/
Текст
СЕМЕН ЗБІР А3ЬНИЙ.
КРУТИ
у 40..Р/ЧЧR ВЕлиноrо ЧИНУ
2S-ro сіЧНR IВ1В. 2g"ro С;ЧНR 1958
«ШЛЯХ МОЛОДІ»
. .
Мюнхен........... Нью"Йорк
--
зrинУли ПІД КРУТАМИ:
Соти:х; ОМЕЛЬЧЕНКО o.м.aидиp CTyдeиT
C'b 020 Kype1i5f" студеит Y paїиC'bK020 Ha
роди'Ь'О2'О Уиіверситету в Киевї.
Во.л.оди.м.ир Нковлеви'Ч, шУльrин, Лука rpU2(j
posu1.f. ДМИТРЕНКО, Микола лизоrУБ, OJ/,eK
саооер ПОПОВИЧ, АНДРІІВ, БОЖКО БО
ЖИНСЬКИй студеити Уиїверситету св. Bo
лоди.мuра в Киеві.
Ізидор КУРИК, Олекса1/,дер ШЕРСТЮК, rоло
ВОЩУК, ЧИЖ/В, КИРИК cTyдeитu YKpaї1/,
C'b OZ{) Народ1/,'ЬО20 Уиіверситету в Киеві.
Аидрій СОКОЛОВСЬКИй Y1.f.eu'b 6 oї КJI,я,сu
2 oї Україиської КиЇвськоЇ rімuазїї.
Мuко.л.а КОРПАН з ТЯn1.f.а, під БОJ/,еховом, За
хідuя, Украї1/,а.
М. r АНЬКЕВИЧ, E:Bzeu Т АРНАВСЬКИ'й,
rНАТКЕВИЧ, ПИПСЬКИй Y1.f.eu'b 7 oї 'КJtя,сu,
родо.м. з Захід1/,ЬОЇ Україии, розстріJ/,я,uuй
з 35 .м.a іuши.ми 'па стаиції Крути; перед роз
стріло.м. першuй n01.f.aB співати «Ще 'пе B.м.ep
ла Y paїнa», всі іuші nідтри.м.али спів.
Прізвища й ЇJlteua їuших nОJ/,яz.л.их Тероїв досі
1/,евідомі.
' . " ' D ck ' g ' enossenscbaft СІСЕВО", МП. 8, zeppeїIIїiir. 67
Herstellung: Т" "
УЧАСНИКИ БОЮ ПІД КРУТАМИ,
які З2иuули 1.f.u nOMepJ/,u, nізuїше:
ПавJ/,О КОЛЬ ЧЕНКО Y1.f.e1/,'b 8 oї к.п.я.си 2 oї
Україиської Київс'Ької rїJltuaзії, старшина
СтудеиТС'ЬКО20 Куреия,. НеJ/,юдс'Ь'/(о зaJltУ1.f.е
иий JltOCKOBC'bKUJltU JltaTpOCaJltU під НЇЖи,uоJlt
за і.л.ь диів пїCJ/,я, бою під Крута.м.и.
3
. 8 ., cи 2 oї Y paїиc'bКOЇ Kи
rІБА у'Ч,еu'Ь Ot . д ... у а і", и,
.. .. rі.м.иазії родоя з 3axt н,'Ьо\ Кр....,
:;; у ск./wДЇ" кїиU020 no.л. у Бориса 8 1919
році. 1 ..
M .'''' a o '1J/,o МИХАЙЛИК юпак o\
Пору'Ч,uик ...... И-.. П в
YKpaїuc'b'l(OЇ Війс'ЬковОt ШКОJ/,и, 'Ч./І.еu 0
ста:и.С'ЬКО2'О Штабу 2еи. Тютюн,н,и а 1921 р. По..
яер в Сарн,ах 1924 р.
С Осип ТВЕРДОВСЬКИй nояер 16.
ОТН: тuя. 1930 р. па еJltіtрації в Лю сеJltбурtу. '
І а ЛОСЬКИЙ автор cnozaais про Крутяu
1, р ський бій. По.м.ер У Л'Ь80ві в 1934 р.
3 крайових Jltатерія.п.ів ОУН
НАКАЗ НА СВЯТО КРУТ
У сі.м. війс'Ь аJlt, боевu.м. 'Ч,астииaJt і ОР1,ан,ізацій
н,u.м. 'КJtітин,аJlt.
Лuцарі Крут це паші п'Опередиики і паші
BUXOBUU'ICU!
БезсJtертн,а 2epOЇ1.f,пa J/,еtен,да Крут це uаш
заповіт і джереJ/,О сили пашої революції!
Жертва Крут це пересторozа д.л.я uашоzо
иароду, щоб nO'КJtадатися в бороТ'Ьбі N'bКU па
в.л.асиі CUJ/,U, ті.л.'Ьки 'па власиу зброю, а nе па 'Ч,у
жі 1,apиi слова.
Туди, до Киева, оо Крут зверн,еnі паші aYJltKU
і паші серця.
Направи.мо Крути,
niJltCTuJtO Крути,
й YBiu1.f,aeJlto беЗСJltерrnу cJ/,asy Крут siUKOJlt
nepeJlto1,U!
Хай живе nаJlt'ЯТ'Ь і беЗСJltертuа cJ/,aBa 1,ерої'Ч
иих Лицарів Крут!
Хай живе борот'Ьба за здійсн,еuuя. свято?,!) за
noвіту Крут!
Хай живе борот'Ьоо за YKpaїиc'b Y Са.м,остійн,у
Соборuу Державу!
Пастій, сі1.f,ен,'Ь 1946 р.
(Подано
Бібліотека
хен 1946).
Сдава У країиі!
(Підпис)
за журналом «Січневі Роковини»,
Українськоrо Пропаtандиста. Мюн..
4
5
І!:
0 І
}:>
S'
;І: а !:fl:1:>
ІІІ :r
" 'I!..gl<l
,ОО> "ь :t. ,.
<оо !' .
0
0 : t
0
0 .. <м.
" >:
0 <z "
>:
"
..
І вi1Cвi,, o nребудь nросл.ав.п.еШ1;
Божих. воїв тобі сaJI.ют.
3aAOpдoвa за1Сpuвавле а
Пере.АЮZО Базару й Крут...
(0. Стефанович)
«Шлях звільнення кожної наЦll rycтo KpO
питься кров'ю. Ворожою і своею. Кров закінч:уе
rлибокі процеси національних емоцій, YCBiдoм.
лень, орrанізаційної праці й ідеолоrічної твор.-.
чости, BCboro тoro, що нація і свідомо й іраціо--
нально використовуе для ствердження cBoro
права на державне життя.»
Так писав у 1926 році на чужині rоловний
Отаман Симон ПетJПOра,*) до фунту збаrнувши
rлибоку істину, що власну державу можна тіль
ки вибороти зброею, а не виторrувати політич
ними торrами. Тому, розrлядаючи події в Yк.pa
їні з перед 40 років, треба ствердити, що влас
тивим початком української визвольної рево-
JПOції 1917 1921 рр., творенням III oї YKpaїн
ської Держави після 250 річної перерви
був щойно бій під Крутами 29 ro січня 1918 p(}
ку. Стріли під Крутами були продовженням тіеІ
боротьби, яку в 1709 р. почав під Полтавою ли
царський reтьмaн Іван Мазепа.
«Цей бій цебто бій під Крутами слід yвa
жати початком збройної боротьби за Українську
Державність», стверджуе в своему творі «Пео-
ТJПOра президент України» В. Іванис. Все те,
*) «Пам'яти поляrлих за державність» "Тризуб»,
Париж, січень 1926 р.
7
що діялося в Україні перед тим, почавши від бе
резня 1917 р., було лише «r.либокими процеса
ми емоцій, усвідомлень», кристалізаціею полі
тичної думки, шуканням шляхів, важким ісnи
том, який складала ціла нація. Цей іспит вияв
JIЯВ З одното боку всі npитаманності yкpaїH
CbKOro народу, який стихійно, часто тільки rriд
свідомо, простував до власноrо життя у своїй
власній державі, але не мав ні змоrи, ні витри
валости перевести свої nparнення в життя,
а з дpyroro цей іспит дав образ всіеї кариrід
ної недолуrости, просто злочинної віри тодіш
Hboro проводу нашоrо народу в якесь «вселюд
ське братання» й доброту ворота, яким була й
буде для України Москва. Треба було аж про
rpaнoro бою під Крутами, щоб українська нація
в своїй новішій історії моrла ствердити свое пра
во на nepeмory, на державне життя. Тому Крути
це не «трarічна помилка», не «безумний чин»
чи якась «траrедія». Крути це nepeMora.
Це ствердження моrло б комусь видаватися
необrрунтованим, просто якимсь парадоксом. Та
прослідкуймо уважно хід подій, які відбувалися
в Україні сорок років тому, і нам стане ясно, що
під Крутами, хоч це сталося ціною величезної
жертви, перемоrла українська зброя.
БУРЕМНІ РОКИ
Перша світова війна, яка почалася в 1914 році,
виявила перед світом (як опісля і друта 1941 р.)
правдивість твердження, що МОСковська імп
рія це колОС на слабких нотах. Уже в Tpeтьo
му році военних дій стало ясно, що МОСКОВСЬКе
«саМодержавіе», підірване Столиniнською ре--
акціею, падае. На початку березня 1917 р. з'яви
JIИся В Киеві одна за одною відnиси телеrрам,
які висилав московському цареві Миколі ІІ My
В місце йоrо тодішньоrо постою roлова Держав
ної думи (парляменту) щирий московський MO
нархіст Родз.янко:
«1917 р. (26. Н. ст. ст.). Основна. Царю. Ставка.
Положення серйозне. Столиці анархія. Прави
тельство паралізоване. Транспорт, продоволь
ство (харчі), тоnливо прийшли в повний роз
стрій. У лицях безладдя, стрілянина, військо
стріляе одне одно. Необхідно зараз доручити
особі, яка користуеться довір'ям у державі,
скласти нове правительство. Проволікати не
можна. Всяке проволікання смерті подібно. . .»*)
Але кривавий Микола не слухав порад CBoro
BipHOro слуrи. А в Петроrpаді (тепер Ленінrрад)
ще 8 ro березня українські військові частини
царської армії, ляйбrвардійські полки: Волинсь
кий, Семенівський, €rерський та ІзмаЙJriвський
розпалили пожежу революції, яка зруйнувала
*) Цитуемо за E::BreHoM Чикаленком "Уривок з моїх
споминів за 1917 рік».
8
9
:всю царську імперію і :відкрила Україні шлях
до сам тійноrо життя. Чотири ТИСЯ'Іі вояків зі
зrаданих полків відмовились стріляти до дeMOH
странтів, що вийшли на вулиці Петербурrу,
і цим започаткували революцію.
Прапор революції, який підняли на своЇХ баt
нетах українські вояки в уніформі московської
армії, швидко перекинувся на широкі простори
нашої Батьківщини. Україна прокинулася до
HOBoro життя після довrих років неволі, коли
навіть українська мова була похована. Не зва
жаючи на те, що по містах і містечках України
ще стояли сильні залоrи MOCKOBCbKOro війська,
а в самому Киеві московські «кадети» (консти
туційні демократи) та меншевики захопили бу
ли у свої руки т. зв. Исполнительний Комитет
(виконавчий комітет), український народ почи
нав нову сторінку своеї історії. Відродження
YKpaїHcbKoro життя було стихійне й ішло знизу,
з широких мас україНСЬКОro селянства, во.яцтва
та з кіл інтеліrенЦії. І цей рух мав виразно Ha
ціональний характер, як про це пише навіть Ta
кий великий противник самостійности, .як Воло
димир Винниченко:
«У країиство здри1,н,у'//''Ос'Ь. Tae.AC.uu.4tt Ш./LЯXaJtu
пройшов кріз'Ь усю uезJltіриу zJtибіn'Ь йО?,О одии
тон,. Присnаuий, nри2J!,ушеиий, ЗaJLЯкаuий і за
JltY1.f,euuu іистиикт затверджеuн,я. себе серед cy
ЩО20 З 1.f,удодійuою; стuxійnою си.//,'Ою вuбухuув.
по всіх 2а.л.узях, по всіх н,аnря.At'lGax иat io'naJt'buo
20 ОР1,аuіз.м.у. Всі до ynи! Всі cu.л.u, всі до Kpи
XOTJCU, всі без ріжииці фарб у едииу C'UJI,у!
«Звідси nО1.f,uuает'Ься 'l.epoї1.f,nUU, дивиии, за
хоn.п.ЮЮ1.f,ий nерюд пробуджен,'nЯ иації, яка бум
стерта з 1,еоtрафі1.f,иих ..4tan, з nідрУ1.f,н,иків історії,
з .л.ітератури BC'b01,O світу, иавіт'Ь з своеї власиої
свідОJltОСТU . . .
«Дійсн,о свідояих україuс'Ьких cUJt буJl,О .м.a
.!ю . . . Але тих, ЩО просто Jtюби.л.и себе, ЩО npo
сто, без свіООяости n01.f,YBaJtu uіжuіст'Ь до тих
явищ, які да.//,и Їя життя і СnРUЯJI,и иozo розвит
кові, які по закоuах 'пе Jtozi u, а 1.f,UCTOЇ, безду.м.
н,ої природи n01.f,YBa.au свою uаціоnаJl,'Ьн,у nopiд
иeиi T'b, таких були соrnі тися1.f, і JltiJl.'bUouu. І от
nереважuо вон,и .м.ан,іфестува.л.и в Петроzраді,
в Киеві, в Одесі, в Ростові, на Україн,і й поза
Україн,ою, але скрїз'Ь з отою nробуджеuою, Ten
.//,ОЮ н,іжuістю... Тепер воиа panTOJlt uабира.аа
всі права 1,орожа'Н,ства, воиа павіт'Ь .АС.а.аа 2ариий
ЗОJl,отисто б.л.акитuий, nеба й соu'ця прапор, 'па
Я'КО.АС.У ЙО'l.O uіжн,іст'Ь і зворушен,uя. .ма.л.и закоu
1{'У, 2арн,у, BJl.Y1.f,uy фор.муJl,У: «Хай живе вм'Ь'Н.а
Україиа!»*)
Як неймовірно швидко проходив цей процес
маніфестації окремішности CBoro, YKpaїHcbKoro
життя, дае навіть .короткий переrл.яд подій у бе.-
резні Йквітні тoro буремноrо, незабутньоro 1917
ro року.
8 ro березня виступили українські вояки в Пе
тербурзі, розпочавши ревотоцію, а вже 13 ro
березня відбулася велика маніфестація «Свято
революції» в міСті Каreринославі (за часів укра..
*) В. Винниченко: «Відродження нації», том І., стор.
73 75.
10
11
Їнської влади Січес.лав, тепер під больiuе
в:ицькою окynаціею Дніпропетровське) під
українськими синьо жовтими прапорами. Ta
кі ж маніфестації відбувалися скрізь по інших
містах України: в Одесі, Харкові, Полтаві, Чер
нiroBi і т. д.
«На nередодиі виїзду (17. 3. 1917 р. з Киева до
свozо .маетку Перешори 'па Херсоuщиuі При.м.
авт.), пише у своїх, уже цитоваиих СnО2адах
CBzeи ЧикаJ/,еuко . пішов я н,а zубериїЯJt'Ьuий
кооnеративиий з'їзд, ЩО відбувся в ПедаZО2і1.f,UO
.му Музею в Киеві. Всі Jltіс'ЦЯ веJl.и1.f,еЗUОЇавдито
рії, від долу аж до стеJl,і, були зайuя.ті иародом.;
в партері сuді.л.и кооператори, а ввес'Ь аJltфітеатр
н,абитий був іuтеJtіtеuтн,ою иївс'Ькою nуБJ/,ікою.
Про.мовці 20вори.л.и 'пе 'па кооnеративиі те.ми,
а про те, ЩО 'иастав деи'Ь воскресеuuя. У'Країии,
ЩО треба скріз'Ь н,а всі урядові посади вибирати
са.м,их у'Країн,ців, ЩО треба заводити україис'Ьку
.мову в ш'Колах, засu'Овувати свої 2і.мuазії і т. д.
MiX1toBc'bKUU в 2аря.1.f,ій npoJltosi за'/(,Jl,икав до op
zаuізації україн,с'Ької apJltiї і nроnоиував зараз
же засн,увати ОХО1.f,еко.моuuий nо.л.к та nрО'Ч.uтав
список старшин" які вия.ви.л.и бажаuuя. вступити
в c'/(,JI,aa Ц'ЬОZО nо.л.ку; це ви'КJtи'Кало 2рі.м оn.л.ес
ків, X01.f, uаші coц. дe.мOKpaTи, ООдержую'Ч,uсь
своеї npozpaMU, тоді, сno'Чатку рево.л.юції, рішу'Ч,е
виступали проти 'Орzаuізації y paїиC'bKOЇ аряії.
А ко.л.и розJltіщеuий серед nуб.л.і и студе'Н,тс'Ькuй
хор заспівав «Ще 'пе в.мер.л.а Україиа» , то всіх
ох-ощ'в иевидаиий .мн,ою в житті еuтузіяз.м: всі
ці.л.ува.аися, дея.кі nJtака.п.и з радощів. . .»*)
Навіть на далекому прикордонні України, на
висунених на північ та північний схід, землях,
що межували з землями південної Московщи
ни**), було помітне швидке відродження yкpa
Їнства. Аркадій Животко в своїх спотадах з 1905
1918 рр. під заrоловком: «Визвольний рух на
Подонню» пише:
«25 zo березия. (12..1,0 ст. ст.) 1917 р. в деи'Ь
tpан,діозн,ої україис'Ь1{;ОЇ деJltоuстрації в Петер
бурзі, в.л.аштован,ої Jltісцевою україuс'Ь ою ко.л.о
uіею, я одержав від се.л.я.u ?,уртка з Подоuия. (ce
J/,O Пухово) .л.иста, в ЯКОJltУ той ZypTOK вітав .м.ен,е
з волею й закін,1.f,ував свое nривітаuuя uадіЯJltи
'па uoве вм'Ьие життя. та 'КJtикaв, 'пе zаЮ1.f,ис'Ь,
приїздити. Кіиец'Ь TOZO .л.иста, uас і.л.'Ьки nа.м.'я
таю, звУ1.f,ит'Ь nриБJ/,иЗ7іО так: «Хай живе віл'Ьиа
Україиа. Приїздіт'Ь швидше.»
Селяни Подоння влаштовували збори, MaHi
фестації, мітинtи з метою npопаtанди національ
ното відродження. Про це зrадуваний А. Живот
ко nmnе:
«Перший виступ такий був: то бу.п.а орzаuіза
ція та nереведен,uя JltїTuutiB по селах Пухово,
Ко.л.'О.мийцево, Ме.л.ахин,о, ПУТ1.f,и1іО Ліскиnс'Ь
'!(Ої во.л.ости. Мітін,tи nроводи.л.ися в дві uеді.л.і.
В першу uеді.л.ю відбу.л.ися .мітін,tи в се.л.ах Пу
*) е. Чикаленко: "Уривок з моїх споминів за 1917 р.»,
стор. 1З 14.
**) Йдеться про південні повіти Курщини й Вороніж
чини.
12
13
хово й Ко.л.о.м.ийцево, в дРУ2У в Мелахиuі й
ПуТ'Ч.и'И,і. На цих JltiTiutax висвітлюва.п.ися npи
'Чиuи реВОJ/,юції, ЇЇ історія, зna'Чеuия. д.л.я се.л.Rн,
ства та дJtЯ yкpaїUC'b'!(Ozo иароду. Піс.л.я JltiTiиtis
відбува.п.иСR походи по вУJ/,ицях зі cnisoJlt peвo
.л.юційuих nісен,'Ь 'па україuс'ЬкіЙ .мові та YKpaїи
сьКО20 zи.мuу. Щодо YKpaїUC'b'!(Ozo 2UJ.tUY, то цi
каво зzадати таке: заJltіст'Ь .меJ/,одії «Ще 'пе в.мep
да Україиа» сnіван,о цей ?,и..tи иа ме.л.одію, ЩО
здава.л.аСR подібна до JlteJ/,oaiї «Ой, ие ходи, Tpи
цю». Та й ці.л.ко.м ЗроЗУJltМ'О, 'Ч,и .M:OZJ/,a nроби
тися дійсиа .м.е.л.одія україн,С'ЬКО20 2UJ.tUY 'па По
доuия. кріз'Ь заржаві.л.і {рати JltOCKOBC'b'/COЇ тюр.ми?
На 1.f,oJ/.i ставав хор Пуховс'Ь'!(Ої «Просвіти», до
якоzo nриедuува.л.ися всі з іuших см, хто Jltiz
співати. Як .мітіutи, так і походи відбува.п.ися під
тр'Ьо.ма nраnора.ми, з RKUX одии був 1.f,ервон,ий
з uanucoJlt: «ЗеJlt.л.я і Во.л.я», дРУ2ий жовто БJtа..
киrnий з иаnисо.м.: «Нехай живе віл'Ьnа YKpaї
'па!», третій з 'Чорuи.м. nanисо.м «Bi1.f,ua nаJlt'ЯТ'Ь
побитим у борот'Ьбі» . . .
«В ОСТР'О20ЖС'ЬКУ (JltiCTO пад nритокою Д'Он,у,
в прастій .л.іuії 'па nівдеи'Ь від Вороuіжа, тепер
даJ/,еко віддаJ/,ен,е від офіційuих opдoиiв УССР.
ПриJlt. авт.) е Jltісце, 'па яко.му З2ідu'О з nерекаЗОJlt
відбу.л.ося остаиие поба1.f,еuuя zет'Ь.м.аnа Мазепи
з ПеТРОJlt І. ДО ц'Ьоzо .м.ісця зверuеuо україис'Ький
виступ. В десятій ?'одииі paи y по вулицях .міста
Остроzожс'Ька вже Jltожuа бу.л.о ба1.f,ити ueseJ/,u i
YpТ1{;и .л.юдей, ЩО йш.л.и 'Одиі під npan'Opa.iltu жов
то б.л.акиТU020 ко.л.'ЬОРУ, дру?,і з nортрето.AtШев
'Че'И,ка, треті просто 2ypTKlUI:и nanрав.л.яJ/,UСЯ до
nJtощі . . . Ко.л.и всі зібра.п.ися 'па nJ/,ощі, з церкви
яка .між іuши..t збереz.л.а ще україис'Ький стиJl.'Ь:
розJtЯZJ/,ося дзвоuеUUR дзв'Оuа, а 'Через деякий
'ЧаС зда.п.еха n01.f,YTO Jltузику YKpaїUC'b OZO .марша:
то йШJtи до cniJ/,'bU020 2УРТУ Україиці з віЙс'Ька.
о.л.и всі вже зібра.л.иСR, с'Казаuо nро.м.ову, в RKiu
щдкреСJ/,ювaJt'Ося завдаUUR y paїиC'bK020 н,ароду
в дан,у xBUJ/,Uuy, зzaдувавСR той, хто ПОВстав
в і.м.'я воді Україии проти Петра ZeT'bJltaи Ma
зеnа, та той, хто серед TeJltUOЇ н,о'Ч,і с.л.овОJlt CBOЇ",
оznен,uи.ч заnа.п.ив ду.мку відроджеu'nЯ y'Кpaїн,c'b
'1(,020 Т. Шев-ч,еuко. ПіСJ/,R nро.м.ови відnраВJ/,е
'пО nа'ШLXиду по Шев1.f,еuкові, в кіиці RKOЇ всі npи
сутиі иавКОJ/,ішках вис.л.уха.л.и «Заповіт». З nдo
щі всі nрисутиі під прапорами та під співи і вiй
с'Ькову .музику, ЩО Jltіж собою 'Чеупува.л.ися, py
шиJl,и ПО у.л.иt RХ .м.іста . . .»
Ми зумисне зупинилися докладніше над зма
люванням: настроїв у перших початках револю
ції 1917 ro року, бо вони добре характеризують
початкове ствердж:ення, що то була пора «rли
боких процесів національних емоцій, YCBiдOM
лень», вияву патріотичних почуттів, без яс:ноrо
зр?зуміння, як. конкретно треба будувати ту ви
МрlЯну самОСТІйну державу, як закріпити дep
жавне життя. Було заrальне переконання ЩО
. . ,
воля е неПОДІЛЬна 1, якщо москалі творять собі
нове, вільне життя, вони без спротиву поrодять
ся на таке саме життя інших, поневолених доти
царатом, націй.
Тільки нечисленні особи (як, наприклад :Ми
кола Міхновський, щирий націоналіст і ояк),
14
15
зрозуміли тоді, що Москва, хоч ?и й e OKpa
тична не швидко зречеться CBOro lмпеРlЯЛ1СТИЧ
HOro азіхання на чужі землі. Тому вже 19 ro
березня 1917 р. Міхновський дав ініціятиву
склИкати в Кисві перше українське військове
«Пiдrотовче віче», на якому було 211 військови
. ків. Заслухавши доповідь Міхновськоrо, учас
ники віча одноrолосно ухвалили резолюцію про
конечність неraйноrо творення української Ha
ціональної армії. Три дні після віча, коли ство--
рева 17 ro березня Українська Центральна Рада
видала свою першу відозву, в якій читасмо:
«Уперше український тридцятьмільйоновий Ha
роде, ти будеш мати змоrу сам за себе сказати,
хто ти і як хочеш жити як окрема нація», від":
булися збори українських старшин та вояків
київської залоrи, в якій взяли участь понад 4
тисячі осіб. Збори затвердили ухвалу «Підroтов
чоrо віча» про конечність неrайноrо творення
української національної армії та вирішили BBa
жати себе за Тимчасову Українську Військову
Раду, поки не створиться постійна керівна вій
ськова установа.
А наступноro дня, 24 ro березня,' в Кисві ти
сяча вояків і старшин відбули ще одно віче, на
якому ухвалено орrанізувати Український Oxo
чекомонний ПOl7.Iк. Микола Міхновський не за
недбував справи і вже за п'ять днів, цебто 29 ro
березня, після тoro, як у столиці України відбу
лося «Свято свободи», на якому кияни маніфес
тували під синьо жовтими прапорами й Tpaн
спарантами з написом: «Хай живе вільна YKpa
їна!», скликав першу військову нараду YKpa .
Їнських вояків залоrи Кисва та йоrо околиць.
Приявні на нараді однодушно схва-:mт:..резолю:
дію: «Неrайно приступити до орrашзаЦll власнOl
національної армії, як моrутньої свосї мілітарної
сили, без якої не можна й помислити про здо--
буття повної волі України». Першим кpOKO до
творення власної сили була постанова орrанlЗУ
вати в Кисві «Перший Український Козачий
імеНи Боrдана Хмельницькоrо Полк».
Учасники наради прийняли теж проект Mix
новськоro створити в Кисві військово політичну
орrанізацію «Український Військовий Клюб ім.
reтьMaHa Павла Полуботка». Цю орrанізацію
очолили поручник М. Міхновський та йоro спів
робітник хорунжий raH.
Розуміючи Bary хвилини й усі небезпеки, які
заrрожували тоді молодій українській волі
ще не самостійній державі, члени Клюбу швид
ко розrорнули ШИроку діяльність. У відозві до
вояків української національности вони писали:
«Пам'ятаймо, ЩО на нашій землі стоїть упер
тий Bopor і напружус останні сили, щоб прибра
ти до своїх цупких рук усю Україну. Товариші
бра'І'ТЯ! Не даймо України нікому! . . .»
Тому тисячні маси українців вояків, які Biд
чували одне: волю треба здобувати й захИщати
кров'ю та збросю, були, поруч українськоr'О ce
лянства тим фундаментом, на якому моrла в той
час по ати мorутня державна будівля. Цілий
квітень буремноro 1917 ro року був порою без
перервноrо на:м:аrання з боку ідейних, з почут
16
17
ТЛМ; відповідал:ьности, одиниць створити yкpaїH
ську військову силу, щоб під захистом її зброї
проroлосити c:woc cт'ь Українс.ької Д ржа
вп, перейти вІД НlЩlональних :маюфестацій до
,цержавно--орrанізаційноro життя, яке вим:arало
інтенсивних зусиль цілої нації.
«Вони З CBOro поrлнду цілком лоrічно доводи
.пи, писав тоді Винниченко, що, сказавши
«А» треба казати й «Б». Оповістивши творіння
дер авности, треба ж те, дійсно, й робити.
А щоб робити, треба мати відповідні сили на те.
Оroлосити творіння держави леrко, але ж треба
серйозно вдуматись, що то значить, яка то веле
тенська робота, яких зусиль вона ВИМ:аrае, яких
СИЛ, якої кількости JПOДей, знання, досвіду, Ma
теріяльних засобів. . . »*)
Усвідомлюючи собі ці завдання, тодішні YKpa
їнські державники націоналісти віддали всі свої
сили на те, щоб C'l'Ворити українське військо.
Ось яскравий образ тих днів із споrадів учасни
ка.:
«ТраnиJ/,ОСЯ так, ЩО про n01.f.aTOK peBoJ/,1OOЦЇЇ я
довідався в дорозі. Ви ОUУЮ1.f,и СJ/,ужбове дopy
'Ч,еuия., я об'Їздив ОКОJ/,uці Сu..м.фероno./tЯ (иа Kpи
JA.Y). Не доїжджаю'Ч,u до JltiCTa, я стріиув двох
СОАдатів своеї роти. СОАдати віддали війС1>кову
noшаUУ й затpи..tta.4uся.
Паuе nору'ЧUUКУ! Царя вже 'Н,е.ма! Рево.л.ю
цїя скрі.з'Ь.
«На ЇХ вусатих об.л.и'Ч'ЧЯХ виб.л.UС'IGувало вдoв'O
.ле1t'Н,Я. Трохи дu.в'И,о бу./Ю. Ще KU'bKa диів ТОАУ
*) «Відродження нації!>, І ток стор. 255.
оці «дяд'Ьки» в шu'Ке.яях ua.кa a.4иC 20ворити
тї.л.'Ьки 7ю російс'Ьки, звали Аеuе «ваше БJ/,аzоро
діе» і щове1.f,.ора виспівували «Баже, царя храиі»,
а тепер і nОJA.іж собою оворш1.U і до Ае'Н.е відзu.
валися 'па рідиій Jltosi і nе ховалися переді яиОІО
з своею радістю, ЩО «'Царя вже uеяае».
«По Д,істі БУJ/,и вже РОЗJ/,іn.4еuі відозви й за
иKи; всюди иnїJt'O. С'lG'Оро зор аuізоваuо й
украіис'Ьке ei1.f,e. Прибу./Ю поверх сеяи. тися1.f, вO
яків. Відкривши збори, я заnponо'И,ував:
Хто по.м.ЇЖ BaJtu украї'И,ці, niaиeci'l"b РУКУ
в opy!
ПідuесJ/,ОСЯ ие біJ/,'Ьше ТрЬ'ОХ сот рук
Мадороси, nідиесіт'Ь py7CU!
ПідuесJta РУКУ бм'Ьш uіж nOJ/,oвu1ta nрисутиіх.
XaxJ/,U, підиесїт'Ь' руки!
З1tову підuес.л.а руки добра третииа.
Украі'Н,ці, Jtа.л.оросu, хаХАи! Всі разо..4t пiд
'tf.eciT'b руки!
Пооад ?,oJ/,oBaMU кїJt'Ь тися1(.'Ш>Ї юрбu nідnісся
Jl,іс ру'l(.
«Переведе'Н,о вибори депутатів. Поті.м. 20вopu
.40 ба2ато nро.м,'Овців. ПроJtовu. робu.n.и иезви1.f.aй
'Ке вражеu'UЯ. HeJltoB ие дuшу'Чи, CJtухали їх «ce
./tЯ'И,и в шиuелях» , а Ди nр'О.м.овец'Ь Kiu1.f,aB,
буря onJ/,ecKiB зpu.валася n01taд имвaJtu і nояі
ша1tе «с.л.ава» й «ура» uеСАОСЯ УАuця..tи .м.іста.
Про.м,овці з'ясовували, ЩО иазвu Jtaл.ороси, xax
.ли це uaзви, Я'l(иJA.U uадuилu МС 'Ш1ші BOpozu,
21tобитеJ/,і, ЩО правдива nазва всіх J/,юдей, які
20воряТ'Ь таюою Jtовою я1С nроАЮвці, е Y'lGpaїи
ці, а 1taша Бат'Ьківщuua, 'IGOJ/,u було. ві.яь'И.Ою, зва
18
2$
19
./U1ся ,'Н,е МаJ/,ОроСія, а Україиа, і так .мае зuову
'И,азuватuся.
«Одuояу з промовців набі2J/,а думка nоказатu
сuu'Ьо жовту CTpi1.f,KY і віи сказавnідuестu руку
тим, хто зиае зиа1.f,еuuя. цих з' едиаиих Kpaco .
ВС'ЬО20 KiJ/,'b'lGa десятків J/,юдейзuа.л.о про те, що
це краски ЇХ'Н.'ЬО20 uаціоuаJ/,'Ь'И,02'О прапору. Маси
ще Ц'Ь020 'пе з'И,а.л.u. Bi1.f,e закі'И,1.f,UJ/,ОСЯ в теяряві
'И,О1.f,і. З дuв'И,uм nО1.f,уттЯJt у серцях вертаJ/,UСЯ
в capиi украї'И,ці cOJ/,aaTU.
«ПО1.f,а.л.ася робота. Щораз бї.л,'Ьше розna.ltюва
J/,'Ося націоuа.л.'Ьне хоті'И,uя у тиСЯ1.f,ів вояцтва. Piв
U01.f,acиo 3 тим nО1.f,аJ/,ася і борот'Ьба з МОС'lGaJ/,ЯМU,
щО відразу вороже nоставUJ/,UСЯ до YKpaї C'bK020
руХу. Всіма CUJ/,а.мu стараJ/,UСЯ воии зааttтува,тu
україиських вояків ідеею «едииО20 ревОJ/,Юцtй
'И,ОМ фронту». Та 'Н,е ЗМРЯ1.f,а nрuймав уже coJ/,
дaT YKpaїиeц'b ці cJ/,oBa. ЙО20 вceMO 'bO оna'И,У
BaJ/,o вже TiJ/,'bKU од'И,'О CJ/,OBO Укрщuа, хо'Ч як
'Н,е з'И,ав ві'И, ще дійсио з.місту Ц'ЬО20 cJ/,oBa в Ta ,!!
ведику XBUJ/,UHY. Постійuо відбува.л. ся. J/,екц ,
'И,а якuх nідкреСJ/,юва'И,о 'И,ашу окремtш'И,tС'l"b тд
JtocKaJ/,iB та вnоюваuо україис'Ьку, історію. Ca.iltO
собою, вuри'И,а.л.и і nuта'И,uя про nрОТUJ/,ежиіст'Ь
і'Н,тересів Украї'И,u і Росії. AJ/,e самостійиости .м
ще не за1.f,іnа.л.u. По.між иами буJ/,U старшu'И,u, якt
зразу CTaJ/,U па ста'И,овuщі nов'И,О20 відірва'И,uя. від
Москви й утворенuя. своеї самостій'И,ої державu.
AJtеnокищ'О ООводUJ/,ОСЯ Сa.iltостій'И,uц'Ьку ідею
noшuрювати дуже 'Обереж'И,о, вu'Чікую1.f,U аж
украї'И,с'Ький 'И,аці'О'И,а.л.'Ь'И,ий рух серед вояц'Ь1CUХ
.АЩС иабере відnовід'И,О20 розмаху і uаціоuaJt'Ь'И,а
свідоJltїст'Ь досnіе до Ц'ЬО20 завда'Н,uя. БуJ/,О вuд'И,о,
що до ТО20 йuмо. РевОJ/,юція TiJ/,'bKU nО'ЧUНaJtaСЯ,
а вже від1.f,ува.л.ося стuxій'И,е бажаuuя. BiaOKpe..4tи
тис'Ь у 1.f,U<:TO українс'Ькі війс'Ькові 1.f,aCTuuи. . .»
Дуже виразно виявила свое національне об
Личчя революційна стихія народніх мас під час
величної маніфестації в Киеві l ro квітня 1917
ro року, в якій взяло участь понад сто тисяч лю
деі;1, в тому кількадесять тисяч озброених в?,"
ЯКІв. Триста двадцять синьо жовтих прапорш
повівало понад непроrлядними рядами маніфес
тантів. .
Тому що 'У'країнська Центральна Рада, Скла
дена в переважній більшості з різношерстих со--
ціялістів, вірила в спільний фронт і добре сеРце
московської демократії, яка прийшла на місце
царату, українські вояки вирішили самочин
но не питавшись HiKoro, перевести в життя свій,
y e схвалений, плян створити Перший Охо--
чекомонний ім. Боrдана Хмельницькоrо ПоJI.К\
Проти цьоrо вирішення повстали разом і MOC
ковське военне начальство, і місцева орrаніз
вана московська «демократія», і українські co
ціялісти.
. Але українські вояки, після довrих спроб ле--
rально добитися по різних урядах зrоди на ство--
рення українськоrо полку, взяли врешті справу
в свої власні руки. Щоб надати події постання
цьоrо першоrо полку пропаrандивної ваrи,
«Клюб ім. reтьMaнa п. Полуботка» вирішив
улаштуватИ при цій наrодівелике військове
20
21
«Свят"О перших КnїТOK». Свято відбулося на т.
зв. Сирецькому полі під Киево:м:.
Першоrо квітня, десь біля першої rодини niс
ля обіду, почали збиратися на Сирецькому полі
українці во.яки різних частин київськоrо rapнi
зону та старшини й вояки інших військових
з'еднань, які в тому часі прибули до Киева
з фронтів. Перед самим початком прибули пра
ВИJIЬНИМИ військовими частинами зі своїми стар--
шинами на переді і під українськими прапорами .
вояки з касарень Етanн РоздіJIЬЧОro Пункту.
Це був створений ревOJПOційним порядком «Пер'
ший Український ін. reтьMaHa Боrдана Xм:eJIЬ
ницькоrо Полк».
Ціла площа була замаена національними пра
порами, портретами Шевченка й reТbMaHa п.
Полуботка. Виrолошено ряд промов про те,
в який час увійшла Україна та про потребу як
найшвидшоrо орrанізування своеї армії. Після
свята почався з Сирецькоrо поля орrанізований
похід українськоrо ВОJЩтва по вулицях Киева.
На зустріч маніфестантам вийшло з короrвами
духовенство. Непроrлядні маси народу зібрали
ся на замаеному націонаJIЬНИМИ прапорами C
фійському майдані. Вислухавши панахиду за
«мучеників України, душу свою поклавших за
волю рідноrо краю», маніфестанти стали на ко--
ліна і присяrли, що не складуть рук, поки не
здобудуть і не забезпечать національних прав
для України.
Пройшовши Вібіковським БУJIЬваром, Велик()...
Володимирською ву.mщею та Хрещатиком, Maнi
фес1'8НТи затрималися перед кoлиmньою царсь-..
кою палатою, в .якій тоді засідала Московська
революційна «рада депутатів». Тут учасники Ma
ніфестації демонстративно почали підносити
оклики в честь YKpaїнCЬKOro війська :й: вільної
Укр8їни. Коли на бальконі палати появився ro--
лова «ради депутатів», Таско, йому не дали
roворити. «reть із ним!», «Арештувати йоrо!»
залунало назустріч представникові нової MOC
ковської влади на Україні.
Закінчивши похід, усе во.яцтво, повне paдo
щів і запалу, подалося в свої касарні. Тут на Ве.-
.ликій ВаСИJIЬкШській вулиці відбулося остаточ
не зформування Боrданівськоrо полку.
Вістка про створення в Киеві першоrо yкpa
Їнськоro полку швидко рознеслася по всіх про-.
сторах імперії. І всюди вояки української націо--
нальности почали, не питавшись ні в Koro доз
волу, відокремлюватися в українські частини.
В Москві українське вояцтво заклало YKpaїHCЬ
кий Військовий Клюб, який зорrанізував 7 ro
квітня військову маніфестацію, де взяло участь
10 тисяч вояків з синьо жовтими прапорами.
В Одесі відомий тоді діяч, лікар ]ван Луценко
оснував Військову Раду. 8 ro квітня відбулося:
в Тернополі, Західня Україна, віче yкpaїнцiв
вояків західньоrо фронту, на якому поставлено
вимоrу націонаJIЬНО--ПОлітичних прав для Yкpa
їни та npиеднання до України rа.л:ичини, Буко--
вини й Кубані. В Мінську створено Українську
Фронтову Раду дJI'Я вояків західньоro фронту.
Раду ОЧОЛИВ Симон Петлюра.
22
23
в Умані вояки українці 14 ro піхотноrо полку
зажадали перейменування їх частини в YKpaїH
ський Полк ім. r онти; в Житомирі один з полків
назвав себе Полком ім. Петра Сarайдачноro,
а в Ростові над Доном твориться український
полк ім. renMaHa Павла Полуботк:а, в який за
раз. же увійшло 5 тисяч вояків місцевої залоrи.
В цей час відбуваються з'їзди українськоrо BO
яцтва в таких суто--московських містах, як Ca
ратов, Пенза, а далі в Казані і т. д. В Саратові
твориться полк ім. Т. Мазепи, в Москві Укра..
Їнський Запорозький Полк. В запасних полках
російської 27 oї пішої дивізії формуеться OKpe
мий український полк, а зrодом твориться ціла
дивізія.
І всюди рух творення українських частин мав
менш більш такий характер, як описуе у своїх
споrадах один з тодішніх старшин:
«В nOJ/,oBuui травuя иаш війс'Ьковий 'КJtюб иa
раховував уже OKOJ/,O 10 тися1.f, вояцтва. CTaJ/,o
яспu,м" що J/,еtаJ/,'Ьпи.м ШJtЯХОМ иаше ОР2аuізува'И,
uя даді 'пе піде. Треба буJ/,О 20товитися до peвo
J/,юції в ревОJ/,юції. BJ/,acue, треба буJ/,О заJ/,ишити
иа Божу воJ/,Ю всеросійс'Ьку ревОJ/,юцію і npo
водити свою иаціоиад'Ьиу, не зважаЮ1.f,и иа те,
ЯК відіб'ет'Ься воиа иа впутріш'И,'Ьому житті вo
рО2ів. Стихія сама nanupaJ/,a вже иа пас із 'И,и..
зу. А деJ/,еtат, ЯКО20 ми BucJ/,aJ/,u, до ЦеuтраJ/,'Ь
'И,ОЇ Ради за порадою, nоверпувся 'Н,і з 1.f,и.м.
Якu.мсь дивиu.м, беЗJ/,аддя..м. . n'Овівадо з Киева.
А як хоті.п.ос'Ь, щоб усі та.м БУJ/,и tе'И,іями, як xo
TiJ/,oc'b ба1.f,ити в тих nровід'И,иках сnравжиіх
вождів ревОJ/,юції. Треба бу.rю РОЗnО1.f,иuати са..
мим. 24 20 травuя УJ/,аштоваuо в иас свято Шев
1.f,en'lGa. Був BeJ/,UKUU здвU2 УС'ЬО20 україпС'Ь'lG020
вояцтва і циві.п.'Ьпих Си.мфероnоJ/,Я. Закіu1.f,UJ/,ОС'Ь
свято тим, 'ЧіО20 'пе сподівався иїхто. При кіиці
nро.мов забрав CJ/,OBO 'Ч,J/,еu президії, nopy1.f,UUK Т.
Про.мова проста, коротка:
Паи отец'Ь 'Ч,итав у E:Bau2eJ/,iї: «Просіт'Ь,
а даст'Ься вам, шукайте і зuайдете, добивайтеся
і від1.f,иuят'Ь вам». Ми, шукaJtи і зuайШJtи себе!
Ми npocиJ/,u, і Ua.ilt BiaMoBJ/,e1to. Що ж маемо po
бити? Товариші! Маемо cиJ/,y, так J/,aMaUMo двe
рі!
«Тромове «cJ/,aBa!» nepepBaJ/,o промову і дов20
РОЗJ/,Я2aJtося довКОJ/,а майдаиу. KoJ/,u затuхJ/,О,
nро,М;овец'Ь CKiu1.f,UB:
Від иииі ми 'пе розійдемося. Від 'пипі ми
ск.л.адаемо Перший Си.мфероnоJ/,'ЬС'ЬКUЙ ПОJ/,к
імеии Петра Дорошепка.
«Зuову тиСЯ1.f,uе «cJ/,aBa!». За KiJ/,'b'lGa xBuJ/,un
nOJ/,K машерував до касареи'Ь. Над 'И,им уже no
вівав син'Ьо жовтий прапор, а па дворі СТОЯJ/,а
вже україпс'Ька варта, озброеuа в рушниці і KY
J/,eMeTU. MocKaJ/,i заревіJ/,и від JtЮті і безсиJ/,
J/,Я... »*)
Про настрої пробудженоrо в перші місяці pe
волюції українськоrо вояцтва царської армії
свідчить і телеrрама, яку вислали до Киева во..
яки української національности, що були тоді
в Курляндії: «Як треба буде вмирати за Украї..
ну, всі як ОДИН з радістю підемо на смерть!»
*) Р. Борис «Чо?dY Крути?», 1936 р.
24
25
І це не були лише слова святкової декл:ара
ції! Це відчував кожний, хто бачив тоді оБJIИЧ
чя тих новітніх українських неофітів, .які но--
сили форму московської армії, але які віднaйm
ли себе і свою Батьківщину і з таким запалом
виявляли свою любов до Toro, що вирвала або
приспала була в них довrолітня ворожа HeB()JISI.
Велика сила, озброена сила, rотувалася до по--
слуr українській національній ідеї, українській
державі. Треба було тільки вміти використати
ту силу, довиховати П, оформити і скерувати
туди, куди стихійно рвало цю силу П ще пер.-
вісне, неусвідомлене, але таке сильне націо--
нальне почуття.
Та не все складалося тоді так, як цьоrо ви
MaraB інтерес і добро українськоі нації. Це вид
но було вже на Першому З'їзді украЇНських ВО--
яків у Киеві. Ще перед цим з'їздом українські
маси населення створили були т. зв. Вільне Ко--
зацтво, військові формації для «оборони воль
ностей YKpaїHcbKoro народу та охоронилаl1Y»,
як це вирішив був Повітовий З'їзд Вільноrо Ko
заЦТва в Звениrородці на Київщині, обираючи
кошовим отаманом селянина rризла. Швидко
відділи Вільноrо Козацтва ціеі народньої ca
мооборони, почали орrанізуватися ryстою сіт--
кою по селах Київщини, Черніrівщини,. Кате--
ринославщини й Волині. А 18 ro травня 1917 ro
року Військовий Орrанізаційний Комітет скли
кав у Киеві 1 й Всеукраїнський Військовий
З'їзд. На з'їзд прибуло 700 воякіВ"ДeJIetатів:
400 з фронтів та Чорноморської й Бaлтlй
ської фльоти, а 300 від yв.:paїНCЬKoro воSЩ'I'В8.
зan:iJrля, від окреких rарнізонів та військових
орrанізацій. Вони заступа.ли один мільйон п' Я'І'-
сотвісімдесят тисяч. українських вояків у MOC
ковській армії.
Провівши три роки в запеклій боротьбі на
велетенських фронтах iмnеріялістичної MOCK
ви, ці вояцькі де.леrати оце вперше з'Їхалися
в своїй столиці з твердим задумом закласти мiц
ні підвалини для національної армії, відчуваю-
чи, щО їхніх баrнетів треба тільки Україні. пк
зорrанізувати ці баrнети та як спрямувати їх
на службу Україні, мав сказати якраз Київ.
«ВиЙЩJ/,а, справді, i.лtnоза'Н.тиа де.Atо'Н.страція.
украї'Н.С'ЬК020 руху, пише про З2ада'Н.uй З'Їзд
BuunU1.f,enKo.*) В мадеи'Ькіи заJ/,і ПедаZ02і'Ч,'И,О20
Музею зібраJ/,ОС'Ь бiJtя 700 nредстав'Н.иків, я
npuїxaJ/,u, з oМauaaTa.iltU від кї.л,'Ь'К:ОХ сот тися'Ч,
озброе'И,О20 украї'Н.С'ЬКО20 иароду. За2артоваuї
1.f,OTupoJ/,iTniM В02'И,ем вій'И,и, розбурха-н-і хвu.яя.м.u
реВОJl,юції, обвія'И,і духо.м. пробуджеиої иaцio
иад'Ь'Н.ої 2ордости, любови, -н-іжиости, 8onи, ці
представ'И,ики 20рї.л,u, nадади бажа'Н.uям тут же
здійсuити свою е'И,авист'Ь і свою J/,юбов. Вони
оnерувади життя.м, Jtюдей і життя.м, свої.ч усі
ці 1.f,OTUPU роки. І ?СОли во'Н.и necJ/,u це життя иа
1.f,ужий ЇМ, шкідJtuвии ЇМ, 'И,епависиuй здебі.л.
шо?о, oJ/,Tap, то КОJ/,'Ь.М,U na1.f,e воии 20тові були
n01{;J/,aCTи ЙО20 'И,а одтар с в і й, своеї nробудже
'Н.ОЇ zід'И,ости.
«Це був оди'И, з кращих Jtо.м.е'И,тів то?,о .lltоJtOдо
*) «ВідРОДЖeIOlя нації», т. І.. C'l'op. lЗ9 .
26
21
20, здоров020, nовuщо CUJ/,U завзяття, віри й 1.f,oц
стати періоду. Ніякі трудuощі, nіякі nереn'О'Н,и
'пе nРU2uі'ЧуваJ/,U, а TiJ/,'bKU здій.мадu дух до Kpи
ку радісnої борот'Ьби. Це буJ/,О трудие схождіu
UЯ 'па 20ру, aJ/,e з кожuu.м, КРОЮОМ, з кожиUJt
УС.ИJ/,J/,Я,.м, РОЗ20ртаJ/,ИС'Ь все ширші, все .м,02yrni
tUt перспективи. . . »
І, не зважаючи на свою красномовність та за
хоплення силою національноrо й державниць
Koro почуття во,ЯЦьких делеrатів на Перший
Вій ьковий З'їзд, цей самий Вшrnиченко пер..-
шии почав приrашувати полум'я завзяття й Bi
ри тих делеrатів.
До през ії З'ї ду обрано Симона Петлюру,
д леrата вІД воякш західньоrо фронту, Миколу
MIxнoBCЬKoro, представника запілля, Володими
p инничен а про це вже постаралися co
Ц1ЯJIlсти! вІД Центральної Ради та полковни
K . Ю ія Капкана від Боrданівськоrо полку.
З ІЗД ВІДкрив rолова Центральної Ради проф.
Михайло rрушевський. Який панував на З'їзді
заraлJ;>НИЙ настрій серед делеrатів, це найкра
ще зшюструвала тодішня московська rазета
«Кіевская МЬІСЛЬ», пишучи:
«На з'їзді помітний піднесений націоналістич
ний настрій з переваrою скрайніх мілітаристич
ни тенденцій. Але слід сподіватися, що під
УМІЛИМ проводом досвідчених предсідників з'їзд
прийме лаrідщші форми.»
На жаль, ці сподіванки московської rазети
справдилися. Як ьки на черry прийшла спра..:.
ва вибору преЗИДll, виявилося, що українські
соціялісти, одурманені блекотою своїх шкідли
вих ідей, змобілізували всі свої сили, щоб за
ХОJlИТи провід на З'їзді в свої руки та не допу
стити ДО впливу тих, хто перший розпочав ce
Ред війська національний рух. Соціялісти ви
рішили, що цей рух не сміе піти шляхом Haмa
rань творити свою національну армію, бо це
був би «ніж у спину всеросійської революції»,
як вони залюбки повторяли за московськими
соціялістами, що мir би допровадити до зірван
ня единоrо соціялістичноrо фронту з «братньою»
московською «демократіею». Поза українізацію
військових мас у московській армії тодіІШІі
українські соціялісти не хотіли йти, бо й не дy
мали здобувати від поцарської Росії більше,
ніж автономію для України.
Отже ділове засідання З'їзду розпочалося
двобоем між соціялістами та прихильниками
творення окремої української армії. Винничен
ко, як член президії, скінчивши свою промову,
в якій він закликав українських во.яцьких дe
леrатів до «спокійної праці з підчиненням по
ривів серця HaKa aM холодноrо розум?,,», зіrно
рував проrpаму, Пlдrотовану «Клюбом ІМ. П. П
луботка», і поставив нову від Центральної Pa
ДИ. «Не треба, rоворив Винниченко,. в дa
y ЇС':оричну x:в y відокремляти долі Укра:-
lНИ вІД доJП Росп. Будьмо на висоті нашої на":'
ціональної riдности (!), щоб ніхто не 'потребував
кинути нам докір національної пристрасти і ви
ключности.»
В дальшому ході нарад З'їзду соціялісти не
28
29
xoтiJIи допустити до таких точок наміченої про
rpaми: 1. З'їзд визначить з..поміж себе військо..
вих делеtатів для поповнення складу Централь
ної Ради рішучими в національних питаннях
JПOдьми; 2. З'їзд створить rенеральну Военну
Раду "України для орrанізації української армії
та її керування. Соціялісти вважали, що такі
вимоrи були б «сепаратизмом» і «мілітаризмом»,
а тому висунули делеtатам свою nporpaмy
про «боротьбу з дезерціею в російській армії»
і т. п. Боротьба на З'їзді покінчилася ТИМ, щО
делеtати прийняли обидві проrpами, доповнив
ши першу друroю та схваливши «неrайну Ha
ці.оналізацію армії на національнО""територіяль
ному пршщиnі».
Винниченкові та йоrо соціялістичним oднo
еДУМЦЯМ треба було баrато зусиль, щоб надати
З'їздові «лаrідніших форм», бо якраз під час
нарад прийшла до Киева з Петербурtу телеrpa
:ма, в якій московський уряд нахабно наказу"
вав українцям"воякам утриматися від TBOpeн
ня окремих національних частин, поки на це не
-буде зrоди Петербурtу. Телеrрама викликала
серед делеtатів велике обурення:
«rаньба! Доки ми ще ходитимемо на нал:иrа
'ЧУ в москалів? Ніякоro Петербурrу з йоrо »co
ветами« ми не знаеио! Відповісти ЇМ, щоб вони
своro носа більш на "Україну не совал:и!» так
заявJIЯJIИ делеrати. «Ми, а не якась купка
з Петербурtу, рішатимемо нашу справу!»
«Ми маемо право творити свое військо, нам
дала це право українська ревOJIЮцію , закіН
чив свій виступ делеtат Різник.
Соці,ялістам: нелеrко було заспокоїти розбур
хані настрої. Коли ж делеtати таки ухвалили
вислати до Петербурtу катеrоричну й різку Biд
повідь не втручатися в українські справи, Вин
ииченко та йоro кліка почали доводити, що,
мовляв, «українській демократії нізащо не мож
на рвати единоrо фронту з російською демокра..
riею», бо на цьому «тільки потерпить ВОЛЯ
України, а скористаються буржуї і реакціоне..-
ри». Врешті соціялісти домоrлися, що З'їзд БИ"
рішив вислати до Петербурrу спеціяльну деле
tацїю, яка «роз'яснить справу». Цим способом
соціялісти. 3 Центральної Ради вперше обману
ли укрвїнський народ, бо справа не була «роз'я..
снена», а Винниченко хотів тільки виrpати на
часі.
Чуючи на З'їзді rолоси українських соціялі..
стів, мовляв, війна й військо видуМКа бур
жуїв, що «тепер уже війн не буде, бо всі Hapo
ди незабаром поеднаються в одну велику спіл..
ку народів», Міхновський виступив З rаря..
чою промовою:
«Війна не видумка, .....:..... roворив він. OCHO
БОЮ B е вічний вий закон боротьби
між націЯми. Бо е нації пани і нації раби.
І сьоroдні "Україні треба воювати, треба армії,
аЛе й треба знати, за що і з ким битися. Сьо..
roдиі перед нами в усій величі станула ідея
воскресення одніеї нероздільноі 'У'краіни . . . »
Промову Мїхновськоro де.леtати зустріли з
30
31
величезним ентузіязмО'м, але вже виско'чив на
трибуну Винниченко:
«Не нації пани розпочали війну, а просто па
ни, пО'чав він з запалом соціялістичноro жер--
ЦЯ, не нації рішають в історії, але кляси.
Буржуї всіх країн із собою співпрацюють, щоб
rнобити працюючі кляси. Україні немае за що
воювати, їй не треба творити своеї армії,бо BO
на нiKoro поневО'лювати не хоче. Ій треба тепер
закінчити війну й улаштувати разом з працю
ючими російськими клясами нове життя у
спільній державі Росії.»
Промову Винниченка прийнято теж оплеска
МИ, БО' ж це rоворив заступник rолови ЦeH
тральної Ради, яку український народ уважав
своїм проводом. Прихильність і О'днозriдність
з першими ініціяторами українськоrо руху се-
ред вояцтва була на З'їзді велика, але не MeH
ше мали делеrати пошани та довір'я й дО' полі
тичноrо розуму своеї першої влади ЦeH
тральної Ради та її представників.
Наприкінці нарад З'їзд військО'вих делеrатів
обрав членів до Українськоrо rенеральноrо Вій
ськовоrо Комітету, який мав вести справи yкpa
ЇНськоrО' військовоrо руху. Подавляюча біль
шість в цьому Комітеті була соціялістична, між
нею й сам Володимир Винниченко.
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
Перший Військовий З'їзд, поroджуючись на
вимоrи українських соціялістів з Центральної
Ради, несвідомо й не в злій вірі започаткував
ту траreдію, .яка пізніше призвела Україну До
затяжної боротьби і врешті до втрати caмo
стійности.
Як було вже сказано, делеrати Військовоro
З'їзду мали велику пошану й довір'я до своеї
першої влади, якою була тоді Центральна Pa
да, та до її виразників І'рушевськоrо, Винни
ченка й інших. Та, правду кажучи, тодішній
- політичний провід у Киеві не стояв на висоті
cBoro завдання, можливо, що й через самі обста
вини, які висунули йоrо на чоло HOBorO' історич
Horo життя України.
Вибух революції в Петербурзі застав інтелі
rенцію України політично роз'еднаною, поділе-
ною на два цілком окремі, протилежні табори.
В першому були тодішні самостійники такі, як
М. Міхновський, д p Іван Луценко, В. Шемет,
В. Отаманівський, П. Макаренко, М. AHдpieB
ський та ін., сила яких одначе була мала й не
моrла переважити сили противників сО'ціялі
стів. Іх ідеалом була вправді самостійна YKpa
їна, на жаль, вони не мали тіеї стійко сти і впер
тости в переведенні своїх плянів, яка ціхуе
справжньоrо націоналіста і заставляе йоrо по
борювати всі перешкоди та осяrти раз намічену
мету. Тодішні самостійники одначе вірили, що
32
33
українці й інших переконань, Bi.TЬ с?ціялі
сти, е в першу черrу за сам?ст1ИЮСТЮ І .тому
немае потреби переконувати ІХ чи недоВ1рЯТИ
їм у цьому відношенні, або змаrатися з ними
за першенство. ....
Друrий табір творили ОЦІЯЛ1С , яКІ ПОДl.Л.я
лися на: соціял демокр Т1В, чи як ІХ звали, « c
деків» (Українська СОЦlял Демокра:ичн РобlТ
нича Партія), і на соціял реВО Ю lO ерlВ, «ec
ерів» (Партія Українс ких СО ІЯЛІСТІв РеВОЛІ?
ц:онерів). Найвизначюшими ЛІДерами ec дeКIB
були на той час: В. Винниченко, М. Порш, Ісаак
Мазепа, Андрій Лівицький, Левко Чикаленко,
Симон Петлюра. Ec epiB репрезентували: В. За
лізняк М. Ковалев ський, О. Севрюк, П. Хри
стюк, Микита Шаповал, а від 1917 р. і проф.
М. rрушевський.
Ці соціялістичні партії мали серед тодішніх
українських інтеліrен:ськи?, кіл .більші впливи,
ніж самостійники наЦlОнаЛ1СТИ, І то з баrатьох
причин. Одніею з найrоловніших причи було
те, що соціялістичні поr.л ди ширили ТОДІ .в YK
раїні не лише YKP ЇHCЬ I, але. и СЛ НН:І MOC
ковські, навіть ЖИДІВсьКІ орrаюзаЦll, рlЗЮ rypT
ки і т. п. З боку цих соціялістичних середовищ
ішла постійна й завзята HariHKa на все, що тіль
ки мало закраску самостійництва, в ім'я т. зв.
единоrо соціялістичноrо фронту.
Тодішні самостійники націоналісти мусіли
теж ще до революції вести боротьбу з YKpa1H
ськими «народниками», які вправді мріяли про
більші права для українськоrо народу, але пе
реважно на культурно побутовому відтинку
зводячи всю українську проблему до звичайно
ro просвітянства. «Народники», які peKpYTYBa
лися переважно З інтелirентських елементів
. ,
уважали, що не ВІЛЬНО висувати як політичний
постулят самостійности України, бо через це
стяrаеться на народ «непотрібні й шкідливі» по
ліційні репресії, а вони унеможливлюють едино
корисну працю для народу, якою, на Їх думку,
була праця культурницька.
Українські ж соціялісти, перебуваючи в по
лоні інтернаціональноrо «братерства й piBHO
сти», вважали національне питання шкідливим
і так завжди представляли йоrо широким YKpa
їнським масам та намаrалися, разом з MOCKOB
ськими соціялістами, де тільки Можна, НИЩИти
всі самостійницькі прояви.
Крім зrаданих двох таборів у тодішньому
дореволюційному й на початках революції
українському житті (саМОСтійників націоналі..
стів та соціялістів) був іще один табір, який
оФормився в ТУП Товариство Українських
Поступовців, інтеліrентськоrо прошарку людей,
щ<? Пj:озадили виключно культурно національ..
ну працю. Вони виступали проти самостійни..
ків і проти соціялістів, З поданих уже вище
причин;
А все таки, не зважаючи на такий уклад по
літичних українських сил і виразну переваrу
своїх противників, українські саМОСтійники на
ціоналісти проявляли на початках революції не..
звичайно жваву діяльність і вже в перших днях
34
э$
35
березня створили політичний opraH, Українську
Центральну Раду, яка мала підrотовити проrо
лошення самостійно сти України та взяти в свої
руки керму державноrо ЖИТТЯ. Але рівночасно
з ініціятивою самостійників виступив і ТУП,
який, маючи свої культурно освітні відділи й
осередки по всій Україні, уважав себе «единим
політичним представником України», як це
твердив проф. м. rрушевський. Ось як про це
пише свідок творення Центральної Ради, €BreH
Чикаленко:
«З nершО20 ж дия. ревОJ/,юції Київс'Ьке TpOMa
дяnство, як вівці без 1.f,абаnа, безnорадnо TOBKJ/,O
ся в задnіх кімиатах КJ/,юбу, бо nередиі буJ/,U
зайия.ті війс'Ьковим шnuтaJtем. Найеnерtійиіші
старшиnu КJ/,юбу, М. СUUUЦ'ЬКUЙ та В. KopOJ/,iB,
заnроnоuуваJ/,U пам, щоб Туnівс'Ька Рада (Ynpa
ва Товариства Україnс'Ьких Постуnовців), яка
збuраJ/,ася завждu по 'Ч,етвеР2ах у меие, засідaJtа
щове'Ч,ора в 'КJtюбі, щоб раз у раз буJ/,О відомо
zромадя.nству, про що воnа міркуе і що вuрішуе,
бо всі пО1.f,увают'Ь відсутиіст'Ь кеРУЮ1.f,020 цеnтру.
Рада СКJ/,адаJ/,ася тоді з таких осіб: А. ВЯЗJ/,ова,
А. BЇJtiиc'bK020, Д. Дорошеuка, С. Е:фремова, Ф.
МатушевС'ЬК020, В. ПрокоnовU1.f,а, А. HiKoвC'bKO
O, Л. Черuяхівс'Ької, О. Аnдріевс'Ької та меие,
крім Т020 ми 'па засідаnnя заnрошуваJ/,U раз у
раз дружunу проф. М. rрушевС'ЬКО20, щоб 1.f,ерез
иеї і віn, як n01.f,ecuuu 'Ч,J/,еn ТУП у, був у курсі
справ. Ми, раз у"раз доnuтуваJ/,UСЯ в nеї 1.f,U
С'lCоро nри їде й nрофесор*), бо всі ми вважaJtU
*) Був тоді У Москві Прим. авт.
йом тоді за «некороиоваn020 КОРОJ/,я Україnи»
якuй, як nриїде, то даст'Ь вс'Ьому порядок і .л.ад. . :
По проекту KopoJ/,eBa та СиnиЦ'ЬК020 иa.м,i1.f,eиo
буJ/,О секретарів по різnux 2аJ/,УЗЯХ дїЯJt'Ь'И,остu і
рішеио С'КJtикати ТУП івс'Ький з'їзд, а nоті.м і
Всеукраїnс'Ькuй Коnірес. AJ/,e 'пе все 2ромадян
ство nризuaJtо пад собою зверxnіст'Ь ТУП івс'Ь'Кої
Ради.»*)
«На дру2е ж засідаuия Ради в КJ/,юбі nРUЙШJ/,U:
І. Стеше'И,ко, д. А'И,тоnовu1.f, та О. Стеnаиеnко, як
nредставиики якихос'Ь десятu соціЯJ/,істи1.f,nUX
Ор2аnїЗацій, аде 'И,а паше заnuтаn'N.Я 'пе .мОZJ/,U nе..
pe1.f,иCJ/,UTU тих Ор2аиізацій, бо 'О1.f,евидио, що тоді
ще таК020 1.f,ucJ/,a СОЦЇЯJ/,іСТU1.f,nих Ор2аиізацїй 'пе
бу J/,{).
«Воии рішу1.f,О заявuJ/,U, що вважают'Ь свої
ОР2аuізації рівноnравни.ми з ТУП івс'Ькою і ви
.ма2ают'Ь, щоб у Раду увійш.п.о від КОЖUОЇ opza..
uізаціїпо CTiJ/,'bKU ж aeJ/,etaTiB, cKiJ/,'bKи е 'ЧJ/,еnів
ТУП івс'Ької Ради. Не зважаю1.f,U па 'N.аші доводи,
що ТУП івс'Ька Рада е TЇJt'bKи BUKo1taB1.f,UU Opzaи
безnартій'И,ої ор анізації, яка мае СВОЇ 2ро.мади
майже по всіх містах У країnи, в які входят'Ь і
nоодииокі соціЯJtістu, воии стоя.дu 'N.a тому, що
воnи явJ/,ЯЮТ'ЬСЯ aeJ/,etaTaMU теж від вceYKpaїn
с'Ьких СОЦЇЯJ/,істu1.f,UUХ Ор2аиіЗацій і KOJ/,U ми 'пе
З20дu..Itос'Ь nрuйия.ти їх, то воnи зас'И,уют'Ь свою
OKpe.'tty Раду, і nіш.п.u 'па параду до Педа20
2і'Ч'n020 М узею. Щоб nе розбивати CUJI, і nе ви
*) Е:. Чикаленко не зrадуе про самостійність, бо ж
він сам був «тупівцем», а тільки про соціллістів
Прим. авт.
36
37
творюватu двох це'И,трів, .ми рішиJ/,U з'едиатuс.я.
з ти.м,и «aeJ/,etaTa.мu від соціЯJ/,іСТU1.f,пuх op2aиi
зацій», і таки.м 1.f,uпо.м, nOBCTaJ/,a ЦеитраJ/,'Ь'И,а Pa
да.»*)
Так створено Українську Центральну Раду.
Як дуже опис Чикаленка наrадуе теперішне емі..
rраційне творення всяких «державних центрів»,
коли всякі соціялісти зі своїми паРl'ійниками
в півтори члена вимаrають «паритетности Й piB
ноправности»! Тому вже в самому зародку ця
Центральна Рада мала те лихо, яке виявилося
протяrом її цілоrо панування, і принесло необлі..
чимі шкоди для самостійности й волі України.
Але прослідкуймо подіЇ далі.
Українську Центральну Раду створено 17 ro
березня 1917 р., а вже 22 ro вона видала першу
свою відозву «До YKpaїHcbKoro народа», в якій
відзеркалилося політичне становище всіх трьох
rpyn, з яких складалася та перша влада Укра..
їни. Першу частину ціеї відозви складали само..
стійники і тому в ній находимо такі речення:
«Уперше, Український тридцятимільйонний
народе, Ти будеш мати змоrу сам за себе сказа..
ти, хто Ти е і як хочеш жити, як окрема. на..
ція.. .»
Узалежнення майбутньоrо України від мос"
к:овських Установчих Зборів видвиrнули тоді
українські соціялісти з ЦРади і ця вимоrа за..
Ріксована в друrій частині відозви; ТУП івці
lІодали до відозви витяr з своїх ухвал про opra..
*) Чикаленко: «Уривок з моїх споминів.. .», стор.
LO l1.
нізування шкільництва, культурних та eKOHO
мічних спілок і про збірку на «Український Ha
ціональний Фонд».
Створена Центральна Рада стала першою
українською владою, але важкий тяrар держав
ної влади був їй не під силу, про що признаеть
ся і сам Винниченко, пишучи:
«Бо ЩО то З'I{Д1.f,UТ'Ь uаша, 'Н.аці'ОuаJ/,'Ьпо у'Країп
с'Ька державніст'Ь? То зиа1.f,UТ'Ь, ЩО всі opzauu
державU020 уnравJ/,іuия. й 2Осnодарства .J\tают'Ь
бутu паса.м,nеред утворепі на Україиі, та.м" де їх
зовсі.м, 'пе будо до Ц'ЬО20 1.f,acy. . . Творити ці op
zaHU, не .м,аю'Чu uіякої .м,іJ/,ітарпої CUJ/,u, й .Аtаю1.f,U
в той 'Ч,ас nроти себе й .м.і.п.ітарпу, й aд.м.iиiCTpa
тивиу, й nОJ/,іційпу CUJ/,y старої держави, .м.аю1.f,U
проти себе ворожіст'Ь усіеї иеукраїис'Ької J/,юд
'Ніости.
«Аде иехай бu ворожу CUJ/,y вдаJ/,ОСЯ ЯКОС'Ь ne
ре.м,О2ти. То де ж ті cUJ/,u, яки.м.u робuJ/,UС'Ь бu ті
аnарати, та веJ/,U1.f,езна, CKJ/,aaиa .м.ашuuа, що
звет'Ься державпістю? Адже треба ТUСЯ1.f,і дocвiд
1.f,eUUX, ocBi1.f,euux і иaцioиaд'bHo cвiдo.м.иx J/,юдей,
щоб ни.м,и засадuтu всі урядові nосади, всі iиcти
туції, nО1.f,иuаю'Чu з .м.і'liістрів і кїп'Чаю1.f,U nиcap
1.f,YKa.iltU в каицеJtяріях. Де ж воии ті дюди, де
воии JItozJ/,U взятuся, KOJ/,U .м,и, ие .м.аJ/,и своеї ш'Ко..
J/,U, KOJ/,U 'liе JItaJ/,u иіякої .м,ОЖJ/,uвостu .мати свою
мас 0 в у інтеJ/,іtепцію, з якої .м,ожпа буJ/,О вuби
рати тих і осві'Чеuих, і досвід1.f,енuх, і иаціоuаJ/,'Ь
'пo cвiдo.м,иx J/,юдей. Ну, хай би ще 'па .міністри
BUCTap1.f,uJ/,o, а даJ/,і?... Ми, ж нія.коzо иі держав
пО20, 'пі ад.м.іиістративиО20 досвіду 'Н,е .мади й ие
38
39
ItOZJtu JtaTU. От zpYnKa собі Jtюдей, С'/(,J/,аде'Иа
журиаJtістів, nOJtiTU1.f.HиX е.м.іІрантів, Y1.f.иTeJ/,ie,
Ідвокатів тощо. . .»*)
Замість діл нарікання, замість шукання, як
>удувати свою державу скиrління, замість
lСотіння ладнати справи, бо ж не все було таке
>езнадійне, як малюе Винниченко, вперте
ryпцювання на одному місці, у хвості MOCKOBCЬ
{оЇ революції.
Україна мала військо, бо самі вояки виявили
:ВОЮ волю служити власній державі ріжними
lІаніфестаціями, військовими з'їздами і т. п.
українські селяни самочинно створили. Вільне
(озацтво, самооборону перед BoporoM. Україна
іІала й адміністративний апарат. Адже ж всі KO
ІИшні урядовці за часів царату, які почували
:ебе українцями, кликали Центральній Раді: дa
lайте накази, наказуйте нам, а ми вик:онаемо
Ісе! Тільки беріть владу в руки, будьте міцні,
іудьте рішучі. Україна мала й засоби. Лише
-реба було бути не інтернаціоналістом безбат
lенком, а щирим українцем. Але члени ЦeH
'PaJI'ЬHOЇ Ради не змоrли перебороти MOCKOBCЬ
;oro соціяліС'l'Ичноrо дурману, який отруїв їхні
уші.
Про себе і своїх соціялістичних однодумців
инниченко писав:
«Ми стади 1.f.астuuою орzані1.f.НОЮ, активною,
rcuвою, ОХО1.f.ОЮ 1.f.астu'И,ою едuноzо ціJtОZО (цеб
'0 JtOCКOBC'bKOZO СОЦЇЯJtізJtУ ПриJt. авт.). Вся
:ий сеnар атuзJt, всяке відокреJtJtения. себе від
*) «Відродження нації», том І, стор. 225 22i).
ревоJtюційної Росії здаваJtос'Ь с.м.іш'Иu.м., абсурд
'И,u.м" беЗZJ/,уздu.м.. Для 1.f.020? Де Jtu знайде.м.о
бм'Ьше TOZO, щО тепер Jtu JtaТUJteoAto в Росії? Де
по BC'boJty світу е такuй шuрокuй, деJtократu1.f.
ний .п.ад? Де е така неоБJtежена воJ/,Я CJtOBa, зіб
ран'Ь, орzа'И,ізацій, як у 'ковій eeJtUKiu ревОJtю
ційній державі? Де е таке забезnе'Че'И,ня. права
всіх nри2ноБJtенuх, nониженuх і eKcnдyaтoвa
'Ишr, як у Новій Росії?
«Ні про якuй сеnаратuзJt, саJtосТЇйніст'Ь навіт'Ь
Jtoeu не Jt02JtO бутu, а KOJ/,U 1.f.YJtUC'b рідесеи'Ькі
ZOJtocи, то це БУJtu zOJ/,ocu або схоJtястuків, 1.f.uc
тих теоретиків, заnе'/(,J/,UХ «саJtостійнuків», або
занадто вже хвороБJtuво nройнятих націоиаJ/,'Ь
'И,uJt 1.f.уттяJt. На конференції Украї'И,с'Ької Coцi
ЯJ/, ДеJtОКратu1.f.НОЇ Партії (УСДРП) в квіт'И,і nи
та'И,ня про са.м.остій'Иіст'Ь зустріJ/,О Jtайже oдиo
душne 'И,еtатuвне відношення. За са.м.остійніст'Ь
BucJtoeUJ/,OC'b з усіеї ко'И,ференції TiJt'bKU двa Tpи
zOJtocu.
«Ми так щиро, так беЗ02J/,Ядuо буди закохані
в свободоJtюбніст'Ь, у широкіст'Ь, у безсребрен
ніст'Ь русскої деJtократії, що 'И,авіт'Ь заnроnоно
вану одною 1.f.астииою товаришів федерацію на
тій конференції не внесди в nepe2JtStueHY npo
2paJty . " Що ж до саJtостій'Иости, то Jtu 'Иавіт'Ь
уважа.п.и 'И,ебезnе1.f.ниJt дJtя ревОJ/,юції ідею cena
ратизJtУ, бо вона JtozJta розбити ревОJtюційuі cи
J/,u всіеї Росії»*)
А тодішні самостійники націоналісти, хоч ба
чили все л ихо від інтернаціоналістів соціялістів,
*) «Відродження нації», І й том, стор. 43 44.
o
41
але, не маючи достатньої сили, поrо жувалися
на співпрацю з ними, бо вірили в YKpalНCЬKY лю:
дину, вірили в те, що «хто б :.ам не б на ЧОЛІ
Центральної Ради, що дО ЯКОІ б u паРТll не при
писався старий професор Михаило rрушевсь
кий що яка б з українських партій не взяла
про ід, діло самостійности української Держа
ви цими руками ліпше, чи rlрше робитиметьс »,
як пише у своїх споrадах про Миколу MIX
HOBCbKoro Серrій Шемет.*)
*) «Хліборобська 'Україна», V. 17.
ІІ й ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД
Маючи несподівано таких союзників, як YKpa
Їнські соціялісти, московський Тимчасовий Уряд
почав усе більше втручатися в українські спра
ви, забороняючи навіть скликання П rо Військо
Boro З'їзду, який призначено на червень 1917 р.
Але укра .нське вояцтво відкинуло нахабну за
борону «cBoro» rоловнокомандуючоrо, яким яв
лявся Керенський, і масово вислало своїх деле
taTiB у Київ. Першоrо дня З'їзду в залі Велико--
ro Театру зібралося 1976 делеrатів з мандатами
від 1,732.000 вояків українців з петербурзької,
московської, мінської, казанської, двинської,
омської, терської й туркестанської rуберній,
з північноrо, південно західньоrо, західньоrо та
північно захіДНЬоrо фронтів, Чорноморської та
Балтийської фльоти. Це були найактивніші,
найсвідоміші з поміж сотень розкиданих по цi
лій тодішній московській імперії українських
вояків. Делеrатів прислали тільки ті частини,
які вспіли вже зорrанізуватися в окремі націо--
нальні відділи.
Але соціялісти, навчені досвідом I ro Військо
Boro З'їзду, зробили все можливе, щоб не допус
тити до впливів на з'їзді самостійників. В TO
дішн1й київській пресі, яка була переважно co
ціялістичноrо напрямку і яка, як пише €BreH
Чикаленко, викликувала невдоволення серед
rромадянства, появилися rocтpi статті проти са..
мостійників. Наприклад, «Нова Рада» писала:
« . .. ВикорuстовУЮ1.f.и дразJtuву тактику дея
2
43
ких російс'Ьких Кру2ів, nідведи zOJtoBY YKpaїHC'b
кї са.м.остійники і розnо'ЧаJtи аtітацію за nО8ие
відірвання від Росії і заснуванuя ca.м;OCTiй
'пої українс'Ької держави. MiTiut «Союза YKpaїи
с'Ької Державности», що відбувся ци.ми д'ИJUtи
в Киеві, nоказуе, що са.мостійиицтво nробуе уже
вийти 'па широку арену і повести за собою .маси!
Тепер .ми вже nерестуnиди .межі теорети'ЧНО20
об.мірковуван'Ня і .мае.мо діJtо з аtітаціею, що 'Не
nеребирае в засобах і способах, аби за.м.а'Нути
.маси і двиzнути Їх 'На нерозважuі в'Чинки . . .»
А «Народня Воля» дала такий фраrмент з II
ro Військовоrо З'їзду:
«Підходжу до театру сида наших coддaTiв
козаків стоїт'Ь перед Народ'Ні.м До.мо.м. .. roBo
рит'Ь Стеnанеико . .. Тут цей добродій n01.f.ye
свою сиду і з.моzу BUCJtOBUTUC'b, як хо'Че . . . «Ca
.мостійпиЦТ80» й «уюраї'Нс'Ь'кд держа8ніст'Ь» на
йozо ду.мку nоJtяzае 8 ті.м, що україис'Ький 'Народ
е са.мостійний, BeJtUKUU, CUJt'bHUU, що ві'Н са.м .мо"'
же ко.мус'Ь «nисати законu», тобто народ YKpaї'Н
с'Ький са.м .може 2HiТUTи інші 'Народи і «zope TO
.му, хто йо.му на nереш-юоді». При ви2уці OCTaи
н.іх сді8 авдиторія 2У'ЧНО nJtecKae. Ввес'Ь 'Час буJ/,О
ч,ути Jtюдозuеuавuсuі ви2уки і розnмювання
З8іРЯ1.f.их інстииктів. AJte n. Стеnанеико дійшов
gершка, коди n01.f.ae казати про Украї'И,с'Ьку ЦeH
rpаJt'Ь'И,у Раду та про її деJ/,еtацію до TU.At1.f.acoeo
ю Правит еJt'Ьства.*) В устах Ц'Ь'020 папа до.ма..
*) Цебто в Петербурr, як це було вирішено І Військо
шм З'їздом, щоб «роз'яснити справу» творення YKpaїH
ЬKOЇ армії. Прим. авт.
zaпuя Україис'Ької Цеитрад'Ьиої Ради е «якась»
автоuo.мїя, nодітика її це «жебрацтво», а вза2аJtі
па Цеuтрa.lt'ЬНУ Раду каже, що це «n.п.азуuи
старці» . . .»
Підroтовивши відповідно фунт з допомоrою
СБОСЇ преси, соЦЇялісти виступили на З 'їзді
одним фронтом. Розпочав П Й Військовий З'їзд
промовою м. rрушевський, закликаючи до «бо
ротьби за здійснення автономії України в фе
деративній Росії». Але делеrати YKpaїHcbKoro
вояцтва відчували, що Україна мусить стати
самостійною, а не домаrатися від MOCKoBcbKoro
трупа, яким у той час була російська імперія,
куценької автономії. Тому наради З'їзду прохо
ДЯТЬ під знаком патосу боротьби за національне
і соціяльне визволення YKpaїHcbKoro народу і
в атмосфері найбільшої ворожнечі дО MOCKOB
ської влади. Делеrати ввесь час закликають
Центральну Раду і rенеральний Військовий Ko
мітет творити життя в Україні так, як цьоrо ви
маrають інтереси BCboro YKpaїHcbKoro народу.
Один з делеrатів моряків rоворив на З'їзді:
((ВоJtю здоБУJtи всі народи, а як здоБУJtu, TO
ді російс'Ька де.мократія nішда від нас і'Ншu.м
ШJtяхо.м. У BiJt'bHiu Росії не.ма eiJ/,'bHOЇ Україии.
Зa.iltісТ'Ь держави Ро.ма'Нових з'явJtяет'Ься держа
ва росіЙС'ЬК020 народу. І nрийо.ми старої держа
ви зостаJ/,ися в цій 'Новій. От са.ме в ц'Ьо.му теат-
рі БУJtО вбито Стодиnіиа, якuй казав: »Наnеред
заСnО1Wеиня, оnісдя рефор.ми((. AJte иарод не
. став 1.f.eKaTU рефор.ми, зробив ре80Jtюцію. Чет
веРТ02'О 1.f.ервня .ми nриСЯ2a.1tu біJ/,Я nа.м'ятuика
4
45
Боzдана Х.м.еJ/,'ЬНUЦ'ЬКОZО, що 1-Le розійде.м.ося дo
ти, nоки не здобуде.м.о волі Україиі. Час 'И,астав!
Тепер або HiKO.ltU!... Сиди треба nідрахувати,
aJ/,e не треба трусuтuся так, як ТРУСЯТ'ьСЯ 1.f.Jtе'И,u
rе'И,ераJt'Ьиоzо Ko.AtiTeTY. Нас .AtіJt'ЬЙОНU nри зброї
і я nевнuй, ЩО й українс'Ьке се.ltянство, яке 'И,а
cBoe.Aty з'Їзді nовиістю здаJtОСЯ 'И,а 'И,ас, піде за
на.м.и! Треба відважuо рішатu нашу справу і та
u ,
не2аино. . . .»
Але уrодова тактика перемоrла. «Чи виправ"
дав З'їзд наДії України? читаемо в ДOKyмeH
тах Toro часу. Не повністю. rоловну ролю
тут відоrрав склад З'їзду. Масу делеrатів скла
дали т. зв. «мартовські українці». Революція
зірвала полуду з їх очей, і вони почули себе
вперше українцями. Які ж почуття повинні бу
ли пробудитися наслідком усвідомлення обману
і кривди з боку Росії? Любов свою вони вже
віддали Україні, Для Росії залишилася одна He
нависть. Іх любов до України не була ніжною
любов'ю дитини. 0 ні! То була rаряче, незнаю
ча компромісів любов молодої істоти до CBoro
ідеалу. Один натяк з боку вождів, що треба за
rинути вім' я досяrнення ідеалу, і маси rOToBi
були жертвувати свое життя знайденій Бать..
ківщині. »
«Та nередусі.м, nа'И,уваJtа ненавист'Ь до Росії.
НаціонаJ/,'Ь'И,а ревоJtюція 'И,абuраJtа тuта'И,і1.f.НОZО
роз.маху. Воиа зовсі.м, не хотїда рахуватuся з бу
ду1.f.ОЮ доJtею Росії. »Мартовс'Ькі українці« з no
святою, а навіт'Ь з фанатuз.AtО.At 'И,еофітів 1.f.ека.л.u
.AtoJIteHTY, '!(OJ/,U .Atожна буде YBizHaTU 'И,іж не 8
»сnину ревОJ/,юції«, а в серце Росії. Але aвTopи
тет nровідииків, якuх вони nершu.м.u nоба1.f.UJtи
на npecToJ/,Ї 'И,адто BeJ/,uKuu. Віи 'Н,еоб.м.еже
'пий. Неофіт niKOJ/,U не nеребіJ/,'Ьшуе своеї BoJ/,Ї
до 'ЧU'НУ і сиди csozo характеру, аде 'И,еофіт ие
вірит'Ь у cUJ/,y ceozo розу.Atу. Віи nа.м,'ятае, що
иедавио ще так zрубо nо.м,UJtявся і СJ/,ужив
фа.л.'Ьшuвu.м. бо2ам.
«Са.мостійнuкu? Іх БУ.ltа вже ?'орстка. Аде KY
ди ї.м., ще ніко.м,у 'И,евідо.Atu.At, буJ/,О nере.мо?,ти KO
аJtіцію ВиННU1.f.е'Нків, KoBa.lteBc'bKux та інших,
що з nеРШ020 дuя ревОJ/,юції стади відоJltи.м,и
»б02а.м.u« нації. Над ціею ж коаJ/,їціею стояв у
сяйві неnо?,рішu.моzо авторитету М ихаЙJtо rpy
шевс'Ькuй . . .
«То.м,у то й не дивно, що, не зважаю1.f.U па
.Atаиже вуJt'/Щ'И,і1.f.НUЙ характер не'Нависти до Po
сії, я-к,а від'ЧуваJ/,ася на З'їзді, вuбуху 'Не CTaJ/,O
ся. Ми nосJtУШНО ЙшJ/,U за rрушевс'Ькu.м.u, Bи'Н
ни'Чеuка.м,u . .. А во'Ни соціЯ,J/,істи JtюБUJ/,U
Росію. Що то бу.ltа за nротunрuродия. любов, 20
ді сказатu. Із ціею своею .ltюбов'ю воии дуже xo
ва.ltUСЯ. Аде 1.f.асо.м це става.л.о nO.AtiTHuM. В такі
.AtO.AteHTU здаваJtОСЯ, що .маси рОЗТОn1.f.УТ'ь все і
всіх на cBoe.Aty ШJ/,ЯХУ до свободи, стuхійно Kи
нут'Ься. 1ta вОрО2а і вже в са.м.ій борот'Ьбі зuай
дут'Ь собі 'Нових вождів, які 'И,е сnuия.тu.м.УТ'ь HO
во?,о жuття.
«НаЙКРUТU1.f.нішuй .AtoJIteHT був, KO.ltU З'Їзд дo
відався. про заходu тодішн'Ьо?'о иа'Чад'Ьuuка Kи
ївської війс'Ькової ОКРУ2и, .москадя ОбеРУ1.f.ева,
nоставити охорону кодо opzauiB .м,осковс'Ької
46
47
вдади в Киеві. Авторитет rрушевс'Ькоzо й Вин-
UU1.f,eHкa дов20 боровся з без.Atежни.At іистииктов-
ни,м, nориво.м, деJtеtатів З'їзду бороuити 'Чест'Ь
н.ації. І 'И,евідоJtО 1.f,uJt скіН1.f,ився. б цей двобій ре-
воJtюцій'И,ої .Atacu з купкою Jtюдей, які виступа-
ли в 'И,евJtастuвій ЇJt poJ/,i вождів ревОJtюції, ко-
ли б 'пе відклик і nереnросини caJIto'l,O ОбеРУ1.f,е-
ва.»
Все таки перемоrа соціялістів на З'їзді не бу
ла повна. Не зважаючи на всі їхні намаrання
«втихомирити» делеrатів, приборкати самостій
ників, З'їзд вирішив:
«Пропонувати своему найвищому представ
ницькому opraнoBi Українській Центральній
Раді до російськоrо уряду більше не звертати
ся і неrайно приступити до твердої орrанізації
краю. . .}) Запевнивши найактивнішу підтрим
ку Центральній Раді в усіх її починаннях для
цобра України, З'їзд доручив Українському re
неральному Військовому Комітетові якнай
швидше опрацювати докладний плян україніза
ції війська й перевести йоrо в життя.
На закінчення З'їзду, 10-ro червня 1917 р.,
Центральна Рада під тиском заrальних HaCTpo
ів видала свій Перший Універсал. Про цю по
цію пише очевидець:
«YBe1.f,epi 10 1.f,ервня в залі ВелиКО20 МіС'ЬКО20
Театру ие 1.f,YTU буJ/,О 'Кі одно'l,О віддиху, 'И,і одио-
zo руху. ТUСЯ1.f,і Jtюдей .мов зака.м.'яuіJtи. Тід'Ьки
rpе.м.тю'Чи шеJtестів папір у руках 'Чоловіка, що
стояв 'па середині сцеии. ЗаJl,унаJl,и сдова Пер
ш,0'ZO УиіверсаJl,У. Не са.м.ий з.м.іст Уиіверсаду
робuв 'l,poAtOBe вражеиия. па вояків. З.м,істові
.м,о:ж:uа і треба закииути ба2ато. Та бу.rю це пер-
ше слово своеї вдади, яке воиа рішUJ/,a сказати
під їхиі.м, HaTUCКO.At.
« . . . Народе Українс'Ький! Народе сеJl,ЯU po
б тників, трудящоz? люду! . . Хай буде У1Сраїпа
ВМ'ЬUОЮ! . . Од 'И,инt .Atu ca.Ati буде.Atо творити Ha
ше життя... Народе Україис'Ький! Докажи, що
ти . .. .Atожеш zордо і достойuо стати nopy1.f, з
KO Hu.A(. . .. державнu.At народо.м,... Я'І( рівний
з рtв'И,и.м.и. . . » пролунали останиі сдова Уні-
верса.п.у. Рука з nаnеро.м. оnустUJtася... А ти.,.
СЯ1.f,і Jtюдей ще 'Ке віддuхаJ/,и і ие ворушuлися,
'И,еиа'Че не все сказано в YиieepcaJ/,i. . . Ще хви-
дина і ?,ypatauo.At nереКО1.f,ует'Ься по залі .м,ozутие
»Слава! Сдава Віл'Ьиій Україні!« ОnдеС'l(и й
O'/(,J/,UKU ие стихают'Ь кіл'Ька XBUJtuU, все иа'И,ово
зростаЮ'Ч.и.
«КЇД'ЬКОХ вояків nриносят'Ь иаnеред коиу пор-
трет Тараса Шев1.f,енка. .. Чудовий баритоu ти-
хо, але вnевнеио n01.f,uuae »Заnовіт«... Підви-
щений настрій деJtеtатів дОСЯ2ае CBOZO вершка.
Без uїя1СОZO за'КJtику всі стают'Ь 'И,а колі'И,а і з Tи
СЯ1.f,ів 2рудей uесут'Ься eeJtU1.f,ui звуки: ». . . кай-
д ии nарвіте, і вражою зJtою кров'ю волю OKpO
ntTe... «
«Сnівают'Ь в ЯК1UС'Ь .м,ОJtuтов'И,ій екстазі...
ЧJtен Презuдії rавриJtЮК nадае на руки своzo
ото'Че'И,ия. . . . ХТОС'Ь ридае, хтос'Ь с.м,іет'Ься. Дeдe
{ Tи, Jtюди заzартовані в 1.f,oTupUJ/,iTHix боях, aJ/,e
HtXТo 'пе соромит'Ься втерти 01.f,eu. . . »
З'їзд закінчився у друrій rодині ранку ll-ro
48
4
49
червня, і тoro ж дня Україна почула Перший
Універсал, де ще було сказано: «Не відділто
'ЧИсь від усіеї Росії, не розриваючи з державою
російською, хай народ український на своїй
землі мае право сам порядкувати своїм жит..
ТЯМ... »
Здавалося, що Центральна Рада, склад якої
поширила Всеукраїнська Рада Військових Де..
путатів, створена з 130 представників україн..
cbKoro вояцтва, нарешті відважно почне буду..
вати самостійне життя, перебере всю владу
в свої руки, покличе до праці народ, розв'яже
земельне питання і поставить на кордонах
України як охорону й захист мільйонові YKpa
Їнські війська. Та замість цьоrо соціялісти з
Центральної Ради поспішно видали ІІ ий Уні..
версал, відкликаючи ним навіть ті свої вимоrи,
які під тиском Друrоrо Військовоrо З'їзду про--
rолосили були в Першому Універсалі.
«Ми, Центральна Рада, читаемо в II MY
Універсалі, яка завжди стояла за те, щоб не
одділяти України від Росії, рішуче ставимось
проти замірів здійснення автономії України аж
до Всеросійських установчих зборів», а щодо
схваленоrо раніше формування YKpaїHcbKorO
війська, то Друrий Універсал постановляв, що
формування буде можливе тільки тоді, коли
«таке комплектування по опреділенню Росій..
CbKoro Військовоrо Міністра буде являтися...
можливим без порушення боеспособности ap
мії.»
Таке поступування Центральної Ради не Mor..
ло не позначитися на настроях українськоrо
вояцтва. Друrий Універсал став зародком Toro
великоrо розкладу, який незабаром охопив со..
бою широкі маси війська, здеморалізував їх і
кинув в обійми большевиків, які несли хоч
бреХ і .й облудні, . але все .:.аки сміливі' і ре..
ОЛЮ ИНl r c a ВОЛІ, самОСТlиности, добробуту
и СОЦІЯЛЬНОl РІВности. Але поки прийшла ця
хви:7Іи .?- РОЗК:7Іаду, здорові національно україн..
сью ВІИСЬКОВl частини зважилися на ще одну
спробу, яка мала додати Центральній Раді від..
ваrи бути справжнім урядом і врятувати само..
стійність України. Адже ж, як пише сам rробо..
Копатель волі України Винниченко: «Зrаrа
сильної, твердої влади була Не тільки в широ..
ю,:х M C населення, не тільки в знервованоrо й
стомленоrо обивателя, але й у більш орrанізо..
вани,::е, свідомих e eMeHтiB, навіть серед KpyriB
самOl ЦентральнOl Ради. Ім так хотілося щоб
був нарешті свій, сильний, поряд:rуючий 'уряд,
що вони забували все, що знали, 1 в один rолос
кричали rе:r::еральному Секретаріятові: «Беріть
владу в СВОl руки! Та будьте ж сильні, тверді,
будьте справжнім урядом!»*)
Та соціялісти самі не хотіли бути сильними
не хотіли тіеї сили і для України, і для її вій
ська. Тому серед .вояків YкpaїHcbKoro Полку ім.
П. Полуботка, оrlрчених рабською льояльністю
українських соціялістів до MOCKoBcbKoro уряду
KepeHcbKoro, виринув сміливий плян: силою по..
*) «Відродження нації», ТОМ ІІ, стор. 55.
50
h
51
дій повернути історичну керму, направити дi
яльність Центральної Ради на справжній шлях
творення своеї держави. Полуботківці вирimy
ють самочинно, проти волі Центральної Ради
виступити проти московської влади в Україні,
захопити в свої руки державний апарат і пере
дати йоrо Центральній Раді. Вони сподівалися,
що Центральна Рада, поставлена перед ДOKOHa
ним фактом, відкине свою тактику льояльности
та братання з «російською демократіею», а поч
не дбати тільки про Україну та її інтереси. Пе
рейняття влади в Киеві мало бути rаслом для
цілоrо краю, який теж мав силою усунути MOC
калів від державноrо правління Україною.
Про цей плян полуботківців довідуемося з
«Пляну праці 2 ro YKpaїHcbKoro Полку ім. Пав
ла Полуботка з 16 на 17 липня 1917 року», який
цитуе в своіх споrадах один з членів MOCKOB
CbKoro Тимчасовоrо Уряду Мі.шоков. В тому
«Пляні» сказано:
«Ми, україиці козаки, 'И,е ХО1.f.е.м,о .м,ати свобо
ди Jtише па папері, або nів свободи. По npozoJto
ше пні I ?'o Уnіверсаду (.AtU Il ?'o Універсаду 'И,е
визuае.AtО) Jtu npиcTynaeJlto до заведеnня поряд..
КУ на Україnі. ЗадJtяц'Ьо?'о .AtU всіх росіяи і pe
uetaтiB, які ?'аJ/,'ЬМУЮТ'Ь украї'И,с'Ьку роботу, cки
дае.Atо з їх постів СUJ/,ОЮ, 'И,е раХУЮ1.f.ис'Ь зросій..
с'Ьким урядо.м,. ВизнаЮ1.f.и Цеитра.л.'Ьuу Раду за
свій 'И,айвищий opzan, .AtU nо ищо ви?,аия.е.Atо
зрадників України без її відо.Atа. Коли все ona
Hye.AtO сиJtою, тоді цмко.At nідnорядкуе'J.tося ЦeH
тpaJt'bиiй Раді. Тоді воиа nорядкувати.Atе в Kиe
ві і по всій У краї'И,і, як у вдасиій хаті. Тепер Же,
коди nО1.f.иnает'Ься по в ста'И,UR, .AtU виставJ/,Яе.Atо
6 ox своїх Jtюдей, які будут'Ь усї."" керувати.»*)
. В очі 17 ro на 1. липня 1917 року полубо
КІвЦІ виишли з СВОІХ касарень на Сирецькому
полі й у селі І'рушках в силі 5 тисяч .шодей і
вступили до Киева. Тут вони захопили штаб
міліціі, забираючи зброю і амуніцію взяли
ска бницю і банк, зайняли Печерську форте
цю 1 Арсенал, захопили майже всі райони мi
л ї та пороззброювали московських міліціоне
pH , розr омили помешкання Оберучева, який
УТІк на ВІстку про повстання, арештували MOC
KOBcbKoro коменданта Киева, роззброїли юнке--
рів та зайняли інтендантські склади. Опанував
ши таким чином увесь Київ, повстанці помаше
рували під будинок Центральної Ради. Про цей
виступ полуботківців пише письменник Федір
Дудко, який був очевидцем тодішніх подій:
«В повітрі БУJtо тихо, соnце світи./ю яскраво.
Заrювідався 1.f.yaOBUU, nоzідnий деи'Ь. Ндійшов
до Бесарабки й nоверnув 'па Хрещатик, KOJ/,U
раnто.м. YBazy .AtОЮ зверuув иа себе якиис'Ь .м.oв
1.f.азиий похід .Atacи Jtюдей па BacUJt'bKiBc'bKiu вy
диці. . . Той похід, який я n'оба1.f.ив paиKO.At 5 JtUn
ия., cUJ/,'bno вразив .AteHe ЯКОЮС'Ь від.м,іи'И,істю, иe
будеиністю, 'И,еnохожістю иа всі і'И,ші походи.
Був це ZJ/,ибоко .м.ов1.f.азиии, зосередже'Иий рух
маси Jtюдей, що .м,ав якус'Ь певну, заздаJ/,еzід'Ь
пaMi1.f.euy важну цід'Ь і ця uozo nевніст'Ь, pi
*) п. Милюков «История второй русской революции»,
том І, стор. 80..81.
52
53
У листопаді 1917 року, на Третьому Військо
вому З'їзді українські самостійники ще раз
намаrалися зорrанізувати повне перебрання
влади в українські руки з допомоrою yкpaїHi
зованих військових частин, але й ця спроба не
повелася. З'їзд, який відбувався в днях 2 ro
12 ro листопада, перейшов під виразним знаком
перемоrи соціялістів. З 965 делеrатів було на
З'їзді, як подала тодішня rазета «Нова Рада»,
ч. 169, 783 ec epiв, 111 ec дeKiв, 24 ес ефів (co
ціялістів федералістів), 24 самостійників, 13 Ha
ціоналістів революціонерів, 11 большевиків, 3
безпартійних, 1 анархіст та ін. Самостійників
викинено з залі нарад силою, схвалюючи пар
тійний принцип. Даремно намаrалися делеrати
війська переконати членів Центральної Ради
про дальшу потребу творення української армії
та проrолошення самостійности України й He
залежности її від Москви. Вже першоrо дня
нарад пролунали немов пророцтва слова деле
(ата А TaмaнoBcbKoro, козака першоrо запасноrо
полку. Переказуючи леrенду про 300 закам'я .
нілих вояків, він rоворив: «Народній переказ
rоворить, ЩО скоро настане час, коли ці 300 BO
яків пробудяться і перші проллють у бою свою
кров за самостійну Україну. Може цей час уже
настав і баrато з вас пролле кров за відбудуван
ня української держави? Слава товаришам, які
перші ляжуть в цій страшній святій боротьбі!»
Та член Центральної Ради, соціяліст Порш
своею промовою зrасив увесь запал учасників
З'їзду. Він сказав:
«СУ'Часuе україис'Ьке війс'Ько то 1.f,астu'И.а,
правда, зиа'Чuа, україис'Ької ревОJtюціu'И.ої дe.мo
кратії, аде TЇJt'bKи 1.f,асти'И.а і при то.м.у .ме'И.ша.
То.му 'И.е .може воnо тепер иа cBoeJlty З'Їзді і 'И.е
nовu'И,'И,о йтu са.мостій'И.u.м nОJl,іти1.f,'И,u.м шJtяхо.м.
Перші два Війс'Ькові З'Їзди БУJtu ще до neвnoї
.міри обвія'И,і '/Юціо'И,аJt'Ьиою війс'Ьковою ро.маити-
кою. Третій Війс'Ьковий З'Їзд .м,усит'Ь ріШУ"ч'е
від 'И.ути ці решткu старих 1.f,aciB, nовииеn зро-
зу.м,іти, що cY1.f,acиa де.Al:ократія скріз'Ь, а тим
бм'Ьше україис'Ька, nростуе ие до nocTiuuozo
війс'Ька, 'И,е до воеи. Украї'И.с'Ька де.Atократія ста-
Jta 'И.а ШJ/,ЯХ федерації і цим ШJtЯХОJlt nовии'Н.О
йти війс'Ько. Відокре.мJtе'И.'И.я ие е в і'И.тересі тру-
дящих .мас. І 'И,ехай ва.м, 'И.е завдае жаJtю те, що
'Часом 'И.еукраї'И,с'Ька де.Atократія іде проти Пас.
Це її заСJtіnJ/,е'И.'И.я. пройде.»
Все таки Третій Військовий З'їзд пРИЙняв ре.-
золюцію: «Виходячи З засади цілковитоrо, Hi
чим не обмеженоrо самоозначення націй, Tpe
тій Всеукраїнський Військовий З'їзд домаrаеть
ся від CBoro вищоrо революцїйноrо opraнy ЦeH
тральної Ради неrайноrо проrолошення в най
ближчій сесії Української Республіки.»
Примушена поставою YKpaїHcbKoro вояцтва,
Центральна Рада проrолосила три дні пізНіше
/Третій Універсал. Святочне проrолошення цьo
ro Універсалу відбулося на Софійському май
дані 22 ro листопада при участі народу, війська
та навіть чужинецьких місій у Киеві, як фран
цузької, італійської, бельrійської та румунської,
56
57
!Ле про політичн правне становище України
І Універсалі було сказано так:
«Од нині Україна стае Українською Народ"
[ьою Республікою. Не одриваючись від Респуб..
[іки Російської та зберіrаючи едність Іі, ми
'вердо станемо на нашій землі, щоб силами a"
аими помоrти всій Росії, щоб уся РеспуБЛІка
>осійська стала федераціею рівних і вільних
[ародів.»
Історик Дмитро Дорошенко, який був учасн :
:ом тих подій, так схарактеризував у СВОІИ
тopiї України Третій УНіверс л: . v
«У веС'Ь 1.f,ac відхрещую1.f,UС'Ь Bta caJtocT UUOCTи
раз у раз nРUСЯ2аю1.f,U 'И,а федерацію, r'руш в
ькuй і Цеитрад'Ь'Нд Рада зJtариуваJ/,U тои 'И,ацю
аJ/,'Ь1tUЙ ентузія.з.м., я.-кий одушевJtя.в n.евиі yKpa
с'Ькі KPYZU. .. Справді, Jtожnа БУJtо одушевu
и Jtюдей образо.м. иезаJ/,ежиої, самастійиоі YK
аїни аде KO'l-О Jto?,Jta одушевuтu ообров;JI,'Ьиа
)едерація 3 державою, яка 250 років ?,uоБUJ/,а
'країну і душu.І/д українс'Ький націона./t'Ьиuй
ух? Ввес'Ь патос, увесь ентузіЯЗJt відроджеuuя
з.м.а'l-аuия. до натураЛ'Ь'И,020 дJ/,я. кожио'l-О Hapo
у ідеа.л.у JtaTU свою державу, Jtycie розв 'я
ися від хододних сдів rрушевс'Ько'l-О про »иe
U'И,У1.f,ЇСТ'ь« акту, якuй заJltіст'Ь uеза.л.ежнастu
rt.овїщав про федерацію... Kozo Jlti?, захоnuтu
l'/(,J/,UK М. rрушевс'Ькоzo »рятуй.м,о російс'Ьку
lедерацію«?»*) .V.' ...
А тим часом тіеї «рОСІИСЬКОl федераЦll» вже
е було, як не було й caMoro уряду KepeHCЬKO
«Історіл України» Д. Дорошенко, том І, стор. 185.
ro, бо ще 7 ro листопада 1917 р. прийшла до Ки
ева вістка про большевицький переворот у Пе-.
Tporpaдi. Большевики захопили владу в свої
руки, а rолова Тимчасовоrо Уряду Олександер
Керенський утік за кордон, перебраний у ж:іно
чу одежу. Ленін відразу почав формувати силь
ну московсько большевицьку армію, щоб знову
поневолити інші народи та зміцнити розхитану
імперію. Підбадьорені успіхами своїх товаришів
у Москві, большевики на Україні почали й собі
ворушитися, намаrаючись перебрати владу в
Киеві та в інших містах.
І в цей так небезпечний для України і три
вожний час, коли треба було неrайно ж творити
українську армію та захищати Україну від HO
вої ворожої навали, зrадуваний уже соціяліст
Порш, ставши в rрудні 1917 р. на місце Симона
Петлюри rенеральним секретарем військових
справ, цебто міністром війни, завдав українській
наЦlональній армії oCTaHHboro удару. Він видав
наказ скасувати в армії всякі військові ранr'И,
усунув полковника Віктора Павленка з посади
начальника Київської Військової Окруrи і при
мусив уступити reH. П. Скоропадськоrо з посту
командуючоrо Першим Українським Корпусом,
перетворивши армію в збір мітинr'уючої солдат
ської маси.
Становище в Україні чим раз rіршало. 17 ro
rрудня 1917 р. большевицька «Рада Народніх
Ком' сарів» вислала Українській Центральній
Раді телеrраму ультимат за підписом Леніна і
Троцькоrо, в якому большевики поставили такі
3
59
запитання: чи Центральна Рада обов'язуеться
зректися спроб дезорrанізації сmльноrо фронту;
чи зобов'язуеться ЦРада давати підмоry peB
люційному війську в йоrо боротьбі з KOнтppeвo
люційним кадетсько каледінським повстанням;
чи зобов'язуеться ЦРада припинити всі свої
спроби роззброення советських полків та робіт
ничої червоної (вардії на Україні і повернути
неrайно зброю тим, у Koro її віднята? Закінчува
лася телеrрама таким ультиматом: «Коли на
протязі 48 rодин не буде одержано на ці запи
тання задовольнточої відповіді, то Рада Hapoд
ніх Комісарів буде вважати Центральну Раду
в стані одвертої війни пporrи советської влади
в Росії і на Україні.»
rенеральний Секретаріят вислав наступноrо
цня свою відповідь, в якій відкинув всі обвину
вачення проти Центральної Ради з боку «Ради
Народніх Комісарів», відмовив їй права втруча
rися у внутрішньо українські справи і заявив,
цо «українські солдати, робітники і селяни, об
)онточи свої права і свій край, дадуть належну
ідповідь народнім комісарам».
Після цьоrо Рада Народніх Комісарів дала Ha
{аз своЇм частинам маршувати на Київ. 25 ro
'Рудня 1917 р. північна московська армія під ко---
а:андою AHTOHOBa OBceeHKa почала заrальний
Іаступ на Україну. Ця армія складалася з чоти
)ьох армійських rруп під командуванням ero---
ІОва, Муравйова, Берзіна і Кудінськоrо. Вже
:6 ro rруДНЯ большевики зайняли Харків і cтвo
,или там «український» большевицький уряд,
який очолив зрадник Юрко Коцюбинський, син
письменника Михайла. Цей «уряд» виповів вій
ну Українській Центральній Раді. Московські
війська маршували далі на Київ, займаючи
в кінці rpудня Полтаву й Черніrів, а 9 ro січня
1918 р. Катеринослав, 15 ro січня Олександрів
ське.
«Советс'Ькuй уряд uаЗ1lД1.f,uв 'НД1.f,аJ/,'Ьиu.м вож
деJlt .московс'Ько БОJ/,'Ьшевиц'Ьких війс'Ьк, 'Що MaJ/,и
оперувати nроти Україии з Доиу, В. AHTOHoвa
Овсеенка. Віи вuробuв onepaтuвиий nJI,Яи захоn
Jtеиия. Харкова, ПОJtтавu й КатерииОСJI,ава. На
Київ .шмu иастуnати бол'Ьшевuц'Ькі віЙс'Ька
з двох боків: з nieuo1.f,i від rОJltеJI,Я 'И,а Чеpuі2ів і
Бах,мд1.f" та з Брs/,'Н,с'Ь'lGa 'И,а Коиотіn і Ворожбу, а
від заходу збоJt'ЬшевU1.f,еиu.мu 'Ч.астuuа.м:u., ЩО CTO
ЯJ/,и 'па Т. зв. українс'Ько.му фроuті.
«Тодовиі .м,осковс'Ькі CUJ/,U БУJtU скоицеитроваиі
иа nівuо'Чі у трикутиику rо.м,еJt Бах.ма1.f,
БряиС'Ьк. У 1.f,aci Т020 скуn'Чуваuия. реtуJtяpuux
боJt'Ьшевuц'Ькuх війс'Ьк, віддіJtU 1.f,epsouoї {вардії,
зоpzа'И,ізоваuі в україис'Ьких .містах із JltOC'/GOB
с'Ько жuдівС'ЬКО20 робітиuцтва, n01.f,aJtи 1ta всій
Україиі бої з MaJt01.f,uceJt'bиuMU україис'Ьки.ми 1.f,a
СТU'ШZ.:AI.и. Розташоваuия .москавс'Ьких за.п.02
в Україиі та .м,осковс'Ьких eiaaiJtis 'И,а nівдеиш>
захід'И,'Ьо.му фро'И,ті доnо.момо nередусі.м до ne
peMOZU БОJt'ЬшевUЦ'ЬК020 війс'Ька.
«Перший 'пастуn БОJt'Ьшевuкu no1.f,a.п.u від захо
ду, .маю1.f,U за .м,ету захоnuти Київ. У CTapo'l\,OC
тяитuuові, PiBuo.AtY та в Шепетівці nрUЙШJl,О оо
перших CYTU1.f,OK із україuця.м,u, 'Що uарешті роз
:0
61
JJ08C;(l'".NtI Jиохі6
!/І<роіж:ьк; q,VCl>J<CI
Jьш,о('/"DJ<ІІ)/{Jcск"
..,.ogllOropob"v jCIJ(J IМ/V
ШJН.с
.... f/borcpoCvи JOJ'.J;(/./",Ili
i./.IJ!lX"
'" " " '-4 6" " .
І .
і июо.нt>
зБРОЇJ/,и БОJ/,'Ьшевиц",кі відділu. В райоиі Козя
тuu Здовбуuів роззброe1tо три БОJl,,,,шевuц'Ькі
nOJ/,KU. На Правобережжі вдаJ/,ОСЯ спершу YKpa
їис'Ьки.м. BiaaiJta.ilt вза2аJ/,і ЗJ/,їквідувати висТуnи
зБОJ/,'ЬшеВU1.f,еuих COJ/,aaTCbKUx баuд. rOJ/,OBUO І.
Україuс'Ькuй Корпус з доnо.м.02()Ю BiJ/,"'U020 Ko
зацтва 01.f,UCTUB Кuївщиuу й ПодїJ/,J/,Я від .м.OCK()в
с'Ьких віддi.ltів 2"20 tвардіЙС'ЬК020 корпусу й 8 ї
ар.м.ії, які, відобравшu в 'И,UХ зброю, відnраВJ/,е
'И,О в Московщuuу.
«Зате 'И,а Лівобережжі nорозкuдаuі україис'Ькі
1.f,aCTUUU, ОТО1.f,е'И,і ВОр02а.41.и з усіх сторі'И" 'пе .м.аJl.и,
CUJ/,U cтpи.м.aтu. 'Н,ава.п.и добре ЗОР2аuізова'И,ux
і здUСЦUnJtіuоваuих nOJ/,кiB .м.осковс'Ької реtУJtя.р
'И,ОЇ армії.
«Дия. 25 20 2рудия. 1917 р. niBUi1.f,ua .м.оск()вс'ЬКй.
ар.м.ія. під ко.м.аuд()ю AиToиOBa OBceeиKa n01.f,a
J/,a за2а.п.'Ь'И,ий иастуn. У cKJ/,ac} тіеї ар.м.ії BXOauJ/,U
'Чотuри ар.м.ійські 2руnи під nроводо.м. E:iopo
ва, Берзіuа, КудииС'ЬК020 і Муравйова, в сиді 30
тися1.f, добіРU020 BiйC'b , uабраU020 з K()J/,. iBap
дії, .м.атросів і .м.()С1{;ОВСЬК020 робітuuцтва; воио
.м.а.п.о 60 2ар.м.ат та 10 nаицериих поїздів. Moc
ковс'Ькі війс'Ька без BeJ/,UKиx ЗУСUJI,'ь заіі.м.а.п.u
україис'Ькі .м.іста, де робіТUU1.f,і 1.f,ужоuшціопаJ/,'Ьuі
ор2аuізації CTaBaJ/,U зі зброею 'па Їх бік
«У та'!(О.м.у вuрішuо.м.у.дJ/,Я україис'Ької держа
ви 1.f,aci, україuс'Ькuй уря.д, 'И,е .м.аю1.f,U здuсциnJ/,і
поваи020, 20ТОВ()20 до ріШУ1.f,020 виступу війс'Ька,
задuшuвся. безбороuuи.м.. У країис'Ької армії 'И,е
буJ/,О, ісиува.п.и тiJ/,'bKU окре.м.і віддіJ/,и, .м.а.п.оzо 1.f,U
ceJ/,'bU020 CКJI,aдy, ЩО па BJ/,acuy руку BeJ/,u бої.
63
.r.
о.лrКСАшРIRСЬI(>
БуJ/,О ясио, що проти добре озброеuаї, зодЯ1,uеиої
та під одuіею ко.м.сіuдою БОJ/,'Ьшевиц'Ь'!(Ої ар.м.ії ие
.м.ажиа буде втр'U.Atатися. Ті 1.f,ucJ/,euui україис'Ькі
nОJl,ки, що иедавио ще заяВJ/,ЯJ/,U свою віддаиіст'Ь
Цеитра.п.'Ьиій Раді, у крити'Ч,uу XBUJ/,UUY nopозбі
1,а.п.uся, а то й nерейШJ/,U па бік ворozа.
«На n01.f,aTKY війии україuс'Ькuй уряд nризuа
1.f,YBaB ко.м.аидаитами nротuБОJ/,'ЬtuеВUЦ'ЬК020
фроuту по 1.f,ерзі nпOJ/,K. Каnкаиа, сот. Шuuкаря.
та 1,еи. Кuрея, та всі воии в таких С1{;Jl,адuих y.м.o
вииах ие дОРОСJl,и до сво1,о завдаuuя. Авті.м. ие
.м.аJ/,U воии да nocJ/,y1, війс'Ька, щоб утварити обо
роииий фроuт.
«Дия. 26 1,0 1,рудия. .московс'Ькі війс'Ька зайURJ/,U
без бою Харків, за доno.м.о1,ОЮ .м.ісцевої 'Ч,ервоuої
Івардії і 30 20 заnасuо1,О по.//,ку. Тут БОJ/,'Ьшевuкu
роззброїJl,U .м.ісцевuй україuс'Ькuй nOJ/,K та забра
J/,U 18 автоnаицирииків і ба1,ато зброї. ПО"ШJ/,uся
бої за заJl,іЗUU1.f,і стаиції Лозову, Сu'И,еJ/,'Ьuuкове,
ОJl,екса'И,дрівс'Ьке та Пятихатку. В OJ/,eKcaидpiB
с'Ьку rайдa.iltац'Ькuй Куріи'Ь і BiJ/,'bui Козакu Biд
БUJtU 'па деякuй 1.f,ac боJ/,'Ьшевuц'Ькuй иастуn.
З кіице.м. 1,рудuя. Харків, ПОJ/,тава й Чериі2ів бу
J/,U вже в руках БОJ/,'Ьшевuків. У KaTepиuocJ/,aBi
місцеві БОJ/,'Ьшевикu зірва.п.u nовстаuия.. ПісJtя
дводеuuо1,О завзято1,О бою з катериuoс.п.авс'Ьхи.м.
Taйдa.м.aЦ'bKu.м Куреие.м., .м.істо захопuJ/,U 9 20 ci1.f,
ия. віддіJ/,U 1,руnи еІорова, що nрибуJ/,U з Лозової,
а БОJ/,'Ьшевuкu 15 20 СЇ1.f,ия. зайия.J/,U й OJ/,e'/GCau
дрівс'Ьке. 20 1,a сі1.f,ия. nередиі 1.f,aCTUUU еІорова
розБUJtи в Костя.uтuuozраді україис'Ький куріи'Ь,
і то1,О са.м;о1,О дuя. віддіJl,t!- 1,руnи еІорова nOJl,y1.f,u
J/,uся. в ПОJl,таві з 1,руnаю Муравйова.
«В то.м.у само.му 1.f,aci .м.осковс'Ький "BiaaiJ/, oco
БJl,uв020 nрuзuа'Чеuия." Зua.iltеuс'Ько1,О вів иастуn
з боку Бряuс'Ька, зайия.в nіс.ая ueBeJ/,UK01,O бою
10 1,0 сі1.f,UЯ МuхаUJI,івс'Ькuй хутір і r J/,YXiB, а 26
1,0 сі1.f,Uя., пiдTpu.мaиий .м.ісцеви.м.и бо'//''Ьшевuка.м.и,
КрОJ/,евец'Ь і Коиотоn.
«РіВ1ю'Часuо uастуnают'Ь і віддіJ/,U 1,рупи Бер
зіuа дво.м.а KOJ/,ouaMU з rо.меJ/,Ю иа Бах.ма1.f, та
1.f,ерез Навозuбків і НОВ1,ород Сіверс'Ькuй иа Ko
иотоп.
«Муравйов С8'оею 1,руnою зайuя.в Ро.модаи і
Лубuі, а 27 20 сі1.f,Uя., nісJ/,Я бою з І ю Віі1.С'Ь1Совою
ШКОJl,ою, здобув Бах.м.а1.f,.
«У Бах.ма'Чі nоедuаJl,ися всі .м.осковс'Ькі ар.м.ійиі
1,рупи і звідсіJl,'Ь nо'ЧаJl,U безnосередuій иастуn 'па
Київ під ко.м.аuдою Муравйова.*)
І, мабуть, щоб чаша rоря України сповнилась
до краю, в такій ситуації, на вимоrу соціялістич
них лідерів, Центральна Рада видала 16 ro січня
1918 р. закон, яким демобілізувала українську
армію, щоб на її місце створити «народню мілі
цію». 17 ro січня 1918 р. rенеральний секре1'ар
військових справ, Микола Порш видав викон
ний розпорядок неrайно демобілізувати всі час
тини реrулярної української армії. У висліді
цьоrо 60 тисячний Перший Український Kop
пус, Сердюцькі дивізії, полки ім. П. Полуботка
і Боrдана Хмельницькоrо, які в той час повер
*) «Історія 'YKpaїHcbKoro Війська», Вінніпеr, Канада,
t953. Стор. 401 404.
64
65
нулися З фронту і брали участь у Третьому Вій
ськовому З'їзді, та всі інші реrулярні частини
перестали існувати протяrом кількох днів.
А серед YKpaїHcbKoro вояцтва, яке перебувало
на фронтах і на чужих територіях, почалася дe
моралізаЦ1Я і залунало rасло: «Додому!» rинула
віра й надія в творчість своеї влади, пропадала
зацікавленість українськими справами, опано
вувала всіх байдужість. Большевицькі аrенти
вміло розпалювали BoroHb невдоволення і при
манювали вояків міражем «невтральности», сво--
боди й соціяльної справедливости, підсуваючи
думку чим швидше кидати фронт і йти додому,
де ділитимуть землю, то щоб усім вистачило.
Численні зукраїнізовані полки, дивізії, корпуси
розтали швидко, мов cHir весною, проrолошую
чи свій «невтралітe'l'» і покидаючи зброю, щоб
іти «додому».
Врешті й самій Центральній Раді стало ясно,
що небезпека велика і треба рятувати бодай ce
бе, а пrИЕернути змарноване довір'я й симпатії
YKpaїHcbKoro народу до Центральної Ради мож
на тільки переходом на самостійницькі позиціЇ.
Отже 22 ro січня 1918 р. почалося засідання
т. зв. Малої Ради, присвячене спеціяльно обrо
воренню повороту на самостійницькі позиції.
Після дводенних нарад проrолошено Четвертий
Унівеr;сал, встановлюючи повну самостійність
України.
«Народе України! rолосили слова цьоrо
Універсалу. Твоею силою, волею, словом, CTa
ла на землі українській Вільна Українська Ha
родня Республіка... Од нині Українська Народ..
ня Республіка стае самостійною, ні від Koro не
залежною, вільною, суверенною Державою
Українськоrо Народу...»
Текст Четвертоrо Універсалу прочитав rолова
Центральної Ради, проф. Михайло rрушевський
на прилюдному засіданні Малої Ради, яке поча..
лося в 12 ій rод. 20 хвилин уночі з 24 ro на 25 ro
січня 1918 року в залі Педаrоrічноrо Музею,
в приявності великоrо числа YKpaїHcbKoro Hac
лення Киева. Коли І'рушевський прочитав те
місце, в якому сказано, що «од нині Українська
Народня Республіка стае самостійною, ні від ко..
ro не залежною, вільною, суверенною Держа..
вою YKpaїHcbKoro Народу», заля Бибухла rpo--
мом оплесків і виrуків «Слава!», від яких дри
жали стіни будинку.
Але Четвертий Універсал проrолошено тиж..
день після Toro, як З наказу Миколи Порша д
мобілізовано всі реrуллрні військові частини,
і не було кому боронити молодої Держави й MO
лодої волі перед большевицькими бандами My
равйова, які вже заrрожували Киеву. Коли Ha
ступноrо дня після проrолошення стало відомо,
що московсько большевицькі частини підходять
уже до столиці, не було Koro посилати на відсіч.
Тільки на Полтавщині зводив бої з большевиць"
кими ордами rайдамацький Кіш Слобідської
України під командою Симона Петлюри, силою
600 вояків, в склад якоrо входила дpyra сотня
Січових Стрільців, а в Звениrородщині виступи..
ли до бою' відділи Вільноrо Козацтва під про..
6
67
водом Юрка Тютюнника. З Бахмача вирушила
на фронт перша Старшинська Школа під KOMaH
дуванням сотн. Носенка. Разом проти 30 тисяч
ної навали московських большевиків виступило
півтори тисячі українських вояків, які мусіли
відступати серед важких, безперервних боїв.
26 ro січня большевицькі армії, які йшли двома
шляхами: від Дону через Харків і з півночі че
рез Брянськ і rомель, з'едналися і зайняли Ko
нотоп, а наступноrо дня Бахмач і заrрозили
з Toro боку самому Киеву. На оборону столиці
виступили триста юнаків з «Помічноrо Куріня
Студентів Січових Стрільців», які виїхали в Ha
прямі Бахмача.
КРУТИ
За почином керівника юнацьких частин Брат
ства Українських Самостійників Миколи лизо
rуба зформувався в Киеві зі студентів і rіМНа
зистів, членів юнацьких самостійницьких звен
окремий курінь, який вночі 28 ro січня вирушив
під командуванням сотника Омельченка, разом
з двома сотнями юнаків Військової Школи, на
фронт проти 6 тисячної орди Муравйова.
Ще' 8 ro січня вирушила з Бахмача на Черні
rівщині перша Військова Школа в складі близь
ко 600 стрільців під командою сотн. д. Носенка,
Обороuці стапції Крут залямu за стапційпи& будuuко&
лавою по обох боках колії: Війс'Ькова Школа праворуч
Студеuтс'Ькuй Куріп'Ь ліворуч. '
68
69
яка зайняла відтинок фронту Бахмач Конотіп,
захищаючи залізничний шлях з боку rомеля.
До 25 ro січня 1918 року Школа ввесь час пере..
бувала на позиціях, в безперервних боях з во..
poroM, який наступав. Врешті три сотні Школи,
здесятковані, зневірені та виснажені безпе
рервними боями, покину ли фронт і віД'Їхали до
Киева, вимаrати допомоrи й підкріплення.
В Бахмачі залишилася тільки одна сотня з ко--
мандою Школи й два панцерні поїзди. З цих по
їздів один був справжній, цебто опанцерений як
слід сталевими бляхами, друrий імпровізова
ний: відкриту плятформу BaroHY обкладено
мішками з піском, як захист перед кулями, та
озброено rарматою й кулеметами. У наступі на
станцію rомель з мосту залоrа панцерноrо по
їзду розстрілювала ешелони банд Муравйова,
завдаючи їм дошкульних втрат. На жаль, воро"
же стрільно поцілило просто В BarOH панцерноrо
поїзду й пошматувало майже всю йоrокоманду.
В живих залишилися тільки водій поїзду і йоrо
помічник і вони вивели поїзд з..під ворожоrо
дальшоrо обстрілу на найближчу від мосту
станцію і тут заопікува.лися пораненими.
Що ж діялося в той час у Киеві? Ось, як пи
ше про це учасник бою під Крутами І. Лоський:
«В Киеві було ба2ато полків з біJ/,'ЬШ 1.f,U .м.еuш
ОJ/,осuи.м.u uазва.м.u, aJ/,e 'па той 1.f,ac заJ/,uшиJ/,ас'Ь
від иих Jtише ж.м.е'И,'Ь'Іса старшuu. Ті ж з иих, які
залuшиJ/,ися. в бї.л.'Ьш nовио.м.у c'lCJ/,aai, буJl,U вже
ціJl,ковито збоJt'Ьшеви1.f,е'И,і. І J/,uше в астаииій
.м.еит, коли 'lCатастрофа буJtа ueJl,UUY1.f.a, дехто
з державuuх україис'Ьких .м.ужів сха.м.еuувся. і
no1.f,a.п.u 'пасnіх творити иові 1.f.aCTUUU, aJ/,e буJ/,О
вже заnізuо. Все, що буJ/,О Jl,іnШ020 і здисциnJl,і
иOBaиo o з nосеред коза'Ц'ЬКО20 коитииІеиту, Роз
бреJ/,ОСя. до.м.ів, заJl,ишиJl,ися. старшиuu та юuа'ІСU
. ,
з котрих иа скору руку ЗОР1,аuізоваuо ue1.f,ucJ/,eи
'И,і віддіJl,и і BucJ/,auo nроти ворozа.»*)
Інший учасник подій 1917 18 рр. зrадуе, що
ще «лютий 1917 р. застав майбутніх крутянців
19 річних юнаків з KaHiBcbKoro повіту, на
Київщині, в чині «вольноопределяющихся» КО--
лишньої царської армії в місті Сімбірську, під..
rотованими до вступу в офіцерську школу. Та
хто мав охоту Їхати туди, коли з України дій..
шли чутки про її волю. А всі вони вихованці
російських rімназій знали, хто вони, байду
же, що закон Валуева на це не дозволяв:
«Неnривітио зустрів їх Київ. Війс'Ьковuй Biд
діJl, при Ц еuтра.п.'Ь'И,ій Раді, са.м. безnорадuuй, иi
1.f,0 0 ї.м. ие nорадив. А Війс'Ьковий Теиерй..lІ/ьиий
Секретаріят скерував їх до російс'Ькою Kиpacиp
C'bKO O nOJ/,KY в Свя.тошu'И,і (nеред.м.істя Киева).
Тут воии зустріJ/,и таких же ю'И,аків, які 20ріJl.и
бажаuuя.м. встуnити до україис'Ької війс'Ьковоі
шкоJtU, aJ/,e такої в Киеві ще 'И,е буJ/,О. ПісJ/,5l, дoв
2их '/(,J/,onoTiB, розважаu'Ь і засідаu'Ь, uарешті иa
вaжиJtис'Ь ор аuізувати першу україис'Ьку вій..
с'Ькову шкоJl,У в nрu.м,іщеuuі КОJl,uшu'Ьої OJl,eKci
Ївс'Ької війс'Ьково іuжеuерuої школи. Каиівці, а
з иu.м,и й іuші BCTYnuJ/,u до ШКОJ/,и й вз5tJtися за
.
*) Див. «Літопис Червоної Калини». Львів, 1932 р. ч. 2.
стор. 2 5.
70
71
війс'Ькову 11,ауку. Почуття 20рдости: стати YKpa
Їис'Ьки.м старшuuою зааХО1.f,уваJl,О їх до uanoJ/,e't
J/,UBOЇ праці. За uаукою nідійшJ/,U різдвя,uі вaKa
ції. ШКОJl,а в.міщуваJl,а в собі курі11,'Ь .мОJl,одих Jl,ю
дей, .майБУТ11,іх старшu11, україис'Ької ар.м.ії і БУJ/,а
nоваж11,ОЮ 11,а ті 'Часи війс'Ьковою одиuuцею . . .»*)
Учасники ціеї школи й пішли під Бахмач.
Але не тільки молоді учні Військової Школи
тали на захист Української Держави. По Їх слі
цах пішла студентська й rімназійна молодь Mic
ra Киева. 3rадуваний уже учасник бою під Kpy
rами І. Лоський пише про те так:
«В перших д11,я,х сі1.f,11,я, відбуJ/,ОСЯ ві'Че украї'И,
с'ькио студеитства У11,іверситету св. ВОJ/,оди.ми
ра і 11,овозас'Н;ова11,О'tО Украї11,С'ЬК01,0 Народи'Ь020
У11,іверситету, 11,а я, о.му (ei1.f,Y) виріше11,О ЗОр'tа11,і
зувати студе11,тс'Ький куріи'Ь Сі'Чових СтріJ/,'Ьців,
o Я'ЮО'tо під за'tрозою бойкоту й виКJI,ю'Чеuия.
3 украї11,С'ЬКОЇ студе11,тс'Ькаї сі.м'ї, .маJl,и вступити
:lci YKpaїицi CTyдe11,Tи. За nриКJI,ада.м CTyдe11,T
TBa nішJl,О й .мОJl,одше nОКОJl,іu11,я, у'Чuі 2 ї
У'країис'Ької і.м. КuриJ!.о Методіївс'Ькио Брат
Tвa zі.м.uазії. Якщо 11,е rю.мuJI,я,юся" 'Шостио (19)
і1.f,Uя, 1918 року відбуJ/,UСя, заИJI,'Ь11,і збори У'Ч11,ів
)вох старших кJI,я,с. Пашест'Ь зборів oxonUJ/,a 'па
ri 'Ч,аси 'tі.мuазистів і то БУJl,и 'пе перші збори, що
;х ба'Чив у своїх .мурах старе11,'Ький буди11,ОК Xy
)ожu'Ьої Ш'ЮОJ/,и 11,а Сіи11,ій nJl,ощі, де З11,аЙШJI,а co
5і тu.м.'Час,овий npUTYJ/,OK 2і.м.11,азія. АJI,е, .м.абут'Ь,
."і од11,і 3 т их зборів 11,е nроходиJl,и так од11,одуш
*) r. Дудка: «3 споrадів про Крути» (<<Вістник»
)ОЧС'У, ч. 1 (99), 1957.).
'пО. rОJ/,овою обра'И,о БJ/,. nа.м.. ПавJtа KOJ/,'b1.f,euKa,
У1.f,ия. 8 ї КJI,я,си, що всти?, уже побувати 'па фроu
ті під 'Час світової в Й11,и, і уважався то.м.у иaй
бї.n.'Ьш досвід1.f,еuи.JIt у війс'Ьково.му діJ/,і.
«З'ясувавши в opOTKиx CJ/,OBax справу, KoJ/,'b
1.f,e11,KO заnроnоuував nрий11,я,тu nоста'Н;ову iдeи
ТU'ЧUУ з тіею, яку nPUЙUЯJ/,и иа свое.му ві'Чу CTY
де11,ти У11,іверситету. П оста11,ову од11,О20JI,ОС11,О
nрийия.то. Директор 'tі.м.uазії, Я'Ю020 nрошеuо 'шї
збори, nісJ/,я, 'И,евдмої спроби од20ворити своїх
nито.м.ців від таК020, па Й01,0 nО'tJl,я,д, 11,ерозваж
11,020 POKY, .м.усів зрештою nО'tодuтися, з nOCTa
11,овою та o'toJtacиTU з ра.м.еии дирекції офіціяJ/,'Ь
иу перерву пав1.f,аu11,я, в двох старших КJI,я,сах
zі.м.11,азії иа 1.f,ac nеребува11,ия. y1.f,11,iB у війс'Ьку.
Просив J/,uше, щоб 11,е спокушати до вступу до
куреuя .Af;ОJl,одшuх КJtя,с. Правда, це nOJltO'tJl,O .м.a
J/,a, бо iJ/,'bKa y1.f,uie 'Шостої КJI,я,сu таки до куре11,Я
BCTYnUJ/,O. Тут варта зазuа1.f,итu, що в 'tі.мuазії
дійс11,О nостаиову дотри.м.а11,О. Всі ті, що БУJl,и иа
той 'Час у Киеві, nрий11,я,JI,U у'Част'Ь в CTyдeиTC'b
ко.му Куре11,і, иавіт'Ь ті, що 11,а 1.f,ac Різдвяuих фе
рій euїxaJ/,u, з Киева і з 01,J1,я,ду 'па а11,архію
в краю ие .м.о'tJl,u в'Час11,О веР11,утис'Ь, nРUJI,у'ЧиJl,UСЯ
до .місцевих війс'Ь'Юових віддіJl,ів. Лише оди11, no
стаиави 'пе ви'ЮО11,ав і Й020 з.мушеu'о заJl,ишитu
2 і.м. 11,азі ю.
«На дРУ2ий деи'Ь nісJI,я, зборів всі .маJl,и зібра
тися в Педа'tО'l,і1.f,11,О.му Музею дJl,я, реестрації. Хто
з україиців 11,е З11,ав Ц'ЬО20 буди11,КУ, де засідаJl,а
ЦеиТРМ'Ь11,а Рада, де, я,к думаJl,ОС'Ь тоді, куваJl,ас'Ь
україис'Ька державuіст'Ь? Y1.f,ui 2 aї 'tі.м.11,азії зиа
72
73
ди осоБJl,uво добре будuuок Педа202і1.f,1t020 My
зею. Майже ціJl,UЙ 1917 рік ТОВКJI,ися. воии у вec
тіБУJ/,і і иа хорах, nриСJtухаю'Чuс'Ь nро.м.ова.м
україис'Ьких .міиістрів та nаРJI,Я.меuтарів. ДО TO
20 Ж иедов20 перед ти.м. біJ/,'Ьшіст'Ь їх у cКJtaдi Ta
зваuozо «Бойовио куріия. партії соц,"реВОJl,юціо
иерів» oxopOURJI,a nо.мешкаuuя Цеитрад'Ьиої Pa
ди під 1.f,ac борот'Ьбu з ко.маuдую1.f,U..4t Кuївс'Ькою
ОКРУ20Ю, російс'Ьки.м ec epo.м Оберуч,ови.м..
«Тривожuий иастрій, якuй nаиував у Кисві,
від'ЧувавСR у зовuішuій обстаuовці .м.узею, RKa,
та'Х: би .мовити, з.міJl,ітаризувалася. У вестuбюлі
товКJI,ися. J/,юдu в біJl,'ЬШ 1.f,u, .м.еuш Фаuтасти'Ч'И,их
уuіфор.мах. Місце різuuх nартійиих Kio iB, де
Ще доиедавиа .м.ожuа буJl,О довідатuся, як в 'И,ай
коротш й 1.f,ac ожuа ущаСJ/,ивuтu YK иy, зай
URJ/,U KZOCKU рzжuuх 'И,овоnовстаJtих В1иС'Ь'!(Ових
фор.м.ацій. БіJl,'ЬШ 1.f,u, .меuш щаСJI,uво викоuа'И,і
nJl,RKaTU зайия.JI,U всі стіии, 'па RKUX ООJtорощеuі
.м.истці CTapaJ/,UC'b в якпайБЇJt'Ьш зворуШJtUВUЙ
спосіб представити uещаСJtиву долю Україии і
ти.м. ВnJl,ииути иа 2ро.мадRuство, аби воио BCTY
nадо до війс'Ь а. НайбіJ/,'Ьше вражав одии з тих
nJI,Якатів, з якоюс'Ь дуже футуристu1.f,'nOЮ BиKO
ндuою дів'Ч,и'И,ою, ЩО .ма.п.а собою УЯВJI,ятu YKpa
і'И,у.
«За oдиu.м зі СТОJl,иків відбувався заnuс до
'::тудеиТС'ЬК020 Куреuя. Та.м же будУ1.f,і Ci1.f,OBUKU
rLоба1.f,иJ/,и вперше 20Jl,ови020 ко.м.аидаита куре'И,я
[{OPOJ/,R, RKUU щоправда уважав за раще, колu
rLерша сотuя куреия. вUРУШUJ/,а під Крути, зади
ш.UТUСR в Киеві. З .м.узею всі, ЩО заnuса.п.uся.,
вuрушuJI,U відразу до nа.м.ешкаuuя. KypeUR, яке
буJl,О відведеие в будиuку KOCTRUTuuiBC'bKoi
ШКОJ/,U иа Пе1.f,ерс'Ьку. По?-ода, ие.мов відnовідlЮ
до за2аJl,'ЬU020 uастрою, БУJl,а страшuо n02аиа.
X01.f, був уже nО'Ч.аток сі'Ч,UR, aJ/,e зи.м.а ще ие no
1.f,uuaJ/,aCR і иа дворі CTORJI,a СJI,ота, RK у J/,UCTona
ді. ВУJl,иці, з 02J1,Яду 'па ревОJl,юційuу »свободу«
вже давио ие за.м.ітаuо і ?-рRзюка доходиJ/,а .м.aй
же до щиКОJ/,одків. АJI,е КОJl,оиа свіжо сnе'Чеuu
ci1.f,oBUKie TU.JIt 'пе зражуваJl,аСR і, сnіваю'Чu ni
сеи'Ь, хоробро .м.аршуваJ/,а 1.f,ерез вУJ/,иці Киева.
«Костяuтиuівс'Ь'Х:у шкоJl,У зuайшJ/,U .майже n
рожu'Ьою, бо Перша Україис'Ька Війс'Ь'Х:ова Шко
J/,a, RKa та.м. .м.іСТUJ/,ася, БУJl,а вся 'па фроuті під
Бах.ма'Ч,е.м.. Всі розташувадuся в юuац'Ькu;x:
сnа.п.'Ьия.х і вже від apY1,020 дия. під керуваu'nЯJt
iJl,'bKOX старши'И, Б02даuівС'ЬК020 nOJ/,KY n01.f,a.п.a
ся. .муштра. Войовuu'Ч,ий иастрій .м.ОJ/,оді відразу
РОЗХОJl,оджеuо nоnереджеuия..м., що CTyдeиTC'b ий
куріи'Ь буде Jl,uше СJ/,ужити дJl,Я охороии в разі
nотребu nорRдку в са.м.о.м.у Киеві. З Tu.м розра
хуиком і .м.уштру РОЗТR2uеuо 'па довший 'Ч,ас,
тобто n01.f,aJ/,u з Іруитови020 засвоюва1\ия. рів'И,о
20 кроку і поворотів. Ко.м.аидаито.м. першої соти!
nрuЗ'Н.а'Чеuо старшuuу О.м.еJl,'Ь1.f,еu , в той 'Ч.аС
студеита Y paїиC'b 020 Уиіверситету. Війс'Ько
В020 одR2У ти.м.1.f,асо.м. и€ видавади, то.м.у ко.м.і1.f,UO
BU2J1,RaaJ/,u, деякі з старшиu сі'Човиків, 20довио
2а.п.и'Чаu, у сурдутах і а.м.ізеJl,'ЬКах, якu.м.u во'И,'U
витирми під 1.f,ac вправ брудuу заJ/,Ю шкоJtи. Та
за2аJl,О.м коміз.м.у ие браку вмо . . .
«Окрі.м. З2адаuои COTии О.м.еJt'Ь1.f,еuка тоді ж
74
75
nризuа1.f,еuо дJl,я, першої соті (дру?а сотия. зфор
.м.уваJ/,ася, щойuо nісJl,я, від'їзду першої під Kpy
ти і nрийuя,JI,а y1.f,aCT'b в борот'Ьбі з БОJ/,'Ьшевика
.м.и в Киеві) 'Ч;отир'Ьох 1.f,OТOBUX, оди020 .м.ОJ/,О
деи'Ько?о старшиuу, зіадаU020 вже KOJ/,'b1.f,euKa,
і двох J/,iKapC'bKUX nо.м.і1.f,uuків, в той 1.f,ac студе'И,
тів .м.еди1.f,U020 фаКУJl,'Ьтету Україис'Ько?о Yиiвep
ситету. БУU1.f,ужuи.м nризuа'Чеuо У1.f,UЯ 8 oї KJ/,5l,CU:
Ои. Сушиц'Ь о?о, брата відомо?о професора Ф.
Сушиц'ЬкйZО.
«Пару диів nройш.//;О досит'Ь сnокійио, BUB1.f,a
Ю1.f,U nре.м.удріст'Ь здваюваuuя, ря,дів і поворотів
BnpaBO і Jl,iBopy1.f,. АJI,е Щос'Ь 'па n'ятuй деи'Ь дy
же раио, КОJl,и сОтuя, ще сnаJl,а, сnа.п.'Ь'И,і иanoв
uиJ/,ися, я,ки.мис'Ь абідраuимu, з вuсuажеuи.м.u
оБJ/,и1.f,1.f,я.ми, страшеuuо брудuи.мu nостатЯJltu. Ви-
явиJ/,ОС'Ь, що це nриїха.п.и до Киева ?осnодарі xa
ти юuаки Першої Війс'Ькової ШКОJ/,и. Вже
біJl,'Ьше місяця, зай.м.аJl,и воии позицію 'па nівuі'Ч.
від Киева, 1СОJl,О Бах.м.а1.f,а. Безз.м.іuuа варта, Biд
сутиіст'Ь .мОЖJl,ивости nеребратися, і nо.м.итися"
брак xap1.f,iB і a.iltуuіції, а uаЙ?ОJl,овuіше иеnев-
'И,іст'Ь, 1.f,U ВорО? ие обійде і 'пе захоnит'Ь їхuю
?OpCT y, до то?о ви.му'Ч,иJl,U. їх, що воии виріши-
J/,u, за.п.ишuтu иевеJl,икии вїддїJ/, 'И,а фроuті та
Їхати до Киева добуватu nо.мо'Чі. Що uайбіJ/,'Ьше
їх дратува.!l;О, це nостійиі заСnОКОЮЮ1.f,і обіцяu и
від »20J/,OBU020 ко.маuдую1.f,О?,О« Kan aиa по Te
Jtе?рафу з Киева, що OC'b oc'b nрибудут'Ь nOnOB
'И,еuuя,. Щоправда, деКОJl,и nОТЯ1,и з nоnовuеuшt.м.
nриходиJ/,U, аJl,е. '. .м.айже nорожuі. Ті ж 'l(оза
ки, я,кі доїздuJ/,U до Jtісця nризuа1.f,е'И,'nЯ, 20рдо
з.аявJ/,я,JI,U, що воии воювати ие збирают'Ься" а
»О?,ОJ/,ошуют'Ь ueBTpaJ/,iTeT«. За пару диів воии
зви1.f,ай'н;о розсіюва.п.uся,. Юuака.м усе це та'l( иa
доїJ/,О, що воии вирішиJ/,и ca.ilti здобути собі no
nовuеuuя, і, прибувши до Киева, зая,виJtи, що иа
фроuт воии са.мі ие верuут'Ься,. AJ/,e едиии.м. »Biй
С'Ь1СО.М«, якu.м розnоря,джав україис'Ький уряд,
БУJ/,а перша СОтuя, студеитс'Ько?о куреuя,. Що
правда, це війс'Ько в своїй біJl,'Ьшості ще ие в.м.i
J/,O й рушuиці три.м.ати в руках, aJ/,e ж іuшо1,О
виходу ие буJ/,О. ДО Т020 Ж са.м.і Ci1.f,OBUKU (і то
иай.мОJl,одші з иих) з ведики.м заХОnJl,еuuя,.Іt no
CTaBUJI,UC'b до .ІtOЖJl,ивости від'їзду иа фроuт.
НайбіJ/,'ЬШ прикро вражеuий був стареи'Ький
nОJl,1Совиик, я,кий жив у ШКОJl,і і всти2 щиро npи
в'я,затися, за тих кіJl,'Ька диів до .м.ОJ/,оді. З CJl,'bo
зами uao1.f,ax просив віи від.мовитис'Ь від Дe?KO
важuио рішеuuя, aJ/,e ЩО ж .м.О?JI,и зробити йozо
иа.мО8'и проти войовuи1.f,О?О заnаJ/,У сі.мuадця,ти
J/,iTuix патріотів та проти страте2і'Чuих та.п.аитів
nаиів Каnкаиів і Поршів.
«В той же se1.f,ip nриСТУnJl,еио до відряджеu
uя,. Роз?ардїя,ш, який nаиував тоді в Киеві, Biд
бився, иавіт'Ь в такій дрібuиці, як одя,1,uе.uо й
озброеuо студеитс'Ьку сотuю. Кожuuй одержав
з 'одЯ2У шта'И,и, nодерту шиuеJl,Ю й якус'Ь ape
штаuтс'Ьку шапку. Мажuа собі уя,витu, як Ipo
тескаво ви2./LядаJtа СОТUЯ,. Пересї1.f,UО вU?JI,я,д був
такuй: BJ/,acui 1.f,epeBUKU, СОJ/,датс'Ькі штаuи, за
в'я,заuі в дОJ/,иuі .мотузко.м (обвuва1.f,ів 'пе буJ/,О),
2імиазійпа або студе'И,тс'Ька куртка 'Ч.и цивм'Ьиа
76
77
Кa.iltізеJl,'Ька і зверху шuuе.п.я, в якій 'И,аймеuше
бра ува.п.о одиіеї nОJl,и.
«Не Jl,іnше ви'l,J!,я,даJ/,а зброя. Старі, nоржавіJ/,і
рушuиці. . . І все це в той 1.f,ac, я,к .місяц'Ь nісJ/,я,
ТО1,О БОJ/,'Ьшевики, захоnuвши nо.м.ешкаuuя, ш1іо
ли, зuаЙШJl,и та.м nовиі СКJI,ади иовеи'Ьких 'Чобіт,
одя1,У, ие кажу'Чи вже про a.iltуuіцію і зброю.
«ОдЯ1,uеuі й озброеuі таки.м. 1.f,uuOM, 'ЧекаJ/,и ci
OBиKи тіеї ж u01.f,i 'па nотя,1,, щоб разо.м. з юuа
Ka.iltU вuрушити иа фроuт. AJ/,e 'Чекати nрийш
дос'ь досит'Ь дов1,О J/,ише по обіді иастуnи020
дuя иа за.п.іЗ1tU1.f,і рейки, що nроходиJ/,и иеда.п.еко
від ШКОJl,и, nодаио ешеJ/;ОU. Посадка відбува.п.а..:.
ся цідко.м. сnокійио, якщо 'пе рахувати Т020, щО
в остаuuю хвиJl,ииу nрибі2J/,а до nотя,1,У nаиі ;Цy
KaCeBU1.f, (дружuuа nокіЙU020 д pa е. Лукасеви
1.f,a) шукати сво1,О сииа Левка, тоді У1.f,uя, 6 ї кJI,я
си, я,кuй »ueJl,etaJl,'buo« вступив до куреuя,. Бідuа
.м.ати 1,ірко nJ/,aKa.п.a, в.м.ОВJ/,я,Ю1.f,и сииа Jl,ишитu
ся, aJ/,e, з BU1.f,auUO, безусnішuо. Сnокійuіше BeJ/,a
себе сестра іUШ020 ШестиКJ/,я,сuика COKOJl,oвC'bKO
zo. Ледве стри.мУЮ1.f,и СJl,'Ьози, воиа хрестиJl,а бра
ra і всіх від'їжджаю'Чих. . . Мододеи'Ький COKO
lювс'Ький весеJl,О заспокоював сестру, ие nepeд
ч.ув аю'Чи, що за пару диів буде Jl,ежати 'па CTaи
iйиiй nJl,я,тфор.мі з пробитою .московс'Ьки.м. баt
ff.ето.м. ИJl,овою. Під спів »Ще пе в.м.ерJ/,а YKpaї
ff.a« ешеJl,ОU рушив иа niBui1.f, . . .
«Переїзд відбувався, BeceJ/,O. Цеuтpq.м. 1,ОJl,овиої
ува1,и був куток в одио.м.у з ваиuів, де сидіJl,и
Ba студеити Ш. і К., я, і свої.ми беЗ1<:о'И,е1.f,uи.м.u
l'И,екдота.ми, 1,рою иа соnїJtці і сnіво.м. розважа
J/,u, всіх. ПОТЯ2 старався яко .м.О1,а 1іаймеuше за
трu.м.уватися 'И,а стаuціях, щоб о.м.ииути зайвих
КОUфJ/,іктів з зде.мобіJl,ізоваuиJltи »товариша.м.и«,
які тися,'Ча.м.u сидіJl,и иа стаuціях, 'Чекаю'Чи 'па
nроїжджаю'Чі поїзди. Через деи'Ь nісJl,я, від'їзду
з Киева поїзд uаБJl,изився, до стаиції Крути. Ще
у Киеві буJ/,О вuрішеuо, що юuаки nроїдут'Ь да.п.і
иа Бах.ма'Ч, де J/,ишився, иeBeJl,и ий віддїJl, иа 1.f,O
J/,i зі старшиuою Б02даuівс'Ько1,О nOJ/,KY, тепер
nOJl,Koвии o.м. ЛощеUКОJlt, а студеитс'Ька сотuя
JtишиТ'Ься, в Крутах і буде продовжувати вiй
с'Ькові вnрави. . . »
Про самий бій під Крутами залишилися спо
rади деяких очевидців, розсіяні по передвоен
них журналах і часописах львівських видань,
та останніми роками на еміrрації, на підставі
яких відтворюемо заrальний образ Toro rероїч
Horo, безприкладноrо в історії бою. *)
У Крутах студентська сотня зустрілася з не..
величкою rрупкою rайдамаків (20 осіб), які тіль..
кищо відступили з Бахмача, не мавши більше
сили стримувати напір Bopora. Тільки енерrія
людей, переконаних у святості CBoro діла, яки..
ми були з rадані вояки rайдамацькоrо відділу,
*) «Споrади про події під Крутами» Л. Л. в «Літера
тypHo HaYKOBOMY Вістнику», книжка IV, за квітень
1926 р., «Крути», уривок зі споминів, написав І. Л ий,
«Літопис Червоної Калини», Львів 1932, ч. 2, стор. 2 5,
«День 16 січня 1918 р.» М. Михайлик, "Літопис Чер
воної Калини», ч. 2, 1932 р., стор. 12 13, r. Дудка «З
споrадів про Крути», «Вістник» ООЧСУ, Нью Йорк.
. січень 1957 р., стор. 25 26, Д. Захарченко «Споrади»,
недрукований рукопис з 1948 р.
18
79
може робити такі дива, що їх робила ця купка
20 x з чотирма кіньми, од;ніею rарматою і ДBO
ма кулеметами. Вони довrий час стримували
в сто раз сильніші стежі большевиків, відсту..
паючи в боевому ладі на станцію Крути. Висна
жені й змучені, ці вояки тішилися обов'язка..
ми, які на них наклала Україна. Це були старі
вояки, ще з рядів царської армії, між ними дe
кілька старшин, один навіть інвалід без ноrи.
Зустрівшись на станції Крути, довелося тут
же розташуватись. У станційному будинку при..
містився шта5 «північно захід;ньоrо фронту».
Траrічно мало нараховувала армія Toro «фрон"
ту»: дві сотні юнаків, вже зrадані два десятки
rайдамацькоrо відділу та 116 вояків СтудеН1'"
CbKoro Куреня першої сотні. До цьоrо доходило
кілька кулеметів та як оповідають учасники
бою дві чи три rармати. Студентській сотні
роздано по одній чи дві обойми з набоями, з по..
передженням поводитись обережно, бо ж були
між ними й такі, що ще не вміли rаразд стрі..
ляти. Сотник Омельченко роздобув десь з Mic
цевих військових складів трохи одежі ши
нелі та «rімнастьорки». Не можна одначе було
дістати чобіт, тому видано всім воякам вашт..
ки, що й послужило наступноro дня причиною,
що деякі січовики, не маючи змоrи ШВИl;(КО ЙТИ
розмоклим полем у важких валянках, попали
в моско,вський полон. Всю сотню розбито на три
частини: од;на пішла в розвідку, частина зайня"
ла варти, а більшість послано, рити окопи за кі..
лометр від станції.
Післані рити окопи почали робити Їх у дві
дінії, по обох сторонах залізничної колії, між
станціею Крутами й Плиськами. Надвечір KiH
на стежа принесла вістку, що москалі вже пі..
дійшли під станцію Плиськи. Вояки, що сипа
ли окопи, повернулися пізно вночі й як скоше--
ні повалилися на лавки в станційному будинку
спати. Чували тільки виставлені варти.
Морозна ніч пройшла в rарматній підrотовці
оборонців України й незначній рушничній CTpi
лянині з боку ворожих стеж.
Невтомний старшина Лощенко, який зробив
з товарової плятформи й паротяrу імпровізова..
ний панцерний потяr, озброївши йоrо rapMaT"
кою й кулеметом, часто під'їжджав під самі во..
рожі позиції і, не зважаючи на сильний воро"
жий обстріл, відважно і вдало нищив москов"
ські ряди. .
Настав день 29..ro січня 1918 року. Воrкий і
похмурий, він уже з ранку був неспокійний.
Рухи Bopora виявляли, що мусить відбутися ви..
рішний бій перший більший бій московсько..
української війни. Вночі московсько больше..
вицькі банди підійшли до лінії українських
окопів, в яких засіли юнаки і студенти. Укра..
Їнський відділ розташувався в той спосіб, що
праворуч від залізничих рейок заляrли юнаки
Юнацької Військової Школи, ліворуч сту"
дентська сотня. Яких двадцять вояків залиши..
лося на станції для її охорони.
Від 9"0Ї rодини ранку Bopor почав обстрілю..
вати українські ста:новища з рушниць, а зrодом
80
81
з rapMaT. Обстріл був ДОСИТЬ інтенсивний, але
й невдалий: стрільна ляrали десь поза стрілець
кі окопи в полі. Українська едина чинна rapMa
та, яка відповідала противникові, стояла висо"
ко на залізничих рейках, добре видна як своїм,
так і BoporaM. На неї большевики й спрямували
сильний BoroНb своеї артилерії й кулеметів.
Хвилинами сум oropTaB українських repOЇB, ко--
ли раптом затихала їхня rapMaTa й серед диму
і куряви не видно було сміливої постаті полк.
Лощенка в йоrо синьо жовтім кашкеті. Здава
лося, що вона замовкла вже на віки. Але це
були лише перерви для підrотовки до Toro, щоб
rapMaTa розпочала oroНb з іще більшою силою.
Присутність ціеї rармати майже на чолі CTpi
лецької лінії підбадьорливо впливала на всіх
вояків. Крім Toro вона захищала зв'язок між
двома відтинками YKpaїHcbKoro фронту, по обох
боках залізничої колії. Але в середині бою rap
мата перестала стріляти, і український «панцер.-
НИЙ ПОтяr» від'Їхав на станцію: мужні оборонці
були поранені!
Після Toro бій розrорівся з новою силою. З
обох сторін заrоворили кулемети, і шість тисяч
московської орди появилося на обрії, ідучи в Ha
ступ на баtнети. Це були переважно московські
моряки «краса і rордість революції», як ними
чванився Ленін. rустими лавами посувалися
вперед ворожі лави, не дивлячись на те, що
y paїHCЬKi вояки косили Їх rycTo зі CKOPOCTpi
ЛІВ.
Учасник бою оnисуе ці вирішні хвилини так:
«Тепер .м.и важко від'ЧУJt'U. бра'l( ?'ар.м.ати, в до-
даток у 'Н,ас nо'Чи'Ш1Jtи кіU1.f,атuся запаси uабоїв.
А що uаЙ2ірше, зв'язо'l( н.їж двон.а BiaTUUX:lUtu
uашої J/,іuії був уuе.м.ОЖJl,ивлеuий так, що x:oJ/,u,
вОр02, зuищивши ?'ар.м.атии.м. во?,ие.м. біJt'Ьшість
'И,ашо?,о nрав020 вiдтuиKY (по стороиі висох:ої x:o
.І1ії заJ/,ізuиці), з.м.усив йо?'о до відвороту, J/,iBUU
відтU1ЮХ: про це ui1.f,o?,o 'пе зuав. На цей то J/,i
вий відтииок і киuулucя тепер JtOC'/GaJ/,i. С1Соро
віи був, uеcnостережеuо д.л.я иас, ото'Чеuий .м.oc
кaJtЯ.м.и з тр'Ьох сторіи. Стаuція Крути, ях:а J/,e
жаJ/,а кіJ/,о.м.етер поза иа.м.и, буда зайuята вopo
?,о.м.; крі.м. ТО20 віи обходив далеко .І1івий бік 'пa
Ш020 J/,iB020 відтиику. Ситуація Ц'Ьо?,о відтиих:у
ставада uадзви1.f,айuо КPUTU1.f,Ua. Ми дістаJ/,и М-
каз відступати.
«Частиuа відстуnаю1.f,UX, 'пе зоріен.тувавшися.,
в. 'Чиїх руках стаuція, відстуnада, як ду.м.а.л.а, до
св020 поїзду, де їХ OT01.f,UB воро?,. Відступ був дy
же утрудиеиий то.м.у, що треба БУJtо nробиватися.
кріз'Ь .м.аUже Зa.iltкuеuе '100.110, 'пе даю'Чи йо?'о Tic
uіше і щіJ/,'Ьuіше cTиcKyвaтu. БУJtо дуже важко
відступати й н.орм'Ьио, аде ж відступ відбував
ся в порядку. Деякі, .м.еише досвід'Чеuі стрі.л.'Ьці
віддавади свої остаииі uабої старшu.м. стріJ/,'Ьця..м.,
са.м.і ж noeoJ/,i виnростоваиі у вес'Ь зріст, іШJ1,и
nоиурі й безстрасuі, під ?'радо.м. ворожих KYJ/,'b.
Ба2аТ'ЬО.м. борця..м. рушuиці поnсувaJtися і nepe
CTaJ/,u, працювати; 'Ш1боїв ставадо 'Чu.м раз .м.eи
ше. . . Наші куде.м.ети neрестади стрі.п.яти. При
мдую, як іuвaJtід старши'Ш1 иіс куде.м.ет 'па nJ/,e-
'Чах, щоб 'пе лишuти йo o Bopo'l,oei. Мадо в ко?,о
82
'*
83
Jl.ишUJ/,ОСЯ по 3;.5 куль, '!(Оли .ми вже БУ./l,и коло
CBozo nОТЯ2У, який 1.f,eKaB 'па иас у двох кіло.мет
рах 'па nOJ/,i. То.му иа.м вда.л.ося врятуватис'Ь, KOJ/,u,
.москалі npucTYnUJ/,u, до атаки 'па стаuцію. Н еба
?,ато иас бу./l,О, яки.м nощасТUJ/,О відступити до no
тя1.У. Ба2ато за2иuу./l,0 в бою, осоБJ/,иво 'па npaвo
.му відтиику, а 'па J/,іво.му при відступі. До вo
рОЖО2а nолоиу захоn.ttеuо дві ?'рупи: перша
С'/(,J/,ададася з тих, що 'пе .At02./l,u, продертися кріз'Ь
вороже КOJ/,O, дРУ2а звідступивших 'па CTaи
цію.
«БуJ/,О бiJtя 'Четвертої ?'одиии поnолудиі, коли
иевелика купка відступивших, переСJ/,ідуваuа
вОро20.м, підійШJta, вирятовУЮ1.f,и KЇJ/,'bKOX пopa
иеиих, до потя?,у. На.м. иаказади сідати до вa20
иів. У дверях ї ei'/G'nax остаииіх ва?,оиів пOCTaв
леио КУJ/,е.мети, які свої.м о?,ие.м стри.мували вo
р02а. Ми швидко від'їхми...
«Від'Їзд при?,uоб./l,ЮЮ1.f,е вnдииyв 'па всіх, X01.f,
иа.м nоясuювадu потребу йоzo, як війс'Ьков020
кроку. БУJtи иадії, що діставши підтри.мку, .ми
'па якійс'Ь дм'Ьшій стаиції будемо «зустрі'Чати»
воро2а. В продовжеuuі дорощ .ми uиЩUJ/,и зміз
ии'Чuий ШJ/,ЯX, утрудuюю'Чи ти.м nосуваuuя .мос.
КaJtЯ,,м,. На СТ. Бобрик зустрiJtи .ми перші вїддіJ/,и
?'айда.маЦ'Ь'/G020 коша, який вл.асuе Їхав иа.м 'па
nідтри.мку; ме 'пе всти?,ли розробити і nJtя.uу
зустрі'Чі вОр02а, як ?'айдa.iltац'Ький кіш, 'па 1.f,oJ/,i зі
свої.м ота.м.аио.м ПетJtЮРОЮ, був no'КJtиKaиии
ие2айио до Киева, де виБУХ.ll.и боJ/,ьшевиц'Ькі за.
ворушеuuя. Ми дicМJtи паказ від'Їхати 'па СТ.
Дарuиця . . .»*)
В московському полоні опинилося 35 січови
ків і всіх Їх крім сімох поранених, замучили
большевицькі кати, знущаючись над rероями
цілу добу. Побитих і понівечених вивели MOCKa
лі наступноrо дня на розстріл. Перед розстрілом
учень сьомої кляси II oї Української Пмназіі
в Киеві Пипський, родом З Західньої України,
затяrнув повним rолосом український rимн, інші
підтримали йоrо.
Поранених большевики відправили до XapKO
ва в шпиталь, для допитів у канцелярії «T
вариша» Антонова. На щастя Антонов був на
той час непритомний від пиятики, а тому пора..
нених відіслано тимчасово до шпиталя, побою
ючись, що вони помруть від ран і слідство про.
паде. В шпиталі сестри й українські лікарі д
помоrли січовикам утекти на волю.
В перших днях після бою під Крутами та піз
ніше під час наступу большевицьких банд
Муравйова на Київ мало хто знав про цю першу
велику жертву крови, яку склали на жертовни
ку волі України її найкращі сини. Кілька дні.в
після крутянськоrо бою впав Київ і вся Україна
сплила кров'ю. Серед московськ большевиць
Koro терору знайшли смерть тисячі київської
молоді. Тільки в Маріїнському парку садисти
Леніна розстріляли біля двох сот rімназійних
учнів за т е, що їхні прізвища знайдено у спис
*) Л. Л. «Споrади про події під Крутами», ЛНВ ч. 4,
1926 р., Львів.
84
85
ках Вільноro Козацтва. Заrалом у столиці YKpa
Їни зrинуло тоді 5 тисяч людей.
Щойно в березні 1918 року, коли nporHaнo на
деякий час червону змору й уряд повернувся до
столиці, відчуто болючу крутянську рану в усій
її rлибині. Тіла rероїв,.які поляrли в бою чи впа
ли розстріляні на крутянських полях, привезе
но до Киева. Бо хоч большевики заборонили бу
ли поховати тіла полшлих, все таки довколиш"
ні українські селяни поклали їх у спільну мо..
rилу й поставили на ній хрест. Отже 19 ro бе.-
резня відбувся в Киеві величний похорон, в яко..
му взяли участь члени Центральної Ради йти..
сячні маси киян. Перед трунами, які везено на
Аскольдову моrилу, йшла київська молодь
з вінками і квітами та хор під керівництвом
славноrо О. Кошиц.я. За домовиною йшла рідня
поляrлих. Лише як пише очевидець за
кількома трунами не було HiKoro з рідних крім
товариш:в із шкільної лавки та друзів по зброї
це були rаличани, які своею кров'ю принесли
першу жертву на вівтар української соборности.
Повідомляючи про похорон крутянських re
роїв, rолова українськоrо уряду, проф. Михайло
rрушевський запропонував членам Малої Ради
перервати засідання і взяти участь у жалібній
урочистості. Як писало львівське «Діло» з 24 ro
березня 1918 р., ч. 67: «Під час промови М. rpy
шевськоrо чутно rрюкіт у стіну знадвору: то
з будинку Центральної Ради знімають великоrо
двоrоловоrо орла rерб колишньої самодер..
жавної Росії. . .»
ВІЧНЕ ПОЛУМ'Я свлтоrо оrню
Треба було отже аж святої крови 300 repoїв
під Крутами, щоб розпочалася справжня виз
вольна революція YKpaїHCЬKoro народу, щоб Ки
їв скинув на вуличний брук МОСКОВсь оrо орла
символ неволі. Кров пролита на полях Крут
освятила слова IV ro Універсалу, які rолосили
всьому світові: «Од нині Українська Народия
Республіка стае самостійною, ні від Koro неза
лежною, вільною суверенною Державою YKpa
Їнськоrо Народу». Після Крут прийшов Бере.-
стейський мир, в якому західні держави визна
ли самостійну Українську Державу. Крути дали
почин творенню реrулярної української армії,
яка протяrом трьох років змаrалася з BoporoM.
Враз із rлухим стукотом rрудок землі, які си
палися 19 ro березня 1918 року на труни KPy
тянських repoїB, виростала «друrа побіч Та..
расової свята моrила над Дніпром», родилася
велика леtенда, леtенда свобідної нації про «300
rероїв лицарів без плями». Ця леr'енда створила
всенаціональний культ repoїB, зробила YKpaїH
ський народ тим, чим він був завжди і про що
забули йоrо провідники в буремні часи 1917 ro
року: народом вояків, народом лицарів.
Першим знаком всеукраїнськоrо культу Кру..
тів були часописні статті й звідомлення, які по
явилися в березні 1918 року в opraHax україн..
ської преси у Киев і, Львові, Відні й ін. містах.*)
*) Наприклад: «Народня Воля» ч. 32, «Боротьба» ч. 21,
86
87
В тих статтях проявилися траrічний біль, любов
і mетизм та пошана до молодих rероїв, велика
віра в те, що їхня кров стане родючим [рунтом
для нових, великих чинів і жертв нової епохи
України. Український rенеральний Штаб у Ки
еві видав 1918 р. окрему брошуру під заrОЛОВ
ком «Позбавлення Украіни від большевиків»,
присвячену славній пам'яті тих, щО ляrли під
Крутами.
Але поновна хвиля московсько большевиць
Koro наїзду, яка залила Україну і врешті її пе
ремоrла та закріпачила, перервала дальший
зовнішній вияв культу великої крутянської
жертви на східніх українських землях. Та ще
довrі роки після Toro пам'ять про лицарів, що
впали під Крутами, жила в серцях YKpaїHCЬKO
ro народу, не зважаючи на жорстокі пересліду
вання з боку Москви. Адже ж іще в 1926 р. по--
явився був у харківських «Вістях» ч. 199 Ha
рис зrадка невідомоrо «Подорожньоrо», В якій
він, як учасник бою під Крутами по больше
вицькій стороні, віддав пошану хоробрим бор
цям українських частин:
«1 от одержуе,м,о в Бряuс'Ьку вістки, nuше
»Подоражuій«, 'Що коJ1,О Крут, ото Rкраз KO
до Т020 2ари020 ceJ/,a під 1,орою, окоnует'Ься ба
та.п.'Ьйоu жовтоБJ/,акuтuuків, студеитів, ЩО npи
був з Кие ва. .. Розвідка з сеJ/,ЯU доиеСJ1,а, ЩО
«Кіевская МЬІСЛЬ» чч. 28, 29, З1, «Нова Рада» ч. 41,
«Шлях» Ч. З, «Військово Науковий Вістник» Ч. 1. (всі
в Киеві, березень 1918 р.), «Діло», Львів, ч. 6. з 24. З.
1918, «Вістник СВУ», Відень 1918, ч. 15 і т. д.
стуі!еит!" в уuіформі україис'Ьких ci1.f,OBux
стрм'Ьцtв, озбр'оеиі австрійс'Ькu,м,u рушuuцЯJltu,
,м,ают'Ь yдeMeTи і 'пі одиої ир.м.атu. Видко ви
рядUJ/,и їх 'па сnіх. Настрій бата.п.'Ьйоuа завзя
тий. ..
«Зuов одержуе.м.о вістку, що бата.п.'Ьйоu, OKO
nавшис'Ь під KpYTa.iltu, J/,аштуеТ'ЬСR 'НД RKYC'b
операцію. МітииІ, cKJ/,uKauuu 'па БРRUС'ЬКО.м.у за
J/,ізuи1.f,О,м,у двірці, зібрав TiJ/,'bKU .м.оряків (,м,oc
ковс'Ьких при.м.. авт.); caJ/,aaTU, ЩО ЇxaJ/,u по
демобіJ1,ізації 'па Україиу, ухиJ/,uлис'Ь 'Н.авіт'Ь від
JtiTuuty. .' Зато иастрій ,м,оряків був niдиece
иий; ба.п.акатu 'па AtiTUUty дови 'пе доведося. Че
рез RКUЙС'Ь 1.f,ac, паші броuевикu »OCBiTUJ/,U дo
Р02У« 'па Крути, а по niBuo1.f,i ешеJ/,О'Н. .м.оряків,
,м,аЮ1.f,и 'па теидері 3 ?'ар,м,ати, nорииув у сuіжuій
TeAtpRBi . . . »
Розказуючи це своїй сусідці в BaroHi поїзду,
який проминав станцію Крути, «Подорожній»
описуе далі сам бій:
«Ще й 'пе засіріJ1,О иад крутівс'Ьки.м.и сuіЖ'Н.о
1.f,орuu.м.u nодя.м.и, як ,м,и буJ/,U nоl)J/,изу ворожо
1,0 табору. Нас тут 1.f,eKaJ/,U... КУJ/,е.м.етuuй вo
20и'Ь збuв перші uаші J/,aBu, зато піддав скаже
и020 завзяття удариій ?'руnі. Удариди з 2ар.м.ат...
ПО1.f,увся хрunкuй ви1,УК .м.атросів:
С,м,ерт'Ь буржуя,м,! Хай живе рев'ОJ/,юція!
CJ/,aBa! CJ/,aBa! С,м,ерт'Ь ,м,осковс'Ьки,м, Ka
там! " Це зuа1.f,UТ'Ь: ура! С.м.ерт'Ь ,м,осковс'Ьки,м
naJ/,a1.f,a.iIt! так крu'Чав студеuтс'Ькuй батаJ/,'Ь
йои, nрuй.м.аю'Чu атаку.
«В окопах nО1.f,ався ба2uетuий бій під вибухи
88
89
тр'Ьох ?'ар.м.ат і .меТУШJtиву тр оТ'И.ю куАе....етів
та РОЗn'!!1.f,J/,uві nоодииокі виcтpiJtи з руШUUЦ'Ь. . .
KoJ/,u, ю е.м проводити по ?'ребіuцю, ?'ребіuец'Ь
безnереб uuо .маруд'nO дuр-чить. От так безуnиu
no .мapyдиo дир'ЧаJ/,а CMep'l"b в окаnax. . .
«Соице npUBiTaJ/,o uашу nереМ02У, кіu'Чае
опис »Подорожuій«. Сотиі трупів y'l<':pUJtU pe
дут . .. Ба2ато й uашux пОJtЯ?Jtо. Воро? бився
завзято.
0, це вже страшuо... ААе, npOOO1.f,Te, ви
та1С eni1.f,uo про це з?адуете...
Ми nоважае.мо хоробро?'о воро?'а...»
Можливо, що сьоrоднішне молоде покоління
нашої Батьківщини вже не знае навіть TaKoro
опису ;кру:янськоrо бою, бо Bopor старанно за..
тер УСІ слІДИ, а.;:е е б зперечною правдою, що
я молод УкраІНИ ВСІМ серцем, всіею своею
lСТ.?ТОЮ. ВІДчувае чин своїх попередників. Та ж
КИІВСЬКl студенти в 1956 р. три дні змаrалися
в ,:овстанні з переважаючими силами енкаведи..
СТІВ на вулицях столиці своеї святої Батьків..
ини, як про e широко писала західня й укра..
lнська преса Вlльноrо світу.
Москва, забороняючи найлютішими засобами
продовжування культу крутянських rероїв ра..
ДІла, що замовк Дніпро й черніrівські пол . Та
вона rрубо п рерахувалася у своїх сподіваннях.
Моrила БОРЦІВ з під Крут, що виросла над Дні..
!,ІРОМ, . тала...святощами і власністю всіеї укра..
ІНСЬКОІ наЦ'I, а пролита в обороні соборности
кров синів rалицької волости, повернулась у
90
ДНlcTep і покликала західньо"українську M
лодь продовжувати святе діло.
Пластун Атанас Фіrоль писав у «Студентсь..
кому Шляху»*):
«KYJ/,'bT Круті в зродuвся у raJtU1.f,UUЇ в ?'ур..
ті nJl,астової .моJtOді. В 1926 р. nостае у Л'Ьвові
»Куріи'Ь Старшuх ПJ/,астуuів і.м. бою під KpYTa
.ми«. Тоді С1Сазати, дJ/,Я 'Ч020 цей ?урт старших
nдacTyиiв вuбрав собі саме цю uазву! Крути.
дJl,я, ТаJ/,и'Чuuи тоді та ще дов20 й ОnїСJ/,я, буJ/,U
»uезuаuі«. В 1926 р. nоявUJ/,ася TiJ/,'bKи uеза.м.іт
'па статтейка в Л.Н.В.: ЛЛ: »Сnоиди про події
під Крута.ми». BUCTap1.f,UJl,O, .мабут'Ь, одиої тіеї
зzaдки, 'Щоб rLJ/,acTYuu, ведеиі дивии.м np01.f,YT
тя.м, спершу ще може иесвідо.мо, nо'ЧаJ/,U шuри
ти J/,еtеuду про J/,uoцapiB абсурду серед пJl,aCTO
вої .моJ/,оді. В рік оnісJ/,Я 'ЧJ/,еuu »Куріuя, бою під
Крута.ми« J/,у'Чат'ЬсЯ з »Лісови.мu Чортa.iltu«, бо
зuайшJ/,U воии сnїJt'Ьuий ШJ/,я,х і cnїJt'bиy мету.
Відтоді Крути стают'Ь куріиии.м свято.м »ІІІ. Ky
ріuя УУСП Лісові Чортu«. В nJ/,acToeiu до..
.мівці й nри Ватрі BeJ/,uKoї ПJ/,е.міu1tої Ради »л.ч.«
зростаJl,а J/,еtеuда 1.f,epUi2iBC'b1CUX степів. Душі ?е..
роїв ие OCTaJ/,U вже біJl,'Ьше са.мїтии.ми, бо рі1С"
рі'Чuо братаJ/,UС'Ь з 'пи.ми в рі'Чuuцю бою ду.мки,
'ЩО Jl,uuYJ/,u, до иих з .маJ/,020 nох:uщо 2урта n.n.a..
стуиів.
«1930 рік прииосит'Ь закриття У1Сраїис'Ько?о
ПJ/,астово?о У J/,aay иа цілому тереиі ПОJ/,'Ьщі.
Старші Пластуuи переuосят'Ь свою дія.J/,'Ьuіст'Ь
*) Львів 1933 р., січень, ч. 1 (21).
91
'Н,а студеитс'Ькі Ор2аuізації. З Т020 'Часу »Крути«
стают'Ь вJ/,асuістю всіеї україис'Ької .AtОJ1;оді... »
У дванадцяту річницю Крут влаштувала фі..
лія Товариства Наукових викладів ім. Петра
Моrили у Львові перші всестудентські сходини
. ,. ..'
при вячеНl aM яТІ крутянських repOlB, а рік
шзюше ЛЬВІвське студентство відзначило день
29..ro січня одноденним постом, рядом святко..
вих сходин і рефератів у Львові та на провін
ції і провело збірку на політичних в'язнів. То..
ro ж 1931..ro року українські студенти склика..
ли у Львові 21 і 22 березня 2..ry Краеву Конфе
ренцію, з участю ста делеtатів студентських
орrанізацій, на якій визнали рі чнИЦІО бою під
Крутами українським всестудентським святом.
Водночас 2..ra Конференція зобов'язала україн..
ських студентів прослідити і збереrти для істо..
рії всі найменші подробиці крутянськоrо чину.
Серед ухвал Конференцїї, які прийнято акля..
маціею, перша така:
«Роковини rеройськоrо »безумства« YKpaїHCЬ
KorO студентства, роковини бою під Крутами,
стають від сьоrодні українським всестудент..
ським святом. . . »
Від цьоrо часу культ rероїзму українських
студентів і юнаків під К утами зростае на за..
хідньо"українських землях швидким темпом.
14..ті роковини відзначив не тільки Львів, але
й міста на провінції і села та студентські закор"
донні осередки. Пр<?ведено одноденну rолодівку,
призначуючи rрОШІ на прожиток Toro дня для
політичних в'язнів. Студенти поширили між
народніми масами 10 тисяч примірників попу..
лярної брошури «Бій під Крутами», яку видав
«Студентський Шлях». 7..ro лютоrо 1932 року
відбулася перша прилюдна академія в залях
львівськоrо M'cbKoro театру, яку влаштували
студенти, присвячуючи її «Українським Термо..
пілям».
Друrа світова війна поклала край цим свят..
куванням і на західніх землях нашої Батьків"
щини, покликавши українську молодь перейти
від споrадів до чину. rероїчний культ Крут від..
родився тоді на всіх українських землях без
вийнятку пожвавленою боротьбою членів ОУН
та вояків УПА з двома наїздниками. І знову
тисячі юнаків та студентів засвідчили своею
rероїЧНОЮ смертю, що «Україні вічно бути, про
Україну всім почути...»
А коли ворожа навала зламала й цю молоду
силу, ідея Крут пішла разом з борцями в під..
пілля, подалася і на чужину. Культ Крут від..
новило на чужині знову українське студент..-
ство. У 30"річчя великої жертви для України
делеtати 14..ro з'їзду Центральноrо Союзу Укра..
ЇHCbKoro Студентства заявили:
«Всенародній культ repoїB Крут це також
почин і діло студіюючої молоді. В Крутянськ
му Чині наші попередники бачили не траrедію
трьох сот юнацьких існувань, тільки акт відно..
ви цілої нації, і тому Крути не стали святом
поминків, тільки кожночасним джерелом над..
хнення свіжих лав нації в поході до Волі. . . »
А в 35"ту річницю, 1953 року, ЦЕСУС звер"
92
93
нувся до української молоді на чужині, приrа
дуючи:
« . . . Bci.At cTyaeuTKa.At і cтyaeUTa.At поза .Atежа...
Jtu БаТ'Ь1Сівщuuи, що Заповіт 300 nОJ/,я,ZJ/,UХ Te
роїв ще 'пе здійсuеuuй і віи иас усіх зобов'язуе.
За'КJtикае.м.о Вас, ДОр02і Друзі, до иевnиииої бо
рот'Ьбu і uanoJ/,ezJ/,uBoї праці дJtЯ Україии 'па TO
.Aty відтиику, де Вас доJl,Я nOCTaBUJ/,a і де 1Сожеu
з Вас .Atоже бути uайбіл'Ьw.е корисиим. За1СJI,и
кae.AtO Вас до СJ/,ужіuuя Бат'Ьківщиuі СJ/,ово.м.,
nUС'Ь.Atо.м. 'Чи іuшою працею серед своїх і 'Чужих,
скріз'Ь і завжди, а у xeuJ/,uuy BeJ/,uкoї nотребu
'пе зава2атися nіти СJl,іда.м.и 'Н,езабутuіх 1СРУТЯU
ці в, ставJ/,Я1.f,ис'Ь зі зброею в руках до дuсnозиції
Україии. Па.м.'ятай.AtО, поки Україиа в noиeвo
деииі, nоки ідея У1Сраїис'Ь1СОЇ державuостu 'пе
стада дійсuістю, жодеu україиец'Ь 'пе .м.оже СТОЯ
ти осторои'Ь BeJ/,U1Co20 З.Atаzу... »*)
Сьоrодні, у 40 y річницю npoлитої під Kpy
тами святої крови наших братів, звернімось,
Друзі, нашими серцями до далеких піль Черні
rівщини й вслухаймося в слова, які линуть ДО
нас:
« . . . ДJtЯ иас ця .м.02UJ/,а J/,ишит'Ься иавіки no
ЛУМ'Я.i\t віри, воиа даJl,а иам uезабуrnе .AtuuYJ/,e.
«Це буде друzа свята .Ato?UJ/,a иад Диіnром.
В xBuJ/,uui од'Чаю, в xBuJ/,uui заuеnаду, в XBUJ/,U
иі зuесuJ!,Jtя, будут'Ь приходити оо иеї старі й.
.шмі, щоб віджuвитис'Ь ти.м. святu.At Bozue.At eиTY
зіяз.м.у, який nаJ/,атu.м.е тут і під ка.м.іиии.м. xpe
eтo.At.
*) Цитовано за «Українцем», Париж, 29 січня 1953 р.
«Діти Україии, це ваша .AtozUJ/,a, воиа буде
7'U.At дзвоио.м., ЩО 'Vi'Vos 'Vocat, 'пе даст'Ь ua.At cnи
тис'Ь, 'пе дасть забути.
«Цей деи'Ь стаие дие.м. всіеї Ш1СіJ/,'ЬUОЇ .м.ОJ/,оді
Україии. Від року до року сюдu будут'Ь npиxo
дити, тут будут'Ь .м.ОJ/,итися, тут будуть С'/(,J/,ада
ти братерс'Ьку nриСЯ2У ті, що .м.ати.м.ут'Ь пере...
ступити порі? жиТТЯ.
«[ КОЛU жuття зітре з na.ilt'ятu cY1.f,acuux ці дo
ро?і об:яu1.f,'ЧЯ uаших братів, KOJ/,U nрийдут'Ь 'пові
Jtюдu . . . воии na.ilt'ятатu.мут'Ь, ЩО тут лежат'Ь ті,
ЩО віддаJl,и все, що .м.ади, .м.ододіст'Ь, щастя, й.
жиТТЯ за ВОЛЮ Україии.
«Буд'Ьте ж певиі, aopozi, uезабутuі zepoї, вa
та с.мерТ'Ь 'пе зщuуда .м.арио! Чуете?! Воиа жu
ве й жит'U.Atе оо віку ВЇ.//,'Ьиа Са.м.остійиа Ук...
раїиа!»*)
*) Людмила Старицька Черняхівська: «Пам'яти юна...
KiB repoїB, замордованих під Крутами». (Пер друк з
«Нової Ради», Київ, 24. З. 1918 р., ч. 41, У «ВІСТНИКУ
СВУ», Відень, 1918 р., ч. 15, стор. 224).
94
95
КРУТИ
Чо.м. це nодруzа РУW:l/.иця 'l/.і.м.а,
rодосу бракдо у зброї?
Дайте 'l/.абоїв! Набоїв 'l/.е.иа.
В поді дадеко 'l/.абої.
Стаді 'l/.е стадо. Зостався хруста.а'О.
Як з хруста.ае.м. проти стаді?
ЛЮТО cnівае ворожая стад'О,
Б'е розривае хруста.аі.
С'l/.іже, таж в 'I/.'OOZO 'l/.е.м.а <Іодови,
Нащо uo.ll.Y nідzодов'я?
Як захди'l/.а.п.ися сnіва.м.и ви,
Так захди'l/.удися кров'ю.
0, ви у.м.і.аи за Неї дяzти,
МУЖ'l/.'ОО дяzти і діто'Чо,
В.міди ходод'l/.УЮ .ll..ЛУ nроnекти,
apo.м. баZРЯ'l/.их СОРО'ЧОК!
Ваша заzуба за Веспу Яос'l/.У,
Ваші заруба'l/.і веС'l/.и
rро.м.о.м в 'l/.їяоті байдужжя і спу
Крико.м кривави.м. воскресди!
Сходят'О 'l/.а.м ваші 'l/.eszacпi СО'l/.ця,
Дзво'l/.ЯТ'О серця. ваші ві'Ч'l/.і,
Ваші квіТ'l/.еві, трав'l/.еві серця,
Квітпі, nосі'Че'l/.і в сі'Ч'l/.і.
у кдекоті'l/.'l/.і святі KopOZBU,
Кдекоту nов'l/.і прапори...
Ми під Kиni'l/.'l/.SWК їх радо, як ви
В БУРЯ'l/.і руши.м простори.
Радо 'l/.а сур.м.'l/.ий задуд'l/.и.мо зов,
Ми по шдяху zрозово.му,
То.м.у круто.му, що 3 Крутів пішов,
Нenере.м.ож'l/.О.му то.м.у
І коди ки'l/.е.м 'l/.а Bopoza 'Час
Незаzдадu.м.ої скрути,
ВЗ'l/.ае ві'l/. добре, про віщо д.ля пас
КриК'l/.уди кровію Крути.
ОлеКса Стефаuовu'Ч
В .м.ороці 'l/.едаду, в nіть.иі nідАОТ
Ваші nіС'l/.і .мододе'Чі,
Л'ООТ ваш орди'l/.ий, 'l/.естрu.и.п.ивий JI.'ООТ,
.Л'ООТ крізь вітри і хурте'Чі!
Що та.м, що вперше 3 РУШ'l/.ицею ти,
Що та..к, що то.м.у n'ЯТ'l/.адцят'О,
Так хороше ва.м. 'l/.а Bopoza йти,
Сnіво.м. ZУ'Ч'l/.и.м захди'l/.ат'ОСя...
Хай ва.м вітри 'l/.абіzают'О 'l/.а шл.ях,
ПРОСЯТ'О веР'l/.утис'О, ZОДОСЯТ'О,
Щоб 'l/.аша додя..! ДУ'l/.ае в nOЛЯХ,
Щоб краще в світі жидося! . .
Хай ще здовіС'l/.іше т'О.м.аpuт'Ося ра"''О,
rодови Ю'l/.і ти.м вище...
Як 'l/.а парадУ йдете ви 'l/.а бра'l/.'О,
В простори zроз, як 'l/.а zuище.
Стрі'l/.удис'О. Казят'О ворожую здіст'О
Ваші розzука'l/.і стріди . . .
Пса.ми б 'l/.а вас роздивадися 3 .м.ісц'О,
ТріСКОТ'l/.і вкрай скоростріди.
Лава.ми ворт... Ос'О 'ICU'l/.увся ві'l/..
Котит'О 'l/.а ваші окonи...
0, вже 'l/.е дежа'Чи і 'l/.е 3 КОАі'l/.
Лити крицеві окроnи,
Виросди враз ви 'l/.е.мов 'l/.а паказ...
Тід'Оки 'Чо.м.у це, ордята,
Тід'Оки 'Чо.му ця TpUBoza у вас?
Чо.м за1Lі.міда <Іар.мата?
96
97
Map БоеСJ/,ав
Михаи.л.о Лавреuко
КРУТИ
з ЦИКЛЮ «КРУТИ»
у дУJtці зuову т ліе бій у Крутаж . . .
0, иеnовториий часе зо.лотий!..
Ми всі були зелеuі ще, як рута,
Але в душі палав OZО'Ні!> святий.
Іх 1О'/І.их СJtіл.ивців, лиш ж..кеuь1са буАа
Із серце"" зі сталі і духо..к з 1раиіту.
0, велич летіла У віЧ'l/,ість з їх лав
1 'luu їх павіки став Ю'l/,ости JtїTOJt.
Мчав зойк слабодухів за ии.м.и у путь:
Куди ва..к? Ви ж діти!.. Заzи'l/,ете ""арпо . . .
0, иі! Бо ще завтра за 'l/,а.ми підуть
Міл.ьйоuи! На славу ..ки зJtі'l/,и.м.о ЯР.АЮ!
'lu cтp-u.мaTи тих, в KOZO серце з ВОZ'/І.Я,
ХТО душу за взяту до бою 'l/,аn'l/,ЯВ,
Хто любить Отчиз'l/,У zлибоко, пречисто?
І хоч 'l/,авколо вир оz'І/,ю 1.Uaле'l/,О
CTOZ'I/,aB, як zрі..к, і жах с..кертеЛЬ'l/,ий иіс,
Ми 'l/,е схилили СО'l/,ЯЧ'І/,е З'/І.а.меио
І бій важкий 'l/,е видавив 'l/,а"" сліз.
0, прийде, Вкраї'l/,О, Твій радіС'l/,ий де'l/,Ь
ПОZЛЯ'l/,ь же ..кіЛЬЙО'l/,и до бою веде
Крізь бурі сердиті, жорстокі їх Триста!
Ми перед світо..к свідчили nOTYZY
1 довели ..ки лицарсь1СЇ си'l/,и,
Хоч 'l/,е з..коzли розбити люту xyzy
Та ще раз вчули пахощі веС'l/,и.
(Зі збірки «Непокірні слова»)
За ту 'l/,евдачу, що заЗ'l/,али Крути,
Ні, 'l/,е дар..ка пече се1ЩЯ 'l/,а"" Z'I/,iB,
За ті ..коzили 'l/,авіть .без хрестів,
Що CTOzi'l/, їх ЩО'l/,о'tі й досі 'tYTU.
ХО'!. вие 3'1/,ов зима nориво..к люти.м.
Та .ми дороzу З'l/,ае.м до ""ети;
rерої Крут! .. 0, 'l/,а..к їх 'l/,е забутu,
Дзвеиuть їХ 'lCЛU't 'l/,евтом'І/,О да.п-і ЙТU!
98
7*
99
М"хо.яа Щербак
Вмодtu.ир Яuів
ТЕРоl КРУТ
БІй ПІД КРУТАМИ
CHizu, CHizu... Вихрит'Ь завія.
Над Киево.м. вітрюzа віе,
Мов дихае nіт'Ь.м.а сторі'Ч...
Та світит'Ься .м.а.йдан Софії
Юнацтво сповнене uaдїї,
Іде до Крут в сі'Чневу ні'Ч...
30piJW. зол-ота заzрава,
3дриzався світ під звуки cyp.At..
Широко зал-унаАа CJW.Ba,
Що на.,к BOC1CpecJW. вже держава,
Що У1Сраїна BCTaJW. з тюр.At..
Пішли... І задрuжал-о noл-е...
Ударив бій і 1Срик, і 1СрОВ,
repoїS 1СрОВ, щоб ти, .At.онzол-е,
у сл-авен Київ не прийшов!..
rоїл-ися. стол-ітні рани,
Бо не царив вже квол-ий жах;
Лежал-и в поросі тирани,
Розірвано важкі кайдани,
Стеливс'Ь в .м.айбутне ЯC1l.ий ШЛЯХ.
. . . Та.м., над Дніnро.м., де б'ет'Ься хвUJIЯ,
Де сл-ава їх вїнка.м.и B1CpUJIa,
Від важних л-ицарів синів,
Ст АС1СОл-'Ьдова Мтил-а.
І душі їх незрu.ма сила
БJW.ZОС.lUJВC'ltня до боїв!
3аzра..ли Ha.At. вОС1Сресні дзвони
І вже жертвенний, BJW.C1I.UU труд
Творив права, свої закони,
Царив вже л-ад, а не np01CJl.OHU,
Своя вл-ада, не царс'Ький кнут.
Не'Чайно!.. Що це? Що це 'Чути?
Це знову наїзд диких орд!
На досвітках nрийшл-ос'Ь зооzнути
Питання: Бути 'Чи не бути?!
Без війс'Ька, без своїх кторт!
Невже ж nобідят'Ь суnостати?
у відnoвід'Ь naде наказ:
ХТО ВОЛ-Ю л-юбит'Ь, в ряд ставати,
Кнuж1CU з.At.інити на tpauaTU.
.3 ОZНЮ творити CJW.BHUU 'Час!
100
101
He.ALa дорож'Чоzо від 'Чести,
СтраШ'/l,ішоzо 'Чужих 1Сайда'/l,.
Настав вже 'Час віЙ'/l,и і .м.ести!
Все У'lфaї'/l,і в дар nри'/l,ести,
Це 'воля, рід'/l,их '/І,а.м. спарта'/l,.
Орди шість тися,'Ч йде у люті,
Пожежу запалив са.п.дат.
Невже ж '/І,е бути '/І,а.м.? Чи бути
Покаже бій, nорішать Крути,
Не володіти.м.е в '/І,ас кат.
«Чужи'/l,'Че, йди і У1Сраї'/l,і
С1Сажи, що зверше'/l,ий '/І,а1СаЗ.
Хай '/І,е су.м.уе! На руї'/l,і
Збудуе.м.о '/І,ові тверди'/l,і
1 в бій nіде.м.о друzий раз!
Скажи, що шля,х nО1Сажуть Крути,
Що за.м.ісТ1> тер'/l,я, ореол,
Що У'lCpаї'/l,і ві'Ч'/І,О бути,
Про У'lCpаї'/l,У всі.м. nо'Чути,
Бо світу це '/І,овий престол!»
Падуть '/І,і.м.і, зітха'/l,Ь '/І,е 'Чути,
He:ma'/l,e ї.м. Tepni'/l,'USt, жах.
Хто nере.м.оже? Чи ж збаZ'/l,ути...
Бо лицарів абсурду трупи
Мостили zордій славі шля,х.
Вже З'/l,е.м.аzали, сил '/І,е стало,
То дальше .м.оре.м. лилась 1Сров;
Іх та1С баzато '/І,ас та1С .м.ало
(РОЗnУ1Сою в душі 1СPU'Чало)
1 далі бій '/І,еріВ'/І,ий йшов.
П'я,'/І,ила '/І,иви 1Сров їх 'Чиста.
Звершилося,. Вже бій стихав,
І впали всі: zepOЇB триста,
Оста'/l,'/І,іх с.м.ілих Z'/l,iB садиста
В nОЛО'/l,і всіх за1Сатував.
І впали всі і '/І,е спи'/l,или
HOBOZO '/І,аїзду варвар;
Та всі ля,zли, а '/І,е спо'Чили,
Добули славу й '/I,a.4f. лишили
Безс.м.еРТ'/І,ий взір: zеройства 'Чар.
102
103
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА:
Дорошенко Дмитро: «Історія України», Ужrо
род 1930, Нью Йорк 1954.
Володимир Винниченко: «Відродження Ha
ції», Київ Відень 1920.
€BreH Чикаленко: «Уривок з моїх споминів
за 1917 р.», Праrа 1932.
Борис Р.: «Чому Крути?», Львів 1936.
Петро Мірчук: «Траrічна nepeMora», ЛВУ, То--
РОНТО 1954.
«Історія Українськоrо Війська», BiHнinet, Ka
нада, 1953 р.
Милюков П.: «История второй русской peBO
ЛЮЦИИ». Российско--Болrарское Книrоиздатель
ство, София 1923.
«Вісті», журнал, Харків 1926, ч. 199.
«Літературно Науковий Вістник», кн. IV, квi
тень 1926, Львів.
«Літопис Червоної Калини», ч. 2, Львів 1932.
Календар «Червоної Калини», Львів 1937.
«Студентський Шлях», ч. 1 (21), Львів, січень
1933.
«Дороrа», ч. 1, Краків Львів, січень 1944.
. «Вісник», вид. ООЧСУ, суспільно поJIiтичний
місячник, Нью Йорк, ч. 1 (99), січень 1957.
104