UKRAINlAN RESEARCH AND IN}'ORMATION
INSTITU'I'E. INC.
т п . и
YKPAIHCbKO П ОЛЬСЬКИЙ
ПРОUЕС
1918 : 1923
пере в ітовим ТР1ібунм

СТЕПАН РІпЕЦЬКИй
Українсько-Польський Процес
1918 .1923
перед світовим триоуналом
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміrрації
УКРАїНСЬКИй ПУБЛІЦИСТИЧНОНАУКОВИй ІНСТИТУТ
Чікаrо  Нью-йорк, 1963.

Ця сама праця видана анr.1ійською мовою:
Уо1. І, No 3:
UKRAIIAPOLISH DIPLOMAТIC STRUC;GLE
1918  1923
І.
ВПРОВІД.
Редактор: Микола Шлемкевич.
Окладинка проекту Петра Холодноrо.
Українськопольська війна 1918  1919 років і дипломатич
ний процес за західні українські землі, зокрема rаличину, тим
часово закінчений рішенням Ради Амбасадорів 14 березня 1923
року,  це одна дія довrовікової траrічної історії взаемин між
цими двома народами.
Ця коротка праця не мае метою роз'ятрювати рани ми ну-
лоrо. Вона приrадуе Їх тільки тому, що серед польськоrо сус-
пільства поза Польщею, особливо в Америці, часто ще підно
сяться rолоси за те, щоб повернути хід істерії назад і починати
110ro наново від 1939 року.
І ця J!раця мае ще метою приrадати і всім іншим CTOpOH
никам привернення rраниць Польщі з 1939 року, що вже підчас
мирових переrоворів після 1 oї світовоУ' війни тверезі державні
мужі і славні вченіісторики передбачали траrічні наслідки знех
тування на Мировій Конференції урочисто проrолошеноrо пра-
ва на самовизначення.
ЗМІСТ:
Слова і нарікання зацікавлених завжди викликають підозру
су6'ективности. Тож методою ціеї праці буде давати слово пе
редовсім чужим державним мужам і чужим ученим, і Їм зали
шати оцінку тодішніх історичних рішень, Їм  ЯК стороннім,
об'ективним суддям.
1. Впровід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 3
11. Самовизначення народів і ЗахідньоУкраїнська Народня Республіка 4
111. Ilо.%ща проти самовизначення народів.  За "історичні права" .. 9
1\(, Українськопольська війна і спроби замирення ....'............... 1 R
V. Ризький доrовір ,...,.,'.",.,....,.,............................... 22
?-
\(1. Акт 14 березня 1923 рОКу . оо . оо оо оо оо . . оо оо оО. оо оо оо . . . . . . оо . . оо оо. 
VII. Варшавський режим і українське суспільство .................. 28
\flll. І:::пілоr .,...........,.,....."".',.,.....,.......,................ 36
?
,

ІІ.
соном повищих заяв, український народ на руїнах російської ім-
перїі вже здійснив свое право самовизначення, проrолосивши і
створивши в дні 22 січня 1918 р. свою незалеж ну державу 
Українську Народню Республіку.
Тож коли АвстроУrорщина розпадалась, зібралися у Львові
в днях 18 і 19 жовтня 1918 р. вибрані українським народом ra-
личини і Буковини йоrо представники як конституанта, створи
ли Українську Національну Раду як представництво YKpaїHCЬ
Koro народу і проrолосили постання незалежної української дep
жави на території Східньої rаличини, півн. зах. Буковини і За-
карпаття, то е на цілій етноrрафічній територі.'I тіеї часни ук-
pa';'HcbKoro народу, яка жила в abctpo-уrорсьКlИ MOHapXII.
Дня 1 листопада 1918 р. українське національне віЙсько за
наказом екзекутиви Національної Ради обсадило столицю Схід-
ньої rаличини, Львів, і влада на території Східньої rаличини і
півн. зах. Буковини переЙшла в українські руки. Нову державу
названо: ЗахідньоУкраїнська Народня Республіка.
На цілій території нової держави заведено неrаЙно держав-
ну адміністрацію та наладнано порядок і спокій. Національним
l\іеншостям (полякам і жидам), які становили около 30 % Hace
лення  забезпечено rромадянські свободи та !lаціональнокуль
турні і реліrіЙні права.
Про створення ЗахідньоУкраїнської Народньої Республіки
були повідомлені великі держави Антанти. ЯК подае у своїх спо
(адах бритійський преміер, Ллойд Джордж,  бритійський
уряд ще в rрудні 1919 р. прийняв до ВІДома меморандум міні-
стерства заrраничних справ, в якому стверджено факт, що
"Українці Східньої rаличини також оформили Національну
Раду у Львові (1Pll1bel'g) і національну Міліцію. . . €диним ло
rічним принциП'ом, на основі якоrо уряди Антанти можуть діяти
в їхніх відношеннях до колишньої Подвійної Монархії, е при
:інання законно уповноважених Національних Зборів кожної з
Бище названих націй (австрійських німців, мадярів, чехосло
ваків. юrославів, румунів і українців) і iXHix Національних Рад
як таких, що мають від \них мандати... Українців Східньої
САМОВИЗНАЧЕННЯ НАРОДІВ
І ЗАХІДНЬОУКРАїНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА
Ідеї і пляни президента Вудро Вилсона, проrолошені в імені
держав Антанти, про право народів на самовизначення як oCHO
ву майбутньоrо миру та про проrраму перебудови світу, зокрема
Східньої Европи, на принципах справедливости і демократії 
стали відомими народам АвстроУrорщини далеко до кінця CBi
тової війни.
Українці Східньої rаличини і інших областей ABcTpoYrop-
щини прийняли заяви президента як свою визвольну проrраму,
бо в них знаходилась також точка, яка безпосередньо відноси-
лася до тих українських земель, які довrо були під польською
окупаціею, а після 1772 р. в Австрії під польською владою caHK
ціонованою Віднем. В цій 1Зій точці сказано:
"Повинна бути створена польська держава, яка мае обій
мати території, замешкаm недискусіино польським населенням".
Дальші проrолошення Вилсона підтверджували моральні мо-
тиви йоrо політики. Президент заявляв, що землі і народи не
можуть бути предметом доrоворів мов мертві речі. 60 про їх дo
лю повинна рішати Їх свобідна воля і ніщо інше тільки їх воля.
у зверненні з 11 лютоrо 1918 р. до спільної сесії Сенату і Пала
ти Репрезентантів, президент rоворив, що "самовизначення "
це не лише фраза. Це імперативний принцип дії, якиЙ нехтувати
відтепер державні мужі будуть на власне ризико."l)
Все це свідчило про рішучу постанову американськоrо пре
зидента і союзних держав здійснити право самовизначення та-
кож на українських землях, які находилися під пануванням AB
строУrорщини, тим більше, що в моменті проrолошення ВИk
1) RobeI"t Lallsing, The Реасе N egotiations (Boston N БV У ork, 1921). рр.
95, 96.
4
5

rаличини і ПіВНІЧНОЇ Уrорщини треба визнати як окрему одНни
цю, аСо трактувати їх тотожними з урядом У Киеві."2)
Здійснивши свое право самовизначення на території кол.
АвстроУrОРЩИ!lИ, ЗахідньоУкраїнська Республіка об'едналася
урочистим актом проrолошеним у Киеві дня 22 січня 1919 р. із
існуючою уже цілий рік на території кол. Росії незалежною YK
раїнською Республікою.
Одначе становище українських земель, що були під ABCTpi
ею, було ускладнене доrовором у СенЖермен, який BiддaB.
суверенні права над ними Найвищій Раді Мирової Конфере.ЦIl.
Тим самим ті землі леrально покищо знаходились поза Укра1НОЮ
і так само поза Польщею.
Але на основі доrовору з Австріею в СенЖермен з 9 Bepec
ня 1919, Найвиша Рада Мирової Конференції в Парижі резерву
вала для держав Антанти суверенні права відносно rалчини.
як колишньої австрійської території, і тим самим право рІшати
про її будуче становище. Таким чином rаличина по закону за
лишалась поза rраницями Польщі, окресленими Версальським
AoroBopoM "'). .
ЗорrаніЗУВ<1ВШИ основи власної дсржавности, rалицьК! ук-
раїнці, в переконанні про зrідність своїх акцій із асадами през:.
Вилсона і в довір''і до послідовности представникІВ переможнО!
Антанти, чекали корисноrо для себе закінчення мирових пере-
rOBopiB в Парижі. Засащниче проrолошення през.. Вилсона, що
новопостала польська держава мае включати ТІЛЬКИ терито-
рії, які е заселені "недискусійна польським. населенням"  ви-
рішало в теорії справу маЙбутньоrо наЦlOнальнодержавноrо
статусу СхіДіНЬОЇ rаличини в користь українців.
Полковник Л. rавз, дорадник Вилсона, ще перед закінчен
ням війни, у телеrрамі з 29 жовтня 1918 р., адресованій до пр(
зидента, писав: "Схіл.ня rаличина в великій мірі українська пп
справедливості не належить до Польщі' "').
Це засадниче становище речника американської закордонної
rюлітики щодо статусу Східньої rаличини було тоді ж дослів-
но затверджене президентом Вилсоном і опубліковане в "офі-
ційнім американськкім коментарі до 14 точок" при кінці жовт-
ня 1918 F-ОКу").
Також керівник стейтдепартменту, Роберт Ла!lсінr, у сво-
ему меморандумі з 21 вересня 1918 р. У якому він детально з'я
сував праКТИЧНИ!1 плян дії американської делеrаці!' на Мировій
Конференції після закінчення війни, зовсім виразно признав YK
раїнцям у СхідніЙ rаличині право приеднатися до української
держави над Дніпром. Він так сказав в 6OMY параrрафі цьоrо
меморандуму:
"Україна мае бути державою Російської Конфедерації, а
до не'; повинна бути включена та частина АвстроУrорської !M
перії, в якій переважають русини (українці*)"а).
Тут треба зав важити, що справа державноrо статусу YKpa
їни взаrалі була тоді ще дискутована і з різних причин не була
ще остаточно вирішена президентом Вилсоном. Але на всякий
випадок приналежність Східньої rаличини, Буковини і ЗаКёlр
паття до української держави не викликала уже ніяких сумні-
\Зів в американській політиці.
ТакиЙ стан національної проблеми у Східній 1 'аЛИЧИНІ 0\'1;
також устійнений бритійською владою і Ллойд Джордж будував
на ньому свої проекти. На йоrо думку, Східня rаличина, з пе-
реважаючою більшістю українськоrо населення, не моrла бу
") Davi(l IJoyd Georgc, l.[etnoir, оі tllC Рсасс Conferel1ce (Ке\\' Науеl1,
1939), ІІ, рр. 589, 590, 591.
") Ukraine and Poland. А Memorandum of the Ukrail1ial1 Xatiol1al СОШ1Сіl
to Mr. DeaJl АсІlБОI1 (AиgslJиrg, 1951), р. 7.
4) Еlіе Borscllak, "L'L.:krail1e а 1а cOl1iercl1ce <lе 1а раіх", Ie 1.10nde Slave
(Paris, 1937, УІ), р. 397.
,,) The Il1timate Papers of Со1Оl1е1 Hoиse, Arral1ge<j Ьу Cllarles Seymoиr
(Bostol1 аш1 Ке\у York, 1928), 1\', р. 198.
*) Деякі автори вживають і давнішої, прийнятої в Австрії назви "pYTeH
ці" (РУСИНИ), або І еоrрафічноrо окреслення «східні rаличани». Щоб уник
'ІУТИ непорозуміння, ми в тих випадках додавали в дужках нині едина
вживану назву "українці".
Іі) Cansing, р, 194.
6
7

Новоутворена Польща спротивилась засадам президента
ВИЛСОіlа про право народів на самовизначення, яке в випадку
українських земель не залишало ніяких недоrовореностей. Цито-
вана 13Ta стаття визначала, що до будучої Польщі мають Ha
лежати тільки території, що мають "індіспутейбл Поліш попу
лейшен". Також офіційний коментар до 14 точок Вилсона мав
у 13ій точці уступ: "На Сході Польща не повинна дістати Hi
якої території, де переважають литовці або українці."]())
Не чекаючи на авторитетне рішення Мирової Ко'нференції,
поляки почали зброЙну аrресію проти ЗахідньоУкраїнської
Народньої Республіки. Впродовж дев' яти місяців ставила Укра-
їнська rалицька Армія спротив польському наступові на yKpaїH
ську землю, висилаючи одночасно свої військові частини на пів
нічносхідні кордони України для боротьби з московськими боль-
шевиками.
Представники західньої частини Української Народньої Рес-
публіки (Східньої rаличини) та центральної Влади в Киеві 
ВИСТУПjИЛ з рішучим протестом перед Мировою Конференціею
в ПРИЖІ проти польської аrресії та боронили слушних прав
YKpalНcbKoro народу на Східню rаличину.
Польські релрезентанти на Мирову Конференцію в Парижі
Па!Lеревський і Дмовський, добре знали про те, що населенн
СХІДНЬОЇ rаличини творять у переважній більшості около 70 0/
українці, які н.е бажали .жити під Польщею. Toy вони, щб
оправдати СВОІ аrресивН1 пляни щодо Східньої rаличини пі 
няли перед Мировою Конференціею ідею відноВJIСіННЯ іс;ори
ти приеднана до Польщі. Підчас одної із дебат на Мировій KOH
ференції в Парижі, 5 червня 1919 р., Ллойд Джордж заявив
Падеревському: "Ви домаrаетесь населення rаличини, яке не €
польське. Ви BCboro Toro AOMaraeTecb від нас"7).
Ця принципіяльна проблема міжнаціональних відносин У
середній і східній Европі, була пізніше також педме::ом. OCHO
ІІИХ студій світової слави історика...Арнольда й. TO!l1H?!. ВІН
звернув особливу YBary на терИТОрll, що належаи д? ІСТОРИЧ-
ної Польщі та були в 1772 р. предметом її розборІВ МІЖ трьома
великодержавами. Він, між іншим, rовить: 'оо . оо
Божоrо року 1918 більшу частину т!еl терИТОрl1 (CXIДHЬOl
Полі) займало населення, якоrо матірніми були мови литов
ська, білоруська і українська, і. те населенн сщно AOMar=
лось права мати власні суверенн.! дер,ви, як! обlимали б тер
торії, де переважали 'IXНl окреМІ мови). .'  .
Відносно стану етноrрафічних відноин У CXIДНI. rаличин
те саме твердить відомий історик МИрОВОІ КонфереНЦl1 в Париж!
проф. r. В. ТемперлеЙ. В.ін r?ворить:. оо 
Століттями вівся стр МІЖ поляками І русинам (YK.alН
цям), а ті останні т.ворили ..більшість населеННЯ"9СХIДНЬОІ ra
личини, і були зв'язаНІ з украlНЦЯМИ зза кордону ).
Треба також завважити, що ще перед проrолошенням 14
пунктів Вилсона  Російське Тимчасове Правительство, вислов
люючи в СВОЇ:й деклярації з травня 1917 р. п.оrляд про потребу
створення незалежної польської держави, .lДкреслило,. що. до
неї повинні бути включені тільки ті територll, де жи.ве БIЛЬШIС:rь
польськоrо населення. Тим самим виключено ПРИДІлення CXIД
ньої rаличини до Польщі.
ІІІ.
ПОЛЬЩА ПРОТИ САМОВИЗНАЧЕННЯ НАРОДІВ
ЗА «ІСТОРИЧНІ» ПРАВА
7) Cl1arles Plli1lips, paderewsky, t11c Story of а Modern Immortal (N е\", У ork,
1934), р. 407. .
8) Arno1c1 ]. ТоупЬее, А Study of Hlstory (Охfшd University Press, 1954),
УНІ, р. 538.
9) Н. W. У. Тешреrlеу, :\, History of the Реасе Conference of Paris (Lon.
(10П, 1920), І, J. 335.
10) Papers of Со10пе1 Ноще, r. 200.
8
9

11) Roman Dmowski, Polityka Polska: Odbиdowanie Panstwa (2re вид.
Варшава, 1926), р. 213.
12) Ihid n. J21З3П.
ІЗ) Lloyd George, р. 631.
тики на українських землях з її реліrійною та національною екс..
пансіею, як ,.слупи давно міньоне". Одначе Дмовський і Паде
ревський, офіційні представники Польщі, не розуміли нової iCTO
ричної дійсности, яка тоді вже розrорталася, а cboroAHi довела
до визволення навіть  за прийнятою термінолоrіею  неда..
розвинутих народів.
. Падеревський мотивував на засіданні Мирової Конференції
Історичні претенсії Польщі до Східньої rаличини в такий спосіб:
"Не може бути польської держави без Східньої rаличини.
Невто,'v1.НО. мужно, терпелива ми розбудовували ту частину Ha
шоrо крю, після незчисленних війн. . . Ми двиrнули її на cy
часний рІВень цивілізації. Культивована нами, та країна видала
Jlюдей славних у літературі, науці і мистецтві ... НайбіліЬШ
ішаЛЬНі битви в 060рон.і західньої цивілізації мали місце TY, і
ооролись У них Польща І поляки... Чи мали б ми кинути Kpaї
ну на ласку закордонних інтриr? Мали б ми зрезиrнувати з Ha
шоrо права на ту землю ?"1')
В. цi. арrументії Падеревськоrо виразна тенденція засту
лити ІДеІ Влсона.1 ІХ морально-правні засади  історичними
правами, яКІ в наШІ очаси втратили значення. При цьому треба
ВlДзначит.и, що в ТОИ же час поляки на заході, на Шлеську, Biд
кидали "Історичні" права німців і вимаrали плебісциту, себто
самовзначення населення ... Клясичний приклад подвійної
мораЛІ . . .
T зв'язку З тим Ллойд Джордж rocTpo ссудив несправедливі
домаrання ..польских репрезентантів. а на засіданні N,ирової
КснфереНЦIl в дНІ 6 червня 1919 заявив Падеревському:
"Я кажу, що Ви хочете анектувати народи проти їх волі. . ..
и дали свободу Пол.щі, Чехії, Юrославії; і саме ті держави
онтуються. проти плеоlСЦИТу. Вони значно більш імперіялістич оо
НІ, НІЖ саМІ великі нації.""")
Ллойд Джордж послідовно обстоював принцип плебісциту
проти збройноrо насильства. Він писав у своїх споrадах:
hИХ кордонів колишньої Польщі, ідею великої, історичної Поль
щі зперед 1772 р.
У своему "Меморіялі про територію польської держави",
який зложив Роман Дмовський президентові Вилсонові в Ba
шинrтоні ще 8 жовтня 1918 р., він сам признав, що поляки CTa
новлять в Східній rаличині тільки 25 90 заrалу населення ll ).
Треба завважити, що і ця цифра перебільшена. Тому польські
представники зовсім отверто висловлювали свое невдоволення
із постанов 13ro пункту Вилсона. У своЇЙ книжці "Польська
політика" Дмовський висловився проти стосування тези про "He
дискусійно польське населення" при вирішуванні справи KOpДO
нів Польщі, бо, як він rоворить. "національний обшар польський
е більший від обшару етноrрафічноrо.""2) Отже він вважав, що
національний обшар Польщі не е тетиторія, яку в більшості
заселюе польський нарід, але ті історичні простори, куди сяrав
польський імперіялізм давніх століть.
у своїй промові на сесії Мирової Конференції, дня 29 січня
1919 р. Дмовськии обстоював історичні претенсії Польщі та
спротивився проектові, щоб у склад Польщі були включені
тільки території із більшістю польськоrо населення.
"Пан Дмовський піддав думку, що  шукаючи устійнення
території, яка мае належати до Польщі, ми повинні починат
від дати 1772, перед першим поділом .,. При визначуванНІ
rраниць Польщі взаrалі не повинен братись до уваrи принцип,
rю якому тільки ті території включалися б у rраниці Польщі,
,1);; НОЛ5іКИ мають велику більшість"''').
Коли Падеревськоrо запитали: "Чи Польща домаrаеться
цілої rаличини?"  він відповів: "Історично, так!"
Справедливість вимаrае ствердити, що були і серед поля
ків rолоси пересторOl'И. Проф. Станіслав Віткевич рішуче за-
суджував усі спроби віднови давньої, історичної польської полі.
14) Pllil1ips, р. 424,
І,,) IIJid.. р. 407.
10
11

"Він (Падеревський) заперечував справедливість плебісци-
ту і він також взявся за обширну оборону польської аrресивнос
ти в rаличині. Тут польська армія робила заходи, щоб силою
анектувати цілу ту провінцію проти виразних баань ?іЛЬШОСТИ
людности яка стаВила спротив посуванню поляКІВ уСІМИ спосо-
бами, які' були в її розпорядженні. З поrляду раси, мови і рел
rії  це український народ. Пан Падеревський пояснював мен::
що акція польської армії не була офензивна, але "оборонним
походом вперед.""")
Історик Арнольд Тойнбі, аналізуючи польські доаrаня
історичних територій, називае їх "меrаломаніякальними. IмперlЯ
лістичr:ими польськими аспіраціями відновити rраНИЦI з року
Божоrо 1772 як вали, що відrороджують "лебенсравм" для
привілейованої польської нації." І після цоrо Тойбі дoдe: 
"Польська теза, що нація, яка знаишлася ПlСЛЯ CBlТOBO
війни 1914 1918 по переможній стороні, мае право на rраниц!
1772 року, мусіла б заставити сучаноrо анrлі.йця сперу про
терти очі, а потім порснути зо СМІХУ, коли lстоичнии.атла
SpUllel'  l\Iel1ke приrадав би йому, що 1772 р. rраНЦl БРТlИСЬКОI
Імперії біrли вздовж долини Міссісіпі.  ще: на П1дстаВI фан::ас
тичноrо принципу лінrвістичноrо наЦІОнаЛІЗМУ право анrлlИЦЯ
було б ще більше ніж йоrо польськоrо сучасника, бо ж 1918 р.
маТ'ірня мова анrлійця була поточною мовою З'единенх p.ep
жав не тільки по лінії Міссісіпі, але прямо впоперек ПІВНlчно\
Америки аж до береrів Пацифіку."17)
ІталійськиЙ преміер Франческо С. Нітті рішуче протиста
вився меrаломанським" мріям поляків, передбачаючи з цьоrо
приво; руїну й упадок Польщі. В відомому творі "Peaceless
Епrоре" (Европа без миру) він rоворить:
. Нові патріоти мріють про велетенську Польщу, давню Tpa
диціЙну Польщу, і про те, щоб впадати в землі Україи і опано
вувати нові території. .. Найбільш харак:ерист.чн\ приклади
націоналістич'Ноrо насильства появились Пlсля вшни, ЯК У ви
падку Польщі і інших новонароджених держав, які носяться з
даремними мріями про імперії, будучи на краю розкладу через
п'овний брак вітальної сили й е'нерrії, і з кожним днем щораз
rлибше сточуючись у про пасть нужди і руїни.""В)
В дипломатичній боротьбі за rаличину польські представ.
ники використовували непоінформованість західніх держав у
справах Східньої Европи і підсилю вали свої "kторичні" apry
менти дискримінаціею українськоrо ВИЗВОЛЬНОІ'О руху і YKpaїH
ської влади. Шляхом пресової П'ропаrанди і також в офіційних
заявах до лідерів великих держав вони представляли українську
боротьбу в обороні своеї держави і саму українську державу
як німецьку інтриrу, якої метою мало б бути ослаблення Польщі
як союзника західніх держав. Або інакше: вони предстаrзляли ук-
країнськиЙ визвоЛьний рух як большевицький...
Для прикладу подаемо один з перших дипломатичних ви
ступів Падеревськоrо після йоrо прибуття до Польщі 1 січня
1919 р. Уже 12 січня 1919 р. Падеревський, довідавшись про
неуспіхи польських військ у їх наступі на Східню rаличину, ви-
слав до полк. rавза алярмуючоrо листа з проханням про поміч,
в якому писав таке:
"Але чи може хтонебудь вимаrати від них ( поляків), щоб
вони залишались спокійними і не боронились, коли їх бруталь-
но атакують? Заскочені душеrубною українсь<кою большевиць
кою арміею, жінки й діти Львова хопили за зброю і оборонили
місто. В цю хвилину сила около 80 тисяч українців, озброених
і вивінуваних німцями, ведених німецькими і австрійськими офі
церами, під командою австрійськоrо архикнязя ВіЛbrельма rабс
бурrа, знаходиться коло брам Львова, а кількість польських
вояків, які не мають ні харчу, ні амуніції, не превищае 18 ти-
сяч. Польща не може сама оборонитись. Не маемо харчів, ні од-
ностроїв, ні зброї, ні амуніції. Якщо ця акція припізниться, вся
наша цивілізація може перестати існувати."И)
16) Lloyd George, р. 644.
17) Т oynbee, р, 538.
І") Frallcesco S. Nitti, Peace1ess Europe (Lolldon  New York, 1922), рр.
144, 23.
1") Papers of Со101lе1 House, рр. 262, 263. Phi1lips, рр. 376.
12
13

Недостойний для славноrо мистця і преміера держави дo
кумент! Австрійський архикнязь Вільrельм rабсбурr ні oAHoro
дня не командував ніякою українською частиною у війні проти
поляків, взаrалі не бачив ПОЛЬСЬКоrо фронту, а коли пізніше по
явився у rаличині, то був інтернований українською владою.
ПадеревськиЙ писав про українську "большевицьку армію", що
боролась за Львів, а саме тоді найкращі українські військові
частини з rаличини, т. зв. Січові Стрільці, провадили тяжкі бої
з большевиками, що наступали на північних кордонах України.
Атакуючи західні українські землі, поляки фактично ломаrа.llИ
большевикам у наступі на Україну.  Та найсумніше в тому те,
що полк. Е. rавз і дехто з провідних учасників Мирової Конфе
ренції давали віру таким неправдивим реляціям. Тверезий Ллойд
Джордж завважуе з приводу Toro роду "інформацій" Падерев
CbKorO: "Цей чарівний артист обманював Раду Чотирьох."20)
Цілий процес Мирової Конференції в Парижі відбувався
серед особливих обставин, переважно шляхом особистих ДOBi
рочних розмов, а проrолошений Вилсоном, у йоrо 14 пунктах,
принцип явної дипломатії знехтовано. Важні мирові переrовори
були ведені. як каже Лансінr, "при зачинених дверях, в таемни
ці і непевності, ведені невеличкою rрупою, яка видавала OCTa
точні присуди в масі параrрафів, що ввійшли до мирових доrо
ворів. Метода особистих інтерв'ю і приватних, замкнутих нарад
давала всі наrоди до інтриr, заrоворів, TopriB і комбінацій."21)
В такіlЙ обстановці і в такій атмосфері представники поль'
ської сторони мали переваrу над українськими делеrата.'\Ш,
які не мали ні таких між народніх зв'язків, ні TaKoro попертя,
яке мали поляки з боку найбільш впливовоrо на Конференції
французькоrо преміера, Жоржа Клемансо.
Поруч aprYMeHTY історичних прав польські делеrати підно
сили ще моменти мілітарної безпеки, стратеrічні арrументи, OT
же заrрозу з боку російськоrо большевизму. З тих оrлядів 
арrументували поляки  анексія Східньої rаличини мала б бути
конечною. І в ціЙ сп'раві їх активно послідовно підтримувала
Франція.
"Франція піддержувала польські домаrання великости; вона
хотіла сильної Польщі, яка служила б як забороло проти боль
шевицької Росії і як потенціяльний стрим для Німеччини.""")
Знаний біоrраф Вилсона, Рей Стан нард Бейкер, розкривае
еrоїстичні пляни Франдff у ВІДношенні до полякІВ та одночасно
показуе аrресивні тенденції поляків, прикривані віДКJ1ИКОМ до
60льшевицької небезпеки:
"Я дивлюсь на це передовсім як на маскування. Кожна з
трьох названих держав (Польща, Чехословаччина, Румунія) мае
аrресивні заміри в відношенні до довкільної території і кожна
рішена, якщо треба, силою дістати по можливості якнайбіль-
ше простору. ""')
А про ролю Польщі, як сателіта Франції, він так rоворить:.....
,Польща завжди була траrічною фіrурою в історії; більші
сусіди частіше використовували її, а не давали прислуrи. Раз
пораз на Конференції французи були цілковито щирі, коли ro
ворили про ужиття Польщі не задля Toro, щоб ЇЙ помоrти, але
щоб вона служила інтересам союзних держав."24)
Про мотиви французької політики відносно "великої" Поль
щі отверто висловився сам Жорж Клемансо на засіданні Миро
вої Конференції 2 червня 1919 р. йоrо слова:
.,Коли ми rоворили про установлення Польщі, треба пам'я-
тати, що робили ми це не задля Toro, щоб направити одну
з найбільших несправедливостей в історії.. Бажанням було CTBO
рити бар' ер між Німеччиною і Росіею."24)
Вкінці той же Р. С. Бейкер завважуе:
"Поляки мали бути вжитими до Toro, щоб стримувати боль
шевизм, ослаблювати Німеччину, рівноважити силу чехів, 
20) Lloyd George, р. 645.
"1) Lansi11g, рр. 212, 218, 219.
"") Rауmощ! Leslie Виеll, Po1and: Кеу to Europe (N е\у У ork, 1939), р.69.
2") Ray Sta1111ard Baker, WoodrO\v \Vi1so11 ащl World Sett1eme11t (Glot1ces
ter, Mass., 1960). І.
24) ІЬі(I., р. 398.
14
15

до BCbOrO в СВІТІ, т1лы{и не до Toro, щоб збудувати здорову
["::JЛЬСЬКУ державу."2")
Стратеrічно  дефензивними причинами оправдуе аrресив-
ність поляків відомий приятель Падеревськоrо, проф. Р. r. Лорд,
який підтримував на Мировій Конференції імперіялістичні пля
rи Польщі супроти Східньої rаличини. Всупереч принципам В.
Вилсона, цеЙ американський експерт отверто заявляе, що Поль
ща домаrалася на Сході території, "яка була потрібна на те,
щоб пересуНути rраницю на схід від Варшави задля дефензив
них цілеЙ. ""»
Проф. С. Л. Шарп думае. що треба було пере.il:бачуати He
безпечні наслідки такої аrресивної політики полякІВ. ВІН твер-
дить:
"Те утотожнювання безпеки з більш розл?!,ими rраницями
дало наслідок, який у собі носив зароди ПОТlИноrо напружен
ня і будучих небезпек. . . Включення МIЛЬИОН1В українців і біло-
русинів до Польщі було сталим закликом до іредентистичних
починів і домаrань зпоза rраниці."26)
"Переможні альянти відкинули принцип самовизначення за
для стратеrічних міркувань. В деяких випадках, як у випаду
зайняття Вильна і Східньої rаличини, Польща змусила ЗахІД
прийняти рішення накинуте силою. "27)
Французький автор CUllllt Olіуіее D' Etchegoyen, майор фран.
цузької армії і лицар Почесноrо Леrіону, rоворить у своЇЙ книж
ці, що "альянти значно поtiільшили існуючу небезпеку, дозволя-
ючи Варшавському урядові використати слабість йоrо двох
страшних сусідів і збільшити їх коштом свою територію серед
умов, яких наслідком правдоподібно буде жахлива відплата,"28)
Той же автор уже 1925 р. передбачав майбутню долю Поль
Щl, arpecopa в сусідстві двох великих держав:
"Чи в такій прикрій ситуації особливо цікаво знати, хто її
підіб'е, і чи Німеччина, чи Росія здобудуть більшу паЙку? ЧИ мае
нас палити бажання відrадати, чи Польща, жертва своеї He
опанованої захланности, пропаде через нестравність, неспромож.
на асимілювати численне іредентистичне населення, яке вона Ha
маrалась поrлинути."29)
Італї'йський преміер Ф. С. Нітті також дуже скептично оці-
нюе фатальні наслідки імперіялістичних мрій Польщі:
" . . . Польща мае далекосяrлі мрії назовні, і щораз більшу
руїну внутрі. Вона поневолюе сама себе, щоб поневолювати iH
ших."'ЗО) ЯК зазначено вище, Нітті називае ті мрії про імперію
"даремними", зокрема через "повний брак вітальної сили й енер-
rії" і через нужду і руїну внутрі-з')
Також А. Тойнбі, маючи на увазі польський напад на YKpa
їнську землю, rocTpo критикуе анексію чужої території, доба
чае в цьому поважну небезпеку для нинішніх переможців і ком-
промітацію Їх політичної, моралі:
"Експереможні краї в Східній Европі ослабили себе мораль
но і політично насильним приеднанням територій, заселених чу-
жими меншостями, які стали Їх поневільними і обуреними під
.l.аними. Кожна така меншина, яку вони настирливо намаrались
включити в свої післявоенні розпухлі rраниці. стяrала на екс.
переможuя немезіспомсту: він знахо.JI.ИВСЯ між двома оrнями."32)
25) Rabert Наwапl Iord, The RиssaPa1ish Batmdary рrоы1ш, Praceedings
of the Massachиsetts Histarical Saciety, Урl. LXVIII (Baston, 1952), р.417.
2(;) Samиel L, Sharp" Раlапсі: White Eagle ,011 а Red Field (Harvarcl Ul1iver
sjty Press, Cambridge, 1953), р. 127.
27) ІЬісі., р. 88,
28) Olivier D' Etchegayen, The Сотесіу af Раlапсі (Landan, 1927), р, 230.
Французьке видання: "Pologne, Palagne..." (Paris, 1925).
2") ІЬісі., р. 23,
"0) Nittj, р. 137.
"1) ІЬісі., р. 23.
'2) Аrпаl(1 ТаупЬее, The Еуе af War 1939, Part І, Intradиctian (Oxfard Uni
versity Press, 1958), р. 8.
16
17

ІУ.
на польську МІЛ1тарну окупацію Східньої rаличини."34)
Тойже історик Мирової Конференції стверджуе особливо
вперте становище Польщі в справі Східньої rаличини:
"Молода Польща, може з приводу своеї крайньої молодости,
Rиявлялась іноді впертою. Одначе, единим випадком, де Найви-
щій Раді було справді труд.но змусити Польщу скоритись її
волі,  була справа відносно Східньої rаличини."30)
Поляки кинули на український фронт знаменито узброені
і довrо вишколювані у Франції дивізії, які були призначені Най
J3ищою Радою для оборони кордонів Польщі перед заrрозою
60льшевикіВ."і) Рішуча телеrрама Найвищої Ради, вислана до
Пілсу дськоrо 27 травня із закликом спинити збойний наступ,
залишилася без успіху, а польський преміер Падеревський у CBO
ЇЙ промові в польськім соймі ще дня 21 травня оправдував цю
без правну аrресію. Він сказав тоді: "Наша польська експеди
ція  це експедиція проти бандитів, від яких наСильства мусить
бути звільнене населення, поки можна бу де встановити закон і
порядок на тіlИ споконвічній польській території."37)
Типова для всіх імперіялістів заява: для них визвольні py
хи поневолених народів і визвольна боротьба це акції "банд". І
досі напр. большевики всі протикомуністичні рухи окреслюють
Тlею назвою. . .
Американський історик нотуе напад польської армії на YK
раїнську землю: "Пілсудський повів офензиву проти Східньої
rаличини, заселеної rоловно українцями, і проти Воли,ні, не
зважаючи на протест Мирової Конференції, яка не бажала при
лучити ті території до Польщі."3R)
А. Тойнбі зупиняеться на цій безправніЙ і ваrітній наслідка
ми окупації Східньої rаличини r:'роти волі більшости населення
УКРАїНСЬКОПОЛЬСЬКА ВІйНА І СПРОБИ ЗАМИРЕННS1
Найвища Рада Антанти хотіла припинити українС!.,кополь
ську війну та мирним шляхом зліквідувати конфлікт. Але маю
чи за собою підтримку Франції, поляки відкидали мирові пропо
зиції Найвищої Ради. На території Франції вишколювалася при
участі французькоrо штабу польська армія, офіціЙно задля обо
рони Польщі Перед большевиками. Одначе тіеї армії вжито саме
проти українців у rаличині і нею рішено тоді вже нерівну бо-
ротьбу.
"Коли польські війська почали посуватись проти українців,
Мирова Конференція старалась довести до перемир'я, але Поль-
ща ухилилась від прийняття йоrо, хіба під умовою, що будуть
признані її територіяльні вимоrи." Зо)
Найвища Рада Мирової Конференції депешою з дня 19 бе
резня 1919 візвала обі сторони припинити военн! дії і заКЛЮЧИТІ-І
перемир'я. Українці послухали цьоrо заклику І запропонували
полякам стриматись від военних дій. Однак поляки цю пропо-
зицію відкинули.
Після цьоrо НаіЙвища Рада створила "Між союзну . Комісію
для заключення перемир 'я між Польщею і Україною" пІД rоЛОВ-
ством reH. Люї Бота. Ця комісія зробила ще одну спробу мирно
]'0 полаrодження польськоукраїнськоrо спору.
За словами проф. r. В. Темперлей: "одноrолосно схвалени
нарис перемирної уrоди . . . предложено представникам ПЛЬЩІ
і Східньої rаличини (українцям) 12 травня. Уrоду прииняи
східні rаличани (українці), але відкинула її польська.. делеrац!я
з заrальnих мілітарних причин, що безпека пОЛьсько! держави
виключа€ прийняття якоrо небудь перемир'я, яке не дОЗВОЛЯЛо б
"4) ТетреJ-!еу, рр. 336, 337.
:") ІЬісl., р. 335,
Н') Pl1i1lips, рр, 423, 448, 449,
17) ІЬіс1" р. 449,
3R) Виеll, р. 75.
33) Висll, р, 269.
19
18

та твердить, що саме та окупація підrотовила новий поділ Поль
щі 1939 р. між Німеччиною і Москвою:
"Такою ж хвилево переможною силою польської зброї були
прилуче,ні до міжвоенної Польщі уніятські католики-українці
Східньої rаличини і православні християни Волині, прилучені
як підданці і поrноблені меншості. Ті траrічні насильства в кри
тичні роки 1918-1921 rанебно підкопали будучину і Східньої Ев-
ропи і західньої цивілізації, і породили смертельні озлоблення.
Злий дух лінrвістичноrо націоналізму найперше промостив до-
pory для HOBoro поділу історичної польськолитовської спадщи
ни 1939 року між Третім Німецьким Райхом і Московщиною, що
вдяr ла маску Союзу Советських Республік."39)
В іншому місці той же автор пише:
"rоловні альянтські сили були нераді, а може й безсилі,
стримувати своїх приятелів, коли ті брали закон у свої руки.
Напр. поляки вчинили це, насильно анектуючи Східню rаличину
проти волі української більшости населення."40)
Становище президента Вилсона до аrресивних діянь поля-
ків проф. Джан Решетар окреслюе так:
.,Вилсон схилявся до Toro, щоб ужити заходів проти Поль
!Ці, . ., вимаrаючи від поляків, щоб вони усунулись із Мирової
Конференції, якщо не припинять военних операцій на YKpaїHCЬ
кому фронті. 12 червня він при€днався до Ллойд Джорджа, за
ступаючись за плебісцитом для тіеї територП, одначе рішено пе
редати справу Раді Закордонних Міністрів для дальших студіЇІ
і нарад із експертами.. ."41)
ці заходи Вилсона не мали успіху наслідком натиску Кле
. мансо. Найвища Рада не спинила походу польських дивізій на
українські землі, навіть санкціонувала аrресію. Рішенням з 25
червня 1919 р. вона уповноважила польську владу окупувати
rаличину, але зобов'язалася в найближчому часі дати населенню
можливість скористати з права самовизначення. Застережено
також автономію для тіеї території та обіцяно забезпечення ре--
.ліrійних. політичних і персональних прав для населення. З усіх
тих умов польська влада нічоrо не додержала.
Після мілітарної окупації rаличини український народ впер
то домаrався привернення своїх прав на самовизначення, стаючи
на постуляті власної державности і відпираючи всі зусилля Поль.
щі перемінити військову окупацію в тривалу анексію. Екзиль
ний уряд Зах. Укр. Нар. Республіки постійно приrадував Союз
ним Державам їх обов'язок дати українському народові мож
.ливість здійснити свое право на самовизначення.
Замість Toro, Найвища Рада прийняла 20 листопада 1919
дуже обмежений статут для Східньої rаличини, Який значно
зменшив територію Східньої rаличини, дуже обмежив обіцяну
автомонію і відібрав населенню rаличини право самоозначення,
постановляючи, що після 25 літ польської адміністрації про даль
шу долю краю мае рішати не йоrо населення, тільки Ліrа Націй.
Одначе Польща і цим разом не поrодилася. Вона не BДOBO
.лялася тимчасовою приналежністю rаличини і домаrалася дефі-
нітивноrо її прилучення. Знову наслідком енерrійних заходів
Клемансо, Найвища Рада припинила виконання і TOro CBoro ос-
TaHHboro рішення.
"") ТоупЬее, А. Study of History, "ІІІ, р, 538,
10) ТоупЬее, The Eve of \\'ar 1939, р. 8,
41) ]оlш S. Reshetar jr. Тllе Ukrainian Revolution,
Nаtіопа1іsш (Princeton l.'lli\'crsity Press, 1952), р. 281.
19171920. А Study 111
20
21

У.
Держави антанти не прийняли покищо ДО відома постанов
ризькоrо доrоВОру та йоrо зараз не затвердили, бо цей доrовір
був запереченням OCHOBHoro принципу Вислона про самовизна
чення народів. Щоино в два роки пізніше, в б.ерезні 1 ?23 р. Пол-
ща змусила західні держави затвердити І саНКЦІОнувати рІ-
шення ризькоrо доrоВОру.
"В rраницях признаних їй доrоворами в Версалю і в Ризі,
Польща (,ула політичною одиницею Зl)всім іншоrо роду ніж "He
дискусійна польська держава, яку висував Вилсон . . .4')
Р Л. Бюел дае таку оцінку доrоворові в Ризі:
"Ризький доrовір дав Польщі численну білоруську і укра-
їнську людність, якій не І"арантовано ніяких політичних прав,
іlОза особистими rарантіями меншости . .. Це закінчило вншу
Польщі за rраliиці. Етнічна Польща мала територію около 90
тисяч КВ. миль і населення 20 міЛl>йонів, але наслідком поль-
ської зброї і дипломатії rраниці нової держави, 1923 року, дo
СЯІ'ЛИ 150 тисяч кв. миль і вміщали 28 мільйонів мешканців. Те
досяrнення тим більше варте уваrи, що воно здобуте проти
опозиції Мирової Конференції. . . Наслідком тих зисків, Польща
дістала світову славу необнузданоrо імперіялізму."';')
Преміер ф, Нітті підкреслюе мілітарний характер польсько'l
експанзії:
"В дійсності польська держава була створена з людніс
тю безсумнівно непольською ,держава виразно мілітарноrо ха.
рактеру і скерована до дальшої експанзії в українську терито
рію."";)
Вже не раз цитований А. ТОЙ'нбі осудив насильний xapaK
тер доrоВору в Ризі та оачив в ньому початок неминучої заrибе
лі версальської Польщі, яку він скваліфікував як с е зон 0 В У
державу. Він rоворить:
"Тим, що Польща вимусила на Советському Союзі ризькі
rpaHWцi, вона сама себе засудила на долю Cfзонової держави.
РИЗЬКИй доrОВІР
Польськоросійська війна 1920 року скінчилася ризьким дo
rOBopOM з 18 березня 1921 р. Тут знову. не питаючи волі Hace
,Тlеня, обі сторони самовіЛl>НО розпорядились українською тери
rарlею: rал.ичина і північнозахідні території, заселені українця
ми, ЯКІ раНІше належали до Росії, припали Польщі.
Проф. С. Л. Шарп <шалізуе зміст і політичне значення ризь
Kc.ro доrовру та йоrо насильницький характер і фатальні на-
слІДКИ не ТІЛ.:КИ .дя поневоленоrо українськоrо народу, але Ta
кож у  велиКl МІрІ дя майбутньої долі Польщі. Він твердить,
o це:! доrО.Вlр ?еревlВ. под.іл переважно укра';'нських і білорусь
ких терИТОрlИ МІЖ Росн:ю І Польщею. І дальше rоворить: Ми-
р?вий доrовір із СозеТСЬІШМ Союзом фактично зводився д по
ДІлу України і Білорусі між Польщею і Росіею. без Toro, щоб пи
:r ати MIr:eBe населення, яке не було ні польське, ні російське,
І взаrат оуло вороже до обоїх, до поляків і до росія н ."42)
. Мир заключений у Ризі був тільки наслідком тодішньоrо
ВlДн?ення сил між Польщею, підтримуваною Франціею, і Poci
е,?, І. оув ЯВНИl\ ЗЗf1ереченням права самовизначення народів. Він
Ir ICHyaTH тlы{и до Toro. ча.с.У, поки те відношення сил pa
. икальНL, не ЗМІНИЛОСЬ. Це й Пlдкреслю€ Вище цитований істо
рик:
,.Рзький мир мав мало спільноrо із справедливістю і вели-
кодушнlСТЮ  обох сторін; він був висловом пеВноrо співвідно
шення сил. ПІСЛЯ 20ти років той мир провалився, коли piBHoBara
порушилась . " Ризький мир завернув колесо назад але 
як Довrо ?"'''') , на
"2) S11arp, рр. 88, 123.
'0) Ibid" рр. 123. 127.
44) I1)Їd., р. 88,
4") Виеll, рр. 79, 80,
41;) Nitti, р, 57.
22
23

Фактично, Польща наперлася зrори підписати свій власний при-
суд смерти."
"В rромаді східньоевропейських сезонових держав Польща
була репрезентантом типу, який виявив притаманні риси в най
більш крайній формі. . . ".7)
Після мировоrо доrовору в Ялті 1945 піднялися та по cьo
rодні не замовкли rocTpi протести з боку поляків, що Польщі
відібрано її східні території заселені українцями і білорусами.
ЦеЙ доrовір означують навіть деякі польські історики як п'ятий
чи шостий розбір Польщі,") як "знасилування Східньої Польщі
через НОВий російський поділ.""!»
Оборонець великої Польщі на Мировій Конференції 1919
р., американський експерт проф. Лорд, називае постанови дo
rOBOpy в Ялті "найrіршим міжнароднім злочином, Вчиненим В
модер,ніи Европі.""") Він піддае таку справедливу розв'язку
проблеми колишніх східніх територій Польщі заселених YKpaїH
цями і білорусинами: "З демократичноrо поrляду найкращим
способом rюлаrодити справу безсумнівно було б дозволити люд
ності спірної території самій рішати, якщо Взаrалі була б якась
можливість мати чесне вселюдне rолосування. ""1)
Видно проф. Лорд основно змінив свої засади. 19191923 рр.
ре презент анти Польщі при інтенсивній піддержці проф. Лорда
усіми способами боролися на форум Мирової Конференції за те,
щоб не тільки не допустити українське і білоруське населення
тих територій до вияву свобідної волі, але навіть не бажали ви
слухати в тій справі rолосу йоrо заступників і остаточно вирі
шили спірну проблему збройною анексіею. Тепер той же проф.
Лорд пропонуе плебісцит як демократичний і чесний спосіб по
лаrодження проблеми. . .
VI.
АКТ 14 БЕРЕЗНЯ 1923
.7) ТоупЬее, The Eve of \Var 1939, рр, 9. П.
.') Osk;l.r Halecki, "The Sixtl1 PartitiOl1 of PO\;l.nd". University of N otre
DOIme (Іпdі.ша, 1945, IV), V 01. 7. р. 142.
.9) Edw;ard Rozek, Al1ied \V;l.rtime Dip\omacy, а Pattern іп PO];l.nd (New
York, 1958), рр. VПХ.
50) Lord, р. 415.
51) Ibid" р. 421.
Польська влада дуже непокоїлася надто довrим провізорич
ним характером державноrо статусу Східньої rаличини, б?, H
зважаючи на суворе переслідування YKpalHCbKO? yxy: пол:ич
на активність українців незвичайно росла. Укра!НЦI CXIДHЬOI ra
личини бойкотували вибори до польськоrо сойму 1922 ?oy. У
Львові основано таемний український університет. ПІДПІльна
українська революційна орrанізація активізувала населен.я
Східньої rаличини та будила духа спротиву. Одно.часн yKpa!Н
ський екзильниий уряд вів живу дипломатичну ДІЯЛЬНІСТЬ. .
Тож щоб добитись корисноrо для себе рішення в спраВІ
CxiДHЬO'I rаличини, себто щоб дістати від союзних держав зrо
ду на її анексію, польський сойм х.валив 26 ересня 1.922 .OKY
закон про автономію трьох ПРОВНlЦIИ  воевlДСТВ CXIДHЬ;H ra
Т1ичинИ: Львів Станиславів, Тернопіль. Ще 1919 року Наивища
aдa Антанти' ухвалила автономію для тіеї української терит?-
рії. але та ухвала не була виконана пльскою тороою. В ТІм
же соймовім законі заборонено КОЛОНlзаЦlЮ CXIДЬOI rаичини
поляками та обіцяно оснування П'Родовж двох роКІВ. YKpaIНCЬO-
rO державноrо університету. "".Але це бу закон. тльки з .IД
ступним заміром з'еднати СООІ. Раду AMoacaдoplВ І заспокоlТ
rромадську опінію.' розбурхану ІДеями Видра Вилсона про само
визначення народІВ.
Рішенням Ради Амбасадорів у Парижі з 14 березня 1923 р.
остаточно включено Східню rаличину до Польщі, признаючи їй
східні кордони, визначені ризьким доrоВОром з 1921 року.
Рішення Ради Амбасадорів було потоптанням принципу
; З В илсона П р о самовизначення народів і суперечило виразним
пре . r .
"'обов'язанням Найвищої Ради супроти аличини. Те РІшення
адало міжнародноправну санкцію збройній окупацііі українсь-
кої території Польщею.
24
25

Цим актом Ради Амбасадорів з березня 1923 року тимча
СО во закінчився чотирорічний міжнародний процес за долю ra
личини. Для моральноісторичної оцінки Toro акту підходять
критичні думки італіЙськоrо преміера Ф. С. Нітті, які він висло
вив під адресою творців мирових доrоворів з 1919 і пізніших
років. Він ПИhJе:
"Мирові переrовори це наиOJЛЬШ безсоромне заперечення
всіх тих принципів, які прийняли й оrолосили держави AHTaH
ти підчас війни; що більше: вони були фунд.аментальною не-
r'аціею славних 14ти точок президента Вилсона.";'")
.,Останні доrовори, що реrулюють чи мали б реrулювати
взаемини між народами, в дійсності е нічим іншим як жахливим
відступом назад, заперечеf'НЯМ усіх тих принципів, які вважа
лись невідмінним здобутком публічноrо права.";''')
"Проблема Східньої Европи це понад усе  моральна проб
лема.";'<)
"Теперішні доrовори... це звиродження BCboro Toro, що
Антанта повторювала і оrолошувала: вони на куски поламали 14
точок президента Вилсона, які були урочистим приреченням для
американськоrо народу.""")
Ллойд Джордж з'ясовуе зміст, правнополітичне значення
та наслідки рішення Ради Амбасадорів такими ствердженнями:
"В березні 1923 року Конференція Амбасадорів признала
Східню rаличину Польщі в повній суверенності, одначе те pi
шення було попереджене застереженням, яке стверджувало, що
Польща признае. що у відношенні до східньої частини rаличини
стноrрафічні умовини роблять конечним автономічний режим."
"Треба вважати, що в той час Польща була також зв'язана
статтями Меншостевоrо доrовору 1919 р. Помимо цьоrо, Поль
ща від Toro часу хапалася найбільш жорстоких засобів задля
польонізації русинів (українців), переносючи переслідування в
. . U Ф ру Бо більшість руси-
. , " ХНЬО ' І ' спр ави також у реЛ1rlИНУ с е .
ІМ Я І . оо ви або до пра,
нів (у к р аїнців) належала або до УНlЯТСЬКОI церк, !;\ ' чо rо
. но це Р имокатолики.
вославної, ТОДІ як поляки. очевид., . оо '" а
и u rо вО Р ИТИ що польща ніколи не зробила НІЯКа І спроои вико 
, .,Оо. б у ла пе р ед у мовою вІД
и приречення льокальНОI аВТОНОМІІ, яка
;туплення їй Східньої rаличини.""в)
,.") л itti, р. 22.
''") Ibid., р, УІІ.
;,4) ІЬі(I., р. ХІІ.
,',') ІЬі(I., р. 125.
;,<і) Uoyd George, р, 9ОI.
26
27

УІІ.
ВАРШАВСЬКИй РЕЖИм І УКРАїНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
виr Диплоатичнй ,процес у Парижі 1919  192
рала. ШІСТЬ МІЛьйонів украї . 3 рр. ПольU'д
держави. Але на СЛI ' ДК '" HЦlВ включено у склад польської
., и Тlеl виrрано" ""
для YKpaIНCЬKO';' спільноти пі д П І оули н.ещастям не тільки
ОЛьщею, але І для са оо П .
Ц ИТО  МаІ ОЛЬЩІ
вании уже Olivier І)' Etche .
"Така ситусщія була п и goyen пише:
ЛОВно на силі. щоб Т р имат р .чино.' що Польща ПОляrала ro-
ди . и піД СВОІМ П р авл' "
, ЯКІ не мали ніякої іншо" ІННЯм ТІ рІзні наро"
"ПОльща поб у дована І дмки, як вирватись зпід Польщі.""')
'І' .  в ІНтересах ми ру
1 1Ц1 анексlИ стала постійн о , ' завдяки своїй полі-
." ю ИOl 0 заrрозою."';")
"З ПОМІЖ УСІХ европейських де
диться у кон ф лікті з' оо ржав едина Польща знахо
УСІма СВОІМИ С у с' А 
вона намаrалась П р и ТИ ХІ ' . !Дами. чому? Том у що
. ' и зrоДl альянтів "" '
ВІД кожноrо з них.",;") , заrароати ПО кускові
Непосильний военний 6 '.
тисячноrо війська та вели дeT І утримування постіЙноrо 300
. КОІ КІлькости пол' ',. ..
МІЧНО молоду де р жав у ін.... !цІ І руЙнували еконо-
Ф е давали 1I населен .
ди. ранческо Нітті пише: ню піднестися з нуж
"Ціла система В
. ерсальськоrо доrово -- --
ПОМИЛЦІ ЩОДО Поль щ і П ру оула ПООудована на
Ф . . ольщу ство р ено н
естаЦlЮ прав національнос е як шляхетну MaHi
але велику держав у як а ти, не створено ет,нічної Польщі
.  " такою як е не м) ,
НlИ е не то великі Ч у жі ме '. (же ДОВrо жити бо Б
не . . ншини але Ц Іла М '
може СпіВІснувати."!;") , аса населеня, яке
,07) OIivier D' Etchegoyen Р 231
"') ІЬі<l., р. 232 ' р. , 232.
(Revue Internationa]e, 1922 , І Х).
"") ІЬісl., р. 231 ( R
е\'ие Par1al11el1taire , 1923 , І).
!;") Юttі, р. 142.
В американській офіційній публікації "Рust,Ую' FOl'eigll Po
І і('у Рr'ерю'аtіUIІ 1JЗ9..19--l.)". \У as]] i!lg.toll, HJ49, Departmellt, оі State
РllЬ]іс., :580, Gelleral FOl'eigl1 Роlіс:,' Series 15. виданій в лютому
1950 р., на 500 ст.  20літній період польськоrо правління в
Західній Україні описаний "як рекорд оrірчення і невдач."с,l)
Рішенням власноrо Сойму з 22 вересня 1922 р. польща зо
бов'язалася дати східньоrалицьким провінціям автономію і на
цю ухвалу покликалася Рада Амбасадорів, віддаючи rаличину
актом 14 березня 1923 р. Польщі. Але ухвала ніколи не була
виконана. Як рішуче протиставився польський уряд українській
автономії. про те може свідчити такий факт. 1938 року україн>
ські посли в польському соймі внесли проект закону про авто-
номію українських земель У Польщі. Польські урядові чинники
не тільки промовчали зrолошення Toro проекту, але тої самої
ночі на телефонічний наказ із Варшави зробила поліція ревізії у
видатних українських діячів в rаличині, шукаючи за відбитками
соймовоrо внеску. Пресі в цілій Пільщі видано rосТРИЙ наказ не
містити, під заrрозою конфіскати, зrадку про той законОПРО
ект."Н:!)
Ухвалену автономію замінив твердий курс, обрахований на
якнаЙскорішу польонізацію українських територій. Щоб затерти
український характер краю, скасовано історичну назву "rали-
чини" і замінено її штучною "Східня Малопольща". Почався
НаСТУП на всі українські здобутки з минулих десятиліть. Замість
Toro, щоб створити ухвалений соймом український універси>
тет, покасовано всі українські катедри на університеті у Львові,
які існували за Австрії. Зорrанізований підпільний українськИЙ
університет, який мав понад 60 катедр і понад 1500 студентів і
кілька років діяв серед дуже тяжких умоВ, поліція розrромила.
1924 року польсЬКИЙ сойм ухвалив шкільний закон, який мав
ціллю польонізувати українське нижче шкільництво. Приватне
61) Ukrail1e <\псl Polal1d, р. 10.
62) ,LI.--p Степан паран: Ліпше пізно як ніколи. Сто літ українськополь"
ських вза€мин в rаличині.  "Проблеми" (Мюнхен, 1947), стор. 8.
28
29

українське шкільництво зуСТРІчало перешкоди, а до універси
тетських студій допускана дуже обмежене число українців,
Доступ українців до державної служби був неймовірно YTPYД
нений. Просвітню і кооперативну самодіяльність українськоrо
населення систематично обмежувана.
Ухвалою СОЙl\t)' з 22 вересня 1922 заборо.нено також коло-
нізацію rаличини. Тимчасом при парцеляції великої земельної
посілости заборонено продавати землю українським селянам, а
до асрарно перенаселеної країни спроваджувана польських ко-
лоністів.
Р. Л. Бюел rоворить:
"Слідом за мілітарною окупаціею Східньої rаличини 191.
р. Польща робила все можливе, щоб розбити український Ha
ціональний рух, і польських кол<;ністів осаджувана на землях,
які українці уважали своею власністю."63)
Визначний український політик, кол. представник Східньої
Саличини на Мировій Конферt1щії в Парижі, Василь Панейкс.,
так предстаВЛ5'е колонізаційну політику версальської Польщі 
У відомому французькому журналі:
,.польща застосувала до Східньої rаличини і Волині К о -
"
.lJоніяльну політику", користуючись такими добре відомими ім-
періялістичними методами як мілітарна, індустріяльна і arpap
H олонізаціЯ. Поляки монополізували всі публічні посади,
П1Дрlзали навчання в укра'інській мові, ввели нумерус клявзус
для вищої ОСБіт:.і, ЗЯI1ЛИ заходів проти кооператив і переслі-
дували всі родr1 УКFаїНСЬІ:ИХ орrанізацій, посуваючись так дале
ко, що розв'язали український Пласт і накладали тюремні при
суди. які разом давали не сотні, але тисячі років."64)
Також проф. С. Шарп не поминув в СВОЇЙ публікації проб
леми польської колонізаційної політики. Він rоворить;
"Намаrання польських урядів колонізувати східні межові
полоси республіки вислуженими військовиками польської націо.
нальности помаrали роздувати український спротив і оживляли
старі сваои. що сяrали ще до давніших часів австоійськоrо
правління і підсилювались ще старшими історичними спо.',И
нами."65)
Ціль усіх тих заходів отверто окреслив відомий польський
політик проф. Станіслав (рабський, заявляючи, що до 25 років
української проблеми в Польщі не буде. .. Коли ж описані за
соби не були в силі зламати українськоrо спротиву, леrальноrо
j під:пільноrо, варшавський режим вдався до насильства по за
саді колективної відповідальности BCboro українськоrо населен-
ня. Військові й поліційні відділи переїздили через оселі, тяжко
побивали невинних людей, в їх числі священиків, нищили приват-
не майно і майно українських культурних і економічних установ.
Була це заrально відома т. зв. П'ацифікація 1930 року, про яку
зrадуе баrато чужинецьких авторів.
R. [. Чемберлен пише:
"Польські війська і поліція допускались брутальної відплатної
помсти на українській людності зовсім без розбору, особливо
восени 1930 р. Понищено бібліотеки і кооперативи, РОЗВ'язан
українські пластові орrанізації і позамикано українські середНІ
школи."6")
Р. Л. Бюел рішуче осуджуе методи колективної відпові
дальности стосовані польською владою в 6рутальній формі про
ти невинноrо українськоrо населення. Він пише:
,,1930 року уряд, вживаючи армії, хопився політики "паци-
фікації", караючи цілі села, в яких трапились терористичні
акти. Кари спадали 'не тільки на невинних і винних посполу,
але в баrатьох випадках приймали особливо брутальну фор
му"7), хоча, якщо вбито, то небаrато українців. Не тільки YK
"',) Sharp, р, 89.
66) Wil1iam Неnrу Chamber1il1, The Ukrail1c, а Submerged Natiol1 (Ne\v
York, 1944).
67) POIiS!1 Atrocities іl1 Ukrail1e, published Ьу the Ukrail1ian Orl1izations
оі the Ul1itec! States, (New York, 1931). The volume summarizes the debate іl1
Раr1іаmепt, l1ewspapers articles anсі other materials.
(I:J) в иеll, р. 276.
(14) W. Paneyko, "Autol1r c!l1 рІ'оы1шеe Ukrail1ien", L'Esprit Internatiol1al
(1939, 1).
30
31
-ш.

68) Buell, р. 277.
';В) IJoyd George, р. 901.
70) S11arp, р. 92,
71) L'kr<line аш! Роlаncl, рр. 8, 9.
Р. Бюел вважае цей випадок наrлядним курйозом:
"Практично це означало, що Лізі Націй, яка мала rapaHTY
вати незалежність Польщі, не дозволено встрявати в меншосте
ве питання в Польщі."'2),
Особливо rocTpo висловився Ллойд Джордж:
"Польща це один із найбільших проступників. Вона 1934
року відкинула женевський Меншостевий доrовір OДHOCTOpOH
ньою декляраціею, в якій її представник ствердиВ, що статті до-
rOBopy вже більше не вважатимуться застосувальними в Поль
щі.",;J)
Це завершення шляху, що йоrо перейшло українське насе-
лення Західньої України: від власної держави 1918 року на ос-
нові права самовизначення до положення безборонних колоні-
яльних рабів, без можливостей відклику до форуму цивілізова-
Horo світу.
Той стан в останні роки перед друrою світовою війною доб
ре характеризуе церковна політика польськоrо режиму, особли
 ..' .
во орутально ведена на украІНСЬКИХ теРИТОРІЯХ, ЯКІ перед пер-
шою війною належали до Росії. 1938 р. польські колоністи під
охороною поліції нищиЛИ майно українськоrо православноrо на-
селення та допускалися на ньому фізичноrо насильства. Tepo
ристична акція мала метою змусити українські rромади поки-
нути православну віру і переходити на римо-католицизм, що
приспішувала польонізацію. Баrато церков польська влада по
замикала. При участі її opraHiB спалено або зрівняно з землею
на Холмщині й Підляшші Toro 1938 р. около 120 українських пра
вославних церков, в тому числі цін:ні пам'ятки культури 16ro
століття. На місце знищених церков населення будувала нові,
скромні доми молитви, але за відправу боrослужби засуджува-
на священиків на місяці арешту та rрошові кари. Проти цих Ha
сильств протестували українські православні і католицькі epap
хи (православний митрополит Діонізій V Варшаві і rpeKOKaTO-
лицькиЙ митрополит rраф Шептицький у Львові) у своїх пас-
раїнські провідники, але ліберальна опінія в Польщі і всюди про-
тестувала проти застосовування примітивної засади колективно{
відповідалЬ,ности, вважаючи це найчорнішими сторінками поль-
ської історії."НS)
Ллойд Джордж не забув зrадати в своїх сrюrадах про цю
подію, яку під натиском анrлійської публічної ОПlНlІ розrлядала
Ліrа Націй: ,,1930 року польське переслідування у Східній rали
чині набрало такої жорстокої форми, що проблему т. зв. "паци-
фікацїі" ціеї країни винесено перед Раду Ліrи завдяки натискові
бритійської публічної опінії. Але японський звітоздавець Ради Biд
сував розrляд проблеми понад цілий рік, а тоді прийшла запіз
нена резолюція, яка залишала ситуацію у Східній rаличині дo
кладо такою, якою вона була перед тим, якщо не трохи rip
шою. "''')
Парляментарні репрезентації YKpa'iHcbKoro населення вноси-
ли част.і CKa?r і прот:сти д Ліrи На.цій""у Женеві. Щоб позбу
тися всІх зооов.яань І ВСЯКОІ контроЛІ З ооку Ліrи, Польща 1934
року заявою. МІНІстра закордонних справ випавіла трактат про
охорону наЦІОнальних меншин, підписаний у Версалі. З цьоrо
приводу проф. С. Шарп Пише;
"Проблема наіо.нальних меншостей давала польським дер.
вним .Mya ДООРІ наrоди для rлупих вискоків на міжнарод
]и ареНІ в ІХНl.И пошукаН'ці престижавих перемоr. Таким кроком
оула декляраЦ1Я зроблена Беком 1934 року, яка запавідала, що
ПОЛьща не буде признавати т. зв. меншостевоrо доrовору підпи-
caHoro в Версалю.""')
СвоеІ? д:кляраціею в Лізі Націй з 1 З вересня 1934 року п.
Бек, ТОДІШНІЙ польський міністр закордонних справ, односто.
ронно перекреслив зобов'язання давати опіку національним мен-
3СТЯМ' хоча таке зобов'язання було реестроване в Лізі Націй
І оуло накладене на Польщу Версальським доrовором. 71 )
72) Виеll, р. 244.
,;» L10yd C;eorge, р. 900.
32
33

тирських посланіях. Протест українських парляментарних пос
лів відкинув польськиЙ соЙм У Варшаві. 74)
Ще тепер появляються спроби оправдувати зламання аБТО
номічних зобов'язань Польщі супроти rаличини. Проф. Оскар
ІалецькиЙ пише:
"Провести заповіджену територіяльну автономію було дужЕ'
трудно, бо це було саме там, де українська людність Стояла на
найвищому культурному рівні і була найбільш національно
свідома, отже в колишній Східній rаличині, якої населення було
найбільш змішане з польською людністю."7")
Проф. rалецький стараеться підперти свою оборону етніч
ними арrументами. Одначе ті арrументи зачерпнуті з штучно
спрепарованоrо перепису населення в Польщі 1931 року. Той
перепис мав завданням доказати, що поляки мають у західніх
українських землях релятивну більшість. Задля цьоrо в ньому
поділено українське населення на кілька катеrорій: "українців",
"русинів", і .,тутешніх" (унікальний винахід в Европі!), до яких
вписано КОilО 580 ТИОJЧ українців. Далі велике число rpeKoKa-
толиків українців і так само деяке число жидів подано як поля-
ків. Після таких операцій доведено число поляків до 40%. Тим
часом наукова аналіза всіх австріЙських і польських переписів,
порівняння їх із віровизнаневими шематизмами і даними спеці-
яльних анкет виказуе, що 1939 року, отже після 20літніх польо
нізаційню: ЗУСИШ" ІЗ rаЛИЧІ1ні було 64,2% українців, 16% поля-
ків, і вже разом із т. ЗВ, латинниками, себто римокатоликами 3
українською розrовірною мовою  24,8%, жидів 10,2%, інших
0 80/ 7(; )
, ІО"
Сумнівну вартість польськоrо перепису з 1931 р., зокрема
в частині національних відносин, ствердив американський CTa
тистичний дослідник, Кулішер."). Подібні застереження щодо
цифр Toro перепису висловив Шарп:
,.Наведені цифри очевидно не rоворять повної історії, офі
.ційні польські джерела старались обнизити число населення,
яке не вважало себе за поляків."7')
Тож дивно, коли ще сьоrодні деякі науковці''') ПОКЛl1ка-
ються на перепис 1931 року і впроваджують у блуд світову опі
нію й поважних учених, які іноді повторяють за ними тенденцій
но сконструовані дані'О)
74) Акти Варшав(ькоrо (ойму з рр. 1 9З81 9З9.  Щоденник "Свобода"
(Джерзі Сіті, річники 1 9З81 9З9).
7") О. Ha1ecki: А History of Poland. Roy Publisllers (ew York, 1961), р.297.
;") Зв'язка аналіза Toro перепису і йоrо достовірности подана в кни
же'1ці проф. В. Кубійовича п, з. \\" estcrn Ukraine withil1 Poland 19201939
(Еtlшіс Rc1ations11ips).  Видання Українськоrо ПубліцистичноНауковоrо
Інпитуту. Праця ВИЙШ.la також українською мовою.
77) Микола Чубатий: Америка та Західньо-українські землі. . "е:вобо
да" (Джерзі Сіті, 5 квітня 1952), ст. 2.
7,,) S. Sllarp, ор. cit., р. 88.
7!') 01gierd Gorka; Outlil1e of Polish History (London, 2nd ed" 1945), p.l17.
Oskar Halecki: ТЬе Sixth Partition of Po1and, р. 151.
''') Bertra111 D. Wo1fe; Communist Тоtаlitаrі,шіS111. Keys (о t11e Soviet Sуstеш.
(Boston, Веаеоп Press, 1961), р. 200.
34
35

УІІІ.
садорів з 14 березня 1923, які то акти нарушують право YKpaїH
CbKoro народу на самовизначення  ми всі ці акти вважаемо де
юре за неправосильні. А вступаючи до цих законодатних палат,
будемо й тут змаrати, до здійснення наЙВищоrо права YKpaїHCЬ
кої нації."Ю)
Заява представника Соціялістично  Радикальної Репрезен-
тації на тому засіданні звучала:
"Український працюючий нарід уважае, що теперішня пере
Mora чужинецькоrо імперіялізму і насильна окупація українсь-
ких земель Польщею, Москвою, Румуніею і ЧехоСловаччиною е
лише часова. Він не признае і ніколи не признасть так званих
правних підстав тіеї окупації у різних доrОВорах . . . заключених
без йоrо зrоди, а до Toro суперечних із заrально прийнятим у
культурнім світі правом народів на самовизначення."82)
ЕПІлоr
Український народ ніколи не признавав польської окупації
леrальною. Зараз після рішення Ради Амбасадорів з 14 березня
] 923 р., в столиці Східньої rаличини, у Львові, відбулися MHO
rотисячні протестаційні маніфестації, на яких в дні 24 березня
1923 року, на rmощі св. Юра, маси зібраноrо народу зложили
урочисту присяrу TaKoro змісту:
"Ми, український нарід, присяrаемо, що ніколи не признае
мо панування Польщі на нами і використаемо кожну наrоду, що-
би скинути зненавиджене ярмо польської неволі і з'еднатися з
великим українським народом в незалежній, всі українські зем'
лі обіймаючій, українській державі".
В польському соймі украінські парляментарні клюби через
своїх уповноважених речників на перших пленарних засіданнях
складали правнодержавні заяви про становище українськоrо
народу до польської окупації. Наводимо ті заяви з 1928 року.
Представник Української НаціональноДемократичної Репрезен
тації заявив:
"Український народ е споконвічним автохтоном на землях,
що тепер увійшли в склад Польщі, які раніше входили в склад
української київської а потім rалицьковолинської держави та
опісля під чужим пануванням ніколи не тратили своеї національ-
ної окремішности і не зреклися змаrань до державної незалеж-
ности. В 1918-1920 рр. український народ за свою державність
пролив море крови. Найвищим і непорушним нашим ідеалом е
незалежна, суверенна і соборна українська держава на всіЙ YKpa
Їнській території. Всі міжнародні акти, якими споконвічні части-
ни української землі  Східня rаличина з Лемківщиною, землі
Холмщини, Волині, Підляшшя Й Полісся признано Польщі, а ca
ме мировий доrовір в Ризі 18 березня 1921 і рішення Ради Амба-
Так була і залишилась Польща для українськоrо населення
ворожою окупаціЙною державою. Відношення українців OCTa
лось непохитне: український народ ніколи не признав суверен-
ности Польщі на своїх відвічних землях.
Ь1) Українська Заrальна Енциклопедія (Львів, 1 9ЗО1 9ЗЗ), т. ІІІ, ст. 670.
82) Дp Іван Макух: На народній службі (Детройт, 1958), ст. З77.
36
37

**
*
Друrа світова війна, Ялтанський доrовір і пізніші COBeтCЬKO
польські розме:::увс::ння повернули західньо-українські землі зно-
ву до України, але вже не вільної Української Народньої Pec
публіки, а до формально тільки незалежноrо члена СССР, YK
раїнської Радянської Соціялістичної Республіки. Зrідно з дсrо-
вором Україна й Польща виміняли свої меншини. Українців, що
залишились по польськіЙ стороні, переселено до Української Pa
дянської Республіки, а поляків із України до Польщі. Сьоrодні
землі по обох сторонах кордону етнічно майже одностайні. ra-
личина мае сьоrодні 90,6% YKpaїHcbKoro населення, Волинь 
94 r j,; поляків у rаличині залишилось 2,2'1r, а на Волині0,4%.83)
СПИСОК ПРІЗВИЩ
Ac11eSUl1, Deal1
Baker, Ra)' Stal1l1ard
Баран, Степан
Beck
Бuрщак, Ількu
Воtlщ Luuis
Ввеl1, RаУI1ЮI1C! I,eslie
Треба сподіватись, що нині ще часті rолоси серед польськоrо
суспільства поза Польщею з домаrанням привернення фаталь
них для обох, українськоrо і r1'Ольськоrо, народів rраниць, 1939
року  стихатимуть. І місце вічних напружень, ненависти і війн
між обома народами займе добросусідська співпраця обох наuій
 одно ково заrрожених імперіялістичною Москвою.
С11ашЬet'lіl1, Wіl1iаш
Чубатий, Микuла
Сlешеl1сеав, George
D' Etchegoyel1, Olivier
Dl11Owski, Ruman
Gorka, Olgierd
Grabski, Stal1isla\v
Habsbвrg, Wilhelm
Halecki, Oskar
Hut1se, Е. М.
Кубійuвич, Вuлuдимир
І_аl1sі!щ. Robert
"') Перепис насе.lеннЯ з 15 січня 1951 р.
38
6
15
29
32
7
18
15, 18, 19, 23,
30, 32, 33
Hel1ry 31
35
15, 2(), 21
16, 28
9, 10, 11
35
31
13, 14
24, 34, 35
7, 9, 13
З4
4, 7, 14
5,6, 7, 11, 14.
26, 27, 32, 33
16, 24
37
12, 13, 17,
23, 26, 28
Pa(lerc\\'ski, Igl1acy 8, 9, 10, 11, 12,
13, 14, 16, 19
Панейко, Василь 30
P11il1ips, C11ar1es 8, 11, 19
І'іlsшlskі, ]osef 19
l{esI1etar, ]01111 S. 20
Rozek, Ed\vard 24
SeYl1lOUr, Cl1arles 7
Sl1arp, Samt1el L. 16, 22. 31, 32, 35
Temperlcy, Н. \у, \Т. 8, 19
ТОУl1Ьее, Arвo1(! ]. 8, 12, 17, 20, 24
\\ї1S011, \\'oo(!ro\\' 4, 6, 7, 8, 9, 10,
11, 15. 16, 20, 23, 26
V\Їtkіе\\'ісz, Stal1islaw 10
\\'olfe, Bertram D. 35
1-10)'<1 Geurge, Davi(!
20,
Ілпl, l{obert Hu\\'ard
Макух, Іван
i\itti, 1,'!'al1cesku S.

Досі вийшли накладом Українськоїо ПубліцистичноНауковоrо
Інституту:
Анrлійською мовuю:
Vul. І. No 1:
ТНЕ 1.)KRAINIAN REPUBUC OF JANUARY 22.
Vul. І. Ко 2:
\YESTERK UKRAINE WПЮК POLAND (l92Q......--1939).
"о1. І. o 3:
UKRAINIAN - POLISH DIPLOMAТIC STRUGGLE 1918192З,
Українською мовою:
ЗА ПРАВДУ ПРО УКРАЇНУ.
ФРОНТ УКРАїНСЬКОї ПРАВДИ.
ЗАХІДНЬОУКРАїНСЬКІ ЗЕМЛІ В МЕЖАХ ПОЛЬЩІ 0920--1939).
УКРАїНСЬКОПОЛЬСЬКИй ПРОЦЕС 19181923.
Незабаром вийдуть з друку (анrлійською та українською моваМІІ):
rолоД В УКРАїНІ 1932  1933.
За усіми виданнями Публіцистично--.НаукuвUI-О Інсти.туту пишіть на
адресу:
l.:кRАINІАN RESEARCH AND INFORMAТION INSТITUTE, Іш:.
2534 West Chicago Ауепие
Chicagu 22, Il1inuis, U. S. А.