Вибрані  твори  ■  Ґео  Шкурупій
 _>зстріляне
 Відродження
 Ґео  Шкурупій
 ибрані
 твори
 "Смолоскип"

оцифровано
 Hwrtowi

Серія  «Розстріляне  Відродження»
 Ґео  Шкурупій
ВИБРАНІ  ТВОРИ

Серія  «Розстріляне  відродження»
 Ґео  Шкурупій
ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Упорядники
Ольга  Пуні  на,  Олег  Соловей
 Київ
 «Смолоскип»
 2013

УДК  821.161.2
ББК  84(4Укр)6
Ш  67
 Пропонуємо  увазі  читачів  найбільш  повну  презентацію  твор¬
чого  доробку  Ґео  Шкурупія  (1903—1937),  одного  з  чільних  пред¬
ставників  українського  літературного  аванґарду,  автора  зна¬
чної  кількості  поетичних  («Психетози»,  «Барабан»,  «Жарини
слів»,  цикл  «Море»,  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»,
«Божественна  комедія»,  «Зима  1930  року»)  та  прозових  збірок
(«Переможець  Дракона»,  «ПригодимашиністаХорна»,  «Штаб
смерти»,  «Січневе  повстання»,  «Страшна  мить»,  «Проза.  Т.  1.
Новелі  нашого  часу»  та  ін.),  а  також  трьох  знакових  для  літера¬
тури  першої  половини  XX  ст.  романів  («Двері  в  день»,  «Жанна
батальйонерка»,  «Міс  Адрієна»)  і  численних  публіцистичних
праць,  що  до  сьогодні  лишалися  малодоступними  не  тільки  ши¬
рокому  читачу,  а  й  спеціалістам  вузького  профілю.
 Видання  може  бути  використане  як  посібник  у  школах  і
вищих  навчальних  закладах.
 Дизайн  обкладинки  Уляни  Мельникової
 Видання  «Вибраних  творів»  Ґео  Шкурупія  здійснено
завдяки  фінансовій  підтримці
Видавничого  Фонду  Ади  Кулик  (США)
 ©  Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей,
ISBN  978-966-2164-28-2  (серія) 	упор.,  передм.,  прим.,  2013
 ISBN  978-966-2164-51-0 	© 	«Смолоскип», 	2013

Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 ҐЕО  ШКУРУПІЙ,
КОРОЛЬ  ФУТУРОПРЕРІЙ
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности
безліч  хвилин.
 Ґео  Шкурупій  (  «Міркування
Ґео  Шкурупія  про  Кримські  гори  й  вічність»  )
 ...ліві  мистці  завжди  на  барикадах.
 Ми  боремось  в  першу  чергу  за  революційну,
свіжу,  сучасну  тематику  й  ідейність  і  за  оформлення  її
в  мистецтві,  цебто  за  якість  і  сучасність  продукту
для  сучасного  передового  споживача.
 Ґео  Шкурупій
(«Чому  ми  завжди  на  барикадах»  )
 Своєрідними,  напрочуд  енергійними  й  зухвалими,  гасла¬
ми  промаркував  український  культурний  простір  смаглявий
юнак  середнього  зросту,  з  рясним  капітановим  чубом,  за¬
думливий  і  небагатослівний1,  зачинатель  якісної  національ¬
ної  художньо-літературної  продукції,  «рідкий,  —  за  слова¬
ми  Олекси  Полторацького,  —  випадок  майже  завершеного  і
врівноваженого  митця-футуриста»2,  найоб  д  арованіший,  на
 1  Таку  портретну  характеристику  у  своєму  спогаді  про  Ґео
Шкурупія  дає  Олекса  Полторацький.  ДивПолторацький  Ол.
Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»:  [спогади]  //  Рад.  літерату¬
рознавство.  —  1968.  —  №  7.  —  С.  66.
 2  Шкурупій  Ґео.  Патетична  ніч.  «Нарком»  /  [передм.  Ол.  Пол¬
торацького].  —  Харків:  Укр.  робітник,  1929.  —  С.  3.

6
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 думку  Віктора  Петрова,  новоґенераторівець  —  Ґео  Шкуру¬
пій  (1903—1937).  Його  мистецька  позиція,  зокрема  переко¬
нання  у  моці  нововитвору  в  царині  художнього  слова—пан-
футуризму,  що  «  ралом  прорізає  глибоку  межу  в  майбутнє  »1,
заклики  «перекинути  жирну  тушу  обивателя,  що  закриває
обрій»2,  пов’язані  зі  спробами  корегувати  формат  літера¬
турної  практики,  презентують  тип  мистця,  відповідного  до
складної,  зламної  (перехідної  —  коли  йти  вслід  футуристич¬
ним  забавкам)  епохи  —  першої  третини  XX  ст.
 Георгій  (Юрій,  Ґео,  Жорж,  Жора)  Данилович  Шкуру  -
пій,  уродженець  міста  Бендери  (на  початок  XX  ст.  —  те¬
риторія  Румунії)3,  народився  20  квітня  1903  р.  в  родині
 1  Wkurupij  Geo.  Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм  //
Семафор  у  майбутнє.  Апарат  Панфутуристів.  —  К.,  1922.  —
№  1  (травень).  —  С.  10.
 2  Шку  рупій  Ґ  ео.  Чому  ми  завжди  на  барикадах  //  Нова  Ґене-
рація.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  34.
 3  Біографічних  відомостей  обмаль,  подеколи  фактаж
не  збігається,  будучи  запозичений  із  радянських  біо-
бібліографічних  довідників,  за  якими  навіть  смерть  репресова¬
ного  письменника  датується  1943  роком.  Джерела:  Лавріненко
Ю.  Ґео  Шкурупій  (літературна  сильветка)  //  Розстріляне
відродження:  антологія  1917—1933:  Поезія  —  проза  —  драма  —
есей  /  Упор.  Ю.  Лавріненко.  —  К.:  Смолоскип,  2004.  —  С.  241—
243;  Славутич  Я.  Ґео  Шкурупій  //  Розстріляна  муза:  [мартиро¬
лог,  нариси  про  поетів].  —  2-ге  вид.,  випр.  і  доп.  —  К.:  Либідь,
1992.  —  С.  136—138;  Петров  В.  Українські  культурні  діячі
УРСР  —  жертви  большевицького  терору.  —  New  York:  Пролог,
1959;  ТростянецькийА.  Жарини  слів  //  Гео  Шкурупій.  Двері  в
день:  [вибране].  —  К.:  Рад.  письменник,  1968.  —  С.  5—18;  Пол-
торацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»:  [спогади]  //
Рад.  літературознавство.  —  1968.  —  №  7.  —  С.  66—71;  Ника-
норова  О.  Гео  Шкурупій  //  ...3  порога  смерті:  Письменники
України  —  жертви  сталінських  репресій.  —  К.:  Рад.  письмен¬
ник,  1991.  —  Вип.  1.  —  С.  465—468;  ЧернишГ.  Гео  Шкурупій
//  Історія  української  літератури  XX  ст.:  У  2  кн.  —  Кн.  1.  /  За
ред.  В.  Г.  Дончика.  —  К.:  Либідь,  1998.  —  С.  325—327;  Качу-
ровський  І.  Напівзабутий  Ґео  //  Березіль.  —  2004.  —  №  1.  —  С.
134—137;  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення.  —
К.:  Фенікс,  2006.  —  368  с.;  Підгайний  С.  Українська  інтелігенція
наСоловках.  Недостріляні.  —К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянська
академія»,  2008.  —  326  с.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 7
 залізничника-машиніста  і  вчительки.  Щодо  батьків¬
ських  впливів  у  спогадах  Олекси  Полторацького  читає¬
мо:  «Я  часто  ходив  до  Шкурупія  на  квартиру,  познайо¬
мився  з  усією  його  родиною  —  з  сестрою  і  батьком,  за¬
лізничним  робітником,  здається,  машиністом.  Звідти,
від  батька,  пішла  та  образна  система,  яка  часто  зустріча¬
лася  не  лише  в  творах  самого  Шкурупія,  а  й  у  практиці
панфутуристів...  »*.  Протокол  засідання  особливої  трійки
УНКВС  Ленінградської  області  помилково  фіксує  місце
народження  Георгія  Шкурупія  —  Балта  Бессарабської  гу¬
бернії  (нині  Одещина),  із  цим  містечком  насправді  в  ньо¬
го  пов’язаний  молодший  підлітковий  досвід  (приблизно
з  1910  р.),  який  він  отримує  після  проживання  на  стан¬
ції  Флорешти,  де  вчителювала  мати.
 Київський  період  у  житті  Георгія  Шкурупія  розпо¬
чинається  від  1913  р.:  тут  закінчує  сім  класів  Другої  Київ¬
ської  класичної  гімназії  (1920),  відбуває  один  навчальний
рік  на  медичному  факультеті  Київського  університету  та
два  місяці  навчання  у  Київському  інституті  зовнішніх
зносин.  Надалі  впродовж  року  Георгій  Шкурупій  працює
у  губкомі  КП(б)У  секретарем  сільського  відділу,  певний
час  служить  на  залізниці.  Про  журналістську  практику,
яка  розпочалася  в  Г.  Шкурупія  від  16  років2,  відомо,  що
це  праця  в  редакції  двомовної  українсько-російської  га¬
зети  «Вісті»  (офіційний  орган  Київського  районного  ко¬
мітету  КП(б)У)  та  газети  «Більшовик»,  яку  від  1922  р.
«окупує»,  цебто  активно  друкується  на  її  сторінках,  фу¬
туристська  організація  на  чолі  з  Михайлем  Семенком
«Аспанфут»,  куди  ввійде  і  Ґео  Шкурупій.
 Літературний  дебют  майбутнього  панфутуриста  припа¬
дає  на  цей  різнокаліберний,  у  навчально-професійному  пла¬
ні,  час:  1920  р.  він  публікується  у  літературно-мистецькому
 1  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»...  —
С.  66.
 2  Альманах  современной  украинской  литературьі  /  Под  ред.
И.  Поступальского.  —  JL:  Изд-во  «Красная  газета»,  1930.  —
С.  200.

8
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 збірнику  «Ґроно»  (Київ),  який  редагує  Валер’ян  Поліщук,  із
прозовими  творами  «Ми»,  «В  час  великих  страждань».  1921  р.
Ґео  Шкурупій  друкує  в  катеринославському  альманасі  «  Вир
революції»  добірку  поезій  («Майбутнє»,  «Катастрофа»,  «Ве¬
сілля»,  «В  натовпі»,  «Революція»,  «Святкове»),  поему  «Ву¬
лиця  »  та  новелу  «  Розмова  мерців  ».  Вже  на  цей  період  він  має
цікаві  подальші  літературні  задуми.  Так,  у  «Мистецькій  хро¬
ніці»  альманаху  «Вир  революції»  повідомлялося,  що  «Пись¬
менник  Георгій  Шкурупій  склав  збірник  поезій  “Єва”.  Він  же
пише  роман  “Велика  руїна  й  перше  місто  нового  світу”.  Роман
поділяється  на  дві  частини;  у  першій  —  сучасний  Київ,  у  дру¬
гій  —  Київ  майбутнього,  утопія»1.  Із  реалізацією  задуманого
збірника  й  роману  не  склалося,  проте  відбулось  із  появою  ін¬
ших,  не  менш  промовистих  речей,  що  виходили  з-під  протек¬
торату  відповідних  літературно-мистецьких  угруповань,  чле¬
ном  яких  ставав  Ґео  Шкурупій.
 Так,  першим  груповим  «притулком»  для  новоспечено-
го  поета  постала  утворена  25  червня  1921  р.  в  Києві  футу¬
ристична  організація  «Комкосмос»  (її  члени  —  письмен¬
ники  Олекса  Слісаренко,  Микола  Терещенко,  художник
Олег  Шимков);  щоправда,  ця  організація  проіснувала
не  більше  десяти  діб:  вже  5  липня  1921  р.  колегія  голов-
політосвіти  при  Народному  комісаріаті  анулювала  до¬
звіл  на  діяльність  групи2.  Подальші  пошуки  приводять
Ґео  Шкурупія  до  очолюваної  М.  Семенком  «Асоціяції
панфутуристів»3(«Аспанфут»;  Київ,  1921—1924),  вякій
 1  Мистецька  хроніка  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,
1921.  —  С.  123.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм  (1914—1930)  /  Пер.
 з  англ.  Р.  Тхорук.  —  Львів:  Літопис,  2003.  —  С.  77.
 3  У  «Літературній  хроніці»  газети  «Більшовик»  (1922  р.,  за
7  грудня,  на  3  стор.)  під  заголовком  «Панфутуристи  працюють»
повідомлялося  про  вихід  другого  числа  збірника,  що  так  і  не  по¬
бачив  світ:  «З  мистецьких  творів  у  №  2  “Семафора”  буде  надру¬
ковано  колективну  роботу  панфутуристів-деструкторів  під  на¬
звою  “Облога  Земної  Кулі”.  В  роботі  взяли  участь:  Михайль  Се-
менко,  Гео  Шкурупій,  О.  Слісаренко,  М.  Ірчан,  Ю.  Шпол».

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 9
 він  стає  співредактором,  активним  дописувачем  (видає
літературно-художні  твори,  заклики,  публіцистику)  її
друкованих  органів  «Семафор  у  майбутнє.  Апарат  Пан-
футуристів»  (Київ,  1922),  «Катафалк  искусства»  (Київ,
1922),  «Гонг  Комункульта»  (Київ—Харків,  1924).
 Утворене  «Аспанфутом»  незалежне  видавництво
«Гольфштром»  друкує  першу  й  другу  поетичні  збірки
Ґео  Шкурупія:  «Психетози.  Вітрина  третя»  (Київ,  1922),
«Барабан.  Вітрина  друга»  (Київ,  1923).  Участь  у  цій  ор¬
ганізації  креслить  ще  один  важливий  штрих  у  біогра¬
фії  письменника  —  знайомство  з  майбутньою  дружиною
Варварою  Базас.  У  дослідженні  «Український  футуризм»
Олега  Ільницького  зафіксовано:  «До  списку  провінцій¬
них  і  сумнівних  прихильників  Аспанфуту  варто  дода¬
ти  імена  Варвари  Базас  і  Якова  Савальєва,  про  яких  ні¬
чого  поки  що  не  знаємо,  та  маргінального  значення  ім’я
Йосипа  Стрільчука.  їхні  імена  трапляються  в  футурис¬
тичних  виданнях  1922  р.,  але,  за  винятком  Стрільчука,
про  них  пізніше  немає  ніякої  згадки  в  літературних  ви¬
даннях.  Ґео  Шкурупій  1921  р.  присвятив  Варварі  Базас
поезію1,  завдяки  чому  ми  знаємо  про  її  існування»2.  На
жаль,  як  і  у  випадку  з  обіцяною  збіркою  «Єва»  і  романом-
утопією  «Велика  руїна  й  перше  місто  нового  світу»,  що
так  і  не  побачили  світу,  не  складається  в  Ґео  Шкурупія  із
працею  в  запланованих  і  не  реалізованих  «Аспанфутом»
проектах:  публікацією  творів  у  журналі  «Кермо»  в  груд¬
ні  1922  р.  (був  підготовлений  до  випуску,  але  не  вийшов),
редакторством  укупі  із  Василем  Атаманюком  і  Михайлем
Семенком  серії  альманахів  «Творча  Україна».
 У  зв’язку  із  закладенням  на  початку  листопада  1923  р.
«Аспанфутом»  і  «Березолем»  «Ініціятивногобюра  Жов¬
тневого  бльоку  мистецтва»,  підписанням  заклику  до  про¬
летарських  літературно-мистецьких  організацій  з  метою
 1  Йдеться  про  поему  «Ненюфари»  у  збірнику  «Жовтень»
(Харків,  1921),  який  редагували  М.  Хвильовий,  В.  Сосюра,
М.  Йогансен.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  83.

10
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 приєднатися  до  фронту  проти  «буржуазно-міщанської
навали»1  та  невдалою  спробою  створення  такого  бло¬
ку2  була  оголена  так  звана  «аспанфутська  криза»,  вна¬
слідок  якої  учасники  організації  «Асоціяція  Панфуту¬
ристів»,  зокрема  й  Ґео  Шкурупій,  утворюють  нову  гру¬
пу  —  «Аспанфут-Комункульт»  (січень  —  квітень  1924;
далі  —  АсКК  («Асоціація  комуністичної  культури»,  Ко-
мункульт;  Київ  —  Харків,  1924—1925)).  Нею  доволі  по¬
тужно  починають  розроблятися  принципи  панфутурис-
тичної  теорії,  до  цього  активно  долучається  й  «король
футуропрерій»:  він  доповідає  на  організаційних  зборах
(доповідь  «Розгляд  існуючих  поглядів  на  мистецтво  в
марксівській  літературі  та  їх  одміни  [...]  корективи,  що
вносяться  панфутуризмом  в  це  питання»),  16  березня
 1924  р.  читає  лекцію  «Що  таке  панфутуризм»  у  Київ¬
ському  медичному  інституті,  13  квітня  на  зборах  АсКК
презентує  доповідь  «Театр  і  Анти-театр».  Пропагуван¬
ня  панфутуристських  настанов  реалізується  у  Ґео  Шку¬
рупія  й  через  очолювану  посаду  інструктора  літсектора
«Лівої  літературної  студії»  (1924),  що  займався  вивчен¬
ням  поезії,  прози,  драми,  кіносценаріїв,  журналістики
і  публічних  промов.
 У  березні  1925  р.  разом  із  Михайлом  Яловим  й  Олек¬
сою  Слісаренком,  на  противагу  думки  М.  Семенка  й  Ніка
Бажана,  Ґео  Шкурупій  ініціює  об’єднання  «АсКК»  із
організацією  «Гарт».  Центральне  бюро  АсКК  2  квітня
 1925  р.  голосувало  за  об’єднання:  М.  Семенко,  О.  Сліса¬
ренко,  Ґео  Шкурупій,  М.  Яловий  —  у  Харкові  і  Йосип
Стрільчук  —  у  Києві3.  Навіть  знищивши  свою  заяву  про
вихід,  Ґео  Шкурупій  твердо  намірився  вийти  з  організа¬
ції.  Результати  голосування  були  не  на  користь  М.  Семен¬
ка,  відтак  «злиття»  «АсКК»  і  «Гарту»  відбулося.
 1  Там  само.  —  С.  104.
 2  Див.  докладніше:  Там  само.  —  С.  104—109.
 3  Див.:  Шпол  Юл.  До  об’єднання  АсКК  («Комункульт»)  із
«Гартом»  //  Культура  і  побут.  —  1925.  —  №  16.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 11
 У  цей  час  Ґео  Шкурупій  друкується  із  поетичними  і
прозовими  творами  у  виданні  «Гольфштром.  Збірник  1.
Літсектор  АсКК»,  є  серед  членів  редколегії  «Журналу
для  всіх»  (1925),  що  видається  «Аспанфутом»  спільно  із
«Плугом».  У  харківських  видавництвах  «Книгоспілка»
й  «Державне  видавництво  України»  виходять:  поетична
книжка  «Жарини  слів:  вибрані  поезії»  (1925),  що  кон¬
солідує  шкурупіївський  набуток  зі  збірок  «Психетози»,
«Барабан»,  та  кілька  нових,  але  вже  публікованих,  тво¬
рів  («  Шерк  серця  »,  «  Замах  на  революцію  »,  «  Жовтневий
роман»  таін.);  прозові  книжки  «Переможець  Дракона»
(Харків,  1925)1,  що  склалася  із  шести,  частково  публіко¬
ваних,  оповідань  («Переможець  Дракона»,  «Тисяча  про¬
йдисвітів»,  «Патетична  ніч»,  «“Нарком”»,  «Вогонь  та
хугу  »,  «  Чорна  неміч  »)  та  однієї  повісті  («  Штаб  смерти  »2),
«Пригоди  машиніста  Хорна»  (Харків,  1925)3,  де  вміще¬
но  твори  з  першої  прозової  збірки  («Переможець  Драко¬
на»,  «Нарком»,  «Тисяча  пройдисвітів»,  «Дні  Січневої
комуни»4);  київське  видавництво  «Час»  презентує  про¬
зову  книжку  «Штаб  смерти»  (Київ,  1926).
 Остаточний  занепад  у  1924  р.  «Асоціяції  комуністич¬
ної  культури»  за  браком  кваліфікованих  кадрів  та  якіс¬
ної  праці,  руйнація  «Гарту»  1925  р.  призвели  до  спроб
панфутуристів,  зокрема  й  Ґео  Шкурупія,  на  початку
 1  Друге  видання:  Харків  —  Київ,  1929.
 2  У  спогадах  Ол.  Полторацького  щодо  цієї  повісті  читаємо:
«...заочне  знайомство  [зі  Шкурупієм.  —  авт.]  відбулося  дещо
раніше,  коли  я  побачив  на  київських  вулицях  величезний  пла¬
кат:  “У  театрі  кол.  Бергоньє  (тепер  приміщення,  де  працює  те¬
атр  ім.  Лесі  Українки)  відбудеться  прилюдне  читання  нового
твору  Гео  Шкурупія  «Штаб  смерті»”.  Плакат  був  витриманий
в  звичайному  тоді  галасливому  стилі,  там  наведено  було  на¬
зви  окремих  розділів  “Штабу  смерті”»  (Полторацький  Ол.  Гео
Шкурупій  і  «НоваГенерація»...  —  С.  66.).
 3  Друге  видання:  Харків,  1930.
 4  У  «Переможці  Дракона»  було  опубліковано  під  назвою
«В  огонь  та  хугу»,  а  в  перевиданні  «Пригод  машиніста  Хорна»
(Харків,  1930)  —  «Повстання».

12
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 1926  р.  умонтуватися  до  когорти  рядових  членів  «Віль¬
ної  академії  пролетарської  літератури»  (Харків,  1926—
1927),  де  «після  років  організаційної  метушні  письмен¬
ник  заслужив  шанс  віддатися  своєму  ремеслу»1.  По¬
при  масштабні  можливості  друку,  за  час  перебування
в  «Академії»  в  альманасі  «Вапліте»  надруковане  лише
одне  оповідання  Ґео  Шкурупія  («Страшна  мить»),  його
ж  основна  увага  віднині  зосереджується  на  роботі  в  кіно-
індустрії,  до  якої  був  залучений  М.  Семенком,  що  після
аспанфутського  провалу  цілком  віддається  кінодіяльнос-
ті:  «Поет-футурист  Михайль  Семенко  —  це  той,  хто  по¬
веде  за  собою  письменників-новаторів  Юрія  Яновського,
Ґео  Шкурупія,  Олександра  Копиленка,  Григорія  Епіка,
Миколу  Бажана,  Саву  Голованівського  і  Дмитра  Бузька.
Саме  цим  діячам,  після  надання  їм  повної  літературно-
драматургічної  свободи,  слід  завдячувати  успіхом  най¬
помітніших  картин  українського  німого  кіна»2.  Активна
редакторська  (зі  спогаду  Ол.  Полторацького:  «Коли  і  за
яких  саме  обставин  я  особисто  познайомився  з  Гео  Шку-
рупієм  —  не  пам’ятаю,  хоча  це  сталося  не  пізніше  1927
р.  у  ВУФКУ  [...]  де  він  працював  редактором»3  (курсив
наш.  —  авт.))  і  сценарна  («Гео  Шкурупій  за  пропозиці¬
єю  головного  редактора  ВУФКУ  Михайля  Семенка  на¬
писав  сценарій  «Синій  пакет»  —  «фільм  з  часів  бороть¬
би  проти  біло-поляків»4,  поставлений  режисером  Ф.  JIo-
патинським;  «Візьміть  імена  українських  сценаристів:
Майський,  Панч,  Шкурупій,  Дніпровський,  Бузько,  Ба¬
жай,  Яновський,  Семенко.  Все  це  імена  письменників.
Письменники  зробили  напад  на  нову  форму  роботи:  на
 1  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  131.
 2ГосейкоЛ.  Історія  українського  кінематографа.  1896—1995
/  Пер.  з  фр.  —  К.:  KINO-KCXJIO,  2005.  —  С.  34.
 3  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»...  —
С.  66.
 4  Виробництво  ВУФКУ  1925  року:  [реклама]  //  Кіно.  —
1925.  —  №1.  —  С.  43.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 13
 сценарій.  І  вони  перемагають»1)  робота  на  кіностудіях
Всеукраїнського  фотокіноуправління  в  Одесі  та  Києві
дали  свій  результат.  За  сценаріями  Ґео  Шкурупія  у  спі¬
вавторстві  поставлено  фільми:  «Синій  пакет»  (1926),  іс¬
торична  драма  «Спартак»  (1926)  за  однойменним  рома¬
ном  Рафаелло  Джованьйолі  (разом  із  Михаїлом  Галь-
періним,  режисер  стрічки  —  Е.  Мухсін-Бей),  створено
написи  до  стрічок  «Темрява»  (1927),  «Пригоди  Полтин-
ника»  (1928),  «Наговір»  (1928).
 Новий  етап  у  житті  письменника  розпочинається  із
утворенням  1927  р.  Михайлем  Семенком  у  Києві  групи
письменників  та  працівників  кіно  «Бумеранг»,  до  видань
якої  —  «Зустріч  на  перехресній  станції.  Розмова  трьох.
Михайль  Семенко,  Гео  Шкурупій,  Микола  Бажан»  (Київ,
 1927),  «Бумеранг.  Неперіодичний  журнал  памфлетів»
(Київ,  1927)  —  колишній  лідер  панфутуристів  залучає
й  Ґео  Шкурупія.  Офіційне  перебування  в  лавах  ВАПЛІ¬
ТЕ  й  участь  у  чергових  літературних  бумах  Семенка  да¬
ють  свій  результат:  21  квітня  1927  р.  «Академія»  засу¬
джує  «Бумеранг»  і  вимагає  від  Шкурупія  (і  М.  Бажана
відповідно)  оприлюднити  своє  визначення  щодо  ВАПЛІ-
ТЕ.  18  травня  секретареві  організації  Аркадію  Любченку
надійшла  відповідь,  основний  месидж  якої  —  це  переко¬
нання  Ґео  Шкурупія  і  М.  Бажана  в  тому,  що  «Бумеранг»
не  є  новою  літературною  організацією.  ВАП  ЛІТЕ  не  була
задоволена  відповіддю,  відтак  усуває  учасників  буме-
рангівських  видань  зі  свого  угруповання.  Після  захисту
«відступників»  кількома  дійсними  членами  (М.  Йоган-
сен,  О.  Слісаренко)  їх  було  поновлено.  Проте  Ґео  Шкуру¬
пія  після  цього  випадку  не  публікують.  Коли  ж  у  жовтні
з’являється  щомісячний  журнал  лівої  формації  мистецтв
«Нова  Ґенерація»  (Харків,  1927—1930),  що  видається
ДВУ,  і  Ґео  Шкурупій  приєднується  до  його  редакційного
складу,  ВАПЛІТЕ  остаточно  позбувається  «такого»  чле¬
на.  На  сторінках  «Нової  Ґенерації»,  яка,  на  думку  Петра
 1  Історія  українського  радянського  кіно:  У  3  т.  —  К.:  Наук,
думка,  1986.  —  Т.  1.  —  С.  150.

14
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Мельника,  «...має  своє  індивідуальне  обличчя,  має  свої
певні  заслуги,  що  вона  їх  здобула  в  боях  за  функціональне
мистецтво  доби»1,  колишній  ваплітянець  Шкурупій  роз¬
гортає  активну  діяльність  —  там  з’являється  його  поезія,
проза  і,  найпродуктивніше  на  цей  момент,  —  публіцис¬
тика,  що  відіграє  неабияку  (типу  «  злоякісної  пухлини  »)
роль  у  подальших  життєвих  перипетіях  мистця.
 Відстоювання  власних  пріоритетів  у  баченні  сучас¬
ного  (пролетарського)  мистецтва  привело  до  утворен¬
ня  у  жовтні  1928  р.  в  лавах  новоґенераторівців  групи
«конструкторів-функціоналістів»  (серед  приналеж-
них  і  молода  парость  футуристів  —  Віктор  Вер,  Юрій
Палійчук),  що  на  чолі  з  Ґео  Шкурупієм  висунула  гас¬
ло  проводити  конструктивний  функціоналізм  у  мис¬
тецтві.  Надалі  участь  новоспеченого  конструктивіста-
функціоналіста  Шкурупія  у  виконавчому  бюро  філії
«Всеукраїнської  асоціяції  робітників  комуністичної
культури»  (ВУАРКК)  в  Києві  веде  до  утворення  ки¬
ївської  філії  Комун-Культу  й  оголювання  її.  «Прото¬
кол  зборів  ініціятивної  групи  в  справі  організації  ки¬
ївської  філії  Комун-Культ,  що  відбулися  19-го  березня
1929  р.»  фіксував  інформаційне  слово  Ґео  Шкурупія,
який  пропонував  посилити  роботу  лівого  фронту  мис¬
тецтв  за  рахунок  зв’язку  лівої  формації  мистецтва  з
культурно-мистецьким  активом  України:  «Організація
Комун-Культ  бореться  й  боротиметься  проти  безпринци-
повости  в  інших  мистецьких  об’єднаннях  [...],  ґрунтую¬
чи  всю  свою  роботу  на  засадах  панфутуристичної  теорії
і  мистецтв,  спрямовуючи  її  у  бік  чіткішої  постановки  та
розв’язання  питань  культурного  будівництва,  будівни¬
цтва  комуністичної  культури.  За  основу  всієї  роботи  му¬
сить  бути  установка  на  функціональність.
 Організація  Комун-Культ  —  є  організація  загально¬
культурного  порядку,  в  тому  й  обсяг  її  роботи  мусить  бути
відповідним  цієї  організації.  Особливо  слід  звернути  увагу
 1  Мельник  П.  Функціональний  вірш  //  Нова  Ґенерація.  —
 1930. 	-№8-9.  —  С.  37.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 15
 на  питання  організації  побуту  та,  залежно  від  сил,  науко-
техніки»1.  Учасники  зборів  ухвалили:  «Взявши  до  уваги  всі
моменти,  зазначені  доповідачами,  ініціятивна  група  вважає
за  необхідне  створити  в  м.  Києві  філію  Організації  Комун-
Культ.  Бюро  обрати  в  складі  т.  т.  Шкурупія,  Парубочого,
Бузька,  Френкеля,  Кричевського».  їхнє  основне  завдання
полягало  в  розробці  теоретичних  засад  для  роботи  кіногру-
пи,  питання  щодо  подальшої  придатності  станкового  ма¬
лярства;  Ґео  Шкурупію  доручалася  організація  літератур¬
ної  групи  для  створення  колективних  літтворів.
 Співпраця  з  Всеукраїнською  спілкою  пролетарських
письменників,  активна  полемічна  діяльність  (полеміка  з
лефівцями,  «правими»  (Б.  Антоненко-Давидович,  В.  По¬
ліщук,  М.  Бойчук,  М.  Хвильовий))  на  сторінках  «Нової  Ґе¬
нерації»  сприяли  появі  1930  р.  «Аванґард-Альманаху  —
пролетарських  митців  нової  ґенерації»  (Київ,  1930),  редак¬
тором  якої  і  став  функціоналіст  Шкурупій.  На  сторінках
цього  друкованого  органу  київської  філії  «Нової  Ґенера¬
ції»  у  числах  а,  b  (номер  с  рекламувався,  але  надрукова¬
ним  так  і  не  був)  уміщені  фрагмент  кіносценарію  Сашка
Довженка  «Земля»  та  кадри  з  фільму,  вірші  Петра  Мель¬
ника  («Голова»),  Юрія  Палійчука  («Промова  про  еконо¬
міку  аеротранспорту»,  «Винахідники  стеліту»),  Івана
Маловічка  («Авґаністан»),  Миколи  Булатовича  («Манас-
тир»),  фрагмент  із  романізованої  біографії  Віктора  Пе¬
трова  («Мовчуще  божество»),  репортаж  Олекси  Влизька
(«Поїзди  ідуть  на  Берлін»),  поезії  С.  Власенка,  Миколи  Хо-
лостенка,  статті  К.  Малевича,  М.  Умакова,  сучасний  живо¬
пис,  публіцистика  Шкурупія  та  ін.  На  думку  О.  Ільниць-
кого,  «Аванґард-Альманах  —  пролетарських  митців  но¬
вої  ґенерації»  «був  гідним  нащадком  журналу-вітця.  [...]
як  і  журнал,  альманах  був  свідомо  інтернаціональний  та
панмистецький  за  характером...»2.
 1  Протокол  зборів  ініціативної  групи  в  справі  організації  ки¬
ївської  філії  Комун-Культ,  що  відбулися  19-го  березня  1929  р.
//  Нова  Ґенерація.  —  1929.  —  №  4.  —  С.  77—78.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  180.

16
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Більшість  літературно-художніх  видань  Ґео  Шкуру¬
пія,  що  побачили  світ  у  новоґенераційний  період,  —  це
видання,  до  яких  входять  твори,  що  вже  публікували¬
ся  у  попередніх  поетичних  і  прозових  збірках  письмен¬
ника:  «Море»  (Київ,  1927),  «Січневе  повстання»  (Київ,
 1928),  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»  (Хар¬
ків,  1929),  «Патетична  ніч.  “Нарком”»  (Харків,  1929)1,
«Страшна  мить»2  (Харків,  1929)3,  а  також  синтетичний
роман  «Двері  в  день»  (Харків,  1929)4.  У  рубриці  «Літе¬
ратурної  газети»  «Над  чим  працюють  письменники»  від
1  грудня  1929  р.  інформувалося:
 «Гео  Шкурупій.
 До  “Книгоспілки”  здав  роман  “Жанна  батальйонерка”.
Там  же  вийшла  книга  оповідань  “Страшна  мить”.
 У  ДВУ  вийшла  книга  поезій  “Для  друзів  поетів  сучас¬
ників  вічности”.  Виходить  другим  виданням  книга  опо¬
відань  “Переможець  Дракона”.
 З  “Пролетарієм”  підписав  договір  на  роман  “Мочи-
морди”  (історичний)»5.  Роман  «Мочиморди»  так  опублі¬
кованим  і  не  був.  Можливо,  ним  мали  стати  фрагменти
«Повісті  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шевченка»,  що
друкувалися  у  «Новій  Ґенерації»  (1930,  №  5)  та  «Житті
й  революції»  (1930,  №  6),  які  письменник  подає  в  таких
розділах:  «Мазурка.  Український  Версаль.  Мочиморди.
Витівка  з  Костомаровим.  Стара  молодість»6.  Хоча  тут
же,  в  «Новій  Ґенерації»,  повідомлялося,  що  «...в  цілому
повість  незабаром  вийде  окремою  книжкою  накладом
 1  Російський  переклад  —  «Нарком»:  Київ,  1930.
 2  У  структурі  оповідання:  «Місяць  з  рушницею»,  «Провока¬
тор»,  «Страшнамить»,  «Зруйнований  полон».
 3  Друге  видання:  Харків—Одеса,  1930.
 4  Друге  видання:  Харків—Київ,  1931;  російський  переклад:
Москва—Ленинград,  1930.
 5  Над  чим  працюють  письменники  //  Літературна  газета.  —
1929.  —  №  23  (1  груд.).  —  С.  7.
 6  Шкурупій  Ґео.  Повість  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шев¬
ченка  //  Нова  Генерація.  —  1930.  —  №  5.  —  С.  8.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 17
 ДВУ  »*  (О.  Ільницький  стверджує,  що  «футуристичне  ви¬
давництво  “Семафор  у  майбутнє”  обіцяло  видати  Реабі¬
літацію2  і  Повість  окремими  книжками,  але  [...]  їм  цьо¬
го  не  вдалося  здійснити»3).  1930  р.  Державним  видавни¬
цтвом  України  видано  збірку  оповідань  «Зруйнований
полон.  Місяць  з  рушницею»  (Харків  —  Одеса),  поданий
до  «Книгоспілки»  роман  «Жанна  батальйонерка»4  теж
побачив  світ  (Харків  —  Київ).
 1930  рік  став  плідним  й  у  зборі  матеріалу  для  по¬
дальших  художніх  речей.  Це,  по-перше,  подорож  вліт¬
ку  із  Ол.  Полторацьким  на  Далекий  Схід  і  до  Монго¬
лії  (були  в  Хабаровську,  Іркутську,  Слюдянці,  Верх-
нєудінську,  Алтан-Булаці,  Улан-Баторі,  пустелі  Гобі),
що  тривала  півтора-два  місяці:  «У  1930  році  ми  з  ним
[Шкурупієм.  —  авт.]  вирішили  вирушити  в  далекі  ман¬
дри.  Взявши  до  рук  карту  СРСР,  ми  ухвалили  поїхати
на  найдальшу  дистанцію,  яка  на  цій  карті  вимальову¬
валася:  аж  до  Владивостоку.  [...]  ми  їхали  з  тиждень
на  грузовику,  вдень  полювали  на  антилоп-дзеренів,  а
вночі  спали  в  хутряних  спальних  мішках  і  про  всякий
 1  Там  само.
 2  У1928  р.  Михайль  Семенко  розпочинає  з  ч.  5  «Нової  Ґенера¬
ції»  друкувати  неперіодичну  серію  віршованих  памфлетів  «Ре¬
абілітація  Тараса  Шевченка»,  Ґео  Шкурупій  теж  брав  у  цьому
участь:  Шкурупій  Ґео.  Реабілітація  Т.  Г.  Шевченка.  І.  Моя  ора¬
торія  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  5.  —  С.  325—328.
 3  Ільницький  О.  Шевченко  і  футуристи  //  Світи  Тараса  Шев¬
ченка:  зб.  ст.  до  175-річчя  з  дня  народження  поета  /  За  ред.
JI.  Залеської-Онишкевич  та  ін.  —  Нью-Йорк  —  Париж  —
Сідней  —  Торонто  —  Львів,  1991.  —  С.  153.
 4  На  думку  Ю.  ПІевельова,  «...книга  ця  цікава  своїми  описами
Києва  й  Петербурґу,  відтворенням  атмосфери  першої  світової
війни,  а  головне  —  своєрідною  літературною  технікою  —  сполу¬
ченням  елементів  фабульної  напружености  з  візійністю»  (Ше-
вельов  Ю.  Літ  Ікара  (Памфлети  Миколи  Хвильового)  //  Шеве-
льов  Ю.  Вибрані  праці:  У  2  кн.  —  Кн.  II.  Літературознавство  /
Упор.  І.  Дзюба.  —  К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянська  академія»,
2008.  —  С.  320).

18
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 випадок  попереджали  гобійських  розбійників-хунхузів
пострілом  з  рушниці,  що  в  нас  є  з  собою  зброя»1.  Наслід¬
ком  цієї  подорожі  стала  поява  прозової  збірки  «Мон¬
гольські  оповідання»2  (Харків,  1932).  По-друге,  взим¬
ку  1930  р.  Ґео  Шкурупій  їздить  по  селах  з  бригадами
«колективізаторів»,  бачить  початок  геноциду:  побаче¬
не  переосмислить  у  книзі  «Зима  1930  року:  фрагмен¬
тарні  малюнки,  виконані  віршами  та  прозою»  (Хар¬
ків  —  Київ,  1933).
 Проте  одночасно  зачіпають  письменника  й  незворот-
ні  процеси  руйнування  культурного  осередку.  У  жовтні
1930  р.  Об’єднання  пролетарських  письменників  Украї¬
ни  (ОППУ)  оголосило  про  усунення  Ґео  Шкурупія  зі  своїх
лав  через  його  небажання  і  неспроможність  стати  у  твор¬
чості  на  пролетарські  рейки.  У  січні  1931  р.  офіційно  при¬
пиняє  існування  «Нова  Ґенерація».  Аби  втриматися  у  си¬
туації,  що  склалася,  Ґ.  Шкурупій  змушений  піддатися
тиску  з  боку  Всеукраїнської  спілки  пролетарських  пись¬
менників,  що  вимагала  публічного  каяття  колишнього
панфутуриста.  У  періодиці  з’являються  статті  Ґео  Шку¬
рупія  само-викривального  характеру.  Так,  у  «Літератур¬
ній  газеті»  від  28  лютого  1931  р.  надрукований  «акт  само¬
критики»  Шкурупія,  хоча,  на  думку  редакційної  ради,
неповний  і  недосконалий,  бо  автор  не  повною  мірою  вияв¬
ляє  помилки  свої  та  «Нової  Ґенерації».  Шкурупій  пише:
«Моє  завдання  показати  хиби  в  роботі  тієї  творчої  групи,
що  з  нею  спільно  працював  я,  і  свої,  щоб  дальший  наш
шлях  був  продуктивніший  і  корисніший.
 “Нова  Ґенерація”  перестала  існувати  як  журнал  й  як
організація,  але  б  було  великою  помилкою  гадати,  що  з
припиненням  її  існування  перестали  існувати  ті  традиції,
 1  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Ґенерація»...  —
С.  70.
 2  Разом  із  авторською  передмовою  «Як  задумано»  до  складу
книжки  увійшли  такі  твори:  «Вчинок  Гуна»,  «Кар’єра  свято¬
го»,  «Гульо»,  «В  долині  ріки  Іро»,  «Ґобі»,  «Долина  смерти»,
«Герой»,  «Леґенда»,  «Злий  дух».

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 19
 ті  методи,  ті  формальні  та  ідеологічні  настановлення,  що
їх  останніми  роками  вона  запроваджувала  в  життя.  А  в
її  традиціях  було  багато  негативного  й  навіть  шкідливо¬
го,  і  щоб  це  шкідливе  знову  не  виринуло  на  поверхню,  ми
мусимо  викрити  його,  демаскувати  й  засудити:  про  по¬
зитивне  —  говорити,  можливо,  не  час.
 Ще  перед  розпуском  “Нової  Ґенерації”  я  звернув  ува¬
гу  своїх  товаришів  по  роботі  на  ті  неприпустимі  хиби,
що  є  в  нашій  творчій  методі  й  у  практичному  втіленні  її.
Зі  мною  не  погодились,  й  я  відійшов  від  організації,  що
з  нею  був  зв’язаний  багато  років.  І  цей  мій  крок  не  був
помилковий.  Організація  докотилась  до  логічного  кін¬
ця,  що  його  ми  передбачали»1.  У  цей  час  виходять  дру¬
ком  збірка  памфлетів  «Божественна  комедія»  (Харків-
Київ,  1931),  вибраних  новел  «Проза.  Т.  1.  Новелі  нашо¬
го  часу»2  (Харків  —  Київ,  1931)  та  роман  «Міс  Адрієна»
(Харків,  1934),  проте  змістова  цілісність  нових  творів  (зо¬
крема,  памфлетів  і  роману)  розбудовується  не  на  панфу-
туристичних  гаслах  і  настановах,  а  на  цілком  алегорич¬
ному  світосприйнятті,  антирадянському  пафосі.
 За  часів  уже  не  підпільного  «терору»,  початку  справ
міфічного  СВУ  (30-ті  й  подальші  роки)  Ґео  Шкурупій
служить  у  Науково-дослідному  інституті  махорки,  лі¬
тературним  консультантом  у  видавництві,  інструкто¬
ром  організаційного  відділу  в  обласному  виконавчо¬
му  комітеті,  редактором  відділу  при  Всеукраїнсько¬
му  радіокомітеті.  Членом  жодної  політичної  партії
не  є.  Проте  3  грудня  1934  р.  Георгій  Шкурупій  аре¬
штований  у  Києві  підручними  наркома  Всеволода  Ба-
лицького  та  взятий  під  варту  на  підставі  постанови
 1  Шкурупій  Ґео.  Без  полеміки  //  Літературна  газета.  —
 1931. 	—  №  8  (28  лют.).  —  С.  1.
 2  Структура  збірки:  новели  репортажні  «Місяць  із  рушни¬
цею»,  «Тисяча  пройдисвітів»,  «Повстання»;  новели  таємниць
«Патетичнаніч»,  «Страшнамить»,  «Провокатор»,  «“Нарком”»;
новели  психологічні  «Чучупак»,  «Зруйнований  полон»,  «Чор¬
на  неміч»,  «Переможець  Дракона».

20
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 оперуповноваженої  Пери  Гольдман,  «малоосвіченої
(4  класи  гімназії)  чекістки  із  12-річним  стажем  “над¬
звичайної”  діяльності»1.  Він  звинувачений  у  прина¬
лежності  до  київської  групи  контрреволюційної  теро¬
ристичної  організації  «Об’єднання  українських  націо¬
налістів»,  що  начебто  мала  намір  повалити  радянську
владу  в  УСРР,  від’єднати  її  від  Радянського  Союзу,  го¬
тувала  напад  на  урядову  трибуну  під  час  урочистостей
(на  П.  Постишева  і  В.  Балицького).  Вилучення  чужої
записки  з  пікантним  змістом  («Сьогодні  я  сяду  на  бюст
Сталіна  (Сосо  Джугашвілі).  Ол.  Близько»)  під  час  ніч¬
ного  обшуку  в  помешканні  Ґео  Шкурупія  (вул.  Коро-
ленка,  51)  відіграло  свою  фатальну  роль.  Пояснення
арештованого  щодо  авторства  і  тлумачення  написано¬
го  —  будучи  напідпитку  в  Одесі  глухий  (з  дитячих  ро¬
ків)  письменник  Олекса  Близько  сів  на  бюст  Леніна
й  зафіксував  пізніше  це  на  папірці  —  інтерпретовано
слідчим  не  на  користь  Шкурупія  (як  «записка-памфлет
на  т.  Сталіна»)  і  долучено  до  кримінальної  справи  як
документ,  що  характеризує  затриманого:  вчасно  не  за¬
явив  про  «контрреволюційну  витівку»  і  зберігав  запис¬
ку  «мерзенного  контрреволюційного  змісту»2.  Також
до  кримінальної  справи  Георгія  Шкурупія  вшито  ви¬
тяг  з  листа,  який  був  ним  надісланий  до  Німеччини  з
пропозицією  до  редакції  берлінської  газети  надрукува¬
ти  оповідання  «В  долині  ріки  Іро»  (зі  збірки  «Монголь¬
ські  оповідання»,  1932),  чужий  партквиток  на  прізви¬
ще  Бродського,  що  знайшов  син  письменника;  кілька
фальсифікованих  заяв  Олекси  Близька  і  провокато¬
ра  Антона  Біленького-Березинського,  який  приєднав
Шкурупія  до  М.  Любченка,  Г.  Косинки,  Ол.  Близька  як
членів  київської  терористичної  групи.  21  лютого  1935
р.  обвинувачення  було  затверджене  заступником  нар¬
кома  Зиновієм  Кацнельсоном.
 1  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення...  —
С.63.
 2  Там  само.  —  С.  64.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 21
 Справа  Георгія  Даниловича  Шкурупія  військовим
трибуналом  слухалася  двічі  —  19  березня  і  27  квітня
1935  р.  Письменник  звинувачення  категорично  відки¬
нув  й  подав  письмову  заяву-скаргу  на  неправомірні  ме¬
тоди  слідства:  «15/1—35р.я  подав  заяву  на  ім’я  слідчо¬
го  НКВС  т.  Грушевського  із  вказівкою  на  неправильний
запис  моїх  показань  і  з  вимогою  їх  виправити  і  долучи¬
ти  мою  заяву  до  моєї  справи.  Але  цього  не  було  викона¬
но.  Тому  прошу  суд  звернути  увагу  на  це  тепер.  Показан¬
ня  щодо  моїх  розмов  із  знайомими  мені  письменниками
[...]  записані  неправильно.  Вони  зредаговані,  заповнені  за
думкою  слідчого  т.  Гринера,  записані  так,  як  йому  хоті¬
лося,  і  не  відповідають  дійсності.  Мої  бесіди  названі  в  по¬
казаннях  націоналістичними,  як  і  мої  настрої.  Насправ¬
ді  ж  я  вказував  слідчому,  що  бесіди  були  на  літературні,
історичні  і  побутові  теми  [...].
 Незважаючи  на  неправильний  запис  показань  слід¬
чим,  вони  підписані  мною  через  такі  обставини.  Протя¬
гом  усього  періоду  слідства,  і  особливо  під  час  допитів,  я
був  підданий  слідчим  жахливому  моральному  тискові...
Крім  того,  сильний  біль  у  шлунку,  оскільки  в  мене  вираз¬
ка,  і  вкрай  пригнічений  стан  від  погроз  слідчого  спричи¬
нилися  до  стану  повного  отупіння,  за  якого  я  вже  нічого
не  тямив.  Слідчий  користувався  цим  моїм  станом,  при¬
мушував  підписувати  показання,  доводячи  мене  до  істе¬
рики.  Тому  прошу  вважати  ці  мої  показання  недійсни¬
ми,  оскільки  фактично  вони  не  мої,  а  складені  за  думкою
і  бажанням  слідчого»1.
 Внаслідок  повернення  справи  на  додаткове  розсліду¬
вання  після  першого  суду  у  Шкурупія  з’явилася  мож¬
ливість  у  черговий  раз  спростувати  звинувачення.  На
другому  судовому  засіданні  військового  трибуналу  Ґео
Шкурупій  оперує  конкретними  аргументами,  щоби  до¬
вести  свою  непричетність  і  невинуватість:  «Я  до  контр¬
революційної  організації  не  належав.  Показання  проти
 1  Никанорова  О.  Гео  Шкурупій  //  ...3  порога  смерті...  —
С.  466—468.

22
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 мене  даються  неправильні.  Ніхто  не  сказав,  що  я  щось
конкретне  зробив  у  терористичній  групі,  якою  була  моя
участь  у  підготовці  терактів.  Я  сам  із  робітничої  родини
і  до  контрреволюціонерів  належати  не  можу.  Почуваюсь
обплутаним  і  не  маю  можливості  спростувати  брехню.
Проти  голослівних  звинувачень  говорять  уся  моя  робо¬
та  і  все  моє  життя.  Прошу  мене  виправдати»1.
 27  квітня  1935  р.  військовим  трибуналом  УкрВО  Ге¬
оргій  Шкурупій  був  засуджений  за  ст.  ст.  54-2-8-11  КК
УРСР  на  10  років  виправно-трудових  таборів  із  подаль¬
шим  трирічним  ураженням  у  політичних  правах  та  з  кон¬
фіскацією  майна.  Дружину  Варвару  Іванівну  Базас  із  си¬
ном  Георгієм  як  родину  ворога  народу  виселили  з  Киє¬
ва.  У  дослідженні  С.  Шевченка  читаємо:  «У  відбірному
листку,  підшитому  до  справи,  у  графі  “...чи  може  їха¬
ти  у  віддалені  Поправнотрудові  табори”  (так  у  докумен¬
ті.  —  Авт.)  ще  11  грудня  1934  р.  було  зазначено:  “Мо-
жет”.  Поета,  у  якого  було  слабе  серце,  відправили  на  Со-
ловки  [...].  У  матеріалах  оперативної  розробки  в’язнів
практично  не  залишилося  згадок  про  перебування  Гео
Шкурупія  у  8-му  Соловецькому  відділенні  Біломорсько-
Балтійського  комбінату  НКВД  СССР:  поет  не  належав  до
затятих  контрреволюціонерів...  »2.
 Чи  не  єдиними  свідченнями  з  часів  перебування  пись¬
менника  в  ув’язненні  є  спогади  Семена  Підгайного  про  вну¬
трішні  якості  Ґео  Шкурупія  —  компанійський,  проте  безпо¬
радний  у  ситуації  власного  вибору:  «...Жора  Шкурупій,  був
милою  людиною,  хорошим  товаришем  —  уважним  і  сим¬
патичним.  [...]  З  самого  початку  осів  на  роботі  в  сільгоспі.
Спочатку  працював  на  городах,  полов  брукву,  ходив  коло
капусти  та  згодом  став  працювати  по  боротьбі  з  шкідника¬
ми  городніх  рослин.  З  апаратом-обприскувачем  за  плечи¬
ма  щоденно  лазив  по  тих  городах.  Це  й  був  для  Шкурупія
його,  так  би  мовити,  соловецький  фах».  [...]  На  Соловках
 1  Там  само.  —  С.  468.
 2  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення...  —
С.  66—67.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 23
 він  так  само  писав  вірші,  охоче  їх  читав;  але  ні  у  віршах,
ні  в  щоденній  поведінці  не  відчувалась  цілеспрямованість
чи  чітка  політична  лінія.  Жора  Шкурупій  був  просто  поет,
поет  український»1,  та  цитовані  з  «Краківських  вістей»
міркування  в  праці  В.  Петрова  «Українські  культурні  дія¬
чі  УРСР  —  жертви  большевицького  терору»:  «Ґео  Шкуру¬
пій  виявився  у  неволі  добрим  приятелем  —  чесним  і  відда¬
ним.  Коли  був  не  дуже  втомлений  після  роботи,  то  або  рибу
ловив,  або  мріяв  про  те,  як  він  піймає  справжнього,  живо¬
го  північного  білого  медведя.  Певне  це  для  жартів  і  розваг
(Краківські  Вісті,  1943,  №  258)»2.
 1937  р.  509  осіб,  в  тому  числі  й  Ґео  Шкурупія,  у  складі
другої  великої  групи  в’язнів  (Половецької  тюрми  було  пе¬
реправлено  на  материк  для  страти.  25  листопада  1937  р.
члени  особливої  трійки  УНКВС  по  Ленінградському  окру¬
гу  підписали  протокол  №  199  про  розстріл  в’язнів,  засу¬
джених  раніше  за  троцькістську,  терористичну,  шкід¬
ницьку,  диверсійну  та  іншу  контрреволюційну  діяль¬
ність.  Без  попереднього  слідства  Георгій  Шкурупій  був
засуджений  за  ст.  ст.  58-8-11КК  РСФСР  до  вищої  міри  по¬
карання  —  розстрілу.  8  грудня  1937  р.  в  Ленінградській
області  вирок  було  виконано.  1956  р.  за  клопотанням  дру¬
жини  поета  кримінальну  справу  Ґео  Шкурупія  перегля¬
нуто:  він  був  реабілітований  посмертно  у  1957  р.
 *  *  *
 Ґео  Шкурупій  є  автором  доволі  помітного  поетично¬
го  доробку,  хоча  передовсім  поет  реалізував  себе  в  ран¬
ніх  збірках  «Психетози»  (1922)  і  «Барабан»  (1923),  із
яких  пізніше  скомпонував  дві  книги  вибраних  віршів
із  додаванням  деяких  нових  творів.  Після  збірки  «Бара¬
бан»  письменник,  як  і  більшість  футуристів,  звернувся
 1  Підгайний  С.  Українська  інтеліґенція  на  Соловках.
Недостріляні.  —  К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянськаакадемія»,
2008.  —  С.  82.
 2  Петров  В.  Українські  культурні  діячі  УРСР  —  жертви  боль¬
шевицького  терору.  —  New  York:  «Пролог»,  1959.

24
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 до  прози,  з  якою  й  пов’язана  його  подальша  творчість,  по¬
чинаючи  з  1925  р.  Тим  часом  сучасний  читач  майже  ні¬
чого  не  знає  про  поета  Шкурупія.  Бо  у  виданні  вибраних
творів  1968  р.  поезія  представлена  аж  надто  лаконічно  та
ще  більш  тенденційно.  Впадає  також  в  око  відсутність
поезії  Шкурупія  у  масштабній  антології  української  по¬
езії  в  шести  томах1.  Що  є  зовсім  незрозуміло.
 Олег  Ільницький  у  ґрунтовній  монографії  «Україн¬
ський  футуризм  (1914—1930)»  про  ранню  публікацію
Шкурупія  у  «Вирі  революції»  так  само,  як  і  Олександр
Білецький2,  чомусь  не  згадує.  Натомість,  згадавши  про
ранню  поему  «Ненюфари»  у  збірнику  «Жовтень»3,  він  за¬
уважує:  «Тут  поет  усе  ще  вагається  між  життям  і  смертю,
холодом  і  пристрастю,  старим  світом  і  новим.  Психологіч¬
ний  і  світоглядний  дуалізм  виражений  на  рівні  формаль¬
ному:  з  одного  боку,  вільний  вірш  і  неологізми  наводять
на  думку  про  вплив  Семенка  (наприклад,  “опташились”,
“омолені”);  з  іншого  боку,  його  розуміння  космізму  ви¬
кликає  в  пам’яті  Павла  Тичину.  Рядки  про  любов,  душу
й  серце,  церкву  й  молитву  невправно  поєднані  зі  штам¬
пами  на  кшталт  “димлять  заводські  труби”,  “людські
маси”  й  “червоний  терор”.  Шкурупій  зумів  утілити  но¬
вий  звитяжний  дух  у  “Ненюфарах”,  але  письмо  його  не¬
рівне,  а  стиль  невитриманий»4.  Нам  ця  характеристика
ранньої  поеми  цікава  передовсім  у  контексті  власних  роз¬
мислів  про  генезу  індивідуальної  та  конвенційної  скла¬
дових  майбутньої  поетики  Ґео  Шкурупія,  поета  з  футу¬
ристичних,  передовсім,  угруповань,  але  з  міцними  екс¬
пресіоністичними  засновками.
 1  Антологія  української  поезії:  У  6  т.  —  Т.  4.  /  Упор.  С.  Кри-
жанівський.  —  К.:  Дніпро,  1985.  —  422  с.
 2  Білецький  О.  Двадцять  років  нової  української  лірики
(1903—1923).  —  Харків:  ДВУ,  1924.  —  40  с.
 3  Шкурупій  Г.  Ненюфари:  [Поема]  //  Жовтень:  [Збірник].  —
Харків,  1921.  —  С.  20—22.
 4  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937)  //  Ільницький
О.  Український  футуризм  (1914—1930).  —  С.  302.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 25
 Не  маючи  на  час  публікації  творів,  які  ввійшли  до
«Виру  революції»  (травень  1921),  зв’язків  із  першим
українським  футуристом  М.  Семенком  (хоча,  можливо,
письменник-дебютант  був  знайомий  із  поетичними  тво¬
рами  й  маніфестами,  якими  відкривалися  дві  збірки  Се-
менка  1914  р.  —  «Дерзання»  й  «Кверофутуризм»),  Ґео
(тоді  ще  Георгій)  Шкурупій  демонструє  помітно  еман-
сиповану  від  української  літературної  традиції  індиві¬
дуальну  поетику,  яка  суто  ідеологічно  цілком  відповіда¬
ла  сум’яттю  перших  пореволюційних  років,  підбиваючи
демаркаційну  риску  під  мистецтвом  колишнім  і  сміли¬
во  відкриваючись  мистецтву  майбутнього.  Власне,  пер¬
ша  поезія  з  добірки  у  «Вирі  революції»  мала  цілком  від¬
повідну  назву  —  «Майбутнє».
 Майбутній  «гармонійний  синтез»,  що  образом-
пуантом,  зіпертим  на  солярний  максималізм  (проти¬
ставлений  сучасності  «гострих  лез»),  виникає  в  ряд¬
ку  наприкінці  поезії  —  не  випадковість.  Синтезу  праг¬
нули  експресіоністи.  Вплив  поетики  експресіонізму  в
ранніх  творах  Ґео  Шкурупія  очевидний.  Це,  передов¬
сім,  особливості  римування  або  ж  відмови  від  нього  й
естетизація  потворного,  як  альтернатива  задусі  міщан¬
ських  цінностей.  Ліричний  сюжет  перенесено  у  сферу
сновидіння-марення,  використано  прийом  творення
рятівного  антракту  серед  потворної  дійсності.  Сон  і  яв,
між  якими  перебуває  ліричний  суб’єкт,  є  виразно  ан¬
титетичними,  і  це  ще  одна  показова  риса  типології  екс¬
пресіонізму.  У  поезії  «Катастрофа»  в  алегоричній  формі
йдеться  про  боротьбу  українських  повстанців  із  неспра¬
ведливою  владою  окупантів-більшовиків.  У  цьому,  між
іншим,  і  виявляється  складна,  неелементарна  політич¬
на  й  громадянська  позиція  Ґео  Шкурупія,  який  не  побо¬
явся  першим  із  українських  письменників  розповісти
в  повісті  «Штаб  смерти»  (дебютна  прозова  збірка  «Пе¬
реможець  Дракона»,  1925і)  хоча  б  часткову  правду  про
 1  Шкурупій  Ґео.  Переможець  Дракона:  [Книга  оповідань].  —
Харків:  ДВУ,  1925.  —  246  с.

26
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 повстанців  із  Холодного  Яру  на  Черкащині.  У  поезії,
звісно,  немає  жодної  топографічної  конкретики,  є  лише
емоційне  зображення  рукотворної  катастрофи,  скерова¬
ної  на  знищення  ешелону.  Повстанців  «згадує»  вагон,
який  тремтить,  передчуваючи  катастрофу  й  неминучу
загибель.  Натомість,  сміється  «веселий  місток»,  який
і  несе  в  собі  «червону  квітку»,  а  з  нею  —  смерть  і  руїну.
Впадає  в  око  майстерно  й  доречно  використана  персоні¬
фікація:  людей  не  видно,  й  вони  мовчать;  катастрофою
переймається  світ  речей  і  природи.  А  люди,  які  й  відпо¬
відальні,  передовсім,  за  «морок  злий»,  нібито  й  ні  при
чому.  Продовженням  мотиву  катастрофічності  як  зако¬
номірного  вияву  суспільних  пертурбацій  можна  вважа¬
ти  поезію  «Весілля».  Лише  в  цьому  випадку  соціальний
безум  перенесено  в  приватну  й  майже  інтимну  царину
людських  стосунків.  Весілля  в  силу  ірраціональних  при¬
чин,  а  до  певної  міри,  й  через  людську  аморальність,  за¬
вершується  кривавим  бенкетом  і  сльозами  і  смертю  на¬
реченої.  Молодий  автор  дуже  точно  відчув  вагу  контр¬
астів,  які  й  використовує  вповні  у  цьому  вірші.
 Не  менш  катастрофічними  є  картини,  що  постають
із  амбівалентної  поезії  «В  натовпі».  Йдеться  про  голод  і
класове  протистояння.  В  цій  поезії  можна  помітити  пев¬
ну  кон’юнктурність  Шкурупія,  пов’язану  з  ідеями  класо¬
вої  боротьби.  І,  знов-таки,  об’єктивні  соціальні  події  від¬
гонять  зовсім  необов’язковим  мотивом  ґвалту,  скерова¬
ного,  зокрема,  на  жінку.
 Фінальний  акорд  цієї  поезії,  окрім  зрозумілої  «лі¬
вої»  брутальності,  несе  в  собі  інвективу,  яка  є  на¬
вряд  чи  виправданою  з  точки  зору  справедливо  вла¬
штованого  суспільства.  Але  саме  цієї  справедливос¬
ті  гостро  бракувало  на  початку  1920-х  рр.  Шкурупій
привніс  у  поезію  грізний  подих  вулиці,  звідси  й  ви¬
правдання  таких  рядків.  Загалом  доволі  апокаліп-
тичні  (суто  експресіоністичні)  візії  в  поезії  «Святко¬
ве»  врівноважуються  стриманим  оптимізмом  лірично¬
го  суб’єкта  на  рахунок  майбутнього  життя  в  умовах

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 27
 соціальної  справедливості;  адже  «згинув  хитрий  ка¬
пітал»,  і  звільнений  народ  отримує  можливість  тво¬
рити  нове  життя.  Наскільки  утопічними  виявляться
подібні  сподівання,  покаже  недалеке  майбутнє,  але
сама  можливість  (хоч  би  якою  вона  була  примарною
та  гіпотетичною)  соціальної  справедливості  налашто¬
вує  на  оптимізм  і  перспективу.  В  цьому  і  полягає  сут¬
ність  експресіоністичного  проекту  —  без  надії  споді¬
ватись,  повторюючи  кількаразове  «вірую»  —  навіть  у
об’єктивно  складних  або  й  неможливих  умовах:  «Сон¬
це,  сонце...  /  І  похилі  над  весняною  водою  верби...  /
Коло  церкви:  /  Сині,  сині,  сині  еони...  /  Розперізали-
ся  ікони  /  і  ризи  впали  на  полях  /  Червоними  пляма¬
ми.  /  Іде  чорний  катафалк.  /  І  коні  /  Не  дивуються,  /
Трупом  сповненими,  ямами»1.  У  цій  поезії  також  мож¬
на  відчути  іманентну  спорідненість  із  мотивами  й  на¬
віть  образністю  раннього  П.  Тичини.
 Не  менш  апокаліптичним  у  поезії  «Революція»  є  об¬
раз  бурі,  сильного  деструктивного  вітру,  який  є  нічим
іншим,  як  алегоричним  утіленням  революційних
деформацій  у  суспільстві.  Вслід  за  О.  Ільницьким
можна  було  би  сказати,  що  спадає  на  думку  П.  Тичи¬
на  зі  своєю  збіркою  «Вітер  з  України»  та  одноймен¬
ною  поезією,  присвяченою  Миколі  Хвильовому.  Ма¬
буть,  має  місце  яскравий,  але  усереднений  і  майже
банальний  (поширений  у  масовій  свідомості)  образ,
який  і  асоціювався  в  людському  мисленні  з  соціальною
революцією.  Ліричний  суб’єкт  визнає  потугу  цього
соціального  явища,  яке  виглядає  фактично  як  ката¬
строфа  й  природне  лихо:  «Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..  /  За¬
вихрила,  закурявила.  /  Дерева  зігнула.  /  Паркани  зла¬
мала.  /  Дахи  й  димарі  /  вогнем  позбивала.  /  Будин¬
ки  з  землею  сухою  зрівняла.  /  І  пил  погнала  стовба-
ми  сірими»2.
 1  Шкурупій  Г.  Святкове  //  Вир  революції:  Альманах.  —  Ка¬
теринослав,  1921.  —  С.  37.
 2  Шкурупій  Г.  Революція  //  Там  само.

28
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Найбільшим  твором  із  добірки  Ґео  Шкурупія  у
«Вирі  революції»  є  поема  «Вулиця».  Ця  поема  є  чи
не  першим  цілком  усвідомленим  урбаністичним  тво¬
ром  Шкурупія.  Це  —  суцільна  апологія  міста;  водно¬
час  ця  апологія  скидається  на  апологію  пекла.  Попри
деякий  оксюморонний  присмак  такого  твердження,
маємо  реальну  картину  поетичної  й  суто  психологічної
рецепції  міста  в  поезії  першої  чверті  XX  ст.  Місто  ви¬
никло  як  топос  цілком  безальтернативний,  хоча,  по-
своєму,  жахливий  і  відразливий.  Але  для  неофіта
цього  простору  місто  є  привабливим  своєю  новиз¬
ною  і  показною  перспективою.  Місто  —  це  ще  й  нова,
щойно  здобута  етика,  що  має  серйозні  розходження
з  традиційною  мораллю,  що  супроводжувала  та  на¬
снажувала  традиційну  культуру,  й  від  того  воно  ще
більш  привабливе,  як,  зрештою,  все  нове  і  незнане:
«Я  люблю  тебе,  вакхічна  вулице.  /  Люблю  димарі,
що  молитовно  куряться.  /  Люблю,  люблю  тебе,  /  моя
пісне  тремтюча.  /  Тебе  люблю,  /  коханко  жагуча,  /
що  завше  від  голоду  щулиться,  /  Я  люблю  тебе,  вули¬
це».  З’являються  й  еротичні  мотиви,  не  позбавлені
вульгарної  брутальності:  «Соромно  пахнув  вітер,  /
бентежив  гарних  дівчат.  /  Ах,  який  хитрий!  /  І  їм  до
нестями  хотілося  цілувать,  /  цілувать:  /  стрінутих
чоловіків  /  і  маленьких  хлоп’ят.  //  Погляди,  рухи  й
голос  /  Були  гарно-з’єднуючим  мостом.  /  І  побачив¬
ши  тільки  один  золотастий  волос,  /  хотілось  жагучо
нявчати  котом».  Але  весняна  вулиця  Шкурупія  —  це
не  тільки  свіжий  вітер  і  вродливі  жінки,  що  спраг¬
ло  шукають  кохання.  Це  обов’язково  й  продовжен¬
ня  соціальної  боротьби  зі  старим  ненависним  світом.
І,  нарешті,  усвідомлення  облуди  обіцянок,  якими  по
вінця  виповнено  цей  простір  і  час.  Відвертість  і  при¬
страсть  ліричного  суб’єкта  у  питаннях  справедливості
межує  з  політичною  крамолою;  він  має  претензії
навіть  до  комісара,  звинувачуючи  його  у  подвійній
фальшивій  моралі  стосовно  робітників:  «Як  біла

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 29
 хмаринка,  /  що  на  небі  легесенько  пливе,  /  я  йду.  /  І
невинні  очі,  блакитні,  /  сню,  /  а  не  ваші  звірячі  очі.  /1
моя  надія  гине,  гине...  /  О,  скільки  голодних,  кошмар¬
них,  /  вуличних  снів.  /  Ти  огидний  мені,  комісаре,  /  як
фальшивий,  ріжучий  спів,  /  бо  я  комунар.  /  Ти  купуєш
булку  за  гроші  робітників,  /  Я  ж  сьогодні  нічого  не  їв.
/  О,  скільки  голодних,  кошмарних  снів»1.
 Вже  дебютна  добірка  Ґео  Шкурупія  яскраво  засвідчила
його  автентичне  (пов’язане  радше  з  інтуїтивним  відчуттям
провідних  ідеологічних  і  поетикальних  акцентів  доби)
розуміння  актуального  мистецького  дискурсу,  який  вияв¬
ляв  себе  передовсім  у  експресіоністичних  інтенціях,  при¬
таманних  майже  всім  європейським  літературам  першої
третини  XX  ст.  Урбанізм  поезій  Шкурупія  на  відміну  від
футуристичного  захоплення  містом  і  технократичними
його  домінантами  та  складовими,  виявляє  посутні  риси
й  мотиви  катастрофізму  й  безвиході,  що  безпосередньо
вказує  на  ідеологічне  осердя  поетики  експресіонізму.
Місто  в  ранніх  творах  Шкурупія  є  однозначно  просто¬
ром  зла  і  суворих  випробувань  без  особливих  обіцянок
щодо  майбутнього  полегшення  ситуації.  Місто  є  просто¬
ром,  у  якому  вистачає  несправедливості  й  кари  за  умов¬
ний  комплекс  людської  гріховності  і  метафізичної  про¬
вини  —  незалежно  від  реальних  її  витоків  і  причин.  Нова
міська  етика,  що  культивує  брутальність,  відчуження  та
аморальність,  не  залишає  поетові  жодних  ілюзій.
 Подібно  до  того,  як  існує  плутанина  з  датою  народ¬
ження  письменника,  так  само  деякі  науковці  змінюють
назву  дебютної  збірки  Ґео  Шкурупія,  ніби  намагаючись
виправити  друкарську  помилку.  Так,  «Психотезами»
першу  книгу  поета  іменують  Г.  Черниш2,  О.  Никаноро-
 1  Шкурупій  Г.  Вулиця:  [Поема]  //  Там  само.  —  С.  32—36.
 2  Черниш  Г.  Гео  Шкурупій  (1903—1937)  //  Історія  україн¬
ської  літератури  XX  століття:  У  2  кн.  —  Кн.  1:1910  —  1930-ті
роки:  Навч.  посібник  /  Заред.  В.  Г.  Дончика.  —  2-ге  вид.  —  К.:
Либідь,  1994.  —  С.  605.

зо
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 ва1,  Г.  Давидова-Біла2...  А  почалося  це,  можливо,  з  Юрія
Лавріненка,  який  у  своїй  антології  також  припускається
незбагненної  —  свідомої  чи  ні,  наразі  це  не  суттєво,  —
помилки,  згадуючи  саме  «Психотези»3.  При  цьому
літературознавці  зовсім  не  мотивують  подібного  свого
волюнтаризму  стосовно  письменника  і  нас,  теперішніх
читачів.  Хоча  у  відомій  праці  А.  Лейтеса  і  М.  Яшека
про  першу  збірку  поета  повідомляється  досить  чітко
та  вичерпно:  «Психетози.  Вітрина  третя.  —  1922,
«Golfstrom»,  Київ,  32  ст.,  б.  ц.,  1200  прим.»4.  О.  Білець¬
кий  так  само  у  ґрунтовному  огляді  «Двадцять  років  нової
української  лірики  (1903—1923)»  згадує,  зокрема,  і  відо¬
мі  на  час  написання  розвідки  книжки  Шкурупія  «Пси¬
хетози»  і  «Барабан»,  даючи  лапідарну,  але  високу  оцін¬
ку  поетові:  «<...>  молодий  поет,  добрий  перекладач  Вер-
харна,  що  дав  уже  таку  цікаву  змістом  та  формою  річ,  як
“Лікарепопиніада”  —  переповнена  “гіркости  і  злости”»5.
Ясна  річ,  саме  про  «Психетози»  інформує  читачів  у  своє¬
му  підручнику  з  української  літератури  і  О.  Дорошкевич,
щоправда,  висловивши  за  посередництва  засобів  пункту¬
ації  своє  неабияке  здивування  самоозначенням  поета  і
нічого,  окрім  епатажу,  очевидно,  не  зауваживши:  «...  це
перша  спроба  «виробництва»  «короля  (?!)футуропрерій»
 1  Никанорова  О.  Гео  Шкурупій.  —  С.  464.
 2  Давидова-Біла  Г.  Український  літературний  авангард  (4.1.
Дискурс  1920—30-х  рр.:  Компендіум  і  методичні  вказівки  до
спецкурсу).  —  Донецьк:  ДНУ,  2001.  —  С.  15.
 3  Лавріненко  Ю.  Розстріляне  відродження:  Антологія  1917—
1933:  Поезія  —  проза  —  драма  —  есей  /  Упор.,  передм.,  піс-
лям.  Ю.  Лавріненка;  Післям.  Є.  Сверстюка.  —  К.:  Смолоскип,
2002.  —  С.  242.
 4  Лейтес  А.,  Яиіек  М.  Десять  років  української  літератури
(1917—1927)  /  За  заг.  ред.  С.  Пилипенка.  —  Т.  1:  Біобібліо-
графічний.  —  Харків:  Державне  видавництво  України,  1928.  —
С.  576.
 5  Білецький  О.  Двадцять  років  нової  української  лірики
(1903—1923)  /  Критична  бібліотека.  —  Харків:  Державне  ви¬
давництво  України,  1924.  —  С.  24.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 31
 Гео  Шкурупія»1.  Щодо  сучасних  дослідників,  то  ґрунтов¬
на  праця  О.  Ільницького  дає  відповідь  на  більшість  із  пи¬
тань  першочергового  характеру,  що  пов’язані  з  історією,
теорією  та  художньою  практикою  українського  футуриз¬
му.  Зокрема,  і  стосовно  назви  дебютної  збірки  Ґео  Шку¬
рупія,  коротко  акцентуючи  увагу  і  на  її  оригінальності2.
Поетичний  доробок  Шкурупія,  що  нараховує  п’ять  окре¬
мих  книг,  у  середовищі  футуристів  перевищено  (в  уся¬
кому  разі,  кількісно)  хіба  що  М.  Семенком.  Вагу  і  окре¬
ме  непересічне  значення  поетичного  доробку  Ґео  Шку¬
рупія  підкреслює  О.  Ільницький:  «У  футуристичному
репертуарі  його  поетичний  доробок  —  один  із  найкра¬
щих  і  найбільших»3.  А  тим  часом,  як  уже  зазначалося,
у  солідній  представницькій  антології  української  поезії,
у  її  4-му  томі,  відведеному  авторам,  «які  ввійшли  в  літе¬
ратуру  в  1917—1932  рр.»,  для  Шкурупія  не  знайшлося
місця4.  Хоча  там  представлені  не  лише  М.  Семенко,  але
і  О.  Близько,  В.  Ярошенко,  Я.  Савченко,  О.  Слісаренко...
І  годі  шукати  якісь  об’єктивні  цьому  пояснення.
 Ґео  Шкурупій  розпочав  літературну  діяльність
1920  р.  в  альманасі  «Ґроно».  Як  поет  привертає  до  себе
увагу  чи  не  вперше  у  збірнику  «Жовтень»  поемою  «Не-
нюфари»  (1921).  Але  найпильнішу  й  скандалізовану
увагу  Шкурупій  приверне  до  себе  вже  наступного  року,
коли  з’явиться  у  межах  видавничого  проекту  Асоціа¬
ції  панфутуристів  (так  зване  видавництво  «Golfstrom»)
його  перша  збірка  поезій  —  «Психетози».  О.  Ільниць¬
кий  порушує  у  своїй  праці  цікаву  проблему  рецепції
цієї  книжки  в  тогочасній  літературній  критиці.  Як  же
 1  Дорошкевич  О.  Підручник  з  історії  української  літерату¬
ри.  —  Вид.  3-тє.  —  Харків:  Книгоспілка,  1927.  —  С.  295.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937)  //  Україн¬
ський  футуризм  (1914—1930).  —  Львів:  Літопис,  2003.  —
С.  296,  299.
 3  Там  само.  —  С.  298.
 4  Антологія  української  поезії:  У  6  т.  —  Т.  4  /  Упор.
С.  Крижанівський.  —  К.:  Дніпро,  1985.  —  422  с.

32
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 зустріли  неофіта  футуризму,  який  у  подальшій  своїй
діяльності  «розвивав  ідею  авангарду  з  розмахом,  охоче
заперечуючи  смаки  своєї  читацької  публіки»1?  Серед
інших  відгуків  на  першу  поетичну  збірку  поета  привер¬
тає  увагу  відгук  Остапа  Вишні  —  «Над  преріями  плачу
(Замість  рецензії)»  (1922)  —  суто  журналістський  вуль¬
гарний  допис,  в  якому  автор  навіть  не  думає  про  аналіз
текстів,  натомість  —  у  дусі  сільської  гуморески  відмі¬
нює  незвичне  ім’я  поета  —  Ґео.  Але  й  це  ще  не  все.  Гумо¬
рист  «дописує»  кілька  рядків  замість  автора,  видаючи
їх  за  цитату  з  поезії  Шкурупія  «Я»,  що  виглядає,  навіть
із  відстані  часу,  надто  не  смачно,  тенденційно  й  безглуз¬
до2.  Варто  додати,  що  Остап  Вишня,  який  фаховим  ре¬
цензуванням  книжок  взагалі-то  ніколи  не  займався,
ще  1919  р.  в  подібний  «гумористичний»  спосіб  «від-
рецензував»  і  поетичну  збірку  найпершого  футурис¬
та  —  Михайля  Семенка3.  Збагнути  подібне,  гостро  не¬
гативне,  ставлення  саме  до  футуристів  не  так  і  просто.
Але  на  цьому  Вишня  не  зупинився  і  в  додатку  до  газе¬
ти  «Вісті  ВУЦВК»  («Література.  Наука.  Мистецтво»
від  7  жовтня  1923  р.)  друкує  гумореску  «Письменни¬
ки»,  в  якій  посеред  інших  літугруповань  згадує  футу¬
ристів:  «Це  письменники  майбутні.  Ще  колись  писати¬
муть,  а  тепер  вони  тільки  бавляться,  граються,  вчать¬
ся  на  письменників  і  лаються»4.  А  згадавши  про  міс¬
це  в  житті  письменника  такої  прозаїчної  речі,  як  гоно¬
рар,  Остап  Вишня  цитує  рядки  Ґео  Шкурупія  зі  збір¬
ки  «Барабан»,  підштовхуючи  читача  зробити  висно¬
вки  про  нікчемність  поета-футуриста5.
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  312.
 2  Вишня  Остап.  Над  преріями  плачу  (Замість  рецензії)  //
Вишня  Остап.  Твори:  У  5  т.  —  Т.  1.  —  К.:  Дніпро,  1974.  —
С.  40.
 3  Вишня  Остап.  «Художня»  критика  (Михайль  Семенко.  Інтим¬
ні  поезії  «П’єро  задається».  Фрагменти)  //  Там  само.  —  С.  ЗО.
 4  Вишня  Остап.  Письменники  //  Там  само.  —  С.  199.
 5  Там  само.  —  С.  200  —  201.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 33
 Ставлення  до  дебютної  збірки  Ґео  Шкурупія  з  боку
тогочасної  критики  виявилось  на  диво  одностайним:
«Минув  рік,  і  талант  Шкурупія  відзначили  ще  раз.  Цьо¬
го  разу  Майк  Йогансен,  теоретик  і,  у  своєму  розумінні,
письменник-новатор,  розпізнав  у  його  творах  сліди  тіль¬
ки  Олексія  Кручених  і  Володимира  Маяковського,  їх  “ге¬
ніальних”  звукових  експериментів,  що,  як  він  сказав,
призупинили  ріст  власних  зусиль  Шкурупія»1.  М.  Йо¬
гансен  виніс  остаточний  вирок  «Психетозам»:  «При  всій
уважності  до  книжки  Шкурупія  “Психетози”  не  знахо¬
димо  в  ній  нічого,  що  можна  б  відзначити.  Це  просто  на
десять  літ  запізніла  епатація»2.  Подібної  ж  думки  щодо
«Психетоз»  дотримувався  і  авторитетний  О.  Дорошкевич:
«Отже,  тільки  деякі  поетичні  “продукти  виробництва”
Шкурупія  надаються  до  критичної  аналізи,  і  то  з  другої
збірки  “Барабан”  (як  “Аерокоран”,  “Голод”,  «Семафо¬
ри»);  все  инше  виповнене  такими,незрозуміло-дикими
словесними  сполученнями  і  присмаком  цинічного  еротиз¬
му,  що  навряд  чи  це  “виробництво”  взагалі  можна  вважа¬
ти  “літературою”  (як  знаменитий  “Автопортрет”  у  “Пси-
хетозах”).  Здається,  ніде  так  яскраво,  як  у  Шкурупія,  не
відбивається  нездорова  психологія  підгороднього  обива¬
теля,  зіпсованого  вулицею  великого  міста.  Коли  Семенко
жив  інтересами  пристойної  богеми  й  кав’ярні,  то  Шкуру¬
пій  не  мислить  себе  далі  вулиці  капіталістичного  міста
з  її  “капелюхами  на  тумбах”,  “підсліпуватим  ліхтарем”,
підмальованими  жінками  та  иншими  атрибутами”3.  Па¬
радоксальність  або  й  звичайна  непослідовність  крити¬
ки  1920-х  рр.  полягає  в  тому,  що,  вимагаючи  від  поета-
індивідуаліста  ідеологічної  пролетарської  витриманос¬
ті  та  чистоти,  згаданий  щойно  О.  Дорошкевич  водночас
зауважує  стосовно  зниження  поетичної  якості  у  таких
 1  Цит.  за:  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —
С.  297.
 2  Там  само.
 3  Дорошкевич  О.  Підручник  з  історії  української  літерату¬
ри.  —  С.  295.

34
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 текстах:  «Та  поруч  з  цим  уже  в  другій  збірці  “виробів”  —
“Барабан”  відчуваються  й  деякі  Шкурупієві  поетичні  зді¬
бності,  а  деякі  твори  виявляють  й  гостру  аналітичну  спо¬
стережливість  автора  та  його  шукання  свіжого  влучного
слова.  Инколи  навіть  чуються  тут  ритми  революції,  ба¬
рабани  революції  (як  у  “Тайфунці”),  але  поки  що  епізо¬
дично,  непланово.  Спроби  більших  композицій  (“Жов¬
тневий  роман”),  вправні  ідеологічно,  багато  втрачають
своєю  художньою  невмотивованістю  і  голим  схематиз¬
мом»  (курсив  наш.  —Авт.у.
 Таким  чином,  стає  зрозуміло,  що  входження  поета
до  української  літератури  ледве  наміченою  Семенком
стежкою  футуризму,  яку  Шкурупій  добровільно  й  сві¬
домо  обрав  (про  що  свідчить  глибоко  закорінена  відда¬
ність  футуристичним  ідеям  упродовж  усіх  1920-х  рр.),
було  досить  непростим.  Але  непоборна  жага  новизни  та
творчого  експерименту  була  сильніша  навіть  за  тиск  то¬
гочасного  літературного  офіціозу.  «Психетози»  Шкуру¬
пія  —  це  справді  яскравий  дебют.  О.  Ільницький  з  цьо¬
го  приводу  зауважує:  «“Психетози”  могли  б  нав’язати
враження,  що  Шкурупій  увійшов  до  літературного  про¬
цесу  як  досвідчений  учень  авангарду»2.  Саме  таке  вра¬
ження  вони  нам  і  «нав’язують».  Можна  лише  дивува¬
тися,  як  цього  не  помітили  критики  початку  1920-х  рр.,
які  намагалися  знаходити  у  молодого  автора  виключ¬
но  ознаки  наслідування,  вправляючись  у  побутовій
компаративістиці  (включаючи  і  такого  ерудита,  як  Майк
Йогансен).
 Ґео  Шкурупій  належить  до  тих  виняткових  пись¬
менників,  у  творчості  яких  майже  непомітний  т.
зв.  учнівський  період.  Його  творчість  —  це  невпин¬
на  траєкторія  зростання  —  від  першої  збірки  «Пси¬
хетози»  до  останніх  рядків  1930-х  рр.  Хоча  лідером
українського  футуристичного  руху  цілком  слушно  вва¬
жають  М.  Семенка,  творчість  Ґео  Шкурупія  (за  його
 1  Там  само.  —  С.  295.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  302.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 35
 власним  означенням  —  короля  футуропрерій)  у  контексті
українського  футуризму  виглядає  цілком  самодостат¬
ньою  та  оригінальною.  Його  навіть  складно  вважати  дру¬
гим  після  Семенка.  Він  —  рівноправний  і  рівноцінний
Семенкові.  Уже  в  дебютній  збірці  поет  виявив  неабия¬
ку  технічну  майстерність  і  глибоке  розуміння  сутності
футуризму;  здатність  до  іронії  й  самоіронії;  схильність
до  виразної  (але  далекої  від  безґрунтовного  епатажу)
артикуляції  своєї  творчої  незалежності  від  аналогічних
явищ  як  в  українській,  так  і  в  російській  літературі.  Уже
в  дебютній  збірці  «Психетози»  знаходимо  всю  складну
гаму  визначальних  смислових  та  інтонаційних  концептів
українського  футуризму  (або  й  світового  авангарду,  хоч
як  би  нескромно  це  звучало)  —  від  виразно  візуалізованої
поезії  «Avtoportret»,  написаної  латинкою1,  —  до  віршів-
заумів  та  іронічних  (а  тому  —  ніби  не  всерйоз),  але
обов’язкових  інвектив  на  адресу  міщанства:  «Ось  таки¬
ми  двигунами  двигати  по  голові  міщан»  (причому  на  сто¬
рінці  з  правого  боку  для  наочності  подається  зображення
одного  з  можливих  двигунів).  Навіть  суто,  здавалося  б,
виробничо-агітаційного  змісту  рядок  дає  можливість  ясно
відчути  іманентну  напругу  цього  поетичного  світу.
 Виробничий  і  мистецький  процеси  мають  давати  лю¬
дині  відчуття  насолоди  і  справжньої  радості  від  кож¬
ного  нового  дня.  Про  це  має  свідчити  вже  обкладинка
«Психетоз»  —  книги,  виданої  напівлегальним  (в  усяко¬
му  разі,  залишеним  без  підтримки  з  боку  держави)  ви¬
давництвом  панфутуристів  «Golfstrom».  Обкладинка,
попри  її  невибагливість  і  простоту,  сигналізує,  однак,
про  деякі  принципового  характеру  речі.  Це  типово  аван¬
гардистське  оформлення,  виконане  з  помітною  лаконіч¬
ністю  графічних  засобів,  що  своєю  чергою  компенсуєть¬
ся  грою  кеґлями  та  використанням  щонайменше  трьох
видів  гарнітур,  включно  з  латинкою  —  panfuturysty,  —
що  має,  з  одного  боку,  вносити  екзотичний  елемент,  а  з
 1  Шкурупій  Ґео.  Психетози:  Вітрина  третя.  —  К.:  Panfutu¬
rysty,  1922.  —  32  с.  [Без  нумерації  сторінок].

36
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 другого,  —  підкреслювати  один  із  найвагоміших  кон¬
цептів  авангарду  —  відсутність  будь-яких  меж  і  обме¬
жень.  Але,  водночас,  ми  б  утримались  говорити  тут  про
космополітизм  або  хоча  б  інтернаціоналізм  українсько¬
го  авангарду,  пам’ятаючи  про  жорстку  полеміку  «Нової
Ґенерації»  із  росіянами  або,  скажімо,  про  деяких  геро¬
їв  із  романів  Шкурупія,  національне  питання  для  яких
було  не  останнім.
 На  обкладинці  помітна  спроба  Шкурупія  спровокува¬
ти  хуторянську  публіку  на  скандал.  Маємо  на  увазі  само-
привласнений  жартівливий  «титул»,  що  розташований
зверху  над  прізвищем  автора  —  король  футуропрерій.
Зауважимо,  що  саме  на  це  зреагували  і  Остап  Вишня,  і
О.  Дорошкевич,  висловлюючи  своє  нерозуміння  або  й  обу¬
рення  цією  невинною  витівкою  поета.  Водночас  це  певний
рекламний  жест;  власне,  винесена  на  обкладинку  цитата
з  одного  вірша  —  «Виробництво».  Подібного  ж  ґатунку  є
і  уточнення  під  назвою  книги  —  «вітрина  третя».  Раціо¬
налізм  і  прагматизм  у  цій  новій  містифікації  межують  із
елементарним  бажанням  автора  побавитись  із  традицій¬
ним  уявленням  публіки  про  порядок  і  норми  (власне,  об¬
ридливі  шаблони  і  кліше)  літературної  чи  й  поліграфічно-
бібліографічної  поведінки.  Зрештою,  після  того  як  футу¬
ристи  почали  писати  свої  тексти,  включно  зі  статтями,
латинкою,  подібні  розваги  не  мали  б  аж  надто  дивувати
або,  поготів,  дратувати  критиків  і  читачів.
 Щойно  зазирнувши  під  обкладинку,  читач  зустрічаєть¬
ся  із  наступним  футуристичним  кроком  Шкурупія  —  його
віршем  «Avtoportret»,  який  задає  відповідний  тон  усій
книжці.  При  всій  нашій  повазі  до  фундаментальної  праці
О.  Ільницького,  дозволимо  собі  не  погодитися  із  його  інтер¬
претацією  цього  твору.  Дослідник  цілком  слушно  ствер¬
джує:  «Хоча  звукові  експерименти  Шкурупія  критикував
Йогансен,  вони  заслуговують  на  увагу.  Окремі  з  них  на-
тхнені  тогочасним  дадаїзмом  (один  із  віршів  так  і  назива¬
ється  “Дада”).  Інші  подають  широкий  спектр  авангардних
традицій,  як  італійських,  так  і  російських.  Наприклад,

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 37
 “Avtoportret”  представляє  візуальну  вправу  і  гру  з  вико¬
ристанням  морфологічних  та  етимологічних  можливос¬
тей.  Шкурупієве  ім’я  Ґео  вживається  задля  нарцистич-
ної  гри  вільних  асоціяцій  <...>»1.  А  далі  О.  Ільницький
висловлює  дещо  контроверсійну,  на  наш  погляд,  думку
стосовно  аналогічності  двох  віршованих  футуристичних
автопортретів  —  М.  Семенка  та  Ґео  Шкурупія:  «Вірш  явно
аналогічний  Семенковому  автопортрету  1914  р.,  хоч  той  і
написаний  кирилицею  та  аж  так  не  перейнятий  графічни¬
ми  елементами  <...>  В  обох  випадках  задіюється  власне  ку-
бістичний  принцип:  автори  фрагментують  самість,  обира¬
ють  аналітичний  підхід  до  власної  персони,  досліджуючи
її  з  кількох  перспектив.  Шкурупій  випробовує  низку  іден¬
тичностей  (географ,  геолог,  егоїст;  geographer,  geologist,
egoist  відповідно).  В  обох  поетів,  особливо  у  випадку  Се¬
менка,  вправляння,  що  ведуть  до  осяяння,  зненацька  від¬
кривають,  хто  ж  вони,  за  іменем  та  за  суттю»2.
 На  нашу  думку,  «Автопортрет»  М.  Семенка  1914  р.  (пері¬
од  підкресленої  субверсивності  у  творчості  поета,  що  засвід¬
чують  і  два  його  футуристичні  маніфести  цього  ж  року  —
«Сам»  і  «Кверо-футуризм»  та  наступний  логічний  і  зрозумі¬
лий  конфлікт  із  критиками  «Українськоїхати»)  є,  швидше
за  все,  типовим  футуристичним  жартом-викликом  (не  в
останню  чергу,  можливо,  це  пов’язано  з  бажанням  солідари¬
зуватися  з  італійськими  та  російськими  авангардистами;  зо¬
крема,  з  маніфестами  Марінетті  та  заумними  віршами  росі¬
ян,  шукаючи  серед  них  хоча  б  уявних  союзників  у  боротьбі  із
рідним  хуторянством  і  анемічним  модернізмом  «молодому-
зівців»  і  «хатян»).  Руйнуючи  граматику  й  синтаксис,  Семен¬
ко  виступає  у  ролі  деструктора,  який  лише  готує  ґрунт  для
майбутнього.  Окрім  деструктивного  «Автопортрета»  того  ж
1914  р.  Семенко  написав  низку  поезій,  в  яких  деструкція  ся¬
гає  своєї  логічної  абсурдної  межі:  «сте  клю  влю  плю...»,  «В
степу»,  «Вайтра...»,  «сталольотало...»,  «Гкбквкдкнктк...».
Для  ілюстрації  можна  навести  хоч  би  й  такий  вірш:
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903—1937).  —  С.  300.
 2  Там  само.  —  С.  300—301.

38
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Гк  бк  вк  дк  нк  тк
ру  оро
о
?с?
 Вірш  навряд  чи  можна  аналізувати  всерйоз,  позаяк  він  є
лише  засобом  епатажу  традиційних  уявлень  про  поетичну
творчість.  Загалом,  варто  одразу  ж  зауважити,  що  Семенко
подібною  практикою  не  зловживав,  як  і  решта  українських
футуристів.  Віддавши  належне  теорії,  вони  вже  на  почат¬
ку  1920-х  рр.  чітко  розуміли  деяку  безперспективність  по¬
дібних  експериментів.  Тому  «Avtoportret»  Ґео  Шкурупія,
що  був  написаний  значно  пізніше  Семенкового  твору,  на¬
лежить  уже  іншій  добі  та  несе  в  собі  дещо  інше  розуміння
завдань  і  мети  мистецтва  авангарду;  хоча  обидва  твори  ціл¬
ком  вписуються  в  мистецьку  модель  кубофутуризму,  який
в  Україні  стає  актуальним  приблизно  з  1913  р.  Експеримен¬
тальний  вірш-заспів,  вірш-intro  до  збірки  Шкурупія  «Пси¬
хетози»  навряд  чи  можна  інтерпретувати  як  жарт  або  «на
десять  літ  запізнілу  епатацію»  (Майк  Йогансен).
 Це  концептуальний  текст  з  елементами  актуального
поезомалярства,  коли  графічне  зображення  літер  поєдну¬
ється  у  незвичний  вигадливий  спосіб  із  семантикою  слів,
витворюючи  актуальний  дискурс  наскрізної  трансгресії,
коли  людське  акцентоване  «я»  інтенційно  скероване  на
порушення  й  подолання  кордонів  у  пошуках  остаточного,
межового  досвіду.  Транслітераційна  система  цього  тексту
поєднує  його  з  головним  проектом  панфутуристів  початку
1920-х  рр.  —  альманахом  «Семафор  у  майбутнє»  (1922).
Стилістична  гра  із  морфемами  окрім  рафінованого  звуко¬
пису,  містить  у  собі  ключові  концепти  футуризму:  маши¬
на,  прогрес,  екзотика.  Що  своєю  чергою  реалізуються  че¬
рез  поняття:  геометрія,  географія,  геологія,  еґо,  Европа,
Африка,  Азія,  Америка,  Австралія  тощо.  Світ,  у  певному
сенсі,  потребує  нового  творення  через  перетворення;  не¬
абияка  роль  відводиться  окремій  людині  —  індивідууму.
Латинка  у  транслітерації  має  підкреслити  глобальність  і

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 39
 масштабність  намірів  нової  людини,  яка,  наголошуючи  на
своєму  еґо,  ще  не  губиться  у  безликому  колективі.  Поезо-
малярство  цього  тексту  акцентує  увагу  на  літері  «А»,  яка  є
першою  (в  авангарді)  у  абетці.  Зрештою,  еґоцентризм,  елі¬
тарність  і  відразу  до  «масовізму»  українські  футуристи  де¬
монструватимуть  упродовж  усієї  своєї  історії,  —  аж  до  1934
р.  Отже,  вважаємо  за  потрібне  підкреслити,  що  Ґео  Шкуру¬
пій,  засвоївши  ранній  досвід  Семенка,  у  вірші  «Avtoportret»
розвинув  його  до  глибокого  й  внутрішньо  зрілого  розумін¬
ня  змісту  і  форми  авангардного  тексту,  найменше,  водно¬
час,  дбаючи  про  епатаж  та  іншу  зовнішню  піротехніку,  не¬
зважаючи  на  свій  досить  молодий  іще  вік  і  статус  «Психе-
тоз»  як  дебютної  книжки.
 У  наступних  22-х  віршах  поет  планомірно  і  послідов¬
но  розгортає  ідейно-семантичні  концепти,  які  були  заде¬
кларовані  у  поезії-заспіві.  Наскрізним  є  мотив  розумін¬
ня  мистецтва  як  процесу  виробничого.  Цьому  присвячено
навіть  окремий  вірш,  що  так  і  називається  —  «Виробни¬
цтво».  Ліричний  суб’єкт  свою  працю  у  жодному  разі  не
пов’язує  з  чимось  ірраціональним,  на  кшталт  натхнен¬
ня.  Праця  поета  дорівнює  праці  робітника;  і  значення  її
має  так  само  незаперечну  вагу.  Тих,  хто  цього  не  розуміє,
Шкурупій  називає  «йолопами».  Саме  в  цій  поезії  Шкурупій
не  лише,  подібно  Семенкові,  називає  своє  реальне  ім’я,  але
і  прибирає  титул  короля  футуропрерій.  Про  доречність
порівняння  мистецької  діяльності  з  працею  на  виробництві
наголошується  і  у  поезії  «  Я  »,  яка  демонструє  майстерність
Шкурупія  в  оволодінні  поетичним  звукописом:  «<...>
сьогодні  король  /  футуровиробництв  футуротрестів  /
синдикатів  завтра  робітник  /  троєкутники  куби  машин
/  зламані  лінії  коло/  автомобілі  карбід  бензин  /  пере¬
плавлю  слова  чудесні  /  і  виставлю  у  вітринах».  Елементи
кубізму,  наявні  в  цій  поезії,  ще  відвертіше  представлені  у
спеціальному  тексті  під  назвою  «Геометрія»,  в  якому  ав¬
тор  так  елегантно  показує  кухню  конструювання:  «лінія
циркуль  /  коло  троєкутник  в  квадрат  /  дивись  /  от  на  голій
площі  /  виникло  місто  /  поривання  кутів  до  неба  /  масиви

40
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 квадратів  у  землю  /  троєкутник  на  куб  ромб  /  башта  /  ко¬
нусом  вріжеться  в  око  /  тумб  дамб  тумб  домб».
 Віддає  належне  Шкурупій  і  неодмінному  образу  трам-
па  —  у  книжці  присутній  вірш  з  такою  назвою  —  «Трамп»,
у  якому  вповні  відбито  географічну  екзотику,  характер¬
ну  для  авангарду.  Досить  цікавою  є  інтимна  лірика  Ґео
Шкурупія  з  відвертими  та  виразними  еротичними  мо¬
тивами.  Причому  еротософія  поета  позбавлена  салонної
манірності  й  штучності,  що  не  зрідка  спостерігається
у  його  колег,  скажімо,  в  М.  Семенка.  Ерос  Шкурупія
відвертіший,  але  не  вульгарний.  Зрештою,  не  йдеться
і  про  пародійність  цього  мотиву.  І,  попри  твердження
О.  Ільницького  про  те,  що  «у  більшості  випадків  його  еро¬
тичний  вірш  здебільшого  пронизує  іронія  та  грайливість»х,
вважаємо,  що  еротичну  тему  поет  опрацьовує  не  лише  з  ви¬
димою  легкістю  та  природною  віртуозністю,  а  й  цілком
щиро  й  серйозно  (хоча,  звичайно,  він  не  був  би  футуристом,
якби  водночас  не  намагався  і  ці  мотиви  по-своєму  піддати
об’єктивації  та  раціоналізації),  як  у  невеличкому  поетич¬
ному  шедеврі  «Вохко»:  «пристрасні  поцілунки  гарячих
вуст  /  роздушилась  велика  червона  вишня  /  стримані  по¬
дихи  /  тепла  вода  запашних  долонь  /  ох  ми  я  /  мяхкість
гарячих  дотиків  /  твердість  хвильолона  /  ах  /  роздуши¬
лась  велика  червона  вишня  /  по  всьому  тілі  теплий  сік».
З  темою  еротики  безпосередньо  пов’язана  і  тема  бруталь¬
ного  або  ґвалтовного  кохання,  чистого  тваринного  сек¬
су.  Не  випадково  тут  одразу  з’являються  брутальність  і
пародійність,  —  аж  до  інтонацій  відчуження,  бо  йдеть¬
ся,  ймовірно,  про  неприродний  акт,  про  насильство  над
жінкою  і  особистістю  («Знасилування»).
 Говорячи  про  тілесність  лірики  Шкурупія,  варто  зазна¬
чити,  що  у  нього  все  це  виглядає  природно  й  невимушено,
без  сентиментів  і  зайвої  сором’язливості  модерністів  на
кшталт  М.  Вороного,  до  якого  М.  Семенко  звертався  1914  р.
з  такими  словами:  «І  нам  (як  Вам)  осточортіли  зорі-очі,  /
й  очі  вже  давно  пора  кинути  озорювать,  /  та  й  панночки
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  307.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 41
 до  зор  вже  не  такі  охочі  —  /  невже  Ви  відмовляєтесь  палкі
серця  покорювать?»1.  Тілесне  зображується  у  Шкурупія,
знов-таки,  кубістично,  з  використанням  неологізмів,
пов’язаних  зі  сферою  науковою  або  технічною  (обсер-
ваторять  очі,  радіосміх,  фіялковопахощі  зустрінутих
поглядів),  що  сприяє  більш  рельєфному  відображенню
предметів  поетичної  рефлексії.  Шкурупій  розгортає  цілі
ліричні  сюжети,  зображуючи  таку  звичайну,  здавалося  б,
річ,  якінтенціональністьзакоханих(«Радісно»),  або  зобра¬
жаючи  «  тіло  женщини  »:  «  м’яка  опуклість  жіночих  стегн  /
це  кавуни  монастирські  /  о  хто  розповість  про  тіло  женщи¬
ни  /  персояблука  яких  ще  не  їв  /  ні  один  адам  тільки  чмо¬
кав  /  широке  поле  /  рівнина  степ  /  живіт  оксамит  /  далі
можна  загубитись  у  нетрях  лісів  /  де  цвітуть  троєкутні  /
чудесні  чорні  троянди  /  сяють  блакитні  озера  /  важче  про¬
ковтнуть  гірку  кісточку  серця  /  ніж  зірвати  троєкутну  тро¬
янду  /  хто  розгадає  женщину»  («Тіло»).  Деякі  прозаїзми
у  порівняннях  і  гіперболізація  образів  знову  виразно
сигналізують  про  лірику  футуриста,  що  своєю  фактурою
нагадує  полотна  О.  Богомазова  1910-х  —  1920-х  рр.
 Окремої  уваги  заслуговує  дадаїзм  цієї  збірки.  Тут  він  ви¬
явився  яскраво  і  повно,  як  ніколи,  напевно,  пізніше.  Про  що
свідчить,  зокрема,  перейменування  поезії  «Дада»  (із  «Пси-
хетоз»)  на  «Колискову»  перед  передруком  у  книзі  «Жари¬
ни  слів»  (1925).  Щоправда,  в  часи  розкутих  літературних
шабашів  футуристів  періоду  «Нової  Ґенерації»  Шкурупій
у  книжці  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»  (1929)
поверне  тексту  автентичну  назву.  Загалом,  погоджуючись
із  думкою  О.  Ільницького  про  «широкий  спектр  авангар¬
дних  традицій,  як  італійських  так  і  російських»2,  як  і  з
тим,  що  прийоми  Шкурупія  «нічого  спільного  не  мали  з
етимологічними  експериментами  а  1а  Кручених»3,  додамо,
 1  Семенко  М.  К  другу-стихотворцу  //  Семенко  М.  Поезії  /
Вступ,  сл.  М.  Бажана.  Упор,  та  ст.  Є.  Г.  Адельгейма.  —  К.:  Рад.
письменник,  1985.  —  С.  58.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  300.
 3  Там  само.  —  С.  301.

42
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 що  український  поет  здебільшого  лишав  семантику  вірша
досить  прозорою,  часом  представляючи  не  менш  прозорі
алюзії,  як  у  вірші  «  Телеграфую  »,  в  якому  натякає  на  мину¬
ле  М.  Семенка  у  ролі  телеграфіста  (під  час  військової  служ¬
би  1915—1917  рр.  у  Владивостоці).  Шкурупій  звертається
до  літературного  побратима  саме  у  такий  комунікативно-
сучасний  спосіб,  аби  терміново  повідомити  про  нагальне:
«ем  ес  ве  ем  ес  ве  ем  ес  ве  /  я  емесве  /  пепе  /  педе  /  у  футу-
ропреріях  зустрів  деревляну  річ  /  володьку  маяковського  /
хоче  бути  меблею  /  смійтесь  /  квит  /  ».  Варто  звернути  увагу
й  на  те,  що  у  першому  рядку  легко  вгадуються  звуки  ініці¬
алів  Семенка.  Інформація  ж  про  В.  Маяковського  потребує
детальнішого  погляду  на  творчість  російського  поета  цьо¬
го  періоду.  Хоча  вирок  Шкурупія  зрозумілий:  «смійтесь  /
квит»...  Інше  «повідомлення»  цієї  «телефонограми»  може
стосуватися  і  самого  Семенка:  «ка  ве  ка  ве  ка  ве  /  Михайле
/  пепе  /  ельбрус  робітників  і  панфутуристів  /  батиєва  гора
/  сьогодні  мене  обрано  королем  /  смійся  /  квит».  Цікаво,
що  першу  частину  вірша  Шкурупій  закінчує  звертанням
від  другої  особи,  а  другу  —  від  першої.  І  ця  невеличка  пое¬
зія  спонукає  до  глибшого  вивчення  множинності  складних
стосунків  не  лише  між  різними  літугрупованнями  1920-х
рр.,  але  і  в  середовищі  самих  футуристів.
 Серед  дадаїстичних  експериментальних  віршів  чи  не  най¬
більш  затемненим  є,  мабуть,  текст  під  назвою  «Ляля»,  який
містить  лише  одну  повнозначну  лексему—бумеранг.  Решта
слів  —  це  лише  розщеплені  інші  масиви  слів,  покликання
яких,  можливо,  полягає  у  створенні  настрою  або  у  викликан¬
ні  за  посередництва  абстрактних  звуків  певних  асоціацій.
Щодо  назви  книги,  то  вона  уявляється  нам  не  просто  футу¬
ристичним  жестом,  а  доволі  промовистою  жестикуляцією,
якщо  зважити  на  кількість  віршів,  що  покликані  передати
психологічні  стани:  одчай,  сум,  радість,  гнів,  заздрість,  очі¬
кування.  Більшості  з  них  присвячені  ґрунтовні  розробки  у
відповідних  віршах.  Щоправда,  Шкурупій  переважно  зне¬

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 43
 особлює  ці  людські  стани,  і  «жоден  із  творів  не  став  виявом
сентиментальної  чи  ліричної  інтроспекції»1.
 Всі  вірші  цієї  збірки  написані  верлібром,  з  довільним
використанням  синтаксису  та  відмовою  від  пунктуації  та
великих  літер.  Присутність  на  сторінках  поетичної  кни¬
ги  малюнків  із  рекламними  підписами  українською,  ні¬
мецькою  та  французькою  мовами  увиразнює  її  внутріш¬
ній  футуристичний  контекст,  будучи  водночас  і  жартом,
і  цілком  концептуальним  жестом.  Те  саме  можна  сказа¬
ти  і  про  останню  сторінку  книги,  де  ще  раз  —  окремо  —
українською  та  французькою  принципово  наголошуєть¬
ся  на  виробничому  характері  поетичної  творчості  автора
і  перераховуються  міста,  пов’язані  з  цим  виробництвом:
Київ,  Харків,  Москва,  Відень,  Прага,  Вінніпег.  Цей  пере¬
лік  не  так  покликаний  містифікувати  потенційного  чи¬
тача,  як  зацікавити  своєю  незвичністю.  А  нижче  пода¬
ється  рекламний  блок  із  семи  книжок  автора,  які  нібито
вже  «продаються  оптом  і  нарізно»,  з  яких  реально  йшла
до  читача  лише  перша  книжечка  «Психетози».  Останнім
футуристичним  і  просто  веселим  кніксеном  книги  мож¬
на  вважати  таке  застереження:  «Бережіться  підробок».
Дебютна  збірка  Ґео  Шкурупія  «Психетози»,  поза  сумні¬
вом,  була  етапною  в  розвитку  українського  лівого  мис¬
тецтва  і  у  творчості  автора  зокрема.  Вона  засвідчила,  що
в  українській  поезії  з’явився  автор,  здатний  підтримати
зусилля  доволі  самотнього  на  той  час  М.  Семенка  в  утвер¬
дженні  нової  поетики,  що  вповні  відповідала  духові  часу  і
вводила  українську  літературу  в  серйозний  світовий  кон¬
текст.  У  «Психетозах»  у  концентрованому  вигляді  відби¬
лися  нові  погляди  на  поезію  і  мистецтво  загалом.  Ця  не¬
величка  книжечка,  що  була  недооцінена  сучасниками,
остаточно  вирізнила  на  загальному,  досить  строкатому,
тлі  лівих  письменників  небуденну  творчу  особистість  її
автора  і  стала  помітним  поштовхом  до  ствердження  екс¬
периментального  та  формалістичного  дискурсів  в  укра¬
їнській  літературі.
 1  Там  само.  —  С.  299.

44
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 *  *  *
 Вирватись  Шкурупієві  з  полону  мертвеччини  —
це  глибоко  відчути  по-новому  життя,  одвіяти  рештки
символізму,  а  свої  формальні  надбання  використати,
як  технічні,  допомічні  в  конструктивній  роботі...
 Ф.  Якубовський  (  «Перед  “Дверима  в  день”»  )
 Обрана  представниками  деструктивно-конструктивного
революційно-будівничого  етапу  мистецтва  («  ліво  »  спрямова¬
ними  митцями-панфутуристами  —  учасниками  періодично¬
го  органу  «Нова  Ґенерація»)  тактика  щодо  художньої  речі,
яка  полягала  не  тільки  у  виробленні  (і  ким?  майстрами,  мон¬
терами,  конструкторами  й  інженерами1!)  твору-продукту,  а  й
в  активному  його  збуті-розповсюдженні  споживачеві  (не  за¬
йве  додати,  наскільки  важливим  виявляється  подібна  прак¬
тика,  адже  для  своїх  читачів  панфутуристи  мусили  «...бути  /
організаторами  /  нової  психіки,  нової  зростаючої  людини,  но¬
вої  раси  »2),  передбачала  появу  такої  якісної  літературної  оди¬
ниці,  що  б  наприкінці  процесу  «товаропоширювання»  вияв¬
лялася  прибутковою  чи  пак  —  читабельною.  За  цю  висунуту
передовою  формацією  мистецтв  літературну  одиницю  постає
так  звана  ліва  проза  (ліве  оповідання,  лівий  або  синтетичний
/  сучасний  /  передовий  роман)  як  виразниця  панфутурис-
тичних  процесів  (результат  деструктивно-конструюючої  дії3
 1  Див.:  СеменкоМихайль.  До  постановки  питання  про  засто-
совання  ленінізму  на  3-му  фронті  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —
№11-12.  —  С.  193.
 2  Платформа  й  оточення  лівих  //  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —
№1.  —  С.  43.
 3  Розуміння  мистецтва  як  культу  (системи)  передбачало  його  ре¬
алізацію  на  новому  етапі  розвитку  через  процеси  деструкції  та  кон¬
струкції:  конструктивні  елементи  формуються  в  деструктуючій  об¬
становці,  відтак  передбачається  деструкція  одного  культу  за  раху¬
нок  конструкції  іншого  шляхом  міжкультної  синтези.  (Семенко
Мих.  Мистецтво  як  культ  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —  №  3.  —
С.  224;  Семенко  Михайль.  До  постановки  питання  про  застосован-
ня  ленінізму  на  3-му  фронті...  —  С.  174.  Семенко  Михайль.  Поста¬
новка  питання  в  теорії  мистецтва  переходової  доби  (Панфутурис-
тичний  маніфест)  //  ЛейтесА.  Десять  років  української  літератури
(1917—1927).  —  Т.  II.  —  Харків:  ДВУ,  1928.  —  С.  102—104.).

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 45
 не  без  впливу  екструкційного  /  ідеологічного1  моменту),  що,
виходячи  з  міркувань  «платформи»  лівих,  за  умови  пройде¬
ного  експериментального  й  винахідницького  етапу  ввійде  «у
нове  життя  і  нове  будівництво»2.
 Якісні  характеристики  лівої  чи  пак  нової  прози  те¬
оретики  панфутуризму  (JI.  Скрипник,  Ол.  Полтораць¬
кий,  Ґео  Шкурупій)  зводять  до  кількох  ознак:  рух3,  що
реалізується  через  набір  сюжетних  засобів4,  та  органі¬
зація  фактів  монтажем  деталей5  =  синтетичність:  «Лі¬
вий  роман  буде  перевтіленням  наукових  знань  у  мис¬
тецький  твір,  що  його  матеріялом  є  фактичне  життя»6,
а  формою  —  гостра  та  енергійна  композиція  (на  зразок
кіносценарної).  Фактично,  конструкція  прози  такого
ґатунку  формується  за  рахунок  поєднання  уламків  де¬
струкції  —  у  царині  сюжету  і  композиції,  тобто  у  про¬
грамі  реалізації  «лівої»  (синтетичної)  прози  закладена
 1  Теорію  екструкції  можна  звести  до  основної  думки  про  мисте¬
цтво  як  пропаганду:  «організація  поведінки  суспільної  людини  в
певному  напрямку»  (Войнілович  С.  Теорія  екструкції  //  Нова  Ґе¬
нерація.  —  1929.  —  №  7.  —  С.  23).
 2  Платформа  й  оточення  лівих...  —  С.  42.
 3  «Найбільш  сталий  елемент  лівого  роману  (як  і  всього  ліво¬
го  мистецтва)  —  перманентний  рух  вперед»,  —  твердить  у  стат¬
ті  «Лівий  роман  (До  постановки  питання  про  теорію  й  практи¬
ку  лівого  роману)»  М.  Ланський/Л.  Скрипник  (Нова  Ґенера¬
ція.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  38).
 4  У  статті  1930  р.  «Реконструкція  мистецтв»  Ґео  Шкуру¬
пій  відзначатиме:  «...під  терміном  “ліве  оповідання”  —  ми  по¬
чали  теоретично  і  практично  запроваджувати  в  життя  нові
літературні  жанри  й  у  першу  чергу  сюжетові  оповідання»
(Аванґард-Альманах  пролетарських  митців  нової  ґенера¬
ції.  —  1930.  —  №  b.  —  С.  7.),  що,  в  свою  чергу,  передбачало
міцну  фабулу  і  сюжет,  висунуту  на  передній  план  тематику
міста,  «репортажну»  спрямованість  із  остаточним  переходом
у  репортажне  оповідання  або  жанр  фактажу.
 5  Див.:  Шкурупій  Ґео.  Сигнал  на  сполох  друзям  —  фальшива
тривога  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  11.  —  С.  327—334.
 6  Полторацький  Ол.  Як  виробляти  романи  //  Нова  Ґене¬
рація.  —  1928.  —  №  5.  —  С.  366.

46
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 деструктивно-конструктивна  основа,  а,  враховуючи  мо¬
мент  «історично-наукової  ревізії»1,  як  данину  епохи,  й
екструктивна  складова.  Не  винятком  у  підтримці  цієї
практики  вироблення/збуту  літературного  продукту  ста¬
ють  і  «великі»  прозові  спроби  Ґео  Шкурупія  —  романи
«Двері  в  день»  (1929),  «Жанна  батальйонерка»  (1929;
1930  —  книжкове  видання).
 *  *  *
 Факт  належності  Ґео  Шкурупія  до  реалізаторів  сво¬
їх  лівих  поглядів2  безпосередньо  на  практиці  не  викли¬
кає  на  сьогодні  сумніву,  незважаючи  на  замах  спрос¬
тувати  подібну  (вже)  теорему  (маємо  на  увазі  «умовне»
зарахування  JI.  Сеником  роману  «Двері  в  день»  до  «лі¬
вих»  :  “Ліві”,  що  до  них  зараховував  себе  Гео  Шкурупій,
прагнули  стати  новаторами  в  літературі.  Важко  назва¬
ти  роман  “Двері  в  день”,  як  і  інші  прозові  твори  укра¬
їнських  футуристів,  новаторськими,  якщо  в  це  понят¬
тя  вкладати  художнє  відкриття  реальності  (змісту)  і
форми»3).  Найменші  спроби  реабілітувати  творчість  Ґео
Шкурупія  для  українського  читача  виявляють  тенден¬
цію  маркувати  цей  факт,  зокрема,  такий,  відзначений  в
антології  Ю.  Лавріненка:  «Шкурупій  у  своїх  писаннях
виявляв  себе,  як  лівий  письменник  і  прихильник  лінії
партії  [...].  Жив  у  ньому  непереможний  гін  модернізації
 1  Там  само.
 2  У  подальшому  «лівість»  творів  Ґео  Шкурупія  буде  ви¬
знана  Ол.  Полторацьким  за  його  власний  стиль  із  такими
ознаками,  як  сюжетність,  своєрідна  уривчаста  мова,  ве¬
лика  напруженість  дії,  економія  мистецьких  засобів  для
більшого  ефекту  (Шкурупій  Ґео.  Патетичнаніч.  «Нарком»  /
Передм.  Ол.  Полторацького.  —  Харків:  Укр.  робітник,
1929.  —  С.  4).
 3  Сеник  JI.  Прозові  пошуки  українських  футуристів  20-х  ро¬
ків:  «лівий»  роман  //  Записки  Наукового  товариства  ім.  Шев¬
ченка.  —  Львів,  1990.  —  Т.  ССХХІ.  Праці  філолог,  секції.  —
С.  130.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 47
 і  росту  української  літератури  до  рівня  західноєвропей¬
ського  і  американського»1.
 Абсолютно  не  обділеним  виглядає  письменник  у  пла¬
ні  закидів  на  рахунок  реалізації  деструктивних  завдань  і
підтримки  лівих  підходів  до  побудови  художнього  твору
у  рецепції  своїх  сучасників.  Йдеться  насамперед  про  де-
конструктивістський  роман2  «Двері  в  день»,  у  якому,  на
нашу  думку,  автором  зроблено  спробу  шляхом  розкла¬
ду  художніх  прозових  структур  внести  до  літературно-
жанрового  життя  нову  форму,  «функціональну»,  «со¬
ціально  ефективну  в  плані  конструкції»3,  —  «лівий»
(синтетичний)  роман.  У  таких  спробах  вбачається  за¬
кономірність  щодо  авангардного  мистецтва,  адже  «ху¬
дожній  експеримент  спирався  на  переосмислення  са¬
мих  засад  філософії  та  природи  мистецтва  і  полягав  не
стільки  у  площині  останнього,  скільки  на  погранич-
чі  —  між  потенцією  певної  творчої  ідеї  та  конкретним
її  втіленням  [...]  мистецтво  руйнується  фактично  задля
його  ж  відродження  —  але  в  самій  його  суті,  найглиб¬
шій  природності»4.
 Досить  схвально  оцінений  критикою  за  першу  збір¬
ку  оповідань  «Переможець  Дракона»  (відгуки  Ф.  Яку-
бовського,  О.  Білецького)  і  відзначений  у  списку  ліпших
створювачів  малої  лівої  форми  (Ол.  Полторацький),  на
етапі  появи  «лівого»  роману  Ґео  Шкурупій  опиняється
в  ситуації  менш  комфортабельній:  «лівість»  його  прозо¬
вого  доробку  визнана  лише  за  перевагу  засобу.  Ф.  Яку-
 1  Лавріненко  Ю.  Ґео  Шкурупій  (літературна  сильветка)
//  Розстріляне  відродження:  антологія  1917—1933  /  Упор.
Ю.  Лавріненко.  —  К.:  Смолоскип,  2004.  —  С.  243.
 2  Шкандрій  М.  Модерністи,  марксисти  і  нація:  Українська
літературна  дискусія  1920-х  років  /  Пер.  з  англ.  М.  Климчук.  —
К.:  Ніка-Центр,  2006.  —  226.
 3  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  247.
 4  Іванова  Н.  1920-ті  роки  й  український  авангард:  мистецтво
для  мас  —  від  митця-професіонала  //  Слово  і  час.  —  2003.  —
№12.  —  С.  21—22.

48
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 бовський  переконує:  «...з  творчости,  що,  зароджуючись
на  ґрунті  філософії,  символізму,  приходить  до  всезапере-
чення  й  агностицизму  філософії  формалістичної,  що  не
бачить  і  не  хоче  бачити  нічого  поза  технікою  літературно¬
го  твору,  виростає  й  останній  роман  Ґео  Шкурупія  “Двері
в  день”»1.  Власне,  у  випадку  зі  статтею  Ф.  Якубовського
«Перед  “Дверима  в  день”  (Ґео  Шкурупій  —  від  «Психе-
тоз»  до  роману)»  негація  виглядає  не  чим  іншим,  як  не¬
поганим  піаром  для  самого  Ґео  Шкурупія,  адже  рецен¬
зент  відзначає  домінантну  для  лівих  мистців  спрямова¬
ність  —  роботу  над  технікою  твору.  Не  менш  показовими
(щодо  закидів)  стають  і  рецензії  в  періодичних  виданнях
«Червоний  шлях»,  «Красное  слово»,  «Молодняк»,  «Лі¬
тературна  газета»,  «Пролетарська  правда».
 Так,  у  рецензії  Л.  Старинкевич,  думка  якої  суголосна
з  визначеним  Ф.  Якубовським  провідним  вектором  у  ро¬
мані—  «фактурні  заходи»2,  на  першому  плані:  «Єдности
художніх  заходів  і  словесного  оформлення  ми  не  поміча¬
ємо,  але  відміни  й  строкатість  форми  немотивовано.  Жо¬
ден  з  заходів  літературного  оформлення  не  усвідомлений
автором  остаточно  в  його  функціональній  ролі,  жоден  з
них  не  загострений  до  того  ступеня,  коли  його  починаєш
сприймати  естетично»3,  все-таки  «шукання  на  шляху
лівої  романної  форми»  не  позбавлені  певного  інтересу.
 У  відгуку  з  «Пролетарської  правди»  (від  12  квітня
1929  р.)  за  низкою  авторських  хиб,  на  зразок  надмірно
одвертого  акценту  на  формальному  експерименті,  рецен¬
зент  визначає  й  якісний  бік  роману,  що  полягає  в  оригі¬
нальному  зіставленні  окремих  композиційних  планів,
ужитому  в  тексті  художнього  твору  стилі  деструктуван-
ня,  «пародійного  жонглювання  реалістичним  матеріа¬
 1  Якубовський  Ф.  Перед  «Дверима  в  день»  (Ґео  Шкурупій  —
від  «Психетоз»  до  роману)  //  Критика.  —  1929.  —  №  5.  —
С.  58.
 2  Старинкевич  JI.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.  Ви¬
давництво  «Пролетарий»,  229  стор.  Ціна  2  крб.:  [рецензія]  //
Червоний  шлях.  —  1929.  —  №  5-6.  —  С.  272.
 3  Там  само.  —  С.  271.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 49
 лом  та  воднораз  елементами  гротеску»1,  хоча  за  подібні
«формальні  ухили»  критик  не  вважає  за  доцільне  виправ¬
довувати  роман  Ґео  Шкурупія.
 Попри  загалом  неприязну  оцінку  в  «Молодняку»
Ів.  Телігою  «Дверей  в  день»,  рецензент  зачіпає  ваго¬
мий  момент:  «Стиль  роману  позначається  великою
різнокольоровістю.  Нотатки  подорожнього,  промови,
вибірки  з  газети,  лекції,  —  і  нарешті  стиль  екрану  [...]
різноманітність  стилю  можна  виправдати  різноманіт¬
ністю  декорацій,  в  яких  відбуваються  події,  та  бажан¬
ням  автора  —  до  кожної  декорації  підібрати  відповід¬
ний  стиль»2.  Такашкурупіївська  «різнокольоровість»,
виходячи  з  рецензії  JI.  Смілянського,  є  не  що  інше,  як
«механічна  суміш  літературних  чи  близьких  до  літе¬
ратури  форм:  сценарія,  репортажу,  стенограми  лекції,
публіцистики»,  що  в  самому  творі  «механічно  тулять¬
ся  одна  до  одної,  будучи  вклеєні  в  основну  реалістич¬
ну  новелу»3,  яка  матиме  цінність  лише  як  формаль¬
ний  експеримент.
 Кінець  кінцем,  низка  визначених  критикою  формаль¬
них  моментів  твору  і  являє  собою  репрезентацію  в  дії
деструктивно-конструктивного  процесу,  продуковано¬
го  (й  рекламованого)  панфутуристами.  На  користь  цьо¬
го  твердження  свідчить  хоча  б  ряд  специфічних  лексем
щодо  тексту  художнього  твору,  пов’язаних  зі  значенням
«майструвати»:  клеїти,  змішувати,  сполучати,  будувати
тощо.  Тож  важливо  відстежити  низку  моментів,  які  б  ого¬
лювали  у  тканині  роману  ті  чи  інші  панфутуристичні  на¬
станови  й  гасла  безпосередньо  фактурною  стороною.
 1  Ів.  М.  (Ґео  Шкурупій.  «Двері  в  день»):  [рецензія]  //  Проле¬
тарська  правда.  —  1929.  —  №  84  (12  квіт.).  —  С.  5.
 2  Теліга  Ів.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.  Вид-во
«Пролетарій»,  1929  р.,  с.  232.2  крб.:  [рецензія]//Молодняк.  —
1929.  —  №6.  —  С.  110.
 3  Смілянський  JI.  «Двері  в  день».  Роман  Гео  Шкурупія.  Вид-
во  «Пролетарій»:  [рецензія]  //  Літературна  газета.  —  1929.  —
№  8  (15  квіт.).  —  С.  3.

50
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Досягнення  в  романі  «Двері  в  день»  головної  мети
процесу  екструкції  —  викликати  певну  реакцію  —  по-
перше,  виникає  через  роземоціоналізацію  емоціогенного
засобу.  Так  званий  емоціогенний  засіб  (звична  для  чита¬
ча  основа  твору),  що  покликаний  фіксувати  увагу  сприй-
мача  на  художньому  матеріалі,  поданий  у  романі  «Двері
в  день»  у:  1)  фігуруванні  й  фігураціях  головного  персо¬
нажа  дії  —  Теодора  Гая  (робітника  —  міщанина  —  ро¬
бітника);  2)  накресленні  сюжетної  лінії  у  стилі  детекти¬
ву  (чи  навіть  трилеру)  —  сновидійна  розробка  і  реаліза¬
ція  плану  «смерті»  й  початку  нового  життя,  паралеллю
до  якої  є  рух  у  напрямку  зростання  дикуна  Гая;  3)  тради¬
ційному  вирішенні  любовних  перипетій  не  без  характер¬
ного  для  панфутуристів  пародіювання  (див.,  наприклад,
змалювання  портрета  Марії);  4)  психологічних  —  події,
що  відбуваються  в  уяві  головного  персонажа  роману,  і
5)  сексуальних  (еротичних)  «речах»  —  статеве  кодуван¬
ня  тексту,  виражене  в  точках  зору  персонажів-чоловіків
на  бачення  жінки  й  стосунки  із  нею,  які  безпосередньо
збуджують  читацьку  зацікавленість.  Деструктивна  сила
застосована  саме  до  емоціогенного  засобу  роземоціоналі-
зуючим  (в  дію  вступає  конструктивний  етап).  Роземоціо-
налізуючий  засіб  у  творі  представлений  тими  «формаль¬
ними  заходами»,  що  зазначені  в  тогочасних  відгуках  на
роман:  подані  позасюжетні  елементи,  типу  кіносценар¬
ного  фрагменту,  лекції  про  будівництво  Дніпрельстану,
нотатки  до  газети  та  ін.
 По-друге,  мета  досягається  на  рівні  використання  те¬
матичних  елементів  (частина  твору,  найбільш  пов’язана
з  оточенням,  життям).  Так,  у  межах  побудови  одного  з
тематичних  блоків  роману  (яких  нараховується  близь¬
ко  восьми:  «бар»,  «форма»,  «картина  —  хатнє  будів¬
ництво»,  «задум»,  «Марія»,  «повстання»,  «лекція»,
«Дніпрельстан»)  —  «бар»  —  у  формі  публіцистичної
вставки-настанови  подано  низку  ідей,  співзвучних  пан-
футуристичним  гаслам.  Провідну  роль  у  розумінні  цьо¬
го  відіграють  лексеми  типу  «розпустити»,  «знищити»,

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 51
 «ліквідувати»,  «припинити»  (у  романі  стосуються  вій¬
ськових  сил).  Відтак  легко  відчути  такий  підтекст,  що
панфутуризм  ралом  прорізає  глибоку  межу  в  майбутнє,
на  котрій  доведеться  тягтися  «всім  відсталим»:  «2.  Зни¬
щити  всі  військові  знаряддя,  засоби  військово-хемічної
боротьби  й  інші  засоби  озброєння  та  знаряддя  знищення,
що  знаходяться  в  сучасному  війську  [...]  Це  була  футурис¬
тична  пропозиція,  що  ще  не  бачила  рівних  собі.  Це  був  ви¬
буховий  матеріял,  що  міг  знищити  всі  традиції,  що  звіль¬
няв  людськість  від  жорстокости  пануючих  кляс.  [...]  Хіба
може  бути  щось  простіше  за  цю  пропозицію?  Навіщо  довго
міркувати  й  розмовляти?  Знищити  шкідливе  й  непотріб¬
не!  Зруйнувати!  І  людськість  вільна!  Вона  може  творити
нове»1.  Недаремно  за  кілька  абзаців  з’явиться  когорта  лі¬
тераторів  під  егідою  письменника  «з  чорним  кучерявим
волоссям»,  подібного  до  негра,  —  М.  Семенка  (культур¬
ний  подразник).  Або  не  менш  виразний  тематичний  блок,
що  виконує  функцію  позасюжетного  елемента,  який  галь¬
мує  дію  —  «форма»,  де  на  підтримку  панфутуристичної
настанови  на  «виробництво»  і  «будування»  слугує  звер¬
нення  до  «старовинних  майстрів  пензля»,  а  гасла  про  ор¬
ганізацію  фактів  життя  презентують  «найкращі  сучасні
романісти»  —  «...машиністки,  бухгальтери,  рахівники,
кур’єри  [...].  Вони  сами  будують  дивовижні  чудові  рома¬
ни,  вони  якнайбільше  заглибилися  в  матеріял,  вони  сами
герої  своїх  романів.  Вони  будують  великий  роман  під  на¬
звою  “Майбутнє”»2.
 Влучно  на  фактурному  рівні  фіксуються  й  інші  показ¬
ники  панфутуристичного  руху.  Серед  них:  акцентуація
речовинності  (розділ  «Річ»);  показ  динаміки  статичних
предметів;  «пропаганда  науки  і  техніки  в  напрямку
наукової  організації  діяльності  й  побуту»3  задля  вста¬
новлення  комуністичної  політики  в  мистецтві  —  шлях
 1  Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день:  [роман].  —  Харків:  Вид-во
«Пролетарий»,  1929.  —  С.  8—9.
 2  Там  само.  —  С.  14.
 3  Семенко  Мих.  Мистецтво  як  культ...  —  С.  228.

52
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 індустріалізації  та  урбанізації,  організація  нової  люди¬
ни  (розділ  «650000  к.  с.»);  шлях  від  її,  людини,  руйну¬
вання  до  відновлення  (відбудови).  У  романі  звучить  і
натяк  на  панфутуристичну  маніфестацію  з  «Катафалка
мистецтва»  (1922):  «Труна,  що  в  ній  він  поховає  самого
себе,  поховає  своє  безвілля,  свою  бездіяльність,  млявість
і  набуті  міщанські  звички,  труна,  що  завдяки  їй  він  ста¬
не  вільним  і  оновленим,  що  завдяки  їй  він  наново  наро¬
диться  на  світ»1.
 Показовим  у  плані  репрезентації  футуристичного  гас¬
ла  через  кінофактурність  стає  й  тематичний  елемент  ро¬
ману  «повстання».  Включення  цього  компонента  у  «Две¬
рі  в  день»  здійснюється  через  подачу  розшарованих  еле¬
ментів  різних  підсистем  культу  мистецтва2  (література,
кіно,  а  саме  —  сценарна  драматургія).  У  такий  спосіб  від¬
бувається  «екструкціювання»  інтернаціоналізму  та  уні¬
версалізму  як  одних  із  провідних  гасел  життєвого  онов¬
лення.  Адже,  як  відомо,  кіно  на  етапі  свого  «німого»
існування  —  найбільш  інтернаціональна  система  спіл¬
кування  в  культурі,  «наймогутніше  знаряддя  масового
впливу»3.  У  розділі  «Розгром»,  побудованому  за  сценар¬
ним  зразком  (і  мовний  рівень,  і  монтажне  накреслення
кадрів),  авторська  (режисерська,  власне)  роль  зводиться
до  показу  масштабного  дійства  (епізоду),  що  здійснюєть¬
ся  за  рахунок  подачі  монтажно  зв’язаних  композиційних
елементів  —  сцен.  Розділ  фіксує  чітку  побудову  частини
монтажного  сценарію,  до  його  формування  залучені  такі
емоціогенні,  уже  відомі  (традиційні)  читачеві,  засоби,  як
персонажі  (контекстні  й  із  загальної  структури  роману  —
Андрій  Гай,  Тедор  Гай,  родина  Совза  та  ін.).
 1  Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день...  —  С.  180.
 2  Про  теоретичний  бік  цього  питання  див.  у  попередніх
примітках,  в  яких  подане  бачення  «культу  мистецтва»  М.  Се¬
менка.
 3  Скрипник  JI.  Нариси  з  теорії  мистецтва  кіно.  —  Харків:
ДВУ,  1928.  —  С.  6.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 53
 Розбудована  на  деструктивно-конструктивній  струк¬
турі  й  екструктивному  матеріалі  ліва  романна  форма
«Двері  в  день»  Ґео  Шкурупія  —  це  спроба  втілити  на  ви¬
робництві  (у  творчості)  перетворення  одного  з  типів  (жан¬
рів)  літературної  підсистеми  культу  мистецтва  методою
репрезентації  панфутуристичної  основи,  подаючи  її  як  су¬
голосну  соціалістичному  плану  (ідеологія)  на  рівні  штуч¬
ного  сполучення  з  емоціогенним  та  роземоціоналізуючим
засобами  твору  (фактура).  Роман  «Двері  в  день»  ґрунту¬
ється  на  фактурних  компонентах,  що  чітко  репрезенту¬
ють  постулати  панфутуристичної  платформи  (інтерна¬
ціоналізм1,  універсалізм  як  гасла  життєвого  оновлення)
доби  існування  періодичного  органу  лівої  формації  мис¬
тецтв  «Нова  Ґенерація»  на  ідеологічному  рівні.
 На  перший  погляд,  механізми  дії  творчого  в  романах
Ґео  Шкурупія  визрівають  на  показово-белетристичних
моментах  (лівої  прози  першого  призову)  літературної  про¬
дукції,  здатної  бути  як  просто  виробленою,  так  і  широ¬
ко  споживаною.  Проте  у  випадку  із  авангардними  «звич¬
ками»  до  одвічного  руху-пошуку,  не  говорячи  навіть  про
те,  що  для  панфутуриста  (чи  —  пролетарського  митця)
Ґео  Шкурупія  це  неодмінна  умова  художнього  «вижи¬
вання»,  доводиться  рахуватись  із  незовнішньою  склад¬
ністю  цих  прозових  речей,  що  під  мішурою  своєї  наро¬
читої  розважальності  приховують  неабиякий  формаль¬
ний  потенціал.
 1  Так  звана  «пролетарська»  культура,  до  якої  «горнуть¬
ся»  митці  на  початку  1930-х,  у  тому  числі  й  Ґео  Шкурупій:
«Колишні  футуристи  в  своєму  розвитку  послідовно  й  логічно
дійшли  до  пролетарського  мистецтва...»  (Шкурупій  Ґео.
Реконструкція  мистецтв...  —  С.  3),  ставить  перед  собою  подібну
програму:  процес  розвитку  української  культури  має  ста¬
ти  «інтернаціональним  у  пляні  пролетарської  перспективи»
(Шкурупій  Ґео.  Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку  української
культури  //  Аванґард-Альманах  пролетарських  митців  нової
ґенерації.  —  1930.  —  №  а.  —  С.  37).

ВИБРАНІ  ТВОРИ

ПОЕЗІЯ
 Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
вітрина  третя
 *  *  *
 geo  О  ge
ego
 geo  Wkurupij
geometr  i
ja
 geograf  i
 ja
 geo
 log  i  ja  ego
evropA  frik
siA
 merik  AvstraliA
geo  O  ge  ego
Geo  Wkurupij
AVTOPORTRET
 Я
 сьогодні  король  завтра  пройдисвіт
сонце  сонце
 вироблю
із  сонячних  душ
у  футуропреріях
 для  майбутнього
сьогодні  король
 футуровиробництв  футуротрестів
синдикатів
 завтра  робітник

58
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 троєкутники  куби  машин
зламані  лінії  коло
автомобілі  карбід  бензин
переплавлю  слова  чудесні
і  виставлю  у  вітринах
 ОЧІКУВАННЯ
 у  парку  зблідлих  фантазій
сама  реальність
у  парку  стомлених  фантазій
розгубленість  і  печальність
прийде  чи  ні
настирливість
 повітря  шуми
думка  і  серце
 безумні
 ось
 комар  великим  жалом  сумніву
гострим
 блискуча  голка
п’є  серце  і  думку
і  поки  прийде  всміхнеться
з’їдять  комарі  одчаю
і  труп
 прикриють  жандарним  небом
і  під  дзичання  сумнівів
все  буде  стерегти  і  позіхати  степ
 РАДІСНО
 їй  торкатись  до  нього
електричний  ток
 страшно
обсерваторять  очі

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 59
 вражіння  облич
 руки
 маневруюча  армія
шпигун
і  коли  помітять
що  кущі  оточили
 навколо  густо
завмираючи  доторкнуться
куточками  вуст
і  радіо  радіосміх
коли  завібрують  поцілунки
 ТІЛО
 м’яка  опуклість  жіночих  стегн
це  кавуни  монастирські
о  хто  розповість  про  тіло  женщини
персояблука  яких  ще  не  їв
ні  один  адам
 тільки  чмокав
широке  поле
рівнина  степ
живіт  оксамит
 далі  можна  загубитись  у  нетрях  лісів
де  цвітуть  троєкутні
чудесні  чорні  троянди
сяють  блакитні  озера
важче  проковтнуть  гірку  кісточку  серця
ніж  зірвати  троєкутну  троянду
хто  розгадає  женщину
 ТЕЛЕГРАФУЮ
 ем  ес  ве  ем  ес  ве  ем  ес  ве
Я  емесве

60
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пепе
 педе
 у  футуропреріях  зустрів  деревляну  річ
 володьку  маяковського
 хоче  бути  меблею
 смійтесь
 квит
 ка  ве  ка  ве  ка  ве
 Михайле
 пепе
 ельбрус  робітників  і  панфутуристів
батиєва  гора
 сьогодні  мене  обрано  королем
 смійся
 квит
 ТРАМП
 на  широких  вулицях
 всесвіту
 на  перехрестях
 африки  азії
сидіти  під  бетонним  мостом
і  плювать  у  звабливість  вод
аліґаторами
паротяги  всесвіту
 кіньми
заіржуть  музикою
міського  парку
сахара  кльондайк  Індія
юкон  і  аляска
 переплетуться  стежками  алей
під  ногами  невтомними  трампа

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 61
 ГЕОМЕТРІЯ
 лінія  циркуль
коло
 троєкутник  в  квадрат
дивись
 от  на  голій  площі
виникло  місто
поривання  кутів  до  неба
масиви  квадратів  у  землю
троєкутник  на  куб
ромб
 башта
 конусом  вріжеться  в  око
тумб  дамб  тумб  домб
 Наука  техніка  спорт  і  мистецтво
всіх  країн  об’єднуйтесь!
Wissenschaft  technik  sport  und  kunst
aller  lander  vereinigt  euch!
 Будуйте  нові  машини  й  заводи
нові  інструменти  й  звукестри!
УДОСКОНАЛЮЙМО  МУЗИКУ  ШУМІВ!
 КОСМІЧНЕ
 вернись1  чортячою  кулею
земле
 з  містами  майданами  ринками
і  людьми
 верніться  колеса  і  коліщатка
космосу
 поки  я  коло  цієї  машини
 1  У  слововжитку  автора  —  обертайся,  крутися.  —  Ред.

62
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ліво  руля
ліво  руля
у  праве  око  б  тобі
 встромити  шило
так  вернись  же  чортячою  кулею
земле
 поки  марс  не  поліз  на  тебе
як  жеребець  на  кобилу
 ЛЯЛЯ
 лю
 льоль  льоль
лієллі  лієллі
канц  канц
ае  еа  ео  лєллі
бумеранґ  бумеранц
пфуїті  твіті  лю
лю
 банг  банг
ре  мікі  мікі  мікі
шанґ  танґ
 лілє  люліт  лілят  лінґ
 оелят
 шанґ  танґ
 лю
 льоль  льоль
мойреюль  анц  ой
канц  канц
 ДАДА
 УО
 маленький  хлопчику
уо  аа

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 63
 прижмурюєш  очі
і  смокчеш
аа  аа
 уо  маленький  хлопчику
їж
 уо  уо
 твоя  цицата  ненька
вся  обійми
вся  любов
 МІСЯШНО
 в  одну  із  дірок
потойбічних  прерій
чорний  кіт  спустив
 золотого  хвоста
 місяць
 помастив  яйцем
 димарі  й  місто
 уу  вав  ав  уу  ав
собаки
 чорними  й  сірими  мордами
прагнуть  стягнути
і  люди  завили  мов  собаки
 на  місяць
 забувши  сором
УУУ  вав
 ГНІВ
 на  диких  мустанґах
гніву
 нестись  по  суходолах  землі
кривульками  блискучих  рік

64
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 змивать  людське  багно
і  золотим  волоском
першої  панни
 як  батогом
що  з  пужалном
наче  ейфелева  башта
а  ляскучий  кінець
як  смуга  диму  фабричного  димаря
так  тарабахнуть  по  головах
шовінізму
 щоб  змінились  окреслення  гір
на  диких  мустанґах  гніву
нестись  по  суходолах  землі
 БОЖЕВІЛЛЯ
 о  який  гострий
 який  блискучий
 тсс
 морок  тихше  ш  ш  ш
зараз  тепле  тягуче  липке
 хррр
 о  який  холодний  ніж
 тсс
 ха  ха  ха  безглуздий  місяць
ти  навмисно  прорізав
золотим  ножем  чорну  фіранку
 пізно
 не  стогни  в  пітьмі  наляканий  птах
а-а  горло  в-у  так  так  тсс
 хррр
 ха  ха  ха
 у  безглуздий  непотрібний  місяць

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 65
 СУМ
 о  мем  ями  мем
у  тоненькій  павутині
в  шкаралущі
 б’ються  мухою
заплутані  почуття
дзичать  настирливо
о  мем  ями  мем
далекий  постріл
сильніше  забилася  муха
заплутаних  почувань
ш  ш  ш  ш  ш  ш  ш
нняв
 непомітні  сльози  котяться
по  єдвабній  морді  задумливости
дзичать  дзичать  почуття
о  мем  ями  мем
 ЗАЗДРІСТЬ
 смердюче  падло  у  лабіринтах  ковдобин
людських  грудей
затріпотіло  серцем
 черва  сморід
чорними  кривульками
перерізали  серце
забагнили  кров
 заворушились
зашкребли  заверещали
чорна  кров  гнійний  подих
вуста  жадібно  заляпали  капцями
об  підлогу  зубів
задивився  звір
коли  хтось  догризав  кістку
облизався  язиком  морду

66
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 так  на  м’ясо  дивляться
 голодні  орди
остання  напруженність  вольтових  дуг
жадібні  очі
 ПРИСМЕРК
 сірий  туман  в  кімнаті
чорні  тіні  неіснуючих  річей
привиди  неіснуючих  спогадів
бийся  серце  розміряно
засинай
 всеїдно  не  збудують  нам  мавзолеїв
і  пам’ятників
 всеїдно  забудуть  про  нас  сьогодні
 коли  підуть  на  свято  бездумновеселости
 злітай  о  серце
 в  неіснуючі  країни  мрій
 кохай  неіснуючі  серця
 очі  ви  бачите  не  сіре  оточення
 а  світломарева  неосяжних  бажань
 всеїдно  не  збагнуть  нас
 неіснуючі  стіни  душ  байдужости
 неіснуюча  думка
 бийся  серце  розміряно
 засинай
 ОДЧАЙ
 собакою  диким  вовком
вити  на  місяць
 душить  пече
 синій  камінь
 душить  пече
рогом  незґрабна  корова  нещастя

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 67
 саданула  в  груди
ой  ой  ой
 кишки
 з  живота  падають  не  зупинить
уп’ялась  аж  у  місяць
 незґрабна  рогами
ууукає  корова  нещастя
а  ай  а  ай
 соняшно
 жовті  жовті  жовті
великі  світлі  соняшники
на  зеленому  тлі
 святкових  душ
о  фа  ре  оль  де  мі
стиглі  помаранчі  веселих  облич
малинова  юшка  безглуздих  усмішок
фіялковопахощі  зустрінутих  поглядів
о  мі
 бризки  завеселених  рухів
бом
 це  перший
бом  бум
 ха  розгойдуйтесь  обезглуздовеселі  душі
viva  at  сонце
 МОРОК
 іскри
 хтось  ударив  у  далекий  дзвін
іскри
 це  голова  далекий  дзвін
це  очі  іскри
б’ють  б’ють  б’ють
 У  дзвін

68
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 о  смертельна  тиша
 чорний  ворон  крилом
 чорна  птиця  чорним  крилом
 чорний  ворон  чорна  птиця  чорним
 крилом
 ааааааа
 десь  у  морі
 одчайний  зойк  туман  гине  корабель
замислився  зойк  спалахує  зойк
це  голова  це  очі
 чорний  ворон  чорна  птиця  чорним
 крилом
 іскри
 виє  далекий  дзвін
тиша
 ВИРОБНИЦТВО
 у  фабриках  заводах  майстернях
мої  машини  і  механізми
розуму
 слова  вироблюють
фарфорові  і  залізні
автомобілі  і  танки
аеропляни
 срібні  дзвоники  і  статуетки
женщини  вам  можна  зробити
чудесні  вбрання
 із  фарфорових  слів
вам  юнаки  вогняну  зброю
хто  ж  тепер  не  відчине  ваших  стремлінь
вікна  і  двері
 коли  повз  них  проходить
король  футуропрерій
я  ґео  шкурупій
йолопи

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 69
 ось  такими  двигунами  двигати
по  голові  міщан
 вохко
 пристрасні  поцілунки  гарячих  вуст
роздушилась  велика  червона  вишня
стримані  подихи
тепла  вода  запашних  долонь
ох  ми  я
 мяхкість  гарячих  дотиків
твердість  хвильолона
ах
 роздушилась  велика  червона  вишня
по  всьому  тілі  теплий  сік
 ЗНАСИЛУВАННЯ
 півень  курку  за  пір’я
 ґвалт
 налякалась
 півень  раптом  на  курку
куд  ку  ди  куд  ку  ди
чорна  борода  в  білі  перса
в  біле  лице
 ку  ди
прокляття  зойк
 марно  б’ється  знесилене  тіло  дівчини
чорної  пристрасти  не  перемогти
з  синцем  під  оком  кудкудикає  страх
не  скласти  одразу  розіп’ятих  рук
не  підвести  знесилене  тіло

70
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 куд  куд  ку  ди  куд  ку  ди
 СЛОВА
 залізні  й  фарфорові  келихами  і  танками
 FABRICATION  MECANIQUE
ет
 NON  CHIMIQUE

Збірка  «БАРАБАН»
вітрина  друга
 КАПЕЛЮХИ  НА  ТУМБАХ
 Вулиці
 всі  ведуть
 до  перехрестя,
 здіймаючи  капелюхи  з  тумб,
 коли  я,  мов  дикун,
 голодний  жмурюсь
 на  сонця  вогняний  перстень.
 І  на  кождім  розі
у  мене  знайомий  товариш,
і  що  —  крок,  то  знайома  тумба,
на  бруках  квітнуть
кінського  гною  рози,
наповнюючи  горобцями  повітря.
 А  навколо  люде  і  коні,
ватаги  пацанів  і  трампів
вітрин  блискучі  ікони
з  хлібом  і  наїдками.
 Мій  товариш
 до  шкла  приплюсне  носа
 і  фанатично  молиться
 гладкій  ковбасі,
 цій  богородиці  нашого  храму,
 де  ладаном
 курить  автомобіль.

72
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  в  храмі:
 ікони  вітрин  і  будинків,
органи  трамваїв  і  шин,
тисячі  ніг  стоголосий  бубон
горобців  вітає
прилюдний  шлюб.
 І  коли  знову  поверне
 до  мене  товариш  носа,
 на  нас  дивиться  ненажерливим  оком
 сонце  —  товариш  бог
 або  зів’ялий  місяць,
 цей  блідий  Христос.
 Храм,храм
 дикунів  і  трампів
 в  наших  душах
 прокурених  ладаном  цигарок,
 у  наших  руках  по  флейті
 зі  старого  світу
 хребта  кісток.
 І  капелюхи  на  тумбах,
коли  ми  сидимо
і  розмовляємо  вдвох,
коли  мої  штани  закохаються
в  сукню  з  ситцю
і  галасують  любов,  любов.
 Потім  на  тумбах  каналізацій
лежимо:
 ти  і  я  —  останній  дикун  і  поет,
граючи  на  флейту
з  хребта  всіх  націй
і  континентів.

Збірка  «БАРАБАН»
 73
 Стурбовано  дивишся
автомобільними  очима
в  моє  обличчя,
і  кажеш  що  мати  твоя
вважає  мене  за  мерзавця,
хай  бере  вище,
я  ескімос  з  Африки.
 Вітаю  танець  будинків,
 розклад  і  смерть  всього  звиклого!
 І  коли  критики
 облізлими  мордами
 щирять  на  мене
 зуби  лисих  коняк,
 я  люблю  їх,
 як  алігатор  любить  пташинку,
що  колупається
в  його  зубах.
 1923  р.
 ВИ
 Очам  підведеним
синім  знесиллям,
штукатурці  підфарбованих  щок,
місто
 кендюхи  гладких  пузів
вивалило,
 лякаючи  дівчат  і  жінок.
 Ціла  армія
одвислих  цицьок
і  задниць
 приймає  військовий  смотр.
 Наче  коні  їржуть

74
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тисячі  гнилих  зубів
у  кривавий  рот  —  казарму.
 Сволочі,
 ви  хочете,  ще  одну  вивіску
намалювать  на  жіночій  пиці:
«Без  ваги
і  ножа,  тушею
м’ясна  крамниця»!
 Щоб  потім  гладким  черевом
спуститись
у  тепле  корито,
ногами  пацать  в  повітрі,
як  конаюче  стерво.
 Коли  місяць
 гнилим  носом  сифілітика
понюхає  цегли  міста,
ваше  пузо
псом  скиглить
на  кожду  брошку
й  намисто.
 Підберете  тельбухи,
на  вулиці  станете  фертом
трьох  пропустите
і  затримаєте  чверту.
 Будете  їржать
і  чмихать
годованим  бугаєм,
важко  сопти
і  дихать,
 як  лусне  терпіння  ремінь.
 Мать  вашу  бог  любив
і  любить  вашу  кишеню,

Збірка  «БАРАБАН»
 75
 під  спідницею  в  неї  блох  ловив
у  свою  огидну  розпусти  жменю.
 Ех,  ви!
 Кождий  з  вас  нагодований  холуй,
щомісяця  викидає  покоління
у  помийні  ями,
вашої  мерзоти  загинові:
 —  Алілуя!  Алілуя!
 ВОНИ
 Підсліпуватим  ліхтарем
під
 вчилась  танцювати  вальса,
вустами  вохкими  бушмена
ніч
 цілувала  знесилені  пальці.
 Брудний  вечір  приймав  молитви
зі  стомлених  вуст,
про  недосяжні  країни  в  повітрі
і  про  капелюха  замісць  хустки.
 Драні  черевики
маленької  дівчинки
пестили  тротуарів  цегли,
як  блискучий  шляхетний  паркет.
Мріялась  чудесна  Вики-Вики,
країна  тротуарних  поетів.
 І  було  так  весело
після  денної  праці
розглядати  вулиць  Мексику...
Бажалось  огнями
сліпити  федерації
вулишних  фресок.

76
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Нахабно  вабили  ресторани
і  лякала  вулишна  пустка...
 Бажанням  серце  ранила
святим  єзуїтом  розпуста.
 І  перша  звада
 вся  була  в  преріях  сліз,
 і  навіть  здавався  маленьким
 водоспадом
 світовий  катаклізм.
 І,  як  привид
минулої  невинности,
з’являється  щовечора  панна  в  чорному
під  сліпим  ліхтарем...
 Зламано  невинности  шківи
Вогнем  не  спалахує  горн.
 Тихше,  тихше,  місто!
 Зупинись  анархії  хода!
 Довіку  здивована  свистом
на  розі  стоїть  свята...
 ГОЛОД
 Нагодуйте  мене,  зогрійте!..
Підійміть  з  очей  моїх
перевесла  побряклих  вій!..
 Ви  налякаєте  мене  крихтою  хліба,
а  я  вас  бліддю  своїх  повік.
 Я  північний,  муругий  вовк,
владар  безмежних,  сухих  степів.
 Я  підковою  спеки  весь  хліб  потовк
і  вночі  над  мерцями  вив.

Збірка  «БАРАБАН»
 77
 Я  завернувся  в  цодерту  ковдру,
мов  римський  патрицій  у  тогу,
і  мені  страшенно  зимно  в  ноги.
 О,  сонце!
 Я  хочу  потертися  спиною
об  твоє  гаряче  обличчя
і  мого  подиху  холод
дійде  до  самого  серця  і  глибше.
Я  завернувся  в  подерту  ковдру,
мов  римський  патрицій  у  тогу,
я  владар  всесвітній:
 —  Голод!..
 1921  р.
 ЗАЛІЗНА  БРАМА
 Коли  верстви  ковтають  скорими  потягами
верхи  на  вагонних  буферах,
чи  сидять  серед  тротуара
 на  розі  двох  вулиць
коло  залізної  брами
сада
 і  лузгають  насіння,
чи  в  будуарі
кокотки
 балакають  нудно
про  Комуну  й  комісарів,
чи  цілують  жагуче
нафарбований  ротик,
я  кажу:
 —  Навіщо  такий  стриманий  дотик?
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  я  бачу  на  вулицях  тічку
і  коло  неї  ватагу  собак,

78
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 я  згадую  гарну  дівчину,
оточену  компліментами
перехожих  гуляк.
 Коли  ж  під  монументом
я  побачу  повію,
я  скажу:
 —  Сестро,  це  капітал  сюди  нас  вивів.
 —  Плюнь  на  всіх!..
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  гудок  лякливо  проріже  повітря
і  фабрики  розіллють
по  тротуарах  чорний  мазут,
коли  не  крик,  а  постріл  юрб,
коли  червоними  язиками
 лизнуть  будинки
і  тротуари
бунтарські  стяги,
 і  знову  не  крик,  а  постріл...
Лякливий  гудок.
 —  Брати  й  сестри!
 Ми  відчуємо,  як  гине  печаль.
 Я  піду  разом  з  вами  переможним  кроком,
буду  радісно  співать  Марсельєзу,
а  потім  Інтернаціонал.
 Коли  ж  істерично  задзвонять  вітрини
 крамниць
 і  шибки  посипляться  з  зачинених  вікон,
я  разом  з  вами  візьму  кулемета,
наб’ю  рушницю
 і  всіх  жахне  мій  погляд  гострий,
тоді  із  вуст  моїх  не  крик,  а  постріл:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  француз  у  Росії
згадає  Париж,

Збірка  «БАРАБАН»
 79
 а  вкраїнець  у  Франції
Київ,
 коли  запитають  мене  якої  я  нації,
я  скажу:
 —  Я  наплював  на  всі  нації.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  будуть  сперечатись:
хто  краще:
чи  Англія,  Франція,  Росія
і  з  озвірінням  піде  брат  на  брата,
коли  нації,
як  вередливі  жінки
розки  дують  пасми  волосся.
 порозкидують  залізними  низками
міліони  салдатів,
коли  почнуть  влучати
 у  людські  серця
залізом  і  крицею,
я  скажу:
 —  Я  люблю  тільки  місцевість.
 —  Я  люблю  тебе,  Києве!
 —  Люблю  дивитись  на  тебе
з  гори  Батиєвої.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  ж  засурмлять  сурми
і  гучно  забухає  барабан,
коли  підставлять  урну
для  пожертви  пораненим,
коли  пройдуть  салдати
по  вулицях  чітким  кроком,
а  піп  гнусавий  одягне  ризу,
я  прижмурю  весело  око
і  сміливо  кину  в  натовп:
 —  Геть  мілітаризм!..
 —  Горе,  горе  безсилим!..

80
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Коли  заломлять  руки,
з  одчаю  заплачуть  над  трупом,
коли  уб’ють  мого  батька,
заріжуть  матір,
зґвалтують  сестру,
я  буду  мовчать
 і  келих  печалі  не  дам  другому  вихилити.
Коли  ж  запитають,  чому  мовчу,
 Я  відповім:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  розквітнуть  вулишні  квіти
і  знову  під  монументом  стане  повія,
а  по  вулицях,  скаженіючи  ревом,
промчиться  кокотка  з  офіцером
в  автомобілі,
я  згадаю  матір
і  тихо  собі  скажу:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  засвітять  світло,
коли  замкнуться  двері,
коли  роззявлять  пащі
розпусні  прерії
 вулиць,
коли  проб’є  дванадцять
на  міській  башті  раптом,
коли  буржуй  жадібно
вночі  перелічує  гроші,
 а  робітник  прилюдно
з-за  коміру  вийме  вошу...
 Я  скажу:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  заридає  п’яніно,
 а  ліхтарі  порозкидують
криваві  плями  зґвалтованих  душ,

Збірка  «БАРАБАН»
 81
 я  прислухаюсь
 до  булькання  в  їхньому  кратері.
 І  тоді  запитають  мене:
—  Хто  ж  ти?
 Що  так  п’яно
виводиш  візерунки  ногами
на  запльованім  килимі
і  поминаєш  матір?
 Я  тоді  радо  й  твердо  скажу:
 —  Я  пройшов  крізь  залізну  браму.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 1921  р.
 ЛІРИКА  ФУТУРИСТА
 У  мене  розпухла  морда
і  болить  зуб
 У  мене  стала  пика  гордою
од  одвислих  губ...
 І  тепер  я  подібен
до  бога  готентотів...
 Собі  мій  гімн
я  складаю  з  охотою...
 Лікує  мене  руда  женщина
з  носом  фараона...
 І  зубів  ніхто  так  не  чистив
навіть  богу  Амонові...
 І  тепер  я  цілком  спокійний,
Шкурупій  переживе  всіх  шаманів.
Руда  женщина  видере  біль
разом  з  зубами...

82
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 МАНТРИ
 Нескінченні  тротуари,
нескінченні  тротуари
блискучих  свічад,
я  чекаю  примари,
я  чекаю  примари
мого  закохання.
 А  поки  що  квітнуть  троянди
роз’ятрених  ран.
 Радісних  зір  плеяди
затьмив  нічний  туман.
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  послався  срібний  караван...
 Молодик  із-за  хмари  вистромив  роги,
і  я  вигукнув  перший  мантр.
 Югою  знялося  закляття,
наче  забився  метелик  в  пітьмі,
наче  хтось  задрав  весільне  плаття
наляканої  землі.
 О,  пречиста,  свята  Варваро,
поглянь  на  мене  небом  твоїх  очей,
я  тобі  місяць  скину  на  тротуари,
а  серце  вже  вирвав  з  грудей...
 Білими  пелюстками  розсипалось  серце,
завихрила  ними  юга,
і  почав  викликати  мене  на  герць
насмішкуватий,  старий  Сатана.
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  килим  білих  троянд...
 Молодик  із-за  хмари  вистромив  роги,
і  я  вигукнув  другий  мантр.

Збірка  «БАРАБАН»
 83
 Риску  вузьку  закохання
я  накреслив  навколо  себе...
 —  Гей,  виходь,  Сатане!
 Ми  тепер  вдвох  під  небом.
 О,  пречиста,  свята  Варваро!
Геть  струмінь  шалених  оргій,
в  темних,  закоханих  коритарах
тебе  чекає  святий  Георгій...
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  розсипав  хтось  діямант...
Молодик  посадив  зорю  на  роги,
і  я  вигукнув  третій  мантр.
 Не  з’явилась  свята  Варвара,
налякалась  минулих  оргій,
коло  свічад,  мов  примара,
стояв  у  задумі  святий  Георгій.
 1921  р.
 БАРАБАН  ПЕЧАЛІ
 Очі  твої  підо  мною,
перса
 і  тіло  твоє...
 Руки  в  траві  розкинуті,
вохкі  долоні
в  долонях  моїх.
 Очі  твої  свічада,
і  я  величезний,
безумний
 ніжно  вдивляюся  в  них.

84
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Тіні  пахучого  вечора,
вогні  недалекого  міста,
чорний,  тихий  кажан,
поринаючий  в  присмерк...
 Тиша.
 Задумливість.
 Пахне  земля,
пахнемо  ми...
 Близько,  близько  обличчя...
 Ти  бачиш,  як  падають  зорі,
неба  сліпучі  дарунки.
 Я  ніжно  торкаюся  рани
запашних  і  вабливих  вуст...
Поцілунок.
 Чуєш?
 Б’є  барабан.
 Навіть  тепер,
 Як  близько...
 Коли  очі  твої  підо  мною,
перса
 і  тіло  твоє...
 Б’є  барабан  печалі,
серце  моє  світове...
 Навіть  тепер,
так  близько,
 ти  не  можиш  збагнуть  барабанщика,
коли  зорі  накреслюють  риску,
знаходять  в  етері  смерть.
 Він  барабанить  про  світову  печаль,
за  ясність  твоїх  очей...
 Ти  не  можиш  збагнуть  барабанщика,
 ти  здивуєшся,
 коли  він  не  візьме  тебе.

Збірка  «БАРАБАН»
 85
 Бий,
 бий,
 одбивай  похоронні  такти,
барабане  печалі!
 Стукай,  серце,
про  скорий  кінець!
Оплесків  не  буде
засміяному  барабанщику,
велетенському  барабанові
всіх  сердець.
 1922  р.
 АЕРОКОРАН
 1.  В  ритмах  пропелеру
АЕРО,
 в  гармонійних,  співучих  звуках,
 я  майбутнього
 еру
 відчув!..
 2.  Як  стрілка  годинника
непомітно
 минає
 хвилину,
 безліколіття  пройшли,
відколи
космосу
хаос
 змінився  ритмічним  рухом.
 3.  Метеори,
 плянети,
 зорі,
 розплескуючи  волосся

86
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вогняних  кіс,
носилися  в  мертвих  просторах.
 4.  Північ,
схід,
захід,
 і  південь
 було  неопреділено.
 5.  Півні
 радими  криками
 не  зустрічали  сонця.
 6.  Поодинці,  рядками,  строфами
 у  всі  кінці
носились  огняні  плянети
і  велетенськими  соняшниками
вибухали  щоразу
космічні  катастрофи.
 7.  Вогонь.
 Іскри.
 Попіл.
 Дим.
 Вибухи.
 Грім.  Фанфари.
 Кривавими  рисками
на  тлі  темряв
висіли  заграви.
 І  був  аритмічний
 скажений
рух;  всесвіт
 од  хаосу  звуків  космічних
оглух.
 8.  Вітер
не  лози,

Збірка  «БАРАБАН»
 87
 не  верби,  не  квіти
 згинав,
 гнав
 плянети...
 9.  Слово  тиша  народжувалось  в  шипінні.
І  скрізь  висіли  вогняні  сльози.
 10.  В  ритмах  пропелеру,
в  співах  пропелеру
 я  відчув,
відчув!..
 11.  Зупинився  скажений  льот.
 З’явився:
 Марс,
 Зодіак,
 Оріон...
 12.  Із  глибин  морів
 в  розкішний  земний  сад
вийшла  людина  радісно
і  пару  биків  привітала
—  Гей!..
 Та  гей,  бики!..
 13.  Од  чудесних  снів,
од  сліпучих  сліз
засиніла  плахта  небес;
од  бунтарських  риз,
од  нових  марсельєз
запалали  нетра  світів...
 14.  В  скаженіючих  ритмах  пропелеру
я  чую  постріли,
 крики,
 ґвалт,

88
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 міліоногор  лий,
стогін
 полів...
 Бачу:
 як  падають  башти,
тріскає  мармур...
 Пожежі  охоплюють  небо
враз,
розлітаються  іскри,
запалюють  степ...
 (Ох!  вже  сиплються  шибки  й  фрески).
Я  бачу  роздратовані  юрби  людей,
я  розумію  їх  сказ,
в  цих  юрбах  я  відчуваю  себе.
 15.  В  тумані  назустріч  юрбам:
будівлі,
 палаци,
 парки,
 повітки,
 і  в  звуках  страшних  марсельєз
вибухають  вогняними  квітами...
 16.  В  перебоях  пропелеру
я  бачу  старий  Вавилон,
чую:
 як  б’ють  барабани,
як  побідно  ріжуть  повітря
сурми...
 Там  люде  земному  б’ють  поклони,
там  перемога
 в  людських  серцях,
в  криках
 плигає  над  мурами,
 там  люде  будують
 до  Бога
башту

Збірка  «БАРАБАН»
 89
 і  справляють
дикий
шабаш.
 І  раптом
падає
башта...
 До  самих  зір
 лунає  ґвалт
 і  грюк
і  навіть  звір
 тоді  злякався  б
занімілих  юрб...
 17. 	Родились
нації,  нації,  нації,
 жовті,  червоні,  чорні,  білі.
Ефіопи,  французи,  китайці,
а  тепер  вони  сплавились
у  двох  великих  горнах
страждання
і  втіхи.
 18.  Перший  горн
 виплавив  клясу
залізну,
 другий  фарфорову...
 Це  в  скаженіючих  ритмах  пропелеру
я  відчув,
 як  залізо  розчавило  фарфор.
 19. 	Од  Гімаляїв  до  Альп,
од  Вогоньземлі  до  Аляски,
там,
 де  раніш  блукали
звірі,
 літали  птахи,

90
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 по  деревах
стрибала  малпа,
 де  сплітався  з  травою
дикий  бур’ян,
срібний  полин,
де  чорніли  вічні  гаї,
пронісся  залізний  кінь
електротяг,
 ріжучи  повітря  вогняними  персами,
наганяючи  свистом  і  грюком
жах.
 20.Голкою
розуму,
 молотом
волі,
і  плугом
рук,
 нащадки
Варварів,  Скіфів,  Готів  і  Гунів
збудували
 всесвітню  Комуну.
 21.  На  всю  земну  кулю
розляглося  велике  місто,
його  обійняла  весела  вулиця
міцно.
 22.1 	завжди,  і  вічно,  і  день  у  день
там  лузгають  насіння
і  дивляться  в  небо.
 23. 	Люде  ходять,
 думають,
кохаються,  сплять,
родять  людей,
 вмирають,

Збірка  «БАРАБАН»
 91
 і  все,  що  робиться  там,
все  під  стук  барабанів,
 свисти  сирен,
спокусливі  погляди  женщин...
 24.  А  тепер  всі  думають
 і  дивляться  в  небесне  лоно,
бо  там  розсипано  густо:
 Сіріус,
 Марс,
 Зодіак,
 Оріон...
 25.  Ех,  коли  б  хоч  раз:
 —  На  Марс!..
 —  На  Марс!..
 Чухає  потилицю  кождий  дядько.
 26.1 	велика,  напружена  радість
в  людських  серцях:
сьогодні  чекає  ночі
АЕРОПТАХ.
 27. 	Ніч  синьою  спиною
 затулила  сонце
і  на  безмежний  синій  луг
хтось  вивіз
огняні  труни.
 А  місяць  блідою  цитриною
накислив  усе  повітря.
 І  душі  людські,
 І  вся  природа
набухкались  жовтого  чаю...
 І  від  стриманих,
грішних  подихів
розляглися  межиплянетні  луни:
 в  домівках,  в  темних  кутках

92
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тротуарів
по  всіх  перевулках,
у  першому  гаї...
 О,  кохання,  кохання!..  О  земний  раю!..
 28. 	В  ритмах  пропелеру
АЕРО,
 в  гармонійних,  співучих  звуках
уперше  летіли  на  Марс
думки  й  бажання
юрб.
 Вересень  1921  р.
 Дано  в  Києві.
 ТАЙФУНКА
 Хай  барабан  барабанить
про  похід  в  майбутнє  валок,
ромбом  до  неба  стане
останній  катафалк.
 Жерці,  шамани
вовком
 завиють  жалібного  маршу,
коли  церков
позолочені  бані
впадуть  на  тротуари.
 Махай  руками!
 Ріж  ногою!
 Збуджуй  лун
робітничий  цех.
 Світовий  тайфун
за  нами...
 Вище  голову!
 Груди  вперед!

Збірка  «БАРАБАН»
 93
 П’ятами  очей
розчавимо
 зраду  химерних  мрій,
бронзу  грудей
підставимо
під  колесо  подій.
 Змішаємо
з  цементом  вулиць
піт,  бруд  і  кров
творчих  конвульсій...
 В  гуркоті  наших  праць  і  промов
—  світовий  пульс.
 Махай  руками!
 Ріж  ногою!
 Збуджуй  лун
робітничий  цех.
 Світовий  тайфун
за  нами...
 Вище  голову!
 Груди  вперед!..
 СЕМАФОРИ
 На  всю  Вкраїну:
червона  троянда...
 Нащадкам  не  побачить  краси  руїн.
 А  в  лісі  банди.
 Залізні  шляхи
 обійняли  всю  землю,  мов  спрут.
 Всі  люде  хворіють  на  чорну  неміч
і  б’ються  головою  на  камені
 й  питають:
 —  Куди  йти?..
 А  в  спекулянта  на  спині  борошна  пуди.

94
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 У  всі  кінці  гадюками
розлізлися  рельси...
 І  стоїть  залізна  вулиця:
 не  проїхати,  не  пройти!
 А  вагони  під  откосами
колесами
 фанатично  моляться  старому  Богу...
 І  семафори  руки  простягнули
 до  неба
з  одчаю...
 Чекають  гніву  й  перемог.
 Не  б’ють  барабани,
не  сурмлять  сурми,
а  кров  розіллялася  ріками
і  плюскається  в  ній  бандит,
мов  риба,
 і  скрізь  вогонь  і  вибухи,  вибухи...
 По  світу  несамовито  тютюкає
жах...
 І  навіть  невіри  з  страху
на  шию  почепили  хреста.
 І  тільки  ми  бадьорими  ранками,
зриваючи  м’яту  й  руту
 пісень,
йдемо  по  залізних  шляхах!
 Тільки  нам  одкрито
семафори  в  майбутнє!..
 1921  р.

Збірка  «БАРАБАН»
 95
 ЛІКАРЕПОПИНІАДА
 ПРОЛЬОГ
 Час
 —  поганий  кравець  —
землю,
 землю  всю  полатав.
 Викромсав:
 раси  і  нації,
 народи,
 держави,
 які  галасують:
 «Історія!
 Істо-о-орія!
 Я,  а  не  ти!
 Не  ти,  а  я!
 О-о!..»
 Тихше,  громадяне!
Тихше!
 Тс-с!..
 Зникли
 відьми,
 чорти
 і  привиди...
 що  розповім  я  людям,
 коли  знищено  все?
 Люде  не  мають  сорому
 і  вимагають  чуда.
 Е-е-е...
 Данте,
 Андерсен,
 Гофман,
 По!
 Пекло  і  Рай,
 казки  і  легенди..,

96
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Ваші  слова  померли,
а  ідеї
 здаються  в  оренду.
 Е-е...
 Розгубили  все
по  великих  книжках,
розказали  все,  що  могли,
і  все  ж  махає  крилами
птах,
 наганяє  за  часом  часи.
 А  я?
 Я  в  одчаї!
 Я  маленька  соринка  історії,
що  розповім  я  людям?
Автомобілі
 прогнали  привидів  з  краю,
і  машини  наповнили  місто
стуком...
 Е-е...
 Які  це  зойки?
 Які  це  крики?
 Це  дивна  країна...
 Куди  прийшов  я?
 Книга  казок
несподівано  диких...
 Ця  Україна
—  саме  безголовля!
 Казок  шукаєте!
 За  Гофманом  скиглите!
Виглядаєте  Андерсена
крізь  розбите  вікно!
 Ось,  нечувана  казка,
фантастична  казка:

Збірка  «БАРАБАН»
 97
 —  О!
 —  О?
 Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 А  не  хочете  послухати  звичайної  казки
про  те,
 як  з  друкарні  втікла
маленька  літера  —  О
і  покотилася  в  степ?
 Це  буде  сама  звичайна  казка:
 Лікарепопиніада,
 але  цуциками  біля  ніг  її
 будуть  скиглить  казки
 Шехерезади.
 Це  вам,
 гладким  ковтателям
хліба  і  сала
 української  каліфорнії
Вам,  безумним
шукачам  золота!
 Вам,
 Народи  Землі!
 Україна
соборна,
обкрадена
і  зґвалтована
 —  багато  імен  у  неї
і  справжні  всі!  —
 Це  вам  Україна  принесла
в  мозолястих  руках
жита  пляж  золотий.
 Слухайте  ж

98
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 нечувану  казку
 уважно,
 всі!..
 ЧАСТИНА  ПЕРША
І  так,
 маленьку  літеру  —  О
спочатку  спіймав
ротом
піп
 і  вийшло:
 —  Го
 о-о-о-спо-о-о-ди...
 Я  чорнорясий,
 хитренький
 піп!
 О  Матко  Боска!
 Я  всесвітній  розпуста,
кастрат,
 —  ксьондз!
 О,  Єгова!
 Я  син  спекулянтів,
жидів.
 О,  Єгова,  я  равин!
 Аллах,  Аллах!
 Коли  сходить  зоря,
я  на  мечеті  перший
кричу
 —  Ма-го-ме-те!
 Я  законів  твоїх  муедзин!
Я  —  мулла!
 Я  —  корана  поет!
 Хай  живе  релігія!

Збірка  «БАРАБАН»
 99
 Го-о-о-спо-о-о-ди-и,
спаси  люде  твоя
від  невіри!
 Хай  всесвітня  кишеня  моя
 брязчить
 вірою!
 Молюся  тобі,  Господи,
б’ю  поклони
у  всі  кінці...
 Чому  ж,
чому
 з  мого  язика  злітають
одні  прокльони
і  матюки!
 Господи,
спаси  рабів  твоїх
нічно  і  денно
потіючих  в  постелях
і  пуховиках!
 Здорово!
 На  маленьку  площу  Вкраїни,
скільки  зібралося  їх!
 Єгова.
 Тьху!..
 Равин,
 ксьондз,
 піп
 і  мулла!
 Калавур,  ріжуть!..
 Слухайте!
 Голови  їм  розбийте

100
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 камінням!
 Онукам  розкажіть!
Попередьте  їх,
попередьте!
 Слухайте,
не  будьте  ж
коров’ячим  вим’ям!
 Хай  живе  релігія!
 О,  царю  наш,
що  послав  єси  нас!
Молитесь,
прийде  Антихрист,
і  горе,  горе
тим,
 хто  загубить
віри  святе  намисто!
 Ксьондзе,
 відпусти  нам  гріхи,
ми  плюєм
океаном
тобі  в  обличчя!
 Ми  сонцем
 розвіємо  кошмар  цей,
сон  цей!
 Одійди,  д’яволе!
 Громом,
 вогнем
 тебе  знищить  той,
що  нагорі!
 О-хо-хо!  Скучно!..
Халяви,
халяви  ви.
 Содомом,

Збірка  «БАРАБАН»
 101
 Гоморою
 влучить!
 Господи,
спаси  рабів  твоїх
нічно  і  денно
потіючих  в  постелях
і  пуховиках!
 Літера  —  О
 —  тріснуте  шкло
свічад.
 Літера  —  О
 —  чудовисько  з  чорною
пащею,
 млосних  ночей
сатанинська  меса,
безумне  око
кривавих  плес.
 З  церкви
 вона  потрапила  в  рот
людини
і  із  —  О
вийшло  довге
О-ох!
 і  багато  маленьких  охів.
 Ви  не  вірите?
 На  нашу  Вкраїну,
на  вашу  неньку,
на  цей  шматок  падла
без  ніг
і  без  голови,
історія  висипала
пригод  опеньки,

102
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  всю  бутафорію
революцій  і  війн...
 Зосталась
 величезна  задниця,
 з  хліба,  сала
 і  цукру,
 що  її  висмоктує
 ціла  армія  пацюків,
 і  навіть
 глав
 бум
 тютюн
 укру
 не  викурить  їх!..
 Голову  загубив  Хмельницький,
а  ноги  Мазепа,
залишилась
одвисла  цицька
і  приголомшений  степ.
 Ох!
 В  задницю  в’їлися  раки:
праворуч  Москва,
ліворуч  поляки,
а  прямо  шибениця!..
 О,  загубилась,
заблукалась
 між  трьома  цими  соснами
українська  душа!
 Це  ви,  це  ви,
псами  скиглите
за  одрубаним  хвостом,
під  ваш  невіглас
червоному  серцеві  —
стає  ще  більшою
літера  —  О.

Збірка  «БАРАБАН»
 103
 Бандурить
і  п’є  самогон
кождий  дурний  Максим,
Залізняка  поминає...
 Змийте  ж
ганебний  грим,
онуки  Гонти  й  Мамая!
 Право,
 з  вами  можна  заскиглить
новим  Шевченком,
можна  забути  пристойність
і  жбурнуть  у  морду
гнилим  опеньком.
 Ця  літера  —  О
страшенно  плодюча,
і  врожай  її  був  сам  —  міліон,
і  звідси  виникла  музика  шумів.
 Без...
 Безум...
 Ага,  Безумний!
 Такий  професор.
 Поклав  цю  літеру  —  О
під  мікроскоп,
але  крім  дірки  з  бублика
нічого  не  побачив.
 І  кождий  був  хурманом,
кожде  —  О  було  бите,
прийшла  революція,
ось  її  ритм:
 Вучека,
 Ерчека,
 Г-пу.
 У-уу!..

104
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  це  не  допомогло...
 Прогуркотів,
 промайнув,
 пронісся
 потяг  революції,
 знову  по  церквах  пісні
 Санта-Люції
 і  літеру  —  О
 видно  скрізь  без  усяких  лун.
 А  ліжки,  тапчани,
постілі,
 пуховики,  сінники,
матраси
почали  вивчати
цю  музику  шумів,
і  всі  федерації
почали  здригатися  громом
криків  літери  —  О
—  О-о-ох  о-о-о!..
 Без...
 Безум...
 Безумних...
 ЧАСТИНА  ДРУГА
І  от,
 мов  величезна,  тифозна  воша
до  сінників  і  матрасів
приповз  лікар,
його  діагнозом  було,
що  літера  —  О
це  —  гроші.
 Піп,  ксьондз,
равин,  мулла
приплигали
як  тільки  вміє  плигати

Збірка  «БАРАБАН»
 105
 здоровенна,
 чорна,
 собача
 блоха,
 і  рішили,  що  літера  —  О
це  —  злотий.
 На  базарі,
 між  яток,  крамниць,
посеред  вулиць,
на  купах  краму  й  борошна
сиділи  маленькі  гниди
й  гукали:
 Оооооооо!
 Це  спекулянти.
 Потім  на  здохлій  шкапі
пришкандибала  ніч  спекуляцій,
і  тут  при  світлі  феєричних  огнів
голодних  очей,
 під  чаруючу  музику  порожнього  шлунку
з  кастаньєтами
вовчих  зубів
 почався
 Блохотанець.
 Лікар  і  піп,
спекулянт  і  мулла,
єгова  і  равин,
труна  і  ґринджоли,
катафалк,  мрець,  труп,
анатомка  і  проститутка
зайняли  усі  тротуари.
 —  Блохотанець!  Блохотанець!  —
 Він  танцюється  тільки  парами...
 Совість,  честь,
любов,  геройство  і  слава
пролізли  крізь  маленьку  літеру  —  О
і  стали  примарою.

106
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  мені,
мені
 тепер  барабанить
у  гладкий  барабан  вашого  черева,
у  бубон  ваших  нахабних  морд,
кулаком  зневаги
остаточно  ранить
вашого  спокою  трухляве  дерево
і  всю  «богородицю»
зрозумілих  орд.
 ЧАСТИНА  ТРЕТЯ
Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 Здійснилось  ще  небачене  чудо,
коли  цілий  караван,
а  не  тільки  верблюд,
вільно  пройшов  крізь  вушко
золотої  голки.
 І  от
 Літеру  —  О
у  великих  степах
людської  дурости
спіймав  печальний  поет,
і  почалась  під  Блохотанець
деклямація:
 О,  печальна  блідь  тифозної  воші!
 О,  морочна  темрява  блошиних  очей!
О,  безмежність  кохання  гниди!
О-о-о!  і  О!
 А  я  трибун
світових  республік,
на  вулицях

Збірка  «БАРАБАН»
 107
 і  майданах  землі
про  вашу  ганьбу
розповім.
 Але  трагедія  не  в  цьому.
Лікарепопиніада
і  Блохотанець
заливають  сала  у  рани.
 Літера  —  О
 уродила  сам-міліони,
 і  хто  виловить  її  на  вогняний  гачок
 революції,
 ім’я  йому
 Герой.
 Ви  не  вірите?
 Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 А  не  хочете  послухати  звичайної
казки,
 про  велетенську  літеру
О?
 1921  —22-23  р.

Цикл  «МОРЕ»
 і
 От  шкіпером  коли  б  я  був,
то  розпустив  би  всі  вітрила,
щоб  вітер  щогли  долі  гнув
та  буря  в  линвах  вила...
 Жахлива  ніч...  Хай  шторм  гуде!..
Хай  тьма  мішається  з  водою,
горами  хвилі  хай  несе
у  вічі  чорною  марою...
 У  безвість  лине  корабель,
 —  набридло  те,  що  було  вчора,  —
в  пітьмі  встають  кордони  скель
і  гриви  спіненого  моря...
Розхристана,  нервова  муть
у  недосяжне  б’є  склепіння;  —
незнана  у  безоднях  путь
і  десь  далеко  Україна...
 О,  море!..  Нескінченна  даль...
Колиска  бур  і  урагана,
 Землі  кісток  одвічний  праль
Та  буйних  мрій  омана...
 2
 Спіняться  вигнуті  води  морів,
і  вийде  із  хвилі  по  сто  моряків...
Кожний  із  них  загнуздає  коня,
а  кінь  заїрже  й  пролетить  навмання...

Цикл  «МОРЕ»
 109
 Вітер  у  линвах  на  ґвалт  прокричить,
і  очі  засліпить  пінява  мить,
вершники  чорні  стануть  у  ряд,
де  море  бурхливо  влаштує  парад...
Безодні  почують  жалібний  спів,
страшний  і  самотній  скрип  кораблів.
Там  хрясне  й  повалиться  щогла  на  діл
і  вибухне  парус,  роздертий  навпіл,
зійдуться  хвилі  і  викрешуть  грім,  —
 —  вершником  більше  стане  одним...
 А  голос  страшний  прокричить  у  пітьмі,
і  відгук  луна  відіб’є  вдалині,
вітер  в  простори  цей  клич  занесе,
де  море  шумує,  море  реве...
 з
 Пітьму  роздер  раптовий  ранок,  —
як  золотий  удар,
 і  перший  промінь  зажурився  тьмяно
в  розривах  хмар.
 В  пурпурі  захитався  дальній  обрій
од  буйних  хвиль
і  море  —  звір  мільйоногорбий  —
вже  вибилося  з  сил.
 Туди,  туди,  де  сонце  встане
і  на  землі  розгубить  жар,
щоб  залишилася  в  тумані
орда  нічних  примар...
 Бо  ранок,  як  стрілець  відважний,
огнисту  запуска  стрілу
і  ранить  в  серце  легковажну,
зрадливу  тьму.
 Прониже  глиб  розбурхану,  зелену

110
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 і  темний  од  намулу  діл,
пішле  у  даль  набій  шалений
з  огняних  жил...
 Туди,  до  сонцем  випещених  берегів,
в  іскристу  гру,
 туди,  в  затоки  водограйних  див
і  я  іду!..
 4
 Шумить  в  тумані  рідний  порт,
 очима  грає  там  красуня,
 блищить  од  спеки  дерев’яний  борт
 і  пахне  смолами  портова  клуня,
 у  серці  ж  пристрастів  колишніх  натюрморт,
 а  в  очах  та  ж  красуня...
 Над  головою  Південний  Хрест,
унизу  мінливий  оксамит,
вітер  на  Зюд-зюд-вест,
шкіпер  спить.
 Стрункі  всі  щогли  кораблів
та  ще  стрункіш  од  них  Марія...
 Мов  пальма,  з  дальніх  берегів,
мов  тепла,  недосяжна  мрія,
хвилює  сон  сміливих  моряків
приваблива  Марія...
 Над  головою  Південний  хрест,
унизу  мінливий  оксамит,
вітер  на  Зюд-зюд-вест,
шкіпер  спить.

Цикл  «МОРЕ»
 111
 5
 В  краї  незнані  запливли,
де  сонце  пестить  смашний  банан,
де  в  залушні,  пахучі  дні
приглушено  стогне  «там-там»...
 Виблискує  там  огнями  далечінь
і  море,  як  зелений  луг,
де  плюскає  зомліла  лінь
од  соняшних  потуг.
 Дзюрчить  під  кораблем  вода,
навколо  ж  розрізає  глиб
дельфінів  іскробарвна  гра
і  пурхання  летючих  риб...
 І  раптом  десь  далекий  грім
і  течія,  як  водоспад,
з  осель  стовпом  курчавий  дим
і  поруч  пальм  високий  ряд.
 Припливу  шум  і  рифів  рик
гуде  навколо  корабля,
і  з  щогли  вищої  бадьорий  крик:
—  Земля!..  Земля!..

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 МАЙБУТНЄ
 Був  сон...
 Куди  не  йшов,  кого  я  не  питав,
 Ніхто  не  знав:
 Чим  скінчиться  завзята,  клясова  війна.
 І  порон
 мого  життя
завіз  мене  на  тихий  острів  каяття.
 Я  з  розпачем  дивився  в  синю  воду:
 —  Чим  скінчиться  війна?  Страшна  війна?
А  тут  задумливо  шептали  дерева
 Свої  пестливі  оди,
 і  ніч  пречиста,  зоряна
і  все
 співало  радісно  в  гармонії  природи.
 Моя  душа
 завмерла
і  пішла
туди,  де  зорі
 Звивались  солодко  в  ясному  хорі.
 Як  бризки  хвиль  жевріють  в  сяйві  сонця,
ясніли  так  небесні  золоті  квітки,
 І  коли  хор  сильніше  заспівав
про  славу  добрих  перемог,
я  по  співучим  зорям  прочитав,
як  сивий  астрольог:
 «Світ  людський  —  горючий,  як  хмиз.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 113
 Війна  припиниться  не  швидко.
 О,видко,  видко!
 Що  тільки  над  ставами  сліз,
 Коли  не  буде  гострих  лез,
 сонцем  стане
гармонійний  синтез».
 І  порон
 мого  життя
покинув  тихий  острів  каяття.
 Був  сон...
 КАТАСТРОФА
 Шипить  пара,  гогоче  вогонь
і  в  морок  ночі
летить  паротяг.
 —  Нещастя,  нещастя...
 Тремтить  вагон.
 —  Трах-тах-тах!
 —  Гур-гур.
 Сміється  веселий  місток.
 —  Не  знайдете  тут  своїх  кісток!
 Шипить  пара,  гогоче  вогонь
і  в  морок  ночі
летить  паротяг.
 —  Трах-тах-тах!
 За  ним,  як  чорний,  зловісний  ґрак,
кидається  гуркіт,  шипіння,  жах.
 —  Повстанців  я  бачив  тут  колись!
Тремтить  змордований  вагон.
Дівочі  сльози  десь  лились,
 а  тут  був  скрізь  вогонь,  вогонь.

114
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  раптом  пролунало:  —  Ах!..
Червона  Квітка  зросла  на  путях.
Вагони  полізли  один  на  другий,
А  зверху  дивився  морок  злий.
 Дим  полетів  стовпом,  як  пил.
Вогняний  Звір  запалив  небосхил.
 ВЕСІЛЛЯ
 Всі  дні  йшли  з  церкви  золотої,
сей  день  теж  був  чудовий.
 Шкода,  шкода,
що  дружки  кращі  молодої.
 В  серцях  тягар  пудовий.
 І  враз  нагнало  силу  хмар,
 ударив  грім,
пішло  все  шкереберть.
 У  вуста  ніжно
весілля  й  молодих  поцілувала  смерть.
 Тут  не  було  карет  багатих,
піп  схудлий  не  питав,  якого  роду:
сміялись  з  янголів  крилатих.
 В  серцях  завихрила  негода...
 А  самогон  в  чарках  щербатих
співав  хулам  хвалебну  оду.
 Сп’янілі  гості  дивились  тупо.
Усмішка  впала  на  п’яні  роти.
 Так  дивиться  мертвий,
 —  очей  не  запнуто.
Ламала  руки  молода,
 Вся  повна  одчаю,  шептала:  —  Глупо!..
А  грім  кричав:  —  Вороти,  вороти!..
 І  гірко  стискала  вуста  вона,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 115
 бо  п’яний  матрос  —  дорогий  її  друг
вже  обіймав  її  ж  подруг.
 І  враз  полетіли  шклянки,  пляшки...
Забрязкотіло...
 Припиняти  пора!
 Вся  в  гніві  дивилась  на  них  молода,
неначе  з  неба  скотилась  зоря.
 Матросу  ж  здалося,  що  він  у  шинку,
і  пляшкою  в  лоб  трахнув  жінку  свою.
Кров’ю  наповнились  келихи  вщерть,
 —  через  верх  уже  крапало  —
До  сп’янілих  очей
 доторкнулася  смерть,
 І  як  плаче  віск  незгаслих  свічей,
 Молода  вже  навіки  заплакала.
 ВУЛИЦЯ
 (поема)
 Зінаїді  Разгон
Це  не  гади  лягли  серед  каміння,
не  кремезні  полози.
 Це  не  бджіл  гудіння,
волохатий  волос.
 Це  пішла,  пішла,  пішла
 в  далечінь
 вулиця.
 Не  мала.
 Довга  й  широка,
 як  молитва  того,  що  старанно  молиться,
як  пісня,  що  голубить  височінь.
 І  не  стисне  11  людське  око
 в  обіймах  захватних  горінь.

116
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Матір  казкових,  життьових  таємниць,
свідок  пристрасних  і  кривавих  оргій,
мені  й  пройдисвітам  —  сестра
жалібниця,
 а  голос  її  співучий  орган.
 Я  люблю  тебе,  вакхічна  вулице.
 Люблю  димарі,  що  молитовно  куряться.
Люблю,  люблю  тебе,
 моя  пісне  тремтюча.
 Тебе  люблю,
 коханко  жагуча,
що  завше  від  голоду  щулиться,
 Я  люблю  тебе,  вулице.
 І
 Рано  вранці
 хтось  засмажив  на  небі  гарячий  млинець,
і  вже  на  пролетарському  ґанку
 здивувався  хижий  крук.
 Солодко  дихав  вітрець,
і  навіть  засяяла  чорна  птиця.
 Запалився  сліпучо  брук.
 І  тільки  тепер  я  впевнився,
 що  пройшла  масниця,
 що  залунав  переможний  весняний  грюк.
 Скрізь  розіллялись  води  патьоки,
повітря  насичив  пристрасний  рух,
захвилювала  жіноче  око,
і  в  кожній  істоті  був  співчуваючий  друг.
 Життя  зачинаючий,
 невинний  Березень,
 був  подібен  своїми  рясними  сльозами
 до  вагітного  Вересня.
 І  так  було  віками,  віками....

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 117
 Соромно  пахнув  вітер,
бентежив  гарних  дівчат.
 Ах,  який  хитрий!
 І  їм  до  нестями  хотілося  цілувать,
цілувать:
 стрінутих  чоловіків
 і  маленьких  хлоп’ят.
 Погляди,  рухи  й  голос
 Були  гарно-з’єднуючим  мостом.
 І  побачивши  тільки  один  золотастий  волос,
хотілось  жагучо  нявчати  котом.
 —  Ах-ха-ха.
 —  Не  чіпай,  Іване,  свою  Мар’яну.
Прийшла  й  до  нас  весна.
 Старанно
 підмолодила  і  старих  вона.
 І  вулиця  загула,  загула...
 Плякати,  вивіски,  стовби,
блискучий  дріт,  рухливі  звощики,
черпнули  всі  весняної  води,
умилися  пахучим  дощиком.
 Запахло  все  далекими  квітками.
 І  між  стовбами
 ліхтарів,
 побачив  я,
стоїть  свята
 і  просить  сухарів
дівочими  руками.
 —  Це  вулична  весна.
 О,  запашний,  бадьорий  ранок,
тобі  не  страшне  всяке  горе.
 —  Вперед,  вперед...
 І  виліз  я  із  рова  під  парканом.

118
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Здавалось  все  співає:  шана,  шана.
 —  Невже  омана?
 Задивувались  димарі
і  дим  невикурений  проковтнули.
 —  Нарід  чи  ні?
 І  від  могутніх  звуків  сурм  здригнулись,
Луною  відповіли  рідним  голосам.
Чорним  лісам.
 —  Робітникам.
 —  На-а  барри-ка-ади...
 —  Геть  з  дороги,  чорносотенні  гади.
 —  Це  відблиск  революції  іде,
він  вас  роздушить  і  змете,
 і  буде  весь  криваво-радий.
 —  Чого  навколо  поставали
і  пішоходи  засмітили?
 —  Ми  ваші  трони  вже  зламали
і  змінили
 на  владу  рад  робітників,
 —  Який  вас  чорт  сюди  привів,
щоб  наше  свято  ви  бруднили?
 —  Ой  що  за  крики,  що  за  гук?
 —  Буржуйське  сміття,
 це  ваше  йде  сюди  страхіття.
 —  Гей,  друже,
 сходь  на  брук.
 І  розтягнувся,  розтягнувся
 червоно-сірий  дужий  вуж...
 Струнко  йдуть  робітники.
 Стрічки  цвітуть
 червоним  полум’ям.
Скидай  шапки.
 Інтернаціонал  здійнявся  вгору
могутнім  голубом.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 119
 В  руках  у  них  брязчать  рушниці,
немов  небесні  блискавиці.
 І  сонце  в  сурмах,
мідяна  усмішка
 бігає  по  них,
 як  миша,
 —  сонце  жмуриться.
 І  прийняла  в  свої  обійми  мене  й  нарід
квітчана  вулиця.
 II
 Млинець  на  небі  все  смажився  і  смажився,
За  комір  лив  гаряче,  липке  масло.
 Я  був  на  нього  вже  образився,
коли  востаннє  пролунало  гасло,
і  розійшлися  юрми.
 І  я  почав  блукать  один,
як  той  палючий  в  небі  б  лин.
 Хотілося  страшенно  жерти.
 Як  сірий  вовк,
 шукав  я  жертви,
 і  врешті  голод  мій  пройшов.
 Ех,  ви,  самці.
 Похотливі  Юди.
 Всі...
 Жінки  самиці...
 Люде...
 У  вас  не  серце,  криця.
 Навіщо  пристрасні  ці  погляди
на  мої  очі  сірі?
 Навіщо  пристрасні  ці  погляди,
я  не  йму  їм  віри.
 Як  біла  хмаринка,
 що  на  небі  легесенько  пливе,

120
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 я  йду.
 І  невинні  очі,  блакитні,
сню,
 а  не  ваші  звірячі  очі.
 І  моя  надія  гине,  гине...
 О,  скільки  голодних,  кошмарних,
вуличних  снів.
 Ти  огидний  мені,  комісаре,
як  фальшивий,  ріжучий  спів,
бо  я  комунар.
 Ти  купуєш  булку  за  гроші  робітників,
Я  ж  сьогодні  нічого  не  їв.
 О,  скільки  голодних,  кошмарних  снів.
 Скільки  гарних,  чаруючих  снів.
 З  ними  і  з  нею
на  вулиці  я  познайомивсь  випадково,
коли  вітер  співав  вечорово,
коли  зорі  горіли  натхненно.
 —  Ген-ген...
 О,  дівчино,  зі  станом  ваї,
 З  трояндами  на  щоках,
які  є  тільки  в  раї.
 З  фіялками  утоми  під  очима,
колись  між  нами  була  рима.
 Але  ви  любите  буржуйські  діяманти.
 І  всі  ви,  всі  —  комедіянтки.
 Які  порожні  стали  щастя  ятки.
 І  звідки  ці  марудні  згадки?
 У  мене  музика  заграла  в  шлунку.
 Там  на  бульварі,
 то  не  зійшлися  дві  хмари,
 це  в  пристраснім,  жагучім  поцілунку

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 121
 злилися  пари,
 поки  солодко  не  полилася  слина
із  рота  в  ріт...
 —  Зіно,  Зіно,
 приходь  сьогодні  до  моїх  воріт.
 Ах,  як  вона  до  нього  тулиться.
 І  сміхом  засміялася  з  мого  бажання  вулиця.
 III
 Хтось  чорний  зжер  гарячий  б  лин.
 Прийшов  похмурий  вечір,  —
 Ночі  син.
 Заграли  десь  жалібного  маршу.
 І  звуки  печалі  зачарували,
зачарували
 сонний  димар.
 Я  стрічав
 жінок,
 що  йшли  на  свою  вакхічну  посаду,
 хтось  заплакав,
і  вечір  розрізали  побідні  звуки  фанфар.
 І  не  розцвів  сьогодні  мій  синій  сад
квітками  зоряними,
бо  в  небі  була  сила  хмар,
що  заплачуть  рясними.
 Туман  притиснув  до  очей  повіки.
 Не  було  видно,  було  чути,
 як  біля  будинків  розмовляють  чоловіки:
 —  Буржуї  сволочі  вже  сплять.
 —  Е-ех,  Богородицю  їхню  мать.
 І  тихо  десь  брязнуло  шкло.
 Пройшло
 потім  кілька  фігур.
 —  Гей  віддавай  своє  добро.
 —  Ка-ла-ву-ур...

122
 Гео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  стало  тихо,  як  після  гарматного  вибуху.
Починав  крапати  дощ.
 —  Хиб?
 —  Ні,  товаришу,  своєчасно  стрів
ножем  у  горло.
 —  Не  буде  сьорбати  борщу.
 Дощ...
 Крапель  хор...
 Спалахнув  огняно  стріл,
моргнув  похмуро  небесам.
 І  я  сам
 вернувся  у  свою  барлогу  під  паркан
і  міцно  стиснув  у  руці  нагана.
 Коло  будинків  поминали  ще  святих,
а  небо  темне  журиться...
 Ставало  тихо-тихо...
 Навколо  мене  вулиця,  вулиця.
 В  НАТОВПІ
 Зростають  звуки  оркестри,
несуться,  як  вихор  в  степу...
 —  Сестро!
 Це  я  ж  тобі,  свою  пісню  люляю  в  серці
й  у  душах  людей  несу.
 Зібрався  чорний,  залізний  завод
і  дивиться  на  кривляння  паяца.
 —  Хліба  і  насолод!
 —  О,  сестро,  цього  крику  не  треба  боятись!
 Блідий  голод  дивиться  на  нас  із  кутка
спостережливо.
 Яке  у  нього  скривлене  й  зелене  обличчя.
 А  в  натовпі  я  мну  твої  перса,
щоб  не  бачив  ніхто,  обережно.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 123
 Не  дивись  на  нас  такими  очима  голодними,
натовпе!
 Я  сам  візьму  її  цілком  несподівано,
раптом.
 Вона  ж  стане  плакати  дивно,
здригаючись  тілом  маленьким,
і  в  тузі  руки  заломить,
згадає  неньку.
 Ах,  який  непереможний  крик
трудящого  роду!
 Ситий,  прокляття  тобі  шле  робітник!
 —  Хліба  і  насолод!
 РЕВОЛЮЦІЯ
 Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..
 Завихрила,  закурявила.
 Дерева  зігнула.
 Паркани  зламала.
 Дахи  й  димарі  вогнем  позбивала.
Будинки  з  землею  сухою  зрівняла.
 І  пил  погнала  стовбами  сірими.
 Ех,  обійми  ж  мене!
 Закрути  мене!
 Поцілуй  мене  в  уста  сміливі!
 Не  боюся  я  грому,  гуркоту.
 Це  душа  моя.
 Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..
 Вороння  чорне  з  неба  здмухнула.
Папірець  білий  закрутила,  зімняла
і  на  захід  кинула.
 Серце  зблідле  у  людей  вийняла.
 Ех,  блискавками  закривавила!

124
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Оселі,  міста,  села,  всесвіт.  —
 Громом  вдарила!
 В  реготі,  вої,  в  співах  натхненних,
у  хвилях  крові  трупи  залюляла.
 Ех,  не  минай  мене!
 Освяти  ж  і  мене  священною  крицею!
Пригорнись  коханкою,
обійми  ж  мене,
поцілуй  мене!
 А  не  винесу  я,
 від  печалі  над  трупом  заридай  громовицею!
 СВЯТКОВЕ
 Сонце,  сонце...
 І  похилі  над  весняною  водою  верби...
Коло  церкви:
 Сині,  сині,  сині  еони...
Розперізалися  ікони
і  ризи  впали  на  полях
Червоними  плямами.
 Іде  чорний  катафалк.
 І  коні
 Не  дивуються,
 Трупом  сповненими,  ямами.
 Рілля  вищирила  чорні  зуби,
регоче  сміливо  й  одверто.
 Не  зґвалтують  мене  руки  грубі,
Тримаюсь  твердо.
 Травами  зеленими,
 Вербами  похилими
Зросло  народне  свято.
 Кажанами  чорними,
суворими  немилими
втікали  панські  раті.
 На  бік  злетіли  старі  трони.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 125
 Згинув
 хитрий
 капітал.
 І  в  повітрі  мідні  дзвони
І  радіючий  хорал.
 Сонце,  сонце...
 І  похилі  над  весняною  водою  верби.
Чорно  кракають  ворони...
 Коло  церкви:
еони,  еони...
 ШЕРК  СЕРЦЯ
 Червоноармієць  казав  дружині:
 —  Не  плач,  повернусь  скоро!..
 І  хмара  сталевою  пружиною
звисала  по-над  похмурий  обрій.
 Слова,  як  тихий  шерк  ножа:
 —  Чуєш,  не  плач,  повернусь  скоро!..
 А  серце  стогне,  як  паротяг,
далеко  десь,  за  семафором.
 Годі  сигналом  очей  печалить,
солодкий  жіночий  рот  цілувать!..
 Ніколи  рахувать  на  шиї  коралі,
ніколи  складать  медяником  слова...
 Уже  осінь  сірим  оком
в  степову  далечінь  пливла,
коли  з  грюком  і  рокотом
полк  на  фронт  виступав.
 Муром  заводу  стояв  туман,
ввижались  минулих  предків  химерні  тіні...
Кулемет  татакав  навмання,
шукаючи  живу  людину.

126
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Взвод  обережним  рухом,
як  їжак,  наїжився  крицею:
 —  Гей,  хто  йде?  Друг!..
 Слова,  як  пурх  птиці...
 У  нетра  гладких  почвар
клин  взводу  іклами!..
 Дредноут  республіки  на  парах
гудками  робітників  викликав.
 Гром  глуму  тумб,
у  бік  б’є  бик,
в  ромб  лобом  главбум  —
 —  працьовита  розмова  республіки.
А  взвод  все  вперед
 на  Рур,  на  Рим,  на  Лувр,
а  взвод  бере  на  багнет
світову  рулеткову  гру...
 І  коли  літо  шиною
в  степи  котилося  сонцем,
червоноармієць  зомлілій  дружині
цілував  лон  цемент...
 ЗАМАХ  НА  РЕВОЛЮЦІЮ
 Гадом  чорним  18-ий  рік
оточив  Республіку  білими:
Чехо-словаки,  Колчак,  Денікин  —
ось  кого  гнали  і  били  ми.
 І  раптом  стогін  радіо  в  степ,
зойк  телефону  в  місто...
Стурбовано  кождий  Совдеп
жорстокою,  печальною  звісткою.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 127
 Постріл  у  наші  груди
 —  на  товариша  Леніна  замах,
зрадницька  куля  в  серце  Республіки,
рана  його  —  трудящих  рана.
 У  світ,  у  космос,  радіохвиль  плин:
 —  Лави  міцніш!  Гостріше  зором!
На  удар,  —  ударом  глибин!
 На  замах,  —  червоним  терором!
 І  кождий  гудок  кричить  тепер,
як  світовий  робітничий  рот:
 —  Довіку  ганебна  назва  «ес-ер»1!..
Довіку  ганебне  прізвище  Ройд!..
 І  скрізь  гуд  і  грюк  праці,
в  країні  рікою  іскор  дощ...
 І  скрізь  лунає  по  федерації:
 —  Хай  живе  світовий  вождь!..
 ЖОВТНЕВИЙ  РОМАН
І
 Над  вечір,  коли  блакитні  китиці
загрожували  знищити  Арсенал,
робітники  жовто-блакитний  ситець
рвали  на  клоччя  без  жалю.
 Вітрини  шкло  губили  на  тротуарах,
як  женщини  сльози  за  небіжчиком...
Од  спітнілих  вулиць  туманила  пара,
напуваючи  помстою  голів  горище.
 Ось  гайдамака,  як  лютий  вовк,
з  розгону  зупинивсь  коло  старої  хати,
 1  Ес-ер,  учасник  замаху  на  Леніна.  —  Прим,  автора.

128
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 побачив  дівчини  волосся  шовк:
 —  Гей,  дівчино,  частуй!..  Чим  багата...
 II
 Аеропланом  у  повітря  забурювали,
на  захід  погрожували  Жовтнем,
а  хіба  не  цікаво,  як  в  бурю
кохала  синьоока  дочка  торговки?..
 III
 Коня  коло  повітки  прив’язав,
на  обличчю  бородою  очерет  цвів...
 —  Я,  дівчино,  сюди  коня  пригнав,
коли  на  головах  не  вистачало  оселедців!..
 Дарую  на  хустку  чоботи  з  першого  більшовика
за  один  поцілунок  дівчини  гарної!..
 —  Я  ж  знаю,  знаю,  що  ти  дочка
великого  кошика  базарного!..
 —  Я  там  на  розі  допіру...
 Знаєш?  Як  неминуча  доля  ця,
пришив  завзятого  не  в  міру,
зухвального  комсомольця...
 IV
 Похитнулась,  як  тополя  в  бурю,  дівчина,
схилилась,  як  сніп  золотий  до  скирти...
 Це  вже  рідного  їй  забито  двічі.
 Вуха!..  Очі!..  Серце!..  Не  вірте!..  Не  вірте!..
 Жовтими  стружками
листя  спадало  з  кльонів,
а  під  очима  сині  смужки
в  преріях  щок  стрибали  кльоунами...

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 129
 V
 —  Пане  гайдамаче,  до  хати  захожайте!..
Солодкою  вишнею  всмішки  зваблювала...
 —  Моїм  персам  та  вустам  пораду  дайте,
як  головам  даєте  гострою  шаблею...
 Гайдамака  знову  з  коня  злізав,
поволі,  як  хижак,  до  дівчини  підходив...
 І  в  мріях  дівчині  пораду  вже  давав,
і  поцілунку  смак  на  вустах  відчував  солодший
 глоду.
 А  дівчина  до  хати  хутко,
рушницю  батьківську  з  запалом,
раптовим  пострілом,  важкою  кулею,
гайдамацьку  душу  з  тілом  розлучала...
 VI
 Жовтими  стружками
листя  спадало  з  кльонів,
а  під  очима  сині  смужки
в  преріях  щок  стрибали  кльоунами...
 Гайдамаку,  гайдамаку  корчила  смерть  це...
І  хіба  дівчині  так  робити  не  гоже?
 Хіба  революції  не  може  бути  в  серці!..
 Хіба  в  коханні  жовтня  бути  не  може?..
 ЗАХИЩАЙ  КИТАЙ
 Вкрив  крилом  туман
Чже-Цянг.
 Кулі  пильнує  гарт
варт.
 В  морі  прожектори  панцерних  зграй.

130
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Міцніш  рушницю  тримай,
 Китай.
 Вартовий  стомивсь,
вартовий  спить.
 Тривожно  зітхає  від  ран
десант,
 не  вкриє  білих  облич
ніч,
 і  збудить  їх  не  барабан!
 Кулі  сказав:  Доволі  глуму!
 Кулі  сказав  —  і  пішов  на  штурм.
 Десь  тихий  лунає  в  темряві  плеск.
Кулі  з  ножем  в  руці  повзе.
 Прапор  імперії  рви,
стягом  червоним  май!
 Кулі,  не  будь  в  ярмі!
 Сонце,  сяй
в  Китай!
 З  сонцем  прокинувся  сказ
враз.
 З  крейсерів  Англії  удар
гармат.
 В  рейді  вибух  не  знаряд,
страйк.
 Землю  свою  забирай,
 Китай!
 Кулі  доповз,  підвівсь,
гостро  майнув  ніж...
 Скоро  загинув  од  ран
десант.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 131
 І  крови  не  змила  з  облич
ніч,
 бо  їх  не  збудив  барабан!
 Кулі  сказав:  —  Так  буде  всім!..
 Кулі  сказав  —  і  почав  мстить.
 Десь  тихо  в  темряві  пливуть  крейсера.
Чорний  панцир  хвилює  моря.
 Привид  фашизму,  стій,
рук  не  простягай!
 Робітничий  Китай  не  твій!
 Буржуй,  не  зазіхай
на  Китай!
 Скоро,  скоро  не  буде
Будди,
 Кулі  не  буде  рабом
дракона.
 Патер  не  буде  хрестить  Шанхай.
 Зорю  на  Раднаркомі  підіймай,
 Китай!
 Кулі  повстав,  підвівсь.
 Червоний  стяг  над  Китаєм  звивсь.
Злазить  на  берег  не  стане
десант.
 В  нагороду  не  буде  за  риж
ніж,
 не  буде  тривожно  бить  барабан...
 Кулі  сказав:  —  Риж  мій!  Мій  чай!..
Кулі  сказав:  —  Буде  мій  і  Китай!..
 Там  вже  в  темряві  горить  зоря,
буря  з  рейду  змете  крейсера.

132
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гуркіт  огняних  рикш,
вибухом  серць  пролунай,
щоб  чули  всі  твій  крик:
Робітник,  захищай
Китай!
 МАШИНА
 Дим  домн,
гом  дамб,
 жах  в  томі  тем  днів,
гонг  лун,
в  тінь  бань,
жени  тіл  втому.
 Бомб  вибух,
 —  удар
в  бетон
 з  цементу  спин,
 з  рельс  жил;
 смерти  ніж,
 ріж
 жир,
 жри
 іржу  крови...
 Пара  пор
пахне  потом...
 Птах  нижче
пари.
 Піт  крап
в  рот  ром...
 Гра  в  грюк  гартів.
 Шерех  шин  шкребе  шкло,
зойк,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 133
 дзиґ  коліс,
 зигзаг
 замерзло
 нагадує  плес  блиск.
 Цирк  рук  торк  кран,
струна  дзиґ  вище,
хай  механік
забуває
чмих-чох
машини.
 Гом,  гуд,
тряск  рам,
 швидше,  швидше  шин  черк...
Там,  тут,
тут  і  там
 —  спів  і  свист  смерти.
 Дня  нема,
ночі  нема,
мруть  діти,
мре  мать,
 ритм-сказ  рве  нитку
твого,  мого,  його  життя.
 Мент  дум
не
 жде,
 грому  глум
дінеш  де?
 Блиск  спис,
мент  зойк,
болю  тиск...
 Ах!
 Кров...

134
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ПРЕДС0НЦ30РЯ
 Моя  голова,  як  великий  дзвін,
дзвонить  одчайно  в  присмерк,
а  серце  потрапило  в  каламутний  плин,
де  нема  ні  сигналів,  ні  іскор.
 Я  не  можу,  не  можу  зрозуміти,
чому  плаче  мій  товариш  у  сукні,
неначе  хтось  зірвав  розу  літню
і  лишились  тільки  мук  пні.
 Я  ж  тисячу  разів  оповідав  тобі  поцілунками
і  про  це,  і  про  те,  за  що,  і  як...
 Коли  вуста  твої  червоними  бруньками
теж  квітнули  на  моїх  щоках.
 Місто  потягом  гуркотить  на  захід,
косить  серпом  неба  синь  молодик,
а  мене  турбує  твій  одчайний  захват,
солона  роса  твої  повік.
 О,  мій  маленький  товаришу  в  сукні!
 Дорога  моя  предсонцзоря,
не  плач,  я  розповім  поцілунками
про  це,  і  про  те,  за  що  і  як...
 ДОКТОР  СТВАРД
(уривок  з  роману)
 ГУБПРОКУРОРЕ,  ЗВЕРНИ  УВАГУ!
 Ще  раз  я  хочу  нагадати  всім
таємний  випадок  з  робітником,
і  хочу  я  розвіяти  подій  минулих  дим
своїм  робкорівським  пером.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 135
 Вже  навіть  пальці  об  перо  попік,
жарини  слів  моїх  роздмухує  газет  димар,
бо  втретє  я  пишу,  як  на  заводі  «Більшовик»
лютує  божевільний  доктор  Ствард.
 Не  можу  я  мовчати,  ні!
 І  коли  б  міг,  слова  із  куль
рушницею  б  я  написав  сюди,
і  пострілами  сколупнув  намул!
 Робкор  не  може  буть  німим!
 Він  проміняв  рушницю  на  перо  та  молоток,
у  революції  щоб  бути  вартовим,
у  виробництва  збільшувати  крок.
 Перед  Комуною  відповідаю  я,
і  правда,  як  маяк,  горить.
 Ніхто  не  скаже,  що  робкор  гультяй,
що  пролетарське  око  спить!..
 І  от  я  знов  пишу  до  вас
червоними  краплинами,  мов  глод,
що  з  серця  ллються  кожен  раз
в  газету  «Правду»  про  завод.
 Завод  наш  справжній  більшовик,
він  заповіти  Леніна  переливає  в  сталь,
і  селянинові  вже  може  робітник
допомагати  тисячами  рал.
 Єднання  міста  і  села
зростає  трактором  із  робітничих  рук,
і  кожне  слово  Ілліча
переливається  у  плуг.
 Але  не  це  занепокоює  мене
і  серце  здушує  тисками  страх:

136
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 турботу  за  рукав  веде
не  Культкомісія  і  не  Соцстрах.
 Хвилює  всіх  робітників  тепер
незрозуміла  смерть  старого  коваля,
неначе  звір  його  якийсь  пожер,
неначе  ніг  його  не  винесла  земля.
 Але  нема  таємних  сил,
я  з  таємниці  зчистив  згар,
з  минулих  випадків  здмухнув  я  пил,
і  відти  виринув  наш  доктор  Ствард.
 І  можу  я  сказати  всім  тепер,
що  доктор  є  скажений  звір!
 Убивця  він  робітників!  Кривавий  Тьєр!
 У  нього  навіть  божевільний  зір!
 І  мушу  я  сказати  всім,
що  розум  в  нього  з  рельс  зійшов,
що  в  голові  у  нього  дим,
під  окулярами  не  очі,  —  кров!..
 Коли  ж  в  амбулаторію  ми  хворого  несем,
сміється  й  руки  потирає  Ствард.
Карикатуру  Тьєра  він  нагадує  лицем,
жорстокий  сміх  його  нагадує  примар.
 І  кривить  ця  гримаса  рот,
збиває  з  пантелику  всіх,
і  навіть  реготав  би  він,  коли  б  згорів  завод...
Безумний  регіт!  Божевільний  сміх!
 Цей  доктор  до  нутра  протух
 ідеями  контрреволюції  (його  б  в  архів!).
 Він  ліками  трує,  як  мух,
 здорових  і  кваліфікованих  робітників.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 137
 Ось  таємниця  де,
і  звідки  на  завод  прямує  смерть.
 Отрута  в  ліках  доктора  людей  зведе
і  трупами  завод  наповнить  вщерть.
 Цей  випадок  не  перший  з  ковалем,
вже  з  багатьох  робітників  він  висмоктав
останній  звук:
 своїми  ліками,  знанням  або  ножем.
 І  павутинням  цим  він  оперує,  як  павук.
 З  шисти  годин  гуде  гудок,
а  женщини  вже  поспішають  на  базар,
і  як  рахують  виручку  крамниці  та  ларьок,
так  хворих  підраховує  наш  доктор  Ствард.
 Завод  весь  знищити  грозився  він,
в  цехах  порожніх  лунали  зойками  його  слова.
І  ці  загрози  в  затишку  машин
підслухав  випадково  я.
 Я  рано  на  завод  прийшов  в  той  день,
ще  навіть  місто  марило  вві  сні,
і  в  тому  відділі,  де  зварює  залізо  автоген,
побачив  я,  як  доктор  обминав  станки.
 Я  весь  зіщулився,  як  цвях,  застиг,
забитий  в  заводську  стіну,
і  бачив  я,  як  божевільний  Ствард  цехами  біг
і  там,  як  тінь,  як  привид,  захолов  в  кутку.
 І  звідти  він  загрожував  машинам  кулаком,
і  регіт  рот  йому  роздер  до  вух,
і  лайки  вкручував  під  стелю  він  ґвинтом,
поки  знесилено  не  вщух.
 «Розчавити  б  вас  всіх,  як  грязь,  як  глей,
отрутою  б  вам  пропалить  нутро!

138
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Повидирати  легені  з  грудей,
на  спинах  ваших  випекти  б  тавро!»
 «Вас  всіх,  як  пацюків,  подушить  газ!
 Коли  я  в  кокс  підсиплю  мінерал!»
 —  Так  доктор  говорив  про  нас,
 у  мене  ж  в  серці  під  розтопленим  металом
 жаль.
 І  досі,  як  горно,  палає  біль,
бо  доктор  не  забув  загроз  своїх,
 Ствард  прикладає  всіх  зусиль,
трує  робітників  під  божевільний  сміх.
 Як  трудової  армії  салдат,
 який  пройшов  всіх  інтервенцій  гарт,
 за  злочини  я  вимагаю  ґрат,
 що  їх  давно  вже  заслужив  убивця  Ствард.
 Хай  зважить  все  це  прокурор,
злочинства  викриє  Нарсуд!
 Невже  не  знайдеться  для  Стварда  шор
або  в’язниці  для  його  облуд?
 Щоб  доктором  був  комуніст,
вже  мріє  наш  завод  давно,
тому  я  кров’ю  написав  цей  лист
і  в  серці  обмочив  перо.
 Я  сподіваюсь,  що  до  вас  мій  крик
вже  більше  не  пропустить  згуб.
 Робкор  заводу  «Більшовик».
 Михайло  Чуб.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 139
 ЮВІЛЕЙНА  ПРОМОВА
 Сьогодні
 обурений  я
 сурмлю  у  сурми!..
Слухайте,
 голосномовці,  авдиторії!
 На  десятому  році  революції,
вчепившись  в  колеса  історії
й  розгорнувши
 національний  стяг,
тягнуть  назад
 довгохвості  й  куці.
 Наїжились
 піїти  й  віршомази,
гудуть  заклопотаними  осами:
одні  Україну  рятують,
а  другі
 великодержавну  Росію.
Забувши  й  відкинувши
гасла  новітні,
заолімпились
 Куліші  й  Досвітні!
 Хоч  до  Европи  їм
 адзуськи!..
 Та  все  ж  за  Котляревським
вони  там
 «з  салом  галушки  лигають,
лемішку  і  куліш  глитають»
та  розмовляють...
 по-французьки...
 А  от
 пролетарський  письменник
Горкий
од  презирства

140
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 (з  княжого  столу
олімпійської  горки)
себе  українцям  читать
не  дозволив.
 Пішаком  ви  на  дошку  історії
вийшли,
і  в  генеральському  чині
ваш  запал  класовий  стих,  —
ви  їсте  італійські  дині
у  кодлі  класичних  святих,
де  вклоняється  вам...
 Муссоліні.
 А  от  ви,  Маяковський,
надрукували!.,  і  прочитали!..
 Ваш  бас  і  досі
 надтріснуто  лящить  у  вухах
(мов  джміль)...
 Ви  Пушкіна  тепер  взяли  на  палі,
і  в  голову  ударив  вам
державний  хміль.
 Згубили  ви
інтернаціональні  гасла,
позичивши  фасон
в  поміщика  Тургенєва,
й  тепер
провінції  бентежите
голосномовним  генієм.
 З  газетних  гранок
і  з  трибуни  «Лефа»
ви  прокричали
про  російську  мову,
а  ми
 вважаємо  її  за  полустанок
великого  революційного  рельєфа.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 141
 Ех,  Маяковський!
 Скажу  я  вам  —  це  дуже  дивно,
щоб  материй  футурист,
залишивши  поем
 високе  верховіття,
мочив  перо
 в  атрамент  з  фарб
національного  лахміття.
 Кого  дивуєте  ви  всі?
 Хто  плеще  вам,
 не  шкодуючи  рук?
 Панянки
 із  балетних  студій
або  піжоністий  селюк!
 Ви  кинули  старе,
 заїжджене,
 затерте
 слово,
 повторене  вже  безліччю  імен,
його  відкине
 молоде
і  терпке
шумоване  вино  нацмен.
 Його  уже  поставила
під  сумнів,
як  під  молот,
бадьора,
 життєрадісна,
радянська  молодь.
 А  ви?
 Сьогодні
 обурений  я
 сурмлю  у  сурми.

142
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Слухайте,  голосномовці,  авдиторії!
На  десятому  році  революції
скиньте  тягар  з  коліс  історії.
 Геть  —
 шовінізму  скрип
у  хвилі  сонній!
 Геть
 пиху
 і  національну  чвань!
 Коли  нам
 Ленін  дорогий,
як  смолоскип
колоній,
 як  прапор,
 що  горить  вогнем  повстань.
 ДЕСЯТИЙ
 В  бунті
 і  праці
 незламний  днями
 владар
 і  друг  машинам,
одягнений  в  бронзу
 і  в  камінь,
трохи  скосивши  рамена,
 РУку
 народам,
 країнам
владно  простяг
 Ленін.
 Він
 словом  хвилює  завзятим:
сонце  вам,
 землю  вам,
 вам

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 143
 океан
несе  Десятий.
 В  бантинах,
 сволоках,
 в  рельсах,  чавунах,
 в  мостах,
 віадуках,
 в  хребтах  будівель,
 загнузданий
 в  рейки,
 дроти
 й  антени,
 крізь
 гуркіт
 і  тупіт
 і  мідяні  луни
тінню  ввижається
 бронзовий  Ленін.
 Він  рухом
 руки  кострубатим
 вперед
 відзначує
 Жовтень  десятий.
 Вперед!
 Шлях
 шахт...
 Вперед!
 Рейс  вахт...
 Вперед!
 Революційний  крок...
 Голос
 пролунав  і...
змовк...
 У  відповідь  будь:
 Шатур,
 Волховбуд.
 За  свідка  стань:

144
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Ленінакан,
 Дніпрельстан.
 Кораблі,
 хвилюйте
 моря,
 ріки,
 енергію  несіть
 турбінам,
 залізниці,
 мчіть
 крицевого  коня,  —
десятий  Жовтень
 вступає  в  країни.
 Поблискує
 багнет  рушниць
 і  прапор
 бойових  плацдармів,
 де
 Ради
розплескали  міць
і  сурми
 клич
 Червоних  Армій.
 І  там,
де
 пліч  не  підводить
 день,
 рук
 не  здіймає
 ніч,
 в  тисячах
 чорних
 облич
 од  ваги
 корабельних  крен,
і  там  —
 бойовий  барабан

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 145
 підійняв
 мільйонний
 шерег,
 чорний,
 грубий
 кулак
 стис
 гнівно
 негр.
 І  в  Сибіру
 пролунав  клич,
пожежею
 запалив  ніч...
 День
 став  блідий,
день
у  сніг
 вгруз,
 хижо
 в  очі  глядить
 день
 —  косоокий  хунхуз...
В  рейди,
 в  дредноути
вдарив
 Китай:
 —  Жовтень  у  нас  —
нас
 не  займай!..  —
Гамбург
і  Рур
 ждуть  барикад,
Париж  —
 нових  комун...
 Це  буде  ударам
 удар,
 це  буде

146
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 останній
 штурм.
 Жовтень
 —  народів  стяг.
 Жовтень
 —  риштування  споруд.
Жовтень
 —  новий  паротяг.
Жовтень
 —  у  світ  вгруз.
 І  прапори
 Жовтневих  перемог,
і  революцій
 схвильовані  бюлетені,
процесій
 і  парадів
 залунений  крок
 прийматиме
 бронзовий  Ленін.
 І  те,
 що  зробили
 за  жовтнів  десять,
куди  підігнали
 склепіння  індустрій,
 турбіни,
 антени,
 шківи,
 колеса,
 і  те,
 що  спромігся  зробити
 геній
 і  наш,
 ще  не  бачений,  устрій
оглядатиме
 бронзовий  Ленін.
Десятим  будь:
 Шатур,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 147
 Волховбуд.
 Десятим  стань:
 Ленінакан,
 Дніпрельстан.
 ПІСНЯ  ЗАРІЗАНОГО  КАПІТАНА
 Відвага  пригод
нас  у  море  жене,
відвага  пригод
нас  турбує,  пече
вогнем...
 Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флаґман,
крізь  ніч  і  туман...
 Нема,  нема  нам  спокою  в  шинках,
парує  кров  на  ножах.
 Як  вітер  і  море  покличуть,
 лишаємо
 перса  Кончити,
 цілуємо  лезо  навахи,
 лишаємо
 п’яний  підвал,
 підхоплює  нас
 шквал.
 Шугає  вітер,
і  стогне  туман.
 Ший
не  жаль,
 не  жаль  нам  для  рей...
 У  бій,
убій,

148
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 іде  наш  флаґман...
 Е-гей!..
 Вітер  співає  в  щоглах,
посвист
 у  линвах  застряг,
хвилює,
 розпалює  погляд
чорний
 корсарський  стяг.
 Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флаґман,
крізь  ніч  і  туман...
 Кров’ю  заллято  палубу  вщерть,
борт  продірявив  таран,
очима  лякає  смерть
зарізаний  капітан.
 Жаль,
 жаль  нам  високих  рей...
 Е-гей!..

ПАМФЛЕТИ
 «БОЖЕСТВЕННА  КОМЕДІЯ»
БОЖЕСТВЕННА  КОМЕДІЯ
1
 Котиться  вогнище  обрієм,
нудний  нести  тягар  йому,  —
зусиллями  напружившись  хоробрими,
спеку  вишить  бляском  згару.
 Літньою  дниною  вилізши,
важку  ганьбу  голів  дурних
промінням  гарячим  повилиже
сонце,  шкулить  спини  вірних.
 Вулиці  смушками  курева
ущент  покрив  димар  висот.
 Задушливі  помешкання  куркулило
тлумом  ринків  сите  скнарство.
 Змучивши  працею  вилиці,
густий  мотив  бере  труба.
 Обідньою  перервою  запилиться,
знову  глотку  чистить  треба.
 Кинути  б  всесвіту  лужені
в  огнях  печей  долонь  пісні,
димучими  заводами  розсмужена,
вкриє  сажа  неба  скроні.
 Армію  викличуть  янголи
з  фортець  церков  хрестом  гатить.
Єпископи  патлатими  фалангами
випнуть  пельки,  поки  стомить.

150
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Хмарами  янголи  заховані,  —
з  гудків  тремтить  святий  синкліт.
Пикатими  соборами  риштовані,
чують  грізний  фабрик  виклик.
 Арміям,  —  постріли  відповідь!..
Дзвіниць  церков  здобуть  верхи!..
Знесиленим  порожніми  молитвами
вірним  дайте  книгу  в  руки.
 Виріжіть  вудлище  кожному,
несе  нехай  ріці  плавбу!..
 Природою  засвідчені  безбожники
Замість  церкви  вудять  рибу.
 2
 В  жаровні  сонця  підсмажившись  круто,
забажається  холодних  протягів,
бубликом  од  спеки  скрутишся
після  контор,  заводів  і  паротягів.
 Багатьох,
 щоб  крижаним  океаном  не  марили,
пляшками  пива  вікно  бере,
затишок  пивниць  і  кав’ярень,
роздягаючи  їх  уздовж  і  поперек.
 Недавно  ще  люди  бачили,
 як  під  церквою,  богом  замучений,
 плакав  голий.
 Декому  треба  грішки  необачні
зализувать  алькоголем.
 А  нам  —  здоровим,  ікластим,  ногатим
не  наслідувать  тонкошкірих.
 Не  буде  ніколи  наша  нога  там,
краще  поля  й  ліси  вимірювать.

ПАМФЛЕТИ
 151
 Виріжіть  вудлище,  сказали  ми,
спеку  понесем  ріці  й  березі!..
 І  от,  перенесені  вокзалами,
сидимо  під  кущами  на  березі.
 Спіймали  рибину,
потім  по  другій.
 Поруч  жевріє  багаття  жар.
 Хочеш,  не  хочеш,  юшку  вариш.
 Я,
 Ви  знаєте  мою  риму,
і  цей  товариш,
друг  мій,
кочегар.
 Паротягам  одгодувавши  вугіллям  черево...
Та  ба,
 роботи  змальовувати  не  берусь  ці!..
Витягло  з  паротягових  печер  його,
гуляє  в  місячній  відпустці...
 Сидимо.  Розмов  сукається  довга  нитка.
Голі  ноги  встромили  в  воду.
 А  сонце  лавою  променів  витіка,
хоче  знищити  всяку  прохолоду.
 Він  говорить,
 що  мріє  стати  колись  машиністом,
щоб  паротягам  накручувать  реґулятор.
 А  я  хотів  би  машин  стогін
встромити  віршем  під  ребра  патерам.
 Забув  про  поплавець  в  плесі,
ввижається  мрія  тиха  йому,
як  він  возитиме  експреси,
а  я  в  них  їхатиму.

152
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Наших  бажань  гонористих
наслідки  майже  однакові.
 Ну  й  сміхун!..
 Починаємо  їсти
риб’ячо-ракову
юху.
 Приятель,  спинивши  жорна  щелепів,
з  річки  замість  риби  витяг  камінь.
Наївшись,
 лягаємо  під  кущів  шепіт.
 Солов’ї  горлянками  ліс  витьохкали.
 Голічерева  вивалились  у  травах,
спимо  безвинними  купавами.
 Тим  часом  небо  визвірилось  хмарами,
нас  не  дошкуливши  сонцем.
 Блискавки  гострими  вдарами
пронизали  небесних  лон  цемент.
 Зачмихало  небо  громами,
хоче  землі  обличчя  вмити.
 Подірявило  порожнечу  золотими  рогами,
силкуючись  трохи  дощу  вичавити.
 Різало  скиби  хмар  ножами  гострими,
гуркотіло,  ревло,  кашляло
звуками  гарматних  пострілів,
аж  в  повітрі  смалятиною  запахло.
 Дивимось,
одяг  горить!..
 В’ється  дим  ось.
 Вітер.
 Дощ  з  гори.

ПАМФЛЕТИ
 153
 Не  вистачає  тут  і  мого  пера...
 Страх  здушив  шию.
 Ну,  думаємо,  вмирати  пора,
 Навіть  жінці  штанів  не  лишивши!
 Дивимось  униз,  —
 під  ногами  тріпоче  хмар  уже  стяг,
 чорним  килимом  виглядає  ліс...
 Просто  святе  вшестя!
 У  вухах  лунає  вітру  дзвін,
летимо
 до  богів  на  бенкет.
 Куди  ракетам!
 Кулями  вкручуємось  у  височінь.
 З
 З  ким  не  траплялось  таких  пригод?!.
Бачиш  дійсність,  рухом  напоєну,
а  справді
 кличе  на  роботу  завод,
і  ти  борюкаєшся  з  героєм  сну.
 Чого  лише  не  присниться  людям!
 Всяка  дивовина  вештається
в  мутнім  свічаді:
 то  крутиш  млина  пикатим  будням,
то  літаєш  в  рожевім  чаді.
 Граєш,  наприклад,  у  карти  з  Дантом,  —
довідка  —
 є  такий  поет  в  енциклопедії,  —
кажеш  йому:
 —  Будь  ласка,  здайте,
 шановний  авторе  Божественної  Комедії!
 Нічого!..
 Грає  собі,  хоч  помер  давно,

154
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 наче  жива  людина,  входить  в  газард...
Сердиться.  Ляпає  об  стіл  немилосердно,
не  шкодуючи  рук  і  карт.
 Розмовляєм.
 «У  нас  у  Києві,  а  в  нас  у  Римі!»
 Брешемо  ловко,  плетем  теревені.
 —  Чи  вдосконалено  в  пеклі  машини?..
 —  Який  урожай  у  Равенні?
 Не  забули  в  грі  за  поетичний  хист.
Сперечаємось.
 Перегромихає  грім  хай!
 Весела  компанія!
 Республіканець  і  монархіст,  —
жива  людина  й  уяви  примха!..
 Ніхто  не  цурається  мого  товариства,  —
хіба  що  сучасний  естет-деґенерат.
 Що  ж,  і  на  мене  за  років  триста
теж  відшукається  аматор-меценат.
 Я  його  бачу,  цю  дивну  людину,
цю  дружню  постать  нових  склепінь,
мою  найостанню  живу  риму,
мою  ще  ненароджену  тінь...
 Задумливий  погляд,  ходить  пішки;
на  лівій  нозі  розлізся  черевик,
бурчить  у  шлункові,  деклямує  вірші,
добре  серце,  найблагородніший  чоловік.
 Яке  задоволення!
 Моя  книжка  у  нього  в  кишені...
 Втіха  смерчем  роздмухує  зомлілий  мій  прах.
 Вогнем  і  водою  віків  палені,
 знайомі  літери  на  коричневих  сторінках.

ПАМФЛЕТИ
 155
 Легше  двадцять  разів  у  рай  злітати,
як  уявити  людину  соціялізму.
 Яка  вона?
 Читатиме  вірші,  натхненням  патлаті?
 Чи  ракетами  возитиме  з  Марсу  руду  залізну?..
 Нічого  не  знаємо  ми  з  вами,  Данте!
 Жодною  уявою  не  добереш  їх!
 І  ви,
 як  автор  прогризених  фоліянтів,
і  я,
 як  улюбленець  років  прийдешніх.
 Вічність  не  опера.  Не  розсунете  штор  її.
 Не  порушите  суворого  розпорядку.
 Працюючи  на  сьогодні,  не  думайте  про
 історію,
 не  лізьте  у  вічність  поперед  батька!..
 Сучасність  за  минуле  й  за  майбутнє  ближча,
хай  пропече  нас  роботи  жаром,
тоді  ми  станемо  набагато  вищі
всяких  дрібних  бажань  і  марень.
 4
 Далі
 вкручуємось
в  підсмаленім  наряді.
 Повз  минають  комет  хвости,
обпалюють  подих  сузір’я  ядер,
блукаючи  без  мети.
 Довго
летіли  так,
взявшись  за  руки,
щоб  не  було  боягузно.
 Найдосконаліший  не  здогнав  би  літак.
 Коли  раптом  ноги  в  болото  вгрузли.

156
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Навколо  поле.
 Замість  лотосів  українська  верба.
Вилискує  зелено  трав  щетина.
 Над  калюжами  осоки  вікова  журба,
наче  рідна  наша  Полтавщина.
 Краєвиди  пензлями  маестрів  написані.
І  там,
 де  найбільший  калюж  водограй,
стоїть  деревина,  напис  на  ній:  —
 Рай.
 Хреститься  на  возі  якийсь  куркуль,
трохи  не  звихнувши  руку...
 Шляхів  ніяких!
 Чисто  тобі  рай!..
 Хоч  лягай  в  грязюку
 помирай.
 Усе  крилате.
 Навіть  свині  мають  білі  крильця.
Пасуться.
 Картоплю  в  городах  риють  кирпаті.
Звідки  ж  в  раю  гниль  ця?..
 На  землі  попи  всім  казали  інше...
Правда,  десь  лунає  дзвін  ще.
 А  гурій  ніяких!..
 Просто  моріжок,
 на  ньому  з  гладкою  бабою  шинок.
 Попам  замість  грошей  тепер  буде  кість.
Хіба  такий  мусив  би  бути  рай?!
 А  це,  в  небутті  знудившись,
боліт  і  полів  простягся  край.

ПАМФЛЕТИ
 157
 А  там,
де  тополі
 гострі  верхи  виструнчили,
канцеляристи  чорнявим  Олям
розмалинюють
мандолін  струнчики.
 Розгнівались  ми,  —
зуби  вичавили  на  вуст  кров,
перед  такими  дивами
небесних  установ.
 Зайшли  в  одну.
 Ніхто  не  звертає  уваги.
 Минулись  у  нас  звичаї  тепер  ці.
Знітившись  од  чекання,  втоми  і  спраги,
в  чергах  за  папірцями  стоять  мерці.
 Не  канцеляристи,  а  небожителі!..
 Кожний  ледарства  позіхами  роздирає  рот.
Богбух
 янголяткові-друкарниці  ніжить  трелі,
помзав
 у  носі  колупає,
от!
 Багато  небожителів  жертям  запаморочені.
Гасла  плякатів  напружують  ристь:  —
 «Ми  за  восьмигодинний  неробочий  день!»
«Хто  не  лінується,  той  не  їсть!»
 Летять  метеликами  лакузи
на  вогонь  очей  тих,  хто  сидить  вище.
Здобуває  грошенята  хатнім  музам
порожнє  голови  горище.
 Вимагаючи  великої  зарплати,
сидять  жабами

158
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 бюрократ  на  бюрократі.
 Підлизам  і  лакузам  найбільше  прибутків
 і  пошани.
 У  шклянці  води  теж  бурі  є.
 За  розтрати  і  чвари  білоперим  янголам,
як  це  не  обурює,
підвищують  службові  ранґи.
 До  канцсвятителів  підходь  мухою,  чуло.
Бачиш?
 Якийсь  дивак  з  ослячими  вухами
промокальнею  чистить  рушниці  дуло.
 —  Де  ж  ваше  начальство?!.
 Гукнули  ми.
 Службовець,  виявивши  усе  печалі  єство,
прошепотів  вустами  заснулими:
 —  Хіба  нам
 за  вищих  промислами  стежить?..
 Минає  час  їм  у  мандрах  ловко...
 Пробачте,  у  мене  нежить!..
 Боги  завжди  у  командировках.
 Ми  здвигнули  плечима
і  сердитими  бомбами  в  гай  вилетіли.
 Тут  місцеві  поети  втирали  піт  з  тіла,
виспренім  одам  римуючи  рими.
 Кухликами  пиво  п’ють,
коло  кожного  повії  три.
 Залиті  неробства  зливою,
 мильні  бульбашки  слів  пускають  в  повітрі.
 Подивились  ми  на  це  кодло  ледаче
і  пішли  шукати  богів  на  дачах.

ПАМФЛЕТИ
 159
 На  наше  щастя  всі  боги  в  зборі.
 Всі  до  одного  тут.
 Лежать  під  дубами,
вихвалюються  хором,
мереживо  спліток  плетуть,
перетираючи  знайомих  гнилими  зубами.
 Друг  мій  кочегар
Саваофа  ліктем  у  бік:
 —  Чого,  почваро,
з  роботи  втік?..
 Довго  ще  вірним  бити  чолом,
світу  межею  поза  цією?!..
 На  землі  град.
 Всі  лани  витолочило!
 Хто  тут  керує  небесною  каналізацією?!.
 Злякались  боги,  аж  спрага  замучила.
 Од  поту  липне  до  волоса  волос.
 Янгол  крилом  втирає  кожному  з  чола,
скандуючи  ніжно  по-грецькому  періоди...
І  раптом  скрикнув  Єгова  вголос:
 —  Принеси  води!..
 Стрімголов  рушили  воїни,
богам  води  бокал  несуть.
 Розбризкали,  стараннями  роздвоєні,  —
лячно  в  зливі  зорі  гаснуть.
 Вкручуються  в  блакить
улесливими  гадами...
 Богам  догодити...
 Хіба  хочеш?
 ...Треба!..
 Захекались,
 працюючи  крилатими  бриґадами,
пір’ям  вкрили  килим  неба.

160
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Не  прикидайтесь  безвинними,
 О,  боги!
 Знаю  штучки  ці  я!
 Облиште
викрути  вбогі:
перед  вами  —
 робітничо-письменницька  інспекція!..
 Нарешті  второпали,
що  це  не  жарти,
 швиденько  здмухнули  лінощів  марево.
Вклоняються,
 пропонують  пограти  в  карти,
запрошують  випить  міцних  нектарів.
 —  Бачили  ми  ваших  порядків  плутощі,
лінню  канцелярій  рай  помазаний!..
Показуйте  домен  вогні,  плуг,  тощо...
 Де  ваша  виробнича  база?..
 —  Миттю  все  буде  зроблено,  вельмиша¬
 новні!..
 Ластівками  запурхали  нероби  запеклі.
 —  Візники  у  нас  тут  зорганізовані.
Виробнича  база  знаходиться  в  пеклі!
 —  Вельмишановні,  кочегаре  й  поете,
сідайте  в  цю  громовержцеву  карету!..
 Янголи  марш  урочистий  заграли  на  гітари,
і  ми  провалились  в  тартарари...
 5
 Бажань  і  прагнень  нероб
не  займай!
 їхнє  щастя  —  наш  гроб.
 Наше  пекло  —  їм  рай.

ПАМФЛЕТИ
 161
 У  сліпих  завулках  сучасного
тягнеться  хвіст  за  нами  важкий  —
релігія,
туподумство
і  власність,
 що  заважає  вперед  іти.
 Нас  ще  втішає  спадщини  дар,
а  ми  вирушаєм  в  руйнацький  рейд.
Минулому  в  лоб  впинаєм  удар,
а  нас  ще  обліплює  звичок  мед.
 Зчищуєм  з  себе  віків  нагар,
ламаєм  собі  хребет.
 В  мені  самому  пекло  і  рай:
чую  в  ногах  тягар,
бачу  на  століття  вперед.
 Але,  щоб  здобуть  перемогу,
серцем
 заткни  прорив,
рви  перепони  старого,
горою  руш
на  розпач  зневір!
 6
 Яка  іронія!
 Звалились  прямо  в  «Енеїду»
на  стонадцяту  сторінку,
немов  спросоння.
 Димно  горять
 середньовічної  уяви  ватри,  —
жодних  удосконалень,  —
безносі  тіні  оперового  театру,

162
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 кошмари
 міщанських  спалень.
 Блукають  по  пеклу
 різних  біблій,  талмудів  і  скрижалів
 літературні  персонажі,
 брянчить  бутафорія
 сковорідок,  рогів  та  вил,
 провінціяльним  режисером
 метушиться
 навіть  непідкований  Вельзевул.
 Чули  вже,  чули,
читали  про  це  й  бачили!
 В  кожній  церкві  стін  плякатами
пишається  рогате  бидло.
 Хвостатим  потворам
дзьобами  качачими
навіть  дітей  лякати
набридло.
 Нам,
 —  загартованим  жаром  груб,
гра
 —  використовувать  пекельні  аксесуари.
Дим
 —  в  полоні  димогарних  труб,
окріп
 —  в  казанах-самоварах.
 Мозки  навіщо  трудити  марно,
вигадуючи  жахи  рогаті!..
 Чим  не  пекло
 кожна  звичайна  ливарня?
 А  їх  багато!..
 Вимучила  людей  жари  задуха,
димуча  сірка  повипікала  легені.

ПАМФЛЕТИ
 163
 Грюками  мордують  вуха
ритми  машин  скажені.
 Чуєш?
 Це  молот  у  рейку  впинає  удар.
 Он  —
 в  крицю  зубами  вгрузається  циркулярка.
Ось  —
 булькає  розтоплена  залізна  руда.
 Це-
 жужелі  впала  потворна  арка.
 Куди  там  з  пеклами:
 Дант,  Котляревський,  Гомер!..
 За  що  вас  хвалять?
 А  чи  уявляли  ви  коли-небудь,
 як  тепер
 готують
 у  казанах  асфальт!..
 Що  там  жаровні  лизати  з  поглядом  мурим
або  воду  в  решеті  носити  з  ранку  до  ранку.
А  ви  уявили  б,  як  з  доменної  рури
можна  висмоктати  чавунну  болванку?..
 Клясики  колупались  в  уяві,
сидячи  вдома.
 Димами,
 що  простяглися  з  краю  до  краю,
загравою  розпечених  домен
Дантові  банк  зриваю!..
 Тепер  з  вітерцем  під  землею  одвезе
кліть,
 не  треба  питання  про  чудесні  сили
ставити  руба.

164
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Не  встигне  подиху  проковтнути  мить,
 і  вже  гризе
 вугілля
 машина  врубова.
 Щоб  не  лякати  народ  фантазій  примарами,
краще  у  рудні  спуститись  вам  би,
де  світить  підземним  коритарам
тьмяний  вогник  шахтарської  лямпи.
 В  глибоких  штреках  довбає  кайло,
антрацит  виблискує
смуглявим  романтиком.
 Невпинним  стуком  здіймає  лом
пилюги  чорної  туман  там.
 Рудня  зростає  вся,
вгризаючись  у  пуп  землі.
 Крицевою  волею  в  ній  посуваються
люди  з  чорними  плямами  на  лиці,
 за  всіх  героїв  сміліші!
 Може  знищити  враз  їх,
огроми  на  груди  зваливши,
вибух  грімливих  газів.
 А  нагорі
димарів  каре
ріже  височінь  ножами,
казанів  парою  повітря  рве,
б’ючи  в  небес  браму.
 Видобуту  з  надр  руду,
в  молоко  розтоплену,
не  руш.
 Не  збагнути  бесемерів  лють,
що  дивують  чудами  крицевих  груш.

ПАМФЛЕТИ
 165
 Над  заводами  гудків  звис  крик,  —
робітничих  рук  пора  ця.
 Небо  визоріли  іскри,
де  пожежею  палає  праця.
 Що  Везувієві  лави!
 Розум  стис  природу  пресом.
 Ріжуть  в  океанах  хвилі  пароплави.
 В  суходолі  гуркотять  експреси.
 Кров’ю
 наллялися  вени,
м’язами
 напружились  руки.
 Хіба  нам  боятись  теревенів
про  пекла  муки?..
 Нам  косу  фантазій  намантачувать
немає  жодної  рації.
 Всяка  фантазія  здається  дитячою
перед  високими  труднощами  праці.
 В  голові,  —
тут,
 і  в  серці,  —
тут,
 тремтить  сучасністю  кожний  нерв.
Тіло  трусить  поїздів  розгон,
у  вухах  гуде  аероплянів  рев.
 Помру.
 І  стіну  крематорію  здригатиме
революції  землетрус.
 7
 Читачу,  шапку  скинь  тверезою  рукою
і  замислись  над  долею  кожного  таланту!..
Під  цією  немармуровою  плитою
лежить  тіло  фльорентійця  Данта.

166
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Три  дні  й  три  ночі  ми  грали  з  ним  в  карти,
померлий,  здається,  був  тропіки  митець,
змагання  серйозне  було,  без  жартів,
і  все,  чим  пишався,  програв  мені  мрець.
 Страшними  розмовами  ми  розважались
під  ляпання  карт  і  крейди  скрип.
 Вхопила  мене  за  серце  жалість,
коли  мій  партнер  од  старань  захрип.
 Він  був  мандрівник  зажурений,  —
спускався  в  пекло  і  в  рай  літав.
 Проходжався  поруч  з  Вельзевуловим  джурою
під  скажену  фуґу  литавр.
 Признаюсь.  Моя  провина.  Краска  зійшла  з
 лиця.
 Зникла  тінь  мандрівника  сміливого.
 Я  не  попередив,  що  під  вікном  була  заліз¬
ниця,  —
 гудок  паротяга  убив  його.
 Читачу,  тверезо  погодься  зі  мною:
жоден  середньовічний  талант
паротягового  не  витримає  гобою,
як  не  витримав  його  Дант.
 8
 Хто  в  герці  буде  нам  за  секунданта?!.
 Ось,  —  осучаснені  терцини  Данта.
 9
 Ми  загартовані  жаром  груб,  —
нас  не  стурбує
крицева  почвара,
гудки  лише  будять  всіх  од  сну.

ПАМФЛЕТИ
 167
 Реальні,  як  цвях,  пекельні  примари:  —
огонь  горить  під  казанами,
а  в  казанах  вирує  пара.
 Куємо  волю  молотів  громами
і  кроквами  підносимо  нову  споруду,
ми  плян  життя  накреслюєм  димами.
 Страшнішого  немає  суду,
як  суд  обурення,
зневаги,
гніву,  —
 суд  організованого  люду.
 Страшнішого  немає  співу,
як  спів  мільйонів,
 де  червоний  стяг,
спів  —
 під  стрілянини  зливу.
 І  справедливости  найбільше  в  тих  серцях,
що  б’ються  мужньо
на  заводах
 і  на  риштованні  склепінь,
в  серцях,
що  в  руднях,
 що  кораблі  проводять  по  морях.
 І  очі  бачать  прагнень  височінь,
ті  гострі  очі
з  плямами  утоми,
ті  очі,
 що  пече  в  них  синь.
 Я  не  прикрашений  пучками  квітів  і  соломи,
не  вигаданий  ідол

168
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 деспотів  шалених,  —
я  той,
 хто  нищить  храми  й  споруджає  домни.
Я  робітник,
 подавач  благ  щоденних,
всеєдиний,
 я  —  господар  всел  енної.
 Але  я  справжній,
без  святині,
живий,
 наллятий  м’язами  і  кров’ю,  —
в  соборах  не  пишаються  мої  гордині.
 Святих  тупому  безголов’ю
я  протиставлю  праці  ясність,
науки  мудрість  я  висловлюю.
 Мій  клич  вкриває  галас  міст,
і  суд  страшний  іде
в  цей  мент,
 що  старанно  руйнує  власність.
 Потім  кладу,
кладемо  цемент,
 що  зв’язує  з  фундаментом  цеглину,  —
державам  змінюєм
лице  вщент.
 Засмолене
бантиння
в’яже  палі,  —
росте  будинок.
 І  праці  труднощі  пекельні  валить
геройство,  творчість,  насолода,
спляновані  у  вічність  далі.

ПАМФЛЕТИ
 169
 Ми  здійснюєм  мету  народів,
що  сльози  ллють
у  східний  водограй,
де  в  райдугах  ввижається  свобода.
 Оману  здирств,
брехню  блаженств
винищуємо  вкрай,
 і,  розпаливши  високо  свідомости  сузір’я,
ми  свій  будуєм  рай.
 Згорить  омана  на  вогні  зневіри,
і  в  рай  брехні  не  донесете
засмалене  димами  неба  пір’я.
 Ану,  боги!
 Із  тронів  уяви,  гетьте!
 Годі  німбом  сліпити  очі:
 Перед  вами  не  Вертер  і  навіть  не  Ґете!..
 Я  вкраїнський  робочий,
світові  підійняти  голову
домкратом  соціялізму  хочу!..
 Червоний  стяг  над  морями  й  суходолами!..
 РЕАБІЛІТАЦІЯ  Т.  Г.  ШЕВЧЕНКА
 Людських  досягнень
вище,
 з  оздоблених
свинарнями
хуторів,
з  приміщень,
 устаткованих  м’якою  меблею,
пре

170
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 каша  гречана
з  міщанських  голів
з  одвислими
салом  ребрами...
 З  уквітчаних
бездарністю  «Просвіт»,
з  культури,
що  заплуталась
в  рушниках,
вийшов  Ваш,
 Тарасе  Григоровичу,
плаксивий  портрет
у  широкий  світ
на  сміх
і  на  жах!..
 Аматори
 вишиваних  сорочок
і  картопляного  лушпиння
дуже  просто
і  дуже  сумлінно
засоплили
Вашу  постать.
 Трохи
 не  з  лямпадкою  аж!
 Хіба
 Ви
 геніяльний  поет?
 Ви  —  ікона
 в  накрохмалених  рушниках!
Або
 з  власного  твору
персонаж.
 Заслинений,
 заплаканий

ПАМФЛЕТИ
 171
 дідуган,
 у  вишиваній  краватці,
у  шапці  синій,
з  матнею  в  штанях,
в  чоботях,
 помащених  дьогтем,
 пліснею
 смердить
 од  Вас,
 що  можна
 здохнуть!..
 А  хіба
Ви
 такий,
 Тарасе  Григоровичу?
 Огидно
 Вам,
 мабуть,
 і  в  землі!..
 І  тепер
 од  хуторянської
 трьохпільної  корости
 хочу
 очистити
 Вашу
 постать.
 Европеєць
з  ніг  до  голови,
улюбленець
ґранд-дам
і  панночок  —
 Ви
 часто  нехтували

172
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 аристократичних
пристойностей
відплатою
і  на  Хрещатику
розмовляли
з  дівчатами.
 Дотепний  богемець,
 передовик,
 член
 товариства  «Мочиморд»  —
 Ви  тепер
 були  б  опудалом,
 як  і  ми,
 для  всіх
 просвітянських  орд!..
 Осяяно
і  схвильовано
схилилися
Ви
 перед
 першою  машиною,
перед
 надлюдським
 напруженням
 двигуна.
 Вітер  шумів
Вам
 Україною,
в  очах  мерехтіли
майбутнього  чудеса.
 Вашої  думки
вибуховий
матеріял
перетворився

ПАМФЛЕТИ
 173
 в  гримучі  слова,
що  таврували
царських
льокаїв,
посіпак
і  самого  царя.
 Холуйства
і  яничарства
вусатого  міщанина
не  любить
Ваша
і  моя
 Україна!..
 Стою  кирпатий
і  мужній,
як  Ви,
 спиною  спершись
на  Вас
і  на  історію,
і  проти
іконописців
і  дурнів
глушно
скеровую
свою  ораторію.
 МІРКУВАННЯ  ҐЕО  ШКУРУПІЯ
ПРО  КРИМСЬКІ  ГОРИ  Й  ВІЧНІСТЬ
 Мих.  Семенкові
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности

174
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 безліч  хвилин.
 Наш  винахід  —
 швидкість  —
обкрадає  час,
і  безчасовість
 —  наша  мета.
 Без
 рипу  маж,
ремиґання  волів
аж  —
 роздираємо
 простір
колесами  потягів.
 Туди:
 до  моря,  до  гір,  до  останку,
 де  в  дачах
 заплутались
 сотні  літ,
веземо  коханку  й
 гладкий  живіт.
 Нам
 у  звучанні  набридлих  рим,
заяложений  поетами,
виблискує
 Крим.
 Отарами
 вигинаються  на  обрії
гори;
ще  далеко
 і  рано,
 паротяг
 іще  степом  стеле  дим.
Проминувши

ПАМФЛЕТИ
 175
 Бахчи-Сарай,
 мінарет
 і  сотню  класичних  кипарисів,
згадуєш
 Пушкінський  водограй
і  по-сучасному
 перестаєш  мислити.
 Нарешті
 потяг,
 мокрий
 од  росяних  соплів,
крізь  сім  тонелів
влітає
у  Севастопіль.
 Наготувавши  руки
для
 важких  сувоїв,
нас  зустрічають
на  пероні
 онуки
 героїв
 Севастопольської  оборони.
 Вічність
за  п’ять  копійок
 зробить  героєм  зайця,
 вона
 за  п’ять  копійок
 послужливо  посміхається.
 В  розпуці  ніколи
не  зломить  пальці:
шкода
 французів,
 шкода

176
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 англійців,
шкода  чернігівців
і  полтавців.
 Вічність
 круглим  черевом
 «Панорами»
 випинається
 серед  будинків
ганебним  пам’ятником
ганебних  вчинків!..
 А  далі,
 забувши  образу
та  біль,
в’їдеш  в  історію,
сівши  в  автомобіль.
 Три  тисячі  літ
розкривається
 перед  вами,  —
 ось
 розтерзаний,  ввесь
у  поросі,
під  ногами
лежить  лише  міт
про  Херсонес.
 Руїни
 найкращого  лупанарія
і  підземного  храму  християн
прикрила
 могутня  арія
 крейсера
і  гідропляну.
 Гуркіт  штурми
не  став  глухіш,

ПАМФЛЕТИ
 177
 хвилі
 звиваються  і  шиплять,
як  вуж.
 Морю
 —  смішно,
 морю
 —  байдуже,
 море
 —  шумить,
як  шуміло  раніш.
 Людино!..
 Спинись
 і  подумай  про  себе!..
 Позаду
 —  руїни,
 спереду
 —  небо...
 Але
 поїде  в  море,
плюнувши  в  грецьку  урну
і  роздушивши
 римський  черепок,
глухий  поет  і  авантурник
 о.
 Близько.
 І  крикне  голосно  з  моря:
вибачте,
 Шановні  Товариші  Гори,
але  ваш  вигляд  —
 таки  огидний!..
 Стоїте,
 як  у  черзі  по  цукор,
і  пишаєтесь,
 як  самовар  на  Великдень.

178
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Проскаче
Микола  Бажан
вузьку
 Байдарську  Браму,
 як  тінь
 стародавнього  лицаря,
і  кінь
 заїрже  під  ним
Богдана
 Хмельницького.
 Бо  серед  салатної  зелені
для  всіх
 мандрівників
і  відважних  хлопців
заховано
 в  кожній  ущелині
по  консервній  коробці.
 Оскомина
 солодких  олеографій,
що  їх  видало  небо
 в  тисячах  метрів,
пощербила  зуби
самому
 Ай-Петрі.
 Не  вийде
дивитись
 з  гори  на  рейд
зарізаний  жонами
хан  Ґірей.
 Лише  на  верхів’ях
Яйли
вас  привітає  манірно
з  книжкою
 і  пером  в  руці

ПАМФЛЕТИ
 179
 замріяний  лірик
Семенко  Михайль.
 Адже
 зроблено  з  гір
 понуру
засмічену  дачу,
що  її
 під  мавританську
 архітектуру
 розкорячено.
 Паскудні  будівлі
естетних  аматорів
струсить
 колись
 землетрус
 гучними  гарматами.
 Друзі!
 Не  бійтесь!
 Вічність  витягне  нас
з-під  руїн
за  волосся;
 її  не  обдурять  в  статтях
Дорошкевич,  Коряк
або
 Фелікс  Якубовський.
 Скучно.
 Море!..  Гори!..
 Мовчите.
 Тільки  іноді  випнеться
журливий  крик,
де  пасеться
 отарами
живий  шашлик.

180
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Спиняються
 всі
 блискавичні  мандри
в  прокислих
 підвалах
старої  Масандри.
 Нарешті,
на  заздрість
 родичам  і  знайомим
 треба
 зробити
історичний  вчинок,  —
знятися
в  трусиках
 на  пляжі
з  краєвидом  гір
 за  плечима.
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности
безліч  хвилин.
 СТАРОГО  СВІТУ  БРИДКИЙ  НАМУЛ  -
КОЖНЕ  ПИЯЦТВО  І  ПРОГУЛ
 Кому  невідомо,  що  прогулів  навала
веде  будівництво  до  сумного  провалу?!.
 Жінки,  встроміть  прогулам  у  серце  лезо!
Дбайте,  щоб  чоловіки  були  тверезі!..
 Годі  витрат  дошкульних,
на  боротьбу  з  ледарством  усі!

ПАМФЛЕТИ
 181
 Чоловік  прогульник  :—
ворог  робітничої  сім’ї!
 Ніяких  виправдань  тим  нема,
хто  дні  прогулює  навмання.
 Використовуй  і  день  відпочинку  свідомо,
не  пияч  по  пивних  або  вдома!
 Після  кожного  пропитого  дня
тремтять  м’язи  й  болить  голова.
 Праця  йде  поволі,  у  руках  спить,
а  нам  треба  випередити  світ.
 Пам’ятай!
 Що  із  хворих  рук  пияк
завжди  виходить  потворний  брак.
 Полічи!
 Коли  кожний  до  пляшки  притулить  рот,
скільки  збитків  припаде  на  завод?
 Прогуляють  робітники  по  кілька  днів,
от  тобі  на  виробництві  й  прорив.
 Кожна  пропущена  година
лягає  тягарем  п’ятирічці  на  спину.
 Прогулами  зриває  промфінплян
лише  несвідомий  великих  завдань.
 Коли  промфінплян  виконуємо  пізно,
це  збільшує  силу  ворогів  соціялізму.
 Недбальство  та  ледарство  скопирснем
 у  бублик,

182
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 бо  нам  треба  будувати  Союз  Республік.
 Щоб  не  минали  хвилини  марно,
мусимо  працювати  свідомо  й  ударно.
 П’ятирічці  друг  і  брат  —
добре  зроблений  аґреґат.
 П’ятирічка  вимагає  усіх  зусиль,  —
Роби  здоровий,  відпочивай  вміло!..
 ЗНЯТО  З  СУЧАСНОГО  АРИСТОКРАТА
 Дідичі  сиділи  в  палацах,
слухаючи  хортів  гавкіт.
 Раби  робили  з  ранку  до  ранку.
Влада  занепала  ця,
потруївши  ставкову  ланку
білявих  мавок.
 Не  стало  панів  пихатих
і  вихованням  шляхетних,
в  розкішних  шатах,
навіть  не  лишили  портретів.
 Лан  —
 працюємо  ралами  плугів,
завод  —
коло  машин.
 На  себе.
 Збільшуєм  промфінплян,
затуляєм  прорив,
коли  треба.
 Але  ось  —
на  лиці  лють,

ПАМФЛЕТИ
 183
 робота  в  руках  клякне.
 Не  всі  працюють,
свідомістю  дня  просякнуті.
 З’їдають  мрії  благородну  вдачу,
на  тлі  казанів  ввижається  дача.
 Хвоста  б  крутив
 коровам  він,
плодив
 свиней  би  тупомордих,
мастив  біленьким  хату
зовні,
своїх  ланів
 господар  гордий.
 Чого  ж
 прийшов  він  на  завод?!.
Підсилить
 заробітком  власність.
 Не  забувати  про  город
і  поросят  рожевих
масність.
 Соціялізмові
 віддати  працю!..
Контрактуватись
 в  п’ятилітку!..
 Невигідно  йому.
 Немає  рації.
 У  власній  хаті
 будуть  збитки.
 Чий  це  портрет!?
 Чия  потвора!?
 Куркуль?  Задира?

184
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чи  рвач-провора?
 Це  все  не  так.
 Беріть-но  вище!..
 Це  шкурникові
і  брат,  сват
сучасний  виродок  —  аристократ.
 Красується  на  чорних  дошках
масний  портрет:
непевні  очі,
улесливий  хребет.
 Навіть  не  з  компанії  пияк!
 А  от  —
 роботу  кидає  до  гудка,
з-під  рук  валиться
 урочистий  брак.
 МАРШ  РОСТУ
 Працею
земля  гуде,
 збуджена  веселим  шахтарем.
Пісня  перемоги
голосно  лунає  скрізь.
 В  іскрах
світових  ідей
ми  ростем
в  соціялізм.
 Рік-два,
чотири,  п’ять
трактором,
а  не  конем.
 Плуг,
 плуг,
 плуг,  плуг

ПАМФЛЕТИ
 185
 степові  простори  згриз.
 В  гуркоті
нових  машин
ми  ростем
в  соціялізм.
 Спів
 —  попів,
сум
 —  ікон
 знищимо  календарем.
 З  мулом
забобонних  дум
 —  затишок  церковних  риз.
В  сяйві
 електричних  лямп
ми  ростем  в  соціялізм.
 Пив
 —  не  пить,
зайв
 —  не  спать!
 Лінь
 —  убить
робливим  днем!
 Хміль
 —  сіл,
бруд
 —  халуп
 ми  підпалимо,
як  хмиз.
 В  обсягах
ясних  склепінь
ми  ростем
в  соціялізм.
 День  —  ніч,
день  —  ніч,

186
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 день  —  ніч
горять  вогнем.
 Дим,
дим,
дим,  дим
од  розпечених  заліз.
 В  кіптяві
високих  труб
ми  ростем
в  соціялізм.
 Працею
земля  гуде,
 збуджена  веселим  шахтарем.
Пісня  перемоги
голосно  лунає  скрізь.
 В  іскрах
світових  ідей
ми  ростем
в  соціялізм.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ,
ВИКОНАНІ  ВІРШАМИ
ТА  ПРОЗОЮ
 Шановному  другові,  —  свідкові
обов’язкового  дитинства  і  моїх
недоречних  минулих  та  сучасних
вчинків,  Олексі  Шимкову
присвячую  цю  працю
Ґео  Шкурупій
 «ЗИМА  1930  РОКУ»
 ПРОЛОГ
 Сніг.  Зима.
 Село  загрузло  пухко  і  білосніжно.  Але  мороз  не  замо¬
розив  гарячої  зненависти,  люті  й  жадоби  боротись  в  усіх
героїв,  що  творять  своє  життя.
 Ось  пройшов  вулицею  син  відомого  глитая  Не-
чая,  —  Євген.  Він  з  балалайкою  йде  на  зальоти  до  ді¬
вчат.  Розсуньте  стріхи  й  стіни  хат  і  ви  побачите  ін¬
ших  героїв,  кожного  зі  своїм  ділом,  кожного  зі  свої¬
ми  думками.
 Комсомолець  Михайло  Сірош  стоїть  на  засніженому
подвір’ї  колгоспних  стаєнь  і  сперечається  з  бідняком  Ми¬
китою  Підковою,  розум  якого  перебуває  в  тенетах  блюз¬
нірської  аґітації,  а  святобливі  почуття  тягнуть  до  колек¬
тиву  бідняків.
 Все  розгортається,  як  у  повісті.  Дівчата  несуть  повні
відра  з  водою.  У  сажі  верещать  підсвинки,  розхлебтую¬
чи  їжу.
 Євгенова  дружина,  Мар’яна  —  дочка  бідного  селяни¬
на,  але  підкуркульника,  сумує  в  багатій  хаті  чоловіка.
Голова  колгоспу  Шульга  Явтух  пішов  шукати,  де  пахне
смаженим,  а  може,  й  позалицятись  до  героїні,  що  сумує...
У  повісті  все  може  статись,  як  і  в  житті.  Наприклад,  сам

188
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 господар  Мирон  Нечай  сьогодні  з-поза  ранку  плів  міц¬
ну  вірьовку,  і  Катеринина  мати,  яка  мала  час  спостері¬
гати  його  роботу,  весь  час  турбувалась,  що  це  кінчиться
чимсь  поганим.
 *  *  *
 Наприклад,  голова  колгоспу  Явтух  Шульга  прихо¬
ваний  підкуркульник,  і  коли  б  не  секретар,  комсомо¬
лець  Михайло  Сірош,  він  уже  наробив  би  багато  лиха.
У  Нечая  Мирона  контрактували  свиню,  й  коли  Мирон
побачився  з  Шульгою,  у  них  тільки  й  розмови  було,  як
про  те,  які  добрі  ковбаси  можуть  бути  з  цієї  свинки,  що
сала  в  ній  на  цілу  руку,  а  коли  додати  до  цього  добру
кварту  горілки...  Іноді  й  навколо  свині  бувають  траге¬
дії.  У  всякому  разі  треба  щось  зробити,  щоб  свиня  не
пропала  дурно...
 *  *  *
 В  сільраді  кінчається  нарада  сільського  партакти-
ву.  Голова  колгоспу  Шульга  Явтух  звертається  до  го¬
лови  сільради  з  заявою,  щоб  у  Нечая  Мирона  не  брали
свиню.  Хай,  мовляв,  вона  трохи  підгодується,  й  тоді
колгосп  її  забере,  бо  нема  для  неї  іншого  місця,  в  цьому
найкращому  зі  світів.  Коли  Шульга  виходить,  у  сільра¬
ді  висловлюються  недобрі  думки  про  такого  голову  кол¬
госпу,  що  підтримує  куркуля,  і  про  Шульгу  складаєть¬
ся  певна  опінія.
 *  *  *
 Клюб.  Комсомольці  готуються  до  різдва.  Готують  ан¬
тирелігійний  карнавал.  Аматори  в  оркестрі.  Готують  час¬
тушки,  співи.  Комсомолець  Семен  приводить  Мар’яну,
і  деякі  комсомольці  проти  неї,  але  дівчата  заступаються
й  заявляють,  що  вона  наша,  незважаючи  на  те,  що  вона
тепер  Євгенова  жінка.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 189
 *  *  *
 Льох.  Мирон  Нечай  теж  готується  до  різдва.  За  допо¬
могою  однодумців  він  ріже  контрактовану  свиню.  Тут  же
й  голова  колгоспу  Шульга  Явтух.  Коли  він  виходить,  кур¬
кулі  змовляються  зробити  контркарнавал,  і  коли  всі  бу¬
дуть  на  карнавалі,  вони  підпалять  колгоспні  стайні  й,  як
встигнуть,  переженуть  худобу.  Це  —  на  їхню  думку,  му¬
сить  розвалити  колгосп.  Євген  Нечай  розважає  всіх  сво¬
єю  незмінною  балалайкою  і  за  добру  гру  прохає  в  батька
підсмаленого  хвостика  від  свині.
 *  *  *
 У  секретаря  колгоспу  Михайла  Сіроша  багато  при¬
ємних  гостей.  Точиться  розмова  колгоспників  з  Сіро-
шем  про  майбутнє  колгоспу.  Мар’яна,  що  зайшла  до
дружини  селянина,  в  якого  живе  Сірош,  випадково
бере  участь  у  цій  розмові,  вона  симпатизує  Сіроше-
ві.  Це  знову  необґрунтований  момент  у  повісті.  Чого
вона  воловодиться  з  комсомольцями?  Може,  вона  ви¬
ступає  тут  як  аґент  клясового  ворога?  Обережніше,
Михайло!
 *  *  *
 Різдво.  Гуляння  в  хаті  куркуля  Нечая  Мирона.  їдять
контрактовану  свиню.  Важкі  танки  господарів  під  скрип¬
ку  й  барабан.  П’яний  голова  Шульга  залицяється  до
Мар’яни.  Куркулі  змовляються  підпалити  колгоспів¬
ські  громадські  клуні.  Мар’яна  знає  про  змову,  їй  брид¬
ко  й  тоскно.  Гопак.
 *  *  *
 Вулиця.  Комсомольський  карнавал.  Маски,  співи,
частушки,  танки.  Танок  попа,  танок  паламаря,  танок
куркуля.  Антирелігійний  маскарад.

190
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  хаті  Нечая  —  гопак.  Входить  комсомолець  Семен.
Він  заявляє,  що  ніхто  не  вміє  танцювати.  З  нього  сміють¬
ся,  але  запрошують  показати,  як  треба  танцювати.  Семен
танцює  й  співає  гостру  частушку,  скеровану  проти  кур¬
кулів,  і  його  з  обуренням  виганяють  з  хати.
 За  деякийсь  час  з  хати  виходять  і  п’яні  змовники  на
чолі  з  Євгеном  Нечаєм.  Оксана  бореться  сама  з  собою.
Вона  хоче  попередити  колгоспників  і  комсомольців,  але
знає,  що  її  батько  замішаний  до  цієї  справи.  Нарешті
вона  перемагає  свої  сумніви,  відштовхує  від  себе  п’яного
вкрай  Шульгу  й  вибігає  на  вулицю.
 *  *  *
 Антирелігійний  карнавал.  Маски,  танки,  частушки.
 Мар’яна  попереджає  комсомольців  і  біжить  до  громад¬
ських  стаєнь,  і  за  нею  юрба  колгоспників.
 *  *  *
 Михайло  Сірош,  знаючи,  що  на  селі  йде  карнавал,  ви¬
рішив  пройтися  й  подивитись,  чи  все  спокійно  коло  гро¬
мадських  клунь,  стаєнь  і  скирт.  Задумливий,  він  обхо¬
дить  усуспільнений  сектор  і  коло  одної  з  клунь  натикаєть¬
ся  на  п’яного  Євгена  Нечая.  Нечай  кидається  на  Сіроша
з  ножем.  Зав’язується  боротьба.
 На  цю  боротьбу  поспіває  Мар’яна,  і  Євген,  бачучи,  що
за  нею  біжить  юрба,  кидається  з  ножем  до  Мар’яни  й  ра¬
нить  її  як  зрадницю.
 Колгоспники  схоплюють  Євгена  і  в’яжуть.
 Поранену  Мар’яну  підтримує  Сірош.
 Палає  скирта,  підпалена  п’яною  рукою.
 Колгоспники  виловлюють  змовників  і  гасять  пожежу
і  сюди  ж  приводять  п’яного  голову  колгоспу  Шульгу.  Він
благає  зглянутись  п’яно  й  комічно.
 Колгоспники  й  комсомольці  заявляють,  що  такого  го¬
лови  їм  не  треба  і  що  відтепер  у  них  буде  за  голову  ком¬
сомолець  Михайло  Сірош.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 191
 *  *  *
 Чому  б  не  могла  саме  так  розгорнутися  ця  повість?
 Звичайно,  могла  б  і  так...
 З  мільйону  варіянтів  завжди  можна  вибрати  один  і
випадково  найгірший.
 УВАГА
 Наша  історія  мчить,  як  тисяча  кур’єрських  поїздів.
Зима  1930  року  тепер  для  нас  уже  маленький  відрізок
історії,  і  малюнки  з  життя  українського  села  на  кінці
ЗО  року  вже  цікавлять  нас,  як  перейдений  етап  завзя¬
тої  боротьби.  Найкращі,  світлі,  активні  сили  країни
в  темному  оточенні  старих  традицій,  некультурних
забобонів  билися  не  на  життя,  а  на  смерть  з  ворогом  —
лютим  і  хитрим.
 *  *  *
 Твір  ми  зробили  круглим  і  повноцінним,  —  як  яйце.
Всі  елементи  архітектурної  побудови  ми  виділили  окре¬
мо,  й  вони,  як  шкаралуща  яйця,  як  стінки  й  склепіння  бу¬
дови  скріплюють  твір  зовні.  Всередині  квінтесенція  зміс¬
ту.  Як  в  яйці  біле  й  жовте,  тут  червоне  й  чорне.  Дві  філо¬
софії,  два  світи  б’ються  за  перемогу,  й  нове  перемагає.
 СТЕЖКА  НА  СНІГУ
 Вечір.
 *  *  *
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.

192
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
в  борні  досягнення  мети.
Нас  партія
веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 —  в  колектив.
 *  *  *
 Наше  зростання
не  приставало,
щодня  у  лавах  —
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є.
 Та  їх  чимало!
 І  той,
 хто  не  бачить,
 —  сліпець.
 *  *  *
 Од  села  до  села
весело  гуляє
парубок  мороз...
 Міцніє,
розростається
дружній  колгосп.
 НЕ  ХАТА,  А  ФОРТЕЦЯ.  ЧИЯ?
 Ось  мрія
 гордовитого  невдахи.
Багатства  шукачів
 похмурий  ранок.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 193
 *  *  *
 Ось  те,
що  хазяям
ввижається
 спросоння:
підпори  дубові,
покрівля  з  бляхи,
грубезні  крокви,
 широкий  ґанок.  —
 Це  дім  —
щасливця
 —  Нечая  Мирона.
 *  *  *
 З  поміщиком,
шукаючи  тотожности,
охороняє  скарб,
 повинність
 покованих
залізом  скринь,
пах  можности
і  скнарства
тінь,
широких  лав
під  стінами
 удавана  гостинність.
 *  *  *
 В  кутку  —
богам  вівтар,
що  мерхнуть
 ризами
 під  склом.
Містична  урочистість
мар
 у  глиб

194
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пригнічености
 зводить  вас.
 Підносить
 недокрівних
 юродивих
 сонм,
 під  стелю
 нагромаджений,
 іконостас.
 *  *  *
 На  плечі
 тоскно
 тисне
 тягар  масивного
 склепіння.
 Все  ситістю  добріє
тьмяно,
і  це
 природньо,
ненавмисне,  —
зразок
 —  дідівського  уміння
зворушувать
у  наймита  пошану.
 *  *  *
 І  навіть  час
художній  глум
 не  стер:
 на  стінах
віяла  олеографій,
де  списом
 змія  побива
 хоробрий  Юрій,
 і  з  шаблею

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 195
 вусатий  унтер
з-під  чола
дивиться  похмуро,
як  знак
 надгробних  епітафій.
 *  *  *
 Ось  власности
 кремезної
 твердиня.
 Новій  суспільності
 жорстокий  ворог,
ганебних  вчинків
то  свідок  сивий,
то  архаїзмів
 скарб,
 релігії
 священна  скриня,
романтики  старих  часів
підпора
і  визиску
 принишклий  привид.
 ВІСТУН  ВИЙШОВ  НА  ВУЛИЦЮ
 Село  вдяглося
в  теплий  смушок,  —
у  білих  шапках
хати,
 дим
 синьою  смужкою
над  стріхами
 застиг.

196
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Вулицею
 вітер
 сніжок  мете,
в  довгому  кожусі
 колгоспник  іде.
 Притоптує
 чоботом  сніг,
голосно  гукає
 до  всіх:
 —  На  перші  зорі
призначено  в  сельбуді
збори!
 *  *  *
 Стукає
 в  шибки  вікон
ціпком,
вигукує
 веселим  баском:
 —  Виходьте  з  хат,
дівчата,
баби,
колгоспники,
колгоспниці,
незаможники,
 муркулі!..
 *  *  *
 Вулицею
 вітер
 сніжок  мете,
в  довгому  кожусі
 колгоспник  іде.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 197
 ГЕРОЇНЯ  СУМУЄ,  АВТОР  НЕ  КЛЯСИК,  А  ТОМУ
НЕ  ЗНАЙШОВ  ГЕРОЯ,  ЯКИЙ  БИ  її  РОЗВАЖИВ
 Мар’яні  зимно
 в  цій  господі.
 Не  може  затишок
знайти  вона,  —
скрізь
 зустрічає  непривітно,
безрадісна
чужа
стіна.
 *  *  *
 Придушує  11,
 звиса  над  нею
 оселя  ця
ікластим  сном,
 Мар’яна
 згадує  своє  дівоцтво,  —
все  чахне
під  вікном.
 *  *  *
 Все  загляда
 в  замерзлу  шибку,
що  хтось  прийде,
чекає  все.
 І  скаже  щось,
і  зробить  ласку,
і  звідси,
звідси
 понесе.

198
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 І  буде  так  тоді,
 як  в  пісні,
 у  казці,
як  буває  це:
там  дівчина
сумує  мила,
як  пташка,
 піймана  в  сильце.
 *  *  *
 Та  ба,
 козак  коня  кульбачить,
до  милої
 щодуху  мчить,
і  так  надходить
час  розваги,  —
в  піснях
 оспівана  ця  мить.
 *  *  *
 Пісень  омана
 не  поможе,  —
згасить  огнем  огонь  хіба?
Серед
 байдужих  стін  оселі
сумує  жінка
 молода.
 *  *  *
 Була  у  батька
 донька  гарна,  —
єдиний  скарб
викохував  бідняк,
радів

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 199
 і  квіткою  пишався,
та  звабив
бідняка
 багатства  смак.
 *  *  *
 В  господаря
 заможного
у  Нечая  Мирона,
 Мар’янин  батько
 працював  колись.
 Був  старанний
і  вірний  наймит,  —
ці  почуття  його
 перевелись.
 *  *  *
 Сам  збудував
своє
 хазяйство.
 І  щоб  здобуть
 на  можність  прав,
він  сину  Нечая
—  Євгенові
дочку  свою  віддав.
 *  *  *
 Бажав  Мар’яні  батько
втіхи,
 багатого
і  безтурботного
 життя.
 І  як  Мар’яна
не  пручалась,
скорити  довелось
 нестерпні  почуття.

200
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Раніше  хлопці
 і  дівчата,
 і  справ
захоплення,
і  плин
 пісень,  —
все  те,
 чим  розважалась  молодь
наповнювало
 довгий  день.
 *  *  *
 Тепер  сама
 в  оцій  родині,
що  всім  ворожа,
всім  чужа,
і  проти  того,
що  Мар’яні  миле,
під  свиткою
 хова  ножа.
 *  *  *
 Тепер
 з  нелюбим  чоловіком,
з  зальотником
 брутальним
 і  тупим
 їй  треба  вік  свій
 поділити,
розвіять  молодість,
як  дим.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 201
 *  *  *
 Та  все  ж  Мар’яна
 не  покірна,
 як  глод
 колюча
 та  гнучка,
 не  хоче  наймитське
 схиляння
 підтримувать
її  рука.
 *  *  *
 їй  зимно
 в  цій  чужій  господі,
і  почуттів
гіркий  полин
 затамувати
пісня  хоче,  —
наша  пісня
це  —  волі  тінь.
 *  *  *
 Тінь  гуляє,
тінь  тріпоче,  —
хоче
 вгамувати  біль,
голос  рветься
 все  вище,
вище,
 і  враз
 зривається  на  діл.

202
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Пісня  б’ється
 крильми  в  стелю,
на  вежах  суму
б’є,
 як  дзвін,
ось
 наче  з  хмари
 виглядає  сонце,
ач,  раптом  знов
 набігла  тінь.
 *  *  *
 Мар’яна  загляда
 в  замерзлу  шибку,  —
 не  відходить
од  вікна,
 все  злітають  з  вуст
 зітхання,
ллється  пісенька  сумна:
 ПІСНЯ,  ЯК  ПІСНЯ,  НІЧОГО  ОСОБЛИВОГО
 «То  не  хвиля  рине  морем
і  гойда  хитким  човном,  —
дівчина,  обнята  горем,
кличе  милого  давно.
 *  *  *
 Геть  розбіглися  дороги,
вітер  в  полі  заридав...
 За  нелюбого,  чужого
батько  злий  віддав.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 203
 *  *  *
 Милий  мій  готує  збрую,
похилив  смутне  лице...
 Все  нудьгує,  все  сумує
пташка,  піймана  в  сильце.
 *  *  *
 Забери  ж  мене,  мій  милий,
ніч  надходить,  ніч  іде...
 Жити  тут  мені  несила,
сонечко  моє.
 *  *  *
 Тупоту  коня  не  чути,  —
в  полі  не  злітає  пил...
 Груди  обгортає  смуток,
Кликати  немає  сил...
 *  *  *
 В  небі  не  ясніють  зорі,
в  серці  захолола  кров.
 Сонечко  зайшло  за  море,
милий  не  прийшов.
 *  *  *
 Впав  туман  на  море  сивий,
хвиля  в  берег  б’є...
 Де  ж  мій  милий,  чорнобривий,
Сонечко  моє?
 *  *  *
 Милий  твій  тебе  не  чує,  —
рана  запеклась  рубцем...
 Все  нудьгує,  все  сумує
пташка,  піймана  сильцем...»

204
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Пісня  б’ється
 крильми  в  стелю,
на  вежах  суму
б’є,
 як  дзвін,
ось
 виглядає  з  хмари  сонце
та  знову
 набігає  тінь.
 ВІСТУН  ВИКОНАВ  СВОЄ  ДОРУЧЕННЯ.
ВІН  ТЕПЕР  МОЖЕ  ПІТИ  Й  ВІДПОЧИТИ
 В  хатах  заворушилось.
 Виходять  на  двір.
 Під  твердими  кроками
 поскрипує  сніг.
 *  *  *
 Під  ноги  зима  вся!
 Шапку  до  вух.
 Погляд  до  зір.
 Вітер  зірвався.
 Вщух.
 Потім  знов  побіг.
 *  *  *
 Сміх  та  розмови
будять  луну,  —
з  тину
 до  тину
гука
кума
куму:

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 205
 —  Ой,  ви  чули,
кумасю,
за  мою
 пригоду?.,
які  ж  тепер
 чоловіки  ласі,  —
дівчатам
не  дають
проходу!..
 *  *  *
 Вулиця  загомоніла,
як  крига
 навесні...
 До  діла  й  не  до  діла
 співа
 кума
 кумі...
 «  —  Мабуть,  писатимуть
до  колективу.
 У  мене  записали:
сіялку,
віялку,
бичка
і  горох.
 Так  ви  знаєте,  кумасю!
 Таке  диво!
 Бичок
 з  переляку  здох...
 *  *  *
 —  А  може,  там  гра  йде?
 Ходімо,  кумасю,  разом
 до  сельбуду!
 —  Почекайте!
 —  О,  я  дуже  боюсь
 чоловічого  суду!

206
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Знаю,  знаю  я
вашу  мету!..
 —  Почекайте,
лише  стрічку
 до  кіс  вплету!..»
 *  *  *
 Вибігли  хлоп’ята,
у  замет
 штовхнули
якогось  пустуна.
 У  мороз
 їм  свято.
 Здалеку  вже  чути
 голос  вістуна.
«Виходьте  з  хат,
дівчата,
баби,
колгоспники,
колгоспниці,
незаможники,  —
муркулі!..»
 ПОРТРЕТ  РОМАНТИКА
 Євген,
 —  замріяний  романтик.
Таємні  думи
 ходять  слідом,
і  від  пекучости
 оман  тих
він  трохи  кволий,
 —  як  сновида.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 207
 ***
 Бувають  люті
 мрії  сонні,  —
готують  всім:
розправу,
січу;
 беруть  шаблі,
 сідлають  коні
 і  в  ніч
Бартоломія
 кличуть.
 «Мур
 золота  прониже  швайка,  —
такою  думкою
 сповитий  —
 в  руках
 весела  балалайка
за  паском
ніж
і,
 —  шлях  одкритий!»
 *  *  *
 Завжди
 бажанням
 перепони
 настирливо  сміються
 в  вічі,  —
 ніхто
не  змірить
 мрій  розгони,
і  перешкод
ніхто
 не  злічить.

208
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Зняв  зі  стіни,
 вмостив  під  пахву,  —
через  плече
блакитну  крайку,  —
розважить
 може  бідолаху
лише  триструнна
балалайка...
 *  *  *
 Євген
 у  мрійному  полоні
скликає  спільників
на  віче,
а  справді
 всівся  на  ослоні
 і  тихо
щось
 під  ніс  кигиче.
 *  *  *
 Ми  знаємо,
такий  романтик
буває  лагідний
і  тихий  з  виду,  —
не  вилікуєшся
 від  ран  тих,
що  він  накоїть  їх
без  стиду.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 209
 ПОРТРЕТ  ЗІ  СТАРОВИННОЇ  ҐРАВЮРИ
 Що  небезпечніш?
 Що  страшніше?
Прихована,
таємна
 в  серці  лють,
що  точить  все,
як  шашіль,
в  запіллі
діри  прогриза,
 як  миша,
і  тільки  іноді
здіймає  муть,
як  туберкульозний
 кашель?
 *  *  *
 Чи  всім  настирлива
 ворожість,
 що  має  знак
 розкритих
ножиць,  —
з  дідів
 і  прадідів
одвічна,
як  жилавий,
брудний  кулак,
одверта
й  цинічна?
 *  *  *
 І  перша,
й  друга
 ходять  спільно,
як  дружні  в  супрязі
воли,

210
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 як  з’єднані  навік
 коханці,
 від  того,
 що  вперед  пройшли,
що  ми  ступаєм
неухильно,
тремтять
 у  лютій  лихоманці,
 Старий  Мирон,  —
 одвертіший  за  сина,
свою  ворожість
не  ховає
зовсім,
 він  мужньо  зустрічає
зміни,
 і  звичок
давній  дух,
мов  дуб,
мов  бук,
підтримує
 єством  усім.
 *  *  *
 Земля,
 —  він  вірить,  —
без  подій
тримається
 на  трьох  китах,
і  скільки  нею
 не  хитай,
не  струсиш
 звички  давній  дах,
 бо  лад
 підтримують  на  ній
він,
 куркуль
та  поліцай.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 211
 Все  те,
 що  діється  навколо,
лише  зворушена
припливом  піна,
лише  важких  часів
намул.
 Просохне,
як  під  сонцем
поле,
розмішана
війною  глина,  —
так  думає  собі  куркуль.
 КОЛГОСПНИКИ  Й  НЕЗАМОЖНИКИ  ЙДУТЬ  ДО  КЛЮБУ
 Калатає
 бовкало
 вулиці,
 в  морознім  повітрі
 розмови  гудуть,
 баби  —
одна  до  одної
туляться,  —
юрби  барвистої
 каламуть.
 *  *  *
 Хіба
 це  не  наших  земель
 парость?
 Нарід  здоровий,
що  не  говори!
 Міцна  молодість,
 міцна  старість...
 Вітер
носить  пах
 махри.

212
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Віддати  б
на  скін,
на  палі,
на  згубу
 збляклі  портрети
 і  фарби  мертві,  —
ось  обличчя  мужні,
вирізьблені  грубо
масивні  плечі,
 і  крок  упертий!
 *  *  *
 Селяни
підходять,
уважно  слухають,
який  розмови
 струм  у  вуха.
 *  *  *
 «—  Ненажера,  —
глитай,
 підкуркульник  —
 ложкомий
 от  хто,
пам’ятай,
наш  ворог
 навісний!»
 *  *  *
 «—  Скривити  довелось
 куркулям
 пики,
 коли  з  піснями
 —  переможними

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 213
 пішли
 заорювати  межі
колгоспники
з  незаможниками».
 *  *  *
 «  —  Працюємо  всі
так
 гуртом,
у  стайні
 громадській
наш  кожен  кінь,
старе  розорюємо
 трактором,  —
ми  колгоспники
 незаможники!»
 КУРКУЛЬ  НЕ  ТУДИ  ПОТКНУВСЯ.  АХ,
ЯКА  НЕПРИЄМНА  НЕСПОДІВАНКА
 Як  підплива
до  берега
порон,
підходить
 до  гурту
Нечай  Мирон.
 *  *  *
 «—Що?
 Знову  ви  правите
 свої  молебни?
 Знову  наруга?
 Слова  ганебні?  »

214
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 «—  Живим  потрапить
на  небо,
в  рай.
 Церковний  староста
 куркуль
 Нечай!..»
 *  *  *
 «  —  Це  все  —
неправда.
 Один  намул.
 Дозвольте!
 Наприклад,
який  я  куркуль?
 Оцими  руками,
оцим  горбом
 я  хліб  здобував!
Не  чужим  добром.
 Тепер  же
 ви  кажете,
що  я  глитай.
 Коні,
корови
усі  віддай!..
 Не  дам!
 Я  трудяга,
 а  не  куркуль!
 Це  все  здирство.
 Часів  намул...»
 *  *  *
 «—  Ну  й  бреше,
як  цуценя
рябе!
 —  Так  же  не  можна!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 215
 —  Кинь!
 —  Добре
знають  тебе
 усі  незаможники!
 —  Коли  бабу
навік  скривило,
не  поможе
бабі
 і  паникадило!»
 *  *  *
 «  —  Од  власности
не  вільні  ви.
 У  стайні
 громадській
ваш  кожен  кінь.
Життя
і  працю
 усуспільнили
ми  колгоспники  —
незаможники!»
 ПІД  ЧАС  КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ  ВОРОГ  ЧИНИВ
УПЕРТИЙ  ОПІР.  ВОРОГ  ХОВАВСЯ,  ПЕРЕ¬
ОДЯГАВСЯ  Й  ПЕРЕФАРБОВУВАВСЯ.
ТУТ  ВИ  ПОБАЧИТЕ  ЛИШЕ  ЙОГО
ТІНЬ  НА  КУЧУГУРАХ  СНІГУ
 Тріпочуть  тіні
плямні
та  лякливі,
як  тіні  полум’я
 од  ватри,
і  лижуть  сніг
потворні  звиви,
таємних  постатів,
 і  рухів  кострубатих.

216
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 То  тіні  —
чорні,
 чорним  люті,
на  білому
 тремтять
 підніжжі,
 як  зненависть  горить
 в  отруті,  —
 в  підпаленому
збіжжі.
 *  *  *
 Слова  сичать,
як  на  вогні
 поліно,
протрухле
і  підмокле.
 То  чавлять,
мов  придушують
 коліном,
то  падають,
мов  гадь,
із  крокви.
 *  *  *
 «—  Різать,
різать!
 —  Не  давать!
 —  Нищить!
 —  І  палить!»
 *  *  *
 «—  Заховати
кожен  шмат.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 217
 —  Ф’ю!
 —  Цить!
 —  Клуні.
 —  Стайні  сплюндрувать!
 —  Збіжжя...
 —  У  льохах  зарить!
 —  Хай  його
катує  кат?..
 —  Ф’ю!..
 —  Цить!..»
 *  *  *
 Чого  хитнулись
 тіні  в  бік?..
 Ба!
 Сурми  звук
і  співу  плин.
 Раптовий  він,
мов  склип  повік.
 *  *  *
 «—  Хто  йде  там?
 —  Подивись!
 —  Юрунда!
 —  Тсссс!..»
 *  *  *
 «—  Все,  що  є,
 спустити  в  дим!
 —  їхні  витівки...
 —  Нам  заріз...
 Ходім!
 Тссс!»

218
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Все  ближче,
ближче
сурми  звук,  —
він  вже  гарячий,
 як  подія,
 як  гостя
в  двері
 можний  стук,
на  нього
 повертає  шия.
 *  *  *
 Отхитуються
 і  зникають  тіні,
й  уривається
розмов  струна,  —
ще  десь  шуршить
як  шумовиння,
глухе,
 як  кам’яна  труна.
 *  *  *
 То  лють  бринить,
мов  скло,  вона,
мов  за  померлим
жаль.
 Так  тліє  лють,
 за  пазуху  захована,
 захована,
 як  самопал.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 219
 СУРМА,  СТЯГ  І  ЛАВА
 Все  ближче,
ближче
сурми  звук,
він  розгортається,
 як  спомин,
 пронизує,
як  стріл  із  луку,
і  тне,
як  ніж
 запону...
 *  *  *
 Ось  крок,
 і  спів  летить  селом,
ось  ритм  ходи
 хитає  лаву,
над  головами
стяг  крилом
простягся
 величаво.
 Згинається
 вперед  хорунжий,  —
стяг  несе.
 Важкий  він,
 як  мета,
 як  всі  бої,
покладені  на  плечі,
важкий,
 як  клясова  боротьба.
 ПІСНЯ  КОЛГОСПНИКІВ
 «Ми  наймити  були,  —  без  права,
тепер  конає  вже  глитай,  —

220
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 колгоспників  рушає  лава
вперед,
на  бій
за  урожай!
 *  *  *
 Ця  боротьба,  цей  спів
розвіє  морок
по  глухих  кутках.
Робітників
не  подолає  ворог.
 Гей,  комсомольці,
вище  стяг!
 *  *  *
 Робітники  боролися  чимало,
гартуючи  колгоспів  міць.
 Всі  незаможники  до  рала.
 І  ви,
армійці,
до  рушниць!
 *  *  *
 Ця  боротьба,  цей  спів
розвіє  морок
по  глухих  кутках.
Робітників
не  подолає  ворог.
 Гей,  комсомольці,
вище  стяг!
 *  *  *
 Гуртом  здобудем  перемогу,  —
дасть  паростки  рясні  сівба...
Нас  партія  веде  в  дорогу,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 221
 дорога
наша  —
боротьба...
 Ця  боротьба,  цей  спів...»
 *  *  *
 Все  далі,
далі
 сурми  звук,
він  десь  рокоче,
 як  далекий  гнів,
 як  голос,
що  поволі  стух.
 ТАКИЙ  РОМАНТИК  ДУЖЕ  НЕБЕЗПЕЧНИЙ,
ХОЧА  ВІН  І  ГРАЄ  НА  БАЛАЛАЙКУ,  АЛЕ
БУДЬТЕ  ПЕВНІ,  КОЛГОСПНІ  КЛУНІ
ВІН  ПІДПАЛИТЬ  ЩЕ  УМІЛІШЕ
 В  хаті  зникла
 тінь  остання,
 сон  зморив
дитячі  зграйки...
 Чути
 пісню  про  кохання,
чути
 бренькіт  балалайки...
 *  *  *
 Балалайка
 тенькає  млосно,
 —  зальотників  зброя
принадна,  —
козлячим  голоском
 тоскно

222
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 мекає
під  вікном
 серенада.
 *  *  *
 Пісень
 вивертає
дірявий  лантух,
на  струни  кладе
 недбалий  дотик,  —
 мрійливий
романтик,
нічний  зальотник.
 *  *  *
 Ніяк  не  може
 без  залицянь  тих
куркульський  синок,
бандитський  сотник,  —
тепер  романтик,
нічний  зальотник.
 *  *  *
 Його  пісень
 —  брутальний  джура  —
знущання
і  лайка.
 Тенькає,
 тринькає
 безжурно
нахабна  балалайка.
 *  *  *
 «  —  Не  муч  мене,
оцим  чеканням.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 223
 О,вийди,панно,
тебе  благаю!..
 Серця  бідного
відчуй  бажання.
 О!..  Я  тебе  кохаю!..»
 *  *  *
 Але  це  —
пуста  омана,  —
панна
 —  дівка  Катерина...
Нудить  так
романтик  зрання,
булькає
 уяви  слина.
 *  *  *
 «  —  Коханню  ми  усі
підвладні...
 В  моїх  обіймах
ти  пливла  б  дні.
 Тобі,  тобі
палкий  привіт.
 Тобі  розмай
зелених  віт...
 Без  тебе  піду  я
на  згубу...
 О,вийди,
панно,
виглянь,
люба!»

224
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ШЕВЧЕНКО  ТА  ШЕКСПІР  НЕ  ЗАЗДРЯТЬ
НА  ЦЮ  СЦЕНКУ
 І  раптом
рипнули
 двері  з  хати,
відскочила  далі  в  сніг
тьма,
 вийшла  панна,
але  горбата,  —
років  під  сімдесят
 відьма.
 *  *  *
 «—  Цу-цу,  дурний!
 Ач,  розспівався.
 Старих  людей,
дітей
 морочиш...
 А  щоб  тобі
 опухла
голова  вся!
 —  Бабусю,
 та  розкрийте  очі!..
 —  А  щоб  тобі...»
 *  *  *
 «—  Це  я,  —
 Нечай  Євген!
 (От  стара  відьма!)
 Я  до  Катерини!
 —  Геть,  волоцюго!
 (—  Вона  розбуркає
 всю  тьму!..)»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 225
 *  *  *
 «—  Геть!
 Бо  одчухраю  рогачем!..
 У  тебе  є  своя
 дружина!
 —  Та  йду  вже,
 йду!..»
 *  *  *
 «—  О,  хто  мою  загоїть
рану!..
 Це  ти,  красуне,
люба  панно!..
 Тобі,  тобі
палкий  привіт!
 Тобі  розмай
зелених  віт!..»
 *  *  *
 Нудить  так
 бандит  останній,
 розгубив
 бандитські  зграйки...
 Спів  складає
 про  кохання,
 чути
 бренькіт  балалайки.
 СОЦІЯЛЬНЕ  ОБҐРУНТОВАННЯ  ПОМІЩИЦЬКОЇ
АРХІТЕКТУРИ,  МАЛА  БУТИ  НАУКОВА
СТАТТЯ,  А  ВИЙШОВ  ВІРШ
 Розсівся  важко
 і  дебело
поміщицький  палац,  —

226
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 будівля  владна,
 —  гордовита,
 неначе  пан
сів  у  фотелю
серед
 голодних  мас
гладкий
і  ситий.
 *  *  *
 Палац  цей
 —  білий.
 Білий
 холод.
 Плекає  можності
 самотню  втіху,
 колонами
 у  ґрунт
 уперся,
 нахмуривши
 трикутний  дах,
 мов  чоло,
що  хмурить  пан
без  серця.
 *  *  *
 Будівника
 —  замовник  подолав.
Південна  кров  його
застигла,
 свого  натхнення
 височінь
 обскуб,
 зробив  будинку
 владний  вигляд,
щоб  хлоп  тремтів

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 227
 і  шапку  м’яв,
щоб  відчував
 пошану  рабську...
 *  *  *
 Ударив
 бунт,
 і  пан  утік,
палац
 мов  лев,
у  ґрунт
уперся.
 *  *  *
 О,  жах  який!..
 О,  кінець  світу!..
 Де  суконь  зліт
 і  вальс  музик?
 Що  бачить  заля
 пишности
 тепер  ця?
 Там  владно  носить  переможець  свиту!
 ЦІЛКОМ  ЗРОЗУМІЛО,  -  З  ПОМІЩИЦЬКОГО  ПАЛАЦУ
ЗАВЖДИ  ВИЙДЕ  КЛЮБ  ДЛЯ  ТРУДЯЩИХ
 Суспільство,
що  кружляло
 в  танцях,
 гру
 ніжками
 провадило  невтомну,
як  тхір
 курчат,
наш  час  пожер.

228
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Де  нудились
 з  неробства
безсоромно,
освітлений
 напруженням  електростанції  —
сельбуд  тепер.
 *  *  *
 На  стінах,
де  цвіли
 вельможних  родичів
 опеньки,
 з-під  волохатих
брів
 похмуро  дивиться
 Шевченко,
 знайомлячись
з  портретами  вождів.
 І
 *  *  *
 Трибуна  —
 стіл,  китайкою  покритий,
і  стяги
по  кутках,
 мов  на  сторожі,
 мов  сад,
кутки,
 і  садівник  там  спритний
розкидав  п’ятикутні
 рожі.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 229
 *  *  *
 Як  водопад,
 вливається
 до  залі
 натовп.
 І  гамір,
 як  вантаж,  несе,
ось  ніби
 погасає  раптом,
ач,  знову  шум
 веселкою  встає.
 *  *  *
 І  пах  густий
по  залі  плине
од  різнобарвних
 плахт,
 од  постатів
кремезних,  —
як  пахне  молоко,
 як  пахне  свіже  сіно,  —
здоров’я  пахне  так,
що  хвилями  пливе  з  них.
 *  *  *
 Ось  молодість,
 що  п’яна  без  вина,
дівчат  обличчя,
що  мороз  накрасив,
достигла  мужність,
 сивина,  —
 забарвлюють
колгоспну  масу.

230
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ***
 Вечір.
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,  —
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.
 ЗБОРИ  В  СЕЛЬБУДІ.  ЗВЕРНІТЬ  УВАГУ  НА  ГОЛОВУ
КОЛГОСПУ,  ЦЕ  ТИПОВИЙ  підкуркУльник,
ЩО  ПРОЛІЗ  ДО  КОЛГОСПУ.  КІЛЬКА  РИС
ВИЯВЛЯЮТЬ  ЙОГО  ЦІЛКОМ
 До  ґрані  стін
стискаються
вечірні  обрії,
проноситься
 вихор
зім’ятих  хвилин,  —
за  стіл  сідають
 обрані.
 *  *  *
 Як  пробігає  миша,
як  рушницю
носять  на  чатах,
приніс  потрібну
 тишу  —
 початок.
 Взявся  гамір
 у  клямри
шарудить,
шушукає
 шамотіння,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 231
 шелестом  листя
 шамрає
 глухе
 голосів
 шумовиння.
 *  *  *
 Стежать,
як  носом
 в  папери  тиче,
як  підпер
 рукою
голови  млинець
голова.
 Схиляється
 над  столом
масне  обличчя,
тулуб  огрядний
 і  вуса  щура.
 *  *  *
 Оглядає  голова
 замордованим  поглядом
 залю,
 підводиться,
наче  лізе
 під  гору,
знехотя,
наче  йде
 на  палю,
розпочинає  збори.
 *  *  *
 *—  Товариші!
 Я!..
 Ви...

232
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чули  ми...
 Мої  слова!..
Позаяк  уже...
 Не  одно  тягло  збув!..
 Я  —
голова,
 голова,
 кол-гос-пу...
 Знаю  я  вас,
 і  мене  знає  село!
Про  що  ж  балакати?..
Краще  хай-но  —
 розкаже,
він  же  комсомол,  —
мій  секретар
 —  Михайло!..»
 *  *  *
 Сів  голова.
 Піт  краплинами
 по  скронях  тік.
 Важко,
 щоб  вийшла  з  гречки
вовна,
 легше  ціпом
 махати  рік,
як  видушить
 з  себе
 промову.
 *  *  *
 Чути  заглушений  сміх
 у  кутку:
 «—  Щось,
 Ніби  трохи  опух,
 Наш  голова  Шульга  Явтух».

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 233
 КОМСОМОЛЕЦЬ  БЕРЕ  СЛОВО
 Михайло  Сірош
 підвівся  спокійно.
 Часто
 помічали  це  ви,  —
промовцям
 звична  зборів  стихія,
як  широка  вода
плавцеві.
 *  *  *
 Вір  очам,
коли  словам
 не  віриш,
коли  переливається
 сумнівів  ринва,
 слухай,
коли  говорять
 Михайли  Сіроші,
їхні  промови  б’ють,
як  пружини.
 *  *  *
 Плечі
 не  гнуться
під  тягарем  навантаження,
хоч  тягар  цей
 буває
тягарем  носія.
 *  *  *
 Скрізь  упорається,
 все  зважить
 комсомолець-
 ентузіяст.

234
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Погляд  світлий
 і  юна  постать
 глумливо
 відсуває
 тінь  перепони,
переконання  звучить,
як  постріл,
робота
 наливається
соковитими  ґронами.
 *  *  *
 «—  Товариші!
 Міцніють  м’язи
 нашого  краю,
 не  іржавіє
запал,
не  стигне
 боротьба.
 Товариші!
 Як  працею  хліб,
 соціялізм  здобуваєм.
 Товариші!
 Насувається
 гримуча  доба.
 *  *  *
 Колись...
 Наш  вітер
 у  наймитах
був  колись...
 Вітер  зашморг
 гойдав
на  шибениці  похмурій,
роздмухував
 шабель

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 235
 і  багнетів
блиск,
 плекаючи  помсту
 на  струнах  бандури.
 *  *  *
 То  мрійлива
 помста
пісні  про  волю.
 Спів
 лише  марно
відвагу  муляє.
 Скрізь
 зустрічали
 повстанську  долю:
 огонь,
сокира,
очкур
та  куля...
 *  *  *
 Праця,  —
з  сохою  в  поту
 по  землі  лазь.
 Кістку  життя
лише  гризти  псам:
шкапа,
як  віхоть,
торкнув,  —
 похилилась.
 Хата,
як  гриб,
зігнись,  —
 не  вмістишся...

236
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  кашкеті  урядника,
 з  сюрчком  у  зубах,
ходила  по  селах
тупа  біда;
горло  стискаючи
 в  пазурях,
розправи  шукала
ябеда...
 РЕПЛІКИ  З  МІСЦЬ
 Захоплені  хлопці
 почали  одностайно:
 —  Скажи  про  поміщика!
 —  Скажи  про  землю!
 —  Як  межі  колгосп
 тепер  зорав!..
Промовець  далі
 провадить  негайно:
 —  Товариші!
 Ви  знаєте,
що  й  кремню
була  б  кресалом
 ота  пора!..
 Кресали  нас  міцно,
 що  ж  викресали?
 Іскри...
 Іскру
 в  порох
і  вибух
 гримить.
 Багатьом  тепер
прикро  стало,
що  боротьба
 не  триває
одну  мить!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 237
 *  *  *
 Наїжились  куркулі.
 Злітають  слова  ворожі:
 —  Крешуть  і  тепер
не  два
 і  не  раз!
 Слово  у  Сіроша
 завжди  на  сторожі:
 —  Мова  окрема
буде  про  вас!..
 *  *  *
 «—  Не  одну  мить
 точиться  боротьба,  —
од  махав  ціпом,
одмолотив
і  гора
 з  пліч,  —
триватиме
наша  молотьба
аж  поки  не  переможе
 колектив,  —
не  вищербиться
її  меч!»
 РЕПЛІКА,  ЩО  ПОКРИВА  ВСІ  РЕПЛІКИ
 Раптом  підтримав
 промови  герць
колишній  повстанець,
 старий  боєць:
 —  Шляхи  перейдені
не  вкриє
 забуття  замет,
вони  ще  в  серці
 —  тут.

238
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 В  серці  досі
захлинається
 кулемет,  —
полки  червоної
Ідуть!
 *  *  *
 Сказав
 і  стримав  вимах  руки,
його  підхопили
 зворушені  вигуки:
 —  Ідуть
 гречкосії,
 забувши
 про  плуг,
з  рушницями
 в  руках.
 Пішки
і  верхи,
без  кульбак
і  попруг,
відважні  й  люті
 в  боях.
 КОМСОМОЛЕЦЬ  ПРОМОВЛЯЄ  ДАЛІ
 Товариші!
 Нас  схвилювала
 істини  мить.
 В  боротьбі  —
це  нагорода
і  мета.
 Її  зусиллями
 навмисними
ми  перетворимо
 в  життя.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 239
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
 в  борні  —
 досягнення  мети.
Нас  партія
 веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 в  колектив.
Одноосібне,
 це  рабство
 та  бруд,
злиднів
 і  забобонів  мла,
коли  працює,
як  верблюд
незаможник
 на  куркуля.
 *  *  *
 Жадної  зміни
 в  сувої  віків
від  прадідів
і  до  онука,
копирсання  в  землі
 хробаків
 життя
не  життя,
 —  розпука.
 *  *  *
 Селянин  відстає
 від  робітника,
село  шкутильгає
за  містом.
 Що  може  зробити
 і 	сама  рука,

240
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 коли  треба  машину
і  машиніста?..
 Одноосібне  —
 це  кисіль,
що  прохолоджує
добу  залізну.
 Колгосп  —  це  рушій,
 це  сила  зусиль,
 що  наближають
до  соціялізму!
 *  *  *
 Колектив  —  не  халупа
—  будинок,
старий  мотлох
 піде  на  зруб,
 в  полі:
тракторист
і  машина,
на  селі
 не  село,  —
фабрика,
клюб.
 *  *  *
 Незаможнику,
гречкосіє,
злазь-но  з  пічки!
 Знову  на  фронт.
 Війна  старому.
 Знову  шлях
 боротьбою  увінчаний...
До  кінця
п’ятирічки
колективізація
 в  основному
мусить  бути  —
закінчена...

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..,
 241
 ЩЕ  КІЛЬКА  РИС,  ЩО  ДОПОВНЮЮТЬ
ПОРТРЕТ  ПІДКУРКУЛЬНИКА
 Хитнулася  заля
 на  довгих  лавах,
захоплення  втіливши  міць
в  оплесків
плескіт
 і  ляскіт,
наче  вітер
 зірвався  над  ставом,
і  сполохана
 зграя  птиць
крильми
запурхала  рясно.
 *  *  *
 Куняв  голова,
 як  живий  мрець.
Одне  прислів’я  затямив
і  знає.
 —  Слово  —
не  горобець,
за  слово
 завжди  впіймають.
 *  *  *
 Від  серця  слово
 злетить,  —
 небезпечно,
скажеш  гостро
 —  образиш  друга.
Краще  куняти
і  мовчати  ґречно,
поки  розвіється
 1  зборів  смуга.

242
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Виконуй  обов’язок
 голови
 сумлінно:  —
у  дзвоник
 дзвони,
до  нього  любов  уся,
куняй,
 прокидайся  раз  на  годину
і  щиро
слово
даруй  промовцям.
 *  *  *
 Шульгу  збудив
 несподіваний  гамір,  —
 змовкла
 марення  звучна  скрипка,
прикро  ламаючи
мовчання  намір,
 промовив  хрипко:
 —  Товариші!
 Хто  бере  слово?
 —  Можна  мені?
 Я  кілька  хвилин!..
 —  Слово  надається
Микиті
Підкові!..
 Виходь  на  кін!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 243
 ДУЖЕ  ЧАСТО  БУВАЄ,  ЩО  ВОРОГ  ПРОМОВЛЯЄ
ЧУЖИМИ  ВУСТАМИ.  ВІН  СТОЇТЬ  ЗА  СПИНОЮ
Й  ШАРПАЄ  ЗА  НИТОЧКУ,  ЯК  РЕЖИСЕР
ЛЯЛЬКОВОГО  ТЕАТРУ  АБО  ВЕРТЕПУ
 Знову  гамір
пройшов  по  залі,
гамір  незадоволення
 і  зловтіхи.
 Кілька  слів
 одверто  сказали,
потім  зашепотіли
стиха:
 —  Дурниці  меле  завжди
 Підкова.
 —  З  чужого  плеча
пошита  свита.
 —  Знаєм  такого!..
 —  І  сюди  Микита
і  туди  Микита!..
 З-поміж  лав
 виплуталась  постать,
повна  обурення
 і  нестями.
Миршавий  чоловічок
 невеличкого  зросту
 старанно
 замахав  руками:
 *  *  *
 НУ  І  ПРОМОВА
 —  Щодня  товчуть
нам
п^о  колектив.

244
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Житиметься,
 як  у  раю!
 І  театри,
і  палати.
 Машини,
 будинки.
 Безліч  див!..
 Добре  стелять...
 А  погано  спати.
 *  *  *
 Раніш
 і  машин  не  було,
а  жили  в  достатках.
 Мали  собі
 всього  потроху.
 А  тепер  —
на  латці  латка,
у  злиднях
 забрьохані!..
 *  *  *
 Контрактували
 корову,
 відібрали
 коня...
 *  *  *
 «—  Це  в  кого?
 —  Невже  в  Підкови?
 —  Ха-ха!
 —  Поганяй  навмання!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 245
 *  *  *
 «—  Чого  смієтесь?
 Не  в  мене.
 Так  що?
 Працювали  ж
 своїми  руками
 й  горбом.
 На  кожного
 знайдеться
один  ледащо
поживитись  чужим
 добром...
 Усе  звезли
і  змішали  докупи.
 Зруйнували  хазяйство,
 усе  занепало...
 Хазяїн
було  працює,
крихти  в  рот
 не  поцупить...
 Тепер  хазяїв  багато
 І  толку  мало».
 *  *  *
 «—  Ач,  який
знайшовся  хазяїн!
 —  Спину  на  багатіїв  гнув
і  гне!
 —  Та  я  ж  не  за  себе!
 —  За  народ,  мовляв,  дбаєм...
 —  Бачили  багато
таких  підбрех!»
 *  *  *
 «  —  Правдиво  говорить!
 —  Валяй  далі!

246
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Де  там!
 —  На  обидві  шкутильга!
 —  Тихше!
 Ви  слова  не  брали!»
 Втрутився  з  дзвоником
 Явтух  Шульга.
 *  *  *
 «—  Кажуть,
 що  в  колективі  їстимуть
усі
 з  одного  казана.
 *  *  *
 Чому
 про  ці  вісті  тут
нічого  не  розповіли
нам?
 *  *  *
 Я  ж  і  кажу,
що  толку  не  буде,
коли  справляти
 з  чужим  добром  баль.
Кожний  діло  таке
осудить,
 коли  хазяїв  багато,
 а  роботи  обмаль...
 *  *  *
 Через  це
 і  не  вийде  колектив!..»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 247
 *  *  *
 «—  Годі  тіпатись!
 —  Кінчай,  Підково!
 —  Та  я  вже  кінчив!
 —  Товариші,
хто  бере  слово?  »
 ДЗВОНИК
 Скотився  Підкова
 з  кону,
 як  напханий
позиченими  речами
 клунок.
 Настирливо
дзеленчав  дзвоник,
виявляючи
 міді  кращий  ґатунок.
 *  *  *
 Розворушена  заля
гула,
 як  борть.
 Шульга  вигукував
і  дзеленчав.
 Як  дивиться  керманич
за  борт
 на  хвилю  ^
бурхливого  моря,
дивився  Сірош
 і  мовчав,
 звиклий
 до  несподіванок  на  зборах.

248
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ТЕ,  ЩО  ІНОДІ  БУВАЄ  НА  ЗБОРАХ
 Голова
 розпалив  своїх  закликів
 ліхтар,
 шукав  чергового  промовця,
звичайно.
 Дерев  багато,
 а  під  яким  скарб,
вгадай-но...
 *  *  *
 Сірош  бажав,
 щоб  виговорилися  з  місць,
 а  потім
 колгоспники
почнуть  згори
виявляти
 клясовий  зміст
 тих,
 хто  вичитував
 чужі  псалтирі.
 *  *  *
 Але  й  куркулі
не  виявляють  сприті
і  не  криють
 втіхи  ворожої
зір  вони.
 Мовляв,
 нема  вже  про  що
 говорити,
завчасно  радіють,
що  збори  зірвані.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 249
 *  *  *
 Тиша,
 аж  моторошно,
аж  чути,
 як  пада
за  вікнами  сніг.
 Тиша  —
 сірим  борошном
 вкриває
 хвилин  біг.
 *  *  *
 Раптом
жіночий  голос
 натяг  струну,
мелодія  молодости
росла  бентежно;
збори
 стрепенулися,
 як  од  сну,
здивувались  безмежно...
 «  —  Я  прошу  слова,
 громадяни!
Дозвольте  й  мені
кілька  хвилин!
 —  Слово  надається
 Нечаєвій  Мар’яні!
Виходь  на  кін!»
 *  *  *
 Виник  у  Сіроша
 цікавости  вогник  навіть,
та  далі  думки  мчать:
 «Тепер  розпочне
 своє  править
це  капосне  дівча.

250
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Серед  дівчат
 вродлива  цятка,
куркулева  жінка
біднякова  дочка,
видана  заміж
 з  примхи  батька,
нічого  цікавого
не  скаже  така».
 *  *  *
 Мар’яна  вийшла
 під  стрілами
 здивованих
і  напружених  очей.
 Щоб  зібратись
 з  силами
повела  плечем.
 ГЕРОЇНЯ,  ЩО  СУМУВАЛА,  САМА  СОБІ  ДАЛА
РАДУ,  А  ТОМУ  ПОСЛУХАЄМО,  ЩО
ВОНА  ГОВОРИТЬ
 «—  Слово  жіноче
мине  без  уваги,
скажуть,  не  думка,  —
 язик  лише.
 Треба  мені
багато  відваги,
до  наших  промов
 не  звикли  ще.
 *  *  *
 Колискова,
 пічка,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 251
 курка,
корова,
мазати,  прати,
варити,  сапати...
 Жінок  не  слухають,
 язик  —  не  мова,
 а  я  не  стану
глуму  боятись».
 *  *  *
 Кинув  здивований  погляд
Сірош
 і  слухав  уважно,
як  голос  ллється.
 Хіба  одразу
 сумнів  помириш
зі  щирістю,
що  йде  від  серця.
 *  *  *
 «—  Цього  замало,
що  свитка  в  дірах
і  на  обличчі
 бідности  синява,
є  ще  багато  таких,
 що  вірять
 тим,
 хто  ховається
 за  їхніми  спинами.
 *  *  *
 Краще  вчасно
 зробити  зупинку
і  не  бути  рибою
чужого  влову.
 Чия  рука
 крутила  допіру  катеринку?

252
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чиї  слова
 повторював  Підкова?
 *  *  *
 Хай  не  той, 	^
 як  у  поміщика,  крок
 і  одіж
 хай  не  та.  —
 Мріють  ще  люди
про  ставок
 і  млинок
і  про  покору
наймита!»
 *  *  *
 «—  Язик  прив’яжи!
 —  От,  ще  плетуха!  —
 Вкрили  промову
 роздратовані  крики.
 —  Буде  вдома
добра  тобі  завірюха!»
 Од  люті
 і  здивовання
 скривило  пики.
 *  *  *
 «  —  Батько  мій  —
теж  бідняк,
а  видав  мене
 за  куркуля.
Розкоші  привид,
багатства  смак,
зваблює  совість
 і  честь  затуля!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 253
 *  *  *
 «—  Заткнись,  Мар’яно,
бо  буде  лихо!
 —  Покаже  тобі  чоловік
Честь!
 —  Матимеш  дома
добру  втіху!
 Ото  побачиш,
 бий  мене  хрест!»
 *  *  *
 Виступ  Мар’яни,
як  бомби  вибух,
все  переплутав
 і  опір  зім’яв,
завалив  здоровенну
скибу,
 що  з  неї  злетіла
 зграя  ґав.
 *  *  *
 Шульга  захопився
і  руки  тер,
зловтішно  радіючи,
 що  знявся  галас.
 Сірош  терпів  це,
наче  завмер,
а  потім  встромився,
 як  в  око  палець.
 *  *  *
 «—  Хто  це
промовця  збиває?
 Сором!
 Хіба  на  зборах

254
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 виступають  хором?  »
 Одразу  стихла
 ляклива  зграя,
звична  ховатись
між  спин,
 як  у  шанець.
 *  *  *
 Мар’яна  збентежено
слово  ламає,
їй  щоки  залляв
 хвилювання  рум’янець.
 *  *  *
 «—  Одна  маленька  зморшка
не  зіпсує  лиця,
як  добру  отару
погана  вівця.
 *  *  *
 Це  була
казка
 про  сир
і  ворону...
 Підкову
не  слухайте,
він,
 як  і  батько,
став  в  оборону
чужого  достатку.
 *  *  *
 Лиса  підлащиться,
 ворона  закаркає;
бідняк  загубить,
 куркуль  загарбає!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 255
 *  *  *
 Нам  покору
 хіба  довіку
жіноча  доля
 наврочила?..
 Бути  бранкою
 свого  чоловіка
 не  хочу,
не  хочу  я!..
 *  *  *
 Ваші  загрози
я  кидаю  геть.
 Не  хочу  покори.
 Не  хочу  тенет!
 *  *  *
 Ваша  загроза,
як  булька  мильна,
ваша  підлесливість  —
 брехлива  принада!
 Бути  бажаю,
як  птиця,  вільна,
бажаю  бути
 членом  громади!..»
 ХТО  ЩИРО  Й  ОДВЕРТО  ВИСТУПАЄ  ЗА  НАС,
ЗАВЖДИ  ЗНАЙДЕ  ПІДТРИМКУ
 Промова  Мар’яни
 не  хитре  доручення
 й  не  петля
таємних  мережив.
 Схвильована  криками
і  власним  зворушенням

256
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 сама  розкрасила  щоки
 в  пожежу.
 *  *  *
 П’яна  завзяттями
 зійшла  із  кону,
ховаючи  розпач
у  волі  панцер.
 Дівчата,
комсомольці,
взяли  в  охорону
од  люті
та  глуму
 ворожих  шанців.
 «—  От,  так,  Мар’яна!
 —  Ну  й  молодець!
 —  Мчала,  як  вершник
 провалистим
 полем!
 —  Вийде  з  тебе
добрий  боєць!
 *  *  *
 —  Не  бійся  загроз!
 —  Ми  не  дозволим!»
 *  *  *
 Так  боротьби
 розгортається  повість,
як  радісні  дні
та  напружені  ночі.
 Ось  на  трибуні
 вже  інший  промовець,
 інша  думка
блищить
і  рокоче.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 257
 ВІДПОВІДЬ  УСІМ  СЛІПЦЯМ  І  НЕВІРАМ
 Нам  важко,
товариші,  —
це  вірно.
 До  нового  звикати
 нудно  ще,
 бо  наша  мета
незмірна,
і  багато  до  неї
 труднощів.
 *  *  *
 Хай  ще  достатків
 не  дає  колектив.
 Не  живеться,
як  у  раю,
 і  не  збудовані  палати.
 Нема  будинків
і  безлічі  див,
хай  і  погано  спати,
і  їжа,
 і  одіж  хай  не  та.
 Та  рано  сміятись
 з  цього  на  кутні.
 Не  проміняєм
на  долю  наймита
наше  сучасне
 і  наше  майбутнє!
 *  *  *
 Хто  це  кричить?
 Вибухає,  як  порох?
 І  нишком  шепоче,
 як  шумовиння?..
То  ворог  сміється.  —
 Плаче  ворог,

258
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 за  сміхом  ховаючи
 своє  тремтіння.
 *  *  *
 Що  ж,
 боротьба  вимагає
 жертви,
тому  в  колективі
 не  людно  ще,
та  наше  гасло:  —
працюючи  вперто,
ми  переборемо
 труднощі!
 *  *  *
 Наше  зростання
 не  приставало,
щодня  у  лавах
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є
 та  їх  чимало!..
 І  той,
 хто  не  бачить,  —
 сліпець!
 *  *  *
 То  хитрі  сліпці
 з-під  чужої  брами,
 сліпці,
 що  підморгують  нам  зловісно,
не  ті,
 що  йдуть  до  нас
 манівцями,
 а  ті,
 що  заплющують  очі  навмисно!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 259
 *  *  *
 Після  труднощів,
 через  нестачі,
 через  поразки,
 опір,
 прорив,
 нам  праця
 новими  успіхами  віддячить.
Житиме  наш
міцний  колектив.
 *  *  *
 Одкриє  скарби  свої
 доба,
 і  ми  здобудем
перемогу,
бо  там,
де  труднощі
 та  боротьба,
нас  партія
веде  в  дорогу!»
 *  *  *
 Чорне  обличчя
 зимового  сну
 тулить  ніч
до  вікон  оселі,
а  тут
 повітря  густе
і  пах  тютюну
сувоями  звисли
 з  високої  стелі.
 *  *  *
 Тісно  було
 на  засиджених  лавах,

260
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 зате  в  голові
і  в  серці
 світліше.
 Далі  промовці
приносили  жваво
промов  ліхтарі
 в  закурену  тишу.
 УВАГА
 Те,  що  говорив  промовець,  вже  великою  мірою  ввій¬
шло  в  історію.  Він,  наприклад,  казав,  що  в  «колективі
не  людно  ще»  й  т.  ін.  Тепер  у  нас  в  колективах  62  %.До
кінця  п’ятилітки  колективізацію  в  основному  закінче¬
но,  а  на  кінець  другої  п'ятилітки  у  нас  буде  безклясове
суспільство.  Писати  й  говорити  про  це  навіть  прозою
у  віршах  не  вадить.
 ПОЛОЗ
 Рипить
 під  важкою  ходою
 ґанок,
прочиняються  двері,
з  теплотою  змагається
 холодний  протяг,
 поволі  тане,
як  жадібний  потяг
безсилого  ненажери.
 *  *  *
 Пісня  злякано
ховає  голову
 під  крило.
 Так  джерел
 плин
зникає  під  ґрунтом
зненацька.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 261
 Вбираючи
в  засніжений  одяг
 тепло,
 входить  син,
за  ним  батько.
 *  *  *
 Нечай  Мирон
широким  змахом
 руки
 скидає  шапку,
кожух.
 Хвилин  павуки,
поринаючи
 в  мовчазний  рух,
поспішають
під  цифрою
 поставити  крапку.
 *  *  *
 З  кожуха  виліз,
мов  зі  шкіри
 полоз,
пройшовся
по  стінах
 до  пічки
хазяйський
олив’яний  зір,
зірвався  голос
із  горла  гирл,
як  напор
 скелястої  річки:
 —  Співаєш,  пташко?
 Співай!
 Співай!
 Робота  ж  стоїть...
 Непочатий  край!

262
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ЗБОРИ  ТЕЖ,  ТІЛЬКИ  НЕ  В  СЕЛЬБУДІ
І  НЕ  ПРИЛЮДНІ
 У  хаті,
де  нема
 чужого  вуха,
де  підслухає
лише  іконостас,  —
одверті  теревені
клекоче
 щирости  задуха,
розмови  бас
і  спів  Євгенів:
 *  *  *
 «—  Дівчата  ніжні,  дівчата  білі,
примхливі,  добрі,  одчайдушні,
приносять  нам  плоди  дозрілі,
і  зашморги  для  ший,  задушливі.
 *  *  *
 Ловіть  момент  розваги,  —
сум  —  необачних  путь.
 Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають.
 *  *  *
 Тримайте  щастя,  якнайдужче,
розлука  буде  незабаром,
її  коханням  надолужте,  —
життя  не  промайне  задаром.
 *  *  *
 Ловіть  момент  розваги,  —
сум  —  необачних  путь.
 Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають».

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 263
 *  *  *
 Балалайка
 схлипує
 тоскно.
 Утворює
з  піснею
 завороть...
 Стоять,
 похитуються
 кросна
 слів,
 пошерхлих
 як  папороть.
Залузаних
і  пошерхлих,
як  витвір
 міщанського  хисту,  —
крамарський
і  злотоверхий
 відгомін
 міста.
 *  *  *
 Та  батьків
бас
 із  гирл
пропеченого
 самогоном  горла
 скочує,
неначе  з  гір,
слова  важкі,
 як  жорна.
 *  *  *
 Слова  тупі
та  чорні

264
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 закам’янілих
 Діб,
 зненавистю
 потворні,
 приземкуваті,
 як  гриб.
 *  *  *
 Тоскно
 схлипує
 балалайка
і  пісня,
 як  пес,
підібгала  хвіст.
 Обухом
 б’є,
 коле,
 як  швайка,
 Миронів
 промовницький  хист.
 КУРКУЛЬ  РОЗПЕРЕЗАВСЯ
 «Співаєте  все,
а  діла  нема.
 І  вас  заморозила
доля  німа.
 Доля  німа
мовчазна,
 як  пень,
як  сніг,
 що  в  нього  занурився  день.
Сумуєте,  дітки,
а  я  шалію.
 Щастя  б  набрати,
як  тої  шавлії,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 265
 що  в  полі  росте,
як  трава,
як  бур’ян...
 Та  ні!
 Я  плазую,
 мов  чорний  тарган.
 Не  можу
 світ  за  очі
 кинутись  в  путь,  —
 придбаєш,
 заробиш,
 знов  одберуть...
 *  *  *
 Проклятий  час
і  проклята  ніч,
коли  я  побачив
безліч  облич!
 І  вперше  відчув,
уперше  вгадав
життя,
що  мені
 всемогутній  дав!
 *  *  *
 З  ясел  моїх
не  крапле
 овес,  —
зрадила  нас
цариця  небес.
 *  *  *
 Навіщо  людині
смілива  вдача,
коли  їй
ніхто

266
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 нічим
 не  віддячить?
 Коли  хист
на  здобич
 не  зсох,
людину  ж
зачинено
 в  темний  льох?
 *  *  *
 Та  ні!
 Не  проглине
 й  пекло!
 Брехня!
 Не  проб’юсь  навмання,
 пройду  манівцем
 з  удаваним,
 тихим,
 покірним
 лицем.
 *  *  *
 Чи  ж  винна
незаймана
 діва  небес,
що  з  ясел
покрали
 в  мене  овес?
 *  *  *
 На  помсту  не  вистачить
тисячі  куль
за  здирство,
наругу,
часів  намул.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 267
 *  *  *
 Кожному  доля
дала  талан:
літає  шуліка,
повзе  тарган,
в  розумного
й  дурня
 інший  смак.
 Чому  ж
 мушу  жити,
як  хлоп,
як  жебрак?
 *  *  *
 Уміння  дідів
просякало  в  кров,
і  дух  здобуття
в  закамарки  пройшов.
Уміння,
старання,
розум
і  піт
 загарбають  в  жменю
 бажаний  світ.
 *  *  *
 Сину,  учись.
 Лише  ледащо
вважає  життя  своє
за  пропаще.
 *  *  *
 Дивись,
як  міццю
 напруживши  плечі,

268
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 із  небуття,
із  порожнечі,
із  надр,
із  лісів,
із  дряговин
виросла  клуня,
 і  виріс  млин!..»
 *  *  *
 А  син
 у  мрійному
полоні
 здіймає  в  серці
 каламуть:
 —  Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають.
 *  *  *
 «—  Кигичеш,  сопливий!
 Та  я  не  сплю.
 Гадаєш,  відберуть?
 Не  відберуть.
 Спалю!
 *  *  *
 Спалю
дощенту,
до  пня,
до  огризка!
 З  соломки  жовтої  —
 чорна  риска!
 Чорна  риска,
чорний  слід
лишаться  від  хати,
од  клунь,
од  бід!..

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 269
 Сплюндрую  все  —
од  пічки
 до  рам,
 живитись  з  добра
нікому  не  дам!
 *  *  *
 Землю  вкриває
 кожухом  сніг,
та  під  снігом
вчувається
 життя  біг.
 Розтане  сніг,
і  проб’ються  рослини,
зашумує  ланами
зелена  піна.
 Медом  пахтітиме
гречка
та  липа,
і  сумнів  мій,
 як  ліра,
 захлипа.
 *  *  *
 Землю!
 Чуєш,
 землю
не  можу  здолати!
 Ні  в  кишеню
 покласти!
Ні  сплюндрувати!
 *  *  *
 Вродить  без  мене
гречку
й  овес,

270
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 будь  вона
 проклята,
царице  небес!
 *  *  *
 Помру,
а  родитиме
як  льоха,
як  сука...
 Моє  горе.
 Мій  сумнів.
 Моя  мука.
 І  навіть.
 з  труни,
із  гнилизни,
із  мого  тіла
зросте  соковите
 зелене  бадилля.
 *  *  *
 Та  нам  воювати
 з  землею
 не  треба,
як  і  з  блакиттю
 далекого  неба.
 Сумнів
родився
і  сумнів
 зник,
як  у  полі  погонича
журний  крик.
 *  *  *
 Чуєш,
 хлопче!
 Пора  до  праці.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 271
 Поки  блукають
 наймити  в  мряці,
 та  істина
їм  не  світить
 чужа,
треба  їм  у  руки
дати
ножа.
 Битися  будемо,
 не  на  життя,
 на  смерть,
з  тими,
 хто  ясла  спорожнює,
 повні  вщерть,
 хто  брутально
ламає
 старий  закон,
не  поважає
 чужого  добра
і  чужих  ікон.
 Хай  ріжуть
і  нищать
 звички  оті,
натикаючись
один  на  одного
 в  темноті.
 *  *  *
 Хо-хо!
 І  нам,  ненароком,
 чужу  гречку
можна  пожати
і  скінчить  суперечку.
Незаймана  діва,
 цариця  небес,
тоді  нам  поверне
до  ясел  овес».

272
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 УВАГА
 Те,  що  говорив  тут  куркуль  Мирон  Нечай,  не  проста
балаканина.  Ворог  нищив  хліб,  худобу  й  реманент,  щоб
позбавити  країну  соціялізму  добробуту.  Палив  клуні,
хати  і  вбивав  активістів.
 Тепер  його  приборкали.
 Під  батьків
голос
 Євген  талалайкав.
 Як  той,
 захлинаючись,
 кінчив,
 дужче  притискаючи
 балалайку,
 йому  відповів:
 ПРО  ЩО  Ж  ІНШЕ  МОЖУТЬ  РОЗМОВЛЯТИ
КУРКУЛІ,  КОЛИ  ВОНИ  НА  САМОТІ?
 «Тату,
шалієте  ви,
 а  я  мовчу!
 Хіба  шал
 на  слово  гостриться?
 Я  теж  шукаю
 собі  по  плечу
 помсту,
що  в  скриню
 не  вмоститься.
 *  *  *
 Я  бачу,
я  чую,
 я  бажаю  її  такою,
щоб  кожний

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 273
 від  неї
наклав  головою.  —
Стайня  колгоспна,
фольварок,
млин
заграву
кидають
 на  безліч  гін,
вершників  сотня
із  жита,
із  лісу
зілля  рубає
 всім  ненависне,
шаблями  віщуючи
кару,
смерть.
 *  *  *
 А  там,
розібрати
 шматок  залізниці  —
і  поїзд  летить
 шкереберть,
скрутивши  голову,
ламаючи  крицю.
 Це  —  дія,
це  —  помста,
 —  не  мрії  скуті,
що  лише  марно
кров  баламутять!»
 *  *  *
 «—  Сину,  —
нащадку  мій
кволий  і  куций,
навіщо  вигадуєш

274
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 в  розпачі,
в  муці,
те,
 що  ніколи  не  зробиш
сам
 і  не  довіриш
своїм  рукам».
 *  *  *
 «—  Що  ж,  краще,
тату,
 спалити  власну
клуню
та  хату,
і  за  плечима
 з  бідою,
 з  одним  ціпком
у  широкий  світ
 піти  жебраком?
Краще  вмерти
 самому,
б’ючись  доостанку,
спіткати  смерть,
як  зрадливу  коханку,
іншим  накоїти
лиха
та  бід
 і  лишить  по  собі
 глибокий  слід!»
 *  *  *
 «  —  А  я  кажу,  —
не  треба,  сину,
свою  під  меч
 підставляти  спину!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 275
 *  *  *
 «—  Краще,
тату,
кинути  клич:
у  села,
в  жита,
в  ліси,
в  ніч.
 На  клич  той
 стане
добра  варта;
в  ярах,
у  балках
 запалають  ватри,
іскри  заграють
 на  лезах  мечів,
і  нетрі  розбуркають
гуки  сичів.
 За  шаблі  блиск,
 за  постріл  обріза
можна  віддати
купу  хмизу,
що  тільки  згорить,
 спаливши  хату,
і  помсту  не  вивершить,
не  здіє
 відплату!»
 *  *  *
 «—А  я  кажу,  —
не  треба,
 сину,
свою  під  меч
підставляти  спину.
 Слід  доручити  —
 чужим  рукам

276
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 зробити  те,
що  не  зробиш  сам.
Помститись  хитро,
 а  не  в  нестямі.
 Як  змій,
що  звабив
 самого  Адама.
 Є  ще  прихильників  досить
у  нас,
 що  литимуть
 у  хмиз
горючий  гас.
 Нам  лише  треба
 розумом  діять.
Та  зовсім  безгрішно
 мружить  вії.
Щоб  не  потрапить
в  лихий  час,
туди,
 де  Макар
телята  не  пас!»
 *  *  *
 «—  Що  ж  то  за  помста  така,
тату,
 чужим  рукам
доручати  відплату?  »
 *  *  *
 «—  То  помста  —
розумна,
помста  —
вдала.
 Не  скажеш  тоді,
життя  пропало,
як  лють  безпритульного
собаки,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 277
 пропало
ні  за  нюх
 табаки.
 Є  ще  прихильників
досить  у  нас,
що  хтять
 повернути  назад
 час,
 повернуть,
як  греблею  річку,
сіючи  скрізь
отруйну  мжичку.
 *  *  *
 Та  ще  більше  у  нас
перепон.
 Може  продати
 власна  дружина.
Навіть  думку
 підслухають,
підслухають  сон,
нацьковують  брата
і  батька
 на  сина.
 *  *  *
 От  і  жінка  твоя,
 Мар’яна,
 з  комсою  злигалась,
на  зборах  колгоспників
теліпалась,
на  тебе  й  на  мене
 робила  донос...
Щоб  вона  луснула,
 Ісусе  Христос!..

278
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 А  ти  б
не  ловив
 своїх  мрійливих  ґав
і  краще  б
жінку  свою
 одчухрав!»
 ОСТАННІЙ  МАЛЮНОК
 Мар’яна  ловила
 з  розмови  уривки,
вештаючись  до  пічки
і  до  комори,
віддаючи,
 як  данину,
готівку
нудної
 жіночої  покори.
 *  *  *
 Вкривала  розмову
іржава  суга,
настрій  застиглий,
 настрій  кислий.
Остання  ж  порада,
як  удар  батога
різонула  в  повітрі,
 загрозливо  звисла.
 *  *  *
 І  наче  в  Мар’яни
послизнулась  нога
і,  наче  сережка,
 серце  впало,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 279
 покотившись  долі,
спинилась  обурена,
відпору  жага
похитнула  її,
 як  вітер  тополю.
 *  *  *
 «  —  Ваші  загрози  —
 це  шумовиння,
що  накипіло
на  споді  днів.
 Жінка  людина,
 а  не  рабиня,
сховайте  свій  кулак,
брудний!..
 *  *  *
 Минулись  розправи,
маємо  волю,
безславно  зникли
ярмо
 та  нашийник.
 Може  образити
 жінку  кволу
лише  нахаба,  лише  розбійник!»
 *  *  *
 Її  чоловік
 схопився  з  ослону,  —
блідий,
 розлютований,
як  фурій  сто.
 Зникла  мрійливість,
 невадна,
 сонна,
 виявляючи
 своє  єство!

280
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 «—  Замовч,  плетухо!
Лайдо  писана.
 Стає  на  світі
тісно  нам.
 Навіщо  шал
 дратуєш  мій
і  кров  мою?
 Та  бунтувати  проти  нас
 не  смій!
 Уб’ю!»
 *  *  *
 «—  Мене  удариш,  —
я
 помщуся.
 Твоїм  злочинствам
буде  край.
 Зухвало
можеш
крутити  вуса,
а  рук  на  мене
не  здіймай!..»
 *  *  *
 «—  О,  лайдо  писана,
мій  перший  гріх!
 Така  дружина
 —  всім  на  сміх!
 Я  бачу,
ти  знайти
 волієш
з  ганьби  моєї
смерть  свою!
 Мені  загрожувати
 смієш!
 Уб’ю!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 281
 *  *  *
 Прочистивши  горло
нестримною  лайкою,
палаючи  гнівом,
хвилюючись  сильно,
 Євген
 замахнувся  люто
 балалайкою,
ставши  до  дружини
 щільно.
 *  *  *
 Але  застигла  рука
в  повітрі
і  впала  долі,
 зробивши  півколо.
Рипнули  двері.
 Вітанням  хитрим
гості  настрій  бучний
 прокололи.
 СТЕЖКА  НА  СНІГУ
 Вечір.
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
в  борні  досягнення  мети.

282
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Нас  партія
веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 —  в  колектив.
 *  *  *
 Наше  зростання
не  приставало,
щодня  у  лавах  —
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є.
 Та  їх  чимало!
 І  той,
 хто  не  бачить,  —
сліпець.
 *  *  *
 Од  села  до  села
весело  гуляє
парубок  мороз...
 Міцніє
 розростається
дружній  колгосп.
 УВАГА
 Незважаючи  на  обіцянки  в  перших  рядках  цієї  книги,
кінець  її  зовсім  інший,  а  тому  далі  можна  довідатись,  що
сталося  з  героями,  як  це  завжди  буває  в  кінці.
 ЕПІЛОГ
 Кожний  читач  знає,  що  сталося  з  куркулями  в  нашій
країні,  що  будує  соціялізм.  Отже,  кінець  їхній  тривіяль-
ний,  і  нікого  з  читачів  хвилювати  не  мусить.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 283
 Треба  ж  нарешті,  щоб  українці  навчились  подорожу¬
вати  й  полювати  на  тигрів.
 Микита  Підкова,  якого  задурили  були  куркулі,  тепер
свідомий  член  колгоспу  і  ліквідує  свою  аґротехнічну  не¬
письменність,  щоб  збільшувати  врожаї  найбільшого  в  сві¬
ті  сільського  господарства  нашої  країни.
 Мар’яна  —  героїня  трагічна,  але  в  нашому  варіянті
вона  здобула  свої  жіночі  права  і  працює  тепер,  як  жін-
орг.
 Михайло  Сірош  —  став  головою  колгоспу,  його  даль¬
ший  шлях  —  це  шлях  комуніста-ентузіяста,  що  їх  знає
вся  країна.
 Колгосп  зміцнів,  зріс  й  організовано  готується  до  біль¬
шовицької  весни.
 Що  ж  сталося  з  зимою  1930  року?
 Вона  минула.

ОПОВІДАННЯ
 Збірка  «Переможець  Дракона»
 ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА
І
 —  Хорне!  А  Хорне!  —  сказав  молодий  кочегар.  —  Сьо¬
годні  на  С.  843  знову  прорвало  димогарну  трубу.  Кочегар
врятувався  просто  чудом.  Він,  на  щастя,  дивився,  як  пе¬
реводять  стрілку,  й  стояв  коло  вікна.  Це  вже  другий  чи
третій  випадок.
 Кожний  громадянин  міг  побачити  на  власні  очі,  що
машиніст  Хорн  багато  пережив  за  своє  життя  того,  що
робить  людину  трохи  дивною  та  суворою.
 Коли  він  дивився  у  вічі  своїм  товаришам,  їм  здавало¬
ся,  що  вони  бачать  згаслу  топку  паровоза  або  люк  тенде¬
ру,  що  його  наповнено  темною,  маслянистою  водою.
 У  розмові,  коли  згадували  про  нього,  казали,  що  це
той,  чиї  руки  нагадують  кочергу,  а  весь  він  нагадує  ста¬
рий  паровоз-компаунд  з  чотирма  циліндрами.
 Він  або  мовчав,  як  мертвяк  з  паровозного  кладови¬
ща,  або  зітхав,  як  тормоз  вестингауза,  що  поволі  нагні¬
чує  повітря.
 Але  кожний  знав,  що  він  умів  оповідати,  й  тоді  голос
його  лився,  як  клекіт  коліс  пасажирського  потягу.
 Ось  який  був  машиніст  Хорн.
 Він  мовчки  підвів  голову,  бо  сидів  за  столом,  поклав¬
ши  голову  на  руки,  й  глянув  на  кочегара.
 Його  напівчорне,  напівсиве  розкуйовджене  волосся
нагадувало  іскрозатримне  приладдя,  яке  буває  на  дима¬
рі  паровоза.  Він  поволі  запустив  пальці  в  своє  волосся  й
сказав  тихо,  ніби  до  всіх  і  ніби  у  простір  великої,  напів¬
темної  машиністовської  кімнати:
 —  У-у!  Капітена!  Ламайла  машина!  Два  свистки!  За¬
дній  хід!..

286
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Надворі  була  ніч  чорна,  як  паровозна  обшивка.
 Кожний  знав,  що  Хорн  може  розповісти  про  багато  та¬
ких  випадків,  які  мали  більш  нещасливий  кінець.
 Він  ще  трохи  попихкав,  наче  нагнітаючи  повітря,  по¬
тім  його  голос  став  колисати  кімнату,  повну  перевтомле¬
них  кочегарів  і  машиністів,  яким  здалося,  ніби  вони  їха¬
ли  в  міжнародному  вагоні  «Інтернаціональ»,  і,  може,  все
те,  що  вони  почули,  їм  просто  приснилося.
 II
 Ніч.  Вітер.
 Все  притрусилося  вугільним  порохом.  Крізь  темря¬
ву  окреслюються  темні  масиви  троєкутників  і  кубів  бу¬
дівель  депо.  Скрізь,  наче  на  шахматній  дошці,  окреслю¬
ються  куби  вагонів.
 Ніч.  Вітер.
 У  чорнім  повітрі  відбувається  якась  страшна  сата¬
нинська  меса.  Вугільний  порох  смерчами  кружляє  в
повітрі,  великі  піщини  дощем  шкребуться  у  вікна  сто¬
рожок.  Ліхтарі  круглими,  блідими  помаранчами  блу¬
кають  у  темнім  просторі,  танцюють  під  музику  невідо¬
мих  музикантів.
 Феєрична  ніч.
 Пекельна  музика.
 Вітер  грає  на  струнах  станціонного  радіо.  Паровоз  пе¬
реляканим  зойком  переріже  похмуру  ніч.  З  шипінням,
скреготом,  тупотом  по  рельсах  проскаче  скажений  кінь-
потяг.
 А  вітер  все  грає  на  струнах  станціонного  радіо,  тан¬
цюють  у  повітрі  бліді  помаранчі  ліхтарів,  смерчами  кру¬
титься  вугільний  порох.
 Чортовиння.
 Радіо  виє  тоненькими  й  грубими  голосами,  висвистує
такт  сатанинського  вальсу,  гудуть  телеграфні  стовпи.
 Феєрична  меса.
 Це  страшна  китайська  ніч.

Переможець  Дракона
 287
 Га-га-га...
 У-у-у-у-у...
 Вжі-і-і...
 Згу-згу-згу...
 А  а-а-а-а...
 Го-го-го-го-го...
 Страшний  китайський  дракон  не  спить,  вдивляється
в  ніч  блідими  ліхтарями,  крутить  хвостом  у  повітрі,  до
смерти  лякає  косооких  людей.
 Це  дракон  з  вогняною  пащею,  й  це  звичайний  сормов-
ський  паровоз.
 Грає,  грає  вітер  на  струнах  станціонного  радіо.
 ні
 Маленький  китаєць  JIiy-Чі  сидить  на  дерев’яних  биль¬
цях,  схиливши  голову.  Товариші  сплять.  Він  вартує.
 Довгий  Санг-Ле  розтягнувся  на  купах  вугілля  й  міцно
спить,  він  майже  мертвий,  голови  його  зовсім  не  розібра¬
ти,  вона  провалилася  в  вугільну  яму,  можна  тільки  роз-
дивити  величезні,  важкі,  пудові  черевики,  що  стирчать
на  великій  купі  вугілля.  Можна  подумати,  що  хтось  за¬
був  ці  черевики  на  цій  купі  вугілля  й  тепер  засипає  їх  по¬
волі  вітер  вугільним  порохом.
 Інших  товаришів  не  видно,  вони  зовсім  стерлись  серед
вугілля,  —  їх  багато.  Тут  і  Фен-Зін,  Сабо-Фе  і  Кіо-Чо,  і
багато  інших.  Вони  страшенно  потомились  і  майже  мерт¬
ві,  всіх  їх  можна  прийняти  за  великі  відламки  камінно¬
го  вугілля  у  великій  чорній  пустелі  естакаду.
 Ліу-Чі  вартує.  Прийде  паровоз,  і  треба  буде  в  його  без¬
донний  тендер  зсипати  вугіль.  Ліу-Чі  стомився,  він  вже
зовсім  не  почуває  свого  маленького  тіла,  він  почуває  свою
важку  олив’яну  голову,  й  якісь  іскри  спалахують  перед
його  косими  очима.
 Хай  скиглить  і  виє  радіо,  хай  гудуть  телеграфні  стов¬
пи,  хай  проносяться  з  гуркотом  скажені  дракони-потяги,
хай  крутить  своїм  хвостом  і  вдивляється  в  ніч  огняними

288
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 очима  паровоз,  JIiy-Чі  вже  не  боїться,  він  звик  до  тем¬
них,  мов  вугіль,  ночей!..
 Ліу-Чі  страшенно  хочеться  спати.  Він  уже  навмисне
сів  на  бильця,  щоб  доводилось  додержувати  рівновагу,
щоб,  заснувши  переможним  раптовим  сном,  також  рап¬
тово  злетіти  з  них  на  купи  вугілля  й  тому  одразу  ж  про¬
кинутися.
 Ліу-Чі  добре  знає,  що  коли  він  хоч  на  хвилину  присяде
де-небудь  у  більш  зручному  місці,  як  боги  сну  заморочать
йому  голову  дивними  краєвидами  й  фантазіями,  а  страш¬
ний  дракон  вчинить  йому  яку-небудь  неприємність.
 Добре  було  б  зараз  з  ким-небудь  побалакати,  —  думає
китаєць.  Він  бачить,  як  далеко  в  повітрі  блукає  малень¬
кий  вогник  ліхтаря,  то  сторож  переводить  стрілки.  Ліу-
Чі  страшенно  хочеться  крикнуть:
 —  Гей,  ходя,  сюди,  мая  буде  гаварить!
 Але  він  знає,  що  в  таку  ніч  сторож  його  не  почує,  і
дракон  тоді  ще  сильніше  реготатиме,  лякатиме  вогня¬
ними  очима.
 Сидить  маленький  китаєць  на  бильцях,  вартує  ніч,  а  ніч
чигає  на  китайця,  щоб  вчинити  йому  яку-небудь  неприєм¬
ність,  і  так  силкуються  вони  перемогти  одне  одного.
 IV
 Мабуть,  машиністу  Хорну  здалося,  що  він  оце  виї¬
хав  зі  станції,  бо  він  трохи  перегнувся  в  бік  і  подивився
так,  як  завше  дивиться  машиніст,  чи  відкрито  йому  се¬
мафора,  чи  ні.
 Потім  Хорн  зробив  рух  рукою,  наче  тягнучи  за  лин¬
ву  паровозного  свистка.  Це  мав  бути  довгий  свисток,  що
означав:
 —  Вперед!  ЗО  верств  за  годину!..
 Він  раптом  подивився  навколо,  ніби  хотів  сказати:
 —  Кочегаре,  вугілля!..
 Але  потім  роздумав  і  рішив,  що  й  так  гаразд.  Пасажир¬
ський  потяг  його  розмови  йшов  без  запізнення.

Переможець  Дракона
 289
 v
 За  Дніпром,  за  далекою  Волгою,  за  Уралом,  за  дале¬
ким  Тибетом  розлігся  величезним  драконом  Китай.
 В  полях  рижу  ходять  маленькі  китаянки,  поблиску¬
ють  чорними  маленькими  очима,  всміхаються.  Там  сто¬
ять  пагоди  зі  страшним  несправедливим  драконом,  пра¬
ця  й  голод  жене  китайців  у  далекі  країни,  де  такі  кумед¬
ні  й  дивні  люди,  де  так  багато  можливостей.
 JIiy-Чі  замріявся.
 Він  не  знає,  що  в  широких  степах  чужих  країн,  де  він
колись  проходив  перед  тим,  як  потрапити  на  естакад  і
вантажити  на  паровози  вугілля,  що  в  цих  степах  голо¬
дний  і  справедливий  бунт  підіймав  свою  жорстоку  й  буй¬
ну  голову.  А  ніч  знає,  страшна  китайська  ніч,  ніч  праці,
яка  глузує  з  маленького  китайця.
 Вона  може  показати  йому  озброєні  орди  степняків,  та¬
тар  і  киргизів,  може  налякати  пожежами  й  кров’ю  по¬
встань,  як  тепер  вітер  імпровізує  на  струнах  радіо  пекель¬
ну  музику  бою.  Але  що  йому  далекий  Китай,  що  йому  ма¬
ленькі  косоокі  китаянки,  коли  тут  кумедні  й  дивні  люди,
кремезні  й  здорові  дівчата,  постійна  праця,  а  головне,
можливість  стати  «капітеном».  Ліу-Чі  знає,  що  приєм¬
ніше  бути  «капітеном»  —  машиністом,  господарем  веле¬
тенської  залізної  істоти  паровозу,  переможцем  дракона,
ніж  звичайним  угольщиком,  з  якого  так  легко  глузува¬
ти  цій  страшній  почварі.
 Ліу-Чі  вже  був  кочегаром.
 Ля-ля,  він  верхи  їздив  на  драконі  з  вогняною  пащею,
він  сам  годував  його  чорним  камінням!  О,  бути  «капіте¬
ном»  —  це  найвище  досягнення!  Але  маленький  кита¬
єць  знає,  що  ще  багато  й  багато  треба  навантажити  па¬
ровозів.
 Спить  У.С.Р.Р.  Ніч  темна.  Сплять  нації.  Маленький
китаєць  не  проспить  чергового  паровоза.
 Навантажити  вугіллям  тендер,  хіба  це  не  велика  спра¬
ва,  хіба  це  не  краще  великої  поеми,  що  її  читатиме  неве¬
личка  купка  людей.  Втомленому  й  виснаженому  Ліу-Чі

290
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 навантажений  паровоз  дасть  більше  задоволення,  ніж  всі
ваші  поеми  вашим  поклонницям,  поети.
 Санг-JIe  вже  старий,  і  Ліу-Чі  дивується,  чому  він  смі¬
ється  з  його  мрій.  Ліу-Чі  знає,  що  Санг-Ле  може  вічно
вантажити  паровози,  а  його  пудові  черевики  можуть  ві¬
чно  стирчати  на  купі  вугілля  під  час  відпочинку.
 VI
 —  Відкрий  сифон!  —  сказав  Хорн,  але  ніхто  з  при¬
сутніх  не  зворухнувся.
 Потім  він  ніби  взявся  за  інжектор,  наче  хтів  перегна¬
ти  воду  з  тендера  в  котьол.
 VII
 Страшної  китайської  ночі,  ночі  праці,  темної  ночі,  не
дуже  зручно  сидіти  на  високих  хитливих  бильцях,  коли
бурхання  вітру  може  здмухнути  Ліу-Чі,  як  порошинку,
коли  втомлене  тіло  не  може  реагувати  на  зовнішні  впли¬
ви,  коли  непереможно  хочеться  спати.
 З  великими  вогняними  очима,  тихо  підходить  до  естака¬
ду  дракон.  Естакад  спить.  Ліу-Чі  зовсім  замріявся.  Страш¬
ний  дракон  хоче  вчинити  йому  чергову  неприємність.
 —  Гей,  ходя-а!  —  лунає  з  паровозу.  —  Давай  вугіл¬
ля!..
 Замріявся  ходя  на  високих  хитливих  бильцях,  не¬
одмінно  зробить  йому  яку-небудь  неприємність  страш¬
ний  дракон...
 Угу!..  Угу!..
 Реве  нетерпуче  паровоз.
 Ліу-Чі  губить  рівновагу  на  бильцях  і  зі  всього  розма¬
ху  падає  на  Санг-Ле,  потім  швидко  схоплюється:
 —  Уй,  ля-ля,  капітена!..
 Біжить  до  наповнених  вугіллям  ящиків,  здіймає  крю¬
ка  й  перекидає  ящик  у  повітря,  потім  пильно  вдивляєть¬
ся  долі,  як  сиплеться  чорне  каміння  в  тендер  паровозу.

Переможець  Дракона
 291
 —  Що,  заснув,  ходя?  —  знову  кричить  йому  коче¬
гар.
 —  А?  —  питає  Ліу-Чі.
 Вітер  односить  слова  й  наповнює  ніч  жахливими  згу-
 КІІМИ.
 —  Що,  спиш?  —  знову  кричить  кочегар.
 —  Не,  моя  не  спить!  —  відповідає  китаєць.  —  Моя  си-
дсла  і  впала...
 З  гуркотом  сиплеться  вугілля  в  тендер,  другий,  тре¬
тій  ящик  перекидують  у  повітря.  Санг-Ле  розбудив  усіх
китайців,  стукають  лопати,  шкребуть  вугіль,  з  глухим
«туком  падає  він  на  дно  вагонеток,  віджив  естакад,  за¬
мору  шився  чорними  тінями.
 —  Ей,  капітена,  дай  папілосу!  —  кричить,  перехилив¬
шись  через  бильця  Ліу-Чі.
 —  Як  же  я  тобі  дам?  —  кричить  знизу  кочегар.
 —  Со?  —  питає  китаєць.
 —  Лізь  сюди!..
 Скажений  вітер  не  дозволяє  розмовляти.  Ліу-Чі  й  ко¬
чегар  весь  час  силкуються  перекричати  пекельну  музику
китайської  ночі.  Як  вони  не  кричать,  все  одно  не  чути  ці¬
лих  виразів,  чути  тільки  окремі  слова  або  відламки  слів,
по  яких  тільки  можна  вгадати  бажання  розмовляючих.
Вітер,  наче  злодій,  краде  слова  й  жбурляє  їх  кудись  між
далекі  вагони  й  паровози.
 —  Лізь  сюди!  —  знову  кричить  кочегар.
 —  Со?..  Сіцаса!..
 Ліу-Чі  перелазить  через  бильця  естакаду  й  стри¬
бає  в  тендер  паровозу,  за  ним  з  гуркотом  сиплеться
вугілля.
 —  Тю!..  —  лякається  кочегар.  —  Та  ти  ще  вб’єшся...
 —  Со?..
 —  Вб’єшся,  кажу!..
 —  Не,  моя  вміє,  моя  не  вб’єся!..
 Вогонь  розкритої  топки  освітлює  їхні  чорні  обличчя
фантастичними  чорними  плямами.
 —  Дай  папілосу!  —  каже  Ліу-Чі.

292
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  вдвох  заходять  у  будку.  Коло  вікна  на  своєму  міс¬
ці  сидить  старий  машиніст,  він  куняє,  його  голова  хита¬
ється,  як  у  п’яного.
 —  Здолов,  капітена!  —  вітає  його  китаєць.
 —  Здоров,  JIiy-Чі!  —  прокидається  машиніст.  —  Ско¬
ро  поїдемо?..
 —  Сіцаса!..
 Кочегар  крутить  з  махри  цигарку,  потім  дає  Ліу-Чі.
Цигарка  Ліу-Чі  врешті  подібна  від  бруду  до  круглого
шматочка  вугілля.  Кочегар  бере  поліно  й  намотує  на  кі¬
нець  клоччя,  потім  встромляє  його  в  топку.  Імпровізо¬
ваний  сірник  пече  обличчя  обох,  і  врешті  обидва  задово¬
лені.  Цигарки  маленькими  вогниками  спалахують  коло
їхніх  носів.
 —  Ну  що,  ходя,  швидко  поїдемо  з  потягом?  —  питає  ко¬
чегар.  —  Ти,  мабуть,  уже  скучаєш  за  драконом?  Пам’ятаєш,
Ліу-Чі,  як  ми  з  тобою  гуляли  на  «Сорочім  Броду»?
 О,  Ліу-Чі  добре  пам’ятає  ту  веселу  п’яну  ніч,  коли  по¬
тяг,  як  табун  скажених  коней,  нісся  по  рельсах,  як  завше
спокійний  та  трохи  муругий  «капітена»  тепер  співав  і  при¬
танцьовував  на  стрибаючім  залізнім  фартусі  паровозу,  як
кидався  з  боку  на  бік  паровоз,  як  гуркотіли  колеса  й  здри¬
гались  мости  від  небаченого  бігу.  Ля-ля,  тоді  захоплювало
дух,  і  залізний  дракон  скреготав  і  радів  під  їхніми  п’яними
й  хиткими  ногами!  О,  тоді  було  прекрасно!..
 VIII
 Хорн  здвигнув  рукою,  наче  переводив  регулятор,  гля¬
нув  на  сонливі  обличчя  кочегарів,  як  на  один  великий
манометр,  по  якому  він  міг  бачити  силу  тиснення  атмо¬
сфер  своєї  розмови.
 Потім  він  ніби  помацав  ричаг  і  пильно  подивився  впе¬
ред  на  неіснуючі  рельси,  на  безмежну  неіснуючу  колію.
 Чи  був  він  задоволений,  чи  ні,  про  це  важко  було  ска¬
зати,  але,  очевидно,  він  рішив,  що  все  гаразд  і  силу  атмо¬
сфер  можна  збільшити.

Переможець  Дракона
 293
 їх
 Кожний,  мабуть,  з  вас  знає,  що  таке  китайська  ніч,  —
ніч  праці,  коли  навкруги  чорно,  як  у  димарі,  й  не  видно
рельс,  коли  божевілля  стискає  за  горло  й  коли  рельси
самі  знають,  куди  ведуть.
 О,  JIiy-Чі  чудово  відчув  цей  момент,  коли  вони  з  «ка¬
пітеном»  під  пахкання  вестингаузу,  під  гуркіт  коліс,  під
скажений  біг  ритмічно  танцювали  вальса  на  залізному
фартусі  паровозу,  який  стрибав  з  боку  на  бік  і  швидко  та
старанно  дихав  поршнями.
 —  Ну,  Ліу-Чі,  —  сказав  машиніст,  —  може,  й  зараз
станцюємо  вальса?  Чи  не  хочеш?  —  І  він  підійшов,  по¬
сміхаючись,  до  китайця.
 —  Нє,  зараз  давай  —  давай  вугілля!  —  Дракона  куш-
куш!  —  відповів  Ліу-Чі.
 Але  раптом  жахливий  крик  наче  камінням  ударив  по
вухах  Санг-Ле,  який  сидів  високо  на  бильцях  естакаду  і
дивився  долі  на  паровоз.
 Він  бачив,  як  паровоз  зашипів  і  тисячі  іскор  освіти¬
ли  чорну  ніч  праці.
 «Дракон  розлютувався»!  —  подумав  Санг-Ле,  і  його
довге  тіло  задрижало  в  якійсь  лихоманці.
 Потім  хмара  задушливої  пари  наче  запоною  вкрила
весь  паровоз  і  стала  вкривати  естакад.
 Очевидно,  на  паровозі  раптом  виникла  якась  ката¬
строфа.
 «Дракон,  мабуть,  розсердився  на  капітена»!  —  знову
подумав  Санг-Ле,  і  він  зі  страху  затулив  брудними  рука¬
ми  обличчя.
 А  станціонне  радіо  вило,  плакало  й  реготало.  Вітер  був
такий  сильний,  що  здавався  густим  і  його  можна  було  рі¬
зати  ножем.  Паровоз-дракон  наповнював  ніч  глушним
шипінням  і  тисячами  іскор,  які  поволі  гасли.
 Санг-Ле  здавалось,  що  там  унизу  тріснула  земля  й  ви¬
вернула  ціле  пекло,  яке  герготало  під  ним.
 І  справді,  дракон  розлютувався.
 Коли  машиніст  підійшов  до  Ліу-Чі...

294
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Це  була  одна  хвилина!  Це  був  один  момент!
 Прорвались  старі  димогарні  труби.  Вода,  заливаючи
топку,  окропом  і  страшенно  гарячою  парою  вдарила  в
паровозну  будку.
 Це  був  один  мент!
 JIiy-Чі,  що  стояв  коло  машиніста,  з  силою  відштов¬
хнув  його  в  бік  і  сам,  затуляючи  своїм  тілом  топку,  го¬
лосно  кричав:
 —  Дракона  куш-куш  капітена!  Ліу-Чі,  Ліу-Чі,  не  да¬
вай!  Ліу-Чі...
 Гарячий  окріп  одразу  обварив  Ліу-Чі,  який  врятував
од  цього  машиніста.  Це  була  для  машиніста  незрозумі¬
ла  самовідданість.
 Обварене  м’ясо  повідставало  від  кісток  Ліу-Чі,  коли
його  витягли,  але  він  був  ще  живий...
 х
 —  Ту-ту!  Ту-ту!  Ту-ту!..
 Хорн  наче  висвистував  тривогу.  Його  обличчя  було
стурбоване  й  налякане.
 —  Капітена  ламайла  машина!  Ламайла  Ліу-Чі!  Ліу-Чі
спасай  капітена!  Здолова  капітена!
 —  Ту-ту-ту!..
 Хорн  ніби  три  рази  шарпонув  за  линву  паровозного
свистка.  Це  означало:
 —  Стій!  Зупинка...
 —  Це  були  останні  слова  Ліу-Чі!  —  сказав  Хорн.  —  Він
був  переможцем  дракона...
 Хорн  нагадував  божевільного.  Волосся  йому  зовсім
розкуйовдилось  і  ще  більше  нагадувало  іскрозатримне
приладдя.  По  його  обличчі  текли  великі  сльози.
 —  Це  луснула  водомірна  склянка!  —  сказав  Хорн,  ви¬
тираючи  сльози.  —  Її  треба  заткнути  клоччям.

ТИСЯЧА  ПРОЙДИСВІТІВ
 Лютий  норд-ост  завзято  дмухав  у  ніс  мого  корабля,  що
поринав  та  виринав  у  шквалах  сильної  бурі.  Я  зібрав  рішуче
всі  вітрила  й  обмотав  їх  круг  одної  щогли  мого  корабля.
 Завдяки  тому,  що  на  моїм  кораблі  була  тільки  одна
щогла,  а  крім  мене  на  ньому  нікого  не  було,  мені  пощас¬
тило  вчасно  закінчити  роботу,  налітаючі  шквали  бурі
так  гойдали  мій  корабель,  що  мені  кожної  хвилини  зда¬
валось,  що  я  живим  потраплю  на  небо  або  мене  прибоєм
докотить  до  якого-небудь  паркану.
 Погода  була  найкепська,  яку  тільки  міг  вигадати  пе¬
симіст  самої  поганої  марки.  Я,  загартований  моряк,  і  то
проклинав  її,  починаючи  з  Адама  й  Єви.  Тепер  мені  само¬
му  було  дивно,  як  я  відважився  вийти  в  одкрите  море.
 Було  рівно  десять  годин,  коли  я  вийшов  з  бухти  Санта-
Ресторано.  Темінь  була  надзвичайна.  Мабуть,  мої  пред¬
ки,  що  теж  були  хоробрими  моряками,  ніколи  не  бачили
такої  темряви.  Та  що  бачили!  Тут  рішуче  нічого  не  мож¬
на  було  бачити.  Я  навіть  не  бачив  носа  свого  корабля,  як
би  старанно  не  косив  очі.
 Від  нічого  робить  я  почав  виміри.  Мені  хотілось
з’ясувати,  чи  потраплю  я  сьогодні  до  бухти  Сан-Домо,  куди
й  силкувався  додержувати  свій  напрям.  З  моїх  вирахунків
я  тепер  знаходився  під  шестидесятим  градусом,  а  при  та¬
кім  непевнім  градієнді  я  не  міг  сказати  ні  —  да,  ні  —  ні.
 Мій  корабель  потрапив  до  якоїсь  бурхливої  течії,  й  те¬
пер  мене  несло  повз  якесь  невідоме  місто,  що  ввижалось
мені  далекими  ліхтарями,  які  були  маленькими  черво¬
ними  крапками  в  безодні  темної  ночі.
 І  так,  я  знаходився  під  шестидесятим  градусом.
 Ви  знаєте,  що  значить  пить  чистий  спирт  і  запивати
його  водою?  От,  якраз,  я  хочу  з’ясувати,  що  це  значить.

296
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я  вже  дуже  старий  моряк,  але  ще  ніколи  не  бачив  такої
бурі  в  шклянці  води.
 Ще,  мабуть,  ні  один  корабель  не  знаходився  в  такому
катастрофічному  становищі.  Я  вже  казав,  що  мені  зда¬
валось,  що  я  можу  живим  потрапити  на  небо.  Згодьтесь,
що  такого  телеологізму  ще  не  траплялось  ні  з  одним  мо¬
ряком.  Навіть  «Bateau  ivre»1  —  корабель  Артура  Рембо
ніколи  не  потрапляв  у  таке  абсурдне  становище.  Хіба  що
який-небудь  корабель  при  геологічних  катастрофах.
 Мене  несло  якоюсь  течією  повз  далекі  вогні  невідомого
міста,  й  я  вже  думав  про  смерть.  Я,  як  водиться,  вже  зга¬
дував  живих  і  померлих  родичів  і  проклинав  ту  годину,
коли  я  вийшов  із  затишної  бухти  Санта-Ресторано.
 Мені  ввесь  час  доводилось  вертіти  кермою,  поверта¬
ючи  її  на  багато  румбів.  Я  то  боком  йшов  проти  вітру,
то  під  кутом  в  75  градусів,  то  повертався  кермою  й  да¬
вав  задній  хід.
 Тільки  тепер  я  помітив  надзвичайно  цікаву  річ.  Мій  зви¬
чайний  парусний  корабель  цієї  ночі,  у  цю  негоду,  навчився
давати  задній  хід,  наче  добрий  ґвинтовий  пароплав.
 Це  треба  було  занотувати  в  мої  корабельні  папери.
Така  чудернацька  річ  могла  скоїтись  тільки  з  таким  ве¬
тераном,  як  я.  Це  треба  було  доконче  довести  до  відома
моїх  нащадків.
 Не  встиг  я  це  подумати,  як  почув  одчайний  рев.
 Крізь  туман,  блимаючи  кривавим  сигнальним  ліхта¬
рем,  на  мене  нісся  з  одчайним  ревом  пасажирський  па¬
роплав.
 От  тепер  уже  остаточно  мали  скінчитись  усі  мої  пригоди.
 Пароплав  нісся  прямо  на  мене.  Я  весь  зіщулився,  при¬
жмурив  очі  й  несвідомо  повернув  керму  ще  на  останні
румби.
 Сильний  шквал  бурі  виніс  мене  з-під  самого  носа  па¬
роплава.
 Я  чув,  як  дико  зареготав  на  ньому  шкіпер,  і  потім  па¬
роплав,  як  привид,  зник  у  густому  тумані.
 1  «П’яний  корабель»  (фр.).  —  Ред.

Тисяча  пройдисвітів
 297
 Це  все  скоїлось  за  який-небудь  мент,  що  уявився  мені
цілою  вічністю.  На  цей  раз  мене  врятувала  буря,  що  від
неї  я  міг  так  легко  потрапити  живим  на  небо  або  бути
принесеним  прибоєм  під  який-небудь  паркан.
 Я  знову  повернув  на  кілька  румбів  і  пішов  боком,  по¬
тім  повернувся  кермою  і  дав  задній  хід.
 Мій  корабель  чудесно  слухався.  Та  й  хіба  міг  бути  по¬
ганим  корабель  у  такого  моряка,  як  я.
 Таким  чином,  мене  несло  якоюсь  течією  повз  далекі
ліхтарі  невідомого  міста,  і  я  вже  мав  надію  щасливо  ді¬
статись  до  бухти  Санта-Домо.
 Повторюю,  я  дуже  хоробрий  моряк,  і  страх  ніколи  не
міг  примусити  мене  хоч  трохи  обминати  той  шлях,  що
по  ньому  я  постановляв  іти.
 Мене  дуже  цікавило,  чим  може  скінчитись  буря  в
шклянці  води,  й  сміливо  посувався  вперед.
 Може,  мене  винесе  на  який-небудь  таємничий  острів  в
оточення  прекрасних  сирен  або  німф,  думав  я,  й  нічого  не
мав  проти  такої  перспективи.  Взагалі  я  пригадував  дуже
багато  всяких  можливостей,  що  їх  завжди  може  вигада¬
ти  людина,  яка  знаходиться  під  шестидесятим  градусом,
і  що  її  кожний  мент  може  підкинути  шквал  під  який  за-
вгодно  паркан,  як  незаконнонароджену  дитину.
 І  так,  я  посувався  далі.
 Туман  оточував  мене  темною  стіною  з  усіх  боків.  На-
літаючі  шквали  примушували  мене  клювати  носом.  Че¬
рез  деякий  час  я  почув  крізь  туман  крик.
 —  Хто  йде?  Не  звертайї
 —  Bateau  ivrel  —  відповів  я  й  повернув  на  кілька  румбів.
 Але  той,  хто  питав,  мабуть,  не  знав  французької  мови
 й  знову  крикнув:
 —  Хто  йде?
 Я  повернув  ще  на  кілька  румбів.
 —  Не  звертай!  —  знову  закричав  голос,  і  я  тепер  поба¬
чив  крізь  туман  кілька  кораблів,  що  йшли  на  мене.
 «Може,  вони  хотять  мене  взяти  на  буксир»?  —  поду¬
мав  я.  І  в  мене  все  перевернулося  всередині  від  образи  й
зневаженої  гордости.

298
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мене,  сміливого  моряка,  на  буксир!  Що  це  вони,  смі¬
ються,  чи  що!  І  я  тепер  рішуче  звернув  убік,  показуючи
їм,  як  я  зневажливо  відношусь  до  їхньої  пропозиції.
 —  Стій!  —  закричав  сердито  голос.
 Це  мене  трохи  здивувало,  і  я  раптом  зрозумів,  що  спра¬
ва  більш  серйозна.  Це  могли  бути  «янголи»,  що  могли
спросити  в  мене  корабельні  документи.  Дивна  річ!  Хіба
сміливому  морякові  потрібні  документи?  І  я,  добре  клю¬
нувши  носом,  розпустив  усі  вітрила  і  повернув  назад.
 —  Стій!  —  закричав  голос,  і  вибух  рушниці  на  мент
освітлив  кривавим  полум’ям  густий  туман.  Постріл  глу¬
хо  охнув,  і  куля  дзикнула  понад  щоглою  мого  корабля.
 Раптом  із  протилежного  кінця  із  туману  винирнув  ще
один  корабель  і  напнувся  на  мене.  Мій  корабель  трохи  не
перекинувся,  і  я  мимоволі  зупинивсь.  Мене  одразу  ото¬
чили  з  усіх  боків,  схопили  за  борт.
 —  Хто  такий?  —  запитали  з  головного  корабля.
 —  Людина!  —  відповів  я.
 Дивна  річ!  Хіба  я  не  міг  бути  сміливим  моряком  і  тим
більш  людиною  без  усяких  документів!  Це  якісь  чужо¬
земці  або  дурні!  І  я  звик  ходити  без  документів!
 —  Хто  такий?  Яка  професія?  —  знову  запитали  мене.
 Тепер  я  рішив,  що  це  «янголи».
 —  Пірат?  —  сердито  запитали  мене.
 Я  клюнув  носом.  Було  пізно.  Темрява  й  буря  регота¬
ли  навколо  нас.  Тепер  мені  було  все  одно  —  я  рішив,  що
сьогодні  мені  не  дістатись  до  бухти  Санта-Домо.
 —  Ну,  розберемо  потім!  —  сказали  з  головного  кора¬
бля.  —  Ходім!
 Таким  чином  мене  було  взято  на  абордаж.
 Може,  коли  б  я  не  був  під  шестидесятим  градусом,  цього
зі  мною  не  скоїлося  б.  Але,  як  відомо,  шестидесятий  градус
завше  розохочує  до  всяких  пригод.  І  тепер  мені  стало  ще
цікавіше,  чим  може  скінчитись  буря  в  шклянці  води.
 Ми  всі  йшли  в  бухту  Дель-Районо,  де  нас  мали  поса¬
дити  в  трюм,  поки  не  з’ясують  професії  наших  осіб.  По¬
вторюю  —  наших  осіб,  бо  до  нас  швидко  приєдналося  ще

Тисяча  пройдисвітів
 299
 багато  човнів  та  ботів,  що  в  них  теж  не  було  корабельних
документів.
 Перед  самою  бухтою  Дель-Районо  один  із  ботів,  що  теж
був  взятий  на  абордаж,  дав  задній  хід.  Кілька  пострілів
глухо  охнуло  в  тумані,  але  бот  під  прикриттям  ночі  утік.
Очевидно,  це  був  пірат.
 Я  хоч  і  чесна  людина,  але  теж  рішив,  що  при  першім
зручнім  випадку  теж  дам  задній  хід  і  попрямую  в  бухту
Санта-Домо.
 Бо  хто  в  наш  вік  не  грішний!
 Крім  того,  дрібний  дощ  вже  промочив  мене  до  кісток.
 Але  мені  не  було  холодно,  шестидесятий  градус  дуже
добре  мене  зогрівав,  так  що  мені  іноді  доводилось  зніма¬
ти  капелюха.
 В  бухту  Дель-Районо  ми  вже  всі  дісталися  без  пригод,
і  там  нас  посадили  в  трюм.
 Коли  ми  увіходили  до  трюму,  там  вже  було  декілька
людей,  і  нас  зустріли  реготом  і  глумом.
 У  трюмі  було  темно,  як  у  коробці,  й  тільки  в  одному
місці  в  стіні  сірів  ілюмінатор,  але  через  те,  що  надворі
теж  було  темно,  то  навіть  іскорки  світла  нігде  не  було,
звичайно,  не  рахуючи  цигарок,  що  освітлювали  черво¬
ним  сяйвом  носи  ув’язнених.
 Я,  як  старий  ветеран,  вже  приблизно  знайомий  з  та¬
кими  пригодами,  одразу  розшукав  зручну  полицю  й  роз¬
ташувався  на  ній.  Тепер  я  спокійно  міг  міркувати  про  те,
чим  могла  скінчитись  моя  пригода.
 —  Товариші!  —  закричав  якийсь  голос  у  трюмі.  —  Про¬
поную  записатись  у  члени  «Мильно-смердильного  заво¬
ду».  Я  —  перший  аґент  цього  акційного  товариства!
 Швидко  я  почув,  що  завод  на  повнім  ходу,  і  повернув¬
ся  носом  до  стіни.
 Трюм  безупинно  наповнювався  все  новими  моряка¬
ми,  що  знайшли  собі  цей  несподіваний  притулок  у  таку
бурхливу  ніч.  Скоро  вже  нігде  було  сидіти.  Всі  полиці
було  зайнято,  на  підлозі  теж  сиділи  й  лежали,  частина
ув’язнених  стояла  коло  стінок.

300
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Мене  піймали  коло  бухти  Санта-Синагого,  —  казав
один  ув’язнений,  —  я  молився  кишеням  своїх  єдиновір¬
ців.  Тепер  свобода  сповідань,  і  я  мав  повне  право  вважати
за  свого  бога  кишені  дурнів,  але  сьогодні,  мабуть,  тиждень
антирелігійної  пропаганди,  й  тому  будь-яких  віруючих  за¬
арештовують.  Вас,  товаришу,  за  якого  бога  арештували?  —
звернувся  він  до  ув’язненого,  що  сидів  поруч  з  ним.
 —  Думають,  що  я  дезертир!  —  муруго  відповів  той.
 —  Ну,  а  ви,  хоч  і  дезертир,  а  все-таки  вірите  в  бога?
 Той  мовчав.
 —  Ну,  наприклад,  ви  вірите,  що  коли  добре  помоли¬
тись,  то  пригоди  кінчаються  більш  щасливо?
 Всі  ув’язнені  почали  прислухатись  до  цієї  розмови.  Си¬
діти  або  стояти  в  темряві  помешкання  було  надто  нудно.
 —  А  знаєте,  товариші,  я  сам  на  собі  спробував  все  зна¬
чіння  молитви:  коли  добре  помолитись,  то  це  помагає!
 —  Еге,  —  відповів  хтось  з  другого  кутка  трюму,  —
я  теж  раз  дуже  молився,  коли  денікінці  прийняли  мене
за  жида.  Я  тоді  голосно  промолив  увесь  молитовник,  а
коли  я  прочитав  «Богородицю»,  то  навіть  вразив  своїх
ворогів.  Уявіть  собі,  допомогло!
 —  Молитва  має  велике  значіння!  —  сказав  перший
ув’язнений.  Ті,  що  стояли  коло  стінок  і  дверей,  декілька
хвилин  тихо  між  собою  розмовляли.  Потім  у  трюмі  почався
непомітний  рух:  всі,  хто  стояв  коло  стінок,  непомітно  опи¬
нились  коло  полиць.  Якийсь  ув’язнений  спробував  обереж¬
но  сісти  мені  на  голову,  але  він  напнувся  на  мого  кулака.
 Я  —  старий  ветеран,  багато  бачив  усяких  хитрощів  і
пригод  і  тому  тепер  дуже  обережно  прислухався  до  роз¬
мови  і  стежив  за  цим  пересуванням  у  трюмі.  Я  догадував¬
ся,  що  це  був  військовий,  стратегічний  маневр.
 —  Да,  молитва  допомагає!  —  заговорив  ув’язнений,
що  стояв  коло  моєї  полиці.  —  Я  одного  разу  був  дуже  го¬
лодний  і  старанно  молився  на  базарі  коло  торговок  наїд¬
ками;  уявіть  собі,  що  потім  був  ситий.
 —  Я  пропоную,  —  заговорив  перший  ув’язнений,  —  ра¬
зом  помолитись  за  те,  щоб  нас  скоріше  випустили  звідси!

Тисяча  пройдисвітів
 301
 —  Ну,  товариші,  встаньмо  й  помолимось  сивому  Сава-
офу  за  наше  швидке  звільнення!  —  сказав  другий.
 —  Гей,  ти,  вставай!  —  почулось  у  ріжних  кутках  трю¬
му.  —  Годі  хропти!  Будемо  молитись!
 —  Вставай,  бо  стягну  за  ноги!
 —  Чуєш,  вставай!  —  сказав  мені  мій  сусід,  що  стояв
коло  моєї  полиці.
 Я  простягнув  кулака  й  у  темряві  обережно  притулив
його  до  носа  мого  сусіди.  Він  трохи  помовчав  і  потім  тихо
попросив:
 —  Посуньтесь  трохи,  товаришу,  я  ляжу  коло  вас,  дуже
вже  спати  хочеться.
 —  Це  інша  річ!  —  відповів  я,  даючи  йому  місце  коло  себе.
 —  Ну,  товариші,  всі  вже  встали,  —  запитав  перший
ув’язнений,  —  бо  сидячи  молитись  не  можна?
 —  Всі!..
 —  Тепер  я  буду  рахувати  до  трьох  і  почнемо  всі  разом,
прочитаємо  «Богородицю»,  як  казав  попередній  това¬
риш,  це  дуже  помагає.
 —  Три!..
 Й  одразу  ввесь  трюм  наповнився  борюканням  і  лайками.
Всі,  хто  раніш  стояв,  полізли  на  вільні  полиці.  Деякий  час
в  трюмі  був  надзвичайний  галас.  Потім  потроху  стихло.
 —Тепер,  товариші,  —  сказав  якийсь  обдурений  в’язень,  —
я  пропоную  помолитись  якому-небудь  іншому  богові...
 Нахабний,  гістеричний  регіт  залунав  у  відповідь  з  по¬
лиць.  В’язень  збентежено  замовк.
 Я  —  старий  моряк,  і  не  вірю  ні  в  які  божеські  й  чортя¬
чі  сили.  Краще  за  все  —  це  вірити  в  самого  себе.
 Ніч  насувалась  все  більше.
 У  трюмі  деякий  час  було  тихо,  але  скоро  знову  залу¬
нали  розмови.
 —  Як  ви  гадаєте,  товаришу,  що  з  нами  зроблять?  —
запитав  мене  мій  сусіда.
 —  Щодо  мене,  —  відповів  я,  —  то  мене  відпустять,  або  в
крайньому  разі  я  сам  себе  відпущу...  А  про  останніх  я  нічого
не  знаю,  все  буде  залежати  від  їхнього  curriculum  vitae...1
 1  Життєпис,  біографія  (латин.).  —  Ред.

302
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мій  сусіда  важко  зітхнув.
 —  А  ви  не  знаєте,  чим  карається  дезертирство?  —  зно¬
ву  запитав  він.
 —  Дуже  просто,  —  відповів  йому  хтось  у  трюмі,  —
шомполами...
 Мій  сусіда,  мабуть,  сильно  зблід,  бо  він  тихо  застог¬
нав  і  притулився  до  мене  задом,  мабуть,  відчуваючи  за¬
здалегідь  такий  приємний  масаж.
 У  тиху  перерву  серед  розмов  у  трюмі  різко  лунало
якесь  лузання,  наче  хтось  старанно  лузав  насіння.
 Раптом  з  того  кутка,  відки  лунало  це  лузання,  ми  по¬
чули  таку  розмову:
 —  Що  це,  товаришу,  у  вас  є  насіння?  Дайте  мені  трош¬
ки...  —  говорив  якийсь  молодий  голос.
 —  У  тебе  своє  є!  —  муруго  відповів  з  кутка  надтріс¬
нутий  бас.
 —  Коли  б  у  мене  було,  то  я  не  просив  би...
 —  Паршивець!  —  забубонів  бас.  —  Чого  смієшся,  жабин
син?  Ніби  не  знаєш,  що  ці  «шкінати»,  як  насіння?..
 Молодий  голос  перелякано  замовк,  а  весь  трюм  боже¬
вільно  зареготав.
 —  Товариші,  —  дико  кричав  хтось,  —  у  нас,  крім
смердильного  заводу,  непомітно  зорганізувався  «Вош-
трест»,  —  товариші,  записуйтесь,  у  «Шкінаттрест»!...
 Після  цього  випадку  в  трюмі  почався  страшенний  га¬
лас,  який  швидко  перейшов  у  цікаву  імпровізацію  гри,
яка  зветься  «гандбол».
 Гандбол  в  трюмі  дуже  відріжнявся  від  гри  з  такою  ж
назвою,  яка  звичайно  завше  відбувалась  на  повітрі.
 «  Болом  »,  або  м’ячем,  в  даному  разі  була  людина,  власне,
не  людина,  а  з  термінології  більш  правильної  —  «пацан»,
якого,  як  м’яча,  перекидали  з  одного  кутка  трюму  в  дру¬
гий.  В  цей  час  цей  живий  «бол  »  ступав  великими  чобітьми
по  головах  в’язнів,  які  спали  на  підлозі,  або  з  розгону  гепав-
ся  кому-небудь  на  груди  або  на  обличчя.  У  свою  чергу  ці  по¬
турбовані  в’язні  й  розлютовані  сильним  ударом  цього  живо¬
го  «бола»  з  силою  кидали  його  в  протилежний  бік,  швидко
збільшуючи,  таким  чином,  кількість  партнерів.

Тисяча  пройдисвітів
 303
 Коли  живий  «бол»  вже  починав  верещати,  ніби  його
кастрували,  на  кін  являвся  другий  такий  же  «бол».  Гра
й  галас  продовжувались.
 Раптом  «янгол»,  який  стояв  з  рушницею  коло  две¬
рей  і  весь  час  заглядав  у  «вічко»,  розчинив  двері  й  став
люто  лаятись:
 —  А  щоб  ви  повиздихали,  «урки»  нещасні!  Тихше,
вашу  мать!  Що  це  вам  тут  —  товкучка?
 Якийсь  «стопор»  щільно  підійшов  до  «янгола»  й  встро¬
мив  йому  кулака  в  ніс:
 —  Мовчи,  мильтон,  тут  тобі  не  «фармазонщики».
У  тебе,  мабуть,  боки  скучили  за  фінкою...
 «Мильтон»,  він  же  «янгол»,  він  же  міліціонер,  тро¬
хи  постояв  на  місці,  потім  плюнув  і  з  грюком  зачинив
двері.
 Ось  яким  чином  розважалась  частина  армії  тисячі
пройдисвітів  в  одному  з  відділів  великого  трюму  бухти
Дель-Районо.
 А  всі  відділи  трюму  було  вже  переповнено  сміливими
моряками  та  мисливцями  вулишних  джунглів.  Про  це
можна  було  довідатись  у  тихі  перерви,  бо  під  час  тиші  в  од¬
ному  з  відділів  лунали  крики  та  галас  інших  відділів.
 Скоро  почали  працювати  й  апарати  Морзе.  Кілька  те¬
леграфістів  вистукували  ліктями  об  стіни  запитання  та
відповіді.  Рота  зв’язку  армії  тисячі  пройдисвітів  старан¬
но  працювала.  Все,  що  робилось  в  комендатурі,  знав  ко¬
жен  в’язень.
 Скоро  телеграфісти  вистукали  ліктями,  що  армія  ру¬
шає  далі.
 Було  чути,  як  «янголи»  лагодили  рушниці  й  брязкали
зброєю.  Скоро  цілий  взвод  зупинився  коло  дверей  нашо¬
го  відділу,  і  ми  по  черзі  стали  виходити  на  беріг.
 Дощ  не  зупинявся.
 Під  ногами  були  великі  калюжі  й  по  коліна  гря¬
зюки.
 Брудний  сірий  ранок  поволі  розривав  мряку,  накрес¬
люючи  на  брудному  тлі  великі  мовчазні  будинки.
 Нас  почали  старанно  реєструвати.

304
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я,  старий  моряк,  ще  ніколи  в  житті  не  бачив  такої
сили  пройдисвітів.
 Це  була  справжня  армія,  яка  щохвилини  могла  розі¬
гнати  всю  варту  й  розійтись,  хто  куди.
 Але  в  цій  армії  не  було  рядових  членів,  тут  всі  були
ватажками.
 Будь-який  соціолог  тут  на  прикладі  міг  вивчити,  що
таке  анархія  й  чого  вона  варта.
 Він  міг  скоро  переконатись,  що  вся  ця  армія  не  ко¬
штує  й  шага.
 Тут  наочно  на  практиці  було  виявлено  всі  ідеї  анархістів,
всякий  розумний  анархіст,  коли  б  побачив  цю  армію,  він
зрікся  б  своїх  ідей  і  з  великою  охотою  став  би  звичайнісінь¬
ким  обивателем,  до  того  все  це  було  абсурдно  і  несолідарно.
 В  цій  тисячній  армії  не  було  й  двох  чоловіка,  які  мали
б  щось  спільне.
 Це  була  буйна  череда  без  голови,  з  боязкими  серцями.
Армія  боягузів  та  крикунів.
 Поки  реєстрували  передніх,  задні  мерзли  в  черзі  і  по¬
чали  нову  гру.  Під  ногами  було  мокро,  й  ноги  мерзли,
нова  гра  мусила  зогрівати  ноги  від  холоду,  вона  звалась
грою  в  «ніяк».
 Якийсь  здоровенний  чолов’яга  підійшов  до  мене,  з
силою  вдарив  мене  каблуком  по  нозі  по  пальцях,  але  я
швидко  відскочив,  і  грязюка  цілим  водоспадом  заляпа¬
ла  обличчя  тих,  хто  стояв  поблизу.
 В  цьому  й  полягала  гра  в  «ніяк».  В  лавах  пройдисві¬
тів  не  було  й  двох  людей,  які  б  старанно  не  били  по  но¬
гах  один  одного.
 У  одного  пройдисвіта  скоро  розлізся  чобіт  і  з  пальців
ноги  бризнула  кров.
 Це  була  гра  жорстокіша  за  живий  «гандбол».
 Мій  сусіда,  що  раніш  лежав  коло  мене,  стояв  осторонь
і  тільки  дивився  на  все,  роззявивши  рота,  очевидно,  це
був  новичок,  незнайомий  з  нормами  моралі  та  звичаїв
вулишних  джунглів.
 Скоро  черга  реєстрації  дійшла  до  мене.

Тисяча  пройдисвітів
 305
 —  Ваше  прізвище?  —  запитав  мене  начальник  міліції.
 Мені  було  ніяково,  мені  було  соромно.  Я,  старий  мо¬
ряк,  —  чесний  робітник,  потрапив  у  таке  ганебне  кодло
анархістів.
 І  я  відповів:
 —  Король  Гебридський...
 —  Це  ваше  прізвище?  —  знову  ввічливо  запитав  на¬
чальник.
 Я  ніяково  хитнув  головою.
 Мабуть,  ні  один  з  цих  пройдисвітів  так  ввічливо  не  по¬
водився  з  своїм  батьком,  як  ввічливо  поводились  міліці¬
онери  з  цією  ватагою  пройдисвітів.
 Після  реєстрації  армія  вирушила  далі.
 Ми  йшли  широкими  вулицями  міста,  але  куди  ми  йде¬
мо,  не  знав  ніхто.
 Перехожі  зупинялись  на  тротуарах:  дивились  на  цю
армію.  Мабуть,  чимало  обивателів  раділо,  мовляв,  тепер
не  так  часто  грабуватимуть  на  вулицях.
 Скоро  армія  тисячі  пройдисвітів  зупинилась.  Треба
було  вирівняти  лави.  Ми  зайшли  у  вузьку  вулицю,  яка
не  вміщала  такої  армії.  Пройдисвіти  тікали  у  всі  кінці,
ховались  у  парадні  входи,  тікали  в  під’їзди.
 Коли  ми  зупинились,  до  мене  підійшла  кремезна  жен¬
щина  з  кошиком  у  руці.  Вона,  мабуть,  йшла  на  базар.
 Коли  я  її  побачив,  мені  на  думку  одразу  спали  філо¬
софські  міркування.  Я  хотів  освітлити  ролю  цієї  женщи-
ни  в  процесі  світових  пригод.
 Її  кремезна  постать,  еліпсиси  стегн,  півкулі  перс  і  Гі¬
малаї  живота  одразу  дивували  своєю  масивністю  та  іс¬
торичністю.
 На  цих  гімалаях,  еліпсисах  та  півкулях  не  раз,  ма¬
буть,  відпочивав  втомлений  подорожній  нашого  вели¬
кого  світу.
 —  Куди  це  вас  ведуть?  —  запитала  вона  мене.  Потім
тяжко  зітхнула  й  додала:  —  Бідненькі...
 У  неї,  мабуть,  було  таке  велике  серце,  як  півкулі  гру¬
дей,  і  я  приязно  глянув  у  її  зблякло-блакитні,  як  старий
коленкор,  великі,  як  у  мустанґа,  очі.

306
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я  приязно  посміхнувся.  Евріка!  Вона  з  таким  же  успі¬
хом  могла  бути  чудовою  заслоною,  як  і  м’яким  місцем
для  відпочинку.
 І  я  знову  приязно  посміхнувся  їй.
 Ліва  брова  моя  хитро  з’їхала  кудись  у  бік,  це  було  за¬
лицяння  несамохіть.
 Цим  я  дозволив  їй  зрозуміти,  що  вона  мені  дуже  по¬
добається.
 В  цей  мент  армія  вирушила  далі.
 Я  підійшов  ближче  до  женщини,  й  вона,  зрозумівши
мене,  притиснула  мене  своїм  великим  тілом  до  високо¬
го  паркану.
 Да,  це  була  чудова  заслона!
 Крізь  велику  дірку  в  спідниці  женщини  я  робив  смотр
всієї  армії.  Близько  нас  проходив  мій  сусіда,  у  нього
був  печальний  безпорадний  вигляд.  Я  непомітно  схо¬
пив  його  за  руку  й  з  силою  втягнув  за  спину  женщини.
Вона  з  таким  же  успіхом  могла  заслонити  цілий  фіякр,
як  нас  двох.
 Скоро  вся  армія  зникла  в  нетрях  вулишних  джун¬
глів.
 —  Ви  нагадуєте  мені  піраміду  Хеопса!  —  ввічливо  ска¬
зав  я  женщині.  —  Ви  з  великим  успіхом  могли  б  засло¬
нити  армію!
 Але  женщина  не  зрозуміла  мого  компліменту,  вона
образилась.  Вона  підібрала  рукою  спідницю  й  велично
рушила  на  базар.
 Я  ж  не  був  ні  втомленим  подорожнім,  ні  великим  ін¬
женером,  і  відпочинок  на  її  еліпсисах  не  здавався  мені
таким  привабливим.
 —  Прощай,  Король!  —  сказав  мені  мій  сусіда.
 —  Прощай,  пацан!  —  з  презирством  відповів  я.
 —  Я  ненавиджу  анархію,  я  випадково  попав  у  це  код¬
ло  анархістів!..  Я  стою  тільки  за  комуністів!..
 На  цей  раз  я  міцно  стиснув  йому  руку.
 Кошик,  еліпсиси,  армія  тисячі  пройдисвітів  дале¬
ко  лишились  позаду,  мій  корабель  тепер  ішов  назустріч
сонцю.

ПАТЕТИЧНА  НІЧ
 —  Стій!
 З  темряви  будинку  виринула  постать  і  наставила  на
мене  величезного  кольта:
 —  Не  ворушись,  браток!
 —  Во  ім’я  Струка  й  Совітської  влади!  Скажи  мені,  чи
нема  в  тебе  в  кишені  шпалера?
 —  Нема.
 —  Ну  гаразд.  А  тепер  покажи  мені  виворіт  твого  ко¬
жуха  й  які  онучі  в  тебе  на  ногах!
 Таке  прохання  виконати  можна  було  дуже  просто.  Тре¬
ба  було  тільки  зняти  чоботи  та  кожух.  Кольт,  який  чем¬
но  стирчав  під  носом,  дуже  ввічливо  запрошував  до  цьо¬
го.  Лишалось  коритись.  Але  я  сказав:
 —  А  може,  ти  помиляєшся,  браток.  Може,  ти  якраз
натрапив  на  самого  Струка!
 Він  щільно  підійшов  до  мене.  У  нього  на  обличчі  була
чорна  маска...
 ***
 Цілком  правдиво.  Так  можна  було  починати  будь-яке
оповідання  або  пригоду  тієї  доби,  коли  Марк  Солчнів
одержав  по  ордеру  в  соцзабезі  поношені  кальсони,  в  які
разом  з  його  животом  можна  було  вмістити  десятифун-
тову  подушку,  й  одержав  сорочку  з  найшляхетнішого  ба¬
тисту,  на  якому  були  помітні  плями,  мабуть,  найліпшо¬
го  вина  з  підвалів  Дюрсо,  одним  словом,  одержав  напів-
зруйновану  спадщину  від  старого  світу.  Так  можна  було
починати  оповідання,  коли  місцеві  панночки  замісць  ро¬
манів  Мопассана  та  Вербицької  читали  брошури  про  ра¬
дянську  політику  на  селі  та  «Азбуку  комунізму».  Сло¬
вом,  коли  по  вулицях  блукала  «Чорна  маска»  —  скидала

308
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пальто  й  чоботи  та  вбивала  відповідальних  робітників
радустанов.
 Так,  це  було  тієї  доби,  доби  пшоняного  хліба  і  півфун¬
та  повидла,  під  час  голоду  і  великого  геройства,  під  час
ріжноманітних  пригод.
 Вулиці  великого  міста  були  порожні  з  того  момен¬
ту,  як  сонце  доручало  свої  справи  місяцю  й  чимчикува¬
ло  на  Гаазьку  конференцію,  а  на  вулиці  виходила  «Чор¬
на  маска».  Але  не  тільки  «Чорна  маска»  виходила  тоді
на  вулиці,  виходив  і  Марк  Солчнів  після  денної  бігани¬
ни  та  праці  в  Чека.
 Йому,  бачите,  треба  було  доконче  перевірити,  чи  сяє
п’ятикутня  рубінова  зоря  на  Губревкомі  і  чи  нема  якої
контрреволюції  в  березневому  повітрі  й  каламутній  вес¬
няній  воді  та  снігу.  Ну,  це  брехня,  —  скажете  ви.  Це  він
просто  був  закоханий!  Але  запевняю  вас,  що  він  з  презир¬
ством  дивився  на  кохання  й  книжок  з  такими  темами  ні¬
коли  не  читав.  Хіба  кохання  може  бути  темою  для  будь-
якого  путящого  оповідання.  Це  така  стара  катеринка,  що
після  грамофону  нічого  не  варта.  Знову  запевняю,  що  він
був  такої  ж  думки  й  виходив  на  вулицю  тільки  перевіри¬
ти,  чи  сяє  п’ятикутня  зоря  на  Губревкомі.
 Але  вибачте,  я  забув!  Да.  Він  іноді,  дуже  випадково
зустрічав  на  цих  вулицях  товаришку  Айзі.
 Товаришку  Айзі?  Хто  ж  вона  така?  Що  це  за  Айзі?
 О,  про  це  вам  найкраще  запитати  в  самого  Марка  Солч-
нова.  Він  розкаже  вам  насамперед,  що  Айзі  делегатка
жінвідділу  і  женщина,  як  кожний  чоловік  може  себе  за¬
рахувати  до  чоловічого  роду.
 Тисяча  рубінових  зір  в  щоках,  твердість  Губревко-
му  в  характері  й  ніжність  жінвідділу  в  очах  і  серці  —
це  Айзі.
 Але  Айзі  —  це  випадково,  головне  —  зоря  на  Губревкомі.
 Під  її  сяйвом  Марк  Солчнів  хотів  розв’язати  одну  ці¬
каву  проблему.
 Чи  може  женщина,  в  якої  всі  органи  відповідають  ор¬
ганам  самого  Губкому,  покохати  якого-небудь  мужчину.

Патетична  ніч
 309
 Але  знов  кохання  тут  не  до  речі.  Тут  мусило  стояти  якесь
інше  слово,  якого  ще  нема  в  наших  словниках,  це  слово
мусило  бути  якоїсь  іншої  конструкції.
 Так,  Марк  Солчнів  ніяк  не  міг  розв’язати  цієї  пробле¬
ми,  бо  зустрічався  з  Айзі  дуже  випадково,  а  щоб  це  зроби¬
ти,  була  потрібна  якась  надзвичайна  подія  або  нагода.
 Таким  чином,  ми  тепер  знаємо,  чого  він  ходив  пере¬
віряти  сяйво  п’ятикутньої  зорі,  —  він  шукав  такої  на¬
годи.
 Марк  Солчнів  і  на  цей  раз  прямував  вулицею  до  Губ-
ревкому.  Очевидно,  це  був  завзятий  парубок,  який  втілю¬
вав  своєю  особою  все  Чека,  бо  чим  можна  було  б  з’ясувати
таку  впертість  у  поставленому  завданні.
 Він  ішов  майже  пустельною  вулицею  й  пильно  вдив¬
лявся  в  обличчя  випадкових  прохожих.  Всі  обличчя  зда¬
валися  йому  дуже  знайомими,  він  дуже  легко  міг  від-
ріжнить  будь-якого  обивателя  від  жулика  або  контр¬
революціонера.  На  це  в  нього  був  особливий  хист,  і  я
запевняю,  що  ніхто  з  нас  не  зміг  би  цього  зробити.  А  від-
ріжнити  женщину  від  чоловіка  йому  було  легко,  як  плю¬
нути,  тому  мабуть  він  більше  вдивлявся  в  обличчя  випад¬
кових  женщин,  а  на  чоловіків  не  звертав  ніякої  уваги.
 Ви  скажете,  що  це  було  просто  випадково,  але,  на
жаль,  я  з  цим  погодитись  не  можу,  бо  для  цього  просто
треба  розв’язати  маленьке  завдання  про  двоє  потягів,  що
йдуть  один  одному  назустріч,  або  про  двох  подорожніх,
що  йдуть  з  ріжних  кінців  однієї  ж  дороги.
 Очевидно,  в  їхніх  зустрічах  ніякої  випадковости  не
може  бути.  Тепер  ви  згодні?
 Коли  мова  йде  про  двох  дієвих  осіб,  то  ніякої  випад¬
ковости  ніколи  не  може  бути.
 *  *  *
 —  Ви  говорите,  що  були  сьогодні  в  Солом’янському  ра¬
йоні?  —  питала  товаришка  Айзі  в  Мишка,  який  ішов  по¬
руч  з  нею.  —  Я  чула,  що  там  убили  комуніста  Драча.  Зна¬
чить  —  ця  сама  «Чорна  маска»  оперує  і  в  цьому  районі?

310
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Чорт  його  зна!  —  відповів  Мишко.  —  Мене  бере  сум¬
нів,  щоб  ця  «маска»  могла  встигати  у  всіх  районах.  Мож¬
ливо,  що  це  які-небудь  злочинці.
 —  Хіба  їх  розбереш,  —  казала  Айзі,  —  тут  їх  багато.
Контрреволюціонери  —  петлюрівці  й  монархісти,  просто
злочинці  й  «Чорна  маска».  Розплодилося  їх  до  біса.
 Як  бачимо,  обидва  потяги  вже  вийшли  зі  своїх  про¬
тилежних  пунктів,  —  значить...  Але  це  нічого  не  зна¬
чить,  бо  тут  є  ще  третя  особа,  значить...  Значить,  треба
весь  час  пам’ятати,  що  в  цьому  оповіданні  тільки  дві  осо¬
би  беруть  участь,  всі  останні  —  це  просто  бутафорія.  Ну,
а  Мишко?  Мишко  —  це  просто  один  з  талановитих  спів¬
робітників  Чека.
 —  Значить,  в  цьому  районі  вночі  ходити  теж  небез¬
печно?  —  говорила  далі  Айзі.
 —  Звичайно,  Айзі,  ви  б  так  не  ризикували.  Чого  до¬
брого,  наш  жінвідділ  втратить  таку  прекрасну  делегат¬
ку.  Це  буде  дуже  болюча  втрата!
 —  Якого  біса,  Мишко,  ви  розводите  атраментом  по  па¬
пері!  Я  думала,  що  тільки  Солчнів  уміє  з  крейди  розбов¬
тувати  кисіль!
 —  Ви  не  так  висловились,  це  значить  «крутити  ґу¬
дзики»...
 Вони  повертали  напівпорожніми  вулицями  з  якогось
засідання  жінвідділу,  в  яких  завше  охоче  брав  участь  і
товариш  Мишко,  очевидно,  явний  прихильник  жіночо¬
го  руху  й  емансипації.
 Скоро  вони  вийшли  на  головну  велику  вулицю,  де  зна¬
ходився  Губревком,  що  на  ньому  сяяла  п’ятикутня  зоря,
але  й  тут  було  темно  та  порожньо.
 Горіли  вогні  в  якомусь  кооперативі,  десь  збоку  в  отелі
й  навпростець  в  якійсь  перукарні.  Випадково  зустріча¬
лись  червоноармійці,  яких  в  темряві  можна  було  пізна¬
ти  по  гострих  буденівських  шапках,  матроси,  які  вири¬
нали  з  темряви  хитливою  ходою  —  чорними  панцерними
крейсерами,  та  іноді  траплялися  громадяни  й  грома¬
дянки,  яких  уже  не  можна  було  відріжнити  по  одягу  від

Патетична  ніч
 311
 робітників  і  зарахувать  до  іншої  кляси  суспільства.  Ре¬
волюція  майже  стерла  ріжниці,  а  військовий  комунізм
обов’язав  усіх  бути  рівними  навіть  в  одягу.
 Це  не  була  ніч,  це  був  день.  Ночей  в  республіці  вже  не
існувало.  Ночі  відступили  на  захід  і  далі  на  південь  разом
з  бандами  білих,  французів  та  німців.  Ночей  не  було.
 Як  вдень,  так  і  вночі  червоноармійцеві,  так  і  робітни¬
кові  нічого  було  боятись.  Вони  були  господарями.
 Господарями  почували  себе  й  робітниця  тютюнової  фа¬
брики  Айзі  й  Мишко,  робітник  арсеналу,  які  йшли  з  за¬
сідання  й  мирно  розмовляли,  й  Солчнів  —  робітник  за¬
воду  кол.  Гретера,  який  йшов  своєю  мрійною  ходою  їм
назустріч  після  денної  праці.
 —  Чому,  Мишко,  ви  не  пропускаєте  ні  одного  засідан¬
ня  в  жінвідділі?  Теж  задля  цих  ґудзиків?
 —  Ви,  помиляєтесь,  Айзі,  коли  ці  ґудзики  не  на  вашо¬
му  чудовому  пальті,  то  до  інших  мені  нема  діла!
 —  Що  ви  хочете  цим  сказати?
 —  Невже  ви  не  зрозуміли?  Мене  не  можна  бачити  на
тих  засіданнях,  на  яких  і  вас  нема.
 Айзі  засміялась:
 —  Можете  далі  не  розводити!  Я  вас  розумію.  А  чому
Солчнів  ніколи  не  приходить?  Він,  здається,  теж  май¬
стер  в  цьому  ділі?
 —  Солчнів  ненавидить  все,  що  зв’язано  зі  словом  «ко¬
хання».  Правда,  Солчнів?  —  раптом  вигукнув  Мишко  й
обернувся.
 Відповіді  на  це  не  було.  Постать  людини,  до  якої  звер¬
нувся  Мишко,  поволі  віддалялась.
 —  Гей,  Солчнів!  Солчнів!  —  крикнув  Мишко  навздо¬
гін.
 Марк  Солчнів,  а  це  був  він,  так  старанно  вдивлявся
в  обличчя  зустрічних  людей,  що  навіть  не  помітив  Айзі
та  Мишка  і  не  чув  першого  запитання.  Коли  б  Мишко  не
крикнув  удруге,  то  Солчнів  не  досягнув  би  сьогодні  сво¬
єї  мети  і  не  зміг  розв’язати  тієї  проблеми,  яку  вирішив
сьогодні  викрити  остаточно.

312
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Солчнів  обернувся  й  побачив  Мишка  та  Айзі.  Серце
його,  це  такий  орган,  який  своїми  функціями  наближав¬
ся  в  нього  до  «учраспреда»,  нервово  заметушилось,  ніби
треба  було  видати  партійну  карту  новому  дуже  відпові¬
дальному  товаришеві.
 —  Ходім  з  нами,  Марко!  —  заговорив  до  нього  Миш¬
ко.  —  У  тебе  ж  немає  ніяких  негайних  справ?
 —  Крім  одної!  —  відповів  Солчнів  і  подивився  на
Айзі.  —  Крім  розв’язання  одної  важливої  проблеми.
 —  Проблему  можете  лишити  на  завтра,  а  тепер  ходім
з  нами!  —  сказала  Айзі.
 —  У  мене  теж  є  одна  проблема,  це  заполонити  її!  —  і
Мишко  теж  чомусь  подивився  на  Айзі.
 —  Кого  —  її?  —  запитав  Солчнів  і  зблід.
 Те,  що  він  зблід,  він  відчув  у  своєму  «учраспреді»,
який  стукнув  і  впав,  покотився  кудись  між  ребра  Солч-
нова.
 —  «Чорну  маску»!  —  байдуже  відповів  Мишко.
 —  Ну,  а  в  мене  проблема  трохи  інша.  І  розв’язати  її  не
легше,  ніж  заполонити  «її».
 —  Чого  ви  обидва  на  мене  вирячились?..  —  обурилась
Айзі.  —  Ніби  я  та  сама  «Чорна  маска»!
 —  Це,  мабуть,  тому,  що  на  вас  полюють  не  менше,  ніж
на  «Чорну  маску»!  —  відповів  Мишко.
 —  Подумаєш,  полюють!  Хто  ж  це  полює?  Чи  не  ви?
 —  А  хоча  б  та  сама  «маска».
 Солчнів  пішов  мовчки.  Його  вразили  останні  слова
Мишка.  Взагалі  в  нього  останніми  днями  дуже  часто  мі¬
нявся  настрій.  Чи  це  тому,  що  його  цікавила  якась  там
проблема,  чи  це  просто  впливала  п’ятикутня  зоря  на  Губ¬
ревкомі  і  якась  непомітна  «контрреволюція»  в  березне¬
вому  повітрі,  як  він  сам  висловився.
 —  Ви  гадаєте,  Айзі,  що  «маска»  не  може  на  вас  по¬
лювати?  Дуже  помиляєтесь!  —  продовжував  Мишко.  —
Слухай,  Марко,  Айзі  гадає,  що  «маска»  не  може  полю¬
вати  на  неї,  що  вона  для  «маски»  не  може  бути  теж  ла¬
сим  шматочком.

Патетична  ніч
 313
 Солчнів  вислухав  цю  заяву  Мишка  й  раптом  відчув,
що  його  проблема  починає  розв’язуватись.  Він  одразу  по¬
веселішав.  Мишко  продовжував.
 —  Ти  поглянь,  Марко,  на  боти  та  пальто  Айзі!  Як  гадаєш?
 —  Я  гадаю,  що  пальто  Айзі  тепер  в  соцзабезі  не  одер¬
жиш...
 —  Правда?  Скільки  ми  не  трусили  тутешніх  аристо¬
кратів  та  буржуа,  а  соцзабез  і  досі  не  має  хоч  одного  та¬
кого  пальта.
 —  Правильно!  Треба  бути  дуже  щасливим,  щоб  з  ніч¬
ною  облавою  натрапити  на  таку  схованку.  Ти,  Мишко,
я  бачу,  як  добрий  прикажчик  модної  крамниці,  можеш
одразу  оцінити  вартість  готового  одягу.
 —  Не  в  цьому  справа,  Марко!  «Чорна  маска»  ще  біль¬
ший  майстер  в  цих  оцінках.
 —  Так  ви,  значить,  упевнено  гадаєте,  що  на  моє  паль¬
то  може  позаздрити  «маска»?  —  запитала  Айзі.
 —  Не  тільки  позаздрити,  а  й  скинути!  —  відповів  Солчнів.
 Марк  Солчнів  ще  більше  повеселішав.  Він  тепер  оста¬
точно  розв’язав  свою  проблему.
 —  Ну,  а  я,  —  сказав  Мишко,  —  все  ж  таки  заполо¬
ню  «її».
 —  Побачимо!  —  відповіла  Айзі.
 Коли  вони  розходилися  після  прогулянки  й  цієї  роз¬
мови,  Марк  Солчнів  заявив,  що  він  на  три  дні  від’їжджає
за  місто  і  це  потрібно  йому  для  того,  щоб  розв’язати  оста¬
точно  його  проблему.
 Гадаємо,  що  це  була  проблема,  яку  було  зв’язано  з
«контрреволюцією»  в  березневому  повітрі.
 *  *  *
 На  другий  день  у  жінвідділі  Губерніяльного  коміте¬
ту  КП(б)У  провадилася  жвава  праця.  Готувалися  до  яко¬
гось  дитячого  свята.
 Робітниці  —  делегатки  жінвідділу  —  готували  місце¬
вим  дітям  робітників,  дитячим  яслам  та  притулкам  ріж-
номанітні  подарунки.

314
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 До  Губному  під’їздили  грузовики  з  цукеркових  фа¬
брик,  навантажені  знизу  доверху  ящиками  цукерків  та
пряників.  Назад  вони  виїжджали,  навантажені  малень¬
кими  пакуночками  з  ріжними  ласощами,  й  розвозили  це
все  по  робітничих  організаціях  та  притулках.
 Через  жінвідділ  у  суворому  й  працьовитому  Губкомі
зчинився  гамір,  метушня,  сміх.  Всі,  хто  був  вільний  та
закінчив  працю,  тепер  допомагали  носити  ящики  та  на¬
бивати  пакуночки  цукерками  та  пряниками.
 Вгорі  на  башті  Губревкому  вже  продзвонило  9  годин,
а  праця  все  кипіла.  Скоро  на  вулиці  мала  вийти  «Чорна
маска»,  щоб  грабувати  громадян  і  наводити  жах  на  мир¬
не  населення,  лякаючи  його  привидами  білобанд,  а  жін¬
відділ  все  працював,  піклуючись  про  маленьких  дітей
Республіки,  бажаючи  розважити  свою  «зміну»  під  час
суворих  подій  та  голоду.
 Айзі  працювала  не  покладаючи  рук.  Від  цукерків  у
Губревкомі  все  стало  солодким:  папери,  столи,  стільці
навіть,  повітря  та  атрамент.
 В  Айзі  були  солодкі  руки,  і  до  них  липло  все,  що  вона
брала.  Іноді  поміж  веселою  промовою  та  сміхом  вона  чо¬
мусь  згадувала  Солчнова  й  шкодувала,  що  він  кудись  по¬
їхав  і  не  може  взяти  участі  в  роботі,  наслідки  якої  мусять
розвантажити  улюблену  «зміну».
 «І  куди  він  міг  поїхати?»  —  думала  Айзі.  Певне,  це
зв’язано  з  «Чорною  маскою»  —  й  тоді  жінвідділ  ставав  на
перше  місце  серед  інших  органів  Губкому,  чи  то  пак  Айзі,
і  вона  сміхом  приглушувала  якесь  стискання  в  серці.
 Так,  іноді  згадуючи  Солчнова,  вона  працювала  доти,
доки  всі  цукерки  було  розкладено  в  пакуночки,  а  на  ву¬
лиці  стало  чорно,  як  в  шкіряному  ридикюлі.  Очевидно,
цієї  ночі  місяць  захворів  на  шлунок  і  тому  не  міг  бути
на  варті.
 *  *  *
 А  цієї  ночі  коїлись  якісь  дивні  історії  та  пригоди,  що
їх  важко  було  зрозуміти.

Патетична  ніч
 315
 Наш  загальний  знайомий  Мишко  сидів  у  себе  в  кімна¬
ті  і  різав  старий  подертий  чорний  прапор,  який  напевне
раніш  належав  Махну,  бо  білою  матерією  на  ньому  було
вишито  челеп  смерти,  кістки,  а  при  дбайливому  читан¬
ні  подертих  літер  можна  було  прочитати  гасло:  «За  вла¬
ду  Рад».  Яких  Рад,  то  це  був  секрет  самого  Махна,  бо  ці
самі  ради  в  особі  робітників  та  червоноармійців  на  тачан¬
ках  і  кіннотою  заганяли  Махна  в  нетра  Гуляй-Поля,  де
він  блукав  чорним  вовком  анархії.
 Але  в  даному  разі  Махно  очевидно  був  ні  при  чому,
так  би  мовити,  при  піковому  інтересі.  Мишко,  вирізав¬
ши  з  прапора  чорну  смугу  матерії,  вирізав  у  ній  дірки,
які  мусили  відзначати  очі  та  ніс.
 Одягнений  він  теж  був  звичайно.  На  голові  в  нього
була  сива  шапка,  на  плечах  теплий  кожух,  підпереза¬
ний  шкіряним  пасом,  а  за  ним  стирчав  величезний  кольт,
який  міг  нагнати  страху  на  самого  Махна.
 —  А  все  ж  таки  я  сьогодні  «її»  зустріну»,  —  промо¬
вив  Мишко,  приміряючи  чорну  смугу  матерії  собі  до  об¬
личчя.  —  Про  це  говоритиме  вся  Чека!  Цікаво,  як  це  «її»
вразить!
 Коли  він  поглянув  у  маленьке  дзеркальце,  він  сам  себе
не  впізнав.  На  обличчі  в  нього  була  чорна  маска,  й  очі  го¬
стро  блищали  з  круглих  дірок.
 —  Ось  тобі  і  «Чорна  маска»!  —  промовив  Мишко  й  за¬
сміявся.
 Потім  він  чорним  ходом  вийшов  у  двір,  обережно  пе¬
рейшов  його  і  переходами  вийшов  на  темні  вулиці.  Ско¬
ро  його  проковтнули  чорні  під’їзди  і  тіні  мовчазних  бу¬
динків.
 *  *  *
 Айзі,  зробивши  останній  пакуночок,  одягла  своє  зна¬
мените  пальто,  на  яке  позаздрила  б  будь-яка  буржуйка,
боти,  й  вийшла  на  вулицю.  Разом  з  нею  від  Губревкому
відійшов  останній  грузовик.

316
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 На  вулиці  було  темно  й  холодно.  Мороз  зашклив  усі
калюжі,  і  сніг  став  рипіти  під  ногами.  Айзі  зіщулилась
і  швидко  пішла  додому,  на  далеку  околицю  міста.  Сьо¬
годні  вона  була  без  провожатих.
 «Солчнів  поїхав,  а  Мишко  десь  запропастився»,  —  ду¬
мала  Айзі,  і  їй  ставало  трохи  моторошно  повертатись  до¬
дому  самій  темними  ворожими  вулицями,  які  здавалися
джунглями  з  будь-якого  роману  Фенімора  Купера.
 Айзі  йшла  й  все  думала  про  працю  і  про  побут
робітників-партійців.
 Недавно  до  Губкому  приходив  знайомий  товариш  —
Айзі  згадала  його  худорляву  постать,  бліде  обличчя,  його
руки  й  ноги,  які  тремтіли  від  знесилля,  від  голоду,  від
пережитих  подій.
 Побут  було  зв’язано  з  важкою  відповідальною  працею,
в  якій  щохвилини  ризикуєш  життям.  І  треба  було  справ¬
ді  бути  крицевим,  щоб  це  все  перенести.
 «От,  наприклад,  Солчнів  та  Мишко  тепер  ганяють¬
ся  де-небудь  за  “Чорною  маскою”,  —  думала  Айзі.  —
А  можливо,  що  вже  де-небудь  лежать  у  снігу  з  прострі-
леним  серцем».
 Вітер,  холодний  вітер  рвав  з  неї  пальто.  Сердито  дму¬
хав  в  обличчя  й  заморожував  на  очах  сльози.  З  поривами
вітру  її  голову  наповнювали  ріжноманітні  думки,  що  за¬
вдяки  ним  вона  не  помічала  темряви  й  не  відчувала  стра¬
ху,  який  наганяли  ці  пустельні  вулиці.
 Коли  ж  вона  згадувала  про  сьогоднішню  роботу,  вона
всміхалася  й  відчувала  смак  солодких  цукерків  на  вус¬
тах.
 «Все  дітям,  —  думала  вона.  —  Все  для  майбутнього».
 І  це  знову  була  не  ніч,  а  був  день.
 Вона  йшла  все  далі,  щось  міцно  стискаючи  в  кише¬
ні...  Може,  цукерки?
 В  цей  час  на  далеких  околицях  було  зовсім  порож¬
ньо.  Навіть  не  було  чути  собак.  Мовчазно  стояли  ста¬
рі,  напівзруйновані  халупи,  мовчазно  стояли  телеграф¬
ні  стовпи,  нагадуючи  якихось  несподівано  зустрінутих

Патетична  ніч
 317
 людей,  і  тільки  чорні  віти  заледенілих  дерев  шуміли  в
поривах  вітру.
 Раптом  з  темряви  маленького  будинку  виринула  по¬
стать  чоловіка.  Постать  обережно  вийшла  на  середину  ву¬
лиці,  поглянула  в  усі  кінці  й  перебігла  в  тінь  другого  та¬
кого  ж  будинку.  Постать,  постоявши  трохи,  рушила  далі.
Вона  перебиралась  з  під’їзду  в  під’їзд,  ховалась  за  стовбу¬
рами  дерев,  за  горожами  й  все  посувалась  вперед.
 Раптом  постать  напнулась  на  другу  постать  чолові¬
ка,  що  так  само  перебираючись  з  під’їзду  в  під’їзд,  йшов
назустріч.
 —  Стій!
 І  два  величезних  кольти,  простягнутих  один  одному
назустріч  в  темряві,  напнулись  на  свої  крицеві  дула.
 Постаті  чоловіків,  загрожуючи  один  одному  револь¬
верами,  подивилися  один  одному  в  обличчя  й  побачили,
що  на  них  були  чорні  маски.
 —  Сто  чортів!  —  промовила  перша  маска.  —  Нарешті
я  її  спіймав!
 —  Не  валяй  дурака!  —  промовила  друга  маска.  —
Руки  вгору!
 Обидва  кольти,  як  люті  пси,  загарчали  один  на  одного.
 І  раптом  обидві  маски  голосно  розсміялися  на  всю  ву¬
лицю.  Заспокоєні  кольти  полізли  назад  за  пояси.
 —  От  так  чудасія!
 Маски  по-товариському  потиснули  одна  одній  руки  і
збентежено  розійшлися  в  ріжні  кінці.
 *  *  *
 Айзі  витягнула  з  кишені  цукерки  й  почала  смокта¬
ти.  Вже  скоро  вона  мала  бути  вдома.  Треба  було  пройти
ще  темний  провулок,  і  через  кілька  будинків  вона  могла
спокійно  пройти  в  під’їзд.
 Вона  тепер  думала  про  Солчнова.  Вона  шкодувала,  що
він  кудись  поїхав.  Кілька  вечорів  вона  не  бачитиме  його.
Кілька  вечорів  їй  доведеться  самій  повертатись  додому.
Але  це  ще  нічого.  Коли  б  з  ним  чого  не  скоїлось.  Вона

318
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 очевидно  турбувалась  за  нього  просто  як  за  товариша.  Її  ди¬
вувала  також  і  проблема,  яку  хотів  розв’язати  Солчнів,  і
взагалі,  щось  він  їй  не  подобавсь  останніми  днями.
 Раптом  Айзі  помітила,  що  хтось  перейшов  вулицю,
їй  стало  страшно.  Захотілося  сильно  крикнуть,  щоб
хтось  вибіг  з  будинку,  щоб  хоч  кого-небудь  живого  по¬
бачити  на  цій  пустельній  вулиці.  Ще  працював  жінвід¬
діл.  Але  скоро  їй  стало  соромно,  —  ніде  нікого  не  було,  і
вона  пішла  далі,  щось  стискаючи  в  кишені  рукою...  На¬
певно,  то  були  цукерки,  що  їх  Айзі  захопила  на  доро¬
гу  з  жінвідділу.
 Але  от  до  неї  повільними  кроками  з-за  рогу  будинку
підійшов  чоловік,  одягнений  в  теплий  кожух,  а  за  па¬
сом  в  нього  стирчав  кольт.  Айзі  подивилась  вище  й  по¬
бачила,  що  він  у  кашкеті,  а  на  обличчі  в  нього  справжня
чорна  маска.
 —  Дозвольте,  товаришко,  бути  вашим  подорожнім,  —
ввічливо  сказав  чоловік  в  чорній  масці,  і  Айзі  почула  гру¬
бий,  суворий  голос.
 От  після  цього  й  не  починай  оповідання  увертюрою.
Тепер  стає  цілком  зрозумілим,  що  такі  оповідання  тіль¬
ки  й  можна  починати  з  такої  увертюри,  як:
 —  «Стій!
 З  темряви  будинку  виринула  постать  і  наставила  ве¬
личезного  кольта».  Але  чоловік  в  чорній  масці  цього  не
сказав.  Він  тільки  дуже  ввічливо  запропонував  свої  по¬
слуги.
 —  Хіба  вулиця  така  мала,  що  двом  не  можна  розми¬
нутись?  —  запитала  Айзі  і  ще  міцніше  стиснула...  цукер¬
ки  в  кишені.
 —  Коли  двоє  подорожніх  ідуть  в  одному  напрямку,  то
їм  розминатись  не  треба,  —  сказала  маска.
 Айзі  бачила,  як  у  нього  блиснули  очі  крізь  дірки  чор¬
ної  маски.
 —  Справа  в  тому,  —  говорив  далі  чоловік,  —  що  мені
нудно  самому  гуляти  вночі  порожніми  вулицями...
 —  Хто  вам  заважає  одружитись?

Патетична  ніч
 319
 —  Я  американець  по  натурі  й  пропоную  вам  свою  руку
й  серце!
 Маска  верзла  дурні,  це  було  очевидно.  Але  Айзі  знала,
що  це  звичайна  історія.  Вона  тільки  шкодувала,  що  по¬
трапила  в  таке  становище.  їй  було  страшно  й  сором  цьо¬
го  страху.  Коли  вона  говорила,  голос  у  неї  тремтів,  було
видно,  що  вона  боїться.
 Вітер  збільшився.  Здавалось,  що  вулиці  зовсім  спо¬
рожніли.  Десь  далеко  пролунав  постріл  рушниці.  Було
чути,  як  високо-високо  в  повітрі  продзичала  куля.
 —  Хай  мене  ловлять  там,  —  тихо  проговорив  чоло¬
вік,  —  а  я  буду  тут.  Мені  вже  обридла  ця  гра,  завше  в  не¬
безпеці.  Завше  ловлять.  Відпочинку  ні  на  хвилину.  Ви
не  комуністка?  —  раптом  запитався  чоловік.
 Айзі  зіщулилась.  Вона  вся  тремтіла  від  якогось  холо¬
ду,  хоч  на  ній  пальто  було  тепле.  їй  хотілось  відповісти,
що  вона  не  комуністка,  але  вона  згадала  чомусь  Солчно-
ва,  засоромилась  і  промовила  твердим  голосом:
 —  Да,  я  комуністка!  Я  навіть  допіру  повертаю  з  Губкому.
 —  Це  нічого!  —  сказав  чоловік.  —  Нам  з  вами  все  одно
по  дорозі.  Мене  розстріляють  в  Чека,  а  вас  уб’ють  на  ву¬
лиці.  Ви  служите  сонцю,  а  я  темряві.  Обидва  сильні.
 —  Сонце  переможе!  —  кинула  Айзі.
 Вона  була  роздратована.  «Якого  чорта  він  тягне,  —ду¬
мала  вона,  —  кінчав  би  діло,  вже  було  б  легше».
 Але  чоловік  ішов  поруч  з  нею  і  все,  так  само  ввічливо,
розповідав  про  погоду  й  про  свої  настрої.  Нарешті  вони
підійшли  до  будинку,  де  жила  Айзі.
 У  вікнах  будинку  не  було  вогнів.  Навколо  не  було  ні
одної  душі.  Айзі  хотілось  голосно  крикнути,  кричати
«калавур»,  але  вона  знала,  що  це  не  допомогло  б.  Ніхто
не  вийшов  би  на  вулицю,  навіть  коли  б  поруч  почав  го¬
ріти  будинок.
 —  Я  бачу,  що  ви  вже  дома?  —  сказав  чоловік.
 —  Ви  не  помилилися...
 —  Я  мушу  з  вами  попрощатись,  але  прошу  лишить  мені  на
пам’ять  про  нашу  зустріч  ваше  чудове  пальто  й  ваші  боти...

320
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Я  так  і  знала!  —  сказала  Айзі  і  рішила,  що  ні  за  що
не  віддасть.  Хай  краще  він  її  вб’є,  ніж  потім  з  неї  сміяти¬
муться  Мишко  і...  Оце  і  зробило  її  суворою.
 —  Скидайте  боти!  —  грубо  промовила  маска.
 Але  Айзі  вже  вся  була  —  Губревком,  і  вона  ніжно  про¬
мовила:
 —  Коли  ви  такий  чемний  кавалер,  що  весь  час  прово¬
джали  мене,  то  потурбуйтесь  бути  ввічливим  до  кінця!  —
й  вона  простягнула  йому  свою  ногу.
 «Маска»  зігнулась.  І  на  цей  раз  Айзі  витягла  з  кишені
не  цукерку,  а  револьвер.  Раптовий  гучний  постріл  злив¬
ся  з  придушеним  криком:
 —Айзі!  Айзі!..  —  кричав  зовсім  інший  голос.  —  Це  ж  я!..
Солчнів!..  Марко...
 Айзі  похитнулась,  і  її  підтримала  дужа  рука  Солчно¬
ва.  Чорна  пов’язка  з  обличчя  полетіла  геть.
 —  Це  я,  Айзі!  —  говорив  Солчнів,  заспокоюючи  її.
І  коли  він  відчув  щось  солодке  у  себе  на  вустах,  він  ска¬
зав:
 —  Айзі,  ти  сьогодні  їла  цукерки...  Я  знаю.  В  жінвідді¬
лі...  Я  теж  зустрів...  Чорну  маску...  Але  то  був  Мишко...
Моя  проблема...
 Через  те,  що  Солчнів,  а  це  був  справді  він,  говорив  з
якимись  дивними  перервами,  під  час  яких  він  відчував
на  своїх  устах  смак  жінвідділівських  цукерок,  то  ми  за¬
кінчимо  й  без  нього.
 *  *  *
 На  другий  день  в  місцевих  газетах  було  повідомлен¬
ня,  що  бандит,  який  оперував  під  назвою  «Чорна  мас¬
ка»,  —  впійманий  сьогодні  вночі  агентами  Чека,  завдя¬
ки  відданій  праці  та  таланту  відомого  всім  нам  товари¬
ша  Мишка.
 Не  подумайте,  що  це  була  помилка  і  що  це  був  Марк
Солчнів.

«НАРКОМ»
 І
 Тільки  почало  припікати  літнє  ранкове  сонце,  як  на
далекому  Сахаліні,  де  стоять  паровози  і  знаходиться
паровозне  кладовище,  на  купі  коксу,  шлаків,  брудних
шматків  клоччя  заворушився  напівголий  і  брудний,  як
паровозна  змазка  —  дядя  —  чистильщик  топок  на  Са¬
халіні.
 Треба  з’ясувати,  що  це  не  той  Сахалін,  на  якого  зазі¬
хають  японці  —  це  той  Сахалін,  де  чистять  паровози  від
шлаку  й  де  вони  знаходять  собі  вічне  заспокоєння  після
довгої  праці  або  жорстоких  катастроф.
 І  так  дядя,  що  нагадував  чисте,  як  сажа,  якесь  паро¬
возне  приладдя,  коли  його  голу  спину  лизнуло  гарячим
язиком  сонце,  заворушився  на  купі  коксу,  чмокнув  язи¬
ком,  поводив  ним  у  роті  й  потім  виплюнув  цілий  набій
вугільного  пороху.  Він  обережно  почухав  спину,  здиво¬
вано  подивився  на  паровози,  перевернувся  на  другий  бік
і  несподівано  захріп.
 Але  це  була  одна  хвилина,  не  встиг  він  гаразд  захроп¬
ти,  як  раптово  зірвався  на  ноги  й  тихо  пробуркотів:
 —  Сволоч,  сволоч  я,  хіба  можна  так  довго  спати!..
 Потім  він  підійшов  до  паровоза,  вперся  лобом  у  тен¬
дер  і  так  мрійливо  постояв  з  хвилину,  поки  не  вилив  усю
гіркоту  життя  на  паровозне  колесо.
 Постоявши  ще  трохи,  вже  просто  по  інерції,  чистиль¬
щик  підійшов  до  заднього  паровозного  ящика  й  витяг
відти  пляшку  з  недопитим  самогоном  та  шматок  сухо¬
го,  як  вугіль,  сухаря.
 —  Жужелице,  ти  ж  сьогодні  мусиш  їхати  в  Козятин
за  цукром,  бо  Маня  битиме!..
 Сказавши  це,  він  допив  самогон  і  закусив  сухарем.

322
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  добрий  самогон  у  моєї  Мані!..  Шкода,  що  весь  цу¬
кор  вийшов,  а  то  б  я  сьогодні  пішов  бити  морду  самому
начальнику  станції!..
 Як  відомо,  на  Сахаліні  ніде  нема  ні  дзеркала,  ні  трю¬
мо,  ані  будь-якого  блискучого  шкла,  яке  б  могло  заміни¬
ти  їх  при  нагоді,  тому  чистильщик  топок  ніколи  не  знав,
який  він  має  вигляд.  А  вигляд  чистильщика  був  вартий
будь-якого  фотографа-колекціонера,  бо  він  мав  би  в  сво¬
їй  колекції  фотографію  людини,  яка  ніколи  не  вмиваєть¬
ся  і  міняє  одяг  тільки  двічі  на  рік.
 Яка-небудь  побожна  бабка,  зустрінувши  його  вдень,
сказала  б,  що  це  сам  чорт  з  пекла,  бо  тільки  в  пеклі  мож¬
на  так  напудрювати  обличчя  й  тіло  сажею.  І  справді,  на
ньому  було  стільки  смазки  й  сажі,  скільки  її  не  буває  на
паровозах.  Цей  товстий  шар  паровозної  змазки  міг  замі¬
няти  йому  одяг,  що  й  можна  було  простежити  в  дійснос¬
ті.  Тільки  плечі,  живіт  та  ноги  були  трохи  вкриті  яки¬
мись  ганчірками.
 Це  були  головні  прикмети  чистильщика  паровоз¬
них  топок  з  Сахаліна  по  прізвищу  Жужелиця,  а  по  фа¬
мілії...
 Про  фамілію  ми  не  будемо  говорити  тепер,  бо  вона  за¬
слуговувала  найбільшої  уваги  й  була  гордістю  замурза-
ного  чистильщика.
 Крім  цього  у  Жужелиці  була  жінка,  яку  звали  Маня,
п’яток  дітей  найріжноманітного  калібра  й  систем.  Це
було  гордістю  Жужелиці  теж.  Але  треба  додати,  що  весь
п’яток  дітей  не  був  виводком  самого  Жужелиці,  це  були
витвори  й  сюжети,  позичені  його  дружиною  Манею  у  яки¬
хось  інших  трубадурів  та  трубольотів.  Але  чистильщик
Жужелиця  всіх  їх  любив  і  ніколи  не  ображався,  коли
йому  неввічливо  натякали  на  позичені  сюжети.
 А  й  правда,  чого  ображатися,  думав  тоді  про  себе,  а  та¬
кож  голосно  заявляв  Жужелиця.
 —  Жінка  не  мило,  —  не  змилиться.  І  коли  я  не  міг
постаратися,  то  хай  хто-небудь  інший  це  зробить.  На  це
кожний  має  відповідні  здібності  та  спроможність.

«Нарком»
 323
 Чистильщик,  випивши  самогону  та  закусивши  сухарем,
дістав  з  паровозного  ящика  гроші,  прив’язав  гаманець  з
ними  до  шиї,  бо  кишені  вважав  забобоном,  і,  не  поспішаю¬
чи,  пішов  на  станцію,  щоб  сісти  в  одеський  потяг.
 Він  обережно  ступав  босими  ногами  по  шпалах,  щоб
не  покалічити  їх  об  гострі  камінці,  скло  та  кокс,  які  без¬
ліччю  лежали  по  коліях.  Так  він  дійшов  до  першої  сто¬
рожки  стрілочника.  Але  йдучи  та  рахуючи  шпали,  він
зненацька  напнувся  на  знайомого  кочегара,  якого  він
мав  рацію  підозрівати  в  дуже  великій  енергії  щодо  про¬
дукції  білявого  крикливого  витвору,  якого  його  Маня  й
день  і  ніч  колихала  в  своїх  сильних  руках.
 Жужелиця  подивився  на  кочегара,  переступив  ще
одну  шпалу  й  зупинився.
 —  Скільки  тижнів  ти  не  вмивався,  Жужелице?  —  пре¬
зирливо  запитав  у  нього  кочегар.
 Це  було  найболючішим  питанням  Жужелиці,  він  тер¬
піти  не  міг  води  і  страшенно  боявся  дощу.
 —  Ти  знаєш,  Юхиме,  що  я  людина  смирна,  але  коли
мене  розсердити,  можу  чим-небудь  озадачити  по  голо¬
ві!  —  серйозно  відповів  Жужелиця.
 —  А  чому  ти  не  п’яний  сьогодні?
 —  Твоє  яке  діло!  Не  за  твої  гроші  п’ю!  За  свої!..
 Кочегар  ще  трохи  покепкував  і  пішов  далі.  Жужели¬
ця  був  після  цієї  розмови  таким  розлютованим,  що  спе¬
ресердя  рішив  піти  до  парикмахера...
 Вагон  парикмахера  знаходився  поблизу  станції,  тут
голилися  та  стриглися  усі  робітники  залізниці.
 Коли  Жужелиця  увійшов  у  вагон,  йому  стало  мото¬
рошно.  Блискучі  бритви,  ножиці,  щипці,  машинки  на¬
водили  на  нього  неймовірний  жах.
 У  вагоні,  крім  парикмахера,  нікого  не  було.
 Жужелиця  підійшов  до  дзеркала  і  сів  у  крісло.  Його
одразу  пригіпнотизувала  якась  блискуча  машинка.
 Парикмахер  ввічливо  запитав:
 —  Ви,  товаришу,  Жужелице,  з  одеколоном  чи  без  оде-
колона?..

324
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  З  о-де-колоном...
 —  Може,  й  вежеталь?..
 —  М-м...
 —  А  може,  вам  ще  зробити  й  манікюр!..
 Жужелиця  завовтузився  на  кріслі  й  закліпав  пові¬
ками.
 —  Та  ви  вже,  як  це  зветься...  зі  всіма  причиндалями...
Вам  більше  видко...  Відоме  діло,  —  майстер...
 —  Ну  й  рило!...  —  сказав  парикмахер.  —  Туди  його!..
З  такою  мордою,  та  ще  о-де-колону  захтів...  Піди  скупай¬
ся  під  паровозний  кран!..  З  рила  сажу  зітри!..
 —  Що?  —  підскочив  Жужелиця.  —  Як  ти  смієш  так
ображати!  Та  знаєш,  хто  я  такий?  Чув  мою  фамілію?
 —  Твоєї  фамілії  я  не  чув,  а  те,  що  ти  свиня,  то  це  кож¬
ний  знає...
 З  цими  словами  парикмахер  потягнув  його  за  комір
з  вагона.
 Жужелиця  лементував.  Стягнувши  Жужелицю  з  ва¬
гона,  парикмахер  потягнув  його  під  паровозний  кран.
 Якийсь  пацан,  що  гуляв  поблизу,  зрозумівши,  в  чому
діло,  відкрутив  воду,  і  вода  водоспадом  полилася  на  Жуже¬
лицю.  Він  крутився,  верещав  і  нарешті  почав  плакати,  але
побачивши,  що  це  не  допомагає,  Жужелиця  став  старанно
митися,  розвозячи  сажу  по  обличчі,  по  руках  і  грудях.  Після
цього  парикмахер  знову  схопив  його  за  коміра  і  підштовхнув
у  вагон,  тут  вже  нарешті  Жужелиця  вільно  дихнув.
 Коли  парикмахер  кінчив  свою  роботу,  Жужелиця  сам
себе  не  впізнав,  він  помолодів  на  років  трицять.
 —  Што  ж,  воно,  конешно,  коли  ви  молодая  баришня,
то  я  вам  фрікасе  з  мармаладом  і  нікакіх  двацать...  —  Про¬
мовив  Жужелиця  до  парикмахера  й  вибрикнув  козлом.
 —  Ти  друг!  —  сказав  Жужелиця.  —  За  це  я  вже  тебе  не
забуду.  Хочеш,  навіть  свою  фамілію  тобі  скажу...
 —  Що  ж  у  тебе  за  фамілія  така  ригінальна?  —  запи¬
тав  парикмахер.
 —  Тільки  тобі  я  скажу,  друг,  вперше  й  востаннє!..  По
секрету...  І  нікакіх  двацать...  Фамілія  моя  знаменита,

«Нарком»
 325
 тільки  тобі,  і  по  секрету.  Фамілія  моя  така,  як  у  одного
з  наших...  Чуєш?  І  нікакіх...  Мовчок...
 н
 Паровоз  НУ.  514  виїхав  після  промивки  з  депо  на  круг.
Він  мав  зробити  черговий  пасажирський  маршрут  Київ  —
Козятин  з  одеським  потягом.  Машиніст  Хорн  уже  був  на
паровозі.  Виїхавши  на  круг,  він  зліз  з  паровоза  й  по  кру¬
гу  перейшов  на  деповські  колії.
 Машиніст  Хорн  не  любив  відчувати,  як  навколо  нього  вер¬
неться  все  депо,  коли  повертають  паровоза,  і  вважав  за  більш
приємне  тим  часом  розмовляти  з  круговими  робітниками.
 Хорн  зійшов  на  колію  і  подивився  на  годинник  —  за
15  хвилин  одеський  потяг  мав  вирушати,  а  тому  треба
було  трохи  поквапитися.  Коло  кругу  не  було  ні  одного  ро¬
бітника,  і  Хорн  поглянув  на  штабель  зі  шпалами,  де  зви¬
чайно  лежало  все  кругове  кодло,  вигріваючи  животи  на
сонці  й  оповідаючи  для  розваги  один  одному  найнемож-
ливіших  пригод,  які  сталися  з  батьком,  дідом,  з  онуком
діда  або,  вірніш,  з  самим  оповідачем.
 Хорн,  поглянувши  на  штабель  зі  шпалами,  не  помилив¬
ся,  там  справді  лежало  все  кругове  кодло,  виставляючи
під  сонце  напівголі  животи,  що  просвічували  крізь  подер¬
те  й  брудне  шмаття  одягу.  Була  якраз  обіденна  перерва,  й
кругові  хропли  на  шпалах,  мабуть,  з  більшою  насолодою,
ніж  це  робить  будь-який  капіталіст  у  своїй  затишній  від¬
почивальні.  Треба  додати,  що  кругові  це  роблять  не  тіль¬
ки  в  обідні  перерви,  вони  це  роблять  при  всякому  зручно¬
му  випадкові,  ні  гудки  паровозів,  ні  грюки  майстерень  не
заважають  їм  робити  це  з  регулярністю  годинника.
 —  Соску  вам  в  рот!  —  вилаявся  Хорн,  підійшовши  до
них.  —  Що  ж  ви  гадаєте,  що  потяг  чекатиме  до  слідую¬
чого  ранку!..
 Кілька  кругових  одразу  зірвалося  зі  шпал  і  прожогом
кинулись  до  кругу,  але  тут  їхній  запал  несподівано  зник,
і  вони  поволі  стали  повертати  круг.

326
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Під  одеський?  —  запитав  у  Хорна  один  з  круго¬
вих.
 —  Під  спідницю  твоєї  неньки!  —  відповів  Хорн.  —
Ніби  не  знаєш...
 —  Туди  вже  й  паровозом  не  заїдеш,  треба  цілим  потя¬
гом!  —  пожартував  другий  круговий  робітник.
 —  Я  запитав  тому,  що  має  їхати  потяг  Каменева...  Я
гадав,  що  він  піде  раніш  одеського...
 —  Якого  це  Каменева?..
 —  Це  того  Каменева,  що  комісар  всього  війська  Рес¬
публіки!  —  пояснив  Хорн.  —  Того,  що  бив  усіх  білогвар¬
дійців...  Хіба  не  знаєш?
 —  Зміни  ногу,  шкапо!  —  сказав  круговий  робітник,
що  крутив  круга.  —  Позбиваєш  пальці  об  рельси...
 Паровоз  поволі  повертається,  і  його  димар  з  ліхтарем
унизу  вже  дивився  на  станцію,  наче  велика  голова  ци¬
клопа.  Хорн  знову  виліз  на  паровоз,  дав  свисток,  покру¬
тив  регулятором,  пересунув  ричаг,  і  паровоз,  грюкаючи,
зійшов  з  кругу  на  колію.
 Метушливий  стрілочник  пересунув  стрілку  й  голосно
закукурікав  на  заїржавлену  та  побиту  мідяну  сурму.
 Хорн  міг  їхати  далі.  Він  махнув  рукою  круговим  ро¬
бітникам,  ще  раз  на  прощання  затутукав,  й  паровоз,  по-
крехтуючи  на  стрілках,  як  жива  почвара,  пішов  на  стан¬
цію  під  одеський  потяг.
 їм
 —  Стій!..  —  кричав  Жужелиця,  розмахуючи  рука¬
ми.  —  Стій!  —  кричав  він,  доганяючи  одеський  потяг,
що  відходив  од  станції.
 Одеський  потяг  уже  грюкав  по  стрілках,  поволі  збіль¬
шуючи  скорість.  Вагон  за  вагоном  переганяв  Жужелицю,
що  біг,  спотикаючись,  за  ним.  Нарешті  Жужелиця  вхо¬
пився  за  східці  одного  з  вагонів,  але  раптом,  побачивши,
що  це  вагон-салон  «Інтернаціонал»,  перелякано  зіскочив
назад  на  землю.  Кондуктор,  сміючись,  простягав  до  нього

«Нарком»
 327
 руки,  ніби  запрошуючи  сісти  у  вагон  знову,  але  Жуже¬
лиця,  пропустивши  ще  кілька  вагонів,  нарешті  вчепився
за  східці  передостаннього  вагона  й  вліз  усередину.  Тепер
вже  він  їхав  і  при  бажанні  міг  доїхати  до  самої  Одеси.
 —  Тисяча  мух  і  дві  сотні  риб!..  —  промовив  Жужели¬
ця.  —  Ще  трохи  покупався  і  спізнився  б  на  потяг!  Ні  за
що  було  говорити  своєї  фамілії  цьому  парикмахеру...
 На  першій  станції  Жужелиця  зліз  із  вагона  і  пішов  до
паровоза.  Йому  везло,  як  поршню,  що  завше  катається  в
маслі.  На  паровозі  був  знайомий  машиніст.
 —  Тобі  чого?  —  запитав  у  Жужелиці  машиніст  Хорн,
коли  той  виліз  на  паровоз.
 —  У  Козятин  за  цукром  їду  та  переліз  сюди,  бо  скоро
білети  питатимуть!..
 Хорн  уважно  подивився  на  нього  й  потім  з  жалем  про¬
мовив:
 —  Е-е-е!..  Який  же  ти  виполосканий!..  Як  паровоз  піс¬
ля  промивки.  А  я  гадав,  що  ти  за  моїм  насосом...
 —  Моє  вам  фрікасе  з  мармаладом!  —  сказав  Жужели¬
ця.  —  Це  мене  так  наш  парикмахер  поскуб...
 —  Ну,  а  як  же  Маня?..
 —  Жене  й  нікакіх!..  Оце  я  якраз  за  цукром  їду...
 —  Фу,  який  поганий  свисток  у  нашого  кондуктора!..  —
сказав  Хорн  і  пересунув  ричаг.
 Потяг  рушив  далі.  Жужелиця  виліз  на  вугіль  коло
тендеру,  щоб  не  заважати  кочегару.
 Під  грюк  машин  побігли  назад  уже  спілі,  жовті  лани,
гайки,  балки,  сторожки,  переїзди  та  станції.  Хорн  тіль¬
ки  те  й  робив,  що  зупиняв,  свистів,  тормозив,  знову  свис¬
тів  та  їхав  далі.
 Під’їжджаючи  до  вузлової  станції,  Хорн  запитав:
 —  Ну,  а  як  твоя  фамілія?..
 —  Все  гаразд!  —  відповів  Жужелиця  й  потім  таємни¬
че  додав.  —  Парикмахер  також  знає...
 Вузловою  станцією  був  Фастів.  Тут  потяг  мусив  стоя¬
ти  трохи  довше.  Паровоз  мав  набрати  води.  Жужелиця
завше  в  таких  випадках  нервувався.  їхати  так  їхати,  щоб

328
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 аж  курява  летіла!  Стояти  так  стояти,  щоб  можна  було  са¬
мому  собі  приснитися!  Атак  чортзна-що,  тільки  мотаєш¬
ся,  як  курка  в  мішку...  Ніякої  тобі  приємности...
 Коли  потяг  зупинився  на  станції  Фастів,  до  паровозу
підійшов  головний  кондуктор  і  заявив  Хорну:
 —  Знову  буде  в  нас  запізнення  на  годину!  Кожанка
не  приймає...  Закупорка  колій...  Вже  пішов  туди  паро¬
воз.  Але  ж,  як  почнуть  там  шарпатися,  то,  мабуть,  тут
ми  встигнемо  поконати  зі  скуки...
 —  Тисяча  мух  і  дві  сотні  риб!  —  несподівано  вигукнув
Жужелиця.  —  Ціла  година  запізнення...
 —  Це  я  тільки  так  гадаю!  —  сказав  кондуктор.  —  Може
ще  більше...  —  і  поволі  відійшов  од  паровоза.
 —  Ти  набери  води,  —  сказав  Хорн  кочегару,  —  і  про¬
роби  все  інше,  а  я  ляжу  спати..  Чорт  з  ним,  я  сьогодні
дуже  рано  встав!..
 —  Як  же  так,  —  злякався  Жужелиця,  —  а  я?  Як  же
ми  поїдемо?..
 —  Збудиш  мене,  коли  треба  буде  їхати!  —  відповів
йому  Хорн.
 —  Моє  вам  фрікасе  з  мармаладом...
 І  Жужелиця  тяжко  задумався.
 «Коли  їде  хто  з  начальників,  то  ніяких  тобі  закупорок.
 Подумаєш  важні  справи!..  Колія  аж  блищить...  А  коли
їхати  за  цукром,  то  що...  Маня  все  волосся  доскубе...  По¬
думаєш,  це  не  важна  справа».
 Він  думав  хвилин  п’ять...
 —  Ах  ти  горох  з  підливкою!..  —  вигукнув  нарешті  Жу¬
желиця.  —  Товаришу  Хорне,  слухайте..  Не  спіть!  Я  за¬
раз  все  влаштую...  Тисяча  мух...
 І  Жужелиця  тихо  щось  зашепотів  Хорнові.  Хорн  пре¬
зирливо  подивився  на  нього,  потім  посміхнувся  й  поліз
на  полицю  спати..
 —  Ах  ти  горох  з  підливкою...
 Жужелиця  обережно  зліз  з  паровоза  й  пішов  на  стан¬
цію.  Він  вирішив  раз  назавжди  здивувати  Хорна,  якого
вважав  за  кам’яний  насип.

«Нарком»
 329
 IV
 —  Дррр...  Тррр...
 Розлютовано  гарчав  телефон  на  станції  Кожанка.
 —  Тррр...  Дррр...
 Потурбований  конторщик,  який  перед  тим  мирно  ку¬
няв  за  апаратом  Морзе,  підбіг  до  телефону  й  неохоче  за¬
питав  у  трубку:
 —  Алло!..
 —  Грррр...  —  довгим  гарчанням  відповів  йому  телефон.
 —  Та  хто  там?  Щоб  тобі  на  пупі  нарвало!..
 —  Що?  —  прогарчала  у  відповідь  трубка.  —  Хто  це  в
телефоні  так  ще  лається,  як  гіпотам?
 —  В  телефоні  станція  Кожанка.
 —  Говорить  Фастів...  Хто  в  телефоні?
 —  Конторщик  станції...
 —  Негайно  поклич  мені  коменданта  станції,  та  швидше!
 —  А  хто  питає?
 —  Каменєв...
 —  Який  Каменєв?..  —  перелякано  запитав  контор¬
щик.
 —  Він  Каменева  не  знає!..  От  стерво...  А  скільки  років
ти,  голубчику,  радянський  хліб  їсиш?..  —  прогарчала  у
відповідь  трубка.
 Конторщик,  як  кажуть,  злопав  гарячого  вареника.
Він  обережно  повісив  трубку,  наче  боявся  її  потурбува¬
ти,  й  побіг  до  коменданта  станції.
 Коли  конторщик  вбіг  до  кімнати  коменданта  станції,
комендант  лаявся  з  якимсь  прийомщиком  із  зсиппунк-
та.  У  конторщика  був  такий  вигляд,  ніби  йому  в  живіт
заліз  бандит  із  банди  Струка.
 —  Товаришу  коменданте,  вас  просить  т.  Каменєв...
 Комендант  глянув  на  нього,  ніби  на  втікача  з  Кири¬
лівської  лікарні.
 —  Просить  до  телефону  з  Фастова.  Мабуть,  там  потяг...
 —  От  сто  чортів  з  вашим  зсиппунктом!  —  сказав  ко¬
мендант  прийомщику.  —  Всі  колії  вагонами  позабивали...
Одеський  потяг  стоїть...  І  на  тобі,  ще  потяг  Каменева...

330
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Комендант  поправив  пояса  з  наганом  і  вийшов  з  кім¬
нати.
 —  Алло!  У  телефона,  комендант  станції  Кожанка...
 —  Говорить  Каменєв...  Товаришу  коменданте,  ваша
станція  затримує  мій  потяг...
 —  Я  дуже  шкодую...  Паровоз  вже  розбирає  вагони
зсиппункта...  За  кілька  хвилин...
 —  Я  сказав,  товаришу!..  Ви  мене  зрозуміли....  Годі...
 Трубка  загарчала  й  замовкла.
 Комендант  повісив  трубку  на  місце  й  здвигнув  пле¬
чима.
 —  І  хто  його  міг  знати,  щоб  сам  Каменєв  говорив  про
такі  дурниці  по  телефону...  Загнати  всі  вагони  під  рампу!
—  сказав  він  дежурному  помічнику.  —  Моментально...  До
біса  всіх  прийомщиків...  Хай  собі  лементують...  Зранку  го¬
ворив  про  це!..  Хіба  не  читали  ранішньої  телеграми?
 На  станції  Кожанка  знаходився  зсиппункт.  Зі  всіх  сел
селяни  звозили  сюди  продподаток.  Метушня  прийомщи¬
ків,  селян,  стрілочників,  начальника  станції,  вагонів,  па¬
ровозів  не  припинялася  по  кілька  день.
 На  цей  раз  всі  колії  також  було  забито  вагонами,  але
після  розпорядження  коменданта  стрілочники  заку¬
курікали  на  мідяні  сурми  з  подвійною  енергією,  паро¬
воз  застукав  буферами  об  буфери  вагонів,  а  конторщик-
телеграфіст  скажено  стукав  за  апаратом  Морзе,  закли¬
каючи  до  розмови  Фастів.
 Станція  поволі  звільнялася  від  вагонів.
 v
 Чистильщик  Жужелиця,  посвистуючи,  похожав  по
фастівському  перону.  У  нього  на  обличчі  ніби  був  відби¬
ток  смачного  шоколаду,  якого  він  з  задоволенням  поїв,
але  заздалегідь  можна  було  ручатися,  що  він  ніякого  шо¬
коладу  не  їв,  бо  його  не  було  на  всій  станції.
 Трохи  походивши,  Жужелиця  підійшов  до  паровозу,  а
на  станції  в  цей  час  вдарили  два  рази  в  дзвін.  Хорн  спав...

«Нарком»
 331
 —  Товаришу  Хорне!  —  гукнув  Жужелиця,  —  скоро
поїдемо.  Чуєте?
 —  Та  сам  чую!..  —  сказав  Хорн.  —  Вже  давно  пора...
Маємо  вже  цілих  десять  хвилин  запізнення...
 —  Але  ж  не  годину...
 —  Ну,  то  що  з  того?  Кондуктор  помилився...
 —  А  те,  що  я  більше  на  паровозі  не  їду!  їду  у  вагон-
салоні...
 —  На  буферах!..  —  додав  Хорн.
 —  Хоч  би  й  на  буферах...  А  все  ж  таки  у  вагон-
салоні...
 На  станції  вдарили  в  дзвін  три  рази,  й  Хорн  подивив¬
ся  на  водомірну  склянку,  а  потім  на  годинник.  Запізнен¬
ня  було  дуже  мале.  За  кілька  станцій,  збільшуючи  ско-
рість,  це  запізнення  можна  було  анулювати,  й  Хорн  зно¬
ву  взявся  за  регулятор.
 VI
 Коли  станція  Кожанка  під’їхала  під  одеський  потяг
і  зупинилася,  її  не  можна  було  впізнати.  Вона  блищала,
мов  нова,  вагони  в  порядку  стояли  під  рампою.  Сам  ко¬
мендант  станції  стояв  на  пероні.
 Жужелиця,  тим  часом,  обережно  переліз  з  буферів  на
східці  вагон-салону  і,  коли  потяг  зупинився,  він  важно
зійшов  на  станцію,  наче  вийшов  з  цього  вагону.  З  потя¬
гу  крім  кондукторів  більш  ніхто  не  сходив.
 Комендант  мимоволі  подивився  на  Жужелицю,  який
пішов  навпростець  до  нього.
 —  Ви  будете  комендант  станції?  —  важно  запитав
Жужелиця.
 —  Чого  вам  треба?  —  ввічливо  запитав  комендант.
 —  Я  тільки  що  говорив  з  вами  по  телефону  з  Фастова...
 Це  для  коменданта  був  день  чудес...  Цей  голодранець
 говорив  з  ним  по  телефону  з  Фастова...
 —  Хто  ж  ви  такий?
 Якийсь  конторщик,  що  стояв  поруч,  тихо  промовив:

332
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Та  це  ж  Жужелиця...
 За  що  Жужелиця  зміряв  його  презирливим  поглядом
і  важно  відповів  коменданту:
 —  Я  —  Каменєв!..
 —  Який  такий  Каменєв?  —  запитав  спантеличений
комендант.  —  Ваш  документ!..
 Жужелиця  витяг  звідкись  брудний  і  подертий  папі¬
рець.  Комендант  ледве  розібрав:
 —  Дано  це  посвідчення  Каменеву...  Та  хто  ж  ви  та¬
кий?  —  обурився,  нарешті,  комендант.
 —  Хіба  ви  неграмотні?  —  важно  сказав  Жужелиця.  —
Це  моя  фамілія.  Я  Каменєв  —  чистильщик  топок  з  Са-
халіна...
 Хорн,  його  кочегар,  конторщик,  кондуктори,  потяг  і
вся  станція  раптом  затанцювали  якогось  веселого  дикун¬
ського  танця.  Так  сміявся  комендант  станції  Кожанка  і
не  міг  ніяк  зупинитися...
 Нарешті  він  таки  зупинився  і  ввічливо  сказав  Жу¬
желиці:
 —  Ходімте  зі  мною,  товаришу  Каменєв,  до  контори,
там  вам  зручніш  буде  розмовляти  зі  мною...
 А  тим  часом  в  конторі  станції  треклятий  і  моторний
телеграфіст  приймав  телеграму  з  Фастова  апаратом  Мор¬
зе,  який  скажено  тріскотів  і  вистукував:
 «Кожанка.  Кожанка.  Коменданту  станції.
 Слідом  за  одеським  потягом  йде  потяг
 Наркома  Каменева.  Ніяких  закупорок...
 Путева  на  ходу...  Вжити  заходів»...
 VII
 Коли  одеський  потяг  вирушив  зі  станції  Кожанка,  Жу¬
желиця  знову  виліз  на  паровоз.  У  нього  був  вигляд,  ніби
сам  бандит  Струк  робив  обструкцію  йому  в  животі...
 —  Що,  намняли  боки?  —  запитав,  посміхаючись,
Хорн.

«Нарком»
 333
 —  Який  там  чорт  намняли...  То  ж  бо  й  біда,  що  не  на-
мняли...
 —  Чого  ж  ти  такий  сумний?
 —  Пропала  моя  фамілія!..  —  сумно  промовив  Жуже¬
лиця,  сідаючи  на  купу  вугілля.  —  Ах  ти  горох  з  підлив¬
кою!  Комендант  навіть  папіросою  почастував...  Вийшло,
що  я  йому  велику  послугу  зробив...  бо  й  справді  їде  Каме¬
нєв,  і  станцію  треба  було  очистити...  Спаскудив  цей  ко¬
мендант  усю  мою  фамілію  і  нікаких!  А  все  «товаришу»,
«товаришу»...  Подумаєш...  Вовк  тобі  в  Брянському  лісі
товариш,  а  не  я!..

В  ОГОНЬ  ТА  ХУГУ
 Присвячую  борцям  січневого
повстання,  робітникам  Київських
головних  майстерень.
 І
 Там,  де  був  зв’язок,  старанно  стукотіли  апарати  Мор¬
зе  та  Юза,  гули  дроти  індійського  телефону,  продирались
розвідки  голодних,  обідраних,  але  озброєних  до  зубів  лю¬
дей.  Йшли  китайці,  киргизи,  латиші,  українці,  росіяни,
й  всі  вони  були  червоні  від  напруження  й  од  своїх  бруд¬
них  червоних  стрічок,  кокард  та  стягів.
 Йшли  вони  по  п’ятах  Керенського,  загрожували  бан¬
дам  Краснова  та  Каледина,  що  зазіхали  на  Донбас,  і  груд¬
дю  йшли  на  загони  гайдамаків,  що  оперували  під  керівни¬
цтвом  Української  Центральної  Ради  на  Правобережжі.
 Революція  та  повстання  захопили  всю  країну,  тільки
Правобережна  Україна  була  ще  в  лабетах  поміщиків  та
авантюристів,  але  жовтневий  запал  докотився  й  сюди.
 Полтава  вже  була  в  руках  червоних.  Бронепотяг  «По-
лупановець»,  весь  сірий,  забруднений,  гордо  маючи  чер¬
воним  стягом,  стояв  на  станції.
 Крізь  хугу,  вітер  і  сніг  він  приносив  смерть  гайдама¬
кам,  посилаючи  зі  своїх  крицевих  дул  смертоносний  во¬
гонь,  який  змішував  кров  з  забрудненим  снігом  і  мерт¬
вими  тілами  людей.
 Заржавлений  і  подряпаний  кулями  панцир  бронепо-
тягу  наочно  доводив  його  відданість  революції.
 На  рельсах  колії  проти  бронепотягу  сидів  матрос  і  сі¬
рими,  як  панцир,  очима  дивився  на  напис  «Полупано-
вець».

В  огонь  та  хугу
 335
 Матрос  був  у  чорній,  подертій  куртці,  з  якої  вигляда¬
ли  напівчорні,  засмажені  груди,  на  його  круглій  матрось¬
кій  шапці  та  чорних  стрічках  був  гордий  напис  «Авро¬
ра»  .  Це  був  командир  бойової  чоти  бронепотягу  Степан
Завірюха.  Він  курив  здоровенну  брудну  цигарку  і  смач¬
но  спльовував  у  жовтий  сніг.
 На  далеких  від  станції  вулицях  Полтави  іноді  вибу¬
хала  стрілянина.  На  станції  була  тиша,  коли  не  зважи¬
ти  на  лайки  і  вигуки  червоногвардійців  та  важке  шипін¬
ня  паровозу-бронепотягу.
 —  Чого,  дядьку,  квапишся?  —  сказав  матрос  до  ста¬
рого  дядька,  що  топтався  на  місці  і  викидав  з  горла  важ¬
кі,  як  шрапнель,  слова.  —  Хіба  не  чуєш,  як  наші  фура-
жери  здобувають  провіянт!
 —  От  це  й  біда,  що  фуражери,  поки  принесуть,  то  все
пожруть!  —  безнадійно  відповів  дядько.
 —  Все,  що  є,  все  наше.  Не  пожруть,  черево  не  витри¬
має!
 —  Коли  б  то  так!  От  у  Києві  в  мене  брат  у  дворниках
служить,  коли  б  там  зараз  бути,  можна  було  б  і  шкалик
достати.
 —  Скоро  й  там  будемо!  —  сказав  Завірюха.  —  Наша
Совдепія  і  там  гайдамакам  жару  завдає.  У  мене  там  двоє
братів.  Мабуть,  тепер  разом  з  робітниками  за  арсенал
б’ються...
 Ох  ти  ябиличко,  куди  котишся,
 Ой  Центральная  Рада,  не  воротишся,  —
 раптом  на  всю  пельку  вигукнув  вартовий,  що  стояв
коло  бронепотягу.
 Йому  мабуть  було  скучно,  злісно  і  заздрісно,  що  він
не  міг  бути  у  місті,  і  тепер  всю  свою  злість  вкладав  у  ве¬
селу  пісню.
 —  Сволоч,  —  сказав  матрос,  —  як  жалкує  за  Цен¬
тральною  Радою!
 Дядько  засміявся.

336
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Він  перекручував  обмотки,  що  пахли  гнилою  шкі¬
рою  та  потом  і  на  яких  були  плями  крови,  змішані  з  за¬
сохлою  грязюкою.
 А  матрос,  посміхаючись,  курив  цигарку  й  у  своїх  дум¬
ках  дивився  прямо  в  Київ,  де  билися  з  гайдамаками  його
брати,  а  Марія  в  цей  час  сиділа  вдома  і,  мабуть,  варила
обід  або  латала  яке-небудь  шмаття.
 Може,  це  було  так,  а  може,  ні.  Може,  думки  матро¬
са  й  не  могли  правильно  бачити  крізь  хугу,  сніг  і  мороз,
крізь  озброєні  банди  гайдамаків,  які  стояли  між  Києвом
та  Полтавою.
 Це  все  міг  з’ясувати  тільки  бронепотяг  «Полупано-
вець»,  —  вогнем  і  крицею  розірвавши  цю  міцну  запону.
 н
 Це  було  в  січні,  і  хоч  позамерзали  та  вкрилися  сні¬
гом  пішоходи,  брук,  дерева  та  покрівлі  будинків  Киє¬
ва,  але  серця  в  робітників  були  гарячі  і  стукали  мірно  —
в  такт.
 Арсенал  почав  перший.  На  Печерську  торохкотіли  ку¬
лемети,  бухкали  в  камінь  будинків  снаряди  та  несподіва¬
но  в  перевулках  Києва  виникала  стрілянина.  А  на  Соба¬
чій  тропі  та  на  Олександрівській  вулиці  падали,  як  сно¬
пи,  гайдамаки,  падали  розстріляні  робітники  арсеналу.
Скоро  повстали  всі  робітничі  райони.
 В  Київських  головних  майстернях  та  паровозному
депо  уночі  чиясь  рука  виліпила  маленького  наказа:
 Всім  бойовим  загонам  залізничників
 Всі  бойові  загони  залізничників,  усі  бойовики,  мусять
прийти  на  загальні  збори  до  Солом’янського  залізничного
клубу  о  8-мій  годині  ранку.
 На  порядку  денному:  справа  по  охорону  території  за¬
лізниці.
 Начбойових  загонів  (підпис)

В  огонь  та  хугу
 337
 Підпису  не  можна  було  розібрати.  Не  можна  було  ро¬
зібрати  й  печатки,  хоч  можна  було  сказати,  що  печатка
14-ої  ділянки  шляху.
 Вранці  о  8-мій  годині  до  клубу,  що  знаходився  коло
Солом’янського  мосту,  посунули  озброєні  рушницями
бойовики.
 Підтягнувши  міцніше  пояса  та  взявши  з  кутка  зазда¬
легідь  вичищену  рушницю,  робітник  залізничних  май¬
стерень  Микола  Завірюха  вийшов  на  вулицю.
 Далеко  на  Печерську  ще  лунала  стрілянина.  Іноді  було
чути  важкий  вибух  гармати.
 На  вулиці  він  напнувся  на  жінку  кондуктора,  що  меш¬
кала  на  другому  боці  вулиці.  Кондукторша  несла  повні
відра  води.
 —  Чи  не  приїхала  Марійка?  —  запитав  у  неї  Микола.
 Жінка  стала,  а  коли  стала,  то  в  неї  мусив  забігати  в  роті
 язик.  Микола  це  знав,  а  тому  вирішив  послухати.
 —  Ні,  не  приїжджала.  Потяги  не  йдуть.  Чоловік  теж
поїхав.  Мабуть,  зі  Жмеринки  разом  приїдуть.  Та  я  рада,
що  їх  нема!  Мала  б  клопоту,  коли  б  пішов  до  арсеналу!
Цілу  ніч  спати  не  могла...
 Жінка  ще  щось  говорила,  але  Микола  вже  не  слухав
і  скоріш  пішов  далі.  Він  поспішав  на  зібрання.  Його  не¬
рвувало  непевне  становище  залізничників.
 —  В  майстернях  працює  кілька  тисяч,  а  в  бойових  за¬
гонах  кілька  десятків.  Мерзота...  І  Петро  теж  туди!..  Стар¬
шиною  ...  Сволоч...
 Йти  було  з  Солом’янки  слизько.  Він  ішов,  лаяв  брата
і  лаяв  сніг.  Морозний  вітер  обценьками  хапав  за  ніс.
 Коли  він  прийшов  до  клубу,  там  було  вже  кілька  де¬
сятків  бойовиків.  Тут  були  всі  добірні  товариші:  старі  ро¬
бітники  партійці  і  свідома  робітнича  молодь.
 Говорив  зі  сцени  машиніст  Дзідзієвський.
 Завірюха  протиснувся  наперед,  його  цікавило,  що  ска¬
же  старий  машиніст.
 Слова  летіли,  як  іскри  з  паровозу,  й  запалювали  серця.
Дзідзієвський  старанно  крив  Центральну  Раду  спочатку

338
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вздовж,  потім  впоперек,  а  потім  зверху  донизу.  Такою
вже  була  доля  тієї  осоружної  ради.
 Виступали  й  інші  бойовики.  Патлах  і  Дзюк  від  Губ¬
ному  заварювали  гарячий  настрій  своїми  повідомлен¬
нями.
 —  А  що  скажеш  ти,  Завірюхо?  —  запитали  бойовики
в  нього.  —  Твій  брат  у  полку  Грушевського.
 І  тоді  говорив  Микола  Завірюха,  і  його  слова  були
люті,  як  мороз,  і  гострі,  як  мідяна  стружка,  бо  він  був
токар  і  ненавидів  Центральну  Раду.
 А  потім  все  зібрання,  як  один  рот,  один  язик,  одне  сер¬
це,  одностайно  ухвалило:
 —  На  допомогу  арсеналові!
 —  Центральній  Раді  по  шапці!
 І  молодий  бойовик,  після  зборів  йдучи  на  варту,  ка¬
зав  Завірюсі:
 —  А  коли  б  почув  Гру  шевський,  що  говорили  по  ньо¬
го,  то  він  здох  би  на  тому  місці,  на  якому  стоїть!
 ш
 На  пасажирській  станції,  що  напроти  головних  май¬
стерень,  знаходився  гайдамацький  полк  імени  Грушев¬
ського.  Тут  були  зібрані  найсвідоміші  гайдамаки  та  офі¬
церня.  От  з  цим  полком  залізничникам  доводилось  мати
сутички  в  першу  чергу.
 Пасажирська  станція  була  в  руках  гайдамаків;  в  їх¬
ніх  руках  була  і  вантажна  станція.  На  цій  території  сто¬
яла  озброєна  гайдамацька  варта.  Територія  ж  колонії  го¬
ловних  майстерень  та  депо  знаходилась  в  руках  бойови¬
ків,  які  після  зборів  у  Солом’янському  клубі  перейшли
до  колонії  та  майстерень,  де  влаштували  свій  штаб  і  роз¬
ставили  варту.
 Штаб  полку  ім.  Грушевського  знаходився  в  конторі
станції.  Увечері  16-го  січня  коменданта  станції  бойовики
покликали  до  залізничної  їдальні  для  переговорів.  В  штабі
коменданта  заміняв  молодий  старшина  Петро  Завірюха.

В  огонь  та  хугу
 339
 На  станції  було  тихо,  але  настрій  був  напружений.  Не
було  чути  ні  одного  паровозного  гудка,  тільки  далекий
арсенал  ще  одстрілювався,  і  тому  морозну  тишу  вечора
прорізали  поодинокі  вибухи  гармат  та  раптова  тріскот¬
ня  кулеметів  і  рушниць.
 Петро  Завірюха  був  у  штабі  й  розмовляв  з  другим  стар¬
шиною:
 —  Коли  за  годину  не  повернеться  комендант,  ми  му¬
симо  напасти  на  майстерні.  Дивіться,  щоб  дві  сотні  гай¬
дамаків  були  напоготові...
 Це  казав  Петро  Завірюха  і  нервово  ходив  по  конто¬
рі.  Його  вже  починала  нервувати  довга  відсутність  ко¬
менданта.
 —  Що  ми  можемо  зробити  з  двома  сотнями,  коли  їх
кілька  тисяч!  —  говорив  старшина.
 —  Але  ж  у  них  немає  зброї!..
 —  Та  вони  без  зброї  силою  візьмуть.  Одними  молотка¬
ми  потрощать  голови  гайдамакам,  як  грецькі  горіхи.
 —  Так,  нас  мало,  —  погоджувався  Петро  Завірюха,  —
і  сердюки  теж,  здається,  з  ними.
 —  Не  тільки  сердюки,  а  ще  дехто!..  —  загадково  від¬
повів  старшина.
 —  Ти  натякаєш  на  мого  брата  Миколу?  —  запитав  Пе¬
тро  Завірюха.  —  Яз  ним  нічого  спільного  не  маю.  Мало
нас,  —  казав  дальше  Петро,  —  не  вірять...  Не  тільки  ро¬
бітники  одвертаються,  але  й  селяни...  Більшовики  обіця¬
ють  більше.  Але  то  брехня,  кацапам  не  можна  вірити.
 —  І  скільки  тих  перевертнів!  —  погоджувався  старши¬
на.  —  Адже  всі  вони  українці,  а  навіть  мову  свою  забули.
Тут  голову  свою  віддаєш  за  це,  а  вони  не  розуміють!
 —  А  мені,  —  казав  Петро,  —  хочеться  бути  паном,  хоч
у  своїй  господі.  Обридло  бути  робітником  чи  селянином.
Хіба  всім  людям  треба  доконче  все  життя  працювати?
А  Микола  дурень  зі  своїми  робітничими  гордощами!
 На  станції  в  цей  час  вартовий  гайдамака  клацнув  руш¬
ницею  і  голосно  спитав:
 —  Хто  йде?

340
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Петро  і  старшина  переглянулись.  У  відповідь  на  запи¬
тання  вартового  замісць  паролю  пролунала  лайка.  Скоро
сердитий  комендант  появився  на  порозі  штабу.
 Петро  й  старшина  мовчали.  Комендант  був  роздра¬
тований  —  очевидно  з  переговорів  не  було  ніяких  на¬
слідків.
 Комендант  заговорив  перший:
 —  Більшовицька  зграя  —  ці  бойовики!  —  люто  промо¬
вив  він.  —  Нічого  путнього  від  них  чекати  не  можна.
 —  Чого  вони  вас  кликали,  пане  коменданте?  —  запи¬
тав  Петро  Завірюха.
 —  Голову  морочать,  шибеники!  —  відповів  комен¬
дант.  —  Дуже  ввічливо  попросили  звільнити  станцію  і
просили  —  хе-хе!  —  дозволу  поставити  свою  варту  для
охорони  залізниці.  Бояться,  щоб  який-небудь  шарман¬
щик  паровозів  не  покрав!  Хитра  сволота...
 —  Значить,  доведеться  битись?  —  неохоче  запитав
старшина.
 —  Це  ми  ще  почекаємо.  А  от  там  ваш  брат,  пане  Заві¬
рюхо,  всю  мою  промову  сво...  вибачте,  —  зіпсував!..
 —  А  що  таке?
 —  Та  я  хтів  спробувати  агітнути,  знаєте,  як  більшо¬
вики  роблять.  Хтів  дізнатись,  чи  не  можна  їх  розколоти.
Після  переговорів  і  пропозицій,  з  якими  я,  звичайно,  не
погодився,  я  почав  їх  закликати  стати  на  бік  Централь¬
ної  Ради.  Так  він  мені  відповів,  що  ваша  Центральна
Рада  зграя  гемороїдальних  поміщиків,  так  і  сказав,  мер¬
зота...  Вибачте!
 Розлютований  комендант  ходив  по  конторі  і  лаяв¬
ся.  На  станції  перегукувались  вартові,  гайдамаки.  Мі¬
няли  варту.
 IV
 Страйк.
 Всі  робітничі  райони  оголосили  загальний  страйк.  За¬
води  та  майстерні  стали.  У  місті  з  вечора  було  вже  темно,

В  огонь  та  хугу
 341
 а  вдень  не  було  води.  Трамваї  роз’їхались  по  парках,  а  які
не  встигли  доїхати,  позамерзали  на  вулицях.
 На  вулицях  стало  порожньо.  Випадковий  перехожий
міг  тільки  зустрінути  озброєну  гайдамацьку  варту  або
самотнього  робітника,  який  переходив  вулиці,  ховаю¬
чись  у  під’їзди.
 Стрілянина  і  гарматні  вибухи  почали  лунати  в  усіх
кінцях  міста.  Вночі  над  арсеналом  виблискувала  загра¬
ва,  горіли  будинки.
 Ще  зранку  в  головних  залізничних  майстернях  поча¬
лася  кипуча  праця.  Робітники  лагодили  петлюрівський
панцирник,  щоб  за  його  допомогою  зробити  наскок  на
гайдамацький  полк  Грушевського.
 Микола  Завірюха,  забивши  кілька  клепок  в  панцир
бронепотягу  «Січневого  повстання»,  —  а  так  його  мож¬
на  назвати,  бо  він  був  призначений  для  цієї  мети,  —  ви¬
простався  і  сказав  старому  робітнику-ковалю,  який  що
було  сили  гатив  молотком  в  клепки  панцирника:
 —  Що  в  мене,  діти  дома,  чи  що!  —  і  сердито  жбурнув
молотком  на  цементову  підлогу.
 —  Не  сердься,  хлопче,  —  сказав  йому  старий  ко¬
валь,  —  ще  встигнеш  поголити  вуха  й  ніс...  часу  багато!
 В  цей  час  до  оперативного  штабу  прийшли  бойовики
і  заявили,  що  коло  Караваївського  мосту  стоять  вагони
з  набоями  та  скорострілкою.  Про  це  розповів  бойовик,
який  прийшов  допомагати  лагодити  бронепотяг.
 —  От  це  гаразд,  —  сказав  Микола,  —  бронепотяг  ско¬
ро  скінчимо,  а  зброї  нема.  Тепер  повеселішає,  —  і  він  пі¬
шов  до  штабу.
 *  *  *
 Скоро  коло  паровозного  депо  зібралось  кілька  десятків
бойовиків.  Машиніст  Антонов  вивів  на  круг  паровоза,  круг
повернули,  зробили  стрілку,  і  паровоз  виїхав  з  депо.
 Бойовики,  озброєні  рушницями,  повилазили  на  тен¬
дер,  з  полін  зробили  барикади,  які  б  захищали  від  куль
гайдамаків,  і  паровоз  рушив  на  Караваївський  міст.

342
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Паровоз  мав  вигляд  не  гірший  за  панцерника.  Тендер
наїжився  і  блищав  десятками  рушниць,  одна  з  яких  на¬
лежала  й  Миколі  Завірюсі.
 —  Ура-а-а!..  О-о!..
 Бойовий  крик  прорізав  морозне  повітря,  вибухло  кіль¬
ка  пострілів,  і  бойовики  кинулись  на  петлюрівський  по¬
тяг,  але  потяг  мовчав,  наче  був  зовсім  порожній.
 Бойовики,  здивовані  мовчанкою,  зменшили  свій  за¬
пал.
 —  Вони  втікли!  —  крикнув  Завірюха  й  перший  ки¬
нувся  до  вагонів.
 Це  був  сигнал.  Скоро  всі  бойовики  обліпили  вагони,
але  в  них  нікого  не  було,  куди  поділась  гайдамацька  вар¬
та,  могла  тільки,  мабуть,  розповісти  підошва  гайдамаць¬
ких  чобіт.
 Без  одної  жертви,  без  одної  краплі  крови  залізнични¬
ки  набули  кілька  кулеметів,  гармату  й  кілька  тисяч  на¬
боїв.
 *  *  *
 Коли  гайдамацький  панцерний  автомобіль  і  дві  сотні
піших  і  кінних  гайдамаків  напали  на  бойовиків  з  кадет¬
ського  мосту,  вони  напнулись  на  справжню  фортецю.
 Головні  майстерні  озброїлись,  як  справжній  бойовий
форт.  Кулемети,  які  були  розташовані  на  покрівлі  май¬
стерень,  зустріли  гайдамаків  ураганним  дощем  заліза.
Робітники  жваво  відстрілювались  з  вікон  майстерень,  із-
за  штабелів  шпал,  стін  і  з  високих  покрівель.
 Гайдамаки  не  сподівалися  зустрінути  такий  органі¬
зований  опір.  Вони  були  на  відкритому  місці,  і  їх  можна
було  розстрілювати  поодинці.
 Микола  Завірюха  причаївся  за  штабелем,  і  кождий
постріл  його  рушниці  влучав  у  ціль.  Ось  він  побачив,
як  один  гайдамака  з  мосту  цілиться  в  когось  на  покрів¬
лі.  Очевидно,  який-небудь  робітник  в  запалі  необережно
висунувся  з-за  прикриття  й  щохвилини  ризикував  жит¬
тям.  Завірюха,  вибравши  зручний  момент,  вистрілив.

В  огонь  та  хугу
 343
 Гайдамака  змахнув  руками  і  колесом  покотився  під
откос.
 Панцерний  автомобіль  був  більший  супротивник,  ніж
усі  гайдамаки.  Він  з  кулеметів  теж  поливав  майстерні  за¬
лізом,  і  для  успіху  бою  його  треба  було  зліквідувати.
 Микола  це  зрозумів  одразу.  Коли  б  можна  було  підійти
до  нього  ближче,  його  б  у  мент  не  стало.  Але  це  був  риск.
Перебираючись  від  одного  штабелю  до  другого,  Миколі
вдалось  підійти  до  самого  забору,  який  відділяє  майстер¬
ні  від  кадетського  мосту.  Тут  він  одразу  випроставсь  і  з
усієї  сили  кинув  ручну  гранату.  Граната  розірвалася  зі
страшною  силою,  випадково  влучивши  в  самий  автомо¬
біль.  На  мент  дим  і  курява  вкрили  майже  весь  міст.
 Од  вибуху  гранати  автомобіль  сів.  Вибухом  були  роз¬
трощені  колеса  й  відірвано  шматок  панцеру  —  автомо¬
біль  став  непотрібною  річчю.
 Доля  автомобіля  вирішила  бій.  Гайдамаки  побігли.
Натиск  залізничників  був  такий  міцний,  що  багато  гай¬
дамаків  попало  в  полон.  Це  на  деякий  час  позбавило  їх
охоти  нападати  першим.
 Так  комунари  Січневого  повстання  відбили  перший
натиск  гайдамаків,  і  це  був  перший  бій  залізничників
за  Жовтень.
 *  *  *
 Коли  скінчився  бій,  знову  підрахували  набої,  але  їх
було  обмаль.  Ця  загроза  лишитись  без  набоїв  весь  час
турбувала  бойовиків.
 Після  бою,  змінивши  варту,  бойовики  відпочивали.
Микола  Завірюха,  взявши  рушницю  і  кілька  набоїв,  на¬
лагодився  кудись  піти.
 —  Молодець,  Завірюха!  —  сказав  йому  старий  коваль,
що  лагодив  бронепотяг.  —  Здорово  ти  їх  приголомшив!
Коли  б  я  був  осавулом,  я  подарував  би  тобі  за  відвагу  ор¬
ден  Грушевського...
 Бойовики  сміялися.  Скрізь  лунала  розмова  про  ми¬
нулий  бій.

344
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  куди  це  ти  зібрався?  —  запитав  у  Миколи  коваль.
 —  Додому!  —  неохоче  відповів  Завірюха.  —  Там  у
мене  справи.
 —  Диви,  щоб  гайдамаки  не  помстились  за  панцерник!
Обережніш!
 Микола  махнув  рукою.
 Він  вийшов  з  вагонного  цеху,  де  був  штаб,  і  пішов  до
кадетського  мосту.  Тут  з  території  майстерень  він  пере¬
ліз  через  паркан  на  колію.
 Додому  йти  він  і  не  думав.  Він  вирішив  дізнатись,  чи
нема  де  тут  набоїв.  Перебираючись  од  вагона  до  вагона,
він  старанно  обслідував  кожний  вагон.
 Між  вагонами  було  порожньо.  Тоді  Завірюха  забув
усяку  обережність,  захопився  роботою  і  спересердя  по¬
чав  навіть  гримати  дверима  вагонів.  Нарешті  він  поліз
до  якогось  вагону.
 *  *  *
 В  цей  час  гайдамацька  контррозвідка  під  командою  Пе¬
тра  Завірюхи  —  гайдамацького  старшини  —  обережно  посу¬
валась  до  кадетського  мосту,  щоб  обслідувати  місце  бою.
 Гайдамаки  вже  давно  помітили  робітника,  який  ниш¬
порив  по  вагонах.
 Начальник  контррозвідки  Петро  Завірюха  вирішив
спіймати  його  живцем,  щоб  дізнатись,  чого  йому  потріб¬
но,  а  потім  розміняти  на  «керенки».
 Коли  робітник  вліз  до  вагону,  один  з  гайдамаків  ви¬
ліз  на  покрівлю  потягу  і  по  вагонах  став  швидко  переби¬
ратись  до  нього.
 Частина  контррозвідки  побігла  в  обхід,  а  друга  части¬
на  на  чолі  з  Петром  Завірюхою  побігла  до  вагону,  в  яко¬
му  був  робітник.
 Якийсь  дурний  гайдамака  необережно  вистрілив,  і  пе¬
реляканий  робітник  швидко  вистрибнув  з  вагону.
 В  цей  час  гайдамака,  що  знаходився  вже  на  покрівлі
сусіднього  вагону,  перебіг  на  другий  вагон  і  раптом  стриб¬
нув  на  плечі  робітнику.

В  огонь  та  хугу
 345
 Зав’язалася  бійка.  Робітник  скинув  гайдамаку  з  пле¬
чей,  і  той,  падаючи,  схопив  його  за  ноги.  Робітник  упав.
 Коли  він  підвівся,  навколо  нього  щільно  стояли  гай¬
дамаки.
 Петро  Завірюха,  старшина  гайдамаків,  навіть  зблід  од
такої  несподіванки:  перед  ним  стояв  бойовик  Микола  За¬
вірюха  —  його  брат  і  разом  з  тим  небажаний  ворог.
 Петро  Завірюха,  не  витримавши  погляду  брата,  одвів
очі  в  бік  і  суворо  промовив:
 —  В  штаб!
 І  потім,  йдучи  далі  з  частиною  контррозвідки,  крик¬
нув:
 —  Щоб  ніякої  шкоди!..  Повішу!..
 *  *  *
 Зі  Жмеринки  йшов  пасажирський  потяг,  весь  перепо¬
внений  демобілізованими  салдатами.
 Поміж  салдатів  їхали  й  приватні  пасажири,  й  заліз¬
ничники.  В  цьому  потязі  поверталась  до  Києва  й  Марія
Китченко,  яка  ще  змалку  знала  братів  Завірюх.
 Потяг  ішов  дуже  довго,  зупинявся  на  станціях  по  кіль¬
ка  годин.  Це  нервувало  салдатів,  пасажирів,  нервувало  й
Марію,  яка,  під’їжджаючи  до  Києва,  вже  довідалась  про
повстання  робітників.
 Вона  сиділа  у  вагоні  серед  клунків  і  мішків,  наповне¬
них  харчами,  борошном  та  різними  салдатськими  річа¬
ми.  їй  було  дуже  зручно,  але  думка  про  те,  що  діється  в
Києві,  не  давала  їй  спокою.  Найбільш  турбувалась  вона
за  Миколу.  Вона  знала  його  симпатії  до  більшовиків  і  на¬
віть  поділяла  їх.
 Потяг  уже  підходив  до  Києва.  Він  уже  був  на  посту  Во¬
линському.  Тут  була  його  остання  зупинка.  Але  зупин¬
ка  була  дуже  довгою.  На  коліях  нервово  метушились  за¬
непокоєні  салдати.
 Марія  була  в  передостанньому  вагоні.  Зацікавившись
довгою  зупинкою,  вона  вийшла  з  вагону  й  пройшлася
вздовж  потягу.

346
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 До  паровоза,  де  машиніст  і  помічник  щось  старанно
лагодили,  підійшло  кілька  демобілізованих.
 Один  кремезний  салдат  з  червоним  засмаженим  облич¬
чям  виліз  на  паровоза,  щоб  довідатись,  у  чому  справа.
 —  Ну,  механіку,  чи  скоро  поїдемо?  —  запитав  він  у
машиніста.
 —  Цей  паровоз  зовсім  не  поїде!  Доведеться  виклика¬
ти  з  Києва  другий,  зіпсувався  тормоз.
 —  Крути,  Гаврило!  —  кричав  з  колії  якийсь  салдат.
 Машиніст  вилаявся:
 —  Під  три  чорти...  вас  усіх  з  паровоза!  Чуєте?  Не  по¬
їде!
 —  Чого  не  поїде?  —  кричали  салдати.
 —  Каже,  що  зіпсувався!
 —  А  досі  віз?
 —  Саботажник!
 —  Він  бреше!
 —  Ми  самі  поїдемо!  Велике  діло  —  крутить  корбою!
 —  Товариші!  Братухи!  Я  працював  коло  машини,  —
вигукнув  якийсь  салдат.
 —  Де  він?  На  паровоз  його!
 Крізь  натовп  салдатів  продерся  маленький  демобілі¬
зований  і  заявив:
 —  До  війни  я  працював  у  поміщика  біля  молотилки!
 —  Валяй!  Гайда!
 І  цілий  натовп  поліз  на  паровоз.  Машиніст  щось  кри¬
чав  про  тормоз,  про  те,  що  доводиться  їхати  з  гори,  але
його  зі  сміхом  скинули  з  паровоза.
 Скоро  намацавши  вірьовку  від  гудка,  один  з  салдатів
зі  всієї  сили  потягнув  за  неї.  Паровоз  заревів  скаженим
воєм,  це  був  наче  передсмертний  рев.
 Почувши  гудок  паровоза,  всі  демобілізовані,  пасажи¬
ри  й  Марія  Китченко  поспішили  розсістися  по  вагонах.
 Салдат  на  паровозі  відкрив  регулятор,  і  паровоз  шар-
панув  так,  що  трохи  не  розірвав  потягу.  У  вагонах  паса¬
жири  попадали  один  на  одного,  й  деякі  клунки  злетіли
з  полиць.

В  огонь  та  хугу
 347
 Потім  усе  пішло  гаразд.  Потяг  рушив  до  Києва.
 Салдати  на  паровозі  весело  вигукували  й  сміялись:
 —  Крути,  Гаврило!
 —  Піддавай  жару!..
 І  салдат,  який  був  за  машиніста,  справді  піддавав
жару.  Він  зовсім  відкрив  регулятора,  а  салдати  набивали
топку  дровами  та  вугіллям  так,  що  вона  могла  луснути.
 Потяг  з  гори  біг,  як  скажений.  Телеграфні  стовпи,
кущі,  будинки  кулею  летіли  назустріч.
 —  От  так  їдемо!  —  сказав  якийсь  салдат.  —  Так  ще  ні¬
коли  не  їздили!
 —  Валяй,  братухо!
 —  Наярівай!
 Раптом  під  паровозом  прогуркотіла  стрілка.  Паровоз
хитнуло  вбік.  Салдати  злякались.
 —  А  ну  зупини!  —  сказав  переляканий  якийсь  салдат.
 Той  салдат,  що  був  за  машиніста,  кинувся  до  регулято¬
ра,  закрив  його,  але  потяг  ішов  по  інерції  ще  швидше.
 —  Партач!  —  закричали  салдати.
 —  Молотильщик!
 —  Стій!
 —  Зупини!
 Потяг  уже  був  коло  семафора,  скоро  мала  бути  стан¬
ція,  а  скорість  збільшувалась.
 Знову  відкрили  регулятора,  але  це  не  допомогло.  Тоді
нещасний  «молотильщик»  почав  шукати  тормоза.  Тор-
моза  він  не  знайшов,  а  налапав  ричаг.  Він  його  перекру¬
тив  назад,  і  паровоз  заскреготів  колесами.
 Але  вже  було  пізно.  Вагони  зі  страшною  силою  сунуло
вперед,  і  весь  потяг  метеором  налетів  на  станцію.  Паровоз
вскочив  у  контору  станції  весь  із  тендером.  Перші  вагони
розбилися  вщент.  Будинок  контори  завалився.
 Від  начальника  станції,  який  був  у  цей  час  у  конторі,
лишився  тільки  один  подертий  на  шматки  кашкет.
 Як  почували  себе  демобілізовані  й  пасажири  в  ваго¬
нах,  можна  сказати,  що  залишилися  цілими  лише  кіль¬
ка  задніх  вагонів.

348
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Декого  повбивало  клунками,  дехто  з  пасажирів  по¬
бився,  а  дехто,  як  це  було  з  Марією  Китченко,  лише  на¬
лякався.
 Її  здорово  підкинуло  на  мішках,  а  вона  сиділа  й  тіль¬
ки,  але  страшенний  скрегіт  і  грюк  вагонів  на  мент  за¬
глушив  усіх.
 Частина  станції  й  потяг  уявляли  цілковиту  руїну.
 Демобілізовані,  які  лишилися  цілими,  стали  допома¬
гати  пораненим.
 Коли  Марія  видряпалась  з  мішків  і  вийшла  на  стан¬
цію,  її  приголомшила  страшна  метушня.
 Пройшовши  кілька  кроків,  вона  напнулась  на  Петра
Завірюху.
 —  Маріє!  —  радісно  скрикнув  гайдамацький  старши¬
на.  —  Звідки  це  ти?
 Марія  мовчки  показала  на  потяг.  Старшина  раптом
зблід.
 —  У  мене  дуже  щаслива  доля!  —  сказала  Марія.
 —  Ти  не  вдарилась?  Не  поранена?
 —  Ні,  все  гаразд!
 Марія  почервоніла  під  поглядом  старшини.  Всі  три
брати  Завірюхи  були  їй  більше  ніж  братами.
 Вона  виросла  разом  з  ними.  І  любила  їх  усіх  трьох  тро¬
хи  більше,  ніж  можна  любити  братів.
 Коли  Марія  стала  цілком  дорослою  дівчиною,  всі  троє
братів  зрозуміли,  що  вона  є  надто  гарна,  щоби  бути  їм  се¬
строю.
 З  приводу  цього  у  братів  утворилися  трохи  оригіналь¬
ні  взаємовідносини,  але  вони  були  прості,  а  коли  б  брати
почали  розбиратись  у  психології  цих  відносин,  то  це  на¬
певно  спричинило  б  багато  лиха.
 —  Ну,  а  як  у  Києві?  —  запитала  Марія.  —  Як  Мико¬
ла?  Чи  не  приїздив  Степан?
 —  У  Києві  страйк!  —  промовив  старшина.
 —  Микола?
 Старшина  мовчав.
 —  Де  Микола?  —  скрикнула  Марія.

В  огонь  та  хугу
 349
 —  З  ним  нічого  не  скоїлось,  він  живий.
 —  А  чому  ж  ти  мовчав?
 Старшина  знову  нічого  не  відповів.
 —  Що  з  ним?  —  благаючи,  запитала  Марія.
 —  Він  арештований.
 —  Арештований?  Хто  його  заарештував?  —  ще  більш
схвильовано  запитала  вона.
 —  Я!  —  відповів  старшина.
 —  Ти?
 Ця  несподівана  відповідь  збентежила  її.  Вона  не  че¬
кала  такого  випадку.
 —  Як  ти  смів!  —  раптом  сердито  промовила  Марія.
 На  таке  запитання  було  важко  відповісти,  й  тому  За¬
вірюха  мовчав.
 —  Зараз  же  звільни  його!
 —  Я  не  можу,  бо  він  більшовик.
 —  Що  значить,  не  можу?  Хіба  ти  не  брат  його?
 —  Брат,  але  він  більшовик.
 —  Що  значить  більшовик!  Зараз  же  звільни  його!
 Старшині  було  ніяково.  Він  не  знав,  що  робити.  Ма¬
рія  то  просила,  то  починала  сердитись.
 —  Ти  вбивця!  —  сказала  вона  нарешті.  —  Коли  ти  його
звільниш,  то  більше  я  тебе  не  знаю!
 Петро  Завірюха  мовчав.  Якісь  сили  боролися  в  ньому.
Але,  очевидно,  ідея  петлюрівства  не  була  сильна  в  ньо¬
му,  бо  він  вагався.
 —  Де  він?  —  запитала  Марія.
 —  Він  у  штабі  на  Миколаївській  вулиці.
 —  Так  далеко!  А  ти  ж  казав,  що  він  у  тебе?
 —  В  тому  й  справа,  що  ні,  —  сказав,  виправдовую¬
чись,  Петро.
 —  Але  ти  його  можеш  звільнити?  Ти  мусиш!  Чуєш!
 —  Сам  я  цього  зробити  не  можу,  —  вже  погоджуючись,
говорив  старшина,  —  треба  когось  послати  до  штабу.
 —  Я  сама  піду!
 —  Я  боюсь  тебе  послати,  по  вулицях  небезпечно!
 —  Нічого,  я  піду!

350
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Старшина  знав,  що  він  нічого  вже  не  вдіє.  Треба  було
коритись.  Він  вийняв  записну  книжку  й  щось  написав
на  клаптику  паперу.
 —  Тебе  пропустять  без  усяких  затримок.  Тільки  от  на
вулицях...  не  знаю  як...
 —  Нічого!  Не  бійся!  —  сказала  Марія.  —  Коли  я
звільню  Миколу,  я  з  тобою  ще  поговорю.  Знатимеш  ти
в  мене!  —  і  вона,  не  прощаючись,  повернулась  і  пішла
від  нього.
 «Нічого!  Помиримось!»  —  подумав  старшина  і  скоро
змішався  з  натовпом  на  станції.
 v
 Бронепотяг  «Січневого  повстання»  скоро  було  полаго¬
джено  завдяки  напруженій  праці  бойовиків,  які  не  зна¬
ли  відпочинку,  працюючи  день  та  ніч.
 Цього  бойовики  тільки  й  чекали,  озброївши  його  ку¬
леметами  й  скорострілкою,  вони  тепер  мали  справжній
бронепотяг,  за  допомогою  якого  можна  було  розбити  гай¬
дамаків.  За  машиністами  затримки  не  було.  В  січнево¬
му  повстанні  приймали  участь  такі  машиністи,  як:  Дзі¬
дзієвський,  Антонов,  Шпрінгвальд,  Маркелов,  які  мо¬
гли  цілими  добами  бути  на  паровозі  без  зміни.  Правда,
в  порівнянні  з  майстернями,  депо  дало  дуже  мало  бійців
січневому  повстанню,  але  зате  ті  машиністи,  які  взяли  в
ньому  участь,  були  свідомими  комуністами,  сміливими
й  виносливими  людьми.
 О  3-й  год.  дня  —  це  було  19-го  січня,  коли  був  готовий
бронепотяг,  бойовики  зробили  наступ  на  полк  ім.  Гру-
шевського.
 Бронепотяг  виїхав  на  станцію,  й  його  кулемети  ста¬
ранно  запрацювали.
 Піші  бойовики  вибігли  з  майстерень  і  під  прикриттям
бронепотягу  теж  напали  на  гайдамаків.
 Почалася  гаряча  бійка.  Першими  пострілами  гайда¬
маків  було  вбито  бойовика  Білинського,  але  гайдамаки

В  огонь  та  хугу
 351
 скоро  почали  тікати,  кидаючи  зброю  й  навіть  залишив¬
ши  свою  канцелярію.
 Маленька  жменька  робітників  завдяки  своїй  відва¬
зі  відкинула  полк  Грушевського  в  саме  місто.  Пасажир¬
ську  станцію  було  звільнено.  І  це  досягнення  було  зро¬
блено  дорогою  ціною,  бо  кілька  найкращих  товаришів
загинуло  в  цьому  бої.
 На  другий  день  бойовики  повели  наступ  на  місто.  Гай¬
дамацькій  владі  в  Києві,  здавалось,  надходив  кінець.  Бо¬
йовики  дійшли  до  Львівської,  захопили  частину  бульва¬
ру  та  Караваївської  вулиці.
 Незважаючи  на  ці  перемоги,  становище  їхнє  було  кри¬
тичне.  Завше  не  вистачало  набоїв,  а  лави  бойовиків  що¬
дня  зменшувались.  Крім  того,  бойовики  були  вже  пере¬
томлені.
 Все  ж  таки  вони  трималися  міцно.  їх  була  жменька,
а  гайдамакам  здавалося,  що  їх  кілька  тисяч.
 *  *  *
 На  Миколаївській  вулиці,  де  знаходиться  гайдамаць¬
кий  штаб,  було  неспокійно.  Головне  командування  контр¬
революції  хвилювалося  від  успіхів  робітників.
 У  просторій  розкішній  кімнаті  штабу  зібралося  кілька
гайдамацьких  комендантів,  офіцерів  та  старшин.
 Робив  доклад  один  із  старшин  полку  ім.  Грушевського.
 —  Станцію  захоплено  більшовиками-залізничниками,  —
говорив  старшина.  —  Наш  полк  відкинуто  до  міста.  Ці  бо¬
йовики  дуже  добре  озброєні.  Мають  бронепотяг  і  кілька  ти¬
сяч  рушниць.  Виступають  організовано.
 —  Я  й  не  гадав,  що  залізничники  зроблять  такий  силь¬
ний  опір,  —  говорив  комендант  міста.  —  Солом’янка  ж
цілком  український  район.  От  арсенальці  —  зовсім  інше...
А  залізничники...
 Він  ніби  був  здивований.
 Тоді  старшина  пояснив.
 —  Ми  помилились.  Командування  тут  не  при  чому.
В  нашому  полку  всім  відомий  старшина  Завірюха.

352
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Петро  Завірюха?  Дивно.  Це  краща  наша  сила.
Так.
 —  Цілком  вірно.
 В  цей  час  до  кімнати  зайшов  вартовий  і  сказав:
 —  Прийшла  якась  дівчина  від  старшини  Завірюхи,
хоче  бачити  коменданта.
 —  Впусти.
 Вартовий  зник,  і  замісць  нього  на  порозі  кімнати
з’явилась  Марія  Китченко.
 Марія  таки  дійшла  до  гайдамацького  штабу,  незважа¬
ючи  на  банди  гайдамаків,  що  гуляли  по  місту  й  розстрі¬
лювали,  насилували  всіх,  хто  потрапляв  до  їхніх  лабет.
 Марія  зайшла  до  кімнати  й  простягла  папірець.  Ко¬
мендант  прочитав.
 —  Старшина  Завірюха  просить,  щоб  звільнили  його
брата  Миколу.  Він  ще  в  штабі?
 Ці  слова  означали  запитання  «він  ще  живий?».  Ко¬
мендант  знав,  про  що  питати,  бо  звички  гайдамаків  були
й  його  звичками.
 —  Так,  він  у  штабі,  —  відповів  вартовий  старшина.
 Тоді  комендант  без  усяких  суперечок  написав  резо¬
люцію  про  звільнення.  Коли  Марія  пішла,  комендант
сказав:
 —  Ви  пам’ятаєте  нашу  розмову  про  панотця  з  Солом’ян-
ської  церкви  Василя  Прилипаківського?  Є  пропозиція  по¬
слати  до  нього  кого-небудь  з  наших  з  інструкціями.  Пан¬
отець,  відомий  всім  українець,  як  голова  Солом’янської
парафії,  має  вплив  на  залізничників.  За  його  допомогою
можна  досягти  перемир’я.  Ви  розумієте?  —  І  комендант
посміхнувся.
 —  Так  що  ж  ви  пропонуєте?  —  запитали  майже  всі
начальники.
 —  Послуга  за  послугу.  Дійти  до  батюшки  дуже  не¬
безпечно.  Ми  пошлемо  до  нього  старшину  Петра  Заві¬
рюху.
 Бойовики  Миколу  Завірюху  звільнили.  Коли  він  ухо¬
див  зі  штабу,  він,  як  і  раніш,  кепкував  з  гайдамаків.

В  огонь  та  хугу
 353
 З  Миколою  була  Марія  Китченко,  вони  поверталися
до  себе  в  робітничий  район.  Миколу  звільнили,  бо  було
слово  старшини,  що  Микола  більше  не  прийматиме  учас¬
ти  у  повстанні.
 —  Ну,  тепер  сиди  й  не  ворушися,  —  сказала  Марія.
 —  Чорта  з  два,  —  відповів  бойовик.  —  Я  й  так  зваляв
дурака,  що  пішов  на  станцію,  не  додержав  дисципліни.
Вони  сміялись,  —  сказав  він,  загрожуючи  гайдамакам.  —
Тепер  посміюся  я.
 І  він  знову  пішов  до  майстерень.
 VI
 Січнева  морозна  ніч.
 Напружуючи  останні  сили,  відстрілюються  від  гайда¬
маків  робітничі  райони,  відстрілюються  Поділ,  Шулявка,
Політехнікум.  Лунають  останні  постріли  в  «Арсеналі».
 Скрізь  утома,  мороз  і  ніч.
 Тільки  залізничні  майстерні  ще  тримаються  міцно.
Бойовиків  уже  тільки  жменька,  але  вони  працюють.
 Гайдамаки  лагодяться  обстрілювати  майстерні  з  гар¬
мат,  але  бойовики  теж  готуються.
 Вночі  бронепотяг  «Січневого  повстання»  йде  на  пост
Волинський.  На  бронепотязі  кілька  кращих  бойовиків,
серед  них  Грінер,  Антонов,  Троянков  й  Вєтров.
 Вони  нападають  на  гайдамаків,  що  охороняють  6  гар¬
мат  і  вагон  знаряддя.  Вибух  рушниць  та  такання  кулеме¬
тів  на  деякий  час  розворушують  змерзлу  ніч.
 *  *  *
 Ніч.
 Багато  пригод  коїться  вночі.
 Старшина  Петро  Завірюха,  переодягнений  робітни¬
ком,  іде  на  Солом’янку.  І  він  сам  не  так  боїться  бойови¬
ків,  як  боїться  гайдамаків.
 Його  робітничий  костюм  серед  гайдамаків  —  вірна
смерть,  вірний  розстріл.  Ніяка  перепустка  гайдамацького

354
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 штабу  для  такого  костюму  не  дійсна.  Відповідь  на  таку
перепустку  —  гайдамацька  куля  або  шабля.
 Петро  Завірюха  обійшов  гайдамацьку  варту  й  май¬
стерні  Караваєвими  дачами.  Йти  слизько  й  холодно,  до¬
водиться  провалюватись  у  глибокі  намети,  але  він  іде.
 Ось  він  уже  обійшов  колонію,  його  чорна  постать  спус¬
тилася  в  яр,  де  знаходиться  колодязь,  і  потім  не  по  схо¬
дах,  а  по  кручах  вибралась  до  Солом’янки,  прямо,  де  зна¬
ходиться  церква  та  будинок  попа  Прилипаківського.
 *  *  *
 В  цей  час  на  посту  Волинському  все  змовкло.  Гарма¬
ти  були  в  руках  бойовиків.  Навантажений  бронепотяг  по¬
вертається  до  майстерні.
 Буде,  буде  ще  бій  за  Жовтень.
 Мало  людей,  є  гармати,  які  принесуть  несподівану
смерть  контрреволюції,  є  енергія,  є  запал  і  свідомість.
 Привезені  відбиті  в  гайдамаків  гармати  розташувались
на  території  майстерень,  колонії  та  на  платформах.
 Не  дивлячись  на  те,  що  на  четверо  гармат  приходилось
троє  гармашів,  обстріл  міста  й  гайдамаків  почався.
 Було  гучно  й  глушливо.  Снаряди  співали  своєї  ніж¬
ної  пісні  над  містом,  і  кожна  пісня  завше  кінчалась  ви¬
бухом  громових  акордів.
 *  *  *
 Поговоривши  з  попом  і  взявши  в  нього  згоду,  Петро
Завірюха  тією  ж  дорогою  повертався  назад.
 На  цей  раз,  переходячи  яр,  він  спіткнувся  й  покотив¬
ся  кудись  у  глибокий  намет.  Ледве  видряпавшись  з  ньо¬
го,  він  пішов  далі.
 Скрізь  було  пустинно.  Далеко  вили  собаки,  під  нога¬
ми  шелестів  сніг.
 Старшині  стало  самотно  й  боязко.  Вдивлюючись  у
біле  поле  снігу,  він  усе  йшов,  іноді  загрузаючи  в  на¬
метах.  Нарешті  він  перейшов  колонію  й  Караваєвими

В  огонь  та  хугу
 355
 дачами  вибрався  на  Шулявку.  На  вулицях  йому  стало
ще  страшніше.
 Скрізь  були  мовчазні  будинки.  В  вікнах  було  темно.
Тиша  була  жахлива,  наче  все  вимерло  від  якої-небудь  по¬
шесної  хвороби,  наче  це  було  мертве  покинуте  місто.
 Раптом  старшина  помітив,  що  за  ним  хтось  іде.  Чор¬
на  постать  якогось  чоловіка  йшла  слідом  за  ним.  Заві¬
рюха  збільшив  крок,  коли  він  оглянувся,  постать  була
ще  ближче.
 Тоді  він  побіг,  але  почув,  що  постать  чоловіка  біжить
за  ним.
 Так  вони  бігли  кілька  хвилин  вузькою  вуличкою.
 На  розі  вулиці  Петро  Завірюха  несподівано  з  розгону
вдарився  в  гайдамаку,  що  йшов  з  вартою  з  кількох  чоло¬
віків,  і  вони  обидва  покотилися  в  сніг.  Вся  варта  від  не¬
сподіванки  зупинилась  й  застигла.
 Коли  ж  Завірюха  підвівся  зі  снігу,  його  запитали:
 —  Ти  хто?  Чого  блукаєш  уночі?  Залізничник?
 —  Я  старшина  полка  ім.  Грушевського,  —  важно  про¬
мовив  Завірюха.
 Гайдамаки  подивились  на  нього  й  розсміялись.  Про¬
лунала  лайка.  Вибухло  кілька  пострілів,  і  все  кінчено.
 Старшина  полку  ім.  Грушевського  Петро  Завірюха
лежав  у  снігу  розстріляний  і  порубаний  своїми  ж  гай¬
дамаками.
 VII
 На  слідуючий  день  до  вартового  бойовика,  що  стояв
коло  входу  до  колонії,  підійшов  піп  у  чорній  рясі,  з  на¬
півсивим  волоссям  на  голові,  з  маленькими  очицями  й
носом,  як  маленька  гайка.  Піп  запитав:
 —  А  скажіть-но  мені,  добрий  чоловіче,  як  мені  прой¬
ти  до  штабу  залізничників?
 Вартовий  бойовик  подивився  на  попа,  на  його  ніс,  що
нагадував  гайку,  й,  не  боючись  ніякої  шкоди  з  його  боку,
показав  дорогу.

356
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 В  штабі  піп  наткнувся  на  бойовика  Свидзинського.
 —  Чого  вам,  батюшко?
 —  Я  прийшов  з  миром  до  вас,  —  улесливо  почав  піп,
—  кров,  браття  мої,  ллється.  Ісус  Христос,  господь  бог
наш...
 —  Що  вам  треба,  говоріть  толком.
 —  Миру,  миру...  друже,  —  протягнув  піп,  —  доволі
крови.  Земля  українська  стогне...
 —  Так  ви  хочете,  щоб  ми  склали  перемир’я  з  гайда¬
маками?
 Піп  хитнув  головою.
 —  Добре,  —  сказав  бойовик,  —  підіть  до  гайдамаків  і
запропонуйте  їм  це.
 Під  час  цієї  розмови  відбувався  гарматний  обстріл
майстерень.  Знаряддя  рвалися  над  покрівлями,  вріза¬
лися  й  вивертали  стіни.  Шрапнель  з  дрязком  і  дзвоном
вибивала  вікна.
 Піп  крутився,  як  на  голках.  Його  маленькі  очиці  пе¬
релякано  блимали  при  кожному  пострілі.
 Бойовик  повів  попа  до  контрольної  будки,  щоб  вивес¬
ти  його  до  міста.  Коли  вони  підійшли  до  воріт,  снаряд,
пущений  гайдамаками,  зі  страшним  грюком  розірвав¬
ся  коло  них.
 Піп  не  витримав.
 —  Пустіть  мене  назад,  —  закричав  він.
 —  Що,  підсипали  пісочку  в  рясу?  —  засміявся  бойо¬
вик.
 Піп  швидко  підібрав  рясу  вище  колін  і  що  було  сили
чкурнув  з  колонії.  Більше  він  не  приходив.
 *  *  *
 Надходив  вечір.
 Це  був  останній  вечір  Січневої  комуни.
 Бронепотяг  «Полупановець»  запізнювався.
 Ще  вчора  —  21-го  приходили  товариші  з  Губревштабу
з  наказом  розійтись.  Всі  робітничі  райони  впали.  Впав  і
«Арсенал».  Більше  боротися  було  неможливо.

В  огонь  та  хугу
 357
 Цілий  тиждень  без  відпочинку  головні  майстерні  би¬
лися  з  гайдамаками.  Більше  не  було  сил.  Бойовики  ходи¬
ли,  як  тіні,  стомлені,  голодні,  з  червоними  очима  від  без¬
сонних  ночей.  Наказові  розійтись  спочатку  не  повірили.
Стріляли  з  гармат  по  місту  й  вирішили  битися  далі.
 Коли  ж  надійшов  вечір  на  23-тє  січня,  вже  цілком  зро¬
зуміли,  що  це  безумство.  Гайдамаки  знову  були  на  стан¬
ції,  вони  мали  підмогу  і  вже  блукали  коло  самих  майсте¬
рень,  як  люті  вовки.
 Снаряди  летіли  зі  всіх  боків.  Майстерні  не  витриму¬
вали.
 Вечір  підійнявся  чорний,  як  попівська  ряса.  Була
ожеледь.
 Частина  стомлених  робітників  спала  в  колонії  в  їдальні.
Друга  частина  відбивалася  від  гайдамаків.  В  їдальні  зна¬
ходився  Микола  Завірюха,  який  зайшов  сюди  поїсти.
 Не  витримавши  натиску  гайдамаків,  бойовики  поча¬
ли  розходитись.  Треба  було  попередити  їх  далі.
 В  цей  час  якась  банда  гайдамаків  продерлась  у  колонії.
 Бойовики  падали,  кров’ю  заливаючи  сніг,  падали  гай¬
дамаки.  Декому  з  бойовиків  пощастило  втікти.
 Наскок  був  такий  несподіваний,  що  ніхто  не  зміг  по¬
передити  їдальню.
 Гайдамаки  вдерлися  до  їдальні,  й  тут  почалася  різня.
 Тих,  хто  спав,  різали  на  шматки,  стріляли,  били.
 Нарешті  вони  обеззброїли  всіх  бойовиків,  які  не  спали,
вірьовками  позав’язували  їм  руки  й  одвели  до  штабу.
 На  Бібіковському  бульварі,  де  знаходилась  тюрма,
гайдамаки  розстріляли  всіх  полонених.  Микола  Завірю¬
ха  був  останній.
 Крізь  січневий  мороз,  вітер  і  сніг  залізничники  доне¬
сли  своє  життя  й  поклали  його  під  червоні  прапори  Січ¬
невої  Комуни.
 *  *  *
 Бронепотяг  «Полупановець»  поспішав.  Він  сіяв
смерть  од  Полтави  до  Києва,  вогневою  крицею  розкидував

358
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 гайдамацькі  банди,  що  стояли  на  його  шляху,  але  він  за¬
пізнювався.
 *  *  *
 Через  добу  після  ліквідації  Січневого  повстання  гай¬
дамацький  штаб  виявив,  що  старшина  Завірюха  безслід¬
но  зник.
 І  на  слідуючий  день  було  заарештовано  Марію  Кит-
ченко,  вона  тепер  знаходилася  в  гайдамацькому  штабі
на  вантажній  станції.
 VIII
 На  допомогу  до  Києва  поспішав  Муравйов.  З  ним  ішли  бо¬
родаті  сибірські  стрілки,  які  наводили  жах  на  гайдамаків.
 Спереду  йшли  розвідки  з  червоними  стрічками,  про¬
дираючись  крізь  морок  і  намети.
 Бронепотяг  «Полупановець»  випереджав  усіх.
 Він  уже  розганяв  гайдамаків  у  Дарниці.
 Матрос  Степан  Завірюха,  на  кашкеті  якого  був  напис
«Аврора»,  з  розвідкою  вже  продерся  в  Київ.
 Наступ  розвідок  і  бронепотягу  був  такий  несподіваний,
що  примусив  гайдамаків  тікати  навіть  у  одних  сорочках.
 Залізничники  знову  організовувались  маленькими
загонами  й  вибивали  гайдамаків,  допомагаючи  Черво¬
ній  гвардії.
 *  *  *
 На  вантажній  станції  в  одному  з  гайдамацьких  ваго¬
нів  бешкетували  п’яні  гайдамаки.
 Вони  до  того  захопилися  випивкою  й  гульнею,  що  не
звертали  ніякої  уваги  на  гарматні  вибухи  й  кулеметну
тріскотню.
 З  них  було  досить  химерного  повідомлення  Централь¬
ної  Ради,  що  все  гаразд.  У  вагоні  гайдамаків  було  весело,
тільки  не  було  жінок.

В  огонь  та  хугу
 359
 Скоро  кремезний  гайдамака  штовхнув  до  вагона  пе¬
релякану  Марію  Китченко.
 Гайдамака  схопив  Марію  й  став  її  душити  в  обіймах.
 Марія  скрикнула  й  почала  вибиватися  щосили.  Гай¬
дамака  був  сильний,  і  вона  задихалася.
 *  *  *
 В  цей  час  розвідка  матроса  Степана  Завірюхи  підійшла
до  вантажної  станції.
 Її  одразу  зацікавили  крики,  пісні  та  ґвалт  у  вагоні.
 Коли  Степан  Завірюха  вскочив  до  вагона  з  револьве¬
ром,  п’яні  гайдамаки  попадали  з  переляку  на  підлогу.
 Завірюха  побачив  гайдамаку,  який  боровся  з  дівчи¬
ною,  а  тепер  перелякано  дивився  на  нього.  Матрос  при¬
тиснув  курок,  вибухнув  постріл,  і  гайдамака  ударився
головою  об  стіл.
 Коли  матрос  подивився  на  дівчину,  то  побачив,  що  пе¬
ред  ним  стоїть  його  Марія,  до  якої  він  давно  поспішав.
 *  *  *
 Бронепотяг  «Полупановець»  під  радісні  крики  й  при¬
вітні  салюти  робітників  підійшов  до  паровозного  депо.
З  гайдамаками  було  покінчено.
 Потім  бронепотяг  наставив  дула  своїх  гармат  на  міс¬
то:  будинок  Михайла  Грушевського  палав  усю  ніч,  поки
не  завалився,  як  завалилась  Центральна  Рада.

ЧОРНА  НЕМІЧ
 (Клаптик  записів  хворого  чоловіка)
 Так...  Примусили  мене  покинути  світ,  людей,  зачини¬
ли  в  якійсь  сірій  кімнаті  й  думають,  що  лікують.  Нехай
собі  думають,  мені  це  не  шкодить:  я  завжди  мав  і  маю  свій
власний  світ,  своїх  близьких  людей,  що  оточують  мене,
розмовляють  зі  мною,  й  що  з  ними  я  ніколи  не  можу  роз¬
лучитись,  навіть  коли  б  захтів.  Нехай  думають...
 *  *  *
 От  тепер  я  сиджу  в  театрі  в  дванадцятому  ряду  близько
стінки,  а  недавно  був  на  війні.  Наді  мною  висить  якийсь
величезний  малюнок,  але  його  не  можна  розглядіти,  бо
ще  нема  електрики,  а  залю  освітлює  лампа,  що  стоїть  на
сцені.  І  навіщо  закликати  людей  до  театру,  коли  нема
світла.
 Напівтьма...  багато  людей...  смалять  цигарки...  черво¬
не  світло  від  них  то  спалахне,  то  знову  ледве-ледве  жев¬
ріє...  Чути  сміх,  балачку...  Хтось  позаду  вже  б’ється  й
голосно  лається  поганими  словами...  когось  заспокою¬
ють...  Багато,  багато  шапок,  білі  хустки...  На  сцені  раз  у
раз  з’являється  чоловік  з  цвяшками  й  молотком  у  руці
й  знову  ховається  за  завісою...  Немов  у  сні,  все  так  швид¬
ко  міниться...
 От  знову  починають  мене  мучити  згадки...  Не  знаю,
що  з  цього  буде...  Адже  нічого  не  буде  тут...  Тут...  навко¬
ло  мене  сірі  муровані  стіни.  Тільки  нудьга  починає  їсти
серце...  так  їсти...  Значить,  знову  припадок  буде.  І  ці  згад¬
ки  з  такою  яскравістю,  з  такими  маленькими  рисочками-
подробицями  з’являються  переді  мною,  і  це  передчуття,
що  щось  буде...  щось  буде...  О,  це  цілком  вірні  ознаки...

Чорна  неміч
 361
 Так  завжди  в  мене.  Як  тільки  має  бути  припадок,  згад¬
ки,  наче  зграя  ріжних  птиць,  налітають  на  мене,  наче
листя  восени  сиплеться.  І  передчуття  якесь  охоплює
душу,  що  щось  буде,  страшне,  таке...  неминуче...  Воно  за¬
раз  встає  переді  мною,  наче  якась  імла,  що  розгорнеться
й  відкриє  щось  страшне  й  сумне  до  розпуки.
 І  що  це  вони  не  починають  вистави.  Адже  пора  вже.
А  люди  такий  ґвалт  підняли.  Починаю  розглядатися.
Біля  мене  сидить  якась  уродлива  дівчина?  й  обличчя  в
неї  знайоме-знайоме,  тільки  не  можу  згадати,  де  я  її  ба¬
чив.  У  неї  дуже  гарне  волосся,  така  гарна  зачіска,  а  лице
трошки  бліде,  чорні  оксамитові  оченята  так  приємно  по¬
блискують...  Де  я  її  бачив?
 Далі,  коло  грубки,  притулюючись  до  стіни,  сидить  ма¬
ленький  хлопчик,  тримається  за  живіт  і  тихо-тихо  стог¬
не.  Біля  дверей  великий  натовп,  швендяють  якісь  панноч¬
ки,  якісь  хлопці  чіпляються  до  них,  кажуть  дурниці...
 —  Ти  чого  тут  сидиш,  —  сердито  звертається  кремез¬
ний  чоловік  до  хлопчика,  що  сидить  коло  грубки.
 —  Я,  дядечку...  у  мене  живіт  болить,  дядечку,  —  несмі¬
ливо  й  з  притиснутим  стражданням  одповідає  хлопець.
 —  Ги-ги-ги,  —  сміються  парубки.  —  Чого  ж  ти  сюди
прийшов.  Живіт  лікувати.  А  ну,  Семене,  будь  за  бабку
повитуху.
 —  Ги-ги-ги.
 Здоровий  парубок  з  накинутим  на  плечі  сіряком,  у
чорній,  смушковій  шапці  набакир,  з  засмаженим,  поре-
паним  видом,  схиляється  над  хлопчиком  і  заскорузли-
ми  пальцями  ляскає  його  по  череву.
 —  Е,  та  в  нього  тут,  як  у  тарабані...  Мабуть,  що  й  цу¬
ценят  не  буде...
 Хлопчик  дивиться  на  них  великими,  переляканими
очима,  з  болем  здригається  й  знову  тихо-тихо  стогне.
 —  Ги-ги-ги,  —  сміються  парубки.
 Я  встромляю  руку  в  кишеню;  у  мене  під  рукою  щось
шепортить,  я  намацую  багато-багато  паперу...  Встромляю
руку  в  другу  кишеню  —  й  там  багато  паперу,  і  так  по  всіх

362
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 кишенях...  Це  кров,  думаю  я...  Це  людська  кров...  Це  гро¬
ші  —  багато-багато  грошей...  А  він,  маленький  корчить¬
ся  з  голоду  там  під  грубкою.  Дам  йому.
 —  І  як  тобі  не  соромно,  ти  ж  ганьбиш  своє  «кашне»,  —
звертається  дуже  нафарбована  і  напудрена  панночка  до
хлопця-підлітка,  що  схилив  трошки  голову  й  глузливо
дивиться  їй  у  вічі.
 —  Ти  ж  ганьбиш  своє  кашне.  Таке  гарне  «кашне»,  —
говорить  вона  переконуючим  голосом.
 —  Та  він  звощик,  —  перебиває  її  другий  хлопець-
підліток.
 —  Брешеш,  собака  ти.  А  ти  забув,  що  твій  батько  зло¬
дій:  украв  коняку  в  хазяїна,  —  вже  лається  перший  під¬
літок.  —  Забув,  як  його  спіймали  та  били.  Рудий  ти.
 —  Ша,  кіндер,  ша,  —  заспокоює  його  панночка.  —  Ще
поб’єтесь,  чого  доброго.  Годі  вам  лаятися.
 —  А  чого  він  гавкає,  що  я  звощик.  Який  я  йому  зво¬
щик.  Його  батько  в  нас  дворником  був.
 ...Неодмінно  треба  віддати  йому  всі  гроші,  що  в  цій  ки¬
шені:  їх  багато,  йому  вистачить.  Тільки  як  це  зробити.
І  чого  це  моя  сусідка  так  дивиться  на  мене.  Де  я  її  бачив?
Якось  ніяково  давати  йому  гроші,  щоб  вона  бачила,  бо  ще
подумає,  що  я  хочу  похвастати.  Ну,  все  єдно...
 —  Хлопчику...  Хлопчику,  йди  лишень  до  мене.
 —  Е,  покинь  свій  живіт,  Миколо,  чуєш,  тебе  това¬
риш  кличуть,  —  став  смикати  його  той  парубок,  що  ра¬
ніш  ляскав  по  череву.
 Всі  подивилися  на  мене.
 А  в  мене  обличчя  досить  гарне,  тільки  дуже  сумне,  з  не¬
великими  чорнявими  вусами,  з  борідкою.  (Тепер  у  мене  об¬
личчя  поросло  великим  волоссям  —  колючою  бородою).  Очі
в  мене  сірі,  великі,  гарні,  а  сум  з  них  ллється  густим  промін¬
ням,  як...  як  ллється  дощ  восени  нескінченно...  Хто  це  ска¬
зав?  А,  пам’ятаю,  це  вона  —  Галя.  Адже  ж  усе  пам’ятаю.
 —  Що,  дядечку?  —  спитав  мене  хлопчик.
 —  Ти,  мабуть,  їсти  хочеш,  синку,  —  відповів  я  йому
ласкавим  голосом.

Чорна  неміч
 363
 Він  подивився  на  мене  немов  здивовано,  немов  з
якимсь  захованим  питанням.  Мабуть,  подумав:  чи  я  жар¬
тую,  чи  правду  кажу.
 —  Еге,  дядечку,  —  якось  невпевнено  прозвучав  його
голос.
 —  Ну,  то  на  тобі,  синку,  —  я  встромив  у  кишеню  руку,  ви¬
тяг  багато-багато  грошей  і  положив  їх  на  простягнені  рученя¬
та  хлопчика,  що  чогось  швидко-швидко  стали  тремтіти.
 Враз  усі  затихли.
 Я  знову  встромив  руку  в  кишеню  й  витяг  пук  грошей.
Рученята  в  хлопчика  затремтіли  ще  сильніше.  Він  якось
невпевнено  подивився  на  мене,  мабуть,  думаючи,  що  я  бо¬
жевільний;  потім  на  його  лиці  промайнуло  щось  хитре,
лукаве,  заховане  десь  далеко  в  душі.  Я  ще  раз  устромив
у  кишеню  руку...  Хлопчик  роззявив  рота,  й  гроші  поле¬
тіли  на  підлогу.
 —  Та  тримай,  тримай!  —  почулися  голоси...
 Хтось  згинався,  підіймав  гроші,  сунув  хлопчику  в  ки¬
шені...  Але  він  уже  не  дивився  на  мене,  з  його  обличчям
зробилося  щось  надзвичайне;  було  видно,  що  на  нім  за¬
панувала  якась  таємна  думка.  Раптом  він  схаменувся,
шарпонув,  як  добрий  кінь,  і  зник  у  юрбі.  Хтось  голосно
закричав  щось;  пролунав  голосний  регіт,  усі  здивовано
приглядались  до  мене.
 А  я?  А  мене  вже  охоплює  нудьга  міцніше  й  міцніше  —
як  зараз.  І  що  воно  буде.  Кілька  неясних  малюнків  з  ми¬
нулого,  кілька  реальних  натяків  від  дійсности,  і  вона  ви¬
ллється,  заллє  всіх,  як  злива.
 Коли  це  щось  блиснуло  й  загасло,  а  в  повітрі  розля¬
глись  оплески  й  навісні  крики...
 —  Світло-о-о!
 Це  вітали  електрику,  яку  так  довго  чекали...  На  мене
не  звертали  уваги.
 *  *  *
 Але  перед  моїми  очима  в  ту  мить  блиснуло  щось  ще
яскравіше  й  грюкнув  якийсь  глушний  грім.  І  враз  я

364
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 побачив,  як  коні,  що  везли  гармати,  стали  навспиньки,
в  повітрі  запахло  смалятиною,  а  шляхом,  де  ми  їхали,
поскакав  вершник,  як  скажений,  з-під  копит  так  і  си¬
пались  іскри.
 —  Сті-і-ій!  —  кричав  він,  як  божевільний.  —  Поверта-
а-ай  наза-а-ад!
 Щось  знову  грюкнуло,  ще  ближче,  ніж  раніш,  і  великі
грудки  землі  полетіли  високо  вгору.  Кінь  метнувся  вбік,
а  я  ледве  втримався  на  ньому.
 —  Гарма-а-ти  впере-ед!  —  кричав  той  же  голос.
 —  От  нечиста  сила,  —  лаявся  якийсь  салдат.  —  Яке
страховисько.
 І  знов  грюкнуло  зовсім  близько,  вгору  полетіли  тріс¬
ки  й  шматок  колеса.  Снаряд  влучив  у  гарбу;  коняка  ста¬
ла  навспиньки  й  грьопнулась  об  землю,  наче  непритом¬
на;  вбило  одного  вершника.
 Мені  стало  моторошно.
 Серед  війська  зробився  переляк.  Салдати  з  поганою  лай¬
кою  били  коней  і  завертали  їх  назад,  а  коні  лякались,  ставали
навспиньки,  перекидали  гарби.  Чотири  коняки  з  гарматою
погнали  навпрямки  через  степ,  вершники  з  диким  лемен¬
том  доганяли  їх,  якийсь  салдат  з  переляку  біг  за  ними  піш¬
ки,  а  торба  на  його  плечах  кумедно  підстрибувала  і  теліпала¬
ся  влад.  Перший  вершник  гасав,  як  скажений,  і  ревів  слова
команди  —  це  ще  більше  піддавало  переляку.  Тільки  мій  не¬
давній  знайомий  у  гарних  жовтих  чоботах,  з  якимсь  хижим
обличчям,  спокійно  й  якось  байдуже  дивився  на  пригоду.
 —  От  бісової  віри...  —  він  погано  вилаявся.  —  Чого  він
ганяє,  як  божевільний.  —  Знову  погано  вилаявся.
 Нарешті  всі  звернули  назад,  а  я  задивився  й  знову  зо¬
стався  позаду.  Снаряди  лягали  на  шлях  і  глушили  сво¬
їм  грюком,  обоз  і  кухні  жалібно  брязчали.  (Мені  чогось
не  вистачало  повітря,  нудьга  наче  перед  смертю  стисну¬
ла  серце,  й  само  воно  затріпотіло,  як  спіймана  пташка,
швидко-швидко  так...)
 —  Ну,  чого?  —  питав  я  себе.  —  Уб’є,  то  вб’є,  хіба  не
все  єдно.

Чорна  неміч
 365
 Але  серце  не  слухалось,  воно  тріпотіло  ще  дужче;  так
і  кортіло  стібонути  коняку  щосили  й  з  голосним,  страш¬
ним  лементом  тікати  світ  за  очі.  Проте  було  соромно  са¬
мого  себе,  й  я  силкувався  бадьоритись,  стримував  коня,
примушував  його  йти  кроком,  уявляв  собі,  що  б  я  почу¬
вав,  коли  б  мене  було  зараз  убито...
 «Ну,  чого?  —  казав  я  собі.  —  Чого  боятися.  Адже  ні¬
чого  страшного  нема...  Ну,  вб’є...  Сильно  вдарить  у  голо¬
ву  або  в  груди,  я  схилюся  непритомний  з  коня,  впаду  го¬
рілиць  на  землю,  розкинувши  руки,  а  кінь  —  почувши,
що  вершника  на  ньому  нема,  —  сумно-сумно  заїрже...
А  я,  що  буде  зі  мною?  —  уявляв  я  собі.  —  А  я  непритом¬
ний  лежатиму  на  землі,  й  кров  тонким  струмочком  збі¬
гатиме  з  грудей  на  землю».
 І  мозок,  здавалося,  вже  перемагав  серце:  все  так  до¬
бре  вирішив...  Але  воно  знову  тіпалось  і  кричало,  як  бо¬
жевільне:  «вб’є...  вб’є».  А  переді  мною,  неподалець  зно¬
ву  сильно  грюкнуло  й  грудки  землі  полетіли  до  неба,  аж
світ  потьмарився...
 Я  з’їхав  зі  шляху  в  долину  й  став  роздумувати,  що
буде  далі.  А  повітря  було  таке  приємне,  запашне;  трош¬
ки  пахнуло  морозом,  бо  це  був  чудовий  весняний  ранок,
і  вітер,  що  ледве  подихав,  приносив  ніжні  пахощі  звід¬
ти,  здалека,  де  біліли  дерева,  всипані  квітом,  де  стояла
біла  привітлива  хатка.
 Незабаром  я  під’їхав  до  неї.  Перш  за  все  я  побачив  зла¬
ману  браму,  що  ще  ледве  трималась;  прив’язавши  до  неї
коня,  я  зайшов  у  двір,  звідки  на  мене  зразу  глянуло  пуст¬
кою.  Навколо  було  тихо,  наче  все  вимерло.  Клуні  й  ко¬
мори  було  відкрито,  й  вітер  тихо  гойдав  дверима;  в  хаті
теж  не  було  нікого.  В  першій  кімнаті  на  стінах  висіло  ба¬
гато  малюнків,  якісь  портрети,  посередині  стояв  стіл,  а
біля  стін:  шафа,  тапчан  і  кілька  фотелів.  В  другій  кім¬
наті  був  великий  розгардіяш:  по  підлозі  було  понакида¬
но  якесь  шмаття,  валялись  поперекидані  стільці,  а  біля
стіни  стояв  чорний  палітуровий  фортеп’ян.  Було  видно,
що  хазяї  похапцем  кинули  господу,  але  це  було  давно,  бо

366
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пил  товстим  шаром  притрусив  усі  речі.  А  в  заяложене  ві¬
кно  настирливо  лізли  молоді,  свіжі  гіллячки  з  пишним
білим  квітом  і  наче  шепотіли  щось  сумне,  дуже  сумне...
Усе  пам’ятаю,  бо  воно  запеклося  в  моїм  серці.
 *  *  *
 Так...  так...  Я  пам’ятаю  все...  все...  Я  не  можу  не
пам’ятати.  Не  можу.  Воно  встає  переді  мною  й  летить,
летить  невпинно,  нескінченно  і  все  скоріше...  скоріше...
Аж  плутається  все,  рветься,  як  гнила  нитка,  але  знову
звідкись  береться,  зв’язується  й  летить...  летить...  хай!
Це  чорна  неміч.
 *  *  *
 Напевно,  що  так,  бо  ці  стіни  досить  виразно  свідчать  про
це,  й  ґрати  на  вікнах  чорніють  не  даремно...  Прокляття!
Вони  кажуть,  що  я  божевільний.  От  дурні.  Але  ж  я  цілком
нормальний.  Чого  вони  знущаються  з  мене?  Кілька  разів
казав  це  лікарю,  а  він,  катюга,  так  приємно  всміхається.
 —  Підождіть  ще  трошки,  —  каже,  —  погостюйте  в
нас.  Такий  приємний  гість,  а  там  незабаром  і  додому  по¬
їдете.
 Треба  буде  як-небудь  переговорити  з  його  дружиною,
може,  умовить  його.  Вона  так  жалібно  й  милосердно  гля¬
діла  на  мене,  може,  я  їй  хоч  трошки  до  вподоби...  О,  ці
ґрати!  Я  вже  пробував  —  вони  дуже  міцні...  Не  будь  їх,
я  вже  давно  був  би  на  волі.  А  проте,  хіба  не  все  єдно,  чи
тут,  чи  там.  Там  я  щось  вічно  шукав  і  не  находив,  а  тут  і
шукати  нема  чого.  Один  біс.
 І  як  це  все  сталося.  Так  швидко,  несподівано.  А  нудь¬
га  —  нудьга...  вона  замучить  мене.  Вона  зростає  щохви¬
лини,  як  зростають  тіні  від  сонця:  маленькі,  а  потім  ве¬
ликі  й  чорні,  як  осіння  ніч...  Чом  я  не  слухав  мого  знайо¬
мого,  може,  мені  й  справді  було  б  краще.
 Пам’ятаю,  я  був  ще  зовсім  юнаком  —  і  мені  дуже  смішно
було  слухати  мого  знайомого,  що  радив  мені  встаткуватися

Чорна  неміч
 367
 невеличкою  «обстановочною»,  кватирею  в  три,  чотири  кім¬
нати,  бо  я  ще  молодий,  а  сам  він  мав  п’ять,  поступити  на
яку-небудь  дуже  корисну  посаду  й  жити  собі  по-панському.
Ха-ха!  Ні,  мабуть,  коли  б  я  це  зрозумів,  то  вже  давно  пові¬
сився.  Отаке  вигадують.  А  спитати  їх,  навіщо  їм  ця  обстано¬
вочна,  то  напевно  не  сказали  б,  тільки  очі  з  дива  вирячили
б.  І  які  вони  всі  дурні:  живуть  задля  того,  щоб  лише  добре
поїсти,  поспати,  поплескати  язиком.  А,  між  іншим,  деякі
працюють  для  цього,  як  ті  воли  —  безперестанку  й  день,  і
ніч.  Дивні  якісь  люди,  жити  для  цього  й  зовсім  не  загля¬
дати  вперед,  або  заглядати  й  все  єдно  метою  життя  бачити
все  те  ж.  Одного  разу  я  спитав  свого  знайомого:
 —  Як  ви  живете,  яка  в  вас  мета  життя,  ну,  наприклад,
як  ви  проводите  день?
 Він  здивовано  подивився  на  мене.
 —  Ну,  як?  Вранці  прокидаюсь,  п’ю  чай,  іду  на  поса¬
ду,  обідаю,  знову  п’ю  чай,  сплю.
 —  Ха-ха-ха!  Але  більш  усього  обідаєте?
 Він,  мабуть,  подумав,  що  я  божевільний,  бо  зовсім  не
міг  уявити  собі,  а  що  ж  іще  може  бути.
 Я  син  бідної  вчительки;  моє  дитинство  пройшло  серед
широких  степів  та  під  сумне  кумкання  жаб.  Жили  ми  за¬
вжди  при  школі,  коло  станції,  що  стояла  близько  бере¬
га  багнистої  ріки  й  серед  широкого  степу.  Шкільний  бу¬
динок  був  дуже  великий  —  як  він  мені  уявлявся  —  му¬
рований,  з  великими  коридорами,  з  пустельною  луною.
Круг  школи  був  сад  і  чорний  двір,  оточений  великим  чер¬
воним  парканом.
 Вийдеш,  бувало,  за  браму,  й  перед  тобою  розвернеться
степ  з  великими  горбами,  ярами,  каменярнями.  Вийдеш
і  таким  маленьким  собі  уявляєшся,  наче  миша.  А  вітер
співає  тихо-тихо  та  журно  так,  травиця,  попалена  сон¬
цем,  ледве  коливається,  й  ніякого  руху,  наче  замерло
все,  тільки  іноді  чується  пісня  молдавана,  одноманітна
така,  нескінченно  журлива...
 Або  бачиш,  як  через  степ  мандрує  перекотиполе.  Котить¬
ся,  котиться,  потім  стане,  наче  прислухаючись  до  чогось,

368
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 і  знову  котиться,  доки  не  зачепиться  за  каміння  й  знову
стане.  І  в  однім  місці  багато  збереться  їх,  наче  отара  овець.
Вони  стоять  або  рухаються  на  кожнім  місці,  наче  щось  слу¬
хають,  немов  радяться,  а  іноді  відчепляться  й  знов  кудись
мандрують,  без  усякої  мети,  куди  вітер  повіє.
 Може,  це  степ  перелив  мені  в  серце  всі  свої  жалі,  всю
свою  безкраю  нудьгу.  Може,  то  тіні,  що  вночі  з  тужним
риданням  та  лементом  блукають  каменярнями,  осели¬
лись  у  моїй  душі.  А  може,  вона  навіки  настроїлась  сумом
під  нудне  кумкання  жаб;  може,  її  отруїли  гадюки,  що  си¬
чать  між  камінням  скель  і  в  очеретах  багнистої  річки...
 Напевно,  що  так,  бо  як  же  інакше?
 Кажуть,  що  нудьга  з’являється  без  усяких  причин,  без
усякого  тла.  І  я  теж  так  само  думав,  але  це  неправда...  не¬
правда.  Нудьга  —  це  хвороба  серця  і  душі,  тяжка  хворо¬
ба,  бо  для  неї  нема  ліків,  нема  порятунку.  А  причин  у  неї
безліч,  тільки  їх  не  видно  з  першого  погляду:  вони  дуже
дрібні,  вони  так  далеко  містяться  в  душі...
 Прості  пахощі  квітів  іноді  можуть  викликати  нудьгу,
і  ця  нудьга  буде  довгою,  болячкою.  Вони  нагадають  щось
далеке,  й  воно  встане  яскраво-яскраво.
 А  в  саду,  що  був  біля  школи,  росли  великі  білі  акації;
понасаджувано  їх,  мабуть,  штучно,  бо  інакших  дерев  там
зовсім  не  було.  І,  коли  вони  розцвітались,  сад  наповняв¬
ся  приємними  солодкими  пахощами,  сильними  такими,
але  нудними  —  тоскними.
 При  школі  завжди  була  стара  бабка-сторожиха,  що
мила  і  взагалі  доглядала  за  господою.  Вони  завжди  во¬
ювала  зі  всяким  чортовинням:  всякими  духами,  приви¬
дами,  чортами,  які,  звичайно,  існували  тільки  в  її  уяві.
Особливо  це  починалося  зимою.  В  тій  місцевості  літо  було
дуже  гарячим,  а  зима  холодною;  іноді  випадав  великий,
глибокий  сніг,  і  тоді  починалися  ріжні  пошесні  хвороби.
Я  часто  бачив  з  вікна,  як  по  дорозі  кудись  проносили  до¬
мовини,  часто  падав  сніг  і  притрушував  їх  і  голови  людей,
обличчя  яких  завжди  були  тужливими  і  безнадійними,  а
в  нас  у  комині  сумно  завивав  вітер  на  ріжні  голоси.

Чорна  неміч
 369
 —  От  якої  виводить,  —  скаржилася  стара  бабка.  —
Сумно  йому,  що  чимало  людей  перевів.  От  лиха  година.  От
лишенько,  люди,  як  мухи,  мруть  і  ховати  вже  нема  де.
 А  я  сидів  на  вікні  і  уявляв  собі,  як  мруть  люди.
 «Як  мухи,  бабця  каже...  Муха  лазить,  лазить  по  сті¬
ні,  заплутається  в  павутину,  зачепиться  ніжкою  й  пови¬
сне  там.  Значить  і  люди  так  умирають,  заплутаються  і  не
можуть  виплутатись,  і  вішаються».
 —  Бабусю,  люди  теж,  як  мухи,  заплутуються  й  ги¬
нуть?  —  питав  я.
 —  Еге,  синку.  Заплутає  їх  отой,  —  вона  показувала
рукою  на  піч,  —  так  міцно  заплутає,  що  вже  не  виліз¬
ти...  І  мою  доньку  заплутав...  Повісилася  вона,  небога,  в
каменярні.  Узяла  велику  мотузку,  зав’язала  її  круг  ка¬
меня  й  повісилася...
 А  вітер  вив  у  комині,  й  здавалося,  що  це  її  донька-
небога  плаче,  що  не  хоче  вішатись...
 Стоїть  з  мотузкою  серед  морочного  каміння  і  гірко  ри¬
дає,  а  не  повіситись  теж  не  можна,  бо  треба.
 —  Цур  тобі,  пек  тобі,  —  промовляла  бабка  до  печі  й
хрестила  її  великими  хрестами.
 А  там  ще  сильніше  завивало  й,  здавалося,  глузувало  з
бабки,  бо  перед  вікнами  проносили  ще  більше  домовин.
Мені  ж  сумно  й  нудно  ставало,  я  не  боявся  печі,  мені  іноді
любо  було  слухати,  як  виє  там;  тільки  як  згадаєш,  що  воно
плутає  людей,  то  злість  і  ненависть  так  і  охопить  душу.
 —  Треба,  треба  було  їй,  небозі,  вішатись...  Коли  б  це  я
була,  то  теж  повісилася.  Така,  мабуть,  доля,  таке  її  щас¬
тя...  О,  не  можна  уникнути  долі...  об’їхати  її...  не  можна...
не  можна...  —  далі  бабка  щось  швидко-швидко  шепотіла
вустами,  що  не  можна  було  її  розібрати.
 Переді  мною  поволі  випливала  ця  жасна  доля.  Я  за¬
вжди  бачив  велику  каменярню  з  великими  скелями  й  мо-
рочним  камінням,  і  там  навкруги  висіли  мотузки...
 —  Що  це  таке  доля,  бабусю,  це  каменярня?
 —  Так,  синку,  це  велика,  велика  каменярня,  вона  зчас-
та  придушує  своїм  камінням  людей,  що  працюють  там,  що

370
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 все  своє  життя  борються  з  нею.  Але  ця  боротьба  марна,  ціл¬
ком  марна...  —  вона  безнадійно  махала  рукою.
 —  От  учора  була  дівчина,  сьогодні  вже  нема...  Ох,  ве¬
чорниці,  вечорниці...  Дістали  десь  лампу,  нафти...  Пере¬
кинула  на  себе  й  згоріла...  живцем  згоріла...
 —  І  це  теж  доля,  бабусю?  —  зацікавлено  питав  я.  І  лам¬
па  це  теж  доля,  —  дивився  я  на  нашу  лампу.
 —  Теж  доля,  синку.  Вона  усюди...  куди  не  подивишся...
усюди...  В  усіх  річах,  синку,  скрізь  сидить  і  тільки  чигає
на  тебе...  Чуєш,  синку?  —  вона  показувала  на  піч,  —  то
вона  там  виє,  то  вона...  Це,  щоб  люди  завжди  пам’ятали
її...  знали,  що  вона  не  спить...  Вона  вночі  не  спить...
 Мені  ставало  боязко,  бо  я  вже  не  міг  умістити  цю  долю
в  моїх  думках:  вона  була  безмежною,  а  в  печі  щось  шар-
потіло  й  плакало  безжурно  та  безнадійно.
 Переді  мною  завжди  встають  спомини  мого  життя,  по¬
кажуться  й  зникнуть,  і  знову  виринуть  з  темряви  мину¬
лого,  давно  забутого,  але  вони  не  заспокоюють  мене,  ні,
вони  надають  мені  суму,  переконання,  що  все  —  якесь
зайве,  непотрібне...
 —  Життя  —  це  великий  іспит,  —  казала  бабка.  —
Воно  дає  людині  силу  боротись  там...  вона  показувала  ку¬
дись  удалечінь  —  там...  Воно  навчить  людину  не  боятися
нічого-нічого,  бо  воно  страшніше,  ніж  там...
 —  Ні,  бабусю,  там...  страшніше.  Я  там...  боюся,  тут  —
ні,  —  казав  я  переконаним  голосом.
 —  Не  кажи  так,  синку.  Ти  не  знаєш;  там...  доля,  там...
людина  з’єднається  з  долею...  А  знаєш,  сьогодні  в  класі
знову  були  поперекидані  лавки...
 Вона  завжди  морочила  всім  голову,  що  вночі  в  класі
хтось  перекидає  лавки,  але  навіть  і  я  їй  не  вірив.
 Одного  разу  вночі  ми  почули  великий  грюк,  якесь
хряскання,  хтось  далеко-далеко  кричав...  Чути  було  ту¬
піт  ніг  —  десь  зловісно  вили  собаки  й  гавкали,  наче  в  кож¬
ну  хату  позалазили  злодії,  здавалося,  що  все  це  робить¬
ся  в  класі.  Вранці  ж  ми  узнали,  що  річка  зірвала  вели¬
кий  міст  і  залила  луки.  З  того  часу  я  вже  ніколи  не  вірив
бабі.  Про  все  у  мене  були  власні,  свої  думки.

Чорна  неміч
 371
 Я  стільки  бачив  біди  в  свої  літа,  що  тільки  дивував¬
ся,  навіщо  живуть  люди,  і  нудьга  вже  навіки  охопила
моє  серце.
 Ненько  моя...  я  її  завжди  пам’ятатиму.  Вона  своїм
видом  надавала  мені  нудьги,  вона  була  дуже  нещасною.
Зчаста,  коли  квітнули  акації,  я  сидів  біля  відкритого  ві¬
кна,  в  кімнату  лилися  приємні  солодкі  пахощі,  а  мені  ро¬
билося  гірко  й  нудно,  й  я  сумно  плакав.
 Мати  в  мене  була  дуже  гарна,  тропіки  худенька  й
молода-молода...  зовсім  дівчина,  і  коли  я  плакав,  вона  го¬
лубила  мене  й  теж  чогось  плакала,  а  я  горнувся  до  неї...
О,  як  я  горнувся...  А  вона  плакала  й  казала:
 —  Любий  мій,  янголятко  моє.
 Цілувала,  а  потім  сумно  замислившись:
 —  Самотні  ми  з  тобою,  так,  самотні...
 Незабаром  я  побачив,  що  вона  дуже  змарніла,  засму¬
тилась,  а  потім  її  положили  в  домовину  з  простих  дошок
і  теж  понесли  кудись,  а  я  без  шапки  плентався  за  ними
по  снігу  й  голосно  ридав.  Нудьга,  як  клешнями,  стисну¬
ла  моє  серце...  я  кричав  до  розпуки...  Потім  я  нічого  не
пам’ятаю...
 Це  був  мій  перший  припадок.  Після  вони  повторюва¬
лись  дуже  часто,  й  перед  ними  у  мене  завжди  з’являлось
передчуття  чогось  страшного,  неминучого...
 Прийняв  мене  до  себе  якийсь  лікар,  бо  в  мене  не  було
родичів:  після  смерти  матері  я  зістався  самотнім.
 Багато  я  переїв  потім  чужого  хліба...  Чи  ж  хліба?  Бага¬
то  людей  допомагало  мені,  досить  я  наголодувався,  поки
виліз  у  люди,  але  все  марно,  краще  б  я  вмер  тоді  разом.
 —  Така  доля,  таке  її  щастя,  —  згадуються  мені  сло¬
ва  бабки.
 Але  ні,  не  вірю  я  в  долю.  Це  не  доля  заважає  мені  жити,
ніякої  долі  нема.  А  це  —  чорна  неміч.
 *  *  *
 Я  бачу  цю  кімнату  дуже  ясно,  навіть  сама  дійсність  не
була  такою  яскравою,  виразною.  Я  бачу,  як  всміхається

372
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  мене  фортеп’ян  своєю  холодною,  кістяною  всмішкою,
я  бачу  це  шмаття  порозкидане,  бачу  поперекидані  стіль¬
ці,  і  таке  саме  передчуття  охоплює  мою  душу,  передчут¬
тя  страшного,  неминучого.
 Дарма,  що  тут  —  у  цій  кімнаті  такий  спокій,  така  тиша;
дарма,  що  мені  здається,  ніби  я  вдома;  я  знаю,  що  щось  має
скоїтись,  швидко  скоїтись  —  страшне,  неминуче.
 Я  ходжу  по  кімнаті,  моє  серце  все  міцніше  й  міцніше
охоплює  нудьга,  я  почуваю,  що  сьогодні  скоїться  щось
таке  нове,  страшніше,  ніж  завжди,  що  сьогодні  для  мене
нещасний  день,  що  в  моїм  житті,  в  моїй  хворобі  скоїться
якийсь  страшний  переворот.
 А  в  кімнаті  тихо  все,  наче  це  ранок  і  всі  сплять  іще,
не  прокинулись,  тільки  за  вікном  голосно-весело  цві¬
рінькають  горобці  та  з  рамок  дивляться  на  мене,  нена¬
че  живі,  очі  якихось  панів  та  панянок.  Немов  зараз  усе
прокинеться,  заголосить;  принесуть  шипучий  —  з  білою
парою  самовар,  забрязчать  шклянки,  ложки...  Але  нічо¬
го  навіть  не  зворухнеться,  навколо  —  пустельна  тиша,  й
я  чую,  як  у  моїй  душі,  в  моїм  серці  розквітчається  щось
таке  тягуче  й  страшно  боляче.  А  перед  моїми  очима  по¬
чинають  помалу  проходити  картини  дитинства  й  карти¬
ни  всього  мого  життя.
 А,  це  знову  згадки,  знову  все  життя  проходить  перед
моїми  очима,  знову  це  передчуття  страшного,  немину¬
чого?  Значить,  буде  припадок.  Тільки  мені  здається,  що
сьогодні  буде  в  мене  якийсь  новий  припадок,  страшні¬
ший,  ніж  ті,  що  були  досі.
 Завжди  мене  смокче  якась  нудьга,  але  перед  при¬
падками  вона  гострішає,  а  в  момент  припадку  вона  ося¬
гає  безмежних  розмірів,  доходить  до  розпуки.  Потім  пе¬
ред  моїми  очима  починає  щось  сипатись,  швидко  так,  й
нарешті  від  цього  стає  темно,  наступає  темрява,  і  я  ро¬
блюсь  непритомним  —  це  припадок.  Після,  коли  я  очу¬
няю,  я  роблюся  байдужим,  і  мені  легше:  мене  не  смокче
так  сильно  нудьга,  як  завжди,  я  в  ці  хвилини  відпочи¬
ваю,  я  ніби  не  існую.

Чорна  неміч
 373
 Що  це  за  тупіт  такий  далекий,  що  це  так  брязчить?  Може,
то  вже  наші  під’їжджають?  Треба  піти  подивитися.
 Я  ще  раз  оглядаю  помешкання:  фортеп’ян  усе  також
усміхається,  щирить  свої  зуби.  А  на  дворі,  куди  я  ви¬
ходжу,  порожньо  й  ясно.  Сонце  сидить  на  небі  вже  до¬
сить  високо.  Моя  коняка  нетерпляче  б’є  копитом  і  голо¬
сно  пурхає,  мабуть,  їй  хочеться  їсти.  А  вже  пора,  і  мене
теж  тягне  під  ребрами...  Я  виходжу  за  браму  й  починаю
оглядати  шлях.
 Ген-ген  туманіють  вершники,  й  до  мене  заходить  ту¬
піт  і  брязкіт,  то,  мабуть,  кухні  й  обози  брязчать,  а  от  і  ку-
рево  видиться,  іноді  сиплються  іскри...
 Незабаром  усі  під’їхали  до  хати.  Знову  почулась  лай¬
ка,  гомін,  брязчання,  метушня...  Почали  вкопувати  гар¬
мати,  роздавати  обід...  Недалеко  біля  нас  якийсь  салдат
заграв  на  гармонію,  заспівали  пісень...
 У  мене  теж  була  робота:  прийшлося  перев’язати  салда-
тові  палець.  Він  його  прибив  ящиком.  Тяжко  ранених  не
було,  бо  їх  і  вбитих  кидали  на  дорозі  «на  божу  милость»,
і  моя  посада  фельдшера  через  те  була  цілком  зайва.
 Обідати  я  пішов  у  той  гурток,  де  грали  на  гармонії  й
співали  пісень.  Салдат,  що  раніш  біг  пішки  за  гарматою
й  за  кіньми,  тепер  витанцьовував  гопака.  Все  це  робило
якесь  дивне  вражіння.  Минулий  переполох  і  теперіш¬
ній  спокій  якось  не  в’язались  один  з  другим;  здавалось,
що  все  це  роблене,  натягнуте,  і  що  воно  може  порватися
кожну  хвилину.
 Коли  я  обідав,  до  мене  підійшов  чоловік  у  гарних  жов¬
тих  чоботах  і  з  хижим  обличчям.  Він  почав  щось  каза¬
ти  про  мою  сміливість,  але  його  зараз  же  було  поклика¬
но  до  гармати,  а  я  з  великою  охотою  продовжував  доїда¬
ти  свою  їжу.
 Салдатові  обридло  грати  гопака,  й  він  затягнув  фаль¬
шивим,  хрипким  голосом:
 Рєвєла  буря,  дождь  шумєл,
 Во  мракє  молнія  б  дістала,

374
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  бєспрєривно  гром  грємєл,
 І  вєтри  в  дебрях  бушевалі.
 Але  не  встиг  він  доспівати,  як  ми  всі  відчули,  що  нас
наче  хтось  ударив  по  обличчях  і  разом  з  тим  тарабахну-
ло  по  головах.  Кожний  з  нас  відчув,  що  в  його  наче  роз¬
валюється  голова.  Гармонія  жалібно  верескнула,  а  голос
музики  з  переляку  затягнув  тремтючими  тонами:
 А  бєдна-аю  Ма-а-ру-сю
Ати-ра-влєну  вя-зут.
 То  забухали  гармати,  що  стояли  позаду  нас.  У  мене
всередині  наче  щось  увірвалось,  аж  захопило  дух.  Гар¬
мати  забухали  безперестану;  через  нас  зі  свистом  полеті¬
ли  снаряди,  і  з  кожним  вибухом  ми  відчували,  що  хтось
нас  здорово  тарабахкає  по  головах...  Салдат  несвідомо
ще  раз  повторив:
 Ати-ра-влєну  вя-зут...
 Але  його  голос  був  якимсь  неживим,  конаючим,  і  він,
схаменувшись,  збентежено  замовк.  Трошки  згодом  він
знову  силкувався  щось  заспівати,  але  в  нього  нічого  не
виходило.  У  всіх  лиця  повитягувались,  очі  поширшали,
рухи  зробились  робленими,  нерішучими.
 Ми  перейшли  трохи  вбік.  Салдати  раптом  почали  чо¬
гось  сміятися,  лаятись.  Знову  заверещала  гармонія,  де¬
хто  силкувався  танцювати.
 «Як  це  все  смішно»,  —  лине  думка.
 Але  серце  моє  все  є  дно  то  завмирає,  то  тріпається,  як
скажене.
 —  Це  я  перший  раз  на  війні,  але  невже  я  боюся,  бою¬
ся  бути  вбитим?  Невже  я,  що  стільки  бачив  горя,  стільки
біди,  боюся  смерти?  Ні,  це  не  може  бути,  це  дурниця.  Але
чому  я  не  можу  заспокоїтися,  чому  я  не  можу  спокійно,
як  ці  люди,  слухати  гармат,  чому  моє  серце  так  скажено

Чорна  неміч
 375
 колотиться?  Значить,  я  боюся?  Ні,  це,  мабуть,  моя  хво¬
роба  не  дає  мені  спокою,  нудьга  так  стискує  серце.  А  він
каже,  що  я  сміливий,  що  він  бачив,  як  я  спокійно  їхав,
коли  навколо  мене  рвалися  снаряди,  коли  всі  тікали,  як
божевільні.  Ха.  Я  сміливий.
 Раптом  біля  нас  сильно  грюкнуло,  й  угору  полетіли
якісь  тріски,  а  потім  почулися  крики  й  стогони.  Мені
щось  боляче  стиснуло  груди,  я  перестав  дихати,  аж  в
очах  тьмариться.
 —  Ні,  я  такої  муки  не  винесу...  не  винесу...  Я  не  можу
терпіти  такого  страшного  болю...  Так,  так,  я  боягуз,  я
найганебніший  боягуз.
 Я  швидко  побіг  у  хату.
 —  Це  буде  мій  рятунок,  може,  мене  тут  не  вб’є.
 Я  зайшов  у  кімнату,  де  було  порозкидано  всяке  шмат¬
тя,  й  заліз  під  фортеп’ян.  Я  почував,  що  швидко  зі  мною
буде  припадок,  що  я  не  видержу  такої  смертельної  нудь¬
ги  й  страху.
 А  у  відповідь  на  мої  думки,  мої  почування,  жалібно
деренчали  шибки  й  фортеп’ян  стогнав,  немов  жива  іс¬
тота.
 Знову  грюкнуло  зовсім  близько.  Шибки,  як  дощ,  по¬
сипалися  з  вікон  <  А  моя  нудьга  осягнула  вже  найвищих
розмірів,  і  мені  здавалося,  що  ось-ось  упаду  безпритом-
ний,  але  вона  трошки  згодом  зменшилась,  а  я  став  почу¬
вати  якусь  злість.  Скажена  лютість  помалу  охоплювала
моє  серце,  мені  хотілося  трохи  не  дертись  на  стінку.  Моя
хвороба  прийняла  зовсім  другий  напрямок.  Я  вже  нічого
не  боявся...  Тепер  я  міг  убити  першого  стрічного.
 Я  вийшов  на  повітря.  Десь  далеко  торохкотіли  куле¬
мети,  а  над  нами  з  глушним  гуркотом  рвалися  снаряди
й  сипалися  кулі,  мов  дощ.  Вже  було  багато  вбитих.  Я  по¬
бачив,  що  з  військом  робиться  щось  погане:  багато  вже
налагодились  тікать  і  гармати  наші  мовчали.  Під  нога¬
ми  корчились  ранені.
 Я  бачив  чоловіка  з  одірваною  головою,  потім  переби¬
того  навпіл  і  силу  крови,  кісток...

376
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мене  охопила  страшна  лютість,  і  я,  як  божевільний,
побіг  до  гармат.  Там  чоловік  з  хижим  обличчям  лаяв  за
щось  людей,  а  навколо  них  так  і  рвалися  снаряди.  Потім
я  побачив,  як  він  набив  гармату  й  вистрелив,  але  я  вже
не  боявся,  я  з  озвірінням  став  допомагати  йому.
 Біля  нас  умирали,  й  розлягались  стогони  й  лемент,
але  я  вже  не  боявся.
 Я  вже  ніколи  нічого  не  боявся...
 Всі  мої  інші  припадки  кінчалися  страшенною  лютістю,
я  повинен  був  вилити  свій  гнів  на  кого-небудь,  і  тоді  мені
ставало  легше,  тоді  я  ставав  байдужим,  неіснуючим.
 *  *  *
 Летіть,  летіть,  мої  згадки,  летіть  невпинно.  Вже  швид¬
ко  кінець.  Я  знаю,  куди  виллється  тепер  моя  нудьга...
Я  знаю.
 *  *  *
 Між  людьми  панує  право  сильного  —  між  усіма  тва¬
ринами  панує  це  право.  Воно  з’являється  в  кожній  істо¬
ті  разом  з  молоком  матері.  Коли  тварина  годує  своїх  ді¬
тей,  то  завжди  той  наїсться,  хто  сильніший.  І  з  кожним
роком  воно  збільшується.
 Це  право  й  панувало  в  нашому  війську.
 Тільки  той  міг  зостатися  живим,  хто  сильніший,  кого
всі  бояться,  хто  подібний  до  звіря,  у  кого  нема  нічого  свя¬
того,  крім  своєї  власної  особи.
 Таким  звірем  був  і  Панас  Рудий  —  чоловік  у  гарних  чо¬
ботях  і  з  хижим,  рудим  обличчям.  Його  всі  салдати,  а  навіть
сам  командир,  страшно  боялися.  Він  одним  своїм  виглядом
наводив  на  людину  жах,  але  я  його  зовсім  не  боявся.  Я  нічо¬
го  вже  не  боявся,  й  він  усе  це  почував,  він  ставився  до  мене
з  якоюсь  пошаною,  вважав  мене  за  рівного  собі.
 Зчаста  нам  приходилося  голодувати,  й  холод  нас  му¬
чив  досить  часто,  а  грошей  у  нас  було  безліч.  Після  кожної
сутички  салдати  роздягали  вбитих,  забирали  всі  гроші,

Чорна  неміч
 377
 забирали  все,  що  тільки  було  цінного,  щоб  потім  у  свою
чергу  бути  вбитими  й  віддати  все  іншим.
 Я  часто  бачив,  як  вони  забирали  в  забитих  гроші.  Руки
в  них  були  в  крові,  вони  розстібували  скривавлені  сороч¬
ки,  шинелі,  мацали  за  груди  мерців  і  доставали  з-за  па¬
зухи  гроші,  политі  кров’ю.  Мені  від  цього  ставало  нудно,
огидно,  й  я  тепер  не  можу  уявити  собі  грошей,  щоб  ту  ж
мить  не  побачити  кров,  або,  коли  я  бачу  кров,  мені  зараз
же  ввижаються  гроші...  багато  грошей...
 Одного  разу  до  нас  пристав  якийсь  хлопчик,  він  був
дуже  бідний,  обідраний,  голодний,  але  й  ми  теж  не  ситі;
один  Панас  Рудий  завжди  щось  їв.  Це  хлопчик  помітив
і  став  за  ним  стежити,  він  побачив,  де  Панас  ховав  їжу  й
одного  разу  з’їв  її.
 Панас  дуже  розлютувався  й  лаяв  усіх  такими  слова¬
ми,  що  від  них  душа  здригалася.  У  своїх  лайках  він  за¬
вжди  поминав  бога,  Христа  й  Богородицю,  й  так  штуч¬
но  компонував  їх,  що  не  тільки  людина  лякалася,  але  на¬
віть  і  звір  перелякався  б,  коли  б  зрозумів  їх.
 Таким  чином,  хлопчику  пощастило  поїсти  п’ять  чи
шість  разів,  і  кожний  раз  ми  вислухували  страшні  лай¬
ки.  Ми  забороняли  йому  красти,  перестерігали,  що  коли
Панас  узнає,  то  вб’є  його,  але  голод  робив  своє  діло,  а
хлопчик  своє.
 Одного  разу  ми  сиділи  колом  біля  вогню  й  сміялися  з
Панаса,  що  його  так  обдурює  хлопець.  Хлопчик  був  гар¬
ний,  веселий  і  завжди  розважав  нас.  Він  іще  щось  доїдав,
коли  ми  побачили  Панаса.
 Панас  біг,  як  божевільний,  з  лютістю  дикої  звірини,
і  не  встигли  ми  схаменутися,  як  він  накинувся  на  хлоп¬
чака  й  залізною  рукою  схопив  його  за  горло...
 Він  задушив  його  вмить;  лице  хлопчика  зразу  поси¬
ніло,  а  обличчя  салдат  од  страху  були  ще  блідніші.  Ми
не  змогли  запобігти  лихові,  але  з  цього  часу  я  зненави¬
дів  Панаса,  я  не  міг  без  огиди  з  ним  говорити.  Всі  салда¬
ти  дуже  жаліли  хлопчика,  всі  нишком  лаяли  Панаса,  але
боялися  його  до  неможливости.

378
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Більшість  їх  була  дуже  жорстокими,  зі  звірячими  ін¬
стинктами.  Коли  вони  бували  в  театрі,  бачили  скрутну
драму,  де  все  перейнято  трагізмом  і  кінчається  смертю,
то  вони  сміялися  й  раяли  героям,  що  їм  робити.  Коли  на
екрані  труїлася  дівчина,  вони  казали:
 —  Мерщій,  чого  боїшся,  дурна.  З  пляшкою...
 Коли  ж  вона  падала  непритомною,  то  вони  казали:
 —  Капут,  капут,  не  дригайся  вже.
 Але  й  їм  було  шкода  хлопця,  й  вони  згадували,  який
він  був  веселий  та  гарний.
 Особливо  побивався  за  хлопцем  один  салдат.  Він  був
дуже  худий,  блідий,  нервовий,  дуже  добрий  і  чутливий.
Коли  він  дізнався  про  смерть  хлопчика,  то  трохи  не  пла¬
кав.  Панаса  лаяв  скажено,  і  я  боявся,  щоб  з  ним  не  скої¬
лось  яке  лихо.  Він  поховав  хлопця  біля  того  місця,  де  його
задушено,  й  довго,  довго  молився  за  його  душу.
 Цей  блідий  і  завжди  голодний  салдат  —  звали  його  чо¬
мусь  Попом  —  мені  дуже  сподобався,  й  я  ділився  з  ним,
чим  була  змога,  й  він  завжди  був  коло  мене.  Була  в  ньо¬
го  одна  хиба  —  він  був  закоханий  в  чоботи  Панаса.  Ці  чо¬
боти  не  давали  йому  спокою,  він  все  дожидав,  коли  Па¬
нас  дасть  дуба  й  зоставить  йому  спадщину.  Але  Панас  був
дуже  живучий,  й  окрім  того,  спадкоємців  на  його  чоботи
було  дуже  багато.  Всім  подобалися  його  чоботи,  всі  хоті¬
ли  мати  їх,  бо  в  усіх  власні  чоботи  були  подерті,  тільки
командир  мав  гарні  чоботи,  але  й  на  них  заздрили  непро¬
хані  спадкоємці.
 Так  було  завжди:  одні  вимирали  й  залишали  свої  речі
другим,  ті  третім,  і  так  без  кінця.
 Кожний  день  приносив  нам  усе  новий  і  новий  жах,  бо
війна  —  це  чорна  неміч.
 Незабаром  після  смерти  хлопчика  салдати  найшли
десь  на  шляху  голодну  й  ледве  живу  дівчину;  її  зогріли,
нагодували  добре,  й  вона  зосталася  з  ними.  Гарне  її  облич¬
чя  й  жіноча  щирість  привернули  до  неї  всіх.  Всі  догляда¬
ли  за  нею,  як  за  власною  дитиною,  але  таки  не  догледіли.
Одного  разу  її  було  знайдено  задушеною  й  зґвалтованою;

Чорна  неміч
 379
 всі  думали,  вірніше,  були  певні,  що  це  зробив  Панас,  але
теж  нічого  не  могли  подіяти.
 Я  її  бачив  задушену...
 Ніколи...  ніколи  не  забуду  її  обличчя,  її  лице  навіки
запеклося  в  моїм  мозку.
 Вона  лежала  горілиць,  розкинувши  руки,  а  обличчя
її  було  бліде-бліде,  з  великим  синцем  під  оком.
 Я  ніколи  не  забуду  її  обличчя;  вона  завжди,  як  прима¬
ра,  стає  переді  мною,  як  привид  моєї  нудьги.
 Поховав  її  Піп.  Він  після  цього  кілька  день  ходив
наче  божевільний,  безглуздий,  нічого  не  розуміючий.
Тому,  мабуть,  він  мені  й  сподобався,  що  я  знаходив  від¬
гук  у  його  душі  на  мої  страждання,  а  цих  страждань  було
багато-багато...
 Нарешті,  наш  командир  завів  нас  кудись  у  ліс,  і  блу¬
кали  ми...  блукали...
 Пам’ятаю  страшну  ніч,  коли  ми  вже  майже  вийшли  з
лісу,  але  ночували  ще  в  лісі.  Гармати  були  закопані,  обоз
і  кухні  розташовані  в  середині  війська;  вже  повечеряли
й  мостилися  спати.
 Високо  між  вітами  дерев  на  синьому  небі  поблискува¬
ли  зорі.  Ліс  стояв  тихий,  таємничий,  грізний  своїми  не¬
трями;  тільки  подекуди  пролетить  сполохана  пташина,
ліс  повторить  двадцятиголосною  луною  це  пурхання,  й
знову  тихо-тихо...
 Я  не  можу  слухати,  не  можу  переносити,  коли  вітер
починає  шуміти  в  деревах,  коли  він  збільшується  й  по¬
чинає  хитати  ними  все  більше  й  сильніше.  Тоді  мене
охоплює  якийсь  жах,  мені  тоді  чогось  здається,  що  ві¬
тер  буде  все  міцнішати  й  міцнішати,  що  він  почне  ви¬
ривати  дерева,  зірве  все  з  землі;  закрутить  у  страш¬
ному  вихорі  —  переверне  весь  світ.  Тоді  я  страшенно
боюся,  мене  починає  трусити  лихоманка,  тоді  я  по¬
винен  заплющити  очі,  затулити  вуха,  забитись  куди-
небудь,  щоб  нічого  не  бачити,  не  чути.  Але  все  було
тихо-спокійно.
 Салдати  з  нудоти  почали  курити.

380
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Та  не  куріть,  —  благає  командир,  —  бо  для  вас  же
гірше.  Побачить  ворог  —  біда.
 А  всім  нудно,  наче  перед  смертю,  і  знову  де-не-де  спа¬
лахне  вогник.
 Раптом  ліс  здригнувся,  застогнав.  Десь  заторохкотів
кулемет,  гримнула  гармата.  Кулі  так  і  посипались,  тіль¬
ки  й  чути:
 —  Лусь,  лусь,  —  об  дерева  стукають.
 У  війську  зробився  великий  переполох.  Ніхто  вже  не
слухався  командира,  бо  всі  знали,  що  він  дурний,  лихові
не  запобіжить.  Тоді  на  допомогу  прийшла  Панасова  лай¬
ка.  Він  своєю  лайкою  усіх  примусив  викопувати  гарма¬
ти  і  йти  далі.
 Швидко  все  було  налагоджено.  Виїхали  на  дорогу.
Я  сів  у  гарбу,  бо  був  дуже  стомлений,  і  став  собі  куняти.
Коли  це  підходять  салдати  й  кажуть,  що  командир  за¬
стрелився,  а  чоботи  достались  Панасові...
 —  От  руда  собака,  —  лаялись  салдати,  —  мало  йому
своїх  чобіт.
 Але  Панас  швидко  зрозумів,  що  мати  дві  пари  чобіт
не  зовсім  безпечно,  й  віддав  їх  якомусь  салдатові.  Коман¬
дира  роздягли  до  сорочки  й  прив’язали  за  ногу  до  гарби:
«Це,  щоб  погострити  йому  носа»,  —  як  казав  Панас.
 Гарба  їхала,  а  збоку  дороги  кудись  у  таємну  чорну  да¬
лечінь  утікав  чорний  рів,  а  тіло  командира  билось  об  зем¬
лю,  об  усякі  грудки,  руки,  наче  непотрібні,  теліпалися  й
зачеплялися  за  придорожнє  каміння...
 Незабаром  одна  рука  увірвалася,  а  голову  не  можна
було  пізнати.
 Тоді  його  одв’язали  й  ногою  штовхнули  в  придорож¬
ній  рів.
 Ще  пам’ятаю  один  день,  він  був  дуже  поганий  у  моїм
житті,  я  не  можу  згадати  його  без  сорому,  без  якогось  ка¬
яття,  без  жалю.
 Я  пам’ятаю  часті  постріли  з  рушниць,  пам’ятаю  ве¬
ликі  пожежі,  пір’я,  що  сипалось,  як  сніг,  жалібний  ле¬
мент,  стогони,  прохання...  Я  пам’ятаю  речі,  що  летіли  з

Чорна  неміч
 381
 вікон  на  вулицю;  розбиті  люстри,  свічада...  Перелякані,
бліді  обличчя.
 І  тоді  зі  мною  був  припадок,  страшенна  лютість  охо¬
пила  мене...
 Я  побачив  стару,  розхристану  жидівку  з  підсліпувати¬
ми  очима,  з  обличчям,  повним  жаху  й  благання...
 Вона  стояла,  притулюючись  до  стіни  якогось  сірого,
облупленого  будинку,  а  за  її  спідницю  чіплялося  двоє  жи-
денят  і  плакали  без  жадних  криків,  без  жадного  лемен¬
ту,  тільки  з  їх  очей  котилися  великі  сльози:  жах  одняв
у  них  голос.  А  я  з  розгону  всадив  багнета  в  груди  жидів¬
ки,  вона  якось  здригнулася  й  присіла,  а  кров  полилася
по  розхристаній  сорочці,  заливаючи  жиденят,  що  очі  їх
зробилися  великими,  страшними.
 О,  я  ніколи  не  забуду  їх  очі.
 *  *  *
 Я  ніколи  не  забуду  того  поганого  дня.
 Але  це,  мабуть,  востаннє  я  згадав  його...  Так,  востан¬
нє...
 Наче  якась  радість  охоплює  мене,  що  це  вже  швидко
кінець,  що  я  кінчаю  рахунки  з  життям.
 Сам  я  —  самохіть  ніколи  не  міг  покинути  його:  у  мене
не  ставало  духу,  мені  було  огидно  робити  це...
 Але  тепер...  тепер  я  переможуся,  тепер  мені  допомо¬
же  моя  страшна  лють...
 Я  бачу  тут  дуже  зручний  ріг  стінки...
 Піп  —  ім’я.  Мій  припадок  наближується.  Так,  він  на¬
ближується.
 *  *  *
 Ми  кудись  дуже  швидко  бігли...  Рвалися  снаряди,
торохкотіли  кулемети,  а  навколо  лунали  пекельні  кри¬
ки...
 Я  озирнувся,  біля  мене  стрибав  Піп  з  блідим,  покрив¬
леним  обличчям  і  щось  кричав.  Раптом  він  схопився  за

382
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 живіт  і  жалібно  подивився  на  мене,  а  потім  наче  спотик¬
нувся  й  встромивсь  носом  у  землю,  рушниця  далеко  по¬
летіла  геть.
 «Вбито  його»,  —  промайнула  в  мене  думка,  і  враз  усе
потьмарилось,  я  впав  непритомний.
 Коли  я  очуняв,  уже  була  ніч.  Зорі  миготіли,  наче  жму¬
рились  і  хотіли  розглядіти  мене  з  неба.  Десь  далеко  гав¬
кали  собаки.
 Я  підвівся  на  руках  і  став  пригадувати,  що  трапилось.
В  голові  сильно  шуміло,  я  помацав,  і  від  цього  зробило¬
ся  боляче,  а  під  рукою  було  щось  липке.
 «Кров»,  —  подумав  я.
 І  враз  передо  мною  наче  спалахнуло  все.  Я  побачив
кров  забитих,  Попа,  як  він  біг  і  впав.
 «Так,  значить,  я  ранений».
 Я  помалу  підвівся  на  ноги  й  став  роздивлятись.
 Було  трошки  холодно,  навкруги  було  безлюдне  поле,  вда¬
лині  наче  чорнів  ліс  і  туманів  шлях.  Десь  гавкали  собаки.
 —  Треба  Попа  пошукать,  —  майнула  в  мене  думка.
 Я  зробив  кілька  кроків.  Почувши  якісь  стогони,  я  ще
 зробив  кілька  кроків.  Переді  мною  корчився  Піп  і  стог¬
нав;  я  поміг  йому  підвестись.
 —  Ох,  як  сильно  болить,  —  скаржився  він  хрипким
голосом.  —  Наче  шматок  м’яса  одірвано.
 Ми  помалу  почали  чваландати  до  шляху,  потім  попря¬
мували  ним.  Ми  ледве  плентались,  часто  спотикались,  і
це  боляче  відбивалось  на  ранах;  часто  відпочивали  й,  на¬
решті,  побачили  вдалині  вогник.
 Зовсім  близько  загавкали  собаки;  заскрипіли  двері,
й  ми  ввійшли  в  хату.
 В  хаті  було  світло:  щось  варили  в  печі.  Якась  дівчина
від  несподіванки  нашого  завітання  сперлася  спиною  на
стіл  і  дивилася  на  нас  переляканими  очима,  а  десь  збоку
хтось  хрипко  мурмотів  і  кахикав.
 Все,  як  живе,  з’являється  переді  мною.
 Ця  гарна  дівчина  з  довгою,  чорною  косою,  з  широкими
від  страху  очима,  ця  бабка,  зі  зморшкуватим,  як  земля

Чорна  неміч
 383
 в  сушу,  обличчям,  булькання  й  шипіння  в  печі,  приємні
пахощі  страви,  хата  чиста,  велика,  гарно  прибрана...  так
ясно  стоять  переді  мною,  так  ваблять  моє  серце...
 Ось  очі  дівчини  спалахнули  гнівом.  Мабуть,  не  спо¬
добалось  їй,  що  ми  так  нахабно  ввійшли.  Але,  коли
вона  придивилась  до  наших  облич,  в  її  очах  загорів¬
ся  вогник  жалю  й  симпатії:  вона  побачила  кров  і  наш
нещасний,  втомлений  вигляд,  наші  очі,  повні  бла¬
гання...
 Вона  допомагала  увійти  нам  і  стала  ходити  біля  нас.
 Рани  наші  гоїлися  помалу,  але  ми  силкувалися  допо¬
магати  їй,  чим  могли.
 Мою  душу  охоплює  розпука,  я  не  можу  відігнати  ці
привиди  минулого:  вони  сильніші  за  мене,  вони  лізуть  і
лізуть  мені  в  вічі,  наче  роздрочений  рій  ос.
 —  Остапе,  вам  сильно  болить?  Чого  ви  такий  смутний?
Може,  ви  хочете  їсти?  Остапе,  адже  так  не  можна.  Поди¬
віться,  який  Піп  веселий.
 —  Я  не  смутний,  я  дуже  веселий,  я  ще  ніколи  не  був
таким  веселим,  як  зараз,  ще  ніколи  мені  не  було  так  до¬
бре,  Галю.
 А  в  думках:
 «Еге,  я  дуже-дуже  веселий,  тільки  ця  веселість  зана¬
пастить  цю  дівчинку,  зробить  її  нещасною;  не  треба  ви¬
являти  її.  Хіба  я...  я...  можу  зробити  її  щасливою?»
 Але  дивно  те,  що  моя  нудьга  зникла  десь,  що  я  справ¬
ді  почуваю  себе  добре.
 Мені  здається,  що  я  люблю  ці  оксамитові,  з  веселими,
як  рожеві  квітки,  вогниками,  очі,  що  я  люблю  цю  струн¬
ку,  ніжну  постать,  люблю  її  плавкі  рухи,  люблю  руки,
що  так  ніжно  й  обережно  щоразу  пов’язують  мені  голо¬
ву,  люблю  дивитись  на  це  ясне,  дбайливе  лице...
 *  *  *
 Одного  разу  вона  прибігла  знадвору  схвильована,  за¬
пихана,  з  очима  великими,  переляканими,  й  до  мене  ки¬
нулася,  обійняла  за  шию  й  притулилася  до  мене,  головою

384
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  моїх  грудей,  наче  ховаючись  од  чогось  страшного,  як
маленька  дитина.
 А  мені  так  приємно  було  почувати  її  руки  на  моїй  шиї,
її  запашне  волосся  на  моїм  лиці...
 Вона  сильно  тремтіла  і  все  казала:
 —  Боюся,  Остапе,  боюся...  боюся...
 —  Чого,  Галю?  Адже  ви  зі  мною,  я  вас  обороню.
 Я  справді  нічого  не  боюся,  я  вже  давно  був,  як  скеля.
Нехай  усі  привиди  пекла  з’явилися  б  переді  мною,  я  смі¬
явся  б  їм  у  лице.
 —  .Чого,  Галю,  ви  так  тремтите,  що  вас  налякало?
 —  Я  боюся,  Остапе,  там  високий,  страшний  чоловік
гнався  за  мною,  я  боюся,  Остапе.
 —  Панас  Рудий!  —  хтось  закричав  біля  мого  вуха,  аж
я  здригнувся,  але  то  була  тільки  моя  думка.
 Переді  мною  стала  зґвалтована  дівчина,  з  синцем  під
оком,  з  блідим,  сірим  обличчям,  а  нудьга  стиснула  серце.
 Галя  помітила,  що  я  здригнувся,  й  ще  сильніше  при¬
горнулась  до  мене.  Але  я  стояв  спокійний,  я  не  хотів  зва¬
блювати  дівчину,  я  боявся,  що  приніс  їй  нещастя.  А  вона
відчула,  що  я  не  вертаю  їй  ласок,  засоромилась,  почерво¬
ніла,  відійшла  від  мене  й  засмутилась,  а  мені  зробилося
прикро,  що  я  несамохіть  образив  її.
 Відтак,  Панас  Рудий,  як  вовк,  кружляв  біля  моєї  хати;
моє  передчуття  здійснилось.
 Тепер  я  вже  стежив  за  кожним  кроком  Галі,  я  бояв¬
ся  за  неї.
 Мене  охопила  нудьга  й  передчуття  чогось  страшного,
такого  страшного,  що  я  не  міг  собі  його  уявити...
 Я  вбив  би  Панаса.  Кілька  разів  брав  рушницю  й  ходив
полем,  потім  у  ліс,  що  стояв  неподалець,  але  ніяк  не  міг
його  зустріти,  а  Галя  часто  його  бачила  й  ходила  якась  за¬
смучена  і  все  поглядала  на  мене.  Піп  цілими  днями  ходив
з  рушницею  коло  хати  й  кілька  разів  бачив  Панаса,  але
той  швидко  тікав:  мабуть,  почував,  що  його  тут  чекає.
 Галя  якось  дивно  й  смутно  дивилась  на  мене,  все  чо¬
гось  придивлялась,  а  іноді  й  засоромиться  чогось.  А  я  все

Чорна  неміч
 385
 роздумував,  що  мені  зробити,  чи  покинути  мені  її,  щоб
не  вабити,  або  сказати,  що  люблю.  Покинути  її  не  міг,  бо
Панас  Рудий,  як  страшна  тінь,  стояв  переді  мною,  сказа¬
ти,  що  люблю,  не  смів  —  а  як  мені  сильно  хотілося...  —
і  врешті-решт  вагався.
 Одного  разу  Попа  не  було  вдома,  бабка  Галина  десь
кахикала  за  пічкою,  я  все  міркував,  а  Галя,  поравшись
коло  хазяйства,  сиділа  біля  вікна  й  щось  шила,  раз  у  раз
поглядаючи  на  мене.
 Вона  була  засмучена,  сумна,  лице  її  трошки  зблідло,
тільки  очі  світилися  ясно  та  ніжно.  Я  дивився  на  неї,  й
мене  охоплював  великий  жаль,  я  бачив,  що  вже  пізно  ті¬
кати,  що  лихо  вже  скоїлось...
 —  Галю!
 Вона  підняла  голову  й  подивилась  на  мене.
 —  Ви  сильно  жаліли  б,  коли  б  я  вмер?
 Вона  на  це  нічого  не  відповідала,  тільки  вуста  в  неї  за¬
тремтіли  й  голка  застрибала  по  шитву.
 —  Кажіть,  Галю,  чого  ж  ви  мовчите?
 —  Що  ж  я  буду  вам  казати?  Кожну  людину  шкода,  ав¬
жеж,  побивалася  б.
 Вона  знову  почала  шити,  а  я  заходив  по  хаті.  Мені  було
шкода  її,  бо  я  бачив,  що  вона  мучиться,  я  бачив,  що  тре¬
ба  сказати  їй  усе,  щоб  її  заспокоїти.
 Я  підійшов  до  неї  й  став  навколюшки,  моя  голова  була
коло  її  рук.
 —  Галю,  я  тобі  щось  скажу.
 Але  вона  вже  вгадала  і  почала  цілувати  мене.  Я  ніко¬
ли  не  забуду  тої  радісної  хвилини...
 А  на  другий  день...
 Ха!  На  другий  день  вона  вийшла  надвір  і  поралась
там  коло  хазяйства,  а  я  сидів  у  хаті,  й  мені  здавалось,  що
хтось  крикнув  таким  розпачливим,  переляканим  і  заглу¬
шеним  голосом,  наче  з  могили  або  з  домовини:
 —  Оста-а-пе...
 «Галя»,  —  наче  вдарило  мені  в  голову,  й  я  схо¬
пився  й  побіг  надвір,  але  там  було  тихо  й  порожньо...

386
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Більше  криків  я  не  чув,  тільки  десь  перелякано  куд-
кудала  курка.
 Мене  охопив  якийсь  жаль,  я  не  міг  зворухнутися,  дум¬
ки  полинули  швидко-швидко,  як  вода  у  водоспаді,  вони
заливали  мене,  а  передчуття  чогось  страшного,  про  що  я
навіть  боявся  подумати,  разом  з  думками  залило  мене.
 Я  став  кликати,  але  ніхто  не  відгукався,  тільки  кур¬
ка  —  з  переляку,  мабуть  —  закудкудала  ще  голосніше.
 Цей  голос  курки  врізався  в  моє  серце  разом  з  великим
сумом...  невимовним  сумом...
 І  Попа  десь  не  було.  Він,  що  завжди  ходив  коло  хати  з
рушницею  й  так  пильно  стежив,  на  цей  раз  десь  зник.
 Я  вибіг  у  поле,  й  там  нікого  не  було.  Тоді  я,  як  боже¬
вільний,  побіг  до  лісу.
 Я  біг,  сам  не  знаючи  куди,  віти  били  мене  по  облич¬
чю,  кущі  дряпали  руки  й  рвали  одіж,  а  я  біг,  наче  мене
вела  якась  сила.
 Раптом  я  став.  Я  побачив  Галю.  Вона  лежала  горілиць,
розкинувши  руки,  лице  в  неї  було  бліде,  бліде,  аж  сіре,  а
під  оком  у  неї  був  великий  синець,  і  вся  вона  була  у  крові,
сорочка  її  була  роздерта  й  з-під  неї  виглядали  білосніж¬
ні  перса,  од  неї  поволі  підводився  Панас...
 Це  я  розглядів  умить,  наче  воно  вдарило  мене  в  вічі,
в  голову,  в  серце.
 А  Панас,  підвівшись,  побачив  на  моїм  обличчі  щось  жас-
не,  бо  він  закричав  страшним  переляканим  голосом,  як  кри¬
чить  звірина  перед  смертю,  і  простягнув  руки,  наче  захи¬
щаючись...  А  я  помалу  витягнув  з  кишені  револьвера  й  ви¬
стрелив  йому  в  лоб.  Він  якось  дивно  змахнув  руками,  наче
хапаючись  за  повітря,  й  гримнувся  навзнаки  на  землю...
 Все  потьмарилося  на  мить  переді  мною;  здавалось,  що
я  вистрілив  усі  набої...
 Відтак  я  очунявся.  Галя  лежала  нерухомо  з  побря-
клими  очима,  але  в  мене  в  душі  не  було  навіть  і  крихіт¬
ки  жалю,  там  була  порожнеча.  Я  взяв  її  на  руки  і  поніс  до
дому.  Але  не  встиг  я  зробити  й  кілька  кроків,  як  побачив
Попа,  який  біг,  як  скажений,  з  рушницею  в  руці.

Чорна  неміч
 387
 —  Що  це  за  стрілянина  була?  —  крикнув  він,  підбіга¬
ючи,  коли  побачив  мене.
 А  потім,  побачивши  Галю  й  Панаса,  зрозумів  усе...  за¬
хитався  й  упав  непритомний.
 А  я  положив  Галю  біля  нього  й  сів  коло  їх.  Я  нічого  не
почував,  ні  жалю,  ні  розпуки  —  я  був  неіснуючий...
 Незабаром  Піп  очуняв.
 —  Піди,  стягни  чоботи,  тепер  вони  твої,  —  сказав  я
майже  несвідомо.
 Він  захитався  й  якось  безтямно  подивився  на  мене,  а
потім  став  плакати  розпачливо,  як  мала  дитина.
 Поховали  ми  її  на  горбі,  що  стояв  неподалець  од
хати.
 Піп  чобіт  не  захотів  зняти,  а  накидав  на  Панаса  сухо¬
го  гілля  й  підпалив.
 Дим  важкою  смугою  стелився  по  траві  й  їв  очі...
 *  *  *
 Що  це,  вже  вистава  скінчилася?  Як  швидко...  Дуже
швидко  скінчилася...
 А  розпука  охоплює  мене,  аж  в  очах  тьмариться...
 Виходжу  на  вулицю,  а  дівчина,  що  сиділа  біля  мене,
теж  іде  неподалець.  Де  я  її  бачив?  Такі  знайомі  очі.
 Треба  її  спитати...
 Ідемо  разом...
 Раптом  її  штовхнув  кремезний,  високий  парубок;
їй  зробилось  боляче,  й  вона  так  жалібно  подивилась  на
мене...
 І  я  враз  побачив,  що  обличчя  її  робиться  блідим-
блідим,  а  під  оком  синець,  сорочка  на  грудях  у  неї  розі¬
рвана  і  просвічують  матові  білосніжні  перса,  а  на  спідни¬
ці  кров  —  це  зґвалтована  Галя...  Так,  це  вона...
 А  це  хто?  Панас  Рудий...  Панас  Рудий...
 Я  помалу  витягнув  із  кишені  револьвера...
 Але  в  цю  мить  мене  хтось  іззаду  схопив,  скрутили
руки...  й  я  тут...

388
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  це  ти,  Галю...  Стій,  почекай,  ми  підемо  разом  туди...
в  безмір’я...  в  пустельну  безодню...  Панас...  Невже  і  він
там...
 Ні,  він  там  не  може  заважати  любити...  Я  його  не  бо¬
юся...  Галю,  почекай,  я  зараз.
 *  *  *
 Чути,  як  голосно  ляскає  ключ,  відчиняються  двері
й...  лікар  увіходить  у  кімнату,  але  зараз  же  відхитуєть-
ся  перелякано,  бо  трохи  не  наступає  на  чоловіка,  що  ле¬
жить  лицем  додолу  з  підвернутими  під  себе  руками,  й  з
голови  у  нього  струмочком  стікає  кров,  а  на  розі  стінки
теж  кров  і  мізки...
 Лікар  кудись  швидко  іде,  кличе  доглядачів,  про  щось
з  ними  говорить.  Потім  пробігає  жінка  лікаря.  Вона  див¬
но  плаче:  сльози  з  її  очей,  що  дивляться  замислено  й  за¬
смучено  в  одне  місце,  котяться  по  щоках,  котяться  неви¬
нно,  капають  на  підлогу  —  вона  навіть  не  стримує  їх;  іно¬
ді  якось  пильно  розглядає  бліде  обличчя  мерця.
 Смерть  намалювала  на  ньому  спокій;  вона  завжди  це
робить,  щоб  не  можна  було  відгадати  її  таємність,  її  за¬
гадковість...  Тільки  в  самих  куточках  уст  мерця,  наче  на¬
вмисно,  заховалась  рисочка,  що  нагадує  щось  подібне  до
радісної  усмішки.
 Сумно  дивиться  жінка  лікаря,  шкода  їй  молодого  жит¬
тя,  страшно  їй  цієї  загадковости...
 А  в  другій  кімнаті  хтось  сміється  божевільним,  без¬
глуздим  сміхом  і  бринькає  вустами,  наче  на  балалайці:
він  одгадав  загадку  смерти.
 За  вікном  весело  цвірінькають  горобці,  десь  далеко
журливо  плаче  шарманка.
 Ха,  як  гарно,  як  добре  все  виходить,  цебто  вийшло  б.
Але  чому  ж  я  не  можу  цього  зробити?  Чому  не  можу?
 Невже  я  боюся,  невже  я  боягуз,  невже  я  й  зараз  не  змо¬
жу  цього  зробити?
 Так  завжди,  так  завжди...  Це  чорна  неміч...

ПОВІСТЬ
 ШТАБ  СМЕРТИ
 Навіщо  боятися  смерти!  Коли
ми  живі,  —  смерти  нема,  коли
прийшла  смерть,  —  уже  нас
нема.
 Епікур
 І
УКРАЇНСЬКА  МЕКСИКА
 Широко  розляглася  Мексика  з  лісами,  степами,  з  Калі¬
форнією  золотих  ланів,  жита  й  пшениці,  з  широкими  битими
шляхами  й  захованими  по  нетрах  стежками  й  дорогами.
 Ходить  нею  всякий  люд  з  саквами  й  ціпками,  їздить
верхи  на  конях  і  волами  на  скрипучих  гарбах,  вештаєть¬
ся  й  без  діла  з  наганами  й  одрізанами  за  очкуром  або  за
широким  гаптованим  бляшками  пасом.
 Од  тубільської  війни  за  визволення  з-під  кормиги  па¬
нів  нахмурилась  Українська  Мексика,  ходять  нею  ту¬
більці  в  широких  штанях,  у  чоботях,  помащених  дьог¬
тем,  а  на  них  чигає  з  придорожніх  ланів  високого  жита,
з  балок  і  лісів  небезпека  й  жах.
 Ходять  і  їздять  тубільці,  оповідають  один  одному  ка¬
зок  та  пригод,  і  їхній  крик  на  волів  вже  не  так  голосно
лунає  в  степах  і  гаях,  не  скриплять  гарби,  а  тихо  посува¬
ються  вперед,  пам’ятаючи  про  небезпеку.
 Тепер  коло  битих  шляхів  і  доріг  притаївся  Чучупак.
 Зустрічає  він  перехожих  і  вершників  і  тихо  питає  їх,
чи  не  бояться  вони  смерти.  І  сама  смерть  дивиться  його
очима  на  них.

390
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Кажуть:  Чучупак  закоханий  в  смерть.  Йому  не  потріб¬
но  ні  грошей,  ні  хліба,  він  тільки  розшукує  смерть  і  ра¬
діє,  коли  вона  дивиться  на  нього  крізь  острах  в  очах  пе¬
рехожих  і  вершників.
 Виходить  Чучупак  із  лісів  на  дороги.
 Не  боїться.
 Та  й  де  ж  йому  боятися,  коли  він  розшукує  смерть,
коли  вона  сама  дивиться  крізь  його  сірі  очі  з-під  вели¬
ких  чорних  і  волохатих  брів.
 Мліє  державна  варта  УНР,  коли  зустрічає  його.  Бодай
не  бачити  того,  що  жевріє  в  очах  Чучупака.
 Шумить  ліс.
 У  зоряну  ніч  гадюкою  виблискує  шлях.
 Сірий  вовк  виходить  на  дорогу  й  виє  від  нудьги.
 А  може,  то  Чучупак?
 Слухає  зойки  й  шуми  Українська  Мексика  від  зорі
до  зорі.
 Хрестить  спітніле  чоло.
 Прислухається.
 її
«ОСЕЛЕДЕЦЬ»  УНР
 Тихо  їде  гарба  через  ліс.
 Воли  сонливо  мотають  головами  й  важко  перестав¬
ляють  ноги.
 Спереду  сидить  дядько  і  вдивляється  в  придорожні
кущі.
 В  лісі  тихо.
 Ніжний  вітер  пестить  верхів’я  дерев.
 Сонливо  шелестить  листя.
 Суха  галузка  впаде  з  дерева,  й  тоді  пролунає  приглу¬
шений  хряск.
 Мотають  головами  воли,  важко  переставляють  ноги.
 У  гарбі  повно  сіна.  Дядько  повертає  з  міста.
 Глибоко  під  сіном,  на  самому  дні,  лежить  «оселедець»  —
офіцер  УНР,  який  тримає  звязок  з  контр-розвідками

Штаб  смерти
 391
 «шановельможної»  Директорії.  Погано  буде  цьому  моло¬
дому  підпанкові,  коли  він  напнеться  на  Чучупака!
 Ввижаються  йому  сірі  очі  Чучупака.  Дрібно  клацають
зуби,  ніби  йому  дуже  холодно.  Тремтять  жижки,  й  ноги
б’ються  в  нервовій  лихоманці  об  дно  гарби.
 Чує  дядько  цю  музику  жаху  та  смерти,  всміхається  в
свої  довгі  вуса.  Стромляє  пужално  батога  в  солому:
 —  Тихше!..
 —  Ой!  —  лунає  звідти  приглушений  стогін.
 —  Тихше,  кажу!..
 Дядько  плює  на  дорогу  й  знову  всміхається.  Йому
смішно  —  й  шкода  цього  «оселедця».
 Тихо  посувається  гарба.
 Вітер  ніжно  пестить  верхів’я  дерев.
 Далеко  на  дорозі  чорніє  стовп.  Дядько  вдивляється.
 Він  знає,  що  тут  не  може  бути  стовпів,  але  поволі  на¬
ближається  до  нього.
 З  другого  боку  дороги  виринає  новий  стовп,  потім  по¬
середині  стають  ще  два.
 —  Тихше!  —  каже  дядько  й  знову  стромляє  пужално
в  сіно.  Він  під’їжджає  ближче.
 Тепер  він  бачить  постаті  чотирьох  людей,  що  нерухо¬
мо  стоять  на  дорозі.
 Велетенська  чорна  постать  підходить  до  гарби  й  питає:
 —  Звідки?..
 Дядько  знає,  що  це  Чучупак,  й  вдає  з  себе  заснулого.
 —  Стій!..
 Гарба  зупиняється.
 З-під  сіна  чути  дрібне,  сухе  клацання,  ніби  там  пере¬
сипаються  кулі.
 Дядько  злазить  з  гарби  й  знову  плює  на  дорогу.
 —  Вогню  нема?  —  спокійно  питає  він  у  Чучупака.
 Він  навіть  тепер,  у  пітьмі,  почуває  сірі  Чучупакові
 очі,  —  й  мороз  проходить  по  шкурі  дядька.  Чучупак  з
зацікавленням  вдивляється  в  дядька,  й  це  він  почуває  в
його  напівсхиленій  голові.  Навколо  нерухомо  стоять  ще
три  постаті,  й  дядько  відчуває  погляди,  що  пронизують
його,  наче  голками.

392
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Тобі  не  страшно?..
 Тихо,  з  зацікавленням  питає  його  Чучупак.
 Дядько  ніби  не  чує  й  голосно  лається.
 —  Мать  його!..  Загубив  кресало...  Тепер  нема  чим
люльку  запалить...
 Він  знову  сердито  плює  на  дорогу.
 —  Що  везеш?  —  питає  Чучупак.
 —  Нічого...
 Чучупак  мовчить.
 —  Подивіться,  —  здвигає  плечима  дядько.
 Одна  чорна  постать  підходить  до  гарби  й  дивиться:
 —  Сіно...
 Потім  злазить  на  неї  й  стрибає  всередину.
 —  Ой!  —  лунає  з  неї  одчайний  стогін.
 Пекельний  регіт  Чучупака  наповнює  гуркотом  ти¬
хий  ліс.
 —  Що  це?  —  питає  в  дядька.
 —  Оселедець!  —  презирливо  відповідає  той.
 Радісний  регіт,  наче  вий,  знову  наповнює  ліс.
 —  Хо-хо-хо!..  Сіно!..
 Всі  підходять  до  гарби.
 —  Гей!  Злазь  на  землю!  —  кричить  чорна  постать  у  гарбі.
 Але  з-під  сіна  лунає  передсмертний  вий.  Постать  пі¬
діймає  ногу  і  з  силою  стромляє  її  в  сіно.  Як  по  команді,
з-під  сіна  вистрибують  дві  ноги  й  пацають  у  повітрі.
 Одчайний  вий  наповнює  жахом  пітьму.
 —  Очевидно,  він  лежить  на  животі...  —  спокійно  по¬
яснює  Чучупак.
 Чорна  постать,  що  в  гарбі,  хапає  за  ноги  й  шарпає  до
себе,  у  неї  в  руках  лишаються  невеликі  чоботи,  що  їх  вона
сердито  шпурляє  в  ліс.  На  сіні  з’являється  людина,  яка
пацає  ногами  й  руками,  наче  потопаючи.
 —  Тягни  його!..  —  каже  Чучупак.
 Він  дістає  кресало  й  огниво,  й  швидко  невеличкий  вог¬
ник  освітлює  дядька  й  усю  групу.
 На  дядька  дивиться  вісім  хижих  очей,  але  він  спокій¬
но  дивиться  на  них  і  підтримує  офіцера,  що  від  жаху  не
може  стояти  на  ногах  і  трясеться,  як  зрізана  осика.

Штаб  смерти
 393
 Бородаті  обличчя  суворим  колом  оточили  їх,  і  на  цих
обличчях  одне  зацікавлення.  В  очах  Чучупака  світиться
дитяча  цікавість,  але  там  глибоко  в  них  жевріє  смерть.
 —  Кинь  його!  —  каже  Чучупак  дядькові.
 Офіцер,  одразу  непритомний,  падає  на  землю.  Потім
він  трохи  підводиться  й  повзає  коло  ніг  Чучупака,  виє  й
одночасно  благає.
 Зґвалтована  дівчина,  що  їх  не  одну  знасилував  цей  си¬
нок  вельможних  батьків,  мабуть,  так  не  благала  згляну¬
тись  з  неї,  як  благає  ця  маленька,  поцілена  жахом  у  саме
серце,  мізерна  істота.
 Смерть,  сама  смерть  промовляє  голосом  цієї  людини,
й  Чучупак  не  чує  слів;  він  тільки  в  хрипах  і  зойках  чує
мелодію  смерти,  чує  слова,  зрозумілі  тільки  йому.  Його
кров  лоскоче  цей  голос  смерти,  й  він  відчуває  безмежну
насолоду.
 Це  смерть  корчить  цього  чоловіка  в  поросі  коло  його
ніг.  Це  вона,  це  вона  приносить  йому  жертву,  нову  жерт¬
ву  свойому  господареві.
 Мовчазно  слухають  її  чорні  постаті.
 Тихо  стоять  сонливі  воли.
 —  Зашморг!..
 Здригаються  раптом  постаті.
 У  пітьмі  серед  лісу  відбувається  страшна  вакхана¬
лія  смерти.  Ліс  наповнюється  жахливим  реготом  і  зо¬
йками.
 Мурашки  повзуть  по  шкурі  дядька.
 —  Тобі  не  страшно?  —  знову  питає  у  нього  Чучупак.
 —  Страшно?  —  перепитує  у  нього  дядько.  —  Ні!  —
здвигає  він  плечима.
 Чучупак  відходить  від  нього  й  голосно  кличе:
 —  Хлопці,  ходім!..
 —  Так  тобі  не  страшно?  —  знову  вдивляється  він  у
вічі  дядька.
 —  Ні!
 Чорні  постаті  зникають  у  лісі,  зникає  й  гарба.
 Шумить  ліс.
 Ранковий  вітер  старанно  вичісує  верхів’я  дерев.

394
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чорна,  витягнута  постать  вішальника  самотньо  зу¬
стрічає  перші  сонячні  промені  нової  Мексики.
 їм
 ЧУЧУПАК
 Давно,  дуже  давно,  цю  Мексику  заполонили  конквіс-
тадори.  Раніш  вона  була  буйна  та  вільна  —  коли  вітер
розчісував  гриви  коней,  і  нещасна  та  рабська,  —  коли
ксьондзи  правили  свої  меси  та  вельможні  графи  цькува¬
ли  своїх  собак  на  людей.
 Скоро  й  там,  де  вільно  паслися  коні,  погуляв  ясно¬
вельможний  канчук...  А  потім  трактор  та  паротяг  в  ру¬
ках  експлуататора  остаточно  провели  велику  межу,  по¬
діливши  людей  на  два  великі  ворожі  табори.
 І  коли  нова  зоря,  вже  не  царська,  а  вселюдська,  зійшла
на  сході,  Україна  знову  стала  бурхливою  Мексикою.
 Помста,  страшніша  за  ураган,  прокинулась  у  степах
і  гаях,  в  балках  й  оселях.
 Тепер  на  кілька  років  не  було  впину,  на  кілька  років
треба  було  бешкету,  щоб  задовольнити  тубільців.
 А  ворожий  табір  теж  не  куняв.  Його  світова  організа¬
ція,  як  хижа  почвара,  накинулась  на  тубільців.
 З’явився  гетьман,  з’явились  китиці  й  оселедці,  ота¬
мани  й  ватажки.
 І  почала  нова  Мексика  курити  самогон.  До  самих  хмар
закурили  ґуральні.  Кров  з  алкоголем  зросила  степи...
 Золотопогонні  банди,  сині  жупани,  китиці  й  жовто-
блакитні  загони  вовками  почали  блукати  по  селах...
 Молодий  кремезний  парубок  у  цей  час  поспішав  до¬
дому...
 Він  їхав  верхи  з  далекої  станції.
 Кінь  намагався  випередити  день,  що  тікав  на  захід...  Кінь
намагався  випередити  ніч,  що  доганяла  його  зі  сходу...
 Дорога  назад...
 Кінь  вперед...
 Пил  у  степ...

Штаб  смерти
 395
 Вершник  міцно  схопив  за  гриву  коня  й  метеором  про¬
різував  похмурий  вечір.
 Він  поспішав  на  село  Песій  Яр.
 А  в  цей  час  на  селі  коїлося  криваве  весілля:  загін  гай¬
дамаків  грабував  село.
 Горіли  хати...
 Гайдамаки  ловили  й  ґвалтували  дівчат.  Грабували  й
різали  євреїв,  цілими  відрами  пили  самогон.
 Зойк  і  плач  розпачливими  птахами  літали  понад
село...
 Раптом  вершник  зупинився,  з  його  вуст  злетів  одчай-
ний  крик...
 Вечір  швидко  вогкими  обіймами  обгортав  обрій.  І  по¬
над  ліс  поволі  почала  звисати  червона  заграва.
 Далеко  горіло  село.
 Вершник  тепер  сказився...
 Кінь  збожеволів...
 Дорога  потягом  почала  втікати  назад...
 Скоріш!..  Скоріш!..
 Там  пожежа...  Там  погром...  Там  убивають  женщин  і
дітей...  Скоріш!..  Скоріш!..
 Там  сестра...
 І  тепер  кінь  і  вершник  уявляли  набій,  що  його  пуще¬
но  з  гармати.  Вони  роздирали  вечір,  вони  ковтали  вер¬
стви.
 Але  ось  село.  Як  смолоскипи,  палають  кілька  хат.  Іс¬
кри  й  жарини  з  тріском  летять  у  повітря...
 На  селі  скажений  гамір...  Б’ють,  грабують,  ґвалтують...
 Вершник  далі...
 Але  ніч  не  переженеш...  День  не  зупиниш...
 Кінець.
 Вершник  упав  з  коня  перед  самою  хатою.  Вихором
він  увірвавсь  у  розчинені  двері.  Але  пізно...  Ніч  випере¬
дила...
 Сестри  вже  нема,  її  злизала  п’яна,  розбещена  при¬
страсть.
 Є  мертве,  нікому  не  потрібне,  знівечене  тіло,  є  пуст¬
ка  й  одчай,  і  є  помста.

396
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  ось  тепер  цей  молодий  вершник,  що  як  куля  летів  че¬
рез  степи,  ковтаючи  верстви  й  розрізаючи  вечір,  відчув,
що  він  —  Чучупак,  що  він,  Чучупак  —  не  людина,  звір,
що  він,  Чучупак  —  помста,  Чучупак  —  смерть...
 Він,  як  п’яний,  вийшов  з  хати  й  задушив  власними
руками  першого  гайдамаку,  який  випадково  напнувся
на  нього.
 Після  цього  казали  на  селі,  що  Чучупак  збожеволів,
що  Чучупак  сказився...
 А  в  Чучупака  виросла  страшна  чорна  борода,  й  він,  як
вовк,  став  блукати  по  балках  та  лісах.
 Ні  одна  варта  з  китицями,  ні  один  жупан,  ні  одні  по¬
гони  —  не  могли  спокійно  пройти  повз  Чучупака.
 Чучупакові  очі  ввижалися  їм  й  уві  сні.
 За  ним,  наче  його  приятелька,  ходила  смерть,  неми¬
лосердна  й  жорстока.
 Це  була  його  помста...
 IV
ШТАБ  СМЕРТИ
 —  Я  певен,  що  це  зробив  Чучупак,  —  сказав  полковник
і  крізь  вузенькі  щілки  очей  поглянув  на  всю  компанію.
 —  Ну,  вже  й  Чучупак!..  Що  де  не  скоїться,  то  вже  все  Чу¬
чупак!  Це  дуже  багато  для  нього  чести.  Ви,  пане  полковни¬
ку,  з  цього  Чучупака  нарешті  зробите  справжнього  героя!
Варту  роззброїв  —  він.  Осавула  Перечку  вбив  —  він.  Кому¬
ніста  звільнив  —  він.  Чорт  його  зна,  чого  він  тільки  не  зро¬
бив!  З  ваших  слів,  пане  полковнику,  скоро  вийде,  що  коли
завагітніє  ваша  дружина,  то  це  він  теж  буде  винний!
 На  ці  слова  молодого  старшини  полковник  трохи  по¬
морщився  й  потім  відповів:
 —  Тоді,  панове,  мене  буде  примушено  сказати,  що
це  якась  нечиста  сила!  Бо  хто  ж  врешті  може  виробля¬
ти  такі  бешкети?..
 —  Щодо  осавула,  —  то  це  напевне  Чучупак,  але  цього
не  можна  сказати  про  комуніста.  В  цьому  вже  винна  наша

Штаб  смерти
 397
 варта!  —  заговорив  другий  старшина.  —  Жовніри  не  слу¬
хаються  —  це  справжні  більшовики.  А  гайдамаки!  Про
них  нема  чого  й  говорити:  одні  розбійники  та  шибеники  —
тільки  й  знають,  що  бешкетують.  Сама  варта  проґавила  —
я  гадаю...  Хіба  Чучупак  став  би  звільняти  комуніста?  Це
просто  бандит!  Він  в  політику  не  втручається.
 Полковник  позеленів.
 —  Але  в  такому  разі,  панове,  ще  гірше.  Що  скаже  нам
пан  головний  отаман  Петлюра,  коли  довідається  про  таке
становище?  Це  чортзна-що!  Ні!  Ні!  Це  не  може  бути!  Це
Чучупак.  Це  він!
 В  одній  з  хат  села  Песій  Яр  знаходився  штаб  N-ської
петлюрівської  армії.
 УНР  за  допомогою  капіталістів  та  білогвардійців-
золотопогонників  наступала  й  собі  на  УСРР  та  РСФРР,
що  їх  було  з  усіх  боків  оточено  білими  арміями.
 Проти  диктатури  пролетаріяту  повстали  всі  ворожі
сили  світової  реакції,  але  більшовики  вперто  боролись
за  владу  Рад  і  крок  за  кроком  виганяли  ці  банди.
 Петлюрівський  штаб,  роздратований  наскоками  Чу¬
чупака,  обговорював  становище  та  радився,  як  позбави¬
тись  від  цього  зухвального  ворога,  який  немилосердно
нищив  петлюрівські  сили.
 Товстий  полковник,  з  маленькими  вузькими  від  жиру
очима,  розмахував  пухкими,  як  палянички,  руками:
 —  Панове!  —  говорив  він  далі,  —  це  ж  скандал!  Це  ж
анархія!  —  і  голос  його  ставав  тоненьким  та  верескли¬
вим.  —  Якийсь  бандит,  якийсь  пройдисвіт,  більшовик  —
Чучупак  бешкетує  в  нашому  запіллі,  й  ми  не  можемо  його
знищити!..  Сьогодні  вартовий,  завтра  старшина,  а  поза¬
втра  й  я  можу  опинитись  в  його  лабетах!..  Це  чортзна-
що!..  —  лаявся  полковник.
 Кілька  старшин  та  осавулів  уважно  слухали  полков¬
ника  й  покручували  вуса,  а  в  кого  їх  не  було,  —  старан¬
но  долонею  правої  руки  розправляли  оселедця  на  виго¬
леній  потилиці.
 На  столі  коло  них  стояли  пляшки  з  вином.  Полови¬
ну  вина  вже  було  випито.  Кремезний  осавул,  спітнілий

398
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 від  випитого  вина,  покректуючи,  почав  одповідати  пол¬
ковникові:
 —  Я  гадаю,  пане  полковнику,  що  нам  треба  відрядити
спеціяльну  сотню,  яка  б  тільки  й  робила  те,  що  пересліду¬
вала  цього  бандита...  Я  гадаю,  що  вийде  дуже  неприємна
історія,  коли  про  це  довідається  пан  головний  отаман.
 —  Я  беру  на  себе  цю  справу!  —  сказав  молодий  стар¬
шина.  —  Я  поквитаюся  з  Чучупаком  за  всі  його  бешке¬
ти.  О,  я  не  дам  йому  проходу!..
 І  старшина  п’яно  вилаявся.
 —  Таким  чином,  панове,  я  вважаю  справу  закінче¬
ною...  Повоюємо  ж  тепер  і  ми  на  славу!..  —  не  докінчив
полковник,  моргнувши  на  невипите  вино.
 —  Ех,  —  крякнув  кремезний  осавул,  —  шкода,  що
тут  нема  порядних  женщин,  —  і  він  одразу  вихилив  цілу
шклянку.
 Раптом  у  дверях  з’явився  вартовий.
 —  Панові  полковникові  лист!  —  голосно  й  швидко
промовив  він.
 —  Тягни  його  сюди!  Почитаємо!  —  відповів  полков¬
ник.
 Його  оточили  старшини  й  осавули.
 —  Це,  мабуть,  дружина  пана  полковника!  —  пожар¬
тував  якийсь  старшина.
 На  сірому  великому  папері  було  старанно  виведено
друкарськими  літерами:
 До  штабу  N-ської  армії
Цим  повідомляю  штаб  N-ської  армії,  всіх  старшин,  оса¬
вулів  і  полковника,  що  комуніста  Каленика  звільнили  ми.
Надалі  сповіщаємо,  що  за  кожного  заарештованого  кому¬
ніста  Штаб  втрачатиме  по  три  оселедця  й  по  чотири  кити¬
ці.  Разом  сім.  Всіх  петлюрівців  оголошуємо  поза  законом.
Диктатура  на  території  Песього  Яру  належить  нам.  Тікай¬
те,  хто  може  й  поки  не  пізно!  Смерть  сидить  у  кожній  хаті.
Хай  живе  смерть!
 Штаб  смерти.

Штаб  смерти
 399
 З  боку  замісць  печатки  було  намальовано  черепа  й  дві
кістки,  як  це  колись  малювалось  на  суліях  з  денатура¬
том.  Підписів  ніяких  не  було.
 —  Я  ж  казав,  що  це  Чучупак!  —  знову  заверещав  пол¬
ковник.  —  Це  все  він!  Все  він!
 Осавули  безпорадно  розводили  руками.
 v
 КОДНЯ  МУСИТЬ  УМЕРТИ
 Було  в  Чучупака  сім  товаришів,  лишилось  троє.  І  всі
четверо  вмерли  від  його  руки.  «Штаб  смерти»  поволі  ви¬
мирав  і  сам.
 Тільки  смерть  —  вірний  товариш  Чучупака.
 Вона  пестить  його  своєю  задумливою  рукою,  вона  ніж¬
но  вдивляється  в  його  вічі  передсмертним  жахом  конаю¬
чих  від  його  рук.  Це  мелодія  її  голосу  пестить  його  ласка¬
вими  словами  в  хрипах  здушеного  горла  людини.
 Смерть  викликає  пристрасне  хвилювання  у  велетен¬
ськім  тілі  Чучупака.  Смерть  загріває  його  холодну,  як
крига,  кров.
 Навіть  Соломія  не  може  своїми  палкими  поцілунка¬
ми  схвилювати  кров  Чучупака,  як  хвилює  її  смерть.  Со¬
ломія  не  може  дати  йому  такої  насолоди,  яку  дає  смерть.
Смерть  —  його  найкраща  коханка,  й  він  її  господар.
 Це  все  знають  його  останні  троє  товаришів,  і  вони  лю¬
блять  Чучупака,  як  він  любить  смерть.
 Смерть  повінчала  їх  у  лісах  Української  Мексики,  й
тільки  смерть  може  розлучити  їх.
 Чучупак  і  його  двоє  товаришів  лежали  на  траві,  опер¬
шись  на  лікті,  й  терпеливо  чекали  четвертого.
 Могутні  дуби  підіймалися  понад  їхні  голови  й  уходи¬
ли  геть  у  небо.
 Чучупак  курив  люльку,  його  кращий  товариш  Пече¬
ра  гриз  маленьку  стеблину  трави,  а  Дроба  чистив  заір-
жавлений  наган.

400
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Велетенська  постать  Чучупака  займала  більше  саж¬
ня  землі,  Печера  був  трохи  менший,  а  Дроба  здавався  ма¬
леньким,  широкоплечим  хлопчаком  поруч  з  ними.
 —  Кодня  мусить  умерти!  —  промовив  Печера.
 Якийсь  вогник  спалахнув  в  очах  Чучупака  й  одразу  у
 куреві  його  люльки.
 —  Він  спізнився  на  цілий  день!  —  сказав  Дроба.  І  вони
замовкли.
 Смерть  об’єднала  їх  якимсь  зрозумілим  тільки  для
них  звичаєм  —  карати  товариша,  який  не  виконував  до¬
ручення.
 Смерть  була  найвищою  карою,  бо  була  й  наймен¬
шою.
 —  Його  недавно  бачила  на  селі  Соломія!  —  сказав  Печера.
 —  Він  просто  боїться  тепер  з’явитися,  —  голосно  по¬
думав  Дроба.
 Чучупак  чмихнув.
 —  Це  не  може  бути!  —  упевнено  сказав  Печера.
 Чучупак  зацікавлено  подивився  на  товаришів.  Може,
 вони  шкодують  Кодню?  Четверо  очей  його  товаришів  по¬
дивилися  на  нього,  але  він  нічого  не  прочитав  у  них.
 Чучупак  ніяк  не  міг  зрозуміти,  чому  люди  бояться
смерти.
 Кодня  був  третій  товариш  Чучупака  й  самий  менший,
але  Чучупак  не  сумнівався  в  тому,  що  він  не  боїться  смер¬
ти.  Тепер  він  дивувався  з  розмови  Печери  й  Дроби  й  за¬
цікавлено  розглядав  їх.
 —  Кодня  був  п’яний,  коли  його  бачила  Соломія,  —
продовжував  Печера.  —  Йому  не  пощастило,  й  він  доб¬
ре  випив...
 —  Може,  він  потрапив  у  лабети  варті?  —  сказав  Дроба.
 На  це  Чучупак  люто  загарчав,  наче  потурбований
 вовк.
 —  Він  мусить  умерти  від  нашої  кари!..
 Обличчя  в  Дроби  зблякло.
 —  В  такому  разі  ми  його  звільнимо,  а  потім  і  покви¬
таємось,  —  сказав  Печера.

Штаб  смерти
 401
 —  Сонце  уходить  в  країну  вовків,  —  сказав  Чучупак.
 —  Вже  пізно.
 Дроба  став  прислухатись  до  шерехів  у  лісі.
 На  горбок  коло  них  вибігла  дика  коза  й  стала  сміли¬
во  дивитись  на  цих  велетнів  лісу  своїми  ніжними  очима,
що  на  них  був  відблиск  довгих  променів  сонця,  яке  ухо¬
дило  в  країну  вовків.
 Дроба  взяв  одрізана  й  став  цілитись  їй  у  голову.  Чучу¬
пак  твердою  рукою  відвів  одрізана  вбік  і  тихо  сказав:
 —  Не  треба,  —  бачиш,  вона  не  боїться  нас!..
 Коза  безстрашно  пробігла  повз  них.
 —  Так,  він  мусить  умерти,  —  сказав  задумливо  Чучу¬
пак.  —  Печеро,  давай  вогню!..
 І  він  став  розкурювати  люльку.
 Вони  почали  мовчки  лежать  кожний  зі  своїми  дум¬
ками.
 Дроба  прислухався.
 У  нього  був  нюх  собаки  й  заячі  вуха.  Він  міг  розпізна¬
ти  кожний  лісовий  шелест  і  хряск.
 —  До  нас  хтось  іде!  —  сказав  він.
 Чучупак  і  Печера  не  зворухнулись.
 —  Я  знаю,  це  йде  Кодня,  так  у  нас  ніхто  не  вміє  ходити...
 На  горбу  швидко  з’явилась  постать  Кодні.  Він  на  мент
 зупинивсь  і  глянув  на  товаришів,  що  лежали  в  траві.  По¬
тім  він  витягнув  із-за  пояса  нагана  і  став  наближатись
до  них.
 —  Що?  Він  думає  стріляти  у  нас?  —  обурено  сказав
Дроба.  Він  скочив  на  ноги  й  схопив  одрізана.
 Чучупак  і  Печера  не  ворушились.
 Кодня  був  п’яний,  але  твердими  кроками  підійшов  до
товаришів,  не  звертаючи  уваги  на  Дробу,  що,  як  собака,
нюхав  повітря  й  стискав  одрізана  палаючими  руками:
він  почував  кров...
 Кодня  підійшов  і  кинув  у  траву  наган.  Коли  він  гля¬
нув  у  вічі  Чучупака,  він  зблід  і  трохи  похитнувся...
 —  Сонце  вдруге  уходить  у  країну  вовків,  —  сказав
він,  —  я  мушу  вмерти.

402
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Так,  ти  спізнився!  —  ніжно  відповів  Чучупак.  —
Сонце  вдруге  уходить  у  країну  вовків...
 Цей  вираз  дуже  подобався  Чучупакові.  Він  підвівся  й
випростав  своє  велетенське  тіло.
 —  Ти  боїшся?  —  сказав  він  Кодні,  поглядаючи  йому  в  вічі.
 —  Так,  я  боюся!  —  тихо  промовив  він.
 —  Дай  мені  нагана!  —  сказав  Чучупак  Печері.
 Кодня  трохи  хитався,  але  він  зовсім  не  нагадував  лю¬
дину,  яка  зараз  має  вмерти.
 —  У  твоїх  очах  немає  смерти,  —  сказав  йому  Чучу¬
пак,  беручи  у  Печери  нагана.  —  Сьогодні  не  ти  повинен
умерти.  Я  це  чомусь  почуваю,  хоча  зараз  цим  наганом  я
розтрощу  тобі  голову.
 Він  відійшов  на  кілька  кроків  і  підняв  наган,  цілячи
в  голову  Кодні,  але  в  цей  час  вибухнула  рушниця  Дроби,
й  куля  просвистіла  над  самою  головою  Кодні.
 Тисячі  лун  прокотилися  лісом.
 Кодня  не  зворухнувся.
 Передчуття  крови  схвилювало  Дробу,  у  нього  проки¬
нулась  хижа  звіряча  вдача,  він  хтів  теж  пролляти  кров
товариша,  але  знав  закон  Чучупака,  тому  хвилювався  й
промахнувсь.
 Другий  вибух  знову  розбуркав  ліс  тисячами  лун.  Це
був  наган  Чучупака.
 Дроба  махнув  руками  й,  як  сніп,  грьопнувся  на  зем¬
лю.  Куля  Чучупака  влучила  йому  прямо  в  чоло.
 Радісний,  дивний  вий  вирвався  з  горла  Кодні.
 Він  лишився  живий.
 Чучупак  був  задоволений  не  менш  Кодні:  його  закон
було  виконано.  Тепер  у  нього  лишилося  два  товариші,  й
їх  дружбу  ще  більше  зміцнила  кров  Дроби.
 Дробу  не  ховали.  Такого  звичаю  не  було.  Його  повіси¬
ли  за  ноги  на  сук  велетенського  дуба.
 Руки  Дроби  звисли  врівень  з  головою,  й  тіло  його  те¬
пер  нагадувало  великий  чорний  хрест,  що  висів  у  пові¬
трі  догори  ногами.
 Знову  таємниче  шумів  ліс.

Штаб  смерти
 403
 Смерть  наспівувала  тихих  мелодій.
 Чучупак  з  товаришами  кинув  останній  погляд  на  тіло
Дроби  й  пішов  геть.
 Сонце  уходило  в  країну  вовків.
 VI
У  СОЛОМІЇ
 Край  села  Песій  Яр,  що  лежало  під  самим  лісом,  стоя¬
ла  невеличка  хата,  вкрита  свіжою  соломою,  яка  блища¬
ла,  мов  золото,  у  довгому  промінні  місяця,  що  заливало
її  своїми  золотими  списами.
 У  дворі  коло  повіток  порався  кремневий  господар  її
Симон  Кисличка.
 Він  був  дуже  заклопотаний  і  не  помітив,  як  з  лісу  ви¬
йшла  людина,  що  нагадувала  північного  вікінга,  могут¬
нього  велетня  північних  казок.
 Це  був  Чучупак.
 Він  був  без  шапки,  —  вона  була  в  його  величезних
пальцях,  які  нагадували  собою  міцні  дубові  сучки.  Буйне
волосся,  що  вкривало  його  голову,  в  безладді  спускалось
на  вуха  й  доходило  до  великої  чорної  бороди.  Добродуш¬
ний  ніс  українця  робив  його  обличчя  добрим  і  привабли¬
вим,  тільки  очі  іноді  нагадували  розлютованого  медвідя
або  вовка.  Він  був  у  велетенських  чоботях,  що  підійма¬
лися  вище  колін,  вони  чомусь  одразу  робили  вражіння,
що  Чучупак  увесь  складається  із  такої  ж  міцної,  майже
залізної  шкури.  Сорочка  на  ньому  була  розстьобнута,  й
звідти  виглядало  чорне,  волохате  тіло.  За  плечима  у  ньо¬
го  була  рушниця.  Взагалі,  у  Чучупака  вигляд  був  цілком
мирного  мисливця,  що  повертав  з  полювання.
 Він  підійшов  до  тину.
 Назустріч  йому  кинулася  величезна  чорна  собака  й
люто  загарчала,  але  одразу  замовкла.
 —  Що,  Жучок,  не  пізнав?  —  погладив  Чучупак  морду
собаки,  що  стала  передніми  лапами  на  тин  і  силкувалась
дістати  своїм  червоним  язиком  до  обличчя  Чучупака.

404
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Кисличка  помітив  гостя,  й  на  його  обличчі  відразу
з’явилися  острах  і  зненависть.
 —  Кисличко,  Соломія  вдома?  —  запитав  у  нього  Чу¬
чупак.
 Кисличці  страшенно  хотілося  відповісти  Чучупако-
ві,  що  Соломії  немає,  але  він  поволі  підійшов  з  великою
сокирою  в  руці  до  тину  й  став  запрошувати  Чучупака  до
хати.  Кисличка  зовсім  не  мав  вигляду  гостинного  гос¬
подаря.  В  його  очах  блищала  зненависть,  і  він  корчійно
стискав  сокиру,  якою  з  великою  охотою  розрубав  би  го¬
лову  цьому  непроханому  гостеві.
 —  Так  ти  кажеш,  вона  в  хаті?  —  зацікавлено  подивив¬
ся  йому  в  вічі  Чучупак.
 —  Заходь,  вона  в  хаті!  —  одвів  свої  очі  Кисличка.
 —  Гаразд.
 Чучупак  увійшов  у  двір  і  прихилив  свою  рушницю  до
воза,  що  стояв  коло  повітки;  тепер  він  був  обеззброєний.
Кисличка  ще  міцніше  стиснув  сокиру,  але  Чучупак  не
звертав  на  нього  ніякої  уваги.
 —  Славна  у  тебе  хата!  —  сказав  він  Кисличці.  —  Доб¬
ре  горітиме,  як  мої  хлопці  підпалять  її...
 В  очах  Кислички  промайнув  дикий  вогник,  він  люто
загарчав.
 —  Що?  Ти  турбуєшся?  —  запитав  у  нього  Чучупак.  —  Не
бійся!  Я  зовсім  не  хочу,  щоб  твоя  дружина  спала  надворі...
 На  цю  розмову  вийшла  з  хати  Соломія,  дружина  Кис¬
лички.  Вона  була  дуже  велика  на  зріст,  і  її  чоловік  Кис¬
личка  здавався  поруч  з  нею  маленькою  бородатою  дитин¬
кою.  Своїм  виглядом  вона  нагадувала  кремезну  телицю  —
до  того  були  розвинені  її  жіночі  форми,  але  це  зовсім  не
робило  її  незграбною;  навпаки,  вона  була  дуже  гнучка  і
свіжа.  На  голові  у  неї  була  червона  хустка,  що  дуже  зруч¬
но  окреслювала  її  молоде,  свіже  обличчя.  Це  була  запаш¬
на,  прекрасна  квітка  велетенських  лісів.
 Соломія,  не  звертаючи  уваги  на  чоловіка,  підійшла
до  Чучупака  й  обійняла  його  за  шию,  вся  потопаючи  у
його  могутнім  тілі.

Штаб  смерти
 405
 —  Чому  ти  так  довго  не  приходив,  Чучупаче?  —  запи¬
тала  у  нього  Соломія.  —  Ходім  до  хати,  повечеряємо.
 Кисличка  ввесь  тремтів  од  злости  й  нервово  стискав
сокиру.
 Він  з  великою  насолодою  вбив  би  їх  обох.
 —  Диви,  Соломіє,  який  войовничий  вигляд  у  твого  чо¬
ловіка!  —  насмішкувато  сказав  Чучупак.
 —  Ходім  вечерять,  Симоне!  —  ласкаво  звернулась  до
чоловіка  Соломія.
 —  Ідіть,  я  зараз  прийду!  —  муруго  відповів  він.
 Чучупак  з  Соломією  пішли  до  хати,  кожному  з  них  по
 черзі  довелося  дуже  згинатись,  коли  вони  ввіходили  до
неї.  За  ними  з  легким  стуком  зачинились  двері.
 Кисличка  залишився  надворі  сам.
 Над  лісом  поволі  сходив  місяць  й  освітлював  усе  сво¬
їм  медовим  сяйвом.
 Кисличка  щось  задумав  нове.
 Він  просто  тремтів  од  бажання  вбити  Чучупака.  Люта
зненависть  прокидалась  у  ньому,  коли  він  тільки  здале¬
ку  бачив  його.
 Коли  Чучупак  приходив  до  його  дружини,  Кисличку
починала  трясти  лихоманка  згаги  крови.  Він  не  міг  спо¬
кійно  переносити  такий  глум  і  ввесь  час  вигадував  що-
небудь,  щоб  налякать  Чучупака,  але  його  намагання  за¬
вжди  були  безсилі  й  марні.  Так  було  щоразу.
 Тепер  Кисличка  підійшов  до  воза,  взяв  Чучупакову
рушницю  й  сховав  її  в  повітці.
 Потім  він  дістав  мантача,  що  ним  гострив  косу,  в  дру¬
гу  руку  взяв  сокиру  й  пішов  до  хати.
 Чучупак  і  Соломія  сиділи  на  лаві.  Соломія  була  більш
гостинною  господаркою,  ніж  її  чоловік.  Обличчя  її  так  і
сяло  від  щастя,  що  вона  бачить  Чучупака.  Вона  обійма¬
ла  його  й  горнулась  до  нього  всім  тілом,  не  зважаючи  на
чоловіка,  називала  його  ласкавими  словами.
 Кисличка  мовчки  увійшов  до  хати,  сердито  зиркнув
на  них,  сів  на  долівку,  поклав  сокиру  між  коліна  й  по¬
чав  її  старанно  гострити  мантачем.

406
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чучупак  і  Соломія  не  звертали  на  нього  уваги.  Вони
віддавалися  пестощам.
 А  Кисличка  гострив  і  гострив...
 Звуки  мантача  об  сокиру  лютими  псами  скребли  йому
душу,  але  вони  трохи  зменшували  його  власну  лють.
 Чучупак  цілував  Соломію,  а  Кисличка  сидів  коло  їх¬
ніх  ніг  і  старанно  гострив  сокиру.  Він  її  гострив  без  кін¬
ця,  мабуть,  він  зміг  би  гострити  її  до  самого  ранку.
 Місяць  тепер  вже  зовсім  високо  піднявся  з-за  лісу  й
освітлював  крізь  шибки  цю  дивну  групу.
 Надворі  від  нудьги  сумно  завив  Жучок.
 Чучупак  з  цікавістю  глянув  на  цього  чоловіка,  який
з  безумним  виглядом  у  місячнім  сяйві  так  старанно  го¬
стрив  сокиру,  що  була  вже  надзвичайно  гостра.
 Чучупака  все  цікавило.
 Кисличка  великим  пальцем  пробував,  чи  гостра  со¬
кира,  в  цей  мент  ненажерливо  дивлячись  на  Чучупака,
й  знову  приймався  за  свою  роботу.
 Чучупак  з  зацікавленням,  між  поцілунками  Соломії,  по¬
глядав  на  нього  і  чомусь  посміхався  в  свою  чорну  бороду.
 Вжі...  Вжі...
 Гострив  сокиру  Кисличка  й  поглядав  на  Чучупака.
Одного  разу  їх  очі  зустрілись.
 —  Це  говорить  смерть!  —  замогильним  голосом  ска¬
зав  Кисличка.
 —  Кинь  її,  —  сказала  йому  Соломія,  —  вона  вже  гостра...
 —  Так  говорить  смерть!  —  повторив  Кисличка  й  зно¬
ву  прийнявся  гострити  сокиру.
 —  Хай  бавиться!  —  сказав  Чучупак.  —  Йому,  мабуть,
нудно.
 Надворі  сумно  вив  Жучок.  Місячне  сяйво  наповнюва¬
ло  його  собачу  душу  безмежною  нудьгою.
 —  Так  говорить  смерть!  —  повторював  Кисличка  й  ди¬
вився  на  Чучупака.  —  Так  говорить  смерть!..
 А  Чучупак  спокійно  цілував  Соломію  й  так  само  спокійно
слухав  цієї  музики  смерти,  яка  наповнювала  хату  різкими
звуками,  й  до  неї  приєднувався  знадвору  сумний  вий  собаки.

Штаб  смерти
 407
 —  Тобі  не  страшно?  —  запитав  у  Чучупака  Кислич¬
ка.  —  Хтось  має  вмерти...  Чуєш,  виє  пес?
 Чучупак  знову  з  зацікавленням  подивився  на  Кислич¬
ку  й  спокійно  відповів:
 —  Коли  виє  пес,  то  має  вмерти  його  господар.
 Обличчя  Кислички  стало  ще  біліше  у  місячнім  сяйві.
 І  він  знову  гострив  і  гострив...
 Потім  підвівся.
 Ось  сидить  його  лютий  ворог  і  цілує  його  дружину.
Рушницю  його  сховано  в  повітці.  Він  обеззброєний.  Кис¬
личці  треба  тільки  піднести  сокиру  й  розрубати  цю  во¬
лохату  голову...
 З  цікавістю  дивиться  Чучупак  на  Кисличку.
 Не  може,  не  може  підняти  рука  Кислички  сокири,
мліє  під  поглядом  Чучупака.  І  сокира  стає  надзвичайно
важкою,  не  в  силах  підійняти  її  Кисличка.
 «Сатана...»  —  думає  він...
 —  Ти  поклади  рушницю  на  місце!..  —  каже  йому  Чу¬
чупак.  —  Я  лишаюсь  у  вас  на  ніч...
 «Сатана!  Сам  Сатана!  —  думає  Кисличка  й  виходить
із  хати.  —  Все  знає...  Сатана,  сам  Сатана!..»
 Він  виходить  у  двір,  іде  в  повітку,  бере  рушницю  й
кладе  її  на  місце.  Потім  залазить  у  віз  з  сіном,  важко  зі¬
тхає  й  ворочається  з  боку  на  бік  цілу  ніч.
 Високо  на  небі  стоїть  місяць.
 З  далекого  села  лунають  задумливі  співи.
 Виє,  виє  пес  від  нудьги.
 Так  Чучупак  ночує  в  Соломії.
 VII
ХТО  ПІДКЛАВ  ДИНАМІТ?
 Вже  провадиться  в  полях  невпинна  робота.
 Лани  не  шумлять,  не  хвилюються  морем  золотого  жита,
а  голосно  стогнуть  од  важкої  праці.  Дзвонять  гострими  ко¬
сами,  скриплять  навантаженими  возами  й  гарбами,  і  ці
важкі  золоті  дарунки  природи  на  погано  змазаних  колесах

408
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 річкою  ллються  на  село.  Виростають  золотими  горами  пе¬
ред  кожною  хатою.  І  на  селі  вже  лунають  одноманітні  уда¬
ри  ціпів,  наче  то  працюють  не  люди,  а  машина.
 Літові  надходить  кінець.
 Виголила  свого  високого  чола  Українська  Мексика,  і
ще  більш  грізні  зробились  гаї  та  балки.  З  поголених  ла¬
нів  перекочували  туди  птахи  й  звірі,  перекочували  й  ве¬
ликі  чоботи  з  одрізанами  за  плечима.
 З  рясними  дощами  із  стомлених  очей  насувається
осінь.
 Уночі  синє,  зоряне  свічадо  перекидується  понад  Укра¬
їнську  Мексику  й  у  своїх  відбитках  показує  пожежі  сел,
раптові  постріли  з  рушниць  у  балках  і  лісах.
 Тремтять  люди,  що  їдуть  і  йдуть  битими  шляхами  й
дорогами,  тремтять  і  ті,  що  їдуть  у  важких  навантаже¬
них  потягах  залізниць.  Нескінченними  стрічками  чаву¬
ну  виблискують  залізниці,  але  в  цій  Мексиці  й  криця  не
міцна,  часто  псується  й  трощиться  під  чоботом  розлюто¬
ваного  тубільця.  І  потяги  замісць  станцій  заїжджають
під  откоси  й  у  глибокі  річки.
 Така  вже  ця  Мексика  —  матір  Залізняка  й  Гонти.  І  ні¬
чого  з  нею  не  поробиш.
 Ходить  тепер  Чучупак  зі  своїми  двома  товаришами
по  лісах.  У  виголеному  полі  нудно  й  нецікаво.  Близька
осінь  у  їхніх  душах,  і  ще  з  більшою  упертістю  шукають
вони  смерти.  Ще  частіше  зустрічає  Чучупак  «оселедців»
і  радіє,  коли  трясця  трясе  їх  од  страху.  Але  це  вже  не  за¬
довольняє  його.  Йому  багнеться  зустрінути  велетенську
небачену  смерть,  що  від  неї  пролунав  би  гуркіт  по  лісах
і  селах,  щоб  зоряне  свічадо  відбило  її  криваву  всмішку.
Такої  смерти  багнеться  Чучупакові.
 Пізно  вночі  зі  своїми  товаришами  він  крізь  ліс  вий¬
шов  до  залізниці.  По  зорянім  свічаді  тихо  сповзали  блис¬
кучі  осінні  вогняні  сльози  й  зникали  у  світовім  просто¬
рі.  Рейки  залізниці  блискучою  рівною  смугою  зникали
в  тумані  обрію.  Скрізь  було  пустельно  й  тихо,  тільки  пі¬
сок  і  каміння  шаруділи  під  їхніми  ногами.

Штаб  смерти
 409
 —  Тут  буде  добре,  —  сказав,  зупиняючись,  Чучупак.
 —  Нам  можна  буде  заховатись  у  кущах,  вони  зовсім
близько  від  залізниці,  —  згодився  Печера.
 Кодня  збіг  з  насипу  й  продерся  в  кущі.
 —  Тут  наче  кімната,  —  сказав  він,  —  можна  буде  вла¬
штувати  тимчасовий  «Штаб  Смерти».
 Печера  пішов  за  ним,  швидко  його  оточили  кущі  ве¬
ликою  стіною  зі  всіх  боків.  Місце,  що  до  нього  потрапив
Кодня,  справді  нагадувало  кімнату,  що  в  ній  стелею  було
далеке  зоряне  небо.  Чучупак  залишився  на  насипу.  Він
дістав  динамітний  набій  і  після  деякої  праці  встромив
його  під  рейки  й  провів  невеличкий  ґніт  до  самих  кущів,
де  лежали  Печера  й  Кодня.  Після  цього  Чучупак  ліг  по¬
руч  з  ними  й  закурив  люльку.
 Надзвичайне  задоволення  й  радість  жевріли  йому  в
очах,  у  нього  був  веселий  настрій,  він  навіть  став  щось
наспівувати  собі  під  ніс.  Кодня  іноді  виходив  на  насип  і
прислухався.
 Швидко  мав  проходити  військовий  потяг  петлюрівців.
 Ось  коли  Чучупак  побачить  нову  смерть,  що  відразу
проковтне  сотні  людей.  Вони,  мабуть,  тепер  сплять  або
спокійно  розмовляють  у  своїх  вагонах  і  навіть  у  думці  не
мають,  що  тут,  коло  залізниці,  лежить  Чучупак  зі  своїми
товаришами  й  чекає  на  них.  Несподіваний  жах,  мабуть,
зробить  їхні  обличчя  надзвичайно  цікавими.
 Це  буде  найстрашніша  помста.  Сотні  китиць  та  осе¬
ледців  за  одну  смерть,  за  смерть  сестри.
 Чучупак  з  насолодою  всміхається,  він  відчуває  близь¬
ко  себе  свою  коханку  —  смерть.  Ця  страшна  полюбовни¬
ця  хвилює  йому  кров,  і  він  відчуває  безмежну  насолоду,
більшу,  ніж  відчуває  юнак,  обіймаючи  дівчину.
 Раптом  Кодня,  що  стояв  на  насипу,  швидко  продерся
в  кущі  й  схвильовано  прошепотів:
 —  Іде...
 Вогняна  іскра  пройшла  по  тілі  Чучупака,  й  він  од  за¬
доволення  зціпив  зуби.
 Рейки  почали  тихо  розмовляти.

410
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Далекий  клекіт  коліс  поволі  наближався  й  наповню¬
вав  ліс  тихою  мелодійною  луною.  Це  для  Чучупака  була
нова  нечувана  музика  смерти,  й  він  несамохіть  прислу¬
хався  до  цих  зростаючих  звуків.
 Пристрасне  хвилювання  залило  його  тіло  хвилею  гаря¬
чої  крови.  Його  тіло  стало  здригатись  і  пристрасно  тули¬
тись  до  вогкої  землі.  У  нього  в  грудях  не  вистарчало  пові¬
тря,  й  він  важко  дихав.  Він  відчував,  що  його  тіло  злива¬
ється  з  тілом  його  полюбовниці  смерти.  Це  був  нечуваний
половий  акт,  коли  уява  була  міцнішою  за  дійсність.
 Клекіт  коліс  все  наближався,  тепер  він  зростав  в  один
безугавний  гул,  що  від  нього  починав  стогнати  ліс.  Чучу¬
пак  глянув  на  товаришів.  З  ними  коїлось  теж  саме,  що  й
з  ним.  Очі  у  них  поширшали  й  стали  блискучими,  їх  теж
трясла  лихоманка.
 Чучупак,  зціпивши  зуби,  твердою  рукою  запалив  ґніт,
із  його  рук  одразу  вистрибнув  шипучий  вогник  і  став  по¬
волі  наближатись  до  рейок.
 Потяг  був  уже  близько.  Крізь  гуркіт  коліс  ясно  луна¬
ло  пахкання  вестингаузу  на  паровозі.
 Ось  зараз-зараз  вибухне  динаміт  перед  самим  паро¬
тягом,  і  цей  вибух  стоголосо  повторить  ліс.  Вибухне  ве¬
личезне  полум’я  і  на  мент  освітлить  всю  ніч,  потім,  з  пе¬
кельним  скреготом  і  зойком,  вагони  полізуть  один  на  од¬
ного  й  це  все  зі  страшним  гуркотом  повалиться  під  откос,
під  Чучупакові  ноги.
 Пристрасть  трясе  Чучупака,  б’ється  його  могутнє
тіло  об  землю,  обіймає  неіснуючу  коханку,  обіймає  саму
смерть.  Важко  дихають  груди,  млосно  вертиться  світ,  і
він  віддається  безмежній  насолоді,  що  тягне  його  в  якусь
теплу  безодню  задоволення.
 І  раптом  величезні  вогнянокриваві  очі  паротягу  ви¬
стрибують  з  кущів,  ненажерливо  освітлюючи  рейки.  По¬
тяг  блискучим  ураганом  вогнів  проноситься  повз  них.  Пе¬
кельний  гуркіт  коліс  розбуркує  ввесь  ліс  і  поволі  завми¬
рає  в  долині  тихим  клекотом...
 Чучупак  напівнепритомний  лежав  на  землі,  і  його  тіло
в  останніх  корчах  притискалось  до  неї.

Штаб  смерти
 411
 Раптом  він  схаменувся,  й  дике,  страшне  прокляття
видерлось  із  його  горла.
 Ґніт  погас.
 Чучупак  тепер  своїм  звірячим  розлютованим  вигля¬
дом  нагадував  божевільного.  Потяг  спокійно  втік  із  його
лабет.
 В  лісі  знову  було  тихо,  блищали  рейки,  і  зоряне  сві¬
чадо  так  само  байдуже  дивилось  на  його  розлютовану
постать.
 Чучупак  подивився  на  товаришів;  під  його  погля¬
дом  їхні  обличчя  зблідли,  але  вони  спокійно  дивилися
на  нього.
 Наче  страшне  прокляття  злетіло  йому  з  вуст.
 —  Хто  підклав  динаміт?  —  запитав  він.
 —  Чучупак,  —  відповів  Печера.
 —  Хто  вибирав  місце?
 —  Чучупак,  —  відповів  Кодня.
 —  Хто  запалював  ґніт?
 —  Чучупак,  —  відповіли  вони  разом.
 Чучупак  люто  подивився  на  них.
 —  Хто  доставав  ґніт?  —  запитав  він.
 —  Чучупак.
 Чотири  розлютованих  звірячих  ока  його  товаришів
сердито  дивились  на  нього.  Він  одразу  заспокоївся  й  за¬
мисливсь.
 —  Чучупак  мусить  умерти!  —  якось  радо  промовив
Кодня.
 Чучупак  не  звернув  на  це  ніякої  уваги  й  спокійно  думав.
 Печера  клацнув  рушницею  й  став  старанно  цілитись  в
голову  Чучупака.  Чучупак  щось  думав,  а  Печера  довго  й
старанно  цілився  в  його  голову.  Нарешті  він  спустив  ку¬
рок,  рушниця  сухо  клацнула,  але  вибуху  не  було.  Чучу¬
пак  спокійно  стояв  на  своєму  місці.
 Печера  вилаявся.
 Він  не  вірив  своїм  очам.  Він  тільки  що  так  старанно
набив  рушницю  новим  набоєм,  що  вона  доконче  муси¬
ла  вистрілити.  Непорозуміння  та  якийсь  страх  жеврі¬
ли  в  очах  Кодні.  Печера  вийняв  набій.  Набій  був  цілий,

412
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тільки  маленька  мітка  лишилась  від  курка.  Тоді  він  ви¬
йняв  кулю,  й  з  неї  на  траву  посипався  порох.  Кодня  ди¬
вився  на  Печеру  й  усе  більший  страх  просвічував  йому  в
очах.  До  них  поволі  підійшов  Чучупак.  Кодня  трохи  від¬
ступив  і  з  захопленням  подивився  на  нього.
 —  Бачиш,  я  не  винен!  —  сказав  Чучупак  Печері.
 —  Тебе  боїться  сама  смерть!  —  відповів  Печера.  —  Си¬
ріє  під  твоїм  поглядом...
 —  Винен  жид!..  —  докінчив  Чучупак.
 Чучупак  задумав  щось  нове.
 —  Винен  той  жид,  що  в  нього  ми  брали  ґніт,  —  сказав
він.  —  Лейба-Борух!
 Печера  й  Кодня  зрозуміли.
 Передчуття  нової  гри  зі  смертю  зацікавило  й  розве¬
селило  цих  дітей  велетенських  лісів.  «Штаб  смерти»  не
вгавав  ні  на  хвилину.
 Всі  троє  перекинули  одрізани  за  плече  й  зникли  в
лісі.
 Поволі  благословлялось  на  світ.
 Сонце  після  довгого  блукання  повертало  з  країни  вов¬
ків.
 VIII
МАТІР  ЗАЛІЗНЯКА  Й  ГОНТИ
 —  Ой,  вельможний  пане  Чучупаче,  ви  дуже  добрі  до
бідного  жида!..
 —  Пий,  жиде,  це  славне  питво  розвеселить  твою  ста¬
ру  кров!
 —  Ой,  вельможний  пане,  це  надто  багато  для  мене!
 —  Пий!..
 —  Так  я  ж  одразу  одстарію  від  цього...
 —  Пий,  кажу!  —  приступав  Чучупак  до  старого  єврея,
що  грав  на  контрабасі,  а  тепер  відхрещувався  ногами  й
руками  від  величезного  кухля  самогону,  що  з  ним  приста¬
вав  до  нього  Чучупак.  —  Пий,  веселіше  гратиметься!

Штаб  смерти
 413
 —  Ой,  пане,  за  що  таке  знущання?  Я  ж  старий,  бід¬
ний  жид!  —  бігали  чорні  налякані,  вузенькі  очі  єврея,  й
тряслися  довгі  напівсиві  пейси.
 —  Я  ж  тобі  нічого  не  зроблю,  —  казав  Чучупак,  —  ви¬
пий  за  моє  здоровля.
 Єврей  тремтячими  руками  взяв  кухоль.
 —  Пий!  —  підбадьорював  його  Чучупак.
 І  той  пив.  Самогон  весело  булькав  йому  в  горлі.
 —  Все!  Все!  —  казав,  посміхаючись,  Чучупак.  —  Це  ж
перед  смертю!  Сьогодні  тебе  мусить  вкрасти  хапун...
 Напівмертвий  од  страху  єврей  випив  весь  кухоль.  Очі
йому  відразу  посоловіли.
 —  Ну,  що,  —  нічого  страшного  нема?  —  посміхнувся
Чучупак.  —  Тепер  грай!..
 Молодий  єврей  ударив  у  бубон,  вереснула  скрипка,  за¬
верещала  флейта  й  люто  загудів  контрабас.  Чоботи  гос¬
тей  почали  відбивати  такт  об  деревляну  підлогу.  Знову
почались  танці  у  хаті  відомого  самогонщика  —  Лейби-
Боруха.
 Чучупак  задумав  нову  гру:  він  хотів  помститись  Бо-
рухові  за  поганий  ґніт.  Цей  баль  в  хаті  Боруха  давався
в  його  честь.
 Гості  всі  були  п’яні  й  ледве  трималися  на  ногах.  Тут
були  майже  всі  знайомі  Чучупака  з  села  Песій  Яр.
 В  хаті  Боруха  стояла  курява,  наче  ранішній  туман,
крізь  яку  обличчя  гостей  були  бліді,  і  їх  важко  було  роз¬
пізнати.
 Люто  гудів  контрабас,  і  бубонів  бубон.  Скрипка  й
флейта  іноді  розривали  це  гудіння  диким  вереском.  Весе¬
ла  мелодія  танку  ставала  журливою  похоронною  месою.
Здавалось,  що  це  сама  смерть  корчиться  в  цих  жахли¬
вих  звуках  музик,  до  того  вони  були  фальшиві.
 Ніч  чорними  вовками  дивилась  у  вікна.
 Баль  відбувався  спокійно  й  весело.
 Вартовий  Бляшка  —  здоровенний,  кремезний  пару¬
бок  —  одбивав  своїми  блискучими  чоботами  такого  го¬
пака,  що  від  нього  хата  Боруха  ходила  ходором.

414
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Молодиці  й  жінки  дрібно  відбивали  такт  танцю  свої¬
ми  тонкими  закаблуками.
 В  хаті  було  страшенно  накурено.
 Чучупак  сидів  коло  музик  і  дивився  на  цю  дику  пляс-
ку;  його  приємно  лоскотали  ці  пекельні  нестримні  зву¬
ки  веселости.
 Дочка  Боруха,  надзвичайно  гарна  дівчина,  худенька
й  бліда,  з  великими  чорними  очима  дикої  кози,  сиділа
коло  Чучупака  і  ввічливо  з  залицянням  частувала  цьо¬
го  страшного  гостя.
 Вона  зі  страхом  горнулася  до  Чучупака:  було  видно,  що
він  її  лякає,  але  в  той  же  час  нестримно  вабить  до  себе.
 Вона  у  всякий  спосіб  силкувалась  показати  Чучупа-
кові,  що  він  їй  подобається.
 —  Пане  Чучупаче,  ви  такий  велетень!  —  горнулась
вона  до  нього.  —  Ви  своїми  обіймами  можете  задушити
мене  відразу!
 Чучупак  чмихнув:  у  нього  зовсім  не  було  наміру  обі¬
ймать  цю  сміливу  дівчинку  й  тим  більше  душити  її.
 —  Диви,  Розо,  твій  батько  ще  розсердиться  на  мене,
що  я  залицяюсь  до  тебе!
 —  О,  пане,  мій  батько  тепер  дуже  заклопотаний,  —
і  Роза,  я  бачу,  вам  зовсім  не  до  вподоби,  —  розчаровано
промовила  вона.  —  А  я  б  була  вашою  королевою!  Царів¬
ною  велетенських  лісів,  коли  б  пан  Чучупак  хоч  трош¬
ки  покохав  мене!..
 Чучупак  знову  чмихнув.
 —  Розо,  Розо!  —  кричав  Борух,  —  розважай  пана  Чу¬
чупака!  Я  бачу,  він  зовсім  не  п’є!
 —  Ти  знаєш,  Розо,  —  сказав  їй  Чучупак,  —  що  я  лю¬
блю  тільки  смерть.
 —  О,  пане!..
 —  Я  люблю  тільки  смерть,  —  продовжував  Чучу¬
пак,  —  і  тільки  вона  може  задовольнити  мене.  Вона  ди¬
виться  на  мене  очима  людей.  Вона  скиглить  вовком  у  лісі.
Вона  шелестить  мені  листям  дерев.  Вколисує  мене  тихи¬
ми  мелодіями,  коли  я  засипаю  під  зоряним  небом.  Вся
природа  дивиться  на  мене  очима  смерти  й  пестить  мене

Штаб  смерти
 415
 своїм  умиранням.  Тепер  осінь,  і  це  найкращий  час.  Це
час,  коли  закохуються  безнадійно  й  міцно.  І  осінь  своїм
умиранням  природи  закохує  мене  в  смерть.  Вона  вабить
мене  пожовклим  умираючим  листям,  вабить  липким  бо¬
лотом  на  роздоріжжях,  своїм  тлінням  і  розкладом.
 —  Але  все  ж  таки  ви  людина...
 —  Ти  ще  маленька  дівчинка,  Розо!  Ти  не  можеш  зро¬
зуміти  моїх  почувань...  Я  —  людина,  але  в  жилах  моїх
немає  крови  —  там  вода.  В  моїх  очах  немає  вогню:  в  них
глибока  таємнича  круча,  яка  засмоктує  в  свій  вир  не¬
обережних  людей.  Ти  не  можеш  зрозуміти  мене,  Розо,
мене  може  зрозуміти  вовк,  що  виє  від  нудьги  вечорами.
У  мене  немає  серця,  Розо,  там  якась  пустка,  заповнена
холодом.
 —  О,  пане,  я  б  могла  заповнити  цю  пустку  кохан¬
ням!  —  провадила  своє  залицяння  дівчина.  —  Тоді  я  була
б  у  тому  місці,  де  мало  знаходитись  ваше  серце.
 Чучупака  вже  дратувала  ця  дівчина,  і  йому  було  нуд¬
но.  Він  встав  зі  стільця  й  пройшовся  по  хаті,  обходячи
танцюючих.  Його  голова  торкалася  самої  стелі.  Він  го¬
стро  обдивив  гостей:  вони  були  остаточно  п’яні,  тільки
сам  хазяїн  Лейба  ще  міцно  тримався  на  ногах.
 Печера  й  Кодня  допомагали  хазяїнові.  Вони,  наче
служки  сатани,  з’являлись  з  кухлями  й  пляшками  са¬
могону  й  вливали  його  в  шлунки  гостей,  які  й  без  того
були  напівмертві.
 Чучупак  посміхався.
 До  нього  підійшов  Печера  й  тихо  запитав:
 —  Може,  досить?..
 —  Ще  трошки!  —  посміхнувся  Чучупак,  —  вони  дуже
цікаві.
 —  їх  треба  більше  розвеселити,  бо  самогон  їх  трохи
приголомшує.  Треба  щось  таке  вигадати.
 —  А  самогону  вистачить?  —  запитав  Чучупак.
 —  О,  в  цього  жида  майже  ціла  цистерна!..  —  сказав
Печера.  —  Але  я  думав,  що  тільки  ми  з  тобою  вміємо
пити.  Я  навіть  не  сподівався,  що  вони  можуть  вливати  в
себе  таку  прірву!

416
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Я  ще  ніколи  не  бачив  таких  веселих  людей  перед
смертю!  —  сказав  Чучупак  і  задоволено  посміхнувся.  —
Смерть  уміє  дивитись  навіть  крізь  веселі  очі.
 Печера  знову  почав  підливати  самогон,  а  Чучупак  все
ходив  і  посміхався.  Раптом  на  нього  напнувся  Лейба  з  ве¬
ликим  кухлем  самогону.
 —  Це  я  вам,  пане  Чучупаче,  —  ввічливо  заговорив
він,  —  ви  щось  зовсім  не  п’єте!
 —  А,  добре,  добре!  —  посміхнувся  Чучупак.  —  У  тво¬
їй  компанії  —  з  великою  приємністю.
 Він  взяв  кухоль,  що  був  тричі  більший,  ніж  у  Лейби,
й  налляв  у  нього  самогону.  Потім,  беручи  у  Лейби  мен¬
ший,  він  простягнув  йому  свій:
 —  Це  за  моє  здоровля!
 Лейба  зблід,  але  боячись  образити  гостя,  героїчно  взяв
кухоль  і  випив  його  до  дна.  Чучупак  проковтнув  свій.  По¬
тім  він  налив  ще  раз  кухоль:
 —  А  тепер  за  твоє!
 Лейба  знову  випив,  але  на  цей  раз  закашлявся  до  сліз.
Чучупак  знову  налив.
 —  А  тепер  за  всю  компанію!..
 Лейба  знов  героїчно  випив.
 —  Тепер  за  добрі  відносини!..
 Погляд  Чучупака  гіпнотизував  Лейбу,  й  він,  мимово¬
лі,  весь  здригаючись  від  огиди,  пив.
 —  Тепер  за  твою  швидку  смерть!..
 Лейба  похитнувся  й  уже  цілком  несвідомо  випив.
 —  Тепер  досить,  —  сказав  задоволено  Чучупак.
 Випитий  самогон  справив  на  Лейбу  таке  вражіння,
 наче  його  міцно  вдарили  ціпком  по  голові,  й  тепер  він  ні¬
чого  не  розумів:  самогон  забив  йому  памороки.
 Лейба  став  щось  наспівувати  й  теж  почав  танцювати.
 Чучупак  був  надзвичайно  задоволений.  ч
 Смерть  з  його  наказу  примушувала  танцювати  людей,
які  зараз  повинні  були  вмерти!
 Вартовий  Бляшка,  що  витанцьовував  старанного  го¬
пака,  за  щось  посварився  з  Коднею.  Коло  них  зібралося
кілька  гостей  і  слухало  їхніх  лайок.

Штаб  смерти
 417
 Кодня  запевнював  Бляшку,  що  ніхто  не  вміє  так  тан¬
цювати,  як  цей  веселий  син  лісу.  Бляшка  силкувався  до¬
вести,  що  він  танцює  краще.
 Швидко  вони  почали  танцювати  наввипередки.
 Ці  танці  так  розвеселили  гостей,  що  навіть  ті,  що  ле¬
жали  під  столами,  силкувались  підвестись  і  виводити
якісь  химерні  візерунки  ногами.
 Спочатку  танцював  Бляшка.
 Він  танцював  серйозно  й  зосередковано.
 Під  пекельні  звуки  музики  він  одбивав  такого  гопака,  що
всі  гості  оточили  його  й  вирячили  свої  п’яні  здивовані  очі.
 Хата  Боруха  ходила  ходором.  Під  Бляшкою  згинала¬
ся  деревляна  підлога.  Коли  він  скінчив  якимсь  карко¬
ломним  сальтомортале,  —  дикий  крик  задоволення  ви¬
дерся  з  горла  гостей.
 Потім  став  танцювати  Кодня.
 Цей  танцював  нестримно  й  весело.
 Він  свистів,  підспівував,  а  іноді  дико  кричав.  Гос¬
ті  вже  не  могли  байдуже  дивитись  на  його  вихиляси,  —
веселість  Кодні  заразила  їх,  наче  якась  пошесть:  швид¬
ко  затанцювала  вся  хата.  Навіть  Лейба  відбивав  гопака  з
якоюсь  молодичкою.  Хата  здригалась  і  стогнала,  шибки
дико  деренчали  й  мали  намір  вистрибнути  з  вікон.
 Бляшка  згодився,  що  Кодня  був  переможцем.
 —  Іду  об  заклад,  —  закричав  Кодня,  —  що  більше  мене
ніхто  не  вип’є!..  —  Гості  мовчали.
 —  Хто  вип’є  більше  мене  й  не  буде  п’яний,  тому  даю
всю  мою  зброю  й  гроші!
 Охотників  не  знаходилось.  Кодня  став  сміятись.
 —  Що,  Бляшко,  боїшся?  —  став  він  чіплятись  до
Бляшки.  —  Вся  моя  зброя  й  гроші!  Коли  я  виграю  заклад,
нічого  не  беру.  Боїшся?  Тобі,  братику,  тільки  коло  спід¬
ниць  воловодитись!
 —  Ставлю  в  заклад  свої  чоботи,  що  вип’ю  більше  тебе!..
 Всі  подивились  на  чоботи  Бляшки:  вони  були  нові  й
 блискучі.
 —  Гаразд!  —  сказав  Кодня.

418
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  сіли  один  проти  одного,  взяли  великі  кухлі  й,
наче  в  прірву,  стали  в  себе  вливати  самогон.  Гості  за  їх¬
нім  зразком  теж  пішли  між  собою  в  заклад.
 Лейба  сидів  проти  єврея,  що  грав  на  контрабасі,  й  теж
наввипередки  вливав  самогон  у  свій  шлунок...
 Деякий  час  було  чути,  як  покректували  гості  й  буль¬
кав  самогон.
 Швидко  Бляшка  почав  блювати,  але  він  раптом  помі¬
тив,  що  Кодня  лив  самогон  собі  на  комір.  Це  загрожува¬
ло  Кодні  бути  мокрим,  як  після  доброго  купання.  Бляш¬
ка  щось  промимрив,  але  вже  не  міг  навіть  руки  підвес¬
ти.  Тоді  Кодня  схопив  його  й,  як  шматок  дерева,  кинув
під  стіл.
 На  мент  блиснули  чоботи  Бляшки,  й  він  вже  не  во¬
рушився.
 Знову  почалися  танці.
 Знову  танцювала  вся  хата.  Перекиду  вались  столи,  ви¬
літали  з  жалібним  брязком  із  вікон  шибки.  А  гості  тан¬
цювали,  падали  —  і  знову  танцювали.
 Раптом  цілком  непомітно  Кодня  й  Печера  зникли  з
хати,  в  ній  залишився  один  Чучупак.
 Швидко  він  почув  знадвору  умовлений  свист.
 Флейта  верещала  тепер  без  усякого  такту,  як  веле¬
тенський  джміль,  гудів  контрабас,  бубон  бухав  безпере¬
станку.
 Хата  Лейби  тепер  уявляла  дім  божевілля.  Вже  ніщо
не  могло  стримати  веселости.
 Чучупак  знав,  що  він  стоїть  на  вулкані,  що  кожну
мить  під  ним  може  вибухнути  підлога  —  і  все  полетіти  в
чорну  ніч,  освітлюючи  село  кривавою  загравою.
 Але  він  стояв  і  дивився  на  це  божевілля.  Йому  здава¬
лось,  що  сама  смерть  танцює  серед  гостей.
 Якийсь  несвідомий  інстинкт  підштовхував  його  з
хати,  й  він  непомітно  вийшов.
 Тільки  він  переступив  поріг,  як  страшний  вибух  здриг¬
нув  село.  Хата  Лейби-Боруха  зі  всіма  гостями  злетіла  в  по¬
вітря.  Заграва  кривавою  запоною  повисла  на  хмарах.

Штаб  смерти
 419
 Так  кінчився  баль  в  честь  Чучупака.
 Вовчий,  радісний  вий  видрався  з  його  горла  й  розбур¬
кав  увесь  ПесійЯр.
 їх
 ГО-ГО-ГО!..  БИЙ  ГАЙДАМАКІВ!
 На  ранок  Чучупак  і  його  двоє  товаришів  йшли  ріллею
коло  лісу,  що  стіною  підходив  до  села  Песій  Яр.
 «Штаб  Смерти»,  який  тепер  складається  тільки  з  3-х
осіб,  нудьгував.
 Вже  ні  Чучупак,  ні  його  приятелі  не  могли  вигадати
будь-якої  розваги...
 їм  було  нудно.
 —  Знаєш  що,  Чучупаче?  —  сказав  Печера.  —  Ти  ли¬
шайся  сам,  а  ми  підемо  на  село,  пожартуємо  з  вартою.
Дуже  вже  нудно!..
 —  Еге,  —  сказав  Кодня,  —  я  теж  маю  намір  пожар¬
тувати.  Вони  вчора  зчинили  бешкет  у  хаті  моїх  батьків.
Я  мушу  помститись.
 —  Ідіть!  —  байдуже  промовив  Чучупак.  —  Десятком
шибеників  стане  менше.
 Чучупакові  обридло  вже  вішати  та  розстрілювати  вар¬
тових.  Як  великий  буржуа,  якому  обридають  всякі  стра¬
ви,  так  і  Чучупакові  обридла  дрібна  гра  зі  смертю:  йому
вже  треба  було  чогось  нечуваного  й  небаченого.
 І  вони  всі  поволі  йшли  по  ріллі.  Чорна  земля  й  листя
прилипали  до  чобіт,  ноги  ставали  важкими,  й  вони  не¬
охоче  переставляли  їх,  посуваючись  вперед.
 Нараз  неподалець  вибухнуло  кілька  пострілів.
 Чучупак  і  Печера  зупинились,  а  Кодня  вибіг  на  гор¬
бок.
 Прямо  на  нього  на  коні  скажено  летів  якийсь  чоло¬
вік,  а  за  ним,  стріляючи  в  повітря,  на  конях  летіло  кіль¬
ка  китиць.
 —  Гайдамаки!  —  голосно  крикнув  Кодня.

420
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чучупак  і  Печера  теж  вибігли  на  горбок.  Вони  втрьох
лягли  на  землю,  й  раптовий  вибух  трьох  одрізанів  одра¬
зу  скинув  на  землю  пару  гайдамаків.  Кінь  третього  гай¬
дамаки  з  розгону  високо  підскочив  і  грьохнувся  на  зем¬
лю,  підібравши  під  себе  й  третю  китицю.
 Останні  сім  гайдамаків  одразу  зупинились.  Але  дру¬
гий  залп  трьох  одрізанів  скинув  з  коней  ще  двох.  Тоді
гайдамаки,  люто  лупцюючи  коней,  повернули  назад  і,
наче  божевільні,  почали  тікати.
 —  Хо-хо-хо!..  —  кричав  їм  навздогін  Чучупак.
 —  Го-го-го!..  —  кричав  Печера.
 —  Тікай!..  —  кричав  Кодня.
 їм  одразу  стало  весело.
 До  них  під’їхав  чоловік,  що  тікав  від  гайдамаків,  і
вони  відразу  пізнали  комуніста  Каленика.
 —  Здорово,  хлопці!  —  сказав  Каленик.  —  І  на  думці
не  мав,  що  ми  так  скоро  зустрінемось!..
 —  Що  новенького,  товаришу  Калениче?  —  запитав
Чучупак.  —  Чи  скоро  будуть  більшовики?..
 —  Скоро!  —  відповів  Каленик.  —  Білогвардійці  тіка¬
ють.  А  петлюрівці  самі  переходять  до  нас.  Червоне  вій¬
сько  скоро  й  тут  встановлюватиме  мир  та  тишу.  Не  дур¬
но  ж  нами  керують  такі  товариші,  як  Ленін...
 Це  ім’я  сильно  впливало  на  Чучупака  та  його  товари¬
шів.  Вони  всі  троє  відразу  поскидали  шапки  з  своїх  ве¬
ликих  волохатих  голів.
 Чучупак  мрійно  дивився  кудись  на  схід.
 Всі  мовчали.
 Каленик  теж  мовчав.
 «Дивний  цей  Чучупак,  —  думав  він.  —  Звичайний
бандит,  психічно  хворий,  божевільний.  Шкода,  —  ду¬
мав  Каленик,  —  а  він  міг  би  багато  допомогти  Радян¬
ській  владі».
 —  Я  хотів  би  його  побачити!..  —  мрійно  сказав  Чу¬
чупак.
 Тоді  Каленик  витяг  з  кишені  маленький  портрет  Ле¬
ніна  й  показав  Чучупакові.
 Чучупак  довго  дивився  на  нього  й  мовчав.

Штаб  смерти
 421
 —  Коли  ти  його  побачиш,  —  сказав  він  Каленико-
ві,  —  скажи  йому,  що  Чучупак  стоїть  за  більшовиків.  І
він  може  завше  використати  мене...
 Це  було  сказано  дуже  наївно,  але  щиро.
 «Це  не  бандит,  —  подумав  Каленик,  —  це  якась  хвора
дитина!»  І  йому  стало  шкода  Чучупака,  йому  хотілось,  як
брата,  обійняти  за  шию  цю  муругу  й  кремезну  людину.
 —  Подаруй  мені  цей  портрет!  —  попросив  Чучупак.
 Каленик  хитнув  головою,  й  Чучупак  гордо  приколов
 портрета  до  свити  на  своїх  могутніх  грудях.
 х
 ВІТЕР  БАЙДУЖО  ШУМІВ
 Нудно  в  полях  Чучупакові.
 Поля  голі  й  непривітні.  Стовпом  маячить  його  чорна
постать  серед  пустельних  ланів.  Якесь  бажання  охоплює
його,  але  він  сам  не  може  збагнути,  чого  хоче.
 Піде  в  ліс  і  лежить  на  жовтім  кленовім  листі,  дивить¬
ся