Вибрані  твори  ■  Ґео  Шкурупій
 _>зстріляне
 Відродження
 Ґео  Шкурупій
 ибрані
 твори
 "Смолоскип"

оцифровано
 Hwrtowi

Серія  «Розстріляне  Відродження»
 Ґео  Шкурупій
ВИБРАНІ  ТВОРИ

Серія  «Розстріляне  відродження»
 Ґео  Шкурупій
ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Упорядники
Ольга  Пуні  на,  Олег  Соловей
 Київ
 «Смолоскип»
 2013

УДК  821.161.2
ББК  84(4Укр)6
Ш  67
 Пропонуємо  увазі  читачів  найбільш  повну  презентацію  твор¬
чого  доробку  Ґео  Шкурупія  (1903—1937),  одного  з  чільних  пред¬
ставників  українського  літературного  аванґарду,  автора  зна¬
чної  кількості  поетичних  («Психетози»,  «Барабан»,  «Жарини
слів»,  цикл  «Море»,  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»,
«Божественна  комедія»,  «Зима  1930  року»)  та  прозових  збірок
(«Переможець  Дракона»,  «ПригодимашиністаХорна»,  «Штаб
смерти»,  «Січневе  повстання»,  «Страшна  мить»,  «Проза.  Т.  1.
Новелі  нашого  часу»  та  ін.),  а  також  трьох  знакових  для  літера¬
тури  першої  половини  XX  ст.  романів  («Двері  в  день»,  «Жанна
батальйонерка»,  «Міс  Адрієна»)  і  численних  публіцистичних
праць,  що  до  сьогодні  лишалися  малодоступними  не  тільки  ши¬
рокому  читачу,  а  й  спеціалістам  вузького  профілю.
 Видання  може  бути  використане  як  посібник  у  школах  і
вищих  навчальних  закладах.
 Дизайн  обкладинки  Уляни  Мельникової
 Видання  «Вибраних  творів»  Ґео  Шкурупія  здійснено
завдяки  фінансовій  підтримці
Видавничого  Фонду  Ади  Кулик  (США)
 ©  Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей,
ISBN  978-966-2164-28-2  (серія) 	упор.,  передм.,  прим.,  2013
 ISBN  978-966-2164-51-0 	© 	«Смолоскип», 	2013

Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 ҐЕО  ШКУРУПІЙ,
КОРОЛЬ  ФУТУРОПРЕРІЙ
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности
безліч  хвилин.
 Ґео  Шкурупій  (  «Міркування
Ґео  Шкурупія  про  Кримські  гори  й  вічність»  )
 ...ліві  мистці  завжди  на  барикадах.
 Ми  боремось  в  першу  чергу  за  революційну,
свіжу,  сучасну  тематику  й  ідейність  і  за  оформлення  її
в  мистецтві,  цебто  за  якість  і  сучасність  продукту
для  сучасного  передового  споживача.
 Ґео  Шкурупій
(«Чому  ми  завжди  на  барикадах»  )
 Своєрідними,  напрочуд  енергійними  й  зухвалими,  гасла¬
ми  промаркував  український  культурний  простір  смаглявий
юнак  середнього  зросту,  з  рясним  капітановим  чубом,  за¬
думливий  і  небагатослівний1,  зачинатель  якісної  національ¬
ної  художньо-літературної  продукції,  «рідкий,  —  за  слова¬
ми  Олекси  Полторацького,  —  випадок  майже  завершеного  і
врівноваженого  митця-футуриста»2,  найоб  д  арованіший,  на
 1  Таку  портретну  характеристику  у  своєму  спогаді  про  Ґео
Шкурупія  дає  Олекса  Полторацький.  ДивПолторацький  Ол.
Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»:  [спогади]  //  Рад.  літерату¬
рознавство.  —  1968.  —  №  7.  —  С.  66.
 2  Шкурупій  Ґео.  Патетична  ніч.  «Нарком»  /  [передм.  Ол.  Пол¬
торацького].  —  Харків:  Укр.  робітник,  1929.  —  С.  3.

6
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 думку  Віктора  Петрова,  новоґенераторівець  —  Ґео  Шкуру¬
пій  (1903—1937).  Його  мистецька  позиція,  зокрема  переко¬
нання  у  моці  нововитвору  в  царині  художнього  слова—пан-
футуризму,  що  «  ралом  прорізає  глибоку  межу  в  майбутнє  »1,
заклики  «перекинути  жирну  тушу  обивателя,  що  закриває
обрій»2,  пов’язані  зі  спробами  корегувати  формат  літера¬
турної  практики,  презентують  тип  мистця,  відповідного  до
складної,  зламної  (перехідної  —  коли  йти  вслід  футуристич¬
ним  забавкам)  епохи  —  першої  третини  XX  ст.
 Георгій  (Юрій,  Ґео,  Жорж,  Жора)  Данилович  Шкуру  -
пій,  уродженець  міста  Бендери  (на  початок  XX  ст.  —  те¬
риторія  Румунії)3,  народився  20  квітня  1903  р.  в  родині
 1  Wkurupij  Geo.  Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм  //
Семафор  у  майбутнє.  Апарат  Панфутуристів.  —  К.,  1922.  —
№  1  (травень).  —  С.  10.
 2  Шку  рупій  Ґ  ео.  Чому  ми  завжди  на  барикадах  //  Нова  Ґене-
рація.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  34.
 3  Біографічних  відомостей  обмаль,  подеколи  фактаж
не  збігається,  будучи  запозичений  із  радянських  біо-
бібліографічних  довідників,  за  якими  навіть  смерть  репресова¬
ного  письменника  датується  1943  роком.  Джерела:  Лавріненко
Ю.  Ґео  Шкурупій  (літературна  сильветка)  //  Розстріляне
відродження:  антологія  1917—1933:  Поезія  —  проза  —  драма  —
есей  /  Упор.  Ю.  Лавріненко.  —  К.:  Смолоскип,  2004.  —  С.  241—
243;  Славутич  Я.  Ґео  Шкурупій  //  Розстріляна  муза:  [мартиро¬
лог,  нариси  про  поетів].  —  2-ге  вид.,  випр.  і  доп.  —  К.:  Либідь,
1992.  —  С.  136—138;  Петров  В.  Українські  культурні  діячі
УРСР  —  жертви  большевицького  терору.  —  New  York:  Пролог,
1959;  ТростянецькийА.  Жарини  слів  //  Гео  Шкурупій.  Двері  в
день:  [вибране].  —  К.:  Рад.  письменник,  1968.  —  С.  5—18;  Пол-
торацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»:  [спогади]  //
Рад.  літературознавство.  —  1968.  —  №  7.  —  С.  66—71;  Ника-
норова  О.  Гео  Шкурупій  //  ...3  порога  смерті:  Письменники
України  —  жертви  сталінських  репресій.  —  К.:  Рад.  письмен¬
ник,  1991.  —  Вип.  1.  —  С.  465—468;  ЧернишГ.  Гео  Шкурупій
//  Історія  української  літератури  XX  ст.:  У  2  кн.  —  Кн.  1.  /  За
ред.  В.  Г.  Дончика.  —  К.:  Либідь,  1998.  —  С.  325—327;  Качу-
ровський  І.  Напівзабутий  Ґео  //  Березіль.  —  2004.  —  №  1.  —  С.
134—137;  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення.  —
К.:  Фенікс,  2006.  —  368  с.;  Підгайний  С.  Українська  інтелігенція
наСоловках.  Недостріляні.  —К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянська
академія»,  2008.  —  326  с.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 7
 залізничника-машиніста  і  вчительки.  Щодо  батьків¬
ських  впливів  у  спогадах  Олекси  Полторацького  читає¬
мо:  «Я  часто  ходив  до  Шкурупія  на  квартиру,  познайо¬
мився  з  усією  його  родиною  —  з  сестрою  і  батьком,  за¬
лізничним  робітником,  здається,  машиністом.  Звідти,
від  батька,  пішла  та  образна  система,  яка  часто  зустріча¬
лася  не  лише  в  творах  самого  Шкурупія,  а  й  у  практиці
панфутуристів...  »*.  Протокол  засідання  особливої  трійки
УНКВС  Ленінградської  області  помилково  фіксує  місце
народження  Георгія  Шкурупія  —  Балта  Бессарабської  гу¬
бернії  (нині  Одещина),  із  цим  містечком  насправді  в  ньо¬
го  пов’язаний  молодший  підлітковий  досвід  (приблизно
з  1910  р.),  який  він  отримує  після  проживання  на  стан¬
ції  Флорешти,  де  вчителювала  мати.
 Київський  період  у  житті  Георгія  Шкурупія  розпо¬
чинається  від  1913  р.:  тут  закінчує  сім  класів  Другої  Київ¬
ської  класичної  гімназії  (1920),  відбуває  один  навчальний
рік  на  медичному  факультеті  Київського  університету  та
два  місяці  навчання  у  Київському  інституті  зовнішніх
зносин.  Надалі  впродовж  року  Георгій  Шкурупій  працює
у  губкомі  КП(б)У  секретарем  сільського  відділу,  певний
час  служить  на  залізниці.  Про  журналістську  практику,
яка  розпочалася  в  Г.  Шкурупія  від  16  років2,  відомо,  що
це  праця  в  редакції  двомовної  українсько-російської  га¬
зети  «Вісті»  (офіційний  орган  Київського  районного  ко¬
мітету  КП(б)У)  та  газети  «Більшовик»,  яку  від  1922  р.
«окупує»,  цебто  активно  друкується  на  її  сторінках,  фу¬
туристська  організація  на  чолі  з  Михайлем  Семенком
«Аспанфут»,  куди  ввійде  і  Ґео  Шкурупій.
 Літературний  дебют  майбутнього  панфутуриста  припа¬
дає  на  цей  різнокаліберний,  у  навчально-професійному  пла¬
ні,  час:  1920  р.  він  публікується  у  літературно-мистецькому
 1  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»...  —
С.  66.
 2  Альманах  современной  украинской  литературьі  /  Под  ред.
И.  Поступальского.  —  JL:  Изд-во  «Красная  газета»,  1930.  —
С.  200.

8
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 збірнику  «Ґроно»  (Київ),  який  редагує  Валер’ян  Поліщук,  із
прозовими  творами  «Ми»,  «В  час  великих  страждань».  1921  р.
Ґео  Шкурупій  друкує  в  катеринославському  альманасі  «  Вир
революції»  добірку  поезій  («Майбутнє»,  «Катастрофа»,  «Ве¬
сілля»,  «В  натовпі»,  «Революція»,  «Святкове»),  поему  «Ву¬
лиця  »  та  новелу  «  Розмова  мерців  ».  Вже  на  цей  період  він  має
цікаві  подальші  літературні  задуми.  Так,  у  «Мистецькій  хро¬
ніці»  альманаху  «Вир  революції»  повідомлялося,  що  «Пись¬
менник  Георгій  Шкурупій  склав  збірник  поезій  “Єва”.  Він  же
пише  роман  “Велика  руїна  й  перше  місто  нового  світу”.  Роман
поділяється  на  дві  частини;  у  першій  —  сучасний  Київ,  у  дру¬
гій  —  Київ  майбутнього,  утопія»1.  Із  реалізацією  задуманого
збірника  й  роману  не  склалося,  проте  відбулось  із  появою  ін¬
ших,  не  менш  промовистих  речей,  що  виходили  з-під  протек¬
торату  відповідних  літературно-мистецьких  угруповань,  чле¬
ном  яких  ставав  Ґео  Шкурупій.
 Так,  першим  груповим  «притулком»  для  новоспечено-
го  поета  постала  утворена  25  червня  1921  р.  в  Києві  футу¬
ристична  організація  «Комкосмос»  (її  члени  —  письмен¬
ники  Олекса  Слісаренко,  Микола  Терещенко,  художник
Олег  Шимков);  щоправда,  ця  організація  проіснувала
не  більше  десяти  діб:  вже  5  липня  1921  р.  колегія  голов-
політосвіти  при  Народному  комісаріаті  анулювала  до¬
звіл  на  діяльність  групи2.  Подальші  пошуки  приводять
Ґео  Шкурупія  до  очолюваної  М.  Семенком  «Асоціяції
панфутуристів»3(«Аспанфут»;  Київ,  1921—1924),  вякій
 1  Мистецька  хроніка  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,
1921.  —  С.  123.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм  (1914—1930)  /  Пер.
 з  англ.  Р.  Тхорук.  —  Львів:  Літопис,  2003.  —  С.  77.
 3  У  «Літературній  хроніці»  газети  «Більшовик»  (1922  р.,  за
7  грудня,  на  3  стор.)  під  заголовком  «Панфутуристи  працюють»
повідомлялося  про  вихід  другого  числа  збірника,  що  так  і  не  по¬
бачив  світ:  «З  мистецьких  творів  у  №  2  “Семафора”  буде  надру¬
ковано  колективну  роботу  панфутуристів-деструкторів  під  на¬
звою  “Облога  Земної  Кулі”.  В  роботі  взяли  участь:  Михайль  Се-
менко,  Гео  Шкурупій,  О.  Слісаренко,  М.  Ірчан,  Ю.  Шпол».

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 9
 він  стає  співредактором,  активним  дописувачем  (видає
літературно-художні  твори,  заклики,  публіцистику)  її
друкованих  органів  «Семафор  у  майбутнє.  Апарат  Пан-
футуристів»  (Київ,  1922),  «Катафалк  искусства»  (Київ,
1922),  «Гонг  Комункульта»  (Київ—Харків,  1924).
 Утворене  «Аспанфутом»  незалежне  видавництво
«Гольфштром»  друкує  першу  й  другу  поетичні  збірки
Ґео  Шкурупія:  «Психетози.  Вітрина  третя»  (Київ,  1922),
«Барабан.  Вітрина  друга»  (Київ,  1923).  Участь  у  цій  ор¬
ганізації  креслить  ще  один  важливий  штрих  у  біогра¬
фії  письменника  —  знайомство  з  майбутньою  дружиною
Варварою  Базас.  У  дослідженні  «Український  футуризм»
Олега  Ільницького  зафіксовано:  «До  списку  провінцій¬
них  і  сумнівних  прихильників  Аспанфуту  варто  дода¬
ти  імена  Варвари  Базас  і  Якова  Савальєва,  про  яких  ні¬
чого  поки  що  не  знаємо,  та  маргінального  значення  ім’я
Йосипа  Стрільчука.  їхні  імена  трапляються  в  футурис¬
тичних  виданнях  1922  р.,  але,  за  винятком  Стрільчука,
про  них  пізніше  немає  ніякої  згадки  в  літературних  ви¬
даннях.  Ґео  Шкурупій  1921  р.  присвятив  Варварі  Базас
поезію1,  завдяки  чому  ми  знаємо  про  її  існування»2.  На
жаль,  як  і  у  випадку  з  обіцяною  збіркою  «Єва»  і  романом-
утопією  «Велика  руїна  й  перше  місто  нового  світу»,  що
так  і  не  побачили  світу,  не  складається  в  Ґео  Шкурупія  із
працею  в  запланованих  і  не  реалізованих  «Аспанфутом»
проектах:  публікацією  творів  у  журналі  «Кермо»  в  груд¬
ні  1922  р.  (був  підготовлений  до  випуску,  але  не  вийшов),
редакторством  укупі  із  Василем  Атаманюком  і  Михайлем
Семенком  серії  альманахів  «Творча  Україна».
 У  зв’язку  із  закладенням  на  початку  листопада  1923  р.
«Аспанфутом»  і  «Березолем»  «Ініціятивногобюра  Жов¬
тневого  бльоку  мистецтва»,  підписанням  заклику  до  про¬
летарських  літературно-мистецьких  організацій  з  метою
 1  Йдеться  про  поему  «Ненюфари»  у  збірнику  «Жовтень»
(Харків,  1921),  який  редагували  М.  Хвильовий,  В.  Сосюра,
М.  Йогансен.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  83.

10
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 приєднатися  до  фронту  проти  «буржуазно-міщанської
навали»1  та  невдалою  спробою  створення  такого  бло¬
ку2  була  оголена  так  звана  «аспанфутська  криза»,  вна¬
слідок  якої  учасники  організації  «Асоціяція  Панфуту¬
ристів»,  зокрема  й  Ґео  Шкурупій,  утворюють  нову  гру¬
пу  —  «Аспанфут-Комункульт»  (січень  —  квітень  1924;
далі  —  АсКК  («Асоціація  комуністичної  культури»,  Ко-
мункульт;  Київ  —  Харків,  1924—1925)).  Нею  доволі  по¬
тужно  починають  розроблятися  принципи  панфутурис-
тичної  теорії,  до  цього  активно  долучається  й  «король
футуропрерій»:  він  доповідає  на  організаційних  зборах
(доповідь  «Розгляд  існуючих  поглядів  на  мистецтво  в
марксівській  літературі  та  їх  одміни  [...]  корективи,  що
вносяться  панфутуризмом  в  це  питання»),  16  березня
 1924  р.  читає  лекцію  «Що  таке  панфутуризм»  у  Київ¬
ському  медичному  інституті,  13  квітня  на  зборах  АсКК
презентує  доповідь  «Театр  і  Анти-театр».  Пропагуван¬
ня  панфутуристських  настанов  реалізується  у  Ґео  Шку¬
рупія  й  через  очолювану  посаду  інструктора  літсектора
«Лівої  літературної  студії»  (1924),  що  займався  вивчен¬
ням  поезії,  прози,  драми,  кіносценаріїв,  журналістики
і  публічних  промов.
 У  березні  1925  р.  разом  із  Михайлом  Яловим  й  Олек¬
сою  Слісаренком,  на  противагу  думки  М.  Семенка  й  Ніка
Бажана,  Ґео  Шкурупій  ініціює  об’єднання  «АсКК»  із
організацією  «Гарт».  Центральне  бюро  АсКК  2  квітня
 1925  р.  голосувало  за  об’єднання:  М.  Семенко,  О.  Сліса¬
ренко,  Ґео  Шкурупій,  М.  Яловий  —  у  Харкові  і  Йосип
Стрільчук  —  у  Києві3.  Навіть  знищивши  свою  заяву  про
вихід,  Ґео  Шкурупій  твердо  намірився  вийти  з  організа¬
ції.  Результати  голосування  були  не  на  користь  М.  Семен¬
ка,  відтак  «злиття»  «АсКК»  і  «Гарту»  відбулося.
 1  Там  само.  —  С.  104.
 2  Див.  докладніше:  Там  само.  —  С.  104—109.
 3  Див.:  Шпол  Юл.  До  об’єднання  АсКК  («Комункульт»)  із
«Гартом»  //  Культура  і  побут.  —  1925.  —  №  16.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 11
 У  цей  час  Ґео  Шкурупій  друкується  із  поетичними  і
прозовими  творами  у  виданні  «Гольфштром.  Збірник  1.
Літсектор  АсКК»,  є  серед  членів  редколегії  «Журналу
для  всіх»  (1925),  що  видається  «Аспанфутом»  спільно  із
«Плугом».  У  харківських  видавництвах  «Книгоспілка»
й  «Державне  видавництво  України»  виходять:  поетична
книжка  «Жарини  слів:  вибрані  поезії»  (1925),  що  кон¬
солідує  шкурупіївський  набуток  зі  збірок  «Психетози»,
«Барабан»,  та  кілька  нових,  але  вже  публікованих,  тво¬
рів  («  Шерк  серця  »,  «  Замах  на  революцію  »,  «  Жовтневий
роман»  таін.);  прозові  книжки  «Переможець  Дракона»
(Харків,  1925)1,  що  склалася  із  шести,  частково  публіко¬
ваних,  оповідань  («Переможець  Дракона»,  «Тисяча  про¬
йдисвітів»,  «Патетична  ніч»,  «“Нарком”»,  «Вогонь  та
хугу  »,  «  Чорна  неміч  »)  та  однієї  повісті  («  Штаб  смерти  »2),
«Пригоди  машиніста  Хорна»  (Харків,  1925)3,  де  вміще¬
но  твори  з  першої  прозової  збірки  («Переможець  Драко¬
на»,  «Нарком»,  «Тисяча  пройдисвітів»,  «Дні  Січневої
комуни»4);  київське  видавництво  «Час»  презентує  про¬
зову  книжку  «Штаб  смерти»  (Київ,  1926).
 Остаточний  занепад  у  1924  р.  «Асоціяції  комуністич¬
ної  культури»  за  браком  кваліфікованих  кадрів  та  якіс¬
ної  праці,  руйнація  «Гарту»  1925  р.  призвели  до  спроб
панфутуристів,  зокрема  й  Ґео  Шкурупія,  на  початку
 1  Друге  видання:  Харків  —  Київ,  1929.
 2  У  спогадах  Ол.  Полторацького  щодо  цієї  повісті  читаємо:
«...заочне  знайомство  [зі  Шкурупієм.  —  авт.]  відбулося  дещо
раніше,  коли  я  побачив  на  київських  вулицях  величезний  пла¬
кат:  “У  театрі  кол.  Бергоньє  (тепер  приміщення,  де  працює  те¬
атр  ім.  Лесі  Українки)  відбудеться  прилюдне  читання  нового
твору  Гео  Шкурупія  «Штаб  смерті»”.  Плакат  був  витриманий
в  звичайному  тоді  галасливому  стилі,  там  наведено  було  на¬
зви  окремих  розділів  “Штабу  смерті”»  (Полторацький  Ол.  Гео
Шкурупій  і  «НоваГенерація»...  —  С.  66.).
 3  Друге  видання:  Харків,  1930.
 4  У  «Переможці  Дракона»  було  опубліковано  під  назвою
«В  огонь  та  хугу»,  а  в  перевиданні  «Пригод  машиніста  Хорна»
(Харків,  1930)  —  «Повстання».

12
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 1926  р.  умонтуватися  до  когорти  рядових  членів  «Віль¬
ної  академії  пролетарської  літератури»  (Харків,  1926—
1927),  де  «після  років  організаційної  метушні  письмен¬
ник  заслужив  шанс  віддатися  своєму  ремеслу»1.  По¬
при  масштабні  можливості  друку,  за  час  перебування
в  «Академії»  в  альманасі  «Вапліте»  надруковане  лише
одне  оповідання  Ґео  Шкурупія  («Страшна  мить»),  його
ж  основна  увага  віднині  зосереджується  на  роботі  в  кіно-
індустрії,  до  якої  був  залучений  М.  Семенком,  що  після
аспанфутського  провалу  цілком  віддається  кінодіяльнос-
ті:  «Поет-футурист  Михайль  Семенко  —  це  той,  хто  по¬
веде  за  собою  письменників-новаторів  Юрія  Яновського,
Ґео  Шкурупія,  Олександра  Копиленка,  Григорія  Епіка,
Миколу  Бажана,  Саву  Голованівського  і  Дмитра  Бузька.
Саме  цим  діячам,  після  надання  їм  повної  літературно-
драматургічної  свободи,  слід  завдячувати  успіхом  най¬
помітніших  картин  українського  німого  кіна»2.  Активна
редакторська  (зі  спогаду  Ол.  Полторацького:  «Коли  і  за
яких  саме  обставин  я  особисто  познайомився  з  Гео  Шку-
рупієм  —  не  пам’ятаю,  хоча  це  сталося  не  пізніше  1927
р.  у  ВУФКУ  [...]  де  він  працював  редактором»3  (курсив
наш.  —  авт.))  і  сценарна  («Гео  Шкурупій  за  пропозиці¬
єю  головного  редактора  ВУФКУ  Михайля  Семенка  на¬
писав  сценарій  «Синій  пакет»  —  «фільм  з  часів  бороть¬
би  проти  біло-поляків»4,  поставлений  режисером  Ф.  JIo-
патинським;  «Візьміть  імена  українських  сценаристів:
Майський,  Панч,  Шкурупій,  Дніпровський,  Бузько,  Ба¬
жай,  Яновський,  Семенко.  Все  це  імена  письменників.
Письменники  зробили  напад  на  нову  форму  роботи:  на
 1  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  131.
 2ГосейкоЛ.  Історія  українського  кінематографа.  1896—1995
/  Пер.  з  фр.  —  К.:  KINO-KCXJIO,  2005.  —  С.  34.
 3  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Генерація»...  —
С.  66.
 4  Виробництво  ВУФКУ  1925  року:  [реклама]  //  Кіно.  —
1925.  —  №1.  —  С.  43.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 13
 сценарій.  І  вони  перемагають»1)  робота  на  кіностудіях
Всеукраїнського  фотокіноуправління  в  Одесі  та  Києві
дали  свій  результат.  За  сценаріями  Ґео  Шкурупія  у  спі¬
вавторстві  поставлено  фільми:  «Синій  пакет»  (1926),  іс¬
торична  драма  «Спартак»  (1926)  за  однойменним  рома¬
ном  Рафаелло  Джованьйолі  (разом  із  Михаїлом  Галь-
періним,  режисер  стрічки  —  Е.  Мухсін-Бей),  створено
написи  до  стрічок  «Темрява»  (1927),  «Пригоди  Полтин-
ника»  (1928),  «Наговір»  (1928).
 Новий  етап  у  житті  письменника  розпочинається  із
утворенням  1927  р.  Михайлем  Семенком  у  Києві  групи
письменників  та  працівників  кіно  «Бумеранг»,  до  видань
якої  —  «Зустріч  на  перехресній  станції.  Розмова  трьох.
Михайль  Семенко,  Гео  Шкурупій,  Микола  Бажан»  (Київ,
 1927),  «Бумеранг.  Неперіодичний  журнал  памфлетів»
(Київ,  1927)  —  колишній  лідер  панфутуристів  залучає
й  Ґео  Шкурупія.  Офіційне  перебування  в  лавах  ВАПЛІ¬
ТЕ  й  участь  у  чергових  літературних  бумах  Семенка  да¬
ють  свій  результат:  21  квітня  1927  р.  «Академія»  засу¬
джує  «Бумеранг»  і  вимагає  від  Шкурупія  (і  М.  Бажана
відповідно)  оприлюднити  своє  визначення  щодо  ВАПЛІ-
ТЕ.  18  травня  секретареві  організації  Аркадію  Любченку
надійшла  відповідь,  основний  месидж  якої  —  це  переко¬
нання  Ґео  Шкурупія  і  М.  Бажана  в  тому,  що  «Бумеранг»
не  є  новою  літературною  організацією.  ВАП  ЛІТЕ  не  була
задоволена  відповіддю,  відтак  усуває  учасників  буме-
рангівських  видань  зі  свого  угруповання.  Після  захисту
«відступників»  кількома  дійсними  членами  (М.  Йоган-
сен,  О.  Слісаренко)  їх  було  поновлено.  Проте  Ґео  Шкуру¬
пія  після  цього  випадку  не  публікують.  Коли  ж  у  жовтні
з’являється  щомісячний  журнал  лівої  формації  мистецтв
«Нова  Ґенерація»  (Харків,  1927—1930),  що  видається
ДВУ,  і  Ґео  Шкурупій  приєднується  до  його  редакційного
складу,  ВАПЛІТЕ  остаточно  позбувається  «такого»  чле¬
на.  На  сторінках  «Нової  Ґенерації»,  яка,  на  думку  Петра
 1  Історія  українського  радянського  кіно:  У  3  т.  —  К.:  Наук,
думка,  1986.  —  Т.  1.  —  С.  150.

14
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Мельника,  «...має  своє  індивідуальне  обличчя,  має  свої
певні  заслуги,  що  вона  їх  здобула  в  боях  за  функціональне
мистецтво  доби»1,  колишній  ваплітянець  Шкурупій  роз¬
гортає  активну  діяльність  —  там  з’являється  його  поезія,
проза  і,  найпродуктивніше  на  цей  момент,  —  публіцис¬
тика,  що  відіграє  неабияку  (типу  «  злоякісної  пухлини  »)
роль  у  подальших  життєвих  перипетіях  мистця.
 Відстоювання  власних  пріоритетів  у  баченні  сучас¬
ного  (пролетарського)  мистецтва  привело  до  утворен¬
ня  у  жовтні  1928  р.  в  лавах  новоґенераторівців  групи
«конструкторів-функціоналістів»  (серед  приналеж-
них  і  молода  парость  футуристів  —  Віктор  Вер,  Юрій
Палійчук),  що  на  чолі  з  Ґео  Шкурупієм  висунула  гас¬
ло  проводити  конструктивний  функціоналізм  у  мис¬
тецтві.  Надалі  участь  новоспеченого  конструктивіста-
функціоналіста  Шкурупія  у  виконавчому  бюро  філії
«Всеукраїнської  асоціяції  робітників  комуністичної
культури»  (ВУАРКК)  в  Києві  веде  до  утворення  ки¬
ївської  філії  Комун-Культу  й  оголювання  її.  «Прото¬
кол  зборів  ініціятивної  групи  в  справі  організації  ки¬
ївської  філії  Комун-Культ,  що  відбулися  19-го  березня
1929  р.»  фіксував  інформаційне  слово  Ґео  Шкурупія,
який  пропонував  посилити  роботу  лівого  фронту  мис¬
тецтв  за  рахунок  зв’язку  лівої  формації  мистецтва  з
культурно-мистецьким  активом  України:  «Організація
Комун-Культ  бореться  й  боротиметься  проти  безпринци-
повости  в  інших  мистецьких  об’єднаннях  [...],  ґрунтую¬
чи  всю  свою  роботу  на  засадах  панфутуристичної  теорії
і  мистецтв,  спрямовуючи  її  у  бік  чіткішої  постановки  та
розв’язання  питань  культурного  будівництва,  будівни¬
цтва  комуністичної  культури.  За  основу  всієї  роботи  му¬
сить  бути  установка  на  функціональність.
 Організація  Комун-Культ  —  є  організація  загально¬
культурного  порядку,  в  тому  й  обсяг  її  роботи  мусить  бути
відповідним  цієї  організації.  Особливо  слід  звернути  увагу
 1  Мельник  П.  Функціональний  вірш  //  Нова  Ґенерація.  —
 1930. 	-№8-9.  —  С.  37.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 15
 на  питання  організації  побуту  та,  залежно  від  сил,  науко-
техніки»1.  Учасники  зборів  ухвалили:  «Взявши  до  уваги  всі
моменти,  зазначені  доповідачами,  ініціятивна  група  вважає
за  необхідне  створити  в  м.  Києві  філію  Організації  Комун-
Культ.  Бюро  обрати  в  складі  т.  т.  Шкурупія,  Парубочого,
Бузька,  Френкеля,  Кричевського».  їхнє  основне  завдання
полягало  в  розробці  теоретичних  засад  для  роботи  кіногру-
пи,  питання  щодо  подальшої  придатності  станкового  ма¬
лярства;  Ґео  Шкурупію  доручалася  організація  літератур¬
ної  групи  для  створення  колективних  літтворів.
 Співпраця  з  Всеукраїнською  спілкою  пролетарських
письменників,  активна  полемічна  діяльність  (полеміка  з
лефівцями,  «правими»  (Б.  Антоненко-Давидович,  В.  По¬
ліщук,  М.  Бойчук,  М.  Хвильовий))  на  сторінках  «Нової  Ґе¬
нерації»  сприяли  появі  1930  р.  «Аванґард-Альманаху  —
пролетарських  митців  нової  ґенерації»  (Київ,  1930),  редак¬
тором  якої  і  став  функціоналіст  Шкурупій.  На  сторінках
цього  друкованого  органу  київської  філії  «Нової  Ґенера¬
ції»  у  числах  а,  b  (номер  с  рекламувався,  але  надрукова¬
ним  так  і  не  був)  уміщені  фрагмент  кіносценарію  Сашка
Довженка  «Земля»  та  кадри  з  фільму,  вірші  Петра  Мель¬
ника  («Голова»),  Юрія  Палійчука  («Промова  про  еконо¬
міку  аеротранспорту»,  «Винахідники  стеліту»),  Івана
Маловічка  («Авґаністан»),  Миколи  Булатовича  («Манас-
тир»),  фрагмент  із  романізованої  біографії  Віктора  Пе¬
трова  («Мовчуще  божество»),  репортаж  Олекси  Влизька
(«Поїзди  ідуть  на  Берлін»),  поезії  С.  Власенка,  Миколи  Хо-
лостенка,  статті  К.  Малевича,  М.  Умакова,  сучасний  живо¬
пис,  публіцистика  Шкурупія  та  ін.  На  думку  О.  Ільниць-
кого,  «Аванґард-Альманах  —  пролетарських  митців  но¬
вої  ґенерації»  «був  гідним  нащадком  журналу-вітця.  [...]
як  і  журнал,  альманах  був  свідомо  інтернаціональний  та
панмистецький  за  характером...»2.
 1  Протокол  зборів  ініціативної  групи  в  справі  організації  ки¬
ївської  філії  Комун-Культ,  що  відбулися  19-го  березня  1929  р.
//  Нова  Ґенерація.  —  1929.  —  №  4.  —  С.  77—78.
 2  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  180.

16
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Більшість  літературно-художніх  видань  Ґео  Шкуру¬
пія,  що  побачили  світ  у  новоґенераційний  період,  —  це
видання,  до  яких  входять  твори,  що  вже  публікували¬
ся  у  попередніх  поетичних  і  прозових  збірках  письмен¬
ника:  «Море»  (Київ,  1927),  «Січневе  повстання»  (Київ,
 1928),  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»  (Хар¬
ків,  1929),  «Патетична  ніч.  “Нарком”»  (Харків,  1929)1,
«Страшна  мить»2  (Харків,  1929)3,  а  також  синтетичний
роман  «Двері  в  день»  (Харків,  1929)4.  У  рубриці  «Літе¬
ратурної  газети»  «Над  чим  працюють  письменники»  від
1  грудня  1929  р.  інформувалося:
 «Гео  Шкурупій.
 До  “Книгоспілки”  здав  роман  “Жанна  батальйонерка”.
Там  же  вийшла  книга  оповідань  “Страшна  мить”.
 У  ДВУ  вийшла  книга  поезій  “Для  друзів  поетів  сучас¬
ників  вічности”.  Виходить  другим  виданням  книга  опо¬
відань  “Переможець  Дракона”.
 З  “Пролетарієм”  підписав  договір  на  роман  “Мочи-
морди”  (історичний)»5.  Роман  «Мочиморди»  так  опублі¬
кованим  і  не  був.  Можливо,  ним  мали  стати  фрагменти
«Повісті  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шевченка»,  що
друкувалися  у  «Новій  Ґенерації»  (1930,  №  5)  та  «Житті
й  революції»  (1930,  №  6),  які  письменник  подає  в  таких
розділах:  «Мазурка.  Український  Версаль.  Мочиморди.
Витівка  з  Костомаровим.  Стара  молодість»6.  Хоча  тут
же,  в  «Новій  Ґенерації»,  повідомлялося,  що  «...в  цілому
повість  незабаром  вийде  окремою  книжкою  накладом
 1  Російський  переклад  —  «Нарком»:  Київ,  1930.
 2  У  структурі  оповідання:  «Місяць  з  рушницею»,  «Провока¬
тор»,  «Страшнамить»,  «Зруйнований  полон».
 3  Друге  видання:  Харків—Одеса,  1930.
 4  Друге  видання:  Харків—Київ,  1931;  російський  переклад:
Москва—Ленинград,  1930.
 5  Над  чим  працюють  письменники  //  Літературна  газета.  —
1929.  —  №  23  (1  груд.).  —  С.  7.
 6  Шкурупій  Ґео.  Повість  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шев¬
ченка  //  Нова  Генерація.  —  1930.  —  №  5.  —  С.  8.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 17
 ДВУ  »*  (О.  Ільницький  стверджує,  що  «футуристичне  ви¬
давництво  “Семафор  у  майбутнє”  обіцяло  видати  Реабі¬
літацію2  і  Повість  окремими  книжками,  але  [...]  їм  цьо¬
го  не  вдалося  здійснити»3).  1930  р.  Державним  видавни¬
цтвом  України  видано  збірку  оповідань  «Зруйнований
полон.  Місяць  з  рушницею»  (Харків  —  Одеса),  поданий
до  «Книгоспілки»  роман  «Жанна  батальйонерка»4  теж
побачив  світ  (Харків  —  Київ).
 1930  рік  став  плідним  й  у  зборі  матеріалу  для  по¬
дальших  художніх  речей.  Це,  по-перше,  подорож  вліт¬
ку  із  Ол.  Полторацьким  на  Далекий  Схід  і  до  Монго¬
лії  (були  в  Хабаровську,  Іркутську,  Слюдянці,  Верх-
нєудінську,  Алтан-Булаці,  Улан-Баторі,  пустелі  Гобі),
що  тривала  півтора-два  місяці:  «У  1930  році  ми  з  ним
[Шкурупієм.  —  авт.]  вирішили  вирушити  в  далекі  ман¬
дри.  Взявши  до  рук  карту  СРСР,  ми  ухвалили  поїхати
на  найдальшу  дистанцію,  яка  на  цій  карті  вимальову¬
валася:  аж  до  Владивостоку.  [...]  ми  їхали  з  тиждень
на  грузовику,  вдень  полювали  на  антилоп-дзеренів,  а
вночі  спали  в  хутряних  спальних  мішках  і  про  всякий
 1  Там  само.
 2  У1928  р.  Михайль  Семенко  розпочинає  з  ч.  5  «Нової  Ґенера¬
ції»  друкувати  неперіодичну  серію  віршованих  памфлетів  «Ре¬
абілітація  Тараса  Шевченка»,  Ґео  Шкурупій  теж  брав  у  цьому
участь:  Шкурупій  Ґео.  Реабілітація  Т.  Г.  Шевченка.  І.  Моя  ора¬
торія  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  5.  —  С.  325—328.
 3  Ільницький  О.  Шевченко  і  футуристи  //  Світи  Тараса  Шев¬
ченка:  зб.  ст.  до  175-річчя  з  дня  народження  поета  /  За  ред.
JI.  Залеської-Онишкевич  та  ін.  —  Нью-Йорк  —  Париж  —
Сідней  —  Торонто  —  Львів,  1991.  —  С.  153.
 4  На  думку  Ю.  ПІевельова,  «...книга  ця  цікава  своїми  описами
Києва  й  Петербурґу,  відтворенням  атмосфери  першої  світової
війни,  а  головне  —  своєрідною  літературною  технікою  —  сполу¬
ченням  елементів  фабульної  напружености  з  візійністю»  (Ше-
вельов  Ю.  Літ  Ікара  (Памфлети  Миколи  Хвильового)  //  Шеве-
льов  Ю.  Вибрані  праці:  У  2  кн.  —  Кн.  II.  Літературознавство  /
Упор.  І.  Дзюба.  —  К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянська  академія»,
2008.  —  С.  320).

18
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 випадок  попереджали  гобійських  розбійників-хунхузів
пострілом  з  рушниці,  що  в  нас  є  з  собою  зброя»1.  Наслід¬
ком  цієї  подорожі  стала  поява  прозової  збірки  «Мон¬
гольські  оповідання»2  (Харків,  1932).  По-друге,  взим¬
ку  1930  р.  Ґео  Шкурупій  їздить  по  селах  з  бригадами
«колективізаторів»,  бачить  початок  геноциду:  побаче¬
не  переосмислить  у  книзі  «Зима  1930  року:  фрагмен¬
тарні  малюнки,  виконані  віршами  та  прозою»  (Хар¬
ків  —  Київ,  1933).
 Проте  одночасно  зачіпають  письменника  й  незворот-
ні  процеси  руйнування  культурного  осередку.  У  жовтні
1930  р.  Об’єднання  пролетарських  письменників  Украї¬
ни  (ОППУ)  оголосило  про  усунення  Ґео  Шкурупія  зі  своїх
лав  через  його  небажання  і  неспроможність  стати  у  твор¬
чості  на  пролетарські  рейки.  У  січні  1931  р.  офіційно  при¬
пиняє  існування  «Нова  Ґенерація».  Аби  втриматися  у  си¬
туації,  що  склалася,  Ґ.  Шкурупій  змушений  піддатися
тиску  з  боку  Всеукраїнської  спілки  пролетарських  пись¬
менників,  що  вимагала  публічного  каяття  колишнього
панфутуриста.  У  періодиці  з’являються  статті  Ґео  Шку¬
рупія  само-викривального  характеру.  Так,  у  «Літератур¬
ній  газеті»  від  28  лютого  1931  р.  надрукований  «акт  само¬
критики»  Шкурупія,  хоча,  на  думку  редакційної  ради,
неповний  і  недосконалий,  бо  автор  не  повною  мірою  вияв¬
ляє  помилки  свої  та  «Нової  Ґенерації».  Шкурупій  пише:
«Моє  завдання  показати  хиби  в  роботі  тієї  творчої  групи,
що  з  нею  спільно  працював  я,  і  свої,  щоб  дальший  наш
шлях  був  продуктивніший  і  корисніший.
 “Нова  Ґенерація”  перестала  існувати  як  журнал  й  як
організація,  але  б  було  великою  помилкою  гадати,  що  з
припиненням  її  існування  перестали  існувати  ті  традиції,
 1  Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  Ґенерація»...  —
С.  70.
 2  Разом  із  авторською  передмовою  «Як  задумано»  до  складу
книжки  увійшли  такі  твори:  «Вчинок  Гуна»,  «Кар’єра  свято¬
го»,  «Гульо»,  «В  долині  ріки  Іро»,  «Ґобі»,  «Долина  смерти»,
«Герой»,  «Леґенда»,  «Злий  дух».

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 19
 ті  методи,  ті  формальні  та  ідеологічні  настановлення,  що
їх  останніми  роками  вона  запроваджувала  в  життя.  А  в
її  традиціях  було  багато  негативного  й  навіть  шкідливо¬
го,  і  щоб  це  шкідливе  знову  не  виринуло  на  поверхню,  ми
мусимо  викрити  його,  демаскувати  й  засудити:  про  по¬
зитивне  —  говорити,  можливо,  не  час.
 Ще  перед  розпуском  “Нової  Ґенерації”  я  звернув  ува¬
гу  своїх  товаришів  по  роботі  на  ті  неприпустимі  хиби,
що  є  в  нашій  творчій  методі  й  у  практичному  втіленні  її.
Зі  мною  не  погодились,  й  я  відійшов  від  організації,  що
з  нею  був  зв’язаний  багато  років.  І  цей  мій  крок  не  був
помилковий.  Організація  докотилась  до  логічного  кін¬
ця,  що  його  ми  передбачали»1.  У  цей  час  виходять  дру¬
ком  збірка  памфлетів  «Божественна  комедія»  (Харків-
Київ,  1931),  вибраних  новел  «Проза.  Т.  1.  Новелі  нашо¬
го  часу»2  (Харків  —  Київ,  1931)  та  роман  «Міс  Адрієна»
(Харків,  1934),  проте  змістова  цілісність  нових  творів  (зо¬
крема,  памфлетів  і  роману)  розбудовується  не  на  панфу-
туристичних  гаслах  і  настановах,  а  на  цілком  алегорич¬
ному  світосприйнятті,  антирадянському  пафосі.
 За  часів  уже  не  підпільного  «терору»,  початку  справ
міфічного  СВУ  (30-ті  й  подальші  роки)  Ґео  Шкурупій
служить  у  Науково-дослідному  інституті  махорки,  лі¬
тературним  консультантом  у  видавництві,  інструкто¬
ром  організаційного  відділу  в  обласному  виконавчо¬
му  комітеті,  редактором  відділу  при  Всеукраїнсько¬
му  радіокомітеті.  Членом  жодної  політичної  партії
не  є.  Проте  3  грудня  1934  р.  Георгій  Шкурупій  аре¬
штований  у  Києві  підручними  наркома  Всеволода  Ба-
лицького  та  взятий  під  варту  на  підставі  постанови
 1  Шкурупій  Ґео.  Без  полеміки  //  Літературна  газета.  —
 1931. 	—  №  8  (28  лют.).  —  С.  1.
 2  Структура  збірки:  новели  репортажні  «Місяць  із  рушни¬
цею»,  «Тисяча  пройдисвітів»,  «Повстання»;  новели  таємниць
«Патетичнаніч»,  «Страшнамить»,  «Провокатор»,  «“Нарком”»;
новели  психологічні  «Чучупак»,  «Зруйнований  полон»,  «Чор¬
на  неміч»,  «Переможець  Дракона».

20
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 оперуповноваженої  Пери  Гольдман,  «малоосвіченої
(4  класи  гімназії)  чекістки  із  12-річним  стажем  “над¬
звичайної”  діяльності»1.  Він  звинувачений  у  прина¬
лежності  до  київської  групи  контрреволюційної  теро¬
ристичної  організації  «Об’єднання  українських  націо¬
налістів»,  що  начебто  мала  намір  повалити  радянську
владу  в  УСРР,  від’єднати  її  від  Радянського  Союзу,  го¬
тувала  напад  на  урядову  трибуну  під  час  урочистостей
(на  П.  Постишева  і  В.  Балицького).  Вилучення  чужої
записки  з  пікантним  змістом  («Сьогодні  я  сяду  на  бюст
Сталіна  (Сосо  Джугашвілі).  Ол.  Близько»)  під  час  ніч¬
ного  обшуку  в  помешканні  Ґео  Шкурупія  (вул.  Коро-
ленка,  51)  відіграло  свою  фатальну  роль.  Пояснення
арештованого  щодо  авторства  і  тлумачення  написано¬
го  —  будучи  напідпитку  в  Одесі  глухий  (з  дитячих  ро¬
ків)  письменник  Олекса  Близько  сів  на  бюст  Леніна
й  зафіксував  пізніше  це  на  папірці  —  інтерпретовано
слідчим  не  на  користь  Шкурупія  (як  «записка-памфлет
на  т.  Сталіна»)  і  долучено  до  кримінальної  справи  як
документ,  що  характеризує  затриманого:  вчасно  не  за¬
явив  про  «контрреволюційну  витівку»  і  зберігав  запис¬
ку  «мерзенного  контрреволюційного  змісту»2.  Також
до  кримінальної  справи  Георгія  Шкурупія  вшито  ви¬
тяг  з  листа,  який  був  ним  надісланий  до  Німеччини  з
пропозицією  до  редакції  берлінської  газети  надрукува¬
ти  оповідання  «В  долині  ріки  Іро»  (зі  збірки  «Монголь¬
ські  оповідання»,  1932),  чужий  партквиток  на  прізви¬
ще  Бродського,  що  знайшов  син  письменника;  кілька
фальсифікованих  заяв  Олекси  Близька  і  провокато¬
ра  Антона  Біленького-Березинського,  який  приєднав
Шкурупія  до  М.  Любченка,  Г.  Косинки,  Ол.  Близька  як
членів  київської  терористичної  групи.  21  лютого  1935
р.  обвинувачення  було  затверджене  заступником  нар¬
кома  Зиновієм  Кацнельсоном.
 1  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення...  —
С.63.
 2  Там  само.  —  С.  64.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 21
 Справа  Георгія  Даниловича  Шкурупія  військовим
трибуналом  слухалася  двічі  —  19  березня  і  27  квітня
1935  р.  Письменник  звинувачення  категорично  відки¬
нув  й  подав  письмову  заяву-скаргу  на  неправомірні  ме¬
тоди  слідства:  «15/1—35р.я  подав  заяву  на  ім’я  слідчо¬
го  НКВС  т.  Грушевського  із  вказівкою  на  неправильний
запис  моїх  показань  і  з  вимогою  їх  виправити  і  долучи¬
ти  мою  заяву  до  моєї  справи.  Але  цього  не  було  викона¬
но.  Тому  прошу  суд  звернути  увагу  на  це  тепер.  Показан¬
ня  щодо  моїх  розмов  із  знайомими  мені  письменниками
[...]  записані  неправильно.  Вони  зредаговані,  заповнені  за
думкою  слідчого  т.  Гринера,  записані  так,  як  йому  хоті¬
лося,  і  не  відповідають  дійсності.  Мої  бесіди  названі  в  по¬
казаннях  націоналістичними,  як  і  мої  настрої.  Насправ¬
ді  ж  я  вказував  слідчому,  що  бесіди  були  на  літературні,
історичні  і  побутові  теми  [...].
 Незважаючи  на  неправильний  запис  показань  слід¬
чим,  вони  підписані  мною  через  такі  обставини.  Протя¬
гом  усього  періоду  слідства,  і  особливо  під  час  допитів,  я
був  підданий  слідчим  жахливому  моральному  тискові...
Крім  того,  сильний  біль  у  шлунку,  оскільки  в  мене  вираз¬
ка,  і  вкрай  пригнічений  стан  від  погроз  слідчого  спричи¬
нилися  до  стану  повного  отупіння,  за  якого  я  вже  нічого
не  тямив.  Слідчий  користувався  цим  моїм  станом,  при¬
мушував  підписувати  показання,  доводячи  мене  до  істе¬
рики.  Тому  прошу  вважати  ці  мої  показання  недійсни¬
ми,  оскільки  фактично  вони  не  мої,  а  складені  за  думкою
і  бажанням  слідчого»1.
 Внаслідок  повернення  справи  на  додаткове  розсліду¬
вання  після  першого  суду  у  Шкурупія  з’явилася  мож¬
ливість  у  черговий  раз  спростувати  звинувачення.  На
другому  судовому  засіданні  військового  трибуналу  Ґео
Шкурупій  оперує  конкретними  аргументами,  щоби  до¬
вести  свою  непричетність  і  невинуватість:  «Я  до  контр¬
революційної  організації  не  належав.  Показання  проти
 1  Никанорова  О.  Гео  Шкурупій  //  ...3  порога  смерті...  —
С.  466—468.

22
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 мене  даються  неправильні.  Ніхто  не  сказав,  що  я  щось
конкретне  зробив  у  терористичній  групі,  якою  була  моя
участь  у  підготовці  терактів.  Я  сам  із  робітничої  родини
і  до  контрреволюціонерів  належати  не  можу.  Почуваюсь
обплутаним  і  не  маю  можливості  спростувати  брехню.
Проти  голослівних  звинувачень  говорять  уся  моя  робо¬
та  і  все  моє  життя.  Прошу  мене  виправдати»1.
 27  квітня  1935  р.  військовим  трибуналом  УкрВО  Ге¬
оргій  Шкурупій  був  засуджений  за  ст.  ст.  54-2-8-11  КК
УРСР  на  10  років  виправно-трудових  таборів  із  подаль¬
шим  трирічним  ураженням  у  політичних  правах  та  з  кон¬
фіскацією  майна.  Дружину  Варвару  Іванівну  Базас  із  си¬
ном  Георгієм  як  родину  ворога  народу  виселили  з  Киє¬
ва.  У  дослідженні  С.  Шевченка  читаємо:  «У  відбірному
листку,  підшитому  до  справи,  у  графі  “...чи  може  їха¬
ти  у  віддалені  Поправнотрудові  табори”  (так  у  докумен¬
ті.  —  Авт.)  ще  11  грудня  1934  р.  було  зазначено:  “Мо-
жет”.  Поета,  у  якого  було  слабе  серце,  відправили  на  Со-
ловки  [...].  У  матеріалах  оперативної  розробки  в’язнів
практично  не  залишилося  згадок  про  перебування  Гео
Шкурупія  у  8-му  Соловецькому  відділенні  Біломорсько-
Балтійського  комбінату  НКВД  СССР:  поет  не  належав  до
затятих  контрреволюціонерів...  »2.
 Чи  не  єдиними  свідченнями  з  часів  перебування  пись¬
менника  в  ув’язненні  є  спогади  Семена  Підгайного  про  вну¬
трішні  якості  Ґео  Шкурупія  —  компанійський,  проте  безпо¬
радний  у  ситуації  власного  вибору:  «...Жора  Шкурупій,  був
милою  людиною,  хорошим  товаришем  —  уважним  і  сим¬
патичним.  [...]  З  самого  початку  осів  на  роботі  в  сільгоспі.
Спочатку  працював  на  городах,  полов  брукву,  ходив  коло
капусти  та  згодом  став  працювати  по  боротьбі  з  шкідника¬
ми  городніх  рослин.  З  апаратом-обприскувачем  за  плечи¬
ма  щоденно  лазив  по  тих  городах.  Це  й  був  для  Шкурупія
його,  так  би  мовити,  соловецький  фах».  [...]  На  Соловках
 1  Там  само.  —  С.  468.
 2  Шевченко  С.  Архіпелаг  особливого  призначення...  —
С.  66—67.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 23
 він  так  само  писав  вірші,  охоче  їх  читав;  але  ні  у  віршах,
ні  в  щоденній  поведінці  не  відчувалась  цілеспрямованість
чи  чітка  політична  лінія.  Жора  Шкурупій  був  просто  поет,
поет  український»1,  та  цитовані  з  «Краківських  вістей»
міркування  в  праці  В.  Петрова  «Українські  культурні  дія¬
чі  УРСР  —  жертви  большевицького  терору»:  «Ґео  Шкуру¬
пій  виявився  у  неволі  добрим  приятелем  —  чесним  і  відда¬
ним.  Коли  був  не  дуже  втомлений  після  роботи,  то  або  рибу
ловив,  або  мріяв  про  те,  як  він  піймає  справжнього,  живо¬
го  північного  білого  медведя.  Певне  це  для  жартів  і  розваг
(Краківські  Вісті,  1943,  №  258)»2.
 1937  р.  509  осіб,  в  тому  числі  й  Ґео  Шкурупія,  у  складі
другої  великої  групи  в’язнів  (Половецької  тюрми  було  пе¬
реправлено  на  материк  для  страти.  25  листопада  1937  р.
члени  особливої  трійки  УНКВС  по  Ленінградському  окру¬
гу  підписали  протокол  №  199  про  розстріл  в’язнів,  засу¬
джених  раніше  за  троцькістську,  терористичну,  шкід¬
ницьку,  диверсійну  та  іншу  контрреволюційну  діяль¬
ність.  Без  попереднього  слідства  Георгій  Шкурупій  був
засуджений  за  ст.  ст.  58-8-11КК  РСФСР  до  вищої  міри  по¬
карання  —  розстрілу.  8  грудня  1937  р.  в  Ленінградській
області  вирок  було  виконано.  1956  р.  за  клопотанням  дру¬
жини  поета  кримінальну  справу  Ґео  Шкурупія  перегля¬
нуто:  він  був  реабілітований  посмертно  у  1957  р.
 *  *  *
 Ґео  Шкурупій  є  автором  доволі  помітного  поетично¬
го  доробку,  хоча  передовсім  поет  реалізував  себе  в  ран¬
ніх  збірках  «Психетози»  (1922)  і  «Барабан»  (1923),  із
яких  пізніше  скомпонував  дві  книги  вибраних  віршів
із  додаванням  деяких  нових  творів.  Після  збірки  «Бара¬
бан»  письменник,  як  і  більшість  футуристів,  звернувся
 1  Підгайний  С.  Українська  інтеліґенція  на  Соловках.
Недостріляні.  —  К.:  Вид.  дім  «Києво-Могилянськаакадемія»,
2008.  —  С.  82.
 2  Петров  В.  Українські  культурні  діячі  УРСР  —  жертви  боль¬
шевицького  терору.  —  New  York:  «Пролог»,  1959.

24
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 до  прози,  з  якою  й  пов’язана  його  подальша  творчість,  по¬
чинаючи  з  1925  р.  Тим  часом  сучасний  читач  майже  ні¬
чого  не  знає  про  поета  Шкурупія.  Бо  у  виданні  вибраних
творів  1968  р.  поезія  представлена  аж  надто  лаконічно  та
ще  більш  тенденційно.  Впадає  також  в  око  відсутність
поезії  Шкурупія  у  масштабній  антології  української  по¬
езії  в  шести  томах1.  Що  є  зовсім  незрозуміло.
 Олег  Ільницький  у  ґрунтовній  монографії  «Україн¬
ський  футуризм  (1914—1930)»  про  ранню  публікацію
Шкурупія  у  «Вирі  революції»  так  само,  як  і  Олександр
Білецький2,  чомусь  не  згадує.  Натомість,  згадавши  про
ранню  поему  «Ненюфари»  у  збірнику  «Жовтень»3,  він  за¬
уважує:  «Тут  поет  усе  ще  вагається  між  життям  і  смертю,
холодом  і  пристрастю,  старим  світом  і  новим.  Психологіч¬
ний  і  світоглядний  дуалізм  виражений  на  рівні  формаль¬
ному:  з  одного  боку,  вільний  вірш  і  неологізми  наводять
на  думку  про  вплив  Семенка  (наприклад,  “опташились”,
“омолені”);  з  іншого  боку,  його  розуміння  космізму  ви¬
кликає  в  пам’яті  Павла  Тичину.  Рядки  про  любов,  душу
й  серце,  церкву  й  молитву  невправно  поєднані  зі  штам¬
пами  на  кшталт  “димлять  заводські  труби”,  “людські
маси”  й  “червоний  терор”.  Шкурупій  зумів  утілити  но¬
вий  звитяжний  дух  у  “Ненюфарах”,  але  письмо  його  не¬
рівне,  а  стиль  невитриманий»4.  Нам  ця  характеристика
ранньої  поеми  цікава  передовсім  у  контексті  власних  роз¬
мислів  про  генезу  індивідуальної  та  конвенційної  скла¬
дових  майбутньої  поетики  Ґео  Шкурупія,  поета  з  футу¬
ристичних,  передовсім,  угруповань,  але  з  міцними  екс¬
пресіоністичними  засновками.
 1  Антологія  української  поезії:  У  6  т.  —  Т.  4.  /  Упор.  С.  Кри-
жанівський.  —  К.:  Дніпро,  1985.  —  422  с.
 2  Білецький  О.  Двадцять  років  нової  української  лірики
(1903—1923).  —  Харків:  ДВУ,  1924.  —  40  с.
 3  Шкурупій  Г.  Ненюфари:  [Поема]  //  Жовтень:  [Збірник].  —
Харків,  1921.  —  С.  20—22.
 4  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937)  //  Ільницький
О.  Український  футуризм  (1914—1930).  —  С.  302.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 25
 Не  маючи  на  час  публікації  творів,  які  ввійшли  до
«Виру  революції»  (травень  1921),  зв’язків  із  першим
українським  футуристом  М.  Семенком  (хоча,  можливо,
письменник-дебютант  був  знайомий  із  поетичними  тво¬
рами  й  маніфестами,  якими  відкривалися  дві  збірки  Се-
менка  1914  р.  —  «Дерзання»  й  «Кверофутуризм»),  Ґео
(тоді  ще  Георгій)  Шкурупій  демонструє  помітно  еман-
сиповану  від  української  літературної  традиції  індиві¬
дуальну  поетику,  яка  суто  ідеологічно  цілком  відповіда¬
ла  сум’яттю  перших  пореволюційних  років,  підбиваючи
демаркаційну  риску  під  мистецтвом  колишнім  і  сміли¬
во  відкриваючись  мистецтву  майбутнього.  Власне,  пер¬
ша  поезія  з  добірки  у  «Вирі  революції»  мала  цілком  від¬
повідну  назву  —  «Майбутнє».
 Майбутній  «гармонійний  синтез»,  що  образом-
пуантом,  зіпертим  на  солярний  максималізм  (проти¬
ставлений  сучасності  «гострих  лез»),  виникає  в  ряд¬
ку  наприкінці  поезії  —  не  випадковість.  Синтезу  праг¬
нули  експресіоністи.  Вплив  поетики  експресіонізму  в
ранніх  творах  Ґео  Шкурупія  очевидний.  Це,  передов¬
сім,  особливості  римування  або  ж  відмови  від  нього  й
естетизація  потворного,  як  альтернатива  задусі  міщан¬
ських  цінностей.  Ліричний  сюжет  перенесено  у  сферу
сновидіння-марення,  використано  прийом  творення
рятівного  антракту  серед  потворної  дійсності.  Сон  і  яв,
між  якими  перебуває  ліричний  суб’єкт,  є  виразно  ан¬
титетичними,  і  це  ще  одна  показова  риса  типології  екс¬
пресіонізму.  У  поезії  «Катастрофа»  в  алегоричній  формі
йдеться  про  боротьбу  українських  повстанців  із  неспра¬
ведливою  владою  окупантів-більшовиків.  У  цьому,  між
іншим,  і  виявляється  складна,  неелементарна  політич¬
на  й  громадянська  позиція  Ґео  Шкурупія,  який  не  побо¬
явся  першим  із  українських  письменників  розповісти
в  повісті  «Штаб  смерти»  (дебютна  прозова  збірка  «Пе¬
реможець  Дракона»,  1925і)  хоча  б  часткову  правду  про
 1  Шкурупій  Ґео.  Переможець  Дракона:  [Книга  оповідань].  —
Харків:  ДВУ,  1925.  —  246  с.

26
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 повстанців  із  Холодного  Яру  на  Черкащині.  У  поезії,
звісно,  немає  жодної  топографічної  конкретики,  є  лише
емоційне  зображення  рукотворної  катастрофи,  скерова¬
ної  на  знищення  ешелону.  Повстанців  «згадує»  вагон,
який  тремтить,  передчуваючи  катастрофу  й  неминучу
загибель.  Натомість,  сміється  «веселий  місток»,  який
і  несе  в  собі  «червону  квітку»,  а  з  нею  —  смерть  і  руїну.
Впадає  в  око  майстерно  й  доречно  використана  персоні¬
фікація:  людей  не  видно,  й  вони  мовчать;  катастрофою
переймається  світ  речей  і  природи.  А  люди,  які  й  відпо¬
відальні,  передовсім,  за  «морок  злий»,  нібито  й  ні  при
чому.  Продовженням  мотиву  катастрофічності  як  зако¬
номірного  вияву  суспільних  пертурбацій  можна  вважа¬
ти  поезію  «Весілля».  Лише  в  цьому  випадку  соціальний
безум  перенесено  в  приватну  й  майже  інтимну  царину
людських  стосунків.  Весілля  в  силу  ірраціональних  при¬
чин,  а  до  певної  міри,  й  через  людську  аморальність,  за¬
вершується  кривавим  бенкетом  і  сльозами  і  смертю  на¬
реченої.  Молодий  автор  дуже  точно  відчув  вагу  контр¬
астів,  які  й  використовує  вповні  у  цьому  вірші.
 Не  менш  катастрофічними  є  картини,  що  постають
із  амбівалентної  поезії  «В  натовпі».  Йдеться  про  голод  і
класове  протистояння.  В  цій  поезії  можна  помітити  пев¬
ну  кон’юнктурність  Шкурупія,  пов’язану  з  ідеями  класо¬
вої  боротьби.  І,  знов-таки,  об’єктивні  соціальні  події  від¬
гонять  зовсім  необов’язковим  мотивом  ґвалту,  скерова¬
ного,  зокрема,  на  жінку.
 Фінальний  акорд  цієї  поезії,  окрім  зрозумілої  «лі¬
вої»  брутальності,  несе  в  собі  інвективу,  яка  є  на¬
вряд  чи  виправданою  з  точки  зору  справедливо  вла¬
штованого  суспільства.  Але  саме  цієї  справедливос¬
ті  гостро  бракувало  на  початку  1920-х  рр.  Шкурупій
привніс  у  поезію  грізний  подих  вулиці,  звідси  й  ви¬
правдання  таких  рядків.  Загалом  доволі  апокаліп-
тичні  (суто  експресіоністичні)  візії  в  поезії  «Святко¬
ве»  врівноважуються  стриманим  оптимізмом  лірично¬
го  суб’єкта  на  рахунок  майбутнього  життя  в  умовах

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 27
 соціальної  справедливості;  адже  «згинув  хитрий  ка¬
пітал»,  і  звільнений  народ  отримує  можливість  тво¬
рити  нове  життя.  Наскільки  утопічними  виявляться
подібні  сподівання,  покаже  недалеке  майбутнє,  але
сама  можливість  (хоч  би  якою  вона  була  примарною
та  гіпотетичною)  соціальної  справедливості  налашто¬
вує  на  оптимізм  і  перспективу.  В  цьому  і  полягає  сут¬
ність  експресіоністичного  проекту  —  без  надії  споді¬
ватись,  повторюючи  кількаразове  «вірую»  —  навіть  у
об’єктивно  складних  або  й  неможливих  умовах:  «Сон¬
це,  сонце...  /  І  похилі  над  весняною  водою  верби...  /
Коло  церкви:  /  Сині,  сині,  сині  еони...  /  Розперізали-
ся  ікони  /  і  ризи  впали  на  полях  /  Червоними  пляма¬
ми.  /  Іде  чорний  катафалк.  /  І  коні  /  Не  дивуються,  /
Трупом  сповненими,  ямами»1.  У  цій  поезії  також  мож¬
на  відчути  іманентну  спорідненість  із  мотивами  й  на¬
віть  образністю  раннього  П.  Тичини.
 Не  менш  апокаліптичним  у  поезії  «Революція»  є  об¬
раз  бурі,  сильного  деструктивного  вітру,  який  є  нічим
іншим,  як  алегоричним  утіленням  революційних
деформацій  у  суспільстві.  Вслід  за  О.  Ільницьким
можна  було  би  сказати,  що  спадає  на  думку  П.  Тичи¬
на  зі  своєю  збіркою  «Вітер  з  України»  та  одноймен¬
ною  поезією,  присвяченою  Миколі  Хвильовому.  Ма¬
буть,  має  місце  яскравий,  але  усереднений  і  майже
банальний  (поширений  у  масовій  свідомості)  образ,
який  і  асоціювався  в  людському  мисленні  з  соціальною
революцією.  Ліричний  суб’єкт  визнає  потугу  цього
соціального  явища,  яке  виглядає  фактично  як  ката¬
строфа  й  природне  лихо:  «Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..  /  За¬
вихрила,  закурявила.  /  Дерева  зігнула.  /  Паркани  зла¬
мала.  /  Дахи  й  димарі  /  вогнем  позбивала.  /  Будин¬
ки  з  землею  сухою  зрівняла.  /  І  пил  погнала  стовба-
ми  сірими»2.
 1  Шкурупій  Г.  Святкове  //  Вир  революції:  Альманах.  —  Ка¬
теринослав,  1921.  —  С.  37.
 2  Шкурупій  Г.  Революція  //  Там  само.

28
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Найбільшим  твором  із  добірки  Ґео  Шкурупія  у
«Вирі  революції»  є  поема  «Вулиця».  Ця  поема  є  чи
не  першим  цілком  усвідомленим  урбаністичним  тво¬
ром  Шкурупія.  Це  —  суцільна  апологія  міста;  водно¬
час  ця  апологія  скидається  на  апологію  пекла.  Попри
деякий  оксюморонний  присмак  такого  твердження,
маємо  реальну  картину  поетичної  й  суто  психологічної
рецепції  міста  в  поезії  першої  чверті  XX  ст.  Місто  ви¬
никло  як  топос  цілком  безальтернативний,  хоча,  по-
своєму,  жахливий  і  відразливий.  Але  для  неофіта
цього  простору  місто  є  привабливим  своєю  новиз¬
ною  і  показною  перспективою.  Місто  —  це  ще  й  нова,
щойно  здобута  етика,  що  має  серйозні  розходження
з  традиційною  мораллю,  що  супроводжувала  та  на¬
снажувала  традиційну  культуру,  й  від  того  воно  ще
більш  привабливе,  як,  зрештою,  все  нове  і  незнане:
«Я  люблю  тебе,  вакхічна  вулице.  /  Люблю  димарі,
що  молитовно  куряться.  /  Люблю,  люблю  тебе,  /  моя
пісне  тремтюча.  /  Тебе  люблю,  /  коханко  жагуча,  /
що  завше  від  голоду  щулиться,  /  Я  люблю  тебе,  вули¬
це».  З’являються  й  еротичні  мотиви,  не  позбавлені
вульгарної  брутальності:  «Соромно  пахнув  вітер,  /
бентежив  гарних  дівчат.  /  Ах,  який  хитрий!  /  І  їм  до
нестями  хотілося  цілувать,  /  цілувать:  /  стрінутих
чоловіків  /  і  маленьких  хлоп’ят.  //  Погляди,  рухи  й
голос  /  Були  гарно-з’єднуючим  мостом.  /  І  побачив¬
ши  тільки  один  золотастий  волос,  /  хотілось  жагучо
нявчати  котом».  Але  весняна  вулиця  Шкурупія  —  це
не  тільки  свіжий  вітер  і  вродливі  жінки,  що  спраг¬
ло  шукають  кохання.  Це  обов’язково  й  продовжен¬
ня  соціальної  боротьби  зі  старим  ненависним  світом.
І,  нарешті,  усвідомлення  облуди  обіцянок,  якими  по
вінця  виповнено  цей  простір  і  час.  Відвертість  і  при¬
страсть  ліричного  суб’єкта  у  питаннях  справедливості
межує  з  політичною  крамолою;  він  має  претензії
навіть  до  комісара,  звинувачуючи  його  у  подвійній
фальшивій  моралі  стосовно  робітників:  «Як  біла

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 29
 хмаринка,  /  що  на  небі  легесенько  пливе,  /  я  йду.  /  І
невинні  очі,  блакитні,  /  сню,  /  а  не  ваші  звірячі  очі.  /1
моя  надія  гине,  гине...  /  О,  скільки  голодних,  кошмар¬
них,  /  вуличних  снів.  /  Ти  огидний  мені,  комісаре,  /  як
фальшивий,  ріжучий  спів,  /  бо  я  комунар.  /  Ти  купуєш
булку  за  гроші  робітників,  /  Я  ж  сьогодні  нічого  не  їв.
/  О,  скільки  голодних,  кошмарних  снів»1.
 Вже  дебютна  добірка  Ґео  Шкурупія  яскраво  засвідчила
його  автентичне  (пов’язане  радше  з  інтуїтивним  відчуттям
провідних  ідеологічних  і  поетикальних  акцентів  доби)
розуміння  актуального  мистецького  дискурсу,  який  вияв¬
ляв  себе  передовсім  у  експресіоністичних  інтенціях,  при¬
таманних  майже  всім  європейським  літературам  першої
третини  XX  ст.  Урбанізм  поезій  Шкурупія  на  відміну  від
футуристичного  захоплення  містом  і  технократичними
його  домінантами  та  складовими,  виявляє  посутні  риси
й  мотиви  катастрофізму  й  безвиході,  що  безпосередньо
вказує  на  ідеологічне  осердя  поетики  експресіонізму.
Місто  в  ранніх  творах  Шкурупія  є  однозначно  просто¬
ром  зла  і  суворих  випробувань  без  особливих  обіцянок
щодо  майбутнього  полегшення  ситуації.  Місто  є  просто¬
ром,  у  якому  вистачає  несправедливості  й  кари  за  умов¬
ний  комплекс  людської  гріховності  і  метафізичної  про¬
вини  —  незалежно  від  реальних  її  витоків  і  причин.  Нова
міська  етика,  що  культивує  брутальність,  відчуження  та
аморальність,  не  залишає  поетові  жодних  ілюзій.
 Подібно  до  того,  як  існує  плутанина  з  датою  народ¬
ження  письменника,  так  само  деякі  науковці  змінюють
назву  дебютної  збірки  Ґео  Шкурупія,  ніби  намагаючись
виправити  друкарську  помилку.  Так,  «Психотезами»
першу  книгу  поета  іменують  Г.  Черниш2,  О.  Никаноро-
 1  Шкурупій  Г.  Вулиця:  [Поема]  //  Там  само.  —  С.  32—36.
 2  Черниш  Г.  Гео  Шкурупій  (1903—1937)  //  Історія  україн¬
ської  літератури  XX  століття:  У  2  кн.  —  Кн.  1:1910  —  1930-ті
роки:  Навч.  посібник  /  Заред.  В.  Г.  Дончика.  —  2-ге  вид.  —  К.:
Либідь,  1994.  —  С.  605.

зо
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 ва1,  Г.  Давидова-Біла2...  А  почалося  це,  можливо,  з  Юрія
Лавріненка,  який  у  своїй  антології  також  припускається
незбагненної  —  свідомої  чи  ні,  наразі  це  не  суттєво,  —
помилки,  згадуючи  саме  «Психотези»3.  При  цьому
літературознавці  зовсім  не  мотивують  подібного  свого
волюнтаризму  стосовно  письменника  і  нас,  теперішніх
читачів.  Хоча  у  відомій  праці  А.  Лейтеса  і  М.  Яшека
про  першу  збірку  поета  повідомляється  досить  чітко
та  вичерпно:  «Психетози.  Вітрина  третя.  —  1922,
«Golfstrom»,  Київ,  32  ст.,  б.  ц.,  1200  прим.»4.  О.  Білець¬
кий  так  само  у  ґрунтовному  огляді  «Двадцять  років  нової
української  лірики  (1903—1923)»  згадує,  зокрема,  і  відо¬
мі  на  час  написання  розвідки  книжки  Шкурупія  «Пси¬
хетози»  і  «Барабан»,  даючи  лапідарну,  але  високу  оцін¬
ку  поетові:  «<...>  молодий  поет,  добрий  перекладач  Вер-
харна,  що  дав  уже  таку  цікаву  змістом  та  формою  річ,  як
“Лікарепопиніада”  —  переповнена  “гіркости  і  злости”»5.
Ясна  річ,  саме  про  «Психетози»  інформує  читачів  у  своє¬
му  підручнику  з  української  літератури  і  О.  Дорошкевич,
щоправда,  висловивши  за  посередництва  засобів  пункту¬
ації  своє  неабияке  здивування  самоозначенням  поета  і
нічого,  окрім  епатажу,  очевидно,  не  зауваживши:  «...  це
перша  спроба  «виробництва»  «короля  (?!)футуропрерій»
 1  Никанорова  О.  Гео  Шкурупій.  —  С.  464.
 2  Давидова-Біла  Г.  Український  літературний  авангард  (4.1.
Дискурс  1920—30-х  рр.:  Компендіум  і  методичні  вказівки  до
спецкурсу).  —  Донецьк:  ДНУ,  2001.  —  С.  15.
 3  Лавріненко  Ю.  Розстріляне  відродження:  Антологія  1917—
1933:  Поезія  —  проза  —  драма  —  есей  /  Упор.,  передм.,  піс-
лям.  Ю.  Лавріненка;  Післям.  Є.  Сверстюка.  —  К.:  Смолоскип,
2002.  —  С.  242.
 4  Лейтес  А.,  Яиіек  М.  Десять  років  української  літератури
(1917—1927)  /  За  заг.  ред.  С.  Пилипенка.  —  Т.  1:  Біобібліо-
графічний.  —  Харків:  Державне  видавництво  України,  1928.  —
С.  576.
 5  Білецький  О.  Двадцять  років  нової  української  лірики
(1903—1923)  /  Критична  бібліотека.  —  Харків:  Державне  ви¬
давництво  України,  1924.  —  С.  24.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 31
 Гео  Шкурупія»1.  Щодо  сучасних  дослідників,  то  ґрунтов¬
на  праця  О.  Ільницького  дає  відповідь  на  більшість  із  пи¬
тань  першочергового  характеру,  що  пов’язані  з  історією,
теорією  та  художньою  практикою  українського  футуриз¬
му.  Зокрема,  і  стосовно  назви  дебютної  збірки  Ґео  Шку¬
рупія,  коротко  акцентуючи  увагу  і  на  її  оригінальності2.
Поетичний  доробок  Шкурупія,  що  нараховує  п’ять  окре¬
мих  книг,  у  середовищі  футуристів  перевищено  (в  уся¬
кому  разі,  кількісно)  хіба  що  М.  Семенком.  Вагу  і  окре¬
ме  непересічне  значення  поетичного  доробку  Ґео  Шку¬
рупія  підкреслює  О.  Ільницький:  «У  футуристичному
репертуарі  його  поетичний  доробок  —  один  із  найкра¬
щих  і  найбільших»3.  А  тим  часом,  як  уже  зазначалося,
у  солідній  представницькій  антології  української  поезії,
у  її  4-му  томі,  відведеному  авторам,  «які  ввійшли  в  літе¬
ратуру  в  1917—1932  рр.»,  для  Шкурупія  не  знайшлося
місця4.  Хоча  там  представлені  не  лише  М.  Семенко,  але
і  О.  Близько,  В.  Ярошенко,  Я.  Савченко,  О.  Слісаренко...
І  годі  шукати  якісь  об’єктивні  цьому  пояснення.
 Ґео  Шкурупій  розпочав  літературну  діяльність
1920  р.  в  альманасі  «Ґроно».  Як  поет  привертає  до  себе
увагу  чи  не  вперше  у  збірнику  «Жовтень»  поемою  «Не-
нюфари»  (1921).  Але  найпильнішу  й  скандалізовану
увагу  Шкурупій  приверне  до  себе  вже  наступного  року,
коли  з’явиться  у  межах  видавничого  проекту  Асоціа¬
ції  панфутуристів  (так  зване  видавництво  «Golfstrom»)
його  перша  збірка  поезій  —  «Психетози».  О.  Ільниць¬
кий  порушує  у  своїй  праці  цікаву  проблему  рецепції
цієї  книжки  в  тогочасній  літературній  критиці.  Як  же
 1  Дорошкевич  О.  Підручник  з  історії  української  літерату¬
ри.  —  Вид.  3-тє.  —  Харків:  Книгоспілка,  1927.  —  С.  295.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937)  //  Україн¬
ський  футуризм  (1914—1930).  —  Львів:  Літопис,  2003.  —
С.  296,  299.
 3  Там  само.  —  С.  298.
 4  Антологія  української  поезії:  У  6  т.  —  Т.  4  /  Упор.
С.  Крижанівський.  —  К.:  Дніпро,  1985.  —  422  с.

32
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 зустріли  неофіта  футуризму,  який  у  подальшій  своїй
діяльності  «розвивав  ідею  авангарду  з  розмахом,  охоче
заперечуючи  смаки  своєї  читацької  публіки»1?  Серед
інших  відгуків  на  першу  поетичну  збірку  поета  привер¬
тає  увагу  відгук  Остапа  Вишні  —  «Над  преріями  плачу
(Замість  рецензії)»  (1922)  —  суто  журналістський  вуль¬
гарний  допис,  в  якому  автор  навіть  не  думає  про  аналіз
текстів,  натомість  —  у  дусі  сільської  гуморески  відмі¬
нює  незвичне  ім’я  поета  —  Ґео.  Але  й  це  ще  не  все.  Гумо¬
рист  «дописує»  кілька  рядків  замість  автора,  видаючи
їх  за  цитату  з  поезії  Шкурупія  «Я»,  що  виглядає,  навіть
із  відстані  часу,  надто  не  смачно,  тенденційно  й  безглуз¬
до2.  Варто  додати,  що  Остап  Вишня,  який  фаховим  ре¬
цензуванням  книжок  взагалі-то  ніколи  не  займався,
ще  1919  р.  в  подібний  «гумористичний»  спосіб  «від-
рецензував»  і  поетичну  збірку  найпершого  футурис¬
та  —  Михайля  Семенка3.  Збагнути  подібне,  гостро  не¬
гативне,  ставлення  саме  до  футуристів  не  так  і  просто.
Але  на  цьому  Вишня  не  зупинився  і  в  додатку  до  газе¬
ти  «Вісті  ВУЦВК»  («Література.  Наука.  Мистецтво»
від  7  жовтня  1923  р.)  друкує  гумореску  «Письменни¬
ки»,  в  якій  посеред  інших  літугруповань  згадує  футу¬
ристів:  «Це  письменники  майбутні.  Ще  колись  писати¬
муть,  а  тепер  вони  тільки  бавляться,  граються,  вчать¬
ся  на  письменників  і  лаються»4.  А  згадавши  про  міс¬
це  в  житті  письменника  такої  прозаїчної  речі,  як  гоно¬
рар,  Остап  Вишня  цитує  рядки  Ґео  Шкурупія  зі  збір¬
ки  «Барабан»,  підштовхуючи  читача  зробити  висно¬
вки  про  нікчемність  поета-футуриста5.
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  312.
 2  Вишня  Остап.  Над  преріями  плачу  (Замість  рецензії)  //
Вишня  Остап.  Твори:  У  5  т.  —  Т.  1.  —  К.:  Дніпро,  1974.  —
С.  40.
 3  Вишня  Остап.  «Художня»  критика  (Михайль  Семенко.  Інтим¬
ні  поезії  «П’єро  задається».  Фрагменти)  //  Там  само.  —  С.  ЗО.
 4  Вишня  Остап.  Письменники  //  Там  само.  —  С.  199.
 5  Там  само.  —  С.  200  —  201.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 33
 Ставлення  до  дебютної  збірки  Ґео  Шкурупія  з  боку
тогочасної  критики  виявилось  на  диво  одностайним:
«Минув  рік,  і  талант  Шкурупія  відзначили  ще  раз.  Цьо¬
го  разу  Майк  Йогансен,  теоретик  і,  у  своєму  розумінні,
письменник-новатор,  розпізнав  у  його  творах  сліди  тіль¬
ки  Олексія  Кручених  і  Володимира  Маяковського,  їх  “ге¬
ніальних”  звукових  експериментів,  що,  як  він  сказав,
призупинили  ріст  власних  зусиль  Шкурупія»1.  М.  Йо¬
гансен  виніс  остаточний  вирок  «Психетозам»:  «При  всій
уважності  до  книжки  Шкурупія  “Психетози”  не  знахо¬
димо  в  ній  нічого,  що  можна  б  відзначити.  Це  просто  на
десять  літ  запізніла  епатація»2.  Подібної  ж  думки  щодо
«Психетоз»  дотримувався  і  авторитетний  О.  Дорошкевич:
«Отже,  тільки  деякі  поетичні  “продукти  виробництва”
Шкурупія  надаються  до  критичної  аналізи,  і  то  з  другої
збірки  “Барабан”  (як  “Аерокоран”,  “Голод”,  «Семафо¬
ри»);  все  инше  виповнене  такими,незрозуміло-дикими
словесними  сполученнями  і  присмаком  цинічного  еротиз¬
му,  що  навряд  чи  це  “виробництво”  взагалі  можна  вважа¬
ти  “літературою”  (як  знаменитий  “Автопортрет”  у  “Пси-
хетозах”).  Здається,  ніде  так  яскраво,  як  у  Шкурупія,  не
відбивається  нездорова  психологія  підгороднього  обива¬
теля,  зіпсованого  вулицею  великого  міста.  Коли  Семенко
жив  інтересами  пристойної  богеми  й  кав’ярні,  то  Шкуру¬
пій  не  мислить  себе  далі  вулиці  капіталістичного  міста
з  її  “капелюхами  на  тумбах”,  “підсліпуватим  ліхтарем”,
підмальованими  жінками  та  иншими  атрибутами”3.  Па¬
радоксальність  або  й  звичайна  непослідовність  крити¬
ки  1920-х  рр.  полягає  в  тому,  що,  вимагаючи  від  поета-
індивідуаліста  ідеологічної  пролетарської  витриманос¬
ті  та  чистоти,  згаданий  щойно  О.  Дорошкевич  водночас
зауважує  стосовно  зниження  поетичної  якості  у  таких
 1  Цит.  за:  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —
С.  297.
 2  Там  само.
 3  Дорошкевич  О.  Підручник  з  історії  української  літерату¬
ри.  —  С.  295.

34
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 текстах:  «Та  поруч  з  цим  уже  в  другій  збірці  “виробів”  —
“Барабан”  відчуваються  й  деякі  Шкурупієві  поетичні  зді¬
бності,  а  деякі  твори  виявляють  й  гостру  аналітичну  спо¬
стережливість  автора  та  його  шукання  свіжого  влучного
слова.  Инколи  навіть  чуються  тут  ритми  революції,  ба¬
рабани  революції  (як  у  “Тайфунці”),  але  поки  що  епізо¬
дично,  непланово.  Спроби  більших  композицій  (“Жов¬
тневий  роман”),  вправні  ідеологічно,  багато  втрачають
своєю  художньою  невмотивованістю  і  голим  схематиз¬
мом»  (курсив  наш.  —Авт.у.
 Таким  чином,  стає  зрозуміло,  що  входження  поета
до  української  літератури  ледве  наміченою  Семенком
стежкою  футуризму,  яку  Шкурупій  добровільно  й  сві¬
домо  обрав  (про  що  свідчить  глибоко  закорінена  відда¬
ність  футуристичним  ідеям  упродовж  усіх  1920-х  рр.),
було  досить  непростим.  Але  непоборна  жага  новизни  та
творчого  експерименту  була  сильніша  навіть  за  тиск  то¬
гочасного  літературного  офіціозу.  «Психетози»  Шкуру¬
пія  —  це  справді  яскравий  дебют.  О.  Ільницький  з  цьо¬
го  приводу  зауважує:  «“Психетози”  могли  б  нав’язати
враження,  що  Шкурупій  увійшов  до  літературного  про¬
цесу  як  досвідчений  учень  авангарду»2.  Саме  таке  вра¬
ження  вони  нам  і  «нав’язують».  Можна  лише  дивува¬
тися,  як  цього  не  помітили  критики  початку  1920-х  рр.,
які  намагалися  знаходити  у  молодого  автора  виключ¬
но  ознаки  наслідування,  вправляючись  у  побутовій
компаративістиці  (включаючи  і  такого  ерудита,  як  Майк
Йогансен).
 Ґео  Шкурупій  належить  до  тих  виняткових  пись¬
менників,  у  творчості  яких  майже  непомітний  т.
зв.  учнівський  період.  Його  творчість  —  це  невпин¬
на  траєкторія  зростання  —  від  першої  збірки  «Пси¬
хетози»  до  останніх  рядків  1930-х  рр.  Хоча  лідером
українського  футуристичного  руху  цілком  слушно  вва¬
жають  М.  Семенка,  творчість  Ґео  Шкурупія  (за  його
 1  Там  само.  —  С.  295.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  302.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 35
 власним  означенням  —  короля  футуропрерій)  у  контексті
українського  футуризму  виглядає  цілком  самодостат¬
ньою  та  оригінальною.  Його  навіть  складно  вважати  дру¬
гим  після  Семенка.  Він  —  рівноправний  і  рівноцінний
Семенкові.  Уже  в  дебютній  збірці  поет  виявив  неабия¬
ку  технічну  майстерність  і  глибоке  розуміння  сутності
футуризму;  здатність  до  іронії  й  самоіронії;  схильність
до  виразної  (але  далекої  від  безґрунтовного  епатажу)
артикуляції  своєї  творчої  незалежності  від  аналогічних
явищ  як  в  українській,  так  і  в  російській  літературі.  Уже
в  дебютній  збірці  «Психетози»  знаходимо  всю  складну
гаму  визначальних  смислових  та  інтонаційних  концептів
українського  футуризму  (або  й  світового  авангарду,  хоч
як  би  нескромно  це  звучало)  —  від  виразно  візуалізованої
поезії  «Avtoportret»,  написаної  латинкою1,  —  до  віршів-
заумів  та  іронічних  (а  тому  —  ніби  не  всерйоз),  але
обов’язкових  інвектив  на  адресу  міщанства:  «Ось  таки¬
ми  двигунами  двигати  по  голові  міщан»  (причому  на  сто¬
рінці  з  правого  боку  для  наочності  подається  зображення
одного  з  можливих  двигунів).  Навіть  суто,  здавалося  б,
виробничо-агітаційного  змісту  рядок  дає  можливість  ясно
відчути  іманентну  напругу  цього  поетичного  світу.
 Виробничий  і  мистецький  процеси  мають  давати  лю¬
дині  відчуття  насолоди  і  справжньої  радості  від  кож¬
ного  нового  дня.  Про  це  має  свідчити  вже  обкладинка
«Психетоз»  —  книги,  виданої  напівлегальним  (в  усяко¬
му  разі,  залишеним  без  підтримки  з  боку  держави)  ви¬
давництвом  панфутуристів  «Golfstrom».  Обкладинка,
попри  її  невибагливість  і  простоту,  сигналізує,  однак,
про  деякі  принципового  характеру  речі.  Це  типово  аван¬
гардистське  оформлення,  виконане  з  помітною  лаконіч¬
ністю  графічних  засобів,  що  своєю  чергою  компенсуєть¬
ся  грою  кеґлями  та  використанням  щонайменше  трьох
видів  гарнітур,  включно  з  латинкою  —  panfuturysty,  —
що  має,  з  одного  боку,  вносити  екзотичний  елемент,  а  з
 1  Шкурупій  Ґео.  Психетози:  Вітрина  третя.  —  К.:  Panfutu¬
rysty,  1922.  —  32  с.  [Без  нумерації  сторінок].

36
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 другого,  —  підкреслювати  один  із  найвагоміших  кон¬
цептів  авангарду  —  відсутність  будь-яких  меж  і  обме¬
жень.  Але,  водночас,  ми  б  утримались  говорити  тут  про
космополітизм  або  хоча  б  інтернаціоналізм  українсько¬
го  авангарду,  пам’ятаючи  про  жорстку  полеміку  «Нової
Ґенерації»  із  росіянами  або,  скажімо,  про  деяких  геро¬
їв  із  романів  Шкурупія,  національне  питання  для  яких
було  не  останнім.
 На  обкладинці  помітна  спроба  Шкурупія  спровокува¬
ти  хуторянську  публіку  на  скандал.  Маємо  на  увазі  само-
привласнений  жартівливий  «титул»,  що  розташований
зверху  над  прізвищем  автора  —  король  футуропрерій.
Зауважимо,  що  саме  на  це  зреагували  і  Остап  Вишня,  і
О.  Дорошкевич,  висловлюючи  своє  нерозуміння  або  й  обу¬
рення  цією  невинною  витівкою  поета.  Водночас  це  певний
рекламний  жест;  власне,  винесена  на  обкладинку  цитата
з  одного  вірша  —  «Виробництво».  Подібного  ж  ґатунку  є
і  уточнення  під  назвою  книги  —  «вітрина  третя».  Раціо¬
налізм  і  прагматизм  у  цій  новій  містифікації  межують  із
елементарним  бажанням  автора  побавитись  із  традицій¬
ним  уявленням  публіки  про  порядок  і  норми  (власне,  об¬
ридливі  шаблони  і  кліше)  літературної  чи  й  поліграфічно-
бібліографічної  поведінки.  Зрештою,  після  того  як  футу¬
ристи  почали  писати  свої  тексти,  включно  зі  статтями,
латинкою,  подібні  розваги  не  мали  б  аж  надто  дивувати
або,  поготів,  дратувати  критиків  і  читачів.
 Щойно  зазирнувши  під  обкладинку,  читач  зустрічаєть¬
ся  із  наступним  футуристичним  кроком  Шкурупія  —  його
віршем  «Avtoportret»,  який  задає  відповідний  тон  усій
книжці.  При  всій  нашій  повазі  до  фундаментальної  праці
О.  Ільницького,  дозволимо  собі  не  погодитися  із  його  інтер¬
претацією  цього  твору.  Дослідник  цілком  слушно  ствер¬
джує:  «Хоча  звукові  експерименти  Шкурупія  критикував
Йогансен,  вони  заслуговують  на  увагу.  Окремі  з  них  на-
тхнені  тогочасним  дадаїзмом  (один  із  віршів  так  і  назива¬
ється  “Дада”).  Інші  подають  широкий  спектр  авангардних
традицій,  як  італійських,  так  і  російських.  Наприклад,

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 37
 “Avtoportret”  представляє  візуальну  вправу  і  гру  з  вико¬
ристанням  морфологічних  та  етимологічних  можливос¬
тей.  Шкурупієве  ім’я  Ґео  вживається  задля  нарцистич-
ної  гри  вільних  асоціяцій  <...>»1.  А  далі  О.  Ільницький
висловлює  дещо  контроверсійну,  на  наш  погляд,  думку
стосовно  аналогічності  двох  віршованих  футуристичних
автопортретів  —  М.  Семенка  та  Ґео  Шкурупія:  «Вірш  явно
аналогічний  Семенковому  автопортрету  1914  р.,  хоч  той  і
написаний  кирилицею  та  аж  так  не  перейнятий  графічни¬
ми  елементами  <...>  В  обох  випадках  задіюється  власне  ку-
бістичний  принцип:  автори  фрагментують  самість,  обира¬
ють  аналітичний  підхід  до  власної  персони,  досліджуючи
її  з  кількох  перспектив.  Шкурупій  випробовує  низку  іден¬
тичностей  (географ,  геолог,  егоїст;  geographer,  geologist,
egoist  відповідно).  В  обох  поетів,  особливо  у  випадку  Се¬
менка,  вправляння,  що  ведуть  до  осяяння,  зненацька  від¬
кривають,  хто  ж  вони,  за  іменем  та  за  суттю»2.
 На  нашу  думку,  «Автопортрет»  М.  Семенка  1914  р.  (пері¬
од  підкресленої  субверсивності  у  творчості  поета,  що  засвід¬
чують  і  два  його  футуристичні  маніфести  цього  ж  року  —
«Сам»  і  «Кверо-футуризм»  та  наступний  логічний  і  зрозумі¬
лий  конфлікт  із  критиками  «Українськоїхати»)  є,  швидше
за  все,  типовим  футуристичним  жартом-викликом  (не  в
останню  чергу,  можливо,  це  пов’язано  з  бажанням  солідари¬
зуватися  з  італійськими  та  російськими  авангардистами;  зо¬
крема,  з  маніфестами  Марінетті  та  заумними  віршами  росі¬
ян,  шукаючи  серед  них  хоча  б  уявних  союзників  у  боротьбі  із
рідним  хуторянством  і  анемічним  модернізмом  «молодому-
зівців»  і  «хатян»).  Руйнуючи  граматику  й  синтаксис,  Семен¬
ко  виступає  у  ролі  деструктора,  який  лише  готує  ґрунт  для
майбутнього.  Окрім  деструктивного  «Автопортрета»  того  ж
1914  р.  Семенко  написав  низку  поезій,  в  яких  деструкція  ся¬
гає  своєї  логічної  абсурдної  межі:  «сте  клю  влю  плю...»,  «В
степу»,  «Вайтра...»,  «сталольотало...»,  «Гкбквкдкнктк...».
Для  ілюстрації  можна  навести  хоч  би  й  такий  вірш:
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903—1937).  —  С.  300.
 2  Там  само.  —  С.  300—301.

38
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Гк  бк  вк  дк  нк  тк
ру  оро
о
?с?
 Вірш  навряд  чи  можна  аналізувати  всерйоз,  позаяк  він  є
лише  засобом  епатажу  традиційних  уявлень  про  поетичну
творчість.  Загалом,  варто  одразу  ж  зауважити,  що  Семенко
подібною  практикою  не  зловживав,  як  і  решта  українських
футуристів.  Віддавши  належне  теорії,  вони  вже  на  почат¬
ку  1920-х  рр.  чітко  розуміли  деяку  безперспективність  по¬
дібних  експериментів.  Тому  «Avtoportret»  Ґео  Шкурупія,
що  був  написаний  значно  пізніше  Семенкового  твору,  на¬
лежить  уже  іншій  добі  та  несе  в  собі  дещо  інше  розуміння
завдань  і  мети  мистецтва  авангарду;  хоча  обидва  твори  ціл¬
ком  вписуються  в  мистецьку  модель  кубофутуризму,  який
в  Україні  стає  актуальним  приблизно  з  1913  р.  Експеримен¬
тальний  вірш-заспів,  вірш-intro  до  збірки  Шкурупія  «Пси¬
хетози»  навряд  чи  можна  інтерпретувати  як  жарт  або  «на
десять  літ  запізнілу  епатацію»  (Майк  Йогансен).
 Це  концептуальний  текст  з  елементами  актуального
поезомалярства,  коли  графічне  зображення  літер  поєдну¬
ється  у  незвичний  вигадливий  спосіб  із  семантикою  слів,
витворюючи  актуальний  дискурс  наскрізної  трансгресії,
коли  людське  акцентоване  «я»  інтенційно  скероване  на
порушення  й  подолання  кордонів  у  пошуках  остаточного,
межового  досвіду.  Транслітераційна  система  цього  тексту
поєднує  його  з  головним  проектом  панфутуристів  початку
1920-х  рр.  —  альманахом  «Семафор  у  майбутнє»  (1922).
Стилістична  гра  із  морфемами  окрім  рафінованого  звуко¬
пису,  містить  у  собі  ключові  концепти  футуризму:  маши¬
на,  прогрес,  екзотика.  Що  своєю  чергою  реалізуються  че¬
рез  поняття:  геометрія,  географія,  геологія,  еґо,  Европа,
Африка,  Азія,  Америка,  Австралія  тощо.  Світ,  у  певному
сенсі,  потребує  нового  творення  через  перетворення;  не¬
абияка  роль  відводиться  окремій  людині  —  індивідууму.
Латинка  у  транслітерації  має  підкреслити  глобальність  і

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 39
 масштабність  намірів  нової  людини,  яка,  наголошуючи  на
своєму  еґо,  ще  не  губиться  у  безликому  колективі.  Поезо-
малярство  цього  тексту  акцентує  увагу  на  літері  «А»,  яка  є
першою  (в  авангарді)  у  абетці.  Зрештою,  еґоцентризм,  елі¬
тарність  і  відразу  до  «масовізму»  українські  футуристи  де¬
монструватимуть  упродовж  усієї  своєї  історії,  —  аж  до  1934
р.  Отже,  вважаємо  за  потрібне  підкреслити,  що  Ґео  Шкуру¬
пій,  засвоївши  ранній  досвід  Семенка,  у  вірші  «Avtoportret»
розвинув  його  до  глибокого  й  внутрішньо  зрілого  розумін¬
ня  змісту  і  форми  авангардного  тексту,  найменше,  водно¬
час,  дбаючи  про  епатаж  та  іншу  зовнішню  піротехніку,  не¬
зважаючи  на  свій  досить  молодий  іще  вік  і  статус  «Психе-
тоз»  як  дебютної  книжки.
 У  наступних  22-х  віршах  поет  планомірно  і  послідов¬
но  розгортає  ідейно-семантичні  концепти,  які  були  заде¬
кларовані  у  поезії-заспіві.  Наскрізним  є  мотив  розумін¬
ня  мистецтва  як  процесу  виробничого.  Цьому  присвячено
навіть  окремий  вірш,  що  так  і  називається  —  «Виробни¬
цтво».  Ліричний  суб’єкт  свою  працю  у  жодному  разі  не
пов’язує  з  чимось  ірраціональним,  на  кшталт  натхнен¬
ня.  Праця  поета  дорівнює  праці  робітника;  і  значення  її
має  так  само  незаперечну  вагу.  Тих,  хто  цього  не  розуміє,
Шкурупій  називає  «йолопами».  Саме  в  цій  поезії  Шкурупій
не  лише,  подібно  Семенкові,  називає  своє  реальне  ім’я,  але
і  прибирає  титул  короля  футуропрерій.  Про  доречність
порівняння  мистецької  діяльності  з  працею  на  виробництві
наголошується  і  у  поезії  «  Я  »,  яка  демонструє  майстерність
Шкурупія  в  оволодінні  поетичним  звукописом:  «<...>
сьогодні  король  /  футуровиробництв  футуротрестів  /
синдикатів  завтра  робітник  /  троєкутники  куби  машин
/  зламані  лінії  коло/  автомобілі  карбід  бензин  /  пере¬
плавлю  слова  чудесні  /  і  виставлю  у  вітринах».  Елементи
кубізму,  наявні  в  цій  поезії,  ще  відвертіше  представлені  у
спеціальному  тексті  під  назвою  «Геометрія»,  в  якому  ав¬
тор  так  елегантно  показує  кухню  конструювання:  «лінія
циркуль  /  коло  троєкутник  в  квадрат  /  дивись  /  от  на  голій
площі  /  виникло  місто  /  поривання  кутів  до  неба  /  масиви

40
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 квадратів  у  землю  /  троєкутник  на  куб  ромб  /  башта  /  ко¬
нусом  вріжеться  в  око  /  тумб  дамб  тумб  домб».
 Віддає  належне  Шкурупій  і  неодмінному  образу  трам-
па  —  у  книжці  присутній  вірш  з  такою  назвою  —  «Трамп»,
у  якому  вповні  відбито  географічну  екзотику,  характер¬
ну  для  авангарду.  Досить  цікавою  є  інтимна  лірика  Ґео
Шкурупія  з  відвертими  та  виразними  еротичними  мо¬
тивами.  Причому  еротософія  поета  позбавлена  салонної
манірності  й  штучності,  що  не  зрідка  спостерігається
у  його  колег,  скажімо,  в  М.  Семенка.  Ерос  Шкурупія
відвертіший,  але  не  вульгарний.  Зрештою,  не  йдеться
і  про  пародійність  цього  мотиву.  І,  попри  твердження
О.  Ільницького  про  те,  що  «у  більшості  випадків  його  еро¬
тичний  вірш  здебільшого  пронизує  іронія  та  грайливість»х,
вважаємо,  що  еротичну  тему  поет  опрацьовує  не  лише  з  ви¬
димою  легкістю  та  природною  віртуозністю,  а  й  цілком
щиро  й  серйозно  (хоча,  звичайно,  він  не  був  би  футуристом,
якби  водночас  не  намагався  і  ці  мотиви  по-своєму  піддати
об’єктивації  та  раціоналізації),  як  у  невеличкому  поетич¬
ному  шедеврі  «Вохко»:  «пристрасні  поцілунки  гарячих
вуст  /  роздушилась  велика  червона  вишня  /  стримані  по¬
дихи  /  тепла  вода  запашних  долонь  /  ох  ми  я  /  мяхкість
гарячих  дотиків  /  твердість  хвильолона  /  ах  /  роздуши¬
лась  велика  червона  вишня  /  по  всьому  тілі  теплий  сік».
З  темою  еротики  безпосередньо  пов’язана  і  тема  бруталь¬
ного  або  ґвалтовного  кохання,  чистого  тваринного  сек¬
су.  Не  випадково  тут  одразу  з’являються  брутальність  і
пародійність,  —  аж  до  інтонацій  відчуження,  бо  йдеть¬
ся,  ймовірно,  про  неприродний  акт,  про  насильство  над
жінкою  і  особистістю  («Знасилування»).
 Говорячи  про  тілесність  лірики  Шкурупія,  варто  зазна¬
чити,  що  у  нього  все  це  виглядає  природно  й  невимушено,
без  сентиментів  і  зайвої  сором’язливості  модерністів  на
кшталт  М.  Вороного,  до  якого  М.  Семенко  звертався  1914  р.
з  такими  словами:  «І  нам  (як  Вам)  осточортіли  зорі-очі,  /
й  очі  вже  давно  пора  кинути  озорювать,  /  та  й  панночки
 1  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  307.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 41
 до  зор  вже  не  такі  охочі  —  /  невже  Ви  відмовляєтесь  палкі
серця  покорювать?»1.  Тілесне  зображується  у  Шкурупія,
знов-таки,  кубістично,  з  використанням  неологізмів,
пов’язаних  зі  сферою  науковою  або  технічною  (обсер-
ваторять  очі,  радіосміх,  фіялковопахощі  зустрінутих
поглядів),  що  сприяє  більш  рельєфному  відображенню
предметів  поетичної  рефлексії.  Шкурупій  розгортає  цілі
ліричні  сюжети,  зображуючи  таку  звичайну,  здавалося  б,
річ,  якінтенціональністьзакоханих(«Радісно»),  або  зобра¬
жаючи  «  тіло  женщини  »:  «  м’яка  опуклість  жіночих  стегн  /
це  кавуни  монастирські  /  о  хто  розповість  про  тіло  женщи¬
ни  /  персояблука  яких  ще  не  їв  /  ні  один  адам  тільки  чмо¬
кав  /  широке  поле  /  рівнина  степ  /  живіт  оксамит  /  далі
можна  загубитись  у  нетрях  лісів  /  де  цвітуть  троєкутні  /
чудесні  чорні  троянди  /  сяють  блакитні  озера  /  важче  про¬
ковтнуть  гірку  кісточку  серця  /  ніж  зірвати  троєкутну  тро¬
янду  /  хто  розгадає  женщину»  («Тіло»).  Деякі  прозаїзми
у  порівняннях  і  гіперболізація  образів  знову  виразно
сигналізують  про  лірику  футуриста,  що  своєю  фактурою
нагадує  полотна  О.  Богомазова  1910-х  —  1920-х  рр.
 Окремої  уваги  заслуговує  дадаїзм  цієї  збірки.  Тут  він  ви¬
явився  яскраво  і  повно,  як  ніколи,  напевно,  пізніше.  Про  що
свідчить,  зокрема,  перейменування  поезії  «Дада»  (із  «Пси-
хетоз»)  на  «Колискову»  перед  передруком  у  книзі  «Жари¬
ни  слів»  (1925).  Щоправда,  в  часи  розкутих  літературних
шабашів  футуристів  періоду  «Нової  Ґенерації»  Шкурупій
у  книжці  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»  (1929)
поверне  тексту  автентичну  назву.  Загалом,  погоджуючись
із  думкою  О.  Ільницького  про  «широкий  спектр  авангар¬
дних  традицій,  як  італійських  так  і  російських»2,  як  і  з
тим,  що  прийоми  Шкурупія  «нічого  спільного  не  мали  з
етимологічними  експериментами  а  1а  Кручених»3,  додамо,
 1  Семенко  М.  К  другу-стихотворцу  //  Семенко  М.  Поезії  /
Вступ,  сл.  М.  Бажана.  Упор,  та  ст.  Є.  Г.  Адельгейма.  —  К.:  Рад.
письменник,  1985.  —  С.  58.
 2  Ільницький  О.  Ґео  Шкурупій  (1903  —  1937).  —  С.  300.
 3  Там  само.  —  С.  301.

42
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 що  український  поет  здебільшого  лишав  семантику  вірша
досить  прозорою,  часом  представляючи  не  менш  прозорі
алюзії,  як  у  вірші  «  Телеграфую  »,  в  якому  натякає  на  мину¬
ле  М.  Семенка  у  ролі  телеграфіста  (під  час  військової  служ¬
би  1915—1917  рр.  у  Владивостоці).  Шкурупій  звертається
до  літературного  побратима  саме  у  такий  комунікативно-
сучасний  спосіб,  аби  терміново  повідомити  про  нагальне:
«ем  ес  ве  ем  ес  ве  ем  ес  ве  /  я  емесве  /  пепе  /  педе  /  у  футу-
ропреріях  зустрів  деревляну  річ  /  володьку  маяковського  /
хоче  бути  меблею  /  смійтесь  /  квит  /  ».  Варто  звернути  увагу
й  на  те,  що  у  першому  рядку  легко  вгадуються  звуки  ініці¬
алів  Семенка.  Інформація  ж  про  В.  Маяковського  потребує
детальнішого  погляду  на  творчість  російського  поета  цьо¬
го  періоду.  Хоча  вирок  Шкурупія  зрозумілий:  «смійтесь  /
квит»...  Інше  «повідомлення»  цієї  «телефонограми»  може
стосуватися  і  самого  Семенка:  «ка  ве  ка  ве  ка  ве  /  Михайле
/  пепе  /  ельбрус  робітників  і  панфутуристів  /  батиєва  гора
/  сьогодні  мене  обрано  королем  /  смійся  /  квит».  Цікаво,
що  першу  частину  вірша  Шкурупій  закінчує  звертанням
від  другої  особи,  а  другу  —  від  першої.  І  ця  невеличка  пое¬
зія  спонукає  до  глибшого  вивчення  множинності  складних
стосунків  не  лише  між  різними  літугрупованнями  1920-х
рр.,  але  і  в  середовищі  самих  футуристів.
 Серед  дадаїстичних  експериментальних  віршів  чи  не  най¬
більш  затемненим  є,  мабуть,  текст  під  назвою  «Ляля»,  який
містить  лише  одну  повнозначну  лексему—бумеранг.  Решта
слів  —  це  лише  розщеплені  інші  масиви  слів,  покликання
яких,  можливо,  полягає  у  створенні  настрою  або  у  викликан¬
ні  за  посередництва  абстрактних  звуків  певних  асоціацій.
Щодо  назви  книги,  то  вона  уявляється  нам  не  просто  футу¬
ристичним  жестом,  а  доволі  промовистою  жестикуляцією,
якщо  зважити  на  кількість  віршів,  що  покликані  передати
психологічні  стани:  одчай,  сум,  радість,  гнів,  заздрість,  очі¬
кування.  Більшості  з  них  присвячені  ґрунтовні  розробки  у
відповідних  віршах.  Щоправда,  Шкурупій  переважно  зне¬

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 43
 особлює  ці  людські  стани,  і  «жоден  із  творів  не  став  виявом
сентиментальної  чи  ліричної  інтроспекції»1.
 Всі  вірші  цієї  збірки  написані  верлібром,  з  довільним
використанням  синтаксису  та  відмовою  від  пунктуації  та
великих  літер.  Присутність  на  сторінках  поетичної  кни¬
ги  малюнків  із  рекламними  підписами  українською,  ні¬
мецькою  та  французькою  мовами  увиразнює  її  внутріш¬
ній  футуристичний  контекст,  будучи  водночас  і  жартом,
і  цілком  концептуальним  жестом.  Те  саме  можна  сказа¬
ти  і  про  останню  сторінку  книги,  де  ще  раз  —  окремо  —
українською  та  французькою  принципово  наголошуєть¬
ся  на  виробничому  характері  поетичної  творчості  автора
і  перераховуються  міста,  пов’язані  з  цим  виробництвом:
Київ,  Харків,  Москва,  Відень,  Прага,  Вінніпег.  Цей  пере¬
лік  не  так  покликаний  містифікувати  потенційного  чи¬
тача,  як  зацікавити  своєю  незвичністю.  А  нижче  пода¬
ється  рекламний  блок  із  семи  книжок  автора,  які  нібито
вже  «продаються  оптом  і  нарізно»,  з  яких  реально  йшла
до  читача  лише  перша  книжечка  «Психетози».  Останнім
футуристичним  і  просто  веселим  кніксеном  книги  мож¬
на  вважати  таке  застереження:  «Бережіться  підробок».
Дебютна  збірка  Ґео  Шкурупія  «Психетози»,  поза  сумні¬
вом,  була  етапною  в  розвитку  українського  лівого  мис¬
тецтва  і  у  творчості  автора  зокрема.  Вона  засвідчила,  що
в  українській  поезії  з’явився  автор,  здатний  підтримати
зусилля  доволі  самотнього  на  той  час  М.  Семенка  в  утвер¬
дженні  нової  поетики,  що  вповні  відповідала  духові  часу  і
вводила  українську  літературу  в  серйозний  світовий  кон¬
текст.  У  «Психетозах»  у  концентрованому  вигляді  відби¬
лися  нові  погляди  на  поезію  і  мистецтво  загалом.  Ця  не¬
величка  книжечка,  що  була  недооцінена  сучасниками,
остаточно  вирізнила  на  загальному,  досить  строкатому,
тлі  лівих  письменників  небуденну  творчу  особистість  її
автора  і  стала  помітним  поштовхом  до  ствердження  екс¬
периментального  та  формалістичного  дискурсів  в  укра¬
їнській  літературі.
 1  Там  само.  —  С.  299.

44
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 *  *  *
 Вирватись  Шкурупієві  з  полону  мертвеччини  —
це  глибоко  відчути  по-новому  життя,  одвіяти  рештки
символізму,  а  свої  формальні  надбання  використати,
як  технічні,  допомічні  в  конструктивній  роботі...
 Ф.  Якубовський  (  «Перед  “Дверима  в  день”»  )
 Обрана  представниками  деструктивно-конструктивного
революційно-будівничого  етапу  мистецтва  («  ліво  »  спрямова¬
ними  митцями-панфутуристами  —  учасниками  періодично¬
го  органу  «Нова  Ґенерація»)  тактика  щодо  художньої  речі,
яка  полягала  не  тільки  у  виробленні  (і  ким?  майстрами,  мон¬
терами,  конструкторами  й  інженерами1!)  твору-продукту,  а  й
в  активному  його  збуті-розповсюдженні  споживачеві  (не  за¬
йве  додати,  наскільки  важливим  виявляється  подібна  прак¬
тика,  адже  для  своїх  читачів  панфутуристи  мусили  «...бути  /
організаторами  /  нової  психіки,  нової  зростаючої  людини,  но¬
вої  раси  »2),  передбачала  появу  такої  якісної  літературної  оди¬
ниці,  що  б  наприкінці  процесу  «товаропоширювання»  вияв¬
лялася  прибутковою  чи  пак  —  читабельною.  За  цю  висунуту
передовою  формацією  мистецтв  літературну  одиницю  постає
так  звана  ліва  проза  (ліве  оповідання,  лівий  або  синтетичний
/  сучасний  /  передовий  роман)  як  виразниця  панфутурис-
тичних  процесів  (результат  деструктивно-конструюючої  дії3
 1  Див.:  СеменкоМихайль.  До  постановки  питання  про  засто-
совання  ленінізму  на  3-му  фронті  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —
№11-12.  —  С.  193.
 2  Платформа  й  оточення  лівих  //  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —
№1.  —  С.  43.
 3  Розуміння  мистецтва  як  культу  (системи)  передбачало  його  ре¬
алізацію  на  новому  етапі  розвитку  через  процеси  деструкції  та  кон¬
струкції:  конструктивні  елементи  формуються  в  деструктуючій  об¬
становці,  відтак  передбачається  деструкція  одного  культу  за  раху¬
нок  конструкції  іншого  шляхом  міжкультної  синтези.  (Семенко
Мих.  Мистецтво  як  культ  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —  №  3.  —
С.  224;  Семенко  Михайль.  До  постановки  питання  про  застосован-
ня  ленінізму  на  3-му  фронті...  —  С.  174.  Семенко  Михайль.  Поста¬
новка  питання  в  теорії  мистецтва  переходової  доби  (Панфутурис-
тичний  маніфест)  //  ЛейтесА.  Десять  років  української  літератури
(1917—1927).  —  Т.  II.  —  Харків:  ДВУ,  1928.  —  С.  102—104.).

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 45
 не  без  впливу  екструкційного  /  ідеологічного1  моменту),  що,
виходячи  з  міркувань  «платформи»  лівих,  за  умови  пройде¬
ного  експериментального  й  винахідницького  етапу  ввійде  «у
нове  життя  і  нове  будівництво»2.
 Якісні  характеристики  лівої  чи  пак  нової  прози  те¬
оретики  панфутуризму  (JI.  Скрипник,  Ол.  Полтораць¬
кий,  Ґео  Шкурупій)  зводять  до  кількох  ознак:  рух3,  що
реалізується  через  набір  сюжетних  засобів4,  та  органі¬
зація  фактів  монтажем  деталей5  =  синтетичність:  «Лі¬
вий  роман  буде  перевтіленням  наукових  знань  у  мис¬
тецький  твір,  що  його  матеріялом  є  фактичне  життя»6,
а  формою  —  гостра  та  енергійна  композиція  (на  зразок
кіносценарної).  Фактично,  конструкція  прози  такого
ґатунку  формується  за  рахунок  поєднання  уламків  де¬
струкції  —  у  царині  сюжету  і  композиції,  тобто  у  про¬
грамі  реалізації  «лівої»  (синтетичної)  прози  закладена
 1  Теорію  екструкції  можна  звести  до  основної  думки  про  мисте¬
цтво  як  пропаганду:  «організація  поведінки  суспільної  людини  в
певному  напрямку»  (Войнілович  С.  Теорія  екструкції  //  Нова  Ґе¬
нерація.  —  1929.  —  №  7.  —  С.  23).
 2  Платформа  й  оточення  лівих...  —  С.  42.
 3  «Найбільш  сталий  елемент  лівого  роману  (як  і  всього  ліво¬
го  мистецтва)  —  перманентний  рух  вперед»,  —  твердить  у  стат¬
ті  «Лівий  роман  (До  постановки  питання  про  теорію  й  практи¬
ку  лівого  роману)»  М.  Ланський/Л.  Скрипник  (Нова  Ґенера¬
ція.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  38).
 4  У  статті  1930  р.  «Реконструкція  мистецтв»  Ґео  Шкуру¬
пій  відзначатиме:  «...під  терміном  “ліве  оповідання”  —  ми  по¬
чали  теоретично  і  практично  запроваджувати  в  життя  нові
літературні  жанри  й  у  першу  чергу  сюжетові  оповідання»
(Аванґард-Альманах  пролетарських  митців  нової  ґенера¬
ції.  —  1930.  —  №  b.  —  С.  7.),  що,  в  свою  чергу,  передбачало
міцну  фабулу  і  сюжет,  висунуту  на  передній  план  тематику
міста,  «репортажну»  спрямованість  із  остаточним  переходом
у  репортажне  оповідання  або  жанр  фактажу.
 5  Див.:  Шкурупій  Ґео.  Сигнал  на  сполох  друзям  —  фальшива
тривога  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  11.  —  С.  327—334.
 6  Полторацький  Ол.  Як  виробляти  романи  //  Нова  Ґене¬
рація.  —  1928.  —  №  5.  —  С.  366.

46
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 деструктивно-конструктивна  основа,  а,  враховуючи  мо¬
мент  «історично-наукової  ревізії»1,  як  данину  епохи,  й
екструктивна  складова.  Не  винятком  у  підтримці  цієї
практики  вироблення/збуту  літературного  продукту  ста¬
ють  і  «великі»  прозові  спроби  Ґео  Шкурупія  —  романи
«Двері  в  день»  (1929),  «Жанна  батальйонерка»  (1929;
1930  —  книжкове  видання).
 *  *  *
 Факт  належності  Ґео  Шкурупія  до  реалізаторів  сво¬
їх  лівих  поглядів2  безпосередньо  на  практиці  не  викли¬
кає  на  сьогодні  сумніву,  незважаючи  на  замах  спрос¬
тувати  подібну  (вже)  теорему  (маємо  на  увазі  «умовне»
зарахування  JI.  Сеником  роману  «Двері  в  день»  до  «лі¬
вих»  :  “Ліві”,  що  до  них  зараховував  себе  Гео  Шкурупій,
прагнули  стати  новаторами  в  літературі.  Важко  назва¬
ти  роман  “Двері  в  день”,  як  і  інші  прозові  твори  укра¬
їнських  футуристів,  новаторськими,  якщо  в  це  понят¬
тя  вкладати  художнє  відкриття  реальності  (змісту)  і
форми»3).  Найменші  спроби  реабілітувати  творчість  Ґео
Шкурупія  для  українського  читача  виявляють  тенден¬
цію  маркувати  цей  факт,  зокрема,  такий,  відзначений  в
антології  Ю.  Лавріненка:  «Шкурупій  у  своїх  писаннях
виявляв  себе,  як  лівий  письменник  і  прихильник  лінії
партії  [...].  Жив  у  ньому  непереможний  гін  модернізації
 1  Там  само.
 2  У  подальшому  «лівість»  творів  Ґео  Шкурупія  буде  ви¬
знана  Ол.  Полторацьким  за  його  власний  стиль  із  такими
ознаками,  як  сюжетність,  своєрідна  уривчаста  мова,  ве¬
лика  напруженість  дії,  економія  мистецьких  засобів  для
більшого  ефекту  (Шкурупій  Ґео.  Патетичнаніч.  «Нарком»  /
Передм.  Ол.  Полторацького.  —  Харків:  Укр.  робітник,
1929.  —  С.  4).
 3  Сеник  JI.  Прозові  пошуки  українських  футуристів  20-х  ро¬
ків:  «лівий»  роман  //  Записки  Наукового  товариства  ім.  Шев¬
ченка.  —  Львів,  1990.  —  Т.  ССХХІ.  Праці  філолог,  секції.  —
С.  130.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 47
 і  росту  української  літератури  до  рівня  західноєвропей¬
ського  і  американського»1.
 Абсолютно  не  обділеним  виглядає  письменник  у  пла¬
ні  закидів  на  рахунок  реалізації  деструктивних  завдань  і
підтримки  лівих  підходів  до  побудови  художнього  твору
у  рецепції  своїх  сучасників.  Йдеться  насамперед  про  де-
конструктивістський  роман2  «Двері  в  день»,  у  якому,  на
нашу  думку,  автором  зроблено  спробу  шляхом  розкла¬
ду  художніх  прозових  структур  внести  до  літературно-
жанрового  життя  нову  форму,  «функціональну»,  «со¬
ціально  ефективну  в  плані  конструкції»3,  —  «лівий»
(синтетичний)  роман.  У  таких  спробах  вбачається  за¬
кономірність  щодо  авангардного  мистецтва,  адже  «ху¬
дожній  експеримент  спирався  на  переосмислення  са¬
мих  засад  філософії  та  природи  мистецтва  і  полягав  не
стільки  у  площині  останнього,  скільки  на  погранич-
чі  —  між  потенцією  певної  творчої  ідеї  та  конкретним
її  втіленням  [...]  мистецтво  руйнується  фактично  задля
його  ж  відродження  —  але  в  самій  його  суті,  найглиб¬
шій  природності»4.
 Досить  схвально  оцінений  критикою  за  першу  збір¬
ку  оповідань  «Переможець  Дракона»  (відгуки  Ф.  Яку-
бовського,  О.  Білецького)  і  відзначений  у  списку  ліпших
створювачів  малої  лівої  форми  (Ол.  Полторацький),  на
етапі  появи  «лівого»  роману  Ґео  Шкурупій  опиняється
в  ситуації  менш  комфортабельній:  «лівість»  його  прозо¬
вого  доробку  визнана  лише  за  перевагу  засобу.  Ф.  Яку-
 1  Лавріненко  Ю.  Ґео  Шкурупій  (літературна  сильветка)
//  Розстріляне  відродження:  антологія  1917—1933  /  Упор.
Ю.  Лавріненко.  —  К.:  Смолоскип,  2004.  —  С.  243.
 2  Шкандрій  М.  Модерністи,  марксисти  і  нація:  Українська
літературна  дискусія  1920-х  років  /  Пер.  з  англ.  М.  Климчук.  —
К.:  Ніка-Центр,  2006.  —  226.
 3  Ільницький  О.  Український  футуризм...  —  С.  247.
 4  Іванова  Н.  1920-ті  роки  й  український  авангард:  мистецтво
для  мас  —  від  митця-професіонала  //  Слово  і  час.  —  2003.  —
№12.  —  С.  21—22.

48
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 бовський  переконує:  «...з  творчости,  що,  зароджуючись
на  ґрунті  філософії,  символізму,  приходить  до  всезапере-
чення  й  агностицизму  філософії  формалістичної,  що  не
бачить  і  не  хоче  бачити  нічого  поза  технікою  літературно¬
го  твору,  виростає  й  останній  роман  Ґео  Шкурупія  “Двері
в  день”»1.  Власне,  у  випадку  зі  статтею  Ф.  Якубовського
«Перед  “Дверима  в  день”  (Ґео  Шкурупій  —  від  «Психе-
тоз»  до  роману)»  негація  виглядає  не  чим  іншим,  як  не¬
поганим  піаром  для  самого  Ґео  Шкурупія,  адже  рецен¬
зент  відзначає  домінантну  для  лівих  мистців  спрямова¬
ність  —  роботу  над  технікою  твору.  Не  менш  показовими
(щодо  закидів)  стають  і  рецензії  в  періодичних  виданнях
«Червоний  шлях»,  «Красное  слово»,  «Молодняк»,  «Лі¬
тературна  газета»,  «Пролетарська  правда».
 Так,  у  рецензії  Л.  Старинкевич,  думка  якої  суголосна
з  визначеним  Ф.  Якубовським  провідним  вектором  у  ро¬
мані—  «фактурні  заходи»2,  на  першому  плані:  «Єдности
художніх  заходів  і  словесного  оформлення  ми  не  поміча¬
ємо,  але  відміни  й  строкатість  форми  немотивовано.  Жо¬
ден  з  заходів  літературного  оформлення  не  усвідомлений
автором  остаточно  в  його  функціональній  ролі,  жоден  з
них  не  загострений  до  того  ступеня,  коли  його  починаєш
сприймати  естетично»3,  все-таки  «шукання  на  шляху
лівої  романної  форми»  не  позбавлені  певного  інтересу.
 У  відгуку  з  «Пролетарської  правди»  (від  12  квітня
1929  р.)  за  низкою  авторських  хиб,  на  зразок  надмірно
одвертого  акценту  на  формальному  експерименті,  рецен¬
зент  визначає  й  якісний  бік  роману,  що  полягає  в  оригі¬
нальному  зіставленні  окремих  композиційних  планів,
ужитому  в  тексті  художнього  твору  стилі  деструктуван-
ня,  «пародійного  жонглювання  реалістичним  матеріа¬
 1  Якубовський  Ф.  Перед  «Дверима  в  день»  (Ґео  Шкурупій  —
від  «Психетоз»  до  роману)  //  Критика.  —  1929.  —  №  5.  —
С.  58.
 2  Старинкевич  JI.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.  Ви¬
давництво  «Пролетарий»,  229  стор.  Ціна  2  крб.:  [рецензія]  //
Червоний  шлях.  —  1929.  —  №  5-6.  —  С.  272.
 3  Там  само.  —  С.  271.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 49
 лом  та  воднораз  елементами  гротеску»1,  хоча  за  подібні
«формальні  ухили»  критик  не  вважає  за  доцільне  виправ¬
довувати  роман  Ґео  Шкурупія.
 Попри  загалом  неприязну  оцінку  в  «Молодняку»
Ів.  Телігою  «Дверей  в  день»,  рецензент  зачіпає  ваго¬
мий  момент:  «Стиль  роману  позначається  великою
різнокольоровістю.  Нотатки  подорожнього,  промови,
вибірки  з  газети,  лекції,  —  і  нарешті  стиль  екрану  [...]
різноманітність  стилю  можна  виправдати  різноманіт¬
ністю  декорацій,  в  яких  відбуваються  події,  та  бажан¬
ням  автора  —  до  кожної  декорації  підібрати  відповід¬
ний  стиль»2.  Такашкурупіївська  «різнокольоровість»,
виходячи  з  рецензії  JI.  Смілянського,  є  не  що  інше,  як
«механічна  суміш  літературних  чи  близьких  до  літе¬
ратури  форм:  сценарія,  репортажу,  стенограми  лекції,
публіцистики»,  що  в  самому  творі  «механічно  тулять¬
ся  одна  до  одної,  будучи  вклеєні  в  основну  реалістич¬
ну  новелу»3,  яка  матиме  цінність  лише  як  формаль¬
ний  експеримент.
 Кінець  кінцем,  низка  визначених  критикою  формаль¬
них  моментів  твору  і  являє  собою  репрезентацію  в  дії
деструктивно-конструктивного  процесу,  продуковано¬
го  (й  рекламованого)  панфутуристами.  На  користь  цьо¬
го  твердження  свідчить  хоча  б  ряд  специфічних  лексем
щодо  тексту  художнього  твору,  пов’язаних  зі  значенням
«майструвати»:  клеїти,  змішувати,  сполучати,  будувати
тощо.  Тож  важливо  відстежити  низку  моментів,  які  б  ого¬
лювали  у  тканині  роману  ті  чи  інші  панфутуристичні  на¬
станови  й  гасла  безпосередньо  фактурною  стороною.
 1  Ів.  М.  (Ґео  Шкурупій.  «Двері  в  день»):  [рецензія]  //  Проле¬
тарська  правда.  —  1929.  —  №  84  (12  квіт.).  —  С.  5.
 2  Теліга  Ів.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.  Вид-во
«Пролетарій»,  1929  р.,  с.  232.2  крб.:  [рецензія]//Молодняк.  —
1929.  —  №6.  —  С.  110.
 3  Смілянський  JI.  «Двері  в  день».  Роман  Гео  Шкурупія.  Вид-
во  «Пролетарій»:  [рецензія]  //  Літературна  газета.  —  1929.  —
№  8  (15  квіт.).  —  С.  3.

50
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Досягнення  в  романі  «Двері  в  день»  головної  мети
процесу  екструкції  —  викликати  певну  реакцію  —  по-
перше,  виникає  через  роземоціоналізацію  емоціогенного
засобу.  Так  званий  емоціогенний  засіб  (звична  для  чита¬
ча  основа  твору),  що  покликаний  фіксувати  увагу  сприй-
мача  на  художньому  матеріалі,  поданий  у  романі  «Двері
в  день»  у:  1)  фігуруванні  й  фігураціях  головного  персо¬
нажа  дії  —  Теодора  Гая  (робітника  —  міщанина  —  ро¬
бітника);  2)  накресленні  сюжетної  лінії  у  стилі  детекти¬
ву  (чи  навіть  трилеру)  —  сновидійна  розробка  і  реаліза¬
ція  плану  «смерті»  й  початку  нового  життя,  паралеллю
до  якої  є  рух  у  напрямку  зростання  дикуна  Гая;  3)  тради¬
ційному  вирішенні  любовних  перипетій  не  без  характер¬
ного  для  панфутуристів  пародіювання  (див.,  наприклад,
змалювання  портрета  Марії);  4)  психологічних  —  події,
що  відбуваються  в  уяві  головного  персонажа  роману,  і
5)  сексуальних  (еротичних)  «речах»  —  статеве  кодуван¬
ня  тексту,  виражене  в  точках  зору  персонажів-чоловіків
на  бачення  жінки  й  стосунки  із  нею,  які  безпосередньо
збуджують  читацьку  зацікавленість.  Деструктивна  сила
застосована  саме  до  емоціогенного  засобу  роземоціоналі-
зуючим  (в  дію  вступає  конструктивний  етап).  Роземоціо-
налізуючий  засіб  у  творі  представлений  тими  «формаль¬
ними  заходами»,  що  зазначені  в  тогочасних  відгуках  на
роман:  подані  позасюжетні  елементи,  типу  кіносценар¬
ного  фрагменту,  лекції  про  будівництво  Дніпрельстану,
нотатки  до  газети  та  ін.
 По-друге,  мета  досягається  на  рівні  використання  те¬
матичних  елементів  (частина  твору,  найбільш  пов’язана
з  оточенням,  життям).  Так,  у  межах  побудови  одного  з
тематичних  блоків  роману  (яких  нараховується  близь¬
ко  восьми:  «бар»,  «форма»,  «картина  —  хатнє  будів¬
ництво»,  «задум»,  «Марія»,  «повстання»,  «лекція»,
«Дніпрельстан»)  —  «бар»  —  у  формі  публіцистичної
вставки-настанови  подано  низку  ідей,  співзвучних  пан-
футуристичним  гаслам.  Провідну  роль  у  розумінні  цьо¬
го  відіграють  лексеми  типу  «розпустити»,  «знищити»,

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 51
 «ліквідувати»,  «припинити»  (у  романі  стосуються  вій¬
ськових  сил).  Відтак  легко  відчути  такий  підтекст,  що
панфутуризм  ралом  прорізає  глибоку  межу  в  майбутнє,
на  котрій  доведеться  тягтися  «всім  відсталим»:  «2.  Зни¬
щити  всі  військові  знаряддя,  засоби  військово-хемічної
боротьби  й  інші  засоби  озброєння  та  знаряддя  знищення,
що  знаходяться  в  сучасному  війську  [...]  Це  була  футурис¬
тична  пропозиція,  що  ще  не  бачила  рівних  собі.  Це  був  ви¬
буховий  матеріял,  що  міг  знищити  всі  традиції,  що  звіль¬
няв  людськість  від  жорстокости  пануючих  кляс.  [...]  Хіба
може  бути  щось  простіше  за  цю  пропозицію?  Навіщо  довго
міркувати  й  розмовляти?  Знищити  шкідливе  й  непотріб¬
не!  Зруйнувати!  І  людськість  вільна!  Вона  може  творити
нове»1.  Недаремно  за  кілька  абзаців  з’явиться  когорта  лі¬
тераторів  під  егідою  письменника  «з  чорним  кучерявим
волоссям»,  подібного  до  негра,  —  М.  Семенка  (культур¬
ний  подразник).  Або  не  менш  виразний  тематичний  блок,
що  виконує  функцію  позасюжетного  елемента,  який  галь¬
мує  дію  —  «форма»,  де  на  підтримку  панфутуристичної
настанови  на  «виробництво»  і  «будування»  слугує  звер¬
нення  до  «старовинних  майстрів  пензля»,  а  гасла  про  ор¬
ганізацію  фактів  життя  презентують  «найкращі  сучасні
романісти»  —  «...машиністки,  бухгальтери,  рахівники,
кур’єри  [...].  Вони  сами  будують  дивовижні  чудові  рома¬
ни,  вони  якнайбільше  заглибилися  в  матеріял,  вони  сами
герої  своїх  романів.  Вони  будують  великий  роман  під  на¬
звою  “Майбутнє”»2.
 Влучно  на  фактурному  рівні  фіксуються  й  інші  показ¬
ники  панфутуристичного  руху.  Серед  них:  акцентуація
речовинності  (розділ  «Річ»);  показ  динаміки  статичних
предметів;  «пропаганда  науки  і  техніки  в  напрямку
наукової  організації  діяльності  й  побуту»3  задля  вста¬
новлення  комуністичної  політики  в  мистецтві  —  шлях
 1  Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день:  [роман].  —  Харків:  Вид-во
«Пролетарий»,  1929.  —  С.  8—9.
 2  Там  само.  —  С.  14.
 3  Семенко  Мих.  Мистецтво  як  культ...  —  С.  228.

52
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 індустріалізації  та  урбанізації,  організація  нової  люди¬
ни  (розділ  «650000  к.  с.»);  шлях  від  її,  людини,  руйну¬
вання  до  відновлення  (відбудови).  У  романі  звучить  і
натяк  на  панфутуристичну  маніфестацію  з  «Катафалка
мистецтва»  (1922):  «Труна,  що  в  ній  він  поховає  самого
себе,  поховає  своє  безвілля,  свою  бездіяльність,  млявість
і  набуті  міщанські  звички,  труна,  що  завдяки  їй  він  ста¬
не  вільним  і  оновленим,  що  завдяки  їй  він  наново  наро¬
диться  на  світ»1.
 Показовим  у  плані  репрезентації  футуристичного  гас¬
ла  через  кінофактурність  стає  й  тематичний  елемент  ро¬
ману  «повстання».  Включення  цього  компонента  у  «Две¬
рі  в  день»  здійснюється  через  подачу  розшарованих  еле¬
ментів  різних  підсистем  культу  мистецтва2  (література,
кіно,  а  саме  —  сценарна  драматургія).  У  такий  спосіб  від¬
бувається  «екструкціювання»  інтернаціоналізму  та  уні¬
версалізму  як  одних  із  провідних  гасел  життєвого  онов¬
лення.  Адже,  як  відомо,  кіно  на  етапі  свого  «німого»
існування  —  найбільш  інтернаціональна  система  спіл¬
кування  в  культурі,  «наймогутніше  знаряддя  масового
впливу»3.  У  розділі  «Розгром»,  побудованому  за  сценар¬
ним  зразком  (і  мовний  рівень,  і  монтажне  накреслення
кадрів),  авторська  (режисерська,  власне)  роль  зводиться
до  показу  масштабного  дійства  (епізоду),  що  здійснюєть¬
ся  за  рахунок  подачі  монтажно  зв’язаних  композиційних
елементів  —  сцен.  Розділ  фіксує  чітку  побудову  частини
монтажного  сценарію,  до  його  формування  залучені  такі
емоціогенні,  уже  відомі  (традиційні)  читачеві,  засоби,  як
персонажі  (контекстні  й  із  загальної  структури  роману  —
Андрій  Гай,  Тедор  Гай,  родина  Совза  та  ін.).
 1  Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день...  —  С.  180.
 2  Про  теоретичний  бік  цього  питання  див.  у  попередніх
примітках,  в  яких  подане  бачення  «культу  мистецтва»  М.  Се¬
менка.
 3  Скрипник  JI.  Нариси  з  теорії  мистецтва  кіно.  —  Харків:
ДВУ,  1928.  —  С.  6.

Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій
 53
 Розбудована  на  деструктивно-конструктивній  струк¬
турі  й  екструктивному  матеріалі  ліва  романна  форма
«Двері  в  день»  Ґео  Шкурупія  —  це  спроба  втілити  на  ви¬
робництві  (у  творчості)  перетворення  одного  з  типів  (жан¬
рів)  літературної  підсистеми  культу  мистецтва  методою
репрезентації  панфутуристичної  основи,  подаючи  її  як  су¬
голосну  соціалістичному  плану  (ідеологія)  на  рівні  штуч¬
ного  сполучення  з  емоціогенним  та  роземоціоналізуючим
засобами  твору  (фактура).  Роман  «Двері  в  день»  ґрунту¬
ється  на  фактурних  компонентах,  що  чітко  репрезенту¬
ють  постулати  панфутуристичної  платформи  (інтерна¬
ціоналізм1,  універсалізм  як  гасла  життєвого  оновлення)
доби  існування  періодичного  органу  лівої  формації  мис¬
тецтв  «Нова  Ґенерація»  на  ідеологічному  рівні.
 На  перший  погляд,  механізми  дії  творчого  в  романах
Ґео  Шкурупія  визрівають  на  показово-белетристичних
моментах  (лівої  прози  першого  призову)  літературної  про¬
дукції,  здатної  бути  як  просто  виробленою,  так  і  широ¬
ко  споживаною.  Проте  у  випадку  із  авангардними  «звич¬
ками»  до  одвічного  руху-пошуку,  не  говорячи  навіть  про
те,  що  для  панфутуриста  (чи  —  пролетарського  митця)
Ґео  Шкурупія  це  неодмінна  умова  художнього  «вижи¬
вання»,  доводиться  рахуватись  із  незовнішньою  склад¬
ністю  цих  прозових  речей,  що  під  мішурою  своєї  наро¬
читої  розважальності  приховують  неабиякий  формаль¬
ний  потенціал.
 1  Так  звана  «пролетарська»  культура,  до  якої  «горнуть¬
ся»  митці  на  початку  1930-х,  у  тому  числі  й  Ґео  Шкурупій:
«Колишні  футуристи  в  своєму  розвитку  послідовно  й  логічно
дійшли  до  пролетарського  мистецтва...»  (Шкурупій  Ґео.
Реконструкція  мистецтв...  —  С.  3),  ставить  перед  собою  подібну
програму:  процес  розвитку  української  культури  має  ста¬
ти  «інтернаціональним  у  пляні  пролетарської  перспективи»
(Шкурупій  Ґео.  Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку  української
культури  //  Аванґард-Альманах  пролетарських  митців  нової
ґенерації.  —  1930.  —  №  а.  —  С.  37).

ВИБРАНІ  ТВОРИ

ПОЕЗІЯ
 Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
вітрина  третя
 *  *  *
 geo  О  ge
ego
 geo  Wkurupij
geometr  i
ja
 geograf  i
 ja
 geo
 log  i  ja  ego
evropA  frik
siA
 merik  AvstraliA
geo  O  ge  ego
Geo  Wkurupij
AVTOPORTRET
 Я
 сьогодні  король  завтра  пройдисвіт
сонце  сонце
 вироблю
із  сонячних  душ
у  футуропреріях
 для  майбутнього
сьогодні  король
 футуровиробництв  футуротрестів
синдикатів
 завтра  робітник

58
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 троєкутники  куби  машин
зламані  лінії  коло
автомобілі  карбід  бензин
переплавлю  слова  чудесні
і  виставлю  у  вітринах
 ОЧІКУВАННЯ
 у  парку  зблідлих  фантазій
сама  реальність
у  парку  стомлених  фантазій
розгубленість  і  печальність
прийде  чи  ні
настирливість
 повітря  шуми
думка  і  серце
 безумні
 ось
 комар  великим  жалом  сумніву
гострим
 блискуча  голка
п’є  серце  і  думку
і  поки  прийде  всміхнеться
з’їдять  комарі  одчаю
і  труп
 прикриють  жандарним  небом
і  під  дзичання  сумнівів
все  буде  стерегти  і  позіхати  степ
 РАДІСНО
 їй  торкатись  до  нього
електричний  ток
 страшно
обсерваторять  очі

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 59
 вражіння  облич
 руки
 маневруюча  армія
шпигун
і  коли  помітять
що  кущі  оточили
 навколо  густо
завмираючи  доторкнуться
куточками  вуст
і  радіо  радіосміх
коли  завібрують  поцілунки
 ТІЛО
 м’яка  опуклість  жіночих  стегн
це  кавуни  монастирські
о  хто  розповість  про  тіло  женщини
персояблука  яких  ще  не  їв
ні  один  адам
 тільки  чмокав
широке  поле
рівнина  степ
живіт  оксамит
 далі  можна  загубитись  у  нетрях  лісів
де  цвітуть  троєкутні
чудесні  чорні  троянди
сяють  блакитні  озера
важче  проковтнуть  гірку  кісточку  серця
ніж  зірвати  троєкутну  троянду
хто  розгадає  женщину
 ТЕЛЕГРАФУЮ
 ем  ес  ве  ем  ес  ве  ем  ес  ве
Я  емесве

60
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пепе
 педе
 у  футуропреріях  зустрів  деревляну  річ
 володьку  маяковського
 хоче  бути  меблею
 смійтесь
 квит
 ка  ве  ка  ве  ка  ве
 Михайле
 пепе
 ельбрус  робітників  і  панфутуристів
батиєва  гора
 сьогодні  мене  обрано  королем
 смійся
 квит
 ТРАМП
 на  широких  вулицях
 всесвіту
 на  перехрестях
 африки  азії
сидіти  під  бетонним  мостом
і  плювать  у  звабливість  вод
аліґаторами
паротяги  всесвіту
 кіньми
заіржуть  музикою
міського  парку
сахара  кльондайк  Індія
юкон  і  аляска
 переплетуться  стежками  алей
під  ногами  невтомними  трампа

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 61
 ГЕОМЕТРІЯ
 лінія  циркуль
коло
 троєкутник  в  квадрат
дивись
 от  на  голій  площі
виникло  місто
поривання  кутів  до  неба
масиви  квадратів  у  землю
троєкутник  на  куб
ромб
 башта
 конусом  вріжеться  в  око
тумб  дамб  тумб  домб
 Наука  техніка  спорт  і  мистецтво
всіх  країн  об’єднуйтесь!
Wissenschaft  technik  sport  und  kunst
aller  lander  vereinigt  euch!
 Будуйте  нові  машини  й  заводи
нові  інструменти  й  звукестри!
УДОСКОНАЛЮЙМО  МУЗИКУ  ШУМІВ!
 КОСМІЧНЕ
 вернись1  чортячою  кулею
земле
 з  містами  майданами  ринками
і  людьми
 верніться  колеса  і  коліщатка
космосу
 поки  я  коло  цієї  машини
 1  У  слововжитку  автора  —  обертайся,  крутися.  —  Ред.

62
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ліво  руля
ліво  руля
у  праве  око  б  тобі
 встромити  шило
так  вернись  же  чортячою  кулею
земле
 поки  марс  не  поліз  на  тебе
як  жеребець  на  кобилу
 ЛЯЛЯ
 лю
 льоль  льоль
лієллі  лієллі
канц  канц
ае  еа  ео  лєллі
бумеранґ  бумеранц
пфуїті  твіті  лю
лю
 банг  банг
ре  мікі  мікі  мікі
шанґ  танґ
 лілє  люліт  лілят  лінґ
 оелят
 шанґ  танґ
 лю
 льоль  льоль
мойреюль  анц  ой
канц  канц
 ДАДА
 УО
 маленький  хлопчику
уо  аа

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 63
 прижмурюєш  очі
і  смокчеш
аа  аа
 уо  маленький  хлопчику
їж
 уо  уо
 твоя  цицата  ненька
вся  обійми
вся  любов
 МІСЯШНО
 в  одну  із  дірок
потойбічних  прерій
чорний  кіт  спустив
 золотого  хвоста
 місяць
 помастив  яйцем
 димарі  й  місто
 уу  вав  ав  уу  ав
собаки
 чорними  й  сірими  мордами
прагнуть  стягнути
і  люди  завили  мов  собаки
 на  місяць
 забувши  сором
УУУ  вав
 ГНІВ
 на  диких  мустанґах
гніву
 нестись  по  суходолах  землі
кривульками  блискучих  рік

64
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 змивать  людське  багно
і  золотим  волоском
першої  панни
 як  батогом
що  з  пужалном
наче  ейфелева  башта
а  ляскучий  кінець
як  смуга  диму  фабричного  димаря
так  тарабахнуть  по  головах
шовінізму
 щоб  змінились  окреслення  гір
на  диких  мустанґах  гніву
нестись  по  суходолах  землі
 БОЖЕВІЛЛЯ
 о  який  гострий
 який  блискучий
 тсс
 морок  тихше  ш  ш  ш
зараз  тепле  тягуче  липке
 хррр
 о  який  холодний  ніж
 тсс
 ха  ха  ха  безглуздий  місяць
ти  навмисно  прорізав
золотим  ножем  чорну  фіранку
 пізно
 не  стогни  в  пітьмі  наляканий  птах
а-а  горло  в-у  так  так  тсс
 хррр
 ха  ха  ха
 у  безглуздий  непотрібний  місяць

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 65
 СУМ
 о  мем  ями  мем
у  тоненькій  павутині
в  шкаралущі
 б’ються  мухою
заплутані  почуття
дзичать  настирливо
о  мем  ями  мем
далекий  постріл
сильніше  забилася  муха
заплутаних  почувань
ш  ш  ш  ш  ш  ш  ш
нняв
 непомітні  сльози  котяться
по  єдвабній  морді  задумливости
дзичать  дзичать  почуття
о  мем  ями  мем
 ЗАЗДРІСТЬ
 смердюче  падло  у  лабіринтах  ковдобин
людських  грудей
затріпотіло  серцем
 черва  сморід
чорними  кривульками
перерізали  серце
забагнили  кров
 заворушились
зашкребли  заверещали
чорна  кров  гнійний  подих
вуста  жадібно  заляпали  капцями
об  підлогу  зубів
задивився  звір
коли  хтось  догризав  кістку
облизався  язиком  морду

66
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 так  на  м’ясо  дивляться
 голодні  орди
остання  напруженність  вольтових  дуг
жадібні  очі
 ПРИСМЕРК
 сірий  туман  в  кімнаті
чорні  тіні  неіснуючих  річей
привиди  неіснуючих  спогадів
бийся  серце  розміряно
засинай
 всеїдно  не  збудують  нам  мавзолеїв
і  пам’ятників
 всеїдно  забудуть  про  нас  сьогодні
 коли  підуть  на  свято  бездумновеселости
 злітай  о  серце
 в  неіснуючі  країни  мрій
 кохай  неіснуючі  серця
 очі  ви  бачите  не  сіре  оточення
 а  світломарева  неосяжних  бажань
 всеїдно  не  збагнуть  нас
 неіснуючі  стіни  душ  байдужости
 неіснуюча  думка
 бийся  серце  розміряно
 засинай
 ОДЧАЙ
 собакою  диким  вовком
вити  на  місяць
 душить  пече
 синій  камінь
 душить  пече
рогом  незґрабна  корова  нещастя

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 67
 саданула  в  груди
ой  ой  ой
 кишки
 з  живота  падають  не  зупинить
уп’ялась  аж  у  місяць
 незґрабна  рогами
ууукає  корова  нещастя
а  ай  а  ай
 соняшно
 жовті  жовті  жовті
великі  світлі  соняшники
на  зеленому  тлі
 святкових  душ
о  фа  ре  оль  де  мі
стиглі  помаранчі  веселих  облич
малинова  юшка  безглуздих  усмішок
фіялковопахощі  зустрінутих  поглядів
о  мі
 бризки  завеселених  рухів
бом
 це  перший
бом  бум
 ха  розгойдуйтесь  обезглуздовеселі  душі
viva  at  сонце
 МОРОК
 іскри
 хтось  ударив  у  далекий  дзвін
іскри
 це  голова  далекий  дзвін
це  очі  іскри
б’ють  б’ють  б’ють
 У  дзвін

68
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 о  смертельна  тиша
 чорний  ворон  крилом
 чорна  птиця  чорним  крилом
 чорний  ворон  чорна  птиця  чорним
 крилом
 ааааааа
 десь  у  морі
 одчайний  зойк  туман  гине  корабель
замислився  зойк  спалахує  зойк
це  голова  це  очі
 чорний  ворон  чорна  птиця  чорним
 крилом
 іскри
 виє  далекий  дзвін
тиша
 ВИРОБНИЦТВО
 у  фабриках  заводах  майстернях
мої  машини  і  механізми
розуму
 слова  вироблюють
фарфорові  і  залізні
автомобілі  і  танки
аеропляни
 срібні  дзвоники  і  статуетки
женщини  вам  можна  зробити
чудесні  вбрання
 із  фарфорових  слів
вам  юнаки  вогняну  зброю
хто  ж  тепер  не  відчине  ваших  стремлінь
вікна  і  двері
 коли  повз  них  проходить
король  футуропрерій
я  ґео  шкурупій
йолопи

Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 69
 ось  такими  двигунами  двигати
по  голові  міщан
 вохко
 пристрасні  поцілунки  гарячих  вуст
роздушилась  велика  червона  вишня
стримані  подихи
тепла  вода  запашних  долонь
ох  ми  я
 мяхкість  гарячих  дотиків
твердість  хвильолона
ах
 роздушилась  велика  червона  вишня
по  всьому  тілі  теплий  сік
 ЗНАСИЛУВАННЯ
 півень  курку  за  пір’я
 ґвалт
 налякалась
 півень  раптом  на  курку
куд  ку  ди  куд  ку  ди
чорна  борода  в  білі  перса
в  біле  лице
 ку  ди
прокляття  зойк
 марно  б’ється  знесилене  тіло  дівчини
чорної  пристрасти  не  перемогти
з  синцем  під  оком  кудкудикає  страх
не  скласти  одразу  розіп’ятих  рук
не  підвести  знесилене  тіло

70
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 куд  куд  ку  ди  куд  ку  ди
 СЛОВА
 залізні  й  фарфорові  келихами  і  танками
 FABRICATION  MECANIQUE
ет
 NON  CHIMIQUE

Збірка  «БАРАБАН»
вітрина  друга
 КАПЕЛЮХИ  НА  ТУМБАХ
 Вулиці
 всі  ведуть
 до  перехрестя,
 здіймаючи  капелюхи  з  тумб,
 коли  я,  мов  дикун,
 голодний  жмурюсь
 на  сонця  вогняний  перстень.
 І  на  кождім  розі
у  мене  знайомий  товариш,
і  що  —  крок,  то  знайома  тумба,
на  бруках  квітнуть
кінського  гною  рози,
наповнюючи  горобцями  повітря.
 А  навколо  люде  і  коні,
ватаги  пацанів  і  трампів
вітрин  блискучі  ікони
з  хлібом  і  наїдками.
 Мій  товариш
 до  шкла  приплюсне  носа
 і  фанатично  молиться
 гладкій  ковбасі,
 цій  богородиці  нашого  храму,
 де  ладаном
 курить  автомобіль.

72
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  в  храмі:
 ікони  вітрин  і  будинків,
органи  трамваїв  і  шин,
тисячі  ніг  стоголосий  бубон
горобців  вітає
прилюдний  шлюб.
 І  коли  знову  поверне
 до  мене  товариш  носа,
 на  нас  дивиться  ненажерливим  оком
 сонце  —  товариш  бог
 або  зів’ялий  місяць,
 цей  блідий  Христос.
 Храм,храм
 дикунів  і  трампів
 в  наших  душах
 прокурених  ладаном  цигарок,
 у  наших  руках  по  флейті
 зі  старого  світу
 хребта  кісток.
 І  капелюхи  на  тумбах,
коли  ми  сидимо
і  розмовляємо  вдвох,
коли  мої  штани  закохаються
в  сукню  з  ситцю
і  галасують  любов,  любов.
 Потім  на  тумбах  каналізацій
лежимо:
 ти  і  я  —  останній  дикун  і  поет,
граючи  на  флейту
з  хребта  всіх  націй
і  континентів.

Збірка  «БАРАБАН»
 73
 Стурбовано  дивишся
автомобільними  очима
в  моє  обличчя,
і  кажеш  що  мати  твоя
вважає  мене  за  мерзавця,
хай  бере  вище,
я  ескімос  з  Африки.
 Вітаю  танець  будинків,
 розклад  і  смерть  всього  звиклого!
 І  коли  критики
 облізлими  мордами
 щирять  на  мене
 зуби  лисих  коняк,
 я  люблю  їх,
 як  алігатор  любить  пташинку,
що  колупається
в  його  зубах.
 1923  р.
 ВИ
 Очам  підведеним
синім  знесиллям,
штукатурці  підфарбованих  щок,
місто
 кендюхи  гладких  пузів
вивалило,
 лякаючи  дівчат  і  жінок.
 Ціла  армія
одвислих  цицьок
і  задниць
 приймає  військовий  смотр.
 Наче  коні  їржуть

74
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тисячі  гнилих  зубів
у  кривавий  рот  —  казарму.
 Сволочі,
 ви  хочете,  ще  одну  вивіску
намалювать  на  жіночій  пиці:
«Без  ваги
і  ножа,  тушею
м’ясна  крамниця»!
 Щоб  потім  гладким  черевом
спуститись
у  тепле  корито,
ногами  пацать  в  повітрі,
як  конаюче  стерво.
 Коли  місяць
 гнилим  носом  сифілітика
понюхає  цегли  міста,
ваше  пузо
псом  скиглить
на  кожду  брошку
й  намисто.
 Підберете  тельбухи,
на  вулиці  станете  фертом
трьох  пропустите
і  затримаєте  чверту.
 Будете  їржать
і  чмихать
годованим  бугаєм,
важко  сопти
і  дихать,
 як  лусне  терпіння  ремінь.
 Мать  вашу  бог  любив
і  любить  вашу  кишеню,

Збірка  «БАРАБАН»
 75
 під  спідницею  в  неї  блох  ловив
у  свою  огидну  розпусти  жменю.
 Ех,  ви!
 Кождий  з  вас  нагодований  холуй,
щомісяця  викидає  покоління
у  помийні  ями,
вашої  мерзоти  загинові:
 —  Алілуя!  Алілуя!
 ВОНИ
 Підсліпуватим  ліхтарем
під
 вчилась  танцювати  вальса,
вустами  вохкими  бушмена
ніч
 цілувала  знесилені  пальці.
 Брудний  вечір  приймав  молитви
зі  стомлених  вуст,
про  недосяжні  країни  в  повітрі
і  про  капелюха  замісць  хустки.
 Драні  черевики
маленької  дівчинки
пестили  тротуарів  цегли,
як  блискучий  шляхетний  паркет.
Мріялась  чудесна  Вики-Вики,
країна  тротуарних  поетів.
 І  було  так  весело
після  денної  праці
розглядати  вулиць  Мексику...
Бажалось  огнями
сліпити  федерації
вулишних  фресок.

76
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Нахабно  вабили  ресторани
і  лякала  вулишна  пустка...
 Бажанням  серце  ранила
святим  єзуїтом  розпуста.
 І  перша  звада
 вся  була  в  преріях  сліз,
 і  навіть  здавався  маленьким
 водоспадом
 світовий  катаклізм.
 І,  як  привид
минулої  невинности,
з’являється  щовечора  панна  в  чорному
під  сліпим  ліхтарем...
 Зламано  невинности  шківи
Вогнем  не  спалахує  горн.
 Тихше,  тихше,  місто!
 Зупинись  анархії  хода!
 Довіку  здивована  свистом
на  розі  стоїть  свята...
 ГОЛОД
 Нагодуйте  мене,  зогрійте!..
Підійміть  з  очей  моїх
перевесла  побряклих  вій!..
 Ви  налякаєте  мене  крихтою  хліба,
а  я  вас  бліддю  своїх  повік.
 Я  північний,  муругий  вовк,
владар  безмежних,  сухих  степів.
 Я  підковою  спеки  весь  хліб  потовк
і  вночі  над  мерцями  вив.

Збірка  «БАРАБАН»
 77
 Я  завернувся  в  цодерту  ковдру,
мов  римський  патрицій  у  тогу,
і  мені  страшенно  зимно  в  ноги.
 О,  сонце!
 Я  хочу  потертися  спиною
об  твоє  гаряче  обличчя
і  мого  подиху  холод
дійде  до  самого  серця  і  глибше.
Я  завернувся  в  подерту  ковдру,
мов  римський  патрицій  у  тогу,
я  владар  всесвітній:
 —  Голод!..
 1921  р.
 ЗАЛІЗНА  БРАМА
 Коли  верстви  ковтають  скорими  потягами
верхи  на  вагонних  буферах,
чи  сидять  серед  тротуара
 на  розі  двох  вулиць
коло  залізної  брами
сада
 і  лузгають  насіння,
чи  в  будуарі
кокотки
 балакають  нудно
про  Комуну  й  комісарів,
чи  цілують  жагуче
нафарбований  ротик,
я  кажу:
 —  Навіщо  такий  стриманий  дотик?
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  я  бачу  на  вулицях  тічку
і  коло  неї  ватагу  собак,

78
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 я  згадую  гарну  дівчину,
оточену  компліментами
перехожих  гуляк.
 Коли  ж  під  монументом
я  побачу  повію,
я  скажу:
 —  Сестро,  це  капітал  сюди  нас  вивів.
 —  Плюнь  на  всіх!..
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  гудок  лякливо  проріже  повітря
і  фабрики  розіллють
по  тротуарах  чорний  мазут,
коли  не  крик,  а  постріл  юрб,
коли  червоними  язиками
 лизнуть  будинки
і  тротуари
бунтарські  стяги,
 і  знову  не  крик,  а  постріл...
Лякливий  гудок.
 —  Брати  й  сестри!
 Ми  відчуємо,  як  гине  печаль.
 Я  піду  разом  з  вами  переможним  кроком,
буду  радісно  співать  Марсельєзу,
а  потім  Інтернаціонал.
 Коли  ж  істерично  задзвонять  вітрини
 крамниць
 і  шибки  посипляться  з  зачинених  вікон,
я  разом  з  вами  візьму  кулемета,
наб’ю  рушницю
 і  всіх  жахне  мій  погляд  гострий,
тоді  із  вуст  моїх  не  крик,  а  постріл:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  француз  у  Росії
згадає  Париж,

Збірка  «БАРАБАН»
 79
 а  вкраїнець  у  Франції
Київ,
 коли  запитають  мене  якої  я  нації,
я  скажу:
 —  Я  наплював  на  всі  нації.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  будуть  сперечатись:
хто  краще:
чи  Англія,  Франція,  Росія
і  з  озвірінням  піде  брат  на  брата,
коли  нації,
як  вередливі  жінки
розки  дують  пасми  волосся.
 порозкидують  залізними  низками
міліони  салдатів,
коли  почнуть  влучати
 у  людські  серця
залізом  і  крицею,
я  скажу:
 —  Я  люблю  тільки  місцевість.
 —  Я  люблю  тебе,  Києве!
 —  Люблю  дивитись  на  тебе
з  гори  Батиєвої.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  ж  засурмлять  сурми
і  гучно  забухає  барабан,
коли  підставлять  урну
для  пожертви  пораненим,
коли  пройдуть  салдати
по  вулицях  чітким  кроком,
а  піп  гнусавий  одягне  ризу,
я  прижмурю  весело  око
і  сміливо  кину  в  натовп:
 —  Геть  мілітаризм!..
 —  Горе,  горе  безсилим!..

80
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Коли  заломлять  руки,
з  одчаю  заплачуть  над  трупом,
коли  уб’ють  мого  батька,
заріжуть  матір,
зґвалтують  сестру,
я  буду  мовчать
 і  келих  печалі  не  дам  другому  вихилити.
Коли  ж  запитають,  чому  мовчу,
 Я  відповім:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  розквітнуть  вулишні  квіти
і  знову  під  монументом  стане  повія,
а  по  вулицях,  скаженіючи  ревом,
промчиться  кокотка  з  офіцером
в  автомобілі,
я  згадаю  матір
і  тихо  собі  скажу:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  засвітять  світло,
коли  замкнуться  двері,
коли  роззявлять  пащі
розпусні  прерії
 вулиць,
коли  проб’є  дванадцять
на  міській  башті  раптом,
коли  буржуй  жадібно
вночі  перелічує  гроші,
 а  робітник  прилюдно
з-за  коміру  вийме  вошу...
 Я  скажу:
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 Коли  заридає  п’яніно,
 а  ліхтарі  порозкидують
криваві  плями  зґвалтованих  душ,

Збірка  «БАРАБАН»
 81
 я  прислухаюсь
 до  булькання  в  їхньому  кратері.
 І  тоді  запитають  мене:
—  Хто  ж  ти?
 Що  так  п’яно
виводиш  візерунки  ногами
на  запльованім  килимі
і  поминаєш  матір?
 Я  тоді  радо  й  твердо  скажу:
 —  Я  пройшов  крізь  залізну  браму.
 —  Горе,  горе  безсилим!..
 1921  р.
 ЛІРИКА  ФУТУРИСТА
 У  мене  розпухла  морда
і  болить  зуб
 У  мене  стала  пика  гордою
од  одвислих  губ...
 І  тепер  я  подібен
до  бога  готентотів...
 Собі  мій  гімн
я  складаю  з  охотою...
 Лікує  мене  руда  женщина
з  носом  фараона...
 І  зубів  ніхто  так  не  чистив
навіть  богу  Амонові...
 І  тепер  я  цілком  спокійний,
Шкурупій  переживе  всіх  шаманів.
Руда  женщина  видере  біль
разом  з  зубами...

82
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 МАНТРИ
 Нескінченні  тротуари,
нескінченні  тротуари
блискучих  свічад,
я  чекаю  примари,
я  чекаю  примари
мого  закохання.
 А  поки  що  квітнуть  троянди
роз’ятрених  ран.
 Радісних  зір  плеяди
затьмив  нічний  туман.
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  послався  срібний  караван...
 Молодик  із-за  хмари  вистромив  роги,
і  я  вигукнув  перший  мантр.
 Югою  знялося  закляття,
наче  забився  метелик  в  пітьмі,
наче  хтось  задрав  весільне  плаття
наляканої  землі.
 О,  пречиста,  свята  Варваро,
поглянь  на  мене  небом  твоїх  очей,
я  тобі  місяць  скину  на  тротуари,
а  серце  вже  вирвав  з  грудей...
 Білими  пелюстками  розсипалось  серце,
завихрила  ними  юга,
і  почав  викликати  мене  на  герць
насмішкуватий,  старий  Сатана.
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  килим  білих  троянд...
 Молодик  із-за  хмари  вистромив  роги,
і  я  вигукнув  другий  мантр.

Збірка  «БАРАБАН»
 83
 Риску  вузьку  закохання
я  накреслив  навколо  себе...
 —  Гей,  виходь,  Сатане!
 Ми  тепер  вдвох  під  небом.
 О,  пречиста,  свята  Варваро!
Геть  струмінь  шалених  оргій,
в  темних,  закоханих  коритарах
тебе  чекає  святий  Георгій...
 І  вийшов  я  на  дорогу,
де  розсипав  хтось  діямант...
Молодик  посадив  зорю  на  роги,
і  я  вигукнув  третій  мантр.
 Не  з’явилась  свята  Варвара,
налякалась  минулих  оргій,
коло  свічад,  мов  примара,
стояв  у  задумі  святий  Георгій.
 1921  р.
 БАРАБАН  ПЕЧАЛІ
 Очі  твої  підо  мною,
перса
 і  тіло  твоє...
 Руки  в  траві  розкинуті,
вохкі  долоні
в  долонях  моїх.
 Очі  твої  свічада,
і  я  величезний,
безумний
 ніжно  вдивляюся  в  них.

84
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Тіні  пахучого  вечора,
вогні  недалекого  міста,
чорний,  тихий  кажан,
поринаючий  в  присмерк...
 Тиша.
 Задумливість.
 Пахне  земля,
пахнемо  ми...
 Близько,  близько  обличчя...
 Ти  бачиш,  як  падають  зорі,
неба  сліпучі  дарунки.
 Я  ніжно  торкаюся  рани
запашних  і  вабливих  вуст...
Поцілунок.
 Чуєш?
 Б’є  барабан.
 Навіть  тепер,
 Як  близько...
 Коли  очі  твої  підо  мною,
перса
 і  тіло  твоє...
 Б’є  барабан  печалі,
серце  моє  світове...
 Навіть  тепер,
так  близько,
 ти  не  можиш  збагнуть  барабанщика,
коли  зорі  накреслюють  риску,
знаходять  в  етері  смерть.
 Він  барабанить  про  світову  печаль,
за  ясність  твоїх  очей...
 Ти  не  можиш  збагнуть  барабанщика,
 ти  здивуєшся,
 коли  він  не  візьме  тебе.

Збірка  «БАРАБАН»
 85
 Бий,
 бий,
 одбивай  похоронні  такти,
барабане  печалі!
 Стукай,  серце,
про  скорий  кінець!
Оплесків  не  буде
засміяному  барабанщику,
велетенському  барабанові
всіх  сердець.
 1922  р.
 АЕРОКОРАН
 1.  В  ритмах  пропелеру
АЕРО,
 в  гармонійних,  співучих  звуках,
 я  майбутнього
 еру
 відчув!..
 2.  Як  стрілка  годинника
непомітно
 минає
 хвилину,
 безліколіття  пройшли,
відколи
космосу
хаос
 змінився  ритмічним  рухом.
 3.  Метеори,
 плянети,
 зорі,
 розплескуючи  волосся

86
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вогняних  кіс,
носилися  в  мертвих  просторах.
 4.  Північ,
схід,
захід,
 і  південь
 було  неопреділено.
 5.  Півні
 радими  криками
 не  зустрічали  сонця.
 6.  Поодинці,  рядками,  строфами
 у  всі  кінці
носились  огняні  плянети
і  велетенськими  соняшниками
вибухали  щоразу
космічні  катастрофи.
 7.  Вогонь.
 Іскри.
 Попіл.
 Дим.
 Вибухи.
 Грім.  Фанфари.
 Кривавими  рисками
на  тлі  темряв
висіли  заграви.
 І  був  аритмічний
 скажений
рух;  всесвіт
 од  хаосу  звуків  космічних
оглух.
 8.  Вітер
не  лози,

Збірка  «БАРАБАН»
 87
 не  верби,  не  квіти
 згинав,
 гнав
 плянети...
 9.  Слово  тиша  народжувалось  в  шипінні.
І  скрізь  висіли  вогняні  сльози.
 10.  В  ритмах  пропелеру,
в  співах  пропелеру
 я  відчув,
відчув!..
 11.  Зупинився  скажений  льот.
 З’явився:
 Марс,
 Зодіак,
 Оріон...
 12.  Із  глибин  морів
 в  розкішний  земний  сад
вийшла  людина  радісно
і  пару  биків  привітала
—  Гей!..
 Та  гей,  бики!..
 13.  Од  чудесних  снів,
од  сліпучих  сліз
засиніла  плахта  небес;
од  бунтарських  риз,
од  нових  марсельєз
запалали  нетра  світів...
 14.  В  скаженіючих  ритмах  пропелеру
я  чую  постріли,
 крики,
 ґвалт,

88
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 міліоногор  лий,
стогін
 полів...
 Бачу:
 як  падають  башти,
тріскає  мармур...
 Пожежі  охоплюють  небо
враз,
розлітаються  іскри,
запалюють  степ...
 (Ох!  вже  сиплються  шибки  й  фрески).
Я  бачу  роздратовані  юрби  людей,
я  розумію  їх  сказ,
в  цих  юрбах  я  відчуваю  себе.
 15.  В  тумані  назустріч  юрбам:
будівлі,
 палаци,
 парки,
 повітки,
 і  в  звуках  страшних  марсельєз
вибухають  вогняними  квітами...
 16.  В  перебоях  пропелеру
я  бачу  старий  Вавилон,
чую:
 як  б’ють  барабани,
як  побідно  ріжуть  повітря
сурми...
 Там  люде  земному  б’ють  поклони,
там  перемога
 в  людських  серцях,
в  криках
 плигає  над  мурами,
 там  люде  будують
 до  Бога
башту

Збірка  «БАРАБАН»
 89
 і  справляють
дикий
шабаш.
 І  раптом
падає
башта...
 До  самих  зір
 лунає  ґвалт
 і  грюк
і  навіть  звір
 тоді  злякався  б
занімілих  юрб...
 17. 	Родились
нації,  нації,  нації,
 жовті,  червоні,  чорні,  білі.
Ефіопи,  французи,  китайці,
а  тепер  вони  сплавились
у  двох  великих  горнах
страждання
і  втіхи.
 18.  Перший  горн
 виплавив  клясу
залізну,
 другий  фарфорову...
 Це  в  скаженіючих  ритмах  пропелеру
я  відчув,
 як  залізо  розчавило  фарфор.
 19. 	Од  Гімаляїв  до  Альп,
од  Вогоньземлі  до  Аляски,
там,
 де  раніш  блукали
звірі,
 літали  птахи,

90
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 по  деревах
стрибала  малпа,
 де  сплітався  з  травою
дикий  бур’ян,
срібний  полин,
де  чорніли  вічні  гаї,
пронісся  залізний  кінь
електротяг,
 ріжучи  повітря  вогняними  персами,
наганяючи  свистом  і  грюком
жах.
 20.Голкою
розуму,
 молотом
волі,
і  плугом
рук,
 нащадки
Варварів,  Скіфів,  Готів  і  Гунів
збудували
 всесвітню  Комуну.
 21.  На  всю  земну  кулю
розляглося  велике  місто,
його  обійняла  весела  вулиця
міцно.
 22.1 	завжди,  і  вічно,  і  день  у  день
там  лузгають  насіння
і  дивляться  в  небо.
 23. 	Люде  ходять,
 думають,
кохаються,  сплять,
родять  людей,
 вмирають,

Збірка  «БАРАБАН»
 91
 і  все,  що  робиться  там,
все  під  стук  барабанів,
 свисти  сирен,
спокусливі  погляди  женщин...
 24.  А  тепер  всі  думають
 і  дивляться  в  небесне  лоно,
бо  там  розсипано  густо:
 Сіріус,
 Марс,
 Зодіак,
 Оріон...
 25.  Ех,  коли  б  хоч  раз:
 —  На  Марс!..
 —  На  Марс!..
 Чухає  потилицю  кождий  дядько.
 26.1 	велика,  напружена  радість
в  людських  серцях:
сьогодні  чекає  ночі
АЕРОПТАХ.
 27. 	Ніч  синьою  спиною
 затулила  сонце
і  на  безмежний  синій  луг
хтось  вивіз
огняні  труни.
 А  місяць  блідою  цитриною
накислив  усе  повітря.
 І  душі  людські,
 І  вся  природа
набухкались  жовтого  чаю...
 І  від  стриманих,
грішних  подихів
розляглися  межиплянетні  луни:
 в  домівках,  в  темних  кутках

92
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тротуарів
по  всіх  перевулках,
у  першому  гаї...
 О,  кохання,  кохання!..  О  земний  раю!..
 28. 	В  ритмах  пропелеру
АЕРО,
 в  гармонійних,  співучих  звуках
уперше  летіли  на  Марс
думки  й  бажання
юрб.
 Вересень  1921  р.
 Дано  в  Києві.
 ТАЙФУНКА
 Хай  барабан  барабанить
про  похід  в  майбутнє  валок,
ромбом  до  неба  стане
останній  катафалк.
 Жерці,  шамани
вовком
 завиють  жалібного  маршу,
коли  церков
позолочені  бані
впадуть  на  тротуари.
 Махай  руками!
 Ріж  ногою!
 Збуджуй  лун
робітничий  цех.
 Світовий  тайфун
за  нами...
 Вище  голову!
 Груди  вперед!

Збірка  «БАРАБАН»
 93
 П’ятами  очей
розчавимо
 зраду  химерних  мрій,
бронзу  грудей
підставимо
під  колесо  подій.
 Змішаємо
з  цементом  вулиць
піт,  бруд  і  кров
творчих  конвульсій...
 В  гуркоті  наших  праць  і  промов
—  світовий  пульс.
 Махай  руками!
 Ріж  ногою!
 Збуджуй  лун
робітничий  цех.
 Світовий  тайфун
за  нами...
 Вище  голову!
 Груди  вперед!..
 СЕМАФОРИ
 На  всю  Вкраїну:
червона  троянда...
 Нащадкам  не  побачить  краси  руїн.
 А  в  лісі  банди.
 Залізні  шляхи
 обійняли  всю  землю,  мов  спрут.
 Всі  люде  хворіють  на  чорну  неміч
і  б’ються  головою  на  камені
 й  питають:
 —  Куди  йти?..
 А  в  спекулянта  на  спині  борошна  пуди.

94
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 У  всі  кінці  гадюками
розлізлися  рельси...
 І  стоїть  залізна  вулиця:
 не  проїхати,  не  пройти!
 А  вагони  під  откосами
колесами
 фанатично  моляться  старому  Богу...
 І  семафори  руки  простягнули
 до  неба
з  одчаю...
 Чекають  гніву  й  перемог.
 Не  б’ють  барабани,
не  сурмлять  сурми,
а  кров  розіллялася  ріками
і  плюскається  в  ній  бандит,
мов  риба,
 і  скрізь  вогонь  і  вибухи,  вибухи...
 По  світу  несамовито  тютюкає
жах...
 І  навіть  невіри  з  страху
на  шию  почепили  хреста.
 І  тільки  ми  бадьорими  ранками,
зриваючи  м’яту  й  руту
 пісень,
йдемо  по  залізних  шляхах!
 Тільки  нам  одкрито
семафори  в  майбутнє!..
 1921  р.

Збірка  «БАРАБАН»
 95
 ЛІКАРЕПОПИНІАДА
 ПРОЛЬОГ
 Час
 —  поганий  кравець  —
землю,
 землю  всю  полатав.
 Викромсав:
 раси  і  нації,
 народи,
 держави,
 які  галасують:
 «Історія!
 Істо-о-орія!
 Я,  а  не  ти!
 Не  ти,  а  я!
 О-о!..»
 Тихше,  громадяне!
Тихше!
 Тс-с!..
 Зникли
 відьми,
 чорти
 і  привиди...
 що  розповім  я  людям,
 коли  знищено  все?
 Люде  не  мають  сорому
 і  вимагають  чуда.
 Е-е-е...
 Данте,
 Андерсен,
 Гофман,
 По!
 Пекло  і  Рай,
 казки  і  легенди..,

96
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Ваші  слова  померли,
а  ідеї
 здаються  в  оренду.
 Е-е...
 Розгубили  все
по  великих  книжках,
розказали  все,  що  могли,
і  все  ж  махає  крилами
птах,
 наганяє  за  часом  часи.
 А  я?
 Я  в  одчаї!
 Я  маленька  соринка  історії,
що  розповім  я  людям?
Автомобілі
 прогнали  привидів  з  краю,
і  машини  наповнили  місто
стуком...
 Е-е...
 Які  це  зойки?
 Які  це  крики?
 Це  дивна  країна...
 Куди  прийшов  я?
 Книга  казок
несподівано  диких...
 Ця  Україна
—  саме  безголовля!
 Казок  шукаєте!
 За  Гофманом  скиглите!
Виглядаєте  Андерсена
крізь  розбите  вікно!
 Ось,  нечувана  казка,
фантастична  казка:

Збірка  «БАРАБАН»
 97
 —  О!
 —  О?
 Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 А  не  хочете  послухати  звичайної  казки
про  те,
 як  з  друкарні  втікла
маленька  літера  —  О
і  покотилася  в  степ?
 Це  буде  сама  звичайна  казка:
 Лікарепопиніада,
 але  цуциками  біля  ніг  її
 будуть  скиглить  казки
 Шехерезади.
 Це  вам,
 гладким  ковтателям
хліба  і  сала
 української  каліфорнії
Вам,  безумним
шукачам  золота!
 Вам,
 Народи  Землі!
 Україна
соборна,
обкрадена
і  зґвалтована
 —  багато  імен  у  неї
і  справжні  всі!  —
 Це  вам  Україна  принесла
в  мозолястих  руках
жита  пляж  золотий.
 Слухайте  ж

98
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 нечувану  казку
 уважно,
 всі!..
 ЧАСТИНА  ПЕРША
І  так,
 маленьку  літеру  —  О
спочатку  спіймав
ротом
піп
 і  вийшло:
 —  Го
 о-о-о-спо-о-о-ди...
 Я  чорнорясий,
 хитренький
 піп!
 О  Матко  Боска!
 Я  всесвітній  розпуста,
кастрат,
 —  ксьондз!
 О,  Єгова!
 Я  син  спекулянтів,
жидів.
 О,  Єгова,  я  равин!
 Аллах,  Аллах!
 Коли  сходить  зоря,
я  на  мечеті  перший
кричу
 —  Ма-го-ме-те!
 Я  законів  твоїх  муедзин!
Я  —  мулла!
 Я  —  корана  поет!
 Хай  живе  релігія!

Збірка  «БАРАБАН»
 99
 Го-о-о-спо-о-о-ди-и,
спаси  люде  твоя
від  невіри!
 Хай  всесвітня  кишеня  моя
 брязчить
 вірою!
 Молюся  тобі,  Господи,
б’ю  поклони
у  всі  кінці...
 Чому  ж,
чому
 з  мого  язика  злітають
одні  прокльони
і  матюки!
 Господи,
спаси  рабів  твоїх
нічно  і  денно
потіючих  в  постелях
і  пуховиках!
 Здорово!
 На  маленьку  площу  Вкраїни,
скільки  зібралося  їх!
 Єгова.
 Тьху!..
 Равин,
 ксьондз,
 піп
 і  мулла!
 Калавур,  ріжуть!..
 Слухайте!
 Голови  їм  розбийте

100
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 камінням!
 Онукам  розкажіть!
Попередьте  їх,
попередьте!
 Слухайте,
не  будьте  ж
коров’ячим  вим’ям!
 Хай  живе  релігія!
 О,  царю  наш,
що  послав  єси  нас!
Молитесь,
прийде  Антихрист,
і  горе,  горе
тим,
 хто  загубить
віри  святе  намисто!
 Ксьондзе,
 відпусти  нам  гріхи,
ми  плюєм
океаном
тобі  в  обличчя!
 Ми  сонцем
 розвіємо  кошмар  цей,
сон  цей!
 Одійди,  д’яволе!
 Громом,
 вогнем
 тебе  знищить  той,
що  нагорі!
 О-хо-хо!  Скучно!..
Халяви,
халяви  ви.
 Содомом,

Збірка  «БАРАБАН»
 101
 Гоморою
 влучить!
 Господи,
спаси  рабів  твоїх
нічно  і  денно
потіючих  в  постелях
і  пуховиках!
 Літера  —  О
 —  тріснуте  шкло
свічад.
 Літера  —  О
 —  чудовисько  з  чорною
пащею,
 млосних  ночей
сатанинська  меса,
безумне  око
кривавих  плес.
 З  церкви
 вона  потрапила  в  рот
людини
і  із  —  О
вийшло  довге
О-ох!
 і  багато  маленьких  охів.
 Ви  не  вірите?
 На  нашу  Вкраїну,
на  вашу  неньку,
на  цей  шматок  падла
без  ніг
і  без  голови,
історія  висипала
пригод  опеньки,

102
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  всю  бутафорію
революцій  і  війн...
 Зосталась
 величезна  задниця,
 з  хліба,  сала
 і  цукру,
 що  її  висмоктує
 ціла  армія  пацюків,
 і  навіть
 глав
 бум
 тютюн
 укру
 не  викурить  їх!..
 Голову  загубив  Хмельницький,
а  ноги  Мазепа,
залишилась
одвисла  цицька
і  приголомшений  степ.
 Ох!
 В  задницю  в’їлися  раки:
праворуч  Москва,
ліворуч  поляки,
а  прямо  шибениця!..
 О,  загубилась,
заблукалась
 між  трьома  цими  соснами
українська  душа!
 Це  ви,  це  ви,
псами  скиглите
за  одрубаним  хвостом,
під  ваш  невіглас
червоному  серцеві  —
стає  ще  більшою
літера  —  О.

Збірка  «БАРАБАН»
 103
 Бандурить
і  п’є  самогон
кождий  дурний  Максим,
Залізняка  поминає...
 Змийте  ж
ганебний  грим,
онуки  Гонти  й  Мамая!
 Право,
 з  вами  можна  заскиглить
новим  Шевченком,
можна  забути  пристойність
і  жбурнуть  у  морду
гнилим  опеньком.
 Ця  літера  —  О
страшенно  плодюча,
і  врожай  її  був  сам  —  міліон,
і  звідси  виникла  музика  шумів.
 Без...
 Безум...
 Ага,  Безумний!
 Такий  професор.
 Поклав  цю  літеру  —  О
під  мікроскоп,
але  крім  дірки  з  бублика
нічого  не  побачив.
 І  кождий  був  хурманом,
кожде  —  О  було  бите,
прийшла  революція,
ось  її  ритм:
 Вучека,
 Ерчека,
 Г-пу.
 У-уу!..

104
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  це  не  допомогло...
 Прогуркотів,
 промайнув,
 пронісся
 потяг  революції,
 знову  по  церквах  пісні
 Санта-Люції
 і  літеру  —  О
 видно  скрізь  без  усяких  лун.
 А  ліжки,  тапчани,
постілі,
 пуховики,  сінники,
матраси
почали  вивчати
цю  музику  шумів,
і  всі  федерації
почали  здригатися  громом
криків  літери  —  О
—  О-о-ох  о-о-о!..
 Без...
 Безум...
 Безумних...
 ЧАСТИНА  ДРУГА
І  от,
 мов  величезна,  тифозна  воша
до  сінників  і  матрасів
приповз  лікар,
його  діагнозом  було,
що  літера  —  О
це  —  гроші.
 Піп,  ксьондз,
равин,  мулла
приплигали
як  тільки  вміє  плигати

Збірка  «БАРАБАН»
 105
 здоровенна,
 чорна,
 собача
 блоха,
 і  рішили,  що  літера  —  О
це  —  злотий.
 На  базарі,
 між  яток,  крамниць,
посеред  вулиць,
на  купах  краму  й  борошна
сиділи  маленькі  гниди
й  гукали:
 Оооооооо!
 Це  спекулянти.
 Потім  на  здохлій  шкапі
пришкандибала  ніч  спекуляцій,
і  тут  при  світлі  феєричних  огнів
голодних  очей,
 під  чаруючу  музику  порожнього  шлунку
з  кастаньєтами
вовчих  зубів
 почався
 Блохотанець.
 Лікар  і  піп,
спекулянт  і  мулла,
єгова  і  равин,
труна  і  ґринджоли,
катафалк,  мрець,  труп,
анатомка  і  проститутка
зайняли  усі  тротуари.
 —  Блохотанець!  Блохотанець!  —
 Він  танцюється  тільки  парами...
 Совість,  честь,
любов,  геройство  і  слава
пролізли  крізь  маленьку  літеру  —  О
і  стали  примарою.

106
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  мені,
мені
 тепер  барабанить
у  гладкий  барабан  вашого  черева,
у  бубон  ваших  нахабних  морд,
кулаком  зневаги
остаточно  ранить
вашого  спокою  трухляве  дерево
і  всю  «богородицю»
зрозумілих  орд.
 ЧАСТИНА  ТРЕТЯ
Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 Здійснилось  ще  небачене  чудо,
коли  цілий  караван,
а  не  тільки  верблюд,
вільно  пройшов  крізь  вушко
золотої  голки.
 І  от
 Літеру  —  О
у  великих  степах
людської  дурости
спіймав  печальний  поет,
і  почалась  під  Блохотанець
деклямація:
 О,  печальна  блідь  тифозної  воші!
 О,  морочна  темрява  блошиних  очей!
О,  безмежність  кохання  гниди!
О-о-о!  і  О!
 А  я  трибун
світових  республік,
на  вулицях

Збірка  «БАРАБАН»
 107
 і  майданах  землі
про  вашу  ганьбу
розповім.
 Але  трагедія  не  в  цьому.
Лікарепопиніада
і  Блохотанець
заливають  сала  у  рани.
 Літера  —  О
 уродила  сам-міліони,
 і  хто  виловить  її  на  вогняний  гачок
 революції,
 ім’я  йому
 Герой.
 Ви  не  вірите?
 Що  казки  Гофмана!
 Привиди,
чудовиська
Едгара  По!
 А  не  хочете  послухати  звичайної
казки,
 про  велетенську  літеру
О?
 1921  —22-23  р.

Цикл  «МОРЕ»
 і
 От  шкіпером  коли  б  я  був,
то  розпустив  би  всі  вітрила,
щоб  вітер  щогли  долі  гнув
та  буря  в  линвах  вила...
 Жахлива  ніч...  Хай  шторм  гуде!..
Хай  тьма  мішається  з  водою,
горами  хвилі  хай  несе
у  вічі  чорною  марою...
 У  безвість  лине  корабель,
 —  набридло  те,  що  було  вчора,  —
в  пітьмі  встають  кордони  скель
і  гриви  спіненого  моря...
Розхристана,  нервова  муть
у  недосяжне  б’є  склепіння;  —
незнана  у  безоднях  путь
і  десь  далеко  Україна...
 О,  море!..  Нескінченна  даль...
Колиска  бур  і  урагана,
 Землі  кісток  одвічний  праль
Та  буйних  мрій  омана...
 2
 Спіняться  вигнуті  води  морів,
і  вийде  із  хвилі  по  сто  моряків...
Кожний  із  них  загнуздає  коня,
а  кінь  заїрже  й  пролетить  навмання...

Цикл  «МОРЕ»
 109
 Вітер  у  линвах  на  ґвалт  прокричить,
і  очі  засліпить  пінява  мить,
вершники  чорні  стануть  у  ряд,
де  море  бурхливо  влаштує  парад...
Безодні  почують  жалібний  спів,
страшний  і  самотній  скрип  кораблів.
Там  хрясне  й  повалиться  щогла  на  діл
і  вибухне  парус,  роздертий  навпіл,
зійдуться  хвилі  і  викрешуть  грім,  —
 —  вершником  більше  стане  одним...
 А  голос  страшний  прокричить  у  пітьмі,
і  відгук  луна  відіб’є  вдалині,
вітер  в  простори  цей  клич  занесе,
де  море  шумує,  море  реве...
 з
 Пітьму  роздер  раптовий  ранок,  —
як  золотий  удар,
 і  перший  промінь  зажурився  тьмяно
в  розривах  хмар.
 В  пурпурі  захитався  дальній  обрій
од  буйних  хвиль
і  море  —  звір  мільйоногорбий  —
вже  вибилося  з  сил.
 Туди,  туди,  де  сонце  встане
і  на  землі  розгубить  жар,
щоб  залишилася  в  тумані
орда  нічних  примар...
 Бо  ранок,  як  стрілець  відважний,
огнисту  запуска  стрілу
і  ранить  в  серце  легковажну,
зрадливу  тьму.
 Прониже  глиб  розбурхану,  зелену

110
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 і  темний  од  намулу  діл,
пішле  у  даль  набій  шалений
з  огняних  жил...
 Туди,  до  сонцем  випещених  берегів,
в  іскристу  гру,
 туди,  в  затоки  водограйних  див
і  я  іду!..
 4
 Шумить  в  тумані  рідний  порт,
 очима  грає  там  красуня,
 блищить  од  спеки  дерев’яний  борт
 і  пахне  смолами  портова  клуня,
 у  серці  ж  пристрастів  колишніх  натюрморт,
 а  в  очах  та  ж  красуня...
 Над  головою  Південний  Хрест,
унизу  мінливий  оксамит,
вітер  на  Зюд-зюд-вест,
шкіпер  спить.
 Стрункі  всі  щогли  кораблів
та  ще  стрункіш  од  них  Марія...
 Мов  пальма,  з  дальніх  берегів,
мов  тепла,  недосяжна  мрія,
хвилює  сон  сміливих  моряків
приваблива  Марія...
 Над  головою  Південний  хрест,
унизу  мінливий  оксамит,
вітер  на  Зюд-зюд-вест,
шкіпер  спить.

Цикл  «МОРЕ»
 111
 5
 В  краї  незнані  запливли,
де  сонце  пестить  смашний  банан,
де  в  залушні,  пахучі  дні
приглушено  стогне  «там-там»...
 Виблискує  там  огнями  далечінь
і  море,  як  зелений  луг,
де  плюскає  зомліла  лінь
од  соняшних  потуг.
 Дзюрчить  під  кораблем  вода,
навколо  ж  розрізає  глиб
дельфінів  іскробарвна  гра
і  пурхання  летючих  риб...
 І  раптом  десь  далекий  грім
і  течія,  як  водоспад,
з  осель  стовпом  курчавий  дим
і  поруч  пальм  високий  ряд.
 Припливу  шум  і  рифів  рик
гуде  навколо  корабля,
і  з  щогли  вищої  бадьорий  крик:
—  Земля!..  Земля!..

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 МАЙБУТНЄ
 Був  сон...
 Куди  не  йшов,  кого  я  не  питав,
 Ніхто  не  знав:
 Чим  скінчиться  завзята,  клясова  війна.
 І  порон
 мого  життя
завіз  мене  на  тихий  острів  каяття.
 Я  з  розпачем  дивився  в  синю  воду:
 —  Чим  скінчиться  війна?  Страшна  війна?
А  тут  задумливо  шептали  дерева
 Свої  пестливі  оди,
 і  ніч  пречиста,  зоряна
і  все
 співало  радісно  в  гармонії  природи.
 Моя  душа
 завмерла
і  пішла
туди,  де  зорі
 Звивались  солодко  в  ясному  хорі.
 Як  бризки  хвиль  жевріють  в  сяйві  сонця,
ясніли  так  небесні  золоті  квітки,
 І  коли  хор  сильніше  заспівав
про  славу  добрих  перемог,
я  по  співучим  зорям  прочитав,
як  сивий  астрольог:
 «Світ  людський  —  горючий,  як  хмиз.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 113
 Війна  припиниться  не  швидко.
 О,видко,  видко!
 Що  тільки  над  ставами  сліз,
 Коли  не  буде  гострих  лез,
 сонцем  стане
гармонійний  синтез».
 І  порон
 мого  життя
покинув  тихий  острів  каяття.
 Був  сон...
 КАТАСТРОФА
 Шипить  пара,  гогоче  вогонь
і  в  морок  ночі
летить  паротяг.
 —  Нещастя,  нещастя...
 Тремтить  вагон.
 —  Трах-тах-тах!
 —  Гур-гур.
 Сміється  веселий  місток.
 —  Не  знайдете  тут  своїх  кісток!
 Шипить  пара,  гогоче  вогонь
і  в  морок  ночі
летить  паротяг.
 —  Трах-тах-тах!
 За  ним,  як  чорний,  зловісний  ґрак,
кидається  гуркіт,  шипіння,  жах.
 —  Повстанців  я  бачив  тут  колись!
Тремтить  змордований  вагон.
Дівочі  сльози  десь  лились,
 а  тут  був  скрізь  вогонь,  вогонь.

114
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  раптом  пролунало:  —  Ах!..
Червона  Квітка  зросла  на  путях.
Вагони  полізли  один  на  другий,
А  зверху  дивився  морок  злий.
 Дим  полетів  стовпом,  як  пил.
Вогняний  Звір  запалив  небосхил.
 ВЕСІЛЛЯ
 Всі  дні  йшли  з  церкви  золотої,
сей  день  теж  був  чудовий.
 Шкода,  шкода,
що  дружки  кращі  молодої.
 В  серцях  тягар  пудовий.
 І  враз  нагнало  силу  хмар,
 ударив  грім,
пішло  все  шкереберть.
 У  вуста  ніжно
весілля  й  молодих  поцілувала  смерть.
 Тут  не  було  карет  багатих,
піп  схудлий  не  питав,  якого  роду:
сміялись  з  янголів  крилатих.
 В  серцях  завихрила  негода...
 А  самогон  в  чарках  щербатих
співав  хулам  хвалебну  оду.
 Сп’янілі  гості  дивились  тупо.
Усмішка  впала  на  п’яні  роти.
 Так  дивиться  мертвий,
 —  очей  не  запнуто.
Ламала  руки  молода,
 Вся  повна  одчаю,  шептала:  —  Глупо!..
А  грім  кричав:  —  Вороти,  вороти!..
 І  гірко  стискала  вуста  вона,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 115
 бо  п’яний  матрос  —  дорогий  її  друг
вже  обіймав  її  ж  подруг.
 І  враз  полетіли  шклянки,  пляшки...
Забрязкотіло...
 Припиняти  пора!
 Вся  в  гніві  дивилась  на  них  молода,
неначе  з  неба  скотилась  зоря.
 Матросу  ж  здалося,  що  він  у  шинку,
і  пляшкою  в  лоб  трахнув  жінку  свою.
Кров’ю  наповнились  келихи  вщерть,
 —  через  верх  уже  крапало  —
До  сп’янілих  очей
 доторкнулася  смерть,
 І  як  плаче  віск  незгаслих  свічей,
 Молода  вже  навіки  заплакала.
 ВУЛИЦЯ
 (поема)
 Зінаїді  Разгон
Це  не  гади  лягли  серед  каміння,
не  кремезні  полози.
 Це  не  бджіл  гудіння,
волохатий  волос.
 Це  пішла,  пішла,  пішла
 в  далечінь
 вулиця.
 Не  мала.
 Довга  й  широка,
 як  молитва  того,  що  старанно  молиться,
як  пісня,  що  голубить  височінь.
 І  не  стисне  11  людське  око
 в  обіймах  захватних  горінь.

116
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Матір  казкових,  життьових  таємниць,
свідок  пристрасних  і  кривавих  оргій,
мені  й  пройдисвітам  —  сестра
жалібниця,
 а  голос  її  співучий  орган.
 Я  люблю  тебе,  вакхічна  вулице.
 Люблю  димарі,  що  молитовно  куряться.
Люблю,  люблю  тебе,
 моя  пісне  тремтюча.
 Тебе  люблю,
 коханко  жагуча,
що  завше  від  голоду  щулиться,
 Я  люблю  тебе,  вулице.
 І
 Рано  вранці
 хтось  засмажив  на  небі  гарячий  млинець,
і  вже  на  пролетарському  ґанку
 здивувався  хижий  крук.
 Солодко  дихав  вітрець,
і  навіть  засяяла  чорна  птиця.
 Запалився  сліпучо  брук.
 І  тільки  тепер  я  впевнився,
 що  пройшла  масниця,
 що  залунав  переможний  весняний  грюк.
 Скрізь  розіллялись  води  патьоки,
повітря  насичив  пристрасний  рух,
захвилювала  жіноче  око,
і  в  кожній  істоті  був  співчуваючий  друг.
 Життя  зачинаючий,
 невинний  Березень,
 був  подібен  своїми  рясними  сльозами
 до  вагітного  Вересня.
 І  так  було  віками,  віками....

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 117
 Соромно  пахнув  вітер,
бентежив  гарних  дівчат.
 Ах,  який  хитрий!
 І  їм  до  нестями  хотілося  цілувать,
цілувать:
 стрінутих  чоловіків
 і  маленьких  хлоп’ят.
 Погляди,  рухи  й  голос
 Були  гарно-з’єднуючим  мостом.
 І  побачивши  тільки  один  золотастий  волос,
хотілось  жагучо  нявчати  котом.
 —  Ах-ха-ха.
 —  Не  чіпай,  Іване,  свою  Мар’яну.
Прийшла  й  до  нас  весна.
 Старанно
 підмолодила  і  старих  вона.
 І  вулиця  загула,  загула...
 Плякати,  вивіски,  стовби,
блискучий  дріт,  рухливі  звощики,
черпнули  всі  весняної  води,
умилися  пахучим  дощиком.
 Запахло  все  далекими  квітками.
 І  між  стовбами
 ліхтарів,
 побачив  я,
стоїть  свята
 і  просить  сухарів
дівочими  руками.
 —  Це  вулична  весна.
 О,  запашний,  бадьорий  ранок,
тобі  не  страшне  всяке  горе.
 —  Вперед,  вперед...
 І  виліз  я  із  рова  під  парканом.

118
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Здавалось  все  співає:  шана,  шана.
 —  Невже  омана?
 Задивувались  димарі
і  дим  невикурений  проковтнули.
 —  Нарід  чи  ні?
 І  від  могутніх  звуків  сурм  здригнулись,
Луною  відповіли  рідним  голосам.
Чорним  лісам.
 —  Робітникам.
 —  На-а  барри-ка-ади...
 —  Геть  з  дороги,  чорносотенні  гади.
 —  Це  відблиск  революції  іде,
він  вас  роздушить  і  змете,
 і  буде  весь  криваво-радий.
 —  Чого  навколо  поставали
і  пішоходи  засмітили?
 —  Ми  ваші  трони  вже  зламали
і  змінили
 на  владу  рад  робітників,
 —  Який  вас  чорт  сюди  привів,
щоб  наше  свято  ви  бруднили?
 —  Ой  що  за  крики,  що  за  гук?
 —  Буржуйське  сміття,
 це  ваше  йде  сюди  страхіття.
 —  Гей,  друже,
 сходь  на  брук.
 І  розтягнувся,  розтягнувся
 червоно-сірий  дужий  вуж...
 Струнко  йдуть  робітники.
 Стрічки  цвітуть
 червоним  полум’ям.
Скидай  шапки.
 Інтернаціонал  здійнявся  вгору
могутнім  голубом.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 119
 В  руках  у  них  брязчать  рушниці,
немов  небесні  блискавиці.
 І  сонце  в  сурмах,
мідяна  усмішка
 бігає  по  них,
 як  миша,
 —  сонце  жмуриться.
 І  прийняла  в  свої  обійми  мене  й  нарід
квітчана  вулиця.
 II
 Млинець  на  небі  все  смажився  і  смажився,
За  комір  лив  гаряче,  липке  масло.
 Я  був  на  нього  вже  образився,
коли  востаннє  пролунало  гасло,
і  розійшлися  юрми.
 І  я  почав  блукать  один,
як  той  палючий  в  небі  б  лин.
 Хотілося  страшенно  жерти.
 Як  сірий  вовк,
 шукав  я  жертви,
 і  врешті  голод  мій  пройшов.
 Ех,  ви,  самці.
 Похотливі  Юди.
 Всі...
 Жінки  самиці...
 Люде...
 У  вас  не  серце,  криця.
 Навіщо  пристрасні  ці  погляди
на  мої  очі  сірі?
 Навіщо  пристрасні  ці  погляди,
я  не  йму  їм  віри.
 Як  біла  хмаринка,
 що  на  небі  легесенько  пливе,

120
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 я  йду.
 І  невинні  очі,  блакитні,
сню,
 а  не  ваші  звірячі  очі.
 І  моя  надія  гине,  гине...
 О,  скільки  голодних,  кошмарних,
вуличних  снів.
 Ти  огидний  мені,  комісаре,
як  фальшивий,  ріжучий  спів,
бо  я  комунар.
 Ти  купуєш  булку  за  гроші  робітників,
Я  ж  сьогодні  нічого  не  їв.
 О,  скільки  голодних,  кошмарних  снів.
 Скільки  гарних,  чаруючих  снів.
 З  ними  і  з  нею
на  вулиці  я  познайомивсь  випадково,
коли  вітер  співав  вечорово,
коли  зорі  горіли  натхненно.
 —  Ген-ген...
 О,  дівчино,  зі  станом  ваї,
 З  трояндами  на  щоках,
які  є  тільки  в  раї.
 З  фіялками  утоми  під  очима,
колись  між  нами  була  рима.
 Але  ви  любите  буржуйські  діяманти.
 І  всі  ви,  всі  —  комедіянтки.
 Які  порожні  стали  щастя  ятки.
 І  звідки  ці  марудні  згадки?
 У  мене  музика  заграла  в  шлунку.
 Там  на  бульварі,
 то  не  зійшлися  дві  хмари,
 це  в  пристраснім,  жагучім  поцілунку

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 121
 злилися  пари,
 поки  солодко  не  полилася  слина
із  рота  в  ріт...
 —  Зіно,  Зіно,
 приходь  сьогодні  до  моїх  воріт.
 Ах,  як  вона  до  нього  тулиться.
 І  сміхом  засміялася  з  мого  бажання  вулиця.
 III
 Хтось  чорний  зжер  гарячий  б  лин.
 Прийшов  похмурий  вечір,  —
 Ночі  син.
 Заграли  десь  жалібного  маршу.
 І  звуки  печалі  зачарували,
зачарували
 сонний  димар.
 Я  стрічав
 жінок,
 що  йшли  на  свою  вакхічну  посаду,
 хтось  заплакав,
і  вечір  розрізали  побідні  звуки  фанфар.
 І  не  розцвів  сьогодні  мій  синій  сад
квітками  зоряними,
бо  в  небі  була  сила  хмар,
що  заплачуть  рясними.
 Туман  притиснув  до  очей  повіки.
 Не  було  видно,  було  чути,
 як  біля  будинків  розмовляють  чоловіки:
 —  Буржуї  сволочі  вже  сплять.
 —  Е-ех,  Богородицю  їхню  мать.
 І  тихо  десь  брязнуло  шкло.
 Пройшло
 потім  кілька  фігур.
 —  Гей  віддавай  своє  добро.
 —  Ка-ла-ву-ур...

122
 Гео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  стало  тихо,  як  після  гарматного  вибуху.
Починав  крапати  дощ.
 —  Хиб?
 —  Ні,  товаришу,  своєчасно  стрів
ножем  у  горло.
 —  Не  буде  сьорбати  борщу.
 Дощ...
 Крапель  хор...
 Спалахнув  огняно  стріл,
моргнув  похмуро  небесам.
 І  я  сам
 вернувся  у  свою  барлогу  під  паркан
і  міцно  стиснув  у  руці  нагана.
 Коло  будинків  поминали  ще  святих,
а  небо  темне  журиться...
 Ставало  тихо-тихо...
 Навколо  мене  вулиця,  вулиця.
 В  НАТОВПІ
 Зростають  звуки  оркестри,
несуться,  як  вихор  в  степу...
 —  Сестро!
 Це  я  ж  тобі,  свою  пісню  люляю  в  серці
й  у  душах  людей  несу.
 Зібрався  чорний,  залізний  завод
і  дивиться  на  кривляння  паяца.
 —  Хліба  і  насолод!
 —  О,  сестро,  цього  крику  не  треба  боятись!
 Блідий  голод  дивиться  на  нас  із  кутка
спостережливо.
 Яке  у  нього  скривлене  й  зелене  обличчя.
 А  в  натовпі  я  мну  твої  перса,
щоб  не  бачив  ніхто,  обережно.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 123
 Не  дивись  на  нас  такими  очима  голодними,
натовпе!
 Я  сам  візьму  її  цілком  несподівано,
раптом.
 Вона  ж  стане  плакати  дивно,
здригаючись  тілом  маленьким,
і  в  тузі  руки  заломить,
згадає  неньку.
 Ах,  який  непереможний  крик
трудящого  роду!
 Ситий,  прокляття  тобі  шле  робітник!
 —  Хліба  і  насолод!
 РЕВОЛЮЦІЯ
 Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..
 Завихрила,  закурявила.
 Дерева  зігнула.
 Паркани  зламала.
 Дахи  й  димарі  вогнем  позбивала.
Будинки  з  землею  сухою  зрівняла.
 І  пил  погнала  стовбами  сірими.
 Ех,  обійми  ж  мене!
 Закрути  мене!
 Поцілуй  мене  в  уста  сміливі!
 Не  боюся  я  грому,  гуркоту.
 Це  душа  моя.
 Ех,  вітер!..  Ех,  буря!..
 Вороння  чорне  з  неба  здмухнула.
Папірець  білий  закрутила,  зімняла
і  на  захід  кинула.
 Серце  зблідле  у  людей  вийняла.
 Ех,  блискавками  закривавила!

124
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Оселі,  міста,  села,  всесвіт.  —
 Громом  вдарила!
 В  реготі,  вої,  в  співах  натхненних,
у  хвилях  крові  трупи  залюляла.
 Ех,  не  минай  мене!
 Освяти  ж  і  мене  священною  крицею!
Пригорнись  коханкою,
обійми  ж  мене,
поцілуй  мене!
 А  не  винесу  я,
 від  печалі  над  трупом  заридай  громовицею!
 СВЯТКОВЕ
 Сонце,  сонце...
 І  похилі  над  весняною  водою  верби...
Коло  церкви:
 Сині,  сині,  сині  еони...
Розперізалися  ікони
і  ризи  впали  на  полях
Червоними  плямами.
 Іде  чорний  катафалк.
 І  коні
 Не  дивуються,
 Трупом  сповненими,  ямами.
 Рілля  вищирила  чорні  зуби,
регоче  сміливо  й  одверто.
 Не  зґвалтують  мене  руки  грубі,
Тримаюсь  твердо.
 Травами  зеленими,
 Вербами  похилими
Зросло  народне  свято.
 Кажанами  чорними,
суворими  немилими
втікали  панські  раті.
 На  бік  злетіли  старі  трони.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 125
 Згинув
 хитрий
 капітал.
 І  в  повітрі  мідні  дзвони
І  радіючий  хорал.
 Сонце,  сонце...
 І  похилі  над  весняною  водою  верби.
Чорно  кракають  ворони...
 Коло  церкви:
еони,  еони...
 ШЕРК  СЕРЦЯ
 Червоноармієць  казав  дружині:
 —  Не  плач,  повернусь  скоро!..
 І  хмара  сталевою  пружиною
звисала  по-над  похмурий  обрій.
 Слова,  як  тихий  шерк  ножа:
 —  Чуєш,  не  плач,  повернусь  скоро!..
 А  серце  стогне,  як  паротяг,
далеко  десь,  за  семафором.
 Годі  сигналом  очей  печалить,
солодкий  жіночий  рот  цілувать!..
 Ніколи  рахувать  на  шиї  коралі,
ніколи  складать  медяником  слова...
 Уже  осінь  сірим  оком
в  степову  далечінь  пливла,
коли  з  грюком  і  рокотом
полк  на  фронт  виступав.
 Муром  заводу  стояв  туман,
ввижались  минулих  предків  химерні  тіні...
Кулемет  татакав  навмання,
шукаючи  живу  людину.

126
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Взвод  обережним  рухом,
як  їжак,  наїжився  крицею:
 —  Гей,  хто  йде?  Друг!..
 Слова,  як  пурх  птиці...
 У  нетра  гладких  почвар
клин  взводу  іклами!..
 Дредноут  республіки  на  парах
гудками  робітників  викликав.
 Гром  глуму  тумб,
у  бік  б’є  бик,
в  ромб  лобом  главбум  —
 —  працьовита  розмова  республіки.
А  взвод  все  вперед
 на  Рур,  на  Рим,  на  Лувр,
а  взвод  бере  на  багнет
світову  рулеткову  гру...
 І  коли  літо  шиною
в  степи  котилося  сонцем,
червоноармієць  зомлілій  дружині
цілував  лон  цемент...
 ЗАМАХ  НА  РЕВОЛЮЦІЮ
 Гадом  чорним  18-ий  рік
оточив  Республіку  білими:
Чехо-словаки,  Колчак,  Денікин  —
ось  кого  гнали  і  били  ми.
 І  раптом  стогін  радіо  в  степ,
зойк  телефону  в  місто...
Стурбовано  кождий  Совдеп
жорстокою,  печальною  звісткою.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 127
 Постріл  у  наші  груди
 —  на  товариша  Леніна  замах,
зрадницька  куля  в  серце  Республіки,
рана  його  —  трудящих  рана.
 У  світ,  у  космос,  радіохвиль  плин:
 —  Лави  міцніш!  Гостріше  зором!
На  удар,  —  ударом  глибин!
 На  замах,  —  червоним  терором!
 І  кождий  гудок  кричить  тепер,
як  світовий  робітничий  рот:
 —  Довіку  ганебна  назва  «ес-ер»1!..
Довіку  ганебне  прізвище  Ройд!..
 І  скрізь  гуд  і  грюк  праці,
в  країні  рікою  іскор  дощ...
 І  скрізь  лунає  по  федерації:
 —  Хай  живе  світовий  вождь!..
 ЖОВТНЕВИЙ  РОМАН
І
 Над  вечір,  коли  блакитні  китиці
загрожували  знищити  Арсенал,
робітники  жовто-блакитний  ситець
рвали  на  клоччя  без  жалю.
 Вітрини  шкло  губили  на  тротуарах,
як  женщини  сльози  за  небіжчиком...
Од  спітнілих  вулиць  туманила  пара,
напуваючи  помстою  голів  горище.
 Ось  гайдамака,  як  лютий  вовк,
з  розгону  зупинивсь  коло  старої  хати,
 1  Ес-ер,  учасник  замаху  на  Леніна.  —  Прим,  автора.

128
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 побачив  дівчини  волосся  шовк:
 —  Гей,  дівчино,  частуй!..  Чим  багата...
 II
 Аеропланом  у  повітря  забурювали,
на  захід  погрожували  Жовтнем,
а  хіба  не  цікаво,  як  в  бурю
кохала  синьоока  дочка  торговки?..
 III
 Коня  коло  повітки  прив’язав,
на  обличчю  бородою  очерет  цвів...
 —  Я,  дівчино,  сюди  коня  пригнав,
коли  на  головах  не  вистачало  оселедців!..
 Дарую  на  хустку  чоботи  з  першого  більшовика
за  один  поцілунок  дівчини  гарної!..
 —  Я  ж  знаю,  знаю,  що  ти  дочка
великого  кошика  базарного!..
 —  Я  там  на  розі  допіру...
 Знаєш?  Як  неминуча  доля  ця,
пришив  завзятого  не  в  міру,
зухвального  комсомольця...
 IV
 Похитнулась,  як  тополя  в  бурю,  дівчина,
схилилась,  як  сніп  золотий  до  скирти...
 Це  вже  рідного  їй  забито  двічі.
 Вуха!..  Очі!..  Серце!..  Не  вірте!..  Не  вірте!..
 Жовтими  стружками
листя  спадало  з  кльонів,
а  під  очима  сині  смужки
в  преріях  щок  стрибали  кльоунами...

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 129
 V
 —  Пане  гайдамаче,  до  хати  захожайте!..
Солодкою  вишнею  всмішки  зваблювала...
 —  Моїм  персам  та  вустам  пораду  дайте,
як  головам  даєте  гострою  шаблею...
 Гайдамака  знову  з  коня  злізав,
поволі,  як  хижак,  до  дівчини  підходив...
 І  в  мріях  дівчині  пораду  вже  давав,
і  поцілунку  смак  на  вустах  відчував  солодший
 глоду.
 А  дівчина  до  хати  хутко,
рушницю  батьківську  з  запалом,
раптовим  пострілом,  важкою  кулею,
гайдамацьку  душу  з  тілом  розлучала...
 VI
 Жовтими  стружками
листя  спадало  з  кльонів,
а  під  очима  сині  смужки
в  преріях  щок  стрибали  кльоунами...
 Гайдамаку,  гайдамаку  корчила  смерть  це...
І  хіба  дівчині  так  робити  не  гоже?
 Хіба  революції  не  може  бути  в  серці!..
 Хіба  в  коханні  жовтня  бути  не  може?..
 ЗАХИЩАЙ  КИТАЙ
 Вкрив  крилом  туман
Чже-Цянг.
 Кулі  пильнує  гарт
варт.
 В  морі  прожектори  панцерних  зграй.

130
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Міцніш  рушницю  тримай,
 Китай.
 Вартовий  стомивсь,
вартовий  спить.
 Тривожно  зітхає  від  ран
десант,
 не  вкриє  білих  облич
ніч,
 і  збудить  їх  не  барабан!
 Кулі  сказав:  Доволі  глуму!
 Кулі  сказав  —  і  пішов  на  штурм.
 Десь  тихий  лунає  в  темряві  плеск.
Кулі  з  ножем  в  руці  повзе.
 Прапор  імперії  рви,
стягом  червоним  май!
 Кулі,  не  будь  в  ярмі!
 Сонце,  сяй
в  Китай!
 З  сонцем  прокинувся  сказ
враз.
 З  крейсерів  Англії  удар
гармат.
 В  рейді  вибух  не  знаряд,
страйк.
 Землю  свою  забирай,
 Китай!
 Кулі  доповз,  підвівсь,
гостро  майнув  ніж...
 Скоро  загинув  од  ран
десант.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 131
 І  крови  не  змила  з  облич
ніч,
 бо  їх  не  збудив  барабан!
 Кулі  сказав:  —  Так  буде  всім!..
 Кулі  сказав  —  і  почав  мстить.
 Десь  тихо  в  темряві  пливуть  крейсера.
Чорний  панцир  хвилює  моря.
 Привид  фашизму,  стій,
рук  не  простягай!
 Робітничий  Китай  не  твій!
 Буржуй,  не  зазіхай
на  Китай!
 Скоро,  скоро  не  буде
Будди,
 Кулі  не  буде  рабом
дракона.
 Патер  не  буде  хрестить  Шанхай.
 Зорю  на  Раднаркомі  підіймай,
 Китай!
 Кулі  повстав,  підвівсь.
 Червоний  стяг  над  Китаєм  звивсь.
Злазить  на  берег  не  стане
десант.
 В  нагороду  не  буде  за  риж
ніж,
 не  буде  тривожно  бить  барабан...
 Кулі  сказав:  —  Риж  мій!  Мій  чай!..
Кулі  сказав:  —  Буде  мій  і  Китай!..
 Там  вже  в  темряві  горить  зоря,
буря  з  рейду  змете  крейсера.

132
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гуркіт  огняних  рикш,
вибухом  серць  пролунай,
щоб  чули  всі  твій  крик:
Робітник,  захищай
Китай!
 МАШИНА
 Дим  домн,
гом  дамб,
 жах  в  томі  тем  днів,
гонг  лун,
в  тінь  бань,
жени  тіл  втому.
 Бомб  вибух,
 —  удар
в  бетон
 з  цементу  спин,
 з  рельс  жил;
 смерти  ніж,
 ріж
 жир,
 жри
 іржу  крови...
 Пара  пор
пахне  потом...
 Птах  нижче
пари.
 Піт  крап
в  рот  ром...
 Гра  в  грюк  гартів.
 Шерех  шин  шкребе  шкло,
зойк,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 133
 дзиґ  коліс,
 зигзаг
 замерзло
 нагадує  плес  блиск.
 Цирк  рук  торк  кран,
струна  дзиґ  вище,
хай  механік
забуває
чмих-чох
машини.
 Гом,  гуд,
тряск  рам,
 швидше,  швидше  шин  черк...
Там,  тут,
тут  і  там
 —  спів  і  свист  смерти.
 Дня  нема,
ночі  нема,
мруть  діти,
мре  мать,
 ритм-сказ  рве  нитку
твого,  мого,  його  життя.
 Мент  дум
не
 жде,
 грому  глум
дінеш  де?
 Блиск  спис,
мент  зойк,
болю  тиск...
 Ах!
 Кров...

134
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ПРЕДС0НЦ30РЯ
 Моя  голова,  як  великий  дзвін,
дзвонить  одчайно  в  присмерк,
а  серце  потрапило  в  каламутний  плин,
де  нема  ні  сигналів,  ні  іскор.
 Я  не  можу,  не  можу  зрозуміти,
чому  плаче  мій  товариш  у  сукні,
неначе  хтось  зірвав  розу  літню
і  лишились  тільки  мук  пні.
 Я  ж  тисячу  разів  оповідав  тобі  поцілунками
і  про  це,  і  про  те,  за  що,  і  як...
 Коли  вуста  твої  червоними  бруньками
теж  квітнули  на  моїх  щоках.
 Місто  потягом  гуркотить  на  захід,
косить  серпом  неба  синь  молодик,
а  мене  турбує  твій  одчайний  захват,
солона  роса  твої  повік.
 О,  мій  маленький  товаришу  в  сукні!
 Дорога  моя  предсонцзоря,
не  плач,  я  розповім  поцілунками
про  це,  і  про  те,  за  що  і  як...
 ДОКТОР  СТВАРД
(уривок  з  роману)
 ГУБПРОКУРОРЕ,  ЗВЕРНИ  УВАГУ!
 Ще  раз  я  хочу  нагадати  всім
таємний  випадок  з  робітником,
і  хочу  я  розвіяти  подій  минулих  дим
своїм  робкорівським  пером.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 135
 Вже  навіть  пальці  об  перо  попік,
жарини  слів  моїх  роздмухує  газет  димар,
бо  втретє  я  пишу,  як  на  заводі  «Більшовик»
лютує  божевільний  доктор  Ствард.
 Не  можу  я  мовчати,  ні!
 І  коли  б  міг,  слова  із  куль
рушницею  б  я  написав  сюди,
і  пострілами  сколупнув  намул!
 Робкор  не  може  буть  німим!
 Він  проміняв  рушницю  на  перо  та  молоток,
у  революції  щоб  бути  вартовим,
у  виробництва  збільшувати  крок.
 Перед  Комуною  відповідаю  я,
і  правда,  як  маяк,  горить.
 Ніхто  не  скаже,  що  робкор  гультяй,
що  пролетарське  око  спить!..
 І  от  я  знов  пишу  до  вас
червоними  краплинами,  мов  глод,
що  з  серця  ллються  кожен  раз
в  газету  «Правду»  про  завод.
 Завод  наш  справжній  більшовик,
він  заповіти  Леніна  переливає  в  сталь,
і  селянинові  вже  може  робітник
допомагати  тисячами  рал.
 Єднання  міста  і  села
зростає  трактором  із  робітничих  рук,
і  кожне  слово  Ілліча
переливається  у  плуг.
 Але  не  це  занепокоює  мене
і  серце  здушує  тисками  страх:

136
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 турботу  за  рукав  веде
не  Культкомісія  і  не  Соцстрах.
 Хвилює  всіх  робітників  тепер
незрозуміла  смерть  старого  коваля,
неначе  звір  його  якийсь  пожер,
неначе  ніг  його  не  винесла  земля.
 Але  нема  таємних  сил,
я  з  таємниці  зчистив  згар,
з  минулих  випадків  здмухнув  я  пил,
і  відти  виринув  наш  доктор  Ствард.
 І  можу  я  сказати  всім  тепер,
що  доктор  є  скажений  звір!
 Убивця  він  робітників!  Кривавий  Тьєр!
 У  нього  навіть  божевільний  зір!
 І  мушу  я  сказати  всім,
що  розум  в  нього  з  рельс  зійшов,
що  в  голові  у  нього  дим,
під  окулярами  не  очі,  —  кров!..
 Коли  ж  в  амбулаторію  ми  хворого  несем,
сміється  й  руки  потирає  Ствард.
Карикатуру  Тьєра  він  нагадує  лицем,
жорстокий  сміх  його  нагадує  примар.
 І  кривить  ця  гримаса  рот,
збиває  з  пантелику  всіх,
і  навіть  реготав  би  він,  коли  б  згорів  завод...
Безумний  регіт!  Божевільний  сміх!
 Цей  доктор  до  нутра  протух
 ідеями  контрреволюції  (його  б  в  архів!).
 Він  ліками  трує,  як  мух,
 здорових  і  кваліфікованих  робітників.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 137
 Ось  таємниця  де,
і  звідки  на  завод  прямує  смерть.
 Отрута  в  ліках  доктора  людей  зведе
і  трупами  завод  наповнить  вщерть.
 Цей  випадок  не  перший  з  ковалем,
вже  з  багатьох  робітників  він  висмоктав
останній  звук:
 своїми  ліками,  знанням  або  ножем.
 І  павутинням  цим  він  оперує,  як  павук.
 З  шисти  годин  гуде  гудок,
а  женщини  вже  поспішають  на  базар,
і  як  рахують  виручку  крамниці  та  ларьок,
так  хворих  підраховує  наш  доктор  Ствард.
 Завод  весь  знищити  грозився  він,
в  цехах  порожніх  лунали  зойками  його  слова.
І  ці  загрози  в  затишку  машин
підслухав  випадково  я.
 Я  рано  на  завод  прийшов  в  той  день,
ще  навіть  місто  марило  вві  сні,
і  в  тому  відділі,  де  зварює  залізо  автоген,
побачив  я,  як  доктор  обминав  станки.
 Я  весь  зіщулився,  як  цвях,  застиг,
забитий  в  заводську  стіну,
і  бачив  я,  як  божевільний  Ствард  цехами  біг
і  там,  як  тінь,  як  привид,  захолов  в  кутку.
 І  звідти  він  загрожував  машинам  кулаком,
і  регіт  рот  йому  роздер  до  вух,
і  лайки  вкручував  під  стелю  він  ґвинтом,
поки  знесилено  не  вщух.
 «Розчавити  б  вас  всіх,  як  грязь,  як  глей,
отрутою  б  вам  пропалить  нутро!

138
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Повидирати  легені  з  грудей,
на  спинах  ваших  випекти  б  тавро!»
 «Вас  всіх,  як  пацюків,  подушить  газ!
 Коли  я  в  кокс  підсиплю  мінерал!»
 —  Так  доктор  говорив  про  нас,
 у  мене  ж  в  серці  під  розтопленим  металом
 жаль.
 І  досі,  як  горно,  палає  біль,
бо  доктор  не  забув  загроз  своїх,
 Ствард  прикладає  всіх  зусиль,
трує  робітників  під  божевільний  сміх.
 Як  трудової  армії  салдат,
 який  пройшов  всіх  інтервенцій  гарт,
 за  злочини  я  вимагаю  ґрат,
 що  їх  давно  вже  заслужив  убивця  Ствард.
 Хай  зважить  все  це  прокурор,
злочинства  викриє  Нарсуд!
 Невже  не  знайдеться  для  Стварда  шор
або  в’язниці  для  його  облуд?
 Щоб  доктором  був  комуніст,
вже  мріє  наш  завод  давно,
тому  я  кров’ю  написав  цей  лист
і  в  серці  обмочив  перо.
 Я  сподіваюсь,  що  до  вас  мій  крик
вже  більше  не  пропустить  згуб.
 Робкор  заводу  «Більшовик».
 Михайло  Чуб.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 139
 ЮВІЛЕЙНА  ПРОМОВА
 Сьогодні
 обурений  я
 сурмлю  у  сурми!..
Слухайте,
 голосномовці,  авдиторії!
 На  десятому  році  революції,
вчепившись  в  колеса  історії
й  розгорнувши
 національний  стяг,
тягнуть  назад
 довгохвості  й  куці.
 Наїжились
 піїти  й  віршомази,
гудуть  заклопотаними  осами:
одні  Україну  рятують,
а  другі
 великодержавну  Росію.
Забувши  й  відкинувши
гасла  новітні,
заолімпились
 Куліші  й  Досвітні!
 Хоч  до  Европи  їм
 адзуськи!..
 Та  все  ж  за  Котляревським
вони  там
 «з  салом  галушки  лигають,
лемішку  і  куліш  глитають»
та  розмовляють...
 по-французьки...
 А  от
 пролетарський  письменник
Горкий
од  презирства

140
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 (з  княжого  столу
олімпійської  горки)
себе  українцям  читать
не  дозволив.
 Пішаком  ви  на  дошку  історії
вийшли,
і  в  генеральському  чині
ваш  запал  класовий  стих,  —
ви  їсте  італійські  дині
у  кодлі  класичних  святих,
де  вклоняється  вам...
 Муссоліні.
 А  от  ви,  Маяковський,
надрукували!.,  і  прочитали!..
 Ваш  бас  і  досі
 надтріснуто  лящить  у  вухах
(мов  джміль)...
 Ви  Пушкіна  тепер  взяли  на  палі,
і  в  голову  ударив  вам
державний  хміль.
 Згубили  ви
інтернаціональні  гасла,
позичивши  фасон
в  поміщика  Тургенєва,
й  тепер
провінції  бентежите
голосномовним  генієм.
 З  газетних  гранок
і  з  трибуни  «Лефа»
ви  прокричали
про  російську  мову,
а  ми
 вважаємо  її  за  полустанок
великого  революційного  рельєфа.

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 141
 Ех,  Маяковський!
 Скажу  я  вам  —  це  дуже  дивно,
щоб  материй  футурист,
залишивши  поем
 високе  верховіття,
мочив  перо
 в  атрамент  з  фарб
національного  лахміття.
 Кого  дивуєте  ви  всі?
 Хто  плеще  вам,
 не  шкодуючи  рук?
 Панянки
 із  балетних  студій
або  піжоністий  селюк!
 Ви  кинули  старе,
 заїжджене,
 затерте
 слово,
 повторене  вже  безліччю  імен,
його  відкине
 молоде
і  терпке
шумоване  вино  нацмен.
 Його  уже  поставила
під  сумнів,
як  під  молот,
бадьора,
 життєрадісна,
радянська  молодь.
 А  ви?
 Сьогодні
 обурений  я
 сурмлю  у  сурми.

142
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Слухайте,  голосномовці,  авдиторії!
На  десятому  році  революції
скиньте  тягар  з  коліс  історії.
 Геть  —
 шовінізму  скрип
у  хвилі  сонній!
 Геть
 пиху
 і  національну  чвань!
 Коли  нам
 Ленін  дорогий,
як  смолоскип
колоній,
 як  прапор,
 що  горить  вогнем  повстань.
 ДЕСЯТИЙ
 В  бунті
 і  праці
 незламний  днями
 владар
 і  друг  машинам,
одягнений  в  бронзу
 і  в  камінь,
трохи  скосивши  рамена,
 РУку
 народам,
 країнам
владно  простяг
 Ленін.
 Він
 словом  хвилює  завзятим:
сонце  вам,
 землю  вам,
 вам

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 143
 океан
несе  Десятий.
 В  бантинах,
 сволоках,
 в  рельсах,  чавунах,
 в  мостах,
 віадуках,
 в  хребтах  будівель,
 загнузданий
 в  рейки,
 дроти
 й  антени,
 крізь
 гуркіт
 і  тупіт
 і  мідяні  луни
тінню  ввижається
 бронзовий  Ленін.
 Він  рухом
 руки  кострубатим
 вперед
 відзначує
 Жовтень  десятий.
 Вперед!
 Шлях
 шахт...
 Вперед!
 Рейс  вахт...
 Вперед!
 Революційний  крок...
 Голос
 пролунав  і...
змовк...
 У  відповідь  будь:
 Шатур,
 Волховбуд.
 За  свідка  стань:

144
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Ленінакан,
 Дніпрельстан.
 Кораблі,
 хвилюйте
 моря,
 ріки,
 енергію  несіть
 турбінам,
 залізниці,
 мчіть
 крицевого  коня,  —
десятий  Жовтень
 вступає  в  країни.
 Поблискує
 багнет  рушниць
 і  прапор
 бойових  плацдармів,
 де
 Ради
розплескали  міць
і  сурми
 клич
 Червоних  Армій.
 І  там,
де
 пліч  не  підводить
 день,
 рук
 не  здіймає
 ніч,
 в  тисячах
 чорних
 облич
 од  ваги
 корабельних  крен,
і  там  —
 бойовий  барабан

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 145
 підійняв
 мільйонний
 шерег,
 чорний,
 грубий
 кулак
 стис
 гнівно
 негр.
 І  в  Сибіру
 пролунав  клич,
пожежею
 запалив  ніч...
 День
 став  блідий,
день
у  сніг
 вгруз,
 хижо
 в  очі  глядить
 день
 —  косоокий  хунхуз...
В  рейди,
 в  дредноути
вдарив
 Китай:
 —  Жовтень  у  нас  —
нас
 не  займай!..  —
Гамбург
і  Рур
 ждуть  барикад,
Париж  —
 нових  комун...
 Це  буде  ударам
 удар,
 це  буде

146
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 останній
 штурм.
 Жовтень
 —  народів  стяг.
 Жовтень
 —  риштування  споруд.
Жовтень
 —  новий  паротяг.
Жовтень
 —  у  світ  вгруз.
 І  прапори
 Жовтневих  перемог,
і  революцій
 схвильовані  бюлетені,
процесій
 і  парадів
 залунений  крок
 прийматиме
 бронзовий  Ленін.
 І  те,
 що  зробили
 за  жовтнів  десять,
куди  підігнали
 склепіння  індустрій,
 турбіни,
 антени,
 шківи,
 колеса,
 і  те,
 що  спромігся  зробити
 геній
 і  наш,
 ще  не  бачений,  устрій
оглядатиме
 бронзовий  Ленін.
Десятим  будь:
 Шатур,

ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
 147
 Волховбуд.
 Десятим  стань:
 Ленінакан,
 Дніпрельстан.
 ПІСНЯ  ЗАРІЗАНОГО  КАПІТАНА
 Відвага  пригод
нас  у  море  жене,
відвага  пригод
нас  турбує,  пече
вогнем...
 Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флаґман,
крізь  ніч  і  туман...
 Нема,  нема  нам  спокою  в  шинках,
парує  кров  на  ножах.
 Як  вітер  і  море  покличуть,
 лишаємо
 перса  Кончити,
 цілуємо  лезо  навахи,
 лишаємо
 п’яний  підвал,
 підхоплює  нас
 шквал.
 Шугає  вітер,
і  стогне  туман.
 Ший
не  жаль,
 не  жаль  нам  для  рей...
 У  бій,
убій,

148
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 іде  наш  флаґман...
 Е-гей!..
 Вітер  співає  в  щоглах,
посвист
 у  линвах  застряг,
хвилює,
 розпалює  погляд
чорний
 корсарський  стяг.
 Крізь  ніч  і  туман
іде  наш  флаґман,
крізь  ніч  і  туман...
 Кров’ю  заллято  палубу  вщерть,
борт  продірявив  таран,
очима  лякає  смерть
зарізаний  капітан.
 Жаль,
 жаль  нам  високих  рей...
 Е-гей!..

ПАМФЛЕТИ
 «БОЖЕСТВЕННА  КОМЕДІЯ»
БОЖЕСТВЕННА  КОМЕДІЯ
1
 Котиться  вогнище  обрієм,
нудний  нести  тягар  йому,  —
зусиллями  напружившись  хоробрими,
спеку  вишить  бляском  згару.
 Літньою  дниною  вилізши,
важку  ганьбу  голів  дурних
промінням  гарячим  повилиже
сонце,  шкулить  спини  вірних.
 Вулиці  смушками  курева
ущент  покрив  димар  висот.
 Задушливі  помешкання  куркулило
тлумом  ринків  сите  скнарство.
 Змучивши  працею  вилиці,
густий  мотив  бере  труба.
 Обідньою  перервою  запилиться,
знову  глотку  чистить  треба.
 Кинути  б  всесвіту  лужені
в  огнях  печей  долонь  пісні,
димучими  заводами  розсмужена,
вкриє  сажа  неба  скроні.
 Армію  викличуть  янголи
з  фортець  церков  хрестом  гатить.
Єпископи  патлатими  фалангами
випнуть  пельки,  поки  стомить.

150
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Хмарами  янголи  заховані,  —
з  гудків  тремтить  святий  синкліт.
Пикатими  соборами  риштовані,
чують  грізний  фабрик  виклик.
 Арміям,  —  постріли  відповідь!..
Дзвіниць  церков  здобуть  верхи!..
Знесиленим  порожніми  молитвами
вірним  дайте  книгу  в  руки.
 Виріжіть  вудлище  кожному,
несе  нехай  ріці  плавбу!..
 Природою  засвідчені  безбожники
Замість  церкви  вудять  рибу.
 2
 В  жаровні  сонця  підсмажившись  круто,
забажається  холодних  протягів,
бубликом  од  спеки  скрутишся
після  контор,  заводів  і  паротягів.
 Багатьох,
 щоб  крижаним  океаном  не  марили,
пляшками  пива  вікно  бере,
затишок  пивниць  і  кав’ярень,
роздягаючи  їх  уздовж  і  поперек.
 Недавно  ще  люди  бачили,
 як  під  церквою,  богом  замучений,
 плакав  голий.
 Декому  треба  грішки  необачні
зализувать  алькоголем.
 А  нам  —  здоровим,  ікластим,  ногатим
не  наслідувать  тонкошкірих.
 Не  буде  ніколи  наша  нога  там,
краще  поля  й  ліси  вимірювать.

ПАМФЛЕТИ
 151
 Виріжіть  вудлище,  сказали  ми,
спеку  понесем  ріці  й  березі!..
 І  от,  перенесені  вокзалами,
сидимо  під  кущами  на  березі.
 Спіймали  рибину,
потім  по  другій.
 Поруч  жевріє  багаття  жар.
 Хочеш,  не  хочеш,  юшку  вариш.
 Я,
 Ви  знаєте  мою  риму,
і  цей  товариш,
друг  мій,
кочегар.
 Паротягам  одгодувавши  вугіллям  черево...
Та  ба,
 роботи  змальовувати  не  берусь  ці!..
Витягло  з  паротягових  печер  його,
гуляє  в  місячній  відпустці...
 Сидимо.  Розмов  сукається  довга  нитка.
Голі  ноги  встромили  в  воду.
 А  сонце  лавою  променів  витіка,
хоче  знищити  всяку  прохолоду.
 Він  говорить,
 що  мріє  стати  колись  машиністом,
щоб  паротягам  накручувать  реґулятор.
 А  я  хотів  би  машин  стогін
встромити  віршем  під  ребра  патерам.
 Забув  про  поплавець  в  плесі,
ввижається  мрія  тиха  йому,
як  він  возитиме  експреси,
а  я  в  них  їхатиму.

152
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Наших  бажань  гонористих
наслідки  майже  однакові.
 Ну  й  сміхун!..
 Починаємо  їсти
риб’ячо-ракову
юху.
 Приятель,  спинивши  жорна  щелепів,
з  річки  замість  риби  витяг  камінь.
Наївшись,
 лягаємо  під  кущів  шепіт.
 Солов’ї  горлянками  ліс  витьохкали.
 Голічерева  вивалились  у  травах,
спимо  безвинними  купавами.
 Тим  часом  небо  визвірилось  хмарами,
нас  не  дошкуливши  сонцем.
 Блискавки  гострими  вдарами
пронизали  небесних  лон  цемент.
 Зачмихало  небо  громами,
хоче  землі  обличчя  вмити.
 Подірявило  порожнечу  золотими  рогами,
силкуючись  трохи  дощу  вичавити.
 Різало  скиби  хмар  ножами  гострими,
гуркотіло,  ревло,  кашляло
звуками  гарматних  пострілів,
аж  в  повітрі  смалятиною  запахло.
 Дивимось,
одяг  горить!..
 В’ється  дим  ось.
 Вітер.
 Дощ  з  гори.

ПАМФЛЕТИ
 153
 Не  вистачає  тут  і  мого  пера...
 Страх  здушив  шию.
 Ну,  думаємо,  вмирати  пора,
 Навіть  жінці  штанів  не  лишивши!
 Дивимось  униз,  —
 під  ногами  тріпоче  хмар  уже  стяг,
 чорним  килимом  виглядає  ліс...
 Просто  святе  вшестя!
 У  вухах  лунає  вітру  дзвін,
летимо
 до  богів  на  бенкет.
 Куди  ракетам!
 Кулями  вкручуємось  у  височінь.
 З
 З  ким  не  траплялось  таких  пригод?!.
Бачиш  дійсність,  рухом  напоєну,
а  справді
 кличе  на  роботу  завод,
і  ти  борюкаєшся  з  героєм  сну.
 Чого  лише  не  присниться  людям!
 Всяка  дивовина  вештається
в  мутнім  свічаді:
 то  крутиш  млина  пикатим  будням,
то  літаєш  в  рожевім  чаді.
 Граєш,  наприклад,  у  карти  з  Дантом,  —
довідка  —
 є  такий  поет  в  енциклопедії,  —
кажеш  йому:
 —  Будь  ласка,  здайте,
 шановний  авторе  Божественної  Комедії!
 Нічого!..
 Грає  собі,  хоч  помер  давно,

154
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 наче  жива  людина,  входить  в  газард...
Сердиться.  Ляпає  об  стіл  немилосердно,
не  шкодуючи  рук  і  карт.
 Розмовляєм.
 «У  нас  у  Києві,  а  в  нас  у  Римі!»
 Брешемо  ловко,  плетем  теревені.
 —  Чи  вдосконалено  в  пеклі  машини?..
 —  Який  урожай  у  Равенні?
 Не  забули  в  грі  за  поетичний  хист.
Сперечаємось.
 Перегромихає  грім  хай!
 Весела  компанія!
 Республіканець  і  монархіст,  —
жива  людина  й  уяви  примха!..
 Ніхто  не  цурається  мого  товариства,  —
хіба  що  сучасний  естет-деґенерат.
 Що  ж,  і  на  мене  за  років  триста
теж  відшукається  аматор-меценат.
 Я  його  бачу,  цю  дивну  людину,
цю  дружню  постать  нових  склепінь,
мою  найостанню  живу  риму,
мою  ще  ненароджену  тінь...
 Задумливий  погляд,  ходить  пішки;
на  лівій  нозі  розлізся  черевик,
бурчить  у  шлункові,  деклямує  вірші,
добре  серце,  найблагородніший  чоловік.
 Яке  задоволення!
 Моя  книжка  у  нього  в  кишені...
 Втіха  смерчем  роздмухує  зомлілий  мій  прах.
 Вогнем  і  водою  віків  палені,
 знайомі  літери  на  коричневих  сторінках.

ПАМФЛЕТИ
 155
 Легше  двадцять  разів  у  рай  злітати,
як  уявити  людину  соціялізму.
 Яка  вона?
 Читатиме  вірші,  натхненням  патлаті?
 Чи  ракетами  возитиме  з  Марсу  руду  залізну?..
 Нічого  не  знаємо  ми  з  вами,  Данте!
 Жодною  уявою  не  добереш  їх!
 І  ви,
 як  автор  прогризених  фоліянтів,
і  я,
 як  улюбленець  років  прийдешніх.
 Вічність  не  опера.  Не  розсунете  штор  її.
 Не  порушите  суворого  розпорядку.
 Працюючи  на  сьогодні,  не  думайте  про
 історію,
 не  лізьте  у  вічність  поперед  батька!..
 Сучасність  за  минуле  й  за  майбутнє  ближча,
хай  пропече  нас  роботи  жаром,
тоді  ми  станемо  набагато  вищі
всяких  дрібних  бажань  і  марень.
 4
 Далі
 вкручуємось
в  підсмаленім  наряді.
 Повз  минають  комет  хвости,
обпалюють  подих  сузір’я  ядер,
блукаючи  без  мети.
 Довго
летіли  так,
взявшись  за  руки,
щоб  не  було  боягузно.
 Найдосконаліший  не  здогнав  би  літак.
 Коли  раптом  ноги  в  болото  вгрузли.

156
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Навколо  поле.
 Замість  лотосів  українська  верба.
Вилискує  зелено  трав  щетина.
 Над  калюжами  осоки  вікова  журба,
наче  рідна  наша  Полтавщина.
 Краєвиди  пензлями  маестрів  написані.
І  там,
 де  найбільший  калюж  водограй,
стоїть  деревина,  напис  на  ній:  —
 Рай.
 Хреститься  на  возі  якийсь  куркуль,
трохи  не  звихнувши  руку...
 Шляхів  ніяких!
 Чисто  тобі  рай!..
 Хоч  лягай  в  грязюку
 помирай.
 Усе  крилате.
 Навіть  свині  мають  білі  крильця.
Пасуться.
 Картоплю  в  городах  риють  кирпаті.
Звідки  ж  в  раю  гниль  ця?..
 На  землі  попи  всім  казали  інше...
Правда,  десь  лунає  дзвін  ще.
 А  гурій  ніяких!..
 Просто  моріжок,
 на  ньому  з  гладкою  бабою  шинок.
 Попам  замість  грошей  тепер  буде  кість.
Хіба  такий  мусив  би  бути  рай?!
 А  це,  в  небутті  знудившись,
боліт  і  полів  простягся  край.

ПАМФЛЕТИ
 157
 А  там,
де  тополі
 гострі  верхи  виструнчили,
канцеляристи  чорнявим  Олям
розмалинюють
мандолін  струнчики.
 Розгнівались  ми,  —
зуби  вичавили  на  вуст  кров,
перед  такими  дивами
небесних  установ.
 Зайшли  в  одну.
 Ніхто  не  звертає  уваги.
 Минулись  у  нас  звичаї  тепер  ці.
Знітившись  од  чекання,  втоми  і  спраги,
в  чергах  за  папірцями  стоять  мерці.
 Не  канцеляристи,  а  небожителі!..
 Кожний  ледарства  позіхами  роздирає  рот.
Богбух
 янголяткові-друкарниці  ніжить  трелі,
помзав
 у  носі  колупає,
от!
 Багато  небожителів  жертям  запаморочені.
Гасла  плякатів  напружують  ристь:  —
 «Ми  за  восьмигодинний  неробочий  день!»
«Хто  не  лінується,  той  не  їсть!»
 Летять  метеликами  лакузи
на  вогонь  очей  тих,  хто  сидить  вище.
Здобуває  грошенята  хатнім  музам
порожнє  голови  горище.
 Вимагаючи  великої  зарплати,
сидять  жабами

158
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 бюрократ  на  бюрократі.
 Підлизам  і  лакузам  найбільше  прибутків
 і  пошани.
 У  шклянці  води  теж  бурі  є.
 За  розтрати  і  чвари  білоперим  янголам,
як  це  не  обурює,
підвищують  службові  ранґи.
 До  канцсвятителів  підходь  мухою,  чуло.
Бачиш?
 Якийсь  дивак  з  ослячими  вухами
промокальнею  чистить  рушниці  дуло.
 —  Де  ж  ваше  начальство?!.
 Гукнули  ми.
 Службовець,  виявивши  усе  печалі  єство,
прошепотів  вустами  заснулими:
 —  Хіба  нам
 за  вищих  промислами  стежить?..
 Минає  час  їм  у  мандрах  ловко...
 Пробачте,  у  мене  нежить!..
 Боги  завжди  у  командировках.
 Ми  здвигнули  плечима
і  сердитими  бомбами  в  гай  вилетіли.
 Тут  місцеві  поети  втирали  піт  з  тіла,
виспренім  одам  римуючи  рими.
 Кухликами  пиво  п’ють,
коло  кожного  повії  три.
 Залиті  неробства  зливою,
 мильні  бульбашки  слів  пускають  в  повітрі.
 Подивились  ми  на  це  кодло  ледаче
і  пішли  шукати  богів  на  дачах.

ПАМФЛЕТИ
 159
 На  наше  щастя  всі  боги  в  зборі.
 Всі  до  одного  тут.
 Лежать  під  дубами,
вихвалюються  хором,
мереживо  спліток  плетуть,
перетираючи  знайомих  гнилими  зубами.
 Друг  мій  кочегар
Саваофа  ліктем  у  бік:
 —  Чого,  почваро,
з  роботи  втік?..
 Довго  ще  вірним  бити  чолом,
світу  межею  поза  цією?!..
 На  землі  град.
 Всі  лани  витолочило!
 Хто  тут  керує  небесною  каналізацією?!.
 Злякались  боги,  аж  спрага  замучила.
 Од  поту  липне  до  волоса  волос.
 Янгол  крилом  втирає  кожному  з  чола,
скандуючи  ніжно  по-грецькому  періоди...
І  раптом  скрикнув  Єгова  вголос:
 —  Принеси  води!..
 Стрімголов  рушили  воїни,
богам  води  бокал  несуть.
 Розбризкали,  стараннями  роздвоєні,  —
лячно  в  зливі  зорі  гаснуть.
 Вкручуються  в  блакить
улесливими  гадами...
 Богам  догодити...
 Хіба  хочеш?
 ...Треба!..
 Захекались,
 працюючи  крилатими  бриґадами,
пір’ям  вкрили  килим  неба.

160
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Не  прикидайтесь  безвинними,
 О,  боги!
 Знаю  штучки  ці  я!
 Облиште
викрути  вбогі:
перед  вами  —
 робітничо-письменницька  інспекція!..
 Нарешті  второпали,
що  це  не  жарти,
 швиденько  здмухнули  лінощів  марево.
Вклоняються,
 пропонують  пограти  в  карти,
запрошують  випить  міцних  нектарів.
 —  Бачили  ми  ваших  порядків  плутощі,
лінню  канцелярій  рай  помазаний!..
Показуйте  домен  вогні,  плуг,  тощо...
 Де  ваша  виробнича  база?..
 —  Миттю  все  буде  зроблено,  вельмиша¬
 новні!..
 Ластівками  запурхали  нероби  запеклі.
 —  Візники  у  нас  тут  зорганізовані.
Виробнича  база  знаходиться  в  пеклі!
 —  Вельмишановні,  кочегаре  й  поете,
сідайте  в  цю  громовержцеву  карету!..
 Янголи  марш  урочистий  заграли  на  гітари,
і  ми  провалились  в  тартарари...
 5
 Бажань  і  прагнень  нероб
не  займай!
 їхнє  щастя  —  наш  гроб.
 Наше  пекло  —  їм  рай.

ПАМФЛЕТИ
 161
 У  сліпих  завулках  сучасного
тягнеться  хвіст  за  нами  важкий  —
релігія,
туподумство
і  власність,
 що  заважає  вперед  іти.
 Нас  ще  втішає  спадщини  дар,
а  ми  вирушаєм  в  руйнацький  рейд.
Минулому  в  лоб  впинаєм  удар,
а  нас  ще  обліплює  звичок  мед.
 Зчищуєм  з  себе  віків  нагар,
ламаєм  собі  хребет.
 В  мені  самому  пекло  і  рай:
чую  в  ногах  тягар,
бачу  на  століття  вперед.
 Але,  щоб  здобуть  перемогу,
серцем
 заткни  прорив,
рви  перепони  старого,
горою  руш
на  розпач  зневір!
 6
 Яка  іронія!
 Звалились  прямо  в  «Енеїду»
на  стонадцяту  сторінку,
немов  спросоння.
 Димно  горять
 середньовічної  уяви  ватри,  —
жодних  удосконалень,  —
безносі  тіні  оперового  театру,

162
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 кошмари
 міщанських  спалень.
 Блукають  по  пеклу
 різних  біблій,  талмудів  і  скрижалів
 літературні  персонажі,
 брянчить  бутафорія
 сковорідок,  рогів  та  вил,
 провінціяльним  режисером
 метушиться
 навіть  непідкований  Вельзевул.
 Чули  вже,  чули,
читали  про  це  й  бачили!
 В  кожній  церкві  стін  плякатами
пишається  рогате  бидло.
 Хвостатим  потворам
дзьобами  качачими
навіть  дітей  лякати
набридло.
 Нам,
 —  загартованим  жаром  груб,
гра
 —  використовувать  пекельні  аксесуари.
Дим
 —  в  полоні  димогарних  труб,
окріп
 —  в  казанах-самоварах.
 Мозки  навіщо  трудити  марно,
вигадуючи  жахи  рогаті!..
 Чим  не  пекло
 кожна  звичайна  ливарня?
 А  їх  багато!..
 Вимучила  людей  жари  задуха,
димуча  сірка  повипікала  легені.

ПАМФЛЕТИ
 163
 Грюками  мордують  вуха
ритми  машин  скажені.
 Чуєш?
 Це  молот  у  рейку  впинає  удар.
 Он  —
 в  крицю  зубами  вгрузається  циркулярка.
Ось  —
 булькає  розтоплена  залізна  руда.
 Це-
 жужелі  впала  потворна  арка.
 Куди  там  з  пеклами:
 Дант,  Котляревський,  Гомер!..
 За  що  вас  хвалять?
 А  чи  уявляли  ви  коли-небудь,
 як  тепер
 готують
 у  казанах  асфальт!..
 Що  там  жаровні  лизати  з  поглядом  мурим
або  воду  в  решеті  носити  з  ранку  до  ранку.
А  ви  уявили  б,  як  з  доменної  рури
можна  висмоктати  чавунну  болванку?..
 Клясики  колупались  в  уяві,
сидячи  вдома.
 Димами,
 що  простяглися  з  краю  до  краю,
загравою  розпечених  домен
Дантові  банк  зриваю!..
 Тепер  з  вітерцем  під  землею  одвезе
кліть,
 не  треба  питання  про  чудесні  сили
ставити  руба.

164
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Не  встигне  подиху  проковтнути  мить,
 і  вже  гризе
 вугілля
 машина  врубова.
 Щоб  не  лякати  народ  фантазій  примарами,
краще  у  рудні  спуститись  вам  би,
де  світить  підземним  коритарам
тьмяний  вогник  шахтарської  лямпи.
 В  глибоких  штреках  довбає  кайло,
антрацит  виблискує
смуглявим  романтиком.
 Невпинним  стуком  здіймає  лом
пилюги  чорної  туман  там.
 Рудня  зростає  вся,
вгризаючись  у  пуп  землі.
 Крицевою  волею  в  ній  посуваються
люди  з  чорними  плямами  на  лиці,
 за  всіх  героїв  сміліші!
 Може  знищити  враз  їх,
огроми  на  груди  зваливши,
вибух  грімливих  газів.
 А  нагорі
димарів  каре
ріже  височінь  ножами,
казанів  парою  повітря  рве,
б’ючи  в  небес  браму.
 Видобуту  з  надр  руду,
в  молоко  розтоплену,
не  руш.
 Не  збагнути  бесемерів  лють,
що  дивують  чудами  крицевих  груш.

ПАМФЛЕТИ
 165
 Над  заводами  гудків  звис  крик,  —
робітничих  рук  пора  ця.
 Небо  визоріли  іскри,
де  пожежею  палає  праця.
 Що  Везувієві  лави!
 Розум  стис  природу  пресом.
 Ріжуть  в  океанах  хвилі  пароплави.
 В  суходолі  гуркотять  експреси.
 Кров’ю
 наллялися  вени,
м’язами
 напружились  руки.
 Хіба  нам  боятись  теревенів
про  пекла  муки?..
 Нам  косу  фантазій  намантачувать
немає  жодної  рації.
 Всяка  фантазія  здається  дитячою
перед  високими  труднощами  праці.
 В  голові,  —
тут,
 і  в  серці,  —
тут,
 тремтить  сучасністю  кожний  нерв.
Тіло  трусить  поїздів  розгон,
у  вухах  гуде  аероплянів  рев.
 Помру.
 І  стіну  крематорію  здригатиме
революції  землетрус.
 7
 Читачу,  шапку  скинь  тверезою  рукою
і  замислись  над  долею  кожного  таланту!..
Під  цією  немармуровою  плитою
лежить  тіло  фльорентійця  Данта.

166
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Три  дні  й  три  ночі  ми  грали  з  ним  в  карти,
померлий,  здається,  був  тропіки  митець,
змагання  серйозне  було,  без  жартів,
і  все,  чим  пишався,  програв  мені  мрець.
 Страшними  розмовами  ми  розважались
під  ляпання  карт  і  крейди  скрип.
 Вхопила  мене  за  серце  жалість,
коли  мій  партнер  од  старань  захрип.
 Він  був  мандрівник  зажурений,  —
спускався  в  пекло  і  в  рай  літав.
 Проходжався  поруч  з  Вельзевуловим  джурою
під  скажену  фуґу  литавр.
 Признаюсь.  Моя  провина.  Краска  зійшла  з
 лиця.
 Зникла  тінь  мандрівника  сміливого.
 Я  не  попередив,  що  під  вікном  була  заліз¬
ниця,  —
 гудок  паротяга  убив  його.
 Читачу,  тверезо  погодься  зі  мною:
жоден  середньовічний  талант
паротягового  не  витримає  гобою,
як  не  витримав  його  Дант.
 8
 Хто  в  герці  буде  нам  за  секунданта?!.
 Ось,  —  осучаснені  терцини  Данта.
 9
 Ми  загартовані  жаром  груб,  —
нас  не  стурбує
крицева  почвара,
гудки  лише  будять  всіх  од  сну.

ПАМФЛЕТИ
 167
 Реальні,  як  цвях,  пекельні  примари:  —
огонь  горить  під  казанами,
а  в  казанах  вирує  пара.
 Куємо  волю  молотів  громами
і  кроквами  підносимо  нову  споруду,
ми  плян  життя  накреслюєм  димами.
 Страшнішого  немає  суду,
як  суд  обурення,
зневаги,
гніву,  —
 суд  організованого  люду.
 Страшнішого  немає  співу,
як  спів  мільйонів,
 де  червоний  стяг,
спів  —
 під  стрілянини  зливу.
 І  справедливости  найбільше  в  тих  серцях,
що  б’ються  мужньо
на  заводах
 і  на  риштованні  склепінь,
в  серцях,
що  в  руднях,
 що  кораблі  проводять  по  морях.
 І  очі  бачать  прагнень  височінь,
ті  гострі  очі
з  плямами  утоми,
ті  очі,
 що  пече  в  них  синь.
 Я  не  прикрашений  пучками  квітів  і  соломи,
не  вигаданий  ідол

168
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 деспотів  шалених,  —
я  той,
 хто  нищить  храми  й  споруджає  домни.
Я  робітник,
 подавач  благ  щоденних,
всеєдиний,
 я  —  господар  всел  енної.
 Але  я  справжній,
без  святині,
живий,
 наллятий  м’язами  і  кров’ю,  —
в  соборах  не  пишаються  мої  гордині.
 Святих  тупому  безголов’ю
я  протиставлю  праці  ясність,
науки  мудрість  я  висловлюю.
 Мій  клич  вкриває  галас  міст,
і  суд  страшний  іде
в  цей  мент,
 що  старанно  руйнує  власність.
 Потім  кладу,
кладемо  цемент,
 що  зв’язує  з  фундаментом  цеглину,  —
державам  змінюєм
лице  вщент.
 Засмолене
бантиння
в’яже  палі,  —
росте  будинок.
 І  праці  труднощі  пекельні  валить
геройство,  творчість,  насолода,
спляновані  у  вічність  далі.

ПАМФЛЕТИ
 169
 Ми  здійснюєм  мету  народів,
що  сльози  ллють
у  східний  водограй,
де  в  райдугах  ввижається  свобода.
 Оману  здирств,
брехню  блаженств
винищуємо  вкрай,
 і,  розпаливши  високо  свідомости  сузір’я,
ми  свій  будуєм  рай.
 Згорить  омана  на  вогні  зневіри,
і  в  рай  брехні  не  донесете
засмалене  димами  неба  пір’я.
 Ану,  боги!
 Із  тронів  уяви,  гетьте!
 Годі  німбом  сліпити  очі:
 Перед  вами  не  Вертер  і  навіть  не  Ґете!..
 Я  вкраїнський  робочий,
світові  підійняти  голову
домкратом  соціялізму  хочу!..
 Червоний  стяг  над  морями  й  суходолами!..
 РЕАБІЛІТАЦІЯ  Т.  Г.  ШЕВЧЕНКА
 Людських  досягнень
вище,
 з  оздоблених
свинарнями
хуторів,
з  приміщень,
 устаткованих  м’якою  меблею,
пре

170
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 каша  гречана
з  міщанських  голів
з  одвислими
салом  ребрами...
 З  уквітчаних
бездарністю  «Просвіт»,
з  культури,
що  заплуталась
в  рушниках,
вийшов  Ваш,
 Тарасе  Григоровичу,
плаксивий  портрет
у  широкий  світ
на  сміх
і  на  жах!..
 Аматори
 вишиваних  сорочок
і  картопляного  лушпиння
дуже  просто
і  дуже  сумлінно
засоплили
Вашу  постать.
 Трохи
 не  з  лямпадкою  аж!
 Хіба
 Ви
 геніяльний  поет?
 Ви  —  ікона
 в  накрохмалених  рушниках!
Або
 з  власного  твору
персонаж.
 Заслинений,
 заплаканий

ПАМФЛЕТИ
 171
 дідуган,
 у  вишиваній  краватці,
у  шапці  синій,
з  матнею  в  штанях,
в  чоботях,
 помащених  дьогтем,
 пліснею
 смердить
 од  Вас,
 що  можна
 здохнуть!..
 А  хіба
Ви
 такий,
 Тарасе  Григоровичу?
 Огидно
 Вам,
 мабуть,
 і  в  землі!..
 І  тепер
 од  хуторянської
 трьохпільної  корости
 хочу
 очистити
 Вашу
 постать.
 Европеєць
з  ніг  до  голови,
улюбленець
ґранд-дам
і  панночок  —
 Ви
 часто  нехтували

172
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 аристократичних
пристойностей
відплатою
і  на  Хрещатику
розмовляли
з  дівчатами.
 Дотепний  богемець,
 передовик,
 член
 товариства  «Мочиморд»  —
 Ви  тепер
 були  б  опудалом,
 як  і  ми,
 для  всіх
 просвітянських  орд!..
 Осяяно
і  схвильовано
схилилися
Ви
 перед
 першою  машиною,
перед
 надлюдським
 напруженням
 двигуна.
 Вітер  шумів
Вам
 Україною,
в  очах  мерехтіли
майбутнього  чудеса.
 Вашої  думки
вибуховий
матеріял
перетворився

ПАМФЛЕТИ
 173
 в  гримучі  слова,
що  таврували
царських
льокаїв,
посіпак
і  самого  царя.
 Холуйства
і  яничарства
вусатого  міщанина
не  любить
Ваша
і  моя
 Україна!..
 Стою  кирпатий
і  мужній,
як  Ви,
 спиною  спершись
на  Вас
і  на  історію,
і  проти
іконописців
і  дурнів
глушно
скеровую
свою  ораторію.
 МІРКУВАННЯ  ҐЕО  ШКУРУПІЯ
ПРО  КРИМСЬКІ  ГОРИ  Й  ВІЧНІСТЬ
 Мих.  Семенкові
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности

174
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 безліч  хвилин.
 Наш  винахід  —
 швидкість  —
обкрадає  час,
і  безчасовість
 —  наша  мета.
 Без
 рипу  маж,
ремиґання  волів
аж  —
 роздираємо
 простір
колесами  потягів.
 Туди:
 до  моря,  до  гір,  до  останку,
 де  в  дачах
 заплутались
 сотні  літ,
веземо  коханку  й
 гладкий  живіт.
 Нам
 у  звучанні  набридлих  рим,
заяложений  поетами,
виблискує
 Крим.
 Отарами
 вигинаються  на  обрії
гори;
ще  далеко
 і  рано,
 паротяг
 іще  степом  стеле  дим.
Проминувши

ПАМФЛЕТИ
 175
 Бахчи-Сарай,
 мінарет
 і  сотню  класичних  кипарисів,
згадуєш
 Пушкінський  водограй
і  по-сучасному
 перестаєш  мислити.
 Нарешті
 потяг,
 мокрий
 од  росяних  соплів,
крізь  сім  тонелів
влітає
у  Севастопіль.
 Наготувавши  руки
для
 важких  сувоїв,
нас  зустрічають
на  пероні
 онуки
 героїв
 Севастопольської  оборони.
 Вічність
за  п’ять  копійок
 зробить  героєм  зайця,
 вона
 за  п’ять  копійок
 послужливо  посміхається.
 В  розпуці  ніколи
не  зломить  пальці:
шкода
 французів,
 шкода

176
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 англійців,
шкода  чернігівців
і  полтавців.
 Вічність
 круглим  черевом
 «Панорами»
 випинається
 серед  будинків
ганебним  пам’ятником
ганебних  вчинків!..
 А  далі,
 забувши  образу
та  біль,
в’їдеш  в  історію,
сівши  в  автомобіль.
 Три  тисячі  літ
розкривається
 перед  вами,  —
 ось
 розтерзаний,  ввесь
у  поросі,
під  ногами
лежить  лише  міт
про  Херсонес.
 Руїни
 найкращого  лупанарія
і  підземного  храму  християн
прикрила
 могутня  арія
 крейсера
і  гідропляну.
 Гуркіт  штурми
не  став  глухіш,

ПАМФЛЕТИ
 177
 хвилі
 звиваються  і  шиплять,
як  вуж.
 Морю
 —  смішно,
 морю
 —  байдуже,
 море
 —  шумить,
як  шуміло  раніш.
 Людино!..
 Спинись
 і  подумай  про  себе!..
 Позаду
 —  руїни,
 спереду
 —  небо...
 Але
 поїде  в  море,
плюнувши  в  грецьку  урну
і  роздушивши
 римський  черепок,
глухий  поет  і  авантурник
 о.
 Близько.
 І  крикне  голосно  з  моря:
вибачте,
 Шановні  Товариші  Гори,
але  ваш  вигляд  —
 таки  огидний!..
 Стоїте,
 як  у  черзі  по  цукор,
і  пишаєтесь,
 як  самовар  на  Великдень.

178
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Проскаче
Микола  Бажан
вузьку
 Байдарську  Браму,
 як  тінь
 стародавнього  лицаря,
і  кінь
 заїрже  під  ним
Богдана
 Хмельницького.
 Бо  серед  салатної  зелені
для  всіх
 мандрівників
і  відважних  хлопців
заховано
 в  кожній  ущелині
по  консервній  коробці.
 Оскомина
 солодких  олеографій,
що  їх  видало  небо
 в  тисячах  метрів,
пощербила  зуби
самому
 Ай-Петрі.
 Не  вийде
дивитись
 з  гори  на  рейд
зарізаний  жонами
хан  Ґірей.
 Лише  на  верхів’ях
Яйли
вас  привітає  манірно
з  книжкою
 і  пером  в  руці

ПАМФЛЕТИ
 179
 замріяний  лірик
Семенко  Михайль.
 Адже
 зроблено  з  гір
 понуру
засмічену  дачу,
що  її
 під  мавританську
 архітектуру
 розкорячено.
 Паскудні  будівлі
естетних  аматорів
струсить
 колись
 землетрус
 гучними  гарматами.
 Друзі!
 Не  бійтесь!
 Вічність  витягне  нас
з-під  руїн
за  волосся;
 її  не  обдурять  в  статтях
Дорошкевич,  Коряк
або
 Фелікс  Якубовський.
 Скучно.
 Море!..  Гори!..
 Мовчите.
 Тільки  іноді  випнеться
журливий  крик,
де  пасеться
 отарами
живий  шашлик.

180
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Спиняються
 всі
 блискавичні  мандри
в  прокислих
 підвалах
старої  Масандри.
 Нарешті,
на  заздрість
 родичам  і  знайомим
 треба
 зробити
історичний  вчинок,  —
знятися
в  трусиках
 на  пляжі
з  краєвидом  гір
 за  плечима.
 Ми,  лицарі
 швидкости
 і  машин,
крадемо
 у  вічности
безліч  хвилин.
 СТАРОГО  СВІТУ  БРИДКИЙ  НАМУЛ  -
КОЖНЕ  ПИЯЦТВО  І  ПРОГУЛ
 Кому  невідомо,  що  прогулів  навала
веде  будівництво  до  сумного  провалу?!.
 Жінки,  встроміть  прогулам  у  серце  лезо!
Дбайте,  щоб  чоловіки  були  тверезі!..
 Годі  витрат  дошкульних,
на  боротьбу  з  ледарством  усі!

ПАМФЛЕТИ
 181
 Чоловік  прогульник  :—
ворог  робітничої  сім’ї!
 Ніяких  виправдань  тим  нема,
хто  дні  прогулює  навмання.
 Використовуй  і  день  відпочинку  свідомо,
не  пияч  по  пивних  або  вдома!
 Після  кожного  пропитого  дня
тремтять  м’язи  й  болить  голова.
 Праця  йде  поволі,  у  руках  спить,
а  нам  треба  випередити  світ.
 Пам’ятай!
 Що  із  хворих  рук  пияк
завжди  виходить  потворний  брак.
 Полічи!
 Коли  кожний  до  пляшки  притулить  рот,
скільки  збитків  припаде  на  завод?
 Прогуляють  робітники  по  кілька  днів,
от  тобі  на  виробництві  й  прорив.
 Кожна  пропущена  година
лягає  тягарем  п’ятирічці  на  спину.
 Прогулами  зриває  промфінплян
лише  несвідомий  великих  завдань.
 Коли  промфінплян  виконуємо  пізно,
це  збільшує  силу  ворогів  соціялізму.
 Недбальство  та  ледарство  скопирснем
 у  бублик,

182
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 бо  нам  треба  будувати  Союз  Республік.
 Щоб  не  минали  хвилини  марно,
мусимо  працювати  свідомо  й  ударно.
 П’ятирічці  друг  і  брат  —
добре  зроблений  аґреґат.
 П’ятирічка  вимагає  усіх  зусиль,  —
Роби  здоровий,  відпочивай  вміло!..
 ЗНЯТО  З  СУЧАСНОГО  АРИСТОКРАТА
 Дідичі  сиділи  в  палацах,
слухаючи  хортів  гавкіт.
 Раби  робили  з  ранку  до  ранку.
Влада  занепала  ця,
потруївши  ставкову  ланку
білявих  мавок.
 Не  стало  панів  пихатих
і  вихованням  шляхетних,
в  розкішних  шатах,
навіть  не  лишили  портретів.
 Лан  —
 працюємо  ралами  плугів,
завод  —
коло  машин.
 На  себе.
 Збільшуєм  промфінплян,
затуляєм  прорив,
коли  треба.
 Але  ось  —
на  лиці  лють,

ПАМФЛЕТИ
 183
 робота  в  руках  клякне.
 Не  всі  працюють,
свідомістю  дня  просякнуті.
 З’їдають  мрії  благородну  вдачу,
на  тлі  казанів  ввижається  дача.
 Хвоста  б  крутив
 коровам  він,
плодив
 свиней  би  тупомордих,
мастив  біленьким  хату
зовні,
своїх  ланів
 господар  гордий.
 Чого  ж
 прийшов  він  на  завод?!.
Підсилить
 заробітком  власність.
 Не  забувати  про  город
і  поросят  рожевих
масність.
 Соціялізмові
 віддати  працю!..
Контрактуватись
 в  п’ятилітку!..
 Невигідно  йому.
 Немає  рації.
 У  власній  хаті
 будуть  збитки.
 Чий  це  портрет!?
 Чия  потвора!?
 Куркуль?  Задира?

184
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чи  рвач-провора?
 Це  все  не  так.
 Беріть-но  вище!..
 Це  шкурникові
і  брат,  сват
сучасний  виродок  —  аристократ.
 Красується  на  чорних  дошках
масний  портрет:
непевні  очі,
улесливий  хребет.
 Навіть  не  з  компанії  пияк!
 А  от  —
 роботу  кидає  до  гудка,
з-під  рук  валиться
 урочистий  брак.
 МАРШ  РОСТУ
 Працею
земля  гуде,
 збуджена  веселим  шахтарем.
Пісня  перемоги
голосно  лунає  скрізь.
 В  іскрах
світових  ідей
ми  ростем
в  соціялізм.
 Рік-два,
чотири,  п’ять
трактором,
а  не  конем.
 Плуг,
 плуг,
 плуг,  плуг

ПАМФЛЕТИ
 185
 степові  простори  згриз.
 В  гуркоті
нових  машин
ми  ростем
в  соціялізм.
 Спів
 —  попів,
сум
 —  ікон
 знищимо  календарем.
 З  мулом
забобонних  дум
 —  затишок  церковних  риз.
В  сяйві
 електричних  лямп
ми  ростем  в  соціялізм.
 Пив
 —  не  пить,
зайв
 —  не  спать!
 Лінь
 —  убить
робливим  днем!
 Хміль
 —  сіл,
бруд
 —  халуп
 ми  підпалимо,
як  хмиз.
 В  обсягах
ясних  склепінь
ми  ростем
в  соціялізм.
 День  —  ніч,
день  —  ніч,

186
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 день  —  ніч
горять  вогнем.
 Дим,
дим,
дим,  дим
од  розпечених  заліз.
 В  кіптяві
високих  труб
ми  ростем
в  соціялізм.
 Працею
земля  гуде,
 збуджена  веселим  шахтарем.
Пісня  перемоги
голосно  лунає  скрізь.
 В  іскрах
світових  ідей
ми  ростем
в  соціялізм.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ,
ВИКОНАНІ  ВІРШАМИ
ТА  ПРОЗОЮ
 Шановному  другові,  —  свідкові
обов’язкового  дитинства  і  моїх
недоречних  минулих  та  сучасних
вчинків,  Олексі  Шимкову
присвячую  цю  працю
Ґео  Шкурупій
 «ЗИМА  1930  РОКУ»
 ПРОЛОГ
 Сніг.  Зима.
 Село  загрузло  пухко  і  білосніжно.  Але  мороз  не  замо¬
розив  гарячої  зненависти,  люті  й  жадоби  боротись  в  усіх
героїв,  що  творять  своє  життя.
 Ось  пройшов  вулицею  син  відомого  глитая  Не-
чая,  —  Євген.  Він  з  балалайкою  йде  на  зальоти  до  ді¬
вчат.  Розсуньте  стріхи  й  стіни  хат  і  ви  побачите  ін¬
ших  героїв,  кожного  зі  своїм  ділом,  кожного  зі  свої¬
ми  думками.
 Комсомолець  Михайло  Сірош  стоїть  на  засніженому
подвір’ї  колгоспних  стаєнь  і  сперечається  з  бідняком  Ми¬
китою  Підковою,  розум  якого  перебуває  в  тенетах  блюз¬
нірської  аґітації,  а  святобливі  почуття  тягнуть  до  колек¬
тиву  бідняків.
 Все  розгортається,  як  у  повісті.  Дівчата  несуть  повні
відра  з  водою.  У  сажі  верещать  підсвинки,  розхлебтую¬
чи  їжу.
 Євгенова  дружина,  Мар’яна  —  дочка  бідного  селяни¬
на,  але  підкуркульника,  сумує  в  багатій  хаті  чоловіка.
Голова  колгоспу  Шульга  Явтух  пішов  шукати,  де  пахне
смаженим,  а  може,  й  позалицятись  до  героїні,  що  сумує...
У  повісті  все  може  статись,  як  і  в  житті.  Наприклад,  сам

188
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 господар  Мирон  Нечай  сьогодні  з-поза  ранку  плів  міц¬
ну  вірьовку,  і  Катеринина  мати,  яка  мала  час  спостері¬
гати  його  роботу,  весь  час  турбувалась,  що  це  кінчиться
чимсь  поганим.
 *  *  *
 Наприклад,  голова  колгоспу  Явтух  Шульга  прихо¬
ваний  підкуркульник,  і  коли  б  не  секретар,  комсомо¬
лець  Михайло  Сірош,  він  уже  наробив  би  багато  лиха.
У  Нечая  Мирона  контрактували  свиню,  й  коли  Мирон
побачився  з  Шульгою,  у  них  тільки  й  розмови  було,  як
про  те,  які  добрі  ковбаси  можуть  бути  з  цієї  свинки,  що
сала  в  ній  на  цілу  руку,  а  коли  додати  до  цього  добру
кварту  горілки...  Іноді  й  навколо  свині  бувають  траге¬
дії.  У  всякому  разі  треба  щось  зробити,  щоб  свиня  не
пропала  дурно...
 *  *  *
 В  сільраді  кінчається  нарада  сільського  партакти-
ву.  Голова  колгоспу  Шульга  Явтух  звертається  до  го¬
лови  сільради  з  заявою,  щоб  у  Нечая  Мирона  не  брали
свиню.  Хай,  мовляв,  вона  трохи  підгодується,  й  тоді
колгосп  її  забере,  бо  нема  для  неї  іншого  місця,  в  цьому
найкращому  зі  світів.  Коли  Шульга  виходить,  у  сільра¬
ді  висловлюються  недобрі  думки  про  такого  голову  кол¬
госпу,  що  підтримує  куркуля,  і  про  Шульгу  складаєть¬
ся  певна  опінія.
 *  *  *
 Клюб.  Комсомольці  готуються  до  різдва.  Готують  ан¬
тирелігійний  карнавал.  Аматори  в  оркестрі.  Готують  час¬
тушки,  співи.  Комсомолець  Семен  приводить  Мар’яну,
і  деякі  комсомольці  проти  неї,  але  дівчата  заступаються
й  заявляють,  що  вона  наша,  незважаючи  на  те,  що  вона
тепер  Євгенова  жінка.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 189
 *  *  *
 Льох.  Мирон  Нечай  теж  готується  до  різдва.  За  допо¬
могою  однодумців  він  ріже  контрактовану  свиню.  Тут  же
й  голова  колгоспу  Шульга  Явтух.  Коли  він  виходить,  кур¬
кулі  змовляються  зробити  контркарнавал,  і  коли  всі  бу¬
дуть  на  карнавалі,  вони  підпалять  колгоспні  стайні  й,  як
встигнуть,  переженуть  худобу.  Це  —  на  їхню  думку,  му¬
сить  розвалити  колгосп.  Євген  Нечай  розважає  всіх  сво¬
єю  незмінною  балалайкою  і  за  добру  гру  прохає  в  батька
підсмаленого  хвостика  від  свині.
 *  *  *
 У  секретаря  колгоспу  Михайла  Сіроша  багато  при¬
ємних  гостей.  Точиться  розмова  колгоспників  з  Сіро-
шем  про  майбутнє  колгоспу.  Мар’яна,  що  зайшла  до
дружини  селянина,  в  якого  живе  Сірош,  випадково
бере  участь  у  цій  розмові,  вона  симпатизує  Сіроше-
ві.  Це  знову  необґрунтований  момент  у  повісті.  Чого
вона  воловодиться  з  комсомольцями?  Може,  вона  ви¬
ступає  тут  як  аґент  клясового  ворога?  Обережніше,
Михайло!
 *  *  *
 Різдво.  Гуляння  в  хаті  куркуля  Нечая  Мирона.  їдять
контрактовану  свиню.  Важкі  танки  господарів  під  скрип¬
ку  й  барабан.  П’яний  голова  Шульга  залицяється  до
Мар’яни.  Куркулі  змовляються  підпалити  колгоспів¬
ські  громадські  клуні.  Мар’яна  знає  про  змову,  їй  брид¬
ко  й  тоскно.  Гопак.
 *  *  *
 Вулиця.  Комсомольський  карнавал.  Маски,  співи,
частушки,  танки.  Танок  попа,  танок  паламаря,  танок
куркуля.  Антирелігійний  маскарад.

190
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  хаті  Нечая  —  гопак.  Входить  комсомолець  Семен.
Він  заявляє,  що  ніхто  не  вміє  танцювати.  З  нього  сміють¬
ся,  але  запрошують  показати,  як  треба  танцювати.  Семен
танцює  й  співає  гостру  частушку,  скеровану  проти  кур¬
кулів,  і  його  з  обуренням  виганяють  з  хати.
 За  деякийсь  час  з  хати  виходять  і  п’яні  змовники  на
чолі  з  Євгеном  Нечаєм.  Оксана  бореться  сама  з  собою.
Вона  хоче  попередити  колгоспників  і  комсомольців,  але
знає,  що  її  батько  замішаний  до  цієї  справи.  Нарешті
вона  перемагає  свої  сумніви,  відштовхує  від  себе  п’яного
вкрай  Шульгу  й  вибігає  на  вулицю.
 *  *  *
 Антирелігійний  карнавал.  Маски,  танки,  частушки.
 Мар’яна  попереджає  комсомольців  і  біжить  до  громад¬
ських  стаєнь,  і  за  нею  юрба  колгоспників.
 *  *  *
 Михайло  Сірош,  знаючи,  що  на  селі  йде  карнавал,  ви¬
рішив  пройтися  й  подивитись,  чи  все  спокійно  коло  гро¬
мадських  клунь,  стаєнь  і  скирт.  Задумливий,  він  обхо¬
дить  усуспільнений  сектор  і  коло  одної  з  клунь  натикаєть¬
ся  на  п’яного  Євгена  Нечая.  Нечай  кидається  на  Сіроша
з  ножем.  Зав’язується  боротьба.
 На  цю  боротьбу  поспіває  Мар’яна,  і  Євген,  бачучи,  що
за  нею  біжить  юрба,  кидається  з  ножем  до  Мар’яни  й  ра¬
нить  її  як  зрадницю.
 Колгоспники  схоплюють  Євгена  і  в’яжуть.
 Поранену  Мар’яну  підтримує  Сірош.
 Палає  скирта,  підпалена  п’яною  рукою.
 Колгоспники  виловлюють  змовників  і  гасять  пожежу
і  сюди  ж  приводять  п’яного  голову  колгоспу  Шульгу.  Він
благає  зглянутись  п’яно  й  комічно.
 Колгоспники  й  комсомольці  заявляють,  що  такого  го¬
лови  їм  не  треба  і  що  відтепер  у  них  буде  за  голову  ком¬
сомолець  Михайло  Сірош.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 191
 *  *  *
 Чому  б  не  могла  саме  так  розгорнутися  ця  повість?
 Звичайно,  могла  б  і  так...
 З  мільйону  варіянтів  завжди  можна  вибрати  один  і
випадково  найгірший.
 УВАГА
 Наша  історія  мчить,  як  тисяча  кур’єрських  поїздів.
Зима  1930  року  тепер  для  нас  уже  маленький  відрізок
історії,  і  малюнки  з  життя  українського  села  на  кінці
ЗО  року  вже  цікавлять  нас,  як  перейдений  етап  завзя¬
тої  боротьби.  Найкращі,  світлі,  активні  сили  країни
в  темному  оточенні  старих  традицій,  некультурних
забобонів  билися  не  на  життя,  а  на  смерть  з  ворогом  —
лютим  і  хитрим.
 *  *  *
 Твір  ми  зробили  круглим  і  повноцінним,  —  як  яйце.
Всі  елементи  архітектурної  побудови  ми  виділили  окре¬
мо,  й  вони,  як  шкаралуща  яйця,  як  стінки  й  склепіння  бу¬
дови  скріплюють  твір  зовні.  Всередині  квінтесенція  зміс¬
ту.  Як  в  яйці  біле  й  жовте,  тут  червоне  й  чорне.  Дві  філо¬
софії,  два  світи  б’ються  за  перемогу,  й  нове  перемагає.
 СТЕЖКА  НА  СНІГУ
 Вечір.
 *  *  *
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.

192
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
в  борні  досягнення  мети.
Нас  партія
веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 —  в  колектив.
 *  *  *
 Наше  зростання
не  приставало,
щодня  у  лавах  —
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є.
 Та  їх  чимало!
 І  той,
 хто  не  бачить,
 —  сліпець.
 *  *  *
 Од  села  до  села
весело  гуляє
парубок  мороз...
 Міцніє,
розростається
дружній  колгосп.
 НЕ  ХАТА,  А  ФОРТЕЦЯ.  ЧИЯ?
 Ось  мрія
 гордовитого  невдахи.
Багатства  шукачів
 похмурий  ранок.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 193
 *  *  *
 Ось  те,
що  хазяям
ввижається
 спросоння:
підпори  дубові,
покрівля  з  бляхи,
грубезні  крокви,
 широкий  ґанок.  —
 Це  дім  —
щасливця
 —  Нечая  Мирона.
 *  *  *
 З  поміщиком,
шукаючи  тотожности,
охороняє  скарб,
 повинність
 покованих
залізом  скринь,
пах  можности
і  скнарства
тінь,
широких  лав
під  стінами
 удавана  гостинність.
 *  *  *
 В  кутку  —
богам  вівтар,
що  мерхнуть
 ризами
 під  склом.
Містична  урочистість
мар
 у  глиб

194
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пригнічености
 зводить  вас.
 Підносить
 недокрівних
 юродивих
 сонм,
 під  стелю
 нагромаджений,
 іконостас.
 *  *  *
 На  плечі
 тоскно
 тисне
 тягар  масивного
 склепіння.
 Все  ситістю  добріє
тьмяно,
і  це
 природньо,
ненавмисне,  —
зразок
 —  дідівського  уміння
зворушувать
у  наймита  пошану.
 *  *  *
 І  навіть  час
художній  глум
 не  стер:
 на  стінах
віяла  олеографій,
де  списом
 змія  побива
 хоробрий  Юрій,
 і  з  шаблею

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 195
 вусатий  унтер
з-під  чола
дивиться  похмуро,
як  знак
 надгробних  епітафій.
 *  *  *
 Ось  власности
 кремезної
 твердиня.
 Новій  суспільності
 жорстокий  ворог,
ганебних  вчинків
то  свідок  сивий,
то  архаїзмів
 скарб,
 релігії
 священна  скриня,
романтики  старих  часів
підпора
і  визиску
 принишклий  привид.
 ВІСТУН  ВИЙШОВ  НА  ВУЛИЦЮ
 Село  вдяглося
в  теплий  смушок,  —
у  білих  шапках
хати,
 дим
 синьою  смужкою
над  стріхами
 застиг.

196
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Вулицею
 вітер
 сніжок  мете,
в  довгому  кожусі
 колгоспник  іде.
 Притоптує
 чоботом  сніг,
голосно  гукає
 до  всіх:
 —  На  перші  зорі
призначено  в  сельбуді
збори!
 *  *  *
 Стукає
 в  шибки  вікон
ціпком,
вигукує
 веселим  баском:
 —  Виходьте  з  хат,
дівчата,
баби,
колгоспники,
колгоспниці,
незаможники,
 муркулі!..
 *  *  *
 Вулицею
 вітер
 сніжок  мете,
в  довгому  кожусі
 колгоспник  іде.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 197
 ГЕРОЇНЯ  СУМУЄ,  АВТОР  НЕ  КЛЯСИК,  А  ТОМУ
НЕ  ЗНАЙШОВ  ГЕРОЯ,  ЯКИЙ  БИ  її  РОЗВАЖИВ
 Мар’яні  зимно
 в  цій  господі.
 Не  може  затишок
знайти  вона,  —
скрізь
 зустрічає  непривітно,
безрадісна
чужа
стіна.
 *  *  *
 Придушує  11,
 звиса  над  нею
 оселя  ця
ікластим  сном,
 Мар’яна
 згадує  своє  дівоцтво,  —
все  чахне
під  вікном.
 *  *  *
 Все  загляда
 в  замерзлу  шибку,
що  хтось  прийде,
чекає  все.
 І  скаже  щось,
і  зробить  ласку,
і  звідси,
звідси
 понесе.

198
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 І  буде  так  тоді,
 як  в  пісні,
 у  казці,
як  буває  це:
там  дівчина
сумує  мила,
як  пташка,
 піймана  в  сильце.
 *  *  *
 Та  ба,
 козак  коня  кульбачить,
до  милої
 щодуху  мчить,
і  так  надходить
час  розваги,  —
в  піснях
 оспівана  ця  мить.
 *  *  *
 Пісень  омана
 не  поможе,  —
згасить  огнем  огонь  хіба?
Серед
 байдужих  стін  оселі
сумує  жінка
 молода.
 *  *  *
 Була  у  батька
 донька  гарна,  —
єдиний  скарб
викохував  бідняк,
радів

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 199
 і  квіткою  пишався,
та  звабив
бідняка
 багатства  смак.
 *  *  *
 В  господаря
 заможного
у  Нечая  Мирона,
 Мар’янин  батько
 працював  колись.
 Був  старанний
і  вірний  наймит,  —
ці  почуття  його
 перевелись.
 *  *  *
 Сам  збудував
своє
 хазяйство.
 І  щоб  здобуть
 на  можність  прав,
він  сину  Нечая
—  Євгенові
дочку  свою  віддав.
 *  *  *
 Бажав  Мар’яні  батько
втіхи,
 багатого
і  безтурботного
 життя.
 І  як  Мар’яна
не  пручалась,
скорити  довелось
 нестерпні  почуття.

200
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Раніше  хлопці
 і  дівчата,
 і  справ
захоплення,
і  плин
 пісень,  —
все  те,
 чим  розважалась  молодь
наповнювало
 довгий  день.
 *  *  *
 Тепер  сама
 в  оцій  родині,
що  всім  ворожа,
всім  чужа,
і  проти  того,
що  Мар’яні  миле,
під  свиткою
 хова  ножа.
 *  *  *
 Тепер
 з  нелюбим  чоловіком,
з  зальотником
 брутальним
 і  тупим
 їй  треба  вік  свій
 поділити,
розвіять  молодість,
як  дим.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 201
 *  *  *
 Та  все  ж  Мар’яна
 не  покірна,
 як  глод
 колюча
 та  гнучка,
 не  хоче  наймитське
 схиляння
 підтримувать
її  рука.
 *  *  *
 їй  зимно
 в  цій  чужій  господі,
і  почуттів
гіркий  полин
 затамувати
пісня  хоче,  —
наша  пісня
це  —  волі  тінь.
 *  *  *
 Тінь  гуляє,
тінь  тріпоче,  —
хоче
 вгамувати  біль,
голос  рветься
 все  вище,
вище,
 і  враз
 зривається  на  діл.

202
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Пісня  б’ється
 крильми  в  стелю,
на  вежах  суму
б’є,
 як  дзвін,
ось
 наче  з  хмари
 виглядає  сонце,
ач,  раптом  знов
 набігла  тінь.
 *  *  *
 Мар’яна  загляда
 в  замерзлу  шибку,  —
 не  відходить
од  вікна,
 все  злітають  з  вуст
 зітхання,
ллється  пісенька  сумна:
 ПІСНЯ,  ЯК  ПІСНЯ,  НІЧОГО  ОСОБЛИВОГО
 «То  не  хвиля  рине  морем
і  гойда  хитким  човном,  —
дівчина,  обнята  горем,
кличе  милого  давно.
 *  *  *
 Геть  розбіглися  дороги,
вітер  в  полі  заридав...
 За  нелюбого,  чужого
батько  злий  віддав.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 203
 *  *  *
 Милий  мій  готує  збрую,
похилив  смутне  лице...
 Все  нудьгує,  все  сумує
пташка,  піймана  в  сильце.
 *  *  *
 Забери  ж  мене,  мій  милий,
ніч  надходить,  ніч  іде...
 Жити  тут  мені  несила,
сонечко  моє.
 *  *  *
 Тупоту  коня  не  чути,  —
в  полі  не  злітає  пил...
 Груди  обгортає  смуток,
Кликати  немає  сил...
 *  *  *
 В  небі  не  ясніють  зорі,
в  серці  захолола  кров.
 Сонечко  зайшло  за  море,
милий  не  прийшов.
 *  *  *
 Впав  туман  на  море  сивий,
хвиля  в  берег  б’є...
 Де  ж  мій  милий,  чорнобривий,
Сонечко  моє?
 *  *  *
 Милий  твій  тебе  не  чує,  —
рана  запеклась  рубцем...
 Все  нудьгує,  все  сумує
пташка,  піймана  сильцем...»

204
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Пісня  б’ється
 крильми  в  стелю,
на  вежах  суму
б’є,
 як  дзвін,
ось
 виглядає  з  хмари  сонце
та  знову
 набігає  тінь.
 ВІСТУН  ВИКОНАВ  СВОЄ  ДОРУЧЕННЯ.
ВІН  ТЕПЕР  МОЖЕ  ПІТИ  Й  ВІДПОЧИТИ
 В  хатах  заворушилось.
 Виходять  на  двір.
 Під  твердими  кроками
 поскрипує  сніг.
 *  *  *
 Під  ноги  зима  вся!
 Шапку  до  вух.
 Погляд  до  зір.
 Вітер  зірвався.
 Вщух.
 Потім  знов  побіг.
 *  *  *
 Сміх  та  розмови
будять  луну,  —
з  тину
 до  тину
гука
кума
куму:

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 205
 —  Ой,  ви  чули,
кумасю,
за  мою
 пригоду?.,
які  ж  тепер
 чоловіки  ласі,  —
дівчатам
не  дають
проходу!..
 *  *  *
 Вулиця  загомоніла,
як  крига
 навесні...
 До  діла  й  не  до  діла
 співа
 кума
 кумі...
 «  —  Мабуть,  писатимуть
до  колективу.
 У  мене  записали:
сіялку,
віялку,
бичка
і  горох.
 Так  ви  знаєте,  кумасю!
 Таке  диво!
 Бичок
 з  переляку  здох...
 *  *  *
 —  А  може,  там  гра  йде?
 Ходімо,  кумасю,  разом
 до  сельбуду!
 —  Почекайте!
 —  О,  я  дуже  боюсь
 чоловічого  суду!

206
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Знаю,  знаю  я
вашу  мету!..
 —  Почекайте,
лише  стрічку
 до  кіс  вплету!..»
 *  *  *
 Вибігли  хлоп’ята,
у  замет
 штовхнули
якогось  пустуна.
 У  мороз
 їм  свято.
 Здалеку  вже  чути
 голос  вістуна.
«Виходьте  з  хат,
дівчата,
баби,
колгоспники,
колгоспниці,
незаможники,  —
муркулі!..»
 ПОРТРЕТ  РОМАНТИКА
 Євген,
 —  замріяний  романтик.
Таємні  думи
 ходять  слідом,
і  від  пекучости
 оман  тих
він  трохи  кволий,
 —  як  сновида.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 207
 ***
 Бувають  люті
 мрії  сонні,  —
готують  всім:
розправу,
січу;
 беруть  шаблі,
 сідлають  коні
 і  в  ніч
Бартоломія
 кличуть.
 «Мур
 золота  прониже  швайка,  —
такою  думкою
 сповитий  —
 в  руках
 весела  балалайка
за  паском
ніж
і,
 —  шлях  одкритий!»
 *  *  *
 Завжди
 бажанням
 перепони
 настирливо  сміються
 в  вічі,  —
 ніхто
не  змірить
 мрій  розгони,
і  перешкод
ніхто
 не  злічить.

208
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Зняв  зі  стіни,
 вмостив  під  пахву,  —
через  плече
блакитну  крайку,  —
розважить
 може  бідолаху
лише  триструнна
балалайка...
 *  *  *
 Євген
 у  мрійному  полоні
скликає  спільників
на  віче,
а  справді
 всівся  на  ослоні
 і  тихо
щось
 під  ніс  кигиче.
 *  *  *
 Ми  знаємо,
такий  романтик
буває  лагідний
і  тихий  з  виду,  —
не  вилікуєшся
 від  ран  тих,
що  він  накоїть  їх
без  стиду.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 209
 ПОРТРЕТ  ЗІ  СТАРОВИННОЇ  ҐРАВЮРИ
 Що  небезпечніш?
 Що  страшніше?
Прихована,
таємна
 в  серці  лють,
що  точить  все,
як  шашіль,
в  запіллі
діри  прогриза,
 як  миша,
і  тільки  іноді
здіймає  муть,
як  туберкульозний
 кашель?
 *  *  *
 Чи  всім  настирлива
 ворожість,
 що  має  знак
 розкритих
ножиць,  —
з  дідів
 і  прадідів
одвічна,
як  жилавий,
брудний  кулак,
одверта
й  цинічна?
 *  *  *
 І  перша,
й  друга
 ходять  спільно,
як  дружні  в  супрязі
воли,

210
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 як  з’єднані  навік
 коханці,
 від  того,
 що  вперед  пройшли,
що  ми  ступаєм
неухильно,
тремтять
 у  лютій  лихоманці,
 Старий  Мирон,  —
 одвертіший  за  сина,
свою  ворожість
не  ховає
зовсім,
 він  мужньо  зустрічає
зміни,
 і  звичок
давній  дух,
мов  дуб,
мов  бук,
підтримує
 єством  усім.
 *  *  *
 Земля,
 —  він  вірить,  —
без  подій
тримається
 на  трьох  китах,
і  скільки  нею
 не  хитай,
не  струсиш
 звички  давній  дах,
 бо  лад
 підтримують  на  ній
він,
 куркуль
та  поліцай.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 211
 Все  те,
 що  діється  навколо,
лише  зворушена
припливом  піна,
лише  важких  часів
намул.
 Просохне,
як  під  сонцем
поле,
розмішана
війною  глина,  —
так  думає  собі  куркуль.
 КОЛГОСПНИКИ  Й  НЕЗАМОЖНИКИ  ЙДУТЬ  ДО  КЛЮБУ
 Калатає
 бовкало
 вулиці,
 в  морознім  повітрі
 розмови  гудуть,
 баби  —
одна  до  одної
туляться,  —
юрби  барвистої
 каламуть.
 *  *  *
 Хіба
 це  не  наших  земель
 парость?
 Нарід  здоровий,
що  не  говори!
 Міцна  молодість,
 міцна  старість...
 Вітер
носить  пах
 махри.

212
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Віддати  б
на  скін,
на  палі,
на  згубу
 збляклі  портрети
 і  фарби  мертві,  —
ось  обличчя  мужні,
вирізьблені  грубо
масивні  плечі,
 і  крок  упертий!
 *  *  *
 Селяни
підходять,
уважно  слухають,
який  розмови
 струм  у  вуха.
 *  *  *
 «—  Ненажера,  —
глитай,
 підкуркульник  —
 ложкомий
 от  хто,
пам’ятай,
наш  ворог
 навісний!»
 *  *  *
 «—  Скривити  довелось
 куркулям
 пики,
 коли  з  піснями
 —  переможними

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 213
 пішли
 заорювати  межі
колгоспники
з  незаможниками».
 *  *  *
 «  —  Працюємо  всі
так
 гуртом,
у  стайні
 громадській
наш  кожен  кінь,
старе  розорюємо
 трактором,  —
ми  колгоспники
 незаможники!»
 КУРКУЛЬ  НЕ  ТУДИ  ПОТКНУВСЯ.  АХ,
ЯКА  НЕПРИЄМНА  НЕСПОДІВАНКА
 Як  підплива
до  берега
порон,
підходить
 до  гурту
Нечай  Мирон.
 *  *  *
 «—Що?
 Знову  ви  правите
 свої  молебни?
 Знову  наруга?
 Слова  ганебні?  »

214
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 «—  Живим  потрапить
на  небо,
в  рай.
 Церковний  староста
 куркуль
 Нечай!..»
 *  *  *
 «  —  Це  все  —
неправда.
 Один  намул.
 Дозвольте!
 Наприклад,
який  я  куркуль?
 Оцими  руками,
оцим  горбом
 я  хліб  здобував!
Не  чужим  добром.
 Тепер  же
 ви  кажете,
що  я  глитай.
 Коні,
корови
усі  віддай!..
 Не  дам!
 Я  трудяга,
 а  не  куркуль!
 Це  все  здирство.
 Часів  намул...»
 *  *  *
 «—  Ну  й  бреше,
як  цуценя
рябе!
 —  Так  же  не  можна!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 215
 —  Кинь!
 —  Добре
знають  тебе
 усі  незаможники!
 —  Коли  бабу
навік  скривило,
не  поможе
бабі
 і  паникадило!»
 *  *  *
 «  —  Од  власности
не  вільні  ви.
 У  стайні
 громадській
ваш  кожен  кінь.
Життя
і  працю
 усуспільнили
ми  колгоспники  —
незаможники!»
 ПІД  ЧАС  КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ  ВОРОГ  ЧИНИВ
УПЕРТИЙ  ОПІР.  ВОРОГ  ХОВАВСЯ,  ПЕРЕ¬
ОДЯГАВСЯ  Й  ПЕРЕФАРБОВУВАВСЯ.
ТУТ  ВИ  ПОБАЧИТЕ  ЛИШЕ  ЙОГО
ТІНЬ  НА  КУЧУГУРАХ  СНІГУ
 Тріпочуть  тіні
плямні
та  лякливі,
як  тіні  полум’я
 од  ватри,
і  лижуть  сніг
потворні  звиви,
таємних  постатів,
 і  рухів  кострубатих.

216
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 То  тіні  —
чорні,
 чорним  люті,
на  білому
 тремтять
 підніжжі,
 як  зненависть  горить
 в  отруті,  —
 в  підпаленому
збіжжі.
 *  *  *
 Слова  сичать,
як  на  вогні
 поліно,
протрухле
і  підмокле.
 То  чавлять,
мов  придушують
 коліном,
то  падають,
мов  гадь,
із  крокви.
 *  *  *
 «—  Різать,
різать!
 —  Не  давать!
 —  Нищить!
 —  І  палить!»
 *  *  *
 «—  Заховати
кожен  шмат.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 217
 —  Ф’ю!
 —  Цить!
 —  Клуні.
 —  Стайні  сплюндрувать!
 —  Збіжжя...
 —  У  льохах  зарить!
 —  Хай  його
катує  кат?..
 —  Ф’ю!..
 —  Цить!..»
 *  *  *
 Чого  хитнулись
 тіні  в  бік?..
 Ба!
 Сурми  звук
і  співу  плин.
 Раптовий  він,
мов  склип  повік.
 *  *  *
 «—  Хто  йде  там?
 —  Подивись!
 —  Юрунда!
 —  Тсссс!..»
 *  *  *
 «—  Все,  що  є,
 спустити  в  дим!
 —  їхні  витівки...
 —  Нам  заріз...
 Ходім!
 Тссс!»

218
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Все  ближче,
ближче
сурми  звук,  —
він  вже  гарячий,
 як  подія,
 як  гостя
в  двері
 можний  стук,
на  нього
 повертає  шия.
 *  *  *
 Отхитуються
 і  зникають  тіні,
й  уривається
розмов  струна,  —
ще  десь  шуршить
як  шумовиння,
глухе,
 як  кам’яна  труна.
 *  *  *
 То  лють  бринить,
мов  скло,  вона,
мов  за  померлим
жаль.
 Так  тліє  лють,
 за  пазуху  захована,
 захована,
 як  самопал.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 219
 СУРМА,  СТЯГ  І  ЛАВА
 Все  ближче,
ближче
сурми  звук,
він  розгортається,
 як  спомин,
 пронизує,
як  стріл  із  луку,
і  тне,
як  ніж
 запону...
 *  *  *
 Ось  крок,
 і  спів  летить  селом,
ось  ритм  ходи
 хитає  лаву,
над  головами
стяг  крилом
простягся
 величаво.
 Згинається
 вперед  хорунжий,  —
стяг  несе.
 Важкий  він,
 як  мета,
 як  всі  бої,
покладені  на  плечі,
важкий,
 як  клясова  боротьба.
 ПІСНЯ  КОЛГОСПНИКІВ
 «Ми  наймити  були,  —  без  права,
тепер  конає  вже  глитай,  —

220
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 колгоспників  рушає  лава
вперед,
на  бій
за  урожай!
 *  *  *
 Ця  боротьба,  цей  спів
розвіє  морок
по  глухих  кутках.
Робітників
не  подолає  ворог.
 Гей,  комсомольці,
вище  стяг!
 *  *  *
 Робітники  боролися  чимало,
гартуючи  колгоспів  міць.
 Всі  незаможники  до  рала.
 І  ви,
армійці,
до  рушниць!
 *  *  *
 Ця  боротьба,  цей  спів
розвіє  морок
по  глухих  кутках.
Робітників
не  подолає  ворог.
 Гей,  комсомольці,
вище  стяг!
 *  *  *
 Гуртом  здобудем  перемогу,  —
дасть  паростки  рясні  сівба...
Нас  партія  веде  в  дорогу,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 221
 дорога
наша  —
боротьба...
 Ця  боротьба,  цей  спів...»
 *  *  *
 Все  далі,
далі
 сурми  звук,
він  десь  рокоче,
 як  далекий  гнів,
 як  голос,
що  поволі  стух.
 ТАКИЙ  РОМАНТИК  ДУЖЕ  НЕБЕЗПЕЧНИЙ,
ХОЧА  ВІН  І  ГРАЄ  НА  БАЛАЛАЙКУ,  АЛЕ
БУДЬТЕ  ПЕВНІ,  КОЛГОСПНІ  КЛУНІ
ВІН  ПІДПАЛИТЬ  ЩЕ  УМІЛІШЕ
 В  хаті  зникла
 тінь  остання,
 сон  зморив
дитячі  зграйки...
 Чути
 пісню  про  кохання,
чути
 бренькіт  балалайки...
 *  *  *
 Балалайка
 тенькає  млосно,
 —  зальотників  зброя
принадна,  —
козлячим  голоском
 тоскно

222
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 мекає
під  вікном
 серенада.
 *  *  *
 Пісень
 вивертає
дірявий  лантух,
на  струни  кладе
 недбалий  дотик,  —
 мрійливий
романтик,
нічний  зальотник.
 *  *  *
 Ніяк  не  може
 без  залицянь  тих
куркульський  синок,
бандитський  сотник,  —
тепер  романтик,
нічний  зальотник.
 *  *  *
 Його  пісень
 —  брутальний  джура  —
знущання
і  лайка.
 Тенькає,
 тринькає
 безжурно
нахабна  балалайка.
 *  *  *
 «  —  Не  муч  мене,
оцим  чеканням.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 223
 О,вийди,панно,
тебе  благаю!..
 Серця  бідного
відчуй  бажання.
 О!..  Я  тебе  кохаю!..»
 *  *  *
 Але  це  —
пуста  омана,  —
панна
 —  дівка  Катерина...
Нудить  так
романтик  зрання,
булькає
 уяви  слина.
 *  *  *
 «  —  Коханню  ми  усі
підвладні...
 В  моїх  обіймах
ти  пливла  б  дні.
 Тобі,  тобі
палкий  привіт.
 Тобі  розмай
зелених  віт...
 Без  тебе  піду  я
на  згубу...
 О,вийди,
панно,
виглянь,
люба!»

224
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ШЕВЧЕНКО  ТА  ШЕКСПІР  НЕ  ЗАЗДРЯТЬ
НА  ЦЮ  СЦЕНКУ
 І  раптом
рипнули
 двері  з  хати,
відскочила  далі  в  сніг
тьма,
 вийшла  панна,
але  горбата,  —
років  під  сімдесят
 відьма.
 *  *  *
 «—  Цу-цу,  дурний!
 Ач,  розспівався.
 Старих  людей,
дітей
 морочиш...
 А  щоб  тобі
 опухла
голова  вся!
 —  Бабусю,
 та  розкрийте  очі!..
 —  А  щоб  тобі...»
 *  *  *
 «—  Це  я,  —
 Нечай  Євген!
 (От  стара  відьма!)
 Я  до  Катерини!
 —  Геть,  волоцюго!
 (—  Вона  розбуркає
 всю  тьму!..)»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 225
 *  *  *
 «—  Геть!
 Бо  одчухраю  рогачем!..
 У  тебе  є  своя
 дружина!
 —  Та  йду  вже,
 йду!..»
 *  *  *
 «—  О,  хто  мою  загоїть
рану!..
 Це  ти,  красуне,
люба  панно!..
 Тобі,  тобі
палкий  привіт!
 Тобі  розмай
зелених  віт!..»
 *  *  *
 Нудить  так
 бандит  останній,
 розгубив
 бандитські  зграйки...
 Спів  складає
 про  кохання,
 чути
 бренькіт  балалайки.
 СОЦІЯЛЬНЕ  ОБҐРУНТОВАННЯ  ПОМІЩИЦЬКОЇ
АРХІТЕКТУРИ,  МАЛА  БУТИ  НАУКОВА
СТАТТЯ,  А  ВИЙШОВ  ВІРШ
 Розсівся  важко
 і  дебело
поміщицький  палац,  —

226
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 будівля  владна,
 —  гордовита,
 неначе  пан
сів  у  фотелю
серед
 голодних  мас
гладкий
і  ситий.
 *  *  *
 Палац  цей
 —  білий.
 Білий
 холод.
 Плекає  можності
 самотню  втіху,
 колонами
 у  ґрунт
 уперся,
 нахмуривши
 трикутний  дах,
 мов  чоло,
що  хмурить  пан
без  серця.
 *  *  *
 Будівника
 —  замовник  подолав.
Південна  кров  його
застигла,
 свого  натхнення
 височінь
 обскуб,
 зробив  будинку
 владний  вигляд,
щоб  хлоп  тремтів

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 227
 і  шапку  м’яв,
щоб  відчував
 пошану  рабську...
 *  *  *
 Ударив
 бунт,
 і  пан  утік,
палац
 мов  лев,
у  ґрунт
уперся.
 *  *  *
 О,  жах  який!..
 О,  кінець  світу!..
 Де  суконь  зліт
 і  вальс  музик?
 Що  бачить  заля
 пишности
 тепер  ця?
 Там  владно  носить  переможець  свиту!
 ЦІЛКОМ  ЗРОЗУМІЛО,  -  З  ПОМІЩИЦЬКОГО  ПАЛАЦУ
ЗАВЖДИ  ВИЙДЕ  КЛЮБ  ДЛЯ  ТРУДЯЩИХ
 Суспільство,
що  кружляло
 в  танцях,
 гру
 ніжками
 провадило  невтомну,
як  тхір
 курчат,
наш  час  пожер.

228
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Де  нудились
 з  неробства
безсоромно,
освітлений
 напруженням  електростанції  —
сельбуд  тепер.
 *  *  *
 На  стінах,
де  цвіли
 вельможних  родичів
 опеньки,
 з-під  волохатих
брів
 похмуро  дивиться
 Шевченко,
 знайомлячись
з  портретами  вождів.
 І
 *  *  *
 Трибуна  —
 стіл,  китайкою  покритий,
і  стяги
по  кутках,
 мов  на  сторожі,
 мов  сад,
кутки,
 і  садівник  там  спритний
розкидав  п’ятикутні
 рожі.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 229
 *  *  *
 Як  водопад,
 вливається
 до  залі
 натовп.
 І  гамір,
 як  вантаж,  несе,
ось  ніби
 погасає  раптом,
ач,  знову  шум
 веселкою  встає.
 *  *  *
 І  пах  густий
по  залі  плине
од  різнобарвних
 плахт,
 од  постатів
кремезних,  —
як  пахне  молоко,
 як  пахне  свіже  сіно,  —
здоров’я  пахне  так,
що  хвилями  пливе  з  них.
 *  *  *
 Ось  молодість,
 що  п’яна  без  вина,
дівчат  обличчя,
що  мороз  накрасив,
достигла  мужність,
 сивина,  —
 забарвлюють
колгоспну  масу.

230
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ***
 Вечір.
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,  —
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.
 ЗБОРИ  В  СЕЛЬБУДІ.  ЗВЕРНІТЬ  УВАГУ  НА  ГОЛОВУ
КОЛГОСПУ,  ЦЕ  ТИПОВИЙ  підкуркУльник,
ЩО  ПРОЛІЗ  ДО  КОЛГОСПУ.  КІЛЬКА  РИС
ВИЯВЛЯЮТЬ  ЙОГО  ЦІЛКОМ
 До  ґрані  стін
стискаються
вечірні  обрії,
проноситься
 вихор
зім’ятих  хвилин,  —
за  стіл  сідають
 обрані.
 *  *  *
 Як  пробігає  миша,
як  рушницю
носять  на  чатах,
приніс  потрібну
 тишу  —
 початок.
 Взявся  гамір
 у  клямри
шарудить,
шушукає
 шамотіння,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 231
 шелестом  листя
 шамрає
 глухе
 голосів
 шумовиння.
 *  *  *
 Стежать,
як  носом
 в  папери  тиче,
як  підпер
 рукою
голови  млинець
голова.
 Схиляється
 над  столом
масне  обличчя,
тулуб  огрядний
 і  вуса  щура.
 *  *  *
 Оглядає  голова
 замордованим  поглядом
 залю,
 підводиться,
наче  лізе
 під  гору,
знехотя,
наче  йде
 на  палю,
розпочинає  збори.
 *  *  *
 *—  Товариші!
 Я!..
 Ви...

232
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чули  ми...
 Мої  слова!..
Позаяк  уже...
 Не  одно  тягло  збув!..
 Я  —
голова,
 голова,
 кол-гос-пу...
 Знаю  я  вас,
 і  мене  знає  село!
Про  що  ж  балакати?..
Краще  хай-но  —
 розкаже,
він  же  комсомол,  —
мій  секретар
 —  Михайло!..»
 *  *  *
 Сів  голова.
 Піт  краплинами
 по  скронях  тік.
 Важко,
 щоб  вийшла  з  гречки
вовна,
 легше  ціпом
 махати  рік,
як  видушить
 з  себе
 промову.
 *  *  *
 Чути  заглушений  сміх
 у  кутку:
 «—  Щось,
 Ніби  трохи  опух,
 Наш  голова  Шульга  Явтух».

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 233
 КОМСОМОЛЕЦЬ  БЕРЕ  СЛОВО
 Михайло  Сірош
 підвівся  спокійно.
 Часто
 помічали  це  ви,  —
промовцям
 звична  зборів  стихія,
як  широка  вода
плавцеві.
 *  *  *
 Вір  очам,
коли  словам
 не  віриш,
коли  переливається
 сумнівів  ринва,
 слухай,
коли  говорять
 Михайли  Сіроші,
їхні  промови  б’ють,
як  пружини.
 *  *  *
 Плечі
 не  гнуться
під  тягарем  навантаження,
хоч  тягар  цей
 буває
тягарем  носія.
 *  *  *
 Скрізь  упорається,
 все  зважить
 комсомолець-
 ентузіяст.

234
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Погляд  світлий
 і  юна  постать
 глумливо
 відсуває
 тінь  перепони,
переконання  звучить,
як  постріл,
робота
 наливається
соковитими  ґронами.
 *  *  *
 «—  Товариші!
 Міцніють  м’язи
 нашого  краю,
 не  іржавіє
запал,
не  стигне
 боротьба.
 Товариші!
 Як  працею  хліб,
 соціялізм  здобуваєм.
 Товариші!
 Насувається
 гримуча  доба.
 *  *  *
 Колись...
 Наш  вітер
 у  наймитах
був  колись...
 Вітер  зашморг
 гойдав
на  шибениці  похмурій,
роздмухував
 шабель

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 235
 і  багнетів
блиск,
 плекаючи  помсту
 на  струнах  бандури.
 *  *  *
 То  мрійлива
 помста
пісні  про  волю.
 Спів
 лише  марно
відвагу  муляє.
 Скрізь
 зустрічали
 повстанську  долю:
 огонь,
сокира,
очкур
та  куля...
 *  *  *
 Праця,  —
з  сохою  в  поту
 по  землі  лазь.
 Кістку  життя
лише  гризти  псам:
шкапа,
як  віхоть,
торкнув,  —
 похилилась.
 Хата,
як  гриб,
зігнись,  —
 не  вмістишся...

236
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 В  кашкеті  урядника,
 з  сюрчком  у  зубах,
ходила  по  селах
тупа  біда;
горло  стискаючи
 в  пазурях,
розправи  шукала
ябеда...
 РЕПЛІКИ  З  МІСЦЬ
 Захоплені  хлопці
 почали  одностайно:
 —  Скажи  про  поміщика!
 —  Скажи  про  землю!
 —  Як  межі  колгосп
 тепер  зорав!..
Промовець  далі
 провадить  негайно:
 —  Товариші!
 Ви  знаєте,
що  й  кремню
була  б  кресалом
 ота  пора!..
 Кресали  нас  міцно,
 що  ж  викресали?
 Іскри...
 Іскру
 в  порох
і  вибух
 гримить.
 Багатьом  тепер
прикро  стало,
що  боротьба
 не  триває
одну  мить!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 237
 *  *  *
 Наїжились  куркулі.
 Злітають  слова  ворожі:
 —  Крешуть  і  тепер
не  два
 і  не  раз!
 Слово  у  Сіроша
 завжди  на  сторожі:
 —  Мова  окрема
буде  про  вас!..
 *  *  *
 «—  Не  одну  мить
 точиться  боротьба,  —
од  махав  ціпом,
одмолотив
і  гора
 з  пліч,  —
триватиме
наша  молотьба
аж  поки  не  переможе
 колектив,  —
не  вищербиться
її  меч!»
 РЕПЛІКА,  ЩО  ПОКРИВА  ВСІ  РЕПЛІКИ
 Раптом  підтримав
 промови  герць
колишній  повстанець,
 старий  боєць:
 —  Шляхи  перейдені
не  вкриє
 забуття  замет,
вони  ще  в  серці
 —  тут.

238
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 В  серці  досі
захлинається
 кулемет,  —
полки  червоної
Ідуть!
 *  *  *
 Сказав
 і  стримав  вимах  руки,
його  підхопили
 зворушені  вигуки:
 —  Ідуть
 гречкосії,
 забувши
 про  плуг,
з  рушницями
 в  руках.
 Пішки
і  верхи,
без  кульбак
і  попруг,
відважні  й  люті
 в  боях.
 КОМСОМОЛЕЦЬ  ПРОМОВЛЯЄ  ДАЛІ
 Товариші!
 Нас  схвилювала
 істини  мить.
 В  боротьбі  —
це  нагорода
і  мета.
 Її  зусиллями
 навмисними
ми  перетворимо
 в  життя.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 239
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
 в  борні  —
 досягнення  мети.
Нас  партія
 веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 в  колектив.
Одноосібне,
 це  рабство
 та  бруд,
злиднів
 і  забобонів  мла,
коли  працює,
як  верблюд
незаможник
 на  куркуля.
 *  *  *
 Жадної  зміни
 в  сувої  віків
від  прадідів
і  до  онука,
копирсання  в  землі
 хробаків
 життя
не  життя,
 —  розпука.
 *  *  *
 Селянин  відстає
 від  робітника,
село  шкутильгає
за  містом.
 Що  може  зробити
 і 	сама  рука,

240
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 коли  треба  машину
і  машиніста?..
 Одноосібне  —
 це  кисіль,
що  прохолоджує
добу  залізну.
 Колгосп  —  це  рушій,
 це  сила  зусиль,
 що  наближають
до  соціялізму!
 *  *  *
 Колектив  —  не  халупа
—  будинок,
старий  мотлох
 піде  на  зруб,
 в  полі:
тракторист
і  машина,
на  селі
 не  село,  —
фабрика,
клюб.
 *  *  *
 Незаможнику,
гречкосіє,
злазь-но  з  пічки!
 Знову  на  фронт.
 Війна  старому.
 Знову  шлях
 боротьбою  увінчаний...
До  кінця
п’ятирічки
колективізація
 в  основному
мусить  бути  —
закінчена...

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..,
 241
 ЩЕ  КІЛЬКА  РИС,  ЩО  ДОПОВНЮЮТЬ
ПОРТРЕТ  ПІДКУРКУЛЬНИКА
 Хитнулася  заля
 на  довгих  лавах,
захоплення  втіливши  міць
в  оплесків
плескіт
 і  ляскіт,
наче  вітер
 зірвався  над  ставом,
і  сполохана
 зграя  птиць
крильми
запурхала  рясно.
 *  *  *
 Куняв  голова,
 як  живий  мрець.
Одне  прислів’я  затямив
і  знає.
 —  Слово  —
не  горобець,
за  слово
 завжди  впіймають.
 *  *  *
 Від  серця  слово
 злетить,  —
 небезпечно,
скажеш  гостро
 —  образиш  друга.
Краще  куняти
і  мовчати  ґречно,
поки  розвіється
 1  зборів  смуга.

242
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Виконуй  обов’язок
 голови
 сумлінно:  —
у  дзвоник
 дзвони,
до  нього  любов  уся,
куняй,
 прокидайся  раз  на  годину
і  щиро
слово
даруй  промовцям.
 *  *  *
 Шульгу  збудив
 несподіваний  гамір,  —
 змовкла
 марення  звучна  скрипка,
прикро  ламаючи
мовчання  намір,
 промовив  хрипко:
 —  Товариші!
 Хто  бере  слово?
 —  Можна  мені?
 Я  кілька  хвилин!..
 —  Слово  надається
Микиті
Підкові!..
 Виходь  на  кін!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 243
 ДУЖЕ  ЧАСТО  БУВАЄ,  ЩО  ВОРОГ  ПРОМОВЛЯЄ
ЧУЖИМИ  ВУСТАМИ.  ВІН  СТОЇТЬ  ЗА  СПИНОЮ
Й  ШАРПАЄ  ЗА  НИТОЧКУ,  ЯК  РЕЖИСЕР
ЛЯЛЬКОВОГО  ТЕАТРУ  АБО  ВЕРТЕПУ
 Знову  гамір
пройшов  по  залі,
гамір  незадоволення
 і  зловтіхи.
 Кілька  слів
 одверто  сказали,
потім  зашепотіли
стиха:
 —  Дурниці  меле  завжди
 Підкова.
 —  З  чужого  плеча
пошита  свита.
 —  Знаєм  такого!..
 —  І  сюди  Микита
і  туди  Микита!..
 З-поміж  лав
 виплуталась  постать,
повна  обурення
 і  нестями.
Миршавий  чоловічок
 невеличкого  зросту
 старанно
 замахав  руками:
 *  *  *
 НУ  І  ПРОМОВА
 —  Щодня  товчуть
нам
п^о  колектив.

244
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Житиметься,
 як  у  раю!
 І  театри,
і  палати.
 Машини,
 будинки.
 Безліч  див!..
 Добре  стелять...
 А  погано  спати.
 *  *  *
 Раніш
 і  машин  не  було,
а  жили  в  достатках.
 Мали  собі
 всього  потроху.
 А  тепер  —
на  латці  латка,
у  злиднях
 забрьохані!..
 *  *  *
 Контрактували
 корову,
 відібрали
 коня...
 *  *  *
 «—  Це  в  кого?
 —  Невже  в  Підкови?
 —  Ха-ха!
 —  Поганяй  навмання!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 245
 *  *  *
 «—  Чого  смієтесь?
 Не  в  мене.
 Так  що?
 Працювали  ж
 своїми  руками
 й  горбом.
 На  кожного
 знайдеться
один  ледащо
поживитись  чужим
 добром...
 Усе  звезли
і  змішали  докупи.
 Зруйнували  хазяйство,
 усе  занепало...
 Хазяїн
було  працює,
крихти  в  рот
 не  поцупить...
 Тепер  хазяїв  багато
 І  толку  мало».
 *  *  *
 «—  Ач,  який
знайшовся  хазяїн!
 —  Спину  на  багатіїв  гнув
і  гне!
 —  Та  я  ж  не  за  себе!
 —  За  народ,  мовляв,  дбаєм...
 —  Бачили  багато
таких  підбрех!»
 *  *  *
 «  —  Правдиво  говорить!
 —  Валяй  далі!

246
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Де  там!
 —  На  обидві  шкутильга!
 —  Тихше!
 Ви  слова  не  брали!»
 Втрутився  з  дзвоником
 Явтух  Шульга.
 *  *  *
 «—  Кажуть,
 що  в  колективі  їстимуть
усі
 з  одного  казана.
 *  *  *
 Чому
 про  ці  вісті  тут
нічого  не  розповіли
нам?
 *  *  *
 Я  ж  і  кажу,
що  толку  не  буде,
коли  справляти
 з  чужим  добром  баль.
Кожний  діло  таке
осудить,
 коли  хазяїв  багато,
 а  роботи  обмаль...
 *  *  *
 Через  це
 і  не  вийде  колектив!..»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 247
 *  *  *
 «—  Годі  тіпатись!
 —  Кінчай,  Підково!
 —  Та  я  вже  кінчив!
 —  Товариші,
хто  бере  слово?  »
 ДЗВОНИК
 Скотився  Підкова
 з  кону,
 як  напханий
позиченими  речами
 клунок.
 Настирливо
дзеленчав  дзвоник,
виявляючи
 міді  кращий  ґатунок.
 *  *  *
 Розворушена  заля
гула,
 як  борть.
 Шульга  вигукував
і  дзеленчав.
 Як  дивиться  керманич
за  борт
 на  хвилю  ^
бурхливого  моря,
дивився  Сірош
 і  мовчав,
 звиклий
 до  несподіванок  на  зборах.

248
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ТЕ,  ЩО  ІНОДІ  БУВАЄ  НА  ЗБОРАХ
 Голова
 розпалив  своїх  закликів
 ліхтар,
 шукав  чергового  промовця,
звичайно.
 Дерев  багато,
 а  під  яким  скарб,
вгадай-но...
 *  *  *
 Сірош  бажав,
 щоб  виговорилися  з  місць,
 а  потім
 колгоспники
почнуть  згори
виявляти
 клясовий  зміст
 тих,
 хто  вичитував
 чужі  псалтирі.
 *  *  *
 Але  й  куркулі
не  виявляють  сприті
і  не  криють
 втіхи  ворожої
зір  вони.
 Мовляв,
 нема  вже  про  що
 говорити,
завчасно  радіють,
що  збори  зірвані.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 249
 *  *  *
 Тиша,
 аж  моторошно,
аж  чути,
 як  пада
за  вікнами  сніг.
 Тиша  —
 сірим  борошном
 вкриває
 хвилин  біг.
 *  *  *
 Раптом
жіночий  голос
 натяг  струну,
мелодія  молодости
росла  бентежно;
збори
 стрепенулися,
 як  од  сну,
здивувались  безмежно...
 «  —  Я  прошу  слова,
 громадяни!
Дозвольте  й  мені
кілька  хвилин!
 —  Слово  надається
 Нечаєвій  Мар’яні!
Виходь  на  кін!»
 *  *  *
 Виник  у  Сіроша
 цікавости  вогник  навіть,
та  далі  думки  мчать:
 «Тепер  розпочне
 своє  править
це  капосне  дівча.

250
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 Серед  дівчат
 вродлива  цятка,
куркулева  жінка
біднякова  дочка,
видана  заміж
 з  примхи  батька,
нічого  цікавого
не  скаже  така».
 *  *  *
 Мар’яна  вийшла
 під  стрілами
 здивованих
і  напружених  очей.
 Щоб  зібратись
 з  силами
повела  плечем.
 ГЕРОЇНЯ,  ЩО  СУМУВАЛА,  САМА  СОБІ  ДАЛА
РАДУ,  А  ТОМУ  ПОСЛУХАЄМО,  ЩО
ВОНА  ГОВОРИТЬ
 «—  Слово  жіноче
мине  без  уваги,
скажуть,  не  думка,  —
 язик  лише.
 Треба  мені
багато  відваги,
до  наших  промов
 не  звикли  ще.
 *  *  *
 Колискова,
 пічка,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 251
 курка,
корова,
мазати,  прати,
варити,  сапати...
 Жінок  не  слухають,
 язик  —  не  мова,
 а  я  не  стану
глуму  боятись».
 *  *  *
 Кинув  здивований  погляд
Сірош
 і  слухав  уважно,
як  голос  ллється.
 Хіба  одразу
 сумнів  помириш
зі  щирістю,
що  йде  від  серця.
 *  *  *
 «—  Цього  замало,
що  свитка  в  дірах
і  на  обличчі
 бідности  синява,
є  ще  багато  таких,
 що  вірять
 тим,
 хто  ховається
 за  їхніми  спинами.
 *  *  *
 Краще  вчасно
 зробити  зупинку
і  не  бути  рибою
чужого  влову.
 Чия  рука
 крутила  допіру  катеринку?

252
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чиї  слова
 повторював  Підкова?
 *  *  *
 Хай  не  той, 	^
 як  у  поміщика,  крок
 і  одіж
 хай  не  та.  —
 Мріють  ще  люди
про  ставок
 і  млинок
і  про  покору
наймита!»
 *  *  *
 «—  Язик  прив’яжи!
 —  От,  ще  плетуха!  —
 Вкрили  промову
 роздратовані  крики.
 —  Буде  вдома
добра  тобі  завірюха!»
 Од  люті
 і  здивовання
 скривило  пики.
 *  *  *
 «  —  Батько  мій  —
теж  бідняк,
а  видав  мене
 за  куркуля.
Розкоші  привид,
багатства  смак,
зваблює  совість
 і  честь  затуля!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 253
 *  *  *
 «—  Заткнись,  Мар’яно,
бо  буде  лихо!
 —  Покаже  тобі  чоловік
Честь!
 —  Матимеш  дома
добру  втіху!
 Ото  побачиш,
 бий  мене  хрест!»
 *  *  *
 Виступ  Мар’яни,
як  бомби  вибух,
все  переплутав
 і  опір  зім’яв,
завалив  здоровенну
скибу,
 що  з  неї  злетіла
 зграя  ґав.
 *  *  *
 Шульга  захопився
і  руки  тер,
зловтішно  радіючи,
 що  знявся  галас.
 Сірош  терпів  це,
наче  завмер,
а  потім  встромився,
 як  в  око  палець.
 *  *  *
 «—  Хто  це
промовця  збиває?
 Сором!
 Хіба  на  зборах

254
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 виступають  хором?  »
 Одразу  стихла
 ляклива  зграя,
звична  ховатись
між  спин,
 як  у  шанець.
 *  *  *
 Мар’яна  збентежено
слово  ламає,
їй  щоки  залляв
 хвилювання  рум’янець.
 *  *  *
 «—  Одна  маленька  зморшка
не  зіпсує  лиця,
як  добру  отару
погана  вівця.
 *  *  *
 Це  була
казка
 про  сир
і  ворону...
 Підкову
не  слухайте,
він,
 як  і  батько,
став  в  оборону
чужого  достатку.
 *  *  *
 Лиса  підлащиться,
 ворона  закаркає;
бідняк  загубить,
 куркуль  загарбає!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 255
 *  *  *
 Нам  покору
 хіба  довіку
жіноча  доля
 наврочила?..
 Бути  бранкою
 свого  чоловіка
 не  хочу,
не  хочу  я!..
 *  *  *
 Ваші  загрози
я  кидаю  геть.
 Не  хочу  покори.
 Не  хочу  тенет!
 *  *  *
 Ваша  загроза,
як  булька  мильна,
ваша  підлесливість  —
 брехлива  принада!
 Бути  бажаю,
як  птиця,  вільна,
бажаю  бути
 членом  громади!..»
 ХТО  ЩИРО  Й  ОДВЕРТО  ВИСТУПАЄ  ЗА  НАС,
ЗАВЖДИ  ЗНАЙДЕ  ПІДТРИМКУ
 Промова  Мар’яни
 не  хитре  доручення
 й  не  петля
таємних  мережив.
 Схвильована  криками
і  власним  зворушенням

256
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 сама  розкрасила  щоки
 в  пожежу.
 *  *  *
 П’яна  завзяттями
 зійшла  із  кону,
ховаючи  розпач
у  волі  панцер.
 Дівчата,
комсомольці,
взяли  в  охорону
од  люті
та  глуму
 ворожих  шанців.
 «—  От,  так,  Мар’яна!
 —  Ну  й  молодець!
 —  Мчала,  як  вершник
 провалистим
 полем!
 —  Вийде  з  тебе
добрий  боєць!
 *  *  *
 —  Не  бійся  загроз!
 —  Ми  не  дозволим!»
 *  *  *
 Так  боротьби
 розгортається  повість,
як  радісні  дні
та  напружені  ночі.
 Ось  на  трибуні
 вже  інший  промовець,
 інша  думка
блищить
і  рокоче.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 257
 ВІДПОВІДЬ  УСІМ  СЛІПЦЯМ  І  НЕВІРАМ
 Нам  важко,
товариші,  —
це  вірно.
 До  нового  звикати
 нудно  ще,
 бо  наша  мета
незмірна,
і  багато  до  неї
 труднощів.
 *  *  *
 Хай  ще  достатків
 не  дає  колектив.
 Не  живеться,
як  у  раю,
 і  не  збудовані  палати.
 Нема  будинків
і  безлічі  див,
хай  і  погано  спати,
і  їжа,
 і  одіж  хай  не  та.
 Та  рано  сміятись
 з  цього  на  кутні.
 Не  проміняєм
на  долю  наймита
наше  сучасне
 і  наше  майбутнє!
 *  *  *
 Хто  це  кричить?
 Вибухає,  як  порох?
 І  нишком  шепоче,
 як  шумовиння?..
То  ворог  сміється.  —
 Плаче  ворог,

258
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 за  сміхом  ховаючи
 своє  тремтіння.
 *  *  *
 Що  ж,
 боротьба  вимагає
 жертви,
тому  в  колективі
 не  людно  ще,
та  наше  гасло:  —
працюючи  вперто,
ми  переборемо
 труднощі!
 *  *  *
 Наше  зростання
 не  приставало,
щодня  у  лавах
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є
 та  їх  чимало!..
 І  той,
 хто  не  бачить,  —
 сліпець!
 *  *  *
 То  хитрі  сліпці
 з-під  чужої  брами,
 сліпці,
 що  підморгують  нам  зловісно,
не  ті,
 що  йдуть  до  нас
 манівцями,
 а  ті,
 що  заплющують  очі  навмисно!

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 259
 *  *  *
 Після  труднощів,
 через  нестачі,
 через  поразки,
 опір,
 прорив,
 нам  праця
 новими  успіхами  віддячить.
Житиме  наш
міцний  колектив.
 *  *  *
 Одкриє  скарби  свої
 доба,
 і  ми  здобудем
перемогу,
бо  там,
де  труднощі
 та  боротьба,
нас  партія
веде  в  дорогу!»
 *  *  *
 Чорне  обличчя
 зимового  сну
 тулить  ніч
до  вікон  оселі,
а  тут
 повітря  густе
і  пах  тютюну
сувоями  звисли
 з  високої  стелі.
 *  *  *
 Тісно  було
 на  засиджених  лавах,

260
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 зате  в  голові
і  в  серці
 світліше.
 Далі  промовці
приносили  жваво
промов  ліхтарі
 в  закурену  тишу.
 УВАГА
 Те,  що  говорив  промовець,  вже  великою  мірою  ввій¬
шло  в  історію.  Він,  наприклад,  казав,  що  в  «колективі
не  людно  ще»  й  т.  ін.  Тепер  у  нас  в  колективах  62  %.До
кінця  п’ятилітки  колективізацію  в  основному  закінче¬
но,  а  на  кінець  другої  п'ятилітки  у  нас  буде  безклясове
суспільство.  Писати  й  говорити  про  це  навіть  прозою
у  віршах  не  вадить.
 ПОЛОЗ
 Рипить
 під  важкою  ходою
 ґанок,
прочиняються  двері,
з  теплотою  змагається
 холодний  протяг,
 поволі  тане,
як  жадібний  потяг
безсилого  ненажери.
 *  *  *
 Пісня  злякано
ховає  голову
 під  крило.
 Так  джерел
 плин
зникає  під  ґрунтом
зненацька.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 261
 Вбираючи
в  засніжений  одяг
 тепло,
 входить  син,
за  ним  батько.
 *  *  *
 Нечай  Мирон
широким  змахом
 руки
 скидає  шапку,
кожух.
 Хвилин  павуки,
поринаючи
 в  мовчазний  рух,
поспішають
під  цифрою
 поставити  крапку.
 *  *  *
 З  кожуха  виліз,
мов  зі  шкіри
 полоз,
пройшовся
по  стінах
 до  пічки
хазяйський
олив’яний  зір,
зірвався  голос
із  горла  гирл,
як  напор
 скелястої  річки:
 —  Співаєш,  пташко?
 Співай!
 Співай!
 Робота  ж  стоїть...
 Непочатий  край!

262
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ЗБОРИ  ТЕЖ,  ТІЛЬКИ  НЕ  В  СЕЛЬБУДІ
І  НЕ  ПРИЛЮДНІ
 У  хаті,
де  нема
 чужого  вуха,
де  підслухає
лише  іконостас,  —
одверті  теревені
клекоче
 щирости  задуха,
розмови  бас
і  спів  Євгенів:
 *  *  *
 «—  Дівчата  ніжні,  дівчата  білі,
примхливі,  добрі,  одчайдушні,
приносять  нам  плоди  дозрілі,
і  зашморги  для  ший,  задушливі.
 *  *  *
 Ловіть  момент  розваги,  —
сум  —  необачних  путь.
 Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають.
 *  *  *
 Тримайте  щастя,  якнайдужче,
розлука  буде  незабаром,
її  коханням  надолужте,  —
життя  не  промайне  задаром.
 *  *  *
 Ловіть  момент  розваги,  —
сум  —  необачних  путь.
 Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають».

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ...
 263
 *  *  *
 Балалайка
 схлипує
 тоскно.
 Утворює
з  піснею
 завороть...
 Стоять,
 похитуються
 кросна
 слів,
 пошерхлих
 як  папороть.
Залузаних
і  пошерхлих,
як  витвір
 міщанського  хисту,  —
крамарський
і  злотоверхий
 відгомін
 міста.
 *  *  *
 Та  батьків
бас
 із  гирл
пропеченого
 самогоном  горла
 скочує,
неначе  з  гір,
слова  важкі,
 як  жорна.
 *  *  *
 Слова  тупі
та  чорні

264
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 закам’янілих
 Діб,
 зненавистю
 потворні,
 приземкуваті,
 як  гриб.
 *  *  *
 Тоскно
 схлипує
 балалайка
і  пісня,
 як  пес,
підібгала  хвіст.
 Обухом
 б’є,
 коле,
 як  швайка,
 Миронів
 промовницький  хист.
 КУРКУЛЬ  РОЗПЕРЕЗАВСЯ
 «Співаєте  все,
а  діла  нема.
 І  вас  заморозила
доля  німа.
 Доля  німа
мовчазна,
 як  пень,
як  сніг,
 що  в  нього  занурився  день.
Сумуєте,  дітки,
а  я  шалію.
 Щастя  б  набрати,
як  тої  шавлії,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 265
 що  в  полі  росте,
як  трава,
як  бур’ян...
 Та  ні!
 Я  плазую,
 мов  чорний  тарган.
 Не  можу
 світ  за  очі
 кинутись  в  путь,  —
 придбаєш,
 заробиш,
 знов  одберуть...
 *  *  *
 Проклятий  час
і  проклята  ніч,
коли  я  побачив
безліч  облич!
 І  вперше  відчув,
уперше  вгадав
життя,
що  мені
 всемогутній  дав!
 *  *  *
 З  ясел  моїх
не  крапле
 овес,  —
зрадила  нас
цариця  небес.
 *  *  *
 Навіщо  людині
смілива  вдача,
коли  їй
ніхто

266
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 нічим
 не  віддячить?
 Коли  хист
на  здобич
 не  зсох,
людину  ж
зачинено
 в  темний  льох?
 *  *  *
 Та  ні!
 Не  проглине
 й  пекло!
 Брехня!
 Не  проб’юсь  навмання,
 пройду  манівцем
 з  удаваним,
 тихим,
 покірним
 лицем.
 *  *  *
 Чи  ж  винна
незаймана
 діва  небес,
що  з  ясел
покрали
 в  мене  овес?
 *  *  *
 На  помсту  не  вистачить
тисячі  куль
за  здирство,
наругу,
часів  намул.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 267
 *  *  *
 Кожному  доля
дала  талан:
літає  шуліка,
повзе  тарган,
в  розумного
й  дурня
 інший  смак.
 Чому  ж
 мушу  жити,
як  хлоп,
як  жебрак?
 *  *  *
 Уміння  дідів
просякало  в  кров,
і  дух  здобуття
в  закамарки  пройшов.
Уміння,
старання,
розум
і  піт
 загарбають  в  жменю
 бажаний  світ.
 *  *  *
 Сину,  учись.
 Лише  ледащо
вважає  життя  своє
за  пропаще.
 *  *  *
 Дивись,
як  міццю
 напруживши  плечі,

268
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 із  небуття,
із  порожнечі,
із  надр,
із  лісів,
із  дряговин
виросла  клуня,
 і  виріс  млин!..»
 *  *  *
 А  син
 у  мрійному
полоні
 здіймає  в  серці
 каламуть:
 —  Гроші,  тільки  гроші
втіху  нам  дають.
 *  *  *
 «—  Кигичеш,  сопливий!
 Та  я  не  сплю.
 Гадаєш,  відберуть?
 Не  відберуть.
 Спалю!
 *  *  *
 Спалю
дощенту,
до  пня,
до  огризка!
 З  соломки  жовтої  —
 чорна  риска!
 Чорна  риска,
чорний  слід
лишаться  від  хати,
од  клунь,
од  бід!..

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 269
 Сплюндрую  все  —
од  пічки
 до  рам,
 живитись  з  добра
нікому  не  дам!
 *  *  *
 Землю  вкриває
 кожухом  сніг,
та  під  снігом
вчувається
 життя  біг.
 Розтане  сніг,
і  проб’ються  рослини,
зашумує  ланами
зелена  піна.
 Медом  пахтітиме
гречка
та  липа,
і  сумнів  мій,
 як  ліра,
 захлипа.
 *  *  *
 Землю!
 Чуєш,
 землю
не  можу  здолати!
 Ні  в  кишеню
 покласти!
Ні  сплюндрувати!
 *  *  *
 Вродить  без  мене
гречку
й  овес,

270
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 будь  вона
 проклята,
царице  небес!
 *  *  *
 Помру,
а  родитиме
як  льоха,
як  сука...
 Моє  горе.
 Мій  сумнів.
 Моя  мука.
 І  навіть.
 з  труни,
із  гнилизни,
із  мого  тіла
зросте  соковите
 зелене  бадилля.
 *  *  *
 Та  нам  воювати
 з  землею
 не  треба,
як  і  з  блакиттю
 далекого  неба.
 Сумнів
родився
і  сумнів
 зник,
як  у  полі  погонича
журний  крик.
 *  *  *
 Чуєш,
 хлопче!
 Пора  до  праці.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 271
 Поки  блукають
 наймити  в  мряці,
 та  істина
їм  не  світить
 чужа,
треба  їм  у  руки
дати
ножа.
 Битися  будемо,
 не  на  життя,
 на  смерть,
з  тими,
 хто  ясла  спорожнює,
 повні  вщерть,
 хто  брутально
ламає
 старий  закон,
не  поважає
 чужого  добра
і  чужих  ікон.
 Хай  ріжуть
і  нищать
 звички  оті,
натикаючись
один  на  одного
 в  темноті.
 *  *  *
 Хо-хо!
 І  нам,  ненароком,
 чужу  гречку
можна  пожати
і  скінчить  суперечку.
Незаймана  діва,
 цариця  небес,
тоді  нам  поверне
до  ясел  овес».

272
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 УВАГА
 Те,  що  говорив  тут  куркуль  Мирон  Нечай,  не  проста
балаканина.  Ворог  нищив  хліб,  худобу  й  реманент,  щоб
позбавити  країну  соціялізму  добробуту.  Палив  клуні,
хати  і  вбивав  активістів.
 Тепер  його  приборкали.
 Під  батьків
голос
 Євген  талалайкав.
 Як  той,
 захлинаючись,
 кінчив,
 дужче  притискаючи
 балалайку,
 йому  відповів:
 ПРО  ЩО  Ж  ІНШЕ  МОЖУТЬ  РОЗМОВЛЯТИ
КУРКУЛІ,  КОЛИ  ВОНИ  НА  САМОТІ?
 «Тату,
шалієте  ви,
 а  я  мовчу!
 Хіба  шал
 на  слово  гостриться?
 Я  теж  шукаю
 собі  по  плечу
 помсту,
що  в  скриню
 не  вмоститься.
 *  *  *
 Я  бачу,
я  чую,
 я  бажаю  її  такою,
щоб  кожний

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 273
 від  неї
наклав  головою.  —
Стайня  колгоспна,
фольварок,
млин
заграву
кидають
 на  безліч  гін,
вершників  сотня
із  жита,
із  лісу
зілля  рубає
 всім  ненависне,
шаблями  віщуючи
кару,
смерть.
 *  *  *
 А  там,
розібрати
 шматок  залізниці  —
і  поїзд  летить
 шкереберть,
скрутивши  голову,
ламаючи  крицю.
 Це  —  дія,
це  —  помста,
 —  не  мрії  скуті,
що  лише  марно
кров  баламутять!»
 *  *  *
 «—  Сину,  —
нащадку  мій
кволий  і  куций,
навіщо  вигадуєш

274
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 в  розпачі,
в  муці,
те,
 що  ніколи  не  зробиш
сам
 і  не  довіриш
своїм  рукам».
 *  *  *
 «—  Що  ж,  краще,
тату,
 спалити  власну
клуню
та  хату,
і  за  плечима
 з  бідою,
 з  одним  ціпком
у  широкий  світ
 піти  жебраком?
Краще  вмерти
 самому,
б’ючись  доостанку,
спіткати  смерть,
як  зрадливу  коханку,
іншим  накоїти
лиха
та  бід
 і  лишить  по  собі
 глибокий  слід!»
 *  *  *
 «  —  А  я  кажу,  —
не  треба,  сину,
свою  під  меч
 підставляти  спину!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 275
 *  *  *
 «—  Краще,
тату,
кинути  клич:
у  села,
в  жита,
в  ліси,
в  ніч.
 На  клич  той
 стане
добра  варта;
в  ярах,
у  балках
 запалають  ватри,
іскри  заграють
 на  лезах  мечів,
і  нетрі  розбуркають
гуки  сичів.
 За  шаблі  блиск,
 за  постріл  обріза
можна  віддати
купу  хмизу,
що  тільки  згорить,
 спаливши  хату,
і  помсту  не  вивершить,
не  здіє
 відплату!»
 *  *  *
 «—А  я  кажу,  —
не  треба,
 сину,
свою  під  меч
підставляти  спину.
 Слід  доручити  —
 чужим  рукам

276
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 зробити  те,
що  не  зробиш  сам.
Помститись  хитро,
 а  не  в  нестямі.
 Як  змій,
що  звабив
 самого  Адама.
 Є  ще  прихильників  досить
у  нас,
 що  литимуть
 у  хмиз
горючий  гас.
 Нам  лише  треба
 розумом  діять.
Та  зовсім  безгрішно
 мружить  вії.
Щоб  не  потрапить
в  лихий  час,
туди,
 де  Макар
телята  не  пас!»
 *  *  *
 «—  Що  ж  то  за  помста  така,
тату,
 чужим  рукам
доручати  відплату?  »
 *  *  *
 «—  То  помста  —
розумна,
помста  —
вдала.
 Не  скажеш  тоді,
життя  пропало,
як  лють  безпритульного
собаки,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 277
 пропало
ні  за  нюх
 табаки.
 Є  ще  прихильників
досить  у  нас,
що  хтять
 повернути  назад
 час,
 повернуть,
як  греблею  річку,
сіючи  скрізь
отруйну  мжичку.
 *  *  *
 Та  ще  більше  у  нас
перепон.
 Може  продати
 власна  дружина.
Навіть  думку
 підслухають,
підслухають  сон,
нацьковують  брата
і  батька
 на  сина.
 *  *  *
 От  і  жінка  твоя,
 Мар’яна,
 з  комсою  злигалась,
на  зборах  колгоспників
теліпалась,
на  тебе  й  на  мене
 робила  донос...
Щоб  вона  луснула,
 Ісусе  Христос!..

278
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 А  ти  б
не  ловив
 своїх  мрійливих  ґав
і  краще  б
жінку  свою
 одчухрав!»
 ОСТАННІЙ  МАЛЮНОК
 Мар’яна  ловила
 з  розмови  уривки,
вештаючись  до  пічки
і  до  комори,
віддаючи,
 як  данину,
готівку
нудної
 жіночої  покори.
 *  *  *
 Вкривала  розмову
іржава  суга,
настрій  застиглий,
 настрій  кислий.
Остання  ж  порада,
як  удар  батога
різонула  в  повітрі,
 загрозливо  звисла.
 *  *  *
 І  наче  в  Мар’яни
послизнулась  нога
і,  наче  сережка,
 серце  впало,

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 279
 покотившись  долі,
спинилась  обурена,
відпору  жага
похитнула  її,
 як  вітер  тополю.
 *  *  *
 «  —  Ваші  загрози  —
 це  шумовиння,
що  накипіло
на  споді  днів.
 Жінка  людина,
 а  не  рабиня,
сховайте  свій  кулак,
брудний!..
 *  *  *
 Минулись  розправи,
маємо  волю,
безславно  зникли
ярмо
 та  нашийник.
 Може  образити
 жінку  кволу
лише  нахаба,  лише  розбійник!»
 *  *  *
 Її  чоловік
 схопився  з  ослону,  —
блідий,
 розлютований,
як  фурій  сто.
 Зникла  мрійливість,
 невадна,
 сонна,
 виявляючи
 своє  єство!

280
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 *  *  *
 «—  Замовч,  плетухо!
Лайдо  писана.
 Стає  на  світі
тісно  нам.
 Навіщо  шал
 дратуєш  мій
і  кров  мою?
 Та  бунтувати  проти  нас
 не  смій!
 Уб’ю!»
 *  *  *
 «—  Мене  удариш,  —
я
 помщуся.
 Твоїм  злочинствам
буде  край.
 Зухвало
можеш
крутити  вуса,
а  рук  на  мене
не  здіймай!..»
 *  *  *
 «—  О,  лайдо  писана,
мій  перший  гріх!
 Така  дружина
 —  всім  на  сміх!
 Я  бачу,
ти  знайти
 волієш
з  ганьби  моєї
смерть  свою!
 Мені  загрожувати
 смієш!
 Уб’ю!»

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 281
 *  *  *
 Прочистивши  горло
нестримною  лайкою,
палаючи  гнівом,
хвилюючись  сильно,
 Євген
 замахнувся  люто
 балалайкою,
ставши  до  дружини
 щільно.
 *  *  *
 Але  застигла  рука
в  повітрі
і  впала  долі,
 зробивши  півколо.
Рипнули  двері.
 Вітанням  хитрим
гості  настрій  бучний
 прокололи.
 СТЕЖКА  НА  СНІГУ
 Вечір.
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.
 *  *  *
 В  ділах  лише
 є  перемога,
в  борні  досягнення  мети.

282
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Нас  партія
веде  в  дорогу,  —
дорога  наша
 —  в  колектив.
 *  *  *
 Наше  зростання
не  приставало,
щодня  у  лавах  —
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є.
 Та  їх  чимало!
 І  той,
 хто  не  бачить,  —
сліпець.
 *  *  *
 Од  села  до  села
весело  гуляє
парубок  мороз...
 Міцніє
 розростається
дружній  колгосп.
 УВАГА
 Незважаючи  на  обіцянки  в  перших  рядках  цієї  книги,
кінець  її  зовсім  інший,  а  тому  далі  можна  довідатись,  що
сталося  з  героями,  як  це  завжди  буває  в  кінці.
 ЕПІЛОГ
 Кожний  читач  знає,  що  сталося  з  куркулями  в  нашій
країні,  що  будує  соціялізм.  Отже,  кінець  їхній  тривіяль-
ний,  і  нікого  з  читачів  хвилювати  не  мусить.

ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ..
 283
 Треба  ж  нарешті,  щоб  українці  навчились  подорожу¬
вати  й  полювати  на  тигрів.
 Микита  Підкова,  якого  задурили  були  куркулі,  тепер
свідомий  член  колгоспу  і  ліквідує  свою  аґротехнічну  не¬
письменність,  щоб  збільшувати  врожаї  найбільшого  в  сві¬
ті  сільського  господарства  нашої  країни.
 Мар’яна  —  героїня  трагічна,  але  в  нашому  варіянті
вона  здобула  свої  жіночі  права  і  працює  тепер,  як  жін-
орг.
 Михайло  Сірош  —  став  головою  колгоспу,  його  даль¬
ший  шлях  —  це  шлях  комуніста-ентузіяста,  що  їх  знає
вся  країна.
 Колгосп  зміцнів,  зріс  й  організовано  готується  до  біль¬
шовицької  весни.
 Що  ж  сталося  з  зимою  1930  року?
 Вона  минула.

ОПОВІДАННЯ
 Збірка  «Переможець  Дракона»
 ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА
І
 —  Хорне!  А  Хорне!  —  сказав  молодий  кочегар.  —  Сьо¬
годні  на  С.  843  знову  прорвало  димогарну  трубу.  Кочегар
врятувався  просто  чудом.  Він,  на  щастя,  дивився,  як  пе¬
реводять  стрілку,  й  стояв  коло  вікна.  Це  вже  другий  чи
третій  випадок.
 Кожний  громадянин  міг  побачити  на  власні  очі,  що
машиніст  Хорн  багато  пережив  за  своє  життя  того,  що
робить  людину  трохи  дивною  та  суворою.
 Коли  він  дивився  у  вічі  своїм  товаришам,  їм  здавало¬
ся,  що  вони  бачать  згаслу  топку  паровоза  або  люк  тенде¬
ру,  що  його  наповнено  темною,  маслянистою  водою.
 У  розмові,  коли  згадували  про  нього,  казали,  що  це
той,  чиї  руки  нагадують  кочергу,  а  весь  він  нагадує  ста¬
рий  паровоз-компаунд  з  чотирма  циліндрами.
 Він  або  мовчав,  як  мертвяк  з  паровозного  кладови¬
ща,  або  зітхав,  як  тормоз  вестингауза,  що  поволі  нагні¬
чує  повітря.
 Але  кожний  знав,  що  він  умів  оповідати,  й  тоді  голос
його  лився,  як  клекіт  коліс  пасажирського  потягу.
 Ось  який  був  машиніст  Хорн.
 Він  мовчки  підвів  голову,  бо  сидів  за  столом,  поклав¬
ши  голову  на  руки,  й  глянув  на  кочегара.
 Його  напівчорне,  напівсиве  розкуйовджене  волосся
нагадувало  іскрозатримне  приладдя,  яке  буває  на  дима¬
рі  паровоза.  Він  поволі  запустив  пальці  в  своє  волосся  й
сказав  тихо,  ніби  до  всіх  і  ніби  у  простір  великої,  напів¬
темної  машиністовської  кімнати:
 —  У-у!  Капітена!  Ламайла  машина!  Два  свистки!  За¬
дній  хід!..

286
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Надворі  була  ніч  чорна,  як  паровозна  обшивка.
 Кожний  знав,  що  Хорн  може  розповісти  про  багато  та¬
ких  випадків,  які  мали  більш  нещасливий  кінець.
 Він  ще  трохи  попихкав,  наче  нагнітаючи  повітря,  по¬
тім  його  голос  став  колисати  кімнату,  повну  перевтомле¬
них  кочегарів  і  машиністів,  яким  здалося,  ніби  вони  їха¬
ли  в  міжнародному  вагоні  «Інтернаціональ»,  і,  може,  все
те,  що  вони  почули,  їм  просто  приснилося.
 II
 Ніч.  Вітер.
 Все  притрусилося  вугільним  порохом.  Крізь  темря¬
ву  окреслюються  темні  масиви  троєкутників  і  кубів  бу¬
дівель  депо.  Скрізь,  наче  на  шахматній  дошці,  окреслю¬
ються  куби  вагонів.
 Ніч.  Вітер.
 У  чорнім  повітрі  відбувається  якась  страшна  сата¬
нинська  меса.  Вугільний  порох  смерчами  кружляє  в
повітрі,  великі  піщини  дощем  шкребуться  у  вікна  сто¬
рожок.  Ліхтарі  круглими,  блідими  помаранчами  блу¬
кають  у  темнім  просторі,  танцюють  під  музику  невідо¬
мих  музикантів.
 Феєрична  ніч.
 Пекельна  музика.
 Вітер  грає  на  струнах  станціонного  радіо.  Паровоз  пе¬
реляканим  зойком  переріже  похмуру  ніч.  З  шипінням,
скреготом,  тупотом  по  рельсах  проскаче  скажений  кінь-
потяг.
 А  вітер  все  грає  на  струнах  станціонного  радіо,  тан¬
цюють  у  повітрі  бліді  помаранчі  ліхтарів,  смерчами  кру¬
титься  вугільний  порох.
 Чортовиння.
 Радіо  виє  тоненькими  й  грубими  голосами,  висвистує
такт  сатанинського  вальсу,  гудуть  телеграфні  стовпи.
 Феєрична  меса.
 Це  страшна  китайська  ніч.

Переможець  Дракона
 287
 Га-га-га...
 У-у-у-у-у...
 Вжі-і-і...
 Згу-згу-згу...
 А  а-а-а-а...
 Го-го-го-го-го...
 Страшний  китайський  дракон  не  спить,  вдивляється
в  ніч  блідими  ліхтарями,  крутить  хвостом  у  повітрі,  до
смерти  лякає  косооких  людей.
 Це  дракон  з  вогняною  пащею,  й  це  звичайний  сормов-
ський  паровоз.
 Грає,  грає  вітер  на  струнах  станціонного  радіо.
 ні
 Маленький  китаєць  JIiy-Чі  сидить  на  дерев’яних  биль¬
цях,  схиливши  голову.  Товариші  сплять.  Він  вартує.
 Довгий  Санг-Ле  розтягнувся  на  купах  вугілля  й  міцно
спить,  він  майже  мертвий,  голови  його  зовсім  не  розібра¬
ти,  вона  провалилася  в  вугільну  яму,  можна  тільки  роз-
дивити  величезні,  важкі,  пудові  черевики,  що  стирчать
на  великій  купі  вугілля.  Можна  подумати,  що  хтось  за¬
був  ці  черевики  на  цій  купі  вугілля  й  тепер  засипає  їх  по¬
волі  вітер  вугільним  порохом.
 Інших  товаришів  не  видно,  вони  зовсім  стерлись  серед
вугілля,  —  їх  багато.  Тут  і  Фен-Зін,  Сабо-Фе  і  Кіо-Чо,  і
багато  інших.  Вони  страшенно  потомились  і  майже  мерт¬
ві,  всіх  їх  можна  прийняти  за  великі  відламки  камінно¬
го  вугілля  у  великій  чорній  пустелі  естакаду.
 Ліу-Чі  вартує.  Прийде  паровоз,  і  треба  буде  в  його  без¬
донний  тендер  зсипати  вугіль.  Ліу-Чі  стомився,  він  вже
зовсім  не  почуває  свого  маленького  тіла,  він  почуває  свою
важку  олив’яну  голову,  й  якісь  іскри  спалахують  перед
його  косими  очима.
 Хай  скиглить  і  виє  радіо,  хай  гудуть  телеграфні  стов¬
пи,  хай  проносяться  з  гуркотом  скажені  дракони-потяги,
хай  крутить  своїм  хвостом  і  вдивляється  в  ніч  огняними

288
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 очима  паровоз,  JIiy-Чі  вже  не  боїться,  він  звик  до  тем¬
них,  мов  вугіль,  ночей!..
 Ліу-Чі  страшенно  хочеться  спати.  Він  уже  навмисне
сів  на  бильця,  щоб  доводилось  додержувати  рівновагу,
щоб,  заснувши  переможним  раптовим  сном,  також  рап¬
тово  злетіти  з  них  на  купи  вугілля  й  тому  одразу  ж  про¬
кинутися.
 Ліу-Чі  добре  знає,  що  коли  він  хоч  на  хвилину  присяде
де-небудь  у  більш  зручному  місці,  як  боги  сну  заморочать
йому  голову  дивними  краєвидами  й  фантазіями,  а  страш¬
ний  дракон  вчинить  йому  яку-небудь  неприємність.
 Добре  було  б  зараз  з  ким-небудь  побалакати,  —  думає
китаєць.  Він  бачить,  як  далеко  в  повітрі  блукає  малень¬
кий  вогник  ліхтаря,  то  сторож  переводить  стрілки.  Ліу-
Чі  страшенно  хочеться  крикнуть:
 —  Гей,  ходя,  сюди,  мая  буде  гаварить!
 Але  він  знає,  що  в  таку  ніч  сторож  його  не  почує,  і
дракон  тоді  ще  сильніше  реготатиме,  лякатиме  вогня¬
ними  очима.
 Сидить  маленький  китаєць  на  бильцях,  вартує  ніч,  а  ніч
чигає  на  китайця,  щоб  вчинити  йому  яку-небудь  неприєм¬
ність,  і  так  силкуються  вони  перемогти  одне  одного.
 IV
 Мабуть,  машиністу  Хорну  здалося,  що  він  оце  виї¬
хав  зі  станції,  бо  він  трохи  перегнувся  в  бік  і  подивився
так,  як  завше  дивиться  машиніст,  чи  відкрито  йому  се¬
мафора,  чи  ні.
 Потім  Хорн  зробив  рух  рукою,  наче  тягнучи  за  лин¬
ву  паровозного  свистка.  Це  мав  бути  довгий  свисток,  що
означав:
 —  Вперед!  ЗО  верств  за  годину!..
 Він  раптом  подивився  навколо,  ніби  хотів  сказати:
 —  Кочегаре,  вугілля!..
 Але  потім  роздумав  і  рішив,  що  й  так  гаразд.  Пасажир¬
ський  потяг  його  розмови  йшов  без  запізнення.

Переможець  Дракона
 289
 v
 За  Дніпром,  за  далекою  Волгою,  за  Уралом,  за  дале¬
ким  Тибетом  розлігся  величезним  драконом  Китай.
 В  полях  рижу  ходять  маленькі  китаянки,  поблиску¬
ють  чорними  маленькими  очима,  всміхаються.  Там  сто¬
ять  пагоди  зі  страшним  несправедливим  драконом,  пра¬
ця  й  голод  жене  китайців  у  далекі  країни,  де  такі  кумед¬
ні  й  дивні  люди,  де  так  багато  можливостей.
 JIiy-Чі  замріявся.
 Він  не  знає,  що  в  широких  степах  чужих  країн,  де  він
колись  проходив  перед  тим,  як  потрапити  на  естакад  і
вантажити  на  паровози  вугілля,  що  в  цих  степах  голо¬
дний  і  справедливий  бунт  підіймав  свою  жорстоку  й  буй¬
ну  голову.  А  ніч  знає,  страшна  китайська  ніч,  ніч  праці,
яка  глузує  з  маленького  китайця.
 Вона  може  показати  йому  озброєні  орди  степняків,  та¬
тар  і  киргизів,  може  налякати  пожежами  й  кров’ю  по¬
встань,  як  тепер  вітер  імпровізує  на  струнах  радіо  пекель¬
ну  музику  бою.  Але  що  йому  далекий  Китай,  що  йому  ма¬
ленькі  косоокі  китаянки,  коли  тут  кумедні  й  дивні  люди,
кремезні  й  здорові  дівчата,  постійна  праця,  а  головне,
можливість  стати  «капітеном».  Ліу-Чі  знає,  що  приєм¬
ніше  бути  «капітеном»  —  машиністом,  господарем  веле¬
тенської  залізної  істоти  паровозу,  переможцем  дракона,
ніж  звичайним  угольщиком,  з  якого  так  легко  глузува¬
ти  цій  страшній  почварі.
 Ліу-Чі  вже  був  кочегаром.
 Ля-ля,  він  верхи  їздив  на  драконі  з  вогняною  пащею,
він  сам  годував  його  чорним  камінням!  О,  бути  «капіте¬
ном»  —  це  найвище  досягнення!  Але  маленький  кита¬
єць  знає,  що  ще  багато  й  багато  треба  навантажити  па¬
ровозів.
 Спить  У.С.Р.Р.  Ніч  темна.  Сплять  нації.  Маленький
китаєць  не  проспить  чергового  паровоза.
 Навантажити  вугіллям  тендер,  хіба  це  не  велика  спра¬
ва,  хіба  це  не  краще  великої  поеми,  що  її  читатиме  неве¬
личка  купка  людей.  Втомленому  й  виснаженому  Ліу-Чі

290
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 навантажений  паровоз  дасть  більше  задоволення,  ніж  всі
ваші  поеми  вашим  поклонницям,  поети.
 Санг-JIe  вже  старий,  і  Ліу-Чі  дивується,  чому  він  смі¬
ється  з  його  мрій.  Ліу-Чі  знає,  що  Санг-Ле  може  вічно
вантажити  паровози,  а  його  пудові  черевики  можуть  ві¬
чно  стирчати  на  купі  вугілля  під  час  відпочинку.
 VI
 —  Відкрий  сифон!  —  сказав  Хорн,  але  ніхто  з  при¬
сутніх  не  зворухнувся.
 Потім  він  ніби  взявся  за  інжектор,  наче  хтів  перегна¬
ти  воду  з  тендера  в  котьол.
 VII
 Страшної  китайської  ночі,  ночі  праці,  темної  ночі,  не
дуже  зручно  сидіти  на  високих  хитливих  бильцях,  коли
бурхання  вітру  може  здмухнути  Ліу-Чі,  як  порошинку,
коли  втомлене  тіло  не  може  реагувати  на  зовнішні  впли¬
ви,  коли  непереможно  хочеться  спати.
 З  великими  вогняними  очима,  тихо  підходить  до  естака¬
ду  дракон.  Естакад  спить.  Ліу-Чі  зовсім  замріявся.  Страш¬
ний  дракон  хоче  вчинити  йому  чергову  неприємність.
 —  Гей,  ходя-а!  —  лунає  з  паровозу.  —  Давай  вугіл¬
ля!..
 Замріявся  ходя  на  високих  хитливих  бильцях,  не¬
одмінно  зробить  йому  яку-небудь  неприємність  страш¬
ний  дракон...
 Угу!..  Угу!..
 Реве  нетерпуче  паровоз.
 Ліу-Чі  губить  рівновагу  на  бильцях  і  зі  всього  розма¬
ху  падає  на  Санг-Ле,  потім  швидко  схоплюється:
 —  Уй,  ля-ля,  капітена!..
 Біжить  до  наповнених  вугіллям  ящиків,  здіймає  крю¬
ка  й  перекидає  ящик  у  повітря,  потім  пильно  вдивляєть¬
ся  долі,  як  сиплеться  чорне  каміння  в  тендер  паровозу.

Переможець  Дракона
 291
 —  Що,  заснув,  ходя?  —  знову  кричить  йому  коче¬
гар.
 —  А?  —  питає  Ліу-Чі.
 Вітер  односить  слова  й  наповнює  ніч  жахливими  згу-
 КІІМИ.
 —  Що,  спиш?  —  знову  кричить  кочегар.
 —  Не,  моя  не  спить!  —  відповідає  китаєць.  —  Моя  си-
дсла  і  впала...
 З  гуркотом  сиплеться  вугілля  в  тендер,  другий,  тре¬
тій  ящик  перекидують  у  повітря.  Санг-Ле  розбудив  усіх
китайців,  стукають  лопати,  шкребуть  вугіль,  з  глухим
«туком  падає  він  на  дно  вагонеток,  віджив  естакад,  за¬
мору  шився  чорними  тінями.
 —  Ей,  капітена,  дай  папілосу!  —  кричить,  перехилив¬
шись  через  бильця  Ліу-Чі.
 —  Як  же  я  тобі  дам?  —  кричить  знизу  кочегар.
 —  Со?  —  питає  китаєць.
 —  Лізь  сюди!..
 Скажений  вітер  не  дозволяє  розмовляти.  Ліу-Чі  й  ко¬
чегар  весь  час  силкуються  перекричати  пекельну  музику
китайської  ночі.  Як  вони  не  кричать,  все  одно  не  чути  ці¬
лих  виразів,  чути  тільки  окремі  слова  або  відламки  слів,
по  яких  тільки  можна  вгадати  бажання  розмовляючих.
Вітер,  наче  злодій,  краде  слова  й  жбурляє  їх  кудись  між
далекі  вагони  й  паровози.
 —  Лізь  сюди!  —  знову  кричить  кочегар.
 —  Со?..  Сіцаса!..
 Ліу-Чі  перелазить  через  бильця  естакаду  й  стри¬
бає  в  тендер  паровозу,  за  ним  з  гуркотом  сиплеться
вугілля.
 —  Тю!..  —  лякається  кочегар.  —  Та  ти  ще  вб’єшся...
 —  Со?..
 —  Вб’єшся,  кажу!..
 —  Не,  моя  вміє,  моя  не  вб’єся!..
 Вогонь  розкритої  топки  освітлює  їхні  чорні  обличчя
фантастичними  чорними  плямами.
 —  Дай  папілосу!  —  каже  Ліу-Чі.

292
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  вдвох  заходять  у  будку.  Коло  вікна  на  своєму  міс¬
ці  сидить  старий  машиніст,  він  куняє,  його  голова  хита¬
ється,  як  у  п’яного.
 —  Здолов,  капітена!  —  вітає  його  китаєць.
 —  Здоров,  JIiy-Чі!  —  прокидається  машиніст.  —  Ско¬
ро  поїдемо?..
 —  Сіцаса!..
 Кочегар  крутить  з  махри  цигарку,  потім  дає  Ліу-Чі.
Цигарка  Ліу-Чі  врешті  подібна  від  бруду  до  круглого
шматочка  вугілля.  Кочегар  бере  поліно  й  намотує  на  кі¬
нець  клоччя,  потім  встромляє  його  в  топку.  Імпровізо¬
ваний  сірник  пече  обличчя  обох,  і  врешті  обидва  задово¬
лені.  Цигарки  маленькими  вогниками  спалахують  коло
їхніх  носів.
 —  Ну  що,  ходя,  швидко  поїдемо  з  потягом?  —  питає  ко¬
чегар.  —  Ти,  мабуть,  уже  скучаєш  за  драконом?  Пам’ятаєш,
Ліу-Чі,  як  ми  з  тобою  гуляли  на  «Сорочім  Броду»?
 О,  Ліу-Чі  добре  пам’ятає  ту  веселу  п’яну  ніч,  коли  по¬
тяг,  як  табун  скажених  коней,  нісся  по  рельсах,  як  завше
спокійний  та  трохи  муругий  «капітена»  тепер  співав  і  при¬
танцьовував  на  стрибаючім  залізнім  фартусі  паровозу,  як
кидався  з  боку  на  бік  паровоз,  як  гуркотіли  колеса  й  здри¬
гались  мости  від  небаченого  бігу.  Ля-ля,  тоді  захоплювало
дух,  і  залізний  дракон  скреготав  і  радів  під  їхніми  п’яними
й  хиткими  ногами!  О,  тоді  було  прекрасно!..
 VIII
 Хорн  здвигнув  рукою,  наче  переводив  регулятор,  гля¬
нув  на  сонливі  обличчя  кочегарів,  як  на  один  великий
манометр,  по  якому  він  міг  бачити  силу  тиснення  атмо¬
сфер  своєї  розмови.
 Потім  він  ніби  помацав  ричаг  і  пильно  подивився  впе¬
ред  на  неіснуючі  рельси,  на  безмежну  неіснуючу  колію.
 Чи  був  він  задоволений,  чи  ні,  про  це  важко  було  ска¬
зати,  але,  очевидно,  він  рішив,  що  все  гаразд  і  силу  атмо¬
сфер  можна  збільшити.

Переможець  Дракона
 293
 їх
 Кожний,  мабуть,  з  вас  знає,  що  таке  китайська  ніч,  —
ніч  праці,  коли  навкруги  чорно,  як  у  димарі,  й  не  видно
рельс,  коли  божевілля  стискає  за  горло  й  коли  рельси
самі  знають,  куди  ведуть.
 О,  JIiy-Чі  чудово  відчув  цей  момент,  коли  вони  з  «ка¬
пітеном»  під  пахкання  вестингаузу,  під  гуркіт  коліс,  під
скажений  біг  ритмічно  танцювали  вальса  на  залізному
фартусі  паровозу,  який  стрибав  з  боку  на  бік  і  швидко  та
старанно  дихав  поршнями.
 —  Ну,  Ліу-Чі,  —  сказав  машиніст,  —  може,  й  зараз
станцюємо  вальса?  Чи  не  хочеш?  —  І  він  підійшов,  по¬
сміхаючись,  до  китайця.
 —  Нє,  зараз  давай  —  давай  вугілля!  —  Дракона  куш-
куш!  —  відповів  Ліу-Чі.
 Але  раптом  жахливий  крик  наче  камінням  ударив  по
вухах  Санг-Ле,  який  сидів  високо  на  бильцях  естакаду  і
дивився  долі  на  паровоз.
 Він  бачив,  як  паровоз  зашипів  і  тисячі  іскор  освіти¬
ли  чорну  ніч  праці.
 «Дракон  розлютувався»!  —  подумав  Санг-Ле,  і  його
довге  тіло  задрижало  в  якійсь  лихоманці.
 Потім  хмара  задушливої  пари  наче  запоною  вкрила
весь  паровоз  і  стала  вкривати  естакад.
 Очевидно,  на  паровозі  раптом  виникла  якась  ката¬
строфа.
 «Дракон,  мабуть,  розсердився  на  капітена»!  —  знову
подумав  Санг-Ле,  і  він  зі  страху  затулив  брудними  рука¬
ми  обличчя.
 А  станціонне  радіо  вило,  плакало  й  реготало.  Вітер  був
такий  сильний,  що  здавався  густим  і  його  можна  було  рі¬
зати  ножем.  Паровоз-дракон  наповнював  ніч  глушним
шипінням  і  тисячами  іскор,  які  поволі  гасли.
 Санг-Ле  здавалось,  що  там  унизу  тріснула  земля  й  ви¬
вернула  ціле  пекло,  яке  герготало  під  ним.
 І  справді,  дракон  розлютувався.
 Коли  машиніст  підійшов  до  Ліу-Чі...

294
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Це  була  одна  хвилина!  Це  був  один  момент!
 Прорвались  старі  димогарні  труби.  Вода,  заливаючи
топку,  окропом  і  страшенно  гарячою  парою  вдарила  в
паровозну  будку.
 Це  був  один  мент!
 JIiy-Чі,  що  стояв  коло  машиніста,  з  силою  відштов¬
хнув  його  в  бік  і  сам,  затуляючи  своїм  тілом  топку,  го¬
лосно  кричав:
 —  Дракона  куш-куш  капітена!  Ліу-Чі,  Ліу-Чі,  не  да¬
вай!  Ліу-Чі...
 Гарячий  окріп  одразу  обварив  Ліу-Чі,  який  врятував
од  цього  машиніста.  Це  була  для  машиніста  незрозумі¬
ла  самовідданість.
 Обварене  м’ясо  повідставало  від  кісток  Ліу-Чі,  коли
його  витягли,  але  він  був  ще  живий...
 х
 —  Ту-ту!  Ту-ту!  Ту-ту!..
 Хорн  наче  висвистував  тривогу.  Його  обличчя  було
стурбоване  й  налякане.
 —  Капітена  ламайла  машина!  Ламайла  Ліу-Чі!  Ліу-Чі
спасай  капітена!  Здолова  капітена!
 —  Ту-ту-ту!..
 Хорн  ніби  три  рази  шарпонув  за  линву  паровозного
свистка.  Це  означало:
 —  Стій!  Зупинка...
 —  Це  були  останні  слова  Ліу-Чі!  —  сказав  Хорн.  —  Він
був  переможцем  дракона...
 Хорн  нагадував  божевільного.  Волосся  йому  зовсім
розкуйовдилось  і  ще  більше  нагадувало  іскрозатримне
приладдя.  По  його  обличчі  текли  великі  сльози.
 —  Це  луснула  водомірна  склянка!  —  сказав  Хорн,  ви¬
тираючи  сльози.  —  Її  треба  заткнути  клоччям.

ТИСЯЧА  ПРОЙДИСВІТІВ
 Лютий  норд-ост  завзято  дмухав  у  ніс  мого  корабля,  що
поринав  та  виринав  у  шквалах  сильної  бурі.  Я  зібрав  рішуче
всі  вітрила  й  обмотав  їх  круг  одної  щогли  мого  корабля.
 Завдяки  тому,  що  на  моїм  кораблі  була  тільки  одна
щогла,  а  крім  мене  на  ньому  нікого  не  було,  мені  пощас¬
тило  вчасно  закінчити  роботу,  налітаючі  шквали  бурі
так  гойдали  мій  корабель,  що  мені  кожної  хвилини  зда¬
валось,  що  я  живим  потраплю  на  небо  або  мене  прибоєм
докотить  до  якого-небудь  паркану.
 Погода  була  найкепська,  яку  тільки  міг  вигадати  пе¬
симіст  самої  поганої  марки.  Я,  загартований  моряк,  і  то
проклинав  її,  починаючи  з  Адама  й  Єви.  Тепер  мені  само¬
му  було  дивно,  як  я  відважився  вийти  в  одкрите  море.
 Було  рівно  десять  годин,  коли  я  вийшов  з  бухти  Санта-
Ресторано.  Темінь  була  надзвичайна.  Мабуть,  мої  пред¬
ки,  що  теж  були  хоробрими  моряками,  ніколи  не  бачили
такої  темряви.  Та  що  бачили!  Тут  рішуче  нічого  не  мож¬
на  було  бачити.  Я  навіть  не  бачив  носа  свого  корабля,  як
би  старанно  не  косив  очі.
 Від  нічого  робить  я  почав  виміри.  Мені  хотілось
з’ясувати,  чи  потраплю  я  сьогодні  до  бухти  Сан-Домо,  куди
й  силкувався  додержувати  свій  напрям.  З  моїх  вирахунків
я  тепер  знаходився  під  шестидесятим  градусом,  а  при  та¬
кім  непевнім  градієнді  я  не  міг  сказати  ні  —  да,  ні  —  ні.
 Мій  корабель  потрапив  до  якоїсь  бурхливої  течії,  й  те¬
пер  мене  несло  повз  якесь  невідоме  місто,  що  ввижалось
мені  далекими  ліхтарями,  які  були  маленькими  черво¬
ними  крапками  в  безодні  темної  ночі.
 І  так,  я  знаходився  під  шестидесятим  градусом.
 Ви  знаєте,  що  значить  пить  чистий  спирт  і  запивати
його  водою?  От,  якраз,  я  хочу  з’ясувати,  що  це  значить.

296
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я  вже  дуже  старий  моряк,  але  ще  ніколи  не  бачив  такої
бурі  в  шклянці  води.
 Ще,  мабуть,  ні  один  корабель  не  знаходився  в  такому
катастрофічному  становищі.  Я  вже  казав,  що  мені  зда¬
валось,  що  я  можу  живим  потрапити  на  небо.  Згодьтесь,
що  такого  телеологізму  ще  не  траплялось  ні  з  одним  мо¬
ряком.  Навіть  «Bateau  ivre»1  —  корабель  Артура  Рембо
ніколи  не  потрапляв  у  таке  абсурдне  становище.  Хіба  що
який-небудь  корабель  при  геологічних  катастрофах.
 Мене  несло  якоюсь  течією  повз  далекі  вогні  невідомого
міста,  й  я  вже  думав  про  смерть.  Я,  як  водиться,  вже  зга¬
дував  живих  і  померлих  родичів  і  проклинав  ту  годину,
коли  я  вийшов  із  затишної  бухти  Санта-Ресторано.
 Мені  ввесь  час  доводилось  вертіти  кермою,  поверта¬
ючи  її  на  багато  румбів.  Я  то  боком  йшов  проти  вітру,
то  під  кутом  в  75  градусів,  то  повертався  кермою  й  да¬
вав  задній  хід.
 Тільки  тепер  я  помітив  надзвичайно  цікаву  річ.  Мій  зви¬
чайний  парусний  корабель  цієї  ночі,  у  цю  негоду,  навчився
давати  задній  хід,  наче  добрий  ґвинтовий  пароплав.
 Це  треба  було  занотувати  в  мої  корабельні  папери.
Така  чудернацька  річ  могла  скоїтись  тільки  з  таким  ве¬
тераном,  як  я.  Це  треба  було  доконче  довести  до  відома
моїх  нащадків.
 Не  встиг  я  це  подумати,  як  почув  одчайний  рев.
 Крізь  туман,  блимаючи  кривавим  сигнальним  ліхта¬
рем,  на  мене  нісся  з  одчайним  ревом  пасажирський  па¬
роплав.
 От  тепер  уже  остаточно  мали  скінчитись  усі  мої  пригоди.
 Пароплав  нісся  прямо  на  мене.  Я  весь  зіщулився,  при¬
жмурив  очі  й  несвідомо  повернув  керму  ще  на  останні
румби.
 Сильний  шквал  бурі  виніс  мене  з-під  самого  носа  па¬
роплава.
 Я  чув,  як  дико  зареготав  на  ньому  шкіпер,  і  потім  па¬
роплав,  як  привид,  зник  у  густому  тумані.
 1  «П’яний  корабель»  (фр.).  —  Ред.

Тисяча  пройдисвітів
 297
 Це  все  скоїлось  за  який-небудь  мент,  що  уявився  мені
цілою  вічністю.  На  цей  раз  мене  врятувала  буря,  що  від
неї  я  міг  так  легко  потрапити  живим  на  небо  або  бути
принесеним  прибоєм  під  який-небудь  паркан.
 Я  знову  повернув  на  кілька  румбів  і  пішов  боком,  по¬
тім  повернувся  кермою  і  дав  задній  хід.
 Мій  корабель  чудесно  слухався.  Та  й  хіба  міг  бути  по¬
ганим  корабель  у  такого  моряка,  як  я.
 Таким  чином,  мене  несло  якоюсь  течією  повз  далекі
ліхтарі  невідомого  міста,  і  я  вже  мав  надію  щасливо  ді¬
статись  до  бухти  Санта-Домо.
 Повторюю,  я  дуже  хоробрий  моряк,  і  страх  ніколи  не
міг  примусити  мене  хоч  трохи  обминати  той  шлях,  що
по  ньому  я  постановляв  іти.
 Мене  дуже  цікавило,  чим  може  скінчитись  буря  в
шклянці  води,  й  сміливо  посувався  вперед.
 Може,  мене  винесе  на  який-небудь  таємничий  острів  в
оточення  прекрасних  сирен  або  німф,  думав  я,  й  нічого  не
мав  проти  такої  перспективи.  Взагалі  я  пригадував  дуже
багато  всяких  можливостей,  що  їх  завжди  може  вигада¬
ти  людина,  яка  знаходиться  під  шестидесятим  градусом,
і  що  її  кожний  мент  може  підкинути  шквал  під  який  за-
вгодно  паркан,  як  незаконнонароджену  дитину.
 І  так,  я  посувався  далі.
 Туман  оточував  мене  темною  стіною  з  усіх  боків.  На-
літаючі  шквали  примушували  мене  клювати  носом.  Че¬
рез  деякий  час  я  почув  крізь  туман  крик.
 —  Хто  йде?  Не  звертайї
 —  Bateau  ivrel  —  відповів  я  й  повернув  на  кілька  румбів.
 Але  той,  хто  питав,  мабуть,  не  знав  французької  мови
 й  знову  крикнув:
 —  Хто  йде?
 Я  повернув  ще  на  кілька  румбів.
 —  Не  звертай!  —  знову  закричав  голос,  і  я  тепер  поба¬
чив  крізь  туман  кілька  кораблів,  що  йшли  на  мене.
 «Може,  вони  хотять  мене  взяти  на  буксир»?  —  поду¬
мав  я.  І  в  мене  все  перевернулося  всередині  від  образи  й
зневаженої  гордости.

298
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мене,  сміливого  моряка,  на  буксир!  Що  це  вони,  смі¬
ються,  чи  що!  І  я  тепер  рішуче  звернув  убік,  показуючи
їм,  як  я  зневажливо  відношусь  до  їхньої  пропозиції.
 —  Стій!  —  закричав  сердито  голос.
 Це  мене  трохи  здивувало,  і  я  раптом  зрозумів,  що  спра¬
ва  більш  серйозна.  Це  могли  бути  «янголи»,  що  могли
спросити  в  мене  корабельні  документи.  Дивна  річ!  Хіба
сміливому  морякові  потрібні  документи?  І  я,  добре  клю¬
нувши  носом,  розпустив  усі  вітрила  і  повернув  назад.
 —  Стій!  —  закричав  голос,  і  вибух  рушниці  на  мент
освітлив  кривавим  полум’ям  густий  туман.  Постріл  глу¬
хо  охнув,  і  куля  дзикнула  понад  щоглою  мого  корабля.
 Раптом  із  протилежного  кінця  із  туману  винирнув  ще
один  корабель  і  напнувся  на  мене.  Мій  корабель  трохи  не
перекинувся,  і  я  мимоволі  зупинивсь.  Мене  одразу  ото¬
чили  з  усіх  боків,  схопили  за  борт.
 —  Хто  такий?  —  запитали  з  головного  корабля.
 —  Людина!  —  відповів  я.
 Дивна  річ!  Хіба  я  не  міг  бути  сміливим  моряком  і  тим
більш  людиною  без  усяких  документів!  Це  якісь  чужо¬
земці  або  дурні!  І  я  звик  ходити  без  документів!
 —  Хто  такий?  Яка  професія?  —  знову  запитали  мене.
 Тепер  я  рішив,  що  це  «янголи».
 —  Пірат?  —  сердито  запитали  мене.
 Я  клюнув  носом.  Було  пізно.  Темрява  й  буря  регота¬
ли  навколо  нас.  Тепер  мені  було  все  одно  —  я  рішив,  що
сьогодні  мені  не  дістатись  до  бухти  Санта-Домо.
 —  Ну,  розберемо  потім!  —  сказали  з  головного  кора¬
бля.  —  Ходім!
 Таким  чином  мене  було  взято  на  абордаж.
 Може,  коли  б  я  не  був  під  шестидесятим  градусом,  цього
зі  мною  не  скоїлося  б.  Але,  як  відомо,  шестидесятий  градус
завше  розохочує  до  всяких  пригод.  І  тепер  мені  стало  ще
цікавіше,  чим  може  скінчитись  буря  в  шклянці  води.
 Ми  всі  йшли  в  бухту  Дель-Районо,  де  нас  мали  поса¬
дити  в  трюм,  поки  не  з’ясують  професії  наших  осіб.  По¬
вторюю  —  наших  осіб,  бо  до  нас  швидко  приєдналося  ще

Тисяча  пройдисвітів
 299
 багато  човнів  та  ботів,  що  в  них  теж  не  було  корабельних
документів.
 Перед  самою  бухтою  Дель-Районо  один  із  ботів,  що  теж
був  взятий  на  абордаж,  дав  задній  хід.  Кілька  пострілів
глухо  охнуло  в  тумані,  але  бот  під  прикриттям  ночі  утік.
Очевидно,  це  був  пірат.
 Я  хоч  і  чесна  людина,  але  теж  рішив,  що  при  першім
зручнім  випадку  теж  дам  задній  хід  і  попрямую  в  бухту
Санта-Домо.
 Бо  хто  в  наш  вік  не  грішний!
 Крім  того,  дрібний  дощ  вже  промочив  мене  до  кісток.
 Але  мені  не  було  холодно,  шестидесятий  градус  дуже
добре  мене  зогрівав,  так  що  мені  іноді  доводилось  зніма¬
ти  капелюха.
 В  бухту  Дель-Районо  ми  вже  всі  дісталися  без  пригод,
і  там  нас  посадили  в  трюм.
 Коли  ми  увіходили  до  трюму,  там  вже  було  декілька
людей,  і  нас  зустріли  реготом  і  глумом.
 У  трюмі  було  темно,  як  у  коробці,  й  тільки  в  одному
місці  в  стіні  сірів  ілюмінатор,  але  через  те,  що  надворі
теж  було  темно,  то  навіть  іскорки  світла  нігде  не  було,
звичайно,  не  рахуючи  цигарок,  що  освітлювали  черво¬
ним  сяйвом  носи  ув’язнених.
 Я,  як  старий  ветеран,  вже  приблизно  знайомий  з  та¬
кими  пригодами,  одразу  розшукав  зручну  полицю  й  роз¬
ташувався  на  ній.  Тепер  я  спокійно  міг  міркувати  про  те,
чим  могла  скінчитись  моя  пригода.
 —  Товариші!  —  закричав  якийсь  голос  у  трюмі.  —  Про¬
поную  записатись  у  члени  «Мильно-смердильного  заво¬
ду».  Я  —  перший  аґент  цього  акційного  товариства!
 Швидко  я  почув,  що  завод  на  повнім  ходу,  і  повернув¬
ся  носом  до  стіни.
 Трюм  безупинно  наповнювався  все  новими  моряка¬
ми,  що  знайшли  собі  цей  несподіваний  притулок  у  таку
бурхливу  ніч.  Скоро  вже  нігде  було  сидіти.  Всі  полиці
було  зайнято,  на  підлозі  теж  сиділи  й  лежали,  частина
ув’язнених  стояла  коло  стінок.

300
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Мене  піймали  коло  бухти  Санта-Синагого,  —  казав
один  ув’язнений,  —  я  молився  кишеням  своїх  єдиновір¬
ців.  Тепер  свобода  сповідань,  і  я  мав  повне  право  вважати
за  свого  бога  кишені  дурнів,  але  сьогодні,  мабуть,  тиждень
антирелігійної  пропаганди,  й  тому  будь-яких  віруючих  за¬
арештовують.  Вас,  товаришу,  за  якого  бога  арештували?  —
звернувся  він  до  ув’язненого,  що  сидів  поруч  з  ним.
 —  Думають,  що  я  дезертир!  —  муруго  відповів  той.
 —  Ну,  а  ви,  хоч  і  дезертир,  а  все-таки  вірите  в  бога?
 Той  мовчав.
 —  Ну,  наприклад,  ви  вірите,  що  коли  добре  помоли¬
тись,  то  пригоди  кінчаються  більш  щасливо?
 Всі  ув’язнені  почали  прислухатись  до  цієї  розмови.  Си¬
діти  або  стояти  в  темряві  помешкання  було  надто  нудно.
 —  А  знаєте,  товариші,  я  сам  на  собі  спробував  все  зна¬
чіння  молитви:  коли  добре  помолитись,  то  це  помагає!
 —  Еге,  —  відповів  хтось  з  другого  кутка  трюму,  —
я  теж  раз  дуже  молився,  коли  денікінці  прийняли  мене
за  жида.  Я  тоді  голосно  промолив  увесь  молитовник,  а
коли  я  прочитав  «Богородицю»,  то  навіть  вразив  своїх
ворогів.  Уявіть  собі,  допомогло!
 —  Молитва  має  велике  значіння!  —  сказав  перший
ув’язнений.  Ті,  що  стояли  коло  стінок  і  дверей,  декілька
хвилин  тихо  між  собою  розмовляли.  Потім  у  трюмі  почався
непомітний  рух:  всі,  хто  стояв  коло  стінок,  непомітно  опи¬
нились  коло  полиць.  Якийсь  ув’язнений  спробував  обереж¬
но  сісти  мені  на  голову,  але  він  напнувся  на  мого  кулака.
 Я  —  старий  ветеран,  багато  бачив  усяких  хитрощів  і
пригод  і  тому  тепер  дуже  обережно  прислухався  до  роз¬
мови  і  стежив  за  цим  пересуванням  у  трюмі.  Я  догадував¬
ся,  що  це  був  військовий,  стратегічний  маневр.
 —  Да,  молитва  допомагає!  —  заговорив  ув’язнений,
що  стояв  коло  моєї  полиці.  —  Я  одного  разу  був  дуже  го¬
лодний  і  старанно  молився  на  базарі  коло  торговок  наїд¬
ками;  уявіть  собі,  що  потім  був  ситий.
 —  Я  пропоную,  —  заговорив  перший  ув’язнений,  —  ра¬
зом  помолитись  за  те,  щоб  нас  скоріше  випустили  звідси!

Тисяча  пройдисвітів
 301
 —  Ну,  товариші,  встаньмо  й  помолимось  сивому  Сава-
офу  за  наше  швидке  звільнення!  —  сказав  другий.
 —  Гей,  ти,  вставай!  —  почулось  у  ріжних  кутках  трю¬
му.  —  Годі  хропти!  Будемо  молитись!
 —  Вставай,  бо  стягну  за  ноги!
 —  Чуєш,  вставай!  —  сказав  мені  мій  сусід,  що  стояв
коло  моєї  полиці.
 Я  простягнув  кулака  й  у  темряві  обережно  притулив
його  до  носа  мого  сусіди.  Він  трохи  помовчав  і  потім  тихо
попросив:
 —  Посуньтесь  трохи,  товаришу,  я  ляжу  коло  вас,  дуже
вже  спати  хочеться.
 —  Це  інша  річ!  —  відповів  я,  даючи  йому  місце  коло  себе.
 —  Ну,  товариші,  всі  вже  встали,  —  запитав  перший
ув’язнений,  —  бо  сидячи  молитись  не  можна?
 —  Всі!..
 —  Тепер  я  буду  рахувати  до  трьох  і  почнемо  всі  разом,
прочитаємо  «Богородицю»,  як  казав  попередній  това¬
риш,  це  дуже  помагає.
 —  Три!..
 Й  одразу  ввесь  трюм  наповнився  борюканням  і  лайками.
Всі,  хто  раніш  стояв,  полізли  на  вільні  полиці.  Деякий  час
в  трюмі  був  надзвичайний  галас.  Потім  потроху  стихло.
 —Тепер,  товариші,  —  сказав  якийсь  обдурений  в’язень,  —
я  пропоную  помолитись  якому-небудь  іншому  богові...
 Нахабний,  гістеричний  регіт  залунав  у  відповідь  з  по¬
лиць.  В’язень  збентежено  замовк.
 Я  —  старий  моряк,  і  не  вірю  ні  в  які  божеські  й  чортя¬
чі  сили.  Краще  за  все  —  це  вірити  в  самого  себе.
 Ніч  насувалась  все  більше.
 У  трюмі  деякий  час  було  тихо,  але  скоро  знову  залу¬
нали  розмови.
 —  Як  ви  гадаєте,  товаришу,  що  з  нами  зроблять?  —
запитав  мене  мій  сусіда.
 —  Щодо  мене,  —  відповів  я,  —  то  мене  відпустять,  або  в
крайньому  разі  я  сам  себе  відпущу...  А  про  останніх  я  нічого
не  знаю,  все  буде  залежати  від  їхнього  curriculum  vitae...1
 1  Життєпис,  біографія  (латин.).  —  Ред.

302
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мій  сусіда  важко  зітхнув.
 —  А  ви  не  знаєте,  чим  карається  дезертирство?  —  зно¬
ву  запитав  він.
 —  Дуже  просто,  —  відповів  йому  хтось  у  трюмі,  —
шомполами...
 Мій  сусіда,  мабуть,  сильно  зблід,  бо  він  тихо  застог¬
нав  і  притулився  до  мене  задом,  мабуть,  відчуваючи  за¬
здалегідь  такий  приємний  масаж.
 У  тиху  перерву  серед  розмов  у  трюмі  різко  лунало
якесь  лузання,  наче  хтось  старанно  лузав  насіння.
 Раптом  з  того  кутка,  відки  лунало  це  лузання,  ми  по¬
чули  таку  розмову:
 —  Що  це,  товаришу,  у  вас  є  насіння?  Дайте  мені  трош¬
ки...  —  говорив  якийсь  молодий  голос.
 —  У  тебе  своє  є!  —  муруго  відповів  з  кутка  надтріс¬
нутий  бас.
 —  Коли  б  у  мене  було,  то  я  не  просив  би...
 —  Паршивець!  —  забубонів  бас.  —  Чого  смієшся,  жабин
син?  Ніби  не  знаєш,  що  ці  «шкінати»,  як  насіння?..
 Молодий  голос  перелякано  замовк,  а  весь  трюм  боже¬
вільно  зареготав.
 —  Товариші,  —  дико  кричав  хтось,  —  у  нас,  крім
смердильного  заводу,  непомітно  зорганізувався  «Вош-
трест»,  —  товариші,  записуйтесь,  у  «Шкінаттрест»!...
 Після  цього  випадку  в  трюмі  почався  страшенний  га¬
лас,  який  швидко  перейшов  у  цікаву  імпровізацію  гри,
яка  зветься  «гандбол».
 Гандбол  в  трюмі  дуже  відріжнявся  від  гри  з  такою  ж
назвою,  яка  звичайно  завше  відбувалась  на  повітрі.
 «  Болом  »,  або  м’ячем,  в  даному  разі  була  людина,  власне,
не  людина,  а  з  термінології  більш  правильної  —  «пацан»,
якого,  як  м’яча,  перекидали  з  одного  кутка  трюму  в  дру¬
гий.  В  цей  час  цей  живий  «бол  »  ступав  великими  чобітьми
по  головах  в’язнів,  які  спали  на  підлозі,  або  з  розгону  гепав-
ся  кому-небудь  на  груди  або  на  обличчя.  У  свою  чергу  ці  по¬
турбовані  в’язні  й  розлютовані  сильним  ударом  цього  живо¬
го  «бола»  з  силою  кидали  його  в  протилежний  бік,  швидко
збільшуючи,  таким  чином,  кількість  партнерів.

Тисяча  пройдисвітів
 303
 Коли  живий  «бол»  вже  починав  верещати,  ніби  його
кастрували,  на  кін  являвся  другий  такий  же  «бол».  Гра
й  галас  продовжувались.
 Раптом  «янгол»,  який  стояв  з  рушницею  коло  две¬
рей  і  весь  час  заглядав  у  «вічко»,  розчинив  двері  й  став
люто  лаятись:
 —  А  щоб  ви  повиздихали,  «урки»  нещасні!  Тихше,
вашу  мать!  Що  це  вам  тут  —  товкучка?
 Якийсь  «стопор»  щільно  підійшов  до  «янгола»  й  встро¬
мив  йому  кулака  в  ніс:
 —  Мовчи,  мильтон,  тут  тобі  не  «фармазонщики».
У  тебе,  мабуть,  боки  скучили  за  фінкою...
 «Мильтон»,  він  же  «янгол»,  він  же  міліціонер,  тро¬
хи  постояв  на  місці,  потім  плюнув  і  з  грюком  зачинив
двері.
 Ось  яким  чином  розважалась  частина  армії  тисячі
пройдисвітів  в  одному  з  відділів  великого  трюму  бухти
Дель-Районо.
 А  всі  відділи  трюму  було  вже  переповнено  сміливими
моряками  та  мисливцями  вулишних  джунглів.  Про  це
можна  було  довідатись  у  тихі  перерви,  бо  під  час  тиші  в  од¬
ному  з  відділів  лунали  крики  та  галас  інших  відділів.
 Скоро  почали  працювати  й  апарати  Морзе.  Кілька  те¬
леграфістів  вистукували  ліктями  об  стіни  запитання  та
відповіді.  Рота  зв’язку  армії  тисячі  пройдисвітів  старан¬
но  працювала.  Все,  що  робилось  в  комендатурі,  знав  ко¬
жен  в’язень.
 Скоро  телеграфісти  вистукали  ліктями,  що  армія  ру¬
шає  далі.
 Було  чути,  як  «янголи»  лагодили  рушниці  й  брязкали
зброєю.  Скоро  цілий  взвод  зупинився  коло  дверей  нашо¬
го  відділу,  і  ми  по  черзі  стали  виходити  на  беріг.
 Дощ  не  зупинявся.
 Під  ногами  були  великі  калюжі  й  по  коліна  гря¬
зюки.
 Брудний  сірий  ранок  поволі  розривав  мряку,  накрес¬
люючи  на  брудному  тлі  великі  мовчазні  будинки.
 Нас  почали  старанно  реєструвати.

304
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я,  старий  моряк,  ще  ніколи  в  житті  не  бачив  такої
сили  пройдисвітів.
 Це  була  справжня  армія,  яка  щохвилини  могла  розі¬
гнати  всю  варту  й  розійтись,  хто  куди.
 Але  в  цій  армії  не  було  рядових  членів,  тут  всі  були
ватажками.
 Будь-який  соціолог  тут  на  прикладі  міг  вивчити,  що
таке  анархія  й  чого  вона  варта.
 Він  міг  скоро  переконатись,  що  вся  ця  армія  не  ко¬
штує  й  шага.
 Тут  наочно  на  практиці  було  виявлено  всі  ідеї  анархістів,
всякий  розумний  анархіст,  коли  б  побачив  цю  армію,  він
зрікся  б  своїх  ідей  і  з  великою  охотою  став  би  звичайнісінь¬
ким  обивателем,  до  того  все  це  було  абсурдно  і  несолідарно.
 В  цій  тисячній  армії  не  було  й  двох  чоловіка,  які  мали
б  щось  спільне.
 Це  була  буйна  череда  без  голови,  з  боязкими  серцями.
Армія  боягузів  та  крикунів.
 Поки  реєстрували  передніх,  задні  мерзли  в  черзі  і  по¬
чали  нову  гру.  Під  ногами  було  мокро,  й  ноги  мерзли,
нова  гра  мусила  зогрівати  ноги  від  холоду,  вона  звалась
грою  в  «ніяк».
 Якийсь  здоровенний  чолов’яга  підійшов  до  мене,  з
силою  вдарив  мене  каблуком  по  нозі  по  пальцях,  але  я
швидко  відскочив,  і  грязюка  цілим  водоспадом  заляпа¬
ла  обличчя  тих,  хто  стояв  поблизу.
 В  цьому  й  полягала  гра  в  «ніяк».  В  лавах  пройдисві¬
тів  не  було  й  двох  людей,  які  б  старанно  не  били  по  но¬
гах  один  одного.
 У  одного  пройдисвіта  скоро  розлізся  чобіт  і  з  пальців
ноги  бризнула  кров.
 Це  була  гра  жорстокіша  за  живий  «гандбол».
 Мій  сусіда,  що  раніш  лежав  коло  мене,  стояв  осторонь
і  тільки  дивився  на  все,  роззявивши  рота,  очевидно,  це
був  новичок,  незнайомий  з  нормами  моралі  та  звичаїв
вулишних  джунглів.
 Скоро  черга  реєстрації  дійшла  до  мене.

Тисяча  пройдисвітів
 305
 —  Ваше  прізвище?  —  запитав  мене  начальник  міліції.
 Мені  було  ніяково,  мені  було  соромно.  Я,  старий  мо¬
ряк,  —  чесний  робітник,  потрапив  у  таке  ганебне  кодло
анархістів.
 І  я  відповів:
 —  Король  Гебридський...
 —  Це  ваше  прізвище?  —  знову  ввічливо  запитав  на¬
чальник.
 Я  ніяково  хитнув  головою.
 Мабуть,  ні  один  з  цих  пройдисвітів  так  ввічливо  не  по¬
водився  з  своїм  батьком,  як  ввічливо  поводились  міліці¬
онери  з  цією  ватагою  пройдисвітів.
 Після  реєстрації  армія  вирушила  далі.
 Ми  йшли  широкими  вулицями  міста,  але  куди  ми  йде¬
мо,  не  знав  ніхто.
 Перехожі  зупинялись  на  тротуарах:  дивились  на  цю
армію.  Мабуть,  чимало  обивателів  раділо,  мовляв,  тепер
не  так  часто  грабуватимуть  на  вулицях.
 Скоро  армія  тисячі  пройдисвітів  зупинилась.  Треба
було  вирівняти  лави.  Ми  зайшли  у  вузьку  вулицю,  яка
не  вміщала  такої  армії.  Пройдисвіти  тікали  у  всі  кінці,
ховались  у  парадні  входи,  тікали  в  під’їзди.
 Коли  ми  зупинились,  до  мене  підійшла  кремезна  жен¬
щина  з  кошиком  у  руці.  Вона,  мабуть,  йшла  на  базар.
 Коли  я  її  побачив,  мені  на  думку  одразу  спали  філо¬
софські  міркування.  Я  хотів  освітлити  ролю  цієї  женщи-
ни  в  процесі  світових  пригод.
 Її  кремезна  постать,  еліпсиси  стегн,  півкулі  перс  і  Гі¬
малаї  живота  одразу  дивували  своєю  масивністю  та  іс¬
торичністю.
 На  цих  гімалаях,  еліпсисах  та  півкулях  не  раз,  ма¬
буть,  відпочивав  втомлений  подорожній  нашого  вели¬
кого  світу.
 —  Куди  це  вас  ведуть?  —  запитала  вона  мене.  Потім
тяжко  зітхнула  й  додала:  —  Бідненькі...
 У  неї,  мабуть,  було  таке  велике  серце,  як  півкулі  гру¬
дей,  і  я  приязно  глянув  у  її  зблякло-блакитні,  як  старий
коленкор,  великі,  як  у  мустанґа,  очі.

306
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я  приязно  посміхнувся.  Евріка!  Вона  з  таким  же  успі¬
хом  могла  бути  чудовою  заслоною,  як  і  м’яким  місцем
для  відпочинку.
 І  я  знову  приязно  посміхнувся  їй.
 Ліва  брова  моя  хитро  з’їхала  кудись  у  бік,  це  було  за¬
лицяння  несамохіть.
 Цим  я  дозволив  їй  зрозуміти,  що  вона  мені  дуже  по¬
добається.
 В  цей  мент  армія  вирушила  далі.
 Я  підійшов  ближче  до  женщини,  й  вона,  зрозумівши
мене,  притиснула  мене  своїм  великим  тілом  до  високо¬
го  паркану.
 Да,  це  була  чудова  заслона!
 Крізь  велику  дірку  в  спідниці  женщини  я  робив  смотр
всієї  армії.  Близько  нас  проходив  мій  сусіда,  у  нього
був  печальний  безпорадний  вигляд.  Я  непомітно  схо¬
пив  його  за  руку  й  з  силою  втягнув  за  спину  женщини.
Вона  з  таким  же  успіхом  могла  заслонити  цілий  фіякр,
як  нас  двох.
 Скоро  вся  армія  зникла  в  нетрях  вулишних  джун¬
глів.
 —  Ви  нагадуєте  мені  піраміду  Хеопса!  —  ввічливо  ска¬
зав  я  женщині.  —  Ви  з  великим  успіхом  могли  б  засло¬
нити  армію!
 Але  женщина  не  зрозуміла  мого  компліменту,  вона
образилась.  Вона  підібрала  рукою  спідницю  й  велично
рушила  на  базар.
 Я  ж  не  був  ні  втомленим  подорожнім,  ні  великим  ін¬
женером,  і  відпочинок  на  її  еліпсисах  не  здавався  мені
таким  привабливим.
 —  Прощай,  Король!  —  сказав  мені  мій  сусіда.
 —  Прощай,  пацан!  —  з  презирством  відповів  я.
 —  Я  ненавиджу  анархію,  я  випадково  попав  у  це  код¬
ло  анархістів!..  Я  стою  тільки  за  комуністів!..
 На  цей  раз  я  міцно  стиснув  йому  руку.
 Кошик,  еліпсиси,  армія  тисячі  пройдисвітів  дале¬
ко  лишились  позаду,  мій  корабель  тепер  ішов  назустріч
сонцю.

ПАТЕТИЧНА  НІЧ
 —  Стій!
 З  темряви  будинку  виринула  постать  і  наставила  на
мене  величезного  кольта:
 —  Не  ворушись,  браток!
 —  Во  ім’я  Струка  й  Совітської  влади!  Скажи  мені,  чи
нема  в  тебе  в  кишені  шпалера?
 —  Нема.
 —  Ну  гаразд.  А  тепер  покажи  мені  виворіт  твого  ко¬
жуха  й  які  онучі  в  тебе  на  ногах!
 Таке  прохання  виконати  можна  було  дуже  просто.  Тре¬
ба  було  тільки  зняти  чоботи  та  кожух.  Кольт,  який  чем¬
но  стирчав  під  носом,  дуже  ввічливо  запрошував  до  цьо¬
го.  Лишалось  коритись.  Але  я  сказав:
 —  А  може,  ти  помиляєшся,  браток.  Може,  ти  якраз
натрапив  на  самого  Струка!
 Він  щільно  підійшов  до  мене.  У  нього  на  обличчі  була
чорна  маска...
 ***
 Цілком  правдиво.  Так  можна  було  починати  будь-яке
оповідання  або  пригоду  тієї  доби,  коли  Марк  Солчнів
одержав  по  ордеру  в  соцзабезі  поношені  кальсони,  в  які
разом  з  його  животом  можна  було  вмістити  десятифун-
тову  подушку,  й  одержав  сорочку  з  найшляхетнішого  ба¬
тисту,  на  якому  були  помітні  плями,  мабуть,  найліпшо¬
го  вина  з  підвалів  Дюрсо,  одним  словом,  одержав  напів-
зруйновану  спадщину  від  старого  світу.  Так  можна  було
починати  оповідання,  коли  місцеві  панночки  замісць  ро¬
манів  Мопассана  та  Вербицької  читали  брошури  про  ра¬
дянську  політику  на  селі  та  «Азбуку  комунізму».  Сло¬
вом,  коли  по  вулицях  блукала  «Чорна  маска»  —  скидала

308
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пальто  й  чоботи  та  вбивала  відповідальних  робітників
радустанов.
 Так,  це  було  тієї  доби,  доби  пшоняного  хліба  і  півфун¬
та  повидла,  під  час  голоду  і  великого  геройства,  під  час
ріжноманітних  пригод.
 Вулиці  великого  міста  були  порожні  з  того  момен¬
ту,  як  сонце  доручало  свої  справи  місяцю  й  чимчикува¬
ло  на  Гаазьку  конференцію,  а  на  вулиці  виходила  «Чор¬
на  маска».  Але  не  тільки  «Чорна  маска»  виходила  тоді
на  вулиці,  виходив  і  Марк  Солчнів  після  денної  бігани¬
ни  та  праці  в  Чека.
 Йому,  бачите,  треба  було  доконче  перевірити,  чи  сяє
п’ятикутня  рубінова  зоря  на  Губревкомі  і  чи  нема  якої
контрреволюції  в  березневому  повітрі  й  каламутній  вес¬
няній  воді  та  снігу.  Ну,  це  брехня,  —  скажете  ви.  Це  він
просто  був  закоханий!  Але  запевняю  вас,  що  він  з  презир¬
ством  дивився  на  кохання  й  книжок  з  такими  темами  ні¬
коли  не  читав.  Хіба  кохання  може  бути  темою  для  будь-
якого  путящого  оповідання.  Це  така  стара  катеринка,  що
після  грамофону  нічого  не  варта.  Знову  запевняю,  що  він
був  такої  ж  думки  й  виходив  на  вулицю  тільки  перевіри¬
ти,  чи  сяє  п’ятикутня  зоря  на  Губревкомі.
 Але  вибачте,  я  забув!  Да.  Він  іноді,  дуже  випадково
зустрічав  на  цих  вулицях  товаришку  Айзі.
 Товаришку  Айзі?  Хто  ж  вона  така?  Що  це  за  Айзі?
 О,  про  це  вам  найкраще  запитати  в  самого  Марка  Солч-
нова.  Він  розкаже  вам  насамперед,  що  Айзі  делегатка
жінвідділу  і  женщина,  як  кожний  чоловік  може  себе  за¬
рахувати  до  чоловічого  роду.
 Тисяча  рубінових  зір  в  щоках,  твердість  Губревко-
му  в  характері  й  ніжність  жінвідділу  в  очах  і  серці  —
це  Айзі.
 Але  Айзі  —  це  випадково,  головне  —  зоря  на  Губревкомі.
 Під  її  сяйвом  Марк  Солчнів  хотів  розв’язати  одну  ці¬
каву  проблему.
 Чи  може  женщина,  в  якої  всі  органи  відповідають  ор¬
ганам  самого  Губкому,  покохати  якого-небудь  мужчину.

Патетична  ніч
 309
 Але  знов  кохання  тут  не  до  речі.  Тут  мусило  стояти  якесь
інше  слово,  якого  ще  нема  в  наших  словниках,  це  слово
мусило  бути  якоїсь  іншої  конструкції.
 Так,  Марк  Солчнів  ніяк  не  міг  розв’язати  цієї  пробле¬
ми,  бо  зустрічався  з  Айзі  дуже  випадково,  а  щоб  це  зроби¬
ти,  була  потрібна  якась  надзвичайна  подія  або  нагода.
 Таким  чином,  ми  тепер  знаємо,  чого  він  ходив  пере¬
віряти  сяйво  п’ятикутньої  зорі,  —  він  шукав  такої  на¬
годи.
 Марк  Солчнів  і  на  цей  раз  прямував  вулицею  до  Губ-
ревкому.  Очевидно,  це  був  завзятий  парубок,  який  втілю¬
вав  своєю  особою  все  Чека,  бо  чим  можна  було  б  з’ясувати
таку  впертість  у  поставленому  завданні.
 Він  ішов  майже  пустельною  вулицею  й  пильно  вдив¬
лявся  в  обличчя  випадкових  прохожих.  Всі  обличчя  зда¬
валися  йому  дуже  знайомими,  він  дуже  легко  міг  від-
ріжнить  будь-якого  обивателя  від  жулика  або  контр¬
революціонера.  На  це  в  нього  був  особливий  хист,  і  я
запевняю,  що  ніхто  з  нас  не  зміг  би  цього  зробити.  А  від-
ріжнити  женщину  від  чоловіка  йому  було  легко,  як  плю¬
нути,  тому  мабуть  він  більше  вдивлявся  в  обличчя  випад¬
кових  женщин,  а  на  чоловіків  не  звертав  ніякої  уваги.
 Ви  скажете,  що  це  було  просто  випадково,  але,  на
жаль,  я  з  цим  погодитись  не  можу,  бо  для  цього  просто
треба  розв’язати  маленьке  завдання  про  двоє  потягів,  що
йдуть  один  одному  назустріч,  або  про  двох  подорожніх,
що  йдуть  з  ріжних  кінців  однієї  ж  дороги.
 Очевидно,  в  їхніх  зустрічах  ніякої  випадковости  не
може  бути.  Тепер  ви  згодні?
 Коли  мова  йде  про  двох  дієвих  осіб,  то  ніякої  випад¬
ковости  ніколи  не  може  бути.
 *  *  *
 —  Ви  говорите,  що  були  сьогодні  в  Солом’янському  ра¬
йоні?  —  питала  товаришка  Айзі  в  Мишка,  який  ішов  по¬
руч  з  нею.  —  Я  чула,  що  там  убили  комуніста  Драча.  Зна¬
чить  —  ця  сама  «Чорна  маска»  оперує  і  в  цьому  районі?

310
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Чорт  його  зна!  —  відповів  Мишко.  —  Мене  бере  сум¬
нів,  щоб  ця  «маска»  могла  встигати  у  всіх  районах.  Мож¬
ливо,  що  це  які-небудь  злочинці.
 —  Хіба  їх  розбереш,  —  казала  Айзі,  —  тут  їх  багато.
Контрреволюціонери  —  петлюрівці  й  монархісти,  просто
злочинці  й  «Чорна  маска».  Розплодилося  їх  до  біса.
 Як  бачимо,  обидва  потяги  вже  вийшли  зі  своїх  про¬
тилежних  пунктів,  —  значить...  Але  це  нічого  не  зна¬
чить,  бо  тут  є  ще  третя  особа,  значить...  Значить,  треба
весь  час  пам’ятати,  що  в  цьому  оповіданні  тільки  дві  осо¬
би  беруть  участь,  всі  останні  —  це  просто  бутафорія.  Ну,
а  Мишко?  Мишко  —  це  просто  один  з  талановитих  спів¬
робітників  Чека.
 —  Значить,  в  цьому  районі  вночі  ходити  теж  небез¬
печно?  —  говорила  далі  Айзі.
 —  Звичайно,  Айзі,  ви  б  так  не  ризикували.  Чого  до¬
брого,  наш  жінвідділ  втратить  таку  прекрасну  делегат¬
ку.  Це  буде  дуже  болюча  втрата!
 —  Якого  біса,  Мишко,  ви  розводите  атраментом  по  па¬
пері!  Я  думала,  що  тільки  Солчнів  уміє  з  крейди  розбов¬
тувати  кисіль!
 —  Ви  не  так  висловились,  це  значить  «крутити  ґу¬
дзики»...
 Вони  повертали  напівпорожніми  вулицями  з  якогось
засідання  жінвідділу,  в  яких  завше  охоче  брав  участь  і
товариш  Мишко,  очевидно,  явний  прихильник  жіночо¬
го  руху  й  емансипації.
 Скоро  вони  вийшли  на  головну  велику  вулицю,  де  зна¬
ходився  Губревком,  що  на  ньому  сяяла  п’ятикутня  зоря,
але  й  тут  було  темно  та  порожньо.
 Горіли  вогні  в  якомусь  кооперативі,  десь  збоку  в  отелі
й  навпростець  в  якійсь  перукарні.  Випадково  зустріча¬
лись  червоноармійці,  яких  в  темряві  можна  було  пізна¬
ти  по  гострих  буденівських  шапках,  матроси,  які  вири¬
нали  з  темряви  хитливою  ходою  —  чорними  панцерними
крейсерами,  та  іноді  траплялися  громадяни  й  грома¬
дянки,  яких  уже  не  можна  було  відріжнити  по  одягу  від

Патетична  ніч
 311
 робітників  і  зарахувать  до  іншої  кляси  суспільства.  Ре¬
волюція  майже  стерла  ріжниці,  а  військовий  комунізм
обов’язав  усіх  бути  рівними  навіть  в  одягу.
 Це  не  була  ніч,  це  був  день.  Ночей  в  республіці  вже  не
існувало.  Ночі  відступили  на  захід  і  далі  на  південь  разом
з  бандами  білих,  французів  та  німців.  Ночей  не  було.
 Як  вдень,  так  і  вночі  червоноармійцеві,  так  і  робітни¬
кові  нічого  було  боятись.  Вони  були  господарями.
 Господарями  почували  себе  й  робітниця  тютюнової  фа¬
брики  Айзі  й  Мишко,  робітник  арсеналу,  які  йшли  з  за¬
сідання  й  мирно  розмовляли,  й  Солчнів  —  робітник  за¬
воду  кол.  Гретера,  який  йшов  своєю  мрійною  ходою  їм
назустріч  після  денної  праці.
 —  Чому,  Мишко,  ви  не  пропускаєте  ні  одного  засідан¬
ня  в  жінвідділі?  Теж  задля  цих  ґудзиків?
 —  Ви,  помиляєтесь,  Айзі,  коли  ці  ґудзики  не  на  вашо¬
му  чудовому  пальті,  то  до  інших  мені  нема  діла!
 —  Що  ви  хочете  цим  сказати?
 —  Невже  ви  не  зрозуміли?  Мене  не  можна  бачити  на
тих  засіданнях,  на  яких  і  вас  нема.
 Айзі  засміялась:
 —  Можете  далі  не  розводити!  Я  вас  розумію.  А  чому
Солчнів  ніколи  не  приходить?  Він,  здається,  теж  май¬
стер  в  цьому  ділі?
 —  Солчнів  ненавидить  все,  що  зв’язано  зі  словом  «ко¬
хання».  Правда,  Солчнів?  —  раптом  вигукнув  Мишко  й
обернувся.
 Відповіді  на  це  не  було.  Постать  людини,  до  якої  звер¬
нувся  Мишко,  поволі  віддалялась.
 —  Гей,  Солчнів!  Солчнів!  —  крикнув  Мишко  навздо¬
гін.
 Марк  Солчнів,  а  це  був  він,  так  старанно  вдивлявся
в  обличчя  зустрічних  людей,  що  навіть  не  помітив  Айзі
та  Мишка  і  не  чув  першого  запитання.  Коли  б  Мишко  не
крикнув  удруге,  то  Солчнів  не  досягнув  би  сьогодні  сво¬
єї  мети  і  не  зміг  розв’язати  тієї  проблеми,  яку  вирішив
сьогодні  викрити  остаточно.

312
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Солчнів  обернувся  й  побачив  Мишка  та  Айзі.  Серце
його,  це  такий  орган,  який  своїми  функціями  наближав¬
ся  в  нього  до  «учраспреда»,  нервово  заметушилось,  ніби
треба  було  видати  партійну  карту  новому  дуже  відпові¬
дальному  товаришеві.
 —  Ходім  з  нами,  Марко!  —  заговорив  до  нього  Миш¬
ко.  —  У  тебе  ж  немає  ніяких  негайних  справ?
 —  Крім  одної!  —  відповів  Солчнів  і  подивився  на
Айзі.  —  Крім  розв’язання  одної  важливої  проблеми.
 —  Проблему  можете  лишити  на  завтра,  а  тепер  ходім
з  нами!  —  сказала  Айзі.
 —  У  мене  теж  є  одна  проблема,  це  заполонити  її!  —  і
Мишко  теж  чомусь  подивився  на  Айзі.
 —  Кого  —  її?  —  запитав  Солчнів  і  зблід.
 Те,  що  він  зблід,  він  відчув  у  своєму  «учраспреді»,
який  стукнув  і  впав,  покотився  кудись  між  ребра  Солч-
нова.
 —  «Чорну  маску»!  —  байдуже  відповів  Мишко.
 —  Ну,  а  в  мене  проблема  трохи  інша.  І  розв’язати  її  не
легше,  ніж  заполонити  «її».
 —  Чого  ви  обидва  на  мене  вирячились?..  —  обурилась
Айзі.  —  Ніби  я  та  сама  «Чорна  маска»!
 —  Це,  мабуть,  тому,  що  на  вас  полюють  не  менше,  ніж
на  «Чорну  маску»!  —  відповів  Мишко.
 —  Подумаєш,  полюють!  Хто  ж  це  полює?  Чи  не  ви?
 —  А  хоча  б  та  сама  «маска».
 Солчнів  пішов  мовчки.  Його  вразили  останні  слова
Мишка.  Взагалі  в  нього  останніми  днями  дуже  часто  мі¬
нявся  настрій.  Чи  це  тому,  що  його  цікавила  якась  там
проблема,  чи  це  просто  впливала  п’ятикутня  зоря  на  Губ¬
ревкомі  і  якась  непомітна  «контрреволюція»  в  березне¬
вому  повітрі,  як  він  сам  висловився.
 —  Ви  гадаєте,  Айзі,  що  «маска»  не  може  на  вас  по¬
лювати?  Дуже  помиляєтесь!  —  продовжував  Мишко.  —
Слухай,  Марко,  Айзі  гадає,  що  «маска»  не  може  полю¬
вати  на  неї,  що  вона  для  «маски»  не  може  бути  теж  ла¬
сим  шматочком.

Патетична  ніч
 313
 Солчнів  вислухав  цю  заяву  Мишка  й  раптом  відчув,
що  його  проблема  починає  розв’язуватись.  Він  одразу  по¬
веселішав.  Мишко  продовжував.
 —  Ти  поглянь,  Марко,  на  боти  та  пальто  Айзі!  Як  гадаєш?
 —  Я  гадаю,  що  пальто  Айзі  тепер  в  соцзабезі  не  одер¬
жиш...
 —  Правда?  Скільки  ми  не  трусили  тутешніх  аристо¬
кратів  та  буржуа,  а  соцзабез  і  досі  не  має  хоч  одного  та¬
кого  пальта.
 —  Правильно!  Треба  бути  дуже  щасливим,  щоб  з  ніч¬
ною  облавою  натрапити  на  таку  схованку.  Ти,  Мишко,
я  бачу,  як  добрий  прикажчик  модної  крамниці,  можеш
одразу  оцінити  вартість  готового  одягу.
 —  Не  в  цьому  справа,  Марко!  «Чорна  маска»  ще  біль¬
ший  майстер  в  цих  оцінках.
 —  Так  ви,  значить,  упевнено  гадаєте,  що  на  моє  паль¬
то  може  позаздрити  «маска»?  —  запитала  Айзі.
 —  Не  тільки  позаздрити,  а  й  скинути!  —  відповів  Солчнів.
 Марк  Солчнів  ще  більше  повеселішав.  Він  тепер  оста¬
точно  розв’язав  свою  проблему.
 —  Ну,  а  я,  —  сказав  Мишко,  —  все  ж  таки  заполо¬
ню  «її».
 —  Побачимо!  —  відповіла  Айзі.
 Коли  вони  розходилися  після  прогулянки  й  цієї  роз¬
мови,  Марк  Солчнів  заявив,  що  він  на  три  дні  від’їжджає
за  місто  і  це  потрібно  йому  для  того,  щоб  розв’язати  оста¬
точно  його  проблему.
 Гадаємо,  що  це  була  проблема,  яку  було  зв’язано  з
«контрреволюцією»  в  березневому  повітрі.
 *  *  *
 На  другий  день  у  жінвідділі  Губерніяльного  коміте¬
ту  КП(б)У  провадилася  жвава  праця.  Готувалися  до  яко¬
гось  дитячого  свята.
 Робітниці  —  делегатки  жінвідділу  —  готували  місце¬
вим  дітям  робітників,  дитячим  яслам  та  притулкам  ріж-
номанітні  подарунки.

314
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 До  Губному  під’їздили  грузовики  з  цукеркових  фа¬
брик,  навантажені  знизу  доверху  ящиками  цукерків  та
пряників.  Назад  вони  виїжджали,  навантажені  малень¬
кими  пакуночками  з  ріжними  ласощами,  й  розвозили  це
все  по  робітничих  організаціях  та  притулках.
 Через  жінвідділ  у  суворому  й  працьовитому  Губкомі
зчинився  гамір,  метушня,  сміх.  Всі,  хто  був  вільний  та
закінчив  працю,  тепер  допомагали  носити  ящики  та  на¬
бивати  пакуночки  цукерками  та  пряниками.
 Вгорі  на  башті  Губревкому  вже  продзвонило  9  годин,
а  праця  все  кипіла.  Скоро  на  вулиці  мала  вийти  «Чорна
маска»,  щоб  грабувати  громадян  і  наводити  жах  на  мир¬
не  населення,  лякаючи  його  привидами  білобанд,  а  жін¬
відділ  все  працював,  піклуючись  про  маленьких  дітей
Республіки,  бажаючи  розважити  свою  «зміну»  під  час
суворих  подій  та  голоду.
 Айзі  працювала  не  покладаючи  рук.  Від  цукерків  у
Губревкомі  все  стало  солодким:  папери,  столи,  стільці
навіть,  повітря  та  атрамент.
 В  Айзі  були  солодкі  руки,  і  до  них  липло  все,  що  вона
брала.  Іноді  поміж  веселою  промовою  та  сміхом  вона  чо¬
мусь  згадувала  Солчнова  й  шкодувала,  що  він  кудись  по¬
їхав  і  не  може  взяти  участі  в  роботі,  наслідки  якої  мусять
розвантажити  улюблену  «зміну».
 «І  куди  він  міг  поїхати?»  —  думала  Айзі.  Певне,  це
зв’язано  з  «Чорною  маскою»  —  й  тоді  жінвідділ  ставав  на
перше  місце  серед  інших  органів  Губкому,  чи  то  пак  Айзі,
і  вона  сміхом  приглушувала  якесь  стискання  в  серці.
 Так,  іноді  згадуючи  Солчнова,  вона  працювала  доти,
доки  всі  цукерки  було  розкладено  в  пакуночки,  а  на  ву¬
лиці  стало  чорно,  як  в  шкіряному  ридикюлі.  Очевидно,
цієї  ночі  місяць  захворів  на  шлунок  і  тому  не  міг  бути
на  варті.
 *  *  *
 А  цієї  ночі  коїлись  якісь  дивні  історії  та  пригоди,  що
їх  важко  було  зрозуміти.

Патетична  ніч
 315
 Наш  загальний  знайомий  Мишко  сидів  у  себе  в  кімна¬
ті  і  різав  старий  подертий  чорний  прапор,  який  напевне
раніш  належав  Махну,  бо  білою  матерією  на  ньому  було
вишито  челеп  смерти,  кістки,  а  при  дбайливому  читан¬
ні  подертих  літер  можна  було  прочитати  гасло:  «За  вла¬
ду  Рад».  Яких  Рад,  то  це  був  секрет  самого  Махна,  бо  ці
самі  ради  в  особі  робітників  та  червоноармійців  на  тачан¬
ках  і  кіннотою  заганяли  Махна  в  нетра  Гуляй-Поля,  де
він  блукав  чорним  вовком  анархії.
 Але  в  даному  разі  Махно  очевидно  був  ні  при  чому,
так  би  мовити,  при  піковому  інтересі.  Мишко,  вирізав¬
ши  з  прапора  чорну  смугу  матерії,  вирізав  у  ній  дірки,
які  мусили  відзначати  очі  та  ніс.
 Одягнений  він  теж  був  звичайно.  На  голові  в  нього
була  сива  шапка,  на  плечах  теплий  кожух,  підпереза¬
ний  шкіряним  пасом,  а  за  ним  стирчав  величезний  кольт,
який  міг  нагнати  страху  на  самого  Махна.
 —  А  все  ж  таки  я  сьогодні  «її»  зустріну»,  —  промо¬
вив  Мишко,  приміряючи  чорну  смугу  матерії  собі  до  об¬
личчя.  —  Про  це  говоритиме  вся  Чека!  Цікаво,  як  це  «її»
вразить!
 Коли  він  поглянув  у  маленьке  дзеркальце,  він  сам  себе
не  впізнав.  На  обличчі  в  нього  була  чорна  маска,  й  очі  го¬
стро  блищали  з  круглих  дірок.
 —  Ось  тобі  і  «Чорна  маска»!  —  промовив  Мишко  й  за¬
сміявся.
 Потім  він  чорним  ходом  вийшов  у  двір,  обережно  пе¬
рейшов  його  і  переходами  вийшов  на  темні  вулиці.  Ско¬
ро  його  проковтнули  чорні  під’їзди  і  тіні  мовчазних  бу¬
динків.
 *  *  *
 Айзі,  зробивши  останній  пакуночок,  одягла  своє  зна¬
мените  пальто,  на  яке  позаздрила  б  будь-яка  буржуйка,
боти,  й  вийшла  на  вулицю.  Разом  з  нею  від  Губревкому
відійшов  останній  грузовик.

316
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 На  вулиці  було  темно  й  холодно.  Мороз  зашклив  усі
калюжі,  і  сніг  став  рипіти  під  ногами.  Айзі  зіщулилась
і  швидко  пішла  додому,  на  далеку  околицю  міста.  Сьо¬
годні  вона  була  без  провожатих.
 «Солчнів  поїхав,  а  Мишко  десь  запропастився»,  —  ду¬
мала  Айзі,  і  їй  ставало  трохи  моторошно  повертатись  до¬
дому  самій  темними  ворожими  вулицями,  які  здавалися
джунглями  з  будь-якого  роману  Фенімора  Купера.
 Айзі  йшла  й  все  думала  про  працю  і  про  побут
робітників-партійців.
 Недавно  до  Губкому  приходив  знайомий  товариш  —
Айзі  згадала  його  худорляву  постать,  бліде  обличчя,  його
руки  й  ноги,  які  тремтіли  від  знесилля,  від  голоду,  від
пережитих  подій.
 Побут  було  зв’язано  з  важкою  відповідальною  працею,
в  якій  щохвилини  ризикуєш  життям.  І  треба  було  справ¬
ді  бути  крицевим,  щоб  це  все  перенести.
 «От,  наприклад,  Солчнів  та  Мишко  тепер  ганяють¬
ся  де-небудь  за  “Чорною  маскою”,  —  думала  Айзі.  —
А  можливо,  що  вже  де-небудь  лежать  у  снігу  з  прострі-
леним  серцем».
 Вітер,  холодний  вітер  рвав  з  неї  пальто.  Сердито  дму¬
хав  в  обличчя  й  заморожував  на  очах  сльози.  З  поривами
вітру  її  голову  наповнювали  ріжноманітні  думки,  що  за¬
вдяки  ним  вона  не  помічала  темряви  й  не  відчувала  стра¬
ху,  який  наганяли  ці  пустельні  вулиці.
 Коли  ж  вона  згадувала  про  сьогоднішню  роботу,  вона
всміхалася  й  відчувала  смак  солодких  цукерків  на  вус¬
тах.
 «Все  дітям,  —  думала  вона.  —  Все  для  майбутнього».
 І  це  знову  була  не  ніч,  а  був  день.
 Вона  йшла  все  далі,  щось  міцно  стискаючи  в  кише¬
ні...  Може,  цукерки?
 В  цей  час  на  далеких  околицях  було  зовсім  порож¬
ньо.  Навіть  не  було  чути  собак.  Мовчазно  стояли  ста¬
рі,  напівзруйновані  халупи,  мовчазно  стояли  телеграф¬
ні  стовпи,  нагадуючи  якихось  несподівано  зустрінутих

Патетична  ніч
 317
 людей,  і  тільки  чорні  віти  заледенілих  дерев  шуміли  в
поривах  вітру.
 Раптом  з  темряви  маленького  будинку  виринула  по¬
стать  чоловіка.  Постать  обережно  вийшла  на  середину  ву¬
лиці,  поглянула  в  усі  кінці  й  перебігла  в  тінь  другого  та¬
кого  ж  будинку.  Постать,  постоявши  трохи,  рушила  далі.
Вона  перебиралась  з  під’їзду  в  під’їзд,  ховалась  за  стовбу¬
рами  дерев,  за  горожами  й  все  посувалась  вперед.
 Раптом  постать  напнулась  на  другу  постать  чолові¬
ка,  що  так  само  перебираючись  з  під’їзду  в  під’їзд,  йшов
назустріч.
 —  Стій!
 І  два  величезних  кольти,  простягнутих  один  одному
назустріч  в  темряві,  напнулись  на  свої  крицеві  дула.
 Постаті  чоловіків,  загрожуючи  один  одному  револь¬
верами,  подивилися  один  одному  в  обличчя  й  побачили,
що  на  них  були  чорні  маски.
 —  Сто  чортів!  —  промовила  перша  маска.  —  Нарешті
я  її  спіймав!
 —  Не  валяй  дурака!  —  промовила  друга  маска.  —
Руки  вгору!
 Обидва  кольти,  як  люті  пси,  загарчали  один  на  одного.
 І  раптом  обидві  маски  голосно  розсміялися  на  всю  ву¬
лицю.  Заспокоєні  кольти  полізли  назад  за  пояси.
 —  От  так  чудасія!
 Маски  по-товариському  потиснули  одна  одній  руки  і
збентежено  розійшлися  в  ріжні  кінці.
 *  *  *
 Айзі  витягнула  з  кишені  цукерки  й  почала  смокта¬
ти.  Вже  скоро  вона  мала  бути  вдома.  Треба  було  пройти
ще  темний  провулок,  і  через  кілька  будинків  вона  могла
спокійно  пройти  в  під’їзд.
 Вона  тепер  думала  про  Солчнова.  Вона  шкодувала,  що
він  кудись  поїхав.  Кілька  вечорів  вона  не  бачитиме  його.
Кілька  вечорів  їй  доведеться  самій  повертатись  додому.
Але  це  ще  нічого.  Коли  б  з  ним  чого  не  скоїлось.  Вона

318
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 очевидно  турбувалась  за  нього  просто  як  за  товариша.  Її  ди¬
вувала  також  і  проблема,  яку  хотів  розв’язати  Солчнів,  і
взагалі,  щось  він  їй  не  подобавсь  останніми  днями.
 Раптом  Айзі  помітила,  що  хтось  перейшов  вулицю,
їй  стало  страшно.  Захотілося  сильно  крикнуть,  щоб
хтось  вибіг  з  будинку,  щоб  хоч  кого-небудь  живого  по¬
бачити  на  цій  пустельній  вулиці.  Ще  працював  жінвід¬
діл.  Але  скоро  їй  стало  соромно,  —  ніде  нікого  не  було,  і
вона  пішла  далі,  щось  стискаючи  в  кишені  рукою...  На¬
певно,  то  були  цукерки,  що  їх  Айзі  захопила  на  доро¬
гу  з  жінвідділу.
 Але  от  до  неї  повільними  кроками  з-за  рогу  будинку
підійшов  чоловік,  одягнений  в  теплий  кожух,  а  за  па¬
сом  в  нього  стирчав  кольт.  Айзі  подивилась  вище  й  по¬
бачила,  що  він  у  кашкеті,  а  на  обличчі  в  нього  справжня
чорна  маска.
 —  Дозвольте,  товаришко,  бути  вашим  подорожнім,  —
ввічливо  сказав  чоловік  в  чорній  масці,  і  Айзі  почула  гру¬
бий,  суворий  голос.
 От  після  цього  й  не  починай  оповідання  увертюрою.
Тепер  стає  цілком  зрозумілим,  що  такі  оповідання  тіль¬
ки  й  можна  починати  з  такої  увертюри,  як:
 —  «Стій!
 З  темряви  будинку  виринула  постать  і  наставила  ве¬
личезного  кольта».  Але  чоловік  в  чорній  масці  цього  не
сказав.  Він  тільки  дуже  ввічливо  запропонував  свої  по¬
слуги.
 —  Хіба  вулиця  така  мала,  що  двом  не  можна  розми¬
нутись?  —  запитала  Айзі  і  ще  міцніше  стиснула...  цукер¬
ки  в  кишені.
 —  Коли  двоє  подорожніх  ідуть  в  одному  напрямку,  то
їм  розминатись  не  треба,  —  сказала  маска.
 Айзі  бачила,  як  у  нього  блиснули  очі  крізь  дірки  чор¬
ної  маски.
 —  Справа  в  тому,  —  говорив  далі  чоловік,  —  що  мені
нудно  самому  гуляти  вночі  порожніми  вулицями...
 —  Хто  вам  заважає  одружитись?

Патетична  ніч
 319
 —  Я  американець  по  натурі  й  пропоную  вам  свою  руку
й  серце!
 Маска  верзла  дурні,  це  було  очевидно.  Але  Айзі  знала,
що  це  звичайна  історія.  Вона  тільки  шкодувала,  що  по¬
трапила  в  таке  становище.  їй  було  страшно  й  сором  цьо¬
го  страху.  Коли  вона  говорила,  голос  у  неї  тремтів,  було
видно,  що  вона  боїться.
 Вітер  збільшився.  Здавалось,  що  вулиці  зовсім  спо¬
рожніли.  Десь  далеко  пролунав  постріл  рушниці.  Було
чути,  як  високо-високо  в  повітрі  продзичала  куля.
 —  Хай  мене  ловлять  там,  —  тихо  проговорив  чоло¬
вік,  —  а  я  буду  тут.  Мені  вже  обридла  ця  гра,  завше  в  не¬
безпеці.  Завше  ловлять.  Відпочинку  ні  на  хвилину.  Ви
не  комуністка?  —  раптом  запитався  чоловік.
 Айзі  зіщулилась.  Вона  вся  тремтіла  від  якогось  холо¬
ду,  хоч  на  ній  пальто  було  тепле.  їй  хотілось  відповісти,
що  вона  не  комуністка,  але  вона  згадала  чомусь  Солчно-
ва,  засоромилась  і  промовила  твердим  голосом:
 —  Да,  я  комуністка!  Я  навіть  допіру  повертаю  з  Губкому.
 —  Це  нічого!  —  сказав  чоловік.  —  Нам  з  вами  все  одно
по  дорозі.  Мене  розстріляють  в  Чека,  а  вас  уб’ють  на  ву¬
лиці.  Ви  служите  сонцю,  а  я  темряві.  Обидва  сильні.
 —  Сонце  переможе!  —  кинула  Айзі.
 Вона  була  роздратована.  «Якого  чорта  він  тягне,  —ду¬
мала  вона,  —  кінчав  би  діло,  вже  було  б  легше».
 Але  чоловік  ішов  поруч  з  нею  і  все,  так  само  ввічливо,
розповідав  про  погоду  й  про  свої  настрої.  Нарешті  вони
підійшли  до  будинку,  де  жила  Айзі.
 У  вікнах  будинку  не  було  вогнів.  Навколо  не  було  ні
одної  душі.  Айзі  хотілось  голосно  крикнути,  кричати
«калавур»,  але  вона  знала,  що  це  не  допомогло  б.  Ніхто
не  вийшов  би  на  вулицю,  навіть  коли  б  поруч  почав  го¬
ріти  будинок.
 —  Я  бачу,  що  ви  вже  дома?  —  сказав  чоловік.
 —  Ви  не  помилилися...
 —  Я  мушу  з  вами  попрощатись,  але  прошу  лишить  мені  на
пам’ять  про  нашу  зустріч  ваше  чудове  пальто  й  ваші  боти...

320
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Я  так  і  знала!  —  сказала  Айзі  і  рішила,  що  ні  за  що
не  віддасть.  Хай  краще  він  її  вб’є,  ніж  потім  з  неї  сміяти¬
муться  Мишко  і...  Оце  і  зробило  її  суворою.
 —  Скидайте  боти!  —  грубо  промовила  маска.
 Але  Айзі  вже  вся  була  —  Губревком,  і  вона  ніжно  про¬
мовила:
 —  Коли  ви  такий  чемний  кавалер,  що  весь  час  прово¬
джали  мене,  то  потурбуйтесь  бути  ввічливим  до  кінця!  —
й  вона  простягнула  йому  свою  ногу.
 «Маска»  зігнулась.  І  на  цей  раз  Айзі  витягла  з  кишені
не  цукерку,  а  револьвер.  Раптовий  гучний  постріл  злив¬
ся  з  придушеним  криком:
 —Айзі!  Айзі!..  —  кричав  зовсім  інший  голос.  —  Це  ж  я!..
Солчнів!..  Марко...
 Айзі  похитнулась,  і  її  підтримала  дужа  рука  Солчно¬
ва.  Чорна  пов’язка  з  обличчя  полетіла  геть.
 —  Це  я,  Айзі!  —  говорив  Солчнів,  заспокоюючи  її.
І  коли  він  відчув  щось  солодке  у  себе  на  вустах,  він  ска¬
зав:
 —  Айзі,  ти  сьогодні  їла  цукерки...  Я  знаю.  В  жінвідді¬
лі...  Я  теж  зустрів...  Чорну  маску...  Але  то  був  Мишко...
Моя  проблема...
 Через  те,  що  Солчнів,  а  це  був  справді  він,  говорив  з
якимись  дивними  перервами,  під  час  яких  він  відчував
на  своїх  устах  смак  жінвідділівських  цукерок,  то  ми  за¬
кінчимо  й  без  нього.
 *  *  *
 На  другий  день  в  місцевих  газетах  було  повідомлен¬
ня,  що  бандит,  який  оперував  під  назвою  «Чорна  мас¬
ка»,  —  впійманий  сьогодні  вночі  агентами  Чека,  завдя¬
ки  відданій  праці  та  таланту  відомого  всім  нам  товари¬
ша  Мишка.
 Не  подумайте,  що  це  була  помилка  і  що  це  був  Марк
Солчнів.

«НАРКОМ»
 І
 Тільки  почало  припікати  літнє  ранкове  сонце,  як  на
далекому  Сахаліні,  де  стоять  паровози  і  знаходиться
паровозне  кладовище,  на  купі  коксу,  шлаків,  брудних
шматків  клоччя  заворушився  напівголий  і  брудний,  як
паровозна  змазка  —  дядя  —  чистильщик  топок  на  Са¬
халіні.
 Треба  з’ясувати,  що  це  не  той  Сахалін,  на  якого  зазі¬
хають  японці  —  це  той  Сахалін,  де  чистять  паровози  від
шлаку  й  де  вони  знаходять  собі  вічне  заспокоєння  після
довгої  праці  або  жорстоких  катастроф.
 І  так  дядя,  що  нагадував  чисте,  як  сажа,  якесь  паро¬
возне  приладдя,  коли  його  голу  спину  лизнуло  гарячим
язиком  сонце,  заворушився  на  купі  коксу,  чмокнув  язи¬
ком,  поводив  ним  у  роті  й  потім  виплюнув  цілий  набій
вугільного  пороху.  Він  обережно  почухав  спину,  здиво¬
вано  подивився  на  паровози,  перевернувся  на  другий  бік
і  несподівано  захріп.
 Але  це  була  одна  хвилина,  не  встиг  він  гаразд  захроп¬
ти,  як  раптово  зірвався  на  ноги  й  тихо  пробуркотів:
 —  Сволоч,  сволоч  я,  хіба  можна  так  довго  спати!..
 Потім  він  підійшов  до  паровоза,  вперся  лобом  у  тен¬
дер  і  так  мрійливо  постояв  з  хвилину,  поки  не  вилив  усю
гіркоту  життя  на  паровозне  колесо.
 Постоявши  ще  трохи,  вже  просто  по  інерції,  чистиль¬
щик  підійшов  до  заднього  паровозного  ящика  й  витяг
відти  пляшку  з  недопитим  самогоном  та  шматок  сухо¬
го,  як  вугіль,  сухаря.
 —  Жужелице,  ти  ж  сьогодні  мусиш  їхати  в  Козятин
за  цукром,  бо  Маня  битиме!..
 Сказавши  це,  він  допив  самогон  і  закусив  сухарем.

322
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  добрий  самогон  у  моєї  Мані!..  Шкода,  що  весь  цу¬
кор  вийшов,  а  то  б  я  сьогодні  пішов  бити  морду  самому
начальнику  станції!..
 Як  відомо,  на  Сахаліні  ніде  нема  ні  дзеркала,  ні  трю¬
мо,  ані  будь-якого  блискучого  шкла,  яке  б  могло  заміни¬
ти  їх  при  нагоді,  тому  чистильщик  топок  ніколи  не  знав,
який  він  має  вигляд.  А  вигляд  чистильщика  був  вартий
будь-якого  фотографа-колекціонера,  бо  він  мав  би  в  сво¬
їй  колекції  фотографію  людини,  яка  ніколи  не  вмиваєть¬
ся  і  міняє  одяг  тільки  двічі  на  рік.
 Яка-небудь  побожна  бабка,  зустрінувши  його  вдень,
сказала  б,  що  це  сам  чорт  з  пекла,  бо  тільки  в  пеклі  мож¬
на  так  напудрювати  обличчя  й  тіло  сажею.  І  справді,  на
ньому  було  стільки  смазки  й  сажі,  скільки  її  не  буває  на
паровозах.  Цей  товстий  шар  паровозної  змазки  міг  замі¬
няти  йому  одяг,  що  й  можна  було  простежити  в  дійснос¬
ті.  Тільки  плечі,  живіт  та  ноги  були  трохи  вкриті  яки¬
мись  ганчірками.
 Це  були  головні  прикмети  чистильщика  паровоз¬
них  топок  з  Сахаліна  по  прізвищу  Жужелиця,  а  по  фа¬
мілії...
 Про  фамілію  ми  не  будемо  говорити  тепер,  бо  вона  за¬
слуговувала  найбільшої  уваги  й  була  гордістю  замурза-
ного  чистильщика.
 Крім  цього  у  Жужелиці  була  жінка,  яку  звали  Маня,
п’яток  дітей  найріжноманітного  калібра  й  систем.  Це
було  гордістю  Жужелиці  теж.  Але  треба  додати,  що  весь
п’яток  дітей  не  був  виводком  самого  Жужелиці,  це  були
витвори  й  сюжети,  позичені  його  дружиною  Манею  у  яки¬
хось  інших  трубадурів  та  трубольотів.  Але  чистильщик
Жужелиця  всіх  їх  любив  і  ніколи  не  ображався,  коли
йому  неввічливо  натякали  на  позичені  сюжети.
 А  й  правда,  чого  ображатися,  думав  тоді  про  себе,  а  та¬
кож  голосно  заявляв  Жужелиця.
 —  Жінка  не  мило,  —  не  змилиться.  І  коли  я  не  міг
постаратися,  то  хай  хто-небудь  інший  це  зробить.  На  це
кожний  має  відповідні  здібності  та  спроможність.

«Нарком»
 323
 Чистильщик,  випивши  самогону  та  закусивши  сухарем,
дістав  з  паровозного  ящика  гроші,  прив’язав  гаманець  з
ними  до  шиї,  бо  кишені  вважав  забобоном,  і,  не  поспішаю¬
чи,  пішов  на  станцію,  щоб  сісти  в  одеський  потяг.
 Він  обережно  ступав  босими  ногами  по  шпалах,  щоб
не  покалічити  їх  об  гострі  камінці,  скло  та  кокс,  які  без¬
ліччю  лежали  по  коліях.  Так  він  дійшов  до  першої  сто¬
рожки  стрілочника.  Але  йдучи  та  рахуючи  шпали,  він
зненацька  напнувся  на  знайомого  кочегара,  якого  він
мав  рацію  підозрівати  в  дуже  великій  енергії  щодо  про¬
дукції  білявого  крикливого  витвору,  якого  його  Маня  й
день  і  ніч  колихала  в  своїх  сильних  руках.
 Жужелиця  подивився  на  кочегара,  переступив  ще
одну  шпалу  й  зупинився.
 —  Скільки  тижнів  ти  не  вмивався,  Жужелице?  —  пре¬
зирливо  запитав  у  нього  кочегар.
 Це  було  найболючішим  питанням  Жужелиці,  він  тер¬
піти  не  міг  води  і  страшенно  боявся  дощу.
 —  Ти  знаєш,  Юхиме,  що  я  людина  смирна,  але  коли
мене  розсердити,  можу  чим-небудь  озадачити  по  голо¬
ві!  —  серйозно  відповів  Жужелиця.
 —  А  чому  ти  не  п’яний  сьогодні?
 —  Твоє  яке  діло!  Не  за  твої  гроші  п’ю!  За  свої!..
 Кочегар  ще  трохи  покепкував  і  пішов  далі.  Жужели¬
ця  був  після  цієї  розмови  таким  розлютованим,  що  спе¬
ресердя  рішив  піти  до  парикмахера...
 Вагон  парикмахера  знаходився  поблизу  станції,  тут
голилися  та  стриглися  усі  робітники  залізниці.
 Коли  Жужелиця  увійшов  у  вагон,  йому  стало  мото¬
рошно.  Блискучі  бритви,  ножиці,  щипці,  машинки  на¬
водили  на  нього  неймовірний  жах.
 У  вагоні,  крім  парикмахера,  нікого  не  було.
 Жужелиця  підійшов  до  дзеркала  і  сів  у  крісло.  Його
одразу  пригіпнотизувала  якась  блискуча  машинка.
 Парикмахер  ввічливо  запитав:
 —  Ви,  товаришу,  Жужелице,  з  одеколоном  чи  без  оде-
колона?..

324
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  З  о-де-колоном...
 —  Може,  й  вежеталь?..
 —  М-м...
 —  А  може,  вам  ще  зробити  й  манікюр!..
 Жужелиця  завовтузився  на  кріслі  й  закліпав  пові¬
ками.
 —  Та  ви  вже,  як  це  зветься...  зі  всіма  причиндалями...
Вам  більше  видко...  Відоме  діло,  —  майстер...
 —  Ну  й  рило!...  —  сказав  парикмахер.  —  Туди  його!..
З  такою  мордою,  та  ще  о-де-колону  захтів...  Піди  скупай¬
ся  під  паровозний  кран!..  З  рила  сажу  зітри!..
 —  Що?  —  підскочив  Жужелиця.  —  Як  ти  смієш  так
ображати!  Та  знаєш,  хто  я  такий?  Чув  мою  фамілію?
 —  Твоєї  фамілії  я  не  чув,  а  те,  що  ти  свиня,  то  це  кож¬
ний  знає...
 З  цими  словами  парикмахер  потягнув  його  за  комір
з  вагона.
 Жужелиця  лементував.  Стягнувши  Жужелицю  з  ва¬
гона,  парикмахер  потягнув  його  під  паровозний  кран.
 Якийсь  пацан,  що  гуляв  поблизу,  зрозумівши,  в  чому
діло,  відкрутив  воду,  і  вода  водоспадом  полилася  на  Жуже¬
лицю.  Він  крутився,  верещав  і  нарешті  почав  плакати,  але
побачивши,  що  це  не  допомагає,  Жужелиця  став  старанно
митися,  розвозячи  сажу  по  обличчі,  по  руках  і  грудях.  Після
цього  парикмахер  знову  схопив  його  за  коміра  і  підштовхнув
у  вагон,  тут  вже  нарешті  Жужелиця  вільно  дихнув.
 Коли  парикмахер  кінчив  свою  роботу,  Жужелиця  сам
себе  не  впізнав,  він  помолодів  на  років  трицять.
 —  Што  ж,  воно,  конешно,  коли  ви  молодая  баришня,
то  я  вам  фрікасе  з  мармаладом  і  нікакіх  двацать...  —  Про¬
мовив  Жужелиця  до  парикмахера  й  вибрикнув  козлом.
 —  Ти  друг!  —  сказав  Жужелиця.  —  За  це  я  вже  тебе  не
забуду.  Хочеш,  навіть  свою  фамілію  тобі  скажу...
 —  Що  ж  у  тебе  за  фамілія  така  ригінальна?  —  запи¬
тав  парикмахер.
 —  Тільки  тобі  я  скажу,  друг,  вперше  й  востаннє!..  По
секрету...  І  нікакіх  двацать...  Фамілія  моя  знаменита,

«Нарком»
 325
 тільки  тобі,  і  по  секрету.  Фамілія  моя  така,  як  у  одного
з  наших...  Чуєш?  І  нікакіх...  Мовчок...
 н
 Паровоз  НУ.  514  виїхав  після  промивки  з  депо  на  круг.
Він  мав  зробити  черговий  пасажирський  маршрут  Київ  —
Козятин  з  одеським  потягом.  Машиніст  Хорн  уже  був  на
паровозі.  Виїхавши  на  круг,  він  зліз  з  паровоза  й  по  кру¬
гу  перейшов  на  деповські  колії.
 Машиніст  Хорн  не  любив  відчувати,  як  навколо  нього  вер¬
неться  все  депо,  коли  повертають  паровоза,  і  вважав  за  більш
приємне  тим  часом  розмовляти  з  круговими  робітниками.
 Хорн  зійшов  на  колію  і  подивився  на  годинник  —  за
15  хвилин  одеський  потяг  мав  вирушати,  а  тому  треба
було  трохи  поквапитися.  Коло  кругу  не  було  ні  одного  ро¬
бітника,  і  Хорн  поглянув  на  штабель  зі  шпалами,  де  зви¬
чайно  лежало  все  кругове  кодло,  вигріваючи  животи  на
сонці  й  оповідаючи  для  розваги  один  одному  найнемож-
ливіших  пригод,  які  сталися  з  батьком,  дідом,  з  онуком
діда  або,  вірніш,  з  самим  оповідачем.
 Хорн,  поглянувши  на  штабель  зі  шпалами,  не  помилив¬
ся,  там  справді  лежало  все  кругове  кодло,  виставляючи
під  сонце  напівголі  животи,  що  просвічували  крізь  подер¬
те  й  брудне  шмаття  одягу.  Була  якраз  обіденна  перерва,  й
кругові  хропли  на  шпалах,  мабуть,  з  більшою  насолодою,
ніж  це  робить  будь-який  капіталіст  у  своїй  затишній  від¬
почивальні.  Треба  додати,  що  кругові  це  роблять  не  тіль¬
ки  в  обідні  перерви,  вони  це  роблять  при  всякому  зручно¬
му  випадкові,  ні  гудки  паровозів,  ні  грюки  майстерень  не
заважають  їм  робити  це  з  регулярністю  годинника.
 —  Соску  вам  в  рот!  —  вилаявся  Хорн,  підійшовши  до
них.  —  Що  ж  ви  гадаєте,  що  потяг  чекатиме  до  слідую¬
чого  ранку!..
 Кілька  кругових  одразу  зірвалося  зі  шпал  і  прожогом
кинулись  до  кругу,  але  тут  їхній  запал  несподівано  зник,
і  вони  поволі  стали  повертати  круг.

326
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Під  одеський?  —  запитав  у  Хорна  один  з  круго¬
вих.
 —  Під  спідницю  твоєї  неньки!  —  відповів  Хорн.  —
Ніби  не  знаєш...
 —  Туди  вже  й  паровозом  не  заїдеш,  треба  цілим  потя¬
гом!  —  пожартував  другий  круговий  робітник.
 —  Я  запитав  тому,  що  має  їхати  потяг  Каменева...  Я
гадав,  що  він  піде  раніш  одеського...
 —  Якого  це  Каменева?..
 —  Це  того  Каменева,  що  комісар  всього  війська  Рес¬
публіки!  —  пояснив  Хорн.  —  Того,  що  бив  усіх  білогвар¬
дійців...  Хіба  не  знаєш?
 —  Зміни  ногу,  шкапо!  —  сказав  круговий  робітник,
що  крутив  круга.  —  Позбиваєш  пальці  об  рельси...
 Паровоз  поволі  повертається,  і  його  димар  з  ліхтарем
унизу  вже  дивився  на  станцію,  наче  велика  голова  ци¬
клопа.  Хорн  знову  виліз  на  паровоз,  дав  свисток,  покру¬
тив  регулятором,  пересунув  ричаг,  і  паровоз,  грюкаючи,
зійшов  з  кругу  на  колію.
 Метушливий  стрілочник  пересунув  стрілку  й  голосно
закукурікав  на  заїржавлену  та  побиту  мідяну  сурму.
 Хорн  міг  їхати  далі.  Він  махнув  рукою  круговим  ро¬
бітникам,  ще  раз  на  прощання  затутукав,  й  паровоз,  по-
крехтуючи  на  стрілках,  як  жива  почвара,  пішов  на  стан¬
цію  під  одеський  потяг.
 їм
 —  Стій!..  —  кричав  Жужелиця,  розмахуючи  рука¬
ми.  —  Стій!  —  кричав  він,  доганяючи  одеський  потяг,
що  відходив  од  станції.
 Одеський  потяг  уже  грюкав  по  стрілках,  поволі  збіль¬
шуючи  скорість.  Вагон  за  вагоном  переганяв  Жужелицю,
що  біг,  спотикаючись,  за  ним.  Нарешті  Жужелиця  вхо¬
пився  за  східці  одного  з  вагонів,  але  раптом,  побачивши,
що  це  вагон-салон  «Інтернаціонал»,  перелякано  зіскочив
назад  на  землю.  Кондуктор,  сміючись,  простягав  до  нього

«Нарком»
 327
 руки,  ніби  запрошуючи  сісти  у  вагон  знову,  але  Жуже¬
лиця,  пропустивши  ще  кілька  вагонів,  нарешті  вчепився
за  східці  передостаннього  вагона  й  вліз  усередину.  Тепер
вже  він  їхав  і  при  бажанні  міг  доїхати  до  самої  Одеси.
 —  Тисяча  мух  і  дві  сотні  риб!..  —  промовив  Жужели¬
ця.  —  Ще  трохи  покупався  і  спізнився  б  на  потяг!  Ні  за
що  було  говорити  своєї  фамілії  цьому  парикмахеру...
 На  першій  станції  Жужелиця  зліз  із  вагона  і  пішов  до
паровоза.  Йому  везло,  як  поршню,  що  завше  катається  в
маслі.  На  паровозі  був  знайомий  машиніст.
 —  Тобі  чого?  —  запитав  у  Жужелиці  машиніст  Хорн,
коли  той  виліз  на  паровоз.
 —  У  Козятин  за  цукром  їду  та  переліз  сюди,  бо  скоро
білети  питатимуть!..
 Хорн  уважно  подивився  на  нього  й  потім  з  жалем  про¬
мовив:
 —  Е-е-е!..  Який  же  ти  виполосканий!..  Як  паровоз  піс¬
ля  промивки.  А  я  гадав,  що  ти  за  моїм  насосом...
 —  Моє  вам  фрікасе  з  мармаладом!  —  сказав  Жужели¬
ця.  —  Це  мене  так  наш  парикмахер  поскуб...
 —  Ну,  а  як  же  Маня?..
 —  Жене  й  нікакіх!..  Оце  я  якраз  за  цукром  їду...
 —  Фу,  який  поганий  свисток  у  нашого  кондуктора!..  —
сказав  Хорн  і  пересунув  ричаг.
 Потяг  рушив  далі.  Жужелиця  виліз  на  вугіль  коло
тендеру,  щоб  не  заважати  кочегару.
 Під  грюк  машин  побігли  назад  уже  спілі,  жовті  лани,
гайки,  балки,  сторожки,  переїзди  та  станції.  Хорн  тіль¬
ки  те  й  робив,  що  зупиняв,  свистів,  тормозив,  знову  свис¬
тів  та  їхав  далі.
 Під’їжджаючи  до  вузлової  станції,  Хорн  запитав:
 —  Ну,  а  як  твоя  фамілія?..
 —  Все  гаразд!  —  відповів  Жужелиця  й  потім  таємни¬
че  додав.  —  Парикмахер  також  знає...
 Вузловою  станцією  був  Фастів.  Тут  потяг  мусив  стоя¬
ти  трохи  довше.  Паровоз  мав  набрати  води.  Жужелиця
завше  в  таких  випадках  нервувався.  їхати  так  їхати,  щоб

328
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 аж  курява  летіла!  Стояти  так  стояти,  щоб  можна  було  са¬
мому  собі  приснитися!  Атак  чортзна-що,  тільки  мотаєш¬
ся,  як  курка  в  мішку...  Ніякої  тобі  приємности...
 Коли  потяг  зупинився  на  станції  Фастів,  до  паровозу
підійшов  головний  кондуктор  і  заявив  Хорну:
 —  Знову  буде  в  нас  запізнення  на  годину!  Кожанка
не  приймає...  Закупорка  колій...  Вже  пішов  туди  паро¬
воз.  Але  ж,  як  почнуть  там  шарпатися,  то,  мабуть,  тут
ми  встигнемо  поконати  зі  скуки...
 —  Тисяча  мух  і  дві  сотні  риб!  —  несподівано  вигукнув
Жужелиця.  —  Ціла  година  запізнення...
 —  Це  я  тільки  так  гадаю!  —  сказав  кондуктор.  —  Може
ще  більше...  —  і  поволі  відійшов  од  паровоза.
 —  Ти  набери  води,  —  сказав  Хорн  кочегару,  —  і  про¬
роби  все  інше,  а  я  ляжу  спати..  Чорт  з  ним,  я  сьогодні
дуже  рано  встав!..
 —  Як  же  так,  —  злякався  Жужелиця,  —  а  я?  Як  же
ми  поїдемо?..
 —  Збудиш  мене,  коли  треба  буде  їхати!  —  відповів
йому  Хорн.
 —  Моє  вам  фрікасе  з  мармаладом...
 І  Жужелиця  тяжко  задумався.
 «Коли  їде  хто  з  начальників,  то  ніяких  тобі  закупорок.
 Подумаєш  важні  справи!..  Колія  аж  блищить...  А  коли
їхати  за  цукром,  то  що...  Маня  все  волосся  доскубе...  По¬
думаєш,  це  не  важна  справа».
 Він  думав  хвилин  п’ять...
 —  Ах  ти  горох  з  підливкою!..  —  вигукнув  нарешті  Жу¬
желиця.  —  Товаришу  Хорне,  слухайте..  Не  спіть!  Я  за¬
раз  все  влаштую...  Тисяча  мух...
 І  Жужелиця  тихо  щось  зашепотів  Хорнові.  Хорн  пре¬
зирливо  подивився  на  нього,  потім  посміхнувся  й  поліз
на  полицю  спати..
 —  Ах  ти  горох  з  підливкою...
 Жужелиця  обережно  зліз  з  паровоза  й  пішов  на  стан¬
цію.  Він  вирішив  раз  назавжди  здивувати  Хорна,  якого
вважав  за  кам’яний  насип.

«Нарком»
 329
 IV
 —  Дррр...  Тррр...
 Розлютовано  гарчав  телефон  на  станції  Кожанка.
 —  Тррр...  Дррр...
 Потурбований  конторщик,  який  перед  тим  мирно  ку¬
няв  за  апаратом  Морзе,  підбіг  до  телефону  й  неохоче  за¬
питав  у  трубку:
 —  Алло!..
 —  Грррр...  —  довгим  гарчанням  відповів  йому  телефон.
 —  Та  хто  там?  Щоб  тобі  на  пупі  нарвало!..
 —  Що?  —  прогарчала  у  відповідь  трубка.  —  Хто  це  в
телефоні  так  ще  лається,  як  гіпотам?
 —  В  телефоні  станція  Кожанка.
 —  Говорить  Фастів...  Хто  в  телефоні?
 —  Конторщик  станції...
 —  Негайно  поклич  мені  коменданта  станції,  та  швидше!
 —  А  хто  питає?
 —  Каменєв...
 —  Який  Каменєв?..  —  перелякано  запитав  контор¬
щик.
 —  Він  Каменева  не  знає!..  От  стерво...  А  скільки  років
ти,  голубчику,  радянський  хліб  їсиш?..  —  прогарчала  у
відповідь  трубка.
 Конторщик,  як  кажуть,  злопав  гарячого  вареника.
Він  обережно  повісив  трубку,  наче  боявся  її  потурбува¬
ти,  й  побіг  до  коменданта  станції.
 Коли  конторщик  вбіг  до  кімнати  коменданта  станції,
комендант  лаявся  з  якимсь  прийомщиком  із  зсиппунк-
та.  У  конторщика  був  такий  вигляд,  ніби  йому  в  живіт
заліз  бандит  із  банди  Струка.
 —  Товаришу  коменданте,  вас  просить  т.  Каменєв...
 Комендант  глянув  на  нього,  ніби  на  втікача  з  Кири¬
лівської  лікарні.
 —  Просить  до  телефону  з  Фастова.  Мабуть,  там  потяг...
 —  От  сто  чортів  з  вашим  зсиппунктом!  —  сказав  ко¬
мендант  прийомщику.  —  Всі  колії  вагонами  позабивали...
Одеський  потяг  стоїть...  І  на  тобі,  ще  потяг  Каменева...

330
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Комендант  поправив  пояса  з  наганом  і  вийшов  з  кім¬
нати.
 —  Алло!  У  телефона,  комендант  станції  Кожанка...
 —  Говорить  Каменєв...  Товаришу  коменданте,  ваша
станція  затримує  мій  потяг...
 —  Я  дуже  шкодую...  Паровоз  вже  розбирає  вагони
зсиппункта...  За  кілька  хвилин...
 —  Я  сказав,  товаришу!..  Ви  мене  зрозуміли....  Годі...
 Трубка  загарчала  й  замовкла.
 Комендант  повісив  трубку  на  місце  й  здвигнув  пле¬
чима.
 —  І  хто  його  міг  знати,  щоб  сам  Каменєв  говорив  про
такі  дурниці  по  телефону...  Загнати  всі  вагони  під  рампу!
—  сказав  він  дежурному  помічнику.  —  Моментально...  До
біса  всіх  прийомщиків...  Хай  собі  лементують...  Зранку  го¬
ворив  про  це!..  Хіба  не  читали  ранішньої  телеграми?
 На  станції  Кожанка  знаходився  зсиппункт.  Зі  всіх  сел
селяни  звозили  сюди  продподаток.  Метушня  прийомщи¬
ків,  селян,  стрілочників,  начальника  станції,  вагонів,  па¬
ровозів  не  припинялася  по  кілька  день.
 На  цей  раз  всі  колії  також  було  забито  вагонами,  але
після  розпорядження  коменданта  стрілочники  заку¬
курікали  на  мідяні  сурми  з  подвійною  енергією,  паро¬
воз  застукав  буферами  об  буфери  вагонів,  а  конторщик-
телеграфіст  скажено  стукав  за  апаратом  Морзе,  закли¬
каючи  до  розмови  Фастів.
 Станція  поволі  звільнялася  від  вагонів.
 v
 Чистильщик  Жужелиця,  посвистуючи,  похожав  по
фастівському  перону.  У  нього  на  обличчі  ніби  був  відби¬
ток  смачного  шоколаду,  якого  він  з  задоволенням  поїв,
але  заздалегідь  можна  було  ручатися,  що  він  ніякого  шо¬
коладу  не  їв,  бо  його  не  було  на  всій  станції.
 Трохи  походивши,  Жужелиця  підійшов  до  паровозу,  а
на  станції  в  цей  час  вдарили  два  рази  в  дзвін.  Хорн  спав...

«Нарком»
 331
 —  Товаришу  Хорне!  —  гукнув  Жужелиця,  —  скоро
поїдемо.  Чуєте?
 —  Та  сам  чую!..  —  сказав  Хорн.  —  Вже  давно  пора...
Маємо  вже  цілих  десять  хвилин  запізнення...
 —  Але  ж  не  годину...
 —  Ну,  то  що  з  того?  Кондуктор  помилився...
 —  А  те,  що  я  більше  на  паровозі  не  їду!  їду  у  вагон-
салоні...
 —  На  буферах!..  —  додав  Хорн.
 —  Хоч  би  й  на  буферах...  А  все  ж  таки  у  вагон-
салоні...
 На  станції  вдарили  в  дзвін  три  рази,  й  Хорн  подивив¬
ся  на  водомірну  склянку,  а  потім  на  годинник.  Запізнен¬
ня  було  дуже  мале.  За  кілька  станцій,  збільшуючи  ско-
рість,  це  запізнення  можна  було  анулювати,  й  Хорн  зно¬
ву  взявся  за  регулятор.
 VI
 Коли  станція  Кожанка  під’їхала  під  одеський  потяг
і  зупинилася,  її  не  можна  було  впізнати.  Вона  блищала,
мов  нова,  вагони  в  порядку  стояли  під  рампою.  Сам  ко¬
мендант  станції  стояв  на  пероні.
 Жужелиця,  тим  часом,  обережно  переліз  з  буферів  на
східці  вагон-салону  і,  коли  потяг  зупинився,  він  важно
зійшов  на  станцію,  наче  вийшов  з  цього  вагону.  З  потя¬
гу  крім  кондукторів  більш  ніхто  не  сходив.
 Комендант  мимоволі  подивився  на  Жужелицю,  який
пішов  навпростець  до  нього.
 —  Ви  будете  комендант  станції?  —  важно  запитав
Жужелиця.
 —  Чого  вам  треба?  —  ввічливо  запитав  комендант.
 —  Я  тільки  що  говорив  з  вами  по  телефону  з  Фастова...
 Це  для  коменданта  був  день  чудес...  Цей  голодранець
 говорив  з  ним  по  телефону  з  Фастова...
 —  Хто  ж  ви  такий?
 Якийсь  конторщик,  що  стояв  поруч,  тихо  промовив:

332
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Та  це  ж  Жужелиця...
 За  що  Жужелиця  зміряв  його  презирливим  поглядом
і  важно  відповів  коменданту:
 —  Я  —  Каменєв!..
 —  Який  такий  Каменєв?  —  запитав  спантеличений
комендант.  —  Ваш  документ!..
 Жужелиця  витяг  звідкись  брудний  і  подертий  папі¬
рець.  Комендант  ледве  розібрав:
 —  Дано  це  посвідчення  Каменеву...  Та  хто  ж  ви  та¬
кий?  —  обурився,  нарешті,  комендант.
 —  Хіба  ви  неграмотні?  —  важно  сказав  Жужелиця.  —
Це  моя  фамілія.  Я  Каменєв  —  чистильщик  топок  з  Са-
халіна...
 Хорн,  його  кочегар,  конторщик,  кондуктори,  потяг  і
вся  станція  раптом  затанцювали  якогось  веселого  дикун¬
ського  танця.  Так  сміявся  комендант  станції  Кожанка  і
не  міг  ніяк  зупинитися...
 Нарешті  він  таки  зупинився  і  ввічливо  сказав  Жу¬
желиці:
 —  Ходімте  зі  мною,  товаришу  Каменєв,  до  контори,
там  вам  зручніш  буде  розмовляти  зі  мною...
 А  тим  часом  в  конторі  станції  треклятий  і  моторний
телеграфіст  приймав  телеграму  з  Фастова  апаратом  Мор¬
зе,  який  скажено  тріскотів  і  вистукував:
 «Кожанка.  Кожанка.  Коменданту  станції.
 Слідом  за  одеським  потягом  йде  потяг
 Наркома  Каменева.  Ніяких  закупорок...
 Путева  на  ходу...  Вжити  заходів»...
 VII
 Коли  одеський  потяг  вирушив  зі  станції  Кожанка,  Жу¬
желиця  знову  виліз  на  паровоз.  У  нього  був  вигляд,  ніби
сам  бандит  Струк  робив  обструкцію  йому  в  животі...
 —  Що,  намняли  боки?  —  запитав,  посміхаючись,
Хорн.

«Нарком»
 333
 —  Який  там  чорт  намняли...  То  ж  бо  й  біда,  що  не  на-
мняли...
 —  Чого  ж  ти  такий  сумний?
 —  Пропала  моя  фамілія!..  —  сумно  промовив  Жуже¬
лиця,  сідаючи  на  купу  вугілля.  —  Ах  ти  горох  з  підлив¬
кою!  Комендант  навіть  папіросою  почастував...  Вийшло,
що  я  йому  велику  послугу  зробив...  бо  й  справді  їде  Каме¬
нєв,  і  станцію  треба  було  очистити...  Спаскудив  цей  ко¬
мендант  усю  мою  фамілію  і  нікаких!  А  все  «товаришу»,
«товаришу»...  Подумаєш...  Вовк  тобі  в  Брянському  лісі
товариш,  а  не  я!..

В  ОГОНЬ  ТА  ХУГУ
 Присвячую  борцям  січневого
повстання,  робітникам  Київських
головних  майстерень.
 І
 Там,  де  був  зв’язок,  старанно  стукотіли  апарати  Мор¬
зе  та  Юза,  гули  дроти  індійського  телефону,  продирались
розвідки  голодних,  обідраних,  але  озброєних  до  зубів  лю¬
дей.  Йшли  китайці,  киргизи,  латиші,  українці,  росіяни,
й  всі  вони  були  червоні  від  напруження  й  од  своїх  бруд¬
них  червоних  стрічок,  кокард  та  стягів.
 Йшли  вони  по  п’ятах  Керенського,  загрожували  бан¬
дам  Краснова  та  Каледина,  що  зазіхали  на  Донбас,  і  груд¬
дю  йшли  на  загони  гайдамаків,  що  оперували  під  керівни¬
цтвом  Української  Центральної  Ради  на  Правобережжі.
 Революція  та  повстання  захопили  всю  країну,  тільки
Правобережна  Україна  була  ще  в  лабетах  поміщиків  та
авантюристів,  але  жовтневий  запал  докотився  й  сюди.
 Полтава  вже  була  в  руках  червоних.  Бронепотяг  «По-
лупановець»,  весь  сірий,  забруднений,  гордо  маючи  чер¬
воним  стягом,  стояв  на  станції.
 Крізь  хугу,  вітер  і  сніг  він  приносив  смерть  гайдама¬
кам,  посилаючи  зі  своїх  крицевих  дул  смертоносний  во¬
гонь,  який  змішував  кров  з  забрудненим  снігом  і  мерт¬
вими  тілами  людей.
 Заржавлений  і  подряпаний  кулями  панцир  бронепо-
тягу  наочно  доводив  його  відданість  революції.
 На  рельсах  колії  проти  бронепотягу  сидів  матрос  і  сі¬
рими,  як  панцир,  очима  дивився  на  напис  «Полупано-
вець».

В  огонь  та  хугу
 335
 Матрос  був  у  чорній,  подертій  куртці,  з  якої  вигляда¬
ли  напівчорні,  засмажені  груди,  на  його  круглій  матрось¬
кій  шапці  та  чорних  стрічках  був  гордий  напис  «Авро¬
ра»  .  Це  був  командир  бойової  чоти  бронепотягу  Степан
Завірюха.  Він  курив  здоровенну  брудну  цигарку  і  смач¬
но  спльовував  у  жовтий  сніг.
 На  далеких  від  станції  вулицях  Полтави  іноді  вибу¬
хала  стрілянина.  На  станції  була  тиша,  коли  не  зважи¬
ти  на  лайки  і  вигуки  червоногвардійців  та  важке  шипін¬
ня  паровозу-бронепотягу.
 —  Чого,  дядьку,  квапишся?  —  сказав  матрос  до  ста¬
рого  дядька,  що  топтався  на  місці  і  викидав  з  горла  важ¬
кі,  як  шрапнель,  слова.  —  Хіба  не  чуєш,  як  наші  фура-
жери  здобувають  провіянт!
 —  От  це  й  біда,  що  фуражери,  поки  принесуть,  то  все
пожруть!  —  безнадійно  відповів  дядько.
 —  Все,  що  є,  все  наше.  Не  пожруть,  черево  не  витри¬
має!
 —  Коли  б  то  так!  От  у  Києві  в  мене  брат  у  дворниках
служить,  коли  б  там  зараз  бути,  можна  було  б  і  шкалик
достати.
 —  Скоро  й  там  будемо!  —  сказав  Завірюха.  —  Наша
Совдепія  і  там  гайдамакам  жару  завдає.  У  мене  там  двоє
братів.  Мабуть,  тепер  разом  з  робітниками  за  арсенал
б’ються...
 Ох  ти  ябиличко,  куди  котишся,
 Ой  Центральная  Рада,  не  воротишся,  —
 раптом  на  всю  пельку  вигукнув  вартовий,  що  стояв
коло  бронепотягу.
 Йому  мабуть  було  скучно,  злісно  і  заздрісно,  що  він
не  міг  бути  у  місті,  і  тепер  всю  свою  злість  вкладав  у  ве¬
селу  пісню.
 —  Сволоч,  —  сказав  матрос,  —  як  жалкує  за  Цен¬
тральною  Радою!
 Дядько  засміявся.

336
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Він  перекручував  обмотки,  що  пахли  гнилою  шкі¬
рою  та  потом  і  на  яких  були  плями  крови,  змішані  з  за¬
сохлою  грязюкою.
 А  матрос,  посміхаючись,  курив  цигарку  й  у  своїх  дум¬
ках  дивився  прямо  в  Київ,  де  билися  з  гайдамаками  його
брати,  а  Марія  в  цей  час  сиділа  вдома  і,  мабуть,  варила
обід  або  латала  яке-небудь  шмаття.
 Може,  це  було  так,  а  може,  ні.  Може,  думки  матро¬
са  й  не  могли  правильно  бачити  крізь  хугу,  сніг  і  мороз,
крізь  озброєні  банди  гайдамаків,  які  стояли  між  Києвом
та  Полтавою.
 Це  все  міг  з’ясувати  тільки  бронепотяг  «Полупано-
вець»,  —  вогнем  і  крицею  розірвавши  цю  міцну  запону.
 н
 Це  було  в  січні,  і  хоч  позамерзали  та  вкрилися  сні¬
гом  пішоходи,  брук,  дерева  та  покрівлі  будинків  Киє¬
ва,  але  серця  в  робітників  були  гарячі  і  стукали  мірно  —
в  такт.
 Арсенал  почав  перший.  На  Печерську  торохкотіли  ку¬
лемети,  бухкали  в  камінь  будинків  снаряди  та  несподіва¬
но  в  перевулках  Києва  виникала  стрілянина.  А  на  Соба¬
чій  тропі  та  на  Олександрівській  вулиці  падали,  як  сно¬
пи,  гайдамаки,  падали  розстріляні  робітники  арсеналу.
Скоро  повстали  всі  робітничі  райони.
 В  Київських  головних  майстернях  та  паровозному
депо  уночі  чиясь  рука  виліпила  маленького  наказа:
 Всім  бойовим  загонам  залізничників
 Всі  бойові  загони  залізничників,  усі  бойовики,  мусять
прийти  на  загальні  збори  до  Солом’янського  залізничного
клубу  о  8-мій  годині  ранку.
 На  порядку  денному:  справа  по  охорону  території  за¬
лізниці.
 Начбойових  загонів  (підпис)

В  огонь  та  хугу
 337
 Підпису  не  можна  було  розібрати.  Не  можна  було  ро¬
зібрати  й  печатки,  хоч  можна  було  сказати,  що  печатка
14-ої  ділянки  шляху.
 Вранці  о  8-мій  годині  до  клубу,  що  знаходився  коло
Солом’янського  мосту,  посунули  озброєні  рушницями
бойовики.
 Підтягнувши  міцніше  пояса  та  взявши  з  кутка  зазда¬
легідь  вичищену  рушницю,  робітник  залізничних  май¬
стерень  Микола  Завірюха  вийшов  на  вулицю.
 Далеко  на  Печерську  ще  лунала  стрілянина.  Іноді  було
чути  важкий  вибух  гармати.
 На  вулиці  він  напнувся  на  жінку  кондуктора,  що  меш¬
кала  на  другому  боці  вулиці.  Кондукторша  несла  повні
відра  води.
 —  Чи  не  приїхала  Марійка?  —  запитав  у  неї  Микола.
 Жінка  стала,  а  коли  стала,  то  в  неї  мусив  забігати  в  роті
 язик.  Микола  це  знав,  а  тому  вирішив  послухати.
 —  Ні,  не  приїжджала.  Потяги  не  йдуть.  Чоловік  теж
поїхав.  Мабуть,  зі  Жмеринки  разом  приїдуть.  Та  я  рада,
що  їх  нема!  Мала  б  клопоту,  коли  б  пішов  до  арсеналу!
Цілу  ніч  спати  не  могла...
 Жінка  ще  щось  говорила,  але  Микола  вже  не  слухав
і  скоріш  пішов  далі.  Він  поспішав  на  зібрання.  Його  не¬
рвувало  непевне  становище  залізничників.
 —  В  майстернях  працює  кілька  тисяч,  а  в  бойових  за¬
гонах  кілька  десятків.  Мерзота...  І  Петро  теж  туди!..  Стар¬
шиною  ...  Сволоч...
 Йти  було  з  Солом’янки  слизько.  Він  ішов,  лаяв  брата
і  лаяв  сніг.  Морозний  вітер  обценьками  хапав  за  ніс.
 Коли  він  прийшов  до  клубу,  там  було  вже  кілька  де¬
сятків  бойовиків.  Тут  були  всі  добірні  товариші:  старі  ро¬
бітники  партійці  і  свідома  робітнича  молодь.
 Говорив  зі  сцени  машиніст  Дзідзієвський.
 Завірюха  протиснувся  наперед,  його  цікавило,  що  ска¬
же  старий  машиніст.
 Слова  летіли,  як  іскри  з  паровозу,  й  запалювали  серця.
Дзідзієвський  старанно  крив  Центральну  Раду  спочатку

338
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вздовж,  потім  впоперек,  а  потім  зверху  донизу.  Такою
вже  була  доля  тієї  осоружної  ради.
 Виступали  й  інші  бойовики.  Патлах  і  Дзюк  від  Губ¬
ному  заварювали  гарячий  настрій  своїми  повідомлен¬
нями.
 —  А  що  скажеш  ти,  Завірюхо?  —  запитали  бойовики
в  нього.  —  Твій  брат  у  полку  Грушевського.
 І  тоді  говорив  Микола  Завірюха,  і  його  слова  були
люті,  як  мороз,  і  гострі,  як  мідяна  стружка,  бо  він  був
токар  і  ненавидів  Центральну  Раду.
 А  потім  все  зібрання,  як  один  рот,  один  язик,  одне  сер¬
це,  одностайно  ухвалило:
 —  На  допомогу  арсеналові!
 —  Центральній  Раді  по  шапці!
 І  молодий  бойовик,  після  зборів  йдучи  на  варту,  ка¬
зав  Завірюсі:
 —  А  коли  б  почув  Гру  шевський,  що  говорили  по  ньо¬
го,  то  він  здох  би  на  тому  місці,  на  якому  стоїть!
 ш
 На  пасажирській  станції,  що  напроти  головних  май¬
стерень,  знаходився  гайдамацький  полк  імени  Грушев¬
ського.  Тут  були  зібрані  найсвідоміші  гайдамаки  та  офі¬
церня.  От  з  цим  полком  залізничникам  доводилось  мати
сутички  в  першу  чергу.
 Пасажирська  станція  була  в  руках  гайдамаків;  в  їх¬
ніх  руках  була  і  вантажна  станція.  На  цій  території  сто¬
яла  озброєна  гайдамацька  варта.  Територія  ж  колонії  го¬
ловних  майстерень  та  депо  знаходилась  в  руках  бойови¬
ків,  які  після  зборів  у  Солом’янському  клубі  перейшли
до  колонії  та  майстерень,  де  влаштували  свій  штаб  і  роз¬
ставили  варту.
 Штаб  полку  ім.  Грушевського  знаходився  в  конторі
станції.  Увечері  16-го  січня  коменданта  станції  бойовики
покликали  до  залізничної  їдальні  для  переговорів.  В  штабі
коменданта  заміняв  молодий  старшина  Петро  Завірюха.

В  огонь  та  хугу
 339
 На  станції  було  тихо,  але  настрій  був  напружений.  Не
було  чути  ні  одного  паровозного  гудка,  тільки  далекий
арсенал  ще  одстрілювався,  і  тому  морозну  тишу  вечора
прорізали  поодинокі  вибухи  гармат  та  раптова  тріскот¬
ня  кулеметів  і  рушниць.
 Петро  Завірюха  був  у  штабі  й  розмовляв  з  другим  стар¬
шиною:
 —  Коли  за  годину  не  повернеться  комендант,  ми  му¬
симо  напасти  на  майстерні.  Дивіться,  щоб  дві  сотні  гай¬
дамаків  були  напоготові...
 Це  казав  Петро  Завірюха  і  нервово  ходив  по  конто¬
рі.  Його  вже  починала  нервувати  довга  відсутність  ко¬
менданта.
 —  Що  ми  можемо  зробити  з  двома  сотнями,  коли  їх
кілька  тисяч!  —  говорив  старшина.
 —  Але  ж  у  них  немає  зброї!..
 —  Та  вони  без  зброї  силою  візьмуть.  Одними  молотка¬
ми  потрощать  голови  гайдамакам,  як  грецькі  горіхи.
 —  Так,  нас  мало,  —  погоджувався  Петро  Завірюха,  —
і  сердюки  теж,  здається,  з  ними.
 —  Не  тільки  сердюки,  а  ще  дехто!..  —  загадково  від¬
повів  старшина.
 —  Ти  натякаєш  на  мого  брата  Миколу?  —  запитав  Пе¬
тро  Завірюха.  —  Яз  ним  нічого  спільного  не  маю.  Мало
нас,  —  казав  дальше  Петро,  —  не  вірять...  Не  тільки  ро¬
бітники  одвертаються,  але  й  селяни...  Більшовики  обіця¬
ють  більше.  Але  то  брехня,  кацапам  не  можна  вірити.
 —  І  скільки  тих  перевертнів!  —  погоджувався  старши¬
на.  —  Адже  всі  вони  українці,  а  навіть  мову  свою  забули.
Тут  голову  свою  віддаєш  за  це,  а  вони  не  розуміють!
 —  А  мені,  —  казав  Петро,  —  хочеться  бути  паном,  хоч
у  своїй  господі.  Обридло  бути  робітником  чи  селянином.
Хіба  всім  людям  треба  доконче  все  життя  працювати?
А  Микола  дурень  зі  своїми  робітничими  гордощами!
 На  станції  в  цей  час  вартовий  гайдамака  клацнув  руш¬
ницею  і  голосно  спитав:
 —  Хто  йде?

340
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Петро  і  старшина  переглянулись.  У  відповідь  на  запи¬
тання  вартового  замісць  паролю  пролунала  лайка.  Скоро
сердитий  комендант  появився  на  порозі  штабу.
 Петро  й  старшина  мовчали.  Комендант  був  роздра¬
тований  —  очевидно  з  переговорів  не  було  ніяких  на¬
слідків.
 Комендант  заговорив  перший:
 —  Більшовицька  зграя  —  ці  бойовики!  —  люто  промо¬
вив  він.  —  Нічого  путнього  від  них  чекати  не  можна.
 —  Чого  вони  вас  кликали,  пане  коменданте?  —  запи¬
тав  Петро  Завірюха.
 —  Голову  морочать,  шибеники!  —  відповів  комен¬
дант.  —  Дуже  ввічливо  попросили  звільнити  станцію  і
просили  —  хе-хе!  —  дозволу  поставити  свою  варту  для
охорони  залізниці.  Бояться,  щоб  який-небудь  шарман¬
щик  паровозів  не  покрав!  Хитра  сволота...
 —  Значить,  доведеться  битись?  —  неохоче  запитав
старшина.
 —  Це  ми  ще  почекаємо.  А  от  там  ваш  брат,  пане  Заві¬
рюхо,  всю  мою  промову  сво...  вибачте,  —  зіпсував!..
 —  А  що  таке?
 —  Та  я  хтів  спробувати  агітнути,  знаєте,  як  більшо¬
вики  роблять.  Хтів  дізнатись,  чи  не  можна  їх  розколоти.
Після  переговорів  і  пропозицій,  з  якими  я,  звичайно,  не
погодився,  я  почав  їх  закликати  стати  на  бік  Централь¬
ної  Ради.  Так  він  мені  відповів,  що  ваша  Центральна
Рада  зграя  гемороїдальних  поміщиків,  так  і  сказав,  мер¬
зота...  Вибачте!
 Розлютований  комендант  ходив  по  конторі  і  лаяв¬
ся.  На  станції  перегукувались  вартові,  гайдамаки.  Мі¬
няли  варту.
 IV
 Страйк.
 Всі  робітничі  райони  оголосили  загальний  страйк.  За¬
води  та  майстерні  стали.  У  місті  з  вечора  було  вже  темно,

В  огонь  та  хугу
 341
 а  вдень  не  було  води.  Трамваї  роз’їхались  по  парках,  а  які
не  встигли  доїхати,  позамерзали  на  вулицях.
 На  вулицях  стало  порожньо.  Випадковий  перехожий
міг  тільки  зустрінути  озброєну  гайдамацьку  варту  або
самотнього  робітника,  який  переходив  вулиці,  ховаю¬
чись  у  під’їзди.
 Стрілянина  і  гарматні  вибухи  почали  лунати  в  усіх
кінцях  міста.  Вночі  над  арсеналом  виблискувала  загра¬
ва,  горіли  будинки.
 Ще  зранку  в  головних  залізничних  майстернях  поча¬
лася  кипуча  праця.  Робітники  лагодили  петлюрівський
панцирник,  щоб  за  його  допомогою  зробити  наскок  на
гайдамацький  полк  Грушевського.
 Микола  Завірюха,  забивши  кілька  клепок  в  панцир
бронепотягу  «Січневого  повстання»,  —  а  так  його  мож¬
на  назвати,  бо  він  був  призначений  для  цієї  мети,  —  ви¬
простався  і  сказав  старому  робітнику-ковалю,  який  що
було  сили  гатив  молотком  в  клепки  панцирника:
 —  Що  в  мене,  діти  дома,  чи  що!  —  і  сердито  жбурнув
молотком  на  цементову  підлогу.
 —  Не  сердься,  хлопче,  —  сказав  йому  старий  ко¬
валь,  —  ще  встигнеш  поголити  вуха  й  ніс...  часу  багато!
 В  цей  час  до  оперативного  штабу  прийшли  бойовики
і  заявили,  що  коло  Караваївського  мосту  стоять  вагони
з  набоями  та  скорострілкою.  Про  це  розповів  бойовик,
який  прийшов  допомагати  лагодити  бронепотяг.
 —  От  це  гаразд,  —  сказав  Микола,  —  бронепотяг  ско¬
ро  скінчимо,  а  зброї  нема.  Тепер  повеселішає,  —  і  він  пі¬
шов  до  штабу.
 *  *  *
 Скоро  коло  паровозного  депо  зібралось  кілька  десятків
бойовиків.  Машиніст  Антонов  вивів  на  круг  паровоза,  круг
повернули,  зробили  стрілку,  і  паровоз  виїхав  з  депо.
 Бойовики,  озброєні  рушницями,  повилазили  на  тен¬
дер,  з  полін  зробили  барикади,  які  б  захищали  від  куль
гайдамаків,  і  паровоз  рушив  на  Караваївський  міст.

342
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Паровоз  мав  вигляд  не  гірший  за  панцерника.  Тендер
наїжився  і  блищав  десятками  рушниць,  одна  з  яких  на¬
лежала  й  Миколі  Завірюсі.
 —  Ура-а-а!..  О-о!..
 Бойовий  крик  прорізав  морозне  повітря,  вибухло  кіль¬
ка  пострілів,  і  бойовики  кинулись  на  петлюрівський  по¬
тяг,  але  потяг  мовчав,  наче  був  зовсім  порожній.
 Бойовики,  здивовані  мовчанкою,  зменшили  свій  за¬
пал.
 —  Вони  втікли!  —  крикнув  Завірюха  й  перший  ки¬
нувся  до  вагонів.
 Це  був  сигнал.  Скоро  всі  бойовики  обліпили  вагони,
але  в  них  нікого  не  було,  куди  поділась  гайдамацька  вар¬
та,  могла  тільки,  мабуть,  розповісти  підошва  гайдамаць¬
ких  чобіт.
 Без  одної  жертви,  без  одної  краплі  крови  залізнични¬
ки  набули  кілька  кулеметів,  гармату  й  кілька  тисяч  на¬
боїв.
 *  *  *
 Коли  гайдамацький  панцерний  автомобіль  і  дві  сотні
піших  і  кінних  гайдамаків  напали  на  бойовиків  з  кадет¬
ського  мосту,  вони  напнулись  на  справжню  фортецю.
 Головні  майстерні  озброїлись,  як  справжній  бойовий
форт.  Кулемети,  які  були  розташовані  на  покрівлі  май¬
стерень,  зустріли  гайдамаків  ураганним  дощем  заліза.
Робітники  жваво  відстрілювались  з  вікон  майстерень,  із-
за  штабелів  шпал,  стін  і  з  високих  покрівель.
 Гайдамаки  не  сподівалися  зустрінути  такий  органі¬
зований  опір.  Вони  були  на  відкритому  місці,  і  їх  можна
було  розстрілювати  поодинці.
 Микола  Завірюха  причаївся  за  штабелем,  і  кождий
постріл  його  рушниці  влучав  у  ціль.  Ось  він  побачив,
як  один  гайдамака  з  мосту  цілиться  в  когось  на  покрів¬
лі.  Очевидно,  який-небудь  робітник  в  запалі  необережно
висунувся  з-за  прикриття  й  щохвилини  ризикував  жит¬
тям.  Завірюха,  вибравши  зручний  момент,  вистрілив.

В  огонь  та  хугу
 343
 Гайдамака  змахнув  руками  і  колесом  покотився  під
откос.
 Панцерний  автомобіль  був  більший  супротивник,  ніж
усі  гайдамаки.  Він  з  кулеметів  теж  поливав  майстерні  за¬
лізом,  і  для  успіху  бою  його  треба  було  зліквідувати.
 Микола  це  зрозумів  одразу.  Коли  б  можна  було  підійти
до  нього  ближче,  його  б  у  мент  не  стало.  Але  це  був  риск.
Перебираючись  від  одного  штабелю  до  другого,  Миколі
вдалось  підійти  до  самого  забору,  який  відділяє  майстер¬
ні  від  кадетського  мосту.  Тут  він  одразу  випроставсь  і  з
усієї  сили  кинув  ручну  гранату.  Граната  розірвалася  зі
страшною  силою,  випадково  влучивши  в  самий  автомо¬
біль.  На  мент  дим  і  курява  вкрили  майже  весь  міст.
 Од  вибуху  гранати  автомобіль  сів.  Вибухом  були  роз¬
трощені  колеса  й  відірвано  шматок  панцеру  —  автомо¬
біль  став  непотрібною  річчю.
 Доля  автомобіля  вирішила  бій.  Гайдамаки  побігли.
Натиск  залізничників  був  такий  міцний,  що  багато  гай¬
дамаків  попало  в  полон.  Це  на  деякий  час  позбавило  їх
охоти  нападати  першим.
 Так  комунари  Січневого  повстання  відбили  перший
натиск  гайдамаків,  і  це  був  перший  бій  залізничників
за  Жовтень.
 *  *  *
 Коли  скінчився  бій,  знову  підрахували  набої,  але  їх
було  обмаль.  Ця  загроза  лишитись  без  набоїв  весь  час
турбувала  бойовиків.
 Після  бою,  змінивши  варту,  бойовики  відпочивали.
Микола  Завірюха,  взявши  рушницю  і  кілька  набоїв,  на¬
лагодився  кудись  піти.
 —  Молодець,  Завірюха!  —  сказав  йому  старий  коваль,
що  лагодив  бронепотяг.  —  Здорово  ти  їх  приголомшив!
Коли  б  я  був  осавулом,  я  подарував  би  тобі  за  відвагу  ор¬
ден  Грушевського...
 Бойовики  сміялися.  Скрізь  лунала  розмова  про  ми¬
нулий  бій.

344
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  куди  це  ти  зібрався?  —  запитав  у  Миколи  коваль.
 —  Додому!  —  неохоче  відповів  Завірюха.  —  Там  у
мене  справи.
 —  Диви,  щоб  гайдамаки  не  помстились  за  панцерник!
Обережніш!
 Микола  махнув  рукою.
 Він  вийшов  з  вагонного  цеху,  де  був  штаб,  і  пішов  до
кадетського  мосту.  Тут  з  території  майстерень  він  пере¬
ліз  через  паркан  на  колію.
 Додому  йти  він  і  не  думав.  Він  вирішив  дізнатись,  чи
нема  де  тут  набоїв.  Перебираючись  од  вагона  до  вагона,
він  старанно  обслідував  кожний  вагон.
 Між  вагонами  було  порожньо.  Тоді  Завірюха  забув
усяку  обережність,  захопився  роботою  і  спересердя  по¬
чав  навіть  гримати  дверима  вагонів.  Нарешті  він  поліз
до  якогось  вагону.
 *  *  *
 В  цей  час  гайдамацька  контррозвідка  під  командою  Пе¬
тра  Завірюхи  —  гайдамацького  старшини  —  обережно  посу¬
валась  до  кадетського  мосту,  щоб  обслідувати  місце  бою.
 Гайдамаки  вже  давно  помітили  робітника,  який  ниш¬
порив  по  вагонах.
 Начальник  контррозвідки  Петро  Завірюха  вирішив
спіймати  його  живцем,  щоб  дізнатись,  чого  йому  потріб¬
но,  а  потім  розміняти  на  «керенки».
 Коли  робітник  вліз  до  вагону,  один  з  гайдамаків  ви¬
ліз  на  покрівлю  потягу  і  по  вагонах  став  швидко  переби¬
ратись  до  нього.
 Частина  контррозвідки  побігла  в  обхід,  а  друга  части¬
на  на  чолі  з  Петром  Завірюхою  побігла  до  вагону,  в  яко¬
му  був  робітник.
 Якийсь  дурний  гайдамака  необережно  вистрілив,  і  пе¬
реляканий  робітник  швидко  вистрибнув  з  вагону.
 В  цей  час  гайдамака,  що  знаходився  вже  на  покрівлі
сусіднього  вагону,  перебіг  на  другий  вагон  і  раптом  стриб¬
нув  на  плечі  робітнику.

В  огонь  та  хугу
 345
 Зав’язалася  бійка.  Робітник  скинув  гайдамаку  з  пле¬
чей,  і  той,  падаючи,  схопив  його  за  ноги.  Робітник  упав.
 Коли  він  підвівся,  навколо  нього  щільно  стояли  гай¬
дамаки.
 Петро  Завірюха,  старшина  гайдамаків,  навіть  зблід  од
такої  несподіванки:  перед  ним  стояв  бойовик  Микола  За¬
вірюха  —  його  брат  і  разом  з  тим  небажаний  ворог.
 Петро  Завірюха,  не  витримавши  погляду  брата,  одвів
очі  в  бік  і  суворо  промовив:
 —  В  штаб!
 І  потім,  йдучи  далі  з  частиною  контррозвідки,  крик¬
нув:
 —  Щоб  ніякої  шкоди!..  Повішу!..
 *  *  *
 Зі  Жмеринки  йшов  пасажирський  потяг,  весь  перепо¬
внений  демобілізованими  салдатами.
 Поміж  салдатів  їхали  й  приватні  пасажири,  й  заліз¬
ничники.  В  цьому  потязі  поверталась  до  Києва  й  Марія
Китченко,  яка  ще  змалку  знала  братів  Завірюх.
 Потяг  ішов  дуже  довго,  зупинявся  на  станціях  по  кіль¬
ка  годин.  Це  нервувало  салдатів,  пасажирів,  нервувало  й
Марію,  яка,  під’їжджаючи  до  Києва,  вже  довідалась  про
повстання  робітників.
 Вона  сиділа  у  вагоні  серед  клунків  і  мішків,  наповне¬
них  харчами,  борошном  та  різними  салдатськими  річа¬
ми.  їй  було  дуже  зручно,  але  думка  про  те,  що  діється  в
Києві,  не  давала  їй  спокою.  Найбільш  турбувалась  вона
за  Миколу.  Вона  знала  його  симпатії  до  більшовиків  і  на¬
віть  поділяла  їх.
 Потяг  уже  підходив  до  Києва.  Він  уже  був  на  посту  Во¬
линському.  Тут  була  його  остання  зупинка.  Але  зупин¬
ка  була  дуже  довгою.  На  коліях  нервово  метушились  за¬
непокоєні  салдати.
 Марія  була  в  передостанньому  вагоні.  Зацікавившись
довгою  зупинкою,  вона  вийшла  з  вагону  й  пройшлася
вздовж  потягу.

346
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 До  паровоза,  де  машиніст  і  помічник  щось  старанно
лагодили,  підійшло  кілька  демобілізованих.
 Один  кремезний  салдат  з  червоним  засмаженим  облич¬
чям  виліз  на  паровоза,  щоб  довідатись,  у  чому  справа.
 —  Ну,  механіку,  чи  скоро  поїдемо?  —  запитав  він  у
машиніста.
 —  Цей  паровоз  зовсім  не  поїде!  Доведеться  виклика¬
ти  з  Києва  другий,  зіпсувався  тормоз.
 —  Крути,  Гаврило!  —  кричав  з  колії  якийсь  салдат.
 Машиніст  вилаявся:
 —  Під  три  чорти...  вас  усіх  з  паровоза!  Чуєте?  Не  по¬
їде!
 —  Чого  не  поїде?  —  кричали  салдати.
 —  Каже,  що  зіпсувався!
 —  А  досі  віз?
 —  Саботажник!
 —  Він  бреше!
 —  Ми  самі  поїдемо!  Велике  діло  —  крутить  корбою!
 —  Товариші!  Братухи!  Я  працював  коло  машини,  —
вигукнув  якийсь  салдат.
 —  Де  він?  На  паровоз  його!
 Крізь  натовп  салдатів  продерся  маленький  демобілі¬
зований  і  заявив:
 —  До  війни  я  працював  у  поміщика  біля  молотилки!
 —  Валяй!  Гайда!
 І  цілий  натовп  поліз  на  паровоз.  Машиніст  щось  кри¬
чав  про  тормоз,  про  те,  що  доводиться  їхати  з  гори,  але
його  зі  сміхом  скинули  з  паровоза.
 Скоро  намацавши  вірьовку  від  гудка,  один  з  салдатів
зі  всієї  сили  потягнув  за  неї.  Паровоз  заревів  скаженим
воєм,  це  був  наче  передсмертний  рев.
 Почувши  гудок  паровоза,  всі  демобілізовані,  пасажи¬
ри  й  Марія  Китченко  поспішили  розсістися  по  вагонах.
 Салдат  на  паровозі  відкрив  регулятор,  і  паровоз  шар-
панув  так,  що  трохи  не  розірвав  потягу.  У  вагонах  паса¬
жири  попадали  один  на  одного,  й  деякі  клунки  злетіли
з  полиць.

В  огонь  та  хугу
 347
 Потім  усе  пішло  гаразд.  Потяг  рушив  до  Києва.
 Салдати  на  паровозі  весело  вигукували  й  сміялись:
 —  Крути,  Гаврило!
 —  Піддавай  жару!..
 І  салдат,  який  був  за  машиніста,  справді  піддавав
жару.  Він  зовсім  відкрив  регулятора,  а  салдати  набивали
топку  дровами  та  вугіллям  так,  що  вона  могла  луснути.
 Потяг  з  гори  біг,  як  скажений.  Телеграфні  стовпи,
кущі,  будинки  кулею  летіли  назустріч.
 —  От  так  їдемо!  —  сказав  якийсь  салдат.  —  Так  ще  ні¬
коли  не  їздили!
 —  Валяй,  братухо!
 —  Наярівай!
 Раптом  під  паровозом  прогуркотіла  стрілка.  Паровоз
хитнуло  вбік.  Салдати  злякались.
 —  А  ну  зупини!  —  сказав  переляканий  якийсь  салдат.
 Той  салдат,  що  був  за  машиніста,  кинувся  до  регулято¬
ра,  закрив  його,  але  потяг  ішов  по  інерції  ще  швидше.
 —  Партач!  —  закричали  салдати.
 —  Молотильщик!
 —  Стій!
 —  Зупини!
 Потяг  уже  був  коло  семафора,  скоро  мала  бути  стан¬
ція,  а  скорість  збільшувалась.
 Знову  відкрили  регулятора,  але  це  не  допомогло.  Тоді
нещасний  «молотильщик»  почав  шукати  тормоза.  Тор-
моза  він  не  знайшов,  а  налапав  ричаг.  Він  його  перекру¬
тив  назад,  і  паровоз  заскреготів  колесами.
 Але  вже  було  пізно.  Вагони  зі  страшною  силою  сунуло
вперед,  і  весь  потяг  метеором  налетів  на  станцію.  Паровоз
вскочив  у  контору  станції  весь  із  тендером.  Перші  вагони
розбилися  вщент.  Будинок  контори  завалився.
 Від  начальника  станції,  який  був  у  цей  час  у  конторі,
лишився  тільки  один  подертий  на  шматки  кашкет.
 Як  почували  себе  демобілізовані  й  пасажири  в  ваго¬
нах,  можна  сказати,  що  залишилися  цілими  лише  кіль¬
ка  задніх  вагонів.

348
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Декого  повбивало  клунками,  дехто  з  пасажирів  по¬
бився,  а  дехто,  як  це  було  з  Марією  Китченко,  лише  на¬
лякався.
 Її  здорово  підкинуло  на  мішках,  а  вона  сиділа  й  тіль¬
ки,  але  страшенний  скрегіт  і  грюк  вагонів  на  мент  за¬
глушив  усіх.
 Частина  станції  й  потяг  уявляли  цілковиту  руїну.
 Демобілізовані,  які  лишилися  цілими,  стали  допома¬
гати  пораненим.
 Коли  Марія  видряпалась  з  мішків  і  вийшла  на  стан¬
цію,  її  приголомшила  страшна  метушня.
 Пройшовши  кілька  кроків,  вона  напнулась  на  Петра
Завірюху.
 —  Маріє!  —  радісно  скрикнув  гайдамацький  старши¬
на.  —  Звідки  це  ти?
 Марія  мовчки  показала  на  потяг.  Старшина  раптом
зблід.
 —  У  мене  дуже  щаслива  доля!  —  сказала  Марія.
 —  Ти  не  вдарилась?  Не  поранена?
 —  Ні,  все  гаразд!
 Марія  почервоніла  під  поглядом  старшини.  Всі  три
брати  Завірюхи  були  їй  більше  ніж  братами.
 Вона  виросла  разом  з  ними.  І  любила  їх  усіх  трьох  тро¬
хи  більше,  ніж  можна  любити  братів.
 Коли  Марія  стала  цілком  дорослою  дівчиною,  всі  троє
братів  зрозуміли,  що  вона  є  надто  гарна,  щоби  бути  їм  се¬
строю.
 З  приводу  цього  у  братів  утворилися  трохи  оригіналь¬
ні  взаємовідносини,  але  вони  були  прості,  а  коли  б  брати
почали  розбиратись  у  психології  цих  відносин,  то  це  на¬
певно  спричинило  б  багато  лиха.
 —  Ну,  а  як  у  Києві?  —  запитала  Марія.  —  Як  Мико¬
ла?  Чи  не  приїздив  Степан?
 —  У  Києві  страйк!  —  промовив  старшина.
 —  Микола?
 Старшина  мовчав.
 —  Де  Микола?  —  скрикнула  Марія.

В  огонь  та  хугу
 349
 —  З  ним  нічого  не  скоїлось,  він  живий.
 —  А  чому  ж  ти  мовчав?
 Старшина  знову  нічого  не  відповів.
 —  Що  з  ним?  —  благаючи,  запитала  Марія.
 —  Він  арештований.
 —  Арештований?  Хто  його  заарештував?  —  ще  більш
схвильовано  запитала  вона.
 —  Я!  —  відповів  старшина.
 —  Ти?
 Ця  несподівана  відповідь  збентежила  її.  Вона  не  че¬
кала  такого  випадку.
 —  Як  ти  смів!  —  раптом  сердито  промовила  Марія.
 На  таке  запитання  було  важко  відповісти,  й  тому  За¬
вірюха  мовчав.
 —  Зараз  же  звільни  його!
 —  Я  не  можу,  бо  він  більшовик.
 —  Що  значить,  не  можу?  Хіба  ти  не  брат  його?
 —  Брат,  але  він  більшовик.
 —  Що  значить  більшовик!  Зараз  же  звільни  його!
 Старшині  було  ніяково.  Він  не  знав,  що  робити.  Ма¬
рія  то  просила,  то  починала  сердитись.
 —  Ти  вбивця!  —  сказала  вона  нарешті.  —  Коли  ти  його
звільниш,  то  більше  я  тебе  не  знаю!
 Петро  Завірюха  мовчав.  Якісь  сили  боролися  в  ньому.
Але,  очевидно,  ідея  петлюрівства  не  була  сильна  в  ньо¬
му,  бо  він  вагався.
 —  Де  він?  —  запитала  Марія.
 —  Він  у  штабі  на  Миколаївській  вулиці.
 —  Так  далеко!  А  ти  ж  казав,  що  він  у  тебе?
 —  В  тому  й  справа,  що  ні,  —  сказав,  виправдовую¬
чись,  Петро.
 —  Але  ти  його  можеш  звільнити?  Ти  мусиш!  Чуєш!
 —  Сам  я  цього  зробити  не  можу,  —  вже  погоджуючись,
говорив  старшина,  —  треба  когось  послати  до  штабу.
 —  Я  сама  піду!
 —  Я  боюсь  тебе  послати,  по  вулицях  небезпечно!
 —  Нічого,  я  піду!

350
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Старшина  знав,  що  він  нічого  вже  не  вдіє.  Треба  було
коритись.  Він  вийняв  записну  книжку  й  щось  написав
на  клаптику  паперу.
 —  Тебе  пропустять  без  усяких  затримок.  Тільки  от  на
вулицях...  не  знаю  як...
 —  Нічого!  Не  бійся!  —  сказала  Марія.  —  Коли  я
звільню  Миколу,  я  з  тобою  ще  поговорю.  Знатимеш  ти
в  мене!  —  і  вона,  не  прощаючись,  повернулась  і  пішла
від  нього.
 «Нічого!  Помиримось!»  —  подумав  старшина  і  скоро
змішався  з  натовпом  на  станції.
 v
 Бронепотяг  «Січневого  повстання»  скоро  було  полаго¬
джено  завдяки  напруженій  праці  бойовиків,  які  не  зна¬
ли  відпочинку,  працюючи  день  та  ніч.
 Цього  бойовики  тільки  й  чекали,  озброївши  його  ку¬
леметами  й  скорострілкою,  вони  тепер  мали  справжній
бронепотяг,  за  допомогою  якого  можна  було  розбити  гай¬
дамаків.  За  машиністами  затримки  не  було.  В  січнево¬
му  повстанні  приймали  участь  такі  машиністи,  як:  Дзі¬
дзієвський,  Антонов,  Шпрінгвальд,  Маркелов,  які  мо¬
гли  цілими  добами  бути  на  паровозі  без  зміни.  Правда,
в  порівнянні  з  майстернями,  депо  дало  дуже  мало  бійців
січневому  повстанню,  але  зате  ті  машиністи,  які  взяли  в
ньому  участь,  були  свідомими  комуністами,  сміливими
й  виносливими  людьми.
 О  3-й  год.  дня  —  це  було  19-го  січня,  коли  був  готовий
бронепотяг,  бойовики  зробили  наступ  на  полк  ім.  Гру-
шевського.
 Бронепотяг  виїхав  на  станцію,  й  його  кулемети  ста¬
ранно  запрацювали.
 Піші  бойовики  вибігли  з  майстерень  і  під  прикриттям
бронепотягу  теж  напали  на  гайдамаків.
 Почалася  гаряча  бійка.  Першими  пострілами  гайда¬
маків  було  вбито  бойовика  Білинського,  але  гайдамаки

В  огонь  та  хугу
 351
 скоро  почали  тікати,  кидаючи  зброю  й  навіть  залишив¬
ши  свою  канцелярію.
 Маленька  жменька  робітників  завдяки  своїй  відва¬
зі  відкинула  полк  Грушевського  в  саме  місто.  Пасажир¬
ську  станцію  було  звільнено.  І  це  досягнення  було  зро¬
блено  дорогою  ціною,  бо  кілька  найкращих  товаришів
загинуло  в  цьому  бої.
 На  другий  день  бойовики  повели  наступ  на  місто.  Гай¬
дамацькій  владі  в  Києві,  здавалось,  надходив  кінець.  Бо¬
йовики  дійшли  до  Львівської,  захопили  частину  бульва¬
ру  та  Караваївської  вулиці.
 Незважаючи  на  ці  перемоги,  становище  їхнє  було  кри¬
тичне.  Завше  не  вистачало  набоїв,  а  лави  бойовиків  що¬
дня  зменшувались.  Крім  того,  бойовики  були  вже  пере¬
томлені.
 Все  ж  таки  вони  трималися  міцно.  їх  була  жменька,
а  гайдамакам  здавалося,  що  їх  кілька  тисяч.
 *  *  *
 На  Миколаївській  вулиці,  де  знаходиться  гайдамаць¬
кий  штаб,  було  неспокійно.  Головне  командування  контр¬
революції  хвилювалося  від  успіхів  робітників.
 У  просторій  розкішній  кімнаті  штабу  зібралося  кілька
гайдамацьких  комендантів,  офіцерів  та  старшин.
 Робив  доклад  один  із  старшин  полку  ім.  Грушевського.
 —  Станцію  захоплено  більшовиками-залізничниками,  —
говорив  старшина.  —  Наш  полк  відкинуто  до  міста.  Ці  бо¬
йовики  дуже  добре  озброєні.  Мають  бронепотяг  і  кілька  ти¬
сяч  рушниць.  Виступають  організовано.
 —  Я  й  не  гадав,  що  залізничники  зроблять  такий  силь¬
ний  опір,  —  говорив  комендант  міста.  —  Солом’янка  ж
цілком  український  район.  От  арсенальці  —  зовсім  інше...
А  залізничники...
 Він  ніби  був  здивований.
 Тоді  старшина  пояснив.
 —  Ми  помилились.  Командування  тут  не  при  чому.
В  нашому  полку  всім  відомий  старшина  Завірюха.

352
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Петро  Завірюха?  Дивно.  Це  краща  наша  сила.
Так.
 —  Цілком  вірно.
 В  цей  час  до  кімнати  зайшов  вартовий  і  сказав:
 —  Прийшла  якась  дівчина  від  старшини  Завірюхи,
хоче  бачити  коменданта.
 —  Впусти.
 Вартовий  зник,  і  замісць  нього  на  порозі  кімнати
з’явилась  Марія  Китченко.
 Марія  таки  дійшла  до  гайдамацького  штабу,  незважа¬
ючи  на  банди  гайдамаків,  що  гуляли  по  місту  й  розстрі¬
лювали,  насилували  всіх,  хто  потрапляв  до  їхніх  лабет.
 Марія  зайшла  до  кімнати  й  простягла  папірець.  Ко¬
мендант  прочитав.
 —  Старшина  Завірюха  просить,  щоб  звільнили  його
брата  Миколу.  Він  ще  в  штабі?
 Ці  слова  означали  запитання  «він  ще  живий?».  Ко¬
мендант  знав,  про  що  питати,  бо  звички  гайдамаків  були
й  його  звичками.
 —  Так,  він  у  штабі,  —  відповів  вартовий  старшина.
 Тоді  комендант  без  усяких  суперечок  написав  резо¬
люцію  про  звільнення.  Коли  Марія  пішла,  комендант
сказав:
 —  Ви  пам’ятаєте  нашу  розмову  про  панотця  з  Солом’ян-
ської  церкви  Василя  Прилипаківського?  Є  пропозиція  по¬
слати  до  нього  кого-небудь  з  наших  з  інструкціями.  Пан¬
отець,  відомий  всім  українець,  як  голова  Солом’янської
парафії,  має  вплив  на  залізничників.  За  його  допомогою
можна  досягти  перемир’я.  Ви  розумієте?  —  І  комендант
посміхнувся.
 —  Так  що  ж  ви  пропонуєте?  —  запитали  майже  всі
начальники.
 —  Послуга  за  послугу.  Дійти  до  батюшки  дуже  не¬
безпечно.  Ми  пошлемо  до  нього  старшину  Петра  Заві¬
рюху.
 Бойовики  Миколу  Завірюху  звільнили.  Коли  він  ухо¬
див  зі  штабу,  він,  як  і  раніш,  кепкував  з  гайдамаків.

В  огонь  та  хугу
 353
 З  Миколою  була  Марія  Китченко,  вони  поверталися
до  себе  в  робітничий  район.  Миколу  звільнили,  бо  було
слово  старшини,  що  Микола  більше  не  прийматиме  учас¬
ти  у  повстанні.
 —  Ну,  тепер  сиди  й  не  ворушися,  —  сказала  Марія.
 —  Чорта  з  два,  —  відповів  бойовик.  —  Я  й  так  зваляв
дурака,  що  пішов  на  станцію,  не  додержав  дисципліни.
Вони  сміялись,  —  сказав  він,  загрожуючи  гайдамакам.  —
Тепер  посміюся  я.
 І  він  знову  пішов  до  майстерень.
 VI
 Січнева  морозна  ніч.
 Напружуючи  останні  сили,  відстрілюються  від  гайда¬
маків  робітничі  райони,  відстрілюються  Поділ,  Шулявка,
Політехнікум.  Лунають  останні  постріли  в  «Арсеналі».
 Скрізь  утома,  мороз  і  ніч.
 Тільки  залізничні  майстерні  ще  тримаються  міцно.
Бойовиків  уже  тільки  жменька,  але  вони  працюють.
 Гайдамаки  лагодяться  обстрілювати  майстерні  з  гар¬
мат,  але  бойовики  теж  готуються.
 Вночі  бронепотяг  «Січневого  повстання»  йде  на  пост
Волинський.  На  бронепотязі  кілька  кращих  бойовиків,
серед  них  Грінер,  Антонов,  Троянков  й  Вєтров.
 Вони  нападають  на  гайдамаків,  що  охороняють  6  гар¬
мат  і  вагон  знаряддя.  Вибух  рушниць  та  такання  кулеме¬
тів  на  деякий  час  розворушують  змерзлу  ніч.
 *  *  *
 Ніч.
 Багато  пригод  коїться  вночі.
 Старшина  Петро  Завірюха,  переодягнений  робітни¬
ком,  іде  на  Солом’янку.  І  він  сам  не  так  боїться  бойови¬
ків,  як  боїться  гайдамаків.
 Його  робітничий  костюм  серед  гайдамаків  —  вірна
смерть,  вірний  розстріл.  Ніяка  перепустка  гайдамацького

354
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 штабу  для  такого  костюму  не  дійсна.  Відповідь  на  таку
перепустку  —  гайдамацька  куля  або  шабля.
 Петро  Завірюха  обійшов  гайдамацьку  варту  й  май¬
стерні  Караваєвими  дачами.  Йти  слизько  й  холодно,  до¬
водиться  провалюватись  у  глибокі  намети,  але  він  іде.
 Ось  він  уже  обійшов  колонію,  його  чорна  постать  спус¬
тилася  в  яр,  де  знаходиться  колодязь,  і  потім  не  по  схо¬
дах,  а  по  кручах  вибралась  до  Солом’янки,  прямо,  де  зна¬
ходиться  церква  та  будинок  попа  Прилипаківського.
 *  *  *
 В  цей  час  на  посту  Волинському  все  змовкло.  Гарма¬
ти  були  в  руках  бойовиків.  Навантажений  бронепотяг  по¬
вертається  до  майстерні.
 Буде,  буде  ще  бій  за  Жовтень.
 Мало  людей,  є  гармати,  які  принесуть  несподівану
смерть  контрреволюції,  є  енергія,  є  запал  і  свідомість.
 Привезені  відбиті  в  гайдамаків  гармати  розташувались
на  території  майстерень,  колонії  та  на  платформах.
 Не  дивлячись  на  те,  що  на  четверо  гармат  приходилось
троє  гармашів,  обстріл  міста  й  гайдамаків  почався.
 Було  гучно  й  глушливо.  Снаряди  співали  своєї  ніж¬
ної  пісні  над  містом,  і  кожна  пісня  завше  кінчалась  ви¬
бухом  громових  акордів.
 *  *  *
 Поговоривши  з  попом  і  взявши  в  нього  згоду,  Петро
Завірюха  тією  ж  дорогою  повертався  назад.
 На  цей  раз,  переходячи  яр,  він  спіткнувся  й  покотив¬
ся  кудись  у  глибокий  намет.  Ледве  видряпавшись  з  ньо¬
го,  він  пішов  далі.
 Скрізь  було  пустинно.  Далеко  вили  собаки,  під  нога¬
ми  шелестів  сніг.
 Старшині  стало  самотно  й  боязко.  Вдивлюючись  у
біле  поле  снігу,  він  усе  йшов,  іноді  загрузаючи  в  на¬
метах.  Нарешті  він  перейшов  колонію  й  Караваєвими

В  огонь  та  хугу
 355
 дачами  вибрався  на  Шулявку.  На  вулицях  йому  стало
ще  страшніше.
 Скрізь  були  мовчазні  будинки.  В  вікнах  було  темно.
Тиша  була  жахлива,  наче  все  вимерло  від  якої-небудь  по¬
шесної  хвороби,  наче  це  було  мертве  покинуте  місто.
 Раптом  старшина  помітив,  що  за  ним  хтось  іде.  Чор¬
на  постать  якогось  чоловіка  йшла  слідом  за  ним.  Заві¬
рюха  збільшив  крок,  коли  він  оглянувся,  постать  була
ще  ближче.
 Тоді  він  побіг,  але  почув,  що  постать  чоловіка  біжить
за  ним.
 Так  вони  бігли  кілька  хвилин  вузькою  вуличкою.
 На  розі  вулиці  Петро  Завірюха  несподівано  з  розгону
вдарився  в  гайдамаку,  що  йшов  з  вартою  з  кількох  чоло¬
віків,  і  вони  обидва  покотилися  в  сніг.  Вся  варта  від  не¬
сподіванки  зупинилась  й  застигла.
 Коли  ж  Завірюха  підвівся  зі  снігу,  його  запитали:
 —  Ти  хто?  Чого  блукаєш  уночі?  Залізничник?
 —  Я  старшина  полка  ім.  Грушевського,  —  важно  про¬
мовив  Завірюха.
 Гайдамаки  подивились  на  нього  й  розсміялись.  Про¬
лунала  лайка.  Вибухло  кілька  пострілів,  і  все  кінчено.
 Старшина  полку  ім.  Грушевського  Петро  Завірюха
лежав  у  снігу  розстріляний  і  порубаний  своїми  ж  гай¬
дамаками.
 VII
 На  слідуючий  день  до  вартового  бойовика,  що  стояв
коло  входу  до  колонії,  підійшов  піп  у  чорній  рясі,  з  на¬
півсивим  волоссям  на  голові,  з  маленькими  очицями  й
носом,  як  маленька  гайка.  Піп  запитав:
 —  А  скажіть-но  мені,  добрий  чоловіче,  як  мені  прой¬
ти  до  штабу  залізничників?
 Вартовий  бойовик  подивився  на  попа,  на  його  ніс,  що
нагадував  гайку,  й,  не  боючись  ніякої  шкоди  з  його  боку,
показав  дорогу.

356
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 В  штабі  піп  наткнувся  на  бойовика  Свидзинського.
 —  Чого  вам,  батюшко?
 —  Я  прийшов  з  миром  до  вас,  —  улесливо  почав  піп,
—  кров,  браття  мої,  ллється.  Ісус  Христос,  господь  бог
наш...
 —  Що  вам  треба,  говоріть  толком.
 —  Миру,  миру...  друже,  —  протягнув  піп,  —  доволі
крови.  Земля  українська  стогне...
 —  Так  ви  хочете,  щоб  ми  склали  перемир’я  з  гайда¬
маками?
 Піп  хитнув  головою.
 —  Добре,  —  сказав  бойовик,  —  підіть  до  гайдамаків  і
запропонуйте  їм  це.
 Під  час  цієї  розмови  відбувався  гарматний  обстріл
майстерень.  Знаряддя  рвалися  над  покрівлями,  вріза¬
лися  й  вивертали  стіни.  Шрапнель  з  дрязком  і  дзвоном
вибивала  вікна.
 Піп  крутився,  як  на  голках.  Його  маленькі  очиці  пе¬
релякано  блимали  при  кожному  пострілі.
 Бойовик  повів  попа  до  контрольної  будки,  щоб  вивес¬
ти  його  до  міста.  Коли  вони  підійшли  до  воріт,  снаряд,
пущений  гайдамаками,  зі  страшним  грюком  розірвав¬
ся  коло  них.
 Піп  не  витримав.
 —  Пустіть  мене  назад,  —  закричав  він.
 —  Що,  підсипали  пісочку  в  рясу?  —  засміявся  бойо¬
вик.
 Піп  швидко  підібрав  рясу  вище  колін  і  що  було  сили
чкурнув  з  колонії.  Більше  він  не  приходив.
 *  *  *
 Надходив  вечір.
 Це  був  останній  вечір  Січневої  комуни.
 Бронепотяг  «Полупановець»  запізнювався.
 Ще  вчора  —  21-го  приходили  товариші  з  Губревштабу
з  наказом  розійтись.  Всі  робітничі  райони  впали.  Впав  і
«Арсенал».  Більше  боротися  було  неможливо.

В  огонь  та  хугу
 357
 Цілий  тиждень  без  відпочинку  головні  майстерні  би¬
лися  з  гайдамаками.  Більше  не  було  сил.  Бойовики  ходи¬
ли,  як  тіні,  стомлені,  голодні,  з  червоними  очима  від  без¬
сонних  ночей.  Наказові  розійтись  спочатку  не  повірили.
Стріляли  з  гармат  по  місту  й  вирішили  битися  далі.
 Коли  ж  надійшов  вечір  на  23-тє  січня,  вже  цілком  зро¬
зуміли,  що  це  безумство.  Гайдамаки  знову  були  на  стан¬
ції,  вони  мали  підмогу  і  вже  блукали  коло  самих  майсте¬
рень,  як  люті  вовки.
 Снаряди  летіли  зі  всіх  боків.  Майстерні  не  витриму¬
вали.
 Вечір  підійнявся  чорний,  як  попівська  ряса.  Була
ожеледь.
 Частина  стомлених  робітників  спала  в  колонії  в  їдальні.
Друга  частина  відбивалася  від  гайдамаків.  В  їдальні  зна¬
ходився  Микола  Завірюха,  який  зайшов  сюди  поїсти.
 Не  витримавши  натиску  гайдамаків,  бойовики  поча¬
ли  розходитись.  Треба  було  попередити  їх  далі.
 В  цей  час  якась  банда  гайдамаків  продерлась  у  колонії.
 Бойовики  падали,  кров’ю  заливаючи  сніг,  падали  гай¬
дамаки.  Декому  з  бойовиків  пощастило  втікти.
 Наскок  був  такий  несподіваний,  що  ніхто  не  зміг  по¬
передити  їдальню.
 Гайдамаки  вдерлися  до  їдальні,  й  тут  почалася  різня.
 Тих,  хто  спав,  різали  на  шматки,  стріляли,  били.
 Нарешті  вони  обеззброїли  всіх  бойовиків,  які  не  спали,
вірьовками  позав’язували  їм  руки  й  одвели  до  штабу.
 На  Бібіковському  бульварі,  де  знаходилась  тюрма,
гайдамаки  розстріляли  всіх  полонених.  Микола  Завірю¬
ха  був  останній.
 Крізь  січневий  мороз,  вітер  і  сніг  залізничники  доне¬
сли  своє  життя  й  поклали  його  під  червоні  прапори  Січ¬
невої  Комуни.
 *  *  *
 Бронепотяг  «Полупановець»  поспішав.  Він  сіяв
смерть  од  Полтави  до  Києва,  вогневою  крицею  розкидував

358
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 гайдамацькі  банди,  що  стояли  на  його  шляху,  але  він  за¬
пізнювався.
 *  *  *
 Через  добу  після  ліквідації  Січневого  повстання  гай¬
дамацький  штаб  виявив,  що  старшина  Завірюха  безслід¬
но  зник.
 І  на  слідуючий  день  було  заарештовано  Марію  Кит-
ченко,  вона  тепер  знаходилася  в  гайдамацькому  штабі
на  вантажній  станції.
 VIII
 На  допомогу  до  Києва  поспішав  Муравйов.  З  ним  ішли  бо¬
родаті  сибірські  стрілки,  які  наводили  жах  на  гайдамаків.
 Спереду  йшли  розвідки  з  червоними  стрічками,  про¬
дираючись  крізь  морок  і  намети.
 Бронепотяг  «Полупановець»  випереджав  усіх.
 Він  уже  розганяв  гайдамаків  у  Дарниці.
 Матрос  Степан  Завірюха,  на  кашкеті  якого  був  напис
«Аврора»,  з  розвідкою  вже  продерся  в  Київ.
 Наступ  розвідок  і  бронепотягу  був  такий  несподіваний,
що  примусив  гайдамаків  тікати  навіть  у  одних  сорочках.
 Залізничники  знову  організовувались  маленькими
загонами  й  вибивали  гайдамаків,  допомагаючи  Черво¬
ній  гвардії.
 *  *  *
 На  вантажній  станції  в  одному  з  гайдамацьких  ваго¬
нів  бешкетували  п’яні  гайдамаки.
 Вони  до  того  захопилися  випивкою  й  гульнею,  що  не
звертали  ніякої  уваги  на  гарматні  вибухи  й  кулеметну
тріскотню.
 З  них  було  досить  химерного  повідомлення  Централь¬
ної  Ради,  що  все  гаразд.  У  вагоні  гайдамаків  було  весело,
тільки  не  було  жінок.

В  огонь  та  хугу
 359
 Скоро  кремезний  гайдамака  штовхнув  до  вагона  пе¬
релякану  Марію  Китченко.
 Гайдамака  схопив  Марію  й  став  її  душити  в  обіймах.
 Марія  скрикнула  й  почала  вибиватися  щосили.  Гай¬
дамака  був  сильний,  і  вона  задихалася.
 *  *  *
 В  цей  час  розвідка  матроса  Степана  Завірюхи  підійшла
до  вантажної  станції.
 Її  одразу  зацікавили  крики,  пісні  та  ґвалт  у  вагоні.
 Коли  Степан  Завірюха  вскочив  до  вагона  з  револьве¬
ром,  п’яні  гайдамаки  попадали  з  переляку  на  підлогу.
 Завірюха  побачив  гайдамаку,  який  боровся  з  дівчи¬
ною,  а  тепер  перелякано  дивився  на  нього.  Матрос  при¬
тиснув  курок,  вибухнув  постріл,  і  гайдамака  ударився
головою  об  стіл.
 Коли  матрос  подивився  на  дівчину,  то  побачив,  що  пе¬
ред  ним  стоїть  його  Марія,  до  якої  він  давно  поспішав.
 *  *  *
 Бронепотяг  «Полупановець»  під  радісні  крики  й  при¬
вітні  салюти  робітників  підійшов  до  паровозного  депо.
З  гайдамаками  було  покінчено.
 Потім  бронепотяг  наставив  дула  своїх  гармат  на  міс¬
то:  будинок  Михайла  Грушевського  палав  усю  ніч,  поки
не  завалився,  як  завалилась  Центральна  Рада.

ЧОРНА  НЕМІЧ
 (Клаптик  записів  хворого  чоловіка)
 Так...  Примусили  мене  покинути  світ,  людей,  зачини¬
ли  в  якійсь  сірій  кімнаті  й  думають,  що  лікують.  Нехай
собі  думають,  мені  це  не  шкодить:  я  завжди  мав  і  маю  свій
власний  світ,  своїх  близьких  людей,  що  оточують  мене,
розмовляють  зі  мною,  й  що  з  ними  я  ніколи  не  можу  роз¬
лучитись,  навіть  коли  б  захтів.  Нехай  думають...
 *  *  *
 От  тепер  я  сиджу  в  театрі  в  дванадцятому  ряду  близько
стінки,  а  недавно  був  на  війні.  Наді  мною  висить  якийсь
величезний  малюнок,  але  його  не  можна  розглядіти,  бо
ще  нема  електрики,  а  залю  освітлює  лампа,  що  стоїть  на
сцені.  І  навіщо  закликати  людей  до  театру,  коли  нема
світла.
 Напівтьма...  багато  людей...  смалять  цигарки...  черво¬
не  світло  від  них  то  спалахне,  то  знову  ледве-ледве  жев¬
ріє...  Чути  сміх,  балачку...  Хтось  позаду  вже  б’ється  й
голосно  лається  поганими  словами...  когось  заспокою¬
ють...  Багато,  багато  шапок,  білі  хустки...  На  сцені  раз  у
раз  з’являється  чоловік  з  цвяшками  й  молотком  у  руці
й  знову  ховається  за  завісою...  Немов  у  сні,  все  так  швид¬
ко  міниться...
 От  знову  починають  мене  мучити  згадки...  Не  знаю,
що  з  цього  буде...  Адже  нічого  не  буде  тут...  Тут...  навко¬
ло  мене  сірі  муровані  стіни.  Тільки  нудьга  починає  їсти
серце...  так  їсти...  Значить,  знову  припадок  буде.  І  ці  згад¬
ки  з  такою  яскравістю,  з  такими  маленькими  рисочками-
подробицями  з’являються  переді  мною,  і  це  передчуття,
що  щось  буде...  щось  буде...  О,  це  цілком  вірні  ознаки...

Чорна  неміч
 361
 Так  завжди  в  мене.  Як  тільки  має  бути  припадок,  згад¬
ки,  наче  зграя  ріжних  птиць,  налітають  на  мене,  наче
листя  восени  сиплеться.  І  передчуття  якесь  охоплює
душу,  що  щось  буде,  страшне,  таке...  неминуче...  Воно  за¬
раз  встає  переді  мною,  наче  якась  імла,  що  розгорнеться
й  відкриє  щось  страшне  й  сумне  до  розпуки.
 І  що  це  вони  не  починають  вистави.  Адже  пора  вже.
А  люди  такий  ґвалт  підняли.  Починаю  розглядатися.
Біля  мене  сидить  якась  уродлива  дівчина?  й  обличчя  в
неї  знайоме-знайоме,  тільки  не  можу  згадати,  де  я  її  ба¬
чив.  У  неї  дуже  гарне  волосся,  така  гарна  зачіска,  а  лице
трошки  бліде,  чорні  оксамитові  оченята  так  приємно  по¬
блискують...  Де  я  її  бачив?
 Далі,  коло  грубки,  притулюючись  до  стіни,  сидить  ма¬
ленький  хлопчик,  тримається  за  живіт  і  тихо-тихо  стог¬
не.  Біля  дверей  великий  натовп,  швендяють  якісь  панноч¬
ки,  якісь  хлопці  чіпляються  до  них,  кажуть  дурниці...
 —  Ти  чого  тут  сидиш,  —  сердито  звертається  кремез¬
ний  чоловік  до  хлопчика,  що  сидить  коло  грубки.
 —  Я,  дядечку...  у  мене  живіт  болить,  дядечку,  —  несмі¬
ливо  й  з  притиснутим  стражданням  одповідає  хлопець.
 —  Ги-ги-ги,  —  сміються  парубки.  —  Чого  ж  ти  сюди
прийшов.  Живіт  лікувати.  А  ну,  Семене,  будь  за  бабку
повитуху.
 —  Ги-ги-ги.
 Здоровий  парубок  з  накинутим  на  плечі  сіряком,  у
чорній,  смушковій  шапці  набакир,  з  засмаженим,  поре-
паним  видом,  схиляється  над  хлопчиком  і  заскорузли-
ми  пальцями  ляскає  його  по  череву.
 —  Е,  та  в  нього  тут,  як  у  тарабані...  Мабуть,  що  й  цу¬
ценят  не  буде...
 Хлопчик  дивиться  на  них  великими,  переляканими
очима,  з  болем  здригається  й  знову  тихо-тихо  стогне.
 —  Ги-ги-ги,  —  сміються  парубки.
 Я  встромляю  руку  в  кишеню;  у  мене  під  рукою  щось
шепортить,  я  намацую  багато-багато  паперу...  Встромляю
руку  в  другу  кишеню  —  й  там  багато  паперу,  і  так  по  всіх

362
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 кишенях...  Це  кров,  думаю  я...  Це  людська  кров...  Це  гро¬
ші  —  багато-багато  грошей...  А  він,  маленький  корчить¬
ся  з  голоду  там  під  грубкою.  Дам  йому.
 —  І  як  тобі  не  соромно,  ти  ж  ганьбиш  своє  «кашне»,  —
звертається  дуже  нафарбована  і  напудрена  панночка  до
хлопця-підлітка,  що  схилив  трошки  голову  й  глузливо
дивиться  їй  у  вічі.
 —  Ти  ж  ганьбиш  своє  кашне.  Таке  гарне  «кашне»,  —
говорить  вона  переконуючим  голосом.
 —  Та  він  звощик,  —  перебиває  її  другий  хлопець-
підліток.
 —  Брешеш,  собака  ти.  А  ти  забув,  що  твій  батько  зло¬
дій:  украв  коняку  в  хазяїна,  —  вже  лається  перший  під¬
літок.  —  Забув,  як  його  спіймали  та  били.  Рудий  ти.
 —  Ша,  кіндер,  ша,  —  заспокоює  його  панночка.  —  Ще
поб’єтесь,  чого  доброго.  Годі  вам  лаятися.
 —  А  чого  він  гавкає,  що  я  звощик.  Який  я  йому  зво¬
щик.  Його  батько  в  нас  дворником  був.
 ...Неодмінно  треба  віддати  йому  всі  гроші,  що  в  цій  ки¬
шені:  їх  багато,  йому  вистачить.  Тільки  як  це  зробити.
І  чого  це  моя  сусідка  так  дивиться  на  мене.  Де  я  її  бачив?
Якось  ніяково  давати  йому  гроші,  щоб  вона  бачила,  бо  ще
подумає,  що  я  хочу  похвастати.  Ну,  все  єдно...
 —  Хлопчику...  Хлопчику,  йди  лишень  до  мене.
 —  Е,  покинь  свій  живіт,  Миколо,  чуєш,  тебе  това¬
риш  кличуть,  —  став  смикати  його  той  парубок,  що  ра¬
ніш  ляскав  по  череву.
 Всі  подивилися  на  мене.
 А  в  мене  обличчя  досить  гарне,  тільки  дуже  сумне,  з  не¬
великими  чорнявими  вусами,  з  борідкою.  (Тепер  у  мене  об¬
личчя  поросло  великим  волоссям  —  колючою  бородою).  Очі
в  мене  сірі,  великі,  гарні,  а  сум  з  них  ллється  густим  промін¬
ням,  як...  як  ллється  дощ  восени  нескінченно...  Хто  це  ска¬
зав?  А,  пам’ятаю,  це  вона  —  Галя.  Адже  ж  усе  пам’ятаю.
 —  Що,  дядечку?  —  спитав  мене  хлопчик.
 —  Ти,  мабуть,  їсти  хочеш,  синку,  —  відповів  я  йому
ласкавим  голосом.

Чорна  неміч
 363
 Він  подивився  на  мене  немов  здивовано,  немов  з
якимсь  захованим  питанням.  Мабуть,  подумав:  чи  я  жар¬
тую,  чи  правду  кажу.
 —  Еге,  дядечку,  —  якось  невпевнено  прозвучав  його
голос.
 —  Ну,  то  на  тобі,  синку,  —  я  встромив  у  кишеню  руку,  ви¬
тяг  багато-багато  грошей  і  положив  їх  на  простягнені  рученя¬
та  хлопчика,  що  чогось  швидко-швидко  стали  тремтіти.
 Враз  усі  затихли.
 Я  знову  встромив  руку  в  кишеню  й  витяг  пук  грошей.
Рученята  в  хлопчика  затремтіли  ще  сильніше.  Він  якось
невпевнено  подивився  на  мене,  мабуть,  думаючи,  що  я  бо¬
жевільний;  потім  на  його  лиці  промайнуло  щось  хитре,
лукаве,  заховане  десь  далеко  в  душі.  Я  ще  раз  устромив
у  кишеню  руку...  Хлопчик  роззявив  рота,  й  гроші  поле¬
тіли  на  підлогу.
 —  Та  тримай,  тримай!  —  почулися  голоси...
 Хтось  згинався,  підіймав  гроші,  сунув  хлопчику  в  ки¬
шені...  Але  він  уже  не  дивився  на  мене,  з  його  обличчям
зробилося  щось  надзвичайне;  було  видно,  що  на  нім  за¬
панувала  якась  таємна  думка.  Раптом  він  схаменувся,
шарпонув,  як  добрий  кінь,  і  зник  у  юрбі.  Хтось  голосно
закричав  щось;  пролунав  голосний  регіт,  усі  здивовано
приглядались  до  мене.
 А  я?  А  мене  вже  охоплює  нудьга  міцніше  й  міцніше  —
як  зараз.  І  що  воно  буде.  Кілька  неясних  малюнків  з  ми¬
нулого,  кілька  реальних  натяків  від  дійсности,  і  вона  ви¬
ллється,  заллє  всіх,  як  злива.
 Коли  це  щось  блиснуло  й  загасло,  а  в  повітрі  розля¬
глись  оплески  й  навісні  крики...
 —  Світло-о-о!
 Це  вітали  електрику,  яку  так  довго  чекали...  На  мене
не  звертали  уваги.
 *  *  *
 Але  перед  моїми  очима  в  ту  мить  блиснуло  щось  ще
яскравіше  й  грюкнув  якийсь  глушний  грім.  І  враз  я

364
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 побачив,  як  коні,  що  везли  гармати,  стали  навспиньки,
в  повітрі  запахло  смалятиною,  а  шляхом,  де  ми  їхали,
поскакав  вершник,  як  скажений,  з-під  копит  так  і  си¬
пались  іскри.
 —  Сті-і-ій!  —  кричав  він,  як  божевільний.  —  Поверта-
а-ай  наза-а-ад!
 Щось  знову  грюкнуло,  ще  ближче,  ніж  раніш,  і  великі
грудки  землі  полетіли  високо  вгору.  Кінь  метнувся  вбік,
а  я  ледве  втримався  на  ньому.
 —  Гарма-а-ти  впере-ед!  —  кричав  той  же  голос.
 —  От  нечиста  сила,  —  лаявся  якийсь  салдат.  —  Яке
страховисько.
 І  знов  грюкнуло  зовсім  близько,  вгору  полетіли  тріс¬
ки  й  шматок  колеса.  Снаряд  влучив  у  гарбу;  коняка  ста¬
ла  навспиньки  й  грьопнулась  об  землю,  наче  непритом¬
на;  вбило  одного  вершника.
 Мені  стало  моторошно.
 Серед  війська  зробився  переляк.  Салдати  з  поганою  лай¬
кою  били  коней  і  завертали  їх  назад,  а  коні  лякались,  ставали
навспиньки,  перекидали  гарби.  Чотири  коняки  з  гарматою
погнали  навпрямки  через  степ,  вершники  з  диким  лемен¬
том  доганяли  їх,  якийсь  салдат  з  переляку  біг  за  ними  піш¬
ки,  а  торба  на  його  плечах  кумедно  підстрибувала  і  теліпала¬
ся  влад.  Перший  вершник  гасав,  як  скажений,  і  ревів  слова
команди  —  це  ще  більше  піддавало  переляку.  Тільки  мій  не¬
давній  знайомий  у  гарних  жовтих  чоботах,  з  якимсь  хижим
обличчям,  спокійно  й  якось  байдуже  дивився  на  пригоду.
 —  От  бісової  віри...  —  він  погано  вилаявся.  —  Чого  він
ганяє,  як  божевільний.  —  Знову  погано  вилаявся.
 Нарешті  всі  звернули  назад,  а  я  задивився  й  знову  зо¬
стався  позаду.  Снаряди  лягали  на  шлях  і  глушили  сво¬
їм  грюком,  обоз  і  кухні  жалібно  брязчали.  (Мені  чогось
не  вистачало  повітря,  нудьга  наче  перед  смертю  стисну¬
ла  серце,  й  само  воно  затріпотіло,  як  спіймана  пташка,
швидко-швидко  так...)
 —  Ну,  чого?  —  питав  я  себе.  —  Уб’є,  то  вб’є,  хіба  не
все  єдно.

Чорна  неміч
 365
 Але  серце  не  слухалось,  воно  тріпотіло  ще  дужче;  так
і  кортіло  стібонути  коняку  щосили  й  з  голосним,  страш¬
ним  лементом  тікати  світ  за  очі.  Проте  було  соромно  са¬
мого  себе,  й  я  силкувався  бадьоритись,  стримував  коня,
примушував  його  йти  кроком,  уявляв  собі,  що  б  я  почу¬
вав,  коли  б  мене  було  зараз  убито...
 «Ну,  чого?  —  казав  я  собі.  —  Чого  боятися.  Адже  ні¬
чого  страшного  нема...  Ну,  вб’є...  Сильно  вдарить  у  голо¬
ву  або  в  груди,  я  схилюся  непритомний  з  коня,  впаду  го¬
рілиць  на  землю,  розкинувши  руки,  а  кінь  —  почувши,
що  вершника  на  ньому  нема,  —  сумно-сумно  заїрже...
А  я,  що  буде  зі  мною?  —  уявляв  я  собі.  —  А  я  непритом¬
ний  лежатиму  на  землі,  й  кров  тонким  струмочком  збі¬
гатиме  з  грудей  на  землю».
 І  мозок,  здавалося,  вже  перемагав  серце:  все  так  до¬
бре  вирішив...  Але  воно  знову  тіпалось  і  кричало,  як  бо¬
жевільне:  «вб’є...  вб’є».  А  переді  мною,  неподалець  зно¬
ву  сильно  грюкнуло  й  грудки  землі  полетіли  до  неба,  аж
світ  потьмарився...
 Я  з’їхав  зі  шляху  в  долину  й  став  роздумувати,  що
буде  далі.  А  повітря  було  таке  приємне,  запашне;  трош¬
ки  пахнуло  морозом,  бо  це  був  чудовий  весняний  ранок,
і  вітер,  що  ледве  подихав,  приносив  ніжні  пахощі  звід¬
ти,  здалека,  де  біліли  дерева,  всипані  квітом,  де  стояла
біла  привітлива  хатка.
 Незабаром  я  під’їхав  до  неї.  Перш  за  все  я  побачив  зла¬
ману  браму,  що  ще  ледве  трималась;  прив’язавши  до  неї
коня,  я  зайшов  у  двір,  звідки  на  мене  зразу  глянуло  пуст¬
кою.  Навколо  було  тихо,  наче  все  вимерло.  Клуні  й  ко¬
мори  було  відкрито,  й  вітер  тихо  гойдав  дверима;  в  хаті
теж  не  було  нікого.  В  першій  кімнаті  на  стінах  висіло  ба¬
гато  малюнків,  якісь  портрети,  посередині  стояв  стіл,  а
біля  стін:  шафа,  тапчан  і  кілька  фотелів.  В  другій  кім¬
наті  був  великий  розгардіяш:  по  підлозі  було  понакида¬
но  якесь  шмаття,  валялись  поперекидані  стільці,  а  біля
стіни  стояв  чорний  палітуровий  фортеп’ян.  Було  видно,
що  хазяї  похапцем  кинули  господу,  але  це  було  давно,  бо

366
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 пил  товстим  шаром  притрусив  усі  речі.  А  в  заяложене  ві¬
кно  настирливо  лізли  молоді,  свіжі  гіллячки  з  пишним
білим  квітом  і  наче  шепотіли  щось  сумне,  дуже  сумне...
Усе  пам’ятаю,  бо  воно  запеклося  в  моїм  серці.
 *  *  *
 Так...  так...  Я  пам’ятаю  все...  все...  Я  не  можу  не
пам’ятати.  Не  можу.  Воно  встає  переді  мною  й  летить,
летить  невпинно,  нескінченно  і  все  скоріше...  скоріше...
Аж  плутається  все,  рветься,  як  гнила  нитка,  але  знову
звідкись  береться,  зв’язується  й  летить...  летить...  хай!
Це  чорна  неміч.
 *  *  *
 Напевно,  що  так,  бо  ці  стіни  досить  виразно  свідчать  про
це,  й  ґрати  на  вікнах  чорніють  не  даремно...  Прокляття!
Вони  кажуть,  що  я  божевільний.  От  дурні.  Але  ж  я  цілком
нормальний.  Чого  вони  знущаються  з  мене?  Кілька  разів
казав  це  лікарю,  а  він,  катюга,  так  приємно  всміхається.
 —  Підождіть  ще  трошки,  —  каже,  —  погостюйте  в
нас.  Такий  приємний  гість,  а  там  незабаром  і  додому  по¬
їдете.
 Треба  буде  як-небудь  переговорити  з  його  дружиною,
може,  умовить  його.  Вона  так  жалібно  й  милосердно  гля¬
діла  на  мене,  може,  я  їй  хоч  трошки  до  вподоби...  О,  ці
ґрати!  Я  вже  пробував  —  вони  дуже  міцні...  Не  будь  їх,
я  вже  давно  був  би  на  волі.  А  проте,  хіба  не  все  єдно,  чи
тут,  чи  там.  Там  я  щось  вічно  шукав  і  не  находив,  а  тут  і
шукати  нема  чого.  Один  біс.
 І  як  це  все  сталося.  Так  швидко,  несподівано.  А  нудь¬
га  —  нудьга...  вона  замучить  мене.  Вона  зростає  щохви¬
лини,  як  зростають  тіні  від  сонця:  маленькі,  а  потім  ве¬
ликі  й  чорні,  як  осіння  ніч...  Чом  я  не  слухав  мого  знайо¬
мого,  може,  мені  й  справді  було  б  краще.
 Пам’ятаю,  я  був  ще  зовсім  юнаком  —  і  мені  дуже  смішно
було  слухати  мого  знайомого,  що  радив  мені  встаткуватися

Чорна  неміч
 367
 невеличкою  «обстановочною»,  кватирею  в  три,  чотири  кім¬
нати,  бо  я  ще  молодий,  а  сам  він  мав  п’ять,  поступити  на
яку-небудь  дуже  корисну  посаду  й  жити  собі  по-панському.
Ха-ха!  Ні,  мабуть,  коли  б  я  це  зрозумів,  то  вже  давно  пові¬
сився.  Отаке  вигадують.  А  спитати  їх,  навіщо  їм  ця  обстано¬
вочна,  то  напевно  не  сказали  б,  тільки  очі  з  дива  вирячили
б.  І  які  вони  всі  дурні:  живуть  задля  того,  щоб  лише  добре
поїсти,  поспати,  поплескати  язиком.  А,  між  іншим,  деякі
працюють  для  цього,  як  ті  воли  —  безперестанку  й  день,  і
ніч.  Дивні  якісь  люди,  жити  для  цього  й  зовсім  не  загля¬
дати  вперед,  або  заглядати  й  все  єдно  метою  життя  бачити
все  те  ж.  Одного  разу  я  спитав  свого  знайомого:
 —  Як  ви  живете,  яка  в  вас  мета  життя,  ну,  наприклад,
як  ви  проводите  день?
 Він  здивовано  подивився  на  мене.
 —  Ну,  як?  Вранці  прокидаюсь,  п’ю  чай,  іду  на  поса¬
ду,  обідаю,  знову  п’ю  чай,  сплю.
 —  Ха-ха-ха!  Але  більш  усього  обідаєте?
 Він,  мабуть,  подумав,  що  я  божевільний,  бо  зовсім  не
міг  уявити  собі,  а  що  ж  іще  може  бути.
 Я  син  бідної  вчительки;  моє  дитинство  пройшло  серед
широких  степів  та  під  сумне  кумкання  жаб.  Жили  ми  за¬
вжди  при  школі,  коло  станції,  що  стояла  близько  бере¬
га  багнистої  ріки  й  серед  широкого  степу.  Шкільний  бу¬
динок  був  дуже  великий  —  як  він  мені  уявлявся  —  му¬
рований,  з  великими  коридорами,  з  пустельною  луною.
Круг  школи  був  сад  і  чорний  двір,  оточений  великим  чер¬
воним  парканом.
 Вийдеш,  бувало,  за  браму,  й  перед  тобою  розвернеться
степ  з  великими  горбами,  ярами,  каменярнями.  Вийдеш
і  таким  маленьким  собі  уявляєшся,  наче  миша.  А  вітер
співає  тихо-тихо  та  журно  так,  травиця,  попалена  сон¬
цем,  ледве  коливається,  й  ніякого  руху,  наче  замерло
все,  тільки  іноді  чується  пісня  молдавана,  одноманітна
така,  нескінченно  журлива...
 Або  бачиш,  як  через  степ  мандрує  перекотиполе.  Котить¬
ся,  котиться,  потім  стане,  наче  прислухаючись  до  чогось,

368
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 і  знову  котиться,  доки  не  зачепиться  за  каміння  й  знову
стане.  І  в  однім  місці  багато  збереться  їх,  наче  отара  овець.
Вони  стоять  або  рухаються  на  кожнім  місці,  наче  щось  слу¬
хають,  немов  радяться,  а  іноді  відчепляться  й  знов  кудись
мандрують,  без  усякої  мети,  куди  вітер  повіє.
 Може,  це  степ  перелив  мені  в  серце  всі  свої  жалі,  всю
свою  безкраю  нудьгу.  Може,  то  тіні,  що  вночі  з  тужним
риданням  та  лементом  блукають  каменярнями,  осели¬
лись  у  моїй  душі.  А  може,  вона  навіки  настроїлась  сумом
під  нудне  кумкання  жаб;  може,  її  отруїли  гадюки,  що  си¬
чать  між  камінням  скель  і  в  очеретах  багнистої  річки...
 Напевно,  що  так,  бо  як  же  інакше?
 Кажуть,  що  нудьга  з’являється  без  усяких  причин,  без
усякого  тла.  І  я  теж  так  само  думав,  але  це  неправда...  не¬
правда.  Нудьга  —  це  хвороба  серця  і  душі,  тяжка  хворо¬
ба,  бо  для  неї  нема  ліків,  нема  порятунку.  А  причин  у  неї
безліч,  тільки  їх  не  видно  з  першого  погляду:  вони  дуже
дрібні,  вони  так  далеко  містяться  в  душі...
 Прості  пахощі  квітів  іноді  можуть  викликати  нудьгу,
і  ця  нудьга  буде  довгою,  болячкою.  Вони  нагадають  щось
далеке,  й  воно  встане  яскраво-яскраво.
 А  в  саду,  що  був  біля  школи,  росли  великі  білі  акації;
понасаджувано  їх,  мабуть,  штучно,  бо  інакших  дерев  там
зовсім  не  було.  І,  коли  вони  розцвітались,  сад  наповняв¬
ся  приємними  солодкими  пахощами,  сильними  такими,
але  нудними  —  тоскними.
 При  школі  завжди  була  стара  бабка-сторожиха,  що
мила  і  взагалі  доглядала  за  господою.  Вони  завжди  во¬
ювала  зі  всяким  чортовинням:  всякими  духами,  приви¬
дами,  чортами,  які,  звичайно,  існували  тільки  в  її  уяві.
Особливо  це  починалося  зимою.  В  тій  місцевості  літо  було
дуже  гарячим,  а  зима  холодною;  іноді  випадав  великий,
глибокий  сніг,  і  тоді  починалися  ріжні  пошесні  хвороби.
Я  часто  бачив  з  вікна,  як  по  дорозі  кудись  проносили  до¬
мовини,  часто  падав  сніг  і  притрушував  їх  і  голови  людей,
обличчя  яких  завжди  були  тужливими  і  безнадійними,  а
в  нас  у  комині  сумно  завивав  вітер  на  ріжні  голоси.

Чорна  неміч
 369
 —  От  якої  виводить,  —  скаржилася  стара  бабка.  —
Сумно  йому,  що  чимало  людей  перевів.  От  лиха  година.  От
лишенько,  люди,  як  мухи,  мруть  і  ховати  вже  нема  де.
 А  я  сидів  на  вікні  і  уявляв  собі,  як  мруть  люди.
 «Як  мухи,  бабця  каже...  Муха  лазить,  лазить  по  сті¬
ні,  заплутається  в  павутину,  зачепиться  ніжкою  й  пови¬
сне  там.  Значить  і  люди  так  умирають,  заплутаються  і  не
можуть  виплутатись,  і  вішаються».
 —  Бабусю,  люди  теж,  як  мухи,  заплутуються  й  ги¬
нуть?  —  питав  я.
 —  Еге,  синку.  Заплутає  їх  отой,  —  вона  показувала
рукою  на  піч,  —  так  міцно  заплутає,  що  вже  не  виліз¬
ти...  І  мою  доньку  заплутав...  Повісилася  вона,  небога,  в
каменярні.  Узяла  велику  мотузку,  зав’язала  її  круг  ка¬
меня  й  повісилася...
 А  вітер  вив  у  комині,  й  здавалося,  що  це  її  донька-
небога  плаче,  що  не  хоче  вішатись...
 Стоїть  з  мотузкою  серед  морочного  каміння  і  гірко  ри¬
дає,  а  не  повіситись  теж  не  можна,  бо  треба.
 —  Цур  тобі,  пек  тобі,  —  промовляла  бабка  до  печі  й
хрестила  її  великими  хрестами.
 А  там  ще  сильніше  завивало  й,  здавалося,  глузувало  з
бабки,  бо  перед  вікнами  проносили  ще  більше  домовин.
Мені  ж  сумно  й  нудно  ставало,  я  не  боявся  печі,  мені  іноді
любо  було  слухати,  як  виє  там;  тільки  як  згадаєш,  що  воно
плутає  людей,  то  злість  і  ненависть  так  і  охопить  душу.
 —  Треба,  треба  було  їй,  небозі,  вішатись...  Коли  б  це  я
була,  то  теж  повісилася.  Така,  мабуть,  доля,  таке  її  щас¬
тя...  О,  не  можна  уникнути  долі...  об’їхати  її...  не  можна...
не  можна...  —  далі  бабка  щось  швидко-швидко  шепотіла
вустами,  що  не  можна  було  її  розібрати.
 Переді  мною  поволі  випливала  ця  жасна  доля.  Я  за¬
вжди  бачив  велику  каменярню  з  великими  скелями  й  мо-
рочним  камінням,  і  там  навкруги  висіли  мотузки...
 —  Що  це  таке  доля,  бабусю,  це  каменярня?
 —  Так,  синку,  це  велика,  велика  каменярня,  вона  зчас-
та  придушує  своїм  камінням  людей,  що  працюють  там,  що

370
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 все  своє  життя  борються  з  нею.  Але  ця  боротьба  марна,  ціл¬
ком  марна...  —  вона  безнадійно  махала  рукою.
 —  От  учора  була  дівчина,  сьогодні  вже  нема...  Ох,  ве¬
чорниці,  вечорниці...  Дістали  десь  лампу,  нафти...  Пере¬
кинула  на  себе  й  згоріла...  живцем  згоріла...
 —  І  це  теж  доля,  бабусю?  —  зацікавлено  питав  я.  І  лам¬
па  це  теж  доля,  —  дивився  я  на  нашу  лампу.
 —  Теж  доля,  синку.  Вона  усюди...  куди  не  подивишся...
усюди...  В  усіх  річах,  синку,  скрізь  сидить  і  тільки  чигає
на  тебе...  Чуєш,  синку?  —  вона  показувала  на  піч,  —  то
вона  там  виє,  то  вона...  Це,  щоб  люди  завжди  пам’ятали
її...  знали,  що  вона  не  спить...  Вона  вночі  не  спить...
 Мені  ставало  боязко,  бо  я  вже  не  міг  умістити  цю  долю
в  моїх  думках:  вона  була  безмежною,  а  в  печі  щось  шар-
потіло  й  плакало  безжурно  та  безнадійно.
 Переді  мною  завжди  встають  спомини  мого  життя,  по¬
кажуться  й  зникнуть,  і  знову  виринуть  з  темряви  мину¬
лого,  давно  забутого,  але  вони  не  заспокоюють  мене,  ні,
вони  надають  мені  суму,  переконання,  що  все  —  якесь
зайве,  непотрібне...
 —  Життя  —  це  великий  іспит,  —  казала  бабка.  —
Воно  дає  людині  силу  боротись  там...  вона  показувала  ку¬
дись  удалечінь  —  там...  Воно  навчить  людину  не  боятися
нічого-нічого,  бо  воно  страшніше,  ніж  там...
 —  Ні,  бабусю,  там...  страшніше.  Я  там...  боюся,  тут  —
ні,  —  казав  я  переконаним  голосом.
 —  Не  кажи  так,  синку.  Ти  не  знаєш;  там...  доля,  там...
людина  з’єднається  з  долею...  А  знаєш,  сьогодні  в  класі
знову  були  поперекидані  лавки...
 Вона  завжди  морочила  всім  голову,  що  вночі  в  класі
хтось  перекидає  лавки,  але  навіть  і  я  їй  не  вірив.
 Одного  разу  вночі  ми  почули  великий  грюк,  якесь
хряскання,  хтось  далеко-далеко  кричав...  Чути  було  ту¬
піт  ніг  —  десь  зловісно  вили  собаки  й  гавкали,  наче  в  кож¬
ну  хату  позалазили  злодії,  здавалося,  що  все  це  робить¬
ся  в  класі.  Вранці  ж  ми  узнали,  що  річка  зірвала  вели¬
кий  міст  і  залила  луки.  З  того  часу  я  вже  ніколи  не  вірив
бабі.  Про  все  у  мене  були  власні,  свої  думки.

Чорна  неміч
 371
 Я  стільки  бачив  біди  в  свої  літа,  що  тільки  дивував¬
ся,  навіщо  живуть  люди,  і  нудьга  вже  навіки  охопила
моє  серце.
 Ненько  моя...  я  її  завжди  пам’ятатиму.  Вона  своїм
видом  надавала  мені  нудьги,  вона  була  дуже  нещасною.
Зчаста,  коли  квітнули  акації,  я  сидів  біля  відкритого  ві¬
кна,  в  кімнату  лилися  приємні  солодкі  пахощі,  а  мені  ро¬
билося  гірко  й  нудно,  й  я  сумно  плакав.
 Мати  в  мене  була  дуже  гарна,  тропіки  худенька  й
молода-молода...  зовсім  дівчина,  і  коли  я  плакав,  вона  го¬
лубила  мене  й  теж  чогось  плакала,  а  я  горнувся  до  неї...
О,  як  я  горнувся...  А  вона  плакала  й  казала:
 —  Любий  мій,  янголятко  моє.
 Цілувала,  а  потім  сумно  замислившись:
 —  Самотні  ми  з  тобою,  так,  самотні...
 Незабаром  я  побачив,  що  вона  дуже  змарніла,  засму¬
тилась,  а  потім  її  положили  в  домовину  з  простих  дошок
і  теж  понесли  кудись,  а  я  без  шапки  плентався  за  ними
по  снігу  й  голосно  ридав.  Нудьга,  як  клешнями,  стисну¬
ла  моє  серце...  я  кричав  до  розпуки...  Потім  я  нічого  не
пам’ятаю...
 Це  був  мій  перший  припадок.  Після  вони  повторюва¬
лись  дуже  часто,  й  перед  ними  у  мене  завжди  з’являлось
передчуття  чогось  страшного,  неминучого...
 Прийняв  мене  до  себе  якийсь  лікар,  бо  в  мене  не  було
родичів:  після  смерти  матері  я  зістався  самотнім.
 Багато  я  переїв  потім  чужого  хліба...  Чи  ж  хліба?  Бага¬
то  людей  допомагало  мені,  досить  я  наголодувався,  поки
виліз  у  люди,  але  все  марно,  краще  б  я  вмер  тоді  разом.
 —  Така  доля,  таке  її  щастя,  —  згадуються  мені  сло¬
ва  бабки.
 Але  ні,  не  вірю  я  в  долю.  Це  не  доля  заважає  мені  жити,
ніякої  долі  нема.  А  це  —  чорна  неміч.
 *  *  *
 Я  бачу  цю  кімнату  дуже  ясно,  навіть  сама  дійсність  не
була  такою  яскравою,  виразною.  Я  бачу,  як  всміхається

372
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  мене  фортеп’ян  своєю  холодною,  кістяною  всмішкою,
я  бачу  це  шмаття  порозкидане,  бачу  поперекидані  стіль¬
ці,  і  таке  саме  передчуття  охоплює  мою  душу,  передчут¬
тя  страшного,  неминучого.
 Дарма,  що  тут  —  у  цій  кімнаті  такий  спокій,  така  тиша;
дарма,  що  мені  здається,  ніби  я  вдома;  я  знаю,  що  щось  має
скоїтись,  швидко  скоїтись  —  страшне,  неминуче.
 Я  ходжу  по  кімнаті,  моє  серце  все  міцніше  й  міцніше
охоплює  нудьга,  я  почуваю,  що  сьогодні  скоїться  щось
таке  нове,  страшніше,  ніж  завжди,  що  сьогодні  для  мене
нещасний  день,  що  в  моїм  житті,  в  моїй  хворобі  скоїться
якийсь  страшний  переворот.
 А  в  кімнаті  тихо  все,  наче  це  ранок  і  всі  сплять  іще,
не  прокинулись,  тільки  за  вікном  голосно-весело  цві¬
рінькають  горобці  та  з  рамок  дивляться  на  мене,  нена¬
че  живі,  очі  якихось  панів  та  панянок.  Немов  зараз  усе
прокинеться,  заголосить;  принесуть  шипучий  —  з  білою
парою  самовар,  забрязчать  шклянки,  ложки...  Але  нічо¬
го  навіть  не  зворухнеться,  навколо  —  пустельна  тиша,  й
я  чую,  як  у  моїй  душі,  в  моїм  серці  розквітчається  щось
таке  тягуче  й  страшно  боляче.  А  перед  моїми  очима  по¬
чинають  помалу  проходити  картини  дитинства  й  карти¬
ни  всього  мого  життя.
 А,  це  знову  згадки,  знову  все  життя  проходить  перед
моїми  очима,  знову  це  передчуття  страшного,  немину¬
чого?  Значить,  буде  припадок.  Тільки  мені  здається,  що
сьогодні  буде  в  мене  якийсь  новий  припадок,  страшні¬
ший,  ніж  ті,  що  були  досі.
 Завжди  мене  смокче  якась  нудьга,  але  перед  при¬
падками  вона  гострішає,  а  в  момент  припадку  вона  ося¬
гає  безмежних  розмірів,  доходить  до  розпуки.  Потім  пе¬
ред  моїми  очима  починає  щось  сипатись,  швидко  так,  й
нарешті  від  цього  стає  темно,  наступає  темрява,  і  я  ро¬
блюсь  непритомним  —  це  припадок.  Після,  коли  я  очу¬
няю,  я  роблюся  байдужим,  і  мені  легше:  мене  не  смокче
так  сильно  нудьга,  як  завжди,  я  в  ці  хвилини  відпочи¬
ваю,  я  ніби  не  існую.

Чорна  неміч
 373
 Що  це  за  тупіт  такий  далекий,  що  це  так  брязчить?  Може,
то  вже  наші  під’їжджають?  Треба  піти  подивитися.
 Я  ще  раз  оглядаю  помешкання:  фортеп’ян  усе  також
усміхається,  щирить  свої  зуби.  А  на  дворі,  куди  я  ви¬
ходжу,  порожньо  й  ясно.  Сонце  сидить  на  небі  вже  до¬
сить  високо.  Моя  коняка  нетерпляче  б’є  копитом  і  голо¬
сно  пурхає,  мабуть,  їй  хочеться  їсти.  А  вже  пора,  і  мене
теж  тягне  під  ребрами...  Я  виходжу  за  браму  й  починаю
оглядати  шлях.
 Ген-ген  туманіють  вершники,  й  до  мене  заходить  ту¬
піт  і  брязкіт,  то,  мабуть,  кухні  й  обози  брязчать,  а  от  і  ку-
рево  видиться,  іноді  сиплються  іскри...
 Незабаром  усі  під’їхали  до  хати.  Знову  почулась  лай¬
ка,  гомін,  брязчання,  метушня...  Почали  вкопувати  гар¬
мати,  роздавати  обід...  Недалеко  біля  нас  якийсь  салдат
заграв  на  гармонію,  заспівали  пісень...
 У  мене  теж  була  робота:  прийшлося  перев’язати  салда-
тові  палець.  Він  його  прибив  ящиком.  Тяжко  ранених  не
було,  бо  їх  і  вбитих  кидали  на  дорозі  «на  божу  милость»,
і  моя  посада  фельдшера  через  те  була  цілком  зайва.
 Обідати  я  пішов  у  той  гурток,  де  грали  на  гармонії  й
співали  пісень.  Салдат,  що  раніш  біг  пішки  за  гарматою
й  за  кіньми,  тепер  витанцьовував  гопака.  Все  це  робило
якесь  дивне  вражіння.  Минулий  переполох  і  теперіш¬
ній  спокій  якось  не  в’язались  один  з  другим;  здавалось,
що  все  це  роблене,  натягнуте,  і  що  воно  може  порватися
кожну  хвилину.
 Коли  я  обідав,  до  мене  підійшов  чоловік  у  гарних  жов¬
тих  чоботах  і  з  хижим  обличчям.  Він  почав  щось  каза¬
ти  про  мою  сміливість,  але  його  зараз  же  було  поклика¬
но  до  гармати,  а  я  з  великою  охотою  продовжував  доїда¬
ти  свою  їжу.
 Салдатові  обридло  грати  гопака,  й  він  затягнув  фаль¬
шивим,  хрипким  голосом:
 Рєвєла  буря,  дождь  шумєл,
 Во  мракє  молнія  б  дістала,

374
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  бєспрєривно  гром  грємєл,
 І  вєтри  в  дебрях  бушевалі.
 Але  не  встиг  він  доспівати,  як  ми  всі  відчули,  що  нас
наче  хтось  ударив  по  обличчях  і  разом  з  тим  тарабахну-
ло  по  головах.  Кожний  з  нас  відчув,  що  в  його  наче  роз¬
валюється  голова.  Гармонія  жалібно  верескнула,  а  голос
музики  з  переляку  затягнув  тремтючими  тонами:
 А  бєдна-аю  Ма-а-ру-сю
Ати-ра-влєну  вя-зут.
 То  забухали  гармати,  що  стояли  позаду  нас.  У  мене
всередині  наче  щось  увірвалось,  аж  захопило  дух.  Гар¬
мати  забухали  безперестану;  через  нас  зі  свистом  полеті¬
ли  снаряди,  і  з  кожним  вибухом  ми  відчували,  що  хтось
нас  здорово  тарабахкає  по  головах...  Салдат  несвідомо
ще  раз  повторив:
 Ати-ра-влєну  вя-зут...
 Але  його  голос  був  якимсь  неживим,  конаючим,  і  він,
схаменувшись,  збентежено  замовк.  Трошки  згодом  він
знову  силкувався  щось  заспівати,  але  в  нього  нічого  не
виходило.  У  всіх  лиця  повитягувались,  очі  поширшали,
рухи  зробились  робленими,  нерішучими.
 Ми  перейшли  трохи  вбік.  Салдати  раптом  почали  чо¬
гось  сміятися,  лаятись.  Знову  заверещала  гармонія,  де¬
хто  силкувався  танцювати.
 «Як  це  все  смішно»,  —  лине  думка.
 Але  серце  моє  все  є  дно  то  завмирає,  то  тріпається,  як
скажене.
 —  Це  я  перший  раз  на  війні,  але  невже  я  боюся,  бою¬
ся  бути  вбитим?  Невже  я,  що  стільки  бачив  горя,  стільки
біди,  боюся  смерти?  Ні,  це  не  може  бути,  це  дурниця.  Але
чому  я  не  можу  заспокоїтися,  чому  я  не  можу  спокійно,
як  ці  люди,  слухати  гармат,  чому  моє  серце  так  скажено

Чорна  неміч
 375
 колотиться?  Значить,  я  боюся?  Ні,  це,  мабуть,  моя  хво¬
роба  не  дає  мені  спокою,  нудьга  так  стискує  серце.  А  він
каже,  що  я  сміливий,  що  він  бачив,  як  я  спокійно  їхав,
коли  навколо  мене  рвалися  снаряди,  коли  всі  тікали,  як
божевільні.  Ха.  Я  сміливий.
 Раптом  біля  нас  сильно  грюкнуло,  й  угору  полетіли
якісь  тріски,  а  потім  почулися  крики  й  стогони.  Мені
щось  боляче  стиснуло  груди,  я  перестав  дихати,  аж  в
очах  тьмариться.
 —  Ні,  я  такої  муки  не  винесу...  не  винесу...  Я  не  можу
терпіти  такого  страшного  болю...  Так,  так,  я  боягуз,  я
найганебніший  боягуз.
 Я  швидко  побіг  у  хату.
 —  Це  буде  мій  рятунок,  може,  мене  тут  не  вб’є.
 Я  зайшов  у  кімнату,  де  було  порозкидано  всяке  шмат¬
тя,  й  заліз  під  фортеп’ян.  Я  почував,  що  швидко  зі  мною
буде  припадок,  що  я  не  видержу  такої  смертельної  нудь¬
ги  й  страху.
 А  у  відповідь  на  мої  думки,  мої  почування,  жалібно
деренчали  шибки  й  фортеп’ян  стогнав,  немов  жива  іс¬
тота.
 Знову  грюкнуло  зовсім  близько.  Шибки,  як  дощ,  по¬
сипалися  з  вікон  <  А  моя  нудьга  осягнула  вже  найвищих
розмірів,  і  мені  здавалося,  що  ось-ось  упаду  безпритом-
ний,  але  вона  трошки  згодом  зменшилась,  а  я  став  почу¬
вати  якусь  злість.  Скажена  лютість  помалу  охоплювала
моє  серце,  мені  хотілося  трохи  не  дертись  на  стінку.  Моя
хвороба  прийняла  зовсім  другий  напрямок.  Я  вже  нічого
не  боявся...  Тепер  я  міг  убити  першого  стрічного.
 Я  вийшов  на  повітря.  Десь  далеко  торохкотіли  куле¬
мети,  а  над  нами  з  глушним  гуркотом  рвалися  снаряди
й  сипалися  кулі,  мов  дощ.  Вже  було  багато  вбитих.  Я  по¬
бачив,  що  з  військом  робиться  щось  погане:  багато  вже
налагодились  тікать  і  гармати  наші  мовчали.  Під  нога¬
ми  корчились  ранені.
 Я  бачив  чоловіка  з  одірваною  головою,  потім  переби¬
того  навпіл  і  силу  крови,  кісток...

376
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мене  охопила  страшна  лютість,  і  я,  як  божевільний,
побіг  до  гармат.  Там  чоловік  з  хижим  обличчям  лаяв  за
щось  людей,  а  навколо  них  так  і  рвалися  снаряди.  Потім
я  побачив,  як  він  набив  гармату  й  вистрелив,  але  я  вже
не  боявся,  я  з  озвірінням  став  допомагати  йому.
 Біля  нас  умирали,  й  розлягались  стогони  й  лемент,
але  я  вже  не  боявся.
 Я  вже  ніколи  нічого  не  боявся...
 Всі  мої  інші  припадки  кінчалися  страшенною  лютістю,
я  повинен  був  вилити  свій  гнів  на  кого-небудь,  і  тоді  мені
ставало  легше,  тоді  я  ставав  байдужим,  неіснуючим.
 *  *  *
 Летіть,  летіть,  мої  згадки,  летіть  невпинно.  Вже  швид¬
ко  кінець.  Я  знаю,  куди  виллється  тепер  моя  нудьга...
Я  знаю.
 *  *  *
 Між  людьми  панує  право  сильного  —  між  усіма  тва¬
ринами  панує  це  право.  Воно  з’являється  в  кожній  істо¬
ті  разом  з  молоком  матері.  Коли  тварина  годує  своїх  ді¬
тей,  то  завжди  той  наїсться,  хто  сильніший.  І  з  кожним
роком  воно  збільшується.
 Це  право  й  панувало  в  нашому  війську.
 Тільки  той  міг  зостатися  живим,  хто  сильніший,  кого
всі  бояться,  хто  подібний  до  звіря,  у  кого  нема  нічого  свя¬
того,  крім  своєї  власної  особи.
 Таким  звірем  був  і  Панас  Рудий  —  чоловік  у  гарних  чо¬
ботях  і  з  хижим,  рудим  обличчям.  Його  всі  салдати,  а  навіть
сам  командир,  страшно  боялися.  Він  одним  своїм  виглядом
наводив  на  людину  жах,  але  я  його  зовсім  не  боявся.  Я  нічо¬
го  вже  не  боявся,  й  він  усе  це  почував,  він  ставився  до  мене
з  якоюсь  пошаною,  вважав  мене  за  рівного  собі.
 Зчаста  нам  приходилося  голодувати,  й  холод  нас  му¬
чив  досить  часто,  а  грошей  у  нас  було  безліч.  Після  кожної
сутички  салдати  роздягали  вбитих,  забирали  всі  гроші,

Чорна  неміч
 377
 забирали  все,  що  тільки  було  цінного,  щоб  потім  у  свою
чергу  бути  вбитими  й  віддати  все  іншим.
 Я  часто  бачив,  як  вони  забирали  в  забитих  гроші.  Руки
в  них  були  в  крові,  вони  розстібували  скривавлені  сороч¬
ки,  шинелі,  мацали  за  груди  мерців  і  доставали  з-за  па¬
зухи  гроші,  политі  кров’ю.  Мені  від  цього  ставало  нудно,
огидно,  й  я  тепер  не  можу  уявити  собі  грошей,  щоб  ту  ж
мить  не  побачити  кров,  або,  коли  я  бачу  кров,  мені  зараз
же  ввижаються  гроші...  багато  грошей...
 Одного  разу  до  нас  пристав  якийсь  хлопчик,  він  був
дуже  бідний,  обідраний,  голодний,  але  й  ми  теж  не  ситі;
один  Панас  Рудий  завжди  щось  їв.  Це  хлопчик  помітив
і  став  за  ним  стежити,  він  побачив,  де  Панас  ховав  їжу  й
одного  разу  з’їв  її.
 Панас  дуже  розлютувався  й  лаяв  усіх  такими  слова¬
ми,  що  від  них  душа  здригалася.  У  своїх  лайках  він  за¬
вжди  поминав  бога,  Христа  й  Богородицю,  й  так  штуч¬
но  компонував  їх,  що  не  тільки  людина  лякалася,  але  на¬
віть  і  звір  перелякався  б,  коли  б  зрозумів  їх.
 Таким  чином,  хлопчику  пощастило  поїсти  п’ять  чи
шість  разів,  і  кожний  раз  ми  вислухували  страшні  лай¬
ки.  Ми  забороняли  йому  красти,  перестерігали,  що  коли
Панас  узнає,  то  вб’є  його,  але  голод  робив  своє  діло,  а
хлопчик  своє.
 Одного  разу  ми  сиділи  колом  біля  вогню  й  сміялися  з
Панаса,  що  його  так  обдурює  хлопець.  Хлопчик  був  гар¬
ний,  веселий  і  завжди  розважав  нас.  Він  іще  щось  доїдав,
коли  ми  побачили  Панаса.
 Панас  біг,  як  божевільний,  з  лютістю  дикої  звірини,
і  не  встигли  ми  схаменутися,  як  він  накинувся  на  хлоп¬
чака  й  залізною  рукою  схопив  його  за  горло...
 Він  задушив  його  вмить;  лице  хлопчика  зразу  поси¬
ніло,  а  обличчя  салдат  од  страху  були  ще  блідніші.  Ми
не  змогли  запобігти  лихові,  але  з  цього  часу  я  зненави¬
дів  Панаса,  я  не  міг  без  огиди  з  ним  говорити.  Всі  салда¬
ти  дуже  жаліли  хлопчика,  всі  нишком  лаяли  Панаса,  але
боялися  його  до  неможливости.

378
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Більшість  їх  була  дуже  жорстокими,  зі  звірячими  ін¬
стинктами.  Коли  вони  бували  в  театрі,  бачили  скрутну
драму,  де  все  перейнято  трагізмом  і  кінчається  смертю,
то  вони  сміялися  й  раяли  героям,  що  їм  робити.  Коли  на
екрані  труїлася  дівчина,  вони  казали:
 —  Мерщій,  чого  боїшся,  дурна.  З  пляшкою...
 Коли  ж  вона  падала  непритомною,  то  вони  казали:
 —  Капут,  капут,  не  дригайся  вже.
 Але  й  їм  було  шкода  хлопця,  й  вони  згадували,  який
він  був  веселий  та  гарний.
 Особливо  побивався  за  хлопцем  один  салдат.  Він  був
дуже  худий,  блідий,  нервовий,  дуже  добрий  і  чутливий.
Коли  він  дізнався  про  смерть  хлопчика,  то  трохи  не  пла¬
кав.  Панаса  лаяв  скажено,  і  я  боявся,  щоб  з  ним  не  скої¬
лось  яке  лихо.  Він  поховав  хлопця  біля  того  місця,  де  його
задушено,  й  довго,  довго  молився  за  його  душу.
 Цей  блідий  і  завжди  голодний  салдат  —  звали  його  чо¬
мусь  Попом  —  мені  дуже  сподобався,  й  я  ділився  з  ним,
чим  була  змога,  й  він  завжди  був  коло  мене.  Була  в  ньо¬
го  одна  хиба  —  він  був  закоханий  в  чоботи  Панаса.  Ці  чо¬
боти  не  давали  йому  спокою,  він  все  дожидав,  коли  Па¬
нас  дасть  дуба  й  зоставить  йому  спадщину.  Але  Панас  був
дуже  живучий,  й  окрім  того,  спадкоємців  на  його  чоботи
було  дуже  багато.  Всім  подобалися  його  чоботи,  всі  хоті¬
ли  мати  їх,  бо  в  усіх  власні  чоботи  були  подерті,  тільки
командир  мав  гарні  чоботи,  але  й  на  них  заздрили  непро¬
хані  спадкоємці.
 Так  було  завжди:  одні  вимирали  й  залишали  свої  речі
другим,  ті  третім,  і  так  без  кінця.
 Кожний  день  приносив  нам  усе  новий  і  новий  жах,  бо
війна  —  це  чорна  неміч.
 Незабаром  після  смерти  хлопчика  салдати  найшли
десь  на  шляху  голодну  й  ледве  живу  дівчину;  її  зогріли,
нагодували  добре,  й  вона  зосталася  з  ними.  Гарне  її  облич¬
чя  й  жіноча  щирість  привернули  до  неї  всіх.  Всі  догляда¬
ли  за  нею,  як  за  власною  дитиною,  але  таки  не  догледіли.
Одного  разу  її  було  знайдено  задушеною  й  зґвалтованою;

Чорна  неміч
 379
 всі  думали,  вірніше,  були  певні,  що  це  зробив  Панас,  але
теж  нічого  не  могли  подіяти.
 Я  її  бачив  задушену...
 Ніколи...  ніколи  не  забуду  її  обличчя,  її  лице  навіки
запеклося  в  моїм  мозку.
 Вона  лежала  горілиць,  розкинувши  руки,  а  обличчя
її  було  бліде-бліде,  з  великим  синцем  під  оком.
 Я  ніколи  не  забуду  її  обличчя;  вона  завжди,  як  прима¬
ра,  стає  переді  мною,  як  привид  моєї  нудьги.
 Поховав  її  Піп.  Він  після  цього  кілька  день  ходив
наче  божевільний,  безглуздий,  нічого  не  розуміючий.
Тому,  мабуть,  він  мені  й  сподобався,  що  я  знаходив  від¬
гук  у  його  душі  на  мої  страждання,  а  цих  страждань  було
багато-багато...
 Нарешті,  наш  командир  завів  нас  кудись  у  ліс,  і  блу¬
кали  ми...  блукали...
 Пам’ятаю  страшну  ніч,  коли  ми  вже  майже  вийшли  з
лісу,  але  ночували  ще  в  лісі.  Гармати  були  закопані,  обоз
і  кухні  розташовані  в  середині  війська;  вже  повечеряли
й  мостилися  спати.
 Високо  між  вітами  дерев  на  синьому  небі  поблискува¬
ли  зорі.  Ліс  стояв  тихий,  таємничий,  грізний  своїми  не¬
трями;  тільки  подекуди  пролетить  сполохана  пташина,
ліс  повторить  двадцятиголосною  луною  це  пурхання,  й
знову  тихо-тихо...
 Я  не  можу  слухати,  не  можу  переносити,  коли  вітер
починає  шуміти  в  деревах,  коли  він  збільшується  й  по¬
чинає  хитати  ними  все  більше  й  сильніше.  Тоді  мене
охоплює  якийсь  жах,  мені  тоді  чогось  здається,  що  ві¬
тер  буде  все  міцнішати  й  міцнішати,  що  він  почне  ви¬
ривати  дерева,  зірве  все  з  землі;  закрутить  у  страш¬
ному  вихорі  —  переверне  весь  світ.  Тоді  я  страшенно
боюся,  мене  починає  трусити  лихоманка,  тоді  я  по¬
винен  заплющити  очі,  затулити  вуха,  забитись  куди-
небудь,  щоб  нічого  не  бачити,  не  чути.  Але  все  було
тихо-спокійно.
 Салдати  з  нудоти  почали  курити.

380
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Та  не  куріть,  —  благає  командир,  —  бо  для  вас  же
гірше.  Побачить  ворог  —  біда.
 А  всім  нудно,  наче  перед  смертю,  і  знову  де-не-де  спа¬
лахне  вогник.
 Раптом  ліс  здригнувся,  застогнав.  Десь  заторохкотів
кулемет,  гримнула  гармата.  Кулі  так  і  посипались,  тіль¬
ки  й  чути:
 —  Лусь,  лусь,  —  об  дерева  стукають.
 У  війську  зробився  великий  переполох.  Ніхто  вже  не
слухався  командира,  бо  всі  знали,  що  він  дурний,  лихові
не  запобіжить.  Тоді  на  допомогу  прийшла  Панасова  лай¬
ка.  Він  своєю  лайкою  усіх  примусив  викопувати  гарма¬
ти  і  йти  далі.
 Швидко  все  було  налагоджено.  Виїхали  на  дорогу.
Я  сів  у  гарбу,  бо  був  дуже  стомлений,  і  став  собі  куняти.
Коли  це  підходять  салдати  й  кажуть,  що  командир  за¬
стрелився,  а  чоботи  достались  Панасові...
 —  От  руда  собака,  —  лаялись  салдати,  —  мало  йому
своїх  чобіт.
 Але  Панас  швидко  зрозумів,  що  мати  дві  пари  чобіт
не  зовсім  безпечно,  й  віддав  їх  якомусь  салдатові.  Коман¬
дира  роздягли  до  сорочки  й  прив’язали  за  ногу  до  гарби:
«Це,  щоб  погострити  йому  носа»,  —  як  казав  Панас.
 Гарба  їхала,  а  збоку  дороги  кудись  у  таємну  чорну  да¬
лечінь  утікав  чорний  рів,  а  тіло  командира  билось  об  зем¬
лю,  об  усякі  грудки,  руки,  наче  непотрібні,  теліпалися  й
зачеплялися  за  придорожнє  каміння...
 Незабаром  одна  рука  увірвалася,  а  голову  не  можна
було  пізнати.
 Тоді  його  одв’язали  й  ногою  штовхнули  в  придорож¬
ній  рів.
 Ще  пам’ятаю  один  день,  він  був  дуже  поганий  у  моїм
житті,  я  не  можу  згадати  його  без  сорому,  без  якогось  ка¬
яття,  без  жалю.
 Я  пам’ятаю  часті  постріли  з  рушниць,  пам’ятаю  ве¬
ликі  пожежі,  пір’я,  що  сипалось,  як  сніг,  жалібний  ле¬
мент,  стогони,  прохання...  Я  пам’ятаю  речі,  що  летіли  з

Чорна  неміч
 381
 вікон  на  вулицю;  розбиті  люстри,  свічада...  Перелякані,
бліді  обличчя.
 І  тоді  зі  мною  був  припадок,  страшенна  лютість  охо¬
пила  мене...
 Я  побачив  стару,  розхристану  жидівку  з  підсліпувати¬
ми  очима,  з  обличчям,  повним  жаху  й  благання...
 Вона  стояла,  притулюючись  до  стіни  якогось  сірого,
облупленого  будинку,  а  за  її  спідницю  чіплялося  двоє  жи-
денят  і  плакали  без  жадних  криків,  без  жадного  лемен¬
ту,  тільки  з  їх  очей  котилися  великі  сльози:  жах  одняв
у  них  голос.  А  я  з  розгону  всадив  багнета  в  груди  жидів¬
ки,  вона  якось  здригнулася  й  присіла,  а  кров  полилася
по  розхристаній  сорочці,  заливаючи  жиденят,  що  очі  їх
зробилися  великими,  страшними.
 О,  я  ніколи  не  забуду  їх  очі.
 *  *  *
 Я  ніколи  не  забуду  того  поганого  дня.
 Але  це,  мабуть,  востаннє  я  згадав  його...  Так,  востан¬
нє...
 Наче  якась  радість  охоплює  мене,  що  це  вже  швидко
кінець,  що  я  кінчаю  рахунки  з  життям.
 Сам  я  —  самохіть  ніколи  не  міг  покинути  його:  у  мене
не  ставало  духу,  мені  було  огидно  робити  це...
 Але  тепер...  тепер  я  переможуся,  тепер  мені  допомо¬
же  моя  страшна  лють...
 Я  бачу  тут  дуже  зручний  ріг  стінки...
 Піп  —  ім’я.  Мій  припадок  наближується.  Так,  він  на¬
ближується.
 *  *  *
 Ми  кудись  дуже  швидко  бігли...  Рвалися  снаряди,
торохкотіли  кулемети,  а  навколо  лунали  пекельні  кри¬
ки...
 Я  озирнувся,  біля  мене  стрибав  Піп  з  блідим,  покрив¬
леним  обличчям  і  щось  кричав.  Раптом  він  схопився  за

382
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 живіт  і  жалібно  подивився  на  мене,  а  потім  наче  спотик¬
нувся  й  встромивсь  носом  у  землю,  рушниця  далеко  по¬
летіла  геть.
 «Вбито  його»,  —  промайнула  в  мене  думка,  і  враз  усе
потьмарилось,  я  впав  непритомний.
 Коли  я  очуняв,  уже  була  ніч.  Зорі  миготіли,  наче  жму¬
рились  і  хотіли  розглядіти  мене  з  неба.  Десь  далеко  гав¬
кали  собаки.
 Я  підвівся  на  руках  і  став  пригадувати,  що  трапилось.
В  голові  сильно  шуміло,  я  помацав,  і  від  цього  зробило¬
ся  боляче,  а  під  рукою  було  щось  липке.
 «Кров»,  —  подумав  я.
 І  враз  передо  мною  наче  спалахнуло  все.  Я  побачив
кров  забитих,  Попа,  як  він  біг  і  впав.
 «Так,  значить,  я  ранений».
 Я  помалу  підвівся  на  ноги  й  став  роздивлятись.
 Було  трошки  холодно,  навкруги  було  безлюдне  поле,  вда¬
лині  наче  чорнів  ліс  і  туманів  шлях.  Десь  гавкали  собаки.
 —  Треба  Попа  пошукать,  —  майнула  в  мене  думка.
 Я  зробив  кілька  кроків.  Почувши  якісь  стогони,  я  ще
 зробив  кілька  кроків.  Переді  мною  корчився  Піп  і  стог¬
нав;  я  поміг  йому  підвестись.
 —  Ох,  як  сильно  болить,  —  скаржився  він  хрипким
голосом.  —  Наче  шматок  м’яса  одірвано.
 Ми  помалу  почали  чваландати  до  шляху,  потім  попря¬
мували  ним.  Ми  ледве  плентались,  часто  спотикались,  і
це  боляче  відбивалось  на  ранах;  часто  відпочивали  й,  на¬
решті,  побачили  вдалині  вогник.
 Зовсім  близько  загавкали  собаки;  заскрипіли  двері,
й  ми  ввійшли  в  хату.
 В  хаті  було  світло:  щось  варили  в  печі.  Якась  дівчина
від  несподіванки  нашого  завітання  сперлася  спиною  на
стіл  і  дивилася  на  нас  переляканими  очима,  а  десь  збоку
хтось  хрипко  мурмотів  і  кахикав.
 Все,  як  живе,  з’являється  переді  мною.
 Ця  гарна  дівчина  з  довгою,  чорною  косою,  з  широкими
від  страху  очима,  ця  бабка,  зі  зморшкуватим,  як  земля

Чорна  неміч
 383
 в  сушу,  обличчям,  булькання  й  шипіння  в  печі,  приємні
пахощі  страви,  хата  чиста,  велика,  гарно  прибрана...  так
ясно  стоять  переді  мною,  так  ваблять  моє  серце...
 Ось  очі  дівчини  спалахнули  гнівом.  Мабуть,  не  спо¬
добалось  їй,  що  ми  так  нахабно  ввійшли.  Але,  коли
вона  придивилась  до  наших  облич,  в  її  очах  загорів¬
ся  вогник  жалю  й  симпатії:  вона  побачила  кров  і  наш
нещасний,  втомлений  вигляд,  наші  очі,  повні  бла¬
гання...
 Вона  допомагала  увійти  нам  і  стала  ходити  біля  нас.
 Рани  наші  гоїлися  помалу,  але  ми  силкувалися  допо¬
магати  їй,  чим  могли.
 Мою  душу  охоплює  розпука,  я  не  можу  відігнати  ці
привиди  минулого:  вони  сильніші  за  мене,  вони  лізуть  і
лізуть  мені  в  вічі,  наче  роздрочений  рій  ос.
 —  Остапе,  вам  сильно  болить?  Чого  ви  такий  смутний?
Може,  ви  хочете  їсти?  Остапе,  адже  так  не  можна.  Поди¬
віться,  який  Піп  веселий.
 —  Я  не  смутний,  я  дуже  веселий,  я  ще  ніколи  не  був
таким  веселим,  як  зараз,  ще  ніколи  мені  не  було  так  до¬
бре,  Галю.
 А  в  думках:
 «Еге,  я  дуже-дуже  веселий,  тільки  ця  веселість  зана¬
пастить  цю  дівчинку,  зробить  її  нещасною;  не  треба  ви¬
являти  її.  Хіба  я...  я...  можу  зробити  її  щасливою?»
 Але  дивно  те,  що  моя  нудьга  зникла  десь,  що  я  справ¬
ді  почуваю  себе  добре.
 Мені  здається,  що  я  люблю  ці  оксамитові,  з  веселими,
як  рожеві  квітки,  вогниками,  очі,  що  я  люблю  цю  струн¬
ку,  ніжну  постать,  люблю  її  плавкі  рухи,  люблю  руки,
що  так  ніжно  й  обережно  щоразу  пов’язують  мені  голо¬
ву,  люблю  дивитись  на  це  ясне,  дбайливе  лице...
 *  *  *
 Одного  разу  вона  прибігла  знадвору  схвильована,  за¬
пихана,  з  очима  великими,  переляканими,  й  до  мене  ки¬
нулася,  обійняла  за  шию  й  притулилася  до  мене,  головою

384
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  моїх  грудей,  наче  ховаючись  од  чогось  страшного,  як
маленька  дитина.
 А  мені  так  приємно  було  почувати  її  руки  на  моїй  шиї,
її  запашне  волосся  на  моїм  лиці...
 Вона  сильно  тремтіла  і  все  казала:
 —  Боюся,  Остапе,  боюся...  боюся...
 —  Чого,  Галю?  Адже  ви  зі  мною,  я  вас  обороню.
 Я  справді  нічого  не  боюся,  я  вже  давно  був,  як  скеля.
Нехай  усі  привиди  пекла  з’явилися  б  переді  мною,  я  смі¬
явся  б  їм  у  лице.
 —  .Чого,  Галю,  ви  так  тремтите,  що  вас  налякало?
 —  Я  боюся,  Остапе,  там  високий,  страшний  чоловік
гнався  за  мною,  я  боюся,  Остапе.
 —  Панас  Рудий!  —  хтось  закричав  біля  мого  вуха,  аж
я  здригнувся,  але  то  була  тільки  моя  думка.
 Переді  мною  стала  зґвалтована  дівчина,  з  синцем  під
оком,  з  блідим,  сірим  обличчям,  а  нудьга  стиснула  серце.
 Галя  помітила,  що  я  здригнувся,  й  ще  сильніше  при¬
горнулась  до  мене.  Але  я  стояв  спокійний,  я  не  хотів  зва¬
блювати  дівчину,  я  боявся,  що  приніс  їй  нещастя.  А  вона
відчула,  що  я  не  вертаю  їй  ласок,  засоромилась,  почерво¬
ніла,  відійшла  від  мене  й  засмутилась,  а  мені  зробилося
прикро,  що  я  несамохіть  образив  її.
 Відтак,  Панас  Рудий,  як  вовк,  кружляв  біля  моєї  хати;
моє  передчуття  здійснилось.
 Тепер  я  вже  стежив  за  кожним  кроком  Галі,  я  бояв¬
ся  за  неї.
 Мене  охопила  нудьга  й  передчуття  чогось  страшного,
такого  страшного,  що  я  не  міг  собі  його  уявити...
 Я  вбив  би  Панаса.  Кілька  разів  брав  рушницю  й  ходив
полем,  потім  у  ліс,  що  стояв  неподалець,  але  ніяк  не  міг
його  зустріти,  а  Галя  часто  його  бачила  й  ходила  якась  за¬
смучена  і  все  поглядала  на  мене.  Піп  цілими  днями  ходив
з  рушницею  коло  хати  й  кілька  разів  бачив  Панаса,  але
той  швидко  тікав:  мабуть,  почував,  що  його  тут  чекає.
 Галя  якось  дивно  й  смутно  дивилась  на  мене,  все  чо¬
гось  придивлялась,  а  іноді  й  засоромиться  чогось.  А  я  все

Чорна  неміч
 385
 роздумував,  що  мені  зробити,  чи  покинути  мені  її,  щоб
не  вабити,  або  сказати,  що  люблю.  Покинути  її  не  міг,  бо
Панас  Рудий,  як  страшна  тінь,  стояв  переді  мною,  сказа¬
ти,  що  люблю,  не  смів  —  а  як  мені  сильно  хотілося...  —
і  врешті-решт  вагався.
 Одного  разу  Попа  не  було  вдома,  бабка  Галина  десь
кахикала  за  пічкою,  я  все  міркував,  а  Галя,  поравшись
коло  хазяйства,  сиділа  біля  вікна  й  щось  шила,  раз  у  раз
поглядаючи  на  мене.
 Вона  була  засмучена,  сумна,  лице  її  трошки  зблідло,
тільки  очі  світилися  ясно  та  ніжно.  Я  дивився  на  неї,  й
мене  охоплював  великий  жаль,  я  бачив,  що  вже  пізно  ті¬
кати,  що  лихо  вже  скоїлось...
 —  Галю!
 Вона  підняла  голову  й  подивилась  на  мене.
 —  Ви  сильно  жаліли  б,  коли  б  я  вмер?
 Вона  на  це  нічого  не  відповідала,  тільки  вуста  в  неї  за¬
тремтіли  й  голка  застрибала  по  шитву.
 —  Кажіть,  Галю,  чого  ж  ви  мовчите?
 —  Що  ж  я  буду  вам  казати?  Кожну  людину  шкода,  ав¬
жеж,  побивалася  б.
 Вона  знову  почала  шити,  а  я  заходив  по  хаті.  Мені  було
шкода  її,  бо  я  бачив,  що  вона  мучиться,  я  бачив,  що  тре¬
ба  сказати  їй  усе,  щоб  її  заспокоїти.
 Я  підійшов  до  неї  й  став  навколюшки,  моя  голова  була
коло  її  рук.
 —  Галю,  я  тобі  щось  скажу.
 Але  вона  вже  вгадала  і  почала  цілувати  мене.  Я  ніко¬
ли  не  забуду  тої  радісної  хвилини...
 А  на  другий  день...
 Ха!  На  другий  день  вона  вийшла  надвір  і  поралась
там  коло  хазяйства,  а  я  сидів  у  хаті,  й  мені  здавалось,  що
хтось  крикнув  таким  розпачливим,  переляканим  і  заглу¬
шеним  голосом,  наче  з  могили  або  з  домовини:
 —  Оста-а-пе...
 «Галя»,  —  наче  вдарило  мені  в  голову,  й  я  схо¬
пився  й  побіг  надвір,  але  там  було  тихо  й  порожньо...

386
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Більше  криків  я  не  чув,  тільки  десь  перелякано  куд-
кудала  курка.
 Мене  охопив  якийсь  жаль,  я  не  міг  зворухнутися,  дум¬
ки  полинули  швидко-швидко,  як  вода  у  водоспаді,  вони
заливали  мене,  а  передчуття  чогось  страшного,  про  що  я
навіть  боявся  подумати,  разом  з  думками  залило  мене.
 Я  став  кликати,  але  ніхто  не  відгукався,  тільки  кур¬
ка  —  з  переляку,  мабуть  —  закудкудала  ще  голосніше.
 Цей  голос  курки  врізався  в  моє  серце  разом  з  великим
сумом...  невимовним  сумом...
 І  Попа  десь  не  було.  Він,  що  завжди  ходив  коло  хати  з
рушницею  й  так  пильно  стежив,  на  цей  раз  десь  зник.
 Я  вибіг  у  поле,  й  там  нікого  не  було.  Тоді  я,  як  боже¬
вільний,  побіг  до  лісу.
 Я  біг,  сам  не  знаючи  куди,  віти  били  мене  по  облич¬
чю,  кущі  дряпали  руки  й  рвали  одіж,  а  я  біг,  наче  мене
вела  якась  сила.
 Раптом  я  став.  Я  побачив  Галю.  Вона  лежала  горілиць,
розкинувши  руки,  лице  в  неї  було  бліде,  бліде,  аж  сіре,  а
під  оком  у  неї  був  великий  синець,  і  вся  вона  була  у  крові,
сорочка  її  була  роздерта  й  з-під  неї  виглядали  білосніж¬
ні  перса,  од  неї  поволі  підводився  Панас...
 Це  я  розглядів  умить,  наче  воно  вдарило  мене  в  вічі,
в  голову,  в  серце.
 А  Панас,  підвівшись,  побачив  на  моїм  обличчі  щось  жас-
не,  бо  він  закричав  страшним  переляканим  голосом,  як  кри¬
чить  звірина  перед  смертю,  і  простягнув  руки,  наче  захи¬
щаючись...  А  я  помалу  витягнув  з  кишені  револьвера  й  ви¬
стрелив  йому  в  лоб.  Він  якось  дивно  змахнув  руками,  наче
хапаючись  за  повітря,  й  гримнувся  навзнаки  на  землю...
 Все  потьмарилося  на  мить  переді  мною;  здавалось,  що
я  вистрілив  усі  набої...
 Відтак  я  очунявся.  Галя  лежала  нерухомо  з  побря-
клими  очима,  але  в  мене  в  душі  не  було  навіть  і  крихіт¬
ки  жалю,  там  була  порожнеча.  Я  взяв  її  на  руки  і  поніс  до
дому.  Але  не  встиг  я  зробити  й  кілька  кроків,  як  побачив
Попа,  який  біг,  як  скажений,  з  рушницею  в  руці.

Чорна  неміч
 387
 —  Що  це  за  стрілянина  була?  —  крикнув  він,  підбіга¬
ючи,  коли  побачив  мене.
 А  потім,  побачивши  Галю  й  Панаса,  зрозумів  усе...  за¬
хитався  й  упав  непритомний.
 А  я  положив  Галю  біля  нього  й  сів  коло  їх.  Я  нічого  не
почував,  ні  жалю,  ні  розпуки  —  я  був  неіснуючий...
 Незабаром  Піп  очуняв.
 —  Піди,  стягни  чоботи,  тепер  вони  твої,  —  сказав  я
майже  несвідомо.
 Він  захитався  й  якось  безтямно  подивився  на  мене,  а
потім  став  плакати  розпачливо,  як  мала  дитина.
 Поховали  ми  її  на  горбі,  що  стояв  неподалець  од
хати.
 Піп  чобіт  не  захотів  зняти,  а  накидав  на  Панаса  сухо¬
го  гілля  й  підпалив.
 Дим  важкою  смугою  стелився  по  траві  й  їв  очі...
 *  *  *
 Що  це,  вже  вистава  скінчилася?  Як  швидко...  Дуже
швидко  скінчилася...
 А  розпука  охоплює  мене,  аж  в  очах  тьмариться...
 Виходжу  на  вулицю,  а  дівчина,  що  сиділа  біля  мене,
теж  іде  неподалець.  Де  я  її  бачив?  Такі  знайомі  очі.
 Треба  її  спитати...
 Ідемо  разом...
 Раптом  її  штовхнув  кремезний,  високий  парубок;
їй  зробилось  боляче,  й  вона  так  жалібно  подивилась  на
мене...
 І  я  враз  побачив,  що  обличчя  її  робиться  блідим-
блідим,  а  під  оком  синець,  сорочка  на  грудях  у  неї  розі¬
рвана  і  просвічують  матові  білосніжні  перса,  а  на  спідни¬
ці  кров  —  це  зґвалтована  Галя...  Так,  це  вона...
 А  це  хто?  Панас  Рудий...  Панас  Рудий...
 Я  помалу  витягнув  із  кишені  револьвера...
 Але  в  цю  мить  мене  хтось  іззаду  схопив,  скрутили
руки...  й  я  тут...

388
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  це  ти,  Галю...  Стій,  почекай,  ми  підемо  разом  туди...
в  безмір’я...  в  пустельну  безодню...  Панас...  Невже  і  він
там...
 Ні,  він  там  не  може  заважати  любити...  Я  його  не  бо¬
юся...  Галю,  почекай,  я  зараз.
 *  *  *
 Чути,  як  голосно  ляскає  ключ,  відчиняються  двері
й...  лікар  увіходить  у  кімнату,  але  зараз  же  відхитуєть-
ся  перелякано,  бо  трохи  не  наступає  на  чоловіка,  що  ле¬
жить  лицем  додолу  з  підвернутими  під  себе  руками,  й  з
голови  у  нього  струмочком  стікає  кров,  а  на  розі  стінки
теж  кров  і  мізки...
 Лікар  кудись  швидко  іде,  кличе  доглядачів,  про  щось
з  ними  говорить.  Потім  пробігає  жінка  лікаря.  Вона  див¬
но  плаче:  сльози  з  її  очей,  що  дивляться  замислено  й  за¬
смучено  в  одне  місце,  котяться  по  щоках,  котяться  неви¬
нно,  капають  на  підлогу  —  вона  навіть  не  стримує  їх;  іно¬
ді  якось  пильно  розглядає  бліде  обличчя  мерця.
 Смерть  намалювала  на  ньому  спокій;  вона  завжди  це
робить,  щоб  не  можна  було  відгадати  її  таємність,  її  за¬
гадковість...  Тільки  в  самих  куточках  уст  мерця,  наче  на¬
вмисно,  заховалась  рисочка,  що  нагадує  щось  подібне  до
радісної  усмішки.
 Сумно  дивиться  жінка  лікаря,  шкода  їй  молодого  жит¬
тя,  страшно  їй  цієї  загадковости...
 А  в  другій  кімнаті  хтось  сміється  божевільним,  без¬
глуздим  сміхом  і  бринькає  вустами,  наче  на  балалайці:
він  одгадав  загадку  смерти.
 За  вікном  весело  цвірінькають  горобці,  десь  далеко
журливо  плаче  шарманка.
 Ха,  як  гарно,  як  добре  все  виходить,  цебто  вийшло  б.
Але  чому  ж  я  не  можу  цього  зробити?  Чому  не  можу?
 Невже  я  боюся,  невже  я  боягуз,  невже  я  й  зараз  не  змо¬
жу  цього  зробити?
 Так  завжди,  так  завжди...  Це  чорна  неміч...

ПОВІСТЬ
 ШТАБ  СМЕРТИ
 Навіщо  боятися  смерти!  Коли
ми  живі,  —  смерти  нема,  коли
прийшла  смерть,  —  уже  нас
нема.
 Епікур
 І
УКРАЇНСЬКА  МЕКСИКА
 Широко  розляглася  Мексика  з  лісами,  степами,  з  Калі¬
форнією  золотих  ланів,  жита  й  пшениці,  з  широкими  битими
шляхами  й  захованими  по  нетрах  стежками  й  дорогами.
 Ходить  нею  всякий  люд  з  саквами  й  ціпками,  їздить
верхи  на  конях  і  волами  на  скрипучих  гарбах,  вештаєть¬
ся  й  без  діла  з  наганами  й  одрізанами  за  очкуром  або  за
широким  гаптованим  бляшками  пасом.
 Од  тубільської  війни  за  визволення  з-під  кормиги  па¬
нів  нахмурилась  Українська  Мексика,  ходять  нею  ту¬
більці  в  широких  штанях,  у  чоботях,  помащених  дьог¬
тем,  а  на  них  чигає  з  придорожніх  ланів  високого  жита,
з  балок  і  лісів  небезпека  й  жах.
 Ходять  і  їздять  тубільці,  оповідають  один  одному  ка¬
зок  та  пригод,  і  їхній  крик  на  волів  вже  не  так  голосно
лунає  в  степах  і  гаях,  не  скриплять  гарби,  а  тихо  посува¬
ються  вперед,  пам’ятаючи  про  небезпеку.
 Тепер  коло  битих  шляхів  і  доріг  притаївся  Чучупак.
 Зустрічає  він  перехожих  і  вершників  і  тихо  питає  їх,
чи  не  бояться  вони  смерти.  І  сама  смерть  дивиться  його
очима  на  них.

390
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Кажуть:  Чучупак  закоханий  в  смерть.  Йому  не  потріб¬
но  ні  грошей,  ні  хліба,  він  тільки  розшукує  смерть  і  ра¬
діє,  коли  вона  дивиться  на  нього  крізь  острах  в  очах  пе¬
рехожих  і  вершників.
 Виходить  Чучупак  із  лісів  на  дороги.
 Не  боїться.
 Та  й  де  ж  йому  боятися,  коли  він  розшукує  смерть,
коли  вона  сама  дивиться  крізь  його  сірі  очі  з-під  вели¬
ких  чорних  і  волохатих  брів.
 Мліє  державна  варта  УНР,  коли  зустрічає  його.  Бодай
не  бачити  того,  що  жевріє  в  очах  Чучупака.
 Шумить  ліс.
 У  зоряну  ніч  гадюкою  виблискує  шлях.
 Сірий  вовк  виходить  на  дорогу  й  виє  від  нудьги.
 А  може,  то  Чучупак?
 Слухає  зойки  й  шуми  Українська  Мексика  від  зорі
до  зорі.
 Хрестить  спітніле  чоло.
 Прислухається.
 її
«ОСЕЛЕДЕЦЬ»  УНР
 Тихо  їде  гарба  через  ліс.
 Воли  сонливо  мотають  головами  й  важко  перестав¬
ляють  ноги.
 Спереду  сидить  дядько  і  вдивляється  в  придорожні
кущі.
 В  лісі  тихо.
 Ніжний  вітер  пестить  верхів’я  дерев.
 Сонливо  шелестить  листя.
 Суха  галузка  впаде  з  дерева,  й  тоді  пролунає  приглу¬
шений  хряск.
 Мотають  головами  воли,  важко  переставляють  ноги.
 У  гарбі  повно  сіна.  Дядько  повертає  з  міста.
 Глибоко  під  сіном,  на  самому  дні,  лежить  «оселедець»  —
офіцер  УНР,  який  тримає  звязок  з  контр-розвідками

Штаб  смерти
 391
 «шановельможної»  Директорії.  Погано  буде  цьому  моло¬
дому  підпанкові,  коли  він  напнеться  на  Чучупака!
 Ввижаються  йому  сірі  очі  Чучупака.  Дрібно  клацають
зуби,  ніби  йому  дуже  холодно.  Тремтять  жижки,  й  ноги
б’ються  в  нервовій  лихоманці  об  дно  гарби.
 Чує  дядько  цю  музику  жаху  та  смерти,  всміхається  в
свої  довгі  вуса.  Стромляє  пужално  батога  в  солому:
 —  Тихше!..
 —  Ой!  —  лунає  звідти  приглушений  стогін.
 —  Тихше,  кажу!..
 Дядько  плює  на  дорогу  й  знову  всміхається.  Йому
смішно  —  й  шкода  цього  «оселедця».
 Тихо  посувається  гарба.
 Вітер  ніжно  пестить  верхів’я  дерев.
 Далеко  на  дорозі  чорніє  стовп.  Дядько  вдивляється.
 Він  знає,  що  тут  не  може  бути  стовпів,  але  поволі  на¬
ближається  до  нього.
 З  другого  боку  дороги  виринає  новий  стовп,  потім  по¬
середині  стають  ще  два.
 —  Тихше!  —  каже  дядько  й  знову  стромляє  пужално
в  сіно.  Він  під’їжджає  ближче.
 Тепер  він  бачить  постаті  чотирьох  людей,  що  нерухо¬
мо  стоять  на  дорозі.
 Велетенська  чорна  постать  підходить  до  гарби  й  питає:
 —  Звідки?..
 Дядько  знає,  що  це  Чучупак,  й  вдає  з  себе  заснулого.
 —  Стій!..
 Гарба  зупиняється.
 З-під  сіна  чути  дрібне,  сухе  клацання,  ніби  там  пере¬
сипаються  кулі.
 Дядько  злазить  з  гарби  й  знову  плює  на  дорогу.
 —  Вогню  нема?  —  спокійно  питає  він  у  Чучупака.
 Він  навіть  тепер,  у  пітьмі,  почуває  сірі  Чучупакові
 очі,  —  й  мороз  проходить  по  шкурі  дядька.  Чучупак  з
зацікавленням  вдивляється  в  дядька,  й  це  він  почуває  в
його  напівсхиленій  голові.  Навколо  нерухомо  стоять  ще
три  постаті,  й  дядько  відчуває  погляди,  що  пронизують
його,  наче  голками.

392
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Тобі  не  страшно?..
 Тихо,  з  зацікавленням  питає  його  Чучупак.
 Дядько  ніби  не  чує  й  голосно  лається.
 —  Мать  його!..  Загубив  кресало...  Тепер  нема  чим
люльку  запалить...
 Він  знову  сердито  плює  на  дорогу.
 —  Що  везеш?  —  питає  Чучупак.
 —  Нічого...
 Чучупак  мовчить.
 —  Подивіться,  —  здвигає  плечима  дядько.
 Одна  чорна  постать  підходить  до  гарби  й  дивиться:
 —  Сіно...
 Потім  злазить  на  неї  й  стрибає  всередину.
 —  Ой!  —  лунає  з  неї  одчайний  стогін.
 Пекельний  регіт  Чучупака  наповнює  гуркотом  ти¬
хий  ліс.
 —  Що  це?  —  питає  в  дядька.
 —  Оселедець!  —  презирливо  відповідає  той.
 Радісний  регіт,  наче  вий,  знову  наповнює  ліс.
 —  Хо-хо-хо!..  Сіно!..
 Всі  підходять  до  гарби.
 —  Гей!  Злазь  на  землю!  —  кричить  чорна  постать  у  гарбі.
 Але  з-під  сіна  лунає  передсмертний  вий.  Постать  пі¬
діймає  ногу  і  з  силою  стромляє  її  в  сіно.  Як  по  команді,
з-під  сіна  вистрибують  дві  ноги  й  пацають  у  повітрі.
 Одчайний  вий  наповнює  жахом  пітьму.
 —  Очевидно,  він  лежить  на  животі...  —  спокійно  по¬
яснює  Чучупак.
 Чорна  постать,  що  в  гарбі,  хапає  за  ноги  й  шарпає  до
себе,  у  неї  в  руках  лишаються  невеликі  чоботи,  що  їх  вона
сердито  шпурляє  в  ліс.  На  сіні  з’являється  людина,  яка
пацає  ногами  й  руками,  наче  потопаючи.
 —  Тягни  його!..  —  каже  Чучупак.
 Він  дістає  кресало  й  огниво,  й  швидко  невеличкий  вог¬
ник  освітлює  дядька  й  усю  групу.
 На  дядька  дивиться  вісім  хижих  очей,  але  він  спокій¬
но  дивиться  на  них  і  підтримує  офіцера,  що  від  жаху  не
може  стояти  на  ногах  і  трясеться,  як  зрізана  осика.

Штаб  смерти
 393
 Бородаті  обличчя  суворим  колом  оточили  їх,  і  на  цих
обличчях  одне  зацікавлення.  В  очах  Чучупака  світиться
дитяча  цікавість,  але  там  глибоко  в  них  жевріє  смерть.
 —  Кинь  його!  —  каже  Чучупак  дядькові.
 Офіцер,  одразу  непритомний,  падає  на  землю.  Потім
він  трохи  підводиться  й  повзає  коло  ніг  Чучупака,  виє  й
одночасно  благає.
 Зґвалтована  дівчина,  що  їх  не  одну  знасилував  цей  си¬
нок  вельможних  батьків,  мабуть,  так  не  благала  згляну¬
тись  з  неї,  як  благає  ця  маленька,  поцілена  жахом  у  саме
серце,  мізерна  істота.
 Смерть,  сама  смерть  промовляє  голосом  цієї  людини,
й  Чучупак  не  чує  слів;  він  тільки  в  хрипах  і  зойках  чує
мелодію  смерти,  чує  слова,  зрозумілі  тільки  йому.  Його
кров  лоскоче  цей  голос  смерти,  й  він  відчуває  безмежну
насолоду.
 Це  смерть  корчить  цього  чоловіка  в  поросі  коло  його
ніг.  Це  вона,  це  вона  приносить  йому  жертву,  нову  жерт¬
ву  свойому  господареві.
 Мовчазно  слухають  її  чорні  постаті.
 Тихо  стоять  сонливі  воли.
 —  Зашморг!..
 Здригаються  раптом  постаті.
 У  пітьмі  серед  лісу  відбувається  страшна  вакхана¬
лія  смерти.  Ліс  наповнюється  жахливим  реготом  і  зо¬
йками.
 Мурашки  повзуть  по  шкурі  дядька.
 —  Тобі  не  страшно?  —  знову  питає  у  нього  Чучупак.
 —  Страшно?  —  перепитує  у  нього  дядько.  —  Ні!  —
здвигає  він  плечима.
 Чучупак  відходить  від  нього  й  голосно  кличе:
 —  Хлопці,  ходім!..
 —  Так  тобі  не  страшно?  —  знову  вдивляється  він  у
вічі  дядька.
 —  Ні!
 Чорні  постаті  зникають  у  лісі,  зникає  й  гарба.
 Шумить  ліс.
 Ранковий  вітер  старанно  вичісує  верхів’я  дерев.

394
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чорна,  витягнута  постать  вішальника  самотньо  зу¬
стрічає  перші  сонячні  промені  нової  Мексики.
 їм
 ЧУЧУПАК
 Давно,  дуже  давно,  цю  Мексику  заполонили  конквіс-
тадори.  Раніш  вона  була  буйна  та  вільна  —  коли  вітер
розчісував  гриви  коней,  і  нещасна  та  рабська,  —  коли
ксьондзи  правили  свої  меси  та  вельможні  графи  цькува¬
ли  своїх  собак  на  людей.
 Скоро  й  там,  де  вільно  паслися  коні,  погуляв  ясно¬
вельможний  канчук...  А  потім  трактор  та  паротяг  в  ру¬
ках  експлуататора  остаточно  провели  велику  межу,  по¬
діливши  людей  на  два  великі  ворожі  табори.
 І  коли  нова  зоря,  вже  не  царська,  а  вселюдська,  зійшла
на  сході,  Україна  знову  стала  бурхливою  Мексикою.
 Помста,  страшніша  за  ураган,  прокинулась  у  степах
і  гаях,  в  балках  й  оселях.
 Тепер  на  кілька  років  не  було  впину,  на  кілька  років
треба  було  бешкету,  щоб  задовольнити  тубільців.
 А  ворожий  табір  теж  не  куняв.  Його  світова  організа¬
ція,  як  хижа  почвара,  накинулась  на  тубільців.
 З’явився  гетьман,  з’явились  китиці  й  оселедці,  ота¬
мани  й  ватажки.
 І  почала  нова  Мексика  курити  самогон.  До  самих  хмар
закурили  ґуральні.  Кров  з  алкоголем  зросила  степи...
 Золотопогонні  банди,  сині  жупани,  китиці  й  жовто-
блакитні  загони  вовками  почали  блукати  по  селах...
 Молодий  кремезний  парубок  у  цей  час  поспішав  до¬
дому...
 Він  їхав  верхи  з  далекої  станції.
 Кінь  намагався  випередити  день,  що  тікав  на  захід...  Кінь
намагався  випередити  ніч,  що  доганяла  його  зі  сходу...
 Дорога  назад...
 Кінь  вперед...
 Пил  у  степ...

Штаб  смерти
 395
 Вершник  міцно  схопив  за  гриву  коня  й  метеором  про¬
різував  похмурий  вечір.
 Він  поспішав  на  село  Песій  Яр.
 А  в  цей  час  на  селі  коїлося  криваве  весілля:  загін  гай¬
дамаків  грабував  село.
 Горіли  хати...
 Гайдамаки  ловили  й  ґвалтували  дівчат.  Грабували  й
різали  євреїв,  цілими  відрами  пили  самогон.
 Зойк  і  плач  розпачливими  птахами  літали  понад
село...
 Раптом  вершник  зупинився,  з  його  вуст  злетів  одчай-
ний  крик...
 Вечір  швидко  вогкими  обіймами  обгортав  обрій.  І  по¬
над  ліс  поволі  почала  звисати  червона  заграва.
 Далеко  горіло  село.
 Вершник  тепер  сказився...
 Кінь  збожеволів...
 Дорога  потягом  почала  втікати  назад...
 Скоріш!..  Скоріш!..
 Там  пожежа...  Там  погром...  Там  убивають  женщин  і
дітей...  Скоріш!..  Скоріш!..
 Там  сестра...
 І  тепер  кінь  і  вершник  уявляли  набій,  що  його  пуще¬
но  з  гармати.  Вони  роздирали  вечір,  вони  ковтали  вер¬
стви.
 Але  ось  село.  Як  смолоскипи,  палають  кілька  хат.  Іс¬
кри  й  жарини  з  тріском  летять  у  повітря...
 На  селі  скажений  гамір...  Б’ють,  грабують,  ґвалтують...
 Вершник  далі...
 Але  ніч  не  переженеш...  День  не  зупиниш...
 Кінець.
 Вершник  упав  з  коня  перед  самою  хатою.  Вихором
він  увірвавсь  у  розчинені  двері.  Але  пізно...  Ніч  випере¬
дила...
 Сестри  вже  нема,  її  злизала  п’яна,  розбещена  при¬
страсть.
 Є  мертве,  нікому  не  потрібне,  знівечене  тіло,  є  пуст¬
ка  й  одчай,  і  є  помста.

396
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  ось  тепер  цей  молодий  вершник,  що  як  куля  летів  че¬
рез  степи,  ковтаючи  верстви  й  розрізаючи  вечір,  відчув,
що  він  —  Чучупак,  що  він,  Чучупак  —  не  людина,  звір,
що  він,  Чучупак  —  помста,  Чучупак  —  смерть...
 Він,  як  п’яний,  вийшов  з  хати  й  задушив  власними
руками  першого  гайдамаку,  який  випадково  напнувся
на  нього.
 Після  цього  казали  на  селі,  що  Чучупак  збожеволів,
що  Чучупак  сказився...
 А  в  Чучупака  виросла  страшна  чорна  борода,  й  він,  як
вовк,  став  блукати  по  балках  та  лісах.
 Ні  одна  варта  з  китицями,  ні  один  жупан,  ні  одні  по¬
гони  —  не  могли  спокійно  пройти  повз  Чучупака.
 Чучупакові  очі  ввижалися  їм  й  уві  сні.
 За  ним,  наче  його  приятелька,  ходила  смерть,  неми¬
лосердна  й  жорстока.
 Це  була  його  помста...
 IV
ШТАБ  СМЕРТИ
 —  Я  певен,  що  це  зробив  Чучупак,  —  сказав  полковник
і  крізь  вузенькі  щілки  очей  поглянув  на  всю  компанію.
 —  Ну,  вже  й  Чучупак!..  Що  де  не  скоїться,  то  вже  все  Чу¬
чупак!  Це  дуже  багато  для  нього  чести.  Ви,  пане  полковни¬
ку,  з  цього  Чучупака  нарешті  зробите  справжнього  героя!
Варту  роззброїв  —  він.  Осавула  Перечку  вбив  —  він.  Кому¬
ніста  звільнив  —  він.  Чорт  його  зна,  чого  він  тільки  не  зро¬
бив!  З  ваших  слів,  пане  полковнику,  скоро  вийде,  що  коли
завагітніє  ваша  дружина,  то  це  він  теж  буде  винний!
 На  ці  слова  молодого  старшини  полковник  трохи  по¬
морщився  й  потім  відповів:
 —  Тоді,  панове,  мене  буде  примушено  сказати,  що
це  якась  нечиста  сила!  Бо  хто  ж  врешті  може  виробля¬
ти  такі  бешкети?..
 —  Щодо  осавула,  —  то  це  напевне  Чучупак,  але  цього
не  можна  сказати  про  комуніста.  В  цьому  вже  винна  наша

Штаб  смерти
 397
 варта!  —  заговорив  другий  старшина.  —  Жовніри  не  слу¬
хаються  —  це  справжні  більшовики.  А  гайдамаки!  Про
них  нема  чого  й  говорити:  одні  розбійники  та  шибеники  —
тільки  й  знають,  що  бешкетують.  Сама  варта  проґавила  —
я  гадаю...  Хіба  Чучупак  став  би  звільняти  комуніста?  Це
просто  бандит!  Він  в  політику  не  втручається.
 Полковник  позеленів.
 —  Але  в  такому  разі,  панове,  ще  гірше.  Що  скаже  нам
пан  головний  отаман  Петлюра,  коли  довідається  про  таке
становище?  Це  чортзна-що!  Ні!  Ні!  Це  не  може  бути!  Це
Чучупак.  Це  він!
 В  одній  з  хат  села  Песій  Яр  знаходився  штаб  N-ської
петлюрівської  армії.
 УНР  за  допомогою  капіталістів  та  білогвардійців-
золотопогонників  наступала  й  собі  на  УСРР  та  РСФРР,
що  їх  було  з  усіх  боків  оточено  білими  арміями.
 Проти  диктатури  пролетаріяту  повстали  всі  ворожі
сили  світової  реакції,  але  більшовики  вперто  боролись
за  владу  Рад  і  крок  за  кроком  виганяли  ці  банди.
 Петлюрівський  штаб,  роздратований  наскоками  Чу¬
чупака,  обговорював  становище  та  радився,  як  позбави¬
тись  від  цього  зухвального  ворога,  який  немилосердно
нищив  петлюрівські  сили.
 Товстий  полковник,  з  маленькими  вузькими  від  жиру
очима,  розмахував  пухкими,  як  палянички,  руками:
 —  Панове!  —  говорив  він  далі,  —  це  ж  скандал!  Це  ж
анархія!  —  і  голос  його  ставав  тоненьким  та  верескли¬
вим.  —  Якийсь  бандит,  якийсь  пройдисвіт,  більшовик  —
Чучупак  бешкетує  в  нашому  запіллі,  й  ми  не  можемо  його
знищити!..  Сьогодні  вартовий,  завтра  старшина,  а  поза¬
втра  й  я  можу  опинитись  в  його  лабетах!..  Це  чортзна-
що!..  —  лаявся  полковник.
 Кілька  старшин  та  осавулів  уважно  слухали  полков¬
ника  й  покручували  вуса,  а  в  кого  їх  не  було,  —  старан¬
но  долонею  правої  руки  розправляли  оселедця  на  виго¬
леній  потилиці.
 На  столі  коло  них  стояли  пляшки  з  вином.  Полови¬
ну  вина  вже  було  випито.  Кремезний  осавул,  спітнілий

398
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 від  випитого  вина,  покректуючи,  почав  одповідати  пол¬
ковникові:
 —  Я  гадаю,  пане  полковнику,  що  нам  треба  відрядити
спеціяльну  сотню,  яка  б  тільки  й  робила  те,  що  пересліду¬
вала  цього  бандита...  Я  гадаю,  що  вийде  дуже  неприємна
історія,  коли  про  це  довідається  пан  головний  отаман.
 —  Я  беру  на  себе  цю  справу!  —  сказав  молодий  стар¬
шина.  —  Я  поквитаюся  з  Чучупаком  за  всі  його  бешке¬
ти.  О,  я  не  дам  йому  проходу!..
 І  старшина  п’яно  вилаявся.
 —  Таким  чином,  панове,  я  вважаю  справу  закінче¬
ною...  Повоюємо  ж  тепер  і  ми  на  славу!..  —  не  докінчив
полковник,  моргнувши  на  невипите  вино.
 —  Ех,  —  крякнув  кремезний  осавул,  —  шкода,  що
тут  нема  порядних  женщин,  —  і  він  одразу  вихилив  цілу
шклянку.
 Раптом  у  дверях  з’явився  вартовий.
 —  Панові  полковникові  лист!  —  голосно  й  швидко
промовив  він.
 —  Тягни  його  сюди!  Почитаємо!  —  відповів  полков¬
ник.
 Його  оточили  старшини  й  осавули.
 —  Це,  мабуть,  дружина  пана  полковника!  —  пожар¬
тував  якийсь  старшина.
 На  сірому  великому  папері  було  старанно  виведено
друкарськими  літерами:
 До  штабу  N-ської  армії
Цим  повідомляю  штаб  N-ської  армії,  всіх  старшин,  оса¬
вулів  і  полковника,  що  комуніста  Каленика  звільнили  ми.
Надалі  сповіщаємо,  що  за  кожного  заарештованого  кому¬
ніста  Штаб  втрачатиме  по  три  оселедця  й  по  чотири  кити¬
ці.  Разом  сім.  Всіх  петлюрівців  оголошуємо  поза  законом.
Диктатура  на  території  Песього  Яру  належить  нам.  Тікай¬
те,  хто  може  й  поки  не  пізно!  Смерть  сидить  у  кожній  хаті.
Хай  живе  смерть!
 Штаб  смерти.

Штаб  смерти
 399
 З  боку  замісць  печатки  було  намальовано  черепа  й  дві
кістки,  як  це  колись  малювалось  на  суліях  з  денатура¬
том.  Підписів  ніяких  не  було.
 —  Я  ж  казав,  що  це  Чучупак!  —  знову  заверещав  пол¬
ковник.  —  Це  все  він!  Все  він!
 Осавули  безпорадно  розводили  руками.
 v
 КОДНЯ  МУСИТЬ  УМЕРТИ
 Було  в  Чучупака  сім  товаришів,  лишилось  троє.  І  всі
четверо  вмерли  від  його  руки.  «Штаб  смерти»  поволі  ви¬
мирав  і  сам.
 Тільки  смерть  —  вірний  товариш  Чучупака.
 Вона  пестить  його  своєю  задумливою  рукою,  вона  ніж¬
но  вдивляється  в  його  вічі  передсмертним  жахом  конаю¬
чих  від  його  рук.  Це  мелодія  її  голосу  пестить  його  ласка¬
вими  словами  в  хрипах  здушеного  горла  людини.
 Смерть  викликає  пристрасне  хвилювання  у  велетен¬
ськім  тілі  Чучупака.  Смерть  загріває  його  холодну,  як
крига,  кров.
 Навіть  Соломія  не  може  своїми  палкими  поцілунка¬
ми  схвилювати  кров  Чучупака,  як  хвилює  її  смерть.  Со¬
ломія  не  може  дати  йому  такої  насолоди,  яку  дає  смерть.
Смерть  —  його  найкраща  коханка,  й  він  її  господар.
 Це  все  знають  його  останні  троє  товаришів,  і  вони  лю¬
блять  Чучупака,  як  він  любить  смерть.
 Смерть  повінчала  їх  у  лісах  Української  Мексики,  й
тільки  смерть  може  розлучити  їх.
 Чучупак  і  його  двоє  товаришів  лежали  на  траві,  опер¬
шись  на  лікті,  й  терпеливо  чекали  четвертого.
 Могутні  дуби  підіймалися  понад  їхні  голови  й  уходи¬
ли  геть  у  небо.
 Чучупак  курив  люльку,  його  кращий  товариш  Пече¬
ра  гриз  маленьку  стеблину  трави,  а  Дроба  чистив  заір-
жавлений  наган.

400
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Велетенська  постать  Чучупака  займала  більше  саж¬
ня  землі,  Печера  був  трохи  менший,  а  Дроба  здавався  ма¬
леньким,  широкоплечим  хлопчаком  поруч  з  ними.
 —  Кодня  мусить  умерти!  —  промовив  Печера.
 Якийсь  вогник  спалахнув  в  очах  Чучупака  й  одразу  у
 куреві  його  люльки.
 —  Він  спізнився  на  цілий  день!  —  сказав  Дроба.  І  вони
замовкли.
 Смерть  об’єднала  їх  якимсь  зрозумілим  тільки  для
них  звичаєм  —  карати  товариша,  який  не  виконував  до¬
ручення.
 Смерть  була  найвищою  карою,  бо  була  й  наймен¬
шою.
 —  Його  недавно  бачила  на  селі  Соломія!  —  сказав  Печера.
 —  Він  просто  боїться  тепер  з’явитися,  —  голосно  по¬
думав  Дроба.
 Чучупак  чмихнув.
 —  Це  не  може  бути!  —  упевнено  сказав  Печера.
 Чучупак  зацікавлено  подивився  на  товаришів.  Може,
 вони  шкодують  Кодню?  Четверо  очей  його  товаришів  по¬
дивилися  на  нього,  але  він  нічого  не  прочитав  у  них.
 Чучупак  ніяк  не  міг  зрозуміти,  чому  люди  бояться
смерти.
 Кодня  був  третій  товариш  Чучупака  й  самий  менший,
але  Чучупак  не  сумнівався  в  тому,  що  він  не  боїться  смер¬
ти.  Тепер  він  дивувався  з  розмови  Печери  й  Дроби  й  за¬
цікавлено  розглядав  їх.
 —  Кодня  був  п’яний,  коли  його  бачила  Соломія,  —
продовжував  Печера.  —  Йому  не  пощастило,  й  він  доб¬
ре  випив...
 —  Може,  він  потрапив  у  лабети  варті?  —  сказав  Дроба.
 На  це  Чучупак  люто  загарчав,  наче  потурбований
 вовк.
 —  Він  мусить  умерти  від  нашої  кари!..
 Обличчя  в  Дроби  зблякло.
 —  В  такому  разі  ми  його  звільнимо,  а  потім  і  покви¬
таємось,  —  сказав  Печера.

Штаб  смерти
 401
 —  Сонце  уходить  в  країну  вовків,  —  сказав  Чучупак.
 —  Вже  пізно.
 Дроба  став  прислухатись  до  шерехів  у  лісі.
 На  горбок  коло  них  вибігла  дика  коза  й  стала  сміли¬
во  дивитись  на  цих  велетнів  лісу  своїми  ніжними  очима,
що  на  них  був  відблиск  довгих  променів  сонця,  яке  ухо¬
дило  в  країну  вовків.
 Дроба  взяв  одрізана  й  став  цілитись  їй  у  голову.  Чучу¬
пак  твердою  рукою  відвів  одрізана  вбік  і  тихо  сказав:
 —  Не  треба,  —  бачиш,  вона  не  боїться  нас!..
 Коза  безстрашно  пробігла  повз  них.
 —  Так,  він  мусить  умерти,  —  сказав  задумливо  Чучу¬
пак.  —  Печеро,  давай  вогню!..
 І  він  став  розкурювати  люльку.
 Вони  почали  мовчки  лежать  кожний  зі  своїми  дум¬
ками.
 Дроба  прислухався.
 У  нього  був  нюх  собаки  й  заячі  вуха.  Він  міг  розпізна¬
ти  кожний  лісовий  шелест  і  хряск.
 —  До  нас  хтось  іде!  —  сказав  він.
 Чучупак  і  Печера  не  зворухнулись.
 —  Я  знаю,  це  йде  Кодня,  так  у  нас  ніхто  не  вміє  ходити...
 На  горбу  швидко  з’явилась  постать  Кодні.  Він  на  мент
 зупинивсь  і  глянув  на  товаришів,  що  лежали  в  траві.  По¬
тім  він  витягнув  із-за  пояса  нагана  і  став  наближатись
до  них.
 —  Що?  Він  думає  стріляти  у  нас?  —  обурено  сказав
Дроба.  Він  скочив  на  ноги  й  схопив  одрізана.
 Чучупак  і  Печера  не  ворушились.
 Кодня  був  п’яний,  але  твердими  кроками  підійшов  до
товаришів,  не  звертаючи  уваги  на  Дробу,  що,  як  собака,
нюхав  повітря  й  стискав  одрізана  палаючими  руками:
він  почував  кров...
 Кодня  підійшов  і  кинув  у  траву  наган.  Коли  він  гля¬
нув  у  вічі  Чучупака,  він  зблід  і  трохи  похитнувся...
 —  Сонце  вдруге  уходить  у  країну  вовків,  —  сказав
він,  —  я  мушу  вмерти.

402
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Так,  ти  спізнився!  —  ніжно  відповів  Чучупак.  —
Сонце  вдруге  уходить  у  країну  вовків...
 Цей  вираз  дуже  подобався  Чучупакові.  Він  підвівся  й
випростав  своє  велетенське  тіло.
 —  Ти  боїшся?  —  сказав  він  Кодні,  поглядаючи  йому  в  вічі.
 —  Так,  я  боюся!  —  тихо  промовив  він.
 —  Дай  мені  нагана!  —  сказав  Чучупак  Печері.
 Кодня  трохи  хитався,  але  він  зовсім  не  нагадував  лю¬
дину,  яка  зараз  має  вмерти.
 —  У  твоїх  очах  немає  смерти,  —  сказав  йому  Чучу¬
пак,  беручи  у  Печери  нагана.  —  Сьогодні  не  ти  повинен
умерти.  Я  це  чомусь  почуваю,  хоча  зараз  цим  наганом  я
розтрощу  тобі  голову.
 Він  відійшов  на  кілька  кроків  і  підняв  наган,  цілячи
в  голову  Кодні,  але  в  цей  час  вибухнула  рушниця  Дроби,
й  куля  просвистіла  над  самою  головою  Кодні.
 Тисячі  лун  прокотилися  лісом.
 Кодня  не  зворухнувся.
 Передчуття  крови  схвилювало  Дробу,  у  нього  проки¬
нулась  хижа  звіряча  вдача,  він  хтів  теж  пролляти  кров
товариша,  але  знав  закон  Чучупака,  тому  хвилювався  й
промахнувсь.
 Другий  вибух  знову  розбуркав  ліс  тисячами  лун.  Це
був  наган  Чучупака.
 Дроба  махнув  руками  й,  як  сніп,  грьопнувся  на  зем¬
лю.  Куля  Чучупака  влучила  йому  прямо  в  чоло.
 Радісний,  дивний  вий  вирвався  з  горла  Кодні.
 Він  лишився  живий.
 Чучупак  був  задоволений  не  менш  Кодні:  його  закон
було  виконано.  Тепер  у  нього  лишилося  два  товариші,  й
їх  дружбу  ще  більше  зміцнила  кров  Дроби.
 Дробу  не  ховали.  Такого  звичаю  не  було.  Його  повіси¬
ли  за  ноги  на  сук  велетенського  дуба.
 Руки  Дроби  звисли  врівень  з  головою,  й  тіло  його  те¬
пер  нагадувало  великий  чорний  хрест,  що  висів  у  пові¬
трі  догори  ногами.
 Знову  таємниче  шумів  ліс.

Штаб  смерти
 403
 Смерть  наспівувала  тихих  мелодій.
 Чучупак  з  товаришами  кинув  останній  погляд  на  тіло
Дроби  й  пішов  геть.
 Сонце  уходило  в  країну  вовків.
 VI
У  СОЛОМІЇ
 Край  села  Песій  Яр,  що  лежало  під  самим  лісом,  стоя¬
ла  невеличка  хата,  вкрита  свіжою  соломою,  яка  блища¬
ла,  мов  золото,  у  довгому  промінні  місяця,  що  заливало
її  своїми  золотими  списами.
 У  дворі  коло  повіток  порався  кремневий  господар  її
Симон  Кисличка.
 Він  був  дуже  заклопотаний  і  не  помітив,  як  з  лісу  ви¬
йшла  людина,  що  нагадувала  північного  вікінга,  могут¬
нього  велетня  північних  казок.
 Це  був  Чучупак.
 Він  був  без  шапки,  —  вона  була  в  його  величезних
пальцях,  які  нагадували  собою  міцні  дубові  сучки.  Буйне
волосся,  що  вкривало  його  голову,  в  безладді  спускалось
на  вуха  й  доходило  до  великої  чорної  бороди.  Добродуш¬
ний  ніс  українця  робив  його  обличчя  добрим  і  привабли¬
вим,  тільки  очі  іноді  нагадували  розлютованого  медвідя
або  вовка.  Він  був  у  велетенських  чоботях,  що  підійма¬
лися  вище  колін,  вони  чомусь  одразу  робили  вражіння,
що  Чучупак  увесь  складається  із  такої  ж  міцної,  майже
залізної  шкури.  Сорочка  на  ньому  була  розстьобнута,  й
звідти  виглядало  чорне,  волохате  тіло.  За  плечима  у  ньо¬
го  була  рушниця.  Взагалі,  у  Чучупака  вигляд  був  цілком
мирного  мисливця,  що  повертав  з  полювання.
 Він  підійшов  до  тину.
 Назустріч  йому  кинулася  величезна  чорна  собака  й
люто  загарчала,  але  одразу  замовкла.
 —  Що,  Жучок,  не  пізнав?  —  погладив  Чучупак  морду
собаки,  що  стала  передніми  лапами  на  тин  і  силкувалась
дістати  своїм  червоним  язиком  до  обличчя  Чучупака.

404
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Кисличка  помітив  гостя,  й  на  його  обличчі  відразу
з’явилися  острах  і  зненависть.
 —  Кисличко,  Соломія  вдома?  —  запитав  у  нього  Чу¬
чупак.
 Кисличці  страшенно  хотілося  відповісти  Чучупако-
ві,  що  Соломії  немає,  але  він  поволі  підійшов  з  великою
сокирою  в  руці  до  тину  й  став  запрошувати  Чучупака  до
хати.  Кисличка  зовсім  не  мав  вигляду  гостинного  гос¬
подаря.  В  його  очах  блищала  зненависть,  і  він  корчійно
стискав  сокиру,  якою  з  великою  охотою  розрубав  би  го¬
лову  цьому  непроханому  гостеві.
 —  Так  ти  кажеш,  вона  в  хаті?  —  зацікавлено  подивив¬
ся  йому  в  вічі  Чучупак.
 —  Заходь,  вона  в  хаті!  —  одвів  свої  очі  Кисличка.
 —  Гаразд.
 Чучупак  увійшов  у  двір  і  прихилив  свою  рушницю  до
воза,  що  стояв  коло  повітки;  тепер  він  був  обеззброєний.
Кисличка  ще  міцніше  стиснув  сокиру,  але  Чучупак  не
звертав  на  нього  ніякої  уваги.
 —  Славна  у  тебе  хата!  —  сказав  він  Кисличці.  —  Доб¬
ре  горітиме,  як  мої  хлопці  підпалять  її...
 В  очах  Кислички  промайнув  дикий  вогник,  він  люто
загарчав.
 —  Що?  Ти  турбуєшся?  —  запитав  у  нього  Чучупак.  —  Не
бійся!  Я  зовсім  не  хочу,  щоб  твоя  дружина  спала  надворі...
 На  цю  розмову  вийшла  з  хати  Соломія,  дружина  Кис¬
лички.  Вона  була  дуже  велика  на  зріст,  і  її  чоловік  Кис¬
личка  здавався  поруч  з  нею  маленькою  бородатою  дитин¬
кою.  Своїм  виглядом  вона  нагадувала  кремезну  телицю  —
до  того  були  розвинені  її  жіночі  форми,  але  це  зовсім  не
робило  її  незграбною;  навпаки,  вона  була  дуже  гнучка  і
свіжа.  На  голові  у  неї  була  червона  хустка,  що  дуже  зруч¬
но  окреслювала  її  молоде,  свіже  обличчя.  Це  була  запаш¬
на,  прекрасна  квітка  велетенських  лісів.
 Соломія,  не  звертаючи  уваги  на  чоловіка,  підійшла
до  Чучупака  й  обійняла  його  за  шию,  вся  потопаючи  у
його  могутнім  тілі.

Штаб  смерти
 405
 —  Чому  ти  так  довго  не  приходив,  Чучупаче?  —  запи¬
тала  у  нього  Соломія.  —  Ходім  до  хати,  повечеряємо.
 Кисличка  ввесь  тремтів  од  злости  й  нервово  стискав
сокиру.
 Він  з  великою  насолодою  вбив  би  їх  обох.
 —  Диви,  Соломіє,  який  войовничий  вигляд  у  твого  чо¬
ловіка!  —  насмішкувато  сказав  Чучупак.
 —  Ходім  вечерять,  Симоне!  —  ласкаво  звернулась  до
чоловіка  Соломія.
 —  Ідіть,  я  зараз  прийду!  —  муруго  відповів  він.
 Чучупак  з  Соломією  пішли  до  хати,  кожному  з  них  по
 черзі  довелося  дуже  згинатись,  коли  вони  ввіходили  до
неї.  За  ними  з  легким  стуком  зачинились  двері.
 Кисличка  залишився  надворі  сам.
 Над  лісом  поволі  сходив  місяць  й  освітлював  усе  сво¬
їм  медовим  сяйвом.
 Кисличка  щось  задумав  нове.
 Він  просто  тремтів  од  бажання  вбити  Чучупака.  Люта
зненависть  прокидалась  у  ньому,  коли  він  тільки  здале¬
ку  бачив  його.
 Коли  Чучупак  приходив  до  його  дружини,  Кисличку
починала  трясти  лихоманка  згаги  крови.  Він  не  міг  спо¬
кійно  переносити  такий  глум  і  ввесь  час  вигадував  що-
небудь,  щоб  налякать  Чучупака,  але  його  намагання  за¬
вжди  були  безсилі  й  марні.  Так  було  щоразу.
 Тепер  Кисличка  підійшов  до  воза,  взяв  Чучупакову
рушницю  й  сховав  її  в  повітці.
 Потім  він  дістав  мантача,  що  ним  гострив  косу,  в  дру¬
гу  руку  взяв  сокиру  й  пішов  до  хати.
 Чучупак  і  Соломія  сиділи  на  лаві.  Соломія  була  більш
гостинною  господаркою,  ніж  її  чоловік.  Обличчя  її  так  і
сяло  від  щастя,  що  вона  бачить  Чучупака.  Вона  обійма¬
ла  його  й  горнулась  до  нього  всім  тілом,  не  зважаючи  на
чоловіка,  називала  його  ласкавими  словами.
 Кисличка  мовчки  увійшов  до  хати,  сердито  зиркнув
на  них,  сів  на  долівку,  поклав  сокиру  між  коліна  й  по¬
чав  її  старанно  гострити  мантачем.

406
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чучупак  і  Соломія  не  звертали  на  нього  уваги.  Вони
віддавалися  пестощам.
 А  Кисличка  гострив  і  гострив...
 Звуки  мантача  об  сокиру  лютими  псами  скребли  йому
душу,  але  вони  трохи  зменшували  його  власну  лють.
 Чучупак  цілував  Соломію,  а  Кисличка  сидів  коло  їх¬
ніх  ніг  і  старанно  гострив  сокиру.  Він  її  гострив  без  кін¬
ця,  мабуть,  він  зміг  би  гострити  її  до  самого  ранку.
 Місяць  тепер  вже  зовсім  високо  піднявся  з-за  лісу  й
освітлював  крізь  шибки  цю  дивну  групу.
 Надворі  від  нудьги  сумно  завив  Жучок.
 Чучупак  з  цікавістю  глянув  на  цього  чоловіка,  який
з  безумним  виглядом  у  місячнім  сяйві  так  старанно  го¬
стрив  сокиру,  що  була  вже  надзвичайно  гостра.
 Чучупака  все  цікавило.
 Кисличка  великим  пальцем  пробував,  чи  гостра  со¬
кира,  в  цей  мент  ненажерливо  дивлячись  на  Чучупака,
й  знову  приймався  за  свою  роботу.
 Чучупак  з  зацікавленням,  між  поцілунками  Соломії,  по¬
глядав  на  нього  і  чомусь  посміхався  в  свою  чорну  бороду.
 Вжі...  Вжі...
 Гострив  сокиру  Кисличка  й  поглядав  на  Чучупака.
Одного  разу  їх  очі  зустрілись.
 —  Це  говорить  смерть!  —  замогильним  голосом  ска¬
зав  Кисличка.
 —  Кинь  її,  —  сказала  йому  Соломія,  —  вона  вже  гостра...
 —  Так  говорить  смерть!  —  повторив  Кисличка  й  зно¬
ву  прийнявся  гострити  сокиру.
 —  Хай  бавиться!  —  сказав  Чучупак.  —  Йому,  мабуть,
нудно.
 Надворі  сумно  вив  Жучок.  Місячне  сяйво  наповнюва¬
ло  його  собачу  душу  безмежною  нудьгою.
 —  Так  говорить  смерть!  —  повторював  Кисличка  й  ди¬
вився  на  Чучупака.  —  Так  говорить  смерть!..
 А  Чучупак  спокійно  цілував  Соломію  й  так  само  спокійно
слухав  цієї  музики  смерти,  яка  наповнювала  хату  різкими
звуками,  й  до  неї  приєднувався  знадвору  сумний  вий  собаки.

Штаб  смерти
 407
 —  Тобі  не  страшно?  —  запитав  у  Чучупака  Кислич¬
ка.  —  Хтось  має  вмерти...  Чуєш,  виє  пес?
 Чучупак  знову  з  зацікавленням  подивився  на  Кислич¬
ку  й  спокійно  відповів:
 —  Коли  виє  пес,  то  має  вмерти  його  господар.
 Обличчя  Кислички  стало  ще  біліше  у  місячнім  сяйві.
 І  він  знову  гострив  і  гострив...
 Потім  підвівся.
 Ось  сидить  його  лютий  ворог  і  цілує  його  дружину.
Рушницю  його  сховано  в  повітці.  Він  обеззброєний.  Кис¬
личці  треба  тільки  піднести  сокиру  й  розрубати  цю  во¬
лохату  голову...
 З  цікавістю  дивиться  Чучупак  на  Кисличку.
 Не  може,  не  може  підняти  рука  Кислички  сокири,
мліє  під  поглядом  Чучупака.  І  сокира  стає  надзвичайно
важкою,  не  в  силах  підійняти  її  Кисличка.
 «Сатана...»  —  думає  він...
 —  Ти  поклади  рушницю  на  місце!..  —  каже  йому  Чу¬
чупак.  —  Я  лишаюсь  у  вас  на  ніч...
 «Сатана!  Сам  Сатана!  —  думає  Кисличка  й  виходить
із  хати.  —  Все  знає...  Сатана,  сам  Сатана!..»
 Він  виходить  у  двір,  іде  в  повітку,  бере  рушницю  й
кладе  її  на  місце.  Потім  залазить  у  віз  з  сіном,  важко  зі¬
тхає  й  ворочається  з  боку  на  бік  цілу  ніч.
 Високо  на  небі  стоїть  місяць.
 З  далекого  села  лунають  задумливі  співи.
 Виє,  виє  пес  від  нудьги.
 Так  Чучупак  ночує  в  Соломії.
 VII
ХТО  ПІДКЛАВ  ДИНАМІТ?
 Вже  провадиться  в  полях  невпинна  робота.
 Лани  не  шумлять,  не  хвилюються  морем  золотого  жита,
а  голосно  стогнуть  од  важкої  праці.  Дзвонять  гострими  ко¬
сами,  скриплять  навантаженими  возами  й  гарбами,  і  ці
важкі  золоті  дарунки  природи  на  погано  змазаних  колесах

408
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 річкою  ллються  на  село.  Виростають  золотими  горами  пе¬
ред  кожною  хатою.  І  на  селі  вже  лунають  одноманітні  уда¬
ри  ціпів,  наче  то  працюють  не  люди,  а  машина.
 Літові  надходить  кінець.
 Виголила  свого  високого  чола  Українська  Мексика,  і
ще  більш  грізні  зробились  гаї  та  балки.  З  поголених  ла¬
нів  перекочували  туди  птахи  й  звірі,  перекочували  й  ве¬
ликі  чоботи  з  одрізанами  за  плечима.
 З  рясними  дощами  із  стомлених  очей  насувається
осінь.
 Уночі  синє,  зоряне  свічадо  перекидується  понад  Укра¬
їнську  Мексику  й  у  своїх  відбитках  показує  пожежі  сел,
раптові  постріли  з  рушниць  у  балках  і  лісах.
 Тремтять  люди,  що  їдуть  і  йдуть  битими  шляхами  й
дорогами,  тремтять  і  ті,  що  їдуть  у  важких  навантаже¬
них  потягах  залізниць.  Нескінченними  стрічками  чаву¬
ну  виблискують  залізниці,  але  в  цій  Мексиці  й  криця  не
міцна,  часто  псується  й  трощиться  під  чоботом  розлюто¬
ваного  тубільця.  І  потяги  замісць  станцій  заїжджають
під  откоси  й  у  глибокі  річки.
 Така  вже  ця  Мексика  —  матір  Залізняка  й  Гонти.  І  ні¬
чого  з  нею  не  поробиш.
 Ходить  тепер  Чучупак  зі  своїми  двома  товаришами
по  лісах.  У  виголеному  полі  нудно  й  нецікаво.  Близька
осінь  у  їхніх  душах,  і  ще  з  більшою  упертістю  шукають
вони  смерти.  Ще  частіше  зустрічає  Чучупак  «оселедців»
і  радіє,  коли  трясця  трясе  їх  од  страху.  Але  це  вже  не  за¬
довольняє  його.  Йому  багнеться  зустрінути  велетенську
небачену  смерть,  що  від  неї  пролунав  би  гуркіт  по  лісах
і  селах,  щоб  зоряне  свічадо  відбило  її  криваву  всмішку.
Такої  смерти  багнеться  Чучупакові.
 Пізно  вночі  зі  своїми  товаришами  він  крізь  ліс  вий¬
шов  до  залізниці.  По  зорянім  свічаді  тихо  сповзали  блис¬
кучі  осінні  вогняні  сльози  й  зникали  у  світовім  просто¬
рі.  Рейки  залізниці  блискучою  рівною  смугою  зникали
в  тумані  обрію.  Скрізь  було  пустельно  й  тихо,  тільки  пі¬
сок  і  каміння  шаруділи  під  їхніми  ногами.

Штаб  смерти
 409
 —  Тут  буде  добре,  —  сказав,  зупиняючись,  Чучупак.
 —  Нам  можна  буде  заховатись  у  кущах,  вони  зовсім
близько  від  залізниці,  —  згодився  Печера.
 Кодня  збіг  з  насипу  й  продерся  в  кущі.
 —  Тут  наче  кімната,  —  сказав  він,  —  можна  буде  вла¬
штувати  тимчасовий  «Штаб  Смерти».
 Печера  пішов  за  ним,  швидко  його  оточили  кущі  ве¬
ликою  стіною  зі  всіх  боків.  Місце,  що  до  нього  потрапив
Кодня,  справді  нагадувало  кімнату,  що  в  ній  стелею  було
далеке  зоряне  небо.  Чучупак  залишився  на  насипу.  Він
дістав  динамітний  набій  і  після  деякої  праці  встромив
його  під  рейки  й  провів  невеличкий  ґніт  до  самих  кущів,
де  лежали  Печера  й  Кодня.  Після  цього  Чучупак  ліг  по¬
руч  з  ними  й  закурив  люльку.
 Надзвичайне  задоволення  й  радість  жевріли  йому  в
очах,  у  нього  був  веселий  настрій,  він  навіть  став  щось
наспівувати  собі  під  ніс.  Кодня  іноді  виходив  на  насип  і
прислухався.
 Швидко  мав  проходити  військовий  потяг  петлюрівців.
 Ось  коли  Чучупак  побачить  нову  смерть,  що  відразу
проковтне  сотні  людей.  Вони,  мабуть,  тепер  сплять  або
спокійно  розмовляють  у  своїх  вагонах  і  навіть  у  думці  не
мають,  що  тут,  коло  залізниці,  лежить  Чучупак  зі  своїми
товаришами  й  чекає  на  них.  Несподіваний  жах,  мабуть,
зробить  їхні  обличчя  надзвичайно  цікавими.
 Це  буде  найстрашніша  помста.  Сотні  китиць  та  осе¬
ледців  за  одну  смерть,  за  смерть  сестри.
 Чучупак  з  насолодою  всміхається,  він  відчуває  близь¬
ко  себе  свою  коханку  —  смерть.  Ця  страшна  полюбовни¬
ця  хвилює  йому  кров,  і  він  відчуває  безмежну  насолоду,
більшу,  ніж  відчуває  юнак,  обіймаючи  дівчину.
 Раптом  Кодня,  що  стояв  на  насипу,  швидко  продерся
в  кущі  й  схвильовано  прошепотів:
 —  Іде...
 Вогняна  іскра  пройшла  по  тілі  Чучупака,  й  він  од  за¬
доволення  зціпив  зуби.
 Рейки  почали  тихо  розмовляти.

410
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Далекий  клекіт  коліс  поволі  наближався  й  наповню¬
вав  ліс  тихою  мелодійною  луною.  Це  для  Чучупака  була
нова  нечувана  музика  смерти,  й  він  несамохіть  прислу¬
хався  до  цих  зростаючих  звуків.
 Пристрасне  хвилювання  залило  його  тіло  хвилею  гаря¬
чої  крови.  Його  тіло  стало  здригатись  і  пристрасно  тули¬
тись  до  вогкої  землі.  У  нього  в  грудях  не  вистарчало  пові¬
тря,  й  він  важко  дихав.  Він  відчував,  що  його  тіло  злива¬
ється  з  тілом  його  полюбовниці  смерти.  Це  був  нечуваний
половий  акт,  коли  уява  була  міцнішою  за  дійсність.
 Клекіт  коліс  все  наближався,  тепер  він  зростав  в  один
безугавний  гул,  що  від  нього  починав  стогнати  ліс.  Чучу¬
пак  глянув  на  товаришів.  З  ними  коїлось  теж  саме,  що  й
з  ним.  Очі  у  них  поширшали  й  стали  блискучими,  їх  теж
трясла  лихоманка.
 Чучупак,  зціпивши  зуби,  твердою  рукою  запалив  ґніт,
із  його  рук  одразу  вистрибнув  шипучий  вогник  і  став  по¬
волі  наближатись  до  рейок.
 Потяг  був  уже  близько.  Крізь  гуркіт  коліс  ясно  луна¬
ло  пахкання  вестингаузу  на  паровозі.
 Ось  зараз-зараз  вибухне  динаміт  перед  самим  паро¬
тягом,  і  цей  вибух  стоголосо  повторить  ліс.  Вибухне  ве¬
личезне  полум’я  і  на  мент  освітлить  всю  ніч,  потім,  з  пе¬
кельним  скреготом  і  зойком,  вагони  полізуть  один  на  од¬
ного  й  це  все  зі  страшним  гуркотом  повалиться  під  откос,
під  Чучупакові  ноги.
 Пристрасть  трясе  Чучупака,  б’ється  його  могутнє
тіло  об  землю,  обіймає  неіснуючу  коханку,  обіймає  саму
смерть.  Важко  дихають  груди,  млосно  вертиться  світ,  і
він  віддається  безмежній  насолоді,  що  тягне  його  в  якусь
теплу  безодню  задоволення.
 І  раптом  величезні  вогнянокриваві  очі  паротягу  ви¬
стрибують  з  кущів,  ненажерливо  освітлюючи  рейки.  По¬
тяг  блискучим  ураганом  вогнів  проноситься  повз  них.  Пе¬
кельний  гуркіт  коліс  розбуркує  ввесь  ліс  і  поволі  завми¬
рає  в  долині  тихим  клекотом...
 Чучупак  напівнепритомний  лежав  на  землі,  і  його  тіло
в  останніх  корчах  притискалось  до  неї.

Штаб  смерти
 411
 Раптом  він  схаменувся,  й  дике,  страшне  прокляття
видерлось  із  його  горла.
 Ґніт  погас.
 Чучупак  тепер  своїм  звірячим  розлютованим  вигля¬
дом  нагадував  божевільного.  Потяг  спокійно  втік  із  його
лабет.
 В  лісі  знову  було  тихо,  блищали  рейки,  і  зоряне  сві¬
чадо  так  само  байдуже  дивилось  на  його  розлютовану
постать.
 Чучупак  подивився  на  товаришів;  під  його  погля¬
дом  їхні  обличчя  зблідли,  але  вони  спокійно  дивилися
на  нього.
 Наче  страшне  прокляття  злетіло  йому  з  вуст.
 —  Хто  підклав  динаміт?  —  запитав  він.
 —  Чучупак,  —  відповів  Печера.
 —  Хто  вибирав  місце?
 —  Чучупак,  —  відповів  Кодня.
 —  Хто  запалював  ґніт?
 —  Чучупак,  —  відповіли  вони  разом.
 Чучупак  люто  подивився  на  них.
 —  Хто  доставав  ґніт?  —  запитав  він.
 —  Чучупак.
 Чотири  розлютованих  звірячих  ока  його  товаришів
сердито  дивились  на  нього.  Він  одразу  заспокоївся  й  за¬
мисливсь.
 —  Чучупак  мусить  умерти!  —  якось  радо  промовив
Кодня.
 Чучупак  не  звернув  на  це  ніякої  уваги  й  спокійно  думав.
 Печера  клацнув  рушницею  й  став  старанно  цілитись  в
голову  Чучупака.  Чучупак  щось  думав,  а  Печера  довго  й
старанно  цілився  в  його  голову.  Нарешті  він  спустив  ку¬
рок,  рушниця  сухо  клацнула,  але  вибуху  не  було.  Чучу¬
пак  спокійно  стояв  на  своєму  місці.
 Печера  вилаявся.
 Він  не  вірив  своїм  очам.  Він  тільки  що  так  старанно
набив  рушницю  новим  набоєм,  що  вона  доконче  муси¬
ла  вистрілити.  Непорозуміння  та  якийсь  страх  жеврі¬
ли  в  очах  Кодні.  Печера  вийняв  набій.  Набій  був  цілий,

412
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 тільки  маленька  мітка  лишилась  від  курка.  Тоді  він  ви¬
йняв  кулю,  й  з  неї  на  траву  посипався  порох.  Кодня  ди¬
вився  на  Печеру  й  усе  більший  страх  просвічував  йому  в
очах.  До  них  поволі  підійшов  Чучупак.  Кодня  трохи  від¬
ступив  і  з  захопленням  подивився  на  нього.
 —  Бачиш,  я  не  винен!  —  сказав  Чучупак  Печері.
 —  Тебе  боїться  сама  смерть!  —  відповів  Печера.  —  Си¬
ріє  під  твоїм  поглядом...
 —  Винен  жид!..  —  докінчив  Чучупак.
 Чучупак  задумав  щось  нове.
 —  Винен  той  жид,  що  в  нього  ми  брали  ґніт,  —  сказав
він.  —  Лейба-Борух!
 Печера  й  Кодня  зрозуміли.
 Передчуття  нової  гри  зі  смертю  зацікавило  й  розве¬
селило  цих  дітей  велетенських  лісів.  «Штаб  смерти»  не
вгавав  ні  на  хвилину.
 Всі  троє  перекинули  одрізани  за  плече  й  зникли  в
лісі.
 Поволі  благословлялось  на  світ.
 Сонце  після  довгого  блукання  повертало  з  країни  вов¬
ків.
 VIII
МАТІР  ЗАЛІЗНЯКА  Й  ГОНТИ
 —  Ой,  вельможний  пане  Чучупаче,  ви  дуже  добрі  до
бідного  жида!..
 —  Пий,  жиде,  це  славне  питво  розвеселить  твою  ста¬
ру  кров!
 —  Ой,  вельможний  пане,  це  надто  багато  для  мене!
 —  Пий!..
 —  Так  я  ж  одразу  одстарію  від  цього...
 —  Пий,  кажу!  —  приступав  Чучупак  до  старого  єврея,
що  грав  на  контрабасі,  а  тепер  відхрещувався  ногами  й
руками  від  величезного  кухля  самогону,  що  з  ним  приста¬
вав  до  нього  Чучупак.  —  Пий,  веселіше  гратиметься!

Штаб  смерти
 413
 —  Ой,  пане,  за  що  таке  знущання?  Я  ж  старий,  бід¬
ний  жид!  —  бігали  чорні  налякані,  вузенькі  очі  єврея,  й
тряслися  довгі  напівсиві  пейси.
 —  Я  ж  тобі  нічого  не  зроблю,  —  казав  Чучупак,  —  ви¬
пий  за  моє  здоровля.
 Єврей  тремтячими  руками  взяв  кухоль.
 —  Пий!  —  підбадьорював  його  Чучупак.
 І  той  пив.  Самогон  весело  булькав  йому  в  горлі.
 —  Все!  Все!  —  казав,  посміхаючись,  Чучупак.  —  Це  ж
перед  смертю!  Сьогодні  тебе  мусить  вкрасти  хапун...
 Напівмертвий  од  страху  єврей  випив  весь  кухоль.  Очі
йому  відразу  посоловіли.
 —  Ну,  що,  —  нічого  страшного  нема?  —  посміхнувся
Чучупак.  —  Тепер  грай!..
 Молодий  єврей  ударив  у  бубон,  вереснула  скрипка,  за¬
верещала  флейта  й  люто  загудів  контрабас.  Чоботи  гос¬
тей  почали  відбивати  такт  об  деревляну  підлогу.  Знову
почались  танці  у  хаті  відомого  самогонщика  —  Лейби-
Боруха.
 Чучупак  задумав  нову  гру:  він  хотів  помститись  Бо-
рухові  за  поганий  ґніт.  Цей  баль  в  хаті  Боруха  давався
в  його  честь.
 Гості  всі  були  п’яні  й  ледве  трималися  на  ногах.  Тут
були  майже  всі  знайомі  Чучупака  з  села  Песій  Яр.
 В  хаті  Боруха  стояла  курява,  наче  ранішній  туман,
крізь  яку  обличчя  гостей  були  бліді,  і  їх  важко  було  роз¬
пізнати.
 Люто  гудів  контрабас,  і  бубонів  бубон.  Скрипка  й
флейта  іноді  розривали  це  гудіння  диким  вереском.  Весе¬
ла  мелодія  танку  ставала  журливою  похоронною  месою.
Здавалось,  що  це  сама  смерть  корчиться  в  цих  жахли¬
вих  звуках  музик,  до  того  вони  були  фальшиві.
 Ніч  чорними  вовками  дивилась  у  вікна.
 Баль  відбувався  спокійно  й  весело.
 Вартовий  Бляшка  —  здоровенний,  кремезний  пару¬
бок  —  одбивав  своїми  блискучими  чоботами  такого  го¬
пака,  що  від  нього  хата  Боруха  ходила  ходором.

414
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Молодиці  й  жінки  дрібно  відбивали  такт  танцю  свої¬
ми  тонкими  закаблуками.
 В  хаті  було  страшенно  накурено.
 Чучупак  сидів  коло  музик  і  дивився  на  цю  дику  пляс-
ку;  його  приємно  лоскотали  ці  пекельні  нестримні  зву¬
ки  веселости.
 Дочка  Боруха,  надзвичайно  гарна  дівчина,  худенька
й  бліда,  з  великими  чорними  очима  дикої  кози,  сиділа
коло  Чучупака  і  ввічливо  з  залицянням  частувала  цьо¬
го  страшного  гостя.
 Вона  зі  страхом  горнулася  до  Чучупака:  було  видно,  що
він  її  лякає,  але  в  той  же  час  нестримно  вабить  до  себе.
 Вона  у  всякий  спосіб  силкувалась  показати  Чучупа-
кові,  що  він  їй  подобається.
 —  Пане  Чучупаче,  ви  такий  велетень!  —  горнулась
вона  до  нього.  —  Ви  своїми  обіймами  можете  задушити
мене  відразу!
 Чучупак  чмихнув:  у  нього  зовсім  не  було  наміру  обі¬
ймать  цю  сміливу  дівчинку  й  тим  більше  душити  її.
 —  Диви,  Розо,  твій  батько  ще  розсердиться  на  мене,
що  я  залицяюсь  до  тебе!
 —  О,  пане,  мій  батько  тепер  дуже  заклопотаний,  —
і  Роза,  я  бачу,  вам  зовсім  не  до  вподоби,  —  розчаровано
промовила  вона.  —  А  я  б  була  вашою  королевою!  Царів¬
ною  велетенських  лісів,  коли  б  пан  Чучупак  хоч  трош¬
ки  покохав  мене!..
 Чучупак  знову  чмихнув.
 —  Розо,  Розо!  —  кричав  Борух,  —  розважай  пана  Чу¬
чупака!  Я  бачу,  він  зовсім  не  п’є!
 —  Ти  знаєш,  Розо,  —  сказав  їй  Чучупак,  —  що  я  лю¬
блю  тільки  смерть.
 —  О,  пане!..
 —  Я  люблю  тільки  смерть,  —  продовжував  Чучу¬
пак,  —  і  тільки  вона  може  задовольнити  мене.  Вона  ди¬
виться  на  мене  очима  людей.  Вона  скиглить  вовком  у  лісі.
Вона  шелестить  мені  листям  дерев.  Вколисує  мене  тихи¬
ми  мелодіями,  коли  я  засипаю  під  зоряним  небом.  Вся
природа  дивиться  на  мене  очима  смерти  й  пестить  мене

Штаб  смерти
 415
 своїм  умиранням.  Тепер  осінь,  і  це  найкращий  час.  Це
час,  коли  закохуються  безнадійно  й  міцно.  І  осінь  своїм
умиранням  природи  закохує  мене  в  смерть.  Вона  вабить
мене  пожовклим  умираючим  листям,  вабить  липким  бо¬
лотом  на  роздоріжжях,  своїм  тлінням  і  розкладом.
 —  Але  все  ж  таки  ви  людина...
 —  Ти  ще  маленька  дівчинка,  Розо!  Ти  не  можеш  зро¬
зуміти  моїх  почувань...  Я  —  людина,  але  в  жилах  моїх
немає  крови  —  там  вода.  В  моїх  очах  немає  вогню:  в  них
глибока  таємнича  круча,  яка  засмоктує  в  свій  вир  не¬
обережних  людей.  Ти  не  можеш  зрозуміти  мене,  Розо,
мене  може  зрозуміти  вовк,  що  виє  від  нудьги  вечорами.
У  мене  немає  серця,  Розо,  там  якась  пустка,  заповнена
холодом.
 —  О,  пане,  я  б  могла  заповнити  цю  пустку  кохан¬
ням!  —  провадила  своє  залицяння  дівчина.  —  Тоді  я  була
б  у  тому  місці,  де  мало  знаходитись  ваше  серце.
 Чучупака  вже  дратувала  ця  дівчина,  і  йому  було  нуд¬
но.  Він  встав  зі  стільця  й  пройшовся  по  хаті,  обходячи
танцюючих.  Його  голова  торкалася  самої  стелі.  Він  го¬
стро  обдивив  гостей:  вони  були  остаточно  п’яні,  тільки
сам  хазяїн  Лейба  ще  міцно  тримався  на  ногах.
 Печера  й  Кодня  допомагали  хазяїнові.  Вони,  наче
служки  сатани,  з’являлись  з  кухлями  й  пляшками  са¬
могону  й  вливали  його  в  шлунки  гостей,  які  й  без  того
були  напівмертві.
 Чучупак  посміхався.
 До  нього  підійшов  Печера  й  тихо  запитав:
 —  Може,  досить?..
 —  Ще  трошки!  —  посміхнувся  Чучупак,  —  вони  дуже
цікаві.
 —  їх  треба  більше  розвеселити,  бо  самогон  їх  трохи
приголомшує.  Треба  щось  таке  вигадати.
 —  А  самогону  вистачить?  —  запитав  Чучупак.
 —  О,  в  цього  жида  майже  ціла  цистерна!..  —  сказав
Печера.  —  Але  я  думав,  що  тільки  ми  з  тобою  вміємо
пити.  Я  навіть  не  сподівався,  що  вони  можуть  вливати  в
себе  таку  прірву!

416
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Я  ще  ніколи  не  бачив  таких  веселих  людей  перед
смертю!  —  сказав  Чучупак  і  задоволено  посміхнувся.  —
Смерть  уміє  дивитись  навіть  крізь  веселі  очі.
 Печера  знову  почав  підливати  самогон,  а  Чучупак  все
ходив  і  посміхався.  Раптом  на  нього  напнувся  Лейба  з  ве¬
ликим  кухлем  самогону.
 —  Це  я  вам,  пане  Чучупаче,  —  ввічливо  заговорив
він,  —  ви  щось  зовсім  не  п’єте!
 —  А,  добре,  добре!  —  посміхнувся  Чучупак.  —  У  тво¬
їй  компанії  —  з  великою  приємністю.
 Він  взяв  кухоль,  що  був  тричі  більший,  ніж  у  Лейби,
й  налляв  у  нього  самогону.  Потім,  беручи  у  Лейби  мен¬
ший,  він  простягнув  йому  свій:
 —  Це  за  моє  здоровля!
 Лейба  зблід,  але  боячись  образити  гостя,  героїчно  взяв
кухоль  і  випив  його  до  дна.  Чучупак  проковтнув  свій.  По¬
тім  він  налив  ще  раз  кухоль:
 —  А  тепер  за  твоє!
 Лейба  знову  випив,  але  на  цей  раз  закашлявся  до  сліз.
Чучупак  знову  налив.
 —  А  тепер  за  всю  компанію!..
 Лейба  знов  героїчно  випив.
 —  Тепер  за  добрі  відносини!..
 Погляд  Чучупака  гіпнотизував  Лейбу,  й  він,  мимово¬
лі,  весь  здригаючись  від  огиди,  пив.
 —  Тепер  за  твою  швидку  смерть!..
 Лейба  похитнувся  й  уже  цілком  несвідомо  випив.
 —  Тепер  досить,  —  сказав  задоволено  Чучупак.
 Випитий  самогон  справив  на  Лейбу  таке  вражіння,
 наче  його  міцно  вдарили  ціпком  по  голові,  й  тепер  він  ні¬
чого  не  розумів:  самогон  забив  йому  памороки.
 Лейба  став  щось  наспівувати  й  теж  почав  танцювати.
 Чучупак  був  надзвичайно  задоволений.  ч
 Смерть  з  його  наказу  примушувала  танцювати  людей,
які  зараз  повинні  були  вмерти!
 Вартовий  Бляшка,  що  витанцьовував  старанного  го¬
пака,  за  щось  посварився  з  Коднею.  Коло  них  зібралося
кілька  гостей  і  слухало  їхніх  лайок.

Штаб  смерти
 417
 Кодня  запевнював  Бляшку,  що  ніхто  не  вміє  так  тан¬
цювати,  як  цей  веселий  син  лісу.  Бляшка  силкувався  до¬
вести,  що  він  танцює  краще.
 Швидко  вони  почали  танцювати  наввипередки.
 Ці  танці  так  розвеселили  гостей,  що  навіть  ті,  що  ле¬
жали  під  столами,  силкувались  підвестись  і  виводити
якісь  химерні  візерунки  ногами.
 Спочатку  танцював  Бляшка.
 Він  танцював  серйозно  й  зосередковано.
 Під  пекельні  звуки  музики  він  одбивав  такого  гопака,  що
всі  гості  оточили  його  й  вирячили  свої  п’яні  здивовані  очі.
 Хата  Боруха  ходила  ходором.  Під  Бляшкою  згинала¬
ся  деревляна  підлога.  Коли  він  скінчив  якимсь  карко¬
ломним  сальтомортале,  —  дикий  крик  задоволення  ви¬
дерся  з  горла  гостей.
 Потім  став  танцювати  Кодня.
 Цей  танцював  нестримно  й  весело.
 Він  свистів,  підспівував,  а  іноді  дико  кричав.  Гос¬
ті  вже  не  могли  байдуже  дивитись  на  його  вихиляси,  —
веселість  Кодні  заразила  їх,  наче  якась  пошесть:  швид¬
ко  затанцювала  вся  хата.  Навіть  Лейба  відбивав  гопака  з
якоюсь  молодичкою.  Хата  здригалась  і  стогнала,  шибки
дико  деренчали  й  мали  намір  вистрибнути  з  вікон.
 Бляшка  згодився,  що  Кодня  був  переможцем.
 —  Іду  об  заклад,  —  закричав  Кодня,  —  що  більше  мене
ніхто  не  вип’є!..  —  Гості  мовчали.
 —  Хто  вип’є  більше  мене  й  не  буде  п’яний,  тому  даю
всю  мою  зброю  й  гроші!
 Охотників  не  знаходилось.  Кодня  став  сміятись.
 —  Що,  Бляшко,  боїшся?  —  став  він  чіплятись  до
Бляшки.  —  Вся  моя  зброя  й  гроші!  Коли  я  виграю  заклад,
нічого  не  беру.  Боїшся?  Тобі,  братику,  тільки  коло  спід¬
ниць  воловодитись!
 —  Ставлю  в  заклад  свої  чоботи,  що  вип’ю  більше  тебе!..
 Всі  подивились  на  чоботи  Бляшки:  вони  були  нові  й
 блискучі.
 —  Гаразд!  —  сказав  Кодня.

418
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  сіли  один  проти  одного,  взяли  великі  кухлі  й,
наче  в  прірву,  стали  в  себе  вливати  самогон.  Гості  за  їх¬
нім  зразком  теж  пішли  між  собою  в  заклад.
 Лейба  сидів  проти  єврея,  що  грав  на  контрабасі,  й  теж
наввипередки  вливав  самогон  у  свій  шлунок...
 Деякий  час  було  чути,  як  покректували  гості  й  буль¬
кав  самогон.
 Швидко  Бляшка  почав  блювати,  але  він  раптом  помі¬
тив,  що  Кодня  лив  самогон  собі  на  комір.  Це  загрожува¬
ло  Кодні  бути  мокрим,  як  після  доброго  купання.  Бляш¬
ка  щось  промимрив,  але  вже  не  міг  навіть  руки  підвес¬
ти.  Тоді  Кодня  схопив  його  й,  як  шматок  дерева,  кинув
під  стіл.
 На  мент  блиснули  чоботи  Бляшки,  й  він  вже  не  во¬
рушився.
 Знову  почалися  танці.
 Знову  танцювала  вся  хата.  Перекиду  вались  столи,  ви¬
літали  з  жалібним  брязком  із  вікон  шибки.  А  гості  тан¬
цювали,  падали  —  і  знову  танцювали.
 Раптом  цілком  непомітно  Кодня  й  Печера  зникли  з
хати,  в  ній  залишився  один  Чучупак.
 Швидко  він  почув  знадвору  умовлений  свист.
 Флейта  верещала  тепер  без  усякого  такту,  як  веле¬
тенський  джміль,  гудів  контрабас,  бубон  бухав  безпере¬
станку.
 Хата  Лейби  тепер  уявляла  дім  божевілля.  Вже  ніщо
не  могло  стримати  веселости.
 Чучупак  знав,  що  він  стоїть  на  вулкані,  що  кожну
мить  під  ним  може  вибухнути  підлога  —  і  все  полетіти  в
чорну  ніч,  освітлюючи  село  кривавою  загравою.
 Але  він  стояв  і  дивився  на  це  божевілля.  Йому  здава¬
лось,  що  сама  смерть  танцює  серед  гостей.
 Якийсь  несвідомий  інстинкт  підштовхував  його  з
хати,  й  він  непомітно  вийшов.
 Тільки  він  переступив  поріг,  як  страшний  вибух  здриг¬
нув  село.  Хата  Лейби-Боруха  зі  всіма  гостями  злетіла  в  по¬
вітря.  Заграва  кривавою  запоною  повисла  на  хмарах.

Штаб  смерти
 419
 Так  кінчився  баль  в  честь  Чучупака.
 Вовчий,  радісний  вий  видрався  з  його  горла  й  розбур¬
кав  увесь  ПесійЯр.
 їх
 ГО-ГО-ГО!..  БИЙ  ГАЙДАМАКІВ!
 На  ранок  Чучупак  і  його  двоє  товаришів  йшли  ріллею
коло  лісу,  що  стіною  підходив  до  села  Песій  Яр.
 «Штаб  Смерти»,  який  тепер  складається  тільки  з  3-х
осіб,  нудьгував.
 Вже  ні  Чучупак,  ні  його  приятелі  не  могли  вигадати
будь-якої  розваги...
 їм  було  нудно.
 —  Знаєш  що,  Чучупаче?  —  сказав  Печера.  —  Ти  ли¬
шайся  сам,  а  ми  підемо  на  село,  пожартуємо  з  вартою.
Дуже  вже  нудно!..
 —  Еге,  —  сказав  Кодня,  —  я  теж  маю  намір  пожар¬
тувати.  Вони  вчора  зчинили  бешкет  у  хаті  моїх  батьків.
Я  мушу  помститись.
 —  Ідіть!  —  байдуже  промовив  Чучупак.  —  Десятком
шибеників  стане  менше.
 Чучупакові  обридло  вже  вішати  та  розстрілювати  вар¬
тових.  Як  великий  буржуа,  якому  обридають  всякі  стра¬
ви,  так  і  Чучупакові  обридла  дрібна  гра  зі  смертю:  йому
вже  треба  було  чогось  нечуваного  й  небаченого.
 І  вони  всі  поволі  йшли  по  ріллі.  Чорна  земля  й  листя
прилипали  до  чобіт,  ноги  ставали  важкими,  й  вони  не¬
охоче  переставляли  їх,  посуваючись  вперед.
 Нараз  неподалець  вибухнуло  кілька  пострілів.
 Чучупак  і  Печера  зупинились,  а  Кодня  вибіг  на  гор¬
бок.
 Прямо  на  нього  на  коні  скажено  летів  якийсь  чоло¬
вік,  а  за  ним,  стріляючи  в  повітря,  на  конях  летіло  кіль¬
ка  китиць.
 —  Гайдамаки!  —  голосно  крикнув  Кодня.

420
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Чучупак  і  Печера  теж  вибігли  на  горбок.  Вони  втрьох
лягли  на  землю,  й  раптовий  вибух  трьох  одрізанів  одра¬
зу  скинув  на  землю  пару  гайдамаків.  Кінь  третього  гай¬
дамаки  з  розгону  високо  підскочив  і  грьохнувся  на  зем¬
лю,  підібравши  під  себе  й  третю  китицю.
 Останні  сім  гайдамаків  одразу  зупинились.  Але  дру¬
гий  залп  трьох  одрізанів  скинув  з  коней  ще  двох.  Тоді
гайдамаки,  люто  лупцюючи  коней,  повернули  назад  і,
наче  божевільні,  почали  тікати.
 —  Хо-хо-хо!..  —  кричав  їм  навздогін  Чучупак.
 —  Го-го-го!..  —  кричав  Печера.
 —  Тікай!..  —  кричав  Кодня.
 їм  одразу  стало  весело.
 До  них  під’їхав  чоловік,  що  тікав  від  гайдамаків,  і
вони  відразу  пізнали  комуніста  Каленика.
 —  Здорово,  хлопці!  —  сказав  Каленик.  —  І  на  думці
не  мав,  що  ми  так  скоро  зустрінемось!..
 —  Що  новенького,  товаришу  Калениче?  —  запитав
Чучупак.  —  Чи  скоро  будуть  більшовики?..
 —  Скоро!  —  відповів  Каленик.  —  Білогвардійці  тіка¬
ють.  А  петлюрівці  самі  переходять  до  нас.  Червоне  вій¬
сько  скоро  й  тут  встановлюватиме  мир  та  тишу.  Не  дур¬
но  ж  нами  керують  такі  товариші,  як  Ленін...
 Це  ім’я  сильно  впливало  на  Чучупака  та  його  товари¬
шів.  Вони  всі  троє  відразу  поскидали  шапки  з  своїх  ве¬
ликих  волохатих  голів.
 Чучупак  мрійно  дивився  кудись  на  схід.
 Всі  мовчали.
 Каленик  теж  мовчав.
 «Дивний  цей  Чучупак,  —  думав  він.  —  Звичайний
бандит,  психічно  хворий,  божевільний.  Шкода,  —  ду¬
мав  Каленик,  —  а  він  міг  би  багато  допомогти  Радян¬
ській  владі».
 —  Я  хотів  би  його  побачити!..  —  мрійно  сказав  Чу¬
чупак.
 Тоді  Каленик  витяг  з  кишені  маленький  портрет  Ле¬
ніна  й  показав  Чучупакові.
 Чучупак  довго  дивився  на  нього  й  мовчав.

Штаб  смерти
 421
 —  Коли  ти  його  побачиш,  —  сказав  він  Каленико-
ві,  —  скажи  йому,  що  Чучупак  стоїть  за  більшовиків.  І
він  може  завше  використати  мене...
 Це  було  сказано  дуже  наївно,  але  щиро.
 «Це  не  бандит,  —  подумав  Каленик,  —  це  якась  хвора
дитина!»  І  йому  стало  шкода  Чучупака,  йому  хотілось,  як
брата,  обійняти  за  шию  цю  муругу  й  кремезну  людину.
 —  Подаруй  мені  цей  портрет!  —  попросив  Чучупак.
 Каленик  хитнув  головою,  й  Чучупак  гордо  приколов
 портрета  до  свити  на  своїх  могутніх  грудях.
 х
 ВІТЕР  БАЙДУЖО  ШУМІВ
 Нудно  в  полях  Чучупакові.
 Поля  голі  й  непривітні.  Стовпом  маячить  його  чорна
постать  серед  пустельних  ланів.  Якесь  бажання  охоплює
його,  але  він  сам  не  може  збагнути,  чого  хоче.
 Піде  в  ліс  і  лежить  на  жовтім  кленовім  листі,  дивить¬
ся  в  синє  небо,  як  пливуть  хмари,  слухає,  як  шумить  ві¬
тер  і  засипає  його  пожовклим  листям.
 «Скучно  так  умирати,  —  думає  Чучупак.  —  Так,  без  уся¬
кого  руху.  Засипе  поволі  листям  всю  постать,  а  потім  при¬
трусить  і  снігом  зима,  а  на  весну,  —  одні  кістки.  Нудно...»
 Ходить  тепер  Чучупак  і  в  лісі  один.  Печера  й  Кодня
десь  зникли.  Мабуть,  задумали  якусь  нову  гру  зі  смертю
й  там  одружилися  з  нею.
 Лежить  Чучупак  один  і  дивиться  в  небо.  Він  почуває,
як  його  холодна  кров  заливає  його  тіло,  і  йому  багнеться
криків  і  благання,  багнеться  страху.
 Облітає  пожовкле  листя.  Не  чути  птахів.  Шумить  вітер.
 «Осінь  —  це  труна,  —  думає  Чучупак.  —  Я  повинен
умерти.  Якась  безодня  в  мені,  й  ніщо  не  може  її  наповни¬
ти.  Наповнить  її  смерть.  Печера  й  Кодня  напевне  вмер¬
ли.  Все  повинно  вмерти,  я  помру  останнім.  Соломія  теж
мусить  умерти.  Тут  ніщо  не  повинно  нагадувати  Чучу¬
пака,  коли  він  вмер.  Які  жовті,  золоті  очі  в  моєї  смерти!

422
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Яке  синє  обличчя  та  вуста!  Це  осінь.  Як  вона  вдивляєть¬
ся  в  мене  жовтими  очима!  І  які  негарні  ці  зелені  сосни!
їх  треба  спалити!»
 Шумить  вітер.  Вгорі  поволі  повзуть  хмари.
 Чучупак  почуває,  що  це  насувається  смерть.
 Швидко  все  стане  чорне,  як  земля.  Заголосить  вітер,
заплачуть  хмари,  —  це  буде  остання  меса  над  померлим
світом.  Помруть  всі  істоти.  Голі  кістяки  дерев  стояти¬
муть  чорними  привидами.  Іноді  буде  тиша,  як  в  замкну¬
тій  скрині.  Так  загине  світ.  Місяць  зійде  на  небі  й  освіт¬
лить  пустелю.  Планети  стерегтимуть  порожнечу.  Велика
труна  не  освітлюватиметься  сонцем.  Так  загине  світ.
 Тільки  вітер,  мертвий  вітер  буде  служити  месу  над
померлим  світом.
 —  Ха-ха!  Як  все  боїться  й  молиться  смерті.
 І  Чучупак  молився  так:
 —  О,  смерте,  що  панує  над  кожною  істотою  і  твари¬
ною!  Смерте,  що  захована  у  моїх  грудях  і  в  кожнім  каме¬
ні.  Велика  смерте,  що  живе,  коли  народжується  і  вмирає
сонце!  Смерте,  з  жовтими  очима  осени.  О,  холодна  кохан¬
ко,  з  міцними  обіймами  полоза!  О,  велика  смерте!  Запо¬
вни  мене  твоїм  жовтим  поглядом  осени,  поховай  світ  у
своїх  чорних  обіймах!
 —  Так,  поховай  світ  у  чорній  труні  і  забий  навіки  цвя¬
ха,  щоб  навіть  хробак  не  міг  вистромити  своєї  живої  го¬
ловки...
 —  Але  не  треба  тиші!  Гуркотом  вибухів  наповни  по¬
рожнечу!  Хай  галасує  вітер!  Хай  це  буде  похоронна  меса,
що  від  неї  здригатимуться  мертві...
 —  І  страх  нехай  панує,  навіть  над  мертвим  світом!
 Молився  Чучупак.
 А  вітер  байдужо  шумів.  Облітало  жовтб  й  червоне  лис¬
тя  кленів.  Байдужо  хитали  зеленим  віттям  сосни.
 Зелені  сосни  дратували  Чучупака.  Все  вмирало,  а  вони
починали  жити.  Чучупак  їх  ненавидів.
 Вони  дзвеніли  й  співали  якоїсь  могутньої  пісні,  наче
були  сильніші  за  смерть.

Штаб  смерти
 423
 «А,  вони  не  бояться  смерти!»  —  вже  розлютовано  ду¬
мав  Чучупак.
 Він  їх  підкопував  і  підкладу  вав  динамітні  набої.  Це
була  йому  нова  насолода.  Вибухи  розбуркували  вмира¬
ючий  ліс,  і  зелені  сосни  з  хряском  падали  на  жовте  лис¬
тя  кленів.
 Слухав  Песій  Яр  вибухи  в  лісі,  дивувався.
 —  Чучупак  б’ється  з  лісом,  —  казав.
 Надвечір  Чучупак  пішов  до  Соломії.
 XI
КИСЛИЧКА  ЦІЛИТЬСЯ  В  ГОЛОВУ  ЧУЧУПАКА
 Знову  Чучупак  зустрів  Кисличку.  На  цей  раз  у  нього
в  руках  була  рушниця.  Коли  Чучупак  підійшов  до  тину,
Кисличка  цілився  кудись  понад  голову  Чучупака.
 —  Вчишся?  —  запитав  Чучупак.
 Тепер  Кисличка  був  більш  нахабним.
 —  Вчусь,  бо  може  доведеться  стріляти  в  твою  голову.
От  я  і  тепер  цілюся  в  неї.  Май  на  увазі,  що  я  набої  сам  су¬
шив,  осічки  не  буде.
 —  У  тебе  був  Кодня?  —  не  звертаючи  уваги  на  його
слова,  запитав  Чучупак.
 —  Кодня  тю-тю!  —  відповів  Кисличка.  —  Його  вби¬
ли  вартові.
 —  Я  так  і  знав,  —  тихо  сказав  Чучупак  і  важко  спер¬
ся  на  тин.
 —  У  мене  ночував  Печера,  —  продовжував  Кислич¬
ка.  —  Гарний  хлопець  цей  Печера.  З  нього  ще  вийде  слав¬
ний  селянин.
 Чучупак  уважно  подивився  на  Кисличку.
 —  Тепер  ти,  Чучупаче,  як  без  рук:  Кодня  вбитий,  а
Печера  до  тебе  не  повернеться.  Сьогодні  він  записавсь
у  державну  варту  і,  мабуть,  сам  тепер  підстрелить  тебе.
Він  цілу  ніч  розмовляв  зо  мною,  йому  ти  вже  набрид.  Він
хоче  покинути  ліс  і  взятись  за  господарство...
 Чучупак  чмихнув.

424
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Він  розказував,  —  продовжував  Кисличка,  —  як  ти
вбив  Дробу.  Він  зовсім  не  хоче  вмирати  від  твоєї  руки.  І
тебе  вже  не  було  б,  коли  б  тоді  не  був  сирий  набій.
 —  Ти  ж  кажеш,  що  сам  сушив  набої,  —  посміхнув¬
ся  Чучупак,  —  спробуй  вистрілити  в  мене,  а  потім  я  ви¬
стрілю  в  тебе.  У  мене  набої  сирі,  завжди  в  лісі.  Я  їх  ні¬
коли  не  сушу.
 Кисличка  під  поглядом  Чучупака  підняв  рушницю  й  став
цілитись  йому  в  голову,  але  раптом  зблід  й  одвів  її  в  бік.
 —  Що,  боїшся?  —  запитав  Чучупак,  —  вони  ж  у  тебе
сухі.  Ану,  вистріли  вбікі
 Кисличка  вистрілив  у  тин.  Рушниця  вибухнула,  й
тріски  полетіли  від  кулі,  що  пронизала  тин.  Треба  було
йому  спочатку  стріляти  в  голову  Чучупака.  Але  в  очах
Чучупака  було  щось  фатальне,  що  примушувало  людину
мимоволі  дрижати,  і  вистрілити  в  нього  було  вище  Кис-
личчиних  сил.
 —  Чорт  тебе  зна!  —  вилаявся  Кисличка.  —  Сам  Сатана
захищає  тебе!  Хіба  я  дурень  ризикувать  головою?  Тьху!..
 —  Бачиш,  ти  тепер  жалкуєш,  що  не  вистрілив  у
мене...
 —  Звичайно,  жалкую...
 —  Спробуй  ще!  —  посміхнувся  Чучупак.
 Непевна  всмішка  з’явилась  на  обличчі  Кислички,  але
 він  безнадійно  махнув  рукою.
 —  Не  хочу...
 —  Ну,  гаразд,  а  Соломії  нема?
 —  Пішла  десь  на  село.  Нема.
 —  А  знаєш,  чого  я  прийшов  до  тебе?  —  запитав  Чу¬
чупак.
 —  Чом  не  знать...
 —  Ти  мені  набрид,  Кисличко,  і  я  прийшов  одправити
тебе  в  країну  вовків...
 Кисличка  злякано  відхитнувся.
 —  В  країну  вовків,  —  продовжував  Чучупак.  —  Там
дуже  весело.  Вовки  грають  на  контрабасах,  вовчиці  на
флейтах,  а  вовчата  б’ють  у  бубон...

Штаб  смерти
 425
 —  У  тебе  все  жарти,  —  сказав  Кисличка,  а  сам  поволі
посувавсь  до  повітки.
 Чучупак  зробив  рух,  ніби  виймав  револьвера.  Кислич¬
ка  кинувся  тікати  за  повітку.  Чучупак  зареготав.
 —  Чого  ти  злякався,  Кисличко?  Ха-ха-ха...  От  боягуз!  Іди
сюди,  не  бійся.  У  мене  навіть  револьвера  нема.  От  чудак!..  Я
тільки  очкура  підтяг,  а  ти  вже  злякався.  Ха-ха-ха!..
 Кисличка  обережно  виглянув  із-за  повітки.
 —  Ну,  чого  ж  ти  боїшся?  —  сміявся  Чучупак,  —  сам
бачиш,  що  я  обеззброєний.  Іди  сюди,  побалакаємо...
 Кисличка  поволі  підійшов  до  нього.
 —  Я  пожартував,  —  сказав  Чучупак.
 —  Чорт  тебе  зна,  коли  ти  жартуєш,  а  коли  серйозно.
 —  У  тебе  ж  і  рушниця  є,  боятись,  значить,  нічого.
 —  А  знаєш,  Чучупаче,  —  тихо  сказав  йому  Кислич¬
ка,  —  мені  все  здається,  що  я  коли-небудь  уб’ю  тебе,  а  не
ти  мене.  У  мене  якесь  передчуття.
 Чучупак  задумливо  подивився  на  нього.
 —  Можливо...  Ти  великий  боягуз,  Кисличко.  Може,  я
навіть  роблю  помилку,  що  досі  не  спровадив  тебе  в  краї¬
ну  вовків.  А  втім,  я  певен,  що  цього  не  може  бути,  ти  боя¬
гуз,  Кисличко.  І  ти  міг  би  вже  давно  вбити  мене.  Ні,  Кис¬
личко,  ти  —  великий  боягуз!
 —  От,  може,  тому  я  перший  і  спроваджу  тебе  в  країну
вовків,  —  сказав  Кисличка.
 —  Це  неможливо,  —  відповів  Чучупак,  —  я  повинен
вмерти  останнім...
 —  Це  що  значить?  —  запитав  Кисличка.
 —  Це  значить  те,  що  скоро  все  помре,  і  я  помру  остан¬
нім,  —  сказав  Чучупак.
 Кисличка  здивовано  дивився  на  нього.
 —  Ти  трохи  божевільний,  Чучупаче.  Невже  ти  дума¬
єш,  що  ти  зможеш  знищити  всю  країну?  Це  смішно.
 —  Ти  не  зрозумів  мене.  Скоро  —  зима  й  все  помре...
 —  Дивний  ти,  Чучупаче!  Адже  люди  зимою  не  вмира¬
ють  і  не  народжуються  знову  навесні!?
 —  Не  те!  Не  те!  —  казав  Чучупак.  —  Помруть  всі,  до
кого  я  був  близьким,  а  потім  вже  я.

426
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Тепер  Кисличка  зрозумів.
 —  До  зими  ще  далеко,  —  сказав  він,  —  тепер  тільки
осінь,  і  хто  зна,  що  ще  може  скоїтись.
 —  Скоїться  те,  що  я  хочу!  —  сказав  Чучупак.
 Вони  трохи  помовчали.
 Рушниця  в  руках  Кислички  блищала  маленькими  хо¬
лодними  скалками.
 —  Значить,  Соломії  нема?  —  запитав  Чучупак.
 —  Нема.
 —  Ну,  прощавай,  Кисличко!  Я  ще  прийду,  коли  вов¬
кам  стане  нудно  у  своїй  країні  без  тебе.
 —  Хто  його  зна,  —  може,  Печера  ще  раніш  познайо¬
мить  тебе  з  цією  країною...
 Чучупак  знову  чмихнув,  ніби  йому  страшенно  свер¬
біло  в  носі.
 —  Прощавай!  —  сказав  Кисличка.
 XII
 осінь
 Темна  осіння  ніч  прикрила  чорною,  вогкою  ковдрою
балки  й  ліси  Української  Мексики.
 Як  вагітна,  вередлива  женщина,  осінь  то  всміхалася
золотою  вабливою  всмішкою,  то  плакала  й  тужливо  голо¬
сила,  то  була  муругою,  нахмуреною  й  незрозумілою.
 Осінь  завжди  незрозуміла,  як  женщина.  Її  капризам
немає  кінця.  Вона  щось  таємниче  заховує  в  своїх  погля¬
дах  або  відвертає,  й  цинічна,  як  проститутка,  показую¬
чи  ввесь  свій  бруд,  що  раніш  заховувала  під  вабливою,
ясною  всмішкою.
 Така  осінь.
 Тепер  вона  на  ніч  нахмурилась,  стала  муругою  й  ти¬
хою.  Навіть  Чучупак,  який  так  міцно  відчував  її  своєю
істотою,  —  і  той  тепер  трохи  не  розумів,  чому  вона  тепер
така  тиха  й  похмура,  коли  це  зовсім  не  відповідає  його
думкам.
 Дивна  осінь.

Штаб  смерти
 427
 Важко  настроюватись  під  її  настрій.  Тільки  відчуєш  її  на¬
стрій,  —у  неї  вже  другий.  Треба  бути  самому  надзвичайно  ка¬
призним,  щоб  так  міняти  свої  настрої,  як  їх  міняє  вона.
 У  лісі  було  темно,  як  у  скрині.
 Темрява  чорними  стінами  оточувала  багаття,  що  коло
нього  лежав  Чучупак  і  курив  люльку.
 Вгорі  нахмурено  схилила  осінь  своє  темне  обличчя.
Сяйво  багаття  освітлювало  рожевим  блиском  велетенські
дуби,  наче  всмішкою  щоки  ревнивої  дівчини.
 Чучупак  самотньо  лежав  коло  багаття  й  думав.  Осін¬
ні  думи  наповняли  його  волохату  голову.  Він  думає,  як
думає  зраджений  коханкою  чоловік.  Сумніви  підіймали¬
ся  з  його  смутної  душі,  і  тоді  він  трохи  стогнав,  як  при-
щіплений  пасткою  вовк.  Іноді  думки  ставали  повними
й  реальними,  й  тоді  він  задоволено  затягувався  димом
своєї  люльки.
 Осінь  завжди  породжує  сумніви  й  хворі  фантазії.  Ці
фантазії  так  опановують  людиною,  що  вона  може  накоїти
всяких  дурниць,  що  їх  не  зробить  навіть  п’яна  людина.
 Чучупак  тепер  думав  про  розмову  Кислички.
 «Невже,  —  думав  він,  —  Печера  міг  записатись  у  вар¬
ту?  »  —  І  від  цієї  думки  у  нього  стискалось  від  жалю  сер¬
це.  Він  не  міг  переносити  цієї  думки  й  гарчав,  як  пора¬
нений  звір.
 —  Кисличка  —  дурень:  Печера,  мабуть,  думає  помсти-
тись  за  Кодню,  —  заспокоював  він  себе.  —  Вовки  не  мо¬
жуть  брататися  з  собаками.
 І  осінь  наповнювала  уяву  хворими  фантазіями.  Чучу-
пакові  спало  на  думку  самому  прийти  на  село  й  віддатись
варті.  Він  вже  бачив,  як  його  ведуть  по  селу,  як  відчиня¬
ються  двері  кожної  хати  і  як  зацікавлені  обличчя  селян
слідкують  за  ним  смутними  поглядами.
 Хоч  це  неможливо,  й  він  знає,  що  це  неможливо,  але
він  вже  бачить  велику  шибеницю  на  площі  якогось  міс¬
та,  він  бачить  велетенський  натовп  громадян,  грає  му¬
зика,  й  тисячі  очей  дивляться  на  його  могутню  постать.
Кат  одягає  йому  на  шию  зашморг,  але  Чучупак  посмі¬
хається:  йому  хочеться  до  божевілля  вразити  громадян

428
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 своєю  сміливістю,  і  він  голосно  питає  ката,  аби  він  нами¬
лив  зашморг,  —  бо  у  Чучупака  дуже  міцна  шия  й  сама
смерть  —  його  приятелька.
 Ха-ха!  Як  клоун  в  цирку  робить  карколомний  трюк,
так  і  він  покаже  цим  слабеньким  громадянам,  як  весело
може  вмирати  людина!
 —  Ви  не  думайте,  що  вішаєте  звичайного  бандита,  —
кричить  він  у  натовп,  —  ви  вішаєте  такого  ж  громадяни¬
на,  як  ви  самі!  Знайте,  Чучупак  теж  не  проста  людина,  да,
він  теж  вчився  у  ваших  школах!  Але  він  хоче  посміятися
з  вас.  Так,  він  хоче  посміятись,  його  приятелька  смерть,  і
він  тільки  покаже  вам,  як  можна  дивитись  їй  у  вічі!..
 Б’є  барабан.  Сухо  й  дрібно  так  б’є.  Так  клацають  зуби
в  боягузів.  І  він  вже  чує  крики:
 —  Молодець,  Чучупак!  Чучупак  —  найсміливіша  лю¬
дина  в  усій  країні!
 Тисячі,  тисячі  очей  захоплено  дивляться  на  нього.
Кожна  женщина  хотіла  б  мати  його  своїм  чоловіком.
Грає  музика.
 Так,  грає  музика...  говорить  Чучупак,  але  вже  нові
уяви  заливають  йому  мозок.  Він  силкується  зупинитись
на  попередній.  Грає  музика...  Тисячі,  тисячі  очей,  але
спогад,  як  він  дратував  варту,  як  живий  стає  перед  очи¬
ма,  і  Чучупак  весело  й  задоволено  сміється.
 Як  це  було?
 О,  це  було  вже  давно!  Ще  коли  всі  були  живі,  коли
«Штаб  Смерти»  загримів  на  всю  Українську  Мексику.
 Тоді  теж  була  осінь,  і  в  Чучупака  з’явилась  фантазія
віддатись  варті.  Він  пішов  на  село  й  швидко  зустрів  вар¬
тового.
 —  Я  —^учупак,  —  тихо  сказав  він  йому.
 Вартовий  здивовано  подивився  на  нього  й  потім  чо¬
гось  позеленів.  Навколо  нікого  не  було.
 —  Я  —  Чучупак,  —  повторив  він.
 Вартовий  похитнувся.
 —  Чого  вам...  тобі  треба?  —  тихо  процідив  він  крізь
зуби.

Штаб  смерти
 429
 —  Веди  мене  до  свого  начальника!  —  сказав  Чучупак.
 Вартовий  стояв  і  ввесь  тремтів.
 —  Ну,  чого  стоїш?  Веди!
 —  Пожалійте!..  —  ледве  повертаючи  язиком,  замолився
вартовий,  —  я  ніколи  не  бажав  вам  зла...  У  мене  діти...
 —  Так  я  ж  тобі  теж  не  хочу  зла!  —  посміхнувся  Чучу¬
пак.  —  Одведи  мене  тільки  до  свого  начальника!
 —  Пожалійте!..  —  молився  й  не  вірив  вартовий.
 Чучупак  махнув  рукою  й  пішов  сам.  Вартовий  здиво¬
вано  подивився  йому  вслід  і  чкурнув  поміж  хати.
 Коли  Чучупак  прийшов  до  начальника  варти,  пара
вартових,  що  стояли  коло  хати,  загородили  йому  дорогу.
 —  Тобі  куди?  —  загородив  йому  дорогу  перший  вар¬
товий.
 —  А  тобі-то  що?  —  зухвально  сказав  йому  Чучупак.
 —  Начальник  не  приймає,  —  сказав  другий  вартовий.
 —  Мене  прийме,  —  відповів  Чучупак.
 —  Гей,  дядьку,  не  лізь,  бо  покуштуєш  приклада!
 Чучупак  пильно  подивився  на  вартових.
 —  Я  —  Чучупак,  —  сказав  він.
 Вартові  здивовано  подивились  на  нього.  Тоді  Чучу¬
пак  лівою  рукою  схопив  одного  за  груди,  а  правою  дру¬
гого,  струснув  ними  й  відштовхнув  у  різні  кінці.  Це  було
добрим  доказом,  що  він  Чучупак.  Вартові,  як  бавовня¬
ні  опудала,  попадали  на  землю,  а  Чучупак  поволі  увій¬
шов  до  хати.
 Коло  столу  сидів  чоловік  середніх  літ  —  начальник
варти  УНР.  Він  щось  писав  і  не  звернув  на  Чучупака  ува¬
ги.  Чучупак  підійшов  до  столу  і  сів  на  стілець  проти  на¬
чальника.
 —  Тобі  чого  треба?  —  визвірився  він  на  Чучупака.  —
Хто  тебе  пустив  сюди?
 Чучупак  мовчки,  спокійно  дивився  на  нього.
 —  Чого  сидиш?  —  підскочив  роздратований  началь¬
ник.  —  Забирайся  геть!  Всяка  сволоч  буде  тут  вештатись!
 Чучупак  з  зацікавленням  подивився  на  нього  і  потім
витягнув  свого  величезного  револьвера  й  поклав  на  стіл.

430
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Не  турбуйтесь,  пане  начальнику,  я  прийшов  до  вас
з  добрими  намірами,  —  насмішкувато  сказав  Чучупак.
 Начальник  одразу  притих,  він  зрозумів,  що  до  нього
завітав  якийсь  надзвичайний  гість.
 Раптом  спогади  Чучупака  увірвались.  Багаття  по¬
гасло,  й  навколо  стало  темно.  Ліс,  здавалось,  підсту¬
пав  своєю  п’ятою  до  самого  Чучупака.  Маленький  ві¬
тер,  роздмухуючи  жар  багаття,  робив  його  якимсь  зача¬
рованим  кладом,  подібної  до  чарівної,  золотої  квітки,
що  розквітнула  серед  лісу  в  таємничу,  нахмурену  осін¬
ню  ніч.
 Чучупак  підклав  до  багаття  сухого  гілля,  подмухав
трохи,  й  ліс  знову  відскочив  від  огнища,  що  запалахко¬
тіло  високим  полум’ям.
 Чучупак  розкурив  люльку,  потягнувся  й  знову  мрій¬
но  почав  дивитись  у  вогонь.
 —  Цікаві  ці  начальники!  —  тихо  промовив  він.
 —  Я  —  Чучупак,  —  сказав  він  начальникові  варти.
 Тепер  начальник  позеленів,  і  в  нього  забігали  очі,  бо¬
ячись  зустрічатись  з  очима  Чучупака.
 —  Я  —  Чучупак,  —  повторив  несподіваний  гість.
 Раптом  кров  ударила  в  голову  начальника,  він  по¬
червонів,  його  обличчя  роз’їхалось  у  широку  привітну
всмішку,  й  він  жартуючи  заговорив:
 —  Хе-хе!  Ви  чудесно  вмієте  жартувати.  Знаєте,  коли
я  того...  трошки  з  товаришами,  ну  трошки  вип’ю...  Розу¬
мієте?  Я  приходжу  додому,  й  перед  тим,  як  моя  дружина
має  впустити  мене  до  хати,  питаючи:  «Хто  там?  »  —  я  та¬
ким  грубим  і  суворим  голосом  відповідаю:  «Чучупак!».
Знаєте,  бідна  женщина  так  лякається,  що  потім  довго  не
хоче  відчиняти.  Хе-хе!  Ви  чудесний  жартівник!..
 —  Так  ви  думаєте,  що  я  випив?  —  суворо  запитав  у
нього  Чучупак.
 —  Боронь  боже,  боронь  боже,  —  заметушився  началь¬
ник.  —  Хе-хе,  знаєте,  я  теж  люблю  жартувати...  Я  розу¬
мію!..  От  і  ви...
 —  Я  не  жартую,  —  холодно  перетяв  його  Чучупак.

Штаб  смерти
 431
 —  Да,  да,  —  заговорив  далі  начальник  варти.  —  Ви,
мабуть,  з  міста?..  Ви  не  тутешній?..  У  нас  є  така  малень¬
ка  неприємність.  Є!..
 —  Я  зовсім  не  подібний  до  горожанина.  І  я  тутешній.
 Чучупакові  було  приємно  прямо  підходити  до  началь¬
ника  й  стежити,  як  він  все  обминає  його  прямі  відпові¬
ді.  Начальник,  очевидно,  хтів  звернути  розмову  в  другий
бік  і  тим  як-небудь  звільнитись  від  нього.
 —  А,  ви,  мабуть,  учитель  з  другого  села?  —  провадив
далі  начальник.  —  Дуже  приємно.  Дуже  приємно  позна¬
йомитись.  Тут  скрізь  така  пустка...
 У  Чучупака  з’явилась  нова  ідея.
 —  Я  не  вчитель,  —  сказав  Чучупак,  —  я  громадянин
з  міста.  Розумієте?  Я  —  громадянин  з  міста.
 —  Ну  да,  ну  да!  —  заметушився  знову  начальник.  —
Я  ж  сам  казав,  що  ви  громадянин  з  міста!
 Чучупак  підвівся  й  схопив  начальника  за  горло.  Той
позеленів  і  захарчав.
 —  І  я  зовсім  не  громадянин  з  міста.  Я  —  Чучупак!  Ро¬
зумієш?  Я  —  Чучупак!
 —  Так,  —  прохрипів  начальник,  —  ви  громадянин  з
міста...
 —  Ні,  я  —  Чучупак!  Розумієш?  Кажи:  да,  ви  Чучу¬
пак,  —  і  я  тільки  тепер  пізнав  вас.
 —  Да,  ви  Чучупак,  —  і  я  тільки  тепер  пізнав  вас!  —
знову  прохрипів  начальник.
 —  І  я  зовсім  не  Чучупак,  я  громадянин  з  міста.  Розумі¬
єте?  —  суворо  сказав  Чучупак  і  випустив  начальника.
 Той  важко  сів  на  стілець  і,  наче  приголомшений,  ди¬
вився  на  Чучупака.
 —  Да,  пане  начальнику,  —  заговорив  Чучупак,  —  я
громадянин  з  міста,  й  мені  дуже  приємно  познайоми¬
тись  з  вами.
 —  Мені  теж  дуже  приємно...  —  сказав  начальник,  що  по¬
червонів,  як  варений  рак,  і  поправляв  свій  зім’ятий  комір.
 Тепер  Чучупак  був  надзвичайно  задоволений.  Він
впевнився,  що  начальник  варти  знає,  що  він  —  Чучупак,

432
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 і  за  його  наказом  офіційно  вважає  його  за  громадя¬
нина.
 —  Я  чув,  —  сказав  Чучупак,  —  що  тут  у  ваших  краях
оперує  якийсь  злочинець  (він  так  і  сказав  «злочинець»),
по  прізвищу  Чучупак.  Правду  мовити,  я  дуже  боюся  зу¬
стрітися  з  ним.  Пане  начальнику,  ви,  мабуть,  добре  по¬
інформовані  про  те,  де  він  зараз  знаходиться?
 —  Кга...  гм...  —  змішався  начальник.  —  Треба  дума¬
ти,  що  в  нашім  селі...
 Чучупак  гостро  подивився  на  начальника.
 —  А  може...  може,  я  помилився,  —  знову  позеленів
начальник,  —  може,  він  десь  у  нашому  лісі!..  Знаєте,  за
такими  бан...  цебто,  як  ви  сказали,  злочинцями,  дуже
важко  стежити.
 Чучупак  удав  з  себе  заляканого.
 —  Як  же  так,  пане  начальнику,  ви  навіть  не  знаєте,  де  він
знаходиться?  Ви  мусите  захищати  перехожих  громадян...
Тепер  я  без  вашої  охорони  й  кроку  не  зроблю  по  селу.
 Начальник,  тепер  здивований,  подивився  на  нього:
його  все  турбувало,  що  тепер  вигадає  Чучупак.
 —  Ну  да,  ну  да,  пане  начальнику,  я  без  вашої  охоро¬
ни  тепер  і  кроку  не  зроблю  по  селу!
 —  Дак  ви  за  тим  тільки  до  мене  й  прийшли?
 —  Звичайно!
 —  Так  треба  було  відразу  сказати.  Я  з  великою  охотою
дав  би  у  ваше  розпорядження  двох  вартових.
 —  Двох  мало,  —  сказав  Чучупак.  —  Ви  вже,  будь  лас¬
ка,  потурбуйтесь  і  не  пожалійте  трьох.  Я  дуже  боюсь  цьо¬
го  Чучупака!
 Начальник  був  радий,  що  завітання  Чучупака  цим
і  скінчилося.  А  для  Чучупака  настав  тепер  веселий  мо¬
мент.  Він  сам  ходив  з  трьома  вартовими  по  селу  й  смішив
селян.  Щоразу,  коли  коло  них  збирався  гурток  селян,  він
загрожував  смертю  вартовим,  і  ті,  озброєні  рушницями,
навколюшках  благали  його  зглянутись  з  них.  Це  була
справжня  демонстрація  могутности  Чучупака.
 «  Печера  не  міг  так  сильно  зганьбити  себе  після  цього  »,  —
подумав  Чучупак  і  знову  почав  роздмухувати  багаття.

Штаб  смерти
 433
 Раптом  він  почув  у  лісі  якийсь  неприродний  хряск.
Це  не  міг  бути  ні  заєць,  ні  коза.  За  сяйвом  багаття  його
оточувала  важка  стіна  темряви,  й  Чучупак  міг  тільки
прислухатись.
 «Я  так  і  знав!»  —  подумав  він.
 Потім  він  підвівся  й  голосно  свиснув  умовним  голо¬
сом.
 XIII
 РУШНИЦЯ  й  огонь
 Це  вже  третю  ніч  очікує  Чучупак  Печеру.  Товари¬
шує  тепер  з  ним  тільки  ліс.  Та  Соломія,  яка  щодня  при¬
ходить  до  нього.
 Чучупакові  обридли  люди,  й  він  тепер  не  ходить  на
село,  лежить  у  лісі  і  все  думає.
 Осінь  то  всміхається  йому  примітною  всмішкою,  то
схиляє  над  ним  своє  занепокоєне  обличчя  й  тихо  плаче,
листям  дзвонить  йому  похоронну  месу.
 А  ліс  —  поганий  товариш  навіть  Чучупакові.  Ліс  —
надзвичайно  зрадливий  товариш  і  навіть  йому  може  при¬
готовити  несподівану  пастку.  Але  Чучупак  —  не  боягуз,
і  він  звик  до  його  хитрощів.
 Тепер  він  самотньо  лежить  в  лісі  коло  вогнища,  його
стіною  оточує  темрява,  іноді  хижо  виблискують  очі  вов¬
ка,  але  Чучупак  не  боїться.  Щохвилини  тепер  може  на¬
пасти  на  нього  варта,  що  тепер  стала  сміливою  й  нахаб¬
ною,  але  осінь  зачарувала  Чучупака,  і,  коли  в  нього  був
коли-небудь  у  серці  хоч  маленький  страх,  то  тепер  його
нема,  —  він  давно-давно  помер.
 «Я  так  і  знав»,  —  подумав  Чучупак  і  потім  голосно
свиснув.  Його  свист  повиснув  у  вогкій  темряві  лісу,  й  по¬
тім  довго  ще  його  хтось  повторював,  наче  навмисно  дра¬
тував  Чучупака.
 —  Яка  пекельна  луна!  —  вилаявся  Чучупак  і  став  при¬
слухатись.

434
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Раптом  він  увесь  здригнувся.  Він  почув  далекий,  сла¬
бий,  відповідний  свист.
 «Ей,  який  же  я  став  нервовий!  —  подумав  він.  —  Зо¬
всім  баба!»  —  і  він  несамохіть  обдивився  навколо.  Чи  не
бачив  цього  хто-небудь?
 Потім  він  знову  спокійно  ліг  коло  вогнища  і  став  чекать.
Хряск  у  лісі  повторювався,  то  завмирав  на  кілька  хвилин.
Чучупак  знав,  що  це  означає,  але  він  спокійно  лежав  і  не
ворушився.  Він  тепер  люто  лаяв  у  душі  Кисличку.
 З  Чучупаком  тепер  скоїлась  надзвичайна  зміна.  Чи  то
осінь  так  вплинула  на  нього,  чи  були  інші  причини,  але  Чу¬
чупак  тепер  зовсім  не  цікавився  смертю  людей.  Він  тепер
цілком  забув  гру  зі  смертю,  що  раніш  приносила  йому  таке
задоволення.  Тепер,  коли  він  зустрічав  людей,  то  обходив  їх
або  проходив  зовсім  не  помічаючи,  він  дуже  задумався.  Те¬
пер  тільки  одні  спогади  задовольняли  й  тішили  його,  як  ма¬
леньку  дитинку.  Смерть  людей  в  дійсності  вже  не  цікавила
його,  смерть  тепер  пролізала  в  його  душу  й  тихо  сиділа  там,
наповнюючи  мозок  хворими  фантазіями  та  мріями.
 У  сяйві  багаття  фалангами  проходили  перед  ним  об¬
личчя  людей,  і  він  старанно  вдивлявся  в  них,  силкуючись
щось  зрозуміти.  Коли  ж  повторювався  хряск  у  лісі,  Чу¬
чупак  уважно  прислухався.  Раптом  хряск  пролунав  зо¬
всім  близько.
 У  колі  освітлення  лежав  Печера.  Його  обличчя  було
освітлено,  а  постать  уходила  геть  у  темряву.  Здавалось,
що  з’явилась  одна  голова  Печери,  а  тіло  залишилось
десь  у  лісі.
 Чучупак  протер  очі.
 Обличчя  у  Печери  скривилося  від  страшного  болю,
він  посилкувався  підвестись,  але  не  зміг  і  важко  доповз
до  Чучупака.
 Чучупак  зацікавлено  глянув  на  нього  й  мовчав.
 —  Я  поранений,  —  промовив  Печера  й  зціпив  зуби,
щоб  не  застогнати.
 —  Я  знаю,  —  відповів  Чучупак,  —  я  чув,  як  ти  йшов
по  лісі...

Штаб  смерти
 435
 —  Я  прийшов  сказать,  —  продовжував  Печера,  —
що  Кисличка  збрехав.  Власне,  не  він  збрехав,  а  збрехав
йому  я...
 —  Я  так  і  думав!  —  відповів  Чучупак.
 —  Так  треба  було...
 Чучупак  хитнув  головою.
 —  Ти  ж  знав,  що  я  не  можу  зрадити,  —  продовжував  Пе¬
чера,  —  але  я  не  хтів  умирати  там...  і  приповз  до  тебе...
 —  Я  був  певен,  що  ти  ніколи  не  зрадиш!  —  сказав  Чу¬
чупак.
 —  Тепер  скрізь  вештається  варта,  але  сюди  вона  не
прийде...  Вона  ще  боїться  тебе...
 Чучупак  задоволено  посміхнувсь.
 Печера  притих.  Він  якось  скорчився  на  сухому  листі  й
важко  дихав;  тепер  можна  було  розглянути,  що  він  ввесь
заллятий  кров’ю.  Чучупак  уважно  розглядав  його.
 —  Скільки  вартових?  —  запитав  Чучупак.
 —  Шість,  —  відповів  Печера.
 —  Ого!
 Печера  слабо  посміхнувся.  Це  «ого»  Чучупака  було
найкращою  нагородою.  Коли  навіть  Чучупак  огокнув,
то  Печера  тепер  був  певен,  що  він  дуже  дорого  взяв  за
своє  життя.
 —  І  за  Кодню  п’ять...
 —  Разом  одинадцять.  Але  я  вас  не  проміняв  би  на  пів¬
сотні!  —  сказав  Чучупак.
 Печера  якось  дивно  подивився  на  Чучупака.  Коли  б
він  був  собакою,  то  з  великою  насолодою  лизнув  би  в  ніс
Чучупака  й  лизав  би  його  руки.  Так  він  його  любив.  Пе¬
чера  знову  скорчився  й  притих.
 —  Я  вмираю,  Чучупаче!  —  відтак  промовив  Печера.
 —  Вмирай,  Печеро!  —  ніжно  промовив  Чучупак.
 —  Це,  мабуть,  дуже  довго,  Чучупаче?..
 —  Ти  боїшся?
 —  Краще  відразу...
 І  вони  замовкли.  Чучупак  задумливо  дивився  на  во¬
гонь.

436
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Чучупаче...
 —  Що?
 —  Візьми  нагана!  —  прошепотів  Печера.
 —  Я  не  можу,  Печеро.  Розумієш?  Я  не  можу,  я  став...
 І  Чучупак  не  договорив.  Він  хтів  сказати:  я  став  бабою,
 але  раптом,  навіть  тепер,  перед  товаришем,  що  вмирав,
він  хтів  залишитись  Чучупаком,  і  він  махнув  рукою.
 Печера  не  зрозумів.
 —  Ти  ні  в  чому  не  винен,  —  пояснив  Чучупак.  —  І  нема
такого  закону...
 Тепер  Печера  розумів.
 Чучупак  підвівся,  підійшов  до  Печери,  взяв  його  під
пахви  й  прихилив  спиною  до  дерева.  Обличчя  Печери  було
звернуто  до  вогнища.  Потім  Чучупак  взяв  рушницю.
 Печера  добре  розумів,  що  хтів  зробити  Чучупак,  і  тиха
посмішка  вдячности  з’явилась  на  його  обличчю.  Коли  б
Печера  міг,  він  задушив  би  Чучупака  в  своїх  обіймах.  Те¬
пер  він  ненажерливо  стежив  за  кожним  рухом  Чучупака,
наче  хтів  навіки  запам’ятати  його  могутній  образ,  наче
хтів  забрати  цей  образ  з  собою  в  країну  вовків.
 —  Прощай,  Чучупаче!  —  промовив  Печера.
 —  Прощай,  Печеро!  —  сказав  Чучупак  і  простягнув
йому  руку.
 Кров  струмочком  текла  з  грудей  Печери  й  робила  на
його  сорочці  велику  чорну  пляму.  Він  міцно  стискав  руку
Чучупака,  наче  не  хтів  одпускати  його  від  себе.
 —  Може,  ще  зустрінемось,  Чучупаче?  —  промовив  Пе¬
чера,  ніжно  дивлячись  йому  у  вічі.
 —  Навряд!  —  сказав  Чучупак  і  обережно  звільнив  свою
руку  від  руки  Печери.
 Потім  він  підійшов  до  вогнища  й  встромив  у  нього
рушницю,  що  її  направив  у  голову  Печери,  й  не  огляда¬
ючись  пішов  геть.
 —  Прощай,  Печеро!  —  крикнув  Чучупак  з  темряви
лісу.
 Печера  сидів  мовчки  й  дивився  у  вогонь.  Рушниця
гіпнотизувала  його,  наче  на  нього  дивилась  сама  смерть.

Штаб  смерти
 437
 Але  на  цей  раз  смерть  була  такою  маленькою  й  безсилою.
Рушниця  й  вогонь!
 А  Чучупак  швидко  йшов  до  лісу,  й  йому  від  нудьги
хотілось  вити  вовком.  Раптом  страшний  вибух  сильним
пекельним  реготом  розбуркав  ліс,  і  довго  ще  мордував¬
ся  він  нападами  реготу  настирливих  лун.
 А  ніч  простягла  чорні  руки  назустріч  Чучупакові,  об¬
мацувала  його  вогкими  пальцями,  смертельним  холодом
дмухала  йому  в  обличчя,  а  він  біг,  наче  божевільний...
 «Штаб  Смерти»  загинув  без  вороття.
 XIV
ЯК  ЙОГО  КОХАЛА  СОЛОМІЯ
 Осінь.
 Вмерли  поля;  тепер  вмирає  ліс.
 Ходить  самітня  осінь  по  полях  з  рушницею  за  пле¬
чима,  полює  на  зайців.  Зайде  в  ліс  і  прислухається,  як
дзвонить  листя.  Земля  вже  гниє,  вищирила  скрізь  гни¬
лі  зуби  й  чекає,  коли  їх  загорне  в  білу  ковдру  зима.  Коні,
ревниві  й  дикі  коні  осени  розгубили  по  лісах  золоті  під¬
кови.  Мовчазно  схиляються  дерева,  коли  осінь  вичісує  з
них  останнє  золоте  листя.  Плеса  озер,  мов  очі  покинутої
женщини,  —  тихі  й  задумливі,  глибокі  й  темні.
 Чорні  птахи  журливим  криком  залишають  чорний
слід  самотности.
 Осінь.
 Чи  бачили  ви  коли-небудь,  як  падає  восени  зрізане  де¬
рево?  Воно  падає  з  легким  приглушеним  стогоном,  а  за
ним  довго  ще  падає  й  кружляє  в  повітрі  пожовкле  листя.
Так  і  в  душі  Чучупака.  Підрізала  її  осінь,  і  з  тихим  сто¬
гоном  впала  вона  в  провалля  хворих  фантазій,  а  почуття
облітають  останнім  пожовклим  листям,  кружляють  в  по¬
вітрі,  зупиняються  на  мент  і  теж  невпинно  падають.
 В  цю  фатальну  для  Чучупака  осінь  скоїлось  стільки
подій,  скільки  їх  не  коїлось  за  багато  років.

438
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Щось  дивне  сталося  з  Українською  Мексикою.  Ту¬
більцям  обридло  сидіти  по  хатах  й  займатись  господар¬
ством.  Бандами  пішли  вони  в  ліси  й  на  биті  шляхи  грабу¬
вати  проїжджих  і  перехожих.  Мабуть,  і  на  них  так  силь¬
но  вплинула  ця  осінь,  що  підняла  в  душах  спогади  про
гайдамаків  і  Січ.  УНР  тікала.
 Її  били  з  усіх  боків.
 Видно,  час  прийшов,  щоб  Чучупака  було  зрізано,  як
могутнього  дуба.  Як  пустоцвіт  квітне  махровим  цвітом  і
після  себе  нічого  не  залишає,  так  і  Чучупак  квітнув  тіль¬
ки  для  своїх  фантазій.
 Лежить  Чучупак  на  умовному  місці  й  чекає  свого
останнього  товариша  —  Соломію.  Всередині  й  зовні  Чу¬
чупака  —  осінь.  Музикою  міського  парку  грає  вона  йому
своїми  туманами,  й  тільки  тепер  в  цій  музиці  відчуває
Чучупак,  як  міцно  він  кохає  Соломію.
 Тільки  тепер,  коли  облітають  його  останні  почуття,
почуває  він,  як  міцно  тримається  це  почуття  до  Соломії
в  ньому.  Але  й  воно  мусить  облетіти,  поки  остаточно  не
завмре  саме  дерево.
 Ось  і  Соломія:  вона  ніколи  не  запізнюється  і  здебіль¬
шого  сама  чекає  Чучупака.
 На  цей  раз  і  Соломія  не  весела,  як  завжди,  вона  трохи
зажурена.  Вона  відчуває  все,  що  відчуває  Чучупак,  тіль¬
ки  в  неї  —  передчуття,  а  в  Чучупака  —  певність.
 Вона  підходить  і  мовчки  сідає  коло  нього.  Вони  не  вмі¬
ють  балакати.  Вони  багато-багато  хочуть  сказати.  І  їх  сер¬
ця  ввесь  час  говорять,  тільки  вуста  міцно  стиснуті,  й  очі
дивляться  напружено  в  одне  місце  з  завмерлими  повіка¬
ми.  Почуття  ворушиться  дуже  глибоко,  й  не  може  ні  Чу¬
чупак,  ні  Соломія  сказати  того,  що  вони  почувають.  Як
мовчазний  ліс  заховує  багато  таємного  й  не  говорить  про
це,  так  їхні  серця  заховують  безліч  почувань,  які  щохви¬
лини  силяться  зірватися  з  вуст,  але  не  злітають,  завми¬
раючи  при  першому  звуці.  Слова  не  можуть  передати  по¬
чувань,  вони  залежать  від  мозку,  а  почування  —  окре¬
ма  стихія,  яку  не  може  збагнути  мозок  і  втілити  в  слова;

Штаб  смерти
 439
 коли  він  хоче  це  зробити,  то  виходить  тільки  незрозумі¬
лий  белькіт,  що  він  одразу  лякає  їх.
 Очі  Чучупака  напружено  вдивляються  в  обличчя  Со¬
ломії,  й  він  ніяк  не  може  одвести  їх  від  неї.
 —  Соломіє,  —  каже  Чучупак,  —  Печера  вмер!
 Але  Соломія  почуває,  що  Чучупак  хоче  цим  сказати
щось  цілком  інше,  й  вона  зажурено  схиляє  голову.  Якесь
почуття  розриває  її  груди,  і  їй  хочеться  сильно  кричати,
як  кричить  уночі  розпачливо  птиця,  що  розгубила  сво¬
їх  дітей.  І  великі  сльози  повзуть  по  зажуреному  облич¬
чю  Соломії.  Вона  плаче.
 Чучупак  одводить  свій  погляд  і  дивиться  в  бік  напру¬
жено,  наче  його  хтось  загіпнотизував.
 Все  ж  таки  Соломія  —  женщина,  й  вона  не  може  не
плакати.
 —  Не  плач,  Соломіє!  —  каже  Чучупак.
 Але  вона  не  може.  Вона  раптом  обіймає  Чучупака  за
шию  й  душить  його,  притискається  до  нього,  наче  боїть¬
ся,  що  хтось  забере  його  від  неї.
 —  Чучупаче,  поїдемо  звідси!  —  каже  вона.  —  Підемо
світ  за  очі!  Хай  димом  піде  все,  що  було  раніш!
 Чучупак  хитає  головою.
 —  Ні,  Соломіє,  не  можна...  Пізно!
 —  Ще  не  пізно,  Чучупаче!..
 —  Так  мусить  бути!  —  відповідає  Чучупак.
 О,  ніщо,  ніщо  не  може  змінити  того,  що  скоїла  осінь
з  серцем  Чучупака!
 І  Соломія  вже  мовчить.
 Коли  Чучупак  рішив,  то  вже  інакше  не  може  бути.
 І  раптом  якась  нова  думка  починає  жевріти  в  очах  Чу¬
чупака,  й  він  ніжно  дивиться  на  Соломію.  Соломія  відчу¬
ла  її,  й  у  неї  швидко*  швидко  забилося  серце,  й  вона  ще
міцніше  притиснулася  до  нього.
 Але  Чучупак  ще  не  певний.  Ця  певність  все  одно  за¬
йва,  бо  Чучупак  зробить  так,  як  він  завжди  хоче.  Але
щось  примушує  його  запитати  Соломію.
 —  Соломіє,  ти  б  могла  зістатись  без  мене?

440
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  Соломія  вже  горнеться  до  нього:
 —  Ні,  Чучупаче,  ні-ні!
 І  Чучупак  починає  обіймати  Соломію.  Він  душить  її  в
своїх  обіймах.  Його  руки  сковзають  по  всьому  тілі  її,  вони
наче  навіки  хтять  запам’ятати  всі  її  форми.
 А  Соломія  тиснеться  до  Чучупака  й  вся  віддається
йому.
 Руки  Чучупака  блукають  по  тілі  Соломії,  і  Чучупак
весь  тремтить,  якась  рішучість  з’єдналася  з  безсиллям
в  постаті  Чучупака,  і  його  руки  раптом  добираються  до
горла  Соломії  й  міцно  стискують  його.
 Соломія  лежить  на  пожовклому  листі  й  вся  віддаєть¬
ся  Чучупакові.
 Руки  його  все  міцніше  стискають  горло  Соломії,  але
вона  не  пручається  й  увесь  час  ніжно  з  невимовним  ко¬
ханням  дивиться  на  нього.
 Її  тіло  вже  в  передсмертних  корчах  б’ється  об  зем¬
лю,  але  вона  все  ж  обіймає  Чучупака  й  притискається
до  нього.
 Раптом  її  руки  безсило  сповзають  з  нього,  падають  на
землю,  й  вона  навіки  завмирає.
 Чучупак  підводиться  від  неї.
 Перед  ним  на  землі  лежить  Соломія,  вона  вся  розки¬
нулася,  наче  вві  сні,  але  вона  вже  мертва.
 «Дуже  маленька  різниця  між  сном  і  смертю»,  —  ду¬
має  Чучупак,  і  він,  весь  зібгавшись,  наче  в  нього  щось
навіки  увірвалося  в  душі,  тихо  йде  по  лісу,  далекий  від
усього,  що  він  накоїв,  і  далекий  від  життя.
 XV
П’ЯТЬ  ПОСТРІЛІВ
 Осінь.
 Іде  Чучупак  по  лісу  тихо  й  задумливо.
 Тепер  його  оточує  одна  смерть.  Вона  висить  у  прозорім
повітрі,  й  навіть  сонце  всміхається  їй  жовтою  холодною
всмішкою.  Чучупак  бачить  її  одну.  Вона  тепер  наповнила

Штаб  смерти
 441
 тишею  ліс,  вона  наче  боїться  відживити  в  душі  Чучупака
померлі  почуття.  Та  й  тепер  їх  ніхто  й  не  відживить.
 Ви  думали  коли-небудь  про  смерть?
 Ні.  Про  неї  завжди  забувають  —  і  вона  з’являється,  як
несподівана,  всім  знайома  господиня.  Вона  восени  дбай¬
ливо  зчісує  пожовкле  волосся  з  дерев,  вона  схиляє  понад
швидким  струмком  зів’ялі  квіти.
 Це  вона!
 Це  вона  схиляє,  мов  квіти,  людей  понад  бурхливим
струмком  життя.  Вона  дзвонить  у  дзвін  голосами  же¬
браків  і  калік,  вона  нахабно  лякає  людей  кров’ю  ран  і
поразок.
 Вона  нагромаджує  гори  трупів.  Голос  війни  —  це  її  го¬
лос.  Хто  породжує  в  очах  людей  острах  і  безум?  Хто  при¬
мушує  їх  молитися  безсилим  непотрібним  фетишам?  Хто
так  дбайливо  перефарбовує  ваше  волосся  в  білий  колір?
 Це  вона!  Це  вона!
 Це  —  смерть.
 Так,  це  смерть  вітає  вас  щороку  з  днем  вашого  наро¬
дження.  Вона  —  найкраща  нянька:  вона  ніколи  не  забу¬
ває  про  нас.  Це  вона  так  дбайливо  щоночі  навіває  сни,
поки  не  навіє  одного  міцного,  як  вона  сама.
 Це  вона  передає  свою  ненажерливість  людям.  Це  вона
примушує  їх  завжди  поспішати,  чи  то  з  працею,  чи  то  з
насолодою.
 Вона  несподівана,  як  землетрус,  вона  невблаганна,  як
пожежа,  що  пожирає  села  й  міста.  Вона  хитра  й  зухваль-
на,  вона  сміється  з  женщин  в  той  час  навіть,  коли  вони
народжують  життя.
 Але  вона  вміє  й  родити.  Вона  народжує  гомункули  сум¬
нівів,  породжує  химерні  хворі  фантазії  й  божевілля.
 Така  смерть.
 Чучупак  іде  по  лісу.  Він  вже  майже  вмер:  тільки  в
мертвого  немає  в  серці  ніяких  бажань  і  почуття.  Так  і  в
Чучупака.  До  нього  з  усіх  боків  смерть  простягає  руки
спогадів.  Ось  тут  помер  Кодня.  Тут  повісили  єврея,  «осе¬
ледця»...  Але  Чучупака  не  турбують  спогади.  Для  нього

442
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вже  нічого  не  існує.  Він  іде  кудись  шляхом.  Навколо  ньо¬
го  осіннє  вмирання.  Навколо  нього  смерть.
 І  вона  навіть  для  Чучупака  несподівана.
 Раптом  сильний  постріл  із  придорожніх  кущів  зупи¬
нив  Чучупака,  щось  гаряче  попекло  йому  ліву  руку.  Чу¬
чупак  зупинився  й  уважно  глянув  на  неї.  По  ній  тонким
струмочком  стікала  кров.  Чучупак  задумливо  подивив¬
ся  на  кущі:
 —  Гей,  хто  там?  —  голосно  спитав  він.
 На  його  відповідь  знову  прогуркотів  постріл.  Куля  за¬
сіла  в  грудях  Чучупака,  й  він  похитнувся.
 —  Стій!  —  закричав  він.  —  Дай  докурити  люльку!
 Але  третій  постріл  заглушив  його  слова,  й  він  знову
 захитався,  як  підрізане  дерево.
 —  Ха-ха-ха!  —  засміявся  він.  —  Що?  Не  бере?  Пар¬
шивець!  Навіть  застрелити  людини  не  вміє...  От  я  тебе,
навмання!..
 І  він  взяв  у  руки  рушницю.  Але  в  цей  час  четверта  куля
влучила  йому  в  живіт,  і  він  упав  навколюшки.
 —  Брешеш,  сволоч,  ще  живий!
 І  він  знову,  хитаючись,  підвівся  на  ноги.
 —  Ще  живий,  братику,  —  промовив  він  знову,  беру¬
чи  рушницю.
 П’ятий  раптовий  постріл  влучив  йому  прямо  в  серце.
Чучупак  захитавсь,  вхопився  за  груди  й  боком,  пригнув¬
ши  голову,  звалився  на  землю.
 З  придорожніх  кущів  на  дорогу,  без  шапки,  вийшов
Кисличка  й  тихо  безумно  засміявся.

РОМАНИ
 ДВЕРІ  В  ДЕНЬ
 І
ДВЕРІ  В  НІЧ
 Двері  пивної  були  відчинені  в  нічну  напружену  ме¬
тушню  великої  вулиці.  У  жовтому  сяйві  вітрин  виши¬
кувались  батареї  пляшок,  як  переможні  свідки  люд¬
ської  невибагливости.  Коло  відчинених  дверей  під  му¬
зику  джаз-банду  марширували  проститутки  з  обов’язків
своєї  дивовижної  професії,  що  примушує  замислюватись
над  долею  людства  поважних  політичних  діячів  і  безву¬
сих  поетів.
 Дами,  одягнені  в  примхи  коштовних  одягів,  потрапля¬
ли  в  жовті  плями  світла  і,  зваблені  безпосередністю  ву¬
лиці,  що  намагається  порушувати  всі  усталені  традиції,
мріяли  про  вільне  кохання,  заохочуючи  чоловіків  блис¬
кучими  поглядами  до  рішучих  вчинків.
 Джаз-банд,  розхитаний  терпкими  звуками  саксофо¬
нів,  мідяних  тарелів  і  барабану,  в  пристрасних  корчах  ви¬
ростав  у  кутку  залі,  задимлений  куревом  цигарок.  Хво¬
рий  на  пропасницю,  він  тремтів  і  здригався.  Хворий  на
подагру,  він  похитувався  на  кволих,  тонких  ногах,  ви¬
пинаючись  котячим  криком  і  нявканням  у  метушливе
життя  вулиці.
 В  залі  пивної  і  хрипах  музики  люди  шукали  затишку
від  брудних  помешкань,  п’яної  бездіяльности,  від  безді-
яльности  тверезої,  шукали  реалізовану  мрію,  як  снови¬
да  шукає  сяйво  місяця  темної  ночі.
 Сидячи  за  пляшками  пива  навколо  мокрих,  заллятих
пивом  столиків,  у  бруді  підлог  і  стін,  люди  обдурювали

444
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 самих  себе  святом,  що  буденніше  за  всякий  звичайний
фізіологічний  процес.
 Засмальцьовані  машиною  робітники,  чисто  й  скром¬
но  одягнені  службовці,  запарижанені  власною  тупіс¬
тю  міщани  й  непмани  виконували  узаконений  ритуал
убивства,  вони  вбивали  час  і  наповнений  озоном  літній
вечір.
 Десь  над  міськими  парками  й  садами,  над  покрів¬
лями  кам’яних  будинків  блищали  золоті  сузір’я,  десь
під  мостом  тихо  плюскала  ріка,  пронизана  світлом
електричних  ліхтарів,  а  тут  людина,  що  відірвалася
од  природи,  кидала  їй  виклик,  наливаючи  в  шлунок
терпку  отруту  і  впускаючи  в  легені  фіміям  тютюново¬
го  курева.
 Жінки,  в  спідницях  вище  колін,  виставляли  на
простір  сліпучі  ноги  в  шовкових  панчохах  і  гріли  голі
руки  й  декольте  в  огні  електричних  люстр.  Криваві
вуста  лишали  на  папіросах  темно-червоні  сліди  і  ви¬
кликали  уяви  про  насильства  й  криваві  криміналь¬
ні  злочини.  Венерами  Мілоськими  жінки  миготіли
в  очах  чоловіків,  закликаючи  до  зради  і  до  фаталь¬
них  вчинків.
 Коло  одного  із  столиків,  перед  кількома  пляшками
пива,  самотньо  сидів  чоловік  у  синьому  костюмі,  в  кепі,
що  його  одягають  майже  всі  в  нас,  і  трохи  сп’янілий.  Це
був  Теодор  Андрійович  Гай,  що  в  його  міцній  постаті  від¬
чувалося  безсилля  й  байдужість  людини,  яку  закрутило
життя  в  своїй  метушні  й  в  своїх  примхах.
 Іноді  в  постаті  Теодора  Гая  спалахувала  якась  рішу¬
чість,  а  в  очах  вогники  ненависти,  ніби  він  відважився
на  якийсь  карколомний  вчинок  або  на  вбивство,  коли
він  поглядав  на  низьку  жилаву  постать  хазяїна  пивної  —
Степана  Терещука.
 Гостре  обличчя  Степана  Терещука  з  маленькими  ву¬
сами,  з  тонкими  стиснутими  вустами,  з  хитрими  зморш¬
ками  в  куточках,  примруженими  сірими  очима  оглядало
гостей  і  залю,  слідкувало  за  льокаями  і  іноді  поверталось

Двері  в  день
 445
 в  бік  Теодора  Гая,  ховаючись  за  пляшками  й  стравами
на  рундуці...
 Теодор  Гай  з  ненавистю  поглядав  на  хазяїна,  що  іноді
розмовляв  з  головним  своїм  адміністратором,  дуже  висо¬
кою  людиною  з  хижим,  довгастим,  ніби  чимсь  попеченим
або  подзьобаним  обличчям.  Це  був  найближчий  попліч¬
ник  хазяїна,  Дмитро  Гамуз,  який  в  свою  чергу  презир¬
ливо  дивився  на  Теодора  Гая,  ніби  питаючи,  що  йому  тут
треба,  як  він  смів  прийти  в  цей  храм  і  своєю  постаттю  чи¬
нити  святотатство.
 Гай,  як  зацькований  вовк,  поглядав  на  ці  ненависні
йому  постаті,  і  нудьга  стискала  йому  серце,  коли  він  ди¬
вився  на  біляву,  декольтовану  й  шикарно  одягнену  жін¬
ку,  що  сиділа  коло  каси.  Це  була  Гаєва  дружина  Марія,
з  фіордистими  очима,  що  в  її  полоні  знаходився  він  уже
кілька  років.
 Терпкі  й  хрипкі  звуки  джаз-банду,  гомін  і  викрики
пивної  замакітрювали  голову  Гаєві,  і  йому  важко  було
зрозуміти,  чи  ненавидить  він  цю  жінку  —  свою  дружи¬
ну  також,  чи  тільки  жаліє  її  й  себе.
 Він  дивився  на  це  буденне  свято,  що  відбувалося  в  пив¬
ній,  і,  сам  беручи  в  ньому  участь,  критикував  його.
 Там  на  розі  вулиці  стоїть  міліціонер  і  охороняє  тишу  й
порядок,  далеко  з  вокзалів  заходять  гудки  паровозів,  —
там  поїзди  везуть  людей  в  інші  обрії,  там  у  приміщен¬
нях  установ  засідають  люди,  вирішуючи  важливі  спра¬
ви,  а  він  —  Теодор  Гай  —  сидить  тут,  знесилений  і  обез¬
зброєний.
 А  він  —  Теодор  Гай  —  мусить  боротися  сам  з  собою,  з
своїм  безвіллям,  з  своїми  сумнівами,  перетворюючи  хо¬
тіння  в  кволі  нереальні  мрії.
 Ось  тут  за  столиком  сидять  його  колишні  товариші  —
засмальцьовані  робітники,  які  прийшли  сюди  з  роботи,
щоб  погомоніти,  віддаючи  данину  старим  традиціям.  Але
вони  лише  кілька  хвилин  тут  у  порівнянні  з  іншим  ча¬
сом,  що  його  вони  організовано  використовують.  Він  же
в  полоні  цих  традицій  і  не  може  уникнути  його.

446
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Треба  кинути  це  все  і  піти  під  золоті  сузір’я,  що  бли¬
щать  над  містом,  над  фабриками,  копальнями  і  над  жит¬
тям.
 Там  коло  ріки  в  машинах  здобувають  електричну  енер¬
гію,  що  її  так  неохайно  використовується  тут.  Щоб  ося¬
яти  випещені  ноги  й  голі  плечі  жінок,  щоб  задовольни¬
ти  пристрасні  погляди,  напружено  ллється  золота  енер¬
гія  в  порожнечу  закуреного  повітря  залі.
 Гай  налив  пива  в  шклянку,  випив  його  і  замислено
схилився  до  столу.  Його  погляд  встромився  в  мокру  га¬
зету,  що  була  замість  скатертини,  і  він  завмер.
 Але  ось  його  погляд  намацав  знайомі  літери,  що  пере¬
творилися  в  слова  та  речення,  і  тепер  Гай  читав:
 «Уряд  СРСР  уповноважив  свою  делегацію  запропону¬
вати  цілковите  скасовання  всіх  сухопутних,  морських
та  повітряних  сил.  Щоб  здійснити  це,  уряд  СРСР  пропо¬
нує  такі  заходи:
 1.  Розпустити  ввесь  особистий  склад  сухопутних,  мор¬
ських  та  повітряних  збройних  сил.
 2.  Знищити  всі  військові  знаряддя,  засоби  військово-
хемічної  боротьби  й  інші  засоби  озброєння  та  знаряддя
знищення,  що  знаходяться  в  сучасному  війську.
 3.  Ліквідувати  всі  морські  та  повітряні  гармати.
 4.  Припинити  збори  для  навчання  військової  справи
як  в  армії,  так  і  в  громадських  організаціях.
 5.  Видати  закони  про  скасування  військової  служби
так  обов’язкової,  як  і  добровільної.
 6.  Видати  закони,  що  забороняють  збори  резервів.
 7.  Знищити  фортеці,  морські  й  повітряні  бази.
 8.  Ліквідувати  військові  заводи  та  військово-виробничі
устаткування  на  заводах  загальної  промисловости...»
 Гай  одірвався  від  газети.
 Це  в  далекій  і  чужій  Женеві  його  уряд  турбувався  до¬
лею  всієї  людськости.  Це  була  футуристична  пропозиція,
що  ще  не  бачила  рівних  собі.  Це  був  вибуховий  матеріял,
що  міг  знищити  всі  традиції,  що  звільняв  людськість  від
жорстокости  пануючих  кляс.

Двері  в  день
 447
 Це  опреділювало  час  і  простір  дії.
 Хіба  може  бути  щось  простіше  за  цю  пропозицію?  На¬
віщо  довго  міркувати  й  розмовляти?  Знищити  шкідли¬
ве  й  непотрібне!  Зруйнувати!  І  людськість  вільна.  Вона
може  творити  нове.
 Хіба  не  так  само  і  з  одною  людиною,  —  думав  Гай,  —
хіба  не  слід  і  йому  зруйнувати,  знищити  той  полон,  що
до  нього  необережно  потрапив  він?
 Повз  нього  пройшла  якась  жінка  і  зачепила  його
голим  ліктем.  Гай  одірвався  від  думок  і  поглянув  на
неї,  вона  довго  подивилася  йому  в  очі,  ніби  запро¬
шуючи  до  чогось,  ніби  навмисно  дратуючи  його  сво¬
єю  постаттю,  що  вся  ворушилася  під  тонкою  сукнею.
Гай  подивився  й  одвів  свій  погляд  од  неї.  Ця  жінка
сіла  за  столик  проти  нього  і  своїм  необережним  ру¬
хом  і  своїм  поглядом  одірвала  його  на  деякий  час  од
думок.
 Гай  ніби  видерся  з  тиші  думок  і  тепер,  як  плавець,  пір¬
нув  у  галас  пивної,  у  викрики  й  нявкання  джаз-банду.
 Компанії  за  столиками  голосно  кричали,  щоб  пере¬
кричати  шум  музики,  деренчали  шклянками,  пили  пиво
й  палили.
 Висока  постать  Дмитра  Гамуза  ніби  керувала  цим
анархічним  зібранням,  і  в  цьому  хаосі  пляшок  і  людей
відчувалася  якась  закономірність,  що  ніби  втілювалася
в  постать  високого  диригента.
 Жінка,  що  сіла  за  столик  проти  Гая,  одверто  й  ци¬
нічно  оглядала  його,  ніби  питаючи,  скільки  фунтів  він
важить  і  яку  міць  мають  його  м’язи.  Теодор  Гай,  стур¬
бований  цими  поглядами,  стурбований  музикою  джаз-
банду,  ніби  всім  своїм  єством  пересунувся  в  іншу  пло¬
щину  і  тепер  реагував  на  зовнішні  прояви  цього  ото¬
чення.
 Близько  Гая  за  столиком  сиділа  велика  балакуча  ком¬
панія  чоловіків,  що  до  хрипоти  сперечалися  за  якісь  лі¬
тературні  справи.  Гай  прислухався  до  розмови  і  вирішив,
що  це  товариство  літераторів,  які  на  цей  раз  перенесли

448
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 свої  нескінченні  й  безугавні  мистецькі  суперечки  сюди,
в  стіни  цієї  закуреної  пивної.
 —  Ви  знаєте  площу  із  сквериком  у  Харкові,  що  проти
театру  Леся  Курбаса?  —  говорить  письменник  з  чорним
кучерявим  волоссям;  коли  б  у  нього  була  чорна  шкіра,
був  би  подібний  до  негра.
 —  Ота,  що  на  ній  стоїть  готична  кірха?
 —  Хто  що  помічає!  Ти  помічаєш  готику,  а  я  лівий  театр.
Іду  я  цією  площею,  і  будинки  підносяться  наді  мною,  як  ве¬
личезні  хмарочоси,  дерева  скверу  здаються  ліліпутами,  а  сам
я  собі  Гуллівером  серед  руху  людей,  візників  і  автомобілів.
Дерева  парку,  маленькі  й  мізерні  проти  будинків,  не  зелені,
а  якісь  сірі-сірі,  ніби  їх  віками  притрушувано  порохом.
 Іду  я  ніби  до  Держвидаву  і  несу  нові  матеріяли,  що
мусять  ще  раз  обурити  наше  міщанство  своєю  одвертіс-
тю  та  сміливістю.  Дивлюсь,  на  тротуарі  стоїть  Пушкін,
одягнений  в  чорний  костюм,  в  еспанському  плащі...  Зна¬
єш,  так,  як  його  малюють?
 Стоїть  він  і  дивиться  кудись  у  простір  понад  людей,
візників  і  автомобілів,  а  коло  нього  крутяться  наші  кри¬
тики  й  поети.
 «Як  ся  маєте,  Олександре  Сергійовичу?..»
 «Що  ви  написали  новенького?»
 «Олександре  Сергійовичу,  я  закоханий  у  вашого  “Єв¬
генія  Онєгіна”»!
 «Ваш  новий  твір  обов’язково  преміює  наше  жюрі...»
 «Дозвольте,  Олександре  Сергійовичу,  до  вашого  кос¬
тюму  пушинка  причепилася.  Дозвольте,  я  її  скину!  Ах,
який  чудовий  костюм!»
 Став  я  так  збоку,  хочеться  і  мені  з  ним  про  діло  по¬
говорити.  А  вони  крутяться,  трохи  ручки  йому  не  цілу¬
ють.  Став  я  й  дивлюсь  на  цих  червоїдів.  Раптом  Пушкін
подивився  на  мене.
 —  А  ви,  Михайле  Васильовичу,  чого  до  ручки  не  при-
ложитесь?  —  спитав  він  мене  й  іронічно  посміхнувся.
 —  Зверніться  до  Вересаєва,  —  відповів  я  йому,  —  він
спец.

Двері  в  день
 449
 —  А  ну  їх  у...  цих  хробаків!  —  вилаявся  Пушкін.
 З  цими  словами  кам’яні  хмарочоси  завалились  з  гур¬
котом  на  нас,  і  я  прокинувся.  Хтось  сильно  тарабанив  у
двері  кімнати,  ніби  йому  було  ніколи.
 Це  був  Сотник,  який  із  друкарні  приніс  №  2  «Нової
Ґенерації».
 Так  мені  приснився  Пушкін.
 Компанія  за  столиком  загомоніла  ще  дужче,  обгово¬
рюючи  цей  надзвичайно  характерний  сон.
 Теодор  Гай  мимоволі  вислухав  це  оповідання,  як  ми¬
моволі  піддавався  і  всім  іншим  впливам  галасливої  пив¬
ної.
 Гострі,  прокислі  пахощі  пива  мішалися  з  їдким  духом
вбиральні,  що  допомагала  сучасним  епікурейцям  нищи¬
ти  жовте,  трохи  гірке  питво.
 Стрільці,  одягнені  в  зелені  уніформи,  наївно  й  гру¬
бувато  фліртували  з  жінками,  витрачаючи  аскетизм  ка-
сарень.  Кілька  проституток,  що  сиділи  за  одним  столи¬
ком,  розташували  на  стільцях  своє  біле  випещене  м’ясо
і,  як  завзяті  рибалки,  закинули  вудки  своїх  поглядів  у
каламутні  річки  залі.  Кожна  вудка  кінчалася  гачком  із
блискучих  ніг  у  шовкових  панчохах  і  лакованих  чере¬
вичках.  Якась  двонога  риба  мусила  клюнути  на  цю  но¬
вітню  принаду.
 Вже  трохи  сп’янілий  Теодор  Гай  напружував  свою
думку,  щоб  винайти  спосіб  виплисти  з  цієї  каламутної
ріки,  щоб  одірватись  від  такого  гачка,  що  міцно  затяг
його  у  трясовину  обивательства.
 Двері  пивної  були  відчинені  в  ніч,  в  літню  ніч,  що
блищала  золотими  сузір’ями,  плюскала  рікою  й  сліпу¬
чо  сяяла  електрикою  вулиці.  Вийти  в  двері,  вийти  в  ніч,
як  виходить  корабель  у  відкрите  море  —  і  він  може  ста¬
ти  вільним  моряком,  він  знову  зможе  стати  мандрівни¬
ком  до  мети.
 Безліч  різноманітних  планів,  один  дивовижніший
за  другий,  спадали  на  думку  Гаєві.  Безліч  інсценіро-
вок  і  театральних  інтриг,  запозичених  в  авантурних

450
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 романів  і  карколомних  фільмів,  ввижалися  йому,  як
втомленому  плавцеві  ввижається  земля  чарівних  ост¬
ровів.
 Гай  бачив  перед  собою  високу  й  хижу  постать  Дмитра
Гамуза  —  диригента  прилюдного  пияцтва,  бачив  жила¬
ву  постать  Семена  Терещука,  блискуче  декольте  дружи¬
ни,  яка  сиділа  коло  каси,  —  і  все  напруженіше  вишуку¬
вав  способу,  який  зробить  його  знову  мандрівником  до
мети,  як  алхеміки  вишукували  еліксир  життя  й  чарів¬
ні  секрети,  що  обертають  шкло  на  діямант,  а  звичайний
морський  пісок  —  на  золото.
 Гай  фальсифікував  дію.  Фальсифікована  реальність
розсипалася  на  звичайний  порошок  мрій...
 и
 ПЕРЕДМОВА
 Старовинні  майстрі  пензля  —  їхні  великі  ймення:
Леонардо  да  Вінчі,  Рафаель,  Мікель  Анджело  —  глибо¬
ко  відчували  процес  своєї  мистецької  роботи,  вони  за¬
глиблювались  у  самий  матеріял,  і  в  їхніх  руках  він  на¬
бував  чудових  форм.  їм  доводилось  перед  творчим  про¬
цесом  бути  виробниками  засобів  своєї  творчости.  Вони
сами  робили  полотна,  ґрунтували  їх,  робили  фарби  та
олію.  Вони  вже  з  цього  моменту  захоплювалися  матері  -
ялом,  барвами  фарб,  приємними  пахощами  олії  та  роз¬
мірами  виготовлених  полотен.  Крім  цього  вони  вивча¬
ли  анатомію,  викрадаючи  ще  теплі  тіла  людей  в  інк¬
візиторів,  вони  були  алхеміки  та  винахідники.  Вони
могли  мати  натхнення  в  своїй  роботі  від  самого  матері-
ялу;  вони  знали  його  краще,  ніж  знаємо  ми  —  сучасни¬
ки  великої  техніки  та  індустрії.  Можливо,  що  й  пись¬
менникам  тих  часів  доводилося  самим  виробляти  атра¬
мент  і  папір,  і  кожна  крапка  їхня,  кожна  літера,  кожне
слово  були  економними:  їх  можна  було  вважати  за  пі¬
щинки  золота.
 А  тепер  що?

Двері  в  день
 451
 Пішов  до  крамниці,  купив  хоч  і  пуд  паперу,  сулію
атраменту  і  пиши  скільки  душі  завгодно.  Чи  не  тому  те¬
пер  так  багато  пишуть  і  так  мало  письменників?  Чи  не
тому  тепер  письменник  користується  з  такої  ж  пошани,
як  рахівник  або  реєстраторка?
 Ви,  може,  гадаєте,  —  я  жалкую,  що  це  так?  Ні.  Ані¬
трішки!  Я  вважаю,  що  найкращі  сучасні  романісти  —
це  машиністки,  бухгальтери,  рахівники,  кур’єри,  зави,
помзави,  робітники,  робітниці,  селяни.  Ви  спитаєте,  —
чому?  Скажете,  що  це  парадокс?  Нічого  подібного.  При¬
дивіться.  Вони  сами  будують  дивовижні  чудові  романи,
вони  якнайбільше  заглибилися  в  матеріял,  вони  сами  ге¬
рої  своїх  романів.  Вони  будують  великий  роман  під  на¬
звою  «Майбутнє».
 Ви  скажете  тепер  —  це  правда,  але  ж  вони  не  пишуть,
вони  будують.  Щоб  бути  зрозумілішим,  я  відповім:  поди¬
віться  на  самого  себе,  ви  щодня  компонуєте  такі  чудесні
романи,  що  коли  б  їх  записати,  кожний  з  нас  з  великим
задоволенням  прочитав  би  їх.  Що?  Хіба  ви  в  своїх  мрі¬
ях  не  подорожуєте  по  чудесних  країнах,  хіба  з  вами  (в
мріях)  не  трапляються  найкарколомніші  пригоди,  хіба
ви  не  закохуєтеся  в  прекрасних  жінок  і  дужих  чолові¬
ків,  хіба  ви  не  переживаєте  трагедій,  комедій,  що  на  їх
позаздрив  би  Шекспір  та  класичний  Аристофан?  Але
все  це  в  мріях.  І  от  тепер  кожний  з  нас  мусить  погоди¬
тися,  що  всі  ми  —  романісти,  що  коли  ті  романи  ми  не
будуємо,  не  беремо  в  них  участи  як  герої,  то  ми  їх  ком¬
понуємо  в  мріях.
 Про  що  мріє  один  із  нас?  Та  про  це,  безперечно,  мож¬
на  написати  цілу  книгу.  Книгу,  звичайно,  напівсати-
ричну,  бо  ви,  мабуть,  знаєте,  що  про  мрії  сказав  Пуш¬
кін.  Таку  книгу  можна  написати  навіть  в  авантурному
плані,  бо  кожний  з  нас  ще  змалку  мріє  про  різні  приго¬
ди,  в  той  час  як  ці  пригоди  трапляються  з  нами  щодня,
а  ми  їх  не  помічаємо.
 Я  знав  одного  такого  чудака,  що  все  своє  життя  мрі¬
яв  про  різноманітні  пригоди  та  подорожі.  Одного  разу  він

452
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 купив  собі  телескоп,  розмірами  більший  за  його  зріст,  за¬
кохався  в  артистку  і  поїхав  з  нею  та  телескопом  морем  на
пароплаві  до  Кавказу.  І  єдина  пригода,  що  з  ним  трапи¬
лась,  це  те,  що  він  повернувся  назад  без  грошей,  без  теле¬
скопу  і  без  коханки.  І,  нарешті,  цю  пригоду  він  сам  вва¬
жав  лише  за  щасливий  випадок.
 Що  тепер?
 За  наших  днів  —  пішов  до  крамниці,  купив  полотна,
фарб,  пензлів,  мольберта,  сів  на  розі  двох  вулиць  і  малюй...
Малюй  пристойно,  бо  міліціонер  забере  до  району.
 їм
 РІЧ
 Безпосередньо  до  оповідання  ні  картина,  ні  комісій¬
на  крамниця  не  стосуються.  Що  таке  комісійна  крамни¬
ця  —  знає  кожний.  Коли  у  кого  є  непотрібні  йому  речі,
він  несе  їх  до  комісійної  крамниці,  щоб  хто-небудь  ін¬
ший  купив  їх,  як  дорогоцінну  річ.  Тут  ви  можете  знайти
різні  речі,  починаючи  від  клізми  й  кінчаючи  діяманто-
вою  обручкою.
 У  великій  вітрині  такої  крамниці,  що  знаходиться  на
людній  торговій  вулиці,  між  мисливською  рушницею  й
мідним  тазом  для  варення,  висить  картина  невідомого
майстра.  Картина  стара,  фарби  зблякли,  потріскались,
але  цим  вона  лише  виграє  щодо  своєї  художности.  Люди
натовпами  збиваються  коло  вітрин,  і  деякі  з  них  нази¬
вають  імена  відомих  майстрів,  але  ці  ймена  миттю  зни¬
кають  у  вуличному  гуркоті,  і  лише  картина  висить  у  ві¬
трині,  як  посланець  у  майбутнє  якогось  забутого  і,  може,
вже  померлого  автора.
 Картина  викликає  уяви.
 Темний  вечірній  обрій  палає  загравою.  Червоний  ко¬
лір  напружений  і  темний.  Почувається,  що  нестерпучий
жар  б’є  звідкись  із  землі  та  обпалює  небо.  Сонце  прова¬
лилося  в  безодню  всесвіту  і  там  клекотить  гарячим  вог¬
нем,  заливаючи  розтопленою  палючою  лавою  небосхил.

Двері  в  день
 453
 Червоні  пекучі  стріли  летять  геть  у  простір,  освітлюючи
своєю  загравою  небо.  Відблиск  заграви  падає  на  могут¬
ні  хащі  допотопного  лісу.  Величезні  дерева,  міцні  й  чор¬
ні,  як  дивовижні  крицеві  скелі,  відбивають  на  собі  від¬
блиск  заграви.  Спереду  чорна  прогалина  порожня  й  тем¬
на,  як  вугляний  склеп.
 І  ось  раптом  чути  хряск  і  важку  ходу,  і  от  ввижаєть¬
ся  потворна  морда  допотопного  чудовиська.  Чудовисько
велетенських  розмірів  важкою  ходою  виходить  на  прога¬
лину.  Воно  важко  сопе,  його  подих  підхоплює  луна  допо¬
топного  лісу,  і  от  здається,  що  дихають  ці  кремезні  чор¬
ні  дерева,  ці  муругі  крицеві  скелі.
 Раптом  страшний  рик  струшує  ліс.  Од  цього  звуку
все  дрижить.  Дрижать  дерева,  і  дрижить  земля,  її  тру¬
сить  землетрус  звуків,  що  видираються  з  пащі  чудо¬
виська.  Перше  чудовисько  натрапило  на  другу  вели¬
чезну  потвору.  Крики  розлютованих  потвор  примушу¬
ють  тремтіти  землю.  Потвори  сходяться,  і  від  їхнього
сопіння  й  тупоту  стогне  ліс.  Клацання  зубів,  сердитий
рев,  важкі  удари  зливаються  в  чорну  рухливу  масу,
яку  раптом  обливає  червона  кров,  що  бурхливо  вири¬
вається  з  поранених  тіл.  Кров  парує  й  світиться  черво¬
ним  блиском,  який  зливається  з  загравою,  і  ось  тепер
здається,  що  обрій,  нетра  землі,  ліс  і  потвори  палах¬
котять  гарячою  кров’ю.  Раптом  все  завмирає...  і  лиша¬
ється  сама  картина.
 Фарби  зблякли,  потріскались,  припали  порохом,
потемнішали.  Величезне  чудовисько  —  потвора-пере-
можець  стоїть  над  забитим  ворогом,  і  з  його  горлянки
видирається  непереможний  рев.  На  землі,  що  заллята
кров’ю,  лежить  мертва,  переможена  друга  потвора.  Сон¬
це  клекотить  жаром  у  нетрях  всесвіту  і  заливає  крива¬
вою  загравою  темне  небо.
 Автор  картини  невідомий.  Картина  висить  у  великій
вітрині  комісійної  крамниці  між  мисливською  рушни¬
цею  й  мідяним  тазом  для  варення.

454
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРІТ
 IV
ГЕРОЙ
 У  місті  спека.  Місто,  одягнене  в  камінь,  розпечене  сон¬
цем,  потіє,  метушиться.  Вулиці  димлять  казанами  з  ас¬
фальтом,  обляпують  вапною  і  фарбами.  Люди  б’ють  ка¬
мінь  на  бруках,  пересувають  рейки,  фарбують  дахи  і  стіни;
будинків.  Вулиці  клекотять,  вливаючись  ріками  у  великі
площі.  Перехожі  поспішають,  переходячи  брук,  і  трамваї
тривожно  заливаються  настирливими  дзвінками.
 Край  тротуару  біля  телеграфного  стовпа  зупинився:
якийсь  чоловік.  Він  не  притягає  жодної  уваги.  Це  служ¬
бовець,  який  сьогодні  не  пішов  на  службу,  може,  він;
у  відпустці,  а  може,  він  і  безробітний.  Він  нервово  ви¬
тяг  із  кишені  синього  піджака  годинника  і  поглянув  на
нього;  можна  було  подумати,  що  він  зараз  заметушить¬
ся,  побіжить,  кудись  поспішаючи.  Але  нічого  подібно¬
го,  —  він  знову  застиг  коло  стовпа,  напружено  слідкую¬
чи  за  вулицею.
 Він  стояв  у  тому  місці  вулиці,  де  вуличний  рух  був  най¬
більший.  Тут  щохвилини  пролітали  автомобілі,  важко
проходили  автобуси  і  безперервно  сунули  трамваї.
 Чоловік  напружено  стежив  за  людьми,  що  перехо¬
дять  вулицю.  Люди  швидко  перебігали  вулицю,  огляда¬
ючись,  щоб  не  потрапити  під  трамвай  або  автобус.  І  коли
трамвай  деренчав  або  сурмив  автобус  якому-небудь  лег¬
коважному  перехожому,  чоловік,  що  стояв  коло  стов¬
па,  напружено,  до  болю  стискав  собі  руки  і  хвилювався.
Його  вуста  шепотіли:
 —  Ось!  Ось  зараз...
 Якась  молода  жінка,  тримаючи  за  руку  маленьку  бі¬
ляву  дівчинку,  швидко  переходила  брук.  Дівчинка  несла
в  руці  якийсь  пакуночок,  і  він  у  неї  несподівано  випав  з
рук  на  самому  бруці.  Поки  жінка  підіймала  його,  з-  поза
рогу  з  дзеньканням  вдерся  трамвай,  з  протилежного  боку
важко  йшов  автобус.  Жінка  швидко  схопила  дівчинку  і
перебігла  колію,  трамвай  на  мить  заслонив  її.

Двері  в  день
 455
 Чоловік  коло  стовпа  злякано  відхитнувся,  у  нього  за¬
бився  подих,  і  він  прошепотів:
 —  Ось!  Яке  нещастя!..
 Він  напружено  схилився  вперед  на  брук.  Страждання
скривило  його  непоголене,  стурбоване  обличчя.
 Трамвай  розминувся  з  автобусом,  і  чоловік,  що  напру¬
жено  стежив  за  цим,  легко  зітхнув.  Він  побачив  на  про¬
тилежному  тротуарі  білі  сукні  жінки  й  дівчинки,  що  до¬
піру  перейшли  вулицю.  Дівчинка  весело  стрибала  коло
жінки  і  щось  говорила.
 Світлі  постаті  жінки  й  дівчинки  раптом  зникли  в
його  уяві,  ніби  провалилися  в  чорну  прірву.  Чоловік
знову  напружено  стежив  за  вулицею.  Особливо  уваж¬
но  він  стежив  за  чоловіками.  І  коли  будь-який  з  них
необережно  потрапляв  під  загрозу  трамваю  або  авто¬
буса,  чоловік  напружено,  до  болір  стискував  руки  і  за¬
мружував  очі.
 Коли  він  знову  розплющував  їх,  вулиця  так  само  ме¬
тушилася,  кудись  бігла  і,  незважаючи  на  рух,  все  здава¬
лось  якимось  спокійним,  безтурботним.
 Здавалося,  що  обов’язок  цього  чоловіка  —  стежити  за
вуличними  катастрофами  та  провадити  статистику  за¬
душених  трамваями,  автобусами  або  візниками.  Чоло¬
вік  так  стежив  за  вулицею  багато  часу.  Нарешті  він  раз
у  раз  став  поглядати  на  годинника,  йому  вже  бракувало
терпіння.  Коли  раніше  він  турбувався  за  кожного  пере¬
хожого,  то  тепер  він,  розпалившись,  досадливо  одвертав¬
ся,  коли  який-небудь  перехожий  щасливо  викручувався
між  візниками  та  автобусами.
 —  От,  коли  б  швидше!  Коли  б  швидше!  Все  одно  ко¬
гось  десь  має  задушити!..
 А  вулиця  так  само  одноманітно  клекотіла,  бігла,  ме¬
тушилась.  Ніщо,  здавалось,  не  могло  зупинити  її  руху  та
її  байдужого  плину.
 Раптом  одчайний  вереск,  напівгавкання  перетяли  гур¬
кіт  вулиці.  Важко  гримаючи,  пройшов  автобус,  і  після
нього  на  бруці  залишилось  задушене  руде  цуценя.  Воно

456
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вирячило  очі,  висунуло  червоний  язик,  розплющилось
в  тінь.
 Коло  —  жінок,  дітей  і  м’якосердих  перехожих  —  стов¬
пилось  на  тротуарі,  висловлюючи  вголос  свій  жаль.  По¬
тім  вони  розійшлись,  а  на  бруці  так  і  лишилось  розчав¬
лене  цуценя  з  висунутим  червоним  язичком.
 Пройшло  кілька  автобусів.  Напрочуд  ні  один  із  них
навіть  не  торкнувся  своїми  важкими  колесами  цуценя¬
ти.  Чоловік,  що  стояв  біля  стовпа,  знизав  плечима,  по¬
дивився  на  годинника  й  відійшов  геть.  Він  поволі  пішов
тротуаром,  оглядаючи  вулицю  й  будинки.  Він  чомусь
увесь  час  заглядав  угору  на  дахи  будівель.  Він  так  заки¬
дав  голову,  що,  нарешті,  йому  заболіла  шия.
 Ось  на  одному  з  будинків  високо  під  самим  шостим  по¬
верхом  він  побачив  маляра.  Маляр  гойдався  в  повітрі,  си¬
дячи  на  дошці,  що  спускалася  з  покрівлі  на  міцних  ка¬
натах.  Маляр  спокійно,  похитуючись  в  своєму  сідалі  від
маленького  вітру,  мастив  будинок.
 Чоловік  зупинився  й  почав  стежити  за  маляром.
Йому  в  уяві  почали  вставати  картини  одна  страшніша
за  одну.
 Він  бачив,  як  маляр  напружено  тягся  до  карнизу,  сил¬
куючись  помастити  його  вапною.  Раптом  маляр  схопив¬
ся  за  канат,  сідало  загойдалось,  потім  вітер  трохи  по¬
крутив  ним.
 В  уяві  чоловіка  виникла  заскорузла  величезна  рука,
забруднена  фарбою.  Ця  рука  в  корчах  схопилася  за  канат,
але  ось  наче  електричний  струм  пройшов  рукою,  пальці
розсунулись,  рука  майнула  в  повітрі  і  —  чорне  тіло  ма¬
ляра,  б’ючись  об  карнизи  й  підвіконня,  ринуло  з  шосто¬
го  поверху  на  тротуар.
 Чоловік  відхитнувся  й  зажмурився.  Коли  він  розплю¬
щив  очі,  то  знову  побачив  методично  метушливу  вули¬
цю  й  маляра,  що  поволі  гойдався  під  шостим  поверхом
на  дошці,  помахуючи  своєю  щіткою.
 Чоловік  знову  став  дивитися  на  маляра.  Він  сто¬
яв  доти,  доки  знову  не  витяг  із  свого  синього  піджака

Двері  в  день
 457
 годинника  і  подивився  на  нього.  В  цей  час  далекий  фа¬
бричний  гудок  загув  на  обіденну  перерву.
 Чоловік  у  синьому  костюмі  досадливо  відмахнувся
від  маляра  і  пішов  далі.  Коли  він  завернув  за  ріг  вулиці,
то  раптом  спинився.  Потім  він  прожогом  кинувся  бігти.
Спереду  він  побачив  великий  натовп  людей,  що  тлумом
стояв  біля  високого  будинку.  В  центрі  натовпу  стояв  зе¬
ленкуватий  автомобіль  негайної  допомоги.
 Чоловік  у  синьому  костюмі  вдерся  в  натовп  і,  не  зва¬
жаючи  на  лайки  й  стусани,  вліз  в  самий  центр.  Натовп
людей  хвилювався  й  гомонів.
 —  Маляр!
 —  Ах,  яке  нещастя!
 —  У  нього,  мабуть,  діти.  Упав  з  покрівлі!..
 —  Вже  нічого  не  зроблять...
 —  Гу-у-у-у...
 Як  од  стурбованого  бджолиного  рою,  гуло  в  повітрі,  во¬
рушилось,  тиснулось,  гойдалось  в  один  бік,  потім  у  дру¬
гий.  Міліціонери  в  червоних  кашкетах  сюрчали  в  свист¬
ки  і  розпихали  людєиіх  Потім  автомобіль  негайної  допо¬
моги,  розрізавши  натовп,  як  воду,  відійшов  геть.  Він  був
зайвий.
 І  тепер  чоловік  у  синьому  костюмі  побачив  біля  са¬
мих  своїх  ніг  тіло  людини,  що  лежало  на  цеглах  тротуа¬
ру.  Тіло  лежало  з  підламаними  руками  й  розбитою  голо¬
вою.  Обличчя  не  було  зовсім,  була  кривава  рана,  що  ви¬
кликала  в  очах  людей  жах  і  обурення.
 Чоловік,  стримавши  приступи  жаху  й  огиди,  став  жа¬
дібно  оглядати  розбите  тіло.  Він  у  думках  порівнював
його  із  своїм  тілом,  порівнював  довгасте  скривавлене  во¬
лосся  на  голові  й  робив  висновки.
 Маляр,  що  упав  з  покрівлі,  був  приблизно  одного  рос¬
ту  з  ним,  волосся  було  темне  й  довге,  як  у  чоловіка  в  си¬
ньому  костюмі.  Обличчя  не  можна  було  впізнати,  бо  воно
було  зовсім  розбите.
 Чоловік  у  синьому  костюмі,  зваживши  це  все,  заспо¬
коївся.  Він  тепер  байдуже  дивився  на  натовп  і  на  вулицю,

458
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 його  думки  були  далеко  звідси.  Вони  були  в  минулому
житті  маляра.  Гримаса  жалю  промайнула  неголеним  об¬
личчям  чоловіка,  але  він  одразу  стримав  себе.  Йому  зро¬
бити  це  було  досить  важко,  бо  він  чомусь  несамохіть  від¬
чував  дивну  провину  перед  цим  розбитим  тілом.  Йому
було  моторошно,  що  тут  у  самому  центрі  людського  на¬
товпу,  в  центрі  клопотливого  життя  лежить  смерть.
 В  натовпі  шукали  родичів  померлого.  Незабаром  ви¬
явилося,  що  в  нього  нікого  нема  і  нікому  навіть  забра¬
ти  тіло  його  звідси  з  каміння,  від  настирливих  поглядів
цікавих  і  безтурботних  перехожих.  Тоді  з’явилася  пло¬
щадка.  Тіло  маляра  поклали  на  неї,  прикрили  мішком,
і  коні,  наче  почуваючи,  що  вони  везуть,  жалібним,  уро¬
чистим  кроком  потяглися  вздовж  вулиці.
 Тіло  маляра  повезли  в  морґ.  Коли  й  там  деякий  час  не
знайдеться  документальний  родич,  тіло  віддадуть  анато¬
мам,  студентам,  і  маляр  тоді  служитиме  громаді  до  остан¬
нього  шматочка  свого  вже  мертвого  м’яса.
 Чоловік  у  синьому  костюмі  з  непокритою  головою
йшов  до  самого  морґу.
 V
БЮРО  ТРУН
 Шумить,  гарячково  вирує,  кричить  міський  ринок.
Продає  цибулю  й  фальшиві  діяманти,  сперечається  та
б’ється,  коли  справа  набуває  азартної  гри.  Життя  тут
кипить  найнапруженіше.  Тут  можна  знайти  все,  що  ви¬
робляє  країна:  від  фабричних  виробів  до  потворних  по¬
кидьків  людства.  І  в  цьому  місці,  де  концентрується  темп
і  рух,  де  переливається  хвилями  життя,  де  люди  безтур¬
ботно  й  легковажно  женуться  за  своїми  буденними  по¬
требами,  в  непомітному  кутку  причаїлося  бюро  трун.
Тут  виробляють  і  продають  труни  всіх  розмірів  і  ґатун-
ків,  гуртом  і  вроздріб.
 У  великій  крамниці,  що  нагадує  теслярську  май¬
стерню  або  сарай,  двоє  муругих  типів  стругають  дошки.

Двері  в  день
 459
 Тонкими  білими  стрічками  видирається  дерево  зі  стру¬
ганків,  закручується  кучерявими  кільцями  і  тонко  спі¬
ває  якоїсь  пісні.  Дерево,  як  жива  істота,  шкварчить  і
стогне  під  струганками,  вирівнюється,  вилащується,
молодіє  і,  нарешті,  набуваєйюрми,  що  її  люди  вважа¬
ють  за  труну.
 Муругі  теслярі,  бородаті,  з  червоними  носами  од  ви¬
питої  горілки,  безтурботно  стругали  дошки,  чекаючи  на
покупця.  Ринок  ревів  і  метушився,  наче  йому  було  не¬
втямки,  що  тут  двоє  цих  муругих  теслярів  готують  тру¬
ни  для  кожного,  навіть  для  тих,  хто  найбільше  кричить
і  ворушиться.
 Поволі  перебираючись  між  перекупками,  кошика¬
ми  та  ятками,  чоловік  у  синьому  костюмі  підійшов  до
крамниці  з  трунами.  Коли  йому  впала  в  очі  вивіска,
він  чомусь  пригадав  слово  якогось  агітатора,  що  ви¬
ступав  в  установі,  де  цей  чоловік  раніше  працював.
Він  сказав:  буржуазний  світ  нагадує  труну  —  звер¬
ху  оздоба,  позолота  й  блиск,  а  всередині  тлінь.  І  по¬
тім  далі  чоловік  уже  додав  од  себе:  кожна  людина  вмі¬
щує  в  собі  ввесь  буржуазний  світ,  його  устрій  та  пси¬
хологію.
 І  потім  уже,  коли  входив  до  крамниці,  прошепотів:
людина  мусить  вмерти  і  родитися  наново.
 Чоловік  у  синьому  костюмі  зайшов  до  крамниці  й  зі¬
перся  на  рундук.  Обидва  теслярі  глянули  на  нього  і  про¬
довжували  стругати  дошки.
 Чоловік  поглянув  на  полиці  і  побачив  з  десяток  трун
різних  кольорів  і  розмірів.  Деякі  з  них  були  посріблені,
другі  з  розетками  та  візерунками,  інші  пофарбовані  про¬
стою  фарбою,  коричневі  або  чорні.  Він  на  хвилину  заду¬
мався.  Він  вирішував  складне  завдання:  в  якій  труні,
наприклад,  він  поховав  би  самого  себе.  Чи  в  цій  срібній
з  хрестом  і  розетками,  чи  в  такій  простій,  що  лежить  на
верхній  полиці  і  нагадує  швидше  скриньку  на  крокет,
ніж  постійне  сховище  для  людського  тіла.  Було  поміт¬
но,  що  чоловік  вагався.

460
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Один  з  теслярів,  кинувши  струганка  й  витерши  об  свій
подертий  одяг  руки,  підійшов  до  рундука.
 —  Ви,  молодий  чоловік,  не  сумуйте,  я  бачу,  що  у  вас  по¬
мерла  дитина!  —  3  цими  словами  він  стягнув  з  полиці  ма¬
леньку  труну,  що  дуже  нагадувала  своєю  оздобою  коробку
з-під  цукерок.  —  Ви  не  сумуйте,  в  такій  труні  навіть  прин-
ця  поховати  не  шкода.  Ви  подивіться,  яка  робота,  пома¬
цайте,  яке  дерево,  це  справжній  дуб.  Ви  не  подумайте,  що
це  теперішньої  совєцької  роботи,  це  робота  царська.  Ще  до
революції  місцевий  городський  голова  поховав  у  такій  тру¬
ні  свого  єдиного  сина.  Оздобу  виписувано  з-за  кордону.  Це
рекламна  труна,  яка  лежала  ввесь  час  на  вітрині,  але  ми  її
звідти  забрали.  Для  такої  труни  і  вмерти  приємно.
 —  Ти  покажи  товаришеві  оту  труну,  що  на  середній
полиці,  —  товариш,  мабуть,  од  організації,  —  сказав  дру¬
гий  тесляр  і  знову  зашкрябав  своїм  струганком.
 Нова  труна  була  довга  й  пофарбована  в  червоний  колір.
 —  Оце  труна,  —  сказав  перший  тесляр,  —  в  якій  мож¬
на  поховати  навіть  міністра.  Правда,  для  міністра  вона
кольором  не  вийшла,  але  дерево  в  ній  багатюще.  Коли
ще  до  неї  катафалка,  музик,  прапорів,  вийде  незабут¬
ній  краєвид...
 Чоловік  у  синьому  костюмі  посміхнувся,  він  тепер
розв’язав  своє  завдання.  Ці  двоє  балакучих,  муругих
лише  на  вигляд,  теслярів  порадять  йому,  яку  слід  ви¬
брати  труну.
 Коли  перший  тесляр  помітив  посмішку  на  обличчі  по¬
купця,  він  швидко  сховав  обидві  труни  і  витяг  з-під  рун¬
дука  нову  труну  величезних  розмірів.  Коли  б  знову  був  по¬
топ  і  Ноєві  довелося  б  купувати  собі  ковчег,  він  неодмінно
купив  би  собі  цю  труну,  в  якій  би,  безперечно,  вмістився
з  своєю  родиною  та  чистими  й  нечистими  звірями.
 Тесляр,  витягши  й  поставивши  труну  на  рундук,  ши¬
роко  до  вух  посміхнувся  й  витер  рукавом  піт  з  чола.
 —  Ваша  теща,  молодий  чоловік,  дякуватиме  вам  і  нам
на  тому  світі  за  таку  труну.  Ваша  жінка  перестане  пла¬
кати  і  не  вимагатиме  поїздки  на  курорт,  щоб  заспокоїти

Двері  в  день
 461
 нерви.  На  цю  труну  пішло  більше  матеріялу,  ніж  мож¬
на  собі  уявити.  Я  ручусь,  що  вашій  тещі  буде  в  цій  труні
дуже  зручно...  Ваша  теща...
 —  Я  хотів  би  вас  спитати,  —  перетяв  чоловік  у  синьо¬
му  костюмі,  —  в  якій  труні,  наприклад,  можна  було  б
поховати  мене?..
 Це  питання  трохи  розчарувало  муругого  на  вигляд  і
балакучого  справді  продавця.
 —  Це  все  залежить  од  вашого  достатку,  молодий  чоло¬
вік,  вас  можна  поховати  і  з  музикою,  ви  людина  симпа¬
тична,  можна  і  з  попом,  і  півчою.  Це  залежатиме  од  вашої
релігії.  Труну  тоді  слід  вибирати  з  хрестом;  коли  з  музи¬
кою,  слід  замовити  на  покришку  зірку  або  вінок.
 —  На  такій  людині,  якою  я  був  досі,  слід  зверху  по¬
ставити  хреста.
 Тесляр  витяг  кілька  трун,  але  ні  одна  з  них  своїми  роз¬
мірами  не  підійшла.  Це  почало  нервувати  продавця.  Він
божився,  умовляв,  заперечував  і  витягав  все  нові  й  нові
труни.  Тоді  чоловік  у  синьому  костюмі,  щоб  закінчити
цю  справу,  одверто  заявив:
 —  Ви  не  турбуйтесь,  труна  потрібна  особисто  для
мене!..
 Обидва  теслярі  здивовано  подивились  на  нього,  вони
ніяк  не  могли  деякий  час  второпати  такого  становища:
приходить  якась  людина,  пристойна  на  вигляд,  і  несе
такі  теревені.
 —  Тут  вам,  молодий  чоловік,  не  театр!  Розважатись
ви  можете  в  іншому  місці,  —  обурено  заявив  тесляр,  що
стругав  увесь  час  дошки.  Перший  тесляр  шпурнув  тещи¬
ну  труну  під  полицю  і  сердито  поглянув  на  покупця.
 —  Мені  серйозно  треба  труну,  —  заявив  тоді  чоловік
у  синьому  костюмі,  —  ось  нате  вам  гроші,  —  і  він  витяг
з  кишені  невеличку  пачку  паперових  грошей.  —  Але
кажу  вам,  що  труна  потрібна  для  мене.  Ви  не  турбуй¬
тесь.  Яке  ваше  діло,  для  кого  й  для  чого  я  купую  тру¬
ну.  Ви  візьмете  з  мене  мірку,  зробите  труну,  а  гроші  я
даю  вам  уперед.

462
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Обидва  теслярі  поволі  підійшли  до  дивного  громадя¬
нина  і  мовчки  оглядали  його.  Потім  один  з  них  узяв  сан¬
тиметра  і  почав  міряти  його  зріст...
 А  потім  дивний  покупець  заплатив  гроші.
 —  Прізвище  моє  Теодор  Андрійович  Гай,  прошу  труну
доставити  до  мене  на  помешкання  взавтра  ввечері.
 —  Так  зверху  хреста  зробити?  —  запитав  один  з  тес¬
лярів.
 —  Хреста?..  —  подумав  хвилину  покупець.  —  Хрес¬
та  зробіть  обов’язково,  колір  труни  може  бути  який  за¬
вгодно.
 Залишивши  збентежених  теслярів,  чоловік  у  синьо¬
му  костюмі  задумливо  вийшов  з  крамниці.
 —  Теодор  Андрійович  Гай,  —  шепотів  він  про  себе.  —
Тепер  уже  готово  майже  все.  Вам,  шановний  Теодоре
Андрійовичу,  доведеться  розлучитись  із  своїм  ім’ям
і  прізвищем.  Ви,  громадянине  Гай,  —  труп,  мрець  і
більше  нічого.  Ви  лише  тінь  минулого,  лише  натяк,
привид.
 Раптом  він  посміхнувся.  Він  побачив,  як  сонце  кидає
маленьку,  але  кремезну  тінь  од  його  тіла.
 —  Ви,  Теодоре  Андрійовичу,  тінь,  що  має  свою  влас¬
ну,  справжню  тінь.  Ха-ха!  Вам  доведеться  розлучитися
навіть  із  своїм  прізвищем.  Це  буде  справжня  смерть.
Прізвище?  Гай.  Ім’я?  Теодор.  Батька  звали  Андрієм,
діда  —  Петром,  і  все  —  Гаї.  Далі  прірва.  Прадіда  й  далі
теж  якось  звали,  але  це  невідомо.  Прізвища,  мабуть,  да¬
ється  людині  за  її  здатності,  професію,  характер  тощо.
Ось,  наприклад,  кравець  Плужак  (він  прочитав  виві¬
ску),  мабуть,  його  предок  завше  ходив  за  плугом,  звід¬
си  й  Плужак,  а  він  сам  тепер  кравець;  от,  наприклад,
Горбатов,  предок,  мабуть,  був  горбатий;  Гай  —  мабуть
предок  завше  жив  у  гаях,  а  от  перукар  Гольдман  (про¬
читав  він  вивіску),  мабуть,  предок  був  дуже  багатий,  а
цей  за  перукаря...
 Він  тут  же  пригадав,  що  йому  ще  треба  зайти  до  перу¬
каря  поголитися.

Двері  в  день
 463
 Теодор  Андрійович  зайшов  до  перукарні.  В  ній  було
порожньо,  лише  сам  перукар  шпортався  десь  за  перего¬
родкою.  Гай  сів  у  крісло  перед  дзеркалом  і  поглянув  на
себе.  Його  обличчя  було  неголене  і  мало  мужній  вигляд,
волосся  на  голові  було  довгасте  й  розкуйовджене;  незва¬
жаючи  на  це,  в  його  обличчі  були  певні  риси,  що  свідчи¬
ли  за  його  безперечно  міське  походження  й  певну  куль¬
турність.
 Із-за  перегородки  швидко  вийшов  перукар  у  білому
фартусі  й  приступив  до  своєї  роботи.  Перукар  старанно,
до  болю,  милив  бороду  Гаєві,  потім  шкріб  її  тупою  брит¬
вою,  стриг  волосся  на  голові,  поливав  одеколоном,  пудрив
і,  нарешті,  з  попереднього  обличчя  Теодора  Андрійовича
Гая  залишилась  лише  загальна  подібність.  Обличчя  його
було  рожеве  й  молоде,  якийсь  дитячий  вираз  застряв  у
кутку  вуст,  в  очах,  у  білих  блискучих  зубах.
 Коли  перукар  заявив,  що  його  робота  скінчена,  Гай
попросив  підібрати  йому  серед  перуків  відповідну  боро¬
ду  й  вуса.
 —  Мені  доведеться  виступати  на  аматорській  вечір¬
ці,  —  заявив  Гай,  —  а  тому  я  хотів  би,  щоб  ви  мені  при¬
ліпили  бороду  і  вуса  тепер,  бо  я  це  зроблю  сам  дуже  кеп¬
сько.
 Коли  Гай  вийшов  з  перукарні,  він  мав  вигляд  солідно¬
го  вченого,  лікаря  або  громадянина,  що  кохається  в  сво¬
їй  бороді  й  вусах  і  думає,  що  за  такий  вигляд  його  пова¬
жають  і  інші  громадяни,  а  особливо  жінки  та  діти.  Між
іншим,  козляча  борода  на  обличчі  —  це  перша  ознака  са-
мозакохання  й  певної  вузькости  в  характері  людини.
 VI
ДИВОВИЖНА  КРАДІЖКА
 Темно-синя  ковдра  простяглася  понад  містом.  Темінь
зіщулилась  в  перевулках,  лягла  під  каштанами  й  тополя¬
ми  бульварів.  Каміння  будинків  стало  холодним  і  ніби  ще
більш  зросло  своїми  огромами  до  самого  неба.  І  там  далеко

464
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 на  обрії,  де  будинки  утворювали  кам’яний  коритар,  важ¬
ко  звис  на  небі,  зачіпаючи  за  кам’яні  поверхи,  пощербле¬
ний  місяць,  вже  зовсім  червоний  і  неблискучий.
 На  вулицях  коло  крамниць  сиділи  зігнувшись  посну-
лі  вартові,  самотні  візники  окремими  кораблями  стояли
на  причалах  тротуарів,  а  навколо  була  кам’яна  пустеля
з  чорними  дірами  зачинених  вікон.
 Великий  і  довгий  одноповерховий  будинок  анатоміч¬
ного  театру  був  темний  і  муругий.  Великі  вікна  були  чор¬
ні  й  зосереджені.
 Раптом  у  маленькому  віконці  старого  доглядача  бу¬
динку  заблимав  вогник.
 Старому  дідові-доглядачеві  не  спалось.  Йому  при¬
снився  страшний  сон,  йому  ввижалось,  що  в  анатом¬
ці  ворушаться  понівечені  тіла  людей.  Ніч  здалася  йому
якоюсь  неспокійною  в  своїй  тиші  та  завмерлості.  Дід,
засвітивши  лямпку,  знову  ліг  на  тверде  ліжко  і  смок¬
тав  цигарку.
 Ось  він  трохи  підвівся  на  лікоть  і  прислухався.  Тепер
він  цілком  виразно  чув  чиїсь  кроки  по  сходах  і  в  помеш¬
канні  анатомки.  «Хто  б  це  міг  бути?»  —  подумав  дід.  За
своєї  тридцятилітньої  практики  він  уже  знав,  що  мерці
не  ходять,  що  їх  нічого  боятись  і  що  живі  завжди  страш¬
ніші  за  мертвих.
 Дідок  обережно  встав  з  ліжка,  засвітив  ліхтарика,  обе¬
режно  прочинив  двері  й  вийшов  у  коритар.
 —  От,  піймаю  якого  шибеника!  —  прошепотів  він.
 Він  завжди  кілька  разів  на  ніч  обходив  помешкан¬
ня  анатомки,  бо  знав,  що  молоді  шибеники  студенти-
медики,  що  вивчають  остеологію,  часто  залишаються  в
анатомці,  сховавшись  де-небудь  після  лекцій,  щоб  уно¬
чі  на  дозвіллі  вкрасти  руку  або  ногу  кістяка,  або  порі¬
зати  якого-небудь  покійника  так,  що  його  потім  не  впі¬
знає  найближчий  родич.  Дід  знає,  що  ці  шибеники,  щоб
показати  свою  хоробрість,  іноді  навмисно  лишаються
ночувати  серед  трупів  і  часто  серед  ночі,  не  витримав¬
ши  власних  фантазій,  з  переляканим  криком  біжать

Двері  в  день
 465
 до  його  кімнати,  ховаючись  від  утворених  власною  уя¬
вою  привидів.
 Доглядач  старечою  ходою  обійшов  коритари,  заглянув
до  авдиторії,  до  анатомки,  до  кабінету  з  науковим  при¬
ладдям,  де  йому  почувся  якийсь  скрип,  і,  не  знайшовши
нічого,  повернувся  до  своєї  кімнати,  знову  ліг  у  ліжко  і
після  такої  прогулянки  швидко  заснув.
 В  цей  час  між  столами  та  шафами  анатомічного  кабі¬
нету  пройшла  якась  тінь,  на  мить  було  чути  легку  ходу,
і  потім  знову  все  завмерло.
 В  сірому  світлі,  що  лилось  у  вікна  з  нічного  неба,  тьмя¬
но  освітлюючи  кабінет,  поблискували  шкляні  шибки
шаф,  чорніли  муляжі,  сіріли  слоїки  з  заспиртованими
препаратами.  Крізь  шкляні  шибки  високих  шаф  на  ка¬
бінет  шкірились  вищиреними  зубами  і  білими  щелепами
кістяки  людей,  мавп,  антропоїдів,  черепи  скитів  і  доісто¬
ричних  людей.  Провали  очей  на  білому  тлі  кісток  визна¬
чались  чорними  великими  дірами  чудної  форми.  В  інших
шафах  тихо  дзеренчали  від  чиєїсь  легкої  ходи  блискучі
металеві  інструменти,  ампутаційні  ножі,  пінцети,  зон¬
ди,  кохери  та  розпораторії.  Великі  анатомічні  мапи  ки¬
лимами  вкривали  стіни.  Тут  заховались  великі  таємни¬
ці  науки,  які  завше  викликають  почуття  страху  та  загад-
ковости.  А  тому  й  хода  людини,  що  забралась  сюди  вночі
до  кабінету,  була  якась  обережна  й  полохлива.
 Людина  вийшла  до  коритару  і  засвітила  сірника;  ма¬
ленький  вогник  освітлив  бородате  професорське  облич¬
чя  й  чорну  постать  в  легкому  пальті  й  чорній  шляпі.  Під
пахвою  в  неї  був  якийсь  не  дуже  великий,  трохи  зібга¬
ний  пакунок.
 Коли  б  не  знати  історії  в  перукарні,  то  нам  було  б  не¬
можливо  впізнати  в  цій  постаті  Теодора  Андрійовича
Гая,  а  тепер  можна  з  певністю  сказати,  що  це  був  безпе¬
речно  він.
 Гай,  обережно  ступаючи,  пройшов  у  бік  мертвець¬
кої,  —  було  видно,  що  він  чогось  шукає.  Коли  він  про¬
чинив  двері  до  мертвецької,  з  темного  помешкання  в

466
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 обличчя  йому  війнув  неприємний  дух  солодкуватої  труп¬
ної  отрути.  Од  цього  духу  можна  було  задихнутись,  волос¬
ся  од  нього  ставало  на  голові  дубом,  і,  нарешті,  починало
здаватись,  що  це  його  тіло,  тіло  ще  живого  Гая,  починає
тліти  і  пахнути  солодкуватою  отрутою.  Гай,  стримуючи
себе,  щоб  не  втекти  з  цього  місця,  освітлив  мертвецьку.
Збоку  він  одразу  побачив  кілька  простих,  збитих  з  до-
шок  трун  і  якусь  залізну  ванну,  в  другому  кутку  лежала
якась  чорна  купа.  Коли  Гай  освітлив  цю  купу,  він  неса¬
мохіть  відхитнувся.
 В  купі  лежали  понівечені  й  гнилі  трупи  чоловіків,  жі¬
нок  і  дітей,  білі  хробаки  ворушились  в  ній,  і  пахощі  труп¬
ної  отрути  стали  ще  солодшими,  ще  нестерпучішими.  Гай
не  витримав  цієї  картини  і  нервово  причинив  двері  мерт¬
вецької.  Він  трохи  постояв  у  темному  коритарі,  силку¬
ючись  втягнути  в  свої  легені  побільше  свіжого  повітря.
Потім  Гай  знову  обережно  пішов  коритаром.  Він  шугнув
у  двері  до  анатомічного  театру  і  освітив  його  маленьким
вогником  сірника.
 Тут  він  побачив  у  кількох  ваннах  у  розчині  формалі¬
ну  мерців,  що  ніби  спокійно  спали  у  цім  розчині.  Роз¬
чин  нестерпуче  пах  формаліном.  Далі  анатомічний  те¬
атр  нагадав  йому  якусь  м’ясорубку.  На  низьких  столах,
що  швидше  нагадували  великі  ліжка  або,  вірніш,  під¬
ставки  для  рубки  м’яса,  лежали  розрізані  частини  люд¬
ського  тіла:  руки,  ноги,  частини  тулубів,  оскальпова¬
ні  голови,  ребра,  обголені  до  червоного  м’яса.  Тут  по¬
мешкання  було  більше,  і  солодкуваті  пахощі  трупної
отрути,  змішані  з  міцним  духом  формаліну,  були  вже
не  такі  дражливі.
 Гай  обережно  пройшов  між  столами,  уважно  огляда¬
ючи  кожного  з  них.  Ось  він  у  напівтемряві  побачив  голе
тіло  якоїсь  людини.  Гай  підійшов  до  столу  з  тілом  люди¬
ни  і  освітлив  його  сірником.
 Обличчя  людини  було  цілковитою  раною,  розтрощене
й  скривавлене.  Це  було  тіло  маляра,  що  сьогодні  ще  вдень
розбився,  упавши  з  високого  поверху.  Гай  задумливо

Двері  в  день
 467
 спинився,  дивлячись  на  тіло  маляра,  новий  сірник  жев¬
рів  у  нього  в  пальцях.
 Поволі  в  уяві  Гая  освітлення  анатомічного  театру  змі¬
нилось  на  сірий  дощовий  ранок.  Сіяла  дрібненька  мряка,
падаючи  на  землю,  на  Гая  і  на  темну  воду  ріки,  булькаючи
в  ній  і  роблячи  її  рябою  від  міліярдів  маленьких  крапок.
 Гай  схилився  понад  воду  ріки.  Він  бачить,  що  вода
не  відбиває  його  постати,  на  воді  нема  його  тіні,  ніби  він
безтілесний  дух.
 Він  десь  блукав  і  загубив  свою  тінь.  Він  блукав  у  про¬
сторах  життя,  і  його  тінь  загубилася  серед  вуличок,  май¬
данів  і  перевулків  цих  просторів.  Чого  варта  людина,  що
не  має  навіть  власної  тіні?  Така  людина  безвільна,  вона  не
може  знайти  саму  себе,  вона  непотрібна  не  тільки  всім,  але
й  самій  собі.  Така  людина  в  мряці,  в  тумані,  вона  навіть  не
знає,  як  загубити  й  своє  тіло,  що  вже  їй  непотрібне.
 Гай  схилився  ще  нижче,  він  відчув,  як  бильця  при¬
стані  вперлися  йому  в  груди,  а  нога  ніби  несамохіть  пі¬
дійнялася  вгору  на  бильця.
 Навіщо  жити,  щоб  увесь  час  робити  дурниці,  бути  в
лабетах  примхливої,  дурної  жінки,  бути  в  лабетах  її  зло¬
чинних  знайомих  і  родичів...
 Чиясь  рука  міцно  схопила  його  за  комір  і  одтягнула
від  води.  Гай  тепер  виразніш  побачив  пристань,  сіру  воду
ріки  й  сіре  осіннє  повітря.
 Перед  ним  стояв  його  старий  знайомий,  високого  рос¬
ту,  з  подзьобаним  обличчям.
 —  Чрррт!  —  прохрипів  знайомий.  —  Що  ви  робите,
чррт!..  Беріть  приклад  з  мене!..
 Перед  Гаєм  шипіло  й  хрипіло  ненависне  йому  облич¬
чя.
 —  Ай!  —  трохи  не  скрикнув  він.
 Сірник  догорів  і  попік  йому  пальці.  Темрява  залі  ана¬
томічного  театру  стала  густіша.  Контури  трупів  лише  від¬
чувалися  в  цій  темряві.
 Він  був  один  серед  цих  понівечених  життям  людей,
один  із  своїми  дивовижними  уявами  та  спогадами.

468
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Але  годі  було  роздумувати.  Він  знайшов,  що  шукав,  і
тепер  треба  було  поспішати.  Гай  знову  згадав  про  небез¬
пеку,  що  загрожувала  йому  тут,  і  про  те,  що  йому  лиши¬
лося  зробити  ще  кілька  сміливих  кроків,  і  він  буде  віль¬
ний.  Він  помре  для  всіх  і  наново  народиться  для  себе,  для
роботи  і  для  того,  щоб  вільно  рухатись  в  одному  цікаво¬
му  для  нього  напрямку.
 Гай  витяг  із  кишені  маленьку  свічку,  запалив  її  і  при¬
мостив  поблизу  на  другому  столі.  Пакунок,  що  був  при  ньо¬
му,  він  теж  поклав  на  стіл,  щоб  він  не  заважав  йому.  Потім
витяг  ножа  і  схилився  над  тілом  маляра,  ніби  збираючись
удруге  вбити  його.  Гай  деякий  час  не  наважувався  притор¬
кнутися  до  нього,  але  потім  рішуче  став  його  роздягати.
 Тіло  маляра  безпорадно  теліпалося  в  руках  Гая,  і  це
заважало  роздягати  його.  Багато  легше  було  б  роздягну¬
ти  п’яного  або  просто  живу  людину.  Там,  де  одяг  не  під¬
давався  зусиллям,  Гай  розрізав  його  ножем.
 Нарешті  він  роздягнув  маляра  до  спідньої  білизни.
Тоді  Гай  розгорнув  пакунок,  що  в  ньому  був  синій  кос¬
тюм,  черевики,  довгий  мішок  і  вірьовка.  Гай  переодяг
маляра  в  синій  костюм,  у  свої  черевики  і  тепер,  звикнув¬
ши  до  нього,  замилувано  розглядав  його.
 Ця  мертва  людина  мала  врятувати  його  —  Гая.  Ця
мертва  людина  з  розбитим  обличчям,  в  його  синьому  кос¬
тюмі,  в  його  черевиках,  була  його  зросту  і  він  навіть  сам
міг  би  помилитись,  сплутавши  мерця  з  собою.
 Задоволений  такими  наслідками  і  відчуваючи  в  руках
знайому  тканину  власного  костюму,  Гай  тепер  з  симпа¬
тією  почав  ставитись  до  мерця.  Тепер  Гай  не  боявся  його
і  поводився  з  ним,  як  з  річчю.
 Гай  замотав  мерця  в  мішок,  зав’язав  його  вірьовками,
і  тепер  перед  ним  був  новий  великий  пакунок,  що  нічого
не  мав  спільного  ні  з  живою,  ні  з  мертвою  людиною.
 Гай  погасив  свічку  і  сховав  її  до  кишені,  потім  він
пройшов  до  виходу  і  прислухався.  Скрізь  було  тихо  і  ніщо
не  турбувало  нічної  тиші,  десь  далеко  цокав  об  брук  за-
пізнілий  візник.

Двері  в  день
 469
 Гай  вернувся  назад,  узяв  мерця  на  спину,  як  вантаж,
і,  важко  згинаючись  під  ним,  вийшов  з  анатомічного  те¬
атру  на  вулицю.
 На  вулиці  було  темно  й  безлюдно.  Нікого  було  бояти¬
ся,  нікого  було  стерегтися,  і  Гай,  вийшовши  з  анатомки,
тепер  почував  себе  трохи  спокійніше.  Мрець  наче  насів
йому  на  плечі  й  душив  своїм  важким  тілом.
 На  розі  вулиці  Гая  вже  давно  чекав  візник,  що  со¬
лодко  спав,  схиливши  голову  на  груди.  Спав  візник  і
спав  кінь.  Гай  обережно  поклав  свій  дорогоцінний  па¬
кунок  в  екіпаж  і  розбудив  візника.  Візник  переляка¬
но  схопився,  але  швидко  заспокоївся,  побачивши  Гая.
Може,  коли  б  візник  знав  про  надзвичайний  вантаж,
що  його  він  мав  везти,  його  спокій  було  б  потурбовано
більше,  але  візник  думав,  що  це  проста  крадіжка,  що
нічим  йому  не  загрожує  і  що  від  неї  він  мав  певний  до¬
брий  заробіток.
 Гай  сів  поруч  свого  пакунку,  візник  розбудив  коня,  і
вони  поволі  зацокали  заснулими  вулицями  міста.
 Заколисаний  їздою  екіпажу  Гай  знову  став  марити.
Він  бачив  дивовижні  речі,  дивні  події,  що  він  їх  пережив
і  що  про  них  уже  згадував  безліч  разів.
 Довгі  гудки  паровозів  на  станції  викликали  в  його  уяві
гудок  заводу,  що  наповнений  гуркотом,  роботою  й  жит¬
тям.  Чорні  кремезні  будівлі  майстерень  дивовижними
декораціями  встряли  в  розбурхану  уяву.
 Ось  його  старий  батько,  що  він  його  так  любив.  Ось
робітники,  його  друзі,  що  з  ними  він  бився  на  барика¬
дах,  ось  товстий  Совз  і  його  дружина  Оксана,  що  він  її
ще  досі  не  забув...
 Довгий  гудок  паротягу  під  семафором  нагадав  йому
знайомий  гудок  майстерень,  що  з  ним  разом  він  про¬
сипався,  разом  з  ним  обідав,  разом  з  ним  кінчав  ро¬
боту.
 Гудок,  гудок!  Він  досі  гуде  в  голові  знайомим  і  рід¬
ним  басом...  Ось,  ось  він  гуде!  Це  ніби  його  знайомий
голос...

470
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 VII
ХТО  ВІН  ТАКИЙ
 З  чорного  й  тонкого,  як  палиця,  гудка,  що  підіймався
над  покрівлями  майстерень,  з  шипінням  видерлася  пара,
лякаючи  горобців  та  голубів,  що  злякано  розлетілися  в
усі  кінці,  а  потім  у  повітрі  звис  густий  звук,  як  гудіння
велетенського  джмеля,  що  важко  пролетів  містечком.
У  цей  же  час  прочинилася  велика  дерев’яна  брама  май¬
стерень,  але  крім  сторожа  біля  неї  ще  нікого  не  було.
 Була  обіденна  перерва.  Весняне  сонце  немилосерд¬
но  смалило  цегли  заводських  будівель  та  іржаву  бляху
на  покрівлях.  Спека  позаганяла  під  паркани  навіть  со¬
бак,  що  лежали  в  їхньому  холодку,  повисувавши  свої  до¬
вгі  червоні  язики.  Навколо  майстерень  нікого  не  було,  і
тільки  гул  вдирався  в  спеку  й  тишу.  Було  чути,  як  рев¬
ла  форсунка  й  дзичали  токарні  станки,  але  й  це  пово¬
лі  затихало.
 Незабаром  людський  говір  заполонив  увесь  завод¬
ський  двір,  появились  гуртки  робітників  у  засмальцьо¬
ваних  куртках  та  сорочках.  Робітники  юрбою  почали  ви¬
ходити  з  брами  заводу,  й  їхні  веселі  крики  та  говір  роз¬
буркали  майже  заснулі  околиці.  Собаки  з  гавканням
кинулись  до  своїх  хазяїв  з-під  тіні  парканів,  звідкись
узялись  діти,  що  піддавали  ще  більшого  галасу.  Багато
з  них  поприносили  їжу  і  тепер  сиділи  хто  на  траві,  хто  на
колодах  або  рельсах,  весело  поглядаючи  на  батьків,  що  з
великим  апетитом  знищували  мізерні  кавалки  черство¬
го  хліба  або  сьорбали  якусь  юшку.
 Не  встигла  перша  партія  робітників  вийти  з  майсте¬
рень,  як  до  брами  підійшов  селянин  в  теплій  шапці,  хоч  і
в  літній  сорочці,  з  розстібнутим  коміром,  з-під  якого  ви¬
глядали  сухорляві,  засмажені  груди.  Селянин,  з  зацікав¬
ленням  поглядаючи  на  робітників,  підійшов  до  сторожа,
що  стояв  біля  брами,  і  щось  у  нього  запитав.
 —  Ще  не  проходив!  —  відповів  сторож.

Двері  в  день
 471
 Тоді  селянин  витяг  з  кишені  листа  і  передав  стороже¬
ві;  після  цього,  постоявши  ще  трохи,  він  рушив  до  міс¬
течка  вздовж  парканів,  все  ще  поглядаючи  назад  на  юрби
робітників.
 З  майстерень  вийшли  ще  нові  партії  робітників,  і  всі
посунули  до  брами  й  далі  на  вулицю.  Сторож,  що  стояв
біля  брами,  весело  перегукувався  із  знайомими  і  часто
від  його  дотепів  лунав  веселий  сміх.
 Веселий  народ  робітники!  Вони  завше  можуть  жар¬
тувати.  Коло  важкої  праці  на  заводі,  коли  навіть  турбу¬
ються,  що  немає  чого  їсти,  вони  й  тоді  можуть  жартувати
й  сміятися.  Вони  не  сміються  лише,  коли  незадоволень
Але  вже  минуло  досить  часу,  як  причина  їхнього  частого
незадоволення  зникла.  Та  що  зникла!  Вони  сами  знищи¬
ли  її.  Тепер  вони  могли  весело  сміятися,  бо  все  залежа¬
ло  від  них  самих.  Захочемо  —  збудуємо  такі  хмарочоси,
як  у  Нью-Йорці,  захочемо  —  побудуємо  котеджі  з  садка¬
ми,  як  у  англійських  панів.  Та  все  це  пусте!  Ми  збудуємо
міста,  де  буде  радіо  та  аеропляни,  де  заводи  під  час  праці
гратимуть  чудових  симфоній,  де  людина  матиме  все,  що
їй  забажається.  Що  з  того,  що  Морган  має  мільйони  до¬
ларів?  У  нього  їх  можна  буде  відібрати.  Хіба  ви  не  при¬
стаєте  на  мою  думку?
 Так  часто  казав  Теодор  Гай  —  робітник  майстерень,
молодий  мрійник.  Те,  що  Гай  був  мрійником,  це  кожний
міг  сказати,  але  при  бажанні  й  самому  можна  було  пере¬
конатися,  подивившись  на  його  веселу  молодість  та  ба¬
дьорість.  Все  молоде  любить  мріяти,  а  старе  згадувати.
Це  вже  майже  закон  природи,  бо  дуже  рідко  можна  зу¬
стріти  мрійника,  в  якого  на  голові  було  б  більше  сивого
волосся,  ніж  чорного  або  рудого.  Припустимо,  це  прав¬
да,  сивина  й  юне  завзяття,  мабуть,  частіше  сполучати¬
муться  тоді,  коли  здійсняться  мрійні  передбачення  Те-
одора  Гая.
 Тоді  все  мусить  бути  якось  інакше.  Мусить  бути  таке
щось  нове,  від  чого  навіть  тепер  широко  посміхається  об¬
личчя  і  з  грудей  видираються  радісні  вигуки.

472
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «Все  йде,  все  минає»,  —  як  висловлюються  деякі  про¬
роки,  коли  помітять,  що  в  їхньому  гаманці  не  вистачає
копійки,  щоб  купити  бублика.
 Коли  на  бублика  вистачає,  то  все  стоїть  непорушно  і
так  непорушно,  що  це  навіть  важко  уявити.
 З  цими  словами  з  заводського  корпусу  вийшов  і  Тео¬
дор  Гай.  З  ним  вийшло  кілька  робітників,  і  до  кого  з  них
говорив  Теодор,  сказати  було  дуже  легко,  бо  розмова  була
загальна,  й  значить,  це  призначалося  для  всіх.
 Розмова  була  про  те,  що  останнім  часом  дуже  пошири¬
лося  шпигунство,  що  Чека  повикривала  багато  змов,  що
публіка,  яка  мріє  про  непорушність  усього  життя,  недавно
спалила  ксьондза  за  те,  що  він  зрікся  сану,  що  й  серед  робіт¬
ників  є  ще  так  звані  меншовики,  які  цілують  руку  попам  і
жаліють  нещасних  Сергія  Модестовича  або  Фелікса  Едуар-
довича,  колишніх  заводчиків  або  головних  інженерів.
 Весело  розмовляючи  з  товаришами,  Гай  пройшов  че¬
рез  двір  майстерень,  і  коли  він  проходив  повз  сторожа
коло  брами,  той  нукнув  його.  Теодор  підійшов.
 —  Тобі  лист,  —  сказав  сторож,  простягаючи  трохи
зім’ятого  листа.
 Гай  покрутив  у  руці  листа  і,  побачивши,  що  немає
марки,  запитав:
 —  Приніс  хто,  чи  що?..
 —  Якийсь  дядько,  —  відповів  сторож.
 Гай  подякував  і,  вийшовши  з  брами,  поволі  пішов  ву¬
лицею.  «Хто  б  це  міг  писати»,  —  подумав  дорогою  він,
потім  зупинився  і,  побачивши,  що  ніхто  не  заважає,  роз¬
горнув  листа.  Тільки  наважився  він  читати,  як  до  нього
підійшла  молода  жінка,  яка  вийшла  з  одного  з  будинків,
що  стояли  поблизу  заводу,  і  потягнула  Гая  за  рукав.  Тео¬
дор  швидко  зім’яв  у  руці  листа  і  подивився  в  бік  жінки.
Перед  ним  стояла  молода  жінка,  дружина  старого  май¬
стра  заводу,  в  якого  Теодор  часто  обідав.
 —  І  доки  ми  чекатимемо  вас?  —  сказала  жінка.  —  Ще
встигнете  начитатися  любовних  цидулок!  —  Вона  ревни¬
во  глянула  на  руку  Теодора,  що  в  ній  білів  папір.

Двері  в  день
 473
 —  Люба  Оксано,  —  сказав  Теодор,  —  можливо,  що  ви
дуже  помиляєтесь,  бо  я  ще  сам  не  знаю,  що  це  за  лист,
звідки  він  і  від  кого.
 —  Ну,  від  кого  ж  у  вас  може  бути  лист?  Ви,  всі  моло¬
ді,  ласі  поглядати  на  голі  ноги  дівчат.  Ну,  хіба  ж  ви  не
з  охотою  тепер  дивитесь  на  мої  ноги?  Ну,  ну,  одверніть¬
ся,  безсоромнику!  Побачить  чоловік,  шию  вам  скрутить,
а  мене  вижене.
 Після  такого  попередження  Теодор  Гай  тепер  справді
дивився  на  її  білі  голі  ноги  в  якихось  грубих  черевиках,
що  човгали  по  камінню  вулиці.  Досі,  коли  він  дивився  на
ноги  цієї  жінки,  він  просто  не  помічав  їх,  ніби  вона  була
взагалі  безнога  і  пересувалася,  припустимо,  за  допомо¬
гою  коліщат.  Але  тепер  він  мимоволі  розглядав  її  струн¬
кі  з  гарними  рожевими  жилками  ноги,  що  звужували¬
ся  коло  п’яток,  утворюючи  на  щиколотках  чудові  ямки,
що  вилискували  на  сонці  своєю  білістю.  Далі  їх  захову¬
вав  черевик,  але  не  помилившись  можна  було  сказати,
що  й  там  вони  не  менш  цікаві  й  гарні.
 —  Тепер  я  теж  переконаний,  —  сказав  Теодор,  —  що
в  жінки  з  усієї  краси  її  та  розкошів  найкраща  принада  —
це  її  ноги.  Не  дурно  це  я  так  часто  чув  од  товаришів.
 —  Ой,  не  дивіться!  —  на  цей  раз  скрикнула  жінка,
може,  навмисне,  а  може,  ненароком  скинувши  велико¬
го  черевика  і  знову  швидко  одягаючи  його.  —  Падає!  —
додала  вона,  щоб  виправдати  себе.
 —  Ви  їх  прибийте  цвяшками  до  п’яток,  —  пожарту¬
вав  Теодор,  —  бо  коли  їм  забажається  спадати  частіш,  то
всім  чоловікам  спокою  не  буде.
 На  це  вона  тихо  засміялась,  блиснувши  на  мент  сво¬
їми  великими,  як  шматки  антрациту,  очима.  Сміх  у  неї
був  дивний  та  зворушливий,  він  тихо  дзюрчав  у  неї  з  гру¬
дей,  одразу  викриваючи  своїм  тоном  характер  пристрас¬
ної  людини.
 Жартуючи  з  молодою  жінкою,  Гай  ішов  разом  з  нею
до  будинку,  що  з  нього  вона  допіру  вийшла.  Будинок  був
ще  новий,  двоповерховий.  В  ньому  мешкали  переважно

474
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 робітники.  Вони  мали  невеличкі  кімнати,  завжди  пере¬
повнені  жінками  та  дітьми.  Тут  часто  можна  було  чути
галас  та  плач  дітей,  крики  та  сварки  жінок  і  стук  две¬
рей.  Коли  Теодор  з  жінкою  зайшли  до  коритару  будинку,
він  одразу  відчув  мирний  обіденний  настрій  мешканців.
Навіть  крізь  двері  було  чути  стукання  ложок  та  тарілок
і  тиху  розмову.  Теодор  підійнявся  дерев’яними  сходами
на  другий  поверх  і  ввесь  час  у  сутінках  коритару  відчу¬
вав,  що  жінка  хитрувала,  силкуючись,  ніби  ненароком,
притулитись  до  нього.
 Двері  їм  одчинив  старий  майстер  заводу  Микола  Совз,
хоробливо  гладка  та  лиса  людина.  Совз  мовчки  пропус¬
тив  їх  до  кімнати,  де  на  столі  парувала  вже  їжа.  За  сто¬
лом  сиділо  двоє  хлоп’ят,  виполосканих,  чистеньких  та
зачісаних.  Можливо,  що  вони  допіру,  коли  вийшов  бать¬
ко,  трохи  побилися  або  шпигнули  виделками  один  одно¬
го,  але  тепер  вони  сиділи  тихо  й  дуже  пристойно,  тільки
їхні  рожеві  щічки  свідчили,  що  не  все  було  вже  так  га¬
разд,  як  здавалося  з  першого  погляду.
 —  Де  ж  Оленка?  —  запитав  Совз,  поглядаючи  на  Оксану.
 —  Дідько  її  знає!  Я  її  гукала,  аж  у  вухах  лящало,  а
вона  наче  зникла!  —  відповіла  жінка.
 —  Біда  мені  з  цією  Оленкою,  —  говорив  далі  Совз,
важко  сідаючи  до  столу.  —  От,  шибеник  у  спідничці!  Гір¬
ше  хлопців!..
 Микола  Совз  був  удівець.  Маючи  від  першої  дружини
трійку  дітей,  він,  не  довго  міркувавши,  одружився  вдру¬
ге,  бо  при  його  комплекції  йому  важко  було  вправлятися
з  трьома  громадянами  новішого  покоління,  та  й  діти  ви¬
магали  догляду.  Тепер  же  він  був  задоволений,  хоча  про
його  нову  дружину  Оксану  й  були  якісь  таємні  чутки,  але
чого  не  наговорять  люди,  а  головне,  що  вона  була  хазяй¬
новита,  та  й  діти  були  завше  виполоскані  й  доглянуті.
 Оксана,  впоравшись  коло  тарілок  та  іншого  посуду,  на¬
решті  сіла  на  стілець  проти  Теодора,  але  віддаля  столу.
 Деяких  жінок  можна  схарактеризувати,  тільки  почи¬
наючи  з  ніг.  І  це  можна  пристосувати  й  до  Оксани.  Чомусь

Двері  в  день
 475
 у  першу  чергу  впадало  в  очі  не  обличчя  її,  а  постать.  Вона
дивно  сиділа  завше  на  стільці  чи  на  ліжку,  виставивши
голі  ноги.  Спідниця  її  підсмикувалась  угору  вище  колін,
і  Оксана  ніколи  не  помічала  цього.  Вона  ніби  виставля¬
ла  їх  навмисне  і  коли  помічала,  що  хтось  з  чоловіків  ди¬
виться  на  неї,  її  очі  ширшали,  ставали  нерухомими,  зу¬
пинялись  на  одній  точці.  Було  якось  страшно  й  млосно
дивитись  на  неї.  Пристрасть  затуманювала  їй  обличчя,  і
воно  трохи  розпливалось,  відкриваючи  маленький  чер¬
воний,  як  стяг  повстанців,  рот.  Коли  ж  не  помічати  цих
подробиць,  то  Оксана  була  огрядною  молодою  жінкою  з
пухким  гарненьким  обличчям,  з  чорнявим,  трохи  розку¬
йовдженим  на  скронях,  волоссям.
 В  компанії  вона  завше  була  трохи  мовчазною,  ніби  бо¬
ялася  ненароком  розповісти  щось  із  свого  минулого,  ніби
в  неї  була  якась  тайна.  Це  можна  було  часто  помітити  й  з
того,  що  вона  іноді  чогось  здригалась,  ніби  за  нею  хтось  не¬
помітно  стежить,  ніби  чогось  боялася  несподіваного,  але
неминучого.  Теодорові  було  відомо,  що  в  неї  був  колись  чо¬
ловік,  який  чи  кинув  її,  чи  вмер,  що  були  якісь  знайомі,
а  може,  родичі,  бо  вона  іноді,  але  зрідка  десь  зникала,  —
нічого  ж  більш  певного  він  не  знав,  хоча  й  трохи  цікавив¬
ся  її  тайною.  Про  себе  вона  говорити  не  любила  ніколи.
Починали  її  розпитувати,  вона  вперто  мовчала  й  ставала
дуже  лякливою.  Це,  звичайно,  відбивало  охоту  розпиту¬
вати  її,  і  вона  ніколи  не  викривала  навіть  крайчику  своєї
тайни.  Взагалі  це  був  тип  «жінки  з  таємницею».
 Була  в  неї  одна,  всім  відома,  риса.  їй  втлумачили  в  голо¬
ву,  що  повз  неї  не  може  пройти  ні  один  чоловік,  не  закохав¬
шись,  що  вона  може  звабити  навіть  і  Нарциса  або  Йосифа
Прекрасного.  На  цьому  її  знайомі  часто  будували  свої  жар¬
ти,  доводячи  Оксану  трохи  не  до  сліз.  Починалося  з  того,
що  сусіда  або  сусідка  заявляли,  що  такий-то,  вперше  по¬
бачивши  її,  одразу  закохався  в  неї.  Переказувалося  це  по¬
шепки,  і  тут  же  давали  сфальшовану  цидулку,  в  якій  пи¬
салося,  що  красуня  Оксана,  коли  не  вийде  ось  у  таке  при¬
значене  місце  на  побачення,  то  автор  помре,  вражений  її

476
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 красою,  його  серце  розіб’ється,  і  винна  в  цьому  буде  вона.
Легковірна  Оксана  одразу  захоплювалася  цим,  безогляд¬
но  вірила  і  йшла  на  побачення.  Звичайно,  вона  дуже  дов¬
го  простоювала  в  призначеному  місці,  чекаючи  автора  ци¬
дулки,  але  він  ніколи  не  з’являвся,  тільки  чомусь  в  такий
час  вона  зустрічала  дуже  багато  сусідів  із  свого  ж  будин¬
ку,  які  ніби  випадково  підходили  до  неї.
 Штукарі  сусіди  з  великою  охотою  ходили  перевіряти,  чи
чекає  вона  когось  на  розі  вулички  або  в  садку,  щоб  потім  дома
можна  було  посміятись  та  пожартувати.  Бідна  ж  Оксана  за¬
вжди  піддавалася  на  такі  жарти,  і  її  можна  було  обдурювати
тисячі  разів  з  однаковим  успіхом.  Навіть  теперішній  її  чоло¬
вік  Микола  Совз  одного  разу  призначив  їй  побачення  таким
чином.  Вона  довго  потім  мовчала  й  сердилась  на  нього.
 Такі  жарти  сусідів,  розмови  про  те,  що  вона  прива¬
блює  всіх  чоловіків,  і  призвичаїли  її  до  того,  що  вона
тулилася  до  кожного  чоловіка,  і  її  захоплювали  кож¬
ні  штани.
 Обід  потроху  кінчався.  Теодор  їв  мовчки,  слухаючи,
як  Совз  часто  докоряв  непосідливих  хлопців,  і  думаючи
про  Оксану,  її  дивне  поводження  та  характер.  Лист,  що
його  він  одержав,  лежав  у  нього  в  кишені,  але  прочита¬
ти  його  при  Оксані  не  було  ніякої  можливости.
 Оксана  якось  дивно  ставилася  до  Теодора.  Він  іноді
відчував  себе  за  її  брата,  іноді  просто  за  доброго  приятеля,
а  іноді...  Вона  сама  починала  робити  досить  непристойні
зауваження  або  обережно  тулитися  до  нього.  Останнього
Теодор  не  помічав.  Він  був  ніби  сонний  і  думав  про  інше,
розв’язуючи  якісь  соціяльні  та  політичні  проблеми,  за¬
хоплюючись  всім,  що  могло  змінити,  або  хоч  трохи  змі¬
няло,  робітничий  побут.
 —  Чому  не  прийшов  батько?  —  запитав  Совз  у  Теодо¬
ра  між  докорами  хлопцям.
 —  Він  у  комосередку!  —  відповів  Теодор.  —  У  нього
там  сьогодні  якісь  справи.
 —  Твій  батько  завжди  зайнятий,  не  має  часу  навіть  по¬
обідати.  А  ще  й  мене  тягнули  до  осередку!  Куди  ж  мені,

Двері  в  день
 477
 хіба  я  зміг  би  встигнути  скрізь?..  Оксано,  треба  було  б  ли¬
шити  трохи  їжі  й  Андрієві,  він,  мабуть,  буде  голодний,  —
звернувся  Совз  до  дружини.
 —  Про  це  вже  ти  не  турбуйся!  —  відповіла  вона,  по¬
сміхнувшись  до  Теодора,  і  раптом  зробила  необережний
рух,  який  ще  більше  відкрив  її  голі  коліна.  —  Батько  Тео¬
дора  з  голоду  не  пропаде!  —  додала  вона,  ніби  зовсім  не
помічаючи,  як  вона  сидить.
 Гай  тепер  мимоволі  дивився  на  неї  й  здивовано  помі¬
чав,  що  й  він  тепер  спостерігає  в  ній  те,  чого  він  чомусь
раніше  ніколи  не  зауважував  і  що  раніше  ніколи  не  зво¬
рушувало  його.  Вона  ж  під  його  поглядом  трохи  зщули¬
лась,  ніби  їй  стало  холодно,  хоча  в  кімнаті  було  парно  і
лисина  її  чоловіка  давно  вкрилася  рясним  потом.
 —  В  містечку  сьогодні  щось  неспокійно!  —  говорив
далі  Совз,  відкушуючи  шматок  просяного  хліба.
 —  Місцевий  ксьондз  говорив  контрреволюційну  про¬
мову,  а  на  базарі  не  хотять  приймати  радянські  знаки.
Скажи  мені,  Тоде,  невже  знову  буде  яка-небудь  навала?
Так  вже  набридли  всякі  хвилювання.  Пам’ятаю,  рані¬
ше  можна  було  погуляти  в  компанії,  випити  трошки,  по¬
їхати  кудись  у  ліс  або  за  річку...  Ех,  і  були  ж  часи!..  Що
з  того,  що  ти  мені  багато  обіцяєш,  але  ж  поки  воно  буде,
то  й  охота  від  нього  відпаде...
 —  Ти  краще  їж,  Миколо,  —  перетяла  його  Оксана,  —
швидко  гудок,  а  ти  як  заведеш  катеринку,  що  було  гар¬
но  й  весело,  так  і  пообідати  не  вспієш.  Мені  не  було  весе¬
ло!  —  стиха  додала  вона.
 Теодор  здивовано  глянув  на  неї,  але  вона  знову  завмер¬
ла.  В  цей  час  в  сінях  стукнули  двері,  залопотіли  босі  ноги,
і  на  порозі  кімнати  з’явилося  мале,  розпатлане  дівча,  все
замурзане  й  заляпане  грязюкою.  Дівча  весело  поглянуло
на  всіх,  чмихнувши  носом  і  жахаючись  іти  далі.
 —  Де  ти  була,  Оленко?  —  сплеснула  руками  здивова¬
на  Оксана,  підвівшись  зі  стільця.  —  Де  це  ти  так  задри¬
палась?..
 —  А  ну  йди-но  сюди!  —  заговорив  Совз.

478
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Оленка  подивилась  на  батька  і  наготовилась  тікати  на¬
зад,  але  її  вчасно  піймала  за  спідничку  Оксана.
 —  Ну,  йди,  не  бійся,  дурненька!  Батько  не  зачепить!
Тільки  ж  скажи,  де  це  ти  гуляла?
 Дівчинка,  побачивши  на  обличчі  Оксани  веселу  по¬
смішку,  стала  сміливішою  і  відповіла  тоненьким  голо¬
ском,  все  ще  з  небезпекою  поглядаючи  на  батька:
 —  Яз  Івасем  пасла  у  ковбані  качок!  Зі  мною  прийшов
дядя,  він  питав  тебе,  мамо  Оксано!..
 —  Де  він?  —  якось  рвучко  запитала  жінка.
 —  Він  чекає  на  вулиці!..  Але  ти  не  йди,  —  завереща¬
ла  дівчинка,  побачивши,  що  Оксана  зробила  рух  до  две¬
рей,  —  батько  битиме...  Не  йди!..
 Але  Оксана,  залишивши  дівчинку,  швидко  вийшла  з
кімнати.  Теодор  подивився  їй  услід,  трохи  здивований
її  занепокоєнням.
 —  Так  ти  по  ковбанях  таляпаєшся?  —  говорив  Совз
Оленці,  —  та  ще  й  хлопців  принаджуєш...  Дядю,  кажеш,
привела?  Рано  починаєш!..  Ех  ти  ж,  шибенику  вихряс¬
тий!..  Іди  помий  руки  та  обличчя  і  сідай  обідати...
 Обід  скінчено.  Теодор,  слухаючи  нові  жартівливі  до¬
кори  Совза,  пройшовся  по  кімнаті.  Він  хотів  скористу¬
ватися  з  моменту,  щоб  прочитати  листа,  але  випадково
глянувши  у  вікно,  що  виходило  на  вуличку,  здивовано
зупинився.
 Спиною  до  нього  стояла  висока  постать  якогось,  ніби
знайомого  Теодорові,  чоловіка.  Коло  нього  стояла  схвильо¬
вана  Оксана,  якою  він  її  ще  ніколи  не  бачив.  Вона  силку¬
валася  прогнати  чоловіка,  іноді  роблячи  рух  рукою,  ніби
відштовхуючи  його.  Вона  дуже  зблідла  й  часто  оглядала¬
ся  по  сторонах,  чи  не  бачить  її  хто.  Нарешті,  вона  одверну¬
лась  од  чоловіка  і  швидко  побігла  назад  до  будинку.
 Незнайомець,  не  повертаючись,  зробив  рух  рукою,
наче  протирав  ліве  око,  і  потім  швидко  пішов  геть.
 «Де  я  його  бачив?»  —  подумав  Теодор,  силкуючись
щось  згадати.

Двері  в  день
 479
 VIII
НА  ВАНТАЖНОМУ  ПОТЯЗІ
 Багнеться  бути
Кондуктором  на
вантажному  потязі
В  похмуру  ніч
Темну  ніч
Осінню  дощову
Сидіти  на  тормозі
У  кожусі,
Зігнувшись  і  скупчившись
Дивитись  у  прірву  рухливу.
 Про  дні,  що  минули,
Що  в  серці  зосталися
Ясними  плямами,
Про  образи  згадані
Заснулі  у  грудях  навіки
На-віки
Мріять
Мріять
 Вдивляючись  в  сутінь.
Михайль  Семенко
 Перед  тим,  як  з’ясувати  дивне  поводження  Оксани
Совз,  а  також  інші  моменти,  що  були  зв’язані  з  листом,
якого  одержав  Теодор,  ми  мусимо  забігти  трохи  назад,
щоб  з  високостів  попередніх  пригод  та  подій  можна  було
широко  розглянути  обрії  цієї  історії.
 Багато  романтичних  людей  дуже  жалкують,  що  всі
таємниці  викриваються  та  пояснюються  досить  просто,
що  немає  в  наш  вік  загадкових  історій,  що  їх  так  часто
можна  прочитати  в  книжках  романістів.  Що  ж  поробиш!
Звичайно,  щоб  задовольнити  аматорів  таємничих  істо¬
рій,  можна  таку  історію  винайти,  але  при  денному  світ¬
лі  всі  таємниці  стають  реальними.

480
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Може,  хто-небудь  любить  читати  про  таємні  звуки
церковних  дзвонів,  про  мерців,  що  встають  з  домовин,
про  привидів,  що  блукають  кладовищами  або  ярами,  де
на  горбку  стоїть  хрест  або  криниця.  Але  не  раджу  захо¬
плюватись  такими  речами,  бо  навіть  маленький  піонер
доведе  вам,  що  у  дзвони  дзвонять  попи,  а  на  кладовищі,
коли  ненароком  спіткаєш  яку-небудь  мару,  то  така  мара
часто  обертається  в  коняку,  що  чухає  гриву  об  трухлявий
хрест.  Запевняю,  що  багато  цікавих  пригод  може  скої¬
тись  і  без  коняки.
 Зверніть  увагу.  Блискучими  рейками  на  українській
землі  крізь  ніч  котиться  вантажний  потяг,  але  його  на¬
вантажено  людьми,  що  самі  за  себе  думають  і  почувають.
Люди  у  вагонах,  люди  на  буферах  і  люди  на  покрівлях
вагонів.  Ні  іскрам  з  димаря  паровозу,  ні  зоряним  жари¬
нам  нічного  неба  не  збаламутити  їхнього  бажання  їха¬
ти.  Вони  їдуть  по  хліб  і  мріють,  як  мріяли  їхні  прадіди-
чумаки,  що  їздили  на  мажах,  дивлячись  у  небо  на  Чу¬
мацьку  дорогу,  далеко  до  моря  по  сіль.
 На  покрівлі  одного  з  вагонів  на  простелених  мішках
лежить  кілька  постатів  чоловіків.  Троє  з  них  розмовля¬
ють,  а  четвертий  лежить  горілиць  і,  слухаючи  клекоту
коліс,  дивиться  в  небо,  де  на  обрії  висить  червоний  ве¬
ликий,  мов  мідний  рондель,  місяць.  Коли  троє  перших
змовкли,  заговорив  четвертий,  —  він  говорив  тихо  й  ніби
трохи  здивовано.
 —  Інженери  думають  замість  них,  шофери  кохають
їхніх  жінок,  салдати  розстрілюють  чорних  тубільців  та
б’ються  один  з  одним  замість  них,  моряки  ведуть  замість
них  з  Сан-Франциско  до  Монтевідео  і  навіть  до  Мельбур¬
ну  й  далі  важкі  кораблі,  збиваючи  море  в  піну,  а  шахтарі
риють  землю,  добуваючи  скарби,  —  все  це  робиться  за  них
і  все  інше  робиться  замість  них,  бо  вони  господарі!..
 Ми  ж  господарі  лише  свого  мозку  та  серця  і  все  ро¬
бимо  самі.  І  навіть  коли  немає  роботи,  і  на  руках  мозолі
стають  м’ягкими,  стираються,  і  руки  стають  важкі,  наче
налляті  водою,  або  коли  гуркотить  революція,  або  немає

Двері  в  день
 481
 хліба,  ми  все  одно  думаємо  самі  й  самі  почуваємо,  бо  ми
господарі  свого  мозку  та  серця.
 —  Це  тобі  приснилося,  Тоде,  чи  ти  серйозно?  —  запи¬
тав  один  з  подорожніх,  підвівши  голову  на  лікоть  і  уваж¬
но  подивившись  на  товариша.
 —  Ні,  це  я  серйозно!
 —  Відки  ж  ти  знаєш,  і  хіба  ти  був  там?
 —  Я  прочитав  недавно  одну  книжку.  І  хіба  треба  бути
там,  щоб  знати  про  це?  Досить  прочитати  їхніх  книжок
або  подивитися  на  їхні  картини  в  кіно,  і  тоді  все  стане
ясним.
 Після  цього  всі  четверо  змовкли,  кожний  з  них  щось
думав  про  себе:  всі  четверо  подорожніх  були  робітники
механічних  майстерень  «Червона  Зоря».
 Ці  майстерні  розташовано  в  невеликому  містечку,  що
знаходилось  в  прикордонній  смузі  України  біля  Польщі.
Час  був  неспокійний,  бо  щодня  можна  було  чекати  нападу
поляків,  які  хотіли  поширити  своє  панування  аж  до  Киє¬
ва,  а  коли  б  змога,  то  й  на  всю  Україну.  Крім  того,  селяни,
маючи  в  своїх  скринях  та  коморах  безліч  міського  добра,
не  продавали  хліба  і  не  відвозили  до  міста.  Робітники  го¬
лодували,  і  доводилось  витрачати  багато  зусиль,  щоб  го¬
дувати  великі  сім’ї,  працювати  на  заводі  і  брати  участь
у  громадських  організаціях.  За  гроші  на  селі  нічого  не
можна  було  дістати,  і  замість  купівлі-продажу  було  за¬
проваджено  обмін  фабрикатами  та  продуктами.  З  усіх  ро¬
бітничих  районів  країни  везли  робітники  в  хліборобські
райони  різні  фабрикати  та  крам,  щоб  виміняти  на  хліб.
Голодний  Донбас  вантажив  сіллю  цілі  потяги,  і  робітни¬
чі  організації  проводжали  їх,  сподіваючись,  що  додому
повернуться  вони  вже  з  хлібом,  картоплею  та  олією.
 Поміж  вибухами  громадянської  війни  та  війни  з  біли¬
ми  робітникам  доводилось  воювати  з  голодом  та  із  зруй¬
нованим  господарством.
 Четверо  робітників,  що  їхали  на  покрівлі  вагону,  теж
були  відряджені  своїм  заводом  на  село  по  хліб.  У  вагоні
вони  везли  сіль,  серпи,  коси,  кухлі  й  інші  фабрикати,  і

482
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 через  те,  що  в  вагоні  було  незручно  й  задушно,  вони  при¬
мостилися  на  покрівлі,  щоб  можна  було  подихати  свіжим
повітрям  і  ввесь  час  бути  обізнаними  в  справах.
 їхати  було  недалеко  —  до  першої  станції,  але  це  за¬
бирало  майже  цілу  ніч,  бо  потяг  їхав  повагом  через  те,
що  колія  була  попсована,  та  й  вагони  і  паровоз  були  не  в
ліпшому  стані.
 Після  деякої  мовчанки  знову  заговорив  один  з  робіт¬
ників:
 —  Я  думаю,  чи  вдасться  нам  наміняти  хоч  трохи  хлі¬
ба,  бо  я  вже  їздив  кілька  разів,  і  це  дуже  важко.  Спеку¬
лянти  понавозили  на  села  безліч  всякого  добра,  і  селя¬
ни  вередують.
 —  От  Теодор  не  турбується,  —  сказав  другий  робітник.
—  Він  знає,  що  він  гарний  та  молодий,  —  присватається
до  якої-небудь  молодиці,  от  і  наміняє.
 —  Які  там  молодиці,  —  сказав  Теодор,  —  я  живу  сам
з  батьком,  обидва  працюємо,  більше  нікого  в  нас  нема,
годувати  крім  себе  нікого.  Якого  ж  біса  я  скавчатиму  та
нарікатиму!  З  голоду  все  одно  не  здохну.
 Він  підвівся  й  сів.  Місяць  потроху  заходив  за  обрій,  і  з
протилежного  боку  присмерки  розривалися  світлою  ден¬
ною  смугою.  Подував  свіжий  вітер,  і  Теодор  силкувався
якомога  більше  вдихнути  його  в  свої  легені.  В  якомусь  з
вагонів  співали  пісень,  і  вони  чудернацько  рвалися  кле¬
котом  коліс,  то  знову  лунали  ніби  над  самим  вухом.
 —  У  кого  з  вас,  хлопці,  є  на  селі  знайомі?  —  запитав
Теодор.
 Відповіди  не  було.  Очевидно  їхали  навмання,  без  уся¬
ких  перспектив.
 —  Цікаво  мені,  —  продовжував  Теодор,  —  от  коли  б
такого  короля,  що  має  трести  й  копальні,  посадити  на  по¬
крівлю  вагону  і  примусити  їхати  по  хліб,  цікаво,  чи  по¬
їхав  би  він,  чи  ні?
 На  це  знову  ніхто  не  відповів,  очевидно,  потомлені,
вони  позасинали,  і  тепер  кожному  снився  свій  сон,  але  й
у  кожному  сні,  мабуть,  було  дуже  багато  загального,  як

Двері  в  день
 483
 було  багато  загального  й  у  зовнішньому  вигляді  цих  чо¬
тирьох  робітників.
 Тільки  Теодор  знову  хотів  прилягти,  як  почув,  що  по¬
тяг  спиняється.  Тормози  зашкребли  об  колеса,  вагон  силь¬
но  хитнуло,  і,  нарешті,  потяг  став.  Люди  позіскакували
з  вагонів,  і  вночі  серед  полів  чувся  сильний  галас,  ніби  то
зупинилася  табором  дика  орда  татар  або  киргизів.  Хтось
вистрілив  кілька  разів  у  повітря,  може,  для  того,  щоб  на¬
лякати  невідомого  ворога,  а  може,  просто  зі  сну.  Постріли
на  мент  заглушили  галас,  але  потім  він  став  ще  дужчий.
 Теодор  теж  зліз  із  покрівлі  вагону  на  колію,  щоб  до¬
відатись,  в  чому  справа.  Виявилося,  що  на  паровозі  по¬
мітили  якийсь  вогник  на  колії,  але  тепер  нікого  й  нічо¬
го  не  могли  розшукати.
 Це  була  звичайна  історія,  і  люди,  як  потурбовані  му¬
рашки,  знову  полізли  на  свої  місця.  Гай  тим  часом  від¬
крив  двері  вагону,  щоб  перевірити,  чи  не  заліз  хто,  чого
доброго,  та  чи  не  повикидав  дорогих  речей.
 Коли  Теодор  Гай  вліз  у  вагон  і  запалив  сірника,  потяг  так
само  несподівано  рушив,  як  і  перед  тим  зупинився.  В  цей
же  час  до  Теодора  у  вагон  вскочила  якась  людина.  Поки  він
роздивився,  що  це  чужий,  потяг  уже  йшов  досить  швидко.
Щоб  розглянути  краще,  хто  це  такий,  Гай  знову  запалив
сірника,  але  на  цей  раз  діставши  перед  тим  цигарку.
 У  мигтінні  маленького  вогника  Теодор  побачив  пе¬
ред  собою  рослу  високу  людину  з  довгим  хижим  облич¬
чям,  у  селянському  одягу.  На  перший  погляд  можна
було  сказати,  що  це  сільський  парубок,  але,  придивив¬
шись  краще,  можна  було  переконатися,  що  ця  людина
тільки  удає  себе  за  таку.  Влізши  до  вагону,  цей  тип  по¬
чував  себе,  як  вдома,  і  не  звертав  на  Теодора  ніякої  ува¬
ги.  З  ним  не  було  ніяких  речей,  крім  здоровенного  ціп¬
ка,  але  з  певністю  можна  було  сказати,  що  в  нього  була
й  інша,  серйозніша  зброя.
 Він  трохи  постояв,  а  потім  сів  на  якийсь  клунок.  По¬
бачивши,  що  Гай  курить,  він  теж  скрутив  цигарку  і  по¬
прохав  вогню.

484
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Його  голос  був  глухий  і  одривчастий,  як  гавкання  соба¬
ки  або  навіть  якого-небудь  дикого  звіря  з  тієї  ж  породи.
 Хоча  Гай  чув  перед  тим,  що  у  нього  в  кишені  стукали
сірники,  але  в  проханні  незнайомої  людини  не  було  нічо¬
го  дивного.  Можливо,  що  він  хотів  прикурити  від  Теодо-
рової  цигарки,  щоб  цим  зберегти  свого  зайвого  сірника,
але  Теодор  замість  цигарки  простягнув  йому  свої  сірни¬
ки,  удаючи,  що  цигарка  погасла.
 Незнайомець  запалив  сірника  і  почав  прикурювати.
Помітивши,  що  Теодор  дивиться  на  нього,  він  швидко
повернувся  спиною  і  загасив  огонь,  але  й  кількох  секунд
було  досить  Гаєві,  щоб  розглянути  його  обличчя.
 Очі  незнайомця  блищали,  як  гострі  скалки,  і  були  роз¬
міщені  дуже  близько  одно  від  одного.  Обличчя  було  довге
й  коряве,  ніби  його  хтось  поколупав  чимсь  тупим  або  по¬
пік  раз  коло  разу.  Ніс  був  довгий  і  трохи  звернутий  набік,
через  ліву  брову  йшов  рубець,  і  брова  складалася  ніби  з
двох  половинок.  Він  чомусь  часто  потирав  ліве  око,  хоча
воно  в  нього  було  цілком  здорове.  Це  була  просто  звич¬
ка,  характерна  для  нього.  Увесь  вигляд  його  був  вигляд
дужої  і  самовпевненої  людини,  для  якої  не  існувало  нія¬
ких  сумлінь  або  вагань.
 Поки  Гай  міркував  над  тим,  до  якої  кляси  суспільства
можна  було  б  залучити  подібну  постать,  потяг  ішов  далі,
на  обрії  вже  розвиднювалось,  і  сірі  присмерки  починали
пролазити  в  темний  вагон.  Товариші  його  спали  над  го¬
ловою  на  покрівлі,  а  Гай  сидів  і  дивився  на  чорний  силу¬
ет  свого  несподіваного  гостя.  Нарешті,  гість  заговорив
знову,  майже  прогавкав:
 —  Вибачте,  що  вдерся!  Місця  на  двох  вистачить.  Вто¬
мився  йти.  Вчасно  вскочив.  Добрр...
 Далі  Гай  не  дочув,  бо  все  кінчилося  якимсь  ричанням
і  вигуком.  Чоловік  замовк,  ніби  він  сказав  велику  про¬
мову  і  тепер  його  ніщо  не  може  примусити  продовжува¬
ти.  Але  Гай,  здивований  його  заявою,  не  зважаючи  на
те,  що  той  мовчав  і,  очевидно,  не  мав  наміру  розмовля¬
ти,  все  ж  таки  запитав:

Двері  в  день
 485
 —  Хіба  ви  йшли  пішки?
 —  Ет,  чррт,  —  видерлося  якесь  прокляття  з  рота  його
сусіди.  —  їхав!  їхав  у  потязі  в  вагоні...  Чрррт...
 І  чоловік  потер  лівою  рукою  ліве  око,  ніби  вся  лють  і
вся  причина  його  незадоволення  сиділа  йому  в  оці.
 Очевидно,  він  чогось  не  договорював  і  не  хотів  про  це
говорити.  Гай  більше  й  не  силкувався  його  розпитувати.
На  це  й  не  вистачало  часу,  бо  потяг  уже  підходив  до  стан¬
ції,  про  що  сповістив  гудок  паровозу.  Коли  потяг  змен¬
шив  швидкість  близько  станції,  таємничий  гість  Теодо¬
ра,  не  промовивши  ні  слова,  несподівано  зіскочив  з  ва¬
гону  на  колію  і  зник.
 Теодора  Гая  трошки  здивував  такий  звичай  виходи¬
ти  з  потягу  та  дякувати  за  проїзд.  Він  швидко  підійшов
до  дверей  вагону  і,  виглянувши,  побачив,  як  чорна  по¬
стать  незнайомця  спустилася  з  насипу  і,  нарешті,  стала
маленькою  чорною  крапкою  вдалині.
 Гай  все  ще  замислено  дивився  в  ранковий  присмерк,
міркуючи  над  тим,  хто  був  його  гість  і  які  наміри  ховає
він  під  машкарою  свого  подзьобаного  обличчя.  Сільським
парубком  він  не  міг  бути,  це  одразу  можна  було  відкину¬
ти,  побачивши  його  рухи  та  безцеремонне  поводження.
Бандит?  Контрреволюціонер?  Якого  ж  біса  він  роз’їзджає
сам  з  ціпком,  бандити  ж  бо  тепер  купи  держаться.  Про¬
сто  міщанин,  перевдягнений  в  сільський  одяг?  Не  добе¬
реш.  Коли  б  Гай  мав  змогу,  він  напевне  непомітно  прой¬
шов  би  за  цією  людиною,  простежив  би,  що  вона  робить,
довідався  б,  про  що  думає.
 Скільки  є  на  світі  людей,  і  кожний  з  них  заховує  свої
почуття,  свої  таємниці.  Може,  він  убивця  або  злодій,  і
ми  так  само  поставимося  до  нього,  як  і  до  чесної  людини,
можемо  пройти  повз  нього,  попросити  вибачення,  ввіч¬
ливо  посміхнутися  або  навіть  стиснути  руку,  як  найкра¬
щому  приятелеві.
 Скільки  невідомого  заховує  кожне  людське  обличчя,
яка  трагедія  може  бути  за  ним,  яке  щастя  і  яка  зловісна
та  холодна  лють!

486
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 IX
РОЗДІЛ  ІСТОРИЧНИЙ
 Село  тієї  доби,  що  її  ми  змальовуємо,  мало  свої  особли¬
ві  звичаї  та  прикмети.  Про  це  треба  пам’ятати,  щоб  дещо
не  здавалося  перебільшеним,  а  постаті  тодішніх  селян  не
наводили  б  на  думку,  що  їх  вигадано,  бо  справді  вже  дав¬
но  не  існує  тих  мрійливих  пейзан,  до  яких  звикли  чита¬
чі,  а  тим  більше  заклопотаний  обиватель.
 Село  Зігнуті  Вільхи,  куди  їхав  з  товаришами  Теодор,
знаходилося  від  залізниці  на  відстані  приблизно  вер¬
стви.  Село  було  велике  й  багате,  з  одного  боку  оточене
великим  лісом  і  з  другого  широкими  ланами,  випасами
та  луками.  Від  містечка,  де  жив  Теодор  Гай,  навпростець
до  села  було  багато  ближче,  ніж  залізницею,  але  діста¬
тись  до  нього  залізницею  було  легше  навіть  і  тієї  пори,
бо  селяни  дуже  неохоче  давали  коней,  та  й  залізницею
було  дешевше.
 Після  майже  безсонної  ночі  Гай  з  товаришами  розван¬
тажили  на  станції  вагон  і,  найнявши  воза,  вирушили  на
село.  За  кілька  фунтів  солі  місцевий  дядько  згодився  їх
одвезти.  Тепер  вони  їхали,  збиваючи  куряву  на  широкій
дорозі,  що  вела  до  села.
 Поки  вони  поралися  з  своїми  клунками  на  станції,
поки  знайшли  воза,  сонце  здорово  стало  припікати,  і  роз¬
почався  теплий  та  важкий  їхній  трудовий  день.
 Один  з  товаришів  Гая,  маленький  сухорлявий  стару-
ган  з  рудавим  волоссям,  з  тоненьким  обличчям,  з  міткою
на  носі  від  окулярів,  слюсар  заводу  Антін  Яновський,  або
просто  Антошка,  як  його  звали  всі  товариші,  тепер  весе¬
ло  чмихав  і  потирав  руки,  оповідаючи  про  те,  як  багато
вони  привезуть  на  завод  різної  їжі.  Інші  товариші  теж  пе¬
ребільшували  свої  сподівання,  але,  схаменувшись,  почи¬
нали  сміятися  й  говорити,  що  навряд  чи  вдасться  промі¬
няти  ввесь  вагон  на  одну  цибулю.
 Так  доїхали  вони  до  перших  хат  села,  і  тут  Петро  Пус-
товійт,  товариш  Гая,  виміняв  сіль  на  буханок  хліба  й

Двері  в  день
 487
 шматок  сала,  бо  вся  компанія  дуже  хотіла  їсти.  Після
сніданку  почалося  блукання  від  хати  до  хати,  яке  біль¬
ше  скидалося  на  справжнє  жебрацтво,  ніж  на  обмін,  що
за  нього  в  свій  час  розпиналися  синдикалісти.
 Ніщо  так  не  принижує  людину,  як  жебрацтво.  Ніщо
так  не  вражає  людину,  як  незадоволене  прохання  шмат¬
ка  хліба.  Нема  нічого  ганебнішого,  як  не  підтримати  лю¬
дини  однієї  з  тобою  кляси.  Здавалося,  що  робітник  і  тру¬
довий  селянин  мусять  стояти  на  одному  клясовому  рівні,
але  через  розбещеність  деяких  шарів  села  в  той  час  ро¬
бітник,  що  потрапляв  на  село,  відчував  себе  справжнім
жебраком.  На  нього  дивилися  так,  як  на  дармоїда,  як  на
ворога,  що  зазіхає  на  селянське  добро.
 Селяни  або  презирливо  відмовлялися  від  речей,  що
їх  пропонували  робітники,  або  в  кращому  разі  пропону¬
вали  саме  те,  що  їм  було  непотрібне  і  звичайно  в  мізер¬
ному  розмірі.
 В  той  день  на  селі  Зігнуті  Вільхи  було  храмове  свято.
Майже  всі  були  вдома,  і  це,  до  певної  міри,  полегшува¬
ло  обмін.  Робітникам  щастило  на  кілька  хат  проміняти
яку-небудь  річ.
 Коло  одної  з  хат  їх  оточило  кілька  селян.  Серед  юрби
в  першу  чергу  впадав  у  вічі  кремезний  дядько  з  пухким
обличчям,  з  довгими  тарганячими  вусами  і  ввесь  черво¬
ний  від  якогось  напруження,  ніби  йому  коштувало  бага¬
то  зусиль  тримати  свою  округлу  постать  на  ногах.
 —  Що  ж  ви  привезли?  —  запитав  він  перший,  вважа¬
ючи  себе  за  центр  всієї  юрби.  —  Е-е!  Коси!  Серпи!
 Робітники  показували  селянам  фабрикати,  і  ті  довго
й  старанно  їх  розглядали.
 —  Пф!  Мантачі!  —  презирливо  продовжував  опецьку¬
ватий  селянин.
 —  От  коли  б  цим  мантачем  відмантачити  його  гайда¬
мацькі  вуса!  —  стиха  сказав  Гаєві  його  приятель  Петро
Пустовійт.  —  От  ирод!..
 —  Нам  такого  непотрібно,  це  несіть  комнезамщикам!
Пхе!..

488
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Дехто  з  юрби  засміявся.  В  цей  же  час  чи  з-під  ніг,  чи  з-за
спини  округлого  вусача  виплигнула  якась  істота,  сухорлява,
з  маленьким,  як  яблучко,  обличчям,  в  єдвабних  штанях,  і,
зробивши  ручкою  не  то  дулю,  не  то  інший  якийсь  чудернаць¬
кий  рух,  проверещала  якимсь  тоненьким  голоском:
 —  А  в  нас  їх  троє!  Хе-хе-хе!  Чортяча  трійця!  Охрип,
Максим  та  чабан  Петутрій.
 Істота  порахувала  пальчиком.  З  юрби  хтось  голосно
зареготав:
 —  Ге-ге-ге!  У  них  якраз  косити  не  буде  чого,  то,  може,
виміняють.
 —  От  за  цю  косу  фунт  проса  я  дав  би.  Коса,  здається,
добра!  —  запропонував  якийсь  дядько  більш  поміркова¬
но.  —  Відоме  діло,  Василю  Івановичу  коси  замало,  йому
б  косарку.
 Василем  Івановичем  і  був  вусатий  чоловік,  який  від
цього  компліменту  почервонів  ще  більше,  закрутив  сво¬
їми  совиними  очима  і  щось  задоволено  пропихкав.
 —  От  у  вас,  наприклад,  грамахона  нема?  Або  цієї  чор¬
товини,  як  її  звуть?..  —  звернувся  він  до  сухопарої  істо¬
ти.  —  Ну,  що  у  Степана  Трохимовича...
 —  Орган,  Василю  Івановичу,  —  влесливо  відповіла
істота.
 —  Ні!..
 —  Піяніна!..
 —  От,  піяніна!  Піяніни  у  вас  немає?
 Теодорові  товариші  суворо  дивилися  на  багатого  за¬
мовця  і  не  знали,  що  відповісти.
 —  Як  же,  піянін  у  нас  дуже  багато!  А  може,  вам  при¬
везти  автомобіля  або  трамвай?  —  з  люттю  в  голосі  про¬
мовив  Теодор.
 Що  таке  автомобіль,  знали  майже  всі  або  більшість,
але  що  таке  трамвай?..  Це  слово  вплинуло,  і  юрба  ніяко¬
во  змовкла.
 —  Може,  Василю  Івановичу,  ви  в  мене  купите  фунт
мідяно-цинко-сірчано-токарних  стружок?  їх  дуже  добре
класти  до  їжі  замість  солі  або  укропу,  крім  того  можна

Двері  в  день
 489
 настоювати  самогон  або  свячену  воду!  —  іронічно  загово¬
рив  Антошка,  він  же  слюсар  Антін  Яновський.
 Але  цей  жарт  прийняли  дуже  серйозно  і  навіть  з  охо¬
тою,  бо  це  було  щось  нове  й  небачене.
 —  А  покажіть-но,  що  це  за  штука!  —  важно  прогово¬
рив  той  же  Василь  Іванович.
 Слюсар  пошукав  у  своїх  бездонних  кишенях  і  витяг
майже  цілу  жменю  мідяних  та  залізних  стружок.  На  об¬
личчях  робітників  промайнула  маленька  посмішка,  але
вони  поки  що  не  викривали  жарту.
 —  Хіба  тут  буде  фунт?  —  промовив  огрядний  селянин,
беручи  у  слюсаря  стружки.
 —  А  ви  зважте!  Може,  тут  і  більше!
 Василь  Іванович  подивився  на  стружки,  що,  мабуть,
сподобались  йому  своїми  блискучими  обрізами,  а  потім
обережно  підніс  їх  до  свого  м’ягкого  й  чутливого  носа.
 Тут  уже  компанія  не  витримала  і  голосно  розсміялася,
сміялися  й  деякі  селяни,  які,  може,  здогадалися,  а  може,
й  знали,  що  це  за  річ  —  мідяні  стружки.  Василь  Іванович,
понюхавши  стружки  й  почувши  сміх,  серйозно  поглянув
на  юрбу,  а  потім,  не  втрачаючи  гонору,  відповів:
 —  Ні,  я  такої  штуки  не  вживаю!
 —  А  ви  спробуйте!  Візьміть  їх  на  зуб!  Може,  сподоба¬
ється!  —  сміявся  слюсар.  —  Може,  тоді  від  піяніна  охо¬
та  відпаде.
 —  Пф!  Ви  мені  грамохона  або  гармонію!  От  у  Степа¬
на  Трохимовича  Терещука!  Ви,  може,  ніколи  не  бачи¬
ли,  так  подивіться,  а  потім  привезіть.  Кілька  пудів  бо¬
рошна  дам...
 —  Піяніно-то  ми  бачили,  а  от  ви  стружки  замість  пі¬
яніна  покуштуйте!
 —  Киньте,  киньте!  Вони  сміються!  —  заверещала  істо¬
та  у  єдвабних  штанях,  підбігаючи  до  Василя  Івановича.
 Той  тільки  тепер  зрозумів,  чому  раніше  сміялася  юрба.
Він  тепер  почервонів  так,  що  навіть  уся  кров  з  його  п’яток
вдарила  йому  в  голову,  і  мимоволі  розсипав  стружки,  по¬
глядаючи  виряченими  очима  на  слюсаря.

490
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Юрба  одразу  притихла,  і  дехто  одійшов  убік.
 —  Халамидники!  —  нарешті  видушив  він  із  себе.  —
Торбарі!..
 Він  ще  щось  хотів  пропихкати,  але  йому,  мабуть,  не
вистачило  повітря,  і  він,  повернувшись  спиною  до  робіт¬
ників,  пішов  геть.  За  ним  швидко  пошкандибала  й  істота
в  єдвабних  штанях,  сердито  поглядаючи  назад.  Решта  се¬
лян  теж  почали  розходитись,  лише  дядько,  якому  дуже
сподобалась  коса,  ще  довго  торгувався,  поки  не  згодив¬
ся  на  трохи  більшу  кількість  проса.
 —  Я  б  тому  гайдамаці  цілий  мішок  стружок  подарував,
тільки  щоб  він  підсипав  їх  собі  у  борщ!  —  сердито  говорив
дорогою  слюсар.  —  От  ирод!  Куркуляча  душа!..
 —  А  той  другий,  в  єдвабних  штанях,  хто  він  такий?
—  запитав  один  з  робітників.
 —  Адвентист  або  німецький  соціял-демократ!  —  від¬
повів  Петро  Пустовійт.
 —  Ні,  він,  мабуть,  з  породи  тхорів!  —  зауважив  слю¬
сар.
 Розмовляючи,  всі  четверо  підійшли  до  нової  хати.
Коло  тину  стояла  стара  баба,  одягнута  в  якусь  чудер¬
нацьку  панзьку  кохту.  На  одній  руці  у  неї  була  чорна
рукавичка,  з  якої  виглядали  загрубілі  пальці.  Побачив¬
ши  робітників,  вона  махнула  рукою  в  рукавичці  і  серди¬
то  заговорила:
 —  Ідіть,  ідіть  з  богом!  Бог  дасть!..
 Потім  тією  ж  рукою  поправила  очіпок  і,  плямкаючи
вустами,  сердито  дивилася  на  робітників.  Вони  ж  про¬
йшли  повз  неї,  ані  слова  не  сказавши.  їх  дуже  пригніти¬
ли  ці  слова,  і  вони  глибоко  відчули  образу,  відчули,  що
до  них  ставилися,  як  до  жебраків.
 —  От  чортове  опудало!  —  нарешті  перетяв  мовчан¬
ку  Антошка...  —  Ви  бачили,  на  ній  чорна  шовкова  спід¬
ниця?
 —  Шкода,  що  в  неї  ще  нема  твоїх  окулярів,  Антошко,
вона  б  їх  напевне  начепила  собі  на  вуха!  Ну  й  темнота!  —
сказав  один  з  робітників.

Двері  в  день
 491
 —  Не  тільки  темнота,  —  додав  Гай,  —  ай  жадність!
 З  цими  словами  вони  звернули  в  бокову  вуличку,  тут
 було  порожньо  й  тихо.  Було  чути,  як  гули  бджоли,  і  десь
рипів  журавель,  —  хтось  з  криниці  діставав  воду.  За  од¬
ним  з  тинів  лунав  веселий  жіночий  сміх,  біготня  й  жар¬
тівливі  вигуки.  Коли  вони  проходили  повз  нього,  звідти
визирнуло  розкуйовджене  дівча  і  швидко  сховалося,  по¬
тім  не  минуло  й  хвилини,  як  на  перелазі  знову  з’явилося
те  саме  дівча,  але  вже  в  компанії  з  дорослою  дівчиною.
 —  Чи  нема  у  вас  якого  краму,  матерії?  —  запитала
дівчина.
 —  Як  же,  у  нас  усе  є!  —  відповів  Антошка.
 Мале  дівча,  почувши  це,  швидко  залопотіло  босими
ногами  і  десь  зникло.  За  кілька  хвилин  біля  робітників
було  веселе  й  барвисте  коло  дівчат.  Вони  тягли  з  хат  усе,
що  трапилося  під  руку,  і  вимінювали  на  матерію.  Але  це
все  робилося  потайки,  щоб  не  довідалися  батьки.  Коли
обмін  був  у  самому  розгарі,  на  вулиці  появився  якийсь
ще  досить  молодий  дядько.  Деякі  дівчата,  помітивши
його,  почали  тікати.
 —  Куди,  дурні,  це  ж  Максим!  —  голосно  крикнула  на
них  струнка  красуня  з  гуртка  дівчат.
 Це  був  середнього  віку  здоровий  чоловік  з  насмішку¬
ватими  очима  й  бадьорим  голосом  у  горлі.
 —  Чого  злякалися,  сороки!  Не  бійтеся,  до  ваших  бать¬
ків  з  доносом  не  піду!..
 —  Не  дуже  ми  й  злякалися!  —  відгризнулась  вертля¬
ва  дівчина,  покрутивши  головою,  від  чого  розлетілася  її
чудернацька  зачіска.
 —  Тримай  коси,  Проню,  бо  втечуть!  —  зауважила  їй,
сміючись,  друга.
 Максим  підійшов  до  робітників  і  поздоровкався.
 —  Це  ви  й  будете  Максим  незаможник?  —  запитав  у
нього  зацікавлений  Теодор  Гай.
 —  Так,  це  я,  а  ви,  мабуть,  робітники  з  «Червоної  Зорі»?
 Знайомство  відбулося.  І  компанія,  залишивши  дівчат,
 посунула  далі  з  Теодором  Гаєм  та  Максимом  на  чолі.

492
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Кажуть,  що  у  вас  на  все  село  лише  троє  незамож¬
ників?  —  запитав  Петро.
 —  Троє  зареєстрованих,  —  відповів  Максим,  —  а  так-
то  є  багато,  особливо  на  лівому  кутку  біля  лісу.  Тільки
всі  вони  ще  бояться  одверто  щось  сказати  проти  Василя
Івановича  або  Степана  Трохимовича.  Ви  вже,  мабуть,  про
таких  чули?  От  тому  і  троє,  як  більмо  на  оці  в  куркуля-
чої  коняки.  Але  це  пусте,  вже  на  лівому  кутку  спереча¬
ються...  Незабаром  наша  армія  збільшиться.  Василь  Іва¬
нович  лусне  з  досади.
 —  Це  добре,  —  сказав  Антошка,  що  прислухався  до
розмови.  —  Ми  свого  Фелікса  Едуардовича  вже  прикось¬
кали,  —  це  головного  інженера.  Ну,  а  у  вас  Степан  Тро-
химович...  З  одної  компанії  ця  публіка.
 —  У  нас  бандити  ще  заважають!  —  відповів  Максим.
—  От  де  наше  нещастя!  Боїться  народ...
 —  Наші  міщани  іноді  не  згірше  бандитів,  —  вставив
Теодор,  —  що  казати,  важко!..
 —  У  вас  у  місті  з  продуктами  справа  погана,  —  знову
заговорив  Максим,  —  аз  наших  новоспечених  аристо¬
кратів  багато  не  візьмеш.  Нещодавно  дочка  нашого  Ва¬
силя  Івановича  в  модному  капелюсі  на  все  село  гуляла.
А  капелюх  той  їй  так  личить,  як  мені  циліндер!  А  інші  в
єдвабних  штанях  і  шовкових  краватках.  У  Прокопчен-
ка  грамофон  кричить  з  ранку  до  вечора...  Піп  Григорій
дістав  тромбона,  і  вечорами  повз  його  садибу  пройти  со¬
ромно.  Такі  звуки  випускає,  ніби  бугай  пирхає...  Пока-
зилися,  що  на  них  управи  нема...
 —  А  у  нас  діти  з  голоду  пухнуть!  —  зауважив  один  з
робітників.
 —  Нічого,  —  сказав  Гай,  —  це  минеться.  Робітники
інших  країн  в  гіршому  стані.  Добре  те,  що  влада  в  наших
руках,  а  хліб  буде.  Ще  який-небудь  рік  —  і  все  налаго¬
диться...  Тоді,  Максиме,  до  нас  до  клубу,  до  читальні...
Ех,  заживем,  братці,  чорта  заздрість  візьме!..
 Бадьорі  слова  Теодора  Гая  розворушили  робітників,  і
вони  з  новою  енергією  блукали  від  хати  до  хати.

Двері  в  день
 493
 —  От  коли  б  організація  в  нас  була,  —  знову  загово¬
рив  Максим,  —  не  доводилося  б  так  блукати  робітникам.
Швидко  б  справу  налагодили,  організовано...  Шкода  мені
дивитися  на  це.
 —  Не  журися,  Максиме,  все  буде  гаразд!  Буде  й  орга¬
нізація,  буде  й  ще  щось...  Ти  ж  бачиш,  ми  не  нарікаємо,
а  Тодик,  мабуть,  тільки  й  думає  про  те,  як  це  все  зміни¬
ти  та  переробити  на  наш  кшталт.  Чи  не  правда,  Тоди-
ку?  —  відповів  Антошка  і  одночасно  звернувся  до  Гая,
немов  бажаючи  почути  від  нього  слова,  що  підтвердять
його  відповідь.
 —  Авжеж  правда!..
 —  Але  ж  до  чого  дійшло  нахабство!  —  продовжував
Максим.  —  Вони  захопили  найкращу  землю,  крім  того,
скуповують  все,  що  можуть.  У  наших  селян  забирають
корів,  коней,  всяку  тварину  за  безцінь.  Вже  є  скільки  та¬
ких,  що  за  дурничку  повіддавали  свої  хати  і  тепер,  жи¬
вучи  в  них,  відробляють  за  це.  А  в  міщан  вони  скупову¬
ють  різне  шмаття  та  коштовні  речі,  все  без  розбору,  що  в
очі  впаде.  Тут  в  одного  дурисвіта  піяніно  в  курнику  сто¬
їть,  спочатку  діти  бавились  ним,  а  тепер  курам  за  сіда¬
ло.  Один  є  тут  такий,  що  збирає  самовари  та  чайники,  а
той  же  Василь  Іванович  так  радянськими  грішми  цілий
куток  стіни  в  хаті  заліпив.  І  головне,  що  всі  такі,  що  че¬
кають  когось,  все  ще  сподіваються  на  когось...
 —  Єрунда,  —  сказав  Гай,  —  потім  відберуть  всі  музич¬
ні  струменти  для  школи  або  клубу.  Все  те,  що  накопичує
буржуазія,  все  одно,  що  міжнародний  банк  для  пролетарі-
яту.  Прийде  час,  і  ми  все  одержимо  назад  з  відсотками.
 Край  села,  осторонь,  робітники  побачили  багату  са¬
дибу.  Велика  хата  під  бляшаною  покрівлею  ніби  допіру
збудована.  Великий  двір  з  клунями  та  повітками  теж  був
свідком  неабиякої  заможности  господаря  цієї  садиби.  Ро¬
бітники  підійшли  ближче,  і  тут  Максим  зупинився.
 —  Це  садиба  Терещука,  Степана  Трохимовича,  як
його  величають.  Це  перший  багатій.  З  вами  я  до  нього  не
піду.  Він  іноді  скуповує  багато  речей...  Я  не  піду,  бо  він

494
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 побоїться,  чого  доброго,  і  стане  прибіднюватись.  Мож¬
ливо,  що  ви  в  нього  що-небудь  проміняєте,  а  коли  ні,  то
все-таки  підіть,  побачите,  що  то  за  цяця.
 І  Максим  став  прощатись  з  робітниками.  Кожний  з  них
міцно  потис  йому  загрубілу  руку.  Тут,  між  іншим,  Ан¬
тошка  сказав  якийсь  дотеп,  але  зміст  його  був,  що,  мов¬
ляв,  їхні  руки  мало  чим  відрізняються  одна  від  одної  сво¬
єю  кількістю  мозолів  і  зовнішнім  виглядом.
 —  Прощайте,  —  сказав  Максим,  —  може,  зустрінемось.
 —  Обов’язково,  —  відповів  Теодор,  —  пам’ятайте  за
клуб!
 Швидко  постать  Максима  загубилася  між  хатами.
Робітники  ж  підійшли  до  самої  садиби  Терещука.  їхній
слух  одразу  тут  вразили  неприродні  звуки,  які  лунали  з
хати.  Було  чути,  як  хтось  бере  одну  й  ту  ж  ноту  на  яко¬
мусь  зіпсованому  інструменті.
 —  Слухайте,  —  раптом  промовив  Теодор  Гай,  прислу¬
хаючись,  —  слухайте,  та  це  ж...
 —  Ще  не  вмер-ла  Ук-ра-ї-на  і...  —  затягнув  Антошка.
—  А  диви!  От  продажна  душа!
 Тут  до  них  підійшло  кілька  нових  селян,  і  Теодор  так  і
не  зміг  висловити  свого  здивовання.  Знову  почались  тор¬
ги.  А  невідомий  палець  все  так  само  брав  ноту  за  нотою,
виводячи  відомий  гімн,  без  усякого  сумління,  але  з  на¬
явною  дбайливістю.
 Гаєві  чомусь  пригадалося  рипіння  журавля,  і  йому
немилосердно  захотілося  пити.  Він  відійшов  од  гуртка  і
зайшов  у  двір  садиби.  Коли  він  близько  підійшов  до  хати,
то  одразу  побачив  у  вікно  старанного  музиканта.  Чиясь
руда  потилиця  хилиталася  в  такт  звуків,  і  рука  старан¬
но  натискала  на  клавіші  піяніна.
 —  Ей,  пане,  —  гукнув  Гай,  —  чи  не  можна  у  вас  води
напитися?
 Музика  одразу  змовкла,  потім  рипнули  двері,  і  на  по¬
ріг  хати  вийшов  сам  Степан  Трохимович  Терещук.
 Гай  спочатку  був  розчарований,  він  гадав,  що  поба¬
чить  постать  приблизно  таку,  як  у  Василя  Івановича,  але

Двері  в  день
 495
 побачив  щось  цілком  протилежне,  що  ніяк  не  нагадува¬
ло  попереднього  аматора  органів  та  грамофонів.
 х
 «БЛАКИТНІ  ФІОРДИ»
 Степан  Терещук  був  низького  росту  жилавий  дядь¬
ко,  який  міцно  тримався  на  корчуватих  ногах,  і  це  ро¬
било  його  постать  одразу  видатною  серед  сотень  інших.
На  ньому  були  добрі  чоботи,  сірі  штани  й  розстібнутий
піджак,  що  під  ним  була  в  міру  вишита  нитками  блідо¬
го  кольору  холщова  сорочка,  а  комір  пов’язаний  тонкою
жовтуватою  українською  національною  краваткою.  Одяг
його  був  дуже  простий,  і  від  загальної  пошести  на  міську
моду  нічого  не  можна  було  помітити.
 Здаля  на  перший  погляд  можна  було  сказати,  що  це
провінціяльний  інтелігент  українець,  але,  поглянувши
ближче  на  його  гостре  обличчя  з  маленькими  вусами,  з
примруженими  сірими  очима,  на  його  трохи  руде  волос¬
ся,  з  добродійною  парахвіянською  зачіскою,  на  його  тон¬
кі  стиснуті  вуста  з  хитрими  зморшками  в  куточках,  це
вражіння  моментально  зникало.
 Лишалося  гнітюче  вражіння,  що  він  з-під  своїх  при¬
мружених  повік  слідкує  за  вашим  кожним  рухом  зелен¬
куватими,  як  у  ящірки,  очима,  і  що  ви  ні  за  що  в  світі  не
зможете  зсунути  його  з  того  місця,  що  на  ньому  він  сто¬
їть.  Крім  того,  одразу  впадали  в  очі  його  не  в  міру  довгі
руки,  ніби  він  мав  щось  спільне  з  своїми  мавпоподібними
пращурами,  і  це  було  дуже  недавно,  а  пальці  здавалися
чіпкими  й  жилавими,  і  вони  ввесь  час  ворушились,  ніби
збиралися  зняти  з  вас  одяг,  а  може,  просто  стиснути  за
шию.  Але  в  руках  його,  в  тому,  як  він  поводився,  в  тому,
як  ходив,  не  було  нічого  задирливого,  одвертого,  навпа¬
ки,  все  було  заховане  і  навіть  зменшене,  запобігливе.
 —  Пане,  —  знову  з  таким  же  звертанням  попросив
Гай,  —  чи  не  можна  у  вас  напитися  води?

496
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  чого  ж,  водичка  божа,  як  же,  можна,  можна,  во¬
дичка  божа!  —  улесливо  заговорив  Терещук.  —  От  чого
іншого,  то  не  знайдете.  Бачите,  ми  прості  люди,  —  пока¬
зав  він  на  себе,  —  а  водички  можна.  Повітря  й  водичка
божі...  дихайте,  пийте,  донесхочу...
 Скупому  Терещукові,  може,  й  води  було  шкода,  але
ввічливе  звертання  Гая  одразу  підкупило  його.  З  таки¬
ми  людьми,  як  Терещук,  треба  було  бути  дуже  обереж¬
ним  та  хитрим.  Щоб  досягти  чого-небудь,  треба  було  так
само,  як  він,  прикидатися,  прилащуватися  й  показува¬
ти  зуби  тільки  в  зручний  для  цього  момент.  Його  мож¬
на  було  бити  лише  його  зброєю,  але  й  те  лише  тоді,  коли
зброя  була  гостріша  за  нього.
 —  Без  бога  ні  до  порога,  як  то  кажуть,  а  без  доброго
слова  і  собаки  ласкавим  не  зробиш,  —  відповів  хитро  Гай,
але  його  відповідь  не  влучила  в  ціль.
 —  Правильно  говорите,  молодий  чоловік,  шанувати
треба  всяку  твар!  —  з  якимсь  російським  акцентом  про¬
мовив  Терещук.  —  Я  бачу  тут  цілу  компанію,  так  вам  на
всіх  води  чи  тільки  кухоль  для  вас?
 —  Лише  для  мене,  добродію,  з  мене  кухля  виста¬
чить!  —  відповів  Гай.
 Терещук  повернувся,  прочинив  двері  в  хату  і  крикнув
голосно,  але  вже  іншим  тоном,  що  в  ньому  можна  було
почути  навіть  суворого  наказа:
 —  Маріє,  винеси  парубкові  води!
 Потім  знову  повернувся  до  Гая  і  якось  гостро  погля¬
нув  на  нього.
 —  А  ви,  молодий  чоловік,  напевне,  парубок?  Працю¬
єте  де  в  місті,  чи  що?  У  вас  там  уся  молодь  в  комісарах
працює?  —  хитро  закинув  вудлище  Терещук.
 —  Авжеж,  —  удаючи  наївного  хлопця,  відповів  Гай,  —
а  якже  ж,  у  нас  багато  комісарів.  От  і  я  теж  комісар,  мож¬
на  сказати.  На  ввесь  завод  комісар:  без  мого  наказу  —  ні
тпру  ні  ну...  Накажу  кухлі  робити  —  роблять,  накажу
гуляти  —  гуляють.  Ви  не  думайте,  добродію,  що  я  з  про¬
стих...  я  грамотний...

Двері  в  день
 497
 Відповідь  Гая  чомусь  сподобалася  Терещукові,  хоча
Гай  брехав  неймовірно.  Терещук  зійшов  з  порога  хати.
Він  підійшов  до  Теодора  й  навіть  погладив  його  по  пле¬
чу,  ніби  оцінюючи  й  оглядаючи  з  усіх  боків.  Справді,  зо¬
внішній  вигляд  зовсім  відповідав  комісарському,  як  уяв¬
ляв  собі  комісарів  Терещук.  Бойовий  вигляд  Гая,  що  був
одягнутий  в  сіру  напіввійськову  одіж,  таки  спантеличив
хитру  лисицю  Терещука,  який  тепер  чогось  зрадів.
 —  Хе-хе-хе-хе!..  —  скрипуче  сміявся  Терещук.  —  Хе-
хе-хе-хе!..  А  ваш  мандат?  —  раптом  запитав  він  серйоз¬
но,  дивлячись  на  Теодора.
 Гая  одразу  збентежило  таке  запитання,  і  він  мимово¬
лі  посунув  руку  в  кишеню,  але  потім,  схаменувшись,  зу¬
пинився.
 —  Мандатик,  мандатик!  —  говорив  Терещук,  показу¬
ючи  правою  рукою  на  ліву  долоню.
 Гай  щось  зрозумів  і  знову  поліз  до  кишені.  Він  прига¬
дав,  що  в  нього  мусить  бути  якийсь  папірець,  де  на  заго¬
ловку  мусить  стояти  слово  мандат.  Гай  витягнув  кілька
документів,  пошукав  серед  них  і,  нарешті,  простягнув
Терещукові  папірець.
 Це  було  доручення  Гаєві  організувати  заводський
клуб,  дістати  книжки,  меблі  тощо,  але  просто  по  звич¬
ці  до  видатних  назв  у  ті  часи  на  ньому  згори  стояло  сло¬
во,  яке  так  подобалось  Терещукові,  маленьке  незначне
слово  —  мандат.
 Терещук,  мабуть,  був  письменний,  бо  він  старанно  пе¬
речитував  папірець,  й  обличчя  йому  посвітлішало.  Може,
він  думав  про  якусь  вигоду  з  цього  для  себе,  може,  він
був  задоволений,  що  комісар,  за  якого  він,  мабуть,  ува¬
жав  Гая,  —  так  швидко  й  не  перечучи  погодився  пока¬
зати  йому,  Терещукові,  свій  мандат.  А  може,  він  просто
хотів  подивитися,  які  були  мандати,  —  все  це  рішити
було  важко,  але  було  очевидним  те,  що  Гай  все  більше
подобався  йому.
 Поки  Терещук  старанно  розглядав  з  усіх  боків  папір¬
ця,  двері  хати  тихо  рипнули.  Гай  обернувся  й  побачив,  що

498
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  нього  з  великим  кухлем  води  підходить  білява  дівчина.
Те,  що  вона  білява  і  те,  що  в  неї  в  руках  кухоль,  Гай  по¬
бачив  трохи  згодом,  а  тепер  він  бачив  лише  одні  широкі
блакитні  очі,  що  ввесь  час  ставали  ширшими  в  його  уяві,
поки  не  заполонили  ввесь  мозок,  поки  не  стали  двома  фі¬
ордами  чарівної  географічної  мали,  бо  вони  були  блакит¬
ними,  як  фарби  на  мапі,  а  справжніх  фіордів  Гай  ніколи
не  бачив,  —  поки  він  не  відчув  у  своїй  руці  холодне  залізо
кухля,  й  фіорди  знову  стали  блакитними  очима.
 Гай  і  Марія,  яка  винесла  йому  води,  наче  зачарова¬
ні,  дивилися  одне  на  одного.  Вони  були  захоплені,  вра¬
жені,  немов  вони  колись  бачили  одне  одного,  наче  ко¬
лись  вони  одне  одному  приснилися,  наче  така  сама  зу¬
стріч  була  кілька  віків  тому,  і  вони  тепер  дивуються  з
того,  що  знову  зустрілися  в  таких  самих  умовах.  Хіба  не
буває  так:  людині  здається,  що  вона  робить  цієї  хвили¬
ни  те,  що  вона  робила  це  ж  саме  колись,  не  можна  при¬
гадати  коли,  за  тих  же  обставин  і  умов.
 Це  уявляється  якось  туманно,  цього  ніяк  не  можна
збагнути,  але  воно  відчувається,  як  певна  реальність,
дійсність,  що  її  ось-ось  ніби  намацаєш  рукою...
 Щось  подібне  до  цього  відчували  Гай  і  Марія  і  ніби  не
могли  зрозуміти,  що  це  таке.  Чи  це  було  справді?  Чи  це
тільки  здається?
 Гай  взяв  у  неї  кухоль  з  водою  і,  поринаючи  поглядом
у  блакитні  фіорди,  підніс  його  до  вуст,  але,  забувши,  що
ще  не  доніс,  перехилив  його,  і  вода  полилася  на  землю.
Марія  перша  захоплено  посміхнулася  на  це,  а  Гай  збен¬
тежено  допивав  рештки  води.
 —  Правильно,  молодий  чоловік,  дуже  правильно!  —
зайшов,  як  з  туману,  улесливий  голос  Терещука,  який
примусив  Гая  схаменутись.  —  Мандатик  правильний!  —
простягнув  Терещук  назад  папірця.  —  Мені  дуже  приєм¬
но...  Гадаю,  що  ви  не  одвернете  своєї  уваги  від  моєї  гос-
тинности...
 Що  хотів  він  сказати  цими  словами,  Гай  не  зрозумів,
та  йому  було  байдуже,  що  б  не  сказав  Степан  Терещук,

Двері  в  день
 499
 який  тепер  пішов  тихою  ходою  через  двір  на  вулицю  до
юрби.  Гай  так  само  не  помітив,  як  Терещук  хитро  по¬
глянув  на  нього  та  на  Марію,  і  не  помітив,  що  Терещук,
може,  навмисно  залишив  їх  на  самоті.  Коли  б  Гай  і  не
був  захоплений  іншим,  то,  може,  він  і  помітив  би  це  все,
але  він,  передавши  кухоль  Марії,  тепер  тримав  її  руку  в
своїй  руці,  дивився  на  неї  й  нічого  не  помічав,  що  дієть¬
ся  навколо  нього.
 Він  бачив  перед  собою  напрочуд  знайому  постать  ді¬
вчини,  бачив  знайоме  обличчя,  очі,  волосся,  рухи  і  на¬
віть  голос.
 —  Мені  здається,  що  я  вас  знаю,  що  я  вас  бачила
десь!  —  почув  Гай  уперше  її  приємний  ніжний  голос,  що
здавався  йому  таким  знайомим.
 —  Я  певний  того,  —  відповів  Гай,  —  що  ми  жили  десь
поруч  і  зустрічались  отак  щодня.
 Вони  трохи  помовчали,  ніби  риючись  у  давніх  спога¬
дах,  відшукуючи  щось  потрібне,  але  невловиме,  що  му¬
сило  все  нагадати  їм,  сказати  —  хто  вони  й  що  з  ними.
Але  марно  вони  напружували  свою  уяву,  їм  не  пощасти¬
ло  впіймати  химерної  згадки,  викрити  своє  химерне  по¬
чуття.
 —  Маріє!  Ні,  Маріє,  я  зовсім  не  знаю  вас,  —  нарешті
сказав  Гай,  —  ви  мені  просто  снились  колись,  і  я  наза¬
вжди  запам’ятав  це.
 —  Мені  здається,  що  я  вас  знаю,  що  я  знаю  навіть,  як
вас  звуть...  Вас  звуть...  Ні,  я  боюсь,  що  я  не  вгадаю...
 —  Теодор,  —  підсказав  він  своє  ім’я.
 —  Теодор?  Ні,  вас  здається  звали  інакше,  —  замрія¬
но  й  ніби  розчаровано  відповіла  Марія.
 —  Коли?  Хто?  —  засміявся  Теодор  Гай.  —  Ні,  мене  так
звуть  змалку,  й  іншого  імені  ніколи  не  чув.
 —  Чи  не  хочете,  Теодоре,  ще  води,  бо  ви  ту  розілля¬
ли?  —  запитала  дівчина,  перехиляючи  порожній  ку¬
холь.
 —  Ні,  не  хочу,  Маріє,  ви  краще  розкажіть  мені  дещо
про  себе.  Степан  Терещук  —  ваш  батько?

500
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Незважаючи  на  те,  що  вони  допіру  познайомилися,
що  вони  бачать  одне  одного  вперше,  між  ними  не  було
жодної  напружености,  жодної  ніяковости,  що  буває  в
таких  випадках,  і  вони  розмовляли,  як  давні  знайомі.
Гай  з  перших  слів  довідався,  що  Степан  Терещук  рідний
батько  Марії,  що  її  мати  померла  дуже  недавно,  що  вона
була  нещасною  жінкою  скупого  й  химерного  чоловіка  і
що  між  Марією  та  батьком  теж  напружені  стосунки.  Ма¬
рія  одверто  оповідала  про  все  Гаєві,  і  він  теж  не  відставав,
оповідаючи  про  свою  роботу,  життя  та  мрії.
 Марія  здавалася  йому  щохвилини  кращою.  Коли  він
раніше  порівняв  її  очі  з  фіордами,  то  тепер  в  його  уяві
кожна  її  частинка  вже  мала  таке  саме  гіперболічне  по¬
рівняння.  І  ці  порівняння  були  до  того  поетичні  й  нере¬
альні,  що  коли  б  він  справді  побачив  те,  що  утворила  його
уява,  можливо,  що  він  сам  —  творець  —  злякався  б  її  й
одразу  зрікся  б.  Хіба  не  відомо,  що  всі  закохані  або  ті,
що  наближаються  до  цього,  перебільшують  принади  та
красу  свого  об’єкту,  і  все  їм  ввижається  в  інших  фарбах
та  розмірах,  ніж  при  звичайних  почуттях.  Отже,  уявіть
собі  таку  жінку,  в  якої  очі  —  як  фіорди,  постать  гнучка  й
тендітна,  як  лозина,  біляве  волосся  —  лани  спілого  жита,
руки  теплі  та  ніжні,  як  пелюстки  якоїсь  незнаної  квітки,
уявіть  собі  це  —  і  намалюйте.  І  коли  ви  не  закохані  або
коли  ви  не  поет,  то  здивуєтесь,  яка  вийде  з  вашої  уяви  чу¬
дернацька  потвора,  ви  здивуєтесь  з  неприродних,  веле¬
тенських  розмірів  вашого  твору  й  химерности,  нереаль-
ности  вашої  уяви.  Звичайні  хиби  людського  тіла,  люд¬
ської  краси  здаватимуться  тоді  в  порівнянні  з  вашим
твором  прекрасними  рисами,  а  звичайні  людські  орга¬
ни  —  витвором  божественного  нелюдського  натхнення.
 Але  нам,  людям  незакоханим,  Марія,  коли  б  ми  поба¬
чили  її  вперше,  зовсім  не  здавалася  б  такою,  якою  вона
була  в  уяві  Теодора  Гая.  Ми  сказали  б,  що  вона  була  зви¬
чайна,  гарненька  білява  дівчина,  що  вона  може  одра¬
зу  впасти  в  око  й  вередливій  людині,  що  вона  може  за¬
цікавити  нас  серед  багатьох  наших  інших  знайомств  та

Двері  в  день
 501
 зустрічей.  При  ближчому  знайомстві  ми  сказали  б,  що  в
неї  є  щось  від  міської  культури,  але  й  від  культури  сте¬
пів  та  лісів  у  неї,  можливо,  є  ще  більше  —  дике,  вільне,
що  зв’язане  здебільшого  з  самою  природою,  як  струмок,
пробігає  в  її  жилах.
 —  Батько  мій,  —  оповідала  Марія,  —  водиться  з  та¬
кими  людьми,  що  зовсім  не  подобаються  мені.  Його  ком¬
панія  —  отець  Григорій,  Василь  Іванович  Кабанник  і  ще
тут  один...  приїздить...  Гамуз,  —  з  якимсь  дивним  тоном
промовила  вона  це  чудернацьке  прізвище.  —  Водиться  з
якимись  темними  особами,  з  колишніми  ченцями,  з  ко¬
лишніми  попами,  бабами,  юродивими.  Як  бачите,  доро¬
гий  Тоде,  компанія  не  для  мене...  Єдиний  приятель  мій  —
це  Петутрій.  Ми  з  ним  часто  їздимо  верхи,  коли  батько  в
отця  Григорія...  на  засіданні...  як  він  говорить.  Влашто¬
вуємо  справжні  перегони!  Але  це  єдина  розвага...
 —  Бідна,  люба  моя  Маріє,  а  хіба  ви  ніколи  не  буваєте
в  містечку?  Не  маєте  там  знайомих?  —  запитав  Гай.
 —  Колись  я  бувала  там,  навіть  мешкала  досить  довго
в  родичів  матері,  але  тепер,  коли  вони  переїхали  до  Ки¬
єва,  я  зовсім  не  буваю  там,  —  не  була  вже  кілька  років.
Я  не  знаю,  чи  живі  вони  навіть.  Я  кілька  разів  писала  до
них,  але  відповіді  так  і  не  одержала.  Поїхати  батько  ні
за  що  не  дозволить.  Посилала  Петутрія,  але  він  не  зміг
нікого  знайти.  А  ось  і  він,  —  додала  вона,  показуючи  на
худорлявого  хлопця,  що  вийшов  з  клуні  надвір.
 Гай  поглянув  у  бік  клуні  і  побачив  неймовірно  худу
й  високу  постать  Петутрія.  В  його  подертій  та  засмаль¬
цьованій  одежі  стирчали  жовті  соломинки,  які  ще  біль¬
ше  виявляли  її  убозтво.  Петутрій  виглядав  якоюсь  за¬
битою,  нещасною  людиною,  але  Гай  відчув  дикий  огонь
в  його  погляді,  який  на  мент  зупинився  на  ньому.  Пету¬
трій,  вийшовши  з  клуні,  важкою  ходою  пішов  кудись
поза  хату,  не  вимовивши  й  слова.
 —  Він  сьогодні  чогось  нездужає,  бідний,  —  сказала  Ма¬
рія  і  потім,  помітивши,  що  вони  ввесь  час  стоять,  повела
Теодора  до  призьби,  де  вони  й  сіли,  поглядаючи  на  вулицю.

502
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Там  серед  юрби  селян  Антошка  викидав  якісь  штуки,  там
же  поважно  стояв  і  Терещук,  розмовляючи  з  робітника¬
ми.  Антошка,  помітивши  Гая  й  Марію  на  призьбі,  зробив
їм  рукою,  непомітно  для  інших,  привітальний  рух.
 —  Хто  це  такий?  —  запитала  Марія.  —  Такий  стару-
ган,  а  такий  вертлявий  та  веселий.  У  нас  майже  ніколи
не  побачиш,  щоб  старий  дядько  був  таким  жвавим.  Він
мені  дуже  подобається.
 —  Це  Антін  Яновський,  слюсар  з  нашого  заводу!  Він
не  такий  вже  веселий,  як  це  здається  з  першого  погля¬
ду.  Він,  можливо,  веселиться  тоді,  коли  йому  сумно  або
коли  він  погано  почуває  себе.  Я  вже  кілька  разів  помі¬
чав,  що  його  сміх  не  дуже  веселий.
 —  Я  розумію!..  —  задумливо  промовила  Марія.
 —  Іноді  людині  треба  сміятися  для  того,  щоб  не  пла¬
кати!  —  додав  Теодор  Гай.
 —  У  нього  є  діти,  мабуть,  —  наче  думаючи  вголос,  про¬
мовила  Марія.
 Гай  трохи  посміхнувся,  згадавши  дорослу  дочку  Янов-
ського,  яка  вже  мала  своїх  дітей,  але  нічого  не  відповів.
 —  Я  дуже  люблю  дітей,  —  продовжувала  Марія,  —  у
Максима  Самбора  є  дівчатко,  таке  мале,  біляве  і...  часто
не  має  чого  їсти,  —  з  жалем  у  голосі  сказала  вона.  —  А  в
інших...  скільки  я  їх  знаю...
 —  Я  теж  багатьох  знаю,  —  наче  вихваляючись,  ска¬
зав  Теодор,  пригадавши  дітей  Совза.
 Йому  чогось  не  хотілося  відставати  від  Марії  в  цьому
питанні,  і  він  розповів  про  вихрясту  Оленку,  що  іноді
закопувала  в  землю  в  кутку  двора  голову  зарізаної  кач¬
ки  або  курки  і  регулярно  поливала  її,  щоб  виросла  вели¬
ка  качка.
 Непомітно  вони  перейшли  до  іншої  теми,  і  Гай  став
запрошувати  Марію  приїхати  до  містечка,  оповідаючи,
що  він  познайомить  її  з  Оксаною  Совз,  з  Оленкою,  з  ро¬
бітниками.
 —  Тільки  без  провожатого  не  їдьте,  —  зауважив  Гай,
згадуючи,  які  пригоди  можуть  трапитися  в  дорозі,  і

Двері  в  день
 503
 чомусь  згадавши  свого  дикого  гостя,  що  завітав  до  його
вагону.
 —  Вже  так  і  поїхала!  —  засміялась  Марія.  —  Ви  забу¬
ваєте  про  батька...
 —  А  все  ж  таки  пам’ятайте,  що  тепер  подорожува¬
ти  дуже  небезпечно!  От  сьогодні  до  мого  вагону  вскочив
якийсь  дядько.  Хто  його  знає,  хто  він  такий!  —  і  Гай  роз¬
повів  про  свого  гостя.
 Марія  слухала  Теодора  дуже  уважно.  Вона  трохи
зблідла,  і  очі  їй  поширшали.
 —  Ви  кажете,  що  в  нього  було  подзьобане  обличчя?  —
з  зацікавленням  запитала  вона.
 —  А  що?
 —  Так,  я  таких  бачила...  Вони  дуже  неприємні...
 —  Чому?  —  здивувався  Гай.  —  У  нас  є  кілька  таких
робітників,  але  вони  дуже  славні  хлопці!
 —  Так...
 Марія  відповідала,  зовсім  не  пояснивши  своїх  слів.  Тут
була  якась  межа,  за  яку  вона  не  хтіла  перейти.
 —  Коли  приїжджатимете  на  село,  заходьте  до  нас,  —
швидко  заговорила  вона,  побачивши,  що  її  батько  ра¬
зом  з  робітниками  заходить  у  двір.  —  Заходьте,  Тоди-
ку!  —  якось  благаючи,  подивилась  вона  на  нього,  взяв¬
ши  за  руку.  —  Приходьте!..  —  потім  швидко  підвелася
й  пішла  до  хати.
 Гай  теж  підвівся  з  призьби  і  пішов  назустріч  Терещу¬
кові  й  робітникам.  Виявилось,  що  Терещук  забирав  у  ро¬
бітників  деякі  речі.  Обличчя  Антоші  сяяло  від  задово¬
лення,  і  він  тепер  мовчки  дивився  на  Терещука,  на  клу¬
ню,  на  Гая,  на  небо.
 Терещук  покликав  Петутрія  і  за  його  допомогою  звід¬
кись  повиносив:  борошно,  сало,  ще  щось,  що  було  потріб¬
не  більше  робітникам,  ніж  Терещукові.  Коли  обмін  був
закінчений,  Терещук,  прощаючись  з  Гаєм,  тихо  сказав,
тримаючи  його  за  куртку:
 —  Заїжджайте,  молодий  чоловік,  мені  дуже  приємно,
що  я  познайомився  з  вами.

504
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Виходячи  з  двору  з  товаришами,  Гай  увесь  час  погля¬
дав  на  хату,  чи  не  вийде  Марія,  але  вона  чомусь  не  вихо¬
дила.  Гай  з  великою  неохотою  залишав  садибу  Терещу¬
ка  і  йшов  похнюпившись,  не  звертаючи  уваги  на  веселу
розмову  товаришів.
 Вони  йшли  повз  довгий  паркан,  що  оточував  садибу  й
сад  Терещука,  позаду  всіх  плентався  слюсар,  зігнувшись
під  важким  мішком.  Коли  він  підійшов  до  одного  з  кут¬
ків  паркану,  звідти  раптом  з’явилась  запихкана  Марія
і  зупинила  його.
 —  Це  для  ваших  діток,  —  сказала  вона  Антоші,  про¬
стягаючи  йому  клуночок  цукру.
 Антоша  здивовано  подивився  на  неї,  але  вона  вже  ма¬
хала  рукою  Гаєві,  який  помітив  її,  і  потім  швидко  зни¬
кла  за  тином.
 XI
ДІЯ  ЗНОВУ  ВЕРТАЄТЬСЯ  НА  СВОЄ  МІСЦЕ
 «...Мій  батько  все  так  само  грає  одним  пальцем  “Ще  не
вмерла  Україна”,  —  я  ж  згадую  про  нашу  зустріч.
 Марія».
 Теодор  Гай  дочитав  листа.  Він  йому  одразу  нагадав
маленькі  минулі  події  останніх  днів.  Сама  Марія  яскра¬
во  виринула  йому  в  уяві,  й  він  пригадав  її  навіть  до  ма¬
леньких  рисочок  обличчя.  Він  так  само  стояв  біля  вікна
в  кімнаті  Совза  і  задумливо  дивився  на  вулицю.  З  кухні
було  чути,  як  стукала  тарілками  Оксана  Совз,  грюкну¬
ли  двері,  коли  вибігали  на  двір  обидва  хлопчики  Совза,  і
незабаром  Теодор  почув  тихі,  брязкотливі  звуки  мідяної
сурми,  —  це  вже  сам  Совз  по  обіді  розважався,  граючи  на
сурмі,  але  в  нього  чомусь  нічого  не  виходило,  може,  тому,
що  він  пообідав,  а  може,  тому,  що  не  було  відповідного
настрою,  бо  звуки  були  якісь  мляві  та  стримані.
 Гай,  прочитавши  листа,  знову  пригадав  таємничу
особу,  що  приходила  сьогодні  до  Оксани,  він  пригадав  її
хвилювання,  пригадав,  як  поставилась  і  Марія  до  його

Двері  в  день
 505
 оповідання  про  несподіваного  гостя,  зрозумів  якісь  не¬
договорені  моменти  в  листі,  зв’язав  це  все  і  навіть  мимо¬
волі  скрикнув:
 —  Так  це  ж  та  сама!..
 Совз  здивовано  поглянув  на  нього  і,  думаючи,  що  Гай
заговорив  з  приводу  його  гри,  радісно  зауважив:
 —  Сурма?  Звичайно,  та  ж  сама...
 —  Та  ні,  особа...  —  докінчив  Теодор  свою  думку.
 —  Яка  особа?..
 —  Я  його  бачив  у  вагоні...
 Тепер  у  Совза  все  переплуталось,  він  навіть  залишив
сурму.
 —  Його...  особа...  а  хто  ж  воно  таке?  Чоловік  чи  жінка?..
 —  Чоловік!  —  відповів  неохоче  Гай,  побачивши,  що
встряв  у  неприємну  історію  і  що  доведеться  відповідати
на  різні  запитання,  що  на  них  він  не  хотів  би  відповіда¬
ти  зовсім.
 —  Це  все  твої  штучки,  Тоде,  —  заговорив  Совз,  —  за¬
вше  щось  вигадаєш,  і  все  без  пуття!
 І  Совз,  вважаючи,  що  розмову  вичерпано,  взявся  за
сурму.  Він  випустив  якийсь  жахливий  звук,  а  потім  по¬
чав  перебирати  клапанами,  надуваючи  своє  обличчя  до
розмірів  величезного  червоного  пухиря.
 Гай,  радий,  що  відчепився  від  нього,  зробив  кілька
кроків  по  кімнаті.  Він  був  трохи  занепокоєний.  Випад¬
кова  зустріч  у  вагоні  дивно  зв’язувала  його  з  двома  жін¬
ками,  які  знали  цю  особу  і  чомусь  заховували  це,  ніби
тут  були  якісь  серйозні  причини.
 Без  сумніву,  що  ця  висока  хижа  постать,  яку  він  бачив
крізь  вікно  кімнати,  і  та,  що  він  її  бачив  у  напівтемно¬
му  вагоні,  —  одна  і  та  ж  особа.  Що  ж  спільного  між  ним,
Оксаною  та  Марією,  цього  Теодор  Гай  ніяк  не  міг  відга¬
дати.  Це  була  загадка.
 Після  першого  знайомства  з  Марією  Гаєві  пощастило
бачитися  з  нею  ще  двічі,  тільки  в  ці  рази  батько  її  Сте¬
пан  Терещук  нічого  про  це  не  знав.  Тепер,  пригадуючи
ці  зустрічі,  Гай  знову  пригадав  якесь  дивне  поводження

506
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Марії,  ніби  вона  чомусь  боялася  свого  батька,  ніби  щось
заховувала  від  Гая,  ніби  щось  непокоїло  її  тихе  життя
сільських  буднів.  Все  це  ще  більше  переконало  Теодо¬
ра  Гая,  що  він  несподівано,  мимоволі  став  свідком  яки¬
хось  захованих  подій,  що  оточили  його  з  усіх  боків,  як
непролазні  нетра.  Треба  було  або  вибратися  з  цих  нетр,
або  зрозуміти  все,  що  відбувалося  навколо  нього,  і  ви¬
явити  свою  активність,  скерувавши  її  на  потрібний  шлях.
Думки  Теодора,  коли  він  ходив  по  кімнаті  Совза  або  ди¬
вився  в  вікно  на  вулицю,  скажено  стрибали  з  одного  мо¬
менту  на  інший,  але  все  це  були  манівці,  що  на  них  лег¬
ко  було  заблукатися.
 Дуже  мало  ще  було  фактів,  щоб  ними  можна  було  опе¬
рувати,  доводилось  очікувати,  поки  час  сам  дозволить  ви¬
явити  всю  історію.
 Тим  часом,  поки  Гай  міркував,  Микола  Совз  увесь
віддався  музикальним  вправам.  Він,  мабуть,  зовсім  не
помічав,  що  діється  навколо  нього;  коли  б  раптом  запи¬
тали  його,  де  він  знаходиться,  то  він  напевне  не  відпо¬
вів  би.  Він  також  не  помітив,  як  до  кімнати  з  кухні  за¬
йшла  Оксана.
 Оксана  забігла  тихо,  як  мишка,  щось  взяла  на  столі
і  швидко  вийшла.  Гай  помітив,  що  вона  боялася  навіть
глянути  в  його  сторону.  Може,  вона  почувала  себе  в  чо¬
мусь  винною,  а  може,  це  була  одна  з  її  звичок  удавати  та¬
ємничу  особу,  але  Гай  все  ж  таки  вирішив  поговорити  з
нею  при  нагоді.
 Раптом  думки  Гая  перетяв  веселий  вереск  Оленки.  Він
чув,  як  хтось  прочинив  двері  і  зайшов  до  помешкання.
Оленка  ж  вітала  гостя  радісними  вигуками.  Незабаром
Теодор  побачив  свого  батька  Андрія  Гая,  який  увійшов
до  кімнати.  На  шиї  в  нього  висіла  Оленка,  пацала  нога¬
ми  й  весело  про  щось  верещала.  Совз,  потурбований  га¬
ласом,  сердито  відірвав  од  рота  сурму,  але,  побачивши
старого  приятеля,  замінив  гнів  на  ласку,  знову  приплюс¬
нув  сурму  до  вуст  і  почастував  товариша  якоюсь  карко¬
ломною  руладою.

Двері  в  день
 507
 Андрій  Гай  не  звернув  ніякої  уваги  на  Совза,  він  увесь
був  захоплений  Оленкою  і  витівав  з  нею  різні  смішні  шту¬
ки.  Свого  сина  Теодора  він  ніби  й  не  помічав,  ніби  його  зо¬
всім  не  було  в  кімнаті.  Це  була  повсякчасна  звичка  старо¬
го,  бо  він  не  помічав  свого  сина  ні  на  зборах,  ні  на  заводі,
і  де  б  не  було  при  сторонніх  людях.  Він  ніби  підкреслю¬
вав  цим,  що  в  нього  нема  ніякого  родинного  почуття,  що
він  ставиться  й  до  рідного  сина,  як  до  будь-якого  із  своїх
товаришів.  Андрій  Гай  швидше  зробив  би  якусь  послугу
першій  зустрічній  людині,  ніж  допоміг  би  синові  в  тому,
що,  на  його  думку,  він  сам  мусив  зробити,  хоча  й  з  вели¬
кими  і  навіть  небезпечними  труднощами.  Але  це  все  не
могло  свідчити  за  будь-яку  жорстокість  чи  байдужість
Андрія  Гая,  навпаки  —  він  дуже  уважно  стежив  за  кож¬
ним  кроком  свого  сина,  але  все  це  робив  непомітно,  без
усяких  реплік,  хоча  й  не  раз  його  серце  напружено  стис¬
калось  при  важких  моментах  життя.  За  добрий  харак¬
тер  Теодорового  батька  свідчило  й  те,  що  він  міг  у  віль¬
ний  час  цілими  годинами  бавитись  з  Оленкою  або  пусту¬
вати  з  хлопчиками  Совза.
 Андрій  Гай  був  старий  робітник.  Сивина  пробивалася
в  його  волоссі,  але  він  був  ще  міцний,  і  його  постать  ко¬
валя  могла  бути  зразковою  й  для  молодшого  покоління
робітництва.  Поруч  із  сивиною  в  волоссі  його  обличчя  з
першого  погляду  здавалося  дуже  молодим.  Але  це  було
перше  вражіння.  Воно  утворювалося  через  те,  що  його
борода  й  вуса  були  поголені,  але  й  це,  мабуть,  робилося
раз  на  тиждень,  бо  мала  Оленка  часто  протестувала,  за¬
являючи,  що  борода  дяді  коле  її  щічку.
 Біографію  Андрія  Гая  можна  було  б  змалювати  істо¬
рією  робітничої  організації.  Є  люди,  які  душею  й  тілом
зв’язані  з  історією,  але  історія  їх  здебільшого  не  знає.  Та¬
кою  людиною  був  і  Андрій.  І  при  ближчому  знайомстві
з  ним  на  його  обличчі  можна  було  помітити  суворі  риси,
що  вкрили  його  обличчя,  як  порох  віків  вкриває  облич¬
чя  пірамід.  Порох  подій  і  суворої  боротьби,  що  тривала
все  його  життя,  вкрив  своїми  слідами  й  обличчя  Андрія

508
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гая.  Він  був  старий  комуніст.  Робітники  заводу  «Черво¬
на  Зоря»  дуже  поважали  його.  Андрій  був  директор  за¬
воду,  і  це  був  перший  директор,  відколи  існував  завод,
який  ходив  у  робітничому  одязі,  розмовляв  з  робітника¬
ми,  як  з  товаришами,  жив  серед  них,  голодував  разом  з
ними,  це  був  перший  директор  заводу,  який  одночасно
був  і  робітник  цього  ж  заводу.
 Вихряста  Оленка  Совз  уже  їхала,  як  завзятий  кін-
нотчик,  на  коліні  Андрія,  коли  до  кімнати  знову  вбігла
Оксана  й  припинила  веселу  гулянку.  Совз  теж  подивився
на  неї,  відклавши  в  бік  свою  мідяну  сурму.  Оксана  при¬
несла  з  кухні  в  тарілці  якусь  страву  і  поставила  її  перед
Андрієм  Гаєм.
 —  Тікай,  Оленко!..  Андрій  Іванович,  мабуть,  голо¬
дний!  —  сказала  Оксана.
 Оленка  напрочуд  слухняно  злізла  з  коліна  дяді  і  смир¬
но  відійшла  вбік.
 Андрій  Гай  попестив  її  біляву  голівку  і  взявся  до  їжі.
Тепер  уже  сам  Совз  не  хотів  втратити  зручної  нагоди  по¬
говорити  з  Андрієм.
 —  Ну,  Андрію  Івановичу,  —  урочисто  почав  Совз,  —
що  новенького  в  республіці  Рад?..
 —  Новенького?  —  прижмурився  Гай,  підносячи  лож¬
ку  до  рота.  —  Все  стареньке.  Навіть  такі  старенькі  контр¬
революціонери,  як  ти,  —  пожартував  він,  —  оновилися...
Почувається,  що  в  містечку  працює  якась  шпигунська
організація,  але  викрити  її  ніяк  не  вдається.
 Теодор  помітив,  що  Оксана,  яка  слухала  Андрія  Гая,
при  цих  словах  його  сильно  зблідла  і  потім  швидко  ви¬
йшла  до  кухні.  Теодор  зацікавлено  подивився  на  неї,  а
потім  став  прислухатися  до  розмови  батька  з  Совзом.
 —  Є  певне  переконання,  —  продовжував  старий  Гай,  —
що  це  польська  організація.  Підкидають  листівки.  І  на
польському  фронті  в  нас  погано.  Це  їх  підбадьорює.
 —  Правильно  ти  говориш,  Андрію,  що  це  стара  істо¬
рія,  —  зауважив  Совз.  —  Все  одно  ви  їх  викриєте  й  роз¬
стріляєте!..

Двері  в  день
 509
 —  А  що  з  ними  робити?  Цілуватися  з  ними  чи  що?!.
 —  Навіщо  цілуватися!  Але  смертельна  кара  в  проле¬
тарській  республіці,  де  ж  це  бачено.  Допіру  звільнилися
від  шибениць  для  того,  щоб  розстрілювати?  Ні,  Андрію,
я  з  тобою  ніколи  в  цьому  не  погоджусь!..
 —  Не  бійся,  тебе  не  розстріляють.  А  в  боротьбі  пань-
катись  не  доводиться.  Наших  робітників  катують  багато
більше.  От  коли  тебе  поставлять  до  стінки  білогвардій¬
ці,  іншої  заспіваєш!
 —  Мене  не  розстріляють!  Але  я  взагалі  проти  смерт¬
ної  кари,  хто  б  не  катував  або  розстрілював,  треба  винай¬
ти  щось  інше,  людяніше...
 —  Ти  хочеш  сказати  —  янгольське!  —  сказав  Гай.  —
Людям  більше  личить  те,  що  зветься  гріховним.
 Далі  пішла  звичайна  дискусія,  що  її  Теодор  чув  уже
багато  разів.  В  Андрія  Гая  була  одна  хиба,  —  це  дуже  лю¬
бити  своїх  товаришів.  Він  міг  цілими  годинами  доводити
їм  те,  з  чим  вони  ніколи  не  погоджувались.  Такі  дискусії
кінчалися  завше  дуже  мирно  і  нічого  цікавого  в  них  не
було.  Теодор,  знаючи,  що  дискусію,  розпочату  Совзом,
буде  скінчено,  лише  залунає  гудок,  вийшов  з  кімнати.
Через  невеличкі  сіни  він  перейшов  до  кухні.
 Оксана,  впоравшись  коло  посуду,  сиділа  біля  вікна,
спершись  ліктем  на  підвіконня.  Вся  її  постать  свідчила  про
поганий  настрій.  Вона  сумно  нахилила  голову  і  машиналь¬
но  перебирала  пальцями,  сильно  замислившись.  Подивив¬
шись  на  неї,  Теодор  зрозумів,  що  її  щось  нервує,  можливо,
навіть  те,  від  чого  вона  хотіла  б  відкараскатись.
 Теодор  щільно  підійшов  до  неї.  І  тільки  тепер  вона  по¬
мітила  його.  Вона  спочатку  відсахнулася  від  нього,  ніби
захищаючись  долонями  рук,  а  потім  зіщулилась  і  диви¬
лась  на  нього,  широко  розплющивши  очі.
 Теодор,  дивлячись  їй  у  вічі,  почав  пасторським  то¬
ном,  як  на  сповіді:
 —  Оксано!
 Вона  поглянула  на  нього  очима,  що  в  них  промайнув
раптовий  переляк,  і  ніби  застигла.

510
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  ...Я  хотів  поговорити  з  вами...
 Вмить  вона  напружено  засміялася,  зрозумівши,  що
її  серйозний  вигляд  видасть  її,  не  дозволить  витримати
серйозного  іспиту.
 —  Чого  це  ви,  Тодику?  Хіба  я  мало  розмовляю  з
вами?..
 —  Що  це  за  чоловік  приходив  до  вас?  —  поставив  Тео¬
дор  Гай  питання  руба,  щоб  не  затягати  розмову  і  най¬
швидше  дізнатись  про  те,  що  його  цікавило.
 Оксана  раптом  злякано  поглянула  на  нього  і  миттю,
закривши  руками  обличчя,  схлипнула...
 Тепер  злякався  Теодор.  Міг  надійти  його  батько  або
Совз,  і  вийшла  б  неприємність...  Вони  могли  б  подумати
що  завгодно...  Гай  аж  розсердився  від  цієї  думки.
 —  Залиште,  Оксано,  для  чого  ця  комедія?..  Чого  це
вам  забагнулося?  Я  все  одно...
 Оксана  одняла  руки  від  обличчя  і  уже  зовсім  здивова¬
но  поглянула  на  Теодора.
 —  Відки  ж  ви  його  знаєте?
 Теодор  був  спантеличений,  але  не  спитав:  кого?  Не  ви¬
крив,  що  він  справді  ще  нічого  не  знає.  Тепер  йому  дій¬
сно  дуже  хотілося  довідатись,  що  це  за  чоловік  прихо¬
див  до  неї.
 —  Ні,  ви  скажіть  мені,  звідки  ви  його  знаєте?  —  обе¬
режно  викрутився  Гай.
 —  Це  ж  мій  брат,  —  швидко  промовила  Оксана,  не
дивлячись  на  Теодора.
 —  Це  ваш  бра-ат?  —  протяг  він,  не  знаючи,  що  сказа¬
ти  на  таку  несподіванку.
 —  Тоде,  —  кинулась  до  нього  молода  жінка,  —  я  вам
все  розкажу...  Я  для  вас  все  зроблю...  тільки,  тільки...
Це  мій  брат...  але  я  давно  нічого  спільного  з  ним  не  маю.
Це  мій  брат  у  других,  але  я  боюсь,  я  ненавиджу  його...  Він
тепер  працює  очевидно  на  поляків...  Тоде,  я...
 Але  Теодор  Гай  відхитнувся  від  неї.  Він  пригадав  ви¬
соку  постать  незнайомця  з  хижим,  наче  чимсь  попече¬
ним  обличчям,  що  завітав  до  нього  в  вагон  вантажного

Двері  в  день
 511
 потягу.  Так  ось  хто  цей  несподіваний  незнайомець.  Мож¬
на  було  сподіватися  й  на  таке...
 Гай  поглянув  на  Оксану.  Вона  стояла  спиною  до  ньо¬
го,  очевидно  ображена  його  неуважністю  до  неї...
 —  Його  звуть  Дмитро  Гамуз,  —  наче  щось  згадавши,
кинула  Оксана.
 —  Я  все  одно  не  знаю,  де  його  шукати!  —  відповів  Тео¬
дор.  —  А  коли  й  знаю,  то  це  досить  далеко!  —  додав  він,
пригадавши  про  зв’язок  Гамуза  з  Терещуком.  Не  дур¬
но  тоді  хвилювалася  Марія,  коли  він  оповідав  їй  про  зу¬
стріч  у  потязі.
 Раптом  крізь  скло  вікон,  крізь  дерево  і  крізь  цегли  бу¬
динку  загув  гудок.  Обіденна  перерва  скінчилась,  треба
було  знову  працювати  й  рухатись  уперед.
 XII
РОЗГРОМ
 1.  Кілька  постатей  польських  офіцерів.  Вони  дивлять¬
ся  в  далечінь  у  біноклі.
 2.  Гармата.
 3.  Жовніри  коло  гармати.
 4.  Один  з  офіцерів  командує.
 5.  Перший  постріл  з  гармати.
 6.  Другий  постріл.
 7.  Третій  постріл.
 8.  Краєвид  містечка.  Над  будинками  й  димарями  міс¬
течка  білими  хмарами  рветься  шрапнель.
 9.  Набій  потрапляє  в  один  з  поверхів  будинку.  Дим.
Сиплеться  цегла.  Курява.
 10.  Стіна  будинку,  роздерта  набоєм.  Чорніє  глибока
темна  пошматована  діра,  мов  видрано  шматок  м’яса.
 11.  Цех.  Шкляну  покрівлю  пробивають  відламки  це¬
гли,  сиплеться  шкло.
 12.  Робітники  одриваються  від  роботи  і  перелякано
відхиляються  від  дощу  шкла  та  цегли.

512
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 13.  В  глибині  цеху  чорна  зачинена  брама.  Брама  рап¬
том  відчиняється.  На  світлому  тлі  чорна  постать  робіт¬
ника,  який  тривожно  кричить.
 14.  Обличчя  робітника.  Він  кричить:
 ПРОРИВ!  ПОЛЯКИ!..
 15.  Робітники  кидаються  до  брами.  Брама  відчиня¬
ється.
 16.  Тривожний  гудок.
 17.  Паровий  відділ.  В  темряві  дві  постаті  робітників.
Коло  гудка  старий,  але  бадьорий  робітник  —  Андрій  Гай.
Коло  нього  син  Теодор,  він  тривожно  питає  про  щось  бать¬
ка.  Батько  відповідає:
 ТЕОДОРЕ,  ШВИДШЕ  ДО  КОМІТЕТУ!..
 18.  Син  хитає  головою:  «Гаразд».
 19.  Вулиця  містечка.  На  вулицю  влітає  польська  кіннота.
 20.  Копита  коней,  що  збивають  куряву.
 ПІЗНО,  ПІЗНО!..
 21.  За  рогом  вулиці  стоїть,  притискаючись  до  стінки,
Теодор  Гай  і  дивиться  на  коней  польських  вершників,
що  віддаляються.
 НЕСПОДІВАНИЙ  НАСКОК  ПОЛЯКІВ  НА  МІСТЕЧКО
НЕ  ДАВ  ЗМОГИ  РОБІТНИКАМ  ВЧАСНО  ВЗЯТИСЯ
ДО  ЗБРОЇ,  АЛЕ  НА  ДРУГИЙ  ДЕНЬ...
 22.  Рукавички,  що  їх  нервово  натягується  на  руки.
Видко:
 23.  Польського  офіцера  коло  брами  заводу.  Брама  зачи¬
нена.  Офіцер,  натягуючи  рукавички,  презирливо  дивить¬
ся  на  браму,  що  на  ній  крейдою  написано:  «Страйк».
 НАС  ЦИМ  НЕ  ЗЛЯКАЄШ!..
 24.  Офіцер  презирливо  плює  на  напис  на  брамі.

Двері  в  день
 513
 25.  Обличчя  старого  Гая,  який  читає  польську  відо¬
зву.  Робітник  мне  її  в  руці  й  кидає.
 26.  Кімната.  В  кімнаті  штаб  бойового  робітничого  за¬
гону.  Андрій  Гай  кидає  зім’яту  відозву  і  щось  з  запалом
говорить.
 27.  Обличчя  робітників,  що  уважно  слухають  Андрія.
Тут  серед  облич  обличчя  Петра  Пустовійта,  Теодора  Гая,
старе,  веселе  обличчя  Яновського  і  товсте,  байдуже  об¬
личчя  Совза.
 28.  Обличчя  Гая.  Гай  завзято  кричить:
 ПОВСТАННЯ!..
 29.  Робітники  войовничо  зриваються  з  місць.
 30.  Андрій  Гай  говорить  далі  робітникам:
 ФРОНТ  БЛИЗЬКО.  ЗАВТРА  ВНОЧІ  ПОЧНЕМО,
 ДОПОМОЖЕ  ГУРЧАК...  ЙОГО  КІННОТА  В  ТИЛУ
ПОЛЯКІВ...  МИ  ВЖЕ...
 31.  Ліс.  З  лісу  на  перелісок  виїжджає  кінна  розвідка
червоноармійців.
 32.  Дорога.  Дорогою  мчить  на  коні  робітник.
 33.  Розвідувачі  когось  помітили,  взялися  за  рушни¬
ці.  До  них  на  коні  підскакує  робітник.
 34.  Кінний  робітник  схилився  до  кінного  червоноар-
мійця.  Робітник  говорить:
 ТОВАРИШУ  ГУРЧАК,  ПОВСТАННЯ
ЗАВТРА  ВНОЧІ...
 35.  Обличчя  Гурчака.  Гурчак  дивиться  в  далечінь.
Його  обличчя  наближається  й  переходить...
 36.  В  обличчя  Андрія  Гая,  що  говорить  до  робітни¬
ків.
 37.  Замок  рушниці.  Чиїсь  руки  оперують  замком.  Далі
видно  кімнату.  Робітники  вносять  пачками  зброю.  Робіт¬
ники  беруть  рушниці,  перевіряють  замки.  Андрій  Гай,
скінчивши  промову,  підходить  до  стосів  рушниць.

514
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  ДРУГОГО  ВЕЧОРА...
 38.  Вечір.  Напівтемно.  Притискаючись  до  кам’яної
стіни  будинку,  крадеться  робітник.  Трохи  більше  освітле¬
но  його  обличчя,  на  тлі  якого  поблискує  дуло  рушниці.
 39.  Два  обличчя.  Обличчя  маленької  дівчинки  в  загру¬
білих  руках.  Його  цілує  обличчя  робітника.  Це  —  Совз.
 40.  Кімната  Совза.  Він  стоїть  коло  столу,  на  якому
лежать  карабін  та  набої.  Совз  жменями  кладе  набої  собі
до  кишені.  Позаду  стоїть  стурбована  Оксана.  В  кутку  на
ліжку  сидить  дитина  і  плаче.
 41.  Обличчя  дитини.  Дитина  кулаками  тре  очі.
 42.  Туман.  Темно.  Дві  руки,  які  тиснуть  одна  одну  на
тлі  темних  курток  та  блуз.  Темінь  ніби  сірішає,  і  крізь
неї  видно  озброєну  чоту  робітників,  які  знаходяться  на
городі  в  кінці  містечка  серед  садків.  Старий  Гай  тисне
руку  синові  й  щось  говорить:
 СИГНАЛ,  РАКЕТА!..
 43.  Чота  робітників  на  чолі  з  Теодором  Гаєм  обереж¬
но  йде  повз  паркан.
 44.  Верх  телеграфного  стовпа  на  тлі  хмарного  вечір¬
нього  неба.  Видко  чорні  дроти.  Знизу  простягається  рука
вгору  з  ножицями  і  перерізує  дроти.
 45.  Видко,  як  на  землі  лежить  під  кущем  чорна  по¬
стать  робітника,  що  ріже  ножем  дріт  польового  телефо¬
ну.  Подалець  за  кущем  видно  польського  вартового,  що,
спершись  на  рушницю,  куняє.
 46.  На  ввесь  екран  з’являються  дві  карти  —  дзвінко¬
вий  туз  і  винова  десятка.  Видко  палець,  що  їх  держить.
 47.  Карти  перекидаються,  і  видно  чотири  різні  потили¬
ці  польських  жовнірів,  що  сидять  навколо  столику.  Один
з  жовнірів  кладе  спокійно  на  стіл  ці  дві  карти.
 48.  Рука,  що  гребе  з  столу  гроші.  Через  руку  напис,  —
«Банк».
 49.  Вуста  та  підборіддя  гарної  жінки,  випещена  руч¬
ка  підносить  до  вуст  маленьку  чашку  з  кавою.

Двері  в  день
 515
 50.  Видко  будуар.  На  льонгшезі  сидить  красуня  і  п’є
каву  з  чашки.  Коло  красуні  молодий  польський  офіцер-
чик.  Він  схилився,  цілує  ручку  красуні.  Офіцер  залиця¬
ється,  ввічливо  про  щось  говорить.  Красуня  йому  відпо¬
відає.
 Офіцер  войовничо  виймає  з  кишені  маленького  брав-
нінга  і  вкладає  в  нього  обойму  з  набоями.  Одночасно  кра¬
суня,  сміючись,  підносить  до  рота  чашку  з  кавою.
 51.  Це  переходить  в  сцену  на  покрівлі  будинку.  Двоє
робітників  коло  димаря,  коло  них  кулемет.  Один  робіт¬
ник  посміхаючись  бере  в  зуби  люльку,  другий  вкладає
стрічку  з  набоями  в  кулемет.
 52.  Відкривається  мапа  містечка.  По  ній  водить  олів¬
цем  рука.
 53.  Рука  зупиняється  на  однім  пункті.  Пункт  перехо¬
дить  в  браму  заводу.  Коло  брами  стоїть  польський  варто¬
вий.  На  вартового  нападають  кілька  робітників  і  збивають
його.  В’яжуть  його.  Робітники  забираються  до  заводу.
 54.  Знову  мапа.  Рука  зупиняється  на  другому  пунк¬
ті,  що  переходить  в  чоту  робітників,  які  лежать  у  ярку
вздовж  шляху,  з  рушницями  в  руках.
 55.  Кімната.  За  столом  сидить  кілька  робітників,  на
столі  перед  ними  мапа.  Серед  них  Андрій  Гай,  він  водить
олівцем  і  щось  показує  на  мапі.  Ось  рука  його  знову  зу¬
пинилася.  Всі  схиляються.
 56.  Двоє  робітників  перетягують  через  вулицю  дріт
від  телеграфного  стовпа  до  другого  стовпа,  так  з  п’ятеро
разів.
 57.  У  під’їзді  проти  дроту,  що  перетягнутий  через  ву¬
лицю,  коло  кулемета  сидить  робітник  на  ящику  з  набо¬
ями  і  щось  апетитно  їсть.
 58.  В  коритарі  якогось  будинку  сидить  на  ранці  поль¬
ський  жовнір  комічного  типу  і  запихає  рота  їжею.
 59.  Шляхетна  рука  старанно  крутить  ручку  польово¬
го  телефону.
 60.  Дула  польських  гавбиць.  Коло  них  метушать¬
ся  жовніри.  Один  з  них  тягне  дріт  польового  телефону  і

516
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 показує  розлютованому  офіцерові,  що  дріт  перерізано.
Затемнення.
 61.  Шляхетна  рука  іще  з  більшою  енергією  крутить
ручку  телефону.
 62.  Видко  огрядного  офіцера,  який  люто  крутить  руч¬
ку  телефону,  кидає  трубку  і  щось  кричить.
 63.  Коритар  з  жовніром,  що  сидить  на  ранці.  Жовнір
з  набитим  їжею  ротом  зривається  з  місця.
 64.  Кімната  офіцера.  Вбігає  жовнір  із  набитим  їжею
ротом,  нічого  не  може  сказати,  смішно  витріщує  очі  на
офіцера.  Офіцер  кричить  на  жовніра;  помітивши  повний
рот,  б’є  жовніра  з  розмаху  по  пиці.  Жовнір  не  може  стри¬
мати  їжі  в  роті.
 БИДЛО!
 65.  Жовнір,  як  автомат,  вилітає  з  кімнати.
 66.  Ніч.  Будинок  штабу.  На  дверях  польський  напис.
Двері  прочиняються,  звідти  вилітають  озброєні  жовні¬
ри,  вони  нашвидку  шикуються.
 67.  Місто,  вгору  над  ним  знімається  ракета.  Очі  слід¬
кують  за  нею  до  самих  хмар,  де  вона  гасне.
 68.  Виблиски  пострілів.
 69.  Покрівля  дому.  Робітники  б’ють  з  кулемета  по  бу¬
динку,  де  можна  впізнати  польський  штаб.
 70.  Двері  штабу  з  написом  польською  мовою.
 71.  Чота  робітників  у  ярку  відкрила  огонь  по  фронту.
Безперервна  лінія  вогню  в  темряві.
 72.  На  розі  вулиці.  З-за  рогу  будинку  стріляють  ро¬
бітники.
 73.  Жовнір  цілить  кудись  з  рушниці.  Хапає  себе  за
груди  і  падає.
 74.  Вулицею  біжить  чота  поляків  на  багнети.  Деякі
падають,  корчаться.
 75.  На  вулицю  з  під’їзду  будинку  б’є  кулемет  робіт¬
ників.
 76.  Польський  жовнір  під  стіною  крадеться  з  бомбою
в  руці.  Він  змахнув  рукою  і  кидає  бомбу.

Двері  в  день
 517
 77. 	Бомба  падає  коло  кулемета.  Вибух.  Робітники  па¬
дають  убиті,  кулемета  розтрощено  на  шматки.
 78.3  покрівлі  будинку  котиться  убитий  робітник  і  па¬
дає  на  землю.
 79.  Вулиця.  Польська  кіннота  скаче  вулицею  до  місця,
де  перетягнуто  вулицю  дротом.  Кіннота  доскакує  до  дро¬
ту.  Перші  коні  падають.  На  них  напирають  ззаду.  Робить¬
ся  каша  з  коней  та  людей.  У  них  б’є  кулемет  з  під’їзду.
 80.  Штаб  робітників.  Андрій  Гай  та  кілька  робітни¬
ків.  Всі  хвилюються.
 НЕМА  ГУРЧАКА,  НЕМА  ПІДМОГИ!..
 81.  Вулиця.  Барикади,  за  ними  відстрілюються  ро¬
бітники.
 82.  Польська  піхота  вперто  оточує  барикади  і  бере  їх.
 83.  Робітники  відступають.
 84.  Гавбиці  стріляють.
 85.  Розриви  набоїв  у  місті.
 86.  Миготять  будинки,  що  їх  руйнують  набої.  Поже¬
жі.  Вибухи.
 87.  Знову  штаб.  У  штабі  метушня.  Вбігає  Теодор  Гай,
кричить:
 ВСЕ  ПРОПАЛО!  НАС  РОЗСТРІЛЮЮТЬ!..
 ГУРЧАКА  НЕМА!..
 88.  Кімната  штабу.  Всі  присутні  хапаються  за  рушни¬
ці  і  швидко  виходять  з  кімнати.
 РОЗГРОМ.
 89.  Польські  жовніри  добивають  рушницями  поране¬
ного  робітника  на  вулиці.  Це  Яновський.  Його  малень¬
ке  старе  тіло  зібгалось  у  грудочку  і  потім  витягнулось  до
останнього  подиху...
 90.  Стіна  будинку.  Під  нею  кілька  зв’язаних  робітників,
їх  розстрілюють  поляки.  Серед  робітників  товста  постать
Совза.  Він  важко  падає,  збитий  з  ніг  кулями  поляків.

518
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 91.  Кімната  Совза.  Коло  пічки  в  кутку  на  ліжку  Окса¬
на  з  дітьми.  Всі  перелякані.
 92.  Постріл.  Він  освітлює  жовніра,  що  падає  на  зем¬
лю,  і  Теодора  Гая  з  рушницею  в  руках.  Гай  швидко  бі¬
жить  до  будинку.
 93.  Вулицею  блукає  пляма  світла  од  маленького  ліх¬
тарика.  Вона  освітлює  паркан,  землю,  стовп  і,  нарешті,
натрапляє  на  чорну  постать  людини,  що  лежить  на  зем¬
лі.  Світло  ліхтаря  спиняється  на  постаті  й  освітлює  об¬
личчя  старого  Андрія  Гая,  що  мертвий  лежить  на  зем¬
лі,  розкинувши  руки.  Його  обличчя  скривавлене.  Світ¬
ло  ліхтаря  гасне,  і  стає  темно.
 XIII
ХАТНЄ  БУДІВНИЦТВО
 Стало  тихо  й  мирно.  Повідь  увійшла  в  свої  береги,  на¬
креслились  сталі  кордони  та  обрії.  Колишні  вороги  стали
друзями,  а  друзі  поробилися  ворогами.  Живим  залиши¬
лося  жити,  а  мертвим  бути  мертвими.  Людям  набридла
війна,  їм  захотілося  працювати,  кохатись  і  народжува¬
ти  дітей.
 Теодор  Гай  опинився  в  перших  лавах  хатніх  будівни¬
ків.  Він  одружився  з  Марією  Терещук  і  переїхав  з  нею
жити  до  центру.  Життя  великого  міста  і  кохання  оточи¬
ли  свідомість  Гая  високими  мурами,  і  він  поволі  став  за¬
бувати  про  маленький  принцип,  що  ще  жив  у  ньому,  але
вже  дуже  рідко  спалахував  своїм  сигнальним  вогнем.
 З  Гаєм  трапилася  прикра  історія,  він  був  засліплений.
Історія  з  ним  була  трохи  оригінальніша  від  інших  істо¬
рій,  що  траплялися  з  багатьма  хатніми  будівниками.  Він
не  закохався  в  машиністку  з  установи,  в  якій  працював
на  відповідальній  посаді,  він  не  програвся  в  рулетці  й  не
розтратив  державних  грошей  на  шикарну  кокотку,  але
він  потрапив  у  полон  до  своєї  власної  жінки  і  непомітно
для  себе  загруз  у  ньому.

Двері  в  день
 519
 У  вільні  від  праці  в  установі  години  Теодор  Гай  старан¬
но  устатковував  своє  житло.  Він  ходив  з  Марією  по  крам¬
ницях,  витрачаючи  гроші  на  безліч  дорогих,  розкішних
речей,  що  впливали  на  психіку  й  на  думання,  гальмую¬
чи  блискавичний  плин  думок  лише  одним  своїм  призна¬
ченням.  Нарешті,  Марія  витягла  з  вітрини  комісійної
крамниці  й  картину,  що  висіла  між  рушницями  й  мідя¬
ним  тазом  для  варення.
 Гай  поволі  й  непомітно  одірвався  від  своїх  товаришів,
забув  про  них,  забув  навіть  і  про  Оксану  Совз,  забув  і  роз¬
любив  усіх,  до  кого  раніше  був  близький.
 Лише  на  великі  революційні  свята,  в  патосі  оркестр
і  залунених  кроків,  у  пронизливих  звуках  військових
сурм  він  почував,  що  щось  втратив  дуже  цінне,  що  таке
потрібне  йому.
 Поволі  до  його  безтурботного  життя  почали  встрява¬
ти  колючки  сумнівів.
 У  місті,  де  він  жив  з  Марією,  з’явився  Степан  Терещук,
а  разом  з  ним,  ніби  довга  Терещукова  тінь,  Дмитро  Гамуз.
Нове  село  не  стерпіло  їх,  і  вони  були  змушені  тікати  до
міста,  як  хижаки,  вишукуючи  здобич.  У  місті  вони  від¬
крили  пивну  і  знову  спокійно  робили  діло  собі  до  смаку.
Вони  використали  для  цього  й  Гая  через  Марію,  коли  їм
доводилось  діставати  різні  дозволи  та  патенти.
 З  цього  часу  і  в  коханні  Гая  появилася  поразка.  Марія
часто  почала  пропадати  в  цій  пивній,  зваблена  шумли¬
вим  джаз-бандом,  електрикою  й  безліччю  відвідувачів.
Гай,  часто  лишаючись  на  самоті,  тепер  міг  подумати  про
все,  і  йому  іноді  ставало  навіть  дивно,  як  він  відірвався
від  товаришів  і  як  він  не  пішов  на  партійну  перереєстра¬
цію,  як  він  непомітно  сильно  загруз.
 Все  частіше  спалахувало  в  ньому  бажання  кинути
це  все  і  якось  повернути  попереднє,  але  він  щоразу  на¬
пинався  на  власне  безвілля.  А  в  найрішучіші  моменти,
коли  ось  вже  міг  зважитися  на  новий  крок,  він  напинав¬
ся  на  тіло  Марії,  що  знову  повертало  йому  його  розкіш¬
ний  полон.

520
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Часто  вечорами,  коли  Марії  не  бувало  вдома,  Гай  ле¬
жав  у  себе  на  ліжку  і,  дивлячись  на  картину,  що  її  купи¬
ла  Марія  в  комісійній  крамниці,  і  нічого  не  бачачи,  вига¬
дував  різних  способів  переінакшити  своє  життя.  Йому  в
уяві  поставали  цілі  романи,  що  здійснити  їх  можна  лише
на  папері.  Так,  пересипаючи  свою  волю  порошком  мрій,
Гай  створював  фантастичні  проекти,  що  підсолоджува¬
ли  дійсність.
 Вдивляючись  у  картину,  Гай  починав  мріяти  про  по¬
бут  кам’яного  віку  і  лише  шкодував,  що  не  має  «маши¬
ни  часу»,  яка  б  перенесла  його  в  цей  побут.
 Гай  вдивлявся  й  бачив,  що  фарби  на  картині  потріс¬
кали,  зблякли,  припали  порохом...
 Темний  вечірній  обрій  палахкотить  загравою...  Чер¬
воний  колір  напружений  і  густий.  Почувається,  що  не¬
стерпучий  жар  б’є  звідкись  із  землі  та  обпалює  небо.  Сон¬
це  провалилося  в  безодню  всесвіту  і  там  клекотить  га¬
рячим  вогнем,  заливаючи  розтопленою  палючою  лавою
небосхил.  Червоні,  пекучі  стріли  летять  геть  у  простір,
освітлюючи  своєю  загравою  небо.  Відблиск  заграви  па¬
дає  на  могутні  хащі  допотопного  лісу.  Величезні  дерева,
міцні  й  чорні,  як  дивовижні  крицеві  скелі,  відбивають
на  собі  відблиск  заграви.  Спереду  чорна  прогалина  по¬
рожня  й  темна,  як  вугляний  склеп.
 І  ось  раптом  чути  хряск  і  важку  ходу,  і  от  ввижаєть¬
ся  потворна  морда  допотопного  чудовиська.  Чудовисько
велетенських  розмірів  важкою  ходою  виходить  на  прога¬
лину.  Воно  важко  сопе,  його  подих  підхоплює  луна  допо¬
топного  лісу,  і  от  здається,  що  дихають  ці  кремезні  чор¬
ні  дерева,  ці  могутні  крицеві  скелі.
 Раптом  страшний  рик  струшує  ліс.  Од  цього  звуку  все
дрижить.  Дрижать  дерева,  і  дрижить  земля,  її  трусить
землетрус  звуків,  що  видираються  з  пащі  чудовиська.
Перше  чудовисько  потрапило  на  другу  величезну  потво¬
ру.  Крики  розлютованих  потвор  струшують  землю.  По¬
твори  сходяться,  і  від  їхнього  сопіння  й  тупоту  стогне  ліс.
Клацання  зубів,  сердитий  рев,  важкі  удари  зливаються  в

Двері  в  день
 521
 чорну  ворухливу  масу,  яку  раптом  обливає  червона  кров,
що  бурхливо  виривається  з  поранених  тіл.  Кров  парує  й
світиться  червоним  блиском,  який  зливається  з  загра¬
вою.  І  ось  тепер  здається,  що  обрій,  нетра  землі,  ліс  і  по¬
твори  палахкотять  гарячою  кров’ю...
 XIV
МАНДРІВКА
 —  Гой!..  Гой!..
 Сильний  крик,  що  не  був  подібний  до  звірячого  реву
і  мав  певні  форми,  не  позбавлені  змісту,  на  мент  споло¬
шив  балакучих  папуг  та  дивовижних  птахів,  що  гойда¬
лись  на  великих  столітніх  вітах  дерев.  Якась  мавпа  пере¬
скочила  з  дерева  на  дерево,  чіпляючись  за  зручні  галуз¬
ки,  розлютовано  клацаючи  щелепами.  Її  спокій  раптово
було  порушено,  і  вона  обурливо  висловлювала  своє  не¬
задоволення.  Потім  вона  пронизливо,  дико  закричала,
і  їй  десь  з  нетр  відповіла  друга  мавпа.  Далеке  жалібне
гавкання  шакала  доповнило  цю  лісову  симфонію,  що  її
швидко  заглушили  говір,  вигуки  та  вереск  орди  людей,
що  посувалась  лісом.
 Величезні  дерева,  хащі,  ліяни  та  густі  кущі  загороджу¬
вали  путь.  Сонячне  проміння  ледве  пробивалося  крізь  ве¬
лике  важке  листя,  що  перепліталося  вгорі  й  утворювало
зелений  намет.  Яскраві  плями  світла  гойдались  на  вели¬
кому  листі  папороти,  утворюючи  дивовижні  візерунки.
Вогкі  пахощі  наповнювали  повітря,  робили  його  густим
та  задушним.
 Велика  орда  людей  посувалася  лісом.  Сполохані  бла¬
городні  олені  швидко  бігли  вперед,  ламаючи  стрункими
ногами  папороть.  Великі  тінясті  роги  на  ходу  збивали
сухі  галузки  та  листя,  що  звисало  до  землі.  Якийсь  са¬
мець  стурбовано  сурмив,  видуваючи  повітря  з  легенів,
він  попереджав  самицю,  що  бігла  поруч.  Треба  було  ті¬
кати.  Маленькі  сполохані  звірки  злякано  ховалися  в  сво¬
їх  норках  та  в  кущах.

522
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  почували,  що  йде  найсильніший  звір,  якого  треба
було  берегтися.  Навіть  такі  звірі,  як  тигр  або  ведмідь,  і  ті
ховалися  в  нетри,  не  відважуючись  напасти  на  двоногих.
 Орда  людей  була  численна,  і,  маючи  попередній  до¬
свід,  вона  посувалася  в  певному  порядку,  що  його  до¬
держували  лише  деякі  звірі.  Через  це  в  будь-який  мо¬
мент  орда  могла  захищатись  од  нападу  дуже  добре,  тому
ні  один  звір  не  насмілився  побентежити  її.
 Лише  з  нетр  кущів  та  папороти  виблискували  фосфо¬
ричні  хижі  очі  леопарда,  дикої  кішки  або  короткомордої
гієни.  Швидкі,  але  боягузливі  шакали  крутилися  навко¬
ло,  жалібно  гавкаючи  й  дратуючи  інших  звірів.  Це  був
передовий  вічно  голодний  загін,  що  не  нехтував  навіть
їжею  із  своїх  приятелів.
 Люди  не  зважали  на  таке  дивовижне  оточення,  це  було
звичайне  явище  і  не  могло  турбувати.  Багато  більше  тур¬
бували  буйні  рослини,  що  загороджували  путь  і  що  з  ними
доводилось  воювати  з  кам’яною  сокирою  в  руці.
 Вдари  сокири,  гомін,  вигуки  та  хряск  кущів  наповню¬
вали  ліс,  посуваючись  непереможно  вперед  і  лишаючи
по  собі  вузьку  прогалину,  що  її  подекуди  перебігали  ша¬
кали,  обнюхуючи  повітря  та  землю,  де  іноді  можна  було
напнутися  на  смачні  покидьки.
 В  орді  людей  було  біля  п’ятдесяти  чоловіка.  Це  були
лісові  мисливці,  що  полювали  на  оленя,  тура,  билися  з
ведмедем,  ненавиділи  тигра  та  гієну  і  з  пошаною  стави¬
лися  до  лева,  хоча  й  дуже  любили  його  шкуру.  І  найбіль¬
шою  пошаною  користувався  мамут.  І  з  того  часу,  як  він
почав  помітно  вимирати,  повага  до  нього  зростала.
 Спереду  орди  йшло  декілька  чоловіка,  що  відганяли
хижих  звірів  і  пробивали  дорогу  крізь  хащі,  потім  ішли
жінки  та  діти,  що  в  шкіряних  мішках  несли  різне  госпо¬
дарське  приладдя  та  поживу.  Позаду  та  по  боках  ішли
озброєні  сагайдаками,  луками  та  списами  юнаки,  що  за¬
хищали  дітей  та  жінок  од  несподіваних  нападів.
 Всі  були  вдягнені  в  звірячі  шкури,  але  тепла  спокійна
погода  дозволяла  лише  підперізуватися,  залишаючи  груди

Двері  в  день
 523
 й  спину  відкритими.  Засмажене,  міцне,  волосате  тіло  лю¬
дей  відбивало  сонячні  блиски,  які  вигравали  на  полірова¬
ному  камені  ножів  та  сокир.  Чоловіки  та  жінки  були  кре¬
мезні  та  дужі.  У  них  були  трохи  довгі  руки  й  великі  голо¬
ви  з  низькими  жилавими  шиями,  довге  волосся  спадало  на
плечі  й  на  вуха.  Очі  були  сірі  й  глибокі,  підборіддя  тверді  й
енергійні.  Коли  хто  сміявся  або  кричав,  він  показував  міцні
зуби,  що  на  них  позаздрив  би  будь-який  шакал.  Вони  могли
швидко  розривати  м’ясо  та  розгризати  тверді  кістки.
 Дорослі  мисливці,  що  йшли  спереду,  були  розмальова¬
ні.  їхні  обличчя,  іноді  груди  та  плечі  були  вкриті  мистець¬
ки  зробленими  лініями  та  візерунками.  Це  була  ознака
великої  самостійности  та  дорослости.  Лише  мисливець,
який  багато  разів  бився  з  ведмедем  або  левом,  вважав  за
можливе  відзначити  себе  відповідною  рискою  або  ліні¬
єю.  Це  збільшувало  його  войовничий  вигляд  і  надавало
натхнення  для  дальших  пригод  та  боїв.
 Мисливці,  що  йшли  спереду,  та  юнаки,  що  йшли  по¬
заду  й  по  боках,  крім  того,  що  пробивали  дорогу,  полюва¬
ли  на  випадкових  звірів,  щоб  при  першій  зупинці  можна
було  нагодувати  жінок  та  дітей,  а  також  поїсти  й  самим.
Жінки  й  діти  під  час  подорожі  збирали  поживні  росли¬
ни,  коріння  та  смачні  ягоди.  Часто  можна  було  напнути¬
ся  на  дику  черешню  або  вишню,  і  тоді  здіймався  веселий
дитячий  галас  і  сміх.  Дорослим  доводилося  іноді  вживати
навіть  рішучих  заходів,  щоб  примусити  орду  посуватися
далі.  Але  це  траплялося  не  часто,  бо  й  вони  були  ласі  на
таку  розвагу.  Все,  що  було  назбирано  або  напольовано,
складалось  в  шкіряні  мішки  і  чекало  першого  багаття  й
першого  жару  на  затишній  стоянці.  Кілька  жінок  несли
за  плечима  в  лантухах  немовлят,  їм  дозволено  менше  на¬
гинатися  за  корінцями  та  не  носити  важких  мішків,  але
мало  хто  з  них  користувався  з  такої  привілеї,  бо  жінки
в  першу  чергу  були  ласі  на  смачні  наїдки,  і  відмовитись
від  солодкого  корінця  було  над  силу  жіночу.
 Двоє  старих  дідуганів,  що  йшли  й  додержували  по¬
рядку  серед  жінок  та  дітвори,  несли  ґніт.  Він  увесь  час

524
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 жеврів  і  курився,  і  коли  доходив  до  кінця,  вони  запалюва¬
ли  другий  і  таким  чином  зберігали  вогонь  для  всієї  орди,
що  без  нього  довелося  б  зазнати  багато  лиха.
 Це  звичайно  мусили  робити  жінки.  Вони  й  робили  це  на
постійних  стоянках,  але  при  переходах  цю  справу  доруча¬
лось  наймудрішим  і  найстарішим  членам  громади.  Це  тре¬
ба  було  робити  дуже  спокійно  й  помірковано,  і  лише  старі,
в  кого  кров  не  так  швидко  біжить  по  жилах,  могли  досяг¬
нути  найвищого  вміння  —  зберігати  вогонь  та  економити
ґніт.  Крім  того,  попередні  випадки,  коли  погасав  вогонь,
призводили  до  великого  лиха,  і  тепер,  маючи  досвід,  цю
важливу  справу  орда  доручила  досвідченим  рукам.
 Коли  погасав  вогонь,  звірі  підходили  ближче  і  става¬
ли  нахабними,  їжа  була  несмачна,  і  в  холодні  ночі  мерз¬
ли  й  плакали  діти,  було  темно  й  страшно.  Вночі  доводи¬
лося  менше  спати  і  пильно  стояти  на  варті  багатьом  мис¬
ливцям.  Це  було  лихо.
 Огонь!  Незмінний  чинник  культури.  Приятель  лю¬
дини.  Радість  дітей  та  жінок.  Огонь!  Його  живлюча  те¬
плість,  його  світло  віками  зогрівали  серця  людей.  Огонь,
цей  добробут  вищої  істоти  і  страх  усіх  звірів  і  хижаків,
він  мусив  не  погаснути,  його  особливо  старанно  треба
було  оберігати.
 Орда  посувалася  на  південь.  Вона  шукала  нової  стоян¬
ки,  де  було  б  більше  тварин,  щоб  можна  було  полювати  з
меншою  витратою  сил  і  де  б  можна  було  діставати  багату
здобич.  Останніми  часами  звірі  помандрували  на  південь,
бо  на  півночі  ставало  холодно  і  було  багато  злив.
 Полювання  давало  все  менше  й  менше  здобичі.  Люди
починали  голодувати  та  виснажуватись.  Доводилося  що¬
разу  дуже  далеко  відходити  від  стоянки,  але  наслідки  по¬
лювань  не  могли  задовольнити  потреб.  Надходив  час  шу¬
кати  нових  місць.
 І  одного  разу,  коли  вся  орда  була  в  зборі,  всі  ухвали¬
ли  зробити  похід  на  південь,  туди,  де  сонце,  мабуть,  зна¬
ходиться  ближче  до  землі,  що  в  його  сяйві  гріються  дикі
корови  й  бики.

Двері  в  день
 525
 Найстаріший  член  громади  дід  Одноокий,  великий
знавець  лісів  та  життя,  що  тепер  зберігав  огонь,  казав
промову:
 —  Брати  й  сестри  й  діти  матерів,  слухайте,  що  скаже
старий  мисливець!  Багато  я  бачив,  як  сонце  заходило  й
виходило  з  провалля,  де  кінець  світу  і  де  живе  воно,  ба¬
гато  сестер  і  братів  з  того  часу  повернулися  назад  до  зем¬
лі  й  нагодували  нові  рослини,  дали  життя  новим  людям,
слухайте,  я  кажу  вам,  що  настав  час  кидати  улюбле¬
не  вами  місце.  Земля  виснажилася  й  хоче  відпочинути,
вона  хоче  відійти  у  напівмертвий  стан,  як  і  ви  відходите
в  нього  щоночі.  Ви  бачите,  що  навіть  звірі  знають  це  і  по¬
мандрували  назустріч  сонцеві.  Ми  мусимо  зробити  те  ж
саме.  Важка  путь  перед  нами,  довго  доведеться  йти  нам,
але  нас  чекає  там  багато  смачної  рослини  та  їжі.  Це  буде
не  перша  мандрівка.  Це  було  давно,  я  пам’ятаю,  був  ще
хлопчиком,  коли  ми  прийшли  сюди  з  першої  стоянки.
І  наші  предки,  що  живуть  в  нас  самих,  теж  мандрували,
і  діти  предків,  і  діти  дітей.  Смілива  кров  тече  в  наших
жилах.  Хіба  ви  відступали,  коли  зустрічалися  з  ведме¬
дем,  хіба  ви  тікали,  коли  на  вас  нападав  леопард?  Навіть
великий  мамут  боявся  вас  і  йшов  геть,  побачивши  вашу
сміливість.  Вперед,  брати  й  сестри!  Це  я  кажу  вам,  ста¬
рий  мисливець,  що  одним  оком  дивиться  на  сонце  і  спо¬
стерігає  єство  речей.
 Дорослі  мисливці  тихо  хитали  головами  на  знак  зго¬
ди.  Жінки  не  давали  кричати  дітям.
 —  Ге!..  Ге!..  —  відповідали  юнаки.
 І  багато  вже  днів  і  ночей  посувається  вперед  лісами
орда.  І  дідова  палиця,  що  на  ній  він  записує  час,  уся  вкри¬
лася  тоненькими  й  товстими  рисками,  що  означають  сон¬
це  і  темінь,  сонце  і  темінь.
 Орда  пристала  й  притихла.
 —  Гой!..  Гой!..  —  кричав  передовий  мисливець.
 Він  побачив  якогось  звіря,  і  кілька  мисливців  кину¬
лись  до  нього.  Коли  вони  продерлися  крізь  кущі,  то  по¬
бачили  дивовижну  картину.

526
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Великий  благородний  олень  заплутався  своїми  тінясти¬
ми  рогами  в  вітах  дерева,  що  низько  спускалися  над  землею.
Олень  напружував  усі  сили,  щоб  видертись,  але  заплутував¬
ся  все  сильніше.  Налякана  й  схвильована,  ніжна  самиця  хо¬
дила  навколо  нього  стурбовано,  нюхаючи  повітря.  Було  таке
вражіння,  ніби  олень  бореться  з  велетенським  деревом.  Кіль¬
ка  шакалів,  почуваючи  здобич,  вже  чигали  в  кущах.
 Мисливці,  що  вискочили  на  заклик,  звели  свої  луки,
але  враз  зупинились,  мов  скам’янілі.  Вони  були  враже¬
ні.  Самиця  не  тікала  від  них,  вона  вся  тремтіла  і  стояла,
дивлячись  на  них,  в  її  великих  очах  стояли  сльози.
 Луки  опустились.
 Мисливці,  виховані  в  жорсткому  оточенні  природи,  де
з  кожним  з  них  траплялося  безліч  випадків,  не  могли  вби¬
вати  благородного  звіря,  коли  в  нього  трапилося  нещастя.
Коли  б  то  був  лютий  їхній  ворог  тигр,  або  лев,  або  взагалі  хи¬
жий  звір,  вони  не  зупинилися  б  навіть  на  хвилину.  Але  це
був  звір,  завдяки  якому  вони  живилися,  який  давав  м’ясо,
роги,  шкуру  й  міцні  жили  для  луків  або  для  шитва.  Це  був,
так  би  мовити,  приятель,  що  його  використовували  люди  в
щоденному  житті.  Це  була  добра,  нещасна  тварина,  яка  хо¬
робро  захищалась,  коли  на  неї  нападали.  Не  можна  вбива¬
ти  того,  хто  спить,  або  того,  хто  лежить,  або  того,  з  ким  тра¬
пилось  нещастя.  Це  був  закон.  Тільки  короткоморда  гієна,
що  їла  стерво,  або  боягузливі  шакали  могли  робити  таке  зло¬
чинство.  Лише  хитрий  тигр  або  дика  кішка  могли  напасти
на  заснулого.  Навіть  лев  і  той  ніколи  не  дозволяв  собі  такого
злочинства.  Алюди,  адже  вони  вище  всіх  звірів,  іїхніпочут-
тя  ще  благородніші  за  почуття  лева,  люди  не  могли  вбивати
кволого  або  нещасного.  Вони  стояли  вражені  цією  пригодою
і  дивувалися  з  того,  що  самиця  не  тікає  від  них.
 —  Еге,  —  сказав  здивовано  один  з  мисливців,  —  вона
не  боїться  нас,  вона  більше  боїться  шакалів,  що  від  них
завжди  може  втекти.  Це  дивно!..
 —  Вона,  мабуть,  ніколи  не  бачила  людей,  —  сказав
другий  мисливець.  —  Оленя  треба  звільнити,  бо  шака¬
ли  загризуть  його.

Двері  в  день
 527
 Двоє  мисливців  вилізли  на  дерево  і  почали  обрубува¬
ти  галузки,  щоб  звільнити  оленя.
 Олень  притих,  він  не  пручався.  Він  не  боявся  цих  дво¬
ногих.  Він  ще  ніколи  не  бачив  таких  звірів,  але  він  почу¬
вав,  що  ці  звірі,  мабуть,  були  добрі,  як  зайці.  Він  знав,
що  звірі  вперше  завше  нападають  на  самицю  або  на  ді¬
тей,  бо  вони  не  можуть  боронитися.  Ці  ж  зовсім  не  зачі¬
пали  самиці  і  тим  більше  не  могли  зробити  якої-небудь
шкоди  йому  самому.  Він  терпляче  чекав,  поки  мислив¬
ці  рубали  віти.  Нарешті,  відчувши  полегшення,  олень
шарпнув  і  звільнився  від  міцних  тенетів  дерева.  Кіль¬
ка  маленьких  галузок  і  листя  зачепилися  за  його  роги.
Мисливці  знову  швидко  звели  луки  і  стали  напоготові.
Але  олень  не  нападав  на  них,  він  трохи  постояв,  дивля¬
чись  на  цих  дивних  звірів,  що  звільнили  його,  обнюхав
самицю,  що  весело  підбігла  до  нього,  і,  голосно  просур¬
мивши,  побіг  геть.
 Мисливці  мов  зачаровані  дивились  на  те  місце,  де  пе¬
ред  тим  стояв  олень.  Дико  й  сердито  прогавкав  десь  у  ку¬
щах  розчарований  шакал,  і  вони  схаменулись.  На  їхніх
обличчях  сяяла  весела  посмішка,  вони  були  дуже  задо¬
волені  цією  пригодою.  Повернувшись  до  орди,  вони  по¬
бачили,  що  всі  готові  до  бою  юнаки  стояли  навколо  гурт¬
ка  жінок  і  дітей  з  луками  в  руках.
 Потім  здійнявся  веселий  галас:  вся  орда  дуже  жваво  об¬
говорювала  цю  пригоду,  переказуючи  її  в  різноманітних  ва-
ріянтах.  Було  багато  матеріялу,  щоб  згодом,  сидячи  коло
вогнища,  можна  було  ділитись  вражіннями  та  розповідати
всяких  історій.  Люди  почували  інстинктивно,  що  швидко
вже  кінець  походу  і  десь  близько  нове  пристанище.
 Щокроку  вони  все  частіше  натрапляли  на  різних  тва¬
рин,  що  їх  можна  було  полювати.  Безліч  птахів  літали
між  деревами,  десь  далеко  мукали  корови.  Плодюча  зем¬
ля  давала  буйну  рослинність,  можна  було  збирати  безліч
корінців,  цибулин  та  ягід.  Діти  часто  починали  скаржи¬
тись  на  біль  у  животі.  Все  це  були  ознаки,  що  їх  оточувала
багата  місцевість,  де  вони  могли  надовго  зупинитись.

528
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Незважаючи  на  далеку  й  довгу  подорож,  за  останні  дні
всі  члени  громади,  як  дорослі,  так  і  діти,  набрали  сили  й
поздоровішали.  Вони  багато  їли,  і  вся  природа  і  саме  по¬
вітря  були  такі  приємні,  що  мимоволі  спокій  і  добробут
відчували  всі  люди.
 Тепер  повставало  питання,  щоб  вибрати  зручне  міс¬
це  для  стоянки.
 Це  було  дуже  важливе  питання.  Робити  стоянку  серед
лісу  ніяк  не  можна.  Завжди  турбуватимуть  хижі  звірі,
дерева,  що  падатимуть  од  бурі,  загрожуватимуть  життю
всієї  орди,  і  взагалі,  де  не  видно  обріїв  —  дуже  небезпеч¬
но  жити.  Отож,  щоб  не  витрачати  багато  зусиль,  треба
знайти  якусь  природну  зручну  стоянку,  де  були  б  пече¬
ри  або  хоч  невеличкі  виступи  землі,  де,  нарешті,  можна
було  б  зробити  затишні  землянки.  Крім  того,  було  б  до¬
бре  знайти  хоч  маленьку  річку,  де  водилася  б  риба  і  ве¬
село  дзюрчала  б  вода.
 От  таке  важливе  питання  стояло  тепер  перед  ордою.
 Дорослі  мисливці,  трохи  порадившись,  вирішили,
що  одному  з  них  треба  вилізти  на  високе  дерево,  щоб
орієнтуватись.  Щохвилини  ризикуючи  життям,  зри¬
ваючись  часто  з  одної  галузки,  чіпляючись  за  другу,
один  з  юнаків  поліз  на  високе  дерево,  що  було  вище  за
інші.  Потурбовані  мавпи  дражнили  його,  загороджу¬
ючи  йому  путь,  деякі  кидали  сухими  сучками.  Кіль¬
ка  мисливців  з  луками  в  руках  напружено  стежили  за
верхолазом.  Якась  мавпа  дуже  нахабно  стала  загрожу¬
вати  юнакові,  і  швидка,  як  блискавка,  стріла  влучи¬
ла  їй  в  плече.  Мавпа  злетіла  на  кілька  віт  нижче  і  лед¬
ве  втрималась  на  них.
 Коли  лізти  вище  було  неможливо,  бо  віти  не  витри¬
мували  тягару  людського  тіла,  юнак  почав  оглядати  ліс.
Орда  терпляче  чекала  внизу,  дивлячись  угору.  Кожний  із
неї  думав  у  цю  мить  про  те,  чи  побачить  верхолаз  кінець
лісу,  чи  перед  ним,  як  завше,  хвилюватиметься  нескін¬
ченне  море  дерев,  що  над  ними  сліпуче  сяє  гаряче  сонце,
а  через  це,  чи  довго  ще  доведеться  мандрувати,  шукаючи

Двері  в  день
 529
 зручного  місця.  Навіть  діти  стихли,  підвівши  вгору  свої
розкуйовджені  голівки.
 Верхолаз,  поглянувши  навколо,  побачив  перед  собою
лише  верхів’я  могутніх  старих  дерев,  що  тихо  гойдалися
од  маленького  вітру.  Сонце  сильно  пекло  й  сліпило  очі.
Він  прикрив  їх  долонею  і  став  вдивлятися  в  далечінь.
Якісь  хижі,  великі  птахи  на  мент  злітали  над  лісом  і  по¬
тім  каменем  падали  вниз.  Згодом  вони  знову  підіймали¬
ся  понад  дерева,  і  в  їхніх  лапах  билася  спіймана  пожи¬
ва.  Сердитий  клекіт  птахів  долітав  до  нього.
 Юнак  уважно  оглянув  далечінь  і,  коли  повернувся  лі¬
воруч,  він  раптом  зупинився  й  почав  старанно  вивчати  те,
що  побачив.  Там,  дуже  далеко,  ліс  не  зливався  з  обрієм,
а  утворював  різку  чорну  лінію.  Світле  небо  якось  дивно
перерізалося  цією  чорною  смугою  лісу.  Очевидно,  одразу
за  лісом  була  низина  або  велике  провалля.  Верхолаз  спо¬
чатку  злякався,  йому  здалося,  що  це  кінець  світу  і  це  є
провалля,  що  з  нього  щодня  виходить  сонце.  Адже  земля
така  поверхня,  як  долоня,  думав  він,  а  орда  вже  так  бага¬
то  мандрувала,  що  могла,  нарешті,  натрапити  на  кінець
світу.  Це  було  цілком  можливо,  —  хіба  мало  траплялося
з  ними  різних  див?  Чому  б  не  зустріти  ще  одне,  ще  біль¬
ше  від  усіх  досі  знаних?  Юнак  подивився  трохи  на  північ
і  побачив  ще  цікавіше  видовище.  Там  десь  далеко  щось
блистіло,  як  іноді  блищить  розбитий  камінь,  що  в  ньо¬
му  виблискують  шматочки  лосняку.  Це  могло  бути  озе¬
ро.  Але  це  було  так  далеко,  що  легко  можна  було  помили¬
тись,  і  юнак  несамохіть  знову  подумав  про  кінець  світу,
провалля,  сонце  та  його  логовище.  Може,  в  цій  блиску¬
чій  далечі  живе  й  відпочиває  великий,  добрий  життьо-
давець  —  сонце?  А  може,  там  і  справді  є  щось  таке,  що
стане  в  пригоді  всій  орді.
 Юнак  зліз  з  дерева  поволі  й  обережно.  Його  уважно
вислухала  вся  орда.  Всі  висловили  багато  міркувань  з
приводу  цього  явища,  але  ніхто  ні  одним  міркуванням
не  був  задоволений.  Треба  було  це  все  побачити  на  влас¬
ні  очі,  щоб  остаточно  переконатись.  Це  було  в  характері

530
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 людей.  Це  був  двигун,  що  рухав  уперед  всю  тогочасну
культуру.  Ніколи  не  можна  на  чомусь  навіки  зупиня¬
тись.  Треба  пізнавати  світ  і  єство  речей.
 Поки  все  це  обмірковували,  в  лісі  темнішало.  Слід  було
чекати  моменту,  коли  раптом,  цілком  несподівано,  могла
наступити  цілковита  темінь.  Сонце  йшло  на  спокій.  Тре¬
ба  було  зустрічати  ніч.  Новий  день  мав  принести  багато
цікавого  та  нового.  Темнішало  дуже  швидко,  і  вся  орда
почала  поспішати  зручніше  влаштувати  ночівлю.
 Ночівля  серед  лісу  завжди  досить  неприємна.  Хижі
звірі  блукають  навколо.  Скрізь  фосфорично  блимають
огники  чиїхось  очей.  Дикий  говір  звірів  наповнює  ліс.
 Мисливці  почали  робити  горожі  з  кущів,  а  діти  та  жін¬
ки  збирати  сухий  хмиз  та  ліс  для  вогнища.  Діди,  дістав¬
ши  з  шкіряного  лантуха  кілька  каменюк,  розставляли  їх
у  певному  порядку,  щоб  несподіваний  дощ  або  вітер  не
могли  погасити  жарин,  що  мали  підтримувати  вогонь.
 Незабаром  густий  дим  високо  підіймався  між  дерева¬
ми,  потім  блиснув  огонь,  і  хмиз  затріщав  і  захрумтів  під
його  гарячими  щелепами.  Огонь  старанно  наповнював
свій  шлунок,  він  завжди  був  голодний,  і  коли  його  добре
не  нагодувати,  він  міг  померти,  як  і  всяка  істота.
 Відблиск  огню  вигравав  на  обличчях  та  на  голих  міц¬
них  тілах  людей.  Голі  діти  весело  стрибали  навколо.
 XV
НОВЕ  ПРИСТАНИЩЕ
 Новий  день  справді  приніс  багато  цікавого.
 Коли  вже  сонце  перевалило  за  найближче  дерево,  пе¬
редовий  мисливець,  нарешті,  вийшов  з  лісу.
 Сюди  він  підходив  дуже  обережно,  боючись  упасти  в
провалля,  де  живе  сонце,  але  тепер  він  побачив,  що  про¬
валля  хоча  й  було,  але  кінця  світу  не  помічалось.  Навпа¬
ки,  те,  що  він  побачив,  лише  свідчило  за  те,  що  кінець
світу  знаходиться  десь  ще  далі.

Двері  в  день
 531
 Гора,  що  на  ній  стояв  мисливець,  була  дуже  висока,  і
з  неї  відкривався  чудовий  краєвид.  Мисливець  захопле¬
но  застиг.  Вся  орда,  що  теж  обережно  вийшла  сюди,  так
само  зачаровано  оглядала  обрій.
 Перед  ними  внизу  блищала  велика  ріка.  Вона  ухо¬
дила  далеко  на  північ.  Було  видно  три  великих  її  зворо¬
ти;  вона  повзла,  звиваючись,  як  велика  гадюка.  Четвер¬
тий  зворот  її  зникав  у  далеких  чорних  лісах.  На  південь
її  не  було  видно,  бо  вона  заходила  за  гору,  що  була  вкри¬
та  лісом.  Ріка  мала  безліч  острівків  і  далекий  лівий  бе¬
ріг  увесь  у  верболозах,  за  верболозами  йшли  зелені  луки,
що  на  них  крапками  було  видко,  як  пасуться  дикі  коро¬
ви  та  буйволи.  Внизу  під  ногами  був  чистий,  жовтий  пі¬
сок,  що  виблискував  на  сонці.  Повітря  було  запашне  й
свіже.  Пахло  квітами  та  медом,  скрізь  гули  бджоли,  над
рікою  літали  чайки  та  риболови,  що  ловили  рибу.  Лас¬
тівки  весело  пролітали  над  водою,  іноді  падаючи  в  неї,
купаючись  і  з  веселим  цвіріньканням  піднімаючись  ви¬
соко  в  небо.  Чудовий  пляж  унизу  вабив  до  себе.
 Це  було  дійсно  чудове  місце,  де  могла  жити  не  одна
орда.  Тут  могли  годуватися  сотні  людей  і  бути  завжди  за¬
доволені.  Це  був  справжній  рай  для  звірів,  риб  і  людей.
 Орда  веселими  криками  вітала  нову  місцевість.  Діти,
підлітки  й  жінки  швидко  покотилися  вниз  до  ріки,  дря¬
паючи  собі  руки  та  обличчя;  шматки  землі  та  глини  по¬
котилися  за  ними.  Знявся  галас  та  курява.  Навіть  мужні,
дорослі  мисливці  й  ті  підстрибували,  силкуючись  утво¬
рити  якийсь  веселий  танок.
 Гарячий  пісок  одразу  попік  ноги  дітворі,  і  вона  швид¬
ко  кинулась  до  води.  Потурбовані  риби  стрілами  пішли
од  берега,  бовкаючи  в  воді.  Далі  од  берега  хижа  щука  на¬
падала  на  дрібну  рибку,  і  та  віялом  вискакувала  з  води,
тікаючи  від  неї.  Скрізь  ворушилося  життя.  На  лівому  бе¬
резі  корови  пили  воду  і  голосно  мукали.  Скрізь  у  кущах
співали  птахи.
 Діти  весело  таляпалися  й  бризкалися  в  воді,  а  підліт¬
ки,  вирізавши  довгі  верболози,  розмотували  тонкі  жили

532
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 з  гострими  колючками  на  кінці,  готуючись  ловити  рибу.
Швидко  ціла  лава  їх  сиділа  на  березі,  ловлячи  дивовиж¬
них,  ще  досі  небачених  риб.
 Скупавшись,  мисливці  та  жінки  пішли  обслідувати
місцевість.
 Гори  були  глиняні,  іноді  траплялися  кам’яні  скелі.
У  глині  можна  було  викопати  печери  і  влаштувати  за¬
тишні  житла,  але  скрізь  перед  горою  росло  дуже  бага¬
то  кущів,  що  міцно  спліталися  між  собою  і  заважали  об¬
слідувати.
 Тоді  розпочалася  робота.  Мисливці  вибрали  певне
місце,  ближче  до  пляжу,  з  двох  боків  оточене  горбами.
Кам’яні  сокири  в  міцних  руках  почали  рубати  кущі.  Жін¬
ки  збирали  порубане  гілля  і  складали  його  далеко  по  бо¬
ках,  утворюючи  поволі  загороду.  Коли  почали  вже  руба¬
ти  кущі  коло  самої  гори,  вони  натрапили  на  печеру.  Пе¬
чера  була  природна  і  дуже  велика.
 Кілька  мисливців  узялися  за  сагайдаки  і  списи  і  стали
напоготові.  У  печері  міг  жити  ведмідь  або  міг  бути  барліг
гієни  чи  іншого  якого  хижого  звіря.  Двоє  інших  мислив¬
ців,  запаливши  смолоскипи,  просунули  їх  у  печеру.  З  пе¬
чери  ніхто  не  вилазив.  Тоді  вони  ввійшли  до  неї.
 Вхід  печери  був  досить  вузький,  але  всередині  вона
була  більша,  лише  трохи  низька  й  неправильної  фор¬
ми.  Глина  сипалася  під  ноги  і  падала  на  голову.  Кілька
ящірок  швидко  побігло  в  темні  кутки.  Печера  була  чу¬
дова,  її  можна  було  збільшити  й  вирівняти.  Обрубавши
кущі  коло  входу,  мисливці  віддали  цю  печеру  жінкам.
Вони  разом  з  дітьми  й  підлітками  мусили  привести  її  в
належний  стан,  придатний  для  мешкання.  Після  цього
мисливці  почали  зрубати  кущі  далі.  Може,  й  там  будуть
природні  печери,  що  зменшать  роботу  над  влаштован-
ням  постійного  житла.
 Жінки,  діставши  з  хатнього  скарбу  копачі,  трохи  по¬
дібні  до  лопати,  але  менші  за  неї,  та  інше  приладдя,  що
ним  можна  було  копати  й  вирівнювати  землю,  взяли¬
ся  до  роботи.  Кілька  з  них  працювало  в  печері,  а  кілька

Двері  в  день
 533
 відгортало  землю  від  неї.  Коли  печеру  збільшили  та  ви¬
рівняли  стелю,  стіни  й  підлогу,  жінки  гарно  обробили
вхід,  зробивши  в  глині  навіть  візерунки,  що  нагадували
своїми  формами  деякі  рослини  та  звірів.  Діти  в  посуди¬
нах  з  черепів  тварин  принесли  з  ріки  води,  і  жінки  по¬
шурували  водою  стіни.  Коли  вони  всохли,  глина  більш
не  лупилася,  стіни  були  рівні  та  тверді.
 Мисливці  тим  часом  порубали  коло  гори  на  височен¬
ному  місці  майже  всі  кущі.  При  цьому  було  викрито  ще
кілька  природних  печер.  Обережність  мисливців  перед
тим,  як  зайти  до  печери,  не  завадила.  В  одній  з  печер  було
багато  здоровенних  гадів,  що  сердито  шипіли  та  звива¬
лись  на  своїх  товстих  хвостах,  коли  денне  світло  прони¬
кало  до  печери.  З  криками  огиди  мисливці  палицями  та
списами  повбивали  гадів  і  покидали  їх  у  ріку.
 Коли  одкрили  останню  печеру,  серед  мисливців  зчинив¬
ся  сильний  галас.  З  печери  швидко  вибіг  здоровенний  ящір,
вкритий  темною,  трохи  зеленуватою,  брудною  лускою.  Він
був  на  міцних  приземкуватих  лапах,  з  ромбічним  довгим
жилавим  хвостом.  Він  повз  і  люто  сичав,  збиваючи  хвостом
грудки  землі  та  каміння.  В  його  роззявленій  пащі  було  без¬
ліч  гострих  зубів.  Ящір  одразу  напав  на  одного  з  підлітків,
що  носив  воду.  Підліток  перелякано  закричав,  розлив  воду
і  почав  тікати.  Ще  один  момент  —  і  голі  п’яти  хлопця  були
б  у  пащі  ящера,  але  до  нього  кинувся  мисливець  із  списом  у
руці.  Мисливець  швидко  простягнув  списа  назустріч  яще¬
рові  і  вчасно  влучив  йому  списом  у  розкриту  пащу,  і  підліт¬
кові  пощастило  втекти.  Але  спис  не  допоміг,  його  момен¬
тально  розтрощили  зуби  ящера.  В  той  же  мент  кілька  стріл
з  мисливських  луків  полетіли  в  нього.  Стріли,  вдарившись
об  луску  ящера,  лише  трохи  подряпали  його.  Тільки  одна
із  стріл,  що  її  пустив  один  з  юнаків,  влучила  ящерові  пря¬
мо  в  око.  Засліплений  ящір  засичав  ще  сильніше  і  забився
на  одному  місці,  роблячи  коло.  Тоді  важкі  палиці  мислив¬
ців  з  усієї  сили  вдарили  по  хребту  і  по  голові  ящера.  Удари
посипалися  дуже  швидко.  Хребет  ящера  затріщав,  і  неза¬
баром  він  простягнув  своє  довге  тіло.

534
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мисливці  задумливо  й  схвильовано  дивились  на  цю
примху  природи,  на  цю  спадщину  далекого  минулого,
що  ще  здибалася  в  різних  нетрах  та  печерах.  Це  був  са¬
мотній  нащадок  старого  світу,  коли  різні  дива  трапляли¬
ся  на  кожному  кроці,  коли  ще  навіть  мамут  здавався  по¬
руч  із  страшними  чудовиськами  маленьким  звірятком.
Вони  знали  про  цей  старий  світ  з  легенд  та  з  переказів  ді¬
дів,  вони  часто  зустрічалися  з  ним,  натрапляючи  на  вели¬
чезні  останки  та  кістки  легендарних  тварин.  На  цей  раз
вони  бачили  навіть  живого  свідка  минулої  доби.  У  пече¬
рі,  що  в  ній  жив  ящір,  було  брудно  та  пахло  мускусом.
Скрізь  лежали  поглодані  кістки  різних  тварин  та  риб.
Мабуть,  через  цього  ящера  ніхто  із  звірів,  крім  довгих
та  товстих  гадів,  не  жив  у  сусідніх  печерах.
 Мисливці  списами  та  палицями  скинули  далеко  в  ріку
тіло  ящера.  На  цей  раз  навіть  велика  риба  віялом  виско¬
чила  з  води,  швидко  тікаючи  від  нього.  Очевидно,  ящір
у  вільний  час  рибальничав.  Швидка  течія  води  понесла
його  на  південь.  Він  довго  плив,  як  величезний  темно-
зеленкуватий  стовбур  дерева.  По  всій  річці  стурбована
риба  тікала  від  нього,  лише  зацікавлені  чайки  та  риболо¬
ви  з  криком  стежили  за  ним  та  іноді  сідали  на  його  гор¬
бувату,  вкриту  лускою  спину.
 Пристанище,  що  його  вибрала  орда,  було  дуже  зруч¬
не  та  затишне.  Печери  знаходилися  в  крутій  обривчастій
горі,  що  з  неї  не  можна  було  ніяк  спуститися  вниз,  можна
було  лише  впасти,  розбившись  насмерть.  Навіть  коли  б
леопард  відважився  стрибнути  звідти,  він  поламав  би  всі
свої  лапи.  По  боках  були  горби,  вкриті  густими  кущами
та  відокремлені  міцним  тином  з  порубаного  гілля.  Посе¬
редині  було  велике  розчищене  місце,  що  по  ньому  спокій¬
но  могли  бігати  діти,  бо  коли  б  хто  з  хижаків  і  відважив¬
ся  вийти  з  кущів,  на  великому  рівному  майданчику  його
одразу  помітили  б  та  вбили  б  мисливці.  Прямо  перед  очи¬
ма  печери  був  вихід  на  пляж  та  на  ріку.  Тепер  треба  було
лише  запастися  човнами,  і  можна  було  їздити  на  лівий
беріг  на  луки  полювати  диких  корів  та  биків.

Двері  в  день
 535
 Старі  діди,  що  підтримували  вогонь,  тепер  знову  переда¬
ли  цю  справу  жінкам.  Перед  кожною  печерою  влаштували
по  одному  постійному  вогнищу.  Викопали  ями,  понаставля¬
ли  каміння  й  поназбираний  хмиз.  П’ять  стовбів  диму  весело
піднялися  вгору,  лякаючи  птахів  та  сповіщаючи,  що  тут  осе¬
лилися  люди.  Одне  з  вогнищ  було  головне,  і  в  ньому  ніколи
не  погасав  огонь.  Це  тепер  було  єдине  контрольне  джерело
вогню,  і  коли  б  воно  погасло,  люди  зазнали  б  багато  лиха.
 Коли  погасав  огонь,  доводилося  позичати  його  в  ін¬
ших  громад  та  орд,  але  на  цей  раз  хто  його  зна,  чи  жили
десь  поруч  люди,  бо  місцевість  була  нова  та  незнайома.
Доводилося  посилати  цілі  експедиції  і  довго  чекати  їх,  а
тим  часом  орда  терпіла  б  велике  лихо.  Отже,  за  головним
огнищем  особливо  старанно  стежили,  і  запаси  хмизу  не
давали  йому  погаснути.
 В  орді  було  шістдесят  три  чоловіки,  і  всі  п’ять  печер
розподілено  між  ними.  П’ятьом  дідам,  що  серед  них  був
і  Одноокий  —  найстарший  член  орди,  одведено  останню
печеру,  що  в  ній  перед  тим  жив  ящір.  Це  зроблено  з  по¬
ваги  до  них.  Це  був,  так  би  мовити,  символ,  що  вони  ста¬
рі  та  поважні,  що  вони  знають  навіть  старий  світ  і  багато
бачили  за  своє  життя.  Печеру  поруч  одведено  дванадця¬
тьом  дорослим  мисливцям,  дві  дуже  великі  печери  посе¬
редині  посіли  жінки  з  дітьми,  в  них  оселилося  двадцять
три  жінки  та  дорослі  дівчини  й  п’ятнадцятеро  дітей  та
підлітків,  в  останній  печері  оселилося  вісім  юнаків.
 Нікому,  звичайно,  не  заборонялося  жити  не  в  тих  пе¬
черах,  що  йому  призначено.  Навпаки,  кожний  міг  захо¬
дити  в  будь-яку  печеру  і  жити  там,  коли  йому  було  за¬
вгодно,  але  розподіл  печер  просто  мав  свою  традицію  і
просто  був  зручним  до  життя.
 Дорослі  мисливці  могли  жити  в  печері  дідів,  діди  в  пе¬
чері  мисливців,  юнаки  теж  могли  жити  в  печері  мислив¬
ців  або  в  жіночій  печері,  жінки  могли  жити  в  будь-якій
печері,  їм  було  відкрито  всі  входи,  лише  дітей  часто  ви¬
ганяли  на  майданчик  або  на  пляж  рішуче  з  усіх  печер,
щоб  вони  не  підіймали  все  догори  ногами.

536
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Таким  чином  розселилася  уся  орда.  Нікому  не  було
образливо,  і  всі  були  задоволені.  Кожний  мав  затишний
куточок,  де  міг  полежати,  відпочинути,  де  міг  сховатися
від  дощу  або  вітру,  де  міг  переспати  темну  ніч.
 Це  була  первісна  комуна  людей,  усі  речі  належали  всім
членам  громади.  Тут  не  було  начальників  і  не  було  робітни¬
ків  або  рабів.  Був  звичайний  лише  розподіл  праці  між  мис¬
ливцями,  жінками  та  дітьми.  Всі  важливі  справи  вирішала
загальна  рада.  Серед  членів  орди  був  розподіл  лише  інтелек¬
туальний:  хто  був  старший  та  більше  знав,  користувався  з
більшої  поваги  та  його  слухали,  але  це  не  було  примусово  —
просто  кожний  свідомо  відчував,  що,  коли  він  менше  вміє
або  знає,  він  мусить  слухатися  того,  хто  знає  більше.
 Співжиття  між  жінками  та  чоловіками  ґрунтувало¬
ся  на  вільному  виборі.  Жінка  вибирала  собі  чоловіка  або
чоловік  жінку.  Жили  вони  один  з  одним  стільки,  скіль¬
ки  хотіли,  після  чого  вибирали  собі  нових  супругів.  Тут
не  могло  бути  й  мови  про  якийсь  примус  або  насильство.
Жінка  завше  була  на  одному  рівні  з  чоловіком.  Чоловік
полював,  жінка  господарювала,  вони  завше  були  рівни¬
ми  членами  громади.  Діти,  звичайно,  мали  певних  мате¬
рів,  але  належали  всім  членам  громади.  Ніхто  ніколи  не
сперечався,  хто  з  дітей  кому  належить.  Мисливці  муси¬
ли  годувати  всіх,  а  жінки  доглядати.
 Десь  там,  на  південному  сході,  як  оповідали  старі,
були  інші  закони.  Жінок  можна  було  вибирати.  Вони
мусили  виконувати  найважчу  працю.  Вожді  та  началь¬
ники  могли  вбивати  та  милувати  окремих  членів  грома¬
ди  та  самостійно  вирішувати  всі  справи.  Ці  закони  зда¬
валися  дикими  та  некультурними.
 Багата  природа,  що  наділяла  своїми  багатствами  всіх,
не  могла  призвести  до  того,  щоб  один  працював  на  одно¬
го  або  комусь  підкорявся,  щоб  один  голодував,  а  другий
був  ситим.  Цього  ніяк  не  могло  бути,  і  тому  не  було  різ¬
ниці  між  людьми.
 Лише  деякі  члени  громади  відокремлювалися  від
інших  своєю  хоробрістю  або  знаннями.  Серед  старих  з

Двері  в  день
 537
 найбільшої  поваги  користувався  дід  Одноокий,  серед  мис¬
ливців  було  троє  найхоробріших,  що  билися  з  левом  і  на¬
віть  мамутом.  Одного  з  них  звали  Переможцем-Мамута,
другого,  який  особливо  добре  володів  луком,  звали  Дов¬
горуким,  і  третього,  який  носив  на  шиї  зуб  ведмедя,  так
і  звали  Ведмежим-Зубом,  —  він  був  дуже  сильний  і  на¬
віть  міг  побороти  ведмедя  без  зброї  в  руках.  Були  й  інші
мисливці,  що  мали  назви:  Мисливець-Биків,  Оленячий-
Ріг,  Клещоногий,  Завзятий  та  інші.  Кожний  мав  ім’я,  що
відповідало  його  характерові  або  вчинкам.  Можливо,  з
таких  прізвищ  і  повстали  теперішні  фамілії  людей.
 З  юнаків  найвидатніший  був  гарний,  міцний  парубок,
його  звали  Гаєм.  Він  чудово  володів  луком,  списом  та  па¬
лицею.  Серед  інших  юнаків  він  відзначався  своїм  висо¬
ким  ростом,  правильністю  рис  обличчя  та  великою  си¬
лою.  Про  нього  старі  казали,  що  це  надійний  юнак,  що
на  нього  можна  покластися,  як  на  дорослого,  що  він  не¬
забаром  буде  серед  дорослих  мисливців.  І  справді,  він  ви¬
глядав  серед  юнаків  дорослим,  лише  його  обличчя  та  тіло
ще  не  було  розмальоване  лініями  та  візерунками,  що  ви¬
значали  дорослість.  Цього  юнака  трохи  пізніше  почали
називати  Винахідником-Огня.  Він  напрочуд  був  спосте¬
режливий  і  приносив  орді  багато  користи.
 Жінки  та  дівчата  орди  часто  заглядалися  на  нього  та
зваблювали  різними  оздобами.  Часто  можна  було  помі¬
тити,  як  яка-небудь  жінка  закликала  його  йти  з  нею  зби¬
рати  хмиз  або  коріння  у  вільний  од  роботи  час,  але  цей
юнак  завше  відмовлявся.  Він  був  дуже  неспокійний  і  в
вільні  години  блукав  по  лісі,  а  іноді  заходив  так  далеко,
що  його  не  бувало  по  кілька  днів,  і  тоді  орда  хвилювала¬
ся,  що  він  десь  загинув.  Він  був  учень  старого  Однооко¬
го  і  любив  спостерігати  єство  речей.
 Старих  жінок  в  орді  майже  не  було.  Двоє  найстаріших
померли  ще  на  попередній  стоянці.  Всі  жінки  пишалися
гарно  розвиненими  формами  тіла.  На  їхньому  тілі  не  було
волосся,  яке  часто  траплялося  на  тілах  мисливців.  Вони,
як  і  всі  самиці,  дуже  відрізнялися  від  чоловіків.

538
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Обличчя  жінок  були  трохи  ширші  й  біліші.  Крізь  смагу
на  щоках  проглядав  ніжний  рум’янець.  Очі  були  широкі  та
блискучі.  Жінки  були  огрядні  та  ніжні.  Мисливці  з  особли¬
вою  приємністю  дивилися  на  них,  коли  вони  йшли  по  воду
або  робили  якусь  роботу.  їхні  рухи  були  повільні,  тіло  при
ході  коливалося  і  здавалося  гнучким,  як  лозина.  Всі  вони
були  жваві  та  веселі.  Дуже  любили  мистецтво,  оздоблюю¬
чи  різними  візерунками  печери  та  одягаючи  на  себе  намис¬
та  з  ракушок  або  з  різнокольорових  ісамінців.
 Вони  робили  для  чоловіків  зручні  лігва  із  звірячих
шкур  та  розвішували  в  печерах  запашні  рослини.  Вони
ж  весело  бавились  та  бігали  з  дітьми,  і  в  ці  моменти  мис¬
ливці  сиділи  коло  печер  і,  задоволені,  дивилися  на  них.
 Крім  цього,  жінки  були  балакучі  й  любили  критикува¬
ти  чоловіків.  Громадську  опінію  утворювали  жінки,  і  жін¬
ки  перші  давали  прізвища  тому  чи  іншому  мисливцеві.
 Всі  жінки  мали  різні  прізвища.  Кожну  з  них  мислив¬
ці  звали  різними  йменнями...  То  вона  Солодка,  як  мед,  то
вона  Червона-Вишня,  то  Колючка,  то  Ласа...  Лише  деякі
з  них,  крім  цих  загальних  імен,  мали  свої  власні  ймення.
Так  одну  з  товстух  звали  Плетуха,  бо  вона  завше  багато
балакала  й  любила  поплести  язиком  про  те,  що  бачила,
коли  яка-небудь  жінка  залицялася  до  кого-небудь  з  юна¬
ків  або  коли  який-небудь  з  них  упадав  коло  неї.  Взагалі
ж  усіх  жінок  звали  сестрами,  а  чоловіків  братами,  хоча
часто  вони  й  не  були  родичами.
 Коли  всі  печери  були  приведені  до  ладу  і  запалали  вог¬
нища,  жінки  почали  готувати  вечерю,  діти  весело  допо¬
магати  їм,  а  всі  чоловіки,  і  дорослі,  і  юнаки,  сиділи  ко¬
лом  біля  головного  вогнища  і  розмовляли,  обмірковую¬
чи  минулий  день  та  майбутню  роботу.
 Всі  вони  гризли  які-небудь  корінці,  що  збільшували
апетит,  або  прочищали  рота  та  зуби.
 —  Еге!  —  казав  Клещоногий.  —  Слухайте,  брати,  я
пропоную  полювати  не  в  лісі,  а  на  луках.  Це,  здається,
буде  легше.  Там,  на  луках,  пасеться  багато  корів.
 —  Хо-хо!  —  пожартував  Оленячий-Ріг.  —  Особливо
тобі,  Клещоноґому.  Ти  дуже  швидко  бігаєш.

Двері  в  день
 539
 —  Ге!  —  сказав  один  із  старуганів.  —  Ти  не  смійся,
брате,  бо  цей  брат  має  рацію.
 —  Але  в  нас  ще  немає  човнів,  і  доки  вони  будуть,  до¬
ведеться  полювати  в  лісі.  В  цьому  лісі  є  дикі  кури,  а  це
дуже  смачна  їжа,  —  заперечив  один  із  мисливців,  що
його  звали  Довгоруким.
 Щоб  підтвердити  свої  слова,  він  з  особливим  смаком
посмоктав  свій  корінець  і  потім  перегриз  його.
 —  Курами  орди  не  нагодуєш!
 —  Дозвольте,  —  сказав  Гай,  —  я  гадаю,  що  в  першу
чергу,  ніж  полювати  в  лісі  або  на  луках,  нам  треба  зроби¬
ти  човни.  Нам  треба  спочатку,  ніж  полювати,  обслідува¬
ти  ріку,  бо,  може,  там,  на  південь  за  лісом,  живуть  воро¬
жі  племена,  що  теж  полюють  у  цих  місцевостях,  —  щоб
не  вийшло  яких  суперечок.
 —  Поля,  ліси  й  вода,  звірі  й  птахи  належать  усім  лю¬
дям!  —  відповів  один  із  старіших.
 —  Ге!  —  підтвердило  зібрання.
 Смачні  пахощі  страви,  що  заходили  від  огнища,  дра¬
тували  нюх,  і  нарада  чоловіків  була  неуважна.  Вони  що¬
разу  поглядали  на  жінок,  які  поралися  біля  печер.
 Поволі  на  ліс,  на  луки,  на  ріку  спускалась  темінь,  об¬
гортаючи  вогкими  обіймами  все  навколо.  Ріка  блища¬
ла  й  плюскала.  Хижа  риба  вистрибувала  з  води  і  хапала
свіже  повітря.  На  другому  боці  якийсь  звір  пив  воду  і  го¬
лосно  пирхав.  Чоловіки  притихли,  вони  вслухувались  в
різні  звуки,  що  їх  породив  вечір.
 —  Це  п’є  воду  мамут!  —  сказав  один  із  мисливців.
 Десь  на  кручі,  в  лісі  пролунав  затишений  грім.  Мож¬
на  було  б  подумати,  що  це  насувається  гроза  або  дощ,
але  звикле  вухо  мисливця  знало,  що  це  вийшов  на  по¬
лювання  лев  і  що  він  ревом  сповіщав  про  це  інших  меш¬
канців  лісу.
 Незабаром  вечеря  поспіла,  і  вся  орда  живилася,  роз¬
риваючи  руками  запашне  м’ясо  та  запиваючи  водою.
 Іскри  від  вогнища  летіли  високо  в  небо  і  там  поволі
гасли.

540
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 XVI
ЗАПІЗНІЛІ  ПРИЯТЕЛІ
 Коли  вся  орда  старанно  напихала  свої  шлунки  сма¬
женим  м’ясом,  здобрюючи  його  запеченими  корінцями
та  цибулинами,  трохи  наївшись  та  знаючи  з  досвіду,  що
така  трапеза  триватиме  довго,  аж  доти,  доки  вся  їжа  не
буде  знищена,  юнак  Гай  непомітно  підвівся  й  відійшов
од  вогнища.
 Він  знав,  що,  коли  багато  їсти  на  ніч,  сон  людини  буде
тривожний  та  неспокійний.  Засмажений  звір  буде  тур¬
бувати  його  та  ввижатиметься  уві  сні.  Фантоми  та  тіні
інших  звірів,  приваблені  їжею,  ввесь  час  оточуватимуть
його  та  нападатимуть  на  його  напівмертве  тіло.  Йому
ввесь  час  здаватиметься,  що  він  воює  з  ними.  Великі  ди¬
вовижні  звіри  та  ящери,  що  їх  він  ніколи  й  не  бачив  на¬
справді,  ввижатимуться  й  лякатимуть  його.  Він  тоді  буде
говорити  уві  сні  незрозумілі  слова,  махатиме  руками  і
важко  повертатиметься  з  боку  на  бік.  Перспектива  тако¬
го  сну  не  подобалася  йому.  Він  лише  трохи  поїв,  щоб  за¬
тамувати  голод  і  не  переповнювати  шлунку.  Вранці  або  в
обід  він  їв  звичайно  більше,  але  на  ніч,  коли  людина  бу¬
ває  напівмертвою  і  має  стосунки  з  предками,  що  відро¬
джуються  в  живій  людині,  він  не  хотів  їсти.  Крім  того,
коли  шлунок  переповнений,  всі  чуття  завмирають  і  лю¬
дина  не  може  заздалегідь  відчути,  коли  до  неї  підкрада¬
ється  хижий  звір.
 Юнак  тихенько  відійшов  од  вогнища,  взяв  свій  го¬
стрий  меч  та  палицю,  продерся  в  кущі  і  обережною  ходою,
як  у  кішки,  поволі  став  підійматися  на  кручу.  Крім  списа
та  палиці,  що  були  в  його  руках,  в  його  леопардову  шку¬
ру  був  встромлений  міцний  ніж,  що  ним  можна  було  рі¬
зати  й  колоти.  Ніж  був  зроблений  з  оленячого  рогу,  і  ним
можна  було  різати  навіть  дерево.  Лука  та  стріл  він  з  со¬
бою  не  взяв,  бо  в  темряві  лісу  вони  лише  заважали  б  йому.
Взагалі  вся  зброя,  що  її  вживали  мисливці,  була  напро¬
чуд  мистецьки  зроблена  та  надзвичайно  удосконалена.

Двері  в  день
 541
 Навряд  хто  інший  в  майбутні  часи  зміг  би  зробити  з  ка¬
меня  або  з  рогу  майже  голими  руками  такі  чудові  нако¬
нечники  для  стріл  та  списів  і  такі  гострі  ножі  з  оленячого
рогу  або  з  мамутових  бивнів,  що  їхні  держална  ще  були
оздоблені  різними  тонкими  візерунками.
 Гай  обережно  підіймався  на  кручу.  Коли  грудки  гли¬
ни  або  камінці  котилися  з-під  його  ніг,  він  на  мент  зу¬
пинявся  й  прислухався,  чи  не  потурбував  він  якого  зві¬
ря  і  чи  не  стежить  за  ним  гієна  або  шакал.  Він  так  до¬
бре  навчився  розпізнавати  всякий  тихий  шелест,  що
міг  дуже  легко  відрізнити,  коли  травою  шелестів  вітер
або  тихо  ступала  на  неї  дика  кішка.  Ходу  звірів  він  чув
навіть  здалеку.
 Він,  нарешті,  підійнявся  на  кручу  і  зупинився  на  ній.
Коли  він  оглянувся,  то  побачив  цікавий  краєвид.  Ген,  ген,
до  самого  обрію  була  вода,  але  юнак  знав,  що  це  омана,
вода  не  могла  вийти  з  берегів  і  затопити  луки.  Він  знав,
що  це  роса  молоком  вкрила  траву,  і  тепер  все  здавалося
водою  аж  до  самого  обрію.  Здавалося,  що  перед  ним  ціле
море  води,  і  лише  чорні  гайки  висувалися  з  нього,  як  ост¬
рівки  та  далека  суша.  Краєвид  був  надзвичайно  цікавий.
Потім  він  подивився  вниз.  Там  коло  вогнищ  сиділи  й  хо¬
дили  мисливці,  їхні  лиця  освітлювало  сяйво  вогню,  і  на
голих  тілах  вигравали  світлі  відблиски.  Всі  вони  здава¬
лися  з  висоти  якимись  приземкуватими  та  смішними.
 Іскри  з  вогнищ  долітали  до  нього  і  летіли  ще  вище.
Він  раптом  помітив,  що  трава  під  його  ногами  вигорі¬
ла  й  лежала  попелом.  Це  не  могло  бути  від  сонця.  Хоча
цю  траву  й  палило  сонце,  навіть  особливо  у  цьому  місці,
воно  лише  висушувало  її,  але  не  запалювало.  Невже  тут
був  хтось  з  людей  та  розкладав  багаття?  Він  зацікавив¬
ся  цим  явищем  та  почав  його  обслідувати.
 Безліч  зір  жевріло  в  небі.  Вони  були,  як  огняні  паву¬
ки,  що  плетуть  золоте  павутиння.  Сузір’я  відзначались
окремо,  вони  нагадували  різних  птахів  та  тварин.  Ось
сузір’я  Лебедя.  Ось  сузір’я,  що  нагадує  корову,  думав
юнак.  Вона  пасеться  в  небесних  луках.

542
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Далеко  за  темним  лісом  обрій  позолотів.  Там  поволі
сходив  місяць.  Трохи  пізніше  й  він  заллє  своїм  сяйвом
траву,  кущі,  і  тоді  все  стане  ще  облуднішим.
 Гай  оглянув  небо,  ліс  та  ближчі  кущі,  потім  почав
оглядати  землю.  Ніде  не  було  ніяких  слідів  або  звуків,
що  нагадували  б  про  колишню  присутність  людини  або
звіря.  Це  ще  більше  зацікавило  його.  Раптом  він  помі¬
тив,  як  маленька  іскра  від  огнища  звилася  вгору  і  впала
коло  його  ніг.  Потім  він  побачив,  як  потроху  загорілася
суха  трава  і  як  маленький  огник,  що  його  роздмухував
легкий  вітрець,  став  перестрибувати  з  стеблинки  на  сте¬
блинку,  потім,  коли  напнувся  на  свіжу  траву,  він  одразу
спопелився  й  погас.  Юнак  довго  міркував  над  цим  яви¬
щем,  воно  дуже  зацікавило  його.
 Розбираючи  все  бачене,  Гай  поволі  пішов  до  лісу.  Сту¬
паючи  обережно,  щоб  не  напнутися  на  якого-небудь  зві¬
ря,  він  пройшов  трохи  лісом,  поки  не  вибрав  собі  зруч¬
ного  місця.  Між  кущами  в  ямці,  що  в  ній  могло  захо¬
ватись  людське  тіло,  приліг  юнак.  Спис  та  палицю  він
поклав  коло  себе  так,  щоб  у  момент  небезпеки  їх  можна
було  швидко  схопити.  Леопардова  шкура  захищала  його
від  вогкости  та  роси.
 Лише  він  добре  умостився,  як  почув  важкі  кроки  та
хряск  сухого  гілля.  Незабаром  повз  нього  просунуло  дві
чорні  гори,  що  важко  ступали  товстими  стовбурами  ніг.
Гай  затримав  подих,  бо  знав,  що  звірі  чують  багато  кра¬
ще  за  людину.  Він  також  знав,  що  це  пройшли  слони  і  що
вони  ніколи  сами  не  зачіпають  людини,  але  його  обереж¬
ність  була  простою  звичкою,  яка  ніколи  не  завадить.
 Там,  де  гуляють  слони,  не  мусило  бути  хижих  зві¬
рів,  обережний  слон  ніколи  не  підпускав  їх  близько  до
себе,  і  юнак  після  цього  спокійно  розлігся  на  леопардо¬
вій  шкурі.
 Незабаром  піднявся  місяць  і  освітлив  усе  навколо.  Різ¬
ні  шуми  та  крики  тварин  наповнили  звуками  ліс.  Десь
белькотала  заснула  мавпа.  У  кущах,  далеко,  розпачливо
кричав  якийсь  нічний  птах.  Природа  жила  й  вночі.

Двері  в  день
 543
 Юнак  навмисне  залишив  стоянку,  останній  час  він
призвичаївся  ночувати  в  лісі.  Це  не  була  якась  вигадка,
це  виходило  з  того  становища,  що  він  здобув  собі  в  орді.
 Йому  було  неприємно  йти  в  печеру  юнаків,  бо  він
знав,  що  вони  вихвалятимуть  його,  називаючи  різни¬
ми  йменнями,  згадуючи  його  різні  перемоги  та  вчинки.
Вони  почнуть  оповідати,  починаючи  з  того  моменту,  як
він  народився,  як  в  нього  увійшов  якийсь  хоробрий,  дав¬
но  померлий  предок,  що  наділив  його  різними  видатни¬
ми  якостями.  Йому  почнуть  казати,  що  він  давно  вже
може  розмальовувати  своє  обличчя  та  тіло,  і  лише  його
скромність  стримує  його.  Потім  вони  почнуть  говорити
про  жінок.  Розмова  про  це  буде  довга  й  одверта.  Спочат¬
ку  казатимуть,  що  всі  жінки  й  дівчата  прагнуть  його  од¬
ного  і  він  чудак,  що  тікає  від  них.  Ах,  яка  гарна  Червона-
Вишня,  як  вона  коливається,  коли  ходить,  яка  вона  здо¬
рова  й  рум’яна,  яке  чудове  біле  тіло  в  неї  і  перси  великі  та
ніжні,  як  ні  в  одної  з  самиць.  Яка  весела  оця  товста  Пле¬
туха,  але  вона  надто  вже  балакуча,  хоч  її  прикраси  зва¬
блять  будь-якого  мисливця.  Яка  вона  безсоромна.  Вона
навмисне  носить  коротку  шкуру,  щоб  зваблювати  юна¬
ків  своїми  голими  ногами  та  стегнами.  А  які  гарні  наші
дівчата,  вони  сміливі,  як  юнаки,  вони  навчилися  стрі¬
ляти  з  луків  і  кидати  списи.  Ха-ха,  вони  хочуть  заміни¬
ти  юнаків,  але  ця  роля  вже  їм  не  вдається,  старші  з  них
вже  ходили  збирати  з  мисливцями  хмиз,  і  цього  літа,  ма¬
буть,  багато  народиться  дітей.  Це  добре,  орда  стане  біль¬
ша  й  могутніша,  вона  посяде  всі  поля  та  луки  й  ліси.  їй
тоді  належатиме  світ.
 Потім  почнеться  найголовніше.  Кожний  почне  вихва¬
ляти  себе  зокрема,  який  він  сміливий  та  скільки  відваж¬
них  вчинків  він  зробив.  Ще  кілька  таких  вчинків,  і  він
може  назавжди  оселитися  в  печері  дорослих  мисливців,
розмалювавши  своє  обличчя  та  тіло.  Хіба  не  він  допоміг
вбити  ведмедя,  хіба  не  він  перший  поранив  стрілою  дику
кішку,  що  напала  на  дітей?  О,  в  кожного  з  них  вселив¬
ся  відважний  предок  і  заохочує  до  хоробрих  та  сміливих

544
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вчинків.  І  в  кожного  з  них  привласнений  предок  був  най-
хоробріший  та  найрозумніший.  Ні,  Гай  не  міг  переноси¬
ти  такого  самохвальства,  він  нізащо  не  піде  туди,  в  пе¬
черу  юнаків.
 Найнеприємніше  полягало  в  тому,  що  завзяті  юнаки
після  таких  розмов  починали  пробувати  один  на  одному
свою  силу.  Після  окремих  борюкань  у  печері  починала¬
ся  ціла  війна,  до  юнаків  приєднувались  підлітки,  і  тоді
здіймався  такий  галас  та  курява,  що  навіть  глина  зі  сте¬
лі  та  зі  стін  сипалася  грудками  долі.  Зацікавлені  жінки
збиралися  коло  входу  і  жартували  та  сміялися  з  завзя¬
тих  півників,  і  дорослим  мисливцям  завше  доводилося
припиняти  всі  колотнечі,  соромлячи  юнаків.  Гаєві,  вже
дорослому  юнакові,  було  сором  таких  зауважень  од  мис¬
ливців,  і  він  давно  був  перестав  брати  участь  в  таких  ди¬
тячих  гулянках.
 Гай  міг  піти  до  печери  жінок,  але  від  одної  такої  дум¬
ки  він  починав  червоніти.  Він  добре  пам’ятав,  як  одного
разу  він  одважився  зайти  до  печери  і  спробував  там  пере¬
ночувати  в  одному  з  кутків.  Ніжні  й  пестливі  жінки  ля¬
гали  коло  нього  і  пестились.  Вони  притискалися  до  ньо¬
го  своїм  теплим  тілом  і  гарячим  обличчям  до  його  облич¬
чя,  що  теж  палало,  як  огонь.  Вони  обвивали  його  своїми
руками,  торкалися  ніжними  колінами  до  його  ніг,  а  він
лише  пручався  або  лише  лежав,  як  камінь,  хоч  і  палав
увесь,  як  найбільше  вогнище  в  стоянці.  Після  цього  жін¬
ки  були  незадоволені  й  роздратовані,  а  балакуча  Плету¬
ха  довго  потім  глузувала  з  нього.  Йти  в  печеру  до  жінок
він  просто  боявся.  Коли  б  він  пішов  ще  раз  туди,  з  ним
певне  скоїлось  би  що-небудь,  і  він  сам  не  знає,  що  було  б
потім.  Може  б,  його  засміяли  так,  що  йому  сором  було  б
з’являтися  в  орді.
 Думку  про  печеру  дорослих  він  покинув  зовсім,  хай  не
думають,  що  він  на  щось  претендує,  це  неввічливо.  Коли
б  він  був  підлітком,  це  інша  справа,  він  міг  би  день  і  ніч
там  проводити,  слухаючи  розумних  оповідань  дорослих.
Колись  він  частенько  робив  це,  але  тепер...  Тепер  уже  було

Двері  в  день
 545
 незручно.  Хай  вони  самі,  цілою  ордою,  вирішать  коли-
небудь,  що  він  достойний  чести  бути  дорослим  мислив¬
цем.  У  печері  ж  старих  дідів  здорово  кусалися  блохи.
 Оці  міркування  примушували  його  відокремлювати¬
ся  від  орди,  а  тому  він  здебільшого  ночував  у  лісі.  Крім
того,  йому  це  навіть  подобалося.  Вночі  можна  було  спо¬
стерігати  дуже  багато  цікавого.  Хижі  звірі  виходили  з
своїх  печер  та  логов  і  полювали  один  одного.  Лише  вно¬
чі  з  непомітного  місця  можна  знайомитися  із  звичая¬
ми  та  характером  звірів.  Лише  вночі  можна  загострю¬
вати  та  вдосконалювати  свої  почуття.  Чути,  як  здалеку
до  тебе  підкрадається  шакал  або  гієна  і  як  тихий  невло¬
вимий  шелест  наповнює  місцевість.  Тоді  напружуються
всі  м’язи,  і  людина  стає  обережною  та  хитрою,  як  і  зві¬
рі,  що  оточують  її.
 Гай  лежав  на  своїй  леопардовій  шкурі  і  потроху  за¬
синав  чутливим  сном,  що  його  могла  потурбувати  вся¬
ка,  хоча  б  навіть  і  непомітна,  небезпека.  В  його  уяві  по¬
вставали  знайомі  обличчя  людей,  і  він  засинав,  заколи¬
саний  шелестом  листя.
 Тим  часом  здоровенний  ведмідь,  що  останніми  днями
був  хворий  і  лежав  у  своїй  берлозі,  міняючи  шерсть,  голо¬
дний  і  роздратований  блукав  лісом,  шукаючи  поживи.
 Він  був  голодний  і  тому  зовсім  необережний.  Він  ішов,
ламаючи  кущі  та  папороть,  і  сильно  шумів.  Юнак  крізь
сон  спочатку  нічого  не  розібрав.  Йому  здалося,  що  він  сам
рубає  кущі,  відшуковуючи  якусь  печеру.  Ведмідь  підхо¬
див  ближче,  він  ішов  навмання,  не  вибираючи  дороги.
 Сильний  хряск  зламаної  гілляки  розбудив  Гая.  Його
права  рука  одразу  схопила  списа,  і  він  напружено  подивив¬
ся  наперед  себе.  Прямо  на  нього,  як  чорна  мара,  сунув  вед¬
мідь.  Раптом  ведмідь  помітив  юнака  і  люто  загарчав.  Його
рев  був  сердитий  і  довгий.  Ще  момент,  і  тіло  юнака  було  б
у  лапах  ведмедя,  але  він  швидко  відскочив  і  наставив  спи¬
са.  Ведмідь  напнувся  на  нього,  і  спис  увійшов  йому  в  гру¬
ди.  Дикий,  довгий  рев  видерся  з  пащі  ведмедя,  і  він  розлю¬
товано  переламав  списа  навпіл.  Удар  юнака  не  потрапив  у

546
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 серце,  він  лише  смертельно  поранив  звіря,  і  все  тепер  зале¬
жало  від  того,  чи  довго  ще  виживе  ведмідь.  Його  лють  була
неймовірна,  він  швидко  насідав  на  парубка,  що  відбивався
своєю  палицею.  Удари  палиці  влучали  ведмедя  по  лапах  і
не  давали  схопити  юнака.  Бій  був  завзятий  і  гарячий.  Юнак
при  бажанні  міг  би  втекти,  але  цього  не  було  в  звичаї  у  мис¬
ливців.  Відступити  перед  звірем  ганьба,  вроджена  сміли¬
вість  не  дозволяла  зробити  цього,  крім  того,  запал  бороть¬
би  все  охоплював  Гая,  і  він  тепер  бився  б,  навіть  коли  б  знав
наперед,  що  напевне  загине.  Ведмідь  одчайно  ревів,  і  з  його
рани  струмком  бігла  кров,  заливаючи  землю  та  бризкаючи
на  кущі  та  юнака.  Десь  гавкали  потурбовані  шакали.
 «Лише  б  не  було  сторонніх  глядачів»,  —  думав  юнак,
б’ючись  із  ведмедем,  бо  такі  глядачі,  коли  кінчалася  бій¬
ка,  одразу  нападали  на  переможця,  щоб  одбити  здобич.
Іноді  після  такої  бійки  було  кілька  жертв,  і  вся  здобич
діставалася  найслабшому,  який  ніякої  участи  в  боротьбі
не  брав,  бо  і  переможені  й  переможці  лежали  мертві  од
смертельних  ран.  Але  поблизу  на  цей  раз  нікого  не  було,
значить,  один  із  них  напевне  міг  лишитися  живий.
 Бійка  тривала.  Захеканий  юнак  вже  піддавався,  він  не
з  такою  силою,  як  раніше,  розмахував  важкою  палицею,
і  його  удари  були  вже  далеко  слабші.  Ведмідь  же  насту¬
пав,  напружуючи  останні  сили,  і  його  наступ  був  непе¬
реможний.  Ударом  лапи  він  вибив  палицю  з  рук  юнака,
і  юнакові  лишалося  або  вмерти,  або  втекти,  коли  пощас¬
тить.  Його  леопардова  шкура  подралася  в  клоччя,  і  коли
б  не  вона,  то  це  було  б  з  його  тілом,  але  завдяки  їй  йому
лише  трохи  були  подряпані  груди.
 Мисливці  ніколи  не  тікають.  І  юнак  з  голосним  кри¬
ком,  що  його  тисячу  разів  повторював  ліс,  кинувся  в  обі¬
йми  ведмедя.  Один  момент  —  і  він,  схопивши  роговий
ніж,  всадив  його  під  ліву  пахву  ведмедеві.  Ведмідь  розка¬
рячив  лапи,  і  вони  вдвох  упали  на  землю.  Від  такої  щас¬
ливої  несподіванки  юнак  не  міг  одразу  очуняти.  Він  ле¬
жав  поруч  із  мертвим  ведмедем  на  землі  й  важко  дихав.
І  на  цей  раз  все-таки  був  переможцем  він.

Двері  в  день
 547
 Поки  Гай  лежав  на  землі  та  захекано  переводив  дух,
із  кущів  прямо  на  нього  вискочило  двоє  шакалів.  Ша¬
кали  гавкали  й  голосно  скавучали.  Юнак  швидко  підві¬
вся  з  землі,  але  шакали  трохи  не  перекинули  його  зно¬
ву.  Вони  стрибали  йому  на  груди,  бігали  навколо  і  зали¬
валися  радісним  гавканням.  Очевидно,  це  були  юнакові
знайомі,  бо  юнак,  раптом  глянувши  на  вбитого  ведмедя,
поставив  на  нього  свою  праву  ногу  і,  натхненно  підвівши
обличчя  до  зоряного,  далекого  неба,  голосно  прокричав
свій  бойовий  клич:
 —  Ого!..  Ого!..
 Це  був  крик  переможця.  Ліс  повторив  його,  і  на  мент
стало  дуже  тихо.  Звірі  пізнали  цей  крик  людини  і  зля¬
кано  змовкли.  А  шакали,  що  перед  тим  весело  стрибали,
припали  до  землі  й  рабськи  висловили  свою  приязнь  бо¬
гові  лісів  і  полів,  богові  землі.
 Гай  поштовхав  їх  ногою,  і  вони  знову  весело  заскаву¬
чали.  Це  були  приручені  шакали,  цебто  собаки.  З  усіх
спроб  приручити  диких  звірів  це  була  найвдаліша  спро¬
ба,  і  вона  належала  Гаєві.
 Обнюхавши  ведмедя,  собаки  почали  його  рвати  з  сер¬
дитим  гарчанням.  Гай,  дбаючи  зберегти  шкуру,  відігнав
їх,  вийняв  з  рани  ножа  та  відламок  списа  і  почав  зніма¬
ти  шкуру.  Коли  м’ясо  було  оголене,  він  вирізав  шмат¬
ки  і  дав  собакам.  Собаки  поїли,  заспокоїлись,  прилягли
коло  юнака  і  почали  уважно  стежити  за  його  роботою.  Мі¬
сяць,  що  підвівся  понад  лісом,  освітлював  цю  приятель¬
ську  групу.  Собаки  високо  підіймали  вуха  і  тихо  гарча¬
ли,  коли  якийсь  шум  заходив  до  них.
 Юнак  у  перервах  від  роботи  докоряв  їм,  що  вони  так
пізно  прибігли,  а  вони  у  відповідь  пригинали  вуха  і  при¬
падали  головами  до  землі,  ніби  каючись  у  своєму  вчинко¬
ві.  їхні  одрубки  хвостів  ніби  силкувалися  щось  вислови¬
ти  своєрідною  собачою  мовою,  але,  збентежені,  що  в  них
нічого  не  виходило,  вони  тихо  жалібно  скавучали.
 Собаки  були  безхвості.  У  цьому  й  полягав  увесь  се¬
крет,  завдяки  якому  їх  вдалося  приручити.

548
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Часто  після  полювання  мисливці  приносили  в  орду  ма¬
лих  звірят,  що  з  ними  бавилися  діти,  але  цих  звірів  ніко¬
ли  не  вдавалося  приручити.  Лише  вони  підростали,  як  в
них  прокидалися  хижі  інстинкти,  і  вони  нападали  на  ді¬
тей  або  навіть  на  дорослих  мисливців.  Тоді  їх  доводилося
вбивати.  Частіше  ці  звірі  тікали  назад  у  ліс  до  своїх  бра¬
тів  та  родичів  і  вже  ніколи  не  поверталися.
 Одного  разу  Гай  натрапив  на  лігво  шакала.  Це  було
ще  на  попередній  стоянці.  Вовчиця  люто  напала  на  ньо¬
го,  і  він  забив  її.  У  лігві  він  знайшов  двох  цуценят,  що
жалібно  скиглили.  Гай  збирав  їх  в  орду  і  віддав  дітям.
Шакали  швидко  підросли  й  почали  кусати  дітей.  Дорос¬
лі  мисливці  вже  збирались  їх  убити,  коли  трапилася  не¬
сподівана  цікава  пригода.  Цуценята  дуже  звикли  до  Гая,
вони  завше  тікали  до  нього  від  дітей,  крім  того,  він  за¬
вше  годував  їх.
 Якось  Гай  своєю  кам’яною  сокирою  стругав  якусь  па¬
лицю.  Він  не  помітив,  як  якесь  з  цуценят,  ховаючись  од
дітей,  прибігло  до  нього  і  сіло  коло  самих  ніг,  розпустив¬
ши  свого  довгого  пушистого  хвоста.  Гай,  рубаючи  дере¬
во,  ненароком  одрубав  хвоста  шакалові.  Той  довго  вив
та  жалібно  скиглив,  але  поволі  од  рубок  хвоста  загоївся,
і  цуценя  знову  жваво  бігало  серед  дітей.  З  цим  безхвос¬
тим  цуценям  сталися  якісь  дивні  зміни.  Цуценя  не  ку¬
сало  дітей,  перестало  боятися  мисливців  і  чомусь  знена¬
виділо  свого  рідного  братця.  Хитрий  хвостатий  братець,
маючи  інстинкти  своїх  батьків,  ховався  від  безхвостого  і
лише  несподівано  нападав  на  нього,  коли  безхвостий,  бе¬
ручи  приклад  з  людей,  нападав  одверто  та  сміливо.  Спо¬
стережливий  Гай,  помітивши  все  це,  вирішив,  що  все  по¬
лягає  в  хвості,  і,  щоб  помирити  братів,  він  піймав  хвос¬
татого  шакала  і  як  той  не  пручався,  силоміць  одрубав
йому  хвоста.  Ображений  шакал  десь  утік  і  довго  не  пока¬
зувався  на  очі.  Але  голод  незабаром  примусив  його  при¬
бігти  до  Гая.  Гай  старанно  його  оглянув:  хвіст  загоївся
цілком,  і  тепер  він  нічим  не  одрізнявся  від  свого  безхвос¬
того  братця.  Тоді  юнак  посвистів,  і  перший  безхвостий

Двері  в  день
 549
 шакал  прибіг  негайно  на  заклик.  Він  одразу  помітив  сво¬
го  братця,  але  не  впізнав  його.  Обережно  підійшовши  до
нього,  він  обнюхав  його,  зацікавлено  спинившись  на  об¬
рубкові  хвоста.
 Вони  обидва  приязно  спробували  помахати  одрубка-
ми  хвостів,  після  чого  між  ним  настав  мир  та  колишня
приязнь.
 З  цього  часу  шакали  стали  собаками,  вони  призвича¬
їлися  до  людей  і  гралися  з  дітьми,  не  кусаючи  їх.  Діти
ж  полюбили  собак,  перестали  їх  бити.  Собаки  швидко
підросли  й  стали  дорослими.  Гай  вивчив  їх  прибігати  на
свист  та  розуміти,  чого  він  од  них  хотів.  Природна  їхня
вдача  допомагала  їм  виконувати  його  бажання.  Собаки
разом  з  ним  переслідували  та  відшукували  звіря  та  пта¬
хів.  Крім  того,  їхній  характер  дуже  змінився.  Вони  не
були  боягузливі,  як  їхні  родичі-шакали,  і  сміливо  на¬
падали  навіть  на  слона.  Цю  сміливість  вони  перейняли
від  людей  і  часто  ставали  в  пригоді  всій  орді.  Остаточно
вони  залишилися  в  орді  після  однієї  пригоди,  що  тра¬
пилася  з  ними.  Коли  вони  зовсім  підросли,  вони  одного
разу  десь  зникли,  очевидно  побігши  на  зальоти  до  вов¬
чиці,  але  за  кілька  днів  вони  повернулися  назад,  нещас¬
ні  та  покусані.  Вони  довго  зализували  свої  рани  і  вже  не
тікали  нікуди.
 Дорослі  мисливці  зацікавилися  собаками  Гая.  Старі
діди  пророчили,  що  собаки  все  одно  втечуть,  лише  б  був
зручний  випадок.  Але  Гай  був  чомусь  переконаний,  що
цього  вже  ніколи  не  буде.
 Коли  орда  почала  голодувати,  собаки  сами  ходили  на
полювання  і  здобували  собі  поживу.  В  той  час,  як  орда
вирішила  шукати  нової  стоянки  і,  нарешті,  вирушила
в  путь,  собак  не  було  вдома.  Гай  довго  кликав  їх,  споді¬
ваючись,  що  вони  десь  близько  і  почують,  але  їх  так  і  не
було.  Під  час  подорожі  собаки  теж  не  з’являлися,  і  старі
мисливці  кепкували  з  юнака.  Він  же  не  сперечався,  але
був  переконаний,  що  собаки  знайдуть  сліди  орди  і  повер¬
нуться  до  нього.  Це  так  і  сталося.

550
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гай,  знявши  шкуру  з  ведмедя,  розвісив  її  на  кущах,  а
сам,  знайшовши  зручне  місце,  знову  приліг  на  своїй  лео¬
пардовій  шкурі.  Собаки  лежали  поодаль  його  і  притиска¬
лися  один  до  одного  своїми  теплими  тілами.  Юнак  мріяв
про  те,  що  тепер  його  черга  посміятися  з  старих  невір.
 XVII
ПОЛЮВАННЯ
 Вже  минув  деякий  час,  як  орда  оселилася  в  новому  міс¬
ці.  Місце  було  чудове  й  багате.  Ніхто  не  витрачав  дарем¬
но  часу.  Вся  орда  дбала  за  те,  щоб  зробити  нову  стоянку
дуже  приємною  для  життя.  Підлітки  ловили  рибу,  жінки
поралися  коло  печей  та  господарства,  а  дорослі  мисливці
готувалися  до  першого  великого  полювання.
 Щоб  полювати  на  луках,  де  паслися  дикі  корови  та
бики,  треба  було  переплисти  ріку.  Знаходити  звіря  в  лісі
та  полювати  на  нього  далеко  важче,  ніж  робити  це  на  лу¬
ках,  крім  того,  в  лісі  звірі  здебільшого  ходили  поодинці
або  парами,  значить,  здобич  завжди  була  невеличка,  і,
щоб  нагодувати  орду  в  шістдесят  чоловіка,  мисливцям
доводилося  полювати  дуже  багато.  Гай  кілька  разів  ро¬
бив  спроби  переплисти  ріку,  але  тягар  зброї,  що  була  на
ньому,  та  велика  течія  не  дозволяли  цього  зробити.  Він
навмисне  заходив  далеко  на  північ  і  там  кидався  у  воду,
але  течія  неодмінно  його  приносила  на  місце  стоянки,  хоч
він  ще  не  переплив  і  чверти  ріки.  Він  вибивався  з  сил  і
швидко  плив  до  берега.  Підлітки  та  діти  зустрічали  його
веселим  сміхом  та  вигуками;  зацікавлені  жінки  вибіга¬
ли  дивитися,  в  чому  справа,  і  юнакові  доводилося  хова¬
тися  в  кущах,  поки  діти  або  собаки  не  приносили  йому
його  леопардову  шкуру.
 —  Ну,  що,  юначе,  —  питали  його  мисливці,  —  вели¬
ка  течія?
 —  Коли  б  вона  була  до  протилежного  берега,  —  виправ¬
дувався  Гай,  —  то,  може,  я  й  переплив  би  на  той  бік,  але
течія  ввесь  час  збиває  під  цей  беріг.

Двері  в  день
 551
 —  Це  ти  такий  плавець,  —  жартував  молодший  з  мис¬
ливців,  Оленячий-Ріг,  —  от  я  тобі  покажу,  як  слід  пла¬
вати.
 Гай  мовчав.  Він  знав,  що  не  варт  сперечатися.  «Хай  спро¬
бує,  —  думав  він.  —  Це  не  так  легко,  як  здається».  Старші
мисливці  хитали  головами.  Жінки  посміювалися.
 —  В  такому  разі  дивіться,  —  сказав  роздратований
Оленячий-Ріг  і  твердою  ходою  пішов  до  пляжу.
 Зацікавлені  мисливці,  жінки  та  діти  вишикували¬
ся  на  горі  над  пляжем,  щоб  побачити,  що  з  цього  вийде.
Одна  з  жінок  притиснулася  до  Гая,  щоб  висловити,  що
вона  не  вірить  спробі  Оленячого-Рога  та  дуже  симпати¬
зує  йому  одному.  На  спроби  Гая  ніхто  раніше  не  звертав
уваги,  і  йому  вперше  стало  приємно  почути  симпатію  до
себе,  хоча  б  од  жінки.  Він  нічого  не  сказав  їй,  але  не  від¬
ходив  од  неї  і  дивився,  що  робитиме  Оленячий-Ріг.
 Він  одразу  побачив,  що  той  хитріший  за  нього.
Оленячий-Ріг  скинув  з  себе  шкуру  і  залишив  усю  зброю
на  березі.  Гаєві  стало  неприємно,  що  він  раніше  не  зро¬
бив  цього.  Без  зброї  було  б  багато  легше  плисти,  але  що
він  робив  би  без  неї  на  тому  березі?
 Все  ж  таки  треба  було  спробувати,  хоч  би  для  того,  щоб
переплисти  туди  й  назад.  Він  навіть  почервонів.  Коли  б
Оленячий-Ріг  переплив,  з  нього  стали  б  сміятися,  як  з
юнака.  Але  він  швидко  заспокоїв  себе.
 Оленячий-Ріг  не  пішов  вище  проти  течії  на  північ,  як
робив  Гай,  а  одразу  ввійшов  у  воду.  Спочатку  була  піску¬
вата  мілина,  що  в  ній  плавали  та  вчилися  плавати  діти,
далі,  де  визначено  тичкою,  починалася  глибина,  і  туди
дітям  мисливці  забороняли  плавати.
 «Хай  пливе  тут,  —  думав  Гай,  —  його  відразу  поне¬
се  вниз».
 Оленячий-Ріг  увійшов  по  шию  в  воду,  потім  поплив.
Він  швидко  виплив  за  тичку  і  поплив  далі.  Він  узявся
плисти  одразу  проти  течії  і  заплив  од  тички  досить  дале¬
ко.  Орда  веселими  криками  підбадьорювала  його.  Діти
позалазили  в  воду  і  сміливіші  з  них  допливали  до  тички,

552
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 але,  пам’ятаючи  наказа,  верталися  назад.  Гай  напружено
стежив  за  плавцем  і  раптом  він  почув,  що  вся  орда  стих¬
ла,  згодом  стихли  навіть  і  діти.  Всі  побачили,  як  швидка
течія  понесла  плавця  назад  до  берега,  і  він  уже  був  нарів¬
ні  з  тичкою,  лише  нижче  її.  Потім  його  завернуло  й  по¬
несло  ближче  до  пляжу.
 Оленячий-Ріг  увесь  час  плив  проти  течії.  Спочатку,
коли  він  допливав  до  тички,  то  чув  веселі  вигуки  та  кри¬
ки  орди,  потім  ці  вигуки  заходили  здалеку,  а  далі  стало
зовсім  тихо.  Йому  здавалося,  що  він  заплив  уже  далеко
і  тому  нічого  не  чути.  Він  не  оглядався,  щоб  не  втрачати
сил,  бо  тілом  почував  швидку  течію.  Протилежний  беріг
увесь  час  був  далеко,  але  у  воді  він  здавався  ближчим.  Ще
трохи  —  і  він  допливе,  —  думав  Оленячий-Ріг.
 Орда  зовсім  притихла.  Плавця  однесло  назад  до  само¬
го  берега.  Він  борюкався  з  течією  під  самим  берегом,  зо¬
всім  не  помічаючи  цього.  Це  тривало  досить  довго,  і  пла¬
вець  уже  стомлювався.  Всі  бачили,  як  він  починає  потро¬
ху  пити  воду,  хоча  ще  не  захлинався.  Нарешті,  глядачам
набридло  дивитися  на  цю  комедію.  Перші  здійняли  га¬
лас  жінки.  Вони  почали  весело  реготати.
 —  Вилазь  на  беріг!  —  закричали  мисливці.  —  Вже  мо¬
жеш  полювати  на  корів,  тільки  вернись  назад  за  зброєю.
 Здивований  плавець  оглянувся  назад.  Він  був  надзви¬
чайно  вражений,  що  кричали  так  близько,  крім  того,  в
кількох  кроках  од  себе  він  побачив  свій  рідний  беріг,  що
його  він  тепер  зненавидів  з  першого  погляду.  Його  зди¬
вовання  було  таке  велике,  що  він  несподівано  для  себе
сьорбнув  води  і  пішов  на  дно.
 Жінки  злякано  закричали,  а  мисливці  кинулися  до
берега,  але  не  встигли  вони  підійти,  як  плавець  показав¬
ся  знову  в  тому  ж  місці.
 —  Пливи  до  берега!  —  кричали  мисливці.
 —  Може,  тобі  подати  ручку?  —  жартувала  якась  жінка.
 Але  з  плавцем  коїлося  щось  непевне:  коли  він  плив  на
 ріку,  його  односило  до  берега,  коли  ж  він  починав  плисти
до  берега,  його  односило  на  ріку.  Оленячий-Ріг  старанно

Двері  в  день
 553
 боровся  з  водою.  Він  був  чудовий  плавець,  цього  не  мож¬
на  було  заперечити,  але  він  ніяк  не  міг  виплисти.
 Мисливці  занепокоїлись.  Вони  зрозуміли,  що  коло
самого  берега  велика  яма  та  водокруча.  Коли  б  плавець
віддався  воді,  його  б  спочатку  закрутило,  а  потім  вине¬
сло  десь  на  ріку,  але  плавець  був  стомлений  і  вже  більше
не  виплив  би  з  води.  Через  це  тепер  усі  його  підбадьорю¬
вали,  щоб  він  тримався  й  боровся  з  водою.  Переляканий
сміливець  напружував  останні  сили.  Було  видко,  як  вода
поволі  перемагає  його.  Тоді  милосердні  глядачі  догада¬
лись  вирізати  кілька  лозин  і  міцно  зв’язали  їх.  Вийшло
щось  подібне  до  довгого  мотуза.  Потім  це  лаштування
закинули  у  воду  до  плавця,  і  він  міцно  вхопився  за  ньо¬
го.  Його  витягли,  як  велику,  стомлену  боротьбою,  рибу.
Оленячий-Ріг  довго,  захеканий,  лежав  на  березі,  не  чу¬
ючи  веселих  зауважень  та  кепкування  жінок.
 Так  скінчилися  спроби  переплисти  ріку,  і  так  кінчи¬
лось  невдале  суперництво  Оленячого-Рога  з  Гаєм,  але  ні
один  із  них  не  був  переможцем.  Переможцем  була  вели¬
ка  ріка.
 Все  це  було  в  звичаях  орди.  Перед  тим,  як  починати
якусь  роботу  щодо  оволодіння  природою,  завше  треба
було  спробувати,  чи  не  піддасться  сама  природа  людині
без  усякої  витрати  енергії.  Тепер  же  кожний  наочно  пе¬
реконався,  що  переплисти  ріку  без  човнів  не  можна  і  що
в  такої  ріки  ніде  не  може  бути  броду.  Отже,  треба  попра¬
цювати,  щоб  опанувати  її,  треба  робити  човни.
 Останні  дні  перед  полюванням  присвячено  відшуко-
вуванню  в  лісі  відповідних  дерев,  що  з  них  можна  було  б
зробити  човна.  В  цьому  не  було  великих  труднощів.  У  ди¬
кому  лісі  завжди  знайдеться  багато  годящих  дерев,  по¬
ламаних  бурею  або  зтрухлілих  від  часу.  Вибиралося  такі
дерева,  що  їхня  зовнішня  оболонка  була  дуже  міцна,  а  се¬
редина  або  трухлява,  або  м’яка,  що  її  легко  було  колупа¬
ти  або  кам’яною  сокирою,  або  ножем.
 Робота  швидко  закипіла.  Дикі  мешканці  лісу  були  зди¬
вовані  та  занепокоєні  стуком  кам’яних  сокир  та  хряском

554
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 дерева.  Орда  працювала,  вона  цілі  дні  довбала  дерево,  від¬
даючи  полюванню  в  лісі  та  їжі  якнайменше  часу.  Вечо¬
рами  було  тихо,  бо  всі  відпочивали,  щоб  зранку  взятися
знову  за  важку  роботу.  Під  час  роботи  було  чути  ритміч¬
ні  вигуки  та  співи.  Так  народжувалося  разом  з  працею
мистецтво  людей,  що  потім  у  вільний  час  могло  розважа¬
ти  та  й  заохочувати  до  різних  мрій  та  думок.
 Гай  хотів  зробити  собі  човна  самостійно.  Він  спочатку
допомагав  обробляти  великі  дуби,  що  в  них  могли  вміс¬
титися  по  чотири  чоловіка,  а  потім  разом  із  своїми  соба¬
ками  він  відшукав  невеличкий  дуб,  що  своїми  формами
уже  нагадував  готового  човна.  Він  з  великими  зусилля¬
ми  тягнув  його  лісом,  а  потім  скинув  з  гори  на  пляж.  Те
ж  саме  зробили  з  своїми  дубами  мисливці,  коли  дуби  тро¬
хи  полегшали  після  першої  чорнової  обробки.
 Тут  на  пляжі  й  провадилася  головна  робота.  Незва¬
жаючи  на  те,  що  Гай  почав  робити  човна  пізніше  за  всіх,
його  човен  був  готовий  разом  з  іншими.
 Форма  його  дуба  дозволяла  йому  зробити  човен  з  го¬
стрими  носами  з  двох  боків,  у  той  час,  як  носи  інших
човнів  були  округлі  і  нагадували  ночви.  Коли  човен  був
готовий,  він  пішов  у  сосняк  і  назбирав  живиці.  Цією
примітивною  смолою  він  обмазав  днище  човна,  пере¬
кинувши  його  догори  і  виставивши  на  сонце.  Живиця
розтопилася  й  всмокталася  в  дерево.  Тепер  він  був  пев¬
ний,  що  човен  не  буде  протікати.  Інші  мисливці  запи¬
хали  дірки  травою  і  теж  замазували  живицею,  щоб  тра¬
ву  не  розмивало  водою.  Човен  Гая  вийшов  дуже  легень¬
кий;  він  сам,  без  сторонньої  допомоги,  міг  переносити
його  з  місця  на  місце.  Деякі  мисливці  пророчили  йому,
що  човен  потоне  під  тягарем  його  тіла,  але  цього  напро¬
чуд  не  сталося.
 Той  день,  коли  спускали  на  воду  човни,  став  веселим
святом.  У  цей  день  не  могло  навіть  бути  й  мови  про  полю¬
вання.  Мисливцям  довелось  по  черзі  катати  всіх  дітей,
жінок  та  підлітків  орди.  Всі  вони  брали  участь  у  роботі,
а  тому  було  б  несправедливо  відмовити  їм.

Двері  в  день
 555
 На  ріці  цілий  день  стояв  великий  плюскіт  та  галас.
З  особливого  успіху  користувався  човен  Гая.  Коли  мис¬
ливці  вперше  усілися  в  свої  човни,  човен  Гая  не  тільки  не
потонув,  але  Гай  побачив,  що  в  нього  ще  можна  посади¬
ти  когось.  Тоді  він  посадив  спочатку  одну  свою  собаку,  а
потім  і  другу,  що  кинулася  в  воду  за  ним,  коли  він  почав
відпливати.  Двох  великих  собак  завше  можна  замінити
однією  людиною,  тому  він  швидко  висадив  собак  назад  і
взяв  у  човен  ту  жінку,  що  висловила  йому  свою  симпатію
під  час  спроб  Оленячого-Рога  переплисти  ріку.
 Жінка  була  надзвичайно  задоволена.  Вона  почервоні¬
ла,  коли  побачила,  що  інші  жінки  орди  з  заздрістю  сте¬
жать  за  нею.  Це  була  молода  жінка  одного  віку  з  Гаєм;
її  звали  Червоною-Вишнею.  Може,  тому  Гай  сміливіше
й  поводився  з  нею,  бо  він  пам’ятав,  що  коли  був  підліт¬
ком,  то  грався  з  нею,  в  той  час,  як  інших  жінок  він  ува¬
жав  за  матерів.  Це  почуття  статевої  рівности,  мабуть,  і
породжувало  взаємні  симпатії.
 Жінка  сіла  в  човен  обличчям  до  Гая  і  простягнула  ноги
вздовж  човна.  Коли  її  голі  ноги  торкнулися  ніг  Гая,  чо¬
вен  трохи  не  перекинувся,  —  це  збентежений  Гай  зробив
різкий  рух.  Жінки,  що  стояли  на  березі,  весело  засмія¬
лися,  але  Гай  почав  швидко  гребти  од  берега.  Човни  мис¬
ливців,  що  виїхали  перед  ним,  були  далеко  спереду  його,
але  їм  доводилося  ввесь  час  плисти  проти  течії,  щоб  їх  не
зносило  вниз.  Човен  Гая,  що  був  легкий  та  мав  гострий
ніс,  не  боявся  течії,  тому  Гай  поїхав  навпростець  і  неза¬
баром  обігнав  мисливців.
 Потім  мисливці  влаштували  перегони,  і  човен  Гая
знову  дуже  легко,  майже  жартома,  перегнав  усі  човни.
Це  здобуло  йому  нові  симпатії,  і  йому  довелося  згодом
по  черзі  катати  всіх  жінок  та  дітей  орди.  Веселощі  та  го¬
мін  вщухли  пізно  ввечері.  Знову  перед  печерами  запала¬
ли  вогнища,  і  орда  готувалася  добре  поспати  перед  полю¬
ванням,  що  мало  початися  з  ранку  другого  дня.
 Уранці,  лише  розвиднілося,  як  уся  орда  була  вже  на
ногах.  Збори  на  полювання  проходили  тихо  та  урочисто.

556
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Унизу  так  само  тихо  та  урочисто  блищала  ріка,  її  рівна
блискуча  поверхня  заохочувала  пройтись  пішки  нею.
Мисливці  та  юнаки  зносили  в  човни  різну  зброю,  жінки
готували  шкіряні  мішки  та  підстилки  для  м’яса.  В  чов¬
ни  було  позношено:  кам’яні  сокири,  списи,  ножі,  луки,
стріли  та  палиці.  Коли  б  не  знати,  в  чому  справа,  можна
було  б  подумати,  що  орда  збирається  з  кимось  воювати.
 Усіх  човнів  було  сім,  у  двох  із  них  уміщалось  до  п’ять
чоловіка,  інші  п’ять  вміщали  по  два  та  по  одному  мис¬
ливцю.  Коли  мисливці  усілися  в  човни,  вони  од’їхали
від  берега  і  потім  вишикувалися  в  струнку  лаву.  Ніхто
не  думав  нікого  переганяти,  і  човни  посувались,  як  зграя
чорних,  великих,  чудернацьких  риб.  Під  веслами  бадьо¬
ро  булькала  вода,  і  позаду  човнів  на  воді  лишалися  слі¬
ди,  що  нагадували  широкі  стріли.  Гай  узяв  з  собою  на  по¬
лювання  собак,  вони  допомагатимуть  заганяти  корів  на
стріли  та  списи  мисливців.  Жінки,  діти  й  підлітки  дов¬
го  стежили  за  човнами  мисливців,  поки  вони  не  зникли
за  далеким  острівком.
 Мисливці  їхали  досить  довго.  На  їхньому  путі  зу¬
стрічалось  багато  острівків,  що  їх  треба  було  обминати,
щоб  дістатися  до  справжніх  луків,  де  паслися  корови  та
бики.  Спереду  йшов  човен  Гая,  він  знаходив  дорогу  між
зарослими  травою  протоками,  човни  мисливців  ішли  за
ним.  Нарешті,  після  довгих  блукань  в  протоках,  мис¬
ливці  пристали  до  берега,  що  був  вкритий  верболозом;
в  одному  місці  верболози  було  протоптано,  сюди  прихо¬
дила  череда  пити  воду.  З  цього  місця  й  треба  було  почи¬
нати  полювання.
 Заховавши  човни  у  верболози  і  взявши  з  собою  шкіряні
мішки  та  зброю,  мисливці  висадились  на  беріг.  Тепер  по
слідах,  що  залишили  дикі  корови,  треба  було  відшукати
їхнє  пасовисько.  Собаки,  знаючи,  в  чому  справа,  з  веселим
гавканням  швидко  побігли  вперед.  Це  полегшувало  спра¬
ву  мисливців.  Але,  коли  вони  вийшли  з  верболоз,  то  поба¬
чили,  що  собаки  зникли  в  густій  високій  траві,  що  вкри¬
вала  все  поле  до  далеких  горбів.  На  луках  не  було  ні  одної

Двері  в  день
 557
 корови.  Тоді  мисливці  вирішили,  що  пасовисько  знахо¬
диться  за  горбами.  Гай  свиснув,  і  швидко  коло  його  ніг  з
трави  вискочили  собаки  і  стали  коло  нього;  потім  собаки
поволі  побігли  вперед,  нюхаючи  землю  та  траву  і  цим  по¬
казуючи  мисливцям,  куди  пішла  череда  биків.
 Мисливці  йшли  за  собаками,  лише  іноді  зупиняючись
та  перевіряючи  сліди,  чи  не  помилилися  собаки.  В  одному
місці  мисливці  напнулися  на  сліди  цілої  драми.  В  траві
лежали  кістки  та  останки  двох  звірів.  В  одному  мислив¬
ці  впізнали  молоду  дику  теличку,  а  в  другому  печерного
лева.  Очевидно,  лев  напав  на  череду  і  зарізав  теличку,  а
його  забодали  роздратовані  бики.  Інші  ж  дикі  звірі  ско¬
ристувалися  з  цього  і  з’їли  теличку  й  лева.  Це  була  дуже
дешева  пожива,  що  дісталася,  мабуть,  гієнам  або  шака¬
лам.  Очевидно,  після  цієї  пригоди  бики  пішли  на  інше
пасовисько  та  знайшли  інший  водопій.
 Коли  мисливці  дісталися  до  горбів,  вони  тихо  та  обе¬
режно  стали  підійматися  на  них.  Собаки  перестали  ски¬
глити  і  майже  плазом  пішли  наперед.  Це  свідчило  за  те,
що  вони  чують  живу  здобич.  У  них  прокинулися  інстинк¬
ти  їхніх  родичів  шакалів  і  вони  підкрадалися  тихо  та  не¬
помітно.  Мисливці  не  відставали,  вони  так  само  тихо  ви¬
лізли  на  горби  і  тут  залягли  в  траві.
 Перед  собою  вони  побачили  велике  пасовисько,  що
на  ньому  паслися  дикі  корови  та  бики.  Кілька  буйволів
стояли  на  варті  та  іноді  заспокоююче  ревіли.  Корови  спо¬
кійно  їли  траву,  коло  них  весело  бігали  молоді  телиці  та
бички.  Настрій  череди  був  спокійний  та  сумирний.  Де¬
які  бики  залицялися  до  самиць,  і  нахаб  іноді  відганяли
вартові  буйволи,  —  вожді  череди.
 Напасти  відразу  з  одного  боку  на  череду  ніяк  не  мож¬
на.  Вартовий  буйвол  почує  ворога  і  сповістить  про  це  че¬
реду,  всі  почнуть  тікати  в  якийсь  певний  бік,  і  навряд  чи
пощастить  тоді  вбити  будь-якого  з  них.  Таким  способом
лише  можна  поранити  стрілами  кількох,  але  й  ці  втечуть
і  загинуть  де-небудь  у  степах.  Отже,  треба  було  непомітно
обійти  череду  з  кількох  боків  і  потім  напасти  на  неї.

558
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Мисливці  зробили  маленьку  нараду  і  розподілились
на  чотири  групи.  Одна  лишалася  тут,  на  горбі,  дві  муси¬
ли  зайти  по  боках  череди  і  четверта  мусила  зайти  ззаду,
з  протилежного  боку.  Через  те,  що  четвертій  групі  тре¬
ба  було  найдовше  йти,  вона  мусила  перша  розпочати  на¬
ступ,  одночасно  сповіщаючи  про  те,  що  вона  дісталась  на
призначене  місце.
 Вартовий  бик  кілька  разів  тривожно  ревів,  але  в  цьому
реві  не  було  безпосередньої  небезпеки.  Тому  корови  лише
на  мент  підводили  морди  од  трави  і  мукали  у  відповідь,
після  чого  знову  починали  скубти  траву.  Вартові  буйво¬
ли  нервувались,  вони  почували  інстинктом  якусь  небез¬
пеку,  їх  тривожило  якесь  передчуття,  але  навколо  було
дуже  тихо.  Може,  їх  занепокоювала  ця  тиша,  що  трива¬
ла  так  довго,  бо  череда  звикла  до  частих  нападів  хижих
звірів,  а  може,  і  справді  за  цією  тишею  ховається  якийсь
страшний  звір,  що  міг  зненацька  напасти  на  яку-небудь
з  корів.  Треба  пильно  стежити  вартовим,  треба  нюхати
повітря  та  прислухатись.
 Коли  Гай,  його  собаки  та  двоє  мисливців  обережно  до¬
повзли  до  призначеного  місця,  обійшовши  отару  з  проти¬
лежного  боку,  вони  намітили  кількох  биків  і  вистріли¬
ли  з  луків.  Потім  вони  вискочили  з  трави  і  з  голосними
криками  кинулись  на  череду.  Одночасно  з  трьох  інших
боків  мисливці  випустили  свої  швидкі  стріли  і  здійня¬
ли  сильний  галас.
 Бачучи,  що  нема  куди  тікати,  отара  збилася  в  щільний
гурт.  Корови  перелякано  замукали,  бики  заревіли,  загав¬
кали  собаки,  і  все  змішалось  з  людськими  вигуками.
 —  Ого!..  Ого!..  —  вигукнув  Гай.
 —  Гой!..  Гой!..  —  кричали  мисливці.
 Але  бики  швидко  організували  всю  череду.  Корови  та
молоді  бички  й  телиці  збилися  в  середину,  а  навколо  їх
стали  міцною  лавою  вартові  буйволи  та  бики.  Як  не  гав¬
кали  собаки  Гая,  як  не  нападали,  вони  ввесь  час  напина¬
лися  на  гострі  роги  биків.  Пробити  таку  стіну  не  було  ні¬
якої  можливости.  Тоді  мисливці  випустили  цілу  хмару

Двері  в  день
 559
 стріл  у  середину  гурту.  Поранені  корови  заревіли  од  болю,
деякі  попадали  на  землю,  почалась  паніка,  корови  кину¬
лися  врозтіч.  Тоді  бики  з  ревом  кинулися  на  мисливців.
Тепер  мисливцям  довелося  викручуватись  од  нападу  би¬
ків,  одбиваючись  списами  та  палицями.  Часто  списи  гли¬
боко  ранили  биків,  і  вони  мертві  звалювалися  на  землю  з
придушеним  стогоном.  Земля  дрижала  під  копитами  на¬
ляканої  череди,  і  столочена  трава  никла  до  землі.
 Собаки  Гая  з  двох  боків  учепилися  в  шию  великого
буйвола,  і  він  ганяв  узад  та  вперед,  збільшуючи  пані¬
ку,  топчучи  поранених  та  збиваючи  з  ніг  переляканих
корів.
 Нарешті,  корови  масою  пробили  собі  вихід  і  нестрим¬
ною  лавиною  побігли  геть.  Кілька  биків  залишились  за¬
хищати  відступ  череди.
 Тепер,  коли  було  вільніше,  вони  з  більшою  енергією
стали  ганятися  за  мисливцями,  і  деяким  з  них  було  дуже
сутужно.  Кількох  мисливців  бики  поранили  та  збили  з
ніг,  але  їм  вчасно  пощастило  втекти.  Якийсь  молодий  би¬
чок,  що  теж  залишився  захищати  череду,  з  якоїсь  невідо¬
мої  причини  хоробро  напав  на  Ведмежого-Зуба.  Цей  мис¬
ливець  був  надзвичайно  сильний  і  сам  нагадував  дужого
бика,  але  він  був  неповоротливий  та  незграбний.  Бичок
напнувся  на  нього,  і  Ведмежий-Зуб  майже  одночасно  ки¬
нув  у  бичка  свого  списа,  але  не  влучив.  Тоді  Ведмежому-
Зубові  довелося  викручуватися  від  швидких  нападів  бич¬
ка.  Це  була  дуже  не  легка  справа,  бичок  був  молодий  та
моторний.  Ведмежий-Зуб,  зрозумівши,  що  йому  не  втек¬
ти,  голосно  закричав  і  зупинився.  Бичок,  пригнувши  го¬
лову,  кинувся  на  нього,  але  мисливець  вчасно  відскочив  і
вчепився  бичкові  за  роги.  Таким  чином  бичок  не  міг  його
заколоти.  Він  потягнув  його  по  траві,  а  потім  зупинився,
силкуючись  видерти  свої  роги  з  міцних  рук  Ведмежого-
Зуба.  Але  мисливець,  знайшовши,  нарешті,  опертя  для
ніг,  сильно  вперся  і  почав  крутити  голову  бичкові.  Спо¬
чатку  бичок  не  піддавався,  а  потім,  заревівши  від  страш¬
ного  болю,  грьопнувся  боком  на  землю.  У  нього  з  носа  та

560
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 з  морди  потекла  кров,  вкриваючи  прим’яту  траву.  Бичок
здох  за  кілька  хвилин.
 Приблизно  таке  ж  трапилося  і  з  собаками  Гая.  Вони
довго  трималися  за  шию  оскаженілого  бугая.  Нарешті,
бугай  спіткнувся  і  з  розгону  упав  на  землю.  Від  цієї  не¬
сподіванки  собаки  одлетіли  далеко  геть  у  траву,  але  вони
моментально  знову  кинулися  на  бика  і  почали  його  гриз¬
ти.  Гай,  що  підоспів  сюди,  відігнав  собак  і  заколов  змуче¬
ного  бугая  списом.  Бугай,  спійманий  собаками,  був  най¬
більший  з  усієї  череди.  Мисливці  довго  дивувалися  з  та¬
кої  сміливости  собак  і  після  цього  трохи  не  визнали  їх  за
рівних  членів  орди.
 Нарешті,  останній  бик  упав  під  ударами  списів  кіль¬
кох  мисливців.  Полювання  було  закінчено.  Здобич  була
дуже  велика.  Кілька  биків  та  корів  лежали  на  столоченій
бійкою  траві.  З  мисливців  троє  були  поранені.
 Зовсім  не  відпочиваючи  після  полювання,  мисливці
почали  здирати  з  биків  шкури  та  переносити  розрізане
м’ясо  в  човни.  Вони  не  забували,  що  в  орді  їх  нетерпля¬
че  чекають  жінки  та  діти.
 XVIII
650.000  К.  С.
 Шановні  товариші,  товаришки,  громадяни,  громадян¬
ки,  громаденята!  За  початок  історії  культури  людства  ав¬
торитетні  дослідники,  що  вивчають  первісну  культуру,
вважають  той  момент,  коли  людина  приготувала  для  себе
з  каменя  щось  грубе,  кострубате  і  лише  трохи  подібне  до
якогось  певного  знаряддя  чи  зброї.  Наука  дозволяє  кон¬
статувати,  що  перше  знаряддя  й  є  та  межа,  що  лежить
між  звичайною  твариною,  мавпою  і  нашим  пращуром,
нашими  Адамом  і  Євою,  що  від  них  пішло  все  людство.
Це  перше  знаряддя,  і  вживання  його  виводило  людину  з
зоологічного  стану  в  стан  суспільних  стосунків.
 Я  наведу  вам  один  приклад,  який  мусить  трохи  по¬
пулярніше  висвітлити  цю  думку.  Спробуймо  порівняти

Двері  в  день
 561
 нашу  європейську  культурну  жінку  з  некультурною  аф¬
риканською  жінкою,  жінкою-дикункою.  Ви  побачите,
що  різниця  між  ними  є  величезна.  В  процесі  культурно¬
го  розвитку  гола  жінка-дикунка  силкується  поволі  одяг¬
нутись,  в  той  час  як  сучасна  європейська  жінка  все  швид¬
ше  й  швидше  роздягається:  ну,  різні  декольте,  коротень¬
кі  спіднички  вище  колін...
 От,  я  вже  бачу,  як  у  передніх  лавах  мої  слухачки  сил¬
куються  натягнути  свої  спіднички  на  коліна...  Прошу  не
турбуватись!
 Перший  одяг,  як  і  перша  сокира,  є  ознака  культур¬
ного  розвитку.  Міт  про  гріхопадіння  Адама  має  рацію.
Людина  злякалася  власних  думок,  і  їй  стало  соромно.
Отже,  вона  мусила  одягнутись.  Звичайна  зміна  клімату
теж  впливала  на  це.
 Людина  в  боротьбі  за  існування  удосконалювала  свої
знаряддя,  свої  засоби  боротьби  з  природою,  вона  удо¬
сконалювала  й  свою  анатомічну  будову.  Примітивність
первісного  знаряддя,  тяжкі  умови  боротьби  з  природою
були  підвалиною  того  суспільного  примітивізму,  що  яв¬
ляє  собою  першу  громадську  стадію  людства.  Отже,  сус¬
пільство  з’являється  тоді,  коли  між  окремими  одиниця¬
ми  зав’язалися  трудові  відносини.  Еволюція  суспільства
йде  поволі  і  до  того  моменту,  коли  запанувала  приватна
власність  на  знаряддя  праці  і  коли  з  цим  розподілом  став¬
ся  розподіл  суспільства  на  різні  верстви.  Від  кам’яної  со¬
кири,  кам’яного  списа  до  велетенського  парового  моло¬
та,  екскаватора,  турбін  і  гідроелектричних  станцій  —  ось
шлях  людської  матеріяльної  культури.
 Товариші!  Україна  переживає  тепер  велику  добу,  добу
будування,  добу  індустріялізації.  Ми  вже  пройшли  всі
стадії  дикунства,  всі  стадії  культурного  розвитку  і  щіль¬
но  підійшли  до  великої  доби,  яка  остаточно  мусить  зроби¬
ти  нас  господарями  природи.  Годі  нам  десятки  верстов  хо¬
дити  пішки.  Годі  нам  їздити  ці  верстви  змученими  кіньми
або  повільними  волами.  На  наших  шляхах  мусить  залуна¬
ти  сирена  автомобілів,  автобусів  і  мотоциклів.  Молочниці

562
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 привезуть  до  міста  молоко  на  мотоциклах,  городину  селя¬
ни  привезуть  в  грузовиках.  Трактор  мусить  замінити  топо¬
лі  на  нашому  обрії.  Електрика  мусить  бути  в  кожній  хаті,
і  кожне  село  мусить  мати  свій  театр  і  своє  кіно.
 Автомобіль  прекрасніший  за  статую  Самофракійської
перемоги.  Хто  це  сказав?  Це  сказав  футурист  Марінетті,
тепер  італійський  фашист.
 Наша  країна  повинна  індустріялізуватися.  Індустріялі-
зація  повинна  бути  нашим  щоденним  гаслом.  Ми  мусимо
щодня  вишукувати  нову  енергію,  яка  б  рухала  наші  маши¬
ни  і  робила  нові  машини.  Щоб  людина  могла  працювати,
вона  мусить  їсти.  Так  і  машина  потребує  сили  —  енергії.
Найбільш  джерелом  енергії  для  машини  є  паливо  —  дрова,
торф,  вугілля  й  нафта,  а  найпоширеніший  спосіб  викорис¬
тати  цю  енергію  є  паровий  двигун.  Але  наука  дала  інше,
дешевше  джерело  енергії.  Це  так  зване  біле  вугілля.
 Вода.  Уявіть  собі,  що  вода  може  служити  не  тільки
для  купання.  Так,  дорогі  слухачки,  літом  на  пляжах  рік
у  купальних  костюмах  дуже  приємно  бризкатись  водою  і
фліртувати.  Дуже  приємно  звичайно  місячної  ночі  вдвох
покататися  в  човні  і  послухати,  як  тьохкає  в  кущах  со¬
ловейко.  Але  вода  може  мати  ще  серйозніше  значення,
крім  того,  щоб  бути  розвагою  для  закоханих.  Останні  на¬
укові  винаходи  показали,  що  далеко  зручніше  є  перероб¬
лювання  всіх  виглядів  енергії  в  електрику,  а  заміна  па¬
лива  іншими  джерелами  енергії,  особливо  силою  напору
води,  набагато  здешевлює  її.  Ось  вам  і  вода.
 Електрика  дозволяє  безмежну  різноманітність  засобів
вжитку  її  в  машинах  та  в  приладдях.  Електрика  дозволяє
виробляти  себе  в  одному  місці  в  дуже  великій  кількості
та  дозволяє  передачу  енергії  на  сотні  кілометрів  дротом.
Отже,  уперта  електрифікація  України  є  чинник  до  збіль¬
шення  продукції,  до  збільшення  нашого  добробуту.
 Як  ми  в  справі  електрифікації  відстаємо  від  держав  з  роз¬
виненою  промисловістю,  видно  з  порівняння  нас  з  Амери¬
кою.  1926  року  в  Сполучених  Штатах  Північної  Америки
вироблено  електроенергії  73  міліярди  кіловат-годин,  а  по

Двері  в  день
 563
 всьому  терені  колишньої  царської  Росії  лише  З'Л  міліярди,
звідси  лише  невеличка  частина  припадає  на  Україну.
 Вода,  що  дає  нам  стільки  насолод  і  втіх,  що  безупин¬
но  тече  в  ріках,  може  своїм  напором  давати  енергію  ма¬
шинам.  Вода  рухає  водяні  турбіни,  а  через  них  електрич¬
ні  машини  і  дає  постійну  даремну  енергію  та  фактично  є
невичерпне  джерело  енергії.  Тим  більше  доводиться  ці¬
нити  енергію  води,  що  запаси  палива  обмежені  і  щоро¬
ку  зменшуються.
 У  всьому  світі  досі  збудовано  чимало  гідроелектрич¬
них  станцій,  загальною  силою  біля  ЗО  мільйонів  кінських
сил.  Дешева  електрична  енергія  служить  не  тільки  для
того,  щоб  кучерявити  шовкове  волосся  наших  прекрас¬
них  дам,  і  не  тільки  для  того,  щоб  в  кіно  можна  було  по¬
казувати  різні  любовні  історії  та  карколомні  трюки,  —
електрична  енергія  спричиняється  до  виникнення  низ¬
ки  виробництв,  про  які  раніш  не  могли  навіть  мріяти,
як,  наприклад,  електричне  витоплення  глинця1,  чаву¬
на,  криці,  виробництво  штучного  азотного  удобрення  та
численних  хемічних  виробів.
 Як  вам  відомо,  південь  України  являє  собою  винят¬
кове  сполучення  природних  багатств.  Поруч  із  добрими
ґрунтами  для  хліборобства  та  теплим  підсонням  південь
України  має  величезні  поклади  кам’яного  вугілля,  залі¬
за,  мангану2,  кам’яної  соли,  живосрібноїруди3,  каоліну,
вогнетривалих  глин,  цементового  рухляку  та  різного  бу¬
дівельного  каміння.
 Поклади  залізних  руд  на  півдні  України  в  Кривому
Розі,  Карсак-Могилі  та  Донбасі  вираховується  в  пере¬
кладі  на  залізну  масу  в  15  міліярдів  тонн  (один  триль¬
йон  пудів).  Південь  України  є  один  із  найбільших  світо¬
вих  центрів  залізної  руди.
 Поклади  кам’яного  вугілля  вираховується  в  60  мілі¬
ярдів  тонн  (3,6  міліярдів  пудів),  і  треба  сказати,  що  досі
 1  Глинець  —  алюміній.  —  Ред.
 2  Тобто  марганцю.  —  Ред.
 3  Ртуті.  —  Ред.

564
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 використано  не  більше  одної  стоп’ятдесятої  частини  всіх
цих  покладів.  Крім  того,  коло  міста  Нікополя  є  поклади
дуже  цінних  руд  мангану,  що  їх  вираховується  в  50  міль¬
йонів  тонн  (3  міліярди  пудів).
 Отже,  гідроелектрична  станція,  що  її  будування  роз¬
почато  1927  року  на  Дніпрі  нижче  порогів,  має  дати  в
майбутньому  ту  енергію,  що  допоможе  витягти  з-під  зем¬
лі  ці  коштовні  поклади  і  переробити  їх  на  речі,  корисні
людству.
 Дніпро,  що  має  таку  славну  барвисту  історію,  Дніпро,
що  його  оспівують  письменники  й  поети,  що  його  оспіва¬
ли  кобзарі,  являє  собою  могутню  водяну  артерію  та  з  дав¬
ніх  часів  служить  великим  водяним  шляхом.  Дніпро  по¬
чинається  в  середній  частині  російського  плато,  перети¬
нає  всю  Україну  та  впадає  в  лиман  коло  Чорного  моря.
Довжина  ріки  2570  кілометрів  та  площа  її  водозбору  біля
500  000  кв.  кілометрів.  Водяна  сила  Дніпрова  величез¬
на,  це  могутнє  джерело  гідравлічної  енергії.  Могутність
усієї  ріки  від  початку  до  гирла  вираховується  в  чотири
мільйони  кінських  сил,  але  з  них  можна  технічно  вико¬
ристати  лише  біля  1  500  000  сил.
 Досі  силу  цієї  великої  ріки  використовували  лише  на
перевозку  різних  вантажів  та  на  сплав  лісу  та  хліба.  Ліс
сплавляється  та  перевозиться  водою  з  широких  лісових
просторів  водозбору  Прип’яти  та  горішнього  Дніпра,  а
хліб  звозиться  з  річних  портів  Дніпра.  Потім  з  морсько¬
го  порту  Херсона  він  транспортується  до  різних  чужо¬
земних  країн.
 Непереможну  перешкоду  для  руху  пароплавів  та  барж
являють  славетні  пороги  між  Дніпропетровськом  та  За¬
поріжжям  (кол.  Олександрівськ).  Найбільший  поріг  —
Ненаситець.  Цей  поріг  своєю  красою  та  могутньою  силою
дивував  народи,  які  проходили  Дніпром.  Цей  поріг  увій¬
шов  в  історію  України  як  одна  з  дивовижних  пам’яток.
Через  пороги  проїздили  в  своїх  човнах  славетні  лицарі
українського  середньовіччя  —  запорожці.  Ті  ж  самі  за¬
порожці  власними  руками  робили  й  обхідні  канали.

Двері  в  день
 565
 У  цьому  місці  на  протязі  90  кілометрів  Дніпро  пони¬
жується  на  40  метрів.  Мала  глибина  води  та  дуже  вели¬
ка  швидкість  течії  перешкоджають  проходженню  суден
через  пороги.  Річище  тут  закидано  великими  каміння¬
ми  та  скелями,  які  лишилися  після  зруйнованих  граніто¬
вих  гір,  що  їх  перетинає  Дніпро  в  цьому  місці.  Найбіль¬
шу  силу  Дніпро  має  на  порогах,  що  можуть  віддати  пе¬
ресічно  для  технічного  використання  650  000  кінських
сил.  Дніпрові  пороги  є  найбільше  в  Європі  джерело  во¬
дяної  енергії  та  одне  з  найбільших  у  світі.
 Проблема  Дніпрових  порогів  почала  притягати  увагу
до  себе  з  другої  половини  XVIII  віку.  Зацікавлення  до  ви¬
користання  водяної  енергії  порогів  зростало  із  зростан¬
ням  техніки  електропередачі  та  поширення  в  Європі  й
Америці  гідроелектричних  станцій  великої  моці.
 Останній  проект,  що  за  ним  уже  будується  Дніпре  ль-
стан,  передбачає  збудування  гідроелектричної  станції,
шлюзів  для  проходу  суден  та  залізниці  від  станції  Дему-
рине  до  станції  Марганець.
 Нижче  села  Кічкас,  між  обома  берегами  Дніпра,  збуду¬
ють  бетонну  греблю  завдовжки  763  метри.  В  наслідок  цього
вода  підніметься  на  37  метрів,  і  всі  пороги,  що  вище  греблі,
будуть  затоплені  на  протязі  110  км.  Ця  дільниця  ріки  стає
судоходною  для  великих  пароплавів.  На  греблі  встановлю¬
ється  25  щитів  Стонея,  що  зачиняють  водозливні  отвори.
Щити  можна  підіймати  з  верхнього  мосту,  що  йде  вздовж
греблі  з  гори,  коли  треба  пропустити  воду.  За  допомогою
цих  щитів  можна  тримати  потрібний  рівень  води.
 Гідроелектрична  силова  станція  розташовується  на
правому  березі  Дніпра  і  безпосередньо  прилучається  до
греблі.  Під  напором  води  в  37  метрів  заввишки  буде  ру¬
хатися  13  турбін,  що  рухають  електричні  машини.  Кож¬
на  турбіна  матиме  50  000  кінських  сил.  Таким  чином,  за¬
гальна  міць  електростанції  визначається  в  650  000  кін¬
ських  сил  на  валі  турбін.
 Електроенергія,  що  її  таким  чином  здобуваєть¬
ся  в  електричних  генераторах,  подається  по  лініях

566
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 електропередачі  в  промислові  райони,  які  оточують  стан¬
цію:  Запоріжжя,  Нікополь,  Кривий  Ріг,  Дніпропе¬
тровськ,  Кам’янське  та  Харків.  На  станції  встановлю¬
ється  всі  потрібні  електричні  апарати  для  керування
електричною  течією  і  трансформатори  для  підвищення
її  напруження  до  110000  вольт.
 Як  бачите,  ця  енергія,  це  напруження  надзвичайно
високої  сили.  Мені  випадково  спала  на  думку  одна  ле¬
генда,  що  зв’язана  з  порогами.  Мені  здається,  що  люд¬
ство  зв’язало  цю  легенду  з  порогами,  вражене  їхньою
силою,  їхньою  впертою  міццю,  їхнім  гуркотливим  на¬
пруженням.
 Шановні  товариші!  Я  дозволю  собі  нагадати  цю  леген¬
ду  вам.  Є  старовинна  казка,  яка  говорить,  що  дуже  дав¬
но,  не  згадати  коли,  на  березі  Дніпра  зійшлися  двоє  ве¬
летнів.  Один  велетень,  що  стояв  на  лівому  березі,  був  та¬
тарин,  а  другий  велетень,  що  стояв  на  правому  березі,
був  українець.
 Велетні  почали  сперечатися,  кому  належить  вся  кра¬
їна,  чудова  плодюча  країна,  що  була  перед  ними.  Довго
сперечалися  вони  і,  нарешті,  вирішили  помірятись  си¬
лами.  Хто  далі  закине  шматок  скелі,  тому  й  належатиме
країна.  Напружився  татарин,  схопив  п’ятірнею  величез¬
ну  скелю  і  шпурнув  нею  наперед  себе.  Не  долетіла  скеля
до  правого  берега,  впала  в  воду.  Тоді  український  веле¬
тень  ухопив  ще  більшу  скелю  і  шпурнув  її  в  бік  татари¬
на,  і  скеля  впала  аж  на  лівому  березі.  Ці  скелі  є  ще  досі:
одна  стирчить  із  води,  а  друга  на  лівому  березі.  І  на  ске¬
лях  сліди  від  пальців  велетнів.
 Звичайно,  це  казка,  але  вона  характеризує  силу  по¬
рогів,  силу  ще  анархічну,  незорганізовану.  Дніпрель-
стан  має  цю  силу  зорганізувати  й  скерувати  її  на  потріб¬
ну  роботу.
 З  проектом  гідроелектростанції  тісно  зв’язаний  проект
залізниці  від  станції  Демурине  в  Донбасі  до  станції  Мар¬
ганець  в  районі  Кривого  Рогу.  Великий  обіг  вантажів,  що
тепер  його  має  Катеринославська  залізниця  між  Кривим

Двері  в  день
 567
 Рогом  та  Донбасом,  у  майбутньому  набагато  збільшиться.
Запоріжжя  та  Дніпропетровськ  стануть  великими  річни¬
ми  портами,  що  притягатимуть  на  воду  залізничні  ван¬
тажі,  крім  цього,  теперішній  Кічкаський  міст  буде  зато¬
плений.  Отже,  є  наявна  потреба  такої  залізниці.
 Довжина  майбутньої  залізниці—181  кілометр.  Заліз¬
ниця  переходить  через  Дніпро  нижче  греблі  та  через  ост¬
рів  Хортицю  двома  мостами,  через  той  славетний  острів
Хортицю,  що  на  ньому  колись  була  Запорозька  Січ.  Мос¬
ти  матимуть  загальну  довжину  біля  750  метрів.
 На  майбутнє  проект  передбачає  збудування  на  ниж¬
ньому  Дніпрі,  між  Запоріжжям  та  Херсоном,  двох  гре¬
бель  із  шлюзами.  Це  дасть  можливість  збільшити  глиби¬
ну  ріки  між  цими  портами  та  пропускати  морські  судна
до  Запоріжжя,  зробивши  з  нього  морський  порт  з  вели¬
ким  вантажообігом.
 Шлюзування  нижнього  Дніпра  дасть  величезну  ко¬
ристь.  Це  дасть  можливість  здійснити  величезне  завдан¬
ня,  висушити  плавні  Дніпра  та  зросити  засушливі  сте¬
пові  землі.
 Важко  перерахувати  всю  ту  користь,  що  її  несе  з  собою
Дніпрельстан.  Користь  Дніпрельстану  не  злічити...
 Собівартість  електроенергії  Дніпрельстану  на  місці
вжитку  буде  від  0,42  до  0,62  коп.  за  кіловат-годину.  Грубі¬
ше,  кіловат-година  коштуватиме  півкопійки,  що  характе¬
ризує  Дніпрову  енергію  як  одну  з  найдешевших  у  світі.
 Піднесення  води  греблею  спричиниться  до  появлення
ґрунтових  вод  на  поверхні  гранітів,  що  полегшує  мож¬
ливість  проходу  вогкости  до  верхніх  шарів  ґрунту,  а  це
зменшить  глибину  колодязів  та  збільшить  постачання
води  посушливим  землям  цього  району.  Наявність  де¬
шевої  енергії  дозволить  влаштувати  машинове  зрощен¬
ня  за  допомогою  електричних  смоків  та  рур,  здешевив¬
ши  саме  устаткування  та  зменшивши  витрати  на  піді¬
ймання  води.
 Район  на  південь  од  Дніпропетровська  терпить  од  не¬
достачі  вогкости.  Дешева  енергія  дозволить  зросити  степ

568
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 та  утворити  тут  багате  сільське  господарство  з  певним  до¬
брим  врожаєм  та  цінними  культурами.  Досвідні  станції,
між  іншим,  мають  можливість  культивувати  в  цій  міс¬
цевості  бавовну.
 Водозбір  з  глибокими  затоками,  що  утвориться  від  гре¬
блі  Дніпрельстану,  буде  дуже  дешевий  шлях  сполучення
для  перевозу  сільськогосподарських  продуктів,  замість
дорогого  перевозу  гужем.  Збудування  греблі  на  порогах
зв’язане  з  великим  шляхом,  шляхом  од  варягів,  як  його
називали  раніш,  що  його  давно  проектувалося  зробити
між  Чорним  та  Балтицьким  морями.
 Дніпрельстан  в  першу  чергу  і  головним  чином
розв’язує  велику  проблему  суцільного  водяного  шляху
Дніпром.  Усунення  такої  перешкоди  для  пароплавства,
як  пороги,  має  велике  народногосподарське  значення.
Такий  водяний  шлях  має  полегшити  постачання  півден¬
ним  районам  лісоматеріялів  з  Прип’яти  та  горішнього
Дніпра  і  збільшити  нашу  можливість  вивозу  їх  за  кор¬
дон.  Частина  українського  експортного  хліба  піде  теж
Дніпром,  використовуючи  дешеві  водяні  фрахти  замість
дорогих  залізничних.
 Тут  також  слід  між  іншим  згадати,  що  перехід  бага¬
тьох  залізничних  колій  району  на  електричну  тягу  ста¬
не  в  майбутньому  дуже  великим  чинником  для  розвитку
транспорту  району.
 Зверніть  увагу  ще  на  такий  важливий  момент.  Стан¬
ція  викличе  до  життя  численні  галузі  промисловости,  що
можуть  живитися  лише  дешевою  енергією.  Дуже  вели¬
кий  попит  промисловости  є  на  глинець.  Його  вживаєть¬
ся  для  виробу  частин  автомобілів,  аеропланів  та  інших
машин,  електричних  кабелів,  посуду;  він  має  малу  пи¬
тому  вагу  (майже  втроє  меншу  за  залізо)  та  не  змінюєть¬
ся  від  атмосферних  впливів.  Попит  на  глинець,  що  його
тепер  привозять  з-за  кордону,  викликає  потребу  збуду¬
вати  на  Україні  глинцевий  завод.
 Технічний  глинець  виходить  при  обробці  глини  елек¬
трикою.  Цей  процес  вимагає  також  камінного  вугілля.

Двері  в  день
 569
 Дешева  Дніпрова  енергія  та  вугілля  Донбасу  сприяти¬
муть  збудуванню  глинцевого  заводу  в  районі  станції.  Ви¬
робництво  глинця  звільнить  нашу  державу  від  перепла¬
чування  золотом  за  цей  метал  за  кордоном.
 Витоплювання  вищих  ґатунків  криці  та  витоплюван¬
ня  чавуну  з  руди  в  домнах  за  допомогою  дешевої  елек¬
троенергії  теж  набагато  поліпшує  їхню  якість,  спрощує
ввесь  процес  та  скорочує  витрату  вугілля.
 Дніпрова  енергія  дасть  змогу  витоплювати  фероман-
ган  (стоп1  заліза  та  мангану),  що  має  широке  вжиття  в
машинобудівництві  і  витоплюється  теж  електрикою.
Досі  ми  вивозили  манганову  руду  за  кордон  і  одержува¬
ли  звідти  фероманган.
 Отже,  основними  споживачами  енергії  станції  будуть
металургійні  та  металообробні  заводи  Криворізького  та
Дніпропетровського  районів,  залізнорудна  промисловість,
комунальне  господарство  та  низка  інших  підприємств.
 Дешева  електроенергія  дасть  змогу  піднести  нашу
промисловість  до  рівня  найкращих  зразків  американ¬
ської  техніки.
 Дешева  електроенергія  Дніпрельстану  дасть  світло  ба¬
гатьом  закуткам  півдня  України,  багато  міст  та  сел  мати¬
муть  світло,  а  значить,  і  життя  стане  культурніше.
 Справді,  можна  сказати,  що  прокинувся  легендарний
українець-велетень  і  власними  руками  творить  своє  май¬
бутнє.  Цей  велетень  —  робітники,  що  працюють  на  на¬
ших  заводах  і  що  на  Дніпрельстані  витискають  з  водички
цього  старенького  дідугана  Дніпра  електричну  енергію.
 Загальна  вартість  всього  величезного  проекту  вико¬
ристання  нижнього  Дніпра  досягає  330  мільйонів  кар¬
бованців.  Сума,  звичайно,  величезна,  але  користь  Дні¬
прельстану  незрівняно  більша.
 Треба  мати  велику  фантазію,  щоб  уявити  майбутнє  Дні¬
прельстану.  Та  й  в  наші  дні  це  буде  здаватися  утопією.
 Кінчаючи  на  цьому  свою  лекцію,  мимоволі  мушу  ска¬
зати  кілька  патетичних  слів:
 1  Тобто  сплав.  —  Ред.

570
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Товариші!  Дніпрельстан  —  це  штучне  сонце  півдня
нашої  прекрасної  України.
 *  *  *
 Патетичним  рухом  руки  професор  закінчив  свою  лек¬
цію,  вклонився  і  зійшов  з  катедри.  Ще  кілька  хвилин  лу¬
нали  оплески,  потім  загуркотіли  стільцями,  загомоніли,
і  велика  лава  людей  збилася  коло  виходів.
 Теодор  Гай  деякий  час  мрійливо  сидів  на  своєму  стіль¬
ці.  Він  ще  раз  переживав  ті  уяви,  що  їх  в  ньому  викли¬
кала  лекція.  В  своїй  уяві  він  бачив  нескінченні  лави  лю¬
дей,  напружені  м’язи,  огроми  каміння  й  криці,  і  все  це
рухалося  в  творчому  будівничому  процесі.
 «Лише  праця,  творча  праця,  що  дає  реальні  й  дивую¬
чі  наслідки,  може  захопити  людину,  може  зробити  жит¬
тя  людини  повним  і  цікавим,  —  думав  Теодор  Гай.  —
Боротися  з  природою,  перемагати  її,  це  завдання  й  мета
вільної  людини».
 Гай  помітив,  що  в  залі  стає  вільніше,  і  теж  пішов  до
виходу.  Натовп  виніс  його  на  вулицю,  де  він  змішався  з
перехожими.
 Пізно  ввечері  він  знову  лежав  на  ліжку  і  дивився  на
картину,  що  на  ній  незмінно  відбувалася  боротьба  велет¬
нів,  і  доісторичний  ліс  своїм  зеленим  соковитим  м’ясом
заховував  різні  таємниці  минулого  життя.  Гай  дивив¬
ся  на  фантастичних  тварин,  на  їхню  напружену  бороть¬
бу  і  порівнював  це  з  боротьбою  людини  з  землею,  водою
й  небом.
 Маленька  м’язиста  й  головата  людина  підходила  до
гранітової  гори,  порпалась  у  камінчиках,  і  гора  вибуха¬
ла,  розпадалась,  розкриваючи  свої  скарби.
 Марії  ще  не  було  вдома,  і  Гай  на  самоті  снував  собі  дум¬
ки,  що  їх  викликала  картина  і  заслухана  лекція.  Теодор
Гай  мріяв  про  різні  споруди,  будівлі,  винаходи,  про  па¬
ровий  молот  і  кам’яну  сокиру.
 Речі  пливли  йому  перед  очима,  пливли  часи,  і  година
ставала  більшою  за  тисячоліття.

Двері  в  день
 571
 Ось  він  знову  в  своїй  уяві  лише  дикун  —  Гай  лише  свій
власний  предок,  що  має  дивну  й  оригінальну  філософію,
що  якось  особливо  придивляється  до  речей,  що  якось  осо¬
бливо  думає  й  міркує  про  них.
 Година  стає  більшою  за  тисячоліття...
 XIX
ЄСТВО  РЕЧЕЙ
 «Камінь  твердіший  за  дерево.  Дерево  горить  в  огні,
але  вогонь  міцніший  за  камінь,  бо  він  тріскає  в  огні.  Всі
речі  мають  свої  властивості,  і  через  те,  що  людина  вивчає
їх,  вона  може  опанувати  природу,  вона  може  примуси¬
ти  її  служити  їй.  Завдяки  цьому  ліси,  луки,  вода  та  звірі
підкоряються  людині.  Лише  людина  —  володар  землі,  і
нема  іншого  звіря  або  тварини,  що  змогли  б  супернича¬
ти  з  нею.  Земля,  як  плодюча  жінка,  родить  усі  рослини,
звірів  та  навіть  людей,  вона,  як  мати,  дає  їм  спромож¬
ність  існувати,  вона  піклується  всіма  та  годує  всіх.  Сон¬
це  —  батько,  воно  підтримує  життя  всього,  що  існує.  Не
будь  сонця  —  невідомо,  що  сталося  б  на  землі,  сонце  по¬
роджує  день,  і  воно  посилає  свого  брата  місяця  світити
темної  ночі.  Лише  павуки  та  гади,  що  ховаються  в  тем¬
них  печерах,  бояться  його.  Сонце  —  великий  життєда-
вець,  вогонь  є  лише  відблиск  його».
 —  Цок-цок-цок...  —  обробляв  невеличкі  шматки  ка¬
меня  Гай  та  думав  про  те,  які  ще  властивості  можуть  за¬
ховувати  всі  речі,  що  оточують  його.
 Гай  робив  нового  кам’яного  наконечника  для  свого
списа,  старанно  обробляв  його,  щоб  він  був  міцний,  го¬
стрий  та  зручної  форми.
 —  Цок-цок-цок...  —  і  під  одноманітні  звуки  своєї  ро¬
боти  він  поволі  снував  свої  думки,  що  завдяки  їм  він  усе
частіше  винаходив  дивні  властивості  в  усьому,  що  ото¬
чувало  його.
 «От  іще  вода  дуже  незрозуміла  річ,  —  думав  Гай,  —
риби  дихають  нею,  як  тварини  повітрям,  дерево  плаває  в

572
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ній,  земля  та  каміння  тонуть.  Вода  гасить  огонь  та  пускає
при  цьому  дивний  білий  дим,  що  іноді  знову  обертаєть¬
ся  в  воду,  але  вогонь  висушує  мокрі  речі.  Що  сильніше,
вода  чи  вогонь?  Вода  спиняє  навіть  величезний  вогонь,
наприклад,  пожежу,  коли  горить  ліс.  Мабуть,  вода  силь¬
ніша  за  вогонь,  а  може,  вони  рівні?  Цікаво  коли-небудь
покласти  воду  в  келепі1  звіря  на  вогонь,  що  з  цього  ви¬
йде?  Це  буде  цікаве  суперництво  речей.  І  звідки  взяло¬
ся  це  все,  що  оточує  нас,  і  ми  самі?  Щоб  довідатись  про
це,  треба  дійти  до  кінця  світу,  до  прірви,  куди  ховається
сонце  та  його  брат  місяць.  Земля,  як  велика  долоня,  але
де  кінчається  й  де  починається  вона?  Скільки  таких  ве¬
ликих  країн  вміщає  вона?  І  може,  є  такі  країни,  де  жи¬
вуть  люди,  що  знають  про  це?».
 Раптом  якась  тінь  заслонила  сонце.  Гай  підвів  голо¬
ву  від  роботи.  Він  побачив,  як  великий  хижий  птах  про¬
летів  близько  і  на  мент  кинув  на  нього  тінь.  Птах  звився
вище  і  поволі  зник  понад  лісом.
 «От  людина  не  вміє  ще  літати.  Людина  вміє  плавати:
вона  плаває  в  човнах,  як  риба,  куди  схоче.  Дерево  не  тоне
в  воді,  і  птах  не  тоне  в  повітрі,  все  останнє,  крім  птахів,
тоне  в  повітрі.  Треба  знайти  таку  річ,  щоб  не  тонула  в  по¬
вітрі,  тоді  можна  зробити  такі  човни,  що  на  них  людина
буде  літати,  і  тоді  людина  буде  справді  володарем  світу.
Люди  літатимуть,  як  птахи,  і  зможуть  швидше  посува¬
тися  з  місця  на  місце.  Вони  полетять  тоді  до  кінця  світу  і
пізнають  усе,  що  можна  пізнати.  Вони  облетять  всю  зем¬
лю,  і  не  буде  такого  місця,  де  б  їх  не  було».
 Гай  знову  підвів  голову  і  з  заздрістю  подивився  в  той
бік,  де  перед  тим  зник  хижий  птах.  Потім  він  глибоко  по¬
дихнув  і  знову  взявся  до  роботи.
 «Багато  дечого  люди  вже  вміють,  але  ще  більше  захо¬
вано  од  них,  і  не  вистарчить  життя  жодній  людині,  щоб
пізнати  все.  Лише  всі  люди,  лише  орда,  що  існуватиме
дуже  довго,  лише  діти  й  діти  дітей  колись  довідаються  про
те,  що  заховує  в  собі  кожна  річ.  Пізнають  цілком  єство
 1  Келеп  —  череп.  —  Ред.

Двері  в  день
 573
 речей,  кожний  зокрема  довідається  про  щось  і  розкаже
іншим,  і  лише  остання  людина  знатиме  все,  що  було  ра¬
ніш,  що  є  й  що  буде  далі  з  усім,  що  оточує  її.
 Остання  людина.  Це  буде  якась  надзвичайна  людина,
її  слова  слухатиме  це  все:  і  звірі,  й  нерухомі  речі.  Вона
одна  володітиме  світом.  Можливо,  що  її  слухатиметься
навіть  сонце.
 Ну,  от  цей  камінь:  що  він  заховує  в  собі,  крім  твер-
дости,  з  чого  складається  він?  Розтрощити  його,  мати¬
меш  один  пісок,  але  яка  сила  зв’язує  його  в  міцну  груд¬
ку,  яка  сила  тримає  окремі  піщинки  одна  з  одною?  Ану,
візьміть  звичайного  піску  в  жменю  і  стисніть  його  що¬
сили,  —  нічого  не  вийде.  Пісок  знову  розсиплеться,  і  пі¬
щинки  відстануть  одна  від  одної.  Ця  сила,  що  з’єднує
камінь,  надзвичайна  сила,  і  нема  рівної  їй  ніде.  Коли  б
найти  цю  силу,  можна  було  б  робити  надзвичайні  речі.
Ця  сила  з’єднує  і  дерево,  і  воду,  і  рішуче  все.  Що  то  за
сила  єсть?  З  чого  вона?  І  чи  має  якусь  форму?
 Що  тепер  уміє  людина?  Вона  вміє  підтримувати  во¬
гонь,  вона  вміє  плавати,  вона  вміє  робити  різні  речі  з  ка¬
меня,  дерева  та  шкіри,  вона  вміє  полювати  звірів.  Ще
дуже  мало  вміє  людина,  їй  ще  дуже  довго  треба  вивчити
все,  що  оточує  її.
 Людина  ще  не  знає,  з  чого  складається  вона  сама,  як
же  їй  знати,  з  чого  складаються  інші  речі?  Що  рухає  зві¬
рів,  птахів,  риб  та  людину?  Чому  не  рухається  дерево  та
інші  рослини?  Чому  звір  перестає  рухатися,  коли  його
вбивають,  щось  псується  в  ньому,  розстроюється,  і  він
лежить  мертвий,  поки  інші  звірі  не  з’їдять  його  або  поки
він  не  згниє  й  не  перемішається  з  землею.
 Звідки  беруться  хмари  та  вітер,  що  їх  жене,  звідки
береться  грім,  що  нагадує  лев’ячий  рев,  звідки  береться
блискавичний  вогонь,  що  запалює  ліс  та  зрізує,  як  но¬
жем,  велетенські  дуби?  Ніхто  цього  не  знає.  Старі  гово¬
рять,  що  це  вищі  розумні  сили  природи,  але  коли  вони
розумні,  навіщо  їм  ламати  непотрібні  дерева,  що  потім
зламані  сохнуть  та  гниють,  навіщо  їм  диким  гуркотом

574
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 лякати  звірів  та  людей?  Навіть  нерозумні  звірі  не  ро¬
блять  нічого  без  певної  причини.  Вода  розмиває  землю,
пісок,  воює  з  водою  і  утворює  цілі  острови.  Всі  речі  діють
між  собою  та  впливають  одна  на  одну.  Так  само  і  хмари,
і  вітер,  і  все  інше.  Все,  що  є  на  землі,  міцно  зв’язане  між
собою.  Не  будь  рослин  та  трави,  померли  б  маленькі  зві¬
рі  та  тварини,  що  годуються  нею,  не  будь  звірів,  птахів
та  риб,  померли  б  і  люди.  В  природі  провадиться  нескін¬
ченна  війна,  все  бореться,  все  воює,  щоб  існувати.  Навіть
орди  людей  воюють  між  собою.
 Десь  є  орди  людей,  що  розмовляють  інакше,  ніж  ми.
Ці  люди  мають  інший  вигляд,  інші  обличчя  та  інші  закони.
Старі  пам’ятають,  як  колись  воювали  люди.  Зустрінуться  дві
орди,  і  починається  війна.  Вони  не  можуть  зрозуміти  одна
одну,  стикаються  різні  закони,  і  виринає  ворожнеча».
 Цок-цок-цок!..
 «Оце  має  вийти  міцний  та  гострий  наконечник  для
списа.  І  це  для  того,  щоб  воювати  звірів,  щоб  годувати
себе  самого,  щоб  годувати  жінок  та  дітей.  Звірі  мають
міцні  м’язи  й  гострі  зуби  та  кігті,  а  людина  збільшує
свою  силу  розумом  та  різним  приладдям,  що  допомагає
їй  існувати.  У  людини  короткі  руки,  вона  подовжила  їх
на  сотні  кроків  швидкою  стрілою;  у  людини  немає  го¬
стрих  зубів  та  кігтів,  вона  замінює  їх  ножем  та  списом.
Речі  служать  людині  в  той  час,  як  звірі  служать  самі  собі,
і  ніщо  не  підкоряється  їм.  Серед  них  є  хижі  й  добрі.  На¬
віть  серед  рослин  є  хижі  рослини.  Вони  ловлять  мух  та
метеликів  і  їдять  їх.  Сік  деяких  рослин  смертельний  на¬
віть  для  людей.
 Дивні  явища  оточують  нас  з  усіх  боків,  лише  встигай
оглядатись,  лише  встигай  спостерігати.  Скільки  оце  до¬
велося  думати  людям,  щоб  навчитися  обробляти  камінь.
Колись  люди  лише  могли  мріяти  про  це.  Вони  мріяли  про
те,  щоб  навчитися  перепливати  ріку,  підтримувати  во¬
гонь,  обробляти  шкури  звірів,  а  тепер  ми  досягнули  цьо¬
го.  Культура  пішла  вперед,  ми  стоїмо  надзвичайно  висо¬
ко;  в  той  час,  як  наші  предки  були  не  розумніші  за  звірів,

Двері  в  день
 575
 у  той  час,  як  вони  жили  життям  звірів,  ми  вже  досягну¬
ли  багато  дечого,  й  є  володарі  рослин  та  тварин».
 Цок-цок-цок!..  Черк!..
 Гай  раптом  відкинувся  й  схопився  рукою  за  обличчя.
Він  несподівано  сильно  черкнув  каменем  об  камінь,  і  ви-
крешена  іскра  попалила  йому  обличчя.
 —  Це  нагадує  жало  бджоли!..  —  промовив  уголос  Гай,
потираючи  рукою  щоку.
 Його  рухливий  мозок  враз  викликав  відповідну  асо-
ціяцію.  Потім  він  підійняв  камінь,  що  випав  з  його  рук,
і  почав  оглядати  його.  Він  тепер  навмисне  знову  креснув
і  викресав  бліду,  дуже  маленьку  іскру.  Це  йому  сподоба¬
лося,  і  він  почав  кресати  раз  у  раз,  досягаючи  все  більшо¬
го  ефекту.  Іскри  тепер  були  більші  і,  коли  потрапляли  в
обличчя  або  руку,  кусалися  як  бджоли.  Гай  навіть  неса¬
мохіть  зажмурював  очі.  Покресавши  ще  трохи,  він  досяг
найбільшого  ефекту  і  потім  кинув  каміння  на  землю.
 —  Що  з  цього,  —  промовив  він,  —  я  це  бачив  уже  со¬
тні  разів.  Навіть  коли  кресати  дерево,  то  й  воно  стає  га¬
рячим.
 Він  приліг  на  траву  і  знову  задумався.  Його  мозок,
відповідно  настроєний  попередніми  думками  та  мріями,
скажено  працював.
 Поволі  в  його  уяві  повстала  місячна  ніч.  Місяць  все
заливав  своїм  блискучим  сяйвом.  Він  стоїть  на  горі  й
дивиться  на  ріку,  що  в  ній  грається  місячний  промінь.
Унизу  під  ногами  палахкотять  огнища  орди,  освітлюючи
тіла  людей  і  червоні  фарби.  Світло  далеко  падає  від  вог¬
нищ,  і  великі  тіні  тріпотять  на  землі  та  в  повітрі.  Сліпу¬
чі  іскри  роєм  високо  летять  угору,  і  деякі  падають  коло
його  ніг.
 Гай  раптом  схоплюється  з  трави  і  озирається  навколо.
В  повітрі  задушно,  сонце  палає  й  нагріває  його,  землю  й
воду.  Гай  наче  божевільний,  він  щось  мимрить  собі  під
ніс  і  схоплює  з  землі  допіру  кинуте  на  неї  каміння.
 —  Трава  горить!..  Суха  трава!..  —  голосно  скрикує
він.

576
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Потім  він  знову  починає  скажено  кресати  камінь  об
камінь.  Йому  здається,  що  в  його  руках  зараз  запалає
каміння,  що  він  зараз  триматиме  вогонь  у  своїх  руках.
Його  руки  починають  горіти  від  напруження,  але,  крім
іскор,  він  нічого  не  бачить  і  раптом,  знесилений  і  розча¬
рований,  сідає  на  землю.
 Він  чує,  як  сильно  стукає  серце,  і  він  увесь  поволі  піт¬
ніє.  У  нього  таке  почуття,  що  йому  самому  бажається  спа¬
лахнути,  як  велике  вогнище.  Йому  бажається,  щоб  заго¬
рілися  його  руки,  ноги,  а  потім  і  все  тіло  вибухнуло  не¬
стриманою  пожежею.  Він  довго  сидить  на  траві  і  потім,
трохи  заспокоївшись  і  щось  пригадавши,  підводиться  і
починає  старанно  щось  шукати  в  траві.  Ось  він  знайшов.
Це  —  тонка  стеблинка  трави,  вона  дуже  суха,  але  гнуч¬
ка  і  не  ламається,  це  просто  надзвичайно  тонка  й  ніжна
ниточка.  Її  сотні  разів  мочили  дощі  та  роси  і  висушува¬
ло,  майже  випалювало,  сонце.  Коли  б  знайти  відповід¬
ний  хемічний  розчин,  то  з  неї  можна  було  б  зробити  по¬
рох,  дуже  рвучкий  і  сили  надзвичайної.
 Гай  терпляче  збирає  ці  сухі  стеблинки-ниточки  і,  коли
рішає,  що  досить,  він  сідає  на  своєму  місці  коло  камінців
і  скручує  траву  в  маленький  товстий  мотуз.  Він  робить
щось  подібне  до  ґноту.  Видко,  що  він  трохи  хвилюєть¬
ся,  в  нього  тремтять  руки,  і  напружена  думка  блищить
в  очах.  Гай  бере  з  землі  камінь,  притуляє  до  нього  ґніт  і
стискує  це  в  пальцях,  другою  рукою  він  бере  другий  ка¬
мінь  і  починає  кресати.
 Він  креше  дуже  обережно,  і  через  це  іскри  дуже  малі
та  кволі.
 Він  креше  сильніше,  але  іскри  не  влучають  у  ґніт.
Тоді  він  знов  уже  інакше  притуляє,  і  іскри  лягають  пря¬
мо  на  нього.
 Він  знову  починає  кресати  і  досягає  найбільшого  ефек¬
ту.  Він  уже  вміє  кресати  і  викрешує  великі  життьові  іс¬
кри,  що  печуть  пальці.
 Ґніт  починає  потроху  куритися.  Ще  удар  каменя  об
камінь,  і  ґніт  куриться  та  жевріє.  Тремтіння  пронизує

Двері  в  день
 577
 все  тіло  Гая,  його  руки  трусяться,  і  він  ледве  тримає
ґніт.
 Він  не  йме  віри  своїм  власним  очам.  Невже  він,  він  —
Гай,  викликав  огонь  із  каменя?  Невже  він  винайшов  ще
одну  властивість,  що  заховує  в  собі  камінь?  Та  це  ж  над¬
звичайно!  Це  неймовірно!  Він  забуває  про  ґніт,  що  жевріє
в  його  руках,  і  раптом  скрикує  й  випускає  його  з  рук.  Він
приходить  до  пам’яти.  Ґніт  попік  йому  пальці,  і  сильний
біль  зливається  з  натхненням  та  невимовною  радістю.  Він
дивиться  собі  під  ноги  на  ґніт  і  бачить,  що  він  куриться,
тоненька  смуга  білого  диму  в’ється  від  нього.
 Тоді  він  нагинається  і  обережно  підіймає  ґніт.  «Який
він  голодний  і  маленький!  —  ніжно  думає  Гай,  дивля¬
чись  на  вогник,  як  на  мале  немовля.  —  Який  він  тендіт¬
ний!»  —  І  обличчя  Гаєве  всміхається  доброю,  привітною
усмішкою.
 Гай  починає  легенько  дмухати,  і  ґніт  раптом  спала¬
хує  маленьким,  блідим  вогником.  Вогник  дуже  швидко
з’їдає  ввесь  ґніт  і  раптово  гасне.
 —  Це  надзвичайно!..  —  уголос  промовляє  Гай.
 Потім  він  десятки  разів  повторює  всю  процедуру  з  по¬
чатку  до  кінця,  його  пальці  попечені  й  неймовірно  бо¬
лять,  але  він  ніжно  посміхається  і  промовляє:
 —  Живи,  живи!..  Кусай!..  Кусай  винахідника  Гая!..
 Потім  він  сідає  на  землю  і,  бавлячись,  підпалює  суху
 траву.  Трава  починає  швидко  горіти,  швидко  вогонь  по¬
чинає  оточувати  юнака  з  усіх  боків.  Гай  лякається,  схо¬
плюється  на  ноги  і  починає  голими  п’ятами  гасити  во¬
гонь.  Юнак  кумедно  підстрибує,  коли  вогонь  припікає
його,  і  здається,  що  він  виконує  якийсь  дикий,  божевіль¬
ний  танок.  Нарешті,  вогонь  доходить  до  соковитої,  вог¬
кої  трави  і  поволі  згасає.
 Змучений  і  ввесь  попечений  з  голови  до  п’ят,  юнак  ки¬
дає  геть  камінці  і  кидається  в  свіжу  траву.  Його  вже  мало
цікавить  винахід,  він  задоволений  цілком,  задоволений
навіть  більше,  ніж  слід.  Він  почуває,  що  зробив  щось
дуже  велике,  але  порівняно  з  тим,  що  ще  треба  винайти,

578
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 воно  надзвичайно  мале  та  непомітне.  Раптом  його  охо¬
плює  бажання  побігти  в  орду  і  показати  всім,  як  з  каме¬
ня  можна  добувати  вогонь.  Хай  здивуються  всі,  що  він  —
юнак  Гай  —  винайшов  таку  корисну  та  цікаву  річ.  Але
він  стримує  це  бажання  і  замислюється.
 «Що  може  дати  цей  винахід?  Тепер  можна  не  підтри¬
мувати  вогонь,  коли  згасне  випадково  головне  вогнище  і
не  буде  вогню,  не  треба  бігти  кудись  шукати  якусь  іншу
орду  і  позичати  його.  Навіщо  тепер  жінкам  вічно  збира¬
ти  хмиз,  щоб  підтримувати  і  вдень  і  вночі  жадібне  вогни¬
ще,  —  досить  черкнути  камінь  об  камінь,  і  вогонь  запа¬
лахкотить  цілою  пожежею».  Але  він  раптом  лякається
своїх  думок.  Він  певний,  що  ніхто  не  згодиться  погаси¬
ти  головне  вогнище  і  довірятися  якомусь  камінцеві.  Хіба
можна  так  одразу  знищити  цілу  традицію,  що  прийшла
од  предків?  Йому  самому  буде  неприємно,  коли  перед  пе¬
черами  не  буде  вогнища.  Адже  це  головна  прикмета,  що
тут  живуть  люди.  Це  ж  ознака  могутности  людини,  це  —
сигнал,  що  сповіщає  всіх  про  затишний  куток,  де  можна
поїсти  та  відпочинути,  де  можна  знайти  людей  і  погово¬
рити  з  ними.  Ні,  гасити  вогнище  ніяк  не  можна!  Це  може
статися  лише  згодом,  коли  люди  призвичаяться  обходи¬
тись  без  нього.  Це  зробиться  поволі  й  непомітно.
 Він  добре  пам’ятає,  як  винайшов  кращий  засіб  згина¬
ти  лука.  Палицю,  що  з  неї  робиться  лук  за  його  способом,
треба  спочатку  добре  мочити  у  воді  і  потім  згинати  її  на
вогні  багаття.  Але,  коли  він  сповістив  про  це  мисливців,
вони  сміялися  з  нього,  і  лише  деякі  з  них  тепер  вживають
цього  способу.  Луки  виходять  кращі  й  міцніші.
 Так  само  буде  і  з  цим  винаходом.  Треба,  щоб  минув
певний  час  і  щоб  усі  переконалися  в  його  користі.
 Все  залежить  од  ухвали  старих  мисливців.  Вони  бага¬
то  знають  і  розумніші  за  всіх  інших  членів  орди,  але  вони
дуже  обережно  підходять  до  нових  пропозицій  і  неохоче
відмовляються  від  стародавніх  звичаїв.  Вони  надто  дов¬
го  думають,  кров  не  так  швидко  біжить  в  їхньому  тілі,  і
вони  поволі  застигають  у  своїх  звичаях.  Вони  особливо

Двері  в  день
 579
 дивляться  на  світ  і  не  міняють  своїх  думок.  Але  їм  вірять
всі,  бо  нема  нікого  іншого,  в  кого  можна  було  б  довідатися
про  те,  що  оточує  нас,  нема  —  хто  б  зміг  пояснити  все.
 Що  стає  з  людиною,  коли  вона  вмирає?  Старі  гово¬
рять,  що  людина  стає  знову  землею,  як  і  була  раніш.  Із
землі  згодом  виросте  трава  або  інша  рослина,  і  цю  росли¬
ну  з’їсть  який-небудь  звір,  а  звіря  з’їсть  людина,  і  помер¬
лий  знову  житиме  в  новій  людині,  цебто  починає  життя
спочатку  і  через  це  щоразу  стає  сміливішим  та  розумні¬
шим,  через  це  люди  збільшують  свій  досвід  і  збільшува¬
тимуть  нескінченно.
 Це  гарна  казка,  але  ця  казка  для  дітей.  Дорослий  не
повинен  вірити  таким  байкам.  Це  зовсім  не  так.  Предки
живуть  через  те,  що  продовжується  рід.  Вони  ще  за  жит¬
тя  частки  себе  самого  передають  своїм  дітям,  а  та  сила,
що  рухала  їх,  залишається  в  тих  речах,  що  їх  вони  ство¬
рили  або  винайшли.  Діти  помруть,  і  діти  дітей  помруть,
а  речі  лишаються.  Вони  переживають  усіх.  Та  сила,  що
раніш  рухала  людей,  знаходиться  в  їхніх  речах,  і  речі
стають  корисними,  вони  викривають  своє  єство.  Не  буде
мене  і  багатьох  уже  не  буде  після  мене,  а  люди  здобува¬
тимуть  вогонь  з  каменя  ще  багато  часу.
 Кожний  чоловік  і  кожна  жінка  вкладають  щось  нове
в  свою  роботу,  в  свої  вироби,  і  через  це  все  кращає  та  вдо¬
сконалюється.  Про  це  довідуються  діти  і  теж  у  свою  чер¬
гу  додають  від  себе  щось  нового.  Через  це  люди  почина¬
ють  впливати  на  природу,  і  все,  що  оточує  людину,  під¬
коряється  їй.
 «Я  одрубав  хвоста  собакам,  я  винайшов  огонь.  Тепер
я  —  Гай  —  Винахідник-Огню!  Я  мушу  винайти  ще  бага¬
то  чого,  я  мушу  прискорити  життя».
 Його  мрії  сягали  далеко.  В  своїй  уяві  він  бачив  вели¬
ку  країну,  оповиту  густими  лісами  і  перерізану  швидки¬
ми  ріками.  В  лісах  блукали  звірі,  на  широких  соковитих
пасовиськах  паслися  дикі  корови  та  бики,  в  ріках  плюс¬
кала  риба.  І  скрізь,  куди  не  поглянеш,  жили  люди  мир¬
ним  творчим  життям.  Хижих  звірів  знищили,  а  інші  звірі

580
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 слухалися  людини.  «Коли  можна  приручити  собак,  —  ду¬
мав  Гай,  —  то  чому  не  можна  зробити  биків  та  корів  хат¬
німи,  чому  не  можна  приручити  й  інших  звірів?»
 Він  уже  бачив,  що  люди  не  жили  в  печерах  та  лігви¬
щах,  як  живуть  звірі,  вони  вже  навчилися  робити  зем¬
лянки  якоїсь  надзвичайної  форми,  що  здіймалися  своїми
покрівлями  над  землею.  Люди  плавали  ріками  на  вели¬
ких  човнах,  що  в  них  могла  вміститися  ціла  орда;  люди,
як  птахи,  літали  в  повітрі,  а  через  це  швидко  пересува¬
лися  з  місця  на  місце.
 Все  це  була  фантазія.  І  коли  б  хто  з  орди  міг  побачи¬
ти  те,  що  було  в  уяві  юнака,  той  напевне  подумав  би,  що
юнак  дуже  хворий  або  просто  здурів,  вражений  чимось
незнаним.
 Маленький  успіх  юнака  розбуркав  його  уяву,  і  він  не¬
спокійно  вовтузився  в  траві,  викликаючи  щораз  диво¬
вижнішу  уяву.  Нарешті,  собака,  що  знайшов  його  в  тра¬
ві  і  підбіг  до  нього,  розворушив  його  від  мрій.  Гай  при¬
гадав,  що  йому  треба  кінчати  списа,  бо  його  старий  спис
був  зовсім  зіпсований  та  поламаний.  А  без  списа  аж  ніяк
не  могло  бути  того,  про  що  він  мріяв.  Отже,  треба  пра¬
цювати,  а  не  лежати  отак  у  траві  і  розважатися  химер¬
ними  думками.
 Юнак  попестив  собак,  підвівся  з  трави  і  пішов  відшуку¬
вати  каміння,  що  його  він  раніше  кинув  кудись  у  траву.
 хх
 СОНЯЧНИЙ-БЛИСК
 Одного  дня,  після  довгих  блукань  у  лісі,  Гай,  повер¬
нувшись  на  місце  стоянки,  побачив,  що  вся  орда  в  зборі
і  чимось  схвильована.
 —  Де  ти  блукав,  юначе?..  Чи  не  бачив  чого  в  лісі?  —
звернувся  до  Гая  найстаріший  член  орди,  дід  Одно¬
окий.
 Гай,  після  колишніх  спроб  переплисти  ріку,  звик
ходити  на  північ.  Він,  як  риба,  що  пливе  проти  течії,

Двері  в  день
 581
 завдяки  своїй  звичці  ще  ні  разу  не  ходив  на  південь,  хоч
і  збирався  піти  туди  кілька  разів.
 —  Я  ходив  на  північ,  —  відповів  Гай,  —  але,  крім  зві¬
рів,  нічого  особливого  не  бачив...  А  що  таке?
 —  Там  на  півдні  дим!  —  відповіла  йому  одна  з  жінок,
показуючи  рукою  кудись  на  ліс.
 —  Дим!  Дим!..  Я  бачив!..  Я  бачив!..  —  закричав  схви¬
льований,  розкуйовджений  підліток.
 Вся  орда  збилася  у  гурт.  Старі  мисливці  розпитува¬
ли,  підлітки,  хвилюючись,  кричали  у  відповідь,  а  жінки
швидко  гомоніли,  вигадуючи  різноманітні  історії  з  при¬
воду  цього.  Зацікавлені  діти  плуталися  в  юрбі  й  терли¬
ся  об  шкури  жінок.
 —  Тихше!..  —  наказав  дід  Одноокий.  —  Так  нічого  не
добереш.  Ану,  Вихрястий,  іди  сюди!  —  звернувся  він  до
розкуйовдженого  підлітка.
 Юрба  вщухла  і  прислухалась  до  розмови.  Підліток  пі¬
дійшов  до  Одноокого.
 —  Ну,  оповідай,  що  ти  бачив!
 —  Дим!  Там,  на  півдні,  дим!..
 —  Гаразд.  Ти  скажи,  цей  дим  стелеться  чи  підійма¬
ється  стовбом?
 —  Це  дуже  далеко!  —  відповів  підліток.  —  Я  бачив  з
дерева  на  горі.  Це  лише  смуга,  що  підіймається  вгору.
 Виявилося,  що,  крім  Гая,  і  серед  підлітків  є  охочі  блу¬
кати  лісом,  хоч  і  є  небезпека  потрапити  в  лабети  хижо¬
го  звіря.
 —  Може,  ти  помиляєшся?  —  запитав  знову  Одноокий.
 —  Ні,  ні!  Я  бачив...  Там  далеко  смуга  диму...  Я  довго
дивився  на  неї...  Там  люди...
 —  Звідки  ти  знаєш,  що  там  люди?  Може,  там  пожежа?
 —  Це  не  пожежа,  —  встряв  у  розмову  Гай.  —  Звірі  не
хвилюються,  і  ніхто  не  тікає  звідти.  Це  не  пожежа.
 —  Може,  це  степовики?  —  вголос  подумав  якийсь  з
мисливців.
 Це  слово  викликало  гамір  в  орді.  —  Степовики!  Сте¬
повики!  Жінки  захвилювались,  почеши  скликати  дітей.

582
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вони  з  оповідань  знали,  що  степовики  —  дике  плем’я,
яке  любить  нападати  на  мирні  орди  мисливців,  що  жи¬
вуть  на  постійних  стоянках.  Звичайно,  що  це  хвилюва¬
ло  не  лише  жінок,  були  занепокоєні  й  мисливці,  але  вони
силкувалися  не  виявляти  цього.
 —  Степовики  не  підходять  так  близько  до  лісів!
 —  Які  там  степовики,  —  заспокоювали  мисливці
юрбу.
 —  Малому  здалося,  а  ви  й  повірили!
 —  Там  дим,  дим,  дим!..  —  підстрибуючи,  кричав  роз¬
куйовджений  підліток.
 —  Та  цить!  —  наказав  йому  Одноокий.  —  Ну  й  дим,
так  що  з  того?  Зараз  мисливці  підуть  і  довідаються,  що
там  таке!
 Після  невеликої  наради,  що  під  час  її  стояв  гамір
та  метушня  потурбованих  жінок,  мисливці  відрядили
Оленячого-Рога  та  Гая  з  собаками  на  південь  довідатися
про  причини  диму.  Разом  з  тим  виставили  вартових  і  на¬
казали  всій  орді  нікуди  не  розходитися.
 Оленячий-Ріг  та  Гай,  озброївшись,  як  на  війну,  та  по¬
кликавши  собак,  вилізли  на  гору  й  пішли  лісом  на  пів¬
день.  Собаки  спочатку  бігли  позаду,  а  потім  стали  ганя¬
тись  за  малими  звірятами,  що  швидко  тікали  од  них  в
нірки  або  в  густі  кущі.
 Мисливці  йшли  мовчки.  Ніщо  не  нагадувало  їм  про
близьку  присутність  сторонньої  людини.  Ніде  не  було  ні¬
яких  слідів,  що  нагадували  б  присутність  людини.  Вони
йшли  вже  досить  довго,  а  Оленячий-Ріг  уперто  мовчав.
Гай  хоч  розмовляв  з  собаками,  а  той  ішов  мовчки,  не  звер¬
таючи  ніякої  уваги  на  юнака.
 Де  ж  він,  мисливець  Оленячий-Ріг,  буде  базікати  з
юнаком  Гаєм!  Оленячий-Ріг  ішов  важно,  як  півень,  і
Гай  іноді  тихо  сміявся,  дивлячись  на  цю  самовпевнену
постать.  Мисливець  був  худий  та  довгий.  Довга  оленя¬
ча  шкура,  що  була  на  ньому,  теліпалася  позаду  нього  та
била  по  п’ятах  при  кожному  кроці.  Він  був  увесь  рудий.
Його  довге  руде  волосся,  примащене  водою,  спускалося

Двері  в  день
 583
 на  шию  і  там  закручувалося  войовничим  вихорем.  Довге
обличчя  з  великими  вилицями  та  маленькими  очима  було
ввесь  час  серйозне  та  зосереджене.  Він  ішов  лісом  урочис¬
то,  як  володар  неба  й  землі,  і,  мабуть,  уявляв,  що  в  нього
велична  постать  непереможного  мисливця-вояки.
 Але,  нарешті,  і  йому  набридло  мовчати.  Веселі  мавпи,
роздратовані  його  виглядом,  дражнили  його  і  кидали  су¬
хими  галузками  та  плодами,  силкуючись  влучити  йому  в
голову.  Оленячий-Ріг  часто  зупинявся  та  загрожував  їм
своїм  списом,  підіймаючи  його  високо  вгору,  але  це  ще
більше  звеселяло  населення  столітніх  віт.  Коли  він  ішов,
від  нього  здалеку  було  чути  якийсь  стук  і  брязк,  до  того
він  був  обвішаний  різноманітною  зброєю.  Він  ніс  на  собі
кілька  пудів  смертельного  каміння.  Коли  від  нього  захо¬
див  іноді  особливо  голосний  брязк,  навіть  собаки  Гая  зу¬
пинялися  й  починали  гарчати.  Нарешті,  Оленячий-Ріг
щось  промимрив  собі  під  ніс,  даючи  цим  знати  Гаєві,  що
він  має  охоту  розмовляти.  Гай  учепився  за  цей  звук  і  ви¬
рішив  використати  його  для  розмови.
 —  О,  великий  мисливце  оленів,  хоробрий,  неперемож¬
ний  брате!  —  патетично  заговорив  юнак.  —  Ти  багато  по¬
лював  у  лісі  та  в  полі,  чи  не  бачив  ти  коли  степовиків,  які
вони  й  що  це  за  люди?
 З  перших  слів  юнака,  що  в  них  ховалась  удавана  по¬
вага,  Оленячий-Ріг  ніби  виріс  на  цілу  голову  вище.  Йому
подобалась  така  пошана  та  похвала.
 —  Ні,  юначе,  —  прохрипів  він,  удаючи  вже  старого
мисливця,  —  мені  не  доводилося  ще  бачити  степовиків,
а  то  моя  палиця  та  спис  уже  мали  б  сліди  від  їхніх  по¬
ганських  тіл.
 —  Кажуть,  що  вони  не  такі,  як  ми,  —  продовжував
Гай.  —  Вони  нижчі  за  нас  та  всі  чорняві.
 —  Я  теж  чув,  —  підтвердив  Оленячий-Ріг.  —  Вони
чорняві,  аж  блискучі.
 —  Вони  надзвичайно  хитрі,  —  сказав  Гай,  —  із  ними
треба  бути  дуже  обережними,  їхні  стріли  швидкі  й  не¬
помітні.

584
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Оленячий-Ріг  уважно  поглянув  на  юнака.
 —  Вони  їдять  людей!..  —  закінчив  свою  думку  юнак  і
раптом  став  старанно  оглядати  Оленячого-Рога  з  п’ят  до
голови.  Той  занепокоївся.
 —  Ти  що-небудь  помітив?  —  стурбовано  спитав  він.
 —  Ні,  це  я  так...  нічого...  тільки...  —  не  докінчив  на¬
вмисне  своєї  думки  юнак.
 Оленячий-Ріг  знову  серйозно  глянув  на  юнака.  Об¬
личчя  Гая  було  ніби  зацікавлене  та  трохи  занепокоєне.
Оленячий-Ріг  знав,  що  Гай  дуже  розумний  юнак,  що  всі
його  поважали,  значить,  було  щось  серйозне.
 —  Ти  знаєш,  хоробрий  брате,  ці  степовики  дуже  зруч¬
но  вміють  ховатися  по  кущах.  От  ми  йдемо  собі,  а  може,
в  цей  час  десятки  очей  стежать  з  кущів  за  нами.
 Оленячий-Ріг  од  цих  слів  аж  зупинився.  Він  уважно
глянув  на  кущі.
 —  От  що,  —  сказав  юнак,  —  ти  дуже  білявий...
 —  А  хіба  це  дуже  помітно  з  кущів?  —  занепокоєно
спитав  Оленячий-Ріг.
 —  Ні,  степовики  з  особливою  насолодою  їдять  білих,
—  серйозно  відповів  Гай.  —  Вони  вважають,  що  м’ясо
білявих  людей  дуже  смачне.  От  я  дивлюсь  на  тебе  й  тур¬
буюсь.
 Оленячий-Ріг  глибоко  подихнув,  і  було  помітно,  що
він  зблід.  Взагалі  він  був  хоробрий  мисливець  і  ніколи
не  відступив  би  перед  небезпекою,  але  його  дуже  ляка¬
ло  все  невідоме.
 В  цей  час  собаки  Гая,  мабуть,  помітивши  в  кущах  яко¬
гось  звіря,  спинились  і  стали  нюхати  повітря.  Гай,  помі¬
тивши  це,  швидко  ліг  у  траву  і  став  повзти.
 —  Вони  щось  помітили,  —  промовив  Гай.  —  Мабуть,
степовики.
 Оленячий-Ріг  одразу  повалився  в  кущі  і  наробив  грю¬
ку  своїм  камінням.  Собаки  незадоволено  поглянули  на
нього.
 —  Тихше,  вони  чують  здалеку!  —  сказав  Гай  і  швид¬
ко  поповз  уперед.

Двері  в  день
 585
 Оленячий-Ріг  силкувався  не  відставати  від  нього,  в
той  же  час  дбаючи,  щоб  його  зброя  не  робила  шуму.  Він
одразу  ввесь  упрів:  зброя  була  дуже  важка  і  повзти  з  нею
по  траві  було  нелегко.
 Коли  собаки  побачили,  що  люди  повзуть,  вони  були
дуже  здивовані.  Вони  повертались  назад  і  махали  приві¬
тно  обрубками  своїх  хвостів.  Це  означало:  все  спокійно,
нікого  й  нічого  ніде  немає...
 Але  Гай  повз  навмисне.  Він  то  повз,  то  тихо  лежав  у
траві  й  прислухався.
 —  Бачиш,  брате,  —  показав  Гай  на  собак  Оленячому-
Рогові,  коли  вони  здивовано  подивились  на  своїх  хазя¬
їв.  —  Вони  кажуть,  що  в  кущах  хтось  сидить.
 Оленячий-Ріг  так  і  завмер  на  траві.  Потім  він  узяв  стрі¬
лу  й  лук  і  наготовився  до  бою.  Собаки  здивовано  диви¬
лись  на  людей.  «То  вони  здуріли,  мабуть,  —  думали  ку¬
цохвості,  —  чи  ми  самі  з  глузду  з’їхали».  Це  здивован¬
ня  було  таке  кумедне,  що  Гай  трохи  не  пирхнув  із  сміху,
як  носоріг  на  водопої.  «Адже  нічого  немаГ^-думали  со¬
баки,  —  чи  ми  помиляємось».  І  раптом,  побачивши,  що
Оленячий-Ріг  наготував  лука,  злякано  присіли  і  попо¬
взли  назад.
 —  Бачиш?..  Бачиш?..  —  прошепотів  юнак,  трохи  не
вмираючи  від  заглушеного  сміху.
 Собаки,  побачивши,  що  їх  хазяїн  сміється,  зрозумі¬
ли,  що  люди  жартують.  Вони  раптом  стали  на  ноги  і,
голосно  гавкаючи,  кинулись  у  кущі.  З  кущів  прямо  на
Оленячого-Рога  вистрибнув  заєць,  але  його  вбила  одра¬
зу  швидка  стріла  хороброго  мисливця.
 —  Це  лише  заєць!  —  заспокоєно  промовив  Оленячий-
Ріг.
 —  А  я  думав,  що  степовики!  —  сміючись  промовив
юнак.
 Гай  тепер  реготав,  як  божевільний,  а  Оленячий-Ріг  за¬
доволено  посміхався,  витираючи  долонею  піт  з  обличчя,
і  полегшено  дихав  після  такої  страшної  пригоди.  Йому
було  зовсім  невтямки,  що  Гай  здорово  посміявся  з  нього.

586
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Забитого  зайця  Гай  віддав  собакам,  і  вони  швидко  впо¬
рались  коло  нього.
 Маючи  в  запасі  таку  пригоду,  Оленячий-Ріг  тепер  мав,
що  оповідати  коло  вогнища.  Він  уже  давно  повторював
свої  старі  пригоди  і  тепер  міг  трохи  відновити  свій  ре¬
пертуар.
 —  Побачимо,  як  ще  нас  зустрінуть  справжні  степови¬
ки,  —  промовив  Оленячий-Ріг  до  Гая.
 Незабаром  обидва  мисливці  вийшли  з  лісу.  Виявило¬
ся,  що  вони  стоять  на  горі  і  під  ними  внизу  знаходиться
ріка,  але  менша  за  ту  велику  ріку,  що  коло  неї  жив  Гай.
Очевидно,  ця  ріка  була  притока  першої  ріки,  бо  далеко
на  обрії  було  видно  течію  великої  ріки.  Великі  плеса  ви¬
блискували  на  сонці.
 Трохи  праворуч  мисливці  побачили  зовсім  близько
дим  вогнища.  Ще  далі  теж  курилися  тоненькими  сму¬
гами  димки.
 —  Тут  є  кілька  орд!  —  сказав  Гай.
 Оленячий-Ріг  підтяг  вище  свою  зброю  і  став  спус¬
катись  униз  до  ріки.  Там  понад  беріг  було  легше  про¬
йти  до  стоянки.  Гай  та  його  собаки  спустились  раніше
Оленячого-Рога.
 Коли  вони  вийшли  за  піщаний  горбок,  то  побачили
стоянку,  що  нагадувала  їм  їхню.  Гай  одразу  зрозумів,
що  це  стоянка  таких  самих  мисливців,  як  і  вони.  Коло
кількох  вогнищ  поралися  жінки  та  мисливці.  В  горі  було
кілька  великих  печер.  Коло  них  на  шкуряних  підстил¬
ках  лежало  багато  м’яса.  Здерті  коров’ячі  та  бичачі  шку¬
ри  розвішано  на  кущах,  і  вони  сохли  на  сонці.  Орда  була
численна,  і  вся  в  зборі.  Очевидно,  мисливці  допіру  повер¬
нулися  з  полювання.
 —  От  тобі  й  степовики!  —  з  жалем  промовив  Оленячий-
Ріг.
 Коли  в  орді  помітили,  що  до  неї  підходять  сторон¬
ні  люди,  всі  мисливці  та  жінки  відірвалися  від  роботи
і  уважно  стали  дивитись  на  гостей.  Гай  та  Оленячий-
Ріг  теж  мовчки  оглядали  мисливців.  Нарешті  Гай,

Двері  в  день
 587
 підвівши  руку  на  знак  привітання,  голосно  промовив
до  всіх:
 —  Привіт  вам,  брати!..  Я  бачу,  що  вас  можна  вітати  з
успішним  полюванням.
 —  Привіт  і  тобі,  юначе,  що  завітав  до  нас!  —  зрозу¬
мілою  мовою  відповів  юнакові  найстаріший  член  орди,
увесь  сивий  дідок.
 Оленячий-Ріг,  що  мав  перший  сказати  промову,  неза-
доволено  поглянув  на  Гая.
 —  Привіт  вам,  брати,  від  орди  мисливців,  що  оселила¬
ся  на  північ  од  вас!..  Ми  прийшли  з  дружніми  намірами.
Ми  бачили  здалеку  дим  і  прийшли  вітати  вас  коло  ваших
огнищ.  Наша  орда  бажає  вам  мирного  життя  та  успішно¬
го  полювання!  —  Оленячий-Ріг  промовив  це  гордо,  під¬
вівши  праву  руку  вгору.
 —  Просимо!..  Просимо!..  —  відповіло  кілька  мислив¬
ців  та  жінок  з  орди.
 Гай  та  Оленячий-Ріг  підійшли  ближче  до  вогнища.  їм
одвели  почесне  місце  коло  сивого  дідка,  і  вони  сіли  в  ото¬
ченні  нових  братів  та  сестер.  Оленячий-Ріг  перед  тим,  як
сісти,  скинув  з  себе  половину  своєї  зброї.
 —  Що  це,  хоробрий  брате?  —  запитав  один  із  мислив¬
ців,  показуючи  рукою  на  зброю.  —  Невже  ти  хотів  вою¬
вати  нас?..
 —  Ні,  —  відповів  Оленячий-Ріг.  —  Ми  бачили  дим  і
гадали,  що  матимемо  зустріч  із  степовиками.
 —  Ми,  правда,  недавно  посіли  це  місце,  —  сказав  ді¬
док,  звертаючись  до  гостей,  —  але  ніде  ніяких  слідів
степовиків  ще  не  бачили.  Тут  на  захід,  праворуч  од  нас,
оселилося  ще  дві  орди.  Бачите  —  там  в’ється  димок?
Значить,  з  вашою  північною  ордою  у  нас  при  нападі  сте¬
повиків  може  бути  дуже  сильне  військо.
 —  Ге!..  Ти  говориш  правду,  наймудріший  брате!  —
відповіли  гості.
 Гай  та  Оленячий-Ріг  довідалися  з  розмови,  що  всі  три
стоянки  належать  мисливцям,  які  розмовляють  одною
мовою.  Значить,  всі  три  орди  приходилися  родичами

588
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 їхній  орді  —  і  ніяких  причин  не  було,  щоб  ворогувати
між  собою.  Навпаки,  при  будь-якій  небезпеці  всі  орди
могли  об’єднатись,  щоб  зробити  опір  несподіваному  во¬
рогові  зі  степів.
 Коли  їжа,  що  її  готували  жінки,  була  готова,  гостей  за¬
просили  розділити  трапезу,  від  чого  ні  Гай,  ні  Оленячий-
Ріг  не  відмовились,  бо  були  голодні  після  подорожі.
 Мисливці  з  південної  орди  дуже  зацікавились  соба¬
ками  Гая.  Вони  оглядали  їх  та  пестили.  Собаки  прияз¬
но  відповідали  на  це  веселими  стрибками  та  гавканням.
Гай  зрозумів,  що  в  цих  мисливців  теж  мусили  бути  со¬
баки.  Він  спитав  про  це.  Двоє  мисливців  почали  голосно
свистіти.  Через  деякий  час  з  веселим  гавканням  прибі¬
гло  троє  собак.  Ці  теж  були  шакали,  але  в  них  були  об¬
рубані  вуха,  всі  троє  собак  були  суки.  Собаки  Гая  та  со¬
баки  мисливців  з  гарчанням  кинулись  одна  до  одної.  Всі
мисливці  уважно  стежили  за  ними.  Але  собаки,  обнюхав¬
ши  одна  одну  і  почуваючи  мирний  настрій  орди,  швидко
почали  весело  гратися  одна  з  одною,  бігаючи  по  широкій
площі  перед  печерами  та  перекидаючи  дітей,  що  теж  узя¬
ли  участь  у  цій  нестриманій  біганині.  Мисливці  весели¬
ми  вигуками  висловлювали  своє  задоволення.
 Після  трапези  сивий  дідок  запропонував  гостям  ли¬
шатися  в  громаді.
 —  Скоро  ніч,  —  сказав  він,  —  і  ви,  мабуть,  дорогі  гос¬
ті,  стомлені  далекою  дорогою.  Давно  вже  я  не  бачив  та¬
кого  хороброго  мисливця  і  такого  прекрасного  юнака,  —
звернувся  він  по  черзі  до  Оленячого-Рога  та  до  Гая,  —  ли¬
шайтесь  у  нас  на  ніч.  Відпочиньте.  Нам  потрібні  хоробрі
нащадки,  нам  потрібні  прекрасні  розумні  діти.  Наші  жін¬
ки  та  сестри  влаштують  вам  зручні  лігва.
 Чуючи  цю  промову,  жінки  червоніли.  В  їхніх  блис¬
кучих  очах  гості  бачили  привітну  усмішку  та  непоміт¬
ні  привабливі  погляди.  При  останніх  словах  діда  Гай  со¬
ромливо  схилив  голову,  а  Оленячий-Ріг  одверто  оглядав
жінок,  надаючи  собі  войовничого  вигляду.  Жінки,  весе¬
ло  сміючись,  ховались  одна  за  одну.

Двері  в  день
 589
 Гості  подякували  за  ласку  і,  розмовляючи  з  мислив¬
цями  та  жінками,  пішли  оглядати  стоянку  громади.  Сто¬
янка  нічим  не  відрізнялася  від  їхньої.  Гай,  покликавши
собак,  пішов  на  гору,  щоб  можна  було  оглянути  всю  міс¬
цевість.  Він  хотів  обслідувати  ріку,  щоб  довідатись,  чи
можна  приплисти  сюди  човном,  що  було  б  багато  ближ¬
че  та  легше.  На  всякий  випадок  він  узяв  з  собою  свій  лук
та  спис  Оленячого-Рогу,  що  його  він  забув  коло  вогнища,
захопившись  місцевими  жінками.  Гай,  вилізши  на  гору,
пішов  ліворуч  у  напрямку  до  великої  ріки.
 Сонце  поволі  вже  заходило  і  кидало  довгі  стріли  свого
проміння  на  воду  та  на  ліс.  Золотий  сонячний  блиск  грав¬
ся  в  листі  дерев  і  мінився  різними  барвами.  Юнак  захо¬
плено  поглядав  на  природу,  що  оточувала  його.
 Раптом  він  почув  у  кущах  якесь  клохтання.  Собаки
зробили  стійку,  а  потім  обережно  стали  продиратися  в
кущі.  Зацікавлений  Гай  наготовив  лука  і  теж  тихо  пі¬
шов  за  собаками.  На  невеличкій  прогалині  він  побачив
цікаву  картину.  По  траві  важно  ходив  великий  чудовий
півень.  Його  хвіст  був  справжнім  чудом.  Все  пір’я  бли¬
щало  різноманітними  барвами.  Півень,  знаючи  це,  роз¬
пускав  хвоста  під  блиск  сонця,  а  кілька  курок,  великих,
але  сіреньких,  дзьобали  траву  і  клохтанням  відповідали
на  залицяння  півня.
 Юнак  кілька  хвилин  дивився  на  цю  картину.  Собаки,
призвичаєні,  що  першими  мусять  нападати  мисливці,
нетерпуче  поглядали  на  Гая.  Тоді  Гай  узяв  лука  і  пустив
стрілу  в  півня.  Півень  з  пробитою  шиєю  забився  на  одно¬
му  місці,  закукурікав  і  затріпотів  у  передсмертних  кор¬
чах.  Кури  остовпіло  дивилися  на  свого  кавалера,  поки
собаки  не  напали  на  них  і  не  задушили  двох  курок.  Піс¬
ля  цього  останні  кури  з  голосними  криками  повтікали
в  кущі.  Деякі  з  них  полетіли  на  найближчі  віти  дерев.
Гай  узяв  півня  за  голову  і  перекинув  його  собі  через  пле¬
че.  Його  чудовий  хвіст  майже  досягав  землі.  Курок  Гай
оддав  собакам,  і  поки  він  пішов  далі,  вони  лишились  на
місці  розривати  свою  здобич.

590
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Коли  Гай  поволі  підходив  до  кручі,  що  стояла  на  бе¬
резі  двох  річок,  він  почув,  що  за  ним  хтось  стежить.  Він
прислухався  й  переконався,  що  це  не  звір,  а  людина.  Він
кілька  разів  зупинявся,  кидався  в  кущі,  але  ніяк  не  міг
викрити  свого  переслідувача.  Згадавши,  що  собаки  за¬
лишилися  позаду,  він  заспокоївся  і  навіть  посміхнувся.
Він  знав,  що  собаки  будуть  несподіванкою  для  переслі¬
дувача,  і  підійнявся  на  кручу.  З  кручі  він  побачив  бага¬
то  води.  Він  зрозумів,  що  це  лиман.  Він  визначив  течію
великої  ріки  та  ріки,  що  була  притокою.
 «Найзручніше  діставатися  сюди  човном»,  —  поду¬
мав  він.
 Раптом  він  почув  сильний  крик,  що  злився  з  гавкан¬
ням  його  собак.  Боячись,  щоб  собаки  не  наробили  шко¬
ди,  він  швидко  спустився  з  кручі.  Лише  він  зробив  кілька
кроків,  як,  вражений,  зупинився.  Перед  ним,  притиска¬
ючись  до  великого  стовбура  столітнього  дерева,  вся  осяя¬
на  золотим  промінням  сонця,  стояла  налякана  дівчина.
 Собаки,  махаючи  обрубками  хвостів,  дивилися  на  неї
та  зрідка  гавкали.  Це  гавкання  не  було  сердите.  Воно
ніби  казало:
 «Ось  тут,  тут...  Щось  дуже  цікаве...  Гай...  Гай...»
 АГай  стояв,  наче  зачарований,  і  не  міг  поворухнутися.  Він
бачив  дівчину  надзвичайної  краси.  Її  тигряча  шкура  сповзла
трохи  вниз  і  відкрила  рожеве  тіло.  Її  волосся  було  золоте,  як
спіла  позолочена  сонцем  трава.  Воно  курчавою  короною  оздо¬
блювало  гарне  довгасте  обличчя  і  цілим  водоспадом  спадало
до  ніг.  Проміння  сонця  сліпуче  відбивалися  в  ньому.
 —  Сонячний-Блиск!..  —  несамохіть  уголос  промо¬
вив  юнак.
 Дівчина  помітила  його  і  ще  більше  притулилася  до  де¬
рева.  Гай  відігнав  собак,  які  слухняно  відійшли  від  неї.
 —  О,  прекрасна  сестро,  що  тебе  можна  порівняти  лише
з  сонячним  блиском,  не  бійся!..  Мої  собаки  теж  вражені
твоєю  красою  і  не  зачеплять  тебе!..
 Дівчина,  що  вже  вміла  читати  на  обличчях  чоловіків
приязнь  до  себе,  подивилася  на  Гая  і  почервоніла.  Гай

Двері  в  день
 591
 щільно  підійшов  до  неї,  не  одриваючись,  дивився  на  її
постать  та  почервоніле  обличчя.
 —  Звідки  ж  ти  знаєш,  що  мене  звуть  Сонячним-
Блиском?  —  нарешті  спитала  дівчина.  —  Ти  ж  не  з  на¬
шої  орди!..
 —  Про  це  всякий  легко  здогадається,  поглянувши  на
твоє  волосся!
 Дівчина  одвернулась  од  нього.
 —  Ти  надто  улесливий!  —  відповіла  вона.
 —  Я  не  улесливий,  але  ти  прекрасна!..  Про  таку  красу
лише  мріяти  можна!  Навіть  коли  заплющити  очі,  в  уяві
сонцем  сяє  твоє  обличчя.
 —  Вже  пізно!..  —  сказала  дівчина.  —  Бачиш?..  Захо¬
дить  сонце...  Треба  йти  на  стоянку.
 Але  вона  так  само  стояла  біля  дерева,  і  в  її  рухах  не
було  помітно  бажання  йти  на  стоянку.
 Сонце  заходило,  і  обрій  палахкотів  червоними  фар¬
бами.  Десь  прокинулась  сова  і  пронизливо  пугукала.
У  траві  мирно  сюрчали  коники.  Отруйно  починали
пахнути  непомітні  нічні  квіти.  їм  обом  чомусь  було
приємно  стояти  так  поруч,  вслухатись  у  шелест  лис¬
тя  і  дивитись  на  далі,  що  були  пронизані  останніми
вогнями  сонця.  Дивне  почуття  легкости  охоплювало
їх.  їм  здавалося,  що  вони  зливаються  з  травою  та  об¬
рієм.  Це  відчували  вони  вперше,  і  ця  легкість  якось
зближувала  їх.
 —  Звідки  ти?  —  тихо  спитала  дівчина.
 —  Яз  північної  орди!..  Це  не  дуже  далеко  звідси...  Ми
бачили  дим  і  прийшли  довідатись  про  його  причини,  —
став  оповідати  юнак.  —  Я  прийшов  сюди  з  мисливцем  з
нашої  орди,  і  нас  запросили  лишитися  у  вас  на  ніч...
 Дівчина  уважно  подивилась  на  нього.  Вона  наче  про
щось  хотіла  запитати  його,  але  стримала  себе.  Гай,  по¬
мітивши  це,  зрозумів  її  і  швидко  відповів  на  її  невиска-
зане  запитання:
 —  Але  я  ночуватиму  в  лісі!..
 —  Це  мене  не  цікавить!  —  відповіла  вона.

592
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Юнакові  стало  неприємно  від  цієї  відповіди.  Він
змовк.  Він  ніби  байдуже  став  оглядати  траву,  дерева,  по¬
кликав  до  себе  собак  і  почав  поводитись  так,  ніби  її  зо¬
всім  не  було  коло  нього.  Сонячний-Блиск  подумала,  що
образила  юнака,  і  бережно  доторкнулася  рукою  до  ньо¬
го.  Гай  подивився  на  неї  й  посміхнувся.  Його  настрій  чо¬
мусь  одразу  змінився,  і  йому  знову  стало  приємно  та  хо¬
роше.  Він  тепер  міг  знову  оповідати  без  кінця  —  лише  б
вона  стояла  тут  і  слухала  його  мови.
 —  Де  ти  дістав  такого  гарного  півня?  —  нарешті  спи¬
тала  дівчина,  і  в  її  очах  блиснув  жадібний  вогник.
 —  Я  випадково  застрелив  його  тут  у  кущах!  —  відповів
Гай.  —  Це  дуже  гарна  прикраса  для  якої-небудь  жінки.
 Коли  Гай  забив  цього  півня,  він  мав  подарувати  його
жінці  з  своєї  орди,  а  саме  Червоній-Вишні,  за  те,  що  вона
симпатизувала  йому.  З  пір’я  цього  півня  можна  було  зро¬
бити  чудове  барвисте  намисто,  що  прикривало  б  спину  та
перса.  Він  знав,  що  всі  жінки  орди  заздритимуть  тій  жін¬
ці,  яка  матиме  таке  прекрасне  намисто.
 —  Ти  маєш  комусь  подарувати  його?  —  спитала  ніби
здивовано  дівчина.
 Гай  помітив  в  її  очах  заздрість.  Дівчині  дуже  сподо¬
бався  півень,  і  вона  очевидно  хотіла  бути  його  власни¬
цею,  може,  тому  вона  й  стежила  за  ним  раніше,  сподіва¬
ючись,  що  півень  може  потрапити  до  неї.
 —  Я,  здається,  вже  сказав,  що  хочу  подарувати  його
одній  жінці...
 —  Ти  сподіваєшся  на  ласку  від  неї?
 —  Ні...  —  відповів  юнак,  думаючи  про  Червону-
Вишню.
 —  Я  вже  давно  не  бачила  такої  прикраси.  У  цього  пів¬
ня  надзвичайно  гарний  хвіст!..
 —  Я  подарую  його  жінці,  яка  мені  подобається!  —  ска¬
зав  юнак.  —  Я  дарую  його  тобі!..
 Сонячний-Блиск  глянула  на  Гая  і  вся  раптово  почер¬
воніла,  Гай  підсунувся  до  неї,  передаючи  півня,  і  дотор¬
кнувся  до  її  теплого  тіла.

Двері  в  день
 593
 —  Але  ти  не  сподівайся  на  мою  ласку!..  —  кинула  вона,
взявши  півня,  і  швидко  побігла  до  стоянки.
 XXI
КОХАННЯ
 Минає  час,  сохне  трава  і  знову  зеленіє,  коріння  гниють
в  землі  і  дають  нові  паростки;  важкі  спілі  плоди  падають
з  дерев  і  знову  квітнуть  дерева  пахнучими  квітами.
 Веселі  діти  гомонять  над  рікою.  їхні  засмажені,  аж
чорні,  тільця  в’юнами  вовтузяться  в  піску,  миготять  у
кущах  і  плюскаються  в  ріці.  Сонце  сміється  в  бризках
води,  і  так  само  сміються  чорні  засмажені  маленькі  об¬
личчя.  Плюскіт,  рух  і  гомін  чути  далеко,  аж  на  проти¬
лежний  берег  ріки.
 Огрядні  жінки  ходять  обтяжені  своїм  почуттям,  і  сон¬
це  млосно  пестить  їхні  голі  плечі.  Мисливці  мрійливо  об¬
робляють  свою  кам’яну  зброю,  вирізьблюють  на  ній  різно¬
манітні  візерунки  або  блукають  лісом  і  лежать  у  траві.
 їжі  багато,  зброї  є  досить,  і  їм  нема  чого  турбуватись.
В  їхніх  мріях  виникають  великі  олені,  що  залицяються
до  своїх  самиць,  ведмеді  й  пахтючі  квіти.  Уява  стає  та¬
кою  настирливою,  що  непомітно  кладе  відбиток  навіть
на  камінь.  І  от  камінь  уже  має  певні  форми,  що  нагаду¬
ють  оленя  або  ведмедя.  Це  —  мистецтво.  Людина,  що  за¬
доволена  всім,  може  спокійно  творити;  м’язи  відпочили,
і  тепер  думка,  гостра,  як  кремінь,  починає  турбувати  до¬
вгасті  голови  мисливців.  Вона  примушує  їх  щось  робити
таке,  що  не  нагадує  їм  буденної  праці.
 Тепер  дуже  часто  можна  зустрінути  жінок  разом  із
мисливцями  або  з  юнаками  в  лісі.  Вони  сидять  десь  на
траві,  і  шелест  вітру  заколисує  їх,  вони  сидять  над  рі¬
кою  і  слухають,  як  дзюрчить  вода,  як  булькає  потурбо¬
вана  риба.
 І  ніде  нема  якогось  незадоволення,  якихось  заздрощів
або  ревнощів.  Всі  чоловіки  належать  усім  жінкам,  і  всі
жінки  належать  усім  чоловікам.  Хіба  культурна  людина

594
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 може  перешкоджати  одна  одній,  —  це  лише  звірі  можуть
ревнувати  і  проливати  кров  за  самицю  або  самця.  Так  за¬
вше  говорить  традиція  вустами  найстаріших  і  найрозум¬
ніших  членів  орди,  це  знають  і  всі  її  члени.
 Адже  навіть  і  дітям  байдуже,  хто  їхні  батьки  або  ма¬
тері,  коли  вони  мають  все,  що  їм  треба,  і  коли  вони  від¬
чувають  рівноцінну  ласку  від  усіх  мисливців  та  жінок.
Вони  більш  ніж  рівноправні  члени  громади.
 Лише  у  хворої  людини  можуть  виникнути  щодо  цьо¬
го  якісь  непорозуміння,  і  тоді  долю  її  вирішить  громада.
Всі  чотири  орди,  що  посідають  ці  безмежні  плодючі  землі,
якось  поволі,  непомітно  перемішалися  між  собою,  і  тепер
жінок  однієї  орди  можна  зустрінути  в  другій  і  чоловіків  з
третьої  —  в  четвертій.  Лише  старі,  найму  дрилі  мисливці  си¬
дять  на  своїх  місцях,  бо  вони  є  ґрунт  і  підпора  кожної  орди
зокрема.  Це  є  найвищий  розум,  що  керує  життям  громади.
Вони  в  свій  час  теж  блукали  з  орди  в  орду,  вони  теж  були
колись  молодими  і  захоплювалися  дивовижним  почуттям,
що  так  сильно  змінює  кожну  людину.  І  вони  знають,  що  це
почуття  є  двигун  життя,  воно  рухає  вперед  усю  людськість,
воно  поширює  її  на  далекі  незаймані  простори.
 Це  —  кохання.
 Все  живе,  що  є  на  землі,  мусить  відчути  його.  Це  за¬
кон,  що  житиме  доти,  доки  існуватиме  все,  що  є  на  сві¬
ті,  бо  все,  що  оточує  людину,  пронизане  коханням,  як
повітря  пронизане  сонцем.  Це  знає  кожна  людина,  кож¬
ний  звір  та  істота.
 Як  череда  биків,  пройшли  віки.  І  всі  вони  живилися  з
безмежних,  живлющих  плес  кохання,  і  ця  череда  віків  не¬
ймовірно  зросте,  збільшиться,  а  плеса  все  ж  не  висохнуть.
 Отак  винахідник  Гай  закохався  у  біляву  дівчину,
Сонячний-Блиск...
 Фарби  зблякли,  потріскались,  припали  порохом,  по¬
темнішали.  Величезне  чудовисько-потвора  переможець
стоїть  над  забитим  ворогом,  і  з  його  горлянки  видирається

Двері  в  день
 595
 непереможний  рев.  На  землі,  що  заллята  кров’ю,  лежить
мертва  переможена  друга  потвора.  Сонце  клекотить  жа¬
ром  у  нетрах  всесвіту  і  заливає  кривавою  загравою  тем¬
не  небо.
 Автор  картини  невідомий.  Картина  висить  у  кімна¬
ті  Теодора  Андрійовича  Гая  і  викликає  в  його  уяві  різ¬
ні  фантазії.
 Теодор  Гай  ще  раз  подивився  на  картину,  одвернувся
від  неї.  Він  був  дуже  роздратований.  Він  почував,  що  ця
картина  ніби  глузує  з  нього.  Всі  мрії  про  кам’яний  вік
привели  його  знову  до  мрії  про  кохання.  Це  було  справ¬
жнє,  неприховане  знущання.
 Думати  стільки,  щоб  прийти  лише  до  висновку,  що
дикун  Гай  закохався  в  дикунку  Сонячний-Блиск!  Це  ж
неймовірна  прикрість!
 Теодор  Гай  схопився  з  ліжка  і  потягнув  за  картину.
Щось  луснуло  —  і  картина  опинилася  в  його  руках.  Мо¬
тузок,  що  підтримував  її  на  цвяху,  порвався  і  тепер  зви¬
сав  до  підлоги.
 Гай  обома  руками  підійняв  картину  і  щосили  вдарив
нею  об  кафельну  грубку.  Картина  тріснулась,  злама¬
лась,  і  від  рами  відлетів  шматок  тріски,  що  вдарив  Гая
в  обличчя.
 Теодор  Гай  задумливо  потер  щоку,  потім  відчинив
грубку,  поламав  картину,  шматками  розіклав  її  в  груб¬
ці  і  підпалив.
 Справжній  огонь  поволі  пожер  огонь  фарб,  що  його
створив  невідомий  майстер.
 XXII
ДИВОВИЖНИЙ  ПОХОРОН
 їдучи  візником  порожніми  вулицями  міста  і  везучи
свій  таємний  вантаж,  везучи  мертвого  маляра,  Теодор
Гай  пригадував  всі  подробиці  своєї  страшної  пригоди  і
свого  задуму.

596
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Він  пригадував,  як  цілими  днями  шукав  на  вулицях  міс¬
та  зручної  нагоди.  Він  шукав  випадкову  жертву  вуличного
руху.  Приглядався  до  перехожих,  що  переходять  вулицю,
і  іноді  бажав  до  болю,  щоб  автобус  або  трамвай  передушив
якого-небудь  необережного  чоловіка.  Він  хвилювався,  коли
автобус  загрожував  жінці  або  дитині.  Тоді  йому  здавалося,
що  це  він  своїм  злочинним  бажанням,  своїм  химерним  за¬
думом  накликає  біду.  Він  хвилювався  до  болю.
 Він  шукав  нагоди  і  не  знаходив.  Роздушене  цуценя
була  єдина  й  прикра  нагорода  його  шукань.
 Він  пригадав  також,  як,  ідучи  вулицею,  він  пригля¬
дався  до  малярів,  що  високо  під  дахами  будинків  фарбу¬
вали  стіни.
 Він  також  пригадав  і  розбите  тіло  маляра,  що  лежало
на  тротуарі,  оточене  великою  юрбою  людей.
 Тепер  він  їхав  пустельними  вулицями  на  візнику  до
себе  додому  і  віз  із  собою  це  понівечене  тіло  маляра,  що
мало  його  врятувати  од  міщанства  й  бездіяльности.
 Марія,  його  жінка,  що  стала  йому  більшим  тягарем,
ніж  цей  мрець,  який  вже  оддушив  йому  ноги,  гостювала
на  дачі  в  знайомих.  Це  було  йому  дуже  зручно.  Він  міг
через  це  виконати  свій  план  цілком.  Він  знав,  що  його
вдома  чекає  лише  порожня  труна  з  хрестом.  Труна,  що  в
ній  він  поховає  самого  себе,  поховає  своє  безвілля,  свою
бездіяльність,  млявість  і  набуті  міщанські  звички,  тру¬
на,  що  завдяки  їй  він  стане  вільним  і  оновленим,  що  за¬
вдяки  їй  він  наново  народиться  на  світ.
 Ось  його  дивовижний  і  химерний  задум,  але  він  його
виконає.  Як  він  виконає  його?
 Ага,  він  уже  виконав  найважчу  частину  свого  задуму.
Тепер  лишилось  найлегше.  Тепер  він  їде  візником  додо¬
му,  і  все  буде  виконане  за  яку-небудь  годину.
 Поволі  й  марудно  коливається  екіпаж  у  заснулих,  пус¬
тельних  вулицях  міста.  Цокання  кінських  копит  утво¬
рює  своєрідний  ритм,  що  заколисує  й  навіває  сон,  але
страшний  вантаж,  мрець,  загорнутий  в  мішок,  не  дозво¬
ляє  заснути.

Двері  в  день
 597
 Гай  пригадав  своє  нудне  хатнє  життя,  свої  мрії,  що  в
них  він  бачив  себе  дикуном  Гаєм,  дикуном,  що  винайшов
огонь  і  безоглядно  та  злочинно  закохався.
 Він  посміхнувся,  коли  згадав,  з  яким  пересердям  він
поламав  і  порізав  картину  з  чудовиськами  й  допотопним
лісом.  Він  ще  досі  відчуває  на  щоці  синець  од  тріски,  що
вдарила  його.
 Гай  підніс  руку  до  обличчя  і  несподівано  напнувся  на
незнайоме  густе  волосся  бороди.  Од  цієї  несподіванки  Гай
здригнувся,  але  потім  із  задоволенням  пригадав,  що  він
переодягнений,  що  він  з  професорською  бородою  на  об¬
личчі,  що  він  змінив  свій  вигляд,  що  він,  нарешті,  тепер
не  той  Гай,  якого  він  знав  останні  роки.
 Він  пригадав  трупи  й  пахощі  трупної  отрути.  Вони  так
виразно  запахли  йому  в  уяві,  що  йому  здалося,  ніби  борода
його  засмерділася  цією  отрутою.  А  може,  це  почав  смердіти
його  надзвичайний  пакунок,  його  надзвичайна  крадіжка,
що  про  неї  не  здогадувався  навіть  цей  візник,  що  віз  його.
 Віз  його?  Ні,  він  віз  їх...
 «Мабуть,  буде  догана  доглядачеві  анатомічного  теа¬
тру,  коли  не  дорахуються  одного  трупа,  трупа  маляра,  —
подумав  Гай.  —  Шкода!  Він,  звичайно,  невинний».
 Гаєві  вже  зовсім  заболіли  ноги,  поки  він  доїхав  до  сво¬
го  будинку.  Пустельні  вулиці  з  огромами  будівель  здава¬
лися  вимерлими,  і  лише  екіпажі  з  заснулими  візниками
стояли,  як  кораблі,  на  причалах  тротуарів.
 Довго  їхав  Гай  із  своїм  мерцем  різними  вулицями  й
завулками,  поки,  нарешті,  не  виріс  перед  ним  будинок,
що  в  ньому  він  мешкав.
 Візник  зупинився  коло  парадного  ходу  і  знов  безна¬
дійно  заснув.  Гай  зліз  з  екіпажу,  звільнивши  ноги  від  па¬
кунку,  і  трохи  не  впав.  Ноги  йому  затерпли,  і  він  їх  зо¬
всім  не  відчував.
 Трохи  постоявши,  тримаючись  за  екіпаж,  Гай  розі-
мнявся  й  почав  рухатися  вільніше.  Йому  знову  довело¬
ся  навантажити  мерця  собі  на  плечі  і  пронести  його  до
себе  на  другий  поверх.

598
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гай  жив  з  дружиною  один,  і  тепер  його  добре  устатко¬
ване  помешкання  було  безлюдне.  Гай  одчинив  двері,  за¬
палив  електрику  і  увійшов  до  вітальні.  Тут  на  столі  вже
чекала  його  здоровенна  труна,  полакована  до  сліпучо¬
го  блиску,  де  на  віці  золотою  фарбою  намальовано  неве¬
личкого  хреста.
 Гай  обережно  поклав  померлого  маляра  на  підлогу,  а
сам  роздягся  і  трошки  відпочинув.  Все  тіло  йому  боліло,
як  після  важкої  роботи.  Ось  коли  далася  взнаки  довга  від¬
сутність  фізичної  роботи.  Гай  почував,  що  його  тіло  стало
кволе  й  безсиле.  Він  з  жалем  згадав,  як  він  раніше  дуже
легко,  не  втомлюючись,  міг  носити  п’ятипудові  мішки.
Це  дуже  неприємне  почуття,  коли  людина  почуває,  що
поволі  втрачає  свою  фізичну  силу;  це  відбивається  і  на
психіці,  і  на  її  настрої.  Таке  почуття  на  кілька  хвилин
опанувало  Гая.  Згадавши,  що  тепер  він  буде  робити  все
інакше,  буде  робити  й  жити  так,  як  він  уважає  за  потріб¬
не,  він  відчув  приплив  нової  сили.
 Він  тепер  свідомо  міг  дивитися  на  самого  себе  і,  як
найкращий  критик,  міг  оцінити,  чого  він  вартий,  або,  ві¬
рніш,  чого  він  був  вартий.  Він  бачив,  що  коли  б  ще  тро¬
хи,  то  він  зовсім  став  би  обивателем,  зайвою  непотрібною
людиною  в  суспільстві.
 Він  подивився  на  своє  помешкання,  на  меблі,  на  різ¬
ні  зайві  оздоби.  Ось  як  він  обріс  мохом.  Ось  де  виступи¬
ла  підчеревина.  Ось  де  сало,  що  заполонило  мозок  і  волю
і  затулило  обрії.
 Геть!  Геть  звідсіль!  На  свіже  повітря,  на  вільні  шля¬
хи!..
 Гай  підійшов  до  труни  і  зняв  з  неї  віко.  Всередині  були
звичайні  дошки,  і  класти  так  просто  на  дошки  мертвого
маляра  йому  чомусь  здалося  непристойним.  Може,  мерт¬
вий  маляр  викликав  у  Гая  почуття  вдячности,  але  йому
було  неприємно  покласти  його  просто  на  дошки.  Тоді  Гай
відчинив  шафу,  дістав  з  неї  кілька  простирал  і  постелив
їх  на  спід,  у  голови  він  поклав  подушку.  Вийшла  поряд¬
на  постіль,  що  на  ній  і  живому  добре  спалося  б.

Двері  в  день
 599
 Потім  Гай  розпакував  маляра  від  вірьовок  і  мішка.
Справді,  пахощі  трупної  отрути  вже  відчувалися  в  кім¬
наті,  і  Гаєві  стало  неприємно;  коли  б  він  не  стримував
себе,  то,  може,  йому  стало  б  навіть  млосно.
 Гай  поклав  мерця  в  труну  і  склав  йому  на  грудях  руки.
Дуже  неприємне  вражіння  робило  потрощене,  покривав¬
лене  обличчя  маляра.  Щоб  знищити  це  неприємне  вра¬
жіння,  Гай  прикрив  його  хусткою,  і  все  набрало  іншого
вигляду,  пристойного  й  порядного!  Можна  було  б  просто
подумати,  що  який-небудь  чудак  не  знайшов  собі  кращо¬
го  місця  для  спання  і  заліз  у  труну.
 Все  зроблено.  Гаєві  вже  нічого  не  лишалося  роби¬
ти  в  цих  кімнатах,  таких  знайомих  і,  нарешті,  таких
непривітних  для  нього  і  таких  чужих.  Що  могло  ще
затримувати  тут  його?  Хай  знають  всі  родичі,  що  він
помер,  що  його  вже  нема,  що  нема  кого  зв’язувати
своїми  бажаннями.  Він  тепер  поїде  десь  далеко,  десь
в  інші  міста,  де  його  не  знають,  де  він  зможе  вияви¬
ти  себе  ширше.
 Йому  лишилося  ще  виправдати  перед  своїми  присут¬
ність  труни  й  трупа.  Те,  що  вони  не  розберуться,  що  це
не  він,  не  було  ніякого  сумніву.  Перелякані  несподіван¬
кою  й  самою  наявністю  такого  факту,  вони  ніколи  не  змо¬
жуть  тверезо  розібратися  в  цьому.  Вони  будуть  несподі¬
вано,  швидко  й  остаточно  загіпнотизовані.  Ніхто  з  них
ніколи  не  догадається,  що  це  не  він,  Теодор  Гай,  лежить
у  труні,  а  якийсь  невідомий  їм  маляр.
 Ще  лишалося  написати  записку,  щоб  з’ясувати  дру¬
жині  свою  несподівану  смерть.
 Гай  замислився.  Дійсно  надзвичайне  становище,
коли  живий  мав  грати  ролю  мертвого,  говорити  й  писа¬
ти  за  нього.  Гай  вирішив  написати  Марії  листа,  щоб  ви¬
правдати  присутність  тіла  в  помешканні  і  цим  ще  біль¬
ше  переконати  в  правдивості  такого  сумного  й  несподі¬
ваного  факту.
 Гай  сів  за  стіл,  взяв  паперу  і  почав  писати,  дбаючи,
щоб  не  можна  було  впізнати  руки.

600
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «  Шановна  товаришко  Гай!  Як  друг  Вашого  померлого  чо¬
ловіка,  мушу  сповістити  Вас  про  ту  несподіванку,  що  спіт¬
кала  Вашого  чоловіка  і  мого  друга,  Теодора  Андрійовича.
Я  називаю  це  сумною  несподіванкою,  бо  Ваш  чоловік  помер
од  катастрофи  швидко  й  несподівано.  Діло  було  так.  Ішли
ми,  гуляючи,  вулицею  і  скоро  мали  перейти  її,  як  на  нас  на¬
скочив  автомобіль  і  збив  нас  з  ніг.  Я  постраждав  дуже  мало,
але  нашого  дорогого  Тодика  спіткала  сумна  доля.  Не  стану
Вам  змальовувати  и.  Ви  сами  бачите,  що  я  не  в  силах  зро¬
бити  це.  Дуже  співчуваю  Вам  і  жалкую,  що  не  можу  висло¬
вити  свого  співчуття  особисто,  а  мушу  писати  цю  цидулку.
В  жалобі  моє  серце,  позбувся  я  кращого  друга,  як  Ви  най¬
кращого  чоловіка.  Дуже,  дуже  співчуваю  Вам...»
 Написав  Гай  і  замислився.  А  як  же  підписатися?  Він
став  перебирати  своїх  знайомих,  але  всі  вони  були  відомі
дружині  і  з  цього  могли  виникнути  неприємності.  Треба
було  вигадати  такого  приятеля,  про  якого  дружина  лише
чула  і  який  невідомо  де  знаходився  б  цієї  хвилини.
 Гай  поволі  пригадав  майстерні,  де  він  працював,  і  в
майстернях  одного  робітника,  свого  приятеля  Петра  Пус-
товійта.  Гаразд!
 «...Знаючи  Ваше  ніжне  кохання  до  чоловіка,  в  мене
тремтить  рука,  що  мені  доводиться  писати  про  це  Вам.
 Прощайте!  Друг  Вашого  померлого  чоловіка,  Теодо¬
ра  Андрійовича,  з  яким  працював  у  майстернях,  Петро
Пустовійт».
 Дописав  це  Гай  задоволений,  що  все  так  добре  вихо¬
дило,  як  йому  хотілося.
 Гай  подивився  у  вікно  і  побачив,  що  воно  вже  зовсім
сіріє.  Розвиднювалось.  Гай  погасив  електрику  і  навіть
здивувався:  на  вулиці  вже  було  зовсім  видно.  Треба  було
якнайшвидше  тікати  звідси.
 Гай  одяг  пальто,  взяв  з  собою  деякі  речі,  зачинив  по¬
мешкання  і  вийшов  на  вулицю.

Двері  в  день
 601
 Тільки  тепер  у  ранковому  холодку  він  відчув  сильну
справжню  втому.  Йому  непереможно  захотілося  спати.
Пройшовшись  бульваром,  він  сів  на  лавку  і  сперся  на
бильці.  Приємна  теплота  охопила  його  втомлене  тіло,  і
він  непомітно  для  себе  заснув.
 Розбудили  його  якісь  дивні  постріли  з  гармат,  ніби  ці
гармати  стріляли  йому  в  самі  вуха.  Гай  розплющив  очі  і
побачив,  що  вже  сонячний,  гарячий  день.  Він  зрозумів,
що  не  постріли  розбудили  його,  а  їзда  візників  і  гуркіт
вулиці,  яка  жила  вже  повним  життям.
 Гая  тепер  зацікавило,  що  його  дружина  робитиме  вдо¬
ма,  коли  побачить  труну  на  столі  і  його  з  розбитим  облич¬
чям  та  проваленим  черепом.
 Гай  зайшов  до  їдальні  поснідати  і  здивувався,  що  люди
вже  кінчали  обід.  Виявилося,  що  вже  було  три  години
дня.  Він  довго-таки  спав  після  нічних  пригод.
 Теодор  Гай,  поївши  й  добре  підправивши  бороду,  щоб
не  можна  було  його  впізнати,  пішов  на  вулицю,  де  меш¬
кав.  Його,  як  злочинця,  тягнуло  до  місця  свого  злочи¬
ну,  і  він  за  всяку  ціну  мусив  подивитися  на  цей  диво¬
вижний  похорон.
 Ще  здалеку  він  побачив  білий  катафалк  коло  парад¬
ного  ходу  і  кілька  церковних  хоругов,  притулених  до
нього.
 Гаєві  стало  огидно,  що  його  мають  ховати  з  попом,  а  не
як  громадянина,  з  музикою  та  вінками.  Невже  він  не  за¬
служив  музики?  От  помри  він  справді,  і  його  обов’язково
поховали  б  з  попом,  хоругвами  й  хрестами.  Як  добре,  що
він  живий  і  що  може  поглузувати  з  цих  пикатих  дурнів,
що  так  турбуються  за  його  майбутнє  в  небесному  цар¬
стві.
 Незабаром  винесли  труну  і  поставили  на  катафалка.
Процесія  вишикувалася  в  певному  порядку  з  хрестом  і
з  коливом  спереду,  з  попом  посередині,  з  катафалком  і  з
дружиною  та  гостями  позаду.
 Він  подивився  на  дружину.  І  його  тепер  ні  трошки  не
здивувало,  що  вона  плаче  й  жалкує  за  ним.  Коло  неї  була

602
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 висока  постать  Гамуза.  Він  підтримував  її  дуже  ніжно  і
з  певним  почуттям.  Гай  переконався,  що  він  матиме  до¬
брого  заступника.
 Коло  попа  йшов  його  найближчий  родич,  Степан  Тро-
химович  Терещук.  Він  підспівував  попові  молитви,  до¬
помагав  поховати  його,  Теодора  Гая,  за  всіма  правила¬
ми  ритуалу.
 Процесія  розтягнулась  маленькою  валкою  і  вноси¬
ла  у  вуличний  рух  лише  якийсь  непотрібний  анахро¬
нізм,  що  заважає  рухатись  перехожим,  візникам  та  ав¬
томобілям.
 Тільки  тепер  Гай  відчув  усю  безглуздість  самогубства,
нікому-бо  звичайно  до  цього  не  було  діла,  і  лише  сам  са¬
могубець  шкодив  собі.
 Кому  яке  діло,  що  ось  у  цій  труні  ховають  Теодора  Гая,
тисячі  людей  померли  цього  дня,  і  тисячі  мерців  їдуть
сьогодні  в  катафалках  на  кладовища.  Кому  до  цього  яке
діло!  Люди  будуть  жити,  будуть  дерева  рости,  а  земля  ру¬
хатись.  Ніхто  й  не  помічає:  живе  й  рухається  далі.
 Що  один  який-небудь  Теодор  Гай!  Цілі  дивізії  гинуть
на  війні,  і  про  них  лишається  лише  кілька  маленьких
рядків  у  газетах.  Людськість  міцна  не  окремими  одини¬
цями  і  не  групками,  а  вся  в  цілому.  Лише  за  самою  люд¬
ськістю  майбутнє.
 Чи  варто  після  цього  маленькій  одній  людині  робити
з  свого  життя  трагедію?  Абсурд!  Треба  організувати  жит¬
тя  і  підкоряти  його  собі.
 Яка  б  користь  була  Теодору  Гаєві,  коли  б  це  справді  він
лежав  у  труні  та  їхав  у  цьому  катафалку  внайостаннє?
 А  тепер  він,  фіктивно  поховавши  себе,  поховавши
власне  безсилля,  поховавши  своє  нікчемне  обивательське
життя,  зможе  далі  жити,  інакше  будувати  свої  вчинки  і
організовувати  волю  до  руху  вперед.
 Це  лише  метаморфоза,  лише  театральна  вистава,  яка
дозволяє  скинути  старе  набридле  вбрання.

Двері  в  день
 603
 XXIII
ДВЕРІ  В  ДЕНЬ
 В  очах  Гаєві  ще  мерехтів  дивовижний  похорон,  ство¬
рений  хоробливою  уявою.  У  завулках  мозку,  як  вулиця¬
ми  міста,  проходили  дивовижні  тіні,  створені  ніччю.  Ще
йому  в  ухах  бринів  похоронний  мотив  процесії,  коли  він
підвів  голову  од  свого  столика,  що  був  увесь  заллятий  пи¬
вом.  Тоді  йому  в  уяву  вдерся  гомін  джаз-банду,  що  хи¬
мерно  сплівся  з  містичним  співом  похоронного  ритуалу.
Фокстрот  і  церковний  спів  сплелися  в  його  уяві  у  вуль¬
гарну  розбещену  музику  несамовитого  розгулу,  що  бруд¬
ними  краплями  стікав  стінами  пивної.
 Проститутки  й  сутенери,  стрілець  у  зеленкуватому
одязі  з  безпорадними  рухами,  що  випадково  потрапив  у
це  зборище,  жінки  й  п’яні  відвідувачі,  прокурені  тютю¬
новим  димом,  виразно  замінили  похоронну  процесію,  що
була  остаточно  опанувала  уяву  Гая.
 Гай  посміхнувся.  Дивовижна  крадіжка  трупа,  дикун,
винахідник  Гай,  печерні  люди,  орда,  Сонячний-Блиск,
невдале  кохання  дикуна  і  химерний  похорон,  —  все  це
була  вигадка  Гаєвої  фантазії.  Фантазія  перемішалася  з
дійсною  біографією  Гая,  Теодора  Гая,  що  сидів  у  пивній.
Тепер  він  і  сам  уже  не  знав,  що  йому  робити  далі.
 Котяче  нявкання  джаз-банду  дратувало  його,  як  дра¬
тує  пристрасний  крик  закоханого  кота  під  вікнами  в  бе¬
резні  місяці.  Цей  крик  під  глушний  барабанний  бій  і
розсипаний  брязкіт  мідяних  тарелів  замакітрював  ро¬
зум  і  міг  довести  людину  до  розбещеного  вчинку,  до  зло¬
чину.
 Гай  обвів  поглядом  залю.  Йому  стало  дивно,  що  зви¬
чайні  фантазії  можуть  так  одривати  людину  від  дійснос-
ти.  Він  деякий  час  повинен  був  оглядати  залю,  щоб  оста¬
точно  позбавитись  власної  вигадки.
 Гай  пригадав  казку  Шехерезади,  в  якій  багатий  вель¬
можа  побачив  усе  своє  життя,  лише  на  мить  умочивши
голову  у  воду.  Але  що  казка!  Його  уява,  як  спритний

604
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 кіномеханік,  що  розкрутив  перед  ним  дві  тисячі  метрів
кінофільму,  могла  вигадати  тисячі  казок.
 Навіщо  він  вигадував  цю  історію  з  крадіжкою  тру¬
па  й  похороном,  навіщо  він  перебирав,  як  перебирають
картки  з  краєвидами,  події  з  свого  життя?  Невже  лише
через  те,  що  він  тепер  уже  справді  не  здатний  зовсім  до
рішучої  дії?
 Це  ж  смішно!  Вигадувати  різні  історії,  що  лише  їм
місце  в  романах,  замість  того,  щоб  просто  зробити  рішу¬
чий  вчинок,  —  це  ж  цілковите  божевілля.  Гай  сам  себе
не  впізнавав.
 Гай  пригадував,  як  ще  кілька  років  тому,  коли  ще  був
живий  його  батько,  він  був  активний  і  сміливий  юнак,
здатний  працювати  в  найнебезпечніших  місцях,  здатний
битися  з  рушницею  в  руках  і  ризикувати  життям.  Оточе¬
ний  машинами  й  верстатами  майстерень,  в  гурті  робітни¬
ків,  він  був  міцною  частиною  цього  гурту.  А  тепер  він  був
здатний  лише  вигадувати  дивовижні  історії,  що  не  могли
зрушити  його  навіть  із  стільця  в  цій  пивній.
 Ось  тепер  він  сидить  у  п’яному  галасі  голосів  і  джаз-
банду,  в  оточенні  брудних  стін  та  подертих  об’яв  пивної
і  розмінює  золоті  години  активности  на  порожні  мрії.
 Двері  пивної  відчинені  в  ніч,  і  все  минуле  Теодора  Гая,
і  всі  його  романтичні  фантазії  лише  туман  проти  цієї  ночі,
що  освітлила  в  небі  ліхтарями  зір  Чумацьку  Дорогу,  до¬
рогу  у  вітрові  простори  України.
 Діди  Теодора  Гая,  мужні  чумаки,  їхали  такої  ночі  до
моря  по  сіль  або  сиділи  коло  вогнища,  обмацані  такою
ніччю  й  шелестом  степів.  Діди  Теодора  Гая  —  запорож¬
ці,  лицарі  гострих  шабель  і  незнаної  відваги  —  готува¬
ли  такої  ночі  напади  на  вельможних  окупантів.  Він,  Тео¬
дор  Гай,  онук,  сидить  такої  ночі  в  пивній,  оточений  про¬
ститутками  і  розкладеною  на  частки  музикою,  і  бореться
лише  з  власним  безсиллям.
 Брати  Теодора  Гая  на  заводах  на  нічній  зміні  вальцю¬
ють  розпечене  залізо,  б’ють  його  паровими  молотами,  па¬
лять  у  домнах  і  бесемерах,  осяюючи  іскрами  й  полум’ям

Двері  в  день
 605
 ніч.  Брати  Теодора  Гая  —  під  землею  у  глибоких  шахтах
довбають  і  рвуть  вугілля  та  руду,  хробаками  врізаючись
у  пуп  землі,  примушуючи  стогнати  її  цієї  ночі.  Він,  Тео¬
дор  Гай,  їхній  брат,  сидить  такої  ночі  у  пивній,  де  на  сті¬
нах  краплинами  осідає  пара  від  спітнілих  тіл  і  похітли¬
вих  бажань,  де  напружено  розплескує  свій  біг  електри¬
ка  на  вбивць  часу,  де  народжується  нове  геройство,  що
змагається  з  барилами  терпкої  отрути.
 Ось  у  цих  запльованих  стінах  пивної  тепер  зосереди¬
лись  всі  причини  Гаєвого  безвілля,  увесь  тягар,  що  стягнув
його  з  верхівель  зухвалої  діяльности  й  бундючного  руху.
 Тут,  у  цій  пивній,  що  крізь  розчинені  двері  нявкан¬
ням  джаз-банду  випинається  в  нічну  вулицю,  зібралися
всі  герої  ромдну,  що  його  ім’я  —  буденність,  де  учасни¬
ком  є  й  самий  Теодор  Андрійович  Гай.  Кожний  з  них  ста¬
ранно  виконує  свою  ролю  і  не  тому,  що  їм  треба  зірвати
бурхливі  оплески  в  публіки,  а  через  те,  що  ця  роля  міц¬
но  прив’язує  їх  до  буття.
 Степан  Терещук,  здається,  вже  заснув  за  рундуком,  бо
Гаєві  видно  лише  його  добре  зачісану  маківку.  Стомив¬
ся  хазяїн  пивної,  п’яний  дух  ударив  йому  в  голову,  і  він
уже  не  може  так  ретельно  доглядати  кельнерів  і  гостей,
але  йому,  мабуть,  як  лисиці,  сниться  курка,  бо  він  іно¬
ді  схоплюється  й  дивиться  посоловілими  очима  в  залю.
Ковбаса,  сир,  яйця  й  бублики  —  його  багатство  —  ле¬
жить  перед  Терещуком  на  рундуку,  і  він  схоплюється,
коли  кельнер  приходить  щось  забрати.
 Хазяїнів  поплічник  Дмитро  Гамуз  ще  досі  тримаєть¬
ся  диригентом.  Він  уже  реально  відчуває,  що  незабаром
стане  хазяїном  цієї  пивної.  В  уяві  Гая  він  чомусь  асоцію¬
ється  з  дикуном  з  орди  Оленячим-Рогом,  але  постать  Га-
муза  страшніша  й  ненависніша.
 Сонячний-Блиск,  його  дружина  Марія  Степанівна,
сидить  тепер  серед  молодих  п’яниць,  що  оточили  її  біля
каси  і  розсипаються  компліментами,  як  кури  яйцями:
дотеп  маленький,  як  яйце,  а  галасу  й  сміху  на  кілька
карбованців.

606
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Гай  подивився  на  свою  дружину,  —  ось  на  кого  про¬
міняв  він  своє  особисте  життя  і  свою  спрямованість.  На
це  золотаве  волосся,  на  ці  очі  —  «блакитні  фіорди»,  на
дивовижну  ляльку,  що  її  створила  його  поламана  кохан¬
ням  уява.
 Бридня!  Ця  жінка,  ця  дівка,  чим  вона  різниться  від
проститутки,  що  ось  підморгує  йому?
 Але  Гаєві  враз  стало  соромно  від  цього  порівняння.  До
повій  він  завжди  ставився  з  якимось  жалем  та  співчут¬
тям.  Йому  було  прикро  дивитись,  як  ці  дівчата  туманни¬
ми  або  холодними  дощовими  вечорами  тремтять  під  мо¬
крими  капітанами  та  в  протягах  вітру  сирих  під’їздів.
Йому  було  шкода,  коли  він  чув  їхні  хрипкі  голоси,  що
закликають  перехожих;  йому  було  шкода,  коли  він  ди¬
вився,  як  їхні  ноги  в  подертих  черевиках  місять  грязю¬
ку  вулиць;  йому  було  дуже  огидно  за  цих  дівчат,  коли  він
думав  про  подробиці  їхньої  професії.
 Так  його  дружина  ставала  йому  огиднішою  іноді  за
всяке  можливе  порівняння.
 Гай  зненавидів  цих  трьох  героїв  свого  роману,  що  під
їхнім  впливом  він  знаходився  такий  довгий  час.  Коли  б
ця  омана,  що  отруїла  його,  була  не  така  непомітна  і  коли
б  це  було  кілька  років  тому,  він  швидко  позбувся  б  їх.
 Ні...  Він  не  може  залишити  це  так.  Він  мусить  помсти-
тись.  Що,  коли  б  він  рішуче  розправився  з  цими  героями,
що  так  рясно  росли  на  багновищах  нашого  часу...  Взяти
б  револьвера  і  постріляти  їх,  як  горобців.
 Гай  вже  намацав  у  кишені  рівний  метал  зброї  і  силь¬
но  стис  його,  відважившись  на  помсту.  Він  схопився  зі
стільця  і  поглянув  на  відвідувачів  у  залі.
 Ніхто  не  звернув  на  нього  ніякої  уваги.  Той  же  самий
безжурний  галас  стояв  у  повітрі,  що  плавало  пасмами  тю¬
тюнового  диму.  Джаз-банд,  сказившись,  підтанцьовував
і  вихилявся  в  несамовитих  звуках  задиркуватої  мелодії;
він  ніби  хотів  провалитись  у  підвал  будинку  разом  із  сво¬
їми  музичними  інструментами  і  всією  пивною,  разом  із
столиками  й  гостями.

Двері  в  день
 607
 Гай  зробив  кілька  кроків,  зачіпаючи  ногами  за  стіль¬
ці.  Дмитро  Гамуз  і  Степан  Терещук  двома  горами  вирос¬
ли  перед  ним,  але  їхні  постаті  були  розпливчасті,  туман¬
ні,  як  пасма  диму,  що  висіли  в  повітрі  пивної.
 Ось  погляд  Гая  натрапив  на  погляди  Гамуза  й  Тере¬
щука.  їхні  очі  були  круглі  й  великі,  як  ґудзики  паль¬
та,  сірі  й  невиразні,  вони  наче  хотіли  проглинути  його.
Але  ось  у  цих  поглядах  промайнув  острах,  і  Гай  відчув,
що  Гамуз  і  Терещук  зараз  закричать  ще  нечуваним,  не¬
ймовірним  криком.  Гай  вирішив,  що  це  буде  їх  останній
крик,  вони  більше  не  кричатимуть  і  не  хазяйнуватимуть
тут,  у  цій  пивній.
 Гай  витяг  револьвера  і  вистрілив  у  ці  постаті,  що  роз-
пливлися  туманом  йому  в  очах.
 Мідяна  тареля  джаз-банду  розсипалась  від  останньо¬
го  удару  розбитим  брязкотом,  бухнув  барабан,  і  музика
ввірвалась...
 Гай  побачив,  що  він  так  само  сидить  на  своєму  міс¬
ці  коло  столика.  У  пивній  все  так  само  галасливо  й  без¬
журно,  а  Степан  Терещук  і  Дмитро  Гамуз  на  своїх  місцях
слідкують  за  всім,  що  робиться  в  залі.
 Хіба  варто  плямувати  себе  цією  поганню?  Лише  в  ба¬
жанні  можна  отак  розправитися  з  ними.  Хай  господарю¬
ють  собі  в  цій  залі...
 Гай  відчув,  що  з  ним  сталася  якась  зміна.  Все,  чим  хви¬
лювався  він  раніш,  стало  йому  байдуже  і  наче  чуже,  да¬
леке.  Він  тепер  наче  позбавився  всього,  що  гнітило  його
раніш.  Тепер  він  відчував  себе  одним  із  багатьох  перехо¬
жих,  що  зайшли  сюди  до  пивної  на  кілька  хвилин,  щоб
потім  вийти  собі  та  йти  далі  світ  за  очі.
 І  справді,  навіщо  було  Гаєві  вигадувати  стільки  істо¬
рій,  навіщо  було  йому  стільки  думати,  щоб  винайти  та¬
кий  простий  спосіб,  якого  він  тепер  винайшов.  Навіщо
його  фантазії  з  крадіжкою  трупа  маляра,  з  похороном,
з  життям  орди,  коли  є  найпростіший  спосіб.  Такий  же
простий  та  радикальний,  як  проект  роззброєння,  що  його
уряд  подав  на  Женевській  конференції.

608
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Треба  лише  справді  сильно  забажати,  щоб  зробити,  і
тоді  зробити  це  дуже  легко.
 Геть  облудливі  фантазії,  що  заспокоюють  совість  і  за¬
важають  діяти!  Геть  сфальсифіковану  реальність,  пере¬
сипану  порошком  мрій,  як  нафталіном!..
 Нема  нічого  простішого,  як  просто  вийти  з  пивної  в  цю
зоряну  ніч,  в  озон  парків,  у  плюскіт  ріки...  Нема  нічого
простішого,  як  просто  залишити  всіх  героїв  свого  рома¬
ну  і  втекти  від  них:  хай  роблять  своє  діло,  але  хай  не  за¬
важають  щось  робити  й  іншим.
 Гай  лише  тепер  зрозумів,  що  найпростіший  спосіб  по¬
збавитись  від  оточення,  куди  він  потрапив,  це  просто  ві¬
дійти  від  нього.  Переїхати  десь  до  іншого  міста,  де  його
не  шукатимуть  чудові  родичі,  де  не  буде  їхніх  ненави¬
сних  йому  облич.  Навіщо  без  кінця  мріяти,  сподіваю¬
чись,  що  щось  прийде  зовні  і  визволить,  зрушить  з  міс¬
ця,  примусить  рухатись?
 Ніякі  вигадки,  ніякі  фантазії,  ніякі  обмірковування
не  зрівняються  з  простою,  але  рішучою  дією.  Так,  Гай
просто  піде  собі  геть  звідси  і  буде  вільним.
 Гай  тепер  уже  справді  зібрався  йти,  але  якесь
нерозв’язане  почуття  примусило  його  стриматися.  Він
зробить  ще  одну,  останню  спробу,  може,  щось  вийде,
може...  і  Гай,  вставши  з  стільця,  перейшов  між  столика¬
ми  пивної  до  своєї  дружини.
 Він  бачив,  як  обличчя  Терещука  й  Гамуза,  наче  за  ко¬
мандою,  обернулись  в  його  бік  і  напружено  стежили  за
ним.  Довгасте,  наче  попечене,  наче  чимось  поколупане,
коряве  обличчя  Гамуза  витягнулося  ще  більше.
 Гамуз  потер  лівою  рукою  ліве  око,  ще  раз  показуючи
свою  звичку,  що,  як  тавро  злочинця,  виявлялась  під  час
хвилювання...
 Гай,  не  звертаючи  ніякої  уваги  на  погляди,  підійшов
до  дружини.
 Марія  підвела  голову  від  каси  і  поглянула  на  нього  бла¬
китними,  порожніми  очима,  що  були  ніби  здивовані.
 —  Чого  тобі?  —  спитала  вона  Гая.  —  Вже  напився?..

Двері  в  день
 609
 —  Маріє,  слухай,  Маріє,  ходім  звідси!  —  сильно  про¬
шепотів  Гай,  не  звертаючи  уваги  на  образу.  —  Ходім,  Ма¬
ріє!  —  промовив  він  і  спинився.
 Він  побачив  здивовані  очі  Марії,  побачив  присадкува¬
ту  постать  Терещука,  що  підійшов  до  них;  він  зрозумів,
що  знову  починає  робити  дурниці.
 —  Куди  ви  її  тягнете,  Теодоре  Андрійовичу,  ще  ж
рано!  —  промовив  до  нього  Терещук.
 Гай  блискавично  відірвався  поглядом  од  Марії  і  по¬
глянув  на  Терещука.
 —  Ідіть  ви  всі  в...  ящик!  —  відповів  Гай  і  одвернув¬
ся  від  них.
 Так  Гай  розв’язався  з  героями  свого  роману.
 Він  вибіг  з  пивної  в  ніч  вулиці.
 Він,  сам  не  знаючи  цього,  може,  в  тисячний  раз  про¬
робив  те,  що  вже  робили  до  нього.  Він  пішов  дорогою,  що
нею  проходило  багато  будівників  нашої  доби.  З  вузько¬
го  оточення  в  простір  оновленої  України,  в  простір  шу¬
кань,  руху  вперед  і  завзятої  боротьби.  Він  одшвартував
від  нудної  пристані  і  пішов  у  далекий  рейс,  як  ходять
лише  кораблі  й  зорі...
 Далекий  обрій  розкривав  перед  ним  свої  двері  в
день.
 XXIV
ВПЕРЕД
 Пароплав  одходив  о  п’ятій  годині  дня.
 Щоб  не  прощатись,  Гай  вибрав  зручний  момент,  коли
його  дружина  кудись  вийшла,  склав  потрібні  йому  речі  до
чамайданчику,  написав  дружині  листа,  плюнув  на  про¬
щання  в  куток  кімнати  і  вийшов  на  вулицю.
 Ще  було  рано.  Можна  було  поблукати  по  місту,
щоб  востаннє  поплакати  на  жилетку  знайомих  площ,
пам’ятників  і  скверів,  як  найостання  коханка.  Але  Гай
не  був  сантиментальним,  він  уважав  за  краще  піти  до
пристані,  купити  квитка  і  посидіти  трохи  на  березі  ріки,

610
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 дивлячись,  як  хлопчаки  маленькими  вудками  ловлять
верховодку  й  пічкурів.
 Пароплав  «Зоря  ріки»  своїм  бортом,  як  гладким  чере¬
вом,  припав  до  маленької  пристані.  В  бік  пристані  трохи
похилились  щогли  й  димар  пароплава.  На  капітансько¬
му  мостику  було  порожньо,  на  палубах  метушились  ван¬
тажники,  кричали  і  мовчки  ставили  важку  ногу  на  похи¬
лу  палубу,  коли  згинались  під  тягарем  скриньок,  мішків
та  іншого  річкового  вантажу.  Пароплав  поволі  заванта¬
жувався  і  поринав  у  воду  своїми  чорними  боками.
 Гай  сидів  з  квитком  у  кишені  на  березі  коло  води  і  ди¬
вився,  як  плюскають  о  берег  хвилі  і  як  метушиться  при¬
стань,  загороджена  вантажем,  возами,  кіньми  й  людь¬
ми.  Він  тільки  тепер,  відчуваючи  смак  свіжого  повітря
і  бризки  прісної  води  на  устах,  відчуваючи  блиск  ріки  і
близьку  подорож,  став  думати  про  жінку,  що  зосталася
десь  позаду,  і  про  листа,  що  він  їй  написав.
 Він  писав:
 «Кохання  —  опіум,  що  замакітрює  розум  і  волю  людини.
Звичка  жити  з  однією  жінкою  призводить  до  утворення  влас-
ности  й  зміцнення  капіталістичних  традицій.  Чоловік  стає  ра¬
бом  свого  власного  добробуту.  Годі  сидіти  казковим  обивателем
у  сподіванні  на  те,  що  колись  зробишся  Мініним  і  Пожарським.
Досить  з  мене  жіночих  примх,  безтурботного  життя  і  заялозе-
них  паперів  установ.  Не  хочу  я  незмінно  грати  ролю  рогоносця
і  витрачати  гроші  на  розкішну,  вередливу  самицю.  Дальні  об¬
рії  й  бажання  рухатись,  бажання  бачити  нове  й  творити  нове
тягнуть  мене  вперед.  Я  спадкоємець  тих,  що  підклали  бомби
під  набридливу  усталеність,  і  моя  власність  —  праця  й  широ¬
кі  дороги.  Я  їду  далі,  вперед!  Можеш  виходити  заміж,  можеш
жити,  як  тобі  подобається!  Я  переконався,  що  наші  шляхи  різ¬
ні.  Мої  переконання  розбиваються  об  твою  фізіологію,  і  я  бі¬
ля  тебе  безсилий  і  непотрібний.  В  своєму  маленькому  житті  я
хочу  відчути  хоч  будь-яку  реальність  своїх  мрій  і  переконань
і  хочу  бути  його  творцем.  Прощай!  Я  не  кажу,  куди  я  їду,  я  не
хочу,  щоб  ти  навіть  знала,  де  я.  Я  їду  вперед...»

Двері  в  день
 611
 Гай  тепер  пригадував,  що  він  писав  дружині,  і  до
почуття  вільности,  до  почуття  повітря  й  широких
шляхів  домішувалось  терпке  почуття  змарнованих
кількох  років.  Вони,  як  після  розкошів,  пияцтва  й
бездіяльности,  залишили  терпкий  присмак  на  вус¬
тах.  Але,  коли  Гай  поглядав  на  ріку,  на  пароплав,  цей
присмак  ставав  ще  непомітнішим,  він  лише  трохи-
трохи  поблискував,  як  порох  на  старих,  потурбова¬
них  фоліянтах.
 Дедалі  більше  ріка  впливала  на  нього  і  поволі  владно
захоплювала  його  в  своє  очарування.  Смак  пригод  уже
лоскотав  уяву,  і  тепер  Гай  лише  міг  жалкувати,  що  Укра¬
їна  не  припадає  своїми  берегами  до  океану  і  не  має  таких
кораблів,  що  йдуть  навколо  світу.
 Після  першого  гудка  Гай,  протискаючись  у  натовпі
пасажирів,  пройшов  на  пароплава,  розшукавши  свою
каюту,  залишив  у  ній  чамайданчика  і  вийшов  на  верх¬
ню  палубу.
 Тут  було  багато  людей,  було  метушливо  й  весело.
З  верхньої  палуби  далеко  було  видно  з  одного  боку  місто,
розташоване  на  горах,  а  з  другого  —  ліси  й  плавні.  Звід¬
си  дуже  зручно  було  дивитися  на  свій  власний  шлях,  що
ним  маєш  намір  посуватися  вперед.
 Нарешті  проревів  третій  гудок.  На  капітанський  мос-
тик  урочисто  вийшов  капітан,  прихилився  до  рупора  і
промовив  коротко  й  твердо:
 —  Вперед!..
 З  шумом  од  розбитої  на  бризки  води  закрутились  ко¬
леса  пароплава,  і  береги  ріки  зрушилися  з  місця.
 —  Повна  хода!  —  знову  твердо  пролунала  команда,  і
пароплав  швидко  пішов  униз  за  течією  ріки,  хвилюючи
її  й  розбиваючи  її  воду  на  блискучі  кришталі.
 Гай  стояв  на  верхній  палубі,  спершись  на  бильця,  і
дивився  на  будинки,  на  бані  церков,  на  вежі  міста,  що
його  він  залишав.  Сонце  котилося  до  обрію  і  блискуче
сяяло  в  шклі  вікон  і  в  шкляних  покрівлях  будинків.  Го¬
мінкий  натовп  на  палубі  пасажирів  і  пасажирок  не  давав

612
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 замислюватись,  заглиблюватись  у  власні  думки  і  почу¬
вати  себе  самотнім.
 До  Гая  підійшли  двоє  жебраків:  сліпа  жінка  і  цілком
здоровий,  лише  обідраний,  чоловік.  Жінка  мовчала,  а
чоловік  говорив,  звертаючись  до  пасажирів:
 —  Подивіться  на  цю  жінку,  громадяни!  Вона  нещасна!
Вона  сліпа!  Вона  нічого  не  бачить!  Вона  не  бачить  сонця,
не  бачить  ваших  облич...  Ця  жінка  не  може  заробити  на
себе.  Вона  може  померти  з  голоду!  Громадяни,  не  дайте
померти  сліпій  жінці  з  голоду!  Громадяни,  ваш  обов’язок
допомогти  їй!..
 Жебрак,  що  водив  сліпу,  поводився,  як  справжній  агі¬
татор,  і  це  замість  жалю  викликало  сміх.
 Гай,  стримуючи  посмішку,  поглянув  на  зацікавлені  й
веселі  обличчя  пасажирів.  Один  із  пасажирів,  що  сидів  на
кошику,  посміхаючись  підморгнув  йому.  Гай  щось  мур¬
кнув  жебракам,  щоб  вони  відчепились,  і  знову  поглянув
на  пасажира,  що  підморгнув  йому.
 Тепер  Гаєве  обличчя  розповзлося  в  широку  посміш¬
ку,  і  він  зробив  кілька  кроків.  Привітно  простягаючи  до
нього  руку,  стояв  Петро  Пустовійт  —  робітник,  колиш¬
ній  приятель  Теодора  Гая,  що  з  ним  він  колись  пережив
багато  пригод,  що  з  ним  він  їздив  міняти  на  хліб  коси  і
що  разом  з  ним  він  бився  з  поляками.
 Ця  несподівана  зустріч  схвилювала  їх  обох.
 —  Куди  ж  ти  мандруєш?  —  запитав  Гай.
 —  На  Дніпрельстан.  Я  вже  з  рік  без  роботи!
 —  Як  це  добре,  нам  по  дорозі!  Значить,  туди!...
 І  вони  стали  оповідати  один  одному  про  життя  і  згаду¬
вати  дещо  з  минулого,  що  залишилося  в  їхній  пам’яті.
 Вони  пливли  великою  рікою  до  моря,  дивились  на
картину,  що  розгорталася  перед  ними,  як  книжка  гео¬
графії  або  журнал  «Вокруг  света»,  дивувались  з  надзви¬
чайних  краєвидів,  і  дух  пригод,  дух  подорожів  просякав
їх.  Вони  проїздили  повз  Канів,  Кременчук  і  Кам’янське  і
бачили  стільки  нового  й  цікавого  для  себе,  що  Гай  не  ви¬
тримав  і  почав  записувати  свої  вражіння.  Він  пригадав,

Двері  в  день
 613
 що  часто  писав  до  газет  і  після  робкорівських  дописів  на¬
вчився  писати  й  великі  статті,  чому  ж  він  не  зможе  за¬
писати  свої  вражіння  від  подорожі  і  потім  надрукувати
хоча  б  у  Дніпропетровську.
 В  ОСЕРЕДКУ  ВАНДЕЇ
 Вдалині,  у  вечірній  імлі,  сумирно  забовваніли  Три¬
пільські  гори.
 Пароплав  біг  поковзом  блискучим  темним  лаком
ріки.
 Трипільські  гори.  Що  вони  бачили?..
 Вони  бачили  озброєні  орди  потурбованого  й  злого,  як
осиний  рій,  села;  вони  бачили  дивовижних  ватажків,  що,
заразившись  національною  отрутою,  проливали  кров  на
ці  вкриті  травою  гори  і  темні,  порослі  лісом,  байраки.
 Можливо,  що  тут  повторилась  історія,  що  її  не  запи¬
сано  в  літописах  і  що  її  не  дослідили  вчені,  але  тут  дійсно
відбулась  трагедія  між  одуреним  і  засліпленим  селом  і  га¬
рячою  на  різні  витівки  міською,  робітничою  молоддю.
 Тут  зійшлись  в  поєдинку  село  й  місто,  і  кремезне  село
перемогло,  але  історія  перемогла  їх  обох,  помиривши  їх
і  розплющивши  їм  очі  на  те,  що  вони  рівні,  що  вони  бра¬
ти  однієї  крови.
 Тут,  у  байраках  і  межигір’ях,  таких  зручних  для  вій¬
ськових  хитрощів,  у  цій  темній,  критій  зверху  тільки  ла¬
ком,  річці  чорної  води,  виразно  й  містично  відчувались
страшні  події.
 Ось  тут  отаман  Зелений,  улюбленець  сільських  аван-
турників  і  пройдисвітів,  що  повернулись  зі  світової  вій¬
ни,  розправлявся  з  переможеною  молоддю  міста.
 —  Ось  там  загинув  пароплав  «Гоголь»,  що  був  озбро¬
єний  кулеметами  й  гарматами.  А  ось  там  круча,  що  з  неї
жбурляли  у  вир  комсомольців  вояки  Зеленого.
 Це  пасажири,  що  знають  місцевість,  показують  екс¬
курсантам  Сумської  партшколи  історичні  місця.  Жвава,
весела  молодь  щиро  реагує  на  оповідання  пасажирів.

614
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  А  от  диви,  щоб  через  пару  років  не  довелося  нам,  то¬
вариші,  підпілля  покуштувати.  Що,  як  війна  та,  може,
часткова  або  тимчасова  поразка,  що,  як  посяде  ворог  час¬
тину  нашої  території...
 Розбалакались  про  міжнародні  події.  Де  там.  Хіба  ж
оця  залізна  молодь  та  може  сприймати  можливість  по¬
разки,  хоча  б  тимчасової?
 —  Хлопці...  Організуймо  вечерю,  бо  ж  їсти  охота!  —
експансивним  вигуком  перериває  кремезний  хлопець  із
дужими  щелепами  й  жвавими  очима  нитку  песимістич¬
них  міркувань.
 І  розвіяв  їх  вітер  молодости.  Що  їй,  аби  свіже  повітря,
рух  і  простір,  то  вона  все  зорганізує  з  однаковою  енергі¬
єю:  і  вечерю  на  копійки,  і  опір  ворогові.
 Організуючи  вечерю,  заговорили  про  Дніпрельстан,
куди  їхала  екскурсія.
 А  тим  часом  вже  готуючись  на  «десант»  у  Трипіллі,
один  із  пасажирів  розповідав,  як  там  нічні  лицарі  ще  не¬
давно  жахали  людність.
 —  Ото  вже  проти  ночі  чимчикую  я  одного  разу  до  сво¬
го  села.  Коли  раптом  серце  притиснуло,  щось  недобре
вчулося...  Озирнувся,  аж  бачу  —  щось  мене  ніби  здога¬
няє.  Я  ходу!  А  воно  за  мною!  Я  бігцем!  А  воно  й  собі  взя¬
лося  в  ноги!..  Ледве  у  свою  хату  вскочив  і  похапцем  за¬
чинився  на  защіпку.  Аж  воно  як  загуркотить  у  двері  та
й  кричить:  «Грицьку!  Пусти  швидше  до  хати,  мене  бан¬
дит  доганяє!»  От  тобі  й  маєш!  —  думаю.  —  Та  це  ж  Шу-
ряків  Петро!  А  я  від  нього  тікав...  А  потім  виявилося,  що
Петро  тікав  од  Степана!..
 —  А  від  кого  ж  тікав  Степан?  —  запитав  хтось.
 Усі  реготали.
 —  Той  такий,  що  не  скаже!  —  відповів  пасажир.
 ТЕАТРАЛЬНІ  ДЕКОРАЦІЇ
 Тарас  Григорович  Шевченко  був  великий  гіперболіст.
Ця  думка  виникає  несамохіть,  коли  подорожуєш  Дні¬
пром  і  бачиш  його  цілу  добу.  Тоді  поволі  переконуєшся,

Двері  в  день
 615
 що  всі  його  якості  трохи  перебільшив  великий  співець
його  просторів  та  берегів.
 Пароплав  утворює  в  голові  одноманітний  ритм.  Сві¬
жий  вітер  дме  в  обличчя,  забирається  за  сорочку  і  обма¬
цує  все  тіло  трохи  вохкими  й  морозними  руками.
 Спереду  на  обрії  повстають  чорні  хребти  гір.  Це,  зви¬
чайно,  не  гори,  це  кручі,  але,  не  маючи  інших,  ми  ска¬
жемо  трохи  гіперболічно,  за  самим  Тарасом  Григорови¬
чем,  що  це  гори,  це  наші  українські  гори,  бо  крім  них  —
рівнина  й  степ.
 Ліворуч  день,  а  праворуч  ніч.  Так  народжується  ра¬
нок.
 Праворуч  місяць  заплутався  в  хмари,  і  він  уже  зовсім
блідий,  анемічний,  він  усю  ніч  борюкався  в  хмарах  і  те¬
пер  виснажився,  зблід.
 Ліворуч  ще  нічого  немає,  ніякого  небесного  звіря...  Лі¬
воруч  лише  обрій,  але  він  рум’яний,  він  починає  потро¬
ху  посміхатись  і  підморгувати.  Від  цього  підморгування
якесь  металеве  світло  поволі  розливається  в  повітрі,  все
світлішає,  і  місяць  вже  почуває  себе  зовсім  зайвим...
 Спереду  гори,  вони  чорні  й  масивні,  присадкуваті,
вони  нагадують  якихось  доісторичних  тварин.
 Гори  поволі  уходять  кудись  у  правий  бік,  і  раптом  зда¬
ється,  що  місяць  стрімголов  падає  в  Дніпро,  —  це  круто
повертає  пароплав.  Химерне  вражіння,  що  місяць  падає,
припиняється,  і  знову  все  навколо  спокійне.  Лише  на¬
стирливий  ритм  ходи  пароплава  морочить  голову.
 Під  цей  ритм  в  уяві  виникають  співи  і,  нарешті,  по¬
чинають  ворушитися  на  вустах.  Несподівано  помічаєш,
що  наспівуєш  Шевченкового  «Заповіта».
 Пасажири  кажуть,  що  підпливаємо  до  Канева.
 Тепер  стає  зрозумілим,  чому  наспівується...
 ...Дніпро  і  кручі...
 було  б  видко,  було  б  чути...
 ...  реве  ревучий...

616
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Наспівуєш,  а  настирлива  критична  думка  все  нагадує:
хіба  не  гіперболіст?..
 Такий  спокійнісінький  старуган  Дніпро,  хіба  він  може
ревти?  Він  лише  муркотить,  гріючись,  як  кіт  під  сонцем,
або  прохолоджуючись  під  зоряним  блиском.
 А  гори  ввесь  час  наближаються  до  пароплава,  як  по¬
творні  величезні  істоти.  Вони  ніби  підкрадаються  до  нас
і  хочуть  нас  проглинути.
 Ранковий  вітер  не  вщухає,  він  забирається  в  кров  і
старанно  прохолоджує  її.  Не  зважаючи  на  це,  школярі-
екскурсанти  поснули.  Дівчата  повкривалися  білими  на¬
мітками  і  прихилилися  головами  до  колін  своїх  лицарів,
а  лицарі,  натягнувши  кашкета  на  самий  ніс,  героїчно
тремтять  у  жартівливих,  але  холодних  пазурях  ранко¬
вого  вітру.
 Хлопці  й  дівчата  Сумської  партшколи  їдуть  на  могилу.
Це  радянські  прочани.  Вони  всі  говорять  українською  мо¬
вою,  а  співають  пісень  російських  та  зате  революційних,  —
українських  революційних  пісень  чомусь  бракує.
 Пароплав  підходить  до  пристані.  Прямо  перед  нами
гора,  вона  в  ранковому  освітленні  нагадує  легендарну  тва¬
рюку.  Плями  суглинку  відзначають  очі,  вуха  та  пащу.
 Гора  наїжилась  лісом,  і  цей  лісок  на  горі  —  це  грива
цієї  потворної  тварюки.
 А  де  ж  могила?  Довго  і  старанно  вдивляєшся  в  обрій,
бачиш  кручі,  кручі  й  кручі,  далі  дерева,  що  з  них  струн¬
кими  щоглами  повипиналися  в  небо  тополі.
 Серед  дерев  мальовничо  розташувалися  хати.
 Вдивляєшся  й  бачиш  чудовий  краєвид,  що  несамохіть
асоціюється  зі  старовинними  легендами  та  казками.
 Могили  ввесь  час  так  чомусь  і  не  видко.  Десь  далеко-
таки  забрався  Тарас  Григорович  на  спокій  од  свого  реву¬
чого  Дніпра.
 Молодь  повставала  і  незабаром  вишикувалася  запо¬
різькою  сотнею  на  березі.  Хтось  заспівав,  і  військова
українська  пісня,  що  її  підхопив  хор  голосів,  полину¬
ла  до  круч.

Двері  в  день
 617
 Це  зробило  таке  вражіння  в  цьому  оточенні,  що  ніби  з
гір  вийшла  сотня  легендарних  запорожців.  Молодь  струн¬
кими  вишикуваними  лавами  пішла  вздовж  берега.
 Вдивлятися  в  обрій  —  заболіли  очі.
 Пароплав  попихкав  і  одвалив.  Праворуч  назад  побі¬
гли  кручі  одна  дивовижніша  за  одну.
 Все  так  само  вдивляєшся,  шукаючи  могили,  і,  наре¬
шті,  далеко  на  кручах  поміж  тополів  бачиш  гостровер¬
ху  білу  колонку.
 Це  і  є  пам’ятник  на  могилі  Тараса  Григоровича  Шев¬
ченка.
 Колонка  своєю  білістю  та  стрункістю  сперечається  з
тополями,  але  тополі  швидко  оточують  її  своїм  танком,
ніби  всі  вони  танцюють  старовинного  менуету,  і  колон¬
ка  зникає  з  очей.
 Одразу  стає  якось  легше,  але  напівзадоволена  ціка¬
вість  з  новою  силою  хапає  за  очі  і  примушує  кинути  по¬
гляд  у  круті  береги.
 Кручі  сунуть  одна  дивовижніша  за  одну.  Ось  випли¬
ває  височенна  круча,  вона  над  самою  водою,  і  тепер  зо¬
всім  не  дивуєшся  екстравагантним  бажанням  Михайля
Семенка...
 Згадуєш  його  вірша,  і  справді  хочеться  збудувати  на
самому  шпилі  такої  кручі  палац  у  стилі  Растреллі  з  усі¬
ма  напівсимволічними  причандалами.  Цей  замок  мав
би  з  Дніпра  надзвичайний  вигляд  і  ввесь  відбивався  б  у
воді.
 Такі  екстравагантні  думки  раптом  перетинає  бренькіт
бандури,  і  тихий  молодий  голос  співає  славу  Шевченко¬
ві,  його  могилі,  Дніпру  та  кручам.
 Підходиш  ближче  і  бачиш  якусь  людину  в  солом’яному
брилі,  в  українській  сорочці  з  краваткою.
 Вітер  ворушить  рудими,  довгими  козацькими  вусами,
очі  заплющені.  Це  сліпець.  Він  співає  й  перебирає  паль¬
цями  звучні  струни  бандури.
 Раптом  він  скінчив  співати  і  розплющує  очі.  Ви  зди¬
вовані  й  збентежені,  на  вас  дивляться  до  неймовірности

618
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 блакитні,  хитруваті  очі.  Ви  бачите  перед  собою  молоде,
свіже  обличчя,  театрально  підроблене  під  старовину.
 Це  якийсь  молодий  бандурист,  аматор  старовини  та
етнографії.
 Грошей  він  не  бере,  а  во  славу  Шевченка  та  України
щодня  недосипає,  бо  їде  пароплавом  од  Канева  до  першої
зупинки,  виконуючи  доброхітно  обов’язки  пропагатора
та  співця,  боячись,  щоб  слава  цих  круч  не  вмерла.
 Підходжу  й  питаю  співця:
 —  А  де  ж  тая  знаменита  могила,  що  про  неї  так  бага¬
то  говорять?
 —  А  вже  проїхали,  —  відповідає  він  молодим  голосом.
—  Оце  вона  була  в  тому  місці,  де  я  співав!
 Він  звичайно  співав  досить  довго,  і  його  відповідь  зву¬
чить  химерно.
 Хіба  можна  довжиною  пісні  визначити  місце  навіть  і
великої  розмірами  могили?
 —  Я  вас,  громадянине,  слухаю  з  самого  початку,  але
могили  так  і  не  бачив!..
 Це  дуже  обурює  напівтеатрального  барда.  Він  обра¬
жено  відповідає:
 —  Тоді,  ви,  мабуть,  проспали,  добродію!..
 «Ну,  звичайно,  —  думаєш  собі,  —  старалась,  старалась
людина,  співала,  а  цей  чудак  нічого  й  не  бачив...»
 А  далі  все  так  само  кожна  круча  заохочує  збудувати
на  ній  палац  у  стилі  Растреллі...
 Пароплав  знову  починає  ритмічно  заколисувати,  і  не¬
самохіть  співаєш  старовинних  пісень.
 МІРКУВАННЯ  ПРО  КАКТУСИ  ТА  ВЕРБУ
 Нарешті,  день.  Сонце  підвелося  високо  і  вже  пече.  На¬
віть  хмари  полощуть  свої  білі  вітрила  у  воді  Дніпра.
 П’єш  сельтерську  і  не  задовольняєшся,  —  так  і  хочеться
стрибнути  з  пароплава  в  швидку  й  прохолодну  течію  ріки.
 Пароплав  іде  по  стовпах.  Ось  він  кар’єром  мчить  на  чер¬
воний  стовбець,  ніби  хоче  його  протаранити,  ось  він  раптом
завертає  і  вже  мчить  на  такий  же,  але  білий  стовбець.

Двері  в  день
 619
 Правий  берег  —  стовбець  червоний,  лівий  берег  —
стовбець  білий.
 Сьогодні  неділя,  і  на  кожній  пристані  пароплав  зустрі¬
чають  гуртки  парубків  та  дівчат.
 Дівчата,  незважаючи  на  спеку,  ходять  у  теплих  кіль¬
кох  спідницях  та  кохтах.  Це  із  здивованням  ще  раніш
помітив  Петро  Пустовійт.
 —  Уявіть  собі,  вони  одягають  по  три  спідниці  в  таку
спеку,  а  рибалки,  що  живуть  коло  води,  ніколи  не  купа¬
ються,  —  сказав  він.
 Те,  що  рибалки  не  купаються,  після  аналізи  стає
зрозумілим.  Це  професія.  Лікарі  —  хворі,  шевці  без
чобіт,  а  рибалки,  що  завше  живуть  коло  води,  не  ку¬
паються.
 Тоді  я  сказав  йому,  що  українські  прерії  (рівнини)  від¬
різняються  від  мексиканських  лише  тим,  що  в  Мексиці
ростуть  кактуси,  а  в  нас  —  верба.
 Індійці  відрізняються  од  наших  селян-рибалок  тим,
що  плавають  у  пірогах,  а  наші  рибалки  —  в  човнах,  що
нічим  не  відрізняються  од  пірог.
 І  справді,  коли  поглянеш  на  рибалку,  що  стоїть  на¬
вколішках  у  човні  і  гребе  своїм  маленьким  веслом,  то  це
здається  чимось  майнрідівським.
 Рибалка  в  старовинному  човні  і  поруч  Дніпрельстан  —
культура  соціялізму.  У  нас  живуть  одна  обік  одної  най¬
різноманітніші  з  першого  погляду  речі.  Хай  буде  дивно
капіталістам:  наш  рибалка  не  купається,  дівчата  ходять
у  спеку  в  теплих  спідницях  і  розмовляють  про  радіо  та
електрику,  часто  ґрунтовно  розуміючи  те  й  друге.
 Дивишся  на  Дніпро  й  думаєш,  який  він  широкий  і
який  він  вузький,  що  він  бачив,  цей  старенький  козар¬
люга?
 Татари,  греки,  козаки,  шведи,  москвини.  Барвиста
історія.
 І  раптом  згадуєш,  що  цей  старуган  «витискує»
1  500  000  кінських  сил,  як  наймодніший  цирковий  бо¬
рець.  От  тобі  й  старуган,  от  тобі  й  дідок!..

620
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Там  нижче  своєю  енергією  він  утворить  найкультур-
ніше  вогнище,  і  лише  частку  своїх  сил,  яких-небудь
650  000  сил,  він  віддасть  цьому  вогнищеві.
 Дніпрельстан  —  це  електрична  мрія,  що  вже  набуває
реальних  форм...
 Віддаля  міст  і  бані  церков.  Пропливаємо  повз  пляж.
На  піску  пляжу,  у  воді  безліч  пляжників.
 Відважні  плавці  пливуть  під  самі  колеса  пароплава.
Пароплав  зустрічають  дружнім  криком.
 По  пляжу  можна  здогадатися,  що  підпливаєш  до  міста.
 —  Це  Кременчук.
 Таким  же  криком,  уже  за  мостом,  пляжники  випро¬
ваджують  нас  у  дальшу  дорогу.
 ФОРПОСТ
 Уночі  рахувати  просторінь  на  верстви  важко,  і  раху¬
єш  її  на  години.  От  на  кілька  годин  простору  спереду  па¬
роплава  бачиш  блискучу,  полаковану  воду.  У  воді  пле-
щеться  вогненний  стовп  од  місяця,  і  жовте  сяйво  закру¬
чується  у  вирах  води  в  якусь  золотаву  лемішку.
 Спокійне,  блискуче  плесо  води  йде  до  самого  обрію.
 А  там,  на  обрії,  на  години  простору  величезна  лінія
вогнів.  Лінія  подвійна,  вогні  в  повітрі  й  воді.  Це  ілюміна¬
ція,  це  калейдоскоп  блискучих  вогнів.  Вони  танцюють,
міняться,  і  навіть  очам  радісно  дивитись  на  них.  Таке
вражіння,  що  ніби  хтось  зібрав  усі  зорі  з  неба  в  жменю  і
розсипав  їх  у  блискучу  воду  Дніпра.
 Раптом  на  обрії  спалахує  вулкан.
 З  чорного  гирла  виривається  червоне  полум’я,  іскри  й
дим.  Це  нагадує  страшний,  беззвучний  вибух.  Полум’я  об¬
палює  небо,  і  червона  заграва  на  мить  відбивається  у  воді.
 Раптом  вулкан  гасне,  і  знову  лише  святкова  ілюміна¬
ція,  танок  блискучих  зір  і  плюскіт  води.
 Це  Кам’янське.
 Ближче,  і  феєрія  зір  стає  лінією  електричних  ліхта¬
рів.

Двері  в  день
 621
 Металургійний  завод  своїми  домнами  завісив  півнеба
сірчаною  хмарою,  аж  місяць  примружив  око.
 Коли  дивитися  з  неба,  то  там  унизу  щось  таке  гурко¬
тить,  шарудить,  зойкає,  стогне,  кидає  в  небо  червоні  ви¬
бухи  диму  й  іскор.
 Високі,  стрункі  димарі  вишикувалися  в  каре  і  стере¬
жуть  завод.
 Гудки  паровозів  такі,  що  потім  можуть  приснитися
вночі.
 ДИМ  ЗАВОДІВ  І  ДЗВІНКИ  ТРАМВАЇВ  У  СТЕПУ
 Широкий,  вільний  степ  виразно  відчувався  навко¬
ло.  Він  відбивався  у  безкрайній,  плескуватій  бані  си¬
нього  неба.
 Він  причаївся  за  розлогою  горою,  що  її  вкрило  гарне
велике  місто  Дніпропетровськ,  покалічене  на  диво  пога¬
ними,  незугарними  катерининськими  дзвіницями.
 Степ  зачаровано  задивився  на  велетнів-заводів,  що  їх¬
нім  димом  геній  людської  праці  викурював  з  неба  старо¬
го  пришелепуватого  бога.
 Заводські  споруди,  що  нагадують  театральні  ліві  кон¬
струкції,  та  каре  струнких  димарів  стережуть  неоцінен¬
ні  скарби  щирого,  чистопробного  багатотисячного  проле-
таріяту,  що  складає  переважну  більшість  конгломерату
міста  та  передмість  навколо  велетнів-заводів.
 В  центральних  органах  преси,  в  постановах  партійних
конференцій  ми  десятки  разів  читали  про  колосальну
вагу  українізації  пролетаріяту.  Додамо  —  особливо  тут,
близько  Дніпрельстану,  де  незабаром  забуяє  пишне  завод¬
ське  життя,  де  здіймуться  перші  хвилі  пролетаризовано-
го  селянства...  Треба  пильно  стежити,  щоб  для  цих  хвиль
були  напоготові  могутні  резервуари  щиро-пролетарської
української  культури,  де,  значить,  старий  випробуваний
пролетаріят  ні  в  якому  разі  не  повинен  бути  вихованим
на  іншій  національній  культурі,  бо  ж  на  ньому  якраз  ле¬
жить  місія  культурної  асиміляції  свіжих  робітничих  лав,
ще  протухлих  ідеологією  села...

622
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Отже,  ми  мали  цілковиту  рацію  сподіватися,  що  в  ре¬
дакціях  місцевої  української  преси  знайдемо,  щоправда,
невеличкий  (ми  ж  бо  знаємо  нашу  культурну  «незамож¬
ність»),  але  міцний  гурт  хороших,  енергійних  хлопців,
що  високо  тримають  прапор  української  пролетарської
культури  в  цьому  могутньому  пролетарському  центрі...
 Глибочезне  розчарування...
 День  на  задвірках,  протухлих  стилем  міщанського  пе¬
редмістя,  серед  вікон  із  традиційною  геранню  та  канарка¬
ми,  ми  побачили  напис  «Редакція»  та  вказівець-стрілку,
куди  саме  йти.  Тільки  в  цьому  вказівці  й  виявилась  ді¬
ловитість  міста  праці.
 Увійшли  до  малесенької  задушної  кімнати,  і  враз
нас  придавило  якесь  чудне  вражіння  цілковитої  по¬
рожнечі.
 Чудне  тому,  що  кімната  була  малесенька,  вся  застав¬
лена  столами  й  шафами,  і  люди  в  ній  були  —  все  як  слід,
і  все-таки  —  мертвотна  пустка  та  й  годі.
 Нам  сказали,  що  редактор  «Зорі»,  редактор  «Зірки»,
зав.  відділу  преси,  заст.  зав.  агітпропу  і  ще  щось,  і  ще
щось  —  зараз  у  відпустці  (ще  б  пак,  —  не  дивно,  що  ще
не  на  цвинтарі...).
 Тоді  ми  попросили  показати  нам  того  чи  тих,  хто  його
в  редакції  заступає.  Нам  показали  на  другу  кімнату.
 Увійшли.
 Кімнатка  була  ще  менша,  але  порожнеча  враз  відчу¬
лася  ще  більша.  Коло  столів,  у  глибокій  моральній  дрі¬
моті  безпорадної  нудьги,  сиділо  двоє  молоденьких  хлоп¬
ців  типу  плужан  першого  ступеня  навчання,  та  ще  й  не  з
Кобеляк,  а  з  сільської  політосвіти  —  хати-читальні.
 Один  з  них  протер  очі,  —  він  їх  не  протирав  фактич¬
но,  але  нам  це  здалося  до  галюцинації  виразно,  —  і  запи¬
тав,  чого  нам,  власне,  треба.
 І  це  тоді,  як  у  Києві  й  в  Харкові  є  чимало  безробіт¬
них,  зголоднілих  молодих  революційних  літераторів,
навіть  літераторів-комсомольців,  навіть  партійців,  одір¬
ваних  від  робітничої  маси,  що  справді  розкладаються,

Двері  в  день
 623
 підпадають  міщанському  песимізмові,  студіюють  греко-
римську  культуру,  б’ють  зайців  та  качок.
 Для  преси  Дніпропетровська,  де  тільки  й  можна  здій¬
снити  мрію  про  зв’язок  літераторів  із  робітничою  масою,
де  нема  неминучого  дурману  столиці,  її  нервозної  метуш¬
ні,  неврастенії,  що  її,  натурально,  враз  підхоплює  з  при¬
роди  нервова  вдача  молодого  письменника,  —  є  дуже  ба¬
гато  передумов  для  ширшого  розвитку.
 Є  повна  сталевої  сили  атмосфера  заводів,  прекрас¬
них  велетнів-заводів,  що  своїм  сірчаним  димом  так  чу¬
десно  вбивають  найдрібніші,  найтриваліші  бацили  роз¬
кладу,  зневір’я.
 В  редакції  дніпропетровських  журналів  нам  не  по¬
щастило  вмістити  свої  вражіння,  і  тому  доводиться  про¬
довжувати  їх  далі,  хоч  для  себе,  вже  не  сподіваючись  на
щасливий  випадок.  Петро  Пустовійт  злиться,  а  я  силку¬
юсь  його  заспокоїти.
 В  редакції  ми,  звичайно,  не  могли  добитись,  ні  як  про¬
йти  Дніпрові  пороги,  ні  як  підійти,  щоб  найкраще  поба¬
чити  заводи.
 І  по  те  й  по  друге  нам  порадили  піти  в  Краєвий  музей,
до  археолога  проф.  Яворницького.  Ми  так  і  зробили.
 Після  його  лекції  ми  з  чисто  «дамською»  поверховіс¬
тю  перебігли  залі,  наповнені  вщерть  реліквіями  славної
козаччини,  поспішаючи  скоріше  до  трамваю  №  2,  що  має
повезти  нас  через  славетнішу  для  нас  Чечелівку  до  заво¬
дів  Леніна  та  Петровського  з  їхніми  двадцятьма  тисяча¬
ми  робітників.
 РОЗВІНЧАНА  РОМАНТИКА
 Метою  нашої  подорожі,  звичайно,  був  Дніпрельстан.
Це  Мекка  всіх  туристів  та  будівників,  що  подорожують
по  Україні.  З  місцевої  газетки  ми  довідалися,  що  між  Дні¬
пропетровськом  та  Кічкасом  є  автобусне  сполучення.  Ав¬
тобуси  ходять  кілька  разів  на  день,  але  вони  йдуть  обхід¬
ною  дорогою,  і  всі  пороги  лишаються  десь  осторонь.

624
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Не  оглянувши  порогів,  вражіння  від  Дніпрельстану
не  буде  повне;  крім  цього,  романтика  Запорозької  Січі,
романтика  козацьких  боїв  та  переходів,  що  вже  змалку
отруює  наш  мозок,  не  дозволяла  нам  скористуватись  із
сучасних  засобів  сполучення.
 Щоб  одержати  певну  пораду  щодо  нашої  подорожі,
ми  звернулись  до  музею.  У  музеї  нас  прийняв  дуже  сим¬
патичний,  вже  старенький,  але  ще  жвавий  і  натхненно-
бадьорий  дідок,  проф.  Яворницький.
 Цей  сивенький  дідусь  дав  нам  дуже  багато  порад,  про¬
читавши  нам  цілу  лекцію.  Але  ми,  незважаючи  на  свою
молодість,  не  відважились  подорожувати  так,  як  ще  й  те¬
пер  подорожує  цей  веселий  дідок,  що  на  нього  й  століт¬
тя,  здається,  не  впливають.
 Він  нам  радив  ночувати  на  Гадючому  острові,  де  так
багато  гадюк,  що  кусають  мандрівників,  і  де  такий  гар¬
ний  пісочок,  за  словами  професора,  що  на  ньому  можна
спати,  укрившись  цим  самим  пісочком,  і  цілу  ніч  спо¬
стерігати,  як  пересувається  в  зоряних  просторах  Віз  і
як  бліднішає  Чумацька  Дорога.  На  жаль,  ми  звикли  до
міської  культури.  Так  і  не  спробували  надати  в  розпо¬
рядження  гадюк  Добового  острова  наших  голих  ніг,  а
сузір’ям  так  і  не  довелось  милуватися  на  наші  прекрас¬
ні,  зеленкуваті  очі.
 Дивні  люди  ці  археологи!  Вони  з  однаковим  захоплен¬
ням  оповідають  про  Петра,  Катерину,  зруйнування  Січі,
про  пороги  й  запорожців.  їм  однаково,  чи  говорити  про
скитського  списа,  про  мамутові  бивні,  чи  про  Анну  Іоа-
нівну,  чи  про  Дніпрельстан.  Все  це  для  них  —  лише  речі
археології.  Можливо,  що  й  сучасність  вони  розглядають
з  археологічного  погляду.
 І  чи  не  через  це  всі  влади  й  всі  ватажки  ставляться  до
них  терпимо?  В  музеї  ми  бачили  під  шклом,  як  археоло¬
гічний  експонат,  —  от  ви  б  ніколи  не  повірили,  —  ми  ба¬
чили  мандата  батька  Махна,  що  мав  охороняти  музей  од
його  власних  анархічних  поглядів  та  переконань.  Коли
ми  перечитали  цей  мандат,  ми  ще  більше  переконалися

Двері  в  день
 625
 в  чудесній  силі  археології  і  тепер  ще  з  більшою  пошаною
ставимось  до  цієї  науки  та  до  її  представників.
 Пороги.
 Пороги  перетинають  Дніпро,  пороги  спиняли  греків
і  заважали  торгівлі,  пороги  й  тепер  заважають  нам,  ви¬
хідцям  міської  культури,  спокійно  їхати  на  пароплаві
до  Чорного  моря  і  оглядати  в  бінокль  мальовничі  бере¬
ги  Дніпра.
 Нам  довелося  скинути  черевички,  цю  зайву  покриш¬
ку,  що  є  лише  в’язниця  для  наших  красунь,  білих  і  шля¬
хетних  ніг.  Але  коли  наші  красуні  пройшлися  верству
розпаленим  гарячим,  як  вогонь,  пісочком,  вони  заплака¬
ли  і  попросилися  назад  до  своїх  шкіряних  в’язниць.
 І  так  ми  пішки  вирішили  пройти  всі  пороги.  Це,  зви¬
чайно,  був  героїчний  вчинок,  але  на  це  геройство  нас  під¬
штовхувала  наша  розбурхана  уява.  Нам  ввижалися  веле¬
тенські  водоспади,  розмірами  в  семиповерховий  будинок,
рев  води,  що  нагадує  канонаду  останньої  імперіялістич-
ної  війни.  І  на  цих  страшних  порогах  ми  вже  бачили  за¬
порожців  у  легких  чайках,  блиск  весел;  наші  вуха  вже
ловили  відривки  козацьких  пісень.
 Уявіть  собі:  до  чого  мрія  може  бути  облудлива!  До
чого  романтика  нашої  історії  може  впливати  на  мозок  і
всі  почуття!
 Оддаля  ми  побачили  село.  Це  була  Лоцманська  Кам’ян¬
ка.  На  березі  ріки  вже  в  самій  Кам’янці  ми  натрапили  на
великого  човна.  Виявилося,  що  це  вуфкінська  експедиція
їде  фотографувати  пороги,  щоб  зафіксувати  їх  для  істо¬
рії  на  плівку,  для  всього  того  громадянства,  що  читати¬
ме  історію  України  і  що  вже  не  зможе  на  власні  очі  поба¬
чити  порогів  і  звільнитися  від  тієї  облудливої  романти¬
ки,  що  ще  досі  розпалювала  наш  мозок.
 Самої  експедиції  на  човні  не  було.
 Лоцман,  гр.  Гаркуша,  що  мав  провести  цю  експеди¬
цію  до  самого  Кічкаса,  запросив  нас  до  хати.
 Гарна  дружина  лоцмана,  кинувши  свого  наймолодшо¬
го  запорожця  на  сіно  в  прохолодній  хаті,  тепер  старанно,

626
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 до  сьомого  поту,  крутила  смачне  морозиво;  мати  лоцма¬
на  жарила  рибу  величезними  півпудовими  шматками;  се¬
стри  лоцмана  бігали,  як  навіжені,  до  льоху  по  лід  та  до
хати  по  сіль;  сам  лоцман  ходив  по  дворі  і  все  підходив  до
сулії  з  «риковкою»,  щоб  охолонула  для  дорогих  гостей.
 Самої  експедиції  і  тут  не  було.
 Тоді  ми  запитали  лоцмана,  яка  з  його  сестер  виходить
заміж  і  коли  має  бути  весілля.
 Ми  дуже  шкодували,  що  не  захопили  з  собою  фотогра¬
фічного  апарату  і  тепер  не  зможемо  зафіксувати  для  іс¬
торії  деякі  малюнки  з  нового  побуту.
 Лоцман  був  трохи  вражений  з  нашого  запитання.  Він
нас  старанно  переконував,  що  сестер  він  заміж  не  видає  і
що,  коли  ми  парубки,  то  вакансія,  безперечно,  за  нами.
А  морозиво  і  все  це  інше  робиться  для  вуфкінської  експе¬
диції,  бо  ви  ж  самі  знаєте,  що  їхати  порогами  небезпечно,
а  перед  смертю  слід  добре  попоїсти  та  погуляти.
 Лоцман  з  сумом  у  голосі  також  заявив,  що  на  його  сес¬
тер  нема  ніякої  надії,  бо  анахтемська  експедиція  дуже
запаслива  і  везе  з  собою  двох  дам,  що  мають  її  розважа¬
ти  під  час  подорожі.
 Ця  остання  заява  нас  остаточно  обурила.  Це  ж  про¬
фанація  порогів...  Це  ж  святотатство...  Що  сказав  би  за¬
порозький  орден  лицарів,  який  і  духу  жіночого  не  вино¬
сив?  Це  ж  перекручування  історії...
 Тоді  ми  сіли  й  написали  таку  записку  до  експедиції:
 «Бажаємо  вам  смачно  їсти  морозиво  і  мати  поспіх  у  ва¬
ших  дам».
 Пішки  ми  пройшли  лише  шість  порогів,  на  верстви
це  становить  40  верстов.  Але  ж  тут  простір  міряється  не
верствами,  а  гаками  і  засобами  сполучення.  Коли  ви  їде¬
те  автобусом,  то  вам  скажуть,  що  буде  верстов  десять  з
гаком;  коли  їдете  човном,  то  скажуть,  що  буде  верстов
тридцять  з  гаком,  а  коли  йдете  пішки,  то  буде  верстов
шістдесят  з  гаком;  справді  ж  буде  лише  сорок  верстов,

Двері  в  день
 627
 міряючи,  звичайно,  точнішими  інструментами,  ніж  ав¬
тобуси,  човни  та  ноги.
 Коли  ми  пройшли  перші  шість  порогів,  то  вся  роман¬
тика,  що  століттями  була  закладена  в  нашу  кров  та  голо¬
ви,  вивіялась  дощенту.  Ніяких  водоспадів.  Ніяких  семи¬
поверхових  скель.
 Є  ще  й  досі  такі  чудаки,  що  об’їздять  пороги  в  ав¬
тобусі  так  верстов  за  10  од  кожного  порога,  а  потім
пишуть  у  газетках,  що  лоцмани  тремтять  і  молять¬
ся,  коли  проїздять  пороги.  Ви  тим  чудакам  не  вірте,
бо  навіть  підлітки  й  дівчата  купаються  на  порогах  і
ловлять  рибу.
 Найцікавіші  пороги  —  це  Лоханський  та  Ненаситець.
У  Лоханського  порога  надзвичайно  мальовнича  забора.
Шматки  дивовижних  скель  лежать  у  воді,  і  вода  струм¬
ками  дзюркоче  між  ними.  На  Ненаситці  дійсно  є  водоспа¬
ди,  але  водоспади  невеличкі,  на  зріст  людини.
 Пороги  не  ревуть,  а  лише  шумлять.  Од  них  лунає  шум,
як  од  вітру  в  лісі.  Трохи  гуркоче  лише  Ненаситець.  Вра¬
жіння  від  цього  гуркоту  таке,  що  ніби  вулицею  їде  сотня
ваговозів,  навантажених  камінням.
 Ми  не  будемо  перераховувати  всіх  історичних  міс¬
цевостей  та  назв.  Про  них  можна  довідатися  в  підруч¬
никах  історії.  Нічого  видатного  чи  романтичного  в  цих
пам’ятниках  нема.
 Звичайнісінькі  собі  насипи  піску  —  це  фортеці,  а  далі
каміння  й  кутлясті  могили.  Доводилося  лише  дивува¬
тись,  як  легко  піддатись  на  романтичну  облуду  прочи¬
таної  белетристики.
 Останніх  три  пороги:  Будинський,  Лишній  та  Гадю¬
чий  проїхали  човном  (каюком)  так  званим  «козацьким
ходом»,  цебто  найнебезпечнішими  місцями.  Впливала
лише  надзвичайна  швидкість  їзди.  Що  ж  до  хвиль,  водо¬
спадів,  каміння,  то  вони  здавалися  лише  якимись  тум¬
бами,  до  яких  уже  так  звик  перехожий  на  наших  вули¬
цях,  і  які  він  обходить  зовсім  машинально,  навіть  не  по¬
мічаючи.

628
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Тепер  ми  заздрили  на  вуфкінську  експедицію,  що  за¬
паслася  морозивом  і  прекрасними  дамами,  до  того  всі  по¬
роги  були  звичайними  і  зовсім  не  романтичними.
 Цікаво,  з  чим  приїде  додому  експедиція,  коли  моро¬
зиво  не  заморозить  її  натхнення,  а  прекрасні  дами  не  за¬
чарують  її  своїми  характерницькими  очима?
 РОЗМОВА  ПРО  АЛІМЕНТИ
 Останню  ніч  перед  Кічкасом  ми  ночували  в  селі.  Село
Вовничі  широко  розляглося  на  кручах,  що  під  ними  гріз¬
но  лютував  сердитий  поріг,  б’ючись  об  сіре  каміння  й  сірі
скелі,  що  загородили  дорогу  воді,  —  поріг  Вовнизький,
або  Грізний.
 Дуже  рано,  ще  коли  парувала  над  порогом  вода,  ми
спустились  кам’яними  скелями  до  ріки,  нижче  порогу.
Тут,  голосно  ляскаючи  своїми  днищами  об  воду,  стояло
на  причалі  два  каюки.
 Лоцмани,  ще  молоді  хлопці,  швидко  вичерпали  зайву
воду  з  меншого  каюка,  помили  його  трохи,  і  ми  всі  роз¬
сілися  на  своїх  місцях.  Один  з  лоцманів  сів  на  кермо,  а
другий  на  весла.
 З  таким  мотором,  що  мав  одну  силу  кремезного  па¬
рубка,  ми  попливли  на  широкі  води  Дніпра,  роздратова¬
ні  камінням,  заборою  та  порогами.  Каючок  важко  сидів
у  воді,  і  настирливі  хвилі  хлюпали  в  нього.
 На  повороті  ріки  з-за  рогу  острова  нам,  мандрівникам
у  ранкову  далечінь,  одкрилась  раптом  легендарна  й  ча¬
рівна  картина.
 Серед  скель  острова  у  воді  Дніпра  стояв  вороний  гор¬
дий  кінь;  його  чорна  шкіра,  змочена  водою,  аж  мигтіла  в
промінні  ранкового  сонця.  Гола  дівчина,  засмажена  сон¬
цем,  але  біла  як  сніг  у  порівнянні  зі  шкірою  коня,  навко¬
лішках  стояла  на  його  спині  й  мила  його.  Вони  обидва
стояли  до  нас  задом,  і  цей  ракурс  ніби  було  взято  з  кар¬
тини  голландської  школи.  Здоровенний  чорний  зад  коня
і  білий,  не  менший,  зад  дівчини  породжували  в  уяві  ле¬
генду  про  амазонок.

Двері  в  день
 629
 Ми  тихо  й  зачаровано  пропливли  повз  них  і,  нарешті,
не  витримавши,  голосно  закричали.  Дівчина  помітила
нас  і  зі  сміхом  пірнула  з  коня  у  воду.  А  кінь,  як  закоха¬
ний  лицар,  стояв  поруч  і  лише  тремтів  та  пирхав.
 Зруйновані  білі  палаци  поміщиків  і  історичні  скелі
пропливали  повз  нас,  а  ми  стояли  посеред  ріки;  ріка  те¬
кла  назад  до  своїх  джерел.
 —  От  так  дівчина!  —  це  під  вражінням  баченого  чмок¬
нув  язиком  лоцман,  що  стояв  на  кермі.
 —  Настя  з  нашого  села  не  гірша!  —  відгукнувся  дру¬
гий  лоцман.
 —  Оце,  мабуть,  хлопці  бігають!  —  зауважив  Пусто-
війт,  що  сидів,  обережно  тримаючись  за  дошки  каюка,
щоб  не  перекинутись  у  воду.
 —  Хо,  тепер  побігаєш!  —  сказав  кермовий.  —  От  Іван
уже  цій  Настусі,  разом  з  Панасом  П’ятенком,  аліменти
платять.
 —  Платите?  —  спитали  ми  весляра.
 —  Платю!  —  весело  відповів  той.
 На  цих  словах  нас  швидко  підхопив  Гадючий  поріг  і
поніс  на  скелі,  на  хвилі,  на  бурхливу  течію  ріки.
 Ми  міцніше  вхопилися  за  трухляві  дошки  каюка  і  за¬
тримали  подих.  Поріг  наче  виплюнув  нас  у  широке,  спо¬
кійне  плесо  ріки,  і  ми  знову  попливли,  підпираючись  вес¬
лами  об  воду,  щоб  хоч  трохи  наздогнати  час.
 —  І  що  його  робити,  —  зітхнув  кермовий,  —  коли  не
аліменти,  то  жінці  аборт  роби.  Все  одно  з  біди  не  вилі¬
зеш.
 —  О,  для  цього  є  презервативи,  —  переконано  сказав
Пустовійт.
 —  Це  дорого  коштує  і  рветься,  —  сказав  Іван,  пускаю¬
чи  весла  і  витираючи  чоло.  —  От  у  вас  у  місті  багато  різ¬
них  засобів  є.
 —  Хо-ха-ха-ха!  —  дружно  розсміялись  ми.
 Пустовійт  порадив  ще  кілька  засобів,  але  всі  вони  чо¬
мусь  не  подобались  нашим  лоцманам,  і  лише  останній  за¬
сіб,  що  його  пригадав  Пустовійт,  був  їм  до  вподоби.

630
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Так,  пливучи  рікою,  під  блакитним  сонячним  небом,
ми  розмовляли  про  аліменти,  згадуючи  блискучу  голу
амазонку  і  чорний  блискучий  зад  вороного  коня.
 ЕЛЕКТРИЧНІ  КОПАЛЬНІ
 Було  годин  10  ранку,  коли  ми  підпливли  до  височез¬
ного  насипу.  Навколо  було  дуже  тихо.  Велике  стадо  корів
мирно  відпочивало  на  березі  ріки.  Сонце  немилосердно
смажило  руді  спини  корів,  і  в  повітрі  плавав  розтоплений
цукор.  Спека  й  тиша  були  неймовірні.  Десь  за  насипом
залізниці  знаходилась  німецька  колонія  Бентань  та  Кіч-
кас.  Наші  лоцмани  не  хотіли  нас  везти  до  самої  приста¬
ні,  щоб  не  робити  зайвого  гака,  а  тому  нам  довелось  пі¬
дійматись  на  залізничний  насип.  Важко  було  повірити,
що  такий  насип  зробили  людські  руки.
 Це  була  величезна  гора,  що  з  нею  зрівнялись  би  лише
хмарочоси  Нью-Йорка.  Ми  потіли  й  відпочивали  кілька
разів,  поки  вилізли  до  самої  колії.
 Тиша,  що  була  навколо,  раптом  увірвалась.  Грім  ви¬
бухів  роздер  її  на  шматки,  і  луна  розкидала  її  по  всьому
Дніпрі.  Вибухи  щоразу  ставали  інтенсивніші  й  напруже-
ніші.  Вони  глушили  й  забивали  подих.
 Це  по  той  бік  залізничного  насипу  відбувався  гене¬
ральний  бій.  Бій  був  немилосердний  і  жорстокий.  То  був
бій  людини  з  природою.  Люди  рвали  набоями  гранітові
скелі,  і  сивий  дим  з  камінням  летів  у  повітря.
 Коли  ми  перейшли  залізничний  насип,  нам  здалося,
що  ми  перепливли  океан  і  потрапили  до  Америки.  А  це
перед  нами  не  наш  український  Кічкас,  а  яка-небудь  зо¬
лота  копальня  з  Клондайку.
 Німецька  колонія  Бентань  розкинулася  перед  нами,
пишаючись  своїми  череп’яними  червоними  покрівлями.
Не  звертаючи  уваги  на  грім  вибухів,  вуличками  бігали
діти,  хазяйки  готували  обід,  а  на  подвір’ях  гули  моло¬
тарки,  здіймаючи  золоту  куряву.
 Над  колонією  звисла  хмара  диму  од  вибухів  і  пилю¬
ки.

Двері  в  день
 631
 Коли  ж  ми  підійшли  ближче  до  центру  Кічкаса  і  побачили
американських  інженерів  у  сомбреро,  у  високих  черевиках,
у  штанях  пляшками,  ми  остаточно  переконались,  що  це  перед
нами  справжні,  коли  не  золоті,  то  електричні  копальні.
 Після  порогів  і  плюскоту  Дніпра,  після  дикої  приро¬
ди,  що  оточувала  нас  кілька  днів,  ми  були  вражені  тим
рухом,  що  відчувається  тут  на  Дніпрельстані.
 Ось  високо  на  горі,  куди  не  дістануть  хвилі  Дніпра,  бу¬
дують  величезний  театр.  Там  високо  стукотять  молотки,
гуркоче  бляха,  із  тріском  падають  дошки.  Люди,  як  пти¬
ці,  стрибають  високо  у  повітрі  на  покрівлі  театру  і  напо¬
внюють  простір  рухом  і  гучною  працею.
 Далі  праворуч  перед  нами  повстає  високий  будинок,
увесь  у  риштуванні,  в  бантинах  і  дошках.  Це  закінчують
будувати  Дніпрельстанове  управління.  Далі,  на  правому
і  лівому  боці  Дніпра  тисячі  людей  копають  землю,  тися¬
чі  коней  і  возів,  здіймаючи  неймовірну  куряву,  довгими
нескінченними  ланцюгами  возять  ґрунт.  Гудки  парово¬
зів  тривожно  й  настирливо  вриваються  в  цей  гамір  вибу¬
хів,  стуку  й  торохкотіння  тракторів.
 Пароплави,  катери  й  човни  розрізають  води  Дніпра,
везучи  на  баржах  каміння,  пісок  або  ліс.
 Вулицями  Кічкасу  гуркотять  ваговози,  автобуси  й  ве¬
ликі  трактори,  запряжені  у  вагони  на  гумових  шинах.
 До  деталів  приглядатися  не  можна,  бо  тоді  остаточ¬
но  губишся  в  цьому  вирові  праці  й  руху.  Нархарчівські
їдальні,  касарні,  базар,  амбулаторія,  пошта  —  все  це  ото¬
чено  юрбами  робітників,  галасом  і  стуком.  Тут  у  всьому
почувається  могутня  хода  соціялізму,  могутній  рух  упе¬
ред.  Тут  здійснюється  електрична  мрія  нової  України.  В
цих  копальнях  здобувають  електрику.
 Дніпрельстан  зворухнув  увесь  південь  України:  тут
тільки  й  чути  розмови  про  нього.  Розмови  короткі  й  на¬
пружені.  Безліч  спліток,  нарікань  переплітаються  із
справжнім  захопленням.
 Місцеві  запорозькі  газетки  віддають  найбільше  ува¬
ги  Дніпрельстанові.  Особливо  гостро  стежать  вони  за

632
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 зловживаннями  й  за  проявами  бюрократизму  та  про¬
текціонізму.
 В  газетці  «Червоне  Запоріжжя»  ми  прочитали  в  одно¬
му  із  звітів  сміливі  слова  якогось  робітника,  що  гостро  ви¬
ступав  проти  протекціонізму.  Він  заявив,  що  Дніпрель-
стан  —  це  великий  океан,  що  в  нього  вливається  брудна
засмічена  річка  протекціонізму.
 В  цьому  відношенні  на  Дніпрельстані  справді  не  все
гаразд.  Старі  специ,  що  працюють  на  Дніпрельстані,  ніяк
не  можуть  і  тут  позбутися  своїх  старовинних  звичок,  але
око  робітника  гостро  стежить  за  ними,  і  всі  їхні  махіна¬
ції  рано  чи  пізно  викривають.
 Нас  трохи  вразив  ще  один  момент  —  це  абсолютна  від¬
сутність  культурної  роботи.  Вже  зовсім  не  говорячи  про
будь-яку  українізацію,  яка,  можливо,  і  непотрібна,  бо
тут  працює,  за  даними  старшого  інспектора  Дніпрель-
стану,  60  %  українців,  тут  не  можна  знайти  української
газети,  а  тим  більше  української  книжки.
 Ми  вважаємо,  що  це  є  хиба,  яку  наш  Держвидав  та
політосвіта  повинні  виправити.
 Незважаючи  на  те,  що  тут  більшість  робітників  укра¬
їнці,  всі  написи  тут  російською  мовою.  Ми  старанно  шу¬
кали  тут  слова  Дніпрельстан,  що  всім  подобається  своєю
звучністю,  але  ніде  його  не  знайшли.
 Це  є  лише  прикра  зовнішність,  бо  Дніпрельстан  є  в
глибинах  тієї  робітничої  маси,  що  так  напружено  здобу¬
ває  електричну  енергію.
 Зовнішність  завше,  звичайно,  залежить  од  культур¬
ної  верхівки.  Верхівка  на  Дніпрельстані  складається  з
інженерів  та  спеців.
 Нам  довелося  познайомитися  з  кількома  з  них.
 Перша  наша  сутичка  з  ними  була  в  питанні  про  украї¬
нізацію.  Треба  було  б  чути  всім,  як  ці  вигодовані  на  укра¬
їнських  хлібах  люди  міркують  про  українізацію.
 Українізація  —  це  насильство.  Українські  селяни  всі
говорять  російською  мовою,  українська  мова  —  це  вигад¬
ка.  І,  нарешті,  старший  інспектор  Дніпрельстану,  інженер
Ковгун,  заявив,  що  українців  привезли  з  Галичини.

Двері  в  день
 633
 Тоді  ми  заявили,  що  коли  далі  так  логічно  міркувати,
то  можна  дійти  висновку,  що  мавпу  вигадали  німці.
 З  другого  боку,  коли  йде  розмова  про  Дніпрельстан,
ця  публіка  стає  надзвичайно  шовіністичною.
 Вони  всі  обурливо  заявляють:  «Ми  запорожці,  наші
предки  звідси,  ми  українці,  а  нас  звільняють  з  Дніпрель¬
стану  і  виписують  людей  з  Москви.  Москва  все  захопила
в  свої  руки  і  не  дає  нам  ходу...»
 «От  вам  і  верхівка...  І  добре  роблять,  що  звільняють
отаких  спеців,  —  подумали  ми,  —  бо  тоді  дійсно  всі  ро¬
дичі  “запорожців”  мали  б  навантаження,  а  Дніпрельстан
не  посувався  б  ні  на  крок».
 Такі  розмови  призводять  до  того,  що  навколо  Дні¬
прельстану  утворюється  неприємна  атмосфера  спліток.
Ми  добре  розкусили  цю  публіку,  і  всі  ці  розмови  не  зіпсу¬
вали  нам  настрою,  не  зменшили  нашого  вражіння  від  ве¬
ликих  радянських  будов.
 Хай,  на  думку  інженерів,  українців  привезли  з  Галичини,
але  на  Дніпрельстані  їх  60  %;  хай  запорозькі  специ  наріка¬
ють  на  Москву,  але  на  Дніпрельстані  працюють  відомі  вчені
інженери  й  навіть  американці,  але  Дніпрельстан  буде.
 Робітникам  Дніпрельстану  потрібна  хороша  преса,  їм
потрібна  книжка  й  культурна  розвага.
 Тоді,  може,  й  специ  довідаються,  що  українців  не
привезли  з  Галичини,  а  мавпу  вигадали  не  німці.
 А  селянство  й  робітництво,  що  напружено  б’ються
з  природою,  що  провадять  регулярну  жорстоку  війну  з
нею,  мусять  мати  культурний  відпочинок.
 XXV
ЕКСКАВАТОР
 Перші  дні  в  Кічкасі  проминули  для  Теодора  Гая  та
Петра  Пустовійта  як  експрес,  що  вражає  своїм  блиска¬
вичним  рухом,  мигтінням  та  гуркотом.
 Теодор  Гай  та  Петро  Пустовійт  деякий  час  відчува¬
ли  себе  героями  американського  фільму,  що  в  ньому

634
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 дія  відбувається  на  золотнищах  у  Каліфорнії  за  тих  ча¬
сів,  коли  лише  починалася  золота  пропасниця.  І  справ¬
ді,  вони  бачили,  як  перед  ними  зростало  нове  місто,  ще
одягнене  в  намети  й  дерев’яні  бараки,  але  рухливе,  бун¬
дючне,  гомінке.
 На  шляхах,  які  куріли  пилюкою,  вже  скрізь  стояли
ще  жовті,  допіру  поставлені  стовпи,  що  мали  бриніти
від  туго  натягнутих  дротів.  У  сірому  поросі,  м’якому,  як
пух,  в  деяких  місцях  уже  гадюками  звивався  дріт.  Але
все  це  були  лише  допомічні  засоби  в  добуванні  головної
електричної  енергії.
 Скрізь,  де  що  не  робилось,  все  нагадувало  про  осно¬
вну  мету  роботи  цього  ділового  руху,  що  збудив  заснулі
степи  й  сіре  каміння,  вилизане  водою  Дніпра.  У  всьому
почувалась  електрична  пропасниця.  Вона  була  в  руках  і
ході  людей,  у  їзді  вантажних  автомобілів,  у  криках  па¬
ровозів  і  гудінні  пароплавів  і,  нарешті,  в  глушних  вибу¬
хах,  коли,  шукаючи  електрики,  зривали  скелі.
 Приголомшені  рухом  і  розмірами  робіт  Гай  та  Пус-
товійт  кілька  днів  безпорадно  крутилися  в  цьому  вирові
праці,  не  знаходячи  для  себе  місця.  Вони  ночували  під  не¬
бом  разом  з  валками  робітників,  що  сунули  з  усіх  кінців
України.  Численна  кількість  робітників  братерських  на¬
родностей  —  росіян,  білорусів  —  перемішалася  з  нашими
українськими  селянами,  що  поприїздили  зі  своїми  кінь¬
ми  й  возами.  Українські  селяни,  маючи  коні  й  вози,  а  та¬
кож  кваліфіковані  робітники  одержували  роботу  в  пер¬
шу  чергу.  Гай  та  Пустовійт,  як  кваліфіковані  робітники,
мало  турбувалися  своєю  долею.  Вони  були  переконані,  що
робота  для  них  знайдеться  і  до  того  ж  цікава,  яка  дасть
і  заробіток,  і  певне  задоволення.  Вони  не  хапалися  й  не
поспішали  стати  на  роботу.  Вони  хотіли  спочатку  трош¬
ки  звикнути  до  цього  руху,  увійти  в  цю  бурхливу  ритмі¬
ку  праці,  заразитися  нею.  Деякі  кошти,  що  були  в  Пус-
товійта  й  Гая,  дозволяли  їм  цю  розкіш.  Величезний  при¬
плив  робітників  збільшив  ціни  на  харчі,  і  рано  чи  пізно,
але  Гай  та  Пустовійт  мусили  б  залишити  своє  становище

Двері  в  день
 635
 туристів.  Вони  зареєструвалися  в  конторі  Дніпрельста¬
ну  і  незабаром  одержали  роботу  на  новому  екскаваторі,
що  працював  на  виїмках  каміння.
 Вийшло  так,  що  вони  вдвох  стали  працювати  на  одно¬
му  екскаваторі:  Теодор  Гай  за  машиніста,  а  Пустовійт  за
кранового.  Робота  була  нова  для  них  і  дивовижна  своєю
продукційністю  та  велетенськістю.
 Тепер  вони  вже  не  ночували  під  небом,  а  жили  в  бара¬
ках,  як  салдати,  що  воюють  машинами  землю  й  небо.  У
вільні  від  праці  години  вони  гуляли  містечком  і  знахо¬
дили  нові,  цікаві  для  себе  місця.
 Скрізь,  куди  не  посунься,  віяло  старовиною,  легендою
про  запорожців  та  казками  про  Січ.  Острів  Хортиця,  як
живий  свідок  минулого,  ще  тримав  на  собі  рани  від  руй¬
нації  Січі.  Але  ці  рани  були  вже  дуже  непомітні,  вони
виліковувалися,  бо  історія  повертала  своє  колесо  найра-
дикальнішим  способом,  що  не  тільки  виліковував,  але  й
мстився  за  попередні  знущання.  Тут  було  над  чим  поду¬
мати  й  на  що  подивитись  не  тільки  Гаєві,  але  й  числен¬
ним  екскурсіям  з  усіх  кінців  України.
 Пустовійт  незабаром  знайшов  собі  в  Кічкасі  Марга-
риту,  що  садила  на  козацьких  землях  мудру  картопель¬
ку,  а  насправді  була  красуня  німкеня,  героїня  Фавста.
Одразу  після  роботи  Пустовійт  десь  пропадав,  наче  на
цей  час  продавав  душу  чортові  лише  за  солодкі  поцілун¬
ки  прекрасної  Маргарити.  Гаєві  тепер  доводилося  блу¬
кати  самому.  Він  з  подвійною  охотою  блукав  серед  сірих
скель,  старанно  розглядаючи  їх,  ніби  сподіваючись,  що
ось-ось  він  знайде  яку-небудь  річ,  що  належала  колись
самому  Вишневецькому.  Скільки  він  не  блукав,  але  ні¬
кого  й  нічого  не  знаходив.  Тоді  він  пригадував  профе¬
сора  Яворницького,  що  був  прочитав  йому  цілу  лекцію,
і  дивувався,  як  це  він  міг  назбирати  стільки  старовин¬
них  речей.
 Відшукувати  старовинні  речі,  це  все’дно,  що  відшу¬
кувати  трюфелі,  —  лише  особливим  нюхом,  інтуїцією
можна  догадатися  про  місце,  де  лежать  скарби.  Лише

636
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 випадковим  щасливцям  допомагала  чарівна  папороть,  і
то  лише  в  казках  наших  дідів.
 Одної  з  неділь  Теодор  Гай,  щоб  краще  познайомити¬
ся  з  населенням  Кічкасу,  вирішив  пообідати  не  в  робіт¬
ничій  їдальні,  де  він  обідав  щодня,  а  в  ресторані.  В  рес¬
торані  було  дорожче,  але  Гаєві  було  цікаво  придивити¬
ся,  хто  буває  там.
 Пустовійт,  зваблений  прекрасною  Маргаритою,  оста¬
точно  зрадив  Гая  і  бачився  тепер  з  ним  лише  на  роботі.
Гай  сам  пішов  до  ресторану,  що  був  розташований  у  гар¬
ній  дерев’яній  повітці  у  садку,  оздоблений  пальмами  та
іншими  зеленими  рослинами,  що  мали  натякати  на  ви¬
щий  шик  далеких  столичних  міст.
 Гай  купив  газету  і  зручно  розсівся  за  далеким  столиком,
читаючи  закордонні  інформації  та  розглядаючи  відвідува¬
чів.  Нічого  особливого  він  тут  не  знайшов.  У  ресторані  обіда¬
ли  службовці  та  інженери  зі  своїми  жінками.  Було  й  кілька
робітників,  які,  як  і  Гай,  зайшли  сюди  лише  для  того,  щоб
задовольнити  свою  цікавість  та  прагнення  до  нових  місць.
Оглянувши  відвідувачів,  Гай  заглибився  в  газету,  чекаючи,
поки  підійде  до  нього  кельнер,  щоб  замовити  собі  їжу.
 —  Вам  що?  —  несподівано  пролунав  коло  нього  напро¬
чуд  знайомий  жіночий  голос.
 Гай  одірвався  від  газети  і  подивився  на  кельнерку,  що
підійшла  до  його  столика.  Перед  ним  стояла,  як  жива,
Оксана  Совз,  якої  він  уже  не  бачив  кілька  років.  Од  та¬
кої  несподіванки  Гай  мовчки  дивився  на  неї,  силкуючись
щось  сказати.  Вона  ж  дивилась  кудись  у  бік  ресторану,
не  дивлячись  на  нього  і  очевидно  чекаючи,  щоб  він  швид¬
ше  замовив  собі  обід.
 —  Оксано!..  Невже  ви  не  впізнаєте  мене?  —  нарешті
промовив  Гай,  відкладаючи  газету.
 Вона  раптом  глянула  на  нього,  і  в  очах  їй  спалахнув  хи¬
трий  вогник,  якого  Гай  в  неї  ще  ніколи  не  спостерігав.
 —  Я  одразу  впізнала  вас,  Теодоре  Андрійовичу,  —
трохи  холодно  відповіла  вона,  —  але  мені  було  цікаво,
чи  впізнаєте  ви  мене!..

Двері  в  день
 637
 —  Я  вас  одразу  впізнав  теж!..  Але  сідайте,  Оксано,  по¬
говоримо!
 —  Ні,  я  не  можу!..  Незручно!..  Я  ж  кельнеркою  тут...
Буде  поганий  приклад,  коли  кельнерки  почнуть  сіда¬
ти  разом  з  одвідувачами.  Я  й  так  зможу  поговорити  з
вами...
 —  Як  ви  потрапили  так  далеко?  —  запитав  Гай.  —  Це
стає  навіть  цікавим...  Шляхи  багатьох  людей  сходяться
на  Дніпрельстані...  Ви  знаєте  Пустовійта?  Він  теж  тут...
 —  Ну,  про  мене  говорити  недовго!..  Ви  ж  сами  знає¬
те,  скільки  лиха  тоді  наробили  поляки.  Тоді  ж  убили  їх
обох,  і  вашого  батька,  і  Совза.  Ви  десь  зникли...  і  оце  я
вас  бачу  вперше  з  того  часу...  Я  гадала,  що  й  вас  уже  ні¬
коли  не  побачу,  коли  б  не  знайомі,  що  розповіли,  як  ви
живете  разом  з  Марією  Терещук...
 Гай  од  неприємного  нагадування  здвигнув  плечима.
Оксана,  спостерігши  це,  непомітно  усміхнулась.
 —  А  я?..  Зі  мною  й  досі  нічого  особливого  не  сталось...
Спочатку  було  жити  дуже  важко,  поки  я  не  віддала  дітей
Совза  його  родичам,  а  потім  зажила  собі  вільним  птахом...
Ну,  кажіть,  що  вам  принести,  я  ще  поговорю  з  вами.
 Гай  вибрав  обід,  і  вона  легко  побігла  до  інших  столи¬
ків.  Гай  слідкував  за  її  постаттю,  що  зникала  десь,  то  зно¬
ву  з’являлася  серед  відвідувачів,  і  міркував  про  те,  що
Оксана  Совз  дуже  змінилася.  Тепер  це  була  жінка  дуже
самостійна,  в  якій  сполучалась  впертість  чоловіка  і  жіно¬
чі  властивості  з  усіма  своїми  окрасами...  Іноді  треба  дуже
багато  чого,  а  іноді  просто  дрібниць,  щоб  змінити  ввесь
характер  людини.  Оксана  Совз  тепер  була  так  привабли¬
ва,  що  Гай,  забувши  про  газету,  ввесь  час  стежив  за  Окса¬
ною  і  нетерпляче  чекав,  коли  вона  зникала  в  кухні.
 Її  постать,  на  яку  він  не  звертав  жодної  уваги,  тепер
бентежила  й  турбувала  його.  Він  дивився  на  Оксану,  і
його  починала  охоплювати  середньовічна  романтика.
Йому  повставали  в  уяві  малюнки  з  Декамерону,  гарячий
літній  вітер  приносив  йому  якісь  дражливі  пахощі,  і  він
відчував,  що  починає  горіти  з  середини.  Він  дивився  на

638
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Оксану  Совз  і  вже  починав  відчувати  вибуховий  холодок
її  тіла.  Долоні  його  рук  відчували  такі  торкання,  ніби  він
оце  тепер  пестить  леопардову  шкуру.  Гай  стис  руки  в  ку¬
лаки  і  затримав  подих.
 Оксана  принесла  йому  тарілку  супу  і,  спершись  одні¬
єю  рукою  на  столик,  трохи  збоку  подивилась  на  нього.
Вона  вловила  в  погляді  Гая  щось  таке,  що  примусило  її
трошечки  почервоніти  й  сліпучо  блиснути  очима.
 —  Нам  тут  розмовляти,  звичайно,  не  дуже  зручно...
Я  ввечері  вільна,  і  ми  зможемо  поговорити.  Приходьте
годині  о  сьомій  до  пристані,  ми  якось  проведемо  цей  ве¬
чір...
 І  вона,  не  чекаючи  відповіди,  відійшла  від  нього,  ніби
була  переконана,  що  він  не  відмовиться  й  обов’язково
прийде.  Вона  не  помилялась.
 Гаєві  надзвичайно  подобалася  така  самостійність  у
кожної  жінки.  Він  у  цьому  бачив  підвалини  нового  су¬
спільства,  підвалини  нових  стосунків  між  людьми  і  під¬
валини  майбутнього  життя  людськости.  Хіба  не  жінка
сприяє  утворенню  нового  побуту,  нових  традицій?  Гай
був  певний  того,  що  коли  б  жінка  була  забезпечена  пра¬
цею  в  такій  мірі,  як  чоловік,  не  було  б  проституції,  не
було  б  старої  сім’ї,  не  було  б  тієї  гнилизни,  що  підточує
людськість.
 Коли  б  уряд  видав  декрета,  що  забороняв  би  чоловікам
обіймати  посади  з  легкою  працею,  це  був  би  величезний
крок  уперед.  Смішно,  коли  в  їдальнях  подають  тарілки
кремезні  чоловіки,  яким  лише  волам  хвости  крутити;
смішно,  коли  такі  ж  чоловіки  в  канцеляріях  виконують
роботу,  що  її  зробила  б  не  тільки  жінка,  а  й  дитина.  Є  без¬
ліч  фахів,  що  личать  лише  жінкам,  а  їх  загарбали  чолові¬
ки,  залишивши  жінці  право  на  власне  тіло.  Коли  б  уряд
заборонив  чоловікам  обіймати  такі  посади,  і  на  цих  по¬
садах  працювали  б  жінки,  надзвичайно  просто  й  ради¬
кально  змінився  б  увесь  наш  побут.
 Увечері  Гай  з  Оксаною  гуляли  берегом  Дніпра.  Денна
спека  потроху  пом’якшувалася  холодком  Дніпра.  Було

Двері  в  день
 639
 дуже  приємно  розмовляти  тихо  і  слухати,  як  рипить  під
ногами  пісок,  як  плюскає  вода,  де-небудь  далеко  гуде  па¬
роплав  або  потяг.
 Трохи  втомлені  ходьбою,  бо  вони  зайшли  досить  да¬
леко,  аж  до  залізничного  насипу,  Гай  з  Оксаною  присі¬
ли  на  попаленій  сонцем  траві  і  дивились  на  зеленкува¬
тий  кічкаський  міст,  що  гарно  й  сміливо  сарною  стриб¬
нув  з  одного  берега  ріки  на  другий  і  так  повис  у  повітрі,
витримуючи  на  собі  тягар  багатотонних  потягів,  не  спи¬
раючись  ні  на  які  підпори.
 Високі  чортополохи  оточили  Гая  й  Оксану  густою  зе-
леною  сіткою,  і  їхні  червоні  квіти  солодко  пахли  медом.
Оксана  й  Гай  розмовляли  про  різні  життєві  події,  що  їх
довелося  пережити.  їхня  розмова  щоразу  ставала  інтим-
ніша.
 Гай,  розмовляючи  з  Оксаною,  непомітно  для  неї  і  для
себе,  ніжно  пестив  рукою  її  коліно,  іноді  випадково  за¬
бираючись  вище  панчохи.  Од  Оксани  пахло  якимись  со¬
лонкуватими  пахощами,  що  змішувались  з  солодкістю
чортополохів  і  туманили  голову  Гаєві.
 Оксана  зовсім  лягла  на  траву  горілиць,  і  випадковий
подув  вітру  трохи  сміливо  відкинув  її  спідницю,  відкрив¬
ши  в  одному  місці  невеличкий  шматочок  тіла,  як  шукач
золота  випадково  відкриває  блискучий  самородок.  Гай
сидів,  схилившись  над  Оксаною,  і  вони  говорили  про
різні  речі,  що  оточували  їх.  Така  розмова  все  звужувала
стіни  з  чортополохів,  залізничного  насипу,  ріки  й  неба,
вона  дозволяла  іноді  необережно  притиснутись  плечем
або  грудьми  один  до  одного.
 —  Оксано,  що  це  за  ґудзика  я  знайшов  на  вашій  сук¬
ні?..
 —  Ах,  залиште,  Тоде!..
 —  Ось  ще...
 —  Тоде,  я  що  сказала?
 —  Яка  ви  хороша,  Оксано,  у  вас  дуже  гарні  ноги!..
Але  ж  тут  трохи  незручно  сидіти:  я  сів  на  якогось  ка¬
мінчика...

640
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Пустіть,  не  пустуйте,  Тоде!..
 —  Оксано,  ви  мені  дуже  подобаєтесь!  Я...
 —  Ай,  що  ви  робите,  Тоде?
 —  Нічого,  нічого...  Оксано!  Ти  така  прекрасна,  Оксано!
 —  Ну,  навіщо  це?  Навіщо?  Ай,  Тоде,  який  ви...
 —  Тоде!..
 —  Тоде...
 -Ну?
 —  Ти  божевільний...
 —  Я  тебе  кохаю...
 —  О,  кохаю...
 —  кохаю...
 —  охаю...
 —  хаю...
 —  аю...
 —  ю...
 Тру-ра-ра-ту-та-та...
 Бум...
 Бум-бум...  Грох...  ах...  ах...  грр...
 Гу-у-у...
 Цумба-жох...  цумба-жох...
 Гех...
 Гех...
 Гай  замріявся  коло  машини,  прислухаючись  до  на¬
пружених  звуків  праці,  що  оточувала  його.  Після  таких
солодких  і  запашних  вечорів  і  ночей  знову  вставав  гаря¬
чий  день,  наповнений  вибухами  скель,  ударами  кайла,
молотків  і  чохканням  різноманітних  машин.
 Під  ногами  Гая  дрижала  підлога,  навколо  Гая  дрижа¬
ли  стіни  екскаватора,  який  живою  істотою  гриз  каміння
й  ґрунт,  навантажуючи  ним  швидкі  вагонетки.
 Величезна  лопата  екскаватора  нагадувала  пащу  хи¬
мерного  чудовиська.  Ця  паща  крицевими  зубами  вгри¬
залась  в  подерте  динамітом  каміння,  набирала  його  кіль¬
ка  десятків  пудів  і  потім  з  дзенькотом  і  гуркотом  випльо¬
вувала  в  чергову  вагонетку.  Один  Пустовійт  сидів  коло

Двері  в  день
 641
 кранів  і  важелів,  і  лопата,  як  покірний  кінь,  слухалась
кожного  його  руху.
 Екскаватор  допомагав  людям  копати  ґрунт,  допома¬
гав  здобувати  електрику.
 Людський  розум  понавиходив  собі  на  допомогу  безліч
дивовижних  машин,  і  кожна  найпростіша  машина  була
міцніша  будь-якої  людини.
 Гай  виглянув  з  вагона  екскаватора,  щоб  подихати  сві¬
жим  повітрям,  і  вже  дивився  на  електричні  копальні,  що
розкинулися  перед  ним  у  гуркоті  й  русі  гарячого  дня.
Увесь  рух,  що  його  оточував,  і  вся  праця  мали  сконден¬
суватись  у  сліпуче  електричне  проміння.
 У  легких  випарах  ріки  вже  мрією  вставав  освітлений
електричними  сонцями,  заколисаний  ритмом  турбін  і
падінням  води,  відбитий  у  блискучих  плесах,  осяяний
іскрами  домен  —
 —  Дніпрельстан.
 Квітень,  1928.
 Київ.

МІС  АДРІЄНА
 І
 Звідси  було  видно  затуманену  смугу  моря.  Там  на  ній
поволі  зникав  пароплав,  що  недавно  вийшов  із  порту.  Без¬
межні  кола  повітря  робили  велике  місто  звичайним  сели¬
щем.  Франц  Каркаш  спинився  тут  під  навалою  просторів.
Він  подивився  на  далекий  пароплав  з  нестерпним  бажан¬
ням  бути  на  ньому.  Неоформлені  почуття  одно  по  одному
товпились  до  порога  свідомості,  поки  не  сконденсувались
у  жагучу  реальність.  Франц  Каркаш  трансформувався.
 З  рудим,  як  вогонь,  буйним  волоссям,  гладкий,  здо¬
ровий,  з  обличчям  Франца  Каркаша,  піяніст  грав  на  ро¬
ялі.  Блискучий  чорний  інструмент  підстрибував,  як
м’ячик,  під  його  руками.  Симфонія  просторів  розсува¬
ла  обрії.  Франц  Каркаш  грав  з  натхненням,  яке  буває
лише  уві  сні.
 У  просторій  лабораторії,  що  нечутно  дзвеніла  гнутим
склом  різноманітних  реторт  і  колб,  стояв  учений.  У  ньо¬
го  була  пряма  спина  і  довгі  ноги,  та  обличчя  в  нього  було
обличчя  Франца  Каркаша.  Схиливши  голову  трохи  на¬
бік,  він  розглядав  у  пробірці  якусь  рідину,  що  мала  ощас¬
ливити  людство,  а  поруч  синім  вогником  горіла  спиртів¬
ка,  що  на  ній  поволі  згорів  і  цей  образ.
 Інженер  Франц  Каркаш  будував  великий  міст.  Цей
міст  синів  над  Ла-Маншем  велетенською  райдугою.
Франц  Каркаш  стояв,  дивлячись  на  витвір  своєї  фанта¬
зії,  поки  вона  не  розтанула  в  тумані.
 То  була  лише  мрія.
 На  затуманеній  смузі  моря  пароплав,  що  вийшов  із
порту,  танув,  як  тане  свічка.  Лише  недогарок  труби  і  тов¬
стий  повалений  стовп  диму  ще  висіли  над  морем.

Міс  Адрієна
 643
 Тепер  Франца  Каркаша  охопило  бажання  таке  реаль¬
не,  що  він  відчув  його,  як  відчувають  напад  малярії.
 У  темному  глибокому  вибої,  де  від  ліхтаря  поблиску¬
вав  антрацит,  Франц  Каркаш,  зігнувши  голу  й  блискучу
від  поту  спину,  врізався  в  вугілля  врубовим  механізмом.
І  коли  крапля  поту  сповзала  йому  по  щоці  до  губів,  він
злизував  її  язиком,  від  чого  обличчя  його  ставало  чим¬
раз  задоволеніше.
 Потім  раптово  сліпучий  день  розплився  спекою  над
жовтими,  як  шкірка  помаранчі,  ланами.  Високу  сти¬
глу  пшеницю  хвилював  вітер,  і  вона  безупинно  вклоня¬
лась  сонцю.  Франц  Каркаш  у  солом’яному  брилі  звичай¬
ною  косою  валив  колосся  набік,  і  обличчя  його  було  ра¬
дісне.
 Та  ось  він  вибіг  на  палубу  пароплава  з  відром  та  шмат¬
ком  клоччя  в  руках  і  старанно  став  натирати  мідні  поруч¬
ні,  поки  вони  не  поясніли,  як  ясніє  ранок.  Поруч  плюс¬
кало  море,  і  Франц  Каркаш  безжурно  насвистував.
 На  затуманеній  смузі  моря  вже  не  було  нічого.  Була
біляста  смуга  і  прозорий  туман.  Пароплав  зник.
 Тоді  Франца  Каркаша  охопили  лють  і  одчай.  Він  під¬
няв  руки  вгору  і,  розмахуючи  кулаками,  закричав,  за¬
грожуючи  небові  й  місту:
 —  Роботи!  Я  хочу  роботи!  Ви  чуєте,  я  хочу  лише  ро¬
боти!
 Цей  вибух  незадоволеного  бажання  зовсім  знесилив
його.  Він  знову  відчув  голод  і  втому.  Лишалось  верта¬
тись  додому,  і  він  мимоволі  побрів  тими  вулицями,  що
були  знайомі  йому,  як  власні  черевики,  стерті  об  ці  осто¬
гидлі  тротуари.
 н
 Вулиці  котили  гамірливе  життя.  Тротуарами  йшли
люди,  бруком  їхали  авто,  наповнюючи  безтурботністю
і  бензиновим  запахом  переламаний  будівлями  краєвид.
Франц  Каркаш  безпорадно  брів  у  той  бік,  куди  його  ніс

644
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 натовп.  Він  скривив  обличчя,  мимоволі  поправляючи  па¬
сок.  Йому  хотілося  їсти.
 Як  велика  куля  збитої  білої  піни,  з  ковбасні  викоти¬
лась  гладка  людина,  подивилась  на  вітрину,  в  якій  над¬
звичайно  ввічливим  рухом  обпатране  й  веселе  порося  за¬
прошувало  до  крамниці,  і  знову  зникла  в  дверях,  лиша¬
ючи  по  собі  невловиме  відчуття  снігового  обвалу.
 Франц  Каркаш  незабаром  порівнявся  з  вітриною.  Тоді
його  мимоволі  потягло  до  неї,  і  він  не  спинився  доти,  поки
його  обличчя  щільно  не  притиснулось  до  холодного  скла.
Так  він  стояв  досить  довго,  нічого  не  відчуваючи,  крім
голоду,  не  відчуваючи  гомінкої  вулиці  в  себе  за  спиною.
Кишені  його  пальта  розкрили  свою  порожнечу,  як  голо¬
дні  роти  удавів,  як  порожні  бочки,  що  чекають  на  небес¬
ну  манну.  Та  це  була  марна  надія.
 Повз  вітрину  пливли  тисячі  ніг.  То  були  ноги  в  лако¬
ваних  черевиках,  що  на  них  хвилястими  струмочками
збігала  найшляхетніша  матерія,  то  були  ноги  дівчат  у
блискучих  шовкових  панчохах,  що  на  них  ледве  поміт¬
на  стрілка  була  дороговказом,  яким  ніхто  ніколи  не  ко-
ристався.  То  були  ноги  чоловічі  й  жіночі,  худі  й  товсті,
неспокійні  й  солідні,  які,  здавалось,  були  створені  для
того,  щоб  лежати  під  широким  бюрком.
 З  діри  під  вітриною,  де  сиділа  розважлива  дівчинка,  яка
могла  донесхочу  спостерігати  всі  розміри  ніг  і  відтінки  пан¬
чіх,  виліз  кощавий,  миршавий  кіт.  Йому  щось  дуже  було
не  до  вподоби.  Груба  чоловіча  нога  зачепила  його,  й  він  від¬
скочив  на  бік,  сильно  знервований  і  ображений.  Його  хвіст,
що  нагадував  криву  палицю,  різко  засіпався,  як  сіпається
око  в  нервової  людини.  Негайно  ж  за  ним  із  діри  вилізла  й
дівчинка.  Її  руки,  тонкі,  як  мотузки,  теліпалися  вздовж
брудної  спіднички.  А  коли  вона  схопила  кота  й  притисну¬
ла  його  до  своїх  сухеньких  грудей,  в  цих  руках  виявилося
стільки  ніжності  й  сили,  що  кіт  опинився  в  такому  полоні,
з  якого  втікати  не  можна,  та  не  стане  й  охоти.
 Вулицею  між  натовпом  ішов  чоловік.  Його  зовнішній
вигляд  —  пальто,  черевики,  кепі  —  цілком  були  тотожні

Міс  Адрієна
 645
 з  такими  ж  речами  Франца  Каркаша.  Це  був  би  його  двій¬
ник,  коли  б  він  мав  таке  саме  обличчя.  Але  обличчя  в  чоло¬
віка  було  зовсім  одмінне.  Його  обличчя  не  було  понуре,  як  у
голодного  Франца.  Очі  його  блищали,  й  він  часто  оглядався.
Це  був  нам  ще  зовсім  не  відомий  Леон  Мустак.  На  перший
погляд  могло  здатися,  що  цей  чоловік  просто  гуляє,  уважно
розглядаючи  на  вулиці  кожну  дрібницю,  ніби  він  її  ніколи
не  бачив.  Але,  придивившись,  можна  було  помітити,  що  він
старанно  працював.  Його  рука  ніби  випадково  потрапляла  в
кишені  перехожих,  ніби  випадково  обмацувала  речі,  що  їх
вони  несли,  або  ненароком  пестила  щілини  дверей  крамниць,
і  тоді  звідусіль  стирчали  хвостики  білого  паперу.
 На  деякій  відстані  за  ним  поспішав  другий  чолові¬
чок,  жовтий  і  ввічливий,  з  оксамитовим  ім’ям  —  Самю-
ель  Плюш.  Але,  як  він  не  квапився,  йому  ніяк  не  щасти¬
ло  наздогнати  першого.  То  він  натикався  на  якого-небудь
перехожого  й  тоді  мусив  ввічливо  скидати  капелюха,  що
відбирало  кілька  секунд;  то  його  затирав  натовп,  як  за¬
тирає  кригою  пароплав,  і  тоді  він  маневрував,  щоб  зна¬
йти  вільний  прохід,  і  коли  швидко  виривався  з  такого
проходу,  то  несподівано  потрапляв  в  обійми  якої-небудь
огрядної  дами,  яка  не  дуже-то  охоче  притискала  його  до
своїх  грудей.
 Тим  часом  Леон  Мустак  швидко  просувався  до  того
місця,  де  стояв  Франц  Каркаш,  притиснувшись  облич¬
чям  до  скла  вітрини,  в  якій  весело  посміхалось  смаже¬
не  порося.
 Нарешті  він  порівнявся  з  Францем  і  встромив  у  роз¬
зявлену  пельку  його  кишені  цілий  жмут  паперу.
 —  Найдешевша  вечеря  для  безробітного!
 Франц  Каркаш  лише  здригнувся  від  цих  слів  чолові¬
ка,  що  негайно  ж  зник  у  натовпі,  але  від  вітрини  не  оді¬
рвався.  Його  кишені  байдуже  поставились  до  цієї  непо¬
живної  страви  й  не  проковтнули  її.  Жмут  паперу  вирос¬
тав  білою  айстрою  з  його  пальта.
 Майже  несподівано  натовп  на  тротуарі  збився  доку¬
пи.  Автомобілі  спинились,  утворивши  дві  довгих  валки

646
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 вздовж  тротуарів,  відкривши  рівний,  вільний  прохід  по¬
середині.  Вулиця  завмерла.  Годі  навіть  було  й  думати
просунутись  наперед.  Самюель  Плюш,  виявивши  рап¬
том  несподівану  упертість  і  силу,  зробив  був  жалюгід¬
ну  спробу  проштовхатись,  але  його  затюкали  й  здави¬
ли  ще  дужче.
 Тоді  в  кінці  вулиці  з’явилося  кілька  автомобілів,  що
проїхали  вільним  проходом.  Вони  їхали  врочисто  й  по¬
вагом,  ніби  везли  молоко  у  відкритих  кришталевих  ва¬
зах.  Але  в  них  лише  сиділи  люди  в  блискучих  циліндрах,
що  нагадували  димарі,  і  вигляд  у  цих  людей  був  такий,
ніби  вони  все  життя  підтримують  своїми  головами  ці  ат¬
ласні  димарі,  щоб  вони  не  впали,  бо  тоді  може  скоїтися
чортзна-що.
 Проте  це  їхав  уряд  цілої  країни,  від  якого  залежали
доля  Франца  Каркаша  з  порожніми,  як  бочки,  кишеня¬
ми,  і  снігова  білосніжна  куля,  що  торгувала  ковбасами  за
вітриною  з  веселим  смаженим  поросям,  і  кощавий  мир¬
шавий  кіт,  що  його  притискала  до  грудей  дівчинка  з  то¬
ненькими  руками.
 Поки  врочисто  й  поволі  на  автомобілях  провозили  цей
авантурницький  синкліт,  що  зветься  урядом  великої  кра¬
їни,  на  вулиці  в  натовпі  скоїлось  безліч  подій.  Затисну-
тий  натовпом,  як  кригою  корабель,  Самюель  Плюш  уже
втратив  будь-яку  надію  наздогнати  Леона,  хоч  нелюд¬
ськими  зусиллями  ще  просувався  вперед.  Леон  Мустак
десь  зовсім  зник,  очевидно,  скінчивши  свою  дивну  робо¬
ту,  а  Франц  Каркаш  відійшов  нарешті  від  вітрини  й  бай¬
дуже  спостерігав  урочисту  процесію.  Дівчинка  тримала
здивованого  кота,  притиснувшись  до  стіни  будинку.
 В  цей  час  товстий,  як  грабовий  кругляк,  бульдог,  що
його  тримала  на  довгій  мотузці  моложава  шістдесятиліт¬
ня  красуня,  позіхнувши,  відвернув  свою  морду  з  вищире¬
ними  зубами  від  урочистого  видовища  й  несподівано  поба¬
чив  кота,  справжнього  живого  кота,  з  такою  плебейською
фізіономією  і  таким  довгим  хвостом,  які  мимоволі  образи¬
ли  шановного  сера  бульдога.  Він  пригадав  свого  господаря

Міс  Адрієна
 647
 містера  Білдінга  й  огидного  негра  Джо  Флавера  і  веселу
сценку,  коли  містер  Білдінг  розквасив  обличчя  огидному
негрові  Джо  Флаверу  лише  за  те,  що  він  насмілився  пере¬
йти  йому  дорогу.  Цей  спогад  сильно  вплинув  на  пса.  Буль¬
дог  затрусився  від  люті  й  поволі  натяг  мотузку,  відійшов¬
ши  від  своєї  моложавої  шістдесятилітньої  господарки.
 Незабаром  і  кіт  помітив  бульдога.  їхні  погляди  зустрі¬
лись,  як  дві  блискавки,  що  мали  знищити  одна  одну.  По¬
волі  обох  охопила  така  лють,  така  непоборна  зненависть,
від  якої  один  із  них  неодмінно  мусив  загинути.  Вона  кле¬
котіла,  як  окріп,  і  обварювала  обох  смертельних  ворогів.
Один  рух,  одна  мить  —  і  вони  мусили  зчепитись  в  кри¬
вавій  бійці.
 Тим  часом  уже  проходило  останнє  авто.  Натовп  по¬
ворухнувся.  Поблизу,  нарешті,  винирнув  переслідувач
і  майже  біля  себе  помітив  знайому  спину,  з  пальта  якої
буйно  росла  паперова  айстра.  Та  він  не  здогадався,  що  це
був  лише  двійник.  Самюель  Плюш  кинувся  вперед,  про¬
стягнувши  руку,  щоб  схопити  за  знайоме  пальто,  коли
Франц  Каркаш  зробив  крок,  щоб  іти  далі.
 Рука  його  лише  встигла  схопити  жмут  паперу,  що
стирчав  з  кишені  Франца,  як  скоїлось  щось  неймовірне.
Це  нагадувало  беззвучний  вибух  нововинайденої  бомби.
Бульдог  кинувся  на  кощавого  кота,  що  вистрибнув  з  рук
дівчинки.  Цей  блискавичний  вибух  зненависти  збив  з  ніг
Самюеля  Плюша,  й  він  упав  на  бульдога,  розсипавши  па¬
пір,  що  розлетівся  білими  метеликами  в  натовпі.  Та  це
було  не  все.  Шістдесятилітня  моложава  товстуха  звали¬
лася  з  ніг,  як  підрубане  столітнє  дерево,  коли  бульдог  по¬
тяг  за  мотузку  з  силою  ракетного  автомобіля.  Все  закру¬
тилось  у  шаленому  темпі.
 Вулиця  знову  заметушилась.  Довгі  конвеєрні  стрічки
автомобілів  попливли  в  протилежні  кінці.  Лавина  пере¬
хожих  посунула  знову,  обминаючи  дивовижний  клубок,
який  ворушився  на  тротуарі,  і  в  якому  можна  було  лише
розглядіти  вищирені  зуби  бульдога,  зім’ятий  капелюх,
пару  ніг  і  довгий  настовбурчений  хвіст  кота.

648
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Коли  Самюель  Плюш  підвівся  і  надяг  на  голову
зім’ятого  капелюха,  навколо  вже  не  було  нічого,  що  на¬
гадувало  б  паперові  метелики,  які  він  так  поквапливо  ло¬
вив.  Не  було  ні  знайомої  спини  Леона  Мустака,  що  її  він
переслідував,  ні  бездонних  кишень  Франца  Каркаша.
 Плюш  оглянувся  й  побачив  сумирного  бульдога,  що
тихенько  позіхав  коло  шістдесятилітньої  моложавої  кра¬
суні,  яка  зібганим  папірцем  чистила  на  рукаві  якусь  не¬
приємну  плямку.
 Він  підійшов  до  неї,  зовсім  неввічливо  вихопив  зібга¬
ний  папірець  і  попростував  вулицею,  не  зважаючи  на  по¬
двійне  обурення  бульдога  й  господині.  Це  був  єдиний  його
трофей  з  цієї  страшної  колотнечі.  Він  обережно  його  роз¬
горнув  і  побачив  чорні  друковані  літери,  що  поволі  впо¬
взали  в  його  куцу  свідомість.
 «Товариші!  Робітники  заводу  “Хеймніцер  і  Лайна”
оголосили  страйк.  Ми  добиваємось...»
 Та  Самюеля  Плюша  штовхали  перехожі,  й  він  мусив
відкласти  читання.
 Шістдесятилітня  моложава  красуня  підійшла  до  пе¬
рукарні,  де  у  вітрині  кучерява  болонка  з  томними  чор¬
ними  очима  зі  справжнього  скла  розчісувала  гребінцем
свою  бебі-копф1.  Потім  товстуха  ввійшла  до  перукарні,
й  бульдог  негайно  стрибнув  на  крісло  й  зручно  усівся  на
ньому,  милуючись  на  свій  потворний  профіль  у  величез¬
ному  дзеркалі.  Молодий  красунь  перукар  з  обличчям  Ру¬
дольфа  Валентіно,  ввічливо  посміхаючись,  підійшов  до
нього  з  сліпучо-білим  простирадлом  в  руках.
 —  Джентльмен  буде  бритися?  Чи  тільки  зачіску?
 Бульдог  позіхнув.  Йому  ставало  скучно.
 Коло  вітрини  ковбасні  тепер  стояла  дівчинка  з  коща¬
вим  котом  на  руках  і  брудним  пальцем  показувала  йому
на  апетитну  шинку,  що  червоною  загравою  виблискува¬
ла  з  вітрини.  Кіт  сумно  посміхнувся  й  облизав  сухим  від
спраги  язиком  колючі  вуса.
 1  Голову  дитини  (з  нім.).  —  Ред.

Міс  Адрієна
 649
 пі
 Голуби  одразу  злітали  з  голубника,  рвучись  живими
клубками  в  блакитне  повітря.  Вони  здіймались  високо  і
звідти  падали  вниз,  перевертаючись  через  голову.
 Назустріч  їм  знизу  летіло  робітниче  селище,  маленькі
котеджі  якого  впирались  у  брудні  і  високі  мури  робітни¬
чих  будинків,  —  безрадісних  одноманітних  казарм.  Осто¬
ронь  падали  димарі  заводу,  що  на  ньому  не  помітно  було
жодного  руху.  В  центрі  маленького  дворика  коло  коте¬
джу  був  голубник,  а  поруч  нього  стояв  з  довгою  жерди¬
ною  в  руках  старий  Андріяш  Вале,  який,  здавалось,  ди¬
ригував  з  допомогою  жердини  з  ганчіркою  на  кінці  цим
пташиним  оркестром.
 У  дідугана  Андріяша  Вале  був  солідний  вигляд  ква¬
ліфікованого  майстра,  хоч  справді  він  і  досі  був  звичай¬
ний  електрозварник  машинобудівного  заводу.  Його  об¬
личчя  було  по-дитячому  безжурне,  коли  він  спостері¬
гав  карколомні  виверти  голубів  у  високій  блакиті,  і
по-батьківськи  задоволене,  коли  якийсь  із  них  сідав
йому  на  плече.
 Вулицею  повз  дворик  пройшли  два  мандрівні
жебраки-музиканти.  Вони  були  молоді,  а  їхній,  ко¬
лись  гарний,  одяг  уже  втратив  свої  свіжі  кольори.  Чо¬
ловік  ніс  дорожній  патефон,  а  жінка  —  серпанковий
шарф,  кінець  якого  летів  за  нею.  На  деякій  відстані  за
ними  йшла  дівчинка  з  кощавим  котом  і  двоє  безжур¬
них  хлоп’ят,  що  їхні  обличчя  були  повні  передчуттям
близької  насолоди.
 Старий  Вале  диригував  пташиним  оркестром  у  пові¬
трі,  і  ніякі  музиканти  й  співці  його  не  хвилювали.  Тому
він  навіть  не  помітив  процесії,  що  пройшла  повз  його  дво¬
рик.  Голуби  були  єдиною  втіхою  для  Андріяша  Вале,  і  він
віддався  їй  цілком  вільними  хвилинами.
 Він  навіть  не  помітив,  як  до  парканчика  підійшов
Франц  Каркаш,  що  стомлено  сперся  на  нього  і  деякий
час  мовчки  дивився  на  розваги  старого  Вале.  Лише  коли
всі  голуби  попадали  з  неба  і  своєю  рухливістю  оживили

650
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 дашок  голубника,  здійнявши  заклопотаний  туркіт,  —
Вале  помітив  Франца.  Не  кидаючи  жердини,  Вале  пі¬
дійшов  до  нього.
 —  Нема?  Де  ж  вона  в  чорта  візьметься,  коли  й  свої  за¬
бороняють  робити!  Франц  Каркаш,  ти  марно  стоптуєш
свої  черевики!
 Франц  підвів  голову  й  поглядом  загнаної  тварини  по¬
дивився  на  старого.
 —  Коли  б  ти  тільки  знав,  Андріяше!  Я  сьогодні  оббі¬
гав  ціле  місто!
 Андріяша  Вале  охоплювало  обурення,  він  навіть  оді-
гнав  голуба,  що  спробував  сісти  йому  на  плече.
 —  Почати  страйк  без  спілки!  Ці  комуністи  багато  вже
хочуть!  Вимагати  надбавки  під  час  кризи  й  оголошувати
«дикий»  страйк  —  без  санкції  спілки!
 Вале  зовсім  рознервувався,  і  його  завжди  спокійні
рухи  стали  різкими.
 —  Який  же  це  страйк  без  спілки?  Хай  собі  страйку¬
ють,  а  я  працювати  буду!  От  що,  Франце,  ти  ж  безпартій¬
ний,  виходь  завтра  на  роботу  разом  зі  мною!
 Франц  скривився  від  цієї  пропозиції,  але  в  очах  його
блиснула  надія,  як  вечірнє  сонце  поблискує  в  шибках  на
далеких  і  високих  поверхах.
 —  Але  вони  вважатимуть  нас  за  штрейкбрехерів!  —
спробував  дуже  кволо  він  заперечити.
 Андріяш  Вале  спалахнув.
 —  Хай  тільки  спробують!  Страйк  без  спілки  —  з  ньо¬
го  нічого  не  вийде.  Не  хочу  я,  щоб  мене  старого  звільня¬
ли  з  роботи.  Потім  знову  біржа,  знову  ходи,  шукай!  Ні,
завтра  ми  підемо  працювати  разом!
 І,  заспокоївшись  на  цій  думці,  Андріяш  Вале  став
пестити  обличчям  голуба,  що  вже  давно  сидів  у  нього  на
плечі,  реагуючи  помахами  крил  на  його  попереднє  обу¬
рення  й  різкі  рухи.
 —  А  як  Жакеліна,  Франце?

Міс  Адрієна
 651
 IV
 М’який  жіночий  голос  виводив  веселої  пісеньки,  до
нього  прилучався  чоловічий  тенорок,  і  хрипко  акомпа¬
нував  патефончик,  захлинаючись  на  тих  місцях,  де  пла¬
тівка  була  навіки  стерта  музичним  захопленням.
 Мій  любий  хлопчику,
 Нам  весело  удвох  на  Міссісіпі...
 У  вузькому  дворі,  що  нагадував  глибоку  кам’яну  кри¬
ницю,  поруч  стояли  мандрівні  музиканти.  Ще  молодий
музикант  тримав  у  руках  капелюха  і  дивився  вгору,  де  на
залізних  сходах  з’являлись  зацікавлені  мешканці  робіт¬
ничого  будинку.  Серпанковий  шарф  звисав  на  шиї  гарної
співачки,  одкривши  цілий  сніп  її  золотого  волосся.  Коло
ніг  на  землі  стояв  відкритий  патефончик,  і  платівка  рит¬
мічно  кружляла,  оповідаючи  про  веселе  життя  коханців
на  Міссісіпі.  Круг  жебраків  стояли  зачаровані  дітлахи,
і  кощавий  кіт  радо  почував  себе  в  обіймах  дівчинки,  що
правою  рукою  гладила  йому  шию.
 Індустрія  доводила  свою  перемогу  над  кустарями  шар¬
манки.  Техніка  панувала,  як  панує  капітал.  Останнє  до¬
сягнення  механізованої  музики  кричало  металевою  пель¬
кою  про  веселе  життя.
 Як  весело  цим  голодним  дітям  зростати  в  умовах  непе¬
ревершено!  європейської  культури!  Бачите!  Вони  слуха¬
ють  з  цікавістю  повчальну  географічну  історію  про  двох
коханців  на  Міссісіпі.  Яке  досягнення!  Замордовані  робо¬
тою  й  недоїданням  робітники  й  робітниці  можуть  послу¬
хати  справжній  патефон,  що  сам  забрів  до  них  у  подвір’я.
Жебракам  нічого  себе  утрудняти  й  крутити  ручку  шар¬
манки,  патефон  самозаводний  і  самограючий.
 О,  люба  Адрієно,
 Ти,  як  висока  щогла
Радіоантени...

652
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 А  вгорі  над  вікнами  на  антенах  з  вірьовок  сушиться
випране  лахміття.  Бліді  на  обличчі  жінки  й  діти  прислу¬
хаються  до  райської  музики,  що  її  створили  в  механічних
майстернях  запрацьовані  руки  їхніх  чоловіків.
 Коло  лутки  вікна  стояла  замріяна  Жакеліна  Лябур.
Вона  дивилася  на  подвір’я,  і  музиканти  здавалися  їй
приземкуватими  пігмеями.  Мелодію,  яка  долітала  зни¬
зу,  вона  сприймала,  як  чуже  весілля,  що  викликає  лише
мрійливе  бажання  бути  щасливим  і  собі.
 Її  еластична  жіноча  постать  і  гарне  обличчя  були  змар¬
нілі  не  від  фізичної,  а  від  душевної  недуги.  Поруч  у  ко¬
лисці  спала  її  хвора  дитина,  і  єдина  пляшечка  з  довгим
рецептом  на  голому  дерев’яному  столику  була  як  мону¬
мент,  збудований  на  честь  людського  страждання.
 Поруч  у  кімнаті  тепер  жив  Франц  Каркаш  —  прия¬
тель  її  померлого  чоловіка  Матіяша,  якого  залило  во¬
дою,  коли  вони  удвох  з  Каркашем  працювали  на  буду¬
ванні  греблі.
 Нам  весело  удвох  на  Міссісіпі...
 Тепер  погляд  Жакеліни  може  спинитися  лише  на  пор¬
треті  дужого  молодика,  що  висить  самітньо  на  стінці,  в
чорній  жалобі.  Це  її  померлий  чоловік  Матіяш.
 У  колисці  спить  хвора  дитина,  на  столі  зметена  остан¬
ня  крихітка  їжі,  на  порожній  етажерці  лежить  розкритий
порожній  гаманець,  а  на  голому  столику  монумент  люд¬
ського  страждання  —  пляшка  з  довгим  рецептом.
 Жакеліна  раптом  одійшла  від  вікна.  Вона  когось  по¬
мітила,  й  обличчя  її  трохи  пожвавішало.
 На  подвір’я,  повертаючись  додому,  увійшов  Франц
Каркаш.  Він  підвів  голову  й  подивився  вгору,  де  майну¬
ла  біла  блузка  Жакеліни.  Патефон  співав:
 О,  люба  Адрієно...
 Обличчя  Франца  Каркаша  спалахнуло  на  мить  радіс¬
тю.  Потім  воно  потьмарилось,  і  він  схилив  голову.

Міс  Адрієна
 653
 В  колисці  лежала  хвора  дитина.  Миле  обличчя  Жаке-
ліни  було  заплакане.  Кишені  Каркаша  розкривали  свою
порожнечу,  як  голодні  роти  удавів.
 Франц  Каркаш  мовчки  ввійшов  до  кімнати.  Не  скида¬
ючи  пальта,  він  важко  сів  на  табурет  коло  столу  й  опус¬
тив  голову  на  руки.  Перед  ним  стояла  пляшка  з  довгим
рецептом,  яка  одразу  привернула  всю  його  увагу.
 Жакеліна  стояла  спершись  об  стінку  й  тривожно  сте¬
жила  за  ним.  Нарешті  він  витяг  з  кишені  листівку  й  роз¬
правив  її  на  столі.
 —  Завтра  я  матиму  роботу,  Жакеліно!  —  сказав  він.
 Обличчя  її  спалахнуло  радістю,  і  вона  підійшла  до
 Франца  й  зняла  з  нього  капелюха,  ніжною  рукою  попра¬
вивши  йому  волосся.
 На  столі  лежала  листівка,  що  завзято  кричала  в  убо¬
гість  кімнати.
 «Товариші!  Робітники  заводу  “Хеймніцер  і  Лайна”
оголосили  страйк.  Ми  добиваємось...»
 Обличчя  Жакеліни  потьмарилось,  й  Франц  Каркаш
тривожно  поглянув  на  неї.
 Тепер  було  видно  його  енергійне  обличчя  дужої  люди¬
ни.  Слабість  і  вимушене  безвілля  зникли,  на  ньому  жев¬
ріла  лихоманкова  жадоба  щастя,  —  та  це  було  лише  пе¬
редчуття  роботи.
 —  Я  піду  працювати  разом  з  Андріяшем  Вале.  Він
говорить,  що  страйк  «дикий»  і  спілка  не  давала  санк¬
ції.  Та  мені  байдуже  до  червоних  і  жовтих,  я  мушу  пра¬
цювати!
 Жакеліна  подивилась  на  портрет  в  жалобі,  потім  на
Франца,  й  вибрала  живого.  Та  її  знову  охопила  тривога.
 —  Вони  скажуть,  що  ти  штрейкбрехер,  Франце!  І...
 —  Не  бійся,  Жакеліно,  у  мене  кулаки  ще  міцні!  У  них
є,  мабуть,  багато  їжі,  що  вони  страйкують,  а  я  мушу  пра¬
цювати,  бо...
 І  він  подивився  на  колиску,  де  поворухнулась  хвора
дитина,  а  потім  на  пляшку  з  рецептом,  що  стирчала  пе¬
ред  самим  його  обличчям.

654
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 V
 Андріяш  Вале  завернув  за  ріг  і  вийшов  на  вулицю,
де  містився  ресторанчик  «Веселе  джерело».  Він  спинив¬
ся,  здивований  незвичайним  виглядом  цього  знайомо¬
го  йому  місця.  До  дверей  ресторанчика  товпилась  довга
черга  знайомих  йому  робітників  заводу.  Тут  було  тісно
й  рухливо.  На  другому  боці  вулиці  іноді  проходив  полі¬
цай,  боючись  зупинитись,  щоб  не  привернути  до  себе  ува¬
гу  робітників.
 Андріяш  Вале  незабаром  спинив  одного  юнака,  що
швидко  йшов,  майже  біг,  від  ресторанчика  йому  назу¬
стріч.
 —  Стій,  Петре!  У  тебе  на  костюмі  пух!
 Юнак  спинився,  здивований  з  зауваження,  але,  впі¬
знавши  старого  Вале,  привітно  посміхнувся.
 —  Здрастуйте,  діду  Вале!  Але  хіба  зараз  мені  до
пуху!
 І  юнак  подивився  собі  на  ліве  плече,  на  яке  показував
Андріяш  і  на  якому  ніякого  пуху  не  було.  Проте  він  ми¬
моволі  провів  рукою,  щоб  скинути  пушинку.
 —  У  тебе,  Петре,  на  костюмі  пух  од  моїх  голубів,  ши¬
бенику!  Це  як  тавро,  що  відзначає  злочинця!
 Юнак  нетерпляче  рушив  уперед,  але  Андріяш  загоро¬
див  йому  дорогу.
 —  Мені  зараз  ніколи,  діду  Вале!  Ми  мусимо  органі¬
зувати  пікети  коло  заводу.  І  то  не  пух,  а  лише  сива  во¬
лосинка!
 І  юнак,  обійшовши  Андріяша,  побіг  далі,  посміхаю¬
чись,  що  так  ловко  вислизнув  з  рук  старугана.
 —  Сива  волосинка!  —  забурчав  Вале.  —  Я  тобі  пока¬
жу  волосинку!..
 І  він  сердито  пішов  у  напрямку  до  ресторанчика,  неза-
доволено  оглядаючись  на  юнака,  поки  той  не  зник  йому
з  очей.
 Страйковий  комітет,  що  працював  під  керівництвом
революційної  опозиції  та  компартії,  обрав  собі  на  штаб-
квартиру  маленький  ресторанчик  «Веселе  джерело»  в

Міс  Адрієна
 655
 робітничому  кварталі.  У  «Веселому  джерелі»  звичайно
засідав  комосередок  заводу.  Нова  обстанова  трохи  змі¬
нила  попередній  вигляд  приміщення.  В  кімнаті  й  ко¬
ридорі  розставили  столи  для  реєстрації.  Вазони  з  квіта¬
ми  опинились  під  стінами,  і  ресторанчик  набрав  ділово¬
го  вигляду.
 Страйкарів,  що  бажали  реєструватись  у  страйкомі,
набралось  стільки,  що  хвіст  черги  витягся  з  ресторану
на  вулицю.
 За  столиком  сидів  Леон  Мустак  і  реєстрував  страй¬
карів.
 Андріяш  Вале  ближче  підійшов  до  черги  і  чогось  за¬
вагався.
 —  Ставай,  ставай,  Андріяше,  для  тебе  ми  вже  тут  при¬
готували  місцинку!  —  загомоніли  в  черзі,  побачивши  всім
добре  знайому  постать  старого  робітника.
 —  Достоїтесь,  поки  вас  не  повикидають  з  роботи!  —
пробурчав  Андріяш  і  пішов  уперед,  щоб  протиснутись
всередину.
 —  Куди  поспішаєш,  Вале.  Ставай  у  чергу!
 —  Пустіть  його!  Йому  ніколи!  Він  гадає,  що  страйк
закінчиться  завтра  і  він  не  встигне  поганяти  своїх  го¬
лубів!..
 —  Я  не  страйкую,  —  мені  завтра  на  роботу!  —  пробу¬
бонів  Вале,  протискуючись  уперед.
 —  Ого!  Ти  що,  Вале?  Тут  штрейкбрехерів  не  реєстру¬
ють!..
 Та  Вале  проліз  уже  всередину  й  підійшов  до  столи¬
ка  Леона  Мустака.  Той,  не  одриваючись  від  паперу,  за¬
питав:
 —  Прізвище?
 Але,  не  почувши  відповіді  від  Вале,  який  тим  часом
набирав  грізного  вигляду,  підвів  голову.
 —  А,  це  ти,  Вале?!
 І  став  записувати  його.
 —  Що  ти  там  пишеш?  —  нарешті  заговорив  Андрі¬
яш.  —  Я  прийшов,  щоб  провчити  ваших  хлопців!  Хіба  це

656
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 діло,  щоб  уночі  забиратися  до  голубника?  Пух,  пух  моїх
голубів  на  ваших  костюмах!..
 Леон  Мустак  хотів  заперечити,  але  Вале  не  дав  йому
говорити.
 —  Вони  думали,  що  я  сплю.  Та  я  впізнав  Петра  і  цьо¬
го  шибеника  Симона!  Хай  спробують  вони  тепер  викру¬
титись!  —  І  він  показав  на  юнака,  що  сидів,  схилившись
над  писанням  за  другим  столиком.
 —  А  слона  ти  й  не  примітив!  —  сказав  Леон  Мустак.
 —  Я  був  разом  з  ними,  але  нас  твої  голуби  не  цікави¬
ли...  Ти  тільки  послухай,  Вале!..
 Минулої  ночі,  коли  вже  поснули  у  своїх  дівчат  полі¬
цаї  і  лише  фашистські  патрулі  охороняли  свої  розліплені
плакати,  Леон  Мустак  з  Петром  і  Симоном  та  ще  з  кіль¬
кома  комсомольцями  вийшли,  щоб  розклеїти  страйко¬
ві  відозви.
 Щоб  не  дати  фашистам  знищити  ці  відозви,  вони  вина¬
йшли  дошкульний  спосіб.  На  кожний  фашистський  пла¬
кат  вони  наліпили  свою  відозву.  Коли  б  фашисти  захотіли
зірвати  цю  відозву,  вони  мусили  б  зірвати  всі  свої  плака¬
ти,  які  були  більші  й  коштували  значно  дорожче.
 Темними  провулками  посувався  Леон  Мустак  з  ком¬
сомольцями,  виставивши  сторожу  по  одному  чоловіко¬
ві  спереду  й  позаду  основної  групи,  що  розклеювала  ві¬
дозви.
 Робота  була  небезпечна,  бо  щохвилини  могли  наскочи¬
ти  патрулі  фашистів  з  палицями,  револьверами  і  побити
робітників,  які  були  озброєні  лише  пачками  відозв.
 Робота  йшла  успішно,  і  група  вже  закінчувала  клеї¬
ти  останні  відозви,  як  з  під’їзду  одного  з  будинків  виско¬
чили  кілька  фашистів  і  напали  на  групу  Леона  Мустака.
Фашистів  було  небагато,  й  робітники  прийняли  бій.
 Одразу  ж  пішли  в  хід  кулаки.  Порожньою  напівтем¬
ною  вулицею  залунали  крики  й  прокляття.  Класова  зне¬
нависть  кинула  один  на  одного  робітників  і  фашистів.
Тіла  людей  захитались  у  завзятому  змаганні  й  покоти¬
лись  клубками  по  бруку.  Удари  посипались  з  обох  боків.

Міс  Адрієна
 657
 Двоє  фашистів  одразу  звалились  на  брук,  а  потім,  підві¬
вшись,  почали  тікати.  Фашисти  не  розрахували  своїх
сил.  Вони  виходили  переможцями  лише  тоді,  коли  втри¬
чі  перевищували  кількістю  робітників.
 Уже  бійка  стихала  й  побиті  фашисти  почали  відступа¬
ти  швидким  темпом,  як  із  завулку  з’явився  на  допомогу
фашистський  патруль  разом  з  поліцаями.  Кілька  пострі¬
лів  спалахнули  в  повітрі,  збудивши  мешканців  будинків.
Почали  відкриватися  вікна,  і  сонні  обличчя  обивателів
вистромились  на  вулицю.
 Леонові  Мустаку  разом  з  товаришами  довелось  тіка¬
ти  перелазами  й  прохідними  дворами,  за  ними  слідом,  як
гончі  пси,  гнались  фашисти,  наповнюючи  подвір’я  гала¬
сом  і  пострілами  револьверів.
 Тікаючи  від  переслідувачів,  Леон  Мустак  та  комсо¬
мольці  Петро  й  Симон,  зовсім  не  знаючи  того,  потрапи¬
ли  в  подвір’я  Андріяша  Вале.
 Тут  було  зовсім  темно,  й  вони  з  розгону  наткнулись  на
Андріяшів  голубник  і  потурбували  його  голубів.  Андріяш
Вале,  який  мав  звичку  виходити  на  подвір’я  й  перевіряти,
чи  не  забралась  кішка  до  голубника,  побачив  Симона  й  Пе¬
тра  і  погнався  за  ними  з  палицею,  гадаючи,  що  це  злодії.
 —  Ось  і  вся  історія!  —  сказав  Мустак.  —  Нам,  Вале,
твої  голуби  непотрібні,  і  ти  марно  присікався  до  хлопців!
Подивися,  яку  ґулю  набив  собі  Симон  об  твій  голубник!..
 Вале  подивився  на  Симона,  що  підвів  своє  обличчя  від
писання.  Велика  ґуля  коло  ока  на  лобі  зробила  обличчя
Симона  дуже  комічним,  і  коли  він  посміхнувся  до  Вале,
його  обличчя  скривилось  в  таку  смішну  гримасу,  що  ро¬
бітники,  які  були  в  кімнаті,  мимоволі  розреготались.
 Андріяш  Вале  був  обеззброєний.  Він  топтався  на  міс¬
ці  й  ніяково  щось  бурмотів  собі  під  ніс.
 —  Тепер,  Вале,  я  запишу  тебе  в  пікет!  Завтра  будеш
охороняти  завод  від  штрейкбрехерів!  —  сказав  Леон.
 Та  Андряіш  Вале  знову  набрав  сердитого  вигляду.
 —  Я  вже  старий,  щоб  займатись  подібними  справа¬
ми!  І  з  баламутами,  що  без  спілки  починають  страйк,  я  не

658
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 страйкую.  Ходімте,  Лемке,  Чопок,  Форстер!  Цей  страйк
до  добра  не  доведе!..
 І  Андріяш  Вале  вийшов,  забираючи  з  собою  кількох
робітників,  бо  був  популярний  серед  робітництва  і  його
знали,  як  чесну  передову  людину.  Завербувати  його  —  це
означало  завербувати  разом  з  ним  великі  маси  робітни¬
цтва,  й  над  цим  треба  ще  було  попрацювати.
 —  Нічого!  Він  ще  буде  наш!  —  сказав  Леон  Мустак  і
став  реєструвати  чергового  страйкаря.
 VI
 Ранок  лише  починав  народжуватись  у  золотих  і
рум’яних  муках,  як  пікетчики,  і  між  ними  Леон,  Петро
й  Симон,  підійшли  до  заводу.  Штрейкбрехери  —  дуже
ранні  й  лякливі  птахи,  тому  вони  завжди  стараються
пройти  на  завод  ще  поночі,  щоб  їх  ніхто  не  бачив,  і  на  це
зважили  страйкарі.
 Цілу  ніч  коло  заводу  вартують  поліцаї.  Ранок  освіт¬
лює  їхні  мовчазні  постаті  церберів,  що  охороняють  усі
входи.  Завод  охороняють,  ніби  це  місто  насолоди  для  ви¬
браних,  ніби  це  рай,  куди  заборонено  входити  грішникам.
Та  це  лише  видимість:  туди  пустили  б  усіх,  хто  побажав
би  пролити  свій  власний  піт,  туди  навіть  загнали  б  бато¬
гами,  коли  б  ще  були  раби,  яких  би  не  боялась  буржуа¬
зія.  Та  справді  охорона  стоїть,  щоб  допомагати  штрейк¬
брехерам,  щоб  захистити  їх  від  справедливого  обурення
людей,  які  підійняли  цю  своєрідну  революцію  проти  ви¬
зискування.
 Пікетчики  розгортають  свої  плакати  і  міцними  гру¬
пами  стають  коло  всіх  воріт  проти  поліцаїв,  що  охоро¬
няють  входи.
 Гасла  й  заклики  на  плакатах  дратують  поліцаїв,  як  пі¬
кадори  дратують  биків  шматками  червоної  матерії.  По¬
ліцаї  насторожено  стоять  на  своїх  місцях  і  нахиляють
голови  для  розгону,  але  спокійна  впертість  пікетчиків
стримує  їхні  пристрасті.

Міс  Адрієна
 659
 Леон  Мустак  обходить  пікети  й  нарешті  сам  стає  коло
головних  воріт.  Ворота  вже  відкриті  широко,  ніби  зараз
крізь  них  має  пройти  цілий  похід,  але,  крім  поліцаїв  і  пі-
кетчиків,  що  ніби  приготувалися  для  врочистої  зустрічі,
ще  нікого  не  видно.
 Коли  ось  на  протилежному  боці  вулиці  з’являються
двоє  робітників  у  чорних  кашкетах  і  блузах  з  клунками
бутербродів  у  руках  та  з  флягами  кофе  через  плече.  Це
йдуть  на  роботу.
 Лави  пікетчиків  і  поліцаїв  одразу  насторожуються.
 —  Додому!  Гайда  додому!  —  раптом  вириваються  за¬
стережливі  крики  з  лав  пікетчиків.
 Робітники,  що  йшли  на  роботу,  зупиняються.  З  лав
поліцаїв  вискакує  старшина  і  півнем  метушиться  перед
Леоном.
 —  Я  вас  прошу  не  затримувати  тих,  хто  хоче  працювати!
 —  Гайда  додому,  Лебе,  гайда,  Круль,  краще  буде!  —
летять  попередження  пікетчиків,  що  впізнали  своїх  то¬
варишів.
 Робітники  ще  мнуться  кілька  секунд,  потім  одразу  по¬
вертають  і  йдуть  назад.  Старшина  поліцаїв  незадоволено
теж  одходить  від  Леона.  Знову  тиша  й  порядок  з  обох  бо¬
ків,  ніби  дві  армії  готуються  до  гарячої  бійки.
 Незабаром  з’являються  двоє  старуганів.
 —  Куди?  —  перетинають  дорогу  пікетчики.
 Старугани  дістають  з  кишень  посвідчення,  що  спіл¬
ка  дозволила  робітникам,  які  мають  65  років,  не  страй¬
кувати.
 —  І  ви  користуєтесь  із  цього?  Хіба  ви  не  розумієте,  що
це  штрейкбрехерство?  З  вами  і  з  хлопчиками-учнями  за¬
вод  виконає  термінові  замовлення,  а  це  пошкодить  страй¬
карям!  —  переконують  їх  пікетчики.
 Та  старугани  мовчки  ховають  свої  посвідчення  і  один
по  одному  проходять  у  ворота.  Обличчя  поліцаїв  прояс¬
нюються  —  це  їхня  перемога.
 Але  ось  цілий  гурт  робітників  і  молодих  хлопців-учнів
наближається  до  заводу.  Старий  Андріяш  Вале  йде  разом

660
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 із  Францем  Каркашем.  Настрій  у  лавах  пікетчиків  коло
заводу  напружується.
 Група  робітників  іде,  не  зупиняючись,  прямо  до  воріт.
Це  все  нові  люди,  що  їх  уже  встигла  навербувати  адміні¬
страція.  Обличчя  пікетчикам  незнайомі.
 —  Назад!  Назад!  —  лунають  вигуки  з  лав.  —  Ви  зра¬
джуєте  своїх  братів.  Ви  зриваєте  страйк!
 —  Сором,  Вале!  —  кричить  Леон.  —  Ти  ганьбиш  свою  си¬
вину!  Додому,  Франце,  чи  ти  записався  в  штрейкбрехери?!
 Але  всі  вони  мовчки  проходять  у  ворота.  Лише  молоді
хлопці,  учні,  збилися  в  гурток  і  вагаються  пройти.
 —  Товаришу  пікетчик!  —  звертається  один  із  них  до
Леона.
 —  Що  таке?..
 —  Ти  знаєш,  ми,  учні,  не  страйкуємо!  Цебто  ми  страй¬
куємо.  Ми  ухвалили  страйкувати!  Та  батьки  нас  повига¬
няли  з  дому  на  роботу.  Але,  товаришу  пікетчик,  я  так
думаю,  коли  пікет  нас  не  пустить  на  завод,  то  що  ж  ми
можемо  зробити?  Не  пустили,  і  все!  —  Хлопець  посміха¬
ється,  радіючи  з  своєї  вигадки.
 —  Ну,  гаразд,  не  пустимо,  —  сміється  Леон.
 Хлопець  збирає  своїх  товаришів  учнів  і  йде  з  ними
 до  воріт.
 —  Куди,  хлопці?
 Учні  мовчать.
 —  Нічого  вам  тут  робити,  гайда  додому!  —  говорить
Леон.  Тим  часом  пікетчики  стають  щільною  стіною  про¬
ти  воріт.
 —  Ну  що  ж  поробиш!  —  говорить  хитрий  учень  до  сво¬
їх  товаришів.  —  Не  будемо  ж  ми  битися  з  дорослими.  Гай¬
да  додому,  хлопці!..
 —  Що?  —  підскакує  поліцейський  старшина.  —  Ми
не  дозволимо  тероризувати  молодь!  На  місця!  —  коман¬
дує  він  учням.
 Поліцаї  схоплюються  з  місць  і  кидаються  з  палиця¬
ми  на  пікетчиків.  Починається  бійка,  і  вхід  до  заводу  од¬
разу  стає  вільним.

Міс  Адрієна
 661
 Побачивши,  що  хитрощі  не  вдалися,  учень  кричить
своїм  товаришам.
 —  Все  одно  додому,  хлопці!  Адже  ми  не  хочемо  бути
штрейкбрехерами!
 —  Що?  Ах  ти,  сопляк!  —  кидається  вперед  поліцай.
 До  воріт  біжать  нові  поліцаї.  Одні  луплять  палицями  пі¬
кетчиків,  інші  заганяють  учнів  у  ворота.  Галас  і  колотнеча.
 —  Бандити!  Убивці!
 Ворота  закривають.
 VII
 Жакеліна  прийшла  додому  надвечір.  Цілий  день  вона
мила  тарілки  в  одному  ресторані,  де  їй  дали  цю  одноден¬
ну  роботу,  бо  цього  дня  було  чиєсь  весілля  й  посудомий-
ки  не  могли  впоратися  з  роботою.
 Жакеліна  похитувалась  від  утоми.  їй  перед  очима  й
досі  виростали  гори  тарілок,  брудних  і  огидних  від  недо¬
їдків.  Її  руки  й  досі  трохи  тремтіли  від  роботи,  що  нага¬
дувала  роботу  фокусника  в  цирку,  коли  він  жонглює  та¬
рілками.  Тарілки  летіли  в  воду,  розсипались,  як  колони
Помпеї  від  вибуху  Везувія,  балансували  в  повітрі  й  знову
виростали  в  колони  білосніжної  класичної  чистоти.
 Проте  вдома  це  миготіння  в  очах  трохи  розвіялось.  Ді¬
вчинка  з  кощавим  котом,  яку  звали  Мартою  і  мати  якої
була  праля,  відійшла  від  колиски  з  дитиною  й  поступи¬
лася  місцем  перед  Жакеліною.
 Жакеліна  вихопила  дитину  з  колиски  й  притиснула
до  грудей.  Дитина  була  кволенька  й  вимагала  старанно¬
го  догляду.  Марта  й  тепер  могла  розважити  її  лише  ляс¬
канням  пальців  і  чмоканням  язика.
 Незважаючи  на  втому,  Жакеліна  була  в  хорошому  на¬
строї.  Вона  заробила  трохи  грошей  і  принесла  їжі  й  мо¬
лока  дитині.  Франц  Каркаш  був  на  роботі  і  мав  сьогодні
теж  щось  принести.  Це  все  підбадьорювало  її.
 Крім  того,  вона  була  молода  й  гарна  жінка  і  стави¬
тись  байдуже  до  свого  співмешканця  не  могла.  Тому  вона

662
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 посадила  дитину  й  Марту  до  молока,  а  сама  пішла  плюс-
катись  у  холодній  воді  та  чепуритись,  щоб  знищити  всі
сліди  втоми.
 Франц  Каркаш  застав  її  такою,  якою  він  любив  її
бачити.  І  незважаючи  на  те,  що  з  ним  на  заводі  стала¬
ся  велика  неприємність,  в  її  присутності  він  одразу  по¬
веселішав.
 Він  взяв  на  руки  й  трохи  поносив  сина  свого  друга  Ма-
тіяша  Лябур,  весь  час  відчуваючи  на  собі  погляди  Жаке¬
ліни,  що  в  них  уже  спалахувала  надія  на  краще  життя,
на  те  маленьке  щастя,  яким  мусять  жити  всі  живі.
 Франц  Каркаш  навіть  заспівав  веселої  пісеньки,  щоб
трохи  розважити  кволу  дитину.
 —  Да!  —  сказав  він,  передаючи  дитину  Марті.  —  Ось
увесь  мій  сьогоднішній  здобуток!
 І  він  поклав  на  стіл  кілька  мізерних  монеток.
 —  Комуністи  роблять  правильно,  що  розпочали
страйк:  це  не  завод,  а  тюрма!
 Жакеліна  збентежено  глянула  на  Франца  і  на  його
здобуток,  та  побачивши,  що  настрій  його  незмінний,  за¬
спокоїлась.
 —  З  тобою  щось  трапилось,  Франце?
 —  Нічого  особливого!  Не  будь  страйку  й  не  будь  я
штрейкбрехером,  я  й  цього  б  не  приніс  додому!  —  І  він
майже  цинічно  розсміявся.  —  Проте,  я  бачу,  ти  щасли¬
віша  за  мене!
 І  він  сів  поруч  неї  до  столу,  де  вона  могла  запропону¬
вати  йому  трохи  поїсти.
 Жакеліна  заговорила,  і  він  побачив  її  в  ролі  циркової
фокусниці.  Вона  тримала  велику  тарілку  на  підборідді  і
ще  дві  витирала  рушником.  Ціла  куча  їх  падала  в  кори¬
то  з  водою,  і  тут  же  вони  вилітали  одна  по  одній  і  вирос¬
тали  в  колону  класичної  білосніжної  чистоти.
 Нагорі  піяніст  скажено  тарабанив  об  клавіші  роялю.
Рух  тарілок  набирав  ще  більшого  темпу.  Гості  нагорі  тан¬
цювали  фокс,  і  Жакеліна  металася  в  тому  ж  ритмі,  тіль¬
ки  в  руках  у  неї  блищали  все  нові  й  нові  тарілки.

Міс  Адрієна
 663
 —  Але  що  трапилося  з  тобою?  У  тебе  була  важка  робо¬
та?  —  запитала  вона  Франца.
 —  Ніяка  робота  мене  не  лякає!  —  відповів  Франц.  —
Та  це  не  завод,  а  тюрма!  Робота  здалась  мені  легкою,  як
ніколи,  але  справа  не  в  цьому...  Я  фарбував  машини...
Машини,  що  їх  виготував  завод  на  радянське  замовлен¬
ня  зі  значним  запізненням.
 І  Жакеліна  побачила  Франца  з  механічним  опорску-
вачем  в  руках.  Фарба  лягала  рівно  на  відповідні  частини
машини.  Франц,  який  не  працював  уже  довгий  час,  захо¬
плений.  Він  працює  ретельно  й  уважно.  Він  чує  навколо
себе  ритм  машин  і  рук,  і  це  п’янить  його.  Франц  співає.
Його  спів  зливається  з  шумом  опорскувача.  Франц  пра¬
цює  завзято  й  чітко.
 —  Тут  не  бульвар!  Співати  не  можна!  Штраф!..
 І  ошелешений  Франц  бачить  перед  собою  майстра,  що
витягає  книжечку  і  записує  штраф.  Ритм  спадає.  Колеса
машини  обертаються  мляво.  Опорскувач  захлинається.
 Та  ось  знову  вигук,  що  струшує  Франца.  На  нього  див¬
ляться  олив’яні  очі  інженера.
 —  Коли  ви  не  хочете  працювати  швидше  й  краще,  мо¬
жете  одержати  свої  документи  і  милуватися  на  завод  зо¬
вні!..
 Як  це  ввічливо  й  точно  сказано!  Франц  деякий  час  на¬
віть  не  добирає  змісту.
 —  Я  вам  зменшую  плату!  Ви  працюєте  зовсім  мляво!
Замовлення  термінове.
 І  Франц  знову  набирає  темпу.  Ось  він  навіть  починає
насвистувати,  але  сам  ловить  себе  на  цьому  і  злякано  за¬
мовкає.  Він  оглядається  і  бачить  кілька  пар  церберських
очей,  що  стежать  за  кожним  його  рухом.
 —  Навіть  до  вбиральні  вийти  не  можна,  щоб  за  тобою
не  стежили!  —  говорить  Франц  Жакеліні.
 Опорскувач  в  руках  Франца  сичить,  як  тисяча  гадюк.
Франц  умліває  від  темпу,  та  фарба  лягає  рівно,  машина
починає  виблискувати,  як  цяцька.
 Ось  знову  реве  голос  над  самим  вухом  Франца:

664
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Вас  наймали  фарбувати  машини,  а  не  підлоги!  Штраф!
 Франц  знову  бачить  книжку  в  огидних  волосатих  ру¬
ках  і  помічає  кілька  краплинок  фарби  на  підлозі.  Але  за¬
перечувати  він  не  може,  —  опорскувач  в  його  руках  ке¬
рує  його  думками  і  вчинками.
 —  Не  будь  страйку  й  штрейкбрехерства,  я  нічого  не
приніс  би  додому!  Та  в  касі  побоялись  вирахувати  на
штрафи  усе.  Дещо  дали,  щоб  завтра  знову  заохотити  до
роботи!  —  говорить  Франц  Жакеліні.
 —  Може  б,  ти  кинув  це?  Пошукав  іншої  роботи?
 —  Це  безнадійна  річ,  Жакеліно!  Хай  собі  червоні
страйкують,  я  якось  пристосуюсь  до  цієї  тюрми  і  буду
працювати!
 І  його  рука  ніжно  лягла  на  руку  Жакеліни.
 VIII
 Перше  оголошення  з’явилося  вчора  в  усіх  вечірніх
газетах.  «Компанія»  набирала  на  роботу  нових  робітни¬
ків.  Охотників  знайшлося  дуже  багато,  бо  в  країні  було
велике  безробіття.  Страйкові  пікети  всіма  силами  боро¬
лися  проти  «Компанії»  й  поліції.
 Сьогодні  вранці  вони  затягли  до  страйкового  коміте¬
ту  вже  багато  штрейкбрехерів,  щоб  з  ними  поговорити,
та  в  комітеті  не  було  нікого  з  головних  керівників,  була
лише  комсомольська  молодь.
 Один  із  пікетчиків,  що  привів  сюди  робітників,  звер¬
нувся  до  Петра,  який  був  у  комітеті  і  вже  довгий  час  роз¬
мовляв  з  робітниками.
 —  З  ними  просто  біда!  Вони  прийшли  на  завод,  прочи¬
тавши  оголошення.  Ми  їх  перехопили  й  умовляємо,  але
вони  нас  зовсім  не  розуміють!  Ти  добре  говориш,  Петре,
спробуй  ти  побалакати  з  ними!
 Петро  одмахнувся  від  пікетчика.  У  «Веселому  джере¬
лі»  з  самого  ранку  була  напружена  атмосфера.  Петро  вже
давно  надірвав  горло,  силкуючись  довести  штрейкбрехе¬
рам  їх  погану  поведінку.

Міс  Адрієна
 665
 —  Страйк  розгортається  далі!  Він  тільки  тепер  набу¬
ває  справжнього  характеру,  —  кричав  він  у  натовп  ро¬
бітників.  —  «Компанія»  заявляє,  що  всі  страйкарі  звіль¬
нені,  та  ми  не  визнаємо  звільнення!  Ми  не  згодимось  на
таке  звільнення  проти  всіх  правил!..
 Один  із  штрейкбрехерів,  що  стояв  обіпершись  на  коло¬
ну,  переглянувшись  із  своїми  товаришами,  відповів:
 —  Все  це  ні  до  чого!  Ми  прийшли  сюди  не  в  страйко¬
вий  комітет,  а  на  завод!  Ми  хочемо  працювати!..
 Двадцять-тридцять  чоловіка,  погоджуючись,  захи¬
тали  головами.
 —  Ну,  та  киньте  опинатися,  нам  пора!
 —  Не  дозволяйте  себе  обдурювати!  Зараз  «Компанія»
вас  візьме,  а  як  тільки  страйк  закінчиться,  вона  вас  ви¬
жене!  •
 Хвилювався  Петро,  але  штрейкбрехери  слухали  бай¬
дуже  і  холодно.
 —  Ну  що  ж,  ми  раді  попрацювати,  поки  нас  не  виже¬
нуть,  —  ми  люди  маленькі!  —  заявив  Андріяш  Вале,  що
стояв  збоку.
 —  Ми  прийшли  рано,  щоб  стати  на  роботу.  Коли  ми
ще  забаримось,  нас  зовсім  не  візьмуть,  —  знову  крикнув
робітник,  що  стояв  біля  колони.
 Увійшов  пікетчик,  привівши  ще  кількох  чоловік.
 —  Ось  іще  парочка!  З’ясуйте  їм,  в  чому  справа!
 І  він  негайно  ж  вийшов.
 —  Товариші,  подумайте,  яку  боротьбу  ми  витримали
і  що  буде  з  нами,  коли  ви  станете  на  роботу.
 Петро  запаленими  від  утоми  очима  пильно  дивив¬
ся  на  чоловіка  біля  колони,  який  противився  більше
за  всіх.
 —  Послухай,  товаришу,  —  сказав  зголоднілий  ста¬
рий  робітник,  що  стояв  поруч  Андріяша  Вале,  і  підняв
руку,  —  і  я  не  для  забавки  вивернув  усі  кишені,  щоб  на-
шкребти  на  трамвай.  Я  вже  півроку  без  роботи!  Дружи¬
на  й  діти  з  голоду  зовсім  висохли!  Коли  я  зараз  не  одержу
роботи,  я  простягну  ноги!  Більше  терпіти  не  можна!

666
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Я  вже  рік  без  роботи!  —  закричав  із  задніх  лав
Франц  Каркаш,  який  теж  прийшов  на  ці  збори.
 —  Киньте  дурня  строїти  і  дайте  нам  спокійно  стати
до  роботи!
 —  Ми  не  задля  розваги  це  робимо,  а  щоб  не  подохну¬
ти  з  голоду.
 —  Мені  наплювать  на  все!  Та  ви  не  загрожуйте,  а  кра¬
ще  відпустіть  нас  на  роботу!
 Настрій  ставав  усе  безнадійнішим.  Штрейкбрехери
галасували,  —  вони  почували  свою  силу.  Петро  скипів  і
закричав  на  весь  голос:
 —  Так  ви  хочете  зрадити  нас,  зірвати  страйк?!
 В  цей  час  крізь  натовп  протиснувся  Леон  Мустак  і  пі¬
дійшов  ближче  до  Петра.
 —  Чому  зрадити?  —  з  натовпу  вийшов  молодий
студент-практикант,  безвусий  фашист,  і  підійшов  близь¬
ко  до  Петра.  —  Чому  ви  називаєте  нас  зрадниками?  Яке
нам  взагалі  діло  до  вас!  Коли  я  хочу  працювати  на  заво¬
ді,  це  моя  добра  воля,  що  охороняється  законами,  дур¬
ні  ви  писані!  Хто  страйкує,  хай  собі  страйкує,  а  ми  віль¬
ні  робити,  що  хочемо.  Ідіть  звідси  геть  і  не  бунтуйте  ро¬
бітників.
 Він  розмахнувся  й  ударив  Петра,  скидаючи  його  з
трибуни.
 Безробітні  повставали  з  місць.  Тоді  Петро  кинувся  впе¬
ред  просто  в  натовп  штрейкбрехерів.
 —  Фашистська  собака!
 Він  ударив  фашиста  кулаком  в  обличчя  з  такою  си¬
лою,  що  той  втратив  рівновагу  й  розпластався  на  під¬
лозі.
 Здійнялась  велика  метушня.  На  галас  прибігли  страй¬
карі,  а  пікетчики  тісніше  оточили  ресторанчик  зовні.
 —  Почекайте!
 Леон  Мустак  протиснувся  наперед.
 —  Товариші,  ви  можете  піти,  коли  хочете,  але  заспо¬
койтесь  на  хвилинку,  я  теж  хочу  з  вами  поговорити!
 —  Ну,  поговори  там!

Міс  Адріепа
 667
 Вони  почали  заспокоюватись,  гадаючи,  що  їх  зараз
відпустять.  Леон  говорив  далі.
 —  Адже  я  знаю  багатьох  із  вас!  Це  недобре,  треба  уни¬
кати  сварок  між  товаришами.  Адже  ми  всі  —  робітники!
 —  Звичайно,  правильно!  —  відповіли  присутні,  які
ще  не  зовсім  заспокоїлись.
 —  Правильно!  —  підхопив  Леон,  подивившись  у  той
бік,  звідки  лунали  вигуки.  —  Ми  також  страждаємо  від
страйку,  що  триває  ось  уже  двадцять  днів,  як  і  ви  страж¬
даєте  від  довгого  безробіття.  Через  це  вже  зовсім  не  га¬
разд  нам  сваритися.
 Його  проникливий  лагідний  тон  трохи  заспокоїв  на¬
товп.
 —  Ми  брати  і,  звичайно,  мусимо  добиватись,  щоб  усім
було  добре.  Але,  коли  ви  підете  на  завод,  то  ми  програємо
страйк,  і  тоді  виграють  лише  отакі  фашистики!  —  І  він
вказав  на  студента,  що  витирав  кров  з  носа.  —  Постри¬
вай,  скажи  нам  свою  думку!
 Студент  негайно  ж  заховався  в  натовп.
 —  Ми,  страйкарі,  в  такому  ж  стані,  як  і  ви!  Зрозумій¬
те,  товариші,  що  страйк  розпочався  лише  тому,  що  з  ли¬
варного  цеху  викинули  сорок  шість  робітників.  Коли  б
ми  всі  міркували  отак,  як  цей  фашистик  у  чорній  сороч¬
ці,  нам  би  давно  довелось  сидіти  з  порожнім  черевом  під
голим  небом.
 Леон  захопився  й  говорив  у  притихлий  натовп.
 —  Але  ж  і  ви  —  робітники,  і  ви  мусите  зрозуміти,  що
тут  чотири  тисячі  робітників  борються  не  на  життя,  а  на
смерть  за  сорок  шість  звільнених  товаришів.  Хіба  ви  не
відчуваєте,  яка  в  цьому  пролетарська  солідарність,  яка
мужність  і  сила.
 Леон  підвищив  голос.  Безробітні  мовчки  похнюпи¬
лись.  Петро  виніс  прапор  парторганізації  заводу.
 —  Товариші,  підведіть  голови  і  погляньте  на  наш
прапор.  Цей  прапор  —  символ  чотирьох  тисяч  страйка¬
рів.  Муки  замордованих  товаришів,  їхня  кров  червоніє
на  ньому...

668
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Прапор  важко  спустився.  На  полотнищі  було  багато
плям.  Кожна  пляма  промовляла  за  себе.  Безробітні  сто¬
яли  похнюпившись.
 —  Товариші  робітники,  я  хочу  знати,  чи  зрозуміли
ви  мене.  Ось  наш  червоний  прапор.  Хто  мене  не  зрозу¬
мів,  беріть  розтопчіть  його  і  йдіть  куди  хочете,  чи  на  за¬
вод,  чи  ще  куди...
 Люди  стояли  і,  здавалось,  боялись  поворухнутись.
 Цього  разу  коло  відкритих  навстіж  воріт  заводу,  крім
поліцаїв,  нікого  не  було.  Пікетчики  зняли  свою  варту.
Але  дуже  мало  людей,  що  виходили  з  «Веселого  джере¬
ла»  ,  заходили  в  ці  відкриті  ворота.  Цього  дня  штрейкбре¬
херів  було  мало.
 їх
 Коли  з  приміщення  вийшов  останній  робітник,  Леон
Мустак  помітив,  що  в  залі  залишився  сам  Андріяш
Вале.
 Він  стояв,  спершись  на  колону,  і,  здавалось,  на  когось
чекав.  Леон  підійшов  до  нього.
 —  Що,  Андріяше,  знову  хто-небудь  твоїх  голубів  по¬
турбував?  Чи  ти  прийшов  сказати,  що  вирішив  страйку¬
вати  разом  з  нами?
 Вале  помовчав,  а  потім  таємниче  потяг  до  себе  Лво¬
на.
 —  Старий  я  вже  з  комуністами  зв’язуватись!  Та  мені  з
тобою  поговорити  треба,  Леоне!  Діло  серйозне!
 Леон  зацікавився.
 —  Кажи,  тут  ніхто  не  підслухає!
 Вале  помовчав,  трохи  хвилюючись.
 —  Ти  знаєш,  що  на  нашому  заводі  виготовляють  ди¬
зельні  мотори  для  Радянського  Союзу?
 —  Як  же  не  знати?..
 —  Ну,  так  от...  Мотори  дорогі,  тисячі  карбованців  ко¬
штують.  Учора  покликав  мене  начальник  цеху  й  наказав
заварити  покришку  мотора.  Вона  десь  луснула,  і  замість

Міс  Адрієна
 669
 того,  щоб  зробити  нову,  мені  наказали  її  заварити;  мов¬
ляв,  і  так  злопають!  Заварив  я  покришку,  і  мотор  тепер
має  вигляд  «перший  сорт»,  ніхто  не  здогадається  про
шахрайство.  Ти  ж  знаєш,  які  б  обачні  не  були  радянські
інженери,  що  прийматимуть  мотори,  а  цього  ні  в  якому
разі  не  помітять...
 Леон  Мустак,  схвильований  цим  повідомленням,  вто¬
пив  погляд  у  старого  Вале...
 -Ну?  Ну?..
 —  Я,  як  подумаю,  що  за  ці  мотори  радянські  робіт¬
ники  платитимуть  свої  копієчки,  так  совісно  мовчати.
Я,  звичайно,  інженерові,  що  прийматиме  мотори,  сам
нічого  сказати  не  можу:  вилітати  з  заводу  неохота.  Ска¬
жу,  думаю,  комуністам,  вони  вже  що-небудь  придума¬
ють.  Франц  Каркаш  про  це  теж  знає.
 Леон  Мустак  був  вражений  і  зворушений.
 —  Ось  який  ти,  діду  Андріяше!  Спасибі  тобі!  Вихо¬
дить,  ти  розумієш,  що  діло  Радянського  Союзу  —  це  наше
спільне  робітниче  діло.  Який  же  номер  мотора?
 Вале  сказав,  і  Леон  старанно  занотував  у  записну  кни¬
жечку.
 —  Ну,  гаразд!  І  під  час  страйку,  виходить,  треба  мати
своїх  людей  на  заводі...  Не  гаразд  тільки,  що  ви  всі  до
страйку  не  приєдналися.
 Леон  Мустак  стиснув  руку  Андріяшеві,  і  той  задово¬
лений  вийшов  з  «Веселого  джерела».
 X
 Франца  Каркаша  й  Андріяша  Вале  цеховий  майстер
покликав  допомагати  в  здаванні  моторів  приймальній
радянській  комісії.  Робітників  на  заводі  під  час  страй¬
ку  було  дуже  мало,  і  Франца  та  Андріяша  покликали  як
надійніших.
 Франца  Каркаша  оштрафували  сьогодні  стільки  ра¬
зів,  що  йому  було  вже  до  всього  байдуже.  Він  навіть  не
мав  надії,  що  зможе  покрити  ці  штрафи  за  кілька  днів

670
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 роботи.  На  заводі  штрафували  за  найменші  дрібниці,
й,  головне,  ніколи  не  можна  було  вгадати,  коли  тебе  не
оштрафують.  Штрафували  за  спізнення  на  роботу,  не-
здачу  інструменту  в  визначений  час,  дрібні  недохвати
в  роботі,  миття  рук,  спів,  свист,  відвідування  вбираль¬
ні,  невиконання  правил  користування  матеріалом  та
інструментом.  Ніколи  ще  Франц  Каркаш  не  потрапляв
у  такі  умови  роботи.  Через  це  все  він  був  злий,  і  його
лють  зростала  ще  від  певності,  що  нічого  він  не  при¬
несе  додому  й  сьогодні:  дитина,  Жакеліна  і  він  сам  бу¬
дуть  голодні.
 Мотори  приймав  радянський  інженер.  Францу  Кар-
кашу  та  й  іншим  робітникам  одразу  впала  в  око  ріжни-
ця  між  їхніми  інженерами  й  цим.
 У  цього  не  було  самозадоволеного  вигляду,  й  пове¬
дінка  його  була  простіша.  Він  уважно  розглядав  мо¬
тори  й  часто  звертався  з  запитаннями  до  робітників.
Радянський  інженер  дуже  сподобався  Каркашу.  Ця
невимушена  рівність  у  поводженні  з  робітниками  свід¬
чила,  що  це  інженер  робітничої  країни  і  звик  до  робіт¬
ничої  сім’ї.
 Коли  дійшла  черга  до  дизеля  з  завареною  покришкою,
інженер  навіть  став  хвалити  роботу.  Мотор  справді  мав
чудовий  вигляд.  Важко  навіть  було  подумати,  що  в  ньо¬
му  може  бути  що-небудь  не  гаразд.
 —  Да,  вмієте  ви  робити  мотори!  Але  і  в  нас  у  Радян¬
ському  Союзі  вже  роблять  не  гірше.  Почекайте  трохи,  і
ми  вам  покажемо  ще  кращі  зразки  роботи.
 Андріяш  Вале,  коли  почув  цю  похвалу  на  адресу  мо¬
тора  з  завареною  покришкою,  зовсім  розхвилювався.
Очевидно,  Леон  Мустак  не  встиг  попередити  інженера.
Це  сильно  стурбувало  Андріяша,  і  він  уже  наважився  ви¬
явити  таємницю.
 —  Пане  інженер,  в  цього  мотора...
 Але  раптом  зірвався,  коли  наткнувся  на  застережли¬
вий  погляд  цехового  майстра.

Міс  Адрієна
 671
 —  Так,  в  цього  мотора  все  гаразд...  я  багато  років  пра¬
цюю  тут  зварником,  а  такого  ще  не  бачив.
 —  Ах,  що  робити?  —  пошепки  звернувся  він  до  Фран¬
ца  Каркаша.
 Франц  був  лютий  і  мовчазний.
 —  Наші  мотори  найкращі  в  світі!  Навряд  чи  пощас¬
тить  вам  конкурувати  з  нашою  фірмою!  —  сказав  май¬
стер  радянському  інженерові.
 Францева  лють  набирала  все  більшої  сили.  Він  бачив
перед  собою  майстра,  що  крутився  перед  ним  із  штраф¬
ною  книжкою,  бачив  Жакеліну,  хвору  дитину,  рішучі
обличчя  пікетчиків  коло  заводу,  Андріяша,  який  зава¬
рює  тріснуту  покришку.
 —  Треба  здобути  свої  особливі  секрети,  треба  мати  ве¬
личезні  кадри  робітників-спеціалістів,  щоб  переверши¬
ти  нас  в  роботі!  —  продовжував  майстер.
 —  Треба  вміти  заварювати  тріснуті  покришки  моторів
і  вміти  обдурювати  замовців!  —  спалахнув  раптово  Франц
Каркаш,  наче  стрімголов  кидаючись  у  воду.
 Йому  тепер  усе  було  байдуже  —  все  одно  він  нічим
не  міг  допомогти  Жакеліні,  а  підтримувати  брутальних
жандармів,  які  цілий  день  тільки  те  й  робили,  що  штра¬
фували  робітників,  він  не  хотів.
 Радянський  інженер  уважно  поглянув  на  Франца,  ма¬
буть,  дивуючись  з  його  раптового  виступу  і  з  його  сміли¬
вих  слів,  які  на  щось  натякали.
 Двоє  фабричних  шпиків,  що  були  дуже  подібні  на  Са-
мюеля  Плюша,  кинулись  до  Франца,  щоб  відтягти  його
геть.
 —  Пане...  Товаришу  інженере,  ви  подивіться  уважно,
покришку  цього  мотора  заварено!
 І  поки  здивований  інженер  підійшов  до  мотора,  Франц
Каркаш  зник,  винесений  із  цеху  двома  шпиками.  Коли
радянський  інженер  повернувся,  запитливо  поглядаючи
на  майстра,  Франца  вже  не  було.
 —  Це  наклеп,  пане  інженере,  наша  фірма  бездоганна!

672
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Проте  інженер  посміхнувся,  витяг  з  кишені  лупу  й  по¬
казав  на  ледве  помітний  слід,  що  його  можна  було  відріз¬
нити  лише  через  неоднаковий  блиск  металу.
 XI
 Коло  зачинених  воріт  заводу,  що  їх  охороняв  полі¬
цай,  було  дуже  весело,  принаймні  поліцаєві,  який  тіль¬
ки  те  й  робив,  що  підкручував  вуса  і  тупо  відповідав  на
гострі  дотепи  жінок.
 Жінки  й  сестри  страйкарів  вирішили  остаточно  про¬
вчити  штрейкбрехерів  і  відбити  в  них  охоту  зривати
страйк,  заважати  в  героїчній  боротьбі  їхніх  чоловіків.
 Великий,  барвистий  натовп  жінок  чекав  виходу
штрейкбрехерів  з  роботи.  Юрба  була  настроєна  гостро.
Кілька  тачок,  що  стояли  вряд,  ніби  карети,  чекали  на
штрейкбрехерів.
 Поліцаїв  ніжна  мова
Тільки  бе,  тільки  му...
 Так  рогата  ця  корова
Хвалить  пана  і  тюрму.
 То,  глузуючи  з  поліцая,  наспівувала  струнка  робітни¬
ця  з  юрби  жінок.  Тим  часом  лунали  загрозливі  вигуки:
 —  Ми  їм  покажемо  зривати  страйк!
 —  Буржуйські  лакузи!  Зрадники!
 —  Хай  тільки  спробують  ще  вийти  на  роботу!
 —  Штрейкбрехери!  Свині.
 Щодалі  настрій  в  юрбі  ставав  гарячіший.  Навіть  тупо¬
рилий  поліцай  почав  непокоїтись  і  нервувати.
 Раптом  хвіртка  в  брамі  заводу  відчинилась,  і  двоє  шпи¬
ків,  що  були  подібні  до  Самюеля  Плюша,  викинули  пря¬
мо  на  вулицю  в  розлючену  юрбу  жінок  приголомшеного
Франца  Каркаша...

Міс  Адрієна
 673
 Франц  зовсім  очманів  і  не  розумів,  що  з  ним  робиться.
Він  і  не  пробував  пручатись,  коли  десятки  жіночих  рук
підхопили  його  і  як  мішок  з  піском  кинули  в  тачку.
 —  Штрейкбрехер!  Зрадник!
 —  На  смітник  падлюку!
 —  Хай  знає,  як  зривати  страйк!
 Обидва  шпики,  взявшись  у  боки,  голосно  зареготали.
 Під  вигуки  й  лайки  тачку  підхопили  й  покотили  впе¬
ред.  Приголомшений  Франц  Каркаш  лежав  у  ній,  без¬
порадно  теліпаючи  руками  й  пацаючи  ногами.  Він  нічо¬
гісінько  не  розумів.
 Жінки  підкотили  тачку  до  рівчака,  куди  зсипали  сміття,
й  під  вигуки  та  сміх  вивалили  з  неї  Франца  Каркаша.
 Каркаш  покотився  на  дно  рівчака,  обвалюючись  у
сміття  та  бруд.  Коли  він  докотився  до  дна,  він  навіть  не
знайшов  у  собі  сил  поворухнутись  —  так  несподіване  було
все,  що  з  ним  скоїлось.
 Він  чув  крики,  що  долітали  до  нього  згори,  і  лежав,
уткнувшись  обличчям  у  жужель,  без  будь-яких  почут¬
тів  і  думок  в  голові.
 Коли  крики  стихли,  він  підвів  голову  й  побачив,  що
лежить  на  м’якій  купі  сміття  та  жужелі.
 Деякий  час  він  міркував,  що  з  ним  скоїлось.  Потім,
зрозумівши,  що  з  ним  розправились  як  із  штрейкбрехе¬
ром,  знесилено  підвівся  на  ноги,  і,  закриваючи  обличчя
руками,  геть  побрів,  спотикаючись,  з  довгого  рівчака.
 XII
 Жовті  електричні  груші  виростали  на  чорних  плата¬
нах  парку.  Вони  сяяли,  як  чарівні  плоди  в  казці  про  жар-
птицю,  і  там,  де  пробивалось  їхнє  сяйво,  листя  платанів
було  смарагдове.
 Був  вечір.  Звідкись  із  близького  ресторану  долітали
звуки  оркестру.  Скрипки  виводили  мрійливий  вальс.
 На  лавах  вздовж  алеї  сиділи  люди.  Люди  були  чорні,
як  чорне  було  і  їхнє  буття.  Це  були  бездомні,  безробітні

674
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 люди,  —  пролетаріят,  викинутий  на  вулицю  підприєм¬
цями.
 Поліцай,  що  нагадував  кажана,  проходив  алеєю  і  бу¬
див  кого-небудь  з  них.
 —  Тут  спати  не  можна!
 Тоді  чоловік  чи  жінка  вставали  і,  похитуючись,  ішли
до  іншої  лави,  щоб  знесилено  звалитись  на  неї.
 Франц  Каркаш  сидів  на  лаві  коло  фонтана.  Вода  плюс¬
кала,  переливаючи  сріблом  в  електричному  промені,  що
пробивався  крізь  листя  платана.  Коли  змовкали  скрип¬
ки,  було  чути,  як  плюскоче  вода,  але  цей  сумирний  на¬
стрій  парку  не  заспокоював  Каркаша.
 Він  весь  горів  з  одчаю,  що  охоплював  його.  Каркаш  ще
досі  відчував,  як  його  везуть  у  тачці  жінки,  як  він  котив¬
ся  на  купу  сміття,  і  почуття  безпорадности  й  сорому  охо¬
плювали  його.  Все  скінчено,  він  тепер  зайва,  нікому  не
потрібна  людина.  Він  нічим  не  може  допомогти  Жакелі-
ні,  та  й  собі  самому  не  може  дати  ради.  Почуття  задово¬
лення  й  зловтіхи  охоплює  його,  коли  він  згадує  обличчя
майстра  й  шпиків,  що  викинули  його  на  вулицю.  Гнів  і
обурення  охоплюють  його,  і  він  бачить  себе  в  лавах  де¬
монстрантів,  що  несуть  червоні  прапори,  він  бачить  себе
з  рушницею  в  руках  на  барикаді.  Та  раптом  гнів  зміню¬
ється  на  ще  більший  одчай.  Він  обводить  поглядом  су¬
сідні  лави  і  бачить  на  них  людей,  таких  самих,  як  він,
стомлених  і  чорних.
 Він  дивиться  на  них  і  читає  їхні  біографії,  як  вставні
новели  в  свій  власний  біороман.
 Ось  сидить  бездомна  інтелігентна  людина.  Це  відомий
йому  винахідник  Брас.  Йому  сорок  років,  але  Франц  Кар¬
каш  бачить  його  молодим  студентом.  Він  з  бідної  сім’ї
урядовця,  і  його  можна  побачити  іноді  в  лавах  демон¬
странтів.  Та  ось  Каркаш  бачить  молодого  інженера  Бра-
са,  що  вдень  миє  пляшки,  а  ночами  сидить  у  себе  в  ман¬
сарді  і  вираховує  нескінченні  колони  цифр.  Потім  він
бачить  Брасів  проект  в  руках  підприємців,  і  бачить,  як
швейцар-олімпієць  виставляє  Браса  на  вулицю.  Каркаш

Міс  Адрієна
 675
 сам  зустрічається  з  Брасом  у  довгій  черзі  по  безплатний
суп-юшку  —  дар  благодійності  діямантових  дам.  І  ось
тепер  сам  Каркаш  і  сам  Брас  сидять  коло  фонтана  в  пар¬
ку  та  слухають  плюскіт  води  й  звуки  вальсу,  бо  їм  ніку¬
ди  піти  ночувати.
 Каркаш  переводить  погляд  від  Браса  й  спиняється  на
постаті  жінки,  що  стомлено  відкинулась  на  бильця  лави.
Він  знає  її.  Це  міс  Адрієна.  Вона  народилася  в  цьому  пор¬
товому  місті,  де  батько  її  працював  на  електрозаводі.  Спо¬
чатку  вона  була  в  дитячому  балеті,  і  всі  говорили,  що  вона
дуже  талановита.  Наречений  її  був  трюковий  актор,  грав
у  кіно  й  лазив  по  високих  фасадах  будинків.  Вона  потім
танцювала  на  димарях  і  ходила  по  тонких  залізничних
рейках  над  глибокими  проваллями  вулиць.  На  конкур¬
сі  краси  Адрієна  взяла  перший  приз,  але  жодної  копій¬
ки  не  одержала.  Заробили  на  цьому  фотографи  й  ательє.
Потім  чоловік  її  загинув  під  час  карколомного  трюку,  і
Адрієна  покотилась  усе  нижче  й  нижче.  Тепер  вона  вже
не  гарна  й  рада  теж  дармовій  тарілці  супу.
 Каркаш  з  хвилину  дивився  на  цю  жінку  й  мимоволі
подумав  про  дальшу  долю  Жакеліни.  Що  чекає  на  неї?
Що  чекає  на  них  усіх?
 Ось  на  лаві  сидить  художник.  Каркаш  безліч  разів  ба¬
чив,  як  він  малював  на  тротуарах  картини,  що  зникали,
як  марево,  як  привиди,  викликані  фантазією.  Перехожі
кидали  копійки,  і  художник  витрачав  у  повітря  скарби
свого  творчого  натхнення,  бо  це  давало  йому  більше,  ніж
коли  його  картини  купували  спекулянти,  що  торгують
речами  розкошів.  Так  наживались  вони,  а  художник  хо¬
див  голодний.  Тепер  ніхто  не  наживався,  але  художник
не  мав  навіть  де  ночувати.
 Поліцай,  що  був  подібний  до  нічного  кажана,  підій¬
шов  до  Браса  й  узяв  його  за  плече.
 —  Тут  спати  не  можна!
 Брас  прибрав  негайно  ж  звичайної  пози.
 Франц  Каркаш  підвівся  з  лави  й  безнадійно  побрів
уздовж  алеї.

676
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 XIII
 Приваби  великого  міста  розкриваються  перед  нею,  як
чудові  краєвиди  з  обов’язковими  проваллями,  від  яких
крутиться  голова.  Нестримно  вабить  туди  до  обрію,  і  ноги
тремтять  над  неосяжною  глибиною.  Жакеліна,  довіда¬
вшись  про  неприємну  історію  з  Францем  і  не  дочекавшись
його,  пішла  до  міста,  щоб  десь  роздобути  грошей  і,  коли
пощастить,  знайти  Каркаша.  Вона  молода  й  гарна  жінка,  і
це  перед  нею  місто  розкрило  свої  чудові  провалля  приваб,
що  їх  наближають  бажання  й  відштовхує  воля.
 Розкішні  пастки  блискучих  вітрин  приваблюють  її,  —
в  них  сукні,  черевики  й  різноманітний  одяг,  а  прекрас¬
не  тіло  Жакеліни  прикриває  убоге  вбрання.  Її  загіпно-
тизовують  золоті  речі  в  ювелірних  крамницях,  і  діяман-
ти  своїм  блиском  пронизують  її  аскетичну  твердість.  Та
ось  вітрина  з  вином  і  наїдками  —  і  Жакеліна,  одвертаю¬
чись,  тікає  геть.
 Потім  вона  затримує  крок  і  поволі  входить  у  ритм  му¬
зики,  що  лунає  з  освітленого  кафе.  До  неї  долітає  весе¬
лий  сміх  і  гомін  безжурної  юрби,  і  Жакеліна  на  хвиль¬
ку  спиняється.  Та  щось  штовхає  її,  й  вона  іде,  майже  бі¬
жить  далі.
 Вона  йде  край  тротуару,  і  поруч  у  довгих  авто  проїз¬
дять  чоловіки  й  жінки.  Вони  для  Жакеліни,  як  облудне
марево  ще  неоформлених  бажань.  Вони  здаються  їй  сном,
що  його  вона  бачила  в  дитинстві  й  ніколи  не  забувала.
 Перед  величезною  світляною  рекламою  кіно  стояли
люди,  потім  вони  всі  рушили  в  чарівний  вхід,  за  яким
їх  чекають  хвилини  візій,  як  курця  опію  чекає  нірвана.
Жакеліну  захопив  був  натовп,  і  лише  її  нога  торкнулася
заповітних  сходів,  як  свідомість  її  перемогла  спокусу.
 Та  ось  ресторан,  де  танцюють.  Оркестр  гримить,  і
пари,  що  умлівають  від  доторків,  пливуть  в  п’янливому
ритмі,  приголомшені  рожевою  солодкістю  мелодії.  Коло
ресторана  дівчатка.  Вони  пудрять  носи  й  пританцьову¬
ють  у  такт.

Міс  Адрієна
 677
 Струнко!  Ось  прийшов  вербовщик.  І  дівчата  під  нечут¬
ну  команду  починають  робити  вправи  очима,  непомітним
рухом  ноги  й  томною  позою  готового  до  насолоди  тіла.
 Жакеліні  захопило  дух,  і  вона  мимоволі  притиснула
руку  до  серця.  Ось  тут  вона  може  мати  гроші  й  насолоду.
 І  спритна  уява  побігла  назад,  вперед,  потім  знов  на¬
зад,  Жакеліна  на  одну  мить  заплющила  очі.
 Вона  побачила  хвору  дитину,  пляшечку  з  довгим  ре¬
цептом,  що  була  як  монумент  на  честь  людського  страж¬
дання.  Милу  постать  Франца  з  порожнім  гаманцем  в  ру¬
ках  і  раптом  серію  блискучих  вітрин,  довгий  ряд  авто¬
мобілів,  столики  кафе  і  тісно  сплетені  пари  танцівників
у  ресторані.
 Враз  усе  обірвалось,  і  вона  побачила  саму  себе  коло
ресторану,  на  тому  місці,  де  щойно  стояла.  Потім  вона
знов  побачила  дитину,  що  лежала  в  колисці.
 Жакеліна  поворухнулась,  і  її  рука  безсило  впала,  оді¬
рвавшись  від  грудей.  Вона  розплющила  очі  дуже  широ¬
ко,  ніби  в  цьому  полягала  рішучість.
 Вона  вся  затремтіла  від  близької  можливости.  їй  без¬
умно  захотілось  кохати  й  безжурно  сміятись  від  розваг,
що  лоскочуть  почуття.
 Солідний  чоловік,  що  був  бездоганно  вдягнений  і  що  в
ролі  вербовщика  тинявся  між  армією  привабливих  жінок
з  нафарбованими  вустами,  раптом  запримітив  Жакеліну.
Її  сукня  була  найгірша  з  усіх  суконь,  що  підтанцьовували
під  ритм  мелодії  з  ресторану,  але  сама  вона  була  красуня,
перед  якою  блякла  розкіш  шовків  і  оксамитів.
 Чоловік  пішов  прямо  до  неї.  Вона  помітила  це  й  зро¬
била  рух,  щоб  утекти,  але  стримала  себе  й  залишилась
на  місці.
 Поволі,  коли  чоловік  підходив  до  неї,  голова  в  ньо¬
го  деформувалась.  І  коли  він  підійшов  щільно,  Жакелі¬
на  побачила  страшний  голий  череп  з  проваленим  носом,
і  череп  цей  сидів  на  добре  пошитому  костюмі.  Жакеліна
з  жахом  одсахнулась  і  побігла  геть.  Од  голоду  вона  запа¬
морочилась.  Візії  опановували  її.

678
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 XIV
 Ніч.  На  вулицях  ставало  порожньо.  Франц  Каркаш
брів  світ  за  очі,  сам  не  знаючи,  куди  й  чого.  Його  рух
виникав  з  цілковитої  безнадійности  й  безпорадности.
Франц  надто  багато  вже  бачив,  щоб  стати  звичайним
бродягою.  Його  м’язи  вимагали  роботи  або  мусили  за¬
вмерти  навіки.  Франц  розумів  своє  становище.  Інженер
Брас,  художник,  королева  краси  міс  Адрієна  і  він,  без¬
робітний  робітник,  шукали  притулку.  Каркаша  не  ва¬
били  капіталістичні  принади  міста,  вони  лише  викли¬
кали  в  ньому  обурення  й  гнів.  Він  ішов  від  них,  як  від
зачумлених  джерел,  що  не  могли  задовольнити  його  га¬
рячої  спраги.
 Порожніми  вулицями  він  вийшов  до  ріки  і  пішов  мос¬
том.  У  світлі  ліхтарів  унизу  таємниче  дзюрчала  вода  і
булькотіла  твань.  Франц  Каркаш  сперся  на  парапет  і  по¬
дивився  вниз.
 Вода  брудна  й  тьмяна,  повна  покидьок  від  міста,  лед¬
ве  помітно  коливалась,  здавалося,  що  то  ворушаться  мі¬
ріади  бактерій.
 Франц  відчув,  ніби  вода  піднялася  до  самого  парапе¬
ту,  а  потім  відхлинула  знову  далеко  вниз.  Йому  від  цьо¬
го  почуття  запаморочився  світ,  і  ноги  стали  легкі,  ніби
їх  у  нього  зовсім  не  було.
 Його  нестримно  потягла  глибина,  і  він,  як  зачарова¬
ний,  став  усе  нижче  схилятись  над  парапетом.  Раптом
він  одсахнувся  назад.  Йому  здалося,  що  жінки  під  вигу¬
ки  й  регіт  везуть  його  в  тачці  й  перекидають  у  цю  бруд¬
ну  воду.  Але  цей  спогад  наповнив  його  рішучістю,  і  він
перекинув  ногу  через  парапет.  Ще  рух,  і  він  полетів  би
в  прірву.
 Довгий  «Б’юїк»,  що  вибіг  на  міст,  раптово  загальму¬
вав  і  спинився  коло  Каркаша.  Голосно  загавкав  буль¬
дог,  і  не  встиг  Каркаш  зсунутись  далі,  як  містер  Біл-
дінг,  що  вистрибнув  з  «Б’юїка»,  потяг  Каркаша  за  ко¬
мір  назад.

Міс  Адрієна
 679
 Це  все  відбулося  так  несподівано  й  швидко,  що  шістде¬
сятилітня  красуня,  господарка  бульдога  і  дружина  місте¬
ра  Білдінга,  не  встигла  навіть  скрикнути.  Вона  лише  від¬
кинулась  на  м’ягкому  сідалі  «Б’юїка»  трохи  назад.
 Франц  Каркаш  побачив  перед  собою  рішучу  постать
людини,  що  негайно  ж  випустила  його  комір  із  своїх
рук.
 —  Не  поспішайте!  Ріка  залишиться  на  цьому  ж  міс¬
ці.  Ще  встигнете!
 І  Франц  відчув  у  своїй  руці  шовковий  папір,  який
міг  бути  лише  тим,  про  що  він  міг  подумати  з  першо¬
го  разу.
 Закричала  сирена,  гавкнув  бульдог,  і  «Б’юїк»  негай¬
но  ж  зник  за  найближчим  поворотом.
 Франц  Каркаш  очманіло  подивився  йому  вслід.  Весь
випадок  його  сильно  знервував.  Він  сам  собі  нагадував
людину,  яку  несподівано  скупали  в  холодній  воді.
 За  якоюсь  нереальною  інерцією,  що  її  утворив  автомо¬
біль,  Франц  Каркаш  мимоволі  почвалав  у  той  самий  бік,  де
він  зник.  Він,  похитуючись,  добрів  до  кінця  парапету,  очма¬
ніло  розглядаючи  два  папірці,  що  були  в  його  руці.  Це  були
гроші.  Вони  були  новенькі  й  хрущали  під  пальцями.
 Коло  кінця  парапету  до  Франца  підійшов  мостовий
сторож  і  несподівано  вихопив  у  нього  з  рук  гроші.  Франц
здивовано  поглянув  на  нього.  Сторож  уважно  оглянув  па¬
пірці  —  вони  були  однакової  вартості.  Один  папірець  він
встромив  собі  в  кишеню,  а  другий  віддав  Францеві.
 —  Приходь  сюди  завтра!  Так  можна  заробляти  щове¬
чора.  Тільки  пам’ятай,  що  половину  мені...
 Франц  спробував  був  обуритись,  але  він  був  такий  зне¬
силений,  що  в  нього  нічого  не  вийшло.  Він  одштовхнув
сторожа  і  пішов  далі.
 Коли  він  завернув  за  ріг  провулка,  до  нього  несподі¬
вано  підбігла  якась  жінка.  Він  хотів  дати  їй  дорогу,  але
раптом  відчув  її  теплі  обійми.  Це  була  Жакеліна.  Вона
швидко  почала  йому  щось  говорити,  і  він  відчув,  як  за¬
спокійливо  її  голос  і  вся  вона  впливає  на  нього.

680
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Ходім,  Франце!  Ходім  додому!  Леон  Мустак  каже,
що  то  був  прикрий  випадок!  Ти  зробив  велику  послугу
радянському  інженерові,  і  всі  комуністи  дуже  цінують
твій  вчинок.
 Ці  слова  проливали  на  Франца  цілющі  ліки.  Він  відчу¬
вав,  як  у  ньому  зростає  бадьорість.  Він  раптом  голосно  на
всю  вулицю  зареготав,  чим  навіть  налякав  Жакеліну.
 —  Вони  навіть  не  вважають  тебе  за  штрейкбрехера.
Цілком  зрозуміло,  що  людина  іноді  ніяк  не  може  діяти
інакше,  ніж  вона  діє.  Це  казав  Андріяш  Вале!
 Франц  перестав  сміятись  і  ніжно  обійняв  Жакеліну.
Він  передав  їй  папірець,  який  заробив  незвичайним  спо¬
собом.  А  це  сказало  Жакеліні,  що  Франц  весь  час,  навіть
підсвідомо,  думав  про  неї.
 —  Потім,  Жакеліно!  Потім  я  прийду!  Тільки  не  зараз!
Я  мушу  щось  зробити,  щось  додумати,  Жакеліно!  Іди,
іди!  На  тебе  чекає  дитина.
 Жакеліна  здригнулась,  наче  прокидаючись  від  сну.
Вона  випустила  руку  Франца  і,  не  оглядаючись,  швид¬
ко  пішла  вулицею.
 Франц  дивився  на  неї.
 XV
 Швидше!  Швидше!  До  кінця.
 Ось  виринув  із  завулка  чоловічок  весь  жовтий  з  ім’ям
оксамитовим  —  Самюель  Плюш  —  і  раптом  впізнав  зна¬
йому  спину.  Кишені  в  пальті  розкривали  свою  порож¬
нечу,  як  голодні  роти  удавів.  І  все  ж  таки  це  був  не  Леон
Мустак,  а  той  самий  Франц  Каркаш.
 Самюель  Плюш  з’явився  так,  як  він  мусив  з’явитись.
Він  ніби  століття  гнався  за  цією  знайомою  спиною,  але  з
того  моменту,  як  він  почав  гонитву  і  наздогнав  переслі¬
дуваного,  неначе  промайнула  лише  одна  мить.
 Самюель  Плюш,  як  леопард,  стрибнув  на  Каркаша.
Одна  мить,  і  він  скрутив  йому  руки.  Блискучий  білий
метал  наручників  блиснув  у  світлі  ліхтаря.

Міс  Адрієна
 681
 —  Ви  арештовані!
 Франц  Каркаш  байдуже  подивився  на  Самюеля  Плю¬
ша.  Випростався  весь,  як  легендарний  велетень.  І  рап¬
том  Самюелю  здалось,  що  наручники  із  звичайних  білих
ниток.  Лише  один  помах  Францевих  рук,  і  вони  луска¬
ють  і  розпадаються.  Плюш  знітився  під  Францевим  по¬
глядом.
 —  Ходім!
 І  Франц  твердо  пішов  поруч  жовтого  чоловічка.
 Тепер  у  нього  була  мета.
 XVI
 Дні  минали  й  миготіли,  наче  освітлені  вікна  нічного
поїзда.  Ніч  була  в  камері  Франца  Каркаша.  Його  вкину¬
ли  в  цей  кам’яний  мішок  і,  здавалось,  забули  про  нього.
Іноді  вартові  приносили  якусь  юшку,  щоб  в’язень  не  по¬
мер  з  голоду.
 Проте  це  була  школа  для  нього.  В’язниця  жила  своїм
схованим  і  таємничим  життям.
 Приводили  й  виводили  нових  людей.
 Уночі  Франца  будив  страшний  несамовитий  крик  ка¬
тованої  людини.
 Іноді  він  прокидався,  і  його  кидало  в  жар  від  пострі¬
лів  вихлопної  труби  заведеного  мотора.  Він  знав,  що  це
розстрілюють  людей,  і  міг  уже  відрізнити  справжній  по¬
стріл,  що  зливався  з  пострілами  вихлопної  труби.  Тепер
все  його  турбувало.  Цілими  добами  він  прислухався  до
звуків  у  тюрмі  й  цим  ніби  брав  найактивнішу  участь  в
її  житті.
 Франц  навіть  не  здогадувався,  що  його  заарештува¬
ли  замість  Леона  Мустака.  Це  була  груба  робота  Самю¬
еля  Плюша.
 За  кілька  діб  до  камери  Франца  разом  із  шматком
хліба  пролізла  маленька  записочка.  Вона  сильно  підба¬
дьорила  його,  бо  він  уже  став  думати,  що  про  нього  за¬
були  навіки.

682
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «Тримайся,  Франце!  Ми  про  тебе  не  забудемо!».
 Більше  в  ній  нічого  не  було.  І  хоч  Франц  не  знав,  хто
писав  її,  але  він  чомусь  мимоволі  подумав  про  Леона  й
комуністів.  Ці  кілька  слів  сказали  Францеві,  що  в  нього
є  друзі  і  що  йому  варто  й  треба  боротись.
 Ще  за  кілька  днів  до  Франца  завітав  несподіваний
гість.  Це  був  Самюель  Плюш.
 Франц  чомусь  злякався,  коли  побачив  огидне  обличчя
цього  миршавого  чоловічка.  Він  уже  раніш  відчув  фізич¬
ну  силу  Плюша,  яка  виявлялась  несподівано,  як  стиск
клешні.  Крім  того,  Франц  чомусь  одразу  пригадав  кош¬
марні  сцени  катувань,  що  ввижались  йому  ночами,  коли
він  чув  несамовитий  крик  в’язнів.  Проте  це  була  лише
хвилинна  слабість,  і  він  одразу  переміг  її.
 Самюель  Плюш  завітав,  як  старий  гість.  Він  ніби  зай¬
шов  по  довідку,  запитання  його  були  раптові:
 —  Чи  не  знаєте  ви  Леона  Мустака?  —  запитав  Плюш
одразу,  як  тільки  зайшов  до  камери.
 Франц  мовчки  одвернувся.  Самюель  Плюш  терпля¬
че  чекав.
 —  Знаю!  —  повернувся  Франц  і  сміливо  глянув  у  це
огидне  обличчя.  Самюель  Плюш  здригнувся  від  неспо¬
діванки.
 —  Ви  про  нього  нічого  не  можете  розказати?
 —  Нічого,  що  б  вас  цікавило!
 —  А  це  ви  знаєте?  —  І  Плюш  витяг  з  кишені  і  подав
Францеві  знайому  йому  листівку.
 Франц  уважно  її  перечитав  і  посміхнувся  своїм  дум¬
кам,  проте  він  негайно  ж  висловив  їх  вголос.
 —  Тепер  я  цілком  згодний  з  тим,  що  тут  надрукова¬
но!
 —  Тепер?  —  запитав  Плюш.
 —  Так,  тепер!  Вам  мусить  бути  відомо,  що  я  був  штрейк¬
брехер!
 Плюш  тихенько  хіхікнув.
 —  Штрейкбрехер  із  вас  був  чудовий,  та  з  цього  нічо¬
го  не  вийшло!  Значить,  не  погоджуючись  зі  змістом,  ви

Міс  Адрієна
 683
 поширювали  ці  листівки,  очевидно,  за  плату?  Як  кіно-
рекламу?  —  знову  хіхікнув  Плюш.
 —  Я  не  поширював  їх!
 —  Гаразд!  Ми  з  вами  ще  поговоримо,  —  кинув  Плюш
і  вийшов  із  камери,  ляснувши  дверима.
 Знову  потекли  дні.  Знову  стріляла  вихлопна  труба  мо-
тоциклетки.
 XVII
 Жакеліна  була  виснажена  вкрай  безробіттям  і  голо¬
дуванням.  Все-таки,  коли  Каркаш  був  на  волі,  він  дещо
іноді  діставав  і  хоч  трохи  підтримував  їх  усіх.  Дитина
зовсім  розхворілась  і,  здавалося,  уже  конала  на  руках
Жакеліни.
 Лікарні  безплатно  не  приймали  хворих,  а  в  Жакеліни
вже  нічого  було  й  продати,  щоб  заплатити  за  лікування.
Лишався  ще  один  шанс  —  останній  і  ненадійний.
 Жакеліна  довідалась,  що  одна  благодійна  лікарня,  яка
існувала  коштом  діямантових  дам,  ще  досі  приймає  хво¬
рих.  Але  ця  лікарня  приймає  лише  одну  особу  на  добу,  і
то  лише  в  певні  дні.
 Жакеліна  вирішила  спробувати  щастя.  Вона  загорну¬
ла  добре  дитину  і  ще  з  вечора  пішла  до  воріт  лікарні.
 Сірий  ранок  застав  її  біля  воріт  на  лаві.  Її  постать  була
трагічна.  Постать  молодої  матері  над  задубілою  дитиною.
Вона  тримала  в  руках  маленьке  тільце  і  вже  сама  не  зна¬
ла,  чи  живе  воно  ще.
 Поволі  місто  оживало.  Проїхали  торгівці  з  зеленню
на  базар.  Промчав  автомобіль  з  п’яною  компанією  ніч¬
них  гуляк,  що  вертались  додому.  Потім  пройшов  трам¬
вай  і  загули  далекі  гудки  заводів.  Тротуарами  пішли  ро¬
бітники  й  робітниці,  поспішаючи  на  роботу.
 Кілька  бездомних  хворих  жінок  незабаром  прилучи¬
лись  до  Жакеліни.  На  що  вони  сподівались,  Жакеліна
не  знала.  Адже  вона  була  перша  в  черзі,  а  там  приймали
лише  одну  особу.

684
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Коли  сонце  підбилось  уже  досить  високо,  за  брамою
почали  ворушитись  люди.  Жакеліна  встала  і  підійшла  до
самої  брами,  притискаючи  дитину  до  грудей.
 Якийсь  кволий  жебрак  підійшов  до  неї  і  став  нахабно
відштовхувати  її,  щоб  бути  першим.
 Та  в  Жакеліни  звідкись  узялося  багато  енергії.  Адже
вона  захищала  дитину.  В  ній  прокинулась  лють,  і  мило¬
сердя  зовсім  не  було  в  її  погляді.  Коло  брами  зав’язалась
мовчазна  боротьба,  яку  жадібно  спостерігали  жахливі
обличчя  людей,  понівечені  й  спотворені  голодом  та  хво¬
робами.
 Жакеліна  однією  рукою  і  всім  тілом  боролася  з  же¬
браком.  Це  була  трагічна  й  жахлива  боротьба.  Вона  роз¬
христалась  і  була  страшна  в  своїй  роздратованій  красі.
Нахаба  чіплявся  за  її  сукню,  за  руки  й  силкувався  від¬
тягти  від  воріт.
 Коли  з  того  боку  брами  підійшов  воротар  і  почав  від¬
чиняти  хвіртку,  боротьба  її  з  жебраком  стала  ще  напру-
женіша.
 Та  ось  хвіртка  відчинилась,  і  третій  бродяга,  що  був
міцніший  за  Жакеліну  й  жебрака,  швидко  підійшов  до
них,  відштовхнув  їх  обох  і  пройшов  усередину.  Хвіртка
негайно  ж  зачинилась.
 Жакеліна,  жебрак  і  вся  черга  бездомних  очмані¬
ло  дивились  на  зачинену  браму,  ніби  перед  ними  була
брама  до  кращого  життя,  яка  навіки  закрилася  перед
ними.
 Жакеліна  згадала  про  дитину  й  швиденько  покла¬
ла  її  на  лаву.  Вона  розгорнула  її  і  відсахнулась.  Дитина
була  мертва.
 Жакеліна  схопила  на  руки  мертве  тільце  й,  несамови¬
то  закричавши,  загойдала  його  в  своїх  обіймах.
 Жебраки  не  витримали  цього  одчаю  і  негайно  закуль¬
гали  геть  врозтіч,  ніби  за  ними  гналися  всі  фурії  полі-
ційних  управ.

Міс  Адрієна
 685
 XVIII
 У  «Веселому  джерелі»  знову  все  було  на  своєму  місці.
Стояв  буфет  з  наїдками,  бочонки  з  пивом  і  столики  посе¬
редині  з  вазончиками  квітів.
 За  одним  із  столиків  сиділа  компанія  робітників.  Тут
були  Андріяш  Вале,  Леон  Мустак,  Петро  і  трохи  змарні¬
лий  Франц  Каркаш.
 Робітники  вітали  Франца,  що  звільнився  з  в’язниці.
 Каркаш  ось  уже  котрий  раз  тримав  в  руках  відому  нам
і  йому  листівку.
 «Товариші!  Робітники  заводу  “Хеймніцер  і  Лайна”  ого¬
лосили  страйк.  Ми  добиваємось,  щоб  Компанія  негайно  при¬
йняла  знов  на  роботу  46  чоловіка,  звільнених  незаконно  з  за¬
воду,  родинам  яких  загрожує  голодна  смерть.  Ми  вимагаємо
знищення  штрафного  режиму,  що  панує  на  заводі.  Ми  вима¬
гаємо  акуратної  виплати  заробітку,  без  жодних  зменшень.
 Ми  закликаємо  всіх  наших  братів  —  робітників  інших
заводів  підтримати  нас  у  цій  боротьбі  проти  Компанії».
 —  Так,  ми,  Каркаше,  перемогли!  Ми  виграли  страйк.
Ми  виступили  організовано,  і  нас  підтримали  наші
жінки-робітниці...
 Франц  Каркаш  зніяковів,  його  й  досі  турбував  один
неприємний  спогад.
 —  Нічого!  Не  червоній,  Франце!  Так  ця  організова¬
ність  і  допомогла  нам.  Крім  того,  термінове  замовлення
радянських  робітників  не  дозволило  «Компанії»  зволі¬
кати  страйк  і  вдаватись  широко  до  поліції!
 Андріяш  Вале  посміхнувся:
 —  А  коли  б  і  поліція!  Ми  все  одно  перемогли  б.  Після
твого  вчинку  на  заводі,  Франце,  я  перетягнув  на  наш  бік
усіх  робітників.  Завод  на  кілька  днів  завмер  зовсім.
 Петро  чокнувся  кухлем  з  Андріяшем.
 —  За  твоє  здоров’я,  діду...
 Робітники  загомоніли  ще  веселіше.
 —  До  цих  пунктів  у  листівці,  —  сказав  Леон  Мус¬
так,  —  ми  додали  ще  пункт  про  звільнення  всіх  зааре¬

686
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 штованих  під  час  страйку.  Отже,  за  твоє  звільнення,
Франце!
 Вони  сиділи  й  розмовляли,  і  в  «Веселому  джерелі»
було  весело.  Награвав  оркестр.
 —  Ти  вже  бачив  Жакеліну?  Був  у  лікарні?
 Франц  посмутнів  і  хитнув  головою.
 Він  уже  бачив  Жакеліну  і  зараз  пригадав  її  схудле  об¬
личчя  серед  білих  стін  лікарні  на  білій  подушці  в  ліжку.
 —  Шкода,  що  ми  не  знали  раніш  про  таке  тяжке  твоє  ста¬
новище.  Ми  всі  були  в  жахливому  стані.  Проте  для  дитини
ми  могли  б  дещо  зробити.  Я  прийшов  трохи  запізно.
 І  Леон  Мустак  розповів.
 Він  прийшов  до  Жакеліни,  коли  довідався  про  похо¬
рон  дитини.  Треба  було  підтримати  її  й  розповісти  про
Франца  Каркаша,  якого  не  забули.
 Леон  підійнявся  сходами  до  самих  дверей  Каркашевої
кімнати,  коли  почув  запах  газу.  Це  його  сильно  стурбу¬
вало.  Двері  були  зачинені,  і  запах  газу  йшов  з  них.  Леон
почав  стукати.  На  його  крик  збіглись  сусіди.  Зламали
двері.  В  кімнаті  було  повно  газу,  й  на  підлозі  лежала  не¬
притомна  Жакеліна.
 Задзеленчав  телефон,  і  незабаром  карета  швидкої  до¬
помоги  помчала  містом.  Вона  мчала  серединою  вулиці  і
всі  розступалися,  даючи  їй  дорогу.
 —  Жакеліну  ми  врятували,  Франце!  Велика  шкода,
що  так  трапилось.  Наші  відвідують  її  щодня.  Вона  неза¬
баром  одужає.
 Знову  настрій  у  «Веселому  джерелі»  пожвавішав.
Франц  Каркаш  підвівся.
 —  Я,  колишній  малосвідомий  безробітний  і  навіть
штрейкбрехер,  присягаюсь  перед  вами  віддати  всі  свої
сили  на  боротьбу  з  тими,  хто  утопив  мого  друга  Матія-
ша  Лябур,  хто  умертвив  дитину  й  отруїв  газом  Жакелі¬
ну,  хто  придушує  робітників,  катує  їх  у  в’язницях  і  вно¬
чі  стріляє  з  «мотоциклетки»!
 Крики  товаришів  заглушили  Франца!..

Міс  Адрієна
 687
 XIX
 Мрії  здійснюються.  Ось  Франц  Каркаш  вибіг  на  па¬
лубу  пароплава  з  відром  і  шматком  клоччя  в  руках  і  ста¬
ранно  став  натирати  мідні  поручні,  поки  вони  не  поясні¬
ли,  як  ясніє  ранок.  Поруч  плюскало  море,  і  Франц  Кар¬
каш  безжурно  насвистував.
 Матроська  романтика  моря  давно  відійшла  в  минуле.
Тепер  були  не  матроси,  а  палубні  робітники.  Такий  робіт¬
ник  був  і  Франц  Каркаш.  Він  цілими  днями  чистив  па¬
лубу  або  висів  у  колисці  й  фарбував  пароплавну  обшив¬
ку.  Це  було  замість  романтичних  вітрил  і  канатів.  Про¬
те  Франц  був  задоволений.
 Його  послали  робітники  заводу  супроводити  на  паро¬
плаві  машини  для  Радянського  Союзу.  Це  були  ті  маши¬
ни,  що  за  одну  з  них  він  виступив  на  заводі  проти  май¬
стра,  шпигів  і  всієї  «Компанії».  Люди,  що  співчувають
Радянському  Союзу,  робітники,  що  борються  за  спільну
справу,  мусили  мати  своїх  людей  на  пароплаві.
 Франц  Каркаш  мав  у  кубрику  вже  багато  спільників.
Його  життєвий  досвід  і  класова  свідомість  були  найкра¬
щою  його  школою.  До  партії  він  прийшов  переконаний
життям,  і  це  переконання  не  можна  було  похитнути.
 У  кубрику  —  іноді  гармошка,  а  частіше  обережні  роз¬
мови,  нагорі  ж,  на  палубі,  праця  до  втоми.  Так  минали
дні  в  рейсі.
 Сьогодні  Франц  натирав  мідні  поручні  з  більшою  охотою.
День  був  хороший,  і  вдалині  вже  біліла  Одеса.  Він  часто  од-
ривався  від  роботи  і  поглядав  туди,  де  виблискувало  на  сонці
південне  місто  робітників,  що  вільно  будують  соціалізм.
 Каркаш  не  зміг  би  переказати  всіх  почуттів,  що  на¬
повнювали  його.
 До  нього  незабаром  підійшли  два  моряки  —  його  дру¬
зі  Фабіанке  й  Гуль,  які  теж  вдивлялися  в  далекий  берег,
на  якому  біліло  місто.  Тут  нікого  із  сторонніх  не  було,  й
вони  могли  поговорити.
 —  Оце  Одеса!  —  сказав  Фабіанке,  і  вони  всі  троє  поди¬
вились  у  далечінь.

688
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Там  більшовики!  Машини,  що  ми  привезли,  їм
здорово  згодяться.  У  них  же  нема  капіталістів!  —  ска¬
зав  Гуль.
 —  Нам  треба  повчитись  у  них,  як  позбавитись  наших
підприємців!  —  сказав  Каркаш.
 Потім  вони  зашепотіли.  Власники  пароплава  уже  під
час  рейсу  зменшили  їм  плату,  і  нічого  з  обіцяного  харчу¬
вання  вони  на  пароплаві  не  бачили.  Це  вже  було  зробле¬
но  під  час  рейсу,  і  це  була  звичайна  хитрість,  щоб  біль¬
ше  заробити  на  їхніх  шкурах.
 —  В  порту,  в  Одесі,  ми  оголосимо  страйк,  нас  підтри¬
мають  робітники!  —  сказав  Каркаш.
 Проте  їм  важко  було  зараз  думати  про  це.  Вже  близь¬
ко  була  Одеса,  і  вони  троє  широко  розплющеними  очима
дивились  на  місто.
 XX
 У  портовому  ресторанчику,  куди  часто  заходили  чу¬
жоземні  моряки,  які  прибували  на  пароплавах  до  Одеси
з  різних  країн,  сидів  за  столиком  з  кухлем  пива  Остап
Назарчук,  робітник  судноремонтного  заводу  ім.  Марті.
Він  вийшов  сьогодні,  як  він  сам  висловлювався,  на  по¬
лювання.
 Справа  в  тому,  що  Назарчук  був  найактивніший  член
модрівського  осередку  на  заводі  Марті.  Він  листувався  з
багатьма  товаришами,  що  живуть  і  працюють  за  кордо¬
ном,  вивчав  мови  і  дуже  радо  підтримував  міжнародний
робітничий  зв’язок.  Знайомився  він  з  охотниками  листу¬
ватись  через  моря  й  океани  саме  в  цьому  ресторанчику.
Назарчук  знав,  що  сьогодні  прибув  чужоземний  пароплав
з  машинами  і  що  обов’язково  тут  мають  бути  чужоземні
моряки.  Він  пив  пиво  і  поглядав  на  вулицю,  чекаючи  чу¬
жоземних  гостей.  Чекати  йому  довелось  не  довго.
 Незабаром  до  ресторанчика  зайшли  двоє  моряків  і
сіли  за  сусідній  столик.  Це  був  Франц  Каркаш  і  моряк,  з
яким  він  подружився,  Густав  Фабіанке.

Міс  Адрієна
 689
 Назарчук  негайно  ж  почав  діяти.  Він  допив  своє
пиво  за  здоров’я  моряків,  ті  підтримали  тост,  і  розмова
зав’язалась.
 —  Сьогодні  в  нашому  клубі  збори  модрівського  осеред¬
ку,  чи  не  завітали  б  ви  до  нас?  —  спитав  Назарчук.
 Між  іншим  він  думав,  що  йому  доведеться  переконува¬
ти  й  умовляти  моряків  саме  піти  до  клубу,  а  не  проводити
вечір  у  ресторанчику  або  шукаючи  знайомств  із  найкра¬
щими  жінками  Одеси,  яка  славиться  ними,  як  і  чудовою
рибою  скумбрією.  Проте  моряки  були  люди  передові.
 —  Мене  це  дуже  цікавить!  —  сказав  Каркаш.  —  Ми
обидва  цікавимось  життям  радянських  робітників!..
 Вони  допили  пиво,  розплатились  і  разом  з  Остапом
Назарчуком  вийшли  з  ресторану.
 XXI
 У  клубі  було  досить  велелюдно.  За  кількома  столи¬
ками  грали  в  шахи.  В  одній  із  кімнат  працював  гурток
ППО,  в  іншій  аматорський  оркестр  вивчав  новий  марш,
і  тут,  крім  музикантів,  було  багато  аматорів  музики.  Ді¬
вчата  пробували  танцювати  вальс,  бо  поки  що  марш  зву¬
чав,  як  аргентинське  танго.  Флейта  й  тромбони  ще  не  по¬
трапляли  в  ритм.
 В  іншій  кімнаті  місцевий  радіоаматор  настроїв  радіо.
Воно  верещало,  як  тисяча  дияволів  на  торф’яному  боло¬
ті.  Радіоаматор  був  один,  бо  це  мистецтво  давало  насоло¬
ду  лише  йому  одному.
 Назарчук  у  супроводі  Каркаша  та  Фабіанке  обійшов
майже  всі  кімнати.  Він  з  величезною  гордістю  показував
своїх  закордонних  гостей  усім  присутнім  у  клубі.  Грачі  в
шахи  припиняли  гру,  у  музикантів  одразу  виходив  бра¬
вурний  марш,  а  радіоаматор  зустрічав  гостей  одразу  ці¬
лою  промовою  із  гучномовця.
 Гурток  робітниць  і  робітників  навколо  гостей  поволі
збільшувався,  як  снігова  грудка.

690
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Нарешті  вони  всі  зайшли  в  одну  з  кімнат,  де  могли
зручно  розсістися,  і  Назарчук  сказав.
 —  Знайомтеся!  Це  наші  закордонні  гості  —  товариші
Каркаш  і  Фабіанке.  А  це  члени  модрівського  осередку  —
робітники  й  робітниці  заводу  «Марті».
 Розмова  почалася.  Образи  її  пересувались  і  в  просто¬
рі,  і  в  часі.
 Робітники  заводу  «Марті»  побачили  стару  Європу.
Вона  сиділа  в  парку  коло  фонтана  в  образі  міс  Адрієни.
 І  зараз  же  Каркаш  і  Фабіанке  побачили  перед  собою
двох  дівчат-фізкультурниць,  що  прийшли  з  гуртка  ППО.
Робітниці  були  молоді  й  веселі,  вони  ніби  були  символом
молодої  країни.
 Так  точилася  розмова.
 Потім  перед  слухачами  з  заводу  «Марті»  потяглися
довгі  черги  по  безплатний  суп  перед  благодійними  уста¬
новами.  Бездомні  люди  і  жебраки,  що  лежали  під  мос¬
тами  і  в  парках.  І  тут  же  вітрини  крамниць  з  обвалами
найкращих  і  різноманітних  речей.  Ресторани  й  автомо¬
білі  з  пикатими  обличчями  буржуа.  Кволі  діти  робітни¬
ків  у  глибоких  кам’яних  дворах  робітничих  будинків  ви¬
ростали,  як  квіти  без  сонця.
 А  Каркаш  і  Фабіанке  побачили  наші  ясла  з  малень¬
кими  дітьми  в  колисках.  Цілий  виводок  їх  сидів  на  бі¬
лих  емалевих  горщиках  серед  кімнати,  й  обличчя  у  них
були  серйозні,  як  у  людей,  що  роблять  дуже  важливу
справу.  Весела  жвавість  дитсадків  і  дитмайданчиків  не¬
гайно  ж  змінилась  на  комфортабельну  чистоту  дієтич¬
них  їдалень.
 Далі  перед  очима  слухачів  виросли  конструктивні  лі¬
нії  нових  робітничих  житлокоопів.
 Потім  заговорили  про  умови  роботи,  і  Каркаш  розпо¬
вів  про  жахливу  систему  штрафів,  що  її  він  так  недавно
перетерпів  навіть  у  ролі  штрейкбрехера.
 І  зараз  же  обидва  гості  побачили  нові  цехи  наших  заво¬
дів,  нові  будови  й  споруди  станцій,  елеваторів  і  фабрик.

Міс  Адрієна
 691
 В  цехах  висіли  плакати  про  ударництво  й  соціаліс¬
тичне  змагання,  і  перед  кожним  ударником  був  малень¬
кий  прапорець.  Вони  побачили  раптом  і  суцільні  поля,
що  безмежно  колосилися  новим  урожаєм.  Нові  колгосп¬
ні  стайні  з  кіньми  і  племінними  бугаями.  Пташарні  з  хо¬
рами  півнів  та  аудиторією  балакучих  курей.  Побачили
жвавих  колгоспниць  за  стерном  трактора  і  колгоспни¬
ків  на  косовиці  в  полі.
 Далі  Фабіанке  розповів  про  кілька  епізодів  з  останньо¬
го  страйку,  й  робітники  заводу  «Марті»  побачили  пікет¬
чиків  коло  воріт,  юрби  штрейкбрехерів  і  бичачу  тупість
поліцаїв.  Вони  побачили  бійки  з  фашистами,  роботу  по¬
ліцейських  палиць  і,  нарешті,  тюрми  з  в’язнями  і  пострі¬
ли  з  вихлопної  труби  заведеної  мотоциклетки.
 Потім  із  надр  заводів  і  фабрик  встали  густі  колони  де¬
монстрантів  і  вони  грізно  йшли  вулицями  під  тінню  со¬
тень  червоних  прапорів.
 І  раптом  перед  слухачами  промайнули  обличчя  кому¬
ністів  і  комсомольців  Леона  Мустака,  Петра,  Симона,  ста¬
рого  Андріяша  Вале.
 Та  ось  після  страйкового  комітету  у  «Веселому  дже¬
релі»  вони  опинилися  у  темних  вогких  камерах  з  заґра¬
тованими  вікнами,  а  коло  високих  стін  стали  прогулю¬
ватись  жандарми  з  карабінами  за  плечима.
 Тоді  встав  і  заговорив  Назарчук.
 —  Всі  ми  члени  модрівського  осередку,  у  нас  на  заводі
є  модрівські  бригади,  які  частину  свого  заробітку  відда¬
ють  на  справу  міжнародної  пролетарської  допомоги.  В  на¬
ших  підшефних  колгоспах  є  теж  бригади,  які  засівають
понадпланово  цілі  лани,  і  урожай  з  них  іде  на  допомогу
закордонним  робітникам  в  їх  революційній  боротьбі.
 І  перед  слухачами  промайнуло  багато  облич  замордо¬
ваних  революціонерів  і  звільнених  з  в’язниць  зусилля¬
ми  МОДРу.
 —  Я  бригадир  модрівської  бригади!  —  сказав  Назар¬
чук.

692
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 І  Каркаш,  і  Фабіанке  побачили  його  в  цеху  на  роботі
серед  робітників  його  бригади.  Потім  вони  побачили  бри¬
гаду  колгоспників,  що  збирала  хліб  лобогрійками.
 —  Нам  треба  налагодити  міцний  зв’язок!  —  сказав
Каркаш.
 —  Ваша  справа  —  то  наша  справа!
 Робітники  встали  й  оточили  гостей,  стискаючи  руки
й  обіймаючи  за  плечі.

ПУБЛІЦИСТИКА.  СТАТТІ
ДОКУМЕНТИ
 МАНІФЕСТ  MARINETTI
Й  ПАНФУТУРИЗМ
 І
 Друге  десятиріччя  XX  віку  відзначилось  великою  по¬
дією  в  світовім  мистецтві.
 Це  був  футуристичний  маніфест  Marinetti.
 Наближаючись  до  XX  віку,  мистецтво  весь  час  не  мо¬
гло  поспівати  за  життям,  не  могло  йти  поруч  з  ним.  Відпо¬
відаючи  кождій  добі  економичної  структури  суспільства,
мистецтво  тільки  починало  розправляти  свої  паростки,
коли  вже  остаточно  накреслювались  нові  виробницькі
відносини  або  їх  одміни.
 Мистецтво  певної  економічної  структури  суспільства
не  встигало  міняти  своїх  форм  (своєї  фактури),  коли  вже
виникала  од  міна  у  виробницьких  відносинах,  і  розвива¬
лось  далі  в  новій  структурі,  сягаючи  свого  апоґею.
 Це  якраз  і  є  одна  з  ознак  того,  через  що  зміна  фактури
мистецтва  відбувалася  так  бурхливо  й  революційно.
 Разом  з  новою  одміною  виробницьких  відносин  десь  у
товстім  шарі  життя  зароджувались  і  нові  форми  мисте¬
цтва,  спочатку  безсилі  й  без  сталих  ознак  нових  вироб¬
ницьких  відносин,  потім  буйні,  але  молоді,  вони  витри¬
мували  навалу  мистецьких  форм,  характерних  для  ми¬
нулої  одміни  виробницьких  відносин.
 Звідси  ґенезис  тих  бур  і  повстань,  які  виникали  в  мис¬
тецтві.
 Дуже  характерне  для  мистецтва  те,  що  змінюючи  свою
фактуру,  воно  зовсім  не  міняло  своєї  ідеології.
 Од  авторитарности  до  імперіялізму  його  ідеологія  мала
один  і  той  же  зміст,  тільки  з  деякими  відтінками  щодо

694
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 виробницьких  одмін.  Як  при  авторитарности,  так  і  при
імперіялізмі  ідеологія  мала  один  загальний  зміст  —  ви¬
зискування.
 Таким  чином,  міняючи  свої  форми  (свою  фактуру)  і
не  міняючи  ідеології,  мистецтво  щоразу  відставало  від
життя  на  цілі  десятиріччя.
 Велика  подія  в  мистецтві  XX  віку  полягає  в  тому,  що
маніфест  Marinetti  нарешті  став  повним  виразником  ка¬
піталістичної  структури  суспільства.  Основний  футуризм
став  повним  виразником:  анархії  виробництва,  патріо¬
тизму  й  імперіялізму  як  фактурно,  так  і  ідеологічно.
 Досі  всі  дофутуристичні  школи  капіталістичної  струк¬
тури  суспільства  не  були  таким  точним  і  певним  виразни¬
ком  її  в  мистецтві,  яким  став  основний  футуризм.
 II
 Те  обурення  й  протест,  що  їх  зустрів  маніфест
Marinetti,  тільки  стверджують  цю  потребу,  неминучість
футуризму.
 Коли  романтики  змагались  з  натуралістами,  то  це  зовсім
не  значило,  що  натуралізм  звалився  з  неба  й  тому  був  ціл¬
ком  зайвий.  Навпаки,  ця  боротьба  тільки  підкреслила  не¬
минучу  загибель  романтизму  й  ствердила  в  свій  час  пану¬
вання  натуралізму.  Те  ж  саме  ми  спостерігаємо  й  тепер.
 Всі  напади  символістів  і  боротьба  не  на  життя,  а  на
смерть  всього  старого  мистецтва  за  своє  існування  тіль¬
ки  підкреслюють  неминучість  футуризму,  цебто  заги¬
бель  попереднього.
 Адже  позицій  без  бою  не  віддає  ні  один  ворог,  осо¬
бливо  озброєний  до  зубів,  хоч  інстинктивно  він  і  почу¬
ває  свою  загибель.
 У  нас,  на  Україні  і  в  Росії,  основний  футуризм  підпа¬
дав  навалі  такої  гнійної  публіки,  як  Бєлиє,  Сологуби,
Бальмонти,  морфіністи  й  кокаїністи  Чулкови,  лисі  йо¬
лопи  Меженки,  беззубі  Зерови,  Филиповичі  й  інші,  і  це
цілком  натурально.

Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм
 695
 Але,  як  би  вони  не  накидались  на  основний  футу¬
ризм,  а  зокрема  на  футуристів  і  Marinetti,  історія  його
цілком  виправдує  в  наших  очах  і  тим  більш  в  очах  май¬
бутнього.
 Продукт  капіталістичної  структури  суспільства,
Marinetti  характерний  хибами  цього  суспільства.
 Коли  Marinetti  вводить  активну  деструкцію  в  факту¬
рі,  то  він  цим  цілком  відповідає  анархії  виробництва,  а
ідеологічно  —  всім  проявам  фінансового  капиталу,  як  ім-
періялізм,  зневага  до  жінок  і  т.  і.
 Не  марно  обурюються  Чулкови,  коли  їхньому  морфі-
ністично-ідеальному  коханню  Marinetti  протиставить
звичайну  полову  злучку  самців  і  самок,  а  жінку  з  Олім¬
пу  знижує  до  звичайного  породильного  апарату.
 Що  мав  робити  Marinetti,  представник  капіталістич¬
ної  буржуазії,  як  не  бити  голоблею  по  голові  дрібну  бур¬
жуазію  й  феодальну  аристократію?  Від  успіху  цієї  бороть¬
би  й  залежав  дальніший  розвиток  футуризму.
 Звичайно,  про  яке  б  то  не  було  погодження  з  ідеологі¬
єю  Marinetti  не  може  бути  й  мови,  його  тільки  можна  ви¬
правдати.  Зовсім  друге  можна  сказати  про  фактуру.
 III
 Зріст  основного  футуризму,  його  шалена  деструкція
(руйнування)  й  заперечення  старого  мистецтва,  а  також
зміцнення  футуризму  дуже  нагадують  розклад  дрібних
виробництв  і  пожирання  їх  більш  міцним  капіталом.
Цей  процес  нагадує  концентрацію  капіталу  аж  до  імпе¬
ріялізму.
 Звичайно,  такий  процес  тільки  збільшує  прірву  між
клясами  і,  з  одного  боку,  сприяє  соціяльній  революції,
а  з  другого  —  знищенню  буржуазного  мистецтва  й  замі¬
ні  його  мистецтвом  пролетарським,  мистецтвом  перехо¬
дової  доби.
 Цікаво  простежити,  як  мистецтво  відставало  від  жит¬
тя  ідеологічно.

696
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Фактурно  воно  йшло  цілком  природно,  як  відбува¬
лись  одміни  виробницьких  відносин,  і  тому,  приймаю¬
чи  фактурну  еволюцію  основного  футуризму,  ми  ціл¬
ком  заперечуємо  його  ідеольоґію,  що  давно  позбавила¬
ся  своєї  чинности.
 Руїна  капіталізму  остаточно  накреслилася,  коли
К.  Маркс  і  Ф.  Енґельс  оголосили  свій  «Комуністичний
маніфест»  (1848  р.),  коли  з’явилася  критика  політичної
економії,  а  повний  розвиток  буржуазного  мистецтва  і
його  деструкція  накреслюється  тільки  в  першому  й  дру¬
гому  десятиріччі  XX  віку,  —  мистецтво  спізнюється  на
цілих  півстоліття.
 Тепер  же,  в  третьому  десятиріччі  XX  віку,  світове  мис¬
тецтво  відзначається  новою  великою  подією.
 Поруч  з  початком  світової  пролетарської  революції
в  суспільстві  проголошується  маніфест  мистецтва  пере¬
ходової  доби  —  панфутуризм  Михайля  Семенка,  фак¬
турного  походження  від  основного  футуризму  зі  сталою
пролетарською  ідеологією.  Уперше  дощенту  руйнується
буржуазна  ідеологія  в  мистецтві  і  заміняється  новою  —
пролетарською.
 Мистецтво  знову  навздоганяє  життя  й  стає  поруч  з
ним.
 Із  світового  мистецтва  для  «мистецтва»  майбутньо¬
го  залишається  два  найважливіші  етапи:  це  —  маніфест
основного  футуризму  Marinetti  й  панфутуризм  Михай¬
ля  Семенка.
 Через  те,  що  кождій  економічній  структурі,  кождій
виробницькій  одміні  відповідало  мистецтво  характер¬
не  для  них,  панфутуризм  якраз  являється  характерним
для  переходової  доби,  відповідає  добі  пролетарської  дик¬
татури.
 Зараз  відбувається  соціяльна  революція,  йде  руйна¬
ція  капіталістичної  структури  суспільства,  а  також  кла¬
деться  перший  фундамент  комуністичної  будови.  Пан¬
футуризм  цілком  відповідає  цій  добі  тим,  що  він  прова¬
дить  деструкцію  (революція  в  фактурі)  в  буржуазному

Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм
 697
 мистецтві  і  разом  з  тим  намічає  перші  цеглини  «мисте¬
цтва»  економічної  структури,  до  якої  ми  прагнемо.  Пан¬
футуризм  разом  з  деструкцією  буржуазного  мистецтва
провадить  конструкцію  «мистецтва»  майбутнього.
 Панфутуризм  ралом  прорізає  глибоку  межу  в  майбут¬
нє,  по  котрій  прийдеться  тягтися  всім  відстаючим,  а  та¬
кож  цілком  знищує  Marinetti.
 Як  би  тепер  не  галасували  лисі  йолопи  й  морфіністи
од  мистецтва,  деструкцію  буржуазного  мистецтва,  яку
почала  буржуазія  Італії,  закінчить  пролетаріят  Радфе-
дерацій  і  покладе  перші  справжні  цеглини  «мистецтва»
майбутнього.

МУЗИКА  ШУМІВ
(MUSIQUE  BRUITISTE)
 Музика  тонів,  що  збудована  на  милозвучности,  стра¬
шенно  консервативна  річ.  Вона  нагадує  тендітну  панноч¬
ку  з  благородної  родини,  панночку  доброго  тону,  що  бо¬
їться  загубити  свою  невинність.  Треба  позбавити  її  цієї
невинности,  треба  розворушити  цю  пристойну,  аристо¬
кратичну  даму.
 Італійці  вже  давно  задирають  у  неї  спідницю,  німець¬
кі  дадаїсти  теж,  черга  за  нами.  Хіба  у  нас  нема  велико¬
го  міста,  нема  фабрик,  з  їх  могутньою  музикою  шумів?
Хіба  у  нас  нема  потягів,  що  з  таким  гуркотом  пролітають
повз  станції?  І  у  нас  вже  пройшла  головна  революція  в
суспільстві,  в  цьому  ми  випередили  італійців  і  німців.
Також  пройшла  революція  майже  у  всіх  галузях  мисте¬
цтва,  тільки  музика  тонів  схоронила  свою  консерватив¬
ну  невинність.
 Годі  цій  панночці  розгулювать  у  єдвабній  сукні  по  про¬
летарських  парках  і  наповняти  нудьгою  повітря  міст!  Тре¬
ба  одягнути  її  в  спідничку  з  ситцю  або  зовсім  залишити
голенькою.  Ми  робимо  замах  на  її  невинність!
 Зміна  фактури  зіб’є  закаблуки  в  цієї  інтеліґентки.
Тон  вмирає  і  незабаром  зовсім  подохне.  На  зміну  йому
прийшов  маленький  шум,  що  зросте  в  працьовитий  га¬
мір.  І  так  нова  музика  будується  з  шумів.  Ми  винайшли
нові  інструменти  для  передачі  їх,  також  винайшли  но¬
вий  інтернаціональний  засіб  для  записування  їх  скрип-
тами  —  це,  так  мовити,  нові  ноти.  Організується  звукестр
з  50  чоловіка,  який  складається  з  авторів-шумістів.  Для
першого  виступу  готується  «Пляска  дикунів»  —  мета-

Музика  шумів  (Musique  bruitiste)
 699
 театр,  що  нічого  спільного  не  має  з  мистецтвом  дійства
Марка  Терещенка.
 Музика  шумів  і  перша  постановка  «Пляска  дику¬
нів»  —  ні  в  якому  разі  не  годиться  для  постановки  і  вико¬
нання  в  «закрьітьіх  заведеннях»  —  там  дуже  мало  місця
для  них.  Все  буде  відбуватись  на  майданах  і  вулицях.
 Музика  шумів  не  годиться  для  домашнього  вжитку,
ні  один  тип  не  зможе  грати  у  себе  вдома  на  новий  інстру¬
мент,  він  не  буде  мати  ніякої  насолоди.  Музика  шумів
може  виконуватись  тільки  звукестром.  Вона  доступна
всім.  Кождий  звукестрант-шуміст  може  бути  творцем.
Винайдено  два  принципи  для  виконання  й  творення  му¬
зики  шумів:  перший  індивідуальний,  де  все  робиться  під
паличку  дириґента,  і  другий  колективний,  в  якому  кож¬
дий  шуміст  стає  творцем,  причому  в  лябораторних  впра¬
вах  виявилось,  що  другий  принцип  дає  більш  успішні  на¬
слідки.  Перший  принцип  відмирає.
 Музика  шумів  дуже  проста  й  симпатична  річ.  Кожда
людина  може  бути  творцем  в  звукестрі.  Зовсім  не  потре¬
бується  знання  нот  і  музики  тонів,  навіть  не  потребуєть¬
ся  знання  скриптів  (другий  принцип).  Все  просто  і  дуже
симпатично.
 На  жаль,  ми  не  знаємо,  чого  осягнули  шумісти  в  Іта¬
лії  й  дадаїсти  в  Німеччині,  і,  таким  чином,  розвиток  му¬
зики  шумів  у  нас  провадиться  цілком  своєрідним  шля¬
хом,  нема  ніякого  наслідування.  Цікаво  потім  буде  по¬
ділитись  вражінням  і  наслідками.
 Музика  тонів  мусить  умерти,  зміна  фактури  доб’є  цю
інтеліґентку.

МОНТАЖ  СЛОВА
 Цілева  установка  в  оперуванні  словом  як  засобом
агітації  нам  необхідна  тепер  тому,  що  по  всій  СРСР  ще
існують  так  звані  поетичні  школи,  які  псують  початку-
ючих,  утворюючи  з  них  звичайних  жерців-поетів,  мрій¬
ників  і  людей,  непотрібних  сучасности.
 Для  того,  щоб  кождий  комункультовець  і  майстер  сло¬
ва  непохитно  стояв  на  ґрунті  громадськости  і  знав,  що  він
громадянин,  а  не  жрець,  він  мусить  у  своїй  роботі  керу¬
ватись  такою  інструкцією.
 Завше  пам’ятай,  що  ти  —  робітник  слова,  громадя¬
нин  СРСР,  а  не  жрець  поезії!..
 ПАМ’ЯТАЙ:
 1)  Що  слово  є  зброя  пролетаріяту.
 2)  Що  слово  є  зброя  буржуазії.
 Тому:  вміло  підходь  до  цієї  зброї,  вивчай,  як  найраціо-
нальнішє  оперувати  нею.
 ПАМ’ЯТАЙ:
 1)  Що  не  всі  технічні  зразки  поезії  можна  викорис¬
товувати.
 2)  Що  є  технічні  зразки,  які  по  своїй  будові  ворожі
пролетаріятові.
 Тому:  ніколи  не  використовуй  таких  технічних  при¬
йомів,  як  сонет,  рондо,  ода,  танк,  рондель  і  взагалі  всі¬
ляких  вичурних  прийомів  класики,  бо  це  є  контррево¬
люція  форми.

Монтаж  слова
 701
 ПАМ’ЯТАЙ:
 1)  Що  ти  не  мусиш  виносити  на  люде  своїх  дрібнень¬
ких  переживань.
 2)  Що  ти  не  мусиш  захоплюватись  поезією  як  само¬
ціллю.
 Тому:  ніколи  не  пиши  про  те,  в  кого  саме  ти  закоха¬
ний,  і  про  те,  що  в  тебе  ниє  душа.  Ніколи  не  надавай  об¬
разові,  ритму,  звукові,  фразі  —  самоцільного  значіння.
Не  співай.
 ЗНАЙ:
 Завдання  Радянської  влади  й  Комуністичної  партії.
 ТОМУ  РОБИ:  доцільні  речі.  Відгукайся  на  кампанії
Радвлади:  («МОПР»,  Допомога  дітям,  Свято  повітро-
флоти,  антирелігійні  кампанії).
 ПАМ’ЯТАЙ:
 Про  наукову  організацію  праці,  фізкультуру,  науко-
техніку,  про  новий  побут.
 Тому  агітуй:  за  Жовтень,  за  організованість.  Роби  —
агітки.  Фіксуй  Революцію!
 Твій  монтаж  —  це  гасло,  заклики,  плакат,  револю¬
ційна  романтика,  побут  пролетаря,  переживання  колек¬
тиву.  І  нарешті:
 !  ВИКОРИСТОВУЙ  ТЕХНІКУ,  РОБИ  ВИНАХОДИ!

КІНОДІЙСНІСТЬ  ТА  КІНОКРИТИКА
 Більшість  рецензій  про  кіно,  що  їх  доводиться  пере¬
читувати  в  нашій  пресі,  завше  висловлює  велике  незадо¬
волення  з  закордонних  фільмів,  що  з’являються  на  на¬
ших  радянських  екранах.
 Але  це  ще  нічого,  в  пресі  доводиться  зустрічати  і  такі  ре¬
цензії,  що  гудять  й  фільми  радянського  виробництва  і  ви¬
магають  для  наших  екранів  закордонних  «бойовиків».
 В  чому  тут  справа.  Як  погодити  дві  такі  вимоги:  —
«не  треба  закордонного  “хламу”»  і  поруч  —  «дайте  нам
закордонних  “бойовиків”»  —  цебто  того  самого  «хламу»,
тільки  розрекламованого.
 З  одного  боку,  вимога  радянського  фільму  й  з  друго¬
го  —  відкидання  радянського,  а  вимога  закордонного.
 Пояснити  таке  явище  досить  легко.  По-перше,  це
з’ясовується  особистим  смаком  рецензентів,  а  по-друге,
тим,  що  більшість  наших  рецензентів  цілком  не  знайо¬
мі  з  кіносправою  і  підходять  до  кінокритики  як  до  те¬
атральної,  а  в  гіршому  випадкові  з  бажанням  просто
щось  написати,  не  зважаючи  на  те,  що  кіносправа  дуже
складна,  безумовно  складніша  за  театральну  й  має  своє¬
рідні  закони.
 Хто  тільки  не  хоче,  —  може  судити,  або  розхвалювати
наше  кіно,  але  серйозних  статтів,  які  освітлювали  б  кіно-
справи  нашу  та  закордонну,  які  б  ставили  певні  пробле¬
ми  або  розв’язували  пекучі  питання  радянського  кіно,
таких  статтів  і  вдень  з  ліхтарем  не  відшукаєш.
 Незважаючи  на  те,  що  кінофікація  країни  має  май¬
же  таку  увагу,  як  і  електрифікація,  наші  видавництва
ще  не  видали  ні  одної  популярної  брошури,  ні  одної  сер¬
йозної  праці  з  цієї  галузі.  Взагалі  треба  зазначити,  що
в  нас  зовсім  нема  кінолітератури,  навіть  ДВУ  ще  досі

Кінодійсність  та  кінокритика
 703
 не  спромоглося  на  маленьку  брошурку,  хоч,  як  відомо,
кінолітература  має  завше  великий  попит  і  з  комерційно¬
го  боку  видання  її  дало  б  прибуток.
 Виходячи  з  таких  міркувань,  не  доводиться,  звичай¬
но,  дуже  гудити  і  рецензентів,  але  все  ж  таки  слід  нага¬
дати,  що  підходити  до  кіносправи  з  критикою  від  особис¬
тих  смаків  —  річ  неприпустима.
 Всім  слід  пам’ятати,  що  радянська  кіносправа  ще
дуже  молода,  лише  два  роки,  як  вона  почала  налагоджу¬
ватись,  і  вже  робить  спроби  стати  на  міцні  рейки.  І  можна
з  певністю  сказати,  що  вона  ліпшає  щороку,  хоча  щоро¬
ку  зростають  і  наші  вимоги.  Звичайно  й  цілком  природ¬
но,  що  таке  молоде  кіновиробництво,  як  наше,  не  може
задовольнити  всіх  вимог  нашої  країни,  і,  щоб  задоволь¬
нити  великий  попит  на  кінофільм,  доводиться  привози¬
ти  цей  фільм  з-за  кордону.  Це  є  перше  твердження,  що
його  треба  пам’ятати.
 Коли  б  ми  обмежились  тільки  нашими  фільмами,  а
за  кордоном  купували  б  тільки  наукові  фільми,  то  ми
не  змогли  б  підтримати  нашого  виробництва,  бо  тоді  до¬
велося  б  існувати  переважно  на  дотаціях,  як  тепер  існу¬
ють  усі  драматичні  театри,  що,  звичайно,  при  розмірах
кіно-справи  майже  неможливо,  і  не  тільки  виробництво,
а  й  самі  кінотеатри  скоро  припинили  б  свою  працю.  Зна¬
чить,  обійтися  без  цього  закордонного,  як  кажуть  «хла-
му»  —  дуже  важко,  бо  він  дає  прибутки  нашим  комер¬
ційним  екранам,  а  ці  прибутки  сприяють  розвиткові  на¬
шого  радянського  кіно.
 Між  іншим,  і  кожна  капіталістична  держава  не  об¬
межується  виключно  своїми  кінофільмами,  їй  доводить¬
ся  користуватися  з  фільмів  інших  держав,  причому  свій
відсоток  фільмів  значно  менший  за  чужоземний.  Так,
наприклад,  така  держава,  як  Франція,  власне,  батьків¬
щина  всього  кіно  (бр.  Пате)  має  відсотковий  розмір  де¬
монстрування  фільмів  приблизно  такий:  5  %  скандинав¬
ських,  10  %  німецьких,  65  %  американських  і  тільки
20  %  власних  французьких  фільмів.  Попит  на  фільми  не

704
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 може  задовольнити  ніяка  держава  своїми  власними  філь¬
мами,  але,  звичайно,  крім  ввозу,  кожна  держава  має  й
великий  вивіз,  чого  ще  не  можна  сказати  про  наш  фільм,
бо  вивіз  його  ще  напинається  на  страшні  утиски  та  іноді
безглузду  цензуру  капіталістичних  урядів.
 З  закордонних  фільмів  наш  ринок  користується  голо¬
вним  чином  з  німецького  виробництва  та  американсько¬
го,  —  здебільшого  т-ва  «Парамонт»,  яке  постачає  на  євро¬
пейський  ринок  тепер  найбільшу  кількість  фільмів.
 Тепер,  чи  справді  вибирається  з  фільмів  закордонно¬
го  виробництва  один  «хлам»,  як  це  зауважували  не  раз  у
пресі.  По  правді  сказати,  то  всі  закордонні  фільми  є  «не¬
потріб»  ,  виходячи  від  пролетарської  ідеології.  Всім-бо  ві¬
домо,  які  ідеологічні  установки  та  які  погляди  на  жит¬
тя  має  закордонна  буржуазія  та  міщанство.  І  ця  ідеоло¬
гія  просякає  у  всі  їхні  художні  вироби,  і  не  тільки  кіно
просякнено  нею,  але  й  література  й  усе  мистецтво.  Отже,
примирити  наші  погляди  з  поглядами  буржуазії,  а  тим
більше  примусити  їх  постачати  нам  ідеологічно  витри¬
мані  фільми  є  очевидним  абсурдом.  Значить,  тут  дово¬
диться  або  відмовитися  зовсім  од  закордонних  фільмів,
або  винайти  такий  засіб,  щоб  і  «вовки  були  ситі,  й  вівці
цілі».  На  закиди  нашої  критики  можна  відповісти  таке:
звичайно  наші  агентства  й  користуються  з  такого  засо¬
бу.  З  200  переглянутих  фільмів  вибирається  приблизно
десяток,  який  можна  ставити  на  наших  екранах,  а  ті  іде¬
ологічно  невитримані  фільми,  не  те,  що  невитримані,  бо
вони  всі  невитримані,  а  які  менше  підходять  для  наших
екранів,  нам  доводиться  перемонтовувати,  міняти  напи¬
си  тощо.  Отже,  тут  відпадає  обвинувачення,  що,  мовляв,
вибирається  одну  халтуру.
 Як  було  вже  сказано,  незадоволення  викликають  не
тільки  закордонні  фільми,  а  часто  й  наші.  За  прикладом
далеко  ходити  не  доводиться.  Ще  цими  днями  можна  було
прочитати  в  «Киевском  пролетарии»  ч.  48  замітку  про
те,  що  ВУФКУ  постачає  на  село  такі  «погані»  фільми,  як
«Теплакомпанія»,  «Маховик»,  «Привид  блукає  по  Євро¬

Кінодійсність  та  кінокритика
 705
 пі»  —  причому  підкреслювалось,  що  вони  для  села  не  під¬
ходять.  Треба  сказати,  що  ці  фільми  найбільш  ідеологічно
витримані,  і  для  клубів  та  сільських  установок  спеціяльно
вибираються  фільми  здебільшого  революційні.  Взагалі  за¬
мітки  зі  скаргами  на  халтуру,  «комбікорм»,  про  старі,  рва¬
ні  фільми  трапляються  досить  часто.  В  чому  ж  тут  справа?
Чи  дійсно  вже  наші  клубні  установки  в  такому  загоні?  Чи
це  просто  наслідки  загального  становища,  наслідки  нашої
кінодійсности?  Звичайно,  казати,  що  «Маховик»  не  під¬
ходить  для  села,  в  якому,  наприклад,  є  «Всеукраїнський
з’їзд»  (хроніка),  «Вендета»  (сільськакомедія)  та  «Винахід¬
ник»  (оповідання  з  робітничого  побуту)  —  більш  ніж  зро¬
зуміле.  Але  краще,  ніж  полемізувати  —  який  фільм  ліп¬
ший  для  села,  а  який  гірший  —  проглянемо  роботу  Київ¬
ського  крайового  відділу  ВУФКУ  в  цій  галузі.
 Київський  відділ  ВУФКУ  обслуговує  кол.  Київську,
Волинську,  Чернігівську  та  частину  Полтавської  губе-
рень.  Міських  клубів,  що  деякі  з  них  об’єднані  між  дво¬
ма  або  трьома  підприємствами  є  63,  периферійних  —  25,
разом  ми  маємо  приблизно  88  клубів,  що  їх  треба  обслу¬
говувати  фільмами.  Кожний  клуб  одержує  на  місяць  4
фільми,  таким  чином,  він  має  щотижня  новий  програм.
Погано  тільки  те,  що  ці  фільми  доводиться  перекидати  з
клубу  до  клубу,  бо  щомісяця  ВУФКУ  може  давати  в  про¬
кат  лише  15  нових  фільмів.  Така  кількість  фільмів  зно¬
ву  ж  таки  не  залежить  безпосередньо  од  бажання  кого-
небудь,  в  цьому  також  позначається  наша  кінодійсність,
бо  доводиться  виходити  з  тієї  кількости  фільмів,  що  їх
має  ВУФКУ.
 Тепер,  які  саме  фільми  одержують  наші  клуби?  Чи
справді  вони  одержують  ті  фільми,  що  їх  не  бачили  цен¬
тральні  театри,  чи  справді  вони  одержують  всяку  непо¬
тріб,  що  проходить  повз  ці  «привілейовані»  театри?  Мож¬
на  з  певністю  сказати,  що  ні.  Ті  самі  фільми,  що  ставлять¬
ся  в  комерційних  театрах,  ставляться  й  по  клубах.  Щоб
підтвердити  це,  можна  навести  назви  фільмів,  що  були
в  прокаті  за  минулий  місяць.  За  минулий  місяць  ішли

706
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 такі  фільми,  як:  «Дворец  и  крепость»,  «Дипломатичес-
кая  тайна»,  «Камергер»,  «Банда  Кинша»,  «Вильгельм
Телль»,  «Егопризьгв»,  «УбийствоГрязнова»,  «Маховик»,
«Арсенальці»,  «Генерал  с  того  света»  тощо.  Майже  всі
15  фільмів  нашого  радянського  виробництва,  а  значить,
й  ідеологічно  витриманіші.  Крім  того,  всі  ці  фільми  де¬
монструвалися  й  на  комерційних  екранах.
 Звичайно,  можуть  бути  зауваження,  що  ці  фільми
не  дуже  художні  та  технічно  досконалі,  але  це  поки  що
наше  загальне  явище.  Наше  виробництво  молоде,  твор¬
чих  кіносил  у  нас  замало,  технічне  знаряддя  недоскона¬
ле,  і  тому  доводиться  не  лаяти  безоглядно  такі  фільми,  а
спочатку  зазнайомитися  з  тими  умовами,  при  яких  нала¬
годжується  наше  кіновиробництво,  а  потім  уже  вислов¬
лювати  свої  міркування.
 Часто  бувають  ще  зауваження,  що  фільми,  що  по¬
трапляють  до  клубів,  —  старі,  що  вони  рвані  або  часто
рвуться.  Це  вже  цілком  залежить  од  проекційних  апа¬
ратів  або  кіномеханіків,  бо  фільми  видаються  до  прока¬
ту  цілими  й  иноді  навіть  перемонтовані,  але  в  руках  не¬
здатного  кіномеханіка  найновіші  фільми,  що  тільки  ви¬
йшли  з  фабрики,  моментально  стануть  рваними.  Люди
на  екрані  бігатимуть  або  ходитимуть  на  голові,  написи
з’являтимуться  зі  швидкістю  блискавки,  будинки  та  ву¬
лиці  танцюватимуть,  а  іноді  внизу  екрана  будуть  голо¬
ви,  а  вгорі  ноги  артистів,  що  ходитимуть  по  своїх  же  го¬
ловах.  Проекційний  апарат  і  невмілий  кіномеханік  мо¬
жуть  наробити  ще  більших  абсурдів.  Особливо  при  таких
демонструваннях  псується  та  нищиться  плівка  фільму.
Після  кількох  таких  демонструвань  новий  фільм  стане
рваним  та  старим.
 У  першу  чергу,  щоб  запобігти  такому  демонструван¬
ню  та  зберегти  плівку  фільму,  клубам  слід  звернути  сер¬
йозну  увагу  на  своїх  кіномеханіків.
 З  сільським  кіно  справа  ще  тяжча.  Тут,  крім  усіх  за¬
уважених  моментів,  є  ще  дуже  важливий  момент  —
це  відсутність  електрики.  При  установці  кіноапаратів

Кінодійсність  та  кінокритика
 707
 доводиться  рахуватися  з  електрикою  в  даному  сільсько¬
му  районі,  а  це  дуже  заважає  плановому  переведенню  кі¬
нофікації  села.
 Поки  що  на  селах,  що  їх  обслуговує  Київський  відділ
ВУФКУ,  ми  маємо  чотири  сільських  кущі  по  п’ять  уста¬
новок  в  кожному  —  цебто  по  п’ять  кіноапаратів.  На  одну
установку  припадає  кілька  найближчих  сел.  Незабаром
передбачається  встановити  ще  до  20  «кущів».
 Кінофікація  села,  незважаючи  на  всі  труднощі,  посу¬
вається  вперед.  Як  уже  згадувалось,  це  майже  остільки
ж  важка  та  важлива  справа,  як  і  електрифікація.  З  по¬
суванням  електрифікації  посуватиметься  й  кінофікація,
але  ж  вже  прискоренішим  темпом.
 Отже,  нашим  теоретикам  та  критикам  слід  дуже  сер¬
йозно  розібратися  в  цих  важких  моментах  кіносправи.
Поміркована  та  розумна  критика  наших  хиб  та  досягнень
дадуть  багато  більше  радянському  кіновиробництву,  ніж
напади  та  безоглядне  критикування.
 Вивчення  цієї  справи  мусить  стати  на  черзі  дня  серед
наших  культурників.  Освітлення  в  пресі  проблем  кіно¬
фікації  та  кіновиробництва  —  завдання  сьогоднішньо¬
го  дня  в  кіносправі.  ДВУ  мусить  подбати  за  видання  від¬
повідної  літератури.  Тоді  глядач  навчиться  сприймати
кіно  не  як  порожню  розвагу,  а  як  культурний  чинник  у
радянському  побуті.

ПЛАТФОРМА  Й  ОТОЧЕННЯ  ЛІВИХ
 «НОВА  ҐЕНЕРАЦІЯ».  Орган  лівої  формації  україн¬
ської  культури.
 —  Ваше  обличчя?
 —  Ваші  завдання?
 —  Ваша  платформа?
 Ми  кажемо:  ми  маємо
 цілком  певне  обличчя.  Ви  не  переплутаєте  нас  ні  з
ким  іншим.
 Наш  журнал  УКРЛІФу  не  є  початок,  —  він  є
 продовження:
 «Семафор  у  майбутнє»,
 «Катафалк  мистецтва»,
 «Гонг  Комункульту»,
 «Бумеранг»  й  інш.
 Позиція  лівої  формації  в  цілому  її  процесі  декому,
може,  й  не  ясна,  наче  суперечна  (в  наших  складних  об¬
ставинах  +  низький  культурний  рівень  відсталої  краї¬
ни),  але  вона  є
 найбільш  викристалізована
мистецька  позиція  нашого  часу
в  своєму  глибокому  й  логічно  окресленому  змісті,
починаючи  від  наївного  кверофутуризму,  через  безглуз¬
до  осміяний,  а  потім  використаний  і  звульгаризований  пан-
футуризм  і  Комункульт  —  і  до  «НОВОЇ  ҐЕНЕРАЦІЇ».
Глибокою  траншеєю  на  полі  боїв  за
 комуністичну  культуру
ми  просували  вперед  свою  роботу.  Ми  проводили  її
крізь  неуцтво  й  провінціяльну  слину  жартів  або  обурен¬
ня,  через  мовчання  й  боягузтво  «друзів»  —

Платформа  й  оточення  лівих
 709
 ми  посували  свою  збройну  валку  з  гармат,  кінноти
й  аероплянів,  —  аж  до  сьогодні,  коли  ми,  регулярним
журналом  своїм  «НОВОЮ  ҐЕНЕРАЦІЄЮ»  приєднуємо
партизанські  сили  лівого  фронту  на  Україні  до  армії  ро¬
бітників
 соціалістичного  будівництва.
Будемо  думати,  що  скінчилися  бої  за  територію,  за
плацдарм,  за  визнання  де-юре.
 Припинимо  нарочите  нерозуміння  нас.  Наш  лівий
фронт  молодої  української  культури  там,  де  йде  клясо-
ва  боротьба,  боротьба
 за  комунізм.
 Ми  були  там,
там  ми  є,
там  ми  будемо.
 Наша  база:
 ІНДУСТРІЯЛІЗАЦІЯ,
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ  —
з  неї  виходить  і  нею  живиться  наша  творча,  будівни-
ча,  пропагаторська  робота,  ідеологічно  зв’язана  з  полі¬
тичними  завданнями  КОМУНІСТИЧНОЇ  ПАРТІЇ.
 Наше  оточення  —  ПРОЛЕТАРІЯТ.
 Десять  років  Жовтневої  революції  —  багато  десяти¬
річ  повільного  процесу.  Нові  шари  людства  видобуває
життя  з  своїх  надр.
 Нова  інтернаціональна  раса
шикує  свої  лави  з  вулкану  безмежних  нашарувань
СРСР.
 Триває  далі  переходова  доба  —  і  все  ж  до  комунізму!
Але  багато  тих,  що  були  зневолені  йти  в  переможному
поході  Революції.  Тепер  вони  виглядають  того  темного
завулку,  куди  можна  було  б  непомітно  юркнути.
 Ми  говоримо  про  тих,  що  колись  «прийняли»  револю¬
цію,  перетравивши  нове  на  швидку  руку,  —  про
 ЗАНЕПАДНИКІВ,
що  зневірилися  в  ній,  бо  «прийняли»  її  гасла,  її  порив
і  її  романтику  і  спіткнулися  об  її  систематику.

710
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Вилазять  минулі  гріхи  —  а  скільки  було  революцій¬
них  фраз  і  «універсалів»  до  пролетаріяту!  Революція
пред’являє  тепер  свої  рахунки  й  вимагає
 НАЗАД  АВАНСИ!
Переходова  доба  до  комунізму,  через  соціялістичне
будівництво  в  культурі  й  житті,  триває  далі.
 Ми  хочемо
 вирівняти  здорові  культурні  процеси
шляхом  рішучого  усунення  занепадницьких  настроїв.
Коли  здача  позицій  у  соціялістичному  будівництві
знаменує  собою  політичну  капітуляцію,  то  здача  пози¬
цій  соціалістичної  культури  приводить  у  сутички  націо¬
нальної  обмежености.
 Коли  великодержавний  шовінізм  є  шовінізм  абсо¬
лютний,  а  «колоніяльний»  шовінізм  є  лише  шовінізм
функціональний,  то  великодержавний  шовінізм  за  ра¬
дянського  розв’язання  національної  проблеми  можна
перебороти  радянськими  способами,  «колоніяльний»
же  шовінізм
 неминуче  випадає  з  радянської  системи,
переходячи  в  іншу  політичну  систему,  в  систему  ан-
тирадянську.
 От  чому  ми  боремося  з  хвильовизмом,  що  по  інерції  ще
зараз  дише  і  в  такій  організації,  як  ВАПЛІТЕ.
 Хвильовизм  проходив  під  знаком  абстрактної  змички
України  з  «європами»,  з  медіумом  —  «неоклясики»  й  те¬
орією  —  «азіятський  ренесанс»,  що  являє  собою  переду¬
сім  велике  дилетантство  й  хуторянський  еклектизм.
 Коли  ВАПЛІТЕ  відмовилося  від  такої  своєї  «надбудо¬
ви»,  то,  очевидно,  тому,  що  частина  академіків  зрозумі¬
ла,  куди  хилять  такі  «європи».  А  коли  не  зрозуміла,  то
й  ми  їм  скажемо:
 ГЕТЬ  З  КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИМИ  ЄВРОПАМИ!
Ось  чому  лівий  фронт  української  культури,  що  сто¬
їть  на  засадах  і  в  перспективі  комунізму,  може  бути  лише
інтернаціональним,  бо  інакше  йому  дорога  —  в  «ліве

Платформа  й  оточення  лівих
 711
 мистецтво  для  лівого  мистецтва»,  в  «  лівомистецьку  шко¬
лу»,  в  станковизм,  в  нову  дегенерацію,  а  політично  —
 В  ФАШИЗМ.
 Так  ми  ставимося  до  ВАЛ  ЛІТЕ.
 Наші  часи  характеризуються  величезною  плутани¬
ною  традицій,  звичаїв  і  смаків.  Багато  з  них  пережило
свій  вік,  але  в  наші  неусталені  щодо  мистецьких  шля¬
хів  часи,  при  загальному  упрощенстві  й  низькому  куль¬
турному  рівні,  часто-густо  цей  переплутаний  процес  уза¬
гальнюється  з  політичних  міркувань,  не  даючи  процесо¬
ві  знайти  ті  щілини  диференціації,  яка  відкине  гниле  й
синтезує  здорове.
 Це  приводить  до  того,  що  в  угрупованнях  пролетар¬
ського  способу  організування  процесів,  які  переходять
через  найбільший  контроль,  дуже  часто  спостерігаєть¬
ся  іноді  просто  контрреволюційний  своїми  наслідка¬
ми  зміст.
 У  нас  в  УСРР  це  буває  тоді,  коли  «пролетарські»  кри¬
тики  почувають  себе  «виразниками  опінії  пролетарської
громадськосте,  іменем  пролетаріяту,  не  маючи  ніяко¬
го  керовництва  з  боку  тієї  літорганізації,  членами  якої
вони  є,  часто-густо  спираючись  лише  на  своє  міщанське
пузо,  починають  аналізувати  й  «критикувати»  «во  сла¬
ву  комунізму»,  якому  вони  роблять  ведмежу  послугу.  Це
буваєйтоді,  коли  «пролетарськийписьменник»,  підпер¬
тий  «пролетарським  критиком»,  всяке  «створене»  своє
оповідання  чи  вірш,  без  якогось  стримного  центру,  під¬
носить,  як  «пролетарську  творчість».
 Отже,
 треба  викривати  безпринципність  і  неуцтво,  щоб
не  втирати  один  одному  очків,  щоб  не  було  непорозу¬
мінь  на  революційному  фронті,  щоб  відмежувати  контр¬
революційне  «пролетарське»  й  розібрати,  де  ліве  під  пра-
визною  й  праве  під  лівизною.
 Треба  оголяти  процеси,  як  оголяють  їх  речі.  Треба  ске¬
ровувати  процеси  в  певному  напрямі.

712
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 От  чому  ми  за  ВУСПП,  за  МОЛОДНЯК,  за  БЕРЕЗІЛЬ
принципово,  як  за  своїх  союзників  у  боротьбі.  Але
ми  також
 за  диференціяцію  процесів,
бо  лише  через  диференціяцію  буде  видно,  які  проце¬
си  ведуть  вперед,  а  які,  кінець  кінцем,  поведуть  назад,  на
які  б  гасла  й  фірми  вони  зараз  не  озивалися.
 Ми  хочемо,  щоб  наш  журнал  «НОВА  ҐЕНЕРАЦІЯ»
був  журналом  напрямковим  і  в  цьому  розумінні  —  жур¬
налом  принципіяльним,  який  чіткою  лінією  допомагати¬
ме  диференціяції  сучасного  процесу  культури  на  Украї¬
ні,  в  плані  ідеологічних  вимог  інтернаціональної  уста¬
новки  на  комунізм.
 Ми  проти  аморфности  й  еклектизму,  бо  вони  є  вели¬
ким  гальмом
 економного  просування  до  комуністичної  культури.
«НОВА  ҐЕНЕРАЦІЯ»,  як  і  весь  процес  розвитку  лі¬
вого  руху,  має  й  буде  оберігати  свою  мистецьку  концеп¬
цію,  що  спирається  на
 УНІВЕРСАЛЬНУ  УСТАНОВКУ
в  справі  організації  й  взаємовпливу  культури,  мисте¬
цтва  й  побуту  (життя).
 Така  універсальна  установка  завжди  перешкоджа¬
ла  нам  розчинятися  й  розпливатися  в  оточенні,  —  вона
поєднувала  наші  гасла  з  нашою  практикою  й  нашою  бо¬
ротьбою.
 От  чому  ми  завжди  маємо  своє  обличчя,  от  чому  ми  ні¬
коли  не  втратимо  перспективи.
 «НОВА  ҐЕНЕРАЦІЯ»  мусить  об’єднати  ті  ліві  сили  на
Україні,  що  виявилися  й  кваліфікувалися  в  цьому  пла¬
ні  —  і  мусить  викристалізувати  далі  лівий  рух  проле¬
тарських  країн.
 Але  вона  відкине  тих  «лівих»,  з  якими  їй  не  по  дорозі  —
вульгаризаторів  лівої  ідеї  й  практики,  лівих  хуторян,  що
заспокоїлися  на  своєму  лівому  хутірку,  з  уже  покинутими
лівими  гаслами,  поки  хвиля  не  скине  їх  до  того  центру,  до
якого  вони  об’єктивно  тяжать  —  до  фашизму.

Платформа  й  оточення  лівих
 713
 Ліва  тенденція  глибоко  увійшла  в  будівничий  процес
соціялістичної  культури,  але,  не  маючи  свого  регуляр¬
ного  органу,  не  сконцентрувала  своїх  сил  —  і  ця  розпо¬
рошеність  б’є  по  лівому  рухові.
 Отже,
 концентрація  лівих  сил  на  засадах  комуністичної  ідеоло¬
гії  під  політичним  керовництвом  Комуністичної  партії  —
 наше  завдання.
 Ліва  формація,  стоячи  на  межі  мистецтва  й  життя,
творчости  й  будівництва,  мусить  позначити  свій  рішу¬
чий  вплив  на  всіх  ділянках  культури,  скеровуючи  її  в
культуру  союзу  боротьби  й  будівництва  міжнародньо-
го  пролетаріяту.
 Реалізація  гасел  лівого  руху  на  Україні,  як  і  скрізь,
після  необхідних  аероплянних  наскоків  деструкції  й  екс¬
периментальної  лябораторної  роботи  технічного  винахід¬
ництва,  вимагає  мирного  застосовання  їх  у  всій  практи¬
ці  соціялістичної  культури.
 Поезія,  Малярство,  Театр  —  ось  авангард,  могутні  на¬
укові  й  військові  лябораторії,  які  створили  асортимент
досконалих  чинників  нового  соціялістичного  виховання
й  нових  соціялістичних  зразків.
 З  них  пішли  сучасні  методи  фабричного  оформлення  й
раціоналізації  нової  психіки,  побуту,  будування  міст.
 Ліве  кіно,  ліве  оповідання,  лівий  роман  —  ще  новіші
форми  лівого  фронту,  які  після  необхідного  експеримен¬
тального  й  винахідницького  етапу  увійдуть  у  нове  жит¬
тя  й  нове  будівництво.
 Останнє  слово  —  до  наших  читачів.
 Коли  для  кваліфікованих  мистців  і  самих  себе  ми  є
наукові  робітники  мистецтва  зі  своїми  лябораторіями  й
експериментами,  зі  своєю  методологією,  то  для  своїх  чи¬
тачів  ми  мусимо  бути
 організаторами
 нової  психіки,  нової  зростаючої  людини,  нової  раси.

714
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Наші  читачі,  інструктори  універсальної  культурної
установки,  мусять  просувати  разом  із  нами  нові  засади
й  принципи  і  бути  конденсатором  тієї
 культурної  революції,
яка  відбувається  на  наших  очах.
 ЗА  БОРОТЬБУ  І  БУДІВНИЦТВО  —
 наш  журнал.

ЧОМУ  МИ  ЗАВЖДИ  НА  БАРИКАДАХ
 Може,  ця  назва  до  статті  викличе  в  кого-небудь  зди¬
вовання,  може,  хто  здвигне  плечима...
 Хто  на  барикадах?  Які  барикади?  Адже  вже  часи  го-
рожанської  війни  минули.  Десятий  велетнем  стоїть  пе¬
ред  очима  мільйонів,  а  тут  про  барикади!
 Може,  в  такій  думці  й  буде  рація.  Може,  не  барикади,
а  підступи  до  нової  соціялістичної  культури.  Але  всі  під¬
ступи  мають  свої  барикади  і  беруться  з  бою.
 Українська  громадськість  в  особі  деяких  критиків  та
оцінщиків  культури  завжди  ставилася  до  нас,  як  до  яки¬
хось  штукарів,  вигадників,  як  до  людей,  що  не  мають  під
собою  ґрунту.  Національна  українська  культура  не  мо¬
гла,  мовляв,  породити  таких  витівників,  це  неприродне
явище  на  ниві  української  культури.
 Вся  діяльність  лівих  мистців  —  це  безґрунтовне  шту¬
карство,  самореклама,  графоманство,  все  що  завгод¬
но,  тільки  не  серйозна  мистецька  акція.  Український
культурник-обиватель,  який  звик  до  вишиваного  руш¬
ника  на  портреті  Шевченка,  який  виховувався  в  пошані
до  клясиків,  лише  недавно  почав  сприймати  «нову»  лі¬
тературу.  І  цю  «нову»  треба  поставити  в  лапки,  бо  це  нео-
клясики  і  такі  вже  всіма  визнані  сучасники,  як,  напри¬
клад,  В.  Винниченко.  Адже  й  до  Винниченка  навіть  цей
обиватель  підходив  дуже  й  дуже  обережно.
 Звідки  до  лагідних  рим,  до  тендітних  олесівських  ві¬
ршиків,  —  хіба  можна  одразу  сприйняти  цілком  нову  ак¬
цію  мистецтва,  яка  зруйнувала  всяку  лагідність,  тишу,
мрійливість,  принесла  бунт,  рух,  непосидючість?
 Першу  книжку  М.  Семенка  живий  обиватель  зустрів
так.  Він  довго  перегортав  її,  читав  з  кінця,  з  середи¬
ни,  з  початку,  крутив  її  в  руках  ззаду  наперед,  нюхав  і,
 *

716
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 нарешті,  глибокодумно  заявив:  ніхто  цієї  книжки  не  зо¬
гріє  коло  серця...  Це  був  висновок  його  величности  оби¬
вателя.
 Все,  що  виходило  з  рук  лівих  мистців,  було  вороже
звиклим  смакам  обивателя  й  міщанина,  і  він  старанно
переконував  решту  суспільства,  що  це  витівка,  штукар¬
ство  тощо.
 Футурист  —  це  шибеник,  графоман,  бездара.  Обивате¬
леві  не  подобається,  мистецький  твір  не  гармонує  з  його
смаком,  з  його  лагідненькою  психікою  —  це  футуризм.
 Критик-обиватель,  який  створював  громадську  опі-
нію,  досягнув  того,  що  слово  футуризм  і  футурист  стало
лайкою,  посміховиськом.  Цей  термін  поєднувався  з  усім,
що  тільки  є  найгіршого  в  суспільстві.
 Таке  відношення  до  лівих  мистців  збереглося  й  досі.
Почасти  воно  збереглося  тому,  що  обиватель  ще  не  здав
своїх  культурних  позицій,  а  по-друге,  тому,  що  в  бага¬
тьох,  незважаючи  на  те,  що  революція  багато  дечого  змі¬
нила,  ще  лишилися  виховані  старим  мистецтвом  нави¬
ки  і  смаки.
 Правда,  до  лівої  акції  мистецтва  перестали  ставитися
так  вороже,  як  ставилися  раніш.
 Вже  з  охотою  ходять  до  театру  Курбаса  (може,  тому,
що  він  не  називав  себе  футуристом  і  лівим.  Знайшов  же
спосіб  обдурити  обивателя!),  Мейєрхольда,  читають  ліві
вірші,  але  тепер  обиватель  змінив  напрямок  своєї  атаки.
Коли  Семенко  написав  текст  до  опери  й  видав  його,  оби¬
ватель  розгубився.  І  тепер  він  починає  обвинувачувати
так:  футурист  —  і  написав  таку  річ,  а  де  ж  ваш  футуризм?
Шкурупій  видав  книжку  оповідань,  пише  роман,  правда,
все  це  не  таке  звичайне,  але  це  нічого...  де  ж  ваш  футу¬
ризм?  Ви  ж  футуристи  (витівники,  шибеники)  —  будьте
ж  футуристами!  Чого  ви  лізете  в  чужий  город?  Га?
 Ваша  величність,  в  чужий  город  ми  не  ліземо.  Це  і
є  сучасний  футуризм.  Тільки,  може,  й  ваші  смаки  не¬
помітно  для  вас  стали  змінятися,  і,  може,  й  сам  термін
«футуризм»  —  що  ви  його  собі  уявили  зворотно  образові

Чому  ми  завжди  на  барикадах
 717
 й  подобію  своєму  —  вже  не  може  визначувати  ліву  ак¬
цію  мистецтва.
 Раніш  ви  плювалися,  а  тепер  ви  можете  читати  Вітме-
на  й  Артура  Рембо,  —  того,  що  знущався  з  вас,  ви  тепер
робите  класиком.  Як  бачите,  все  міняється,  і  навіть  ви,
що  взяли  вічну  індульгенцію  на  незмінність,  —  із  вами
щось  робиться,  всупереч  вашій  власній  волі,  звичайно.
 Футуризм  у  свій  час  зробив  своє  діло.  Він  ходив  у  жов¬
тій  кохті,  бентежив  обивательські  й  міщанські  звичаї.
І  нарешті  він  сам  став  буржуазним  у  своїй  елегантності.
 Під  час  революції  він  був  войовничим  комфутуриз-
мом,  в  Італії  він  став  фашизмо-футуризмом.  У  нас,  в  Сою¬
зі,  футуризм  був  деструктивно-революційним,  а  зараз  —
лайкою  в  лапках.
 Але  нас  обходить  ця  лайка,  бо  вона  вже  нікому  не
страшна,  й  ніхто  не  повірить  вашому  опудалу,  що  ви  його
для  самих  себе  створили,  ніхто  його  не  злякається.
 Ви  можете  закидати  нам,  що  ми  здали  свої  позиції,
що  ми  прислуговуємося  до  ваших  смаків,  чи  що  нас  ку¬
пила  Радянська  влада.
 Вся  наша  історія  —  боротьба  з  старим  світом,  і  зараз
ми  стоїмо  на  підступах  до  соціялістичної  культури,  поки
не  візьмемо  їх.
 Всі  сучасні  літературні,  мистецькі  течії  ідеологічно
йдуть  за  проводом  комуністичної  партії.  Неможливо  у
нас  знайти  хоча  б  одне  літературне  угруповання,  яке  б
не  оголошувало,  що  воно  є  пролетарське,  радянське  або
навіть  комуністичне.
 Всі  угруповання  різноманітно  трактують  свою  ідеоло¬
гічну  витриманість,  свою  пролетарську  орієнтацію  чи  по¬
ходження,  свої  формальні  методи,  що  відповідають  пев¬
ній  ідеології.  Звідси  походять  на  практиці  іноді  їхні  по¬
спіхи  й  помилки.
 Од  цієї  трактовки  і  залежить  усе  обличчя  певної  літе¬
ратурної  організації,  її  продукція  та  її  вплив  на  масу.
 Кожна  організація  вважає,  що  помиляються  всі  і
лише  вона  одна  не  помиляється,  провадить  правильну

718
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 художню  політику,  йде  певним  правильним  шляхом.  Ко¬
муністична  партія,  зваживши  цей  момент,  і  дала  можли¬
вість  вільно  розвиватися  та  працювати  всім  літератур¬
ним  напрямкам.  Її  постанови  в  художній  політиці  лише
сприяють  розвиткові  всіх  мистецьких  течій.
 Ліві  угруповання  завжди  загострювали  й  загострю¬
ють  деякі  моменти  в  трактовці  своїх  поглядів  на  мисте¬
цтво.  Вони  є  застрільщиками  на  фронті  мистецтва,  і  за¬
вжди  перші  порушують  важливі  питання  художньої  по¬
літики.
 Констатувати  негативні  фактори  і  факти  замало,  треба
з  ними  боротися,  й  ліві  мистці  в  перших  лавах,  що  про¬
вадять  таку  боротьбу.
 Останнім  часом  вплив  непу,  вплив  нових  агентів  бур¬
жуазії  на  мистецтво,  на  літературну  продукцію  позна¬
чився  дуже  виразно.  Песимістичні  настрої,  розчаруван¬
ня,  хуторянська  замкнутість,  націоналістичні  ухили  або
ура-червона  войовничість  —  все  це  прояви  впливів  непу
на  культурному  фронті.
 Щоб  довести  свою  пролетарськість  чи  революційність,
мистецькі  угруповання  в  своїй  практиці  старанно  встром¬
ляють  революційний  зміст  в  старі  форми.  Це  все  робиться
під  впливом  пережитків,  під  впливом  смаків  його  велич-
ности  обивателя,  який  звик  до  лагідности  рушників,  ви¬
шиваних  сорочок  і  який  до  цього  всього  тепер  силкується
потроху  говорити  по-французьки,  засвоює  собі  помалень¬
ку  бонтон,  одним  словом,  хоче,  щоб  і  в  нього  було,  як  у  по¬
рядних  людей,  —  але  старанно  оберігає  своє  велике  зна¬
ння  старого  й  боїться  піти  новими  шляхами,  рівнобіжно  з
шляхами  соціялістичного  будівництва.  Є  ж,  наприклад,
чудова  опера,  чудова  музика  «Жизнь  за  царя»  —  чому  в
цю  музику  не  вкласти  революційний  зміст  і  не  зробити
з  неї  «життя  за  Ради»,  чому  б  в  сонетній  формі  не  оспі¬
вувати  революцію,  чому  б  солодкозвучні  церковні  моти¬
ви  та  гімни  не  переробити  в  революційні?  Вся  акція  зво¬
диться  до  переробки,  до  реставрації,  а  не  до  творчої  ор¬
ганізації  та  творчого  будівництва.

Чому  ми  завжди  на  барикадах
 719
 Шевченко  в  рушниках,  —  чому  б  не  бути  в  рушниках
Ленінові?  Може,  хто  скаже,  що  в  цьому  виявлення  на¬
ціональних  прикмет?  Але  ж  це  абсурд,  Ленін  ніколи  не
може  бути  ні  в  російських  лаптях,  ні  в  українських  руш¬
никах.  Ленінові  більш  личить  машина,  електрика,  інду¬
стрія.  Ленінові  більше  личить  інтернаціоналізм  проле¬
тарського  оточення.
 Невже,  додержуючись  принципу  цих  реставраторів,
російський  пролетар  мусить  ходити  в  лаптях,  україн¬
ський  у  вишиваній  сорочці,  а  грузинський  з  «гинджа-
лом»  за  поясом?
 Невже,  пишучи  про  революцію,  про  сучасне,  ми  му¬
симо  обов’язково  писати  так,  як  писав  Толстой,  як  пи¬
сали  європейські  класики  про  добу,  в  якій  жили  вони?
Але  ж  коли  писати  інакше,  то  це  футуризм,  це  не  відпо¬
відає  звиклим  смакам,  це  штукарство,  богемство,  люм-
пенство  —  що  завгодно.
 Реставратори  міцно  сидять  на  своїх  позиціях,  вони
гальмують  рух  мистецтва,  вони  шкідливо  впливають  на
молодь,  передаючи  їй  свою  інерцію,  вони  затримують  ре¬
волюцію.  Вони  ганьблять  всяке  новаторство,  вхопившись
за  тези  загальної  політики,  ховаючись  за  спиною  проле¬
тарських  теоретиків,  які  лише  поставили  питання,  а  не
розв’язали  його,  —  є  схеми,  є  алгебра,  а  мусить  бути  ще
й  аритметика  діла.
 Ось  чому  ліві  мистці  завжди  на  барикадах.  Ми  боре¬
мось  в  першу  чергу  за  революційну,  свіжу,  сучасну  те¬
матику  й  ідейність  і  за  оформлення  її  в  мистецтві,  цебто
за  якість  і  сучасність  продукту  для  сучасного  передово¬
го  споживача.  Ми  проти  пейзажів  в  лаптях  і  вишиваних
сорочок,  ми  проти  переробок  і  реставрації.  Ми  не  хочемо
засвоювати  бонтон  добрих  старих  традицій,  ми  вивчає¬
мо  чужоземну  мову  не  для  хатньої  європеїзації,  а  тому,
що  нею  говорить  пролетаріят,  тому,  що  вона  має  свої  со-
ціяльні  цінності.
 Ми  також  не  пожежники,  яким  скучно  і  які  підпалю¬
ють  будинок,  а  потім  гасять  його  і  кричать  калавур.

720
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 У  наших  літературних  організаціях  молоді  такий  тон,
на  жаль,  є.  У  них  є  справжній  революційний  запал,  і  це
їх  великий  плюс,  це  те,  чого  нема  в  інших,  але  в  них  нема
виучки,  нема  піклування  про  будову  нових  революційних
форм  і  про  організацію  матеріялу  сучасними  засобами,
які  тільки  й  можуть  бути  революціонізуючими  і  рухаю¬
чими  наперед.  Вони,  непомітно  для  себе,  користуються
старим  струхлявілим  знаряддям,  що  його  висувають  рес¬
тавратори,  як  альфу  й  омегу  всіх  досягнень,  —  бо  цей  ро¬
мантичний  арсенал,  всі  оті  доспіхи  овіяні  певним  реак¬
ційним,  любим  їхній  душі,  ідеологічним  змістом.
 Ось  чому  ми  на  барикадах.  Ми  ще  й  досі  воюємо  й  во¬
юватимемо  з  обивательщиною  та  міщанством  од  мисте¬
цтва,  з  байдикуванням  і  успокоєнням  керманичів,  орга¬
нізаторів  і  машиністів  мистецького  руху.  Ми  боротиме¬
мось  і  боремся  за  свій  вплив  на  революційну  молодь.
 Ми  не  можемо  обмежуватися  стінами  рідної  хати,  бо
інтернаціональна  комуністична  культура,  до  якої  йдуть
усі  національні,  усуває  кустарне  знаряддя  й  висуває  нове,
наднаціональне,  досконаліше,  практичніше  й  вигідніше
з  усіх  боків.  Ми  хочемо  поставити  її  на  колеса,  хочемо  ін-
дустріялізувати  її,  тим  більше  ми  не  можемо  обмежува¬
тись  рибними,  квітковими  та  пташиними  темами.  Пта¬
шинка  гуляє,  пташинка  літає,  пташинка  співає.
 А  чому  це  має  бути  революційним  мистецтвом?
А  тому,  що  ця  пташинка  червона,  тому  що  червоні  джме¬
лі  над  вишнями  червоними  гудуть...
 Ліва  формація  мистецтва  мусить  взяти  під  обстріл  рес¬
тавраторів,  хуторян,  хатян  і  новоспечених  французів.
 За  це  кричатимуть,  що  ми  футуристи,  богема,  люм¬
пен,  але  хай  кричать,  цей  крик  ми  чуємо  10  років,  і  ні¬
чого  особливого.
 Загорнутися  в  червону  тогу  —  це  ще  не  значить  досяг¬
нути  революційних  висот,  заховуватись  за  питаннями
високої  політики  —  це  ще  не  значить,  що  знайдено  пра¬
вильний  шлях,  —  шила  в  мішку  не  заховаєш.

Чому  ми  завжди  на  барикадах
 721
 Вилізти  на  лису  гору  й  уявити  собі,  що  сидиш  на  Олім¬
пі  —  дуже  легко.  Дуже  легко  плювати  звідти  на  молодь,
дуже  легко  їсти  лемішку  з  лавровим  листям  і  уявляти,
що  їси  амброзію,  дуже  легко  калічити  французьку  мову
й  уявляти,  що  став  європейцем.  Дуже  легко  одростити
собі  живота,  любити  Україну  й  думати,  що  в  21  рік  став
академіком.  А  що  з  вас  тоді  вийде,  коли  вам  буде  не  21,
а  40?..
 Любити  Україну,  звичайно,  слід,  але  вилізти  від  неї
на  Олімпа,  одростити  живота  й  думати,  що  ти  месія,  —
це  просто  самозасліплення.
 Революційне  використовання  матеріялу,  експеримен¬
ти,  винахідництво,  використовування  технічних  засобів,
що  ще  не  втратили  своєї  чинности  —  ось  що  мусить  при-
вілеювати  в  наших  методах  творіння.
 Коли  ми  пишемо  оповідання  чи  роман,  ми  дбаємо  за
його  оригінальну  архітектоніку,  а  не  за  те,  щоб  бути  по¬
дібними  до  Толстого.  Коли  ми  пишемо  вірші,  ми  мусимо
також  надати  їм  нового  оформлення,  щоб  вони  не  здава¬
лися  переписаними  в  когось  і  лише  підновленими  нови¬
ми  настроями,  новим  змістом.  Широке  поле  для  вина¬
хідництва  дозволить  нам  створити  нові  речі,  корисніші
за  перероблювання  та  реставрацію.
 На  підступах  до  соціялістичної  культури  стоять  ба¬
рикади,  і  на  нашій  стороні  б’ються  ті,  хто  б’ється  за
нове  життя  й  революційне  мистецтво.  Кожний  експери¬
мент,  кожний  винахід  є  крок  уперед,  що  наближує  нас
до  мети.
 Нам  треба  перекинути  жирну  тушу  обивателя,  що  за¬
криває  обрій.

НА  ВІДЛАМКУ  КОРАБЛЯ
 І
 В  українському  красному  письменстві  нема  чого  чита¬
ти.  Є  велика  література,  з  багатьома  видатними  іменами,
а  читати  нема  чого.  Є  багато  хліба,  а  їсти  нічого.  Є  багато
води,  а  напитися  не  можна.  Читач,  як  відважний  моряк,
що  пливе  в  морі  без  прісної  води.  Звичайно,  читати  є  чого,
і  в  морі  води  багато,  але  читати  старе  українське  красне
письменство  скучно,  й  пити  морську  воду  солоно.
 Це  не  теорія  —  це  практика.  Практика  щоденного
життя.  Фабулу  цікавої  книжки  пересказують  у  вагонах
далекого  маршруту  потягів.  На  березі  моря,  коли  сидять
на  скелях  і  дивляться  в  далечінь,  у  кав’ярнях  і  в  пере¬
рвах  ділових  засідань.
 Про  старий  український  роман  і  сучасне  кволеньке
оповідання  а-ля  Пільнячок  говорять  машиністки  та  бух-
гальтери  перед  іспитом  українізації.  Звідси  дехто  робить
висновки,  що  література  доходить  до  споживача,  й  дбай¬
ливо  перевидають  клясиків.  Тут  захоплення  іменами,  за¬
хоплення  роздутими  критикою  молодими,  надійними  та
ін.  Пільнячками,  гонитва  за  модою.
 її
 «Краще  бути  читаємим,  ніж  почитаємим»,  —  про  це,
сподіваючись  на  майбутні  лаври  «почитаємого»,  —  з  су¬
мом  в  голосі  говорив  мені  одного  разу  молодий,  старий,
одним  словом,  вже  дорослий  письменник  О.  Слісаренко.
Але  даремно  в  його  голосі  був  сум,  даремно  він  мріяв  про
«почитаємість»,  бо  він  був  цілком  правий.
 Багато  краще,  щоб  тебе  читали,  ніж  шанували,  й  чи¬
тали  не  перед  іспитом  з  української  мови,  а  перед  здачею,

На  відламку  корабля
 723
 наприклад,  дипломної  роботи.  Щоб,  провалившись  на  іс¬
питі,  читач  приходив  до  дому  й  дочитував  далі,  забуваю¬
чи  про  неприємність.  Щоб  моряк,  задовольнивши  вели¬
ку  спрагу  прісною  водою,  знову  пускався  в  море,  забува¬
ючи,  що  в  ньому  вода  солона.
 їм
 Критики  лають.  Критики  не  визнають.  Утворюється
громадська  опінія.
 Це  пустяк.
 Анекдот.
 Що?  Авантурний  роман?  Ні.
 Сучасне  досягнення  —  це  Гладков.  «Цемент».  Вер-
бицька.  Тут  тобі  поведінка  на  кожний  день.  Зареєстро¬
вана  у  вихідному  журналі  мораль.  Герої,  що  з  гвинтика
та  цеглиночки  збудували  завод.  Любов,  яку  запротоколе-
но  й  уписано  за  відповідним  реєстром  до  тому  законопо¬
ложень  ЗАГСу.  Правильна  лінія  за  постановою  з  центру.
З  портретом  Маркса  для  розуму  і  з  канаркою  в  клітці  для
серця.  Зразок  для  нових  героїв,  які  врешті  не  витрима¬
ють  геройства  й  розтратять  скарбові  гроші  або  наймуть
на  літо  для  родини  дачу.
 Можливе  в  неможливому  й  минуле  в  сучасному.
«Я  жахливо  кохаю  Жовтневу  революцію.  Це  ж  шикар¬
на  річ».
 IV
 Анекдот?  Ні,  це  щоденна  практика.
 У  вагоні  потяга  між  Києвом  та  Харковом  накурено  й
задушно.  Пасажири  ритмічно  хитаються  в  такт.  Вагон
«жорсткий».  Лежати  дійсно  жорстко,  але  сидіти  й  роз¬
мовляти  можна  досхочу.
 В  купе  четверо  громадян.  Один  військовий,  двоє  у
смушкових  шапках,  —  робфаківці-робітники.  Четвер¬
тий  здається  службовцем.  Оповідають.  Сміються.

724
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 —  Цікаве  оповідання.  Його  дійсно  прийняли  за  нар¬
кома?  —  говорить  робфаківець  до  службовця.
 —  Ти  ж  розкажи,  як  він  ходив  до  парикмахера!  —  за¬
хопившись,  заважає  говорити  другий  робітник.
 «Службовець»  червоніє  й  напружено  сміється.  Він  на¬
гадує  злодія,  який  читає  оголошення  в  газеті  про  себе  й
боїться  викрити  себе.
 —  А  він  був  чистильщиком  топок,  кочегаром  і  лише
прізвище  у  нього  було  наркомівське.  Ха-ха-ха!
 «Службовець»  сміється  голосніше  за  всіх.  Він  хоче  за¬
ховати  ніяковість,  що  опановує  його.  Він  несподівано  для
себе  вислуховує  своє  власне  надруковане  оповідання,  а
оповідачам,  звичайно,  невтямки,  що  вони  оповідають  ав¬
торові  оповідання,  яке,  мабуть,  йому  давно  вже  набрид¬
ло  й  про  яке  він  навіть  забув.
 Це  анекдот?  Ні,  це  теорія,  що  поволі  стає  практи¬
кою.
 v
 Авантурний  роман,  авантурне  оповідання,  —  але  це
не  та  назва,  що  мусить  виявити  потрібне.  Вірніше  буде,
коли  сказати:  цікава  інтригуюча  фабула,  оригінальна  ар¬
хітектонічна  форма,  композиція.  І  не  ходульна  мораль,
а  переконуючі  факти,  художньо-інтригуючі  оповідання,
що  мусять  виправити  загальнокультурну  лінію,  але  ба¬
зуючись  на  яскравій  дійсності,  а  не  на  проектах  поста¬
нов  та  законоположень.
 Про  цікаві  події,  типи,  характери,  незнайомі  краї¬
ни,  про  сніговий  Сибір,  Аляску,  гарячу  Африку,  море,
про  цікавих  сильних  людей,  сильних  і  в  розчаруванні,
і  в  боротьбі.
 В  культурній  праці  завше  знаходиться  людина,  що  в  її
голові  повстають  ідеї,  ідеї  життьові,  ідеї,  що  мусять  руха¬
ти.  У  такої  людини  з’являється  думка,  що  слід  заснувати
ілюстрований  журнал.  З  цим  не  погоджуються.  Але  по¬
тім  з’являється  багато  таких  журналів,  і  вони  здобувають

На  відламку  корабля
 725
 величезний  тираж.  Виникає  думка  про  кінолітературу,
й  незабаром  вона  здійснюється  й  набуває  поспіху.  Є  дум¬
ка  про  журнал  типу  «ЗО  днів»,  і  він  буде.
 Такою  людиною,  що  дає  ідеї  в  українській  літературі,
є  Михайль  Семенко,  й  наведені  приклади  є  факти.
 Звичайно,  про  це  забувається  в  товчії  нашого  бурх¬
ливого  життя,  й  це  дозволяє  іноді  декому  заживати  собі
славу  чужими  трудами.
 Та  нам  відрадно,  що  діло  наше  живе  й  посувається
вперед.
 VI
 З  першого  номеру  журналу  «Глобус»  почалися  ілю¬
стровані  журнали,  але  з  цим  почалося  ще  щось  більше.
Ідею  авантурного  оповідання  було  занотовано  тут  упер¬
ше.  І  існування  самого  «Глобусу»  мало  фактично  офор¬
мити  цей  початок  нової  белетристики.  Є  певна  думка,  що
для  такої  белетристики,  яка  має  нову  форму,  мусять  бути
й  відповідні  практичні  засоби,  як  журнал  нової  форми,
що  мусить  поширити  цю  белетристику.  Звичайно,  тепер
не  так,  і  «Глобус»  примушує  сподіватися  багато  кращо¬
го.  Але  ідея  в  основі  була  такою.
 VII
 «МІРЗА  АББАС-ХАН».
 Оповідання  має  6  розділів.  Кожний  розділ  має  свою
назву.  Відомий,  але  забутий  в  українській  белетристиці
прийом  старовинних  майстрів  слова,  який  мусить  заціка¬
вити  та  заінтригувати  читача.  Це  відновлення  традицій
авантурного  роману  одразу  впадає  в  очі  й  несамохіть  заці¬
кавлює.  Такі  заголовки,  як  «Я  попадаю  в  товариство  чу¬
жоземців»  ,  «Я  знайомлюсь  з  Мірзою  Аббас-ханом»,  «До
розмови  встряє  третя  фігура»  й,  нарешті,  «В  кінці,  як  за¬
вжди,  усе  вияснюється»,  які  ув’язані  з  загальним  зміс¬
том  оповідання,  є  класичні  для  авантурного  роману.

726
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Подія  оповідається  од  першої  особи,  од  автора.  «Я  їхав,
і  зі  мною  трапилось  таке»...  «я  подорожував  і  встряв  у
таку  історію...».  Це  примітив,  основа  роману  пригод.  Піс¬
ля  такого  вступу  обов’язково  мусить  бути  анекдот,  подія,
пригода.  Оповідання  од  першої  особи,  од  автора,  будь  воно
навіть  психологічне,  воно  вже  має  елемент  авантурнос-
ти,  елемент  певної  школи.
 Михайль  Семенко,  очевидно,  не  забув  про  це  й  навмис¬
но  вжив  цього  засобу.
 Людина  подорожує.  Вона  веде  щоденник.  Оповідає,
що  з  нею  трапилось.  Це  вже  композиція,  знову  ж  такий
композиційний  примітив,  від  якого  виходить  авантур-
ний  роман.
 Оповідання  «Мірза  Аббас-хан»  побудовано  в  цьому
плані.
 Автор  їде  до  Риги  з  дипломатичною  афганською  місією.
Він  знайомиться  з  радником  місії  Мірзою  Аббас-ханом.  Він
розмовляє  з  ним.  Це  хитра,  комівояжерівська  постать,  захо¬
плена  собою,  без  якої,  мовляв,  каша  не  звариться,  але  куль¬
турно  нікчемна.  І  автор,  щоб  підкреслити  її  нікчемність,  піс¬
ля  самохвальства  цієї  людини  дарує  на  прощання  їй  «Кобза¬
ря»  з  написом  від  автора  і,  знайомлячись,  заявляє:
 —  Тарас  Шевченко  —  мій  літературний  псевдонім.
 Між  іншим,  це  —  цікавий,  дотепний  прийом.  Він  те¬
пер  дуже  часто  трапляється  в  сучасних  жартах.  Це  про¬
стою  мовою  називається  «купити»,  —  підвести,  дотеп¬
но  обдурити  в  жарті,  підкреслити  нездогадливість  ін¬
шої  людини.
 В  кожному  авантурному  романі  є  прийоми,  що  непо¬
мітно  мусять  заінтригувати  читача.  Є  прийоми  формаль¬
ні  й  є  прийоми,  що  стосуються  лише  змісту.  В  цьому  опо¬
віданні  прийоми  в  змісті.
 1.  Мірза  Аббас-хан  —  афганець,  і  раптом  він  говорить
прекрасною  російською  мовою.
 2.  Мірзі  Аббас-ханові  дуже  подобається  радянська  вла¬
да,  хоча  вона  йому,  звичайно,  не  мусить  подобатись  (під¬
креслюється,  що  потяг  їде  радянською  територією).

На  відламку  корабля
 727
 3.  Мірза  Аббас-хан  обзиває  свою  місію  холопами.
 4.  Мірза  Аббас-хан  висловлює  думку,  що  він  міг  би  слу¬
жити  радянській  владі,  —  звичайно,  за  добрі  гроші.
 5.  Мірза  Аббас-хан  починає  вихвалятись.
 6.  Мірза  Аббас-хан  починає  лаяти  радянську  владу
(потяг  їде  чужою  територією).
 Ці  контрастні  змістові  віхи  зацікавлюють  читати  далі,
й  вони  є  одночасно  прийомом,  який  дуже  зручно  оформ¬
лює  певний  характер  людини.
 В  уяві  повстає  певний  психологічний  тип,  але  в  опові¬
данні  немає  ніякої  нудної  психології,  воно  не  затемнюєть¬
ся  важкими  психологічними  описами,  і  автор  має  спро¬
можність  виявити  художній  тип  якнайкраще.  Краще  на¬
віть,  ніж  це  можна  було  б  зробити  іншими  прийомами.
 VIII
 Ідею  кинуто.  Народжується  нова  белетристика,  й  її
можна  буде  читати  на  відламку  корабля  в  одкритому
морі.  Це  література  міста,  література  кам’яних  будівель,
залізниць,  заводів,  фабрик,  лябораторій,  література,  що
змеханізує  село,  звабить  його  на  нові  шляхи.
 Вона  не  в  повазі  у  критиків,  але  вона  в  руках  читача.
 Поки  що  можна  нарахувати  кілька  імен,  але  й  ці  іме¬
на  вже  виразно  бачать  свій  шлях.  Те,  що  в  захопленні  по¬
чав  М.  Семенко,  продовжили  й  обґрунтували  Слісарен¬
ко,  Йогансен  і  Ваш,  читачу,  приятель...

КОНСТРУКТОРИ-ФУНКЦІОНАЛІСТИ
 Група  харківських  і  київських  лівих  письменників
з  числа  співробітників  «Нової  Ґенерації»  й  ін.  заснову¬
ють  нову  групу  й  об’єднуються  за  гаслом  конструктив¬
ного  функціоналізму  в  мистецтві.
 Конструктори-функціоналісти  виробляють  свою
платформу  й  уточнюють  своє  місце  в  системі  мистецтва
лівої  формації.  Мається  на  увазі  видавати  журнал  влас¬
ного  напрямку  і  серію  окремих  видань.
 До  групи  поки  що  входять  на  чолі  з  Ґео  Шкурупієм,
такі  —  Ю.  Палійчук,  Віктор  Вер,  Ол.  Близько  й  ін.
 Група  засновується  на  правах  мистецької  організації.

СИГНАЛ  НА  СПОЛОХ  ДРУЗЯМ  -
ФАЛЬШИВА  ТРИВОГА
 Коли  довго  не  буває  пожежі  й  пожежникам  нічого  ро¬
бити,  вони  влаштовують  фальшиві  тривоги,  щоб  трохи
розворушити  занімілі  від  бездіяльности  тіла  й  на  всякий
випадок  перевірити  власні  сили.  Таку  фальшиву  тривогу
в  №  8  «Нового  Лефа»  влаштували  наші  друзі  —  російські
футуристи  —  по  відношенню  до  «Нової  Ґенерації»  (В.  Тре-
нин  —  «Тревожньїй  сигнал  друзьям»).  Наші  друзі,  не
зрозумівши  наших  позицій,  сильно  захвилювалися,  що
ми  в  глухій  уесерівській  провінції  «пасеїстично  зафуту-
ризмились»,  «нефункціональнозароманились»  і  взагалі
забули  за  світову  революцію.
 Уважно  обдивившись  навколо  й  переглянувши  всі
наші  літературні  манатки,  здмухнувши  провінціяльну
пилюгу  з  наших  ідеологічних  установок,  ми  прийшли
до  висновку,  що  тривога  була  фальшива.  Виявилось,  що
дзвонар  з  «Нового  Лефа»  —  наш  друг  —  не  дивився  і  не
в  той  дзвін  задзвонив  на  сполох...  Але  це  нам  не  в  перви¬
ну,  таке  на  наших  селах  трапляється  часто.
 Що  ж  спонукало  наших  друзів  з  «Нового  Лефа»  за¬
дзвонити  на  сполох?
 В. 	Тренін  починає  свою  статтю  з  філологічних  розвідок
вукрмові:  «“НоваҐенерація”  —  по-украински  значит  “Но-
вое  поколение”».  Почнімо  і  ми  з  цього  й  поспитаємо  нашо¬
го  друга:  а  що  означає  «Нова  Ґенерація»  по-російськи?
 Автор  статті,  великий  прибічник  фактів,  насамперед
дбає  ознайомити  недосвідченого  російського  читача  з  на¬
шим  журналом  і  нашими  установками.  «“Нова  Ґенера¬
ція”  олицетворяет  собою  украинский  Леф»;  «Националь-
ная  ограниченность  до  последнего  времени  болезненно

730
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ощутима  на  У  крайнє»;  «Фауст  Лопатинский  —  необьїк-
новенное,  вьідуманное  имя»;  «Чан  Жан  —  несуществую-
щий  позт»  —  просто  дивуєшся,  до  чого  поінформований
наш  друг  з  «Нового  Лефа»,  чи  не  брав  він  випадково
фактів  з  кошика  наших  українських  літературних  пе¬
рекупок?
 «Нова  Ґенерація»  «олицетворять»  собою  українського
Лефа  не  може,  бо  такого  на  Україні,  як  філії  «Н.  Лефа»,
немає.  Наше  гасло  проти  національної  обмежености  має
на  увазі  не  лише  Україну,  а  й  такі  речі,  як  вірш  «К  юно-
шеству»  В.  Маяковського,  переклади  наукрмову  творів
М.  Горького,  американські  закони  проти  негрів,  написи
в  чужоземних  кварталах  в  Китаї:  «Вхід  собакам  і  китай¬
цям  заборонено»  і  т.  п.  Фавст  Лопатинський  не  «необьїк-
новенное,  вьідуманное  имя»,  а  кінорежисер,  що  його  в
свій  час  цим  ім’ям  охрестив  піп,  а  прізвище  дали  папа  й
мама,  Чан  Жан  не  «несуществующий  позт»,  а  московсь¬
кий  мешканець,  що  пише  вірші  й  має  свою  особисту  дум¬
ку  про  «Новьій  Леф».
 Важко  в  анкетному  порядкові  відповісти  на  всі  фак¬
ти,  що  ними  оперує  тов.  Тренін,  але  ці  вже  наведені  при¬
клади  свідчать  за  те,  що  наші  друзі  погано  орієнтуються
в  нашій  роботі.  Вони  помиляються,  оперуючи  фактами
зовнішнього  значіння,  а  що  вже  тоді  говорити  за  факти,
які  мають  розкрити  сенс  наших  установок,  гасел  та  на¬
прям  нашої  роботи.
 Як  ми  бачимо  зі  статті,  наші  друзі  ніяк  не  зрозуміють,
що  таке  «Нова  Ґенерація».  Вони  старанно  порівнюють  її  з
«Новьім  Лефом»,  з  «Вещью»  —  Еренбурга,  з  «Transition»  —
паризьким  журналом,  і  ніяк  не  можуть  вирішити,  до  яких
з  цих  журналів  треба  залучити  «Н.  Ґ.»,  —  вірніше,  якого
з  цих  журналів  наслідує  «Н.  Ґ.».
 Ми  ж  не  винні,  що  наші  друзі  звикли  танцювати  від
пічки  або  від  порогу,  нам  досі  не  зрозуміло,  чому  вони  в
віршах  обов’язково  шукають  наслідування  Маяковсько¬
го  або  Асєєва,  чому  журнали  нового  мистецтва  мусять
обов’язково  наслідувати  «Новьій  Леф»?  Нам  зрозуміло,

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	731
 що  нема  бога,  крім  бога,  але  завжди  підходити  з  міркою
власної  річки  до  інших  глибин  дуже  небезпечно  й  зовсім
не  виправдовує  гасел  лівого  мистецтва.
 Слід  нарешті  зрозуміти  нашим  друзям,  що  ми  не
«Новьій  Леф»,  не  «Вещь»  і  не  «Transition»  —  ми  є  «Нова
Ґенерація».  Ми  маємо  свої  економічні  й  соціяльні  умо¬
ви,  свою  базу,  яка  відрізняє  взагалі  нашу  роботу  від  ро¬
боти  «Нового  Лефа»,  коли  б  ми  навіть  мали  такі  ж  самі
установки,  як  «Новьій  Леф».  Навіть  при  такій  умові  на¬
шим  друзям  слід  пам’ятати,  що  Україна  це  не  Франція
і  не  Росія,  а  значить,  і  робота  «Нового  Лефа»,  коли  б  він
працював  на  Україні,  мусила  б  відповідно  трансформу¬
ватись.
 Крім  цього,  взагалі  концепція  «Нової  Ґенерації»  зна¬
чно  відрізняється  від  концепції  «Нового  Лефа».  Невже  то¬
вариші  з  «Нового  Лефа»  остільки  захоплені  гуртковими
інтересами,  що  не  можуть  зрозуміти,  що  може  бути  ори¬
гінальніша  й,  припустимо,  правильніша  концепція,  ніж
та,  що  є  в  «Нового  Лефа»,  або  та,  що  була  у  «Вещи».
 Не  взявши  на  увагу  цих  двох  моментів,  наші  друзі  за¬
стерігають  нас  проти  «пасеїстичного  футуризму»,  проти
експериментально-фонетичної  роботи  заумників  і  нарешті
проти  еклектизму.  Тривога,  звичайно,  марна.  По-перше,
вона  виникає  з  того,  що  лефи  не  взяли  до  уваги  взагалі
умов  нашої  праці  і  не  зазнайомилися,  як  слід,  з  нашою  те¬
оретичною  роботою,  а  по-друге,  ми  самі  добре  знаємо,  де
знаходиться  «пасеїстичний  футуризм»,  «лефівське  спе-
цівство»  і  основний  процес  нового  мистецтва.
 Ми  зовсім  не  плутаємо  між  Сезанном,  Пікассо  та  Род-
ченком,  як  нам  це  здається,  коли  ми  вміщуємо  Жоржа
Ґроса  поруч  з  Кіріко,  це  не  значить,  що  ми  безнадійні  ес¬
тети  або  еклектики.  Ми  не  раз  вже  заявляли,  що  наша  уні¬
версальна  комуністична  установка  нового  мистецтва  яв¬
ляє  цілий  діялектичний  комплекс  лівих  течій.  Ми  вважа¬
ємо,  що  нове  мистецтво  є  процес,  який  має  багато  «ізмів»
і  один  з  таких  «ізмів»  є  «Новьій  Леф».  Коли  «Новий  Леф»
специфікувався  на  стандартизованій  конструктивній  ро¬

732
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 боті,  коли  московські  конструктивісти  старанно  експери¬
ментують,  а  закордонні  ліві  (ново-митці)  деструктують,
то  це  не  значить,  що  «Новьій  Леф»  або  всі  останні  є  альфа
й  омега  нового  мистецтва.  Є  ліві,  які  працюють  у  буржу¬
азних  умовах,  і  є  ліві,  які  працюють  в  умовах  пролетар¬
ської  диктатури,  але  мистецький  процес  один.
 Отже,  «Нова  Ґенерація»  має  свою  систему  лівого  мис¬
тецтва,  в  якій  знаходять  місце  й  для  конструктивної  робо¬
ти  «Лефа»,  експериментаторської  роботи  Сельвінського
і  деструктивної  роботи  закордонників.  В  цьому  визнача¬
ється  розгорнутий  фронт  панфутуристичного  комплексу,
і  в  діялектиці  ділянок  його  полягає  наша  практична  ро¬
бота  в  залежності  від  вимог  сьогоднішнього  дня  і  від  ін¬
ших  умов  відповідної  економічної  й  культурної  бази.  Для
доказу  наших  тверджень  пропонуємо  «Новому  Лефу»
попрацювати  зі  своїми  установками,  наприклад,  у  Нью-
Йорку,  —  переконані,  що  його  сучасні  установки  ради¬
кально  змінилися  б.
 Неув’язка,  яка  існує  в  «Новій  Ґенерації»  між  теорією
та  практикою,  на  що  особливо  натискають  наші  друзі,  є
наслідок  взагалі  лябораторної  роботи  чи  то  «Н.  Ґ.»,  чи
«Н.  Л.».  Про  неув’язку  можуть  говорити  лише  профани,
які  взагалі  ні  чорта  не  розуміють,  або  люди,  які  діялек-
тику  називають  еклектикою.  їм  завжди  подай,  як  напи¬
сано  в  «Законі  божому»  або  в  «Абетці  комунізму»  —  од¬
разу  подавай  чисте  золото.
 Натискання  на  цей  момент  з  боку  «Нового  Лефа»  нас
тільки  дивує.  На  це  ми  можемо  лише  розвести  руками
і  спитати:  а  у  вас,  дорогі  друзі,  є  ув’язка  між  теорією  й
практикою?
 Коли  ми  доведемо  закони,  що  функціонують  у  мисте¬
цтві,  до  точности  законів  у  подвійній  італійській  бухгаль-
терії,  ми  зможемо  вам  гарантувати,  що  неув’язки  між  те¬
орією  й  практикою  в  нас  не  буде  й  що  баланси  у  нас  під¬
ведено  буде  правильно.
 Діялектична  гнучкість,  що  її  має  цілева  установ¬
ка  нашого  журналу,  її  спроможність  обґрунтувати  всі

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	733
 розгалуження  лівого  процесу  мистецтв,  система,  що  ви¬
являє  діялектичний  комплекс  лівих  течій,  запропонова¬
на  від  М.  Семенка  ще  в  21—22  році,  коли  вийшов  журнал
«Семафор  у  майбутнє»,  лишається  життєздатною  і  тепер
і  дозволяє  вести  перед  у  сучасних  питаннях  нового  мисте¬
цтва.  Наукова  постановка  питання  про  мистецький  про¬
цес  відкидає  яку  б  то  не  було  еклектичність,  бо,  користу¬
ючись  з  цієї  діялектичної  установки,  що  ми  її  висуваємо,
як  наше  реальне  спрямовання  в  роботі,  легко  викривати
будь-які  ухили  в  лефівській  практиці.
 Питання  конструкції  й  деталі,  питання  форми  й  зміс¬
ту,  особливо  останні,  що  оце  досі  нервують  теоретиків
пролетарського  мистецтва  —  радикально  розв’язані  пан-
футуристичною  теорією  М.  Семенка,  і  лише  наші  страте¬
гічні  позиції  не  дозволяють  нам  так  широко  розповсюди¬
ти  наші  досягнення,  як  це  може  зробити  «Новьій  Леф».
Тому  ми  не  дивуємось,  що  наші  друзі  плавають,  крити¬
куючи  нас,  а  їхні  поради  викликають  лише  посмішку.
За  порадою  наших  друзів,  ми  мусимо  стати  «новьім  по¬
коленим»  Лефа  на  Україні,  в  той  час,  як  «старий»  Леф
входить  в  нашу  концепцію  як  певна  ділянка  лівого  мис¬
тецтва.  Крім  цього,  багато  сигналів  і  порад,  що  їх  подає
нам  стаття,  остільки  ще  не  продумані  самим  «Новьім  Ле-
фом»  і  остільки  сумнівні,  що  навряд  чи  зможемо  ми  з  них
скористуватись.
 Справа  в  тому,  що  «Новьій  Леф»  тепер  частково  пе¬
реживає  ту  лівоінтеліґентську  хворобу,  що  на  неї  в  свій
час  хворіла,  але  не  перехворіла  еренбургівська  «Вещь».
В  свій  час  ідеологи  «Вещи»  ставили  перед  робітником  лі¬
тератури  вимогу  бути  одночасно  й  інженером.  З  техніч¬
ними  засобами  літератури  в  руках  вони  збиралися  буду¬
вати  велику  індустрію.  Абсурдність  таких  вимог  було
своєчасно  засуджено,  і  такі  поети,  як  Гастєв,  остаточно
кинули  писати  й  перейшли  до  наукової  праці.  Таку  хво¬
робу,  між  іншим,  не  пережив  і  «Новьій  Леф».
 Особливо  яскраво  виявляється  вона  в  дискусійних
статтях  про  ліву  прозу.  В  №  8  «Нового  Лефа»  в  статті

734
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 про  роман  Панфьорова  «Бруски»  П.  Незнамов  вимагає
від  пересічного  початкуючого  романіста  бути  одночас¬
но  агрономом,  статистиком,  географом  і  трактористом.
Це  і  є  оця  хвороба  на  псевдоконструктивізм.  Тут  цілко¬
вите  перегинання  палки,  яке,  звичайно,  ніяких  теоре¬
тичних  наукових  обґрунтовань  не  може  мати.  Сполучи¬
ти  стільки  професій  навіть  геніяльному  робітникові  лі¬
тератури  не  під  силу,  а  тим  більш  такому  романістові,  як
Панфьоров.  Тут  лише  може  бути  мова  про  грамотність.
Коли  романіст  змальовує  трактор,  так  треба,  щоб  це  був
трактор,  а  не  швейна  машинка.  Романіст  мусить  доско¬
нально  ознайомитися  з  матерія  лом.  Вимагати  ж  від  ро¬
маніста  знання  тракторної  справи  —  це  хиба,  яка  ґрун¬
тується  на  помилках  «Нового  Лефа»  в  постановці  питан¬
ня  про  ліву  прозу.
 В  той  час,  як  «Леф»  друкував  на  своїх  сторінках  суто  лі¬
тературні  речі  Бріка  й  Бабеля,  ми  вже  дискутували  питан¬
ня  лівої  прози.  Наші  первісні  вимоги  були  головним  чином
формальні.  Ми  заявляли,  що  кожний  матеріял  мусить  мати
своє  власне  оформлення.  Війну  й  мир  1914—1918  років  не
можна  формувати  так,  як  формовано  «Війну  й  мир»  Тол-
стого,  і  ми  бачимо,  що  ця  примітивна  вимога  актуальна  й
досі.  Перед  тим,  як  вчити  Панфьорових  тракторній  справі,
треба,  щоб  вони  засвоїли  оцю  примітивну  вимогу.
 Питання  лівої  прози  розроблено  «Новою  Ґенерацією»,
розроблюється  далі  трохи  відмінно  від  того,  як  воно  роз¬
роблюється  в  «Новом  Лефе».  Тут  теж  розходження  тео¬
рії  з  практикою.  В  той  час,  як  лефи  мають  в  цій  галузі  од¬
них  теоретиків,  ми  маємо  й  практиків,  і  наші  практики
доводять,  що  теорія  «Нового  Лефа»  хибна.
 Основне  твердження  «Нового  Лефа»  полягає  в  тому,
що  ліва  проза  мусить  фіксувати  факти.  Твердження  пра¬
вильне,  але  не  вичерпуюче.  Зупинитися  лише  на  цьому,
як  зупинився  «Новьій  Леф»  —  це  значить  нічого  не  ска¬
зати  і  нічого  не  зробити.  Питання  про  ліву  прозу  остіль¬
ки  складне  і  ще  не  вивчене,  що  воно  відбере  від  теорети¬
ків,  а  особливо  від  практиків,  ще  дуже  багато  часу.

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога  735
 Лефи  поки  що  зупинилися  на  репортажі  й  фіксуван¬
ні  фактів.  За  їх  теорією  тепер  виходить,  що  Б.  Кушнер,
Кольцов,  Сосновський  і  ціла  плеяда  різнокаліберних  ре¬
портерів  всіх  газет,  які  виходять  в  СРСР  і  в  усьому  сві¬
ті,  мусили  б  записатися  до  «Нового  Лефа»,  бо  вони  всі  з
цього  часу  лефівці  й  ліві  прозаїки.  Таке  розв’язання  пи¬
тання  лівої  прози,  ми  гадаємо,  нікого  задовольнити  не
може.  Посилання  в  цьому  питанні  весь  час  на  газету  й
репортерів,  збирачів  фактів,  дуже  хибне.  Коли  «Новьій
Леф»  так  дбає  за  чистоту  фактів  і  ставить  це  в  основу  на¬
уки  про  лівий  роман,  то  він  мусить  знати  хоч  таке,  що  ні
одна  газета  не  подає  так  фактів,  як  уявляють  собі  лефи.
В  газеті  немає  цих  «чистих  фактів»,  про  які  тепер  гово¬
рять  теоретики  Лефа,  і  не  може  бути.  Всі  співробітники
«Нової  Ґенерації»  колишні  газетні  робітники,  і  їм  слуха¬
ти  такі  твердження  друзів  прикро.  Газета  не  фіксує  фак¬
ти,  не  «отображает  действительность»,  як  цього  хоче  тов.
Тренін,  а  організує  факти.
 Отже,  перше  наше  розходження  з  «Лефом»  в  цьому  пи¬
танні,  це  те,  що  ліва  проза  мусить  не  тільки  фіксувати,  а
й  відповідно  організовувати  факти.  Певна  конструкція
побудована  з  фактів,  організована  з  фактів  архітектоні¬
ка,  яка  завдяки  організації  одержала  певне  ідеологічне
спрямовання,  певну  цілеву  установку  й  може  бути  про¬
дуктом  лівої  прози.  Треба  додати,  що  питання  конструк¬
ції,  архітектоніки  й  формування,  організації  фактів  ба¬
гато  складніше,  ніж  питання  фіксації  їх.  «Новьій  Леф»  у
всіх  своїх  статтях  наводить  багаточисленні  докази  на  ко¬
ристь  збирання  та  фіксування  фактів.  Далі  цього  він  не
йде.  Але  це  питання  зрозуміле  й  навіть  не  вимагає  таких
широких  обґрунтовань.  Питання  ж  «як»  —  дуже  склад¬
не  і  ще  досі  зовсім  не  зачеплено  «Лефом».
 Аж  ось  тепер  т.  Тренін,  зачепившись  за  це  питання  в
«Новій  Ґенерації»,  починає  потроху  викривати  теорію
«Лефа»  —  щодо  конструкції  й  організації  фактів.  Треба
сказати  одверто,  що  теоретики  з  «Нового  Лефа»  цього  пи¬
тання  ще  не  продумали  й  безнадійно  плавають  у  цьому.

736
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Сподіваємось,  що  вони  скористають  наш  досвід,  хоча  ми
порад  і  сигналів  не  збираємось  робити.
 Тов.  Тренін  починає  свій  напад  на  нашу  позицію  щодо
красного  письменства  неприпустимою  інсинуацією,  він
говорить:  «Неизвестно,  какие  тактические  причини  за-
ставляют  редакцию  “Н.  Г.”  рекомендовать  романньїе
формьі,  т.е.  идти  на  сознательное  искажение  фактичес-
кого  материала»,  далі  він  виправдовує  це  умовами  мо¬
лодої  української  літератури  і  радить  твердо  вести  так¬
тичну  лінію  Лефу.  Де  й  коли  ми  рекомендували  роман¬
ні  форми?  Ще  раз  повторю,  що  ми,  коли  «Леф»  друкував
Бабеля,  дивувалися  з  цього  й  боролися  проти  традицій¬
них  романних  комбінацій.  Рекомендувати  ці  форми  це
все  одно,  що  писати  революційні  гімни  на  церковні  мо¬
тиви.  Лефи  ж  цього  не  робили  й  не  роблять.
 Дальші  ж  твердження  тов.  Треніна  в  галузі  організації
фактів  доводять,  що  це  закид  серйозний  і  принциповий,
що  він  говорить  не  про  усталені  форми  роману,  а  взага¬
лі  про  організацію  фактів,  про  будь-яке  оформлення  їх.
Тут  уже  пробачте,  але  ми  з  вами  не  згодні.
 «Соединение  фактического  материала  с  сюжетностью
беллетристики  без  порчи  материала  либо  “художествен-
ности”  совершенно  немислимо».  —  Чому?
 Це  твердження  йде  врозріз  з  питанням  про  організа¬
цію  матеріялу.  Виходить,  що  фактичний  матеріял  така
ніжна,  недоторкана  річ,  що  він  не  хоче  організовуватись
і  організовувати  його  —  це  святотатство,  краще,  мовляв,
оперувати  чисто  естетичними,  умовними  засобами.  По-
перше,  навіщо  змішувати  фактичний  матеріял  з  сюжет¬
ністю  белетристики,  цебто  з  висмоктаною  з  пальця  сю¬
жетністю,  коли  кожний  найменший  факт  вже  має  свій
сюжет.  А  розкрити  сюжет  факту  —  це  зовсім  не  значить
включить  їх  у  сюжет  роману,  це  міг  би  зробити,  напри¬
клад,  П.  Романов,  а  Тренін,  ми  гадаємо,  цього  не  зробив
би,  бо  він  знає,  що  кілька  фактів  дадуть  свій  природний
невигаданий  сюжет,  який  їх  не  обезцінить,  а,  навпаки,
зорганізує  й  допоможе  розшифрувати.  Це  розумів  і  Асєєв,

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	737
 коли  вважав  за  потрібне  шукати  коріння  сюжету  в  житті
(«Ключ  к  сюжету»).  Навіщо  ж  говорити  про  завод  і  геро¬
їв,  це  личить  лише  Гладкову.  У  таких  письменників,  як
Гладков,  який  оперує  штампами  й  заялозеними  формами
традиційних  сюжетів,  факт  буде  катовано  на  прокрусто-
вому  ложі  «художности».  Коли  лефи  будуть  думати,  що
й  з  ними  трапиться  така  прикрість,  то  далі  примітивно¬
го  фіксування  фактів  вони,  звичайно,  не  підуть.
 Монтаж  деталів  у  конструкції  роману  може  бути  над¬
звичайно  різноманітний.  В  цій  галузі  перед  робітником
літератури  розкриваються  необмежені  можливості.  Це
можна  порівняти  з  технікою  монтажу  в  кіно.  В  свій  час
теж  думали,  що  кіно  обмежене  театральними  й  літера¬
турними  засобами,  а  робота  Рутмана  дала  нові  свіжі  пер¬
спективи.  Роман,  побудований  на  фактичному  матеріялі,
заховує  в  собі  багатющі  формальні  можливості.
 Роман,  за  твердженням  тов.  Треніна,  в  своїй  еволюції
втратив  свою  цілеву  установку  й  перетворився  в  «чисто
зстетические  стандарти».  Ну,  пробачте  нам,  але  в  своїх
теоріях  ми  ще  до  таких  висновків  не  прийшли.  Нам  поки
що  відомо,  що  як  роман  не  приховувався  й  не  оздоблював¬
ся  «чисто  естетичними  стандартами»,  але  він  ніколи  не
втрачав  своєї  цілевої  установки.  Найестетичніший  стан¬
дарт  роману  мав  і  має  свою  цілеву  установку  —  тільки
приховану  від  цікавого  ока  тов.  Треніна.  Чистої  естети¬
ки  й  чистого  мистецтва  ми  поки  що  ніде  не  бачили.
 «Теперь  уже  опьітом  установлено,  что  роман  не  может
фиксировать  фактьі,  он  не  может  бьггь  отражением  действи-
тельности,  потому  что  сюжетная  конструкция  нейтрализу-
ет  реальний  материал,  лишая  его  всех  специфических  фак-
тов».  —  Де  і  яким  це  досвідом  визначено?  Коли  ці  досвіди
були  пророблені  такими  письменниками,  як  Малашкін,  і
коли  ви  посилаєтесь  на  них,  то  такі  досвіди  нікого  не  пере¬
конають.  За  твердженням  «Нового  Лефа»,  виходить,  що
роман,  коли  б  він  не  став  естетичним  стандартом,  мусив  би
«отображать  действительность».  В  цьому  ми  вбачаємо  вже
неприховану  плутанину.  Оскільки  нам  відомо,  Леф  ніколи

738
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 досі  не  висував  вимоги  «відображання  дійсности»  —  це  ви¬
мога  «натуралізму»,  поки  що  наша  вимога  —  «організація
дійсности».  Очевидно,  молодий  автор  статті  т.  Тренін  ще  не
зовсім  добре  засвоїв  собі  позиції  «Нового  Лефа»  —  іншим
ми  цього  ніяк  з’ясувати  не  можемо.
 Ми  вважаємо,  що  жанр  роману,  коли  говорити  про
романну  спадщину  російської  і  української  літератури,
для  наших  днів  справді  перетворився  в  естетичний  стан¬
дарт,  але  коли  говорити  про  жанр  роману,  не  реставрова¬
ний  руками  Малашкіна,  а  змонтований  з  фактів  наши¬
ми  прийомами,  то  він  лише  набуває  цілевої  установки  і
загострює  реальний  матеріял,  яскравіше  розкриваючи  всі
його  специфічні  якості.  Отже,  плутання  між  організацією
реального  матеріялу  й  «отображением  действительно-
сти»  ми  відносимо  на  кошт  того,  що  це  питання  ще  мало
продумане  в  «Новом  Лефе».
 Агітаційні  функції  рішуче  й  назавжди  перенести  на
газету  не  можна  і  ще  зарано,  хоча  б  і  для  такої  високої
культури,  як  російська.  Агітаційним  жанром  роман  ще
може  бути,  бо  він  не  позбавлений  можливости  оперува¬
ти  фактами  й  конкретними  завданнями  сьогоднішнього
дня.  Наводимо  хоча  б  роман  Бехера  «Люїзит».  Цей  роман
досить  вдало  агітував  проти  війни,  і  за  нього  Бехер  одер¬
жав  тепленьке  місце  в  німецькій  в’язниці.
 Прийоми  лівої  прози  в  романному  жанрі  досить  яскра¬
во  виявилися  в  так  званих  біографічних  романах  Кар-
ко  про  Артура  Рембо,  Франсуа  Війона;  Тинянова  «Кюх-
ля».  У  всіх  цих  романах  зафіксовано  факти,  але  не  та¬
кими,  якими  вони  є,  не  «чисті  факти»,  бо  коли  б  вони
не  були  зорганізовані  в  роман,  то  подані  «чисті  факти»
без  скріплюючого  тексту  створили  б  хаос,  в  якому  годі
було  б  розібратись.  Діялоги,  які  є  в  цих  романах,  без¬
перечно  вже  належать  до  вигадки  самих  авторів,  але
вони  фактів  не  псують,  а  дають  їм  певну  спрямованість
і  відживляють  їх.
 Нарешті,  розходження  між  теорією  і  практикою
щодо  лівої  прози  в  «Новом  Лефе»  надто  вже  глибоке.  Не

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	739
 визнаючи  в  теорії  романного  жанру  й  агітуючи  за  фіксацію
«чистих  фактів»,  у  практиці  «Нового  Лефа»  ми  бачимо
такі  речі,  як  «Из  книги  “Кондуїт”»  Л.  Кассіля.  В  примітці
Л.  Кассіль  з  санкції  редакції  «Нового  Лефа»  зве  себе  «ав¬
тором  скрепляющего  текста».  Ось  тут  і  неув’язка.  Оче¬
видно,  без  цього  «скрепляющего  текста»  не  обійтися,
цебто  організація  фактичного  матеріялу  полягає  не  в
фіксації  фактів,  а  в  наданні  їм  певної  конструкції.  Такою
конструкцією,  таким  монтажем  фактів  можуть  бути  ліве
оповідання  й  лівий  роман.
 Таким  лівим  романом  є  «Био-интервью  Ден-Ши-Хуа»
 С. 	Третьякова,  що  уривками  друкувався  в  «Новом  Лефе».
Це  «біо-інтерв’ю»  є  той  же  біо-роман.  Ба  навіть  в  більшій
частині  роман,  ніж  «біо»,  бо  тут  немає  навіть  елементу
історичности  —  герой  звичайна  людина,  а  як  така  —  це
матеріял  фактичности,  якого  не  перевірили,  хоч  він  і
оперує  безперечно  реальними  фактами.
 Отже,  перед  тим,  як  нападати  на  ліві  установки  жур¬
налу,  який  має  безперечні,  витримані  засади  нового  ми¬
стецтва  і  має  обґрунтовану  діялектичну  установку,  слід
добре  продумати  деякі  питання,  а  особливо  слід  подума¬
ти  про  тон  своїх  сигналів  та  порад.
 Ставка  на  репортера,  що  є  в  «Новом  Лефе»,  теж
вимагає  пояснень.  Репортери  є  різні.  Репортера  Б.  Куш-
нера  ніяк  не  можна  змішувати  з  репортерами  з  «Изве-
стий».  Звичайний  репортер  будь-якої  газети  не  витримує
ніякого  порівняння,  наприклад,  з  репортером  Егоном
Ервіном  Кішем,  автором  книги  «Несамовитий  репор¬
тер»  .  Тоді  як  звичайний  репортер  подасть,  ба  навіть  сенса¬
ційну,  замітку  (факт),  яка  в  освітленні  чергового  випу¬
ску  газети  і  може  когось  зацікавити,  поки  факт  свіжий
(максимум  життя  подібного  факту  2—3  дні).  Егон  Ервін
Кіш  уміє  організовувати  факти  настільки,  що  вони  набу¬
вають  світового  значіння  і  можуть  бути  цікавими  на  до¬
вший  час.  Значить,  потрібна  організація  фактів  і  в  часі.
 Кіш,  пишучи  про  паризьких  «старовешників»,  дово¬
дить  свою  репортерську  замітку  організацією  факту  й

740
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 умілим  монтажем  до  значіння  політичного  памфлету,  са¬
тири  на  державний  буржуазний  устрій.  Коли  б  не  було  цієї
організації  факту,  сама  по  собі  замітка  про  «  старовешників»
Парижа  хіба  була  б  цікава  настільки,  щоб  її  видавати  в
окремій  книзі  в  перекладі  на  кілька  мов?
 Крім  того,  слід  би  було  «Новому  Лефу  »  звернути  увагу
й  на  визначення  лівости  самого  репортажу.  Не  може  бути
такого  погляду,  що  як  репортаж,  то  це  вже  й  ліва  про¬
за.  Репортаж  може  бути  й  дуже  консервативною  річчю.
Візьмімо  хоча  б  репортерство  Кольцова.  Кольцов  ста¬
ранно  продовжує  старі  художні  традиції  російської  бе¬
летристики.  Його  репортерські  замітки,  хоч  і  фіксують
факт,  але  це  робиться  такими  старовинними  засобами,  що
його  за  лівий  ніяк  вважати  не  можна.  «Чеховщина»,  що
пре  з  його  нотаток,  є  наявний  доказ,  що  до  класифікації
репортерства  «Новому  Лефу»  слід  поставитись  досить
уважно.
 Отже,  й  визначення  лівости  самого  репортажу  справа
досить  складна  й  відповідальна.
 «Новьій  Леф»  останнього  часу  дуже  багато  уваги
віддає  фотографії,  висунувши  гасло,  що  фотографія  оста¬
точно  й  назавше  усуває  станкове  малярство.  З  цим  твер¬
дженням  можна  погодитися  лише  частково.  Справді,
функціональна  фотографія  може  мати  й  має  більше  масо¬
ве  поширення,  ніж  його  може  мати  станкове  малярство,
а  через  це  цілева  установка  фотографії  стоїть  незрівняно
вище  від  станкового  малярства.  Але  треба  пам’ятати,
що  це  може  зробити  функціональна  фотографія,  бо
фотографія,  що  культивується  тепер  від  Родченкау  «Но¬
вом  Лефе»,  рішуче  нічим  не  відрізняється  від  нового  стан¬
кового  малярства  й  має  таке  ж  аналітичне  значіння,  як
і  воно.  Зовсім  відкидати  нове  станкове  малярство  —  це
хороба  знову  ж  того  самого  псевдоконструктивізму,  бо
нове  малярство  може  багато  дати  функціональному  ви¬
робничому  малярству.  Значить,  коли  «Нова  Ґенерація»
вміщує  зразки  нового  станкового  малярства,  то  це  не  зна¬
чить,  що  вона  впадає  в  естетизм.

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	741
 Цього  самого  естетизму  багато  більше  в  фотографіях
Родченка,  функціональне  значіння  яких  дуже  мізерне.
Слід  також  пам’ятати  «Новому  Лефу»,  що  сучасне  ра¬
дянське  малярство  дуже  хворіє  на  іконографію  і  наза-
дництво,  і  нове  станкове  малярство  відограє  ролю  деструк¬
тивного  чинника,  побіжно  допомагаючи  аналізувати  й
вивчати  фактуру  матеріялу.  Фотографія  ще  надто  слабень¬
ке  мистецтво,  щоб  вона  могла  пробити  діру  в  кам’яних
фортецях  естетичного  копирсання  пензлем.
 Деструктивний  процес,  який  ще  відбувається  в  мис¬
тецтві  й  відбуватиметься  ще,  очевидно,  досить  довгий  час,
входить  у  програму-мінімум  нашої  панфутуристичної  си¬
стеми.  Одмахнутись  од  цього  процесу,  назвавши  його  естет-
ництвом  і  еклектикою,  як  це  робить  «Новий  Леф»  —  дуже
легкодумно  і  лише  зайвий  раз  підкреслює  специфікацію
установок  «Лефа»  в  одній  з  лівих  течій  всього  процесу  но¬
вого  мистецтва.
 Так  само  відкидати  й  засуджувати  експериментально-
фонетичну  роботу  в  літературі,  як  це  робить  т.  Тренін,
надто  примітивно.
 Невже  Хлєбников  і  його  робота  мали  значіння  лише
в  добу  літературної  анемії?
 Погодитися  з  цим  було  б  дуже  помилково.  Хлєбников
зробив  для  сучасної  російської  поезії  те,  що  в  свій  час  для
неї  зробив  Пушкін.  Маяковський  і  всі  російські  лефи  є  учні
Хлєбникова  і  ще  досі  використовують  його  технічні  надбан¬
ня.  Експериментально-фонетична  робота  над  словом  ще  не
закінчилася,  вона  має  велике  значіння  для  прискорення  тем¬
пу  розвитку  відсталої  сучасної  поезії  пролетарських  поетів,
вона  має  те  ж  значіння,  що  й  сучасне  нове  малярство  для  ра¬
дянських  іконописців,  вона  деструктує  засиджені  мухами
традиції  клясичного  віршування.  Отже,  експериментально-
фонетичні  вправи  А.  Чужого  не  такі  вже  реакційні,  якими
вони  здаються  для  недосвідченого  ока  т.  Треніна.
 Крім  того,  друкує  ж  «Новий  Леф»  такі  самі  впра¬
ви  Кручониха  й  інших  московських  лефів,  невже  він  не
знає,  для  чого  він  їх  друкує  й  яке  значіння  вони  мають?

742
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Недосвідченість  т.  Треніна  в  усіх  цих  питаннях  силь¬
но  заплутує  позиції  «Нового  Лефа»,  і  ті  конфузливі  по¬
ради,  що  їх  він  подає  «Новій  Ґенерації»,  ідуть  у  пасив
лефівської  роботи.
 Негарний  душок  «великодержавних  письменників»
почувається  і  в  намаганнях  т.  Треніна  за  всяку  ціну
порівняти  «Гарматний  марш»  Ол.  Близька  з  «Реквіємом»
Асєєва,  хоч  тут  нема  ніяких  підстав  для  цього.
 У  Близька
 В  Асеєва
 Арміє!
 Бачиш  —
 Если  день  смерк,
 Стань  у  шерег
 гарчить  ненажера!  —
 Если  звук  смолк,
 верст,
 золото  з  ним
 все  же  бегут  вверх
 поколінь,
 і  бог!
 епох!  —
 соки  соснових  смол.
 І
 І  —
 І  —II
 1-І  —
 —  І 	І  —
 І  —II
 І
 	1
 І 	1
 Т
 І 	II
 І
 	 1
 І 	1-І
 Дивіться,  мовляв,  як  сильно  впливають  наші  «ге¬
нія  льні  поети».  В  другому  місці,  в  репортажі  «Даль»,
Волков-Ланніт  робить  за  всяку  ціну  освіченого  й  куль¬
турного  діяча  В.  Піп’яна  рибалкою,  лише  для  того,  щоб
сказати  «навіть  і  рибалки  декламують  Маяковського».
Ці  підтасовки,  що  мають  хатній  характер,  на  сторінках
лефівського  журналу  набувають  неприємних  ознак,  що
лише  характерні  для  старих  традицій  російської  літера¬
тури  дореволюційної  доби.  Високий  столичний  тон  і  гру¬
бий  державний  голос  зовсім  не  личать  інтернаціональним
лефівським  установкам.  І  було  б  бажано,  щоб  помилка,
яку  допустив  Маяковський  у  вірші  «К  юношеству»,  не
повторювалась,  бо  такі  помилки  використовуються  мі¬
щанством  і  обивателем  —  радянським  шкідником.  Лише

Сигнал  на  сполох  друзям  -  фальшива  тривога 	743
 англійцям  личило  б,  щоб  задовольнити  свою  національну
пиху,  закидати  Третьякову,  що  він  плагіює  Кіплінґа.
 Поганий  знавець  т.  Тренін  і  сценарної  справи.  Кіно¬
сценарій  Фавста  Лопатинського  «Динамо»  нічого  спіль¬
ного  з  поемою  не  має,  й  тут  немає  ніякого  нарочитого
схрещування  жанрів.  Це  «режисерський  сценарій»,  цеб¬
то  сценарій,  виготовлений  остаточно  режисером  для  філь-
мування.  Сценарій  побудований  був  режисером  так,  щоб
в  ньому  економно  виявилась  послідовність  і  ритмічність
кадрів,  без  зайвих  літературних  описів,  сценарій  мав  ще
нотні  обозначення,  щоб  визначити  час  протягу  кожного
окремого  кадру,  але  з  поліграфічних  причин  нот  не  було
надруковано.
 Отже,  т.  Тренін  знову  впав  у  конфузливу  помилку,
прийнявши  «режисерський  сценарій»  за  поему.
 Дуже  важко  нам  з’ясувати  т.  Треніну  всі  особливості
лефівських  позицій  і  лефівської  практики,  але  гадаємо,
що  він  ще  молодий  і  підучиться.
 «Новому  Лефу»,  який  входить,  як  певна  ділянка,  до
лівого  процесу  мистецтв,  слід  уважніше  стежити  за  тим,
що  відбувається  в  лефівському  рухові.  Сподіваємося,  що
московські  лефи  нарешті  зрозуміють  нашу  концепцію  і
залишать  свій  тон,  що  характерний  лише  для  традицій
старої  російської  літератури.  Обмін  думками  й  матерія-
лами,  дружні  поради  й  щільний  зв’язок  між  «Новьім  Ле¬
фом»  і  «Новою  Генерацією»  лише  зміцнять  наш  вплив  і
спільний  фронт  проти  ваппівсько-вуспівських  вульгари-
зацій  і  казенного  продукування  так  званого  «пролетар¬
ського  мистецтва»,  справжніми  робітниками  якого  мо¬
жуть  бути  лише  ті,  що  міцно  стоять  на  інтернаціональ¬
них  засадах  лівого  фронту.

НОВЕ  МИСТЕЦТВО  В  ПРОЦЕСІ
РОЗВИТКУ  УКРАЇНСЬКОЇ  КУЛЬТУРИ
 Ми  —  пролетарські  митці  нової  ґенерації,  вже  не  раз
заявляли  про  своє  ставлення  до  процесу  розвитку  укра¬
їнської  культури  та  визначали  місце,  яке  ми  посідаємо
в  ньому.  Але  це  питання  нам  доводиться  зачіпати  щора¬
зу  й  доведеться  це  робити  ще  багато  разів,  щоб  якнайрі¬
шучіше  і  найактивніше  впливати  на  ту  внутрікультурну
боротьбу  двох  наявних  процесів  національного  й  інтерна¬
ціонального,  яка  точиться  в  українській  культурі.
 Розвиток  національної  культури,  внаслідок  ще  не  пе¬
режитих  традицій  та  атавізму  певного  кола  нашого  су¬
спільства,  заглиблюється  всякими  тектонічними  й  захо¬
ваними  для  ока  процесами  в  нетри  хуторянства  та  про¬
світянства.
 Цей  процес  невпинно  скочується  до  національної  обме-
жености,  а  через  це  до  провінціяльности,  до  вузьких  хат¬
ніх  інтересів.  З  другого  боку,  процес  розвитку  української
культури  переростає  національну  обмеженість  і  стає  інтер¬
національним  у  пляні  пролетарської  перспективи.
 Незважаючи  на  гостру  боротьбу  й  величезні  перешко¬
ди,  ми  посідаємо  аванґардну  позицію  в  цьому  процесі  і
спрямовуємо  його  на  інтернаціональний  шлях  світової
пролетарської  культури.
 Ми  нещадно  боролись  і  боремось  з  тими  верствами
нашого  суспільства,  що  замикають  розвиток  культури  в
рамці  провінціяльних  інтересів  і  національної  обмеже-
ности,  а  також  і  проти  тих,  що  спрощують  питання  куль¬
тури,  ставлячи  наголос  лише  на  ідеологію,  й  користують¬
ся  одночасово  з  одмерлих  форм  культури,  що  вже  не  мо¬
жуть  виконувати  свої  функції.

Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку..
 745
 Процес  переростання  національної  культури  в  інтер¬
національну  важкий  і  для  багатьох  болючий.  Найвираз¬
ніше  виявляється  ця  боротьба  за  інтернаціональні  пози¬
ції  в  мистецтві  в  усіх  його  ділянках.  В  галузі  літератури
точиться  гостра  клясова  боротьба,  й  коли  ми  вважаємо,
що  література  мусить  бути  клясовою  зброєю,  виразно
виявляти  своє  ставлення  до  політичних  проблем  і  брати
безпосередню  участь  в  соціялістичному  будівництві,  то
є  й  такі  групи  літераторів,  що  затушовують  цю  ролю  лі¬
тератури  принципами  естетики,  стилю,  жанру,  мистець¬
ким  «ізмом»,  підводячи  замісць  чіткого  клясового  наста¬
новлення  національну  проблему  і  розв’язуючи  її  хатні¬
ми  способами.
 Найвиразнішою  базою  такої  групи  літераторів  є  «Лі¬
тературний  ярмарок»,  де  плекається  музейна  просвітян¬
ська  культура,  обмежена  провінціяльними  інтересами  за
всяку  ціну  своєї,  рідної  культури.  Там  плекаються  жан¬
ри  інтермедій,  що  походять  од  некультурного  мовного
гумору  Остапа  Вишні,  та  стиль  вишиваних  сорочок,  за¬
порозьких  китиць,  матні,  народного  релігійного  мисте¬
цтва,  вертепу,  плекається  фальшива  естетика  замріяних
романтиків  і  проповідується  романтизм,  дешевий  перу¬
карський  романтизм,  що  проголошується  як  останнє  до¬
сягнення  європейського  мистецтва.
 Взагалі,  орієнтація  на  Європу,  що  її  запропонував
лідер  цієї  групи  М.  Хвильовий,  виглядає  тут  дуже  про-
вінціяльно  й  кумедно.  Від  Європи  береться  те,  що  там
уже  застаріло  на  п’ятдесят  років,  і  головним  чином  пе¬
реймається  неглибокий  зовнішній  лоск.  Переймаєть¬
ся  те,  що  в  першу  чергу  може  перейняти  некультурний
провінція  л.
 Ще  коли  точилася  літературна  дискусія  з  почину
М.  Хвильового  «Європа  чи  Просвіта»,  вже  тоді  ми  конста¬
тували,  що  Європою  від  цієї  групи  й  не  пахне.  Ці  літера¬
тори  ще  тоді  не  помічали  того  культурного  зрушення,  тієї
індустріялізації  нашої  країни,  що  промовляла  Європою
у  них  під  самим  носом.  Гасло  «Європа»  перетворилося  в

746
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 них  у  фальшивий  естетизм,  що  має  розмагнітити  кла¬
сові  завдання  нашої  літератури  й  ще  досі  тримає  її  в  ме¬
жах  провінціялізму,  перешкоджаючи  вийти  на  інтерна¬
ціональні  обрії.
 Це  плекання  своєї  рідної  хуторянської  культури  ви¬
разно  позначається  на  стилі  листування  письменників
«Літературного  ярмарку».  В  своїх  листах  вони  пишуть
про  полювання,  про  рибальство,  про  свої  дрібненькі  хат¬
ні  справи,  в  одного  болить  вухо,  в  другого  здох  собака,
третій  надсилає  традиційні  поклони  всім  родичам  з  Бер¬
ліна.
 Дивує  неймовірна  некультурність  цих  листів,  що  нею
автори  вихваляються,  як  якимсь  мистецьким  досягнен¬
ням.  Міжплянетарний  навіки  увічнений  тип  міщанина  —
Фальстаф  —  Остап  Вишня,  бог  цього  просвітянського  Пар¬
насу.  Письменник-обиватель  —  письменник-міщанин  ви¬
вертає  свою  душу  в  листуванні  «Літературного  ярмарку»
і  не  помічає,  що  їй  шеляг  ціна.  Романтика  душ,  сердець,
кораблів  обгортає  облудливим  серпанком  борців  за  рід¬
не  мистецтво  в  очах  недосвідченого  читача  і  свідомого  мі¬
щанина  й  куркуля,  що  на  них  робить  ставку  це  братство
малокультурного  обивательства.
 Пишна  творчість  поетична  і  прозова  цих  письменни¬
ків  культивує  традиційні  форми  Нечуй-Левицьких  і,  в
кращому  разі,  як  модерне  досягнення,  Потапенок  і  про¬
читаних  французьких  бульварних  романів.  Ставка  на
містику,  еротику,  фізіологію,  на  гумор,  на  сатиру,  що  од
них  ще  позіхала  наша  бабушка,  виразно  застосовується
в  життя  всією  продукцією  цих  письменників.
 Жанр  інтермедій  «Літературного  ярмарку»  —що  без¬
перечно  став  соціяльно-клясовим  явищем,  це  гумор  кур¬
куля,  що  реклямує  свій  товар,  він  насичений  психологією
«делячества»,  крамаря  й  дрібного  буржуа,  нахабним  ци¬
нізмом  урядовця,  що  одержує  спецставку.
 Погляньмо  на  головну  продукцію  цих  письменни¬
ків.  Бідна  українська  культура,  куди  тебе  заведуть  ці
полтавсько-уманські  метри!

Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку..
 747
 Б.  Антоненко-Давидович  написав  сатиру  «Справжній
чоловік»;  не  зупиняючись  на  її  соціяльній  вартості,  звер¬
немо  увагу  на  її  стилістичні  перли,  що  через  них  ця  річ
стає  соціяльно-ворожою  нам  і  шкідливою.  Невже  люди¬
на,  що  прочитала  кілька  європейських  романів,  зможе
після  цього  створити  таку  примітивну  й  безграмотну  че-
пуху?  В  наш  час  кожна  освічена  людина  може  написа¬
ти  вірш,  статтю,  середній  роман  і  поставити  пересічний
фільм.  Але  ось  людина,  що  її  вважають  за  письменника
й  що  її  книжки  видає  ДВУ,  пише  сатиру.  І  що  виходить?
Виходить  неприхована  спекуляція  темними  сторонами
нашої  дійсности,  що  затемрюють  усе  світле,  що  у  нас  є,
і,  з  другого  боку,  заялозена  дотепність  провінціяла,  що
переказує  старі  дотепи  Нечуя-Левицького  про  бабу  Па¬
раску  й  виблискує  народним  гумором,  що  вичитаний  у
Грінченка  й  Номиса.  Так  такі  дотепи  знає  будь-який  го¬
лова  комнезаму,  а  це  пише  письменник,  що  просуває  ук-
рлітературу  до  Європи!
 Примітивна,  нікчемна  річ,  порожня  і  вбога,  як  її  ав¬
тор,  висувається  групою  цих  письменників  як  соціяльна
сатира,  як  об’єктивне  художество,  як  цінність,  що  зба¬
гатить  національне  мистецтво.
 Сором  і  ганьба.
 Не  краще  з  такою  сатирою  в  Хвильового,  хоч  він  тро¬
хи  знає  межі,  за  якими  сатира  обертається  проти  само¬
го  автора,  але  й  у  нього  безнадійна  провінціяльність,  що
тхне  не  Європою,  яку  він  пропагує,  а  маленьким  росій¬
ським  письменничком  —  Потапенком.
 Ось  перли  «українсько-європейської»  літератури.
 Пригадати  ще  хіба  фальшивий  естетизм  висмоктаної  з
французьких  бульварних  романів  а-ля  Бенуа  романтики
Яновського,  учневі  вправи  літописця  Епіка  або  неприхова¬
ну  порнографію  романів  Є.  Плужника  та  Брасюка,  де  ліж¬
ко  —  це  ордер  на  титул  письменника,  але  досить  і  цього.
 Все  це  є  те,  крім  формальної  відсталости,  просякнене
духом  обивательщини,  міщанства  і  провінціялізму,  все
те,  що  заводить  культуру  в  зачароване  коло  національної

748
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 обмежености  і  все  те,  що  розрекламоване  нашими  крити¬
ками,  яким  доводиться  потім  хапатись  за  голову  й  ске¬
ровувати  свою  роботу  проти  того,  що  вони  створили  сво¬
єю  реклямою.
 Хіба  не  роздули  до  слонячих  розмірів  Хвильового,  Ко-
пиленка,  Яновського,  Панча,  Косинку,  Підмогильного,  а
тепер  взялися  за  розум,  побачили,  що  слони  гумові,  миль¬
ні  пухирі,  що,  луснувши,  залишили  неприємний  слід  на
робітничій  блюзі  нашої  літератури.  Політика  панькання
з  попутниками  привела  нашу  критику  до  розбитого  ко¬
рита.  Спочатку  видавали  атестації  гуртом  і  нарізно,  а  те¬
пер  доводиться  видавати  вовчі  білети.
 Після  неохайної  похвали  розпочинається  «голобель¬
на»  критика,  що  ще  більше  загострює  справу,  в  той  час,
як  наша  критика  мусила  б  завжди  тверезо  дивитися  на
стан  речей  і  серйозною  марксівською  аналізою  переви¬
ховувати  попутників,  штовхаючи  їх  на  шлях  пролетар¬
ського  мистецтва,  але  ні  в  якому  разі  не  перебільшуючи
свого  сприяння  до  тих  розмірів,  коли  попутник  стає  про¬
роком,  якого  потім  доводиться  розвінчувати.
 Група  «Літературного  ярмарку»  є  основна  база,  що
впливає  й  на  інші  мистецькі  об’єднання  та  групи.  Так,
під  рудим  прапором  національного  мистецтва  виступає  й
бездарна  група  «конструктивістів»  на  чолі  з  В.  Поліщу¬
ком  —  цим  універсальним  хаптурником  та  еротоманом,
поруч  тупцює  ціла  кіноорганізація  КОРЕ  ЛІС,  що  нама¬
гається  застосувати  принципи  хатнього  мистецтва  в  кі¬
новиробництві.
 Під  вплив  хуторянської  навали  потрапив  і  «Березіль».
Цей  театр,  що  кілька  років  культивував  революційне  теа¬
тральне  мистецтво,  тепер  захопився  п’єсами  Куліша,  що
несуть  з  собою  загибель  для  «Березоля»,  роблячи  з  нього
екран  міщанської  та  обивательської  психології.
 Коли  правопопутницький  фронт  не  може  існувати  в
нашій  радянській  дійсності  офіційно,  то  він  існує  в  нас
фактично,  прикриваючись  гаслами  художности  й  сум¬
нівними  мистецькими  теорійками.

Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку..
 749
 Славнозвісний  «українськиймонументалізм»,  випле-
каний  «бойчукістами»  й  об’єднанням  художників  АРМУ,
є  найреакційніше  явище  в  просторовому  мистецтві.  Тут
уже  ми  маємо  неприхований  шовінізм  і  релігійну  місти¬
ку,  тут  уже  ми  маємо  відсталість  і  в  формальному,  і  в  іде¬
ологічному  розумінні.
 В  архітектурі  ми  маємо  арх.  Дяченка,  який  для  всієї
цієї  просвітянської  літератури  й  релігійно-національного
мистецтва  Бойчука  може  збудувати  пантеон  в  церковно¬
му  стилі  (бароко),  в  якому  і  збудував  у  Києві  С.-Г.  Ака¬
демію.
 Отже,  ми  бачимо,  що  група  письменників  «Літера¬
турного  ярмарку»,  яка  тягне  за  собою  й  мистецькі  гру¬
пи,  приводить  українську  культуру  не  до  Європи  й  тим
більше  не  до  інтернаціоналізму,  а  до  хуторянства  й  ма-
лоросіянства,  до  національної  рідної  хати  й  замикає  її  в
рямці  провінціяльних  ідей,  інтересів  і  смаків.
 Звичайно,  національна  проблема,  що  її  так  хитро-
вумно  намагаються  розв’язати  попутники,  зв’язується
лише  з  чистим  питанням  культури  й  не  зв’язується  з  про¬
блемою  соціяльною  в  нашому  розумінні.
 Вони  зовсім  не  розбираються  в  питаннях  мистецького
процесу,  вони  не  бачать,  куди  йде  цей  процес,  не  бачать
його  головного  річища,  вони  справжні  рибалки,  що  до¬
вгими  вудками  свого  безконтрольного  натхнення  ловлять
протухлу  рибку  для  своєї  мистецької  страви.
 їх  зовсім  не  цікавить  робітнича  тематика,  ударні  кам¬
панії  Радвлади,  соціяльні  замовлення  нашої  реконструк¬
тивної  доби,  це  для  них  проза  життя,  їхнє  мистецтво  вищо¬
го  філософського  порядку,  воно  рабіндранат-тагорівське,
з  вальдшнепами,  душею  і  провінціяльною  романтикою.
 Але  невже  це  все,  що  є  найкращого  в  українському  мис¬
тецтві?  Безперечно,  ставити  так  питання  ми  не  можемо,
це  був  би  безвихідний  і  нічим  не  виправданий  песимізм.
 Це  все  те,  що  стало  «найкращим»  через  широку  кра¬
марську  рекляму,  через  «делячество»  і  спекуляцію  на¬
ціональним  питанням.

750
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 В  українському  мистецтві,  хай  це  буде  до  відома  бага¬
тьох  песимістів  і  реклямників,  є  друга  ділянка  культур¬
ного  фронту,  що  ніколи  не  замикалася  в  хатні  рямці,  що
вже  давно  переросла  культуру  просвіти  й  провінції.
 По-перше,  це  молодь,  широка  молодь,  що  суне  з  сел,
заводів,  копалень  і  міст.  Що  несе  з  собою  свіже,  бадьоре
джерело  нового  мистецтва,  не  обмеженого  провінціяль-
ними  інтересами,  і  що  має  велику  клясову  й  соціяльну
базу.  І,  по-друге,  це  цілий  фронт  досвідчених  митців,  що
завжди  стояли  на  непохитних  позиціях  революційного
мистецтва:  «Нова  Ґенерація»,  ТСАУ,  ВУСКК,  ВУСПП,
ядро  яких  становить  аванґард  українського  мистецтва,
яке  в  цій  ділянці  вже  вийшло  або  виходить  на  інтерна¬
ціональний  шлях.
 Звичайно  їх  не  реклямували,  й  їм  доводилось  на  сво¬
їх  плечах  виносити  весь  тягар  боротьби,  й  вони  в  очах
обивателя,  що  звик  до  реклямки  і  скандальчиків,  через
це  не  кращі,  але  ми  констатуємо,  що  це  той  аванґард,
що  спрямовує  українську  культуру  на  інтернаціональ¬
ні  шляхи  розвитку.
 Як  же  ми  ставимось  до  національного  питання  в  мис¬
тецтві,  й  чи  може  взагалі  нове  мистецтво  нашої  доби,  що
переросло  національну  обмеженість,  бути  виключно  на¬
ціональним?
 Друга  частина  цього  запитання,  як  ми  побачимо  далі,
має  величезну  рацію,  бо  на  нашу  думку  нове  мистецтво
втрачає  національні  ознаки  й  набуває  ознак  клясових.
 Велика  частина  мистецтва,  яка  міцно  зв’язана  ще  з
не  пережитими  національними  ознаками,  як:  «Думка»,
укр.  опера,  «Літ.  ярмарок»,  деякі  «драмтеатри»,  «бойчу-
кісти»,  «барочники»,  докінчуючи  свій  процес,  викону¬
ють  свою  нейтрально-позитивну  ролю  й  часто,  як  ми  це
бачили,  бувають  і  реакційним  явищем,  що  гальмує  роз¬
виток  нашої  культури.
 Отже,  оскільки  ще  не  пережитий  націоналізм,  ці  ді¬
лянки  мистецтва  мають  цілковите  право  на  існування,
але  коли  їхня  роля  нейтральна  або  позитивна,  коли  до

Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку..
 751
 них  починає  домішуватись  і  принцип  клясовости.  Щодо
цього  ми  додержуємо  генеральної  лінії  компартії  в  наці¬
ональній  справі.
 Ці  мистецтва  можуть  бути  національні  формою  та  ін¬
тернаціональні  змістом,  хоча  дуже  часто  буває  навпаки,
бо  національна  форма  обумовлює  й  наявність  специфіч¬
ної  психології.
 Було  б  грубою  помилкою,  коли  б  ми  відкидали  й  запе¬
речували  потребу  в  цих  відсталих  мистецтвах,  це  була  б
хвороба  «лівизни».  Коли  ми,  наприклад,  боремось  з  ху¬
ліганством  й  алкоголем,  то  й  таке  мистецтво,  як  опера,
може  відограти  в  цій  справі  дуже  позитивну  ролю.
 Але  отаке  провінціяльно-культурницьке  оточення
часто  заважає  позитивній  роботі  й  дуже  шкодить,  коли
провокаційно  затушковує  все  значіння  революційної  ро¬
боти  представників  нового  мистецтва.  Для  цілої  верстви
нашого  суспільства,  що  ще  живе  старими  традиціями,
для  кубла  міщан  і  обивателів,  для  прихованих  радян¬
ських  націоналістів,  для  внутрішніх  і  закордонних  емі-
ґрантів  нове  мистецтво  —  чужинське,  зрадницьке,  не¬
зрозуміле  масам,  непотрібне,  бездарне.
 І  все  це  головним  чином  тому,  що  всі  ці  людці  з  жахом
бачать,  що  нове  мистецтво,  яке  позбулося  явних  націо¬
нальних  ознак  і  ґрунтується  на  соціяльному  і  клясовому
принципі,  все  більше  заступає  дорогу  старому.
 Ми  вже  бачили,  що  коли  представники  «незрозумі¬
лого»  нового  мистецтва  (Бажан)  починають  силоміць
нав’язувати  новому  мистецтву  національні  ознаки,  то
ці  митці  одразу  стають  талановитими,  зрозумілими  для
всієї  цієї  просвітянської  обивательської  орди.
 Хай  хто-небудь  з  «Молодняка»  або  ВУСПу  тільки  пе¬
рейде  до  протилежного  табору,  як  з  «бездарного»  він  од¬
разу  стає  талановитим,  надійним  тощо.
 Справа  ясна,  —  ворог  хоче  знищити  в  мистецтві  кля-
сову  боротьбу,  хай  всі  будуть  в  його  таборі,  тоді  буде
тихо,  мирно  й  мистецтво  підскочить  до  недосяжної  ви¬
сочини.

752
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Дехто  й  потрапляє  на  цей  гачок,  але  революційну
ролю  нового  мистецтва  їм  не  затушкувати,  лише  перед
ним  майбутнє  та  інтернаціональні  обрії.
 Нове  мистецтво  у  всьому  світі  вже  втратило  свій  націо¬
нальний  присмак,  нема  нового  мистецтва  німецького,  ан¬
глійського,  французького,  українського,  —  воно  інтерна¬
ціональне,  але  має  дуже  виразні  й  гострі  клясові  ознаки.
Ім’я  нації  коло  нового  мистецтва  звучить  лише  як  етикет¬
ка,  ярличок,  який  уже  ніякої  функції  не  відограє,  воно  має
значіння  фабричної  марки.  Функціональні  ознаки  нове
мистецтво  має  лише  дві:  буржуазну  і  пролетарську.
 Нове  мистецтво,  яке  має  високорозвинену  техніку,
відкинуло  примітивні  ознаки  нації  й,  як  машинобудів-
ництво,  має  лише  клясове  устремління.
 Лише  деякі  мистецтва  ще  мають  національні  осо¬
бливості;  мова,  місцеві  умови,  географічні,  соціяльно-
побутові  та  економічні,  але  останнє  вже  більше  інтерпре¬
тується  в  клясовому  розумінні,  хоча  ознаки  національні
тут  ще  яскраво  виразні  і  їх  відкинути  не  можна.
 Кіно,  театр,  малярство,  архітектура  і  пролетарська  лі¬
тература  мають  уже  остільки  досконалу  техніку,  й  зокре¬
ма  пролетарська  література,  що  найбільше  розвинулась
у  СРСР,  має  остільки  точне  клясове  настановлення,  що
вже  ніяк  не  можуть  відогравати  національних  функцій,
а  можуть  лише  задовольняти  національні  потреби.
 За  найкращий  приклад  того,  як  нове  мистецтво  втра¬
тило  свої  національні  ознаки,  може  бути  функціональ¬
на  архітектура.
 Починаючи  з  архітектурних  будов  американця  Фран¬
ка  Райта,  що  перший  застосував  в  архітектурі  принципи
функціоналізму  й,  пройшовши  певні  етапи  розвитку,  ар¬
хітектура  позбулася  національних  ознак.  Функціональ¬
ну  архітектуру  й  голландця  П.  Ауда,  й  німця  Гропіуса,  й
француза  Корбюзьє,  й  українців  М.  Холостенка  та  М.  Гре-
чини,  яка  має  величезні  інженерні  досягнення,  можна
тепер  лише  розмежовувати  за  принципом  соціяльного
призначення  та  клясової  мети.

Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку..
 753
 Коли  архітектура  закордонних  майстрів  має  служити
здебільшого  інтересам  капіталістів,  то  наша  архітекту¬
ра  виконує  функції,  покладені  на  неї  нашою  добою  про¬
летарської  диктатури.
 Але  і  в  архітектурі  бувають  реакційні  зриви,  коли
архітект-еклектик,  прикрашувач,  іноді  закінчує  свою
функціональну  будову  ґотичним  дахом  або  барочними
формами,  що  личать  новій  архітектурі,  як  корові  сідло.
 В  основі  ж  функціональна  архітектура,  —  інтернаці¬
ональна  й  лише  має  клясові  ознаки.
 Ми  навмисно  взяли  за  приклад  архітектуру,  бо  в  ній
якнайяскравіше  виявились  елементи  клясовости  та  ін¬
тернаціоналізму,  але  й  інші  нові  мистецтва  йдуть  цим
же  шляхом.
 Хіба  нам  цікаво,  коли  в  науці  або  в  техніці  робиться
винахід,  якої  національности  винахідник.  Нас  цікавить
сам  винахід  та  його  клясово-соціяльне  призначення.
 До  нового  мистецтва,  що  вже  має  наукову  базу  й  до¬
сконалу  інтернаціональну  техніку,  ми  застосовуєм  такі
ж  принципи.
 Отже,  ми,  як  пролетарські  митці  нової  ґенерації,  бе¬
ремо  для  своєї  роботи  не  елементи  відмерлої  матеріяль-
ної  та  «духовної»  культури,  як  це  роблять  наші  «євро-
пенки»,  а  беремо  їх  у  нашому  сучасному  житті.
 У  нас  є:  комуни,  колгоспи,  індустріялізація,  будинок
промисловости,  автодор,  фабрики,  копальні,  Дніпрель¬
стан,  п’ятирічка,  елементи  нового  побуту,  Радвлада,  і
все  це  насичує  наше  мистецтво  й  своїми  національни¬
ми  особливостями,  де  вони  ще  є,  й  головне  —  клясо-
вим  устремлінням  та  завданнями  нашої  реконструк¬
тивної  доби.
 Старому  мистецтву  та  мистецтву  під  «Європу»  все  мен¬
ше  місця  в  нашій  сучасності,  воно  здебільшого  реакційне
та  шкідливе.  Нове  мистецтво,  що  вже  вийшло  з  рямців
національної  обмежености  та  провінціяльних  інтересів,
посуває  нашу  культуру  вперед,  до  соціялізму.

РЕКОНСТРУКЦІЯ  МИСТЕЦТВ
 Доба  соціалістичного  будівництва,  що  до  неї  увійшла
наша  країна,  рішуче  вимагає  змін  в  попередніх  настановлен¬
нях  у  мистецтві  і  нової  точної  трактовки  їх,  в  зв’язку  з  вимо¬
гами  перебудови  нашої  промисловости,  побуту  і  взагалі  бут¬
тя.  Коли  ще  кілька  років  тому  марксівська  метода,  що  лише
входила  в  життя,  була  багатьом  неясна  і  лише  робила  перші
кроки  в  своєму  розвиткові,  то  тепер  вона  має  твердий  ґрунт  і
досвід,  що  допомагають  точно  і  твердо  вивчати  біжучі  питан¬
ня  й  виразно  надавати  їм  правильного  настановлення.
 Футуристи,  панфутуристи,  комункультівці  й  нарешті
«Нова  Ґенерація»  —  завжди  застосовували  марксівську
методу  в  своїй  роботі,  і  детальна  аналіза  кожного  кроку  за
допомогою  цієї  методи  часто  викликала  нарікання  з  боку
обивателя  і  критика-псевдомарксиста.  Метода  діялектики
завжди  робила  наші  теорії  й  роботи  елястичними  й  щіль¬
но  ув’язувала  їх  з  вимогами  життя.  Через  це  ми  ніколи  не
були  якимсь  мистецьким  «ізмом»,  літературною  школою
або  вузькою  групкою,  що  плекає  улюблені  формочки  до
метафізичного  самозакохання.  Наша  теорія  і  практика  за¬
вжди  стояла  в  річищі  розвитку  всього  мистецтва  або  продо¬
вжувала  його,  ніколи  не  спиняючись  на  якомусь  «ізмові».
Через  це  нас  часто  наші  друзі«  лефовці»  —  обзивали  еклек¬
тиками,  бо  вони,  захопившись  конкретним  завданням  чи
«ізмом»,  плекали  його  до  самозаперечення,  або  обивателі
обвинувачували  нас  в  незрозумілості,  навмисно  «не  розумі¬
ючи»  того,  що  їм  не  подобалось,  або  нарешті  критики  наші
обвинувачують  нас,  що  ми,  мовляв,  не  по-футуристичному
пишемо  (Державин,  Якубовський,  Доленго  та  інші).  На
думку  обивателя,  вірніше  з  його  бажання,  футуристи  піс¬
ля  жовтої  кофти,  що  нею  вони  епатували  буржуа,  мусили  б
в  своєму  логічному  розвиткові  тепер  ходити  на  голові.  Але

Реконструкція  мистецтв
 755
 цього  не  сталося.  Колишні  футуристи  в  своєму  розвиткові
послідовно  й  логічно  дійшли  до  пролетарського  мистецтва,
всім  своїм  умінням  деструктувавши  буржуазне.
 Наші  теорії,  підсилені  марксівською  методою,  були
насичені  діялектикою  й  пильно  відповідали  вимогам
життя,  завжди  йдучи  в  ногу  з  його  змінами.
 Ми  ніколи  не  захоплювалися  «ізмами»  і  вчасно  могли
відмовитись  від  попередньої  корисної  роботи,  щоб  узятися
за  нову,  ще  кориснішу.  Отже,  тим,  хто  завжди  був  у  курсі
наших  теорій  і  практики,  цілком  зрозумілі  були  ці  зміни
в  наших  настановленнях,  і  лише  надто  лівий  друг  або  оби¬
ватель,  якому  хотілось  негайно  побачити  нашу  загибель,
кричав,  що  ми  еклектики  або  що  ми  банкрутуємо.
 Клясова  боротьба,  що  останнім  часом  загострилась  че¬
рез  розкуркулення  села  та  колективізацію,  нові  великі  за¬
вдання  п’ятирічки  в  соціялістичному  будівництві  вимага¬
ють  у  нас  точніших  настановлень  та  жодних  хитань  щодо
ідеологічних  засад.  Мистецтво  як  клясова  зброя  пролета-
ріяту  мусить  відповідати  всім  вимогам  такої  зброї.
 Виявляючи  нові  вимоги  до  всіх  мистецтв  у  рекон¬
структивний  період  соціялістичного  будівництва,  ми
ставимо  ці  вимоги  перед  всіма  письменниками  та  митця¬
ми,  а  не  лише  перед  членами  «Нової  Ґенерації».  Якраз
не  членам  «Нової  Ґенерації»  слід  у  першу  чергу  замис¬
литись  над  тим,  як  свою,  здебільшого  кабінетну,  роботу
ув’язати  з  соціялістичним  будівництвом.
 Безліч  письменників  з  так  званого  «Пролітфронту»  та
велика  група  київських  письменників,  що  лишилася  ще
на  попередніх  ваплітянських  позиціях,  ганебно  відста¬
ють,  також  відстають  митці  просторових  мистецтв,  де  пе¬
реможна  хода  революції  ще  майже  зовсім  не  відзначена
хоча  б  щільнішою  ув’язкою  з  нашою  дійсністю.
 В  цій  статті  ми  хочемо  зробити  невеличку  спробу  про¬
грамового  плянування  роботи  в  зв’язку  з  п’ятирічкою  та
реконструктивним  періодом.
 Ми  вважаємо,  що  жоден  «ізм»  за  наших  часів  не  може
бути  стилістичним  виявом  теперішньої  доби,  будь  то

756
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «романтизм»,  «футуризм»  чи  «пролетарськийреалізм».  Всі
«ізми»,  крім  технічних  цінних  надбань,  заховують  в  собі  во¬
рожу  нашій  добі  психіку  та  ідеологію.  Навіть  деякі  техніч¬
ні  засоби  остільки  зрослися  з  ворожою  нам  ідеологією,  що
про  будь-яке  використання  їх  за  наших  часів  не  може  бути
й  мови.  Але,  на  жаль,  навіть  деякі  теоретики-марксисти  не
мислять  собі  стилю  нашої  доби  без  будь-якого  «ізму  ».  Йду¬
чи  за  традицією  і  не  враховуючи  всієї  незвичности  нашої
доби,  її  особливих  умов,  вони  часто  роблять  помилку  й  ви¬
сувають  будь-який  «ізм»,  надаючи  йому  значіння  нового
носія  всіх  ідеологічних  та  формальних  проявів  нашої  доби.
Будучи  послідовними  в  такій  теорії,  можна  було  б  створи¬
ти  наймодніший  «ізм»  під  назвою  «реконструктивізм»,  як
це  вже  роблять  деякі  групи  митців,  але  це,  на  нашу  думку,
лише  гонитва  за  модою.  Як  приклад  можна  навести  «Техно-
мистецьку  групу  “А”»,  —  що  в  своїх  теоретичних  засадах
так  і  називає  себе  «реконструктивістами»,  а  насправді  мо¬
дернізує  засади  раннього  футуризму,  лише  замісць  жовтої
кофти  одягається  в  дешеву  дотепність  та  вибагливу  пара¬
доксальність,  що,  звичайно,  нічого  спільного  не  мають  зі
спрямованням  соціялістичного  будівництва.
 Враховуючи  всі  особливості  нашої  доби,  ми  вважаємо,
що  ніякий  «ізм»  не  може  бути  функціональним,  бо  він  не
може  задовольнити  всіх  багаточисленних  її  вимог.
 Кожний  «ізм»  є  лише  конкретне  завдання,  яке  входить
як  приватна  проблема  в  плянування  стилю  нашої  доби.  Це
значить,  що  ми  мусимо  старанно  вивчати  кожний  «ізм»  —
відбираючи  в  нього  всі  технічні  надбання,  що  можуть  ста¬
ти  нам  в  пригоді  при  оформленні  соціяльного  замовлення.
Це  значить,  що  зі  всієї  суми  попередніх  надбань  в  «ізмах»
плюс  надбання  нових  «ізмів»  і  винаходів  ми  плянувати-
мемо  роботу  мистецтв  в  їх  технічній  галузі.
 Знайдуться  охочі  тлумачити  це  як  синтетичне  мисте¬
цтво,  як  механічне  поєднання  стилів  мистецтв,  що  ро¬
бить,  наприклад,  у  своїх  висновках  І.  М-ца  в  книзі  «Ис-
кусство  зпохи  зрелого  капитализма  на  западе»,  але  це
буде  неприхована  еклектика,  що  загальмує  розвиток

Реконструкція  мистецтв
 757
 мистецтва  й  заведе  його  знову  в  естетичні  нетра  тради¬
ційної  художности,  красивости,  оздоблювання  тощо.
 Це  використання  «ізмів»  треба  розуміти  не  як  синтетич¬
не  мистецтво,  а  як  творення  нового  стилю,  що  абсолютно  не
буде  синтетичним,  а  буде  свіжим  організмом.  Треба  не  за¬
бувати,  що  цей  процес  відбувається  не  механічно,  а  діялек-
тично.  Новий  цемент,  нова  організація,  психіка,  ідеологія
не  можуть  дати  тієї  мистецької  синтетичної  потвори,  що  її
рожевим  серпанком  обмотує  в  своїх  висновках  І.  М-ца.
 Ми  вважаємо,  що  все  сучасне  мистецтво  згаданими
нами  засобами  йде  до  утворення  цілком  нового  організ¬
му,  яким,  наприклад,  буде  соціялізм.
 Але  це  все  стосується  прогнозів  і  передбачень  на  май¬
бутнє  наше  завдання,  маючи  в  основі  такий  коректив,
плянувати  мистецтво  на  сьогоднішній  день,  пов’язуючи
його  з  вимогами  сучасної  політики  та  будівництва.  В  цьо¬
му  полягатиме  наша  робота,  й  цим  вона  мусить  дати  свої
корисні  наслідки.
 Великі  темпи  нашого  будівництва  поставили  перед  всі¬
ма  мистецтвами  складну  й  нелегку  проблему  не  відстава¬
ти.  Навіть  література,  що  в  першу  чергу  відгукалась  на  всі
нові  заходи  Радвлади,  ще  не  встигла  переплянуватися  на
нові  темпи  та  відкинути  все  лушпиння  попередньої  традиції
високого  мистецтва,  що,  мовляв,  має  своє  окреме  органічне
життя.  Правда,  її  попередні  принципи  та  традиції  сильно
розхитані  роботою  лівих  та  пролетарських  письменників,
але  процес  переходу  на  нові  рейки  раціональности  та  функ-
ціональности  не  кінчився.  Щодо  цього  в  літературі  потріб¬
ний  такий  же  плян  реконструкції,  як  і  в  промисловості.
 Найсильніше  позначаються  старі  традиції  в  поезії.
Правда,  тут  дуже  важить  сам  матеріял  поезії,  її  засоби,
що  несуть  з  собою  глибоке  коріння  традиції,  але  й  у  цій
галузі,  як  у  галузі  станкового  малярства,  можливе  вели¬
ке  зрушення  у  бік  нових  поетичних  норм,  що  їх  вже  дала
хоча  б  нормативна  поетика  футуристів.
 Через  це  говорити  про  якусь  кризу  в  поезії,  що  про  неї
намагаються  говорити  деякі  критики,  ми  не  станемо,  бо

758
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 поезія  безперечно  має  нові  шляхи,  що  їх  слід  лише  роз¬
робляти.
 Звичайно,  коли  говорити  про  кризу  в  поезії,  то  мож¬
на  говорити  про  кризу  лише  її  окремих  представників,
але  поетична  зброя  може  бути  ще  такою  ж  гострою,  як  в
інших  мистецтвах.
 Можна  говорити  про  кризу  лірики,  що  ґрунтувалася  на
особистих  переживаннях  поета,  можна  говорити  про  деякі  від¬
мерлі  форми  й,  нарешті,  можна  говорити  про  кризу  поезії  за¬
непадників,  або,  вірніше,  тих  груп  поетів,  що  ідеологічно  во¬
рожі  соціялістичному  будівництву  й  прикриваються  естетич¬
ними  формулами,  щоб  замаскувати  свою  ідейну  убогість.
 Ми  можемо  згадати  тут  таких  поетів,  як,  Є.  Плужник,  що
досі  копирсається  в  своїх  кволеньких  душевних  переживан¬
нях,  Сосюру  і  Косяченка,  що  просто  культурно  відстали  від
вимог  сучасної  поетики  та  навіть  культурного  життя,  й  че¬
рез  це  їхня  поезія,  що  користується  зі  старих  засобів,  скуч¬
на,  розгублена,  одноманітна,  не  в  темпі,  Мисика  й  Масенка
та  почасти  й  Йогансена,  а  з  ними  й  цілу  плеяду,  що  ще  досі
кохається  в  краєвидах  й  описах  природи,  що  тепер  плекають
форми  парнасців  на  архаїчному  матеріялі,  та  інших.
 Але  робити  з  цього  висновок,  що  поезія  взагалі  вже
втратила  свої  здібності  впливати  на  людину  в  потрібній
нам  спосіб,  не  можна.
 Ми  вже  давно  запропонували  реконструювати  поезію
в  такий  спосіб,  щоб  вона  з  емоціонального  впливу  пере¬
йшла  на  інтелектуальний.  Цебто,  щоб  у  поезії  перемага¬
ла  не  лірика  особистого,  а  соціяльне  замовлення.  Карди¬
нальне  змінення  тематики  й  точні  ідеологічні  настанов¬
лення,  на  нашу  думку,  мусять  рішуче  вплинути  на  сам
матеріял  поезії  та  її  засоби.
 Зрушення  в  бік  функціональносте  ми  вже  бачимо  в
багатьох  речах  молодняківців  та  вуспівців,  що  корис¬
туються  зі  стандартизованої  форми  «лівих»,  та  в  «Но¬
вої  Ґенерації».
 Функціональність,  звичайно,  не  слід  розуміти,  як  агіт¬
ку  чи  фейлетон.  Коли  вірш  функціональний  темою,  це  ще

Реконструкція  мистецтв
 759
 не  значить,  що  він  функціональний  в  цілому.  Функціональ¬
ність  у  віршові  треба  розуміти  як  стрункість  архітектурної
будови,  де  всі  зовнішні  й  унутрішні  елементи  відповідають
один  одному  в  своїй  доцільності  та  сприяють  найкращому  ви¬
явленню  самої  ідеї,  скажемо,  соціялістичного  будівництва,
п’ятирічки  чи  нової  людини.  Це  значить,  що  ми  вимагаємо
од  вірша  не  лише  одноденного  ефекту,  як  від  газетного  фей-
летона,  а  вірш,  побудований  в  такий  спосіб,  мусить  служити
довший  час.  Наприклад,  марш  Асєєва  співають  досі,  а  агіт¬
ки  Маяковського  мають  лише  історичну  цінність,  хоча  агіт¬
ка  мусить  бути  ударною  роботою  кожного  поета.
 «Поети,  ламайте  метр!»  Ці  гасла  ламання  і  деструкції
одійшли  в  минуле,  зробивши  свою  корисну  роботу.  В  по¬
езії  тепер  час  добору  найкращих  засобів  спадщини,  ви¬
користання  найновішої  поетичної  техніки,  нових  вина¬
ходів,  монтажу  та  удосконалення.  Робота  на  стандартах
«лівих»  це  явище  тимчасове,  що  має  лише  поглибити  до¬
сягнення  нової  поезії,  але  дальший  її  розвиток  лежить  у
широкому  використовуванні  найвпливовіших  засобів  і,
можливо,  в  нових  винаходах.
 Марш,  пісня,  сатиричний  памфлет,  ударна  агітка,  гас¬
ло,  плякат,  —  ось  ті  жанри,  що  мусять  увійти  в  плян  по¬
етичної  роботи  кожного  поета,  інші  жанри  здебільшого
мають  зараз  значіння  лише  для  історії  літератури  та  для
критиків,  що  нічого  не  розуміють  у  поезії,  займаючись
формалістичним  гробокопательством  або  виправдовуван¬
ням  нікому  не  потрібної  естетики  та  музейних  аксесуа¬
рів  модернізованих  монументалістів.
 Тематика  згаданих  жанрів  мусить  бути  щільно  пов’я¬
зана  з  кампаніями  Радвлади  і  з  усіма  завданнями  нашого
будівництва.  Звичайно  не  стан  погоди,  не  пейзажі,  не  ві¬
рші,  що  тематично  нагадують  бюлетені  Укрмету,  а  також
не  фальшивий  естетизм  романтиків,  що  пишуть  про  море,
насичуючи  свої  вірші  бутафорією  середніх  віків,  і  не  екс¬
курси  в  музейну  історію  рідної  батьківщини,  а  ударні  ві¬
рші  поетів,  що  плянують  свою  роботу  в  залежності  від  за¬
вдань  п’ятирічки,  продовжують  розвиток  поезії.

760
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 З  цим,  звичайно,  не  погодяться  деякі  критики  й
теоретики-«марксисти»,  що  ще  досі  не  позбавилися  есте¬
тичних  смаків  житомирських  Оскарвайльдів,  вони  запе¬
речуватимуть  таку  поетичну  роботу  й  вважатимуть  її  за
кризу.  Але  тут  уся  різниця  в  настановленнях.  Ми,  якраз
навпаки,  вважаємо  за  кризу  і  за  одрив  од  нашої  доби  робо¬
ту,  що  ще  досі  кохається  на  фальшивій  художності  та  ес¬
тетиці.  Естетика  нашої  доби  не  може  визначатись  стари¬
ми  смаками  навіть  і  досить  численної  кількости  критиків
та  митців.  Смаки  цих  митців  і  критиків  можуть  свідчити
лише  за  власну  кризу,  а  не  за  кризу  мистецтва  взагалі.
 Раніше  критики  й  поети,  що  старанно  додержували  тра¬
диції,  вважали  за  кризу  в  поезії  формальні  новаторсьва  фу¬
туристів,  тепер  нащадки  і  продовжувачі  цих  критиків  вва¬
жають  за  кризу  в  поезії  те,  що  вона  відкинула  естетичні  за¬
бобони  й  живиться  головним  чином  сучасною  тематикою,
дбаючи  за  високий  ідеологічний  вплив.  І  коли  попередни¬
ків  за  вірність  традиціям  звали  консерваторами,  то  поді¬
бних  сучасників  можна  звати  лише  реакціонерами.
 Хіба  не  безглуздя  вимагати  тепер  від  поезії,  щоб  вона
була  така,  як  за  Пушкіна,  або  принаймні  така,  як  за  Оскар
Вайльда.  А  отже,  чуємо  ми  щодня  зойк  і  стогін,  що  все  не
так,  що  ідеологія  убиває  мистецтво,  що  через  це  криза,  що
нема  Левів  Толстих,  Шевченків,  Пушкіних  і  інш.
 Вивчаючи  сучасний  стан  поетичної  роботи,  ми  кон¬
статуємо  не  лише  кризу,  а  занепад,  загибель  старих  тра¬
дицій,  відмирання  старих  естетичних  смаків,  що  ще  пе¬
ред  смертю  намагаються  піднести  голос  і  закричати,  за-
голомшити  зойками  похід  нового  буття  й  революційної
ідеології.
 На  нашу  думку  поетична  робота  ще  має  величезні
можливості.  Нормативна  поетика  сучасної  поезії  лише
накреслюється.  Ще  не  трансформовані  всі  жанри  і  фор¬
ми  попередніх  поетичних  шкіл.  І  новаторам  в  цій  галузі
ще  безліч  цікавої  й  корисної  роботи.
 Щодо  прози,  то  й  тут  ми  висували  й  висуваємо  тепер
певні  й  нові  вимоги.  Висування  нових  вимог  відбувалось

Реконструкція  мистецтв
 761
 поволі.  Ми  дозволимо  собі  коротенько  спинитись  на  іс¬
торії  розвитку  української  радянської  прози  за  це  деся¬
тиріччя.
 В  свій  час  ми  висунули  термін  «нової  прози»,  «лівого
оповідання»,  «лівого  роману».  Далі  відбувались  теоре¬
тичне  уточнення  наших  вимог  та  практична  їх  інтерпре¬
тація.  Як  і  треба  було  сподіватись,  це  викликало  з  боку
наших  супротивників  цілу  бурю  заперечень  і  перепон.  —
Що  таке  «ліве  оповідання»?  —  кричали  вони.  Та  це  всім
відома  річ,  це  звичайне  сюжетове  оповідання!
 І  справді,  ми  зовсім  не  збирались  цим  терміном  і  взага¬
лі  нашою  роботою  відкривати  якоїсь  Америки,  це  справ¬
ді  було  лише  —  звичайне  сюжетове  оповідання.  Але  в
чому  ж  був  фокус?
 Справа  в  тому,  що  в  перші  роки  революції  українська
радянська  проза  продовжувала  старі  традиції  психоло¬
гічного  оповідання  з  орієнтацією  на  село  в  його  дрібно¬
власницькій  суті.  Треба  було  зламати  цю  сільську  орієн¬
тацію  та  ідеалізацію  пейзанства  й  кустарщини.  В  інших
високорозвинених  літературах  (російській,  наприклад)
це  було  пророблено  давно,  а  ми  мусили  це  робити  в  пер¬
ше  десятиріччя  пролетарської  революції.
 Отже,  під  терміном  «ліве  оповідання»  —  ми  почали
теоретично  і  практично  запроваджувати  в  життя  нові  лі¬
тературні  жанри  й  у  першу  чергу  сюжетове  оповідання.
Був  написаний  «Мірза  Аббас-хан»  —  Семенка  і  ще  рані¬
ше  мій  «Чучупак»,  але  опір  був  такий  міцний,  що  «Чу¬
чупак»  лише  через  три  роки  після  написання  побачив
світ.  Психологічному  й  пейзажному  жанрові  ми  в  першу
чергу  протиставляли  міцну  фабулу  й  сюжет,  що  мали  ви¬
бити  ґрунт  з-під  ніг  есерівської  орієнтації  на  село  в  літе¬
ратурі.  Багато  в  цій  справі  допоміг  і  Олекса  Слісаренко,
який  був  у  той  час  в  наших  лавах.
 Далі  ми  почали  висувати  на  передній  плян  тематику
міста,  урбанізм,  що  мав  розчистити  нам  місце  для  даль¬
шого  революційного  новаторства.  Буйний  розвиток  ра¬
дянської  літератури  прискорив  темп,  і  майже  всі  жанри,

762
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 що  їх  доти  не  було  в  українській  літературі,  були  опано¬
вані,  й  порожні  місця  в  цій  своєрідній  системі  елементів
були  заповнені.
 Далі  пішло  шукання  стилю  і  жанрів,  що  найбільше  від¬
повідали  б  вимогам  нашої  доби  та  практично  ув’язувалися
б  з  завданнями  будівництва.
 Останні  роки  нашої  роботи  позначались  великим  розви¬
тком  такого  жанру,  як  репортаж.  Власне,  це  теж  не  був  но¬
вий  жанр,  але  в  наших  умовах  він  є  найдоцільніший,  бо  опе¬
рує  фактами  і  дозволяє  ширше  розгортати  наше  культурне
будівництво.  Ми  не  будемо  зупинятися  на  теоретичному  об¬
ґрунтуванні  цього  жанру,  бо  він  уже  відомий  з  усіх  попере¬
дніх  теоретичних  праць,  а  ще  більше  практичних.
 Розвиток  цього  жанру  проходив  як  заперечення  пси¬
хологічних,  подекуди  навіть  уже  й  сюжетових  речей
у  літературі.  Психологічно  націоналістичні  копирсан¬
ня  Хвильового  й  старанне  наслідування  малоросіянства
Антоненків-Давидовичів  і  К°  потерпіли  поразку  від  насту¬
пу  цього  жанру,  коли  звичайно  вважати  й  на  літературні
впливи,  бо  головні  впливи  були  соціяльні  й  політичні.
 Ми  вже  бачимо,  що  цього  року  навіть  Хвильовий  за¬
цікавився  репортажем,  хоча  його  репортаж  ще  нагадує
аксаковський,  коли  поміщик  їхав  тройкою  і  провадив
балачки  з  «веселим  ямщиком».  Так  само  й  Хвильовий,
їдучи  возом,  розмовляє  з  дядьком  про  колективізацію.
Але  це  початок,  і  ми  певні,  що  і  Хвильовий  виявить  май¬
стерність  у  цьому  жанрі.
 Зараз  у  зв’язку  з  реконструкцією  ми  вносимо  новий
коректив  у  цей  жанр.  Ми  кажемо,  що  потрібна  не  лише
фіксація  фактів,  а  й  організація  їх.  І  цю  вимогу  ми  ро¬
зуміємо  широко.
 Справа  в  тому,  що  репортажний  жанр  дуже  сухий  сам
по  собі.  Він  не  в  силах  протистояти  емоційній  вигадці  ро¬
маністів,  а  тим  більше  не  в  силах  замінити  собою  жанр
роману.  Репортаж,  як  би  він  не  був  талановито  написа¬
ний,  розраховує  не  на  емоції  читача,  а  головним  чином
на  розумове  сприймання.  Отже,  часто  вигадка  романіста-

Реконструкція  мистецтв
 763
 бездари,  висмоктана  з  пальця  фабула  легше  сприймаєть¬
ся  читачем  за  найталановитіший  репортаж.
 Через  те  ми  тепер  робимо  заявку  на  новий  жанр,  що
має  поглибити  розвиток  репортажу  й  остаточно  вбити
вигадку  романіста.
 Ми  висуваємо  на  місце  роману  новий  ускладнений  і
поглиблений  репортаж  —  жанр,  в  якому  велику  ролю  ві-
дограє  й  сама  організація  фактичного  матеріялу.  Це,  —
репортажне  оповідання,  репортажний  роман,  що  ми  його
можемо  назвати  терміном  фактаж,  хоча  під  цим  термі¬
ном  ми  раніше  розуміли  перші  стадії  репортажу.
 Такий  фактаж  мусить  мати  трансформовану  побудову
оповідання  або  роману,  з  усіма  його  новими  технічними
досягненнями.  Фабула,  сюжет,  архітектоніка,  компози¬
ція  на  цей  раз  мусить  випливати  не  з  вигадки  романіста,
а  з  фактичного  репортажного  матеріялу  колгоспів,  заво¬
дів,  будівництва,  нового  міста  й  села.
 Це  значно  ускладнює  примітив  репортажу  й  у  той  же
час  полегшує  його  сприймання.  Фактаж  сприймається
читачем  як  роман,  але  замість  легкої  розваги,  що  побудо¬
вана  на  вигадці,  дає  читачеві  організований  фактичний
матеріял,  що  поглиблює  знання  читача  й  поширює  його
кругозір.  Як  спробу  такого  фактажу  можна  навести  моє
оповідання  «Місяць  з  рушницею».  Це  є  репортаж  і  в  той
же  час  оповідання,  але  це  лише  спроба.
 В  історії  літератури  подібного  до  фактажу  жанру  ми  ще
не  відшукали  й  тому  говоримо  про  нього  тепер  як  про  ціл¬
ком  новий  жанр.  Так  звані  виробничі  романи  (П’єр  Амп)  в
рахунок  піти  не  можуть,  бо  вони  в  своїй  основі  теж  мають
вигадку,  фальшивий  естетизм,  а  не  фактичний  матеріял.
Отже,  праця  наших  прозаїків  у  галузі  фактажу  цілковито
реконструює  прозу  й  наблизить  її  до  вимог  будівництва.
 До  інших  мистецтв  ми  теж  ставимо  тепер  нові  вимоги.
 Ще  досі,  незважаючи  навіть  на  те,  що  пролетарська  ре¬
волюція  вже  починає  враховувати  другий  десяток  років,
просторові  мистецтва  не  революціонізували  свого  розвитку,
а  особливо  не  ув’язались  з  завданнями  реконструктивного

764
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 періоду  та  соціалістичного  будівництва.  Справа  з  просторо¬
вими  мистецтвами  здебільшого  ще  не  ясна,  бо  в  цій  царині
культурної  діяльности  людини  панують  старі  традиції  ви¬
сокого  мистецтва  й  навіть  більшість  теоретиків-марксистів
ще  не  перемогли  в  собі  впливів  цих  традицій  і  через  це  не
можуть  ясно  накреслити  дальший  шлях.
 В  теоретичних  прогнозах  щодо  цих  мистецтв  або  па¬
нує  безнадійна  еклектика,  або  необґрунтоване  цілковите
заперечення  їх  архілівими  угрупованнями  митців.  І  пер¬
ше,  і  друге  не  розв’язує  справи,  а  лише  заплутує  її  або  ли¬
шає  в  попередньому  стані.
 В  такому  стані  ми  знаходимо  просторові  мистецтва,
коли  всі  культурні  ресурси  нашої  країни  кинуто  на  ге¬
роїчне  будівництво,  на  реконструкцію  всього  життя,  що
активізується  терміном  п’ятирічки.
 Просторові  мистецтва,  на  нашу  думку,  ще  мають  бага¬
то  можливости  взяти  найактивнішу  участь  у  культурній
революції,  а  особливо  вплинути  на  реорганізацію  нашого
побуту  та  вироблення  психіки  нової  людини.
 Найактивнішу  позицію  з  усіх  мистецтв  в  нашому
культурному  будівництві  посідає  функціональна  архі¬
тектура.  Маючи  в  своїй  основі  високорозвинену  інже¬
нерію,  це  мистецтво  щільно  ув’язане  з  завданнями  со¬
ціалістичного  будівництва  й  посідає  чимале  місце  в  ре¬
алізації  п’ятирічки.  Відгукуючись  на  всі  потреби  нашої
доби,  функціональна  архітектура  в  свойому  неперемож¬
ному  розвиткові  зустрічає  величезний  опір  з  боку  старих
архітектів-еклектиків  та  навіть  і  з  боку  метких  організа¬
торів,  що  не  нехтують  і  такими  способами,  як  прикрива¬
ються  навіть  назвою  «пролетарських»,  щоб  під  цією  на¬
звою  просунути  своє  маленьке  вміння,  що  безперечно  не
має  викристалізованих  принципів  функціональної  архі¬
тектури.  В  цій  ділянці  функціональній  архітектурі  тре¬
ба  пробиватись  методами  широкої  популяризації  своїх
принципів  і  завдань  у  пресі,  на  диспутах  тощо.
 Розшифровка  безпринципности  таких  метких  діл¬
ків  та  старих  еклектиків  дасть  великі  наслідки  в

Реконструкція  мистецтв
 765
 архітектурному  будівництві  й  зменшить  відсоток  невда¬
лих,  не  сучасних  будов  різних  Альошиних,  Рикових,  Дя-
ченок  тощо.
 Перед  функціональною  архітектурою  стають  величез¬
ні  проблеми  щодо  плянування  нових  міст,  комун,  будин¬
ків  з  усуспільненим  життям.  Од  правильного  розв’язання
цієї  проблеми  у  великій  мірі  залежить  організація  нового
побуту  та  реконструкція  сучасних  родинних  взаємин.
 Оскільки  справа  з  функціональною  архітектурою
ясна,  остільки  вона  заплутана  в  таких  мистецтвах,  як  ма¬
лярство,  скульптура  та  навіть  й  у  таких,  як  поліграфія,
кераміка,  текстиль,  —  в  індустріяльних  мистецтвах,  що
ще  не  звільнились  від  впливів  станковізму,  що  несе  з  со¬
бою  в  ці  мистецтва  всю  свою  несучасну  й  ворожу  їм  пси¬
хіку  та  ірраціональність.
 Станкове  малярство  за  наших  часів  є  пережиток  по¬
міщицької  та  капіталістичної  доби.
 Дуже  яскравим  підтвердженням  цього  є  те,  що  в  СРСР
продукція  станковізму  не  знаходить  собі  попиту  серед  ши¬
роких  робітничо-селянських  мас.  Як  пережиток,  ще  тра¬
пляється,  що  під  впливом  старого  виховання,  під  впли¬
вом  міщанського  індивідуалістичного  побуту,  як  насліду¬
вання,  селянин  або  робітник  купує  лубок  або  олеографію,
щоб  нею  прикрасити  своє  житло.  Але  це  робиться  не  тому,
що  робітник  або  селянин  відчуває  потребу  мати  в  себе  «ви¬
сокохудожню»  річ,  а  просто  хоче  оздобити  своє  житло  «як
у  людей».  Цебто  тут  ми  бачимо  виразний  вплив  дрібно¬
буржуазного  оточення,  що  устатковує  своє  індивідуалістич¬
не  господарство,  кубельце.  Це  явище  висувається  станко-
вістами  як  ознака  того,  що  робітничо-селянські  маси  потре¬
бують  картин,  прикрашування,  і  з  цього  роблять  висновок,
що  станкове  малярство  активніше  за  всякі  інші  мистецтва.
Безперечно,  це  надзвичайно  хибний  погляд,  бо  він  іде  вроз¬
різ  з  вихованням  нової  людини,  з  колективізацією  госпо¬
дарства  й  з  організацією  усуспільненого  життя.
 Справа  в  тому,  що  станкове  малярство  в  своїй  психо¬
логічній  основі  є  суто  індивідуалістична  творчість  і  на

766
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 масовість,  а  тим  більше  на  колективність,  ніколи  не  роз¬
раховувалось.  Продукція  цього  мистецтва  розрахована
на  міцне  індивідуальне  господарство,  бо  лише  капіталіст
або  поміщик-рантьє  може  оздоблювати  цією  продукцією
своє  житло,  лише  він  має  змогу  матеріяльно  забезпечи¬
ти  працю  художника.
 Тут  може,  як  заперечення  цього  твердження,  повста¬
ти  питання  про  виставку,  музей  і  клюб  як  про  масових
споживачів  цього  мистецтва.  Але,  на  нашу  думку,  це  за¬
перечення  безпідставне.
 Виставка  має  лише  значіння  для  самих  художників-
виробників,  з  виставки  продукція  не  йде  в  маси,  з  вистав¬
ки  продукція  йде  в  музеї  та  галереї,  що  за  кошти  держави
набувають  той  чи  той  твір,  переважна  більшість  картин
іде  назад  до  художника.  Але  музей,  що  є  здебільшого  зби¬
рачем  матеріяльної  культури  минулого,  що  поволі  зни¬
кає  в  нашому  житті,  не  є  активний  чинник  будівництва
сучасности,  це  є  архів,  бухгальтерський  ґросбух  культу¬
ри,  що  підраховує  й  клясифікує  надбання.
 Щоб  задовольнити  пропозиції  станковістського  ринку,
треба  безліч  коштів  і  безліч  музеїв,  що  можна  робити  лише
знову  ж  таки  на  зайві  кошти,  а  не  за  кошти,  що  мають  іти
на  соціялістичне  будівництво.  Це  є  нічим  невиправдана
розкіш,  ірраціональна  витрата  коштів  та  енергії.
 Що  ж  до  клюбу,  то  тут  станкове  малярство  абсолют¬
но  непридатне.  Це  зрозуміли  вже  т.  зв.  «монументаліс¬
ти»  і  пропонують  нерухому,  вічну  картину,  що  має  ви¬
никати  разом  з  клюбною  стіною  й  разом  з  нею  гинути.
Цей  принцип  на  Україні  і  в  цілому  СРСР  запропонова¬
но  від  проф.  Бойчука  і  підтримано  цілою  плеядою  моло¬
дих  «бойчукістів».
 Проф.  Бойчук  зовсім  забув,  що  він  живе  у  XX  віці  і
що  навколо  нього  відбуваються  революційні  зрушен¬
ня.  Революцію  він  проспав  перед  іконами  і  фресками
Софії.  Проф.  Бойчук  забув,  що  наше  життя  тече,  руха¬
ється  вперед,  а  не  застигло  в  церковних  стінах,  як  там
застигло  релігійне  мистецтво.  Вічність  переховується

Реконструкція  мистецтв
 767
 лише  в  катедральних  соборах,  а  в  нас  вічність  заміню¬
ється  п’ятирічкою.  Нам  за  п’ятирічку  треба  зробити  те,
що  за  царату  не  зробили  б  за  вічність  —  за  десятки  ро¬
ків.  Психіка  сучасної  й  нової  людини  не  може  припус¬
тити  в  клюбі  монументального  мистецтва,  бо  воно  воро¬
же  їм  усім  своїм  єством.  Зробити  з  клюбу  церкву  лише
через  те,  що  така  бажається  «бойчу  кістами»,  бо  вони
хотять,  щоб  їхні  «мистецькі  витвори»  пережили  нашу
добу,  не  пощастить.  І  нова  людина,  що  насичена  рухом
і  волею  до  праці,  не  зможе  терпіти  навіть  кілька  років
одноманітну  пляму  (монументальну  картину)  на  стіні,
вона  змиє  її  й  малюватиме  щоразу  нове.  Отже,  й  у  клю¬
бі  станковізм  не  може  знайти  собі  місце,  що  його  шукає
тепер  і  шукає  старими  способами.
 Цьому  мистецтву,  щоб  узяти  участь  у  нашому  будів¬
ництві,  треба  негайно  переплянуватись.  Всій  армії  стан-
ковістів,  що  розпорошена  по  своїх  пасіках,  треба  зрозумі¬
ти  це  й  увійти  в  армію  будівників.  Станкове  малярство  з
«високого  мистецтва»  мусить  перейти  на  виробничі  рей¬
ки.  Клюбні  стіни  існують  не  для  вічности,  а  для  людей,
що  відвідують  ці  клюби.  А  людям  потрібні  гасла,  діягра-
ми,  плякати,  картини,  щоразу  свіжі  й  не  заялозені,  ви¬
конані  найдосконалішою  технікою,  а  не  халтурно.  Цю
енергію,  весь  талант,  все  вміння,  що  художник  витрачає
в  себе  на  пасіці  на  малювання  нікому  не  потрібної  карти¬
ни,  він  мусить  вкласти  в  оформлення  найбільших  і  най-
дрібніших  потреб  сучасної  людини.
 Художники,  перемалюйте  вивіски  і  зробіть  обличчя
нашого  міста  гідним  соціялістичного  будівництва!  Ввій¬
діть  у  побут  й  оформлюйте  його  до  найменшої  дрібниці,
сприяйте  впливом  свого  мистецтва  колективізації  нашо¬
го  життя,  а  не  спонукайте  робітника  й  селянина  створю¬
вати  міщанське  кубельце,  —  оздоблене  канарками,  фі¬
кусами  й  лубками!  Акція  усіх  мистецтв  мусить  в  першу
чергу  бути  скерована  на  зменшення  того  розриву,  що  є
між  індустріялізацією  нашої  країни  і  застиглими  форма¬
ми  побуту,  що  революціонізується  дуже  поволі.

768
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Малярство  як  процес  прикрашування,  оздоблюван¬
ня,  орнаменталізм  не  може  мати  місце  в  раціоналізації
нашого  життя.  Станкове  малярство  не  може  також  існу¬
вати  лише  як  аналітичне  мистецтво,  що  дає  нові  техніч¬
ні  засоби  оформлювання  функціональних  речей.  Всю  ір¬
раціональність,  старі  принципи  художности  малярство
мусить  замінити  принципом  доцільности,  мети  І  КЛАСО¬
ВОГО  устремління.
 Коли  навіть  у  художника  є  замовлення  на  картину,
то  він  мусить  пам’ятати,  що  існує  фотографія,  яка,  мож¬
ливо,  незабаром  буде  передавати  й  колір.  Отже,  худож¬
ник,  малюючи  виробничий  процес,  шахтаря,  металістів,
або  с.-г.  робітника,  мусить  не  фотографувати  цей  про¬
цес,  бо  краще  це  зробить  фотографія,  а  передати  ідею,
устремління  цього  процесу,  чого  фотографія  зробити  не
може.  Значить,  тут  відограє  ролю  не  сам  технічний  засіб,
ахровсько-фотографічний,  бойчуківсько-іконописний  або
супрематично-кубістичний,  бо  технічний  засіб  лишаєть¬
ся  засобом,  —  а  ідея,  оформлена  найдосконалішою  й  най¬
новішою  малярською  технікою.  На  жаль,  ми  таких  речей
ще  не  зустрічали,  бо  всі  ідейки,  що  були  оформлені  досі
найрізноманітнішими  способами,  були  лише  кволенькими
ідейками  індивідуаліста-художника,  що  не  переборов  ще
старих  традицій.  Отже,  речі,  що  мають  характер  не  соці-
яльного,  а  індивідуального  замовлення,  як  би  добре  вони
не  були  виконані,  мають  мізерну  вартість.
 Всі  хиби  й  суперечності,  що  має  в  собі  станкове  маляр¬
ство,  що  заважають  йому  бути  активним  чинником  у  бу¬
дівництві,  механічно  або  за  традицією  переносяться  і  на  ін-
дустріяльні  мистецтва.  Оздоблювання  та  фальшивий  есте¬
тизм  ми  бачимо  і  в  кераміці,  і  в  текстилі,  і  в  поліграфії.
 Замість  того,  щоб  вивчати  свій  матеріял,  щоб  якраці-
ональніше  ним  оперувати,  знаходити  нові  функціональ¬
ні  форми,  ці  мистецтва  теж  за  старою  звичкою  викорис¬
товують  нежиттьові  засоби  станкового  малярства.
 Ми  не  можемо  тут  подати  виробничу  програму  кож¬
ного  мистецтва,  але  вона  ясна  сама  собою.  Численні

Реконструкція  мистецтв
 769
 організації  й  кадри  художників  мусять  сами  зрозуміти,
що  не  організаційний  патріотизм,  який  особливо  спосте¬
рігається  в  такій  організації,  як  «АРМУ»,  не  організа¬
ційна  врешті  перетасовка,  що  накреслилась  за  останній
час,  хоч  вона  вже  краща  за  безпринципний  патріотизм,
а  вироблення  чіткої  виробничої  програми,  ув’язка  своєї
роботи  з  п’ятирічкою,  накреслення  майбутніх  шляхів  у
зв’язку  з  реконструкцією  всього  нашого  життя  і  щоден¬
на  робота  в  лавах  будівників  —  ось  чого  вимагає  сучас¬
ність  од  революційного  мистецтва.
 Чимало  мистецьких  засобів,  як  ми  вже  визначали,  ді¬
йшли  до  високого  розвитку,  а  деякі  стандартизувались
остільки,  що  зменшилась  навіть  їхня  корисна  функція
для  нашої  доби.  Стандарт  не  може  гостро  впливати  на  емо¬
ції,  а  тим  більше  на  інтелект  культурної  людини.  Особли¬
во  це  позначається  в  театральному  мистецтві,  що  в  ньому
часто  навіть  і  нова  актуальна  тема  розмагнічується  шаб-
льоном.  Засоби  втратили  свою  впливовість,  стерлись  і  не
можуть  пульсувати  в  такт  з  нашим  життям.  Лівий  театр
стандартизувався.  Те,  що  було  в  свій  час  нове  в  Курбаса  й
Мейєрхольда,  тепер  старіє  навіть  в  аматорських  театрах
глибокої  провінції.
 Сучасний  театр  вимагає  теж  певної  перепляновки.
Ця  справа  складна,  й  вона  вимагає  не  тільки  цілкови¬
тої  ув’язки  з  завданнями  п’ятирічки,  а  навіть  і  такі  самі
плянові  терміни.
 Сучасний  театр  живиться  атракціонами  і  протягає,
часто  просто  за  волосся,  технічні  й  впливовіші  засоби
інших  мистецтв.  В  театрі  відбувається  змішання  фак¬
тур,  дифузія,  але  й  це  не  допомагає,  бо  основні  засоби  те¬
атру  (драм-комедії)  надто  примітивні,  вони  мають  вузь¬
кі  конкретні  рямці,  що  заважають  широко  синтезувати
інші  мистецтва.
 Лівий  театр  мусить  відійти  від  плекання  вже  стан¬
дартних  лівих  форм,  як  би  вони  не  омоложувались,  ки¬
нути  це  естетне  захоплення  формочкою  й  перейти  до  те¬
матики,  ставлячи  наголос  на  неї  в  першу  чергу.  Театр  не

770
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 повинен  боятися  втратити  при  цьому  аристократизм  ви¬
сокого,  вишуканого  мистецтва.  В  ньому  мусять  бути  пра¬
цьовиті  будні,  як  і  в  усьому  нашому  житті.
 Театр,  —  масове  видовисько,  мусить  реконструкту-
вати  всю  свою  роботу  в  той  спосіб,  щоб  маса  одержувала
здорову  інтелектуальну  зарядку,  волю  до  праці  й  до  бо¬
ротьби,  а  не  естетичне  позіхання  від  розмальованих,  як
папуга,  декорацій  і  сумбур  від  художнього  копирсання
у  психології  та  переживаннях  героїв.
 Техніка  лівого  театру  внесла  багато  можливостей  для
цього,  в  той  час  як  зміст  лишився  той  самий,  незважаючи
навіть  і  на  свіжу  кров  революційної  ідеології.  Отже,  театр
треба  перебудувати  головним  чином  в  галузі  психіки.
 Аристократизм,  естетизм,  високохудожність  у  старо¬
му  її  ірраціональному  розумінні  і  складають  ту  психіку
сучасного  театру,  що  її  слід  перебороти.
 Шлях  нового  реконструйованого  театру  лежить  до
«опери».  Не  до  опери  з  Радамесами,  Тарасами  Бульба¬
ми  та  Онєгіними,  а  до  «Універ-театру»  —  «Опери»,  —
що  має  в  майбутньому  всі  можливості  до  синтезування
мистецтв.
 Як  не  дивно,  але  сучасне  сфальшоване  оперове  мистецтво
в  своїй  технічній  основі  має  багато  більше  перспектив  у  те¬
атральному  майбутньому  за  сучасний  архілівий  театр.
 В  той  час,  як  сучасному  театрові  доводиться  притяга¬
ти  до  себе  за  волосся  інші  мистецтва,  опера  давно  вже  по¬
єднує  музику,  слово,  літсюжет,  куплет,  арію,  хор,  танок,
рух,  декорацію,  світло.  Тільки  опера  не  вміє  ще  оперу¬
вати  цим  матерія  лом,  вона  застигла  на  старому  вмінні.
Реконструкція  опери  безперечно  легше  й  швидше  дасть
той  театральний  ефект,  що  до  нього  прагнуть  усі  сучас¬
ні  ліві  театри.
 Опера  в  своїй  основі  має  багато  більші  можливості  ста¬
ти  масовим  видовиськом  у  майбутньому.  До  неї  дуже  лег¬
ко  прилучити  й  такі  мистецтва,  як  кіно,  цирк,  мюзік-хол,
які  в  рямцях  театру  виглядатимуть  жалюгідними.

Реконструкція  мистецтв
 771
 Питанням  реконструкції  опери  в  цей  спосіб  тепер  за¬
цікавилось  багато  митців.  Вже  накреслюються  майбутні
шляхи  і  засоби.  Досить  згадати  теоретичні  міркування  і
пропозиції  щодо  цього  А.  Петрицького  та  М.  Фореґґера
(«Нова  Ґенерація»),  ґрунтовну  аналізу  цього  мистецтва
М.  Семенка,  щоб  стала  наочною  така  можливість  «універ-
театру»  в  близькому  майбутньому.
 Сучасній  опері  доводиться  пережити  і  рішучий  процес
руйнування  всіх  старих  забобонів,  засобів  та  звичок.  Цей
деструктивний  процес  зовсім  не  страшний,  як  до  цього
звикли  ставитись  обивателі  від  мистецтва,  а  цілющий  і
будівничий,  що  принесе  з  собою  зовсім  нове  мистецтво,
що  буде  найфункціональніше  в  нашому  віці.
 Опера  в  теперішньому  стані  —  це  майже  історичне  мис¬
тецтво,  мамонт,  що  живе  в  наш  час  лише  через  свою  спро¬
можність  об’єднувати  стільки  мистецтв.  Сучасна  опера  —
це  спекулятивна  істота,  що  живе  за  рахунок  інших.  Ніякі
реформи  і  реставрації  опери,  що  ми  їх  спостерігаємо  тепер,
не  дадуть  жодних  новаторських  —  позитивних  наслідків.
Це  переодягання  старої  графині  в  нові  модерні  вбрання.
Графиню  слід  поховати,  а  вбрання  використати.
 Перший  крок  до  реконструкції  цього  мистецтва  по¬
чнеться  тоді,  коли  опера  перестане  бути  ілюстрацією  іс¬
торичної  секції  ВУАН  і  відкине  традицію  урочистої  ста-
тичности.
 З  реконструкцією  всіх  мистецтв  оперова  фортеця  роз¬
валиться  сама  собою:  нова  музика  внесе  нові  звучання,
шуми  і  гамір  нашого  бундючного  життя,  цирк  —  спор¬
тивний  рух,  література  —  тематику  й  текст,  кіно  —  мон¬
таж  і  нову  ритміку  й  т.  д.
 Щільно  з  реконструкцією  опери  стоїть  питання  про
реконструкцію  балету,  танку.
 Танок  зі  свого  минулого  до  наших  днів  доніс  почас¬
ти  релігійну  містику  й  аристократичний  та  поміщиць¬
кий  естетизм,  наповнений  еротикою,  вишуканістю  тра¬
дицій  та  такою  культурою  тіла,  що  розрахована  на  не¬
здорові  емоції.  Танкові  слід  повернути  його  первісні

772
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 виробничі  рухи.  Дикунський  танок,  що  найбільше  пе¬
редавав  та  втілював  життя  первісної  людини,  був  на¬
сичений  безпосередньо  рухами  полювання,  мислив¬
ства,  рухами  процесів  обробки  мертвої  природи  та  на¬
слідуванням  живої.  Сучасний  танок  мусить  поєднати
виробничий  рух  зі  спортом  і,  можливо,  стати  не  лише
одним  з  елементів  видовища,  а  масовою  культурно-
спортивною  розвагою.
 Отже,  театр,  як  до  певної  міри  синтетичне  мистецтво,
в  своєму  майбутньому  розвиткові  має  величезні  перспек¬
тиви,  що  виникають  з  поєднань  багатьох  мистецтв,  ор¬
ганізованих  новим  умінням  оперувати  цим  багатющим
матерія  лом.
 В  цій  статті  ми  маємо  на  меті  лише  поставити  питання
про  реконструкцію  мистецтв  та  відповідне  плянування
їх  у  зв’язку  з  новими  темпами  п’ятирічки.  Ми  вважаємо,
що  це  питання  давно  настигло  і  пролетарське  мистецтво
мусить  кардинально  розв’язати  його  своєю  теоретичною  і
практичною  роботою.  Ми  навмисне  не  згадали  деякі  мис¬
тецтва  (кіно),  що  вже  мають  змогу  ширше  ув’язуватись
із  завданнями  соціялістичного  будівництва.
 У  нас  на  меті  було  лише  бажання  звернути  увагу  на  це
важливе  питання,  і  ні  в  якій  мірі  ми  не  мали  на  увазі  про¬
понувати  наші  міркування  як  щось  викінчене,  бо  згада¬
на  проблема  вимагає  ще  старанної  проробки.
 Консолідація  пролетарського  фронту  літератури,  що
величезними  кроками  йде  до  завершення,  у  великій  мірі
сприятиме  реконструкції.
 Цілком  логічний  і  послідовний  крок  літераторів  но¬
вої  ґенерації,  що  оголосили  заяву  про  приєднання  їх  до
ВУСППу,  зайвий  раз  свідчить,  що  мистецтво  правильно
скеровується  в  пролетарське  річище.
 Відмовляючись  од  плекання  окремих  «ізмів»  і  пра¬
вильно  розв’язуючи  проблему  стилю  пролетарського  мис¬
тецтва,  цим  робимо  новий  корисний  крок,  що  логічно  за¬
вершує  всю  нашу  попередню  революційну  роботу.

ДОДАТКИ

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ
МАТЕРІАЛИ
 Василь  Роленко  [Іван  Кулик]
 ЙОЛОПИ.  РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГУ
«ПСИХЕТОЗИ»
 ...І  люди  завили  мов  собаки...  Забувши  сором.
 Ґео  Шкурупій
 Коли  я  одержав  нову  книжку  «короля  футуропрерій»
Ґео  Шкурупія  «ПСИХЕТОЗИ»,  —  то  перш  за  все  поди¬
вився  на  дату.
 Я  остовпів:  1922!
 Неможливо.  1892  —  так,  1902  —  можливо;  1912  —
ще  можна  жити.
 Але  кому  може  прийти  в  голову  безглузда  ідея  видава¬
ти  в  1922-м  році  старе  шмаття,  котре  вже  до  революції  —
навіть  буржуазним  естетам!  —  понабивало  оскомину?
 Марка:  «Panfuturysty».  Недаром  хтось  в  спілці  се¬
лянських  письменників  «Плуг»  назвав  їх:  пан-ки  фу¬
туристи.
 Не  пани:  надто  багато  для  них;  навіть  не  панки:  про-
підпанки;  волосні  писарчуки.
 Вся  книжка  (чи  то  пак  вітрина)  Шкурупія  —  суціль¬
ний  анахронізм.  З  обкладинки  й  до  оголошення  в  кінці.
 «Король».
 Колись  Михайль  Семенко  (духовний  батько  Шкуру¬
пія)  дав  чудовий  і  дійсно  сучасний  образ:
 —  Душі  моєї  Ц.  К.
 Але  «Король»  —  це  ж  тхне,  в  іншім  випадку,  —  Іго¬
рем  Северяніном.

776
 Василь  Роленко
 Та  ще  й  «футуропрерій».  Прерії  —  пустелі  —  і...  «куби
машин».  Це  ж  безглуздя.  Прерія  —  стихія,  а  машина  —
організація.  Каша  в  голові  у  Шкурупія.  Не  поможуть  і
двигуни,  що  ними  радить  він  двигати  по  голові  міщан.
 До  речі,  всі  ті  «двигуни»  (аж  три  сторінки  ілюстра¬
цій)  запозичені  з  прейскурантів  дореволюційних,  ста¬
родавніх  складів  машин  та  знарядь,  вже  позабутих  сис¬
тем.  Архаїчні  емесве  —  це  лише  деталь  в  загальній  сумі
анахронізмів  «Психетоз».
 На  першому  місці  —  автопортрет.
 Йолоп...  Перекласти  на  людську  мову,  —  панфутурис-
ти  рачки  шкандибають  назад,  від  комфутуризму  до  еґо-
футуризму.  Від  Маяковського  до  Северяніна.  Сказав  би  —
до  Марінетті,  —  та  ніяково;  все-таки,  знаєте,  масштаб.
 Та,  зрештою,  і  не  футуризм  це.  Пнеться  дитячий  «ко¬
роль»  до  футуристів  —  невдало.
 Бо  в  нього  і  Сологуб  —  собаки  виють  на  місяць;  аж  три
рази  («  Місяшно  »,  «  Божевілля  »,  «  Одчай  »).
 І  навіть  «Мисль»  Андреєва,  те  ж  «Божевілля»,  а  може,
це  й  Апухтін,  бо  як  же  божевілля  без  «ха,  ха,  ха».
 І  Мамонтів  є;  а  то  й  Олесь:  «із  соняшних  душ»,  «зблід¬
лих  фантазій»,  «стомлених  фантазій»  і  «неіснуючі  кра¬
їни  мрій».
 І  Бодлер  —  падло  (та  Бодлера  Шкурупій,  мабуть,  не
читав,  а  падло  позичив  у  Валер’яна  Поліщука).  Та  чи¬
тав  —  не  читав,  —  не  важно.  Духовна  спадщина;  не  Бод¬
лера  —  Апухтіна  й  Олеся.
 А  коли  намагається  Шкурупій  таки  довести,  що  він  фу¬
турист,  то  виходить  Семенко:  прерії;  мустанґи;  завібрують;
юкон;  клондайк;  аляска;  бумеранг.  (Географія  для  IV  кляси
гімназії;  Майн  Рід);  і  фіранки;  й  чорні  птахи  (агов,  «П’єро
кохає»!  Семенко  відрікся,  а  Шкурупій  викопав).
 ІХлєбников:  «Ляля».
 І  Маяковський  (той  самий:  «володька»):
 ліво  руля
ліво  руля

Йолопи.  Рецензія  на  книгу  «Психетози»
 777
 у  праве  око  б  тобі...
 Кто  там  шагает  правой?  —
 Левой,
 Левой,
 Левой!
 Але  нема  Шкурупія.  Нема.  Порожньо.
 І  не  буде  Шкурупія  —  пролетарського  поета.  Буде
кав’ярняний  блазень.  Панок.  Писарчук.  На  радість  «смє-
новєховцям».  Тим,  що  живуть  ще  1912-м.
 Самі  себе  викидають  з  наших  лав.  Самі  почувають:
 все  їдно  забудуть  про  нас  сього  дня.
 Вже  й  забули.  Туди  й  дорога.  Менше  намулу  —  нам
легше.

Майк  Йогансен
 РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГИ  «БАРАБАН»,
«ПСИХЕТОЗИ»
 Київські  панфутуристи  та  «корольфутуропрерій»  люде,
що  в  них  права  рука  не  знає,  що  робить  ліва.  Ліва  рука  виго¬
лошує  в  теоретичних  статтях:  «смерть  мистецтву»,  а  права
рука  тим  часом  в  кишені  ховає  посвідчення  на  поета  чи  па¬
тент  на  короля  футуропрерій.  Ліва  рука  заявляє:  «заперехо-
дової  доби  все  ж  таки  треба  якогось  сурогату  мистецтва  для
робітничих  мас  »,  а  права  замісць  мистецтва  для  робітничих
мас  простягає  індивідуалістичні,  еґофутуристичні  твори.
Певно  жоден  панфутурист  не  стане  заперечувати,  що  «вироб¬
ництво»  їх  не  для  робітника...  а  для  міщанина!  Щоправда,
воно  з  того  міщанина  знущається,  воює  його,  та  за  те  ж  тіль¬
ки  до  нього  й  звертається.  Хатня  революція,  так  сказать!
 Отже,  розглядати  твори  Шкурупія  доведеться  окремо
від  теорій  панфутуристичних.  Нам  траплялося  вже  зазна¬
чати,  що  деструкція  панфутуристів,  їхня  руйнація  мис¬
тецтва  не  так  страшні,  як  вони  їх  малюють.  Вони  пасуть
задніх  в  порівнянні  з  московськими  футуристами  в  цій
справі.  Справді,  що  можуть  свого  висунути  панфутурис¬
ти  проти  такого  розкладу  мистецтва:
е  у  ьі
и  а  о
о  а
 і  т.  інш.  (Крученьїх,  «Вселенский  язьік»)
Ясна  річ,  нічого.  Шкурупієве:
geo  о  ge
ego
 geo.  (Skurupij,  «Autoportret»)
проти  того  першого  здається  просто  класичним  мисте¬
цтвом.  Та  це  ще  найсміливіша  річ  в  «Психетозах».  Там

Рецензія  на  книги  «Барабан»,  «Психетози» 	779
 розклад  мистецтва  загалом  не  йде  далі  таких  не  нових
вже  звукових  спостережень,  як  ото:
 «куд-куд-ку-ди,  куд-ку-ди»  (курка  квокче)
 або:
 «уу,  вав,  ав,  уу,  ав»  (собака  гавкає),
 «аа,  аа,  уо» 	(хлопчик  кричить)
 «ха,  ха,  ха» 	(сміх).
 Гріх  було  б  і  рівняти  цю  звукотворчість  до  геніяльних
вигадок  звукописних  московських  футуристів,  —  досить
згадати  хоч  би  «Наш  марш»  Маяковського.
 При  всій  уважності  до  книжки  Шкурупія  «Психето¬
зи»  не  знаходимо  в  ній  нічого,  що  можна  б  відзначити.  Це
просто  на  десять  літ  запізніла  епатація,  що  її  тепер  чути
не  дужче,  ніж  цвіркуна  в  гарматній  стрілянині.  Фотогра¬
фії  бензиномоторів,  що  їх  додано  до  книжки  без  ніякого
зв’язку  з  її  змістом,  тільки  стверджують  цю  думку.
 Інакше  доведеться  поставитися  до  «Барабана».  Що¬
правда,  ідеологічна  лінія  «Барабана»  та  ж  сама,  що  й
«Психетозів»  —  руйнація  міщанства,  іконоборство,
люмпен-пролетарська  революційність,  виключно  руй-
наційна,  та  проглядають  в  ній  здорові  елементи,  що  ро¬
блять  книжку  далеко  цікавішою,  ніж  уся  решта  панфу-
туристичного  «виробництва».
 Коли  під  монументом
 Я  побачу  повію,
 Я  скажу:
 —  Сестро,  це  капітал  нас  сюди  вивів.
 —  Плюнь  на  всіх,
 —  Горе,  горе  безсилим!1
 (Залізна  брама  ).
 1  У  виданні  «Барабан»  цей  фрагмент  такий:
 Коли  ж  під  монументом,
я  побачу  повію,
я  скажу:
 —  Сестро,  це  капітал  сюди  нас  вивів.
 —  Плюнь  на  всіх!..
 —  Горе,  горе  безсилим!..  (Прим,  упор.)

780
 Майк  Йогансен
 Жерці,  шамани
вовком
 завиють  жалібного  маршу,
коли  церков
позолочені  бані
впадуть  на  тротуари.
 (Тайфунка  ).
 Такі  речі,  як  «Залізна  брама»,  «Лікарепопиніада»,  до¬
зволяють  сподіватися,  що  коли  Шкурупій  скине  з  голо¬
ви  бутафорського  ковпака  «короля  футуропрерій»  і  зре¬
четься  почесного  рангу  «тротуарного  поета»,  то  з  нього
буде,  якщо  не  поет  революції,  то  визначний  поет  рево¬
люційної  доби.

Яків  Савченко
 РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГУ  ОПОВІДАНЬ
«ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА»
 Шкурупій  більше  відомий  в  українській  літературі
як  поет-футурист,  що  почав  свою  творчість  ще  1920  р.
надто  індивідуалістичними  поезіями,  з  великими  пре¬
тензіями  на  виключну  оригінальність.  Його  «Психето¬
зи»  і  «Барабан»  —  останнє  слово  футуристичної  школи
на  Україні.  Сказане  було  воно  не  в  пору,  дуже  запізнено
й  через  те  не  дістало  серйознішої  уваги  з  боку  критики:
надто  вже  здавалось  воно  екзотичним  в  умовах  револю¬
ційної  дійсности.
 Пізніше  Шкурупій  почав  швидко  відходити  від  фу¬
туристичної  ідеології  та  формальної  манери  футуризму,
продукуючи  виключно  речі  соціяльно-утилітарного  зна¬
чіння.  З  цієї  доби  його  роботи  маємо  чимало  поезій,  при¬
свячених  революційній  боротьбі.  Дещо  з  них  має  на  собі
виразні  ознаки  свіжого  хисту  й  майстерности.
 «Переможець  Дракона»  —  збірка  прозових  дебютів
Шкурупієвих.  У  ній  —  шестеро  оповідань  і  більша  по¬
вість  «Штаб  смерти».  Повість  ця  —  перша  робота  пись-
менникова.
 Свого  часу  «Штаб  смерти»  (на  літвечірках)  викликав
чимало  дискусій,  діставши  гострого  осуду  за  «босяцьку
ідеологію»  та  за  соціяльну  необґрунтованість  персона¬
жів  повісти  —  бандитів.
 Навряд  чи  правдива  думка  щодо  «босяцької  ідеології»
повісти.  Чого-чого,  а  цього  найменше  в  ній.

782
 Яків  Савченко
 Фабула  повісти  така:  Чучупак  і  троє  товаришів  його
складають  собою  невеличку  банду  з  голосною  й  претен¬
зійною  назвою  «Штаб  смерти».  Банда  люто  мститься  над
петлюрівцями.  Помста  кінець  кінцем  губить  під  собою
будь-які  соціяльні  причини  чи  навіть  логіку  і  доходить
до  патосу  вбивства  заради  вбивства.  «Штаб  смерти»  про¬
ймається  якоюсь  ледве  чи  не  містичною  жадобою  смер¬
ти.  Ватажок  банди  Чучупак,  найсоковитіша  постать,  бо¬
жеволіє  на  хоробливій  думці  —  руйнування,  знищення,
смерти.  Садистично  марить  він  про  смерть,  всю  свою  сві¬
домість  зосереджує  на  цій  ідеї,  роздмухує  її  до  розмірів
жахливого  патологічного  викривлення.
 Оце  лейтмотив  повісти.
 Соціяльно  навряд  чи  можливі  такі  типи,  навіть  серед
бандитської  верстви.  Трудно  уявити  собі  людину  з  та¬
ким  колосальним  соціяльно-психологічним  спустошен¬
ням,  як  Чучупак.
 Автор  на  початку  повісти  намагається  дати  соціяльне
виправдання  бандитизмові  Чучупака,  хоче  умотивувати
його.  Мотив  —  особиста  трагедія:  петлюрівці  спалюють
рідне  село  Чучупакове,  убивають  його  сестру.  З  цього,
власне,  й  починається  у  Чучупака  патос  помсти  й  смерти.
Аргумент,  як  бачимо,  надто  слабенький,  не  переконую¬
чий.  Іншої  аргументації  автор  не  дає.  І  через  те  протягом
цілої  повісти  відчуваєм  величезну  нев’язку  між  нікчем¬
ною,  в  соціяльному  розумінні,  причиною  і  наслідками  її.
До  того  ж  патос  смерти  у  Чучупака,  коли  б  почали  ми  до¬
шукуватись  якоїсь  клясової  прикмети,  хоча  б,  скажемо,
тільки  з  теоретичними  передумовами,  не  має  ніякого  пня,
окрім  мотивів,  що  криються  в  хоробливій  удачі  самого
Чучупака.  Ним  керують  кінець  кінцем  не  соціяльні  ім¬
пульси,  а  індивідуальні.  Можна  цілком  припустити,  що
коли  б  сестру  Чучупакову  вбили  більшовики,  а  не  петлю¬
рівці  —  Чучупак  мстився  б  над  більшовиками.
 Проте  Чучупак  дуже  інтересна  постать  виключно  з
боку  психологічного,  чи,  вірніше,  —  психопатологіч¬
ного.

Рецензія  на  книгу  оповідань  «Переможець...»  783
 Автор  повісти  не  зумів  обґрунтувати  соціяльними  при¬
чинами  трагедії  Чучупакової.  Більше  переконує  чисто  те¬
оретична  концепція  авторова:  люди  психологічно  хорі,
соціяльно  несвідомі,  не  зв’язані  ні  з  ким  будь-якими  кля-
совими  інтересами  та  солідарністю  —  доходять  до  такої
катастрофи,  як  у  Чучупака,  і  особливо  тоді,  коли  у  їхній
психіці  переважають  злочинні,  антисоціяльні  інстинк¬
ти.  А  коли  взяти  на  увагу  колосальну  руйнацію  соціаль¬
них  зв’язків  за  часів  революції  серед  верств,  що  стали  з
різних  причин  осторонь  од  клясової  боротьби  —  концеп¬
ція  ця  стає  зовсім  правдоподібною.  У  такому  тільки  пла¬
ні  треба  розуміти  персонажів  «Штабу  смерти».  Це,  оче¬
видно,  й  було  «цілевою  установкою»  повісти.  Але  й  тут
автор  не  довів  справи  до  кінця.  Він  не  дав  будь-якої  аналі¬
зи  того  психологічного  процесу,  що  призвів  «Штаб  смер¬
ти»  до  страшенної  соціяльної  ізольованости.  Персонажі
виступають  у  повісті  закінченими,  діють,  як  уже  готові
явища.  Через  те  вони  (персонажі)  схематичні.
 Щодо  художнього  боку,  то  тут  письменник  заслуго¬
вує  на  більше  признання.  Коли  поминути  такі  очевидні
недоречності,  що  прикро  вражають  своєю  фальшивістю,
як  розмова  Чучупака  з  комуністом  про  Леніна  або  сцена
з  сокирою,  так  само  й  сцена  пияцтва  в  єврейській  хаті,
можна  визнати  за  письменником  безперечну  композицій¬
ну  майстерність  і  оригінальну  стилістичну  манеру.
 Зовсім  добре  —  широким  полотном  —  дано  картину
«української  Мексики»  та  соціяльного  зрушення  за  часів
революції.  Це  чи  не  найкраще  місце  на  цілу  повість.  Фі¬
нальна  сцена  —  смерть  Чучупака  також  зроблена  силь¬
но,  з  великим  ліричним  піднесенням.
 У  повісті  багато  руху,  напруженого  ліричного  ритму,
образу.  Проте  письменник  часто  зловживає  образом,  іно¬
ді  зривається  на  містичний  лад  («Сонце  заходить  у  краї¬
ну  вовків»,  «Смерть  повінчала  нас»  тощо).
 Оповідання  —  на  нашу  думку,  слабші  речі  за  повість.
Власне,  тільки  двоє  з  них  гідні  серйознішої  уваги:  «Пе¬
реможець  Дракона»  і  «Чорна  неміч».  Перше  цінне  своєю

784
 Яків  Савченко
 стислою  фабулою  (проте  зайва  сцена,  що  починається  сло¬
вами:  «Ніч.  Вітер»),  чіткою  лаконічністю  слова,  твердою,
художньо  обґрунтованою,  суворістю  персонажів:  маши¬
ніста  Хорна  та  китайця  JIiy-Чі.  Дуже  яскраво  виявив  ав¬
тор  патос  щоденної,  важкої  праці  на  паровозі.
 «Чорна  неміч»  —  добре  розроблений  малюнок  психіч¬
но  хворої  людини.  Автор  уміло  змонтував  окремі  епізо¬
ди  й  факти,  що  хаотично  спливають  у  хворій  уяві  персо¬
нажа  сновидіння.
 «Патетична  ніч»  і  «Нарком»  найслабші  речі.  «Нар¬
ком»  —  анекдот.  Не  треба  було  брати  його  сюжетом  до
оповідання.  Те  ж  саме  треба  сказати  й  про  «В  огонь  та
хугу»  —  оповідання  про  Січневе  повстання  в  Києві.  Це  не
оповідання,  а  газетний  начерк.  Бліда  мова,  як  для  Шку¬
рупія,  трафаретні  постаті,  декламаційний  патос.
 Непогано  зроблено  формально  «Тисячу  пройдисвітів».
Але  ідеологічна  цінність  його  —  нуль.
 Загалом  же  вся  книжка  залишає  позитивне  вражін-
ня.  Автор  має,  безумовно,  хист  і  певну  культуру  май-
стерности.
 Це  виправдує  деякі  недоречности  першої  прозової  ро¬
боти  Шкурупієвої.  Можна  сподіватись,  що  письменник
дасть  цінну  вкладку  в  українську  художню  прозу.  Для
цього  він  має  надійні  дані.

Єлизавета  Старинкевич
 РЕЦЕНЗІЯ  НА  РОМАН  «ДВЕРІ  В  ДЕНЬ»
 Автор  книги  —  представник  і  активний  захисник  фу¬
туризму.  Принципові  засади  цього  напрямку  давно  вже
виразно  сформульовані  так  устами  відомого  поета  Семен¬
ка,  як  і  самого  Ґ.  Шкурупія  на  сторінках  «Нової  Ґенера¬
ції»  та  «Семафору  в  майбутнє».  Комунізм,  урбанізм,  ін¬
тернаціоналізм  характеризують  ідеологічний  напрямок
футуризму,  а  «деструкція  фактури»  —  його  формально-
технічні  шукання.  Щоправда,  під  «фактурою»  футурис¬
ти  розуміють  щось  більше  за  форму,  заперечуючи  навіть
цей  розподіл  —  форма-зміст  і  пропонуючи  термін  «фак¬
тура»  як  еквівалент  водночас  форми,  змісту  й  матерія-
лу.  Оскільки  такий  —  суцільний  підхід  до  художнього
твору  відповідає  загальним  тенденціям  сучасної  марксів-
ської  критики,  ми  цілком  погоджуємось  розглядати  но¬
вий  роман  Ґ.  Шкурупія  саме  в  такому  пляні,  відокрем¬
люючи  лише  питання  про  ідеологію  і  з’єднуючи  елементи
так  стилістичні  й  композиційні,  як  і  фабульно-сюжетні
в  понятті  «фактури».
 Що  саме  треба  розуміти  під  загальним  гаслом  «де¬
струкції»  фактури,  і  як  саме  деструкція  по  лінії  застарі¬
лих  традицій  минулого  повинна  на  думку  ідеологів  фу¬
туризму  сполучатись  із  конструктивними  елементами,
що  спрямовані  на  майбутнє  —  про  ці  теоретичні  питан¬
ня  чимало  говорено  так  на  сторінках  вищеназваних  ор¬
ганів,  як  і  інших.  Недарма  сказав  колись  Семенко,  що
«теорія  нас  урятує»  («Мистецтво  як  культ»,  «Червоний
шлях»,  1924,  №  3).  Але  чи  справді  врятовує  теорія  і  чи
щасливо  стоїть  справа  з  практикою  художньої  творчости,

786
 Єлизавета  Старинкевич
 зокрема  в  галузі  нової  для  футуристів  великої  романної
форми  —  про  це  надійшов  час  поставити  питання.
 Теоретики  футуризму,  на  жаль,  не  дали  майже  жод¬
них  вказівок,  які  саме  ознаки  характеризують  —  чи  по¬
винні  характеризувати  фактуру  «лівого»  роману.  Має¬
мо  лише  деякі  натяки  на  фактурну  аналізу  лівої  «малої
форми»  (О.  Полторацький,  «Практика  лівого  оповіда¬
ння»,  «Н.  Ґ.»,  1928,  №  1).  Щоправда,  під  ті  визначення,
які  подає  Полторацький,  підійдуть  далеко  не  самі  ліві,
футуристичні  новели,  але  й  багато  дечого  цілком  чужо¬
рідного,  а  тому  ці  визначення  —  не  точні.  Але,  з  метою
іманентної  критики,  треба  пам’ятати  про  них,  підходя¬
чи  до  літературних  творів  футуристичних.  Отже,  головні
з  визначень  лівого  стилю  в  О.  Полторацького  це:  1)  го¬
стра  сюжетність,  цебто  конденсованість  і  динамічність
дії,  2)  авантюрна  композиція  (несподіваність  закінчен¬
ня,  раптовий  почин,  таємниці  тощо)  і  3)  стислість  і  ви¬
разність  словесного  оформлення  (так  в  стилі  «називно¬
му»,  як  і  в  «сказовому»).
 Чи  переведені  ці  «добрі  побажання»  в  життя  в  романі
«Двері  в  день»  ?  І  коли  так,  то  чи  утворено  цим  новий  стиль
«лівого  роману»?  І,  нарешті,  чи  відповідає  фактура  рома¬
ну  його  ідеології?  Остаточно  й  повно  визначити  соціяль-
ну  вартість  цієї  ідеології  і  художньо-літературну  функцію
«фактури»  роману  —  це  завдання  поглибленої  критичної
праці,  що  лежить  за  межами  вузьких  рямок  рецензії,  тим
більш,  що  складність  композиційних  засобів  даного  твору
потребує  доволі  докладної  аналізи.  Отже,  в  дальших  ряд¬
ках  ми  накреслимо  лише  деякі  характерні  риси  цього  ці¬
кавого  «деструктивно-конструктивного»  твору.
 Основні  «деструктивні»  змагання  Ґ.  Шкурупієві  в  цьо¬
му  романі  скеровані  по  лінії  композиційній,  а  саме  —  про¬
ти  хронологічної  «натуральної»  послідовности  викладу:
роман  побудовано  за  принципом  зміщення  часової  пер¬
спективи.  Основний  сюжет  переривається  не  тільки  «іс¬
торичними  розділами»,  цебто  розділами,  що  присвячені
попереднім  подіям,  але  й  паралельними  (позачасовими)

Рецензія  на  роман  «Двері  в  день»
 787
 сюжетами;  маємо  певну  багатоплановість  викладу.  Не¬
зважаючи  на  широке  й  послідовне  запровадження  цього
деструктивного  композиційного  принципу,  Ґ.  Шкурупій
не  пробиває  тут  будь-яких  нових  шляхів.  За  наших  часів
вже  не  треба  бути  футуристом,  щоб  вживати  композицій¬
них  ускладнень,  паралелізмів  та  ретроспективних  пер¬
спектив  (нагадаймо  таких  різних  авторів,  як  М.  Пруст,
Каверін,  Федін,  Яновський!).
 Отже,  позитивна  роля  композиційних  трюків  поля¬
гає  не  тільки  в  «руйнації  канону»,  а  в  конструктивній
функції  своїй:  відкидаючи  рямки  хронологічної  послі-
довности,  автор  дістає  можливість  компонування  мате-
ріялу  навколо  теми.  Щоб  з’ясувати,  як  саме  тема  стає
за  конструктивний  чинник  роману,  спробуймо  цю  тему
сформулювати  в  її  основних  мотивах:
 1)  чоловік,  молодий  і  працездатний,  з  мужнім  харак¬
тером,  підпадає  владі  кохання;  2)  це  веде  його  до  тяжко¬
го,  негативного  оточення;  3)  він  прагне  вирватись  з  цього
оточення  —  шукає  «двері  в  день»;  4)  «Лише  праця,  твор¬
ча  праця...  може  захопити  людину,  може  зробити  життя
людини  повним  і  цікавим...  Боротися  з  природою,  перема¬
гати  її  —  це  завдання  й  мета  вільної  людини»  (ст.  149)  —
«двері  в  день»  знайдені.
 Отже,  цю  тему  розроблено  в  декількох  планах:
 1)  конкретно  і  суцільно  тема  втілена  в  основному  сю¬
жеті  (розд.  І,  XXIII—XXV  і  VII—XIII  —  героєве  минуле).
Конкретна  характеристика  героя  —  робітник,  активний
борець  за  часів  революції.  Любовна  інтрига  —  зустріч  з
дочкою  куркуля,  одруження.  Далі  —  стихія  міщанства,
бездіяльність,  відрив  від  колективу  робітників.  Шукан¬
ня  виходу  з  цієї  «ночі»:  міркування  в  пивній  і  рішучий
урок  —  виїзд  до  Дніпрельстану:  «З  вузького  оточення  в
простір  оновленої  України,  в  простір  шукань,  руху  впе¬
ред  і  завзятої  боротьби»  (ст.  194);
 2)  частково  мотив  боротьби  з  природою  алегорично-
імагінативно  поданий  в  розділі  «Річ»  (опис  картини  —  пей¬
заж  допотопного  лісу).  Підкреслено  силу  природи;

788
 Єлизавета  Старинкевич
 3)  той  самий  мотив  боротьби  з  природою  публіцис¬
тично  трактований  в  розд.  «650.000  К.  С.».  (Лекція  про
Дніпрельстан  і  загальне  культурне  значення  індустрія-
лізації);
 4)  мотив  боротьби  з  природою  й  мотив  кохання  тракто¬
ваний  в  розділах  XIV—XVII  та  XIX—XXI  (роман  з  жит¬
тя  первісної  людини).
 5)  Мотив  «утікання»  і  зміни  форм  життя  поданий  у  ви¬
гляді  авантурної  новели  з  крадіжкою  трупа  (розд.  IV—
VI  та  XXII).
 Сам  автор  дає  доволі  чітке  розмежування  «справжньої
дії»  (цебто  основного  сюжету)  і  «фальсифікованої  дії»
(цебто  вставних  новел,  що  їхня  дія  відбувається  лише  в
уяві  героєвій).
 «Безліч  різноманітних  планів,  один  дивовижніший
за  другий,  спадали  на  думку  Гаєві.  Безліч  інсценіровок
і  театральних  інтриг,  запозичених  з  авантурних  романів
і  карколомних  фільмів,  ввижалися  йому,  як  втомленому
плавцеві  ввижається  земля  чарівних  островів...  Гай  фаль¬
сифікував  дію.  Фальсифікована  реальність  розсипалася
на  звичайний  порошок  мрій...»  (стор.  12).
 Отже,  читач  з  повним  правом  чекає  від  цих  «інсценіро¬
вок»  і  «фальсифікованих»  авантур  певної  пародичности:
різні  «варіяції»  на  ту  саму  тему  —  це  ж  улюблений  і  надзви¬
чайно  зручний  захід  всіх  пародистів  (порівн.  хоч  би  віршо¬
вані  пародії  «Парнас  дьібом»).  На  жаль,  Ґ.  Шкурупій  досить
непевно  поставився  до  цього  літературно-художнього  за¬
вдання,  і  пародичний  тон  оповідань  про  труп  і  про  дикунські
пригоди  залишається  під  знаком  питання.  Це  залежить,  на¬
самперед,  від  непевности  стилістичного  оформлення  викла¬
ду:  адже  ж  пародія  неможлива  без  чіткого  й  навіть  гіпер-
трофованого  відчування  словесної  форми  (лексики,  синтак-
си,  стилістики)  і  технічно-літературних  засобів  (портрет,
характер,  пейзаж,  діялог  тощо).  Увага  Ґ.  Шкурупія  яко  ро¬
маніста  така  сконцентрована  на  композиційному  боці  тво¬
ру,  що  всі  інші  елементи  оформлення,  залишається  більш-
менш  на  волю  випадку.

Рецензія  на  роман  «Двері  в  день»
 789
 Для  автора  «великої  форми»  можливі  два  протилеж¬
них  шляхи  щодо  загального  напрямку  стилістичного
оформлення:  1)  єдність  принципу  подавання  матерія-
лу  (за  винятком,  звичайно,  мовної  характеристики  діє¬
вих  осіб  у  запровадженні  діялогу)  або  2)  мотивовані  (кон¬
структивно  зв’язані  з  різними  мотивами)  відміни  стилю
в  різних  частинах  роману.  Щоправда,  цей  останній  шлях
ще  не  пробитий  в  літературі:  але  чи  не  «ліві»  романісти
повинні  його  пробивати?  Така  спроба  деструкції  тради¬
ційної  одноманітности  стилю  оповідання  і  конструкції
словесного  оформлення  в  зв’язку  з  сюжетом  («льокаль-
ний  принцип»  конструктивістів)  була  б  цікавою  нови¬
ною  в  галузі  романної  форми  і  обіцяла  б  дальший  розви¬
ток  «фактури»  футуристичної  прози.
 Втім,  Ґ.  Шкурупій  на  цей  шлях  не  вступив,  але  й  пер¬
шим  шляхом  —  вже  досить  пробитим  —  він  іде  з  непев¬
ністю  й  ваганнями.  Єдності  художніх  заходів  і  словесного
оформлення  ми  не  помічаємо,  але  відміни  й  строкатість
форми  не  мотивовано.  Жоден  з  заходів  літературного
оформлення  не  усвідомлений  автором  остаточно  в  його
функціональній  ролі,  жоден  з  них  не  загострений  до  того
ступеня,  коли  його  починає  сприймати  естетично.  І,  що
є  найголовніше,  —  жоден  не  зв’язаний  з  сюжетом  і  іде¬
ологією  твору.
 Декілька  прикладів,  щоб  не  бути  голослівними.
Зв’язування  одного  розділу  з  другим  відбувається  іноді
за  традиційним  мотивом  спогадів:
 Розд.  VI  кінчається  словами  «Довгий  гудок  паротя¬
гу  під  семафором  нагадав  йому  знайомий  гудок  майсте¬
рень...  ».'
 Розд.  VII  починається  так:  «З  чорного  і  тонкого,  як
палиця,  гудка...»  (ст.  35—36).
 В  розд.  VIII  (ст.  46)  автор  запроваджує  вже  цілком
традиційний  захід.  «Перед  тим,  як  з’ясувати  дивне  по¬
водження  Оксани...  ми  мусимо  забігти  трохи  назад,  щоб
з  високостів  попередніх  пригод  та  подій  можна  було  ши¬
роко  розглянути  обрії  цієї  історії».

790
 Єлизавета  Старинкевич
 Поруч  із  такими  традиційними  заходами  подибуємо
в  низці  розділів  «футуристичні»,  цебто  несподівані,  пе¬
реходи  з  одного  пляну  дії  в  інші.
 Виразна,  хоч  де-не-де  шаблонова,  образність  мови  спо¬
лучається  з  «називною»  формою  викладу  і  з  велемовністю
традиційного  сумлінного  докладного  опису.  Так  от,  джаз-
банд  у  першому  розділі  змальований  в  таких  тонах:
«Хворий  на  пропасницю,  він  тремтів  і  здригався.  Хво¬
рий  на  подагру,  він  похитувався  на  кволих,  тонких  ногах,
випинаючись  котячим  криком  і  нявканням  у  метушливе
життя  вулиці».  Так  само  —  але  з  дешевою  ефектністю,  —
змальовано  й  основний  ідеологічний  момент  твору:
 «Він  одшвартував  від  нудної  пристані  і  пішов  у  дале¬
кий  рейс,  як  ходять  лише  кораблі  й  зорі»  (?!  —  JI.C.).  По¬
руч  із  цим:  портрет  героя  поданий  занадто  просто,  щоб
не  сказати  —  спрощено:
 «...чоловік  у  синьому  костюмі,  в  кепі,  що  його  одяга¬
ють  майже  всі  в  нас...  Це  був  Теодор  Андрійович  Гай,  що
в  його  міцній  постаті  відчувалося  безсилля  й  байдужість
людини,  яку  закружило  життя  в  своїй  метушні  й  своїх
примхах  ».  В  такому  безбарвно-побутовому  тоні  розказано
більшу  частину  подій  основного  сюжету,  а  так  само  й  ро¬
ману  з  життя  дикунів,  який  до  того  ще  й  неймовірно  роз¬
тягнутий  і  цілком  позбавлений  «гострої  сюжетности».
 В  «називній»  конспективній  формі  подано  чомусь
один  із  найважливіших  (соціяльно)  розділів  —  про  вій¬
ськові  події  (розд.  XII  «Розгром»).
 Можна  було  б  ще  багато  говорити  й  про  зразки  романтич¬
ного  стилю  (зустріч  Гая  з  Марією),  і  про  публіцистичні  мір¬
кування  з  приводу  користи  індустрії,  і  про  змагання  дати
реалістичний  малюнок  села  («Історичний  розділ»).  Мож¬
на  було  б  зупинитись  на  лексичній  і  синтаксичній  стороні
авторової  мови,  що  в  ній  занадто  мало  так  деструкції,  як  і
конструкції,  а  більш  —  просто  літературних  наслідувань.
 Але  межі  рецензії  не  дають  нам  змоги  поглиблювати
цю  аналізу:  час  перейти  до  сюжетно-фабульного  й  ідео¬
логічного  боку  роману.

Рецензія  на  роман  «Двері  в  день»
 791
 Про  сюжетну  загостреність,  конденсованість  і  дина¬
мічність  дії  в  романі  в  цілому  говорити  не  доводиться
вже  з  тої  причини,  що  за  основний  момент  дії  автор  бере
перехідне  становище  героя  —  момент  закінчення  одно¬
го  роману  (з  Марією)  і  початку  нового  життя  й  роману  з
Оксаною  (в  останньому  розділі).  Роман  здається  проло¬
гом  і  епілогом,  а  не  самим  твором,  і  в  очі  впадає  певна
циклічність  побудови:  все  починається  спочатку,  як
і  в  Скрипниковому  «Інтелігентові».  Проблема  перева¬
жає  над  сюжетно-фабульною  стороною,  ідеологія  відри¬
вається  від  фактури.
 «Кохання  —  опіум,  що  замакітрює  розум  і  волю  лю¬
дини»  .  Це  біологічне  узагальнення  сформульоване  уста¬
ми  героя  в  листі  до  Марії:  «Звичка  жити  з  однією  жінкою
призводить  до  утворення  власности  й  зміцнення  капіта¬
лістичних  традицій.  Чоловік  стає  рабом  свого  власного
добробуту»  (ст.  196).  От  соціяльне  тлумачення  загального
біологічного  закону.  Гай  кидає  Марію,  їде  на  Дніпрель¬
стан  і  зустрічає  там  Оксану,  свою  колишню  знайому.  По¬
чинається  знов  кохання  —  правда,  вже  без  романтики,
просте  фізіологічне  кохання:  адже  ж  Оксана  —  виразний
образ  принадливої  самиці.  В  Марії  були  «фіордисті  очі»,
в  Оксани  —  гарні  ноги.  От  і  вся  відміна.
 Була  колись  спеціяльна  «жіноча»  література,  що  зма¬
льовувала  чоловіків  як  «оманників»  та  злочинців,  а  жі¬
нок  —  як  нещасних  жертв.  Отже,  футуристичний  ро¬
ман  —  це  очевидно,  «чоловічий»  роман:  автор  сприймає
проблему  кохання  й  родини  виключно  з  боку  чоловіка,
вважаючи  жінку  за  спокусницю  й  «дияволів  сосуд»;  ціл¬
ком  несподівано  футуристична  ідеологія  збігається  з  до¬
волі  пасеїстичною  мораллю...
 Але,  може,  ми  помилились,  і  Ґ.  Шкурупій  в  обра¬
зі  Оксани  дає  нам  справжню  жінку-товариша  і  цим
розв’язує  біологічне  питання  в  соціяльній  площині?
Оксана  —  з  родини  робітників,  вона  на  Дніпрельстані
працює  служницею  в  ресторані.  «Гаєві  надзвичайно  по¬
добалася  така  самотність...  Він  у  цьому  бачив  підвалини

792
 Єлизавета  Старинкевич
 нового  суспільства...  Хіба  не  жінка  сприяє  утворенню  но¬
вого  побуту,  нових  традицій?  »(ст.  226).  Втім,  такі  широкі
соціяльні  перспективи  здаються  досить  немотивованими
і  не  мають  жодної  переконливости,  коли  взяти  на  увагу
вульгарно-любовну  сцену  між  Гаєм  і  Оксаною,  її  постать
самиці  і  мізерність  цих  форм  нового  побуту  —  обід  в  рес¬
торані  замість  власного  хатнього  господарства.
 Отже,  соціяльне  втілення  біологічної  проблеми  ко¬
хання  в  романі  «Двері  в  день»  треба  визнати  за  спроще¬
не  й  невдале:  «день»  здається  нам  доволі  сіреньким  і  не
блискучим,  незважаючи  на  всі  ці  «Тру-ра-ра-ту-та-та,
бум-бум-Грох»  екскаватора.  Соціяльне  оточення  майже
не  окреслено  в  останніх  розділах.
 Фактурні  заходи,  хоч  непослідовно  переведені  й  не
завжди  зв’язані  конструктивно  з  темою,  не  позбавлені
все  ж  певного  інтересу,  як  шукання  на  шляху  лівої  ро¬
манної  форми.
 Видана  книга  зразково.

Ів.  Теліга
 РЕЦЕНЗІЯ  НА  РОМАН  «ДВЕРІ  В  ДЕНЬ»
 Роман  Шкурупія  «Двері  в  день»  належить  до  тих,  що
підкреслюють  собою  першу  спробу  автора  в  новому  жан¬
рі,  з  усіма  від  цього  наслідками.
 Тема  роману  одна  з  актуальних  за  нашого  часу,  до  якої
в  свій  час  узявся  Плужник  («Недуга»).
 Герой  роману  Гай  —  комуніст  —  закохується  в  жінку
ворожої  кляси,  підпадає  під  вплив  міщанського  оточен¬
ня  і  в  ньому  загрузає.  Минуле  героя  (колись  активний
учасник  громадянської  війни)  кличе  до  боротьби  з  ото¬
ченням,  почуття  (кохання  до  жінки)  не  дозволяє  зроби¬
ти  рішучий  крок.  На  цьому  автор  будує  основну  колізію.
Але,  коли  в  Плужника  герой  так  і  не  видужав  остаточно,
то  Шкурупій,  маючи  досвід  попередника  і  вимоги  нашої
критики,  примусив  свого  героя  видужати,  давши  йому
радикальніших  ліків.
 Гай  кидає  міщанку-жінку  і  їде  на  Дніпрельстан.  Трак-
товка  теми,  як  бачимо,  не  позбавлена  трафаретности  і  пев¬
них  ознак  тенденційности.  Герой  обов’язково  чомусь  му¬
сив  видужати  на  виробництві,  та  ще  такому,  як  Дніпрель¬
стан.  Але  вилікуваний  герой  і  на  Дніпрельстані  доходить
до  надто  вже  оригінальної  трактовки  основ  сімейного  по¬
буту,  що  бере  під  сумнів  його  нормальний  стан  здоров’я:
«Кохання  —  опіум,  що  замакітрює  розум  і  волю  людини.
Звичка  жити  з  однією  жінкою  призводить  до  утворення
власности  й  зміцнення  капіталістичних  традицій  (?).  Чо¬
ловік  стає  рабом  свого  власного  добробуту»  (стор.  196).
Так  говорить  вилікуваний  герой  Гай.  Але  навряд,  щоб  це
був  погляд  здорового  робітника  з  виробництва.  Читач  не
вірить  в  одужання  героя,  —  воно  фальшиве.

794
 Ів.  Теліга
 Саму  хворобу  героя  автор  ніде  не  показав.  Читач  за¬
став  героя  в  пивній  з  його  мріями  позбутися  міщансько¬
го  оточення.  Герой  вигадує  найрізноманітніші  спосо¬
би,  але  всі  вони  аж  надто  фантастичні,  і  придумує  він  їх
лише  для  того,  щоб  дати  авторові  матеріял  для  кількох
трюків,  з  яких  і  складається,  власне,  ввесь  роман.  Ви¬
кресливши  їх,  не  було  б  роману.  З  темою  більшість  їх  ні¬
чого  спільного  не  мають.  І  справедливо  признається  ав¬
тор  в  кінці  роману:
 —  «Справді,  навіщо  було  Гаєві  вигадувати  стільки
історій,  навіщо  було  йому  стільки  думати,  щоб  винай¬
ти  такий  простий  спосіб,  якого  він  тепер  винайшов.  На¬
віщо  його  фантазії  з  крадіжкою  трупа  маляра,  з  похоро¬
ном,  з  життям  орди,  коли  є  найпростіший  спосіб.  Такий
же  простий  та  радикальний,  як  проект  роззброєння,  що
його  уряд  подав  на  Женевській  конференції»  (ст.  192).
І  дійсно,  чи  не  краще  було  б  авторові  замість  отих  фан¬
тастичних  і  непотрібних  історій  показати  саме  життя  ге¬
роя  в  його  міщанському  оточенні.  Було  б  правдивіше  і  до
речі,  а  так  вийшло  —  трюки  для  трюків.  Захопившись  іс¬
торійками  пригодницького  характеру,  автор  не  дав  пси¬
хологічного  портрета  героя,  не  намалював  реального  ото¬
чення,  в  якому  перебував  герой,  а  це  вкупі  не  дозволило
йому  зосередитись  на  основній  проблемі  роману  —  по¬
казати  боротьбу  героя  з  нездоровим  соціяльним  оточен¬
ням.  Герой  залишився  ескізним,  ідея  твору,  не  перевті¬
лившись  в  художній  матеріял,  зникла,  знизивши  цим
соціяльну,  а  разом  і  художню  вартість  роману.
 Невиразність  та  нелогічність  тематичного  матеріялу
потягли  за  собою  й  невиразність  в  сюжетній  будові.  Роз¬
гортаючи  сюжета,  авторові  не  вдалося  виконати  основні
вимоги  композиційної  будови  роману  —  найти  міцний
об’єднуючий  центр,  що  органічно  в’язав  би  з  собою  окре¬
мі  епізоди-новели,  не  дозволяючи  їм  набирати  великої  ав-
тономности.  Герой  Гай,  що  міг  би  стати  таким  центром,
зрештою  ним  не  став.  Бо  що  спільного  має  Гай-дикун  з
Гаєм-комуністом?  І  взагалі,  що  спільного  мають  епізоди

Рецензія  на  роман  «Двері  в  день»
 795
 про  первісне  життя  людей,  яким  (епізодам)  автор  віддає
добру  третину  роману,  з  проблемою  показати  боротьбу
Гая-комуніста  з  міщанським  оточенням?  Абсолютно  ні¬
чого.  Викресливши  ці  розділи,  автор  ніяк  романові  не  по¬
шкодив  би.  Правда,  ці  розділи  цікаві,  написані,  може,  й
майстерно,  читаються  з  охотою,  але  лише  як  самостійні
новели.  Читаючи  їх,  читач  зовсім  забуває  за  роман,  як  за¬
буває  за  нього  й  читаючи  багато  інших  розділів.
 В  розділі  «Вперед»  автор  подає  вражіння  героя  від
подорожі  по  Дніпрі  (їде  на  Дніпрельстан),  але  так  їх  по¬
дає,  що  вони  нічим  не  різняться  від  газетних  нотаток
будь-якого  екскурсанта  на  Шевченкову  могилу  або  той
же  Дніпрельстан.  Стиль  нотаток  і  тема  цього  розділу,
як  і  розділів  про  життя  орди,  підкреслюють  надто  слабу
ув’язку  основної  новели-стрижня  з  побічними  новелами-
епізодами.  Більше  ув’язані  з  романом  ті  розділи,  де  ав¬
тор  показує  минуле  свого  героя,  щоб  відтінити  його  су¬
часне.  Тематично  вони  ув’язані  з  романом,  але  і  від  них
залишається  вражіння  вставних  новел  з  своїми  компо¬
зиційними  ознаками.
 Спадає  на  очі  оригінальна  для  роману  композиція.
Ввесь  роман  —  це  уява  героя.  В  романі,  як  уже  зазнача¬
лось,  здебільшого  показані  уявні  фантастичні  історії  з
його  минулого  та  уявного  життя.  Дійсність  героєва  ніби
ставить  в  рямки  цю  уявність.  Можливість  такої  будови
для  новели  на  20  сторінок  цілком  реальна,  але  для  рома¬
ну  на  230  сторінок,  хоч  би  й  з  метою  його  деструктувати
в  стилі  футуризму,  така  форма  занадто  вузька.  Рямці,  в
які  автор  намагається  втиснути  ввесь  матеріял  роману,
занадто  тісні  і  неприродні.
 В  окремих  новелах-епізодах  автор  почуває  себе  досить
легко  і  вміє  збудувати  їх  майстерно.  Читаються  вони  з
зацікавленням.  Зацікавленість  цю  автор  підтримує  різ¬
ними  способами.  Одним  з  головніших  є  спосіб  таємни-
чости.  Читач  довго  не  може  зрозуміти,  що  то  за  людина
в  синьому  костюмі  («Бюро  трун»).  Який  це  Гай  мандрує
з  ордою?  Для  чого  живому  героєві  потрібна  труна?  Про

796
 Ів.  Теліга
 це  читач  довідується  лише  згодом.  Взагалі  спосіб  пока¬
зувати  дію  з  середини,  а  потім  розповідати  про  її  поча¬
ток  —  улюблений  спосіб  автора.  Так  починається  і  весь
роман.  Але  цей  спосіб  викликає  асоціяцію  авантурниць¬
кого,  детективного  роману  з  його  дивовижними  вчинка¬
ми  та  таємничістю.  До  роману  соціяльно-побутового  він
мало  підходить.
 Стиль  роману  позначається  великою  різнокольоровіс¬
тю.  Нотатки  подорожнього,  промови,  вибірки  з  газети,
лекції,  —  і  нарешті  стиль  екрана  —  знайшли  собі  місце  в
романі.  В  стилі  екрана  написано  ввесь  XII  розділ.  Чита¬
ючи  його  —  почуваєш  себе  в  кінотеатрі.  Але  різноманіт¬
ність  стилю  можна  виправдати  різноманітністю  декора¬
цій,  в  яких  відбуваються  події,  та  бажанням  автора  —  до
кожної  декорації  підібрати  відповідний  стиль.  Повстан¬
ня,  з  його  кінематографічною  швидкістю,  автор  подає  в
стилі  екрана.  По  доріж  —  стилем  нотаток  у  щоденнику.
Про  Дніпрельстан  —  лекція.
 Загалом  же  треба  сказати,  що  роман  залишає  по  собі
вражіння  мало  впорядкованого.  З  головних  формальних
помилок  треба  відзначити:  слабу  ув’язку  теми  з  сюжетом,
нелогічне  її  розроблення,  відсутність  композиційної  ці-
лости.  Шкурупій,  опанувавши  деталями  роману,  не  на¬
вчився  бачити  за  окремими  частинами  цілого  твору,  не
звик  охоплювати  одним  зором  великої  будови.  Не  впорав¬
ся  автор  і  з  ідеєю  твору.  Цікаву  соціяльно-побутову  про¬
блему  автор  не  зумів  втілити  в  художній  матеріял.  І  зре¬
штою,  од  цієї  проблеми  залишилось  надто  мало.  Вона
вивітрилась,  не  залишивши  помітного  сліду.  Все  це  го¬
ворить  за  чималі  дефекти.  І  навряд  чи  зміг  би  автор  обо¬
ронитися  спробою  деструктувати  форму  роману.  Сам  ро¬
ман  Шкурупія  говорить  за  те,  що  автор  не  цілком  опану¬
вав  ще  стару,  усталену  форму  роману.

Володимир  Гаряів
 КРОК  ВПЕРЕД.  «ЗИМА  1930  РОКУ»
ҐЕО  ШКУРУПІЯ
 Ґео  Шкурупій  давно  вже  відійшов  у  своїй  творчості  від
дадаїзму  «Лікарепопиніяди»  й  навіть  од  інтелігентського
санкціонування  нашої  дійсности  вперемішку  з  залишка¬
ми  деструктивізму,  що  його  він  виявив  у  «Божественній
комедії».  Слід  зразу  ж  сказати,  що,  за  притаманних  рис
абстрактности,  —  для  всього  поетичного  доробку  Шку¬
рупія  характерна  була  настанова  на  сьогоднішній  день,
отже,  певною  мірою,  на  актуальність.
 Цю  ж  саму  настанову  має  й  «Зима  1930  року»  (ЛШ  —
ДВОУ,  1933,  стор.  160,  ціна  5  крб.  60  коп.)  —  повість  (або,  за
автором,  «фрагментарні  малюнки,  виконані  віршами  та  про¬
зою»),  написана  на  матеріялі  клясової  боротьби  на  селі.
 Намагаючись  уникнути  шаблону  в  своїй  повісті,  поет
розпочинає  її  прологом  у  прозі,  пародійно  витримуючи
згаданий  «шаблон»,  щоб  на  кінці  прологу  заявити:  «Чому
б  не  могла  саме  так  розгорнутися  ця  повість?  Звичайно,
могла  б  і  так...  З  мільйону  варіянтів  завжди  можна  ви¬
брати  один».  Це  твердження  Шкурупія  якнайкраще  до¬
водить,  що  «шаблон»  —  то  не  є  «провина»  матеріялу,
але  виникає  тільки  як  наслідок  невправности  автора,  що
створив  поверхову  шаблонову  річ.  Що  ж  до  самого  Шку¬
рупія  —  то  він  довів  новою  книжкою  своє  вміння  справж¬
ньо  відчувати  матеріял  речі,  хоч  він  і  не  завжди  належ¬
но  організовує  цей  матеріял,  наперекір  другій  своїй  заяві
(«Твір  ми  зробили  круглим  і  повноцінним  —  як  яйце»),
з  якою  ми  дозволимо  собі  не  погодитись.

798
 Володимир  Гаряів
 Попри  всі  цікаві  думки  у  пролозі  й  майстерний  показ
героїв  —  повість  де  в  чому  слабує  на  нестрункість.  Зави¬
нив  у  цьому,  передусім,  до  тексту  механічно  приєднаний
пролог.  Те  ж  саме  можна  сказати  й  про  художній  обсяг
речі,  яка  вже  своїми  назвою  та  прологом  претендує  на  ве¬
ликий  «кін»  для  розгорнення  дії,  чого,  фактично,  ми  не
маємо,  бо  мова  в  повісті  йде  скоріше  про  героїню  Мар’яну,
ніж  про  широкий  показ  клясової  боротьби  на  селі.
 Зміст  повісти  такий:  на  перші  зорі  в  сельбуді  (кол.  по¬
міщицький  палац)  призначено  збори.  Вулицями  ходить
вістун  і  сповіщає  про  це  селян.  Дуже  добре  й  уміло  вико¬
ристано  тут  поетом  пейзаж:
 Вулицею  вітер
сніжок  мете.
 Снігова  мережка,  —
протоптана  стежка,
кожного  з  печі
до  клюбу  доведе.
 Загомоніли  молодиці,  збираючися  до  клюбу,  пішли  то¬
чити  язиками,  та  не  тільки  про  те,  що  «чоловіки  ласі  —
дівчатам  не  дають  проходу»,  але  й  про  те,  що  в  одної  баби
записали  були  до  колгоспу  бичка  та  сівалку,  а  бичок  з  пе¬
реляку  здох.  Вміло  використані  поетом  в  повісті  анало¬
гічні  засоби  змалювання  дрібновласницької  психології
селян...  Тим  часом  у  хаті  куркуля  Мирона  Нечая  сумує
Мар’яна  —  жінка  хазяйського  сина  Євгена.  Її  силоміць
віддав  за  Євгена  батько,  як  вона  не  пручалася,  —  дове¬
лось  таки  піти  за  нелюба,  в  хаті  якого  вона  почуває  себе
лише  прислужницею  —  Євген  ходить  другим  краєм  села
з  балабайкою  й  залицяється  до  дівчат.
 Дія  переноситься  до  сельбуду,  де  почалися  збори.  Ви¬
ступи.  Голова  колгоспу  Явтух  Шульга  —  в  повісті  неви¬
разна  постать.  Поет  не  зміг  показати  впливу  на  нього  кур¬
кулів  (про  що  мовиться  тільки  в  наголовкові  та  в  епіло¬
зі)  —  й  тому  Шульга  «не  доходить»  до  читача.  Значно

Крок  вперед.  «Зима  1930  року»  Ґео  Шкурупія 	799
 рельєфніше  змальовано  секретаря  комсомольського  осе¬
редку  Михайла  Сіроша  —  простого  й  водночас  авторитет¬
ного  хлопця,  який  суттю  керує  організацією  колгоспу  і
згодом  (як  це  видко,  знову  ж  таки,  лише  з  епілогу)  —  стає
на  чолі  його.  Тут  ми  можемо  закинути  промовам,  які  по¬
дає  Шкурупій,  —  отой-таки  шаблон,  проти  якого  він  ске¬
рував  свій  пролог.  Винятком  є  тільки  промова  Мар’яни,
яка  раптово  приходить  на  збори.  В  її  схвильованих  сло¬
вах  настигає  кульмінація  повісти.  Мар’яна  розповідає
про  свою  долю  й  протестує  проти  знущання  з  неї  чолові¬
ка  та  його  батька:
 Нам  покору
 хіба  довіку
жіноча  доля
 наврочила?..
 Бути  бранкою
 свого  чоловіка
 не  хочу,
не  хочу  я!..
 І  хоч  із  кутків  чути  погрози  приятелів  її  чоловіка,  мов¬
ляв,  вони  розкажуть  йому  все  —  Мар’яна  сміливо  про¬
довжує:
 Ваша  загроза,
як  булька  мильна,
ваша  підлесливість  —
 брехлива  принада!
 Бути  бажаю,
як  птиця,  вільна,
бажаю  бути
 членом  громади!..
 Остання  частина  відбувається  в  хаті  Мирона,  який
повертається  зі  зборів.  Розмова  батька  із  сином,  їхня  ха¬
рактеристика.  Євген  дізнається  про  Мар’янин  виступ  у

800
 Володимир  Гаряів
 сельбуді.  Сварка.  Він  хоче  її  вбити  —  але  ввійшли  тим
часом  до  хати  гості.  Дія  уривається,  щоб  читач  дізнався
з  епілогу  про  кінець.
 Від  такої  фрагментарности,  нічим  не  зумовленої,  —
річ  губить  свою  закінченість.  Але  навіть  у  цьому  «урив¬
частому»  вигляді,  як  ми  її  маємо  виданою  —  «Зима  1930
року»  вражає  своєю  свіжістю,  —  великим  досягненням
для  Ґео  Шкурупія.  Поет  добре  змалював  куркулів  —  бать¬
ка  й  сина.  Вони  самі  ніколи  не  чинять  опору  соціялістич-
ному  наступові  явно  —  вони  діють  приховано,  через  сво¬
їх  агентів  —  горілку  й  підкуркульників  (Микита  Підко¬
ва).  Проте  найяскравіший  образ  у  повісті  —  це  Мар’яна,
навколо  якої  й  точиться  вся  дія.
 Ритмічна  побудова  повнотою  відповідає  призначенню
й  спрямованості  повісти.  Поет  знаходить  для  кожного  мо¬
менту  відповідне,  індивідуальне  ритмічне  офарблення,  і
це  робить  річ  ще  свіжішою.  Особливо  цікава  з  цього  по¬
гляду  ритміка  розділів  «Не  хата,  а  фортеця»,  «Вістун  ви¬
конав  своє  доручення»  і  «Стежка  на  снігу».
 Значно  гірше  з  римуванням,  якщо  порівняти  «Зиму
1930  року»  хоча  б  із  «Божественною  комедією».  Те  ж
саме  можна  сказати  (щоправда,  меншою  мірою)  про  об¬
рази  в  повісті,  які  не  завжди  відповідають  тому  завдан¬
ню,  що  його  автор  поставив  перед  собою:  струнко  поєд¬
нати  всі  компоненти  твору,  зробити  твір,  так  би  мовити,
«синтетичним».  Ми  вважаємо,  з  цього  погляду  «ідеаль¬
ний»  твір  можна  прирівняти  до  дерева:  він  має  провідну
думку  —  стовбур,  має  персонажів  чи  окремі  епізоди  —
віти,  нарешті  має  непосередні  образи  чи  порівняння  —
листя.  Тут  усе  поєднано,  і  такий  твір  —  сам  собою  вже  є
«синтетичний»  образ.  Отже,  коли  ми  читаємо  про  зиму,
то  якось  дуже  неорганічно  входить  у  нашу  свідомість  та¬
кий  образ,  як-от:
 Тобі,  тобі
палкий  привіт!
 Тобі  розмай
зелених  віт...

Крок  вперед.  «Зима  1930  року»  Ґео  Шкурупія  801
 Проте  всі  перелічені  вади  не  знімають  великого  по¬
зитивного  значення  «Зими  1930  року»  в  творчості  Шку¬
рупія.  Слід  зупинитися  ще  на  архітектонічній  побудо¬
ві  повісти,  в  основу  якої  (побудови)  покладено  кінема¬
тографічний  принцип:  річ  складається  з  окремих  38-ми
розділів  —  поезій  і  прологу  та  епілогу.  Оригінально  ви¬
користано  наголовки  розділів,  —  аналогічно  текстам  у
кіно,  де  вони  пов’язують  окремі  кадри  й  дають  загаль¬
ну  настанову.
 Добірна  й  характерна  мова  завершує  вражіння  від
«Зими  1930  року».  Саме  тут  доречно  буде  згадати  наше
сьогоднішнє  гасло  художньої  простоти  —  великий  крок
до  якої  й  зробив  Ґео  Шкурупій  у  своїй  поемі,  правиль¬
но,  в  основному,  змалювавши  кілька  характерних  рис
та  форм  вияву,  що  їх  набрала  в  1930  році  клясова  бо¬
ротьба  на  селі.

Євген  Адельгейм
 ТВІР  КРУГЛИЙ  І  ПОВНОЦІННИЙ
ТА  КОМЕНТАРІ  ДО  НЬОГО
 Твір  ми  зробили  круглим  і  повноцінним,  —  як  яйце.
 (Г.  Шкурупій,  «Зима  1930  р.»  )
 Цей  епіграф  запозичений  з  віршової  повісти  «Зима
1930  р.»  Ґ.  Шкурупія,  точні  слова  з  її  прологу.  До  речі,
про  пролог.  Коли  його  писати  не  по  закінченні,  а  до  по¬
чатку  роботи,  він  може  мати  невиправдано  многозначне
й  радісне  лице.  Він  буде  нам  надійно  посміхатись,  не  зна¬
ючи,  що  робить  воно  за  його  плечима.  Читати  так  дуже
необачно.  Навряд  чи  міг  допуститися  подібної  оптиміс¬
тичної  необачности  Ґ.  Шкурупій.  А  йому  повіримо,  що
твір  цей  «круглий  і  повноцінний...  як  яйце».
 Пролог  закінчується  так:
 «Михайло  Сірош,  знаючи,  що  на  селі  йде  карнавал,  ви¬
рішив  пройтися  й  подивитись,  чи  все  спокійно  коло  гро¬
мадських  клунь,  стаєнь  і  скирт.  Задумливий,  він  обходить
усуспільнений  сектор  і  коло  одної  з  клунь  натикається  на
п’яного  Євгена  Нечая.  Нечай  кидається  на  Сіроша  з  ножем.
Зав’язується  боротьба.  На  цю  боротьбу  поспіває  Мар’яна,  і
Євген,  бачучи,  що  за  нею  біжить  юрба,  кидається  з  ножем  до
Мар’яни  й  ранить  її  як  зрадницю.  Колгоспники  схоплюють
Євгена  і  в’яжуть.  Поранену  Мар’яну  підтримує  Сірош.  Палає
скирта,  підпалена  п’яною  рукою.  Колгоспники  виловлюють
змовників  і  гасять  пожежу  і  сюди  ж  приводять  п’яного  голо¬
ву  колгоспу  Шульгу.  Він  благає  зглянутись  п’яно  й  коміч¬
но.  Колгоспники  й  комсомольці  заявляють,  що  такого  голо¬
ви  їм  не  треба  і  що  відтепер  у  них  буде  за  голову  комсомолець

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі... 	803
 Михайло  Сірош.  Чому  б  не  могла  саме  так  розгорнутися  ця
повість?  Звичайно,  могла  б  і  так...  З  мільйону  варіянтів  за¬
вжди  можна  вибрати  один  і  випадково  найгірший».
 Ґ.  Шкурупій  відкинув  цю  неблискучу  систему.  Справді-
бо,  хто  ж  собі  ворог  й  стане  обирати  на  повість  найгірший
варіант.  Особливо,  коли  відомий  мільйон  інших,  кращих
можливостей.  Тож  будемо  сподіватися,  що  зима  1930  року
знайде  собі  тут  ті  суперечні  лінії  й  пристрасні  фарби,  що
розкриють  перед  нами  один  з  її  типових,  історичних  «пей-
зажей».  Наші  сподіванки  зростають  разом  з  обіцянкою  ав¬
тора  виділити  окремо  всі  «елементи  архітектурної  побудо¬
ви»,  поклавши  «всередині  квінтесенцію  змісту».
 Що  ж  роблять  герої  Ґ.  Шкурупія  в  цю  зиму  1930  року?
Вони  або  мрійливо  нудьгують  в  присмерках,  або  відвідують
клюб,  або  переймаються  «за»  й  «проти»  колективізації,
але  ніде  це  «за»  й  «проти»  не  перетворюється  на  практич¬
ну  акцію  й  боротьбу.  Особливо  довгі  ораторські  вправи  ви¬
робляє  комсомолець  Михайло  Сірош  —  цей  єдиний  «репре-
зентатор»  соціялістичного  наступу  на  глитаїв.  Але  оскільки
Ґ.  Шкурупій  закликає  нас:  «Слухай,  коли  говорять  Михай¬
ли  Сіроші,  їхні  промови  б’ють,  як  пружини»,  то  послухає¬
мо  трохи.  Будемо  тільки  обережні  коло  пружини:
 Одноосібне  —
 це  кисіль  (!!!),
 що  прохолоджує
добу  залізну.
 Колгосп  —  це  рушій,
 це  сила  зусиль,
 що  наближають
до  соціалізму!  (стор.  91)
 Знову  шлях
 боротьбою  увінчаний...
 До  кінця
 п’ятирічки
 колективізація
 в  основному

804
 Євген  Адельгейм
 мусить  бути  —
закінчена...
 мусить  бути  —  закінчена  (стор.  92).
 Це  тільки  два  невеличкі  уривки.  Решта  схожа  на
них.  Крім  того,  так  довго  стояти  під  пружинами  не¬
безпечно,  й  тому  підемо  далі.  Може,  ці  дискусії  на
зборах  —  тільки  частка  в  загальній  боротьбі  за  кол¬
госп.  Може,  слова  перетворюються  на  діло.  Може,  ми
бодай  побачимо  підготовку  й  організацію  цього  діла.
На  жаль,  ні!  Проте  й  на  це  автор  має  свої  безперечні
аргументи:
 Наше  зростання
не  приставало,
щодня  у  лавах  —
 новий  боєць.
 Вже  успіхи  є.
 Та  їх  чимало!
 І  той,
 хто  не  бачить,
 —  сліпець,  (стор.  17).
 Думка  ясна.  Успіхи  є.  Ґ.  Шкурупій  не  тільки  не  запе¬
речує  цього,  але  й  свідчить,  що  їх  чимало.  Але  показу¬
вати  нам  ці  успіхи  автор  не  хоче.  Ми  мусимо  самі  їх  ба¬
чити.  В  іншому  разі  —  ми  сліпці,  а  він  —  не  лікар.  Ось  і
все!  Опріч  того,  навіщо  забирати  такий  дорогий  час,  коли
процес  зростання  колгоспу  такий  нескладний  і  прохо¬
дить  сам  собою:
 Од  села  до  села
весело  гуляє
парубок  мороз...
 Міцніє,
 розростається
 дружній  колгосп  (стор.  17).

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі... 	805
 Прекрасний  зразок  безпосереднього  взаємодіяння
природи  й  суспільства!
 А  проте  іноді  кажуть,  що  позитивні  сили  й  типи  важ¬
че  показувати,  ніж  негативні.  Аматори  й  ерудити  поси¬
лаються  навіть  на  Річардсона  й  на  те,  що  коли  йому  по¬
щастило  створити  образ  зухвалого  зальотника  Ловеласа,
то  Грандісон  —  це  втілення  всіх  високоморальних  якос¬
тей  —  являє  собою  фальшиву,  диктову  постать.  Щоправ¬
да,  дикту  тоді  не  було.  І  які  б  ми  з  вами  не  були  катего¬
ричні  вороги  таких  теорій  і  подібних  ультраактуальних
прикладів,  припустимо  на  короткий  час  їхню  правдопо¬
дібність  й  з  надією  поглянемо  на  образи  куркулів.  Може,
Ґ.  Шкурупій,  який  не  побачив  успіхів  і  зростання  кол¬
госпів  і  обізвав  за  це  когось  там  сліпцем,  може,  він  по¬
каже  нам  справжнього  ворога  й  його  лице  в  історичну
зиму  1930  року?
 Місця  куркульській  родині  Ґ.  Шкурупій  присвячує
надзвичайно  багато.  Власне,  весь  сюжет,  якщо  про  та¬
кий  можна  говорити,  кружляє  довкола  цієї  родини.  Єв¬
ген  Нечай,  його  батько,  його  дружина  Мар’яна  —  осно¬
вні  постаті  в  повісті.  Що  ж  роблять  ці  глитаї?  Як  ми
пізнаєм  їхнє  єство?  По-перше,  підкуркульник  Микита
Підкова  виступає  на  зборах  проти  колективізації.  З  ре¬
плік  колгоспників  і  авторових  ремарок  ми  мусимо  до¬
гадуватись,  що  його  устами  говорить  Нечай.  Але  скіль¬
ки  ми  не  бачимо  в  самій  повісті  жодної  ниточки,  що
простягнулася  між  Нечаєм  і  Підковою,  то  чому  ми  му¬
симо  вірити  цим  ремаркам  або  «елементам  архітекту¬
ри  побудови  »  ?
 По-друге,  за  основну  підпору  куркульського  хазяй¬
ства  Ґ.  Шкурупій  вбачає  консервативний  і  міщанський
побут  і  на  нього  скеровує  всі  свої  постріли.  Куркуль  —
визискувач,  куркуль  —  остання  надія  світової  контрре¬
волюції,  куркуль  —  гальмо  в  розвиткові  безклясового  су¬
спільства  й  запеклий  його  ворог,  підмінений  майже  по¬
всюди  на  куркуля-анархіста...  й  тільки!  Не  по  куркулю
б’є  Ґ.  Шкурупій,  а  по  куркульській  хаті:

806
 Євген  Адельгейм
 І  навіть  час
художній  глум
 не  стер:
 на  стінах
віяла  олеографій,
де  списом
 змія  побива
 хоробрий  Юрій,
 і  з  шаблею
вусатий  унтер
з-під  чола
дивиться  похмуро,
як  знак
 надгробних  епітафій.
 Ось  власности
 кремезної
 твердиня.
 Новій  суспільності
 жорстокий  ворог,
ганебних  вчинків
то  свідок  сивий,
то  архаїзмів
 скарб,
 релігії
 священна  скриня,
романтики  старих  часів
підпора
і  визиску
 принишклий  привид,  (стор.  21).
 Ніде  далі  цей  образ  хати  не  розкривається  в  куркульській
дії,  а  відтак  і  лишається  самодостатній.  Між  іншим,  харак¬
терно,  що  коли  Ґ.  Шкурупій  «розкриває»  куркуля  через  об¬
раз  хати,  цебто  подає  наслідки  його  клясової  експлуатаційної
практики,  а  не  саму  практику,  то  наприкінці  куркуль  Нечай
дає  собі  самохарактеристику,  розглядаючи  свої  багатства  як
наслідок  винахідливости,  упертости  й  труда:

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі... 	807
 Уміння  дідів
просякало  в  кров,
і  дух  здобуття
в  закамарки  пройшов.
 Уміння,
старання,
розум
і  піт
 загарбають  в  жменю
 бажаний  світ.
 Дивись,
як  міццю
 напруживши  плечі,
із  небуття,
із  порожнечі,
із  надр,
із  лісів,
із  дряговин
виросла  клуня,
 і  виріс  млин.
 Отже,  через  однобічність,  неповність  і  шкідливу  невір¬
ність  Шкурупієвої  характеристики  куркуля  —  ця  кур¬
кульська  самохарактеристика  не  тільки  перекриває  авто¬
рову,  але  й  фактично  не  суперечить  їй.  Куркуль  виправдав
себе,  й  найцікавіше,  що  виправдав  себе  вустами  автора.
 Молодий  куркуль  співає  ущипливі  романси  й  залиця¬
ється  з  балалайкою  в  руках:
 Куркульський  синок,
бандитський  сотник,  —
тепер  романтик,
нічний  зальотник  (стор.  62).
 Саме  так  Ґ.  Шкурупій  уявляє  собі  еволюцію  куркуля.
Його  колишня  ворожість  сьогодні  перестала  бути  дійо¬
вою  й  перетворилася  на  мрії  й  співи  такого  змісту:

808
 Євген  Адельгейм
 Коханню  ми  усі
підвладні...
 В  моїх  обіймах
ти  пливла  б  дні.
 Тобі,  тобі
палкий  привіт.
 Тобі  розмай
зелених  віт...
 Без  тебе  піду  я
на  згубу...
 О  вийди,
 панно,
 виглянь
 люба!  (стор.  63—64).
 Старанно  підбираючи  подібні  романси  для  куркульсько¬
го  синка  й  вважаючи,  що  саме  тут  він  дає  йому  вичерпно-
вбивчу  характеристику,  Ґ.  Шкурупій  забуває,  що  навіть
пісні  1930  року  й  сьогоднішнього  дня,  що  їх  складали  й
складають  куркулі,  нічого  спільного  з  цими  романсами  не
мають.  Чимало  контрреволюційних  пісень  і  частушок  по¬
родило  куркульство  в  свої  останні  години.  Між  іншим,  ху¬
дожність  і  дотепність  сцени,  де  на  цей  спів  виходить  сімде¬
сятилітня  баба,  залишаємо  на  сумлінні  Ґ.  Шкурупія,  ціл¬
ком  приєднуючись  до  заголовку  розділу,  де  автор  свідчить,
що  «Шевченко  й  Шекспір  не  заздрять  на  цю  сценку».
 Куркулі  не  тільки  залицяються  й  співають.  Вони  та¬
кож  мріють.  Про  що  ж  вони  мріють?  Про  помсту,  повстан¬
ня,  опір.  Це  ніби  заперечує  всі  висновки  цієї  статті.  Зо¬
всім  ні.  Вони  мріють,  але  від  дії  категорично  відмовля¬
ються.  За  них  буде  діяти  хтось  інший:
 Слід  доручити  —  чужим  рукам
зробити  те,
 що  не  зробиш  сам  (стор.  145).

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі... 	809
 Отже,  куркулі  вирішують  «чужим  рукам  доручати  від¬
плату»  ,  це,  справді,  характерне  для  куркульні  на  певному
етапі  її  боротьби  проти  диктатури  пролетаріяту.  Тобто,  не
відмовляючись  від  непосередньої  контрреволюційної  акції,
куркулі  все-таки  воліють  провадити  и  чужими  руками.  Важ¬
ко  з  поеми  збагнути,  чиї  то  руки,  але  на  стор.  138  знаходимо
досить  точну  відповідь,  на  кого  орієнтується  куркуль:
 Чуєш,
 хлопче!
 Пора  до  праці.
 Поки  блукають
 наймити  в  мряці,
 та  істина
їм  не  світить
 чужа,
треба  їм  у  руки
дати
ножа.
 Битися  будемо,
 не  на  життя,
 на  смерть,
з  тими,
 хто  ясла  спорожнює,
 повні  вщерть,
 хто  брутально
ламає
 старий  закон,
не  поважає
 чужого  добра
і  чужих  ікон.
 Хай  ріжуть
і  нищать
 звички  оті,
натикаючись
один  на  одного
 в  темноті.

810
 Євген  Адельгейм,
 Такий  практичний  висновок,  навіть  у  свідомості  кур¬
куля,  міг  виникнути  тільки  на  ґрунті  цілком  реальних
спостережень.  Тож  виходить,  що  куркуль  у  цей  період
орієнтувався  на  наймитів  як  на  своїх  спільників.  Не  на
окремих  підкуркульників,  а  на  наймитів  взагалі.  Це  вже
цілком  викривлює  розташування  клясових  сил  на  селі  у
зиму  1930  року.
 Ґ.  Шкурупій  в  своїх  «елементах  архітектурної  по¬
будови»  або,  точніше,  в  примітках  і  заголовках  нібито
активізує  куркуля  й  пише,  приміром,  що  «такий  ро¬
мантик  дуже  небезпечний,  хоч  він  і  грає  на  балалай¬
ку,  але  будьте  певні  —  колгоспні  клуні  він  підпалить
ще  уміліше».  Такі  примітки  (а  їх  чимало)  лишають¬
ся  примітками,  а  сама  повість  твердить  нам  про  про¬
тилежні  погляди.  Крім  того,  й  сам  автор  свідчить,  що
«елементи  архітектурної  побудови  ми  виділили  окре¬
мо  й  вони...  скріпляють  твір  зовні.  Всередині  квінте¬
сенція  змісту».
 Так  ось  ця  «квінтесенція  змісту»  заперечує  активність
клясового  ворога  в  зиму  1930  року,  заперечує  його  спро¬
можність  чинити  опір.  Логічним  висновком  з  цього  бри¬
нить  вже  відоме  закінчення  повісті,  що  грає  на  радість  і
втіху  куркулям,  слугуючи  за  ширму  для  них:
 Що  ж  сталося  з  зимою  1930  року?
 Вона  минула.
 Отже  ніщо  нас  не  зв’язує  з  1930  роком!  Все  спокій¬
но  й  лагідно!  Клясова  боротьба  ліквідована!  Навіть  біль¬
ше  —  на  тому  етапі  куркуль  був  уже  нездібний  бороти¬
ся!  За  нього  діяли  незаможники!
 Надзвичайно  цікава  історія  дружини  Євгена  Нечая  —
Мар’яни.  Цікава  своєю  єлейністю,  солодкуватістю  й  не¬
стерпною  сантиментальністю.  Мар’яна  —  дочка  бідняка.
Її  минуле  передають  такі  рядки,  що  разом  з  попередні¬
ми  цитатами  водночас  свідчать  і  про  загальний  худож¬
ній  рівень  повісти:

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі... 	811
 Була  у  батька
донька  гарна,  —
єдиний  скарб
викохував  бідняк,
радів
 і  квіткою  пишався,
та  звабив
бідняка
 багатства  смак.
 Тож  Мар’яна  стала  дружиною  куркуля.  І  ось  героїня
починає  сумувати:
 Там  дівчина
сумує  мила,
як  пташка,
 піймана  в  сильце  (стор.  25).
 А  також  мріяти:
 що  хтось  прийде,
чекає  все.
 І  скаже  щось,
і  зробить  ласку,
і  звідси,
звідси
 понесе  (що  понесе  —  чому?  —  Є.  А.  —  стор.  35).
 По  цьому,  проспівавши  пісеньку  —  романс  про  «пташ¬
ку,  пійману  в  сильце»,  героїня  під  бурхливі  оплески
комсомольців  вступає  до  колгоспу.  Далі  її  ледве  не  вда¬
рив  чоловік-куркуль  балалайкою  по  голові  (це  його  пер¬
ша  ворожа  акція  в  повісті).  Але  в  ту  ж  саму  мить  рипну¬
ли  двері  й  її  врятував  сільський  актив  (це  була  теж  його
перша  акція).  На  цьому  уривається  повість.  З  епілогу  ми
довідуємось,  що  сьогодні  Мар’яна  жінорг  в  колгоспі.  Ми
віримо  цій  радісній  звістці?  Адже  ж  так?

812
 Євген  Адельгейм
 Як  вже  відомо,  «Зиму  1930  року»  увінчує  афоризм  про
тигрів,  де  прирівнюються  поняття  українців  і  куркулів.
Отже,  оскільки  соціялістичний  наступ  ліквідує  курку¬
лів,  то  відтак  він  ліквідує  й  українську  націю.  Це  обо¬
ротна  сторона  нігілістичного  заперечення  національно¬
го  питання,  якого  довгий  час  тримався  Ґ.  Шкурупій.  Не
будемо  затримуватись  на  цій  формулі  й  її  ворожій  суті.
Це  вже  зробила  свого  часу  «Літературна  газета».
 Варто,  бодай  коротко,  повернутися  до  питання  про  твір
«повноцінний  і  круглий,  —  як  яйце»,  цебто  до  тих  ряд¬
ків  з  прологу,  що  стоять  епіграфом  до  даної  статті.  Коли
повість  викривлює  нашу  дійсність,  вона  ніяк  не  може
бути  «кругла»  й  «повноцінна».  Барабанна  лексика  ніяк
не  рятує  цього  становища.  По-друге,  й  це  основне  в  дано¬
му  разі,  у  Ґ.  Шкурупія  нема  образу,  образу,  який  зрос¬
тає  з  глибоко  творчого  пізнання  й  перетворення  правди
нашої  дійсности.  Ґ.  Шкурупієві  бракує  образу  в  широко¬
му  розумінні.  Його  герої  й  ситуації  —  диктові  герої  й  фа¬
нерні  ситуації.  Нарешті,  не  вміє  Ґ.  Шкурупій  будувати
й  деталів.  Бо  деталь  потребує  розуміння  й  творчого  пе¬
ретворення  загального.  З  цього  погляду  елементи  образу
будуються  неписьменно.  Кілька  прикладів:
 1)  триватиме
наша  молотьба
 аж  поки  не  переможе
 колектив,  —
не  вищербиться
її  меч!  (стор.  85—86).
 Який  меч  може  бути  у  молотьбі?  Хіба  це  не  руйнує
всього  образу  з  перших  хвилин  його  існування?
 2)  підпер
 рукою
голови  млинець
голова.

Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі...  813
 Схиляється
 над  столом
масне  обличчя,
тулуб  огрядний
 і  вуса  щура.  (стор.  76).
 Чи  можна  собі  уявити  млинець  з  вусами  щура?
 3) 	Суспільство,
що  кружляло
 в  танцях,
 гру
 ніжками
 провадило  невтомну,
як  тхір
 курчат,
наш  час  пожер,  (стор.  71).
 Отже,  маєте.  Дворянство  й  буржуазія  репрезентова¬
ні  в  образі  безневинних  курчат,  а  пролетарська  револю¬
ція  —  це  тхір.
 Так  народжується  повість  «кругла  й  повноцінна  —
як  яйце».

АВТОРИ  ЛІТЕРАТУРНО-
КРИТИЧНИХ  МАТЕРІАЛІВ
 Адельгейм  Євген  (1907—1982)  —  літературознавець,  літера¬
турний  критик,  кіноредактор,  викладач.  Від  1929  р.  активно  дру¬
кувався  на  сторінках  «Пролетарськоїправди»,  «Літературноїга¬
зети».  Автор  праць  «Поетичний“Молодняк”»  (1931),  «Двадрама¬
турги»  (1938),  «ВолодимирМаяковський»  (1941),  «ВасильЕллан»
(1959)  та  ін.  Досліджував  доробок  М.  Семенка,  М.  Бажана.
 Гаряїв  Володимир(1914—1997)—  «пізній»  поет-футурист,
літературний  критик,  автор  рукописної  поеми  «Метафізичний
реквієм».
 Йогансен  Майк  (1895—1937)  —  український  письменник-
експериментатор,  теоретик  формалізму,  сценарист,  літера¬
турний  критик,  перекладач,  мовознавець.  Екзотичний,  за
походженням  і  поведінкою,  персонаж  в  історії  української
літератури.  Дебютував  в  альманасі  «Жовтень»  1921  р.  з  пое¬
зіями.  Від  1925  р.  активно  працював  над  прозовими  жанрами
оповідання,  новели,  есею,  нарису,  кінороману  тощо.  Один  із
фундаторів  «Гарту»,  В  АПЛІТЕ,  «Техномистецькоїгрупи“А”».
Представник  школи  «сюжетної»  прози  в  українській  літературі.
Репресований,  розстріляний.
 Роленко  Василь  (автонім  —  Кулик  Іван  (Ізраїль))  (1897—
1937)  —  поет,  літературний  критик,  перекладач,  літературоз¬
навець,  партійний  працівник.  Член  «Гарту»,  один  з  керівників
ВУСПП.  Редагував  журнал  «Червоний  шлях».  Автор  книжок
«Песни  Йвана  Кулика»  (1919),  «В  польськім  раю»  (1920),  «Мої
коломийки»  (1921),  «Одужання»  (1923),  «В  оточенні»  (1927)
тощо.  Для  української  культури  був,  на  думку  І.  Майстренка,
чужою  людиною.  У  літературній  політиці  дотримувався  офіцій¬
ної  партійної  лінії.  Загинув  в  ув’язненні.
 Пуніна  Ольга  (нар.  1985  р.)  —  кандидат  філологічних  наук,
літературознавець.  Працює  на  кафедрі  історії  української  лі¬
тератури  і  фольклористики  Донецького  національного  універ¬
ситету.  Автор  трьох  десятків  наукових  статей,  монографії  «Кі¬
нофікація  українського  літературного  дискурсу  (20-ті  —  30-ті
роки  XX  століття)»  (Донецьк,  2012).  Досліджує  українську
літературу  20-х  років  XX  ст.,  сучасний  літературно-художній
процес.  Як  літературний  критик  виступає  під  псевдонімом  у

816
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 періодичних  органах  «Кальміюс»,  «Київська  Русь»,  «Україн¬
ська  літературна  газета»,  «Золота  пектораль».  Заступник  го¬
ловного  редактора  альманаху  «Кальміюс».  Учасник  мистець¬
кої  А-лабораторії  «Сабурова  дача».  Лауреат  літературного  кон¬
курсу  видавництва  «Смолоскип».
 Савченко  Яків  (Я.  С.)  (1890—1937)  —  поет-символіст,  лі¬
тературний  і  кінокритик.  Редагував  «Літературно-критичний
альманах»  (Київ,  1918).  Автор  поетичних  збірок  «Поезії»
(1918),  «Земля»  (1921),  книжок  «Поети  й  белетристи»  (1927),
«Народження  українського  радянського  кіно»  (1930)  тощо.
Член  літературних  об’єднань  «Музагет»,  «Комункульт»,  «Жов¬
тень».  Провідний  критик  ВУСПП,  який  дотримувався  принци¬
пів  «марксистськоїестетики».  Репресований,  розстріляний.
 Соловей  Олег  (нар.  1970  р.)  —  поет,  прозаїк,  есеїст,  літера¬
турний  критик,  науковець  (кандидат  філологічних  наук,  до¬
цент).  Працює  на  кафедрі  історії  української  літератури  і  фоль¬
клористики  Донецького  національного  університету.  Автор
понад  250-ти  наукових  і  літературно-критичних  праць.  Сфе¬
ра  наукових  зацікавлень  —  українська  та  світова  література
XX  ст.,  сучасний  літературний  процес.  Член  Асоціації  укра¬
їнських  письменників,  засновник  донецького  літугруповання
«OST»  (2000).  Від  червня  1998  р.  видає  та  редагує  єдиний  по¬
вністю  україномовний  у  регіоні  літературно-мистецький  аль¬
манах  «Кальміюс».  Мешкає  в  місті  Донецьку.  Лауреат  літера¬
турного  конкурсу  видавництва  «Смолоскип».
 Старинкевич  Єлизавета  (1890—1966)  —  випускниця  аспі¬
рантури  науково-дослідного  інституту  педагогіки  в  Харкові,
літературний  критик,  історик  і  теоретик  літератури  та  худож¬
нього  перекладу.  Закінчила  історико-філологічний  факультет
вищих  жіночих  курсів  у  Москві.  Друкувалася  на  сторінках
«Червоного  шляху»,  «Гарту»,  «Критики»,  «Красного  слова»
з  рецензіями,  статтями.  Захистила  дисертацію  на  тему  теорії  і
практики  перекладу.  Працювала  старшим  науковим  співробіт¬
ником  Інституту  літератури  АН  УРСР  (1945—1963).
 Теліга  Ів.  —  «містифікований»  літературний  критик
1920-х  рр.,  що  друкувався  в  «Молодняку»  з  рецензіями  на  ро¬
мани  Л.  Скрипника  «Інтеліґент»,  Ґео  Шкурупія  «Двері  в  день»,
Д.  Бузька  «Чайка».

ПРИМІТКИ
 До  вибраного  Ґео  Шкурупія  ввійшли  його  поетичні,  прозо¬
ві  й  публіцистичні  твори,  написані  впродовж  1921—1934  рр.,
а  також  літературно-критичні  матеріали,  присвячені  дороб¬
ку  українського  панфутуриста.  Усі  твори  друкуються  зі  збе¬
реженням  лексичних,  стилістичних  і,  за  деякими  винятка¬
ми,  правописних  особливостей  авторського  письма.  Пункту¬
ацію  подано  за  сучасними  нормами.
 ПОЕЗІЇ
Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 Усі  поезії  подаються  за  книжковим  першодруком:  Шку¬
рупій  Ґео.  Психетози:  Вітрина  третя.  —  К.:  Panfuturysty,
 1922. 	—  32  с.  [Без  нумерації  сторінок].  Збірка  була  вдру¬
ге  повністю  передрукована  за  першодруком  у  літературно-
мистецькому  альманасі  «Кальміюс»  [м.  Донецьк]  у  2005  р.  в
числі  3,  с.  91—102.
 ДАДА
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  під  назвою  «Колискова»  (С.  26)  із  доданням  розді¬
лових  знаків.  У  збірці  вибраного  «Для  друзів  поетів  сучасників
вічности»  1929  р.  цьому  твору  повернуто  першоназву  (С.  47).
 СУМ
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  (С.  27)  із  доданням  розділових  знаків.
 соняшно
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  під  назвою  «Сонячно»  (С.  29)  із  доданням  розді¬
лових  знаків.
 МОРОК
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  (С.  28)  із  доданням  розділових  знаків.

818
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Збірка  «БАРАБАН»
 Усі  поезії  подаються  за  книжковим  першодруком:  Шкуру¬
пій  Ґео.  Барабан.  Вітрина  друга  .  —  К.:  Panfuturysty,  1923.  —
64  с.
 ВИ
 Ферт  —  джиґун,  піжон.
 ВОНИ
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  під  назвою  «Тихше,  місто!»  (С.  23—24)  із  окреми¬
ми  правописними  змінами.
 ГОЛОД
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  (С.  12)  із  окремими  правописними  змінами.  Упер¬
ше  твір  оприлюднений  у  літературному  збірнику,  що  присвя¬
чений  тематиці  голодомору,  «На  сполох»  (К.,  1921).
 ЗАЛІЗНА  БРАМА
 Уперше  надруковано  1922  р.  в  журналі  «Шляхи  мистецтва»
(№  1,  с.  9).
 АЕРОКОРАН
 Уперше  надруковано  1922  р.  в  альманасі  «Семафор  у  май¬
бутнє.  Апарат  панфутуристів»  (ч.  1,  с.  19—21).  Твір  перевида¬
но  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  вибрані  поезії»  (С.  ЗО—38)
з  окремими  правописними  змінами.
 «(Ох!  вже  сиплються  шибки  й  фрески)»  —  цей  рядок
відсутній  у  вибраних  поезіях  «Жарини  слів»  (1925).
 Скіфи,  готи,  гуни  —  етноси,  що  займали  впродовж  VII—
IV  ст.  до  нашої  ери  територію  Причорномор’я  та  Приазов’я.
 ТАЙФУНКА
 Поезію  передруковано  1925  р.  у  виданні  «Жарини  слів:  ви¬
брані  поезії»  (С.  13—14).

Примітки
 819
 СЕМАФОРИ
 Уперше  твір  надруковано  1922  р.  в  альманасі  «Семафор  у
майбутнє.  Апарат  панфутуристів»  (ч.  1,  с.  22).  Перевидано  1922
року  в  «Шляхах  мистецтва»  (№  1,  с.  8—9)  та  1925  р.  у  виданні
«Жарини  слів:  вибрані  поезії»  (С.  18—19).
 ЛІКАРЕПОПИНІАДА
 Данте  Аліг’єрі  (1265—1321)  —  італійський  поет,  рання  по¬
езія  якого  написана  в  руслі  школи  «Нового  солодкого  стилю»,
провідний  образ  —  чарівної  жінки  Беатріче.  У  світовій  літера¬
турі  насамперед  представлений  найвідомішим  твором  «Боже¬
ственна  комедія»  (1307—1321)  —  середньовічною  поемою  про
потойбічні  «мандри»  поета.
 Андерсен  Ганс  Крістіан  (1805—1875)  —  данський  пись¬
менник,  поет,  казкар,  романіст.  Його  творам  притаманна  орі¬
єнтація  на  романтичний  конфлікт  поета-мрійника  зі  світом  та
на  фольклорну  основу.  Найвідоміший  у  культурному  просто¬
рі  своїми  казками  («Соловей»,  «Гидкекаченя»,  «Сніговакоро¬
лева»,  «Русалонька»  тощо).
 Гофман  Ернст  Теодор  Амадей  (1776—1822)  —  найбільш  не¬
ординарна  особистість  німецького  романтизму.  Мав  потяг  і  зді¬
бності  до  музичного  та  зображального  мистецтв.  Автор  повістей-
казок  «Малюк  Цахес  на  прізвисько  Ціннобер»  (1819),  «Принце¬
са  Брамбілла»  (1821);  романів  «Еліксири  диявола»  (1815—16),
«Життєва  філософія  кота  Мура»  (1822),  в  яких  поєднано  фан¬
тастику  і  реальність,  трагічне  й  комічне.
 По  Едгар  Алан  (1809—1849)  —  представник  романтизму  в
американській  літературі  XIX  ст.  Поет,  прозаїк,  журналіст.
Поетичне  кредо  —  поєднання  істини  з  красою  в  романтичному
світовідчутті.  У  віршах  звучать  містичні  та  песимістичні  моти¬
ви.  Писав  «оповідання  жахів»;  один  із  зачинателів  жанрів  де¬
тективу  та  наукової  фантастики.
 Содом  і  Гоморра  —  староєврейські  міста,  за  біблійним  міфом,
зруйновані  Богом  за  гріхи  їхніх  мешканців.
 Хмельницький  Богдан  (1595—1657)  —  гетьман  України,  дер¬
жавний  діяч,  полководець.  Упродовж  1648—1654  рр.  очолював
визвольну  війну  проти  Речі  Посполитої,  головна  його  заслуга
полягає  в  підвищенні  авторитету  українського  козацтва,  фор¬
муванні  української  козацької  державності.
 Мазепа  Іван  (1639—1709)  —  гетьман  України,  військовий
і  політичний  діяч,  дипломат.  В  умовах  перебування  Війська

820
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Запорозького  під  царською  зверхністю  Московії  доклав  чимало
зусиль  до  об’єднання  українських  земель  у  єдиній  державі,  утвер¬
дження  міцної  гетьманської  влади,  розбудови  станової  держави  єв¬
ропейського  зразка  на  основі  традиційного  козацького  устрою.
 Залізняк  Максим  (1740  —  р.  с.  невідомий)  —  січовий  козак,
керівник  Коліївщини  —  національно-визвольного  руху  1768—
1769  рр.  Засуджений  царською  владою  на  довічну  каторгу.  Став
героєм  дум,  українських  історичних  пісень,  легенд,  переказів.
 Гонтаїван  (р.  н.  невідомий  —1768)  —  сотник  надвірних  ко¬
заків  в  Умані,  що  служили  при  дворі  Потоцького.  Один  із  керів¬
ників  Коліївщини.  Страчений  польсько-шляхетською  владою.
 Шевченко  Тарас  (1814—1861)  —  поет  романтико-реалістич-
ної  лінії  в  українській  літературі  XIX  ст.,  що  входить  до  кла¬
сичного  канону,  проти  якого  так  наполегливо  боролися  футу¬
ристи.  У  доробку  Ґео  Шкурупія  є  спроба  зламати  канонічний
образ  Шевченка  засобами  комічного  —  памфлет  «Реабілітація
Т.  Г.  Шевченка»  (1928),  незавершений  епічний  твір  «Повість
про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шевченка»  (1930).
 Цикл  «МОРЕ»
 Подається  за  книжковим  першодруком  у  вид.:  Шкурупій
Ґео.  Море  //  Бажан  Микола,  Семенко  Михайль,  Шкурупій
Ґео.  Зустріч  на  перехресній  станції.  Розмова  трьох.  —  К.:  Бу¬
меранг,  1927.  —  С.  21—27.
 ІНШІ  ПОЕТИЧНІ  ТВОРИ
МАЙБУТНЄ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.  Май¬
бутнє  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —  С.  ЗО.
 КАТАСТРОФА
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.
Катастрофа  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —
С.  30—31.
 ВЕСІЛЛЯ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.  Весіл¬
ля  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —  С.  31.

Примітки
 821
 ВУЛИЦЯ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.  Ву¬
лиця:  [поема]  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —
С.  32—36.
 В  НАТОВПІ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.  В  на¬
товпі  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —  С.  36.
 РЕВОЛЮЦІЯ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.
Революція  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —
С.  37.
 СВЯТКОВЕ
 Подається  за  першодруком  у  вид.:  Шкурупій  Георгій.
Святкове  //  Вир  революції.  —  Катеринослав,  1921.  —
С.  37.
 ШЕРК  СЕРЦЯ
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  пое¬
зії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  З—4.  Уперше  «Шерк
серця»  опубліковано  в  «Жовтневому  збірнику  панфутуристів»
(К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  35).
 ЗАМАХ  НА  РЕВОЛЮЦІЮ
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  по¬
езії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  5—6.  Уперше  «Замах
на  революцію»  опубліковано  у  «Жовтневому  збірнику  панфу¬
туристів»  (К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  12—13).
 Ленін  В.  (Ульянов  Володимир)  (1870—1924)  —  засно¬
вник  більшовицької  партії  в  Росії,  керівник  радянської
держави.
 Арсенал  —  військова  установа  для  прийняття,  ремонту,
складання,  обліку,  зберігання  та  видачі  військам  зброї  та  бо¬
єприпасів.

822
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ЖОВТНЕВИЙ  РОМАН
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  по¬
езії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  9—11.  Першодрук
твору:  Жовтневий  збірник  панфутуристів.  —  К.:  Ґольфштром,
 1923. 	—  С.  36—37.
 ЗАХИЩАЙ  КИТАЙ
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  по¬
езії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  15—17.  Уперше  вірш
опубліковано  у  газ.  «Більшовик»  (1924.  —  №  255  (7  груд.).  —
С.4).
 МАШИНА
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  пое¬
зії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  20—22.
 ПРЕДСОНЦЗОРЯ
 Подається  за  вид.:  Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  по¬
езії].  —  Харків:  Книгоспілка,  1925.  —  С.  25.
 ДОКТОР  СТВАРД
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Доктор  Ствард:  [уривок  з  рома¬
ну]  //  Червоний  шлях.  —  1925.  —  №  1-2.  —  С.  37—39.
 ЮВІЛЕЙНА  ПРОМОВА
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Ювілейна  промова  //  Нова  Ґе¬
нерація.  —  1927.  —  №  1.  —  С.  18—21.
 Куліш  Микола  (1892—1937)  —  драматург-експресіоніст,  тво¬
рець,  за  словами  Ю.  Лавріненка,  модерної  драми  українського
революційного  відродження.  Найвідоміші  твори:  «97»  (1924),
«НароднийМалахій»  (1927),  «МинаМазайло»  (1929),  «Макле-
на  Граса»  (1933).  Загинув  в  ув’язненні.
 Досвітній  Олесь  (1891—1934)  —  літературний  псевдонім
Олеся  Скрипаля-Міщенка,  першого  романіста  «функціональ¬
ної»  прози  з  аванґардово-соціальним  почерком  (романи  «Аме¬
риканці»  (1925),  «Кварцит»  (1932)).  Репресований,  розстрі¬
ляний.

Примітки
 823
 «“з  салом  галушки  лигають,  /  лемішку  і  куліш  глита¬
ють”...»  —  майже  дослівна  цитата  з  «Енеїди»  І.  Котлярев¬
ського:  «Тут  з  салом  галушки  лигали,  /  Лемішку  і  куліш  гли¬
тали».
 Горький  Максим  (автонім  —  Пєшков  Олексій)  (1868—
1936)  —  російський  письменник,  що  не  визнавав  української
мови  і  був  проти  перекладу  українською  своїх  писань.
 Муссоліні  Беніто  (1883—1945)  —  фашистський  диктатор  в
Італії  у  1922—1943  рр.
 Маяковський  Володимир  (1893—1930)  —  російський
письменник-футурист,  епатажний  майстер  слова,  сценарист,
лідер  літературного  угруповання  «ЛЕФ»,  редактор  лівого  пе¬
ріодичного  органу  «ЛЕФ».
 Пушкін  Олександр  (1799—1837)  —  зачинатель  нової  ро¬
сійської  літератури,  лірика  якого  тяжіє  до  гармонійної  рів¬
новаги,  мрійливості,  що  співіснують  з  побутовими  зама¬
льовками,  пристрасністю  й  напруженістю  світосприйнят¬
тя  тощо.  Його  творчість  руйнувала  закони  класицистичної
поетики,  деканонізувала  жанри,  вела  до  появи  індивіду¬
ального  стилю.
 Тургенєв  Іван  (1818—1883)  —  російський  письменник,  тво¬
ри  якого,  написані  в  романтичному,  натуралістичному  й  реа¬
лістичному  ключі,  спрямовані  на  розкриття  духовних  якостей
російського  селянина,  інтелігента.
 «ЛЕФ»  —  друкований  орган  «Левого  фронта  искусства»  —
літературно-художнього  об’єднання,  до  якого  входили  В.  Ма¬
яковський,  М.  Асєєв,  О.  Брік,  С.  Кірсанов  та  ін.  Видавався
упродовж  1923—1925  рр.,  закінчив  існування  на  сьомому  но¬
мері  внаслідок  внутрішньоконфліктної  атмосфери,  що  скла¬
лася  між  членами  редакційної  ради,  зокрема  В.  Маяковським
та  М.  Чужаком.
 ДЕСЯТИЙ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Десятий  //  Нова  Ґенерація.  —
1927.  —  №  2.  —  С.  5—8.
 ПІСНЯ  ЗАРІЗАНОГО  КАПІТАНА
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Пісня  зарізаного  капітана  //
Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  7.  —  С.  28.

824
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ПАМФЛЕТИ
 Усі  памфлети  подаються  за  книжковим  першодруком:  Шку¬
рупій  Ґео.  Божественна  комедія:  [памфлети].  —  Харків—Київ:
Література  і  мистецтво,  1931.  —  64  с.
 БОЖЕСТВЕННА  КОМЕДІЯ
 Уперше  надруковано  1930  р.  в  журналі  «Життя  й  револю¬
ція»,  №  10,  с.  26—34.
 Котляревський  Іван  (1769—1838)  —  у  памфлетах  Шкуру¬
пія  постать  засновника  нової  української  літератури  й  драма¬
тургії  згадується  у  зв’язку  з  його  славнозвісною  «Енеїдою»  (пр.
1794—1824  рр.  написання),  зокрема  зображеною  сценою  пе¬
кла,  куди  потрапляє  головний  герой  бурлескно-травестійної
поеми  —  Еней.
 Гомер  (сер.  IX  —  VIII  ст.  до  н.  е.)  —  «умовний  автор»  (донині
в  наукових  колах  існує  нерозв’язане  так  зване  «гомерівське  пи¬
тання  »  —  сукупність  проблем  авторства  давньогрецького  лірич¬
ного  епосу)  архітворів  «Іліада»,  «Одіссея»,  що  закладають  міто-
логічні  та  архетипні  підвалини  літератури  подальших  епох.
 Терцини  —  староіталійська  строфічна  форма  тривіршів,
у  яких  рими  розташовані  за  схемою  aba,  bcb,  cdc,  ded  тощо.
Вірш,  написаний  терцинами,  закінчується  рядком,  що  стоїть
окремо  і  римується  зі  середнім  рядком  останнього  тривірша.
Терцинами  написано  поему  Данте  «Божественна  комедія».
 Вертер  —  головний  герой  сентиментального  твору  Й.  В.  Ґете
«Страждання  юного  Вертера»,  закоханий,  чуттєво  слабкий,  не-
життєспроможний  юнак.
 Ґете  Йоганн  Вольфганг  (1749—1832)  —  письменник,  мис¬
литель,  вчений.  Представник  просвітництва  у  Німеччині,  учас¬
ник  руху  «Буря  і  натиск».  Як  письменнику  йому  властиве  від¬
чуття  повноти  буття,  не  позбавленого  одвічних  протиріч.  Пое¬
ма  «Фауст»  —  найвидатніший  твір  поета.
 РЕАБІЛІТАЦІЯ  Т.  Г.  ШЕВЧЕНКА
 Уперше  надруковано  в  5  числі  «Нової  Ґенерації»  за  1928  рік
(С.  325—328).
 «Просвіта»  —  масова  організація  культурно-освітнього  руху
в  Україні  в  другій  половині  XIX  ст.,  що  виконувала  насампе¬
ред  просвітницько-дидактичну  місію.

Примітки
 825
 МІРКУВАННЯ  ҐЕО  ШКУРУПІЯ
ПРО  КРИМСЬКІ  ГОРИ  Й  ВІЧНІСТЬ
 Уперше  надруковано  в  «Житті  й  революції»  за  1929  р.,  №  1,
с.  33—35.
 Семенко  Михайль  (1892—1937)  —  соратник  Ґео  Шкуру¬
пія  в  «олюдненні»  української  літератури  шляхом  формально-
змістового,  стильового  й  ідеологічного  новаторства.  Автор  близь¬
ко  трьох  десятків  поетичних  збірок  —  «Прелюди»  (1913),  «Кверо-
футуризм»  (1914),  «П’єро  задається»  (1918),  «П’єрокохає»  (1918),
«П’єро  мертвопетлює»  (1919)  тощо.  Репресований,  розстріляний.
 Близько  Олекса  (1908—1934)  —  український  поет.  В  юно¬
му  віці  втратив  слух.  Друкуватися  почав  у  1925  р.  Член  «Но¬
вої  Ґенерації»,  ВУСПП.  Автор  поетичних  збірок  «За  всіх  ска¬
жу»  (1927),  «Живу,  працюю»  (1930),  «Книга  балад»  (1930),
«Моє  ударне»  (1931),  «П’яний  корабель»  (1933)  та  ін.  Репре¬
сований,  розстріляний.
 Бажан  Микола  (1904—1983)  —  поет,  що  перші  літературні
кроки  здійснив  під  гаслами  українського  футуризму,  перекла¬
дач,  сценарист.  Вже  перша  його  збірка  «17-ий  патруль»  (1926)
привернула  увагу  читачів  і  критики.  Один  з  небагатьох,  кому
вдалося  уникнути  радянського  терору.
 Дорошкевич  Олександр  (1889—1946),  Коряк  Володимир
(1889—1937),  Якубовський  Фелікс  (1902—1937)  —  представ¬
ники  вульгарно-соціологічної  гілки  в  українській  літератур¬
ній  критиці  20-х  —  30-х  рр.  XX  ст.
 МАРШ  РОСТУ
 Уперше  надруковано  під  назвою  «Марш»  у  журналі  «Жит¬
тя  й  революція»  за  1930  р.,  №  1.
 ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ,
ВИКОНАНІ  ВІРШАМИ  ТА  ПРОЗОЮ
 Усі  твори  цього  розділу  подаються  за  книжковим  першодру¬
ком:  Шкурупій  Ґео.  Зима  1930  року:  [фраґментарні  малюнки,
виконані  віршами  та  прозою].  —  Харків—Київ:  Література  і
мистецтво,  1933.  —  160  с.
 Шимков  Олекса  —  художник,  член  утвореної  25  червня
1921  р.  в  Києві  футуристичної  організації  «Комкосмос».

826
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ПІСНЯ  КОЛГОСПНИКІВ
 Уперше  фрагмент  «Пісня  колгоспників»  із  поеми  «Зима
1930  року»  надрукований  у  «Глобусі»  за  1931  р.,  №  9—10,
с.  129.
 ВИЯВЛЯЮТЬ  ЙОГО  ЦІЛКОМ
 Під  назвою  «Збори  в  сельбуді»  ця  частина  твору  була  на¬
друкована  вперше  в  журналі  «Життя  й  революція»  за  1931  р.,
число  7,  с.  55—65.
 ОПОВІДАННЯ
 Усі  оповідання  подаються  за  книжковим  першодруком:  Шку¬
рупій  Ґео.  Переможець  Дракона:  [книга  оповідань].  —  Харків:
ДВУ,  1925.  —  245  с.  —  (Б-ка  укр.  письменників).
 ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА
 Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірок  «Пригоди  машиніста
Хорна»  (1925,  1929),  «Новелі  нашого  часу»  (1931).
 Компаунд  —  парова  машина  подвійного  розширення.
 ТИСЯЧА  ПРОЙДИСВІТІВ
 Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірок  «Пригоди  машиніста
Хорна»  (1925,  1929),  «Новелі  нашого  часу»  (1931).
 Рембо  Артюр  (1854—1891)  —  французький  «проклятий»
поет-символіст,  що  прагнув,  аби  поезія  була  осяянням  і  пере¬
творенням.  Його  поетичний  твір  «П’яний  корабель»  (1871)  є
сповіддю  у  формі  малої  пригодницької  одіссеї.
 Румб  —  одиниця  кутової  міри,  яка  дорівнює  У32  частки  кола
(у  морській  навігації).
 Бот  —  невелике  парусне  судно.
 ПАТЕТИЧНА  НІЧ
 Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірок  «Патетична  ніч.  “Нар¬
ком”»  (1929),  «Новелі  нашого  часу»  (1931).
 Мопассан  Гі  де  (1850—1893)  —  французький  письменник-
реаліст,  що  відзначався  надзвичайною  творчо-літературною
продуктивністю;  друкувався  в  багатьох  періодичних  виданнях

Примітки
 827
 із  новелами,  статтями,  нарисами;  упродовж  11  років  опубліку¬
вав  шість  романів.
 ВербицькаАнастасія  (1861—1928)  —  російська  письменни¬
ця,  прозаїк,  драматург,  що  зверталася  до  художнього  опрацю¬
вання  тем  сучасної  родини,  стосунків  між  статями,  жінки  та
її  місця  в  суспільстві,  вільної  любові,  сексуального  життя  (ро¬
мани  «Ключі  щастя»,  «Іго  любові»  тощо).
 Махно  Нестор  (1888—1934)  —  український  повстанський
отаман,  лідер  анархістського  руху  в  Україні  в  1918—1921  рр.,
що  виступав  проти  будь-якої  форми  влади.
 Купер  Джеймс  Фенімор  (1789—1851)  —  американський
письменник,  що  вперше  порушує  теми  природи  й  цивіліза¬
ції,  долі  червоношкірих,  фронтіру,  піонерства  —  відкрит¬
тя  нових  земель.  Найвідомішим  його  твором  є  пенталогія
«Шкіряна  панчоха»,  в  якій  і  осмислюється  зазначена  те¬
матика.
 «НАРКОМ»
 Уперше  надруковано:  Глобус.  —  1924.  —  №  15.  —  С.  5—16.
Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірок  «Пригоди  машиніста  Хор¬
на»  (1925,1929),  «Патетичнаніч.  “Нарком”»  (1929),  «Нарком»
(рос.  перекл.,  1930),  «Новелі  нашого  часу»  (1931).
 Каменєв  Сергій  (1881—1936)  —  військовий  діяч,  командир
 1-го  рангу.  Від  1919  до  1924  р.  —  головнокомандувач  ЗС  РСФРР
і  член  Реввійськради  республіки.
 В  ОГОНЬ  ТА  ХУГУ
 Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірок  «Пригоди  машиніс¬
та  Хорна»  (1925,  1929)  під  назвою  «Повстання»;  «Січневе  по¬
встання»  (1928)  з  однойменною  книзі  назвою;  «Новелі  нашого
часу»  (1931)  під  назвою  «Повстання».
 Керенський  Олександр  (1881—1970)  —  російський  держав¬
ний  і  політичний  діяч.  У  вересні  1917  р.  очолив  Директорію  —
владний  урядовий  орган  з  необмеженими  повноваженнями  для
наведення  порядку  в  країні,  став  верховним  головнокоманду¬
вачем.  На  його  думку,  Україна  мала  входити  до  складу  Росії  на
федеративних  засадах.
 Краснов  Петро  (1869—1947)  —  генерал-лейтенант,  один  із
організаторів  заколоту  Керенського-Краснова  1917  р.

828
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Каледін  Олексій  (1861—1918)  —  генерал,  що  очолив  за¬
колот  заможного  донського  козацтва,  проголосив  автономію
Донської  обл.  З  його  іменем  пов’язане  явище  «каледінщини».
 Українська  Центральна  Рада  —  єдиний  керівний  орган
України,  створений  4  березня  1917  р.  для  координації  політич¬
ної  діяльності,  головою  якого  був  обраний  М.  Грушевський.
 Грушевський  Михайло  (1866—1934)  —  громадський  і  дер¬
жавний  діяч,  український  історик,  історик  літератури,  голова
Центральної  Ради  (1917—1918),  перший  президент  УНР.
 Муравйов  Михайло  (1880—1918)  —  командир  загонів  Чер¬
воної  гвардії  та  Червоної  армії.
 Червона  гвардія  —  добровільні  формування  ЗС  у  період  про¬
ведення  Жовтневої  революції  та  на  початку  громадянської  ві¬
йни.  Активну  участь  у  будівництві  Червоної  гвардії  взяли  вій¬
ськові  та  бойові  організації  більшовиків.
 ЧОРНА  НЕМІЧ
 Оповідання  пізніше  ввійде  до  збірки  «Новелі  нашого  часу»
(1931).
 ПОВІСТЬ
ШТАБ  СМЕРТИ
 Повість  пізніше  ввійде  до  збірок  «Штаб  смерти»  (1926);  «Но¬
вели  нашого  часу»  (1931)  під  назвою  «Чучупак».
 Сакви  —  дві  з’єднані  одним  полотнищем  торби,  які  переки¬
дають  через  плече  або  через  спину  коня.
 Петлюра  Симон  (1879—1926)  —  український  державний  і
політичний  діяч,  публіцист,  головний  отаман  УНР.
 УСРР  —  Українська  Соціалістична  Радянська  Республіка,
проголошена  6  січня  1919  р.  у  Харкові.
 РСФРР  —  Російська  Соціалістична  Федеративна  Радянська
Республіка.
 РОМАНИ
ДВЕРІ  В  ДЕНЬ
 Подається  за  книжковим  першодруком:  Шкурупій  Ґео.  Двері  в
день:  [роман].  —  Харків:  Вид-во  «Пролетарий»,  1929.  —  232  с.

Примітки
 829
 «...говорить  письменник  з  чорним  кучерявим  волоссям;  коли
б  у  нього  була  чорна  шкіра,  був  би  подібний  до  негра...»  —  алю¬
зія  на  М.  Семенка.
 «Нова  Ґенерація»  —  літературно-мистецький  журнал  лі¬
вої  української  формації  мистецтв,  утворений  під  егідою  ко¬
лишнього  головного  редактора  Одеської  кінофабрики,  ВУФКУ
М.  Семенка.  Існував  упродовж  1927—1930  рр.  Журнал  визна¬
чав  власну  позицію  вироблення  «словесної  продукції»  в  межах
загальнопоширеної  на  той  час  тенденції  до  інтеграції  матеріа¬
лу,  заохочував  зведення  воєдино  теоретико-практичних  напра-
цювань  у  сферах  літератури,  театру,  кіно,  музики,  живопису,
скульптури,  фотографії,  архітектури.
 Марінетті  Філіппо  Томмазо  (1876—1944)  —  італійський  пись¬
менник,  теоретик  футуристичного  стилю  в  європейській  літера¬
турі  та  мистецтві.  Розпочав  свою  літературну  діяльність  як  поет
вільного  вірша.  У1909  р.  в  газеті  «Фігаро»  опублікував  «Перший
маніфест  футуризму»,  що  проголосив  одинадцять  пунктів  його
ідейно-естетичної  програми,  в  якій  на  першому  місці  був  посту¬
лат  про  футуризм  як  ідеологію  насильства  і  жорстокості,  що  по¬
кликана  витворити  динамічну  літературу  майбутнього.
 Растреллі  Франческо  Бартоломео  (1700—1771)  —  росій¬
ський  архітектор  італійського  походження,  що  дотримувався
стилю  бароко  у  створенні  Рундальського  палацу  (Латвія),  Спасо-
Преображенського  собору  (Росія,  Санкт-Петербург),  Марий¬
ського  палацу,  Андріївської  церкви  (Україна,  Київ)  тощо.
 Канів  —  місце  поховання  Т.  Шевченка  у  1861  р.  (на  Черне¬
чій  горі).
 Яворницький  Дмитро  (1855—1940)  —  історик,  археолог,
фольклорист,  етнограф,  письменник.  Вивчення  історії  Запо¬
ріжжя  було  одним  з  ключових  його  завдань.
 «...  вуфкінська  експедиція  їде...».  Див.  примітку  до  статті  «Кі-
нодійсність  та  кінокритика»
 МІС  АДРІЄНА
 Подається  за  книжковим  першодруком:  Шкурупій  Ґео.  Міс
Адрієна:  [роман].  —  Харків:  Рад.  література,  1934.  —  64  с.  —
(Б-ка  рад.  літератури,  №  35—36).  Роман  за  першодруком  був
передрукований  у  літературно-мистецькому  альманасі  «Каль-
міюс»  (м.  Донецьк)  у  2010  р.  в  числі  1—2.
 Рудольф  Валентіно  —  кіноактор,  «зірка»  доби  німого
кіно.

830
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «...член  модрівського  осередку...».  МОДР  —  Міжнародна  ор¬
ганізація  допомоги  революціонерам,  створена  Комінтерном  як
аналог  Товариства  Червоного  Хреста.
 ПУБЛІЦИСТИКА.  СТАТТІ.  ДОКУМЕНТИ
МАНІФЕСТ  MARINETTI  Й  ПАНФУТУРИЗМ
 Подається  за:  Wkurupij  Geo.  Маніфест  Marinetti  й  панфу¬
туризм  //  Семафор  у  майбутнє.  Апарат  Панфутуристів.  —
К.,  1922.  —  №  1  (травень).  —  С.  8—10.  Передруковано  в:
Десять  років  української  літератури  (1917—1927):  У  2  т.  /
Упор.  А.  Лейтес,  М.  Яшек.  —  Харків:  ДВУ,  1928.  —  Т.  2.  —
С.  110—112.
 Бєлий  Андрій  (автонім  —  Бугайов  Борис)  (1880—1934)  —
російський  письменник,  теоретик  символізму.  Належить  до
символістів  «молодшого»  покоління.  Містика,  пародія,  сати¬
ра,  філософічність  —  характерні  ознаки  його  лірики  й  епіки.
Найвідоміший  прозовий  твір  А.  Бєлого  —  роман  «Петербург»
(1913—1914,  переробл.  1922).
 СологубФедір  (автонім  —  Тетерников)  (1863—1927)  —  росій¬
ський  письменник,  символіст  «старшого»  покоління.
 Бальмонт  Костянтин  (1867—1942)  —  поет,  один  із  ранніх
представників  символізму  в  російській  поезії.
 Чулков  Георгій  (1879—1939)  —  російський  письменник,  ав¬
тор  ідеї  «містичного  анархізму»,  у  творчості  поєднував  симво¬
лізм  із  політичним  радикалізмом.
 Меженко  Юрій  (автонім  —  Іванів)  (1892—1969)  —  актив¬
ний  учасник  літературно-критичного  процесу  1920-х  рр.,  писав
рецензії  на  твори  М.  Хвильового,  П.  Тичини,  Є.  Плужника,
М.  Івченка  таін.;  виступав  під  час  літературної  дискусії  1925—
1928  рр.;  книгознавець,  керівник  бібліотечної  справи.
 Зеров  Микола  (1890—1937)  —  лідер  київської  групи  неокла¬
сиків,  поет,  літературознавець,  критик,  бібліограф,  перекла¬
дач.  Автор  поетичної  збірки  «Камена»  (1924).  Репресований,
розстріляний.
 Филипович  Павло  (1891—1937)  —  поет,  перекладач,  кри¬
тик,  педагог.  Його  поетичний  доробок  складають  збірки  «Зем¬
ля  і  вітер»  (1922),  «Простір»  (1925).  Учасник  київської  групи
неокласиків;  загинув  в  ув’язненні.
 Маркс  Карл  (1818—1883),  Енгельс  Фрідріх  (1820—1895)  —
теоретики  соціалізму  —  суспільного  ладу,  основою  виробничих

Примітки
 831
 відносин  якого  є  державна  і  колективна  власність  на  знаряддя
та  засоби  виробництва.
 «...панфутуризм  Михайля  Семенка...»  —  засади  панфуту-
ризму  М.  Семенка  були  проголошені  в  маніфесті  «Постановка
питання  в  теорії  мистецтва  переходової  доби»  (надрукований  у
виданні  «Семафор  у  майбутнє.  Апарат  панфутуристів»  за  1922
рік,  №  1,  с.  З—7).
 МУЗИКА  ШУМІВ
 Подається  за:  Wkurupij  Geo.  Музика  шумів  (Musique  bruitiste)
//  Семафор  у  майбутнє.  Апарат  панфутуристів.  —  К.,  1922.  —
№  1  (травень).  —  С.  33.
 Дадаїзм  —  аванґардистська  течія  у  модерністичному  мистецтві
Західної  Європи  1910—1920-х  рр.  Дадаїсти  руйнували  природну
мову,  експериментували,  витворюючи  незрозумілі  звукові  поєд¬
нання  й  образи,  таким  чином  презентуючи  світову  деформацію,
свободу  творця,  що  знаходиться  у  пошуках  незаяложеної  мови.
 Терещенко  Марко  (1894—1982)  —  режисер  театру  ім.  Гната
Михайличенка,  що  прагнув  радикальних  інновацій  у  театраль¬
ному  мистецтві.  Автор  видання  «Будова  і  методи  роботи  мис¬
тецтва  дійства»  (1922).
 МОНТАЖ  СЛОВА
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Монтаж  слова  //  Гонг  Комун-
культа.  —  1924.  —  №  1.  —  С.  11.
 КІНОДІЙСНІСТЬ  ТА  КІНОКРИТИКА
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Кінодійсність  та  кінокритика  //
Пролетарська  правда.  —  1925.  —  3  верес.  —  С.  6.
 ДВУ  —  Державне  видавництво  України,  засноване  1919  р.
в  Харкові.  Тут  вийшли  такі  збірки  прози  й  поезії  Шкурупія,  як
«Переможець  Дракона»  (1925,1929),  «Для  друзів  поетів  сучас¬
ників  вічности»  (1929),  «Зруйнований  полон.  Місяць  з  рушни¬
цею»  (1930),  «Страшна  мить»  (1930).
 ВУФКУ  —  Всеукраїнське  фотокіноуправління,  засноване
1922  р.  Під  його  контролем  перебувала  вся  кіноіндустрія  та
кінофікація  України  та  Криму  до  1929  р.  Для  поліпшення  обі¬
гу  кіновиробництва  від  1924  р.  ВУФКУ  залучає  до  праці  пись¬
менників  із  впливових  літературних  організацій  —  Ю.  Янов-
ського,  В.  Радиша,  М.  Йогансена,  Г.  Косинку,  О.  Досвітнього

832
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 та  ін.  Ґео  Шкурупій  був  одним  із  активних  учасників  процесу
кіноіндустрії  (сценарист,  автор  написів).
 ПЛАТФОРМА  Й  ОТОЧЕННЯ  ЛІВИХ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Платформа  й  оточення  лівих:
[програма]  //  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —  №  1.  —  С.  39—43.
 «Нова  Ґенерація»  —  панфутуристичне  угруповання  й  од¬
нойменний  щомісячний  журнал  лівої  формації  мистецтв.  Ви¬
ходив  у  Харкові  впродовж  1927—1930  рр.  за  редакцією  М.  Се¬
менка.
 «Семафор  у  майбутнє»  —  футуристичне  видання  1922  р.
(Київ,  вид-во  «Гольфштром»),  на  сторінках  якого  виступали
Ґео  Шкурупій,  М.  Семенко,  О.  Слісаренко,  Ю.  Шпол,  М.  Тере-
щенко,  М.  Ірчан,  В.  Десняк,  Зоя  Чайківська,  А.  Чужий.  Ви¬
йшло  одне  число.
 «Катафалк  искусства»  —  двомовна  газета  футуристів
1922  р.  (Київ)  із  підзаголовком  «ежедневньїй  журнал  пан-
футуристов-деструкторов».  Вийшов  один  номер  (13  грудня).
 «Гонг  Комункульта»  —  періодичне  видання  футуристів
(Київ—Харків).  Вийшов  один  номер  (травень  1924  р.).
 «Бумеранг»  —  неперіодичний  журнал  памфлетів  україн¬
ських  футуристів  (Київ).  Вийшло  одне  число  (1927  р.).
 ВАЛ  ЛІТЕ  —  Вільна  академія  пролетарської  літератури,  що
постала  1925  р.  на  основі  спілки  пролетарських  письменників
«Гарт».  Неформальним  лідером  ВАПЛІТЕ  був  М.  Хвильовий.
Організація  стояла  на  позиціях  європейського  рівня  літерату¬
ри,  елітарності,  відмови  від  масовізму  й  баналізації  творчос¬
ті,  червоної  просвіти  тощо.  До  ВАПЛІТЕ  входили  футуристи
Юліян  Шпол  (перший  президент),  О.  Слісаренко  (секретар),
М.  Бажан,  Ґео  Шкурупій,  Ю.  Яновський.  Проіснувала  органі¬
зація  до  1928  р.
 ВУСПП  —  Всеукраїнська  спілка  пролетарських  письмен¬
ників  (1927—1932),  що  продовжувала  лінію  пролетарської
організації  «Гарт».  Стояла  в  опозиції  до  ВАПЛІТЕ,  неокла¬
сиків,  МАРСу.  Учасники  угруповання  —  І.  Кулик,  І.  Мики-
тенко,  Б.  Коваленко,  В.  Коряк,  І.  Ле  та  ін.  ВУСПП  прагнула
в  літературі  реалізувати  «пролетарський  конструктивний  ре¬
алізм».
 «Молодняк»  —  літературна  організація  комсомольських
письменників  (1926—1932,  Харків).  Утворилась  унаслідок  роз¬
валу  «Гарту».  Учасники  —  Л.  Первомайський,  О.  Донченко,

Примітки
 833
 П.  Усенко,  О.  Близько  та  ін.
 «Березіль»  —  експериментальний  український  театр  під  ке¬
рівництвом  режисера  Леся  Курбаса,  заснований  у  Києві  1922  р.
Від  1926  р.  театр  працював  у  Харкові.  Стояв  на  позиціях  аван-
ґардного  спрямування  театрального  мистецтва.
 ЧОМУ  МИ  ЗАВЖДИ  НА  БАРИКАДАХ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Чому  ми  завжди  на  барикадах
//  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  ЗО—34.
 Мейєрхольд  Всеволод  (1874—1940)  —  російський  режисер,
актор,  театральний  діяч.  Працював  у  театрах  Петербурга,  очо¬
лював  «Товариство  нової  драми»  (Херсон,  Миколаїв,  Тбілісі,
Полтава),  впродовж  1920—1938  рр.  —  театр  ім.  В.  Мейєрхоль-
да  (Москва).  Творчі  пошуки  нових  форм  театральної  виразності
пов’язані  з  символізмом  та  конструктивізмом.  Репресований,
загинув  в  ув’язненні.
 Вітмен  (Уїтмен)  Болт  (1819—1892)  —  американський
поет-романтик,  найбільш  відомий  у  світовій  літературі  збір¬
кою  віршів  та  поем  «Листя  трави».
 «Він  ходив  у  жовтій  кохті...»  —  натяк  на  футуристичну  бра¬
ваду  в  одязі  В.  Маяковського.
 «А  тому,  що  ця  пташинка  червона,  тому,  що  червоні  джмелі
над  вишнями  червоними  гудуть...»  —  алюзія  на  ліричний  твір
Т.  Шевченка  «Садок  вишневий  коло  хати».  Обігрується  рядок
«Хрущі  над  вишнями  гудуть».
 НА  ВІДЛАМКУ  КОРАБЛЯ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  На  відламку  корабля  //  Буме¬
ранг:  Неперіодичний  журнал  памфлетів.  —  1927.  —  №  1.  —
С.  13—20.
 «...  оповідання  а-ляПільнячок...».Пільняк  (автонім  —  Воґау)
Борис  (1894—1938)  —  російський  прозаїк,  автор  роману  «Го¬
лий  рік»,  де  передано  атмосферу  життя  пореволюційного
міста,  «Повісті  непогашеного  місяця»  (1926),  яку  було  піддано
суворій  критиці.  Прагнув  до  оновлення  прозової  мови,  роз¬
ширення  матеріалу  літератури.  Репресований,  загинув  в
ув’язненні.
 Слісаренко  Олекса  (автонім  —  Снісар)  (1891—1937)  —  укра¬
їнський  письменник,  що  розпочав  свою  літературну  діяль¬
ність  як  поет-символіст,  1920  р.  став  одним  із  трьох  учасників

834
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 «Альманаху  трьох»  разом  із  М.  Семенком  і  М.  Любченком.
Від  1928  р.  переходить  виключно  на  прозу,  представник  т.
зв.  школи  «сюжетників»  в  українській  літературі  1920-х  рр.
(збірки  оповідань  «В  болотах»,  «Плантації»,  «Камінний  ви¬
ноград»  тощо).
 Гладков  Федір  (1883—1958)  —  російський  письменник.  Ши¬
рокої  популярності  набув  його  роман  «Цемент»  (1925)  про  від¬
новлення  цементного  заводу,  громадянську  війну.
 «Він  несподівано  для  себе  вислуховує  своє  власне  надруко¬
ване  оповідання...»  —  йдеться  про  оповідання  Ґео  Шкурупія
«Нарком».  Див.  у  цьому  виданні.
 «Глобус»  —  двотижневий  ілюстрований  універсальний  жур¬
нал,  що  виходив  у  Києві  впродовж  1923—1935  рр.
 «Мірза  Аббас-хан»  —  детективно-пригодницьке  оповідання
М.  Семенка,  опубліковане  в  журналі  «Глобус»,  №  1  за  1923  р.
 «...дарує  на  прощанняїй  “Кобзаря”...»  —  збірка  віршів  М.  Се¬
менка.
 КОНСТРУКТОРИ-ФУНКЦІОНАЛІСТИ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Конструктори-функціоналісти
//  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  10.  —  С.  275—276.
 Текст  разом  із  подальшою  заявою  «Футуристи-деструктори
(метамитці)»  являє  собою  спробу  диференціювати  роботу  жур¬
налу  «Нова  Ґенерація»  за  напрямками  панфутуризму.  Деталь¬
ніше  про  це  див.  у  праці  О.  Ільницького  «Український  футу¬
ризм»  (підрозділ  «Перша  метаморфоза:  ВУАРКК»).
 Палійчук  Юрій  —  член  «Нової  Ґенерації»  молодшого  поко¬
ління,  поет.
 Вер  (автонім  —  Черевко)  Віктор  (1901—1944)  —  учасник  лі¬
тературної  організації  «НоваҐенерація»,  поет.
 СИГНАЛ  НА  СПОЛОХ  ДРУЗЯМ  -  ФАЛЬШИВА  ТРИВОГА
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Сигнал  на  сполох  друзям  —
фальшива  тривога  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  11.  —
С.  327—334.
 Лопатинський  Фавст  (1899—1937)  —  драматург,  режисер,
сценарист,  представник  аванґардної  гілки  українського  мис¬
тецтва  1920-х  рр.
 Еренбург  Ілля  (1891—1967)  —  російський  письменник,  поет,
публіцист,  сценарист,  кінознавець,  автор-аванґардист.

Примітки
 835
 Асєєв  Микола,  Тренін  Володимир,  Маяковський  Володимир  (а
також  —  Б.  Арватов,  О.  Брік,  Б.  Кушнер,  С.  Третьяков,  М.  Чу¬
жак)  —учасники  російської  лівої  формації  мистецтв  «  Новий  Леф  ».
 В. 	Тренін  наприкінці  1928  р.  зреагував  на  появу  «Нової  Ґенерації»
розгромною  рецензією  на  сторінках  «Нового  Лефа»  з  бажанням
довести,  так  би  мовити,  плагіаторство  (на  кшталт  імітації  віршів
«старого»  Лефа,  відтворення  футуристичних  експериментів)  но-
воствореного  українського  літературно-художнього  журналу,  до¬
могтися  від  нього  самопроголошення  як  залежного  від  російсько¬
го  органу  лівої  формації  культури,  а  відтак  вимагати  дотримання
власне  лефівських  установок  —  на  факт,  на  діалектичне  тощо  (до¬
сить  промовиста  деталь:  у  своїх  «звинуваченнях»  В.  Тренін  дуже
чітко  вказує,  яку  ж  позицію  посідає  створений  «загін  лівого  фрон¬
ту  на  У  країні»,  еклектичний  за  своєю  суттю:  позицію,  близьку  до
аванґардних  (експресіоністичних)  закордонних  видань  —  «Річ»
(Берлін,  за  редакцією  І.  ЕренбургатаЕ.  Лисицького),  «Transition»
(Париж),  і  не  лише  через  зовнішнє  оформлення,  а  й  за  наведе¬
ним  ілюстративним  матеріалом  (роботи  П.  Сезанна,  П.  Пікассо,
 А. 	Петрицького,  Штеренберга,  Ж.  Гросса,  Дж.  де  Кіріко),  що,  у
свою  чергу,  являє  собою  доречний  закид-«комплімент».  Шкуру¬
пій  розпочинає  дискусію  з  В.  Треніним.
 Родченко  Олександр  (1891—1956)  —  російський  скульптор,
живописець,  графік,  художник  театру  і  кіно,  фотограф.  Кон¬
структивіст.
 Сельвінський  Ілля(1899—1968)  —  російський  поет,  перекла¬
дач.  У  1922—1930  рр.  очолював  групу  конструктивістів.
 Гастєв  Олексій  (1882—1941)  —  російський  поет,  публіцист,
учений.  Теми  технічного  прогресу,  індустріалізації  стають  про¬
відними  в  його  ранній  творчості.
 Панфьоров  Федір  (1896—1960)  —  російський  письменник,
редактор  журналу  «Октябрь».  Його  твори  присвячені  темам
села  і  війни.
 Незнамов  Петро  (автонім  —  Лежанкін)  (1889—1941)  —  ро¬
сійський  поет,  учасник  груп  «ЛЕФ»,  «Новий  Леф»,  «РЕФ».
 Брік  Осип  (1888—1945)  —  учасник  «  ЛЕФу  »,  товариш  В.  Ма-
яковського.
 Бабель  Ісак  (1894—1940)  —  письменник,  представник  т.  зв.
«одеської  школи»,  друкувався  на  сторінках  «  ЛЕФу  ».  Репресо¬
ваний,  розстріляний.
 Кушнер  Борис  (1888—1937)  —  російський  письменник,  поет,
публіцист.  Учасник  футуристичного  руху,  активний  допису¬
вач  «ЛЕФу».

836
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Кольцов  Михайло  (1898—1942)  —  російський  письменник,
журналіст,  фейлетоніст.  Репресований,  загинув  в  ув’язненні.
 СосновськийЛев  (1886—1937)  —  російський  публіцист,  спів¬
робітник  газет  «Правда»,  «Беднота»,  «Известия»  тощо.
 Романов  Пантелеймон  (1985—1938)  —  російський  письмен¬
ник.  Писав  лірико-психологічні  та  сатиричні  оповідання.
 Рутман  Вальтер  (1887—1941)  —  німецький  режисер,  учас¬
ник  групи  берлінських  художників-аванґардистів,  режисер
абстракціоністських  фільмів.  Автор  маніфесту  «Абсолютний
фільм»,  що  був  надрукований  у  «Новому  Лефі»,  №  9  за  1928  р.
Режисер  дає  своє  бачення  «абсолютного»  фільму:  «...я  обрав  ви¬
раз  “абсолютний  фільм”.  Він  мав  означати  рішучий  крок  до  того,
аби  проголосити  принциповий  розрив  між  театром  і  кіно,  аби
“звільнити”  цей  новий  вид  мистецтва  від  його  суто  зображальних
до  цього  часу  функцій  і  щоби  поставити  його  на  власні  ноги».
 Малашкін  Сергій  (1888—1988)  —  російський  поет,  прозаїк.
У  творчості  звертався  до  тем  революції,  праці,  нового  побуту.
 БехерЙоганнесРоберт  (1891—1958)—німецький  письменник,
один  із  основоположників  німецької  літератури  соцреалізму.  У  ро¬
мані  «Люїзит»  (1926)  викрив  мілітаризм.  31920-х  рр.підтримував
дружні  зв’язки  з  О.  Досвітнім,  В.  Поліщуком,  П.  Тичиною.
 Карно  Франсіс  (1886—1958)  —  французький  письменник,  поет
романтичного  спрямування,  автор  романізованих  біографій.
 Війон  Франсуа  (1431  —  після  1663)  —  перший  французький
лірик  епохи  Середньовіччя.
 Тинянов  Юрій  (1894—1943)  —  російський  літературозна¬
вець,  кінознавець,  теоретик  формалізму,  сценарист,  автор
художніх  біографій,  присвячених  О.  Грибоєдову  («Кюхля»,
«Смерть  Вазір-Мухтара»)  та  О.  Пушкіну  («Пушкін»),
 Кассіль  Лев  (1905—1970)  —  російський  дитячий  письмен¬
ник.  Літературною  діяльністю  займався  від  1930-х  рр.
 Третьяков  Сергій  (1892—1937)  —  російський  письменник-
футурист,  драматург.  Редагував  журнал  «Новьій  Леф»  у
1928  р.  Репресований,  розстріляний.
 Кіш  Егон  Ервін  (1885—1948)  —  австро-чесько-німецький
письменник.  У  1920-х  —  1930-х  рр.  подорожував  по  СРСР,
учасник  II  Міжнародної  конференції  революційних  письмен¬
ників  (1930,  Харків).
 «...уривками  друкувався  в  “Новом  Лефе”»  —  у  7  номері  за
1927  рік  (С.  14—33).
 Хлєбников  Велемир  (Віктор)  (1885—1922)  —  поет-аван-
ґардист,  реформатор  поетичної  мови.

Примітки
 837
 Чужий  Андрій  (1897  —  р.  с.  невідомий)  —  автор  експеримен¬
тального  візуального  роману  «Ведмідь  полює  за  сонцем»,  який
друкувала  «Нова  Ґенерація»  у  1927—1928  рр.
 Кручоних  Олексій(1886—1968)  —  російський  поет-футурист,
автор  концепції  «заумної»  мови,  щодо  власних  творів  застосо¬
вував  дефініцію  «продукція».
 «В  другому  місці,  в  репортажі  “Даль”...»  —  публікація:
Волков-Ланнит  Л.  Даль:  (Виписки  из  дневника)  [воспомина-
ния]  //  Новьій  Леф.  —  1928.  —  №  8.  —  С.  9—16/2.
 Кіплінґ  Редіярд  (1865—1936)  —  англійський  поет,  нове¬
ліст.  У  літературу  прийшов  із  журналістики.  Лауреат  Нобе¬
лівської  премії.  Найбільш  відомий  у  світовій  літературі  «Кни¬
гою  джунглів».
 «КіносценарійФавста  Лопатинського  “Динамо”...»  —пу¬
блікація:  Лопатинський  Ф.  Динамо  (Асоціяція  від  Вельсово-
го  «Бог  динамо»).  Кіносценарій  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —
№7.  —  С.  9—21.
 «...  ваппівсько-вуспівських  вульгаризацій...»  —  ВАШІ  —  Все¬
російська  асоціація  пролетарських  письменників,  існувала  у
1920—1928  рр.
 НОВЕ  МИСТЕЦТВО  В  ПРОЦЕСІ
РОЗВИТКУ  УКРАЇНСЬКОЇ  КУЛЬТУРИ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Нове  мистецтво  в  процесі  розви¬
тку  української  культури  //  Аванґард-Альманах  —  пролетар¬
ських  митців  нової  ґенерації.  —  1930.  —  №  а.  —  С.  37—42.
 «Літературний  ярмарок»  —  літературне  угруповання  й  щомі¬
сячний  гумористично-сатиричний  журнал,  що  виходив  у  Харко¬
ві  впродовж  1928—1929  рр.  з  ініціативи  М.  Йогансена.  Учасни¬
ки:  О.  Досвітній,  М.  Куліш,  Ю.  Яновський,  Юліян  Шпол,  М.  Хви¬
льовий,  А.  Любченко  та  ін.  З’явилося  13  чисел  видання.
 Вишня  Остап  (автонім  —  Губенко  Павло)  (1889—1956)  —
письменник-гуморист,  надзвичайно  популярний  у  1920-х  рр.,
автор  жанру  «усмішки»  (кримські,  кооперативні,  театраль¬
ні,  закордонні,  літературні,  мисливські  тощо).  Засновник  па¬
родійного  дискурсу  в  українській  літературі.  Репресований,
звільнений  1943  р.
 Хвильовий  Микола  (автонім  —  Фітільов)  (1893—1933)  —  поет,
прозаїк,  публіцист.  Активний  учасник  літературного  процесу
1920-х  рр,  ініціатор  найбільш  масштабної  дискусії  в  українській
літературі  XX  ст.  Фундатор  і  неформальний  лідер  літературних

838
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 організацій  «Гарт»,  «Урбіно»,  ВАПЛІТЕ,  «Пролітфронт».  У  своїй
епіці  цілісно  об’єднував  кілька  художніх  стилів  (неоромантизм,
символізм,  імпресіонізм,  неореалізм,  сюрреалізм)  довкола  стрижне¬
вого  —  експресіонізму.  Людина  фаустівського  типу,  інтелектуал.
 «Ще  коли  точилася  літературна  дискусія  з  почину  М.  Хви¬
льового  “Європа  чи  Просвіта”...»  —  йдеться  про  літературну
дискусію  1925—1928  рр.,  розпочату  статтями-закидами  в  бік
М.  Хвильового  М.  Биковця  та  Г.  Яковенка.
 Нечуй-Левицький  Іван  (1838—1918)  —  український
письменник-реаліст,  публіцист,  етнограф,  педагог.  Класик
української  літератури,  твори  якого  відбили  психологічну  на¬
туру  автора  —  педантичність,  скрупульозність,  акуратність
(риси  типового  анахорета).
 Потапенко  Гнат  (1856—1929)  —  російський  письменник,
представник  народницького  напрямку  в  літературі;  його  твори
на  побутові  теми  з  життя  інтелігенції  та  духовенства  користу¬
вались  широкою  популярністю  у  1890-х  —  1900-х  рр.
 Грінченко  Борис  (1863—1910),  Номис  (автонім  —  Симонов
Матвій)  (1823—1901)  —  українські  фольклористи,  письменни¬
ки  реалістичного  спрямування,  етнографи,  педагоги.
 Бенуа  П’єр  (1886—1962)  —  французький  письменник,  відо¬
мий  у  світовій  літературі  насамперед  своїми  авантюрними  ро¬
манами  з  елементами  еротики,  містицизму,  екзотичності  («Ат-
лантида»,  «За  дон  Карлоса»,  «Солоне  озеро»  тощо).
 Яновський  Юрій  (1902—1954)  —  письменник,  сценарист,  кі-
норедактор,  працював  у  ВУФКУ.  Автор  поетичної  збірки  «Пре¬
красна  Ут»  (1928),  прозових—  «Мамутові  бивні»  (1925),  «Кров
землі»  (1927),  роману-містифікації  «Майстер  корабля»  (1927)
тощо.  Типовий  формаліст  у  створенні  фактури  творів,  писав  у
неоромантично-бароковій  стилістиці.  Найвідоміші  твори  —
романи  «Чотири  шаблі»  (1930)  і  «Вершники»  (1935),  в  яких,
за  словами  Ю.  Лавріненка,  утверджено  велич  «незалежної
трагічно-вільної  козацьої  душі».
 Епік  Григорій  (1901—1937)  —  український  письменник,  учас¬
ник  ВАПЛІТЕ.  Йому  належать  прозова  збірка  «В  снігах»  (1928),
повісті  «Без  ґрунту»  (1928),  «Облога»  (1929),  «Зустріч»  (1929),
«Непія»  (1929)  тощо.  Репресований,  загинув  в  ув’язненні.
 Плужник  Євген  (1898—1936)  —  поет-екзистенціаліст,  пе¬
рекладач,  автор  збірок  поезій  «Дні»  (1926),  «Рання  осінь»
(1927),  «Рівновага»  (1933),  роману  «Недуга»  (1928).  Представ¬
ник  «попутницького»  дискурсу  в  українській  літературі.  По¬
мер  в  ув’язненні.

Примітки
 839
 Брасюк  Гордій  (1899—1942)  —  український  письменник,
член  угруповання  «Гарт»,  далі  —  «Ланки-МАРСу».  Автор  збі¬
рок  оповідань  «Безпутні»  (1926),  «В  потоках»  (1927),  роману
«Донна  Анна»  (1929)  тощо.  Після  1931  р.  літературною  діяль¬
ністю  не  займався.  Загинув  в  ув’язненні.
 Копиленко  Олександр  (1900—1958)  —  український  прозаїк,
перша  книжечка  якого  вийшла  1923  р.  —  «Кара-круча».  Його
твори  тяжіють  до  реалізму.
 Панч  Петро  (автонім  —  Панченко)  (1891—1978)  —  україн¬
ський  письменник-реаліст.  Працював  у  жанрах  нарису,  опові¬
дання,  повісті,  роману,  фейлетону  на  теми  громадянської  ві¬
йни,  села,  дитинства,  історичного  минулого  тощо.
 Косинка  Григорій  (автонім  —  Стрілець)  (1899—1934)  —
письменник-новеліст,  член  літоб’єднань  «Ланка»,  МАРС.  Дру¬
кувався  від  1919  р.  (перша  новела  —  «На  буряки»).  Його  доро¬
бок:  прозові  збірки  «На  золотих  богів»  (1922),  «Заквітчаний  сон»
(1923),  «Мати»  (1925),  «В  житах»  (1926),  «Політика»  (1927),
«Вибрані  оповідання»  (1928).  Репресований,  розстріляний.
 Під  могильний  Валер’ян  (1901—1937)  —  український  пись¬
менник,  перекладач,  інтелектуал.  Його  велика  проза  унікаль¬
на  за  змістом  у  спробі  діалектичної  взаємодії  раціо  та  біологіч¬
ного  (романи  «Місто»  (1928),  «Невеличка  драма»  (1930),  «По¬
вість  без  назви»  (1934)).  Репресований,  розстріляний.
 Поліщук  Валер’ян  (1897—1937)  —  український  письменник,
публіцист.  Організатор  конструктивістської  групи  «Аванґард»
(1925).  Загинув  в  ув’язненні.
 KOPEJIIC  —  «Колектив  режисерів,  літераторів  і  сценарис¬
тів»  ,  що  виник  внаслідок  затвердження  на  Другій  республікан¬
ській  кінонараді  в  1925  р.  пропозиції  про  закріплення  зв’язків
з  літературними  організаціями  і  залучення  письменників  до  на¬
писання  сценаріїв.  Раду  «Колективу  режисерів,  літераторів  і
сценаристів»,  метою  якої  було  поширення  фільмів  соціальної
та  політичної  тематики,  очолювали  В.  Поліщук,  Остап  Вишня,
О.  Досвітній,  М.  Паньків,  М.  Майський,  М.  Панченко,  Д.  Бузь¬
ко,  крім  того  до  складу  входили  О.  Довженко,  О.  Копиленко,
Г.  Епік,  П.  Панч,  І.  Дніпровський.
 Дяченко  Дмитро  (1887—1942)  —  український  архітектор;
серед  найважливіших  його  споруд  —  комплекс  будинків  Сіль¬
ськогосподарської  академії  в  Києві  (1923—1930).  Загинув  у
концтаборі  НКВС.
 Бойчук  Михайло  (1882—1939)  —  український  художник-
монументаліст,  профеор  Київського  художнього  інституту.

840
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Його  послідовники  відомі  як  «художники-бойчукісти».  Заги¬
нув  в  ув’язненні.
 Райт  ФренкЛлойд  (1869—1959)  —  видатний  американський
архітектор,  що  очолив  напрям  «органічної  архітектури»  (поєд¬
нання  форми  будівлі  з  навколишньою  природою).
 Гропіус  Вальтер  (1883—1969)  —  німецький  архітектор  і
теоретик  архітектури.  Розвинув  напрям  функціоналізму  у  бу¬
дівництві.
 Ле  Корбюзьє  (автонім  —  Жаннере  Шарль-Едуар)  (1887—
1965)  —  видатний  французький  архітектор,  один  з  основопо¬
ложників  раціоналізму  в  архітектурі.
 Холостенко  Микола  (1902—1978)  —  у  1930  р.  засновник  і
член  архітектурного  товариства  «Жовтень»  (разом  із  І.  Кара-
кісом,  В.  Заболотним,  М.  Гречиною  та  ін.)  Спроектував  Цен¬
тральний  республіканський  ботанічний  сад  у  Києві.
 Гречина  Михайло  (1902—1979)  —  засновник  і  член  архітек¬
турного  товариства  «Жовтень»;  серед  найвідоміших  споруд  ар¬
хітектора  —  стадіон  «Динамо»  у  Києві  (1937),  Центральний  ста¬
діон  на  Черепановій  горі  (1941).
 РЕКОНСТРУКЦІЯ  МИСТЕЦТВ
 Подається  за:  Шкурупій  Ґео.  Реконструкція  мистецтв  //
Аванґард-Альманах  —  пролетарських  митців  нової  ґенера¬
ції.  —  1930.  —  №  b.  —  С.  3—12.
 Державин  Володимир  (1899—1964)  —  літературний  критик,
літературознавець,  діяч  «Мистецького  українського  руху».
Звертався  до  вивчення  доробків  Є.  Плужника,  М.  Зерова,  П.  Фи-
липовича,  учасників  МУРу  тощо.
 Доленго  Михайло  (автонім  —  Клоков)  (1896—1981)  —  кри¬
тик,  поет-футурист.  Співпрацював  із  виданнями  «Гарт»,  «Літе¬
ратурна  газета»,  «Молодняк»,  «Критика»,  «Червонийшлях».
Футуристичний  опозиціонер.
 «Пролітфронт»  —  літературне  об’єднання,  створене  1930  р.
в  Харкові  з  ініціативи  М.  Хвильового  на  противагу  ВУСПП.
До  складу  ввійшли  колишні  ваплітяни,  літярмарківці  та  чле¬
ни  «Молодняка».  Організація  мала  свій  місячник  із  одноймен¬
ною  назвою,  в  якому  друкувалися  М.  Хвильовий,  Ю.  Янов-
ський,  Остап  Вишня,  П.  Тичина  й  ін.  Об’єднання  самоліквіду-
валося  у  1931  р.
 «Техномистецька  група  “А”»  —  група  письменників-
експериментаторів,  що  утворилася  після  розпаду  ВАП-

Примітки
 841
 ЛІТЕ  у  1928  р.  Учасники  —  М.  Йогансен,  Ю.  Смолич,
О.  Мар’ямов.
 Сосюра  Володимир  (1898—1965)  —  напрочуд  плідний  поет,
що  органічно  поєднував  у  своїй  творчості  два  вектори  —  осо-
бистісний  (інтимний)  і  суспільний  (громадянський).  Ав¬
тор  понад  60-ти  збірок  поетичних  творів.  Патологічно  від¬
вертий  письменник  у  прозі  (автобіографічний  роман  «Тре¬
тя  Рота»).
 Косяченко  Григорій  (1903—1936)  —  учасник  «Гарту»,
ВУСПП.  Перша  поетична  збірка  —  «Віхоли»  (1927).
 Мисик  Василь  (1907—1983)  —  український  поет,  перекладач,
учасник  угруповання  «Плуг».  Автор  поетичних  збірок  «Трави»
(1927),  «Блакитний  міст»  (1929)  тощо.  Заарештований  1934  р.,
відбув  5  років  на  Соловках.
 Масенко  Терень  (1903—1970)  —  співробітник  журналу  «Мо¬
лодняк»,  автор  поетичної  збірки  «Степова  мідь»  (1927).
 Вайльд  Оскар  (1856—1900)  —  англійський  письменник-
декадент.  У  романі  «Портрет  Доріана  Грея»,  п’єсах  «Як  важ¬
ливо  бути  серйозним»,  «Ідеальний  чоловік»зобразив  лицемір¬
ство  буржуазного  суспільства.
 «...хоча  його  репортаж  ще  нагадує  аксаковський»  —  ймо¬
вірно,  йдеться  про  Івана  Аксакова  (1823—1886)  —  російсько¬
го  публіциста,  поета.
 ДОДАТКИ
ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ  МАТЕРІАЛИ
 Василь  Роленко  [Іван  Кулик]
ЙОЛОПИ.  РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГУ  «ПСИХЕТОЗИ»
 Подається  за:  Роленко  В.  Йолопи  (про  книгу  «Психетози»
Ґ.  Шкурупія)  //  Шляхи  мистецтва.  —  1922.  —  №  2.  —  С.  62.
 Северянін  Ігор  (автонім  —  Лотарьов)  (1887—1941)  —  росій¬
ський  поет,  представник  егофутуризму.
 Андреєв  Леонід  (1871—1919)  —  російський  письменник,  у
творчості  якого  були  виразними  декадентські  й  містичні  мотиви.
 Апухтін  Олексій  (1841—1893)  —  російський  поет-лірик.
 Мамонтів  Яків  (1888—1940)  —  український  драматург,  те¬
атрознавець.  У  1924  р.  вийшла  перша  і  єдина  збірка  його  пезій
«Вінки  за  водою»,  на  яких  позначився  вплив  модернізму.

842
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Олесь  Олександр  (автонім  —  Кандиба)  (1878—1944)  —  поет-
лірик,  автор  13-ти  збірок,  драматург,  громадський  діяч.  Про¬
летарські  літературознавці  закидали  йому  «дрібнобуржуазну
обмеженість»,  застарілість  поетичного  словника.
 Бодлер  Шарль  (1821—1867)  —  французький  поет,  у  творчос¬
ті  якого  анархічне  бунтарство  поєднується  із  поетизацією  по¬
творного,  песимістичними  настроями  («Квіти  зла»,  1857).  Вва¬
жається  предтечею  поетів-декадентів.
 Майк  Йогансен
РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГИ  «БАРАБАН»,  «ПСИХЕТОЗИ»
 Подається  за:  Йогансен  М.  Гео  Шкурупій.  «Барабан»,  ві¬
трина  2-га.  Київ,  1923.  Король  Футуропрерій.  Гео  Шкурупій,
«Психетози»,  вітрина3-тя.  Київ,  1922:  [рецензія]  //  Червоний
шлях.  —  1923.  —  №  2.  —  С.  303—304.
 Яків  Савченко
РЕЦЕНЗІЯ  НА  КНИГУ  ОПОВІДАНЬ  «ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА»
 Подається  за:  Я.  С.  Гео  Шкурупій  —  «Переможець  Драко¬
на»,  ДВУ,  1925  р.,  ст.  244:  [рецензія]  //  Пролетарська  прав¬
да.  —  1925.  —  22  верес.  —  С.  5.
 Єлизавета  Старинкевич
РЕЦЕНЗІЯ  НА  РОМАН  «ДВЕРІ  В  ДЕНЬ»
 Подається  за  вид.:  Старинкевич  JI.  Ґео  Шкурупій.  «Двері
в  день».  Роман.  Видавництво  «Пролетарий»,  229  стор.  Ціна
2  крб.:  [рецензія]  //  Червоний  шлях.  —  1929.  —  №  5-6.  —
С.  270—272.
 Пруст  Марсель  (1871—1922)  —  французький  письменник.
Його  роман  «У  пошуках  втраченого  часу»  відіграв  важливу  роль
у  розвитку  психологічного  роману  XX  ст.
 Каверін  Веніамін  (автонім  —  Зільбер)  (1902—1989)  —  росій¬
ський  письменник.  Його  перші  літературні  спроби  пов’язані  з
програмою  угруповання  «Серапионовьі  братья»,  членів  якого
пролетарські  критики  звинувачували  у  формалізмі.
 Федін  Костянтин  (1892—1977)  —  російський  письменник.
Учасник  літературного  об’єднання  «Серапионовьі  братья».
 «...як  і  в  Скрипниковому  “Інтелігентові”»  —  «Екрані¬
зований  роман  на  шість  частин  з  прологом  та  епілогом»

Примітки
 843
 Леоніда  Скрипника  «Інтеліґент»,  написаний  як  перша  спроба
програмово-лівого  роману,  уперше  надруковано  під  псевдоні¬
мом  Левон  Лайн  в  журналі  «Нова  Ґенерація»  (№  1—3  за  1927  р.,
№  1—8  за  1928  р.),  1929  р.  окремим  виданням  твір  вийшов  у
харківському  видавництві  «Пролетарій».
 Ів.  Теліга
РЕЦЕНЗІЯ  НА  РОМАН  «ДВЕРІ  В  ДЕНЬ»
 Подається  за:  Теліга  /в.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.
Вид-во  «Пролетарій»,  1929р.,  с.  232.  2  крб.:  [рецензія]  //  Мо¬
лодняк.  —  1929.  —  №  6.  —  С.  109—110.
 Володимир  Гаряїв
КРОК  ВПЕРЕД.  «ЗИМА  1930  РОКУ»  ГЕО  ШКУРУПІЯ
 Подається  за:  Гарте  В.  Крок  вперед.  «Зима  1930  року»  Гео
Шкурупія  //  Літературна  газ.  —  1933.  —  №  14  (2  лип.).  —  С.  4.
 Євген  Адельгейм
ТВІР  КРУГЛИЙ  І  ПОВНОЦІННИЙ  ТА  КОМЕНТАРІ  ДО  НЬОГО
 Подається  за:  Адельгейм  Є.  Твір  круглий  і  повноцінний  та
коментарі  до  нього.  [«Зима  1930  року»]  //  Літературна  газ.  —
1933.  —  ЗО  верес.  —  С.  3.
 Відгук  Є.  Адельгейма  на  фрагментарні  малюнки  Ґео  Шкуру¬
пія  «Зима  1930  року»  з’явився  на  сторінках  «Літературної  га¬
зети»  як  подальший  крок  редакції  після  надрукованої  рецензії
 В. 	Гаряїва,  що  була  нею  визнана  за  помилку,  адже  критик  по¬
зитивно  оцінив  твір  письменника  і  не  помітив  його  «ідеологіч¬
них  помилок»  (Від  редакції  «ЛГ»  //  Літературна  газ.  —  1933.
—  12  лип.  —  С.  4).
 Річардсон  Семюел  (1689—1761)  —  англійський  письмен¬
ник.  У  творах  «Клариса,  або  історія  молодої  леді»,  «Історія  сера
Чарлза  Грандісона»  засуджував  розпусту  аристократії.

БІБЛІОГРАФІЯ
 ТВОРИ  ҐЕО  ШКУРУПІЯ
 Художні  твори
 Шкурупій  Ґео.  Аерокоран.  Лікарепопиніада.  Семафори  //Се¬
мафор  у  майбутнє.  Апарат  панфутуристів.  —  К.,  1922.  —  №  1
(травень).  —  С.  19—22.
 Шкурупій  Ґео.  Барабан.  Вітрина  друга.  —  К.:  Panfuturysty,
 1923. 	—  64  с.
 Шкурупій  Ґео.  Божественна  комедія  //  Життя  й  револю¬
ція.  —  1930.  —  №  10.  —  С.  26—34.
 Шкурупій  Ґео.  Божественна  комедія:  [памфлети].  —
Харків—Київ:  Література  і  мистецтво,  1931.  —  64  с.
 Шкурупій  Ґео.  Вогкість  вуст  //  Червоний  шлях.  —  1923.  —
№9.  —  С.  20—21.
 Шкурупій  Ґео.  Голод  //  На  сполох:  збірник.  —  К.,  1921.
 Шкурупій  Гео.  Двері  в  день:  [вибране].  —  К.:  Рад.  письмен¬
ник,  1968.  —  325  с.
 Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день:  [роман].  —  Харків:  Вид-во  «Про-
летарий»,  1929.  —  231  с.
 Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день:  [роман].  —  Харків—Київ:  Лі¬
тература  і  мистецтво,  1931.
 Шкурупий  Гео.  Двери  в  день:  [роман]  /  Пер.  с  укр.  под  ред.
Е.  Елисаветского.  —  М.—Л.:  ГИЗ,  1930.  —  272  с.
 Шкурупій  Ґео.  Десятий  //  Нова  Ґенерація.  —1927.  —№2.  —
С.  5—8.
 Шкурупій  Ґео.  Для  друзів  поетів  сучасників  вічности.  —  Хар¬
ків:  ДВУ,  1929.  —  172  с.
 Шкурупій  Ґео.  Доктор  Ствард:  [уривок  з  роману]  //  Черво¬
ний  шлях.  —  1925.  —  №  1-2.  —  С.  37—39.
 Шкурупій  Ґео.  Жанна  батальйонерка  //  Життя  й  револю¬
ція.  —  1929.  —  №  4.  —  С.  5—47;  №  5.  —  С.  35—76;  №  7-8.  —
С.  60—82;  №  10.  —  С.  43—62.
 Шкурупій  Ґео.  Жанна  батальйонерка  //  Шквал.  —  1929.  —
№17-18.  —  С.  17—19.
 Шкурупій  Ґео.  Жанна  батальйонерка:  [роман].  —  Харків—
Київ:  Книгоспілка,  1930.  —  168  с.  (4  тис.  прим.)

846
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Шкурупій  Ґео.  Жанна  батальйонерка  //  Сучасність.  —
1982.  —  №  1-2.  —  С.  38—81;  №  3.  —  С.  8—48;  №  4—5.  —  С.  11—
35;  №  6.  —  С.  11—31.
 Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:  [вибрані  поезії].  —  Харків:  Кни¬
госпілка,  1925.  —  39  с.
 Шкурупій  Ґео.  Ждань  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —
№4—5.  —  С.  16.
 Шкурупій  Ґео.  Жовтневий  роман  //  Жовтневий  збірник  пан-
футуристів.  —  К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  36—37.
 Шкурупій  Ґео.  З  нами  Ленін.  Марш.  Стежка  на  снігу:  [по¬
езії]  //  Із  поезії  20-х  років:  збірник.  —  К.:  Рад.  письменник,
1959.  —  С.  374—378.
 Шкурупій  Ґео.  З  циклу  «Море»  //  Березіль.  —  2004.  —
№1.  —  С.  138—139.
 Шкурупій  Ґео.  Залізна  брама  //  Шляхи  мистецтва.  —
 1922. 	—  №1.  —  С.  9.
 Шкурупій  Ґео.  Замах  на  революцію  //  Жовтневий  збірник
панфутуристів.  —  К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  12—13.
 Шкурупій  Ґео.  Захищай  Китай  //  Більшовик.  —  1924.  —
№  255  (7  груд.).  —  С.  4.
 Шкурупій  Ґео.  Захищай  Китай  //  Гольфштром.  Збірник  1.
Літсектор  АсКК.  —  Харків:  ДВУ,  1925.  —  С.  66—68.
 Шкурупій  Ґео.  Збори  в  сельбуді  (Уривок  з  поеми  «Зима  1930
року»)  //  Життя  й  революція.  —  1931.  —  №  7.  —  С.  55—65.
 Шкурупій  Ґео.  Зима  1930  року:  [фраґментарні  малюнки,  ви¬
конані  віршами  та  прозою].  —  Харків—Київ:  Література  і  мис¬
тецтво,  1933.  —  159  с.
 Шкурупій  Ґео.  Зруйнований  полон.  Місяць  з  рушницею.  —
Харків—Одеса:  ДВУ,  1930.  —  62  с.
 Шкурупій  Г.  Майбутнє.  Катастрофа.  Весілля:  [поезії].  Вули¬
ця:  [поема].  В  натовпі.  Революція.  Святкове:  [поезії]  //  Вир  ре¬
волюції.  —  Катеринослав,  1921.  —  С.  ЗО—37.
 Шкурупій  Ґео.  Марш  //  Життя  й  революція.  —  1930.  —  №  1.
 Шкурупій  Ґео.  Машина  //  Жовтневий  збірник  панфутурис¬
тів.  —  К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  25—26.
 Шкурупій  Ґео.  Міркування  Ґео  Шкурупія  про  Кримські
гори  й  вічність  //  Життя  й  революція.  —  1929.  —  №  1.  —
С.  33—35.
 Шкурупій  Ґео.  Міс  Адрієна:  [роман].  —  Харків:  Рад.  літера¬
тура,  1934.  —  64  с.
 Шкурупий  Гео.  Месяц  с  винтовкой  /  Пер.  И.  Марченко  //
Альманах  современной  украинской  литературьі  /  Под  ред.

Бібліографія
 847
 И.  Поступальского.  —  JL:  Изд-во  «Красная  газета»,  1930.  —
С.  147—162.
 Шкурупій  Г.  Ми.  В  час  великих  страждань  //  Ґроно:
літературно-мистецький  збірник  /  За  ред.  В.  Поліщука.  —  К.,
1920.
 Шкурупій  Ґео.  Місяць  з  рушницею  //  Нова  Ґенерація.  —
 1928. 	—  №  3.  —  С.  174—184.
 Шкурупій  Ґео.  Монгольські  оповідання.  —  Харків:  Рух,
 1932. 	—  116  с.  (3105  прим.)
 Шкурупій  Ґео.  Море  //  Бажан  Микола,  Семенко  Михайль,
Шкурупій  Ґео.  Зустріч  на  перехресній  станції.  Розмова  трьох.  —
К.:  Бумеранг,  1927.  —  С.  21—27.
 Шкурупій  Ґео.  «Нарком»  //  Глобус.  —  1924.  —  №  15.  —
С.  5—16.
 Шкурупій  Ґео.  Нарком  /  Пер.  с  укр.  Н.  Ушакова.  —  К.:
«АРП»,  1930.  —  ЗО  с.
 Шкурупій  Ґео.  Ненюфари:  [поема]  //  Жовтень:  збірник.  —
Харків,  1921.  —  С.  20—22.
 Шкурупій  Ґео.  Патетична  ніч.  «Нарком»  /Передм.  Ол.  Пол-
торацького.  —  Харків:  Укр.  робітник,  1929.  —  63  с.
 Шкурупій  Ґео.  Переможець  дракона:  [книга  оповідань].  —
Харків:  ДВУ,  1925.  —  245  с.
 Шкурупій  Ґео.  Переможець  дракона:  [книга  оповідань].  —
2-ге  вид.  —  Харків—Київ:  ДВУ,  1929.  —  134  с.
 Шкурупій  Ґео.  Пісня  зарізаного  капітана  //  Нова  Ґенерація.  —
 1928. 	—  №  7.  —  С.  28.
 Шкурупій  Ґео.  Пісня  колгоспників  (3  поеми  «Зима  1930
року»)  //  Глобус.  —  1931.  —  №  9-10.  —  С.  129.
 Шкурупій  Ґео.  Повість  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шев¬
ченка  //  Нова  Ґенерація.  —  1930.  —  №  5.  —  С.  8—17.
 Шкурупій  Ґео.  Повість  про  гірке  кохання  поета  Тараса  Шев¬
ченка  (Окремі  розділи)  //  Життя  й  революція.  —  1930.  —
№  6.  —  С.  6—28.
 Шкурупій  Ґео.  Поезії:  Голод.  Пісня  зарізаного  капітана.  Пор¬
трет  романтика.  Семафори  //  Яр  Славутич.  Розстріляна  муза:
[мартиролог,  нариси  про  поетів].  —  2-ге  вид.,  випр.  і  доп.  —  К.:
Либідь,  1992.  —  С.  138—141.
 Шкурупій  Ґео.  Поезії:  Семафори.  Голод.  Пісня  зарізаного
капітана  //  Розстріляне  відродження:  антологія  1917—1933:
Поезія  —  проза  —  драма  —  есей  /  Упор.  Ю.  Лавріненко.  —  К.:
Смолоскип,  2004.  —  С.  244—247.

848
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Шкурупій  Ґео.  Поезії:  Семафори.  З  нами  Ленін.  Стежка  на
снігу  //  Антологія  української  поезії:  У  4  т.  /  Упор.  М.  Рильсь¬
кий,  М.  Нагнибіда.  —  К.:  ДВ  художньої  літератури,  1957.  —
Т.  3.  —  С.  213—216.
 Шкурупій  Ґео.  Поезії  //  Український  футуризм:  Вибрані
сторінки  /  Упор.  М.  Сулима.  —  Ніредьгаза,  1996.  —  С.  94—115.
 Шкурупій  Ґео.  Предсонцзоря  //  Червоний  шлях.  —  1924.  —
№4-5.  —  С.  16.
 Шкурупій  Ґео.  Пригоди  машиніста  Хорна.  —  Харків:
Книгоспілка,  1925.  —  88  с.
 Шкурупій  Ґео.  Пригоди  машиніста  Хорна.  —  2-ге  вид.  —
Харків:  Книгоспілка,  1930.  —  86  с.
 Шкурупій  Ґео.  Провокатор  //  Життя  й  революція.  —1927.  —
№9.
 Шкурупій  Ґео.  Проза.  Т.  1.  Новелі  нашого  часу.  —  Харків—
Київ:  ДВ  «Література  і  мистецтво»,  1931.  —  211  с.
 Шкурупій  Ґео.  Психетози.  Вітрина  третя.  —  К.:  Panf  uturysty,
 1922. 	—  32  с.
 Шкурупій  Ґео.  Психетози.  Вітрина  третя  //  Кальміюс.  —
2005.  —  Число  3  (24).  —  С.  91—102.
 Шкурупій  Ґео.  Реабілітація  Т.  Г.  Шевченка.  І.  Моя  орато¬
рія  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  5.  —  С.  325—328.
 Шкурупій  Г.  Розмова  мерців  //  Вир  революції.  —  Катери¬
нослав,  1921.  —  С.  59—62.
 Шкурупій  Ґео.  Романси  баналі  //  Червоний  шлях.  —1924.  —
№1-2.  —  С.  16—17.
 Шкурупій  Ґео.  Семафори  //  Семафор  у  майбутнє.  Апарат  пан-
футуристів.  —  К.,  1922.  —  Ч.  1.  —  С.  22.
 Шкурупій  Ґео.  Семафори  //  Шляхи  мистецтва.  —  1922.  —
№1.  —С.  8—9.
 Шкурупій  Ґео.  Січневе  повстання:  [оповідання].  —  К.:  Про¬
летарська  правда,  1928.  —  48  с.
 Шкурупій  Ґео,  Бузько  Дмитро.  Старим  Дніпром  в  останній
раз  //  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —  №  1.  —  С.  21—35.
 Шкурупій  Ґео.  Страшна  мить  //  ВАПЛІТЕ:  Альманах  пер¬
ший.  —  Харків,  1926.  —  С.  243—267.
 Шкурупій  Ґео.  Страшна  мить.  —  Харків:  Книгоспілка,
 1929.—  85  с.
 Шкурупій  Ґео.  Страшна  мить.  —  Харків—Одеса:  ДВУ,
 1930.  —  32  с.
 Шкурупій  Ґео.  Чудесний  патичок  //  Життя  й  революція.—
1925.  —  №  12.  —  С.  7—13.

Бібліографія
 849
 Шкурупій  Ґео.  Шерк  серця  //  Жовтневий  збірник  панфуту-
ристів.  —  К.:  Ґольфштром,  1923.  —  С.  35.
 Шкурупій  Ґео.  Штаб  смерти  //  Гольфштром.  Збірник  1.  Літ-
сектор  АсКК.  —  Харків:  ДВУ,  1925.  —  С.  З—52.
 Шкурупій  Ґео.  Штаб  смерти:  [повість].  —  К.:  Час,  1926.  —
72  с.
 Шкурупій  Ґео.  Ювілейна  промова  //  Нова  Ґенерація.  —
1927.  —  №1.  —С.  18—21.
 Публіцистика.  Статті.  Документи
 Шкурупій  Ґео.  Без  полеміки  //  Літературна  газета.  —
 1931. 	—  №  8  (28  лют.).  —  С.  1.
 Шкурупій  Ґео.  Вереск  всеукраїнського  ліліпута  //  Нова  Ґе¬
нерація.  —  1928.  —  №  7.  —  С.  40—42.
 Шкурупій  Ґео.  Диктатура  богомазів  //  Нова  Ґенерація.  —
 1929. 	—  №  10.  —  С.  26—34.
 Шкурупій  Ґео.  До  федерації  радянських  письменників  //
Нова  Ґенерація.  —  1930.  —  №  4.  —  С.  62—63.
 Шкурупій  Ґео,  Семенко  Миайль,  Бажан  Микола.  Зустріч  на
перехресній  станції.  Розмова  трьох.  —  К.:  Бумеранг,  1927.  —
49  с.
 Шкурупій  Ґео.  Кінодійсність  та  кінокритика  //  Пролетар¬
ська  правда.  —  1925.  —  3  верес.  —  С.  6.
 Шкурупій  Ґео.  Конструктори-функціоналісти  //  Нова  Ґене¬
рація.  —  1928.  —  №  ю.  _  С.  275—276.
 Шкурупій  Ґео.  Леонід  Скрипник:  [некролог]  //  Пролетар¬
ська  правда.  —  1929.  —  №  28  (4  лют.).  —  С.  5.
 Шкурупій  Ґео,  Ірчан  Мирослав.  Листування  з  ЕМ  [sic]  Ір-
чаном  //  Катафалк  искусства.  —  1922.  —  №  1  (13  дек.).  —
С.  2.
 Шкурупій  Ґео.  На  відламку  корабля  //  Бумеранг:  Неперіо¬
дичний  журнал  памфлетів.  —  1927.  —  №  1.  —  С.  13—20.
 Шкурупій  Ґео.  На  штурм  лінощів  і  незнайства  //  Нова  Ґене¬
рація.  —  1928.  —  №  3.  —  С.  211—213.
 Шкурупій  Ґео,  Семенко  Мих.  та  ін.  Платформа  й  оточен¬
ня  лівих:  [програма]  //  Нова  Ґенерація.  —  1927.  —  №  1.  —
С.  39—43.
 Шкурупій  Ґео.  Монтаж  слова  //  Гонг  Комункульта.  —
 1924. 	—  №1.  —С.  11.
 Шкурупій  Ґео.  Наша  доба  кує  нас  //  Літературна  газета.  —
 1933. 	—  №  13  (27  черв.).  —  С.  2.

850
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Шкурупій  Ґео.  Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку  україн¬
ської  культури  //  Аванґард-Альманах  —  пролетарських  мит¬
ців  нової  ґенерації.  —  1930.  —  №  а.  —  С.  37—42.
 Шкурупій  Ґео.  Пролетарська  творчість  квітне  буйним  кві¬
том  //  Глобус.  —  1933.  —  №  7-8.  —  С.  5.
 Шкурупій  Ґео.  Реконструкція  мистецтв  //  Аванґард-
Альманах  —  пролетарських  митців  нової  ґенерації.  —  1930.  —
№b.  —  С.  3—12.
 Шкурупій  Ґео.  Сигнал  на  сполох  друзям  —  фальшива  триво¬
га  //  Нова  Ґенерація.  —  1928.  —  №  11.  —  С.  327—334.
 Шкурупій  Ґео.  Черговий  блеф  М.  Хвильового  //  Аванґард-
Альманах  —  пролетарських  митців  нової  ґенерації.  —  1930.  —
№b.  —  С.  63—66.
 Шкурупій  Ґео.  Чому  ми  завжди  на  барикадах  //  Нова  Ґене¬
рація.  —  1927.  —  №  2.  —  С.  30—34.
 Шкуру  пий  Гео.  ІНевиданньїй  поєдинок!  //  Семафор  у  май¬
бутнє.  Апарат  панфутуристів.  —  К.,  1922.  —  №  1  (трав.).  —
С.  46.
 Schkurupij  Geo.  Маніфест  Marinetti  і  панфутуризм  //  Де¬
сять  років  української  літератури  (1917—1927):  У  2  т.  /  Упор.
А.  Лейтес,  М.  Яшек.  —  Харків:  ДВУ,  1928.  —  Т.  2.  —  С.  110—
112.
 Wkurupij  Geo.  Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм  //  Сема¬
фор  у  майбутнє.  Апарат  панфутуристів.  —  К.,  1922.  —  №  1
(трав.).  —  С.  8—10.
 Wkurupij  Geo.  Музика  шумів  (Musique  bruitiste)  //  Сема¬
фор  у  майбутнє.  Апарат  панфутуристів.  —  К.,  1922.  —  №  1
(трав.).  —  С.  33.
 ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ  МАТЕРІАЛИ
 Рецензії  й  праці  1920-х  рр.
 Адельгейм  Є.  Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі  до
нього.  [«Зима  1930  року»]  //  Літературна  газета.  —  1933.  —
ЗО  верес.  —  С.  3.
 Білецький  О.  І.  Про  прозу  взагалі  та  про  нашу  прозу  1925  року
(продовж.)  //  Червоний  шлях.  —  1926.  —  №  3.  —  С.  133—163.
 Від  редакції  «Літературної  газети».  [Щодо  рецензії  В.  Га-
ряїва  на  «Зиму  1930  року»  Ґео  Шкурупія]  //  Літературна  га¬
зета.  —  1933.  —  12  лип.  —  С.  4.

Бібліографія
 851
 Г.  Г-н.  Ґ.  Шкурупій.  «Двері  в  день».  Роман.  Изд.  «Пролета-
рий».  1929  г.  Стр.  229.  Цена  2  р.:  [рецензія]  //  Красное  слово.  —
1929.  —  №  3.  —  С.  108—109.
 Гадзінський  В.  В  круговороті  деструкції  і  в  погоні  за  синте-
зою  //  Фрагменти  стихії.  —  К.,  1927.  —  С.  64—77.
 Гаряів  В.  Крок  вперед.  «Зима  1930  року»  Ґео  Шкурупія  //
Літературна  газета.  —  1933.  —  №  14  (2  лип.).  —  С.  4.
 Державин  В.  Ґео  Шкурупій.  Страшна  мить.  Оповідання.
«Книгоспілка»  1929.  Стор.  85.  Ціна  80  коп.:  [рецензія]  //
Гарт.  —  1930.  —  №  1.  —  С.  192—196.
 Доленго  М.  Ґео  Шкурупій  «Переможець  Дракона»:  [рецен¬
зія]  //  Червоний  шлях.  —  1925.  —  №  11-12.  —  С.  354—355.
 Дорошкевич  О.  Ґео  Шкурупій  11  Дорошкевич  Олександр.  Під¬
ручник  історії  української  літератури.  —  Вид.  3-тє.  —  Харків:
Книгоспілка,  1927.  —  С.  295.
 Епік  Г.  На  чергу  дня.  [Про  Пролітфронт  і  ВУСПП]  //  Хар¬
ківський  пролетар.  —  1930.  —  11  жовт.  —  С.  3.
 Ів.  М.  (Ґео  Шкурупій.  «Двері  в  день»):  [рецензія]  //  Проле¬
тарська  правда.  —  1929.  —  №  84  (12  квіт.).  —  С.  5.
 Йогансен  М.  Ґео  Шкурупій.  «Барабан»,  вітрина  2-га.  Київ,
 1923. 	Король  футуропрерій.  Ґео  Шкурупій,  «Психетози»,
вітрина  3-тя.  Київ,  1922:  [рецензія]  //  Червоний  шлях.  —
 1923. 	—  №  2.  —  С.  303—304.
 Йогансен  М.  Теоретичне  обґрунтування  футуризму  //  Шля¬
хи  мистецтва.  —  1922.  —  №  2  (4).  —  С.  55.
 К-ий  Й.  Ґео  Шкурупій  «Січневе  повстання»:  [рецензія]  //
Блиски.  —  19Д8.  —  №  2.  —  С.  60—61.
 Ковалевський  В.  Ґео  Шкурупій.  Для  друзів  поетів  сучасників  ві-
чности.  ДВУ.  Київ,  1929  р.  Ст.  172+4,  тир.  2000,  ц.  2  крб.  20  коп.:
[рецензія]  //  Життя  й  революція.  —  1929.  —  №  9.  —  С.  179—181.
 Коваленко  Б.  Літературний  Київ  //  Гарт.  —  1925.  —  №  1.  —
С.  111—152.
 Костюк  Г.  Деструктор-шукач:  Про  творчість  Ґео  Шкуру¬
пія  //  Молодняк.  —  1929.  —  №  9.  —  С.  72—92.
 Майфет  Гр.  Природа  новели.  Збірка  друга.  —  Харків:  ДВУ,
 1929.  —  343  с.
 МаловічкоІ.  Геніїпо-шкурупіївському  //НоваҐенерація.  —
 1930.  —  №  11-12.  —  С.  65—66.
 Над  чим  працюють  письменники.  Ґео  Шкурупій  //  Літера¬
турна  газета.  —  1929.  —  №  23  (1  груд.).  —  С.  7.
 Панфутуристи  працюють:  [літературна  хроніка]  //  Більшо¬
вик.  —  1922.  —  7  груд.  —  С.  3.

852
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Підгайний  Л.  Ґео  Шкурупій.  Жанна  батальйонерка.  Книго-
спілка,  1930  р.  167  стор.  Тир.  4000.  Ціна  1  карб.  60  коп.:  [ре¬
цензія]  //  Критика.  —  1930.  —  №  5.  —  С.  148—152.
 Полторацький  Ол.  Ґео  Шкурупій  //  Шкурупій  Ґео.  Патетич¬
на  ніч.  «Нарком».  —  Харків:  Укр.  робітник,  1929.  —  С.  З—6.
 Полторацький  Ол.  Практика  лівого  оповідання  //  Нова  Ґе¬
нерація.  —  1928.  —  №  1.  —  С.  50—60.
 П’ятковський  І.  Хвороба  на  недогляд  //  Молодняк.  —
 1930. 	—  №  3.  —  С.  145—152.
 Роленко  В.  Йолопи  (про  книгу  «Психетози»  Ґ.  Шкурупія)  //
Шляхи  мистецтва.  —  1922.  —  №  2.  —  С.  62.
 Смілянський  Л.  «Двері  в  день».  Роман  Ґео  Шкурупія.  Вид-
во  «Пролетарій»:  [рецензія]  //  Літературна  газета.  —  1929.  —
№  8  (15  квіт.).  —  С.  3.
 Старинкевич  Л.  Ґео  Шкурупій.  «Двері  в  день».  Роман.  Ви¬
давництво  «Пролетарий»,  229  стор.  Ціна  2  крб.:  [рецензія]  //
Червоний  шлях.  —  1929.  —  №  5-6.  —  С.  270—272.
 Старинкевич  Л.  Для  друзів  поетів  сучасників  вічности,  ДВУ,
1929  р.  172  стор.  2крб.  35  коп.:  [рецензія]  //  Червоний  шлях.  —
1929.  —  №  10-11.  —  С.  186—190.
 Старинкевич  Л.  Український  новий  роман  //  Література  й
побут.  —  1929.  —  №  2.  —  С.  11—14.
 Старинкевич  Е.  Украинский  футуризм  (Его  фактура  и  иде-
ология)  //  Красное  слово.  —  1929.  —  №  8.  —  С.  96—107.
 Теліга  Ів.  Ґео  Шкурупій  «Двері  в  день».  Роман.  Вид-во  «Про¬
летарій»,  1929  р.,  с.  232.  2  крб.:  [рецензія]  //  Молодняк.  —
1929.  —  №  6.  —  С.  109—110.
 Ф.  Я.  Ґео  Шкурупій  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»:
[рецензія]  //  Пролетарська  правда.  —  1929.  —  13  черв.  —  С.  5.
 Хуторян  А.  Семафор  у  кафе.  [Про  книгу  М.  Семенка,  Ґео
Шкурупія  та  М.  Бажана  «Зустріч  на  перехресній  станції»]  //
Пролетарська  правда.  —  1927.  —  1  бер.
 Хуторян  А.  У  полоні  експериментів.  Ґео  Шкурупій.  Страш¬
на  мить,  оповідання.  Книгоспілка,  1929:  [рецензія]  //Літера¬
турна  газета.  —  1929.  —  №  23  (1  груд.).  —  С.  4.
 Шкурупій  Ґео.  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»  //
Шквал.  —  1929.  —  №  24.  —  С.  12.
 Шкурупій  Ґео.  «Жанна  батальйонерка»  //  Читач-рецен-
зент.  —  1930.  —  №  3.  —  С.  15.
 Я.  С.  Ґео  Шкурупій—  «Переможець  Дракона»,  ДВУ,  1925  р.,
ст.  244:  [рецензія]  //  Пролетарська  правда.  —  1925.  —  22  ве¬
рес.  —  С.  5.

Бібліографія
 853
 Я.  Ф.  Шкурупій  Ґео  «Жарини  слів»:  [рецензія]  //  Пролетар¬
ська  правда.  —  1925.  —  19  груд.  —  С.  5.
 Якубовський  Ф.  Літературна  практика  «Вапліте»  //  Проле¬
тарська  правда.  —  1927.  —  9  січ.
 Якубовський  Ф.  Перед  «Дверима  в  день»  (Ґео  Шкурупій  —
від  «Психетоз»  до  роману)  //  Критика.  —1929.  —  №  5.  —
С.45—62.
 Якубовський  Ф.  Пригоди  машиніста  Хорна.  Харків,  «Кни¬
госпілка»,  1925,  стор.  88:  [рецензія]  //  Життя  й  революція.  —
 1925. 	—  №  12.  —  С.  103—105.
 Якубовський  Ф.  Українська  художня  проза  в  Києві  //  Гло¬
бус.  —  1927.  —  №  4.  —  С.  55—56.
 Якубовський  Ф.  Шукання  «лівих»  новели  й  роману  (Ґео
Шкурупій  )//  Ф.  Якубовський.  Від  новели  до  роману:  етюди  про
розвиток  української  художньої  прози  XX  ст.  —  Харків:  ДВУ,
 1929. 	—  С.  226—265.
 Сучасна  рецепція  творчості
 Бернадська  Н.  І.  Український  роман:  теоретичні  проблеми
і  жанрова  еволюція:  монографія.  —  К.:  Академвидав,  2004.  —
368  с.
 Бурбела  В.  «Двигун»  панфутуризму  //  Друг  читача.  —
1991.  —  2  жовт.  —  С.  4.
 Васьків  М.  С.  Український  роман  20-х  —  початку  1930-х
років:  ґенерика  й  архітектоніка:  монографія.  —  Кам’янець-
Подільський:  Буйницький  О.  А.,  2007.  —  208  с.
 Голубєва  3.  С.  Пошуки  форми  роману  //  Укр.  літературо¬
знавство.  —  Вип.  2.  —  Львів:  Вид-во  Львівськогоун-ту,  1966.  —
С.  9—14.
 Голубєва  3.  С.  Український  радянський  роман.  —  Харків:
Вид-во  Харківського  ун-ту,  1967.  —  216  с.
 Губарєва  С.  Теорія  «одивнення»  Віктора  Шкловського  й  ре-
портажна  новела  Ґео  Шкурупія  //Література.  Фольклор.  Про¬
блеми  поетики:  [зб.  наук,  праць]  /  Редкол.  Г.  Ф.  Семенюк  та
ін.  —  Вип.  31.  Ч.  1.  —  К.:  Твім  інтер,  2008.  —  С.  529—542.
 Губарєва  С.  «Прокляті  поети»  і  репортажна  новела  Ґео  Шку¬
рупія  //  Вісник  Харківського  національного  ун-ту  ім.  В.  Н.  Ка-
разіна.  Сер.  «Філологія».  —  №  854  (Вип.  57).  —  Харків,  2009.  —
С.  29—35.
 Давидова-Біла  Г.  Проблема  індивідуального  стилю  в  дис¬
курсі  футуризму  (на  матеріалі  творчості  Ґео  Шкурупія)  //

854
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Українське  літературно-мистецьке  Відродження  20-х  років
XX  століття:  питання  стилю,  проблематики,  поетики,  мови:
зб.  пр.  Всеукр.  наук,  конф.,  11—12  трав.  2005  р.  —  Черкаси,
2005.  —  С.  148—153.
 Данькевич  Ю.  Ґео  Шкурупій:  художня  творчість  і  констан¬
ти  образного  мислення  //  Рідна  школа.  —  2004.  —  №  12.  —
С.  26—29.
 Данькевич  Ю.  В.  Динаміка  композиційно-сюжетної  по¬
будови  роману  Ґео  Шкурупія  «Міс  Адрієна»  //  Актуальні
проблеми  слов’янської  філології:  [міжвуз.  зб.  наук.  ст.].  —
К.,  2006.  —  Вип.  11.  Ч.  2:  Лінгвістика  і  літературознавство.  —
С.  215—224.
 Данькевич  Ю.  «Лівий»  роман:  проблеми  становлення  та
масового  функціонування  жанру  //  Актуальні  проблеми
слов’янської  філології:  [міжвуз.  зб.  наук.  ст.].  Лінгвістика  і
літературознавство.  —  Ніжин:  Вид-во  «Аспект-Поліграф»,
2007.  —  С.  183—189.
 Данькевич  Ю.  Поетика  роману  Ґео  Шкурупія  «Жанна  бата¬
льйонерка»  //  Вісник  /  Київський  міжнар.  ун-т.  —  К.,  2004.  —
Вип.  6:  Літературознавчі  студії.  —  С.  196—203.
 Данькевич  Ю.  Специфіка  романної  структури:  «Двері  в  день»
Ґео  Шкурупія  //  Українська  мова  та  література.  —  2006.  —
№9.  —  С.  15—17.
 Данькевич  Ю.  Тарас  Шевченко  крізь  футуристичну  при¬
зму  творів  Ґео  Шкурупія  //  Шевченкознавчі  студії.  —  2006.  —
Вип.  8.  —  С.  51—56.
 Данькевич  Ю.  Творча  індивідуальність  Ґео  Шкурупія-
епіка  //  Рідна  школа.  —  2005.  —  №  1.  —  С.  41—44.
 Данькевич  Ю.  В.  Художня  проза  Ґео  Шкурупія:  проблеми
поетики:  автореф.  дис.  ...  канд.  філол.  наук:  спец.  10.01.01
«Українська  література».  —  Харків,  2008.  —  20  с.
 Журба  С.  Гра  як  засіб  інтенції  автора  і  персонажів  у  романі
«Жанна-батальйонерка»  Ґео  Шкурупія  //  Література.  Фоль¬
клор.  Проблеми  поетики:  [зб.  наук,  праць].  —  Вип.  24.  Ч.  2.  —
К.:  Акцент,  2006.  —  С.  161—170.
 Журенко  О.  М.  Модерні  тенденції  української  романістики
20-х  років  XX  ст.:  дис...  канд.  філол.  наук:  спец.  10.01.01.  —
К.,  2003.  —  188  с.
 Ільницький  О.  Український  футуризм  (1914—1930).  —
Львів:  Літопис,  2003.  —  456  с.
 Ільницький  О.  Шевченко  і  футуристи  //  Світи  Тараса  Шев¬
ченка:  зб.  ст.  до  175-річчя  з  дня  народження  поета.  —  Нью-

Бібліографія
 855
 Йорк  —  Париж  —  Сідней  —  Торонто  —  Львів,  1991.  —  С.  149—
159.
 КавунЛ.І.  «М’ятежні»  романтики  вітаїзму:  Проза  ВАПЛІТЕ:
монографія.  —  Черкаси:  Брама-Україна,  2006.  —  328  с.
 Кавун  Л.  Синкретизм  художнього  мислення  в  українській
прозі  20-х  років  XX  століття  //  Донецький  вісник  Наукового
товариства  ім.  Шевченка.  —  Т.  23.  —  Донецьк:  Український
культурологічний  центр,  Східний  видавничий  дім,  2008.  —
С.6—19.
 Капленко  О.  М.  Наративні  структури  в  українській  авангард¬
ній  прозі  20-х  роківXX  століття:  автореф.  дис....  канд.  філол.
наук:  спец.  10.01.01.  —  К.,  2005.  —  20  с.
 Качуровський  І.  Напівзабутий  Ґео  //  Березіль.  —  2004.  —
№1.  —С.  134—137.
 Козир  О.  Ґео  Шкурупій:  імператив  «умовності»  та  естетика
футуризму  //Літературознавство:  [матеріали  V  конгр.  Міжнар.
асоц.  україністів,  Чернівці,  26  —  29  серп.  2002  р.1.  —  Чернів¬
ці,  2003.  —  С.  263—267.
 Козир  О.  Гео  Шкурупій:  сон  і  текст  //IV  Міжнар.  конгр.
україністів,  Одеса,  26—29  серп.  1999  р.:  Літературознавство:
доп.  та  повідомл.  —  К.,  2000.  —  Кн.  2.  —  С.  85—91.
 Козир  О.  В.  Гео  Шкурупій  у  періодиці  20-х  —  30-х  років  //
Українська  періодика:  історія  та  сучасність:  матеріали  ювіл.
наук.  конф.  —  Харків:  Харк.  держ.  ун-т,  1998.  —  С.  70—76.
 Козир  О.  Жінка  в  українському  футуризмі:  У  художніх  тво¬
рах  Михайля  Семенка  та  Ґео  Шкурупія  //  Слобожанщина.  —
2001.  —  №  18.  —  С.  159—162.
 Козир  О.  Сновидіння  в  прозі  Ґео  Шкурупія:  психоаналітич¬
на  версія  //  Збірник  Харківського  історико-філологічного  то¬
вариства.  —  Харків:  Харківський  держ.  пед.  ун-т,  1999.  —
Т.8.  —  С.  75—81.
 Лавріненко  Ю.  Ґео  Шкурупій  (літературна  сильветка)  //  Роз¬
стріляне  відродження:  антологія  1917—1933:  Поезія  —  проза  —
драма  —  есей.  —  К.:  Смолоскип,  2004.  —  С.  241—243.
 МихайловаА.А.  Ерос  як  естетична  і  поетологічна  проблема
української  прози  20-х  —  30-х  років  XX  століття:  дис...  канд.
філол.  наук:  спец.  10.01.01.  —  Дніпропетровськ,  2003.  —
172  с.
 Мікуліна  О.  «Експериментальне  трюкацтво»  Ґео  Шкуру¬
пія  в  романі  «Двері  в  день»:  структурно-семіотичний  підхід  //
Сучасний  погляд  на  літературу:  [зб.  наук,  праць].  —  Вип.  6.  —
К.,  2001.  —  С.  118—130.

856
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Полторацький  Ол.  Гео  Шкурупій  і  «Нова  генерація»:  [спога¬
ди]  //  Рад.  літературознавство.  —  1968.  —  №7.  —  С.  66—71.
 Пуніна  О.  До  творчої  методи  Ґео  Шкурупія  (роман  «Жан¬
на  батальйонерка»)  //  Актуальні  проблеми  української  літе¬
ратури  і  фольклору.  —  Вип.  14.  —  Донецьк:  ДонНУ,  2010.  —
С.  94—105.
 Пуніна  О.  Редагування  художнього  твору  як  чинник  зміни  ко¬
мунікативної  події:  видання  роману  Ґео  Шкурупія  «Двері  в  день»
1929  й  1968  років  //Вісник  Донецького  національного  ун-ту.  Серія
«Б».  —  Донецьк:  ДонНУ,  2010.  —  №  1—2.  —  С.  15—20.
 Пуніна  О.  Фактура  кіно  в  конструкції  «лівої»  прози  Ґео
Шкурупія  //  Вісник  Донецького  університету.  Серія  «Б».  —
№  1—2.  —  Донецьк:  ДонНУ,  2008.  —  С.  42—55.
 Пуніна  О.  В.  Фактура  кіно  в  «лівій»  прозі  Ґео  Шкурупія  //
Пуніна  О.  В.  Кінофікація  українського  літературного  дискур¬
су  (20-30-ті  роки  XX  століття):  монографія.  —  Донецьк:  Дон¬
НУ,  2012.  —  С.  188—208.
 Рябчук  С.  М.  Криза  маскулінності  в  українській  експери¬
ментальній  прозі  //  Держава  та  регіони.  Сер.  Гуманітарні  нау¬
ки.  —  2009.  —  №  1-2.  —  С.  20—26.
 Сеник  Л.  Прозові  пошуки  українських  футуристів  20-х  ро¬
ків:  «лівий»  роман  //  Записки  Наукового  товариства  ім.  Шев¬
ченка.  —  Т.  ССХХІ.  Праці  філол.  секції.  —  Львів,  1990.  —
 С. 	123—135.
 Славутич  Яр.  Гео  Шкурупій  //  Славутич  Яр.  Розстріля¬
на  муза:  [мартиролог,  нариси  про  поетів].  —  2-ге  вид.,  випр.  і
доп.  —  К.:  Либідь,  1992.  —  С.  136—138.
 Соловей  О.  Король  футуропрерій  //  Кальміюс:  Літературно-
мистецький  альманах  [Донецьк].  —  2005.  —  №  3  (24).  —
 С. 	80—90.
 Соловей  О.  Про  дебютну  книгу  Ґео  Шкурупія  «Психетози»  //
Актуальні  проблеми  української  літератури  і  фольклору.  —
Вип.  8.  —  Донецьк,  2003.  —  С.  140—155.
 Соловей  О.  Про  літературний  дебют  Ґео  Шкурупія  (До  ґенези
індивідуальної  поетики  й  художнього  мислення)  //  Актуальні
проблеми  української  літератури  і  фольклору.  —  Вип.  16.  —
Донецьк,  2011.  —  С.  16—28.
 Сулима  М.  «Новій  генерації»  —  70  //  Слово  і  час.  —  1997.  —
№11—12.  —С.  41—43.
 Тимошенко  Т.  С.  Роман  «Двері  в  день»  Гео  Шкурупія  в
контексті  пошуків  футуристичної  прози  //  Мова  і  культура.  —
К.,  2007.  —  Вип.  9.  Т.  8  (96).  —  С.  226—230.

Бібліографія
 857
 Тростянецький  А.  Жарини  слів  //  Шкурупій  Гео.  Двері  в
день:  [вибране].  —  К.:  Рад.  письменник,  1968.  —  С.  5—18.
 ФілатоваО.  Специфіка  об’єктивації  «усамітненої»  свідомості
автора:  конструктивний  діалог  із  читачем  чи  реалізація  ідеї
«ультра-ячества»?  (на  матеріалі  романів  JI.  Скрипника
«Інтелігент»  таГ.  Шкурупія  «Двері  в  день»  //Література.  Фоль¬
клор.  Проблеми  поетики:  [зб.  наук,  праць].  —  Вип.  29.  Ч.  2.  —
К.:  Твім  інтер,  2010.  —  С.  328—340.
 Харлан  О.Д.  «Жанна-батальйонерка»  Ґео  Шкурупія  як  ін¬
варіант  любовного  роману  //Актуальні  проблеми  слов’янської
філології:  [міжвуз.  зб.  наук,  статей].  —  К.—Ніжин:  Вид-
во  «Аспект-Поліграф»,  2007.  —  Вип.  XIV:  Лінгвістика  і
літературознавство.  —С.  121—129.
 Черниш  Г.  Гео  Шкурупій  //  Історія  української  літератури
XX  століття:  У  2  кн.:  підр.  —  К.:  Либідь,  1998.  —  Кн.  1:  Пер¬
ша  половина  XX  ст.  —  С.  325—327.
 Шкандрій  М.  Український  прозовий  авангард  20-х  //  Слово  і
час.  —  1993.  —  №  8.  —  С.  51—57.

Фотоматеріали
 4
 Ґео  Шкурупій,
1920-ті  роки  (фотокопія
з  фонду  Харківського
літературного  музею)
 Портрет  Ґео  Шкурупія
(автор  —  І.  Беклемішева)
 Портрет  Ґео  Шкурупія,
вміщений  у  виданні:
Шкурупій  Ґео.  Проза.
 Т.  1.  Новелі  нашого
часу.  —  Харків—Київ:  ДВ
«Література  і  мистецтво»,
 1931. 	—  212  с.
 Портрет  Ґео  Шкурупія

860
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 ФУТУР0ПРЄРІЙ
 ГЄ0  ШКУРУПІЙ
 ПсихЄіозИ
 ВІТРИНА  ТРЕТЯ
 _Ю_
 PRMFUTURYSTY
 Шкурупій  Ґео  (Король
футуропрерій  ).
Психетози.  Вітрина
третя.  —  К.:  Panfuturysty,
1922.  —32  с.
 війна
 ГЕО  ШКУРУПНІ
 ПЕРЕМОЖЕЦЬ  ДРАКОНА
 і  КНИГА  ОПОВІДАНЬ)
 Шкурупій  Ґео.  Переможець
Дракона:  [книга  оповідань].  —
Харків:  ДВУ,  1925.  —  245  с.
 Шкурупій  Ґео.  Барабан.
 Вітрина  друга.  —  К.:
Panfuturysty,  1923.—64  с.
 гео  uiKVPvnm
 -+ц

 Шкурупій  Ґео.  Жарини  слів:
[вибрані  поезії].  —  Харків:
Книгоспілка,  1925.  —  40  с.

ФОТОМА  ТЕРІАЛИ
 861
 Шкурупій  Ґео.  Для  друзів  поетів  сучасників  вічности.  —
Харків:  ДВУ,  1929.  —  172  с.
 г.  ШКУРУПІЙ
 СІЧНЕВЕ  ПОВСТАННЯ
 Шкурупій  Ґео.  Січневе
повстання:  [оповідання].  —
К.:  Пролетарська  правда,
1928.  —48  с.
 Шкурупій  Ґео.  Патетична  ніч.
«Нарком»/  Передм.  Ол.  Пол-
торацького.  —  Харків:  Україн¬
ський  робітник,  1929.  —  64  с.

862
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Шкурупій  Ґео.  Страшна
мить.  —  Харків:  Книгоспілка,
1929.  —85  с.
 Шкурупій  Ґео.  Двері  в  день:
[роман].  —  Харків:  Вид-во
«Пролетарий»,  1929.  —  232  с.
 Шкурупій  Ґео.  Переможець 	.
 тт 	г 	-а  і 	Шкури  пій  Ґео.  Жанна
 Дракона:  [книга  оповідань].  — 	^v
 2-ге  вид.  —  Харків—Київ:  ДВУ,  батальионеРка:  [роман].  —
 (ЛОЛ 	Харків—Київ:  Книгоспілка,
 1929. 	—  134с. 	^
 1930. 	—  168  с.

ФОТОМА  ТЕРІАЛИ
 863
 -66.
 КОМ  WAls,
 А  ІТІРіТУ  РА  ЇЛИ  V  І  ІД  т  *Л
 Шкурупій  Ґео.  Пригоди 	Шкурупій  Ґео.  Проза.  Т.  1.
 машиніста  Хорна.  —  2-ге  Новелі  нашого  часу.  —  Харків
вид.  —  Харків:  Книгоспілка, 	—  Київ:  ДВ  «Література  і
 1930.  —  86  с. 	мистецтво»,  1931.  —  212  с.
 Шкурупій  Ґео.  Божественна  Шкурупій  Ґео.  Монгольські
комедія:  [памфлети].  —  Хар- 	оповідання.  —  Харків:  Рух,
 ків  —  Київ:  ДВ  «Література 	1932. 	— 	116  с.
 і  мистецтво»,  1931.  —  64  с.

864
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Я»  “
 /♦X
/  //
 ^  “Ш  ГЕНЕРАЦІЯ
 /ЖЖУРНАЛ
ЖМ  ГГАЛІФ
 Ф  ЛЕТІВ
 у/  Ф
 w  W
 панфутуристів.  —
К.:  Ґольфштром,
1923.  —40  с.
 1930.  -  №  8—9.
 «Бумеранг».
Неперіодичний
журнал  памфлетів.
—1927.  —  МІ.—
32  с.
 AAbMANAX
 Альманах  современной  укра-
инской  литературьі  /  Под
ред.  И.  Поступальского.  —
Л.:  Изд-во  «Красная  газе¬
та»,  1930.  —  204  с.
 «Гонг  Комункульта».
—  1924.  —  №  1.

ЗМІСТ
 Ґео  Шкурупій,  король  футуропрерій.
 Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей 	5
 ВИБРАНІ  ТВОРИ
ПОЕЗІЯ
 Збірка  «ПСИХЕТОЗИ»
 «geo  О  ge»  (Avtoportret) 	57
 Я 	57
 Очікування 	58
 Радісно 	58
 Тіло 	59
 Телеграфую 	59
 Трамп 	60
 Геометрія 	61
 Космічне 	61
 Ляля 	62
 Дада 	62
 Місяшно 	 63
 Гнів 	63
 Божевілля 	64
 Сум 	65
 Заздрість 	65
 Присмерк 	66
 Одчай 	66
 Соняшно 	67
 Морок 	67
 Виробництво 	68
 Вохко 	69
 Знасилування 	69
 Збірка  «БАРАБАН»
 Капелюхи  на  тумбах 	71
 Ви 	73
 Вони 	75

866
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Голод 	76
 Залізна  брама 	77
 Лірика  футуриста 	81
 Мантри 	82
 Барабан  печалі 	83
 Аерокоран 	85
 Тайфунка 	92
 Семафори 	93
 Лікарепопиніада 	95
 Цикл  «МОРЕ»
 1  108
 2  108
  3 	109
  4 	110
  5 	111
 Інші  поетичні  твори
 Майбутнє 	112
 Катастрофа 	113
 Весілля 	114
 Вулиця  (поема) 	115
 В  натовпі 	122
 Революція 	123
 Святкове  	 124
 Шерк  серця 	125
 Замах  на  революцію 	126
 Жовтневий  роман 	127
 Захищай  Китай 	129
 Машина 	132
 Предсонцзоря 	134
 Доктор  Ствард  (уривок  з  роману) 	134
 Ювілейна  промова 	139
 Десятий 	142
 Пісня  зарізаного  капітана 	147
 ПАМФЛЕТИ
«Божественна  комедія»
 Божественна  комедія 	149
 Реабілітація  Т.  Г.  Шевченка 	169
 Міркування  Ґео  Шкурупія  про  Кримські  гори  й  вічність....  173
Старого  світу  бридкий  намул  —  кожне  пияцтво  і  прогул  ....  180
 Знято  з  сучасного  аристократа 	182
 Марш  росту 	184

Зміст
 867
 ФРАГМЕНТАРНІ  МАЛЮНКИ,
ВИКОНАНІ  ВІРШАМИ  ТА  ПРОЗОЮ
 «Зима  1930  року»
 Пролог 	187
 Стежка  на  снігу 	191
 Не  хата,  а  фортеця.  Чия? 	192
 Вістун  вийшов  на  вулицю 	195
 Героїня  сумує,  автор  не  клясик,  а  тому
 не  знайшов  героя,  який  би  її  розважив 	197
 Пісня,  як  пісня,  нічого  особливого 	202
 Вістун  виконав  своє  доручення.
 Він  тепер  може  піти  й  відпочити 	204
 Портрет  романтика 	206
 Портрет  зі  старовинної  ґравюри 	209
 Колгоспники  й  незаможники  йдуть  до  клюбу 	211
 Куркуль  не  туди  поткнувся.
 Ах,  яка  неприємна  несподіванка 	213
 Під  час  колективізації  ворог  чинив  упертий  опір.
 Ворог  ховався,  переодягався  й  перефарбовувався.
 Тут  ви  побачите  лише  його  тінь  на  кучугурах  снігу 	215
 Сурма,  стяг  і  лава 	219
 Пісня  колгоспників 	219
 Такий  романтик  дуже  небезпечний,  хоча  він  і  грає
на  балалайку,  але  будьте  певні,  колгоспні  клуні
 він  підпалить  ще  уміліше 	221
 Шевченко  та  Шекспір  не  заздрять  на  цю  сценку 	224
 Соціяльне  обґрунтовання  поміщицької  архітектури,
 мала  бути  наукова  стаття,  а  вийшов  вірш 	225
 Цілком  зрозуміло,  —  з  поміщицького  палацу
 завжди  вийде  клюб  для  трудящих 	227
 Збори  в  сельбуді.  Зверніть  увагу  на  голову  колгоспу,
це  типовий  підкуркульник,  що  проліз  до  колгоспу.
 Кілька  рис  виявляють  його  цілком 	230
 Комсомолець  бере  слово 	233
 Репліки  з  місць 	236
 Репліка,  що  покрива  всі  репліки 	237
 Комсомолець  промовляє  далі 	238
 Ще  кілька  рис,  що  доповнюють  портрет  підкуркульника  ...  241
Дуже  часто  буває,  що  ворог  промовляє  чужими  вустами.
 Він  стоїть  за  спиною  й  шарпає  за  ниточку,
 як  режисер  лялькового  театру  або  вертепу 	243

868
 Ґео  Шкурупій.  ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Ну  і  промова 	243
 Дзвоник 	247
 Те,  що  іноді  буває  на  зборах 	248
 Героїня,  що  сумувала,  сама  собі  дала  раду,
 а  тому  послухаємо,  що  вона  говорить 	250
 Хто  щиро  й  одверто  виступає  за  нас,
 завжди  знайде  підтримку 	255
 Відповідь  усім  сліпцям  і  невірам 	257
 Полоз 	260
 Збори  теж,  тільки  не  в  сельбуді  і  не  прилюдні 	262
 Куркуль  розперезався 	264
 Про  що  ж  інше  можуть  розмовляти  куркулі,
 коли  вони  на  самоті? 	272
 Останній  малюнок 	278
 Стежка  на  снігу 	281
 Епілог 	282
 ОПОВІДАННЯ
 Збірка  «Переможець  Дракона»
 Переможець  Дракона 	285
 Тисяча  пройдисвітів 	295
 Патетична  ніч 	307
 «Нарком» 	 321
 В  огонь  та  хугу 	334
 Чорна  неміч 	360
 ПОВІСТЬ
 Штаб  смерти 	389
 РОМАНИ
 Двері  в  день 	443
 Міс  Адрієна 	642
 ПУБЛІЦИСТИКА.  СТАТТІ.  ДОКУМЕНТИ
 Маніфест  Marinetti  й  панфутуризм 	693
 Музика  шумів  (Musique  bruitiste) 	698
 Монтаж  слова 	700
 Кінодійсність  та  кінокритика 	702

Зміст
 869
 Платформа  й  оточення  лівих 	708
 Чому  ми  завжди  на  барикадах 	715
 На  відламку  корабля 	722
 Конструктори-функціоналісти 	728
 Сигнал  на  сполох  друзям  —  фальшива  тривога 	729
 Нове  мистецтво  в  процесі  розвитку
 української  культури 	744
 Реконструкція  мистецтв 	754
 ДОДАТКИ
 ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ  МАТЕРІАЛИ
 Йолопи.  Рецензія  на  книгу  «Психетози».
 Василь  Роленко  [Іван  Кулик] 	775
 Рецензія  на  книги  «Барабан»,  «Психетози».
 Майк  Йогансен 	778
 Рецензія  на  книгу  оповідань  «Переможець  Дракона».
 Яків  Савченко 	781
 Рецензія  на  роман  «Двері  в  день».
 Єлизавета  Старинкевич 	785
 Рецензія  на  роман  «Двері  в  день».  І  в.  Теліга 	793
 Крок  вперед.  «Зима  1930  року»  Ґео  Шкурупія.
 Володимир  Гаряів 	797
 Твір  круглий  і  повноцінний  та  коментарі  до  нього.
 Євген  Адельгейм 	802
 АВТОРИ  ЛІТЕРАТУРНО-
 КРИТИЧНИХ  МАТЕРІАЛІВ 	815
 ПРИМІТКИ 	817
 БІБЛІОГРАФІЯ 	845
 ФОТОМАТЕРІАЛИ 	859

Літературно-художнє  видання
 Ґео  Шкурупій
ВИБРАНІ  ТВОРИ
 Упорядники  Ольга  Пуніна,  Олег  Соловей
 Відповідальний  за  випуск  Осип  Зінкевич
 Випусковий  редактор  Наталія  Ксьондзик
Коректор  Лариса  Білик
Верстка  Вадима  Мельникова
Дизайн  обкладинки  Уляни  Мельникової
Художня  обробка  фото  Євгена  Нужного
 Підписано  до  друку  30.01.2013.
 Формат  84x108  1/32.
Папір  офсетний.  Друк  офсетний.
Наклад  1000  прим.  Зам.  13-47,
 «Смолоскип»
 04071,  Київ,  вул.  Межигірська,  21.
 Тел.  і  факс  (044)  425-23-93.
 E-mail:  mbf.smoloskyp@gmail.com
www.smoloskyp.org.ua
Державний  реєстраційний  номер  2348  від  21.11.2005
 Віддруковано  на  ПАТ  “Білоцерківська  книжкова  фабрика”,
09117,  м.  Біла  Церква,  вул.  Леся  Курбаса,  4.
Свідоцтво  серія  ДК  №  4063  від  11.05.2011р.
Впроваджена  система  управління  якістю
згідно  з  міжнародним  стандартом  DIN  EN  ISO  9001:2000

Шкурупій,  Ґео.
 Ш  6  ^  Вибрані  твори  /  Ґео  Шкурупій;  упор.  Ольга  Пуніна,  Олег
Соловей.  —  К.:  Смолоскип,  2013.  —  872  с.  —  (Серія  «Роз¬
стріляне  Відродження»,  ISBN  978-966-2164-28-2).
 ISBN  978-966-2164-51-0
 Пропонуємо  увазі  читачів  найбільш  повну  презентацію  твор¬
чого  доробку  Ґео  Шкурупія  (1903—1937),  одного  з  чільних  пред¬
ставників  українського  літературного  аванґарду,  автора  значної
кількості  поетичних  («Психетози»,  «Барабан»,  «Жарини  слів»,
цикл  «Море»,  «Для  друзів  поетів  сучасників  вічности»,  «Боже¬
ственна  комедія»,  «Зима  1930  року»)  та  прозових  збірок  («Пе¬
реможець  Дракона»,  «Пригоди  машиніста  Хорна»,  «Штаб  смер¬
ти»,  «Січневе  повстання»,  «Страшнамить»,  «Проза.  Т.  1.  Новелі
нашого  часу»  та  ін.),  а  також  трьох  знакових  для  літератури  пер¬
шої  половини  XX  ст.  романів  («Двері  в  день»,  «Жанна  батальйо¬
нерка  »,  «  Міс  Адрієна  »)  і  численних  публіцистичних  праць,  що  до
сьогодні  лишалися  малодоступними  не  тільки  широкому  читаче¬
ві,  а  й  спеціалістам  вузького  профілю.
 Видання  може  бути  використане  як  посібник  у  школах  і  ви¬
щих  навчальних  закладах.
 ББК  84(4Укр)6

Ґео  Шкурупій
 В
 ибрані
 твори
 Сьогодні  король  завтра  пройдисвіт
сонце  сонце
 вироблю
із  сонячних  душ
у  футуропреріях
 для  майбутнього
сьогодні  король
 футуровиробництв  футуротрестів
сіндікатів
 завтра  робітник
троєкутники  куби  машин
зламані  лінії  коло
автомобілі  карбід  бензін
переплавлю  слова  чудесні
і  виставлю  у  вітринах