(fa «6 IS«*!»; Та^лн/if
rCM^ л^рОпІБл тре uioiforo » A«(VtoibvY cgnC4l<er-g^^ A0 ^Ui
*W MWdk pta^M/m **?fc€p"w«Cr
*€ ^o^mg
1йлм**1 ^^|>ІЛй ‘ОД?д*«Чк
1
"]Я** і ч*£ ^^To+D,
hs, ~€
♦»ш.£но^цк


ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ
ВИБРАНІ ТВОРИ
&
Київ — 1972
Видавництво художньої літератури € Д М І П Р о»


У1
В95
7—3—З ?06—71М
В історії української літератури XVI—XVII ст. ст. чільне місце займає оригінальна полемічна проза. Серед письменниці в-полемісті в того часу підноситься велична постать полум’яного патріота, письменника-демократа, палкого поборника прав народу, талановитого майстра полемічного слова Івана Вишенського. Твори, що ввійшли до цієї книги, допоможуть учням глибше зрозуміти _не тільки художню спадщину Вишенського, але й дух його епохи, гострі класові суперечності феодально-кріпосницького суспільства.
Упорядкування, вступна стаття та примітки доктора філологічних наук В. Л. МИКИТАСЯ
К
Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе


ПОЛУМ’ЯНИЙ ПАТРІОТ, ПИСЬМЕННИК- ПОЛЕМІСТ ІВАН ВИШ ЕНСЬКИЙ
Із глибокої давнини дивиться на нас проникливим поглядом людина у темному довгому вбранні, мовби зважує, чи гідно оцінили нащадки ту велику справу, якій він віддав своє неспокійне подвижницьке життя. Це — Іван Вишенський, один із найвйдатніших письменників не тільки України, а й усього слов’янського світу, полум'яний патріот, визначний культурний і громадський діяч кінця XVI — початку XVII ст.
Його могутній голос пролунав у нелегкий для українського народу час становлення нації і державності, в час дикої сваволі польської і литовської шляхти та місцевого панства, в час наступу чорно- ризного «воїнства» зажерливого Ватікану на православне населення східнослов'янських земель. Глибоко розуміючи суть суспільних процесів, Вишенський сміливо виступав не тільки проти окремих вад суспільства, не тільки проти чужих і «своїх» світських та духовних гнобителів, але й проти всієї державної та політичної системи феодально-кріпосницької Польсько-Литовської держави, що на той час загарбала майже всі українські землі.
У своїх творах письменник-полеміст став на захист знедолених і гноблених, відтворив правдиві картини життя й побуту українського народу, полум’яним словом публіциста-трибуна таврував зрадників, що перекинулися на бік ворога, закликав до гуманності, справедливості й згуртованості. Ось чому за життя вгн здобув заслужену шану і повагу земляків, а творча спадщина його привертала в пізніші часи пильну увагу літературознавців і мовознавців, філософів і письменників.
Біографічних відомостей про Івана Вишенського лишилося дуже мало. Дослідникам до цього часу не вдалося точно встановйти, коли народився він: між 1538—1550 рр. чи між 1545—1550 рр. Вважають також, що він походив з убогої міщанської родини з містечка Судова Вишня на Львівщині, бо у своїх творах називав себе «Иоан мних з Вишн'Ь», «странник реченний Вьішенский» і т.п.
Початкову освіту майбутній письменник, напевно^ здобув у рідному містечку, згодом він живе в Луцьку й Острозі, куди ЙОГО міг запросити, за здогадом І. Франка, український магнат князь Василь- Костянтин Острозький, що збирав навколо "себе талановитих людей для боротьби з католицизмом. Про своє перебування у Луцьку Вишенський згадує в «Краткословном отв'Ьте Феодула». Оце і все, що ми знаємо про дитячі та юнацькі роки письменника.
у 70—80-х роках XVI ст. Вишенський переселився на Афон (Греція), що був тоді найбільшим духовним центром православ’я. Після відвідання всіх афонських монастирів, Вишенський став послушни-
5


ком, потім ченцем і, нарешті,—аскетом-пустельником в одній із печер- келій над Егейським морем; загалом на Афоні він прожив блгіЬько 40 років, аж до с.воєї смерті. Та, ведучи життя аскета-пустельника на Афоні, Вишенський ніколи не поривав зв'язків із своїм народом, жваво цікавився подіями на батьківщині. У ньому повсякчас боролися, з одного боку, монах-аскет, а з другого — полум’яний патріот. Недаремно Іван Франко у монографії «Іван Вишенський і його творц»* писав: «Перша і найвидатніша ознака характеру Вишенського — це живе чуття і Жива фантазія, тобто те, що становить поета, пропагандиста, агітатора. Вся натура його рветься до гарячої любові, сильної ненависті, глибокого пошанування; рівно душних, холодних відносин до людей чи ідей він не знає. Можлива річ, що іменно ця сторона його натурчи, ця живість чуття була предметом його найтяжчої внутрішньої боротьби на Афоні, де аскетичне правило вважало всі такі прояви гарячого людського чуття гріхом»1. Палка любов до вітчизни і ненависть до її ворогів виявились у Вишенського в публіцистичних посланнях з Афону на Україну. Вже перші твори виділили його серед тодішніх письменників-полемістів і принесли йому широку популярність, Александрійський патріарх Мелетій Пігас у спеціальному листі радив Вишенському лишити чернецтво і повернутися на Україну, де він міг би принести більше користі у боротьбі проти наступу латинників і католицької церкви. Кликали його на батьківщину і члени Львівського братства. Саме це й було причиною того, що Вишенський восени 1604 р. прибув на Україну.
Спочатку він був гостем свого афонського приятеля Іова Княги- ницького в Угорниках біля Отинії (нині Івано-Франківська область), а потім вирушив до Львова, однак був там недовго, бо швидко розійшовся у поглядах з керівниками місцевого братства. Після відвідин Львова Вишенський деякий час жив в Уневському монастирі, потім помандрував до Княгиницького у новостворений ним Манявський скит, а звідти знову на Афон. Усього на Україні він перебував років зо два.
Про дальше життя письменника на Афоні немає конкретних даних. Відомо, що він знову кілька разів поривався на батьківщину; наприклад, у листі до І. Княгиницького 1610 р. Вишенський писав про своє бажання відвідати Україну, «але йому завадила хвороба. Припускають, що через хворобу він не зміг побувати вхідному краї і в останні роки свого життя, хоч такі наміри в нього були.
Помер Вишенський у 20-х роках XVII іт., як гадають, в одній із печер Афона. На основі листа Вишенського до князя М. Вишневець- кого 1 ві5 р., де полеміст згадує про своє печерне життя, та колективного «Сов'Ьтования о бла,гоч€Стии» православних священиків Луцька, в якому
1 І. Франко. Іван Вишенський і його твори. Львів, 1895, стор. 464.


вони висловлювали намір викликати з Афону «преподобных мужей россов, межи иными блаженных Киприяна и Иоанна, пореклом Вишен- ского», Іван Франко написав свою славнозвісну філософську поему «Іван Вишенський» (1900), у якій створив чудовий образ письмен ника- патріота, котрий перемагає в собі аскета-ченця і повертається до рідного народу.
За своїм обсягом спадщина Вишенського невелика. До нас дійшло 16 творів письменника в різних рукописних списках. Ще у 1599—1600 рр. Вишенський частину своїх творів переписав у спеціальну «Книжку», яку він готував до друку в Острозькій друкарні. «Книжка» складалася з передмов і десятьох послань; сюди зокрема ввійшли: «Оглавление писанного в Книжце», «О чину прочитання сего писания», «Ко прочитателю наединЪ сего писаня» і десять «глав», що є, власне, окремими творами — «Обличение диавола-миродержца» (1599—1600)* «Писание до князя Василия» (1599—1600), «Порада» (1599—1600)* «Писание до всЪх обще, в Л я декой земли живущих» (1588), «Писание к утекшим от православной вЪры епископом» (1598), «Извещение краткое о латинской прелести» (1588—1589), «О еретикох» (1599—1600), «Загадка философом латинским» (1599—1600), «СлЪд краткий» (1599— 1600) і «Новина», яку не вважають оригінальним твором Вишенського. Після 1600 р. полеміст написав ще кілька творів — «Краткословный ответ Петру Скарге» (1601), «Послание Домникии» (1605), «Зачапка мудраго латынника з глупым русином» (1608—1609), «Послание Львовскому братству» (1610), «Послание Иову Княгиницкому» (1610), «Позорище мысленное» (1615—1616).
Спадщину Вишенського прийнято поділяти на твори, написані до Брестської унії 1596 р., та твори, написані після неї, хоч усі вони мають багато спільного. Через те, що свої твори Вишенський написав за межами батьківщини, вони мають здебільшого форму «послань» чи «писань», адресованих або до всього народу, або до певних осіб, що видно із самих назв. Письменник неодноразово звертався до земляків і просив, щоб його «посланія» читали «совокупно», тобто громадою, переписували, а оригінали повертали назад. Про те, що твори Вишенського поширювалися в рукописах, свідчить кілька списків, які дійшли до нас, зокрема найбільш повний т.зв. «Підгорецький рукопис» XVII ст. Поширювалися в рукописах твори Вишенського і в Росії. .Один із списків, що зберігається в Саратовському університеті, датується 1862 роком.
Хоч Вишенський і готував свої твори до друку, однак за його життя було опубліковано анонімно 1598 року в острозькій «Книжиці» тільки послання «От святое Афонское горы скитствующих», що, як гадають дослідники, є першим варіантом «Писания к утекшим от православной вЪры епископом». А потім ім’я Вишенського майже на 250 років забулося, і тільки 1865 р. М. Костомаров у «Актах, относящихся к
7


истории Южной и Западной России» опублікував чотири тюри письменника. Це дало поштовх до подальших розшуків і публікацій його послань.
За радянських часів твори Вишенського в уривках передруковувались у хрестоматіях для середніх та вищих шкіл. Найповніше і найгрунтовніше видання творів видатного полеміста побачило світ у 1955 р. (його видала Академія наук СРСР у серії «Литературные памятники»). 1959 р. твори І. Вишенського було видано нз„Україні.
Літературну діяльність Вишенський розпочав як під безпосереднім впливом конкретних суспільно-політичних обставин (наростання всенародної національно-визвольної боротьби проти феодального гніту польської шляхти, гостра ідеологічна боротьба проти наступу католицизму), так і під впливом публіцистичної творчості російських та українських письменників XVI ст.
Слід сказати, що світогляд Вишенського був, як на свій час, загалом прогресивний, хоч і не позбавлений суперечностей, зумовлених часом, конкретно-історичними обставинами та особливостями становлення давньої української літератури, яка поступово виривалася з чіпких лабет релігійно-схоластичних традицій. Як і всі письменники-полемісти, Вишенський був глибоко релігійною людиною, аж до аскетизму, палким прихильником східної православної церкви, що здавалася йому найавторитетнішим органом суспільного управління життям його земляків-українців, а також братів з «Великої Русі». Разом з тим він добре знав повсякденне життя свого народу, бачив його болі й муки, розумів його прагнення і сподівання, співчував його боротьбі за хліб і за волю. З другого боку, він бачив, як українське панство і вище духовенство гендлює і вірою, і церквою, як воно зраджує свій народ. У світогляді Вишенського майже постійно боролися погляди релігійно-аскетичні й життєві, церковні й народні, традиційні й сучасні, консервативні й передові, демократичні, які зрештою і стали основою талановитої спадщини письменника-патріота.
Як уже говорилося, І. Вишенський частину своїх творів готував до друку під спільною назвою «Книжка», що була упорядкована за взірцем багатьох тодішніх видань і, зокрема, острозької «Книжиці». За традицією майже всі твори давньої української літератури^кінця XVI — початку XVII ст. починалися присвятою комусь із можновладців та передмовою до «читальників». Не відступив від цієї традиції і Вишенський, але його «Книжка» присвячена не одній особі, а всім «православным христианам, братствам й всЬм благочестивым, в Малой России в коронЪ полской жителствующим». Це було новим і незвичним, як і своєрідні методичні поради щодо читання та розуміння самих творів.
Перша передмова досить загальна, написана за зразками тогочасних передмов обов’язковим силабічним віршем. Друга передмова містить
8


,поради, як треба читати твори перед неписьменними слухачами — не повторюючись і не заїкаючись, стежачи за розділовими знаками, звертаючи увагу на артикуляцію. Вишенський радить збирати слухачів уранці, поки їхня голова ще не забита «промыслом земным», а живіт — їжею, тобто, образно кажучи, — на свіжу голову; застерігав не загинати аркушів у книзі, а робити закладки. Нарешті, у третій невеликій передмові автор звертається до «прочитателя наединЪ» і радить йому шукати в його творах не «хитростей слогов сплетенорЪчных наказания еллинскаго, але слЪд существа правды», тобто не красномовство грецьких філософів, а суть гіркої правди реального життя.
Він радить також не пробігати очима текст, а уважно читати все підряд і думати над прочитаним, особливо, де йдеться про те, як правда «попирается» брехнею. Водночас Вишенський говорить про себе, що він не вивчав досконало граматику, риторику, філософію, бо його вчителем — «даскалом» був наймудріший з мудрих простак, тобто Христос, який неосвічених умудрював, філософів висміював, людську гордість угамовував і т.п. Це і е один із зразків уже згадуваної суперечності світогляду письменника.
Першим у «Книжці» Вишенський вмістив «Обличение диавола-миро- держца», хоч написане воно було трохи пізніше за інші твори. І, мабуть, це не випадково. Використавши євангельську легенду про спо- кушення в пустині дияволом Христа, полеміст, з одного боку, створив алегоричний і якоюсь мірою автобіографічний образ «голяка-странника», людини безмежно чесної і самовідданої, а з другого — образ хвалькуватого і можновладного «диавола-миродержца», що уособлює не тільки феодально-кріпосницький лад польського королівства, але й підступну католицьку церкву на чолі з найбільшим «диаволом» — папою римським.
Написане в улюбленій Вишенським-полемістом формі діалога — в даному випадку між дияволом-світодержцем і бідним голяком-про- чанином,— «Обличение» мовби готувало тогочасних читачів до глибшого розуміння наступних творів, тгких як «Порада» з її знаменитою апологією чернецтва, «До всЪх обще, в Лядской земли живущих», «Писание! к утекшим от православной вЪры епископом», «Извещение краткое о латинской прелести» тощо. З-під пера Вишенського постала яскрава картина гендлярства і продажності духовних і світських можновладців у шляхетській Польщі.
Коли гордий і волелюбний український народ не вдалося поневолити і поставити на коліна оружно, польська шляхта вдалася по допомогу до католицької церкви та єзуїтів (Вишенський називає їх «папЪ- жниками»), щоб вони шляхом підкупу навернули православних до католицизму. Зрозуміла річ, вони насамперед звертаються до духовенства, найбільш ласого до наживи. На запитання «голяка-странника»,
9


що йому дасть диявол, коли він перейде на його бік, тобто до католицтва, диявол обіцяє йому духовну владу.
Людям світським за зраду він обіцяє різні посади — судді, старости, каштеляна, воєводи, аж до гетьмана, канцлера і навіть найвищу владу — королівську. Людей найнижчого, або посполитого стану, тобто міський люд і селян, обіцяє зробити корчмарями, купцями, хитромудрими майстрами або й просто дасть їм шмат землі, хату тощо. Усе це з умовою поклонитися всесильному дияволу —* уособленню всього злого, нечестивого, облудного, продажногб,— який є антиподом Христа, найвищого втілення благородства ! чеснот.
Антиподом диявола і в його особі всього суєтного є і «голяк-стран- ник», який від імені всіх, кого спокутує нечистий, твердо заявляє про свою непідкупність, про свою вірність православній «старій вірі». Слід підкреслити, що Вишенський як у цьому, так і в інших творах, стаючи в оборону православної церкви, ідеалізує її, та це й не дивно, адже він був сином свого часу, віруючою людиною, ченцем.
Уже в цьому першому творі впадає в око майстерність Вишенського як полеміста. Свій твір він будує без «хитрословия», просто і ясно — то ставить запитання і дає відповідь, то користується синтаксичними повторами типу «Если хочеш...», «Што ж за пожиток», «пад, поклони ми ся»; то вдається до засобу градації від меншого до більшого і навпаки, а також риторичних фігур, як наприклад: «Иди за мною, сатана!»
У наступному творі, що був частиною послання до князя Острозького і названий самим Вишенським «Порадою», письменник подає кілька порад щодо очищення православної церкви «од всяких прелестей и забобонов еретических», пристрасно захищає слов'янську мову від опоганення її «дияволом», або латинниками і польськими єзуїтами, гостро викриває вище українське духовенство, а в кінці подає блискучу апологію православного чернецтва, мимохідь створюючи два чудові контрастні типи — простодушного ченця і чванькуватого шляхтича.
Сама порада щодо очищення церкви — вельми наївна: треба, мов- ляв, шанувати образ матері божої, хреститися в церкві й перед уживанням їжі, ходити до церкви на «правило соборное», не перекручувати при читанні тексти церковних книжок простою мовою, а тільки після літургії переказувати чи тлумачити їх «попросту» і, нарешті, всі церковні книги друкувати «словенским языком». Але в справі захисту слов'янської мови Ришенський стояв на високих патріотичних позиціях. На його думку, слов'янська мова набагато краща за грецьку і латинську, вона зрозуміла народові, а тому треба «простою піснею руською» співати хвалу богу. Разом з тим він радить винчати лише церковні книжки «Часословець», «Псалтир», «Октоіх», «Апостол», «Євангеліє», цілком відкидаючи твори античних філософів Арістотеля, Платона та ін., що знову ж таки говорить про певну консервативність
10


і суперечливість його світогляду. Правда, можливо, це був виклик єзуїтським школам, де значна увага приділялася схоластичним наукам, пристосованій до християнського віровчення давньогрецькій філософії та метафізиці.
Але великих надій на православних церковних владик і попів Вишенський не покладав, бо вони здебільшого здобували собі священство «похоти плотской ради», щоб розкішно і привільно жити. Митрополитів і попів, наставлених польським королем, письменник радив своїм землякам виганяти, тому що вони є «волки и злодій, разбойники и антихристовы таинники». Така відмова від попівства, тобто заклик до безпастирської церкви, в устах Вишенського була явищем демократичним і перегукувалася з реформаторськими протестантськими ідеями Західної Європи XV—XVI ст.ст. (які в свій час дістали позитивну оцінку Енгельса в його роботі «Селянська війна в Німеччині»). «Л'Ьпше бо вам,— писав полеміст,— без владык и без попов, от диавола поставленных, до церкви ходити и православие хранити, нежели с владыками и попами, не от бога званными, у церкви быти и с тое ся ругати, и православие попирати». Вишенський уже знав тоді, що багато православних епіскопів із ситими «требухами» та повними грошей скринями перебігли до католицької церкви. Глуму, сарказму, самовикриття сповнені слова, вкладені полемістом в уста цих зрадників: «Тепер в нас тая дурная Русь жития чистого ищет, тепер в нас цноты, учтивости и доброго сумненя вид'Ьти прагнет, чого мы н-Ьмаемо, и для того вс'Ьгды ся от них соромЪемо. Але яко учинимо? К папЪ рымскому бЪжЪмо. Истого сорома ся выкрутимо, и на Русь, да ся поклонят пап1>, бЪду навалимо, и свое желание исполнимо...» Вишенський переконаний, що православна віра нічого не втратила, позбувшись таких душпас- тирів, вона лишилася чистою і здоровою, а перекинчики самі собі готують вічну погибель, бо для них головне не праведне життя, а сите черево і збагачення за рахунок жорстокої експлуатації віруючих.
Водночас Вишенський пристрасно захищав православних ченців, які вели просте життя, на відміну від католицького духовенства носили чорне грубе вбрання, не стригли волосся, не голили бороди. Звертаючись до представника католицької церкви чи взагалі до світського «римлянина», письменник запитує його, чому він насміхається з ченців. «Для того ся см'Ью,— відповідає той,— иж каптур, или страшило на голові носит, што мы зовемо клобук, и зась смЬюся, иж во- лося долгое носит и не подголився, и зась: простое одЪне носит, шито некшталтовне, як в мЪх оболокся, и зась: поасище никчемное скура- ное или ремЪнное, черевичище нЪмаш на што погледЪте или чоботища невытрътыи, аж гадится погледЪвши на них, а до того, хлоп простый, не знает и проговорити с чоловіком, коли его о што запытаеш».
Вишенський дає гумористично-добродушні відповіді на закиди супротивника. Клобук, або «страшило», чернець, мовляв, носить для
и


того, щоб лякати бісів, соромити світських модників і т.д. Довге волосся робить його 'бридким, а тому жінки не звертають на нього уваги, отже, не можуть його спокусити. З тої ж причини чернець гіосить негарний, мішкуватий одяг; він туго затягується поясом із простої сириці, щоб не об’їдатися і мати змогу вільніше молитися й читати святе писання; його чоботища не привернуть уваги світських людей, але в них безпечніше ступати на голови зміїв спокуси; не має про що красно говорити чернець Із суєслівними та лукавими»шляхти- чами, з «прегордою латиною», які давно вже втратили християнську подобу і братню любов до простих людей.
Письменник не приховує певних недоліків православного чернецтва, зокрема грошолюбства, схильності до чарки. Та якщо перших він різко засуджує, називає юдами, то других, по можливості, вибачає, мовляв, якщо й удається ченцеві іноді до безтями напитися, щоб наситити «поганку-утробу», то потім він буде довго покутувати свій гріх у келії, постити і каятись.
Користуючись засобом протиставлення, письменник створює різко негативний тип зарозумілого пана чи то з польського, чи то з українського середовища. Простий чернець з усіма його позитивними та негативними рисами є стійким захисником прав і батьківської віри трудящого люду, натомість шляхтич усім своїм єством і ницими інтересами викликає у письменника, а отже і в читача, зневагу й обурення.
Саркастично змальований портрет цього «йндикокура», «виструганого, мылом вышварованого и вымакглеваного», який, виголивши потилицю, «макгерку верх рога головного повнивши, косичку или п*Ьрце верх макгерки устромивши, и делЪю на соб£ перепявши, плече одно вышше от другого накокорЪчивши, як полетіти хотячи». Коли ж йому трапиться стояти перед вищим паном, тоді одразу втрачає пиху: розгублено переступає з ноги на ногу, то «тую то сюю наперед поставляючи и на пяту зас выворочаючи», тоді й мову втрачає, хоч загалом язик його крутиться, як «пустое коло млынное».
Для панів життя — суцільне свято. Нещадно визискуючи своїх підданих, пан тільки й думає про веселе, безтурботне проводження часу, бенкетує, об’їдається, п’є найдорожчі вина й горілки, турбується про мисливських собак більше, ніж про підданих. Для суспільства такі людці є не дорідною пшеницею, а пустим куколем. Бичуючи панський спосіб життя, письменник за допомогою цілої низки своєрідних неологізмів довершує саркастичний портрет феодала-крі- посника. «Еще еси кровоед, мясоед, вълоед, скотоед, звЪроед, свиноед, куроед, гускоед, птахоед^сытоед, сластноед, маслоед, пирогоед; еще еси периноспал, мяккоспал, подушкоспал; еще еси тЪлоугодник; еще еси т*Ьлолюбител; еще еси кровопрагнител; еще еси перцолюбец, шафранолюбец, имберолюбец, кгвоздиколюбец, кминолюбец, цукро любец и других бреден горко- и сладколюбец. .»
12


Проповідуючи ранньохристиянські Ідеали, Вишенський гостро ставив питання про рівність усіх людей перед богом. Як у «Пораді», так і в інших творах, полеміст допитувався в панів, чому вони надимаються, як «порхавки», хіба в них не на тому ж місці стоять голова, ноги, руки, очі, ніс, як і в убогих; чому одні панують, а інші, яких тьма-тьмуща І які створюють матеріальні блага* не мають часто кусня хліба, Такі соціально загострені, дошкульні риторичні запитання і оклики, а також антитези розкидані майже на кожній сторінці названого твору, що свідчить про демократичність світогляду письменника, про його уболівання за найбідніші верстви українського народу.
Щоправда, Вишенський висловлює тут і деякі консервативні погляди на життя та побут наших пращурів. Даючи поради щодо очищення церкви від поганства, автор засуджує колядування і щедрування, а також розваги молоді на Івана Купала (які були органічним поєднанням дохристиянських і християнських обрядів, а для письменника — «квасом поганским»).
Ще більший демократизм виявив Вишенський у своєму «Писании до всЪх обще, в Лядской земли живущих», у якому він дав загальну картину загнивання феодально-кріпосниць кого ладу в Польсько-Ли- товському королівстві* А картина ця була страшна! Письменник-публі- цист, мовби скальпелем хірурга, зробив розтин хворого державного тіла і виставив на вселюдський огляд ус/ виразки тогочасного суспільства. Засипаючи читачів і, відповідно, слухачів градом окличних і питальних речень, Вишенський гостро викриває визискувачів, хоч би хто вони були за національними чи становими ознаками: «Ознаймую вам, як земля, по которой ногами вашими ходите и в ней же в жизнь сию рождением произведени есте и нынЪ обитаете, на вас перед господом богом плачет, стогнет и вопиет, просячи сотворителя, яко да пошлет серп смертный, серп казни погибелное».
Чому ж земля плаче, чому стогне? Тому що немає на ній правди, справедливості, плюндрується віра батьків — усе перетворилося в «не- чисгЬйшее житие и безверие». Натомість запанували несправедливість, брехня, кривда, лицемірство, безвір’я, ненависть, розпуста, особливо серед власть імущих.
Знаменно, що Вишенський викриває і таврує не тільки польську шляхту, але й українське панство: «На панов же ваших руского роду, на сыны человЪческия, не надайтеся! В них же нЪст спасенна». Вони поклонились усьому лихому й злому, над усе шанують гроші. Та найбільше картає полеміст вище українське духовенство за розбещене і паразитичне життя, яке нічим не різниться від життя світських фео- далів-кріпосників. Ось його інвектива: «Да прокляти будут владыки, архимандрити и игумени, которие монасты рЪ позапустЪвали и фол- варки собЪ з мЪст святых починили, и сами толко з слуговинами и приателми ся в них телесне и скотски переховывают; на мЪстох
13


святых лежачи, грошЄ збирают, с тых доходов, на богомолий Христови наданных, девкам своимь вЄно готуют, сыны одЪвают, жоны украшают, слугы умножают, бар вы справу ют, приателЪ обогачуют, кариты зиждут, възники сытые и единообразные спрягают, роскош свою погански исполняют».
За одностайною думкою дослідників творчості Вишенського, таких гнівних проклять українське панство і вище духовенство ще не чуло ні від кого. Цікаво, що тут письменник, як і в попередніх та вступних творах, виразно накреслив майбутні прототипи української шляхти та духовенства, які стануть у центрі уваги сатиричної літератури ХУІІІст., зокрема в таких віршованих творах невідомих авторів, як «Отець Негребецький», «Вірша про Кирика», «Плач київських монахів», ♦Сатира невідомого селянина1764 року», «Плач дворянина» тощо. Назвавши вовків вовками, а злодіїв злодіями, Вишенський не побоявся поставити в кінці твору свій повний підпис — «Иоан инок з ВышнЪ от святое Афонское горы.. .» І це, і пізніший приїзд до Львова (1604), свідчать про велику громадянську мужність письменника.
Намалювавши з великою художньою силою картину суспільного зла на поневолених польськими, литовськими й українськими магнатами та церковниками українських землях, Вишенський приходить до сумних висновків: «О, лютЄ, страно гр'Ьшна, людие полны грЄхов, племя злое, сынове беззаконии!.. От главы и до ног оструп'Ьли есте! От началник, от священик и до простых онёчист'Ьли єстЄ!.. НЄсть места ц'Ьлаго от греховного недуга — все струп, все рана, все пухлина, все гнилство, все огнь пекелный, все болезнь, все грех, все неправда, все лукавство, все хитрост, все коварство, все кознь, все лжа, все мечтание, все сЄнь, все пара, все дым, все суета, все тщета, все привидение — сущее ж нЄст ничто же».
Словом, не знайдеш у ПольськоЛитовській державі навіть такого місця, де б можна було прикласти пластир для оздоровлення якоїсь частини. Вихід один — треба покаятися, бо після смерті ніщо вже не допоможе. Чогось іншого, зрозуміла річ, письменник не міг запропонувати — він був сильний у викритті суспільного зла і безпорадний у позитивній програмі, бо не знав, як визволити з-під гніту тих, кого так пристрасно захищав.
Найгострішим за соціальною спрямованістю і найдосконалішим з художнього боку твором Вишенського є «Писание к утекшим от православное веры епископом», у якому полеміст мовби підсумував усе сказане ним раніше про ренегатство вищої духовної влади, про суспільно-політичне становище на Україні та на конкретних прикладах показав неймовірно тяжке життя уярмленого народу.
Безпосереднім приводом до написання твору стала Брестська унія 1596 р. та єзуїтські трактати на захист цієї унії. Як відомо, в жовтні
14


1596 р. у м. Брест-Литовському був скликаний церковний собор, на якому кілька зрадників українського народу — київський митрополит М. Рогоза, епіскоп володимирський і брестський І. Потій, луцький і острозький К. Терлецький та інші при таємній згоді папи римського і підтримці польського короля проголосили унію, тобто об’єднання православної церкви з римсько-католицькою. Відтоді західноукраїнська церква стала називатися уніатською, або гре ко-католицькою, і підлягала безпосередньо Ватікану. Одночасно в тому ж Брест-Литовському духовенство, вірне православ’ю, скликало свій собор, який не тільки не погодився на унію, але й прокляв усіх зрадників та закликав православне населення боротися проти унії і уніатів- перекинчиків., Боротьба ця тривала 350 років, аж до 1946 р., коли у Львові на великому соборі Брестська унія була оголошена незаконною і назавжди ліквідована.
Розуміючи хисткість своїх позицій і бачачи всенародне обурення, уніати та єзуїти почали писати книги на захист унії, зокрема І. Потій написав трактат «Оборона згоди з латинським костелом и вірою Риму служачею» (1597), який потрапив до рук Вишенського і став одною з причин появи гнівного послання-памфлету до єпіскопів-зрад- ників.
Композиційно твір досить стрункий. Починається він коротким вступом, після якого йде розповідь про нечестиве життя епіскопів. Далі автор подає конкретну «характеристику» кожного з «мирослав- н*Ьйших», що проголосили унію; друга частина твору складається з чотирьох тез, у яких він полемізує з єзуїтами та уніатами з приводу зміни церковних обрядів, про можливість контролю простих людей над церквою тощо. Закінчується послання закликом до боротьби з католицизмом та світською шляхетською владою, у якому звучить віра у великі потенціальні можливості нескореного українського народу.
Уміло використавши шість так званих Христових заповідей: голодних нагодувати, спраглих напоїти, подорожніх привітати, голих одягти, хворим допомогти, ув’язнених відвідати, — Вишенський показав, що епіскопи та інші уніатські владики не тільки не виконують їх, а глумляться над ними. Так, наприклад, говорячи про першу заповідь, полеміст риторично запитує уніатів: «Не ваши милости ли вЪру Д’Ьлы злыми наперед еще разорили? Не ваши милости ли прагненя лихоимства пЬнежного и достатку мирского жерело похотий в собЪ роспустили и насытитися никакож не можете и еще болшею алчбою и жаждею, св'Ьцких достатков прагнучи, обол'Ьли есте?» Ніхто з владик не привітав подорожніх, не допоміг хворим, не відвідав у темниці в’язнів, навпаки, вони самі били, лаяли парафіян, кидали до тюрем своїх супротивників або закатовували їх на смерть, як це трапилося з грошовитим малярем Філіпом.
15


Особливо гнівно звучать слова полеміста, коли він говорить про ставлення владик до другої і четвертої заповідей, малюючи принагідно картину жорстокої сраволі церковних феодалів.— «Не ваши милости ли,— дошкульно допитується Вишенський,— алчных ого- лоднЪваете и жаждными чините бЪдных подданых, той же образ божий, што и вы, носячих; на сироты церковные [и прекормлене их от благочестивых христиан наданых лупите и з гумна стоги и обороги волочите; сами и з своими слуговинами ся прекормлюете, оных труд и пот кръвавый, лежачи и сЪдячи, сміючися и граючи, попираете, горелки препущаные курите, пиво трояковыборное варите и в пропаст несытнаго чрева вливаете; сами и з гостми ся своими пресыщаете, а сироты церковные алчут и жаждут, а подданые б'Ьдные и своее неволи рочнего обходу удовлЪти не могут, з дЪтми ся стискают, строку собЪ уймуют, боячися, да им хлЪба до пришлого урожаю дотягнёт». Єпіскопи не тільки не одягли голих, а безбожно грабують бідних, відбирають у них коней, волів, овець, здирають грошові податки, посилають на тяжкі роботи.
Ніхто до Вишенського в українській літературі не говорив такої жорстокої правди про життя покріпаченого люду в Речі Посполитій, ніхто так сміливо й відверто не викривав класову природу феодального суспільства, ніхто не насмілювався показати справжнє єство світських і особливо церковних магнатів. Таким чином, письменник, сам того не помічаючи, показав, що релігія була не тільки засобом духовного, але й соціального поневолення народу.
Та це ще була, так би мовити, узагальнена картина розбещеного життя феодал і в-кріпосників у церковних сутанах. Далі полеміст розповідає про кожного з них окремо; ким і чим вони булц раніше та ким і чим вони стали, здобувши духовний сан і перебігши на лакейську службу до папи римського та польського короля. Характеристика єпіскопів-зрадників відзначається не тільки яскравою образністю та дошкульністю, але й документальною правдивістю, що ставало надзвичайно сильним аргументом письменника у полеміці з супротивниками.
Найнегативніша фігура серед ініціаторів унії — Іпатій Потій, автор ганебного трактату «Оборона згоди», коли був мирянином, то мав чотирьох лакеїв, а як став епіскопом, то тих лакеїв у дорогих вбраййях і не злічити. Михайло Рогоза, бувши «простым Рогозиною», навряд чи мав і двох лакеїв, а нині йому вже недалеко до Потія. Кирило Терлецький, коли був простим попом, то тільки дячка за собою водив і платив йому пиріжками, а як став епіскопом, то вже доганяє Потія і Рогозу і т.д.
І Вишенський висловлює думку, що зрадники-епіскопи не мають права керувати ні церквою, ні віруючими, що їх чекає пекельний вогонь.
16


Тут Вишенський говорив від імені всього українського народу, який у кінці XVI ст. не раз повставав проти чужоземних та «своїх» визискувачів під проводом К. Косинського, Г. Лободи, С. Наливайка, а в 1648 р. піднявся на всенародну національно-визвольну війну на чолі з Богданом Хмельницьким.
Якщо в «Обличении диавола-миродержца» полеміст намалював загальну картину шахрайства, підкупу і сваволі в Польсько-Ли- товському королівстві, то у посланні до епіскопів він конкретно показує, як учорашні злодії, каштеляни, дрібні шляхтичі за великі й малі хабарі, без богословської підготовки ставали епіскопами і архі- єпіскопами всупереч усім церковним законам. Для того, щоб здобути єпіскопство,— гірко глузує Вишенський,— досить було загорнути в папірець кілька сот червінців і піти на поклін до когось із сильних світу цього («В руку тыць, другому зас тых же шафранцюв очелюбных, завивши также, в руку тыць»). Хабарем не гребували ні «преложоні», ні дрібні «писародрачі», щоправда їм «тицяли» менші базаринки. Як не згадати тут третю картину із славнозвісної поеми Т. Шевченка «Сон», де сатирично змальовано дрібних царських прислужників, «землячків» з циновими гудзиками на мундирах, що також наставляли руку за чужими «полтинами».
Заключним акордом твору є гнівне звернення Вишенського від імені народу до всіх названих і неназваних ним епіскопів-зрадників, до королівської влади та всякої зажерливої шляхетської дрібноти: *«А от православных убо и в жизнь вечную нареченных,— восточное церкве послушных сынов — не надейтеся, папы римские, кардиналы, арцибискупи, бискупи и всякое лживое священство латинского почтуї Не надайтеся, власт мирская, короле, и всякое преложенство, и всяк послушник папы римского, як з вами ни в чом ся соглашати православные не -хохцут и папе поклонитися не изволят. Не надей- те ж ся ныне, не надейтеся завтра, не надейтеся по завтрию, в при- идущее время и в вЄки в&ков».
Висловлюючи своє захоплення цим твором Вишенського, I. Франко писав: «Такий є кінець того громового, сильного посланія, того могу- чого маніфесту талановитої незалежної особистості, гордої своєю правотою і своїм почуттям душевної солідарності з масами рідного народу. Ніколи ще до того часу сильні мира сего, світські чи духовні, не чули від простого южноруса таких гордих, рішучих і потрясаюче сильних слів... І тут треба було чималої відваги моральної, щоб кинути могучим єрархам і цілій пануючій системі польській прямо в очі таким огненним посланієм»1. Навряд чи можна щось іще додати до цього вис* новку великого Каменяра, який так багато віддав часу і енергії вивченню творчості свого славетного попередника.
1 І. Франко. Іван Вишенський іІ_йпгп твори, стор. 239—240.


Кілька своїх творів Вишенський присвятив беспосередньо богословсько-догматичній полеміці з представниками католицької церкви і насамперед з єзуїтами, що були вірними слугами папи римського та Ватікану («Писание до князя Василия и всЪХ православных християн», «Извещение краткое о латинских прелестех», «Загадка философом латинским», «СлЪд», «Краткословный ответ Петру Скарге», «Зачапка мудраго латынника з глупым русином», «Позорище мысленное»).
Більш цікаві його останні епістолярні твори «Послание Домникии» та «Послание Иову Княгиницкому», де знаходимо низку важливих автобіографічних фактів. Так, у посланні до львівської черниці Дом- никії, що, власне, було відповіддю на лист керівника Львівського братства Юрія Рогатинця, Вишенський розповідає про своє перебування у Львові, розкриває причину конфлікту з львівськими братчиками, які дбали не так про церкву і віруючих, як про своє власне збагачення, гнівно картає окремих православних владик, які були «д'Ьролазц'Ь, наемницы, злодЪи, разбойницы, волци, драпЪжницы, пси» і нічим не різнилися від уніатів.
У посланні до давнього друга Іова Княгиницького Вишенський висловлює свою глибоку тугу за батьківщиною, мріє ще раз побувати в рідних краях. Розповідає письменник і про своє життя на Афоні, про чудову місцеву природу. З гіркотою пише про збільшення турками данини, накладеної на ченців, які й без того бідували. Важливо, що в цьому посланні Вишенський натякає на потребу більш спокійного життя, маючи на увазі майбутнє своє затворництво в печері над* морем.
Як уже згадувалося, про що б не писав Вишенський, він намагався дошукатися «сл*Ьда существа правды», прагнув викладати свої думки просто і без «баснословия», аби вони були зрозумілі найширшим верствам трудящого люду. Він удавався майже до всіх жанрів тодішньої полемічної літератури — послання, памфлету, трактату, діалога, які часом поєднувалися в одному й тому ж творі.
Дослідників давньоукраїнської мови вже давно полонить мова і стиль творів Вишенського. Письменник дбайливо добирав влучні епітети, гострі метафори і порівняння, дотепні паралелізми і антитези- зіставлення, щоб якнайдошкульніше дійняти своїх ворогів. Тому мова його творів завжди схвильована, піднесена, риторично-образна. Особливо вдавалася автору імітація діалога з допомогою своєрідних запитань та окличних речень, якими він буквально засипав своїх читачів.
Вишенський був неперевершеним на свій час майстром гумору
і 	сатири. Гумор у нього часто переростав у їдку іронію, іронія в гостру сатиру, сатира в нищівний сарказм, коли йшлося про представників експлуататорського класу, і навпаки — про бідняків полеміст завжди говорив тепло і задушевно, іноді з добродушним гумором, як,
18


наприклад, про убогого ченця. Взагалі сатиричні малюнки є найціннішими в полемічній спадщині Вишенського.
Пишучи в основному давньоукраїнською книжною мовою, Вишен- ський високу патетику часто поєднував із просторіччям, мовби з міха сипав словами-неологізмами, частина яких міцно ввійшла в українську літературну мову. Письменник щедро користувався народними фразеологізмами, прислів'ями, приказками і навіть каламбурами, які й сам щедро творив («У цицки матернее дома сидячи», «Варив, варив та й пролив» тощо). Досить часто у його творах зустрічаються західноукраїнські діалектизми та полонізми (абисте, фрюярник, альбо, вше- лякий, трафити, фрасунок, бискуп, ксендз).
З особливою майстерністю будував він великі речення — періоди, ускладнені цілою низкою синтаксичних повторів, ритмічних зачинів, дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними словами і реченнями, вигуками тощо.
Оцінюючи спадщину Вишенського, Іван Франко писав, що він був першим українським письменником-публіцистом, постаттю незвичайно сильною і оригінальною. Юсрбливо принаджує нас свіжість його красок, безпосередність виразу і чуття, пластика картин, одним словом, усе те, що в писаних творах є виразом сильної, високо симпатичної індивідуальності автора»1. Саме це дало йому право зайняти почесне місце у давній українській літературі як одному з її творців і основоположників. Кращі демократичні полемічні традиції Вишенського були блискуче продовжені українськими письменниками ЭЖ до полум'яного Я. Галана та інших наших сучасників.
У своїй філософській поемі «Іван Вишенський» великий Каменяр з надзвичайною художньою силою відтворив останні дні письменника, коли той, відцуравшись світу, пішов жити в печеру. В душі затворника йде напружена боротьба між аскетичними ідеалами і патріотичними почуттями — хоч він і кинув суєтний світ, але не може відмовитись од рідної вітчизни, од свого народу. Коли до печери вітром занесло пахучу вишневу пелюстку, з його душі виривається стогін:
Чую, чую рідний запах, і моє стареє серце грає в груді! Боже милий, та невже ж я не забув?
Та невже ж та Україна — сей квітчастий рай веселий, се важке кроваве пекло — ще для мене не чужа?
А коли посланці українського народу, що прийшли просити його повернутися в рідний край і очолити боротьбу проти поневолювачів,
1 І. Франко. Іван Вишенський і його твори,- стор. 492—493.
19


не дочекавшись відповіді, попливли морем додому, співаючи тужливих пісень, серце Вишенського-патріота не витримало, він у нестямі простяг до них руки й закричав:
Стійте! Стійте! Завернітесь!
Я живу ще! По-старому ще кохаю Україну, решту їй життя віддам!
Заблищав сонячний промінь, і по ньому, мов золотистим шляхом, Вишенський поспішив навздогін за земляками, щоб сьогодні прийти з своїми творами до нас, вдячних нащадків його нев'янучої літературної спадщини. 1
Василь МИКИТАСЬ


ПОЛЕМІЧНІ
ТВОРИ


КНИЖКА
КНИЖКА ИОАННА МНИХА ВИШЕНСКОГО ОТ СВЯТЫ Я АФОНСКИА ГОРЫ В НАПОМИНАНИЕ ВСі>Х ПРАВОСЛАВНЫХ ХРИСТИАН, БРАТСТВАМ И ВСЪМ БЛАГОЧЕСТИВЫМ, В МАЛОЙ РОССИИ В КОРОН* ПОЛСКОЙ ЖИТЕЛСТВУЮЩИМ, ИНОЧЕСКАГО ЧИНА ОБЩЕЖИТЕЛЕМ, АРХИМАНДРИТОМ, И СВЯ- ЩЕННОИНОКОМ, И ЧЕСТНЫМ МОНАХОМ, И ИНОКИНЯМ ВСШ, СЕСТРАМ НАШИМ, И ПРОЧИИМ ТЩАТЕЛЕМ ЦЕРКОВНЫМ, БЛАГОДАТЬ ГОСПОДА НАШЕГО ИСУСА ХРИСТА И ЛЮБЫ БОГА ОТЦА И ПРИЧАСТИЕ СВЯТОГО ДУХА БУДИ СО ВС1.МИ ВАМИ. АМИНЬ
Посылаю Еам термину о лжи, которая над истинною у вашей земли царствует, и бог от всіх сторон и частий христианства хулится, духи ж лукавии поднебеснии (к ним же нам брань, по Павлу) в християнстві? нашем владеют, отнюду же за неверие и бесплодие наше попущени есмо в запустение з нашею правъславною верою. И если ся не почуете и не справите, знаючи да знаете, яко и в конец благочестие наше запустеет, оставшии ж в безверии вси/ погибнут. Уготован бо сосуд гніїва божия на вашу землю’ пролитися, чому забегайте покаанием и исправлением вашим яже ко богу скоро. Понеж ні;ель незбожнМшее, хулнМшее, и несправедлившее, и нечиетшее земл* .ни в поганьствЪ, як же ваша земля. Прото, молю вас, спасайтеся образом Лота, избегша из Содомы во Сигор, — Сигор же ест покаяние и очищение от грЪха— сицевым образом, яко ту последи о очищении церкви реклося, найдете. А егда сие исправите, чаю на милость божию, яко Призрит на нас паки милосердным оком и благочестие наше въздвигнет, И ВСІ5Х, в нем благочестно живущих, спасет, и царства небеснаго наследниками быти сподобит, еже нам вс1ш получити, господи, дажд. Аминь.
Сию же термину, начисто преведши, и иншим всЄм знати о том дайте, понеж не о лычко или о ременец идет, але о целую кожу, се ест о спасение душ наших и да не погибнем и дочасне и вЄчне от бога жива.
В грЬшницех от всіх пръвЪйший,
Во злобЪ от всЪх прелукав'Ьйший,-
23


В страстех от всЪх безчестнЪйший,
В злонравии от всЬх богатший,
В вйр-Ь же от всЬх неменший,
И в покаянии не послЪднЪший,
Спасения вашего вам истинный желатель, Иоан инок з Вишне от святое Афонское горы рукою власною писал.
ОГЛАВЛЕНИЕ ПИСАННОГО В КНИЖЦЕ СЕЙ, КРАТКОСЛОВИЕ
1. Обличение диявола-миродръжца и прелестный лов его в15ка сего настоящего.
2. Писание до князя Василия и всЄх православных християн, ознаймуючи, як въсточное веры в1?рнии на опоц15 или на камени вёры Петровы неподвижно и непрелестно стоят, и врата адова их одолііти никако же не могут, прочии ж вси отпали в прелест, заблудили, и з ад адовыми враты затворени сут; в нем же и погреб неверию папы рым- скаго и ему последующих.
3. Порада, како да ся очистит церков христова, заплю- гавленная лживыми пастыры и нечистым житием оных и всЄх им последующих, и которий смрад поганский възлонравствися в християнех; зде и о поруганию иноческаго чина от светских и мирскаго жития человек и что ест тайнство иноческаго образа, лЄпоутвария и прочая.
4. Писание до всііх обще, в Лядской земли живущих, да ся покают к богу, показуючи, каковы плоды Лядское земли жителей.
5. Писание к утекшим от православное в15ры епископом о имени згоды в книжках от них выданое, показуючи, яко тая згода не таковыми, яко ж они, безплодными в в1>рЄ и житии, чинена и єднана быти мает, но святыми и духов- наго разума достигшими, и на прочая хулы, лъж и клевету, от них на благочестие и ему последующих рыгненую, ОТПОВЄД и обличение, откуду сию мудрость и разум постигли, которым так безбожне мудрствовати ся отрули.
6. Извещение краткое о латинской прелести, заблуждении от пути истиннаго, лжи и хоробр смертоноснаго и погибелию вечною смръдящаго мудрования, еже о в1>рЄ, о церкви, о началстве, о ложном чистцу и прочая.
7. О еретикох, что ест имя «ересь» и что «благочестие».
8. Загадка философом латинс ким.
24


9. СлІ5Д краткий, приводящий к постыжению и изучению художества, привъдящаго ко царствующей безсмертной и вечной правдЪ.
10. Новина, или Вііст, о обретении тііла Варлаама, архиепископа Охридскаго града, в граді? Велис убитаго и в рііку Віардар въвръженнаго.
О ЧИНУ ПРОЧИТАННЯ СЕГО ПИСАНИЯ
Пръвъе убо да будет прочитател искусен, в чтении беглый и быстрый в зраку, не повтаряючи и заикаючися на одной р1>чи два крот или три, але в мЪру ровно словом по пути речений изображенных да ступает, на запятых мало застановляется, а наточках, прошедше дв1?-три или колко может въмЪстити точок, паче же где бы ся речение разумения кончило, там духови да отпочивает, отдыхает и постоювает, ато для того, абы и простым безкнижным слухачом разум реченых явлен и вьміістєн был.
Второе, съборно съзвавши братию правъславных в школу рано по проспании нощном, доколя еще молва мирская смущение и попечение на мысль бодрую и здравую не възыйдет и не оболжет промыслом земным и доколя еще чрево не наладовано гноем сніідньїх, тогда да ся читает.
Третие, не обременяти слухи немощных многочтением, но власт тридесят или болше листков прочитати, та же кончати и, закладку заложивши, на другий поранок слу- хачов на таковый же пир и чест духовную просити, и так, поранок поранками проходячи, дондеже съвръшит пир книжного речения, събрание умолити, яко да наченши и съвершат слуханием здравое и трезвое мысли, что же при- обрящут отсюду, мню, сами искусом увидят, если добре выслухают.
Тобі? же, прочитателю, трудолюбия ради от владыки Христа будет мзда болшая стокрот, нежели твой труд. И тобі?, священиче, за събрание събора вторая равно постигнет. Аще ли же сам поревнуеши и пръвую въсхитити, сам собою потрудитися, се ест и прочитати и братию събирати, не зазрим ти сего приобретения талантоплодного. Господь дати поспешит и поможет. Аминь.
Се же вездІ5 по соборах братских тако же да ся исправляет, ид^же сие писание дойдет, яко да познают християне, что ест наша простая восточных в15ра и что других отщепен- цов хитрое безверие.
26


КО ПРОЧИТАТЕЛЮ НАЕДИНЕ СЕГО ПИСАНЯ
Напред тебе от тое прелести остерегаю, любимый про- читателю, да не ищешизде хитростей слогов сплетеноріч- ных наказания еллинскаго, але слЪд существа правды, в ней же живот вЪчный затворен ест, да щупаеши, да знаеши. Не минай скорогонцем, яко пустое коло вітрное, очима пробігаючи от міста на місто вперед писанного, але застановляйся на ступенех, о лжи и истині річеньїх, судом мысльным
и, 	увидавши, яко истинна от лжи попирается погибелными сынами, жалуй, проплач и богу ся помоли, яко да даст всім заблуждшим на пут спасеный возвратитися и во разум истинный приити. А о собі аз и сам свідителство вам даю, яко грамматичкого дробязку не изучих, риторичное игрушки не видах, философского высокомечтателного ни слыхах. Мой ест даскал простак, але от всіх мудрейший, который безкнижных упремудряет; мой даскал простак, которий рыболовци в человіколовци претворяет; мой даскал, которий простотою философы посмекает; мой даскаль, которий смирением гръдость потлумляет. ТІМЖЄ, если хочеш на пут збавенный улучити, послухай и, если хощеши царство небесное обрасти, моцне дуфай. А если тя дух тщеславия наказания латинского преборет и сей простоті моей не увіруеши, відаючи, запевне відай, яко живота вічнаго не наслідуєш.
Глава 1
ОБЛИЧЕНИЕ ДИАВОЛА-МИРОДЕРЖЦА И ПРЕЛЕСТНЫЙ ЛОВ ЕГО ВЪКА СЕГО СКОРО ПОГИБАЮЩАГО, ОТ СОВЛЕКШАГОСЯ С ХИТРОУПЛЕТЕНЫХ ОЬТЕЙ ЕГО ГОЛЯКА-СТРАННИКА, КО ДРУГОМУ, БУДУЩОМУ ВЪКУ ГРЯДУЩАГО, УЧИНЕНОЕ
Евангелие от Матфея, глава 4. И поят его диавол на гору высоку зЪло и показа ему вся царствия мира и славу их и глагола ему: «Сия вся тебЪ дам, аще, пад, поклониши ми ся». Тогда глагола ему Исус: «Иди за мною, сатана! Писано бо ест: «Господу богу твоему поклонитися и тому единому послужити».
Вопрос. Тут теды, коли ся звытязство над прелестию твоею, сыну геенский, от Христа избавителя стало и смертию
26


конечно царство твое лукавое мира сего обнажено и показано (через веру и крещение во имя отца и сына и святого духа) всему свету ест, пытаю тя, як будеш зас тое гнЪздо миролюбия в верных и крещеных вити и основание неверия языческаго фундовати.
О т п о в Є д прелестника диавола-ми- родержца. Сталося звытязство от Христа над царством моим, признаваю, але от облеченых в имя его зовемых християн мало и велми мало, и то еще от свежей памяти по вознесении его на небеса чяст некая, тою теплотою вЄрьі разждеженная, нЄгде-нЄгде от рода христианского на звытяжство моего царства обралася. А нынешнего веку зась в клюбу неверия пръваго зовемое християнство впало, и одным способом с поганий некрещеными мир любят и царства и роскоши его насытитися прагнут и еще болше нежели погане похоти телесные своволного и нечистого жития своим злым житием исполняют. А што пытаеш, якобы по христов^ звьітяжствЄ миролюбием во христианстве вшрубоватися есми мЄл, а тое пытати не треба. Таковою ж хитростию, прелестию, мечтанием и усоложением блеску и красоты света того, яко же и прежде пришествиа Христова. Ибо Христос образ толко поб'йждати хотящим мира дал, показал и научил и сам собою изобразил, прелести же моего лживого царства мне не отнял и не погубил, ато для того учинил, абы самовластие человеческое в том искусе, борбе и пробе века того настоящаго досвЄдчалося, очищалося и на живот вЄчньій исполеровало. Але вижу, мало ся их обирает и знаходит на той тесный гостинец хотячих и любячих ходити; ти ж всЄ пали и поклонилися славе, царству, красоте и любви века того настоящаго, мною владомого. От началных и до последних, от духовно зовемых и до простых, от властей и до подручных — всЄ полюбили тот мечт, блеск и пестроту красоты царства моего мирскаго, которую есми на горе Христови обнажил и показал. И всЄ нынешнего века до того моего царства розум, мысль, любов сердечную и всю крепость телесную привязали, прилепили и приспоили сут так моцно, иж их только смерт, от бога посланная, от любве моего царства розлучити может, а другое ничтоже. И зась тое ж мовлю и показую, што при Христе мовилем и показовал: хто чого ищет у мене, миродръжца, аще, пад, поклониши ми ся, вся тебе дам.
Вопрос. Што.ж ми даеш, диаволе? Именуй, да знаю наперед.
27


О т в 15 т. Дам ти нынешнего в1?ка славу, роскош и богатство. Если хочеш быти преложоным, духовно зовомом, от мене ищи и мнІ5 угоди, а бога занедбай; бо от того не леда як таковые достойнства дарованы бывают, а я скоро тобії дам. Если хочеш бискупом быти, над, поклони ми ся, я тобі? дам. Если хочеш арцибискупом быти, пад, поклони ми ся, я тоб^ дам. Если хочеш кардиналом* быти, пад, поклони ми ся, я тоб'б дам. Если хочеш пап1?жем быти, пад, поклони ми ся, я тоб^ дам. И другим всЬм, меншим преложенствам, пробощствам и поповствам в приходах и наданях, не так гойных и богатых, прагнучии, падши, поклоните ми ся, я вам дам. И до вас, мирское власти и титулу земного моего царства прагнучим, тое ж мовлю, аще, падши, поклоните ми ся, я вам вся сия прагненнаа вами подам. Если хочеш войским, подкоморим или судиею быти, пад, поклони ми ся, я тобі? дам. Если хочеш кашталяном быти, пад, поклони ми ся, я тобі? дам. Если хочеш старостою быти, пад, поклони ми ся, я тобі? дам. Если хочеш воеводою быти, пад, поклони ми ся, я тобі? дам. Если хочеш гетманом или канцлером быти, пад, поклони ми ся, я тобі; дам, буди досконалий угодник мой, я тоб15 дам. Если хочеш королем быти, обещайся мн1з на офЪру в геенну вечную, Я тобі) и королевство дам. И другим ВСІІМ меншим дикгни- тарствам и преложеньствам тое ж мовлю, аще, пад, поклоните ми ся и чого попрагнете.от земных и дочасных, я вам дам. Тако ж и до вас, простых и неславных во моем царстві;, мовлю:«Аще, падши поклоните ми ся, знайду я по вашей м1?р1? и простогЬ чим вас обогачу и в прелест моего в1?ка уплутаю. Если хочеш идолопоклонником, сребролюбцем и лихоимцем быти, я тебе мытником, купцем и карчмарем учиню; там твою волю и прагненя забавлятися, доколя здохнеш, привяжу и моцно до самого исхода, не мылячися с помыслом от лихоимства отодрати прикую. Если хочеш хитрцем, майстром, ремешником рукод1?лным быти и других вымыслом превозыйти, чим бы еси и от сусіід прославитися и грошики собрати могл, пад, поклони ми ся, я тебе упре- мудрю, научу, наставлю и в досконалост твоего прагненя мысл твою приведу. Если хочеш похоти телесное насититися и господарем дому, древа и землі? шмата назватися, пад, поклони ми ся, я твою волю исполню, я тобі? жену приведу, хату дам, землю дарую, тое ярмо на твою шию повышу и ТВОЮ МЫСЛЬ В 6І5ДІЇ, неволи, скорби, мятежи, попечении, фрасунку и уставичном промысл-!? погребу, я тебе стражу, слугу, неволника и вязня жен"6 учиню,
28


я тоб1з всю мысль у жоны похотное студне привяжу, толко поищи, попрагни и мнЄ ся поклони, вся сия аз тобЄ дам».
О т в Є т странника от ли и а в с Є х прел- щаемых от диавола. ВЄм, диаволе, як ты все тое реченное даси, если ся тобЄ поклоню, але пойду искати и в зерцаліі учення христова глядіти, тая твоя данина на пожиток ли или на погибел вічную будет, на славу ли или на безчестив вечное ся превратит, на долго ли или на малый час ся в руках попІ5стует, а потом з дароносцем посполу знагла погибает и ищезает. Даси ми, дияволе, быти папежем, кардиналом, арцибискупом и другим некоторым духовного стану именоносцем, але што за пожиток с того дарованя, коли от тебе диавола, за гордост с небесе на дол зверженного, тое достоенство прииму, а не от небесного бога, которий велми заслужоным и от < духа святого посвященным таковые преложенства стану духовного даровати звыкл, а не тым, которые, як пси встеклые, бегают, ищут, да стан духовный или имЄниє оного угонят н поймают. Што за пожиток с того дару, коли я сам и от тебе, диявола, того попрагнул и поискал, а не бог небесный мене на тое достоинство везвал и избрал. Што ж ?а пожиток с того духовенства, коли я горшей поганца злое и нечистое житие прохожу и в калу чревное похоти и сластолюбия ся валяю. Што ж за пожиток с того священства, коли я имени святости не знаю и с иноверии ровно мудрос- тию, образом и житием ся знахожу. Што ж за пожиток с тое власти пастырское, коли я раб, неволник и вязень вечный грЄхови ест есми,' за который в геену вічную отиду. Што ж за пожиток с тое дочасное славици, коли я вЄчнє посоромочон буду. Што ж ми за пожиток с тое малое роскоши, коли я во вЄки в огни печи и сквгЬкитися буду. Што ж ми за пожиток с тых сел, и имЄнєй, и богатства великого, коли я наг и гол, без всего того, в пєклЄ сєдЄти буду. Прето ведай о том, диаволе, иж я поповского преложенства и стану от вышняго и до последнего стопня, от тебе дарованного, не прагну и тобЄ ся поклонити не хочу. Господу богу ся единому поклоню и тому единому послужу. Иди за. мною, сатанаї Даси ми зась, диаволе, быти кролем, канцлером, гетманом, воєводою, старостою, кашталяном и другим некоторым дикгнитаром и преложоным власти мирское твоего дияволского царства. Што ж за пожиток с того твоего дарованого поганского началства, коли я христианство страчу и живота вЄчнаго отпаду. Што ж ми за пожиток с того твоего мирского титулу,' коли я царства
29


небесного титул погублю. Што ж ми за пожиток с того голоса кролевства, канцлерства албо воєводства, коли я сы- новство божие страчу, безсмертний титул. Што ж ми за пожиток с твоее малое славицы временное тытулку и гнилых и суетных уст хваления, коли я от божое вечное славы отврЪжен буду, титул помазаньства божия погублю и похвалы ангельских уст отпаду. Я теды, диаволе, таковое власти и титулу от тебе не ищу, тобе ся поклонити не" хочу. Господу богу единому ся поклоню и тому единому послужу. Иди за мною, сатана! Даш ми зась, дияволе, купцем, лихоимцем, мытником и карчмаром быти, да тым лихоимством и упражнением розум свой погребу и ослЄплю. Што ж за пожиток с того твоего дару, коли света истинны науки слова божия видЄти не могу и вкусити сладости его ся не сподоблю. Прето да знаеши, дияволе, як я от тебе того идолопоклонної о титулу и забавы жития моего в нем не требую, Т06Є ся не поклоню. Господу богу единому поклонюся и тому самому послужу. Иди за мною, сатана! Даш ми зась, диаволе, ремесльником хитрым и славным быти, да межи сосЄди славнейшим, годнейшим и честнейшим быти, грошики собЄ зберу, фолварки покуплю, домок приоздоблю. Што ж за пожиток с того всего твоего даро- хитрства, коли я простоты исусовы навыкнути не могу. Што ж ми за пожиток з славы и чести сусЄдское, коли я в лику пророк, патриарх, апостол, мученик и добре богу угодивших славитися не буду,Што ж ми за пожиток з многих фолварков и оздоб домку, коли я красных дворов юрняго Иерусалима не узрю и'не во едином кутику в оном посидіти не сподоблюся. Прето я от тебе, дияволе, тое майстореи славы и чести не требую, грошиков збирати, фолварков и домков куповати не хочу, тобе ся не поклоню. Господу богу единому поклонюся и тому самому послужу. Иди за мною, сатана! Даш ми зась, диаволе, убогому и неславному человеку, утеху и похот телесную, жону, даш ми домок и землицю, даш ми смуток и бЄду, да свой розум в той забаве, фрасунку и стараня домового, земленного и женского погребу. Што ж за пожиток с тое утехи и похоти телесное, коли я утешителя духа святого витати во своем кгмаху сердечном николи ся не сподоблю. Што ж за пожиток с тое жоны, коли я Христа, жениха, своей ложници сердечной пришедшаго упокоитися и спочинути, видЄти не могу. Што ж ми за пожиток с того домку, коли я в палацу небесного места Иерусалима сєдЄти не буду. Што ж за пожиток с тое малое землици и кгрунтику,
30


коли сторичное заплаты, реченное Христом в царствии небесном а оставление сих, не прииму и живота вЄчного наследником и дЄдичєм быти не могу. Прето да знаєш, диаволе, як я от тебежоны, дому, земли дочасное не прагну, тобЄ поклонитися не хочу. Господу богу, во троици славимому, поклонюся и тому єдиному послужу ныне, все время житиа моего и во вЄки вЄком. Аминь. Иди за мною, сатана, изчезни и пропади сам и з царством своим прелестным! Аминь.
X
Глава З
БУДИ Ж ВАМ ИЗВЕСТНО ПРАВОВЕРНЫМ, ЯК СЕГО РАДИ ПОПУЩЕНИ ЕСМО В СЕЙ ИСКУС, ЗАНЕ Ж ПОЕРЕТИЧИХОМСЯ ВСИ ОБИТАЛНИЦИ МАЛОЕ РУСИИ И ОТ БОГА УСТРАНИХОМСЯ ДАЛЕЧЕ, К НЕВІРИЮ И ЗЛОЖИТИЕ ПРИПРЯГШЕ. ТЪМЖЕ ВОЗВРАТИМСЯ К БОГУ ПАКИ, ДА БОГ К НАМ СЯ ПРИБЛИЖИТ; ОН БО ЕСТ ВСЬГДЫ БЛИЗ, ГРІХИ Ж НАША ДАЛЕЧЕ НАС ОТЛУЧАЮТ ОТ НЕГО. СЕГО РАДИ ПОКАЙМОСЯ САМИ В СВОИХ СЪГРШЕНИИХ, КОЖДО СУД СОБІ> СЬТВОРШЕ. ПОСЕМ И БЛАГОЧЕСТИЕ ПРАВОВЕРИЯ ЦЕРКВИ НАШЕЕ TAKO ИСПРАВИТИ СОВЫ ВАМ, ИСТИНЕН И НЕБЛАЗНЕН, ДАЮ
riepete да очистите церков от всяких прелестей и забобонов еретических и, без пестроты, в простоте сердца бога хвалите; латинский смрад песней из церкви изждєнЄтє, простою же нашею прению рускою поюще бога благодарите. Посем до вЕри нашое восточное православное без всякого вонтпеня всём сердцем, душею и смыслом ся приложите, еретичество и неверие всякое от себе отвръжете. Иконное поклонение с учтивостю почитайте и в домех, идеж пребываете, образ матере божее с превечным ее младенцем на стенах в концю трапезы вашее пригвоздите. Крестом христовым, до церкви пришедши, креститися не соромЄ- йте; абовЄм ньінЄ християне Малое Русии поеретичЄли, як креста христова, славы своее, на нем же нам спасение содЄяся, соромЄются. И не толко в церкви, але и на трапезу сЄдаючи, крестом ся знаменайте; если бы и латина или еретики быти с тобою ся прилучили, не соромЄйтеся рода прелюбодЪнаго жизни сея, да не посрамлени будете на вселенском позорищи, ибо нашее - веры тайнства
31


увес мир вмістити не может, иншее 'же вЄрьі всЄ сут пре* леста. На трапезе без молитвы (свински) ясти не начинайте, як же ныне оскотІ5ли есте. По наядении зас благодарение по уставу церковному творите. До церкви на правило соборное ходЄтє и в всем по уставу церковному (ни прилагающе от своего умысла что, ни отимающе безстудием, ни разди* рающе мнением) творЄте и по закону нашему християн- скому жизнь сию проходите; еже бо дух святый уфунДовал вместившими его усты, тамо поправы гнилых земных по- мысл нв'потреба. Евангелиа и Апостола в церкви на литургии простым языком не выворочайте. По литургии ж для зрозуменя людского попросту толкуйте и выкладайте. Книги церковные все и уставы словенским языком друкуйте.
Сказую бо вам тайну великую: як диявол толикую за- вист имает на словенский язык, же ледве жив от гнева; рад бы его до щеты погубил и всю борбу свою на тое двигнул, да его обмерзит и во огиду и ненавист приведет. И што нЄ которие наши на словенский язык хулят и не любят, да знаеши запевно, як того майстра дійством и рыганем духа его поднявши творят. Ато для того диавол на словенский язык борбу тую мает, зане ж ест плодоноснейший от всЄх языков и богу любимший: понеж без поганских хитростей и руководств, се ж ест кграматик, рыторык, диалектик и прочих коварств тщеславных, диавола въместных, простым прилежным читанием, без всякого ухищрения, к богу приводит, простоту и смирение будует и духа святого подемлет. «Во злоковарную же душу,— рече Премудрий,— не внийдет премудрост», што ныне латинская злоковарная душа, ослЄпленьная и насыченная поганеними тщеславными и гордыми догматы, страждет, которая божие премудрости и разума духовного, смирения, простоты и беззлобна вьмЄстити никакож не можеть. ТЄмжє блюдЄте, православний, от тое трутизны дЄти свои, зане да знаете, истинно вам мовлю, идеж дух любве сим поганским, ме- четным, мира сего угодным догматом прилнет, тот запевне в вере погрешит а згола и от благочестия отпадет: што есте ныне вы явно пострадали, егда есте на латинскую и мирскую мудрост ся полакомили, тогда есте благочестие стратили, во вере онемощили и поболели и ереси породили, и в него ж крестихомся прогневали. Чи не лЄпшє тобЄ изучити Часословец, Псалтыр, Охтаик, Апостол и Евангелие с иншими, церкви свойствеными, и <5ыти простым богоугодником и жизнь вечную получити, нежели постигнути Аристотеля и Платона и философом мудрым ся в
82


жизни сей звати и в геенну отити? Разсуди! МнЄ ся видит, Лепше~ёст ани аза знати, толко бы до Христа ся дотиснути, который блаженную простоту любит и в ней обитель собЄ чинит и там ся упокоивает. Тако да знаете, як словенский язык пред богом честнейший ест и от еллинскаго и латин- скаго. Се же не басни сут. Но ныне о том довод широкий чинити места не маю, абовЄм о очищении церкве нашей православной ся рЄч зачала и далей точити будет.
На священический степей по правилох святых отец да восходят, а не по своих волях, похоти плотское ради, имЄния и панства сан да въсхищают. И всякого такого, котрий сам наскакует, не приимуйте и от короля данного без вашого избрания изждєнЄтє и проклинЄте: не в папежа бо вы крестилися и не в королеву власт, да вдм дает волки и злодЄи, разбойники и антихристовы таинники. ЛЄпшє бо вам без владык и без попов, от диавола поставленых, до церкви ходити и православие хранети, нежели с владыками и попами, не от бога званными, у церкви быти и с тое ся ругати, и православие попирати. Не попы бо нас спасут, или владыки, или митрополиты, але веры нашее тайнство православное с хранением заповедей божиих — тое нас спасти мает. Прето вы пастыря собЄ такого избирайте; прежде назнаменайте нЄколико особ от жития и разума свЄдителствованньіх, яко сут благоговейны и правоверны, таж узаконЄте собЄ день и пост и сьтворЄте бдЄние, съвокупившися в церков, и молитеся богу, да вам даст и открыет пастыра; его же жребием от сих реченых искушайте. Бог же милостивый моления вашего не презрит, вам пастыра даст и объявит, которого присмши за пастыра, тогда светскую власт (се ест короля, да вам того подаст) ищЄтє, которого если не схочет вам подати и не послу- хает вас, узрите его скоро до конца оглохнувша и онЄ- мевша: зане поставлен суд прав судити, а не своее веры прелесть фолкговати. Толко вы к богу истинною ся обратЄте: все тое вам бог чудотворне устроит. Сих проклятых владык никакож не приймуйте и молЄтєся, да отгнани будут, аще ли же власт светская не хощет, узаконЄте собЄ день молитвъный по всЄх градех и помолЄтєся богу. Тогда узрите игрушку короля веры папы рымского, хто владеет над православными, дурною Русю и в неволи будучими греками.
Двоженцы и церкви купление очистЄтє. МанастьірЄ, на благочестие наданые, от фолваркового имени на общее житие пременете, зане ныне владыкове проклятые фол-
2 1. ВшиеыськиЯ
33


варки собЄ починили з опщих манастырев и мисливства прекормлюют в них, а не душе, спасаемые на живот вечный. Иноческаго чина не поруговайте, но и сами ся богу молЄтє, да в том чину жизнь свою скончаете, як же пръвые продки ваши, которие еще в благочестии ненарушеном были и милость божию при собЄ близко мЄли. А ныне вы, отродки их, егда попремудрЄли, тогда и бога отдгнали, и благочестие стратили, и з иноческіаго чина ся смЄєтє и духом проклятого диавола хулите. Или не ведаете, бЄд- ници, если бы не было истинных иноков и богоугодников межи вами, уж бы давно, якож Содома и Гомора, жупелом и огнем у Лядской земли есте опопєлЄли. Да что ради ся ругаеш из следа скорбнаго ко животу вечному, еда ты что добро твориш, на пути пространном и погибелном стоячи, еда бог на твою пыху многослужную и на твою трапезу среброполмисную, и на твои потравы богатоутворенные, и на твое черево сластолюбивое, и на твои хорты и выжлы сытые, которими ся тЄшиш и веселиш, гледит. веру ми ими, если бы вас иноки пред богом не заступали, уже бысте давно с всею йотЄхою своею мирскою изчезли и погибли. Прето прошу тя, любимый мой брате, потръпи мя мало: хочу с тобою о том побеседовати и тебе от тое прелести освободити, да избЄжиши гнева и суда божиа за тое твое ругание и смЄянє.
Начало ж оттоля чиню. Чому ся ты, римлянине, смЄєш з духовнаго иноческого чина? Ты ж ми, ведаю, отповЄси: «Для того ся смЄю, иж каптур, или страшило на голове носит, што мы зовемо клобук, и зась смЄюся,'иж волося долгое носит и не подголився, и зась: простое одЄнє носит, шито некшталтовне, як в мЄх оболок- ся, и зась: поасище нЄкчємноє скураное или ремЄнное, черевичище немаш на што поглєдЄти или чоботища невы- трътыи, аж гадится поглєдЄвши на них, а до того, хлоп простый, не знает и проговорити с чоловЄком, коли его о што запытаеш». То ест твой разум, мирянине, о иноческом чину и убире.
О т п о в Є т. Тую тайну иноческаго чина убиру я тобе открыю, толко прошу тя пилне послухай.
Каптур тот, или страшило, а по нашому клобук, которому хвост висит на задЄ, праведно ест назвати страшило. Чому? АбовЄм страшит и много причин замыкает в С06Є. Первое, страшит бесы. Для того, иж крест христов на рамо взял, из мира вызулся и печат на голове поставил, што юж в мир обратитися не мает, тым клобуком знати
84


даючи. И як бы н*кий голос, так и потрясане того хвоста диаволу отпов*дает, мовячи: «Порожне ся трудиш, бореш и прелщаеши мя, диаволе, да ся до макгерки, тоб* угодное, обращу. Уже мя не узриш, диаволе, перекривляючи мак- герку то на той, то на сей бок, шию напяливши, як индийский кур, да пыху свою в моей голов* (где образ божий седит и панует) показуеши и на свое угодное моею головою куда хочеш поворочавши и напинаеши». Што диавол видячи, иж тот хвост клобучный отнял ему пожиток пыхы головное, и боится и безчестится от так никчемного, незвиклого, некрасного, некому нелюбимого, мирским брыткого, на посоромачене мирское красоты духовне вымышленого строю ношеня того клобука. Боится для того, абы тот клобук многих на живот вечный от макгероносцев не половил и в мудрование небесное не вовлек, посоромочается зас, иж юж отмены частое в купованю шапок и в выбираню, которая красшая и на голов* кшталтовн*й стоит (да ся зрителем прнподобает, косичку или п*рце запявши), не мыслит и о угождении человеком в приподобаню образа, или головы, мысль свою о том не упражняет, але юж мыслит, як мир тот до конца взъненавидит и ко будущему в*ку д*лы добрими ся уготовит. Се ест пръвая причина того клобука. Вторая причина: посромочует красоту и пестроту мираугодных и красоту любячих своею шпетностю и н*кчемностю. Третяа причина: ругает и безчестит мир, зане не любят его очи мироугодные, што нецудный кшталт ношеня вымышлен. Четвертая причина: смеется явно з шапок и макгерок чирвоных и чорных, кутнорованых и голых, ато там, иж таи ко приподобаню человеческом ся носят, а сей к приподобаню единому богу. То ся рекло о клобуц*.
О волосю зась — одно: для того инок голов* зазрости попустил, абы был шпетный на вид*ню головном. Другое: для того, абы женьскую плът во огиду и мръзост на себе въздвигнул, для неблажненя взроку; обычай бо ест мирским на облупленую голову носячого подголенца, выструганого, мылом вышарованого и вымакглеваного, пилне смотр*ти и мыслью похотною (если и не самым т*лом) блудити. А на опросного, косматого и неумытаго и ко любви не прикислого, если и позрит, однак от мерзячки некраснаго образа помыслом скоро отскочит и не согр*шит. Третяа причина: для того оброслую голову носит, абы был розный от облупенца и образом, и одеждею, и житием; ов бо из мира изыйде и ко будущему в*ку мцслию пелкгри-
3$


муе, а подголенец в мир странствует и мир мыслъно в собе розширяет и множит; ов о богу и животЄ вёчном ся поучает, а тологлавец, како да человеком ся приподобает, а для того, як небо от земля, так голая голова от косматой мыс- лию, достойнством, годностю и учтивостю пред богом далече отстоит. Се ест причина косматого волося.
А о одежд и, иж некшталтовную и як мЄх вшитую инок носит, въпрошу я тебе пръво о тайнстве жития вашего в мирЄ сем, потом ти и о одежди отповЄд дам. бъпрос. Скажи ми, любимый ругателю, чоі о дЄ ля родился еси и при- щол в мир сей, — да живеши или да умреши? А если же, родившися, хотЄлєси мертв быти, а не вЄчнє жити, чему еси ся и родил? Чому тя тая окаянная утроба и выпустила,— коли на смерть, а не на живот? Тут, знаю, на то не вмЄєш ОТПОВІ5СТИ, что ест смерть и что ест живот. Але потръпи мало, я тобі? тот узлик короткими словы розвяжу. Смерть ест рожденому се, иж мир сей любят и тому мысль свою приковали суть и водлуг тела живут и мудруїот, которие трупа своего боготворят и, як идола, розными фарбами, так и сего трупа розными шатами пъстрыми украшают, одіваючи переменяют л ненасычоную любов к прелести шматя того злотоглову или ядамашку, шкарлату и инших сукен, скупостию тым подобных, привязали сут и на том мечтании всю мысль свою истощили сут, ко богу же и ко будущему в^ку,— никако же позрЄти, ани позрЄти -не могут. Ато для того, иж в смерти сей вёка сего помыслом плывати изволяют, а за тым от тоя смерти жизни сея на будущую вечную смерть въсхищают,— то ест рождение на смерть. На живот зас родитися — тако, которий изшедши из утробы в мир сей и дошедши досконалого възросту, коли юж мысль розсуждати злое от доброго силу мает. Тогда и той розсудит, як скоро от жития сего преходит и вся красная мира сего, если и не хочет оставити, мусит и з собою ничтоже не понесет тут теж их уживати и мысль свою в них погребсти, безсмертне погубит и от живота вЄчнаго и славы божия отпадет. Та же, смысливши и розсудивши в собі тот гостинец, възмет мир сей и в нем все красоты, пестроты и прелести повержет и възненавидит славу, чест и достоинство мира сего обезчестит, поплюет, потопчет и посмЄєт с помыслом своим, якож з не кой тем- ници на свЄт свободы к богу смотрЪти и о жизни вЄчнЄй поучатися и мыслити вырнёт, одною свиткою, мЄхом шитою и некшталтовною, ся одёет на надежду бога живаго, с той ямы мирское на ровнину выскочит, тогда мыслию
36


ни о чом другом ся не фрасует ани старает, толко як славу господа своего узрит, ему угодит и с ним в в15ки царствовати будет. Таковый на живот в мир сей родился и тут о бозЄ жизнь живет и по смерти с богом вЄчнє жити будет. Тебе ж, смЄіннику з иноческое некшталтовное одежи, въпрошу, что ти ползует красная и кшталтовная одежда, коли темница вечная тя с нею покрыет. Что тя ползует злотогла- вовая деле я, коли ад тя с нею пожрет? Что тя пользует алтембасовый копеняк, коли геенна тя в нядра своя тя с ним приимет? Яко зас сопротивно: что повредит от тебе посмЄяннаго мЄхом шитая и некшталтовная одежда, коли присносущный узрит, коли царство небесное получит, коли радости отца и сына и святого духа ся сподобит? Или не видаєш, смітнику, яко на врожденных женами болшом таа мЄхом шитая и некшталтовная одежда изображена ест; «Облечен бо был,— рече,— Иоан в одежду от влас велблюжд». То в идиш, иж не мовит: «Убран, як идол, красно»,— але просто облечен, яко покаянию проповедник. А покаяние пестроты не потребует; довлЄєт ся тЄло кающееся, толко да ему наготу покрыеш. Прето хто хочет ся покаати,— мЄхом шитую одежду хочет оболочи, а если ни покаания не имает, и царствия божия не узрит. Если бо царие, Давид и иншие, попелом головы свои по- сыповали, и веретищем ся одевали, и на земли голой ся. помЄтали, и постом внутрннюю свою мрътвили, и кости свои сушили, каючися пред богом, як да получат милость от него, а ты што розумЄеш о собе, выбритвивши потыли- цю, макгерку верх рога головного повесивши, косичку или перце верх макгерки устромивши и дєлЄю на собе перепявши, плече одно вышше от' другого накокорЄчивши, як полєтЄти хотячи,— тобе ли покаяния не треба? Веру ми ими, еще болши от других потреба, зане дворское злое житие все границы прироженя и цноты кгвалтует. Досыт теды о одежды некшталтовной ся рекло.
Уже о поясЄ речи хочу. Ременный зас пояс для того инок носит, яко да убиет и уморит под ременем Телесное кожи внутр криючиеся страсти, похоти и всякия прагненя грЄхолюбивое, придавляючи кожу кожею, и зас для того пряжкою замыкает черево, стягнувши моцно, да в меру наладует тую шкуту или комягу утробную; бо кгды ее пере- ладует, тогда ум сном и лЄностию погружается и утапает, а егда в меру бремя наложит, тогда лацно плывати может, то ест молитися, читати без забавы сна. А о некрасоте поаса: тую ж силу мает, што и камилавка. О поясЄ досыт уже.
37


Уже ступим до невытертых черевиков или чобот. Тые для того инок так носит, да тебе, мирянина, от себе отженет и мирен будет. Бо если бы красного што на собі носил, ты бы на него милейко поглядовал, и говорити з ним праг- нул, и порожными беседами зачепал, а в том бы ему перешкоду и забаву, мысль отторгаючи от памяти божия, чинил. А коли видиш, иж болото мает на черевиціх, и твои очи не звыкли того смотрітн неохендозства, тогДы 615- гаеш от него, мръзячи тым неоздобным строем, чому он и рад, як да свободно богу ся молит. И зас для того нехорошую обув носит, яко да безпечне на змию, скорпию и всю силу вражию наступит и аспиду и василиску голову сокрушит; бо если бы хорошую обув любил, еще бы помыслом в миру ся знаходил и той силы бы наступати на змию и на скорпию и всю силу вражию не получил, и в годности мудрования мирского с тобою, дворянином, в одной господі бы ся знайшол. Але стой ты, крывоногий бачмажниче и з своею крывоножною бачмагою, ци можеш нею так попрата силу вражию, яко тот невытрътый чере- вичище. Мнимаю, што тя омылит тая надія. Ато чем? Для того, иж сила вражия внутри, в долині пяты твоее бачмаги, седит, и она тот строй вымыслила и с тебе ся всігдьі явне сміег, коли ты ноги в бачмагн вволочеш. А трафит ти ся перед паном стояти, тогда сила вражиа не попущает ти ровно ногами стояти, але подтыкает тя, да переплітаеш ногами, то тую то сюю наперед поставляючи и на пяту зас выворочаючи; ато сила вражия куда хочет ногами твоими поворочает для того, иж власть в ногах твоих мает и хама под пятою сідит. А черевичшце невытертое иноково не так, але як стало на одном місцу от вечера перед богом на молитву, тогды, як дамень неподвижный, доколь аж ден освітит, стоит и бісьі от тое коморки, где ся молит, далеко отганяет—тую силу мает нехорошая обув инокова.
Еще остало о простоті о невміетности заживаня бесід мирских иноку. Тое признаваю ти, што еси рекл, як не вміет инок з дворяны, сміхотворци, курцыаны, шкурты и блазны, говорити. Ато для чого? Для того, иж он тые бесіди и прожномовсгва уморил, убил и памят тую мирских справ запамятанем погреб и в простоту от мирских хитро стий ся преселил, толко да с богом и ко богу мыслию и памятию будет. Ты теды, дворянине или мирянине, што знаєш и як он ест дурен и не знает ничого? Альбо не відаєш, иж твоя бесіда, и хитрост, и многословие глупством
38


ест пред богом, по Павлу: «Премудрость бо мира сего, — рече, — кглупство ест пред богом» и зас: «Если ся кто мни- мает быти мудр в віці сем, нехай ся учинит кглупым, яко ничого незнаючим, тогда будет мудр». А ты для чого, брате, посміваеш инока—или для того, яко он ест прост в хитрость, а ты мудрец в лукавство? То где тая мудрость ся узяла, которая сміху и руганя учит, не знаєш? Да ли не відаєш, иж то не ты ругаеш ся и смієш з инока, але тот, который містце сеоєй владности собі уфундовал в тобі, тот, который, опановавши мысль твою, там сідит, в том начиню владіет, росказует и о бо рожает куда хочет волю и мысль твою. Тот то мирский цар тобою сміется з инока, которому житием своим ему служиш, угожаеш и в всем волю его выполняеш. Тот то тобою сміется з инока, который июдейским родом сміялся и ругал с простака незлобивого, инокова господина Христа. И где ж еси тое в писании знайшол или от которого учителя, писание читаючого, то еси слышал, яко повелівает не толко з инока, сына божиа, але и с простого христианина, еще ярма и креста не вземшаго и вослФд бога не изшедшаго, и не толко с христианина, але и з иновірца, жида и поганца, да ся смієш и ругаеш? Или не відаєш, иж житие се плача и подвига ест, а не сміху и утіхи; «Всі бо, — рече,— святии, плачуще, из мира сего изидоша»,—а если святые* плачуще, из мира изыидоша, и тобі ли, грішнику, не подобает за гріхи плаката. Видиш ли, яко еси окраден от того злодія, што хитро ровы рыет и ямы подкопывает, да, внутр влізши, скарб цноты и уцтивости украдет! Видиш ли, як еси розбить от того разбойника, которий в дуброві ся крыет и на могилу часто взбігает, выглядуючи, да нікоторого купца православного во вірі оружием ереси безбожия розбиет. Видиш ли, яко еси зъеден от того волка, который под оборою лежит, пилнуючи, да нікоторая овца спосрід вірних и единогласных мніманем ся на двор з загороды выхватит, да ю поймает и обід собі еретичества з нее учинит! А што ж инок не вміет бесідовати с тобою? Албо его пытаеш о диаволских прилогах? Альбо его пытаеш о борбі духа с тілом и безпрестанном мечтании мысльном? Албо его пытаеш о скорбех внутръ- них, алчи и жажди? Албо его пытаеш о войні помысла с духи лукавыми поднебесными? Албо его пытаеш о подвизі молитвеном тіла и мысли? Албо его пытаеш о том, в чем живот вічний крыется? Или не відаєш, як в том житии, котрого ты живеши, еще ни во сні тобі о том
89


приснитися не может? Или не відаєш, иж в тых многих мисах, полмисках, приставках, чорных и шарых, чирвоных и більїх юхах, и многих скляницах, и келишкох, и винах мушкателах, малмазиях, алякантох, ревулах, медох и пивах розмаитых тот смысл еще міста не имает? Или не відаєш, як о в статутах, конституциях, правах, практиках, сварах, прехитренях ум плавающий того помысла о животі вічном поднята и вмістити не может? Или не відаєш, яко а сміхах, руганях, прожномовствах, многомовствах, кунштах, блазенствах, шидерствах розум блудячий того помысла о животі вічном видіти николи ся не сподобит? Или не відаєш, яко зе псы братство принявший,- с хорты, окгары, выжлы и другими кундусы, и о них пилност и старане чинячий, абы им боки полны, хребты ровны и гладки были, того помысла о животі вічном видіти не может? Или не ВІ- даешь, як на тых гръдых бадавіях, валахах, дрыкгантах, ступаках,. единоходниках, колысках, лектыках, брожках, карытах, котчиих труп свой пременяючий о животі вічном мыслити, вьмістити не может? Или ж відаєш, яко в замкох, містах, селах, полях, кгрунтах, границах, розширенях мысль блудячая о царствии божом мыслити не может? Или не відаєш, як многопредстоящим гологлавым, трепірньш и много- пірньїм макгероносцем, шлыком, ковпаком, кучмам, высоконогим и низкосытым слугам, дворяном, воином, жолніром цв&гнопестрым и гайдуком-смрътоносцем радуючийся о царствии божом не толко мыслити, но ни помечтати не может?
Тут ся, вім, устрашиш и речеш, яко ученйци Христу, егда им рекл, як неудоб богатии внийдут в царство небесное; отповиділи ученици с ужасом: «Если так ест, як мовиш, господи, то кто может спасен быти?» И зас речеши: «Всі ли власти и цареве, бывшии и хотячии быти, погибли и погибнут?» На тое ти коротко отповім и тот узлик скоро розвяжу. Истинну тобі мовлю, што мало ся их и спасло и спасет, и всіх тых личбою знаємо, которие на спасёние в той жизни вік свой богобойне изнурили и плоды християнства в собі показали, а другии всі погански, тИрански, мучителски и неучтиве жили и погибли и памят по собі своих справ злых на хулу и поругание вічное оставили, а благочестивые царие и на небеси и на земли нині от уст богохвалньгх ся прославляют. Што ж ест плод власти, чим бы ся спасти могла? Да знаеши! То ест пръвое: смирение,— розуміючи то о собі, иж німаш ся чим гръдити, за што пытан и истязан хочет быти, если бы не ведлуг волі божей повіреное ему до часу добре и пристойне не
40


устроил, яко добрый и верный шафар пана своего. Второе: меншост и посліідност,— разумЄючи то о соб15, если и высоко сЄдит и вышше всІ5х гледит, але земля и прах с низкими ровно ест, и тое ж: альбо и горшей во гробЄ от чръвей тот труп постраждет. Третее: безхвалие,— розсуждаючи в собЄ, иж нішаш ся чим хвалити, што во вЄки не пребывает и скоро ся отменяет, и в конец изчезает и погибает. Четвертое: милость, щедрост, добронравие и добродЄтел,— слънечнаго круга подобие носячи, вс1?м свою утробу ко змйлованю отворяти и вс1»х своим оком недостатки и по- требйгдосвЄдчати, озаряти, дозирати и тых потребы наполнят Пятое: благоговенство,— и то ест: учтивост, боязнь и встыд заховати и всКгды при собЄ имЄти к богу и святым. Се же ест христоносцев, пут скорбный взявших: молити, просити, припадати, блажити, утЬшатй, почитати, велбити и хвалити,— яко в слЄд божий изшедших. Ато для того, як да и ему будут поспЄшници дб ласки божое, которое сам знайти не может за забавою власти и ряду миру чинячого. Тым обычаем таковый властелин, крол или княз, спастися может: приложивши до доброго житиа суд й правду и не на свою добродйтел мирскую, але на тыи сиромахи, с хвостами каптуровыми ходячие и мЄхом шитую одежду, поясище ременное, черевичища невытертые носячие (яко да посилуют милость божию молитвами простити такому господару или князю грЄхи, елико яко человек сьгрЄшит з неосторожности мирское забавы), надЄючися и уфане певное маючи. Так бов1ш и пръвые благочестивые царие християнские (в церковных историях знаходимо) чинили, пЄшо в пустыню драбантовали и там о Хрисгй забавля- ючихся на ломоч или о причину к богу своею покорою собі! єднали, и сухого хлЄба з ними ся причащали, и еще похвалу тому гощеню и честованю тым обычаем чинили, мовячи: «НЄколи же,— рече,— царская многосмышленная трапеза так мя не усолодила и во любовный насыток не пришла, яко ж твой сухий хлііб и тое зелийце, честный отче!» — и тако, благословение приемши и ласку собЄ у них зъед- навши, в свои полаты с миром ся възвращали, и царство (богу ПОСПІІшествующу) мирно и добре строили, и спасение получили. А нынё межи ляхи князеве руские всі? поере- тичёли й християнства истинное в^ры отступили и еще на слЄд божий хулят и ропщут, иноческий чин ругают, посміівают, злословят, лжут,- клевещут, судят, мръзят, безчестят и до конца ненавидят и, учинивши тое плодоносне, еще спастися сподЄвают.
41


Не надайтеся, не надайте' спасения, если ся до тых клобуков з любовию не обратите. Я вас упевняю и тую тайну открываю вам: если б тые каптуроносци межи вами не были, юж бы есте давно погибли, юже бы есте тые власти давно потратили, уже бы есте тот декрет, на июдея Христом реченный («Се оставляется дом ваш пуст»), давно отнесли! Але тые клобучники вас перед богом заступают, иж милость божия терьпит безбожност вашу, очекйваючи вас, да ся возвратите на покаяние и во пръвый чин благочестия устроите. А если •бы тые межи вами не были или не будут, — разумЪюци, разумейте! — иж як слана зче- знете и запустеете! А если не вЄрипі моему речению, глядячи наперед, обозришся назад за себе — в недавно прошлых часЄх што ся стало — и веруй! Не пуст ли ся стал Слуцких дом, егда <в падежа хитрого уверили, а простоту руекую отбЄгли! Во истину пуст, и поколЄия благочестива го рода уже там не обладает!
Але речеши: «Другий?» И тое слово от несмыслства мовячи: «Ато ли ся латине щастит и шанцует в славе, в можности, в розшнреню машкарского и комедийского набоженства, четверорогатыми исусоругателми розтягненого и умноженого?» Признаваю ти тое, иж так есг. Але потръпи: тот узлик хитросвязаный радою божею тобе розвяжу. Не буди (одно) лаком, скоро узр*вши чячку, попрагнути ее, бо тя зрадит як Адама, но розсуди пръвое, если на пожиток ти ест и живот, а не на пакост и смерть. Щастится паиежовн? Але ци не умрет? Или папеж не умирает для щастя? Як розумЄеш? Але, вЄм, же тое знаєш и ты, я ко папеж умирает також, як и той, которий щастя немает, и горше. А горше чем? Для того, по Давиду, «иж смерть іеста тр*шником люта». А грешник ест, которий мирского щастяся наел, от которого роспукнутися и нагле здохнути мусит. Для того ест тая смерть — лютая. А егда щаслявый люто умирает, где ж его щастя? Пошло ли з ним или ту другим на прелест ©стало? Знаємо всЄ, иж тут у нас, жнвых, остало. А егда з ним не пошло окаянное ж то щасте,— и недостойно ест, да его тым именем завемо, але пристойне его мордырем называти. Ато для чого? Для того, иж смертию лютою чєловЄки убивает и во смерть вёчную на муку отсылает. Што ся показало на оном щаст- ливом богатом, который бЄдника Лазаря, перед вороты лежачого, пребачал? А коли от того веселя и триумфу радости мирское порван, тогда зараз во аде ся знашол, тогда зараз во огнь ввержен был, тогды зараз в препалене утробы
•42


сытое, сластолюбнеє, винолюбное, многопитное на прагнене капли воды достиг. Чого ре получил тым, иж щастя з собою от мира не уволок, але его, рад не рад, в миру оставити мусЄл? Щастилося и Стефану, кролю полскому, але чи не умер? Альбо з собою кролевство полское затягл? Не видимо ли веб, як ту все цЪло зоставил, толко сам в земленйе нядра впроважон? Щастится и ньінЄ латині, але ци не помрут? А еГда помрут, где ж их щасте, где их слава, где их памят? Не со шумом ли погибнет и погибла! И чим же прославил Костянтин Острозкий, которий простоту христнянскую от- 61» г и хитрост мирскую папежское веры, як чачку прелестную, ухватил? Не скоро ли щез и пропав! А чем плод по собЄ не оставил? Для того, иж християнство стратил. Потерпи теды конец и других, потерпи, а не лакомся на початок того щястя. Тръпит бог латину, тое таємниця не знаєш, але Руси не тръпит, але змЄнников рус&их искореняет. Чему ся лакомиш на щасте убываючее? Лакомся на благословение божие живячееі Не мовлю ти, да не имаеши ничого от житейских. ИмЄй, але от благословения бошш, яко ж Авраам, а не от лжи и хитрости, мятлярства и про»- курацыи, як папежники. Зане благословение божие на домЄх православных християнеких почивает, а на прелестных в^рах мира сего щястя панует, которого от христианского рода прагнучий з домом ся искореняет.. Для чего? Для тог», иж благословения божия отступает, веру к богу погубляет и надежди во бога отбегает, на мирское ж щасте очи вытрещает и, видЄвши тую чачку прелестную, лакомится и обЄма рукама сердца и помысла хватает и оную трутизну, як Адам, красно во видение и добро во снЄд овощие того щастя зедает и по насыченю ся отрувает, нагле здыхает и от ласки божее і» ныне и вЄчнє отпадает. Чи не лЄпшє ж от благословения божия, если и мало што мЄти и со богом всегды быти, нижли мирским щястем ся обогатити и бота, тут во мире и во смерти» вЄчнє ся отду- чити? Авраам благословенный под дубом жил, а царства щястя мирского околичные, богатые в скарбы, в войска и в тумулт людский, в замках, в палацах, злотом угафтова- ных, были, аде Авраам от всЄх лЄпший, цнотлившнй и своим малым, от бога ему данным, над царскими незли- чоными скарбы богатшим был. Ато чему? Для того,. иж богу угодил. Тые щастя царств или уживаючие их исчезли, пропали, а он и ныне с памятию живет. Чем ся лакомиш на щастя папежово, а не лакомншея на благословение божие? Не много ли было в стране Авситидстей богатых и славных,
43


щастя мирского? Але человека не брло, толко Иов; але боі;у угодника божия не было, толко он. Чем ся лакомиш на вдасте, не от бога данное, а не лакомишся на благословенне божие, от бога исходящее на достойных? Не много ли было богатых и славных, щастя мирского во Ниневгии граді?, але Товий не было,- толко един; але богоугодника не было, толко он! И што ж тя устрашают царства, слава и можност околичных, коли сут безбожны? Чом ся ужасает, коли бог с тобою? Чом ся тръвожиш, коли, господь сил с нами? С нами бог, восточными! Разумейте, языци, и ты, прегордая латино, и покаряйся, як с нами бог! Если бо гръдостию и превозможете, от тресущнаго божества побеждени будете, як с нами бог; и иже аще совЄт совЄ- щаете, разорит и господь, як с нами бог; и слово, еже аще възглаголете, не имат пребывати в вас, яко с нами бог!
Зас оборачаючися к тебе, ругателеви иноческаго чину, и чудуюся тому твоему незносному осЄдланю тым тяжким и бременоносным сЄдлом кглупства. Чем ся ты смЄєш з инока, иж он не умеет с тобою говорити и трактовати, як пустое коло млынное, крутячи а выворочаючи безпожи- точный тот язык! А што ж ты здорового знаєш, да говориш? А што ж за пожиток иноку от твоее беседы? А от кого ж ся ты научил, да бесЄдуеш добре? Альбо ест у сатаны правда? Альбо ест у Велиара смирение? Албо ест у князя тмы свЄт? Албо ест у диавола скруха и убозство? Да ли не знаєш, иж тые в миру владеют? Да ли не знаєш, иж тые мирских учят? Да ли не знаєш, иж тые дворян упреумуд- ряют? Албо не знаєш, иж инок ся от тых вырвал? Албо не знаєш, иж инок от тых утек? Албо не знаєш, иж инок перед тыми бЄгает? Албо не знаєш, иж тые инока всетды гонят? Чем же ся ты, любимый брате, ругаеш з инока; иж с тобою не умеет бесёдовати? Албо мнимаеш, иж ся ты чого пожиточного в замтузЄ научил? Албо мнимаеш, иж ты што цнотливого у курвы слышал? Албо Мнимаеш, иж ты што богобойного от шинкарки навык? Албо мнимаеш, иж ты што розсудного от дудки и скрипки и фрюярника розо- брал? Албо мнимаеш, иж ты от трубача, сурмача, пищал- ника, шамайника, органисты, рекгалисты, иньструментисты и бубенисты што о дусе и духовных рЄчах коли слышал? Албо мнимаеш, иж ты от псих пастырев, мысливцов или водовозов, возниц или скачомудрец, кухаров или пирого- хитрец-пекаров што о богословии навыкл? Чем ся ругаеш, брате дворянине, з инока, иж не вмЪет с тобою говорити? А што ж ты маєш за скарб разуму, да инок с тобою говорит?
44


А што ж за пожиток говорки или беседы иноковы с тобою? А чого ж ся инок от тебе научит? Ты зас иноКа послухати не хочеш! Если тоб* инок о своем каптур*, или страшил* клобуц* сказовати начнет, прагнучи тебе по любви христианской братской в тот клобук оболочи, да и ты сын божий будеши и сл*д христов възмеши, б*сы страшиши и в мир* от мира поруган будеши и в*нец нетл*нный во царств* небесном прияти хощеши, ты, тое от инока слышавши, як от змия б*жиши. Што ж хочеш, да инок говорит с тобою или котрое мудрости премудр* йшое от инока слыти хочеши? Толко то, чим и како да ся спасеши и князя тмы в*ка сего да изб*гнеши и в пристанище спокойное и затишное христово улучичиши. И чого ж ся тоб*, брате милый, хочет от инока? Што ж л*пшее тоб* на св*тЬ хочет даровати инок, яко б*с*ду о том каптур*, или страшил* хвостатом, который и царьство божие знаходит? Не ругай же ся, брате милый, з инока, да не поруган в в*ки будеши и лица инокова господина не узриши, и яко ругател и см*- хотворец в геену оттидеши! Што ж инок не ум*ет говорити с тобою, коли ты инокови бес*ды не приимаеш и, як пес встеклый, от своего пожитку и спасенна б* гаєш? Если зас ты што иноку сказовати хощеши, не маєш ничого такового в скарб* сердца своего, чим бы еси инока ползовати могл, але еще бы еси его своими пов*стми и до конца отрул. Уже бо инок от твоего смрада твоее премудрости св*тское своее начине душеносное очистил, твой разум, которий ты носиш, изблювал, изврацал, исЬлювал и тот съсуд душевный слезами помыл, постом, молитвою, скорбми, б*дами, трудом и подвигом выжег, вып*к и выполеровал и новое чистое нас*не богословиа пос*ял. И того ли ради, брате милый, ругаеши инока! И того ли ради дурным зовеши и посм*ваеши инока! Не видиши ли, яко от того ругателя проклятого поруган еси! Не видиши ли, як от того см*хообр*- тателя посм*янь еси! Или не в*даеши, если бы не вм*л инок с тобою говорити, болшее его невм*лое молчане, нежели твоя изученнаа философия! Не видиши ли, иж тот на пути живота в*чнаго стоит, а ты еще на пути погибел- ном мирском стоиши! Не видиши ли, яко той ест херувим и серафим, на нем же почивает вышний цар, а на тоб* еще почивает мирский княз и любов св*та сего и ут*ха его! Яко ся не ужаснеши, посм*вателю инока Христа,— в котором с*дит Христос! А коли начинье посм*ваеши, то и съкровище, в нем лежащее, безчестиши, то ест самого Христа, и которое «їести достоин будеши. за тую твою
4&


смелость и вшетечный обычай. ру ми ими, если стого ру* ганя, смііху и хулы не останеши и покаянна за то не учинити, по смерти не с хрнстианы, але з содомляны в одной обители и кгмаху ся знайденій. Не ругайся, да не поруган будеши! Не смЄйся, да не посмЄян будеши! Не безчести, да не обезчещен будеши!
Але зас речеши, яко зло житие мают иноки: по корчмах ходят и упиваются, и по господах обеды чинят, ипррйтел- ство собЄ з мирскими еднают, и до того гроше збирают и на лихву дают. О, если гроше збирают и на лихву дают и если бы и на лихву не давали, але при собЄ ховали и купа до купы привязовали, грош до гроша для розмноженья нрикладали, таковых кроме общаго житиа поединковых инкжов-грошолюбителей нЄст достойно иноки едиными називати, бо будет лъж крытися в имени. Ты его едным зовеш, и он не сам, яле з диаволом-грошовладателем, и будет хула на иноческое имя, яле его смёле можеш назвати тым именем — июда, раб и лестец, друг и предател, образом во апостолЄх, а дЄлом в зрадах, образом в спасаемых, а дЄлом в пропадаемых, образом в ученикох, а дЄлом в пропадаемых. «Продам" бо,— рёче,— Христа и приобрящу имения». Подобный бо и сей грошолюбивий инок чинит глас: «Отвръгуся,— рече,— обЪтници своего пострига и съберу гроше». А о обедах и напитю, если того грошового греха инок не чинит и не имает ничого в своем схованю, а трафится ему от того чрева и от того горла звытяжитися, тому ни мало нечюдуйся, и я тому верую, що трафляется и то в вашей земли иноку, иж часом и переначует в корчме. Не все бо пшеница в посЄяню ся знаходит, але знайдеш другую ниву, которая болшей куколю, нижли пшенице народит. Такс ж и межи инокн: в доспЄянню на звытяжство того чрева мало их ест. Тому не дивуйся, абовЄм подвиг и борба ест жизнь тая, которое ты не знаєш, бо еще еси на войну не выбрався, еще еси доматур, еще еси кровоед, мясоед, вълоед, скотоед, звЄроед, свиноед, куроед, гускоед, птахоед, сытоед, сластноед, маслоед, пирогоед;'еще еси периноспал, мяккоспал, подушкоспал; еще еси тЄлоугод- ник; еще еси тЄлолюбител; еще еси кровопрагнител; еще еси перцолюбец, шафранолюбец, имберолюбец, кгвоздико- любец, кминолюбец, цукролюбец и других бреден горко- и сладколюбец; еще еси конфакттолюбец; еще еси чрево- бЄсник; еще еси грътановстек; еще еси грътаноигрател; еще еси грътаномудрец; еще еси детина; еще еси младенец; еще еси млекопий,— яко же ты хочеш бЄду военника,
46


бьючогося и боручогося, у цицки матернее дома сидячи, розсудити?
Не видиш ли, что рече Павел коринфяном: «Молоком вас,— рече,— напоилем, а не целым и твердым кусом стравы». Ато чему? «Для того,— рече,— иж еще не могли есте стравити и ныне еще не можете, бо злый, детинный розум маете». Ов бо зовется папежник, ов зас ньінЄ з евангелия вылез, евангелиста, ов зас недавно выкрещенный, ов зас суботник. Не плотсти ли есте? Што ж вам поможе сивизна и красная борода, колиж розум детиноигралский маете? А Павел не так радит, мовячи: «Не д*ти,— рече,— бывайте умы, но злобою младенствуйте, умы же съвершени бывайте». Не тое ли ты детинское мудрование страждеши, русине бывший, благочестивый христианин прежде и целомудрен Малое Русин, мовлю, с ляхи живущий, и ныне одєтинЄл еси и раздЄлився, отступивши от Христа, на Кифу, Павла и Аполлоса, раздЄлився ныне на папежника, евангелика, нововыкрещенца и суботника. Не видите ли, иж подєтинЄли есте а не толко подєтинЄли, але смЄлє мовлю, што и побЄснили, понеж в прелест заблудили. Або не видиш, иж в православной вере немаш иншых вымыш- леных тщеславных нововынайденых тытулов и назвыск всего Востока и круга мирского сторонах собору, толко одно имя, в Антиохии апостолы поданное, «христианин». Не зовутся вен языки, крещенные в имя отца и сына и святого духа, иншим именем, наченши от восходних сторон и до западных не доходячи, где православнин со папеж- ники смешаются, яко у Венеции, Крыте и других нациях, и на полудне и полночи кождый отменный своим голосом зовомый язык, а меновите греци, арапи, северани, серби, болгаре, словяне, арабанаши, мултяне, богданци, москва и наша русь,— толко «христианин». А чем не зовутся патриаршиик, царогородец, ани ерусалимец, ани олександ- риец, ани антиохиец, где головныи столы патриархов наших мЄсго содержат? Ато чем не зовутся тым именем? Для того, иж Павел очистил тую прелест, мовячи (як и коринфяном мовил альбо мовит): «РоздЄлился Христос или Павел распялся по вас или Петр или Аполлос?» Подобное и сему: албо в патриархи мы крещены есмо или во имя черьвоснЄдна человека, тлЄнию и смраду подлежаща, яко ныне латина, здерши хвалу э бога, и на папежа вкла- дают, мовячи: папежское веры, рымское веры, деснократци диаволские, евангелское веры, нововыкрещенное »еры, суботское веры. «Или не ведаете,— рече Павел,— яко
47


мы не достойны того титулу собіз накладати». Ато чем? «Для того, иж мы толко слуги и приводци до того целю, то ест вЪры, а сами мы и Петр и другие ничто ж есмо, толко заплату въдлуг своее працй и стараня коладый прикмет». Toe теды видевши и зрозумівши постановеие апостол- ское, патриярхи наши не сміют своя овца, последующих им, и в свое имя и в свой тытул приволокати и натягати, але еще их от тое прелести (як апостол коринфяны) Ьстере- гают и, себе смиряючи, о собі овцам своим сказовают, мовячи: «Иж мы,— рече,— ничого ест; есмы толко привод* ци вас крещенных на збавене и водлуг своее пилности и стараня нашего о вас, овцах наших, заплату приимемо. А если бы и мы погрішили в чом, и не заховалися водлуг пристойности стану нашего, и узаконеное нам зкгвалтили и не выполнили, горше нежели вы, простаки, осуждени и в геенну ввержени будемо».
Видиши ли, детино руский, в колисці роскоши коли- шучийся, иж ты не знаєш, як ся инок з черевом бьет, тов- чет, мучит и борет, а ты его хулиш и клевещет, напившася раз видівши. А тое войны, дома ростягаючися, не знаєш? А тое борбы, достатками всякими обсталёвавшися, не відаєш? Слыхал ли еси ніколи, в той колисці роскошной колышучися, от мамы или от тата или паки от попа о том слові, Павлом реченном, як «дух,— мовит,— воюет на тіло, а тіло на дух; тые друг другу противятся и борутся один з одным доты, аж которые з тых звытяжство над которым приимет: или тіло над духом, или дух над тілом?» Яко ж ты хочеш познати тое и розуміти, коли ты увес тіло, коли ты увес кров,— а тіло и кров, по Павлу, царства божия не наслідит! Видиши ли, детино руский, в кольїсці роскоши колышучийся, як не знаєш тое войны черевное ино- ковы, которого хулиш и ругаеш, а сам в пелюхах смраду несытства всігдьі ся валяєш? Не чудуй же ся, детино руский, виді вши напившагося инока, абовім в борбе стоит и запасы ходит. И много ся трафляет, як двом борцем боручимся: то тому, то сему навръх выскочити, а того под себе подги- бати, то тому зас зысподу вимкнутися и верхового на- спод перевернути. Так и наше тіло — от землі земля — земленого тятяжару и покарму прагнет; дух зас горі витягнутися с того мяса ищет, але его тот гной и сласти телесныя связали и Не пущают и еще болший прагнути придавляет; диавол зас тілу пособляет и на душу борет, и многокрот от похотей телесных розигравшийся борец с помочником диаволом на погибел душевную из віри вьібігает и в
48


турское обр*занство впадает. Ато чинит одно для мшсо- чревохотного и другое для туркин* красное, да на мякких постелях спит и безфрасунливую жизнь живет. Изали ж для тых отпалых сл*д христов и пут живота вічного упраз- ннся и погибе? Никако ж! Безсловесно ест тако разум*ти: путь бо христов ц*л стоит, а тые на погибел, от своее похоти и несталости в* к сей дочасный возлюбивши, отпадают. Што и вы в своей земли недавно пострадали! Тые епископы ваши з сытыми трибухами и з много наполнеными скры- нок и шкатул червоных — альбо разумеет, на покуту, убозство, крестоношене и съвлечене мира и похотей его к папежови отб*гли? В*ру ми ими и сам бач, иж не для того. Але для чого? Абы оный глас богатого, до себе самого мовяч'ий, угонили, и они тую раду в соб* так же урадили. Яко ж? Ото так: «Разорим благочестивое в*ры житници! Наши скринки и шкатулы наполненые, и сожиздіш болшие скриниска, поклонившися пап*. В*мы бо, коли мы толко в*ры своее отступимо, тот князь мирский, папа, наши скриниска наполнит, тот наше прагненя ненасычонное утолит, тот наши похоти, безпрестани кипячие, установит и загамует. Тогда будемо волност м*ти по своей воли жити. Тогды будемо што хот*ти чинити, коли нас не будет ніїхто глядіти. Тепер в нас тая дурная Русь жития чистого, ищет, тепер в нас цноты, учтивости и доброго сумненя вид*ти прагнет, чого мы н* маемо, и для того вс*гды ся от них сором*емо. Але яко учин*мо? К пап* рымскому б*ж*мо. И с того сорома ся выкрутимо, и на Русь, да ся поклонят пап*, б*ду навалимо, и свое желание исполнимо, и речемо души нашей: Душе, имаши многа блага, лежаща на л*та многа, яжд, пий, веселися, не бойся никого, скачи и грай». Добре есте урадили, добре есте вынашли. А коли вас тое «добре» зрадит, а коли вас што вас спротивного в том по- становеню вашом стр*тит, а коли вам тую раду оный голос («Безумче, в сию нощ душу твою исторгнут от тебе, а яж еси уготовал, кому будет!») пос*чет? Так бо, рече, всякому трафится, который в мир богат*ет, а не в бога. Изали ж для тых отпалых епископов наша христианскаа в*ра оскуд*ла или нарушилася? Изали ущербок и* кий в сл*ду спасеное дороги приняла? Никако же! Тые сами, из в*ры выб*гши, во яму безв*риа впали и от себе соб* смерт зъеднали, а наша в*ра чистая ц*ла и здорова стоит. Тако теды и ты от инока не погоршайся, если бы еси его и напившася вид*л. Толко з в*ры к папежу да не б*жит! И доколя тот хвост на голов* носит, покаятися может. А што ты,
49


брате милый, знаєш? И уж ты его пиюча и едуча видел и осудил, а он зась, отшедши с корчмы в свою келию, тот кус смачный и куфел оплакав и отжаловав, и прощение от бога приал. Яко ж ты смЄеш прежде судии суд на божиа раба чинити? Не суди ж, брате, да не осужден будеши, и обрати свои очи помысла на себе самого.
Як ся усправедливиш богу с того карчмарства, которое всёгды во аде чрева своего носиши и которое смачнейшее пиво, мед или вино коштуючи, тое горлом глытайшИ, а которое ти не любо, тое подлейшим черевом, възницким, мысливским, давати повелЄваеши, и своего бръвена, в очах сумне ня лежачого, видЄти не хощеши, а на порохно братнее видЄти его широко очи продрал еси. В идиш ли, што страж- деши, а болезни ощупати не можеши! Тому неборакови в месяц раз трафится напитися и то без браку: што знайдет, горкое ли или квасное пиво альбо мед, тое глощет, тол ко бы тую поганку-утробу насытити и утешити могл; а по насыченю зас тръпит, в келию влЄзши, доколя ся ему другий такий празник трафунком намерит. А в тебе што середа — рождество череву, а што пятница, то великдень, весЄля празнованя жидовского, кроме других, разрЄ- шеных дннй, мовлю. А пред ся себе видЄти не хощеши, але на бедняка хулный язык вывернул еси! А если бы и так было, жебы от бЄсов змаменого инока в корчме пиючи видЄл еси! Однак день або два забавившися, зас на покуту и плач в келию бёжит и за злые два дни 40 дннй добрых намЄіцает; постит, альчет и страждет, за долг греховный покутою платит н отмщает. А ты всёгды в корчмё живеши и сам шинкарем есн: корчмы запродаеши, людские сумненя опокваеши, скупостию корчемного торгу з Афраимами жидовскими людское чрево оцЄневаеши, а пред ся тое поганство видЄти не хощеши и очи суда себе не видЄти зажмурил еси. Видиши л и, в я кой пивници содомской седнши! И руки и ноги отпил еси и до конца обезумЄл еси, а того зас не видиши, иж за твоим черевом бочки с пивами, барила з медами, барилка з винами, шкатулы з фляшами, наполненными вином, малмазыею з горЄлкою горкодорогою волочат. А пред ся тое карчмарство свое видёти не хочеши, але на бЄдника зубы наострил еси! А што ж ты болшей над других человЄк о собЄ розумЄеши или что ты болше от других в собЄ вьмЄстити мнимаеши? Не земля ли ты от землЄ, яко и сирамах убогий и голый? Не дух ли в тобе оживлячий того трупа, яко и убогого? Не голова ли в тебе на том же мЄстцю стоит, што н убогого? Не очи ли,
50


слух, вкус, ноздри, руки, ногы в том же порядку розсажены, што и убогого? Не губа ли, зубы, язык, горло в тых же границах стримит, што и у убогого? Не сердце ли, чрево, утроба, слезен, кишки и проход в тобі ся знаходиттак же, яко и в убогом? Не смерть ли тебе поглонет, так же и убогого? Не в земленные ли иядра тебе уволокут так же, як и убогого? Не судом ли испытан будеши за житие віка сего так же, яко и убогий? Что о собЪ велемудруеши? Что ся възносиши? Что ся хвзлиши? Что ся, як порхавка, нады- маеши? Або для того, што ньші тым гноем тіла пануеши? О, горкое твое панство! О, окаянная твоя роскош! О, бід- ное ж твое весіле! Умри толко, узриш того панства пожиток, узриш темницю несвітимую и тму кромішнюю, узриш черв неусыпающий, узриш ад с пропастью глубокою, узриш ріку огненную, и конечную геену, и скрежет зубный, которые твоему панству ся уготовили, если их тут в тілі покаянием и покорою з добрым житием от себе не отже- неши и не освободишися, противные, християнские, учинки чинячи и ціломудренуго жизнь віка сего живучи. Не ругай же ся, бідниче пане, иноческому чину, сыном царства небесна го, не'ругай! Бо далеко хлоп от шляхтича розност мает. Хто ж ест хлоп и неволник? Толко тот, которий миру сему, яко мужик, яко хлоп, як поиманец, як неволник, служит, которий образ и кшталт вы, панове, носите для того, иж мира сего хлопи и неволници есте, и ему вік свой в службі аж до смерти изгубляете н сами з ним погыбаете! Хто ж ест шляхтич? Тот, которий з неволі мирское к богу вырнет и совышше ся от духа святого породит, по Иоану: «Елици же,— рече,— приаша его, даст им власт чадом божиим быти, вірующим во имя его, иж не от кръви, ни от похоти плотскиа, ни от похоти мужескиа, но от бога родишася». Видиш ли шляхетство віри нашее! Которий от бога ся породит, тот ест шляхтич. А вы сопротивнр перевернули всі писма в той безбожной земли и, от кръви и похоти, от смрада родячиеся, пошляхтіли и попьшініли есте и божиих рабов поругаваете! Молю теды вас, того ся обычая останте и покаание за зле иожитое время учиніте, а бог мира да вам поспішит и поможет. Аминь. ^ О иноческом чину реклося досыт; зась о очищению церк- ее, докончаючи, речем. Празничные ярмарки, што вы зовете съборами, очистіте, як в Жидичині и в Горах Святого Спаса, зане же ест мръзско богу, иж диавол вмісто его чести и хвалы под титулом боікиим собі чинит вшете- ченствы и пиянствы и торгами купецства,— ибо рече:
57


«Дом мой, дом ест молитвы, а не вертепу и корчмы и ярмарку». Празиик бо ест твой таковый не христианский, але диа- волский. Коляды З М*СТ и з с*л учением выжен*те; не хочет бо Христос, да при его рождеств* диаволские коляды м*стце то мают, але нехай соб* их в пропаст свою занесет. Щедрый вечер з м*ст и з с*л в болота заженете, нехай з диаволом с*дит, а не с христиан ся ругает. Волоч*лное ПО воскресении, З МІ5СТ и з с*л выволокши, утопите; не хочет бо Христос при своем воскресении славном того см*ху и руганя диаволского им*ти. На Георгия мученика празник диаволский на поле изшедших сатан* оф*ру танцами и скоками чинити разор*те; гн*вает бо ся на землю вашу Георгий мученик, што н*маеш христианина православного, которий бы руганье тое диаволское очистити и изгнати могл. Пироги и яйца надгробные в Остроз* и где бы ся то знаходило упразн*те, да ся в христианств* тот квас поганьский не знаходит. Купала на Крестителя утоп*те и огненое скаканя отс*ч*те; гн*вает бо ся Креститель на землю вашу, што ся на день памяти его попущаете диаволу ругатися вами з вас же самых. Пётр и Павел молят вас, если хочете от них ласку м*ти, да потребите и попалите колыски и шибениц* на день их, чиненые по Волыню и Подолю и где бы ся толко тое знаходити мЪло; мръзко бо им на землю с небеси смотрЪти на тое диаволское позорище христианским людем збираючися. И другие прелести, которие бы были,-очист*те и тое писане вс*м до ушу пропустите. Не бойтеся для того ляха, але убойтеся ляхова творца, которий и ляхову и нас вс*х души в своей гръсти дръжит и доколя он хочет, дотоля нам дыхати, жити и д*яти што мы хочем или изволяем, на добро или на зло, попущает, а потом, совершивши тайнство жития нашего, зла или добра, от жизни сея восхищает и на будущее позорище и обличение суда приносит. И тот бо страх ляхов за безв*рие ваше на вас попущен, да ся познаете, если есте христиане или еретики; Прето ознаймую вам, если послухаете в том не мене, але бога, пошлет вам бог мир и л*та блага и прохладна, пошлет вам бог н*кую ут*ху ко ут*шению вашему душевному и телесному от вышше скоро. А если не послушаете, чист аз от кръви вашее. В*даючи теды, в*дайте, яко погынете и дочасне и в*чне. От чого вас, Христе царю, заховати, на покаяние же привести рач. Амин.


Глава 4
ТОБІ, В ЗЕМЛИ, ЗОВЕМОЙ ПОЛСКОЙ, МЕШКАЮЧОМУ ВСЯ К АГО ВЪЗРАСТА, СТАНУ И ПРЕЛОЖЕНСТВА НАРОДУ, РУСКОМУ, ЛИТОВСКОМУ И ЛЯДСКОМУ,
В РАЗДЬЛЕНЬІХ СЕКТАХ И ВІРАХ РОЗМАИТЫХ,
СЕЙ ГЛАС В СЛУХ ДА ДОСТИЖВ
Ознаймую вам, як земля, по которой ногами вашими ходите и в ней же в жизнь сию рождением произведени есте и ныне обитаете, на вас перед господом богом плачет, стогнет и вопиет, просячи сотВорителя, яко да пошлет серп смертный, серп казни погибелное, яко же древле на содомляны, и всемирнаго потопу, которий бы вас выгу- бити и искоренити (яко да не сквръните болшей оную антихристовым безбожным неверием и поганским, нечистым и несправедливым житием вашим) могл,— изволяючи лЄп- ше пуста в чистоте стояти, нежели вашим безбожством запустошона от хвалы всесилнаго бога, създателя и творца небеси и земли, быти.
Где бо ныне в Лядской земли вера, где надежда, где любов, где правда и справедливост суда, где покора, где евангельские заповеди, где апостолская проповедь, где святых законы, где хранения заповедей, где непорочное священьство, где крестоносное житие иноческое, где простое благоговейное и благочестивое христианство? Не все ли превратися в паче всЄх язык нечистых нєчистЄйшєє житие и безверие! И почто и именем христианским себе гласити безстуднЄ дерзаете, егда силы того имени не храните, ниж дЄлньім постижением съхранити того имени свойство учитися не хощете? О окаяннаа утроба, которая таковых сыновь на погибел вечную породила и на сьб- лазнь прелестнаго света сего выпустила!
Днес бо во Лядской земли священики всЄ, яко ж древле некогда Елзавелины (а не небеснаго бога) жръцы,— черевом, а не духом оферуют. Панове зас над бога богами вышшими над своими поручными подданными ся починили и над творца, ровным зданием образа своего всЄх почтив- шаго, судом безаконным вознеслися, безсловесных естество вышшею ценою (в своих антихристового закона правах над люд божий, им до часу под власт злецоный) оценили. ВьмЄсто зас евангельское проповеди, апостолское науки, и святых закона, и ограниченя цноты, и учтивости сумненя христианского ныне поганские учители, Аристотели, Платоны и другие тым подобные машкарники и
63


комидийники, в дворех Христа бога владі ют. Вьмісто зась смирения, простоты и нищеты гръдост, хитрост, мат- лярство и лихоимство владіет. Въмёсто зас суду и правды несправедливост, лъж, крывда, прехитреня, препрене, по- твар, лицемірне, лест и кгвалт антихристов владіет. Вгмісто зась вірьі, и надежди, и любви безвірство, отчаяние, ненавист, завист и мръзост владеет. Вьмісто зась ціломудрьнаго жития конечное вшетеченство, плюгавство и нечистота скверная владеет.
Покайтеся убо, всі жители тоя земли! Покайтеся, да не погыбнете двоякою погибелию, и вічною и дочасною, от скораго гніва божия нагло! Аще ли же не хощете,тогды к вам, стаду православному, христианскому роду, мовлю: будіте готови отлучитися от того погибелного антихристова и содомскаго рода, да есге истинною новый Израиль, а не с поганий погане. Где бо в поганіх таковый плод нечистый, яко ж нині в Лядской земли видится? Стосугуб- ній некрещеные в имя отца и сына и святого духа, прел* щеные от диаволского слуги и лжепророка Махомета, турки честнійшие ест пред богом а суді и правді якой-та- кой, нежели крещеные ляхи, которые на евангельскую науку сопротивно борют и оную своим, злым житием и гордостию антихристового духа пожерши попирают!
Прето відаючи вы о сем, православний християне, не скорбіте! Господ бо ест с нами, и аз убо есм с вами. Имійте убо віру и надежду в бога жива кріпку и непоколі- биму! На панов же ва ших руского роду, на сыны человіческия, не надійтеся! В них же ніст спасенна. Всі бо бога жи.- ваго и віри яж в него отступили, прелести же еретической, любви духа тщеславного, жизнелюбию и лихоимству ся поклонили. В них же не благоволит господь по реченмому: «А егда обинется, не благоволит душа моя о нем». Т&мже да отступит от неправды всяк именуяй имя господне. Будите убо готови на приятие Исуса, который нині у вашей земли німает где главу подклонити. Духи бо нечистии под- небеснии везде во естестві зовемых христиан гніздятея и царствуют: прелстили, прехитрили нот бога различнымиересьми десно и шуе естество человіческое откралн и вслід себе отволокли сут. Як нынЪ ніст хвалы богу ни мало з Ляд- ское землі, и христианство вконец исчезе н погибе. Всі бо настоящего віка гонят, да ся его благыми удовлят и насытят. Q будущаго же вічное наслаждение мыслити и искати в жизни сей—и цамят тую уморили и, яко ж камень« ко оной жизни онечувствілн суть. Обаче где ся тол ко
54


от вас обрЬтает истинный священик, инок ціломудр и мирского жития христианин православный, которий от труда своего житие свое, богобойне живучи, а не от лихоимства языческого, окормляет и правду видіти алчет и жаждет? Даст вам дог по желанию вашому. Не скрьбіте убо, но потопіте мало. Грядый бо лриидет и ве закоснит.
Да проклята будут владыки, архимандрити и игумени, которне манасігврі позапустівали и фолварки собі зміст святых починили, и сами толко з слуговинамя и прнател- ми си в них телесне л скотски переховывзют, на МІСТОX святых лежачи, гроші вбирают, с тых доходов, на бого- молци Хіристови ладанных, дівкам сдаимь віш готуют, сыны одівают, жоыы украшают, слуга умножают, барвы справуют, приятелі обогачуют, карйты зиждут., възники сытые я единообразные спрягают, роскош свою погански исполняют. А в імавасшрі рікь я потоков непрестанно в молитві к небесному кругу текущих ишчвсшго чина по »акояу церковному видіти нісгь, и вмісто бденна, пісни и молитвы к торжества духовнаго —пси выют, гласят и ликуют. Где нині правило по уставу святых в Лядской земли в церкви видіти и слышати ХОЩЄШИ,ТО€СГЬ вечеряло, павечерницю, полунощницю, завтредяю, 1 час, 3 час, 6 час, 9 час, книжное поучение закона день в нощ? Не все ли превратней в по ганское безвірне, и слід христианского жития исчезе и погибе? Владыки безбожные вмісто правила, и книжнаго чтения, и поучения взаконитосподниденьинощ над статутами и лжего увесь вік свой упражняют и погуб- ляют и вмісто богословия и внимания вастоящаго жития — прелести, хитрости человіческня, лжи, щекарства и проку- раций, диаволского празднословия и угождения ся учат.
О земле запустілая и зарослая трънием безвірия и безбожия! О образе божий, по подобию зданный, како погребеся от сяавы нетлінцой и вічной жизни небеснаго царства во жизни сей, скоро ищезающей! О человіче окая- ный, како, чести своее отбігши, и ко безсловесних ско- тох несмыслству припрящися и усвоитися изволил еси! О христианине реченный, како помазание крещения в божество божеством ду ха миролюбием сим посмрадил еси! О сыне вірою небеснаго бога, како сыном диаволским плоды діл своих преименоватися изволил еси! О царское священне, языку святый, людие обновления, како во поганьское и еретическое безвірне превратился €СИ!
К тебі ж, земле Лядская, с плачем глас Исаия мовлю: іИ како быст блудница град ч№рный Слон поли суда!
55


В нем же правда успе, в нем же ньіні убийци. Сребро ваше непотребно. Корчемници твои смішают вино с водою». Еже ест образ лядского священства; священници бо твои смішают истинное слово божие со лжею, с похлібством’, ласканием, лицемерием, лестию и человікоугождением, оводнівающе винную истин ну водою лицемірна и лести, чесанием слухов, а не бодением и убиением гріха, внутр сердца криемаго, истинною обличениа. Князи твои закону божию не по.каряются,—обещници татем, любяще мзду, гоняще за посулами, сиротам не судяще и суд вдовиц не внемлюще! Сего ради се глаголеть владыка господь Саваоф: О, горемоцными преложонымв Лядскойземли! Не престанет бо ярост моя на противност их и суд лукавства их! И противления над ними учиню, и наведу руку мою на них, и роспалю бідами и искусом в чистоту. Не хотящих же покаятися и от того злонравствия преложитися — й до конца погублю, и памят имени их во віки затрачу, и отиму всіх безаконых от тебе, и всіх гръдых смирю. И будет кріпост их, яко паздерие згребное, и діла их, яко искры огнены. И съжегутся беззаконници и грішници вокупі, и не будет угашаяй.
О, 	люті, страно грішна, людие полны гріхов, племя злое, сынове беззаконии! Остависте господа и разгнівасте святого Израилева, отвратистеся въспят! Что и еще уязв- ляетеся, прилагающе безаконие ко безаконию? От главы и до ног острупіли есте! От началник, от священик и до простых онечистіли есте! Осмрадніли есте гноем миролюбна! Образ божий огноили есте! Ність міста цілаго от гріховного недуга — все струп, все рана, все пухлина, все гнилство, все огнь пекелный, все болізнь, все гріх, все неправда, все лукавство, все хитрост, все коварство, все кознь, все лжа, все мечтание, все сінь, все пара, все дым, все суета, все тщета, все ліривидіние — сущее ж ніст ничтоже. Ніст где плястра приложити на исціление ні- коея части. Все смертоносный' гріх, все пеклом, адом и геенною вічною смръдит!
Покайтеся убо бога ради, покайте, донелиже покаанию время имате; по смерти бо сего обрісти не можете. Что толико онечувствіли, одебеліли и окаменіли сердцем и помыслом есте? Еда не віруете, яко помрете? Аще укра- дает вам диавол тую память я осліпляет вас миролюбием, а вы прибігнете с памятию народивших вась и продков ваших. Где ся поділи и в которую сторону отшли? Не помръли ли? Не и вам же лй там подобает отити и также помрете?
56


А егда и вы мусите, хочь и не хочете, так же, як и родители ваши, помріти, готовите ж ся на исход ко будущему вікуі Готовите діла, готовите чистое житие, готовите богоу- гождение! Да егда повелит вам маятель от сея жизни преходити, да имате тое готово з собою. Да будет тое сокровище при вас на смертной постели, да видите тсе собрание свое, егда душа с тым окаянным тяжаром тіла розстатися хощет, и утішитеся! Нехай буде тое сокровище ваше вам послом до нядр Авраамлих. Яко да готует покой и місто отпочиненя, місто прохладное, місто покойное, місто затишное, отнюду же отбіже всяка болезнь, печал и воздыхание, идеже присіщает світь троичнаго божества, идеже жизнь безконечная, радост неизреченная, весіле непостижимое; идеже лици святых, лици патриарх, лици древле богу угодившихь, липи пророк, лици апостол, лици мученик, преподобных, праведных, во пості, молитві и подвизі проспавших, пустынное воспитание, честное воскормление и оживотворение духа святого дійством и благодатию, их же подражатели во подвизі быти и нас- лідниками чясти ижребиа их получити вас сподоби, Христе царю, которому ти приносится от всея твари честь и поклонение со отцем и святым духом и ньіні и присно и во віки віком. Аминь.
Иоан инок з Вишні от святое Афонское горы прочух от Лядское землі, сиреч Малое Русии, како напали йа вас злоереси. Того ради послахом отца нашего Сава, проигумена от святых Павел. А вы же, христовы христиане, прииміте его со радостию и милостиню сотворите, — того ради молим вашей милости.
Глава 5
ВЕЛМОЖНЫМ ИХ МИЛОСТЯМ, ПАНОМ АРЦИБИСКУПУ МИХАЙЛУ И БИСКУПОМ ПОТШ, КИРИЛУ, ЛЕОНТИЮ, ДЕОНИСИЮ И ГРИГОРКУ СОВЫШШЕ ПАМЯТ ПОКАЯНИЯ, СТРАХ ГЕЕННЫ И БУДУЩАГО СУДА НИЗПОСЛАТИСЯ ОТ ВСЕВИДЯЩАГО ОКА ТРОИЧНАГО БОЖЕСТВА, ОТЦА И СЫНА И СВЯТОГО ДУХА, ИОАН МНИХ 3 ВИШНЬ ОТ СВЯТОЕ АФОНСКОЕ ГОРЫ УСЕРДНО ВАМ ЗЫЧИТ
Ознаймую вашим милостям, иже достигло мя вашего подвига (труда, ревности и тщания) писание, зовемое «Оборо¬
В7


на згоды з латинским костелом и вірою, Рыму служачею», вами, ходотаими и будовничими тое мененое згоды, от рус- кого народа клЪченое. И видЬвши тое, велми почудихся не простым малым чудом, але со удивлением великим и ужасом, разсуждаючи в собі сам в затворі, темниці безмолвия, седячи: яко како и откуду бы ваши милости такое ласки, дару блаженства и святости доспіти могли? Чого и я частю сводом, як есте таковых почестий-и благодати отгорі николи не искали ани просили, й сліда христова скорбнаго не топтали, и пелкгримаций ко горнему Иерусалиму забавою молитвы умное не творили, а так, знагла, без заслуги жадное от бога, тую годност, зацност и достоинство дару привлащати (як бы запевне от небесного откровения) собі сміете и оную згоду, вірьі тайнство со безвЪрством тосуючи, мішаете и споиваете. Если бо земного закона обычай таковый власти господьские, цареве или кролевг, обыходити и заживати звыкли, иж кроме заслуги, чести и дикгнитарства или преложеиства в подвыш- шеню титулу даровным обычаем никому дармо не дают ани возвышают, аж то добре угодник их им заслужит, то колми о небесных дарех, от божества исходящих, не без заслуг и порядку законного дарованы бывают, розуміти маемо. Почудившися теды тому достаточне и абым и на бога хулного мнеманя не поднес и, вам в простоті своей правду мовячи, не согрішил, поидох искати сліда еван- гелского, приводячого до познаня явного, которым таковые справы, живота вічного таемници, от бога поручены и отправованы быти ся даруют. А если бы иначей, а не тым способом, хто того дару доспіти ся хвалил и вірою шафовати хоті л, такового антихристова слугою и таини- ком его божественное Евангелие называет. Который же ест слід, до того дару цьиія приводячий, пилне прошу, послухайте, показати вам не прокурацкое фантазии выкрутами, але самыми усты Христа бога нашего, рекшими от святого Евангелия, хоїйуі Не для похвалы выграня пре- пирателного (як же мирская мудрост звыкла проходити) то чиню, але для спасения моего и вашего, о котором, бог вість, яко же и о своем ревную.
Відомост тую вам короткими словы открываю, Начало же вслід бога из мира изшедших и того дару доспіти хотящих тых ступнев пять. Первое — віра крещеная во имя отца и сына и святого духа; второе — при вірі узаконение заповіли исполните, по реченному от господа, егда послав на проповідь учеников по воскресении гла-
68


голя: «Шедше, научите вся языки, крестяще их во имя отца и сына и святого духа»; таже паки учаще их блюсти вся, «елика заповідах вам»; третее — крест христов на рамо взяти и душа своея во мирі сем отрещися, по речен- ному от господа: «Аще кто хощет в слід мене ити, да от- вержется себе и возмет крест свой и последует ми» и паки: «Аще кто не возненавидит душа своея, не может быти мой ученик»; четвертое — дом, села, имения, сород- ство и мирское дружество оставити, по реченному от господа: «Всяк, иже оставит дом, села, иміния, отца, матер, братию, сестры имени моего ради сторицею восприимет и живот вЪчный насладит» и паки: «Любяй отца, матер, сына или дщер паче мене, ність мене достоин»; пятое — конечная нищета, по реченному от господа: «Аще хощеши совершен быти, иди продажд иміния своя и дажд нищим и иміти имаши сокровище на кебеси и, взем крест, последуй ми». В том конечном обншценю ученици, посліду ю- чи Христу, «це не могли тайнства вірьі навыкнути и притчей христовых зрозуміти, для чого и приходят, пытаючи господа: «Чему, рече, во притчах глаголеши народом якобы рекучи, которых и мы постигнути сокровенный разум не можемо?» Отвіща Исус, рече им: «Вам ест дано відати тайны царства небеснаго, то ест обнажившим мысль свою от мирских справ и вослід мене изшедших, а мирским оце ’ притчами и завісою, то ест покрытыми повістьми. Ато чему? Для того, иж не вомістят духовного разума, а не толко мирские не вомістят, але и вы, о ученици, если ж и вослід мене изишли есте, нищету конечную понести изволили есте и ко страстем моим, мні послідуючи, приспіваете, веры тайнства вомістити не можете. Много бо, — рече, — имам глаголати вам, но не можете носити ньіні. Егда же приидет утішител, его же аз от отца вам послати хощу, тот вам отверзет відомост всю моих справ». Таже по воскресении отверзает им ум разуміти писание закона, пророк и псалмов, реченных о нем, и еще тайнства віри вомістити не могут. Таже паки рече им: «Сядте вы зді во граді Иерусалимстім, дондеже облечетеся силою совыше». И убо сам на небеса отходит, духа же святого во уреченный час на апостолы посылает. По принятю же духа святого уже все відают и беспечне вірьі тайнство проповідуют и спасением людским (з невірства до вірьі приводячи) шафуют. Который слід нашее віри православное пастыри и учителие вселенские, святые отци, ощупавши, сами тым способом на стан священнический возшедши, и
69


иншим такожде восходити узаконили,—о чом Деонисий Ареопагит достаточне пише, знати даючи, як не досыт на том, если бы и тые пять степеней, вослед бога изшедшие, которых вышше поменил есм, исполнил, а свыше от духа святого ся не посвятил, истинным законным священником и знателем достаточным тайнства вЪры быти не может. А понеже того тайнства вомЪстити не может, якжетаковый в* рою шафовати важити ся сміет? Явно ест, яко такая дерзост богопротивна и духа антихристова плода овощ, воля и діло. Таже и порядок Деонисий Ареопагит описал. По том пятом стопню, то ест конечной нищет*, хотя- щому священство постигнути и тайнство вірьі разуміти иначей,— рече,— не мощно, толко прежде подобает ему ся очистити; очистившижся, просвітитися; просвЬтив- шижся, совершитися,— о чом читай Деонисид Ареопа- гита «О священноначалии* и узриши, иж правду мовлю.
Тут теды ставши, вопросил бых вас, згоду вірьі вя- ж\чих, что ест стелен совершения, о котором Деонисий рекл? .Але ВІМ, ИЖ не ТОЛКО ОТПОВІДІЇИ ми силы совершенна меры не можете, але не знаю, самые голые слова, Деонисием реченные, если коли в книзі его проходили есте. Вопросил бых вас, что ест просвещение, але вім, иж ни мякнути отповіди ми дати о нем не знаете. Вопросил бых вас, что ест труд очищения, але вім, иж вам ни снилося р том. Якож вы явные во образі быти звыклые ступні ко приближению небеснаго бога знати маете? А не толко вы не знаете, але и ваши папы и исусоругатели, зовомые езуиты, о том ни писнути ми справы дати не могут. Ато чем? Для того, иж поганские еще догматы (Аристотелев, Платонов и прочиих), кусаючие исусовы простоты, петровы вірьі, иоанновы чистоты, иакового беззлобия и прочиих апостол безхитрства вомістити, ниже помыслити не могут. А не толко ко благодати духа святого приводячих порядках мірьі, если вас вопрошу, отпові- дити ми не,можете, але и от тых пят телесно узаконеных степеней, о невыполненю их, егда вас вопрошу, соро- мітися будете. Еднак, я вас вопрошу, хоч вы ся за правду на мене фрасовати схочете, ліпше богу и правді его, неж- ли ласце вашой смертной, в том догодити хотячи.
Покажите ми убо, о згоду вяжучии, где который з вас первый степей сам собою выполнил и в вірі, основаной в непорушенном фундаменті, со исполнеными заповід- ми ся знашол? Не ваши милости ли віру діли злыми наперед еще разорили? Не ваши милости ли прагненя
60


лихоимства пЄ нежного и достатку мирского жерело по- хотий в собЄ роспусгили и насытитися никакож не можете и еще болшею алчбою и жаждею, свЄцких достатков прагнучи, оболЄли есте? Покажете ж ми, о згоду вяжучии, где который з вас, в мирском житии будучи, оных шест заповедей, от Христа узаконених, сам собою исполнил, то ест алчных прекормил, жаждных напоил, странных упокоил, нагих одЄял, болным послужил, в темницах навежал? Не ваши милости ли тых шест заповедей не толко в мирском чину разорили есте, але и ныне, в мнЄ- маючемся духовном, непрестанно разоряете?
Не ваши милости ли алчных оголоднёваете и жаждными чините бедных подданых, той же образ божий, што и вы, носячих; на сироты церковные и прекормлене их от благочестивых христиан наданых лупите и з гумна стоги и обороги волочите; сами и з своими слуговинами ся прекорм- люете, оных труд и пот кръвавый, лежачи и сЄдячи, смЄючися и граючи, пожираете, горелки препущаные курите, пиво трояковыборное варите и в пропаст несытнаго чрева вливаете; сами и з гостми ся своими пресыщаете, а сироты церковные алчут и жаждут, а подданые бедные и своее неволи рочнего обходу удовлйти не могут, з дЄтми ся стискают, оброку собЄ уймуют, боячися, да им хлЄба до пришлого урожаю дотягнет.
Где который з вас странных в дом ввел, упокоил, ублажил, ноги авраамски страннику умыл? Не ваши милости ли сами ныне у мнимаючимся духовном чину из странных ся ругаете, хулите, поносите, ненавидите, злословите, клевещете? Што ся показало с тых уст, смродливую згоду вяжучих, которые тым духом ругали, мовячи: «А што ж сут патриархи или кгрецкие владыки? Жебраки, воло- цуги, змаменникй!» Видите ли вашого мудрованиа стран- ноприимство!
Где есте нагих одевали? Не ваши милости ли сами обнажаете, из оборы коне, волы, овцЄ у бедных подданых волочите, дани пеняжные, дани пота и труда,' от них вытягаете, от них живо лупите, обнажаете, мучите, томите, До комяг и шкут безвременно, зимою и лЄтом, в непогодное время, гоните,— а сами, як идол и, на одном месцу присудите или, если и трафится того трупа отидолотворен- ного на другое мЄсцє перенести, на колысках, як бы и дома сЄдячи, безскорбно преносите, а бедные подданые и ден и ноч на вас трудят и мучат; которых кров, силы и праци и подвига выссавши и нагых в оборе и коморе
£1


учинивши, вырванцов ваших, вам предстоящих, фалюнды- шами, утрфинами и каразиями одеваете, да красногляд- ством тых слуговин око накормите, а тые бедные подда- ные и простое сермяжки доброе, чим бы наготу покрыти могли, не мают! Вы их пота мішки полны грошми золотыми, талярми, полталярки, орты, четвертаки и потрой- ными напыхаете, сумы докладаете, в шкатулах місца, где бы которой особі с тых помененых годное было почи- вати, росправуете, а тые бідници шелюга, за што соли купити, не мают.
Где есте болным послужили? Не ваши милости ли бол- ных еще сами от здоровых чините, биете, мучите и убиваете? Пощупайся тылко в лысую головку, ксенже бискупе луцкий, колко еси за своего священства живых мертво ко богу послал, одных сіканою, других водотопленою, третих огнепал ною смертю от сея жизни изгнал? Так розумію, иж памятаеш, ваша милость, всіх тых, если схочеш покаятелное исповіди правду отригнути. Воспо- мяни и Филипа, маляра многопіняжного. Камо тые румяные золотые по его неволном отході осталися и в чием нині вёзеню седят?
Где есте в темницах посіщали? Не ваши милости ли в темницах за правду затворяете и біди людем христианским терпіти єднаєте? Не ваши милости ли и Никифора добре посітили и в темницу затворити исходотаили есте, яко да со лжею беспечнё пануете и обличениа на свое отступление со папою своим от оного / уст не относите? Але так відайте, если и язык человічий умолкнет, але зрител видит от горі долних, и узрите все свое нинішнєє тогда, егда, тайнство жизни сея выполнивши, в страну будущаго віка отидете. Тогда все ся вам тое открыет, чого ньіні ощупати и видіти (за окраденям сліпота мира сего и славы его) не можете.
Але тепер забаву о том чинити місца не маю, толко путем повісти идый, о степенях евангелских реч совер- шити и наявно показати, яко есте их сами собою попрали и потоптали, хочу.
Покажіте ми, о згоду вяжучие, где кой з вас мира ся отрек, крест христов на рамо взял и душу свою в жизни сей возненавиділ? Не ваши милости ли болшую помпу и тайнство своволнаго жития віка сего в себі нині изо- бразуете, болшие достатки в мниманом духовном, нежели в мирском чину, угонили есте, славы и богатства дотис- нулйся есте, чого в мирскум чину не иміли есте, тучни-
62


теся, кормите, питаете, насыщаете чрево роскошными снід- ми, гласкаете гортань смачнейшими кусы, услаждаете, смакуете, мажете, собі угаждаете, волю похотную во всем исполняете?
Покажіте ми, о згоду вяжучии, где который з вас оставил дом, села, имЄния, маетност, сородство и мирское житие господа ради. Не ваши милости ли того ради и бие- купства ся докопали, яко да сокровище Солшее имЄнєй, маетност, скарбов п1шяжных и прибытков в церкви божой знайдете, слуг личбою двояко и трояко, нежли перво есте міли, умножите; славою віка сего коронуєтеся, в достатках беспечалных и роскошных, як. в маслі, плыва- ете, дочки богатым віном бискупским обвінуете, зятей панами пышногордшими почините и своих повинных церковным, сиротским, убозским и сліда христова держа- чихся добром обогатіли есте, титулы им славнійшие у світа сего починили есге, от войских на подкоморих, от подкоморих на судій, от судей на каштеляны, от каш- телянов на старосты, от старост на воеводы переворочаете?
Покажіте ми, о згоду вяжучие, где который з вас тот конечный степень петрова гласа исполнил: «Се мы,— рече,— оставнхом вся и вслід тебе вдохом,— что убо будет нам», слышавше от учителя, яко неудоб богатии вниидут в царство небесное. Не ваши милости ли болшей ныне маете, нежли перво есте иміли, и богатшими и пышнейшими есте, нежли перво есте были? А если неправду мовлю, отвалім тот надгробный камен и узрим явно все житие ваше першее в мирском стану и ныне рекомо в духовном, хто што перво был и что имЪл и хто тепер ест и што мает.
Начну ж от мирославні йших. Перво его милость каштелян Патей, если и каштелянства титул догонял, але толко по чотыри слуговины и во одежди, якая барва вомЄститися могла, за собою волочил, а ныне, коли бискупом зостал, перебежит личба и десятковая и барва скуподорожшая и славнейшая. Так же и его милость арцибискуп, коли простым Рогозиною был, не знаю, если и два слуговины переховати на службу свою могл, а ныне личбою перебежит и Десяток, барвою ровно с першим. Так же и Кирило, коли попом простым был, толко дячка за собою волочил, которому кермашами пирожными заплату чинил, а ныне, коли бискупом зостал, догонит слугами и барвою первых. Так же холмский, коли в Луцку жил, саксоном и майдебурским правом свое черево кормил, а ныне, коли бискупом зостал, му сит быти и слуговин
63


собіі набыл. Так же и Григорко, коли дворянином Рогозиным был, и хлопчика не м+>л, а нын1> и тот тепер, коли бискупом зостал, в череві! ширший, в горлі! сластолюб- нЪйший, в помысла высочайший, в достатку богатший и в слуговинах доволніійший. А пинского в первом житию не зналем; але по нынешнем показуется, игго и тот, як и другие, так же единою бо вижу, яко не всл1!д Христа, но вслід св1>та сего пелгримацйю вс* вышреченные трудят.
Тут теды вас вопрошу в доконченю тых пяти стопней. Покажете ми, о згоду вяжучии, откуду есте тое годности в1>рою шафовати доспали, коли плоды в1!ры сами собою есте разорили и самую в15ру обесчестили и поругали. Не видите ли, нендзные мудрцеве, што рек Христос: «Если хто не отречется себе и своея душа, не может быти мой ученик?» А коли не может быти его ученик, як же тот вЪры познати тайнство может? А коли в1>ры тайнство познати не может, як же таковый в15рою шафовати сміїет? Видите ли, згоду вяжучие, вашу самых в1>ру, яко воскресению мертвых не веруете! Видите ли вашу см^лост, яко во отчаяние воверглися есте! Видите ли вашу слепоту, яко во погибел миролюбия угрязли есте! Видите ли вашу премудрост, яко во прелести в1?ка сего утонули есте! Видите ли ваш подвиг, труд, ревност и тщание, яко да настоящаго в15ка благая погоните, о будущего же памят, теплоту, страх и боязнь уморили есте!
Но, о возлюбленнии, веруйте, веруйте, яко будет суд, и страшный суд, и так страшный, яко и нын1>, егда бы ся вам очи сердечные отворили, устрашившися судии страш- наго видением, бегали бысте голы, як мати вас народила, от, тых бискупсгв и от титулу того и санов тых, которых есте в Римі! наздобывали, за шматину или віхоть бы есте не вменили! Але што ж, коли вмістити мир и его любое и державца оного вам не попустит. Прето я с повинности своее християнское вас остерегаю, навпоминаю, молю, прошу и ногам ся вашим кланяю,— бегайте в Сигор от Соломы, да не жупел и огнь геенский в том неверию вас постигнет, бегайте на покаяние, донели же время в^ка вашего продолжися вам,— по смерти бо покаяния не об- рящете! Аще не можете великое подвига покаяние показати, поне дух свой в православной в1»р1! испустите, да не от вс1!х частей бога отпадете. Истинною бо вам мовлю, истинною, яко аще не покаетёся и в православие истинным помыслом, сердцем и душею не возвратитеся, во огни
64


геенском вечном купно и с папами вашими клокотати и кипяти будете, которого да вас освободит сын бога живаго, пришедый в мир грішники спасти. Амин.
О возлюбленнии! Если бы есте видели и выдали того диа- вола, умного борителя, которому под царство подпали есте, відаю, яко о честь папину и кролевскую не дбали бысте и, ни единаго рода любодійнаго в віці сем не соромі- ючися, зас ко благочестию скоро, яко добрые и мужствен- ные воини, возвратилися бы есте. Се бо ест храбраго воина: и поползнутися, и зас укріпитися, и на місци своем стати. Але не видите и не выдаете, яков ест тот диавол и як уловляет, прелщает, прехитряет и от пути спасител- наго отвлачитІ Для чого вы, се відаючи, сороміетеся возвріатитися в свое достоинство благочестивое віри? Чи не болшей же будет сором на вселенском позорищи, пред тмы тмами ангел, архангел, начал, властий, престол гос- подьствий сил, херувим и серафим, так же и естества человіческаго— патриарх, пророк, апостол, мученик, преподобных, праведных и всіх богу добре угодивших, пред которыми всі ми наша вся содеянная и тайная открыются и сором чинити будут вічного безчестия? Там того бы ся нам сорома убояти потреба, а ньіні покаятися, да не по- ставлени будем з нашего нынешнего жития безплодием пред оным страшным и нелицемірним судиею. Тамо бо не толко вам, але ани собі папа и корол помочи не могут и ровно з иншими всіми и найубожшими голо предстанут и от діл своих или славу или бесчестие вічно при- имут. А чем же ся их сороміете и для их встыду царствия божия отпасти (и лица господа нашего не видёти) хочете? *Аще бо,— рече,— кой постыдится мене и моих словес в роді сем прелюбодійнем и грііпнем, и сын человеческий постыдится его во предстоянии тмам ангелских сил пред отцем небесным». Я тылко с повинности своее и любви християнское што знаю, то вам открываю и утаити от вас не хощу. Вам же послухати и сотворити волно, — як хощете, тако творіте, волю и самовластие имате.
Сие же речение мое толко о имени згоды тое вашое книжки; ксендзове бискупи, реклося, показуючи, як бас- номудръцами мирскими, статутового, прокурацкого, каш- телянского, надутого, сварливого и телесного мудрования разуму віра шафована быти не мает, не может и не будет. И если бы помощию Велияра от таковых ходотаев в таковых речах в малі времени што и зшиватися начало,
3 1. Вишенський
65


еднак скоро ся зас роздирает и в конец исчезает,— не толко тая самая згода, але и едначеве згоды с памятию своею во віки пропадают и погибают/ Што ся трафило и тому баламутови Исидору мудрому (суетногонцеви славы мирское), ему же ваши милости подражатели есте ся стали, которого в книжках своих залецаете, як и того згода, ним кліченая, розвалитися поневоли мусила. Ато чему? Для того, понеже основания духа святого премудрости не міла, без которого фундаменту клітка от леда вітрца розвалитися мусит. И тот бовім Исидор мусит быти по сак, як и ваши милости, до Риму бігал. Но о том много и забаву чинити не хощу. Единою бовім того Исидора тая ж мудрость плотская, которая и ваши милости в тщую славицу мира сего взбудила, в гору высокомыслия двигнула и взнесла. И тоеж чести и достоинства был, которого и ваши милости, и тоеж безплодное житие жил, которое и ваши милости, и так же своих си и віка сего (а не яже Христа Исуса) искал и гонил, як же и ваши милости, и тую ж заплату за свой подвиг в пеклі приимет, як же и ваши милости приняти хочете, если ся не покаете и з выпалого благочестия зас скорым обращением не вшру- буете.
А'о прочиих баснях прокурацких, в ваших книжках оголошеных, княжата бискупи, ни упражнятися на басни, вам отповідати не хочу. Скоро бо углянул есми у тое ваше писание, зараз познал есми мудрость ваших милостей річницкую, а не божию, зараз познал есми учителя фантазии ваших милостей, світолюбца, а не мироненавист- ника Христа, зараз познал есми мистра ваших милостей, славолюбца, а не обещещенного Христа, зараз познал есми ректора ваших милостей, саколюбца, селолюбца, злато- и сребролюбца, а не нищаго сирамаха, бездомника, не имущаго где главу подклонити, Христа.-А для того, видівши иж тую игру ваши милости скачете, которое ноту дудка диавол вашим милостям заиграл, отповідати на басни не хочу; видіти танцоводца змию прелести, вслід которое ваши милости поступуете и крочите, духа чистого мудрования в забаві смрода свіцкого препираня упражняти не хощу. Еднак же, выбравши ні которые артикулы, от ваших милостей на православных сопроти- воборно и хулно реченые и на бога гордым духом рыг- неные, поставивши их рядом на своем місцу, каждого стиха зособна, пытати ваши милости буду и показати хочу вам, як тот дух заразливый, вами реченный, с пекелной
€6


отхланІ5 вьілетіл, и пеклом смердит, и в пеклі гніздо мает, и там почивает и живет, и в віки жити будет, если ся не покает.
Имена стихом згоду вірьі клітячих.
1. 	Яко в костелі римском не пытаются бискупове своих овечок в премінах и вымыслох своих, которых в костел вносят, але што постановят, то кажут своим овечкам держати, а они теж слухают пастырев своих,— так же бы и в Руси быти мело. 2. Як дурные и бесчестные патриархи ничого славного и пожиточного, приежджаючи, в земли сей не чинят; як Иеремиа учинил, толко хлопов простых, швецов, седелников и кожемяков над епископов преложил и увес порядок церковный, от духовенства отнявши, свіцким людем в моц дал, в чом великое уближене власти епископской учинил. 3. Яко от неволннк до пана, яко от страдалцев патриархов оторвавшися до свободного и ніким невладомого папы пристати воліли. 4. Яко то не чудо ся стало, иж з вина вода ся учинила в згодной мши римское віри попа на православное вірьі престолі от- правованой, але так, омылкою и трафунком, ся тое прилучило.
На тые чотыри артикулы дух благочестия молчати мя не оставил,— ато для того, иж хула в них крыется на бога, которую світом правды обголити и наявно всім показати хощу, яко тая хула ест курва и вшетечница, а не цнотливая дівица и панна. А другие басни блюзнірства те- леснаго и мирскаго мудрования, в той книжце блекотаные, претерплю и ни за што поличу и вміню, для того, иж язык тое брідив, што ему дух лукавый шептав, а не што его мысль разсуждения чистаго, от умнаго существа' образа божия плынущия, наставляла. Того діля другие само хвалства, возношения и напинаня себе и з папою своим* князей бискупов на рамі терпения без отповіди перенесу, не чудуючися их самохвалию, по простой приповідце нашее братии Росси, як мовят: каждая, рече, лишка свой хвост хвалит, и зас: тое мовит, говорит, што и любит и рад видит, и зас: о том ся и поучает, за чим гонити хочет, як бы тое? прагненое у хватити могл, и еще ні который от святы* рече: о нем же бо кой внутр поучается, рече, о сем и язык движим имат. Так же и ваши милости, ксендзове бискупи, тое славите в своем писаню, што есте возлюбили и тому ся поклонили, тое зас хулите, от чого есте утекли и возненавиділи, тое износите от своего сокровища, што есте в сховане сердца вложили и вмістили;
67


тую п15снь козлогласуете, которое ноту есте ся изучили и ньінІ5 учите. Прето я ся тому писаню хулному, на православное віри верных от вас змышленому, ни мало не чудую, згажаючися з ні которым от святых, до которого прииде ні кий брат и рече со удивлением: «Слышал ли еси, честный отче, яко онсица брат в таков и таков гріх впа- деся?» Отповиділ ему отец святый: «Не чудуйся,— рече,— друже милый, падежи не чудуй, але радній и бар- ЗІ5Й тому чудуйся, кто может от гріха повстати, чудуйся,— мовит,— великим чудом, кто может из сЬтей сидла и упле- тения гріховного «ыплестися и вымотати». Так же и я не чудуюся, ваши милости ксендзове бискупи, клевета, хул*, бесчестию и лжи, глаголемой вами на благочестие. Але бым ся болшей чудил, да бых могл щирост, правду и суд, от вас мовленый, слышати. Которых догмат есте ся не учили, сліду бразды истинны мыслию есте не прочер- тали, скорбный путь оное ступами трудными разсуждения есте не трудили и не ступали, тіснотою ж истинного жития и безмолвия до разума христова есте ся не тиснули. ТІ5МЖЄ и не чудуюся тому, яко истинну хулите, а лож, чого ся есте изучили, славите. Тако бо спас ко иудеом рече: «Како вы можете добро глаголати, зли суще?» Так же и аз, ваши милости, подобно спасову речению мовлю: “ како вы можете истинну глаголати, в сопротивоборной школі на истинну учившися. А если неправду мовлю, разсуди, любимиче, дай місто судови, а не диаволу и гніву, отвори книгу совісти и узриш явно все тое, што я мовлю,— а если сам не хочеш тое книги отворити и мною мовленому вірити, пытаю вас, где в законі и правді учили есте ся день и нощ, которого Давид блаженым зовет, где «Господи, кто обитает в жилищи твоем»— псалма 14 плоды ділом пролізли есте? Прочтіте пилно в той книзі сум- неня своего и видите не сопротивное ли школы учения тым плодом истинным проходили есте, не в сварах ли, препираниях, прехитренях, преборенях прокурацких и ве- лерічницких, лжею истинну пребороти всегда учачися, увес вік свой изнурили есте. Не днес ли каштеляны, дворяны, жолнірми, воины, кръвопролийцами, проку- раторми, курцияны, корчмарами, купцами, медвідни- ками, а утро — попами, а поутру — бискупами, а поутру утрешнем — арцибискупами починилися есте. Како вы можете истинну глаголати, о школі, истинну учащей, ни слыхавши? Еще ли речеши, яко неправду мовлю, яко в сопротивоборной школі на истинну училися есте
68


и днес тоеж мудрости учением дышете, а не толко сопро- тивным учением дышете, але и явственно на истинну борете, але уже и граници истинны и ограды законные, истинною оточенные, сами собою поламали, попреворо- чали и погвалтовали есте. Ато як? Понеже дірами през ограды, силою, посулами, вылыганям, чел овікоугождением и другими козньми в церков христову (а не слідом законным) удрали есте ся и началствуете. А если сами не видите, зас отворити книги совісти вашее на показане вам мною реченного мушу, яко да правда во тмі лжи вашее не сі- дит, але на світ, наявно всім, вырнет. Покажіте ми, о бис- купи, где который з вас иноческаго жития степей, ко Христу и духовному разуму скорбным путем ведущий, сам собою пролізл, без которого искуса — закон мовит — епископ быти не может. Тот закон есте попрали и внивеч обернули. Ато чему? Для того, иж не толко искуса иноческаго не знаете* але ни того самого голого имени, што ест инок, не слыхали есте, и як перво в мирскум стану, так и нині бо рекомо в духовном албо и двояко горше мирскими есте и мирско живете и мудруете. Где который з вас диаконский степен многодетным искусом священнодійства служебнаго по законе прошол? Тому и сами признаете, иж ся от вас гвалт стал, в котором забавы не толко ке чинили есте, але, не знаю, епископством если не попередили есте его. Где который з вас священство по закону узаконеному постигл? Тое и сами признаете, иж от вас згвалчено ест. Где который з вас епископство от вышнего звания, дарования и освящения и от всенародного избрания гласа восприял? Тое и сами признати мусите, яко згвалтили есте. А коли гвалт закону церковному от всіх сторон починили есте, признайтеся сами, не сопротивно ли на истинну лжею вашею борете. Мусите, хоч и не хочете, бо ся со лжею пред истинною укрыти, ани утаити не можете, аколи в такой школі лживой учили есте ся и нині учитеся. Паки спасов глас к вам мовлю, како вы можете добро глаголати, зли суще? Смотрите пилне и розчтіте книги сумненя своего, не на вас ли ньіні, якож древле на иудеев за згвалченя закона божия Исаин глас кличет, мовячи: «Слыши, небо, и внуши, земле, яко сыны родих и вознесох, сии же отвергошася мене!» Видите ли, як вы бога отверглися есте! Видите ли, яко вы добро глаголати,зли суще, не можете! Видите ли, яко вы, из вірьі благочестия в невірне нечестия и своволного жития вьібігши и для того покрыти свою ганбу и соромоту вічную хотячи, лжею
69


на истинну борете, истинну топчете я попираете, благочестие православное вірьі хулите! Но уботого не достигнете, на што усадилися есте. Истинны лжею пребороти не зможете и сами исчезнете и погибнете, а истинна живет и жити будет во віки. Прето не чудуюся вам, ксендзы бискупи, яко того ради православных хулите, которых отб Ьгли есте. Иначей быти не может, и поневоли хулити мусите, бо хулникови и служити приказалися есте. Время же приспіло уже на тые артикулы, от вас реченные, вас вопросити и показати, правду ли есте то рекли или лож, добрым ли духом или злым.
Начало же оттуду чиню. Вопрошаю убо вас, ксендзове бискупи, из благочестивое вірьі избігшие, дадите ми свіднтелство от писания евангелского, апо- столского и святых богоносных отец, где есте ся того дощупали и дочитали, яко да стадо словесное, крещенное во имя отца и сына и святого духа, познавши віру, закон своея вірьі, благочестия тайнство, в преділах непреложных ограды законное стоячее, в слід волков, на розшарпане сумненя их чистого, послідуют и зедатися новыми вымыслы в церков вносити хотячих, як в римском костелі (которого есте похвалили, чинят) попустят. Не сам ли владыка Христос рекл: «Внемліте себі от лжепророк, иже приходят к вам во одеждах овчих, внутр же сут волци и хищници!» и паки: «От плод их познаете их». До кого рекл Христос «ввемліте себі»? До стада словеснаго. Что ест «внемліте себі»? То ест «стережітеся». От кого? От лжепророк. Кто сут лжепророци? То ест пастыри и наставниця. Як же их велиш устеречи? Ого так: если и в одежди овчей и смиренной приходят, але от зубов волчих познаете их; от мудрования праваго или сопротивного зрозумієте их; от новин и вымыслов, от себе, а не от закона, изнесеных, явны будут вам, а до того и от жития, нехристиянски проходячого, ощупаете их. Добре, господи, остерегл еси нас. А коли их незнаемо, што нам подобает учинити? Toe: внимати собі от них, не слухати их, ниже послЪдовати им. Пытаю вас на тое, ксендзове бискупи, віруеге ли Христу, яко закон осторожности от лживых пастырей стаду овцам даде, или не віруете? А если віруете, чем же вы на стадо хулите, як за спробованными и досвідчоньїми волками вслід ходити не хотят и марне и нагло потратити душ своих не попущают? Видите ли, як Христу и Евангелию его не віруете, понеже на стадо,'Евангелию послідуючее,
70


хулите. Пытаю вас зас, ксендзове бискупи, где пастырем тая власт назначена и узаконена, яко да вслід блуду и новых вымысл, собою набытых, из оборы законное, вічне уфундованое, овца вытягают и в свою погибел (если сами в ней утонути злым мудрованием и нечистым житием изволивши) и тых вовлачат? И зас где узаконено, я ко если видит овца пастыря от окрадения душегубца в ров невірия впадша, или во огнь ереси вскочивша, или в воді прелести утонути умысливша, яко да и овца вслід пастыря в тые погибелные міста за оным вскакует и явственно погибает? Не сам ли рече Христос: «Аще и око десное и начал ні йшее соблажняется, изверзи е»? Ато чему? Для того, иж ліпше тобі и з одным оком в рай или в царство небесное, нежели со двіма в геену отити. Хто ж ест око в тілі церковном? То ест вож и наставник. Чему ж вы на тіло церковное хулите, яко око гнилое, гноем миролюбия засмерділое, с посродку себі тіла здорового измітуют и вслід его не послідуют, ліпше хотячи безславных члонков, сами о собі в царство небесное, нежли со очима сліпими или наставниками прел- щеными в геенну внийти? Видите ли, яко Евангелию христову не віруете, понеж на тіло церковное судом зависти и неправды хулите! Пытаю вас зас, годит ли ся стаду всякого пастыря слухати, который имя собі пастырства угонил, а до овчарні не пастырски, дверми, от бога званием и народным избранием, во овчарню стада входит, але тайно, дірою и через законный плот, злодійски, лжею, купле- ниною и заслугою мирскою, для згубы, а не для спасения овец, влазит? Не сам ли рече Христос: «Не входяй дверми во двор овчий, но прелазяй инуді, тат ест и разбойник»? Чем же вы на стадо христово хулите, яко овчарню законную от злодіев и разбойников пилне стерегут, яко да душ своих марне не потратят, и егда не дверми вшедших, але дірою влізших, ощупают, таковых за пастырев не при- имуют, гласа их, яко чуждаго, слухати не хощут и вон зганяют? Видите ли, яко Евангелию не віруете, понеж на овца правоуудруючие хулйте! Пытаю вас зас, где пастырем влвст дана болшей што мудровати над овца вірньїе и крещеные во имя отца и сына и святого духа? Того ни единым писанием не покажете; толко тоеж, як и пастырем: «Аще любите мя, заповіли моя соблюдете; а не любяй мя, заповідей моих не соблюдает». Пытаю вас зас, имают ли пастыре власт што нового в церков законную, вічним фундаментом писания, чина и благо¬
71


образия укгрунтованую, уставы неподвижными огороже- ную, от своего вымыслу мирского вносити и столпы основы закона неподвижного преправовати или на негрунтовное и пропастное место преносити и увес фундамент законный потрясати албо отмішяти? Того ни единым писанием не толко не покажете, але еще и проклятство на смеющих ся того важити услышите. Блаженный Павел рече: «Аше кто благовестит вам инако, а не якоже благовЄстихом, анафема; или и ангел с небесе — анафема». Такожде и святые, Павлу послЄдуючи и церков законом ограничивши, яко да проповЄд евангелская внутр ції л о пребудет, ре- коша: «Иже приложит и отимет — проклят». И зас: «Не прелагай предала, их же дух святый усты богоносными отци померил, ограничил, закопал, утвердил и непреложны в в1»ки быти ознаймил». Видите ли, яко вы предала тые сами собою поламали, закону, и Евангелию, и учению святых гвалт, явно всему свету, учинили и, по апостолу Павлу, сопротивно и ново благовЄствуете; тре- клятии от церкве и закона церковного будучи, а пред ся стадо, в бборе правоверия ц15ло и здорово стоячее, хулите! Видите, ли, як совершенные слуги антихристовы есте! Пытаю вас зас, чем бы и для котрое причины словесное стадо пастыря (если ж не право ходит и трутизною ереси, а не правым евангелским мудрованием их кормити хочет) глядЄти и обличити не мЄло? А чему ж Павел стадо наупоминает, абы и сами в добродіітел Павлову достигали и тым следом не ходячих и образа Павлова не носячих, прозрЄвше, не приимали и с таковыми ся ника- кож не общили: к филипписиом тако рече: «Подобии мне бывайте, братие, и сматряйте не тако ходящих, яко имате образ нас; мнози бо ходят, их же многажды глаголах вам, ныне же и плача глаголю, враги креста христова, им же кончина — погибел, им же бог — чрево и слава— во студ их, иже земная мудрствуют». Видите ли, яко овца добре чинят, Павла в том слухаючи: таковые, которые не сут подобии Павлу и которым бог — чрево, и которые мирское мудрствуют и которые славы вшетечное свёта сего ищут,— проглядуют, а познавши их, не при- имуют, изганяют и общитися з ними, яко со враги креста Христова (для которых и сам Павел плакал), не хотят. Видите, чого ради Русь хулите, а латину хвалите,—яко Русь дурная, если и малое порохно ереси во своей церкви ока, от лжеименных пастырей запорошити хотячих, ощупают, зараз очищают и вон измЄтуют, а у латины лжеимен¬
72


ные пастыре целым бервеном вымыслов новых зЄницу спасения людского завалили, а прописнути и промовити за истинну нЄмаиі кому. Ато чему? Для того, иж яко мертви всё овцн в той долин* костелного бесловесного послушенства ока бервеном власти пастырское привалены сут и в нечувстве и безгласии сЄдят и о спасении своем, збавенны ли будут или ни, не выдают, толко, як ся кому трафит, безсмыслъно и скотски умирают. Пытаю вас зас, добре ли в том латинские овца чинят, иж пастырей, если и неправо ходячих, видят и, сопротрвно закону божию и евангелскому мудруючих, знают и, в блуд* прелести валяючихся явно, видят: оных не толко не остерегают и не обличают и смрада их ся не гнушают, але еще во всем ся им повинуют и вслЄд оных, если жив погибел, запевне видаючи, идут, за ними безрозмыслъне последуют и тую ж погибел, што и пастыре, душам своим относят. Тут, вЄм, речете, своей хоробе догожаючи, добре чинят. Але ми тое «добре», не голословне, але писанием, покажете и зас того «добре» пожиток ми покажете, то ест — будут ли збавени овца, яко вслЄд волков, блазнителей, злодеев и разбойников, поХристову гласу, и злых делателей и псов, по Павлу, последуют,— але, если чинят добре, иж во слЄд таковых пастырей последуют, чем же их пастыре от шуее страны на страшном судищи не освобожают, чем же о собЄ за себе отвЄт дати хощут, по Павлу: «Кождо бо,— рече,— о собЄ отвЄт даст пред богом». А егда истязая и пытан кождый за свое житие будет, што ж за пожиток слуханя тых овец, которые вслЄд пастырей своих, во погибел ведущих, и сами з ними в тую ж пропаст впадают и погибают. Што ж за пожиток молчаня тых овец, которые, ради нєвЄдомости своего збавеня, за пастырским следом идучи, в геену огня вечного трафляют и погибают? Што ж за пожиток с повинованя пастырского тых овец, которые, если дела, доброго жития и правое веры немают, пастырми от оного страшнаго гласа, судиею реченнаго («отидЄтє от мене, проклятии, во огнь вечный, уготованный диаволу и ангелом его»), освободитися не могут? ВидрТе ли, иж не добре римские овца чинят, што о своем спасении не дбают. Видите ли, иж не добре римские овца чинят, што куревником и дворяном безвстыдным над собою владети допущают. Видите ли, иж не добре римские овца чинят, што новинами трутизн, закону противных, ден по ден пасучися, пастырем своим о правде евангелской молчат. Видите ли, як тые пастыре овцам
73


на страшном суді ничого помочи не могут. А не толко овцам своим, але и собі самым могут ли што помочи, скажіте ми и научите мя о том, молю вас! Вім, вім, вім, яко біднійший и срожший еще глас, нежели простаки, пастыре услышат и за ходотайство погибших душ со своею погибелию отвіт невымовны» дати хотят, и сугубое сторицею приложение муки приимут. и срожшее каране праведным судом божиим отнесут; але овцам пастырская великая біда и мука их малой біді и муці пожитку и утіхи бьінамній не принесет. Доволно овцам свое страдание и мучение за гріхи и выступки терпіти и в собі самых скорби горест тую слышати! А пастыре если и велми срого и бідно за себе и за овца своя мучитися будут1 что ж за пожиток овцам от их великобід- ного мучения, коли их меншему помочи не могут и отраду и прохлаждение ни едино дати силы не мают! Видите ли, кеендзове бискупи, яко неслушне того прагнете, яко да звычаем римским над росскими овцами владнете! Видите ли, яко слід антихристов ухвалили есте и себе ни в чом не гледіти закаэуете, блуду же и вымыслом, от мисгра диавола вами из ученых, словесным, образ божий и подобие носящим, овцам, безгласно, яко же скоту, послі- довати повелеваете! Видите ли, яко сами, от которых бы ся образ чистоты, паиенства, невинности, чистое вёры и доброго сумненя в облюбеници церкви Христа бога показати мі л, прелюбодійцами, вшетечниками и ку рев- никами стали есте ся и, от жоны законное венчалное вірьі восточное украдшися, до зантуза вшетеченства римского отбігли есте! Суди сам, если неправду мовлю. Том вам першую баень вашу, як хотіли есге по-римски над Русю владіти, одправил.
Ступім зае да второго стиха, которого червовыми словы для того повторяю, абы судеве и чителыици добре приемот- ровалися образу, яік соромітися и румяніти тот щекун будетк коли его солнце праведное своею истинною ОСВІ* тит и*пригріет. Имя же тому стиху тое: Яко дур* ны й, н е с л а вны й и н е п о ж и т о ч н ы й б ы л приезд Иеремея патриархи; ато тым, иж хлопов простых, швецов, седел ников и кож ем яков над епископов преложил и у в е с порядок церковный, от духовенства отнявши, с в і д к и м люд ем в моц дал, в чом великое у б л и- жене власт и епископской учинил. Глава 6.
74


В том стиху, реченном от вас, ксендзове бискупн, показуєтеся еще быти поганы, а не христианы. А понеже християне нЄстє, як же ся духовными звати или славити смеете! Албо не выдаете, что ест дух и духовный? Духовный ест, иже духовное дЄєт, мудрствует и глаголет. Да знаете! Чем же ся вы духовными зовете, а телесне и логаиски мудрствуете и глаголете и самого Христа, сына божия, царя над цари небеснаго, науку и образ смиреномуярия показавшего, своею гордостию и хулою попираете? Ато як? Для того, иж ліпшими ся над другими чините и от плоти и кцови порождением, а не от бога свыше, хвалите. А Иоан евангелист де тых, которые ся в злотоглововых подушках и китайчаных пелюхах родят, блажит, але которые ся от бога свыше родят, сих верными и зацными быти розуміет, мовячи: «Елици же»—рече,—прияша его, даст им власть «адом божиим быти, верующим во имя его, иже не от крови, ни от похоти нлотския, ни от похоти муж- ския, но от бога родишася». Як же ся вы духовными, а не толко духовными, але и верными звати можете, коли брата своего, во единой купели крещения — верою и от единое матере — ‘благодати ровно з собою иородившагося, подлейшим от оебе чините, уничижаете и а« за літо быти вменяете, хлапаете, кожемякаете, седелникаете, шве цами на поругаие прозываете? Добре, нехай будет хлоп, кожемяка, сЄдел ник и швец, але воспомянЄтє, як брат вам ровный во всем ест. Для чого? Для того, иж во едино треипостасное божество и одным способом з вами ся крестил, и одною ■благодатию и даром веры облечен ся стал, и одною печатию духа святого на христианство запечатан ест. А »подвигом и верою дЄлною, если ж и одного отца и матере, веры и крещения есте, может быти кожемяка от вас лЄиший и цнотлившнй. Откуду то познаемо? Оттуду: два сынове были у оданого отца Исаака и матере Ревеки — Иаков и Исав; Иаков же был лЄпший нцнот- ливший, хоч молодший, а Исав зас горший и подлейший, хоч же старший. Ато чему? Для того, иж Иаков богу угодил и благословение приял, а Исав чрево и похоть над благословение божие предпочтил и от бога отвержен был. Пытаю 'теды тебе, ругателя имени, чим ты лЄпший от хлопа. Албо ты не хлоп такий же, скажи ми{ Албо ты не тая ж материя, глина и персть, ознайми ми! Албо ты не тое ж тЄло и кров! Албо ты не тая ж жолчь, хракотины, слина и тление! Или ачей ты от камене утесан и не маєш кишок и слюзу хлопского в собе, ознайми ми! Или ачей
75


ты костяный, так, без тела, родился еси, дай ми знати о том! Зас пытаю тебе и не оставлю, пытаючи/чим ты липший над хлопа,— повЄж ми и свідоцтво дай, не гордую хулу и дмение, але божественнаго гласа писанием покажи. А егда показати не можеши, яко ты каменный, костяный или навет и золотый, толко такий же гной, тії л о и кров, яко и всяк человек, чим же ся ты ліпшим показати можеши над хлопа? Явно, яко ничим другим, толко хулою и величанием гордости пред человеки, а пред всевидящим оком — окаяннії йший и всіїх тварей безчесн* й- ший еси. «Всякое бо,— рече,— высокое ВО -ЧЄЛОвЄцЄх мерзко и нечисто ест пред богом». А коли ты показати то не можеши, яко ты лішший над хлопа, а сам ся гордостию чиниши, як же ты духовным или навет и християнином простым зватися можеши? Видите ли, як дух антихристов, ваши мЄхи надув, и усты гордо дыхает и рыгает. Видите ли, яко не толко духовными, але ани простыми християны зватися вам не годит и не достоит. Ато чему? Для того, иж на Христа самого и учение его борете, плотским рождением, славою и богатством хвалите и духовными пастырми быти называете, а братию свою и христову подлейшими от себе и не толко подлейшими, але и ни за што их пред своею гордостию быти розумЄете. Того ради показати то нехитростию речництва, але божественным писанием хощу, як не естесте не толко духовные, але ниже простые христиане, и хто вас христианами звати бы хотел, и тот не ест христианин.
Начало оттуду. Христос бог, слово нёбеснаго отца, превЄчно рождений сын, во послЄдняа лета, яко ж сведителствуют евангелисты и богословци, Григорий, Василий, Златаустый в «Беседах» и прочии вси, о богословии гласящие, восхотевши тую тайну, от вЄк сокровенную в бозЄ, миру открыти и плотию на земли межи земными ся родити и от земных земное тЄло на себе взяти, для того нищих, а не богатых, безчесних, а не славных, простых, а не хитрых родителей собе. избирает; теслю, а не кроля или воеводу отцем именует; во вертепё, а не в замку или палацах ся родит, во яслех скотских, а не на- ложках или одрах коштовных, на соломищу и гнои, а не на подушках скупых ся покладает; пелюшищами простыми, а не тонкодорогими ся повивает. То толко о рождению небеснаго царя, земнородным на обновление нєтлЄ'ния рождшагося, показалем. Ато для чого так чинит, то ест послЄднЄйшє, безчесне йше и неславнейше ся родит? Для того, мовит,
76


абы мира сего гордост, пыху, славу и могутство-тым безчес- тием убил, уморил и до конца стлумил. Для того .ся так нищетно родит, абы потом в замках, палацах и коштов- ных дворіх родячиеся над тых, которые ся в хліві родят, не возносили и ліпшими не чинилися. Для того ся тесел- ским сыном зовет, абы тые, которые сут кролевские и кне- жацкие сынове, над кожемячиных сынов не возносили и ліпшими не чинилися. Для того на гною во вертепі, без слуг, в пелюшицах ся родит, абы тые, которые на подушках мякких, в замках, дворах и коштовных гмахах, при многу слуг и дворян, в тонких китайках и у полотнах флямских ся родят, над убогих, сиротски, голо, без достатку всякого родячихся ліпшими не чинилися. А коли сам цар небеси и земли земнородным образ таковый сам собою показал тому смирению, персть земленую, яко да ся гноем тіла не возносит, научил, тое кичение и надутост пыхи мирской отсікл, чимжеся вы, ксендзове бискупи, над братіо свою ліпшими чините и на них хлапаете и кожемя- каете? Видите ли, яко еще християне ►не естесте, як же вы пастырми и духовными зватися можете? То ест щирый фалш, зрада, подступок, лож на духовное имя и хула на всесилного бога, чим ся вы зовете! «Елици бо,— рече,— во Христа крестистеся,— во Христа облекостеся». Тако ли естеся в Христа облекли? Покажіте ми христову одежду на собі,— его ли будет или антихристова? Да гді ж Христос на своих учеников хлапав и кожемякав? Не сам ли рече предобрый: «Яко аз,— рече,— братия моя, яко раб и служай между вами вам есм». И зас: «Хотяй быти велик, да будет мний, и тогда будет велик». Видите ли, яко еще поганци есте, а не християне, и меноватися именем христи- янским не можете, если и всхочете! Ато чем? Для того, иж поганство зо всіх сторон на вас кличет, волает, вопиет и зовет, мовячи: «Ото сут нашого кореня плодове, образом, житием, вірою, мудрованием и бесідою!» Том вам показал, яко христиане ністе.
Тепер зас о приезді патриаршином мовити буду тым способом. Пытаю вас, бискупи, для которое причины патриархи нашого приезд — не славный и не пожиточный вам виді’ги бы ся міл в тые край мешканя нашого? Албо для того бысте розуміли непожиточне приехати ему, иж он виділ церков христову заплюгавленую нечестивыми Пастырми чревопасными, міста хвалы божия позаліга- ную властию мирскою и мучителством поганским зневоленую, злым и нечистым житием поруганную, похуленую
77


и до конца обещесченную, и вид*л, яко волци пастыро- образные на стерв* церковного лихоимства моцно с*дят и заюшилися сут; изгнати если бы их от того стерва и хо- т*л, смерти зв*ролютства оных избігнути бы не могл. Што ж чинит? Созывает стадо словесное, овца христовы, будь кожемяки, седелники, швецы и всякого стану, чина и возраста православных християн; созвавши сих, мовит к ним тыми словы: «Спасайтеся, братия моя, сами, а па- стырми спастися не можете». Чему? «Для того, иж они о спасении не толко вашем, але и о своем ни мало не мыслят. Уже пастыре ведлуг св*та сего пелгримуют, уже пастыре князю в*ка сего на службу его приказалися сут, уже пастыре о в*чный живот, и ваш и свой, итого не дбают, уже пастыре нын*шний в*к выжити, выроскошовати, выславнтнся, выгордитися, выбогатитися, вымудритися умыслили сут. Спасайтеся, братия моя возлюбленная, в*рное стадо христово, роде избранный, языку святый, царское священие, людне обновления, российский благ гочестивый народе, сами. Спасайтеся в*рою; спасайтеся запов*дми евангелскими; спасайтеся законом отческим; спасайтеся чистым и ц*ломудрым житием! Пребуд*те в церкви, пребуд*те во оград*, пребуд*те в закон*, пребудете во согласии, едности и любви». Пов*жте ж ми тое, о клеветници, того ли ради патриаршин неславный и без- пожиточный приезд быти сказоваете, яко овца своя соу- ёом любве, закона, в*ры и единомыслия едностию связал, совокупил, утвердил и угрунтовал. То ли и Христа дурным и непожиточне до Иерусалима нришедшаго наречете, который, вид*вши архиерее и пастыр* безплодные, м*ста церковные в широких реверендах позас*далые, об*дов и вечерей торжественных пилнуючие, по торжищах славноходящие, воскрылия реверенд за собою волочащие, з оных духовенство духовное церковного строения и ряду зодравши, на простых с*тоткателеи рыболовов вложил, посл*ди же и кожемяк в тое достоинство увлекл. То ли и Христос для того от вас будет дурным и непожиточным назван, як и патриарха? Видите ли, як от вас дух антихристов, хулнолживый и клеветвый, дышет. Видите ли, яко заразою смердячею пекелною дышет. Видите ли, яко лжете на патриарху, якобы неславно и непожиточно приехати м*л и немудро в своем приезд* соб* посту повал. Пытаю вас о том, который может быти мудр*йший, пожиточн*йший и славнейший, яко тот, который, да не убита будет нагло душа от разбойников, устережет. Пытаю вас о том, кото¬
76


рый может быти мудрЪйший и славнейший ипожиточнЄй- ший, як тот, который о злодеях, да не украдено будет душевное богатство, ознаймил. Пытаю вас о том, который может быти мудрейший, славнейший и пожиточне й- ший, як тот, который от волчего душегубства, яко бы ся скрыта и в зубы прелести не увязнути, научит. Видите ли, яко патриаршин приезд славный и пожиточный был и ест. Видите ли, яко патриарха не дурен, але премудрейший от премудрых віка сего был и ест. Том вам показал о славном, пожиточном и мудром приезде патриаршином.
ПоступЄм зас для чого патриарха ряд церковный на хлопы, кожемяки, сЄдєлники и люди свЄцкиє вложил, а бискупы в том достоєнствЄ пренебрегл и голыми тое чести быти показал и обелженьем власти их конечное учинил. Пытаю вас, бискупи, скажете ми тое: Христос владыка бог, коли спасение проповЄдати вселенной послати хотЄл, архиерее ли иерусалимские на тое достоинство избирал, Анну и Каияфу ли тою годностию почтил и оных ли на тую службу оную возвал. Албо не ведаете» нж тые его убили, албо утаилося вам тое, иж тые его осудили, албо не слышали есте о том, иж тые, да убиют скоро и безчестно будет на него инстиговал и, албо не читали есте о том, иж тые ся з него ругали, смЄяди, хулили, лгали и повЄсити узаконили? Але когда добрый владыка на проповЄд выбрал простых хлопов, смиренных нищих, беззлобивых рыболовов, кожемяк и тым церков свою поручил, в шафунок спасение человеческое, досвЄдчивши их быти верными, злецил,— такжевластие и патриарха, следа христова дер- жачися, учинил; тым, которых быти не еретиками, не отщепенцами, не развратниками благочестия досвЄдчивши, церков христову и своего пастырства моц строения злецил и як ей хранити от ереси антихристового учения научил, и Аннь! и Каиафы оставил, архиерее, широкоре- верендные и на лектыках колышучиеся, пренебрегл, а бискупи, саки по Риме гонячие, ни за что быти и розумітися осудил. Видите ли, яко патриарха слушне и пристойне учинил, як на простых верных, свЄтских людей, православных христиан церков христову вложил и строение в ней поручил. Але вы, бискупи, по тому вашему обличению што учините, вержетеся, вЄм, зас до того надыманя, мовячи: тые хлопи простые в своих кучках и домках сЄдят, а мы пред ся на столах епископских лежимо; тые хлопи з одное мисочки поливку албо борщик хлепчют, а мы пред ся поколко десят полмисков, розмаитыми
79


смаками уфарбованых, пожираєм; тые хлопы бітцким албо муравским кгермачком ся покрывают, а мы пред ся в гат- ласі, ядамашку и соболях шубах ходимо; тые хлопи сами и панове и слуги собі суть, а мы пред ся предстоящих барвяноходцев по колко десят маемо; перед тыми хлопи ніхто славный шапки не здоймет, а перед нами и воеводы здыймают и низко кланяются. На тое кокошене, панове бискупи, вам отповім так: архиерее они, Христа убившие, подобные вам, не на містах ли епископских седіли так же, яко и вы, але хлопи христовы ліпшие от них были и ньіні суть; они чрево не так же ли ладовали, яко ж и вы, але хлопи христовы, алчющие правды, ліпшие от них были и нині суть; тые трупи не так же ли мякко и коштовне убирали, яко ж и вы, але простаки христовы, одно- ризные, ліпшие от них были и ньіні суть; тые предстоящими не так же ли ся были окружили, яко ж и вы, але хлопи христовы, самослужные собі, ліпшие от них были и ньіні сут; тых Пилаты и Ироды не так же ли почитали и перед ними уклякали, як же и перед вами, але хлопи христовы, гоненые и оплюваные, обесчещенные, поруга- ные, посміяньїе, битые и убитые,— ліпшие и цнотлив- шие и славнійшие от них были и ньіні сут. Так же и вы, панове бискупи, сідите на містах епископских, але на достоин£тві и учтивости не сідите; селами владіете, але вашими душами диавол владіет; пастырами ся зовете, але есте волки; священными ся зовете, але есте прокляти; епископами ся именуете, але есте мучители; духовными ся быти розумієте, але есте поганий и язычници; хвалитеся, Павловым словом боронячися, попом благочестивым и мовите, як вы попи, а мы єпископи, не ко попом, мовит, речено: «Внимайте себі и всему стаду, в нем же вас дух святый поставил епископы пасти церков господа и бога», але ко єпископом.
Тут ставши, буду вас пытати силы того слова. Приидіте, приидіте, вси позорищници, на видіние духа антихристова гласа и узрите его, як ся будет румяніти и сороміти, коли его сонце праведное пригріет и обличиті Пытаю вас, лживые бискупи, чим ся вы хвалите,— чим не были, ни естесте и николи не будете. Скажіте ми тое первое голое слово, Павлом реченное, что ест «внимайте себі» и кую силу тое внимане мает, а потом и до духа святого, ставящего епископы, поступимо. Але вім, 0 том вниманю не толко вы, богочревци, але и всі философи мирские, посполу з вашими машкарники исусоругателми, то ест зо-


вемыми езуиты, сложйвшися, силы того слова «внимайте себіи ознаймити ми не можете,— разве не мовлю истинного богослова, в пустыни искус безмолвным претерпевшего, 61)сы мыслъно преборовшаго и ко богу око душевное прозріти проочистившаго, плоти и крови совлекшегося, от такового толко силу того «внимай себе» услы- шати могу, а от богокорчемника и мудръца, в миру пресловутого, никакож. А коли того первого слова не знаете, чим же ся вы над попы превозносите и станом епископским славити смЄєтє? Пытаю зас, дух ли святый вас поставил епископы пасти церков господа и бога или дух антихристов пасти чрево и множити несытое лихоимство. Не явно ли всему свету, яко самого преисподнего Велиара дух вас поставил и его жертовное лакомство! Чим же ся вы над попов православных вышшими во спасении душевном чините? ВЄм, яко вышшие есте, и я вам признати мушу, але чревом роскошнейшим и горлом сластолюбні; йшим, и помыслом пышнейшим, и лихоимством несыта йшим. Тым есте вышшии от попов православных, а не спасением душевным!. А спасением душевным не толко от попов, але и от простых свііцких православных так далеко меншими и после днейшими есте, яко из Иерусалима до Рима и далей. И хвалитеся тым титулом епископским, а не достоинством, мовячи, яко не имают власти духовенство православных (егда с пределов законных выступите и от жоны власное своее, церкви веры восточное, до курвы римское на блуд отб15гати хочете и оную вшетечницу, наблудив- шися там з нею, и еще тайно до чистаго ложа облюбенице церкве христовы приволокати изволите) вас низлагати, измЄтовати и кляти. Так выдайте, не толко очи здоровые ока гнилого усмотрите и осудити могут и власт имают, але и само тЄло церковное, то ест простые християне, по христову гласу, скверноначалника изверечи, осудити и прокляти власт имают, да не с тым блазненым оком, или пастырем, в геенну внийдут. А священници православное веры, поборници благочестия, в своем степени неподез- ренные, таковую силу, власт и началство имают правду евангелскую боронити и о ней ся до крове заставляти, яко же* сам Христос и апостоли его и прочии. И аз убо, многогрешный мних Иоан, первей вас навпоминаю, да ся ко богу обратите и покаяние за дерзнутое вами и другого злого жития, плоды достойные показавши, сотворите. А если не хочете, проклинаю вас от отца и сына и святого духа, да есте прокляти ныне и в будущий вЄк. Амин.
81


Повеліте ж,' панове бискупи, тоей гры, мною реченной, по своей смерти спробовати. Если ся ваш труп розсыплет до общаго всіх воскресения, тогда узрят тые гладячии пробовници, што ест наша православных віра и кая сила клятвы нашее віри. Видите ли, бискупи, яко потвар, клевету, лож и хулу на святого духа наносите, славячися от оного стан епископский приняти, о чом дух свят НИКОЛИ не мыслил, да вас, его хулников, епископами становит. Не явно ли ест всему позору ангелскому и человіком, живущим на земли, яко сами есте тое бискупство (миролюбием у миром владіющаго духа, со небесе соверженнаго за гордост) угонили и того всіми виды и образы своими безплоднаго и нехристиянского жития, быти вас епископа- ~ми благословившего, показуєте, а не святого духа, не оного первого речениа Павлом, от духа святого поставленным, еже пасти церков господа и бога, але послід- него,— еже не щадіти стада, присмотр и тес я толко пилно, отворивши зерцало сумненя своего, не ваш ли то образ и пристригане бород, на сміх чорту пекелному пристрое- ное, Павел ознаймил, мовячи: «Аз бо,— рече,— вім се, яко вниидут волци тяжци во вас, не щадяще стада». Что ест «внийдут»? То ест: силою, помощию, хитростю, чело- вікоугождением и лихоимством влізут, вдерутся, вкра- дут и втиснут кгвалтом в на&алство. Что — «волци тяжци»? То ест: началствуемые мнимые пастыре, драпежници, ли- хоимци, идолопоклонници сребролюбия и невірием ере- тици. Что ест «нещадіние стада»? То ест: погребение ума пастырскаго в пожитках дочасных, которые волну овечую лупят, дерут и молоко крвавого их поту пьют и всігдьі ся з них насытити ищут, и оных паствою еваигелское пропо- віди истинны по должному закону пастырскому не пасут и от глада словесныя овца христовы поморили • сут. Розглядіте ж свой образ в том зерцалі, панове бискупи, не вас ли то Павел по поставленіх духом святые епископіх сказал. Не вы ли то влізли, не вы ли то волци тяжци, не вы ли то не щадите стада! А если бысте розуміли от духа святого поставлены быти, покажіте ми тые плоды, ко по- ставленю приготованые, которых Павел изобразил, к Тимофею тыми словы мовячи: «Подобает,— рече,— того
степеня епископского прагнучому первое быти непорочну, таже единой жені мужу, трезвену, ціломудру, благоговійну, чесну, страннолюбиву, учителну, не пияници, не бийци, не сварливу, не мшелоимцу, но кротку, независтли- ву, не сребролюбцю, своего дому добрі правящу, чада
82


имуще в послушании со всякою чистотою; аще бо кто своего дому не уміет правити, како о церкви божии приле- жати возможет; — не новокрещену, да не разгордівся, в гріх впадет и в сіть диаволю. Подобает же ему и свіди- телство добро иміти от внішних, да не в поношение впадет и в сіть неприязнену». Если теды вас дух святый поставил, покажіте ми хоч одно овощийце от того выличеного и реченного Павлом епископу сотворити и выконати должного. Не толко не покажете, запевно вім, але еще, коли всхочу на кождый плод вашого жития спротивные діла обличати, оскверню воздух поднебесный и отрую голосом слухи людские. Еднак же дарую вам всі плоды, в середині сідячие, которых, вім, иж ани снилося вам, да бысте их творити ділом хотіли,— а о переднем и по- сліднем вас пытати буду.
Покажіте ми убо, о бискупи, были ли есте коли, хотячи стану епископского, непорочнн. Знаете ли силу того слова, што ест «непорочен»? Не толко не были есте, небожята, непорочными ніколи, але есте еще и ньінішняго жития, рекомо в духовном стану, различных злоб пороками тое непороченство убили, уморили и запамятаням погребли, и не што другое, толко порок во вас царствует. Пытаю вас зас о той послідней добродітели, покажіте ми, о бискупи, хто давал за вами свідителство от внішних, як есте на той степень достойни и як есте житием добрым исполнили всі тые добродітели, Павлом реченные. «.Подобает бо,— рече,—ему и свідителство иміти от внішних, да не в поношение впадет и в сіть неприязнену». Хто ж давал за вами свідителство от православных, скажіте ми? А если показати не можете или не хочете, тогды я вам показати хочу, хто давал за вами свідителство. Первое вам посвідчили румянці, то ест чирвоные золотые з більїми великими таляры, полталярки, орты, четвертаки и потрой- ники. Ато як? Ото так, што славнейшим секретаром и рефен- даром, похлібцям и тайным лгаром его кролевской милости, абы ся причинили и свідчили, яко годный человік на пан ствованя бискупских доходов и пожитков и своволного и вшетечного мешканя на тых имінях и селах, бискупству належачих, за которую причину тому, особі, завивши в папЪрец сто или як ся трафит чирвоных золотых, в руку тыць, другому зас тых же шафранцюв очелюбных, завивши так же, в руку тыць; одправивши же румянолюбцув, потом ступімо до понеславнійших особ, тым зас, ворочки понаполнявши, овым — великих більїх таляров, овым — зас
83


полталярков, овым —ортов и четвертаков, тому в руку тыць, овому тыць и сему тыць, а писародрачі юж не бракуют и потройники з грошами берут и дерут. Тые ходотае, панове бискупи, за вами свідчили, яко есте годни на своволное житие сел епископских; свіідчил зас поклон, некоторая тисеча чирвоных в кишеню кролевскую; а до того свідчило вам ваше злое сумніїня, иж есте ся обещали вірьі отврещися и антихристу поклонитися, што и скутком есте постигли и желаемое исполнили. И учинивши тое плодоносив, мовите, яко не имакхг власти православные епископы, священници и общий народ, вас прокляти. Мают и мают, небожата, и юж есте прокляти и геенну вічную запевно наследуете, если ся не покаете. Волно вам не вііровати, але умры тылко, тогда узриши, если лгу или правду мовлю. Видите ли, нендзнороскошници, где за- плынули есте. Видите ли, яко на глубокий вир, римскую прелест, натрафили есте, в которой вічно уткнути мусите, если ся не покаете.
Том вам показал, як не дух святый вас поставил епископами, але несытство, лакомство и лихоимство; показалем пожиточный приезд патриаршин; показалем, для чого на светских людей церков христову патриарха преложил. Тому второму артикулу сталося досыт, уже ступим до третего. В третем стиху замыкается причина, для которое, патриарху одбігши, папежу поклонилися есте и тому служити изволили есте. Тое и викладати или изблювати ва- шея мудрости діло и отрыгане хулное нам сопротивно не потреба, але и сами посвідчити, признати и утвердити вашу річ и учинок мусим, яко для того есте патриарху отбігли и до папужа пристали, як есте сами рекли.
Речение же ваше таковый подобный образ носит. Яко от убогих до богатого, яко от простых до хитрого, яко от безславнаго до славного, яко от неволник до самого своволного, яко от смиренных до гордого, яко от бідньїх до біду чинячого, яко от стра- далцов до мучителя, яко от ничого не маючих до миром пануючого, яко от поточцев евангелских до ріки пекел- ное, яко от уничиженых во мирі до віком сим царству- ющаго, яко от алчущих правды до властию світа сего лресычоного, яко от члонков христовых патриархов отторгшихся до головы антихристовы, папы, прибігли есте и тому поклонили есте ся, и тому послужити изволили есте, и того части и жребия ньіні и в будущем віці участниками быти попрагнули есте. Признаваем вам без всякой
84


забавы, иж для того так учинили есте, як и сказали есте.
Ещеостало о чуді вина, в воду претвореного от ксендза латинское вірьі, на православное віри престол*- мшу служачого, которое чудо не чудом быти розуміючи, але омыл- кою ся так стало, ксендзове бискупи своею прокурациею, як на трибуналі у Люблині, у православных з вірьі и мниманя выкрутити и вывернути и вылгати хочут. На тое вам, панове бискупи, так отповім: махлюйте як хочете, махлюйте и лжіте и тую ж лож другими подпорами неправд бороніте, пред ся истинну премахлевати и превра- тити не зможете, и што ся стало, истинною то чудо ся стало. А то откуду вім, понеже сам на тот час у ваших краех нісм был? Знаю то от овде святогорского чуда, што ся от латины так же попущением божим часу ні которого у Святой горі стало, для чого на увірение историю пристья латинского до Святое горы, діев и плодов их, которые овде починили, выписавши, посылаю вам, с которое зрозумієте сами, омылка ли то там была, тому вину, в воду претвореному, или истинна.
Присмотріте ж ся, ксендзове бискупи,. тому чуду овдеш- нему, што ся стало за ради осквернения мши лживое латинское, на благочестиві х престолі служеной, и, присмо- трившися тому достаточне, віруйте ж, што и в Берестю истинною тое чудо ся стало, иж з вина вода ся показала на обличение нечестия вашего, и не махлюйте выкрутами прокурацкими у вірьі истинного мниманя православных, яко омылкою тое ся стало, а не чудо. Истинною чудо и ве- лие чудо! Але вижу, толико антихрист вас віком тым осліпил и омрачил, яко ни тым самым чудом, от Христа явственно показанным, уціломудритися и в чувство и в страх приити не хочете и еще сопротивно намистин ну лож махлярскую уліпили есте, мовячи, яко омылкою ся так стало. Но убо вы лжіте, як хочете! Ваш вік, ваше лживо царство, ваша суетная слава, ваша безецная роскош, ваше идолокланяемое могутство, ваша поганская владност и на- чалстбо, ваше все, еже вік сей внутр себе крыет, сей вам слу жит и вами владіет и навіки владіти будет. Але нехай толко от сея жизни изгнани будете, тогда будете видіти, што будете міти; тогда будете видіти, яко на истинну лжею бороти, оную тлумити и попирати; тогда будете видіти ректора и учителя вашего, от которого есте ся тым
85


розумом отрули; тогда будете видіти коронодавца жизни сея, от которого есте ся во віці сем вінчали; тогда будете видіти царство властеля віка сего, от которого есте ся прославили; тогда будете видіти, егда покрывало душевное, дебелством плотским приваленое, на смерти ся вам открыет,— а нині творіте, як хочете.
А што посылаете православных до скаржиных книг, а правилца руские уничижаете и лоруговаете, мовячи, иж в них ничого антихристова вымыслу не знайдет, а в скаржиных и презобилно, то правду есте рекли, иж так ест. Але то чуднійшая, иж тые маленкие правилца руские до великого вас пекла угнали, ато еще чуднійшая, иж для тых маленких правилец руских вы утечи от Христа до антихриста мусіли, и то теж чуднійшая, иж тые маленкие правилца руские соромоту вічную и ньіні и в буду- щом віці вам зеднали. Ато чему? Для того, иж не по их повелению, але злодійски и волчеобразно в церков христову есте влізли и, чим ністе были, зватися есте сміли — пастыри, священники, епископы, которые правилца, не терпячи тое крывды и того голоса вашего имени, дотоля ж вас кликали, крычали и волали, аж вас с того місца, с тое чести и достоинства изогнали. И для того ли их зовете маленкими, што лживое священство показали, обявлли, обличили, осудили н до конца обелжили? Видите ли, яко потвар на них, маленкнми быти розуміючи, змышляете. Видите ли, яко болших, от всея вселенный наполненых зобравши писм, над тые маленкие (которые великую лож до грунту потлумляют и на світ фалш оное выставуют и всім, яко да ся стерегут неправды, знати дают) показати не можете. Видите ли, як их от зависти, гніва и вражды, яко маленки сут, потваряете, а они сут высоки, а они сут толсти, а они сут велики, а они красни. Ато чему? Для того, иж истинна в них сідит, для того, иж фанты: золото, срібро, каміня дорогое, то ест щирост, суд и правда, в них царствует. Але вы, пред ся оных зацност и достоинство занедбавши, православных до Скарги заганяете. Позволю вам и того, нехай пойдут! Скажіте ж ми тое, знайдут ли там у Скарги правду, знайдут ли там суд и справед- ливост. Или утаило ся вам тое, яко православные много- крот и без личбы прибіжшце до Скарги творят, а послу- хаючого их правды знайти не могут? Или не відаете того, яко православные всігдьі наслідуют, а справедливости своему утиску, біді и крьівді никако же отнести не могут? Или не слыхали есте того, яко православные Скаргу
де


всі гды пилиуют, а от Скарги о правді николи слыхати не могут? Ато чему? Для того, иж тые великие книги су- мніня своего перед ними затворил, оглох, оніміл, суду праведного в них показати не хочет, своее вірі прелести догажаючи. Чого ж далій православных до Скарги бігати нудите, которые всі гды Скарзі служат и вік свой, служачи, изгубили сут, а справедливост вислужити никако же не могут? Чого ж далМ у православных хочете? Уже и вашу волю исполняют, во слід Скарги всі гды трудятся, а вытрудитн, випросити, выжебрати и виплакати собі у Скарги справедливости никако же не могут. Оставте ж теды православным дорогу до великих книг скаржи- ных показовати, коли в них и найменшее правды німаш. Нехай православные у маленких правилец при правді дома сідят, нехай дома у маленких правилец истинны нилнуют, нехай дома маленкими правилцами ся спасают, которыми без вонтпеня всякого спастися чают и запевне спасут. А вы юж там з великими скаржиными, яко хочете, так себі поступайте, а вы гож там як хочете, так мудрствуйте, а вы юж там як хочете, так ся дміте, напинайте, коко- шіте, вгору возяосіте и вилітайте. Будите собі кромі нас, мы же со Христом богом нашим и нині и в будущем віці, даст бог, запевне быти ся сподобимо, которому чест, и хвалу, и благодарение, и поклонение возсылаем со отцем и святым духом, нині, и присно, и во віки віком. Аминь.
А если бы зас хто, не вмістивши духа святого разума, котрий лож без всякого гласкания и лицемірства обличать звыкл, и на мене от зависти потвар вложити хоті л, мовячи, я ко доразливе и ущипливе в том писаню мовит,— на тое вам так отповім. Научилемся от Христа истинны без похлібства, лож лжею, волка волком, злодія злодієм, разбойника разбойником, диавола диаволом звати. Сам бо преблагий бог, егда сопротивно истинні боручих рода еврейскаго виділ, рекл им: «Вы отца вашего диавола есте и похоти отца вашего творите». Ато як? Для того, иж во истинні не стоите и убийства прагнете, которому кореню диавол отец, яко во истинні не стоит и человікоубийца ест. Научилемся зас от Иоана Богослова сопротивно науце евангелской мудруючого — антихристом и его предиду- чим — лжепророками звати. Научилемся прелщенными от вні благочестивой вірьі мудруючих от Петра, Иуды и Павла апостолов звати. Научилемся и псом безстудным' наскакаючого на благочестие хулою безрозмысльнё от Павла
87


звати; он бо тот глас изнесе, мовячи: «Блюд*теся от псов и злых Делателей, то ест от лжеименных пастырей, которые у виноградЪ христов* робитися подняли, а оного сами ж запустошили и тернием беззаконного жития заростили». Нехай же теды дух святый тые уста затворит и он*м*ти даст, которые бы тое писане мое завистию хулити хотіли, которие от источника истинного начерпавши тот поточок малый от мене в ваши предала пущен ест; але хоч же ся видит малый, однак чаю на бога, яко алчущих и жаждущих правду видати достаточне напоит, насытит и удо- ВЛИТ. О СЄМ ДО ЗД*.
Будет зас и тая похвалка у противных: «Волно ти, мовячи там заочне и в далеком кут*, хоч же и правдою, о нас так беспечне ширмовати, але коли бы еси тут был и тоб* бы есмо тот язык, яко и Никифору, затворили и про- писнути не дали». На тое вам так одпов*м. Не для далекости от вас будучи, я правду см*ле мовлю и правдою вас постигаю, але за правду и умр*ти изваляю, аще бог дарует, да знаете, и помолитеся [богу, да вас сподобит иж зраковидн* от мене реченное слышати. Аз бо желаю, но еще вол* божей на се н*ст, а о себ* наскаковати, без- студн*, песски, яко же вы на поповство, без вол* божей не хощу; научйх бо ся благогов*ти ко благогов* иному и от оного повеления ожидати. Аще и братская любов православных християн с пред*лов естественных мя вытягает, яко и анафема, молюся за них быти, по Павлу, аще бы в чесом на православии пострадати м*ли, желая с ними вс*гды ся знаходити, и если бо аще и не плотию, но в* рою, любовию и духом всегда есм с ними. Обаче и телесным совокуплением желаю усердно, но не у воля божия быти сему присп*, будет же и скоро, даст бог, точию да очистят и изметут церков христову по реченному им от мене. Але то чуднейшая, иж ся вы послуханям правды не хвалите, але кривдою и звиТязством правду хелпите; хвалитеся затворами темничными, битьем и забитям хвалитеся, обелженям мирским, яко июдее, мнимаючи обелжити Христа, але Христос Христом и богом ся зовет пред ся, и ест, а июдее по- гибелными сынами ся зовут, сут и. будут. Так же и вы, сл*да их держачися, рабом божим творите. Добре, тво- р*те и жидом посл*дуйте, и мы нехай Христа нодража- емо и от вашего мучителства страждемо. Таковый бо вам и ключ ко отверзению царства небесного Христос рставил, яко да от погибелных сынов в в*ц* сем страждемо, мовячи: «Аще мене изгнаша и вас изженут, аще мене обесчестиша
88


и вас обесчестят, аще мене убиша и вас убиют, яко ніст ученик над учителя, ниже раб над владыку, довлЪет бо вам тое ж страдати, што и я страдал»,— рече. Присмотрите ж ся, не тое ж ли апостоли, мученици и вси благочесно живущии страдали сут, страждут и страдати хочут, а волхвы, чародіє и мудръци світа сего превознесени сут, по Павлу, успівающе на горшее. Не страште ж теды и мене, панове бискупи, антихристом и его мукою, бо ся его з ласки божее не бою и, ради вашего антихристова страха, святое троици, отца и сына и святого духа, отступити не хочу и, даст бог, тою же силою укріпляєм совышше, не отступлю. Албо мнимаете и Никифоров язык, которого затворили есте и не слышите его, вашу неправду обличающий, яко ньіні молчит и безгласен ест? Так відайте, иж болшей тепер на вас крычит и обличает, нижли перво, коли в затворі не был. Затворили есте его в Малборку, да не видит Кракова, Лвова и Варшавы и прочиих міст, але от презацнійшаго града, горняго Иерусалима, затворите есте его не могли. Тамо ему ходити и палацы] небесные оглядовати чистою молитвою всігдьі волно. Затворили есте его от лица кролевского, воеводского и вас всіх, роскошников світа сего, яко да вас не видит, але от лица отца и сына и святого духа и тмы тмам предстоящим позору ангелского затворит и есте его не могли, тамо ему ' смотрите світлост славы неприступнаго божества и пре- мирных сил небесных всігдьі волно. Не затворен ли был и Иоан в ІІатмі острові, але в том затворі сына в нідріх отчиих узріл и оттоль болшей благословити и обличати лож начал? Тако же и вы мнимали есте затвором утолити язык Никифоров, а того не відаете, иж тым вязеням ваших панов, бісов воздушных поднебесных, болшей мучит, січет, уморяет и вас, им служащих, так явно и голосно обличает, иж аж тот крык, аерные воздухи прелетівши, всі небесные круги приникнувши, у престола святыя троицы ся опирает и ваше мучителство и неправду до конца обнажает,— голу, безобразну, безвстыдну, як єдину маш- кару и курву вшетечную, всему світу, на земли и на не- беси ясну чинит, обличает вас пред отцем и сыном и духом святйм и всіми небесными силами, яко за благочестие, віру, закон, правду и суд на вас, богопротивных, учинений, и преділа учтивости своей згвалтивших, в темницу затвора утвержен ест. Обличает вас на земли, яко вы правді сопротивници, гонители и мучители есте ся стали; лжи же антихристовы поборници, вірньїе слуги и таин-
89


ники, секретарі? и заступники быти ся показали; оного правды слыщати не претерпевши, у вязене поганством тиранским есте угнали. А коли ся християни зовете, чем же не терпите и на собі? всякия досады, которые бы ся случили, с благодарением не преносите, але сопротивно отмщаете, взаем стосъгубнЪ и злым восплачуете, мучите, томите и убиваете, а пред ся християни именоватися смеете? Не явная ли то лож, прелест и хула на христианское имя! Видите ли, як християни нёсте. Не холпите ж ся тым, латинници, антихристово племя и наследие, як вы православных мучити, катовати, б1?ду творити и безчестити силу, власт и началство, от антихриста вам дарованное, имате, кгдыж вы тым тиранством побудити терпения нашего не можете, в1?ры нашее православное от нас выстрашити и нас в свое поганство уволочи всуе и прожне мыслите,— мы бовЄм не прелюбодіійчищами есмо антихристова ложа, але власные сынове божии, крещенные в имя отца и сына и святзго духа правдивым крещением. Запевно ведайте!
Нехай вас тое гордое дмухане, и пышное фукане, и широкословное блекотаня, грозное росказанье, и толстое отрыгане того вашого выкрыканя (яко мы прелюбодЄй- чищами быти бы м1?ли от своей веры) не упевняет! Нехай вам над1?и и оттухи (яко не дочекаете того николи по Руси) не чинит! Хиба кто, по Павлу, смертную мудрость в1?ка сего возлюбивши и вшетеченством паче честнаго ложабока житие в1?ка сего приходит изволивши, к вам отбЄжит и со- гласитися схочет. О таковом не мовимо. Волно ест и самовластие человеку, кой хощет спастися или погибнути, умрети или живь быти, сыном божиим или сыном диавол- ским быти — сие на произволении человеком лежит. А от православных убо и в жизнь вічную нареченных, восточное церкве послушных сынов — не надайтеся, папы римские, кардиналы, арцибиекупи, бискуп и и всякое лживое священство латинского почту! Не надейтеся, власт мирская, короле, и всякое преложенство, и всяк послушник папы римского, як зваминивчом ся соглашати православные не хощут и пап1г поклонитися не изволят. Не на- дЄйтє ж ся ныне, не надейтеся завтра, не надейтеся по завтрию, в приидущее время и в вЄки вЄков. Аминь.


Глава 8
ЗАГАДКА ФИЛОСОФОМ ЛАТИНСКИМ, ЛЯДСКИМ,
ТАКЖЕ И ВСЛІД ТЫХ ПОГНАВШИМСЯ, ОТ ЛАКОМСТВА ЛРЕЛЕСТНАГО, МЛАДЕНЦЕМ Б4ЛОБРАДЫМ РУСКИМ
Скажете ми, о премудрии, от ваших хитростей и художеств граматычных, диалектичных, рыторичных и философских, яким способом Христос простаком, ему последующим, отверзе ум разум15ти писание? Ато так было; Лука мовить: «По въскресении, ядши с ними, рече им: «Сии суть словеса, яже глаголах вам, еще сый с вами, яко подобает скончатися вс15м написаным в закон* МоисєовЄ и про- роцЄх и псалмах о мне». Тогда отверзе им ум разумёти писания и рече им: «Яко тако писано ест» и прочая. По- черпЄте же от своея премудрости философское и открыйте ми тые врата, которие до разума духовнаго отверзаются, и каковы тые врата и в котором месту главном замкнены суть, достаточне скажете, и како ся отворяют, ключ ми ознаймЄте! Если тое малое скажете ми известно, буду ра- зумЄти, яко ползует вас тая брЄдня, за чим ся гоните. А если не згаднете тое простое и безхитрое загадки, и не от вымыслу практичного, но от истинны, яко сама в собе ест глаголемое, тогда, оставивши философы латинские, к тебе, брате мой русине, с словом ся оборочаю и раду здоровую и пожиточную (за спасение душевное) даю. Остан- те бЄгати вьслЄд латины и учения их, бо, утомившися трудом прелести, неверием, яко же и они, запевне позды- хаетеї Але лЄпшє дома в благочестии, если и немного знаючи, сєдЄти, да с отцом и сыном и святым духом нераздЄл- ни и ныне и тамо будете. Аминь.


ПОСЛАННЯ ДО ДОМНІКІЇ ЧЕСТНОЕ И БЛАГОГОВЕЙНОЙ СТАРИЦЫ ДОМНИКИИ ИОАНН СТРАННИК О ГОСПОДЬ РАДОВАТИСЯ ЖЕЛАЕТ И СПАСЕНИЯ ПРАГНЕТ
Пишет до мене пан Юрко, яко от диявола пострадах, зане до Унева отидох; вину же глаголет народную ползу в лучшем от добрых предразсуждающе; таже Христа приводит, яко милосердовав о народе и яко изводил их в пустыню не ради пустыннолюбия, но ради мучителныя и за- вистныя власти, да свободна семя слова о животе вечном посует; ныне же во градё, глаголет, проповедь не возбраняется, которую не отбёгати, але множити потреба и прочая; показующе образ, и нас влечет в подобие, и если глаголу не последуем, многа зла о нас: человЪцы вознеп- щуют, поносят, оклевещут и в соблазн отчаятелный впадут; и яко пустыня единому ходатайствует спасение, проповедь же многим. До зде оглавление сих словес и прочая. На сие глаголы, аще бы мы и отвЪщевати не потреба ни мало, свою совесть в1>дуще, да не приразимся богу, а не человеком угодим,— обаче понеже друголюбне глаголет, другол юбне и отвЪщаю, не любопрением словес красящеся, но истиниу поискав и на среду принес в явление, невёдущим разум15ти сим творяще.
И первое убо чудуюся сему, яко пан Юрко, ведяще естество человеческое немощно суще, страстно, грешно и всеми узами аерных духов злобы звязано,— без испытания, искуса, наказания, очищения, просвещения и свершения, по Дионисию Ареопагиту, не в чину недужных, але зараз въ здравых, очищенных, просвЪщеных и свершенных — человека творит и разумеет. Их же другий ни в сне искусом проити не помечтав, сего пан Юрко на м1гсцы христове, прежде исцеления страсти, садит и христову честь отдает, глаголющи: «Христос тако чинил, и ты тако твори», и в то страстных принуждает и привла- чит, дабы лживую славу носили и не от бога дело начинали, але'человЪческому угодию (пекущиеся освобожденю греха)
92


догаждали. В том пан Юрко сопротивляется слЄдови законному святьіх отец,— и есть то великая ересь,— которые, яко сами на дела духа святаго, властию отправую- чиеся, не наскаковали, так и по' себе будучим степені! до того благодатного дару починили и границу закопали, то есть яким способом имЄєт боголюбец предспети до ис- тиннаго разума и которыми образы, дЄльі, труды и подвиги,' и которые знамения послЄдовати им*ют в совлечение вЄтхаго человека прнходящому изобразили, и гдЪ есть конец, то есть достигшему в предал безтрастия, озна-' ймили, таже, достигши оного безстрастного пристанища, ожидати повеления от бога на дЄло службы его, а не самому без помощи божия выскаковати на герц, остерегли. Бо если бы хто что начинати хотЄл альбо и начинал, а без бога, глаголят святыи, таковый не толко ничтожь не успеет, але еще в прелесть и ересь самозаконную впадет. Видиши ли, Госпоже Домникие, як пан Юрко не вЄсть нашего ел*да, по чину и степени к богу приводящего, але зараз на верховный христов степень вскочил и в гордость мнения (ползовати других себе неополеровавшим и страстей мирских несовлекшим повелевает) впал.
Присмотрися, госпоже, что пользуют их чернилом хитрости (а не духа святаго словесы) воспитанные школные ка- знодЄи, которые, з латинской ереси себ* способ ухвативши, зараз школы, бают, проповедают и учат, а полЄров- наго и безстрастнаго жития не хочют и тот сліід, изображенный святыми (по отправе школноЄ науки), отвергли. Первое, церковному последованию в славословию, благодарению и молитв* непотребны суть, ни бо ум*ют у церкви ни читати ани п*ти, только, яка и простейшие, без помощи церковной нужд* богохваления стоят. С которагб цвиченя и заживаня способом тым хитростным латинских наук не вижду ни куса: ни попа, ни диякона ани протчаго священническаго чина служителя, только если тые байки риторские знают, то тЄжь к басням досконалшим, родителем сих, то есть до латини, паки возвращаются и отходят: свойственное к своему духу влечется и прилепляет. Але бым я радил нашим фундатором благочестия во Львов*.: в первых, церковнаго последования, славословия и благочестия узаконити, дЄтєм научити; таже утвердивши сумнения в*ры благочестивыми догматы, тогда внешних хитростей для ведомости касатися не возбраняти. Не бо аз хулю грамотичное учение и ключь к познанию складов и речей, яко же нЄцьіи мнят и подобно глаголют: «Зане
93


же сам не учился, того ради и нам завидит и возбраняет». Сей же глас, мню, в первых пан Виталий, казнодіія волын- ский, отрыгал. Но аз о сем ничтоже печалую, ниже о поносі? и уничижении брегу, ниже о лжи, завистным именем налагаемой, смущаюся. Само бо существо тЄсного пути следа, ведущаго в живот вечный, да известит когождо. Не бо о сромоте учащихся аз глаголю: да не отпадут благочестия, утверждаю,— еже пострадаша мнози, известно вЄстЄ. Что бо бых завидети мел духов злобных поднебесных, аеровоздушных учению, в погибель влекущих, евангельский разум христов в помысле веры вдрузивши и тесным путем, ведущим в живот вечный, пошедши,— сие знамение, яко лгут от зависти. МнЄ бо довлЄєт простый и нехитрый Христос, в нём же вся сокровища премудрости и разума. То подобно и на святаго Павла апостола нанесут хулу клеветницы, яко от зависти Павел остерегает коласяны, да угоньзнут от тое поганское латынское науки, которые ся ныне в тую сЄть духов злобных поднебесных учения умотали, Евангелие повергли. Апостол Павел к колосяном тыми словы глаголет: «Братие, блюдитеся, да никтоже вас будет прелщая хитростию и тщетною лес- тию, по преданию человеческому, по стихиям мира сего, а не по Христе Исусе, яко в том живет всяко исполнение божества тЄлєснЄ». Не бо, мню, яко от завидЄния наук Павел сие рече, но, да не увязнут в прелесть от христовы любве, остерегает. Тако подобно да мниши и о мне,— о престрозе, яже глаголал. И не ведомость хулю художества, але хулю, што теперешние наши новые руские философы не знают в церкви ничтоже читати,— ни тое самое Псалтыри, ни Часослова. А знать, если бы хто што строхи и звал, як южь досягнет стиха якого басней аристотель- ских, тогды южь Псалтири читати ся соромЄет и прочее правило церковное ни за что не вменяет и яко простое и дурное быти разумеет. А тежь не вижу инших, толко простою наукою нашего благочестия воспитавшиеся,—тые и подвиг церковный носят и отправуют, а латынских басней ученицы, зовемыи казнодЄи, трудитися в церкви не хочют, толко комедии строят и играют. И не дивно! Приведу притчю. Коли южь хто наказания внЄшняго строхи досягл, подобен коневи, в стайни хованному и на узах держанному, который, часу пролетного дождавши, коли траву ощутить и выпущен будет, не веда, як ся поимати даст от игранья, скаканья и шаленья ради своеволное владности. Так власне коли хто з благочестия догмат до
94


латынского мудрования и хитрости выпущен будет, не веда, як его южь ухватит и обуздает и к благочестию привлечет. Бо есть так сладкая латынское прелести трава, иже ей воли на широком поли вкусивый своеволие заживати, нижли в стайни благочестия на привязех законных наи- лепшим овсом истинное науки питатися хочет. Там бо есть у латыни своеволя, там есть чистец по смерти мудрым безецником, вшетечником и роскошником, а у нас, дурное Руси, чистца по смерти немаш, только в терпеливом страдании и покаянии прежде умертия. И для того в тЄс- нотЄ сей малы изволяют быти: всЬ ся на широту роскоши вергли и пастыря себе такого своеволника (и на широтЬ роскоший скитающиеся) имЄют, который таиньство века сего сына погибелнаго изобразует,— по Павлу, к солу- няном глаголющему.
Отожь, госпоже Домникие, нехай ся пан Юрко перво научит церковного чина и тайны его, а не зараз кого без воли христовы на христовом мЄстцЄ от своего мнения посаждает, глаголючи: «Христос так чинил или учил, и ты так чини и учи». Бо ся с того дерзновения все ереси в нас породили, и церковь воздушные духи сплюндровали. Иж не толко жебы хто уготованый на степень церковнаго и духовнаго чина восходити мЄл дверми — неті Але и тые самые дЄролазцЄ, наемницы, злодЄи, разбойницы, волци, драпежницы, пси, волхвы, чародее, воины, жолнЄрЄ, кровопролийцы, игрцы, скоморохи альбо машкарники, всяк вид злобы мирское прошедшие и естество обезчес- тившие, которые нашу церковь ныне опановали и под власть себе мучительски покорили, не толко жебы следа ' альбо порядку якого законнаго на входе седалища власти церковное заживати мЄли, але гонятся и один одного для власти сану и позысканья имений и перебегают и упережают, власне як конские заводницы для закладу. Что бо за чин в нашей *церквЄ ныне на принятье стану духовнаго? Не тот ли, присмотрися и признай, если правду глаголю! Днесь кат, а завтра священник, днесь мучитель, а завтра учитель, днесь корчмар и танцоводец, а заутра богослов и народоводец, днесь убийца, а заутра святитель и епископ, доднесь жертовал сатане все время века сего, а ныне пред олтарем предстоит и непостижимому божеству таиньствует и жертву приносит. Пытаю вас, не от сих ли ваш хитрейший Патей, которого ты, пане Юрку, хвалил и залицал! Розгни книги совестные и узриши, иж во уготованных чину не коснел и ни
95


чернец ани страдалец не был, толкотакже—днесь еретик и каштелян, а заутра намісник христов — именем, а не д*лом, и пастырь — славы и чести в* ка сего, а не стада словесных овец и будущего в* ка сотаинник.
Видиши ли, сестро Домникие, куды разуменье неправое низпадает и благочестие поруговает! Нехай же не вы- кладает пан Юрко христовых словес по страсти и своему угождению, але по правд*. И мою пустыню да не уничижает, без которое и он сам (если схочет мира свлещися и памяти и жития страстного свободитися, пб Василия Великаго писанию к Григорию Богослову) быти не может. А еже глаголет пан Юрко, яко Христос не изводил народ в пустыню разв* нужди, для власти, проповідь возбраняющее, а нын* проповідь в град*х не возбраняется, — на тое слово отповедь пану Юркови: яко не толко я, нич- тоже сый в очах людских, але «подобно ино сам Христос с небеси.-'если бы звал, крест свой залецал и в пустыню изыйти (для очищенья помысла и навыкновеньй брани басовское) росказал,— подобно не только народа, але ни самого книгочию народонаставника, пана Юрка, з лого- виска мирского бы выторгнути не могл, бо ся добре напечатали смаки, юхи, шафраны, п*рце и пирожные сласти на помысл* и угождению его. Обецую ти, что ся крестом христовым пан Юрко прелстити не даст и для него роскоши львовское не оставит. Кольми паче другий народ о пустыни не мыслит, от того жь т* и нас не зовут некого, бо бых не мирен был: довлЪет ми свой струп согл.ядати и к здравию приводити, а не других раздражняти.
А еже глаголет пан Юрко, яко пустыня только себе спасает, а не других,— в том слов* познаваю, иж пан Юрко на б*глости речей толко разум свой забавляет и в*- шает, а власного разума и ведомости истинное во писании не досягает и в*дати не может, власн* як шидерством о спасении говорит, глаголющи: «в пустыни себ* спасает»,— яко бы власн* пироги, з ложа вставши, лацно ясти, так в пустыни спастися. А того не в*дает пан Юрко, что свя- тии над вс* чюдотворства спасти кому себ* (не толко в гра- д* забавном, мятежном и многомолвном, але и в самой пустыни, в памяти несмутной и отлученной будучи от мира) покладают. Исаак глаголет: «Бол*е воскресити душу свою от страстей, нежели воскресити умерших». А если же так великий подвиг на воскресение души от мирскаго страстного навыкновения, яко и над чюдотворную благодать ся судит, что же может быти болшого и потребн*йшаго
96


на свііте, яко же спасти себе? За которое самоособное спасение душевное сам владыка Христос всего мира не- сласаемаго неровна и недостойна спасаемой (и в царство небесное напечатаной) души чинит. Отожь потреба пану Юркови постаратися о спасении, бо ему ни едина полза от науки других, если себе презрит и не спасет. И не может никто никого врачевати альбо учити, если наперед сёб1; не уздоровит и не научит. Так же и в спасение жаден привести не может, если перво себе на спасаемом фундаменте не поставит. Атожь я бым и пану Юркови радил, доколе дышет, о своем спасении пилне постаратися, на христову науку не робити, але послушанием оной пленитися и оно слово апостольское в совести своей пробовати, в которой мере предспЄятелного разума стоимо: «Учай бо, — рече,— иного, себе ли не учиши?»
Потреба бы нам с паном Юрком тое власное науки духа святаго зажити, як бы мучителнЄйшей от всЄх страстей страсти 'гнева и памятозлобия свободитися, а не толко на том досыть мати, жебы книги проходити и речми хвалитися и по своему мнению и страсти писание толковати — тое ни на что ся не придаст и безпотребный разум есть. Христос рече: «Если не отпущаете человеком согрешения их, ни отец небесный отпустит вам согрешения ваша». Як разумеет пан Юрко о тых словех? Что за вымову знай- дет, если его в том гневе смерть заскочит? А с паном Кра- совским ся не поеднает, если змовит: «Еретик есть и отступник»,— але то: «В церкви благочестия ся показует быти, а не с еретики и отступники», если речет: «Был, але ся повратил». Благодарити жь бога за повращение потреба, Ъ не гнЄвом отмщати; бо если отпадших и возвращающихся на покаяние приимати не будет, то з Наватом еретиком в проклятьстве от святых отец будет, ибо несть закон християнину, аще и случится поползновение брату отсту- пити от веры, на оного гневатися, ярити и враждовати, но паче скорбети и соболезновати и молитися о нем, просячи бога о дар упометованья; «МнЄ бо,— рече,— отмщение, аз воздам»,— рече господь. А еже гнЄв и печаль друг на друга ймЄти и тым мняся кривду божию отмщати, знамение есть оно, глаголют святии, тщеславное души, а не бла- голюбное, и о кривде князей века сего воздушных поднебесных, злобою мира сего владучих, а не христовой (иже совлекся начал и властей и, срамотнє наг повешен, еще о распинающих молился) таковый гнев последует. Прето молюся, сестро Домникие, если хочеш ми быти
97


дЄлом, а не именем сестра, постарайся, абы ся тыя братие смирили и простили, жебы того мучителя диявола cno- среде себе днем спасительныя пасхи, воскресения христова, упразднили и вывергли и истинно, а не фарисейски, «Воскресения день, просветимся торжеством» и прочая заспе- вали. А если бы который з них упором от сатаны связан был и проститися не хотЄл, таковаго не с християни, але с еретики вменити достойно есть, и тот власне с идолопоклонники часть свою мает и Христа отреклся есть.
Приведу подобную повесть от отец святых на зразу- менья тое мучителное страсти и недуга, что ся некогда иным от тогожь пострадати трафило. Повесть. Двох братий единомысленных, в иноческий чин вшедших, диявол, завистник спасения християнскаго, погибели же ревнитель,-друг на друга разгневи. Под тым гневом, глаголет, попущеньем божиим идоложерцы поимали их, и, коли первого дня мучени были, претерпели и не предали благочестия. Теды, из муки их изведши, в єдину темницу затворили до другаго мучения, если ся не намыслят и доб- роволніі идолом не пожрут. Видевши, глаголет, один брат, яко конечно смерть им прияти приходит, если идолом не пожрут, хотячи в мире и прощении из братом к богу отити, просил другаго брата о прощении и смирении. Тот брат проститися не хотЄл, так ся сатане памятозлобием связати попустил. На завтрие, глаголет, коли на муку изведены были, оный брат, который прощения искал, мужески претерпел, благочестия не предал и, законно скончав, к богу отиде. Сей же, который брата простити не хотЄл, на первом вопросе мучения отскочил и Христа ся отрекл и идолом жертвовал. И коли юже был на свободе, вопросил его, глаголет, мучитель тыми словы: «Для чего еси вчера без мучения так зараз не учинил, ато еси невинне мучитися дал?» ОтповЄдал он, глаголющи: «Для того есми вчера,— глаголет,— терпел, бо со мною бог был. А коли брата есми не простил, который от меня прощения искал, тогда и бог меня отступил и нимало терпіти есми не могл».
Отожь, сестро Домникие, убоятися потреба сея притчи, жебы кто з наших братий в ереси не умрет. Ничто же бо есть мерзостнейшее богу, яко же бо гневная и памятозлоб- ная (духа гордаго, самомнимаго и тщеславнаго ученица и угодница) страсть. На сие ли меня зовЄтє, же бым ся у вас бесовства учил? Перво ся бЄса свободетЄ и Христа мирнаго посреде себе введете, тогда и аз вас посЄщати
98


не отрицаюся. А ныне ниже Христос (за властию гнева мучительнаго) не имать, где у вас главу подклонити в помысле несмутном, ниже аз без Христа и его мира витати, жити альбо забавлятися на оного м*сцы нимало могу.
А еже глаголет пан Юрко о возвращении моем, которое, аще укоснет, непщевати, злая поносити, клеветати и от- чеяватися мнози будут; вину глаголет — народно ожидание, Сия словеса истовыя басни суть, ниже ответа до- стойни: ни бо аз с народом заветы завёщевал, ниже ответы творил, но ниже народа знаю, ниже беседою с ними общихся и познанием зрака. Что глаголет пан Юрко, не в*м. Почто мя ожидают? Егда заимствовах что у кого и долг отдати должен есмь? Не вем другого, разе* странь ствовавшаго мя пана Красовского и на препитание нечто возложившего, сего и пана Миколая знаю, от прочего же народа никого не знаю. Что есть вина народное страсти и которого народа, доумЬтися не могу. Ни бо вещь, ниже народных лиц, от мене пострадавших, не изобрази,— от- вЪщати не вем что. О прехвалных же плодех, в мирском житию гнездящихся, ими же велможа Юрий похвалися, се есть злым мниманям, поносом, клеветою и отчаянием,— аз о сем нимало брегу и попечение имам, егда совесть свидетельствует ми, яко вину злобную (на недуг сими страстьми уязвитися кому) от себе не испустих. Аще ли же кто чем от сих и постраждет, мню, от злаго навыкно- вения, а не от моего изображения сия постраждет, и исполнится на нем христова речения глас, «яко злый зл* глаголет и непщует» и прочая. А еже отчаяватися кому 'ради отшедшаго в пустыню на покаяние, а не и самому тогожде следа покаятелнаго ревновати, сие не христианина, в жизнь вечную нареченнаго, но идолопоклонника сластолюбнаго, ему же. бог — чрево есть, и о сем не пе- куся; да страждет страсть возлюбивый; «Овем бо пропо- ведаша в живот, овем же в смерть»,— рече апостол. О сем до зде.
По сем блажен свободивыйся прелестей бесовских мнен- ных и разумений еретических гонзув, в твердыни же веры и простоте благочестия помысл упования вдрузив, во время исхода, от духов злобных поднебесных не убоится, от них же и вас и нас Христос да сохранит и в книгах живота вечного напишет,— желаю. Аминь.
Писано в монастыри Уневе в неделю цветоносную... Странник реченный Вышенский писал.
4*


ПОСЛАННЯ ДО ІОВА княгиницького БОГОЛЮБИВОМУ БРАТУ МИ ЯЖЕ О ХРИСТі ОТЦУ ИОВУ, В СКИТІ В ПУСТЫНИ МАРКОВОЙ СКИТСТВУЮЩУ, ИОАНН ГРЕШНЫЙ СПАСЕНИЯ АЛЧЕТ
Желание имЄх ныне посЄтити вас, но судьбы божия и ні кия болізии гйлесныя преградиша; ельма же братия от Ксенова тамо ити устремишася, сими извЄстую тебе яже о Святой горі и нуждах ея. ВЄси, яко Святая гора раю подобна, аеровоздушным, чистотным и утішител- ным зефиром, в отлучению мгіра содержима, дыхающе; сия и ныне никакоже оскудЬ благодать, яже от воздуха. А яже нужду от навета диявола-миродержца, страстно владычествующего, страждет, в искупе жизни обрЄтаю- щися зде,— не подобает ми время подробну изглаголати; точию, прочая съкратив, изглаголю: отнели же приидох, не точию на келии, но и на пещеры две поголовщизны дукатов излЄзлЄ. Такожде и на Святую гору: от еже 6Є товар один прежде соборного гарачу, ныне же и до четырех влЄзло. Аще же и тако аспрным нуждам Святая гора подлегла, но благодатию христовою мир 6Є в конец до- сєлЄ от вохода турков и еничарскаго, и в благочестии Святая гора по древнему никакоже оскудевает— и аще не имать аспри. Изволивше жизнь, день пребыв, благодарю тя, господи, и не пещися о утрнім — от милостыни хранитися можем. Аз же сию жизнь не вомЄщу: от кЄлия до келия и от монастыря, до монастыря скитати, но в сей притчи стоим святогорской, глаголющей: «Хотяй,— рече,— во СвятЄй горе мировати и терпением укоснути или буди жєлЄзн или сребрен»,— еже толковати не хощу, вЄси бо сию притчю. ТЄмжє сими двема и аз еще косним благодатию христовою: рукоделием и искупом,— доколе течет принесенное от вас. Обаче желаю паки видети и по- сетити вас. ТЄмжє извЄсти ми о своем мире и что глаголеши о сем, дай ми глас. Аще ли и тебе нужда настоит от борения плоти, страстей и воздушных злобных духов поднебесных, к ним же нам брань гонза, и с сими калугери,
100


аїле не мощно и Дмитра занести, ты же свою душу и мощи занеси. Аще ли от брани почиваеши и желаеши мое посещение, да вем. Болшей не имам что глаголатц, точию пану Петру спасение и прочим благодателем и знае- мым метание сотворити рачь. Посем желаю, да сподобит нас господь, еще в живых совокупився, утешение друго- любное словом друг другу даровати. Аминь.
Писася в СвятЄй горе, в неже время и соборное послание, в монастыре Зуграфе; аще мысльный твоего преподобия за спасение вышереченный писал.


ПРИМІТКИ
Тексти друкуються за виданням: Іван Вишенський.
Твори, К., Державне видавництво художньої літератури. 1959.
КНИЖКА
Книжка — назва збірки творів Вишенського, яку він сам уклав І підготував до друку за типом уже згадуваної у вступній статті острозь - кбї «Книжици» 1598 року, шо являла собою збірник послань александ- рійського патріарха Мелетія, «соборного послания» князя К. Острозького та послання «всЪм христианом православным» Вишенського, яке було вміщене тут анонімно. Однак «Книжка» Вишенського з невідомих причин не була видана. Повністю її опублікував і детально проаналізував І. П. Єрьомін в академічному виданні: Иван В и- ш е и с к и й. Сочинения. «Литературные памятники». М.—Л., Изд-во АН СССР, 1955.
Між назвами творів в «Оглавлении писанного в книжце сей» і самими творами є деяка розбіжність, бо й автор в оглаві зауважив: «Крат- кословие». Крім того, «Обличение диавола-миродержца» подається як «Глава 1», «Порада» — «Глава 3», «Писание до всЪх обще, в Ляд- ской земли живущих»— «Глава 4», «Писание к утекшим от православное вЪры епископом» — «Глава 5», «Загадка философом латинским» — «Глава 8».
святыя афонскиа горы . . Афон (по-грецьки — свята гора) —
півострів у Греції. На півдні півострова, починаючи з VII ст., виникло багато монастирів, які стали оплотом східного грецького православ’я, особливо під час наступу католицизму на південні та східнослов’янські землі. Довгий час (аж до своєї смерті) у монастирях на Афоні жив і Вишенський.
Братства — релігійно-національні організації українських і білоруських міщан. У XVI—XVII ст.ст. існували в Києві, Львові, Луцьку, Острозі, вели боротьбу проти національно-релігійного гніту з боку польської шляхти та уніатської церкви, виступали за обмеження деспотичної влади церковних магнатів. При братствах відкривалися т.зв. братські школи, які відіграли велику роль у розвитку всієї української культури; з братських шкіл вийшли майже всі відомі українські та білоруські письменники XVI—XVII ст.ст.
иноческого чина общежителем І но к — чернець, монах,
а звідси — ченцям у монастирях.
Архімандрит — у православній церкві титул настоятеля великого чоловічого монастиря.
102


. причастие святого духа —обряд у християнстві, який називають ще євхаристією. Відбувається під час літургії (обідні), коли церковники дають віруючим «вкусити самого тіла і крові Христової» у вигляді хліба та вина, завдяки чому віруючі ніби єднаються з богом, «очищаються від гріхів».
Аминь (євр.—воістину, так хай буде) — заключне слово християнських молитов, проповідей, в переносному розумінні — кінець, закінчено.
Християнство — одна з основних світових релігій. Виникло в І ст. н. е. як релігія рабів і поневолених мас. З часом зазнало значних змін, стало релігією панівних класів. У X ст. виділилося два напрями: католицизм і православ’я; пізніше сформувався протестантизм, а також багато сект. Християнське віровчення визнає єдиного бога (який нібито існує в трьох особах: богр-отця, бога-сина і бога—святого духа), велике місце посідає також культ богоматері діви Марії.
. по Павлу. Мається на увазі апостол Павло, якому церковники приписують авторство частини євангельських текстів.
образом Лота. Лот — біблійний персонаж, образ праведника, що врятувався під час загибелі Содома, втікши у Сигор.
. из Содомы во Сигор. Содом і Гоморра — давньопалестинські міста, зруйновані землетрусом. Біблійиа легенда зв'язує їх знищення
з 	карою небесною за розбещене життя мешканців. У сучасній літературі вислів «содом і гоморра» означає хаос, безладдя. Сигор — за біблійною легендою — мирне, квітуче місто.
Писание до князя Василия, Йдеться про острозького князя Василя- Костянтина (1526—1608), київського воєводу і власника величезних маетностей на Київщині, Волині та Поділлі. Князь Острозький був прихильником православ'я, відіграв значну роль у суспільному та культурному русі, заснував острозьку друкарню за участю першодрукаря АІ. Федорова і т. зв. «острозьку академію», або школу, яка об'єднала в своїх стінах «острозький гурток» учених та письменників.
. . . вЪры Петровы . . Як і згаданий Павло, апостол Петро вважався одним із авторів Нового завіту, або євангелія. 1 Павло, і Петро досить часто згадуються у творах Вишенського, на них він посилається для підкріплення своїх думок.
Папа римський ■— глава католицької церкви, якого обирають на спеціальному соборі кардиналів. Католики вважають папу намісником ср: Петра і непогрішним у справах церкви, що викликало в свій час гострі виступи з боку протестантських та православних ци- сьменників-полемістів.
пастыри, овцы — у переносному значенні священики, монахи та парафіяни, прості віруючі. Вишенський ці вирази вживає також в іронічному значенні.
103


Архітіскоп, епіскоп — вищий духовний сан у християнській церкві; епіскоп здійснює загальний нагляд за єпархією, тобто цер* ковним округом» призначає попів І т. п.
ч 	Єресі — релігійні течії, ворожі панівній церкві. В епоху середньовіччя єресі були релігійною формою протесту проти деспотизму і зловживання духовною владою; єретик — прихильник тої чи іншої єресі. Вишенський має тут на оці відступників від православ’я і взагалі від християнської віри. *
віст о обрітении тіла Варлаама ,.. Йдеться про охрид- ського архієпіскопа Варлаама, якого вбили турки 28 травня 1598 р. у міст) Велесі, а тіло вкинули до річки Вардар, що впадає в Егей- ське море.
наказания еллинскаго . . . Мається на увазі давньогрецька філософія.
ГЛАВА і
• . , диавола-миродержца. Диявол (грецьк.) —• наклепник, спокусник; за релігійними уявленнями — головний із «злих духів», втілення злого начала на землі, володар пекла. Вишенський та інші полемісти дияволом називали часто папу римського.
Евангелие от Матфея . Євангеліє — друга частина Біблії, основними авторами євангелія вважаються чотири проповідники хрис* тиянства: Матфій, Марко, Лука та Іоанн.
Кардинал — вищий духовний сан у католицькій церкві; кардинали є радниками папи римського і керують центральними органами Ватікану.
Підкоморій — вищий придворний чин у тодішній, Польщі.
Каштелян — вищий придворний чин у тодішній Польщі, *що дорівнював сенатору.
Гетьман — тут: вищий воєначальник у феодальній Польщі.
Канцлер — начальник королівської канцелярії та архіву; найвищий цивільний чин у феодальній Польщі.
Патриарх— глава православної церкви.
• • . горняго Иерусалима. Тут мається на увазі рай.
глава з
Літургія—християнська церковна відправа (обідня, меса).
Часословец (часослов) — богослужебна крига текстів релігійних пісень та молитов.
Псалтир — книга церковних пісень (псалмів), що є частиною біблії. Як-і часослов, був довгий час книгою для навчання грамоти.
Ю4


Охтаїк (Октоїх, або восьмигласник) — богослужебна книга церковних пісень на весь тиждень, що поділялися за способом співання на вісім голосів.
Апостол — богослужебна книга, що містить діяння і послання апостолів, учнів та послідовників міфічного Христа. Апостол був однією з перших друкованих книг на Україні, що її видав І. Фёдоров 1574 р. у Львові.
Арістотель (384—322 до в.е.) — веди кий давньогрецький філософ і вчений, ідеолог античного рабовласницького суспільства. Його твори були обов'язковими для вивчення в єзуїтських школах. Вишевський негативно ставився до філософії Арістотеля.
Платон (427—347 до н.е.) — давньогрецький філософ, об'єктивний Ідеаліст. Філософію Платона, як і Арістотеля, Вишенський вважав «поганською».
. рече Иоан. Мається на увазі один із міфічних авторів євангелія.
. Давид — напівлегендарний давньоєврейський цар (II ст. до н. е.), що зробив Єрусалим столицею Іудеї. Церковники приписують Давидові авторство псалтиря, т.зв. Давидових псалмів.
. аспиду и василиску голову сокрушит. Аспід і василіск — величезні змії, згадувані в біблії.
. . . винах мушкателах, малмазиях, алякантах, ревулах. Ідеться про різні сорти дорогих вин.
... с хорты, окгары, выжлы и другими кундусы . . Мова йде про породи мисливських собак.
. на тых гръдых бадавЪях, валахах, дрыкгантах, ступаках, единоходниках, колысках, лектыках, брожках, карытах, котчиих Ідеться про породи коней та різновиди колясок і візків.
. макгероносцем, шлыком, ковпаком, кучмам — назви різноманітних головних уборів.
. Слуцких дом . . Маються на увазі можновладні князі
Слуцькі, які перейшли на бік польського] короля і покатоличились.
. . бідника Лазаря . . . Лазар — біблійний персонаж, бідняк, 3 якого знущався жорстокий багач.
. . . Стефану, королю полскому Йдеться про Стефана Ба- торія (1533—1586), князя семиградського, а потім короля польського« який підтримував єзуїтів.
Костянтин Острозький — син згадуваного князя К. Острозького, який зрадив батьківську православну віру і став католиком. Справді помер бездітним, що, на думку Вишенського, було карою божою за ренегатство.
... яко ж Авраам ... За біблійною легендою, Авраам — родоначальник єврейського народу.
105


Іов, Товій — біблійні персонажі.
. . июда, раб и лестец, друг и пргдател. Юда Іскарют (Юда з Ка* ріота) — за біблійною легендою, один із 12 апостолів Христа» який запродав його за ЗО срібників, а потім повісився. Цей образ став символом зрадництва.
. . . рече Павел коринфяном . Ідеться про т. зв. послання апостола Павла жителям м. Корінф у Греції.
. . як в Жидичин'Ь Жидичин, або Жидачів — місто в нинішній^ Львівській області.
На Георгия-мученика праздник .— тобто 24 квітня ст.ст.,
коли християнська церква відзначала день святого Георгія.
Купала на Крестителя Купала, чи Купайло — персонаж дохристиянської міфології слов’ян. Свято Купала відзначалося в ніч з 24 на 25 червня ст.ст. Молодь купалася в річках чи ставках, стрибала через вогнища, дівчата плели вінки й пускали їх за водою, водили танки, співали купальських пісень, прославляючи весну, молодість, кохання. Пізніше свято Купала співпало з церковним святом Іоанна Хрестителя.
ГЛАВА 4
. . всемирного потопу. Мається на увазі біблійна легенда про всесвітній потоп, коли був знищений увесь рід людський і все живе на землі, за винятком Ноя, його синів Сіма, Хама, Іафета та їхніх жінок і «всякої тварі по парі», що врятувалися за велінням бога в ковчезі.
• 	• вечерню, павечерницю, полуноитицю, завтредню, 1 час, З час, 6 час, 9 час . . . Ідеться про церковні молитви та служби.
Ісаія — біблійний персонаж; йому приписувалося авторство кількох книг біблії.
Саваоф — за біблією, одне з імен бога (іще; Єгова, Ягве, або Яхве). . . послахом отца нашего Сава, проигумена от святых Павел. Ідеться про ченця Саву, що ходив з Афону на Украшу і приніс до Львова згадане «писание» Вишерського.
ГЛАВА 5
. паном арцибискупу Михайлу и бискупом Потію, Кирилу, Леонтию, Деонисию и Григорку Див. про них у вступній статті.
Юборона згоды з латинским костелом и вірою, Рыму служанеюъ — неточна назва книги Іпатія Потія, написаної в оборону Брестської унії 1596 року.
. притчей Христовых . . . Притча — алегорична оповідь повчального характеру, отже, тут: розповідей Христових.
Дионисий Ареопагит — афінський церковний діяч (І ст. н. е.).
106


. згоду віри вяжучих Ідеться про тих, хто хотів »в’язати, згодити дві віри, тобто про прибічників унії.
. грошми золотыми, таляр ми, полталярки, орты, четвертаки и потройными . — назви грошових одиниць Польсько-Литовської держави.
Пощупайся тылко в лысую головку, ксенже бискупе луцкий Луцький епіскоп Кирило Терлецький справді був лисий, що, за народними прикметами, означало дуже хитру людину.
Никифор — повноважний представник константинопольського патріарха на Брестському соборі 1596 р. Коли ренегати проголосили унію, він разом з іншими прихильниками православ’я прокляв їх і відлучив від церкви. Єзуїти звинуватили його в шпигунстві й за наказом короля кинули до Марієнбурзької фортеці, де Никифор був замучений.
саксоном и майдебурским правом своє черево кормил . Натяк на те, що Діонісій Збируйський до висвячення на епіскопа був юристом (саксон — скорочена назва зведених записів феодального права в Саксонії, магдебурзьке право — середньовічне міське право, що виникло в XIII ст. у німецькому місті Магдебурзі та поширювалося до XVIII ст. у Польщі, Білорусії, на Україні та в^ін. країнах і окремих містах).
. Григорко, коли дворянином Рогозиным был . . . Григорій За- боровський до висвячення на епіскопа був протонотарієм (секретарем) митрополита М. Рогози.
. ангел, архангел . . херувим и серафим — у християнській та деяких інших релігіях надприродні істоти, борці проти злих сил.
Што ся трафило и тому баламутови Исидору мудрому. Йдеться про московського митрополита Ісидора, який підписав акт про об’єднання православної і католицько? церков на Флорентійському соборі 1439 р.
Псалми — релігійні пісні та молитви, що ввійшли до псалтиря, складової частини Біблії.
Анафема — прокляття, відлучення від церкви.
. к филипписиом. Маються на увазі жителі стародавнього міста Філіппії у Середній Азії, до яких нібито звертався біблійний апостол Павло зі своїм посланням.
Яко дурный, неславный и непожиточный был приезд Иеремея пат- риархи . . . Мається на увазі приїзд на Україну та в Росію глави православної церкви константинопольського патріарха ІєремІЇ у 1588— 1589 рр. {єремія дозволив українським братствам ^мирянам контролювати церковників, що викликало незадоволення з боку вищого духовенства, яке воліло приховувати свої йегожі діла від очей світських людей. Можливо, Іеремія хотів цим запобігти маоовому зрадництву західноукраїнського духовенства, яке переходило задля власної вигоди до греко-католицької уніатської віри. Вишенський, з одного боку,
107


критикував розпорядження ІеремГі, а з другого — сам підтримував ідею контролю над иерквою і висував тезу, що й миряни можуть займати духовні посади, якщо вони вірні православ’ю.
. два сынове были у одиного отца Исаака и матере Ревеки — Иаков и Исав . Мається на увазі біблійне сказання про двох різних за характером людей.
свідителствуют евангелисты и богословци, Григорий, Василий, Златаустый в «Бесідах* Григорий Богослов, Василь Великий та Іоанн Златоуст — ревні проповідники християнства в IV—V ст.ст. н. е., автори цілої низки богослужебних, морально-повчальних книжок.
. . иж тые его убили. Натяк на євангельську розповідь про розправу над Ісусом.
. бітцким албо муравским кгермачком ся покрывают — тобто носять одиг з дешевого грубого сукна.
. Пилаты и Ироды. Пілат—римський намісник Іудеї (І ст. н. е.). Згідно з християнською легендою, затвердив смертний вироц Христові. Ірод — цар Іудеї (І ст. н. е.), відзначався надзвичайною жорстокістю. У євангелії є міф про винищення немовлят, яке вчинив Ірод, по* чувши про народження Христа.
. на трибуналі у ЛюблинІ . . . Люблін — місто в Польщі, де 1569 року була проголошена т. зв. Люблінська унія про об'єднання Литви і Польщі в одну державу — Рі*г Посполиту.
посылаете православных до скаржиных книг .— тобто до
трактатів польського єзуїта Петра Скарги.
Правшща руские — канонічні церковні правила, запроваджені 1509 р.
Язык, яко и Никифору, ва творил и Мова йде про вже згаду¬
ваного екзарха Никифора, якого замучили єзуїти ъ Марієнбурзькій фортеці
ГЛАВА 8
• 	. • философом латинским, лядским . . • Маються на увазі латинські й польські церковні автори, що виступали проти православ'я.
. младенцям білобрадьім руским — іронічний натяк на укра- їнську православну шляхту.
. . от ваших хитростей и художеств граматычных, диалектичг ных, риторичных и философских Ідеться про схоластичні науки в католицьких латинських богословських школах, що поступово впроваджувалися (сім «вільних наук») і в братських школах на Україні для дійовішої боротьби з вишколеними єзуїтами.
Лука — вважається одним із авторів євангелія.
... в законі Моисеові . Мойсей — за біблійною легендою.
108


вождь давніх іудеїв, що вивів їх Із єгипетського полону в «обітовану землю» — Палестину. Мойсею приписується авторство перших п’яти книг Старого завіту Біблії.
ПОСЛАННЯ ДО ДОМНІКІІ
ДомнІкія — черниця одного із львівських жіночих монастирів. Пан Юрко — Юрій Рогатинець — один із керівників львівського братства, з поглядами якого різко розійшовся Вишенський під чао свого перебування у Львові 1605 року.
... до Унева. Мається на увазі Уневський монастир, звідки Ви- шенський написав відповідь на листа Рогатинця.
. . байки риторские . . . Маються на увазі твори античної та ораторсько-проповідницької католицької літератури.
поганское латынское науки . Філософські твори, написані латинською мовою.
новые руские философы . . . Напевно, Вишенський має на оці світських учителів братських шкіл та епіскопів уніатської церкви, шо не проходили школи богослов’я.
. . . басней аристотелских . . . Ідеться про твори давньогрецького філософа Арістотеля.
Солуняни — жителі Солуні, частини давньої Македонії та Фракії.
. . конские эаводницы для закладу — учасники кінських перегонів.
. . xum.ptйшийІ ПатгїЬй-— тобто Іпатій Потій (1541—1613) — згадуваний зрадник-єпіскоп, один з4 Ініціаторів Брестської унії, автор творів, написаних на захист унії та проти православних полемістів. Исаак глаголет . . . Ісаак — біблійний персонаж.
... с паном Красовским . . . Очевидно, це якийсь помітний член львівського братства, в котрого зупинявся Вишенський під час свого перебування у Львові. Красовський був уніатом, а потім знову повернувся до православ'я, про що й згадує Вишенський у посланні до Домні кії.
. з Наватом еретиком . . . Нават — другий цар ізраїльського царства; можливо, Вишенський мав на оці Іншого Навата, якогось єретика.
. . . пана Миколая знаю . . . Напевно, це один із львівських братчиків.
ПОСЛАННЯ ДО ЮВА КНЯГИНИЦЬКОГО
Іов Княгиницький — приятель Вишенського, засновник Маняв- ського скиту (невеликого монастиря) на Прикарпатті.«
. . братия от Ксенова . . .— ченці Ксеновського монастиря на Афоні.
109


Святая гора — гора на Афоні, власне, загалом Лфонський півострів.
. . • дві погоАовщизны дукатов излізлі. Мається на увазі збільшення данини, що її турки наклали на загарбані ними афонські монастирі.
. . . соборного гарачу. Ідеться про данину, яку сплачували Туреччині поневолені немагометани.
. . . аспрным нуждам Святая гора подлегла — тобто потребує коштів (аспра — дрібна турецька монета).
• . . еничарскаго. Яничарами називали потурчених християн, що запопадливо служили своїм новим хазяям; слово «яничар» стало загальною назвою для зрадників.
• . рукоделием и иску пом. Ідеться про заняття ченців корисною працею, з чого зони, власне, і жили на Афоні (та ще з додаянь прочан).
. . . пану Петру, Дослідники вважають, що це, напевно, «жупник», або наглядач соляних копалень, який допоміг Княгиницькому влаштуватись у МанявськІй «пустині».
... в монастирі Зуграфі .— тобто в Зографському монастирі
на Афоні.


словник
а <5 и е — зараз, відразу, раптово
а б и с м о (абьі^есмо) —*щоб ми
абовім, ал ь б о в £ м — бо, через те що, тому що
абьісь (аби-^еси) — щоб ти
а б ьі с т е (абьі-Нсте) — щоб ви
а в в а — отець, ігумен
а з (яз) — я
а к и (акн) — як
а л б о (альбо) — або, чи
алтембасовьій — парчевий
алчность — жадібність, жадоба, зажерливість, ненаситність; велике бажання, хотіння апплі ковати — прикладати, застосовувати арабанаш — албанець артикул — розділ, параграф, стаття арпьібискуп — архіепіскоп ато — а саме
а ї о л и — однак, а втім, крім того
£ ч е й — або ж, хіба, може бути
а щ е — коли, якщо
б а б я к —бабій, ледащо
бавитися — забавляться; баритися, займатися бадав'Ья — кінь турецької породи барва — тут: ліврея
барвяноходец — ліврейний слуга, лакей у лівреї б а р з о — дуже
б а р з й й — більше
бачмага — черевик
бачмажник — той, хто носить черевики б д е н и е (бадение) — пильність безецник — наклепник, нечесна людина безецность — безчестя; гидота, паскудство, мерзота безецньїй — паскудний, підлий, безсоромний б е з с т у Д- н й — безсоромно безфрасунливьій — безтурботний бен карт — байстрюк, безбатченко, виродок б и с к у п — епіскоп
блазенство — дурість, глупота, нісенітність блазнитель — спокусник, ошуканець, дурисвіт
НІ


блекотати - марнословити; верзти дурниці б л ю с т и — пильнувати, охороняти, доглядати; дотримувати, до- де р ж у вати бо в і м — бо, тому що
бог даний - волохи (загальна назва середньовічного населення румунських та молдавських земель) борзо - швидко, хутко б о с т и — колоти брана — брама, ворота б р а н т — дорогоцінність (золото або срібло) брашно- страваУ б р о ж о к — ВІЗОК б р у X о — черево, живіт
бр'Ьдити — говорити дурниці, лихословити, брехати
бредня — брехня; байка
буйство — невігластво, дурість; простота
б ьі л и е - рослина, билина, зілля
бьінзмн'Ьй — відтак; ніяк, зовсім
будити — переконувати
в а й я — пальмове гілля
валах — кінь молдавської чи румунської породи варовать - забезпечувати в а с н ь — ворожнеча, сварка, неприязнь, колотнеча вволочити взути; всунути (ноги в черевики) ведлуг, в е д л * — за, згідно з чим везене — тюрма, в'язниця, темниця велбити — хвалити, славити, величати в е л б у д — верблюд
велебвий - гідний хвали; преподобний
в елер'Ьчииакий — велеречивий, багатослівний, пишномовний
вел ми — дуже, зовсім
вел це- дуже, щиро
вертеп — печера
весь — село, місцевість
в ж д ьі — адже, однак, між іншим, у всякому випадку
в з р о к — погляд, зір
ви доме - очевидно, ясно, видимо
вина — тут: причина, нагода
в в т а т и — жити, мешкати, гостювати
внивеч — в ніщо (обернути)
в н и т и — увійти
в о б щ — взагалі, разом
в о д л у г — див. ведлуг
ш


вознепщеватн — подумати, уявити
в о л -и т и — хотіти, ' ажати
вонтпенье — сумнів, хитання, невпевненість
в о н я — запах, аромат
вонь (вънь) — в нього
в о р о к — мішок, торбина
в р ы х л Ъ — незабаром
вставичный — стійкий, постійний
встеклый — шалений, несамовитий
в с у е — даремно
вшетеченство — розпуста, розбещеність вшрубовати — вкрутити, ввертіти, вкласти въмЪстити — зрозуміти, збагнути; вмістити вызутися - позбутися, відректися, відмовитися вымакглевати-'- качати, викачати (білизну) в ы м о в а — відмовка, виправдання виналЪзок—- вигадка, винахід выпудити — вигнати, злякати внпургувагися — очиститися (в чистилищі) вырванець— голодранець в ы с п р ь — вгору
выступок— проступок, злочин; вада выш аровати — вимити, вичистити выя — шия в Ъ м — знаю в *Ь н о — віно, посаг
гадание — суперечка, диспут, розмова
г а д и т и — ганити, лихословити
ганание— притча, іносказання
гвалтовне - насильно, жорстоко; швидко
г д ы бы— коли б
гды-кеды — коли, як
глагол — слово, мова
гласканье — лестощі
г м а х — покій, кімната; будинок
гмырати — мудрувати, вигадувати
гобзовати — збільшувати, примножувати; здобувати
го й н ы А — багатий, щедрий
голый- бідний; чистий, щирий
гонзати — уникати (чогось)
гостинець — шлях, путь
г у ф — громаддя, купа; натовп
гірети цтво — єресь, віровідступництво
ш


дарохитрство — майстерність, натхнення даскал, дидаскал — учитель, наставник дел ^ я — плащ, накидка десница — права рука д е с н ьі й — правий; істинний, гідний деспект — зневага, образа, презирство д и в ьі й — дикий
дикгнитар — значна особа, вельможа д м е н и е — бундючність, зарозумілість д н е с ь — сьогодні
довлі ти — бути задоволеним; вистачати доводні — переконливо, наочно д о в т е п — дотеп доднесь — донині, досі
д о к о л я — доки, поки, до яких пір, до якого часу доматур — домосід дондеже — поки
донеліже, д о н е л *Ь — доки, поки доразливе — образливо
, доч: в ід чати — випробувати, досліджувати; дізнаватися; підтверджувати
доспівати, доспіти — збиратися, готуватися; поспішати,
досягати
досту пенье - досягнення, одержання доумітися— здогадатися, додуматися, зрозуміти дочасне — тимчасово д’рабантовати — йти, подорожувати драпіжник — розбійник, грабіжник, хижак дригант — великій кінь; жеребець дробязг — дріб'язок, дурниці другиня — подруга, приятелька д у ф а т и — сподіватися, надіятися; довіряти дідич — володар маєтку; спадкоємець, нащадок д е п и с — історія
е г д а — коли
е д а — хіба, як би не
единоходник — іноходець
е д н а к — однак, проте
е д н а ч — посередник, миротворець
е ж е — яке
е л и к о — скільки
е л ь м а — бо, тоді як, хоч
епистолия — послання
114


жаден — ніхто, ні один жадный — жодний, ніякий же — що; а, але, та, бо; тоді, то; таки ж е б ы — щоб, коли б, якби жебысми — щоб ми ж е б ы с ь — щоб ти живот — життя; майно, добро ж р о д л о — джерело; початок, причина
забачати, забачити — забувати, забути
забігати — попереджати; шукати, домагатися, старатися
заводник — верхівець
заволаный — знаменний, славетний
завтредня — утреня
загошитися — оскаженіти; закривавитися
загребати — ховати, закопувати, закопати
законник — монах, чернець
закоснети - затриматися
залёцане — рекомендація, схвалення; наказ
з а м т у з — дім розпусти
з а н е — бо, тому що
з а н е ж е — через те що, бо
заплюгавити - замазати, забруднити
запрещение — вказівка, наказ
зась— знову; а, але, ж
зафрасоватися — стурбуватися, схвилюватися, засмутитися з а у т р а — на другий день
зацность — знатність; чесність, благородство, гідність зачапка — суперечка, змагання, поединок зачинати — починати, почати завение — спасіння збытный — зайвий, надмірний збуритель— руйнівник, бунтівник збутленый — гнилий, зіпсований звада — сварка, незгода, суперечка зверхность — начальство, старшинство, першість звитяжити — перемагати авитязство, звитяженство — перемога згвалїити — збезчестити
згода — угода, мир; тут: Брестська церковна унія 1596 р. з г о л а — зовсім, цілком; словом здрайца — зрадник
зелживость — сором, ганьба, неслава; погань, скверна зело, зелийце — зілля, ярина
115


злецити — доручити, довірити влотоглов — парча, глазет з м а з а — пляма; 'огуда, ганьба, неслава; погань з'маменник — ошуканець, спокусник з^н а г л а — несподівано, раптом з'наменайтеся (крестом) — перехрестіться знаменати — вказувати, відзначати, означати з р а к — образ, постать, обличчя з ьі ч и т ьі — бажати, радити зье(о)дночене — унія; спілка
з 	*6 л о — дуже
йде, идеже — де и ж — що; ж и ж е — який и з а л и — хіба
измамити — обдурити, спокусити, звести, зманити и м а т и — полонити, брати
инстиговати — підбурювати, підбивати; переслідувати в судовому порядку и н у д і — в Іншому МІСЦІ и с к у п — викуп и с к у с — випробування; гарт искусити — спробувати
исполеровати — очистити, просвітити; виполірувати, відшліфувати испразнитися — зникнути истрьіти — стерти
истязати- мучити; закликати до відповідальності; розслідувати, випробувати, випитувати
к а д и а — турецький суддя
казане — проповідь
казнодія— проповідник
калугер — монах, чернець, старець
каптур — головний убір ченців, клобук
к г м а х — див. г м а х
к г р у н т — грунт, земля, маєток
келія — келія, кімната для ченця; мала кімната
к е р м а ш — ярмарок; храмове свято
к и р — пан* титул вищих духовних осіб
клітити— погано працювати, будувати; верзти дурниці
к л ю б а — лещата
кляштор — католицький монастир
116


з
козлогл асу вати - кричати, як козел; верещати; ревти ко кот — півень
кокошеие — хизування, величання кокошити — ходити півнем кокошь — квочка к о л в е к (частка) — небудь
колеум, колегіум — колегія (у XVI—XVII ст.ст. середня
і вища школа)
к о м я г а — пліт, баржа к о п е н я к (кобеняк) — плащ
костырство — гра в кості; шулерство, шахрайство к о т ч а — коляска, візок кроль (круль) — король крочити — крокувати, іти
куглювати — корчити дурня, пустувати, фіглярничати
куколь — кукіль, бур’ян
к у и д у с — дворовий пес
к у я ш — мистецтво, майстерність; винахід
купно — разом, спільно
куревник— розпусник
курциан — куртизан, світський гульвіса
кутнорованый — ворсистий
к у ф е л — кухоль _
кштал — образ, спосіб, засіб, приклад
лантвойт — сільський староста л а ц н о — легко, неважко; з охотою л г а р ь — брехун, базікало леда — всякий, кожний лектыка — ноші
лжеименные — несправжні, фальшиві; брехливо названі лик, лици — хор; порядок лишка — лисиця л о в е ж ь — ловець ложница — ложе; спальня лядский - польський (від: лях — ляський) бы — любов
по; лЪпый — добре; гарний, прекрасний
г
маєстат — велич, величність
майсторЪя — майстерність; виріб
м а й с т р — майстер, хазяїн; старший; дурисвіт, шахрай
макгерка — угорська шапка
малженстве — шлюб
117


малжонка— жінка, дружина малмаэия — мускатне вино; мальвазія матеолог - марнослов; богохульник матл ят и - шахрувати, дурити
матлярство, ма х л я'рство — ошуканство, шахрайство
машкарник — скоморох; брехун
маятель — пан, владика (бог)
мененый — названий, вказаний
мерзячка— гидота; відраза, гидливість
метание, м і т а и и е — земний уклін
м е ч ( е ) т — мрія, уява; привид
мечетный — уявний, видимий, примарний
м и с а — миска, блюдо, чаша
м и с т р (магістр) — див. м а й с т р (у Вишенського часто — диявол) млекопий— молокосос; малюк; підліток мниманый — уявний, вигаданий м н и х — монах, чернець
ннимане (мнеманье) — думка, міркування, намір мнимати4— уявляти, гадати, думати, мріяти м о ж н ы й — могутній, сильний; багатий, знатний м о р д и р — убивця, душогуб м о ц н е — міцно, твердо мултяне — молдавани
му равсь кий - моравський (Моравія — історична область у Че- хословаччині)
м ш а — церковна елужба у католиків (літургія, обідня) мшелоимец — хабарник, користолюбець ныл йтися — помилитися мытник — збирач мита мяновати— іменувати, називати
набоженство — відправа, церковна служба н а б ы т е — надбання, набуток навет — навіть наворочати — навертати
нагло — швидко, раптово, несподівано, ненароком надане — вклад, пожертва, дарунок, дар надворный — придворний, світський, панський; зовнішній накеровати — направляти, скеровувати накокор'Ьчити — виставити, підняти вгору напинане — силування, спонукання натрафити — зустріти, знайти, зіткнуться наука — тут: напучування, навчання и е б о ж — небіж, племінник; бідолаха
Ш


неборак — бідолаха, простак
невміетность — невміння; незручність; неосвіченість незбожнійший — найбезбожніший, найнечестивіший некшталтовне - обурливо, огидно, потворно 'неліпьій — негарний, поганий нендза — нужда, бідність, злидні, біда нендзньїй — бідний, нещасний, сердешний неохендозство — неохайність
неподе(й)зренньій — бездоганний; той, що не викликає підозри
непожиточний - некорисний, марний непщевати — думати, гадати, розмірковувати нескутечньїй — недійсний, безрезультатний нестатечний — несталий, мінливий, зрадливий несумн*Ьнньій — твердий, непохитний неучтиве — безчесно, нечесно нецудньїй — негарний, недобрий ниже — також не; і не
ницовати — перекручувати, перетлумачувати; ганьбити нужник — тут; старець, бідняк н і г д ьі — ніколи нігднсь — колись н і м а ш — нема, не маєш н Ь с т ь — немає
обавати — заклинати, заговорювати о б а ч е — але, однак
обелжити — образити, спаплюжити, збезчестити, зганьбити
обе(і)тница — обіцянка
обецне — тепер, нині; разом
обе(*Ь)цовати — обіцяти, запевняти
обинутися — уникнути, ухилитися; боятися
обложитися — обкластися; убратися
облокти — одягнути, закутати; взути
облупенец — поголений, облуплений
облюбеница — наречена
оболіти — захворіти
образ — приклад; зображення
оброк — їжа, страва
обсталевати — стверджувати, укріплювати, забезпечувати о в, ова, ово — той, та, те о в д е ( £ ) — там
о в ш е м — звичайно, з охотою, так, звісно огребатися — відходити, стримуватися, уникати
119


ознаймити— оголосити, повідомити; запобігти; попередити
о к г а р — собака-шукач, гончак
околичный — навколишній, сусідній
окраденье— крадіжка
окрутный— жорстокий, лютий
о л е — о, ох (вигук)
омылити — обдурити, ввести в оману ^ о м ы л к а — помилка онемощнити— знемогти, знесиліти о н н о л — протилежний бік о н с и ц а — той, якийсь опастство — обережність опока — скеля, камінь
опрЪснок — облатка (коржик із прісного тіста, що вживається при причасті в католицькій і протестантській церквах) о р а ц и я — слово, промова орган — знаряддя; музичний Інструмент орт — монета, четверта частина талера острога — пересторога отврісти— відкрити, відчинити о т г о р і — зверху (з небд) о т н е л е (же) — коли; звідки о т нлю д у — звідки; з чого; через що отпочинене — відпочинок, спокій отригнути — виголосити, сказати отродо к — виродок, недолюдок отрок— слуга от(т)уха — втіха отхлань — безодня, вир отщепенство — відступництво, зрада отщепити — втратити; зазнати офіра — жертва
офіровати — приносити в жертву охабитися — покинути, перестати, усунутися о х т а т и — охати
оцещание — очищення, позбавлення; спокутування очекивати — чекати, очікувати очелюбный — приємний для - ока
падати — падати; ставати на коліна падеж — зменшення; падіння паздерие — солома паки — знов, ще п а ненство — дівоцтво
120


п анство-г держава* володіння пап ^ж - папа римський папЪ(е)жский — папський паче —бПіьше, ліпше
оелгрим — прочанин, мандрівник, богомолець
пелкгримаиия — мандрівка, ходіння на прощу
перебачити, пребачити— забути; пробачити
перстный — земний
аерсть, п 4 рсть - порох, земля, тіло
п е с с к и — по-собачому, як пси
пина— голод; спрага
п и р г — башта
плищь - шум, крик; сум'яття, хвилювання
а л юх а в с т в о — гидота, бруд, нечистота, сморід
п л я ц — площа, відкрите місце
повабна - принада
поганый — язичник
погоршитися — спокуситися
поготову — поготів, тим більше
погреб — поховання, похорон
подобенство — подібність, схожість; притча
подперте — підпора, обгрунтування, доказ
подступок — хитрість, підступність
поединковый — єдиний, особливий, самостійний
пожадливість — жадібність; ласолюбство, хтивість
пожегнать — благословити; попрощатися
пожерти — принести в жертву
поживати — їсти, харчуватися
пожиточний-*- корисний
позалягати — залягти; зайняти місце
поземный — земний; низько ростучий на землі
цозорище — видовище; зборище
позорный — приємний для ока
п о к а р м — їжа
полерование — очищення; освіта полероватися— очищатися; учитися полецити — доручити, порекомендувати п о м е н — прмин, поминки помизати— моргати, переморгуватися поневаж — бо, через те що поранок— ранок, вранішній час порохно — порох; пилюка порты — тут: одяг порхавка — гриб-поганка
121


послушенство — послух, покора; юрисдикція посором ачене—- сором
поспол итность — громадянство, громадська справа
посполу — вкупі, разом, поруч
посродку — посередині
п о т в а р — наклеп, наговір, обмова
потварный — наклепницький, лихомовний
потлумляти, потлумити — утихомирювати, приборкувати
потрава — їжа, харч, 'страва потребитися — зникнути потупити — засудити, винести вирок потупление — засудження, прокляття похл'Ьбство — лестощі, підлесливість почт — порядок; хор, сонм практики — підступи, інтриги превелебний — преосвященний (титул архіерея) п р е д с я — через те що, тому; а втім, однак предеявзятие — захід, намір превыборный — добірний, чудовий її р е з — через
презацный — славетний, славний прейзрене— провидіння, передбачення прелестник — ошуканець, спокусник прелесть — ошуканство, помилка, спокуса преложенство — начальство; влада преложенье — переклад; перехід
прелюбод'Ьйницы — повії, розбещені жінки (чоловіки) преницовати — перекрутити, спотворити преправовати — поправляти, переробляти препрен(и)е — суперечка, змагання препускати — пропускати, проціджувати претити — стримувати, загрожувати п р е т о — бо, заради того преходень — подорожній, прочанин прещение - загроза
привлащати — привласнювати; приписувати; уподібнювати; заволодівати пригана — ганьба, осуд, докір приподобане — намагання сподобатися; втіха природитися — народитися прирожене — природа, єство присно — завжди, постійно приснок— див. опріснок
122


приставка — соусник, салатник пристье — пришестя, прихід приход — парафія
прицукр в ванный — підсолоджений проба — іспит, випробування
пробатор, пробовник — дослідник, випробувач пробощство — парафія
продковати — іти вперед, бути першим, вести перед
про до к- предок; першість, перевага
п р о ж н о — марно, даремно
прожномовство — марнослів’я
проз я бить — зростати, проростати
про кураци я - судовий процес; справа
прокурацкий — судовий
41 р о т о — для того, тому
прохажка — прогулянка
прубовный — випробуваний; той, що проходить випробування
пружно — див. п р о ж н о
пуркгаториум — чистилище
пур кговати — очищатися (у чистилищі)
п р я — спір, суперечка
пяток — п’ятниця
п і няжный (пінежньїй) — грошовитий п*Ьрце — перо
радній — з більшою охотою, швидше, ліпше р а з в і — крім рамо — плече
рачити — любити, дбати, хотіти; погоджуватися, зволити рачитель — прихильник,^дбайливець; коханець реверенда — ряса у католицького духовенства ренгалист — органіст рефе(ре)ндар — доповідач (на сеймі) речництво-** красномовство (судове) роковщина — річний збір з парафіян на користь попа р о с к а з — повеління, наказ рос казати — наказати, звеліти роскоренитися — розростися, розмножитися роскодГник — ласолюбець роспукнутися — тріснути, лопнути рыгнути — див. отригнути ругатися — глузувати, зневажати; сваритися ряд — порядок; будова; правління, уряд р я д и т и — володіти, панувати, керувати
123


сакрамент — таємниця; таїнство, причастя сам о фал ка — зарозумілість, похвальба свара — сварка, ворожнеча
сво вольный — свавільний, нахабний, самовільний святоблнвый — побожний, благочестивий се(*Ь)далище — престол с и д л о — сітка сирі(еНь —тобто сицевый — такий
скаре(Ъ)дный — тут: огидний, нечистий скважитиоя — пектися, пряжитися, горіти сквалчение — згвалтування, напад с к в а р — жар, спека; вогонь, полум’я скруха — журба; ремство; каяття скураный-^ шкіряний
с к у то к — дія; висновок, наслідок; виконання, успіх
сличность — краса, чарівність
сличный — добрий, гарний, чудовий
слог — складчина
с л ю з — тут: кал, гній
смысл — почуття; розум
смыслен — розумний
снасти — з'їсти, вжити в їжу
со(ъ)борно — разом, гуртом, укупі
со граждение — будинок, будівля
сонм — зібрання, зборище
со(ъ)таиник — той, що причащається
сполеровати — очистити, відполірувати
вполечне — спільно, разом
сполучник — товариш, співучасник, сподвижник
спотыкати — змагатися, боротися
справаваный — виконаний
спросный — непристойний, розпусний, брудний
с р о г и й — суворий, сердитий
сроматне — ганебне
сталость — сталість, вірність, незмінність
старица — черниця, старша черниця; ігуменя
старожитный — стародавній, старовинний, споконвічний, давній
статечность — сталість, вірність, незмінність
стлумити — вгамувати," придушити
с т о м а х — шлунок
стопень — крок; ступінь
страдба — пристрасть
с т р о х и — трохи, трошки


с т у д, с т у д а — сором студный — огидний, безсоромний студня — колодязь, криниця су кцесия — наслідування, спадкоємство сукцесор — спадкоємець, нащадок оумнене - свідомість; совість, сумління сховане — зберігання с і в е ц — сіяч
сінний — мрійливий; облудний, брехливий т а ж е — потім
т е д ы — так, отже, таким чином
термина — повідомлення, сповіщення
теселский — теслярський
тестам є н т — заповіт
типик — устав церковної служби
тлумити — вгамовувати, приборкувати, душити
т о к м о — тільки
толикий — такий
то Л к — тлумачення, значення
тосувати — змішувати
т о ч и ю — тільки
трапеза — їжа; сніданок, обід чи вечеря трафитися — трапитися трафунок — випадок, пригода трутизна — отрута
т у м у л т — галас, крик; натовп, збіговисько тщание — старання; щирість; поквапливість тщегласие — марнослів’я т я ж а р — тягар; податок, данина т м ж е — тому, з тієї причини, заради того
у б и р — убрання, одяг; оздоблення уближене — образа, приниження, кривда у б о — же, отже, так уваривание — навернення (до віри) угафтованный — вигаптуваний, вишитий угонити«— наздогнати
угоньзіґути — відбігти, уникнути, врятуватися у д — частина тіла
ужачатися — жахатися, лякатися
уклякати — кланятися, ставши на коліна; стояти на колінах укоснети — уповільнити, затриматися, запізнитися улучити — одержати, досягти, знайти
125


умьілити — див. омьілити уміетность — уміння; мудрість, знання, наук« у н е — краще, ліпше упор — упертість, завзятість, затятість
урядити — встановити, упорядкувати, розташувати, влаштувати у с п *Ь т и — досягти, допомогти, принести користь уставати — переставати, припиняти, переривати уставичний — постійний, повсякчасний; звичайний утрапение — страждання, мука; покора утрьфин— сорт сукна у ф а н е — сподівання, надія уфундовати— заснувати
учтивость — чесність, щирість; порядність, цнота у шиковати - приготувати; привести до ладу ушрубовати — див. вшрубовати
фалюндиш - сорт сукна фаска — паска ф и л я р — стовп, опора флямский— фламандський ф л я ш а — сулія, пляшка фолкговати — потурати, попускати; жаліти фрасовати — турбувати, завдавати клопоту, засмучувати фрасунок— турбота, хвилювання, тривога; скорбота, засмучення, туга
фрюярник — флейтист
фу кане — лайка, буркотіння
фу ндатор — засновник
фундовати — засновувати, запроваджувати
хелпитися — пишатися, величатися, вихвалятися х и т р е ц — тут: мудра, вчена людина; вправний ремісник х и (и)трость — тут: мистецтво, вміння; знання, розум хлапати—* називати когось зневажливо «хлопом» холпити — див. хелпитися хула — огуда, ганьба
хулити — гудити, ганити, ганьбити; оббріхувати
цвиченье—- наука, навчання, освіта; вправа
цвітний — рябий
цнота — чеснота, добропорядність
ц о р к а — дочка
Ц У А —чудо, диво
цу дньї й — чудовий, дивовижний, прекрасний 4 циль - ціль, мета, намір
126


ЦІловати крест — заприсягатися часньїй. — тимчасовий
ч 	а ч к а (чячка) — іграшка, цяцька, забавка чистець — чистилище члонок — член; частина
шамайннк— сопілкар ш а н ф *Ь р — сапфір шанцовати — щастити, сприяти ш а р ьі й — сірий ш а т а — одяг
ш а т н о (ошатно) — пишно, нарядно ш а ф а р — управитель
шафввати — управляти, керувати, розпоряджатися шафунок — управління, розпорядження шевлюга — крутій, дурисвіт, ошуканець шеляг (шаг) — дрібна монета
шибеница — гойдалка (згодом слово набуло свого теперішнього
шидерство — глузування, знущання
ширмовати — зневажливо ставитися, нехтувати; чванитися, ви-
щекарство — лихослів'я, наклеп, ганьба щ е к у н — наклепник
ю ж, ю ж е — вже, вже ж ю х а — юшка, суп
ядамащок (адамашок) — кольорова шовкова тканина я ж е — йка
я к о — що, через те що, щоб ялмужка — милостиня
значення)
хвалятися
шкалювати — ганьбити, ганити, осуджувати шкарлат — червоне сукно; багрянець чи к у р т — повія, розбещена жінка (чоловік) ш к у т а — ялик, човен шлык — тут: кругла шапка, обшита хутром шпетность — потворність, гидота, неподобство шпетный — потворний, бридкий, гидкий штрофованье - догана, докір ш у й ц а — ліва рука


ЗМІСТ
Полум'яний патріот, письменник-полеміст
Іван Вншенський. Передмова В. Л. Микитася б
ПОЛЕМІЧНІ ТВОРИ
КНИЖКА 23
ПОСЛАННЯ до ДОМНІКІІ 92
ПОСЛАННЯ ДО ЮВА КНЯГИНИЦЬКОГО 100
Примітки 102
Словник ; 111
Оформлення художника Е. 1. Муштенка
Иван ВИШЕНСКИЙ Избранные сочинения (На украинском языке)
Видавництво «Дніпро», Київ, Володимирська, 42. Редактор С. А. Захарова. Художній редактор І. М. Гаврил юк. Технічний редактор Л. Д. Макарчук. Коректори Т. В. Грузинська, Н. О. Маслова. Виготовлено на Харківській книжковій фабриці ім. М. В. Фрунзе Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі, Харків, Донець-Захаржевська, 6/8. Здано на виробництво 6/ІІІ 1972 р. Підписано до друку 11/Х 1972 р. Папір № 2. Формат 84х1087л,.Фі- зичн. друк. арк. 4. Умовн. друк. арк. 6,72. Обліково-видавн. арк. 7,288. Ціна 34 коп. Замовлення 2-60. Тираж 50 000.