МИРОН КОЗАК
ДВА СВІТИ
Василя Іванчука
Луцьк
2019
ПрАТ «Волинська обласна друкарня

УДК 821.161.2-1
ББК 84.4 Укр 6-5
К 59
Ця книга - своєрідний шахово-філософський трактат. Автор
робить спробу увійти в життя і творчість українського шахового
генія Василя Іванчука, показати його одночасно у двох світах -
світі людей і світі ідей. Він шукає не правду буднів, а істину буття.
Розуміючи надзвичайну складність такої амбітної мети, Мирон
Козак звертається за допомогою до батьків героя цієї книги, до
відомих гросмейстерів і журналістів, до знаних поетів і філософів.
Уважний і вдумливий читач зробить багато дивовижних відкриттів,
пролітаючи над гніздом Генія, якому Господь дарував одночасно
вінець царський і вінок терновий.
При верстці та дизайні книги використані світлини з сімейного
архіву родини ІванчуківУ космічного талескопа «Хаббл»у мережі Інтернет,
роботи львівських, волинських і тернопільських фотомайстрів та
аматорів, малюнок художника М.Врубеля. Дякуємо усім нині сущим і вже
не сущим за допомогу!
Ідея оправи - Іммануїл Кант: «...зоряне небо наді мною й моральний
закон у мені».
ISBN 978-966-361-896-8
© Козак М. О., 2019
© ПрАТ «Волинська обласна
друкарня», 2019

£, q&A dimu: оуиН круг Нас, a fpyeuu -
up mu; miap Ними кгНа боротьба
л#гае Ha tfeumma клеймом Напруги.
^оцаН-Чгор АнтоНич
£, достатньо ектла дл& тих, хто хоче бачити,
і достатньо темр&кс дл£ тих, хто бачити Не хоче.
&лед 'Настил
сильнішим лоди&ом й благоюкннам, чим частіше і
докие ти про Них родміркоіїусмо, - це дораНе Небо Наді
мНт й моральний дакоН д мені.
ЧммаНум “Кант

4

Полетимо над гніздом Генія...
(Замість передмови)
П и кажете - час минає; час стоїть, минаємо ми. Цю древню
іЕІмудрість усвідомлює кожна самостійно мисляча людина
десьніа межі свого 50-ліття.
Скоро цю межу переступить українець Василь Іванчук. У
шаховій історії людства він виглядає більш ніж переконливо:
чемпіон Європи серед юнаків, а потім і серед дорослих, лауреат двох
шахових «Оскарів» (за 1991 і 1995 роки), триразовий переможець
міжнародних супертурнірів у Лінаресі (Іспанія), які світова
преса називала неофіційними чемпіонатами світу, дворазовий
переможець Всесвітніх шахових олімпіад (2004 і 2010 роки) у складі
національної збірної команди України, віце-чемпіон світу з
класичних шахів, чемпіон світу зі швидких шахів 2016 року.. .1 це ще
далеко не повний перелік спортивних і творчих здобутків Василя
Михайловича Іванчука.
Дуже точно і влучно написав про героя цієї книги у статті з
промовистою назвою «Приговор: гений. Обжалованию
подлежит» французький шахіст російського походження, гросмейстер,
чемпіон Європи 2007 року Владислав Ткачов: «Творчий складник
Василя явно превалює над спортивним. Василь живе шахами і
генерує не окремі ходи, а цілісні ідеї. Феноменальна пам’ять разом із
фанатичним обожнюванням шахів - на цьому тримається
колосальна ерудиція Іванчука. Нікого Каспаров так не боявся, як цього
шахіста. Єдине, що визначає силу Іванчука конкретної миті, - це
його стан, і немає шахіста, сильнішого за Іванчука у формі й
настрої».
Ця книга присвячена 50-річчю від дня народження визнаного
усім світом шахового генія України. Маємо намір показати (на¬
5

скільки це можливо в одній книзі) два світи, в яких одночасно
живе ця неординарна людина - світ ідей і світ людей. Вони
нероздільні. У першому світі - «торжество глибокої, геніальної ідеї над
сухою розсудливістю, перемога індивідуального над
тривіальним» (так сказав про велику притягальну силу естетики шахів
маестро Ріхард Реті). Тут кращі партії Василя Іванчука - «вершина
мислі і душі політ» (Ліна Костенко). У другому світі український
шаховий геній живе нібито як звичайна людина серед звичайних
людей. Серед тріумфів і поразок. Але й тут він неповторний.
Парадоксальний і непередбачуваний. І завжди - цікавий.
Отже, шановний читачу, мобілізувавши всю нашу уяву,
полетимо над гніздом українського генія. Нас чекає багато хвилюючих
хвилин і дивовижних відкриттів, серед яких - навіть зустріч
Василя Іванчука з Робертом Фішером...
6

Антиматерію шахів відкрила і показала
світові людина в українській вишиванці
я У /9
J ї 1
\ /
ПІ
лтЧ ізики знають про існування таємничої і надмогутньої ан-
Я*г^ тиматерії Космосу. Якщо є матерія, то десь мусить бути
й антиматерія. Але ніхто її ще не бачив, як і самого Творця.
Античастинки можуть бути створені в прискорювачах, наприклад,
у CERNi (Швейцарія) чи лабораторії Фермі (США). Антиматерія
- найпотужніше з усіх відомих людині джерел енергії. Вона не
забруднює і не опромінює довкілля, і лише кілька грамів її могли б
живити енергією місто Нью-Йорк цілу добу.
Але, але...Антиматерія дуже нестабільна і вибухає від
контакту з чим завгодно. Один грам антиматерії містить стільки ж
енергії, скільки й двадцятикілотонна атомна бомба - така, яку
варварськи скинули на Хіросіму. Учених тривожить одне: чи ця
надзвичайно нестабільна субстанція врятує світ, чи за її
допомогою буде створено найсмертоноснішу зброю?
...Двоє сідають за шахівницю і починають грати. Здавалося
б, у шахи. Але ось раптом один з них - людина, вдягнута у гарну
українську вишивану сорочку, яка грає цю партію білими
фігурами - перші свої сім (!) ходів робить лише пішаками. Першою
фігурою, яку вона «виведе» (вимушено, з-під шаху!) буде... король,
а другою - ферзь! В результаті такої шахової антиматерії вже
після дванадцятого ходу всі фігури білих стоятимуть так, наче
жодна з них ще не ходила, білого ферзя на дошці вже не буде, а білий
король на еі, зробивши на той час вже аж три (!) ходи, не буде
мати права на рокіровку.
Кожна нормальна людина, котра прочитала хоча б найтоншу
книжечку для шахістів-початківців, побачивши таку «гру», впевнено
7

скаже: білими грає абсолютний шаховий дилетант, який вже зробив
собі чистісіньке харакірі, тобто жахливе шахове самогубство.
Але білі спокійно продовжують гру. Правда, вони вже в
дебюті ввічливо пропонують нічию, інтуїтивно відчуваючи, що такі
жарти з антиматерією шахів є дуже непередбачуваними й
ризикованими. Суперник її відхиляє. (Якби ж то він знав, чим усе
закінчиться!..) Партія таким дивовижним чином продовжується аж
до 34-го ходу, яким людина в гарній українській вишиванці
спокійнісінько підставляє під бій ще й цілісіньку туру. І тут настає
момент істини: позиція чорних абсолютно безнадійна і тому вони
з чистісінькою совістю здають партію.
...Отже, весна 2010 року. У далекому сибірському місті
Ханти-Мансійськ відбувається 39-а Всесвітня шахова олімпіада. У ній
беруть участь національні команди зі 127-и країн. У сьомому турі
цієї олімпіади українець Василь Михайлович Іванчук вперше
показав світові таємничість і могутність антиматерії шахів.
Підтвердимо це документально: 1) фотографією Василя
Іванчука у вишиванці; 2) текстом самої партії.
Дивіться і насолоджуйтеся, брати-українці!
(До речі, на Всесвітній шаховій
сійську команда України вже вдруге у своїй історії завоювала
золоті медалі. А її лідер - Василь Іванчук - на першій дошці показав
абсолютно кращий результат серед усіх учасників!)
8

Василь Іванчук - Баадур Джобава
Ханти-Мансійськ, 2010
Захист Каро-Канн
1. 	е4 сб 2. d4 d5 3. f3 Qb6 4. a3 e5 5. exd5 Nf6 6. dxe5 Bc5
7. 	exf6 Bf2+ 8. Ke2 0-0 9. Qd2 Re8+ 10. Kdl Rel+ 11.
Qxel Bxell2. Kxel Bf5 13. Be2 Nd7 14. dxc6 bxc6 15.
Bdl Re8+ 16. Ne2 Nxf6 17. Nc3 Bc8 18. a4 a5 19. Rfl Ваб
20. 	Rf2 h5 21. Ra3 h4 22. g3 h3 23. g4 Rd8 24. Nf4 Nd7
25. 	Rb3 Qd4 26. Nfe2 Re8 27. Ne4 Qxa4 28. Bd2 Qal 29.
Bc3 Ne5 30. Ra3 Qbl 31. Nd2 Qcl 32. Rxa5 Ng6 33. Rxa6
Nf4 34. Ra8 1-0.
Цікаво, що за п’ять років до цієї партії - 5 липня 2005 року -
Василь Іванчук зіграв з тим же Баадуром Джобавою також дуже
самобутню і неординарну партію на меморіалі Капабланки у
Гавані. «Игра белых производит колоссальное впечатление: заход
конём через фланг, фланговый прорыв - а в итоге грозит решающая
централизация ферзя... За что мы любим Иванчука? Выскажу
лишь своё мнение. За преданность шахматам как искусству».
Так писав у вересні 2005 року відомий російський гросмейстер і
шаховий оглядач Ніколай Вітюгов.
Василь Іванчук - Баадур Джобава
Гавана, 2005
Дебют Тромповського
l.d4 Nf6 2.Bg5 Ne4 3.Bf4 d5 4.e3 c5 5.Bd3 Nc6 6.Bxe4
dxe4 7.d5 Nb4 8.Nc3 e6 9.d6 Nc6 10.Nge2 f5 1 l.Nb5 Kf7
12.Nc7 Rb8 13.g4 fxg4 14.Ng3 Nb4 15.a3 Nd5 16.Nxe4
Nxf4 17.exf4 Kg8 18.Qxg4 h5 19.Qg3 b5 20.Rgl Rh6
21.0-0-0 Kh8 22.Nxc5 b4 23.axb4 Rxb4 24.d7 Rc4
25.N5xe6 1-0.
Тут треба було б опублікувати ще одну партію Василя Іванчу-
ка з Баадуром Джобавою. Вони зіграли її під час урочистого
закриття чемпіонату світу зі швидких шахів у Катарі в 2016 році. На
п’єдесталі вже стояли і чекали Іванчука срібний і бронзовий
призери світової першості з рапіду - Магнус Карлсен та Олександр
9

Грищук, а Василь з Баадуром ніяк не могли відірватися від легкої
партії, яку вони грали шаховими фігурами, але - у шашки! За нею
захоплено спостерігала різноманітна публіка.
Довелося Василю Михайловичу терміново бігти через увесь
зал, щоб отримати золоту медаль чемпіона світу і букет квітів від
арабського шейха. І навіть стоячи з тим букетом на п’єдесталі він
напружено думав над позицією, від якої його тільки-но майже
силоміць відірвали. У ці хвилини він був одночасно у двох світах
- світі ідей і світі людей. І серед маси людей знайшов таки цікаву
ідею, яку реалізував після неточного ходу Джобави у їх шашковій
партії! Це унікальне дійство під назвою «Василь Іванчуку двох
світах» спостерігав із подивом і захопленням увесь шаховий і
шашковий світ в мережі Інтернет.
Василь Іванчук і Баадур Джобава.
10

Луцьк врятував честь України
\Т2006 році в Луцьку побачила світ книжка «Шахові но-
.Jr вели Василя Іванчука». їй судилося стати історичною і
врятувати літературно-шахову честь України. Бо це була перша
в Україні книжка про львівського чарівника шахів такого обсягу
і формату, з таким солідним біографічним розділом. Буквально
через кілька місяців у Будапешті виходить книжка угорською
мовою «AzIvancsuk-bolygo» («ПланетаІванчук»)...
(До слова: Азербайджан видав у своїй столиці Баку дуже
солідну книгу у твердій і майже шкіряній палітурці про молодого
Гаррі Каспарова, як тільки-но він заявив про себе у шаховому
світі. Набагато скромніша і перша в Україні книжка про Василя
Іванчука вийшла у Луцьку аж через п’ятнадцять років після його
яскравої перемоги у Лінаресі-1991 і присудження йому першого
шахового «Оскара». Маленький провінційний Луцьк скромно
чекав і надіявся, що така книга вийде у Києві, Львові, Тернополі.
Блажен, хто вірує, йому на світі тепло...)
У «Шахових новелах Василя
Іванчука» були важливі й для цієї
ювілейної книги слова: «У 1989 році,
перебуваючи в Ризі, визнаний
світом шаховий авторитет Михайло
Ботвинник в інтерв’ю латвійським
журналістам заявив: «Найближчим і
найнебезпечнішим претендентом на
шахову корону вважаю Василя
Іванчука. Глибоко вражають його
універсальний стиль, впевнена гра...» Іван-
чуку було тоді всього 20 років.
11

Рівно через 10 років після нього ще один шаховий титан -
Гаррі Каспаров - скаже іспанським журналістам: «У Василя
Іванчука, як і раніше, дуже глибоке розуміння гри. Можливо, взагалі
найбільш глибоке з усіх».
У квітні 2005 року відомий російський шаховий оглядач
гросмейстер Сергій Шипов, коментуючи партію Морозевич - Іванчук
з Всесвітньої шахової олімпіади-2004 в Кальвії, написав: «Це була
фантастично завзята і цікава партія. Морозевич - самобутній,
творчий, талановитий гравець. А Іванчук - геній. Просто геній!».
У «Шахових новелах Василя Іванчука» не було детального
аналізу його партій. А от біографічний розділ у цій книжці
виписаний ґрунтовно, після кількох тривалих розмов з батьками героя
нашої книги - Марією Василівною та Михайлом Васильовичем, з
рідкісними фотографіями з сімейного альбому.
16 липня 2013 року відомий шаховий історик і програміст із
Сан-Франциско Яків Зусманович на популярному сайті Chess-
news.ru розмістив солідний бібліографічний огляд під
лаконічним заголовком «Наш Вася», у якому розповів про всі відомі йому
книги на різних мовах про Василя Іванчука. Він знайшов на той
час аж дев’ять таких книжок. І ось що пише про видану у 2006
році в Луцьку книжку:
«Написанная юристом Владимиром Вдовенко и журналистом
Мироном Козаком на украинском языке, книга «Шахові новели
Василя Іванчука» стала лучшей на тот момент об Иванчуке. В
ней 42 лаконичные новеллы, проиллюстрированные 91 партией
львовского гроссмейстера. Партии прокомментированы не очень
подробно, но, как мне кажется, шахматная составляющая жизни
Иванчука и не была целью этого издания. В книге рассказывается
о родителях Василия, приводятся факты из личной жизни и
семейные фотографии. Несмотря на значительный тираж (1000
экземпляров), именно эта книга об Иванчуке пользуется
наибольшим спросом на Западе. Мне неоднократно приходилось
выпрашивать её у московских друзей для своих западных колег».
Наведемо тут (з деякими незначними скороченнями і
водночас суттєвими доповненнями) біографічний розділ «Шахових
новел Василя Іванчука». (Судячи зі слів шановного пана Зусмано-
вича із Сан-Франциско, ця книга вже у 2013 році стала
бібліографічною рідкістю.)
12

Геній сина виріс на таланті батьків
Ж? Перша скрипка в музиці життя
Нього хлопчика знатиме весь світ», - почула якийсь
внутрішній голос мати Василя Іванчука, коли
народила сШШ дитину. (А сталося це 18 березня 1969 року в
мальовничому містечку Копичинці на Тернопільщині).
...Батьків не вибирають. Василю Іванчуку пощастило. Не
тому, що його мати - вчителька за освітою (закінчила
Дрогобицький педінститут), а батько - юрист (після закінчення Львівського
держуніверситету виріс до заступника прокурора області-началь-
ника слідчого управління). А тому, що Марія Василівна і Михайло
Васильович Іванчуки були уважними і терпеливими
відкривачами таланту своєї єдиної дитини.
- З самого малечку я в ньому щось шукала, - розповідає Марія
Василівна. - Якби не шахи, то обов’язково знайшла б щось інше - і
він добився би свого в іншій сфері діяльності. На шахи ми вийшли
чисто випадково. Ми виховували сина, син виховував нас...
13

Малий Василько ще не вміє грати в шахи,
а мати вже шукає в ньому таланти...
Так, на шахи вийшли випадково. Батько приходив з роботи,
мати готувала вечерю, а малого Василька треба було зацікавити
чимось добрим. Хоча б для того, щоб убезпечити дитину від
деяких негативних впливів вулиці (скажімо, гра у карти). І якось
Михайло Васильович розставив на шахівниці дерев'яні фігурки,
почав розповідати своєму шестирічному синові: оце король, а то
ферзь, пішак іде просто вперед, а б'є навскоси. Кінь ходить дуже
цікаво - буквою «Г»...
14

Василько дивився на все це, як заворожений. Ази шахової
науки він схоплював «на льоту». Спочатку дерев'яні фігурки були
для хлопчика просто дитячою забавкою, але з якогось моменту
він почав розуміти чарівну гармонію їх взаємодії на магічному
шаховому квадраті. З цього моменту й почався той Василь Іван-
чук, який невдовзі здивував увесь світ.
Дуже швидко батькового шахового багажу вже виявилося
замало для допитливої дитини та й вільного часу у Михайла
Васильовича за його прокурорською діяльністю було обмаль. А тому:
- Мамо! Покажи, бо тато зайнятий...
І мама брала синочка за руку і вела в бібліотеку. На щастя, в
бібліотеці натрапили на дуже доступно написану книжку -
«Подорож у шахове королівство» Авербаха і Бейліна. Саме з цієї
книжки почалося освоєння Васильком азів шахового мистецтва.
Почали обоє: мама, яка нічогісінько не розуміла в тому, що
читала, і її синочок, який ще навіть не вмів добре читати... Згодом
знайшли такий вихід. В училищі, де працювала мама, був студент,
який непогано грав у шахи. Розподілили обов’язки: мама
займалася репетиторством по фізиці з тим студентом, студент штудію-
вав шахову книжку з Васильком, а той повинен був вивчити
гарненько всі уроки. Так промайнув рік...
Бувало, пізно ввечері, коли вже всі спали, Василько
тихесенько вставав, сідав за шахівницю. І відбувалося диво: ще сам мало
що знаючи, він пробував створювати свої власні шахові
композиції. Звідси, можливо, і пішло те, що тепер називають «самобутня
індивідуальність».
Якось Марія Василівна зробила важливе відкриття у своїй
дитині. Вона хотіла, щоб її синочок ріс працьовитим, і тому
намагалася залучати його до хатньої роботи:
- Васильку, піди, будь ласка, в магазин за молоком!
- Добре, мамо, зараз піду, - чує Марія Василівна рідний
голосок з дитячої кімнати, де Василько сидить за шахами. Минає
півгодини. Мати наполеглива:
- Васильку, ти не забув, що я тебе просила?
- Ні, мамо...
Через півгодини діалог несподівано завершується:
15

- Сину, то ти принесеш мені молоко?
З кімнати виходить худеньке дитя, очі в нього повні сліз, і,
ледь не плачучи, каже тихим, майже трагічним голосом:
- Мамо... Я принесу тобі те молоко. Але ти вже третій раз
збиваєш мене на тридцять п’ятому ході...
Інша мама насварила б свою дитину, а батько зі свого боку
досипав би «виховного перцю», прийшовши ввечері з роботи.
Марія Василівна і Михайло Васильович так не зробили. Бо
зрозуміли: Творець дав дитині неабиякий шаховий талант, шахи для
хлопчика - не забавка, а напружена праця, пошук істини. Вони
з повагою і розумінням поставилися до захоплення свого сина.
Низько їм за це вклонімося! Бо, якби сталося інакше, то, без
сумніву, з його природними здібностями, феноменальною пам’яттю
Василь Іванчук досяг би чималих висот у чомусь іншому -
медицині, юриспруденції, педагогіці, філософії, філології, історії,
економіці. .. Але тоді Україна втратила б визнаного усім світом
шахового генні.
Вперше про Василя
Іванчука заговорили
ще у 1982 році, після
командного
чемпіонату Збройних Сил СРСР
в Єревані. Лідери
команди
Прикарпатського військового округу
майстри спорту
Володимир Бутурін і Віктор
Желяндінов з
особливим захопленням
показували партії
тринадцятирічного Василька. Хлопчик вразив їх глибоким розумінням
шахів і тим зовсім не дитячим фанатизмом, з яким він над ними
працював.
Не заперечуючи проти інтенсивних занять свого сина
шахами, Марія Василівна і Михайло Васильович хотіли все-таки, щоб
16
Грають юні кандидати
у майстри спорту.

Василь здобув іншу базову освіту. На момент закінчення
середньої школи він вже був досить сильним і відомим шахістом (у 15
років -майстер спорту, у 19 - міжнародний гросмейстер). І якось
наполегливим «гінцям» з Чернівецького державного
університету вдалося «завербувати» Іванчуків на свій факультет іноземних
мов - мовляв, буде хлопець вивчати у нас мови і грати в шахи.
Поїхали в Чернівці всі троє. Подивилися. І навіть документи здали.
Всі троє приїхали додому. Мати з батьком раді, що так сталося.
А Василько ліг у себе в кімнаті на диван, повернувся до стіни і
замовк. їсти не хоче. Невдовзі в нього навіть температура
підскочила.
Мати питає:
- Васильку, тебе щось болить?
- Нічого...
- А чого переживаєш?
- Переживаю, що здали документи у Чернівці. Я, звичайно,
міг би там вчитися, але тоді я не зможу повністю віддаватися ні
іноземним мовам, ні шахам. Тату, я тебе прошу: якщо можеш, їдь
і забери документи...
- І що далі? - запитує батько.
- Здай їх на шахове відділення в інститут фізкультури.
І пішли батьки в свою «дорадчу кімнату». Через годину
Михайло Васильович вже збирався на поїзд до Чернівців. Він зробив
усе так, як просив його син. І Василя наче підмінили - він почав
їсти, говорити, від температури й сліду не залишилося...
Так, дякуючи Богу й мудрості батьків, шахи стали першою
скрипкою в музиці життя Василя Іванчука.
17

Фурор у шаховому клубі: третьокласник
з Шумська «б'є» майстра
Але повернімося ще на деякий час у Василеве дитинство. Воно
було досить цікавим. Батька переводили з району в район - із
Бучача в Шумськ, з Шумська у Бережани, а потім вже у Львів.
Прокурор Шумського району, що на Тернопіллі, Михайло Іванчук якось
завів сина (на його ж прохання) у районний будинок культури,
де були якісь великі шахові змагання серед дорослих. Хлопчина
(було йому тоді десять років) став ходити між столиками і
підказувати ходи. Строгий суддя змагань - чемпіон району з шахів
адвокат Боднарчук - зробив Василеві зауваження і запитав:
- А ти вмієш грати?
- Вмію...
- То ходи, я тобі поставлю мата - і на тому буде кінець.
Розставили шахи. Василько сидить за столиком, не
відриваючись, а пан адвокат зробить хід - і йде в зал по своїх суддівських
справах. Першу партію чемпіон району програв, вважаючи це
абсолютною випадковістю. У такому ж стилі (з відлученнями від
столика) він грав і другу партію. Знову програв.
- Ну, раз так, то тепер я з тобою по-справжньому зіграю, -
серйозно сказав чемпіон Шумщини і вмостився навпроти
худенького школярика. А навколо них вже зібралася чимала аудиторія
заінтригованих шахістів-любителів і просто уболівальників.
Програвши і третю, вже «серйозну» партію, адвокат
поцікавився:
- А ти чий такий? Як твоє прізвище?
- Іванчук.
- А де твій тато працює.
- Мій тато прокурор.
- А-а-а... То йди додому, в нас тут змагання для дорослих...
Шумськ - місто невелике, провінційне. Наступного ранку
майже все його населення знало про «випадкову» перемогу сина
прокурора над чемпіоном району. Невдовзі після цього стався
випадок, який був останнім поштовхом до сміливого рішення бать-
18

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УРСР
ТАБЕЛЬ
успішності, поведінки та відвідування
школи
sa mJL_/197-^-HaB4. рік
учениці
ее/шм&т
класу - (ПОіуна назва і
ШКОЛИ К«
(прізвище, ім‘* та по блтмклі)
Місто, село ЩЩ£6£Є
райои
Область
Табель успішності третьокласника Василя Іванчука засвідчує,
що найвимогливішим до нього був учитель фізкультури. Тому й довелося
Василю Михайловичу стати Заслуженим майстром спорту України...
ків Василя Іванчука - віддати свого сина на навчання у Тернопіль,
де в шаховому клубі були кваліфіковані дитячі тренери. А
сталося ось що. На відпочинку у лісі раптом загубився Василько, який
грався із двома сусідськими дітьми. Стали його шукати, гукати.
Нема хлопця. Вже почали хвилюватися, куди ж він зник.
Знайшли Василька на галявині, метрах у двадцяти від того
місця, де відпочивали, напружено заглибленого у щось.
Виявилось, дитина дуже зосереджено читала залишену кимось стару
газету, у якій був надрукований... шаховий етюд. Коли хлопчик
побачив навколо себе дуже схвильованих людей - батьків, їх
друзів, дітей - він повернувся до них «зі свого світу» і щиро сказав:
- Ніяк не можу знайти виграш за білих. Відчуваю, він десь
близько. Якби мав з собою шахівницю, то знайшов би...
І саме після цього випадку на батьківській раді було
прийнято остаточне рішення: показати дитину фахівцям у Тернополі. Ці
19

оглядини викликали справжній фурор і завершилися
несподіваним поворотом у біографії шумського вундеркінда. Директор
Тернопільського шахового клубу Геннадій Василенко спочатку
дуже неохоче і скептично сприйняв ідею прокурора
Шумського району Михайла Іванчука подивитися його сина. Мовляв, у
мене таких хлопців - декілька десятків, а тут дитина з Шумська,
за 120 кілометрів від Тернополя. Як він буде їздити у шаховий
клуб?
- Женя, ну ти хоч подивися хлопця, поговори з ним. Він же
просто фанат, якось обіграв навіть чемпіона нашого району, -
тактовно наполягав Михайло Васильович. (З Василенком він був
на «ти», бо вони деякий час навіть вчилися у школі в одному класі,
але потім довго не бачились).
І тут під руку директору шахового клубу якраз підвернувся
майстер спорту з шахів Олег Калінін. Йому й було доручено
протестувати малого Василя Іванчука. Сіли вони грати. А батько
Василя пішов на вулицю перекурити. Коли повернувся, чує голос
Калініна:
- Геннадію Михайловичу! То такий хлопець, що тут у вас
таких нема...
- Як нема? - дивується Василенко, гадаючи, що прокурор вже
якось «змовився» або вплинув на Калініна. - Ану, давай, я з ним
сам зіграю...
І став Василько грати вже з самим директором, на той час
сильним кандидатом у майстри спорту. І не виграв у нього
директор - нічия! Став Василенко розпитувати Василька про його
шахові пізнання. Екзамен закінчився несподівано. Геннадій
Михайлович, вражений, підвівся з крісла і звернувся до Василевого
батька:
- Так, Михайле... Хлопець буде жити у мене, вчитися з моїм
сином в одному класі. І вони разом ходитимуть у шаховий клуб.
Так і було: два роки син шумського прокурора жив у сім'ї
директора Тернопільського шахового клубу, вчився у школі і
займався шахами. Крім Геннадія Василенка, з ним працювали
майстри спорту Олег Калінін, Ігор Шепелев і Леонід Каплун. Здорові
20

зерна їх шахової і житейської мудрості лягли у благодатний грунт
Василевого таланту і надзвичайної працьовитості хлопця.
Василю поталанило мати серед своїх перших тренерів
майстра спорту Леоніда Каплуна (нині, на жаль, вже покійного). Це
була людина з того покоління, яке глибоко цінувало знання,
інтелект, високу загальну культуру. Саме Леонід Каплун настоював на
тому, щоб Василь постійно читав, думав, цікавився наукою,
мистецтвом. Практично кожне їх заняття закінчувалося тривалими
розмовами на різні теми. Саме від Каплуна Василь почув про
літературу «самвидаву», завдяки йому читав Оруелла, Сахарова... Під
час підготовки до турнірів Леонід Каплун привчав Василя
вивчати психологію суперників, що пізніше дуже допомагало на
змаганнях.
Потім сім'я Іванчуків перебралася у Бережани. Сюди до
Василя приїжджали (знову ж таки завдяки старанням батьків)
досвідчені шахові тренери зі Львова - Некрасов, Бандза, Бутурін, Ле-
він... Юнак почав виступати за львівський спортивний клуб армії
(СКА) Прикарпатського
військового округу. А коли вже навчався на
шаховому відділенні Львівського
інституту фізкультури, його
призвали в армію (почав службу у
Ковелі на Волині, в ракетних
військах). То був 1988 рік.
Навіть присягу не встиг
прийняти, як надійшла команда з
Москви - рядового Василя Іванчука...
відправити на Філіппіни для участі
у шаховому турнірі. На той час він
був уже гросмейстером. І зробити з
нього водія ракетного тягача так і
не вдалося...
Василь Іванчук - рядовий
ракетних військ
Збройних СилСРСР...
21

Квартира від Чорновола
Потім не стало, здавалося б, могутньої імперії під назвою
Радянський Союз. Україна здобула незалежність. Львівську обласну
раду очолив В’ячеслав Максимович Чорновіл.
У березні 1991 року якраз йшла сесія обласної ради, коли з
іспанського міста Лінарес інформаційні агенції почали
поширювати на цілий світ сенсаційні шахові новини: молодий український
гросмейстер Василь Іванчук вже в першому турі супертурніру,
який іменували не інакше як «малий чемпіонат світу», переміг у
блискучому стилі самого Гаррі Каспарова. А потім - і Карпова,
Ананда, Гельфанда... І виграв турнір у Лінаресі!
Головуючи на сесії, В’ячеслав Чорновіл розпорядився
направити Василю Іванчуку вітальну телеграму і поцікавився, в яких
побутових умовах живе у Львові талановитий гросмейстер. Йому
сказали, що мешкає Василь Іванчук разом з батьками у
трикімнатній квартирі дев'ятиповерхового будинку на вулиці Петра
Панча. Зрозуміло, належних умов для інтенсивної підготовки до
відповідальних змагань і для відпочинку у квартирі з таким
«метражем» не було. Але не було й
формальних підстав, щоб
давати Василю Іванчуку окрему
квартиру. В’ячеслав Чорновіл
знайшов дуже вагому
неформальну підставу:
- Такі люди - це гордість
держави, інтелектуальний
капітал нації. Це вони піднімають
міжнародний престиж
України...
Так, завдяки В’ячеславу
Максимовичу, Василь Іванчук
оселився у чотирикімнатній
квартирі на вулиці Левинсько-
В’ячеслав Чорновіл в молодості. го у Львові. В’ячеслав Чорно-
22

віл був такий же далекий від
шахів, як Василь Іванчук від
політики. Об’єднувало їх у ті
непрості часи великих перемін
щось значно більше й
важливіше, ніж політика і шахи, - доля
України. Недарма ж Василь
Іванчук у червні 2004 року
сказав в інтерв’ю для «Спортивної
газети»: «Хочу, щоб в Україні
всі жили щасливо!»
У своїй просторій оселі на
вулиці Левинського разом зі своїми тренерами Володимиром
Бутуріним, Олександром Сулипою та Орестом Грицаком Василь
Іванчук часто шліфував свою шахову зброю.
- Василь Іванчук - геній. А геній не піддається ніякій
класифікації, - каже міжнародний гросмейстер Орест Грицак. -
Об’єктивно, у нього дуже глибоке розуміння шахів. Він прекрасно знає
класику, у нього точний і далекий обрахунок варіантів, глибокі
творчі ідеї. їх цілий водоспад. Тут я поставив би Іванчука навіть
вище Каспарова. Але він більше художник, ніж спортсмен, його
шахи - надзвичайно високого естетичного рівня. Якби
спортивний план в Іванчука був на рівні з художнім, то це був би
ідеальний шахіст...
Марія Василівна згадує, що якось у розмові з нею відомий
російський шаховий журналіст Олександр Рошаль зауважив:
- Розумієте, що Василю перешкоджає у його шаховій кар’єрі?
Він занадто порядний!
І почув у відповідь:
- Перепрошую, пане Рошаль, можливо, це справді недолік
мого сина у спортивній боротьбі. Але я, як мати, горджуся його
порядністю і делікатністю. У грудях в нього не порожньо. Там
б’ється щире серце, є добра душа...
А ми згадаємо два приклади з досвіду нашого спілкування з
Василем Іванчуком. Весною 2005 року він терпляче, тактовно і на¬
23

віть якось по-батьківськи аналізував у Тернополі партії, зіграні
учасниками фіналу чемпіонату України з шахів... серед хлопчиків
до дванадцяти років. А восени цього ж року великодушно
погодився, знаючи, що має грати в Рівному у сеансі з 32-ма
суперниками, щоб доставили ще дві шахові дошки для дітей з Луцька. І сеанс
тривав на 34-х шахівницях. (Його результат, до речі, - ЗО перемог
Іванчука і 4 нічиї).
Шахи - понад усе.
Але: не шахами єдиними...
(Зі спогадів і роздумів Марії Василівни Іванчук)
Турніри високого рангу - це не тільки блискучі партії,
спортивні досягнення. Це ще й цікаві зустрічі, довгі розмови з
неординарними, високоосвіченими людьми. Візьмемо для прикладу
хоч би Михайла Ботвинника, яким захоплюється Василь. Один
із велетів шахової думки і водночас доктор технічних наук,
професор. Або Василь Смислові віртуоз шахів, особливо в ендшпілі,
і друге його велике захоплення - музика. Тигран Петросян: непе-
ревершений майстер захисту, кандидат філологічних наук. Лайош
Портіш: кожного ранку з відкритого вікна його номера в готелі
лунали оперні партії... у його ж виконанні. А Віктор Корчной!
Певно, немає такої теми розмови, де б він не демонстрував свою
глибоку ерудицію.
Всіх не перелічити. Це як з відомого: «Ніхто тобі не друг, не
ворог, але кожен вчить нас по життю...» Видатні шахісти часів
юності Василя - це були люди з високими науковими ступенями,
філософи, музиканти, математики, вони вільно володіли кількома
іноземними мовами, прекрасно знали літературу й мистецтво. Все
це створювало особливу інтелектуальну ауру, поєднану з високою
напругою спортивного змагання. Була плеяда великих шахістів,
були книги, на яких вчилися і виросли багато молодих шахових
талантів. Василю було у кого вчитися. Дуже рано він це зрозумів.
Почалося вивчення англійської, німецької, іспанської мов. А ще
24

життя диктувало свій розпорядок: школа, спортивні збори і,
звичайно, щоденна багатогодинна робота над шахами.
У Василя є одна хороша особливість: він вміє слухати і чути.
Повертаючись додому, він читає класиків літератури,
заглиблюється у філософію Канта і Платона, вивчає психологію. Думаю,
це було фундаментом до глибинного розуміння шахів. Ось слова
самого Василя: «Я відчуваю, що змінився, перш за все по-іншому
дивлюся на життя. В 14 років я був фанатом шахів, як-то кажуть,
в чистому вигляді. Зараз мене цікавлять й інші життєві цінності.
Хочеться більше спілкуватися, краще розуміти людей».
Василеві добре слугує його блискуча пам’ять. «Геніальність
Іванчука проглядається у всьому, що стосується шахів. Якось
Ігорю Зайцеву - тренеру Карпова - був потрібен роздрук першої
партії його підопічного в матчі з Каспаровим. Під рукою його не
було. Тоді на допомогу прийшов Іванчук. Він по пам’яті
безпомилково продиктував хід за ходом! Виявилося, він знав напам’ять
всі їх 48 партій». (Едуард Липовецький, «Спорт-експрес»).
«Радію красному сонечку, разом з яким прокидаюсь, ранковим туманам
і свіжому повітрю надрічною, насолоджуюсь товариством птахів і собак.
І щоранку з гордим почуттям господині виходжу у свої володіння.
А тут - «така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори».
25

Феноменальна память дана синові Богом. Але за нею - дні,
місяці, роки дуже напруженої роботи, рутинної і творчої
водночас. Бували дні, коли син міг працювати за шахівницею по 14
годин. Василь ніколи не розумів тих, хто, прислухаючись до себе
в стані затяжної депресії, чекає натхнення, чекає «на шедеври».
Так не буває. Це всього-на-всього завуальовані лінощі. День,
коли не вдалося попрацювати за шахами, - для нього
втрачений день.
З інтерв’ю президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова: «Ми
побачили нового Іванчука. Спокійного, максимально
сконцентрованого і, як і раніше, безмежно талановитого. Фортуна, як відомо,
схиляється до тих, хто працює від сходу до заходу сонця. А всім
відомо, що Іванчук живе, дихає шахами!»
Найголовніше, що зразу привертало до себе увагу, вже
починаючи десь із семи років, була здатність Василя до колосальної
концентрації. Здавалося, що в голові у нього якась потужна
машина, яка працює поза його волею і бажаннями. Навколо нього
могло бути багато людей, вестися розмови на різні теми, він міг
брати участь в них, але завжди відчувалася якась відстороненість,
заглиблення у щось своє, незрозуміле тим, хто його близько не
знав. Мозок працював за своїми законами, непідвладними
командам зовнішнього світу. Ми розуміли, що це дар, з ним не треба
боротися.
До цього потрібно пристосовуватися. Не треба турбувати,
відволікати, сердитися і вимагати того, що здавалося важливим нам,
а не йому. З раннього дитинства ми навчилися поважати його, а
він вчився поважати нас.
Коли переїжджали в інше місце, Василь ішов в нову школу,
то його новим знайомим здавалося, що він живе своїм,
загадковим і відокремленим життям. Особливо в молодших класах.
Навчання йшло двома паралельними шляхами: те, що вивчалося на
уроці, і шахова книжка на колінах під партою. На той час ми вже
мали солідну шахову бібліотеку. В одному зошиті був розв’язок
шкільного завдання (давалося дуже легко, на льоту вловлював
суть завдання і виконував його дуже акуратно, оцінка «відмін-
26

но» - основна протягом десяти років навчання в школі), а в
другому зошиті плелося павутиння хитромудрих ходів любимого на
той час сицилійського захисту...
Якщо на нього не тиснули, не вибивали з колії, він блискуче
справлявся і з навчанням, і з вивченням іноземних мов, і з
шахами. А потім сюди вплелися постійні турніри. На перших порах
вчителів це дивувало, але перемоги, які привозив Василь із
змагань, говорили самі за себе. І відмінні оцінки в класних журналах
заспокоювали педагогів і нас.
Треба було вчитися жити з особливостями його мислення.
І не допустити, щоб тривалі заняття шахами зашкодили
загальному розвитку, фізичній підготовці. Вже тоді було зрозуміло, що
справлятися з великими розумовими навантаженнями можливо
лише при доброму фізичному розвитку, повноцінному
відпочинку (гори, море, лижі взимку, футбол влітку, велосипед). Поїздки
на відпочинок - це був закон у нашій сім’ї. А коли син підріс - то
це було законом і для його тренерів. Леонід Каплун, Михайло
Некрасов, Ігор Шепелев знали і розуміли значення фізичної
підготовки і приділяли їй багато уваги, часом навіть наперекір
бажанням Василя. Але він займався із стиснутими зубами, розуміючи,
що інакше не потягне великих психологічних і розумових
навантажень.
Василь поміняв три школи, але всюди ми спостерігали якесь
дивно тепле відношення до нього з боку однокласників, навіть
гордість від того, що вони зіткнулися з неординарною
особистістю. Василь не був класним активістом чи особливо активним
піонером або комсомольцем (що в ті часи іноді цінувалося більше
ніж знання, такою деформованою була шкала цінностей). Але в
середовищі своїх однолітків Василь завжди якось виділявся.
Дуже важко було би йому вчитися, особливо в старших
класах, якби не підтримка товаришів. Адже було багато турнірів, а
значить, пропусків занять. Просто фізично він не встигав
доганяти пропущене. Бували курйозні випадки, коли друзі здавали за
Василя реферати з літератури, лабораторні роботи з хімії, фізики,
а син дізнавався про це тільки після приїзду з чергового турніру.
27

Це був феномен, коли внутрішня заглибленість в собі не
відштовхувала людей, а навпаки - притягувала. Василь ніколи не був
сам, завжди він був цікавий іншим. Звичайно, тут відігравали
роль його доброта, толерантність, вміння розуміти і, по
можливості, допомогти. Людям імпонувало (та й зараз імпонує), що
зарозумілість, чванливість абсолютно не сумісні з характером
Василя. У повсякденному житті він м’яка, толерантна людина.
Запам’яталося, як Василь здавав екзамени у випускному
класі. Це виглядало так. Розкладені на підлозі підручники, всі
справи відкладено. І три доби - на вивчення тридцяти п’яти білетів
Серед однокласників.
28

екзамену. Не маючи іншого виходу, ніж запам’ятати відповіді на
кожне питання білета, він робив це так: уважно прочитував
матеріал, вловлював суть питання, а потім механічно запам’ятовував
тексти підручників. Через три дні - готовий до екзамену. Оцінка -
«відмінно». Це, якщо хочете, ще одна риса характеру: виконати
роботу на «відмінно». Ніхто би не мав до нього особливих
претензій, якби оцінки були нижчими. Але в цьому прикладі - весь
Василь: будь-яка робота, за яку взявся, має бути зроблена якісно.
Великим вчителем і вихователем для Василя були і є шахи.
Вони вчать сили волі, твердості характеру, терпіння,
наполегливості, віри і мужності, творчого пошуку і небанального мислення.
Дорослим сина зробили болісні переживання після невдач, про-
рахунків, поразок. Перемоги і поразки... Після них приходить
мудрість. Мудрість професійна, мудрість життєва. Приходить
розуміння своїх сильних і слабких сторін, повага до праці інших,
розуміння того, що вже зробив і що міг зробити. Приходить
підвищена вимогливість до себе.
Якось, пригадую, на турнірі у Вейк-ан-Зее, де Василь грав дуже
добре, організатори змагань принесли в номер сина грошову
премію за кращу, на їх думку,
партію дня. Ні хвилини не
думаючи, Василь порадив цю премію
віддати іншому шахісту, партія
якого, на його думку, була
набагато кращою. Організатори
не повірили. В хід пішла
шахова дошка з фігурами,
бурхливий аналіз. І голландці
нарешті погодилися з аргументами
сина. Із взаємними
вибаченнями сторони розійшлися дуже
задоволені: Василь - тим, що
показав блискучий хід в чужій
партії, а гості - від захоплення
Василем...
На уроці алгебри.
29

Творчі люди потребують уваги і любові. Вони повинні
відчувати за собою надійний тил, людей, яким вони не байдужі, які
вболівають, радіють, співчувають, допомагають. Ми вчилися
створювати настрій, оточення, умови, щоб блискучі Василеві
перемоги були часом тріумфу для нас усіх, а гіркі поразки швидше
витіснялися готовністю знову працювати у повну силу і не
втрачати віри в себе. У цьому велику допомогу нам надавав Віктор
Корчной. Його поради були дуже конкретні, фахові, часом доволі
різкі.
В юнацькі роки для Василя Віктор Левович був великим
авторитетом, прикладом для наслідування. Син захоплювався
надзвичайною працездатністю шановного маестро: «Встаю зранку, через
вікно бачу його за комп’ютером, увечері гуляю по парку,
Корчной - за шахівницею. У ресторані за обідом - шахова партія знову
у нього на столі». А на той час Корчному було вже за п’ятдесят!
Віктор Левович учив Василя перш за все не втрачати віри у
себе. І працювати, працювати і ще раз працювати. Життя
спортсмена - це ніби постійні стрибки з максимуму на мінімум, з
вершини у безодню. Тут потрібне вміння відкинути все несуттєве,
зібрати свої сили в кулак і знову рухатися вперед.
Перемога - це така радість і щастя, що все інше видається
неважливим, малосуттєвим. Перемога - це потужний імпульс знову
сідати до роботи. Це усвідомлення того, що я можу, я вмію, я це
зробив! Спортивні й творчі успіхи є джерелом тої енергії, що
живить Василя вже більше двох десятків років.
А коли результат інший, то мають прийти на допомогу
близькі люди (тоді вони особливо потрібні), співчутливі, тактовні і
обов’язково люблячі. Коли результат інший, - то це довгі
прогулянки, усамітнення, спорт і дуже велика увага близьких йому людей.
В цих ситуаціях незмінно приходить на допомогу його дар,
фанатична відданість шахам. Це вони виривають його із занепаду душевного,
вселяють надію, кличуть до роботи, повертають віру у себе.
...Турнір у Новгороді. Невдалий старт, гра не йде, здається,
поразка неминуча. Попереду партія з Топаловим. Щоб трохи
провітритись, Василь зі своїм тренером Олександром Сулипою вирі¬
30

шили добиратися з готелю в турнірний зал пішки. Заблудилися,
зайшли в якесь болото, мусили повертатися, щоб
переодягнутись. І в результаті - запізнення на півгодини. Топалову
здавалося, що це його день. І тут шахи
віддячили Василю сповна. Він
виграв блискучу партію чисто
на інтуїції, легко і швидко. Такі
партії, як ця перемога над Топа-
ловим, - це крупинки діамантів
на довгій тернистій ниві
висококласного шахового
професіонала.
Василь просто не може не
грати, не готуватися до
змагань. Це для нього - як дихати,
як жити, це його доля, це сенс
його життя. Шахи - на першому
місці, потім - все інше, залюбки
і з задоволенням, але спочатку
Вона - її величність Каїсса.
Василя хвалять і нещадно
критикують, от тільки байдужих
немає ніколи. Загадковість і сила
його таланту завжди ваблять та
інтригують. У людей публічних завжди багато контактів,
спілкування. Приємно, коли тебе впізнають на вулиці, щиро
посміхаються навіть незнайомі тобі люди, про щось розпитують. Це гріє.
Приємно, коли бере інтерв’ю журналіст, що розуміє специфіку
життя і праці шахіста. (Частіше буває навпаки). Здається, що
Василь завжди знає щось таке, що іншим невідоме.
Найкраще син почуває себе тоді, коли навколо вирує життя,
сміх, розмови, буденні турботи. В цьому вулику позитиву він, все
фіксуючи, заглиблюється в свої думки, ніби відділений
невидимою гранню, снує свої шахові новели, щось планує, складає. Коли
навколо нього люди, що це розуміють, отоді йому працюється
31
Легендарний гросмейстер
Віктор Корчной.
(Foto: D.Meienberg)

найкраще. Буває, що ми тихенько розходимося по різних кутках,
щоб не перешкоджати його роботі. Нам здається, що найкраще
залишити його на самоті. Так думаємо ми, а не Василь. Він
виходить зі своєї кімнати із словами: «Що таке? Де народ? Куди всі
розбіглися?»
Якщо у когось з близьких проблеми, він відчуває це без слів
і практично кожного разу відкладає свою роботу, намагаючись
допомогти. Це дуже цінний дар, тому і людей біля нього завжди
багато, вони тягнуться до нього. Василь рано зрозумів, що йому
дано від природи, якщо хочете, від Бога. І що він особисто
повинен робити від себе. Він зрозумів, що повинен прислухатися
до своєї інтуїції, працювати в тому напрямку, який підказує його
внутрішній світ. Зрозумів він також і те, що тільки тоді чогось
досягне, коли буде викладатися повністю. А це означає, що багато
того, чим жили його ровесники, проходило мимо нього. Або
повна концентрація на обраному шляху, або розпорошеність - і ніде
ніякого успіху. Він може не знати речей, які знають інші люди. Не
знати прізвища якогось політика, не чути про події, які
обговорюють. Але кожна перемога, привезена в Україну, - це його вклад у
славу українства.
Пролітають роки, а друзі не забувають Василя. Щось в ньому
є для них таке, що притягує до себе. Через свою постійну
заглибленість у шахи він може бути неуважний, але байдужий -
ніколи. Якось він розповідав одному молодому шахісту про творчість
Івана Франка, захоплено декламував йому вступ до поеми «Мой-
сей» і майже цілий вечір ділився всім тим, що тільки сам знав про
життя і творчість великого Каменяра. І таких прикладів можна
наводити багато. Не раз переконувалася, що Василь дуже добре
розуміє силу і слабкість людини, вміє уважно вислухати, а
найголовніше - допомогти. Допомогти непомітно, не афішуючи,
допомогти саме тоді, коли це найбільше потрібно.
Іноді журналістів ставлять в тупик відповіді Василя на деякі
їх запитання. Наприклад, якось у нього поцікавилися його
поточним рейтингом. Він щиро відповів: «Я не пам’ятаю». І це не
нехтування своїм статусом, зовсім ні. Василь прекрасно розуміє
значення рейтингу, але разом з тим чітко усвідомлює послідов¬
32

ність речей. Спочатку турніри, результати, хороші партії. Ну, а
рейтинг? Рейтинг буде. Сьогодні ти другий у світі, завтра -
десятий, все це відносно...Якщо Василеві пропонують зіграти в
цікавому, на його думку, турнірі навіть відносно невисокої категорії,
він, не задумуючись, бере в ньому участь. І ніколи не шкодує про
прийняте рішення.
Життя іде далі. Щастя шахіста в тому, що не за горами новий
турнір. Знову можна починати все з початку. А значить - є стимул
до творчої роботи, значить, життя знову має сенс...
«Тату, я вже хочу додому»
Ще за Радянського Союзу Іванчукам робили вигідні і
привабливі пропозиції, пов'язані з переїздом у Москву. А тепер
запрошують на постійне проживання у Польщу, Швецію, Грецію,
Туреччину... Пропонують громадянство, багато земних благ. Та
є щось природне чи надприродне, ніби розчинене у повітрі, що
називається Україною. Тут рідні корені, тут найкраще. Коли
заходить мова про можливий переїзд в іншу країну, Василь Іванчук
перелічує багатьох шахістів, що емігрували. Вони ніби
розчинилися на чужині. Андрій Соколов (а як блискуче починав!), Гата
Камський, Валерій Салов, Артур Юсупов, Леонід Юдасін...
Якось у Гамбурзі (Німеччина) Василь розмовляв з одним із
організаторів турніру. Той пожалівся, що німці витрачають
великі гроші на своїх шахістів, а добрих результатів німецькі
команди не демонструють. Василь заперечив: «За вашу команду грають
сильні шахісти з Росії, інших країн, які дають дуже добрі очки».
Його співрозмовник посміхнувся і відповів: «Прізвища цих
шахістів абсолютно не звучать по-німецьки...»
Отже, очки - це дуже добре, але німці віддають свою любов і
прихильність німецьким шахістам, росіяни - російським, українці
- українським. У рідній країні усе тобі рідне, тут тебе знають
змалечку, тут тебе люблять. Сюди ти привозиш свої перемоги і
нагороди, тут тебе похвалять і покритикують. Тільки у своїй державі!
33

Без сумніву, енергетика рідної землі, благодатна аура нації
необхідні кожній творчій особистості. Емігрант сам себе
позбавляє середовища, яке було б у ньому зацікавлене. Так, тебе можуть
послати на турнір, все профінансувати, створити умови для того,
щоб ти приносив чужій країні потрібні очки. Але хто такий той
же Андрій Соколов для французів чи Валерій Салов для іспанців?
Чужинці...
Батько Василя Іванчука згадує, що, коли він їздив з ним на
турніри за кордон, син через тиждень-два шахових баталій
зізнавався: «Тату, я вже хочу додому». До речі, Михайло Васильович з
його харизматичною фотогенічністю і вродженою
аристократичністю завжди викликав великий інтерес у зарубіжних
журналістів і фотографів. Наприклад, у дуже солідній книжці під назвою
«Credit Suisse Masters Horgen 1995», написаній німецькою мовою
про елітний шаховий турнір в Швейцарії (розповімо про нього
трохи пізніше), вони вмістили крупним планом оце майстерне
фото, автором якого є Том Кавара.
...Вже давно підмічено, що за шахову збірну команду
України Василь Іванчук грає, як правило, дуже сильно і творчо, навіть
34

натхненно. Яскравий тому приклад - його фантастичний виступ
у 2004 році на Всесвітній шаховій олімпіаді в Кальвії (Іспанія),
завдяки якому Україна вперше у своїй історії здобула олімпійське
шахове золото. А таким справді історичним досягненням можуть
похвалитися дуже небагато держав світу. Ці держави мають
значно потужніші фінансові можливості. А Василь Іванчук, до речі,
ніколи не висував і не висуває ніяких фінансових умов своєї
участі у цьому найпрестижнішому Турнірі націй (хоча мав би всі
підстави для цього).
Президент України
вручає Василю
Іванчуку високу
державну нагороду.
Він грає за Україну (і буде грати!) незалежно від того, скільки
йому за це платять. І чи платять взагалі. Бо вважає своїм
обов’язком відстоювати спортивну честь своєї держави. І відлуння
Державного гімну України, підняття Державного прапора в різних
куточках світу, в тому числі і таких віддалених від нас, як
Австралія і Філіппіни, Куба і Сполучені Штати Америки, Аргентина і
Монако, є чи не найвищою нагородою для нього. Тисячу разів мав
рацію міжнародний арбітр, віце-президент федерації шахів
України Леонід Боданкін, коли у грудні 1996 року сказав в інтерв’ю
газеті «Всеукраїнські відомості»: «Іванчук зробив для України
більше, ніж всі наші дипломати за кордоном».
Слава Україні! Героям слава!
35

Зі спогадів батька Василя Іванчука
У 1984 році Василько (було йому тоді 15 років) виборов право
грати на чемпіонаті світу серед юнаків у Парижі. І почалося щось
неймовірне. Мене раптом почали викликати на «делікатні»
розмови спочатку до місцевого керівництва КДБ, а потім і обласного.
Суть цих розмов зводилася до того, щоб я... умовив сина не їхати
у Францію.
- Чому? - запитую.
- Ну как же. Вы - работник советской прокуратуры. А
Франция - капиталистическая страна...
Я сказав цим горе-кагебістам-прокурорам, що подумаю. Але
думати тут не було над чим: як я міг про таке говорити з сином,
який вже натхненно готувався до турніру в Парижі? Та й чим би
я пояснив йому таку несусвітню дикість? Такі дрімучі часи тоді
були...
Не хотілося декому з високого русскоязичного начальства,
щоб у Європі засвітився талановитий хлопець, уродженець міста
Копичинці на Заході України. Василько у Францію таки поїхав.
Там грали 42 юні талановиті шахісти з 40 країн світу. І мій син
виборов тоді срібну медаль. Так успішно він дебютував на
міжнародній арені. А мені потім через те, що не відмовив сина їхати,
не раз вставляли палки в колеса на моїй прокурорській роботі. Та
недовго - у 1991 році СССР не стало...
Ще до розвалу Союзу з Москви нам неодноразово
надходили дуже привабливі пропозиції. Обіцяли і житло для усієї нашої
родини, і всі умови для навчання і росту сина. Таких пропозицій
в нашому сімейному колі ми навіть не обговорювали - «лиш на
Батьківщині солодкою стає проста вода...» А пізніше вже
особисто Василю пропонували переїхати у дуже заможні країни
світу і виступати під їх прапором. Але він всі ці пропозиції відхилив.
Бо добре розумів написане Ліною Василівною Костенко - «лиш
маючи грунт під ногами, пускатися можна в політ». І той грунт
має бути для українця рідним. Українським!
36

З іспанської преси за 2009рік
«Багатим на події був шостий тур традиційного
міжнародного турніру в Лінаресі, який має славу неофіційних чемпіонатів
світу з шахів, настільки сильний склад учасників він збирає
щороку. В очному протистоянні нарешті визначився одноосібний
лідер - Магнус Карлсен переміг чемпіона світу Віші Ананда!
.. .Особняком стоїть партія Василь Іванчук (Україна) - Леньєр
Домінгес (Куба). В елементарно виграній позиції українець
несподівано запропонував кубинцю нічию. Ми вирішили поцікавитися
у Леньєра, для якого іспанська мова є рідною, що ж сталося у
партії з Іванчуком. І ось про що дізналися:
- Граючи білими фігурами, Василь Іванчук досяг переваги.
Але в гострому цейтноті він змушений був дуже швидко робити
свої ходи і, переставляючи фігури, ненавмисне скидав їх на
підлогу. Я щоразу піднімав їх і повертав на шахівницю, бо в мене на
годиннику було ще досить часу. Коли Василь зробив свій
контрольний сороковий хід і вже мав час спокійно оцінити ситуацію
в нашій партії, то побачив, що може виграти у мене практично в
один хід. Я не маю аніякогісінького сумніву в тому, що маестро
Іванчук цей хід бачив. Але не став його робити, а запропонував
мені нічию. Після деяких роздумів я погодився...
Отаку дивовижну історію розповів нашому кореспонденту
гросмейстер Леньєр Домінгес. Що тут сказати? Лише одне: браво,
маестро Іванчук!»
Ось уже й маємо деяке уявлення про два світи Василя Іван-
чука. В кожному з цих світів, як каже наша геніальна Ліна
Василівна Костенко, «ніщо не здавалось випадком, бо лишало на серці
сліди».
37

Посланці небес.
З Богом сам на сам...
/Т\ раза «Василь Іванчук - геній шахів» стала вже баналь-
Чг ною. Її тисячу разів казали й писали різними мовами
світу багато знаних гросмейстерів, шахових аналітиків і
коментаторів. Наприклад, одна з останніх книг про українського шахіста,
видана російською мовою, названа так: «Василий Иванчук. 100
побед гения шахмат».
Є багато визначень геніальності і геніїв. Олександр Пушкін, сам
геній, каже лаконічно: «геній - парадоксів друг». Знаний німецький
філософ Артур Шопенгауер є автором такого загальновідомого
вислову: «Талант влучає у ціль, в яку ніхто не може влучити. Геній
влучає у ціль, якої ніхто не бачить.» Великий знавець людських душ
Карл Густав Юнг вважав геніальність явищем демонічним: «Любой
творческий человек себе не принадлежит. Он пленник, влекомый
своим демоном».
Є більш розлога, але менш відома дефініція геніальності, над
якою також варто задуматися: «У моменти душевного підйому генії
наповнюють простір дивною енергією. Вони діють у такі моменти
як посланці Небес, за Божим покликом, впадаючи у транс, стаючи
медіумами. Більшість часу вони можуть виглядати як звичайні
незначні істоти. Раптом на них падає якась загадкова сила, яка
піднімає їх над звичним і буденним. Ця сила - зовнішня, вона як гість з
інших, невідомих нам світів. Медіум - одержимий».
Один з найбільших поетичних геніїв України та й світу Бог-
дан-Ігор Антонич написав 25 березня 1932 року у Львові
дивовижного вірша - «Momentum cum Deo. (З Богом сам на сам)». В
ньому є такі рядки:
38

Як важко, як важко, як важко
знайти хоч єдину хвилину,
щоб можна забути щоденність,
щоб духу верхів’я полинув.
Отже, за Антоничем, геніальність - це «щоб дух у верхів’я
полинув». І коли ти «з Богом сам на сам»... Як важко, як важко,
як важко, - аж тричі повторює наш поет ці слова, бо добре знає,
як притискає кожного смертного до землі ота наша щоденність...
(До слова, той же Богдан-Ігор Антонич 24 березня 1932 року,
також у Львові, геніально сказав цілому людству, що йому треба для
щастя:
Для щастя треба мало:
гармонії. Амінь.
І те щастя - не десь, а в нас!)
Богдан-Ігор Антонич.
Отже, шановний читачу, продовжимо політ над гніздом генія.
Попереду - ще багато нових дивовижних відкриттів. І, читаючи
цю книжку, зробіть своє найбільше відкриття: як не можна, за
мудрим Гераклітом, двічі у житті увійти в одну й ту саму річку,
так і не можна двічі зустрітися у житті з однією і тою ж
людиною - якщо ви зустрілися з нею зараз, то вже через мить вона
буде іншою: трішечки старшою, мудрішою, ще з однією сивою
волосиною на голові...
39

«Душа летить в дитинство, як у вирій,..»
\_У
Йкось старий шаховий
зубр Віктор Корчной
заявив “в одному зі своїх
інтерв’ю: «Я еще сказал
Иванчуку: «Я завидую двум людям,
вам и Каспарову, по-хорошему
завидую: потому что вы
смогли столько красивого внести в
шахматы». Красу у шахи герой
нашої книги почав вносити з
дитячих літ.
Вже знаємо, що геній
влучає у ціль, якої ніхто не бачить.
В якому віці може проявитися
така виняткова риса?
По-різному буває. Скажімо, шаховий
світ вперше почув про Роберта
Фішера, коли він у 13 років
зіграв у Нью-Йорку таку партію
проти дорослого
гросмейстера Дональда Вірна, яку і через
багато часу назове кращою у
своїй кар’єрі. (Згадайте той
шокуючий удар конем у Захисті
Грюнфельда - 11... Ка4!!)
А що можна виділити з
дитячо-юнацької творчості
Василя Іванчука? Давайте
запитаємо про це у нього само¬
го. Коли 12 травня 2006 року
Василь Михайлович приїхав
у Луцьк на презентацію книги
«Шахові новели Василя
Іванчука», то в шаховому клубі
зібралося стільки малого й
великого люду, що яблуку ніде було
впасти. Тривале й захоплююче
спілкування з гросмейстером
почалося з того, що він
поставив на демонстраційній дошці
таку позицію:
Діаграма 1
- Хід чорних. Позиція у них
виграна, але часу на годиннику
мало... - сказав Василь Михай-
40

На демонстраційній дошці - фінальна позиція з юніорської партії
В.Іванчук - С.Савченко.
лович. - До перемоги
найпростіше вів такий шлях: 31...ТЬ2
32.ТЬ2 Cb2 ЗЗ.КрЬ2 <Pd2 34.Сс2
ТЬ8. Однак чорні зіграли в
цейтноті 31...СЬ2? А тепер
подумайте і знайдіть форсований
виграш за білих...
Через якусь хвилинку хтось
боязко проказав: «Ферзь g8...».
- Саме так! -
підтримав голос залу прославлений
гросмейстер. - Тільки цією
несподіваною жертвою ферзя білі
виганяють чорного короля на
поле еб і ставлять йому мат: 32.
Og8!! Kpg8 ЗЗ.ТЬ8 Kpf7 34.Tf8
Креб 35.Cf5 мат! Я показав вам
несподіваний фінал моєї партії
останнього туру юніорського
чемпіонату Радянського Союзу
в Юрмалі 1985 року. Тоді я грав
білими з кандидатом у майстри
спорту Станіславом Савчен-
ком. (У 1986 році він вже став
майстром, а в 1993 -
гросмейстером). І ця перемога дала
мені чисте друге місце...
(Цікаво, що аж через 31 рік
після тої юніорської партії із
Станіславом Савченком Василь
Іванчук зіграв таку ось
колоритну іспанську партію з
російським гросмейстером Борисом
Савченком:
41

Б. Савченко - В. Іванчук
Турецька суперліга,
Ізмір, 2016
Іспанська партія
1. е4 е5 2. Nf3 Nc6 3. Bb5
аб 4. Ва4 Nf6 5. 0-0 Ве7 6. d3
d6 7. сЗ 0-0 8. Вс2 d5 9. Nbd2
Re8 10. a4 Bf8 11. a5 b5 12. axb6
cxb6 13. exd5 Nxd5 14. Rel Bb7
15. 	Bb3 Re7 16. Nc4 Qc7 17. Ne3
Nf618. Ng5 Rd8 19. Qe2 Na5 20.
Ba2 h6 21. b4 hxg5 22. bxa5 b5
23. 	Nf5 Red7 24. Bxg5 Qc6 25.
f3 Rxd3 26. Qxe5 Rxf3 27. gxf3
Qxf3 28. Bxf7+ Kh8 29. Nh4
Bc5+ ЗО. Be3 Qhl+ 31. Kf2 Rd2+
32. 	Re2 Ne4+ 0-1.)
...Потім Василь
Михайлович показав лучанам свою
дитячу партію з киянином
Дмитром Комаровим, зіграну 1984
року (було йому тоді 15 літ).
У цьому поєдинку
вирішувалася доля путівки на першість
світу серед юнаків до 16 років.
Білими фігурами Василько
боровся проти Захисту Альохіна
і завдав вирішального удару аж
на 45 ході. Через два ходи чорні
здалися, бо не могли
врятуватися від красивого еполетного
мата.
Саме ці два поєдинки
найбільше запам’яталися Василю
Михайловичу з його дитячо-
юнацьких літ. Що ж, дитинство
більше, ніж життя... І, як каже
дорога наша Ліна Василівна
Костенко,
Душа летить в дитинство,
яку вирій,
бо їй на світі тепло тільки там...
А мені особисто з
дитячо-юнацької творчості Василя
Іванчука чомусь дуже
симпатичними виглядають ось ці дві
романтичні партії.
Г. Серпер - В. Іванчук
Ленінград, 1985
Сицилійський захист
1.е4 с5 2.Nf3 d6 3.d4 cd
4.Nd4 Nf6 5.Nc3 g6 б.ВеЗ Bg7
7.f3 0-0 8.Qd2 Nc6 9.Bc4 Bd7
Ю.ВЬЗ Ne5 ll.Bh6 Bh6 12.Qh6
Rc8 13.Nde2b5 14.h4b4 15.Nd5
Nd5 16.ed a5 17.h5...
Діаграма 2
42

Зробивши свій останній
хід, білі розраховували на
грізну атаку по вертикалі h. Вони
не бачили наступного
парадоксального ходу чорних, який
кардинально міняє «пейзаж» на
шахівниці.
17... g5! Геній - парадоксів
друг...
Тривіальний розум незда-
тен за дошкою так просто
допустити, що можна віддати
важливого пішака, який
прикриває короля, задарма (та ще
й з шахом!) і в такий
незвичайний спосіб вирішити всі
проблеми. А для геніального
розуму - це запросто! Навіть якщо
тому розуму всього 16 літ!
Пішака Г.Серпер узяв з
шахом. Але партію програв з
тріском. Вже через сім ходів: 18.Q-
g5 Kh8 19.сЗ Rg8 20.Qe3 Rg2
21.Bc2 be 22.b3 Bb5 23.Nd4 Rd2
24.Rgl Qb6. Білі здалися.
У наступній партії
сімнадцятирічний Василь Іван-
чук виступив одночасно у ролі
справжнього іполога (знавця
коней) і вмілого
балетмейстера - він поставив майстерний
тактичний танець чотирьох
коней навколо чорної королеви
- коні зробили у цій партії аж
19 ходів з 33-х!
С. Смагін - В. Іванчук
Пінськ, 1986
Дебют чотирьох коней
1.е4 е5 2.Nf3 Nf6 3.Nc3 Nc6
4.Bb5 аб 5.Bc6 dc 6.d3 Bd6 7.Q-
e2 Qe7 8.Bd2 Bd7 9.Ndl Nh5
10.g3 g6 ll.Ne3 b5 12.0-0-0 f6
ІЗ.КЬІ Ng7 14.h4 Ne6 15.И5 0-
0-0 Іб.ВсЗ Kb7 17.d4 ed 18.Nd4
Ng5 19.f3 Bg3 20.Nb3 Bd6 21.N-
a5 Kc8 22.Ng4 Bg4 23.Nc6...
Діаграма 3
23... Qe4! 24.Qe4Ne4 25.N-
d8 Bf3 26.Nf7 Nc3 27.be Rf8
28.hg hg 29.Rd6 Bhl 30.Rf6 Kb8
31.c4 be 32.Kb2 Ka7 33.Rfl Bd5.
Білі здались.
...Через 31 рік, 10 вересня
2017 року, Сергій Смагін, як
віце-президент федерації шахів
Москви, так прокоментує
перемогу Василя Іванчука над Воло-
43

димиром Крамніком на Кубку
світу в Тбілісі: «...сегодня
Иванчук играл очень сильно и
спокойно, проведя просто
образцовую партию. Он интересно
действовал в миттельшпиле
и очень уверенно провел
эндшпиль. Это самая настоящая
трудовая победа, с которой
его надо поздравить». А тоді, в
Пінську, Василю і Сергію було
лише по сімнадцять... «Как
молоды мы были, как искренне
любили, как верили в себя!»
Мабуть, запам’яталася
19-річному Василю Іванчуку з
його ранньої творчості наступ-
44
на партія з армійської першості
СРСР. Він сам прокоментував її
для тодішньої «шахової біблії»
- югославського
«Інформатора».
В. Іванчук - О. Граф
(Ненашев)
Фрунзе, 1988
Захист Пірца-Уфімцева
1.е4 {Notes by Ivanchuk from
Imformant.} d6 2.d4 Nf6 3.Nc3
g6 4.g3 b6 5.Bg2 Bb7 6.Nge2 c5
7.0-0 Nbd7 8.Rel Rb8 9.d5 Bg7
10.Bf4 0-0 ll.Qd2 Ne5 12.b3
Bc8 13.a4 a6 14.Bh6 Bxh6 15.Q-
xh6 b5 16.axb5 axb5 17.h3 b4
18.Ndl Ned7 19.Ne3 Nb6 20.f4
e6 21.dxe6 fxe6 22.e5 Nfd5.
Діаграма 4
23.f5 {!!} gxf5 {23...Ne3 24.f-
xg6 hxg6 25.Qxg6 Kh8 26.Qh6
Kg8 27.Qxe3 +-} 24.Ra7 {!} Nc7

{24...Rb7 25.Rxb7 Bxb7 26.Qxe6+
+-; 24...Bd7 25.Nxd5 Nxd5 26.Bx-
d5 exd5 27.e6 +-; 24...Ne7 25.exd6
Qd6 26.Rdl +-; 24...Rf7 25.Rxf7
Kxf7 26.Qxh7+ +-} 25.exd6 Qxd6
26.Qg5+ Kh8 27.RdlQe5 28.N-
g4 {!} Qxe2 29.Rd8 {!} 1-0.
А «найдитячіша» партія
Василя Іванчука, яку можна
знайти у всезнаючій інтернетній
базі - його поєдинок у 14-річ-
ному віці з Михайлом Голубє-
вим. Було це ще за Радянського
Союзу, у 1983 році на
юніорському чемпіонаті України. Ми
згадаємо і подивимося її, коли
буде йти мова про...турнір
дорослих і дуже серйозних
чоловіків у столиці Болгарії Софії в
2008 році.
45

15-річний майстер
І л ро сорокову першість
1ІСРСР серед молодих
майстрів (Таллінн, 1986), яка
зібрала чотирьох міжнародних
майстрів, двох майстрів ФІДЕ і
десять «просто майстрів»
спорту з шахів, писала
різнокаліберна преса - від Москви до
Тернопілля. Ось цитата зі статті
про цей турнір його головного
судді, заслуженого тренера
Росії Євгена Столяра в
авторитетному московському журналі
«64 - Шахматное обозрение»:
«Коли в ході боротьби
з’являється нове ім’я, коли турнір
закінчується перемогою
дебютанта, наймолодшого
учасника, - це вже сенсація! Такою
сенсацією став результат Василя
Іванчука. Те, що школяр родом з
невеликого містечка Копичинці
на Тернопільщині дуже
обдарований шахіст, - очевидно. У 15
років стають майстрами лише
ті, хто володіє винятковими
здібностями. Це, видно, й було
підставою для експерименту
із запрошенням у таку сильну
компанію. У творчому плані
переможець показав себе
різнобічним шахістом».
І тоді ж з’явилося перше
експрес-інтерв’ю 15-річного
Василя Іванчука в українській
«Спортивній газеті».
Розмовляв з юним шахістом майстер
спорту Ю.Лазарєв:
- З новою перемогою,
Василю!
- Спасибі. Ось щойно
закінчилося урочисте закриття
турніру. Мені вручили золоту
медаль...
46

- Чи сподівався ти такого
перед турніром?
- Не знаю. В першому турі
я програв Пігусову. Наче
холодний душ... Мав перевагу в
дебюті, та в середині партії діяв
погано. Уявляєте мій настрій?
- Маю власний досвід...
Але ж далі справи пішли на
краще?
- Я сумлінно готувався до
турніру. Тож гра й пішла.
Більше нікому не програв. У
передостанньому турі зустрічався з
Розенталісом. Це торішній
чемпіон. А я його подолав. Гадаю,
то була моя найкраща партія в
турнірі. Відтак уперше став
лідером. В останньому турі зіграв
унічию з Купоросовим. Цим
забезпечив собі поділ першого
місця. А міжнародні майстри
Олль і Пігусов, які відставали на
пів очка, теж не змогли виграти.
От я й залишився нагорі.
- Хто тобі допомагав у
Таллінні?
- Володимир Степанович
Бутурин. Це відомий,
досвідчений майстер. Спасибі йому!
- На що ти орієнтуєшся
передусім - на якість гри чи на
результат?
- Прагну знайти
об’єктивно найкращий хід. Той, який
відповідає вимогам позиції. Та
часом доводиться грати й на
результат, ризикувати...
- Які подальші наміри?
- У квітні гратиму в Сочі
відбірний турнір першості
світу серед юнаків. Потім
випускні екзамени в школі...
***
Тернопільська преса також
захоплено писала про свого
молодого талановитого земляка.
Цитувати місцеві видання не
будемо. А ось вирішальну
партію Василя Іванчука з
міжнародним майстром Едуардасом
Розенталісом, яку новий
чемпіон СРСР серед молодих
майстрів згадує в експрес-інтерв’ю
«Спортивній газеті», таки
наведемо.
В. Іванчук в редакції «Спортивної
газети». Березень 1984 р.
47

Розенталіс - Іванчук
Таллінн, 1986
1.е4 еб 2.d4 d5 3.Nd2 Nf6
4.e5 Nfd7 5.Bd3 c5 6.c3 Nc6
7.Ne2 cxd4 8.cxd4 f6 9.exf6 Nxf6
10.Nf3 Bd6 11.0-0 Qc7 12.g3
0-0 13.Bf4 Bxf4 14.Nxf4 Qb6
15.Qd2 Kh816.Qe3 Qxb217.Ra-
bl Qa3 18.Ng5 Qd6 19.Rfel Bd7
20.Nfxe6 Bxe6 21.Qxe6 Qxe6
22.Nxe6 Rf7 23.f4 Re7 24.f5
g6 25.Ng5 Rxel+ 26.Rxel gxf5
27.N£7+ Kg7 28.Nd6 Nxd4 29.R-
e7+ Kg6 30.Rxb7 Ne4 31.Nb5
Nf3+ 32.Kfl Nc5 33.Bxf5+ Kxf5
34.R£7+ Ke4 35.Nc3+ Ke3 36.N-
xd5+ Kd4 37.Nc7 Rc8 38.Nb5+
Ke3 39.Re7+ Kd3 40.Kg2...
Діаграма 5
40...аб 41.Ш6 Rf8 42.Rx-
h7 Ne5 43.h4 Kd4 44.Rc7 Ncd3
45.И5 Kd5 46.Nc8 Rf2+ 47.Kh3
Rxa2 48.КИ4 Nc5 49.Nb6+ Kd4
50.Rc8 Ne6 51.g4 Rg2 0-1.
48

Одкровення біля озера Світязь
Можливий розділ з можливої’у майбутньому
автобіографічної книги Василя Іванчука з можливою
назвою «Моє життя в шахах»
Т) іримо, що Василь Михайлович колись таку книжку напи-
йДДщіє. Вона стала б світовим бестселером. Бо, скажу я вам,
дивовижна і цікавезна це штука - мандри Генія у безмежжі та
вічності! Гарантую, що така книга Василя Іванчука читалася б не
гірше, як відома праця його ровесника і достойного суперника на
шахівниці Вішванатана Ананда - «Мої кращі партії. Шахова
сповідь чемпіона світу». (У цій своїй книжці, до слова, знаменитий
індієць дуже тепло і щиро пише про українця Василя Іванчука).
Трохи забігаючи вперед, наведемо тут невеличкий фрагмент з
ексклюзивного інтерв’ю Василя Іванчука для українського інтер-
нетного видання ZAXID.NET від 27 січня 2011 року:
- Чи плануєте написати книжку про свою шахову кар’єру?
Наразі перша і остання ваша книга - це збірник партій
супертурніру в Лінаресі 1991 року...
- Потім ще були «Шахові новели Василя Іванчука». Це не
зовсім моя книга, але створена не без моєї участі. Там все-таки
більше матеріалу про мене, ніж в книжці про Лінарес. Але це
- пробний варіант. В перспективі я планую зробити щось більш
серйозне і фундаментальне, з детальним аналізом партій. На це,
звичайно, доведеться витратити чимало часу. Я вважаю, що такі
дослідження треба писати без допомоги комп’ютера, залишаючи
собі право на помилку. Зараз всі можуть підключити комп’ютери,
але читачеві цікавіше знати думки самого гросмейстера, його
переживання, його вагання під час гри...
49

Читачі нашої книжки мають зараз унікальну можливість
- прочитати цілий розділ зі ще не написаної Василем Іванчуком
книги. Пояснюю: у серпні 2010 року я мав чудову нагоду
відпочивати пару днів у прекрасній компанії з хорошими людьми на
лоні мальовничої волинської природи неподалік від знаменитого
озера Світязь. Були у тій компанії Василь Іванчук і його дружина
Оксана.
Звичайно, були з нами й шахи. Якось я розставив фігури на
шахівниці і попросив Василя Михайловича прокоментувати його
недавні партії з норвезьким вундеркіндом Магнусом Карлсеном
та молодим індійським гросмейстером Парімар’яном Негі.
(Текстів цих партій у нас не було, але я не мав аніякогісінького сумніву
у тому, що феноменальна пам’ять Василя Іванчука їх береже. Тим
більше, що ці партії були з розряду таких, які запам’ятовуються
надовго: перша гралася наосліп у французькому місті Ніцца,
друга - у класичні шахи на командному чемпіонаті Греції. Норвежець
грав білими і почав партію «піжонським» ходом І.аЗ, а в партії з
індусом свого першого ходу білими Василь Іванчук... не робив).
Василь Михайлович зручно вмостився на зеленій травичці у
затінку пахучих поліських сосен, ми всілися навкруг нього - і я
непомітно увімкнув портативний диктофон «Panasonic»...
Партія наосліп з чемпіоном світу Магнусом Карлсеном.
50

Карлсен -Іванчук
Ніцца-2010, наосліп
Дебют Андерсена
1. 	аЗ?! Після цього ходу
Карлсена я думав хвилини дві
(а контроль часу - 25 хвилин
на партію плюс десять секунд
за хід). Хід І.аЗ має в теорії
шахових дебютів назву «Дебют
Андерсена» (не Ульфа, а
Адольфа). Була така партія
Андерсен - Морфі. Але коли Адольф
Андерсен постарів, то називав
хід І.аЗ божевільним. Грати так
проти Морфі були підстави, бо
можна було передбачити, що
американець відповість 1...е5 ,
а потім Kf6, d5 - і там хід І.аЗ
корисний для білих навіть з
точки зору найсучасніших
шахів.
Отож я зробив паузу,
посидів хвилини дві і відповів
I. 	..Nf6. Розіграв «Слов’янку».
Не завівся на емоціях, а зіграв
строго на рівність. Хай покаже,
думаю, у якому варіанті хід І.аЗ
є для білих корисним. (Є
варіанти, де він дійсно корисний.
Я пригадував їх і намагався не
звести партію до них.)
2. с4 сб 3. Nf3 d5 4. еЗ Bg4 5.
h3 Bh5 6. cxd5 cxd5 7. Nc3 Nc6
8. 	Bb5 Rc8 9. g4 Bg6 10. Qa4 Nd7
II. b4... (Тут, мабуть, цікавіше
було 11. Nd4 !? ) 11. ..еб 12. Bb2
Ве713. ВхсбЬхсб 14. Qxa7 с515.
Qa6 0-0 16. Qe2 с4 17. е4... Тут
я відчув, що Карлсен «поплив».
І я його «прихопив». 17...d4 18.
Nb5 е5 19. h4 Qb6 20. а4 Qb7 21.
Ng5 h6 22. h5 hxg5 23. hxg6
fxg6 24. f3 Bxb4 25. ВаЗ ВхаЗ 26.
Rxa3 Qb6 27. Qh2 Qc5 28. Qh7+
Kf7 29. Ral Nf6 30. Qh2 Ra8.
Діаграма 6
31. d3? Qxb5 ! [0-1]
Другу партію білими мені
також вдалося виграти - це вже
було не всліпу, а в рапіді. У цій
партії також були цікаві
нюанси. Мій секундант, іспанець,
перед початком другої партії
сказав мені: «А може, й тобі піти
зараз І.аЗ?!» Але я вирішив
грати у нормальні шахи. І досить
51

цікава вийшла партія, з
тонкими позиційними жертвами.
Після цих двох поразок у
першому турі Карлсен грав чудово.
Вже у другому турі він переміг
всуху 2:0 Левона Ароняна. На
фініші ми показали однаковий
результат.
...Поки Василь
Михайлович розставляє шахи, щоб
прокоментувати на лоні матін-
ки-природи наступну партію,
наведу тут слова російського
гросмейстера Сергія Загребель-
ного: «Знал бы Карлсен, чем
обернётся его «прикол» в первой
партии турнира... помните его
1.аЗ против Иванчука?
Подобным образом с Василием
Михайловичем лучше не шутить,
«приколы» нынешней молодёжи
он не понимает. Разнёс парня
вдребезги. А в назидание, чтоб
неповадно было - обыграл ещё и
в рапиде.»
Для повноти картини
наведемо текст і цієї партії,
багатої шаховими і психологічними
нюансами:
Іванчук - Карлсен
Ніцца-2010, рапід
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. Nf3 d6 3. d4 cxd4
4. Nxd4 Nf6 5. Nc3 аб 6. Be3 Ng4
7. Bel Nf6 8. Bg5 e6 9. f4 Qb6
52
10. 	Qd2 Qxb2 11. Rbl Qa3 12. f5
Nc6 13. fxe6 £xe6 14. Nxc6 bxc6
15. 	Be2 Be7 16. 0-0 0-0 17.
Khl Ra7 18. Qe3 Rd7 19. Rb8
Kh8 20. e5 dxe5 21. Ne4 Qxe3 22.
Bxe3 Rdd8 23. Bc5 Bxc5 24. Nx-
c5 Kg8 25. Bc4 Kf7 26. Rb6 Rd4.
Діаграма 7
27. 	Bxe6+ Ke7 28. Rxc6 Nd7
29. 	Rel Nxc5 30. Bxc8 Re4 31.
Rcl Rc4 32. Bxa6 Rc3 33. Bb5
Ne4 34. a4 Rxc6 35. Bxc6 Nc3 36.
a5 Kd6 37. Bb7 Kc7 38. a6 e4 39.
Rel Kb6 40. Kgl Rf5 41. Bxe4
Nxe4 42. Rxe4 Kxa6 43. Re7 Rg5
44. 	Kf2 Kb6 45. Kf3 h5 46. h4
Rf5+ 47. Ke4 Rc5 48. g3 Rc4+ 49.
Kf5 g6+ 1-0.
17 березня 2011 року ін-
тернет-видання Zaxid.net
видрукувало коротку замітку під
заголовком «Василь Іванчук

здобув дві перемоги над
Карлсеном у Ніцці»:
«Львівський гросмейстер
Василь Іванчук здобув свої
перші перемоги на АтЬег-турні-
рі, який проходить у Ніцці. У
п’ятому турі Іванчук двічі
обіграв норвезького гросмейстера
Магнуса Карлсена, який займає
зараз друге місце у світовому
рейтингу ФІДЕ (Іванчук у
цьому рейтингу - п’ятий). Першу
партію, що гралася наосліп,
Василь Іванчук виграв білими
фігурами на 29-у ході. Друга
партія гралася за правилами
«швидких» шахів, і львів’янин,
який цього разу грав чорними,
здобув перемогу на 28 ході,
поставивши супернику мат.
Нагадаємо, що цьогорічний,
20-й Amber-турнір, буде
останнім - з 2012 року такі турніри
більше не проводитимуться. За
регламентом турніру, 12
учасників грають кожен із кожним
по дві партії: одну - наосліп,
другу - «швидку». Торік Василь
Іванчук виграв турнір у Ніцці
разом із норвезьким
гросмейстером Магнусом Карлсеном.
Цікаво, що тоді він зустрівся з
Карлсеном уже в першому турі і
також здобув дві перемоги».
Щоб остаточно закрити
тему «Ніцца-2010», ще проци¬
туємо тут вже згаданого
російського гросмейстера Сергія
Загребельного: «...Переходим к
партиям. Номинация «Оскар»,
или лучшие достижения.
Первое место:
Иванчук - Гельфанд
Русская партия
Лучшую свою партию
Василий сыграл напоследок, в
заключительном рапиде.
Необходимо было побеждать - и он
это сделал! Да ещё как!
I. 	е4 е5 2.Nf3 Nf6 3.Nxe5 d6
4.Nf3 Nxe4 5.Nc3 Nxc3 6.dxc3
Be7 7.Be3 0-0 8.Qd2 Nd7 9.0-0-
0 Re8 10.h4 c6 ll.Kbl N.
Вариант имеет широкую практику.
К слову, Топалов против
Гельфанда в Линаресе 2010 играл
11.h5 h6 12.КЫ Nf6 13.Bd3 Bf8
14.Rdgl Ng4 15.Bf4 и т.д. В итоге
белые победили.
II. 	..Qa5 12.h5 h6 13.Bd3
Bf8 14.g4 Nf6 15.g5 Веб Іб.аЗ
Ng4. Ha 16...Qd5 последовало
бы 17.c4 Qxf3 18.gxf6 Qxf6 19.B-
d4 Qf3 20.Rdgl с прекрасными
видами на атаку. 17.gxh6! Qd5
18.Qe2! Qa2+ 19.Kcl Qal+20.K-
d2 Qxb2 21.Rdgl Bd7? Ошибка.
Правда, предложить
что-нибудь многим лучшее не берусь.
Король чёрных под сильным
давлением. 22.Rxg4! Bxg4.
53

Діаграма 8
23.Ng5! Веб 24.Bd4 Qa2
25.Rgl! Конец. Позиция
чёрных не держится. 25...с5 26.ВИ-
7+ Kh8 27.hxg7+ Bxg7 28.Nxf7+
Вх£7 29.Bxg7+ Kxh7 30.Qd3+
Kg8 31.Bf6+ Kf8 32.Qxd6+l-0.»
А тепер послухаймо, як
Василь Іванчук прокоментував на
березі волинського озера свою
партію з командного
чемпіонату Греції.
Іванчук - Негі
Перістері, 2010
Сицилійський захист
Це був перший тур. Я ще
вагався зі своїм першим
ходом як раптом оголосили, що
на відкриття змагань прийшов
якийсь високий посадовець з
уряду Греції. Йому й
доручили зробити перший хід на моїй
дошці. Солідний грек переста¬
вив мого пішака з е2 на е4. Я
й не став міняти ходу, думаю,
була не була, хай вже буде 1.е2
- е4!
Отже, партія почалася так:
1.е4 с5 2.Nf3 d6 3.d4 cd 4.Nd4
Nf6 5.Nc3 a6.
Мій суперник розіграв
варіант Найдорфа. У процесі
підготовки до партії я думав грати
тут виключно 6.Bg5. Там купа
варіантів. І ніби у білих
непогано, але була небезпека
нарватися на якусь довгу комп’ютерну
заготовку. (Я знав, що мій
суперник сидить з комп’ютером
аж забагато!) Думаю: «Воно
мені треба...» І я пішов 6.Ве2.
Зіграв досить швидко. І тут він
задумався. Якщо брати
статистику у цьому варіанті, то Негі
найчастіше грав 6...е5. Але зі
мною він пішов 6...еб.
Виник «Шевенінген».
Класична шахова школа каже нам,
що хід 6.Ве2 робиться для того,
щоб потім рокірувати в
коротку сторону. Але в сучасних
динамічних шахах - це не
обов’язково. Є й інші плани.
7.ВеЗ Ве7. Тут вже я почав
думати, як грати далі. Робити
рокіровку мені не хотілося. І я
пішов 8. g4. Суперник відповів
8...b5 9.g5Nfd7.
54

Тут я знову задумався. Вже
після партії зайшов у базу і
дізнався, що хід Ю.аЗ зустрічався
у партії маловідомих шахістів.
Але під час партії я цього не
знав. Якщо піти за стандартом
10.h4, то чорні ходом Ь4
зганяють коня і починають
атакувати пішака е4.
Тут можна було піти 10.
Qd2, захищаючи пішака g5. З
точки зору здорового глузду
- це найбільш розумний хід.
Але це може бути пов’язано з
втратою темпу. І тут мені
приходить в голову: «А чи не можу
я піти ІО.аЗ?» Виникає цікава
ситуація. Його кінь на d7
стоїть не ідеально. Якщо він б’є на
g5, то якась перевага в
розвитку в мене є. Піду Qd2, і якщо
він б’є на еЗ, то візьму ферзем
і буду чіплятися по лінії g. А
якщо він відійде слоном, то це
втрата темпу. Плюс до того - в
мене відкриті лінії. Так само в
гамбіті Еванса: білі ходом Ь4
жертвують пішака і не
ризикують програти в міттельшпілі,
можуть програти в ендшпілі,
але до ендшпілю чорним ще
треба дожити. І в цій нашій
партії чорним це не вдалося...
ІО.аЗ!? Bg5 ll.Qd2 Bf6 12.0-
0-0 Bb7 13. Rhgl.
Тура йде на відкриту
лінію. І тут чорним психологічно
важко наважитися на
коротку рокіровку. Хоча, міркуючи
об’єктивно й холоднокровно,
коротка рокіровка могла б бути
у цій позиції найкращим
ходом. Негі досить довго, хвилин
15, думав над своїм 13 ходом. І
пішов конем: 13...Nc5?
Діаграма 9
Це помилка. У білих явна
перевага в розвитку. І тому
чорним треба було тут грати дуже
обережно, ретельно
прораховуючи всі тактичні нюанси. За 15
хвилин роздумів мій суперник
в них не розібрався. У позиції
після 13...Nc5? білі не можуть
одразу грати 14.Ndb5 ab 15.Вс5,
бо ферзь на d8 захищений
слоном. Тому слон відволікається:
14.е5!
55

Тепер білі відіграють
матеріал, а їх перевага в розвитку
- страшна. Якщо взяти
пішака е5 пішаком d6, то б’ю на Ь5
- гра переходить у поганий для
чорних ендшпіль (у білих три
зв’язані прохідні плюс кращий
розвиток). Тому Негі взяв
слоном: 14...Ве5.
І вже тепер: 15. Ndb5!
Після цього удару суперник
ще намагався якось
закаламутити воду, але ніякі «фокуси»
вже не можуть тут врятувати
чорних.
15...Nb3 Іб.сЬ ab 17.ВЬ5
Всб.
Єдина граюча фігура
чорних - слон на е5. Його треба
розміняти:
18. Bd4! Qc8 19.Ве5 de 20.
Kbl.
Що робити чорним?
Рокіровку? Неможливо, бо білі
зіграють 21.Qg5 і виграють
прямою атакою на короля чорних.
Я тут бачив кілька ясних
шляхів до перемоги. Але йти ними
не довелося, бо Негі зробив хід
20...Rg8 і після 21. Ne4
здався. Крім 22.Nd6, загрожує ще й
22.Nf6.
***
...Ось таким міг би бути
один з розділів можливої у май¬
бутньому книги Василя
Михайловича Іванчука з можливою
назвою «Моє життя в шахах».
Можливо, він захоче написати
її до свого 60-ліття?
Зверніть, будь ласка, пильну
увагу на такі слова з коментарів
нашого славетного
гросмейстера: «І тут мені приходить в
голову: «А чи не можу я піти
ІО.аЗ?» Виникає цікава
ситуація...» Такий алгоритм
мислення розуму Генія! Тривіальний
розум дивиться на світ, на речі,
на шахівницю тільки з точки
зору здорового глузду. І тому
багато втрачає. Зір генія проникає
через немислимі товщі і бачить
те, чого не бачить звиклий зір,
не загострений уявою з
глибини душі.
А суперником Василя
Іванчука у цій партії був зовсім не
слабачок: індійський шахіст
Парімар’ян Негі (народився 9
лютого 1993 року) став
гросмейстером в 13 років, був
чемпіоном Азії.
...Ми всі мовчали,
слухали казковий шум
волинського лісу, плюскіт хвиль теплого
озера. Кожен думав про своє. І
тут несподівано Василь
Михайлович запитав мене тихо:
56

- То ви кажете, Тараса
Шевченка любила тільки княжна
Варвара Рєпніна?..
- Так. - Відповів я швидко і
якось майже автоматично...
І лише наступної миті
зрозумів, що він запитав про це
тому, що вже якось устиг
прочитати мою книжку «Дано
любить, терпіть, страждать...
Драма особистого життя
Тараса Шевченка». Про що думав
Василь Іванчук, читаючи цю
книжку? Про своє особисте
життя? Згадував слова
великого Вільгельма Стейніца: «Шахи
вимагають всю людину,
цілковито»? Шкодував, що не
віддався шахам цілковито, як це
зробив, скажімо, Роберт Джеймс
Фішер?.. А може згадував
геніальне лінокостенківське
І хто ми є?
Усі усім мільйони.
А хтось комусь
однісінький один...
«...Насправді ж, хто знає,
яким повинно бути особисте
життя генія? Очевидно, що
поетичний талант і талант жити,
«як усі добрі люди» - це різні
таланти. Вінець поета -
одночасно вінець царський і вінець
терновий. Більше терновий.»
Такі слова написав у
блискучій передмові до тої моєї
скромної книжки про драму
особистого життя нашого
Пророка лауреат Національної
премії України імені Тараса
Шевченка поет Василь Слап-
чук. На афганському перевалі
куля влучила Василеві в
хребет зовсім недалеко від серця.
Мама привезла його додому з
Ташкента в інвалідному візку.
І тоді Василь почав писати
вірші. Про війну, про кохання,
про Україну... Про Шевченка й
Тичину:
І Тичина,
І Шевченко
академіками були.
Та лише один із них
був кріпаком.
Зрозуміло,
що не Шевченко.
...Всевишній зробив
Василю Іванчуку розкішний
дарунок - одночасно вінець
царський і вінець терновий.
Більше терновий?..
57

...Пора, пора Вам, дорогий
Василю Михайловичу, поти-
хенько братися за книгу свого
життя. Адже час стоїть, а ми
минаємо... А ще згадайте той
фінальний категоричний
імператив з роману Ліни Василівни
Костенко «Берестечко»:
Не допускай такої мисли
що Бог покаже нам неласку.
Життя людського строки стислі.
Немає часу на поразку.
І її ж:
Життя іде - і все без коректуру
і як напишеиіу так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійсяу бо вони як ліки.
Не бійся правдиу хоч яка гіркаУ
не бійся смутківу хоч вони як ріки.
Мудрий Піфагор казав, що
світом править число. А таки
править! Ось подивіться, як
тісно притулилися одна до
одної дати народжень двох
українських геніїв - поетичного
і шахового - Ліни Костенко і
Василя Іванчука: 18 березня, 19
березня...Ліна Василівна дуже
майстерно вводить шахові
мотиви у свою творчість.
Почитайте, наприклад, її
драматичну поему «Сніг у Флоренції». А
ось її вірш «Гамбіт Стейніца»,
присвячений творчості
першого чемпіона світу:
Буває розум - як горіння горна,
як спалах дня, як пінисте вино.
А в нього розум - як повільні жорна,
що довго перемелюють зерно.
Він не любив азарту, ані риску
раптових геніальних озарінь.
І не було захопленого блиску
в його очах, - а тільки думи тінь.
Напружено, спохмурено і сумно
в руках тримав перипетії гри.
І витримці запеклій важкодума
здавались найблискучіші майстри.
І в результаті досвіду, і вміння,
і перемог, що дивували світ,
на нього опустилось озаріння -
він винайшов, він сотворив гамбіт.
Актор не вірить так в своє
призвання,
ханжа не вірить в Боже битіє,
дикун не вірить в силу заклинання,
як Стейніц вірив в дітище своє.
58

Воно для нього - вимріяна казка,
вершина мислі і душі політ...
В житті найпершу Стейніцу
поразку
приніс його улюблений гамбіт.
Перший чемпіон світу з шахів
Віпьгепьм Стейніц.
А коли відкриєте
прекрасну книгу «Гармонія крізь тугу
дисонансів...» (Київ, «Либідь»,
2016), то знайдете там у
дивовижному діалозі Оксани
Пахльовської і Ліни Костенко
- дочки й матері - такий
шаховий мотив:
- ...Є в Тебе дуже дивний
вірш:
Дівчаточко з обличчям Тінатін,
котрому личить срібло на зап’ясті,
в котрого коси чорні і хвилясті, -
вдягай кольчугу. Ворог біля стін.
-1 закінчується:
Ти Грузія. Ти в царственній одежі.
Ти десь живеш над гніздами орлів.
Ти, як туру, переставляєш вежі
і двигаєш в походи королів.
- Кована метафора Грузії
як шахівниці...
- Усе починалося з образу
юної шахістки - Нани Іоселіа-
ні. Крізь неї я побачила Грузію.
І 2008-го, коли на Тбілісі йшли
російські танки, Грузія мала для
мене обличчя Тінатін - з
«Витязя в тигровій шкурі»...
Нана Іоселіані.
* * *
...Роберт Ріс, міжнародний
майстер з Нідерландів,
гортаючи книжку «Vassili Ivanchuk.
100 Selected Games», яка
побачила світ у видавництві «New in
Chess», написав таке: «Василий
Иванчук, без сомнения, один из
самых сильных игроков мира,
который хотя так и не стал
чемпионом мира по классичес-
59

ким шахматам, но обыграл всех
своих сильнейших
современников. Почти все самые сильные
турниры были покорены им...
Я принадлежу к группе тех
людей, которые с
нетерпением ждут того дня, когда
выйдет автобиография Василия
Иванчука.
Количество побед Иванчука
на турнирах просто
впечатляет, и оно продолжает расти. Я
помню наш разговор с
Найджелом Шортом о «Чуке» (его
псевдоним в мире шахмат). Бывший
чемпион мира среди юношей,
который имеет очень плохой
счет личных встреч против
украинца, сказал мне: «Иванчук
является абсолютным игроком
уровня 2800, просто этот
уровень иногда падает до 2600».
Стиль Иванчука трудно
описать в двух словах. Среди
профессиональных
шахматистов его по праву можно
считать одним из величайших
экспертов дебютной теории всех
времен. Его ферзевые жертвы
против Алексея Широва в Вейк-
ан-Зее 1996 года (21.Qg7!?) и
Сергея Карякина в Ницце 2008
года (14.Qe6!?) абсолютно
замечательные. Он показывает
свою невероятную фантазию.
60
Вообще, украинец
является универсалом, совершенным
игроком...»
Шаховим гурманам
третьої від Сонця планети Земля
було б надзвичайно цікаво й
повчально порівняти Ваші,
Василю Михайловичу, особисті
коментарі до Ваших вибраних
партій з коментарями
вдумливих фахівців. Ось, наприклад,
Ваші коментарі в
«Інформаторі» до партії
V. Ivanchuk 2779 -
S. Karjakin 2706
Wijk aan Zee 2009
l.e4 c5 2.Nf3 d6 3.Nc3 Nf6
4.d4 cd4 5.Nd4 a6 6.Be2 e5
7.Nb3 Be7 8.0-0 0-0 9.ВеЗ Веб
10.Qd2 Nbd7 ll.a4 Qc7 12.Rf-
dl Rac8 13.a5 Nc5 14.Nc5 dc5
15.Qel Rfd8 16.Rd8 Rd8 17.f3
c4 18.Na4 Nd7 19.Qc3!? f6 [a
novelty; 19...Rc8; 19...Qc6!? with the
idea 20.b3 cb3 21.Qc6 bc6 22.cb3
Bb3 23.Kf2 (23.Ba6 Ba4 24.Ra4
Bc5 25.Kf2 ВеЗ 26.Ke3 Nc5 and
Black is winning) Bb4 24.Ba6 Ba5
25.Bb7 Ba4 26.Ra4 Bb6 equal]
20.b3 [20.b4!?] Rc8 21.b4 Qc6
22.Qa3 f5? [22...Qb5 23.c3 Rd8
24.Rdl Bf7 25.Qa2 Rc8 26.Bf2 Bf8
27.Nb2 Be7 28.Rd2! Nf8! (28...
Bf8? 29.Bdl! and White is
winning) 29.Qa4 and White is slightly

better] 23.b5! [23.ef5 Bf5 24.Nb2
c3 25.Nc4 Kh8 26.Qc3 e4 27.Bd4
e£3 28.gf3 Bf6 29.Bf6 Nf6 with
compensation] ab5 24.Qe7 ba4
25.Rdl Nf8 26.Rd6 Re8 27.Rc6
Re7.
Діаграма 10
28.Bc5!! Rd7 [28...Re8 29.Rc7
Rc8 (29...fe4 30.Rb7 Ra8 31.Rb5
Nd7 32.Bb4 ef3 33.Bf3 and White
is superior) 30.Rc8 Bc8 31.ef5 Bf5
32. 	Bc4 Веб 33.Bd3 and White is
slightly better] 29.Rb6 fe4 30.fe4
[ЗО.аб!? ba6 31.fe4 c3 32.Rb8 Rf7
33. 	Bd6 and White is superior] c3
[30...Kf7 31.Kf2 (and White is
winning) c3 (31...Ng6 32.Re6!) 32.B-
f8] 31.Kf2 Ba2 32.a6 ba6 33.Rb8
Rf7 34.Ke3 (zugzwang) g6 [34...
h6 35.Bd6 zugzwang] 35.Bd6 Rf6
36.Rd8 a3 37.Ba3 Kg7 38.Bd6
Rf7 39.Be5 Kh6 40.Ba6 Ne6
41.Rc8 1-0. [V. Ivanchuk]
А ось як детально ця ж
партія прокоментована на одному
з російськомовних шахових
сайтів:
Василий Иванчук -
Сергей Карякин
Сицилианская защита В92
1.е4 с5 2.Nf3 d6 3.Nc3 Nf6
4.d4 cxd4 5.Nxd4 a6 6.Be2 e5
7.Nb3 Be7 8.0-0 0-0 9.ВеЗ Веб
10.Qd2 Nbd7 ll.a4 Qc7 12.Rf-
dl Rac8 13.a5 Nc5 14.Nxc5 dxc5
15.Qel Rfd8 16.Rxd8+ Rxd8
17. 	f3. В партии последнего
Еврокубка Василий не нашел
путей к получению преимущества
- 17.Khl Qc6 18.f3 с4 19.Bfl Kf8
20.Na4 Nd7 21.Qc3 Rc8 22.Qd2
Rd8 23.Qc3 Rc8 24.Qd2 Rd8,
и ничья повторением ходов
(Иванчук - Ван Вели, Каллитея
2008).
17...С4. Ценность этого
пешечного хода хорошо видна
на примере блицпартии
Пономарев - Алексеев, Москва
2008, продолжавшейся 17...Qc6
18. 	Na4 Nd7 19.с4! Nf8 20.Nb6
f6 21.Nd5 с очевидным
перевесом белых. Выпада ВЬб черные,
конечно, не боятся, поскольку
белый король остался на gl, и
у них есть шах слоном с с5. Как
мы видели, в предшествующем
поединке Василий увел короля
61

с опасной диагонали, но Люк
- малый не промах, и вовремя
сделал то же самое со своим
ферзем.
18.Na4 Nd7 19.Qc3 f6.
Сергей не считает нужным
предупреждать движение пешки Ь2.
И наверное, зря. Тем более, что
для этого в его распоряжении
были вполне естественные
продолжения 19...Qc6 или 19...Rc8.
20.b3. Этот ход ставит меня
в тупик. Ведь Иванчук мог
сразу сыграть 20.Ь4, но ему зачем-
то понадобилось завлечь ладью
соперника на с8. При этом
комбинация, начатая 23-м ходом,
при ладье на d8 была бы даже
не комбинацией, а несложным
тактическим ударом, ведущим
к немедленной победе. Да, но
тогда Карякин ее (его) не
допустил бы. А так он, наверное,
оценивал последствия операции
как неясные или
благоприятные для себя и поэтому
вторично не стал препятствовать
движению пешки «Ь». А Иванчук,
выходит, всю эту психологию
просчитал и, правильно
оценивая шахматную составляющую,
втянул соперника в
невыгодные для того осложнения.
20...Rc8 21.b4 Qc6 22.Qa3
£5. Вот здесь, стало быть, у чер¬
ных имелась возможность
увести слона на защищенное поле и
посмотреть, какими
стратегическими идеями располагает
соперник. Дикость, конечно,
потому что в подобных
ситуациях как раз белые должны
заботиться о том, чтобы слон не
причинил вреда их ферзю, но
к данной партии обычные
правила неприменимы.
После 22...Bf8 белые могли
подумать о 23.сЗ с
громоздкой, но любопытной идеей
захвата линии «d» путем Rdl-d2,
Qal-dl. Или о более
прямолинейном 23.Rdl с намерением
Nc3-d5. Правда, в этом случае
после 23...Qb5 пришлось бы
вернуть ладью на защиту
пешки Ь4 - 24.Rbl, но в
дальнейшем конь, пойдя на сЗ, отыграл
бы потерянный темп. Но прочь
абстрактные рассуждения! У
нас начинается самое
захватывающее.
23.b5! axb5 24.Qxe7 Ьха4
25.Rdl Nf8 26.Rd6 Re8!
Продолжение форсированной игры.
Не годится 26...Qe8 27.Qxe8
Rxe8 28.exf5 Bxf5 29.Bxc4+ Веб
30.Bb5 Ra8 31.аб Ьхаб 32.Bxa4, и
два слона, проходная «с» и
слабость на аб обеспечивают
белым ясный перевес.
62

27.Rxc6 Rxe7. 28.Bc5! Rd7?
Наверняка в ходе 28...Re8
Сергея не устраивало то, что он
пропускает белую ладью на
7-й ряд. И действительно,
после 29.Rc7 (грозит exf5) 29...
fxe4 30.Rxb7 (слабее 30.fxe4 Ra8
31.Bb4 a3 32.Bxa3 Rxa5) 30...Ra8
31.Rb5 Nd7 32.Ba3 проблемы
черных нельзя считать
решенными, так как белые
сохранили свой козырь в предстоящей
эндшпильной борьбе -
отдаленную проходную. Беда в том,
что продолжение в партии
приводит к куда более серьезным
трудностям. А хитрость в том,
что это вовсе не те трудности,
которые бросаются в глаза при
первом взгляде на позицию!
29.Rb6! Иванчук
отказывается от
напрашивающегося 29.Rxe6 Nxe6 ЗО.Вхс4 Rdl +
31.Kf2 Rd2+ 32.Kfl Rxc2 ЗЗ.Вх-
e6+ Kh8. Ладья черных очень
активна, а пешка «а» при ее
поддержке может стать опасной.
Ходом в партии белые создают
угрозу слону. 29...£хе4.
Простодушное отступление 29...Bf7
после ЗО.аб! Ьхаб 31.Rb8
приводит к потере коня и
проигрышу партии. З0.£хе4 сЗ. Черная
ладья пока не может проявлять
активность. На 30...Rd2 следует
еще один сюрприз - 31.Rxb7!
Rxe2 З2.а6, и пешка проходит в
ферзи.
31. 	Kf2! Иванчук снова
отказывается от очевидного
выигрыша материала путем
31. 	Bxf8 Kxf8 32.Rxe6, так как
это дало бы черным серьезные
контршансы в связи с
вторжением ладьи на 2-й ряд. Мало
того, Василий не прельщается
вариантом 31.аб Ьхаб 32.Rb8
Rf7 поскольку здесь его король
был бы отрезан по линии «Ь>.
Не исключено, что позиция
белых очень хороша даже с
королем на gl, ибо черные крепко
повязаны. Но все же тихий ход
королем несет на себе печать
истинного аристократизма.
31...Ва2. Слон ушел из-под
боя так, чтобы не мешать ладье
занять поле f7. В то же время он
продолжает контролировать
диагональ a2-g8. После 31...Rd2
32. 	а6 Ьхаб 33.Rb8 белые, ввиду
угрозы мата в один ход,
успевают и коня забрать, и от Вс4
защититься. В сухом остатке
- лишняя фигура.
32. 	аб! Ьхаб 33.Rb8 R£7+
34.Ke3 g6 35.Bd6. Становится
ясно, что на доске цугцванг. У
черных отсутствуют полезные
ходы, в скором времени они
63

потеряют сразу 4 пешки! 35...
Rf6. К чуть улучшенной версии
случившегося в партии ведет
35...Kg7 36.Вхе5+ Kh6 37.ВхсЗ.
Утешительного все равно мало.
36.Rd8 аЗ 37.Bxa3 Kg7 38.В-
d6 Rf7 39.Вхе5+ Kh6 40.Вха6
Ne6 41.Rc8. Черные сдались.
Потрясающе! (Максим Ноткин,
международный мастер).
З якою глибиною і, я б
сказав, зі щирою любов’ю
коментує світ шахові шедеври Василя
Іванчука! Про смаки не
сперечаються. Мені особисто
найбільше подобається у
наведеному вище тексті ось ця фраза
Максима Ноткіна після ходу
білих 31.Kf2!: «Но все же тихий
ход королем несет на себе
печать истинного
аристократизма».
Не можу втриматися (та й
для чого?), щоб не видрукувати
тут ще один знаменний
коментар до Вашої, Василю
Михайловичу, партії:
«Редкий случай, когда
разгромленному в 30 ходов
шахматисту нечего стыдиться своей
игры. Ну а перед победителем
остаётся только снять
шляпу».
«Жертва - «талевско-
го типа». Нынче на такое на
самом высоком уровне мало
кто решается. Это и
неудивительно: искусство защиты
за полвека, прошедшие с
золотых талевских времён,
возросло неимоверно. Но кто-кто, а
Иванчук и на пятом десятке
остаётся всё тем же
неукротимым бойцом, что и в
юности!»
Выше приведены цитаты
из примечаний Евгения Глейзе-
рова к партии Иванчук -
Алексеев (Джермук, 2009). Очередной
шедевр украинского волшебника
разобран в мельчайших
подробностях.
Василий Иванчук -
Евгений Алексеев
Английское начало
Джермук-2009
1.с4. Так Иванчук против
Алексеева партию ещё не
начинал. Впрочем, он, как
известно, «играет всё». l...Nf6 2.Nf3
еб 3.g3 d5 4.Bg2. Ax, вот оно
что. Иванчук, похоже, не прочь
вслед за Ароняном проверить
Алексеева в «каталоне», но не
желает предоставлять
противнику возможность дать
излюбленный шах на Ь4. Вот после
4...Ве7 уже можно и сыграть
5.d4, ведь эту систему, хоть и
считающуюся одной из осно¬
64

вных в каталонском начале,
Евгений не играл ни разу в жизни.
4...d4!? Весьма редкое
продолжение. Если чёрные не хотят
играть каталонское начало, они
обычно избирают 4...dxc4. Но к
этому Иванчук, кстати,
имеющий опыт в данном варианте,
был, безусловно, вполне готов.
5.0-0 с5 б.еЗ Nc6 7.exd4 cxd4
8.d3. Итак, на доске - Модерн-
Бенони с переменой цвета. Или,
как говаривали в старину, «в
правой руке». А следовательно,
с лишним темпом у белых.
Точнее, даже с полутора лишними
темпами. Почему с полутора?
Да потому, что в Модерн-Бено-
ни белые либо двигают пешку
«е» на два поля, либо
оставляют её на месте. Но уж никак не
играют в ранней стадии е2-еЗ.
Так что, по логике вещей, у
белых тут должно быть получше.
8...Ве7. Некоторые здесь
предпочитают выводить слона на
d6.
9.Rel 0-0 10.Na3. Самый
логичный план. Белые,
вполне «по-бенониевски»,
переводят коня на с2, где он будет
и поддерживать тематическое
продвижение Ь2-Ь4, и
«подавливать» на недостаточно
укреплённую пешку d4. В нормаль¬
ном-то Модерн-Бенони пешка
d5 обычно защищена или своей
товаркой с е4, или слоном с g2.
А тут не наблюдается ни того,
ни другого.
На протяжении следующих
9 ходов российский
гроссмейстер демонстрирует
образцовую, на мой взгляд, игру. 10...
Ne8! Этим аккуратным ходом
чёрные избегают перекрытия
линии «d». А значит, пешка d4
не может быть атакована
немедленно. В то же время они
обеспечивают себе
возможность надёжно защитить
своего передового пехотинца путём
f6 и е5.
ll.Nc2 f6! Всё идёт по
плану. Заодно чёрные
препятствуют возможной расчистке
большой диагонали путём Nf3-e5.
12. 	Bd2 а5. Как говорится, по
известным образцам. Белые
готовят Ь2-Ь4, чёрные, как
могут, этому препятствуют. ІЗ.аЗ.
Тратить драгоценное время на
13. 	ЬЗ смысла нет. Продвижение
Ь4 чёрные встретят в штыки:
13...Nc7 14.аЗ Rb8! 15.Б4 Ь5! И у
них будет как минимум не хуже,
ведь на 16.cxb5 Nxb5 17.а4 есть
отличный ход 17...Nc3!
13...а4! Навсегда
избавляясь от головной боли, связан-
65

ной с Ь2-Ь4 - но ценой
предоставления неприятельскому
коню отличной стоянки на Ь4.
Впрочем, здесь чёрные
рассчитывают поиметь выгоду со
скромного расположения своей
королевской пешки. Ведь если
бы она стояла на е5, то конь
получил бы в своё распоряжение
ещё и пункт d5! А так прыгать с
Ь4 ему вроде бы и некуда...
14.Nb4 Nc7. Бить на Ь4,
обрекая на гибель пешку а4,
конечно, слабо. Так что чёрные
спокойно выводят коня.
Помимо прочего, таким образом
готовится Na5, ведь теперь ладья
защищена, и на Qxa4
становится возможным Nxc4. 15.Rbl!?
Этот ход кажется
бессмысленной потерей времени, но это
отнюдь не так. Профилактика
необходима! На немедленное
15.Nh4 чёрные ответили бы 15...
Na5!, и на 16.Qxa4 - 16...Nxc4
17.Qc2 Nxd2 18.Qxd2 g5! 19.Nf3
g4! 20.Nh4 f5. Конь h4 в ауте,
проблемы могут быть только у
белых.
15...Bd7! Как по нотам.
Евгений не уступает сопернику
ни пяди. На напрашивающееся
15...Na5 последовало бы 16.Qx-
а4 Nxc4 17.Qc2! (это, наверное,
сильнее, чем 17.Qb3Na5! 18.Qa2
66
Kh8) 17...Nxd2 18.Nxd2. Пешка
Ь7 слаба, линия «с» и большая
диагональ в руках белых. Не
решает проблем и 18...ВхЬ4 19.ах-
Ь4. Кажется, что лишняя
пешка белых на ферзевом фланге
теперь обесценена, но на деле
это далеко не так. 16.Nh4. Здесь
это уже кажется необходимым.
Иначе чёрные сыграют 16...е5 со
всеми удобствами. Ведь пункт
сб теперь защищён слоном. А
значит, на 17.Nh4 вовсе не
нужно бить на Ь4 (что само по себе
чёрным невыгодно), а можно
просто ответить 17...g5.
16...Na5! У внимательного
читателя здесь должен
возникнуть законный вопрос: если
ставить е5 и g5 так хорошо, как
нам только что пели, то почему
же гроссмейстер Алексеев не
сыграл здесь 16...g5 17.Nf3 е5?
А всё дело в темпах! В
варианте, который мы рассматривали
в предыдущем примечании, в
похожей позиции был ход
чёрных. И они успели путём Bf5
привязаться к пешке d3,
защищать которую белым, кстати,
не так уж удобно. А тут у нас
ход белых, и они первыми
начинают «разведку боем»: 18.h4!
h6 (18...g4 19.Nh2) 19.Nh2!
Белые фигуры, наконец, обрели

необходимое взаимодействие.
Конь перестал, фигурально
выражаясь, болтаться под ногами
у соседа-слона, загораживая
ему диагональ. Но и себе
нашёл не худшее стойло, ведь с Ь2
он, того и гляди, прыгнет на g4.
Ну, а конь Ь4 всерьёз
нацелился на пункт d5. В довершение
всего, у чёрных теперь
слабоваты оба фланга. Игры, конечно,
ещё вагон и маленькая тележка
- но шансы белых, безусловно,
выше.
В общем, Алексеев
продолжает защищаться самым
точным образом. И не просто
защищаться. Чёрные намерены
сыграть Ra7 (хотелось бы Rb8,
но тогда в вариантах провисает
конь), а затем провести Ь7-Ь5!
Если им удастся осуществить
этот план, они смогут
рассчитывать даже на перевес.
Единственный недостаток хода в
тексте - это тот факт, что конь
на а5 временно выключен из
борьбы на других участках
доски, кроме ферзевого фланга.
Но можно ли это использовать?
Сейчас увидим.
17.f4! Угрожая захватом
пункта d5: 18.f5! exf5 19.Nd5!
Как нетрудно убедиться,
допускать это чёрные не имеют
права. А потому они и сыграли
- 17...g6!
18.f5!? Очень интересная
и стратегически вполне
оправданная идея. Позиция чёрного
короля ослаблена движением
пешек «f» и «g», а их фигуры не
сказать чтобы идеально
готовы к защите королевской
крепости. Особенно уже
упоминавшийся конь а5. Почему же,
кроме заслуженного
восклицательного знака, я поставил к
этому красивому ходу ещё и
вопросительный? Скоро увидим.
А пока необходимо отметить,
что эта жертва является
единственно возможным
логическим продолжением всей
предыдущей игры белых. То есть,
если так не играть, то у белых,
с их намертво блокированным
и потенциально слабым
ферзевым флангом, просто ничего
нет.
18...gxf5! Самая
естественная и в то же время
сильнейшая реакция. 18...g5?, понятное
дело, просто слабо: 19.£хе6 Вхеб
20.Rxe6! Nxe6 21.Nf5, и угрозы
белых по белым полям вряд
ли отразимы. Не так ясно 18...
exf5 19.Nd5 Nxd5 20.Bxd5+ Kg7.
Особых возможностей для
атаки я тут не вижу, немедленный
67

отыгрыш пешки путём 21.Вх-
а5 Rxa5 22.Bxb7 после 22...Re5!
особых дивидендов белым не
сулит. И всё же 21.Qf3!, угрожая
22.Qf4 и готовя сдвоение ладей
по линии «е», должно
обеспечить хорошую компенсацию за
отданный материал. Для чего
эта компенсация достаточна
- другой вопрос. Причём
скорее академический, так как ход
в тексте сильнее. 19.g4. Иного
продолжения атаки не видно.
19...f4? Все мы люди, все
человеки... Достойным
продолжением предыдущей
точнейшей игры чёрных было 19...fxg4!
20.Qxg4+ Kh8. И теперь на
напрашивающееся 21.Ng6+? hxg6
22. 	Qxg6, с идеей дать мат по
линии «g», последует не 22...Qe8?
23. 	Qh6+ Kg8 24.Ве4 f5 25.Kh-
1+-, а фантастическое 22...Rf7!!
Брать ладью нельзя из-за
потери ферзя после 23...Ве8, а
иначе у белых просто совершенно
безнадёжно. А потому
Иванчуку пришлось бы, скрепя сердце,
ограничиться скромным
отыгрышем пешки: 21.Qxd4. И
после очевидного 21...Nb3 22.Qf2
Nxd2 23.Qxd2 Rg8 перейти к
борьбе за ничью. Слишком уж
силён оставшийся без оппо¬
нента чернопольный слон. Да
и позиция белого короля в
результате захлебнувшейся атаки
оказалась серьёзно ослаблена.
Но можно ли упрекнуть Женю
в том, что он не нашел
невероятного хода ладьёй под бой?
Нет, конечно...
20.Bxf4 Na6?! Самый
логичный ход. Размен коней,
естественно, выгоден чёрным.
Кроме того, необходимо
отразить угрозу 21.Nf5! exf5 22.Вхс7
Qxc7 23.Rxe7. И всё-таки в свете
последующих событий можно
сказать, что намного сильнее
было 20...Rf7. Конечно,
инициатива в любом случае на стороне
белых. Королевский фланг
чёрных разбит, центр ослаблен, оба
белых слона очень сильны.
Однако же защитительные
ресурсы чёрных далеко не исчерпаны,
и после плотного хода ладьёй
вся борьба была бы впереди.
Но это всё, конечно,
рассуждения из области «хорошо быть
умным раньше, как моя жена
потом». Правильно оценить
последствия блестящего
удара, нанесённого Иванчуком, в
данный момент невозможно
даже для компьютера.
68

Діаграма 11
21.Nd5!! Такие ходы тяжело
не столько увидеть - это-то как
раз не слишком трудно -
сколько на них решиться. Ведь
точный расчёт в данный момент,
повторюсь, невозможен.
Жертва - «талевского типа».
Нынче на такое на самом высоком
уровне мало кто решается. Это
и неудивительно: искусство
защиты за полвека, прошедшие
с золотых талевских времён,
возросло неимоверно. Но кто-
кто, а Иванчук и на пятом
десятке остаётся всё тем же
неукротимым бойцом, что и в
юности!
Стратегическое
обоснование жертвы - крайняя
удалённость чёрной конницы от поля
боя. Таким образом, на направ¬
лении главного удара у белых
будет фигурой не меньше, а
больше.
21...exd5. Отклонить
жертву невозможно. Белые возьмут
на е7, сыграют g5 и получат
столь же сильную атаку, что и в
партии - но при материальном
равенстве.
22. 	Bxd5+ Kg7! На первый
взгляд кажется, что в углу
король был бы расположен
надёжнее. На самом деле это не
так: 22...Kh8 23.Q£3! Со
страшной угрозой 24.Ng6+!
Удовлетворительной защиты нет.
23. 	КЫ!? И здесь 23.QT3!
было очень сильно. Ng6 теперь
не грозит, зато грозит 24.Qh3 и
25.Bh6+. Во всех разветвлениях
всевидящая «Рыбка» сулит
белым триумф:
A) 23..І5 24.Ве5+ Bf6 25.g5!!
Вхе5 26.Qh5!, и от грозящего
мата в два хода
удовлетворительной защиты нет.
B) 23...ВС5 24.Qh3 Rf7 25.В-
h6+! Kg8 26.Bxf7+ Kxf7 27.Qf3.
Грозит и 28.Qd5+, и 28.Qe4, и
28.g5. Спасения нет.
C) 23...Rg8 24.Bxg8 Kxg8, и
игра сводится к
рассмотренным в предыдущем
примечании вариантам.
69

D) 	23...Qe8 24.Qh3 Kh8 (24...
h5 25.Qg3! hxg4 26.Bd6 Bxd6
27.Qxd6) 25.Rxe7 Bxg4 26.Rx-
e8 Bxh3. Похоже на то, что мы
недавно видели? Не слишком.
Здесь-то белые сохранили
своего белопольного суперслона, а
потому эндшпиль для них
просто выигран. Путь к цели не
один, но самым забавным мне
лично кажется вот этот: 27.Rx-
f8+ Rxf8 28.КЫ! Почему не на
£2? Да чтобы не попасть под Nc5
и Nxd3+. 28...Nc5 29.Bh6 Re8
30.Rgl Ne6 31.Rg3! Ng5 32.Rxh3!
Nxh3 33.Nf5. Картинная
«коробочка»! 33...Rg8 34.Bxg8 Kxg8
35.Kg2 Ng5 36.Nxd4.
Иванчука, однако,
увлекла иная, более «человеческая»
идея - использовать
положение неприятельского короля на
g7 путём вскрытия линии «g».
Однако у «вкрадчивого» хода
в тексте есть малозаметный,
но немаловажный недостаток:
белый король становится на
большую диагональ. Казалось
бы, что с того, ведь та надёжно
прикрыта слоном d5? Но скоро
мы увидим, что не так уж
надёжно.
23...Re8? Решающая
ошибка. Смысл хода понятен: грози¬
ло 24.Nf5+ Bxf5 25.gxf5, и атака
по линии «g» решает. Защищая
слона, чёрные избавляют себя
от необходимости бить на f5.
Уход ладьи с f8, однако,
ослабляет пункт f7, и это
ослабление оказывается фатальным.
Но было ли в распоряжении
Евгения что-то лучшее?
Посмотрим варианты.
Естественнее всего
выглядит продолжение 23...Nc6!
Хватит уже лошади прохлаждаться
на а5, безучастно наблюдая за
расправой над собственным
королём! И этот ход тоже
становится возможным лишь
потому, что белый монарх
неосторожно расположился в углу.
Иначе белые просто шахнули
бы на f5, а потом преспокойно
съели бы на сб и е7. Но тут-то
чёрный слон побьёт на сб с
шахом!
Конечно, угрозы белых
по-прежнему реальны. После
практически форсированного
24.Nf5+ (заслуживает
внимания и 24.Q£3!?) 24...Kh8 25.Bh6
Rg8 26.Bxg8 Kxg8 27.Qf3 Bxf5
28.gxf5 Bf8 29.Rgl+ Kh8 30.Bf4
они сохраняют сильное
давление и шансы на победу. Так что
70

сурово осуждать выбор
Иванчука на 23-ем ходу оснований
нет. Да, не сыграв 23.Qf3!,
белые осложнили себе задачу, но
не более того. Самое главное
- преимущества-то Василий не
выпустил! А всё прочее, как
говорится - игровой момент. Ну а
после хода в тексте для чёрных
всё кончено. Правда, чтобы это
доказать, белым ещё
необходимо найти единственно
правильное решение.
24. 	g5! Это Евгений,
видимо, зевнул. Ахиллесова пята
защитной стойки чёрных - пункт
f7, и белые энергично
расчищают своему ферзю дорогу на Ь5.
24.. 	.КІЇ8. Чёрные внезапно
оказываются в совершенно
беспомощном состоянии. 25.Qh5
последует практически на любой
ход, например: 24...fxg5 25.Qh5
gxf4 26.Rgl+ Kh8 27.Ng6+.
Собственно, тут уже вполне можно
было сдаться. Белые
выигрывают «как угодно».
25. 	Qh5 Rg8 26.Bxg8.
Выигрывало и 26.Rxe7 Qxe7 27.gxf6.
Но зачем нужны эти красоты?
26.. 	.Kxg8 27.g6. К цели вело и
27. 	gxf6 Вс6+ 28.Re4. 27...Вс6+
28. 	Re4. Тут, пожалуй, обойдусь
без восклицательного знака.
28.Kgl также легко
выигрывало. 28...Вхе4+ 29.dxe4 hxg6
30.Qxg6+ Kh8 31.Qh5+, и
чёрные, наконец, сдались.
Редкий случай, когда
разгромленному в 30 ходов
шахматисту нечего стыдиться своей
игры. Ну а перед победителем
остаётся только снять шляпу.»
Що ж, шанобливо скинемо
й ми капелюха перед грою
Василя Іванчука у вірменському
Джермуці в 2009 році.
Український гросмейстер сам
прокоментував дві свої партії з цього
турніру для авторитетного
шахового журналу «64-Шахмат-
ное обозрение». Ці коментарі
Василя Михайловича настільки
глибокі, свіжі й цікаві, що вони
аж просяться у книгу авторства
Іванчука, на яку з таким
нетерпінням чекає вся світова
шахова спільнота.
Турнір 19-ї категорії
складності в Джермуці цікаво й
кваліфіковано висвітлював знаний
спортивний журналіст Юрій
Васільєв. Наведемо тут частину
його репортажу, який
безпосередньо стосується гри Василя
Іванчука:
71

Красота - страшная сила!
В 4-м и 5-м турах, отчет о
которых я собираюсь
представить, произошло много
неожиданного, а может, наоборот,
втайне ожидаемого. Прежде
всего, это две рядовые победы,
одержанные Василием
Иванчуком. Первая - белыми - над
Евгением Алексеевым, вторая
- черными - над Иваном Чепа-
риновым.
...На следующий день
после 4-го тура мы сидели с Борей
Гельфандом за завтраком за
одним столом.
- Как тебе партия
Иванчука с Алексеевым? - спросил я у
Бори, с которым знаком с 1979-
го года.
- Вася - гений, - только и
сказал Борис.
...Я продолжаю с
восхищением говорить об атаке
Иванчука, которую он провел на
одном дыхании, а за соседним
столиком сидит Женя Алексеев
и краем уха слышит наш
разговор. И говорит своим тихим и
спокойным голосом:
- Да опровергалась атака...
- С компьютером? -
поинтересовался скептически
Борис. - Компьютеры не имеют
никакого отношения к тому,
что происходит за доской.
Сюжет, однако, на этом
не закончен. Входит Василий
Иванчук. Лицо его слегка
заспанное. Он останавливается
рядом со столиком, где сидит
Алексеев, и они начинают тихо
переговариваться. Женя
говорит Василию несколько слов, и
я вижу, как Василий
выпрямляется во весь рост и делает
огромные глаза, как будто
увидел какое-то видение. Лицо его
было при этом радостное и
удивленное донельзя.
Мы с Борисом
переглянулись. Потом, когда я уже
уходил из ресторана, оглянулся и
посмотрел на сидевшего
неподвижно Иванчука. Еда была
перед ним нетронута, он смотрел
прямо перед собой. Когда-то в
90-х годах прошлого века мы с
Василием много времени
проводили вместе в Линаресе. Я
знал, что означает этот
невидящий взгляд Василия... Мы
гуляли по аллее, где растут
пальмы (так за 15 «Линаресов» и не
смог их все пересчитать, а
порывался не раз), я спрашивал у
спутника:
72

- Вася, а о чем ты сейчас
думаешь?
- Юрий Алексеевич, -
отвечал мне Василий. - Вот мы идем
с вами сейчас, а в голове у меня
крутятся варианты, варианты,
варианты...
...Естественно, я подошел
к Жене Алексееву и Косте Са-
каеву, его тренеру, они
собирались готовиться к туру, но мне
уделили минутку. И Женя мне
продиктовал вариант, который
произвел такое сильное
впечатление на Иванчука:
- Когда он пожертвовал
пешку ходом 19.g4, я посчитал,
что после 19...fg 20.<t>g4+ Kph8
21.Kg6+ hg 22.0g6 у него выи¬
грывающая атака. Но ни я, ни
Василий не посчитали вариант
дальше на один ход: 22...JIf7!
23.0f7 Се8, и теряется ферзь.
А если не брать ладью на 23-м
ходу, то надо сдаться.
Получается, что фигуру ему
жертвовать нельзя, он должен брать
пешку на d4, получая просто
чуть худшую позицию, - сказал
тихо Алексеев.
... Задаю вопрос Иванчуку:
- Василий, какое
впечатление произвело на тебя
сообщение Алексеева о том, что
твоя основная идея в вашей с
ним партии опровергалась?
- Я был очарован тем,
насколько красиво опровергается
73

моя идея! - ответил украинский
гроссмейстер с нежными
интонациями в голосе. - 22 ЛГ7!
- это настолько элегантно, что
я был под впечатлением, как
если бы увидел необыкновенно
красивую картину...
Василий говорил, певуче
растягивая слова. Он словно
продолжал наслаждаться
увиденной за спиной Алексеева
картиной.
- Тебя даже не волновало,
что ты мог проиграть?
- Это борьба, я сознавал
во время партии, что я рискую,
- ответил Иванчук.
Василий, при всей его
кажущейся «нездешности», весьма
реалистично оценивает
ситуацию. Я задал ему такой вопрос:
- Василий, однажды
великий украинский боксер
Виталий Кличко, когда я у него
спросил, что общего, на его взгляд,
между боксом и шахматами,
так ответил: «И в боксе, и в
шахматах надо уметь
терпеть». Вот ты был на грани
поражения в партиях с Инар-
киевым и Леко, но, используя
выражение Виталия Кличко,
«потерпел», отсиделся в
окопе, а сейчас выдал пару
прекрасных партий. Что
думаешь по этому поводу?
- Я не склонен
преувеличивать качество партий, которые
мне удалось выиграть. В обеих
было очень много ошибок.
Конечно, я доволен, что удалось
их выиграть, но качество было
далеко от оценки «прекрасные».
А что касается терпения... Это
качество важно не только в
спорте, не только в шахматах и
боксе, но и в жизни надо уметь
переживать терпеливо
ситуации, которые не очень
нравятся.
***
...Тоді ж, коли Василь
Михайлович прокоментував на
лоні волинської природи свої
партії з Карлсеном і Негі, ми з
Володимиром Вдовенком
записали коротке інтерв’ю для
волинської преси. Ось воно.
74

Міжнародний гросмейстер Василь Іванчук,
готуючись до Всесвітньої шахової олімпіади,
відпочивав на Волині
Після того, як у 2006 році
у Луцьку побачила світ книга
«Шахові новели Василя Іванчу-
ка», ми постійно підтримуємо
зв’язок з Василем
Михайловичем і його батьками.
Поступово визріває задум другої, фун-
даментальнішої книги про
українського супергросмейсте-
ра, який вже 20 років входить у
світову еліту шахів, а в їх
історію увійшов назавжди.
Одна з робочих назв тої
другої фундаментальної
книги - «Шахові шедеври Василя
Іванчука». Василь Михайлович
каже, що слово «новели»
подобається йому більше, ніж
«шедеври». Скромність прикрашає
людину! Але навіть дуже
об’єктивні і скупі на похвалу
світові шахові авторитети (серед
яких і Гаррі Каспаров) в один
голос вже давно визнали добру
сотню партій Василя Іванчука
справжніми шаховими
шедеврами.
На березі мальовничого
озера Пісочне, неподалік
знаменитого санаторію «Лісова пісня»
ми не вступали з Василем
Михайловичем у дискусії ні з
приводу назви другої книги, ні з
будь-яких інших приводів, щоб
він мав змогу добре відпочити
і набратися сил перед
відповідальними змаганнями на
найвищому рівні. Для початку
запитали, як часто доводиться
йому переховуватися від
літньої спеки саме на Волині.
- Та вже другий раз, -
відповів гросмейстер. - Якогось
літа були на Світязі, а зараз
приїхали з дружиною та дітьми
на тиждень сюди.
- Шахіст Вашого рівня,
мабуть, і на відпочинку думає
про майбутні шахові баталії?
- Така вже доля шахового
професіонала. Зараз готуюся
до участі у Всесвітній шаховій
олімпіаді в Ханти-Мансійську,
відкриття якої заплановано на
19 вересня цього року. Крім
мене, за команду України мають
виступити Руслан Пономарьов,
Павло Ельянов, Захар Єфімен-
ко, Олександр Моісеєнко...
75

- З таким складом можна
поборотися за найвищі
нагороди! Українці у 2004 році
переконливо виграли Всесвітню
шахову олімпіаду в
іспанському місті Кальвія, де грали 130
команд. Другою була Росія,
відставши аж на три очки! Після
неї - Вірменія, США, Ізраїль,
Індія, Китай. Це була
важлива подія в історії українського
спорту...
- Коли такого успіху дося-
гли вірмени, то в єреванському
аеропорту, опівночі, літак з
шахістами зустрічало усе вище
керівництво країни, сотні
журналістів і тисячі людей з
прапорами. Нас так не зустрічали. Я
випадково подивився на
п’ятому каналі передачу про
спортивні підсумки 2004 року. Там
називали Кличка, Клочкову, ще
багатьох наших справді
хороших спортсменів, які показали
того року добрі результати на
міжнародних аренах. А про
перемогу України на Всесвітній
шаховій олімпіаді навіть не
згадали!
- Мабуть, київські
спортивні журналісти не вміють
грати у шахи. Якось відоме
американське видавництво
придумало таку рекламу
76
шахової літератури:
«Навчившись грати у шахи, ви
перестанете почуватися
круглими ідіотами!»
- Після такої реклами
попит на шахову літературу мав
би значно зрости... Знаєте, мені
особисто не потрібна якась
додаткова реклама, але, як
казав герой одного популярного
фільму, «за державу обидно».
- До речі, тоді у КальвіїВи
показали фантастичний
результат на першій дошці
збірної України - 9,5 очка у
тринадцяти партіях! Особливо
запам’яталася Ваша перемога
чорними фігурами над лідером
росіян Олександром
Морозевичем. Василю Михайловичу,
Вам не пропонували змінити
громадянство і грати за якусь
іншу країну. Деякі відомі
шахісти так і зробили.
- Пропонували і мені, і моїй
родині. І гарантували добрі
фінансові та побутові умови.
Наприклад, в Туреччині. Я тоді вів
шахову рубрику у львівській
газеті «За вільну Україну».
Коли журналісти цього
часопису дізналися, що я не маю
наміру нікуди їхати з України,
то придумали до моєї рубрики
такий заголовок: «Я не турок, я
- козак!»

- Зараз першим номером
світовому шаховому
рейтингу є норвежський вундеркінд
Магнус Карлсен, а чемпіоном
світу - індус Віші Ананд. Хто
з них сильніший?
- Це покаже тільки матч
між ними. Як на мене, мало чим
поступається цим шахістам
болгарин Веселии Топалов.
- Василю Михайловичу,
Вам іноді вдається навіть у
турнірах найвищих категорій
перемагати з
фантастичними результатами. Скажімо,
турнір в Софії виграли,
набравши 8 очок з 10 можливих,
потім у Москві стали
переможцем меморіалу Михайла
Таля як у класиці, так і в бліці,
винісши своїх суперників, як-
то кажуть, в одні ворота. Що
це - пік форми, фортуна,
відповідний настрій на ?
- І це все має значення, як і
багато інших обставин. Скажі¬
мо, перед бліцом на меморіалі
Таля у Москві мені
захотілося... висповідатися у церкві. І я
пішов до сповіді. Можливо, це
вплинуло на мою гру.
- Ви є вихованцем досить
сильної львівської школи
шахів. І зараз у Львові підростає
талановита молодь, яка може
увійти у світову шахову
еліту. Що треба зробити, щоб,
скажімо, і в Луцьку з’явилися
свої гросмейстери?
- Треба, щоб цього захотіла
місцева влада, щоб знайшлися
ентузіасти, спонсори і
меценати. Треба шукати талановиту
молодь. У Тернополі,
наприклад, при політехнічному
університеті є шахова школа
Василя Іванчука. З дітьми працюють
місцеві тренери, а я навідуюся
періодично на сесії, семінари,
лекції...
77

«Критична маса» супернової,
яка мала ось-ось яскраво вибухнути
1989 році на світово-
му шаховому
небосхилі ще не було нової сеперзірки
з іменем Василь Іванчук. Але
«критична маса» супернової,
яка мала ось-ось яскраво
вибухнути, вже росла. Сигнали такого
стрімкого росту йшли звідусіль
- зі Львова, з Нью-Йорка,
Москви, Варни, Лінареса, Реджо-Е-
мілії...
Перегляньте ці віхові партії
молодого українського
шахового генія і переконайтеся, що
вже тоді його творчий
потенціал був колосальним, шаховий
почерк оригінальним,
мислення - глибоким і нетривіальним.
Ось як захоплено й любовно
писав про 19-річного
львівського гроссмейстера
легендарний Михайло Таль: «На
феномене Васи Иванчука хотел
остановиться. Чего только не
было написано о нем!.. Парень
из «села» Бережаны - чемпион
Нью-Йорка! Помню, когда на
78
обратном пути из США я был
в Нью-Йорке, там все были в
шоке: кто же это появился?!
Невероятный результат!
Чудо-Вася появился!»
Унікальний кадр: два генії на одному
квадратному метрі. (Михайло Таль
і Василь Іванчук).
В. Іванчук - К. Ангелов
Варна, 1987
Скандинавська партія
1.е4 d5 2.ed5 Qd5 3.Nc3 Qa5

4.d4 e5 5.de Nc6 6.Nf3 Bb4 7.Bd2
Bg4 8.a3 Nd4 9.Bb5 c610.0-0 Bf3
11. ab Bdl 12.ba Bc2 13.Ba4 Ne7
14.Bc2 Nc2 15.Ra4 Rd8 16.Ne4
Nf5 17.g4 Nfd4.
Діаграма 12
18.Nd6 Ke7 19.Bc3 c5 20.N-
b7 Rd5 21.Rc4 h5 22.Rc5 Rc5
23.Nc5 hg 24.Kg2 Nf3 25.Rdl
Rh2 26.Kg3 Ke8 27.Ne4 Rh6
28.Kg4 Nh4 29.Rcl. Чорні
здались.
В. Іванчук - В. Тукмаков
Нью-Йорк, 1988
Іспанська партія
1.е4 е5 2.Nf3 Nc6 З.ВЬ5 аб
4.Ва4 Nf6 5.0-0 Nxe4 6.d4 Ь5
7.ВЬЗ d5 8.dxe5 Веб 9.Nbd2 Nc5
Ю.сЗ Be7 11.Вс2 Bg4 12.Rel О-
О 13.Nfl Bh5 14.ВеЗ Bg6 15.N-
g3 Re8 16.h4 Bxc2 17.Qxc2 Nd7
18.Bf4 Nf8 19.h5 Ne6 20.Be3 Na5
21.Radi Nc4 22.Bcl c5 23.Qf5
Ra7 24.Ne4 Nb6 25.Neg5 Bxg5
26.Bxg5 Qc8 27.Be3 h6 28.Nh4
Rc7 29.Qg4Ng5.
Діаграма 13
30.Nf5 Rxe5 31.Bf4 Qxf5
32.Qxf5 Rxf5 33.Bxc7 Nd7 34.f4
Ne6 35.g4 Nxc7 36.gxf5 Kf8
37.Re2Nb8 38.Re5 1-0.
В. Іванчук - Б. Гулько
Нью-Йорк, 1988
Каталонський початок
l.d4 Nf6 2.с4 еб 3.g3 ВЬ4+
4.Bd2 с5 5.Bg2 0-0 6.Nf3 d5
7.Bxb4 cxb4 8.Nbd2 Nc6 9.0-
O b6 lO.Rcl Bb7 ІІ.еЗ Qd6
12.Qa4 Rfc8 13.Rc2 Rc7 14.Rfcl
Rac8 15.cxd5 exd5 16.Bh3 Nd7.
(Діаграма 14) 17.Ne5 b5 18.Qx-
b5 Nxd4 19.exd4 Rxc2 20.Rxc2
Rxc2 21.Qxb7 Nxe5 22.dxe5 Qd8
23.e6 fxe6 24.Bxe6+ Kh8 25.Nf3
79

Rxb2 26.Ne5 Qf8 27.Qxa7 Re2
28.N£7+ Kg8 29.Bxd5 Re7 30.Q-
d4 Qb8 31.Ne5 1-0.
Діаграма 14
В. Маланюк - В. Іванчук
Москва, 1988
Захист Німцовича
l.d4 Nf6 2.с4 еб 3.Nc3 ВЬ4
4.f3 d5 5.аЗ Ве7 6.е4 dxe4 7.fxe4
е5 8.d5 Ng4 9.Nf3 Bc510.b4 Bf2+
ll.Ke2 c5 12.Nb5 a6 13.Qa4...
Діаграма 15
13...axb5! 14.Qxa8 Bd4
15.Nxd4 cxd4 16.Qxb8 0-0
17.Kel Qh4+ 18.g3 Qf6 19.Bf4
g5 20.c5 exf4 21.Qd6 Qg7 22.Bd3
Ne5 23.Kd2 f3 24.Qe7 g4 25.Bx-
b5 Ng6 26.Qg5 h6 27.Qh5 d3
28.Bxd3 Re8 29.h3 Re5 30.hxg4
Rxh5 31.gxh5 Ne5 32.Rael Qg5+
33.Kc2 £2 34.Rdl Qe3 0-1.
О. Білявський - В. Іванчук
Лінарес, 1989
Іспанська партія
1.е4 е5 2.Nf3 Nc6 З.ВЬ5 Вс5
4.сЗ Nf6 5.d4 Bb6 6.Nxe5 Nxe5
7.dxe5 Nxe4 8.Qg4 Bx£2+ 9.Ke2
Qh4 10.Qxg7 Rf8 ll.Nd2 Bc5
12.Nf3 Qf2+ 13.Kdl Be7 14.Rel
Діаграма 16
14.. .Qb615.Rxe4Qxb516.c4
Qc6 17.Qxh7 d5 18.exd6 Qxd6+
19.Rd4 Qb6 20.Qe4 Rg8 21.Be3
Qxb2 22.Rbl Qxg2 23.Rb5 Bg4
24.Rf5 Qfl+ 25.Kc2 Qe2+ 0-1.
80

К. Георгієв - В. Іванчук
Реджо-Емілія, 1989
Захист Грюнфельда
l.d4 Nf6 2.с4 g6 3.Nc3 d5
4.cxd5 Nxd5 5.e4 Nxc3 б.ЬхсЗ
Bg7 7.Bc4 c5 8.Ne2 0-0 9.Be3
Nc6 10.0-0 Bg4 ll.f3 Na5 12.B-
xf7+ Rxf7 13.fxg4Rxfl+ 14.Kxfl
cxd4 15.cxd4 e5 16.d5 Nc4 17.B-
f2 Qf6 18.Kgl Rf8 19.Qel Bh6
20.Ng3 Qa6 21.КЫ Qa4 22.Qe2
b6 23.h4 Bf4 24.Nfl Nd6 25.R-
el Rc8 26.g3 Rc2 27.Qf3 Qxa2
28.Kgl Bh6 29.g5 Bg7 30.Ne3
Rc7 31.Ng4 R£7 32.Qe3 Qc2
33.h5 Nc4 34.Qcl Qxcl 35.Rxcl
gxh5 36.Rxc4 hxg4 37.Rc8+ Bf8
38.Bel Kg7 39.Bc3 Bd6 40.Rc6
Bc5+ 41.Kg2 Rf2+ 42.КЫ Bd4
43.Bb4 Rf7 44.Re6 Rb7 45.Rc6
a5 46.d6...
Діаграма 17
46.. 	.axb4!! 47.Rc7+ Kf8
48.Rxb7 b3 49.Rb8+ Kf7 50.d7
b2 51.Rf8+ Кеб 52.d8=N+ Ke7
53.Rfl Kxd8 54.Rbl Kc7 55.K-
g2 Kc6 56.Kfl Kc5 57.Ke2 Kc4
58.Kd2 Kb3 59.Rfl b5 60.Kd3
Ka2 61.Kc2 b4 62.g6 hxg6 63.R-
hl b3+ 64.Kd3 bl=Q+ 65.Rx-
bl Kxbl 66.Kd2 b2 67.Kd3 Ka2
68.Kc4bl=Q 69.Kd5 Qgl 70.Ke6
Qxg3 71.Kf6 Qf4+ 72.Kg7 Qxe4
0-1.
З цього періоду шахової
творчості Василя Іванчука
особняком, як на мене, стоїть його
єреванський шедевр - партія з
досвідченим угорським
гросмейстером Іштваном Чомом.
Коментує Василь Іванчук.
В.Іванчук -1. Чом
Єреван,1989
Захист Німцовича
l.d4 Nf6 2x4 еб 3.Nc3 Bb4
4.f3...
Це продовження зараз
входить в моду. Його основна
привабливість у тому, що воно мало
досліджене і тому дає широкі
можливості творити вдома і за
дошкою.
4.. 	. с5 5.d5 ВсЗ б.Ьс Nh5
7.g3f5 8.e4f4 9.defg?!
Ці знаки ставити легко,
коли партія закінчилась і вже
81

знаєш, що буде далі.
Природно, чорним не сподобалось 9...
de? через 10.Qd8 Kd8 ll.g4! Nf6
12.Bf4 з явною перевагою білих.
10. Qd5 g2?
Такий хід хочеться зробити.
Насправді ж, він виявляється
вирішальною помилкою.
Необхідно було 10... Nf6. До неясних
наслідків вело ll.ed?! Bd7.
11. 	Qh5!
Угорський гросмейстер,
вірогідно, розраховував на 11.В-
g2?! Qh4 12.Kfl de або ll.ed?!
Nd7 12.Bg2 Qh4 13.КП Nf4.
11... g6 12.Qe5 Qh4.
Негайно програвало 12...
ghQ - 13.Qh8 Ke7 14.Bg5.
13.Ke2 ghQ 14.Qh8 Ke7.
Діаграма 18
Так, у чорних на дошці два
ферзі. Але хід за білими!
15. 	Qg7 Кеб.
Альтернатива - 15... Ке8
16.Qf7 Kd8 17.Qf8 Кс7 18.Bf4
Kb6 19.Rbl Каб 20.Qc5 -
здається, особливих коментарів не
потребує.
16. 	ВЬЗ Kd6.
Спроба «відкупитися»
одним ферзем не допомагала:
16.. 	. Qh3 17.Qg8 Kf6 (17... Ке5
18. 	Bf4) 18.Bg5 Kg5 (18... Ke5
19. 	Qd5x) 19.Nh3 і 20.Rhl.
17. 	Qf8 Kc7.
Красивий фінал виникав
при 17... Ке5 18.Bf4 Qf4 19.Qe-
7x.
18. 	Bf4 Qf4.
Чорні вирішують
розлучитися з ферзем, не бажаючи
перевіряти техніку матування
18.. 	. КЬ6 19.Rbl Каб 20.Qc5.
19. 	Qf4 d6 20.Rdl Nc6 21.Q-
d6 Kb6 22.Qg3!?
Негайне і, мабуть,
найпростіше рішення - виловити
другого чорного ферзя, який ще
залишився живим.
22... h5 23.Вс8 Rc8 24.Nh3
h4 25.Qf2. Чорні здалися.
***
Так 20-річний Василь Іван-
чук прокоментував свою тепер
вже хрестоматійну партію з
досвідченим угорським грос¬
82

мейстером Іштваном Чомом.
(До речі, югославський
«Інформатор» її чомусь не помітив!)
Подивіться, будь ласка, ще раз
на діаграму після 14-го ходу
чорних. Три ферзі стоять на
одній вертикалі «h»l Наступні
ходи переконливо засвідчать,
що один білий ферзь
виявиться сильнішим за двох чорних. А
яка геометрія цих ходів Василя
Іванчука (з 15-го по 25-й)! Вона
дивовижно поєднуватиме
класичні канони Евкліда з
фантастичними гіпотезами
Лобачевського...
83

Спалах у Лінаресі
Ткраїнська суперзір-
«X ка першої величини
яскраво спалахнула у
космічній шаховій галактиці (і це
дуже символічно!) якраз у рік
відновлення державності
України. Вся світова шахова (і не
тільки шахова) преса детально
писала про супертурнір в
іспанському Лінаресі у 1991 році
і сенсаційну перемогу Василя
Іванчука. Дуже авторитетний і
популярний журнал «NEW IN
CHESS» помістив фотографію
молодого українського
гросмейстера на
своїй обкладинці з таким
написом: «Kasparov:
«Ivanchuk’s win will raise
the interest in chess». A
потім ще й видрукував
це фото (автором
якого є Bas Beekhuizen) на
цілу восьму сторінку!
Жереб звів
Василя Іванчука з «великим
і жахливим», як його
називала тоді світова
спортивна
журналістика, Гаррі Каспаровим
вже в першому турі. До
речі, команда
Каспарова прибула в Іспанію
за тиждень до
початку змагань, а Василь
84

Іванчук зійшов у турнірний
зал практично з трапу літака.
І тому розіграв дебют
спокійно, без особливих претензій. А
чемпіон світу був настроєний
рішуче...
В. Іванчук - Г. Каспаров
Лінарес, 1991
Сицилійський захист
1.е4 с5 2.Nf3 d6 3. Bb5...
Василь Іванчук. Такий
«іспанський» розвиток слона в
сицилійському захисті, на
відміну d2-d4, зустрічається дуже
рідко.
3... Nd7.
Василь Іванчук. Ця
відповідь свідчить про намір чорних
зав’язати складну гру.
Гаррі Каспаров. Хід 3... Nd7,
мабуть, найслабкіший з трьох
можливих відповідей на шах
слоном. Однак при цьому, як
свідчить партія, білі також
повинні йти на ризик.
4.d4Nf6 5.0-0...
Василь Іванчук. Невигідно
для білих 5.е5 - 5... Qa5 6.Nc3
Ne4 і в чорних сильна контргра.
Ходом в партії пропонується
жертва пішака, приймати яку
небезпечно. Після 5... Ne4 6.Qe2
Nf6 7.dc dc 8.Bg5!? або 8.Rdl! -
сильний тиск білих в центрі
достатньо компенсує мінімальну
матеріальну втрату.
Гаррі Каспаров.
Принципове питання: чи можна брати
пішака е4? У вказаному варіанті
білі, як компенсацію,
отримають шанси на атаку.
5... cd6.Qd4a6.
Василь Іванчук. Заслуговує
уваги 6... g6.
Гаррі Каспаров. Вірогідно,
краще 6... еб, оскільки після
ходу в партії чорні втрачають
темп.
7.Bd7 Bd7 8.Cg5 Ь6?!
Василь Іванчук. Каспаров
змушує білих розлучитися з
другим слоном, бо його відступ
вів би до втрати ініціативи.
Однак тепер на жодному фланзі в
чорного короля не буде
надійного сховища. Тому обачніше
було спочатку потурбуватися
про завершення розвитку
шляхом 8... еб 9.Nbd2 (або 9.с4 Ве7
10.Nc3 0-0) 9... Rc8 і далі Ве7 з
прийнятною позицією.
Гаррі Каспаров. І тут
точніше 8... еб, наприклад, 9.е5 de
10.Ne5 Bb5 ll.Qd8 Rd8 12.c4
Всб з повноправною грою. І в
випадку 9.Bf6 Qf6 чорні не
бояться розміну ферзів: вони
поставлять слона на «сб» і після
короткої рокіровки їх король
буде у безпеці на «И8».

9.Bf6 gf 10.c4!?
Гаррі Каспаров. Схоже, це
новинка. Проблема в тому, що
який би підрив чорні не
проводили, їм треба позбутися двох
пішаків противника в центрі.
Якщо провести f6-f5,
залишиться пішак с4. Якщо ж здійснити
Ь7-Ь5, то залишиться пішак е4.
Таким чином, контргра чорних
виявляється максимально
обмеженою, а їх слони дуже
пасивними.
10.. 	. еб ll.Nc3 Rc8 12.К-
hl!?
Гаррі Каспаров. Таємничий
хід, ідея його стала зрозуміла
не відразу. Здавалось, білі
збираються провести план
затискування з Nf3-d2 і f2-f4-f5, але
вияснилось, що вони мають
намір спочатку наступати на
ферзевому фланзі.
Василь Іванчук.
Профілактика на випадок загроз по лінії
«g». І при просуванні пішака £2,
що входить у план білих,
королю також безпечніше
знаходитись у кутку.
12.. 	. Ь5 13.а4 h4 14.h3 Ве7
15.Ь4...
Василь Іванчук.
Наступаючи всіма пішаками ферзевого
флангу, необхідно враховувати,
що чорні, граючи а6-а5, змусять
86
просування Ь4-Ь5 і заволодіють
важливим полем с5. Але взамін
білі встановлять контроль над
пунктом сб, чим позбавлять
свободи дій одного із слонів
суперника. Інший маневр - 15.N-
h2 Qc7 16.Ng4 Qc4 17.Nf6 Kd8
18.Qb6 Rc7 - вів до неясної гри.
15.. 	.а516.Ъ5!
Гаррі Каспаров. Тепер
єдиний слабкий пішак білих «с4»
легко захищається, а слабкість
чорних полів використати
неможливо - слон запертий на
е7.
16.. 	. Qc7.
Василь Іванчук. Варто було
пропустити вперед туру - 16...
Rc5. Тепер 17.Nd2 Rg5 18.f4 Rg7
веде до складної боротьби.
17.Nd2 Qc5 18.Qd3...
Гаррі Каспаров. План білих
ясний: вони будуть проводити
f4-f5 чи е4-е5 з наступним Nd2-
е4.
18.. 	. Rg8 19.Rael Qg5 20.R-
gl Qf4?!
Василь Іванчук. Пора було
переключатися на оборонні дії.
Гаррі Каспаров. Це помилка,
після якої вже не врятуватися
- 20... Qc5. Хід в партії
зроблений з розрахунку на 21.Nf3 f5!?
з надією звільнитися.
21.Refl!!

Гаррі Каспаров. Дуже сильна
репліка, що підкреслює
безперспективність позиції чорних.
Якщо тепер 21... d5, то білі
можуть спочатку прогнати ферзя
- 22.Ne2. Блокувати рух пішака
«f» я не в змозі як і ввести в гру
хоча б одного із слонів
(наприклад, 21...Bd8 22.Ne2 Qe5 23.f4
Qc 5 24.e5!)
21.. 	. Ь6?! 22.Ne2 Qh6?
Гаррі Каспаров. Вже краще
було 22... Qe5 23.f4 Qc5, хоча і
тут радості мало.
23. 	с5...
Василь Іванчук. Багато
коментарів супроводжували цей
хід знаком оклику. Однак хід
23. 	f4! не слабкіший, до того ж
білі обходяться без ризику.
Гаррі Каспаров. Ймовірно,
вигравало й 23.f4 з наступним
f4-f5.
23.. 	. Rc5?
Василь Іванчук. Каспаров
відреагував не кращим чином.
Слід було грати 23... dc і після
24. 	Nc4 Rb8 25.f4 Вс8 26.f5 Kf8
однозначно оцінити позицію
вельми не просто.
24. 	Nc4 Kf8 25.Nb6 Ве8 26.f4
f5 27.ef Rf5 28.Rcl!
Василь Іванчук. Тепер у
чорних великі труднощі у зв’язку з
загрозою вторгнення білої тури
по лінії «с».
Гаррі Каспаров.
Найпростіше. Білі захоплюють лінію «с».
28.. 	. Kg7 29.g4...
Василь Іванчук. Білі
користуються моментом: зараз брати
на проході (29... hg) не можна
через 30.Qg3 Kf6 31.Qc3. Але
все-таки точніше, мабуть, 29.N-
с8, щоб на 29... Rd5 відповісти
30.Qb3 з наступним
просуванням пішака Ь5.
29.. 	. Rc5 30.Rc5 dc 31.Nc8
Bf8?
Василь Іванчук. Впертіше
31... Bd8, але і тоді після 32.R-
сі Qf6 33.Rc5 Qal 34.Kh2 Qel
35. 	Qc3 білі повинні виграти.
Гаррі Каспаров. Можна було
випробувати останній шанс
- 31... ВЬ5. Здається, що виграє
32.аЬ, але... - 32... Rc8 33.Qd7
Rd8 34. Qe7 Rd2 35.Rel Re2
36. 	Re2 Qf4, рятуючись вічним
шахом. Однак замість 35.Rel
можна зіграти 35.g5!
На 31.. .ВЬ5 можливо також
32. 	Qc3 Bf6 33.g5 ВсЗ 34.gh Kh7
35.ab! Rc8 36.Nc3 з виграшем.
32.Qd8 Qg6. (Діаграма 19)
33. 	f5!
Василь Іванчук. Найкорот-
ший шлях до перемоги.
33.. 	. Qh6 34.g5 Qh5 35.Rg4!
ef 36.Nf4 Qh8 37.Qf6 Kh7 38.R-
h4. Чорні здались.
87

Діаграма 19
Це була перша перемога
Василя Іванчука над Гаррі Каспа-
ровим. Перша, але не остання.
Про деякі наступні ще
поговоримо...
У п’ятому турі Лінареса-
1991 український
гросмейстер змусив прострочити час у
складній позиції ще одну живу
шахову легенду - екс-чемпіона
світу Анатолія Карпова:
В. Іванчук - А. Карпов
Лінарес, 1991
Захист Німцовича
l.d4 Nf6 2.с4 еб 3.Nc3 Bb4
4.еЗ 0-0 5.Bd3 d5 6.Nf3 c5
7.0-0 cxd4 8.exd4 dxc4 9.Bx-
c4 b6 10.Bg5 Bb7 ll.Rcl Nc6
12.a3 Be7 13.Qd3 Nd5 14.Bxd5
exd5 15.Bxe7 Nxe7 16.Rfel Rc8
17.h4 h6 18.h5 Rc7 19.Nb5 Rxcl
20.Rxcl Ваб 21.a4 Bxb5 22.Qx-
b5 Nf5 23.g3 Ne7 24.Ne5 Qd6
25.Qa6 Nf5 26.Qd3 Ne7 27.Qf3
a5 28.Kg2 f6 29.Nd3 Rc8 30.Rel
Rc4 31.Nf4 Rxd4 32.Ng6 Nxg6
33.hxg6 Kf8 34.Qf5 Rc4 35.g4
Qf4 1-0.
І на десерт - цікава партія-
мініатюра з цього ж
супертурніру. Коментує Василь Іванчук.
В. Іванчук - Б. Гельфанд
Лінарес, 1991
Захист Грюнфельда
l.d4 Nf6 2.с4 g6 3.Nf3 Bg7
4.g3 0-0 5.Bg2 d5 6.0-0 dc 7.Na3
c3 8.bc c5 9.e3 Nc6 10.Qe2 Qa5
ll.Bb2Nd5?!
Сумнівне продовження.
Мабуть, краще було 11... Bf5.
12.Racl...
Можливо було і 12.Rfel, але
мені хотілося мати поле аі для
слона на випадок Nd5-b6-a4.
12.. 	. Ь6 13.Nd2!
Нічого не давало 13.Ne5
Ne5 14.Bd5 Ваб 15.с4 Rad8.
13.. 	. еб.
Сильніше було 13... Rd8.
14. 	Nb3! Qa6.
Після 14... Qa4 15.dc чорні
просто залишалися без пішака.
15. 	с4 Ndb4 16.Nb5 Qa4?!
Грубий недогляд. Правда,
й після вимушеного 16... Qa2
17.Rc3 Qa6 білі грають не 18.Nc7
Qb7 19.Na8 Qa8 з деякою ком-
88

пенсацією в чорних за якість,
а просто 18.dc з дуже сильною
ініціативою.
17.Nc3 Qa6 18.аЗ. Чорні
здалися.
* * *
Після такої яскравої
перемоги у Лінаресі-1991 Василю
Іванчуку присудили першого
шахового «Оскара». Нагадаю,
що його лауреатами були
тільки обрані (дуже обрані!)
гранди світових шахів - Бент
Ларсен, Борис Спаський, Михайло
Таль, Роберт Фішер, Гаррі
Каспаров... Через декілька років у
Василя Іванчука буде й другий
«Оскар».
89

Люди мають долі зірок,
Василь Іванчук - зірка-пульсар
едарма в народі живе повір’я, за яким з народженням
дитини на небі спалахує нова зірка. А падає з неба зоря
- якась людина відійшла у кращі світи. Або згадайте слова
прекрасного українського романсу «Скрипка грає» поета Юрія Риб-
чинського і композитора Ігоря Поклада:
Скрипка грає, серце крає,
Наше літо догорає.
Скрипка грає, плаче гірко,
То кохання гасне зірка...
Зорі на небі, як і люди на землі, мають різні характери і долі.
Є малі і великі зірки, холодні й гарячі, жовті й білі.. .А в 1967 році
американські астрономи Джоселін Белл і Ентоні Х’юїш відкрили
якусь особливу зірку, не таку, як усі до того відомі. З далекого
космосу ця зірка посилала нам потужне електромагнітне
випромінювання, що реєструвалося на Землі у вигляді імпульсів - сплесків,
які періодично повторюються. Ця зірка то спалахувала, то згасала,
вона наче пульсувала, билася у небі, як серце у грудях кожного з
нас. Джерелом таких космічних імпульсів вважається нейтронна
зоря з потужним магнітним полем, яка обертається і має вузько-
спрямоване випромінювання. І назвали таку небесну нейтронну
красуню з особливим характером пульсаром.
Після того, як у рік відновлення державності України у
космічній шаховій галактиці спалахнула суперзірка першої
величини з іменем Василь Іванчук, до тої яскравої шахової зорі стали
уважно приглядатися, вивчати її характер, особливості
поведінки. Ось, наприклад, що спостеріг колишній чемпіон світу серед
90

юнаків, а потім і претендент на світову шахову корону серед
дорослих розумний англієць Найджел Шорт: «Іванчук є
абсолютним гравцем рівня 2800, просто цей рівень іноді падає до 2600».
Але ж це точна
характеристика зірки-пульсара! І час
підтвердив, що Василь Іванчук
є саме такою зіркою: яскравий
спалах у Лінаресі-1991 і неочіку-
вана поразка у претендентсько-
му матчі з Артуром Юсуповим
(сам Артур в одному зі своїх
інтерв’ю щиро зізнався, що йому
якось навіть прикро від такого
результату цього матчу, бо
вважає свого суперника сильнішим
за себе), блискуча гра на
чемпіонаті світу з шахів за нокаут-сис-
темою у Москві (чого варта одна
перемога у дуже напруженому
півфінальному поєдинку з Віші
Анандом!) і якась зовсім нелогічна поразка у фіналі проти Поно-
марьова...
Ми простежимо у цій книзі лише деякі найяскравіші спалахи
української шахової зірки-пульсара першої величини. Не
шкодуймо на це часу! Пам’ятаймо вистраждані життям слова
мудрого німецького доктора медицини і великого шахового маестро
Зігберта Тарраша: «Шахи - як любов і музика - здатні робити
людину щасливою».
91

Каспаров лукавити не вміє
Брутальний арешт Гаррі Каспарова у центрі Москви. Навіть дуже
лояльний до «власть імущіх» Анатолій Карпов приїхав у слідчий ізолятор,
щоб визволити свого великого суперника. Не допомогло...
Не знаю, чи брав колись у руки «Кобзар» Тараса
Григоровича Шевченка Гаррі Кімович Каспаров, але точно знаю,
що він вже тепер має повне право звернутися до своєї долі
словами нашого Пророка:
Ми не лукавили з тобою.
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою...
92

Каспаров не тільки великий
шахіст, але й великий
громадянин, який має мужність
відкрито боротися з московським
режимом Владіміра Путіна. Честь
і хвала Вам, пане Каспаров!
Гаррі Кімович не лукавив і
тоді, коли - вже зігравши з
Василем Іванчуком зо два десятки
партій - публічно заявив:
«УВасиля Іванчука, як і раніше, дуже
глибоке розуміння гри.
Можливо, взагалі найбільш глибоке з
усіх».
Ми виділили останні слова
Каспарова жирним шрифтом
тому, щоб ви зрозуміли: цей чи
не найбільший шахіст усіх часів
і народів не боїться сказати, що
в деяких партіях з Іванчуком
навіть він - «великий і
жахливий» - розумів менше, ніж
український шаховий геній.
Одну таку партію з Лінареса-
1991 ми вже тут бачили.
Перегляньте уважно ще три
партії. І погодьтеся зі словами
шановного Гаррі Кімовича
Каспарова.
В. Іванчук - Г. Каспаров
Амстердам, 1994
Сицилійський захист
1.е4 с5 2.Nf3 d6 3.d4 cxd4
4.Nxd4 Nf6 5.Nc3 a6 6.f4 Qc7
7.Qf3 g6 8.Be3 Bg7 9.h3 e5 lO.f-
xe5 dxe5.
Діаграма 20
ll.Bh6! Bxh6 12.Qxf6 0-0
13.Nd5 Qa5+ 14.b4 Qd8 15.Ne-
7+ Qxe7 16.Qxe7 exd4 17.Bc4
Nc6 18.Qc5 Be3 19.Rfl Nd8
20.Rf3 Веб 21.Rxe3 dxe3 22.Bx-
e6 Nxe6 23.Qxe3 a5 24.b5 Rac8
25.0-0-0 Rc5 26.Rd5 b6 27.Q-
g3 Rc7 28.Qd6 Rfc8 29.Rd2 Rb7
30.g4 Nc5 31.Qf6 h6 32.e5 Re8
ЗЗ.И4 Kh7 34.h5 g5 35.Rd6 Re6
36.Qd8 Kg7 37.a3 a4 38.Kb2
Rbe7 39.Rxb6 1-0.
Патент Іванчука
(Ліричний відступ)
У цій партії з Гаррі Каспа-
ровим Василь Іванчук
запатентував оригінальний спосіб
нокаутування суперника: коли
той атакує одну твою фігуру,
запропонуй йому у жертву ще й
93

другу! Але так, щоб кожен з цих
двох дарів був данайським. Ми
вже бачили, як в Амстердамі
білий кінь Іванчука на
центральному полі d4 ніяк не відреагу-
вав на чорного пішака, який на
нього напав. Більше того - не
тільки кінь d4 не відступив, але
ще й білий слон підставився під
бій на поле h6! І навіть сам
Каспаров не зміг знайти
оптимального виходу з цієї
нестандартної ситуації.
Амстердамський 1994 року
патент Василя Михайловича
знову блискуче спрацював аж
через 14 років на Всесвітній
шаховій олімпіаді у Дрездені.
Подивіться, будь ласка, на
діаграму до наступної партії. Тільки
що чемпіон Сербії гросмейстер
Іван Іванішевич атакував своїм
пішаком білу туру на полі е5. А
Василь Іванчук (з олімпійським
спокоєм!) залишив її під боєм та
ще й запропонував супернику
у жертву цілого слона. Іван
забрав туру. І вже через один хід
здався - і в цій партії обидва
дари Василя виявилися
данайськими.
Перш ніж ви подивитеся
цей олімпійський дрезденський
шедевр українського
гросмейстера, перечитайте рядок з
94
безсмертної «Енеїди» Вергілія:
«Quidquid id. est, timeo Danaos et
dona ferentes.» Українською це
звучить так: «Як там не буде:
данайців боюсь із дарами
прибулих»...
В. Іванчук - І. Іванішевич
Дрезден, 2008
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. Nf3 еб 3. d4 cxd4
4. Nxd4 Nc6 5. Nc3 Qc7 6. Be2
Nf6 7. f4 Nxd4 8.Qxd4 Bc5 9.
Qd3 d5 10. exd5 exd5 11. Be3
0-0 12. Bxc5 Qxc5 13. 0-0-0
Ne4 14. Nxe4 dxe4 15. Qd4 Qf5
16. 	Rhfl Веб 17. a3 Rac8 18. g4
Qc5 19. Qxe4 Rfe8 20. Bd3 g6 21.
Qg2 Bd5 22. Qd2 Re3 23. Rfel
Rh3 24. Re5 f6.
Діаграма 21
25. 	Bf5! fxe5 26. Bxc8 Bf7 27.
Qd8+ 1-0.

... Наступну знамениту
партію проти Гаррі Каспарова
Василь Іванчук зіграв на елітному
турнірі у швейцарському
містечку Хорген восени 1995 року.
Одинадцять учасників, серед
яких, крім рейтинг-фаворита
Каспарова, - Крамнік, Шорт,
Тімман, Корчной... На цей
турнір Василь поїхав з батьком. І
набрав 7 очок з десяти
можливих! (Такий же результат
показав і Крамнік). Каспаров був
лише п’ятим.
Партію Василя Іванчука
з Гаррі Каспаровим подаємо з
цікавими нотатками відомого
англійського гросмейстера
Раймонда Кіна. У ній чорні роблять
рокіровку (завершують
розвиток своїх фігур) аж на 31-у ході.
І після такої пізньої рокіровки
суперника білі здаються! Жоден
чемпіон світу ніколи і нікому
не здавався після рокіровки
суперника. Крім Гаррі
Каспарова. Білими фігурами у партії
проти Василя Іванчука.
Г. Каспаров - В. Іванчук
Хорген, 1995
Французький захист
1. е4 {Notes by Raymond
Keene. } еб 2. d4 d5 3. Nc3 Bb4 4. e5
b6 5. a3 Bf8 {Black has chosen an
anti-intuitive system in which he
not only postpones the
development of his pieces, but also retreats
to the back rank the only piece he
has so far developed. This is the
kind of defence calculated to
enrage the classically minded
Kasparov. The virtues of Black’s system
are its solidity and the potential
mobility of his queenside pawn
mass.} 6. Nf3 Ne7 7. h4 h6 8. h5
{Played to cramp Black’s kingside,
but Black, following the Nimzow-
itsch example, has not yet
committed himself to castling on either
flank.} 8...a5 9. Bb5+ c6 10. Ba4
{An artificial decision. In the
further course of play this bishop
becomes a target for Black’s
advancing pawns thus involving White
in a serious loss of time and
space. It seems more sensible to play
10 Bd3 with the plan of Ne2 and
c3. After 10 Bd3 White can meet
10.. 	.c5 with 11 Nb5 Nec6 12 dxc5
bxc5 13 c4, exploiting his lead in
development. Black’s best after 10
Bd3 is doubtless 10...Ваб when
White could try 11 Bf4 Bxd3 12
cxd3 sacrificing pawn structure
for dynamic chances in the c-file}.
10.. 	.Nd7 11. Ne2 b5 12. Bb3 c5
13. 	c3 Nc6 14. 0-0 Qc7 {In spite
of his lack of development,
Black’s position is rich in resources.
95

He clearly, for example, possesses
the initiative on the queens flank.
Kasparovs next move is a further
waste of time. His plan should be
to attack Black’s position by
utilising the White f-pawn as a
battering ram. To that end Whites
most promising course is 15 Nh2
followed immediately by f4 and f5
when Whites knights, after due
preparation with Be3, can then
gallop directly to aggressive
squares such as f4 and g4.}
15. Rel c4 16. Bc2 Nb6 17.
Bf4 Be7 18. Bg3 Rb8 19. Nh2
{At last, but the force of the f4-
advance has been weakened
by White’s displacement of
his queen’s rook.} 19...Qd8 {A
mysterious defensive move. The
only justification I can see for it
is that Black wishes to remove
his queen from the potential
long term range of White’s dark-
squared bishop.} 20. Ng4 b4 21.
axb4 axb4 22. cxb4 {White could
still eliminate all risk by playing 22
b3 at once when 22...bxc3 23 Nxc3
Bb4 can be met by 24 Re3. } 22...
Nxb4 23. Bbl Bd7 {The critical
moment. White now mistimes
his effort to eliminate his one
queenside weakness, the b-pawn.
By playing instead 24 Qd2 he
would maintain the balance
of the position. In particular,
Black could not then complete
his mobilisation with 24...0-0
on account of possible sacrifices
against the h6-pawn introduced
with 25 Bf4. Note, however, that
White cannot sacrifice at once
with 25 Nxh6+ gxh6 26 Qxh6
on account of 26...Nd3. } 24. b3
Ra8 25. Rxa8 Qxa8 26. bxc4
Nxc4 {Black’s knights have seized
dominating posts.} 27. Ncl Ba4
{White’s pieces are in a terrible
tangle and it suddenly transpires
that he cannot defend his pawn on
d4. } 28. Qe2 Qa7 29. Ne3 Qxd4
30. Nxc4 dxc4 31. Qfl {A counsel
of despair.} 31...0-0 {At long last
Black completes his mobilisation.
This is one of the later instances
of castling in a grandmaster
game and with Black’s king now
in safety, Kasparov decided to
96

resign. White is only a pawn
down, but the advance of Black’s
passed c-pawn will inevitably cost
White a piece.} 0-1.
Діаграма 22
Полюбуйтеся цією
унікальною позицію після заключного
ходу Василя Іванчука
(рокіровки!). Гаррі Кімович не в силі був
більше на таке дивитися...
Ще одна партія Василя
Іванчука з Гаррі Каспаровим
також наробила багато шуму в
українських і зарубіжних мас-
медіа. Наведемо витримки з
публікацій лише у двох велико-
тиражних газетах.
Газета «Коммерсант»,
15 лютого 1997 року:
«... Играть с львовским
гроссмейстером Каспарову
предстояло в восьмом туре. То,
что Иванчук может выкинуть
любой номер, знают все. На
этот раз, находясь до
восьмого тура на последнем месте, он
сумел победить одного из
лидеров.
Каспарова ввела в
заблуждение легкость, с которой он,
играя черными фигурами,
получил к 16-му ходу если и не
выигранную позицию, то уж
точно огромный перевес.
Белый король застрял в центре,
кони паслись где-то на
заброшенных полях типа а2... А если
добавить сюда прицелившуюся
прямо в голову белому
королю черную ладью на поле еб и
черных пехотинцев, готовых
рвать и метать пешечные цепи,
прикрывающие белого короля,
то станет ясно, почему
гроссмейстер Сергей Долматов на
вопрос: «Тяжелая позиция у
Иванчука?» ответил с улыбкой:
«Нет, легкая. Потому что
совершенно безнадежная. Думаю,
через пару ходов Вася сдастся,
чтобы не мучиться».
Но аккурат через пару
ходов, весьма небрежно
сделанных чемпионом мира, оценка
позиции изменилась на
диаметрально противоположную:
если Иванчук сделает ход
жуткой силы 22. Ь3-Ь4 и если по-
97

жертвует по дороге к
рокировке фигуру, и если потом сыграет
26. 	Rfl-f2, то черные (Каспаров)
должны проиграть! Все эти
«если» подсказала
компьютерная программа «Фритц»,
играющая, впрочем, в силу
приличного гроссмейстера с рейтингом
2500 и выше. У Иванчука
рейтинг поболее будет, но времени
у него мало, напротив -
Каспаров, Иванчук играет свой самый
ужасный «Линарес»: найдет
или не найдет? А надо сказать,
что у Василия есть такая
интересная манера: сожмет
пальцами переносицу и смотрит куда-
то перед собой, мимо партнера,
в бесконечность... Каспаров
беспокойно ерзает на стуле, на
соперника не смотрит, только
крутит головой и страшно
таращит глаза, дескать, что вы
мне подсунули за позицию, так
вас и эдак! Да нет, милейший,
эту позицию вы сами наиграли,
говорит ему внутренний голос,
и от этой невыносимой мысли
Каспаров не в силах
сдержаться: гримасничает...
Иванчук вдруг резко
отпускает свою переносицу и с
пулеметной скоростью делает серию
ходов, указанную «Фритцем»...
Каспаров растерян, видя, что
98
проигрывает партию, и
пытается что-то придумать, а
время тает - и флажок падает. Все.
Часы остановлены! Не успев
сделать положенные сорок
ходов, чемпион мира в
совершенно безнадежной ситуации не
справляется со временем, и ему
засчитывается поражение.»
Юрий Васильев, газета
«Спорт-экспресс», 15 лютого
1997 року:
«...Боевая ничья в партии
Широва и Крамника давала
возможность другому
соискателю первого приза - Гарри
Каспарову - уйти в отрыв, для
чего чемпиону мира
необходимо было победить Василия
Иванчука. Учитывая плохую
шахматную форму львовского
гроссмейстера, задача эта для
демонстрирующего здесь очень
мощную игру чемпиона мира
выглядела легко решаемой.
И действительно, в
варианте староиндийской защиты,
который разыграл Каспаров,
черным удалось довольно быстро
получить очень впечатляющую
позицию. Однако, сделав ход
слоном на поле d4, Гарри, по его
собственному признанию,
слегка расслабился: ему показалось,
что дело почти сделано и оста-

лись сущие пустяки, связанные
с прорывом в центре.
Примерно так же оценивали позицию
Иванчука и гроссмейстеры в
пресс-центре, считавшие, что
белые продержатся еще ходов
пять-шесть, не больше...
Итак, Каспаров начал
прорывать пешечный центр
белых, бодро и уверенно сделал
напрашивающийся ход 21...d5,
как вдруг заметил свою
ошибку. Немалого труда стоило
ему не показать, как
расстроен он этой оплошностью, но
чем дольше думал над ответом
Иванчук, тем сильнее
искажала досада лицо Каспарова, ибо
он понял: Иванчук зря столько
думать не будет. И точно:
Василий наносит удар страшной
силы - 22.Ь4!, напоминающий
боксерский кросс, когда кулак
соперника идет поверх твоей
перчатки, впечатывается тебе в
голову и ты летишь куда-то
далеко-далеко...
Этот жуткий кросс потряс
позицию черных, им сразу
стало очень плохо. Дальнейшую
часть партии партнеры
провели в сильнейшем цейтноте, но
если план белых был предельно
ясен и прост, то позиция
черных оказалась незащитимой.
Каспаров - скорее, для
очистки совести - поставил пару-
тройку ловушек, однако
искушенный тактик Иванчук легко
разглядел их и обошел
стороной. В абсолютно безнадежном
положении Каспаров
просрочил время, не успев сделать до
контроля четырех ходов.
Вечером у выхода из
ресторана я встретил тренера Гарри
гроссмейстера Юрия Дохояна и
спросил, где черные допустили,
на его взгляд, решающую
ошибку. По мнению Дохояна, надо
было вместо 17...Ле8 играть 17...
Kg7, а потом рвать пешечный
центр белых с другой стороны
ходом f7 - f5. Уходя, Дохоян
проворчал: «А вообще, трудно
играть с этим Иванчуком,
потому что непонятно, каких ходов
от него ждать - сильных или
слабых. Ход 22.Ь4!! у него
получился сногсшибательным!..»
А ось що сказав про цю
партію знаменитий і грізний
суперник Василя Іванчука:
«Почему проиграл Иванчуку? Ведь
прекрасная была позиция. За
пешку отличная компенсация.
Иванчук очень опасался своего
положения. И шел он плохо - на
последнем месте, а я - на
первом. И, казалось, вот-вот, еще
99

немножко, еще одно усилие... Но
ту партию он играл
совершенно по-другому, играл как
настоящий Иванчук, а не как человек,
который проигрывает Полгар
ходов в десять. Но все равно,
если бы я играл в нормальные
шахматы, думаю, он бы не
устоял. Ну... проиграл -
проиграл. Причем финал партии
Василий провел блестяще...»
Діаграма 23
В. Іванчук - Г. Каспаров
Лінарес, 1997, 8 тур
Староіндійський захист
l.d4 Nf6 2.c4 g6 3.Nc3 Bg7
4.e4 d6 5.f3 0-0 6.Bg5 a6 7.Qd2
c5 8.d5 b5 9.cxb5 Nbd7 10.a4
Qa5 ll.Nge2 Nb6 12.Ncl axb5
13.Bxb5 Ваб 14.Nla2 Bxb5 15.a-
xb5 Nh516.Rbl Bd417.Bh6 Rfe8
18.b3 e6 19.dxe6 Rxe6 20.Be3
Bxe3 21.Qxe3 d5. (Діаграма 23).
22.b4!! Qa3 23.bxc5 Nc4 24.Qd4
Nf4 25.0-0 Qxa2 26.Rf2 Qa3
27.Nxd5 Qd3 28.Qxd3 Nxd3
29.Rc2 Na3 30.Ra2 Nxc5 31.Rb-
al £5 32.Nc7 Re5 33.Nxa8 Nxb5
34.exf5 gxf5 35.Nb6 Nc3 36.Rc2
1-0.
Справедливості ради
скажемо, що Каспаров частіше
перемагав Іванчука за шаховою
дошкою, ніж Іванчук
Каспарова. Але справедливим є й те, що
ніхто не перемагав Каспарова
так, як перемагав його
Іванчук.
Ось як написав гросмейстер
Влад Ткачов: «Творчий
складник Василя явно превалює над
спортивним. Василь живе
шахами і генерує не окремі ходи,
а цілісні ідеї. Феноменальна
пам’ять разом із фанатичним
обожнюванням шахів - на
цьому тримається колосальна
ерудиція Іванчука. Нікого
Каспаров так не боявся, як цього
шахіста. Єдине, що визначає
силу Іванчука конкретної миті,
- це його стан, і немає шахіста,
сильнішого за Іванчука у формі
й настрої».
На завершення цього
розділу наведемо невеличкий і дуже
цікавий фрагмент з відносно
100

недавнього інтерв’ю Василя
Іванчука. Він дав його 1 квітня
2017 року інтернет-виданню
SPORTARENA.com.
- Тепер непросте
запитання. Як, на вашу думку,
виглядає трійка кращих шахістів
за всю історію?
- Дійсно складне питання.
Пригадую, не так давно під час
інтерв’ю в Тель-Авіві мені
задавали схоже запитання, і тоді
я назвав Капабланку, Фішера
і Каспарова. Мабуть,
залишуся при цій думці і зараз, хоча,
звичайно, є й інші, не менш
достойні кращої трійки,
імена. Питання дуже суб’єктивне,
адже у різні часи був різний
розвиток теорії, різні
суперники, різні контролі часу.
Насправді багато шахістів
минулого, і мова йде не лише про
чемпіонів світу, справили на
мене сильне враження своєю
грою, і я багато в них навчився
та продовжую навчатися.
- В продовження теми - з
ким із шахістів, із тих, кого
вже немає з нами, і з якими вам
не довелося сісти за дошку, ви
б хотіли зустрітися?
- Цікаво було б зіграти з
кожним.
- Чи поділяєте ви думку
про те, що Капабланка був
більш геніальним, аніж Альо-
хін, але Альохін завдяки тому,
що більше працював над
собою, зміг його випередити?
- Мені здається, у цьому
відношенні багато чого
надумано. Зокрема те, що Капабланка
не займався шахами, що у
нього вдома начебто навіть не було
дошки. По партіях, якщо
дивитися очима професіонала, то
видно, що кубинський майстер
багато працював над шахами
і детально вивчав і ендшпіль,
і міттельшпіль, і дебютну
теорію. Для прикладу, у матчі з
Ейве він тричі йшов на один
варіант у новоіндійському
захисті, що однозначно вказує на
серйозну попередню
підготовку. Тож важко сказати, хто мав
більше геніальності - Альохін
чи Капабланка. Пригадується
така фраза, що інші матчі на
першість світу грали
талановиті шахісти, а в матчі
Альохін - Капабланка 1927 року
зійшлися два генії.
- На одній з останніх
перед розпадом СРСР шахових
олімпіад, здається, то був
1988 рік, ви виступали у
складі суперкоманди, у якій також
грали Каспаров, Карпов, Ель-
вест. Розповідають, що в од¬
101

ній з газет тоді з’явилася
курйозна історія. Між турами
був день відпочинку. Зранку у
номер Каспарова постукали.
Коли чемпіон світу відчинив
двері, на порозі стояв Василь
Іванчук з годинником і
шахами і запропонував: «Оскільки
сьогодні вихідний, давайте
пограємо бліц?» Це вигадка
журналістів, чи щось схоже дійсно
траплялося?
- Правильніше сказати, що
траплялося щось подібне. Я
дійсно хотів зіграти з Каспаро-
вим у вихідний день, але,
звичайно, не стукав йому в номер,
а запропонував це під час
сніданку.
- Гаррі Каспаров після
вашої перемоги у
чемпіонаті світу з рапіду написав у
своєму твітері: «Congrats to
the Great Vassily on winning
the World Rapid! He surprised
me many times at the board;
now he’s teaching a whole new
generation». Лише офіційних
партій з Каспаровим ви
зіграли не один десяток. Якусь
можете виділити як особливу?
Можливо ту, де ви найбільше
його здивували?
- Тепер бажаючі можуть
переглянути ці партії у базі,
проаналізувати...
- Одразу пригадується
ваша перемога білими у сици-
лійському захисті і чорними у
варіанті Вінавера
французького захисту...
- Так, була така партія, яка
завершилася рокіровкою
чорних на 31 ході. З Каспаровим
завжди цікаво було грати.
- Програвши у 2000 році
матч Крамнику, Каспаров
поскаржився, що у його команді
не було такої людини, як
Іванчук, яка б могла серед ночі
зателефонувати і
запропонувати цікавий хід чи варіант. Чи
такі дзвінки Гаррі Кімовичу
справді були?
- Ну, я ніколи не
телефонував Каспарову, бо ніколи
не був у його команді
тренерів. Можливо, Каспаров мав
на увазі те, що його
секунданти більше робили роботу
обов’язкову і, може, замало
пропонували таких ідей, які
б могли його по-справжньому
зацікавити...
102

Королівський гамбіт замовляли?
-Будь ласка!
і крім вже згаданої
Іхрестоматійної партії
Василя Іванчука проти Гаррі
Каспарова у восьмому турі, в
десятому турі Лінареса-1997
український супергросмейстер
виконав, так би мовити, ще й
«номер на замовлення
публіки». Річ у тім, що перед цим
туром відомий шаховий
журналіст Юрій Васільєв запитав
Василя Іванчука: «Известно -
ты играешь всё. А Королевский
гамбит можешь?..» Василь
Михайлович спокійно усміхнувся
і популярно пояснив
допитливому росіянину, що й це для
нього не є проблемою.
Сказано - зроблено. Та ще
й як зроблено! Дивіться:
Василь Іванчук - Єрун Пікет
Лінарес, 1997,10 тур
Королівський гамбіт!
1. е4 е5 2. f4 exf4 3. Вс4 сб
4. Nc3 d5 5. exd5 Qh4+ 6. Kfl
f3 7. d3 fxg2+ 8. Kxg2 Nf6 9.
Qe2+ Kd8 10. Qe5 Qf2+ 11. Kxf2
Ng4+ 12. Kg2 Nxe5 13. Bf4 Ng6
14. 	Bg3 f6 15. Nf3 Bb4 16. Nd4
Bd7 17. Ne6+ Bxe6 18. dxe6 Ne7
19. 	Rhfl Nc8 20. Ne4 Ke7 21.
Bh4 Rf8 22. c3 Bd6 23. Khl b5
24. Bb3 Na6 25. a4 Nc7 26. axb5
cxb5 27. d4 a5 28. Rf3 a4 29. Ba2
Ra6 30. Rgl Ne8.
Діаграма 24
31. 	Rf5 a3 32. Rxb5 g5 33.
Rb7+ Nc7 34. Nxd6 Rxd6 35.
Rxc7+ Kd8 36. R£7 1-0.
103

Наскільки мені відомо,
проти самого Василя Іванчука
королівський гамбіт у
серйозній турнірній практиці
наважився застосувати тільки один
шахіст - білорус Олексій
Федоров - «Безумству храбрых поём
мы славу!..» Партію у
голландському Вейк-ан-Зее Олексій
програв, але таким відважним
вчинком він увійшов в історію
шахів. І в нашу книжку.
Олексій Федоров - Василь
Іванчук
Вейк-ан-Зее, 2001
Королівський гамбіт!
1. е4 е5 2. f4 exf4 3. Nf3 g5 4.
h4 g4 5. Ne5 Nf6 6. d4 d6 7. Nd3
Nc6 8. c3 Nxe4 9. Bxf4 d5 10.
Nd2 Bd6 11. Ne5 0-0 12. Nxe4
dxe413. Qc2 Qf6 14. Bg5 Qf5 15.
Nxc6 Bg3+ 16. Kdl bxc6 17. Bc4
Bf2 18. Qe2 Веб 19. Rfl g3 20.
Be3 c5 21. Bxf2 Bxc4 22. Qxc4
gx£2 23. Qe2 cxd4 24. Rxf2 Qe5
25. Qg4+ Kh8 26. Rf5 Qd6 27.
Kc2 d3+ 28. Kd2 Rae8 29. Rel...
Діаграма 25
29... e3+! 30. Rxe3 Rxe3 31.
КхеЗ d2 32. Rfl Re8+ 33. Kf2
Qf6+ 34. Qf3 Qb6+ 0-1.
104

Спростування «софійського правила»
у стилі а-Іа Фішер
Василь Іванчук тріумфально завершив
софійський турнір
18.05.2008. Champion.com.ua
країнський гросмейстер Василь Іванчук став переможцем
шахового турніру М-Tel Masters, який завершився
сьогодні у'Софії. У партії проти болгарина Івана Чепарінова українця
цілком влаштовувала нічия, проте Іванчук з перших ходів почав
нав’язувати складну боротьбу і в результати отримав блискучу
перемогу. У заліку переможця 8 очок з 10 можливих! Він єдиний,
хто не зазнав жодної поразки, на його рахунку 6 перемог і 4 нічиї.
Іванчук переміг на турнірі всупереч традиції, іронічно
прозваній «софійським правилом», - щоб там не було, все одно
переможе Топалов. Саме найбільш титулований болгарський
гросмейстер перемагав на усіх трьох попередніх домашніх турнірах.
***
Я люблю цифры и рекорды. И они, надо отдать им должное,
отвечают мне взаимностью. Иначе мне сложно объяснить,
почему с редким постоянством оказываюсь в нужном месте в
нужное время. Вот взять ту же Софию. Кто, скажите на
милость, мог ожидать такого бурного старта в «самом скучном
супертурнире» и голевой феерии от Иванчука? Однако же...
Это немного странное ощущение. Если взять каждую его
партию по отдельности, можно запросто объяснить причины и
следствия, найти внутренние пружины, которые привели к
такому результату. Но когда смотришь на результат, так сказать,
105

оптом, хочется присвистнуть от восхищения... Не вдаваясь в
подробности, иногда кажется, что таким вот образом Каисса (или
кто там отвечает за перераспределение привилегий) отдает долг
самозабвенным фанатикам. Ведь в отличие от большинства
игроков, для которых шахматы являются большой, может быть самой
важной, но все-таки лишь частью жизни, для Василия это и есть
сама жизнь! Иванчук полностью погружен в мир 64 клеток -
порой кажется, этот мир выплескивается из него наружу - и его
ничуть не смущает образ эксцентричного гения, присвоенный ему
много лет назад. Жизни без шахмат для него просто не
существует и, помнится, когда украинец узнал, что Каспаров решил уйти,
он посчитал: тот просто сошел с ума...
Строго говоря, можно попытаться оформить мысль, что
Иванчуку в Софии банально прет, но только попытаться, да и
то... очень осторожно. Ему кто-то что-то подставлял? Быть
может, нарывался на домашнюю заготовку, после которой можно
было останавливать часы?! Нет. Раджабов в первом туре в какой-
то момент, конечно, потерял голову, но кто же от такого
застрахован, тем более что Теймур не видел путей «нормальной»
реализации своего преимущества и избрал тот, что привел в итоге к
поражению. Топалов во втором туре попытался выжать по
максимуму из суперцейтнота Василия (по разным оценкам у
Иванчука было от 5 до 8 секунд на семь ходов), но тот сумел выкрутиться
из ситуации, а когда дым рассеялся, выяснилось, что белым пора
сдаваться. Бу? Кто же виноват, что китаец так беспечно отнесся к
«скромной» постановке партии соперником - известно: украинец
не из тех, кто готов просто так отдать белый цвет, а потому
следовало быть начеку. Ну, а в партии с Чепариновым так и вовсе
Василий получил десять баллов за боевитость: любой на его месте,
завидев возможность форсировать ничью (33.Bf2), посчитал бы,
что сделал все от него зависящее - Иванчук оказался тем самым
исключением из правил. И снова выиграл!
Эта последняя победа Иванчука, несмотря на то, что одолел
он «своего», вызвала бурю эмоций у местной публики. Турнир
не балует ее скучными 10-ходовыми ничьими, но накал борьбы,
106

который был в этой партии, не сравнить, пожалуй, ни с одной,
сыгранной в Софии. Из-за стекла было видно: Василий
священнодействует, буквально каждой клеточкой живет партией. А
закончилась она - Иванчук вновь стал неприметен, по привычке
расположившись во время пресс-конференции на самом краешке
стола, как будто и нет его здесь.
Эмоции, впрочем, били из украинца ключом. Василий, как
всегда, много жестикулировал, превращая каждый ответ в
маленький спектакль. И когда после «обязательной программы» я
попросил его о «произвольной», он со счастливой улыбкой на
лице согласился...
- Василий, четыре из четырех в Софии - это нечто! Вам
на память не приходят другие турниры, в которых удавалось
стартовать так же успешно?
- Что-то не припоминаю. Разве что несколько лет назад меня
пригласили на турнир в Литву - и там удалось выиграть все
девять партий. Правда, это было немного несерьезно: контроль был
десятиминутный. Но я был бы не прочь повторить тот результат
и здесь...
- У вас есть разумное объяснение своему стопроцентному
результату?
- Пока - нет. Чтобы прийти к каким-то объективным
выводам, надо анализировать партии. Навскидку объяснение простое:
где-то мои соперники допускают ошибки, а мне удается эти
ошибки использовать. Хотя ощущения, что как-то откровенно везет, у
меня нет.
- Отправляясь в Софию, как оценивали свою форму, на что
рассчитывали ?
- Я очень серьезно готовился к этому турниру. Каких-то
специфических предчувствий не было. Да и вообще предчувствия
перед турниром - вещь довольно опасная: при случае это может
помешать сохранять объективность во время игры. Когда
слишком настраиваешь себя на что-то хорошее, где-то можешь и
переоценить позицию, а когда-то оптимизма, наоборот, не хватает,
107

недооценить какие-то нюансы, не использовать ошибки
соперников.
- Если абстрагироваться от результата, и попробовать
оценить уровень игры...
- А зачем от него абстрагироваться? Результат есть - и это
очень хорошо. Попробую дальше играть не хуже. О качестве же
игры, повторяю, без серьезного анализа сказать что-то сложно.
Надо посмотреть каждый ход, проанализировать его в
человеческом анализе, а при случае еще и с помощью компьютера. Сейчас у
меня на это времени нет. График довольно плотный: сыграл одну
партию, тут же надо начинать готовиться к следующей.
- Могли бы назвать некий переломный, самый важный
момент в турнире?
- Каждая партия по-своему была важна. Можно вспомнить
цейтнот в партии с Топаловым - в какой-то момент пришлось
серьезно поработать руками. Очень важной была сегодняшняя
партия против Чепаринова. Мне пришлось изрядно напрячься:
много считать, выискивать какие-то ресурсы в позиции. Учитывая,
что долгое время она казалась мне опасной, не так просто было
решиться на ход ЗЗ.КЫ, имея возможность тут же форсировать
ничью после ЗЗ.В£2. Но я проверил все еще раз - и решился на
отступление короля...
- Поймав такую волну, есть ли желание показать какой-
то сверхрезультат?
- В каждой партии надо действовать по ситуации. Биться
лбом о стену точно не буду. Бывают турниры, когда игра не идет,
и я не против мирных переговоров, хотя нельзя сказать, что я
грешу частыми предложениями ничьей. А здесь мне никто не
предлагает!
- Не связываете ли свой старт в Софии с тем, что
приходится играть в замкнутом пространстве? Как вообще
ощущаете себя внутри этого куба?
- Не думаю, что это как-то связано. Я чувствую себя внутри
спокойно, ничто не беспокоит. Вполне возможный вариант...
108

- В кубе тихо, однако каждый из игроков все равно
закрывает уши. Зачем?
- Это уже многолетняя привычка. Трудно отказаться от нее
на один турнир.
- А вам не мешает, когда зрители стоят буквально в
метре от столика?
- Я стараюсь не обращать на это внимания, концентрируюсь
на доске. Если зрители ведут себя прилично, то это не имеет
никакого значения - все-таки это гораздо лучше, чем когда у кого-то
из них в самый разгар цейтнота начинает звонить мобильный
телефон!
- И последнее: Василий, чего ждете от следующих шести
туров?
- Я не берусь предсказывать будущее, в особенности - свое
собственное...
(Евгений Атаров. Chesspro. ги.
12.05.2008.)
Іван Чепарінов чухає потилицю. Йому є над чим задуматись...
109

***
Ці дві публікації - лише краплина в морі з того всього, що
написали українські й зарубіжні мас-медіа про весняний шаховий
супертурнір 20-ї категорії складності в столиці Болгарії Софії у
2008 році. Старт Василя Іванчука був у стилі а-іа Фішер: п’ять
очок з п’яти можливих! І це в такій компанії!
Як на мене, серед усіх переможних партій нашого
гросмейстера виділяється «дует» з Іваном Чепаріновим. З великим
задоволенням переглянемо ці дуже динамічні партії ще раз. Білими
фігурами Василь Михайлович пішов на дуже складну і
безкомпромісну гру у Староіндійському захисті і красиво переміг. А в
останньому турі цих суперзмагань нашого шахіста цілком
влаштовувала й нічия чорними фігурами. Але він зіграв свою
заключну партію так, наче йому потрібна була лише перемога! Браво!
В. Іванчук -1. Чепарінов
Софія, 2008
Староіндійський захист
1. d4 Nf6 2. с4 g6 3. Nc3
Bg7 4. e4 d6 5. Nf3 0-0 6. Be2
e5 7. 0-0 Nc6 8. d5 Ne7 9. Nel
Nd7 10. Nd3 f5 11. Bd2 Nf6 12.
f3 f4 13. c5 g5 14. Rcl Ng6 15.
cxd6 cxd6 16. Nb5 Rf7 17. Qc2
Ne8 18. Nf2 h5 19. a4 Bf8 20. h3
Rg7 21. Qb3 Nh4 22. Rc2 g4 23.
fxg4 Nf6 24. Bel hxg4 25. hxg4
Nh5 26. Nhl f3 27. Bxf3 Nf4
28. 	Ng3 Bxg4 29. Bxg4 Rxg4 30.
Nc7 Rc8 31. Ne6 Rxc2 32. Qxc2
Qb6+. (Діаграма 26). 33. Khl!!
Nhxg2 34. Nf5 Qa6 35. Rgl Qd3
36. Qxd3 Nxd3 37. Bh4 Rxe4 38.
Rxg2+ Kf7 39. Nxd6+ Bxd6 40.
Ng5+ 1-0.
Діаграма 26
І. Чепарінов - В. Іванчук
Софія, 2008
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. Nf3 Nc6 3. d4 cxd4
4. Nxd4 еб 5. Nc3 Qc7 6. ВеЗ аб
7. Qd2 Nf6 8. 0-0-0 Bb4 9. f3
Ne5 10. Nb3 b5 11. Bd4 Be7 12.
Qf2 d6 13. g4 0-0 14. g5 Nfd7
110

15. 	Rgl ВЪ7 16. Kbl Rfc8 17.
Rg3 Ь4 18. Na4 Bd8 19. Ncl Bc6
20. 	b3 Bxa4 21. bxa4 Nc6 22. Be3
Qb8 23. Rh3 Nb6 24. Qh4 h6 25.
Qg3 Nxa4 26. Rxd6 hxg5 27. Bd3
Bf6 28. e5 Bxe5 29. Rh8+ Kxh8
30. 	Qh3+ Kg8 31. Qh7+ Kf8 32.
Rd7...
Діаграма 27
32...Nc3+ 33. Kal Nb5+. I
білі здалися.
А тепер перегляньте ось цю
ще школярську партію 14-річ-
ного Василька Іванчука з його
ровесником Михайлом Голубє-
вим. Хлопці зіграли її у далекому
1983 році в Армянську на
юніорському чемпіонаті України.
В. Іванчук - М. Голубев
Армянськ, 1983
Староіндійський захист
1. d4 Nf6 2. Nf3 g6 3. c4 Bg7
4. Nc3 0-0 5. e4 d6 6. Be2 e5 7.
0-0 Nc6 8. d5 Ne7 9. Nel Nd7
10. 	Nd3 f5 11. Bd2 Nf6 12. f3 f4
13. c5 g5 14. Rcl Ng6 15. cxd6
cxd616. Nb5 Rf717. Qc2 Ne818.
a4 h5 19. Nf2 a6 20. Na3 Nh4 21.
h3 Bf8 22. Nc4 g4 23. hxg4 hxg4
24.fxg4 Rh7 25. a5 Nxg2 26.
Kxg2 Qh4 27. Rgl f3+ 28. Bxf3
Qh2+ 29. Kfl Rf7 30. Rhl Qg3
31. 	Rh3 Qxh3+ 32. Nxh3 Rxf3+
33. Nf2 1-0.
Переглянули? Здається,
нічого особливого - типова
дитяча партія. А от мені вона
видається дуже далеким
прототипом партії Іванчук - Чепарі-
нов на супертурнірі в Софії 2008
року. Адже після 18 ходу в обох
партіях на дошці стояла
ідентична позиція! І в обох цих партіях
чорні кинулися у відчайдушну
атаку на білого короля...
Ця давня дитяча гра
Василя Іванчука свідчить про те, що
він вже тоді - в такому юному
віці - не боявся ніяких шахових
привидів, холоднокровно
рахував варіанти і спокійнісінько
відбивав «кавалерійські»
наскоки чорних у такому
безкомпромісному дебюті, як
Староіндійський захист. Це - вроджена
риса. І час її не стирає.
111

Повторити - непросто,
перевершити - неможливо
цьому ж 2008 році
Василь Іванчук блискуче
виграв у Москві обидва дуже
сильні турніри меморіалу
Михайла Таля - у класичні шахи
і в бліц. На фотографії
український гросмейстер з двома
завойованими у напруженій
боротьбі кубками.
Повторити такий успіх
непросто, а перевершити
неможливо. Дуже рекомендую
шанувальникам творчості Василя
Іванчука зайти на відповідні
сайти і ще раз переглянути
кращі партії нашого
гросмейстера на цьому турнірі. А ми з
вами подивимося лише одну
бліц-партію, зіграну ЗО
серпня 2008 року в 33-у,
передостанньому турі меморіалу Таля.
Вона була вирішальною, бо
грали лідери цього елітного
бліц-марафону.
Ажіотаж навколо партії
був надзвичайний. Вона
гралася у приміщенні величезного
універмагу на Красній площі,
практично під стінами Кремля.
Отож чимало високопосадов-
ців з російського уряду
прибігли в ГУМ і оточили столик, за
який ось-ось мали сісти
українець Василь Іванчук і росіянин
Володимир Крамнік. Прийшов
подивитися цей вирішальний
поєдинок сам президент
федерації шахів Росії. Усі очікували
перемоги Володимира - він
молодший, грає білими, рейтинг
112

у нього на той момент - 2788, у
Василя - 2781...Подивіться на
цю фотографію, яка
зафіксувала напружений момент, коли
суперники вже сіли за столик.
Відчуваєте напругу? А
відповідальність моменту?
Володимир Крамнік навіть зняв
свого піджака!
І ось годинник пущений.
Дивимося:
В. Крамнік - В. Іванчук
Москва, 2008
Захист Грюнфельда
1. d4 Nf6 2. с4 g6 3. Nc3 d5
4. Nf3 Bg7 5. Bf4 0-0 6. e3 c5
7. dxc5 Qa5 8. Rcl dxc4 9. Bxc4
Qxc5 10. Bb3 Nc6 11. 0-0 Qa5
12. 	h3 Qa6 13. e4 Rd8 14. Qel
Nb4 15. Ne5 Веб 16. Na4 Bxb3
17. 	axb3 Nd3 18. Nxd3 Qxd3
19. 	Nc5 Qb5 20. e5 Nd5 21. Bg5
Rac8 22. b4 h6 23. e6 f5 24. Bd2
a5 25. Nd7 axb4 26. Ne5 Rxcl 27.
Bxcl Kh7 28. N£7 Rc8 29. Qd2
b3 30. Rdl Rc2 31. Qel Qc6 32.
Bxh6 Bxh6 33. Qe5 Nf6 34. Rd8
Rcl+ 35. Kh2. (Діаграма 28).
35...Rhl+! 36. Kxhl Qcl+ 37.
Rdl Qxdl+ 38. Kh2 Qd2 39. Qc5
Bf4+ 40. g3 Ne4 41. Qb6 Bxg3+!
0-1.
Таку ось пам’ятну для нас
перемогу здобув
того серпневого
дня львівський
чарівник шахів під
стінами Кремля!
А останній раз
Крамніку дуже не
пощастило у
поєдинку з Василем
Іванчуком на Кубку
світу-2017 у
Тбілісі. На цей раз наш гросмейстер
також переграв його чорними
фігурами, але вже у класич-
Діаграма 28
113

ні шахи і вийшов у наступний
раунд змагань. 10 вересня 2017
року російські інформаційні
агенції поширили таке невеселе
для них повідомлення:
Российский гроссмейстер
Владимир Крамник потерпел
поражение в третьем круге
Кубка мира в Грузии от украинца
Василия Иванчука, который
является неудобным соперником
и в воскресенье провел
образцовую по содержанию партию,
заявил агентству «Р-Спорт»
вице-президент Шахматной
федерации Москвы Сергей Сма-
гин. Крамник по итогам двух
поединков уступил Иванчуку со
счетом 0,5-1,5.
«Крамник и Иванчук - одна
из самых интересных пар, -
сказал по телефону Смагин. - Оба
- гениальные шахматисты,
представители знаменитой
советской школы. Мне сразу
представлялось, что матч
будет чрезвычайно тяжелым для
Крамника, поскольку Иванчук в
некоторых моментах является
для него очень неудобным
соперником. Василий порой может
проиграть рядовому
любителю, а может поймать звезду на
небе и создать шедевр. И
сегодня Иванчук играл очень силь¬
114
но и спокойно, проведя просто
образцовую партию. Он
интересно действовал в
миттельшпиле и очень уверенно провел
эндшпиль. Это самая
настоящая трудовая победа, с
которой его надо поздравить».
Подивіться уважно цю
трудову перемогу Василя Іванчука.
Зверніть, будь ласка, пильну
увагу на 13 - 15 ходи чорних.
Здавалося б, на здоровий глузд,
як можна тричі поспіль ходити
одним і тим же крайнім
пішаком, коли суперник починає
агресивно наступати? Хіба це
не марна трата часу?!
Виявляється - зовсім ні, це необхідна
ланка вірного стратегічного
задуму. Один з російських
коментаторів не зумів стримати
емоцій після такого дивовижного
соло Василя Іванчука чорним
пішаком «а»: «13. h4 аб 14. с4 а5
15. аЗ а4 - ход гения!»
А я не можу стриматися,
щоб не навести тут відомих
слів ще одного нібито
росіянина: «Нам истерические порывы
не нужны. Нам нужна мерная
поступь железных батальонов
пролетариата!»
В. Крамнік - В. Іванчук
Тбілісі, 2017
Захист Каро-Канн

Діаграма 29
1. е4 сб 2. d4 d5 3. exd5 cxd5
4. Bd3 Nc6 5. c3 Nf6 6. Bf4 Bg4
7. Qb3 Qc8 8. Nd2 e6 9. Ngf3
Be7 10. 0-0 Bh5 11. Rael Bg6
12. Bxg6 hxg6 13. h4 a6 14. c4
a5 15. a3 a4 16. Qd3 0-0 17. c5
b6 18. cxb6 Qb7 19. Bc7 Nd7 20.
Rcl Rfc8 21. b4 axb3 22. Qxb3
Bxa3 23. Rc3 Be7 24. Rfcl Nb4
25. Ne5 Nxe5 26. Bxe5 Rxc3 27.
Qxc3 Qxb6 28. Nf3 Qd8 29. Qb3
Rc8 30. Ral Rc4 31. g3 Qc8 32.
Kg2 Nc6 33. Qb5 Bf8 34. Ra4
Rxa4 35. Qxa4 Nb4 36. Qb5 Qc2
37. 	Qfl Qe4 38. Qel f6 39. Bc7
Nc2 40. Qxe4 dxe4 41. Nd2 £5 42.
Nb3 Nel+ 43. Kfl Nf3 44. Ke2
Kf7 45. Bb6 Bb4 46. Ke3 Ke8 47.
Bc5 ВсЗ 48. ВаЗ К£7 49. Bd6 Kf6
50. Вс7 Ке7 51. ВЬ8 ВЬ2 52. Bf4
Kd8 53. Bd6 Kd7 54. Bf8 Kc6
55. Bxg7 Kd5 56. Bf6.
(Діаграма 29). 56...ВсЗ 57. Ke2 Kc4 58.
Nc5 е5 59. Nd7 exd4 60. Bd8 d3+
61. Kdl Bd4 62. Bb6 Bxb6 63.
Nxb6+ Kd4 64. Nc8 Ne5 65. Ne7
Ng4 66. Kel Kc3 67. Nd5+ Kb3
68. Kd2 Nxf2 69. h5 gxh5 70.
Ne3 h4 71. Nxf5 h3.1 тут Крам-
нік капітулював.
...У цьому розділі йшлося
про пам’ятні перемоги Василя
Іванчука на Красній площі у
Москві, біля самісінької
кремлівської стіни. Перемагав він і
в самому Кремлі! Про це -
наступний розділ книги.
115

Світ Фішера, світ Іванчука...
^ГТ кось журналісти запи-
Уітали Василя Іванчука,
з ким із найвідоміших шахістів
минулого він найбільше хотів
би зіграти. Василь Михайлович
відповів, що йому було б цікаво
зіграти з усіма. найбільше
хотілося б з Фішером...
Здавалося б, світи цих
двох шахових геніїв - Фішера
й Іванчука - не можуть
перетнутися ніколи. Як паралельні
Роберт Фішер і Василь Іванчук таки зустрілись біля шахівниці.
Тільки у цій книжці...
116

лінії. В Евклідовій геометрії. А
в Миколи Лобачевського, якого
відомий англійський
математик Вільям Кліффорд назвав
«Коперником геометри», ці
лінії за деяких фантастичних
обставин можуть і перетнутися...
Дивовижно перетнулися
паралельні світи американця
Роберта Джеймса Фішера й українця
Василя Михайловича Іванчука
(до речі, обидва народилися
в березні). Перетнулися
віртуально - у московському
Кремлі!
Світ Фішера грав проти
імперії зла, означеної
абревіатурою СРСР, у 1970 році в
Белграді. Програв з рахунком
19/4:20Уг. Хоч сам Фішер свій
матч з Петросяном виграв і
здобув для свого світу три очки.
Світ Іванчука грав проти
Росії у 2002 році. Виграв з
рахунком 52:48. Василь Іванчук
здобув для свого світу шість
очок. Переміг і Каспарова. В
Государственном Кремлевском
Дворце...
Про «матч століття» у
Белграді Московія видала цілу
книжку. 260 сторінок у дорогій
твердій палітурці. Про «Матч
нового века» нема ніякої
московської книженції. А їхні «Из¬
вестия» писали про нього так:
«В Москве завершился
грандиозный «Матч нового века» по
быстрым шахматам между
сборными России и «Остального
мира». Перед последним туром
россияне проигрывали четыре
очка, и их шансы спасти
положение расценивались как
бесконечно близкие к нулю...»
А мій «собрат» по навчанню
в Московському державному
університеті імені Ломоносова
кандидат технічних наук,
шаховий літератор, майстер
спорту Євгеній Гік (вже відійшов у
кращі світи) написав у дуже
солідному журналі «Наука і
життя» таку статтю (подаю зі
скороченнями):
Матч нового века
В Москве, в
Государственном Кремлевском Дворце,
состоялось историческое
событие - с 8 по 11 сентября 2002
года там проходил шахматный
матч между сборными России
и мира. Напомним, что два
подобных поединка проводились
в XX веке (в Белграде в 1970
году и в Лондоне в 1984-м), но
тогда миру противостоял
Советский Союз. Оба матча игра-
117

лись на десяти досках в четыре
круга и в результате упорной
борьбы закончились победой
советской команды со счетом
соответственно 20,5:19,5 и 21-
:19. Сейчас россиянам было
потруднее, ведь многие
шахматисты, которые еще десять
лет назад защищали бы честь
СССР, теперь стали нашими
соперниками.
В 1970 году в матче
выступали шесть чемпионов мира
разных эпох: Ботвинник,
Смыслов, Таль, Петросян, Спасский
и Фишер, столько же было
и сейчас: Карпов, Каспаров,
Крамник, Халифман, Ананд,
Пономарев (трое последних-
чемпионы мира ФИ ДЕ).
«Матч нового века»
проходил по новой системе, шеве-
нингенской. В командах было
по десять человек (плюс двое
запасных), но играли они не
по доскам, а каждый с каждым,
причем в быстрые шахматы
- с контролем 25 минут на всю
партию (и по 10 секунд
добавлялось после каждого хода).
Такой ускоренный контроль
вполне в духе времени, он
превращает шахматный турнир в
увлекательное шоу. Конечно,
при сокращении времени чис¬
ло ошибок возрастает, но давно
известно, что это почти не
влияет на спортивные результаты:
те, кто побеждает в турнирах
с классическим контролем,
обычно занимают первые
строчки в состязаниях по быстрым
шахматам.
Что касается шевенинген-
ской системы, то главное ее
достоинство в том, что
гроссмейстеров не нужно
рассаживать по доскам. Скажем, кого
ставить на первую доску в
российской команде: чемпиона
мира по классике Крамника или
лидера по рейтингу Каспарова?
Та же проблема и в сборной
мира - чемпион мира ФИДЕ
Пономарев пока еще не
дотягивает по рейтингу до
экс-чемпиона мира Ананда. Кого из
них ставить выше? Между
прочим, 32 года назад из-за
подобных споров «Матч века» чуть
не сорвался: хорошо еще, что
будущий чемпион мира, всегда
строптивый Фишер, оказался
тогда покладистым и уступил
первую доску Ларсену.
...В первый день прошли
два тура. Сенсацией стало
поражение Гарри Каспарова от
Василия Иванчука.
118

В. ИВАНЧУК - Г. КАСПАРОВ
Сицилианская защита
1. е4 с5 2. Kf3 d6 3. d4 cd 4.
K:d4 Kf6 5. КсЗ a6 6. 4gl g6 7.
g4 Cg7 8. Ce3 Kc6 9. f3.
Получилось что-то похожее на
вариант дракона. 9...е5. Спорное
решение, теперь пешка d6
будет нуждаться в защите. 10. К:
сб be 11. Фй2 Себ 12. 0-0-0 Cf8.
Приходится возвращаться на
место. 13. Ка4 Ь5 14. h3 Kd7
15. ФсЗ hg 16. hg d5 17. Ф:с6
d4. Пешка потеряна, а с
контригрой ничего не выходит. 18.
Cd2 Лс8 19. ФЬ7 ЛЬ8 20. Ф:а6
Ла8 21. ФЬ5 С:а2. Нападать на
ферзя до бесконечности не
удается: 21...ЛЬ8 22. Фа5. 22. Сс4!
Белые завершают развитие
фигур, и все становится ясно. 22...
С:с4 23. Ф:с4 ФГ6 24. g5 ФЛ6 25.
КрЫ ЛЬЗ 26. Jlgfl Се7 27. ЬЗ
ФаЗ 28. Сс1 ФЬ4 29. Ф:Ь4 С:Ь4
30. f4 ЛЬ4 31. ЛЫ Л:Ь1 32. Л:Ы
Кре7 33. f5 Лаб 34. ЛЬ7 Кс5 35.
Cd2 Л:а4. (Діаграма 30). 36. fg!
C:d2 37. ba K:e4 38. g7! Черные
сдались.
...В итоге сборная мира
вырвалась вперед на три очка.
Во второй день матча россияне
сократили разрыв до
минимума, но после трех туров опять
отстали. Трудно поверить, но
ни один из российских шахмат¬
Діаграма 30
ных королей (Карпов,
Каспаров, Крамник и Халифман) не
набрал даже 50% очков.
Сборная России, в
которую входили сразу четыре
шахматных короля, в ста партиях
уступила сборной мира - 48:52.
Солидный разрыв определился
как раз во встречах чемпионов
мира: они «набрали» минус
четыре очка, причем у
«непобедимого» Гарри Каспарова в
итоге оказалось всего четыре
очка из десяти. В XX веке
сборная СССР выиграла оба матча
у сборной мира, а вот в XXI ее
преемник - сборная России -
не справился с задачей: третье
тысячелетие началось не
слишком удачно.
***
...Тоді, у 2002-у, ми ще не
хотіли вірити, що Росія - та-
119

кож імперія зла...Що «русский
мир» влізе в Україну з танками
і «Градами». І мені, випускнику
Московського університету,
доведеться написати у своїй
батьківській хаті в селі Дворіччя на
Тернопіллі «Книгу українця» з
такими словами:
«... Звільнились
українці від татаро-монгольського
іга - звільнимось і від путін-
ської Московії! Ні жорстокий
Пйотр Пєрвий, ні розбещена
Єкатєріна Вторая, ні картавий
жидо-калмик Владімір Ленін,
ні садист-голодоморець Іосіф
Сталін не знищили українство.
Не знищить її і народжений в
Петербурзі новітній кагебіст-
ський карлик Владімір Путін.
Він - лиш обрізаний
авантюрист Рас-Путін! І смерть його
буде страшніша, ніж Грішки
Распутіна.
«Добровільно приєднавшись
до Великороси, Малоросія
виговорила собі значні права. Цар
Олексій заприсягся їх зберегти.
Петро І, під приводом зради
Мазепи, лишив лише тінь від
цих привілеїв. Єлизавета і
Катерина запровадили там
кріпацтво. Нещасна країна
протестувала, але чи ж могла вона
встояти перед цією невблаган¬
120
ною лавиною, що котилася з
півночі до Чорного моря і
вкривала все однаковим льодовим
саваном рабства?»
Знаєте, хто це написав?
Росіянин Олександр Герцен. Росія
- льодовик рабства! Мамонти
не вижили під льодовиком,
Герцен не вірить, що Україна
виживе під тиранією Росії, а вона
вижила і зараз гримить на весь
світ: «Слава Україні! Героям
слава!»
І наші воїни ідуть у бій,
несучи біля своїх мужніх сердець
у прострелених бушлатах такі
слова:
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І діло наше праведне й святе.
Бо хто за що, а ми-за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
Слова ці написала Ліна
Василівна Костенко. У день свого
85-ліття - 19 березня 2015 року
- вона передала на фронт
українським героям книги з такими
власноруч написаними
убивчими рядками про Путіна:
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра - ви.»

Tradewise Gibraltar Chess Festival 2011.
Василь Іванчук - 9 з 10! Перфоманс - 2968!
Йорічний
міжнародний шаховий турнір,
який відбувся з 24 січня по З
лютого 2011 року в
Гібралтарі, пройшов у десять турів за
швейцарською системою. На
старт турніру вийшли 232
учасники. Переможцем у відкритій
категорії став українець Василь
Іванчук.
Ця заморська територія
Великої Британії на півдні
Піренейського півострова
виявилася дуже гостинною і щедрою
(враховуючи величину
першого призу) для нашого маестро.
А суперників мав достойних
- Н.Шорт (Англія), Ф.Каруана
(Італія), Ф.Вальєхо (Іспанія),
П.Харікрішна (Індія)... У
десяти турах вони зуміли зробити
з львівським гросмейстером
лише дві нічиї, а вісім партій
програли. Василь Михайлович
грав просто «в бісову силу», як
сказав колись наш Микола Ва¬
сильович Гоголь! Подивимось
лише декілька партій
одноосібного переможця турніру.
В. Іванчук - В. Ердос
Гібралтар, 2011.4 раунд
Французький захист
1. е4 еб 2. d4 d5 3. Nd2 аб 4.
Ngf3 Nf6 5. Bd3 c5 6. e5 Nfd7 7.
c3 Nc6 8. 0-0 g5 9. ВЫ g4 10.
Nel h5 11. Nc2 Rg8 12. Rel cxd4
13. 	cxd4 f5 14. Nfl Be7 15. Bd2
Nf8 16. f4 b5 17. аЗ а5 18. ВсЗ
Nd7 19. Qd2 Nb6 20. b3 K£7 21.
Nfe3 Kf8 22. Bb2 Kg7 23. Rcl
Bd7 24. Nel a4 25. b4 Nc4 26.
Qe2 Qb8 27. Nd3 Qa7 28. Nc5
Rgf8 29. Khl Rac8 30. Nxc4
bxc4 31. Bc2 Bxc5 32. dxc5 Ne7
33. Rdl Bb5 34. ВсЗ Ng6 35.
Rd4 Bc6 36. Rbl Rb8 37. Kgl
Bb5 38. Rbdl Qe7 39. Qe3 Qa7.
(Діаграма 31). 40. Rxd5!! exd5
41. e6+ Kh6 42. Rxd5 Rbd8 43.
Rxd8 Rxd8 44. Bxf5 Qc7 45. g3
Rdl+ 46. Kf2 Qd8 47. Bc2 Rd3
48. 	Bxd3 Qxd3 49. f5+ Qxe3+ 50.
Kxe3 Ne7 51. Ke4 Bc6+ 52. Ke5
121

Діаграма 31
Nd5 53. Ь5 Nxc3 54. Ьхсб Nb5
55. e7 Nc7 56. Kd6 Ne8+ 57. Kd7
Nf6+ 58. Кеб Ne8 59. K£7 Nc7
60. e8=Q 1-0.
В. Котроніас - В. Іванчук
Гібралтар, 2011. 5 раунд
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. N£3 g6 3. d4 cxd4
4. Nxd4 Nf6 5. Nc3 d6 6. Be3 Bg7
7. f3 Nc6 8. Qd2 0-0 9. Bc4 Bd7
10. 	0-0-0 Rb8 11. Bb3 Na5 12.
Bh6 Bxh6 13. Qxh6 b5 14. g4
b4 15. Nd5 Nxb3+ 16. Nxb3 e5
17. Ne3 Веб 18. h4 Kh8 19. Qg5
Rb6 20. Na5 Kg7 21. Nf5+ Bxf5
22. 	gxf5 Qc7 23. £xg6 £xg6 24. h5
Rc8 25. Rd2 Ra6 26. hxg6 h5 27.
Nb3 Rxa2 28. Kbl Ra6 29. Qf5
Qc4 30. Rel. (Діаграма 32). 30...
Rc5 31. Rf2 Rca5 32. Re3 Qd4
33. Nxa5 Qdl+ 34. Ka2 Rxa5+
35. 	Kb3 Qal 36. c3 Qa4+ 37. Kc4
bxc3+ 0-1.
Діаграма 32
В. Іванчук - H. Шорт
Гібралтар, 2011.6 раунд
Дебют ферзевого пішака
1. d4 еб 2. с4 ВЬ4+ 3. Nd2
d5 4. Ngf3 Nf6 5. Qa4+ Nc6 6. a3
Bxd2+ 7. Bxd2 Ne4 8. Bf4 g5 9.
Be3 f5 10. g3 0-0 11. Rdl Kh8
12. Bg2 f4 13. Bel g4 14. cxd5
exd5 15. Ne5 f3 16. exf3 gxf3
17. Bxf3 Nxe5 18. dxe5 Nc5 19.
Qd4 Rxf3 20. Qxc5 c6 21. 0-0
Веб 22. Qd6 Qe8 23. Bg5 Qf7 24.
Bf6+ Kg8 25. Kg2 Rb3 26. Rd2
Re8 27. f3 Qg6 28. Rff2 Qh6 29.
g4 Re3 30. h4 Qf4 31. Qb4 Qxb4
32. 	axb4 Rb3 33. Rd4 a5 34. bxa5
c5 35. Ra4 Ra8 36. Be7 Rb5 37.
Rf4 d4 38. Rf6 Bd5 39. Rd6 c4
40. Bd8 c3 41. bxc3 dxc3 42. e6
Bxe6 43. Bf6 Ra6 44. Rd8+ Kf7
45. 	Bxc3 h5 46. Rd4 Rc6 47. Rf4+
Kg8 48. Bd2 Kg7 49. Re2 Kg6 50.
122

Kg3 Rd5 51. Rfe4 Kf7 52. Rb4 присвячена навіть поштова мар-
Вс8 53. Bel Rcl 54. Rbe4 Rcc5 ка. На ній - фінальна позиція з
55. R2e3 Kg6 56. ВсЗ Rc6 57. партії В. Іванчук - Н. Шорт.
Re7 hxg4 58. fxg4 Rc4.
Діаграма 33
59. 	Rg7+ Kh6 60. g5+ Kh5
61. Rh7+ Kg6 62. Rh6+ Kf5 63.
Rf6# Мат!
Цікаво, що турніру Tradew-
ise Gibraltar Chess Festival 2011
II Gibraltar
10th Anniversary of the Gibraltar
International Chess Festival
* Move 63.
1^ jR/6# 1*0
123

«Іванчук проявив себе справжнім
бійцем...»
авіть у турнірах,
абсолютно невдалих зі
спортивної точки зору, Василь
Іванчук може яскраво
спалахнути в окремих партіях. Ось
почитайте, що написав про
його виступ у претендентсько-
му турнірі 2013 року в Лондоні
13-й чемпіон світу: «Гарри
Каспаров, подводя итоги турнира
претендентов, высоко оценил
игру Василия Иванчука.
Напомним, украинец сумел
обыграть и победителя турнира
Магнуса Карлсена, и ставшего
вторым Владимира Крамника.
- Турнир показал
слабости Карлсена. Это касается
дебюта и умения играть
решающие партии, - приводит
Crestbook слова Каспарова. -
Например, в последнем туре у
Магнуса была партия жизни,
и он ее проиграл. Повезло, что
и конкурент оступился. Кого
обыграл Карлсен в этом тур¬
нире? Нижнюю часть таблицы.
А с самыми сильными
соперниками сыграл неубедительно. И
стиль его еще несовершенен.
Иванчук проявил себя
настоящим бойцом, и это
неудивительно. Он - шахматист
из первой категории игроков.
К ней, к примеру, не
относятся Гельфанд и Топалов. Аронян
близок, но еще не вошел.
Иванчук продолжает линию
выдающихся шахматистов прошлого,
не ставших чемпионами, - Ке-
рес, Корчной. Причем в
некоторых компонентах он их даже
превосходит. Скажем, Иванчук
опережал в турнирах меня и
Карпова. А у предшественников
таких успехов практически
не было, чтобы они опережали
весь цвет своего времени. В
последней партии турнира
Иванчук бился за свою честь, за всю
свою карьеру. Этого Крамник
не понял...»
124

Сталося так, що
практично саме від Василя Іванчука
залежало, хто вийде на матч за
світову шахову корону з Віші
Анандом. Зафіксуємо цей
історичний факт: 29 березня 2013
року
українець
перемагає у 12-у
раунді
Магнуса
Карлсена. Чорними
фігурами! А в
14-у,
заключному
раунді, який, за
іронією долі,
відбувся 1 квітня, наш
гросмейстер білими фігурами впевнено
виграє у Володимира Крамніка.
І тим самим виводить на
Ананда... саме симпатичного
норвежця Магнуса Карлсена, який
у своїй заключній партії
несподівано програв білими
фігурами.
Цілком так може статися,
що за ці лондонські
першоквітневі «жарти» Василь
Михайлович Іванчук може заслужено
удостоїтися колись звання
Героя Норвегії, якщо така
найвища нагорода з’явиться у цій
заможній скандинавській
країні... Поки Норвегія думає (її
нордичнии характер поспіху не
терпить), ми з великим
задоволенням ще раз переглянемо цей
широкоформатний двохсерій-
ний лондонський шаховий три-
лер Василя Михайловича.
Перша серія. 29 березня
2013 року. 90-ходова битва з
Магнусом Карлсеном.
М. Карлсен - В. Іванчук
Лондон, 2013.12 раунд
Сицилійський захист
1.е4 с5 2.Nf3 Nc6 3.Nc3 еб
4.d4 cxd4 5.Nxd4 Qc7 б.ВеЗ аб
7.Qd2 Nf6 8.0-0-0 Bb4 9.f3
Ne7 10.Nb3 d5 ll.e5 Nd7 12.f4
b6 13.Bd4 Nc5 14.a3 Ne4 15.Q-
el Nxc3 Іб.ВхсЗ ВхсЗ 17.Qxc3
Qxc3 18.bxc3 a5 19.Nd4 Ваб
20.Bd3 Kd7 21.Kd2 Nc6 22.Rbl
Bxd3 23.Kxd3 Rab8 24.Nb5 g5
25.g3 Rhg8 26.c4 gxf4 27.gxf4
Ne7 28.Rhgl dxc4+ 29.Kxc4 Nd5
30.Nd6 Kc6 31.Nxf7 Nxf4 32.K-
125

ЬЗ Кс5 33.Ng5 h6 34.Ne4+ Kd4
35.Nf6 Rxgl 36.Rxgl Rc8 37.R-
el Rc3+ 38.Kb2 Rf3 39.Re4+
Kc5 40.Nd7+ Kd5 41.Nf6+ Kc5
42.Nd7+ Kc6 43.Nf6 Ng6 44.Rc-
4+ Kb5 45.Re4 Rf5 46.Ne8 Kc5
47.Nc7 Nxe5 48.Rh4 Kd6 49.N-
b5+ Kd7 50.a4 h5 51.Nd4 Rg5
52.Re4 Nc4+ 53.Kc3 Re5 54.Rh4
Nd6 55.Kd3 Rd5 56.c4 Rg5 57.N-
f3 Rc5 58.Nd2 Rf5 59.Nb3 Nb7
60.Rh3 Kd6 61.Kc3...
Діаграма 34
61.. .Nc5 62.Nxc5 Kxc5 63.R-
e3 e5 64.h4 Kd6 65.Rd3+ Кеб
66.Rg3 Kf6 67.Rd3 Rf4 68.Rd6+
Kf5 69.Rxb6 Rxh4 70.c5 Rxa4
71.Rh6 Ke4 72.Rd6 Rd4 73.Ra6
Kd5 74.Rxa5 Rc4+ 75.Kd3 Rxc5
76.Ra4 Rc7 77.Rh4 Rh7 78.K-
еЗ Кеб 79.Ke4 Rh8 80.Ke3 Kf5
hl=Q+87.Kxhl Kf5 88.Rel Rg8
89.Kh2 Kf4 90.Rfl+ Ke3 0-1.
Друга серія. 1 квітня 2013
року. 47-ходова драматична
поема з Володимиром Крамніком.
В. Іванчук - В. Крамнік
Лондон, 2013.14 раунд
Захист Пірца-Уфімцева
1. d4 d6 2. е4 Nf6 3. Nc3 g6 4.
Nf3 Bg7 5. Be2 0-0 6. 0-0 a6 7.
h3 Nc6 8. Bg5 b5 9. a3 h6 10. Be3
e5 11. dxe5 dxe5 12. Qcl Kh7
13. Bc5 Re8 14. Rdl Bd7 15. b4
Qc8 16. Qe3 Nd8 17. a4 bxa4 18.
Nxa4 Ne6 19. Bc4 Nh5 20. Nc3
Nhf4 21. Nd5 Bb5 22. ВЬЗ Bc6
23. 	Ra5 Qb7.
Діаграма 35
24. g3 Nxh3+ 25. Kg2 Nhg5
26. Rhl Kg8 27. Nxg5 Nxg5 28.
f3 Bxd5 29. Bxd5 c6 30. Bc4 Qc8
31. Qb3 h5 32. Be3 Ne6 33. Rhal
h4 34. gxh4 Qd8 35. Rxa6 Rc8
81.Ke2 Kg5 82.Re4 Re8 83.Ke3
h4 84.Ke2 h3 85.Kf2 h2 86.Kg2
126

36. 	Rhl Rc7 37. Вхеб Rxe6 38.
b5 Rb7 39. b6 c5 40. Rbl Bf8 41.
Qd5 Qb8 42.Rbal Rd6 43.Ra8
Rxd5 44.Rxb8 Rxb8 45.exd5 Bd6
46.Ra6 Rb7 47.Kfl 1-0.
Саме ця перемога Василя
Іванчука, яка для нього
особисто вже нічого не вирішувала,
й дозволила норвежцю зіграти
матч з Вішванатаном Анандом і
відібрати у нього світову шахо¬
ву корону. Так пишеться
історія. Руками й головою
українського Маестро. Магнусу було б
зовсім не до сміху 1 квітня 2013
року, якби у той день Василь
Михайлович дозволив Крам-
ніку зробити хоча б нічию...А
відтак норвезький вундеркінд
полегшено зітхнув, усміхнувся
і сказав журналістам: «Я
вдячний Василю Іванчуку за те, що
він грав чесно».
127

Так ніхто не ходив!
Перефразовуючи
пам’ятні рядки
українського! поета «Так ніхто не
кохав, через тисячі літ лиш
приходить подібне кохання»,
скажемо: так ніхто не ходив!
Через тисячі літ лиш...І
скажемо так про деякі фантастичні
ходи з турнірних партій
Василя Михайловича Іванчука. Тих
партій назбиралося вже майже
чотири тисячі. І ходів таких там
чималенько.
Історія світових шахів знає
багато суперефектних та
ефективних жертв матеріалу заради
втілення у життя
здорової ідеї, яка
веде до перемоги.
Найбільше,
зрозуміло,
запам’ятовуються жертви най-
сильнішої фігури
- ферзя. Але ніхто й
ніколи не жертвував
ферзя так, як це
робив Василь Іванчук.
В усіх трьох
форматах - бліц, рапід, класика.
Почнемо з формату бліц.
Партія зіграна 18 січня 1999
року в голландському Вейк-ан-
Зее.
Іванчук -Топалов
Вейк-ан-Зее, 1999
Захист Пірца-Уфімцева
1. е4 d6 2. d4 Nf6 3. Nc3 g6
4. g3 Bg7 5. Bg2 0-0 6. Nge2 e5
7. h3 Nc6 8. ВеЗ аб 9. 0-0 exd4
10. Nxd4 Bd7 11. Rel Re8 12.
Kh2 Ne5 13. f4 Nc4 14. Bel c5
15. Nde2 Bc6 16. Qd3 Nb6 17.
ВеЗ c4 18. Qd4?!...
128

Діаграма 36
У цій позиції Василь Іван-
чук несподівано підставив
свого ферзя під бій, розуміючи,
що віддає його всього за дві
легкі фігури. Малувато... Але
на дошці виникла настільки
нестандартна позиція і пішла
така гра, що суперник Василя
Михайловича в умовах
обмеженого часу не зумів знайти
оптимального плану ведення партії,
не знайшов найсильніших ходів
і з розгону влетів у матову
сітку, вміло сплетену українським
гросмейстером.
(Щоб зрозуміти, як Василь
Іванчук продукує такі
несподівані й парадоксальні ідеї, які
«вибивають із сідла» навіть
дуже сильних гросмейстерів,
пригадайте, будь ласка, його
слова з коментарів до партії
з П.Негі на початку цієї
книги (розділ «Одкровення біля
озера Світязь»): «І тут мені
приходить в голову: «А чи не
можу я піти ІО.аЗ?» Виникає
цікава ситуація...» Такий же
алгоритм мислення миттєво
спрацював і в цій бліц-партії з
Топаловим! Точніше - якщо
дотримуватись хронології -
спочатку якраз у цій партії, а вже
потім у класичній партії з Негі.
Але суть не в хронології: вічна
проблема всіх суперників
Василя Іванчука якраз у тому, що
цей алгоритм може
спрацювати в голові українського супер-
гросмейстера у будь-яку мить. І
тому навіть Гаррі Кімович
Каспаров найбільше чекав
несподіванок саме від нього.)
18...Ng4+ 19. hxg4 Bxd4 20.
Nxd4 Bd7 21. g5 Bg4 22. a4 Rc8
23. 	Bf2 Nd7 24. Nd5 f6 25. Be3
fxg5 26. fxg5 Rc5 27. Bf4 Rxd5
28. exd5 Ne5 29. Re4 Qb6 30.
Rael Bd7 31. Bxe5 Rxe5 32. Rxe5
dxe5 33. Nf3 Qxb2 34. Nxe5 Bf5
35. Nxc4 Qc3 36. Re8+ Kg7 37.
Nd6 Bxc2 38. Re7+ Kg8 39. Ne8
Kf8 40. d6 Bxa4 41. Nf6 Qc5 42.
Nxh7+ Kg8 43. Bd5+ Kh8 44.
Nf6 1-0.
Переходимо до формату pa-
під. 15 березня 2008 року в ку-
129

рортному французькому місті
Ніцца Василь Іванчук зробив
такий хід ферзем, про який
шахові коментатори та історики
писали: «наступний хід білих
навіть важко собі уявити»,
«він не має аналогів не тільки
в сучасних шахах, але й в усій
шаховій історії», «Василь
Іванчук здійснив чисто позиційну
жертву ферзя всього за два
пішаки!»... А я згадав би ще тут
знамениті слова Степана Бан-
дери: «Ніщо не зупинить ідею,
час якої настав!»
Іванчук - Карякін
Ніцца-2008
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. Nf3 d6 3. d4 cxd4
4. Nxd4 Nf6 5. Nc3 аб 6. Bc4 e6
7. ВЪЗ b5 8. Bg5 Be7 9. Qf3 Qc7
10. e5 Bb711. exd6 Bxd6 12. Qe3
Bc5 13.0-0-0 Nc6.
Діаграма 37
14. 	Qxe6+!! fxe6 15. Nxe6
Qe5 16. Nxg7+ Kf8 17. Ne6+ Kf7
18. 	Rhel Qxel 19. Nxc5+ Kg6
20. Rxel Kxg5 21. Nxb7 Nd4 22.
Nd6 Rhf8 23. f3 b4 24. Nce4+
Nxe4 25. Rxe4 Nxb3+ 26. axb3
a5 27. Rg4+ Kf6 28. Ne4+ Ke5
29. 	Rh4 a4 30. bxa4 Rxa4 31. Nc5
Ral+ 32. Kd2 Rg8 33. g3 Rfl 34.
Ke2 Rbl 35. Rxb4 Kd5 36. Ne4
Kc6 37. h4 Rhl 38. Rc4+ Kb6 39.
b4 Rd8 40. Rc5 Ra8 41. c3 Ra2+
42. Ke3 Rel+ 43. Kf4 Rfl 44.
Rh5 Ra8 45. Rh6+ Kb5 46. Nd6+
Ka4 47. Rxh7 Kb3 48. Rc7 Rd8
49. 	Nf5 1-0.
Цікаво, що Василь
Михайлович в одній розмові з
журналістами щиро зізнався, що цю
фантастичну ідею жертви
ферзя йому підказав якийсь
мексиканський шахіст. Подякуємо
цьому маловідомому, але так
творчо мислячому
мексиканцю і зазначимо, що це зовсім
не применшує заслуги
українського гросмейстера. Ось є,
наприклад, циганська скрипка
біля шатра й вогнища, але з цих
простеньких мелодій
іспанський композитор Пабло Са-
расате зробив такі «Циганські
наспіви», які тепер захоплено
слухає цілий світ. Так само й цю
партію Василя Іванчука будуть
дивитися ще сотні років!
130

Тепер - класика!
Наступна партія була зіграна 16 січня
1996 року. До ходу білих 21.Q-
g7!! коментатори на всіх
офіційних мовах ООН написали
багато гучних слів. Наприклад:
«один з найблискучіших ходів
у сучасній шаховій практиці!»
Потім дотошні шахові
аналітики знайшли підсилення гри
за чорних. Але гросмейстеру
Олексію Широву зробити це за
дошкою в умовах обмеженого
часу не вдалося. І маємо один з
найвідоміших шедеврів Василя
Іванчука.
Іванчук - Широв
Вейк-ан-Зее, 1996
Слов’янський захист
l.d4 d5 2.с4 сб 3.Nc3 Nf6
4.Nf3 еб 5.Bg5 dxc4 6.e4 Ь5 7.е5
h6 8.Bh4 g5 9.Nxg5 hxg5 10.Bxg5
Nbd7 ll.exf6 Bb7 12.g3 c5 13.d5
Qb6 14.Bg2 0-0-0 15.0-0 b4
16.Na4 Qb5 17.a3 exd5 18.axb4
cxb4 19.Be3 Nc5 20.Qg4+ Rd7.
(Діаграма 38). 21.Qg7!! Bxg7
22.fxg7 Rg8 23.Nxc5 d4 24.Bx-
b7+ Rxb7 25.Nxb7 Qb6 26.Bx-
d4 Qxd4 27.Rfdl Qxb2 28.Nd6+
Kb8 29.Rdbl Qxg7 30.Rxb4+
Kc7 31.Ra6 Rb8 32.Rxa7+ Kxd6
33.Rxb8 Qg4 34.Rd8+ Kc6 35.R-
al 1-0.
Діаграма 38
... 6 грудня 2017 року світ
облетіла сенсаційна звістка:
людство створило новий штучний
розум, здатний до
самонавчання і на декілька порядків
сильніший від усіх існуючих нині
програм. Цей справжнісінький
інтелектуальний монстр
побудований на принципі дії не-
йронних мереж і зветься Alfa
Zero. В мережі Інтернет
виклали шахові партії цього
новітнього дива науково-технічного
прогресу з найпотужнішою на
сьогодні шаховою програмою
Stockfish. Вражає не лише дуже
печальний результат цього
матчу для суперкомп’ютера
Stockfish, але й сама якість гри нового
«шахового бога» на ймення Alfa
Zero. Ось полюбуйтеся:
131

[Event «AlphaZero - Stockfish»]
[Site «London ENG»]
[Date «2017.12.04»]
1. d4 e6 2. e4 d5 3. Nc3 Nf6
4. e5 Nfd7 5. f4 c5 6. Nf3 cxd4 7.
Nb5 Bb4+ 8. Bd2 Bc5 9. b4 Be7
10. Nbxd4 Nc6 11. c3 a5 12. b5
Nxd4 13. cxd4 Nb6 14. a4 Nc4
15. 	Bd3 Nxd2 16. Kxd2 Bd7 17.
КеЗ b6 18. g4 h5 19. Qgl hxg4
20. Qxg4 Bf8 21. h4 Qe7 22. Rhcl
g6 23. Rc2 Kd8 24. Racl Qe8 25.
Rc7 Rc8 26. Rxc8+ Bxc8 27. Rc6
Bb7 28. Rc2 Kd7 29. Ng5 Be7 30.
Bxg6 Bxg5 31. Qxg5 fxg6 32. f5
Rg8 33. Qh6 Q£7 34. f6 Kd8 35.
Kd2 Kd7 36. Rcl Kd8 37. Qe3
Qf8 38. Qc3 Qb4 39. Qxb4 axb4
40. Rgl b3 41. Kc3 Bc8 42. Kxb3
Bd7 43. Kb4 Be8 44. Ral Kc7 45.
a5 Bd7 46. axb6+ Kxb6 47. Ra6+
Kb7 48. Kc5 Rd8 49. Ra2 Rc8+
50. 	Kd6 Be8 51. Ke7 g5 52. hxg5
1-0.
Для чого я про це пишу і
для чого показую вам цю
фантастичну партію? А для того,
щоб знову сказати зі знаком
оклику: «Так ніхто не ходив!»
Коли я з великим подивом
дивився цю шахову битву двох
штучних інтелектів, то
мимоволі ловив себе на думці, що
переглядаю якусь ще нікому не
відому партію Василя Іванчу-
ка. І в мене виникла
крамольна підозра: а чи не показали
батьки цього нового «шахового
бога» своєму милому дитинчаті
з три-чотири сотні партій
Василя Михайловича?! Ще тоді, коли
воно лише вчилося ходити...
Епіграфом до цього розділу
- «Так ніхто не ходив!» - могли
б бути такі слова: «Усі знають,
що зробити це неможливо. Але
з’являється той, хто не знає. І
робить!»
132

Китайські мотиви
,МР
І \
І Т ам треба подякувати
/ІД.шахістам з
Піднебесної за те, що саме в багатьох
партіях з ними Василь
Михайлович Іванчук грав дуже
натхненно й творчо.
Почнемо з оригінальної партії тоді
ще 24-річного українського
гросмейстера з китайським
шахістом більш зрілого віку на
ймення Ксю Джун. Поєдинок
відбувся в далекому 1993 році
на командному чемпіонаті
світу в швейцарському Люцерні.
У цій партії Василю Іван-
чуку вдалося втілити два
рідкісних прийоми -
перетворення пішака не у ферзя, а в коня;
жертва ферзя і гра при дуже
екзотичному співвідношенні
матеріалу. Якийсь дотепний
шаховий коментатор сказав:
«Якби існувала Червона Книга
шахових раритетів, цю
партію треба було б помістити
в ній першою». Партія тривала
довго - 62 ходи, але її варто
подивитися.
Ксю Джун - Іванчук
Люцерн, 1993
Ферзевий гамбіт
l.d4 d5 2.с4 еб 3.Nf3 dxc4
4.Qa4+ Nd7 5.e4 Ngf6 6.Nc3 аб
7.Bxc4 Rb8 8.Qc2 Ъ5 9.Be2 Bb7
10.0-0 Ь4 11.e5 ЬхсЗ 12.exf6
cxb2 13.fxg7...
Діаграма 39
13... bxal=N!! 14.gxh8=Q
Nxc2 15.Bg5 Bxf3!! 16.Bxd8
Bxe2 17.Bxc7+ Rb2 18.Bd6
Bxfl 19.Kxfl Rb6 20.Bxf8 Nxf8
21.g3 Nb4 22.Qe5 Nd5 23.h4
Ng6 24.Qg7 h5 25.Qg8+ Ke7
133

26.Qc8 Nf8 27.a4 Nd7 28.a5 Rd6
29.Qc4 Kd8 30.Qe2 N7f6 31.Qc4
Kd7 32.Qc5 Ne4 33.Qa3 f5
34.Kg2 Rc6 35.Qb2 Kc8 36.Qe2
Nef6 37.Qb2 f4 38.gxf4 Nxf4+
39.Kg3 N6d5 40.Qd2 Rc3+ 41.f3
Kc7 42.Qb2 Rc6 43.Qd2 Kc8
44.Qb2 Rc7 45.Kh2 Rc4 46.Qa3
Rb4 47.Qcl+ Kb7 48.Qd2 Kc6
49.Qc2+ Kb5 50.Qc5+ Ka4
51.Qc6+ Kxa5 52.Qc5+ Rb5
53.Qa3+ Kb6 54.Qd6+ Ka7
55.Qd7+ Rb7 56.Qd6 Rc7
57.КЫ a5 58.Qa3 Ka6 59.Qb3
Rc6 60.Kh2 Nb6 61.Qe3 Nfd5
62.Qe2+ Nc4 0-1.
В одному зі своїх інтерв’ю
українським журналістам
Василь Іванчук сказав: «А
стосовно моїх кращих партій, то одна
з найкращих - це партія з Бу
Сянчжі, зіграна в китайському
Нанкіні. Там була розіграна
Віденська партія (1. е4 е5 2. КсЗ).
До речі, і Каспаров якось
зазначив, що ця партія йому дуже
сподобалася.»
Василь Іванчук - Бу Сянчжі
Нанкін, 2008
Віденська партія
1. е4 е5 2. Nc3 Nf6 3. Вс4
ВЬ4 4. Nf3 0-0 5. 0-0 d6 6.
Nd5 Веб 7. d4 Bxd5 8. exd5 e4 9.
Nh4 c6 10. c3 Ba5 11. Bg5 Nbd7
12. Nf5 Nb6 13. f3 h6 14. Bh4 e3
15. Qd3 Nxc4 16. Qxc4 Qd7 17.
Nxe3 Nh5 18. Rael Bd8 19. Bxd8
Rfxd8 20. Qd3 Rab8 21. b3 Nf6 22.
dxc6 bxc6 23. Re2 a5 24. Rfel g6.
Діаграма 40
25. d5 Nxd5 26. Nxd5 cxd5
27. 	Qxd5 Qa7+ 28. Khl Qc5 29.
Qd2 d5 30. Re5 a4 31. bxa4 h5
32. 	f4 Rbc8 33. f5 Qxc3 34. Qh6
1-0.
Наступний китайський
мотив у блискучому виконанні
Василя Іванчука голосно
прозвучав в останньому раунді
Всесвітньої шахової
олімпіади в столиці Туреччини у 2012
році. Саме ця красива перемога
нашого маестро принесла
збірній України бронзові медалі
стамбульської олімпіади.
Василь Іванчук - Вант Хао
Стамбул, 2012
134

Захист Німцовича
1. d4 Nf6 2. с4 еб 3. Nc3 Bb4
4. еЗ 0-0 5. Bd3 d5 6. Nf3 b6 7.
аЗ Bxc3+ 8. ЬхсЗ c6 9. cxd5 cxd5
10. Qe2 Nc6 11. 0-0 Na5 12. a4
Re8 13. Ne5 Ne4 14. f3 Nd6 15.
Ba3 Bb7 16. Bxd6 Qxd6 17. f4
g6 18. Qg4 Nc4 19. Qg3 Qc7 20.
Bxc4 dxc4.
Діаграма 41
21. 	f5! f6 22. fxg6 fxe5 23.
Rf7 Qc6 24. gxh7+ Kxf7 25. Rfl+
Ke7 26. h8=Q Rxh8 27. Qg7+
Kd6 28. dxe5+ Kd5 1-0.
Китайські шахісти
настільки бурхливо прогресують, що
не за горами вже той час, коли
і чоловіча світова шахова
корона поїде саме в Піднебесну. (Її
мудре керівництво щедро
фінансує діяльність Національної
шахової академії в Пекіні). Щоб
ви зрозуміли, з яким
обдарованим китайцем грав 24
жовтня 2017 року в голландському
Хогевені третю партію матчу
наш Василь Іванчук,
подивіться спочатку, що цей 16-річний
китайський вундеркінд
витворив 3 липня 2015 року зі зрілим
кубинським гросмейстером
Лазаро Брузоном. (Партію
подаємо з цікавими коментарями
гросмейстера Олексія Кузьміна
на сайті Chesspro.ru)
к
Якщо в країні майже півтора
мільярда населення, а за корупцію
привселюдно розстрілюють, то
шахові таланти ростуть, як гриби
після теплого дощику. (Китаєць
Вей І дивує світ з раннього віку).
135

Вэй И - Ласаро Брусон
Даньчжоу, 2015
1.е4 с5 2.Nf3 еб 3.Nc3 аб
4.Ве2 Nc6 5.d4 cxd4 6.Nxd4 Qc7
7.0-0 Nf6 8.Be3 Be7 9.f4 d6 10.K-
hl 0-0 ll.Qel Nxd4 12.Bxd4 b5
13.Qg3 Bb7 14.a3 Rad8 15.Rael
Rd7 16.Bd3 Qd8 17.Qh3 g6 18.f5
e5 19.Be3 Re8 20.fxg6 hxg6.
Первые двадцать ходов
этой партии уже встречались
- пока ничего нового: разыгран
главный вариант
классического шевенингена. Вероятно,
на шестнадцатом ходу точнее
было сыграть Re8, или на
следующем, семнадцатом - h7-h6. Но
стоит ли корить за это Брусона:
пойди он иным путем, и этого
полотна просто бы не было!
21.Nd5!
Дебютная новинка
и...начало фантастической
комбинации! Хотя события в партии
имеют непосредственное
отношение к дебюту, уверен:
комбинация Вэй И - плод творчества
за доской!
21...Nxd5!
Восклицательный знак
- как акт выражения
благодарности. Взятие 21...Bxd5 22.exd5
вело просто к худшей позиции
- еще pa3:«Muchas gracias, Laz-
аго!»
Діаграма 42
22.Rxf7H
Для начала жертвуется
ладья! Stockfish на глубине 32 все
еще с недоумением взирает на
эту жертву, полагая, что белые
просто решили эффектно
форсировать ничью.
22...Kxf7 23.Qh7+ Кеб 24.е-
xd5+ Kxd5.
На 24...Bxd5 Вэй заготовил
25.Bxg6! Bxg2+ (черные
вынуждены освободить для короля
поле d5) 26.Kxg2 Rf8 27.Qh3+
Kd528.Bb6!! (симметричная
геометрия слонов восхищае-
T!)28...Qxb6 29.Ве4+ Кс5 30.Qc3
Checkmate!
25.Be4+!!
Вот этой второй жертвы
долгое время в своих
предварительных расчетах не мог
заметить мой Stockfish!
136

25.. 	.Кхе4.
Спастись, вернувшись - 25...
Кеб, не удается: 26.Qxg6+ Bf627.
Qf5+! Ke7 28.Qh7+ и теперь
безнадежно как 28...Kf8 29.Bh6+ ,
так и 28...Кеб 29.Bf5+. Кстати,
если бы все это было
просчитано дома, то сейчас должно было
последовать 26x4!! с матом в 9
ходов.
26.Qf7!
Легко скользя по паркету
доски, ферзь отсекает
неприятельскому королю пути к
отступлению.
26.. 	.Bf6 27.Bd2+ Kd4 28.Be-
3+ Ке4 29.Qb3!
Как в аллегорическом
сюжете средневековья «Танец
Смерти», или по-латыни Mortis
Saltatio: Смерть в облике
Белого ферзя, танцуя вокруг, влечет
завороженного черного короля
к пропасти его неминуемой
гибели!
29.. 	.Kf5 30.Rfl+ Kg4.
Заключительные па...
31.Qd3!!
Отступать черному
монарху некуда: 31...Kh5 32.Qe2+ Kh4
33.Rf3!- мат неизбежен!
31.. 	.Bxg2+ 32.Kxg2 Qa8+
33.Kgl Bg5 34.Qe2+ Kh4 35.Bf-
2+ Kh3.
И наконец - финальный
аккорд: приглушенный и
завораживающий...
Зб.ВеІП
Bravissimo!! Мат в шесть
ходов неизбежен - черные
сдались! Уверен, чтобы создать
такой шедевр, простого «стечения
обстоятельств» недостаточно
- нужна помощь Высших сил.
А если так, разве это еще раз не
подтверждает: на шахматном
небосводе, как и полагается - с
Востока, восходит новая
звезда...
I ось з такою яскравою
новою зіркою з Китаю і зустрівся
наш Василь Іванчук у матчі з
чотирьох партій. Дві з них
закінчилися внічию, у третій
партії переміг наш гросмейстер, а в
четвертій китаєць. Обидві бліц-
партії тай-брейку виграв
українець. Подивіться третю партію
цього цікавого матчу.
Василь Іванчук - Вей І
Хогевен, 2017
Захист Німцовича
1. d4 Nf6 2. с4 еб 3. Nc3 ВЬ4
4. N£3 d5 5. cxd5 exd5 6. Bg5
h6 7. Bh4 0-0 8. e3 Bf5 9. Rcl
Nbd7 10. Qb3 Bxc3+ 11. Rxc3 c6
12. Nd2 Qa5 13. f3 Rfe8 14. Kf2
Rac8 15. Be2 c5 16. dxc5 Rxc5
17. 	Rhcl g5 18. Bg3 Rxe3 19.

КхеЗ d4+ 20. Kxd4 Re5 21. Bd3
Веб 22. Qxb7 Kg7 23. Ne4 Nd5
24. 	Bxe5+ Nxe5 25. Rc5 1-0.
Діаграма 43
Коли дивишся на фінальну
позицію цієї партії, то спочатку
здається, що це якась помилка:
ну як король білих міг
опинитися у самісінькому центрі при
повній шахівниці фігур і
вижити?! Але ж вижив! Бо він був у
міцних руках Василя Іванчу-
ка...Цікаво прокоментував цю
партію відомий шаховий сайт
Chess-news.ru.
Хогевен: Вэй И привёл
короля Иванчука
в центр доски и сдался
Василий Иванчук размочил
счёт в третьей партии матча с
Вэй И. И это тот классический
случай, когда у произведения
есть соавтор, заслуживающий
не меньшего почтения, чем
победитель.
Діаграма 44
Белый король в этой партии
и не собирался рокироваться,
но гулять на широкую ногу!..
Такое могло прийти в голову
только юному гроссмейстеру
из Китая: 18...Rxe3? (у чёрных
проблемы и при «нормальном»
18...Rec8; впрочем,
необходимо было смириться и терпеть)
19.КхеЗ d4+ 20.Kxd4 Re5 21.В-
d3 Веб 22.Qxb7 Kg7 23.Ne4 Nd5
24.Bxe5+ Nxe5 25.Rc5 1-0.
...В одному з інтерв’ю
Василя Іванчука запитали, чи
вивчав він партії старих майстрів.
Гросмейстер сказав, що не лише
вивчав, але й продовжує
вивчати, бо завжди знаходить в них
якісь нові ідеї. Нема ніякого
138

сумніву, що Василь Іванчук
добре знає класичну шахову
спадщину. З Вільгельма Стейніца,
наприклад, він узяв на
озброєння сміливий девіз: «Мій
король захищає себе сам!»
Ніхто з коментаторів
наведеної щойно партії Іванчук -
Вей І не помітив, що цей
сміливий і переможний рейд білого
короля на d4 має свій далекий
прототип. Іванчукові королі,
потрапляючи під шквальний
вогонь фігур суперника, не
завжди хочуть відступати! Іноді
вони сміливо рушають у
рукопашний бій в самісінький центр
шахівниці і гордо виходять з
нього переможцями.
20 січня 1996 року в
голландському Вейк-ан-Зее
король Іванчука здійснив просто
неймовірну вилазку на поле d5
під самісінький ніс білого
ферзя і під бік білої тури, а зовсім
поруч від чорного монарха був
ще й голодний білий слон.
Здавалося, його шахова величність
зовсім збожеволіли. Виявилося
ж, що король Василя Іванчука
слово «божевільний» трактує
зовсім інакше - «Боже, вільний.
Я - вільний!»
Закінчилося це геніальне
божевілля чорного короля тим,
що голодний білий слон таки
з’їв цілого чорного коня, ферзь
білих забрав залишеного
напризволяще чорного ферзя, але
після «скромного» шаху
чорним слоном з далекого поля аб
- вже білому королю довелося
негайно капітулювати...
І. Соколов - В. Іванчук
Вейк-ан-Зее, 1996
Захист Німцовича
l.d4 Nf6 2.с4 еб 3.Nc3 ВЬ4
4.Qc2 0-0 5.аЗ ВхсЗ+ 6.Qxc3
Ь6 7.Bg5 ВЬ7 8.еЗ d6 9.с5 Nc6
10.Nf3 h6 1 l.Bh4 g5 12.Bg3 bxc5
13.dxc5 Ne4 14.Qc2 f5 15.Bb5
Rc8 16.Nd2 Nxd2 17.Qxd2 Qf6
18.h4 f4 19.hxg5 hxg5 20.exf4
gxf4 21.Rh4 Qe5+ 22.Kfl fxg3
23.Rg4+ K£7 24.Rel Qxc5 25.Qf-
4+ Ke8 26.Rxe6+ Kd7 27.Rg7+
Kxe6 28.Rg6+ Kd7 29.Rg7+ Кеб
30.Rg6+...
Діаграма 45
139

30... Kd5!! 31.Qd2+ Qd4
32.Bxc6+ Kxc6 33.Qxd4 Ba6+
0-1.
***
...Нещодавно під час нашої
теплої зустрічі в Луцьку
Михайло Васильович Іванчук
розповів мені цікаву історію з, так
би мовити, побутових
китайських мотивів його сина. Під
час ранкової прогулянки на
свіжому повітрі до Василя Іванчу-
ка підійшов незнайомий
китаєць інтелігентної зовнішності і
несміливо запитав англійською
мовою:
- Містер Іванчук?..
- Так.
до нашої оселі, наш дім тут
поруч. Для нас з дружиною буде
великою честю мати такого
гостя...
Оскільки незнайомий
китаєць виглядав дуже
респектабельно і говорив пристойною
англійською мовою, Василь
Михайлович прийняв його
запрошення. Будинок ввічливого
китайця виявився затишним,
охайним, не убогим, але й без
зайвої розкоші. Привітна
господиня заметушилася на
кухні, щоб нашвидкоруч накрити
стола.
- І Василя приємно вразило,
як турботливо це китайське
подружжя намагалося подати
на стіл лише такі страви, які
не
створили б
їхньому
дорогому гостю,
з виклому
до
української
кухні, ніяких
проблем зі
шлунком -
адже йому
сьогодні ще
треба буде
грати
відповідальну
- Насмілюся запросити Вас
Василь Іванчук - бажаний гість на всіх континентах
планети Земля.
140

партію на черговому
супертурнірі у Піднебесній. - Завершив
свою розповідь Михайло
Васильович. - Так добре вшанували
прості люди нашого сина на
батьківщині великих Конфуція
іЛао-Цзи...
Доводилося львівському
чарівнику шахів творчо
боротися не лише з талановитими
китайцями, але й з китаянками.
Але про шахові баталії
Василя Іванчука з представницями
прекрасної половини людства
йтиметься вже у наступній
главі нашої книги.
141

«Жіноча логіка мало чим відрізняється
від чоловічої...»
Шакі слова сказав
Василь Михайлович Іван-
чук кореспондентці газети
«Спорт-Экспресс в Украине»
Олені Садовник 19 квітня 2011
року. Зрозуміло, він мав на
увазі жіночу логіку у шахах, бо
загалом у житті справа
виглядає дещо інакше (деякі чолові-
ки-філософи висловлюються
з цього приводу категорично:
«Жити з жінками нелегко, а
обходитися без них -
неможливо»; «Жінка - допитлива
істота, яка дуже схожа на людину і
живе разом з нею...»)
Якщо ж серйозно, то Бог в
особливий спосіб довірив
жінці чоловіка. Без жінки Бога не
осягти. «Дві речі сповнюють
душу завжди новим і дедалі
сильнішим подивом й
благоговінням, чим частіше і довше ми
про них розмірковуємо, - це
зоряне небо над нами і моральний
закон всередині нас». Так каже
класик німецької філософії Ім-
мануїл Кант. Він погоджувався
з думкою, що жінки є
прекрасною статтю. І пише про
чоловічу стать: «Натомість ми могли
б претендувати на звання
благородної статі... І всі зусилля
повинні бути спрямовані на
те, щоб підвищувати моральну
досконалість одної або другої
статі». І далі: «У прекрасної
статі стільки ж розуму, скільки й у
чоловічої, з тією лише різницею,
що це є прекрасний розум, а наш
- глибокий розум, а це лише
інший вислів для піднесеного».
Так дивляться на вічну
проблему взаємодії чоловічого
й жіночого начал філософи. А
ось послухайте, як
кардинально і влучно вирішив цю
проблему один східний поет (подаємо
російський переклад, оскільки
українського поки що нема):
Короче кос девичий ум? Едва ли!
Все убедились - он могуч весьма:
142

Мы, с ним столкнувшись, головы
теряли,
Исполненные строгого ума...
Космічний механізм
знакової взаємодії роздвоєних
чоловічого і жіночого начал не раз
рятував Українство від
умирання. Марко Вовчок (Марія
Олександрівна Вілінська) ще застала
живим Тараса Шевченка і, як
він, писала українською мовою;
поруч з Іваном Франком стала
тендітна, але незламна духом
Леся Українка, поруч з Олегом
Ольжичем - Олена Теліга, поруч
з Василем Стусом - Ліна
Костенко... У Львові поруч з
Василем Іванчуком стоять Марічка й
Анничка Музичук, яких також
знає увесь світ. Яка ще нація має
так багато великих жінок?!
...Велике інтерв’ю Олени
Садовник з Василем
Іванчуком газета «Спорт-Экспресс в
Украине» розмістила у
рубриці «Откровенный собеседник».
Ось фрагмент з цієї розмови:
-Ас женщинами любите
играть в шахматы?
- Не сказал бы, что очень.
Но также не скажу, что и не
люблю. Я вообще стараюсь не
выделять партии с
женщинами. В шахматах женская логика
мало чем отличается от
мужской, это видно даже при
разборе партий. Ведь самые сильные
шахматистки так или иначе
сотрудничают с мужчинами.
Я не знаю, в чем заключается
женская манера игры. Вернее,
не вижу разницы по сравнению
с мужской. В обычной жизни
тоже не делю людей на мужчин
и женщин. Для меня в общении
важны личностные качества,
менталитет и воспитание.
- В одном интервью Майя
Чибурданидзе
вспоминала, что после поражения от
Юдит Полгар вы так
расстроились, что никого к себе
близко не подпускали...
- Полгар здесь совершенно
ни при чем. (Смеется).
Расстроился не потому, что проиграл
женщине, а просто потому, что
проиграл. Я после поражений
никого не хочу видеть, ни с кем не
желаю общаться. Поражение,
я вам скажу, это удовольствие
ниже среднего. А с Полгар, между
прочим, я играл не раз. И счет,
хоть и незначительно, но все
же, в мою пользу. Она довольно
интересная шахматистка:
талантливая, фанатичная и очень
работоспособная.
143

Діаграма 46
Ми наведемо тут лише дві
партії Василя Іванчука з Юдіт
Полгар. Вони того варті!
Обидві були зіграні в березні 1994
року у князівстві Монако на так
званому «Бурштиновому
кубку». Спочатку суперники грали
у швидкі шахи, а другу партію -
наосліп! І ось що вийшло з того
творчого чоловічо-жіночого
протистояння.
Василь Іванчук - Юдіт Полгар
Монте-Карло, 1994, рапід
Сицилійський захист
1.е4 с5 2.Nf3 еб 3.d4 cxd4
4.Nxd4 аб 5.Bd3 Nf6 6.0-0 Qc7
7.Nc3 Bc5 8.Be3 b5.
9.Ndxb5! axb5 10.Nxb5 Qe5
ll.Bxc5 Qxc5 12.b4 Qb6 13.e5
Nd5 14.Nd6+ Ke7 15.Qh5 g6
16.Bxg6 Nc6 17.Be4 Kd8 18.b5
Nce7 19.C4 Nf4 20.Qf3 Nxg2
21.Bxa8 Nh4 22.Qf6 Rg8+ 23.K-
hl Nf5 24.Nxf5 Bb7+ 25.f3 Bxa8
26.Nxe7 1-0.
Юдіт Полгар - Василь Іванчук
Монте-Карло, 1994, наосліп
Захист трьох коней
1.е4 е5 2.Nf3 Nf6 3.Nc3 Bb4
4.Bc4 ВхсЗ 5.dxc3 d6 6.0-0
Nbd7 7.Rel 0-0 8.a4 Nc5 9.Nd2
a5 10.Qf3 Bg41 l.Qg3 Веб 12.ВП
Nh5 13.Qf3 Nf4 14.Nc4 f5 15.ex-
f5 Rxf5 16.Ne3. (Діаграма 47).
16...Nxg2! 17.Nxf5 Nxel 18.Qe2
Bxf5 19.Qxel Qf6 20.Bg2 Qg6
21.Khl Rf8 22.b4 Be4 23.f3 Rxf3
24.Qe2 Qg4 25.bxc5 Rf7 0-1.
144

Діаграма 47
(Цікаву мініатюрку зіграв
Василь Іванчук, здається, у
форматі бліц, з рідною сестрою
Юдіт Полгар:
Василь Іванчук - Жужа Полгар
Рогебрун, 1992
Ферзевий гамбіт
l.d4 d5 2.Nf3 с5 З.с4 dxc4
4.d5 еб 5.Nc3 Nf6 6.e4 exd5 7.e5
Nfd7 8.Bg5 f6 9.exf6 gxf6 lO.Qe-
2+ Kf7 ll.Nxd5 Bg7 12.Be3 b5
13.0-0-0 Qa5 14.Bd2 Qd8.
(Діаграма 48). 15.Ng5+! fxg5
16.Qh5+ Кеб 17.Bxg5 Qa5 18.N-
f4+ 1-0.)
Зовсім не випадково
Василь Іванчук був єдиним
шахістом зі світової еліти, що грав
на всіх двадцятьох шахових
турнірах Амбер (офіційна
назва Amber Rapid and Blindfold
Chess Tournament, раніше -
Діаграма 48
Melody Amber). Вони
проводилися від 1992 до 2011 року в
Монте-Карло. Після першого
турніру змагання стали
унікальною комбінацією швидких
шахів і шахів наосліп. Щедрим
спонсором цих щорічних
елітних шахових шоу був
нідерландський бізнесмен і чемпіон
світу з шахів за листуванням
Йоп ван Остером.
Йому настільки
сподобалася творча й смілива гра
українського гроссмейстера, що без
нього він вже не уявляв собі
жодного турніру у князівстві
Монако. Якось голландський
меценат і поціновувач
шахового мистецтва навіть організував
на урочистому закритті Melody
Amber доставку гелікоптером
музикантів і співачки, які
виконали для Василя Іванчука
145

і його батька «Червону руту»
Володимира Івасюка. Ця
знаменита українська пісня звучала
на біс аж тричі! І всі присутні у
залі леді і джентельмени добре
зрозуміли: Україна - не Росія...
У великому захопленні був
Йоп ван Остером і від партії
наосліп Василя Іванчука з Юдіт
Полгар у 1994 році. Ще більші
позитивні емоції викликала
в нього «сліпа» битва Василь
Іванчук - Олексій Широв, яка
відбулася в Монако у 2000 році.
Подивимося її трохи пізніше.
...9 квітня 2017 року
агенція «Укрінформ» видала для
засобів масової інформації таку
статтю міжнародного майстра
з шахів, тренера ФІДЕ Петра
Марусенка:
Іванчук упевнено обіграв
у Китаї екс-чемпіонку
світу Хоу Іфань
У китайському місті Шень-
чжень відбувся товариський
матч із чотирьох партій у
класичні шахи між екс-чемпіонкою
світу Хоу Іфань та
багаторічним лідером українських шахів
Василем Іванчуком. Двобій
закінчився переконливою пере¬
могою львів’янина з рахунком
3:1.
Хоу Іфань, схоже,
остаточно залишила жіночі шахи і
переключилася на чоловічі. На
жаль, великих дивідендів це їй
не принесло. Відверто кажучи,
вражає те зелене світло, яке
надали китаянці шахові
чиновники та організатори турнірів.
Наприклад, Хоу включили у серію
відбіркових змагань до турніру
претендентів на звання
чемпіона світу - Гран-прі ФІДЕ.
Причому для цього викинули з цієї
серії її співвітчизника - Вей І.
Своїми результатами
колишня чемпіонка не
підтвердила слушність такого рішення.
Адже вона зробила вісім нічиїх,
а одну партію програла.
Нагадаємо, що й перший її виступ
нинішнього року на турнірі
за швейцарською системою у
Гібралтарі теж не став
тріумфальним. В останньому турі
Хоу демонстративно
«сплавила» партію білими у п’ять
ходів. І це на знак протесту, що їй
дісталося сім жінок із дев’яти.
Проте жеребкування робила
бездушна машина, якій у
вищій мірі наплювати, якої статі
суперники грають між собою.
Словом, успіхи китаянки
абсолютно не вражали.
146

Відносно матчу з Іванчу-
ком можна сказати, що
боротьби, як такої, не вийшло. Якщо у
першій партії білими Василь ще
не був готовим як слід до гри і
зробив нічию, то потім двобій
проходив за тотальної
переваги львів’янина. У двох чорних
партіях він взяв гору, а білими
мав відмінні шанси на
перемогу. Він дещо поспішив і зарано
пожертвував коня замість того,
щоб зробити тихий хід іншим
«скакуном», після чого справи
чорних були б кепськими. У
партії же львів’янину довелося
оголосити вічний шах - нічия.
...Отож, порівняння Хоу з
угоркою Юдіт Полгар на
сьогоднішній день просто не має
права на існування. Якщо Юдіт
стабільно входила до десятки
світового чоловічого рейтингу,
то китаянка може випасти із
сотні найкращих чоловіків. І,
мабуть, тому її затія перейти з
жіночих шахів до чоловічих
видається вельми сумнівною.
А Василь, звичайно,
молодець. Чекатимемо на нові
перемоги львів’янина, який
переконливо відреваншувався за
Марію Музичук, яка рік тому
поступилася китаянці у матчі
за світову корону у місті Лева.
Я не був би таким
категоричним, як Петро Марусенко, в
оцінці здібностей талановитої
китаянки. Так, матч з Василем
Іванчуком їй явно не вдався.
Але ж є у неї багатенько
яскравих перемог над дуже
титулованими гросмейстерами-чоло-
віками у серйозних турнірах. А
з нашою Марічкою Музичук у
Хоу взагалі не було ніяких
проблем у Львові. Така собі вийшла
приємна екскурсія містом...
Під час цієї екскурсії китаянка
навіть знайшла час, щоб
завітати у дитячу шахову школу
Василя Іванчука. Це, звичайно,
не Національна академія шахів
у Пекіні, але ж добре, що й така
школа у Львові є.
(До речі, на урочистому
обіді після закриття того
жіночого матчу за одним столом
опинилися батьки Василя
Іванчука і Хоу Іфань. Михайло
Васильович розповів мені, що він
147

досхочу наговорився з батьком
молодої китаянки, бо
виявилося, що той навчався колись в
Радянському Союзі, прекрасно
знає мову і також тривалий час
працював прокурором у Китаї.
Було, було про що поговорити
двом колишнім прокурорам...)
А матч з таким Маестро, як
Василь Михайлович Іванчук, у
місті Шеньчжень став для
китаянки доброю школою. Хай їй
щастить!
До речі, серед глядачів у
залі, де грали Хоу і Василь
Михайлович, було багато молоді і
дітей, які тільки-но починають
освоювати шахову мудрість. Чи
не тому китаянка, граючи
білими фігурами, обирала такі
«дитячі» початки, як Дебют слона,
Італійська партія?... Василь
Михайлович зустрів такий
вибір своєї талановитої молодої
суперниці з великим
благородством і спокоєм. Він дав
справді професорські уроки і
Хоу Іфань, і юним її землякам
та палким уболівальникам.
Подивіться один з цих уроків.
Хоу Іфань - Василь Іванчук
Шеньчжень, 2017,4 партія
матчу
Італійська партія
1.е4 е5 2.Nf3 Nc6 З.Вс4 Nf6
4.d3 Вс5 5.0-0 d6 б.сЗ 0-0 7.а4 а5
8.Bg5 Ne7 9.Nh4 d5 Ю.ВЬЗ de4
ll.Bf6 gf6 12.Nd2 Ng6 13.Ne4
Be7 14.Ng6 hg6 15.Qd2...
Діаграма 49
15...f5 16. Qh6 Ra6 17.f4fe4
18.de4 Bc5 19.КЫ Be3 20.Radl
Qe7 0-1.
Цікаво, що
невдовзі після матчу з
Хоу Іфань жереб звів
Василя Іванчука і з
Марічкою Музичук.
їм довелося зіграти
148

у сьомому турі щорічних
традиційних змагань у
Гібралтарі. І знову Василь Михайлович
«прочитав» представниці
прекрасної половини людства
повчальну шахову лекцію. Цього
разу на дуже серйозну тему -
«Захист Грюнфельда»...
Василь Іванчук -
Марія Музичук
Гібралтар, 2018
Захист Грюнфельда
l.d4 Nf6 2.с4 g6 3.g3 Bg7
4.Bg2 d5 5.cxd5 Nxd5 6.Nf3
Nb6 7.Nc3 Nc6 8.e3 0-0 9.0-
O Re8 lO.Rel a5 ll.h3 a4
12.Rbl аЗ ІЗ.ЬхаЗ e5 14.dxe5
Nxe5 15.Qxd8 Nxf3+16.Bxf3
Rxd8 17.Nb5 Be5 18.Nd4 Bxh3
19.Bxb7 Bxd4 20.exd4 Rab8
21.Bf3 Веб 22.Bf4 Nd5 23.Bd2
Rxbl 24.Rxbl Ra8.
Діаграма 50
25.Rb5 c6 26.Ra5 Rb8
27.Bh6 f5 28.Ra6 Rc8 29.Ra7
Nc3 30.a4 Bd5 31.Bxd5+ cxd5
32.a5 Ne2+ 33.Kg2 Nxd4 34.a6
Nc6 35.Rg7+ Kh8 36.Rb7 d4
37.a7 d3 38.Rc7 1-0.
149

Шедеври наосліп
ТТи можна собі уявити,
\1щоб художник написав
пристойну картину олійними
фарбами із зав’язаними очима,
наосліп? Та ще й в умовах дуже
обмеженого часу, за якихось
50 хвилин? Звичайно, ні.
Навіть великому Леонардо да
Вінчі, творцю багатьох
мистецьких див, таке не
приходило в голову.
А великим шахістам це
цілком під силу - такий їм дав
Господь привілей! Пам’ятаю, яке
незабутнє естетичне враження
довелося пережити мені ще у
дитинстві, коли вперше
побачив знамениту партію всліпу
(тут вживатимемо і
літературне «наосліп», і розмовне
«всліпу») Альохін - Фельдт, зіграну
майбутнім чемпіоном світу ще
під час першої світової війни (у
вересні 1916 року) в
монастирському госпіталі Тернополя.
(Олександр Альохін лікувався
там після контузії).
Подивимося ще раз цю елегантну мініа-
тюрку з короткими ремарками
самого Альохіна.
Альохін - Фельдт
Тернопіль, 1916, сеанс всліпу
на 5 дошках
Французький захист
1.е4 еб 2.d4 d5 3.Nc3 Nf6
4.exd5 Nxd5 5.Ne4. Чаще
играют 5.Nf3, но и ход в партии,
препятствующий 5...с5, не плох.
5...f5. Ведет к
гибельному ослаблению центра. Лучше
было 5...Nd7 с последующим с7-
с5. 6.Ng5! Хороший ход,
имеющий целью возможно быстрее
утвердить одного из коней на
е5.6...Ве7 7.N5f3 сб (потеря
времени; лучше сразу 7...0-0) 8.Ne5
0-0 9.Ngf3 Ь6 10.Bd3 Bb7 11.0-0
Re8. Если 1 l...Nd7, то 12x4 N5f6
13.Ng5 и т.д. 12x4 Nf6 13.Bf4
Nbd7 14.Qe2 c5. Необходимо
было 14...Nf8. Ход в партии
допускает неожиданный и
блестящий финал. (Діаграма 51)
15.N£7!! Kxf7. На
отступление ферзя последует 16.Qxe6 с
угрозой спертого мата.
150

Діаграма 51
16.Qxe6+! Kg6. Если 16...
Кхеб, то 17.Ng5#, а если 16...
Kf8, то 17.Ng5. Белые
объявили мат в два хода: 17.g4! Ве4
18.Nh4#. (Альохін грав
наосліп на п’яти дошках та ще й
після контузії!)
.. .Василь Іванчук у свої
дитячі роки якийсь час також жив
і навчався в Тернополі. І ходив
тими ж вулицями, якими
ходив колись Олександр Альохін.
Частинка безсмертного Альо-
хінського духу з єдиного енер-
гоінформаційного поля
Всесвіту мабуть таки вселилася тоді
у хлопця, який просто марив
шахами. Дуже вагомі підстави
вірити у реальність цього
містичного дійства дає наступна
(російська!) партія Василя Іван-
чука, зіграна справді в альохін-
ському стилі. І також наосліп!
Через 84 роки після знаменитої
партії Альохіна в
тернопільському монастирському
госпіталі... Співавтором цього
шедевру наосліп Василя Іванчука
Тернопіль вечірній.
У житті Василя Іванчука це місто відіграло важливу роль.
151

був талановитий латвійський
гросмейстер Олексій Широв.
Іванчук - Широв
Монако, 2000, наосліп
Російська партія
1.е4 е5 2.Nf3 Nf6 3.Nxe5 d6
4.Nf3 Nxe4 5.d4 d5 6.Bd3 Bd6
7.0-0 0-0 8.c4 c6 9.Rel Bf5
10.Qb3 Na6 ll.cxd5. Тут
Василю Іванчуку треба було
наосліп побачити, що не можна
грати ll.Qb7?, бо після 11...
Nb4 12.Re3 Qf6 чорні
загрожують зловити білого ферзя
ходом Rfb8. 11... cxd5 12.Nc3 Веб
13.Nb5 Nb4 14.Nxd6 Qxd6.
Олексій Широв також
«бачить», що не можна грати 14...
Nd3 через 15.Nb7! Qd7 16.Qd3
Qd7 17.Ng5 Ng5 18.Bg5 Qb2?
19.Rebl - і ловиться вже
чорний ферзь!
15.ВЫ Rac8 Іб.ВеЗ f5
17.g3 f4?!
Подякуємо
Олексію Широву
за цей об’єктивно
не найсильніший
хід. Він не
найсильніший, але
настільки творчий
і сміливий, що
заварює на шаховій
дошці таку густу
тактичну «кашу»,
в якій сам дідько
може голову
зламати. А ще - якщо йому
зав’язати очі! Василь Іванчук
виклик приймає і грає наосліп на
межі людських можливостей.
18.Bxf4! Rxf4 19.gxf4 Qxf4.
Діаграма 52
Чорні пожертвували якість,
їх атака виглядає досить грізно.
Що ж тут робити білим? Брати
152

коня на Ь4 не можна, бо після
випаду Bh3 можна буде
здаватися... І Василь всліпу
знаходить хід, якого й не помітив
наосліп Олексій: 20.Rxe4! Bh3.
Широв ходить слоном,
оскільки варіант 20...Rcl 21.Rel Bh3
22.Bh7 Kh7 23.Ne5 Rel 24.Rel
його не влаштовує. Натомість
його цілком влаштувало б,
якби тут Василь спокусився
наосліп чорним ферзем - 21.Rf4??
Rcl! Такий же смертельний шах
турою буде і на взяття
чорного коня Ь4. І тому: 21.Bd3 Qh6
22.Rh4 Rcl+.
Діаграма 53
І що робити білим? Як
захиститися від мата по першій
горизонталі? Все це,
виявляється, Василь Іванчук бачив
(наосліп!). Він заздалегідь пе¬
редбачив наступну, далеко
не очевидну, жертву ферзя:
23.Qdl!! Rxdl+ 24.Rxdl Qe6
25.Bxh7+ Kf8 26.Rf4+. Це
кінець. Ферзь чорних
неминуче ловиться і гра втрачає сенс.
Тому Широв здався.
Олексій Широв.
Як можна побачити всю цю
складну тактику наосліп, коли
на твоєму годиннику тільки 25
хвилин на всю партію?! Адже
все це непросто знайти і
дивлячись на дошку. Великі діла твої,
Господи, якщо ти даєш людині
такий творчий потенціал -
бачити наосліп і всліпу творити
такі шедеври!
(А ще подивіться, на десерт,
як елегантно й ефектно
завершив Василь Іванчук свою
«сліпу» партію з відомим голланд-
153

ським гросмейстером Люком
ван Велі.
ВасильІванчук -
Люк ван Велі
Монте Карло, 2006, наосліп
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. Nf3 d6 3. d4 cxd4
4. Nxd4 Nf6 5. Nc3 аб 6. ВеЗ еб
7. f3 Be7 8. Qd2 Nc6 9. 0-0-0
0-0 10. g4 Nxd4 11. Bxd4 b5 12.
g5 Nd7 13. h4 Bb7 14. a3 Rc8 15.
Rgl Ne5 16. Qe3 Nc4 17. Bxc4
Rxc4 18. h5 Re8 19. Kbl Qc7 20.
b3 Rc6 21. Nd5 exd5 22. exd5
Rxc2 23. g6 hxg6 24. hxg6 Rf8
25. 	gxf7+ Rxf7.
Діаграма 54
26. 	Bxg7! Rxg7 27. Qe6+ Kh8
28. 	Rxg7! Kxg7 29. Rgl+ 1-0.)
154

Гаррі Каспаров: «Вітаю Василя Великого!»
V у
п
\)Ггрудні 2016 року Ва-
F§Fg силь Іванчук таки
став чемпіон світу. Зі швидких
шахів. Він набрав 11 очок з 15
можливих та відірвався від
решти суперників за
додатковими показниками. Всього у
чемпіонаті змагалися 106
шахістів. Під час цих
представницьких
баталій у
столиці Катару Василь
Іванчук переміг і
чемпіона світу з
класичних шахів
Магнуса
Карлсена, і екс-чемпіона
Віші Ананда...
Після
перемоги Василя
Михайловича
норвежець Маґнус Карлсен зауважив:
«Особливо хочу відзначити
виступ Іванчука. Тридцять років
на вершині - це ж неймовірно!
Мене він в сьомому турі просто
переграв. Я не бачив інших його
1
gj jJzlujJU fOJLoJI oJgizu
^ v-ObLiJIg £JjjujJ!
ПП cLsgoJI
FIDE WORLD CHESS
і Rapid *. Blitz Championships
f DOHA 2016
QATAR
(g)
|
партій, але якщо він грав їх
так само, як зі мною, то цілком
заслужив перемогу».
Великий чемпіон усіх
часів і народів Ґаррі Кімович
Каспаров привітав і похвалив
155

Василя Іванчука: «Congrats to
the Great Vassily on winning the
World Rapid! He surprised me
many times at the board; now he’s
teaching a whole new generation».
(«Вітання Великому Василю з
перемогою у чемпіонаті світу зі
швидких шахів! Він багато
разів дивував мене на дошці;
тепер він вчить нове покоління»),
Василь Іванчук: «Намагаюся
в кожній партії тримати
концентрацію і грати
по позиції»
«Чемпіон світу зі швидких
шахів львів’янин Василь
Іванчук після завоювання титулу
прокоментував свій успіх.
«Завжди цікаво грати, боротися.
Мені дуже сподобалося тут, в
Досі... Я не готувався до
турніру спеціально. Все як завжди:
аналізую партії, стежу за
новинками, намагаюся
знаходити свої ідеї, готуюся фізично.
Поєдинок з чинним чемпіоном
світу у класичних шахах
Магнусом Карлсеном я не
розглядав як особливий. Намагаюся в
кожній партії тримати
концентрацію і грати по позиції.
Що значить для мене цей
титул? Ой, все сталося настільки
раптово... Я не готовий
відповісти на це питання прямо зараз
- дайте мені спочатку
переварити все це! Яке ще повернення
в шахи? Я ніколи не припиняв в
них грати...», - розповів Василь
Михайлович», (zik.ua)
...28 грудня 2016 року,
рівно о 15.00, російська
інформаційна агенція «РИА Новости»
розмістила таку інформацію:
«Украина победила Россию
за шахматной доской
Украинец Василий Иванчук
стал чемпионом мира по
быстрым шахматам, Сергей
Карякин занял 19-е место.
Украинский гроссмейстер
Василий Иванчук стал
чемпионом мира по быстрым
шахматам, опередив по
дополнительным показателям россиянина
Александра Грищука и теперь
уже бывшего чемпиона
Магнуса Карлсена. Анна Музычук из
Украины победила в женском
турнире, опередив российскую
шахматистку Александру Кос-
тенюк.»
У той же день написав про
чемпіонську перемогу нашого
Василя Іванчука на солідному
англомовному шаховому сайті
156

навіть... Фішер. Правда, не
Роберт Джеймс, а - Johannes...
Vassily Ivanchuk is new World
Champion in Rapid Chess
by Johannes Fischer
12/28/2016 - The World
Rapid Championships in Doha,
Qatar, had a dramatic finish. Before
the last round five players shared
the lead with 10.0/14. Three of
these five players won in the last
round: Magnus Carlsen,
Alexander Grischuk and Vassily Ivanchuk.
The tie-break had to decide - in
this case, the Elo-average of the
opponents. And here Ivanchuk
was best and became World Rapid
Champion 2016.
With 8.0/10 Ivanchuk started
day 3 as sole leader but at first had
trouble to find his form. He
started with a loss against Ian Nepo-
mniachtchi and then played two
draws in rounds 12 and 13. But
after winning a topsy-turvy game
in round 14 against Vishy Anand
he shared the lead with Alexander
Grischuk, Shakriyar Mamedyarov,
Nepomniachtchi and Magnus
Carlsen. But Ivanchuk had the best
tie-break and therefore «only»
needed a win in the last round to
become new World Rapid
Champion.
...Згадаймо, як грав і
перемагав Василь Іванчук у Катарі:
Василь Іванчук проти Магнуса Карлсена. На цей раз чемпіон світу
з класичних шахів не встояв проти майбутнього чемпіона світу
з шахів швидких.
157

В. Іванчук - М. Карлсен
Доха, 2017. 7 раунд
Словянський захист
1. d4 d5 2. с4 сб 3. Nf3 Nf6 4.
Qc2 еб 5. Nbd2 dxc4 6. Nxc4 c5
7. dxc5 Bxc5 8. a3 0-0 9. b4 Be7
10. Bb2 Qc7 11. Rcl Nbd7 12. e4
b5 13. Na5 Qxc2 14. Rxc2 Nxe4
15. Bxb5 Nd6 16. Bc6 Rb8 17. O-
O Nb6 18. Rdl Rd8 19. Ne5 f6.
Діаграма 55
20. Bf3! £xe5 21. Nc6 Bb7
22. Nxe7+ Kf8 23. Bxe5 Nbc4
24. Bxd6 Nxd6 25. Nc6 Bxc6 26.
Rxc6 Nb5 27. Rxd8+ Rxd8 28.
Ra6 Rc8 29. h4 Rc7 30. Bg4 e5
31. Ra5 Nd6 32. Rxe5 Nc4 33.
Rf5+ Ke7 34. Rf3 Ne5 35. Re3
Kd6 36. Be2 h6 37. f4 Rcl+ 38.
Kf2 Nd7 39. Bf3 Rc2+ 40. Kg3
Ra2 41. Rd3+ Ke7 42. Rc3 Kd8
43. Kg4 Rd2 44. Rc6 Rd3 45. Ra6
Nf6+ 46. Kf5 Rd7 47. g4 Ne8 48.
g5 hxg5 49. hxg5 Nd6+ 50. Kg6
Nb5 51. Ra5 Nd4 52. Bg4 1-0.
В. Ананд - В. Іванчук
Доха, 2017.14 раунд
Сицилійський захист
1. е4 с5 2. N£3 еб 3. d4 cxd4
4. Nxd4 аб 5. с4 Nf6 6. Nc3 Bb4
7. Qd3 0-0 8. Be2 Qc7 9. 0-0
Nc6 10. Nxc6 dxc6 11. Bg5 Be7
12. 	ВеЗ b5 13. Racl b4 14. Nbl
c5 15. Nd2 e5 16. Qc2 Bb7 17.
Rfdl a5 18. f3 Nd7 19. Nfl Nb8
20. 	Bd2 Nc6 21. Ne3 Nd4 22.
Qd3 Bg5 23. Nd5 Qd8 24. Bfl...
Діаграма 56
...Ra6 25. Bxg5 Qxg5 26. Qe3
Qh5 27. Rd2 Rh6 28. h3 Kh8 29.
Rf2 Qh4 30. f4 exf4 31. Qxf4
Qxf4 32. Rxf4 Re6 33. Bd3 f6 34.
Ral Bc6 35. a3 Nb3 36. Rdl Rb8
37. Rf2 Ree8 38. g4 Nd4 39. axb4
158

axb4 40. Ral h6 41. Ra5 Nb3 42.
Ra6 Nd4 43. Ra5 Nb3 44. Ra6
Bd7 45. Rd6 Rb7 46. Nf4 Kg8 47.
Ng6 Re6 48. Rd5 Be8 49. e5 Bf7
50. 	Rd8+ Re8 51. Rxe8+ Bxe8
52. 	Be4 Ra7 53. Bd5+ B£7 54.
exf6 gxf6 55. Rxf6 Bxd5 56. cxd5
Kg7 57. Rb6 Nd2 58. Ne5 Re7 59.
Rg6+ Kf8 60. Rf6+ Kg7 61. Rf5
Rxe5 0-1.
159

Маленька швейцарська серенада
(Моцарт і Саль єрі: Василь Іванчук
і Лев Полугаєвський)
т'Ь
Нема жодного доказу того, що композитор Сальєрі
отруїв генія музики Вольфганга Амадея Моцарта. Є легенда,
яку блискуче опоетизував Олександр Пушкін. Його маленька
трагедія «Моцарт и Сальери» починається знаменитим монологом
Сальєрі:
Все говорят: нет правды на земле.
Но правды нет - и выше. Для меня
Так это ясно, как простая гамма.
Родился я с любовию к искусству;
Ребенком будучи, когда высоко
Звучал орган в старинной церкви нашейУ
Я слушал и заслушивался - слезы
Невольные и сладкие текли.
Отверг я рано праздные забавы;
Науки, чуждые музыке, были
Постылы мне; упрямо и надменно
От них отрекся я и предался
Одной музыке. Труден первый шаг
И скучен первый путь. Преодолел
Я ранние невзгоды. Ремесло
Поставил я подножием искусству;
Я сделался ремесленник: перстам
Придал послушнуЮу сухую беглость
И верность уху. Звуки умертвиву
Музыку я разъял, как труп. Поверил
Я алгеброй гармонию...
Точно відомо, що гросмейстер Лев Полугаєвський ніколи й
гадки не мав заподіяти якусь шкоду Василю Іванчуку. Він чесно
боровся з ним лише за шахівницею.
160

.. .Тепер виконують музику і Моцарта, і Сальєрі. Більше -
Моцарта. Тепер дивляться партії Іванчука і Полугаєвького. Більше -
Іванчука...Бо він - зі світу Моцарта. А Полугаєвський (якого вже
нема серед живих) міг би також сказати про себе словами Сальєрі
- «поверил я алгеброй гармонию...». Гармонію шахів. Лев
Абрамович був крупним спеціалістом теорії шахових дебютів. Його
книги «Рождение Варианта» і «В сицилианских лабиринтах» вже
давно стали класикою шахової літератури.
А в 1969 році (у рік народження Василя Іванчука) на
чемпіонаті неіснуючої вже тепер імперії з назвою-абревіатурою СРСР
Лев Полугаєвський у партії проти екс-чемпіона світу з шахів
Михайла Таля застосував на 17-у ході суперновинку з довжиною
домашнього аналізу у 25 (!) ходів і переміг прямою атакою на короля
чорних. Цю партію варто подивитися.
Такими побачив Моцарта і Сальєрі художник М. Врубель.
Один помер у 35 років, другий прожив аж 75. Але велич людини
не вимірюється кількістю прожитих літ...
161

Л. Полугаєвський - М. Таль
Москва, 1969
Ферзевий гамбіт
1. с4 Nf6 2. Nc3 еб 3. Nf3 d5
4. d4 c5 5. cxd5 Nxd5 6. e4 Nxc3
7. bxc3 cxd4 8. cxd4 Bb4+ 9. Bd2
Bxd2+ 10. Qxd2 0-0 11. Bc4 Nc6
12. 0-0 b6 13. Radi Bb7 14. Rfel
Na5 15. Bd3 Rc8 16. d5 exd5 17. e5!
Nc4 18. Qf4 Nb2 19. Bxh7+ Kxh7
20. 	Ng5+ Kg6 21. h4!! Rc4 22. h5+
Kh6 23. Nxf7+ Kh7 24. Qf5+ Kg8
25. e6 Qf6 26. Qxf6 gxf6 27. Rd2
Rc6 28. Rxb2 Re8 29. Nh6+ Kh7
30. 	Nf5 Rexe6 31. Rxe6 Rxe6 32.
Rc2 Rc6 33. Re2 Bc8 34. Re7+ Kh8
35. 	Nh4 f5 36. Ng6+ Kg8 37. Rxa7
1-0.
Теорія, теорія, теорія.. .У шахах багато теоретиків і теорії.
Однак Мефістофель у «Фаусті» Гете каже так:
Теорія завжди, мій друже, сіра,
А древо жизні - золоте.
І життя на кожному кроці підтверджує істинність цих слів.
Дуже переконливо підтверджує цю велику істину і наступна
партія. На престижному турнірі в швейцарському місті Біль 55-річ-
ний Лев Полугаєвський грає білими фігурами з 20-річним
українським гросмейстером Василем Іванчуком. Трохи забігаючи
наперед, скажемо: цю партію комісія Міжнародної шахової
федерації (ФІДЕ) висунула на конкурс кращих творчих досягнень
в галузі шахового мистецтва.
Перед тим, як будете дивитися цей шаховий поєдинок з таким
несподіваним і блискучим фіналом, знайдіть, будь ласка,
«Маленьку нічну серенаду» Моцарта. І увімкніть її перед сороковим
ходом Василя Іванчука. Ви почуєте й побачите, як гармонійно і
майже в унісон звучить геніальна музична мініатюра з маленькою
Лев Полугаєвський.
162

швейцарською серенадою українського шахового Моцарта Василя
Іванчука (40 - 48 ходи чорних). Коментує партію сам автор цієї
прекрасної шахової «серенади». Дивимось і слухаємо!
Л. Полугаєвський - В. Іванчук
Біль, 1989
Слов’янський захист
I. 	d4 d5 2.с4 сб 3.Nf3 Nf6 4.Nc3 dxc4 5.a4 Bf5 б.еЗ еб 7.Bxc4 Bb4
8.0-0 Nbd7 9.Nh4 0-0 10.Nxf5 exf5 ll.Qf3.
Юсупов в матчі з Ельвестом (Сент-Джон, 1988) грав тут 1 ІіЗ з
ідеєю провести еЗ-е4, а Полугаєвський намагається натиснути на
пішака f5, який контролює важливе центральне поле е4, шляхом
підриву g2-g4.
II. 	..g6 12.h3 Qa5.
Чорні змушують суперника відступити конем і послабити
контроль над пунктом е4, оскільки на 13.Cd2 можна зіграти 13...
Ке4! з вигідними для чорних спрощеннями.
13.Ne2 Rae8 14.b3 Ne4 15.Ng3.
Якщо 15.g4, то після 15...fg 16.hg Og5! чорні перехоплюють
ініціативу. Наприклад: 17.0g2 Kdf6 18.f3 Kd2 19.e4 b5 20.ab cb, і
білим погано, оскільки на 21.Cd3 є ФеЗ.
15.. 	.Nd616.Bd3?!
Не варто було забирати слона з активної позиції.
Заслуговувало уваги 16.СЬ2 Кс4?! 17.bc Kb6 18.Tfcl Фаб 19.Фе2 і вкрай
небезпечно 19...Ка4 через 20. d5!
16.. 	. Nf6 17.ВЬ2 Nd5 18.Rfcl Re7 19.Nfl Rfe8 20.g4 fxg4
21.hxg4 Bc3 22.Bxc3 Nxc3.
Цим розміном чорні ще більше натиснули на пункт е4 і
звільнили ферзю доріжку на g5.
23.Ng3 Nde4 24.Nxe4 Nxe4 25.Ra2?
Тактична помилка. В деяких варіантах дається взнаки
незахищеність тури сі.
25.. 	.Qg5 26.Kfl.
Не можна 26^g2 Kf6 27.Се2 через 27...ТеЗ! 28.Тс5 ФЬ4 29.fe
ТеЗ з невідпорними загрозами. Впертіше було 2б.Се2, але і тут
після 26.. .f5! ініціатива на боці чорних.
163

26.. 	.Qd5 27.Kg2...
Вибір невеликий. Білим уже не обійтись без матеріальних
втрат і після 27. Се4 Те4 або 27.4>dl Kg3! 28.Kpel Og2 з сильною
атакою.
27.. 	.Qxb3 28.Вс4 Qb4 29.Qh3 Nc3 30.Rac2...
Доводиться відмовитись від атаки по лінії «Ь», оскільки після
30.ТЫ h5! 31.gh Фс4 32.hg fg ЗЗ.ФИ8 Kpf7 34.Th7 Креб 35.Фе5 Kpd7
чорні залишаються із зайвою фігурою.
30.. 	.Qxc4 31.Rxc3 Qd5+ 32.Kg3 Qa5 33.Qh4 Re4 34.Qh6...
Вимушений ХІД, ОСКІЛЬКИ за- Діаграма 57
грожувало 34...Ь5.
34.. 	.Qc7+ 35.Kf3 f5 36.Rgl
Qd7 37.gxf5 Qxf5+ 38.Ke2 Rxd4
39.Rg5 Qf6 40.Rcc5. (Діаграма
57). 40...Rd2+! 41.Kxd2 Qxf2+
42.Kcl Qxe3+ 43.Kb2 Qd4+
44.Rc3 Re2+ 45.Kb3 Qdl+46.Ka3
Qal+ 47.Kb3 Qbl+ 48.Kc4 Re4+.
Білі здалися, бо на 49.Крс5
вони отримують мат ферзем з
поля Ь4.
***
Вам сподобалася «Маленька швейцарська серенада» Василя
Іванчука? Починаючи з сорокового ходу, український
гросмейстер грав як по нотах! Для нього 1989 рік був дуже вдалим:
блискуча перемога в Лінаресі (попереду екс-чемпіона світу Анатолія
Карпова), перший приз на меморіалі Тиграна Петросяна в
Єревані і чисте перше місце в швейцарському Білі.
...За великим рахунком - всі обдаровані люди діляться на
Моцартів і Сальєрі. Вони - два полюси великої духовної планети
з іменем Творчість. Ці полюси й створюють необхідну напругу, на
незримому полі якої народжуються шедеври - у слові, в музиці, в
живописі... І в шахах.
164

Не завжди Моцарти
перемагають Сальєрі. У 1960 році
Михайло Таль (яскравий
шаховий Моцарт!) переміг
типового шахового Сальєрі Михайла
Ботвинника. А в 1961 році -
навпаки. І в кожного з них були і є
свої шанувальники й
уболівальники. Були, є і будуть. Так вла¬
штований наш двополюсний і тривимірний світ.
На широкі груди Сальєрі доля (а частіше - влада) щедро
навішує ордени й медалі. Навіть золоті і з діамантами. А на
ясночолих головах усіх Моцартів - одночасно Вінець царський і вінок
терновий. Який більше? Ніхто не знає. Світ є таємниця Бога, Бог
є таємниця світу...
І лише про Моцартів натхненно пишуть поети. Процитуємо
Булата Окуджаву:
Моцарт на старенькой скрипке играет,
Моцарт играет, а скрипка поёт,
Моцарт отечества не выбирает -
просто играет всю жизнь напролёт...
165

Вибране
(дуже вибране!) з писань українських і зарубіжних
мас-медіа про Василя Іванчука
Ми вже згадували у цій книжці, що 16 липня 2013 року
^ відомий шаховий історик і висококваліфікований
програміст із величенького американського міста Сан-Франциско
Яків Зусманович на популярному сайті Chess-news.ru помістив
солідний бібліографічний огляд під заголовком «Наш Вася», у
якому розповів про всі відомі йому на той час книги на різних
мовах про Василя Іванчука. Початок його статті дуже
оптимістичний:
«Писать о замечательном украинском шахматисте Василии
Иванчуке совершенно не сложно. Творчество Иванчука, как и его
жизнь, у всех на виду. Многочисленные интервью, статьи и
видео моментально находятся в интернете. Достаточно ввести в
поиске Google фамилию «Иванчук - Ivanchuk», и вы обеспечены
интересным чтением и просмотрами на долгое время. Уроженец
небольшого городка в Западной Украине уже давно стал героем
шахматного мира. Нет, не только героем, но и всеобщим любимцем.
Ну и как не любить Иванчука: он всегда не только открыт и
доступен для своих болельщиков, но и предельно честен перед
шахматами, которым преданно и верно служит уже более 25 лет.
Иногда кажется, что великий Василий Смыслов не зря
поддерживал высочайший уровень игры до самого конца 1980-х. Он
как будто поджидал другого Василия, Иванчука, сменившего его
на самых близких подступах к шахматному Олимпу. И теперь,
перефразируя незабываемого Давида Бронштейна, как-то
назвавшего погибшего Марка Стольберга «Талем своего поколения»,
166

можно со всей определенностью сказать, что и у моего поколения
(ныне 40- или 50-летних) есть свой Василий. Василий Иванчук.
И еще. После пяти лет работы над проектом, посвященном
Богатырчуку (Богатырь Чук, как называл Федора Парфеньевича
«коммунист с человеческим лицом» А.Ф. Ильин-Женевский),
удивительно приятно писать и о другом великом «Чуке»...»
Цілком погоджуюся з шановним і високоерудованим паном
Зусмановичем у тім, що «удивительно приятно писать и о другом
великом «Чуке»...». А от щодо « сов не сложно» то з цим
погодитися аж ніяк не можу. Василь Михайлович Іванчук, попри
справді величезний масив інформації про нього в українських і
зарубіжних друкованих та електронних мас-медіа, щоразу при
наближенні до нього постає в образі великого загадкового
сфінкса з тою його непростою загадкою, яку зумів розгадати лише один
мудрець: «Вранці ходить на чотирьох, вдень - на двох, увечері
- на трьох...» (Правда, якщо в давньоєгипетському мистецтві, а
Василь Іванчук іноді читає дещо з журналістських писань про нього.
Цікаво, що він тоді думає?
167

пізніше в і давньогрецькій міфології сфінкс - крилате чудовисько
з тулубом лева та жіночим обличчям, то наш український сфінкс
Василь Іванчук має добре серце й обличчя.)
...Сотворивши молитву, очистивши душу й тіло, почав я
писання «Двох світів Василя Іванчука». І з першої букви пам’ятав
мудру пораду великого Альберта Ейнштейна: «Роби все
настільки просто, наскільки це можливо. Але не простіше».
І тому: замість того, щоб вже тут поставити крапку і
вважати книжку готовою, я вирішив звернутися за допомогою
до всієї земної пишучої братії (з позаземною контактів поки
що не маю) - допоможіть разом хоча б частково розгадати
велику загадку таємничого сфінкса на ймення «Василь
Іванчук» і викласти якомога точніший мозаїчний портрет
українського шахового генія. Маючи перед очима перші 50 років
його земного життя.
Першими, зрозуміло, прийшли мені на допомогу наші з
Василем Михайловичем земляки з тернопільської газети
«Свобода»...
Шаховий принц з Копичинців
Інтерв’ю з батьком гросмейстера Василя Іванчука
(тернопільська газета «Свобода», 22 грудня 2001 року)
Тієї ранньої весни в Іспанії зчинився справжній шаховий
переполох. На міжнародному турнірі в місті Лінарес молодий
український гросмейстер Василь Іванчук здобув блискучі перемоги над
світовими шаховими королями Каспаровим і Карповим, чим не
лише розхитав багаторічну гегемонію російської шахової школи,
а й сповна підтвердив своє право бути в числі провідних
гросмейстерів на головному шаховому престолі планети.
Відтоді минуло десять років, але славна подія не стерлася в
пам'яті шахової громадськості Тернопілля. З цієї нагоди
кореспондент газети взяв інтерв'ю в батька найкращого українського
шахіста, нашого колишнього краянина, а сьогодні львівського
юриста Михайла Іванчука.
168

В розмовах з людьми Михайло Васильович часто демонструє відмінне
почуття гумору. Хоч і сповідує моральну максиму Спінози:
«Не сміятися, не плакати, не судити, а розуміти».
- Михайле Васильовичу, пригадайте, яке враження на вас
справила перша велика перемога сина.
- Перші враження, як відомо, найпам’ятніші. А для мене
особисто вони стали незабутніми аж у трьох різних аспектах.
Україна на той час ступала свої перші кроки до незалежності і кожен
здобуток українця, а тим паче на міжнародній арені, мав
особливий політичний підтекст. Зайве, мабуть, казати, який позитивний
вплив мала тоді синова перемога на загальне піднесення нашого
патріотичного духу.
Другий аспект, на цей раз для всієї нашої родини, мав
неабияку матеріально-побутову вагу і значимість. З української
дипломатичної місії в Іспанії, де відбувався турнір, на адресу Львівської
обласної ради надійшла вітальна телеграмма: мовляв, уся шахова
Європа аплодує вашому гросмейстерові Василеві Іванчуку. Саме
тоді відбувалася сесія обласної ради. Коли голова ради Вячеслав
Чорновіл зачитав текст телеграми, зала вибухнула бурхливими
169

оплесками. Раптом Вячеслав Максимович звернувся до
депутатів, чи знає хто з них, як і де проживає цей Іванчук. Не без
труднощів з’ясували, що мешкає він з дружиною, батьками і бабусею
у тісній квартирі на одній з бічних вулиць Львова.
Голова ради тут же розпорядився знайти можливість для
поліпшення житлових умов нашої родини. І коли син повернувся
додому з першим здобутим трофеєм, усі працівники ради
урочисто вітали його з перемогою і ордером на нову квартиру.
Нарешті, третій аспект, чисто психологічний. Саме в рік
проголошення України незалежною державою Василеві було вручено
шахового Оскара як кращому гросмейстерові світу, а ще через рік
- Почесну відзнаку Президента України, найвищу державну
нагороду того часу. Скажіть, які батько й мати не будуть тішитися
такими успіхами свого єдиного, найкращого, найдорожчого сина?
- Щиро радий за вас, Михайле Васильовичу, хоча й
пригадую, що російська спортивна преса того часу неоднозначно
сприйняла перші спортивні успіхи Василя Іванчука.
- Були і приниження, і відверті образи. Та чого іншого від
тієї преси можна чекати? Василів виграш у Гаррі Каспарова вона
визнала чистою випадковістю і на всі лади трубила, що
Анатолій Карпов неодмінно «отомстіт» за «товаріща». Після поразки
Карпова акт помсти переадресовували наступним за рейтингом
російським шахістам. Аж коли і це не вдалося, наші
недоброзичливці таки змушені були визнати, що Василь Іванчук має свою
манеру, свій стиль гри, величезний творчий потенціал, справжній
бійцівський характер і тому цілком заслужено входить до
когорти найсильніших шахістів світу.
- До слова, в «Енциклопедичному шаховому словнику» за
редакцією Анатолія Карпова помилково зазначено, що Василь
Іванчук народився в Бережанах. Одначе це не так і
справедливість вимагає виправити помилку.
- Мій син народився в Копичинцях і безапеляційне право
пишатися земляцтвом з ним мають жителі саме цього містечка.
Це, як нині кажуть, мала батьківщина мого роду. Тут, під опікою
бабусі, й проминули перші дитячі роки Василька. До школи пі-
170

шов у Шумську, де на обдарованого третьокласника звернув увагу
директор Тернопільського шахового клубу Геннадій Василенко і
за нашою обопільною згодою забрав Василя для постійних
тренувань у свою сім’ю. Четвертий клас син закінчив у Тернопільській
загальноосвітній школі № 13, що при вулиці Острозького.
Копичинці сьогодні.
Через рік Геннадій Василенко, людина виняткової чесності
та порядності, збагнув, що вихованець у спортивному
відношенні переростає його, і передав тренерську естафету своїм колегам
Михайлові Некрасову та Олександру Банзі з львівського СКА. Не
тому, що хотів виховати з Василя армійського спортсмена, а
передусім надіючись на порядність цих людей. І вони виправдали
його довір’я: завдяки їм син у домашніх умовах, по суті заочно, з
успіхом опанував повну програму майстра спорту.
Закінчуючи десятирічку, Василь одночасно виконав
норматив майстра спорту з шахів. Роком пізніше здобув перемогу на
відкритій першості Нью-Йорка і став майстром спорту
міжнародного класу. А 1988 року, вигравши турнір в угорському місті
Дебрецен, зійшов на гросмейстерську вершину.
- Та повернемося до турнірів після Лінареса...
- їх було так багато, що я, чесно кажучи, втратив їм лік.
Найкраще, зрозуміло, пам’ятаю ті турніри, на яких сам був гостем.
171

Маємо доброго сина. Він ніколи не відмовляв ні мені, ні мамі
Марії Василівні поїхати разом з ним у далекі, незнані країни на
захоплюючі турніри. Брав би з собою навіть бабусю, якби вона того
хотіла. Досить сказати, що я, сам любитель шахової гри, мав честь
насолоджуватися блискучими поєдинками Каспарова, Карпова,
Ананда, інших видатних гросмейстерів, особисто познайомився
з ними...
«Жодної партії Леніна чи Набокова я не бачив...»
Інтерв’ю Василя Іванчука газеті «Дзеркало тижня»
22 квітня 2005 року
Про Василя Іванчука, одного з кращих шахістів світу, в
українському масмедійному просторі інформації небагато. На російських
спеціалізованих сайтах його називають генієм і дуже тішаться,
коли вдається вийти на інтерв’ю. Легенда шахів Віктор Корчной
розповідає, як у 1976-му його, опального та розчавленого
системою, несподівано запросили львівські гросмейстери. Йому тоді
не дозволяли грати у міжнародних змаганнях, навіть у тих, що
проходили в межах Радянського Союзу. «Львів для мене не тільки
шаховий центр, а й центр порядності та відваги - згадує Віктор
Корчной. - Років шість тому був я тут в гостях у дуже
талановитого гросмейстера Василя Іванчука». Мені поталанило менше:
це інтерв’ю я брала по телефону.
- Пане Василю, не знаю, як на вашу думку, а в моєму
уявленні шахи найменше пов'язані зі спортом...
- Ясна річ, шахи - це спорт, але неможливо заперечити, що
вони належать і до науки, яка має власну теорію. Крім того, це
мистецтво, зіткане з гарних задумів та комбінацій. Ну, а на вищих
щаблях шахи набувають політичного значення. Є там точка
дотику з психологією та філософією.. .Шахи потребують величезної
концентрації. Це приводить до того, що інші речі, які для
пересічних людей важливі, - для шахіста, особливо в період інтенсивної
роботи, втрачають вагу. Націленість на перемогу і задоволення
від боротьби затьмарюють інші цінності.
172

- У чому подібність шахів до філософії?
- І шахам, і філософії притаманні поняття аналізу та синтезу.
Шахи примушують мислити. Не випадково дев’ятий чемпіон
світу Тигран Петросян свого часу захистив дисертацію «Логіка в
шахах». Шахіст, якщо він хоче досягнути непересічних результатів,
має виробити власну філософію боротьби. Він у жодному разі не
повинен когось копіювати. Стрижень мислення має бути яскраво
індивідуальним.
- У тренуванні теж має бути індивідуальний підхід?
- Не думаю, що в підготовці до турніру існує надмір варіантів.
Усе відбувається приблизно як у боксі. Переглядаєш записи
партій суперника, з котрим доведеться грати в найближчому
майбутньому. Намагаєшся зрозуміти його стиль, відчути сильні та слабкі
сторони. Аналізуєш власні партії і шукаєш шляхи до
вдосконалення. Сидіти, аналізувати, думати... Для цього мають бути певні
умови, певний душевний стан, велика міра концентрації.
Зосередженість на чомусь одному... Є тут багато чого від медитації.
- Мас-медіа в Україні приділяють шахам мало уваги. Чи
можна зробити висновок, що шахи в нас непопулярні?
- Мені важко назвати країну, в якій шахи були б настільки
популярні. Хіба що в Росії... Там багато сильних шахістів. Але
Росія все одно поступається Україні. У нас дуже багато і шахіс-
тів-професіоналів, і сильних любителів. Часто прості кандидати
в майстри можуть чинити серйозний опір елітному
гросмейстерові. В інших країнах немає такої масовості. Ну, а те, що мас-медіа
не приділяють достойної уваги, є показником того, що шахи не є
комерційним видом спорту, як от футбол, бокс чи теніс. У Європі
маємо щось подібне, але існують винятки. Скажімо, в Туреччині
завдяки старанням президента шахової федерації проводиться
багато змагань із шахів. Про це густо пишуть у пресі. На
масовому рівні шахи популярні в Німеччині, Голландії, Іспанії.
-Чи є ви естетом у шахах? Які шахи полюбляєте? Слонова
кість, дерево, метали?
- Я естет як у житті, так і в шахах. Для мене важливо грати
гарними шахами. А гарними для мене є дерев’яні стаунтонівські
173

шахи, названі на честь англійського шахіста XIX століття Говарда
Стаунтона, за моделлю якого їх почали випускати. Вони
витримали випробування часом і вважаються найкращими. До слова,
в музеї Толстого у Москві є ескіз Олександра Морозова, на якому
він свого часу зафіксував Льва Толстого з приятелем за стаунто-
нівськими шахами. Що стосується інших, наприклад зі скла,
слонової кості, онікса, то вони виконують суто декоративну
функцію. На них просто приємно дивитися...
- У Володимира Набокова, який був добрим шахістом, я
прочитала, що не кожен шахіст може розробити шахову
задачу. Для цього, мовляв, потрібні особливі здібності - музично-
математичні... Ви погоджуєтеся?
- Знаєте, я вперше чую, що Набоков був добрим шахістом.
Свого часу казали, що Ленін теж добре грав у шахи... Можливо.
Але жодної партії Леніна чи Набокова я не бачив. Натомість деякі
партії Тургенева, Толстого, Руссо, Прокоф’єва історія
зафіксувала. Та й взагалі, у великій літературі шахи висвітлені дуже
неоднозначно. Візьмімо такі відомі твори, як «Захист Лужина» того
ж Набокова, «Шахова новела» Цвейга тощо. Але найбільшою
антирекламою для шахів вважаю оповідання Купріна «Марабу».
Взагалі, цього письменника я дуже ціную, але в «Марабу» у нього
пробилась якась патологічна ненависть до світу шахів. Усі ці
твори прислужилися формуванню викривленого образу шахіста.
- Такого собі трішки божевільного...
- Дуже нервового, непідконтрольного, відлюдькуватого.
Часто у цих творах гросмейстер не має загального розвитку, що
в реальних шахах абсолютно неможливо. Крім того, його
полюбляють змальовувати злочинцем. Такий собі геніальний павук зі
схильністю до холодного розрахунку.
- Мабуть, ці міфи дали свої паростки. Люди охоче
балакають про злочинні домовленості на шахових турнірах...
- Я не знаю жодного реального шахіста-злочинця. Нехай
Фішер сидів у тюрмі... Але хіба його можна назвати злочинцем?
Простроченого паспорта і несплати податків явно замало для
зловісного образу.
174

- Це правда, що в боротьбі з противником застосовуються
будь-які методи, навіть гіпноз?
- Це непросте запитання. У пресі писали, що такі речі
відбувалися між Карповим і Корчним, між Карповим і Каспаровим.
Я припускаю, що таке можливе, але не можу ані підтвердити, ані
заперечити. Ці речі можна зарахувати до паранормальних.
- Чи ви відчували на собі щось подібне?
- Звичайно, я відчував на собі психологічний тиск, але то не
обов’язково мав бути гіпноз. Взагалі, спілкування з тією чи
іншою людиною - серйозна взаємодія інтелектуальних рівнів,
біополів, обмін інформацією. Все це може втомлювати і дратувати.
Але існує психотренінг, медитація. Все це досить ефективно
захищає від небажаних впливів.
- Само собою, такі речі, як гіпноз на шахових турнірах,
довести неможливо. Інша справа - інтриги, які існують у будь-
якому виді спорту. Шахи, мабуть, не є винятком...
- Авжеж. І прикладів чимало. Різні заяви шахістів, передмат-
чеві прес-конференції, елітні турніри, на які одні шахісти
потрапляють, а інші, з таким самим рейтингом, - ні. Чи, скажімо, відбір
у національну команду - там ніколи без інтриг не обходиться. Є
обізнані, хто знає, як під час змагань вивести з рівноваги того чи
іншого спортсмена. За мною теж спостерігають. Вивчають,
аналізують, прогнозують реакцію. Відчував це багато разів...
- Чи існує в шахах віковий ценз?
- Людина втомлюється, тому після п’ятдесяти не кожному
шахістові вдається триматися на високому рівні. Хоча є
винятки. Віктор Корчной, якому вже за сімдесят, продовжує
вигравати турніри. Можна назвати Емануїла Ласкера, який дуже сильно
грав до вісімдесяти років. Але все-таки навіть сильним шахістам
після п’ятдесяти стає важче, і це відчувається. Водночас існують
вундеркінди. Щоправда, багато їх рано сходять із дистанції.
- Мабуть, шахи не тільки вимагають величезної
концентрації, а й пожирають увесь вільний час шахіста...
- Високий рівень зосередженості буває під час підготовки до
змагань. Поза тим я знаходжу час робити важливі для мене речі.
175

Мені подобається гарна природа, ціную добрий живопис, люблю
куховарити. Ось ви запитували, чи можу складати шахові задачі...
І можу, і складаю - це моє хобі. На жаль, я не маю хисту до
малювання та музики. Але мрію навчитися грати на одному з
музичних інструментів. Також хочу написати цікаву книжку про шахи,
адже матеріалу назбиралося чимало.
- Український шаховий світ... У чому його оригінальність і
перспективи?
- Оригінальність полягає в тому, що у шаховому світі Україна
є державою номер один. Ми - олімпійські чемпіони, і ми -
чемпіони світу в командному заліку. А перспективи... Маємо багато
молодих талановитих шахістів. Жаль тільки, що в Україні не
проводяться престижні турніри рівня Лінареса.
Василь Іванчук: «Ті, хто вважає, що я живу лише в
шаховому світі, мають рацію частково»
07.07.2006. ІгорКоропьов (Укрінформ)
Хтось сказав, що дурень прагне змінити світ, розумний - його
поліпшити, а геній намагається залишити цей світ у спокої.
Якщо застосувати цей вислів до визнаного українського шахового
генія Василя Іванчука, то вийде навпаки. За ті дванадцять років,
що довелося спостерігати за Василем на змаганнях, на творчих
зустрічах і сеансах одночасної гри у Львівському шаховому клубі,
склалося враження, що Іванчук був би щасливим, якби світ
залишив його у спокої...
Після завершення супертурніру в Форосі наш діалог із
Василем Іванчуком склався тільки з другої спроби. Спочатку, перед
нагородженням, спроба зав’язати розмову завершилася тим, що
шахіст раптово замовк, примружив очі і з характерним, відомим
усьому світу потиранням перенісся «відійшов від цього буденного
світу в себе». Лише після традиційного неформального «застілля»
вдалося побачити, що Василь, хоча і втомлений, але готовий до
спілкування. Проблема була тільки в тому, що геній не сприймає
шаблону...
176

Батьки Василя Іванчука -
Марія Василівна і Михайло Васильович -
подали ідею створення цієї книги,
дуже щиро й добросовісно
допомагали нам її робити.
Дякуємо!

Михайло Васильович Іванчук -
екс-заступник прокурора
Львівської області, начальник
слідчого управління - у
роздумах над шахівницею...
Марія Василівна у шахи не грає.
Але своєму єдиному синові вона
дала стільки, що його давно знає
і поважає увесь світ.

Марія Василівна і Михайло
Васильович - дуже ерудовані
й цікаві співбесідники.

«Я не прошу поблажливості Долі.
Хіба це мало - незабутня мить?»
На лоні чарівної української природи.
(Дружина Василя Іванчука Оксана).

У Луцьк на презентацію книги
«Шахові новели Василя Іванчука»
гросмейстер взяв з собою батька.

Коли Василь Іваннук підходить
до демонстраційної дошки...

Під час спілкування
з дітьми та їх батьками.
Фото на згадку.
Ці діти вже стали дорослими...

Спілкування з мас-медіа
і громадськістю.

Тільки Василь Михайлович
може так аналізувати партію
з молодим гросмейстером (Аніш Гірі),
який за віком годиться йому у сини.

У різні роки напружено шукали шахову істину в партіях між собою Василь
Іваннук і Гаррі Каспаров. Ці тривалі творчі пошуки дали Гаррі Кімовичу
вагомі підстави сказати таке: «У Василя Іванчука, як і раніше, дуже
глибоке розуміння гри. Можливо, взагалі найбільш глибоке з усіх...»
Портрет
Василя
Іванчука
на почесному
місці серед
переможців
супертурнірів
в іспанському
Лінаресі.

’Ivanchuk ’n u>in mil raise
t/je interest in chess ’
INTERNATIONAL CHESS DATA ІПЮЯПЛІЮПSYSTtn
NEW N CHESS
Kasparov:
Провідні шахові видання
світу затобки віддають
Василю Іваннуку свої
титульні сторінки.

У 2016році на чемпіонаті світу зі швидких шахів у Катарі
Василь Іванчук ще раз продемонстрував свій невичерпний творчий
потенціал, завоювавши золоту медаль у боротьбі з найсильнішими
гросмейстерами планети. Від Гаррі Каспарова миттєво надійшло точне
й лаконічне поздоровлення: «Вітаю Василя Великого!».

«Бог завжди підтримує у важку хвилину,
хоча перед партіями я й не молюся»
- Василю, як сталося, що в житті шестирічного хлопця
з’явилися шахи? Чи правда, що вони були панацеєю від іншого
дитячого захоплення?
- То все давно так було... (Тривала пауза.) Вочевидь, судячи з
форми запитання, ви знаєте, що мої батьки намагалися захопити
мене шахами, щоб відволікти від картярських ігор, які тоді
цікавили мене найбільше. Як бачите, це їм вдалося (сміється. - Авт.).
Бо дуже швидко мене вже нічого не захоплювало, крім шахів.
- Шахи захопили вас настільки, що навіть у школі ви
переставляли фігури, сховавши дошку під партою, це вже відомий
факт. Згодом же в розмові батькам доводилося по кілька
разів звертатися до вас, бо ви «прокручували» шахові варіанти
в голові. А одного разу батьки збилися з ніг, розшукуючи вас у
лісі...
- ...А я був зовсім поруч, заклопотаний розв’язанням
шахового завдання, яке знайшов у старій газеті...
- Стурбовані таким надзвичайним потягом до шахів,
батьки навіть заборонили вам це заняття, й ви ставили
будильник на третю годину ночі, щоб потайки дістати
шахівницю. Так?
Василь киває: - Так.
- Відтак стало зрозуміло, що «цей дощ надовго». Скажіть,
такий розвиток долі ви не пов’язуєте з певним втручанням
вищих сил?
- Хтозна. Я виріс у релігійній родині греко-католицького
віросповідання, тож дотримуюся обрядів і вірую в Бога. Не був
атеїстом ні в піонерському, ні в комсомольському віці. Бог завжди
підтримує у важку хвилину, хоча перед партіями я й не молюся.
У грі потрібна величезна енергетика, а молитва вимагає потужної
духовної концентрації.
177

«Найбільше мені подобаються
Віктор Гюго та Ліна Костенко»
- Чи ображаєтеся ви на тих, хто каже, що ви живете суто
шахами й відірвані від реалій життя?
- Чому ж, насправді мене цікавить чимало речей - життя має
бути гармонійним в усіх проявах. Читаю літературу -
переважно класику. Скажімо, найбільше мені подобаються Віктор Гюго та
українська поетеса Ліна Костенко. Ті, хто вважає, що я живу лише
в шаховому світі, мають рацію частково. Адже я до будь-якого
турніру, до будь-якого суперника підходжу з максимальною
концентрацією. Я, звичайно, прагну виграти і підвищити свій
рейтинг, але найбільше мене цікавлять нові шахові ідеї. Відверто
скажу, що титули ніколи не були для мене самоціллю.
- Пару років тому ви жартома сказали: «Ось знайти б
перевагу білими в «Маршаллі» чи «Свешникові». Мені
подобається аналізувати, грати, творити, а «бухгалтерією» хай
займається хтось інший. Якби мене захоплювали позашахові думки,
я не зробив би і десятої частки того, що вдалося, - просто не
зміг би зосередитися за шаховою дошкою і демонструвати той
рівень гри, який я реально здатен показати». Чи змінилося
щось останнім часом в цій позиції, чи знайшли рішення в
«Маршаллі» і «Свешникові»?
- Та то я навів просто для прикладу. А взагалі мене творчий
бік шахів і справді приваблює найбільше. Однак тепер я навчився
гармонійно поєднувати «ідейні пориви» з турнірними
завданнями. Можливо, комусь і важко це зрозуміти, але шахи й сьогодні
для мене залишаються цікавою книжкою, в якій я перегорнув не
усі сторінки.
«Помічників на постійній основі я великою мірою
не потребую»
- Ви стали майстром спорту з шахів лише в 16 років, а
зараз у такому віці вже з’являються міжнародні гросмейстери з
претензіями на титул. Шахи пішли вперед?
178

- Це суперечливе питання. Звичайно, шахи популяризуються
дедалі ширше, але я не можу сказати, що в них стало більше
знахідок у творчому сенсі. А щодо того, в якому віці можна виходити
на високий міжнародний рівень, то це не так важливо. Я почав
«світитися» досить пізно, коли переїхав у Львів. Хоча вже до того
вигравав різноманітні юніорські змагання.
-1 ваша зірка спалахнула практично відразу, коли весь світ
втомився від протистояння Карпова й Каспарова. Спочатку
був виграш юнацької першості Європи, потім друге місце на
континенті у своїй віковій категорії, а вже за два роки 19-річ-
ний студент Львівського інфізу виграє мрію багатьох
гросмейстерів - турнір у Лінаресі. Карпов залишився там на другому
місці. Який секрет такого стрімкого сходження?
- Мені важко сказати. (Замислюється). Тоді, щоб потрапити
на представницький турнір, тим більше закордонний, потрібно
було не лише добре грати. Я ж був із провінції, не займався у
відомих фахівців, а просто грав і прагнув здивувати суперників
своїми знахідками.
- У вас ніколи не було стабільної групи помічників...
- Роль тренера гросмейстерського рівня для багатьох шахістів
дійсно визначна. Я ж помічників на постійній основі великою
мірою не потребую, хоча і співпрацюю з багатьма людьми.
- А чи могли б ви задіяти свій авторитет, щоб допомогти
Львівському шаховому клубу? Адже його весь час рятують від
комерсантів?
- Та який із мене громадський діяч...
- А політичний?
- Колись мати точно сказала журналістам, що я належу лише
до шахової партії.
179

Чи стане Героєм України знаменитий гросмейстер
Василь Іванчук?
13 серпня 2008року.
Юрій МЕЛЬНИК, Олена УРБАН,
Літня школа журналістики «Дня»
Ще за часів колишнього СРСР шахи, корисний для розвитку
логічного мислення вид спорту, користувався неабиякою
популярністю. Тоді друкувалися численні шахові видання, на
Центральному телебаченні транслювали програму, де
коментувалися цікаві шахові партії, а, наприклад, матчі між легендарними
Каспаровим і Карповим обговорювалися дуже жваво, як тепер
футбольні поєдинки «Динамо» і «Шахтаря». Дуже любила грати
у шахи молодь. Регулярно відбувалися шкільні, університетські
шахові турніри.
На жаль, нині в Україні цей вид спорту переживає не
найкращі часи. Шахи не витримують конкуренції з
комп’ютерними іграми, на які переключила свою увагу теперішня молодь
(комп’ютерні забавки покликані розважати гравця, а шахи
вчили його думати).
Попри те, що шахи в Україні ледь-ледь животіють,
результати наших шахістів на найвищому рівні можна вважати більш
ніж успішними. Цього року вкотре потішив уболівальників
Василь Іванчук, перший шахіст в Україні і четвертий у світі (згідно
з рейтингом ФІДЕ - міжнародної організації шахів), поповнивши
і так безрозмірну колекцію титулів перемогами на турнірі в
Софії (де залишив на другому місці одного з кращих шахістів світу
Веселина Топалова) і на турнірі в Ліоні (де переміг діючого
чемпіона світу індійця Вішванатана Ананда). Прикро констатувати,
але Іванчук - шахіст, якого знають і шанують усюди, тільки не
на Батьківщині. У нас Іванчука знають здебільшого у вузькому
колі фахівців; ним щиро захоплюються нечисленні гуртки
шахових «динозаврів», які нізащо не проміняють дошку з фігурами на
комп’ютерну гру «Контр Страйк». На прізвище Іванчука час від
часу натрапляють пересічні громадяни, які мають звичку пере¬
180

глядати спортивну сторінку в пресі чи в інтернеті. Але мусимо
усвідомити, що таке скромне визнання - ніщо в порівнянні із
заслугами цього спортсмена перед Україною.
Перечислити усі шахові досягнення Василя Іванчука з 1983
року по сьогоднішній день не під силу, мабуть, і самому
гросмейстеру. Згадаємо лише про найбільш знакові. В командних
змаганнях Іванчук чемпіон світу та двічі олімпійський чемпіон у складі
збірної СРСР; чемпіон Європи, чемпіон світу, олімпійський
чемпіон у складі збірної України. В індивідуальних змаганнях: володар
кубка світу ФІДЕ з бліц-шахів; переможець міжнародних
турнірів світового значення в Лінаресі (тричі), Монако (двічі), Цюриху,
Москві, Форосі, Монреалі, Вейк-ан-Зеє, Гавані, Белграді... Усі ці
перемоги (за винятком тих, що були до проголошення
незалежності) Іванчук виборював під стягом України.
У командних чемпіонатах світу і на Олімпіадах Іванчук завжди
виступав за рідну країну - навіть тоді, коли держава практично
відмовлялася фінансувати участь своїх спортсменів. Водночас,
відчуваючи на собі повну відсутність підтримки з боку
Батьківщини, Іванчук продовжує вперто відмовлятися від спокусливих
пропозицій з-за кордону змінити громадянство і зажити нарешті
в країні, в якій його належно шануватимуть.
Треба зазначити, що історія шахів (та й спорту загалом) знала
чимало перспективних, обдарованих гросмейстерів, які творили
дива на шаховій дошці, вигравали престижні турніри, а вже через
рік - два опинялися на задвірках шахового світу. А феномен
Василя Іванчука полягає в тому, що цей шахіст не є «мильною
бульбашкою» та «зіркою» на день, про яку завтра усі забудуть. Іванчук
демонструє дуже високий рівень гри протягом всієї багаторічної
кар’єри. Сімнадцять останніх років він перебуває в десятці
кращих шахістів світу - і це не зважаючи на неймовірно жорстку
конкуренцію.
Але навіть такі свої неймовірні результати Василь Іванчук
оцінює досить стримано. Хоч, як дивно це звучить з уст самого
гросмейстера, який докладав титанічних зусиль, здобуваючи титул за
титулом, перемоги - не те, за що він любить цю гру. Гросмейстер
181

Орест Грицак: «їхусього кілька - Каспаров, Ананд, Іванчук -усього
кілька майстрів, про яких можна сказати, що вони впритул
наблизилися до розкриття шахової «таємниці». Решта, навіть ті,
хто перебуває разом із ними на вершині світового рейтингу,
просто вміють добре грати в шахи й часто показують прекрасні
результати, але до ідеї цієї прадавньої гри, до езотеричної сутності
шахів вони не наблизилися ні на крок».
...Для престижу своєї держави, для підняття її іміджу в світі
Василь Іванчук зробив надзвичайно багато. Чим йому віддячила
держава? Гросмейстер занесений у цьогорічний список
претендентів на звання Героя України. Якщо він удостоїться цієї
відзнаки, це буде вагомим поштовхом для відродження шахів у нашій
країні. Те, що Василь давним-давно заслужив на неї, сумніву не
викликає. Та чи діждемося? Сподіваємося, слова з пісні Сашка
Положинського - «Не цінує героїв моя країна» - нарешті
втратять свою актуальність.
ВасильІванчук:
«Я вважаю, що й досі можу стати чемпіоном світу...»
27.01.2011 www.zaxid.net
Він, безумовно, є найсильнішим українським шахістом в
історії, переможцем десятків міжнародних супертурнірів. Сам екс-
чемпіон світу Гаррі Каспаров визнав його геніальність. Однак в
ексклюзивному інтерв’ю для ZAXID.NET він, гросмейстер Василь
Іванчук, розповів що у нього досі залишаються незадоволені
амбіції...
- Вже більше 20 років ви входите в еліту світових шахів.
За цей час дуже багато гравців вашого покоління - та й навіть
молодшого - здали позиції і відійшли у тінь, а ви тримаєтеся
на вершині. У чому секрет ?
- Може, в тому, що я досі зберіг велику цікавість до шахів,
цікавість на рівні фанатизму. Мені далі цікаво сидіти, розбирати
партії, намагатися краще зрозуміти особливості стилю
суперників. Досі є бажання боротьби, десь - не зовсім задоволені амбіції.
182

Тобто відчуваю в собі ті стрижні, які допомагають мені знову і
знову налаштовувати себе на серйозну боротьбу.
- При тому, що вас уже не зарахуєш до когорти молодих
шахістів, ви дуже багато граєте - не менше, ніж багато хто із
ваших молодших колег. Не втомлюєтеся?
- Чесно кажучи, трохи втомився, і десь відчуваю, що треба
грати трошки менше, щоб встигати накопичувати запас нервової
енергії. Щоб не було таких речей, що у певні моменти голова
просто відключається і рука починає швидко робити ходи. Для
фахівця це неприпустимо, але коли настає втома, то таке, на жаль,
трапляється.
- Як ви ставитеся до того, що вас багато хто з шахістів і
шахових оглядачів називає генієм?
- Важко сказати, як я до того ставлюся... У якісь моменти це,
може, дає мені додатковий стимул до подальшої праці, але іноді,
як то кажуть, настає запаморочення від успіхів. Тоді не завжди
об’єктивно сприймаються поразки, думається - «Як так, як так
сталося, що я роблю такі погані ходи?». І не завжди можу швидко
повернути себе до доброго стану... Фактично, є самі партії, а є
проміжок між партіями. Для мене більшою проблемою є друге -
очікування, мандраж, сподівання, хвилювання. Тому, може, мені
краще грати в таких турнірах зі швидких шахів, які закінчуються
за один-два дні.
- А у вас взагалі є якийсь свій особливий спосіб
налаштовуватися на змагання? Скажімо, олімпійський чемпіон з кульової
стрільби Олександр Петрів в інтерв'ю зізнався, що
налаштуватися на олімпійські змагання йому допоміг диск з піснями УПА.
- Звичайно є, але це все - під настрій. Чогось такого, щоб я
практикував постійно, немає. А що стосується настрою на гру, то
тут дуже багато залежить від особистості суперника - і то є
боротьба.
- Ви згадали про свої незадоволені амбіції. Головна з них,
мабуть - стати чемпіоном світу з класичних шахів?
- Не те, щоб стати чемпіоном світу з класичних шахів... Це ж
лише один турнір. Звичайно, мені хотілося б, щоб воно вдалося.
183

Але десь я відчуваю, що протягом шахової кар’єри саме оце
бажання чинило на мене якийсь пресинг, не давало зосередитися
на інших турнірах, вселяло неспокій. Я вважаю, що я досі можу
стати чемпіоном світу, але тільки за умови, що я розглядатиму
цей чемпіонат і відбіркові до нього змагання як звичайні турніри,
нічого особливого.
-1 у вас взагалі ніколи впродовж вашої кар’єри не виникало
сильного бажання кинути шахи і займатися чимось іншим?
- Бували моменти, коли я був дуже сильно засмучений,
бувало відчуття перенасичення, великої втоми. Але так, щоби
повністю припиняти... Якщо би навіть я це робив, то навіщо про це
сурмити на увесь світ?
- У політику вас ніколи ніхто не намагався втягнути?
Спортсмени в державній політиці - це нині модно...
- Ні, не пробували, і правильно робили, бо усвідомлювали,
що то не моє.
- Як ви ставитеся до того, що вже майже 90років говорять
про «нічийну смерть» шахів - мовляв, між сильними
шахістами партії найчастіше закінчуються внічию, та й сама гра є по
своїй суті нічийною?
- З того пішла ідея створення нових видів шахів. Були «шахи
Капабланки», де змінювалася форма дошки і додавалися по дві
нові фігури - канцлер, який ходить як кінь і тура, і архієпископ,
який ходить як кінь і слон. Була дуже схожа по суті гра «Януси»
- з фігурою янус, яка ходить, як слон і кінь. Роберт Фішер теж
почав пропагувати свої шахи як замінник класичним шахам, під
приводом того, що в класичних шахах вже занадто добре вивчені
дебюти, щоб продовжувати в них грати.
Я грав у двох турнірах з «шахів Фішера», забавка цікава. Під
впливом того в мене з’явилася ідея створити свої шахи. В мене
виникла думка, що раз Капабланка з Фішером змогли щось своє
запропонувати, то чому не можу я? Зокрема, я придумав термін
рикошет - подвійний удар на короля і на королеву, який виграє
партію. Можу сказати, що зрозумів, наскільки складно
придумати нову гру... Але в мене немає ідеї-фікс, що класичні шахи себе
184

За роки тривалої і блискучої спортивної кар9єри Василь Іванчук назбирав
стільки трофеїв з металу, дерева, кришталю та інших цінних матеріалів,
що можна було б відкрити цілий музей. Віримо: буде колись і Музей шахової
слави України!
185

вичерпали. Я вважаю, що інші види шахів - це все-таки розвага.
А класичні шахи себе не вичерпали хоча б тому, що от
дивишся партії супертурнірів і бачиш, що навіть найкращі шахісти
роблять величезну кількість помилок. Що вже говорити про інших...
Значить, гра по своїй суті є складною - тим більше, що постійно
з’являються нові відкриття, зокрема, з допомогою комп’ютера.
Скажімо, раніше ніхто не міг подумати, що ферзевий ендшпіль з
зайвими пішаками g і h - це, виявляється, нічия!
- До слова, який ваш погляд на комп’ютеризацію шахів і на
те, що машина уже доволі давно перевершила за силою гри
людину?
- Важко сказати однозначно, як і про роль комп’ютера в житті
людини взагалі. Комп’ютер багато в чому допомагає, але водночас
створює людині масу спокус, з якими важко боротися.
- Під час турніру в Софії 2009року ви, гуляючи у парку, сіли
на лавочку грати з любителями...
- Таке буває. Коли людина попросить мене зіграти партію,
мені не важко зробити їй таку приємність.
- А які хобі у вас є?
- Я вивчав різні іноземні мови. Знаю англійську, іспанську,
турецьку - хоча останнім часом не мав для турецької
практики. Польську я непогано розумію, але говорити правильно
важко - скажімо, «Ґржегорж» просто так не вимовиш. Ще - читання
різних цікавих книжок, походи в театр, просто походи в цікаві
місця. Дуже люблю ходити на книжковий базар біля
пам’ятника Федорову - там я можу години проводити, дивитися книжки,
спілкуватися з людьми. Взагалі я відчуваю, що мені не вистачає
трохи спілкування, бо шахи в мене виробили замкнутий спосіб
життя. У шахах є постійна конкуренція, важливо не показувати
свої слабкості, і це мені в житті трохи зашкодило, мені бракує
спілкування з людьми. Останнім часом я намагаюсь покращити
цю ситуацію.
- Чи плануєте ви написати книжку про свою шахову
кар’єру? Наразі перша і остання ваша книга - це збірник партій
супертурніру в Лінаресі 1991 року...
186

- Потім ще були «Шахові новели Василя Іванчука». Це не
зовсім моя книга, але створена не без моєї участі. Там все-таки
більше матеріалу про мене, ніж в книжці про Лінарес. Але це
- пробний варіант. В перспективі я планую зробити щось більш
серйозне і фундаментальне, з детальним аналізом партій. На це,
звичайно, доведеться витратити чимало часу. Я вважаю, що такі
дослідження треба писати без допомоги комп’ютера, залишаючи
собі право на помилку. Зараз всі можуть підключити комп’ютери,
але читачеві цікавіше знати думки самого гросмейстера, його
переживання, його вагання під час гри.
«Вибір - це процес, який триває постійно...»
19 січня 2012 року. Ярина Сенчишин. Газета «День»
Із Василем Іванчуком ми зустрілися біля пам’ятника Т.
Шевченкові у Львові, зайшли в одну з кав’ярень неподалік площі
Ринок. Ми - давні приятелі. Наше знайомство відбулося ще в другій
половині 80-х років минулого століття. Нам було по сімнадцять
років, ми грали в одній команді, досягали перших шахових успіхів.
І вже тоді ніхто не сумнівався, що на Василя чекає блискуче
шахове майбутнє. Один із найсильніших шахістів світу в спілкуванні
- емоційний, несподіваний, не надто багатослівний. Отож мені
довелося «розбалакувати» Василя. І ось що з того вийшло.
ПРО СУЧАСНІ ШАХИ
- Василю, що таке, на твою думку, сучасні шахи? Ти ще
починав грати за старими регламентами, партії відкладалися. А
тепер - щось цілком інше.
- Щодо перенесення партій, то я вважаю, мені дуже
пощастило, бо це допомогло мені поліпшити навички шахового аналізу.
Нині, якби партії відкладалися, то для їхнього аналізу,
безперечно, використовували б шахові програми. А тепер я знаю, коли
сідаю грати партію, що за визначену кількість годин я її обов’яз-
187

ково сьогодні дограю. З яким результатом - це вже інша справа,
але дограю. І наді мною вже не «висітиме» відкладена позиція.
- Чи можна зараз грати в шахи на достатньо високому
рівні, не користуючись допомогою комп’ютера?
- Все залежить від того, як користуватися. Якщо зовсім не
використовувати в роботі комп’ютер, то навряд чи можна
досягнути високих результатів. Але якщо користуватися забагато чи
невміло, то це також може завдати серйозної шкоди.
- Є дуже потужні шахові програми, а чи залишається тут
місце для творчості? Чи продукуєш ти й надалі нові ідеї в
дебютах?
- Звісно, все життя те й роблю.
ПРО ЛІТЕРАТУРУ
- Чи виникала в тебе колись думка: «Якби я не займався
шахами, то чим би я міг займатися?»
- Це могла б бути якась наукова діяльність. Цілком можливо,
що міг би стати письменником. Мені подобається писати.
- Це ти ще цілком можеш втілити. Ми, до речі, ще не маємо
доброго шахового роману в українській літературі.
- Та й у світовій не так багато.
- Ну чому ж? Є Набоков, наприклад. Ти читав «Захист
Лужина»?
- Дуже невдалий роман. Він мені не сподобався. Але
«родзинкою» є, звісно, «Марабу» Купріна. Там на шести сторінках
шахістів представлено такими непривабливими, що годі собі уявити.
Така антиреклама шахів.
- Мені роман Набокова теж не надто сподобався, хоча
стиль чудовий. Я постійно відчувала, що автор не є
практичним гравцем, і описані ним ситуації виглядають штучно.
- Так. «Шахова новела» Стефана Цвейга - це ще більш-менш.
Є непогані фільми про шахи - «Гросмейстер», «Жертва
королеви» про Михайла Таля, «Білий сніг Росії» про Олександра Альохі-
на... Я читаю багато. Можу читати все що завгодно. Часом це
залежить від настрою. Нещодавно я читав про філософію Епікура.
188

Хочу прочитати про історію виникнення різних релігій.
Цікавлюся філософією, історією, але й художньою літературою також. Із
класичної літератури подобається творчість Михайла
Коцюбинського, Ольги Кобилянської. Нещодавно перечитував її «Землю»
та інші твори. Сподобалось. Непростий для сприйняття стиль
написання, але відчувається внутрішня глибина.
- Ти читаєш книжки з домашньої бібліотеки чи купуєш у
книгарні?
- Я маю вдома велику бібліотеку, але часом заходжу до
крамниць. Там можу придбати книжку за порадою знайомих або
прислухаюся до порад продавців. Інколи ми з колегами обмінюємося
книжками на турнірах. Майже кожен шахіст привозить на
турніри книжки й іноді радить їх прочитати колегам-суперникам.
Наприклад, гросмейстер Олексій Широв дав мені прочитати
«Норвезький ліс» Муракамі, а гросмейстер Крамник - «Віднайдений
час» Марселя Пруста.
- Шахи часто називають моделлю життя. Чи
погоджуєшся ти з цією думкою? Якщо так, то чи допомагали тобі шахи
знаходити вихід у життєвих ситуаціях?
- Є очевидний факт, що багато людей не грають у шахи, і
немає переконання, що людина, яка не грає в шахи, чимось обділена.
Навпаки, вона може, займаючись іншою діяльністю, досягнути
високого рівня розвитку. Звісно, у шахістів своєрідне
світобачення, хоча й воно залежить від людини, бо не можна сказати, що всі
шахісти однаково сприймають світ. Але є певні риси, притаманні
шахістам, позитивні та негативні.
- А конкретніше?
- От я би сказав, що для шахіста високого рівня дуже
негативною рисою є щирість і відвертість.
- А чому саме для шахіста високого рівня?
- Тому що ця щирість може повернутися проти самого
шахіста, коли він вибалакає якусь важливу інформацію.
189

ПРО ШКОЛУ
- Ти з теплотою згадуєш школу. Чи мав ти в школі якісь
улюблені предмети?
- Мені подобалися не так предмети, як учителі. Дуже добре
пам’ятаю вчительку української мови Мирославу Дмитрівну Ги-
кавець. Багато з того, що вона розповідала, я пам’ятаю й досі.
Вона, до речі, якось мені сказала: «Я дивуюся, як ти можеш грати
в таку серйозну гру, як шахи, ти ж - природжений актор». У
чомусь вона мала рацію.
- Як ти ставишся до ідеї запровадження шахових уроків у
школах? Чи можна так інтелектуалізувати націю?
- Шахи в школах можуть бути, звісно, але лише як предмет
за вибором. Навіщо мучити шахами дітей, яким шахи не
подобаються? А ті діти, яким вони подобаються, нехай ідуть у шахові
гуртки. До речі, ще в другій половині грудня 2011-го у Львові
запрацювала шахова школа Василя Іванчука, в якій навчатимуться
діти, починаючи з п’ятирічного віку.
- Ти вважаєш, що вивчати шахи, як математику чи
літературу, не варто?
- Взагалі в нас шкільна програма не продумана. От пригадую
свої шкільні роки. Ті логарифми, інтеграли... Навіщо ми це все
вивчали? Звісно, тим дітям, які цікавилися математикою, це було
потрібно, але скільки таких дітей було в класі? Вони спокійно
могли це все вивчати в гуртках. У шкільних програмах варто
враховувати, що пропонувати всім учням, а що вибраним чи хоча б
охочим.
ПРО ЩАСТЯ ТА УСПІХ
- Щоб підтримувати свою форму, ти займаєшся щодня чи
робиш собі довші перерви?
- Я займаюся шахами, коли цього хочу. Бо коли я цього не
хочу, то коефіцієнт корисної дії низький. Коли голова добре
працює, можна за короткий час зробити дуже багато.
- Чи взаємопов’язані поняття «професійний успіх» і
«щастя»?
190

- Скажу тобі таке. Ось Юлій Цезар. Недурний чоловік. Коли
Юлія Цезаря запитали, що для нього в житті є найбільшим
щастям, він відповів - свобода вибору. Я не можу сказати, що на сто
відсотків можу пристати на цю думку. До того ж для більшої
частини людства свобода вибору в непростих ситуаціях навряд чи є
щастям. Вона породжує сумніви, а в разі невдалого рішення -
серйозні розчарування. Але ми щогодини, щохвилини робимо вибір,
приймаємо рішення, важливі й менш важливі. Це - процес, який
триває постійно.
- Чи пам’ятаєш момент, коли ти вже чітко зрозумів: «Усе,
я займатимуся шахами й більше нічим»?
- Я не можу його пам’ятати, бо такого моменту не було. Я
просто займався шахами і продовжую ними займатися, не
переймаючись подібними запитаннями.
- Тобто шахи - це природна сфера твого існування?
- Так. Я ними займався-займався й досяг успіху. Продовжую
займатися, й це для мене дуже природно. Це - як стонога. Якби
вона думала, як їй ті ноги ставити, їй було б тяжко пересуватися,
а так вона просто рухається і все в неї виходить добре.
ПРО ПУБЛІЧНУ СЛАВУ
- Ти дивишся телевізор?
- Майже не дивлюся.
- Стежиш за новинами в Інтернеті?
- Шахові новини ще іноді читаю, а загальні - дуже рідко.
- Звідки ти береш інформацію про те, що діється довкола
тебе?
- Спілкуюся з людьми. Якщо мене щось цікавить, я можу
запитати тих, хто краще знає: «Розкажіть, будь ласка, що там
відбувається». Тоді я роблю свої висновки. Часом, коли мене цікавить
щось конкретно, я можу зайти в Інтернет і подивитися, а не так,
щоб дивитися все підряд.
- А люди тебе на вулицях впізнають?
- Впізнають мене не надто часто. Розкажу такий випадок.
Якось їхав я поїздом із Києва до Львова. У купе, крім мене, ще
191

троє. Ніч переночували, вони мене, очевидно, не впізнали. Ну, а
зранку один із них кудись вийшов, а коли повернувся, то почав
збуджено розповідати: «Ви знаєте, яка з нами знаменитість їде?
Сам Василь Вірастюк!». І вони побігли на нього дивитися.
Кликали й мене. Я відмовився, чим дуже їх здивував.
Василий Иванчук: «К моим поражениям
жена относится философски»
19.04.2011. Елена Садовник. «Спорт-Экспресс» в Украине.
Каспаров назвал его гением, Ананд - самым эксцентричным
шахматистом в мире. После блестящей победы на супертурнире
в Линаресе в конце 80-х к персоне Василия Иванчука в шахматном
мире был прикован особый интерес: именно он, по всем прогнозам,
должен был нарушить гегемонию «двух К» - Каспарова и Карпова
- и стать чемпионом мира.
...Он настолько поглощен творением «своих» шахмат, что
часто уходит из нашего обыденного в свой собственный, любовно
обустроенный внутренний мир. Недавно на презентации книги
Ивана Яремко «Сто персон Львовского спорта», куда Иванчук был
приглашен как один из героев, я увидела на его лице полуулыбку и
- сосредоточенный взгляд, обращенный в пустоту. Только тогда
поняла, почему его называют гением. Не являясь специалистом в
шахматах, все же попросила гроссмейстера об интервью: очень
уж сильным было искушение приоткрыть дверцу в тайный мир.
Поддерживала беседу и супруга Иванчука - Оксана.
С КОНКУРЕНТАМИ СОБЛЮДАЮ ДИСТАНЦИЮ
- Спортсменов условно разделяют на две категории. Для
одних - чем хуже, тем лучше. То есть неблагоприятные внешние
условия, борьба очко в очко являются дополнительным
стимулом. Другие же сполна могут раскрыться лишь в
благоприятных условиях, когда, помимо прочего, соперники не наступают
на пятки. К какой категории вы бы отнесли себя сами?
192

- Предпочитаю золотую середину. То есть мотивация
непременно должна существовать, но если желание выиграть
зашкаливает, мне это обычно мешает показать свой наивысший уровень.
Когда разыгрываются титулы, проходят важные отборочные
турниры или когда на кону существенная денежная премия, играть
становится значительно сложнее. Лично для меня игра,
атмосфера на турнирах, да и само присутствие шахмат в моей жизни
имеет огромное значение. Однако при этом не менее
значительным является результат - победы, звания, место в рейтинге. И
ошибаются те, кто говорит, что для меня это неважно. Я очень
амбициозный человек.
- А у кого в шахматном мире, на ваш взгляд, самые большие
амбиции?
- Чтобы сказать это наверняка, недостаточно
проанализировать сыгранные партии. Нужно сойтись с шахматистом довольно
близко, узнать его лучше, часто с ним общаться. Я же предпочитаю
с основными конкурентами соблюдать определенную дистанцию.
И это не причуды или суеверия. В условиях острейшей борьбы в
нашем виде спорта значение имеют малейшие мелочи. Поэтому
не позволяю себе быть открытым для конкурентов. Соперники,
увидев мои слабые и сильные стороны, будут использовать
полученную информацию в борьбе против меня. Иные шахматисты,
бывает, общаются друг с другом и даже иногда объединяются в
шахматные группировки, некоторое время сотрудничают друг с
другом. Но все это, как правило, недолговечно, поскольку со
временем личные амбиции начинают доминировать над
коллективной идеей.
- Во время партии одни шахматисты, ожидая ответный
ход, встают из-за стола, чтобы пройтись, расслабиться.
Другие гипнотизируют взглядом доску, сидят практически без
движения. А чем занимаетесь вы, пока соперник обдумывает
ход?
- На месте подолгу уж точно не сижу. Встаю - пройтись или
посмотреть другие партии, захожу в комнату отдыха, чтобы
выпить чашечку кофе. Иногда в такие минуты позволяю себе не¬
193

много расслабиться - если могу предвидеть дальнейшие действия
оппонента. Но если меня пугает определенная позиция или ответ
соперника, то внешняя расслабленность кажется обманчивой.
Тогда я напряженно обдумываю дальнейшую игру.
- У некоторых шахматистов в зале всегда присутствуют
«свои» люди - родственники или друзья, которые морально их
поддерживают. У вас есть подобные помощники?
- Предпочитаю сражаться в одиночку. Самостоятельно
настраиваюсь на борьбу и психологически. Как это делаю? Прежде
всего, изучаю индивидуальные особенности визави: смотрю
партии, анализирую, обобщаю. Готовлюсь к конкретному
противнику.
- В зале во время игры Василия я была лишь дважды - к
беседе подключается Оксана. - В Линаресе партия длилась очень
долго. Уже все пары отыграли, а он все сидел за столом
напротив Петра Свидлера. На ту партию я взяла с собой книгу, чтобы
как-то скоротать время. И прочитала ее целиком! Уйти из зала
не могла: очень хотела, чтобы Василий выиграл. Казалось, сидя в
зале, я помогаю ему. Поэтому не выходила ни на минуту. А
усидеть на одном месте на протяжении стольких часов было
невероятно сложно. Но обо всех неудобствах забыла, когда муж все-
таки выиграл у Свидлера. А когда он подошел ко мне, я увидела,
что рубашка на нем мокрая насквозь. Только тогда поняла, сколь
трудная у него профессия.
У Василия нет никаких талисманов или оберегов. Но на все
турниры он ездит с верой в то, что все сложится удачно. Он еще
дома настраивается на предстоящую борьбу: я могу, я сильный, с
Божьей помощью у меня получится абсолютно все!
СИЛА КОМПЬЮТЕРА - В ОТСУТСТВИИ
ЧЕЛОВЕЧЕСКИХ СЛАБОСТЕЙ
- Расскажите о вашей командной победе на шахматной
Олимпиаде в Ханты-Мансийске.
- Борьба была напряженной, - продолжает Василий Иванчук.
- С Захаром Ефименко, Павлом Эльяновым, Александром Мои¬
194

сеенко и Русланом Пономаревым мы боролись с первого до
последнего тура. Где-то вырывали победу, где-то нам просто везло.
Очень сложными были матчи с Россией и Азербайджаном. Все
решилось в последнем туре. Я на той Олимпиаде был в очень
хорошей форме: на первой доске начал с шести побед подряд. В
Ханты-Мансийске появилось много новых идей, реализация
которых заметно повлияла на результат. Сколько в своей карьере
совершил шахматных открытий? Не подсчитывал. Некоторые
любимые варианты в дебюте с моей легкой руки стали
популярными. Но ведь открытиями такие новинки считаются, лишь когда
сыграл их впервые. Потом они становятся общим достоянием, и
мало кто помнит их авторство.
- Вы прибегаете к помощи компьютера?
- Да. Но в шахматы с компьютером сыграть бы не хотел.
Подобный матч способен заинтересовать меня только с
коммерческой точки зрения. Сила компьютера не в его совершенстве,
ведь шахматные программы разрабатывают люди, и шахматисты,
играя с машиной, знают, в каких позициях та или иная программа
ориентируется лучше всего. Сила компьютера - в отсутствии
человеческих слабостей. Машина не может нервничать, устать или
в определенный момент потерять концентрацию. Мне это
неинтересно, потому что в игре с компьютером нет ощущения борьбы
личностей. А ведь именно это делает шахматы столь
привлекательными.
В ФУТБОЛЕ ОБЫЧНО СТОЮ В ВОРОТАХ
- Многие думают, что шахматисты тренируются
исключительно за шахматной доской или перед компьютером. Но
некоторые гроссмейстеры рассказывали об огромных объемах
кроссовой работы, необходимой, чтобы быть в хорошей
физической форме, выдерживать многочасовые партии. Какое
внимание уделяете физической работе вы?
- Физическая нагрузка шахматистам действительно
необходима. Кроссы, правда, не бегаю. Но перед олимпиадой в Ханты-
Мансийске много времени проводил на теннисных кортах. Зимой
195

предпочитаю «нагружаться», бегая на коньках. Кроме того,
стараюсь регулярно делать зарядку.
- Я читала, вы довольно успешно играете в футбол...
- В футболе обычно стою в воротах. А матч, о котором вы
говорите, состоялся в Софии. Мы, шахматисты, играли против
ветеранов болгарского футбола из «Левеки». Конечно же,
соперники играли вполсилы. Иначе вместо красочного шоу случился бы
разгром. Но тем не менее... Поскольку игровое время
закончилось вничью, мы пробивали пенальти. Последний удар, который
должен был стать решающим, исполнял я. И забил красивый гол
- в самую «девятку». Все потому, что тогда в воротах стоял игрок,
во время матча забивший мне больше всего голов. Уж очень
хотелось с ним рассчитаться. (Улыбается).
У КАРПОВА УЧИЛСЯ ЖИТЬ, У КАСПАРОВА -
НЕ СДЕРЖИВАТЬ ЭМОЦИЙ
- Вы играли с Карповым и Каспаровым. Что вам
запомнилось из общения с этими выдающимися шахматистами?
- Помнится, Карпов уж очень на меня злился, когда мы с
ним в паре играли в белот, и я совершал ошибки. (Смеется). Он
был вне себя от гнева, а меня это очень удивляло: я играл в свое
удовольствие и так серьезно к этой игре не относился. Вообще,
я у этих людей многому научился - и в искусстве игры, и в
общении. В то время у меня, 17-летнего, была уверенность, что
человек, хорошо умеющий играть в шахматы, априори
является чудесным, во всем позитивным человеком. И наоборот, если
человеку присущи какие-то отрицательные качества, он никогда
бы не смог хорошо играть в шахматы. Так вот Карпов разуверил
меня в этом, доходчиво объяснив, что это совершенно разные
вещи. Что человеческие и профессиональные качества не имеют
между собой ничего общего. А у Каспарова я научился в
моменты напряжения быстро взрываться и так же быстро остывать.
То есть качеству, которое в полной мере присуще ему самому.
Это важно в особенно напряженные периоды уметь не
сдерживать эмоции внутри себя.
196

- Кто из сегодняшних соперников вам более всего
импонирует - по стилю игры, по умению бороться до последнего?
- Очень интересный стиль у Веселина Топалова. Кроме того,
у него присутствует заряд на борьбу в каждой партии, за каждое
очко, независимо от турнирной ситуации. Так же мне
импонируют Магнус Карлсен, Левон Аронян - это очень яркие
шахматисты.
- Ваш шахматный талант обнаружили сразу?
- Вначале о таланте никто и не думал. Я просто очень хотел
играть, меня покорил этот вид спорта. Все началось с того, что
папе на день рождения подарили магнитные шахматы. Мне
понравились фигуры, и я попросил отца рассказать об этой игре,
показать, как делать ходы. Потом захотелось узнать еще больше,
и мама из училища принесла мне несколько книг. Первой книгой
было «Путешествие в шахматное королевство» Авербаха и
Бейлина. Потом я стал разгадывать шахматные задачи в журналах,
которые мы выписывали. О том, что стану успешным
шахматистом, сказал мой первый тренер Геннадий Василенко. «Из тебя
получится как минимум гроссмейстер», - повторял он. А в то время
гроссмейстеров было не так уж и много - значительно меньше,
чем сейчас.
ОШИБОЧНЫЕ ПАРТИИ - САМЫЕ КРАСИВЫЕ
- У вас было так много побед. Есть среди них такая, о
которой вспоминаете чаще всего?
- Вообще, я всегда верил, что мои самые большие, а значит
и самые памятные победы еще впереди. А любимых сыгранных
партий на самом деле много. Но знаете, как бывает? Сыгранную
партию тут же начинают разбирать «по косточкам». Сразу после
победы партия может казаться такой красивой, почти идеальной.
А потом оказывается, что в некоторых местах были ошибки,
мелкие неточности.
Были ли у меня безошибочные партии? Очевидно. Но
ошибочные обычно становятся самыми красивыми и любимыми.
Если соперник не слишком сопротивлялся, сыграть безошибоч¬
197

ную партию значительно проще. Запоминаются партии, где,
проигрывая по позиции, все же спасаешься от поражения.
Подобным примером является партия с Гатой Камским на турнире в
Армении в 2009 году. От поражения меня спасло правило 50
ходов, которое гласит, что, если на их протяжении не происходит
ни одного взятия фигуры, счет в партии объявляется ничейным.
Камский практически добился возможности взять мою фигуру, но
лишь на 51-м ходу. То есть я сопротивлялся, как мог: высчитывал,
успеет ли он провести взятие, долго ли я смогу убегать.
(Улыбается)... Никогда не задумывался над тем, какого цвета фигурами
мне больше нравится играть. Просто тщательно готовлюсь к
каждой партии. Нет предпочтений и насчет формулы игры. Люблю
играть в классические шахматы, но с не меньшим удовольствием
сражаюсь вслепую, в блице и в быстрых шахматах. В свое время
играл и в шахматы Фишера.
- Как нужно развивать память, чтобы успешно играть
вслепую на нескольких досках одновременно?
- Память развивается в процессе тренировок, ведь
шахматисты много времени посвящают слепому анализу. Нет ничего
сверхъестественного в том, чтобы играть одну партию вслепую.
Человеческий мозг способен и на то, чтобы, не видя доски, играть
несколько партий одновременно. Когда-то, особенно в конце XIX
- начале XX веков было модным проводить сеансы
одновременной игры. Мировой рекорд принадлежит международному
мастеру Яношу Флешу, который давал сеанс на 52 досках. А потом от
подобной практики отказались: слишком большая нагрузка
вредна для здоровья. Неудивительно, ведь тот напряженнейший сеанс
Флеша длился 13 с половиной часов. Я в одной из школ Львова
давал сеанс на девяти досках. Думаю, смог бы и на большем
количестве, но не было цели устанавливать личный рекорд. О еще
одном сеансе, в Ливане, где на пяти досках я играл с местными
шахматистами, до сих пор вспоминаю с улыбкой. Совещаются между
собой двое игроков: «Я пойду вот так». - «Что же ты делаешь, он
же поставит шах ферзем и заберет твоего коня». На что первый
ответил: «Ты прав, но ведь он играет вслепую, а значит, ничего не
198

увидит!» Мне, конечно, пришлось разочаровать того парня: коня
я забрал с преогромным удовольствием. (Смеется).
- На сколько процентов вы реализовали себя как
шахматист?
- Сложно измерить реализацию в процентах, но могу сказать
точно, что значительно. Хотя при этом нет чувства, что достиг
своего предела.
- Не так давно в одном из турниров участвовал 80-летний
Виктор Корчной. Как считаете, когда лучше завершить
карьеру: уйти практически на пике, непобежденным, или играть
до глубокой старости, в удовольствие, хотя и без притязаний
на высокий результат?
- Думаю, мне тоже хотелось бы играть как можно дольше. А
почему нет? Если здоровье и внутренние силы позволяют, и при
этом есть идеи... Другое дело, что в таком случае нужно
корректировать график соревнований, сделать его не таким плотным,
как в молодые годы. А полностью отказываться от любимого дела
не стоит.
НЕ НУЖНО УПРАШИВАТЬ ПОМОЧЬ ПО ХОЗЯЙСТВУ
- В одном интервью вы сравнили шахматы с любовью.
Ваша жена не обижается на подобные сравнения и на то, что
практически все ваши мысли - о шахматах?
- Оксана, наверное, привыкла к этому. Все-таки не первый год
вместе. Вначале, конечно, по-всякому бывало, но такова жизнь
шахматиста. По крайней мере в промежутках между турнирами
стараемся жить насыщенно и разнообразно. Однажды
гроссмейстер Владимир Малахов, отвечая на подобный вопрос, сказал:
«Да, я часто езжу на турниры. Но когда приезжаю домой, я у жены
в полном распоряжении». Не знаю, как насчет полного
распоряжения, но я стараюсь. Много времени между турнирами я уделяю
домашним заботам. Меня не нужно упрашивать сделать что-либо.
Я сам стремлюсь помочь жене по хозяйству, предлагаю помощь.
А получается у меня или нет, об этом лучше спросить саму
Оксану. Жена видит во мне не гроссмейстера, а обычного мужчину.
199

Разбирается ли она в шахматах? Имеет некоторое представление:
знает, как ходят фигуры, фамилии известных шахматистов,
читает шахматные журналы, которые я выписываю. То есть она в
курсе всех событий. Естественно, жена болеет за меня, следит за
всеми моими выступлениями. Очень радуется, когда побеждаю.
Но при этом понимает, что всегда побеждать невозможно.
Поэтому к моим поражениям относится философски.
- Сложно ли быть женой шахматного гения? -
переспрашивает Оксана Иванчук. - Да нет, не сложно. Нужно только этого
гения любить. (Смеется). Василия любить легко: он очень добрый
и умный. Мой муж - интересная личность: столько всего знает! Я
счастлива, что Бог дал мне такого одаренного мужа, я им горжусь.
Мне приятно, когда вижу, как люди восхищаются его шахматным
талантом или когда говорят, что он умный и одаренный. Каков
он в быту? Обыкновенный. Чего-то особенного не требует.
Главное, чтобы было уютно, вкусно и спокойно. Спокойствие в его
повседневной жизни очень важно, ведь у него такая напряженная и
нервная работа.
Мой муж очень заботливый. Старается, чтобы в доме было
все необходимое. Приглашает в театры, на концерты. В последний
раз звонит мне: «Во Львове будет Робертино Лоретти. Хочешь
пойти?» Я очень люблю музыку, поэтому согласилась, не
раздумывая. Очень часто приглашает меня с собой на турниры, чтобы в то
время, пока он соревнуется, я могла отдохнуть, посмотреть
другие города и страны, увидеть, как там живут люди.
- Как вы познакомились с Василием и каким было первое
впечатление от знакомства?
- Мы познакомились, будучи еще шестиклассниками. Как-то
во время урока математики в класс зашла классная
руководительница с мальчиком и сказала: «Дети, это наш новый ученик, Вася
Иванчук. Он играет в шахматы и в будущем станет
спортсменом». Он мне понравился с первого взгляда. Я почувствовала, что
с этим мальчиком у меня будут очень близкие, душевные
отношения. И что в профессиональной жизни он добьется успеха. Я
всегда верила в это. И, к счастью, все так и произошло...
200

Василь Іванчук: «Дійсно хотів зіграти
з Каспаровим у вихідний день»
1 квітня 2017 року
Іван Карбовник та Володимир Войтюк,
Sport Arena.
- Василю Михайловичу, одразу після перемоги в Катарі ви
в інтерв’ю сказали, що виступ на чемпіонаті світу ще треба
усвідомити, «переварити». Уже був час на це? Прокручували
подумки події, партії?
- Звичайно, із тих, що були зіграні в Катарі аналізував
деякі, вносив корекції до гри. Тому що завжди треба готуватися до
наступних змагань. Я усвідомлюю, що мої суперники теж
уважно вивчають мої партії. А от із зовсім нещодавнього турніру в
Гібралтарі я коментував одну зі своїх партій на сторінці власної
шахової школи у Facebook.
- А, зазвичай, скільки турнірів нарік граєте?
- ГГять-шість турнірів, у тому числі класичні шахи, швидкі і
бліц.
- Що складніше, грати одну класичну партію за вечір, чи,
наприклад, 5 рапід-партій в один ігровий день, як це було в
Катарі?
- Важко сказати, дуже залежить від того, як складеться
партія. Якщо наприклад пригадати одну з партій у Гібралтарі, де я
грав проти Гати Камського, то нічия вийшла уже на, здається,
7-му ході після триразового повторення позиції, причому то не
був якийсь відомий варіант - суперник був без пішака і вирішив
обрати менш ризиковане продовження. А буває, що партія може
тривати 7 годин. Так само і в змаганнях з рапіду, все залежить від
багатьох чинників. Тому непросто сказати, що є більшим
навантаженням: рапід, класика чи навіть бліц.
- Ви народилися у Копичинцях на Тернопільщині. Коли ви
востаннє були в рідних місцях?
- Давненько.
201

- Коли ви їхали на чемпіонат світу серед юніорів у Шампа-
ньї, це здається був...
- 1984 рік..
- ... можна сказати, що ви фактично перенеслися з
Тернопілля у Париж. Які були ваші враження, як вам це пригадується
зараз?
- Так, це дійсно був мій перший візит за кордон, але в
межах тодішнього Радянського Союзу я вже багато де встиг поїздити.
Яке враження від Парижу? Трохи важко сказати, бо то був такий
період в моєму житті, коли була повна концентрація на шахах.
Але звичайно були екскурсії містом, вечірні прогулянки Сеною.
Щоправда, по-справжньому заглибитися в атмосферу тоді не
виходило.
- Як ви думаєте, завдяки чому Львів був шаховою столицею
за Радянського Союзу, і зараз, коли Україна повернула
незалежність, нею залишається?
- Тут багато чинників - чудові традиції, робота тренерів,
постійна популяризація шахів. Те, що у Львові поважають шахи і
поважають шахістів, теж відіграє позитивну роль, зокрема, для
зацікавлення молодого покоління.
- Ваша кар’єра розпочалася, можна сказати, в докомп’ю-
терну шахову еру і триває зараз, коли комп’ютери домінують.
Які були ваші відчуття, коли машини почали обігрувати
гросмейстерів у шахи?
- З комп’ютерами я практично не грав, тому особливо над
цією темою не задумувався.
- Відомо, що у вас надзвичайно широкий дебютний
репертуар. Як ви працюєте над теорією, використовуєте допомогу
комп’ютера, чи більше, так би мовити, «по старинці»,
класичними методами?
- Зовсім «по старинці», звичайно, не виходить. Без сумніву,
комп’ютер використовую як базу даних, без цього нікуди. Онлайн
завантажую нові і важливі партії. Для аналізу певних позицій
комп’ютером користуюся доволі рідко.
202

- Поговоримо про жертви. В 1996-му в партії проти
Широва ви пожертвували ферзя nag7 - за той фантастичний хід цю
партію дехто називає вашою «безсмертною» партією.
Згодні з таким визначенням? Чи пригадаєте ще більш неймовірні
жертви?
- До речі, далі були партії із схожою темою, схожим
мотивом - Og7. Почала розроблятися теорія, варіанти, застосовували
комп’ютерний аналіз. Наприклад, Широв пізніше відстоював цей
варіант за чорних, йому вдалося виграти в Руслана Пономарьова
після жертви. Серед іншого можу пригадати жертву ферзя на полі
еб у варіанті Найдорфа проти Карякіна...
- То, здається, буларапід-партія...
- Так, то була партія в швидкі шахи, причому ідею мені
підказав один мексиканський шахіст. А стосовно моїх кращих партій,
то одна з найкращих - це партія з Бу Сянчжі, зіграна в
китайському Нанкіні. Там була розіграна віденська партія (1. е4 е5 2. КсЗ).
До речі, і Каспаров якось зазначив, що ця партія йому дуже
сподобалася.
- Стосовно Магнуса Карлсена. Останнім часом вам
вдається його «засмучувати»...
- Не лише останнім часом... Скажімо, в Монако два роки
поспіль (мова про турніри Amber зі швидких шахів і шахів наосліп в
2010 і 2011 роках. - прим. Sport Arena).
- В одному з інтерв’ю ви розповідали про свою співпрацю з
Віктором Корчним. Можете детальніше розповісти, як ви
познайомилися?
- Ми познайомилися в 1989 році. Я приїхав на свій перший
турнір у Лінаресі, пройшло жеребкування, і у першому турі я мав
грати якраз проти Корчного. Але Корчной вибув з турніру, так і
не розпочавши його, у зв’язку з тим, що виник конфлікт між ним
і організаторами змагань. Корчной був проти того, щоб Батурин-
ський був головним арбітром, а організатори вирішили саме його
запросити для цієї ролі.
- Віктор Львович часто бував у Львові. Олександр Бєляв-
ський розповідав, що коли почалося цькування Корчного, яке
203

зробило гросмейстера невиїзним з СРСР, він запросив його до
Львова і в місті Лева Корчного дуже тепло прийняли...
- Так, а ще до того Корчной був у Львові, коли грав у
чемпіонаті СРСР, який тут проходив.
- Наскільки нам відомо, ви цікавитеся літературою,
мистецтвом. Віктор Львович теж був знаним ерудитом. Як
Корчной вплинув на вас в цьому відношенні?
- Звичайно, Віктор Львович був дуже ерудованою людиною,
з ним можна було поспілкуватися на різні цікаві теми. Серед
іншого, він свого часу навчав мене німецької мови... А ще був дуже
спостережливим чоловіком. Навіть у шахах йому було цікаво
постійно дізнаватися чогось нового. Серед шахістів, особливо
старшого віку, це трапляється не так часто.
- Ще ви розповідали, що на вас, як на гросмейстера, сильно
вплинув Лембіт Олль.
- Лембіт Олль, а ще, якщо згадувати той період, то згадав би
Олега Романишина. Він вплинув на мене досить суттєво вже як на
сильного гросмейстера. А Лембіт Олль був шахістом величезного
таланту. У нього був свій підхід як до життя, так і до шахового
аналізу, своя методика концентрувати увагу. У нього дійсно
багато можна було повчитися. Шкода, що його доля склалася так
трагічно...
- Зараз усе більше розмов про те, що у своєму класичному
вигляді шахи дуже важко популяризувати, притягуючи
великий інтерес публіки. У сучасному світі практично неможливо
слідкувати за партіями, які тривають більше чотирьох-п’я-
ти годин. Як ви ставитеся до швидких шахів? На ваш погляд,
чи може в майбутньому часовий контроль у 25 хвилин на
партію стати основним у турнірах і в матчах за звання чемпіона
світу?
- Чесно кажучи, не бачу такої потреби, адже проводяться
чемпіонати світу з рапіду і навіть бліцу. Вважаю, що логічно, коли
проводяться окремо такі чемпіонати і чемпіонат з «класики».
Стосовно спостереження за партією - так, мені, наприклад, в онлайні
робити це теж досить важко. Це перенапружує. Я можу, свідомо
204

чи несвідомо, за когось більше вболівати. У певній позиції мені
може бути цікаво, який буде зроблено хід, а ходу можна чекати
досить довго. Тому я спостерігаю за партіями онлайн доволі
рідко. Або дивлюся партії, коли вони вже зіграні, або подивлюся,
який розіграно дебют, а пізніше вже перегляну цілу партію. Але
це, звичайно, питання індивідуального смаку.
- У книзі «Шахові новели Василя Іванчука» розповідається,
що після перемоги в Лінаресі в 1991 році В’ячеслав Чорновіл
допоміг вам вирішити квартирне питання та про те, як ви
одного разу випадково їхали в одному купе до Львова чи до Києва і
говорили про політику та шахи. Що ви можете розповісти про
знайомство з цим видатним українським політиком?
- Наскільки я пригадую, ми якось зустрілися у літаку. Близько
ми знайомі не були, час від часу спілкувалися. В’ячеслав
Максимович був дуже приємною людиною, інтелігентною, начитаною.
- Є люди, які вважають, що бліц це взагалі не шахи.
Наприклад, Ботвіннік майже не грав у бліц, а Таль навпаки - дуже
любив грати у бліц. Як ви думаєте?
- Тайманов розповідав, що Ботвіннік для тренування охоче
використовував бліц, зокрема, час від часу грав із ним. Щоправда,
це не афішували. Тому стосовно ставлення Ботвінніка до бліцу є
деякі питання.
- Якщо піти ще далі, зараз в інтернеті популярні ще
швидші шахи, з контролем 1 хвилина на партію, так званий
«bullet». Вважаєте, що цей різновид має право на життя?
- Так, має право на життя, звичайно, але особисто я не
прихильник гри через інтернет, незалежно від контролю часу. Хоча
знаю, що є шахісти, які дотримуються іншої думки.
- Чи ходили ви колись зіграти в шахи на «стометрівку»
(львівський проспект Свободи, де на лавках часто грають у
шахи)? Якщо ходили, то наскільки швидко вас там
впізнавали?
- Бувало іноді, що міг зіграти партію-другу, якщо мені
пропонували.
- А які ваші улюблені місця у Львові?
205

- Практично увесь центр. Часто гуляючи Львовом, я відчуваю
себе щасливим від того, що живу в такому гарному місті. Я багато
де бував, тому маю з чим порівняти. Від Львова отримую
справжню естетичну насолоду.
- А які ще міста вам запам’яталися?
- Кожне по-своєму. Подобаються Гавана, Таллінн, Маніла,
Львів, Тернопіль...
- Оскільки ми зачепили тему Прибалтики... Свого часу ви
говорили, що наразі не розумієте Михайла Таля. У чому полягає
загадка чарівника з Риги?
- Дуже специфічне сприйняття шахів. Нестандартність
мислення. Пригадую фразу з книги про міжзональні турніри: «Талант
шахіста у тому, щоб бачити там, куди зазвичай навіть не
дивляться». У Таля це було особливо розвинуте відчуття. Багато ходів, які
він робив, мало хто б узагалі брав до розгляду.
- Ви розповідали, що любите заходити на львівський
книжковий ринок. Що з останнього придбали?
- Купую книги про шахи, шашки. Євгена Гребінку нещодавно
читав. Цікаво, що коли у Львові проходив матч Марії Музичук з
Хоу Іфань, на ринок заходила китайська делегація і купувала
шахову літературу.
- Відомо, що ви цікавитеся шашками. Хто ще з колег-ша-
хістів розділяє ваше захоплення?
- Чув, що з українських шахістів добре грає Станіслав
Богданович з Одеси, хоча я з ним в шашки ніколи не грав. Олександр
Мойсєєнко дуже любить розв’язувати шашкові задачі. Знаю,
що батько Павла Ельянова на досить пристойному рівні грав у
шашки. Якщо говорити про тих, хто досягнув успіху і в шашках,
і шахах, то це, в першу чергу, Рашид Нежметдінов. На сьогодні
його рівень відповідав би рівню сильного гросмейстера і в шахах,
і в шашках. У цілому шахісти цікавляться логічними іграми. Ось
Олександр Морозевич досить регулярно бере участь у змаганнях
з го. Багато хто цікавиться покером.
- Вішванатан Ананд завжди тепло про вас відгукується.
Ви з ним друзі?
206

- Ну я не можу сказати, що ми близькі друзі, по тій причині,
що ми досить рідко бачимося.
- Побутує думка, що у сучасному світі, якщо не виконуєш
норму гросмейстера до 13-14 років, особливої перспективи у
великих шахах немає. Яке ваше бачення?
- Думаю, що це занадто категорично. Наскільки знаю,
наприклад, Леонід Штейн досить пізно познайомився з шахами.
Михайло Чигорін взагалі у 24 роки почав грати. Звичайно, то були
інші часи, але все ж обидва досягли суперрівня. Тож не думаю, що
якщо людина лише в 13 років взнала, як ходять фігури, то у неї
немає шансів зробити хорошу шахову кар’єру.
- У1992році шахова федерація повідомила, що наша
команда не поїде на Олімпіаду в Манілі. Тоді ви вирішили поїхати за
свій кошт, щоб увесь світ дізнався, що на шаховій карті
з’явилася нова країна - Україна. Також на вас ліг додатковий тягар,
оскільки ви проспонсорували жіночу збірну, яка повернулася з
Філіппін зі сріблом. Чи ви б не могли детальніше зупинитися на
цій поїздці?
- То не була персонально моя акція, а, швидше, шахісти
зібралися разом і вирішили, що Україна, яка на той момент була однією
з найсильніших шахових країн, повинна брати участь.
- Ще одна визначна шахова Олімпіада пройшла у 2004році,
вам тоді вдався фантастичний турнір - ви взяли 9,5 очок з
13 на першій дошці. Знову ж таки, на іспанській землі, вашій,
можна сказати, другій улюбленій, після української. Як вам
вдалося тоді досягнути такого результату? Які партії
запам’яталися найбільше?
- Мабуть, був у хорошій формі, можливо, в якихось партіях
трохи пощастило. Складна партія була з Олександром
Морозевичем. Гарна партія була з Теймуром Раджабовим, там я застосував
новинку на ранній стадії одного з варіантів сицилійського початку.
- Чи є гросмейстери, яких ви боїтеся, і такі проти яких
вам особливо цікаво грати?
- Такого, щоб боявся, точно немає. З ким цікаво... Якщо
брати трохи давніші часи, то, без сумніву, таким шахістом був Гаррі
Каспаров - кожна партія з ним це була подія...
207

Василий Иванчук: «Планирую и в дальнейшем
выступать за сборную Украины»
22.03.2017.
Алексей РЫЖКОВ,
«Спорт-Экспресс» в Украине.
Наша встреча с чемпионом мира по рапиду, многолетним
лидером шахматной сборной Украины Василием Иванчуком
состоялась в одной из уютных львовских кофеен в самом центре древнего
города. Ароматному кофе и вкуснейшему венскому штруделю,
которыми меня угостил Василий Михайлович, могу дать
наивысшую оценку. А в беседе мы вспомнили корифеев прошлого, подняли
тему крупнейших шахматных соревнований последних месяцев и
вопросы популяризации мудрой игры в современной Украине.
- Давайте сначала вспомним о вашей победе в Дохе на
чемпионате мира по рапиду. Она далась непросто?
- Конечно, победа в таком сильном турнире не может быть
простой. Кто из соперников вызывал наибольшие опасения,
затрудняюсь сказать. Когда играешь в круговом соревновании и
четко знаешь, с кем будешь играть, тогда ведешь какую-то
специальную индивидуальную подготовку. А здесь - швейцарка,
специфика соревнований состоит в том, что точно не знаешь, с кем
предстоит сразиться. Поэтому выделять кого-то абсурдно.
Каждую партию следует играть с максимальной концентрацией.
- Ну, в любом случае медиа выделяли в качестве фаворита
соревнований чемпиона мира по классическим шахматам
Магнуса Карлсена. По рейтингу в рапиде вы находитесь на 2-м
месте в мире после норвежца. Однако вам удалось одержать
победы над Карлсеном и в рапиде, и в блице. Можно ли говорить о
том, что рапид и блиц - это другие виды спорта по сравнению
с классическими шахматами?
- Конечно, рапид и блиц отличаются от классических
шахмат. Однако это вовсе не означает, что партии по рапиду и
блицу не могут быть интересными, насыщенными идеями. В обоих
208

партиях с Карлсеном у меня получилось в определенной
степени подловить его в дебюте. В первой партии как-то сразу удалось
захватить инициативу. Во второй, применив новинку, я получил
довольно хорошую позицию. Правда, потом несколько ухудшил
ее, преимущество уже было на стороне моего соперника. Но
эндшпиль Магнус играл неудачно, и мне удалось победить.
Специфика таких соревнований в том, что очень тяжело провести весь
турнир на одном уровне. У всех, в том числе и у меня, были и
победы, и поражения. Немаловажное значение приобретает
психологическая устойчивость. Если случается какое-то поражение,
нужно как можно быстрее от него отойти и настроиться на
следующую партию с максимальной концентрацией.
- Вероятно, все любители шахмат видели в Интернете
церемонию награждения вас за победу в Дохе и обратили
внимание на то, что вы чуть на нее не опоздали из-за того, что
играли в... шашки. Шашки - это серьезное увлечение для вас
или не более чем хобби, способ отойти от напряженных
шахматных баталий?
- Пока что мне трудно сказать. Я принимал участие в
шашечных соревнованиях и планирую делать это в дальнейшем. Но не
знаю, каких успехов мне удастся достичь в шашках. Однако мне
хочется прогрессировать, стать мастером. Когда я еду на
шашечные турниры, то готовлюсь к ним серьезно. Могу сказать так: это
мне очень интересно.
- На Шахматной олимпиаде в Баку в конце прошлого года
вы не играли. Увидим ли мы вас в составе сборной Украины в
дальнейшем?
- Конечно, я планирую в дальнейшем выступать за сборную
Украины на самых ответственных соревнованиях.
- Можете ли вы из многообразия турниров выделить
наиболее любимые для себя?
- Один из любимых моих турниров - Мемориал
Капабланки на Кубе. Еще очень люблю турнир по фрисландским шашкам
(игра ведется на 100-клеточной доске, а основное отличие от
международных шашек заключается в том, что бить шашки соперника
209

нужно не только по диагонали, но и по вертикали и горизонтали)
в нидерландском городе Франекер. Партии играются на корабле
(город лежит на канале Ван Харинксма), а заключительный тур
соревнований проходит в ратуше - старинном, построенном еще
в конце XVI столетия в стиле эпохи Возрождения здании местной
мэрии.
- С кем из чемпионов мира прошлого вам было бы
интересно сыграть?
- Я уважаю всех обладателей высшего шахматного звания, и
со всеми мне было бы интересно провести шахматные сражения.
Однако, если выбирать кого-то одного, то сыграть хотел бы с
Робертом Фишером. Было бы интересно ощутить дух
соперничества с этим человеком за шахматной доской, противостоять его
специфической шахматной стилистике.
- Как развивается шахматная школа Василия Иванчука во
Львове?
- В декабре нынешнего года ей исполнится уже пять лет. За
это время 263 ученика нашей школы стали шахматистами-разряд-
никами. Сильнейшие ученики нашей школы имеют 1-й разряд. А
это - начало шахматной карьеры. Чтобы прогрессировать,
необходимо много работать. Успехи ведь с неба не приходят! Наша
школа помогает юным шахматистам в становлении. Конечно,
хорошо, когда шахматному совершенствованию деток содействуют
родители, понимая, что умение играть в шахматы будет полезным
для ребенка.
- Можно сказать, что шахматы во Львове популярны, а
родители охотно отдают детей в шахматные школы?
- Несомненно, шахматы во Львове очень популярны. И это
меня очень радует. Традиции передаются из поколения в
поколение. У нас всегда было много сильных шахматистов. Леонид
Штейн, Олег Романишин, Александр Белявский, Марта Литин-
ская, Адриан Михальчишин, Андрей Волокитин, Юрий
Криворучко в разные годы добивались значительных успехов. По числу
гроссмейстеров на душу населения Львов занимает одно из
первых мест в мире!
210

Шахову школу Василя Іванчука у Львові відвідала найсильніша шахістка
світу китаянка Хоу Іфань.
- Михаил Ботвинник был доктором
физико-математических наук. Помогает ли шахматистам нешахматное
образование, научные степени?
- В любом случае, они нелишни. Чемпион мира из
Нидерландов и многолетний президент ФИДЕ Макс Эйве был
профессором по математике, Федор Богатырчук бы врачом-рентгенологом,
профессором медицины, немецкий гроссмейстер Роберт Хюбнер
является известным папирологом, изучает тексты на папирусах,
древние языки. Британец Джон Нанн - доктор математики, уже
в 15 лет был студентом Оксфордского университета, кстати, он
- самый юный студент в Великобритании за 400 лет! Александр
Алехин был доктором юридических наук. Конечно, образование,
общее развитие, общая культура полезны для шахматистов.
- Как часто вы принимаете участие в сеансах
одновременной игры, направленных на популяризацию шахмат?
211

- Время от времени. В прошлом году мы вместе с Олегом Ро-
манишиным проводили сеансы во Львове. Часто сеансы
проходят под эгидой благотворительной организации «Ротари Клуб
Львов». Собранные на таких сеансах средства идут в помощь
детям, чьи отцы погибли в ходе АТО. А наиболее экзотическими
местами проведения сеансов могу назвать места лишения
свободы. В частности, Бережанскую исправительную колонию. Там в
сеансе принимало участие человек 15. Директором этой колонии
был кандидат в мастера спорта по шахматам Ярослав Иванович
Новоженец. Он очень любит шахматы и с удовольствием
организовывает такие мероприятия.
В середине 1990-х я давал сеанс в подобном учреждении
в поселке городского типа Выгода Долинского района Ива-
но-Франковской области. Участвовал я в таком мероприятии и
в Верховной Раде. Однажды мы с Екатериной Лагно давали там
альтернативный сеанс, то есть делали ходы по очереди. В целом,
политики все-таки играют лучше, чем заключенные (улыбается).
Василий Иванчук - буренный гений
украинских шахмат
20.04.2015. http:kontrakty.ua. Евгений Кузьменко.
Ну что, я начинаю рассказ о шахматистах украинской
национальной команды. И первое слово, которое, помолясь, возвышу
над шахматной доской, станется про нашего буремного гения,
неизменного первого номера Украины, - Василия Иванчука.
Василий Михалыч - чемпион мира от Украины, которого
Украина так и не сумела обресть. Это гений с изъяном, и этот
изъян - бренная оболочка, хранящая внутри себя бессмертную
душу. Немолодой уже человек, он презрел все бабки, дедки,
титулы, славу - ради манящего мира под названием Шахматы. Нет,
ему не чужд блеск золота и гром фанфар - но примерно 70% его
мозга принадлежат шахматам, и это делает все остальное -
личную жизнь, регалии, роскошь, женщин - безусловно вторичными
212

по сравнению с маневрами деревянных фигур на деревянной же
доске в 64 черно-белые клетки.
В мире его восхищенно зовут Васей, Иванчуком, Василий
Михалычем и просто Чуки. В 90-х Каспаров по таланту называл его
равным себе и особым шахматистом - всякий раз добавляя, что
хрупкость нервного уклада, неготовность ломать кости и резать
по мясу (а умение это свойственно всякому чемпиону) не
позволят Василию получить мировую корону...
Иванчук - существо с осо-
Як людина і шахіст український кумир всего мира, нездешне-из-
гросмейстер завжди цікавий
ъ . вилистого мироощущения ан
nttnainuuxi липпииапл raitnv г '
ренном компьютерами мире современных шахмат. «Таких теперь
уже нету и скоро совсем не будет!» - говорил Паниковский.
Не будет. Таких. Скоро. Совсем. Никогда. Но пока жив,
наполняет собой весь мир шахмат. И когда уйдет из него, Игра
осиротеет. Потому что таких вот, бескорыстно себя ей отдающих -
почти нет уже... А пока есть - watch his Genius, пока возможно. Он
этого заслуживает. Как и страна, которая, по большому счету, его
Сейчас Василий Михалыч -
уже немолодой корифей Чуки,
бой индивидуалистской
планеты. В дебютах он знает так
много, что у большинства
топ-шахматистов перед
встречей с ним даже не возникает
соблазна начать готовиться.
Просто Вася, с его вкусом к любой
игре, с его
энциклопедическими знаниями, - может сыграть
что угодно, любой дебют, - так
не проще ли просто выспаться
и принять судьбу такой, какой
она явит себя в изгибе этих
густых кустистых бровей?
гел в суперпрагматичном, выве-
213

не замечала. А должна была признать, еще в 90-х - первым своим
любимцем. И кто знает, может, еще признает?..
Гений из города Льва
(3 книги Петра МАРУСЕНКА про зірок світових шахів)
Немногих шахматных игроков всерьез называют гениями.
Даже среди чемпионов мира так именуют далеко не всех.
Можете ли вы представить, чтобы гением назвали, к примеру, Макса
Эйве? А к украинскому гроссмейстеру Василию Иванчуку это
определение приклеилось давно и всерьез. И, несмотря на
отдельные неудачи, некоторую нестабильность, отсутствие
высшего титула, мало кто ставит под сомнение его гениальность. Хотя
титулов за долгую карьеру у Василия Михайловича хватает:
чемпион Европы 2004 года, четырехкратный победитель шахматных
Олимпиад (1988 и 1990 - в составе сборной СССР), 2004 и 2010
- он возглавлял украинскую команду. Троекратный победитель
супертурниров в Линаресе (1989, 1991 и 1995 годах). И тот самый
титул чемпиона мира, но только по блицу - 2008 год.
Впервые я увидел Василия Иванчука весной 1983 года,
когда в Киеве проходил чемпионат СССР среди юношей. Его
привез на турнир мой старый шахматный приятель Михаил
Некрасов из Львова. Да вот беда - Вася, которому вот-вот должно было
стукнуть 14, не имел никаких прав играть в этом соревновании.
Впрочем, надежда еще оставалась. Украина могла включить
одного-двух человек на правах хозяина.
Я в ту пору был корреспондентом республиканской
«Спортивной газеты» и имел некоторое влияние на чиновников
Спорткомитета. Поэтому Некрасов обратился ко мне с просьбой
посодействовать участию мальчика. «Можешь его проэкзаменовать»,
- предложил Михаил. Что и было сделано. Мы сыграли партий
десять блиц, и Вася держался весьма достойно. Я был пленен его
игрой и принялся ходатайствовать за юного львовянина. Но не
тут-то было. В турнир включили мальчика из Днепропетровска,
который звезд с неба не хватал да и выступил весьма посредствен¬
214

но. И только много лет спустя я узнал, что мама этого юного
шахматиста привезла чиновнику, от которого зависело включение в
турнир, покрышки для его автомобиля. Разумеется, перебить
такой козырь простым талантом было немыслимо...
Впрочем, я пригласил Василия в редакцию, где сделал
материал о нем. О том, что родом Иванчук из Тернопольской области,
местечка Копычинцы. Что папа у него прокурор, а мама -
учительница. Что папа научил его игре в шестилетнем возрасте. И, не
имея поначалу тренеров, он приучился к самостоятельной
аналитической работе. Что Василий - шахматный самородок, и ему
уготовано большое будущее.
И, действительно, успехи не заставили себя ждать. Уже в
следующем, 1984 году 15-летний Иванчук попал во взрослый
чемпионат Украины в Киеве. Тогда там собрался очень сильный состав.
В нем участвовали такие «зубры», как Михаил Гуревич и
Владимир Маланюк, да и остальные участники были весьма
приличными. В такой сильной компании львовянин не затерялся и занял
место в середине турнирной таблицы.
Помнится, именно тогда я шел по Хрещатику со своими
друзьями, и навстречу проходил Иванчук. «Запомните этого
мальчика», - сказал я им. «Возможно, это - шахматный гений». «Видно,
что гений», - ответили они. Действительно, юноша шел
полностью углубленный в себя, мало обращая внимание на то, что
происходит вокруг. Да и поведение Василия за доской было весьма
необычным. Нередко юный шахматист устремлял взор в потолок,
очевидно, потому, что прекрасно считал варианты в уме, и
смотреть на доску для него было не столь необходимо. Эта привычка
сохранилась у украинского гроссмейстера и в зрелые годы.
Поздно начав играть в больших шахматах (в 14 лет, к примеру,
Сергей Карякин и Руслан Пономарев были уже гроссмейстерами),
тем не менее, успел добиться успехов в юношеских шахматах. Он
стал чемпионом Союза в шестнадцать лет, в том же возрасте
завоевал и европейский титул.
Первый пик его шахматной карьеры приходится на конец 80-
х - начало 90-х годов. Боевым крещением 19-летнего шахматиста
215

можно назвать чемпионат СССР 1988 года, в котором принимали
участие действующий чемпион мира Гарри Каспаров, его великие
предшественники Анатолий Карпов, Василий Смыслов, недавние
участники матчей претендентов на мировую корону Андрей
Соколов, Артур Юсупов и Рафаэль Ваганян. И украинец не ударил
лицом в грязь: четыре победы при двух поражениях (от
Каспарова и Смыслова), так называемые «плюс два» - вполне достойный
результат.
Ну а три года с 1989 по 1991 вознесли его в шахматную
элиту. По рейтингу львовянин стал третьим шахматистом мира. При
этом он стал победителем многих крупных турниров, среди
которых отметим межзональный - в Маниле, а главное,
супертурниры в Линаресе. Здесь Иванчук опередил в 1991 Гарри Каспарова и
Анатолия Карпова (двух, несомненно, сильнейших шахматистов
мира на тот момент). Одолел он великих чемпионов и в личных
встречах - белыми. Причем, обе эти победы были одержаны в
блестящем стиле, но совершенно по-разному. Даже первый ход
Василий избрал иной с каждым из чемпионов. С Каспаровым
украинец применил 1.е4 и в сицилианской защите буквально
разгромил грозного соперника. Трудно найти еще один пример
подобного разгрома в карьере тринадцатого чемпиона мира. Карпова
Василий переиграл на нюансах в излюбленном варианте
Анатолия Евгеньевича в защите Нимцовича.
И вот подошел важнейший момент - матчи претендентов на
мировое первенство. В 1991 году наряду с Карповым Иванчук
считался фаворитом. И первый поединок с питерским
шахматистом Леонидом Юдасиным подтвердил этот статус Иванчука. Он
буквально камня на камне не оставил от соперника. Матч
завершился 4,5:0,5. Причем ничья случилась лишь в последней партии.
Все это очень напоминало выступления Роберта Фишера в годы
его триумфа!
Как показали дальнейшие события, у Василия появился, так
называемый синдром Штейна. Замечательный львовский (а затем
и киевский) шахматист Леонид Штейн просто блестяще играл
в неотборочных турнирах. Здесь он мог обогнать и нескольких
216

чемпионов мира. Но в межзональных турнирах, с куда более
слабым составом Леонид Захарович как-то терялся и так ни разу не
попал в матчи претендентов. Похожее явление наблюдалось и у
Иванчука.
Исключением стал чемпионат мира 2001 года в Москве, где
Василий уверенно справился со своими оппонентами и вошел в
финал. Особенно приятной стала победа в полуфинале над давним
соперником и ровесником индийцем Виши Анандом. В финале
(т.е. в матче за звание чемпиона мира по версии ФИДЕ) Иванчуку
противостоял его соотечественник 18-летний Руслан Пономарев.
Конечно, 32-летний Василий считался фаворитом. Но так
сложилось, что Руслан играл просто здорово, а, быть может, к львовя-
нину возвратился «синдром Штейна».
Впрочем, Иванчук и сам сознается, что ему труднее играть в
самых важных турнирах: «Конечно, мне хотелось бы стать
чемпионом мира. Но где-то я ощущаю, что именно это желание
создавало мне какой-то прессинг, не давало сосредоточиться на других
турнирах, вселяло беспокойство. Я считаю, что все еще могу стать
чемпионом мира, но только при условии, что я буду
рассматривать это соревнование и отборочные к нему как обычные
турниры, ничего особенного. Тогда я смогу готовиться. Знаю по опыту,
когда турнир очень важный, то все, готовиться не могу - сижу ли
за компьютером или за доской. Слегка спадает это напряжение
- возвращается желание играть в шахматы, появляются новые
идеи. Почему так - я не знаю».
В дальнейшем выступления Иванчука в официальных
отборочных турнирах к борьбе за корону складывались не очень-то
хорошо. И лишь в Кубке мира 2011 года Василий показал свой
высокий класс и смог справиться, наконец, с волнением. Украинец
занял третье место и завоевал право сыграть в турнире
претендентов 2013 года. Увы, и он не принес лавров львовянину, хотя он
и продемонстрировал свой высочайший класс, обыграв Магнуса
Карлсена и Владимира Крамника в личных встречах.
Невозможно не сказать, о том, как играет Иванчук в
командных соревнованиях. Тут Василий Михайлович всегда на коне.
217

Скажем, он выступал на 14 шахматных Олимпиадах, на двух
в составе сборной СССР, а на одиннадцати - играл за команду
Украины. И всегда - с полной отдачей, показывая великолепные
результаты. К примеру, в Ханты-Мансийске в 2010 году Иванчук
набрал 8 очков из 10, занял первое место на своей доске и помог
привести украинскую сборную к золотым медалям. А в редких
случаях, когда игра поначалу не шла, как в Стамбуле-2012, все
равно львовянин был на высоте. Он одержал на финише турнира
три красивейшие победы, исключительно важные, к тому же, в
спортивном отношении. Это позволило украинской сборной
завоевать бронзу.
Как со всяким одаренным человеком, с Василием
приключается много историй, иногда забавных, иногда драматичных.
Помнится, на сборах юношеской сборной Украины в середине 80-х
годов, он неожиданно исчез. Тренеры и шахматисты стали искать
Васю, но никак не могли найти. Наконец кто-то догадался позвать
его. Он незамедлительно отозвался, оказывается юноша
забрался на дерево и читал там книгу. «А чего же ты не объявился?»,
- спросили его. «Меня же никто не звал», - последовал логичный
ответ.
Вторая история произошла на одном из турниров в Линаресе.
Василий проиграл партию и, сидя в баре, переживал свое
поражение. «Неужели так мог играть трехкратный победитель
Линареса?», вопрошал опытный гроссмейстер сам себя. А вот то, что
случилось с ним в Бразилии, конечно, выходит за всякие рамки.
В 2011 году в Сан-Паулу состоялся первый круг финального
турнира «Большого шлема», который Иванчук блистательно
выиграл. Но, когда они с женой выходили из гостиницы, чтобы ехать
в аэропорт, на них напали грабители. И отобрали сумки, пропал
также и паспорт его жены, Оксаны. Самое интересное, как
воистину по-философски отреагировал Василий Михайлович на это.
«Не стоит заострять внимание на том, что меня с женой ограбили,
- написал он в своем блоге - Такое может случиться с кем угодно
и где угодно. К счастью, мы остались целыми и здоровыми, а
грабители не отобрали ничего ценного. Из действительно ценного
218

в тех сумках были лишь мои старые добрые шахматы, которыми
я пользовался очень давно. У меня даже есть такое пожелание:
может быть, эти шахматы каким-то образом попадут умному
ребенку в руки, и благодаря каким-то своим магическим свойствам
помогут этому ребенку стать известным шахматистом». Так
сказать мог по-настоящему незлобливый человек. Кстати, еще одна
деталь. Василий однажды не отказал любителю в сквере сыграть
с ним партию в шахматы. Представляете в этой ситуации
Каспарова?
Козьма Прутков изрек: «Специалист подобен флюсу:
полнота его односторонняя». Об Иванчуке подобного не скажешь. Он
много читает, по его словам, увлекается философией Сократа и
Платона. Изучал несколько иностранных языков: английский,
испанский, турецкий, немецкий, китайский, а еще понимает
польский и хорошо знает русский. Шахматы хороши тем, что играть в
них можно и до старости. Вспомним Эммануила Ласкера, Василия
Смыслова и Виктора Корчного. Поэтому, заканчивая биографию
46-летнего Иванчука, мы, разумеется, не ставим точку...
Шахи - це моє життя
Василь Іванчук про перемоги над Карповим та Каспаровим,
великі шахові турніри і везіння у спорті
7 серпня 2008, Газета «Львівська пошта»
Від того, як сприймають нашу державу у світі, залежить
буквально все: і розміри позик, які надають їй міжнародні інституції,
і обсяги іноземних інвестицій в національну економіку, й навіть
рівень гостинності в непоказному кемпінгу десь у Франції,
Німеччині чи Угорщині. На жаль, імідж України чи не з дня
проголошення її незалежності нагадує багатошаровий коктейль, коли на
дні концентрується все те, що носить влучну назву «система» і
формується з політичної нестабільності, корупції та малоприва-
бливих для бізнесу правил гри. Ближче ж до поверхні піднімаються
219

його чисті й прозорі складові, створені талантом
інтелектуальної, мистецької та спортивної еліти країни. Але чи цінуємо ми її
зусилля? І чи зможемо назвати хоча б з десяток прізвищ її
представників, окрім співачки Руслани Лижичко, футболіста Андрія
Шевченка та боксерського дуету братів Клинків? Мало хто вже
пам’ятає, що одним із тих, на чию честь уперше пролунав Гімн
суверенної України, був львівський шахіст Василь Іванчук, який в
далекому 1991-му здобув блискучу перемогу на міжнародному
супертурнірі в Іспанії. Та ще й яку!
- Цей турнір був особливим, хоча за два роки до нього я вже
виступав у Лінаресі й посів перше місце. Але тоді я грав за СРСР, а
тепер - за зовсім юну державу, місцерозташування якої більшість
європейців навряд чи змогла б показати на карті. В кращому
випадку Україна у них асоціювалася з Росією і не більше. Це одне. А
друге - турнір був дуже напруженим і представницьким,
оскільки зібрав чи не всіх тодішніх шахових «зірок» світу на чолі із Кар-
повим та Каспаровим.
- Обидва вони прибули в Лінаресразом зі своїм ескортом, до
котрого входили навіть масажисти і психологи, за два тижні
перед початком змагань, аби адаптуватися і провести
тренувальний збір. Ви ж у супроводі лише свого помічника Фелікса
Левіна фактично потрапили з корабля на бал. А точніше - з
літака за шаховий стіл...
- Так вже сталося, що коли увійшли у зал, до жеребкування
залишалося кілька хвилин, а до старту змагань - приблизно
година. Однак це, здається, особливо не вплинуло на мою гру. Швидше
навпаки. Перша ж партія - білими проти тодішнього російського
лідера Гаррі Каспарова. Певні переваги, які мені вдалося здобути
вже у дебюті, видно, ошелешили його. Налаштований на перемогу
Каспаров явно не чекав такого «нахабства» від молодого шахіста.
І в кінцевому результаті програв партію.
- Опісля були перемоги в особистому чемпіонаті Європи і
в складі команди України на чемпіонаті світу, в міжнародних
турнірах, які відбувалися в Лінаресі, Монако, Манілі,
Дортмунді, Мадриді та багатьох інших містах світу. За ті майже dead-
220

цять років, що ви захищаєте честь держави, їх накопичилося
стільки, що всі й не пригадаєш. Були ігри, так би мовити, у
звичайні шахи і «блискавичні», коли на всю партію відводиться
лише 3-4 хвилини. А ще - «наосліп», коли спортсмен не бачить
дошки і повинен тримати всю позицію в голові... Чи можна їх
класифікувати за принципом: легші й складніші?
- Раніше великі шахові турніри поділялися за категоріями. І
чим вищою була категорія, тим цікавішою була гра, а результати
непередбачуванішими. Тобто до кінця зберігалася інтрига. Тепер
же змагання частіше організовуються «під когось» і ніби
запрограмовані на перемогу того чи іншого гравця. Так, у Дортмунді
зазвичай перемагає Крамник, у Лінаресі - Ананд... Або, до
прикладу, взяти Софію, де перше місце стабільно виборює Веселій
Топалов.
Правда, цього року я порушив традицію, хоч обидва
болгарські шахісти - Топалов і Чепаринов - мали додатковий стимул:
один із місцевих банків встановив спеціальний приз у розмірі 500
тисяч доларів США за перемогу котрогось із них. Через мене
залишилися без нього... Із 10-ти можливих вдалося набрати 8 очок,
до того ж у першому колі виграв усі без винятку партії.
Результатом я цілком задоволений, хоча не можу сказати, що грав краще
Топалова. Просто комусь пощастило більше, а комусь - менше.
- Вас визнали кращим спортсменом Львівщини минулого
року. Зараз ви маєте другий рейтинг серед шахістів світу, по-
ступаючись лише Вішванатану Ананду...
- Загалом рейтинг мене не надто цікавить. Хоча, з іншого
боку, є шахісти, які після кожної партії починають ретельно
обраховувати свій рейтинг. Все це дуже умовно. Однак десь раз у
квартал я переглядаю ці таблиці, аби відповідно підготуватися до
гри з тим чи іншим шахістом.
- Ширилися чутки, ніби Іванчук теж не проти переїхати
до котроїсь із країн, де шахістів більше і цінують, і шанують,
ніж в Україні. Хоча після еміграції колишні відомі львівські
шахісти Білявський, Дорфман та інші якось тихо зійшли зі сцени,
так і не реалізувавшись в західному «едемі» як спортсмени...
221

- А навіщо кудись їхати? Кілька років тому я виступав за один
із турецьких клубів у тамтешньому чемпіонаті країни. Але це
зовсім не означає, що я мріяв туди переїхати. А от турецьку мову
вивчив, і знаю її цілком пристойно. Я тут народився - в
сусідній Тернопільській області. Тут мої батьки, моя кохана дружина
Оксана і мій дім.
- Вас називають «безперервно» граючим шахістом. Турнір
за турніром - це ж неймовірно виснажує. Ви хоч колись
відпочиваєте?
- Переважно у дні свят і то не завжди. Шахи неможливо
викинути з голови. Можу прокинутись, скажімо, ще до сходу сонця
й аналізувати якусь позицію. Власне, тому й не люблю сідати за
кермо автомобіля, бо можу подумки відволіктися,
обмірковуючи комбінацію, і накоїти лиха. За мене це робить дружина, яка
залюбки керує машиною. Вона за професією бухгалтер і шахами
настільки, як я, не захоплюється. А щодо відпочинку... Коли
буваю вдома, то тричі на тиждень граю у теніс, ходжу на масаж чи
у сауну. А ще ми з дружиною є частими глядачами у львівських
театрах.
- Пошуки нового й неординарного завжди є ризиком, який
може вилитися і у виграш, і у поразку. Та й життя жодного
спортсмена ще ніколи не складалося із суцільних білих смуг. Чи
не спокійніше бути прагматиком, керуючись принципом
«тихіше їдеш - далі будеш»?
- Шахи - моє життя. Тому вважаю, що в кожній грі треба бути
художником і творчо підходити до кожної партії. Адже це дуель
інтелектів. А поразки... Перевіреною панацеєю від депресії є інші
ігри. Колись дуже захоплювався преферансом, зараз можу піти у
казино. Коли не щастить у шахах, то там фортуна обов’язково
повернеться обличчям. Сам не раз у цьому переконувався.
- Колись під час матчу Карпов-Корчной спалахнув скандал
щодо того, що серед глядачів були чи то екстрасенси, чи то
гіпнотизери, які впливали на суперника. Ви вважаєте це
можливим?
- Хто його знає... Особисто я намагаюся триматись від таких
людей якнайдалі.
222

- Більшість спортсменів трохи забобонні. Хтось возить
з собою на змагання іграшку-талісман, хтось вдягає під «аді-
дасівську» форму стару пошарпану, але «щасливу» футболку.
Шахістам це теж притаманно?
- Я не маю такої футболки. А до одягу взагалі ставлюся
залежно від настрою. Можу перед грою кілька разів міняти
костюми, а можу піти на гру в тому, що під руку потрапить. Правда,
якщо дружина поруч, то до такого не допустить.
- Ви наближаєтесь до того віку, коли чимало відомих
шахістів покинули великий спорт. Проте не менше із них
(наприклад, той же Таль) грали до старості. Як довго ще робитиме
кар’єру гросмейстер Іванчук?
- Доки не набридне грати. Поки ще на пенсію не збираюся,
оскільки вважаю себе достатньо молодим і перспективним
шахістом. Прикро тільки, що цей наймасовіший після футболу вид
спорту в Україні дещо підупав і жодним чином не
популяризується і практично не підтримується, як, скажімо, у тій же Болгарії.
Втім, все це не так складно надолужити - талановитої молоді у
нас вистачає.
Приговор: Гений. Обжалованию подлежит
Январь 21,2015. http:vladpress.com.
ChEsSay by Vlad Tkachiev.
Декабрь 2013-го года, Швейцария, маленький городок Волен
неподалеку от Цюриха, 13.02 по местному времени. Из столовой
местной клиники для пожилых людей на нас - группу в составе 3-х
человек, приехавшую из Москвы, - устало смотрят десятка
полтора пациентов. Как-то не хочется верить, что Виктор Львович
Корчной живет теперь здесь, наверное, этим и объясняются наши
такие долгие кружения вокруг да около. Наконец, заветная дверь
на одном из верхних этажей открывается. «Ну где же вы
пропадаете, я жду уже целый час!» - все нормально, «Виктор Грозный»
и после перенесенного инсульта пребывает в боевом настроении.
На деревянной доске прямо в прихожей стоит позиция из партии
223

Карлсен-Иванчук в Лондоне. Добро пожаловать в музей
параллельной шахматной истории, где главные герои - те, кто
чемпионом мира не стал - Керес, Бронштейн, сам хозяин квартиры. И,
конечно, Василий Иванчук.
Кстати, партию ту он выиграл. А затем и еще одну - против
Владимира Крамника, тем самым определив имя нынешнего
обладателя шахматной короны. Ничего в личной судьбе Иванчука
это уже не решало, турнир к тому моменту был безнадежно
завален. Как и почти все официальные розыгрыши первенства мира,
в которых он принимал участие - кроме 2001-го года.
Во время сбора материала для статьи я был страшно удивлен,
узнав, что официальных титулов у Василия не так уж и много:
чемпион Европы 2004-го года, четырехкратный Олимпийский
чемпион - 2 раза в составе сборной СССР и 2 раза, возглавляя
сборную Украины. 1-место в командном чемпионате мира 2001-
года, чемпион мира по блицу 2007 года. И все!
При этом Иванчук - победитель множества соревнований
различных мастей и рангов, включая трижды(!!!) шахматный
Уимблдон - Линарес. Но главное не в этом. Он - гений.
Признанный. Еще при жизни. С этого места хочется поподробней.
Шахматная публика не слишком склонна к девальвации этого
неофициального звания, за всю историю гениев у нас - раз-два
и обчелся: Морфи, Капабланка, Алехин, Фишер, Каспаров. Для
кого-то чуть больше, для кого-то - чуть меньше, но эти имена
определит любой опрос мнения. Заметьте: все, включая Морфи,
- сильнейшие игроки своего времени, Чемпионы. И вот Василий
Иванчук - в течение короткого периода времени был 2-ым
шахматистом мира, не более того. При этом - гений в глазах
большинства людей лет эдак с 16-ти. Чудны дела твои, Господи!
А что, если усомниться в общепризнанном клише и
попытаться сформулировать объективный вердикт? Давайте попробуем!
Публичное восприятие
Как известно, именно оно гениев создает и низвергает,
отсюда и начнем. Самые важные для понимания феномена этой
популярности заявления я специально поставил в конец. Итак, Чуки
224

вопринимается как «Народный Чемпион», он возглавляет борьбу
расы шахматистов против нашествия компьютеров. Он
человечен и крут, но склонен к чудачествам - во время партии любит
теребить источник бесчисленных идей - собственный нос. Любому
понятно, что это и есть орган, отвечающий за сверхспособности
Чуки-Супермена. Неизданный пока комикс с неясной
перспективой экранизации.
Мнение коллег-профессионалов
Пусть некоторые из них - бывшие или нынешние
конкуренты, без этой точки зрения никак - кто еще изучил Иванчука столь
детально? В итоге мной было опрошено 10 гроссмейстеров: Гри-
щук, Гельфанд, Эльянов, Рязанцев, Рублевский, Мирошниченко,
Кажгалеев, Чучелов, Сулыпа, Михальчишин и один журналист,
освещавший бесчисленное количество турниров с участием
Василия - Юрий Васильев. Не забыл я и о самом себе, так что, как в
любом уважающем себя суде присяжных, всего оказалось
собрано 12 голосов. Мнения разделились ровно наполовину, вот они в
концентрированной форме.
Гений:
У Иванчука ни на кого не похожая манера игры и
исключительно широкий дебютный репертуар, он способен видеть вещи,
скрытые от глаз большинства. Творческая составляющая у него
явно преобладает над спортивной. Василий живет шахматами и
генерирует не отдельные ходы, а цельные идеи - везде, где бы ни
находился. Феноменальная память вкупе с фанатической
любовью - на них зиждется еще и колоссальная эрудиция Иванчука.
Никого Гарри Кимович не боялся так, как именно этого
шахматиста. Настолько, что даже имя его в кругу Каспаровых
произносили вполголоса. При этом есть что-то в Иванчуке по-детски
непосредственное, нечто так хорошо отображенное Джоном
Туртурро в фильме «Защита Лужина». Единственное, что
определяет силу Василия в конкретный момент - это его состояние, и нет
шахматиста сильнее, чем Иванчук в форме.
Не гений:
«Талант достигает цель, которую никто не может достичь;
гений - ту, которую никто не может увидеть» - это не про него.
225

Иванчук не опередил свое время и не сумел превзойти
современников, хотя изначальные способности действительно
выдающиеся. Но невозможно сравнивать его вклад в дебютную теорию с
аналогичным наследием тех же Каспарова, Крамника и Ананда.
Порой Василий, пользуясь созданным образом, позволяет себе
вещи не вполне корректные - при быстром контроле времени,
например. Да и вообще, роль рассеянного гения скорее напускная,
ему так удобнее скрывать подлинное «Я».
***
Как видим, адвокаты гениальности Иванчука оказались куда
более красноречивы и разговорчивы, что, в общем, понятно. Я не
стал уточнять позицию каждого опрошенного и предостерегаю
вас от попыток угадать, кто как голосовал - поверьте, это
невозможно! Несколько раз было удивительно, насколько обычная
линейная логика здесь не работает.
Партии как улика
Я, по мере сил, внимательно просмотрел 3649 партий
Иванчука, что есть в моей базе данных. Они - мой постоянный спутник
всю сознательную жизнь, ведь начал я шахматную карьеру как раз
в период ошеломляющего дебюта Иванчука на шахматной сцене.
Из бросающегося в глаза: действительно широчайший дебютный
диапазон, блестящая эрудиция во всех стадиях игры, отточенная
техника. Сейчас, в 2015 году, оригинальность его замыслов мне
уже не кажется настолько неземной, как раньше - все-таки
Василий в основе своей очень классический шахматист.
Поразительно, как часто та или иная из его идей является репликой на уже
сыгранную партию, просветитель Иванчук доносит до нас это
сокровенное знание.
Из личного дела
В шахматы Василий Иванчук начал играть с 10-ти лет, в
возрасте 15 лет выиграл чемпионат СССР среди юношей.
Впечатляющий факт - все 48 партий первого матча Карпов-Каспаров юноша
помнил наизусть. Страсть к тренировке безусловно выдающейся
памяти с годами сохранилась: Иванчук говорит на 4-х иностран¬
226

ных языках - английском, испанском, турецком и польском,
помнит квадраты чисел от 1 до 30, знает наизусть множество песен
и стихотворений.
• Наивысшие достижения в мировой табели о рангах: 2-я
позиция в 1991-ом и 2007-ом годах.
• По собственному признанию, большое количество
оригинальных идей было найдено им в церкви, в процессе наблюдения
за службой.
• На Новый 2009-ый год в опубликованной сайтом www.ch-
esspro.ru статье предложил новую игру шахматными фигурами,
названную им «Поцелуй королевы».
• Всерьез увлекается шашками, играет в силу кандидата в
мастера, принимал участие в чемпионате Львова.
• Предпочитает смотреть виды спорта, предполагающие
индивидуальное противостояние: теннис, бокс.
• Занимается шахматами обычно без помощи компьютера,
вслепую или используя большую шахматную доску и фигуры.
• В Линаресе 2009-го года предложил ничью Домингесу на 47-
ом ходу в выигранной позиции, поскольку посчитал
некорректным свое поведение в обоюдном цейтноте (предложение было
принято).
Медэкспертиза
А что такое гениальность? - ведь четкого определения
понятия не существует. Согласитесь, это придает нашему
расследованию особую пикантность. Из найденных работ на эту тему мне
больше всего понравился труд Чезаре Ломброзо «Гениальность
и помешательство». Прошу не смущаться названием - уверен,
очень многие из нас сами связывают экстраординарные
способности того или иного индивидума с некой формой безумия. А
еще больше тех, кто с удовольствием принял бы на себя эту ношу,
будь оно возможно. Как бы то ни было, вот какие главные
опознавательные приметы гения итальянский ученый в своей книге
выделяет:
1. Неестественно развитые способности в той или иной
области с самого раннего возраста.
227

2. Наличие вредных привычек для постоянного поддержания
себя в тонусе.
3. Тяга к перемене мест, неусидчивость.
4. Склонность к смене профессий и рода деятельности.
5. Стремление разрешить самые сложные вопросы науки,
искусства, бытия.
6. Особый - колоритный, страстный стиль письма.
7. Глубокие внутренние страдания от религиозных
сомнений.
8. Ненормальное построение речи.
9. Заостренное внимание на собственных сновидениях.
На самом деле Ломброзо определил еще несколько
характерных черт, свойственных психологически неустойчивым гениям,
интересующиеся могут найти это сами. Мне - на основе личных
наблюдений - предложенная им система кажется вполне
релевантной.
Иванчук на вопрос, кого он считает гением в шахматах:
• - Капабланку - точно. Фишера - точно.
• Пауза.
• - Алехина? - подсказка с места.
• - Да. - Алехина Василий «утвердил».
• - Каспарова?
• -Да.
• - Карпова?
• - Нет.
• - А Таля?
• - Загадка. Я не могу однозначно сказать «да» или «нет». Таля
я не понимаю.
• - Айз женщин?
• - Юдит Полгар.
• - А Магнуса Карлсена?
• - Большой талант. Но суверенностью гением я бы его не
назвал. (www.chesspro.ru, 2009)
Говорят, понятие «Гений» в его нынешнем значении возникло
только в 18-ом веке. Ну, это в мире обычных людей, а в шахматах
228

наверняка намного раньше - не думаю, что Ac-Сули или Греко
воспринимали как обычных смертных. Титул этот неофициальный
и выдается публикой неохотно, с еще большим трудом
сохраняется. Хотя ценится в веках куда значительней, чем какие-то там
прижизненные регалии. Удостоить этим высшим званием
Василия Михайловича Иванчука или нет - судить вам.
(Від автора цієї книги. Колись талановитий шахіст і
спостережливий аналітик Влад Ткачов обов’язково напише ще одне
цікаве дослідження про Василя Іванчука. І назве його так:
«Приговор: Гений. Обжалованию не подлежит!»)
Василий Иванчук: «Стать чемпионом мира?
Ничто не мешает!»
10.01.2017. Евгений Суров. Chess-news.ru
Е.СУРОВ: ...Очень много людей вас поздравляют и, конечно,
желают всего наилучшего. Вы сейчас, судя по всему, много
играете. Правильно ли я понимаю, что ваша жизнь по-прежнему
насыщена выступлениями в турнирах? Или где-то о вас уже начинают
немножко подзабывать?
В.ИВАНЧУК: Не знаю, смотря кто. Но турниров хватает. И
следующий год будет насыщенным, и в прошедшем я довольно
много играл. Так что в этом отношении веду очень активный
образ жизни.
Е.СУРОВ: Скажите, а вы прочли какую-нибудь норвежскую
сказку? Помните, вы мне рассказывали, как очень любите сказки
и перед партиями с серьёзными соперниками можете даже
прочитать какую-то национальную сказку. Я это к тому, что вы опять
обыграли норвежского чемпиона, и даже не один раз.
В.ИВАНЧУК: Да, но при таком регламенте тут было не до
сказок.
Е.СУРОВ: Но вы с ним играете как обычно? Или всё-таки
партия с Карлсеном для вас какая-то особенная?
В.ИВАНЧУК: При таком турнире, когда играешь быстрые и
блиц, когда одна партия следует за другой, нельзя сказать, чтобы
229

какая-то из партий была чем-то особенным. Потому что
особенная каждая партия, и её нужно очень серьёзно играть.
Е.СУРОВ: Я сразу задам вам один из вопросов, который
пришёл на сайт. Человек, задающий его, сравнивает вас с Корчным по
желанию играть и по преданности шахматам, и спрашивает, как
вам удаётся до сих пор поддерживать интерес к игре?
В.ИВАНЧУК: Не то чтобы мне это как-то удаётся. У меня
это получается как-то естественно, и у Виктора Львовича,
кстати, тоже получалось - я же с ним много общался. Как раз о нём
вспомнили довольно удачно. Когда я рос, в детском, юношеском
возрасте у меня было много наставников, которые мне помогали.
И, конечно, я им благодарен до сих пор за ту помощь, которую
они мне оказывали. Но когда я вышел на уровень
супергроссмейстера, я тоже работал с разными людьми, но только двоих могу
назвать, кто много мне дал именно как супергроссмейстеру. К
сожалению, их обоих уже нет. Это Виктор Корчной и Лембит Олль
из Эстонии.
Е.СУРОВ: А почему именно эти двое?
В.ИВАНЧУК: Ну, у меня с ними была работа, было общение,
очень многое я от них почерпнул. У Виктора Львовича интерес к
шахматам был естественный, как потребность подышать свежим
воздухом, как что-то такое, без чего человек не представлял своей
жизни. И ему в большинстве случаев не приходилось прилагать
какие-то усилия, чтобы заставить себя этим заниматься.
Е.СУРОВ: А о себе вы можете сказать то же самое? У вас
интерес к игре на том же самом уровне?
В.ИВАНЧУК: Конечно, трудно сравнивать, индивидуальные
особенности разные. Но могу сказать, что интерес к игре и
желание победить у меня на достаточно высоком уровне. Оно не
притупилось.
Е.СУРОВ: Есть один из вопросов, где вас просят
прокомментировать статью Алехина «Арийские и еврейские шахматы». Вы
помните, наверное, была такая статья. Как вы относитесь к ней?
В.ИВАНЧУК: Я слишком глубоко в это не вникал, и даже не
уверен, что я прочёл всё это полностью, от и до. Но мне показа¬
230

лось, что писал всё-таки Алехин, потому что я много читал его
статей и книг, так что стиль-то его, вряд ли это писал другой
человек. Но у меня ощущение, что он это делал под каким-то
давлением... Во время войны такое было вполне возможно, что ему или
его жене, которая была еврейкой, что-то угрожало...
Е.СУРОВ: Ещё один наш читатель задаёт вам сразу несколько
вопросов, и я постараюсь их озвучить в быстром темпе: «Можете
ли вспомнить курьёзные случаи, случившиеся за тридцатилетие
игры на высшем уровне?».
В.ИВАНЧУК: Чтобы были связаны именно со мной? Были,
конечно. Например, с Азмайпарашвили - ферзём с аЗ пошёл на
g4, играя чёрными. Азмайпарашвили сказал, что вообще-то ферзь
так не ходит. Я понял свою ошибку, и пришлось сдаться,
потому что ферзём там хорошего хода не было. Там позиция и так-то
была не очень, правда, там был ход конём, который позволял
сопротивляться. Так что вот такой был курьёз.
Е.СУРОВ: Это было в классике?
В.ИВАНЧУК: Да, это была партия с классическим контролем.
Причём там был матч из двух партий, первую я выиграл, а ту
вторую проиграл, но потом в быстрых мне удалось победить.
Е.СУРОВ: Ещё вот такой вопрос: «Какова ваша жизненная
философия?»
В.ИВАНЧУК: Жизненная философия... Я считаю, что
человек должен жить в гармонии с самим собой, с окружающим
миром. Есть хорошая фраза: «Возлюби своего ближнего, как
самого себя». Конечно, надо заботиться о своём здоровье, надо иметь
хороший духовный контакт с близкими людьми. Поскольку я не
считаю, что моя жизненная миссия - что-то радикально изменить
в мире, совершить какую-то революцию, - то я понимаю, что в
мире есть и много хорошего, и много не очень хорошего. И надо
научиться защищать себя от того, что может мешать или
угрожать. Важно никому не делать зла, без крайней необходимости
ни о ком не говорить плохо. Благодарить Господа Бога за каждый
прожитый день.
Е.СУРОВ: Вам удаётся делать то, что вы перечислили?
231

В.ИВАНЧУК: В целом удаётся. Конечно, бывают тяжёлые
периоды, когда я даже физически чувствую, что во мне что-то
нарушается, и тогда все усилия идут на то, чтобы хоть как-то прийти
в норму.
Е.СУРОВ: А как вы обычно справляетесь с негативом? Ведь
негатив может появиться откуда угодно и когда угодно - из
телевизора, например...
В.ИВАНЧУК: Кстати, телевизор практически никогда не
смотрю, так что оттуда у меня негатив не появляется, эту проблему
я решил. А так - по-разному. Раньше бывало так, что если меня
что-то сильно разозлит, то я просто брал тетрадь, ручку и писал
всё, что в голову придёт. И когда всё это выливал на бумагу, мне
становилось легче. В другой раз просто уединяюсь. Считается,
что иногда полезно подойти к дереву, обнять его и как бы
перенять энергию этого дерева...
Е.СУРОВ: Эта ваша тетрадь меня заинтересовала. Или она
даже не одна?
В.ИВАНЧУК: Да, таких тетрадей у меня полно. Там всё, что
хочешь: и шахматные варианты, и всё самое-самое разное.
Е.СУРОВ: Ничего себе! А вы когда-нибудь задумывались, что
этим тетрадям, может быть, и цены нет? Что они бесценны!?
В.ИВАНЧУК: Кстати, относительно Виктора Львовича - я у
него научился ещё писать на книгах. Когда у него был дома, видел,
что на шахматных книгах какие-то пометки. То есть он смотрит
какие-то партии и сразу помечает, что такой-то ход заслуживает
внимания. Тогда для меня это было чем-то диким, в моём
мировоззрении, и я спрашивал: как это вы - на книгах пишете?! На
что он отвечал что-то вроде: мои книги, что хочу с ними, то и
делаю. И даже сказал тогда такую фразу: «Тем более, что после
моей смерти эти книги с моими надписями будут иметь большую
ценность». И с тех пор я тоже начал писать на книгах - взял
хороший пример. Необязательно на шахматных, конечно, и на
художественных тоже. Читаешь, вдруг мне что-то пришло в голову
- я тут же на полях записал. Или подчеркнул что-то, если мысль
понравилась.
232

Е.СУРОВ: А вы обычно пишете на русском или на
украинском?
В.ИВАНЧУК: Могу и на испанском написать, и на английском,
если какая-то фраза пришла в голову на этом языке. Но обычно
всё-таки на украинском или на русском.
Е.СУРОВ: Вообще пришло очень много вопросов такого типа:
какие книги читаете, какие фильмы смотрите, какую музыку
слушаете?
В.ИВАНЧУК: Конечно, это всё под настроение. Помню,
недавно я читал Герцена «Кто виноват?», и книга очень
понравилась. А из фильмов я недавно смотрел «Мирный воин», и тоже
понравилось. Американский фильм о смысле жизни. А музыку
слушаю под настроение, в основном классическую. Кстати, в
музыке очень люблю что-то типа йоги, чтобы успокоиться, привести
себя в порядок.
Е.СУРОВ: Я не хочу задавать слишком провокационные
вопросы, но вот, скажем, вы считаете, по примеру одного видного
деятеля, что распад Советского Союза - это крупнейшая
геополитическая катастрофа двадцатого века?
В.ИВАНЧУК: Не знаю. Очевидно, что были довольно сложные
процессы, связанные с этим распадом. Я не чувствую себя
специалистом в этом вопросе, чтобы давать какие-то комментарии. Я
просто для себя решил: раз такое произошло, значит, это
почему-то было надо. Не то, чтобы я считал безупречной философию
«всё, что ни делается, то к лучшему», но просто в данном случае
так случилось. Как-то повлиять на это, реально что-то изменить я
не мог, поэтому я просто должен принять то, что уже произошло,
как-то к этому приспособиться. А хорошо это или плохо?.. Я
просто располагаю слишком малым объёмом информации, чтобы об
этом судить.
Е.СУРОВ: А то, что происходит сейчас, например, в вашей
стране, вы как-то сравниваете со своими ощущениями, которые
были в восьмидесятых? Нет какого-то разочарования или,
наоборот, позитивных мыслей - что всё сдвинулось и пошло так, как и
должно было пойти? Какие у вас были ожидания в конце восьми¬
233

десятых, когда уже дул ветер перестройки, и было ясно, что
страна как-то меняется? И если сравнить тогдашние ощущения с тем,
к чему мы пришли сейчас.
В.ИВАНЧУК: Не знаю, насколько удачно построен вопрос,
потому что в конце восьмидесятых я был в первую очередь
сконцентрирован на шахматах, на турнирах, на своих амбициях. А
остальное - так... Если что-то где-то меня касалось, тогда я в это
вникал. А так, чтобы действительно я этим реально жил, такого
не было. Конечно, я помню, когда Украина становилась
незалежной, когда были первые выборы, когда на пост первого
президента Украины претендовали Кравчук и Чорновил, тогда это всё
воспринималось с энтузиазмом. А потом я заметил, что энтузиазм
как-то подостыл, началась реальная жизнь, далеко не все люди
были довольны... Может быть, так и не бывает, чтобы все
проблемы сразу решились. С другой стороны, я, конечно, горжусь,
что сейчас живу в независимом государстве и надеюсь, что для
Украины ещё настанут лучшие времена, чем они есть сейчас.
Е.СУРОВ: Вы в этом уверены?
В.ИВАНЧУК: Да.
Е.СУРОВ: Ещё спрашивают, как вы готовились к Каспарову и
боролись с ним за доской?
В.ИВАНЧУК: Было по-разному, но я помню турнир 1997 года,
который я закончил в глубоком минусе, а у Каспарова как раз
выиграл. Я не очень хотел играть в том турнире, не очень хорошо
себя чувствовал, хотел отказаться, но заранее дал согласие,
поэтому пришлось ехать. Приезжаю на турнир, жеребьёвка, с
Каспаровым - в восьмом туре. И я для себя решил: буду готовиться
только к Каспарову. Остальные партии как сыграю, так и сыграю,
а вот партия с Каспаровым - это важно. И мне удалось тогда эту
партию выиграть, в системе Земиша. Кстати, тот турнир я играл
довольно творчески. Может быть, была какая-то раскованность.
Помню, была партия с голландцем Пикетом, который, к
сожалению, перестал играть в шахматы. Журналист Юрий Васильев мне
говорит: вот ты говоришь, что можешь играть все дебюты; а ты
можешь сыграть королевский гамбит? Я говорю: могу. И на сле¬
234

дующий день играю с Пикетом, выхожу в королевский гамбит и
обыгрываю его.
Е.СУРОВ: По заказу!
В.ИВАНЧУК: Да. Правда, помню и партию с Полгар, где я
ходов в девятнадцать белыми проиграл, ну ничего. Я считал, что это
мелочь, потому что впереди партия с Каспаровым - вот там
действительно важно.
Е.СУРОВ: Каспаров ведь о вас тоже очень хорошо отзывался
как о шахматисте. Не знаете, может быть, он к вам тоже как-то
по-особенному готовился?
В.ИВАНЧУК: Вполне возможно. Но это всё-таки его надо
спрашивать или его секундантов, которые порой тоже
рассказывают удивительные вещи...
Е.СУРОВ: У вас, кстати, по-прежнему широчайший
дебютный репертуар. Вы можете сыграть всё, что угодно.
В.ИВАНЧУК: Для этого я, конечно, обязан следить за всеми
новинками, что я и делаю. И не только следить, но и по
возможности пытаться находить какие-то идеи, что тоже, в общем-то, мне
удаётся.
Е.СУРОВ: То, что вы следите, я понимаю. А вот мне
интересно, какой мощности у вас компьютер?
В.ИВАНЧУК: Вы думаете, я знаю?
Е.СУРОВ: Просто сейчас модно и даже необходимо среди
топ-гроссмейстеров иметь такие мощнейшие компьютеры, что
обычному человеку даже и представить сложно. И вот они там
якобы работают по 24 часа, и пока гроссмейстер где-то находится,
они ему всё показывают удалённо.
В.ИВАНЧУК: Я такой ерундой не занимаюсь. У меня
всего один компьютер, ну сколько-то гигабайтов у него там есть, я
даже не знаю, сколько. А вы сказали насчёт того, что положено
гроссмейстеру. Так вот я недавно давал благотворительный сеанс
с Олегом Романишиным - по двадцать досок. Нас тепло
встретили перед сеансом, угостили, всё проходило в дружественной
атмосфере. И как раз когда меня угощали коньяком, я вспомнил
историю с Левенфишем и Толушем.
235

А история была такая. В далёкое советское время приезжает
Левенфиш в Ленинград давать сеанс на каком-то заводе или где-
то ещё. Приехал, завели его в комнату - водка, закуска, всё как
положено... И говорят: «Вот, Григорий Яковлевич, здесь всё, что
нужно». Он смотрит на всё это и говорит: «Что это?» Ему говорят:
«Ну как что? Мы недавно приглашали гроссмейстера Толуша, так
он нам популярно объяснил, что это всё положено
гроссмейстерам перед началом сеанса».
Е.СУРОВ: Но вы ко всему этому равнодушны? К выпивке,
застолью, к тому, что на столе находится?
В.ИВАНЧУК: Ну почему же? Могу посидеть в приятной
компании. И то, что на столе находится, тоже важно. Еда тоже
должна приносить удовольствие,
да и люди, тебя окружающие,
должны быть приятны. Так что
не могу сказать, чтобы я был
совсем равнодушен.
Е.СУРОВ: Пришёл ещё вот
такой вопрос: «Если бы
президентом ФИДЕ был Василий
Иванчук, что бы он сделал по
сравнению с нынешним
руководством ФИДЕ?»
В.ИВАНЧУК: Василий
Иванчук в президенты ФИДЕ
просто бы не полез, понимая,
что это совершенно не его дело.
Я бы посоветовал подыскать
для этой роли гораздо более
достойного человека, коих есть
масса. Это то же самое, как если
бы мне предложили выступить
в оперном театре или
продемонстрировать какой-то балет.
Я думаю, у меня хватило бы
мозгов отказаться.
Видрукувавши великий
кольоровий портрет українського
гросмейстера на своїй обкладинці,
авторитетний журнал «New in
chess» пише: “VASILI IVANCHUK.
Lives in chess, 24 hours a day, 365 days
a year”. Потрібен переклад?..
236

Е.СУРОВ: А в детстве вы кем мечтали стать?
В.ИВАНЧУК: Да я уже и не помню. Наверное, меня просто
рано захватили шахматы, потом пошли успехи, и вопрос о моей
профессии решился сам собой.
Е.СУРОВ: Помню, ВКонтакте спрашивали: если бы Иванчук
не стал шахматистом, кем бы он мог быть?
В.ИВАНЧУК: Понятия не имею. Кем-то бы стал, наверное.
Но я рад, что стал шахматистом и продолжаю быть шахматистом
очень высокого уровня.
Е.СУРОВ: Юрий Волков задаёт вопрос, который вам задавали
уже, наверное, раз сто: «Что мешает вам стать чемпионом мира по
классическим шахматам?».
В.ИВАНЧУК: Да ничто не мешает. Надо им просто стать, и
всё.
Е.СУРОВ: Но все те, кто и присылал вопросы, и не присылал,
но следит за вашими выступлениями, они ещё могут надеяться на
удачный исход этой кампании - просто стать чемпионом мира?
В.ИВАНЧУК: Конечно, могут. Если даже я сам надеюсь.
Е.СУРОВ: Здорово! Но в Гран-При вы не участвуете, а это
значит, что в турнир претендентов вы можете попасть либо по
рейтингу, либо через Кубок мира. Получается, что на Кубок мира-то
вся основная надежда.
В.ИВАНЧУК: Да. Правда, по опыту знаю, что если я еду на
какой-то турнир и считаю, что он - моя основная надежда, то этот
турнир, как правило, заканчивается полным провалом. Так что
лучше, если я еду на турнир с мыслью просто поиграть в
шахматы. И тогда шансов на успех значительно больше...
Е.СУРОВ: Скажите, вы же наверняка смотрите партии и
современных шахматистов? Чьи на вас производят наибольшее
впечатление? Из тех, кто сейчас на самом виду.
В.ИВАНЧУК: Трудно сказать... С теми, кто действительно на
самом виду, вообще какая-то странная ситуация. Они всё время
играют в этих супер-топ-турнирах, всё время одни и те же люди,
и в какой-то момент начинаешь путать, кто из них сыграл какую
партию и каким цветом. Такое ощущение, что смотрю очередной
семейный турнир.
237

Е.СУРОВ: Означает ли это, что среди них мало личностей,
которые выделялись бы из серой массы?
В.ИВАНЧУК: Наверное, нет, потому что среди них есть
довольно яркие личности. Например, Карлсен очень яркая
личность, Аронян очень яркая личность. Накамуру и Каруану я знаю
меньше... Трудно кого-то выделить, хотя отдельные партии
бывают, конечно, очень красивыми.
Е.СУРОВ: Вот ещё один читатель вспоминает наше с вами
интервью пятилетней давности (даже уже чуть больше), где вы
говорили о своей потенциальной книге «Шахматные новеллы».
В.ИВАНЧУК: Эта книга уже вышла на украинском языке, так
и называется «Шахматные новеллы Василия Иванчука».
Е.СУРОВ: Ах, значит, мы тогда о ней и говорили. Извините,
память подводит. Но вопрос всё равно остаётся: будет ли ещё
какая-то книга?
В.ИВАНЧУК: Надеюсь, что будет. Но пока конкретно такого,
над чем бы я сейчас работал, нет. Хотя в будущем планирую что-
нибудь написать.
Е.СУРОВ: Ещё людей интересует: «Ставите ли вы себя в один
ряд с такими великими шахматистами, как Фишер, Каспаров,
Карлсен?»
В.ИВАНЧУК: В каком смысле? Может быть, это и нескромно,
но я помню, что с удовольствием читал книгу Юдасина
«Тысячелетний миф шахмат»... Кстати, замечательная книга.
Е.СУРОВ: Да, вы о ней как-то уже говорили.
В.ИВАНЧУК: Да, и там он описывает разные стили
шахматистов. Я уже не помню, в чём там заключалась специфика
некоего направления, но самыми яркими представителями этого
направления он назвал четыре фамилии: Алехин, Каспаров,
Карпов, Иванчук. Чем он при этом руководствовался, я не знаю, но
именно вот такую он мне подобрал компанию. Очень почётная
компания, я считаю. Но та, что вы назвали, не менее почётная.
Е.СУРОВ: Артур Габриэлян интересуется: «Изучали ли вы
партии матчей на первенство мира, начиная с первого - Стейниц-
Цукерторт?»
238

В.ИВАНЧУК: Конечно, изучал. И продолжаю изучать, что
самое главное. Потому что всё время можно найти что-то новое,
переосмыслить какую-то идею.
Е.СУРОВ: А партии недавнего матча первенства мира вы
изучали?
В.ИВАНЧУК: Конечно, изучал. Как я мог их не изучать?
Е.СУРОВ: И какое у вас впечатление?
В.ИВАНЧУК: Очень интересный матч, со своей психологией
борьбы, на высоком уровне. Конечно, ошибок хватает. Но я
считаю, что это регламент матча такой. Когда через каждые две
партии выходной, а перед последней ещё один выходной, да плюс
куча пресс-конференций... Люди при этом сильно устают, и им
просто трудно на должном уровне поддерживать концентрацию,
отсюда и много ошибок. Но с точки зрения психологии борьбы
очень богатый матч, я считаю...
Е.СУРОВ: Читательница Каролин спрашивает: «Что или кто
является для вас вдохновением?»
В.ИВАНЧУК: По-разному. Какого-то постоянного
источника вдохновения у меня нет. Я считаю, что каждый день
приносит что-то новое, каждый турнир приносит что-то новое, каждая
партия. И, конечно, противник всё время разный - к разному
противнику надо готовиться по-разному. Поэтому когда
возникает конкретная ситуация - конкретный турнир или конкретная
партия, - я начинаю думать. Решаю, какой мне дебют играть,
какой первый ход делать...
Е.СУРОВ: Тем более, как мы знаем, круг ваших соперников
шире, чем у многих шахматистов, потому что у вас ведь есть ещё
и шашечные соперники.
В.ИВАНЧУК: Да, и в этом плане я счастлив, что благодаря
шашечным турнирам я получил возможность пообщаться с
совершенно новыми для меня людьми и обогатить этим своё
мировоззрение. Я считаю, что в шахматах мне это помогло тоже.
Е.СУРОВ: Юрий Антонец вам задаёт вопрос о личной жизни
(ваше право - отвечать или не отвечать). Он спрашивает, как
поживает ваша жена Оксана? Раньше она вас сопровождала на всех
турнирах, а теперь вы сами повсюду.
239

В.ИВАНЧУК: Просто в последнее время она меня
сопровождает на шашечных турнирах. Может быть, читатель или
слушатель меньше следит за шашечными турнирами, а именно на них
жена меня и сопровождает.
Е.СУРОВ: А сколько шашечных турниров в год вы играете
сейчас?
В.ИВАНЧУК: В 2016 году я играл в Голландии во
фрисландские шашки, жена со мной была. Потом в Испании играл опен,
тоже она со мной была. И в Польше я играл, то есть три турнира.
Е.СУРОВ: А самой Оксане что интереснее: шахматы или
шашки?
В.ИВАНЧУК: Оксане? И то, и другое интересно, как я
понимаю. Тем более, что у нас есть школа Иванчука во Львове, и
Оксана там работает директором. С этого года мы планируем ввести
там шашки.
Е.СУРОВ: И она будет называться шахматно-шашечная
школа?
В.ИВАНЧУК: Да. К шашкам самое положительное
отношение. Оксана со мной побывала также на матче на первенство
мира по шашкам...
Е.СУРОВ: Я вам прочту начало пассажа от Сергея Видюхина:
«Здравствуйте, Василий Михайлович, вы даже не представляете,
сколько людей в мире вас любят и уважают как гениального
шахматиста и обаятельного человека». Я уже сказал в начале, что
подобных строк довольно много, но просто хочу подтвердить от
себя, что это тот случай, когда можно не только от себя сказать, но
от других услышать то же и ощутить, что это действительно так.
Есть два типа любви: одна навязывается извне (пиар-менеджера-
ми, например), а другая - настоящая... Про литературные планы
мы уже поговорили. Василий, но я никак не могу успокоиться: у
вас эта тетрадочка (или тетрадочки?) с вашими мыслями далеко
находится?
В.ИВАНЧУК: Да нет, близко - в шкафу.
Е.СУРОВ: А, может быть, сейчас, буквально, чуть-чуть,
откроем на любой странице и какую-нибудь мысль вашу прочтём?
В.ИВАНЧУК: Неважно, на каком языке?
240

Е.СУРОВ: Ну, лучше, на русском, конечно, если вас не
затруднит.
В.ИВАНЧУК: Сейчас посмотрим. Открыл, на украинском,
но это неудивительно. Всё пока только на украинском, ни одного
русского предложения не могу найти. Есть китайские, я же ещё
когда-то китайский изучал...
Е.СУРОВ: В такие тетради всегда интересно заглядывать
через много лет.
В.ИВАНЧУК: Вот, например, по-украински написано, но я
переведу. Сначала прочитаю по-украински: «Я роблю в шахах
дуже багато помилок. Але ж не тільки я - всі помиляються. Дуже
важливо використовувати помилки своїх противників. Велике
значення мають нерви»... Когда я это писал - не помню.
Е.СУРОВ: Здорово.
В.ИВАНЧУК: Да, вот сейчас листаю, и много вещей
бросается в глаза, поэтому время от времени полезно перечитывать. Тем
более, посреди всяких размышлений встречается: вот, в таком-то
варианте такой-то ход заслуживает внимания, надо проверить...
Естественно, потом руки до проверки не доходили. А ведь это
может принести очко! Вот я помню, когда с Романишиным
занимался, он мне говорил: «Это же может быть только на одну партию!»
А я: «Да, но одна партия - это немало!»
Е.СУРОВ: Одно очко может решить исход всего турнира.
В.ИВАНЧУК: Или даже пол-очка! Если успешно применить
что-то на одну партию, то это совсем немало, по-моему.
Е.СУРОВ: Ну что ж, спасибо, Василий! Мы сейчас
присутствовали при уникальном моменте: чуть-чуть подглядели такие,
довольно личные записи.
В.ИВАНЧУК: Да, ну ладно. Я ещё буду писать и надеюсь,
такое напишу, что мне захочется самому это опубликовать, чтобы
все имели возможность прочесть.
Е.СУРОВ: И такое, что мало никому не покажется. Я поймал
себя на мысли, что мне очень повезло. Я - счастливый человек,
потому что я говорю, может быть, с последним шахматистом,
которому, в одно и то же время, и наплевать на мощность компью¬
241

тера, и который может легко просто взять и обыграть Магнуса
Карлсена.
В.ИВАНЧУК: Ну, не так и легко, на самом деле.
Е.СУРОВ: А со стороны кажется - легко!
В.ИВАНЧУК: Со стороны кажется... Но обыграть могу, это
правда!
Три корони на двох
«Олімпійська Арена» №1-2017,
Олександр Малієнко
Наприкінці 2016року на чемпіонатах світу зі швидких шахів і
блискавичної гри серед чоловіків і жінок, що відбулися в катарській
столиці Доха, феноменального успіху досягла українські шахісти:
вони здобули три з чотирьох золотих медалей. Врахувавши, що
четвертим чемпіонським титулом заволодів вихованець
української шахової школи, можна гідно оцінити справді унікальне
спортивне досягнення, аналогів якому немає в історії цих змагань.
Новий злет Іванчука
«Мої вітання великому Василю з перемогою. Він
неодноразово дивував мене за шахівницею, а тепер дає уроки наступному
поколінню», - так Гаррі Каспаров поздоровив Іванчука з виграшем
світової першості зі швидких шахів. Відомо, що компліментами
13-й чемпіон світу не розкидається, тож були певні підстави для
такої високої оцінки. Спробуємо з’ясувати їх, розглянувши за
сухими цифрами турнірного протоколу психологічні та інші
нюанси спортивної боротьби.
Турнір зі швидких шахів, у якому взяли участь 106 гравців,
тривав три дні. На партію кожному з учасників відводилося по 15
хвилин з додаванням 10 секунд за зроблений хід. Грали по п’ять
партій у день.
Після першого ігрового дня Іванчук захопив лідерство. На
старті він продемонстрував свій високий клас, майстерно
розігруючи як складні, так і прості позиції. А от у наступні дні проя¬
242

вив якості, які не завжди були йому притаманні, зокрема - уміння
тримати удар після програшу. Йому двічі доводилося все
починати спочатку після поразки, доганяючи конкурентів, що
виривалися уперед.
Ще одна набута риса - виняткова упертість у відстоюванні
важких, а то й майже безнадійних позицій. Раніше Василь, дуже
об’єктивно оцінюючи ситуацію на шахівниці й прагнучи до
логічного завершення гри, міг здати партію в позиції, де ще можна було
поборотися за порятунок... Тепер львів’янин не втрачав
можливості поборотися до кінця, максимально ускладнюючи завдання
супротивнику. Саме так він діяв проти екс-чемпіона світу Вішва-
натана Ананда. Партія склалася невдало для Василя: суперник мав
зайвого пішака та позиційну перевагу, і, здавалося, до розв’язки
залишалися лічені ходи. Проте Іванчук використовував усі
можливі шанси, щоб бодай затягнути боротьбу, і варто було опоненту
наостанок схибити, як покарання не забарилося.
Очко замість нуля. Такий результат зазвичай неабияк
поліпшує переможцеві настрій, додає сил. Втім, здається, вирішальною
для розподілу місць була зустріч, проведена кількома турами ра-
Магнус Карлсен вітає Василя Іванчука з перемогою.
243

ніше. Перегравши у важкій, так би мовити, силовій боротьбі
короля шахів Магнуса Карлсена, Василь, певно, отримав не просто
віру в свої сили, а ще й ту наснагу, що допомагала триматися до
кінця, не опускати руки в найкритичніших ситуаціях...Інтрига в
чемпіонаті зберігалася без перебільшення до останніх секунд гри.
І навіть після завершення останньої партії, бо з рівним
результатом (10 очок із 15 можливих) фінішували три учасники - Василь
Іванчук, Олександр Грищук і Магнус Карлсен. За додатковими
показниками звання чемпіона світу здобув Іванчук. Срібним
призером став росіянин Грищук, а третє місце посів Карлсен.
Отже, Іванчук не тільки довів, що здатен виграти турнір
будь-якого рівня, а й продемонстрував нові бійцівські якості,
довів, що й після 30-річного перебування у світовій шаховій
еліті можна розкривати досі незнані грані свого таланту. Тому
прикро, що у вересні 2016 року національна збірна України
виступила на Всесвітній шаховій олімпіаді в Баку без Іванчука.
У пресі повідомлялося, що він начебто сам відмовився грати.
Проте, як я довідався, розмовляючи з його батьком Михайлом
Васильовичем, уплинули й достатньо прозорі натяки
керівництва шахової федерації про потребу в оновленні складу збірної.
А найстарший у ній Іванчук...
Як тут не згадати, що саме у виступах на Всесвітніх шахових
олімпіадах (а їх було 14!) Іванчук досяг результатів, яких не має
жоден інший шахіст світу. Зазвичай виступаючи на першій дошці,
він здобув найбільшу кількість медалей, у тому числі чотири
«золота» у командному заліку, а також низку медалей усіх гатунків
за індивідуальний результат. Він установив, зокрема, такий
рекорд надійності гри - виступив на шести олімпіадах поспіль без
жодної поразки. А ще рекорд результативності: на «турнірі націй»
2010 року, коли наша збірна вдруге здобула олімпійське «золото»,
Іванчук, зустрічаючись з лідерами команд-суперниць, здобув
шість перемог поспіль. Оцінюючи цю переможну серію, член
ізраїльської збірної гросмейстер Еміль Сутовський зазначив:
«Тепер ми знаємо, хто найсильніше грає у світі. У хорошій формі
- Іванчук!»
244

Попередній мудрий тренер національної збірної
гросмейстер Володимир Тукмаков наполягав на тому, щоб Іванчук грав
на першій дошці й тоді, коли у когось із членів команди на той
момент був вищий рейтинг. І мав рацію, бо, скажімо, у тому ж
2010 році львів’янин, будучи другим за рейтингом, набрав 8 очок
із 10 і, крім командного «золота», здобув так звану малу золоту
медаль за найкращий індивідуальний результат. Один невдалий
виступ не може перекреслити усі ці досягнення. Його унікальний
досвід і практична сила ще дуже потрібні команді. Це підтвердила
й згадана олімпіада в Баку. Хоча наша збірна й виступила чудово
(здобула срібну медаль, лише за додатковими показниками
поступившись американцям), перша дошка ледь не зіпсувала загальну
картину: Павло Ельянов програв двічі, в одній партії поступився
Руслан Пономарьов, а разом вони набрали 50% очок. Тож
чекатимемо повернення лідера українських шахістів, котрий здатен, за
словами Каспарова, давати «уроки наступному поколінню».
Зустріч з чемпіоном світу зі швидких шахів
Василем Михайловичем Іванчуком
(Інформація з мережі Інтернет: www.blind.org.ua)
24 березня 2017 року в приміщенні
Навчально-інформаційного комп’ютерного центру УТОС відбулася зустріч провідних
незрячих шахістів України з видатним українським шахістом,
чемпіоном світу зі швидких шахів Василем Михайловичем
Іванчуком.
Василь Іванчук - найсильніший український шахіст усіх
часів: віце-чемпіон світу у класичних шахах (2002), чемпіон світу з
блискавичної гри (2007), чемпіон світу зі швидких шахів (2016),
чотириразовий переможець олімпіад ФІДЕ. Василь Іванчук
понад 20 років входив в десятку найсильніших шахістів планети.
На думку фахівців, він - один з геніїв шахів.
Розмова Василя Михайловича з незрячими шахістами
тривала понад півтори години. Він відповів на десятки
найрізноманітніших питань про свою творчість, про методи підготовки, про¬
245

коментував кілька дебютних систем, проаналізував якість деяких
шахових книжок, розмірковував над філософією шахів,
поділився враженнями від гри та спілкування з видатними шахістами
різних часів.
Ось одна історія від Василя Іванчука. В присутності молодого
Іванчука розмовляють Михаїл Таль (чемпіон світу 1960 року) та
Борис Спаський (чемпіон світу 1969 року). Таль запитує: «Борис
Васильович, що гарантує звання чемпіона світу?» Спаський
розводить руками: «Ну, я не знаю». Таль пояснює: «Звання
чемпіона світу гарантує отримання звання екс-чемпіона світу!» Важко
сказати, чого в цій історії більше, дотепного гумору чи
філософського розуміння швидкоплинності слави...Василь Михайлович
охоче погодився зробити фотографію на пам’ять з учасниками
зустрічі.
Василий Иванчук:
Большой Чаки шахматного мира
https: chessmatenok.ru Автор: Дядя Валера
24.11.2017
День добрый, дорогой друг!
В свое время на хоккей ходили «на Харламова», «на
Третьяка», «на Фетисова». Как в театр. В шахматах свои «актеры» и
«гении сцены». Василий Иванчук - один из тех игроков, на которых
«ходят».
Понаблюдайте за игрой Иванчука. Даже не за игрой, а
поведением за доской и не только. Полная отрешенность, «фирменные»
жесты типа покручивания рукой своих бровей. А помните, как он
подпрыгнул, поставив мат Карлсену!
Василий Михайлович типичный представитель творческого
направления в шахматах. Глубочайшее понимание игры,
нестандартные идеи принесли ему неофициальный титул шахматного
гения. Иногда в шахматной тусовке Иванчука уважительно зовут
«Большой Чаки». Видимо с намеком на тяжелый шахматный удар
и мощь.
246

Стиль Иванчука универсальный, он прекрасно
ориентируется во всех стадиях партии и играет практически любые дебюты.
Особенно уверенно он чувствует себя в позициях с активной
динамичной игрой. Василий отличается исключительной
преданностью шахматам. Чего не хватает Василию, так это здорового
прагматизма. Отсюда спортивные результаты в официальных
турнирах не всегда соответствуют уровню его понимания игры
и практической силе. Бывают и откровенные казусы. Например,
не заметил мат в один ход. Случай скорее забавный, конечно, чем
претендующий на какие-то обобщения.
Остались ли у Василия Михайловича амбиции на высшие
достижения? Судите сами, вот фрагмент его интервью:
- Раньше встреча с Каспаровым в Линаресе была для вас
едва ли не главным событием года. Говорят, даже на
олимпиады вы ездили, чтобы сыграть с ним!
- Сейчас каждую партию против любого соперника стараюсь
играть с одинаковой серьезностью. Не важно, кто сидит
напротив! Считаю, что с профессиональной точки зрения такой подход
является наиболее правильным.
- Неужто скажете, что вам больше никому ничего не
хочется доказать, что вы не стремитесь вернуться на
привычный высший уровень?
- Стремлюсь победить соперника за доской, хорошо
подготовиться, показать какие-то интересные идеи...Хочется
выигрывать, повышать рейтинг. Амбиции у меня остались, но на данном
этапе они не доминируют! Как мне кажется, именно отсутствие
этой вечной доминанты позволяет мне сегодня играть спокойнее,
получать удовольствие от игры и... показывать высокие
результаты.
- Иначе говоря, вы сейчас гораздо легче относитесь к
шахматам, чем раньше?
- Не то что легче, скорее я трезво оценил свою ситуацию и
постарался понять: что способствует достижению хороших
результатов, а что мешает их показывать. И сделал
соответствующие выводы. Не могу сказать, что я стал значительно жестче или
247

разборчивей, но стараюсь избегать проблем - оставляю их «на
потом». Как испанцы говорят: «Manana, manana...»
- Не поделитесь секретом - или это то, о чем вам не
хотелось бы говорить?
- Секрет никогда нельзя раскрывать! Даже повар никогда не
расскажет секрет своего лучшего блюда, хотя вам, скорее всего,
все равно не удалось бы его приготовить так же вкусно. Как и у
каждого шахматиста, у меня есть свои секреты, но выставлять
душу нараспашку было бы чересчур...
Ось бачите, навіть дядя Валера з дитячого шахового сайту
Chessmatenok.ru залюбки малював разом з нами колективний
портрет Василя Михайловича Іванчука! Якомога більше знати
про нього хочуть і дорослі дяді, і малі діти.. .Навіть незрячі люди
запрошують на щире спілкування нашого уславленого
гросмейстера - вони не можуть його побачити, але хочуть хоча б почути!
І Василь Михайлович до них іде!
.. .Дуже суттєве спостереження зробив солідний шаховий
історик із Сан-Франциско Яків Зусманович у вже згаданому в цій
книзі бібліографічному огляді «Наш Вася»: «Василий не написал
о себе ни одной книги. Это делали другие. И это ли не
свидетельство его огромной популярности!»
Віримо й надіємось, що книгу про своє життя в шахах і про
шахи в своему житті Василь Михайлович Іванчук колись таки
напише. (Зробити її літературний запис мали б за честь навіть дуже
великі майстри слова.) Дуже вже велика зібралася на цьому
білому світі когорта творчих людей, які з нетерпінням на таку книжку
чекають. Якщо та довгоочікувана книжка з Божою поміччю
побачить світ, то, мабуть, тоді ми дещо дізнаємось і про третій світ
українського шахового генія. Відомий і підвладний тільки йому
одному... Два виміри. А третій - в глибину!
...Колись довелося мені редагувати ювілейну книгу вимудре-
ного літами волинського поета Івана Чернецького. Дуже вразила
мене у тій книжці глибока думка про те, що з літами -
248

Усе нікчемне, куце, безголове
Благословенна пам’ять обмина,
А зостаються славні імена,
їх слово і діяння пам’яткове...
Дорогий наш Василю Михайловичу! Коли почнете писати
книгу свого життя, поставте собі надзавдання, яке сучасний
український філософ окреслив так: «...збагнути себе як явище
нарівні з Творцем!».
...13-літньому Боббі Фішеру дуже пощастило, що першим
його тренером і вчителем був мудрий педагог Джек Коллінз. Коли
Роберт вже став чемпіоном світу, Джеку доводилося часто
відповідати на різні запитання журналістів. І одне з них було,
звичайно, - «Як ви навчили його так грати у шахи?» Якось Джек Коллінз
відповів на це так: «Він учився у самого Бога!»
Нема ніякого сумніву в тому, що Боги також грають на
дозвіллі у шахи. Є два дуже вагомих і цілком достатніх докази цього.
Перший: шахи - справді божественна гра. І другий - вражаючі
світлини потужного космічного телескопа «Хаббл», на яких добре
видно зоряні галактики і кластери у формі шахових фігур.
«Земля широка. І мудрий в небі Бог...» Так каже український
поет. Якщо Роберта Джеймса Фішера вчив грати в шахи
американський Бог, то Василя Михайловича Іванчука - Бог
Український! «Хай Бог нас силою укріпить і мудрістю огорне...»
(Книга Велеса).
249

«У Вітчизни ніхто не одніме мене...»
Поки що в Україні нема ні Школи вивчення ідей, яка є в
Ізраїлі, ні Інституту перспективних досліджень
(створений у США ще в 1930 році, через три роки тут уже працював
Альберт Ейнштейн), ані Національної шахової академії, яка успішно
гартує юні таланти в Китаї...Поки що в Україні навіть була
дикунська спроба відібрати приміщення шахової школи Василя
Іванчука у Львові. А такою школою гордилася б кожна велика
європейська столиця...
Але в України вже є такі генії, як Тарас Григорович Шевченко,
Іван Якович Франко, Леся Українка, Ліна Костенко...Продовжіть
це золоте наше сузір’я самі. І це українець Юрій Дрогобич першим
250

у світі здогадався, що саме Земля обертається навколо Сонця, а
не навпаки, як думало тоді усеньке людство. Він розповів про це
своєму допитливому учню поляку Ніколаю Коперніку. Той
написав цілу книгу про геліоцентричну систему. Видати побоявся. Ту
книгу прочитав італієць Джордано Бруно і не побоявся стати на
сонячну дорогу - усе обертається навколо Сонця! За це його й
спалили живцем ті, що клялися іменем Христа.
(І Тарас Григорович Шевченко напише:
А жаль мені, і жаль великий
На просвіщенних християн.
І звір того не зробить дикий,
Що ви, б’ючи поклони,
З братами дієте...)
...Наприкінці 1960-х років у Національному управлінні з
аеронавтики та дослідження космосу Сполучених Штатів Америки
(NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць
виникла суперечка між групами учених Вернера фон Брауна і Джона
Хуболта. Учені з групи Джона пропонували вивести корабель на
навколомісячну орбіту, потім відокремити й спустити на Місяць
спеціальну кабіну. Цю ідею, з котрою пізніше погодилися всі
керівники американської програми, вони взяли з книги полтавчанина
Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів». Якраз
він і є автором так званої «траси Кондратюка», якою успішно
подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон». Американці
поставили українцю Юрію Кондратюку пам’ятник у Х’юстоні...
Нація народжує геніїв, щоб бути присутньою у цьому
глобальному і дуже конкурентному світі. І Василь Іванчук продовжує
переконливо утверджувати таку присутність України у світі.
Не лише шаховому. Кожна його творча удача, кожна спортивна
вершина кажуть усьому цивілізованому на третій від Сонця
планеті Земля: «Україна є!Вона велична духовно й інтелектуально.
Вона ніколи не перестає народжувати Геніїв!»
Ліна Василівна Костенко у своїй збірці «Неповторність»
видрукувала поезію «Княжа Гора» - «Пам’яті Т.Г.Шевченка». Там є
такі знаменні слова:
251

А вірші ридають...Отак і життя промине.
Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну!
Але у вітчизни ніхто не одніме мене.
«У Вітчизни ніхто не одніме мене...» Так упевнено може
сказати і Василь Михайлович Іванчук. Він вже стоїть посеред людства
і посеред України як незаперечний факт і феномен - факт
загальнолюдського шахового генія і феномен незнищенності України.
Він поставив у світі українські шахи на таку висоту, на яку
поставила у світі українську поезію Ліна Костенко. А вона гордо каже:
Митцю не треба нагород. Його судьба нагородила!
Слава Україні! Героям слава!
252

Зміст
Полетимо над ГНІЗДОМ Генія... (Замість передмови) 5
Антиматерію шахів відкрила і показала світові
людина в українській вишиванці 7
Луцьк врятував честь України 11
Геній сина виріс на таланті батьків 13
Перша скрипка в музиці життя 13
Фурор у шаховому клубі: третьокласник з Шумська
«б'є» майстра 18
Квартира від Чорновола 22
Шахи - понад усе. Але: не шахами єдиними...
(Зі спогадів і роздумів Марії Василівни Іванчук) 24
«Тату, я вже хочу додому» 33
Зі спогадів батька Василя Іванчука 36
З іспанської преси за 2009 рік 37
Посланці небес. З Богом сам на сам 38
«Душа летить в дитинство, як у вирій...» 40
15-річний майстер 46
Одкровення біля озера Світязь. Можливий розділ
з можливої у майбутньому автобіографічної книги Василя
Іванчука з можливою назвою «Моє життя в шахах» 49
«Критична маса» супернової, яка мала ось-ось
яскраво вибухнути 78
Спалах у Лінаресі 84
Люди мають долі зірок. Василь Іванчук -
зірка-пульсар 90
Каспаров лукавити не вміє 92
Королівський гамбіт замовляли? - Будь ласка! 103
Спростування «софійського правила» у стилі
а-Іа Фішер 105
253

Повторити - непросто, перевершити - неможливо.. 112
Світ Фішера, світ Іванчука 116
Tradewise Gibraltar Chess Festival 2011.
Василь Іванчук - 9 з 10! Перфоманс - 2968! 121
«Іванчук проявив себе справжнім бійцем...» 124
Так ніхто не ходив! 128
Китайські мотиви 133
«Жіноча логіка мало чим відрізняється
від чоловічої...» 142
Шедеври наосліп 150
Гаррі Каспаров: «Вітаю Василя Великого!» 155
Маленька швейцарська серенада. (Моцарт
і Сальєрі: Василь Іванчук і Лев Полугаєвський) 160
Вибране (дуже вибране!) з писань українських
і зарубіжних мас-медіа про Василя Іванчука 166
«У Вітчизни ніхто не одніме мене...» 250
254

nfmumuHH^ книги
255

fiyffltynd- tttufr nfowm&HHft Kfuau
256

V*#, fxyffltynd- tUbt£ ttfiUVl
257

fiofftynd tUu& нр*їшнлЯН£ Kfuau
258

Літературно-публіцистичне видання
МИРОН КОЗАК
Два світи
Василя Іванчука
В авторській редакції
Дизайн обкладинки - Анни Чухилевич, Валентина Винничука
Комп’ютерна верстка - Людмили Денисюк
Коректор - Валентина Козак
Формат 84х1087з2. Ум. друк. арк. 15.81.
Тираж 1000 прим. Зам. 1133.
ПрАТ «Волинська обласна друкарня»
43025 м. Луцьк, просп. Волі, 27. Тел.: (0332) 24-41-73, 24-15-27
Верстка, друк та палітурні роботи ПрАТ «Волинська обласна друкарня»
Свідоцтво про Державну реєстрацію ДК № 3955 від 14.01.2011 р.
259

КОЗАК М. О.
К 59 Два світи Василя Іванчука. - Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2019.
- 260 с + 16 іл.
ISBN 978-966-361-896-8
Ця книга - своєрідний шахово-філософський трактат. Автор робить спробу
увійти в життя і творчість українського шахового генія Василя Іванчука, показати
його одночасно у двох світах - світі людей і світі ідей. Він шукає не правду буднів, а
істину буття. Розуміючи надзвичайну складність такої амбітної мети, Мирон Козак
звертається за допомогою до батьків героя цієї книги, до відомих гросмейстерів
і журналістів, до знаних поетів і філософів. Уважний і вдумливий читач зробить
багато дивовижних відкриттів, пролітаючи над гніздом Генія, якому Господь дарував
одночасно вінець царський і вінок терновий.
УДК 821.161.2-1
ББК 84.4 Укр 6-5
260

ПРО АВТОРА
Народився 7 грудня 1955 року в селі Дворіччя Тере-
- бовлянського району Тернопільської області в
українській селянській ррдині.
Після.закінчення загальноосвітньої школи в
Тернополі працював робітником, служив в'армії, два роки
навчався в Українській сільськогосподарській академії. У
1983 році закінчив з відзнакою факультет журналісти-,
ки Московського державного університету імені*
Ломоносова. . * . *
Працював в обласних засобах мас'овомнформації
Волині, помічником голови Волинського облвиконкому,
начальником Центру громадськи#Зв'язків обласного
управління внутрішніх справ, головним спеціалістом .
прес-сл^жб голів Волинської і Тернопільської
облдержадміністрацій, заступником директора
Волинського обласної державного видавництва «Надстир'я».
Член Національної спілки'журналістів України з 1985
року. Друкувався і друкується в українській та
зарубіжній пресі. . . .
Жвтор книг «Шевченко, Бог і Україна», «Драма
особистого життя Тараса Шевченка», «Дворіччя. Книга
українця», «Він і вона. Мозаїка статі», «Шахові новели
Василя Іванчука», «Українські шахові казки», «Два світи
Василя Іванчука».
Рідновірза Тарасом Шевченком і Миколою Вінгранов-
ським: «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ
правди засвітить...»; «Я вірю в Бога - в Україну, вона мій
Бог і поводир!»
ISBN 978-966-361-896-8
9 789663 618968
£
МИРОН КОЗАК ДВА СВІТИ ВАСИЛЯ ІВАНЧУКА