Ю.М. ЛАЗАРЕВ
ш.т.пАЗАРЕа'
ТВОРЧЮТЬ
ШАН I СТ IВ
ЫНРА1Н1/1
* ’’ЙГ*

Ю.М. ЛАЗАРЄВ
ТВОРЧІСТЬ
ПІАНІСТІВ
КИЇВ «ЗДОРОВ’Я» 1982

75.581
Л17
УДК 794.1
Автор — член Союза журналистов СССР, мастер спорта
СССР, зав. отделом «Спортивної газети».
В книге приведены сведения из истории развития
шахмат на Украине, биографические данные и анализ
творческого пути ведущих шахматных гроссмейстеров и
мастеров. Помещены также избранные партии украинских
шахматистов, сыгранные в соревнованиях за период с 1884 по
1981 г.
Для широкого круга читателей.
Рецензент майстер спорту СРСР В. 1. ШИЯНОВ-
СЬКИИ
4202000000-155
Л М209(04)-82
162.82
© Видавництво
«Здоров’я», 1982

З ІСТОРІЇ ШАХІВ НА УКРАЇНІ
Джерела шахової культури
У першому томі «Історії
Української РСР» (Київ, «Наукова
думка», 1977) у розділі про
прикладне мистецтво Київської Русі
сказано, зокрема, таке:
«Славилися вироби давньоруських
різьбярів по кістці — невеликі,
прикрашені різьбленням скриньки,
гребінці, гудзики, образки,
колодки для ножів, ложки тощо...
Особливий інтерес становлять шахові
та шашкові фігурки з кістки, які
свідчать про інтелектуальні
заняття їх власників — жителів
давньоруських міст».
Археологи знаходили шахові
фігурки під час розкопок у
Києві та Вишгороді у шарах грунту,
що датуються XI—XII
століттями. В експозиції Державного
історичного музею Української
РСР ці фігурки поставлено на
сучасну шахівницю. їх може на
власні очі побачити кожен
киянин чи гість столиці УРСР.
Ці знахідки, як і десятки
подібних на території
давньоруської держави, стали
вирішальним аргументом у дискусії
істориків, яка триває понад сто років,
щодо питання: коли й звідки
примандрували шахи на Русь. У
сучасних науковців щодо цього вже
мало сумнівів. «Як відомо, шахи
виникли на Сході (найімовірніше,
в Індії) близько 1500 років тому.
На Русь їх завезли, напевне,
арабські купці з Ірану і Середньої
Азії в епоху Київської
держави»,— пише старший науковий
працівник Державного
історичного музею УРСР Ганна Шовко-
пляс («Спортивна газета», ЗО
січня 1979 р.).
Знахідки і дослідження
радянських науковців підтверджують
точку зору відомого історика
шахів І. Т. Савенкова (1846—1914),
обгрунтовану ним у праці «До
питання про еволюцію шахової
гри» (Москва, 1905 рік). На його
думку, гра, поширюючись у V—
VI століттях з Ірану на північ,
могла прийти на Русь каспійсько-
волзьким торговельним шляхом
уже в IX—XI століттях, коли
Київська держава вела інтенсивну
торгівлю з арабами. Не
виключено, що руські купці
познайомилися з шахами у столиці
Арабського халіфату Багдаді, куди
доходили їхні каравани. Свої
припущення Савенков доповнює
образною замальовкою:
«Допитливий купець,
придивляючись до всіх товарів і
розшукуючи крам «на свою землю», не
міг не помітити шахів
різноманітної форми, від звіриного
індійського стилю до простих симво-
3

лічних фігур, які не суперечили
релігійним поглядам арабів. На
вулицях і біля лавок він не міг не
помітити й шахістів. Перед
розкресленими на клітки хустинами
з розташованими на них
фігурками звірів і людей в глибоких
роздумах сиділи типово східні люди,
«ігри дивя творя». Не без остраху
прислухався руський купець до
вигуку, що часто повторювався,
«шах» і до вигуку, який лунав
раз у кожній партії — лише
наприкінці— «шах — мат», і
виразив у назві гри своє безпосереднє
сприйняття. Кмітливому купцеві,
що зацікавився грою, неважко
було опанувати її правила і
перенести її на свою далеку
батьківщину»...
Не відкидав цієї гіпотези
визначний англійський історик
шахів Гарольд Меррей (1868—1955).
У своїй класичній
фундаментальній праці «Історія шахів» (1913
рік) він зазначає: «Цьому шляху
(каспійсько-волзькому) Савенков
і приписує проникнення шахів на
Русь. У цьому він, слід гадати,
має рацію... Ми можемо лише
твердити, що до 1150 року гра
була досить відома»... А ось що
пише радянський науковець,
кандидат історичних наук І. Ліндер
(«Шахматы на Руси», М., 1975):
«І. Савенков, відомий археолог і
етнограф.., першим з російських
дослідників всебічно, з наукових
позицій підійшов до вивчення
історії шахів у нашій країні».
Згадки про те, як витязі
Київської Русі грали в шахи, є в
багатьох перлинах народної
творчості — билинах. Деякі з них
мають певний історичний грунт.
Наприклад, у літопису, який роз-
4
повідає про боротьбу київського
князя Володимира Мономаха з
непокірними феодалами, є
свідчення про те, що 1118 року він
привіз до Києва кількох бояр,
серед них якогось соцького Став-
ра, і ув’язнив їх. Ця подія
відображена в багатьох билинах про
Ставра Годиновича, причому в
усіх сказаннях, незалежно від
авторства і місця запису,
наводиться така пригода: дружина витязя
Катерина Іванівна (або ж Васи-
лиса Микулична) перевдягається
у чоловічий одяг, проникає до
хоромів князя й... грає з ним у
шахи. І що ж? Князь тричі дістає
від неї мат і відтак змушений не
тільки пролізти під столом на
ознаку своєї поразки, а й
звільнити чоловіка кмітливої
шахістки.
Якщо поцікавитися, хто ж був
шаховим чемпіоном серед
билинних героїв, то лавровий вінок
доведеться віддати богатирю на
ім’я Михайло Поток (або Потик),
який здійснює чимало подвигів
не лише завдяки своїй незмірній
фізичній силі, а й завдяки своєму
високому мистецтву в «мудрій
грі». Одна з билин розповідає, як
він відігрує у якогось
мусульманського монарха не лише те, що
програв тому раніше в шахи князь
Володимир Красне Сонечко, а й
здобуває гарний приз — дочку
переможеного суперника...
Монголо-татарське іго, потім
панування польських, литовських
та інших іноземних феодалів
дуже тяжко позначилися на
розвитку культури народу Русі, в
тому числі й шахової. Однак і в
ті часи, слід гадати, гри не
забули. Про це свідчить одна з експо¬

нованих в Історичному музеї
фігурок, що була знайдена в Києві
на горі Киселівці в шарах грунту
XV—XVI століть.
Поширення шахів на Русі
гальмувалося також негативним
ставленням до них церкви. Уже в XIII
столітті в «Кормчій книзі»
(збірці церковного права) київського
митрополита Кирила шахи
прирівнювалися до гри в кості та
пияцтва — все це заборонялося як
духовним особам, так і мирянам.
Оскільки шахи прийшли зі Сходу,
«от незаконних халдей» (як
написано в іншій пам’ятці), тобто
іновірців, їх вважали
«спадщиною диявола». Церква
викорінювала шахи протягом довгих років,
аж поки в XVII столітті не зми*
рилася з ними.
Одним з прогресивних діячів
церкви, хто виступав на захист
шахів, був ієромонах
Києво-Печерської лаври Памво Беринда —
видатний український діяч
культури і освіти. У своєму
славнозвісному творі «Лексикон славе-
норосскій і імен толкованіє» (1627
рік) він пояснив, що шахи слід
тлумачити як «хитрість», а це
слово тоді означало кмітливість,
розум людини.
Після возз’єднання України з
Росією посилюються контакти
між діячами культури обох
братніх народів. Можна вважати, що
дружні зустрічі відбувалися й за
шахівницею.
Втім, до XIX століття гра в
шахи на Україні, як і в Росії, могла
поширюватися лише серед най-
освіченішої інтелігенції, вищого
чиновництва, дворянської знаті,
а найбільше — у палацах
вельмож, як-от, приміром, у палацах
графа Кирила Розумовського в
Петербурзі та Глухові.
Достеменно відомо, що цей останній
гетьман Лівобережної України, який
був водночас і президентом
Петербурзької Академії наук, дуже
любив шахи. Ось який випадок
наводить відомий історик і
археограф XIX століття Дмитро Бан-
тиш-Каменський у своїй «Історії
Малої Русі». «У Кирила
Григоровича Розумовського був завжди
відкритий стіл, куди могли
з’являтися звані і незвані. Правом оцим
скористався якось бідний офіцер,
що через судові клопоти
перебував у Петербурзі й не мав будь-
яких можливостей заробити на
хліб. Щодня обідав він у
гетьмана і, звикнувши нарешті до дому,
ввійшов якось після обіду до
однієї з внутрішніх кімнат, де граф
грав, як звичайно, з приятелем у
шахи. Розумовський схибив у грі;
офіцер не міг стримати вигуку.
Гетьман зупинився і спитав
бідолаху, в чому полягала похибка.
Зніяковілий офіцер указав на
недогляд графа. Відтоді
Розумовський, сідаючи грати, завжди
питав: «Де мій учитель?..»
Певна річ, для міської і
сільської бідноти, козацької сіроми,
у яких і хліб на столі був не
щодня, навряд чи доступною і
доречною була така типово панська
для тих часів розвага, як шахи.
У XIX столітті починається
поступова демократизація шахів.
У відсталій Російській імперії, де
понад три чверті населення,
особливо на периферії, було
неписьменним, цей процес затягнувся
надовго.
5

Перші гуртки і клуби
Коли і де на Україні виник
перший шаховий гурток, зараз
установити важко: адже не про всі
з них свого часу повідомлялося
в пресі. Коли 1876 року М. І. Чи-
горін почав видавати свій
«Шахматный листок», він тривалий час
(до березня 1878 року) не мав
жодних даних, щоб опублікувати
в хронікальному розділі
«Шахматы в России» хоч якесь
повідомлення про такі гуртки. Але це
не означає, що тоді їх не було.
Ось характерні рядки з
«Шахматного листка» №№ 9—10 за 1879
рік.
«Дивовижні люди — ці
шахісти провінцій. Недавно нас
повідомили з Парижа, а потім ми
самі прочитали у французькому
шаховому журналі, що Харків грає з
Безансоном, і в Харкові не
знайшлося жодної людини, хто б
повідомив нас про це вчасно...
Або ось іще приклад. З Єли-
саветграда нам пишуть: «На
початку серпня я дізнався про
початок публічного шахового
турніру в Одесі. Чи відомо вам, як він
завершився? «Шахматному
листку» слід було б про це згадати.
Невже нічого не писали з Одеси?
Запитайте когось... хоча б свого
передплатника. В Одесі був
турнір і 1877 року, і раніше кілька
разів». Тим часом нас і в цьому
випадку ніхто не повідомив про
турнір.
А шахові сили в Росії є. Цілий
ряд партій за листуванням, як
нам відомо, граються і цієї
хвилини. Московський гурток грає
дві партії з харківським, єлиса-
ветградські гравці розпочнуть дві
6
партії з житомирським гуртком,
київські любителі (вони
збираються, зауважимо до речі, в
кондитерській Семадені)
запропонували дві партії М. І. Чигоріну.
Харків грає ще, як ми сказали вище,
з Безансоном. Крім того, грають
між собою окремі гравці
Петербурга, Москви і Харкова».
До XX століття на Україні
офіційний шаховий клуб був лише у
Харкові, існував він з 1882 року.
Щодо неофіційних приватних
гуртків, то є дані про їхню
діяльність у тому ж таки Харкові,
Києві, Одесі, Миколаєві, Житомирі,
Єлисаветграді (нині Кіровоград),
Луганську (нині Ворошиловград)
тощо.
Шахісти, як правило,
гуртувалися навколо якогось сильного
гравця-ентузіаста.
Наприклад, у середині XIX
століття з-поміж харківських
шахістів неабиякої слави зажив
відомий на той час літератор і
перекладач Шекспіра Андрій Іванович
Кронеберг (1814—1855), син
ректора Харківського університету.
Він виїжджав інколи й до
Петербурга, де зустрічався за
шахівницею з найсильнішими шахістами
столиці — К. Янішем, І.
Шумовим та іншими. 1850 року в
журналі «Современник» було
надруковано його історико-літературну
працю «Шахи», де автор доводив,
що шахи — галузь творчості,
близька до мистецтва. Цю
статтю через 11 років переклав і
опублікував німецький шаховий
журнал. Перу А. І. Кронеберга
належить також теоретичне
дослідження одного з популярних
тоді варіантів королівського
гамбіту.

У 50-х роках XIX століття
розвиває активну діяльність
шаховий гурток у Миколаєві. Душею
його був член-кореспондент
Петербурзької Академії наук,
перший директор Миколаївської
астрономічної обсерваторії Карл
Христофорович Кнорре (1801—
1883)—відомий складач
шахових задач.
Згодом виникає гурток у
Житомирі. Ось як відгукнувся на це
журнал «Шахматньїй листок»
(1879, № 5): «Тих, хто
цікавиться справою розвитку і
поширення шахової гри в провінції, ми
можемо порадувати вельми
приємною звісткою. В Житомирі
недавно створився гурток любителів,
який виробив для себе цілком
певну і розумну програму
діяльності — вирішив виписувати
шахові журнали і підручники,
влаштовувати турніри, матчі тощо і в
такий спосіб сприяти поширенню
і розвитку нашої королівської гри
в місцевому товаристві...»
Цей гурток започаткував у
Житомирі плідні традиції. Успішно
опановував тут ази теорії гри
гімназист Василь Леонідович Оме-
лянський (1867—1928), згодом
видатний український радянський
учений-мікробіолог зі світовим
ім’ям, академік АН СРСР і
відомий шахіст. Закінчивши 1886
року Житомирську гімназію, він
вступає до Петербурзького
університету, потім успішно поєднує
заняття наукою з шахами. У
чемпіонаті столичного клубу 1904
року виграє третій приз, причому
перемагає самого Михайла Чиго-
ріна! Наступного року взяв участь
у IV Всеросійському чемпіонаті,
де відзначився кількома
красивими партіями, зокрема, тонкою
нічийною кінцівкою з майбутнім
гросмейстером А. Рубінштейном.
Виступав В. Л. Омелянський і як
автор досліджень з теорії
дебютів.
Шахове життя в Єлисаветграді
гуртувалося навколо Михайла
Костянтиновича Гоняєва (1849—
1891)—відомого в місті
адвоката, автора праць з юриспруденції.
То був шахіст всеросійського
масштабу. Сильний гравець-практик,
він уперше в країні виступив з
дослідженнями в галузі історії
шахової культури, які й до
сьогодні зберігають неабияку наукову
цінність. Йому належить і
заслуга видання першої на Україні
книжки з шахів. Переклавши з
німецької підручник А. Гебелера,
М. Гоняєв збагатив його й
оригінальним матеріалом — власним
нарисом «Шахи в Росії», в якому
наводилися дані про гру на Русі
в XVI і XVII століттях, 27 партій
найкращих шахістів країни тощо.
Перше видання цієї книжки було
здійснено 1875 року в
Єлисаветграді, друге— 1880 року в
Харкові, де на той час складається
сильний гурток аматорів гри,
а незабаром — перший на Україні
шаховий клуб.
Діяльність цього клубу
характерна для тодішньої російської
дійсності. Перший статут
«Товариства любителів шахової гри в
м. Харкові» було затверджено на
початку 1882 року. Місцева
газета «Южный край» вже 10 квітня
того ж року повідомляла: «8
квітня в приміщенні лікарні
Харківського медичного товариства
відбулися перші загальні збори
членів недавно затвердженого
7

шахового клубу. Зараз клуб має
62 члени, що сплатили по 6 крб.
вступних внесків. Загальні збори,
на які з’явилося ЗО членів,
вислухали і затвердили звіт
колишнього тимчасового правління, і потім
провели вибори членів постійного
правління. Обрані такі особи:
професори Кузнецов і Морозов,
лікар Шабельський і п. Осипов,
а кандидатами — пп. Беклемішев
і Гальперін.
Внаслідок мізерності коштів,
що їх має в своєму
розпорядженні правління, товариство
вирішило залишити клуб у тому ж
приміщенні».
У наступному номері тієї ж
газети— нові повідомлення:
«Головою правління обрано Кузнецова,
скарбником — Морозова і
секретарями — Шабельського та
Осипова. Товариство утворилося з
приватного гуртка любителів гри.
Хоча кошти нового клубу ще
невеликі, завдяки незначним
витратам і збільшенню числа членів,
яке дедалі зростає, господарська
частина товариства задовільна.
За три місяці існування гуртка
було зіграно 1243 шахові партії.
Наприкінці січня відбувся турнір
14 кращих гравців. Приз турніру,
зібраний із внесків учасників,
здобув Шабельський, який посів
перше місце... При клубі є вже
невелика бібліотека. Збираються в
клубі по понеділках і четвергах
увечері. Гості сплачують за вхід
20 коп. За кожну зіграну
партію платять до каси клубу по
5 коп».
Не слід дивуватися з
дріб’язковості-грошових розрахунків.
Масштаб цін у ті часи був такий, що
копійка важила чимало. А клубо-
8
ві вона була ой як потрібна! Вже
за рік свого існування клуб почав
гостро відчувати нестаток
коштів.
У пошуках виходу звернули
увагу на той пункт клубного
статуту, що забороняв у його стінах
азартні ігри. А що, як скасувати
цей пункт?
Так і зробили. Вже 16 червня
1883 року власті затвердили
новий, змінений статут клубу. Не
минуло й півроку, як клуб
перебрався в нове, комфортабельне і добре
устатковане приміщення. Тут
відвідувачів вабили і буфет, і
більярди, і зелені столи для картярів.
Відтак число членів клубу
швидко зросло до двохсот, хоча ледь
25 з них грали в шахи...
Кореспондент однієї з газет
писав: «У Харкові відкрили були
шаховий клуб, де призначили дні
й для танців, та за деякий час він
перетворився на картярський...
Відтоді бідні шахи лише зрідка
з’являються на своїх маленьких
жалюгідних столиках, тоді як
карти будь-якої години весело і
гордовито розгулюють по
зеленому полю. І клуб зберіг лише
назву шахового...»
І все ж навіть за таких умов
харківські шахісти зуміли дещо
зробити для популяризації в
місті улюбленої гри...
1884 року Харків відвідав
М. І. Чигорін. Приїзд видатного
майстра пожвавив шахове
життя в місті. Провели турнір —
Чигорін виграв у ньому всі 12
партій. Гість дав кілька сеансів
одночасної гри, в тому числі один
з них — не дивлячись на дошку,
що спричинило фурор серед не
звиклих до таких видовищ хар¬

ків’ян. Чигорін дав сеанс
«наосліп» на шести дошках — чотири
перемоги, дві нічиї. Гість провів
проти найсильніших шахістів
міста чотири консультаційних партії
і всі виграв. Харків’янам у всіх
цих змаганнях жодного разу не
поталанило взяти гору над
видатним майстром.
На прощання «Товариство»
влаштувало на честь гостя
парадний обід і піднесло диплом
почесного члена Товариства, а також
коштовний золотий годинник
з написом: «Харківське
товариство любителів шахової гри —
М. І. Чигоріну на пам’ять про
27 березня 1884 р.»
Але гість поїхав, і ...Шахове
життя в місті зовсім занепало.
Лише за рік по тому
«Шахматный вестник» повідомив: «Ми
одержали приємну звістку, що
серед справжніх любителів шахової
гри в Харкові виникла думка —
відокремитись од горезвісного
«Товариства любителів шахової
гри», що полягло жертвою
суміші шахів з картами й танцями,
і створити самостійний гурток.
Давно на часі!»
Ще за рік у цьому ж
журналі — повідомлення з Харкова:
«Поспішаю порадувати доброю
звісткою: в нас у Харкові знову
прокинулася любов до шахової
гри — невідомо лише, чи надовго?
За почином Михайла
Олександровича (Шабельського) шаховий
клуб надав у наше
розпорядження весь верхній поверх самого
приміщення, і ото ми збираємося
там щотижня, саме по середах.
Приміщення наше непогане:
скромне й затишне, а головне —
ми зовсім ізольовані від
картяр!в і не маємо з ними нічого
спільного».
Отак розвивалися шахи в
одному з найбільших губернських міст
царської Росії. Можна тільки
дивуватися із завзяття шахістів, які
й за таких обставин не втрачали
інтересу до «мудрої гри». Та
виховати за подібних умов хоча б
одного шахіста принаймні майст-
рівського класу, звісна річ, було
нелегко... Подавав надії студент
Харківського університету Борис
Янкович. 1886 року він взяв участь
у турнірі за листуванням,
організованому журналом «Шахматньїй
вестник», і виборов у своїй групі
перше місце. Згодом Б. Янкович
відзначався і в змаганнях за
шахівницею, двічі грав матчі з
майстром міжнародного рівня
Е. Шифферсом, був учасником
трьох Всеросійських чемпіонатів.
Але на той час він після
закінчення математичного факультету
став працювати у Ростові-на-До-
ну-
Шаховий Харків тих років
успішно представляли в турнірах за
листуванням також Михайло Ша-
бельський і Олександр Ромашке-
вич. Зразки їхньої творчості
наведено в розділі «120 вибраних
партій і закінчень».
...Спливав час. 1901 року
журнал «Шахматное обозрение», що
виходив у Москві, опублікував
таке повідомлення з Харкова:
«Тутешній «Шаховий клуб», що
існував багато років і колись вражав
кількістю своїх членів, вже рік
як припинив своє існування».
Таким був фінал майже 20-річ-
ного існування першого на
Україні і другого в Російській імперії
шахового клубу.
9

У цей період, як і за часів
візиту М. І. Чигоріна, харківські
шахісти збираються переважно в
кондитерській Дірберга. Вони
відряджають своїх представників на
два перших Всеросійських
турніри, що проходили в Москві 1899
і взимку 1900—1901 років. У
першому з них А. Абаза з Куп’ян-
ська посів десяте місце, у
другому В. Фокін був 12-м.
Переможцем тих чемпіонатів став М. Чи-
горін, випередивши обидва рази
Е. Шифферса на 2,5 очка.
З часом шахове життя в місті
знову пожвавлюється. 1909 року
журнал «Шахматное обозрение»
повідомляє, що «в місцевих
Благородних зібраннях (Сумська, 7)
утворився гурток любителів
шахової гри. їх у ньому вже
близько 40. Нині в гуртку йдуть два
турніри — чемпіонат Харкова і
турнір-гандикап».
У першості міста тоді перше-
друге місця розділили молоді
шахісти Руднєв і Зотиков, третім
був досвідчений Фокін — учасник
2-го Всеросійського турніру.
Микола Руднєв (1895—1944)
відтоді щороку здобував звання
чемпіона Харкова, захищаючи
його не лише в турнірах, а й у
матчах. 1911 року йому кинув
виклик В. І. Розанов — молодий
здібний шахіст, який переїхав до
Харкова з Москви, де з успіхом
виступав у місцевих турнірах,
часто грав з Олександром Альо-
хіним — майбутнім чемпіоном
світу. Руднєв виграв цей матч, пе-
ремігши в п’яти партіях, дві
звівши внічию і стільки ж програвши.
1914 року він разом з великою
групою російських шахістів
дебютував на міжнародній арені в од-*
10
йому з турнірів у німецькому
місті Мангеймі. Поєдинки перервала
війна. Призи і місця розподілили
згідно з турнірним становищем,
і виявилося, що Руднєв розділив
у так званому Головному турнірі
любителів перше-друге місця. Це
принесло йому звання
міжнародного майстра. На жаль,
шаховий шлях обдарованого
харків’янина на цьому фактично
припинився. Після війни доля
закинула його до Самарканда, де він
лише зрідка брав участь у
середньоазіатських турнірах, і хоча
щоразу досягав успіхів, але на
більше вже не претендував.
Шахове життя в Києві
активізувалося значно пізніше, ніж
у Харкові. Звернімося до
журналу «Шахматньїй листок» за
1879 р. Ось рядки з
повідомлення в № 11 —12: «Київ справді
виділяється своєю люб’язністю
щодо шахістів, які, втім, цілком
заслуговують на таке ставлення...
Місцевий Дворянський клуб
відвів для шахістів окрему кімнату
і обіцяв надати всі зручності (не
те що Петербурзьке Благородне
зібрання!)... Честь і слава
київським гравцям!.. Взагалі нас
повідомляють, що в Києві шахи по-
пулярні: в кондитерській Семаде-
ні грають понад 50 чоловік».
Але дальший прогрес шахів у
Києві пов’язаний не з
дворянським гуртком, а з
демократичною «Варшавською кав’ярнею» на
Хрещатику, що відкрилася на
початку 80-х років. її перший
господар, якийсь Зигмунтовський з
Варшави, сам був любителем гри
і надавав клієнтам за невелику
платню комплекти шахів, а з ча*
сом навіть обладнав окрему кім*

нату з шаховими столиками. Так
виник неофіційний приватний
«клуб» для всіх бажаючих. Тут
стали проводити чемпіонати
Києва. Найчастіше їх вигравав (з
1885 року) юрист Борис
Олександрович Ніколаєв. Востаннє, вже
незадовго до смерті, він здобув
таку перемогу 1909 року. Серед
завсідників кав’ярні був, зокрема,
видатний український
письменник Михайло Петрович Стари-
цький, який інколи проводив там,
за спогадами його дочки Оксани
Михайлівни Стешенко, і
невеличкі сеанси одночасної гри.
Тривалий час ніхто не міг
конкурувати з Ніколаєвим за звання
найсильнішого шахіста Києва, та
1900 року його гегемонію
порушив зовсім молодий тоді
Федір Іванович Дуз-Хотимирський
(1879—1965).
Це був рідкісний шаховий
самородок. Народився він у селі
Козел, Чернігівського повіту. Рано
втративши батьків і не маючи
закінченої освіти чи певної
професії, подався в пошуках заробітку
до Києва. Там жив з того, що
давав уроки, допомагав підбивати
бухгалтерські баланси, а то й
вантажив на Дніпрі пароплави і
баржі. Вперше познайомився з
шахами у віці 17 років (у серпні
1898 року), а вже за два роки він
здобуває перший приз у турнірі
провідних шахістів міста!
«Моєю шаховою «академією»,
де я пройшов теоретичне і
практичне «навчання», стала відома
свого часу «Варшавська кав’ярня»
в Києві»,— згадував пізніше
Федір Іванович у своїй книжці
«Избранные партии» (Москва, 1953
рік).
Талановитий юнак багато
зробив для розвитку шахів у Києві.
На жаль, йому незабаром
довелося залишити місто. Під час
революції 1905 року Ф. І. Дуз-Хо-
тимирського заарештували за
участь у мітингу біля міської
думи, і хоча за горезвісним
царським маніфестом у жовтні
в’язнів було амністовано, жандарми
продовжували його
переслідувати. Ось що повідомила
московська газета «Утренняя почта» від
28 жовтня 1906 року в замітці
«Злочинний шифр»: «З Києва
телеграфують, що під час обшуку
у відомого шахіста Дуз-Хотимир-
ського заарештовано п’ятсот
кореспонденцій, які стосуються
шахового турніру; поліція уздріла в
них шифровані листи
нелегального характеру»...
Федору Івановичу
запропонували виїхати з Києва протягом
48 годин. «З почуттям душевного
болю я залишив улюблене
місто»,— писав Дуз-Хотимирський.
Довго поневірявся він по різних
містах країни в пошуках
постійного місцеперебування, багато
років працював у Богословському
гірському окрузі на Уралі (там
під час громадянської війни його
ледь не розстріляли колчаківці)
і лише з 1921 року постійно
мешкає в Москві. Тим часом уже
1907 року Ф. І. Дуз-Хотимио-
ський став відомим міжнародним
майстром. Він підтвердив це
звання, звівши внічию (3:3)
невеликий матч з претендентом на
першість світу Френком Маршаллом
(США), а ще за два роки на
міжнародному турнірі пам’яті
М. І. Чигоріна в Петербурзі
здобув сенсаційні перемоги над
чем11

піоном світу Е. Ласкером і А. Ру-
бінштейном, які розділили там
перший-другий призи...
Федір Іванович на цих
змаганнях все ще офіційно представляв
Київ, марно сподіваючись, що
йому дозволять повернутися.
...Тісні стіни «Варшавської
кав’ярні» вже давно не
задовольняли зростаючого інтересу киян до
шахів. До того ж, і обстановка
в ній не сприяла творчим
зусиллям. «Грали, сидячи в хмаринах
тютюнового диму, причому на
грошову ставку, в атмосфері
нездорового ажіотажу»,— згадував
Ф. Дуз-Хотимирський. У
провідних шахістів міста міцніла
думка про справжній клуб, де можна
було б проводити великі
змагання, виступи відомих майстрів.
І от 4 грудня 1900 року після
тривалої бюрократичної тяганини
Міністерство внутрішніх справ
все ж затвердило статут
«Київського товариства любителів
шахової гри».
Нелегкою справою виявилися
пошуки приміщення для клубу.
Зрештою, ласку шахістам
зробило «Літературно-артистичне
товариство» — слід гадати, не без
допомоги М. П. Старицького, що
мав у літературно-мистецьких
колах Києва величезний авторитет.
Воно надало під шаховий клуб
три кімнати безкоштовно, та ще й
дозволило його членам
користуватися правами своїх членів-відві-
дувачів.
Урочисте відкриття клубу
відбулося 18 квітня 1901 року. На
перших порах його справи були
непогані. У ньому нараховувалося
60 членів. Незважаючи на
витрати для обладнання кімнат, на
12
1 січня 1902 року в касі ще
лишалося близько 100 крб. «Київська
газета» відкрила шаховий відділ
за редакцією Товариства.
Та поступово кількість членів
клубу почала зменшуватись, а
відтак захитався і його
фінансовий фундамент.
Тим часом «Товариство» вже
встигло розгорнути активну
діяльність. Ще в листопаді 1900
року воно організувало виступи в
Києві відомого міжнародного
майстра з Парижа Д. Яновського.
Наприкінці того ж року Ф. Дуз-
Хотимирський дебютував у 2-му
Всеросійському чемпіонаті в
Москві і познайомився там з
М. Чигоріним, який попросив його
об’єднати київських шахістів для
організації наступного такого
турніру. Ідею Чигоріна зустріли
в Києві з захопленням, але
втілити її в життя було нелегко.
Потрібні були кошти.
Аж ось нагодилася вигідна
пропозиція. Багатий граф Олександр
Плятер, голова «Київського
товариства велосипедистів-любителів»
запропонував шахістам
своєрідний тандем, обіцяючи за невелику
ціну надати приміщення з усіма
вигодами.
Незабаром винахідливий граф
був уже головою двох клубів —
велосипедного і шахового. Та ні
для кого не було секретом, чого
це раптом «велосипедисти»
надали шахістам кілька світлих
кімнат у своєму триповерховому
будинку на Хрещатику. Навіть для
поліції, до якої не раз надходили
сигнали, що в тому будинку
«крутять» не лише педалі, а й
заборонені азартні ігри. Та коли
приходили з перевіркою, старшини клу¬

бу ввічливо вели небажаних
гостей до кімнат, де поважні люди
тихо мудрували над
шахівницями, потім демонстрували їм
величезний зал на третьому поверсі,
де взимку справді каталися на
велосипедах... А в інших,
замаскованих приміщеннях тим часом
«різалися» в карти, ставлячи на
кін великі гроші. Притулок для
картярів та прибуток від їхніх
візитів і являли собою мету лже-
велосипедистів. Та оскільки
серед них були впливові й заможні
люди, поліція вдавала, ніби
нічого не помічає. Мовчали й
шахісти...
Навесні 1902 року з неабияким
успіхом пройшли в місті виступи
М. І. Чигоріна. «Київська газета»
повідомляла: «Приїзд до Києва
М. І. Чигоріна спричинив
неабияке пожвавлення серед місцевих
шахістів. Щодня вечорами, коли
відбувалася гра, приміщення
Київського шахового товариства
було буквально переповнене
публікою, яка приходила, щоб
зіграти з Чигоріним у сеансах,
подивитися на гру петербурзького
гостя».
У грудні того ж року Чигорін
відвідує Київ удруге. Він
обговорює з керівниками клубу питання
організації в Києві 3-го
Всеросійського турніру.
І вже 1903 року в квітневому
номері журналу «Шахматное обо-
зрение» з’являється
повідомлення, що це змагання має
розпочатися в Києві 1 вересня того ж
року, але забезпечити необхідні
кошти неможливо без грошової
допомоги любителів гри в усій
Росії. Журнал підтримав
звернення Київського шахового
товариства, що закликало «надати
загальну допомогу нашій спільній
справі всіх, кому дорогі зростання і
процвітання руської шахової
справи».
За почесну та нелегку справу
взявся київський клуб. Адже досі
через відсутність Всеросійської
шахової спілки організацію
такого змагання не зміг узяти на себе
навіть Петербург. Два перших
чемпіонати провів Московський
шаховий гурток за допомогою
журналу «Шахматное обозрение»,
редактором якого був секретар
цього гуртка П. Бобров. Кошти
складалися з добровільних
внесків: давали, хто скільки міг, але
сума назбиралася чималенька.
Так зробили й тепер.
Члени Київського клубу
зібрали 626 карбованців поміж себе
і ще 772 серед місцевих аматорів.
До редакції «Шахматного обо-
зрения» надійшло з усіх усюд
410 карбованців. Журнал
протягом року з вдячністю публікував
прізвища «жертвувателів» і суми
їхніх внесків. У цих списках
надибуємо, до речі, братів Олексія і
Олександра Альохіних та їхню
сестру Варвару. Майбутній чемпіон
світу віддав для турніру, либонь,
все, що тоді мав,— цілий франк
(за тодішнім курсом — щось із
25 копійок) — неабиякі гроші для
десятилітнього хлопчика.
Нарешті, ще 280 карбованців
додали й самі учасники!
Отак тоді доводилося
проводити чемпіонат «могутньої»
Російської імперії. Та все ж — провели!
«І злетілися під покрив
пам’ятника Богдану Хмельницькому з
усіх кінців неосяжної країни
матадори шахової гри в кількості
13

19 чоловік»,— писав кореспондент
газети «Московские ведомости»
Лашин, який детально
висвітлював хід турніру, надсилаючи з
Києва репортажі рядків по 200 у
кожен номер.
У центрі уваги перебував
переможець двох попередніх
чемпіонатів країни Чигорін, якому тоді
було 53 роки.
Чимало дебютантів турніру в
Києві стали потім визначними
шахістами: Акіба Рубінштейн з
Лодзі — кандидатом на світову
першість, Осип Бернштейн з
Житомира, який навчався тоді в
Німеччині у Гейдельберзькому
університеті,— відомим
гросмейстером, Георг Сальве з Лодзі і Євген
Зноско-Боровський з
Петербурга — відомими міжнародними
майстрами...
Київ представляли шестеро
найкращих гравців — уже
знайомі нам Б. О. Ніколаєв і Ф. І. Дуз-
Хотимирський, а також секретар
Київського шахового товариства
В. В. Брєєв, голова академічного
шахового гуртка Політехнічного
інституту П. П. Бенько, студенти
університету С. К. Ізбинський і
М. Л. Ловцький.
Було призначено сім призів —
від 500 до ЗО карбованців.
Турнір викликав неабиякий
інтерес у Києві. Як повідомляв
із неприхованим подивом
кореспондент, «приходили навіть
дами». Михайло Петрович Стари-
цький був постійним відвідувачем.
«Я років з чотирнадцять не бачив
цього прототипа гіганта-козака з
парою вусів, що їм позаздрив би й
сам батько Тарас Бульба,— писав
у «Московских ведомостях» уже
згадуваний Лашин.— І зраділа
моя душа, побачивши після
багатьох років цього велета бадьорим
і міцним та з невичерпним іще
запасом здорового і непідробного
малоросійського гумору!». Він
відзначав, зокрема, що під час
четвертого туру Старицький
уважно стежив за партією Кулом-
зін — Чигорін, де останній сильно
провів контратаку, а потім тепло
поздоровив переможця...
Чигорін зумів утретє стати
чемпіоном країни, лише на фініші
випередивши на одне очко Берн-
штейна, який тривалий час
лідирував. Серед киян найкраще
виступив Мусій Ловцький, який
розділив шостий і сьомий призи.
Кілька слів про цього шахіста,
який 1911 року на турнірі в
Кельні став міжнародним майстром.
Родом з Варшави, він згодом
повернувся в це місто і після
першої світової війни виступав у
польських змаганнях. Життя його
закінчилося трагічно: під час
окупації Польщі гітлерівцями він був
закатований.
Зовсім недовго прожив й інший
учасник цього турніру—Сте-
фан Костянтинович Ізбинський
(1884—1912). З 1901 року він
став відвідувати шаховий клуб і
вже наступного року
відзначився в сеансах одночасної гри з
М. І. Чигоріним, де виграв у
нього загалом п’ять партій при одній
нічиїй і одній поразці. У III
Всеросійському турнірі С. К.
Ізбинський не увійшов до числа
призерів, але набрав проти них три
очка з семи. У IV Всеросійському
турнірі 1905 року розділив
восьмий приз. Брав участь у
Всеросійських турнірах любителів 1909
(тринадцяте місце) і 1911 (третє
14

місце) років. Останнім успіхом
шахіста був виграш матчу в Бо-
голюбова 1911 року — 5:3.
Незабаром він помер од
туберкульозу горла.
Після закінчення турніру в
діяльності Київського шахового
товариства на деякий час настала
криза. Кількість членів
поступово зменшилася до 20. Та й
поліція змушена була припинити
діяльність «клубу велосипедистів»,
коли кілька багатих нероб з
тріском просадили там усе своє
майно і про це пішов скандальний
розголос. Довелося шахістам
шукати нову оселю. Після кількох
невдалих спроб 1909 року
влаштувалися, нарешті, при
«Спортивному клубі» (також на
Хрещатику). І хоча вирішили збиратися
лише чотири дні на тиждень,
любителі, як відзначала преса,
приходили не дуже охоче. Встигли
провести лише один чемпіонат
міста; як і за чверть віку до того,
його виграв Б. Ніколаєв.
Водночас заявила про себе молодь.
Другим призером став випускник
історичного факультету Київського
університету Микола Іванович
Греков, який згодом обрав шлях
літератора: переїхавши після
революції до Москви, видавав і
редагував журнал «Шахматьі»
(1922—1929), а потім став
автором фундаментальних праць з
історії шахових змагань, книг про
життя і діяльність М. І. Чиго-
ріна.
Серед учасників того турніру
був студент Політехнічного
інституту Юхим Дмитрович Боголю-
бов (1889—1952). Він незабаром
кинув навчання і став
професіональним шахістом, майстром,
а згодом і гросмейстером. У
особистому житті Ю. Д. Боголюбова
вирішальну роль зіграла участь у
турнірі в Мангеймі 1914 року, шо
був перерваний світовою війною.
Усім російським шахістам,
ув’язненим тоді німцями, пощастило
визволитися, та не всі
повернулися додому. Зокрема, Боголюбов
узяв шлюб з дочкою вчителя
місцевої школи і залишився на все
життя в маленькому Трібергу.
Та в історії шахів він зіграв
помітну роль. Особливо яскраво
його талант розкрився на
Московському міжнародному турнірі
екстра-класу 1925 року, де
Боголюбов здобув перший приз,
випередивши екс-чемпіона світу Лас-
кера і тодішнього володаря
«корони» — Капабланку. Потім він
двічі грав матчі на першість
світу з Альохіним (1929 і 1934 роки),
але обидва рази програв.
Багатообіцяючим шахістом
вважався ще один учасник того
турніру— першокурсник юридичного
факультету Київського
університету Олександр Евенсон (1892—
1919). Він швидко став одним з
найсильніших гравців у Києві,
а 1913 року виграв Всеросійський
турнір любителів і дістав звання
майстра, яке підтвердив
наступного року у Всеросійському турнірі
майстрів (дев’ятий приз). Того ж
року в Петербурзі проходив
міжнародний турнір гросмейстерів,
після якого його учасники
помірялися силами в блискавичній грі.
До цього бліц-турніру допустили
і кількох російських майстрів,
у тому числі й Евенсона. Як і
гадали, перший приз виграв Капа-
бланка, а от другий здобув
молодий киянин, випередивши
чемпіо15

на світу Ласкера і майбутнього
«короля шахів» Альохіна.
Після Великої Жовтневої
соціалістичної революції Евенсон
служив у Червоній Армії слідчим
військово-революційного
трибуналу. Він загинув од рук денікінців
улітку 1919 року. У 20—30-і роки
в Києві не раз проводили турніри
пам’яті Олександра Евенсона;
потім ця традиція забулася...
«Шахматное обозрение»,
повідомляючи про першість Києва
1909 року, наводить цікаві
подробиці, які стосувалися організації
цих змагань. А саме — від
гравців вимагався внесок за право
участі в турнірі в розмірі 5 крб.
З оцих коштів виділили три
призи— у 20, 12 та 8 крб. Оскільки
третій приз довелося ділити на
трьох, кожному діставалося, отже,
по 2 крб. 33 коп. ... Правда, бі-
долах-шахістів підтримав
«Спортивний клуб», пожертвувавши для
переможця коштовну річ і 25 крб.
до турнірного фонду. Завдяки
цьому встановили ще й гонорар
для непризерів — вийшло якраз
по 75 коп. за кожну перемогу і по
37 коп.— за нічию...
Невдовзі після закінчення
згаданого турніру Київському
шаховому товариству знову довелося
шукати нове приміщення.
Виявилося, що «Спортивний клуб» —
наче молодший брат горезвісної
«Спілки велосипедистів», бо
також підпільно культивував ігри,
далекі від спорту...
Хоч як поневірялися київські
шахісти, та все ж їм поталанило
організувати гастролі двох
молодих майстрів, які вже тоді
зажили світової слави.
У лютому 1914 року,
гастролюючи в Європі, Київ уперше
відвідав Хосе-Рауль Капабланка.
Виступи геніального кубинця
збирали багато глядачів і добре
висвітлювалися в пресі. Він дав
кілька сеансів одночасної гри на
ЗО дошках, провів консультаційну
партію, де проти нього грали
Ю. Боголюбов, О. Евенсон і Ф. Бо-
гатирчук (студент-медик, чемпіон
Києва 1911 року). Партію, що
закінчилася після впертої боротьби
внічию на 41-му ході,
повністю опублікувала з коментарями
Евенсона газета «Киевская
мысль».
Набагато скромніше пройшли
в Києві виступи Олександра
Альохіна в травні 1916 року. Йшла
світова війна. Альохін, який
служив у армії уповноваженим
Червоного Хреста, в Києві був
проїздом, гостював недовго. Зіграв три
партії з Евенсоном, дві виграв,
одну програв.
Неабияку активність виявили
в переджовтневий період шахісти
Одеси. Журнал «Шахматный
вестник» повідомляв ще в 1885 році
(№ 6): «В Одесі, де, як відомо,
дуже багато любителів гри,
виникла думка відкрити шаховий
клуб. Засновники приступають до
складання Статуту».
Та від думки до її здійснення
було ще далеко. Статут
Одеського шахового товариства
затвердили лише 28 лютого 1900 року. Як
писав одеський кореспондент у
журналі «Шахматное обозрение»
(січень 1901 року), «до того про
Одесу не було чути ні в
спеціальних шахових виданнях, ані в
загальній пресі, що дає
повідомлення про шахи з усіх кінців світу.
Та й не було про що писати.
Гра16

ли в шахи у кав’ярнях, грали без
захоплення, поряд з такими
іграми, як доміно, більярд тощо.
Шахи як спорт не існували в Одесі.
Вивести гру з цього стану не
таланило сильним гравцям, що
мешкали тут у різний час, наприклад,
Майзельсу, Синицину, Шифману
та іншим... Ініціатива створення
Одеського шахового товариства
належить інженеру В. М. Влади-
мирову, якому вдалося залучити
до цієї справи й енергійних
співробітників. Через шість місяців
після затвердження статуту
Товариство вже функціонувало...
Відомо, що від номінального
заснування подібного закладу до
фактичного його здійснення —
«дистанція величезного розміру». Тут
заслуги Владимирова неоціненні.
Сам по собі людина кабінетна,
яка не відвідувала ні кав’ярень,
ані клубів, Владимиров почав
ходити туди, щоб пропагувати
викохану ним справу і залучав
співробітників і членів товариства.
Зусилля його увінчалися успіхом.
Перші загальні збори Одеського
шахового товариства
нараховували 40 членів, серед яких чимало
було визначних осіб нашого
міста». Шаховому клубу надало
просторе приміщення заможне
Товариство пароплавства і торгівлі.
А коли пощастило організувати
в Одесі виступи міжнародного
майстра Д. Яновського (він був
тоді і в Києві), міський голова
надав для його сеансу одночасної
гри зал міської думи.
Невдовзі клуб змушений був
поміняти приміщення на менш
респектабельне. Місцевий «Кате-
рининський яхт-клуб», що наймав
зал колишнього ресторану готелю
«Кримський», у свою чергу, здав
його шахістам в оренду за
чималі гроші — 500 крб. на рік.
Не дуже затишно стало
шахістам і в інших традиційних
помешканнях. Газета «Одесские
новости» 1902 року (№ 5720)
повідомляє: «Місцева адміністрація
поставила вимогу перед
власниками кав’ярень і кондитерських,
де грають у шахи, виклопотати на
це особливий дозвіл». Ось як
прокоментувало це повідомлення
«Шахматное обозрение»: «Отже,
і на півдні, де досі в шахи можна
було вільно грати в кожній
кав’ярні, вони переходять до
розряду заборонених, бо вимога
«виклопотати» ще не зумовлює
дозволу. Так і в Москві вже багато
років деякі заклади марно
намагаються «виклопотати» дозвіл
завести в себе шахи».
Коли 1909 року організували
чемпіонат Одеси, то учасники
зустрілися не в приміщенні
шахового клубу при Купецькому
зібранні (на Рішельєвській вулиці, 1),
а на приватних квартирах.
Цей чемпіонат, до речі, приніс
несподівані результати, що
вразили самолюбство місцевих
шахістів. Перший приз здобув Павло
Ліст з Вільни (нині Вільнюс),
який навчався тут в університеті.
Справжнє прізвище цього
шахіста було... Одес, що, можливо, й
вплинуло на його вибір місця
навчання. Але, як розповідає
гросмейстер Г. Левенфіш у своїх
«Избранных партиях и
воспоминаниях» (М., «Физкультура и спорт»,
1967), у новому місті почалися
непорозуміння з листами,
адресованими Одесу в Одесу, то ж він
і змінив прізвище...
17

Нового чемпіона відразу ж
стали викликати на матч «за
першість Одеси» зачеплені за живе
одесити — журналіст М. Лоран,
що досі вважав себе чи не най-
сильнішим у місті після В.
Владимирова, Г. Інге, який у цьому
турнірі виграв у переможця мікро-
матч — 3:1 (чемпіонат проходив
у чотири кола), молодий здібний
шахіст Б. Верлинський, а також
сам В. Владимиров. Та поки йшли
переговори, закінчився
навчальний рік, студент поїхав на
канікули до свого рідного міста, а коли
повернувся, то було проведено
лише його матч з Лораном.
Чемпіон захистив свій титул, а
одеські шахісти тим часом
захопилися цікавою ідеєю — провести
«Південно-руський турнір» за
участю представників різних міст
цього краю.
Ось що розповідав в
«Шахматном обозрении» 1909 року (№ 90)
кореспондент з Одеси: «Щодо
подібного турніру в нас на півдні,
де час від часу шахове
пожвавлення набуває широких розмірів,
розмови точилися давно, та
проекти, що виникали, не йшли далі
від мрій. Недавні чутки про
можливість подібного турніру в
Севастополі пробудили ревнощі
одеситів, одному з яких, П. М. Лісту,
молодому чемпіону міста,
пощастило домогтися негайного
здійснення давнішньої ідеї. Він зумів
переконати одного з членів
Одеського Комерційного Зібрання,
найфешенебельнішого і найбагат-
шого одеського клубу, що
подібний турнір буде найцікавішим
саме в Одесі. Справа швидко
налагодилася. Зібрання виділило
необхідну суму на призи і золоті
18
жетони та доручило організацію
турніру пп. Лісту і Лорану... Воно
асигнувало 500 крб. на призи, і
крім того, його член Г. Кару
пожертвував приз за
найкрасивішу партію турніру. Крім призів,
першим двом переможцям
призначалися золоті жетони, а
перший переможець отримував
звання маестро і чемпіона півдня
Росії. Для турніру зібрання надало
своє приміщення (Гаванна вул.,
4)».
На турнір прибули: з Києва—•
Ю. Боголюбов і С. Ізбинський,
з Харкова — І. Селиванов, з Рос-
това-на-Дону — Б. Янкович, який
виступав під псевдонімом А.
Алексеев. Одесу представляли Б.
Верлинський, В. Владимиров, С. Ки-
р’яков, П. Ліст і М. Лоран. Були
встановлені призи розміром од
160 карбованців (перший) до
40 карбованців (п’ятий).
Це був перший турнір, у якому
зустрілися між собою провідні
шахісти України (за винятком
Алексеева, який не відіграв у
ньому помітної ролі).
Ось як коментували «Одесские
новости» (16 січня 1910 року)
підсумки турніру: «Перший
призер Верлинський почав турнір з
програшу Лісту і тривалий час не
вважався за небезпечного
конкурента. Граючи всі партії вперто,
він, однак, у жодній з них не
виявив особливої сили. Частина
його противників (напр., Алексеев,
Ізбинський, Лоран, Селиванов)
уже після перших 10—15 ходів
володіли становищем. Зазначені
партії були програні
противниками Верлинського, а не виграні
ним. Лише наприкінці турніру,
після поразок Ліста від Боголю-

бова і Лорана, Верлинський
опинився на першому місці.
На противагу йому, другий
переможець турніру, Ю. Д. Боголю-
бов, показав себе сміливим
комбінаційним гравцем. Щастя,
правда, всміхнулося й Боголюбову.
Так, Ліст не скористався з
можливості виграти в нього, Алексєєв
не з’явився, і це дало нашому
київському гостеві очко без гри,
а Лоран прогавив у партії з ним
туру. Це однак не завадило
молодому киянинові швидко
привернути загальні симпатії публіки, яка
завжди обступала його партії
тісним кільцем.
Дивною була доля в цьому
турнірі чемпіона Одеси — Ліста.
Вигравши підряд 4 партії і маючи
перервану у виграшній позиції
п’яту партію (проти Ізбинського),
він, здавалося, вже забезпечив
собі 1-й приз. Та з’ясувалося, що
в партії з Владимировим він,
маючи намір зробити хід £2— £3,
ненавмисне торкнув пішака е2;
оскільки перед цим він записав
хід £2—£3, то Владимиров і не
протестував, продовжував гру і,
програвши партію, записав
«Здаюсь». Дізнавшись про це, деякі
учасники турніру завважили, що
Владимиров проявив щодо свого
суперника поблажливість і
просили комітет обговорити цю
обставину. Комітет після обговорення
запропонував переграти партію і
зобов’язав Ліста зробити хід
пішаком е. Це так вплинуло на
Ліста, що він закінчуючи
партію з Ізбинським, зробив нічию,
маючи в ендшпілі двох зайвих
пішаків, а потім швидко втратив
лідерство і змушений був ділити
третій і четвертий призи з Ізбин-
ським, який теж виступав
невдало...»
Слід відзначити об’єктивність
одеської газети, яка гру земляка-
переможця оцінила нижче, ніж
творчість шахіста з іншого міста,
хоча він був лише другим.
Тут не зайве зазначити, що
Микола Євгенович Лоран, який
тривалий час редагував шаховий
відділ у газеті «Одесские новости»,
залишив по собі добру пам’ять
не лише турнірними успіхами, а й
активною пропагандою шахів у
місті. Він навіть зробив
спробу видавати в Одесі журнал
«Шахматы» (1911 рік). Правда,
ця спроба була невдалою —
вийшло тільки два номери
журналу. Однак уже сам цей факт
заслуговує на увагу.
«Одесские новости» не
помилилися в оцінці таланту другого
призера. А от до гри 23-річного
переможця варто було все-таки
придивитися уважніше. Борис
Верлинський (1887—1950) став
визначним шахістом. Він, як
писав журнал «Шахматы в СССР»
(1951, № 1), «багато зробив для
розвитку вітчизняної школи
шахового мистецтва. Ім’я його
ввійде в історію радянського
шахового руху як ім’я видатного і
талановитого майстра, що розвивав і
поглиблював ідеї Чигоріна».
Б. Верлинський народився в
Бахмуті (нині Артемівськ), але
ще в дитинстві переїхав з
батьками до Одеси, де навчився
грати в 13-річному віці. Коли
Борису минуло 15, він став
відвідувати шаховий клуб, а з 1906 року
почав виступати в змаганнях.
Невдовзі його відрядили до
Петербурга на Всеросійський турнір
19

любителів, який проходив
водночас із міжнародним. Молодий
одесит розділив там десяте-одина-
дцяте місця при 17 учасниках.
Як бачимо, дебют Верлинського
на всеросійській сцені виявився
скромним, та вже 1913 року у
турнірі такого ж рангу він був
третім. Після революції шахіст
живе у Москві, однак у ряді
змагань ще представляє Одесу.
1926 року став чемпіоном
України, 1929 року — чемпіоном СРСР.
На міжнародному турнірі в
Москві 1925 року здобув сенсаційну
перемогу над чемпіоном світу
Капабланкою. Уражений тяжким
захворюванням, він рано
залишив виступи в турнірах.
По-іншому склалася доля П. Лі-
ста (1887—1954). Після першої
світової війни він переїхав до
Берліна, брав участь у
міжнародних турнірах. З приходом до
влади фашистів емігрував до Англії;
Брав участь у радіоматчі СРСР —
Великобританія 1946 року, де
програв обидві партії О. Котову.
В Англії й помер.
Після Південно-руського
турніру шахове життя в Одесі на
деякий час активізувалося.
Проходять матчі між найсильнішими
шахістами, виступають імениті
гості. 1910 року тут перебував
міжнародний майстер Г. Сальве з
Лодзі, чемпіон Росії 1905 року. Він
провів чимало гастрольних
партій і невеликий матч з М.
Лораном (3:2 на користь гостя).
Але до всіх цих подій офіційно
затверджений клуб був мало
причетний. Як писав уже 1913 року в
газеті «Южная мысль» редактор
її шахового відділу П. Ліст,
«Одеське товариство любителів шахо-
20
вої гри від 1907 року існує
тільки номінально. Нині ведуться
переговори з
Літературно-артистичним клубом щодо створення при
ньому шахового гуртка...» Того ж
року «Одесские новости»
повідомили про матч між Верлинським
і Лораном (4 :4) та про сеанс
одночасної гри Ліста в
Сільськогосподарському клубі...
Як бачимо, у дожовтневий
період найвищу шахову активність
проявляли Харків, Київ, Одеса.
Та це не означає, що в інших
містах України шахова гра не роз^
вивалася зовсім.
1902 року в Катеринославі
(нині Дніпропетровськ) виник
шаховий гурток при Англійському
клубі. У місцевій газеті «Приднепров-
ский край» з 19 серпня 1902 року
відкрився шаховий відділ за
редакцією Л. Ребиніна і А. Фоня-
кова. Незабаром у ній було
повідомлено, що починається
турнір, один з учасників якого —
С. Аксьонов «16 вересня дав у
залі при «Московській
кондитерській» сеанс одночасної гри, що
стало подією, ще не баченою в
Катеринославі, і тому зібрало
чимало глядачів».
Першим чемпіоном міста став
С. Аксьонов (за фахом —
фабричний інспектор), друге-третє місця
розділили інженер А. Фоняков і
лікар Л. Ребинін, четверте посів
годинникар А. Янцен.
Чимало зусиль щодо
організації діяльності нового гуртка
доклав А. Фоняков. Шахісти
збиралися двічі на тиждень у
ресторані «Франція», де для них
виділили десять столиків.
Згодом репутації найсильнішо-
го в місті шахіста зажив учитель

гімназії Я. Загорський. А 1904
року промайнуло повідомлення, що
17-річний Кулябко з Петриківки
грає з Загорським на рівних...
Катеринославські ентузіасти
протягом багатьох років
домагалися відкриття офіційного
шахового клубу. Та максимум, чого
вони досягли,— відновили
завдяки зусиллям А. Ребиніна у травні
1914 року шаховий гурток при
Англійському клубі. Він
нараховував до 50 членів, та з
початком світової війни гурток
розпався.
Мало є даних про діяльність
«Шахового товариства» в
Миколаєві. У нього не було постійного
приміщення. 1902 року, приміром,
члени товариства збиралися
тричі на тиждень: влітку — в готелі
Лондонському, з осені — при
готелі Барбе. Тоді ж провели не-
чуваний щодо кількості
учасників турнір — їх було 34! Ще
дивовижніше те, що С. Юрицин
зумів виграти в ньому всі 33
партії...
Розпорошені зусилля одинаків-
ентузіастів не могли піднести
рівень розвитку шахів на Україні,
як і в усій імперії. Власті нічим
не допомагали. Шахи залишалися
розвагою вузького кола
інтелігентної публіки. Талановитим
самородкам з народу важко було
пробити собі шлях. Характерне
визнання Федора Івановича Дуз-
Хотимирського: «Зараз, на схилі
життя, я часто жалкую, що моя
юність не співпала з Великим
Жовтнем: все моє життя
склалося б по-іншому, і я не
страждав би від усвідомлення, що
зробив менше, ніж міг. Нашій
радянській молоді відкрито «зелену
вулицю» для роботи в будь-якій
галузі людського знання»
(«Избранные партии»).
Розквіт шахового спорту в
УРСР
Як закладався фундамент
масовості й майстерності
Після закінчення
громадянської війни зовсім молода
Українська Радянська Республіка
приступила до мирного будівництва.
Поступово набирало розвитку й
шахове життя.
Уже другий номер
московського журналу «Шахматы» за
1922 рік повідомляв: «Харків.
Шахісти збираються переважно
в шаховій секції при
Центральному Червоноармійському клубі
(Римарська, 22). З квітня по
травень проходив турнір-чемпіонат,
до участі в якому пощастило
залучити, за невеликим винятком,
усіх найсильніших шахістів
міста. Перший приз і звання
чемпіона Харкова здобув Олексій Альо-
хін — 8 з 10-ти...»
Переможцем, до речі, був
старший брат майбутнього чемпіона
світу Олександра Альохіна.
Переселившись після революції з
Москви до Харкова, Олексій Альо-
хін (1888—1939) брав активну
участь у шаховому житті міста і
республіки. Сильний гравець, він
був ентузіастом шахів і хорошим
організатором.
Після громадянської війни
шахові гуртки в багатьох містах
стихійно виникали при робітничих,
профспілкових, червоноармій-
ських клубах, безпосередньо на
заводах і фабриках. Кількість
21

їхніх членів швидко
збільшувалась, організовувалися масові
змагання.
Спочатку всі ці гуртки в містах
діяли ізольовано. Відчутною
стала потреба об’єднання їх на базі
якихось авторитетних центрів.
Першими такими центрами стали
профспілки, їхні культосвітні
секції. Пізніше за об’єднання
робітничих шахових гуртків взялися
добровільні спортивні товариства.
Вони ж забезпечили їхнє
фінансування.
Пощастило відновити роботу
шахового гуртка в Полтаві
(створений ще 1918 року). Для нього
знайшлося місце при клубі
профспілки радянських працівників.
З 1922 року стали регулярно
проводити турніри. Чільні місця
в них посідали Г. Ластовець,
С. Черненко, Г. Шабельницький.
У Кам’янці-Подільському
того ж року організували шаховий
гурток при Центральному
робітничому клубі. До нього відразу ж
було залучено ЗО членів.
Найвизначніших успіхів у змаганнях
досягли А. Гаєвський та В. Дра-
гомирецький.
Відкриваються шахові відділи
в кількох харківських і київських
газетах. Провідні шахісти
виступають в клубах з лекціями та
сеансами одночасної гри.
Треба зауважити, що на
Україні шахістів майстрівської
кваліфікації на той час майже не
залишилося. О. Евенсон загинув,
М. Руднєва доля закинула в
Середню Азію, Ф. Дуз-Хотимир-
ський і Б. Верлинський оселилися
в Москві.
Постала проблема виховання в
республіці—на основі масового
22
розвитку шахів — гравців високої
кваліфікації, які гідно
представляли б її на великій турнірній
арені.
Ентузіасти гри з Харкова,
Києва, Полтави, Кам’янця-Поділь-
ського, Одеси та інших міст
республіки вже 1923 року стали
готувати проведення першого
шахового чемпіонату УРСР, під час
якого планували провести з’їзд
аматорів,— як писав журнал
«Шахматьі»,— «з метою
організації Всеукраїнської шахової
спілки».
Цей турнір і з’їзд почалися
29 березня 1924 року в Києві.
Преса тих часів зберегла для
нас чимало цікавих подробиць
про ці події.
Як повідомляв московський
журнал «Шахматьі», з метою
визначення представників на з’їзд і
турнір у багатьох містах
республіки було проведено змагання.
Переможців запрошували до
участі в головному змаганні —
чемпіонаті УРСР, а призерів
включали до «турніру любителів», що
проводився паралельно з
чемпіонатом. Учасників обох змагань
преміювали літературою:
передплатою на згаданий часопис
«Шахматьі» і підручником М.
Трекова і В. Ненарокова, який
щойно вийшов друком.
Технічні підсумки першого
чемпіонату УРСР такі: Я. Вільнер
(Одеса) —9 з 10, Ф. Богатирчук
(Київ) — 8,5; М. Сорокін
(Київ)— 7,5; С. Тихенко (Київ)—•
5,5; Д. Григоренко (Харків) і
А. 	Гуєцький (Житомир)—по 5;
А. Гаєвський (Кам’янець-Поділь-
ський), А. Грінберг (Київ) і
Е. Лернер (Вінниця) — по 4;

Г. Ластовець (Полтава) — 2,5;
В. 	Єршов (Ніжин) —0.
У турнірі любителів перше
місце посів В. Драгомирецький з Ка-
м’янця-Подільського.
Кілька слів про деяких
учасників чемпіонату.
Яків Семенович Вільнер
(1899—1931) ще до революції був
відомий як автор задач, що
публікувалися в шаховій пресі.
Згодом йому вдалося розвинути і свій
хист практичного гравця. Він ще
двічі виходив переможцем
республіканських чемпіонатів (1925 і
1928 років), п’ять разів підряд
брав участь у всесоюзних першо-
стях, де найкращого результату
досяг у серпні 1924 року (шосте-
восьме місця), одержавши
звання майстра.
Микола Тихонович Сорокін
(нар. 1900 року) протягом
кількох років був одним з провідних
шахістів Києва, брав участь у
трьох перших чемпіонатах
республіки, причому 1925 року виборов
друге місце (після Я. Вільнера).
Переїхавши на постійне
мешкання до Тбілісі, він став майстром,
дуже багато зробив для розвитку
шахів у Грузинській РСР.
1977 року шахова громадськість
Донеччини відзначала 80-річчя
Аполлінарія Миколайовича Гаєв-
ського. У перших чемпіонатах
УРСР він виступав як
представник Кам’янця-Подільського, та
потім на все життя зв’язав свою
долю з шахтарським краєм, де
понад піввіку працював учителем
математики. Активну громадську
роботу з шахів А. М. Гаєвський
не припиняв і після виходу на
пенсію.
Одним з найсильніших шахістів
їДКДЖАВИе ВИДАВНИЦТВ» УКРАЇНИ
Перша в УРСР книга з шахів
українською мовою вийшла друком 1926 року
України був Дмитро Дмитрович
Григоренко (1893—1943), вчитель
за фахом. У чотирьох перших
чемпіонатах республіки входив до
п’ятірки найсильніших, зокрема, в
другому з них (1925 року) став
третім призером. Відіграв значну
роль як один з керівників
республіканської шахової секції та як
пропагандист шахів у республіці.
Вів шахові відділи в газетах
Харкова, написав перший в УРСР
підручник шахів українською
мовою (1926 рік).
З-поміж учасників турніру
любителів вирізнявся атлетичною
статурою Василь Калина —
неодноразовий чемпіон і рекордсмен
країни та республіки з бігу на
23

короткі дистанції. Він виходив
також переможцем змагань із
стрибків у довжину і метання
молота. Спортивний шлях В. М.
Калини (1902—1979) гідний
подиву— бувши багато років лицарем
«королеви спорту», він водночас
ніс довгу і сумлінну службу в
«шаховому королівстві» — як
сильний практичний гравець
(незмінний учасник чемпіонатів
Києва по 1951 рік включно,
відзначався й на республіканських та
всесоюзних змаганнях) і як
визначний проблеміст, автор
багатьох композицій, понад 20 з яких
удостоєні призів та інших відзнак
на конкурсах усіх рангів, у тому
числі міжнародних. Крім того, він
усе життя, включаючи пенсійний
вік, працював за основним фахом
інженера-зв’язківця.
Так узяли старт шахові
чемпіонати України, які відтоді стали
водночас оглядом талантів,
школою майстерності і трампліном
для стрибка на всесоюзну і
міжнародну турнірні арени.
Відтоді минуло понад піввіку.
Чимало учасників
республіканських чемпіонатів стали
гросмейстерами, багато з них захищали
спортивну честь СРСР,
представляючи на міжнародній арені
Україну (Л. Штейн, В. Савон,
Г. Кузьмин, В. Тукмаков, І. Пла-
тонов, О. Білявський, О. Романи-
шин, Й. Дорфман, А. Михальчи-
шин) та інші братні республіки
нашої країни (І. Болеславський,
Д. Бронштейн, Ю. Геллер, Е. Гу-
фельд).
Та все це було потім. А серед
учасників першого чемпіонату
УРСР переважали шахісти
першої категорії, майстрами стали
24
лише троє призерів. Але
головне — традицію було
започатковано!
Учасники змагань та делегати
з’їзду вирішували й кардинальне
організаційне питання —
створення об’єднання шахістів України.
За прикладом РРФСР, де на
той час вже існувала шахова
секція при Вищій раді фізкультури
республіки, делегати з’їзду
шахістів УРСР вирішили звернутися
до Вищої ради фізичної культури
УРСР з проханням створити при
ній шаховий центр. Для
реалізації цієї ідеї обрали Тимчасовий
комітет, до складу якого
увійшли відомий харківський шахіст
тих часів Д. Григоренко,
переможець чемпіонату республіки
одеський майстер Я. Вільнер та інші.
Так було започатковано
українську шахову організацію і
республіканські шахові змагання.
Керівники українського
спортивного руху задовольнили
прохання шахістів. Відтак почали
створюватися секції в тодішній
столиці УРСР Харкові та на
місцях.
Шахову секцію при Харківській
губернській раді фізкультури
було організовано в червні 1924
року. Свою діяльність вона
почала з того, що зареєструвала всі
шахові гуртки в місті — їх
виявилося 20, число членів склало 150.
Очолив секцію Олексій Альохін.
Тоді ж відбувся чемпіонат
столиці України, на якому перше-дру-
ге місця розділили О. Альохін і
Д. Григоренко.
20 серпня 1924 року в Москві
за участю 150 делегатів з усіх
кінців країни розпочав роботу
Всесоюзний шаховий з’їзд. Він

започаткував радянську шахову
організацію. Було ухвалено
напрями діяльності організації під
гаслами: «Дорогу шахам до
робітничого середовища»; «Шахи —
знаряддя культурної революції»;
«Шахи — потужне знаряддя
культурного піднесення мас»;
«Шахи — знаряддя політики».
Уперше за всю історію шахів
було поставлено завдання
зробити гру надбанням усіх трудящих,
передусім робітничого класу.
З’їзд затвердив єдино
правильний шлях розв’язання цього
завдання — розвиток шахового руху
по лінії масових громадських
організацій — рад фізкультури і
профспілок.
Було обрано Всесоюзну
шахово-шашкову секцію на чолі з
відомим партійним і державним
діячем М. В. Криленком, який
очолював її до 1938 року.
Пізніше було сформовано
шахово-шашкову секцію при
Всеукраїнській раді фізичної культури.
У 2-му чемпіонаті УРСР
(Харків, 1925 рік) знову лідирують
Я. Вільнер (7 з 8), М. Сорокін
(6,5), Д. Григоренко (5,5). 3-й
чемпіонат республіки проходив в
Одесі (1926 рік). Господарі
запросили з Москви свого земляка
Б. Верлинського, який розділив
перший приз з М. Марським —
представником Дніпропетровська
(незабаром він переїхав до
Москви). Вони набрали по 8 очок з 11.
Третім несподівано став
житомирянин А. Гуєцький, який у
попередніх першостях посідав місця
в середині турнірної таблиці. На
жаль, це був останній виступ
А. Гуєцького в першості УРСР.
Четверте-шосте місця розділили
Д. Григоренко, М. Сорокін і
Б. Шапіро.
У 4-му чемпіонаті УРСР
(Полтава, 1927) успіху домоглися
московський майстер О. Селезньов
(11,5 з 15), який грав поза
конкурсом, та двоє молодих киян —
В. Раузер (11 очок; йому
присуджено звання чемпіона України)
і Й. Погребиський— 10,5.
Всеволод Альфредович
Раузер (1908—1941), працюючи на
скромній посаді кур’єра
фінвідділу, весь свій вільний час
віддавав дослідженню шахових
дебютів, працюючи подеколи, за його
власним визнанням, по 16
годин щодоби. Він запровадив у
практику чимало нових
стратегічних ідей у популярних дебютах.
Ці ідеї виявилися такими
фундаментальними, що визначили на
десятки років шляхи розвитку
важливих дебютних систем,
лишаючись актуальними і сьогодні.
Але надмірне напруження далося
взнаки — вже в 29-річному віці у
нього розвинулося тяжке нервове
захворювання.
Гросмейстер О. Котов писав
(у збірці «Труд, талант, победа»,
Москва, 1969): «Вдячний
шаховий світ ніколи не забуде
талановитого і плодотворного
українського теоретика, майстра
Всеволода Раузера — одного з
найкращих теоретиків світу».
Йосип Бенедиктович
Погребиський (1906—1971) тривалий час
поєднував заняття шахами і
математикою. Згодом Погребиський
став доктором фізико-математич-
них наук, професором, автором
ряду наукових праць. У шахах
найбільших успіхів досяг
наприкінці 30-х років, коли став
чемпіо25

ном України, майстром спорту,
учасником фіналу XI чемпіонату
СРСР 1939 року.
Лише на пів-очка від чільної
трійки відстали М. Вербицький з
Чернігова та харків’яни Д. Гри-
горенко і В. Кирилов. Микола
Михайлович Вербицький прожив
довге життя, багато зробивши для
розвитку шахів у Чернігові.
Неабияких турнірних успіхів досяг
незабаром зовсім молодий тоді
Володимир Григорович Кирилов
(нар. 1908 року). Він став най-
сильнішим у Харкові і одним з
провідних шахістів республіки.
Варто відзначити ще одного
учасника — харків’янина П. Тес-
ленка (нар. 1905 року), який посів
у цьому чемпіонаті одинадцяте
місце. Павло Іванович був
одним з перших на Україні
робітників, що став сильним шахістом,
водночас працюючи на
виробництві. Він ще не раз був
учасником чемпіонатів УРСР,
профспілкових змагань, а на
міжнародному робітничому турнірі в
Берліні 1927 року виборов третій приз.
У 5-му чемпіонаті УРСР
(Одеса, 1928 рік) 20-річний В.
Кирилов і досвідчений Я. Вільнер
розділили перше — друге місця,
набравши по 11 очок з 16
можливих. Третім був одесит М. Г. Гор-
діан, який пізніше вславився як
шаховий композитор у
«казковому» жанрі. Зараз сімейну
традицію продовжує його син Юрій —
відомий проблеміст, майстер
спорту.
Українська шахова секція
виступила ініціатором проведення в
республіці 6-го чемпіонату СРСР.
Він відбувся в Одесі 1929 року,
причому вперше (і поки що во-
26
станнє) було застосовано
триступеневу систему: спершу 36
учасників у чотирьох групах по 9
чоловік визначили 12 півфіналістів,
а ті потім у двох півфіналах по
6 учасників виявили фінальну
четвірку. Чемпіоном, на радість
одеситів, став їхній земляк
Б. Верлинський, який
представляв Москву. Але шахісти УРСР
у цілому виступили не дуже
вдало, за винятком В. Раузера, який
у півфіналі виконав норму
майстра. Я. Вільнер, Д. Григоренко і
В. Кирилов не пробилися й до
півфіналу.
У 6-му чемпіонаті УРСР
(Харків, 1931 рік) переміг дебютант—•
студент-медик з Києва А. Зами-
ховський (8,5 з 12). На півочка
відстав В. Раузер, а третє-п’яте
місця розділили майстер О. Се-
лезньов, який переїхав з Москви
до м. Сталіно (нині Донецьк), та
молоді кияни, теж дебютанти,
О. Константинопольський і Б. Ра-
тнер.
А. Д. Замиховський (1908—
1978) відтоді ще багато років з
успіхом виступав у
республіканських і всесоюзних змаганнях.
Військовий лікар у роки Великої
Вітчизняної, він потім майже
чверть віку завідував
терапевтичним відділенням однієї з
київських лікарень, та й у
пенсійному віці продовжував трудитися
цеховим лікарем на фабриці.
Комуніст А. Замиховський чимало
часу й сил віддавав громадській
роботі в Федерації шахів УРСР і
залишив по собі добру пам’ять...
Характерно, що і новий чемпіон,
і двоє його земляків-призерів
були, по суті, учнями В. Раузера,
на київській квартирі якого вже

не один рік проводилися імпрові-
зовані заняття. Видатний
теоретик охоче ділився з друзями
результатами власних досліджень.
Як бачимо, така творча
співдружність дала хороші наслідки.
Незабаром на 7-му чемпіонаті
СРСР добре зарекомендувало
себе молоде покоління шахістів
України — В. Раузер, В. Кирилов
і А. Замиховський пробилися до
фінального турніру. Найкраще
серед них виступив досвідчений
Раузер, який поділив восьме-де-
в’яте місця.
7-й чемпіонат УРСР
розпочався 1933 року. Провели лише
відбірний турнір у Харкові. До
першої шістки увійшли О.
Константинопольський, А. Замиховський,
Д. Григоренко, А. Гаєвський,
Й. Погребиський і П. Тесленко.
Згідно з положенням, у фіналі до
них мали приєднатися майстри,
яких на Україні тоді вже було
четверо. Та з різних причин
фінальний турнір не вдалося
провести. Тим часом шахістам України
виділили дві вакансії для участі
у 8-му чемпіонаті СРСР 1933
року. І от замість фіналу першості
республіки вирішили провести
двоколовий турнір шести най-
сильніших шахістів, щоб
визначити представників від України на
8-й чемпіонат СРСР. До трьох
переможців попереднього
змагання приєдналися троє майстрів.
Правда, внаслідок відмови
чемпіона УРСР число учасників
скоротилося до п’яти. Підсумок: В.
Кирилов і В. Раузер набрали по
5 очок з 8, О.
Константинопольський (виконав норму
майстра) — 4,5, О. Селезньов — 3,5,
Д. Григоренко — 2.
У 8-му чемпіонаті СРСР
успішно виступив В. Раузер — шосте
місце. А от В. Кирилов грав
невдало. Працюючи за основним
фахом хіміка-технолога, він
приділяє шахам дедалі менше уваги.
Тим часом в діяльності шахової
організації України сталися
певні зміни, пов’язані з перенесенням
столиці республіки з Харкова до
Києва (1934 рік). У новій
столиці незабаром при Укрпрофраді
виникає показовий
Республіканський шаховий клуб (по вул.
Леніна, 8). У ньому з великим
успіхом проходять виступи
уславлених екс-чемпіонів світу Емануїла
Ласкера і Хосе-Рауля Капаблан-
ки, відбуваються чемпіонати
України, всесоюзні турніри,
масові змагання.
У Києві в 1936—1939 роках
видавалася українською мовою
масова газета «Шахіст». Вона
виходила щотижня на чотирьох
сторінках і висвітлювала всі
аспекти шахового життя республіки.
1936 року Київ приймав
учасників 8-го чемпіонату України.
Хоча серед них було троє
майстрів (Богатирчук,
Константинопольський і Селезньов), перше-
друге місця і чемпіонські лаври
розділили гравці першої категорії
Й. Погребиський (Київ) і П. Шу-
милін (Харків), які набрали по
12 очок з 17. На пів-очка відстав
Ф. Богатирчук, ще на очко —
О. Константинопольський, а
п’ятим був 20-річний дебютант
С. 	Жуховицький з Одеси, який
показав агресивну, цікаву гру.
Наступного року Олександр
Константинопольський блискуче
дебютує в 10-му чемпіонаті СРСР,
розділивши в підсумку друге-
27

третє місця з майбутнім
гросмейстером В. Рагозіним і
поступившись лише Г. Левенфішу, який
став гросмейстером уже
наступного року, звівши внічию матч за
звання чемпіона СРСР з М. Бот-
винником.
У 9-му чемпіонаті УРСР 1937
року лідирували Ф. Богатирчук
(12,5 з 17) і Й. Погребиський
(11,5). Відчувалося, що назріває
зміна поколінь.
У цей період держава виявляє
особливу турботу про
підростаюче покоління. У містах
створюються Палаци піонерів і школярів,
де діти мають всі умови для
розвитку своїх здібностей. Не
забули, зокрема, й про шахи.
У 30-х роках в країні
проводяться масові змагання в школах.
1934 року в них узяли участь
понад 100 000 хлопчиків і дівчаток.
Діти з ентузіазмом прилучаються
до захоплюючої гри. Шахових
педагогів поки що дуже мало, та до
послуг дітлахів — шахова
література, вони спостерігають гру
досвідчених шахістів у турнірах,
набувають досвіду, міряючись
силами за шахівницею один з одним.
У змаганнях виявлялися таланти.
Так, у Дніпропетровську ще
1933 року під час шахових
змагань школярів привернув до себе
увагу 14-річний І. Болеславський,
який вчився грати лише за
допомогою літератури. Незабаром
його відрядили до Ленінграда на
всесоюзні змагання юних
шахістів. В особистому турнірі дні-
пропетровець виборов почесне
третє місце. Після цього він бере
участь у 10—12-му чемпіонатах
України (1938, 1939 і 1940 років)
і здобуває перші місця!
28
У цих турнірах відзначилися й
інші юні шахісти республіки.
Особливо помітними були успіхи
киян на чолі з Д. Бронштей-
ном.
У Київському палаці піонерів
ще наприкінці 1935 року
відкрився шахово-шашковий гурток під
керівництвом молодих ентузіастів
Олександра
Константинопольського (шахи) і Семена Натова
(шашки). Вже в квітні 1936 року
заняття регулярно відвідували
понад шістдесят школярів.
Керівництво Палацу піонерів виділило
для гуртка нове просторе
приміщення і створило в ньому перший
у країні дитячий
шахово-шашковий клуб.
З метою популяризації гри в
школах було проведено нараду
піонервожатих Києва. Керівники
клубу творчо ставилися до своєї
роботи, прагнули зацікавити
дітей, пробудити в них активність,
самодіяльність. Гуртківці не
лише грали один з одним, а й
залучали до занять інших,
допомагали організовувати змагання в
школах, у піонерських форпостах.
Такі заходи, як правило,
проходили весело і жваво. Приміром,
провідні гуртківці проводили масові
сеанси одночасної гри, загримова-
ні під Філідора, Діда Мороза
тощо. Чи треба казати, який
інтерес викликали такі сеанси!
Вже влітку 1936 року в
масовому дитячому турнірі у Києві
взяли участь понад чотири тисячі
школярів.
Коли в червні 1936 року Київ
відвідав Капабланка (після своєї
перемоги на турнірі
гросмейстерів у Москві), його запросили
виступити в Палаці піонерів перед

юними шахістами. Пізніше у
вступі до своєї книжки «Останні
шахові лекції» він писав:
«Міркуючи про те, що шахове
навчання слід було б впровадити в
школах, я згадую про одне з найсиль-
ніших вражень на моєму довгому
шляху. Кілька років тому в
Києві мені довелося зустрітися з
великим іспанським гітаристом
Андресом Сеговією. Ми були
знайомі вже давно: він — закоханий
у шахи і я — закоханий у музику!
Йому належало дати концерт,
а мені — сеанс одночасної гри.
Обидва виступи мали відбутися у
великому концертному залі міста,
і ми, природна річ, запросили на
них один одного. У сеансі
одночасної гри брали участь
школярі — дівчатка і хлопчики віком
од десяти до шістнадцяти років.
У призначений термін Сеговія,
його дружина і я ввійшли до
залу, і на обличчі Сеговія я
побачив подив... Просторий зал був
заповнений вщерть; понад тисяча
дітей зібралися на балконі, щоб
спостерігати гру. Всі вони
навчилися грати в своїх школах. На
сцені за тридцятьма столиками,
розташованими, як це прийнято
при подібних сеансах,
прямокутником, сиділи тридцятеро дітей,
переважно хлопчиків, готові дати
мені бій... За спинами гравців
було багато дітей та їхніх
учителів, а за ними розташувалися
гості. Це справді було, як
висловився Сеговія, видовище
незвичайне. В залі зібралися не менш
як три тисячі чоловік, майже
всі — діти...»
Через рік члени клубу вже
нараховували понад двісті
школярів! Вони зустрічалися за
шахівницею не лише один з одним, а й
з командами інших міст.
Значно зросла й майстерність
юних шахістів. 1938 року кияни
вперше здобули перемогу у
товариському матчі проти ровесників
з Москви — 15,5 : 6,5. Виграли
вони і юнацьку першість України,
а наступного року — навіть
командну першість Києва серед
дорослих збірних товариств і
відомств. А 1940 року взяли гору й
над юними ленінградцями —
13 : 7.
Тієї пори членами клубу при
Київському палаці піонерів були
майбутній гросмейстер Д. Брон-
штейн, майбутні майстри А.
Банник, Р. Горенштейн, М. Левін,
І. Липницький, 3. Міньковський,
X. Мучник, М. Усачий, А. Хасін,
Л. Якір та чимало інших
талановитих шахістів і шахісток, які не
стали майстрами. Серед них
хочеться згадати Л. Маргуліса,
який незабаром загинув на
фронті, і М. Заноздру — другого
призера чемпіонату СРСР серед
юнаків 1938 року (до речі, він виграв
тоді у першого призера Василя
Смислова блискучу партію). Нині
Микола Степанович — доктор
медичних наук, професор...
Шахи ставали улюбленою грою
дітей — у школах, піонерських
таборах, гуртках Будинків і
Палаців піонерів проводились заняття
і турніри. Лише за п’ять
передвоєнних років у Києві масовими
змаганнями було охоплено
близько 25 тисяч школярів.
У 12-й першості СРСР 1940
року І. Болеславський розділив п’я-
те-шосте місця з триразовим
чемпіоном країни М. Ботвинником.
Того ж року він утретє підряд
29

стає чемпіоном УРСР. А другим
був 16-річний Давид Бронштейн,
якому за цей успіх присвоїли
звання майстра спорту, оскільки
в турнірі грали шестеро майстрів
і семеро кандидатів у майстри.
Серед юних дебютантів
чемпіонату був ще один вихованець
Київського палацу піонерів А.
Банник, а також Ю. Сахаров з
Донбасу. Після війни вони дуже
багато зробили для розвитку шахів
на Україні.
У 1939—1940 роках до лав
шахістів України починають
вливатися любителі гри з возз’єднаних
західноукраїнських земель.
До приходу на ці землі
Радянської влади шахи тут
розвивалися приблизно так, як у царській
Росії. У Львові, приміром, грали
здебільшого в кав’ярнях на гроші.
Турніри час від часу
проводилися, та лише одному українському
шахісту пощастило заявити про
себе в шахових змаганнях. Це був
Михайло Антонович Романишин
(батько відомого нині
міжнародного гросмейстера), який
подеколи виступав у чемпіонатах
Львова. Йому вдалося здобути освіту
інженера-електрика, та українцю
важко було знайти посаду за
фахом, доводилося заробляти на
прожиток випадковою роботою.
Для серйозних занять шахами і
виступів у турнірах майже не
було умов. Та все ж дебют у
першості міста 1929 року М. А.
Романишин відзначив здобуттям
призового місця, а 1934 року став
віце-чемпіоном Львова.
До міста приїздили на гастролі
відомі гросмейстери. З лекціями
і сеансами одночасної гри тут
виступали Ласкер, Альохін, Ейве,
ЗО
Рубінштейн, Тартаковер, Шпіль-
ман. Та, на жаль, зустрічі з ними
були надто епізодичні й
короткочасні.
Після возз’єднання
західноукраїнських земель з Радянською
Україною прийшло нове життя і
до древнього Львова. У місті
створювалися всі умови для
розвитку шахів. Двоє кращих
гравців — неодноразовий чемпіон
Львова Генріх Фрідман і один з
переможців турніру найсильні-
ших шахістів Польщі 1936 року
Едуард Герстенфельд — були
запрошені до участі в півфіналі
першості СРСР, що проходив у
Києві влітку 1940 року. Успішно
виступив Герстенфельд (1915—
1943), який розділив перше-друге
місця. Йому першому серед
шахістів Львова було присвоєно
звання майстра спорту СРСР. 25-
річний львівський майстер
виступив також у фіналі 12-го
чемпіонату країни восени 1940 року,
а згодом — у фіналі 12-ї першості
УРСР. У ряді партій він показав
себе обдарованим, перспективним
шахістом, якому бракувало (як і
багатьом іншим шахістам
Львова) лише теоретичних знань і
досвіду поєдинків на високому
рівні.
У передвоєнні роки загін
провідних українських майстрів
поповнив талановитий шахіст
Йосип Рудаковський (1914—1947).
Родом з Воронежа, він став
майстром 1939 року, виборовши
перше місце в одній з груп
всесоюзного турніру кандидатів у майстри
в Ростові-на-Дону.
Він брав участь у визволенні
західноукраїнських земель як
командир Червоної Армії, потім

оселився в Чернівцях і
представляв це місто в чемпіонатах СРСР
і України. Дебютувавши в
чемпіонаті УРСР 1940 року, Рудаков-
ський поступається лише двом
першим призерам і ділить третє-
четверте місця з
Константинопольським.
Останнім визначним турніром
передвоєнної доби був
матч-турнір на звання абсолютного
чемпіона СРСР, що проходив навесні
1941 року в Ленінграді і Москві.
Серед шести учасників, які
провели один з одним по чотири партії,
був і дніпропетровець І. Боле-
славський, тоді ще майстер.
22-річний чемпіон України посів
досить почесне четверте місце,
поступившись лише М. Ботвиннику,
П. Кересу і В. Смислову, але
випередивши чемпіонів СРСР 1940
року — гросмейстерів А. Лілієн-
таля і І. Бондаревського.
1941 року перед початком
Великої Вітчизняної війни в УРСР
нараховувалося понад 100 тисяч
організованих шахістів і шахісток,
у тому числі 8 майстрів спорту.
Шлях на міжнародну арену
Фашистська навала перервала
мирну працю радянських людей.
Велика Вітчизняна війна 1941 —
1945 років стала всенародним
подвигом. Під керівництвом
Комуністичної партії і Радянського
уряду наша країна не лише
вистояла в жорстокій борні з
озброєним до зубів ворогом, але й
розгромила його вщент. Поряд з
іншими радянськими людьми на
всіх фронтах війни боролися з
фашистами і шахісти України,
забувши в ті буремні роки про
мирну гру. Чимало з них загинули в
боях, багато хто повернувся
додому з бойовими нагородами.
Втім, ще до закінчення війни
на визволених землях радянські
люди приступили до мирної
праці, відновлювалося культурне
життя, в тому числі й шахове.
Уже в другій половині 1944
року в напівзруйнованому ще
Києві проходить всесоюзний турнір
на першість ДСТ «Більшовик», в
якому перше-друге місця
розділили гросмейстер С. Флор і майстер
О. Сокольський, третє посів
І. Болеславський.
А в грудні 1944 року в Києві
стартував 13-й чемпіонат УРСР
за участю представників семи
міст. Переміг киянин Борис Голь-
денов—10 очок з 12 можливих.
Він був тоді кандидатом у
майстри з шахів і мав звання майстра
спорту з тенісу. Ще до війни
Борис успішно виступав на корті в
змаганнях всесоюзного рангу, а в
перші повоєнні роки не раз був
чемпіоном України в одиночному
і парному розрядах.
Незабаром він став майстром
спорту і з шахів, тричі
(починаючи з 1947 року) виступав у
фіналах чемпіонатів СРСР.
Третє-шосте місця в цьому
турнірі розділили майстри спорту
М. Копаєв та О. Сокольський.
Микола Антонович Копаєв
(1914—1978) переїхав до
Чернівців з Воронежа. За фахом —
технік-залізничник. Він ще сім
разів виступав у чемпіонатах
України, посідаючи в них почесні
місця. Відіграв значну роль у
шаховому житті Радянської
Буковини.
Олексій Павлович
Сокольський — родом з Пензи, став
31

майстром у Ленінграді, а потім
переїхав до Львова, де проживав
до 1953 року. У цей період він
був одним з найсильніших
шахістів України, вів велику
громадську і навчальну роботу у
Львові, виступав у фіналах
чемпіонатів СРСР, представляв Україну
на першому повоєнному
міжнародному турнірі 1947 року
пам’яті Чигоріна.
У лютому-березні 1945 року в
Києві відбувся півфінал 14-го
чемпіонату СРСР. В ньому успішно
виступив Б. Ратнер (1909—1971),
ставши майстром спорту.
Налагоджувалося шахове
життя і в інших містах республіки.
Відкриваються клуби в
Дніпропетровську, Львові, Чернівцях.
Починає формуватися новий загін
шахістів республіки. Після війни
з майстрів спорту на Україні
залишилися тільки Й. Погреби-
ський і Й. Рудаковський
(останній помер уже 1947 року). Е. Гер-
стенфельд загинув під час
війни, О. Константинопольський і
Д. Бронштейн жили в Москві,
І. Болеславський — у Свердлов-
ську.
Але підростала здібна молодь.
Відновлюються шахові гуртки в
Палацах піонерів Києва,
Харкова, Одеси, Дніпропетровська,
Львова, Чернівців. З 1949 року
починають проводитись юнацькі
чемпіонати України, де проходять
школу майбутні майстри і
гросмейстери.
У чемпіонатах України 1945 і
1946 років першість двічі
здобуває вихованець довоєнного клубу
Київського палацу піонерів
Анатолій Банник. Згодом йому
поталанило ще тричі вибороти титул
32
чемпіона УРСР. Анатолій
Олександрович Банник став одним з
найсильніших шахістів України.
У першості республіки 1946
року дебютував молодий одесит
Ю. Геллер, який розділив четвер-
те-шосте місця. Вихованець
Одеського палацу піонерів, учасник
Великої Вітчизняної війни, він
виступає в чемпіонатах України
1947 і 1948 років (в обох першість
здобув О. Сокольський), де
посідає відповідно шосте і п’яте-вось-
ме місця. Та ось він виходить у
півфінал чемпіонату СРСР 1949
року, здобуває там перше місце і
звання майстра спорту, а потім
вражає усіх блискучою грою в
фіналі, де перемагає в красивому
атакуючому стилі одного за
одним відомих гросмейстерів і
перед останнім туром уже очолює
турнірну таблицю. Уся шахова
Україна вболівала тоді за свого
талановитого земляка.
В останньому турі одесит
надто азартно грав з Холмовим і
програв. Чемпіонами СРСР стали
Д. Бронштейн і В. Смислов, а
Ю. Геллер одержав бронзову
медаль (разом з М. Таймановим).
Але й це був значний успіх.
Після того Юхим Петрович
майже 20 років (до переїзду в
Московську область) гідно
представляв нашу республіку на
всесоюзних і міжнародних
змаганнях. Він став гросмейстером,
чемпіоном СРСР, призером змагань
претендентів на першість світу
1956, 1962, 1965 років. Вплив
Ю. П. Геллера на зростання
українських шахістів важко
переоцінити. У період 1959—1967 років
Юхим Петрович був членом і
водночас старшим тренером збірної

Гросмейстер Юхим Геллер
команди України, яка двічі
здобуває на Спартакіадах народів
СРСР бронзові медалі.
У чемпіонаті УРСР 1949 року
досяг успіху киянин І. Липни-
цький, який демобілізувався з
армії, маючи чотири бойові ордени,
йому судилося за своє недовге
життя (помер 1959 року на 36-му
році) ще раз виграти першість
УРСР, стати віце-чемпіоном
країни 1951 року (після П. Кереса)
і здобути золоту медаль у складі
команди «Спартак» на першості
СРСР 1954 року.
Ще в двох чемпіонатах
України гору беруть досвідчені
шахісти— Ю. Геллер (1950 рік) і
А. Банник (1951 рік). А от 1952
року переможцем уперше стає
представник післявоєнного
покоління—киянин Владлен Зура-
хов. Незабаром він став
майстром. Працюючи після закінчення
політехнічного інституту в Сверд-
ловській області, успішно
виступив у фіналі чемпіонату СРСР
1956 року (дев’яте місце), де
переміг М. Таля. Після повернення
до Києва ще не раз виступав у
збірних командах міста і
республіки. Працюючи за основним
фахом інженера, він з роками став
приділяти шахам менше уваги.
Але все ж у чемпіонатах УРСР
50-х років на верхній сходинці
п’єдесталу пошани панує
передвоєнне покоління: 10. Геллер іще
тричі підряд стає чемпіоном
України (1957, 1958 і 1959 роки),
по одному разу — А. Хавін (1954
рік), А. Банник (1955 рік) і
1. Липницький (1956 рік).
1954 року Київ уперше провів
фінал чемпіонату СРСР. Перше
місце тоді виборов Ю. Авербах,
а представники нашої республіки
Ю. Геллер і А. Банник, на жаль,
не виправдали надій земляків.
Характерно, що відтоді до 1959
року лише ці двоє шахістів
представляють Україну в фіналах
всесоюзних чемпіонатів. Інші
майстри не можуть пробитися крізь
випробування відбірних змагань.
Чемпіонат УРСР 1957 року
став помітною віхою в історії
шахів на Україні. Вперше після
війни чемпіонат було організовано
так, щоб у ньому можна було
встановити норматив майстра
спорту. Для створення належного
«кворуму» шахістів високої
кваліфікації з Москви запросили
поза конкурсом гросмейстерів А. Лі-
лієнталя і С. Флора.
Турнір викликав у Києві
неабиякий інтерес. Він проходив у
2 Ю. М. Лазарєв
33

Будинку вчителя на центральній
площі міста, яка нині носить
назву Жовтневої революції. Досить
великий за розмірами зал був
завжди заповнений. Кияни
вболівали за своїх молодих земляків,
серед яких виділялися студенти
університету Владислав Шиянов-
ський і Юрій Ніколаєвський та
інженер Олександр Костюченко.
Дуже подобалася глядачам гра
ще одного кандидата в
майстри — Леоніда Штейна зі Львова,
який недавно повернувся після
служби в Радянській Армії.
Ю. Геллер і С. Флор набрали
в турнірі по 12,5 очка з 17, та ос-*
кільки гість з Москви грав поза
конкурсом, чемпіонський титул
здобув одеський гросмейстер.
Третім був київський майстер
Юрій Сахаров—11 очок. А от
четверте-сьоме місця разом з «по-
законкурсним» Лілієнталем і
донецьким майстром Юрієм Коцем
Бозділили улюбленці глядачів
Іияновський і Ніколаєвський.
Вони вперше виконали норматив
майстра спорту. Шияновський,
крім того, здобув перемогу над
Ю. Геллером.
Уперто йшов до майстрівської
вершини і Леонід Штейн. Йому
також поталанило взяти гору над
майбутнім чемпіоном України, та
все ж на фініші шахіст недобрав
півтора очка. Його час іще тоді
не прийшов... А в чемпіонаті
УРСР 1959 року Л. Штейн
виборов бронзову медаль і
перевиконав норму майстра спорту на
півтора очка.
Загін українських майстрів
тоді поповнився й іншими
молодими шахістами — киянином Еду-
ардом Гуфельдом, харків’янином
34
Володимиром Савоном.
Гартується нове покоління —
обдароване і завзяте.
Тим часом у шаховому житті
республіки сталася важлива
подія— 1958 року створюється
Федерація шахів УРСР. Виникають
обласні федерації, які активно
розгортають шахову роботу на
місцях. На цей час у республіці
нараховувалося вже 436 тисяч
організованих шахістів. У Києві,
Харкові, Одесі, Львові,
Дніпропетровську та інших обласних
центрах створюються необхідні
умови для виховання гравців
високої кваліфікації.
Улітку 1959 року київські
любителі шахів уперше стали
свідками міжнародного змагання —
одного з традиційних матчів між
збірними командами СРСР і
Югославії. Поєдинки між
лідерами команд — екс-чемпіоном
світу В. Смисловим і учасником
змагань претендентів на шахову
«корону» багаторазовим чемпіоном
Югославії С. Глігоричем
привертають загальну увагу (вони
обмінялися красивими перемогами).
Матч, який приніс успіх збірній
СРСР, викликав великий інтерес
і запам’ятався надовго.
1962 року виходить на
міжнародну арену і збірна команда
України — вона провела в Києві
товариський матч із збірною
Болгарії. Ці зустрічі стали відтоді
традиційними. Ще тричі
приймали шахісти УРСР своїх
болгарських друзів— 1964 і 1966 років
у Києві, 1968 року — в Одесі.
А 1963, 1965 і 1967 років
команда України побувала з візитами-
відповідями в Софії. Усі сім
матчів виграли наші земляки.

Гросмейстери Леонід Штсйн і Михайло Таль на 32-му чемпіонаті СРСР 1964 —
1965 рр. у Києві
1964 року Київ прийняв 32-й
чемпіонат СРСР. Його було
організовано на високому рівні. Гра
проходила в Будинку
архітектора, редакція газети «Комсомоль-
ское знамя» випустила 20
номерів спеціального додатку, де були
надруковані всі партії турніру,
огляди, коментарі тощо.
Після 1959 року гросмейстер
Ю. Геллер уже не виступає в
особистих чемпіонатах України, і
1960 року «вакансію» заповнив
Леонід Штейн. Він розділив у
турнірі перше-друге місця з
киянином Юрієм Сахаровим, а потім
виграв у нього додатковий матч —
4:2.
Того ж року львів’янин долає
півфінальний бар’єр на шляху до
28-го чемпіонату СРСР, а на
початку 1961 року вже дебютує в
Москві у фіналі. І що ж? З
першої спроби — бронзова медаль і
путівка на міжзональний турнір
першості світу! 1962 року Штейн
повертається із Стокгольма
міжнародним гросмейстером — у
цьому змаганні він посів шосте
місце. Лише формальний показник
позбавив його права виступати в
змаганнях претендентів на
першість світу. Тоді діяло «правило
трьох» — до змагань
претендентів могли потрапити не
більше трьох представників однієї
2*
35

Майстер спорту Владислав Шияновський — ветеран республіканських змагань —
зустрічається з майстром Анатолієм Івановим у чемпіонаті ЦР «Авангарду»
1979 року
країни. А в Стокгольмі до шістки
лауреатів увійшли четверо
радянських учасників. Тому шосту
вакансію віддали американському
гросмейстерові П. Бенко, який
посів сьоме місце. Це
дискримінаційне правило діятиме ще тільки
одного разу — в наступному
міжзональному турнірі (Амстердам,
1964 рік), і знову Штейн, посівши
загальне п’яте місце, виявиться
його жертвою.
Л. Штейн залишив яскравий
слід в історії шахів. Він двічі
ставав чемпіоном світу і стільки ж —
чемпіоном Європи в складі
збірної команди СРСР, тричі
здобував золоті медалі чемпіона
країни (1963, 1964 і 1966 роки), а
також виграв два «турніри зірок» у
Москві— 1967 року і (разом з
А. Карповим) 1971 року. В
кожному з них Л. Штейн випередив
найсильніших гросмейстерів, у
тому числі тодішнього чемпіона
світу і кількох екс-чемпіонів.
1961 року в чемпіонаті України
знову «двовладдя» — перше і
друге місця ділять донецький
майстер Юрій Коц і киянин Владне-
лав Шияновський. Цей турнір
мав статус півфіналу першості
СРСР. Обидва переможці відтак
стали фіналістами. Та хто ж
чемпіон? На це питання відповів
додатковий матч. Уперше високе
звання завоював шахіст з
Донбасу — 4:3.
Вдруге Юрій Коц став
чемпіоном УРСР рівно через десять
ро36

ків. Тричі виступав він у
чемпіонатах СРСР (найкращий
результат 1962 року — дев’яте місце).
Владислав Шияновський двічі
грав у фіналах всесоюзних
чемпіонатів, а 1962 року завоював
другий приз (після гросмейстера
Ратміра Холмова) на
міжнародному турнірі в Бухаресті. Нині
Владислав Іванович
Шияновський — кандидат фізико-матема-
тичних наук, доцент. Він поєднує
виступи у змаганнях з
викладацькою і науковою роботою на
кафедрі загальної фізики
Київського університету.
З 1960 року в системі розигра-
шу всесоюзної першості став
діяти трирічний цикл. Спочатку
переможці республіканських
чемпіонатів потрапляють до
півфіналів першості СРСР, наступного
року—безпосередньо до фіналу,
а третього року всесоюзний фінал
і півфінали комплектуються з
переможців чемпіонатів ДСТ та
відомств. 1962 рік якраз і був
таким «відомчим». Це тоді ще ніяк
не вплинуло на плани найсильні-
ших шахістів республіки. Вони
грали в своїх відомчих змаганнях
і не відмовилися від нагоди
виборювати титул чемпіона
України. Його вдруге завоював
Леонід Штейн — уже гросмейстер,
який на пів-очка випередив Едуар-
да Гуфельда.
Відзначився на турнірі 16-річ-
ний одесит Володимир Тукмаков,
який став наймолодшим у країні
майстром з шахів.
1963 рік подарував шаховій
Україні нового чемпіона — Юрія
Ніколаєвського (нині він вже є
триразовим володарем цього
титулу) .
Майстер спорту Юрій Ніколаєвський
першим з шахістів України став
чемпіоном світу серед студентів у складі
збірної СРСР
На той час Ніколаєвський
здобув собі високий авторитет,
тричі успішно виступивши в
чемпіонатах світу серед студентів у
складі збірної СРСР. У рік свого
дебюту на цих так званих малих
олімпіадах він завоював, разом з
товаришами по команді, золоту
медаль, а наступні два рази —
срібні. Виступав Ю.
Ніколаєвський і в особистому
міжнародному турнірі у Варні 1968 року, де
виборов четвертий приз. Тричі
брав участь у чемпіонатах СРСР.
Чемпіонат УРСР 1964 року мав
особливе значення: його
переможці відразу виходили у фінал
першості країни, який мав відбутися
37

у Києві. Дві путівки завоювали
кияни — чемпіоном став
(уп’яте!) Анатолій Банник, срібним
призером — Юрій Сахаров.
А от 1965-го «відомчого» року
в чемпіонаті УРСР не взяв участі
жоден майстер — водночас
проходили відбірні змагання в ДСТ.
Переміг у першості УРСР дні-
пропетровець Р. Гольдштейн.
1966 	року чемпіонат України
(що зібрав найсильніший склад)
уперше виграв Юрій Сахаров.
Він уже мав за плечима
чвертьвіковий досвід участі в цих
змаганнях, не раз був їх призером.
Юрій Миколайович став
майстром ще 1951 року, та
найбільших спортивних і творчих успіхів
досяг лише через 15 років, коли
йому було вже за сорок. Він
регулярно виходить у фінал
чемпіонатів СРСР, причому 1965 і 1967
років фінішує відповідно сьомим
і шостим, а 1968 року блискуче
виграв міжнародний турнір у
Варні. Водночас Ю. М. Сахаров
активно виступав у турнірах за
листуванням, де став
міжнародним майстром і двічі — чемпіоном
світу в складі збірної СРСР.
Дивовижний шаховий
універсалізм Юрія Миколайовича
виявився і в його тренерській роботі з
юною зміною — спершу в
Київському палаці піонерів, потім —
у ДЮСШ республіканського
клубу ЦР ДСТ «Авангард», а також
у ролі наставника юних шахістів
нашої республіки на особистих і
командних чемпіонатах країни.
У 70-х роках заслужений тренер
УРСР Ю. М. Сахаров був також
одним із наставників першої
збірної України на Спартакіадах
народів СРСР,
Гросмейстер Ігор Платонов
1967 	року першість СРСР
вирішили провести за швейцарською
системою, залучивши до змагань
понад сто учасників. Відбірний
чемпіонат України теж
організували в такий спосіб.
Перше-друге місця розділили киянин Ю. Ні-
колаєвський і В. Жидков, який
порівняно недавно поповнив сім’ю
українських шахістів. Родом з
села в Горьковській області,
Валерій проходив на Україні службу
в армії і після демобілізації
залишився в Запоріжжі. Згодом він
переїздить до Києва, де швидко
стає одним з провідних шахових
38

майстрів. Був учасником
чемпіонату СРСР 1972 року, призером
міжнародного турніру в Болгарії
наступного року.
Чемпіонат СРСР 1967 року, що
проходив у Харкові, організовано
було добре, і він викликав
загальний інтерес. Перше-друге
місця завоювали найсильніші —
М. Таль і Л. Полугаєвський.
Серед наших земляків
найуспішніше виступили кияни Ігор Плато-
нов і Юрій Сахаров, які посіли
відповідно п’яте і шосте місця.
Цей успіх виявився для Ігоря
Володимировича стартом у
великі шахи. Йому присвоюють
перший гросмейстерський бал, а
через рік — звання гросмейстера
СРСР. У період 1967—1971 років
І. Платонов п’ять разів підряд
здобуває право брати участь у
чемпіонатах країни. Це рідкісне
досягнення. 1980 року Ігор
Володимирович знову досягає цього
рубежу і виступає в першій лізі.
1968 	року чемпіоном УРСР
вдруге стає Ю. Сахаров, причому
він на цілих два очка випереджає
І. Платонова, М. Підгайця, Ю. Ні-
колаєвського і В. Тукмакова.
Сильний і авторитетний склад
збирають два наступні турніри.
1969 року в Івано-Франківську
чемпіонами УРСР стали вороши-
ловградець Геннадій Кузьмин і
харків’янин Володимир Савон, а
1970 року в Києві — одесит
Володимир Тукмаков. На перші ролі
в республіці виходить нове
покоління шахістів, якому судилося
досягти значних висот на
всесоюзній і міжнародній аренах.
Оглядаючи шахове життя в
республіці протягом 60-х років,
необхідно відзначити передусім
істотне поліпшення
навчально-виховної роботи з резервами, що
яскраво виявилося в
переконливому зростанні результатів
юнацької збірної України у змаганнях
різного рангу — від командних
чемпіонатів СРСР і турнірів
Всесоюзних спартакіад школярів до
Піонерських ігор. Якщо з 1949
року, відколи започаткували такі
огляди резервів, по 1957 рік
колектив України жодного разу не
міг завоювати перше місце, то
впродовж наступних 15 років він
здобував золоті нагороди вісім
разів (здебільшого — під
керівництвом заслуженого тренера УРСР
Ю. М. Сахарова).
У 60-х роках виникає і міцніє
нова форма виховання зміни —
створюються відділення при
дитячо-юнацьких спортивних школах.
Вони функціонують паралельно з
традиційними гуртками і
клубами у Палацах і Будинках
піонерів. Для занять у таких
відділеннях відбирають найобдаровані-
ших дітей. Першими
запроваджують передову форму роботи з
юними шахістами у Львові, де в
ДЮСШ-2 під керівництвом
талановитого педагога В. Е. Карта
почали заняття майбутні
гросмейстери— Марта Шуль (Літин-
ська), Олег Романишин,
Олександр Білявський, Адріан Ми-
хальчишин.
Пожвавлення шахового життя
на Україні в 70-х роках пов’язане,
зокрема, з активною діяльністю
шахових клубів у Києві, Одесі,
Львові, Дніпропетровську,
Харкові. Визначних результатів досягає
Одеський обласний
профспілковий клуб, який нині
перетворився на ціле об’єднання, що керує
39

Гросмейстери Олег Романишин і Олександр Білявський, як і їхній наставник
В. Е. Карт, 1981 року удостоєні високої державної нагороди — ордена «Знак
Пошани»
роботою десятків підлеглих
клубів у районних центрах і навіть
у деяких селах області.
На Україні починають
проводити міжнародні чоловічі турніри —
в Одесі (1976 рік), у Києві
(1978 рік), Львові (1981 рік).
Помітно збільшується кількість
гросмейстерів. На початок 1970
року їх у республіці було лише
двоє—Л. Штейн і І. Платонов,
через десять років — уже
десять— О. Білявський, Й. Дорф-
ман, Г. Кузьмин, М. Літинська,
A. Михальчишин, С. Палатник,
І. Платонов, О. Романишин,
B. Савон, В. Тукмаков.
Відтак поліпшуються й успіхи
збірної України на всесоюзних
командних турнірах: вона вперше
в історії цих змагань здобуває
срібні медалі (1975 рік, VI
Спартакіада народів СРСР), а
згодом— і золоті (1979 рік, VII
Спартакіада народів СРСР і 1981
рік чемпіонат СРСР). Про шлях
збірної України до цих вершин
розповідатиме наступна глава.
Ряд шахістів республіки
відзначилися в цей період на
всесоюзній і міжнародній аренах.
Особливо це стосується
вихованців заслуженого тренера СРСР
Віктора Емануїловича Карта.
На початку 1973 року вперше
привіз на Україну золоту медаль
особистого чемпіонату Європи
серед юнаків Олег Романишин.
Наприкінці того ж року 21-річний
львів’янин здобуває і Кубок
40

СРСР. Далі він став призером
чемпіонатів країни 1975, 1980 і
1981 років, чемпіоном Європи в
складі збірної СРСР 1977 і 1980
років, срібним призером
Всесвітньої Олімпіади 1978 року. О. Ро-
манишин виграв цілу низку
міжнародних змагань, у тому числі
(разом з М. Талем) турнір 18най-
сильніших гросмейстерів світу в
Ленінграді 1977 року,
присвячений 60-річчю Великого Жовтня.
В анкеті Міжнародної асоціації
шахової преси 1977 року його
було класифіковано на третьому
місці — після чемпіона світу і
претендента на це звання. 1979 року
Романишин дебютував у
міжзональному турнірі. Після
невдалого старту він, наче схаменувшись,
став грати з такою потужністю,
що майже наздогнав лауреатів і
в підсумку посів п’яте-шосте
місця, лише на пів-очка відставши
од угорців Андраша Адор’яна і
Золтана Ріблі, які розділили тре-
тє-четверте місця. Наприкінці
того ж року Романишин узяв
другий приз на «супергросмейстер-
ському» турнірі в Тілбургу
(Голландія), відставши на пів-очка
від А. Карпова, який заявив
після турніру, що Романишин був і
залишається одним з найсильні-
ших гросмейстерів світу.
Олександр Білявський
здійснив справжній спортивний подвиг
на чемпіонаті світу серед юнаків,
що проходив улітку 1973 року в
англійському місті Тіссайді. За
п’ять турів до фінішу він
відставав од югослава Славолюба
Мар’яновича, який лідирував, на
цілих півтора очка. Здобувши
чотири перемоги підряд, львів’янин
наздогнав лідера, а заключного
Заслужений тренер СРСР Віктор Карт
і його вихованець гросмейстер Адріан
Михальчишин
дня змагань переміг і його,
одержавши п’яту підряд, «золоту»,
перемогу!
Уже через півтора роки 21-річ-
ний львів’янин завоював (разом
з М. Талем) титул чемпіона
СРСР. І знову вирішальною
виявилася перемога над фаворитом
у заключній фазі змагання.
Блискуче виступав Олександр
у змаганнях 1978 року. В
іспанському місті Аліканте він виграв
у міжнародному турнірі всі 13
партій. Потім О. Білявський став
першим призером міжнародного
турніру в Києві. На початку 1981
року він стає володарем золотої
медалі чемпіонати СРСР.
Адріан Михальчишин вперше
відзначився 1977 року, коли
виграв Всесоюзний турнір молодих
майстрів, а потім чудово
виступив у складі збірної СРСР на
студентській першості світу,
здобувши, як і товариші по команді,
золоту медаль. Закінчив рік у
41

Римі, де розділив з Р. Ваганяном
перший-другий призи і одержав
перший гросмейстерський бал.
А наступного року в
югославському місті Врнячка Баня він виграв
на фініші п’ять партій підряд, що
піднесло його на вершину
турнірної таблиці і дало другий
гросмейстерський бал.
Пройшовши школу першої і
вищої ліг чемпіонату СРСР, він
невпинно підвищує свій клас і
результати.
Йосип Дорфман став
львів’янином порівняно недавно, вже
відомим майстром. А «науку
перемагати» проходив у
Житомирі— спершу в Палаці піонерів,
потім у шаховому відділенні
ДЮСШ. 1975 року дебютує у
вищій лізі не зовсім вдало, а
наступного року «забіяка зі
Львова», як назвав Й. Дорфмана
після гострої партії з ним чемпіон
світу А. Карпов, виходить на
п’яте місце. А 1977 року здобуває
дві золоті медалі — на чемпіонаті
Європи в складі збірної СРСР і
у вищій лізі всесоюзної першості.
Останнім часом його результати
знову підвищуються.
Геннадій Кузьмин —
вихованець Ворошиловградського
палацу піонерів. 1972 року він став
бронзовим призером першості
СРСР і здобув путівку на
міжзональний турнір, де наступного
року виконав гросмейстерський
норматив.
Того ж року Г. Кузьмин
здобуває золоту медаль чемпіона
Європи в складі збірної СРСР і
срібну нагороду в першості
країни. 1974 року на Всесвітній
олімпіаді у Ніцці він стає чемпіоном
світу в командному заліку. Новий
Гросмейстер Йосип Дорфман
спалах активності припадає на
1979 рік, коли Геннадій у
додатковому змаганні зонального
турніру вдруге здобуває путівку на
міжзональний форум. У
чемпіонаті СРСР 1980 року він поділив
шосте-восьме місця.
Лідером одеських шахістів
після переїзду Ю. Геллера до
Москви став Володимир Тукмаков,
який вперше відзначився ще 1965
року, вигравши турнір найсиль-
ніших юних шахістів СРСР і
виборовши відтак путівку на
юнацьку першість світу в Барселоні.
Там він здобув срібну нагороду,
поступившись перед югославом
42

Гросмейстер Геннадій Кузьмин
Бонном Кураїцею. 1970 року
одесит стає чемпіоном України,
потім бере другий приз у Буенос-
Айресі (першим був Р. Фішер) і
в чемпіонаті країни.
Ще через два роки — знову
срібна медаль у першості СРСР і
путівка на міжзональний турнір,
у якому він бере участь 1973
року. Згодом Володимир завойовує
звання чемпіона Європи в складі
збірної СРСР. Останнім часом
Тукмаков виявляє себе і як
тренер, працюючи зі збірною СРСР
на студентській першості світу.
Його земляк Семен Палатник
уперше відзначився на
всесоюзній арені 1974 року, коли виграв
турнір найсильніших молодих
майстрів. Потім вдало виступає
за збірну СРСР у студентських
змаганнях, а на міжнародному
турнірі в Києві 1978 року ділить
друге-четверте місця з Г. Кузь-
миним і В. Савоном, здобуваючи
гросмейстерський бал. Успіх на
турнірі в Болгарії приносить
йому другий бал і титул
гросмейстера.
Здібні шахісти зростають у
Харкові.
Випускник середньої школи в
райцентрі Лебедині на Сумщині
Володимир Савон приїхав до
Харкова кандидатом у майстри.
Працював токарем на заводі «Світло
шахтаря». У 19-річному віці він
став майстром з шахів, а 1961
року вже дебютував у чемпіонаті
СРСР. В. Савон десять разів
виступав у цих змаганнях
(враховуючи вищу лігу). Найбільшого
успіху досягнув 1971 року, коли
став чемпіоном СРСР,
випередивши таких гросмейстерів, як
М. Таль, В. Смислов, А. Карпов,
Л. Штейн, Л. Полугаєвський та
інші. Наступного року був
бронзовим призером, виступав і на
Всесвітній олімпіаді в складі
збірної СРСР, яка здобула
золоті медалі. 1973 року показав
гросмейстерський результат на
міжзональному турнірі в Петрополісі
(Бразілія).
Зовсім молодий ще харків’янин
Олександр Чернин — уже
міжнародний майстер. Це — нове ім’я.
Воно з’явилося на всесоюзній
арені, коли вихованець Харківського
палацу піонерів у першості СРСР
серед юнаків 1978 року став
другим після Гаррі Каспарова.
Згодом, коли чемпіон не зміг
виїхати на юнацьку першість світу до
Норвегії, запросили О. Чернина,
43

Гросмейстери Володимир Тукмаков і Бент Ларсен (Данія) на міжзональному
турнірі 1973 року в Ленінграді. Спостерігають гросмейстери Роберт Бірн
(США) і Свєтозар Глігорич (Югославія)
Гросмейстери Володимир Савон і Анатолій Карпов

Міжнародний майстер Олександр Чер'
нин
який тільки-но виконав норматив
майстра спорту. Дебютант не
програв у Норвегії жодної партії,
але представник США Ясір Сей*
раван набрав на пів-очка більше,
і харків’янин став віце-чемпіоном
світу. Через півроку Чернину
довіряють разом з тбілісцем
3. Азмайпарашвілі представляти
СРСР у юнацькій першості
Європи в голландському місті Гронін-
гені. Вони й очолили турнірну
таблицю, причому золоту медаль
здобув харків’янин.
У 1971 —1975 роках в
чемпіонатах України не беруть участі
гросмейстери і провідні майстри.
А турнір 1976 року знову зібрав
сильний склад. Переміг одесит
Михайло Підгаець. 1977 року
Ю. Ніколаєвський втретє став
чемпіоном УРСР, випередивши
О. Білявського і А. Михальчиши-
на. 1978 року попереду —
Костянтин Лернер з Одеси.
Два наступних чемпіонати
України принесли успіх молодим
майстрам. 1979 року відзначився
дніпропетровець Володимир
Охотник, 1980 та 1981 —офіцер флоту
з Севастополя Володимир Мала-
нюк.
Шахістки України
Україна є батьківщиною
багатьох обдарованих шахісток.
Передусім, слід назвати Людмилу
Володимирівну Руденко (нар.
1904 року)—першу радянську
чемпіонку світу. Вона народилася
в Лубнах на Полтавщині. Уже
десяти років її навчив грати
батько — вчитель місцевої гімназії.
Після закінчення школи вчилася
в Одеському інституті народного
господарства, часто грала в шахи.
А коли 1925 року переїхала до
Москви, почала брати участь у
турнірах. Була учасницею бата*
тьох чемпіонатів СРСР,
починаючи з першого (1927 рік).
Варто згадатц й Тетяну Лемач-
ко з Ізмаїла на Одещині, яка
часто брала участь у
республіканських змаганнях дівчат,
закінчила в Москві інститут фізкультури
(шахова спеціалізація), після
одруження мешкає на
батьківщині чоловіка в Болгарії. Вона —
міжнародний гросмейстер,
дворазова учасниця змагань
претенденток на першість світу.
Ще чимало шахісток України
внаслідок сімейних обставин нині
представляють інші братні
республіки. Алла Чайковська, яка
народилася в Запоріжжі, а
навчалася і працювала в Одесі, стала
міжнародним майстром у Грузії,
45

До Москви переїхали Ірина Бень-
ко з Івано-Франківська, Наталя
Титоренко з Бердичева, до
Фрунзе — відомий майстер спорту з
Києва Ірина Острій...
Республіканські жіночі
чемпіонати не справляли такого впливу
на прогрес шахів у республіці, як
чоловічі. Тому є рація зупинитися
на виступах шахісток УРСР у
всесоюзних і міжнародних змаганнях
високого рангу.
Представниці України
дебютували в чемпіонаті СРСР 1937
року. Артистка балету Тамара Доб-
ровольська (Київ), чемпіонка
УРСР 1937 року, набрала 8 очок
з 15 можливих і посіла дев’яте
місце. Чемпіонка України 1936
року Зінаїда Артем’єва, теж киянка,
з 5 очками була дванадцятою. Ці
талановиті шахістки ще не раз
брали участь у республіканських
і міських змаганнях, але їхні
шахові здібності розкрилися не
повністю.
Чимало шахісток УРСР
добивалися права виступати в фіналах
всесоюзної першості, але до 1971
року найвищим їхнім досягненням
був результат киянки Б. Вайсберг
(1950 рік), яка розділила четвер-
те-п’яте місця. Берта Йосипівна
Вайсберг (1910—1972)—учениця
Ю. М. Сахарова. Працюючи
коректором у друкарні і самотужки
виховуючи двох дітей (чоловік
загинув на фронті), вона не могла
приділяти шахам багато уваги, та
все ж п’ять разів виступила в
чемпіонатах СРСР і сім разів
виграла першість республіки (поки
що це — рекорд).
Серед шахісток, які вперше
заявили про себе на змаганнях 50—
60-х років, майстрами спорту ста-
Майстер спорту Тетяна Морозова
ли лікар-рентгенолог Олена
Малинова, інженер Любов Якір
(обидві з Києва), інженери з
Харкова Ольга Андрєєва і Любов
Ідельчик, педагог з Одеси Тетяна
Морозова.
Слід відзначити ще ряд
шахісток, які успішно виступали на
республіканській і всесоюзній
аренах. Це економіст з Вінниці
Антоніна Вітковська, інженер з
Донецька Ніна Русинкевич, лі-
кар-психіатр з Києва Алла Рубін-
чик. Величезну роль у розвитку
жіночих шахів на Україні
відіграла киянка Тетяна Крюкова (Ма-
хиня). Понад чверть віку
очолювала комісію по роботі серед
жінок у Федерації шахів УРСР.
Тетяна Євгенівна була однією з най-
сильніших першорозрядниць
республіки. Чотири рази виступала
в чемпіонатах СРСР, 1952 року
розділила восьме-дев’яте
місця. Нині вона — міжнародний
арбітр.
З ініціативи Т. Є. Крюкової,
яка до виходу на пенсію
працювала директором клубу «Авангард»,
46

Міжнародний майстер Ольга Андреева
відбулося чимало цікавих
жіночих змагань з участю найсильні-
ших шахісток країни і світу, де
представниці нашої республіки
проходили хорошу школу.
Найважливішим з цих змагань
був міжнародний жіночий турнір
1967 року, який пройшов у Києві
в клубі «Авангард» і відіграв
неабияку роль у популяризації
шахів серед жінок на Україні. На
цьому турнірі, який виграла
тодішня чемпіонка світу Нона Гап-
ріндашвілі, призове місце посіла
харків’янка Ольга Андреева,
першою з шахісток України ставши
міжнародним майстром. О.
Андреева була тоді найсильнішою
шахісткою республіки, не раз
здобувала звання чемпіонки УРСР І
виступала в фіналах всесоюзної
першості (найкращий
результат— п’яте-восьме місця 1972 ро-
ку).
Особливо почесне місце в
історії шахів на Україні по праву
належить Марті Літинській (Шуль).
До неї жодна шахістка
республіки не здобувала призового місця
на чемпіонатах СРСР. Львів’янка
«прорубала вікно» до цих нагород
(1971, 1973, 1974, 1975 роки —
срібні медалі, 1972 — золота!),
а також до турніру претенденток
на першість 'Світу, де вона двічі
(1974 і 1980 років) виступала у
півфіналі.
Значних успіхів домоглась і
Лідія Семенова. Родом із села Три-
тельники на Хмельниччині, вона
закінчила в Києві педагогічний
інститут і «шаховий університет»
в авангардівському клубі під
керівництвом заслуженого тренера
УРСР Ю. Сахарова. Лідія
Семенова — бронзовий призер
першості країни 1971 року,
чемпіонка СРСР 1978 року (разом
з І. Левитіною), міжнародний
гросмейстер (з 1982).
А Лідія Муленко з Запоріжжя
тривалий час працювала
машиністом мостового крану. Шахами
почала займатися всерйоз
порівняно пізно. 1974 року стала
чемпіонкою України, а в
фіналі першості СРСР розділила п’я-
47

Гросмейстер Марта Латинська
те-сьоме місця. Наступного року
блискуче виграла сильний за
складом турнір у Пнетркув-Три-
бунальському (Польща),
здобувши в 13 партіях десять перемог
при трьох нічиїх і випередивши
призерок на 2 очка. Цей успіх
приніс їй титул міжнародного
майстра.
Ефектним був вихід на
міжнародну арену львів’янки Зої Лель-
чук. Турнір в Одесі 1980 року
зібрав надзвичайно іменитих
шахісток, серед них були й
гросмейстери: учасниця змагань
претенденток на першість світу Ніно Гу-
Майстер спорту Зоя Лельчук
рієлі, чемпіонка СРСР Ірина Ле-
витіна. Та 19-річна львів’янка
грала чудово і здобула перший приз.
Вихованка шахового клубу
Львівського палацу піонерів (перший
тренер — кандидат у майстри
Є. Лисенко) стала майстром
спорту в 17 років, виступала вже у
вищій лізі першості СРСР 1980
року.
Радує спортивне й творче
зростання таких молодих
талановитих шахісток, як Лариса Мучник
з Миколаївщини, одеситка
Наталя Гасюнас, Наталя Ручйова з
Севастополя, Марина Корнієць із
Чернівців, житомирянка Світлана
Мащенко, киянки Любов Жиль-
цова (Лисенко), Олена Титова,
Ірина Березіна, зовсім юна Олена
Седіна й чимало інших...
48

Міжнародний гросмейстер Лідія Семенова'
Майбутнє молодих шахісток
України — багатообіцяюче.
Головне, що їм нині є на кого
рівнятися.
Зоряна година Спартакіади
Пригадується, як 1961 року,
коли футболісти київського
«Динамо» вперше стали чемпіонами
СРСР, один завзятий
уболівальник надіслав їм таке зворушливе
привітання: «Цього дня я чекав
чверть віку»... Інша пам’ятна да¬
та: 23 липня 1979 року. В
урочистій обстановці збірній команді
шахістів України вручили золоті
медалі переможців VII
Спартакіади народів СРСР і чемпіонів
країни. Прихильникам цієї
команди довелося чекати щасливого
дня ще довше, ніж футбольним,—
понад ЗО років. З 1948 року
чотирнадцять разів проводилися
командні чемпіонати СРСР серед
колективів союзних республік.
У тринадцяти перших турнірах
золоті медалі здобули шахісти
49

Москви — шість разів, РРФСР —
чотири, Ленінграда — три... Наші
земляки взяли старт з четвертої
сходинки, потім не раз здобували
бронзові відзнаки, та тривалий
час не могли досягти чогось
більшого. Конкуренцію за золоті
медалі вели між собою «суперко-
манди», очолювані гросмейстера*
ми на рівні чемпіонів світу й
претендентів, яких надійно
підтримували майстри міжнародного
класу. Збірна УРСР довго не мала
в своєму складі стількох «асів».
Бурхливе піднесення шахів на
Україні в 70-х роках внесло деякі
корективи у цей традиційний
розподіл ролей. Уже на Спартакіаді
народів СРСР 1975 року в Ризі
наша команда вперше завоювала
срібні нагороди, потіснивши
столичну дружину. Але від чемпіонів
а Російської Федерації вона
відстала набагато, і Це давало
підстави для сумнівів: чи до снаги
їй буде боротьба за золоті медалі
найближчим часом?
Спливло чотири роки. І хоча
«ризький склад» команди майже
не зазнав змін, до VII
Спартакіади народів СРСР збірна України
прийшла набагато сильнішою: її
основні гравці за цей час набули
чимало досвіду.
Олег Романишин, якого вже
тоді вважали одним з найсильніших
гросмейстерів світу, став лідером
команди. Не набагато поступався
йому за рівнем успіхів Олександр
Білявський, якому довірили другу
дошку. Гросмейстери Геннадій
Кузьмин, Володимир Тукмаков,
Йосип Дорфман, Адріан Михаль-
чишин, Семен Палатник, запасний
Володимир Савон, Марта Літин-
ська, хоча виступали не завжди
50
стабільно, та показали себе
спроможними на високий злет, як і
міжнародний майстер Лідія Семе-
нова, що завоювала 1978 року
разом з ленінградкою Іриною Леви-
тіною золоту медаль чемпіонки
країни.
Українська команда вже зі
старту встановила абсолютний
рекорд, перемігши в першому турі
змагань у попередній відбірній
групі збірну Туркменії — 9:0.
Слабкий суперник? Далеко не
так. Команда Карпова
(Ленінград) змушена була віддати
завзятим туркменським шахістам
цілих 2,5 очка, і більше в своїй
підгрупі вони не програли
жодного матчу. Зокрема, узбецький
колектив туркменські гравці
перемогли з таким самим рахунком
(5 : 4), що й ленінградці в
першому турі.
Відтак українській команді
було легше долати психологічний
бар’єр, який десятки років був
для неї недосяжним: золоті
медалі, мовляв, до лиця лише
іменитим колективам... Більше того,
наші хлопці й дівчата навіть трошки
«занеслися» після чотирьох
підряд виграних з солідними
рахунками матчів у підгрупі. Зустріч з
ленінградцями, яка
зараховувалася в фіналі, вони проводили
надто вже агресивно, граючи «на
виграш» не лише білими (це
реально), а й чорними (а це — ризико*
вано). Що ж вийшло? Поразка
4 : 5...
Після легкої перемоги в
другому фінальному матчі з
молдавською командою (6,5 : 2,5) вони
знову надто ризиковано грають
проти грузинських шахістів. І в
підсумку — лише нічия (4,5 : 4,5).

За два тури до фінішу наперед
вийшли москвичі— 16,5 очка. На
очко відставали шахісти РРФСР.
Наші земляки йшли третіми —
15 очок.
Та попереду—поєдинки з
головними конкурентами.
Баталія з московською
командою була запеклою. Наші
шахісти, які грали чорними,
відчайдушно захищалися — і ніхто з них
не поступився, усі вони зіграли
внічию. Білими ж атакували, але
продумано, не забуваючи про
тили. Де нічого не виходило, також
задовольнялися нічиїми. Головне
було: нікому не програти! І ніхто
не зазнав поразки. А в одній
партії Романишин зумів прорвати
оборону «непробивного» Петрося-
на. 5 : 4!
Потім виявилося, що ця
перемога стала «золотою». У
підсумковій таблиці шахісти України
випередили москвичів якраз на пів-
очка.
Та між цими подіями був іще
дивовижний матч з командою
РРФСР. Перед останнім туром
наші земляки відставали від обох
фаворитів: колективи Москви і
Російської Федерації мали по
20,5 	очка, у нас — 20.
Заключного дня столичні
гросмейстери досягли над
ленінградцями лише незначної переваги —
5:4. Нам треба було перемогти
з рахунком 5,5:3,5, аби
наздогнати москвичів за кількістю очок
і здобути золоті медалі. Цю
програму було перевиконано — 6:3!
Того вечора українські шахісти
грали натхненно. їм таланило
брати гору і білими (Білявський
у Полугаєвського, Тукмаков у
Цешковського) | і чорними (Дорф-
ман у Свєшникова). Знову ніхто
не програв. Романишин чорними
проти Спасського досягнув у
дебюті перспективної позиції, та
задля інтересів команди не
ризикував, а скористався можливістю
форсувати почесну нічию,
нейтралізувавши таким чином найгрізні-
шого суперника.
Оце поєднання завзяття з
мудрістю, агресивності з надійністю
виявилося вирішальним у
боротьбі збірної України з іменитішими
суперниками на фініші.
Збірна Москви задовольнилася
срібними медалями, відставши від
нових чемпіонів на пів-очка.
Слід зауважити, що в нашої
команди був резерв: якби навіть
москвичі виграли в ленінградців
5,5:3,5, золоті медалі все одно
були б наші, бо перший
додатковий показник (підсумок
особистого поєдинку) — теж на користь
збірної України.
Саме в цьому багато хто і
вбачав причину відносної невдачі
москвичів. Жартували навіть на
їхню адресу: «Спартакіаду
програв Петросян», натякаючи на те,
що поразка екс-чемпіона світу в
матчі зі збірною України
вирішила все, бо решта партій
скінчилася внічию... Але з такими ж
підставами можна сказати:
«Спартакіаду виграв
Романишин!» Бо саме він приніс нам
вирішальне очко в тому
принциповому поєдинку.
Саме з лідера команди-пере-
можниці ми й почнемо
представляти її гравців.
Олегу Романишину довелося
зустрітися з найгрізніШими
суперниками. Всього у дев’яти партіях
він набрав 5,5 очка, в тому числі
51

Збірна України — переможець VII Спартакіади народів СРСР 1979 року (зліва
направо): Олег Романишин, Олександр Білявський, Семен Палатник, Марта «Штин-
ська, Лідія Семенова, Адріан Михальчишин, Йосип Дорфман, Володимир Са-
вон, Геннадій Кузьмин, Володимир Тукмаков. З Кубком — представник команди
3. А. Міньковський
в фіналі — 3 «золотих» залікових
очка з п’яти. В тому числі
найцінніше — проти Петросяна.
Вагомий внесок!
Олександр Білявський (Львів)
на другій дошці набрав 6,5 очка
(у фіналі — 3,5). Особливо
допоміг він команді в останньому
турі, вигравши дуже важкий
ендшпіль в одного з «грандів»
світових шахів — Льва Полугаєв-
ського.
Геннадій Кузьмин
(Ворошиловград) не зазнав жодної поразки.
Його внесок — 5,5 з 8 і 3 очка у
фіналі. Комуніст Кузьмин був
зразком дисципліни в команді,
весь турнір провів з
максимальною відповідальністю й
самовіддачею, винятково надійно і
сильно.
Володимир Тукмаков (Одеса)
дав команді стільки ж очок, як і
Кузьмин. Був одним з героїв
останнього туру, взявши гору над
чемпіоном СРСР Віталієм Цеш-
ковським.
Йосип Дорфман (Львів)
дебютував на Спартакіаді, маючи вже
в своїй колекції золоті медалі
чемпіона країни і чемпіона
Європи в складі збірної СРСР. Тут
набрав 5,5 з 9 і 3 очка в фіналі.
В заключному турі відзначився
52

Марта Літинська, Геннадій Кузьмин і Анатолій Карпов під час урочистого закриття
VII Спартакіади народів СРСР
перемогою над гросмейстером
Євгеном Свєшниковим.
Адріан Михальчишин (Львів)
показав, як і Білявський,
найкращий результат у команді серед
чоловіків: 6,5 з 9 і 3,5 у фіналі.
Був наймолодшим у колективі —
мав лише 24 роки.
Семен Палатник (Одеса) був
дебютантом збірної УРСР. Але
для початку він виступив зовсім
непогано, особливо в підгрупі:
2,5 	очка в трьох партіях. Його
сумарний доробок — 3 очка з
п’яти.
Володимир Савон (Харків) —
запасний гравець. Цю
відповідальну роль йому доручили як
найстаршому і найдосвідченішо-
му в команді. Йому довелося,
заміняючи основних гравців,
виступати і на третій, і на четвертій,
і на сьомій дошках. Підсумок —
4 очка з 6, в тому числі 1,5 у
трьох фінальних зустрічах.
Марта Літинська (Львів)
здобула спеціальний приз за кращий
виступ на першій жіночій
дошці— 7,5 очка (3,5 у фіналі). Це
рекордний результат у команді.
53

Зокрема, вона взяла гору над
чемпіонкою СРСР Іриною Леви-
тіною (Ленінград) і
екс-чемпіонкою світу Ноною Гапріндашвілі.
Лідія Семенова (Київ)
відмінно стартувала у турнірі — три
перемоги підряді І хоча потім їй
довелося важче, шахістка все ж
зуміла принести команді 5 очок
(1,5 у фіналі). Єдина в нашій
збірній, що не мала титулу
гросмейстера, вона підтримала
колектив у двох вирішальних
заключних турах, звівши внічию
відповідальні поєдинки з
гросмейстерами Затуловською і Козловською.
А ось що сказав мені як
кореспонденту «Спортивної газети»
наставник команди — заслужений
тренер СРСР Віктор Емануїло-
вич Карт (Львів):
— Дружба І згуртованість,
високі бійцівські якості у
вирішальній фазі турніру—ось що
дозволило команді України реалізувати
свої можливості. Якщо
порівнювати її з колективами Москви і
РРФСР, то там виступали
набагато іменитіші шахісти. Але в нас
підібрався молодий, рівний в усіх
ланках склад. Слід відзначити й
тих, хто допомагав команді:
особливо заслуженого тренера УРСР
Ю. Сахарова, а також
міжнародного майстра К. Лернера,
майстра спорту 3. Міньковського,
лікаря Л. Кушніренко. Певна річ,
досягнутий успіх накладає й більшу
відповідальність у майбутніх
виступах, отож спочивати на лаврах
нам не доведеться.
...Під час закриття турніру
команді України вручили
переможний Кубок, а всім її
гравцям — по дві золоті медалі —
переможців Спартакіади народів
64
СРСР і чемпіонів країни, а також
інші відзнаки.
Нагороди вручали голова
Федерації шахів СРСР — льотчик-
космонавт, двічі Герой
Радянського Союзу Віталій Іванович
Севастьянов і президент Міжнародної
федерації шахів, ісландський
гросмейстер Фрідрік Олафссон.
Прапор турніру опустили Олег
Романишин і Марта Літинська.
Друга золота вершина
...Гросмейстер Каспаров після
третього туру командного
чемпіонату СРСР (у травні 1981 року
в Москві) своєю заявою здивував
усю вищу лігу:
— Готовий битися об заклад,
що все одно золоті медалі завоює
Україна!
Збірна УРСР програла два
перші матчі командам Москви (2,5 :
5,5) і Грузії (3:5), третій — зі
збірною РРФСР — звела внічию і
йшла дев’ятою серед десяти
команд вищої ліги. Тому дехто
вважав, що Каспарова неправильно
зрозуміли:
— Мабуть, має на увазі, що
Україна ще плекає примарну
надію на бронзові медалі?
Ні, Каспаров не жартував.
Заклад відбувся. Але багатьом
здавалося, що молодий бакинський
гросмейстер, який об’єктивно
зважував шанси за шахівницею, в
даному разі неправильно оцінив
ситуацію. У літопису всіх
командних чемпіонатів СРСР з шахів ще
не зафіксовано такого курйозу,
щоб якась команда впродовж
шести заключних турів піднялася на
перше місце — з дев’ятого!

Але ці шість дивовижних турів
показали, які фантастичні резерви
творчної енергії в запасі у
гросмейстерів і міжнародних майстрів
зі Львова і Одеси, Києва і
Харкова. «Вибухнувши» переконливими
перемогами в усіх шести
вирішальних матчах, збірна України
на цій недовгій турнірній
дистанції випередила всі команди-супер-
ниці без винятку!
Відзначилися і ветерани, і
молодь. Правда, «ветераном»
навряд чи правомірно було назвати
40-річного харків’янина
Володимира Савона. Харківський
гросмейстер, як і на VII Спартакіаді,
вдало виконував
найвідповідальнішу роль «блукаючого
запасного» (щось на зразок «блукаючого
форварда» у футболі). Він з
успіхом заміняв товаришів по
команді на будь-якій дошці і в п’яти
найважливіших матчах здобув
три очка, кожне з яких було на
вагу золота в буквальному
розумінні цього виразу.
Наймолодшим у нашому
колективі був його лідер — чемпіон
СРСР Олександр Білявський,
якому минуло 27 років. Його
внесок у командну скарбницю
виявився дуже вагомим.
Блискуче виступала лідер
нашого жіночого дуету Марта Лі-
тинська. Вона завоювала
спеціальну нагороду за найкращий
результат серед шахісток. Навіть
незрівнянна «королева шахів»
Майя Чибурданідзе, а також
чемпіонка СРСР Ірина Левитіна
змушені були поступитися львів’янці
цим трофеєм.
Серед командних чемпіонів
СРСР — й інші давні наші
знайомі. Олег Романишин і Володимир
Тукмаков, Геннадій Кузьмин і
Лідія Семенова, Йосип Дорфман
і Костянтин Лернер... Останній
замінив у команді Адріана Ми-
хальчишина, який у період
проведення турніру разом з
харків’янином Олександром Черниним
захищав спортивну честь нашої
країни на Меморіалі Капабланки
в Гавані (до речі, вони
розділили там другий-третій призи,
відставши на пів-очка від
гросмейстера Цешковського з Краснода-
ра). „ ..
Друга перемога шахістів
України стала помітним явищем у
спортивному житті республіки. Адже
протягом чверті віку (рахуючи
від 1948 року) вони ніколи не
здобували командою цінніших
медалей, ніж бронзові. Та ось
прийшло покоління шахістів України,
в якому найстаршими були Олег
Романишин і Марта Літинська.
І в трьох командних чемпіонатах
підряд — срібна і дві золоті
вершини.
Нагороди клубних турнірів
Розповідаючи про виступи
шахістів України на всесоюзній
арені, слід згадати і про всесоюзні
чемпіонати та розиграші Кубка
СРСР для команд спортивних
товариств і відомств. Наші земляки
здобували золоті та інші медалі
в складах різних колективів,
сформованих з представників
різних республік,— в збірних
Збройних Сил, «Спартака»,
«Буревісника» та інших. А в розиграшах
1961 і наступних років брала
участь, окрім того, й команда,
складена цілком з шахістів
України,— «Авангард». Збірна цього
55

Авангардівці — володарі Кубка СРСР 1978 року. Зліва направо: Адріан Михаль-
чишин, Олег Романишин, тренер В. Е. Карт, Леонід Каплун, Тетяна Морозова,
старший тренер Ю. М. Сахаров з Кубком, Борис Таборов, Лідія Семенова, Наталя
Ручйова, Олександр Білявський
профспілкового республіканського
товариства, створеного в 1958
році, дебютувала в командному
чемпіонаті СРСР 1961 року. В ній
тоді не було жодного
гросмейстера (на відміну від інших
збірних), але шестеро майстрів
спорту і четверо першорозрядників
зуміли здобути срібні медалі,
поступившись лише перед командою
Смислова — «Буревісником».
Команди Петросяна («Спартак»),
Геллера (ЦСКА), Таля
(«Даугава») та інші лишилися позаду.
Віце-чемпіонами країни стали (за
«ієрархією» дошок): львів’янин
Л. Штейн, донечанин Ю. Коц,
кияни Ю. Сахаров, В. Шиянов-
ський, В. Зурахов і Ю. Лазарев,
ворошиловградець В. Биков,
киянки Т. Крюкова і Р. Антонова та
І. Бенько з Івано-Франківська.
У чемпіонатах країни 1964, 1966
і 1968 рр. авангардівці не
підіймаються вище п’ятої сходинки.
1971 року вони — з бронзовими
медалями.
З 1974 року ці змагання
відновилися в іншій формі — як рози-
граш Кубка СРСР. Авангардівці
й тоді, й за два роки — поза
призовою трійкою.
Та 1978 рік став для шахістів
«Авангарду» золотим. Серед них
56

були вже І гросмейстери, і
міжнародні майстри, вони могли не
лише на рівних змагатися з
фаворитами, а й перемагати їх. Кубок
СРСР завоювали: львів’янин
О. Романишин, ворошилрвградець
Г. Кузьмин, львів’яни О. Біляв-
ський і А. Михальчишин, Л.
Каплун з Тернополя, кияни Б. Табо-
ров і Л. Семенова, харків’янка
В. Баранова, львів’янка Н. Ручйо-
ва. Готували команду Ю. Сахаров
і В. Карт.
1980 року «Авангарду» не
пощастило утримати Кубок — його
відвоював дворазовий
переможець європейських клубних
чемпіонатів «Буревісник». Наші
земляки стали срібними призерами.
Наприкінці того ж року вони
стартували в III розиграші Кубка
європейських чемпіонів. Зустріч
у Стокгольмі з клубом «Рокаден»
українські спортсмени легко
виграли — 8,5 : 3,5. Та наступний
суперник — команда Кельна
(ФРН) — виявився надто
сильним. У ньому, зокрема, виступали
фіналіст турніру претендентів
Хюбнер, відомий гросмейстер
Горт. А «Авангард», програвши
5,5 	: 6,5, вибув з розиграшу...
І все ж виступи української
клубної команди на всесоюзній
арені залишилися пам’ятною
сторінкою в шаховому літописі
республіки.
* * *
Нині шахами в республіці
займаються понад 700 тисяч
чоловік. У дитячих спортивних школах
ДСТ і відомств цю гру
опановують більш як 10 тисяч
школярів. Загін шахістів УРСР
нараховує 11 гросмейстерів, близько
100 майстрів спорту (в тому
числі п’ятеро міжнародних
майстрів), понад п’ять тисяч
кандидатів у майстри і
першорозрядників. З ними працюють понад 150
штатних тренерів.
Та якими б вагомими не були
досягнуті успіхи, їхній нинішній
рівень ще відстає від рівня
створених у країні реальних
можливостей дальшого зростання
масовості й майстерності шахістів.
XXVI з’їзд КПРС розробив
широку соціальну програму на
одинадцяту п’ятирічку і на період до
1990 року. Вона, зокрема,
передбачає вирішальний крок до
перетворення
фізкультурно-спортивного руху з масового у всенародний.
Це стосується й шахів. Реальні
передумови для цього існують
уже тепер. Зокрема, на Україні
швидко зростає мережа шахових
клубів — і не лише в обласних, а
й у районних центрах і навіть у
селах. У масових змаганнях, що
проводяться в колективах
фізкультури, беруть участь сотні
тисяч любителів гри. І це — не
межа!
Серйозні завдання стоять і
перед провідними гросмейстерами
та майстрами республіки. Від них
чекають вагомішого внеску в
доробок збірних СРСР усіх рангів.
Досі ще жоден з представників
нашої республіки не виборов
права виступити в фінальному матчі
претендентів на першість світу
серед чоловіків і жінок, не кажучи
вже про участь у поєдинку за
шахову «корону». Але віриться,
що й ці вершини підкоряться на«
шим землякам.

120 ВИБРАНИХ ПАРТІЙ і ЗАКІНЧЕНЬ
У цій частині представлено
творчість, передусім, сучасних
провідних шахістів республіки —
чемпіонів світу і Європи в
юнацьких і командних змаганнях,
гросмейстерів, міжнародних майстрів,
не забуто й тих, хто представляв
Україну на змаганнях минулих
часів. Окремими розділами
представлено творчість шахісток
УРСР, а також багатьох
шахістів різного класу і рангу —
представників різних фахів з різних
областей республіки.
Щоб рельєфніше відобразити
творчу індивідуальність
визначних шахістів, до деяких партій
наведено іхні коментарі,
опубліковані у різних виданнях.
Пам'ятні сторінки
У літопису шахової України
почесне місце посідають ті, хто
торував шляхи до спортивних і.
творчих висот для нинішнього
покоління. Декого вже немає
серед живих. Дехто нині
представляє інші братні республіки нашої
країни. Та все ж кожен, хто
зробив внесок до шахової культури
України, заслуговує на згадку.
Нижче наводимо партії,
характерні для творчого почерку
декого з цих шахістів. Дані партії
були зіграні в період, коли їх
автори представляли в турнірах
Україну,
58
1. 	Гамбіт коня
М. ШАБЕЛЬСЬКИЙ (Харків) —
М. ЧИГОРІН (Петербург)
Турнір за листуванням журналу
«Всемирная иллюстрация»
7 квітня—12 вересня 1884
Найколоритнішою фігурою се*
ред перших ентузіастів був
Михайло Олександрович Шабель-
ський (1848—1909). На жаль,
досі в нашій пресі його
діяльності і творчій спадщині історики
шахів не приділяли належної
уваги.
Тим часом він залишив своє
ім’я в літопису вітчизняних
шахів як переможець першого в
країні турніру за листуванням,
де взяли участь гравці з різних
міст,— фактично першого
заочного чемпіонату Росії (1882—1885).
Це змагання організував
«Шахматный журнал», що видавався
в Москві А, Ф. Гельвігом.
Ще кілька слів про його
переможця. Дитячі роки його
пройшли у родовому маєтку Ступки,
Бахмутського повіту,
Катеринославської губернії (нині — Арте-
мівського району на Донеччині).
Михайло рано втратив батька.
Сім’я переїхала до Харкова, де
він закінчив гімназію з золотою
медаллю, 1872 захистив диплом
на медичному факультеті
університету, став військовим лікарем.
Працював до 1888 у Харкові,
звідки його перевели до Києва,
а 1896 — до Петербурга. Брав

активну участь у шахових
виданнях. Закінчив життєвий шлях у
Ялті, де й похований.
Харків’янин узяв участь і в
другому заочному турнірі,
організатором і учасником якого вже
був М. Чигорін. Провів це
змагання у 1884— 1886 петербурзький
журнал «Всемирная иллюстра-
ция», де М. Чигорін редагував
шаховий відділ. 12 шахістів
грали по 2 партії. Блискуче переміг
М. Чигорін — 20 виграшів і дві
нічиї. М. Шабельський цього
разу виступив скромно, зате зумів
у винятково гострій і красивій
боротьбі зробити нічию з
переможцем турніру. Отже, в
першому турнірному виступі —
спортивний успіх, у другому —
творчий.
1. 	е4 е5 2. КсЗ Кеб 3. Ї4 еї 4.
КЇЗ.
Цей варіант віденського
початку з переходом у королівський
гамбіт дуже ризикований для
білих, оскільки їхній королівський
кінь після наступного %7—§5—
£4 не зможе вийти на е5. Та
шахісти тих часів охоче йшли на
цей ризик, аби атакувати короля
за допомогою класичної жертви
на Ї7. Цікаво, що цей варіант
досліджують і в наші часи,
знаходячи за білих нові ресурси
наступу!
4. 	...§5 5. Ь4 £4 6. К?5 Ь6
7. 	К : ї7!
Це — так званий гамбіт Гам-
пе — Альгайєра (назві — понад
сто років). Нині щодо його
цінності немає одностайної думки.
7. 	...Кр : Ї7 8. 64.
Гросмейстер Б. Ларсен у
югославській «Енциклопедії» (1974)
вказує, що після 8. ...65 9. С : Ї4
СЬ4 10. Се2 С:сЗ+ у чорних —
набагато кращі шанси. В
новіших підручниках зазначено,
однак, що після 11. Ьс КЇ6 12. 0—0
Кр§7 13. с4! (хід радянського
шахіста І. Глазкова) білі
захоплюють ініціативу, а відтак увесь
гамбіт Г ампе — Альгайєра
оцінюється на користь білих. На
жаль, в усіх цих сучасних працях
забуто про хід 8. ...КЇ6І, уперше
застосований М. Чигоріним 1901,
з ідеєю — 9. е5 65!, повертаючи
фігуру, але залишаючись із
зайвим пішаком. І на 9. С : Ї4
сильно 9. ...65!
8. ..66.
Тепер чорним захищатися
важче.
9. Сс4+ Кр?7.
М. Чигорін вважав, що краще
було відступати королем на 56,
аби залишити поле £7 вільним
для слона.
10. С:Ї4 КЇ6 11:0—0 Се7
12. 	Ф62 К:е4 13. С:Ь6 + ?
Дуже заманлива жертва
другої фігури з ідеєю вдертися
турою в табір чорних. Та в
розпорядженні білих, як довів згодом
Чигорін, обгрунтовуючи свою
думку низкою складних
варіантів, які ми тут не в змозі навести
за браком місця, був ледь не
форсований виграш шляхом 13.
К:е4 65 15. СЬ5! 6е 15:С:с6Ьс
16. Се5+ Кр8б 17. С:Ь8 Ф : И8
18. 	ФеЗ!
13. 	...Т:Ь6 16. ТЇ7+ Кр£б
15. 	Ф63 СЇ6! 16. £3 СЇ5! 17. ТИ
КЬ4 18. ФеЗ К:с2 19. К65!
Відчуваючи, що атака
захлинається, М. Шабельський
винахідливо ускладнює ситуацію.
Поки що він загрожує дати мат за
один хід.
59

19. 	...ТЬ5?
Правильно було 19. ...Т : Н4!
Білі фігури, здається,
безнадійно загрузли. Чи можна
розплутати цей «гордіїв вузол»?
20. 	Т: Ї5!!
«Дуже красиво зіграно,—
коментував М. Чигорін.—
Становище задачне; якщо 20. ...К : еЗ, то
21. КЇ4+ Кр : Ї5 22. Себ мат!»
20. 	...Т : Ї5 21. Ф:е4 Кр : 17
22. Ф : Ї5 Ь5!
Тепер уже чорним,
незважаючи на зайву туру, доводиться
відшукувати шляхи до порятунку.
Після 22. ...Крй7? 23. КЇ4! вони
могли потрапити під матову
атаку.
23. 	К: Ї6+ Ьс 24. К(15+ Кре8
25. 	Фе6+ Крї8 26. ФЇ5+ Кре8
27. Фе6 + , і нічия вічним
шахом. Досить почесний результат
для скромного харківського
аматора!
2. 	Гамбіт Еванса
О. РОМАШКЕВИЧ (Харків) —
К. БЕТІНЬШ (Рига)
4-й турнір за листуванням
«Шахматного журнала»
20 грудня 1894— 1 квітня 1895
Олександр Іванович Ромашке-
вич (1866—1942) багато років
60
був одним з провідних шахістів
Харкова. В 30-і роки не раз брав
участь у чемпіонатах міста.
Наприкінці XIX століття був
учасником усіх всеросійських
заочних турнірів, проведених
петербурзьким «Шахматным
журналом». Четвертий з них приніс
харків’янину перше місце.
Позаду лишилися чимало відомих
шахістів, у тому числі один з най-
сильніших майстрів
міжнародного рівня Емануїл Степанович
Шиффере, видатний шахіст
Латвії Карл Карлович Бетіньш та
інші. Партія, яку ми
наводимо з примітками переможця
(з «Шахматного журнала»),
відіграла вирішальну роль у
боротьбі за перше місце в
турнірі.
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. Сс4 Сс5
4. 	Ь4 С:Ь4 5. сЗ Са5 6. <14 еб
7. 	0—0 гіс 8. ФЬЗ ФЇ6 9. е5 Ф§6
10. 	К:сЗ К£е7 11. СаЗ ТЬ8.
Найкраще продовження для
чорних тут 11. ...0—0.
12. К<15 К : <15.
Якщо 12. ...Ь5, то 13. К: е7;
далі Цукерторт указував такий
варіант на користь білих. 13....К :
е7 (13. ...Ьс 14. К : єб і т. д.) 14.
С : е7 Кр:е7 15. ФаЗ+ Кре8
(15. ...Крб8 16. СЬЗ ФЬ6 17. К?5)
16. 	Ф : а5 Ьс! 17. Ф : с7 ФЬ6
18. 	Ф66 Ф : 66 19. её Саб
20. 	Тієї + КрГ8 21. Те7 і т. д.
13. С : <15 Ь5.
Мортімер на Лондонському
турнірі 1883 року зіграв тут
проти Цукерторта 13. ...Кб8,
партія продовжувалася таким
чином: 14. Тасії Ь5 15. Т64 Ь4
16. КЬ4 ФЬ6 17. СЬ2 Кеб 18.
КІ5! і в білих дуже сильна
атака.

14. 	еб! 1е 15. С : сб 6с 16. Ке5
Фе4 17. Ф?3 £6 18. Ф§5 Ь4
19. Табі.
Тут можна було також з
успіхом продовжувати 19. Ф16 Т18
20. Ф£7 Ьа 21. Табі!— і білі
виграють (21. ...ФЇ5 22. Т68 + або
21. ...Ф65 22. Т : 65 з наступним
ходом Ке5 : сб), але
продовження в партії вірніше веде до мети.
19. 	...0—0 20. СЬ2 СЬ6.
Тут у чорних немає
задовільного плану. Якщо 20. ...ФІ5, то
21. 	Фе7 Ф16 22. Кє4!! (22. Ф : е7
23. КЬ6 — мат) і виграють. Інші
варіанти зрозумілі.
21. 	К?4 е5 22. К16 + Т: 16
23. 	Ф : 16 СЬЗ.
Якщо 23. ...С64, то 24. Т : 64 еб
25. 	С : 64, і чорні, щоб уникнути
мату, мусять віддати ферзя.
24. Ф15 25. Ф : 15 £І 27. Т67.
Чорні здалися.
3. 	Дебют ферзевих пішаків
А. РУБІНШТЕЙН (Лодзь) —
Ф. ДУЗ-ХОТИМИРСЬКИЙ (Київ)
3-й Всеросійський турнір
Київ, 1903
Федір Іванович Дуз-Хотимир-
ський (1879—1965) не досягнув
у підсумку цього турніру
високого спортивного результату, але
відзначився кількома творчими
успіхами. Одним з них була й
оця партія (коментар — з його
книги «Избранные партии»)
проти одного з героїв чемпіонату
А. Рубінштейна, який незабаром
став видатним гросмейстером,
претендентом на першість світу.
До речі, цією партією киянин
відкрив рахунок своїм перемогам
над Акібою Рубінштейном.
Партія добре ілюструє стиль
і клас Ф. Дуз-Хотимирського тих
років, коли він жив у Києві.
I. 64 65 2. Кіз К16 3. еЗ еб
4. 	С63 С66 5. 0—0.
Рубінштейн обрав скромний
початок, в якому чорні не
зазнають жодних дебютних
труднощів.
5. 	...Ке4! 6. с4 сб 7. КсЗ 15
8. 	Фс2 КЬ67 9. ЬЗ я5!
Чорні вже на 9-му ході
захопили ініціативу.
10. 	СЬ2 ФЇ6 11. Ке2.
Рубінштейн стривожений
атакою суперника і перекидає коня
для захисту королівського
флангу.
II. ...Тг8 12. Табі.
Необхідно було, не гаючи
часу, організувати контратаку на
ферзевому флангу шляхом с4—
с5 і ЬЗ—Ь4—Ь5 для відволікання
сил суперника.
12. ...Т?6.
Із загрозою 12. ...§4 14. Кеі
С : Ь2+ і т. д.
13. Кеі Ф17 14. 14 К6Ї6 15. КІЗ
К?4 16. Ссі С67 17. С:е4 6е
18. 	Ке5.
Помилково 18. К : £5?, на що
було б 18. ...Т : g5 19. 1§ С : Ь2 +
20. 	КрЫ ФЬ5.
18. 	...С:е5 19. 1е Ь5 20. КсЗ
Ф§7 21. Ь4 114 22. Фе2 КЬб 23. СЬ2
К17 24. Ф12? ТЬ6 25. Т62 £4
26. 	Феї.
61

Відтак білі форсовано
програють якість. Але важко вже
вказати хороше продовження для
них.
26. 	...Кг5 27. КрЬі ЬЗ 28. йЗ
КЇЗ 29. ФЇ2 к : аг ЗО. Ф : <12.
Незважаючи на втрату якості,
білим вдалося захистити
королівський фланг. Тому чорні
перекидають свої сили на ферзевий
фланг для продовження атаки.
ЗО. 	...Фе7 31. Ке2 а5 32. Ьа Ф48
33. 	СсЗ Ь6 34. аЬ Ф : Ь6 35. СЬ4.
Краще було 35. Ксі.
Жертвуючи пішака, білі прагнуть
створити неприступну позицію і на
ферзевому фланзі.
35. 	...Фаб 36. аЗ Ф : с4 37. Тсі
ФЬЗ 38. ТсЗ Фа4 39. Крйі Кр17
40. 	КЇ4 ТЬЬ8 41. Тсі ТЬЬ842. Кр12
ТЬ6 43. ФсЗ ФЬ5 44. Тс2 Та4
45. 	ТЬ2 Сс8 46. ФЬЗ Та8 47. Тс2
С<17 48. ТЬ2 Фа4! 49. Ф : а4.
Білі змушені розміняти ферзів,
щоб уникнути вторгнення
чорного ферзя в їхній тил через
поле (11.
49. 	...Т:а4 50. Кре2 Сс8
51. 	Кра2 ТЬаб 52. Тс2 Кре8
53. 	КрсІ
53. 	...Т: аЗ!
Ця жертва, здійснена най-
слушнішої миті, забезпечує чор-
62
ним перехід у виграшне
закінчення.
54. С : аЗ Т : аЗ 55. Краг.
55. Т:сб? одразу програвало
після 55. ...Са7 і 56. ...Т : еЗ.
55. 	...Кра7 56. ТсЗ Та4 57. Тс2
Саб 58. Тсі Сс4 59. Тс2 Са5.
Неточність. Чорним слід було
спершу перевести короля на
поле Ь6.
60. ТсЗ Крс7.
І зараз чорним необхідно було
повернутися слоном на с4 і
зайнятися активізацією свого
короля.
61. К: а5 + !
Після цього чорний король
прикутий до прохідного
пішака е5.
61. 	...еа 62. Тс2 Кра7 63. Кре2?
Прискорює програш,
неминучий і за інших продовжень.
На 63. ТсЗ чорні відповіли б
63... 14!
63. 	...Таї 64. Краг Тяі 65. Крез
тег 66. таг 14!
Вирішальний прорив!
67. еї еЗ 68. таз е2 69. ТеЗ
Т: §3!
Виграш форсувався б і проза-
їчнішим шляхом 69. ...Т : Ь2.
70. Ь§ Ь2 71. Краг ЫФ 72. кр :
е2 ф§2+ 73. Краз ФЬ2! 74. е6+.
Кре7 75. 15 ФЫ+.
Білі здалися.
4. 	Захист Філідора
С. ІЗБИНСЬКИЙ (Київ) —
Г. ГЕЛЬБАК (Петербург)
1-й Всеросійський турнір любителів
Петербург, 1909
Стефан Костянтинович Ізбин-
ський (1884—1912) був одним з
найталановитіших шахістів до¬

жовтневого Києва. Його життя
обірвалося на злеті спортивних
і творчих успіхів.
Цю партію високо оцінив пе<
реможець турніру — майбутній
чемпіон світу Олександр Альо*
хін
1. е4 е5 2. КЇЗ 66 3. <14 еб.
Старомодний план, який
віддає білим центр.
4. К : <14 Се7 5. С<ІЗ.
Сучасний шахіст вивів би
слона на с4 чи е2.
5. ...Кїб 6. 0—0 0—0 7. КсЗ с5.
Досвідчений суперник киянина
застосовує класичний план, що
його проводив іще легендарний
П. Морфі в матчі з й. Левента-
лем 1859... Чорних не бентежать
слабкі пункти, що виникають
у них по лінії б, вони
прагнуть до невимушеної фігурної
гри.
8. 	К6е2 Кеб 9. КгЗ аб.
Морфі в згаданих партіях грав
Сс8—еб, готуючи 66—65. Але тут
у білих є контрресурс Ї2—І4—
Ї5!
10. 	Ї4 Ь5 11. а4 Ь4.
Чорні активізуються.
12. К65 С67.
О. Альохін рекомендував
12. 	...Те8. Заслуговувало на увагу
також і 12. ...К: 65 13. еб Ка5
14. Фе2 Ї5 15. ТеІ 06,
активізуючи свої сили.
13. ЬЗ К64 14. к : е7+ Ф : е7
15. СЬ2 К&4?
Здається, єдина мета цього
випаду конем — створити загрози
К&4—еЗ і Фе7—Ь4.
16. 	Феї!
І захищаючись, і загрожуючи.
16. 	...Кеб 17. ЬЗ К16 18. е5 Ке8
19. 	Фе4 £б.
20. 	f5!
Жертва пішака задля
якнайшвидшого переходу до
безпосередніх атакуючих дій.
20. 	...de 21. fg hg 22. Tael Kc7
23. 	ФеЗ! Tfe8 24. Ке4 К65 25.ФЬ6
<М8 26. ФЬ4 Себ 27. Сс4 Фе7
28. 	Kg5 f5 29. ФЬ6 Tad8.
Чорні почуваються вже
приреченими. Вони ладні віддати
кілька пішаків, аби хоч розміняти
ферзів. Та білі знаходять
якнайкоротший шлях до перемоги.
ЗО. 	Т : е5!
О. Альохін коментує: «Білі
витончено закінчують чудово
проведену ними партію».
ЗО. 	...Kd4 31. Т:е6! Ф s еб
32. 	К:е6 Т:е6 33. С: d4 cd
34. 	Т : f5 Ted6.
Білі оголосили тут мат за
чотири ходи: 35. С : 65+ Т: 65
36. 	Ф : g6+ Kph8 37. Tf7 і т. д.
5. 	Віденська партія
А. ВЯХІРЕВ (Нижній Новгород) —
Б. ВЕРЛИНСЬКИЙ (Одеса)
1-й Всеросійський турнір любителів
Петербург, 1909
В історії шахів на Україні
Борис Верлинський (1887—1950)
залишив помітний слід. До свого
переїзду в Москву (після
революції) він вважався найсильні-
шим шахістом Одеси. Його стиль
63

мав певний вплив на молоде
покоління любителів шахів у
цьому місті. Головне ж, Верлин-
ський став переможцем «Півден-
норуського турніру» 1910, що був
фактично першим неофіційним
шаховим чемпіонатом України.
У цій партії його суперником
був відомий тоді поет і сильний
шахіст комбінаційного стилю,
який у даному турнірі завоював
спеціальний «Чигорінський приз»
за найкрасивішу партію.
Програвати він умів, як ми зараз
побачимо, теж красиво.
I. е4 е5 2. КсЗ Ю6 3. Сс4 К: е4
4. 	ФЬ5.
Цей гострий варіант не
виходив з моди дуже довго.
Зустрічався навіть у матчі на першість
світу Альохін — Ейве 1935,
застосовувався і досліджувався ще
й через чверть віку.
4. ...Каб 5. сьз.
Гамбітна гра. В разі 5. Ф : е5 +
Фе7 позиція знекровлювалася б,
а тепер у партії назрівають
цікаві події.
5. ...Кеб.
Найпринциповіше
продовження. Після 5. ...Се7 6. КЇЗ Кеб
7. К : е5 К : е5 (краще 7. ...0—0
Ка5 КЦ4!) 8. Ф :е5 0—0 9. К65
білі в згаданій партії Альохін —
Ейве створили сильний тиск.
6. КЬ5 яб 7. ФЇЗ Ї5 8. Ф65 Фїб
9. 	К:с7+ Крав 10. К:а8 Ь6.
Чорні пожертвували вже в
дебюті туру, але розраховують на
певну компенсацію — коня вони
відіграють, а сильні пішаки в
центрі та активні фігури
обіцяють їм шанси на атаку.
II. ФЇЗ.
Білі відстали в розвитку сил,
тому витрачати цінний темп на
64
ще один хід ферзем ризиковано.
Теорія і практика наступних
десятиліть встановила, що
перспективнішим продовженням є
11. 	63!
11. ...СЬ7 12. 114.
Правильна ідея в невірному
виконанні. Тут також слід було
грати 12. 63 і лише потім 112—114,
загрожуючи Ссі—£5!
12. ...ка4 13. ФЬЗ СНб!
Порушує план білих. Тепер
Ь2—114 обертається втратою
темпу.
14. 	аз С : сі 15. Т: сі е41
16. 	Ке2.
Або 16. ае Те8!
16. 	...еа 17. к : а4 а2 + ! 18. кр:
а2 Ф : а4+ 19. Креї Те8 +
20. 	крїі Ке4 21. Крг1 Ф:Ї2 +
22. 	КрЬ2 ФЇ4+ 23. еЗ.
23. ...К:£3! 24. Ф : Є3 Те2 +
25. КрЬЗ Сг2+ 26. Ф:^2 ТеЗ + |
і чорні дають мат.
6. 	Староіндійський захист
П. ІЗМАЙЛОВ (Томськ) —
Д. ГРИГОРЕНКО (Харків)
7-й чемпіонат СРСР
(4-а попередня група)
Москва, 1931
Важко переоцінити роль у
розвитку шахів на Україні Дмитра
Дмитровича Григоренка (1893 —

1943). Автор першого
підручника шахів українською мовою
в УРСР, неодноразовий чемпіон
Харкова і призер чемпіонатів
республіки, він був і активним
популяризатором гри, і сильним
турнірним бійцем. У попередній
групі 7-го чемпіонату СРСР він
розділив зі своїм суперником в
даній партії (Петро Ізмайлов
блискуче виступив у
попередньому чемпіонаті країни, та потім
кинув шахи) третє-четверте
місця, і обидва вони поступилися
місцями в фіналі таким
майбутнім «асам», як М. Ботвинник і
Г. Каспарян.
Ця партія вирізняється
передусім своїм творчим змістом.
Д. Григоренко був одним з
перших у країні шахістів, хто
сміливо, наслідуючи і розвиваючи чи-
горінські традиції, грав чорними
староіндійський захист, що тоді
вважався «несолідним». Ця
динамічна дебютна система і до-
сьогодні вірою й правдою слугує
шахістам України, ставши їхнім
своєрідним «фірмовим знаком».
Читач побачить у грі Д. Гри-
горенка в цій партії чимало
з тих основних ідей системи,
які потім у руках українських
гросмейстерів стали грізною
зброєю.
1. (14 К16 2. КЇЗ £б 3. с4
С&7 4. КсЗ 0—0 5. е4 66 6. Се2
КЬ67.
Незабаром прихильники
чорних знайшли, що доречно відразу
грати 6. ...е5.
7. 	ЬЗ.
Початок агресивного плану, що
спрямований проти однієї з
головних ідей системи чорних.
Сучасна практика віддає перевагу
класичній стратегії з короткою
рокіровкою.
7. 	...е5 8. 65 Кс5 9. Фс2 а5
Ю. ?4.
Білі мають на меті довгу
рокіровку і пішаковий штурм на
королівському фланзі, водночас
вживають заходів, щоб
запобігти підриву Ї7—Ї5, на якому
грунтується основна контргра
чорних.
10. ...КрЬ8.
Чорні хоч би там що прагнуть
здійснити 17—Ї5! Реальність
цього сміливого плану не раз
доводила й наступна практика. І
навпаки, навіть через десятки
років доводилося бачити, як
шахісти, навіть майстрівського рівня,
в аналогічній ситуації
побоюються відкрити білим лінію 5,
обирають інший план і... повністю
віддають ініціативу супернику.
11. СеЗ Ь6 12. 0—0—0 К£8.
Шахісти пізніших поколінь
віддавали перевагу відступові коня
на е8, де він ще раз захищає
слона і готовий у випадку
СеЗ : с5 66 : с5 перейти на 66. Але
Д. Григоренко не хотів
перекривати лінію між своїми важкими
фігурами.
13. 	ТсІ£І Ї5! 14. гї гї 15. С?5
Фе8 16. ТЬ2?
Стратегічно доцільна ідея —
здвоїти тури по лінії £, але з
тактичною вадою! Точніше було 16.
Т§2. Можна й перебудуватися
шляхом 16. К62, аби передусім
зміцнити пункт е4. Тривала б
рівноправна напружена гра.
Тепер українець комбінаційним
шляхом руйнує позицію
суперника.
16. 	..Те! 17. К:е4 К : е4 18. Ф:
е4 05 19. ФеЗ е4! 20. КЬ4.
З Ю. М. Лазарєв
65

і
и
|Ц|
'Ш
4
ш
и
ш
■
ж
і
и
в
9
■
в
в
й
■
■
■
й
іи
і
и
в
■
■
ш
й
й
и
и
І
в
д
ии
■
в
20. ...Фе5!
Тепер очевидне лихо тури на
Ь2 — чорні завдали подвійного
удару. Тріумф
«староіндійського» слона!
21. ТЬ§2 Ф : Ь2+ 22. КрсІІ С<17!
23. 	Феї.
Небезпечно було брати на е4
через 23. ...Са4 + І Якщо
захищати пішака а2 ферзем з ЬЗ, то
23. ...Фб4+ з швидким
розгромом.
23. 	...Ф : а2 24. С<12 С16 25. СсЗ
ФЬЗ+ 26. Краг С:сЗ+ 27. Ф:
сЗ+ Ф : сЗ+ 28. Кр : сЗ.
Партія перейшла в ендшпіль,
де матеріальна перевага чорних
вирішує долю боротьби.
28. 	...Кїб 29. С?4 Ь5 ЗО. сЬ С :
£4 31. Ья К:гі5+ 32. Крс4 КЇ4
33. 	Т112 а4 34. Таї аЗ 35. Кр<14
Та4+ 36. КреЗ а2 37. Кї5 КсІ5 +
38. 	Краг КЇ6 39. КеЗ Т?8 40. Тя2
Т£5, і незабаром білі здалися.
7. 	Французький захист
В. РАУЗЕР (Київ) —
В. АЛАТОРЦЕВ (Ленінград)
8-й чемпіонат СРСР
Ленінград, 1933
Ця партія — одне з багатьох
дебютних відкрить Всеволода
Раузера (1908—1941), які
прокладали нові шляхи в теорії і
прислуживалися формуванню
дослідницького напрямку в
радянській шаховій школі. Суперником
київського майстра в цій партії
був один з героїв турніру, що
весь час боровся за лідерство з
М. Ботвинником і в підсумку
виборов почесне друге місце. Він
застосував проти киянина
апробовану дебютну систему, яку
тодішня теорія вважала за
прийнятну для чорних. І раптом —>
дивовижна новинка киянина!
Приголомшений Алаторцев
одразу не розібрався, що й до чого,
тому не спромігся чинити гідного
опору. Нова ідея Раузера
виявилася такою незвичною навіть
для провідних майстрів тих
років, що після тієї партії вони не
раз намагалися поставити її під
сумнів. Та пізніша практика
довела силу цієї ідеї. Адже вона
фактично спростовувала весь
план чорних з 5. ...сб і змусила
їх шукати нові шляхи до
контргри. Сьогодні все те, що було
новаторським піввіку тому, легко
зрозуміти... Та все ж
перечитаймо ще раз коментар автора
новації, в якому він зі щирою
безпосередністю ділиться своїми
думками і оцінками. Нині вони
комусь здадуться спірними,
комусь— наївними. Але це —
документ епохи, коли молоді
радянські майстри, в тому числі й
шахісти УРСР, сміливо
штурмували спортивні і творчі висоти, не
побоюючись високих авторитетів.
1. е4 еб 2. <14 <15 3. КсЗ СЬ4.
Важко повірити в доцільність
такого дебюту, у якому чорні
розвивають своїх пішаків на білі
поля і водночас виводять для
розміну чорнопільного слона, що
захищає поля між ними.
66

4. 	е5.
Інші ходи мало симпатичні:
про 4. есі (Капабланка — Альо-
хін, 1-а партія матчу) годі й
говорити, а після 4. К£е2 сіе 5. аЗ
Се7 6. К : е4 КЇ6 кінь на е2 (або
£3) стоїть невдало.
4. ...с5 5. аЗ.
Від 5. Ф§4 білі відмовилися
через 5. ...Ке7; наприклад, 6.Ф :
£7 Т£8 7. Ф:Ь7 сб 8. аЗ Фа5
9. 	ТЬІ де 10. аЬ Фа2, і чорні
виграють туру.
5. ...с<1.
Дещо краще 5. ...С: сЗ+ с
наступним проведенням рокіровки
у довгий бік, оскільки це не дає
білим темпу, псує їх пішакове
розташування та закриває
діагоналі слону сі.
6. аЬ де.
7. 	КІЗ!
Пригадуючи відому партію
Нью-Йоркського турніру 1924
Ем. Ласкер — Мароці, в якій
було зіграно 7. Ьс, я мимоволі
звернув увагу на нелогічність
ходу 7. Ьс: пішака сЗ білим все
рівно невигідно утримувати:
питається, нащо ж витрачати
темпи на взяття чорного пішака сЗ?
Таким чином я прийшов до
думки витратити цей темп на який-
небудь корисний хід, тобто на 7.
КІЗ, тим більше, що коли чорні
З*
захочуть мати зайвого пішака, то
вони повинні будуть подарувати
білим ще один темп після
7. ...cb 8. С : Ь2. Однак зрозуміло,
що слабкість усіх чорних полів
і відсталість чорних у розвитку
не може компенсуватися зайвим
пішаком аЦ який стоїть до того ж
на відкритій лінії тури білих.
7. ...Фс7.
Порівняно з 7. ...cb цей хід
справляє сприятливіше
враження, оскільки не дає білим нових
темпів.
8. 4>d4.
Цим ходом білі ніби
умовляють противника прийняти їхній
«данайський» дарунок у вигляді
пішака Ь2, але чорні вперто і
цілком слушно від цього
відмовляються.
8. 	...Ке7 9. Cd3 Kd7 10. 0—0.
Слід особливо підкреслити
невимушеність розвитку білих,
якому не може завадити 10. ...Кеб
з потрійним нападом на
пішака е5.
10. ...Кеб?
Можливо, це просто
прорахунок, тому що після 11. Ф : сЗ хід
Kd : е5 неможливий через Ь4—Ь5
з виграшем фігури.
11. Ф : сЗ ФЬб.
Загрожувало Ь5.
12. Ь5 d4?
Очевидно, недогляд чорних.
13. Феї.
Гра білих весь час іде по
чорних полях. Відірваний пішак d4
неминуче втрачається. Партія
чорних програна.
13. 	...Ке7 14. Фе4 Kg6 15. Tel
0—0 16. Ь4 Td8 17. Cb2 f5 18. ef
K:f6.
Здавалося б, білі мають піти
ферзем (Фе2), але:
67

19. 	С : <14!
Втім, все це досить очевидно.
Слід, однак, зауважити, що
удавана «легкість» перемоги в цій
партії досягнута далеко не
легкою працею, яка дозволила з
перших же ходів повести партію
правильним шляхом.
19. 	...Фс7 20. ФеЗ К65.
Або 20. ...Ке4 21. Ф§5 Т : 64
22. С : ^6! (22. К : 64? Ф : И2 +
23. Крїі КЇ4 24. Ф68+ Крї7
25. 	Фс7+ Кре8, і чорні
виграють) Т:Ь4 23. сЗ Тс4 (ТЇ4
24. Ке5) 24. Ь6 Ф : Ь6 25. Фе7 Ие
(25. ...Ф : Ї2+ 26. КрЬІ
27. 	Ф68+ КрЬ7 28. К§5 + КрИб
29. КЇ7+ Ф : Ї7 ЗО. ФИ4Х, якщо
25. ...С67, то 26. СЇ7+ КрЬб
27. Ф : 67, і певна контратака
чорних легко відбивається).
26. Фе8+ КрЬ7 27. Ке5+ КрИб
28. КЇ7+ КрЬ5 29. ФИ8 + КЬ6
30. Те5 + , білі виграють.
21. Фя5 К:Ь4.
Програє досить цікавим
чином. Але вказати рятівне
продовження неможливо.
22. С : £б 1і£ 23. Ь6 Ф67 24. Т :
а7 К: с2 25. Т61 ТЬ8 26. Т62 Фе8
27. Се5.
Чорні здалися.
8. 	Староіндійський захист
о. константинопольський
(Київ) —
І. РАБИНОВИЧ (Ленінград)
10-й чемпіонат СРСР
Тбілісі, 1937
Дебют у цьому турнірі 27-річ-
ного киянина Олександра
Константинопольського був напрочуд
вдалим — він увесь час ішов
серед лідерів і в підсумку розділив
друге-третє місця з майбутнім
гросмейстером В. Рагозіним,
лише на пів-очка відставши од
іншого майбутнього гросмейстера
Г. Левенфіша. Один з друзів і
соратників В. Раузера,
Константинопольський демонстрирував у
турнірі позиційно точну гру, а
коли треба було — і
комбінаційну, давши ряд партій високого
класу. Одну з них, в останньому
турі, де киянин зустрічався з
чемпіоном СРСР 1934, відомим
ленінградським майстром
міжнародного рівня Іллею Рабинови-
чем, переможець докладно
прокоментував у газеті «64».
Подаємо його примітки з деякими
скороченнями. Нагадаємо, що нині
О. М. Константинопольський —
міжнародний майстер і
заслужений тренер СРСР, що до
свого переїзду в Москву він
виховав у Київському палаці
піонерів цілу плеяду майбутніх
майстрів.
I. Кїз КЇ6 2. с4 £б 3. ЬЗ С§7
4. 	СЬ2 66 5. 64 0—0 6. £3 КЬ67
7. 	Фс2 Те8 8. С§2 е5 9. 0—0 сб.
Можливо, слід було піти на
продовження 9. ...е4 10. К§5 еЗ
11. 	14, в якому білим нелегко
довести слабкість пішака еЗ, після
чого точилася б складна гра.
Після ж 9. ...сб у чорних
створюється, як оце часто
трапляється в цьому дебюті, трохи
стиснена позиція.
10. 	е4 Фс7 11. КЬ62.
План білих — розбити чорні
центральні пішаки ударом с4—
с5, після чого виявиться
слабкість поля 66, що його зможе
зайняти (через с4) кінь 62.
II. ...КЬ5.
Ясна річ, зіграно не з метою
підготовки Ї7—15, а щоб,
захистивши слоном %7 пішака е5,
по68

слабити загрозу с4 — с5. Однак
кінь тут розташований погано, і
в дальшому білим вдається
скористатися з цієї обставини для
здобуття переваги.
12. 	Тасії.
Тут 12. с5 іще передчасно:
12. 	...6с 13. де (13. де Ь5!, не
пускаючи коня на 66) 13. ...К: е5
(можна і 13. ...Ь6 14. Кс4 Саб)
14. К : е5 С:е5 15. С : е5 Ф : е5
з перевагою чорних.
12. 	...Ь6 13. Тїеі Ю8.
Чорні вважають, що й тепер
с4—с5 неможливе. Погано було,
як і раніше, 13. ...с5 14. де де
15. КЬ1 з ініціативою у білих.
Краще за все було грати 13. ...СЬ7
і якщо 14. Ь4 (готуючи с4—с5),
то 14. ...есі (якщо відразу а7—а5,
то 15. с4—с5! з вигідними для
білих ускладненнями) 15. С : 64
а5! 16. С : §7 К : §7 17. аЗ аЬ
18. 	аЬ Ке5, і слабкість на 66
білим нелегко атакувати.
14. 	с5!
Тепер білим таланить провести
свій план. На 14. ...еб 15. сб Ф :
66 буде 16. Кс4 і потім 17. С : 64,
або 14. ...Ьс 15. 6е 6е 16. Ф : с5
з сильним тиском.
14. 	...6с!
£
■
1
■
V
в
Ш
і
■
і
ш
і
що
і
■
'Ш
■
ш
■
д
по
д
ІР
д
ии
&
■
Д
■
и
і
в
и
и
д
д
А тепер білим нелегко
розрахувати, кому вигідне взяття
пішака на е5 (15. 64 : е5), бо ясно,
що він незабаром має загинути.
Якщо ж білі грають 15. 6с, то
після 15. ...Ь5! кінь 62 не може
потрапити на 66, і чорні
досягають хорошої гри.
15. 	беї
Мабуть, найважчий хід у
партії. Щоб виграти пішака е5,
чорним доведеться розміняти
слона §7, що дуже послабить
королівський фланг. Це послаблення,
а також невдала позиція коня 115
дають білим підстави
сподіватися одержати за пішака сильну
атаку.
15. 	...Саб 16. Сїі C-.fl 17. Т:
її К67.
Тепер пішак е5 приречений.
18. 	Кс4Те7 19. Ф62 Ь5.
Це необхідно, бо загрожувало
20. 	§4.
20. 	К66 К:е5 21. К:е5 С: е5
22. 	С : е5 Т : е5.
Чорні досягли свого, та вже
очевидно, що жертва пішака
правильна. Можна, наприклад,
зіграти 23. ФсЗ Ї6 24. Г4 Те7 25. Ф :
с5, одразу завойовувуючи
пішака, але в цьому разі чорні
міняють ферзів (25. ...ФЬ6), тому
білі обирають рішучіше
продовження.
23. Ї4 Те7.
І тут білі могли, граючи 24. е5,
зберегти незаперечну позиційну
перевагу, але після 24. ...К?7 у
чорних лишалися шанси на
успішний захист. Форсовано
виграє партію комбінація:
24. Ї5! Т68!
На цей хід чорні покладали
чималі надії. У випадку 25. §4?
вони розраховували грати 25. ..Кїб
26. К ’ е4!, рятуючись, бо ні
27. Кр : Ь7, ні 27. Т : Ї7
28. Т : Ї7 Ф : Ї7 29. К : Ї7 Т : 62
69

нічого хорошого білим не
обіцяло.
25. f6 Теб.
Програє щонайменше якість.
Зовсім погано 25. ...Теб 26. g4 або
25. 	...Ted7 26. е5 і потім g3—g4.
Основний варіант комбінації був
пов’язаний з обміном ферзя за
дві тури: 25. ...Т : е4 26. К : е4!
Т : d2 27. Т : d2. Загроза g3—g4
і погана позиція чорного короля
(внаслідок пішака f6!) і тут
забезпечує білим перемогу.
26. К: Ь5! Т : d2 27. К : с7 Ted6
28. 	Т : d2 Т : d2 29. g4 К : f6.
Нарешті цей кінь загинув.
Далі — просто.
80. T:f6 Т:а2 31. Т: сб Те2
82. Kd5 Kpg7 33. Т: с5 Т : е4
34. 	ЬЗ Те5 35. Ь4 Ь5 36. gh Т : Ь5
37. 	Kpg2 Те5 38. Та5 Kph6.
Пішака а врятувати не можна.
39. 	Kpf3 f5 40. Кс7 Те4 41. Ь5
ТЬ4 42. Т:а7 ТЬЗ+ 43. Kpf4.
Тепер на 43. ...Т : ЬЗ білі
виграють іще туру — 44. Ь6 ТЬЗ
45. Ь7 і потім Кс7—аб.
Чорні здалися.
Р. Дебют королівського коня
І. БОЛЕСЛАВСЬКИЙ
(Дніпропетровськ) —
А. ЛІЛІЄНТАЛЬ (Москва)
Матч-турнір на звання абсолютного
чемпіона СРСР
Москва — Ленінград, 1941
Це був фактично останній
турнір, в якому триразовий чемпіон
України І. Є. Болеславський
(1919—1977) представляв своє
рідне місто і нашу республіку.
В цьому змаганні, де шестеро
переможців 12-го чемпіонату СРСР
1940 зіграли один з одним по
чотири партії, він посів почесне
70
четверте місце, пропустивши
поперед себе лише М.
Ботвинника, П. Кереса і В. Смислова та
випередивши чемпіонів країни
А. Лілієнталя і І. Бондарев-
ського.
Цю партію переможець
коментував у своїй збірці вибраних
поєдинків.
1. е4 е5 2. КЇЗ гі5.
Застосування забракованих
теорією варіантів завжди
пов’язане з ризиком дістати погану
позицію, однак у даному випадку
з боку Лілієнталя це не
прагнення зійти з теоретичних шляхів, а
скоріш слідування вказівкам
дебютного підручника без
достатньої критичної перевірки. Лілієн-
таль розігрує даний варіант за
книгою «Сучасний дебют», яка
вийшла незадовго перед
турніром.
3. 	К:е5.
Найсильніше тут просте 3. еб.
Жертва пішака після 3. ...е4
4. 	Фе2 Кї6 5. КсЗ Се7 6. К : е4
К : 65 навряд чи коректна,
оскільки після 7. 63 0—0 8. Ф61 не
видно, як чорні можуть завадити
білим закінчити розвиток.
3. ...Фе7.
Хоча цей хід і рекомендовано
«Сучасним дебютом», він не
може бути хорошим, бо суперечить
принципам розвитку. Правильно
3. 	...С66 4. 64 6е 5. КсЗ С : е5
6. 	6е Ф : 61 + 7. К : 61 Кеб, і
перевага білих незначна.
4. 64 Ї6 5. К63.
Значно краще, ніж указане
«Сучасним дебютом» 5. КЇЗ 6е.
5. ...6е 6. К14 Ф17?
Чорні хочуть не допустити
білого слона на с4, та це не
вдається. І хід в партії є вирішаль¬

ною втратою темпа. Відносно
краще 6. ...15 з наступним 7. ...К16.
7. К62 С15 8. е4!
Змушуючи суперника віддати
або пішака е4, або важливе
поле еб.
8. ...С?6 9. Сс4 Ф67 10. Фе2.
Сильніше, ніж 10. К *• §6
11. 	К:е4. Білі в даній позиції
мають прагнути не виграшу
пішака, а найшвидшої мобілізації
фігур для вирішальної атаки.
10. 	...Ф : <14 11. Кеб ФЬ6.
На 11. ...Фе5 слідує 12. КЬЗ з
невідпорною загрозою 13. СЇ4.
12. К:е4 К<17 13. СЇ4.
Білі не поспішають
реалізувати свої шанси по лінії е, а
вводять у бій всі фігури, після чого
їхня атака невідпорна.
13. ...Ке5 14. 0—0—0 СЇ7
15. 	К4&5 1£ 16. С : е5 С : еб.
£
ш
■
ж
■
4
в
■
ЦІ
■
і
іиі
і
ні
я
и
і!
■
і
■
■
й
^1^11
■
и
я
й
н
й
я
■
■
я
м
д
■
т
щ
17. С: с7! Чорні здалися,
оскільки вони дістають мат або
втрачають ферзя.
10. Латиський гамбіт
Д. БРОНШТЕЙН (Київ) —
В. МІКЕНАС (Вільнюс)
Півфінал 13-го чемпіонату СРСР
Ростов-на-Дону, 1941
Це останнє перед війною
всесоюзне змагання не було
закінчене через напад фашистів. Але
збереглися його творчі
матеріали. Яскраво дебютував у турнірі
17-річний киянин Д. Бронштейн.
Згодом йому довелося
представляти у змаганнях вже Сталін-
град і Москву, але чемпіон СРСР
1948 і 1949, учасник матчу на
першість світу з Ботвинником
(12:12!) завжди підкреслював,
що він — вихованець шахового
клубу Київського палацу
піонерів.
1. е4 е5 2. КІЗ 15.
Литовський майстер Владас
Мікенас уже тоді мав репутацію
«ультракомбінаційного»
атакуючого гравця. У міжнародних
змаганнях йому щастило брати гору
в агресивному стилі навіть над
тодішнім чемпіоном світу Альо-
хіним і претендентом на цей
титул Флором. Ясно, що «хлопчика
з Києва», єдиним успіхом якого
було тільки друге місце в
чемпіонаті України, досвідчений
міжнародний майстер аж ніяк не
побоювався, тому й наважився
застосувати у грі з ним не дуже
солідну, азартну дебютну
систему; мовляв, «хлопчик» навряд чи
добре знайомий з нею, тож і
заблукає в лабіринті гострих
варіантів.
3. К : е5 Ф16 4. (14.
Киянин і справді зіткнувся з
несподіванкою. На практиці білі
успішно боролися проти плану
суперника, граючи 4. Кс4,
готуючи підрив пішака е4 шляхом 62—
63! Отже, наміри досвідченого
майстра здійснюються?
4. ...66 5. Кс4 1е.
Тут «теоретичним»
продовженням вважалося 6. КсЗ Фg6!, і
хоча в дальшому білі можуть
зберегти мінімальну дебютну
пере71

вагу, чорні також зберігають свої
контршанси, пов’язані з
агресивним розташуванням ферзя на §6.
В усякому разі, Мікенас до цього
був готовий.
6. 	Се2!
Новинка, народжена
безпосередньо під час партії.
Відмовляючись од спокуси негайно
атакувати пішака е4, білі прагнуть
якнайшвидше зробити рокіровку,
а головне — утруднити чорному
ферзю хід на §6 (тоді Се2—
Ь5!).
6. 	...Кеб 7. (15 Ке5 8. 0—0 К:
с4 9. С : с4 Ф^б.
Чорні все ж домоглися права
зробити цей хід, який уже є для
них життєвою необхідністю, бо
на Ї6 має піти кінь, аби
спільними зусиллями з ферзем захищати
пішака е4. Але тепер здійснення
цього плану коштує чорним
недешево.
10. 	СЬ5 + !
Позбавляючи чорного короля
права на рокіровку.
10. ...Кр(18.
Можливо, обережніше було
10. ...КрГ7, аби сховати короля на
його «законному» фланзі (після
дальшого К§8 — Ї6 Сї 8—е7 і
ТЬ8—Ї8). Правда, і тоді білі
здійснюватимуть сильний тиск
після підриву Ї2—ЇЗ!
11. СЇ4 Ь5?
Чорні готуються до ходу Ї2—ЇЗ
і хочуть у відповідь забезпечити
своєму слону пункт Г5. Але це
призводить до нової втрати
темпів. Краще було 11. ...КЇ6.
12. ЇЗ СЇ5 13. КсЗ!
Пропонуючи в свою чергу
«гамбіт» пішака с2.
13. ...еї 14. Ф : ЇЗ С:с2
15. 	С?5+ КЇ6 16. Таеі!
72
Мобілізація сил і атака!
Загрожує виграш ферзя, якщо ж
16. 	...Ф : £5, то 17. Ф : Ї6+! і
18. Те8 — мат!
16. 	...об 17. С : Ї6 4- Ф : Ї6 18. Фе2
Ф(14+ 19. КрЬІ С£б 20. Т:Ї8 +
Крс7.
Чорні вже тут могли здатися
з чистою совістю. Вони, однак,
грають у стилі «старих майстрів»
Від загрози вторгнення тури
на е7 немає задовільного захи¬
сту.
23. 	...Те8 24. Те7+!
Чорні здалися.
Гарна мініатюра!
//. Захист Німцовича
В. ЧЕХОВЕР (Ленінград) —
О. СОКОЛЬСЬКИЙ (Львів)
Півфінал 16-го чемпіонату СРСР
Ленінград, 1947
Найвищі спортивні досягнення
чемпіона України 1947 і 1948
Олексія Сокольського
припадають на повоєнні роки, коли він
жив і трудився у Львові. Граючи
в стилі, який можна назвати
академічним, Олексій Павлович у
турнірах тих років дав чимало
партій, на яких училося ціле по¬

коління молодих шахістів
Львова та інших міст республіки. Ось
одна з них, яку Сокольський
коментував у своєму популярному
підручнику «Шаховий дебют».
1. <34 К16 2. с4 еб 3. КсЗ СЬ4
4. 	Фс2 66.
Не перешкоджаючи е2—е4,
чорні збираються підготувати в
дальшому еб—е5. Одна з
важливих особливостей варіанту
полягає в перебудові пішакового
розташування чорних.
Розмінявши слона Ь4 на коня сЗ і тим
послабивши тиск на пункт 65, чорні
ставлять пішаки по чорних
полях, щоб дати свободу дій
слону, який лишився.
5. КЇЗ КЬ67 6. аЗ.
Краще 6. §3 Ь6 7. С§2 СЬ7
8. 	0—0, і чорні повинні грати
С : сЗ. Це економить білим
важливий темп.
6. ...С:сЗ+ 7. Ф:сЗ а5 8.
ЬЗ
Не варто допускати хід а5—а4.
В цьому випадку один пішак а4
блокує два пішаки аЗ і Ь2.
8. 	...Ь6 9. еЗ СЬ7 10. С^2 0—0
11. 	0—0 Фе7 12. СЬ2 Ке4.
У захисті Німцовича чорним
важливо оволодіти полем е4.
Зміцнивши коня в центрі, чорні
мають певну контргру на
королівському фланзі.
13. Фс2 15 14. Тієї.
Штучна ідея. Білі планують
створити загрозу коню е4,
однак при цьому послаблюють
пункт 12. Краще 14. Кеі і потім
15. (3.
14. ...Тае8 15. К<32 Ф17 16. Ь4.
Оскільки мінятися на е4,
відкриваючи лінію 1, невигідно, білі
зав’язують гру на ферзевому
фланзі.
16. ...е5.
Це просування в центрі явно
дійовіше, ніж активність білих
на ферзевому фланзі. Тепер
відкриття лінії е після 17. 6е чи
лінії 1 після 17. К:е4 невигідні
білим, і вони повинні наважитися
на хід 64—65.
17. 65 К: 62 18. Ф: 62 14
19. е4?
Краще 19. ТИ. Допускаючи
14—13, білі потрапляють під
невідпорну атаку. Погано і 19. Ьа
через 19. ...Кс5!
19. ...13 20. СЫ.
Гра на виграш якості після
20. СЬЗ К16 21. Себ? приводить
до швидкого програшу через
21. ...Т : еб 22. 6е Ф : еб 23. Ф63
(інакше 23. ...ФЬЗ) К: е4 (з
загрозою К62) 24. Табі К:12
25. Кр : 12 ФЬЗ, і чорні
виграють.
20. ...ФЬ5 21. Ссі Ь6 22. Ф61.
Білі сподіваються тиском на
пішака 13 загальмувати атаку
чорних.
22. 	...Те7 23. СеЗ Сс8 24. Тсі
Те17 25. с5.
Білі прориваються на
ферзевому фланзі, та в чорних вже
готовий удар у відповідь.
25. ...К16! 26. сб.
Як у разі 26. С : 13 С§4 27. С :
§4 К : §4 28. 114 §5!, так і після
26. Ф ; ІЗ Кё4 27. ф§2 К : Г2!
28. С : Ї2 СИЗ чорні легко
виграють.
26. ...Кя4 27. Ь4 §5 28. Т: с7
Т: с7 29. ас £І1 ЗО. С: ЇЗ ІШ
ЗІ. 	Фе2.
Після Зі. С : £4 ФЬ2 + 32. КрП
Саб-ь поразка настає ще
швидше.
31. 	...ФЬ2+ 32. КрП зз. С:
73

На закінчення — задачний хід
на тему відвернення.
33. ...Саб! Білі здалися.
12. 	Староіндійський захист
О. КОТОВ (Москва) —
Ю. ГЕЛЛЕР (Одеса)
17-й чемпіонат СРСР
Москва, 1949
У Юхима Петровича Геллера
потім були й гучніші перемоги.
Але ця — особлива. В турнірі, де
він уперше став призером
чемпіонату СРСР, вона стала
«візитною карткою» його творчості,
його колоритного ігрового
почерку, його вибухової сили. А ось
як він сам коментував її у книзі
«Гроссмейстер Геллер»: «Ця
партія мені до душі й досі. Не лише
тому, що вона уперше принесла
мені творчу нагороду —
спеціальний приз газети «Комсомольская
правда» за найкрасивішу партію
чемпіонату. Річ у тім, що й
сьогодні, через чверть століття, я
прагну в ідеалі до такої ж
динамічної гри. Кожен хід чорних у
цій зустрічі підпорядкований
одній всепоглинаючій ідеї:
наступати, наступати і ще раз
наступати.
1. 64 КЇ6 2. с4 еб 3. КсЗ Сг7
4. 	£3 0-0 5. С£2 <16 6. КЇЗ КЬ67
7. 	0—0 е5 8. е4 ей.
Цей стародавній варіант
староіндійського захисту був
збагачений на той час працями Боле-
славського, Бронштейна та ін.
Останній хід чорних багато
теоретиків вважають передчасним,
але у нього є й свої позитивні
сторони. Перша з них — на
дошці виникають всі передумови
для жвавої фігурної гри вже у
ранній стадії партії.
9. К : 64 Кс5 10. 13.
Пов’язаний з цим ходом план
гри дещо пасивний. Оскільки
атака пункту 66 сама по собі
багато не обіцяє, білим не
обійтися в майбутньому без
просування пішака на 14. Тому
звичайно його готують шляхом
10. 	ИЗ. Пішак е4 і без того
достатньо захищений.
10. ...К167.
Пізніше, на турнірі у Щавно-
Здруй, 1950 року, я знайшов
дійовіший план: 10. ...а5 11. СеЗ сб
12. Фс12 а4 13. Табі Фа5 з
достатніми контршансами.
11. СеЗ сб 12. Ф62 а5 13. Тасії
Ке5.
Прелюдія до комбінаційної
бурі. Рекомендоване Ботвинником
13. ...КЬ6 14. ЬЗ Фе7 вело до
втрати пішака після 15. К6е2.
14. ЬЗ а4 15. К(1е2.
Природний, на перший погляд,
але помилковий хід, після якого
чорні захоплюють ініціативу.
Необхідно було пропоноване
Ботвинником 15. 14.
15. ...аЬ 16. С:с5 К: с4 17. Феї
Ьа.
Ще рішучіше 17. ...Ь2 18. Фс2
6с 19. Т : 68 Т : 68, як указав
Д. Бронштейн. Хоча у чорних
лише тура проти ферзя, білі не
можуть організувати серйозну
74

оборону. Але під час партії я
боявся перейти межу
допустимого ризику. Тим більш, що й після
ходу в партії у чорних легка і,
я б сказав, приємна гра.
18. 	К:а2 Фа5 19. Ф : с4 Себ
20. 	Феї де 21. КасЗ Ь5.
На цю позицію йшли чорні,
починаючи комбінацію на 14-му
ході. За фігуру в них на
ферзевому фланзі три прохідні пішаки,
підтримані двома слонами.
22. 	КЬІ.
Білі розгубилися. Роблячи свій
15-й хід, вони розраховували на
виграш, але саме через нього
форсовано потрапили в скрутне
становище. Єдиний шанс на
порятунок полягав нині в
обмеженні дії одного з слонів з тим, щоб,
повернувши фігуру, спробувати
знешкодити колону чорних
пішаків. Для цього слід було
наважитися на 22. 14 СЬЗ 23. Тбб Ь4
24. 	е5!
22. 	...Ь4 23. К14 СЬЗ 24. Тсіб
с4 25. Т:с6 сЗ 26. К<15 С: <15
27. 	есі Ф : <15 28. 14.
Надто пізно! Чорні пішаки
просунулися настільки далеко, що
основні сили білих не зможуть
прийти на допомогу своєму
королю, який стає об’єктом
нападу.
28. 	...Ф(14+ 29. КрЬІ Та2
ЗО. 	С13 ТЬ2 31. 15 Се5 32. Феї
Т<18 33. Се4 Кре7!
Чорні фігури розташовані
ідеально. Останній хід спонукає
білих до продовження 15—16,
після якого буде знято удар з
пункту §6 і можна буде кинути
вперед пішака Ь.
34. 	16 + Кр£8 35. Таб Ь5
36. 	Та5 Ь4 37. С : £б.
Тепер — завершальний удар.
37. 	...Т : Ь2+ 38. Кр : Ь2 С : £3 +
39. 	Ф : £3 Ь£4- 40. КрЬЗ І£.
Білі здалися.»
13. 	Ферзевий гамбіт
І. ЛИПНИЦЬКИЙ (Київ)—
В. СМИСЛОВ (Москва)
18-й чемпіонат СРСР
Москва, 1950
У цьому турнірі 27-річний
киянин дебютував, навіть не маючи
ще офіційно звання майстра
спорту (норматив він виконав у
півфіналі даного чемпіонату). На
табличці його було написано —
«кандидат у майстри», і коли
йому під час урочистого
закриття змагань вручали срібну
медаль, також оголошували —
«кандидат у майстри Липницький»...
Отакі суворі тоді були правила
присвоєння почесного звання!
Цей дебют киянина чимось
нагадував дебют його вчителя
Олександра
Константинопольського в чемпіонаті СРСР 1937,
коли той також з першої спроби
вийшов на друге місце. Чимало
схожого знаходили і в творчих
почерках цих шахістів. Учитель
надовго пережив свого учня, для
якого перший великий успіх на
всесоюзній арені так і
залишився найяскравішим. Але творчість
талановитого шахіста не
забула75

ся. І партії, і коментарі, і статті,
і книги І. Липницького (1923—
1959) залишаються цікавим
навчальним матеріалом.
У цьому турнірі Липницький
розділив з Л. Ароніним і О. То-
лушем друге-четверте місця,
відставши від переможця
чемпіонату П. Кереса лише на пів-очка.
«Липницький раціонально
підходить до процесів шахової
боротьби,— писав у турнірній
збірці заслужений майстер спорту
П. Романовський.— Його гра
позиційно дуже логічна і
мотивування його планів завжди ясні й
чіткі. Липницький водночас аж
ніяк не є холодним і
розважливим шахістом, він має
темперамент і може інколи піти на
серйозний ризик, але такий ризик
стимулюється в нього часто не
так творчим горінням, як
спортивною обстановкою...
Липницький дав яскраві приклади
глибини і логічності своєї думки в
партіях із Смисловим і Борисенком.
Обидві партії дуже характерні
для його стилю». Подаємо одну
з тих партій, прокоментовану
переможцем у згаданій збірці.
1. <14 <15 2. КІЗ КЇ6 3. с4 сб
4. 	ссі ссі 5. КсЗ Кеб 6. СЇ4 еб
7. 	еЗ Се7 8. С<13.
Можливо, слід було раніше
зіграти 8. Тсі і лише після цього
СбЗ, аби після випаду чорного
коня на Ь4 білий слон міг
відступити на Ь1, не замикаючи при
цьому власної тури.
8. 	...КЬ4.
Багато хто вважав останній
хід чорних штучним, та він має
певні підстави, тим більше, що
чорні при цьому не втрачають
темпу. Кінь на Ь4 тисне на білих,
якщо ж вони його проженуть
ходом аЗ, то послаблять свій
ферзевий фланг, з чого принагідно
зможуть скористатися чорні.
9. 	СЬІ 0—0 10. аЗ Кеб 11. Ф(13
С67 12. Ь4.
У багатьох варіантах білим
доводиться зважати на захисний
хід §7—§6. Тоді дальшим
просуванням пішака И вони відкриють
лінію для своєї королівської тури.
12. ...ФЬб.
Смислов негайно переходить до
контргри на ферзевому фланзі,
бо загроза білих стає дуже
небезпечною.
13. Ке5!
Не лише підтягуючи коня для
атаки, а й відкриваючи
можливість ходу Ї2—ЇЗ, бо в багатьох
варіантах хід КЇ6—е4 для білих
досить неприємний. Попутньо
білі ставлять хитру пастку.
13. 	...Тїс18.
Взяття пішака на Ь2 дуже
заманливе, бо після 13. ...Ф : Ь2?!
14. 	К: 67 Ке4! 16. К: е4 6е
16. 	Ф : е4 у чорних є в запасі
16. 	...§6!, і білі змушені віддати
туру.
Та замість 16.Ф : е4 білі мали
на увазі піти 16. Та2!1 і лише
після 16. ...Ф : а2 грати 17. Ф : е4,
загрожуючи як матом, так і
виграшем ферзя.
76
14. Та2.
1
■
цц
’У
цц
д
в
д
■
і
в
і
в
м
■
і
О
■
■
И
■
■
в
^44;
в
и
и
и
в
й
цц
В
і
|Ц
■
Е

Цей «незугарний» хід, що його
важко було знайти, є, слід
гадати, найсильнішим, тоді як
«природне» 14. Ь4 сприяло б планам
чорних.
14. ...Крї8.
Чорний король поспішає
залишити небезпечну зону, хоча
можна було зіграти ще 14. ...Тас8!, бо
на 15. §4 чорні мали можливість
шляхом 15. ..К: е5 16. 6е Ке4
17. 	ГЗ СЬ5!! 18. Фс2 Са4!! 19. Ф63
СЬ5 форсувати цікавим і єдиним
у своєму роді способом
повторення позиції.
Ясно, що білі не зобов’язані
були грати 15. §4, а могли
раніше прикрити пункт е4 ходом
12—13.
15. §4 К:е5 16. 6е Ке4 17. 13
К: сЗ 18. Ф:Ь7 Кре8 19. Ьс.
Виявляється раптом, що тура
на а2 стоїть чудово.
19. ...Т6с8 20. Крї2.
Захищаючи турою слона Ь1,
білі водночас заводять короля в
безпечне місце. Вже загрожує
взяття на §7.
20. ...С18.
Атаку білих нібито відбито, і в
їхньому таборі є чимало слабких
пунктів, але після
21. &5!
виявляється, що на е8 чорний
король не знайшов надійної
схованки. Загрожує §5—§6 і далі
С14—£5.
21.. . Тс4 22. КреЗ.
Відбиваючи загрозу Т : 14, крім
того, на £3 король захищений од
усіляких нападів.
22.. . Кр68 23. Ф£8 Крс7 24. Ф :
17 Сс5 25. С63.
Білі форсовано захоплюють
лінію с, продовжуючи
переслідувати чорного короля.
25. 	...Т : сЗ 26. ТЬІ ТЬЗ.
Або '26. ...Фа5 27. СЬ5 Т68
28. С : 67 Т : 67 29. Т : Ь7 +
і т. д.
27. Тсі Фа5.
На взяття фігури 27. Т:
63 відразу вирішувало 28.
Тас2.
28. Тас2 Ь6 29. Фе7! Т: 63
ЗО. 	Т:с5+ Ьс 31. Т:с5+ Ф : с5
32. 	Ф:с5+ Ссб 33. Ф66+ КрЬб
34. 	а4.
Після 34. Ф : еб Т : аЗ гра
могла б іще затягтися.
34. 	...Те8 35. £б а5 36. С£5.
Це вирішує. Загрожує 37. С68 +
з виграшем.
36. 	...Тс8 37. С68 + КрЬ7
38. 	Фе7+ КрЬ8 39. С:а5 ТЬЗ
40. 	СЬ4 64 41. С66+ Кра8
42. 	Ф : еб.
Чорні здалися.
14. 	Сіціліанський захист
Л. ШТЕЙН (СРСР) —
Л. ПОРТІШ (Угорщина)
Міжзональний турнір
Стокгольм, 1962
Леонід Штейн (1934-1973) —
вихованець Львівського палацу
піонерів, шаховий клуб якого
тепер офіційно носить його ім’я.
Згодом він став одним з найпо-
пулярніших гросмейстерів світу.
Дворазовий чемпіон України і
триразовий чемпіон СРСР умів,
як мало хто, створити і здійснити
блискавичну атаку навіть на
невеликій ділянці шахівниці. Його
творчість подобалася і
любителям, і знавцям. Коли відчував
натхнення, міг виграти навіть
гросмейстерський турнір,
випереджаючи чемпіонів світу (1967 і,
разом з А. Карповим, 1971), а от
77

у міжзональних турнірах на
першість світу тричі «зривався» на
фініші...
«Талант у Штейна був
фантастичний! — писав А. Карпов у
передмові до книги «Леонід
Штейн», що вийшла друком у
серії «Видатні шахісти світу»
(М., «Физкультура и спорт»,
1980).— Для Штейна характерна
була безмежна віра в свої сили.
Він мав тонке чуття в позиціях з
обопільними шансами, гострий
тактичний зір. Правда, він трохи
недолюблював технічних
позицій... Його внесок у скарбницю
древньої гри досить значний,
своєрідний, яскравий і по-своєму
неповторний»,— резюмував
чемпіон світу.
Ця партія — перша значна
перемога львів’янина (тоді — ще
майстра), що обійшла всю
світову шахову пресу.
I. е4 с5 2. КЇЗ еб 3. 64 сб
4. 	К: 64 аб 5. С63 КЇ6 6. 0—0
Фс7 7. К62 Кеб 8. К : сб Ьс 9. Ї4
Сс5 + ?
Цей спокусливий шах — так
званий «удаваний виграш
темпу». Чорному слону найкраще
місце — на е7, а на с5
комфортабельніше влаштувався б
чорний кінь, особливо після 9. ...65!
10. 	е5 К67 і потім К67—с5.
10. 	КрЬІ (І6.
Тепер уже невигідно грати
10. ...65 11. е5 К67 через 12.
Ф§4!
II. КІЗ е5.
У випадку негайного II. ...0—0
12. 	е5! білі могли жертвувати
слона на Ь7 з відомими
наслідками.
12. 	1е 6е 13. КН4! 0—0 14. КЇ5
Себ 15. Фе2 а5 16. Сс4! КрЬ8
78
17. С§г5 К67 18. Табі КЬ6?
19. 	К : &7!!
Один з найкрасивіших ходів у
шаховій класиці, особливо в
зв’язку з наступним.
19. ...С : с4.
Все інше було б так само
погано, наприклад, 19. ...Кр :
20. 	СЇ6+ Кр?8 21. ТЇ5! з матом.
20. С16!!
Загрожує мат за два ходи:
20. ...С:е2 21. КГ5+ Кр§8
22. 	КЬ6Х!
20. 	...Се7 21. ФЇЗ!
Чорні здалися.
15. 	Староіндійський захист
В. СМИСЛОВ (Москва) —
Е. ГУФЕЛЬД (Україна)
IV Спартакіада народів СРСР
Москва, 1967
Вихованець Київського палацу
піонерів Едуард Гуфельд (нар.
1936) завжди вирізнявся
схильністю до комбінаційних «пригод»
на шахівниці. Під час
сенсаційного матчу Спартакіади, де
збірна УРСР взяла гору над
майбутніми переможцями з
рахунком 6: 4, киянин відзначився
захоплюючим двобоєм з
екс-чемпіоном світу... Гросмейстером він
став на Україні, нині мешкає в
Тбілісі, тренує чемпіонку світу
М. Чибурданідзе.

Подаємо цю партію з
примітками Е. Гуфельда, у яких також
відчувається схильність до
жвавого стилю.
I. с4 КГ6 2. КЇЗ еб 3. Ь4 С^7
4. 	СЬ2 0—0 5. еЗ Ь6 6. 64 с5!
Поки білі не рокірували,
відкриття ліній там, де вони
здаються сильнішими, надає чорним
певні шанси.
7. 	де Ьс 8. Ь5 аб 9. а4.
Отже, втягнувши білих в
операції на ферзевому фланзі, чорні
відволікли їхню увагу від
нормальної мобілізації своїх сил.
9. ...Ке4.
Надаючи білим можливість
здійснити ферзем подвійний
напад — на цього коня і туру а8 та
дістаючи натомість захоплюючі
комбінаційні можливості.
10. С : £'7 Кр : £7 11. Ф65!
Тонке позиційне чуття
підказало Смислову, що необхідно
прийняти виклик, бо при
спокійному розвитку шляхом 11. С63
Фа5 + 12. КЬ62 К : 62 13. Ф : 62
аЬ! 14. сЬ 65 з наступним К67—
Ь6 білим не доводилося
розраховувати на дебютну
перевагу.
II. ...Фа5+ 12. Кре2!
І це необхідно — після 12. КЬ62
К '• 62 13. І< : 62 аЬ! перевага вже
на боці чорних.
Винятково цікава позиція, яка
викликала величезний інтерес
учасників Спартакіади. Всім їм,
у тому числі, мабуть, Смислову,
здавалося, що чорні задумали
тут врятуватися від матеріальних
втрат шляхом 12. ...КсЗ+ 13. К .*
сЗ Ф : сЗ. Тепер під ударом
обидві тури. Після розміну їх 14. Ф :
а8 Ф : аі білим небезпечно
вигравати фігуру— 15. Ф : Ь8 66!,
і чорні можуть розраховувати, як
мінімум, на вічний шах. Але
Смислов був готовий до цього.
Він заготував замість 14. Ф : а8
тонкий хід 14. Т61!, і після
14. 	...Та7 15. Ф : с5 та 16. Ф614 +
перевага білих очевидна.
Цієї миті, помітивши
стривожені обличчя своїх товаришів по
команді, я зрозумів, що вони
бачать цей варіант і вважають, що
я прорахувався. Яке ж було
загальне здивування, коли сталася
несподівана жертва двох фігур
поспіль...
12. ...СЬ7!
Із задоволенням пригадую
реакцію глядачів та шахістів, які
оточили наш столик. Та ось вони
розступилися. До шахівниці
підійшов М. М. Ботвинник. Його
погляд буквально просвердлив мене
і дошку... Взявши Ю. Геллера
під руку, він одійшов від
столика. Потім Геллер передав мені
зміст їхньої розмови. «Юхиме
Петровичу,—спитав Ботвинник,—
що це за «босяк» грає у вашій
команді?!»...
13. Ф : Ь7 Кеб!
Позиційне обгрунтування такої
щедрості — нерозвиненість білих
фігур і відкрите положення
їхнього короля, а також
можливість пополювати за білим
фер79

зем. Аналіз після партії показав,
що жертви цілком коректні і
забезпечують чорним, у гіршому
випадку, рівні шанси.
14. КЇ62 Та7 15. Ьс!
Набагато гірше 15. Ф : а7
К:а7 16. К:е4 аЬ 17. сЬ К : Ь5,
і перевага у чорних.
15. ...Т:Ь7 16. сЬ.
Буря на дошці дещо вщухла.
Матеріальна перевага на боці
білих, ініціатива — у чорних. Що
вагоміше?
16. ...ФЬ4!
Вдало пополювавши за ферзем
суперника, чорні хочуть
підстрелити і білу туру. Та в
розпорядженні Смислова тут був дуже
сильний хід 17. Та2! Оскільки
17. 	...Ф : Ь7 18. К:е4 (хочеш —
бери будь-якого коня) 18. ...Ф :
е4 19. К62! або 18. ...Ф : Ь1
19. КсЗ Феї 20. КрсІЗ! дозволяло
білим консолідувати свою
позицію і відбити атаку, чорним
довелося б обмежитися скромним
17. 	...!5, а то й 17. ...КГ6,
зберігаючи достатні контршанси.
Але тепер і Смислов
захопився. Він вирішив віддати якість,
але зберегти пішака Ь7. Отут
уперше в цій партії його підвело
позиційне чуття.
17. К: е4? ФЬ2+ 18. КЬ(12 Ф :
аі 19. К:с5 ТЬ8 20. £3 ФаЗ!
Ось вона, тактична
несподіванка! Після «природного» 20. ...66?
21. 	К67 Т : Ь7 22. СЄ2 ФЬ2 23. ТЬІ
білі вигравали. Але чорні
своєчасно забирають ферзя з першої
горизонталі.
21. 	К : 67?
Так часто буває, коли шахіст
відчуває раптом, що грунт ви-
слизує з-під ніг. Нещодавно Сми-
80
слову здавалося, що в нього
краща позиція, і раптом доводиться
змиритися з втратою після
логічного 21. К63 Т : Ь7 22. С§2 ТЬ8
ще й пішака а4. Смислов шукає
шанси у жвавішій грі.
21. 	...Т:Ь7 22. СЬЗ Ф66 23. с5
Фс15 24. ЇЗ.
На цю позицію орієнтувався
Смислов. Загрозу 24. ...ФН5 +
відбито, королівський фланг
мобілізовано, пішака а4 збережено.
Щоправда, чорні можуть
виграти дві фігури за туру, та після
24. 	...Т : 67 25. С : 67 Ф : 61 26.Тс1
білі з турою, конем та
укріпленою прохідною с5 можуть
розраховувати на нічию при активній
грі. Але є ще один фактор в цій
позиції — «загрузлий» кінь 67.
24. 	...ТЬ2 25. Т(І1 еб 26. сб.
Ціною пішакових жертв кінь
ще міг вискочити з пастки, але
26. КЬ6 Ф : с5 27. а5 Ф : а5 (або
27. ...ФЬ5) 28. Кс4 ФЬ5 лишало
перевагу на боці чорних.
26. 	...Фс4+ 27. Креї Ф63!
28. СП Ф : еЗ+ 29. Се2.
Здавалося б, чорні повинні
грати 29. ...ФсЗ, і після ЗО. С : аб
Ф : сб 31. СЬ5 білі можуть
вперто чинити опір. Але...
29. ...а5!!
Кільце навкруг коня
звужується. Ферзь лишається на
варті коло білого короля, а за
пішаком сб вирушає в похід
тура.
30. Ї4 Ї6! 31. с7 Тс2 32. КрН
Т : с7.
Я чекав тут на відповідь
33. 	КЇЗ, на що збирався
підключити до ловлі коня ще й свого
короля — 33... Крї7! Та Смислов
прискорив розв’язку.

33. 	Кс4 Т:с4 34. С : с4 ФЇЗ +
35. 	Креї ФсЗ + .
Білі здалися.
16. 	Сіціліанськиії захист
П. ОСТОЇЧ (Югославія) —
Ю. САХАРОВ (СРСР)
Матч СРСР — Югославія
Сочі, 1968
Юрія Миколайовича Сахарова
(1922—1981) стали запрошувати
до збірної СРСР уже після того,
як йому минуло сорок. У цьому
віці гравці здебільшого згадують
про колишні перемоги в турнірах
і дедалі частіше виступають у
ролі наставника. До Сахарова ж
найбільші його успіхи за
шахівницею прийшли водночас із
здобуттям почесного звання
заслуженого тренера УРСР. Якраз у
період 1966—1968 він двічі стає
чемпіоном республіки, завойовує
високі місця в чемпіонатах
країни, відмінно виступає на
міжнародній арені. Зокрема, в
цьому матчі у чотирьох партіях з
чемпіоном Югославії киянин
здобув три перемоги при одній
нічиїй!
Друга партія характерна для
гри Ю. Сахарова — динамічної,
часом ризикованої, але сповненої
віри в свої сили, в своє
спортивне щастя.
1. е4 с5 2. КЇЗ 66 3. 64 сб 4. К:
64 Кї6 5. КсЗ аб.
Ю. Сахаров не боявся ставити
складні проблеми перед собою
й суперником, граючи у відповідь
на об’єктивно найсильніші ходи
білих 6. С§5 еб 7. Ї4 обопільно-
гострий варіант 7. ...ФЬ6?! 8. Ф62
Ф : Ь2, де чорні змушені
протягом багатьох ходів відбивати
запеклий штурм суперника, але
сподіваються підкараулити
слушну мить для контрудару. Заради
цього він і не боявся і програти
в даному варіанті ту чи іншу
партію, розраховуючи
компенсувати себе перемогами в інших
поєдинках. Щоб грати цей
варіант і чорними і білими,
потрібні широкі знання, міцні нерви
і сила духу.
6. 	Ї4.
Певний моральний успіх
чорних — суперник обрав менш
принциповий план. Тепер їм легше
розв’язувати дебютні проблеми.
6. 	... Фс7 7. С63 Кеб 8. КЇЗ
С&4.
Для тих часів — порівняно
нова ідея: чорні
погоджуються надати суперникові перевагу
двох слонів, зате швидше
завершити мобілізацію всіх своїх
сил.
9. 	ЬЗ С : ЇЗ 10. Ф : ЇЗ £б 11.
СеЗ.
Деякі коментатори
рекомендували тут 11. Ке2 С§7 12. сЗ, аби
обмежити активність чорного
слона. Проте децентралізація
коня утруднила б білим боротьбу
проти контргри з е7—е5 та 66—
65.
11. 	...С£7 12. 0—0 0—0 13. ФЇ2.
Білі не вживають належних
заходів проти намірів суперника.
Здається, що шляхом 13. §4! еб
14. §5 К67 15. ФЇ2 (тільки
тепер!) ще можна було підтримати
динамічну рівновагу, бо чорним
важко виявити активність у
центрі.
13. 	...еб! 14. ФЬ4 Тае8 15. Таеі
65!
Конкретний ПІДХІД ДО ПОЗИЦІЇ.
У подібних структурах цей лід-
81

рив лише відкриває суперникові
шляхи до поліпшення свого
становища — чи розмін з ізоляцією
чорного пішака, чи територіальні
вигоди після е4—е5. Але тут
обидва ці плани не мають успіху.
Наприклад, 16. еб К : 65 17. К:
65 еб 18. сЗ 64! і білим
небезпечно грати 19. сб внаслідок 19. ...Т:
еЗ! Або 16. е5 К67 17. Ке2 16 з
ініціативою в чорних.
16. Сс5 6е?!
Чорні надмірно захоплюються
тактичними ідеями з
пожертвуваннями, тоді як просте 16. ...Ке7
забезпечувало їм перевагу без
особливих ускладнень—17. С64
6е 18. С : 16 К15! або 18. С : е4
КГ5 19. С : 15 еі 20. С : 16 ФЬ6 + ,
і в обох випадках чорні відігру-
ють фігуру, зберігаючи позиційні
здобутки.
17. С:е4.
І знову чемпіон Югославії
проявляє обережність, яка в
даному становищі його підводить.
Прийняття жертви якості після
17. 	С:18 Т:Ї8 18. К : е4 К : е4
19. С : е4 С : Ь2 дозволяло білим
чинити повноцінний опір, а тепер
їм доведеться перейти до
захисту.
17. ...Ке7 18. ФЇ2.
Або 18. С64 К15!, як у
варіанті, розглянутому після 16-го ходу
чорних.
18. ...Тс8 19. СЬ6?
Дивовижна річ: цей такий
очевидний, такий гарний на вигляд
хід виявляється вирішальною
похибкою, бо білі фігури
потрапляють саме на такі місця, що
стають об’єктом багатоходової
комбінації суперника.
Обороноздатну позицію зберігали білі після
негайного 19. С64!
82
19. ...К:е4 20. Т: е4 Фсб
21. С64.
Уже пізно.
21. ...К65!!
Після цього заздалегідь
передбаченого і детально
розрахованого удару білі мусять втратити,
як мінімум, пішака.
22. С : g7 К : сЗ!
На цьому тактичному прийомі
грунтується комбінація чорних.
Та поки що білі не вичерпали
всіх ресурсів.
23. ТеЗ Ке4! 24. Т : е4 Ф : е4
25. 	С : f8 Т : с2!
Цей проміжний хід треба було
завбачити ще на початку
комбінації.
26. 	Tel Фсб 27. Те2 Т: е2.
28. Ф : е2 Кр : f8.
Нарешті, комбінація чорних,
яка тривала фактично десять
ходів, завершилася прозаїчним
ендшпілем, де зайвий пішак
забезпечує чорним перемогу.
29. 	Фе5 Ь5 ЗО. Kph2 Ф65 31. ФсЗ
Кре7 32. Ь4 Кр67 33. аЗ Фе4
34. 	Ф16 Кре8 35. g3 Фс2-|-
36. 	Kpgl Ь6 37. ФЬ8+ Кре7
38. 	Фа8.
Прискорює програш, та чорні
все одно повинні були поступово
довести свою перевагу до
логічного завершення.

38. ...Феї + 33. Кр?2 Ф:Ь2 +
40. 	КрЬЗ Ф:аЗ 41. ФЬ7 + Крї8
42. 	Ф:Ь6 Фаі 43. Кр£2 а5
44. 	£4 Фа2+ 45. Кр£І Фе2!
Білі здалися.
Майстерність
міжнародного класу
У цьому розділі даються стислі
замальовки про сучасних
шахістів України, які досягли
найбільших успіхів, представляючи
радянську шахову школу на
міжнародній арені.
Показані тут і зразки творчості
представників нашої «старої
гвардії», які виступали в збірній
команді СРСР, відзначалися в
міжнародних турнірах,
гросмейстерів, міжнародних майстрів.
Анатолій Банник (Київ, «Спар-
так»). Нар. 1921. Майстер спорту
СРСР з 1949.
П’ятиразовий чемпіон
України — 1945, 1946, 1951, 1955, 1964,
призер—1944 (III—IV місця),
1956 (II), 1966 (III).
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1954, 1956, 1957, 1958, 1961
(січень), 1962, 1964. Найкращі
результати: 1956 (XI—XII), 1962
(VII—VIII).
Призер командних чемпіонатів
СРСР: у складі збірної
України—1951 (III), 1955 (III); у
складі збірної ДСТ «Наука» —
1952 (II), 1954 (II); у складі
збірної ДСТ «Спартак»—1966
(III).
У складі збірної СРСР:
учасник матчу з командою Югославії
1963.
Учасник матчів між збірними
України і Болгарії 1963, 1964,
1965, 1966.
17. 	Французький захист
К. БАННИК (Київ) —
М ТАЛЬ (Рига)
25-й чемпіонат СРСР
Рига, 1958
У цій партії з майбутнім
переможцем чемпіонату мистецтво
киянина виявилось у тривалій
позиційній «облозі» слабких
пунктів. У Києві про Банника
жартома казали, що він грає «в
тракторну силу». Це образне
порівняння доречно згадати й щодо
даної партії, яку киянин
докладно прокоментував у турнірному
бюлетені.
1. е4 еб 2. 64 65 3. КсЗ СЬ4
4. 	е5 с5 5. аЗ С : с34- 6. Ьс Ке7.
Цікаво відзначити, що Таль
охоче застосовує цей варіант
французького захисту і білими.
У партії з Петросяном (24-й
чемпіонат СРСР) він продовжував
7. 	Ф§4.
7. КЇЗ Фс7 8. а4.
Білі готують розвиток слона
на аЗ. Де розташувати другого
слона — на е2, 63 або Ь5, поки
не ясно.
8. ...Ь6.
Чорні прагнуть розміняти біло-
пільних слонів. Цим вони
«вбивають двох зайців» — знищують
активну фігуру білих і
позбавляються свого «поганого» слона.
9. СЬ5+ С67.
Непослідовно. Ясно, що брати
на 67 білі не збираються.
Заслуговувало на увагу
продовження 9. ...Кесб 10. 0—0 Саб.
Чорним не сподобалося, що після
11. 	Кб5 С:Ь5 12. аЬ К68 (або
Ке7) їм доведеться деякий час
вести пасивний захист.
10. СбЗ КЬсб 11. 0—0 с4 12. Се2
Ї6 13. Теї 0—0.
83

Зруйнувати пункт е5 чорним
не щастить. Вони відводять
короля в безпечне місце,
сподіваючись дістати гру по лінії Г, що
відкривається.
Неабиякий знавець
французького захисту М. Ботвинник
звичайно віддає перевагу в цьому
варіанті рокіровці в довгий бік.
14. 	СаЗ Т17 15. С<16 Ф68 16. СП
КЇ5 17. СаЗ їе 18. К: е5 К: е5
19. 	Т:е5 С:а4 20. Т: еб Ф67
21. 	Те5 Ссб.
Розмінявши пішака еб на
пішака а4, Таль вважав, що
кавалерійським рейдом КГ5—66—Ь5
він дістане перевагу. Однак чорні
недооцінили наступного ходу
білих.
22. 	ФЬ5!
На 22. ...К66 буде неприємний
тактичний удар 23. Т : 65!
Наприклад, 23. ...С : 65 24. Ф : 65
Т68 25. Ф : 66 Ф : 66 26. С : 66
Т : 66 27. С : с4 і потім 28. С : Ї7.
Білі тепер володіють
відкритеє лінією е, в їхніх руках
важливе поле е5, активні слони. До
того ж у таборі чорних чимало
вразливих пунктів. Пішак 65
слабкий, потребують захисту
поля еб, е7, е8. Таль приймає
правильне рішення —- шляхом
розміну тур відбити безпосередні
загрози. Після цього можна буде
подумати й про наступ пішаками
на ферзевому фланзі.
22. 	..^6 23. Ф£5 Ф68 24. Ф^4
Ф67 25. еЗ.
Загрозу КЇ5—66—Ь5 слід
знешкодити. Тепер на 25. ...К66 білі
зіграють 26. Ф : 67 Т : 67 27. СЬЗ
і на 27. ...Т668 28. Теб.
25. 	...Те8 26. Таеі Т : е5 27. Т :
е5 К66 28. ФЬ4 КЇ5.
Кінь не може змусити слона аЗ
залишити свій сторожовий пост.
На 28. ...КЬ5 білі здійснюють
вирішальне вторгнення: 29. СЬЗ
Фс7 ЗО. Те7 Т : е7 31. С : е7 і
чорні беззахисні проти загрози ФЇ6
із швидким матом.
29. 	Ф£5 К?7 ЗО. Ь4.
Чорні захистили слабкі поля по
лінії е. Тому білі підводять
резерви.
ЗО. 	...ТТ5 31. ФеЗ Т:е5 32. Ф:
е5 Ь5.
Цікаво, що вже чотири фігури
білих — кінь, обидві тури і
ферзь — побували на «вузловій
станції» — полі е5. Зараз туди
прагне і слон білих. Останнім
ходом чорні створюють сховище
для свого короля і водночас
перешкоджають дальшому рухові
білого пішака Ь.
33. 	Ф16 Феб 34. ФЇ8+ КрЬ7
35. ФЬ8 Ф67 36. С66 а5?
Чорним, на їхнє лихо, в
цейтноті спало на думку рухати
пішаки ферзевого флангу. Шляхом
36. ...Ке8 37. Се5 ФЬ7 38. Ф68
Ф67 39. Ф£5 вони витісняли
ферзя з восьмої лінії і могли
захищатися.
37. 	Се5 Ке8.
Вимушено. У разі дальшого
руху пішака а білі проводили
заключну атаку — 37. ...а4 38. ФЇ8
аЗ 39. СИЗ ФЬ7 40. Себ з матом.
84

38. Ф : Ь6 а4 39. Фс5. Ще енер¬
гійніше було 39. СЬЗ! ФЬ7
40. Фс5 аЗ 41. ФЇ8 К§7 42. Себ
і мат неминучий (42. ...§5
43. 07).
39. ...Кря8 40. СЬЗ Ф : И3 41. Ф :
сб Крї7 42. ФЬ7-Н
Записаний хід. Білі
завойовують пішаків 65 і с4, після чого
просування пішаків сЗ і 64
швидко вирішує долю партії.
42. ...Крї8 43. Ф : 65 Фс8
44. ФЬ5 Фа8 45. Фс5+ Крї7
46. 	Ф:с4+ Крї8 47. 65 аЗ
48. 	Фс5+ Крї7 49. с4 а2 50. Са!
Фаб 51. Ф64 КЇ6 52. 66.
Чорні здалися.
Партія, типова для позиційного
стилю київського майстра.
Владислав Шияновський (Київ,
«Авангард»). Нар. 1929. Майстер
спорту СРСР з 1957.
Призер міжнародного турніру
в Бухаресті 1962 (II) з
результатом міжнародного майстра.
Призер чемпіонатів України
1955 (III—VI), 1958 (II—IV),
1960 (II — після додаткового
матчу з Ю. Коцом за перше-друге
місця — 3:4).
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1961 (листопад), 1962. Кращий
результат—1962 (XI—XII).
Призер чемпіонату СРСР
серед юнаків 1947 (II).
У складі збірної України —
призер II Спартакіади народів
СРСР 1959 (III); призер
командного чемпіонату СРСР 1955 (III).
У складі збірної ДСТ
«Авангард» — призер командних
чемпіонатів СРСР 1961 (II), 1971
(III).
Учасник матчів між збірними
України і Болгарії 1962, 1963,
1964, 1965, 1966, 1967.
18. 	Сіціліанський захист
В. ШИЯНОВСЬКИЙ (Київ) —
Л. АРОНІН (Московська обл)
30-й чемпіонат СРСР
Єреван, 1962
Під час урочистого закриття
цього турніру Владиславу Шия-
новському було вручено
спеціальний приз газети «Єреван» —
за сукупність творчих досягнень.
Киянин відмінно провів цілий
ряд партій, особливо з М. Талем,
О. Суетіним, О. Кореловим,
Л. Ароніним... В останній з них
досвідчений міжнародний
майстер не зміг уберегти свого
короля від навального штурму
суперника, тоді вже також
відомого шахіста, який успішно
дебютував у турнірі в Бухаресті,
показавши результат
міжнародного майстра. Він, поза сумнівом
міг би здобути і другий бал для
одержання цього титулу, та
другої спроби не дістав... Тоді
міжнародних турнірів проводилося
набагато менше, ніж у 70-і роки,
запрошували на них переважно
відомих гросмейстерів...
Владислав Іванович
Шияновський і досі часто бере участь у
міських та республіканських
змаганнях.
1. е4 с5 2. КЇЗ 66 3. 64 сб
4. К : 64 КЇ6 5. КсЗ аб 6. Се2 гб.
Внаслідок перестановки ходів
виникає варіант дракона, де
чорні передчасно зробили хід а7—
аб, зате можуть не
побоюватися атаки Раузера з довгою
рокіровкою і виходом білого слона
на с4.
7. 	14 КЬ67 8. 0—0 С£7 9. КрЬІ
0—0 10. СеЗ Фс7 11. Тсі КЬ6.
Добру гру чорні здобували
після 11. ...е5 з подальшим Ь7—Ь5
85

і фіанкетуванням ферзевого
слона.
12. 	Ї5!
Негайно скориставшись тим,
що чорний кінь не контролює
пункту е5, білі розпочинають
територіальні завоювання на
королівському фланзі.
12. ...Сд7.
Суттєва втрата темпу. Після
негайного 12. ...Кс4 13. С : с4 Ф :
с4 білі ще не могли грати 14. §4
через 14. ...К: ?4, а тепер
здійснюють цей необхідний ривок
одразу.
13. £4! Ка4.
Нічого кращого не видно.
Пізно вже було 13. ...Кс4 внаслідок
14. С : с4 Ф:с4 15. §5 К§4
16. 	С5І Ке5 17. К65, а коли кінь
білих у цьому варіанті захоплює
пункт 65, це здебільшого стає
для табору чорних фатальним.
Тому зрозуміло їхнє прагнення
негайно розміняти коня, який весь
час загрожує важливому
центральному пункту.
14. К:а4 С: а4 15. СЇЗ К(І7?
Рідкісний випадок, коли такий
логічний позиційний хід є
помилковим. Річ у тім, що в
розпорядженні чорних було
набагато сильніше продовження —
15. ...Ссб!, що змушувало
білих розміняти й свого другого
коня.
16. С?2 Ссб.
Тепер цей хід уже не має тієї
сили, бо не пов’язаний з нападом
на пішака е4.
17. г5 Ке5.
Нічого не давало 17. ...Кс5
хоча б через 18. Ф£4, не кажучи
вже про 18. Ї6.
18. с4 Тас8 19. Ь4 Фа5 20. Ь5
СсІ7 21. ЬЗ Ь5 22. Ї6 СЬ8.
86
Чорні пішли в «глухий захист»,
сподіваючись, а що як білі надто
захопляться наступом і
пропустять контрудар... Але Шиянов-
ський володіє мистецтвом атаки
на високому рівні!
23. 	їе!
Здавалося б, навіщо білим
випускати з в’язниці напівмертвого
слона? Та вони вже зараз точно
розрахували конкретний план
руйнації королівського флангу
суперника.
23. 	...Тїе8 24. Ь8.
25. 	Ю5!
Грім нарешті вдарив.
Найближча мета жертви коня досить
скромна — здобути для ферзя
пункт Ь5. А тоді вже мова піде
про реальніші об’єкти.
25. 	...£1 26. еї Т : е7 27. ФЬ5!
Передчасно було 27. їб С§4!
Білим треба вести атаку точно,
інакше зайва фігура чорних може
датися взнаки. Тепер найближча
загроза: ТП—Г4—Ь4 (із
включенням по дорозі ходу Ї5—Ї6).
Хоча в чорних є деякий час для
ЇЇ відвернення, не видно, як це
зробити.
27... Ссб 28. Ї6 Теб 29. С : сб
Т:сб.
Якщо тепер ЗО. ТГ4 Ьс 31. ТИ4?,
то 31... Фб5+ і 32... КЇЗ+! Але
в білих з’явився інший ресурс.

ЗО. 	Тс2! Ьс 31. ТЬ2 <М5+ 32.
КрЄІ КЇ34- 33. Т:ЇЗ!
Чорні здалися.
«Партія Шияновського з Аро-
ніним,— писав у ризькому
журналі «Шахс» заслужений тренер
СРСР О. Кобленц,— поза
сумнівом, обійде всю світову шахову
пресу — киянин пожертвував
коня, щоб дістати в своє
розпорядження поле 115!)...
Аркадій Новопашин
(Дніпропетровськ, «Буревісник»). Нар.
1932.
Майстер спорту СРСР з 1960.
Переможець міжнародного
турніру в Прхові (Чехословаччи-
на) — 1970.
Призер чемпіонату України
1973 (II).
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1962, 1963. Кращий результат —
1962 (XIII—XIV). Учасник
турніру першої ліги чемпіонату
СРСР 1981.
19. 	Захист Альохіна
А. НОВОПАШИН (Дніпропетровськ) —
Г. АГЗАМОВ (Ташкент)
Півфінал чемпіонату ЦР ДСТ
«Буревісник»
Юрмала, 1976
Збірник «Шаховий
інформатор», що видається в Югославії
двічі на рік, починаючи з 1966,
багатьма мовами, в кожному
випуску визначає за оцінками
найавторитетніших фахівців десять
найкращих і стільки ж —
найважливіших для теорії партій
попереднього ' тому. Серед отаких
найцінніших теоретичних здобут-
ків '21-го тому — і ця партія
дніпропетровського майстра. Вона
посідає п’яте місце, причому високі
бали їй виставили гросмейстери
Ю. Разуваєв (СРСР), А. Лілієн-
таль (Угорщина), Р. Бірн (США),
Б. Ларсен (Данія)...
I. е4 КЇ6 2. е5 Кгі5 3. (14 <16
4. КІЗ С&4 5. Се2 сб 6. К^5!
Один з найпоширеніших
способів боротьби проти захисту
Альохіна. Другий' (майже
підряд!) хід білим конем не
суперечить дебютним принципам, бо
форсує розмін білопільних
слонів і відтак полегшує
мобілізацію інших фігур.
6. 	...С : е2 7. Ф : е2 сіє 8. сіє еб
9. 	0—0.
Як бачимо, білі мають
перевагу і в просторі, і в розвитку сил.
Що можуть протиставити цьому
чорні?
9. ...К(17 10. с4!
До цієї партії вважали, що
білим не варто так
послаблювати пункт 64 і натомість
доцільніше 10. І4. Але тоді чорний кінь
залишався на центральному
плацдармі, а в таборі білих
послаблювалися тилові діагоналі,
обмежувалася сфера дій їхнього
ферзевого слона, і все це створювало
базу для контрдій чорних.
10. ...Ке7.
Наміри чорних тепер ясні —
після Ф68—с7 і Ке7—15 вони
хочуть змусити агресивного
білого коня повернутися на ЇЗ, а
потім спокійно завершити
мобілізацію сил. Що на це скажуть
білі?
II. таї КЇ5 12. Ксз Фс7.
Здається, що план чорних
виправдує себе — білому коню хоч
не хоч, а треба повертатися на
старе місце. Інакше-бо як
захистити пішака е5? На 13. 14
неприємно для білих 13. ...Сс5 + !
87

У разі 13. Cf4 Се7 вони стоять
перед тими ж проблемами, їм
доводиться зважати й на
можливості з h7—h6, g7—g5 і далі
0-0-0!
13. 	Ксе4!
Виявляється, логіка позиції в
тому, що центрального пішака
зовсім не треба захищати.
Навпаки, його слід пожертвувати,
зате перейти до створення
безпосередніх загроз, поки чорні ще не
встигли завершити мобілізацію
сил.
13. ...Се7.
Чому чорні не беруть пішака?
Ясно, що 13. ...Ф : е5 14. К : f7!
їх не вабить, і після 13. ...К : е5
14. 	Cf4 зв’язка по діагоналі більш
ніж неприємна. Та вже хоч тепер
білий кінь відступить?
14. СЇ4!
Аж ніяк — поки кінь стоїть на
g5, чорний король не може
рокіруватися в довгий бік, а в разі
14. ...0—0 дуже сильно 15. Kd6!
Відтак чорні вирішують все-таки
прийняти жертву пішака. Це
правильне рішення — в
дальшому вони планують повернути
його, але спростити позицію.
14. ...К : е5 15. с5!
Загроза 16. КД6+ не залишає
чорним часу для підтягування
резервів.
15. ...0—0 16. К : Ь7!
Логічна реалізація дебютного
плану білих, розпочатого ходом
6. Kg5! Відігруючи пішака, вони
зберігають ініціативу.
16. ...Tfd8.
Не краще і 16. ...Кр : Ь7 17. С :
е5 (не можна 17. ...Ф : е5
18. 	Kg5+ з виграшем ферзя).
17. Khg5 T:dl+ 18. Т: dl
Td8!
88
Це призводить до руйнації
королівського флангу чорних, але
що їм порадити? Загроза
вторгнення на 66 висить над ними
як дамоклів меч. Вони
знаходять єдиний шлях до впертого
опору.
19. К:Ї7! Кр:ї7.
Або 19. ...Т:61+ 20. Ф : 61
Кр : Ї7 21. К66+! і білі виграють,
як мінімум, фігуру.
20. Т:гі8 Ф:гі8 21. С:е5 Фгі5
22. 	СсЗ Ф : а2.
Гірше 22. ...С : с5 23. К^5 + ,
і в чорного короля не видно
безпечних полів для відступу.
Тепер же чорні відвернули
безпосередні загрози, спростили позицію
і сподіваються поступово звести
нанівець ініціативу суперника.
Партія вступає в нову фазу —
тактична «перестрілка»
завершилася, білі одержали безсумнівну
позиційну перевагу, та чи
достатня вона для перемоги?
23. 	&3 Фгі5 24. ФЬ5+ Кр£8
25. 	Фg4 Крї8 26. И4 Фс4?
Недогляд (мабуть, у цейтноті),
що дозволяє білим швидко
форсувати виграш. Не слід було
ферзю залишати потужний
центральний пункт, заслуговувало на
увагу, приміром, 26. ...Ь6 27. Ь4
Ьс 28. Ьс С68, продовжуючи
тримати оборону.

27. 	ФЇ4!
Чорний ферзь, виявляється,
опинився на замінованому полі —
оскільки неможливо запобігти
загрозі 28. £4 ходом короля,
доводиться йти на матеріальні
втрати.
27. 	...СЇ6 28. ФЬ8+ Крї7 29. Ф :
Ь7+ Кр£б ЗО. Ь5 + !
Чи не найкоротший шлях до
мети.
ЗО. ...Крив 31. ФЇ7 КЬ4
32. 	Сс12 +
Чорні здалися.
Дніпропетровський майстер
провів цю партію логічно,
енергійно, винахідливо.
Ігор Платонов (Київ,
«Локомотив»). Нар. 1934. Гросмейстер
СРСР з 1969.
Призер міжнародного турніру
пам’яті Х.-Р. Капабланки в
м. Сьєнфуегосі (Куба) 1972 (II);
учасник міжнародних турнірів у
Вейк-ан-Зеє (Голландія) 1970,
Києві 1978.
Призер чемпіонатів України
1968 (III—V), 1970 (II—III).
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1967, 1968, 1969, 1970, 1971.
Найкращі результати 1967 (VI), 1969
(VII—ЇХ). Учасник турніру
першої ліги чемпіонату СРСР 1980.
У складі збірної України —
призер IV Спартакіади народів
СРСР 1967 (111), призер
командного чемпіонату СРСР 1969 (III),
у складі збірної ДСТ
«Авангард» — призер командного
чемпіонату СРСР 1971 (III).
У складі збірної СРСР:
учасник матчу зі збірною
Югославії 1968.
Учасник матчів між збірними
України і Болгарії 1965, 1967,
1968.
20 Сіціліанський захист
М. ТАЛЬ (Рига) —
І. ПЛАТОНОВ (Київ)
36-й чемпіонат СРСР
Алма-Ата, 1968
Ігор Платонов зумів п’ять
разів поспіль пробитися в фінал
першості СРСР — такого не
щастило досягати навіть багатьом
гросмейстерам світового класу.
Вже дебют у чемпіонаті країни
1967 приніс киянинові перший
гросмейстерський бал. Але
наступний виступ у спортивному
відношенні був скромним. Зате
Платонов показав тут творче
зростання. «Красива перемога» —
спеціальний приз під такою
назвою, встановлений газетою
«Учитель Казахстана», було
присуджено київському майстрові за
партію з екс-чемпіоном світу.
Потім не було, здається, жодного
шахового журналу, який її б не
передрукував. Захоплююча
боротьба на всіх стадіях, де
обидва суперники виявили чимало
винахідливості, завершилася
рідкісним фіналом з чотирма
ферзями.
1. е4 с5 2. КІЗ (16 3. (14 с(14. К:
<34 106 5. КсЗ аб 6. С£5 еб 7. ФІЗ.
Дивовижним чином на виборі
М. Талем дебютного плану в цій
партії позначилося те, що в
турнірі грав іще один киянин —
Ю. Сахаров, відомий своєю
принциповістю у відстоюванні
чорними гострого варіанту 7. 14 ФЬ6
8. 	Ф62 Ф : Ь2?! Запідозривши, що
Платонов теж може
скористатися дебютною зброєю земляка,
Таль вирішив не розкривати
власних «домашніх заготівок» до
поєдинку з самим Сахаровим, що
мав відбутися в передостанньому
89

турі. До речі, Сахаров таки
дозволив Талю пустити в хід свою
«секретну зброю», але вона не
спрацювала — їхня зустріч
закінчилася внічию. Зробивши ж
проти Платонова не найсильніший
хід, екс-чемпіон світу втратив
дебютну ініціативу...
7. 	...Ь6 8. СЬ4 КЬ67 9. 0—0—0
Фс7 10. Се2 Се7!
Уникаючи красивої пастки:
10. 	...Ь5? 11. е5! СЬ7 12. К : еб! їе
13. 	Ф115 + !, і якщо чорні беруть
ферзя, то отримують мат!
11. ТЬеІ ^5!
Після імпульсивного 11. ...Ке5
12. 	ФЬЗ! цей активний хід уже
був би неможливий.
12. С£3 Ке5 13. ФеЗ Ь5 14. аЗ
ТЬ8 15. ЇЗ.
Втрата важливого темпу.
Чорні цілком задовільно розіграли
дебют, і якщо білі не хочуть далі
тупцювати на місці, їм уже зараз
на часі було вирішити — або
розмінятися на е5, або Ї2—Ї4.
15. ...КТ67!
Тепер загроза К67—Ь6—с4
змушує білих відмовитись од
привабливого плану з С§3—Г2,
g2—§3 і ЇЗ—Ї4. Вони не
встигають витіснити коня з е5, тому
доводиться надовго віддати йому
цей пункт.
16. Ї4 еї 17. С:Ї4 Ь4 18. аЬ
Т:Ь4 19. ТЇ1 ФЬ6 20. ЬЗ.
Загрожуючи 21. Ка2.
20. 	...Кеб!
Несподівано виявляється, що
білі внаслідок різноманітних
«геометричних мотивів» у своїй
позиції не можуть уникнути
матеріальних втрат. Ніяк не можна
запобігти зв’язці по діагоналі
Ь6—сі з наступним подвійним
нападом еб—е5! Чи зможуть білі
отримати компенсацію, атакуючи
пункт Ї7? Гросмейстер Таль, який
свідомо йшов на цю позицію,
заздалегідь підготував
багатоходову комбінацію на свою користь.
Завбачив її и Платонов. Хто ж
розрахував точніше?
21. 	СЬ5.
Кращого вже не видно,
наприклад, 21. Ка2 Т : 64! 22. Т : 64
К: Ї4 і чорні дістають
матеріальную перевагу з кращою
позицією.
21. ...Т : 64!
Гірше 21. ...К:Ї4 22. С : Ї7 + !
Кр : {7 23. Ф : Ї4+ СЇ6 24. К : еб!
або 23. ...Кїб 24. е5 6е 25. Ф : е5
Т68 26. Ксе2, і білі за
фігуру мають позиційну компенсацію,
бо чорний король стоїть
ненадійно.
22. Т : 64 К : Ї4 23. Т : Ї4.
Тут на 23. С : Ї7 + чорні могли
відповісти просто 23. ...Кр68!
24. 	Т : Ї4 е5, і білі залишаються
без фігури і без будь-якої
реальної компенсації за неї.
1
ж
в
■
■
9
ш
4
Ж
і
Ні
і
■
і
ш
■
9
9
А
в
я
&
п
ж
й
в
Ж
в
й
ии
■
й
їй
ир
Найцікавіший момент у партії,
коли має визначитись — хто ж
із суперників точніше оцінив цю
позицію. Перше, що впадає в
око,— 23. ...е5, але після 24. Т :
Ї7! виникає загроза відкритого
шаху.
90

23. ...С&5!!
Під час попередніх
розрахунків Таль підготував у відповідь
на це 24. е5 бе 25. С : І7 + , і якщо
король відступає на е7 чи с!8,
то відразу виграє ферзя 26.
Т : 67 + !
Але є ще відступ на Ї8, і
відкритий шах, хоч як це дивно,
нічого не дає білим, наприклад,
25. 	...КрГ8! 26. С : е6+ еї 27. Т :
Ї4 + Кр&7! 28. ТЇ7 + Кр£б! і білі
програють — їм нічим
підтримати атаку. Платонов усе це
завбачив заздалегідь, а Таль помітив
тільки зараз... Рідкісний випадок,
коли рижанин, який славиться
винятковою гостротою і точністю
комбінаційного зору, зазнає
невдачі саме в «фехтуванні» своєю
найулюбленішою зброєю.
24. С : Ї7+ Крб8.
Тепер білі не можуть уникнути
втрати фігури, але Таль є Таль —
він з надзвичайною
винахідливістю вишукує контршанси і
затягує опір ходів на тридцять,
причому в партії трапляється
ще не одна пригода, і
Платонову доводиться добре
попрацювати.
25. е5! ТЇ8! 26. Ке2 Т : Ї7 27. И4
С:Ї4 28. К: Ї4 (15 29. £4 Ї£7
ЗО. £5 Ь£ 31. Й£ Кре8 32. КК5
ТН7!
Найточніший хід. Здавалося,
на це білі можуть відповісти
33. 	£б Т : Ь5 34. Крї7 35. ФЇЗ +
ТЇ5 36. Т£4, і якщо 36. ...Крё8,
то 37. ФИЗ і виграти. Але
36. ...Ф68! кладе край надіям
білих. Не так сильно було 32. ...Тдб
через 33. КЇ6 + К : Ї6 34. еї, і
прохідні пішаки дуже небезпечні.
33. 	КЇ6+ К: 16 34. еї ТЫ +
35. 	КрЬ2 ТК4!
Тут білі пішаки теж мають
грізний вигляд, але й чорні
фігури не сплять.
36. 	сЗ.
Або 36. ТбЗ Ф : еЗ 37. Т : еЗ 64!
(не пускаючи туру на лінію «с»)
38. Т£3 е5 39. £б Те4! 40. ТЬЗ
Т : £б 41. ТИ8+ Крї7 42. Т : с8
Кр : Ї6, і туровий ендшпіль із
зайвим пішаком чорні мають
виграти.
36. ...ТЬ2+ 37. КраЗ Тс2 38. ФИЗ
Фа5+ 39. Та4 Фс5+ 40. ТЬ4 а5.
В обопільному цейтноті чорні
просто не встигли розрахувати
продовження 40. ...Ф : сЗ, яке
простіше вело до виграшу.
41. 	ФИ8+ КрсІ7 42. ФЬ7+ Крсб
43. 	Ф : с2 аЬ+ 44. Кра2.
Безнадійно й 44. КрЬ2 Ф :
сЗ+ 45. Ф : сЗ Ьс+ 46. Кр : сЗ
Крбб 47. £б е5, і чорні
затримують пішаків слоном або
королем.
44. 	...Ьс 45. £б е5 46. Ї7 Себ
47. 	ФсіЗ!
Таль вишукує нові шанси.
Якщо тепер 47. ...с2, то 48. Фа6 +
Крс7 49. Ї8Ф! Ф : Ї8 50. §;7! з
контргрою.
47. 	...ФЇ2 + ! 48. КраЗ Фа7 +
49. 	КрЬ4 Фс5+ 50. Кра4 с2!
Тут уже нічого не дає 51. Фаб4-
Крс7 52. Ї8Ф С67 +! з матом.
51. 	Ї8Ф!
Ще одна пастка — після
51. ...Ф : Ї8 52. Фа6+ боротьба
розгоряється знову.
51. ...Фа7 + !
Етюдний момент — відмова од
взяття сильної фігури.
52. КрЬ4 ФЬ7+ 53. Кра4 сІФ!
Знову — позиція етюдного
типу. В білих двоє ферзів, але вони
не можуть дати бодай одного
шаху, щоб одразу не програти.
91

54. 	ФЇП Ф : її 55. Ф : її Фа7 +
56. 	КрЬ4 Фс5 4- 57. Кра4 КрЬб.
Білі здалися.
21. Захист Німцовича
І. ПЛАТОНОВ (Київ) —
В. ЦЕШКОВСЬКИЙ (Омськ)
36-й чемпіонат СРСР
Алма-Ата, 1968
Ця партія на фініші турніру
так само, як і попередня, стала
його окрасою. Примітки
переможця в турнірному бюлетені
(ми їх наводимо нижче)
розкривають деталі його підходу до
проблем дебюту і середини гри.
Суперник Платонова —
майбутній міжнародний гросмейстер і
чемпіон СРСР — у цьому турнірі
був лише дебютантом, але
фінішував з четвертим-п’ятим
результатом. Якби не ця партія, міг би
стати й призером...
1. 64 КЇ6 2. с4 еб 3. КсЗ СЬ4
4. еЗ Ь6 5. К£е2 Саб.
Отак грав Цешковський і в
одному з попередніх турів. Його
суперник відповів 6. аЗ, що після
6. 	...С:сЗ+ 7. К:сЗ 65 8. Се2
0—0 привело до важкої
боротьби. Я спеціально обрав цей
дебют, розраховуючи на варіант,
що стався в партії. Адже в
популярних дебютних довідниках
зазначається, що після 6. К§3
білі отримують перевагу. Тому
мені було цікаво взнати, що
підготував мій суперник у відповідь
на це продовження.
6. 	К&3 0—0 7. е4 Ке8.
Продовження, яке обрав Цешковський,
приводить гру до позиції, що
характерна для варіанту Земіша
(4. аЗ С:сЗ + ), але з зайвим
темпом у білих, які обійшлися
без ходу а2—аЗ. Крім того, у де-
92
яких варіантах білі мають
можливість створювати загрози по
діагоналі аЗ—Ї8 ходом СаЗ.
8. 	С63 Кеб 9. 0—0 С : сЗ 10. Ьс
Ка5.
Перевага білих очевидна. Вони
міцно володіють центром і
загрожують небезпечною атакою на
позицію чорного короля.
Звичайно, загроза пішаку с4, яку чорні
створили двома останніми
ходами, аж ніяк не компенсує
дефектів їхньої позиції. Таким чином,
і в цій партії я не знайшов
відповіді на питання, як
захищатися чорним у цьому варіанті.
11. 	Ї4.
Мабуть, ще сильніше було
11. 	Фе2, не віддаючи пішака, але
хід у партії теж дуже
привабливий.
11. ...С:с4 12. Ї5.
Тепер білі загрожують ходом
13. Ї6 за зразком відомої партії
Бронштейн — Найдорф. Зараз у
чорних є дві можливості захисту:
зупинити небезпечного пішака
ходом 12. ...Ї6 або ж просто
знищити його шляхом 12. ...еї. Чорні
вирішили обрати другий шлях.
В разі 12. ...Ї6 білі могли
продовжувати атаку—13. СаЗ ТЇ7
(13 ...66? 14. С:с4 К:с4 15. їе!
К \аЗ 16. КЇ5 або відразу 16. ФЬЗ)
14. ТГ4 з сильними загрозами.
12. ...еї 13. К:Ї5 К66.
Захищатися можна було б
шляхом 13. ...66, на що білим
краще продовжувати 14. ТЇЗ з
небезпечною атакою. Якщо й тоді
чорні спробують «потурбувати»
білого коня шляхом 13. ...Себ,
то можлива жертва, аналогічна
тій, що трапилась у партії: 13.
...Себ 14. КЬ6 + ! еИ 15. С:Ь6
тощо.

А тепер жертвою коня білі
руйнують позицію короля
суперника.
14. КЬ6 +! £Ь.
Прийняття жертви вимушене,
бо на 14. ...КрЬ8 виграє 15. е5.
Слід відзначити, що 14. К : §7
було б менш переконливо через
14. ...Кр : §7 15. е5! С : 63 16. Ф :
63 Ке8 17. Ф§3+ КрЬ8,
наприклад, 18. С§5 Т§8.
15. е5!
Несподівано створилася
позиція, що нагадує один із
варіантів королівського гамбіту —
гамбіт Муціо (1. е4 е5 2. 14 еї 3. КІЗ
§5 4. Сс4 &4 5. 0—0 6. Ф : ІЗ).
Після знищення пішака И6 і
здвоєння білих тур по лінії і ця
схожість стає помітнішою.
15. 	...С : 63 16. Ф : 63 К6с4.
Після цього обидва коні
чорних потрапляють у трагікомічне
положення «поза грою», але і
16. ...Ке8 було не кращим через
17. С : 116, наприклад, 17. ...ФЬ4
18. С : І8 Кр : І8 19. ФіЗ і
виграють.
17. 	ТЇ6! КрЬ8 18. С:Ь6 Фе7.
Після 18. ...Т§8 зовсім не
обов’язково продовжувати 19. Т : 17
Т : §2 + , можна зіграти 19. ФЬЗ,
а потім вже 20. Т : І7 або 20. Таіі.
19. 	Таї 1 65 20. Т1ЇЗ.
Тепер, крім усього іншого,
загрожує 21. С§7+ Кр : §7
22. 	Т§3+ КрЬ8 23. ТЬЗ з
невідпорним матом. Захиститися від
усіх загроз чорні можуть лише
ціною значних матеріальних
втрат.
20. 	...К:е5 21. 6е Ф : е5 22. С:
Ї8 Т : Ї8 23. Т : Ї7 Т : Ї7 24. Т : Ї7
Фе1+ 25. ТЇ1.
Чорні здалися.
Юрій Ніколаєвський (Київ,
«Спартак»). Нар. 1937. Майстер
спорту з 1957.
Чемпіон світу серед студентів
1958 у складі збірної СРСР,
призер 1959 (II), 1960 (II).
Призер міжнародного турніру
у Варні (1968) —IV — з
результатом міжнародного майстра.
Триразовий чемпіон України —
1963, 1967 (І—II), 1977. Призер
1959 (II), 1968 (II—V).
Переможець II Всесоюзного
масового турніру 1962.
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1966, 1967, 1971.
Призер II і IV Спартакіад
народів СРСР 1959 (III), 1967 (III)
і Всесоюзної олімпіади (1972)
(III) у складі збірної України.
Учасник матчів між збірними
України і Болгарії 1962, 1963,
1964, 1965, 1966, 1967, 1968,
України і Західного Берліна
1970.
22 Англійський початок
Ю. НІКОЛАЄВСЬКИЙ (Україна) —
М. БОБОЦОВ (Болгарія)
Матч Болгарія — Україна
Софія, 1967
Яскравий комбінаційний
талант і бійцівська вдача Юрія Ні-
колаєвського стали фундаментом
багатьох творчих і спортивних
досягнень. З роками його
ігро93

вий почерк тяжіє до класичного
напрямку, що позначилося,
зокрема, на дебютних смаках. Ось
і в цій партії він витончено зумів
скористатися з неточності чорних
і збільшити свою позиційну
перевагу. Коли ж його суперник (до
речі, вже незабаром Бобоцов
блискуче виступив у
Московському турнірі гросмейстерів,
розділивши другий-п’ятий призи і
випередивши тодішнього чемпіона
світу та ряд інших «асів»)
спробував загострити ситуцію, то на-
разився на комбінаційні удари
українського майстра.
1. с4 с5 2. КсЗ 3. &3 С&7
4. С&2 Кеб 5. еЗ е5 6. К&е2 К&е7
7. 	аЗ (16 8. 0—0 0—0 9. ТЬІ СЇ5.
Типовий «удаваний виграш
темпу». Чорні прагнуть швидше
закінчити мобілізацію сил і
перейти до активних дій,
принагідно знешкодивши фіанкетованого
слона білих шляхом Фс17 і СЬЗ.
Але з цією метою точніше було
спершу 9. ...а5, а потім Ь7—Ріб
і Сс8—еб, запобігаючи
активності білих по ферзевому фланзі й
беручи під контроль важливий
пункт 65.
10. 	аз Ф67 11. Ь4 ТаЬ8 12. Ке4
Ь6 13. К2сЗ!
План чорних спростовано.
Якщо вони спробують
здійснити його, поновлюючи шляхом
13. ...ТЇ68 загрозу СГ5—ЬЗ, то
можливо 14. К§5!, і в разі
14. ..±6 15. е4! Ь§ 16. еї Ф:Ї5
17. 	§4! перевага білих
збільшується.
13. 	...Ьб 14. Фа4 Себ.
Запізніле визнання похибки.
15. 	КЬ5 (15 16. сб К : (15 17. Ьс
15.
Чорні вдаються до тактичних
ресурсів, але ще більше
послаблюють свою позицію.
18. КесЗ К:сЗ?
Меншим лихом було 18. ...Ьс,
змирившись зі слабким пішаком.
Та чорним здається, що вони
можуть завдати тактичного удару.
19. К : сЗ е4.
в
и
в
♦
■і
ЦІ
в
■
4
я
1
і
■
ш
■
я
А
цц
9
■
і
И
ІІІІ
и
В
Я
ш
и
ж
»
1
ж
д
□
д
■
А
20. 	(іе!
Контркомбінація Ніколаєвсько-
го грунтується на мобільності
його пішаків, активності фігур
і не в останню чергу — на
численних вразливих місцях у
таборі чорних. Вона є не випадковою
знахідкою, а розвитком
стратегічного плану білих,
спрямованого на перенесення наступу з
ферзевого флангу в центр і на
королівський фланг.
20. 	...С:сЗ 21. еї К64 22. сб!
Ке2+ 23. КрЫ Ф63.
Чорні ведуть активну
контргру — очевидно, жертва фігури,
до якої вдався Ніколаєвський, не
була для них несподіваною. Та
розрахунок українця виявився
точнішим.
24. 	їе!
А цієї нової жертви Бобоцов
уже не передбачив. Хоча в нього
з’являється вже зайва тура, та
під вогонь потрапляє чорний
король, а двоє білих прохідних
пішаків підтримують наступ.
94

24. 	...Ф : Ы 25. е7 Тїе8
26. 	Фс4+ КрЬ7 27. Се4 Фаі
28. 	с7! ТЬс8 29. ФЇ7+ С&7 ЗО. С :
Єб+ КрЬ8 31. Ф:е8 + ! Т: е8
32. 	С : е8 ФЇ6 33. СЬ5 Фс6+ 34. ЇЗ.
Чорні здалися.
Валерій Жидков (Київська
область, «Спартак»). Нар. 1939.
Майстер спорту з 1962.
Призер міжнародного турніру
у Варні 1973 (V—VI) з
результатом міжнародного майстра.
Чемпіон України 1967 (І—II),
призер 1966 (II), 1972 (II—III).
Фіналіст чемпіонату СРСР
1972.
У складі збірної України —
призер IV Спартакіади народів
СРСР 1967 (III), командного
чемпіонату СРСР 1969 (III),
Всесоюзної Олімпіади 1972 (III).
У складі збірної ДСТ
«Спартак» — призер командного
чемпіонату СРСР 1966 (III).
Учасник матчів між збірними
України і Болгарії 1964, 1966,
1967.
23. 	Захист Пірца — УфІмцева
О. СУЕТІН (Москва) —
В. ЖИДКОВ (Київ)
Півфінал 40-го чемпіонату СРСР
Калінінград, 1972
Ця партія в передостанньому
турі між конкурентами за вихід
до фіналу відіграла вирішальну
роль у їхній турнірній долі.
Досвідченому гросмейстерові у
підсумку не поталанило опинитися
серед чотирьох фіналістів, а
київський майстер посів перше місце.
Той факт, що визначний
теоретик шахів Олексій Суетін,
граючи білими, не тільки не
скористався з дебютної переваги, а й
потрапив під блискавичну атаку,
свідчить про неабиякий талант
його суперника. Валерій
Степанович Жидков і донині зберігає
репутацію одного з найсильні-
ших майстрів країни. У
республіканських змаганнях зараз
представляє Київську область.
I. е4 еб 2. <14 Сг7 3. КсЗ (16
4. 14 КЇ6 5. КІЗ 0—0. 6. СсіЗ Кеб
7. 	е5 сіє 8. їе К<15 9. К : <15 Ф : (15
10. 	сЗ.
Один з найпоширеніших
проблемних варіантів. Що можуть
чорні протиставити міцному
центрові суперника? До цієї партії
практикували переважно два
плани. Або негайний підрив —
10. ...16. Або завершення
мобілізації— 10. ...С§4. В обох
випадках білі здебільшого зберігали
територіальну перевагу.
10. ...Себ!
В. Жидков поставив автора
дебютних монографій перед
новою проблемою. З першого
погляду хід чорних не справляє
приємного враження, бо важко
відразу збагнути його ідею, а
головна хиба — на поверхні: білі
з часом можуть виграти цінний
темп шляхом КІЗ—§5. Цього й
вирішив домагатися О. Суетін.
II. Фе2.
Спроба виграти фігуру шляхом
11. с4 Ф67 12. 65 нічого не дає
внаслідок 12. ...КЬ4, і чорні
одержують контргру проти пішака е5.
11. ...Та(18.
Тепер нормальним
продовженням було 12. Се4 Фс4 (у цьому
полягає одна з ідей 10-го ходу
чорних) 13. Ф : с4 С : с4 14. ЬЗ з
трохи кращим ендшпілем у
білих. Інша ідея чорних
розкривається в разі 12. 0—0 16! (за
відсутності слона на еб цей хід кошту-
95

вав би чорним ферзя). Але
О. Суетіна не задовольняють ці
скромні можливості, він шукає
кращі перспективи і наважується
на принципове продовження.
12. 	К&5?
На його нещастя, в цій партії
воно красиво спростовується.
12. ...К : <14!
Підстави для жертви фігури:
чимала перевага чорних у
розвитку, затримка білих з
рокіровкою.
13. ссі Ф : <14 14. К:е6 їе
15. 	Сс4 С:е5.
Загрожує 16. ...ФЬ4+ і 16. ...С:
И2!
16. 	£3.
Не рятує і 16. С:е6+ Кр§7
17. 	СеЗ ФЬ4+ 18. С62 ФЬ4 +
19. 	Крбі С:Ь2 20. Крс2 ТЇ2 з
розгромом або 16. СеЗ ФИ4 +
17. 	СЇ2 Т : 12! 18. С : е6+ ТЇ7 + !
чи 18. Ф : Ї2 Ф : с4, і білі
програють.
16. 	...ТЇ2!
Тепер білі беззахисні. В. Жид-
ков підготував такі варіанти:
17. 	ФеЗ Ф:с4 18. Ф : е5 ТЇ5
19. 	Фе2 ФЬ4+ 20. С62 Т : 62
21. 	Ф : 62 Те5+ з виграшем
ферзя; або 17. С : еб4~ КрЬ8 18. ФеЗ
Т : Ь2!! 19. Т : И2 Ф61+ 20. КрГ2
ТІ8 + з виграшем ферзя або
матом. Зваживши ці порівняно
складні варіанти, білі прогледіли
найпростіший.
17. 	Ф : Ї2 Ф61 X!
Ця блискуча мініатюра свого
часу обійшла всю шахову пресу
і відтак стала хрестоматійною
для тієї дебютної системи.
Володимир Савон (Харків,
«Авангард»). Нар. 1940.
Міжнародний гросмейстер з 1973.
У збірній СРСР: чемпіон
світу — переможець XX Всесвітньої
олімпіади 1972.
П’ятиразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР —1962, 1964, 1965, 1966,
1967, призер 1960 (II).
Учасник міжзонального
турніру на першість світу в м. Петро-
полісі (Бразілія), 1973 (VIII).
Чемпіон СРСР 1971, призер
1972 (III—V) фіналіст 1961,
1962, 1966, 1967, 1969, 1970,
учасник турнірів вищої ліги 1973,
1974, першої ліги 1974—1978.
Чемпіон України 1969 (І—II).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіон СРСР
1981, призер II і IV
Спартакіад народів СРСР 1959 (III),
1975 (II); командного
чемпіонату СРСР 1969 (ПІ), Всесоюзної
Олімпіади 1972 (III).
У складі збірної Збройних
Сил — чемпіон СРСР 1966,
призер командних чемпіонатів СРСР
1964 (III), 1971 (II), призер ро-
зиграшу Кубка СРСР 1974 (II).
У складі збірної ДСТ
«Авангард» — призер розиграшу Кубка
СРСР 1980 (II).
Найкращі виступи в
міжнародних турнірах: Львів (юнацький)
1961 (І), Дебрецен 1970 (І—II),
Мар-дель-Плата 1971 (II—III),
96

Ла Серена, Чілі (І), Сухумі (II)
1972, Дортмунд 1975 (III),
Дубна (III—IV), Єреван (II—III),
Одеса (II—III) 1976, Любляна-
Порторож (II—III), Люблін (І—
II) 1977, Київ 1978 (II—IV), Ес-
б’єрг, Данія 1980 (III).
24. 	Англійський початок
В. САВОН (СРСР) —
І. ЧОМ (Угорщина)
2-й чемпіонат Дружніх армій
Будапешт, 1965
Уже в змаганнях 60-х років,
коли молодий харків’янин лише
торував шлях у гросмейстери, він
вирізнявся як спортивними, так
і творчими злетами.
Цю партію проти одного з най-
сильніших угорських шахістів,
який з часом став визначним
міжнародним гросмейстером,
чемпіоном світу 1978 року в складі
збірної своєї країни, радянський
майстер грав на фініші турніру,
причому для здобуття золотої
медалі Савону потрібна була лише
перемога.
1. с4 е5 2. КсЗ Кеб 3. КЇЗ
4. еЗ С&7 5. (14 <І6 6. Се2 Кїб 7. ЬЗ.
Спокусливо 7. де, і якщо 7. ...де,
то 8. Ф:д8+ Кр:д8 9. К§5 з
очевидною ініціативою. Проте
чорні відповідають 7 ...К ' е5! і
білі нічого реального не
досягають. Приміром, 8. К : е5 де 9. Ф :
д8+ Кр:д8 10. ЬЗ сб 11. СаЗ
Крс7 12. 0—0—0 СЇ8,
відбиваючи загрози. Або 8. 0—0 0—0
9. 	Кд4 д5!, спрощуючи гру.
7 ...0—0 8. СЬ2 С15.
Можливо й 8 ...е4 9. Кд2 Те8,
плануючи далі Сс8—Ї5 та Ь7—Ь5
зі зміцненням опорного
пункту е4.
9. 	<І5 КЬ4 10. 0—0 а5.
Заздалегідь забезпечуючи коню
відступ. Пізно вже 10. ...е4 через
11. 	Кд4!
11. 	Ф(12.
Певна річ, не варто втрачати
темп на хід 11. аЗ, бо кінь,
якому на Ь4 робити нічого, сам
звідти піде.
11. 	...Каб 12. Кеі Ь5 13. ЇЗ Фе7.
Більше утруднити плани білих
можна було шляхом 13. ...СЬ6,
зв’язуючи пішака еЗ.
14. 	е4 Сд7 15. КдЗ КрЬ7.
Відтепер чорні грають
вичікувально, не наважуючись на
якийсь активний план. Натомість
вони могли готувати підрив Ї7—
Ї5, воднораз активізуючи
бортового коня шляхом Ь7—Ь6 і Каб—
с5.
16. 	Сді!
Передислокація слона на с2
дещо перешкоджає проведенню
Ї7—Ї5 і, в свою чергу, готує
наступ на ферзевому фланзі
шляхом а2—аЗ і ЬЗ—Ь4.
16. 	...СЬб 17. Феї Ке8 18. Сс2
К?7.
Оскільки чорні наступним
ходом перевели коня з аб на с5,
зараз була рація підготувати цей
маневр шляхом Ь7—Ь6. Але І. Чом
вважав, що білим невигідно
мінятися на с5.
19. аЗ Кс5.
Тепер уже грати 19. ...Ь6 було
запізно, бо після 20. Ь4
ферзевому коню чорних довелося б
задовольнитися жалюгідною роллю.
20. К : с5.
Можна було продовжувати й
наступ на ферзевому фланзі
шляхом 20. Ь4. Савон віддає
перевагу іншому плану, який зовні
здається нереальним, бо в
чорних з’являється чудове блокадне
4 Ю. М. Лазарєв
97

поле (16 для коня, куди той і
поспішає...
20. 	...ас 21. таї Ке8 22. Ф12!
Важлива тактична деталь
стратегії білих, яка полягає в тому,
що їм тепер бажано спонукати
чорного пішака стати на Ь6.
22. 	...Ь6.
23. 	ав!
Типова «звільнююча жертва»
пішака, яка органічно входить
у план білих, розпочатий три
ходи тому. Вторгнення коня на
(15 сприяє розвитку атаки на
позицію чорних.
23. ...ссі.
Гірше брати конем, бо тоді
чорним відразу доведеться
повернути пішака.
24. Ксі5 Фсі8 25. 14!
І цей удар слід було
передбачити заздалегідь — його сила в
тому, що у відповідь на 25. ...еі
кінь білих не покине панівної
висоти, вони продовжуватимуть
наступ, жертвуючи й другого
пішака — 26. е5! з небезпечними
загрозами по центральній лінії та
великій діагоналі. А от уже в разі
25. 	...С : 14 буде 26. К: 14 еї
27. 	Ф : 14, і чорним без чорно-
пільного слона непереливки.
25. ...16 26. ФЬ4.
А тепер загрожує 27. 15 або
27. 1е де 28. К : Ь6!
26. 	...С£4 27. Ідеї еі 28. ЬЗ £5?
Призводить до програшу.
Логічним продовженням було
28. 	...С£б 29. Ф12 Себ ЗО. К : 14
С : 14 31. Ф : 14, й ініціатива
білих у зв’язку з різними
загрозами— 32. е5 чи 32. Ссі тощо —
компенсує пожертвованого
пішака. Але чорні ще могли б чинити
опір, тоді як тепер розкриття
діагоналі проти їхнього короля
стає для них фатальним.
29. 	ФЇ2 Себ ЗО. К : ї6 Н ! Т : 16
31. 	С : 16 К : 16 32. е5 + КрЬ8
33. еї Ф : 16.
У білих — зайва якість, і хоча
формально чорні мають
матеріальну компенсацію у вигляді двох
пішаків, одного з них їм
одразу ж доведеться віддати.
Головне, що у білих і позиційна
перевага — їхні активні фігури мають
чимало об’єктів для атаки.
34. Ф13 Т£8.
Прискорює загибель. Після
34. ...Та7 35. Ф : И5 білим
довелося б ще демонструвати техніку
реалізації переваги. Зараз
угорець розраховував на варіант
35. Ф : Ь5 £4, і не можна 36. Т :
14 Ф : 14 37. Т : еб через 37. ...Фс 1 +!
й уже виграють чорні
(курйозно 38. КрИ2? §3 — мат!). Але...
35. Фе4!
Чорні здалися.
25 Сіціліаііський захист
В. САВОН (Харків) —
Л. ПОЛУГАЄВСЬКИЙ
(Московська обл )
39-й чемпіонат СРСР
Ленінград, 1971
Зоряною годиною Володимира
Савона став цей чемпіонат, у
якому він блискуче завоював
золоту медаль, не зазнавши жодної
98

поразки і випередивши таких
гросмейстерів, як В. Смислов,
М. Таль, А. Карпов, Л. Полу-
гаєвський, Л. Штейн та інші.
Яскравим творчим
досягненням харків’янина, який починав
турнір майстром, а закінчив його
гросмейстером, була, зокрема, ця
партія. У ній він пожертвував
ферзя лише заради того, щоб
захопити ініціативу, і відтак
повністю переграв іменитого
суперника.
1. е4 с5 2. КІЗ с16 3. 64 сб 4. К :
64 КЇ6 5. КсЗ аб 6. Се2 еб 7. 14
Се7 8. 0—0 0—0 9. СеЗ Фс7 10. а4
Кеб 11. КЬЗ Ь6 12. С63 СЬ7
13. 	Ф13 КЬ4!
За умови такої трактовки ше-
венінгенського варіанту чорним
треба грати енергійно, щоб
протидіяти ініціативі білих на
королівському фланзі в зв’язку з
Ф13—113 і е4—е5. Випад коня не
тільки знешкоджує цю загрозу,
але й готує в свою чергу два
небезпечних підриви в центрі: 66—
65 і еб—е5. Особливо неприємна
для білих остання перспектива,
оскільки тоді їхній кінь ЬЗ
залишається без діла. Тому вони
повертають його в центр.
14. К64 £б!
Після цього відмінного ходу,
який готує еб—е5, білим не
доводиться особливо сподіватися на
потужність їхньої повністю
мобілізованої армії.
15. Табі е5 16. К6е2 65! 17. 1е.
Ясно, що чорні вирівняли
шанси. Полугаєвський міг тут
форсувати перехід в ендшпіль
шляхом 17. ...Ф : е5 18. Ф§3
(кращого нема, оскільки у випадку
18. 	С64 6е! 19. К : е4 С : е4! чорні
навіть перехоплювали ініціативу)
18. 	...Ф:£3 19. К:§3 К : 63 20. сб
6е 21. 6е, і справа ніби йде до
нічиєї. Але такий підсумок,
очевидно, не влаштовував
безкомпромісного бійця Полугаєвсько-
го. Він шукає щось істотніше...
17. ...6е 18. К:е4 Ф:е5.
і
V
■
■
♦
и
ш
д
ш
и
А
и
А
А
ріі
ц
А
И
■
■
в
й
■
£
ш
■
і
ж
НІ
■
й
%
й
ИР
д
в
д
й
Можна погодитися з Полугаєв-
ським: його фігури посіли грізні
позиції. Після 19. К:Ї6+ С : 16
білі не можуть взяти жодного із
слонів, не віддавши свого з
шахом.
19. 	Ф : 16!!
На щастя для чорних, ця
жертва ферзя ще не веде до їхньої
поразки — адже вони поки що не
припустилися жодної істотної
помилки. Але їм доводиться тепер
розв’язувати найскладніші
завдання. Як, до речі, й білим.
Неважко було розрахувати, що
приймати жертву ферзя
небезпечно: 19. ...С : 16? 20. К: 16 +
КрИ8 21. С64 Феб 22. К14! Ф66
23. 	сЗ К : 63 24. Т : 63 і виникає
курйозне становище: у чорних —
ферзь за дві легкі фігури, але
цього ферзя нікуди сховати від
загрози відкритого шаху!
Набагато складніше було розрахувати
Савону, що буде, якщо чорні
відхилять його жертву або у
відповідь віддадуть свого ферзя, як
трапилося в партії.
4“
99

19. ...К : <13 20. С<14!
Після 20. ссі С : 16 21. К : 16 +
КрЬ8 у білих уже нема
достатньої компенсації, наприклад,
22. 	К&4 Ф<15 23. Ссі4+ 16! або
22. Сс14 Ф : е2!
20. ...С : Ї6!
Гірше 20. ...С : е4 21. С : е5 С :
Ї6 22. С : Ї6 Кс5 23. КсЗ! С : с2
24. 	Кй5! з ініціативою у білих.
21. К: 16+ Кре7 22. Кй7!
Інакше ініціативу перехоплять
чорні.
22. ...Ф : <14 + 23. К : <14 К : Ь2
24. 	ТЬІ!
В ендшпілі завдання чорних
складніші. Зараз вони могли
спростити їх, віддавши якість за
двох пішаків: 24. ...К : а4! 25. К :
18 Т : 18 26. ТЬ4 Ь5 27. с4 КсЗ!,
утримуючи рівновагу. Полугаєв-
ський пішов іншим шляхом,
вирішивши поборотися за
перевагу.
24. ...Тї<18 25. Ке5!
Після 25. Т : Ь2 або 25. К ' Ь6
Тасі8! шанси чорних були
більшими. Тепер їм знову
доводиться боротися за нічию.
25. ...Т : <14 26. Т : Ї7 + КрЬб?
Хто б осудив такий хід? Хіба
краще королю бути відрізаним по
сьомій горизонталі? Але саме
26. 	...Кр^8! ще врятовувало, хоча
позиція чорних висіла на
волосинці: 27. Т:Ь7 К:а4 28. К67
ТІ4 29. ТГ1 Кс5! — нічия.
27. Т : Ь7 К : а4.
Чорні в безпеці? Ні, їхній
король — під матовою атакою!
28. ТЬЗ! Т<11 + 29. Крї2 Т<12 +
ЗО. 	Кр&3 Кс5 31. К§4+ Кр&5
32. 	Те7!
Зі страшною загрозою Те5Х!
Не рятує 32. ...ТЇ8 33. И4 +! і мат
наступним ходом.
100
32. ...Т:§2+ 33. Кр : £2 К : ЬЗ.
Трохи довше можна було
чинити опір шляхом 33. ...Кр : §4.
Тепер — мат!
34. 	Кр?3! Крї5 35. Те5Х!
Геннадій Кузьмин
(Ворошиловград, «Авангард»). Нар. 1946.
Міжнародний гросмейстер з 1973.
У збірній СРСР: чемпіон
світу — переможець XXI
Всесвітньої олімпіади 1974, чемпіон
Європи 1973, учасник матчів із
збірною Югославії 1964, 1966 (в
юнацькому складі), 1973.
Триразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР— 1966, 1967, 1968.
Учасник міжзональних турнірів
на першість світу в Ленінграді
1973 (VII), Ризі 1979 (VIII —
IX).
Призер чемпіонатів СРСР 1972
(III—V), 1973 (II—VI), фіналіст
1965, 1967. Учасник турнірів
вищої ліги 1974, 1977, 1978, 1980,
1981, першої ліги 1975, 1976,
1977, 1978, 1979, 1980.
Чемпіон України 1969 (І—■
II).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіон СРСР
1981, призер VI Спартакіади
народів СРСР 1975 (II). У складі
збірної ДСТ «Авангард» —
переможець розиграшу Кубка СРСР
1978, призер 1980 (II).
Найкращі виступи в
міжнародних турнірах: Львів (юнацький)
1965 (І), Сьєнфуегос, Куба (III—
IV) 1973, Гастінгс, Англія (І—
IV) 1973—1974, Баня-Лука,
Югославія (II) 1974, Варна,
Болгарія (III) 1976, Реджо-Емілія,
Італія (І), Поляниця-Здруй,
Польща (II) 1977, Київ (II—IV), Бу-

дапешт (III—IV) 1978, Кладово,
Югославія (І—II) 1980,
Дортмунд (І—III), Бенгалуру, Індія
(І) 1981.
Учасник матчу збірних
України і Західного Берліна
1970.
Переможець першості СРСР
серед молодих майстрів 1971
(І—II).
26. 	Новоіндійський захист
Г. КУЗЬМИН (СРСР) —
Б. ЛАРСЕН (Данія)
Міжзональний турнір
Рига, 1979
Вже той факт, що ворошилов-
градський гросмейстер удруге
здобув право виступити в
міжзональному змаганні, прикрашає
його спортивну біографію. Він
тут не вийшов у претенденти на
світову першість, набравши в
підсумку 9 очок з 17 і розділивши
восьме-десяте місця в досить
почесній компанії з гросмейстерами
А. Майлсом і В. Цешковським.
Але відзначився кількома
відмінними перемогами. Одну з них він
здобув над героєм старту —
датським гросмейстером
екстра-класу Бентом Ларсеном, якому
перемога в цій партії була
особливо потрібна для продовження
конкуренції за вихід у чільну
трійку. Та Кузьмин виявив у
поєдинку свої найкращі риси —
агресивну гру в дебюті,
винахідливість у боротьбі за ініціативу,
наполегливість і точність під час
завершальної атаки, не
позбавленої й зовнішніх ефектів з
жертвами ферзя.
1. 64 КЇ6 2. с4 еб 3. ЮЗ Ь6
4. &3 СЬ4+ 5. С62 С : 62 6. КЬ :
62.
У подібних позиціях найкраще
місце для ферзевого коня
білих — на сЗ. Тому має рацію
6. Ф : 62. У сучасній практиці
зустрічається й менш
прямолінійний план — спершу терміново
взяти під контроль пункт е4, а
потім уже вдатися до маневру
К62—Ь1—сЗ! Ясна річ, при
цьому білі втрачають два темпи. Та
чи можуть чорні реально
скористатися з них?
6. ...СЬ7 7. С£2.
Вже зараз можна було
запобігти випаду КЇ6—е4 шляхом
7. Фс2! Та навіщо поспішати?
Адже в разі 7. ...Ке4 8. Ке5! К<36
9. е4 або 8. ...Ї5 9. Фс2 К66 10. С :
Ь7 К:Ь7 11. е4! чорному коню
доведеться безславно відступити,
і білі захоплюють центр.
7. ...66 8. 0—0 0—0.
І тепер передчасно 8. ...Ке4, бо
при чорному королі в центрі білі
мають тактичні можливості:
9. КИ4 65 (або 9. ...Ї5 10. 65! з
очевидними наслідками) 10. сб
еб (на 10. ...К : 62 є комбінація:
11. Фа4 + ! Ф67 12. Ф : 67+ К:
67 13. 6е С : §2 14. е6+ Кр : 67
15. 	ТЇ61, і білі повертають
фігуру, залишаючись із зайвим
пішаком) 11. КЇ5 0—0 12. К : е4 6е
13. 65! §6 14. КеЗ Г5 15. ФЬЗ з
ініціативою.
9. Фс2 КЬ67.
Цей хід прояснює план чорних
у цій партії. Вони відмовляються
застосовувати логічне
продовження 9. ...с5, що змушувало
білих обмежитися в центральній
зоні скромним 10. еЗ, бо не
вбачали для себе перспектив на
перехоплення ініціативи.
10. е4 е5 11. Тїеі Фе7 12. Табі
ТЇ68 13. КЬІ!
101

Кузьмин поки що не звертає
уваги на дії суперника і
проводить план, який відповідає
вимогам позиції: його ферзевий кінь
зробив свою справу на 62 і
тепер прямує до важливішого
пункту.
13. ...с5.
Ларсен уже ставить перед
суперником проблему — що робити
з пішаком 64? Спокусливо
просунути його далі, блокуючи
чорного слона. Та завжди корисно
в розпалі гри оцінити й контури
далекого ендшпілю, де
відсутність чорнопільних слонів може
виявитися для білих
небажаною.
14. 6е К: е5 15. КсЗ!
Можливо, об’єктивно краще
було 15. КЬ4, одразу
загрожуючи активними діями на
королівському фланзі (вторгнення на
Ї5, Ї2—Г4 тощо). Але після
15. 	...Феб! білі фігури на якийсь
час втрачали координацію — а
цього тільки й треба чорним для
початку контргри.
15. ...К:ЇЗ + .
Ларсену довелося
пересвідчитися, що Кузьмин добре
зважив наслідки жертви пішака —
15. 	...К:с4 16. К65! К : 65 17. еб
Ке5 18. К : е5 6е 19. 66! і
чорним доводиться змиритися з
пасивною позицією після 19. ...Ф67
20. 	С:Ь7 Ф:Ь7 21. Т : е5 або
вдатися до сумнівної жертви
якості — 19. ...Т : 66 20. Т : 66
С:§2 21. Ф63! СИЗ 22. Т61, в
обох випадках мріючи максимум
про нічию.
16. С:ЇЗ К67 17. С£2 Ке5.
Все-таки чорним поталанило
дечого досягти. За відсутності
чорнопільних слонів їхній кінь
102
може сміливо прямувати на
центральний пункт 64.
18. 	Фе2! Кеб 19. К65 Ф!8
20. 	ФЬ5!
З наміром на 20. ...К64
негайно відповісти 21. е5, щоб у
відповідь на 21. ...С : 65 можна було
відбити не пішаком, а слоном.
Наскільки це небезпечно для
чорних? Гросмейстер 1. Зайцев
у турнірній збірці наводить
варіант: 21. ...6е 22. Т : е5 С : 65
23. 	С : 65 g6 24. Ф£4 Те8 з
рівними шансами. Та не
влаштовує Ларсена така
перспектива.
20. 	...ТаЬ8 21. Ї4 Те8 22. £4 К44
23. 	е5 6е 24. їе Теб.
На цю позицію йшли обидва
суперники. Білий пішак е5 —
швидше сила, ніж слабкість,
поки фігур багато, та з кожним
розміном шанси чорних дедалі
підвищуватимуться. Доля партії
залежить від того, чи зуміють
білі створити реальні загрози на
королівському фланзі.
25. 	ТеЗ ТИб 26. Ф£5 Ф68
27. 	ФГ4!
Ясна річ, розміни — на користь
чорних!
27. 	...Теб 28. ТН Ф67 29.
ТЇ2.
Майстер Я. Нейштадт у
тижневику «64» рекомендував
натомість 29. КГ64- ЗО. еї, і якщо
ЗО. ...Ке2+ 31. Т:е2 Ф64 +
32. Ф : 64 Т: е2, то 33. ФГ2! Отже,
обидва суперники припустилися
помилок. Однак і тепер чорним
сутужно.
29. 	...ТЬе8 ЗО. ЬЗ!
Характерний гросмейстерський
хід у подібних ситуаціях! Утім,
не кожен гросмейстер віддасть
йому перевагу. Показово, що та¬

кий визнаний віртуоз атаки, як
І. Зайцев, у згаданих коментарях
рекомендує натомість
нетерплячий ривок ЗО. §5, збільшуючи
коло численних загроз. Та водночас
і в чорних з’являлися
контршанси після ЗО. ...Т§6! Зі. Ь4 Ь6
з подальшим відскоком коня на
еб, на що, не виключено, й
розраховував Ларсен. Можливий
(але не обов’язковий) такий
варіант: 32. Т§3 Ьд 33. Кеб
34. 	ФЇ5 ТЇ8 35. Се4 Ф68 36. ТЇ£2
Сс8!, і чорні перегрупувалися для
контргри. І в разі ЗО. Се4 Т : е5!
31. С : Ь7+ Кр : Ь7 32. Т : е5 Т :
е5 33. Ф : е5 Ф : §4+ контратака
чорних достатня принаймні для
нічиєї. Тим-то білі зміцнюють
передусім пішака §4, готуючи
передислокацію слона на діагональ
Ь1—117, що має вирішальним
чином посилити їхню головну
загрозу Кс15—Г6!
30. ...Ь6?
Для Ларсена, мабуть, хід
білих виявився таким
несподіваним, що він відповідає
аналогічним попереджувальним рухом
пішака і проходить повз
можливість протидіяти планам
суперника шляхом ЗО. ...Ь5! 31. ЬЗ Ьс
32. Ьс Саб, запрошуючи його на
повторення ходів — 33. СП СЬ7
34. 	С§2 Саб або відволікаючи
сили білих од королівського
флангу.
31. Се4! Ь5.
Уже пізно...
32. ЬЗ Ьс 33. Ьс Саб 34. СгіЗ
КрЬ8?
Все-таки й тут слід було
наважитися на 34. ...СЬ7, бо тепер
чорні зазнають форсованого
розгрому.
35. 	Кїб! Т : Ї6 36. еї £5.
37. Фгіб! Сс8 38. Те7! Фа4
39. Фе5 Ф<11+ 40. КрЬ2 Т£8
41. Фе4 СЇ5 42. Т : Ї5.
Чорні зд'алися.
27. 	Іспанська партія
Л. ПСАХІС (Красноярськ) —
Г. КУЗЬМИН (Ворошиловград)
Всесоюзний відбірний турнір
48 чемпіонату СРСР
Красноярськ, 1980
Тоді на цю зустріч дивилися,
як на урок досвідченого
гросмейстера молодому майстрові. Втім,
уже десь через півроку Псахіс
завоював золоту медаль чемпіона
СРСР з першої ж спроби. Тому
на партію варто подивитися й
іншими очима — як на творчу
дискусію рівних за класом
представників двох поколінь
радянських гросмейстерів. Як бачимо,
стара гвардія ще має в своєму
арсеналі чимало такого, чого
варто повчитися юним
талантам.
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. СЬ5 аб
4. Са4 Ю6 5. 0—0 Се7 6. Теї Ь5
7. 	СЬЗ <16 8. сЗ 0—0 9. ЬЗ Ка5
10. 	Сс2 с5 11. <14 Фс7 12. <15.
Замикаючи центр, білі
передусім позбавляють коня а5
зручних пунктів, а відтак готові
проявити ініціативу на будь-якому
фланзі.
12. 	...Кс4.
103

3 ясною ідеєю — бодай і ціною
кількох темпів поліпшити
розташування цього коня, перевівши
його на Ь6. Та це не так просто.
13. 	а4!
Змушуючи чорного слона стати
на <17, куди чорні хотіли
перевести свого ферзевого коня.
13. 	...СсІ7 14. ЬЗ Ка5!
Ясна річ, тепер після 14 ...КЬ6?
15. 	а5! чорному коню довелося б
відступити на зовсім
безперспективне поле с8, де він лише
заважав би власним турам, а перейти
міг хіба що на е7, де також
стояв би не найкращим чином.
1 все ж чорні, зробивши ним
прогулянку з а5 на с4 і назад,
дечого досягли. «Витягши на себе»
білих пішаків ферзевого флангу,
вони одержали конкретні об’єкти
для контрдій.
15. 	аЬ аЬ 16. КЬс12 £б.
Кузьмин показує, що не
збирається відсиджуватися в глухій
обороні, а прагне активно
протидіяти планам суперника,
характерним для цієї системи, на обох
флангах. На с2—с4 він готовий
відповісти Т18—Ь8, а в разі
17. 	§4 Ь5! 18. КЬ2 Ь£ 19. Іі£ Кр§7
чорні тури раніше вийдуть на
лінію Ь.
17. КП КЬ5.
Тепер на 18. £4 буде 18. ...К14,
і нічого не дає білим 19. С : 14 еі
20. Ф62 С16!
18. СЬ6 Тїе8 19. КЗИ2?
Характерна помилка молодих
шахістів — втрата орієнтації в
малознайомих ситуаціях.
Незабаром з’ясується, що цьому коню
доведеться повернутися назад,
але, на відміну від аналогічного
маневру чорного коня на 12 і 14
ходах, ніякої користі це білим
Ю4
не принесе. Заслуговувало на
увагу продовження 19. К1Ь2 з
такими ідеями:
1) на 19... 15 відповісти 20. еі
21. 	£4!
2) випад 19... К14 знешкодити
шляхом 20. С : 14 еі 21. е5!
3) у разі 19. ...С16 (що готує
КЬ5—14) зіграти 20. К&4!
Натомість білі втратили
контроль над важливим пунктом §5,
з чого негайно ж скористався
Кузьмин.
19. ...ФсІ8!
Загрожуючи передусім
20. ...С£5 з розміном свого
«поганого» слона.
20. Фс12 КЇ4!
Поновлюючи загрозу. Жертва
пішака — удавана, бо в разі
21. С : 14 еі 22. Ф : 14 С16 білим
доведеться віддати пішака сЗ.
21. КІЗ С16 22. КеЗ Фс8!
Отже, чорні поліпшили
взаємодію своїх сил, захопивши конем
форпост на королівському
фланзі, і створюють нові загрози —
пункту ЬЗ.
23. 	Ь4!
Красноярець добре
захищається. Якщо йому пощастить
провести без втрат £2—§3, він знову
триматиметься міцно. Тому
чорним доводиться вживати
екстраординарних заходів.
23. 	...с4! 24. Ь4 КЬЗ! 25. С : ЬЗ
Т:а1 26. Т:а1 сЬ.
Кузьмин винахідливо
підтримує ініціативу: його пішак на ЬЗ,
певна річ, у небезпеці, а
можливо, й приречений на загибель,
зате відволікає увагу білих од
королівського флангу, де
назрівають вирішальні події завдяки
тактичній загрозі пішакові сЗ.
27. 	КрЬ2?

Білі запобігають ударові Ф :
сЗ, але пропускають інший.
Міжнародний майстер Л. Аронін у
журналі «Шахматьі в СССР»
зазначає: «Негайне 27. ТЬ1 не
проходило через 27. ...ф : сЗ!»...
Проте цей варіант прийнятний для
білих після 28. §3! —
матеріальна рівновага поновлюється,
шанси зрівнюються. Втім, під час
партії нелегко було обрати
найкращий шлях — чорні
загрожували зусібіч.
9
—
■
♦
Ц|
■
■
1
ПІ
і
ш
А
ж
Ш
11
■
ш
і
й
в
в
и
й
И
■
щ
і
в
£
ж
■
ии
■
й
&
и
■
Білі планують 28. §3! Чи
можна перешкодити їхнім намірам?
27. ...СИЗ!
Тепер 28. gЗ С§2!! фатально
для білих. Приміром, 29. К&1 С :
е4! ЗО. еї 31. С : Ї4 С : сЗ або
31. 	К<і1 Ф0! з розгромом. Крім
того, чорні й зараз загрожують
28. 	...С : §2\
28. К£1 С : §21
Тут це веде не до негайного
виграшу, а є позиційною
жертвою фігури, яка єдина реалізує
перевагу чорних.
29. К: К:&2 ЗО. Кр : £2
Ф§4+ 31. КрН Ф:Ь4!
Сильніше, ніж взяття на е4, бо
по дорозі створює загрозу §6—
§5, відрізаючи слона И6 од
основних сил білих.
32. 	Теї.
Рятуючи слона, білі втрачали
пішака е4 і швидко програвали.
Тому вони вирішують віддати
його, але дістати контргру після
32. ...§5 33. ФсіЗ Ф : 116 (інакше
34. ФЬЗ!) 34. Ф : Ь5 Тс8 35. ФсіЗ,
загрожуючи відіграти й пішака
ЬЗ з матеріальною рівновагою.
Та з цією ж метою краще було
32. ЇЗ, бо тепер чорні не
зобов’язані терміново повертати фігуру.
32. ...Та8! 33. Кр£2.
Не краще і 33. СеЗ Ф : е4!
33. ...§5 34. ФсіЗ Та2 35. Ке2
Ф : Ь6 36. Ф : Ь5 ^4!
У чорних — зайвий пішак плюс
ініціатива, що дуже швидко
вирішує долю партії.
37. 	ФсіЗ Тс12 38. Ф£3 Ф&5
39. 	Ксі Ь2 40. КЬЗ Те2!
Білі здалися.
Володимир Тукмаков (Одеса,
СКА). Нар. 1946. Міжнародний
гросмейстер з 1972.
У збірній СРСРг чемпіон
Європи 1973, учасник матчів із
збірною Югославії 1962, 1965 (в
юнацьких складах), 1975, 1976.
Шестиразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР— 1966, 1967, 1968, 1969,
1971, 1972.
Учасник міжзональних
турнірів на першість світу в
Ленінграді 1973, Лас-Пальмасі, 1982
(IV—V).
Призер чемпіонатів СРСР 1970
(II), 1972 (II); фіналіст 1967,
1969, 1971, учасник турнірів
вищої ліги 1973, 1977, 1978, 1981,
першої ліги 1974, 1975, 1977, 1978,
1979, 1980, 1981.
Чемпіон України 1970, призер
1968 (II—V).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіон СРСР
105

1981, призер Всесоюзної
Олімпіади 1972 (III), VI Спартакіади
народів СРСР 1975 (II). У
складі збірної ДСТ «Буревісник» —
чемпіон СРСР 1968. У складі
збірної Збройних Сил — призер
командного чемпіонату СРСР
1971 (II), призер розиграшу
Кубка СРСР 1974 (II), 1980 (III).
Найкращі виступи в
міжнародних турнірах: Гастінгс 1968—
1969 (III—IV), Буенос-Айрес
1970 (II), Москва, Меморіал
Альохіна 1971 (IV—V), Мадрід
1973 (II), Амстердам 1974 (І—
III), Рейк’явік 1976 (III—IV),
Дечин, ЧССР 1977 (І), Лас-
Пальмас, Іспанія (І—II),
Вільнюс (І—II) 1978, Врнячка Баня
1979 (III), Ла-Валлетта, Мальта
1980 (І).
Учасник матчу збірних
України і Болгарії 1967, України і
Західного Берліна 1970.
28. 	Захист Нілщовича
Ю. БАЛАШОВ (РРФСР) —
В. ТУКМАКОВ (УРСР)
Турнір найсильніших юних
шахістів СРСР
Москва, 1965
Цей турнір вирішував: хто
представлятиме нашу країну в
чемпіонаті світу серед юнаків у
Барселоні. Тоді ще не
було відомо, що п’ятеро з
чотирнадцяти учасників стануть
міжнародними гросмейстерами —
москвич Ю. Разуваев,
представники РРФСР Ю. Балашов
і Н. Рашковський, українці Г.
Кузьмин і В. Тукмаков... Фаворитом
вважали Юрія Балашова — він
якраз недавно з успіхом
виступив у турнірі майстрів у Бевер-
вейку (Голландія), єдиний з учас-
106
ників проходив «вищу шахову
школу» М. Ботвинника і радував
фахівців як спортивними
успіхами, так і зрілою не за віком
майстерністю. Його поєдинок з Тук-
маковим у розпалі турніру
відіграв не останню роль у перебігу
боротьби за лідерство. Тукмаков
повірив у себе, став здобувати
одну перемогу за одною і
фінішував першим, випередивши на
два очка другого призера Л.
Григоряна.
Тукмаков того ж року
повернувся з Барселони віце-чемпіо-
ном світу серед юнаків. Такі були
перші кроки одесита до
гросмейстерської вершини...
1. с4 КЇ6 2. КсЗ еб 3. <14 СЬ4
4. КЇЗ с5 5. (15 (16 6. С^5 Ь6 7. СЬ4
С : сЗ+ 8. Ьс е5.
У наших спільних з Тукмако-
вим примітках до цієї партії
(вони були опубліковані тоді ж у
журналі «Шахматы в СССР»)
говорилося: «З перестановкою
ходів гра звелася до одного з
варіантів ленінградської системи.
Послаблення білих пішаків
ферзевого флангу компенсується
двома слонами і перевагою в
просторі. Але два слони можуть
виявитися і дефектом позиції, якщо
не надати грі відкритого
характеру. Перше завдання білих —
утруднити нормальний розвиток
фігур суперника. Природним
продовженням є 9. Фс2,
перешкоджаючи ходові СІ5 і беручи під
контроль поле е4. У випадку
9. ...КЬ67 10. К62 Фе7 11. еЗ е4
білі могли вибирати між
спокійним розвитком Се2 0—0 і
гострим 12. 0—0—0 і 13. £4 за
зразком партії Спасський — Холмов
(XXIV чемпіонат СРСР)».

Сьогодні можна додати, що на
практиці й оці плани не
приносили білим дебютної переваги.
Приміром, у партії Рубінетті — По-
лугаєвський (Мар-дель-Плата,
1971) після 12. Се2 £5 13. С£3
КЇ8 14. 114 Т£8 15. ТЫ Крй8!
чорні надійно сховали свого короля
на ферзевому фланзі,
продовжуючи контролювати центр.
9. 	К62 £5 10. С£3 С15 11. еЗ
Фе7.
Заслуговувало на увагу й
енергійне 11. ...Ь5! Як у разі 12. Ь4 £4
13. 13 £Ї 14. £Ї Т£8 15. Крї2 е4,
так і після 12. ЇЗ Ь4 13. СЇ2 е4
14. 1е С : е4! 15. К : е4 К : е4
білим фігурам ставало тісно у
власному таборі.
12. 	Ь4.
У партії Планінц—Горт (Гас-
тінгс, 1974—1975) було 12. Се2
КЬ67 13. 0—0 115 14. 14 еі (якщо
14. 	...114, то 15. І£І, а на 14. ...£І
можливо 15. СЬ4!) 15. еі Ь4
16. 	02 £І 17. Фа4 Кр18 18. Таеі
Ке5 з явною перевагою чорних.
Але сильніше 16. Теї!
Наприклад, 16. ...1і£ 17. 03 £І1 +
18. 	КрЫ Ке5 19. Ге де 20. Фе2!
(аналіз Цвєтковича), і білі
мають достатню компенсацію за
матеріальні жертви.
12. ...£4.
У прагненні уникнути
відкриття ліній чорні переходять
межу. Правильно було 12. ...Т£8!
(13. 1і£ 1і£ 14. 13 е4!), не
випускаючи з «клітки» слона £3.
А тепер він виходить на
волю.
13. К5! КЬ(17 14. 13.
Можливо було і 14. СЬ4,
загрожуючи 15. е4. Але в чорних є
відповідь 14. ...е4!, і володіння
полем е5 гарантує їм безпеку.
Наприклад, 15. Се2 Фе5 16. С£3
Фе7 17. 04 Ке5 або 16. ФЬЗ Ь6
17. 	а4 0—0! Тому Балашов
прагне відняти в чорних фігур це
важливе поле. Він досягає своєї
мети, та при цьому відкривається
лінія £, яку чорні захоплюють
раніше.
14. 	...£І 15. £1 е4 16. 14 Т£8
17. СЬ4.
Тут чорні могли грати 17. ...Т£4.
Загроза жертви на Ь4 з
наступним К : 65 така сильна, що в
білих не лишалося нічого кращого,
ніж 18. 02. Правда, тоді чорним
довелося б терміново евакуювати
туру через загрозу 19. СЬЗ.
Жертва 18. ...Т : 14 19. еї еЗ не
проходить внаслідок 20. С : еЗ Ф : еЗ +
21. 	Фе2, тож довелося б грати
18. ...Т£8, після чого можливе
повторення ходів—19. СЬ4 Т£4
і т. д. Та 19. СЬ4, певна річ, не
обов’язковий хід. Можна
приберегти цю загрозу до вигіднішого
моменту і розпочати атаку
ферзевого флангу— 19. ФЬЗ! 0—0—0
20. ТЬІ Ь6 21. Фа4 КрЬ8 22. КЬЗ
з загрозою 23. Ка5. Тому й
чорні відкладають свою загрозу на
один хід.
17. 	...0—0—0!
Продовження, яке вимагало
складного розрахунку: король на
ферзевому фланзі розташований
не дуже надійно. Проте аналіз
показав, що загроза Т£8—£4 з
наступною жертвою на Ь4 чи 14
забезпечує чорним, як мінімум,
рівні шанси. Якщо білі
перешкоджають ходу Т£4 шляхом 18. Се2,
то чорні «темп у темп»
встигають перебудувати свої сили:
18. 	...КрЬ8! 19. ТЬІ Тс8 20. ФЬЗ
Тс7 21. Кр12 Фе8 22. ТЬ£І К§4 +
23. 	С : £4 С : £4, і внаслідок
107

загрози 24. ...Ї5! перевага
переходить до чорних.
Тому білі зобов’язані відразу
розпочати атаку на короля, щоб
змусити суперника до ходу Ь7—
Ь6, що послабить їхню
оборону.
18. 	ТЬІ! Те4 19. ФЬЗ Ь6 20. Фа4
КрЬ8.
Поки що передчасно 20. ...Т : Ь4
21. 	Т : Ь4 К : <35 через 22. ссі! Ф :
114+ 23. Крбі, і чорні не
встигають організувати оборону.
Наприклад, 23. ...КрЬ8 24. Саб! Фе7
25. 	Кс4 із загрозами 25. Ка5 і
25. 	Фсб Кї6 26. К : Ь6.
Тепер же білі неспроможні
запобігти жертві тури. Якщо
21. 	Крбі, намагаючись звести гру
до розглянутого варіанту, то
21. ...Т:Ь4 22. Т : Ь4 К^4! 23. Т:
§4 С : §4+ 24. Крс2 КЇ6, і атака
білих захлинається. На 21. СЇ2
можливо 21. ...Т : Ї4! 22. еї еЗ,
або 22. СеЗ ТЇЗ! 23. К: ЇЗ еї
24. 	Фсб Ке4, або 22. КЬЗ Фе5!
і атака переходить до чорних.
21. 	КЬЗ!
Загрожуючи 22. Ка5 або
22. Фаб і потім КЬЗ—а5, білі
дістають контргру.
21. ...Т:Ь4!
Цей зовні очевидний хід
потребував складних розрахунків.
Ясно, що на 22. Т: Ь4? буде
22. 	...К: Н5, та набагато важче
оцінити наслідки контрударів
білих 22. Ка5 і 22. Фаб. Тепер уже
настала черга білих — який з цих
двох ходів обрати.
22. Фаб?
Після 22. Ка5 Тс8 23. Ксб + ?
Т : сб 24. 6с Т : Ь1 25. с7+ Кр :
с7 26. Ф : а7+ Крс8 чорні мають
перемогти. Приміром, 27. Т : Ь6
К: Ьб 28. Ф : е7 КЬ67, або
108
27. Фа6 + КрЬ8 28. Т : Ь6+ К : Ь6
29. Ф : Ь6+ Крс8, або 27. Фа8 +
КЬ8 28. Т : Ь6 Фс7, зберігаючи
матеріальну перевагу без
достатньої компенсації в
суперника.
Але в розпорядженні білих
була красива комбінація — 23. Т :
Ь4! (замість 23. Ксб + ?) 23. ...К :
65 24. ТЬ2 К : сЗ 25. Фсб! Тс7
26. 	ФЬ7 + !1 Т:Ь7 27. Ксб+ Крс7
28. К:е7 К : Ь1 29. К : Ї5, і після
30. К • Ь6 шанси білих навіть
кращі. Тому чорним довелося б піти
на карколомні ускладнення
шляхом 25. ...Ке5! (гірше 25. ...КГ6
26. 	ТЬЗ!).
Наприклад, 26. їе К : Ь1 27. еб
(27. Ф : 66+ Ф : 66 28. еб КаЗ
29. КЬЗ Т68 ЗО. Т62 Себ — на
користь чорних) 27. ...Ф67 28. Ф65
КсЗ 29. Фе5 Ка4 ЗО. КЬЗ, і чорні
навряд чи мають шанси
реалізувати зайвого пішака. Або 26. Т :
Ь6+ аЬ 27. Ф:Ь6+ Кра8 28. їе
Фа7! 29. Ф : а7+ Кр : а7 ЗО. еб
КрЬб 31. КЬЗ Крсб, і виникає
ендшпіль з приблизно рівними
шансами.
Останній варіант, мабуть, і
був об’єктивно кращим для
білих. Проте вони, слід гадати,
прагнули форсувати гру. Тепер на
22. 	...Т : Ь1 23. Ка5! Ке5 24. їе
Тс8 білі можуть діяти просто

і швидко: 25. еб! Фс17 26. Т : Ь6 +
аЬ 27. Ф : Ь6+ Кра8 28. Кеб Т :
сб 29. де Фа7 ЗО. Ф68 + ФЬ8
31. 	Фа5+ з вічним шахом.
22. ...Кра8!!
Рідкісний випадок, коли
подібний хід являє собою єдиний шлях
до виграшу! Ідея в тому, щоб на
23. 	Ка5 відповісти 23. ...КЬ8!, і
після 24. ФЬ7+ Ф:Ь7 25. К : Ь7
Т : НІ чорні залишаються з
зайвою фігурою. Тому білим
доводиться таки прийняти жертву
якості, що не дуже надовго
відстрочує їхню поразку.
23. Т : Ь4 К : (15 24. ТЬ2 К : еЗ.
У чорних—два пішаки за
якість плюс атака на короля.
Фігури білих, які займають на
ферзевому фланзі загрозливі
плацдарми, змушені тікати в
глибокий тил.
25. 	Фа4 КЬ8 26. К<12 Ссі7
27. 	ФЬЗ Кеб 28. Тсі Ка5 29. ФЬІ
СЇ5 ЗО. Се2 Т§8 31. КН.
На 31. Крї2 до виграшу вело
31. 	...Кє4 + . Тепер чорні
найпростіше досягали перемоги шляхом
31. 	...К§2 + ! Втім, обраний ними
план також веде до мети.
31. ...Теї 32. ФЬ2.
На 32. КрІ2 вирішує 32. ...К : П
33. 	Кр : §1 (якщо бити на Н, то
33. ...еЗ + , і чорні лишаються з
ферзем і кількома пішаками
проти двох тур при розбитій
позиції білого короля) 33. ...К : Ь2
34. Кр •’ И2 Ф114 + 35. Кр§2 ФИЗ +!
36. КрИІ Ф&3+ 37. КрИІ Ф113 +
38. 	Креї ФеЗ+ 39. КрН К: с4!
з розгромом.
32. ...К : її 33. С : її еЗ 34. Т&2
ФЬ4+ 35. Кре2 С£4 + .
Одразу вигравало і 35. ...Се4!
Приміром, 36. Кр ' еЗ Т : §2
37. С : §2 К : с4 + і т. д.
36. КрсіЗ СЇ5+ 37. Кр:еЗ.
Білі уникають варіанту,
вказаного в попередньому коментарі,
та гинуть іншим чином.
37. ...К:с4 + ! Білі здалися.
29. 	Сіціліанський захист
В. ТУКМАКОВ (СРСР) —
О. ПАННО (Аргентіна)
Буенос-Айрес, 1970
Дебют одесита на
міжнародному турнірі гросмейстерського
рівня був вдалим — другий приз
після Фішера, але попереду
таких шахістів, як Панно, Георгіу,
Найдорф, Решевський, Смислов,
Мекінг та інші. Вперше
опинившись у компанії зірок першої
величини, він не розгубився —
грав з ними як рівний з
рівними, випередивши 10
гросмейстерів.
«Блискучого успіху добився
наш молодий майстер В. Тукма-
ков,— коментував журнал
«Шахматы в СССР».— Програвши на
старті Фішеру, чемпіон України
в дальшому почав енергійно
набирати очки. Незабаром він
наздогнав групу гросмейстерів, що
йшли за лідером, а до 10-го туру
вийшов на друге місце, яким
нікому не поступився до кінця
змагання... За свідченням самого
Тукмакова, він упевнився в своїх
силах, коли переміг у шостому
турі аргентінського гросмейстера
О. Панно». Це, додамо, одна з
найкращих партій турніру.
1. е4 с5 2. КЇЗ еб 3. 64 с<і 4. К :
64 КЇ6 5. КсЗ (16 6. Се2 Се7 7.0—
0 0—0 8. СеЗ Кеб 9. Ї4 Фс7
10. 	КрЫ аб 11. а4 Ка5?
Цей хід доцільний тоді, коли
звідси можна перестрибнути
ко109

нем на вигідний пункт с4 або
хоча б виміняти білого коня, якщо
той опиниться на ЬЗ. Тут же
ніякої перспективи чорному коню-
мандрівнику немає, і він
опиняється в ролі глядача, що лише
спостерігає за подіями на
головному театрі воєнних дій.
12. 	Ф<13!
Нестандартно, але дуже
вдало! Білі створюють могутній
кулак у центрі.
12. ...Сд7 13. &4!
Якщо центр забезпечений,
флангова атака доречна.
13. ...КрЬ8?
Варто було подумати про
жертву пішака шляхом 13. ...65 14. е5
Ке4 15. К:е4 (іе 16. Ф : е4 Кеб!
Це ускладнило б білим атаку
через відкриту позицію їхнього
короля. Заслуговувало на увагу
також 13. ...17(18, звільнюючи коню
поле е8. Аргентінському
гросмейстерові спадає на думку
нещаслива ідея відвести коня на g8, де
той нікого й ніщо не захищає.
Ще гірше, що він тут відбирає
важливі захисні поля у інших
чорних фігур.
14. е5 Ке8 25. ТЇЗ Кеб.
Втрата двох темпів дорого
коштує чорним.
16. 	Т&1 К : <14 17. С : <14 Ї5
18. 	ТЬЗ!
Майже всі білі фігури
обрушуються на чорного короля. Уже
загрожує 19. Т : Ь7 +! Кр : Ь7
20. 	§6+ КрЬ8 21. ФЬЗ + КИ6
22. 	Ф : Ь6+ з матом. Наступний
хід чорних практично
вимушений, хоча й дозволяє білим
підключити до штурму останній
резерв.
18. 	...е5 19. Каб Ф<18 20. їе! їе.
і
■
ж
ш
'Ш
9
А
в
1
ц
и
і
і
и
в
■
9
я
£
■
я
к
и
»
І
■
■
ці
Щ|
а
в
А
в
й
в
к
Ж
■
■
лі
д
ф
На мить може скластися
враження, що винахідливий арген-
тінець перемудрував свого
противника, у якого під ударом
опинився і ферзь, і тура. Але Тук-
маков заготував жертву ферзя за
одного лише пішака.
21. 	еб!!
І після 21. ...еб 22. С : 63 КІ6
23. 	§ї, і у випадку 21. ...С : еб
22. 	С : £7 + і 23. Фс14+ білі
виграють, причому кінь §8
змушений мимоволі грати роль
співучасника розгрому.
Чорні здалися.
Михайло Підгаєць (Одеса,
СКА). Нар. 1947. Міжнародний
майстер з 1972.
П’ятиразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР—1967, 1968, 1969, 1971,
1972.
Призер міжнародних турнірів
у Сомборі, Югославія 1970 (VI),
Варні 1972 (II—IV).
Фіналіст чемпіонатів СРСР
1968 (VI—X), 1970 (VIII—IX),
учасник турнірів першої ліги
1973, 1974, 1975.
Чемпіон України 1976, призер
1968 (II—V), 1970 (II—III),
1980 (II).
У складі збірної України —
призер командного чемпіонату
СРСР 1969 (Ш), Всесоюзної
ПО

Олімпіади 1972 (III), VI Спар’
такіади народів СРСР 1975 (II).
У складі збірної ДСТ
«Спартак» — призер командного
чемпіонату СРСР 1966 (III).
У складі збірної Збройних
Сил — призер розиграшу Кубка
СРСР 1974 (II).
Учасник матчу збірних команд
України і Західного Берліна
1970.
Переможець першості СРСР
серед молодих майстрів 1972 (І—
II), призер 1973 (II).
ЗО. 	Захист Каро-Канн
МЕДЕР (ФРН) —
М. ПІДГАЄЦЬ (СРСР)
XVI Всесвітня студентська олімпіада
Дрезден, 1969
Ось як оцінив виступ молодого
одесита на XV студентській
олімпіаді старший тренер збірної
СРСР гросмейстер І. Болеслав-
ський (стаття «І переможців
судять» у журналі «Шахматы в
СССР»): «Підгаєць для своїх
років добре володіє позиційними
методами боротьби. Він непогано
знає сучасні схеми закритого
характеру. Але гра його (особливо
білими) часто буває надто суха
і обережна... Підгайцю хочеться
порадити більше завзяття,
більше ризику, більше комбінацій...»
Минув рік, і Підгаєць чудово
виступає на XVI студентській
Олімпіаді. Він показує
найкращий результат на другій
дошці— 9 очок з 11 можливих!
Тепер уже в тому самому журналі
тренер команди А. Биховський
пише про нього: «Останнім часом
Підгаєць не лише став сильніше
грати. Він поліпшив стиль. Це
можна простежити за партіями
трьох студентських олімпіад. У
Гаррахові (ЧССР), де Михайло
грав другим запасним, і в Ібсі, де
грав на четвертій дошці,
більшість зустрічей він закінчив
унічию; надійність позиції — його
основний девіз. У Дрездені ж
Підгаєць грав ініціативно і
безкомпромісно... Якщо Тукмаков
був лідером команди, то
Підгаєць — її головною «ударною
силою».
1. е4 сб 2. (14 (15 3. КсЗ де 4. К:
е4 СЇ5 5. К£3 С&6 6. Ь4 Ьб 7. КЇЗ
ка7 8. Ь5 ей? 9. саз с: аз 10. Ф:
аз Фс7 11. са2 еб 12. Фе2.
У ті роки план, застосований
білими, незмінно приносив їм
неабиякий практичний успіх. їхній
останній хід зовні суперечить
«правилам поведінки» в дебюті,
справляючи на перший погляд
враження втрати темпу,
насправді ж переслідує глибоку
стратегічну ідею. Білі прагнуть
захопити конем форпост на е5 до того,
як чорні проведуть сб—с5. У
випадку традиційного 12. 0—0—0
К?І6 13. КрЬІ 0—0—0 14. с4 с5
15. 	СсЗ сд 16. К : 64 аб 17. Фе2
С66 18. Ке4 К:е4 19. Ф : е4 Се5!
20. ТЬеІ Об чорні надійно
контролюють цей пункт.
12. 	...К§Ї6.
Чорні не можуть перешкодити
вторгненню коня на е5..
Приміром, 12. ...С66 13. Ке4! (не так
ясно 13. КГ5 04, і якщо білий
кінь рано чи пізно візьме
пішака g7, то опиниться там у
капкані). 13. ...04 14. Ке5! і, згідно
з аналізом І. Болеславського, в
усіх варіантах білі захоплюють
ініціативу.
У разі 12. ...0—0—0 13. Ке5!
К : е5 (після 13. ...КЬ6 14. сЗ КІб
111

15. 	О—0! білі без перешкод
здійснюють пішаковий наступ на
ферзевому фланзі) 14. де
виникає позиція, до якої й прагнуть
білі. У них — солідна перевага в
просторі і (після 0—0—0)
сильний тиск на королівському
фланзі, якщо ж чорні вдаються до
логічної для них у подібних
ситуаціях тактики спрощень, то все
одно білі мають кращий
ендшпіль завдяки пішаковим
форпостам е5 і И5, які паралізують
усю групу чорних пішаків од еб
до И6 включно.
13. 	0—0—0.
Тут 13. Ке5 передчасно
внаслідок 13. ...с5 14. сЗ Сдб 15. 14 0—
0!, і білі не можуть рокірувати
в довгий бік. У матчі 1974 року
Спасський — Карпов
започатковано новий розділ варіанту —
13. 	с4...
13. ...0—0—0.
На 13. ...Сдб можливо 14. К15
04 15. КеЗ! і якщо 15. ...0—0—0,
то 16. §3 Ссіб 17. Кс4!, кружним
шляхом захоплюючи пункт е5.
14. Ке5.
Саме найзручнішої миті —
коли чорний король пішов з е8 і
пішак 17 під нападом.
14. ...КЬ6.
Чорні згодні терпіти «гостя» на
е5, поки не матимуть можливості
розміняти чи витіснити його в
зручнішій для себе ситуації.
Відтак білі повинні посилювати тиск,
уважно стежачи водночас за
спробами суперника дістати
контргру, щоб не допустити її
розгортання
15. Са5 Тб5 16. С:Ь6 аЬ 17. с4
Та5?!
Децентралізація тури здається
трохи ризикованою. Але чи мож-
112
на порадити щось краще? В разі
логічного 17. ...Тд8 18. Ке4 К : е4
19. 	Ф : е4 Ссіб білі зберігали
дебютну перевагу; приміром, 20. 14
15 21. Фе2 С:е5 22. Ф : е5 Ф : е5
23. 	де (Мекінг — Помар,
Олімпіада 1968 р.) або 20. КІЗ ТЬе8
21. 	КрЬ 1 Фе7 22. ТЬеІ Ф16 23. §3
Сс7 24. аЗ (Спасський — Помар,
Пальма-да-Мальорка, 1968 р.).
В обох випадках чорні можуть
розраховувати на успішну
боротьбу за нічию, але не на
більше.
18. 	КрЬІ Ссіб 19. 14 Т68 20.
Ке4?
Здається, правильна ідея —
білі розмінюють свого пасивного
коня на одну з активних фігур
чорних. Насправді ж цей хід ллє
воду на млИ'Н чорних, які
відтепер не побоюватимуться, що
після розміну на е5 другий білий
кінь атакуватиме пункт <16! Слід
було підтримувати напруження,
перешкоджаючи спробам чорних
звільнитися шляхом Ь6—Ь5 чи
сб—с5, водночас намагаючись
скористатися з роз’єднаності
чорних тур. Найкраще відповідав
оцим вимогам позиції хід 20. Т62!
(гірше з тією ж метою 20. Т63,
бо в деяких варіантах чорні
можуть загрожувати випадом коня
на 14 з подвійним ударом,
виграючи завдяки цьому важливий
темп). Якщо тоді 20. ...с5, то
21. 	ТІїсІІ! з тиском по лінії сі,
особливо неприємним для
чорних, поки їхня тура стоїть в
«офсайді» на а5. У разі ж 20. ...Ь5
21. с5! С:е5 (або 21. ...08
22. Ке4 — коли чорні не можуть
розмінятися на е5, цей хід уже
сильний!) 22. Іе К65 23. Ке4
білий кінь вдирається на 66.

20. 	...К:е4 21. Ф:е4 КрЬ8!
Тепер чорні можуть спокійно
готувати розмін на е5.
22. 	еЗ.
Нова неточність, яка полегшує
чорним гру. Краще було 22. ЬЗ,
віднімаючи поле а4 в чорної тури.
Так грав наступного року на
турнірі в Сомборі проти М. Підгай-
ця гросмейстер В. Янса. Після
22. 	...Ь5 23. с5 С : е5 24. де Т65
25. Т:65 ед 26. ФЬ4 шанси
зрівнялися.
22. 	...Ь5 23. с5 С : е5 24. де?
А це вже дозволяє чорним
витонченою грою повністю
перехопити ініціативу. Після 24. їе Та4
25. ТИП білі ще могли
захищатися.
24. 	...Та4 25. ФеЗ Т65 26. ЬЗ.
Білі сподівалися витіснити
туру а4 на пасивну позицію, та не
помітили тактичного удару з
вирішальними стратегічними
наслідками.
26. ...Ф6Ґ7!!
Якщо тепер білі не хочуть
перейти в безрадісний ферзевий
ендшпіль, то змушені повністю
віддати суперникові лінію (і.
27. Фе2 Та64!
Отже, стратегія чорних
повністю торжествує.
28. Т : 64 Т : 64 29. Тсі Ф65
ЗО. 	Тс2 Т61 + 31. КрЬ2 Ф64-Р
32. 	КраЗ.
На мить може здатися, ніби
білі все захистили. Але Підга-
єць демонструє класичний
приклад завоювання і використання
відкритої вертикалі.
32. 	...Т63! 33. £4 Ь4+ 34. Кра4
ТсЗ! 35. ФІ2.
Або 35. Т : сЗ Ьс + , потім
36. 	...Ф62, і пішак проходить у
ферзі.
35. ..Ф63! Білі здалися.
Юрій Анікаєв (Миколаїв,1
спортклуб). Нар. 1948.
Міжнародний майстер з 1975.
Учасник міжнародних турнірів
у Кисловодську 1972 (VIII),
Любліні (VI—VIII), Сочі (XIII—
XV), 1974, Градець-Кралове,
ЧССР (НІ—IV) 1975—1976.
Учасник турніру вищої ліги
чемпіонату СРСР 1979, турнірів
першої ліги 1979; 1981.
31. 	Захист Каро-Канн
К). АНІКАЄВ (Миколаїв) —
Р. СЕОЄВ (Ашхабад)
Всесоюзний відбірний турнір
47-го чемпіонату СРСР
БєльцІ, 1979
Юрій Анікаєв 1977 року
переїхав з Новокузнецька на
Україну; спочатку мешкав в Ужгороді,
потім — у Миколаєві.
Представляючи нашу республіку, досяг
найвизначніших успіхів у
змаганнях на першість СРСР,
відзначившись у першій лізі 1979 року,
де розділив четверте-п’яте місця,
і того ж року дебютував у
вищій. Першим кроком до цього
злету була його стартова партія
1 3 1982 року проживає в
Московській області.
113

в турнірі, де він розділив чет-
верте-шосте місця, діставши
путівку до першої ліги.
1. с4 сб 2. е4 65 3. ей сб 4. 64.
Після перестановки початкових
ходів партія перейшла в русло
одного з найгостріших варіантів
захисту Каро-Канн — атаки
Пайова.
4. ...КЇ6 5. КсЗ £б.
Принципове продовження, де
чорні жертвують пішака заради
деяких позиційних вигод і надії
на ініціативу. Надійніше, але й
пасивніше класичне 5. ...еб.
Останнім часом знову практикують
ризиковане продовження 5. ...Кеб
у зв’язку з 6. Cg5 Фа5!? Кому
що до смаку...
6. ФЬЗ С&7.
Послідовне продовження, бо
як 6. ...еб, так і 6. ...де 7. С : с4 еб
до душі лише білим.
7. сб 0—0.
Основна позиція системи.
Зайвий пішак білих — ізольований і
здвоєний, але аж ніяк не
слабкий. У ряді випадків його можна
віддати шляхом 65—66!,
натомість дістаючи позиційну
перевагу. З свого боку, чорні теж
при нагоді відмовляються від
спроб відіграти його, граючи
е7—еб, аби в компенсацію мати
перевагу в розвиткові фігур.
8. К£е2 КЬ67 9. КЇ4.
Білі прагнуть не лише
якнайкраще захистити зайвого пішака,
а й перешкодити ходу е7—еб.
Правда, цього коня чорні при
нагоді можуть потривожити
шляхом §6—§5, та білі на це йдуть.
Інший популярний план
пов’язано з фіанкетуванням
королівського слона і, зручної миті, контр-
жертвою 65—66!
114
9. 	...КЬ6 10. Се2 С£4.
Уже зараз можна було йти
10. 	...Є5 11. КЬ5 К : 115 12. С : Ь5
еб! з непоганою контргрою.
11. 	С:?4 К : £4 12. ЬЗ КЬ6.
Обережніше 12. ...КГ6 з досить-
таки міцною позицією, плануючи
здвоєння важких фігур по лінії 6.
Але хід у партії має
спокусливіший вигляд — чорні атакують
пішака 64, збираються
посилити цей напад шляхом КЬб—•
15...
13. 	£4!
Сміливо приймаючи виклик.
Білі повертають пішака, щоб
скористатися з того, що чорний кінь
на мить опинився в незручному
становищі. Лише таким шляхом
можна зберегти дебютну
ініціативу.
13. ...С : 64 14. КЬ5!
Продовження теми. Інакше білі
не мали б достатньої позиційної
компенсації за послаблення
пішакової структури.
14. ...КЇ5!
Чорні, в свою чергу, вирішують
піти на все, аби не віддавати
ініціативи. Після 14. ..^11 15. С :
Ііб і далі 0—0—0 їм довелося б
захищатися.
15. £Ї £11 16. СН6 Ф66!
Головна мета жертви якості —
не допустити довгої рокіровки
білих, щоб можна було
тримати під прицілом їхнього
короля.
17. 	С : Ї8 Фе5+ 18. Ке2 Кр : Ї8
19. 	Т61 С:Ь2 20. 0—0 Тс8 21.Тїе1
ф£7+ 22. КрИІ СсЗ?
Тактичний прорахунок.
Правильно 22. ...Се5! з ідеєю Се5—
66, що дозволяло чорним, маючи
пішака за якість, тримати міцну
оборону і не без контршансів.

23. 	Тсі!
Ефектна комбінація з жертвою
тури і ферзя на популярну тему
«восьма горизонталь».
23. 	...С:е1 24. Ф : Ь6! Те8
25. 	ї6!!
У цьому ударі — ідея
комбінації. Білі встигають і ферзя
вивести з-під нападу з темпом, і
слона знищити.
25. 	...Ф£5 26. Іе+ Ф : е7.
Останній штрих комбінації
виявлявся в разі 26 ...Кр§8 27. Фс5!,
і слон не може відступити через
28. Ї£І!
27. 	ФИ64- Кр&8 28. Т : еі Фе4 +
29. КрЬ2 Фе5+ ЗО. 14 ФЬ2
31. 	Т&1+ КрЬ8 32. Т£2. Чорні
здалися.
Партія має неабияку
теоретичну цінність.
Костянтин Лернер. (Одеса,
«Локомотив»). Нар. 1950.
Міжнародний майстер з 1977.
Переможець міжнародних
турнірів в Одесі 1973 (І—II), м.
Старий Смоковець, ЧССР 1977 (І),
призер міжнародних турнірів у
Києві 1978 (VI—X) і Львові 1981
(VI—VIII).
Чемпіон України 1978, 1982,
призер 1974 (II), 1976 (II).
Учасник турніру вищої ліги
чемпіонату СРСР 1979 (IX),
першої ліги 1974, 1979, 1980.
У складі збірної України —
чемпіон СРСР 1981. У складі
збірної ДСТ «Буревісник» —
переможець розиграшу Кубка СРСР
1980.
32 Ферзевий гамбіт
Я. АДАМСЬКИЙ (Польща) —
К. ЛЕРНЕР (СРСР)
Київ, 1978
У цій партії, одній з кращих у
турнірі, виявилися сильні риси
творчості одеського шахіста —-
солідна дебютна підготовка,
раціональна стратегія, винахідлива
тактика. Його коментарі в
турнірному бюлетені розкривають
деталі цікавої боротьби.
1. с4 КЇ6 2. КЇЗ с5 3. КсЗ еб
4. §3 65 5. сб К : 65 6. С&2 Кеб
7. 	0—0 Се7 8. 64 0—0 9. К:
65.
На відміну від класичної
дебютної схеми, де чорні обирають
5. ...еб, останніми роками більш
популярно 5. ...К : 65.
Продовження 9. е4 КЬ6 10. 65 еб 11. еб
КЬ4 12. Ке5 Об 13. 14 05!, як
показала партія Тукмаков —
Платонов (Дніпропетровськ,
1976 р.), дає чорним жваву
фігурну гру.
9. ...еб 10. бс.
У партії Портіш — Керес (Пет-
рополіс, 1973 р.) білі обрали
10. 	СеЗ Об 11. бс С : Ь2 12. ТЬІ
Об 13. Кеі! 64 14. 04 Фа5
15. 	К63 Ф : а2 16. С66 Те8 17. КЇ4
05 18. Т : Ь7 і здобули відчутну
перевагу. Заслуговує на серйозну
увагу 10. ...с4.
10. ...С:с5 11. ЬЗ.
Поряд з цим скромним ходом
білі мають і агресивніші
продовження 11. К§5, 11. С§5, 11. Фс2.
115

Т. Петросян грав тут і 11. Кеі
з наступним переведенням коня
через 63 на 14, атакуючи
ізольованого пішака 65.
11. 	...СЇ5 12. СЬ2 Те8 13. Тсі
Ф66 14. еЗ Та68 15. Ф62?!
Із загрозою 16. ФсЗ. Проте
надійніше 15. К64 С : <14! 16. С : 64
Се4 з рівними шансами.
15. 	...СЬ4 16. СсЗ СаЗ 17. СЬ2
Се4 18. ТЇ61 С:Ь2 19. Ф : Ь2
Фе7.
З метою пропустити туру 68 на
шосту горизонталь.
20. 	Т62 Т66 21. К<14 Ь5!
Ясно, що погано 21. ...Ке5?
через 22. С:е4 де 23. Щ5! КЇЗ +
24. Кр§2, і білі виграють.
Енергійний рух пішака її у зв’язку з
взаємодією важких фігур чорних
змушує білих бути дуже
уважними. •
22. С : е4 Ф : е4 23. ФаЗ?
Погоня за пішаком відволікає
білого ферзя від основних подій
на королівському фланзі. Краще
було 23. К : сб Ьс 24. Ф64 з
приблизно рівною грою.
23. ...Тїб 24. К:с6 Ьс 25.
Фаб.
Білі не наважилися взяти
пішака — 25. Ф : а7, бо після
25. ...ФІЗ! 26. Ф(14 Те4! з
наступним 115—114 або 26. Фаб Т : еЗ!
чорні виграють. Час, що
витрачено на маневр ФЬ2—аЗ—аб—П,
дає змогу чорним організувати
вирішальну атаку. х
25. 	...Ь4 26. ФН ФЇ5 27. Т64 Ь&
28. £5!
Щоб забезпечити контроль над
полями 14, 114 та створити
додаткові загрози по лінії Ь шляхом
Кр§7, ТЬ8 та ТПіб.
29. 	Ь4 Крг7 ЗО. Ь5.
116
и
■
£
■
■
■
ии
■
і
■
ш
■
й
і
■
■
і
ж
В
■
цц
ии
■
в
я
■
к
■
г
Д
Розраховуючи на ЗО. ...сЬ
31. 	Фе2!, після чого білі мали б
перепочинок. Та цього
перепочинку їм не судилося дістати.
30. ...с5! 31. Т : с5.
Після 31. Т62 с4 у чорних
також велика перевага.
31. ...Т : еЗ! 32. Тс: 65.
32. Тсі : 65 приводило до
негайного мату після 32. ...Т: §3 +
33. КрЬ2 ТИ6+ 34. Кр : £3 ФЇ4 +
35. Кр£2 Ф£4Х! Після відносно
кращого 32. Т61 Ф§4 або 32. Тсі
ТІ3 чорні все одно зберігали най-
сильнішу атаку.
32. 	...Т: £3+ 33. КрЬ2 ФЇЗ!
34. Т66 Т : 66 35. Т: 66 Т&4
36. Фаі 4- Ї6 37. Т67+ КрЬб.
Білі прострочили час. Мат
їхньому королю неминучий.
Семен Палатник. (Одеса,
«Колос»). Нар. 1950. Міжнародний
гросмейстер з 1978.
Дворазовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР— 1974, 1976. Учасник
матчів збірних СРСР і Югославії
1974, 1976.
Виступи в міжнародних
турнірах: Албена, Болгарія, 1974
(VII—VIII), Рімавська Собота,
ЧССР 1977 (І), Київ (II—IV),
Поляниця-Здруй, Польща (III)
1978, Фрунзе (VI—X) 1979.

Учасник першої ліги
чемпіонату СРСР 1973.
Призер чемпіонату України
1977 (II—III).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979.
У складі збірної ДСТ
«Буревісник» — переможець розиграшу
Кубка європейських чемпіонів
1976.
Переможець першості СРСР
серед молодих майстрів 1974 (І —
II), призер 1975 (II), 1976 (II).
33. 	Захист Альохіна
М. МУХІН (Алма-Ата) —
С. ПАЛАТНИК (Одеса)
4-а першість СРСР
серед молодих майстрів
Челябінськ, 1974
Цей турнір відзначився
рідкісним успіхом представників нашої
республіки. С. Палатник
розділив перше-друге місця з
білорусом В. Купрейчиком (обом
вручили золоті медалі), третім був
О. Романишин, четвертим —
О. Білявський. Тренер
молодіжної збірної СРСР А. Биховський
писав у журналі «Шахматы в
СССР»: «Палатник — тактик,
однак на відміну від Купрейчика,
який прагне до атаки з
перших же ходів, одесит віддає
перевагу контргрі. Показово, що
чорними він набрав 6 очок з
7...»
У цій характерній для
творчості Палатника партії його
суперником був відомий майстер, який
у чемпіонаті СРСР 1972 року
став бронзовим призером і лише
за таблицею коефіцієнтів
поступився путівкою до міжзонального
турніру Г. Кузьмину і В. Савону.
На жаль, життєвий шлях
Михайла Мухіна передчасно
обірвався.
I. е4 КЇ6 2. е5 Кй5 3. <14
4. с4 КЬ6 5. Ї4 сіе 6. їе СЇ5 7. КІЗ
еб 8. КсЗ СЬ4.
Класичним продовженням є
8. ...Кеб. Останній хід чорних має
на меті прискорити рокіровку,
водночас залишаючи перспективу
перед пішаком с7 і утруднюючи
білим принагідний прорив 44—
65. Для білих цей хід, мабуть,
виявився сюрпризом, бо їхню
реакцію не назвеш інакше, ніж
імпульсивною.
9. 	аЗ.
Дозволяє чорним без втрати
часу здійснити свої дебютні
плани. Більше проблем перед
ними було в разі 9. С&5 або
9. СбЗ!
9. 	...С : сЗ+ 10. Ьс с5 11. а4.
Чорні загрожували, крім
усього іншого, маневром КЬ8—сб—а5,
створюючи тиск на пункт с4.
II. ...Кеб 12. а5 К<17 13. аб Ь6
14. 	С£5 Фс7 15. КЬ4.
Білі прагнуть захопити
ініціативу, тоді як позиція вимагає від
них іншого — консолідації сил,
яку можна було розпочати з
підготовки рокіровки.
15. ...И6!
Тепер з двох розвинутих білих
фігур одну доводиться розміняти,
другу — відвести. Поки білі
займаються мобілізацією своїх сил,
чорні встигають підготувати
потужний контрудар у центрі,
пов’язаний з жертвою коня і тури.
16. К: 15.
Інакше слон відступить на Ь7,
а білий кінь змушений буде
повернутися назад з марною
втратою двох темпів.
117

16. 	...ef 17. СеЗ 0—0 18. Ce2 cd
19. 	cd Kd:e5!
Якщо дозволити білим
закінчити розвиток, то дадуться
взнаки їхній центр і пара слонів.
20. 	0—0.
Відхиляючи жертву, білі
сподіваються відіграти пішака, збе-
рігши свої позиційні плюси.
Прийняття її було для білих
небезпечне, приміром, 20. de Ф : е5
21. 	ТаЗ f4 22. Cf2 Tad8 23. ФаІ
Фе4 24. Kpfl Tfe8, і в чорних за
фігуру — двоє пішаків і сильна
атака.
20. ...Та68.
Готуючи новий удар по центру
білих.
21. T:f5.
Чорні знову не можуть
баритися — білим досить одного темпу
на хід 64—65, аби зміцнити свій
центр. Але не проходить 21. ...К :
64 22. С : 64 Кеб через 23. Т65!
Та одесит заздалегідь
передбачив сильнодіючий засіб.
21. ...Т: 64!
Чорні йдуть на нові
матеріальні жертви, щоб повністю
зруйнувати білий центр.
22. С : 64 Т68 23. Т : е5.
У разі 23. ТЇ4 К : 64 24. Т : 64
Фс5! вирішувала зв’язка. Після
23. 	С:е5 Т;61 + 24. Т:61 К : е5
у чорних достатня для виграшу
перевага.
23. ...К:е5.
Як тепер захистити слона 64?
У випадку 24. Та2 Кеб 25. Т62
К .* 64 26. Т : 64 Фс5! знову
вирішувала зв’язка.
24. С63.
І ця дотепна спроба дешево
відкупитися знаходить
спростування.
24. ...Ф66!
Механізм комбінації діє в усіх
напрямках — після 25. С : е5 Ф :
е5 під «мертву» зв’язку
потрапляє другий слон . (загрожує шах
на еЗ), а на 26. ТаЗ здійснюється
подвійний удар — 26. ...Фс5 +!
Тому білі змиряються з
ендшпілем без пішака, в якому
відразу ж змушені віддати й другого.
25. Се2 Ф.64 + 26. Ф : 64 Т:
64 27. с5 Ьс 28. ТЬІ ТЬ4 29. Т61
с4 ЗО. Т68+ КрЬ7 31. Та8 сЗ
32. 	Тс8 ТЬ2 33. Крї2 с2 34. КреЗ
Та2!
На перший погляд, білі
дістали деякі контршанси, та це
тільки здається, бо їхній король не
може зараз стати на 62 через
35. 	...СІФ + + !, а безпечного
місця для слона немає.
35. 	ЬЗ Кр&6 36. СЬ5 КрТб
37. 	Кр62 ТЬ2! 38. Са4 ТЬ6 39. С :
с2 Т : аб 40. Се4 Та4 41. Са8, і
білі здалися.
34. 	Дебют ферзевого пішака
С. ПАЛАТНИК (СРСР) —
Я. АДАМСЬКИЙ (Польща)
Київ, 1978
На першому міжнародному
турнірі в столиці України Палат-
ник показав гросмейстерський
результат. І якщо раніше вважали,
що його головна сила —
перед118

усім у контрнаступі, то тут він
не раз показав себе і в атаці.
1. 64 КЇ6 2. С§5.
Ця дебютна система
об’єктивно нічим не краща від
класичних, але менше .досліджена і
тому може стати для чорних
неприємною несподіванкою.
2. ...Ке4 3. СЬ4 с5.
Різко загострює ситуацію.
Спокійніше продовження 3. ...65
4. К62 К : 62 5. Ф : 62 зберігало
за білими мінімальну дебютну
перевагу, але не ставило перед
чорними особливих проблем,
тепер же їх доведеться вирішувати
ледь не на кожному кроці.
4. ЇЗ §5 5. їе 6. еЗ.
Поки що на шахівниці немає
жодної виведеної фігури, та
характер позиції вже визначається.
Білі захопили і навіть зміцнили
пішаковий центр, у чорних —
послаблений королівський фланг,
але два слони обіцяють їм
контршанси. Для цього чорним
передусім необхідно будь-що
розхитати будівлю суперника в центрі.
6. 	...еб.
Після цього пасивного ходу
чорним доведеться обмежитися
захистом. Активніше 6. ...СИб
7. КрГ2 (у партії Бондарев-
ський — Болеславський,
чемпіонат СРСР 1945, після 7. Ф63 Кеб
8. К62 сб 9. еб ФЬб 10. КЬЗ а5
11. 	а4 65! ініціатива перейшла до
чорних) 7. ...сб 8. еб ФЬб 9. КсЗ
еб 10. КЇЗ Кеб, і білим нелегко
довести свою перевагу.
Приміром, 11. е5 Ї6! 12. еї 0—0, і
їхньому королю неспокійно. Або
11. 	Се2 66 12. ТП Кре7 з
приблизною рівновагою. Або,
нарешті, 11. КЬ5 Кре7 12. е5 аб
13. К66 К : е5! 14. К : с8 + Та : с8
15. 	К : е5 Ф : Ь2, дістаючи три
пішаки за фігуру з шансами
здобути й четвертого.
Заслуговує на увагу й негайне
6... ФЬб! Наприклад, 7. КЇЗ Ф : Ь2
8. 	КЬ62 ФсЗ 9. С63 СИ6 10. 0—0
С:еЗ+ 11. КрЬІ С : 62 12. К : 62
Кеб 13. Т : Ї7! 113! (гірше 13. ...115
14. 	е5!, як було в партії Бала-
шов — Фурман, чемпіонат СРСР
1969 р.) 14. сб з обопільними
шансами.
7. 	К62 Кеб 8. сЗ 016 9. Кс4!
Пропонуючи суперникові
вибір — гірший міттельшпіль чи
гірший ендшпіль.
9. 10. ФЬ5 С§7?
Безумовно, слід було віддати
перевагу закінченню після 10. ...Ф§5
11. 	Ф : §5 С : §5 12. ІЦЗ Се7 13. еб
еб 14. Ксе5 Себ, де чорні могли
чинити опір. Тепер перевага
білих у розвитку стає
вирішальною.
11. 	К62 сб 12. еб 6е 13. К:е4
0—0 14. КЇЗ е5.
Чорні досить-таки послідовні в
спробах зруйнувати білий центр.
Та вони досягають цієї мети
дорогою ціною, відкриваючи
слону П грізну діагональ.
15. Сс4! Ь6 16. 0—0.
Саме таку позицію білі
завжди мріють дістати в
королівському гамбіті!
16. ...Ка5?
119

Важко порадити щось краще,
але тепер білі мають нагоду
провести атаку в стилі XIX
століття.
17. 	С : Ї7+!
Жертва фігури руйнує
схованку чорного короля, реалізуючи
перевагу білих у розвиткові
сил.
17. 	...Т:Ї7 18. К:е5 Т : ї 1 +
19. Т : її Кеб 20. КЇ6 + .
Можна було спершу й
20. ФЇ7 + . В обох випадках
чорні втрачають ферзя або дістають
мат.
20. 	...Ф:Ї6 21. Т:Ї6 К: е5
22. сІе С<і7 23. ФЇ7 + . Чорні
здалися.
Олег Романишин (Львів,
«Авангард»). Нар. 1952.
Міжнародний гросмейстер з 1976.
У складі збірної СРСР —
дворазовий чемпіон Європи 1977,
1980, призер чемпіонату світу —
XXIII Олімпіади 1978 (II),
учасник матчів із збірною Югославії
1971, 1972 (в юнацьких складах),
1975, 1976, 1977 (матч
молодіжних складів), 1979.
Чемпіон Європи серед юнаків
1973.
Учасник міжзонального
турніру на першість світу в Ризі 1979
(V—VI).
Триразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР— 1974, 1976, 1977.
Переможець розиграшу Кубка
СРСР 1973.
Призер чемпіонатів СРСР 1975
(II—V), 1980 (ПІ—VI), 1981
(Ш), учасник турнірів вищої
ліги 1974, 1976, 1977, 1978, 1979,
першої ліги 1974, 1980.
Призер чемпіонату України
1973 (III).
120
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіон СРСР
1981, призер Всесоюзної
олімпіади 1972 (III), VI Спартакіади
народів СРСР 1975 (II). У
складі збірної ДСТ «Авангард» —
переможець розиграшу Кубка
СРСР 1978, призер 1980 (II).
Призер першостей СРСР
серед молодих майстрів 1971 (III),
1974 (III).
Найкращі виступи в
міжнародних турнірах: Скілде, Бельгія
(юнацький) 1969 (І), Гетеборг,
Швеція 1971 (V), Слот, Іспанія
(III—IV), Новий Сад,
Югославія (І) 1975, Єреван (І),
Дортмунд (І) 1976, Гастінгс,
Англія (І) 1976—1977, Таллін (II),
Сьєнфуегос, Куба (І—II),
Ленінград, турнір гросмейстерів (І—
II), Малграт-де-Мар, Іспанія (І)
1977, Гаусдаль, Норвегія (І),Тіл-
бург, Голландія, турнір
гросмейстерів (II) 1979, Мехіко (III—
IV), Єреван (ПІ), Поляниця-
Здруй, Польща (І) 1980, Львів
(І—II), Рига (III) 1981.
35. 	Англійський початок
О. РОМАНИШИН (Львів) —
Т. ПЕТРОСЯН (Москва)
43-й чемпіонат СРСР
Єреван, 1975
То був найвищий злет
молодого львів’янина на всесоюзній
арені. Ще під час турніру головний
суддя М. Юдович зазначав:
«Загальну увагу привертає яскрава
і самобутня гра О. Романишина.
Подеколи Олегові бракує
терпіння під час позиційного
маневрування. Та в нього є
найголовніше, що необхідне видатному

шахісту,— багата творча
фантазія, комбінаційний зір,
прагнення шукати і знаходити рішення,
далекі від шаблону». Всі ці
якості проявилися в партії
майбутніх срібного призера та
чемпіона.
1. с4 КЇ6 2. КсЗ еб 3. КЇЗ Ь6
4. е4 СЬ7 5. СдЗ!
Практика показала, що в
подібних позиціях для слона на Ь7
найнеприемніше, коли білі
пішаки шикуються у фалангу в
центрі— с4, 64 і е4. Але як білим її
побудувати? Якщо відвести
загрозу пішакові е4 шляхом 5. е5
або 5. 63, у чорних з’являються
ті чи інші контршанси. Штейн
проти Смислова на Олімпіаді
СРСР (Москва, 1972 р.) зробив
несподіваний хід 5. Фе2! і
домігся успіху. Але потім і тут
знайшли протидію. Та ось 23-річний
Романишин винайшов нову ідею
(С63—с2, 62—64 і фалангу
збудовано!). її взяли на озброєння
інші гросмейстери (наприклад,
Полугаєвський) і розвинули далі.
Виявилося, що чорним не так
просто протидіяти позиційній
загрозі білих.
5. 	...66 6. Сс2 с5 7. 64 сб 8. К :
64 Се7 9. 0—0 0—0 10. ЬЗ Кеб
11. 	СЬ2 аб 12. КрЬІ Фс7 13. 14
Та68 14. Тсі! ФЬ8.
У пресі висловлювалась думка,
що цей хід — помилка, натомість
варто було грати 14. ...К : 64
15. Ф : 64 Фс5. Після 16. Ф63!
білі проте збираються грати
Ф63—ЬЗ із загрозою е4—е5!
Наприклад, 16. ...65 17. сб еб 18.
е5 Ке4 19. К : е4 6е 20. Фе2
(заслуговує на увагу і 20. Ф§3), і
чорним важко врятувати
пішака е4.
15. ТЇЗ Є6.
Критичний момент. У білих —
перевага, та чи вирішальна?
Можна й далі посилювати
напругу позиційними засобами.
Романишин приймає інше рішення.
16. 	К65!!
На такий хід легко
наважитися, коли позиція виграшна, і
справа тільки за якнайшвидшою
і найкрасивішою реалізацією
переваги. А тут білі йдуть на
граничний ризик, аби тільки
одержати атакуючу позицію, нехай
і без конкретного виграшу.
16. 	...еб 17. еб!
Спокусливим здавалося і
17. КЇ5?! Одразу після партії вся
шахова преса оголосила, що ця
жертва другої фігури вела до
форсованого виграшу. Головний
варіант: 17. ...§ї 18. еб Тїе8 19. 6с
С:с6 20. ТеЗ+ КрЬ8 21. Ф64!
з матовим фіналом. Але пізніше
в шаховій літературі спалахнула
дискусія. Тренер М. Таля
майстер В. Кирилов у ризькому
журналі «Шахс» вказав на дві
можливості захисту за чорних —
20. 	...Крї8 21. С:Ї5 65 22. Се5
ФЬ7, а також 17. ...6е, і в разі
18. К:е7+ К:е7 19. Ф64 65!
20. Ф : 16 64!! чорні навіть
виграють. Потім аргументи на
ко121

ристь білих висунув майстер з
Миколаєва О. Волчок у своїй
книжці «Стратегія атаки на
короля» (Київ, «Здоров’я», 1980 р.).
Перший варіант рижанина він
спростовував шляхом 23. с5 Ьс
24. С : 117 з невідпорною загрозою
25. ФИ5. А у випадку 17.....де
запропонував хід 18. С : е4,
вважаючи за єдино можливу
відповідь 18. ...Тїе8, що дозволяє
білим форсовано перейти в кращий
ендшпіль.
Проте після 17. ...де 18. С : е4
чорні мають іще один ресурс —
18. 	...д5! Наприклад, 19. сд
20. С: Ї5 (або 20. Ї£3+ КрИ8
21. ФИ5 Ф : Ї4!) 20. ...Тїе8
21. 	Т§3+ Крї8 22. С : И7 Ф : Ї4
23. 	ФИ5 Ф : еЗ! 24. С : Ї6 ФЇ4!,
і в обох випадках білі
програють. Мабуть, їм найліпше йти на
варіант 19. КИ6 + Кр§7 20. сд
Кр : И6 21. Феї Ка7 22. Се5 Тдб
23. 	£4 Кр§7 24. §5 Кр§8 25.
С : Ї6, але й він навряд чи обіцяє
їм принаймні рівні шанси.
Отже, рішення Романишина —
об’єктивно найточніше: хоча воно
також не гарантує білим
виграшу, та зберігає за ними
ініціативу.
17. 	...К:д4 18. Ф:д4 Тде8!
Поки що Петросян
захищається чудово — тура звільняє поле
для слона, сама ж іде на
загибель задля знешкодження
грізної діагоналі.
19. 	Ї5 С(18 20. ФЬ4 Те5! 21. ФИ6.
1 Романишин, і його суперник
бачили, що атака прийшла в
рівновагу з захистом, що можна
було шляхом 21. ...К§4 22. ФЇ4
КЇ6! змусити білих повторювати
ходи: 23. ФЬ6 (а що краще?)
К&4! і нічия. Але тут уже Петро-
122
сян вирішив, що на часі
переходити до контрнаступу.
21. 	...Фс7? 22. ТгЗ Сс8 23. С:
е5 де 24..
Петросян, можливо, зітхнув з
полегшенням: нарешті позбувся
ворога номер один — чорнопіль-
ного слона, зберіг матеріальну
перевагу, відбив загрози...
25. 	С : еб!
Небагатьом щастило
перемагати Петросяна. В цьому турнірі,
де він завоював золоту медаль,
йому довелося скласти зброю
лише в одній партії.
25. 	...К&4 26. СЬ5 Тїб 27. Фд2
ТЇ4 28. дб Фе7 29. д7! СЬ7.
Або 29. ...Ф : д7 ЗО. Ф : д7С : д7
31. С : £4 Т : §4 32. Тді 014 33. Т:
д7 С : §3 34. Ид з виграшним
ендшпілем у білих.
ЗО. 	Ф : Ї4!
Після ЗО. ...еї 31. Т: £4 С§5
32. Тді! білий пішак проходить
у ферзі. Чорні здалися.
36 Іспанська партія
О. РОМАНИШИН (СРСР) —
Б. СПАССЬКИЙ (СРСР)
Тілбург, 1979
Цей поєдинок в останньому
турі міжнародного турніру
гросмейстерів екстра-класу вивів
українця на почесне друге місце —
лише на пів-очка випередив його
Анатолій Карпов. Чемпіон
високо оцінив виступ Романишина,
заявивши, що він був і
лишається одним з найсильніших
гросмейстерів світу.
Коментар переможця
розкриває потаємні пружини у партії,
цікавій в усіх трьох стадіях.
1. е4.
Вибір першого ходу
пояснюється тим, що Спасський останнім

часом на 1. е4 майже завжди
застосовує систему Брейера в
іспанській партії.
1. ...е5 2. Kf3 Кеб 3. СЬ5 аб
4. Са4 Kf6 5. 0—0 Се7 6. Tel Ь5
7. 	СЬЗ d6 8. сЗ 0—0 9. h3 КЬ8
10. 	d4 Kbd7 11. Kbd2 Cb7 12. Сс2
Те8 13. Kfl Cf8 14. Cg5.
У моїй практиці ця позиція
вперше трапилася 1975 року в
матчі СРСР — Югославія.
Аналізуючи тоді дебютну ідею, я
продивився весь наявний
матеріал, але точно такого порядку
ходів ніде не знайшов. Та все ж
не залишало відчуття, що все це
відомо і давно вже забраковано.
Тому, застосувавши варіант у
партії з Глігоричем, я весь час
чекав, що югославський
гросмейстер — великий знавець цієї
системи — швидко покаже
раціональний план за чорних. Проте
цього не сталося — Глігоричстав
подовгу замислюватися і
зрівняти гру не зумів.
Після пішакового розміну в
центрі виникають позиції, що
зустрічаються в чигорінському
варіанті, з тією лише різницею,
що слон на Ь7 стоїть, на мій
погляд, невдало (лінія е закрита,
тиск на пішака е4 практично
зводиться до нуля). Крім того,
коні f6 та d7 мусять захищати один
одного і ніяк не можуть
звільнитися від цього обов’язку.
14. ...h6.
Природна реакція.
15. Ch4 Фс8.
Глігорич обрав тут 15. ..с5
16. 	de de 17. K3h2 Се7 18. КеЗ
Kh7 19. С : e7 Т : е7 20. Kf5 Теб
21. 	а4 Kdf6 22. Фе2, але і тут у
білих краща позиція. Чорні, як
бачимо, повернулися слоном на
е7, що все ж таки означає
втрату двох темпів. Звичайно,
загальних міркувань недостатньо, щоб
дати точну оцінку дебютної ідеї,
але і вони вагомі.
16. 	6е 6е 17. КЗЬ2 с5 18. ФЇЗ.
Ще одна позитивна риса
задуму білих полягає в тому, що
різко змінюється характер боротьби
і чорним нелегко знайти вдале
розташування фігур. З цього
моменту Спасський став подовгу
роздумувати над ходами, та все ж
не вирішив усіх проблем.
18. ...Фсб.
Цікаво, хоча і ризиковано,
вказане Спасським 18. ...а5 з
подальшим 19. ...Таб.
19. Табі с4.
На 19. ...Феб можливо як 20. ЬЗ,
так і гостре 20. с4.
20. КеЗ £б.
Раніше чи пізніше цей
профілактичний хід доведеться
зробити.
21. Т62 Се7 22. Тегії Феб
23. КЬ£4 Кр£7.
Звичайно, не 23. ...115 через
24. КЬ6+ Крё7 (24. ...КрИ8
25. К:Ї7+ Ф : Ї7 26. Т : 67)
25. КЬЇ5 + .
24. 	ЬЗ.
Настав час потурбувати
чорних з іншого боку.
24. 	...Ь5.
123

Чорні вирішують віддати
пішака, щоб в ендшпілі мати шанси
на нічию. На 24. ...Та68 білі
могли або, розмінявшися двічі на іб
та 68, виграти пішака с4, або
почати з ходу 25. Ьс. Наприклад,
25. 	...К : £4 26. Ф : £4 Ф : §4 27. Ь£
С : Ь4 28. Т : 67 Т : 67 29. Т : 67
Сс8 ЗО. Тс7 — чорним зле.
Не допомагає (замість 24. ...Ь5)
і 24. ...Тас8 25. Ьс Ьс 26. Са4 Ссб
27. С : сб Т : сб (27. ...Ф : сб 28. К :
І6 К : І6 29. Т66) 28. КІ5+.
25. 	К : Ї6 К : іб 26. Ьс Ьс 27. С :
16+ Ф : іб 28. Ф:і6 + С : іб
29. 	К : с4 Те7 ЗО. К66 Тс7 ЗІ.СЬЗ
Ссб 32. с4.
Білі прагнуть швидко
перетворити свого слабкого пішака у
сильного прохідного.
32. 	...ТЬ8 33. с5 С£5 34. Т63.
Можна було і 34. Тс2. Та дуже
хотілося поставити слона на 65.
34. 	...Ь4 35. £3 ТЬ4 36. С : Ь4
37. 	С65 СЬ5.
Трохи краще 37. ...Са4,
змушуючи 38. Тсі, але і в цьому
випадку загрози 39. С : І7 і 39. сб
вже реальні.
38. 	К : Ь5 аЬ 39. сб ТЬ2 40. Ті 1.
Значно сильніше 40. ТіЗ, не
пускаючи слойа чорних на е7.
40. 	...Се 7 41. ТіЗ.
Нічого не давало 41. ТЬЗ, бо
після 41. ...Т : ЬЗ 42. аЬ Та7 білим
не вдавалося проникнути у тил
суперника.
Тут партію було відкладено, і
чорні записали хід (як потім
з’ясувалося, не найкращий).
Позиція їх, очевидно, програшна.
Наприклад, 41. ...С66 (41. ...іб грати
не хочеться) 42. Т61 Сс5 43. Тсі
СЬб 44. аЗ і далі Тсі—сЗ—ЬЗ.
Щоб не втрачати пішака, чорні
124
будуть змушені відкрити лінію
для тур суперника.
41. 	...С£5 42. Т61 Ь4 43. Т663
СІ4 44. ТЬЗ Т : а2.
Програє також 44. ...Т : ЬЗ
45. 	Т: ЬЗ С62 46. КрП Та7
47. Кре2 СсЗ (47. ...Т : а2 48 Т63)
48. аЗ Ьа 49. Т : аЗ або 49. Т : сЗ.
45. Т : Ь4 Тс2 46. ТЬ6.
Якщо допустити жертву якості
на сб, то виграти буде дуже
непросто.
46. ...£5 47. ТЇЬЗ Крїб.
У випадку 47. ...Крі8
довелося б провести основний план:
48. 	Таб Кре7 49. ТЬ7 Крбб 50. Т :
с7 Кр : с7 51. Та7 + .
48. 	ТЬ7 Т2 : сб 49. С : сб Т : сб
50. 	ТЗЬб Т:Ь6 51. Т:Ь6+ Кр£7
52. 	КрП іб 53. Кре2 Кр£б
54. КрбЗ СЬ2 55. Тсб С£І 56. ІЗ
СЬ2 57. Крс4.
Простіше було спуститися
турою на восьму горизонталь, по-
збавляючи чорних будь-яких
шансів, і лише потім вести
короля. На щастя, ця недбалість не
впливає на результат партії.
57. 	...КрЬ5 58. Т : іб СІ4.
Або 58. ...КрЬ4 59. Т116+ Кр£3
60. Кр65 Кр : ІЗ 61. Ь4 £4 62. Ь5
СЇ4 63. Ї£б £3 64. Ь6 з виграшем.
59. КрбЗ.
Набагато ясніше, ніж перехід
у ферзевий ендшпіль: 59. Т : І4
£І 60. Кр65 КрЬ4 61. Кр : е5 Кр£3
62. 	Ь4 Кр : ІЗ 63. Ь5 тощо.
59. ...КрЬ4 60. ТЬ6+ Кр£3
61. Кре2 Ссі 62. Т£б КрЬ2.
Не рятує, звичайно, 62. ...Кр :
ЬЗ через 63. Крі2, а також
62. ...СІ4 63. Ь4 Кр : Ь4 64. Крі2.
63. І4. Чорні здалися.
Йосип Дорфман (Львів, СКА).
Нар. 1952. Міжнародний
гросмейстер з 1978.

У збірній СРСР: чемпіон
Європи 1977.
Чемпіон світу серед студентів
1977 у складі збірної СРСР.
Чемпіон СРСР 1977 (І—II),
учасник турнірів вищої ліги 1975,
1976, 1978, 1981, першої ліги
1975, 1976, 1980.
Призер чемпіонату України
1976 (III).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР, чемпіон СРСР 1981.
У складі збірної Збройних Сил —
призер розиграшу Кубка СРСР
1978 (III), 1980 (III).
Виступи в міжнародних
турнірах: Печ, Угорщина 1976 (II—
IV), Сьенфуегос, Куба 1977 (V—
VI), Сан-Паулу, Бразілія (II),
Вільнюс (VI—VII), Поляниця-
Здруй, Польща (II—IV) 1978,
Джакарта, Індонезія (І—III),
Маніла, Філіппіни (III—IV)
1979, Замарді, Угорщина 1980
(І), Львів 1981 (IV—V).
57. Англійський початок
й. ДОРФМАН (Львів) —
В. КУПРЕЙЧИК (Мінськ)
44-й чемпіонат СРСР, вища ліга
Москва, 1976
«Забіяка зі Львова», як
назвав Дорфмана чемпіон світу, в
цьому турнірі був лише п’ятий,
та показав себе ініціативним,
цікавим бійцем. У гострій боротьбі
він, зокрема, зумів переграти
відомого своєю агресивністю В. Ку-
прейчика. І сам розповідає, як це
йому вдалося.
Коментар львів’янина з
журналу «Шахматьі в СССР» зовні
дещо сухуватий, проте багатий на
дуже цікаві варіанти, чіткі оцінки.
Здається навіть, що переможець
надто скромно висвітлює свою
гарну гру.
Ь КЇЗ КЇ6 2. с4 еб 3. £3 аб!?
Цю оригінальну ідею
флангового контрудару відстоював Ро-
манишин в одній із партій, яка
проходила так: 4. Се2 Ь5 5. К<14
(ще раніше я грав проти Рома-
нишина 5. ЬЗ, але також нічого
не досяг) 65 6. сЬ аЬ 7. К : Ь5 сб
8. 	К5сЗ с5 9. 0—0 Кеб 10. 63 Се7
11. 	е4 0—0, і за пожертвуваного
пішака у чорних добра
компенсація.
4. 63! с5.
Тепер на 4. ...Ь5 було б 5. е4!
(5. ...Ьс 6. е5) з кращою грою,
доводилося зважати і на 4. ...65
5. 	сб К : 65 (або 5. ...еб) —
включення ходів 62—63 і а7—аб
скоріше на користь білих.
5. С^2 Кеб 6. 0—0 ТЬ8?!
Надійніше закінчити розвиток
шляхом 6. ...Се7, та мій суперник
лишається вірним своїй гострій
манері гри, намагаючись будь-що
здійснити Ь7—Ь5.
7. 	64!
Лише так можна підкреслити
відсталість чорних у розвитку.
7. 	...Ь5 8. СЇ4 ТЬ6.
У разі 8. ...66 9. 6с завдання
білих були б простішими.
9. 	КсЗ.
Цікаво 9. сЬ аЬ і лише тепер —
10. 	КсЗ з ідеєю 11. а4 Ь4 12. КЬ5.
9. ...Ьс.
По суті, єдиний хід, бо загроза
10. 	сЬ аЬ 11. а4 дуже неприємна,
а 9. ...Ь4 10. Ка4 чорних
влаштувати не може.
10. е4!
Не так ясно 10. 65 КЬ4 11. Ке5
еб 12. аЗ 66 13. КЛ7 Кр : Ї7
14. 	аЬ 64 15. К65 К : 65 16. С : 65
Себ.
125

10. ...СЬ7.
На 10. ...Т: Ь2 дуже сильно
11. 	65.
11. е5! К65.
Не проходило 11. ...сб 12. К:
(14 К : (14 через 13. С : Ь7 з
перевагою.
12. К : (15 еб 13. де Т : Ь2.
Не краще взяття й іншого
пішака — 13. ...С : с5, бо білі у
цьому випадку діставали перевагу
шляхом 14. Ф : (15, наприклад:
14. 	...К64 15. Ф:с5 К:13 + 16. С :
13 С : 13 17. Се5! Ф : £5 18. Ф : Ь6
0—0 19. ФеЗ.
14. 	Ке5! Се7 15. К : 17! Кр : 17
16. 	С:65 + Кре8
17. 	СЬ6!
На цей «убивчий» хід білі й
розраховували, задумавши
жертву коня. Багатьом (у тому числі
й учасникам чемпіонату) тоді
здавалося, що після 17. ...§6
неясно, чи компенсує атака білих
пожертвувану фігуру, наприклад:
18. 	Ф13? К : е5 19. ФсЗ С16!
Важко, звичайно, у такій складній
позиції розрахувати усі
варіанти, але інтуїція підказувала, що
після 18. еб! (дивився я і 18. Феї)
загрози білих навряд чи відпор-
ні; тепер вже 19. Ф13 Ке5
20. 	Ф17 + приводило до
ефектного мату, а на 18. ...бе добре
19. 	С : с6 + С : сб 20. Ф : 68+ і
21. 	Се7!
Купрейчик обирає обопільно-
гостре продовження,
намагаючись перехопити ініціативу
жертвою якості, але білим все ж
вдається утримати перевагу.
17. 	...Фа5 18. С: §7 Т62.
На 18. ...Т18 можливо було
хоча б 19. С : 18 С : 18 20. Ф13 і
потім е5—еб.
19. 	ФИ5 + Кр68 20. С:с6 С:
сб 21. С : Ь8 Ф : с5.
Здається, що чорні перейшли
в контратаку — загрожує 22. ...
Ф65, але...
22. 	Ф17.
Білі не лише захищаються, але
й самі ідуть у наступ.
22. ...Крс7 23. ТаЬІ.
Загрожує 24. С16, тому чорні
пускаються берега.
23. ...сЗ 24. ФЬЗ! СЬ5.
Невже ролі сторін помінялися?
Менш вражаючим, але уперті-
шим продовженням було 24. ...ФЬ5
25. С16 Сс5 26. еб!
25. 	а4 с2 26. аЬ сЬФ 27. Ф : Ь1!
Тепер не можна 27. ...аЬ
28. 	Тсі та 27. ...Ф : Ь5 через
28. 	Феї 4- та 29. Ф : (12.
27. 	...Ф64 28. еб! Ф65 29. Се5 +
Кр68'30. Ьа Сс5 31. С16 + Крс7
32. ФЬ7 + !
Найпростіше. Перебуваючи у
сильному цейтноті, мій суперник
за інерцією продовжує опір.
32. ...Ф:Ь7 33. аЬ 6е 34. ТЬІ.
Ще швидше вело до мети
34. 	ТсІ Т(15 35. Се7.
34. ...КрЬ8 35. Се5 + С66 36. С :
66+ Т : 66 37. ТЬ5 Т63 38. Кр&2
ТсЗ 39. И4 Т63 40. 14 ТеЗ 41. ТЬ6
Теї 42. Кр12 Те4 43. И5 е5 44. Теб
ТЬ4 45. Те8+ Кр:Ь7 46. Т: е5.
Чорні здалися.
126

38. 	Староіндійський захист
Й. ДОРФМАН (Львів) —
К. ГРИГОРЯН (Москва)
45-й чемпіонат СРСР, вища ліга
Ленінград, 1977
Вершиною спортивних
досягнень львів’янина став цей турнір,
у якому він розділив перше-друге
місця. У журналі «Шахматьі в
СССР» гросмейстер О. Суетін
писав: «Шахове обличчя Дорф-
мана неможливо уявити собі без
таких якостей, як упертість і
чіпкість в обороні, холоднокровність
в найнебезпечніших ситуаціях,
відмінна техніка, здатність
негайно скористатися похибкою
партнера». Якраз остання з цих
якостей виразно проявилася в
партії, що стала окрасою
стартової стадії чемпіонату.
1. с4 Kf6 2. КсЗ g6 3. е4 Cg7
4. 64 66 5. Се2 0—0 6. Kf3 е5
7. 0—0 Kbd7.
Як відомо, найпринциповіше
продовження тут — 7. ...Кеб,
практично, змушуючи білих до
8. d5 (інші плани не ставлять
перед чорними складних проблем).
Хід у партії відкриває перед
білими ширший вибір.
8. 	Фс2.
Дорфман віддає перевагу
цьому продовженню перед пошире-
нішим — Tel і Cfl. Кожен з цих
планів має свої переваги.
Зокрема, розстановка, обрана тут
львів’янином, дозволяє білим
активніше розташувати королівську
туру, водночас зберігши слона на
діагоналі dl—h5, що може
прислужитися у випадку Kf6—h5.
З іншого боку, в. чорних
з’являються деякі додаткові тактичні
ресурси, пов’язані з відсутністю
білої тури на лінії е. Приміром,
у партії Дорфман — Остермайєр
з чемпіонату Європи 1977 р. було
8. 	...еб 9. К : 64 Те8 10. Т61 сб
11. 	ЇЗ Фе7 12. С§*5 Кб 13. СИ4 Ке5
14. Ф62 К : е4, і чорні дістали
контргру. Певна річ, львів’янин
тут був не проти повторення цієї
партії до 14-го ходу білих, на
якому він міг піти хоча б 14. Т62,
зберігаючи мінімальну дебютну
перевагу. Та Григорян обрав
інший план.
8. 	...сб 9. Tdl Фе7.
Тепер дебютні підручники
(приміром, югославська
«Енциклопедія») рекомендують 10. ТЫ, і
лише у відповідь на 10. ...Те8 11. 65.
Вигоди очевидні. Білі роблять
хід, корисний для боротьби на
ферзевому фланзі, а відповідь
чорних при замкненому центрі
скидається на втрату темпу.
Тура на е8 не лише не допомагає
проведенню Ї7—Ї5, а й утруднює
його, віднімаючи поле для
відступу коня Ї6. З іншого боку,
після 10. ТЫ заслуговує на увагу
10. ...еб И. К : 64 Те8 12. ЇЗ 65!?
У разі 13. еб сб 14. сб КЬб
15. КЬЗ Кї : 65! чорним нема на
що скаржитися. Можливо, на цей
варіант і розраховував К.
Григорян? Якщо так, то відповідь
суперника мала його розчарувати.
10. 	65 с5 11. ТЫ КИ5?
У чорних з’явилася нагода
відступити цим конем на е8. Тоді
вони могли легко провести Ї7—
Ї5, а кінь з е8 міг би взяти участь
у сутичці на будь-якій ділянці.
При слоні на е2 коню з И5 усе
одно доведеться повертатися
назад.
12.53!
Цей типовий технічний прийом
застосовують у подібних ситуа-
127

ціях автоматично. Чорні вже
відчувають утруднення з
проведенням своїх агресивних замірів на
королівському фланзі, бо в разі
негайного 12. ...15 їм доведеться
серйозно зважати на репліку
13. 	еї §1 14. К§5! Можливо, зараз
москвичеві варто було, хоч і зі
втратою часу, наважитися на
передислокацію КЬ5—16—е8. Та це
легше радити, ніж робити.
12. 	...КЬ6.
Чорні хочуть кинути в бій
пішака Ї7 буквально за будь-яку
ціну і якнайшвидше. Ця ціна —
невдале розташування обох
коней. Відтак білі дістають
можливість для негайних активних дій.
Чорні зробили все, що хотіли,
та їхні фігури такою мірою
позбавлені взаємодії, що вже в
ранній стадії партії потрапляють
під «залп» тактичних ударів.
15. 	с5! ас 16. (16 Ф(17.
Це програє відразу, але й
після відносно меншого лиха —
16. 	...Фе8 — чорні не могли б
довго захищати численні хиби своєї
позиції.
17. 	Т:Ь6! аЬ 18. СЬ5 Фс18. 19.
(17.
Курйозна картина — рідкісний
«мат» слону! Своєрідність ситуа-
128
ції в тому, що білі ведуть атаку
далі, дозволяючи собі розкіш
залишити його в живих до кінця.
19. 	...Та5 20. ФЬЗ+ КрЬ8
21. 	К&5! Т:Ь5 22. К : Ь5.
Тепер у разі 22. ...С : 67
23. 	КЇ7+ Т : 17 24. Ф: її КЇ6
25. С§5 Фе8 26. Ф : е8+ С : е8
27. Т68 чорні лишаються без
тури. Можливо також 23. К<36!!, і
від удару на Ї7 вони не мають
задовільного захисту — або мат,
або чималі матеріальні втрати.
Чорні здалися.
Олександр Білявський (Львів,
«Авангард»). Нар. 1953.
Міжнародний гросмейстер з 1976.
Чемпіон світу серед юнаків
1973. Призер чемпіонатів Європи
серед юнаків 1971 (III), 1972 (II).
Триразовий чемпіон світу
серед студентів у складі збірної
СРСР—1974, 1976, 1977, призер
молодіжної першості світу в
складі збірної СРСР 1978 (II).
Призер міжзонального турніру
1982 (II).
Дворазовий чемпіон СРСР —
1974 (І—II), 1980 (І— II),
учасник турнірів вищої ліги 1973,
1975, 1978, 1979, 1981, учасник
турнірів першої ліги 1974, 1977,
1978, 1980.
Призер чемпіонату України
1977 (II).
Призер першості СРСР серед
молодих майстрів 1972 (III).
У складі збірної СРСР:
учасник матчів із збірною Югославії
1971, 1972 (у юнацьких складах),
1977 (молодіжні команди).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіон СРСР
1981, призер командного
чемпіонату СРСР 1969 (III), Всесо¬

юзної олімпіади 1972 (ПІ),
VI Спартакіади народів СРСР
1975 (II). У складі збірної ДСТ
«Авангард» — переможець рози-
грашу Кубка СРСР 1978.
Найкращі виступи в
міжнародних турнірах: Сухумі
(юнацький) 1971 (І), Сухумі (V), Сом-
бор, Югославія (І), 1972, Лас-
Пальмас, Іспанія 1974 (II—III),
Гастінгс, Англія 1974—1975 (IV—
V), Сьєнфуегос, Куба 1976 (IV—
V), Гавр, Франція 1977 (II—
III), Аліканте, Іспанія (І), Київ
(І), Вільнюс (IV—V) 1978,
Богота, Колумбія (І), Фрунзе (І),
Новий Сад, Югославія (V—VI)
1979, Бухарест (І), Баку (II),
Баден, Австрія (І—II) 1980,
Москва, «турнір зірок» (VII—
VIII), Тілбург, Голландія, турнір
гросмейстерів, (І) 1981.
39. 	Сіціліанський захист
О. БІЛЯВСЬКИЙ (УРСР) —
Л. ПОЛУГАЄВСЬКИЙ (РРФСР)
VII Спартакіада народів СРСР
Москва, 1979
В останньому турі Спартакіади
ця партія привернула особливу
увагу глядачів і учасників — і в
дебютній стадії, де Білявський
здобув перевагу завдяки цікавій
новинці в улюбленому
«авторському» варіанті Полугаєвського,
і в середині гри та ендшпілі, де
йшла боротьба на межі виграшу
і нічиєї. Особливо драматично
проходило догравання: адже в
разі перемоги львів’янина збірна
України забезпечувала собі
золоті медалі... Пізніше переможець
прокоментував цю партію в своїй
статті «Як народжуються
дебютні новинки», опублікованій у
«Бюлетені ЦШК»:
1. е4 с5 2. ЮЗ <16 3. <14 ссі 4. К:
<14 Ю6 5. КсЗ аб 6. Сг5 еб 7. Ї4
Ь5 8. е5 сіе 9. їе Фс7.
Варіант Л. Полугаєвського в
сіціліанському захисті
«спростовували» вже багато разів, але
завдяки неабияким здібностям
його автора варіант
зустрічається в турнірній практиці і
сьогодні. Недавно чорні зіткнулися
з труднощами після продовження
В. Симагіна 10. Фе2. В
пропонованій партії білі вдалися до
спроби завдати варіанту удар з
іншого боку.
10. 	еї.
Останнім часом це
продовження вважалося сприятливим для
чорних.
10. ...Фе5+ 11. Се2 Ф:г5
12. 	0—0 Фе5 13. КІЗ.
Як мені відомо, цей хід ще не
зустрічався на практиці. Думка
про нього виникла під час
вивчення книги Л. Полугаєвського
«Рождение варианта». Ось як
автор обгрунтовує останній хід
чорних, який був знайдений ним у
1960 році і прислужився в
багатьох турнірах: «...12... Фе5 зовсім
не веде до втрати часу! Адже
чорний ферзь після КсЗ—е4 все
одно змушений відступити на е5,
і відступаючи заздалегідь, він
позбавляє білих цієї корисної
активізації коня. Далі, після
12. 	...Фе5 загрожує 13. ...Сс5, і ця
обставина змушує білих
поступитися якоюсь істотною частиною
своєї переваги в розвитку...».
Білі своїм останнім ходом
дають зрозуміти, що вони не мають
наміру поступитися перевагою в
розвитку: на е5 ферзь
розташований якнайкраще, і білі негайно
його витісняють.
5 Ю. М. Лазарев
129

13. ...Сс5+.
Погано 13. ...Ф : 16 14. Ке4 Ф:
Ь2 15. Кї&5 Та7 16. К66+
С : 66 17. Ф : <16, але
заслуговують на розгляд два інших
продовження: 13. ...ФеЗ + і 13.
...Фс5 + .
14. КрЬі Ф: 16 15. Ке4 Фе7
16. Юг5 0—0.
Вимушено. Після 16. ...15
17. СИ5 + §6 18. К:Ь7!
19. 	Ке16+ Кр17 20. Ф : 115+ Кр§7
21. Т13 Т : 117 22. К : Ь7 білі
виграють.
17. 	К : 17!
Цей удар і є головним
тактичним обгрунтуванням ходу 13. КІЗ.
Виходячи з того, що білі до
цього моменту витратили лише
20 хвилин, чорні могли
здогадатися, що позиція, яка виникла,
була предметом домашнього
аналізу білих.
17. 	...Т : 17 18. Т : 17 Кр : 17
19. СЬ5+ Кр?8.
Це краще, ніж 19. ...£б 20. К :
с5 Та7 21. Ке4, і в білих
позиційна перевага.
20. К : с5 К67?
Після 20. ...Та7 у білих
лише невелика перевага. Погано
20. ...Ф:с5 21. Ф68 + Ф18
22. 	С17+ Кр : 17 23. ТП+.
21. К : еб СЬ7.
Не можна 21. ...Ф: еб через
22. 	03 із загрозою 23. С65.
Дебютну битву виграно.
22. 	СЇЗ С : 13 23. Ф : 13 Те8
24. 	К<14 Феї + 25. Ф11 ФЬ4
26. 	КЬЗ К16 27. сЗ ФИ4 28. К64
К?4 29. КІЗ Ф12.
Більше шансів зберігали чорні
у випадку 29. ...ФЬ6, проте вони
сподівалися вторгнутися турою
на другу горизонталь.
30. 	из.
Тепер виникає технічний
ендшпіль.
ЗО. 	...Ф:Н+ 31. Т: 11 К16
32. КрЯІ Те2 33. Т12 ТеЗ 34. Т62
Ке4 35. Т68 + Кр17 36. КрН Кс5
37. Т65 Ка4.
Не можна 37. ...К63 через
38. Т : 63.
38. Т62 Ь6.
Наступними ходами білі
намагаються перевести короля на
ферзевий фланг.
39. К64 Те4 40. Ке2 Кре7
41. 	Креї Ь5 42. Краї Ь4 43. ЬЗ
Кс5 44. Т64.
Не можна 44. Т65 Кеб 45. Кр62
через 45. ...Т : е2.
44. ...Крїб 45. Т : е4.
У принципі білим вигідний
розмін тур, проте в даний момент
розмінюватися не варто, оскільки
різниця в активності королів дає
чорним хороші шанси на
порятунок. Правильно було 45. Кр62.
Якщо 45. ...Кре5, то 46. Т68, і
чорна тура не має ходів. При
білому королі на 62 вже можна
мінятися, оскільки білий король
потрапляє на еЗ.
45. ...К:е4 46. Крс2 Кре5
47. 	КрбЗ КЇ2+ 48. КреЗ.
Тут партію було відкладено, і
аналіз показав, що у чорних
хороші шанси на порятунок через
130

пасивне розташування білих
фігур.
48. ...кап- 49. кр<12.
І після 49. КріЗ а5 50. Кр§4
Кре4 51. Кр : Ь4 КргіЗ або 50. с4
Ь4 у чорних хороші шанси на по-
рятунок. В останньому випадку
у білих своєрідний цугцванг:
51. Кр§4 КсЗ.
49. ...КЇ2 50. К(14.
І після 50. с4 Ьс 51. Ьс Кре4
у чорних також непогані види
на нічию. Ось коли дається
взнаки похибка білих на 45-му ході!
50. ...Крї4 51. Ке6+ Кр£3
52. КреЗ К(11+ 53. Кр<14 Кр : §2
54. с4 Ьс 55. Ьс Кр : ЬЗ 56. с5
КЬ2.
І цього досить для нічиєї, але
ще простіше 56. ...Кр£3! Погано
56. 	...Кр§4 через 57. сб ЬЗ 58. с7
Ь2 59. с8Ф ЬІФ 60. Кс5+ Крї4
(найкраще) 61. ФЇ8 + Кр§4
62. Ф : §7+ КрЬЗ 63. ФЬ6 + Кр§2
64. Ф : Ь1 + Кр : НІ 65. К : аб, і
через невдале розташування
чорних фігур позиція білих,
очевидно, виграшна.
57. 	сб Ка4 58. КЇ4+ Кр£3
59. К<15 ЬЗ 60. с7 Ь2 61. с8Ф
ЬІФ 62. Фс7+ КрЬ4?
Цей хід програє. Нічия
досягається ходом 62. ...Крї2.
Продовжувати гру на виграш можна
тільки ходом 63. Фа7 + , але у
чорних, звичайно, є нічия.
63. 	Ф(18+ Кр£3 64. Фе5+ КрЬ2
65. ФЬ5+ Кр£1 66. Ф(І1 + КрЬ2.
Втрачається фігура і після
66. ...Кр&2 67. КеЗ + .
67. 	Ф : а4 Фаі + 68. Крс5 Феї +
69. 	Фс4 ФаЗ + .
Коли чорні переконалися, що
білі постійно загрожують
розміняти ферзів, можна було й не
продовжувати опір. Проте в
командних змаганнях часом
доводиться боротися до останнього.
70. 	Кра4 ФЬ2+ 71. кре4 £5
72. Крї5 Ф62 73. а4 а5 74. Фе4
Кр£3 75. ФеЗ + Ф : еЗ 76. К • еЗ
КрТЗ 77. к&4 кре2 78. Кре4.
Чорні здалися.
40. 	Каталонський початок
Н. РАШКОВСЬКИЙ (Курган) —
О. БІЛЯВСЬКИЙ (Львів)
48-й чемпіонат СРСР, вища ліга
Вільнюс, 1981
Гросмейстер Д. Бронштейн у
журналі «Шахс» (Рига) писав:
«Останніми роками великих
спортивних успіхів досяг О.
БІЛЯВСЬКИЙ. Це плоди його виняткової
працездатності під час гри,
постійних пошуків нових шляхів у
дебюті під час домашньої
підготовки, зрослої майстерності в
найрізноманітніших ситуаціях. На
старті 48-го чемпіонату йому не
щастило, та я з симпатією
спостерігав, з якою впертістю
львівський гросмейстер шукав кожен
окремий хід, прагнучи всупереч
усьому пробитися у вищі рядки
таблиці. Напередодні останнього
туру він практично вже
забезпечив собі місце у вищій лізі
наступного чемпіонату, а у випадку
виграшу за певних умов міг
поділити перше місце...» Слід
відзначити, що до перемоги прагнув
і Н. Рашковський — лише вона
зберігала за ним місце у вищій
лізі. Ясно, що поєдинок склався
захоплююче. А в підсумку
турніру золоті медалі СРСР було
вручено О. Білявському і
дебютантові Л. Псахісу (Красноярськ).
Так львів’янин удруге став
чемпіоном СРСР.
5'
131

I. КЇЗ КЇ6 2. с4 еб 3. ₽3 (15
4. <14 ас 5. Сг2 с5 6. Фа4+ Кеб
7. 	0—0 С(17 8. де.
У шахових композиторів таке
розташування пішаків, як у цій
позиції на лінії с, має
напівжартівливу назву — «спина до
спини». А якщо без жартів, то білі,
обравши саме цей план,
демонструють намір зберегти і
збільшити дебютну перевагу з
мінімальним ризиком. Після
розчищення двох ліній у них є один
невеличкий, та вагомий плюс —
активніший королівський слон.
Тому чорним доводиться
відкласти агресивні заміри на неви-
значений час. Найкращий шлях
до зрівняння шансів — 8. ...С : с5
9. 	Ф : с4 Фе7 з подальшим
завершенням мобілізації сил. Але Бі-
лявський хоробро вирішує
поборотися за ініціативу.
8. 	...Ке5! 9. Фс2 К:ЇЗ+ 10. С:
ЇЗ Фс8 11. СеЗ.
Гросмейстер Рашковський іде
найпринциповішим шляхом. Річ
у тім, що «малою кров’ю» тут
переваги вже не втримаєш —
розмін коней відкрив ферзевому
слону чорних можливість вийти на
сб, після чого білі втрачають
свою маленьку перевагу — тиск
по великій діагоналі. Тепер у них
такий план: якщо поталанить,
завоювати пішака на с4, свого ж
на с5 уберегти. Зараз, на перший
погляд, брати на с5 чорним
невигідно.
II. ...С : с5!
Білявський, далекоглядно
оцінивши ситуацію, іде назустріч
суперникові.
12. 	С:Ь7 Ф:Ь7 13. С : с5.
Здається, перевага білих
визначилася — у вигляді сильної
132
позиції іншого слона, який
перешкоджає короткій рокіровці
чорного короля, а довга йому тут
явно не до душі. Ще й пішак с4
залишається об’єктом для атаки.
Та Білявський відчайдушно
бореться за його життя і
винахідливо починає створювати загрози
білому королю.
13. ...Тс8!
«Справжній гросмейстерський
хід,— писав Д. Бронштейн.—
Кожен з нас, глядачів, неодмінно
зіграв би 13. ...Фс15 14. Ь4 Ссб
15. ЇЗ 0—0—0, нібито
спростовуючи задум білих. Однак після
16. КсЗ атака чорних
відбивається».
14. СаЗ Ь5.
Починаючи розхитувати
схованку білого короля.
15. Ь4 Фе4!
Ще один «справжній
гросмейстерський хід». Спроби негайно
продовжувати активні дії на
королівському фланзі передчасні
(скажімо, 15 ..^5 16. ФсЗ!), для
цього в позиції ще немає
достатніх передумов. Пропонуючи
розмін ферзів, Білявський ставить
суперника перед нелегким
вибором: або перейти в ендшпіль з
різноколірними слонами, де
шанси білих на виграш мінімальні,
або залишити чорного ферзя на
сильній центральній висоті і
продовжувати свої атакуючі спроби.
16. Ф(12.
Хіба для того білі з самого
дебюту споруджували атакуючу
позицію, щоб тепер давати відбій?
В їхній уяві вимальовується
перспектива дати мат на е7. А щодо
зростаючої активності чорних
фігур, то хіба варто її страхатися,
поки вони не в змозі з’єднати

тури і змушені турбуватися про
долю свого короля?..
І все ж рішення Рашковського,
цілком виправдане з точки зору
його турнірного становища, було
«з піднесенням зустрінуте» його
суперником, який відтак дістав
змогу здійснити задуману
передислокацію фігур і захопити
ініціативу.
16. 	...Ссб 17. ІЗ Фе5 18. Крї2.
Простіше було захистити
пішака шляхом 18. С66, але після
18. 	...ФЇ5 білим довелося б уже
оборонятися від загрози. 19. ..Тд8!
18. ...Т68!
«Винятково сильний маневр,
що робить честь чемпіонові
країни. Здавалося б, чорні втрачають
темп, а фактично вони
поліпшують позиції своїх фігур. Біляв-
ський збагнув основне —
суперник ні в якому разі не мінятиме
ферзів, бо хоче використати
батарею Ф 4“ С по діагоналі аЗ—Ї8.
За таких умов атакувати легше»
(Д. Бронштейн).
19. ФЬ4 Т67 20. Таї.
Щодо цього ходу думки
коментаторів розійшлися. Д.
Бронштейн (у журналі «Шахс»):
«Білі не бажають пасивно
захищатися і знаходять дотепний
ресурс». Гросмейстер С. Макаричев
(«Шахматьі в СССР»): «Серія
відповідей білих була єдино
можливою... Перший же їхній
«самостійний» хід виявляється
вирішальною похибкою». Хто ж
більше має рацію? С. Макаричев
рекомендує 20. К62 Фс14 Ч- 21. Креї
Фе5 з імовірною нічиєю. Але білі,
як незабаром з’ясується,
втратили шанси на порятунок не в цей
момент партії, а пізніше.
20. 	...а5 21. Феї.
Заслуговувало на увагу і
21. 	ФсЗ ФЇ5 22. Т : 67!? Ке4 +
23. Крё2 К: сЗ 24. Те7+ Крї8
25. 	К:сЗ Крє8 26. Тсії,
загрожуючи 27. Т66 з переслідуванням
слона, і хоча в білих лише тура
і кінь за ферзя, Їхні контршанси
не можна недооцінювати.
Головне — входили в бій фігури
їхнього ферзевого флангу.
21. ...ТЬ6!
У гострому обопільному
цейтноті Білявський винахідливо
нагнітає напруження, ставлячи
перед суперником складні
проблеми. Спокусливим здавалося
21. ...§5, та шляхом 22. Т : 67 К :
67 23. ФсЗ! білі відбивали
загрози.
22. Т : 67.
Ще не можна 22. КсЗ через
22. ...Кё4 + ! 23. Кр£І ФеЗ +
24. Кр£2 ТІ6 із загрозою 25. ...Т :
ЇЗ! (не гірше і рекомендоване
Д. Бронштейном 24. ...ТдЗ!).
22. ...К&4 + !
Гарний проміжний удар. Не
можна тепер 23. fgTf64- 24. Кр§1
ФеЗ+ 25. КрЬ2 ТЇ2 + з
розгромом.
23. КрН.
Дивна річ: хоч у чорних усі
бойові одиниці — у грі, а білі й
досі грають без ферзевого
флангу, обороноздатність їхньої
позиції ще досить чимала. С.
Макаричев пише, що 23. Кр§ГІ ФеЗ +
24. 	КрГІ Кр : 67 25. К62 ТЇ6
26. 	Тсії Крс8 27. Кр&2 Фс14
надавало чорним вирішальну атаку,
та зробимо ще один хід —
28. 	КПІ, і білі тримаються.
23. 	...С : (17.
С. Макаричев вважає, що
натомість чорні вигравали шляхом
23. 	...КеЗ+, але після 24. Крї2
133

С : 67 25. Ф62 знову не видно
шляхів продовження атаки.
Приміром, 25. ...КЇ5 26. 14 з
наступним 27. КсЗ! тощо.
24. 	е4 ФЇ6 25. Кре2?
Отут уже коментатор С. Мака-
ричев має рацію, зазначаючи, що
лише 25. Кр§2! дозволяло білим
захищатися (програвало як
25. К62 сЗ!, так і 25. Фе2 Ке5
26. К62 Т§6 27. Кре2 Ф: Ь4
28. КП К63 29. ФеЗ е5 і ЗО ...СЬЗ).
Він наводить варіанти: 25. ...Кеб
26. ФІ2 Т§6 (або 26 ...К63
27. Фа7! Ке1+ 28. КрГ2 Кс2
29. е5! Ф68 ЗО. Фс5 ТЬ8 31. К62
і 32. К : с4) 27. К62 сЗ 28. Фс5,
з якими слід погодитися.
25. ...Ф64!!
Нарешті Білявський дочекався
нагоди завдати вирішального
удару. Білі змушені прийняти
жертву коня, відкриваючи лінію
ворожій турі, внаслідок чого
їхній король потрапляє під матову
атаку.
26. 	їг ТЇ6! 27. К62 Ф63 +
28. 	Крсії Са4 + !
Білі здалися.
Львівський гросмейстер здобув
ще чимало гучних перемог, поки
ця книжка готувалася до друку...
Читачі, певно, вже знають, що він
став учасником змагань
претендентів на першість світу.
Андріан Михальчишин (Львів,
«Авангард»). Нар. 1954.
Міжнародний гросмейстер з 1978.
Чемпіон світу серед студентів
1977 у складі збірної СРСР,
чемпіон світу в складі молодіжної
збірної СРСР 1980, призер
1978 (II).
Учасник матчів збірних СРСР
і Югославії 1973 (в юнацькому
складі), 1977 (матч молодіжних
складів).
У складі збірної України —
переможець VII Спартакіади
народів СРСР 1979, призер
Всесоюзної Олімпіади 1972 (III), VI
Спартакіади народів СРСР 1975 (II).
У складі збірної ДСТ
«Авангард» — переможець розиграшу
Кубка СРСР 1978, призер 1980
(II).
Призер чемпіонату України
1977 (III).
Учасник турнірів вищої ліги
чемпіонату СРСР 1978, 1981,
турнірів першої ліги 1978, 1979, 1981.
Кращий результат — у першій
лізі 1981 (И—IV).
Переможець першості СРСР
серед молодих майстрів 1977,
призер 1975 (III).
Виступи в міжнародних
турнірах: Сен-Жемм, Франція
(юнацький) 1973 (І—II), Одеса
(молодіжний) 1973 (III—V), Люблін,
Польща (турнір майстрів) 1976
(III—IV), Печ, Угорщина 1976
(II—IV), Печ (І), Рим (І—II)
1977, Врнячка Баня, Югославія
(І—II), Приморсько, Болгарія
(VI—VII) 1978, Копенгаген (V—
VI), Лейпціг (І—II) 1979, Баку
(III—IV), Копенгаген (І—II),
Тбілісі (II—V) 1980, Сьєнфуегос,
Куба (II—III) 1981.
134

41. 	Англійський початок
А. МИХАЛЬЧИШИН (Львів) —
В. ЧЕХОВ (Москва)
7-а першість СРСР
серед молодих майстрів
Алма-Ата, 1977
Перший визначний успіх Ми-
хальчишина на всесоюзній арені
був не лише спортивним, а й
творчим. Якщо раніше він діяв
подекуди надто академічно, то
в цьому турнірі проявляв більше
здорової агресивності, не кажучи
вже про підвищення загального
класу. Всю шахову пресу країни
обійшла його партія з
екс-чемпіоном світу серед юнаків,
відзначена спеціальним призом як
найкраща у турнірі. Вона
зацікавила укладачів XXIII тому
«Шахового інформатора» —
офіційного органу ФІДЕ, що видається
в Югославії. Вони не лише
опублікували цю зустріч у своєму
виданні, а й рекомендували її
серед інших для референдуму
фахівців з метою визначення десяти
найцінніших для теорії партій.
І перемога Михальчишина над
Чеховим потрапила до цього
почесного списку. їй віддали свої
голоси гросмейстери М. Ботвин-
ник, Р. Бірн, Р. Кін, Л. Полуга-
євський, Ю. Разуваєв і В. Уль-
ман.
Ось ця красива партія.
1. с4 с5 2. КЇЗ КЇ6 3. КсЗ <15
4. с<1 К : <15 5. §3 Кеб 6. С&2 Кс7
7. Фа4 Ф67.
На природне 7 ...С67 білі, як
давно відомо, відповідають
8. Фе4!, надійно запобігаючи
ходові е7—е5. Ферзь у центрі в
даній ситуації стоїть активно і
надійно.
8. 	0—0 £б.
У цьому варіанті чорні можуть
пов’язувати свої надії лише з
активністю на ферзевому фланзі.
Про 8. ...е5? не може бути й
мови, приміром, 9. аЗ 16 10. еЗ Се7
11. 	Тбі ТЬ8 12. 64 еб 13. еб Ь5
14. 	Фс2 сб 15. 04!, і позиція
чорних через відсталість у розвитку
та численні слабкості не
справляє приємного враження
(Ульман— Маріотті, Маніла, 1976 р.).
9. 	Фс4 Ь6 10. Ь4 С&7.
Пішак Ь4 — недоторканий:
10. ...К:Ь4? 11. Ке5! або 10. ...сЬ?
11. К§5 Ке5 12. Ф : Ь4 заслуговує
на увагу і 12. ФІ4) 12. ...ТЬ8
13. 	64 з наступним 14. Фс4 і
подвійним ударом на сб і Ї7!
11. Ьс Ь5.
Виникла теоретична позиція, в
якій чорні, як вважали, мають
хорошу гру. Як грати білим?
Відійти ферзем — тоді чорні ходом
12. ...Ь4 дістануть контргру на
ферзевому фланзі. Приміром,
12. ФЬЗ Ь4 13. К§5 0—0 14. Фа4
СЬ7 15. ТЬ1 Каб! і чорні відігру-
ють пішака з обороноздатною
позицією.
12. Фе4!
Новинка Михальчишина. У
білих виявляється сильна батарея
по діагоналі Ы—а8. Тепер чорні
змушені пустити в хід свою
загрозу, інакше не матимуть
компенсації за тиск суперника в
центрі.
12. ...Ь4.
Якщо спершу 12. ...15, то після
13. ФЫ! Ь4 14. Ка4 С:аІ 15. Ф :
аі 0—0 16. Ке5! К:е5 17. Ф : е5
чорні потрапляють під сильну
атаку. В жертві тури за слона —
тактична суть новинки
Михальчишина.
13. К&5 СЬ7.
135

Програє 13. ...Ьс 14. Ф : сб с<і
15. 	С : 42 С : аі 16. Т : аі ТЬ8
17. 	04!
14. ТЬІ Ьб?
Вирішальна похибка, тоді як
після 14. ...О—0 15. К45 Каб
чорні могли ще чинити опір.
Наприклад, 16. 44 И6, потім 17. ...еб,
відігруючи пішака. Втім,
передбачити репліку білих було не так
легко. Здавалося б, кінь мусить
відійти, після чого чорні
спокійно займуться пішаком с5...
15. Т:Ь4!
Логічний розвиток плану
білих — аби покласти край
контргрі чорних на ферзевому фланзі,
нехай і ціною матеріальних втрат.
Жертва якості має чисто
позиційний характер.
15. 	...К:Ь4 16. Ф:Ь7 Ие 17. Ф :
Ь4 Тс8 18. сб Феб.
Полегшує завдання суперника,
дозволяючи йому негайно ж
мобілізувати центральні пішаки.
Правда, шляхом 18. ...Ф44 цьому
можна було перешкодити лише
тимчасово, і після 19. ФаЗ білі,
маючи за якість два пішаки (у
перспективі — зв’язані прохідні),
підтримані двома слонами,
мали б виграти.
19. 	44 Ф^4 20. Т41 Ї5.
У випадку 20. ...О—0 чорні
програвали поступово, тепер же
їхній король потрапляє під
стрімку атаку.
21. 	ЬЗ ФЬ5 22. Фс4 £4 23. Ь4
ФЬ7 24. СЇ4 Ф£8 25. К45!
Це не єдиний шлях до
перемоги, але білі готують ефектний
фінал.
25. 	...Кеб 26. с7 Крї7.
На 26. ...К : Ї4 білі мали в
своєму розпорядженні проміжний шах
на сб з швидким розгромом. Але
136
тепер, здається, чорні трохи
консолідували свої сили.
Найкоротший і найкрасивіший
шлях до виграшу. В головному
варіанті комбінації білі
жертвують ферзя — 27. ...Т : с7 28. Ф :
е6 + ! Кр : еб 29. С45+ і дають
мат наступним ходом. А в разі
27. 	...аЬ вирішує просто 28. С45!
Чорні здалися.
42. 	Ферзевий гамбіт
А. МИХАЛЬЧИШИН (СРСР) —
В. РАЇЧЕВИЧ (Югославія)
Врнячка Баня, 1978
П’ять партій підряд на фініші
довелося виграти львів’янину,
щоб одержати другий
гросмейстерський бал і стати одним із
тріумфаторів турніру. Наводимо
один з цих поєдинків, коментар
до якого переможець одразу по
приїзді продиктував автору
книги телефоном.
1. КЇЗ 45 2. с4 еб 3. 44 Кїб
4. С£5 КЬ47 5. еЗ сб 6. КЬ42.
Цей розвиток коня, звісно, аж
ніяк не сильніший ніж
звичайний— на сЗ. Та він має свої
нюанси.
6. 	...Се7 7. С43 0—0 8. 0—0 Ьб
9. 	СЬ4 Ьб 10. Фе2 СЬ7 11. Тасі
с5 12. ТЇ41 с4 13. К: 44 Ке5
14. 	СЬІ!

Білі не могли б зробити цього
ходу, якби їхній кінь стояв тут
не на 62, а на сЗ... Тим часом
скромний, на перший погляд,
відступ слона — наче відтягнута
тятива з гострою стрілою. На це
вчасно не зважили чорні,
спокусившись передчасною диверсією.
14. 	...Саб?
і
'Ш
Ж
Ж!
ж
■
■
д
ц
А
в
і
■
Ш
■
і
и
ш
9
й
о
■
■
й
в
■
й
■
ИР
і
Ц
Д
цо
Важко зразу збагнути, чому
такий природний, здавалося б,
випад — похибка. Хіба білі не
змушені зараз захищатися
шляхом 15. ЬЗ, після чого чорні
можуть ізолювати пішака с4?
15. 14! К:с4.
Якщо чорні відхиляють жертву
пішака шляхом 15. ...Ке67, то
після 16. Кеб! Фе8 17. е4! їм не
позаздриш.
16. К:с4 Тс8.
Тепер ясно, що в разі 16. ...С :
с4 17. Т:с4 6с 18. Фс2 §6 19. К:
еб! націлена стріла білих влучить
у самісіньке «яблучко». Але й
хід партії не перешкоджає
ударові на еб.
17. С : 16 С : 16 18. Фс2 §6 19. К:
еб! Фе7 20. К: 18 Т : с4 21. ФсІ2
Кр : 18 22. Т : с4 <1с 23. е4.
У білих уже вирішальна
матеріальна та позиційна перевага.
23. 	...Фс5+ 24. КрЬІ СЬ7 25. е5
Се7 26. 15 Ф:е5 27. 1г С£5
28. 	ФЬ4+ Кр?7 29. Ф:с4 18
ЗО. 	ФсіЗ! КрИ8 31. Ф(І4!
Найчіткіше рішення: в
ендшпілі чорні зовсім беззахисні.
Незабаром вони здалися.
Олександр Чернин (Харків,
«Буревісник»). Нар. 1960.
Міжнародний майстер з 1980.
Чемпіон Європи серед юнаків
1980. Призер чемпіонату світу
серед юнаків 1979 (II).
Призер чемпіонатів СРСР
серед юнаків 1977 (II), 1978 (III).
Учасник турніру першої ліги
чемпіонату СРСР 1981.
Переможець розиграшу Кубка
СРСР 1980 в складі збірної ДСТ
«Буревісник».
Виступи в міжнародних
турнірах: Амстердам (турнір
майстрів) 1980 (І), Сьєнфуегос (II—
III) 1981.
43. 	Голландський захист
Р. ЕРНАНДЕС (Куба) —
О. ЧЕРНИН (СРСР)
Меморіал Капабланки
Сьєнфуегос, 1981
Харків’янин Олександр Чернин,
ставши віце-чемпіоном світу і
чемпіоном Європи серед юнаків,
з успіхом виступив і у ряді інших
міжнародних змагань. Особливо
варто відзначити його гру на
турнірі пам’яті Капабланки, де склад
учасників був найсильнішим за
останні роки — семеро
міжнародних гросмейстерів, шестеро
міжнародних майстрів і один
національний майстер. Молодий
харків’янин не лише розділив дру-
гий-третій призи, а й показав
результат, близький до
гросмейстерського. Його ігровий почерк
ще перебуває в стадії
формування, та вже має примітні риси.
137

«Я намагаюся, як правило,
атакувати в позиціях, близьких до
нічийних,— виграти тут, правда,
важче, ніж у гострому
становищі, та в разі невдачі втрачаєш
лише пів-очка,— говорив Чернин
в одному з інтерв’ю.— Дуже
допомагає мені вивчення партій
Карпова, Альохіна, Фішера, Пет-
росяна»... Характерною для
творчості Чернина є і ця партія з
відомим міжнародним
гросмейстером.
1. с4 Ї5 2. с14 КЇ6 3. КІЗ
4. &3 С§7 5. С&2 0—0 6. 0—0 (16
7. 	КсЗ Фе8?!
Цей хід типовий для
популярних варіантів голландського
захисту, де чорний слон виходить
на е7 чи (16. Тоді ферзь через е8
переходить на И5. У
ленінградському варіанті такий хід —
відносно нове слово. Звичайні
продовження тут — 7. ...Кеб, 7. ...сб,
7. ...еб. У першому випадку чорні
відразу загрожують е7—е5, у
двох інших — готують цей хід
шляхом Фс18—с7 або Фс18—е7.
Звідси зрозуміла перша ідея ходу
в партії. Друга полягає в
підтримці (після того, як білий
пішак з’явиться на 65, а чорний —
на с5) просування Ь7—Ь5.
8. 	(15.
Так, цим ходом білі практично
перешкоджають е7—е5 і
змушують суперника до інших дій.
8. ...Каб.
Ясно, що тут 8. ...е5 9. де С : еб
10. 	К64 неприйнятне для чорних.
9. Кй4 С67 10. е4.
Програмний хід білих проти
голландського захисту —
вважають, що здійснювати його, як
правило, вигідно. Та в який
момент? Заслуговує на увагу спер-
138
шу 10. Се5, маючи на меті
розмін на Ї6 і е2—е4 з наступним
взяттям на е4 конем. Правда,
чорні діставали двох слонів,
зате білі могли б якнайшвидше
організувати тиск по лінії е.
10. 	...їе 11. К:е4 К:е4 12. С:
е4 сб.
Чорні ретельно готують сб—с5.
Одразу 12. ...с5 їм могло не
сподобатися через 13. Кеб С : еб
14. 	де, і в білих ініціатива на
білих полях. А тепер 13. Кеб С : еб
14. де Кс5! до душі лише чорним.
13. 	СеЗ.
Цей слон, якого білі не
розміняли, довго ще не знаходитиме
собі зручного місця. Тут він
заважає власній турі діяти по
лінії е.
13. ...Кс7 14. Ф(І2.
А це вже передає ініціативу
супернику. Слід було вжити проти
запланованого чорними підриву
заходів—14. ТЬІ с5 15. Ке2 Ь5
20. ЬЗ! До речі, перешкодити
йому ходом 14. а4? було
неможливо, бо після 14. ...с5 і 15. ...С : Ь2
білі просто втрачали пішака.
14. ...с5 15. Ке2 Ь5 16. сЬ СЇ5!
Дотепний прийом, який
дозволяє чорному ферзю відразу
проявити активність, повністю
виправдуючи свій ранній вихід у
дебюті.
17. 	С&2.
Ясна річ, білі не можуть
уберегти пішака Ь5 без того, щоб
не втратити пішака 65.
17. 	...Ф :Ь5 18. КсЗ Ф63!
В ендшпілі білим доведеться
повністю переключитися на
оборону.
19. 	ТЇ61 Ф : 62 20. Т : 62 Ь6
21. Тсі ТаЬ8 22. СН С67 23. Сс4
ТЬ4 24. ЬЗ ТЇЬ8 25. аЗ?

Ніщо так не псує позицію в
ендшпілі, як необов’язковий хід
пішаком — істина, відома всім з
часів В. Стейніца.
25. ...Т: ЬЗ!
Це навіть важко назвати
жертвою — чорні дістають за якість
пішака, потім і другого при двох
слонах: що ще потрібно для
перемоги?
26. С : ЬЗ Т : ЬЗ 27. Ке2 а5.
Чернин грає дуже обережно.
Можна було й 27. ...Т : аЗ, та він
не хотів надати суперникові
такий шанс в обороні, як розмін
тур чи слонів шляхом 28. С64,
і якщо 28. ...СЇ8, то 29. Таї!
28. Ссі4! СЇ8! 29. ТЬ2 а4.
Тепер білі не можуть
урятувати пішака 65, відтак їм
доведеться мати безнадійну справу зі
зв’язаними прохідними...
ЗО. Т : ЬЗ аЬ 31. ТЬІ с4 32. Тсі
К : 65.
Йдучи на цей варіант,
кубинський гросмейстер, мабуть, лише
тепер помітив, що на 33. Т: с4
буде 33. ...СЬ5!
Білі здалися.
З творчості шахісток УРСР
У цьому розділі читач
познайомиться зі зразками творчості
шахісток України, які досягали
найвизначніших успіхів у
міжнародних, всесоюзних і
республіканських змаганнях.
44. 	Шотландський гамбіт
О. МОРАЧЕВСЬКА (Москва) —
А. ВІТКОВСЬКА (Вінниця)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Іскра»
Звенигород, 1951
Серед представниць старшого
покоління українських шахісток
виділялася Антоніна Вітковська,
інженер-економіст за фахом.
Вона була фіналісткою чемпіонатів
СРСР 1957, 1959 і 1960,
призером першостей України 1954,
1955, 1957 і 1959, призером
командного чемпіонату СРСР
1955 в складі збірної УРСР.
У турнірі «Іскри» вінничанка
стала переможницею, випередивши
чемпіонку світу Л. Руденко.
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. 64 еб
4. Сс4 СЬ4 + .
Надійніше 4. ...Щ6, переходячи
до захисту двох конів.
5. сЗ 6с 6. Ьс.
У дусі гамбіту було 6. 0—0!
6. ...Са5 7. 0—0 Ь6 8. Ф65 Фе7
9. 	е5 Феб 10. ФЬ5 аб 11. ФЬЗ Ф§6
12. 	СаЗ К&е7 13. К64 Ь5 14. Се2
СЬ7!
Правильна оцінка позиції:
небезпечно було брати другого
пішака шляхом 14. ...К : е5 через
15. С : е7 Кр : е7 16. Ф65, і
король чорних потрапляє під
напад. Вони готують довгу
рокіровку.
15. К:с6 К:с6 16. ЇЗ?
Чинити опір можна було після
16. «3.
16. ...СЬ6+ 17. КрЬІ К: е5
18. 	Теї 0—0—0 19. К62 К63
20. 	С : 63 Ф : 63 21. Табі ТЬе8!
139

Пропонуючи жертву якості,
щоб не поступатися лінією е.
22. 	Се7.
22. ...Т : е7!
Не потрапляючи в пастку —
22. 	...02? 23. Ке4!
23. Т:е7 С65 24. ФаЗ Себ
25. Ф : а6+ КрЬ8.
Все це добре розраховано
вінничанкою — білі фігури втратили
взаємодію і не можуть
протистояти контрнаступу чорних.
26. 	ФаЗ КрЬ7 27. Феї Ф<16
28. Т: еб де 29. §3 СеЗ! Білі
здалися.
45. 	Сіціліанський захист
Н. ВОЙЦИК (Москва) —
Н. РУСИНКЕВИЧ (Донецьк)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Спартак»
Пярну, 1954
Ніна Іванівна Русинкевич була
чемпіонкою України — 1958 і
1968, виступала в фіналі
першості країни 1968. В її активі —
золота медаль командного
чемпіонату СРСР 1954 (у складі
збірної «Спартака»).
Ця партія була зіграна між
майбутніми переможницями
турніру.
1. е4 с5 2. КЇЗ <16 3. 64 КТ6
4. КсЗ сд 5. К: <14 £б 6. 13 С^7
7. 	СеЗ 0—0 8. Ф62 Кеб 9. 0—0—0
65 10. К: сб.
Такий порядок ходів відкриває
чорним ширший вибір планів,
ніж 10. еб К : 65 11. К:с6 або
11. 	Ке4.
10. 	...Ьс 11. еб Фа5?!
Об’єктивно цей хід не
сильніший від звичайного 11. ...К : 65,
але для необізнаного суперника
може стати неприємною
несподіванкою.
12. 	6с Себ 13. аЗ ТЇ68 14. Фе2
Т: 61 + 15. Ф:61 Т68 16. Фе2?
Після 16. С63 ТЬ8 17. С64! білі
могли відбити атаку, бо
форсували розвиток фігур.
16. ...К65 17. К: 65 Ф: 65
18. с7.
І на 18. Ф63 вирішував той
самий удар.
18. ...С:Ь2 + ! Білі здалися.
46. Сіціліанський захист
Б. ВАЙСБЕРГ (Київ) —
О. семенова-тян-шанська
(Ленінград)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Труд»
Кавголово, 1954
Берта Йосипівна Вайсберг сім
разів вигравала чемпіонати
республіки, вперше — 1935,
востаннє— 1959. Виступала в п’яти
чемпіонатах СРСР, найкращий
результат—1950 (IV—V місця),
У цій партії киянка грала з
майбутньою переможницею турніру
140

(до речі, онукою відомого
вченого і мандрівника П. Семенова-
Тян-Шанського).
1. е4 с5 2. КЇЗ (16 3. (14 С(1 4. К:
(14 КЇ6 5. КсЗ еб 6. СЬ5 + .
Це продовження не ставить
перед чорними складних завдань.
6. 	...С(17 7. С:(17+ КЬ: (17
8. 	С&5 С^7 9. Ф(І2 0—0.
Обережніше 9. ...116 або 9. ...Фа5,
бо тепер білі розвивають атаку
на королівському фланзі.
10. 	114 Те8 11. СН6 018 12. Ь5!
Фа5 13. 14. 0—0—0 Тас8
15. 	ТЬЗ Тс4 16. Такі! К:е4?
Ще можна було чинити опір
після 16. ...Т : сЗ.
17. 	08!
Типовий для подібних позицій
удар.
17. 	...С : (14 18. ТЬ8+ ! Чорні
здалися.
47. 	Закінчення партії
Т. КРЮКОВА (Київ) —
Т. ЗАТУЛОВСЬКА (Баку)
Півфінал 16-го чемпіонату СРСР
Київ, 1956
Тетяна Крюкова (Махиня)
блискуче виграла цей турнір
(12 очок з 15!) і втретє стала фі-
налісткою. Вона виступала в
фіналах першості СРСР чотири
рази; найуспішніше— 1952, коли
розділила восьме і дев’яте місця.
Тричі була призером чемпіонатів
України— 1951, 1959 і 1962. У
цій партії Т. Крюкова взяла гору
над майбутнім гросмейстером.
За такої невеликої кількості
фігур важко уявити собі, що
чорний король потрапляє під
матову атаку.
51. 	Те7 + ! КрЬб 52. ТЇЇ7 ТЬ8
53. 	^4!!
Дуже красиво. Негайне 53. КЇ6
нічого не давало внаслідок
53. 	..^5! А тепер чорні
беззахисні.
53. 	...1і£ 54. КЇ6 &5 55. Ь5!
КаЗ+ 56. КрЬІ Т:Ь2+ 57. Краї.
Чорні здалися.
48. 	Закінчення партії
Л. ЯКІР (УРСР) —
К. СКЕГІНА (РРФСР)
II Спартакіада народів СРСР
Москва, 1959
Інженер-конструктор з Києва
Любов Якір виграла шість
чемпіонатів республіки у період з
1947 по 1954, сім разів виступала
в фіналах чемпіонатів СРСР
(найкращий результат — дев’яте-
одинадцяте місця 1958 року). На
Спартакіаді 1959 стала
бронзовим призером у складі збірної
УРСР.
141

30. к : <16! ТІЇ8.
Не рятувало й ЗО. ...ТЇ631. Ке4,
виграючи ще одного пішака.
Тепер вирішує комбінація з
жертвою тури і коня.
31. Т:Ь7 + ! Т:Ь7 32. Ф :§6 +
КрЬ8 33. КЇ7 + ! ТИ : Ї7 34. Ф1164-
і мат наступним ходом.
49. 	Французький захист
О. МАЛИНОВА (Київ) —
К. СОПРОВСЬКА (Москва)
Півфінал 19-го чемпіонату СРСР
Рига, 1959
Лікар-рентгенолог Олена
Малинова першою з шахісток
України стала майстром спорту
(1962). Вона шість разів грала
у фіналах першості СРСР, тричі
була чемпіонкою УРСР— 1957,
1960, 1962.
1. е4 еб 2. <14 <15 3. КсЗ СЬ4
4. С<13.
Складніші завдання перед
чорними ставить 4. е5.
4. ...с5 5. е<1 Ф : <15 6. С<12 С : сЗ
7. 	С : сЗ с<1 8. С : <14 Ф : §2.
У цьому гамбітному варіанті
ленінградського майстра П. Кон-
дратьєва теоретичним
продовженням вважається 9. ФЇЗ.
Киянка обирає експериментальний
план з жертвою тури.
9. Ф<12?! Ф : їй.
142
Можливо, точніше спершу
форсувати розвиток фігур — 9. ...Кеб
10. 0—0—0 Сб7!
10. 0—0—0 КЇ6.
Після 10. ...Ф§2 11. СЬ5+
атака білих гарантує їм принаймні
нічию. Тепер у разі 11. С : Ї6
Фб5! чорні можуть захищатися.
і
■
1
■
в
і
і
■
1^0^
я
я
в
я
и
и
■
і
■
■
й
■
й
я
н
■
в
д
ИР
и
11. 43! КЬ<17?
Краще 11. ...Кеб, бо тепер
чорні так і не встигнуть розвинути
свій ферзевий фланг.
12. Ф42! Ке4 13. Ї£ Ф(15
14. КрЬІ 0—0 15. ФЬ4 Ї5 16. гї еї
17. КЬЗ!
Атака білих розгортається
сама собою.
17. ...Ке5 18. С:е5 Ф: е5
19. К§5 Ь6 20. Сс4+ КрЬ8
21. КЇ7+ Т: Ї7 22. Ф<18 + ! КрЬ7
23. С : Ї7 Ь5 24. Ф?5 ФЇ6 25. Ф :
Ь5+ ФЬ6 26. Се6 + ! і мат
наступним ходом.
50. 	Закінчення партії
А. ІВАНОВА (Болгарія) —
Л. ІДЕЛЬЧИК (Україна)
Матч Україна — Болгарія
Київ, 1964
Харків’янка Любов Ідельчик
чотири рази виступала в
фіналах першості СРСР, причому
двічі входила до першого десятку
(1958 і 1966), двічі була
чемпіонкою України — 1963 і 1969.

13. ...Фе8!
Нестандартний маневр. Ферзь
уникає протистояння з білою
турою і водночас готується до
виходу на королівський фланг,
куди йому відкриє шлях пішак Ї7.
14. Ке5 Ї6 15. ЇЗ?
Йдучи назустріч планам
суперниці... Краще було 15. КсІЗ!
15. ...їе 16. їе ФИ5!
Білий король потрапляє під
атаку.
17. 	еб е65 18. сб е(1 19. еб Ссіб
20. 	КЇЗ С : <15 21. ТИ Тае8 22. Са2?
Допускає вирішальну жертву
слона.
22. 	...С:Ь2 + ! 23. К : Ь2 Те2!
Якби слон іще стояв на Ь1,
можливо було б Ф: 117 + 1
Тепер же білі змушені віддати
ферзя.
24. 	Т: 18+ Кр : ї8 25. Тї 1 +
Кре7 26. Ф:е2+ Ф : е2 27. ТЇ2
Фе1+ 28. КЇ1 сб 29. С : 64 Кс5
ЗО. С : £7 С : ЬЗ, і чорні виграли.
51. 	Індійський захист
Т. МОРОЗОВА (Львів) —
К. ЗВОРИКІНА (Мінськ)
Командний чемпіонат
Збройних Сил СРСР
Одеса, 1965
Представляючи Львів, Тетяна
Морозова чотири рази виступала
в фіналах першості СРСР, 1970
стала чемпіонкою України. З
1976 мешкає в Одесі. В
чемпіонаті СРСР досягла свого
найбільшого спортивного успіху —
п’яте місце. На міжнародному
турнірі в Одесі 1980 була шоста.
Переможниця розиграшу Кубка
СРСР 1978 в складі команди
«Авангард».
I. 64 еб 2. с4 С&7 3. КсЗ 66
4. £3 Кеб 5. еЗ С67.
Початок ризикованого плану —
чорні починають активні дії,
надто відстаючи в розвиткові фігур.
Краще було готувати коротку
рокіровку.
6. 	С&2 Фс8 7. К65 е5 8. Ке2
К68 9. 0—0 сб 10. КбсЗ СИЗ?
Ще не пізно було
потурбуватися про мобілізацію королівського
флангу. Тепер білі захоплюють
ініціативу.
II. Ке4! СЇ8 12. 6е С:£2
13. 	Кр : £2 6е 14. 14!
Згідно з правилом: маєш
перевагу в розвиткові — відкривай лінії!
14. 	...Феб 15. Фс2 Се7 16. їе
експозицією в сюжеті цього
поєдинку перед надзвичайно
видовищним кульмінаційним
моментом.
21. КЇ5 +!
143

Логічною розв’язкою була б
після 21. ...£І 22. Ф&5 + Крї8
жертва ферзя —23. ФЬ6 +1! і мат
наступним ходом. Або 21. ...Крї8
22. 	ФЬб+П з тим самим
фіналом. Та чорні відразу здалися.
52. 	Французький захист
О. АНДРЄЄВА (СРСР) —
Л. ЖИВКОВИЧ (Югославія)
Київ, 1967
Харків’янка Ольга Андрєева
першою серед шахісток України
здобула титул міжнародного
майстра (третій-четвертий призи на
турнірі в Києві 1967).
Чотириразова чемпіонка України, вона
тричі виступала в фіналах
першості СРСР. Найкращий
результат— п’яте — восьме місця 1972.
Призер IV Спартакіади народів
СРСР 1967 у складі збірної
України.
1. е4 еб 2. <14 <15 3. е5 сб 4. сЗ
Кеб 5. КЇЗ ФЬ6 6. аЗ С(17.
Сучасна теорія віддає
перевагу продовженню 6. ...с4 (див.
партію 71).
7. Ь4! сЬ 8. сЬ.
Цікаво, що ця позиція
зустрічалася ще в минулому столітті.
Так, у третій партії матчу 1872
між братами Паульсенами
молодший з них, Луї, зіграв тут
8. 	...К§е7, але після 9. КсЗ КЇ5
10. Ка4 Фс7 11. СЬ2 Се7 12. Тсі!
Вільфрід Паульсен дістав
очевидну територіальну перевагу і
в дальшому красиво переміг.
У такому ж дусі проходила й ця
зустріч.
8. ...Тс8 9. СЬ2 К£е7 10. КсЗ
Кеб 11. Ь4 Ь5 12. Ка4 Ф(18 13. Кс5
Тс7 14. Тсі аб 15. £3 Се7 16. Се2
КЇ8 17. 0—0 еб.
144
У нелегкій позиції чорні
слушно прагнуть загострити гру.
18. 	1і£ С : е5 19. К:е5 Ф : е5
20. 	Кре2 Ь4 21. ТЬІ Кеб 22. К<13
Тс8 23. ТсЗ Кре7 24. Ссі ФЇ5
25. 	Кс5 Ье?
Вирішальна похибка. Чорні
йдуть на багатоходовий
форсований варіант, який білі
розрахували на один хід далі. Після
25. ...113+ можна було чинити
опір.
26. 	ТЇЗ!
Прекрасний проміжний хід.
Виявляється, що чорному ферзю
тісно — 26. ...ФЬІ 27. СдЗ веде до
втрати фігури. Втім,
югославська шахістка сподівалася на
контрудар.
26. 	...Т : Ь1 27. Ф : Ь1 ТЬ8.
28. СЬб!
Захист водночас із нападом.
Знову відступ ферзя після
28. ...Фс2 29. СдЗ призводить до
втрат. Альтернативи теж немає.
28. ...КЇ4+ 29. Т : Ї4 ФебЗО.ТЇб
Т:Ь6 31. Ф:Ь6 Ф : Иб 32. Т : Ь6.
Чорні здалися.
53. 	Сіціліанський захист
Л. МУЛЕНКО (СРСР) —
Г. ЕРЕНЬСЬКА (Польща)
Петркув-Трибунальський, 1975
Запорізька авангардівка Лідія
Муленко — міжнародний майстер

серед жінок з 1978.
Переможниця міжнародних турнірів у Петр-
куві-Трибунальському (Польща)
1975 і Галле (НДР) 1977. Фіна-
лістка першості СРСР 1974 і
1976. 	Чемпіонка України 1974
і 1976.
1. е4 с5 2. КЇЗ еб 3. d4 cd 4. К:
d4 Kf6 5. КсЗ d6 6. Cd3 Ce7
7. 	0—0 Кеб 8. КЬЗ 0—0 9. f4 аб
10. ФЇЗ Фс7 11. Cd2 Те8 12. Tael
КЬ4 13. е5 K:d3 14. cd Kd7
15. 	Kphl Kb8? 16. d4 Кеб 17. Ke4
Td8.
Чорні недбайливо поставилися
до розвитку свого ферзевого
флангу, і це дозволяє білим
жертвою пішака захопити
ініціативу.
18. 	f5! ef 19. ed C:d6 20. К : d6
Ф : d6 21. Cf4 ФЇ8 22. d5 Kb4
23. 	d6.
Цей потужний пішак розтинає
навпіл позицію чорних.
23. 	...Cd7 24. Kd4 а5 25. аЗ Кеб
26. 	КЬ5 Ьб 27. h4 а4 28. ФцЗ Kph7
29. 	Cd2 Те8 ЗО. Кс7 Т : еі 31. Т :
el Td8 32. СсЗ Сс8 33. h5 Cd7
34. Те2 Тс8 35. Kd5 Себ.
Чорні не знаходять доцільного
плану.
и
і
■
9
Ц|
и
і
НІ
щ
А
іі
4
ці
4
ж
НІ
цж
И
и
і
m
і
И
■
и
m
■
в
ш
ли
в
■
и
£
■
й
m
■
ии
Щ
Ці
ф
36. Т: еб!
Настав час для заключної
атаки.
36. ...fe 37. Фгб+ Kph8 38. Ф:
116+ Кре8 39. Ф:еб+ КрЬ8
40. 	116 КрЬ7 41. Ье Фd842.g8Ф + !
Чорні здалися.
54. 	Захист Каро-Канн
Л. СЕМЕНОВА (Київ) —
Л. ЗАЙЦЕВА (Москва)
36-й чемпіонат СРСР
Тбілісі, 1976
Киянка Лідія Семенова —
міжнародний гросмейстер серед
жінок з 1982. Чемпіонка СРСР
1978, бронзовий призер 1971.
Призер міжзонального турніру
першості світу 1982. Чемпіонка
України 1971. У складі збірної
України— переможниця VII
Спартакіади народів СРСР 1979,
чемпіонка СРСР 1981. У складі збірної
ДСТ «Авангард» — призер
командного чемпіонату СРСР 1971,
переможниця розиграшу Кубка
СРСР 1978. Переможниця
міжнародних турнірів у Петркуві-Три-
бунальському (Польща) 1971 і
1976, Сіная (Румунія) 1977,
Будапешті 1980.
1. е4 сб 2. гі4 гі5 3. №2 гіе 4. К:
е4 Ю6 5. К : Ї6+ еї 6. §3.
Сучасне продовження — 6. Сс4.
Але Л. Семенова і її тодішній
наставник Ю. Сахаров під час
підготовки до цієї партії
зупинили свій вибір на старовинному
плані, сподіваючись, що для
москвички він буде менш
знайомим, ніж сучасний.
6. 	...Фгі5 7. КІЗ С&4.
Уже неточність! Гросмейстер
І. Болеславський у своєму
підручнику, виданому в НДР,
рекомендував натомість 7. ...Сбб
8. 	С§2 0—0 9. 0—0 ФЬ5!, після
чого білопільний слон чорних
дістає агресивну стоянку на §4 чи
145

ЬЗ. Тепер йому доведеться
задовольнитися пасивною роллю.
8. 	Сг2 С(16 9. ЬЗ! Фе6 +
10. КрП!
Втрата права на рокіровку тут
не страшна для білих, бо чорні
фігури неспроможні з цього
скористатися.
10. ...Cf5 11. Kpgl 0—012. Kph2
Фс4 13. сЗ Kd7 14. Tel Tfe8
15. СеЗ Kf8 16. Cfl Феб 17. Cf4
Ф(17 18. C : d6 Ф : d6 19. ФЬЗ Фd7
20. 	Kd2 Кеб 21. Kf3 Kg5 22. K:
g5 fg 23. Tadl g4 24. h4 Ce4
25. Cg2 ФЇ5?
Чорні жертвують пішака,
розраховуючи в компенсацію дати
«вічний шах» білому ферзю. Білі,
здається, йдуть їм назустріч...
26. 	Ф : Ь7! ТеЬ8 27. Фе7 Те8.
Отже, тепер білий ферзь
змушений повернутися на Ь7
(інакше 28. ...Ф : f2!), і чорні
форсують нічию? Ні, киянка
розрахувала на один хід далі. Смілива
позиційна жертва ферзя
виявилася несподіваною для чемпіонки
Москви.
28. Т : е4! Т : е7 29. Т : е7 g5?
Чинити опір можна було лише
після 29. ...Ь5!
ЗО. 	Ь5! Фс2 31. Tfl Ф : Ь2 32. С :
сб Тс8 33. Cd5 Ф : сЗ 34. Т: f7
Ф : d4 35. СЬЗ КрЬ8 36. Tel Фd8
37. 	Тее7 Фg8 38. Т:а7 ТЇ8
39. 	Тїс7!
Чорні здалися.
Поки ця книжка готувалася до
друку, киянка стала
претенденткою на «корону»...
55. 	Закінчення партії
Л. ЛИСЕНКО (Київ) —
Н. РУЧЙОВА (Львів)
38-й чемпіонат України
Харків, 1978
Студентка філософського
факультету Київського університету
Любов Лисенко (нині —
Жильцова) особливо відзначилася 1978,
коли стала чемпіонкою України,
а в чемпіонаті СРСР виборола
почесне п’яте місце, виконавши
норматив майстра спорту.
і
■
я
■
■
НІ
1
1
в
і
■
и
■
£
ш
и
1
■
А
■
и
щ
ні
■
й
и
й
и
и
я
д
У цій партії білі сміливо
пожертвували фігуру.
18. 	КЬ6! К:Ь6 19. С: еб їе
20. 	Ф:е6 Кс8 21. К : е5!
Білі могли відновити
матеріальну рівновагу після 21. Сс5
Фе7 22. Т: 46, але вирішують
продовжувати атаку.
Матеріальна перевага чорних не
відчувається, бо їхні фігури позбавлені
взаємодії, тому їм нелегко
захищатися.
21. 	...ФЇ6 22. Фгі7+ ^е7
23. 	Кс4 КЬ6 24. С : Ь6 аЬ 25. Ф :
гіб, і білі виграли.
146

56. 	Іспанська партія
Т. ЛЕМАЧКО (Болгарія) —
М. ЛІТИНСЬКА (СРСР)
3-я партія матчу претенденток
на першість світу
Одеса, 1980
Марта Літинська —
міжнародний гросмейстер серед жінок з
1976. Одна з найсильніших
шахісток світу. Півфіналістка
змагань претенденток 1974 і 1980.
Переможниця в складі збірної
СРСР Олімпіади за листуванням
(1974—1978). Чемпіонка СРСР
1972, призер 1971, 1973, 1974,
1980. Чемпіонка України 1967 і
1977. Переможниця міжнародних
турнірів у Будапешті 1975, Бад-
Кіссінгені (ФРН) 1977, Любліні
1978. Пері (Франція) 1981. У
складі збірної України —
переможниця VII Спартакіади
народів СРСР 1979, чемпіонка СРСР
1981.
Цю партію, яку коментує
львів’янка, вона грала в
чвертьфіналі змагань претенденток, що
завершився її перемогою.
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. СЬ5 К16
4. 0—0 К : е4 5. 04.
Лемачко йде на основне
продовження, але чорні роблять
рідкісний хід.
5. 	...аб 6. С : сб Ос 7. Фе2 СГ5
8. 	ТОЇ Се7 9. Ое Фс8 10. К04 С^б
11. 14 с5 12. 15?
Правильно 12. КЬЗ 115 зі
складною грою. Білі задумали цікаву
операцію з виграшем ферзя —
12. ...С : 15 13. К:Г5 Ф:Ї5 14. Теї
К§5 15. 114 Кеб 16. §4 Фg6
17. 	115,— але не помітили 14-го
ходу чорних.
12. 	...С: 15 13. К: 15 Ф: 15
14. 	Теї 0—0—0! 15. г4?
Послаблення королівського
флангу на руку чорним. На
15. 	КаЗ можливе як 15. ...с4, так
і 15. ...С§5 16. С:ё5 К:є5 17.114
Кеб 18. §4 Ф?6 19. 115 Ф&5.
15. ...Ф£б 16. КаЗ
16. ...СЬ4! 17. ТП.
Не проходило 17. Ф : е4 через
17. 	...ТОП
17. ...ТЬе8 18. ТЇ5 Т04!
Із загрозою 19. ...КсЗ.
19. 	ТЇ4 Т:е5 20. Кс4 Теб
21. 	СеЗ КсЗ 22. Ф13 Т: 14.
Простіше вигравало 22. ...Т : еЗ
23. 	Ф : еЗ Т : 14 24. Ф : сЗ Т : е4 + .
23. 	С : І4 Ке2+ 24. КрЬІ К: 14.
Можливо й 24. ...Фе4 25. Ф : е4
Т : е4, і у білих під нападом дві
фігури.
25. Ф : 14 Те4 26. ФП Ф : §4
27. 	К02 Те2 28. 113 Феб 29. ТОЇ
ТЇ2 30. ФОЗ Фсб+ 31. Ке4 15
32. 	Кр?1 1е.
Білі здалися.
57. 	Іспанська партія
Т. МЕСХІ (Тбілісі) —
3. ЛЕЛЬЧУК (Львів)
Кубок СРСР, перша ліга
Юрмала, 1980
Зоя Лельчук блискуче виграла
сильний за складом міжнародний
турнір в Одесі, коли їй минуло
лише 19... Тоді в її активі був
уже виступ у першій всесоюзній
147

лізі 1979 і бронзова медаль
чемпіонату України наступного
року. Невдовзі львів’янка
підтвердила закономірність свого успіху
новими спортивними і творчими
досягненнями.
1. е4 е5 2. КІЗ Кеб 3. СЬ5 Ї5
4. 63.
Сміливий варіант, обраний
чорними, очевидно, виявився
несподіваним для грузинської
шахістки, інакше вона обрала б
найактивніше продовження 4. КсЗ!
А тут у чорних зручна гра.
4. ..Ле 5. сіе КЇ6 6. 0—0 66
7. 	КсЗ Се7 8. ЬЗ 0—0 9. Сс4 +
КрЬ8 10. Ке5 Фе8 11. Кеб С : еб
12. 	С:еб К64 13. Сс4 Ф&6
14. 	СеЗ КЬ5 15. К<15 С<18 16. сЗ?
Після 16. С : 64 еб 17. Ф : 64
сб і 18. ...КЇ4 ініціатива також
переходила до чорних, але
шляхом бодай 17. Ф§4 білі
підтримували рівновагу.
16. 	...КЇ3 4-! 17. КрЬІ Ф:е4
18. 	К:с7.
Спроба відновити
матеріальний баланс за допомогою цього
контрудару спростовується дуже
красиво.
18. 	...С:с7 19. С65.
А
■
■
и
■
■
і
и
■
■
■
Цр
в
■
ЦІ
и
щ
II
■
А
3
в
■
ІА
й
&
"4
ЦЦ|
■
й
■
н
д
19. 	...Ф : еЗ!!
Мат двома кіньми після
прийняття жертви ферзя — гарне
видовище.
20. С : ЇЗ Т : ЇЗ!
Друга жертва ферзя — тепер
уже з ідеєю подвійного удару в
разі 21. їе Т:П+ 22. Ф : П
К§3 + ! Відтак чорні здобувають
матеріальну перевагу.
21. Ф:ЇЗ Ф:ЇЗ 22. ТЇ8
23. 	Тїеі Т: ЇЗ, і незабаром білі
здалися.
58. 	Сіціліанський захист
Л. МУЧНИК (СРСР) —
Т. ЛЕМАЧКО (Болгарія)
Пловдив, 1981
Лариса Мучник — родом з Ко-
ростишева на Житомирщині, нині
представляє Миколаївщину.
Чемпіонка України 1980, учасниця
турнірів вищої ліги чемпіонатів
СРСР 1979 і 1980. Призер
міжнародного турніру в Болгарії,
де виграла партію в його
переможниці.
Ось як Лариса прокоментувала
цю партію в «Спортивній газеті».
I. е4 с5 2. сЗ КЇ6 3. е5 К65
4. 64 сб 5. сб 66 6. КЇЗ еб 7. аЗ
К67.
Природніше 7. ...Кеб.
8. 	С63 Фс7 9. 0—0 6е 10. 6е
аб.
Ризиковано 10. ...К : е5 11. К:
е5 Ф: е5 12. СЬ5+ з сильною
атакою в білих.
II. Теї Ь5 12. С62 Сс5.
Сильніше 12. ...Се7 і потім 0—
0, завершуючи розвиток.
13. 	КсЗ К:сЗ 14. С: сЗ Фа7
15. 	Фе2 СЬ7 16. Тасі КЇ8.
Небезпечно 16. ...0—0 через
17. 	К§5. Проте переведення
чорного коня на королівський фланг
наражається на ефектне
спростування.
17. К?5 Кеб.
148

А
т
я
■
♦
і
■
і
■
ии
А
■
в
о
■
■
и
я
Ц
і
и
■
|Ц|
'Ш.
й
н
и
Д
й
Ш
18. С:Ь5 + ! аЬ 19. Ф: Ь5 +
Крі8 20. СЬ4 С:Ь4 21. Ф:Ь4 +
Кр§8 22. Тс7 ТЬ8 23. К : І1 Фа8
24. Ф£4 Сгі5 25. К : И8 Кр : И8
26. Тесі Т§8 27. Ф§5 ФЇ8 28. Ь4,
і білі виграли.
І вчений, і колгоспник,
і школяр...
Не лише гросмейстери і
майстри міжнародного класу
збагачують творчу скарбницю шахової
України. У нашій республіці
віддають грі своє дозвілля люди
різного віку, різних професій. Це
щирі друзі шахів, і те, що вони
зробили і роблять для розвитку
гри, заслуговує на увагу. В цій
главі наведено зразки творчості
декого з таких аматорів гри.
59. 	Захист Каро-Канн
М. ЗАНОЗДРА (Київ) —
В. СМИСЛОВ (Москва)
3-й Всесоюзний дитячий турнір
Ленінград, 1938
Цей турнір проходив у трьох
розрядах — юнаків, хлопчиків і
дівчат. Найсильнішим за
складом, ясна річ, був чемпіонат
юнаків старшого віку, де вперту
боротьбу за першість вели москвич
Василь Смислов і киянин
Микола Заноздра. У відбірній
підгрупі майбутній чемпіон світу
випередив майбутнього доктора
медичних наук на півтора очка. Та
в фінальній «пульці» ролі
помінялися. Киянин блискуче провів
її, здобувши три перемоги (в
тому числі над Смисловим!) при
двох нічиїх і без жодної
поразки. Москвич набрав на очко
менше. Та в цих змаганнях
підсумовували всі результати, тож у
Смислова виявилося на пів-очка
більше, йому присудили
першість. Але й Заноздра гідно
представив шаховий клуб
Київського палацу піонерів, здобувши
друге призове місце. Згодом він
став приділяти шахам менше
уваги. У чемпіонаті УРСР 1945 був
п’ятим, потім виступав
переважно в командних змаганнях. І
донині професор Микола
Степанович Заноздра — кандидат у
майстри з шахів. А ця його партія й
досі може прикрасити будь-яку
шахову книгу.
1. е4 сб 2. <14 (15 3. КсЗ (1е 4. К:
е4 К(І7 5. КЇЗ К£Ї6 6. КсЗ еб
7. 	СаЗ Се7 8. 0—0 с5 9. (1с 0—0
10. сб!
Білі розігрують дебютну
стадію просто і енергійно.
10. ...Ьс 11. ЬЗ Фс7 12. СЬ2Т(18
із. 	Феї сь7 14. теї сав.
Смислов, який уже за рік став
майстром, а ще за два —
видатним гросмейстером, учився на
помилках — і чужих і власних.
Ніколи потім він не робив
подібного ходу, який лише послаблює
обороноздатність королівського
флангу. І тепер, і ще два ходи
по тому можна було грати К67—
с5, аби розміняти одну з
атакуючих фігур білих, які недвозначно
149

націлилися на позицію короля.
15. Ф^5 Ьб 16. ФЬ4 Ке5
17. Ке4!
Прямолінійна атакуюча гра
білих справляє враження. Зараз
уже важко порадити чорним
надійний захист од численних
загроз. У разі 17. ...К:ЇЗ + 18. §1
білі тури згодом перейдуть на
лінію £, пізно вже 17. ...к: 63
18. К: Г6+ ИГ 19. С:Ї6 К: еі
20. 	Ф : Ь6 з розгромом.
17. ...КЇ67.
Чорні прагнуть будь-що
розміняти слона 63. Але білі діють
далекоглядніше.
18. К : 66 К : 63.
19. 	К: 17!!
Цього блискучого удару Смис-
лов не передбачив. Хоча в нього
широкий вибір — можна брати
коня, слона, туру,— ніщо не
рятує. В разі 19. ...Кр : Ї7 20. ФЬ5-|-
Кр&8 (ще гірше 20. ...д621. К§5 + !
з матовою атакою) 21. сб чорні
лишаються без пішака в гіршій
позиції. Після 19. ...К:Ь2 20. К:
68 білі виграють ще й загрузлого
коня Ь2.
19. ...К:е1.
А тепер нова жертва коня
руйнує сховище чорного короля.
20. К : 1164-1 21. Фг4 + Крї7
22. 	Ф§7+ Кре8 23. Ке5!
Добиваючий удар. Од матових
загроз можна врятуватися лише
тимчасово, віддавши ферзя.
23. 	...К:е5 24. Ф : с7 К : с2
25. ТЇ1, і через кілька ходів
чорні здалися.
60. 	Закінчення партії
А. ГАЄВСЬКИЙ (Донецьк) —•
С. КОТЛЕРМАН (Одеса)
11-й чемпіонат України
Дніпропетровськ, 1939
У 1977 шахова громадськість
республіки вітала з 80-річчям
шахового ветерана Аполлінарія
Миколайовича Г аєвського —
учасника першого і багатьох
наступних чемпіонатів УРСР,
восьмиразового чемпіона Донбасу,
десятиразового чемпіона
Донецька, третього призера всесоюзного
«турніру міст» 1925 року.
Водночас відзначалося, що понад
піввіку ювіляр віддав благородній
роботі шкільного вчителя,
виховавши не одну тисячу нинішніх
фахівців народного господарства
і культури. Вчителями стали
також його дружина і дочка.
Перебуваючи на пенсії, ветеран
продовжував ще багато років
консультувати дітей і з математики,
і з шахів. На його кращих
партіях свого часу вчилося ціле
покоління шахістів Донеччини. Ось
фрагмент однієї з них.
150

28. 	е5!!
Прорив у сильному пункті
оборони чорних.
28. ...6е.
До втрати ферзя призводило
28. ..Те 29. Се5!
29. С : е5!
А тепер на 29. ..Те буде
ЗО. 	Ф : е5!! Складніше було
розраховувати наслідки контрудару
чорних.
29. ...ТЬе8! ЗО. С : ^6!
Загроза 31. ФЬ6 не залишає
чорним вибору.
30. ...Ьг 31. ФЬ6+ Кре8 32. С:
Ї6 ФЇ7?
Ще можна було чинити опір
шляхом 32. ...Т : 16 33. Т : 16 СІ5!
33. 	<16 Кеб 34. Се7 СЇ5 35. С :
18 Т:Ї8 36. Ке4 Ф : с4 37. Кг5
Те8 38. Т : Ї5!
Жертвуючи «на десерт» обидві
тури, білі форсують мат.
38. ...гї 39. ФЬ7+ Крї8
40. 	ФЬ8+ Фе8 41. Т : Ї5+ К : 15
42. 	ФЇ6+ Ф17 43. Ф:Ї7Х.
61. 	Іспанська партія
Й. ПОГРЕБИСЬКИЙ (Київ) —
Г. ЛЕВЕНФІШ (Ленінград)
11-й чемпіонат СРСР
Ленінград, 1939
Йосип Бенедиктович Погре-
биський (1906—1971) уже 19-річ-
ним студентом університету став
чемпіоном Києва, 1936 —
України, ще за два роки виграв
класифікаційний матч на звання
майстра спорту в москвича
М. Юдовича, потім успішно
виступив у півфіналі 11-го
чемпіонату СРСР. Участь у фіналі
цього чемпіонату стала піком
шахового шляху київського майстра.
Надалі він присвячує себе
математиці, видає ряд праць з історії
цієї науки, стає доктором
математичних наук. Знаючи десять
мов, здійснив ряд перекладів з
зарубіжних видань.
Найвизначнішим творчим
досягненням у 11-у чемпіонаті
СРСР була партія з
гросмейстером Григорієм Левенфішем, який
у попередній першості завоював
титул чемпіона країни і відстояв
його в матчі з М. Ботвинником
(5:5). Перемога молодого
київського майстра над таким
іменитим суперником стала сенсацією
турніру.
1. е4 е5 2. КІЗ Кеб 3. СЬ5 аб
4. Са4 Кїб 5. 0—0 Се7 6. Теї Ь5
7. 	сьз аб 8. сз о—о 9. аз.
Зараз уже так грають не
часто, хоча в принципі цей хід є не
менш добротним позиційним
продовженням, ніж популярніші нині
9. 	113, 9. 64, 9. а4 тощо. Чорним
треба діяти обережно, щоб не
допустити проведення аз—64 з
великим ефектом.
9. 	...Ка5 10. Сс2 с5 11. КЬа2
Кеб 12. КП КЬ5.
Так і є! Навіть чемпіон СРСР
припустився недогляду,
спокусившись стратегічним прицілом на
пункт 14 і тактичною ідеєю —
13. К : е5? К : е5 14. Ф : Ь5 С^4! —
«мат» білому ферзю...
13. 	64!
Виявляється, що коню на Ь5
нема що робити. Загрожує
передусім 14. К:е5, а 13. ...К14
призводить до втрати пішака після
14. де де 15. Ф : 68 Т : 68 16. К‘
е5, тож і доводиться змириться
зі втратою ініціативи.
13. 	...§6.
Ясна річ, після 13. ...С£4 14. ЬЗ
С : 13 15. Ф : 13 з дальшим 16. 6с
151

в таборі чорних слабкі білі поля,
особливо 65. Втім, і зараз воно
через відсутність коня на 16 стає
вразливим.
14. 	СЬб Те8 15. ас ас 16. КеЗ!
СЇ8 17. С : Ї8 Т : Ї8?
Слід було брати слона
королем.
і
1
й
♦
ии
ш
■
і
в
і
А
4
■
і
я
ц
А
■
■
я
д
ЦЖІ
й
■
Я
в
в
л
■
1
И
я
й
■
и
в
18. Фа5!
Рідкісний випадок, коли на
слабкий пункт вторгається ферзь.
Тут це пов’язано з конкретним
розрахунком і форсованим
варіантом.
18. 	...Ф : а5 19. еа Ке7 20. 66!
Кеб 21. Се4.
Як дорого чорним доводиться
платити за децентралізацію коня!
21. 	...СЬ7 22. С : сб С : сб 23. К :
е5.
Отже, білі виграли пішака, а
головне — зруйнували всю
позицію чорних. Злощасний
«бортовий» кінь чорних лишається
пасивним глядачем, аж поки не
гине...
23. ...Тас8 24. а7 Тс7 25. К: сб
Т : сб 26. Ка5!
Знову цей пункт.
26. 	...Кр£7 27. £4 Тав.
Програє також 27. ...КЇ6 28. К:
Ї6, і чим би чорні не били коня,
пішак проходить у ферзі.
28. Тааі Тав 29. £Ь. Чорні
здалися.
62. 	Англійський початок
В. МІКЕНАС (Вільнюс) —
Б. ГОЛЬДЕНОВ (Київ)
Півфінал 15-го чемпіонату СРСР
Тбілісі, 1946
Ім’я київського тенісиста
Бориса Гольденова до війни було
добре відоме на кортах
республіки і країни. Вже тоді йому було
присвоєно звання майстра
спорту з тенісу. Водночас він у ті
часи вважався одним з найсильні-
ших київських шахістів першої
категорії. 1940 і 1941 Б. Гольде-
нов зробив рідкісний «дубль»,
ставши чемпіоном міста з тенісу
і шахів. Пам’ятаю, як 1950
Борис Петрович на корті стадіону
«Динамо» востаннє став
чемпіоном України (у змішаному
розряді разом з Ольгою Калмико-
вою)... Спортсмену було вже
тоді 37, і він дедалі більше часу
віддавав шахам. Тут його успіхи
швидко зростали: в першому
повоєнному чемпіонаті УРСР 1944
завоював перше місце, а 1945,
1947, 1951 та 1952 у цих
турнірах був призером. 1946 виграв
матч у московського майстра Іллі
Кана з переконливим рахунком
8:3 і відтак став майстром з
двох видів спорту. 1947
дебютував у фіналі 15-го чемпіонату
СРСР, відмінно виступивши в
півфінальному турнірі у Тбілісі.
Шаховий шлях Б. П. Гольденова
успішно тривав і після 1953, коли
він переїхав до Мінська. Після
виходу на пенсію 1974
повернувся на Україну.
Одним з творчих досягнень
Б. П. Гольденова є ця партія,
яка свого часу обійшла мало не
всі шахові видання світу.
152

1. с4 КЇ6 2. КсЗ <15 3. с<1 К: 65
4. е4.
Хід, який після даної партії
поступився за популярністю іншим,
як-от 4. §3, 4. КЇЗ тощо.
4. ...КЬ4 5. Сс4.
Вважалося доти, що білі в
такий спосіб захоплюють
ініціативу, приміром, 5. ...К63 + 6. Кре2
КЇ4+ 7. Крї 1 Себ 8. СЬ5 + ! С67
9. 	64 С : Ь5+ 1О.К:Ь5Ке6 11.114
(аналіз М. Тайманова).
5. ...Себ!
Для тих часів — смілива,
свіжа думка. Адже руйнація
пішакової структури чорних —
фактор постійний, тоді як їхнє
вторгнення на 63 і втрата білими
права на рокіровку — явище
тимчасове. Пізніше майстри І. Липни-
цький і Б. Ратнер рекомендували
обережніший шлях: 5. ...К634-
6. 	Кре2 Ке5, уникаючи здвоєння
пішаків.
6. С : еб їе 7. К£е2.
З часом було встановлено, що
за ініціативу можна боротися
шляхом 7. КІЗ, з ідеєю на 7. ...Ф63
відповісти 8. Фа4+ К8с6. 9. Ке5!
Тепер її захоплюють чорні.
7. ...К63+ 8. КрН Кеб 9. ФЬЗ.
Білі воліють ускладнювати
гру, бо спокійний розвиток —
9. 	§3 Ф67 10. Кр§2 0—0—0, як
легко переконатися, не обіцяв їм
повноцінних шансів.
9. ...Ф67!
Жертва пішака є логічним
розвитком плану чорних,
пов’язаного з мобілізацією всіх фігур
і переходом до наступу.
10. Ф : Ь7?
Хоч би там що, краще вже
переходити до захисту шляхом
того ж таки фіанкетування білого
короля на §2, ніж отак
відкривати чорним фігурам усі шляхи до
атаки.
10. ...ТЬ8 11. Фаб.
Якщо білі розраховували на те,
що суперник поквапиться
відновити матеріальну рівновагу, то
помилилися.
11. ...£б!
Пішак Ь2 ще не цікавить
чорних, вони послідовно форсують
розвиток своїх сил. Саме цього
вимагає позиція!
12. Ь4.
Це не атака, а спроба ввести
в гру королівську туру.
12. 	...ТЬб 13. Фа4 С§7 14. ТЬЗ
0—0 15. К61.
Призводить до вирішального
послаблення пішака е4.
Намагаючись зміцнити його шляхом
15. 	ІЗ, білі не уникали, втім,
інших неприємностей, скажімо,
15. ...Ф66 16. К61 (щоб на
16. ...Фс5 відповісти 17. КесЗ,
тримаючи оборону) 16. ...К64!
17. К: 64 С : 64, і білим нічим
рухатися.
15. ...ТЬ4!
Жертва двох коней за туру
дозволяє чорному ферзю виявити
максимум своєї потужності.
16. Т : аз.
Інакше чорні поведуть штурм
«усією командою», наприклад,
153

16. 	Фс2 Ксе5 17. КесЗ Т64! з
невідпорними загрозами.
16. 	...Ф : <13 17. Ф:с6 Т: е4
18. КеЗ Т: еЗ! Білі здалися.
63. 	Закінчення партії
О. ЕЛІОЗІШВІЛІ (Грузія) —
В. МЕЗЕНЄВ (Київська обл.)
2-й Всесоюзний турнір колгоспників
Київ, 1950
Всесоюзний турнір
колгоспників 1939 був «першою
ластівкою». В ньому взяли участь
десятки тисяч трудівників села.
А в другому такому змаганні
стартували в поєдинках першого
етапу понад 300 тисяч чоловік!
80 тисяч з них — на Україні.
20 переможців усіх відбірних
зустрічей провели в Києві
фінальний турнір, переможцем
якого став садівник колгоспу імені
Кірова в селі Литвинівці
Київської області Віктор Мезенєв.
Учасник Великої Вітчизняної
війни, кавалер двох бойових
орденів і кількох медалей, немолода
вже людина, він виявив неабиякі
спортивні якості й на фінішному
відрізку зумів випередити
молодших за віком конкурентів. Успіх
у турнірі спонукав його до
серйозніших занять шахами.
Незабаром він став кандидатом у
майстри, не раз представляв
Київщину на республіканських
змаганнях.
Цією партією В. Мезенєв
розпочав свій дивовижний фінішний
спурт — 7,5 очка у восьми
заключних турах. Ось її
закінчення, за перебігом якого з
хвилюванням спостерігав турнірний
зал.
49. ...азі
Хоч у білих — матеріальна
перевага, яку вони до того ж
загрожують збільшити,
вирішальним фактором виявляється
відкрите становище їхнього
короля.
50. С : е7.
Не рятували й спроби
запобігти шахові слоном. Наприклад,
50. 	ТЬ4 62! або 50. ФЬ6 ТЬ7! або
50. СЬ6 Т§3+ з матовою атакою
або, нарешті, 50. Фа4 Ї£3 +
51. КрП С§2+ 52. Крї2 Те2 +
53/Кр : &3 Се5+ 54. КрИ4 Те4 + ,
і чорні виграють.
50. ...С64 + 51. Кр£2 ТЇ2+ +
52. Кр£3 Ї4 + ! 53. КрЬ4 Т : а2!
Під ударом білий ферзь, а
головне — загрожує мат за один
хід. Білі в пошуках порятунку
лаштують хитру пастку.
54. 	Сс5 Т:а6 55. С: 64 Та4
56. таї.
У цьому й полягає пастка:
якщо 56. ...Т : 64, то 57. Т : 63! з
ідеєю пату.
56. ...ЇЗ! 57. Т: 63 Ї2! 58. Т61
Т:64 + 59. Т : 64 Ї1Ф. Білі
здалися.
Це закінчення добре ілюструє
високий клас гри Віктора Мезенє-
ва, який став чемпіоном СРСР
серед колгоспників.
154

64. 	Закінчення партії
І. СТЕПАНЕНКО (Запорізька обл.) —
Б. ІВАНОВ (Миколаївська обл.)
2-й Всесоюзний турнір колгоспників
Київ, 1950
А ось фрагмент з поєдинку ще
двох представників нашої
республіки в цьому турнірі. Іван
Гнатович Степаненко — інвалід
Вітчизняної війни II групи,
працював тоді в колгоспі імені
Кірова, Полозького району
Запорізької області. Того року в його
книжці колгоспника було 540
трудоднів! Борис Григорович
Іванов — коваль колгоспу
«Промінь» на Миколаївщині. їхні
спортивні досягнення в турнірі
були порівняно скромними. Зате
Степаненко відзначився кількома
відмінно проведеними партіями.
Ось і в цій зустрічі він з
піднесенням провів атаку на короля.
4
НІ
в
1
■
И
■
А
ІГ
щ
і
я
О
ж
■
■
і
■
о
ш
и
їй
■
ІЬ
■
■
■
й
■
яц
й
НІ
ця
й
и
и
ф
£
■
■
д
19. 	£4! Ь4 20. СЬ2 КЬ6 21. Ь4
а4 22. £5!
Це закінчення може слугувати
за відмінний навчальний
приклад атак на флангах у позиціях
з різнобічними рокіровками. Білі
встигають швидше відкрити лінії
для своїх фігур.
22. 	...Кї(17 23. еЬ £б.
Типовий прийом оборони—1
чорні прагнуть використати
пішака Ь6 як щит для свого
короля проти ударів по вертикалі Ь.
Та на допомогу білим приходить
комбінація з ідеєю діагонального
удару.
24. 	Ь5 К:е5 25. Ь7 + ! Кр£7
26. 	45!!
Скрізь, де опубліковано цю
партію, хід Степаненка
прикрашають знаки оклику. Справді,
такі ходи роблять з неабияким
емоційним піднесенням.
26. 	...Ї6 27. їе са.
На 27. ...Іе вирішує 28. 46!
28. еї+ С : Ї6 29. Ь8Ф + !
Енергійний заключний удар.
Чорні здалися.
65. 	Закінчення партії
В. КАЛИНА (Київ) —
€. ЗАГОРЯНСЬКИЙ (Москва)
Турнір у Магадані, 1953
Визначний легкоатлет, у 20-х
роках — чемпіон і рекордсмен
країни з бігу на короткі
дистанції Василь Калина (1903—1979),
який був і одним з найсильніших
шахістів Києва, деякий час
працював за основним фахом інже-
нера-зв’язківця в Магадані,
беручи участь в освоєнні районів
Крайньої Півночі. Водночас він
виступав у турнірах. Зокрема,
посів перше місце в чемпіонаті
Магаданської області, де поза кон-
155

За шахівницею — видатні спринтери різних поколінь Василь Калина і Валерій
Борзов. «Нас відділяють на стометрівці 50 років і одна секунда»,— сказав
жартома ветеран олімпійському чемпіонові
курсом грав також відомий
московський майстер Євген Загорян-
ський. Ось закінчення партії між
ними, яка відіграла вирішальну
роль у боротьбі за перше місце.
26. 	Себ!
Характерний технічний
прийом: тепер чорна тура практично
позбавлена можливості ввійти у
гру-
26. 	...Кїб 27. Кри2 а5 28. Ь4!
Знову повчальний момент —
білі здійснюють прорив у тому
місці, куди не в змозі потрапити
ізольована чорна тура.
28. ...аЬ 29. аЬ сЬ.
В. Калина в своєму коментарі
зазначає, що шанси на нічию
давало продовження 29. ...Ь5,
наприклад, ЗО. Ьс 6с 31. сЬ К : 65
32. С : 65 Т : 65 33. ТЬ2 с4 34. Ь6
сЗ 35. Ь7 Т62+ 36. Т: 62 сб
37. 	Ь8Ф 61Ф. Тепер чорним
також удається знищити пішака 65
і ввести туру в бій, але дорогою
ціною.
ЗО. ТЬ2 Ь5 31. сЬ К : 65 32. С:
65 Т : 65 33. Т : Ь4.
Завдяки прохідному
пішакові й більшій активності короля
білих у них — виграшний
ендшпіль.
156

33. 	...Те5 34. Ь6 Те8 35. КрЬЗ
Крїб 36. Ь7 ТЬ8 37. Ье+
38. 	Кре4 65 39. ТЬ6+ Кре7
40. 	Кр: г5 Кр<17 41. КрГ5 Крс7
42. 	ТЬЗ Кр<16 43. е4 ТЇ8+ 44. Кр£5
ТЬ8 45. Крїб ТЇ8+ 46. Кр£7, і
білі виграли.
66. 	Ферзевий гамбіт
К. МІРОШНИЧЕНКО (Україна) —
В. СЕЛЕЗНЄВ (Москва)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Буревісник»
Полтава, 1956
Юнак з Лубен на Полтавщині
Анатолій Мірошниченко, ставши
київським студентом, брав
активну участь у вузівських
командних змаганнях. Спершу він нічим
особливим не вирізнявся з-поміж
сотень інших учасників, але
раптом талант його спалахнув так
яскраво, що протягом одного
року Анатолій стрімко пробіг усі
сходинки (починаючи з
найнижчої) відбірних міських і
республіканських турнірів, ставши
кандидатом у майстри і учасником
фіналу першості України 1953!
Молодий дебютант грав з
іменитими суперниками як рівний з
рівними, набрав у підсумку лише
на пів-очка менше од віце-чем-
піона СРСР 1951. І. Липницько-
го і увійшов до чільної п’ятірки.
Незабаром став чемпіоном Києва
з величезною перевагою над
конкурентами — сім перемог при
чотирьох нічиїх і без жодної
поразки! 1955 відзначився й на
всесоюзній арені, вигравши майже
всі партії в півфіналі ЦР ДСТ
«Буревісник» у Кисловодську.
У фіналі зіграв з почесним для
дебютанта підсумком: при 17
учасниках п’яте-восьме місця.
Працюючи за призначенням після
закінчення Української
сільськогосподарської академії у
Киргизії, 1957 став чемпіоном цієї
республіки, а потім здобув перше
місце в зональному турнірі
XXV чемпіонату СРСР. На жаль,
на цьому й закінчилася шахова
біографія Анатолія, яка тривала
лише п’ять років. Переїхавши до
Тернополя, молодий інженер
присвятив своє життя роботі за
фахом на виробництві. Та в
літописі шахової України залишив слід
яскравого метеора. Його
найкращі партії — зразок атакуючого
стилю, трохи прямолінійного, та
завжди обгрунтованого.
1. (14 (15 2. КЇЗ КЇ6 3. с4 йс
4. Фа4 + .
Мірошниченко мало працював
над теорією дебютів і тому
віддавав перевагу не найпопулярні-
шим варіантам, аби змусити
суперника якнайшвидше зійти зі
второваних стежин.
4. ...Кї(17.
Так і є — вже ця відповідь не
з найдоцільніших. Чорні, слід
гадати, прагнули передусім
уникнути гострого варіанту 4. ...КЬ67
5. КсЗ еб 6. е4 с5 7. 65 еб 8. е5!»
в одному з розгалужень якого
білі з успіхом жертвують ферзя
за атаку. Та якщо їм була до
вподоби спокійна гра, то її
можна одержати бодай шляхом
4. ...сб 5. Ф : с4 СЇ5 або, за
рекомендацією Т. Петросяна, 4. ...Кеб
5. КсЗ К65, в обох випадках не
втрачаючи цінних темпів на
відступ із центру розвинутої фігури.
5. е4 Кеб 6. С : с4.
Білі ж, навпаки, задля
якнайшвидшого розвитку своїх фігур
з легкою душею йдуть на розмін
цінного королівського слона.
157

6. 	...КЬ6 7. ФЬЗ к: с4 8. Ф : с4.
Тепер перед чорними з усією
гостротою постали головні
дебютні проблеми — як
надолужити відсталість у мобілізації сил,
як боротися проти переваги
білих у центрі. їхній резервний
контршанс —два слони.
8. ...Сг4.
Початок плану, що має на меті
е7—е5. У принципі — здорова
ідея. Правда, для її проведення
чорним доведеться розлучитися
з перевагою двох слонів. Інший
план, що починався з 8. ...еб,
відкладав вирішення проблем у
довгу шухляду, та не позбавляв
чорних контршансів.
9. СеЗ С:ЇЗ 10. Ф67 11. КсЗ
£6?
Непослідовність! Уже
підготувавши заплановане 11. ...е5,
чорні звертають на бічну стежину,
мабуть, з огляду на продовження
12. 65 Ке7 13. І4, і не видно, як
протистояти наступу пішакової
лавини. Втім, у разі 12. ...К68
13. 14 16! з наступним К68—Ї7 за
пункт е5 можна було
поборотися. В усякому разі, така гра
логічно випливала з ідеї трьох
останніх ходів чорних. Тепер же
вони намагаються пов’язати їх
з організацією тиску на 64, але
успіху не досягають.
12. 	0—0—0 С^7 13. Ї4! 0—0
14. Ь4 аб 15. КрЬІ ТЇ68 16. Ь5!
Чорні надолужили розвиток
фігур, але боротьбу за центр
програли. Наступ на їхній
королівський фланг відтак розгортається
мало не автоматично. Внаслідок
профілактичних заходів білих
(ІЗ—14 і Крсі—Ь1!) не дає
нічого тиск на пішака 64 — його не
можна брати через 17. Ке2, і
чорні втрачають фігуру. Тому вони
у відчаї вдаються до псевдоак-
тивних дій на ферзевому фланзі,
які призводять до вирішальних
послаблень.
16. 	...Ь5.
І
р
я
♦
и
а
II
№
11
і1
■
я
4
Ц|
і
■
Я
іі
»
я
■
й
л
м
й
й’
■
и
■
ІІР
й
■
9
в
ни
ці
ця
£
и
9
17. 	Фс5!
Точно розрахований маневр з
ідеєю переходу в ендшпіль, де
вирішальними факторами
стануть потужний центр білих і удар
по лінії с. Тактична ідея цього
ходу в тому, що в разі 17. ...С :
64 18. С : 64 (після 18. Т : 64 К:
64 19. 1і§! 20. Т61 Кеб! 21. Т :
67 К:с5 22. Т : 68+ Т : 68
23. 	С : с5 КрІ7 у чорних є
контршанси) 18. ...К : 64 білі грають
аж ніяк не 19. Ке2, на що кінь
відступає з темпом на еб і
врятовується, а 19. К65! з дуже
гарними варіантами:
а) 19. ...сб 20. 21. Ф : 64
сб 22. Т: 117! з розгромом.
б) 19. ...Кеб 20. К:е7+ (мож¬
на і 20. ФсЗ!) 20. ...КрГ8 21. К:
§6++ Кр§8 22. Фе5! або
21. ...Кре8 22. Т: 67 К:с5
23. Те7 — мат!
17. 	...Ф(16 18. Ье 19. Ф£5!
Знову чіткий розрахунок.
Пішак 64 недоторканий, як і досі.
Тут на 19. ...К 64 достатньо
20. 	С : 64 С : 64 21. е5! і 22. ФИб,
а в разі 19. ...С : 64 одразу
вирі158

шує 20. ФЬ6 — з матовою атакою
в обох випадках.
19. ...ФЇ6.
Вже з реальною загрозою
пішакові d4. Відтак білі змушені
перейти... у виграшний ендшпільї
20. Ф : f6 ef 21. Kd5 Td7 22.Tcl
Ke7 23. T:c7 Та7 24. К:е7 +
Т:е7 25. Тс8+ Cf8 26. d5 Tab7
27. 	Сс5 ТЬс7.
Тепер Мірошниченко ефектно
завершує боротьбу трьома
тактичними ударами.
28. 	Т : f8+ Kp:f8 29. d6 Т : с5
ЗО. Th8 + ! Чорні здалися.
67. 	Староіндійський захист
В. ТКАЧЕНКО (Молдавія) —
В. БЛАЖКО (Україна)
Командна першість СРСР
серед сільських шахістів
Сумгаїт, 1960
У цьому турнірі брали участь
колективи 14 союзних республік.
Чемпіоном стала збірна РРФСР,
а почесне друге місце завоювала
команда сільських шахістів
України, в якій особливо добре грав
на 3-й дошці першорозрядник
Володимир Блажко — він показав
найкращий результат турніру,
набравши 12 очок з 13 можливих.
Молодий фахівець з економіки
сільського господарства
працював головою колгоспу в селі Вла-
сівці на Полтавщині, його там
охрестили «спортивним
головою» — він не лише піднімав
господарство артілі, зумівши
вивести його з відстаючих у передові,
а й активно залучав молодь села
до спорту, зокрема, до шахів.
Сам Володимир Данилович не
раз брав участь у обласних
змаганнях, очолював збірну
Полтавщини на Спартакіаді України
Володимир Блажко — учасник змагань
на першість УРСР 1958 року
1959 року, 1974 став кандидатом
у майстри. Нині В. Д. Блажко —
один з провідних шахістів області.
А ця партія зі всесоюзного
турніру справила таке враження на
фахівців, що її опублікували в
«Шахматном ежегоднике— 1960».
1. d4 Kf6 2. c4 g6 3. Kc3 Cg7
4. e4 d6 5. f3 0—0 6. Ce3 e5 7. d5
c6 8. Фгі2 cd 9. cd a6 10. Kge2
Kbd7 11. Kcl Kc5.
Гросмейстер В. Рагозін
вважав, що точніше було 11. ...КеЯ
з наступним 12. ...f5, тоді як
тепер білі могли шляхом 12. Ь4
розпочати активні дії на
ферзевому фланзі.
12. 	Kd3 Kfd7 13. Ь4 K:d3 +
14. 	C:d3 f5 15. 0—0 f4 16. Cf2
g5 17. Tael.
Білі продовжують наступ на
ферзевому фланзі, забуваючи
про королівський. Після 17. Tfcl
159

відкривалася можливість у разі
потреби евакуювати короля
через П.
17. 	...Ь5 18. Ь5 г4 19. Ка4 ТЇ7!
Відомий технічний прийом у
подібних позиціях — чорні тура
і слон міняються місцями і
відтак обоє наче набираються сили.
Тура підтримує наступ, слон
зміцнює оборону.
20. 	ФЬ4 СЇ8 21. Ь6 Т&7
22. 	КрЬІ £3!
Також типовий тактичний
прийом, який тут особливо дійовий —
білі не зможуть замкнути
сховище свого короля шляхом Ь2—ЬЗ
внаслідок неминучого удару С :
ЬЗ!
23. С&1 Кс5Г
Відкриваючи з темпом лінію
ферзевому слону.
24. К : с5 сіс 25. Т : с5.
Негайно програвало 25. С : с5
ФЬ4 26. ЬЗ С : ЬЗ! Але й тепер
чорні завдають вирішального
удару.
25. ...СЬЗ!
«Красиво і рішуче! Ця ефектна
жертва слона показує, як
невдало розташували свої сили білі
(26. — мат!)»,— писав грос¬
мейстер В. Рагозін.
26. Фс4 С: 8:2 + 1 27. Кр - £2
гЬ+ 28. Крї2 С:с5 + . Білі
здалися.
68. 	Захист Альохіна
В. МЕЛЬНИЧУК (Україна) —
В. КАУНАС (Литва)
Командний чемпіонат СРСР
серед юнаків
Орел, 1960
Слюсар Черняхівської
ремонтно-тракторної станції на
Житомирщині кандидат у майстри
Віталій Мельничук на турнірі в
Орлі очолював збірну команду
України, яка виборола тоді
перше місце. Потім він з успіхом
брав участь у всесоюзному
змаганні за шевенінгенською
системою між найсильнішими юними
шахістами країни та
досвідченими майстрами, а потім... залишив
шахи.
1. е4 КЇ6 2. е5 К<і5 3. <14 <16
4. Сс4 КЬ6 5. СЬЗ Кеб.
Точніше тут 5. ...де, і якщо
6. ФЇЗ еб 7. де Кеб 8. Ф§3, то
8. 	...Кд4! Хід, зроблений лідером
литовської команди, дозволяє
українцеві за допомогою жертви
пішака загальмувати нормальну
мобілізацію чорних фігур.
6. 	еб! їе 7. Кї3 д5.
Чорні прагнуть перевести коня
на Ї6 для захисту свого
королівського флангу, але
послаблення центральних пунктів — надто
висока за це ціна. Краще було
7. ...Ка5, ліквідуючи
небезпечного білого слона.
8. 	СЇ4 Кд7 9. сЗ КЇ6 10. Ь4! Сд7
11. 	КЬд2 К?4 12. Сс2 гб 13. Ь5
С&7.
Чорні просто-таки
задихаються. Щоб трішки звільнитися, вони
самі жертвують двох пішаків, і
гра загострюється.
14. 	Ь§ Ь6 15. Фе2 е5 16. де Фс8
17. 	ТЬ5 ТЇ8 18. £3 СЇ5 19. 0—0—0
еб 20. КЬ4!
160

Сигнал до прямої атаки на
чорного короля.
20. 	...Кр68 21. К:Ї5 еї 22. КЬЗ
Феб 23. Кс5!
Далеко розрахована
комбінація з жертвами пішаків і
фігур — найкрасивіший і найкорот-
ження, що білі фігури втратили
координацію і трохи «загрузли».
Та комбінація триває.
25. Т : ї5! Т : Ї5 26. Фаб!
Тепер у чорних, здавалося б,
чималий вибір захисних ресурсів,
але жоден з них не рятує.
Головна загроза — 27. К66+ + і 28. С :
Ї5. Головний захист — 26. ...Кр<37,
на що Мельничук підготував
27. 	е6 + ! з розгромом.
26. ...С :е5 27. С : Ї5 + .
Серія двох подвійних ударів
приводить до виграшу ферзя.
Чорні здалися.
69. 	Староіндійський захист
Б. ВОРОБЕЦЬ (Львів) —
Л. ПОЛУГАЄВСЬКИЙ
(Московська обл )
Чемпіонат ЦР ДСТ «Буревісник»
Ялта, 1962
Викладач математики
Львівського університету Богдан Воро-
бець багато років є одним з най-
сильніших шахістів міста. Його
кращим партіям притаманна
висока шахова культура. Ось одна
з них, зіграна проти видатного
гросмейстера, який у тому
турнірі (що мав статус півфіналу
чемпіонату СРСР) блискуче взяв
перший приз, зазнавши лише
однієї поразки... У турнірі грали
також В. Савон, М. Тайманов та
ряд відомих майстрів. Львів’янин
розділив дванадцяте-тринадцяте
місця при 20 учасниках.
1. <14 КЇ6 2. с4 §6 3. КсЗ Се7
4. е4 66 5. ЇЗ 0—0 6. СеЗ КЬ67
7. 	КЬЗ е5 8. 65 Кс5 9. §4 сб!
Оскільки білі не приховують
наміру рокірувати в довгий бік,
чорні негайно зав’язують гру на
ферзевому фланзі.
10. 	КЇ2 сб 11. сб Ке8 12. Ф62
Ї5.
Без цього продовження чорним
також не обійтися, хоча воно й
призводить до відкриття лінії
проти їхнього короля.
Зав’язується взаємогостра боротьба, що
йде під девізом — хто
швидше?!
13. 	еї 14. 0—0—0 Фа5
15. 	КрЬІ Ка4 16. К:а4 Ф: а4
17. СЬ6 їе 18. С : §7 К : &7?
Полугаєвський йде назустріч
намірам свого суперника. Якби
він тут передбачив 21-й хід бі-
і
я
1
ш
ш
я
ф
я
А
я
я
ІІ
Я
■
9
я
я
я
й
в
цц
в
ш
ш
ф
■
д
я
1
д
6 ІО. М. Лазарев
161

лих, то обрав би інше
продовження— 18. ...еЗ! з повноправною
грою.
19. 	К : е4 Т:ЇЗ 20. К : <16 ТЇ2.
На цей контрудар і
розраховував Полугаєвський.
(Див. діагр. на с. 161).
21. 	СЬ5!!
Обмін контрударами! Хід
львів’янина виявився несподіваним
для його іменитого суперника.
Тепер ясно, що гра склалася на
користь білих, чиї фігури в усіх
варіантах діють набагато злаго-
дженіше, ніж чорні.
21. 	...ФЬ4 22. ФсЗ С&4 23. Тдеї
аб 24. Сс4 Ь5 25. СЬЗ Т:Ь2
26. 	ТИеІ ТЇ8 27. Ф : е5!
Здається, що на цей хід чорні
мають сильну відповідь 27. ...ТИ2.
Але після простої репліки
28. Краї! білим нічого не
загрожуватиме, їхня ж атака буде
невідпорна.
27. 	...ФИ5 28. Ф£3 Ф£б +
29. Краї Те2 ЗО. Т : е2 С : е2
31. 	Ф:г6 32. КЬ7 Крї7.
Триваліший опір можна було
чинити шляхом 32. ...Сс4.
33. 	Теї СЇЗ 34. с!6+ Крїб
35. Тї 1. Чорні здалися.
(Див. діагр. на с. 161).
70. 	Закінчення партії
В. МАРТИНОВ (Хмельницький) —
Л. САПЛ1НОВ (Кривий Ріг)
3-й чемпіонат України за листуванням
1963—1964
Кандидат у майстри
Володимир Мартинов успішно виступає
і в заочних змаганнях, і за
шахівницею, не раз очолював збірну
Хмельниччини на
республіканських турнірах.
ри, намагаючись створити атаку
на короля.
15. ...Те8?
Прийняття жертви дуже
ризиковане. Правильно 15. ...С : Ь2!
з рівноправною грою. Відтак у
білих з’являється нагода
відзначитися жертвами двох тур на
одному й тому ж полі.
16. Т:е4 + ! К:е4 17. Ф : £8 +
Кре7.
Після 17. ...Крб7 18. Ф§4+ білі
з шахом повертали фігуру.
18. 	Ф§7+!
А тепер спроба повернути
фігуру шляхом 18. Ф:И7+ після
18. ...Крїб! дозволила б чорним
урятуватися.
18. ...Креб.
У разі 18. ...Кре8 достатньо
19. КаЗ С : Ь2 20. Теї 65 21. КЬ1!,
і чорні змушені віддати фігуру,
залишаючись під атакою.
19. КаЗ С : Ь2 20. Теї 65 21. Т:
е4 +!
Чорні здалися, бо дістають мат
не пізніше сьомого ходу,
приміром, 21. ...де 22. СЬЗ+ КрГ5
23. £4+ Кр14 24. ФЇ7+ Кр: §4
(або 24. ...Кр£б 25. Ь4 +! Кр :
26. 	Сд1+ з матом) 25. Се6 +
Кр£5 26. Ф£7+ КрЬ5 27. СЇ7 +
і мат наступним ходом.
162

71. 	Французький захист
М. ШТЕЙНБЕРГ (СРСР) —
Я. ТІММАН (Голландія)
Кубок Європи серед юніорів
Гронінген, 1966—1967
Особливо пам’ятним у короткій
біографії харків’янина Михайла
Штейнберга (1952—1976) був
1966 рік. На його початку він
стартував у чемпіонаті СРСР
серед юнаків, а в підсумку став
переможцем змагання і здобув
право на участь у півфіналі
чемпіонату СРСР. Там він першим
серед шахістів країни завоював
звання майстра спорту в 14-річ-
ному віці. Михайла відрядили у
Гронінген для участі в розигра-
ші Кубка Європи серед юніорів.
Дебют виявився переможним. До
речі, наступним володарем призу
став ровесник харків’янина
Анатолій Карпов, а згодом у цьому
турнірі, який дістав статус
чемпіонату Європи серед юнаків,
перемагали Олександр Біляв-
ський, Олег Романишин,
Олександр Чернин та інші юні
таланти...
А Штейнберг надалі недовго
виступав у турнірах. У 35-му
чемпіонаті СРСР 1967 в рідному
місті він розділив восьме-сімнадцяте
місця серед 126 учасників,
здобув перший приз на юнацькому
турнірі в Болгарії 1971, тоді ж
завоював золоту медаль
командного чемпіонату СРСР у складі
збірної «Буревісника»... Та потім
захопився математикою. Під час
навчання в Харківському
університеті майже зовсім залишив
шахи, а невдовзі після
одержання диплома раптове тяжке
захворювання вкоротило йому
віку...
У цій партії суперником
харків’янина був майбутній
гросмейстер.
1. е4 еб 2. <І4 65 3. е5 с5 4. сЗ
Кеб 5. КЇЗ ФЬ6 6. аЗ.
Популярне за тих часів
продовження. Білі мають на меті
дві ідеї. Перше — запобігання
контргрі чорних, пов’язаній з
шахом на Ь4 (приміром, у
відомому варіанті 6. Се2 сб 7. ссі
К§е7 8. ЬЗ КЇ5 9. СЬ2 СЬ4 +! і
білі змушені відступати королем
на її). Друга — підготовка
активного Ь2—Ь4.
6. 	...с4 7. КЬ62 Ка5.
Вважають, що точніше спершу
розвинути слона на 67, бо тепер
можливо 8. Ь4!? сЬ 9. СЬ2 С67
10. 	с4! з ініціативою в білих, що
компенсує пожертвуваного
пішака.
8. 	Се2.
Сучасна теорія рекомендує
також і gЗ з подальшим
розвитком слона на ЬЗ, звідки він у
разі підриву Ї7—Ї6 атакує
пішака еб.
8. 	...Ке7 9. 0—0 К£б?
Характерна для багатьох
молодих шахістів похибка. Задля
імпульсивного наміру
вторгнутися на Ї4 чорні відводять коня од
стратегічно важливого пункту 65.
Нормальним продовженням було
9. ...С67, а далі навіть можна
рокірувати в довгий бік, сміливо
дивлячись у вічі загрозам білих
па ферзевому фланзі, бо чорні
фігури контролюють важливі
пункти.
10. 	&3 Ь6?
Вже вирішальна помилка, що
надає білим можливість
прорвати оборону. Меншим злом було
10. ...С67.
163

11. ТЬІ С67 12. ЬЗ! сЬ 13. с4!
(іс 14. К : с4 К:с4 15. С : с4 Ссб.
А
■
■
♦
9
ш
^ЯЯ*,^
■
А
^ии
А
■
Я
'1
9
А
ЦІ
4
ИР
и
в
9
и
1
в
■
■
и
А
ІІІ
цц
■
цр
Ж
■
ЦО
м
9
д
Відчувається, як зіпсував
позицію чорних хід Ке7—§6...
16. 	с!5!
Здавалося б, очевидний хід.
Але треба було врахувати
репліку чорних.
16. ...таз 17. СеЗ!
От у чому річ: чорні не можуть
дати ради своєму ферзю.
Відступати на с7 не дуже приємно
внаслідок 18. 66, а в разі 17... Сс5
18. 	Т : ЬЗ Са4 19. Т : Ь6 С : 61
20. 	СЬ5 +! вони зазнають тяжких
матеріальних втрат.
17. ...Фа5 18. С62!
Тепер чорні змушені віддати
якість.
18. ...Т: 65 19. С:а5 Т : 61
20. 	Тї : 61 С : ЇЗ 21. СЬ5 + Ссб 22.
С : сб + Ьс 23. Т68 + Кре7 24. ТЬ61!
І без ферзів атака білих
досить потужна — загрожує мат
двома способами, тож доводиться
віддати ще фігуру, лишаючись у
підсумку без тури.
24. 	...К:е5 25. СЬ4+ Крїб
26. Т : Ї8, і чорні здалися через
кілька ходів.
Усі шахові видання країни
вмістили некрологи з приводу
передчасної смерті молодого
харків’янина, який так яскраво стартував
у великих шахах.
72. 	Новоіндійський захист
Р. ВАГАНЯН («Спартак») —
І. МІКЛЯЄВ («Буревісник»)
Командний чемпіонат СРСР
Рига, 1968
У ряді газет України 1977 було
опубліковано нарис
кореспондента РАТАУ В. Гаташ про
молодого харківського кардіолога Іллю
Мікляєва. «Понад тридцять
харків’ян зобов’язані йому життям.
Тільки медик знає, чого варто
вивести людину зі стану
клінічної смерті,— писав автор.— Та
допитлива, творча натура Іллі
Мікляєва не дозволила йому бути
лише практиком... Він і його
колега Павло Кравчун не тільки
довели, що при інфаркті спершу
треба відновлювати саме мікро-
судини, а й запропонували для
цієї мети ряд препаратів.
Завдяки новому методу лікарі різних
міст країни змогли повернути до
життя сотні хворих, які ще
недавно вважалися
безнадійними»...
Заради медицини І. Мікляєв
залишив шахи в момент свого
найвищого злету. Учасник
чемпіонату СРСР 1967, наступного
року він упевнено виграє
першість ЦР «Буревісника». У
статті «Ви ще почуєте їхні імена»,
яка починається з
підзаголовка— «Ілля Мікляєв, 19 років»,
ризький журнал «Шахс» дуже
високо оцінював творчість
переможця: «Мікляєв грає в
позиційному стилі, добре знає теорію
дебютів, непогано розуміє
ендшпіль. Має й неабиякі вольові
якості». А наприкінці 1968
молодий майстер здобув золоту
медаль чемпіона СРСР у складі
164

збірної «Буревісника». Він
показав видатний особистий
результат— 9 очок з 11 можливих!
Головний суддя турніру М. Юдович
писав, що з молодих учасників
найсильніше враження справили
А. Карпов, І. Мікляев і О. Бі-
лявський...
Цю партію майбутній
кандидат медичних наук грав з
майбутнім міжнародним
гросмейстером.
I. 64 КЇ6 2. с4 еб 3. КЇЗ Ь6
4. еЗ СЬ7 5. Се2 Се7 6. 0—0 0—0
7. 	Фс2.
Якщо білі прагнуть провести
з часом е2—е4, то логічніше
починати підготовку до цього з
7. КсЗ. Правда, тоді в чорних є
можливість трохи спростити гру
шляхом 7. ...Ке4 (тепер на це-
буде 8. Щ62!, і якщо 8. ...К66,
то 9. С : Ь7 К : Ь7 10. е4! і білі до-
сягли мети), зате 7. ...с5
пов’язано з проблемами внаслідок
8. 65! Тепер же чорні тягаря
таких проблем не
відчуватимуть.
7. ...с5.
Тут після 8. 65? еб 9. КЬ4 Кеб
10. КЇ5 64 11. С§5 КЬ4 12. Фа4
С:§2 13. Кр:§2 еб! 14. К : 64 сб
15. 	С : їб С : Ї6 16. Ф : Ь4 65!
ініціатива може перейти до
чорних.
8. ас Ьс 9. КсЗ Кеб 10. Т61 Тс8
11. е4.
Білі поверхово розігрують
дебютну стадію, допускаючи
проведення чорними типового
прийому.
II. ...е5!
Тепер у чорних на пункті 64 —
база для фігури, а якщо її
розміняють, то натомість з’явиться
захищений прохідний пішак.
Володіння ж аналогічним пунктом
65 надає білим менше вигод, і це
незабаром з’ясується.
12. 	К65.
Характерна для творчості Ва-
ганяна дотепна тактична ідея:
напрошується 12. ...К: 65 13. еб
К64, та тоді 14. К : 64 еб 15. 66!
з виграшем фігури.
12. ...Кб4! 13. Фаз.
Доцільніше 13. К: 64 еб
14. 	КЇ4, щоб заблокувати
прохідного пішака конем.
13. ...С : 65 14. сб с4!
Повний тріумф стратегії
чорних. Недарма вони так
довго економили темп на
«природний» хід 67—66 — тепер їхній
королівський слон проривається
на центральну базу. А білим
вторгнення на 65 нічого не
принесло — в підсумку там
з’явився малоперспективний
пішак.
15. 	ФП К : ЇЗ+ 16. С : ЇЗ Сс5
17. 	Се5.
Якби білі пішли на розмін обох
чорнопільних слонів, у них
лишився б «поганий» слон,
обмежений власним пішаковим
кістяком, проти сильного коня
чорних.
17. 	...Ь6 18. С:Ї6 Ф : 16 19. Кр£2
С64 20. ТаЬІ Фаб 21. аЗ.
Варто білим дожити до
ендшпілю, і різноколірні слони
стануть для них шансом на
порятунок. А при ферзях цей фактор
позиції, навпаки, підвищує шанси
атакуючої сторони. Тому
заслуговувало на увагу спершу 21. С§4,
перешкоджаючи агресивним діям
чорних на королівському флан¬
зі.
21. 	...15! 22. Т62 Ф£б 23. Те214
24. 	Тс2 їе 25. їе.
165

25. ...Т : 13!
Вдалу стратегію вінчає
тактичний удар.
26. Ф : 13 Т18 27. Фсїі Ф : е4 +
28. 	КрЬЗ ТЇЗ.
Ще краще було просто 28. ...Ф :
65 з достатньою для виграшу
позиційною перевагою.
29. Те2 Ф : 65 ЗО. Фс2.
Після ЗО. Т : е5! чорним
довелося б іще попрацювати,
тепер же вони форсують наступ.
30. ...таз 31. ТЇ1 е4 32. Кре2Ь5
33. 	ЬЗ Ь4! 34. £Іі Феб 35. ТН1 65
36. 	КрП Ф16 + 37. Креї Ф:Ь4 +
38. 	Крїі Т13 + .
Мат неминучий. Білі здалися.
73. 	Закінчення партії
В. ОСНОС (Ленінград) —
Б. КЛЮК1Н (Горлівка)
Чемпіонат ВЦРПС
Ленінград, 1971
Той рік був щасливим для
кандидата в майстри Бориса Клю-
кіна — робітника очисного вибою
на шахті. У чемпіонаті ЦР ДСТ
«Авангард» він завоював срібну
медаль і виконав норматив
майстра спорту, а незабаром
підтвердив це звання, розділивши в
сильному за складом чемпіонаті
профспілок СРСР у Ленінграді
п’яте-шосте місця (першим був
киянин Ю. Сахаров). Нині Борис
працює майстром-вибухівником
на шахті імені Рум’янцева в Гор-
лівці.
Донбасівець у цій партії грав
з відомим міжнародним
майстром.
33. ...КЇЗ +!
«Клюкін знаходить елегантне
тактичне рішення»,— коментував
у журналі «Шахс» його
суперник.
34. гї &і 35. тї2.
Або 35. С : 114 Ф§4+ з
розгромом.
35. ...Ф&4+ 36. КеЗ С : Є3 37.
Ф.&3 + 38. КрП ФЬЗ+ 39. Кр£І
Те4 40. ТЬ2 Те4 + .
Якщо тут 41. КрЬ 1, то 41. ...12!
Білі здалися.
74. 	Іспанська партія
М. ЗНАЙДЕНКО (Кременчук) —
В. БІЛИНСЬКИЙ (Львів)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Авангард»
Київ, 1972
Майстер спорту Володимир Бі-
линський родом з села Дубляни
Самбірського району (нині —
Львівської області), де закінчив
десятирічку. Потім закінчив
факультет театральної режисури
Львівського училища культосві-
ти, а також курси тренерів при
Центральному шаховому клубі
СРСР. Нині керує шаховим
клу166

бом Львівського палацу піонерів,
де впроваджує чимало нових
цікавих форм спортивно-масової
роботи. Непоганим режисером
комбінаційної атаки виявив себе
і в цій партії з турніру, в якому
розділив перше-третє місця.
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. СЬ5 аб
4. С : сб де 5. 0—0 С&4 6. ЬЗ И5
7. 	63 ФЇ6 8. КЬ62 Ь5!?
Це експериментальне різке
продовження (замість
теоретичного 8. ...К§е7) перешкоджає
маневру Ксі2—с4—еЗ. Білинський
планує посилити свою атаку на
королівському фланзі.
9. 	сЗ?
Слід було грати 9. КЬЗ!,
запобігаючи наступному ходу чорних.
9. 	...Сс5! 10. Теї Т68 11. Фс2
Ке7 12. Ь4 СЬ6 13. СЬ2 К&6
14. (14.
Загрожуючи 15. 6е К: е5
16. 	К:е5 Ф : е5 17. с4 з
«довічною ізоляцією» чорного слона
шляхом с4—с5. Але чорні
встигають зі своїми загрозами на хід
раніше.
14. ...Кї4! 15. Ь4.
Після 15. К:е5 С: ЬЗ! або
15. 6е К : Ь3+ 16. gh Т : 62! білі
програвали.
15. ...К&6 16. (1е ФЇ4! 17. К64
К : Ь4! 18. &3.
■
■
♦
ЦІ
ш
9
ш
и
і
в
і
д
и
ии
ии
■
і
■
в
і
в
в
ЙІ
щ
'1
■
■
■
■
й
И
■
п
и
о
18. ...Т : (14!!
Пропонуючи на вибір — ферзя,
туру, коня...
19. Т : (12 20. Ф : 62!
Повертаючи ферзя, білі
максимально утруднюють завдання
партнеру.
20. ...КЇЗ-Ь 21. Кр£2 К : 62
22. 	Кр£3.
У чорних — дві фігури за туру,
та чи в змозі вони впоратися з
пішаковою масою білих у центрі?
22. ...СЇЗ!
Здавалося б, чорні фігури
загрузають і опиняються в
небезпеці. Насправді ж усе
розраховано точно.
23. Ссі Ь4+ 24. КрЬ2 К: е4
25. 	СеЗ.
Загрожує 26. С : Ь6 і 27. ТеЗ!
25. ...К : Ї2! 26. С : Ь6 сЬ27.ТЇ1
К£4+ 28. КрЬЗ Се2 29. Тїеі.
Невже чорна фігура таки
загинула?
20. 	..КЇ2+ ЗО. Кр£2 К63!
Так, але натомість чорні
заберуть якість, а головне —
ліквідують пішакову перевагу
суперника.
31. 	Т:е2 К:І4+ 32. КрїЗ К:
е2 33. Кр : е2 ИЗ. Білі здалися.
75. 	Закінчення партії
О. ВАЙСМАН (Харків) —
Б. КУУСКМАА (Тарту)
Кубок Еврар-Деланнуа. Фінал
1972—1974
У першості міст Європи з гри
за листуванням, що почалася в
травні 1966, стартувала 201
команда з 19 країн (у тому числі
31 з СРСР). Через вісім років
головний приз — Кубок Еврар-
Деланнуа — завоювала збірна
Харкова, яку очолював інженер
Олександр Вайсман. 1966 він
став одним з переможців 9-го
осо167

бистого чемпіонату Європи з гри
за листуванням. Йому присвоєно
звання міжнародного майстра з
цього виду шахової творчості.
Ось як коментував харків’янин
події в цій партії.
15. 	Сї 1.
Дивовижна позиція! У чорних
зайвий пішак і розвинуті всі
фігури, останнім ходом вони навіть
створили загрозу мату, проте
внаслідок невдалого
розташування слона на с5 перевага у білих.
Як тут не згадати афоризм Тар-
раша: «Одна фігура стоїть
погано— вся партія стоїть погано!».
15. ...ФЬ6 16. С : е7.
Навряд чи в партії за дошкою
білі пішли б на таку позицію.
Зараз чорні дістають дуже
сильну атаку, витримати яку можна
хіба що в партії за листуванням!
16. ...СЇЗ 17. С:Ї8 С:Ї8 18.Т£І
Т<18 19. Се2 Т : (12 20. Ф : <12 СЬ4
21. 	ТсЗ Фа5.
Як на мене, сильніше 21. ...Фїб.
22. 	Фб8+ Кр£7 23. Ф(14+ Кр£б
24. 	Фс4 С:с34- 25. КрП!
Дуже важкий хід. Білі
замикають свою туру, маючи на
увазі задачний прийом її
врятування.
25. 	...ФЬ5 26. Ь4 СЇ6 27. С : ЇЗ
еї 28. ТЬІ.
Оце вона — задачна ідея
«прокладання шляху». Білий король
ховається на королівському
фланзі, і тура вводиться в гру.
28. ...ФЇ5 29. Кр£1 Ь5 ЗО. Фсб!
Зберігаючи контроль над
білими полями.
ЗО. 	...Кр£7 31. КрЬ2 Се5 32. Тсі
С<16 33. Т(І1 Ь6 34. Тгі4! Ь4
35. 	Фс4 Феб 36. Т<15 Се5 37. ФсІЗ
Фе7 38. КрЬЗ.
Блокаду прорвано, і король
сам іде в бій.
38. ...сб 39. Та5 СсЗ 40. Кр&4
ФЇ6 41. ФЇ5 Фе7 42. Тс5 а5
43. 	Кр: ЇЗ Фгіб 44. Ф&4+ Крїб
45. ТЇ5 + . Чорні здалися.
76. 	Закінчення партії
С. СТЕРЧО (Закарпатська обл) —
Ю. БОЙДМАН (Житомир)
43-й чемпіонат України
Львів, 1974
Степан Стерно — один з най-
сильніших шахістів Закарпаття.
Електрик з села Горяни
Ужгородського району, чемпіон
області, красивою атакою завершив
цю партію.
23. Т : е5! Кр : е5.
Після 23. ...Ф : §5 24. Ф : §5
Т : §5 25. Те8! у білих —
виграшний ендшпіль.
24. ФЇ4+ Крїб 25. Ь4! Фе7
26. 	С : Ї5 Кр?7 27. С : с8 Тц : с8
28. ФЇ5 ТЬ8 29. Ке6+ КрЬб
ЗО. §4! Чорні здалися.
168

71. Закінчення партії
В. СОКОЛОВ (Київ) —
І. КЛИМЕНКО (Житомир)
XXVI Спартакіада школярів СРСР
Житомир, 1975
У цьому турнірі перемогла
команда Житомирщини,
сформована переважно з учнів
славнозвісної 25-ї Житомирської школи,
зі стін якої вийшов не один
відомий шахіст.
Ігорю Клименку, який з часом
став одним з найсильніших
кандидатів у майстри області, тоді
було лише 13 років, але в цій
партії він переміг чемпіона
Києва серед дорослих.
38. ...ТсЗ!
Замість того, щоб відіграти
пішака, чорні жертвують
другого, та захоплюють ініціативу,
використовуючи слабкі пункти на
королівському фланзі білих.
39. Ф : Ь6 КЬ4! 40. С : Ь4 Т :
Ь3+ 41. ТЬ2 Т:Ь2+ 42. Кр : Ь2
гь.
Тепер вирішальним фактором
виявляється слабкість чорних
полів у таборі білих.
43. 	Феї ТсЗ! 44. ТЇ4 ТЇЗ!
45. Феї Фе5! Білі здалися.
Нині Ігор Клименко навчається
в Києві, успішно виступає в
міських змаганнях.
78. Гамбіт Еванса
В. СКОТОРЕНКО (СРСР) —
X. АХМАН (Швеція)
Матч за листуванням СРСР —
Швеція 1974—1975
Гірничий інженер Василь
Григорович Скоторенко родом з
Кременчука. Наприкінці 40-х років
був неодноразовим чемпіоном
Дніпропетровська, де навчався в
інституті, потім тривалий час
працював за призначенням у
Кузбасі, а з 1971, повернувшись на
Україну, трудиться в Горлівці у
виробничому об’єднанні Артемву-
гілля. Майстер спорту з 1954
(одержав це звання за успіх
у півфіналі 22-го чемпіонату
СРСР), він останнім часом
виступає переважно в заочних
змаганнях, хоча й за шахівницею не
поступається молоді: 1973 і 1974
був чемпіоном Донеччини. Та
найголовніші його досягнення —
в поєдинках за листуванням. Вік
не раз виходив переможцем
міжнародних і європейських турнірів
класу майстрів. Включений до
складу збірної команди СРСР у
півфіналі чемпіонату Європи.
Грає в півфіналі 12-го
особистого чемпіонату світу. Незмінно
виступає в збірній України у
команднії! першості СРСР, у
матчах з шахістами зарубіжних
країн.
Для його творчості характерна
ця партія, де Василь Григорович
вдало застосував романтичний
дебют, популярний ще в XIX
столітті.
1. е4 е5 2. КІЗ Кеб 3. Сс4 Сс5
4. Ь4.
Скільки блискучих партій
виграли свого часу класики
шахової атаки Андерсен, Морфі, Чи-
169

горін у гамбіті Еванса! Але в
нашому столітті до цього дебюту
звикли ставитися зверхньо:
мовляв, за сучасної техніки оборони
такі жертви необгрунтовані...
4. ...С : Ь4 5. сЗ Са5 6. 0—0 (16
7. 	(14 СЬ6.
Один з «найреспектабельні-
ших» планів захисту,
рекомендований ще наприкінці XIX
століття тодішнім чемпіоном світу Лас-
кером. Чорні згодні повернути
пішака, зате перейти в
сприятливий ендшпіль. Та хіба заради
цього білим варто грати гамбіт?
8. 	де сіе 9. ФЬЗ ФЇ6 10. С&5
Ф^б 11. Ссі5 К£е7 12. С:е7 Кр :
е7 13. С:с6 Ф:с6 14. К: е5
Феб.
Отже, білі відіграли пішака,
уникнувши розміну ферзів і
позбавивши чорного короля права
на рокіровку. Та недешевою
ціною: їхні пішаки слабкі, в
чорних — два сильних слони. Але на
те й гамбіт, аби сміливо
ризикувати. Йде захоплюючий
рівноправний (поки що) поєдинок між
атакою й обороною.
15. Кс4 Сс5?
Оборона виявляється не на
висоті — чорні даремно не
задовольняються скромним, але
оптимальним для них варіантом
15. ...Т68! 16. ФаЗ+ Кре8 17. К:
Ь6 сб, де вони втрачали
перевагу двох слонів, зате гарантували
безпеку своєму королю.
Прагнучи ще більшого, чорні
дозволяють супернику «темп у темп»
створити небезпечні загрози.
16. КЬ62 Т68 17. Крьі КрТ8
18. 	Ї4 Фе8 19. КТЗ Ь6 20. 15 Ь6
21. 	Тїеі а5 22. Фс2 Саб 23. Ксе5
Кре8 24. Ке4 СЇ8 25. ФЇ2 Ф67
170
26. Фё’З Kph7 27. f6 Сс8 28. h3
с5 29. ФЬ4 Фс7 ЗО. Kg5 + Kpg6.
Здається, що захист усе-таки
торжествує. Якщо атакований
білий кінь відступить, то чорний
король знайде схованку на h7. Та
майстер з Донеччини послідовно
діє в стилі старих майстрів —
його кінь не відступає, а жертвує
собою, щоб пітримати полум’я
атаки.
31. K:f7! Кр : 17 32. fg.
Що робити чорним? Якщо вони
спробують зберегти зайву фігуру
шляхом 32. ...С : g7, то білі не
пошкодують і тури — 33. Tf 1 +
Kpg6 34. Tf6 + !!. Наприклад,
34. 	...C:f6 35. Ф : h6 + Kpf7
36. 	ФЬ7+ Cg7 37. Tfl+ Креб
38. Ф§6 + з матовою атакою. Або
34. 	...Kph7 35. T:h6 + ! С : h6
36. 	Ф:И6+ Kpg8 37. Kf6+ Kpf7
38. ФИ74-, і білі виграють ферзя.
32. ...C:g4 33. гїФ+ T:f8
34. 	Ф : g4 Фе5 35. Tabl ТаЬ8
36. 	Tfl+ Кре7 37. Tfdl Феб
38. ФgЗ! Чорні здадися.
79 Англійський початок
О. РУДЧЕНКО —В. ДЕНИСЕНКО
Чемпіонат Києва 1976
Кандидат у майстри Віталій
Денисенко очолював збірну
Сумської області на спартакіадах
України 1967 і 1979, де здобув

перемоги над такими
суперниками, як В. Савон, О. Романишин.
Деякий час він навчався та
працював у Києві і 1976 виграв
чемпіонат столиці республіки.
Нині В. Денисенко залишається
провідним шахістом
Сумщини.
1. Kf3 Kf6 2. с4 с5 3. g3 Кеб
4. Cg2 g6 5. 0—0 Cg7 6. КсЗ
0—0 7. d4 cd 8. K:d4 K : d4
9. 	Ф : d4 d6 10. <M3 Cf5 11. e4
Ce6 12. Cd2 аб 13. b3 Kd7
14. Tael.
Відомо, що цей дебютний
варіант— на користь білих.
Приміром, можливо було і 14. Фе2,
щоб у разі 14. ...Ке5 запобігати
продовженню Ь7—Ь5 шляхом
а2—а4, а у випадку 14. ...Кс5
15. Tael Cd7 16. Tfdl Тс8 17.СеЗ
чорним також важко проявити
активність (Горт — Унцікер,
Олімпіада, 1968).
14. 	...Ке5 15. Фе2 Cg4 16. f3
Cd7 17. СеЗ.
І тут заслуговувало на увагу
17. 	а4, зважаючи на відсутність
на с5 чорного коня.
17. ...Ь5! 18. с5?
Ризикована жертва якості.
18. ...Ь4 19. Kd5 СЬ5 20. Фгії
С : fl 21. C:fl.
Перше враження від акції
білих сприятливе: вони захопили
ініціативу.
21. 	...de 22. С:с5 еб!
Воліючи повернути якість, аби
знешкодити ініціативу білих. Крім
такої стратегічної підстави, цей
хід має й тактичну — після 23. С :
f8 С : f8 не можна 24. Кс7? Сс5 +!
Тому Рудченко продовжує
активні дії.
23. 	Се7 Фа5 24. Тс5 Ф : а2
25. 	Kf6+ С : f6 26. С : f6.
На цю позицію йшли обоє. Білі
раділи з того, що впіймали
чорного коня в капкан у центрі
дошки. А чорні?
26. ...Фгі2!!
Обидва ферзі, що зійшлися в
рукопашному бою, беззахисні.
Але відступити змушений білий....
27. Тсі К : ЇЗ + ! 28. Ф : ЇЗ Ф : сі
29. 	ФЇ2 Тас8! ЗО. СЬ2 Фс2 31.ФЇ6
ТсЗ! Білі здалися.
80. 	Закінчення партії
А. ІВАНОВ (Чернігів) —
Л. КАПЛУН (Тернопіль)
Півфінал 45-го чемпіонату України
Жданов, 1976
Майстер спорту Леонід
Каплун — провідний шахіст
Тернопільщини. В складі збірної
«Авангарду» він у розиграшах
Кубка СРСР 1978 і 1980
завоював золоту і срібну нагороди.
и
ш
ш
ф
№
ж
и
в
1
■
і
л
і
я
■7
і
■
ии
4
■
и
■
£
ш
и
і
н
і!
■
'9
й
■
і
S
д
jj
У цій позиції білий король під
атакою, але чорним доводиться
171

зважати на контрзагрози
пішакові ЬЗ (з допомогою Ке4—62
тощо) і турбуватися про
мобілізацію фігур королівського флангу.
20. ...Фа5!
Красивий задум: якщо 21. К62,
то 21. ...К : сЗ! 22. С : сЗ Ф : сЗ+!
з матом.
21. Фс4 Т:Ь1+ 22. Кр: ЬІ
Фа2Ч- 23. Крсі Фа1 + 24. Кр62
Ф:Ь2+ 25. КрбЗ Ф : $2.
Загрожуючи матом за два
ходи. Хоча чорні дістали за
пожертвувану якість достатню
компенсацію, проте в білих іще не
вичерпалися ресурси для опору.
26. ТЬеІ Ї6 27. Ф : ЬЗ.
Враховуючи, що 27. К<36 + С :
66 28. С : 66 Фс2+ 29. Кр64 КрГ7
залишає білим мало надій, вони
віддають фігуру, щоб спробувати
перехопити ініціативу.
27. ...Те 27. Те Се7 29. ТЇ1 ФЬЗ +
30. 	К&3 Ф:Ь2 31. ФЬ8+ С68
32. 	Ке4.
Тепер уже білі загрожують
матом за два ходи. Та хід — за
чорними.
32. 	...ФЬЗ + ! 33. Крс4 КеЗ +
34. 	Крс5 К : її 35. Т : 67 ФеЗ + !,
і незабаром білі здалися.
81. 	Староіндійський захист
М. УСАЧИЙ (СРСР) —
Г. ШМ1ДТ (Австрія)
Кубок ІКЧФ, 1977
Марко Володимирович Усачий
у 50-і роки був одним з найсиль-
ніших шахістів республіки,
неодноразовим призером чемпіонатів
Києва й України, а звання
майстра спорту одержав за вдалий
виступ у півфіналі першості
СРСР 1955. Заняття шахами
поєднував з напруженою виробни-
172
чою діяльністю на київському
заводі медичних препаратів, де
працював начальником цеху,
заступником директора. За трудові
досягнення був удостоєний
звання «Почесний винахідник УРСР».
Нині він — суддя міжнародної
категорії з шахів, бере активну
участь у заочних турнірах, у
тому числі — міжнародних. Ось
партія, зіграна в одному з них —
розиграші Кубка ІКЧФ
(Міжнародної федерації шахів за
листуванням). Коментує
переможець.
1. с4 КЇ6 2. КсЗ £б 3. 64 С£7
4. е4 66 5. Се2 0—0 6. С&5 с5
7. 	65 Ь6 8. СеЗ еб 9. Ф62 еб 10. еб
КрЬ7 11. ЬЗ К&8 12. КЇЗ Каб
13. 	§4 Кс7 14. Ь4.
До цього ходу дається
редакційна примітка журналу
«Шахматы в СССР»: «У дусі варіанту
було 14. а4, обмежуючи
можливості чорних на ферзевому
фланзі, та білі починають гру «хто
швидше».
14. 	...Ь5 15. К : Ь5 К : Ь5 16. сЬ
а6 17. Ь5.
Ініціативі чорних на ферзевому
фланзі білі протиставляють
енергійний штурм на
королівському.
17. 	...аЬ 18. &5 Фа5!
Форсуючи розмін ферзів, чорні
полегшують собі захист.
19. 	&Ь С : Ь2 20. К^5-Р КрЬ8.
Якщо 20. ...Кр : Ь6, то 21. Ке6 +
з виграшем.
21. 	Ф:а5 Т : а5 22. ТЫ СсЗ +
23. 	КрП СЇ5 24. Т:Ь5 Т: а2
25. ТЬ7! К : Ь6?
Чорні переоцінюють свої
шанси. Ще можна було зберігати
рівновагу шляхом 25. ...Та1 +
26. Крё2 Т : М 27. Т : Ї7 Т : 17

(програє 27. ...Се4 + 28. 13 Т:
Ї7 29. К:{7+ КрЬ7 ЗО. К§5 +
КрЬ8 31. К:е4 Теї 32. Кр12 СЬ4
33. Ь£!) 28. К: Ї7+ КрЬ7 29. К^5 +
Кр : Ь6! ЗО. Кр : НІ Кр&7.
26. 	ТЬ4!
Необхідно вберегти туру від
розміну. На користь 40pHHx26.bg
внаслідок 26. ...Та1+ 27. Кр&2
Т: Ь1 28. К:17+ К : 17 29. Т : 17
Се4+ ЗО. 13 Т: 17 31. Є1 Крє7!
26. 	...Кр?7 27. Кр : §6 28. Т:
И6 + Кр:Ь6 29. Ке4 + !
Виграш тури шляхом 29. Ке6 +
надавав чорним контршанси,
наприклад: 29. ...КрЬ7 ЗО. К:18 +
Крй8! (ЗО. ...Кр§7 31. Ке6+ і
32. КЇ4) 31. ТЬ8! Кр§7 (31. ...СИЗ +
Кр§1 32. Т: е2 33. Ке6+ КрИ7
34. К£б + !)
29. 	...Креб ЗО. К: сЗ Та1 +
31. 	Кр§2 Крїб 32. СИ5! Т^8 +
33. КрїЗ Тя7 34. СЬ6 ТИ7 35. Кр14!
Хоча матеріалу обмаль, білим
удалося сплести матову сітку.
35. ...Т§1 36. КЬ5!
Чорні в своєрідному цугцвангу.
Як і досі, не можна 36. ...Т : И6
через 37. Т:17Х, а друга тура
не може піти з вертикалі g
внаслідок 37. Cg5+ і 38. Т : 17.
36. ...Себ 37. к : 66!
Живописна позиція. Під
ударом обидва слони, проте не
можна брати жодного внаслідок
мату: 37. ...Т: Ь6 38. Ке8Х або
37. ...С : И5 38. Ке8+ Кр&6
39. ТЬ6 + 16 40. Т : 16 X. Не часто
в практичній грі зустрічається
подібний мат!
37. ...Теї 38. ТЬ6!
Знову слони недоторкані.
Приміром, 38. ...С:Ь5 39. К15+ Теб
40. Cg5+ Кр§6 41. Ое 1е 42. Т :
е6+ Кр17 43. Те7+ Кр?8
(43. ...Кр£б 44. КИ4Х) 44. КИ6 +
КрИ8 45. С16+ і виграють; або
38. ...Т : И6 39. К15+ Теб 40. бе
С:15 41. е!+ Кр§7 42. Т : Ь6.
38. ...Кре7 39. С§5+ Крб7.
Або 39. ...16 40. С : 16+! Кр : 16
41. К15+ Кр17 42. С^6+ з
виграшем.
40. 	С§4 + Крс7 41. Тс6+ КрЬ8
42. Т:с5 ТЬІ 43. Тс8+ Кра7
44. Кре5 КрЬб.
Загрожувало смертельне
45. СеЗ+!
45. 	Тс6+ Кра5 46. Кс4+ КрЬ4
47. Крб4 16 48. ТЬ6+ Кра4
49. Та6 + . Чорні здалися
внаслідок неминучого мату.
82. 	Закінчення партії
Д. КАЮМОВ (Ташкент) —
В. БРАТЦЕВ (Черкаська обл.)
Меморіал Ф. Дуз-Хотимирського
Алушта, 1977
Робітник дистанції цивільних
споруд м. Сміли Володимир
Братцев у цьому турнірі виконав
норматив майстра спорту. Він уже
багато років є провідним
шахістом Черкащини, незмінним
лідером її команди на
республіканських змаганнях. У цій партії він
відзначився точним тактичним
розрахунком.
173

Очевидне продовження
26. 	...КГ2++ 27. Кр£1 К:д4 з
виграшем пішака здається
найдоцільнішим. Але тоді білі
діставали деякі контршанси завдяки
активним слонам. Наприклад,
28. 	СІ4 К65 29. С61, і
боротьба ускладнюється. Натомість
чорні йдуть на форсований
варіант, зовні менш вигідний для
них.
26. 	...Т : її +! 27. Ф : її Кї2 + +
28. 	Кр£І К : ?4 29. Фе2.
Цей контрудар треба було
передбачити. Білі загрожують
узяти коня, а якщо чорні
захищаються, то слід зважити на
можливість Сс2—сії.
29. 	...ТЇ8 ЗО. С61 ТИ +!!
Білі здалися.
83. 	Закінчення партії
П. ШИНКОВСЬКИЙ (Україна) —
В. КАРТАШОВ (Таджикистан)
5-а командна першість ЄРСР
серед незрячих шахістів
Шебекін (Білгородська обл.), 1978
У цьому турнірі наші земляки
вперше в історії таких змагань
піднялися на «срібну» сходинку.
Особливо цікаву гру показав
їхній лідер — кандидат у майстри
Петро Іванович Шинковський,
робітник із Керчі.
174
19. Т:Ь7!
Руйнівна жертва — пролог до
комбінації, вершина якої — в
26-му ході.
19. ...Кр:Ь7 20. ФК6+ Кр?8
21. Ф:?6+ КрЬ8 22. СЬ6 С66
23. С : Ї8 С:е5 24. (1е Ф : е5
25. Т61 Кеб 26. Се7! Чорні
здалися.
84. 	Англійський початок
В. ПЕРЕСИПКІН (СРСР) —
С. ДЖУРИЧ (Югославія)
Штрбське Плесо, 1978
Один з найталановитіших
київських шахістів Володимир Пере-
сипкін двічі добивався права
грати в турнірі першої ліги
чемпіонату СРСР 1976 і 1977,
виконав норматив міжнародного
майстра на турнірі в Києві 1978,
а незабаром став третім
призером змагання на Кубок
«Високі Татри» в чехословацькому
місті Штрбське Плесо. Гарну пар-
тію-мініатюру виграв у
характерній для нього витонченій
манері.
1. с4 с5 2. КІЗ КЇ6 3. КсЗ Кеб
4. §3 65 5. с<і К : 65 6. С?2 ^6
7. ФЬЗ КЬ6 8. Ке4 е5.
Після 8. ...с4 9. ФсЗ 16 10. ЬЗ
білі також зберігали позиційну
перевагу.

9. 	аз Себ 10. Фс2 с4 11. 0—0
ссі 12. есі КЬ4?
Вирішальна похибка. Лише
після 12. ...Тс8! можна було чинити
опір. Чорні не врахували
комбінаційних можливостей
суперника.
13. 	ФсЗ Ї6.
14. 	Cg5!
Цей раптовий тактичний удар,
пов’язаний з наступною жертвою
коня,— кара за легковажне
ставлення чорних до свого
королівського флангу.
14. 	...K6d5 15. K:f6 + ! К : f6
16. 	Ф:е5 Kpf7 17. C:f6 Ф : f6
18. Kg5+ Kpe7 19. Фс7 + !
Заключний удар: тепер після
19. ...Кре8 20. Tael! білі
повертають фігуру з вирішальною
атакою.
Чорні здалися.
85. 	Захист Беноні
О. КОСИКОВ (Київ) —
В. НЕВЄРОВ (Харків)
49-й чемпіонат України
Харків, 1980
Олексій Косиков, випускник
Київського політехнічного
інституту,— один з найсильніших
майстрів і водночас один з
провідних шахових педагогів міста.
Для його творчої манери
характерні атакуюча гра і
комбінаційні рішення.
1. (14 Кїб 2. с4 g6 3. КсЗ Cg7
4. е4 (16 5. Ї4 0—0 6. КЇЗ с5 7. (15
еб 8. Се2 ей 9. С(і Те8 10. е5 де
11. 	Те К^4 12. Cg5.
Розіграно один з популярних
сучасних варіантів, перебіг
подій у якому зовні здається
нелогічним: білі начебто передчасно,
не завершивши мобілізації сил,
переходять до різких активних
дій, нерідко жертвуючи пішака,
що не може не надати чорним
зустрічних контршансів. На
практиці ж ці надто загальні
міркування часто не
виправдовуються — так чи інакше ініціатива
білих стає дедалі загрозливішою.
Та все ж важко повірити в те,
що чорні вже в дебюті
припустилися похибки. А чим іншим
пояснити успіхи білих?
12. ...Фа5.
Аналітики звертають увагу
передусім на відповіді 12. ...ФЬ6
і 12. ...їб, кожна з яких має свої
хиби. Рідкісне продовження
молодого харків’янина, отже, не
позбавлене теоретичної
цінності.
13. 0—0 К:е5 14. (16 Себ
15. 	М5 КЬ(17.
Чорні віддають якість, зате
відбивають безпосередні тактичні
загрози.
16. Кс7 К:ЇЗ + ?
Початок тактичної операції,
яка виявляється зрештою
вигідною лише для білих, у яких усі
фігури включаються в активну
діяльність.
17. С : їЗ С:Ь2 18. ТЬІ Сд4 +
19. 	КрЬІ ТаЬ8 20. К: е8 Т :
е8.
175

в
ЦІ
і
я
♦
И
■
А
■
4
я
А
я
а
Я
1
Я
д
■
■
я
■
■
я
т
■
■
я
і
ні
й
іці
я
■
й
в
■
д
я
д
цо
Чорні йшли на цю позицію,
вважаючи, що їхній пішак Ь7 —
недоторканий: на 21. С : Ь7
можливо 21. ...С : а2 22. Тсі ФЬ6 і
23. ...Ф : 66, а в разі 21. Т : Ь7
Сс4 чорні відігрують якість.
21. 	Т:Ь7!
Здається, згубним є
послаблення білими своєї першої
горизонталі. Та ще вагомішою
виявляється вразливість пішака Г7!
21. 	...Сс4 22. Т : 67 С : її
23. С65!
У чорних — вибір контрударів,
та кожен з них наражається на
комбінацію. Приміром, 23. ...Теї
24. Т : Ї7! з розгромом.
23. ...Сс4.
А тепер білі форсують атаку
на пункт її чотирма подвійними
ударами.
24. Те7! Т:е7 25. 6еСЬ5 26. ФН!
Заключний ефект — ферзь
переслідує чорного слона.
26. 	...Се8 27. Ф:Ї7 + ! Чорні
здалися.
86 Закінчення партії
Б. ТАБОРОВ («Авангард») —
3. АЗМАЙПАРАШВІЛІ («Динамо»)
Кубок СРСР
Ростов-на-Дону, 1980
Випускник факультету
кібернетики Київського університету
Борис Таборов став майстром спор-
176
ту, ще коли навчався в середній
школі. Двічі був другим
призером міжнародних юнацьких
турнірів.
Кінь змушений відступити з
е5?
21. 	С : 65!
Глибоко розрахована жертва
двох фігур за туру. її ідея в
тому, щоб розчистити шлях
прохідному пішакові Ь5.
21. 	...С:е5 22. С : Ь7 С: сЗ
23. С:с8 Т:61+ 24. Т : 61 Ф : с8
25. 	Ь6.
На цю позицію і йшли білі,
точно оцінивши її на свою
користь. Роз’єднаність дій чорних
фігур і слабкість у їхньому
таборі останньої горизонталі —
тимчасові фактори, але вони
мають тут вирішальне значення:
чорні не встигають знешкодити
прохідного пішака.
25. ...ФЬ8.
На 25. ...ФЬ7 можливо 26. Ф63!
СЬ4 (або 26. ...Сїб 27. ФЬ5!)
27. 	Ф68 + КЇ8 28. Фс7 ФЇЗ
29. 	Т68 і білий пішак проходить
у ферзі. Тепер на 26. Ф63 чорні
можуть відповісти 26. ...СЬ4, та
лихо приходить до них з іншого
боку.
26. Т67 СЇ6 27. Ь7 с4 28. Ф65
сЗ 29. Фс4 ФЇ8.

Здавалося б, чорні все
захистили: на ЗО. Фс8 вони готові
відповісти ЗО. ...Се5. Та простий хід
білих позбавляє їх і цього
шансу.
ЗО. 	Ї4! с2 31. Ф : с2 ФЬ4
32. 	Фс8+ КЇ8 33. Т<і1! .Ф: а4
34. 	Ф : Ї8+ Кр : Ї8 35. Ь8Ф+ Фе8
36. Ф : е8+ Кр : е8 37. е4.
У білих — виграшний
ендшпіль. Незабаром чорні
здалися.
57. Закінчення партії
С. САВЧЕНКО (Іллічівськ) —
І. АЛЬТМАН (Одеса)
Змагання школярів Одещини
на приз космонавта І. Шоніна
Котовськ, 1980
На цих змаганнях 13-річний
Станіслав Савченко виграв усі
п’ять партій. Блискуче виступив
він і в наступних
республіканських та всесоюзних змаганнях
на приз «Біла тура». Нині його
вважають за одного з найперс-
пективніших кандидатів у
майстри Одещини.
Тут білі за пожертвуваного
пішака мають величезну перевагу
в розвиткові сил і реалізують її
з допомогою жертв.
18. 	Ке5! Фс7.
На 18. ...К : е5 буде 19. С : Ь5!
19. 	К: Ї7! Кр:ї7 20. ТЬї 1+
Кре8.
Якщо 21. ...Кр§8, то достатньо
бодай 22. ФЬ5!
21. ФЬ5+ £б 22. Кй6 + ! С : сїб
23. Ф : £б + , і мат наступним
ходом.
55. Староіндійський захист
Е. БУДОВИЧ (Херсон) —
Г. ДУБІВКА (Кіровоград)
Півфінал розиграшу Кубка України
Одеса, 1981
Георгій Дубівка — майстер
спорту з шашок і водночас уже
чимало років є одним з
провідних на Кіровоградщині
кандидатів у майстри з шахів. Не раз був
лідером збірної області на
республіканських турнірах. Ця його
партія характерна для одного
з варіантів популярного
дебюту.
1. (14 КЇ6 2. с4 еб 3. КсЗ С£7
4. е4 (16 5. 14 0—0 6. КЇЗ с5 7. (15
Ь5!
Така жертва пішака в дусі
волзького гамбіту, як зазначає в
своїй праці «Староіндійський
захист» гросмейстер Ю. Геллер,тут
має підстави: тиск чорних на
ферзевому фланзі компенсує
матеріальні втрати.
8. 	сЬ Фа5 9. С(12 аб 10. Ьа С:
аб 11. С:а6 К : аб.
У партії Карасьов — Васю-
ков (Ленінград, 1974) після
11. 	...Ф : аб 12. Фе2 КЬ67 13. Ф :
аб Т : аб 14. 0—0 ТЬ8 чорні
дістали хороший ендшпіль.
Продовження в партії — не гірше від
цього.
12. 	0—0 ТЇЬ8 13. ЬЗ КЬ4
14. 	Фе2?
177

£
ш
■
в
аЯл
V
■
Я
■
ц
і
Ж
н
л
о
и
і
в
■
й
д
и
В
ці
й
в
■
д
й
й
и
й
ЦІ
й
ці
■
й
н
І
■
и
і
ні
Не часто можна бачити, що
такий природний хід призводить
до тяжких наслідків.
14. ...Фаб!
Ідея чорних проста: якщо
розміняти найактивнішу білу
фігуру, то їхній наступ одразу різко
посилиться.
15. Фс4 Ф:с4 16. Ьс Кс2
17. 	ТаЬІ КаЗ 18. Т:Ь8+ Т: Ь8
19. 	е5 Ке8 20. Ке4 К : с4 21. Теї
К: <12 22. Ке: 62 Кс7 23. еб е<1
24. 	Кс4 К : (15 25. К : (16 К : Ї4,
і чорні легко виграли.
89. 	Каталонський початок
І. НІЛЬСОН (Данія) —
В. КАЛУЖИН (СРСР)
18-й чемпіонат Європи за листуванням
1978—1981
Харків’янин Володимир Калу-
жин переміг у цьому, турнірі і
став міжнародним майстром за
листуванням. Водночас він
приймав поздоровлення і як
старший тренер збірної України, яка
здобула золоті медалі на
Всесоюзній спартакіаді школярів
1981 року.
У цій партії заслуговує на
увагу дебютна стадія, де жертва
якості передала ініціативу
чорним, а також заключна атака.
1. с4 еб 2. гЗ КЇ6 3. Се2 65
4. (14 ас 5. КЇЗ аб 6. Ке5 с5
7. 	КаЗ.
Білі застосовують план,
пов’язаний 'з ідеєю жертви пішака за
ініціативу. Спроби зберегти
дебютну перевагу без матеріальних
втрат поки що їм нічого
особливого не приносили, наприклад,
7. еЗ сб 8. еб Се7 9. 0—0 0—0
10. к І С4 Кеб 11. СеЗ К65, і чорні
вдало розташували свої сили
(Доннер — Глігорич, 1951).
Заслуговує на увагу, однак, 7. СеЗ
К65 8. 6с, що не без успіху
практикувалося на багатьох
змаганнях останніх років.
7. ...сб.
Спокусливіший вигляд має
7. ...Ф : 64 — адже розміни, як
правило, вигідні за умови
матеріальної переваги. Та в даному
конкретному становищі —
виняток з цього правила: після 8. Ф :
64 сб 9. Ка : с4 КГ67 10. 0—0
чорним дуже важко налагодити
взаємодію своїх сил. У партії
Разуваєв — Білявський з першої
ліги чемпіонату СРСР 1980,
приміром, було далі 10... Ї6 11. К : 67
К : 67 12. еЗ! (новинка Ю. Разу-
ваєва) 12... Сс5 13. еб С: 64
14. Т61 е5? 15. К66+ Крї8
16. 	СеЗ! С : еЗ 17. їе Кс5, і тут
замість 18. Тасі?, що дозволило
Білявському зрештою врятувати
партію, білі могли шляхом 18. Ь4
Кеб 19. К:с8 Т:с8 20. С:Ь7
досягти вирішальної переваги.
8. Ка : с4 Та7.
Честолюбний план — не
закінчивши розвитку королівського
флангу, чорні прагнуть проявити
активність на ферзевому. Втім,
після теоретичного продовження
8. ...Сс5 9. С62 0—0 10. Са5 Фе7
11. 0—0 у білих достатня
позиційна компенсація за пішака.
9. 0—0.
178

Дозволяючи супернику
здійснити його план. Більше проблем
було б у чорних після 9. а4! Ь6
10. 	еЗ або 10. 0—0 СЬ7 II. еЗ,
і після відновлення матеріальної
рівноваги їм треба ще
надолужити деяке відставання в
розвитку сил. Та білі мають цікавий
намір.
9. 	...Ь5 10. К(12 Сс5 11. КЬЗ СЬ6
12. 	Сс6 + !?
Саме на це й розраховували
білі — чорні ніби змушені тепер
або закритися від шаху,
віддаючи пішака, або відступити
королем і повністю віддати ініціативу
суперникові.
Та правила шахів
передбачають і третій шлях:
12. ...К:с6!
Жертвуючи якість, чорні
перехоплюють ініціативу.
13. К:с6 Ф(15 14. К: а7 СЬ7
15. 	ЇЗ С : а7 16. С<12?
Видно, що білі недостатньо
збагнули, в якій вони небезпеці.
Позиція вимагала негайних
активних дій, як-от 16. а4! з метою
якомога швидше відволікти
увагу чорних од королівського
флангу.
16. ...Ь5!
Тепер білий король потрапляє
під штурм.
17. Кр£2 Ь4 18. Феї.
Як чорним продовжити атаку?
Найкраща відповідь не впадає
в око відразу.
18. ...(13!
З цим тактичним ударом
пов’язано кілька ідей. Одна з них
розкривається у варіанті 19. е4
Ф115 20. 04 1і£ 21. Ф:§3 К : е4!
розчищаючи головну діагональ з
вирішальним ефектом.
19. еЗ 20. Ф : £3 ТЬ6!
Здійснюється інша ідея
чорних — їхня тура захоплює
лінію що призводить до повного
розгрому оборони білого короля.
21. КрЬІ ФЬ5! 22. ка4 Тгб
23. Фс7 ФЬЗ 24. ТЇ2 Ке4 25. Таїї
К&34- 26. Кр£І К:Н+ 27. КрЬІ
К^З-4- 28. Кр&1 Ке2++, і мат
наступним ходом.
90. 	Сіціліанський захист
В. МАЛАНЮК (Україна) —
Р. КОРСУНСЬКИЙ (Азербайджан)
Командний чемпіонат СРСР,
друга група
Москва, 1981
Молодий офіцер флоту з
Севастополя Володимир Маланюк
родом з Архангельська. Закінчив
Центральний інститут
фізкультури (шахову спеціалізацію).
Останнім часом його шаховий
талант швидко розвивається. 1980
і 1981 Маланюк виграв по два
рази чемпіонати нашої
республіки і Збройних Сил СРСР.
Пройшов уже «бойове хрещення» в
другій збірній України на
командній першості СРСР, де
відзначився, зокрема, цією гарною
партією.
1. е4 с5 2. КЇЗ <16 3. (14 сгі 4. Ф:
(14 Кеб 5. СЬ5 С(17 6. С : сб С : сб
7. КсЗ еб 8. С§5 КЇ6 9. 0—0—0
179

Се7 10. ТИеІ 0—0 11. КрЬІ Фа5
12. 	Ф62.
У цьому відомому дебютному
варіанті білі проводять ясний
план: ферзь звільняє
центральний пункт для коня ІЗ, а той, в
свою чергу, відкриває шлях
пішакові і для підтримання
наступу на королівському фланзі.
12. ...Тїс8.
Шанси чорних, ясна річ,— на
ферзевому фланзі. Але
передчасно було 12. ...Ь5 через 13. К<35!
У ряді партій чорні відбивали цю
загрозу шляхом 12. ...ФЬ6, та
потім ферзю все одно доводилося
відступати далі, щоб відкрити
дорогу пішакові.
13. К64
Нічого не давало білим 13. К65
Ф : 62 14. К:е7+ КрГ8!
13. ...Ь6?
Істотна втрата темпу. Ніщо не
заважало чорним грати 13. ...Ь5!
14. Ь4 ТаЬ8 15. Ї4 Ь6 16. Фе2!
Ь5.
Чорні спізнюються з контргрою
на один темп.
17. 	е5! де 18. їе 19. еї С : Ї6
20. 	С : 64.
Негайно програвало 20. ...С:
Є5 21. К:с6 Т:с6 22. Фе5! з
подвійним ударом.
21. 	Т: 64 Ь4.
Точно розрахована жертва
фігури. її складність у тому, що
доводиться зважати на відкриття
чорними «вогню» по сховищу
білого короля.
22. 	...Ьс 23. + Крї8 24. Ф : еб!
Дивовижна позиція. У чорних,
здавалося б, з’явилися
контршанси, та в усіх варіантах їхній
король потрапляє під
невідпорну атаку на хід раніше.
24. 	...Фс5 25. ТЬ4 Т:Ь2 +
26. 	Краї Т:а2+ 27. Ф: а2 С65
28. 	ТЬ8+ Кр : Ї7 29. Т : с8! Чорні
здалися.
Віночок мініатюр
У шаховому мистецтві є свій
«короткометражний жанр» —
партії тривалістю до 20—25
ходів, які називають мініатюрами.
Широкою популярністю
користуються збірки найцікавіших
коротеньких партій. Уже в цій книжці
читач зустрічався з творами
подібного жанру. Наводимо ще
десяток мініатюр, які
відзначаються не так глибоким змістом, як
дотепністю, зовнішніми
ефектами.
91. 	Дебют ферзевих пішаків
Л. ЯСВОЙН (Ленінград) —-
М. КОПАЄВ (Чернівці)
Командна першість ВЦРПС
Ленінград, 1947
1. 64 65 2. КІЗ еб 3. еЗ с5 4. С63
Кеб 5. сЗ С66 6. КЬ62 КЇ6 7. 0—
0 0—0 8. 6с С : с5 9. е4 Фс7!
Один з найкращих планів
проти системи Е. Колля — активна
боротьба за пункт е5.
10. 	Фе2 К?4 11. ЬЗ К^е5 12. К :
е5 К : е5 13. Сс2.
180

Після 13. еб еб 14. КІЗ білі
втримували б рівновагу, тепер
ініціатива переходить до чорних.
13. 	...<І4! 14. сб С : 64 15. СЬЗ
Ь6 16. ЮЗ?
А
■
1
и
я
♦
а
■
■
и
і
■1
А
■
ж
і
щ
ці
НІ
В
■
III
■
д
я
■
1111
і
цр
я
рр
д
д
я
■
в
д
■
в
■
■
д
О
Призводить до красивого
фіналу.
16. ...Саб! 17. Ф:а6 К:ЇЗ +
18. Ф§3+ 19. КрЬІ Ф : 13 +
20. Кр?1 Ф?3+ 21. КрЬІ Ф:
Ь3+ 22. Кр£І Се5! Білі здалися.
92 Ферзевий гамбіт
Ю. КОЦ (Донецьк) —
М. РІСКІН (Фрунзе)
Півфінал 31-го чемпіонату СРСР
Свердловськ, 1963
1. <14 (15 2. с4 еб 3. КсЗ Се7
4. ЮЗ сб.
Ця дебютна неточність
дозволяє білим захопити центр.
5. 	е4 сіє 6. К:е4 КЇ6 7. СсІЗ
КЬ67 8. 0—0 К:е4 9. С : е4 Ю6
10. 	Сс2 0—0 11. Ссі2 Ь6 12. Фе2
СЬ7 13. СсЗ Тс8 14. Табі Фс7
15. 	Тїеі Тїе8 16. Ке5 с5 17. де
С: с5?
Сильніше 17. ...Ьс. Білі тоді
переводили б туру через 63 на
королівський фланг, але можна
було чинити опір, тоді як за
відсутності слона на е7 катастрофа
сталася відразу.
18. 	С : 1174-!
Пам’ятаю, як цієї миті до мене
підійшов гросмейстер Штейн (ми
також грали в тому турнірі) й
прошепотів здивовано: «Невже
Юрко не бачить коня на 16?..»
Справді, жертва слона зовні
справляє враження недогляду —
важко згадати інший випадок
проведення її у подібній
обстановці, коли пункт 117 захищає не
лише король, а й кінь.
18. ...Кр : Ь7.
Якщо 18. ...К:Ь7, то 19. Т67
ФЬ8 20. Т : Г7 з вирішальними
загрозами. Приміром, 20. ...Щ6
21. Т : Ї6! 22. Ф§4+ або
20. 	...СЇ8 21. ФИ5. Ссб 22. ТеЗ,
і білі виграють.
19. Т67!
Друга жертва доповнює
першу — треба відволікти коня й
перекрити захист пішака її.
19. ...К : <17.
І тепер на 19. ...ФЬ8 швидко
вирішувало 20. Т : Ї7. Наприклад,
20. 	...Тс7 21. Ф63+ Кр?8 22. Ф^б
Т:Ї7 23. Ф:Ї7+ КрЬ7 24. К67!
з розгромом.
20. ФЬ5 + Крг8 21. Ф:Ї7 +
КрЬ7 22. К : 67.
Атака білих невідпорна.
22. 	...Ф : 67 23. Ф : 67 Те7
24. 	ФбЗ-Н Кр?8 25. Ь4. Чорні
здалися.
181

93. 	Захист Каро-Канн
О. КОСТЮЧЕНКО (Київ) —
А. ЗАМИХОВСЬКИЙ (Київ)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Авангард»
Київ, 1964
1. е4 еб 2. КсЗ (15 3. ФЇЗ КЇ6
4. е5 КТа7 5. <14 еб 6. Ф&3 с5.
Обережніше було 6. ...аб, не
пускаючи білого коня на Ь5.
7. кь5! са 8. кїз кеб 9. саз
ФЬ6 10. 0—0 £б 11. Теї аб
12. кав+! с: аб із. еа о—о.
Білі за пожертвуваного пішака
мають перевагу в розвиткові
фігур, тиск на чорних полях й
ініціативу, вони вже загрожували
ударами на еб і §6. І тепер їхня
атака розвивається стрімко.
14. СЬб Те8 15. КЬ4!
Цієї миті важко уявити собі,
який «слалом» пройде на
королівському фланзі цей кінь,
перше ніж пожертвує собою для
успішного завершення наступу...
15. ...К18 16. КЇ5 Ф(18 17. К?7
С67.
18. 	КЬ5!
Хіба білий кінь ішов у
глибокий тил суперника для того, щоб
знищити нікому не потрібну тут
туру? Певно, в разі 18. К: е8
С: е8 чорні, маючи пішака за
якість, могли б легше дихати. Та
кавалерійський рейд триває в
іншому напрямі.
18. 	...е5 19. С&5 ФЬ8 20. КЇ6 +
Кре7 21. ФЬ4 Ь5 22. К : Ь54-!
Загибель, але зі славою...
22. ...£Ь 23. Сїб-Н Чорні
здалися.
94. 	Староіндійський захист
Ю. ЛАЗАРЄВ («Авангард») —
В. ЖЕЛЯНДІНОВ (ЦСКА)
Командний чемпіонат СРСР
Москва, 1966
I. <14 Кіб 2. с4 еб 3. КсЗ С^7
4. е4 аб 5. Ї4 с5 6. (15 0—0 7. С(ІЗ.
Початок розробленого автором
ризикованого агресивного плану,
який виявився несподіваним для
його суперника.
7. ...еб 8. (іе С : еб 9. Ї5?! С(І7
10. 	КІЗ Кеб?
Коментуючи цю партію в
«Шаховому інформаторі»,
міжнародний майстер М. Юдович
рекомендує натомість 10. ...§ї 11. е!Те8 +
12. Ке2 Ссб! 13. 0—0 КЬ67
14. 	С§5 116 15. СЬ4 ФЬ6,
оцінюючи шанси як рівні.
II. С£5 Фа5 12. 0-0 Тае8
13. Ф(12 КЬ4 14. СЬІ Ссб?
Надає білим можливість
здійснити багатоходову комбінацію
з жертвою ферзя в фіналі.
15. 	аЗ Каб 16. Ф : (16 К : е4
17. С : е4 С : е4 18. Ї6 СЬ8 19. СЬб
С : ЇЗ 20. Т : ЇЗ Т(18.
182

21. 	К<15!
З ідеєю — 21. ...Тїе8 22. ФЇ84-!
Чорні здалися.
95. 	Іспанська партія
О. ВОЛЧОК (Миколаїв) —
Р. КРЕСЛАВСЬКИЙ (Харків)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Авангард»
Київ, 1970
1. е4 е5 2. КІЗ Кеб 3. СЬ5 аб
4. С : еб де 5. 0—0 Ї6 6. 64 С&4
7. сЗ еб.
Чорні наважуються прийняти
жертву пішака ціною неабиякого
відставання в розвиткові сил.
Логічніше 7. ...С66.
8. 	еб С:ЇЗ 9. Ф:ЇЗ Ф : 64
10. 	Т61 Фс4 11. СЇ4 ФТ7 12. ФгЗ
С66.
З наміром повернути пішака,
щоб надолужити мобілізацію сил.
Та в білих знаходиться цікавий
тактичний ресурс.
13. 	С : 66 0—0—0 14. е5! Те?
Все ще розраховуючи на
зв’язку по вертикалі 6, хоча слід було
негайно відігрувати фігуру.
15. 	Ф&4 + ! Ф67.
Дальше події розвивалися
блискавично.
Автор популярних підручників
з шахів Олександр Волчок тут
показав, як слід застосовувати
теорію на практиці.
96. 	Англійський початок
О. РЕПРИНЦЕВ (Дніпропетровськ) —.
Е. БУДОВИЧ (Херсон)
44-й чемпіонат України
Дніпропетровськ, 1975
1. с4 е5 2. КсЗ Кеб 3. КЇЗ Ї5
4. 63 Кїб 5. £3 Сс5 6. Сг2 е4
7. 6е їе 8. К62?
Краще було 8. КИ4.
А
1
ж
■
■
і
ш
і
Щ
ш
і
в
4
АЖ
и
■
■
я
й
9
і
9
■
и
й
■
в
А
і
■
И
■
я
8. 	...СЛ2 + ! 9. Кр:ї2 еЗ +!
10. Кр&1.
Непоступливість білих у
випадку 10. Кр : еЗ К§4 + !
призводила їх до швидкої загибелі.
10. ...еб 11. С : 62 0—0 12. ЬЗ
66 13. е4 Ке5 14. Фе2 еб 15. КрЬ2
КТ&4 +!
Нова хвиля атаки чорних —
вирішальна.
16. 	Ие К:&4+ 17. Кр£І ФЬ6 +
18. 	СеЗ К:еЗ 19. СЇЗ С?4 20. Ка4
Ф64! Білі здалися.
97. 	Сіціліанський захист
В. ЖЕЛЯНДІНОВ (Львів) —
А. БОКУЧАВА (Тбілісі)
Зональні змагання на першість
Збройних Сил СРСР
Тбілісі, 1975
1. е4 с5 2. КЇЗ 66 3. 64 еб
4. К: 64 КТ6 5. КсЗ Кеб 6. С^5 &6.
Ризикована дебютйа система:
чорні не заперечують проти
виникнення в їхньому таборі
слаб183

ких пішаків, сподіваючись на
силу своїх слонів.
7. С: Ї6 еї 8. СЬ5 С(17 9. Кйе2
аб 10. Са4 Ь5 11. СЬЗ Ь4?
Чорні мали на меті після
12. 	К<35 Се7 завершувати
мобілізацію фігур, але недооцінили
красиву атаку білих.
Численні недоліки позиції чорних
рельєфно виявляються після
жертви ферзя.
14. їе!! С : (15.
Безнадійним було б становище
чорних і в разі 14. ...Ьс 15. Са44-!
15. Са4 + ! Ссб.
Чорні віддають слона, щоб на
це поле не міг потрапити кінь, як
у варіанті 15. ...Кре7 16. К*. <15 +
Креб 17. К<14 + !
16. С:с6+ Кре7 17. Ка5 +
Креб 18. С : а8.
Тепер у білих більш ніж
достатня компенсація за ферзя.
18. 	...Кр:е5 19. Сс6Фа5 20. К^І!
СЬб 21. КГЗ+ Креб 22. К(14 +
Кре5 23. КЬЗ Ф(18 24. 0—0 а5
25. 	Таеі.
Загрожуючи 26. §4 і 27. ТГ5 +1
з матом. Чорні здалися.
98. 	Французький захист
А. МАЧУЛЬСЬКИЙ (Харків) —
М. ГУРЕВИЧ (Харків)
Меморіал Ф. Дуз-Хотимирського
Алушта, 1977
1. е4 еб 2. (14 (15 3. КсЗ К16
4. С&5 СЬ4 5. е5 Ьб 6. С(12 Кї(17
7. Фе4 СЇ8 8. КЇЗ с5 9. (1с.
Непогано також і 9. КЬ5 §6
10. СдЗ Т§8 11. с4!, як було в
партії Нежметдінов — Чистяков
(Харків, 1956). Взагалі весь
цей дебютний варіант
справедливо розцінюють на користь
білих.
9. 	...К:с5 10. Ь4 Кс<17 11. КЬ5
£б 12. С(ІЗ Ь5?
Правильно було 12. ...Кебі
13. 	Ф : еб +!
Стандартна в подібних
позиціях жертва ферзя веде до
нестандартного матового фіналу.
13. 	...їе 14. С : £б+ Кре7
15. 	С£5+ Кїб 16. еї + ! Кр(І7
17. 	Ке5Х!
Чи не правда, заключна
позиція, в якій чорний король має
п’ять незаблокованих полів, дуже
гарна?
184

99. 	Дебют ферзевого пішака
В. ГАЛАХОВ (Одеса) —
П. МАРУСЕНКО (Київ)
Чемпіонат РР ДСТ «Спартак»
Феодосія, 1980
1. <14 КЇ6 2. С&5 Ке4 3. СЇ4 с5
4. сЗ ссі 5. Ф : (14 (15 6. С : Ь8.
Білі легковажно спокушаються
пішаком на шкоду розвиткові
своїх сил.
6. 	...Т : Ь8 7. Ф : а7 С(17 8. еЗ?
А це — тактичний недогляд,
який призводить до швидкого
програшу.
8. ...е5 9. Ь4.
ш
♦
я
и
й
і
НІ
1
і
■
і
и
■
ш
і
■
и
и
и
4
■
ш
Л
Я
Н
&
я
й
w
и
&
НІ
і
£
Білі безуспішно намагаються
врятувати свого загрузлого
ферзя.
9. 	...К:сЗ! 10. К:сЗ С: Ь4
11. 	Ке2 Фе7 12. Краї 0—0!
І ферзю-агресору вже не
уникнути кари. Білі здалися.
100. 	Італійська партія
Ю. ЧЕРВОНОВ (Лисичанськ) —
А. ДУМАНСЬКИЙ (Житомир)
49-й чемпіонат України
Харків, 1980
1. е4 е5 2. КЇЗ Кеб 3. Сс4 Сс5
4. сЗ Фе7 5. (14 е(1.
Ідея ходу 4. ...Фе7 — не в
контрнападі на е4, а в тому, щоб
зміцнювати пішака е5. Отже,
правильно 5. ...СЬ6.
6. 0—0! Ке5 7. К:е5 Ф: е5
8. 	Ь4 Се7 9. Tel de 10. ФЬЗ ФЬ5
11. 	К:сЗ Kf6?
Партія розгортається за
сюжетом, що характерний для
минулого століття: білі пожертвували
пішака і вміло розвивають
ініціативу, а чорні невміло
захищаються. Зараз краще було
11. 	...d6, не надаючи супернику
нових темпів для наступу.
12. 	е5 Kg4 13. h3 Kh6 14. Kd5
Cd8.
Позицію можна демонструвати
початківцям як приклад
переваги в просторі й часі і зразок
способу реалізації цієї переваги.
Жертва коня й тури руйнує
хитку оборону чорних.
15. 	КЇ6 + ! 16. е!+ Крї8
17. 	Те8 + ! Кр:е8 18. ФеЗ+ Крї8
19. 	Ф:Ь6+ Ф:Ь6 20. С:Ь6 +
Кре8 21. Теї + Се7 22. Т:е7 +
Крй8 23. С : Ї7. Чорні здалися.
Зразки комбінаційних рішень
Цей заключний розділ, у
якому представлено 20 прикладів
творчості шахістів України,—
своєрідний урок з тактики.
Читач може попрактикуватися в
знаходженні комбінаційних
рішень. Відповіді на завдання —
наприкінці розділу.
Знайдіть рішення!
185

101. В. ЗУРАХОВ (Київ) —
І. НЕЙ (Таллін)
Чемпіонат СРСР серед юнаків
Таллін, 1948
104. В. ТУМЕНОК —І. СТЕПИЧЕВ
Півфінал чемпіонату Києва
102. Я. ЕСТРІН (Москва) —
А. ЗАМИХОВСЬКИЙ (Київ)
Півфінал 17-го чемпіонату СРСР
Ленінград, 1949
Хід чорних
103. А. МАКАРОВ (Харків) —
А. БАННИК (Київ)
19-й чемпіонат України
Київ, 1950
105. С. ЛЕВИЦЬКИЙ (Донецьк)-,
Ю. ЛАЗАРЄВ (Київ)
31-й чемпіонат України
Київ, 1962
106. Л БАКАЛЕЦЬ (Тернопіль) —
Л. ШИШКІН (Донецьк)
IV Спартакіада України
Дніпропетровськ, 1966
186
і
я
ж
ИИ
■
/
и
1
ІНІ
А
я
і
■
А
ж.
■
■^иив
і
■
9
А
н
и
и
■
■
в
і
Щ
ИР
в
й
■
і
■
в
ш
1
■
в
■
А
А
в
и
&
Я
ГА
й
ц
'9
й
ЦІ
й
■
■
1
и
й
<9^
й
в
й
ІИИ
в
Хід білих
Хід білих

107. Г. КОТЕНКО (УРСР) —
В. ЖАБО (РРФСР)
1-й командний чемпіонат СРСР
за листуванням
1966—1968
А
■
А
В
и
и
і
4
і
і
в
я
і
А
Я
&
£
in
ш
Я
НІ
цц
н
й
й
А
■
цц
д
в
ПО. В. МАКСИМЕНКО (Харків) —
Ю. ЗВЕРЯКА (Ворошиловград)
7-й чемпіонат України за листуванням
1973—1974
Хід білих
108. В. МАРЧЕНКО (Ворошиловград) —
Б. КЛЮКІН (Донецька обл.)
111 В. ГРОХОТОВ (Кременчук) —
Л. КАПЛУН (Тернопіль)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Авангард»
Київ, 1975
А
и
ні
♦
я
Я
А
НІ
в
А
Я
А
і
в
ш
і
Ні
■
ш
ґ
ш
я
ЦІ
И
■
і
и
й
я
й
и
я
й
■
д
■і
и
ш
109. 3. МІНЬКОВСЬКИЙ (Київ)—
Р. КРЕСЛАВСЬКИЙ (Харків)
Хід білих
112. М. МИСЛЮК
(Івано-Франківськ) —
€. ЧУМАК (Дніпропетровськ)
44-й чемпіонат України
Дніпропетровськ, 1975
А
в
1
ш.
♦
г
И
■
■
А
я
А
И
■
в
в
А
■
А
Я
і
■
■
в
й
и
й
я
й
■
и
д
И
Хід білих
187

113. Ю. КОШМАК (Ровно) —
О. ЛИСАЧОВ (Донецька обл.)
44-й чемпіонат України
Дніпропетровськ, 1975
9
ПІ
■
і
4
■
♦
я
НІ
і
і
■
в
■
і
я
ні
&
і
НІ
Я
Я
&
■
ИІІ
ж
в
я
Я
й
п
9
і
я
Я
НІ
Хід білих
114. В. ОХОТНИК (Дніпропетровськ) —
Є. МУХІН (Ташкент)
Півфінал чемпіонату ЦР ДСТ
«Буревісник»
Всесоюзний відбірний турнір
116. А. ІВАНОВ (Чернігів) —
Б. ВОРОББЦЬ (Львів)
Чемпіонат ЦР ДСТ «Авангард»
Чернігів, 1978
ХІД білих
117. І. НОВИКОВ (Харків) —
І. ВАЙНЕРМАН (Житомир)
118. В. НЕДІЛЬКО (Луцьк) —
А. ІВАНОВ (Чернігів)
Чемпіонат клубу ЦР ДСТ «Авангард»
Київ, 1979
188

119. М. ЛЕГКИЙ (Одеса) —
В. БУТУРИН (Львів)
Чемпіонат Збройних Сил СРСР
Алма-Ата, 1980
120. Є. ВЛАДИМИРОВ (Алма-Ата) —
В. МОСКАЛЕНКО (Одеса)
Перевірте відповіді
101. 25. Ф : 115! ТІ18 26. К : е6 + !
їе 27. Тд7 + ! Т: (17 28. Ф:Ь8 +
Кр : £б 29. Ф16Х.
102. 27. ...(14 + ! 28. Кр: <14 (на
28. К : <14 вирішує 28. ...Т : 14!, і
після 28. Ф : <34 Т(і8 29. Фс4 +
Себ ЗО. Фс2 Т63 + 31. Кр12 Т15!
у чорних вирішальна атака)
28. ...Т(18 + 29. Кр:е4 С15 +
30. 	КреЗ Т(13+ 31. Ф : СІЗ Те6 +
32. Кр<12 С : <13 33. Кр : <13 Ф : с5,
і чорні виграли.
103. 25. Т: (15! КсЗ 26. ФсІЗ К:
(15 (не рятувало і 26. ...К : Ь1
27. 	Ке4! з розгромом) 27. Ф:
§6 +! Чорні здалися внаслідок
мату в два ходи —27. ...Ь§28. С :
£6 + Кре7 29. К15Х!
104. 31. Т : 16 (але не 31. ФЬЗ +
еб 32. Т : еб Т : Ь7; білі
змінюють порядок ходів у комбінації)
31. 	...еї 32. ФЬЗ+ КрИ8 33. С:
16+ С£7 (або 33. ...Тд7 34. ФЬ2!)
34. Т : £7! (уникаючи пастки —
34. Ф17? Фе5 + !) 34. ...Т : £7
35. Ф17 Т£8 36. Ф : £б! Чорні
здалися.
105. 21. С: £б! Ї£ 22. Фе2! Крї8
23. 	Ф13+ Кре8 24. ТЬ8 Т:сЗ +
25. 	Ьс Т18 26. Т1Н7! С:аЗ +
27. 	Крс2 Фе7 28. Т:е7+ С: е7
29. 	Т:Ї8+ С: 18 ЗО. ФЇ6. Чорні
здалися.
106. 26. Ф:Ь7 + ! Кр:Ь7
27. 1і£+ + Кр£7 28. £Ї + К?5
29. 1еК + ! Чорні здалися.
107. 18. ФсЗ! е5 19. Кеб! Кр1і8
20. 	Т: £7! Кр : £7 21. 1е ФИ6
22. 	еб+ Ф16 23. е(і С : (17 24. Ке5
С: 15 25. Кс5, і білі виграли.
108. 22. Ь6! 16 23. £1 £б 24. С:
£б! С : (11 25. 17 +! Т : 17 26. С :
17+ Кр: 17 27. Ф£7+ Кре8
28. Ф£8+ Кре7 29. Ф : Ь7+.
Чорні здалися.
109. ЗО. Се5! (передусім
загрожує 31. Ь6 СЬ8 32. С : 16 С : 16
33. Ф£7Х!) ЗО. ...Т£8 Зі. С: 16!
С: 16 32. Фе5 Тс18 33. Т:16+
Кре7 34. Теїі. Чорні здалися.
110. 23. КЬ4! Т:П+ 24. Т: 11
Ф: £5 25. КЇ5 116 26. Ь4! Чорні
здалися.
111. 16. С: еб! СЬ6+ (одразу
програвало 16. ...1е 17. Ф : е6+
Фе7 18. ФЬЗ!) 17. КрЬІ 1е 18. Ф:
е6+ Фе7 19. ФИЗ ф£7 20. ТЬеІ +
Кр18 21. Т(17 С : £2 22. Феб Ф£б
189

23. 	Ф<І64- Кр?8 24. К<35! Чорні
здалися.
112. 17. К:е6! С:е6 18. КЬ6
Кё’Б (цей контрудар білим треба
було завбачити) 19. Фе2 Таб
20. 	К: <15 К17 (сподіваючись
дістати за ферзя достатню
матеріальну компенсацію) 21. К16 + С:
16 22. Т: (18+ К : <18 23. ФЬ5!, і білі
виграли.
113. 24. К : е7! Кр : ^7 25. К:
Ь6 +! Кр : Ь6 26. Ф15!, і мат
неминучий.
114. 15. С:Ь6! гЬ 16. Фе4 15
17. еі Т: 16 (або 17. ...К: 16
18. Ф§64- КрЬ8 19. Ф : И6 + Кр§8
20. 	Ф§6 + КрЬ8 21. Кё51,
загрожуючи 22. Ф116+ з матом)
18. 	ФЬ7+ Кр18 19. Ф118+ Крї7
20. 	Ке5Х!
115. 26. ...еЗ! 27. Ф : §4
(відхиляючи жертву ферзя, білі
втрачали щонайменше пішака без
усякої компенсації) 27. ...ед
28. 	КрИ2 Теї 29. Се5
(гросмейстер тут розраховував, мабуть
на 29. ..^6 ЗО. Т : сбі,
загрожуючи ударом на дб) 29. ...55! ЗО. Т •
сб! <11Ф 31. Ф : <11 Т : <11 32. Т : 116
16 33. С : 16 Td7 34. Th8+ Кр17
35. 	С : g5 С : d4 36. Th6 С : Ь2, і
чорні виграли.
116. 22. Т : g6 +! 1g 23. Ф : g6 +
Kph8 24. ФН6 + Kpg8 (якщо
24. 	...ФЬ7, то 25. Kg6 + Kpg8
26. 	Сс4+ з розгромом) 25. Сс4 +
Т17 26. Kd5! Чорні здалися.
117. 29. Th5 + ! і мат
наступним ходом.
118. -27. Т : 17! Кр : 17 28. ТИ +
С16 (на 28. ...Cf5 достатньо 29. Ф :
15+ С16 ЗО. СЬ5+ Кре7 31. Те1 +
Kpd8 32. Теб з виграшем фігури)
29. 	Ch5 +! Kpg7 ЗО. Фg6 + .
Чорні здалися.
119. 20. Cg6! (головна ідея
цього несподіваного удару —
відняти поле Ь5 у чорного ферзя)
20. ...Т18 21. g3!, і чорний ферзь —
у капкані. Білі незабаром
виграли.
120. 20. ...C:g3! 21. lg К : g3
22. hg Фгіб! (у цьому «тихому»
ході — вирішальне продовження
атаки) 23. Се5 К:е5 24. Kh4
К13 + ! 25. С: 13 Ф : g3+ 26.
Cg2 C:g2 27. К15 Фg5! Білі
здалися.

Зміст
З історії шахів на Україні З
Джерела шахової культури З
Перші гуртки і клуби 6
Розквіт шахового спорту в УРСР 21
Як закладався фундамент
масовості й майстерності 21
Шлях на міжнародну арегіу 31
Шахістки України 45
Зоряна година Спартакіади 49
Друга золота вершина 54
Нагороди клубних турнірів 55
120 вибраних партій і закінчень 58
Пам’ятні сторінки 58
Майстерність міжнародного класу 83
З творчості шахісток УРСР 139
І вчений, і колгоспник, і школяр... 149
Віночок мініатюр 180
Зразки комбінаційних рішень 186
Знайдіть рішення! 186
Перевірте відповіді 190

Ефим Маркович Лазарев
ТВОРЧЕСТВО ШАХМАТИСТОВ УКРАИНЫ
Киев, «Здоровья»
(На украинском языке)
Фаховий редактор П. В. Марусенко
Редактор видавництва В. М. Карпелюк
Оформлення художника Р. I. К а л и ш а
Художній редактор Н. Ф. Кормило
Технічний редактор В. П. Бойко
Коректори Н. М. Терентьева, А. В. Воробйова
Інформ. бланк N° 1719
Здано до складання 24.02.82.
Піди до друку 11 10 82 БФ 04743.
Формат 60X84716- Папір друк № 3. Гарн. літ.
Друк вис. Ум друк. арк. 11,16.
Ум. фарб -відб 11,51 Обл-вид арк. 12,18.
Тираж 50 000 прим Зам. 434 Ціна 95 к.
Видавництво «Здоров’я», 252054, Київ-54,
вул Чкалова, 65.
Надруковано з матриць Головного підприємства
Республіканського виробничого
об’єднання «Поліграфкнига»
Київ, Довженка, 3 на Білоцерківській
книжковій фабриці, 256400, Біла Церква,
Карла Маркса, 4.
Лазарев Ю. М.
Л17 Творчість шахістів України.— К. : Здоров’я,
1982.— 192 с., іл., 1,08 арк. іл.
У книжці наведено відомості з історії розвитку шахів на Україні,
біографічні дані та аналіз творчого шляху провідних гросмейстерів
і майстрів, а також зразки їхньої творчості.
„ 4202000000-155
Л М209(04)-82 162,82
75.581

95 к.