I Г IA
РСР
1СТОР1Я MICT

iсгорм Mia i cia
YKPAlHCbKOl PCP
В ДВАДЦЯТИ ШЕСТИ ТОМАХ
ГОЛОВНА РЕДАКЦ1ЙНА КОЛЕМ Я:
ТРОНЬКО П. Т. (голова ГоловноТ редколегн),
БАЖАН М. П., Б1ЛОГУРОВ М. К., Б1ЛОД1Д I. К.,
ГУДЗЕНКО П. П., ДЕРЕВ'ЯНЮН Т. I., |КАСИМЕНКО О. К.|
(заступник голови ГоловноТ редколегн), КОНДУ-
ФОР Ю. Ю., КОРОЛ1ВСЬКИЙ С. М., КОШИК О. К.,
М1ТЮКОВ О. Г., НАЗАРЕНКО I. Д., ОВЧАРЕНКО П. М.,
ПШЬКЕВИЧ С. Д., РЕМЕЗОВСЬКИЙ Й. Д. (заступник
голови ГоловноТ редколегн), СЛАБ££В I. С. (в1дпов1
дальний секретар ГоловноТ редколегп), Ц1ЛУЙКО К. К.
1НСТИТУТ ICTOPIT АКАДЕМ1Т НАУК УРСР
■ КИТВ 1971

1СГОР1Я Mia i cia
YKPAlHCbKOl PCP
(ВАНО-ФРАНШСЬКА ОБЛАСТЬ
РЕДАКЦ1ЙНА К О Я E Г I Я ТОМУ:
ЧЕРНОВ О. О. (голова редколегп), БЕРНАЦЕК Т. В., ВА-
СЮТА I. К., ВЛАДИКО Н. М., ГАРАЦЬ В. Й., КАЙКАН П. Ф.,
КАЛИТА В. Д., КУЧЕРОВ М. К., МЕЛЬНИЧУК Я. С.,
ПАРКУЛАБ В. М., ПЕДАШЕНКО Г. М., ПРАВДИВА Л. М.,
СИНИЦЯ О. I., СТОЛЯРЧУК В. Я., СЬОМА О. П., ФЕДО-
PIB €. В., ФЕДОРЧАК П. С., XBOCTIH М. П. (заступник
голови редколегм), ЯСШСЬКИЙ А. Л. (вщповщальний
секретар редколегм).
ГОЛОВНА РЕДАКЦ1Я УКРАТНСЬКОТ радянськот енциклопедп
■ АКАДЕМ1Т НАУК УРСР

1—6—4
357—71
XAPKIBCbKA КНИЖКОВА ФАБРИКА
iM. М. В. ФРУНЗЕ

Кандидат у члени Полкбюро ЦК КПРС, Голова Ради Mimcipie УкраТнськоУ РСР В.
вручае 1вано-Франк1вськт облает! орден Ленша. 1967 р.
В. Щербицький
Вклейка надрукоаана на ХарювськМ
друкоофсетн!й фабриц!

В1Д РЕДАКЦ1ЙНОТ КОЛЕГ1Т ТОМУ
рикарпаття — чудовий кв1тучий край Радянсько!* Украши. Ср1бляться
Щ\Щ i дзвшко б’ються об крут1 береги CTpiMKi хвил1 г1рських р[чок. Кругом висок1
гори, запашш люи, шовков! долини, п’янке смерекове пов'ггря. I немов завер-
шуючи цю своерщну красу природи, гордо височать на Прикарпатл велетенсьт труби
Бурштинсько! ДРЕС, потужш корпуси Калуського х1мшо-металургшного комбша-
ту, нафтов1 вишки Долини i Надв1рно1. Щасливо живуть i працюють на 1вано-Фран-
к1вщиш нафтовики й xiMiKH, енергетики й л1соруби, хл1бороби колгоспних лашв,
BiB4api мальовничих карнатських полонин.
Багата й цшава icTopin Прикарнаття. На його просторах ще в сиву давнину
трудолюбив! люди крок за кроком освоювали величезш багатства краю, прикривали
Русь 13 заходу вщ посягань численних зовннпшх BoporiB. Тут були створеш чудов1
пам’ятки матер 1ально*1 й духовно! культури, якими ниш пишаються народи-брати
Радянсько! краши.
Corai рок1в населения краю тершло вщ шоземного поневолення. Монголо-
татарськ1 та турецьш завойовники, yropcbKi феодали й австршсьт барони, поль-
ська шляхта й Ватшан намагалися висушити душу украшського населения При-
карпаття, знищити його культуру, мову, витравити i3 свщомост1 почуття едност!
з yciM украшським, росшським та бшоруським народами. Але волелюбш й горд1
прикарпатщ не схилилися перед шоземними загарбниками. Вони геро!чно боролися
проти воропв, захищали свш край вщ полошзаци та ошмечення. Через в1ки понев1-
рянь трудяшД Галичини зберегли свою мову, культуру, нацюнальш традици.
Протягом BiKiB трудяшД Прикарпаття вели важку i геро!чну боротьбу за сощаль-
не й нащональне визволення. Але тшьки свггло леншських щей, перемога Велико!*
Жовтнево! сощал1стично! революци вщкрили ш широкий шлях до свободи й щастя.
Саме пщ прапором Великого Жовтня роб1тники й селяни краю за прикладом трудящих
Poci! i У краши пщ кер1вництвом КПЗУ вели боротьбу за встановлення Радянсько!
влади i возз’еднання захщноукрашських земель в един1й Украшськш держав i. Бага-
тов1кова боротьба трудящих проти сощального й национального гшту ув1нчалась
ycnixoM. У вереснев1 дш 1939 року сонце свободи зшшло i над Прикарпаттям. Захщ-
5

ноукрашсьш земл! були визволеш Червоною ApMieio й возз’еднаш з Украшською
РСР у склад1 могутнього Радянського Союзу.
Уперше в свош icTopii трудяпц Прикарпаття стали господарями свого краю. За
допомогою народ1в-брат1в нашо! краши, пщ кер1вництвом Комушстично!* парта на
Прикарпагп, як i на Bcix захщноукрашських землях, розпочалося буд1вництво
нового життя. За роки Радянсько!* влади 1вано-Франк1вська область i3 вщсталого
сировинного придатку буржуазно-пом1щицько1 Полыщ перетворилась на одну
з передових областей Радянсько! У краши з високорозвиненою шдустр1ею, колектив-
ним мехашзованим сшьським господарством, новою сощал1стичною культурою.
Виросли пганти-заводи з нов1тшм високопродуктивним устаткуванням, незр1внянно
розширились розробки багатющих поклад1в корисних копалин — газу, калшних
солей, нафти, буд1вельних матер!ал1в, створеш hobi шдприемства легко!* та хар-
чово1 промисловость
Колгоспи i радгоспи облает^ озброеш сучасною сшьськогосподарською техш-
кою, перетворилися на велши сощал1стичш господарства. Вони вирощують багат1
врожа!' зернових i техшчних культур, ycninmo розвивають високопродуктивне тва-
ринництво.
Докоршно змшилося матер1альне становище трудящих область За радянських
час1в високо 3pic добробут i культурний р1вень прикарпатщв. Тепер вони користу-
ються вс1ма благами, що ix надае Радянська держава трудящим СРСР. 1м створеш
Bci умови для творчо! пращ, навчання, для змщнення здоров’я вщкрит1 санаторп,
пансюнати, будинки вщпочинку, туристсыи бази, лшарнь
Покшчено з культурною вщеталютю краю, який став областю суцшьно? грамот-
ност1. На сощалютичнш основ1 розкв1тла культура Прикарпаття. MicTo 1вано-
Фрашивськ перетворилося на значний культурний i науковий центр, де працюють
три вишд навчальш заклади. В област1 вщкрито нов1 школи, палаци культури, теат-
ри, стадюни. В м1стах i селах ycninmo розвиваеться самобутне народне мистецтво,
оригшальна художня самод1яльшсть, до яко! залучено десятки тисяч аматор1в.
На Прикарпати багато визначних мшць, зв’язаних з геро!чною боротьбою i пра-
цею народу. 3 icTopieio краю зв’язаш iMeHa багатьох видатних народних герохв,
револющонер1в, д1яч1в науки i культури, льтератури i мистецтва, громадського
життя, передовишв сощалютичного виробництва.
Земля, яку довп часи плюндрували чужинщ, земля, трудящий люд яко!* вшами
боровся за свободу i возз’еднання з единокровними братами-украшцями, за роки
Радянсько! влади змшилася й помолодша. Колись «край невгасаючо! нужди» —
ниш став квггучою ордена Ленша 1вано-Франк1вською областю Радянсько!’ Украши.
В TOMi «1вано-Франк1вська область», який е частиною 26-tomhoi «IcTopii MicT i сш
Украшсько! РСР», висв1тлюеться iCTopin MicT i сш 1вано-Франк1вщини з найдавшших
4aciB i до сьогодшшнього дня, процес коршних сощалютичних перетворень, здшене-
них тут шд кер1вництвом Комушстично! парта. На яскравих прикладах показано,
як у боротьб1 за визволення з-шд шоземного поневолення i, возз’еднання
Прикарпаття з Радянською Украшою змщнювалася й гартувалася вшов1чна дружба населения
краю з народами Радянського Союзу, виховувались почуття пролетарського штер-
нацюнал1зму.
6

До створення тому буди залучеш широт кола громадськост1, викладач1 вуз'ж,
радяысыи та партшш пращвники, вчител1 шкш i техншум1в, пращвники apxiBiB,
музе1*в та шших культосвишх заклад1в.
Методолопчною основою написания icTopii' м1ст i сш облаем е твори класшив
марксизму-лешшзму, ршення з’1зд1в Комушстично! парти та Пленум1в ЦК КПРС
i ЦК КП Украши. При створенш нарис1в використовувались р1зноман1тн1 джерела:
юторичш, економ1чн1, етнограф1чн1 прац1, археолопчш матер1али, деторичш, геогра-
ф1чш, енциклопедичш словники, статистичш зб1рники i огляди, перюдичш видання,
зб1рники документе, державш та партшш apxiBH, сногади учаснишв революцшних
подш, старожюпв, зв1ти шдприемств, колгоств i радгоств, культурно-осв1тн1х
заклад1в.
Книга вщкриваеться нарисами про 1вано-Фрашивську область та обласний
центр 1вано-Фрашивськ. Дал1 йдуть за алфавтш нариси про районш центри, селища
i села, що особливо видшяються як своею icTopieio в минулому, так i значними до-
сягненнями в галуз1 розвитку економши i культури за роки Радянсько!* влади.
KpiM наршив, по кожному району також за алфав1том подаються KopoTKi довщки
1сторико-економ1чного характеру про Bci центри селищних i сшьських Рад з перель
ком населених пункив, яш входять до складу цих Рад. Для зручност1 користування
томом до нього додаються гменний i географ1чний покажчики. У TOMi вм1щено
51 нарис, 349 довщок про центри селищних i сшьських Рад. Книга багато шюстро-
вана фотокошями 1сторичних документ1в, картами, фотограф1ями видатних людей
краю, промислових i сшьськогосподарських об’ект1в, заклад1в культури та визнач-
них м1сць, що найповшше вщображають природу й сучасне життя 1вано-Фрашив-
сько! область
Редакцшна колег1я i авторський колектив щиро вдячш колективам
промислових шдприемств, колгосшв i радгосшв, музе*1в, apxiBiB, бiблioтeк, шкiл i By3iB, пар-
тiйним, комсомольським i профспшковим оргашзащям — yciM тим, хто взяв
участь у створенш книги «1вано-Фрашивська область».
РЕДАКЦШНА КОЛЕГ1Я ТОМУ

IBAHO-ФР А Н КI ВС Ъ К А
ОБЛАСТЪ
вано-Фрашивська область (до 9 листопада 1962 року — Сташславська
область) розташована на заход! Украшсько! Радянсько1 Сощалютично!*
Республши. Вона займае швшчно-схщну частину Украшських Карпат,
Прикарпаття та частково Опшля. Центр област1 — м1сто 1вано-Франк1вськ.
Область межуе на швденному заход1 з Закарпатською, на заход1 й швноч1 —
з Льв1вською, на твшчному сход1 — з Терношльською, на швденному сход1 — з
Чертвецькою областями. Швденна частина област1 прилягае до державного кордону
Союзу РСР з Сощалштичною Республшою Румушею.
Територ1я област1 — 13,9 тис. кв. км, населения — 1250 тис. чоловш. Основне
населения — украшщ (94,8 проц.). Тут живуть також рос1яни (3,5 проц.), поляки
(1,0 проц.) та iHini нащональность Перес1чна густота населения —- 88 чоловш на
1 кв. км. MicbKe населения становить 31 процент.
Область утворена 4 грудня 1939 року, шсля возз’еднання захщноукрашських
земель з Радянською Украшою. Вона подшяеться на 14 райошв, мае 13 мют, у т. ч.
2 м1ста обласного шдпорядкування, 26 селищ MicbKoro типу, 805 населених пунктов,
серед них — 359 центр1в сшьських Рад.
За характером рельефу територ1я складаеться з трьох частин: ripcbKoi, передпр-
сько*1 i piBHHHHoL Карпати, яш охоплюють майже половину облает^ подшяються на
т. зв. Горгани (найвища гора Сивуля — 1836 м) i Чорногори (найвища гора Говер-
ла — 2058 . м).
Уздовж швшчно-схщного краю Карпат простягаеться Передкарпатська височина,
або передпр’я, що займае npocTip завширшки 30—60 км м1ж горами та долиною рши
Дшстра. Швшчна частина област1 — район Опшля — це швденно-захщний край
Волино-Подшьського плато. На швденному сход1 облает^ в межир1чч1 Дшстра
й Пруту, розкинулося т. зв. Покуття, якому властив1 карстов1 форми рельефу1.
Поверхня Придшстров’я i Прикарпаття розчленована р1чками. Серед них най-
бшыш — Дшстер i його притоки Бистриця, Гнила Липа, Золота Липа, Л'шниця,
1 А. М. Григориев. Сташславська область. К., 1957, стор. 6—14,
9

Луква, Св1рж, Св1ча, CiBKa та Прут з притоками Лючою, Шстинькою, Рибницею,
Черемошем. У 1965 рощ на pi4n;i Гнилш Лиш, поблизу селища Бурштина, спору-
джено велике водосховище, а в 1966 рощ друге водосховище — на pi4n;i 4e4Bi, бшя
селища Рожнятова.
Грунтовий покрив област1 сгхрокатий. У Придшстров’! переважають ошдзолеш
чорноземи, темно-cipi, cipi та свггло-cipi опщзолеш грунти, у Прикарпатт1 на водо-
дшах — дерново-пщзолист1, в Карпатах — 6ypi люов1, щебенюват1, прсько-лучш.
Кл1мат област1 пом1рно-континентальний з яскраво вираженою вертикальною
зональшстю. В низинних районах зима малосшжна, м’яка; лш) тепле; весна дощова.
Перес1чна температура в ci4Hi — 5,1°, в липш +18,8°, опад1в 500—800 мм на piK.
У Карпатах зима довша i бшып сувора, а лгго прохолодне. Опад1в випадае 800—
1100 мм на piK1.
Третина област1 вкрита л1сами. Серед норщ дерев переважають смерека, ялина,
сосна, бук, дуб, граб, береза, липа. Бшя Коломш збер1гаеться тисовий заповщник.
У Придшстров’! е дшянки степово! рослинность
3 тварин у г1рських районах зустр1чаються козуля, кабан, олень, ведмщь,
рись, куниця, норка, горностай, борсук, вовк, лисиця, заець; з птах1в — глухар,
тетерев, рябчик, слуква, орел, дятел та ш. У ршах водяться пщуст, короп, окунь,
марена, щука, лящ. У прських ршах е форель, xapiyc. Для збереження природи та
вивчення флори й фауни в горах створено державш заповщники «Чорногора» та
«Осмолода», а також зв1роферми та форельн1 господарства.
Область багата на корисш копалини та мшеральну сировину. Найб1льше
значения мають нафта, горючий газ, калшна ешь,озокерит, буре вугшля, б1тумшозш
сланц1, фосфорити, мергел1, вапняки та iHnii буд1вельн1 матер1али. В ряд1 район1в
(Черче, Буркут та ш.) е мшеральн1 джерела, що мають цшш л1кувальн1 властивост1.
Природно-економ1чш умови й ресурси сприятлив1 для розвитку багатьох галузей
промислового виробництва та сшьського господарства, для життя, продуктивно! пра-
щ i здоров’я людей.
Територ1я краю, в основному низинш наддн1стрянськ1 земл1, була заселена ще
в добу середнього палеолггу, приблизно 100 тис. poKiB тому. Стоянку того часу ви-
явлено поблизу села Бушвни Тлумацького району. Близько 30 стоянок мисливщв
час1в п1знього палеол1ту (40—13 тис. ротв тому) знайдено на берегах Дшстра та його
приток.
Поселения перших землеробсько-скотарських племен доби неол1ту, що жили тут
у VI—IV тис. до н. е., дослщжено радянськими археологами в селах Бук1внш, Не-
звиську та Бовшевь В IV—III тис. до н. е. Прикарпаття та правобережжя Дншра
освоювали землеробсьт племена трипшьсько!* культури. Понад 20 трипшьських по-
селень виявлено головним чином у швденно-схщнш частин1 област1 — Городен-
к1вському, Коломийському та Снятинському районах2.
В добу бронзи (кшець III — початок I тис. до н. е.) на територи сучасно! облат
проживало к1лька племшних груп. На початку II тис. до н. е. в швшчно-схщнш
частиш краю (райони Рогатинський, Галицький, Тлумацький) жили наступи
племена, як[ розм1щалися переважно в Центральн1й бврош та середньому Придишров’!
(культура шнурово! керам1ки). Тх поселения й могильники виявлено поблизу сш
Гв1здця, Колоколина, Стратина, Тенетншив3. У XV—XII ст.ст. до н. е. на Прикар-
narri господарювали землеробсью племена комар1всько!' культури. Дехто з дослщ-
ник1в ix вважае раншми предками праслов’ян. Комар1вська культура, вперше ви-
явлена недалеко вщ села Комарова, була поширена також на Волиш та в швшчнш
лшовш смуз1 Укра’ши. Коло села Остр1вця на могильнику XIII—IX ст.ст. до н. е.
1 Агроюиматичний довщник по Сташславськш область К., 1959, стор. 18.
2 Неолит и энеолит юга Европейской части СССР. М., 1962, стор. 3—26.
3 I. К. Свешн1ков. Шдсумки дослщження культур бронзово! доби Прикарпаття i За-
хщного Подшля. Льв1в, 1958, стор. 23—24.
10

розкопано 180 поховань. Под1бш поховання за доби
бронзи е типовими для територп сучасно! Румунп
(культура Ноа). Скарби бронзових знарядь пращ,
прикрас та збро’х, знайдеш поблизу сш Грушки,
Нижнева, Ворони, Молодятина, Узина, свщчать,
що вже за доби шзньо! бронзи (VIII—VII ст. ст.
до н. е.) вщбувалися бойов1 сутички пом1ж
племенами та виникала майнова нер1вшсть.
3 появою зал1за в VII—III ст. ст. до н. е. роз-
клад нерв юно-общинного ладу посилюеться. На
територп Прикарпаття в цей час жили pi3Hi за похо-
дженням групи населения. Одш з них за культурою
були близьт до сюфських (кургани в Братишев1,
Городнищ, Комаров^, шш! — до фракшських
(поселения в Бовшев1, Незвиську, КрилоЫ) племен.
У II ст. до н. е.—III ст. н. е. у верхньому Подшст-
ров1* i, зокрема, на територп сучасшн 1вано-Фран-
твщини ЖИЛИ землеробсько-скотарсый племена 3агальнИЙ вид Нрського села. 1968 р.
дак1йського походження, що залишили по cooi
пам’ятки липицько! культури, вперше виявлено!’
поблизу Верхньо! Липищ Рогатинського району.
В I ст. до н. е. на Прикарпагп з’являються сарма-
ти. В 0стр1вщ, наприклад, на Сарматському
могильнику розкопано 14 поховань. У Незвиську, Рену-
жинцях, Олешев1 та деяких 1нших мшцях виявлено
рештки поселения й могильники племен пшевор-
сько1 культури, що на початку н. е. прийшли сюди
з басейну В юли.
В III—V ст.ст. край освоювали землеробсыи
слов’янсьш племена чернях1всько1 культури, поши-
решн у II—VI ст. ст. на територп Подншров’я та
у BepxiB,i Швденного Бугу. Поселения ще!
культури дослщжено в Бовшев1, Дем’янов1, Незвиську,
Остр1вщ, Новосел1вщ та Усть На бшыпост1 з них
життя продовжувалось i в VI—VII ст.ст. Знахщки
в багатьох м1сцях окремих римських i в1зантшських
монет I—IV ст.ст., а також скарб1в, що походять
i3 сш Виспи, Свгганку, Сарншив, Дубовищ, Забо-
лотова, та поява гончарного посуду свщчать про
широкий розвиток у цей час внутр1шньо1 торпвл1,
вказують на ЗВ’ЯЗКИ Дншровсько-Дшстрянських Весна на Прикарпатт,. 1969 р.
земель з римськими провшщями.
В III — VI СТ. СТ. заселюються i передпрсыи Карпатський олень. 1964 р.
райони Карпат. Тут живуть слов’янсьш племена —
предки бших хорват1в, переважно скотар1в. 1х
курганн1 поховання дослщжено близько в 20
селах Надв1рнянського, Кос1вського та Коломий-
ського райошв. Згодом на Прикарпагп виникае
слов’янське нлемшне територ1альне об’еднання
бших хорват1в, яке в X ст. ввшшло до складу Кшв-
сько*1 Pyci1. Це сприяло швидкому розвитков1
1 Торжество шторично!* справедливость Льв1в, 1968,
сто р. 40—41.
11

краю, i населения тут побшьшало. На територп 1вано-Франк1всько1 област1 вщомо
близько 50 пам’яток: поселень, могильнишв та городищ час1в Кшвсько1 Pyci.
Виникали тод\ й Micra. Багато з тих, що згадаш в лпчшисах, юнують i дось Най-
бшып вщомим, далеко нав1ть поза межами Кшвсько! Pyci, було м1сто Галич —
одне з головних економ1чних, полггичних i культурних центр1в Кшвсько1 Pyci.
Коли Кшвська Русь розпалася на окрем1 феодальш володшня, на ii швденно-
захщних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське кня-
31вства. В 40-х роках XII ст. Володимирко (Володимир Володарович) з родини Рости-
славовичхв об’еднав ix в одне Галицьке княз1вство з центром у Галичь HaйбiльпIoгo
розкв1ту й MoryTHocTi вопо досягло за князювання Ярослава Володимировича Осмо-
мисла (1153—1187 рр.). До складу Галицького княз1вства тод1 входили не тiльки
земл1 Прикарпаття, а й пониззя Дшстра, Пруту i Сарету — аж до Чорного моря та
гирла Дунаю1.
На той час Прикарпаття було пор1вняно густо заселеним краем, з добре розви-
неним землеробством, скотарством, мисливством i такими видами ремесла, як обробка
деревини, пиири, зал1за. Удосконалювалось виробництво ювел1рних i гончарних
речей. Розгорталася буд1вельна справа. Велике значения мало видобування сол1
(поблизу Коломш), якою постачали навколшшп земл1 i, зокрема, Подншров’я. Зро-
стала й торпвля. 3 Прикарпаття вивозили хутро, мед, BicK, рогату худобу,
ешь, хл1б, рем1снич1 вироби. 1з Заходу i В1зантп надходили сукна, шовков1 вироби,
зброя, золото, ср1бло, вина, прянощ! та iHnii товари2.
3 розвитком ремесла й торпвл1 виникали HOBi м1ста, зростали iCHyro4i, мщн1ла
ix економ1ка. Серед них були Коломия, Тисмениця, Тлумач та iHnii поселения.
Рештки кам’яних буд1вель, у т. ч. Успенського собору i княз'тського палацу,
виявлен1 археологами в Галичу а також 1снуючо!‘ в його околицях церкви
Пантелеймона, е доказ високого р1вня розвитку бугцвельжп техн1ки, арх!тектури, скульптури,
живопису, як1 нагадують TaKi ж пам’ятки культури Киева, Черн1Гова, Володимира
на Клязьмь
Розвивалися прикладне мистецтво, письменство й oceiTa, книжкова справа та
iHnii гaлyзi культури. 3 XII—XIII ст.ст. збереглися «Галицьке евангел1е» (1144 р.)
та iHnii книги. Оригшальним твором е Галицько-Волинський л1топис, який докладно
висв^люе життя населения цих земель 1201 —1291 poKiB.
Характерною особливштю розвитку феодальних вщносин на Галицьк1Й зeмлi
у XII—XIII ст.ст. було зростання серед феодал1в багато!* i впливово!* боярсько!’ вер-
xiBKH. Галицьш бояри зосереджували в CBoix руках велик1 вотчини i протиставляли
себе княз1вськш влaдi. Вони, як зазначае лггописець, «caMi панували над цшим
краем»3. М1жусобна боротьба мiж боярами i князями, яка супроводжувалась вш-
ськовими сутичками, попршувала становище залежного селянства i Mim;aH. Проти
княз1в i бояр часто спалахували народш повстання. Найб1лып4 з них були в 1159
i 1241 роках4.
Народним масам доводилося вести боротьбу не лише проти жорстокого сощаль-
ного гшту мюцевих експлуататоргв, а й проти шоземних загарбниюв, як[ нерщко
використовували мiжфeoдaльнi чвари у CBoix iHTepecax. 1188 року угорський король
Бела III захопив Галич i його земль Але з допомогою мкщевого населения волинський
князь Роман Мстиславович у 1199 рощ визволив галицыи земл1 i об’еднавххз Во-
линню. Так виникло вщоме в icTopii Галицько-Волинське княз1вство, до якого bbi-
йшла вся TepHTopin сучасно!* 1вано-Франк1всько!’ област1.
Не раз перемагаючи угорських, польських i литовських феодал1в та половщв,
Роман Мстиславович постшно дбав про П1днесення могутност! Галицько-Волинського
1 В. Т. П а ш у т о. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М., 1950, стор. 168—169.
2 1стор1я Украшсько1 РСР, т. 1. К., 1967, стор. 90—91.
3 Полное собрание русских летописей, т. II. М., 1962, стор. 789.
4 IcTopin Укра’шсько! РСР, т. 1, стор. 22, 100.
12

княз1вства. Його вплив поширювався й на Кшв. Але шсля смерт1 князя (1205 р.)
вщновилася м1жусобна боротьба, в яку втрутилися Полыца й Угорщина. Внаслщок
цього 1214 року Галич i його околищ знову потранили пщ владу угорського короля.
Населения Галича повстало проти шоземних загарбник1В. На допомогу йому при-
йшов з дружиною новгородський князь Мстислав Удалий, якого запросили княжити
в Галичь Боротьба велась з перемшним ycnixoM. Коли помер Мстислав Удалий
(1228 р.), боротьбу проти угорських загарбнишв та !х прихильнишв — великих
галицьких бояр — очолив Данило Романович (1201—1264). Йому вдалося оволод1ти
Галичем i знову об’еднати Галицько-Волинську землю. Незважаючи на постшш М1Ж-
феодальш суперечки й вшни з шоземними загарбниками, тут зростали MicTa i села,
розвивалися ремесло й торпвля. Цьому, зокрема, сприяла активна зовшшня пол1-
тика князя Данила.
Жителям Прикарпаття довелося битися з татарами на р1чщ Калщ в 1223 рощ
i брати участь в оборот Киева в 1240 рощ. А шсля падшня Киева, коли монголо-
татарсьш орди вдерлися на Галицько-Волинську землю, прикарпатщ чинили заво-
йовникам стшкий onip. Загарбникам вдалося захопити, пограбувати i зруйнувати
багато MicT i сш Галицько-Волинського княз1вства, в т. ч., як св'щчить лггописець,
i Галич1. Але населения не припиняло визвольно! боротьби.
Одночасно Данило Галицький рипуче протщцяв спробам шмецьких, угорських
i польських феодал1в захопити галицыа земл1. В 1238 рощ вш завдав шищвно! по-
разки шмецьким рицарям пщ Дрогичином, а в 1245 рощ, у битв1 шд Ярославом,
вщент розгромив сили угорсько-польських феодал1в, як1 знову намагалися захопити
Галич2. У 1254—1255 рр. вшсько Данила Галицького завдало поразки монголо-татар-
ським ордам. I хоч згодом Галицько-Волинське княз1вство змушене було визнати за-
лежшсть вщ Золото! Орди i зруйнувати укршлення деяких MicT (1259 р.), воно фактич-
но лишалося незалежним до середини XIV столптя.
В другш иоловиш XIII i першш половин! XIV ст. воно разом з шшими княз1В-
ствами Pyci перенесло на co6i весь тягар нер1вно! боротьби з монголо-татарською
навалою i врятувало Захщну бвропу вщ неминучого поневолення.
Та, знесилене важкою боротьбою, Галицько-Волинське княз1вство поступово
почало втрачати свою могутшсть. Цим скористалися польсьш феодали, очолюван1
королем Казимиром III, i в 1349 рощ, шсля запеклих сутичок з м1сцевим населениям,
захопили галицыа земль 1370 року щ земл1 загарбала Угорщина, але в 1387 рощ вони
знову опинилися пщ владою польських феодал1в.
На загарбаних землях було запроваджено новий адмш1стративний подш,
заведений у польсько-шляхетськш державь Територ1я сучасно! област1 вв1йшла до Га-
лицько! i частково (нин1шн1 Долинський i Калуський райони) до Льв1всько! земл1
Руського воеводства3. Цими територ1ями управляли велик1 польськ1 магнати, коро-
л1всьш старости i пщпорядкована !м адм1шстращя. В сво!й пол1тиц1 вони спиралися
на мюцевих феодал1в, як1 в XV ст. були зр1вняш в правах з польськими. Бшышсть
галицьких феодал1в згодом окатоличилась i ополячилась.
Перюд шляхетсько! окупацГ! у XV—XVII ст.ст. позначено далыпим розвитком
i змщненням феодально-кршосницьких вщносин, вщчутним посиленням не т1льки
сощального, а й нац]онально-рел1г1Йного гноблення на Прикарпатть Починаючи
з XV ст. все бшьше обмежувалося право переходу селян вщ одного феодала до шшого,
а за ухвалою сейму вщ 1505 року воно взагал1 скасовуеться. Польськ! феодали за-
провадили панщину, право вотчинного суду (1447 р.). Особливо посилилось польсько-
шляхетське поневолення шсля Любл1нсько! уни 1569 року. Польськ1 пани,
прибравши до сво!х рук адм1н1стративний державний анарат, загарбали м1ста, села, най-
кращ1 землг, Л1си й пасовиська. На кшець XVI ст. лише магнатам Потоцьким тут
1 Полное собрание русских летописей, т. II, стор. 786.
2 Там же, стор. 795—797.
3 Галичина у склад] Полыщ спочатку офщшно називалася Руське корол!вство.
13

належало 17 MicT 1 м1стечок, серед них бзушль, Тисмениця, Богородчани, Отиня,
Гв1здець та кшька десяттв навколигашх сш1.
Використовуючи свое пашвне становище, а часто й вшськову силу, феодали
створювали на галицьких землях сво! велию госнодарства — фшьварки, у яких пра-
цювали селяни-кршаки. Провщними галузями виробництва були зернове госпо-
дарство i тваринництво. Значну роль у фшьварках вццгравало також млинарство
i крупоробне та конопляне виробництво. В прських районах переважали чиншов]
вщносини м1ж феодалами i селянами; поширювалося настуше тваринництво, зокрема
в1вчарство, розвивалися таш иромисли, як обробка дерева, вовни, штри.
Зростання панських фшьвартв сунроводжувалось насильницьким захопленням
селянських земель, руйнуванням сшьськох общини. Якщо в середиш XVI ст. типовий
селянський надш тут становив половину або цший лан2, то в другш половиш XVII ст.
вщ зменшився до */4 або */8 лану. Значна частина селян мала ще менпи надши земл]
або й зовс1м була безземельною. Це — городники (володши невеликим городом),
пщсусщки (жили на грунтах заможних селян i були там додатковою робочою
силою), халупники (кр1м хати — халупи, деколи мали невеличш дшянки земл1),
ком1рники (близью до халупнишв, але не мали cboix хат), слуги, наймити та iHini
«бщш люди». В окремих селах щ категорп селян складали бшып як половину
населения. Bci експлуататорсью групи, починаючи вщ магнат1в i кшчаючи найдр1бш-
шою шляхтою, жили за рахунок селян. «На селянина, — писав Ф. Енгельс,—
лягала свош тягарем вся cycni льна шрамща»3.
В Галичиш дедал1 зростала панщина. В перпий половиш XV ст. вона становила
14 дшв на piK, на к1нець XVI ст.— два дш на тиждень з швлану. В XVII ст. вщ niB-
ланового госнодарства треба було вже вщробляти 5—6 дшв панщини на тиждень.
«Панщина для хлопа,— писав шзшше 1ван Франко,— значила ненастанну
кривду, темноту, здичшня i втрату почуття людсько! гщностЬ4. 1снували й позапанщинш
повинност1 — толоки, повози, шарварки тощо. Селяни сплачували велит державш
податки, тершли вщ свавол1 орендар1в, посто!в шляхетських вшськ.
Нещадного визиску зазнавало й м1ське населения, значна частина якого перебу-
вала у фeoдaльнiй залежность В першш половин! XVII ст. в Галицькому i Коломий-
ському пов1тах з 55 MicT i мютечок 37 були власн1стю польських i украшських маг-
нат1в, а два належали духовенству. Половина, а в багатьох мштах та мютечках пере-
важна б1льш1сть жител1в займалася сшьським госиодарством i, як кршаки, викоиу-
вала панщину та iHini повинност1 у шляхетських ф1льварках. Значну частину (вщ
9 до 57 проц.) м1ського населения Галицько*1 земл1 становили рем1сники р1зних спе-
щальностей (ковал1, слюсар1, бондар1, муляри, тесляр1, ткачг, кравщ, солевари,
neKapi тощо)5. Вони об’еднувалися в цехи.
Далыпий розвиток с1льського госнодарства, ремесла, зростання MicTi ix
населения зумовили пожвавлення торпвль В середин! XVII ст. у галицьких мютах тор-
гувало 10 проц. м1щан. Предметами кушвл1 й продажу були хл1б, худоба, рем1снич1
вироби, а також товари, привезен] з Pocii, Молдавп, Волощини, Угорщини та imnnx
кра!н. Пор1вняно великими рем1сничими й торговельними центрами стали Галич
i Коломия. Ярмарки й торги вщбувалися також у Снятиш, Рогатиш, Тлумач1,
KocoBi, Болехов1, Калуш1. 3 другоУ половини XVII ст. в один з найбшыпих ремю-
ничих, торговельних i культурних центр1в Прикарпаття перетворюеться м1сто Ста-
Н1слав.
Польськ1 корол1 в р1зний час надали рем1сничо-торговому населению 16 найбшь-
ших MicT Галицького i Коломийського повтв самоуправл1ння за т. зв. магдебурзьким
1 3 icTopii захщноукра'шських земель, вип. 2, К., 1957, стор. 33.
2 1 лан дор1внював 16,8 га.
8 Ф. Енгельс. Селянська в1йна в Шмеччиш. К., 1954, стор. 28.
4 1ван Франко. Твори в двадцяти томах, т. 19. К., 1956, стор. 564.
? E.Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoJeczDe w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648. Opole, 1963, стор. 197—198.
14

правом. Але магната i шляхта, особливо свавшьш корол1всыи старости, всшяко
його обмежували, стягували з мвдан велиш податки, примушували ‘ix виконувати
pi3Hi повинност1.
Шоб мщшше закршитися на землях Прикарпаття, Р1ч Посполита шдтримувала
польських, шмецьких, в1рменських купщв i ремшншив, надавала католикам pi3Hi
пшьги в торговельно-рем1сничш, культурн1й та адмшстративнш д1яльность Галич,
Коломия, Снятии, Рогатин, Калуш, Сташслав з ix мшькими мурами, фортецями та
вшськовими гаршзонами, а також феодальш замки Бурштина, Пнева, Рожнятова,
Бшышвщв, Рашвця стали опорними пунктами польсько-католицько!* колошзацп
краю.
Велико!* шкоди Прикарпаттю завдавали татарсыи й турецью наб1ги, як1 були
особливо спустошливими в 1498, 1520, 1589, 1594, 1621 та 1676 роках. Лише в кшщ
XVI — на початку XVII ст. знищено 33 м1ста й багато сш, десятки тисяч чоловш
загнано в турецьку неволю. MiCTa Снятии, Галич, Коломию, Калуш, Тлумач, Тис-
меницю, KociB, Войншив руйнували по кшька pa3iBx.
Татарсько-турецькГ напади, як i польська колошзащя, гальмували розвиток
економши й культури краю. Загарбники знищили багато цшних пам’яток матер1аль-
но*1* i духовно!* культури. Польсыи колошзатори переслщували д1яч1в украшсько!
культури, забороняли украшську мову, звича!’, силою насаджували ненависну
трудящим церковну унио, проголошену 1596 року в BpecTi2.
Трудяще населения Прикарпаття не мирилося з феодально-кршосницьким i на-
цюнально-рел1гшним гнобленням. Воно р1шуче виступало проти поневолювач1в.
Антифеодальн1 повстання селян сталися в 1420, 1438, 1457, 1469 роках. Найбшыним
виступом було повстання, яке почалося на Покугп шд кер1вництвом селянина Мухи
в 1490 рощ. Повстанщ оволод1ли рядом важливих райошв Буковини, взяли Снятии,
звщти рушили на Галич, 6зуп1ль, Рогатин. Вони громили феодальш маетки, знищу-
вали пан1в. Т1льки цшою великих зусйль"польському урядов1 вдалося в 1492 poni
придушити повстання3.
Разом з селянами проти феодал1в, MicbKoro патрищату i католицько!* церкви
виступали й м1щани. Ц1 виступи особливо посилюються в першш половин! XVII ст.
Велши повстання м1щан i селян вщбулися в Галич1 в 1604 i в 1631 роках, у Коло-
ми!* — в 1613 рощ, у Снятиш, Тлумач1, Рогатиш i Бшышвцях — у 40-х роках
XVII столптя.
Одшею з форм антифеодального протесту селян i м1щан у XVI—XVII ст.ст. стала
ix масова втеча на Подшля, Наддншрянщину, в ripcbKi райони Карпат. Частина
втшач1в приеднувалась до запор1зьких козацьких загон1в. У 1613 рощ, коли запо-
рожщ вирушили на Покуття, серед них було чимало вихщщв i3 Прикарпаття.
Козаки розгромили кшька шляхетських маетшв i костьол1в4.
У XVII ст. Прикарпаття стало ареною опришшвського руху. Загони опришк1в
формувалися переважно з утшач1в-селян та MicbKoi бщноти. Вони нападали на маетки
феодал1в, розправлялись i3 шляхтою i урядовцями. В ухвал1 галицького сеймика
вщ 15 вересня 1608 року вказувалося, що «св1жо i щоденно збшыпуеться небезпека
вщ опришк1в, як1 винищують шляхту i ii маетки». Сеймик доручив Галицькому i Ко-
ломийському староствам ловити й карати оприпиив5.
Коли в 1648 рощ спалахнула визвольна вшна укра!‘нського народу проти поль-
сько-шляхетського гн1ту шд кер1вництвом Богдана Хмельницького, боротьба
населения Прикарпаття за сощальне й нащональне визволення набрала ще бшыпого
розмаху. Важливу роль у шднесенш повстанського руху вщ1грали 3anopi3bKi козаки,
1 E.Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648, стор. 15—20.
2 Правда про унш. Документы i матер1али. JIbBiB, 1968, стор. 26, 36, 41, 43.
3 1стор1я селянства Украшсько!* РСР, т. 1. К., 1967, стор. 95—96.
4 Торжество icTopnHHoi справедливость стор. 104.
ъ. Akta grodzkie i ziemskie, t. XXIV. Lwow, 1935, стор. 22—23.
15

HKi восени 1648 року з’явились у Рогатиш, Долиш, Надв1рнш та шших м1стах
i селах краю. 3 !х допомогою мкщев1 повстанщ — селяни, м1щани, православие
духовенство, навггь украшська др1бна шляхта,— об’сднувалися в бойов1 загони1.
Найбшыпими загонами (до 15 тис. чоловш) командував Семен Височан. Основною
базою загошв стала Отиня. Повстанщ оволодши багатьма м1стами й селами Покуття,
в т. ч. фортецею Пневом.
Другим важливим центром повстанського руху був Калуш, де виник украш-
ський уряд на чол! з бургом1стром Грицем Воликовичем. М1щани i селяни
сформували загш повстанщв з 3—4 тисяч чолов1К i виз'волили вщ шляхти Рож-
штв, Долину, Брошшв, Перегшське i навколишш села2. Повстання охопило й
Рогатин та сусщш села. М1щани Рогатина скинули шляхетську владу i обрали нове Mi-
ське управлшня на чол1 з Гаврилом Кучарським. Населения Рогатинщини
активно допомагало вшськам, очолюваним Богданом Хмельницьким, здобути Ходор1в
та imni м1ста й шляхетсью замки на шляху до Львова. Силами селянсько-козацьких
вшськ i загошв мхсцевих повстанщв Прикарпаття, за винятком Коломи!, Галича i Со-
лотвина, було визволено вщ польсько! шляхти.
Обстановка, яка склалась ул1тку 1649 року, змусила селянсько-козацьш вш-
ська залишити Прикарпаття. Цим скористалися польсьт магнати й придушили тут
повстання. Багато учаснишв руху було закатовано. Загони Семена Височана вщсту-
пили на Подшля i влилися в загони I. Богуна. Частина повстанщв вщшшла у Молда-
в1ю i в Карпати, де в склад1 опршшивських загон1в продовжувала боротьбу проти
шляхти.
ТрудяшД Прикарпаття радо в1тали возз’еднання Украши з Pociero в 1654 рощ,
спод1ваючись на визволення вщ польсько-шляхетського гн1ту. I коли в 1655 рощ
украшсько-росшське вшсько, переслщуючи об’еднан1 вшська шляхетсько! Польщ1
i кримських татар, що знову вдерлися на Украшу, з’явилося на захщноукрашських
землях, м1сцеве населения активно пщн1малося на визвольну боротьбу, яка тривала
i шсля вщходу украшсько-росшських в1йськ. 12 травня 1658 року вибухнуло
велике повстання селян проти шляхти в Долинському староств13.
За Андрус1вським перемир’ям, укладеним м1ж Pocicro i Польщею в 1667 роц1,
захщноукрашсьш земл1 залишилися в склад1 Полыщч Вщновлюючи свою владу,
шляхта жорстоко розправлялася з учасниками визвольно! боротьби. Внаслщок
цього збшыпуеться число втшач1в у гори, на Запор 1жжя, на п1вденну Кшвщину.
Зростае опршшивський рух. В1дом1 так1 славн1 ватажки цього руху, як Микола Дра-
гарук (Бордюк), 1ван Винник, Нестор, 1ван Пискливий, загони яких нападали на
шляхетсью маетки i мстилися гнобителям. Рух опришк1в особливо посилюеться в пер-
ш1й половиш XVIII ст. Найбшьше вщзначився прославлений нароДний герой Олекса
Довбуш. 3 його 1м’ям пов’язаш найяскрав1ш1 сторшки визвольно! боротьби народних
мае у 1738—1745 рр. Загони Довбуша активно д1яли не тшьки на Прикарпатт1, а й ро-
били походи на Перемишль, Дрогобич, Турку, на Закарпаття й Подшля. Частина
опришюв переходила й на Запор1жжя4. На боротьбу з опришками польський уряд
направляв спещальш загони. За голову Довбуша общяли велику нагороду (шапку
червшщв). 24 серпня 1745 року народний герой був по-зрадницькому вбитий. Проте
рух опришшв не припинився. Його очолили Павло Орфенюк, Василь Баюрак, 1ван
Бойчук та iHini.
В 1772 рощ за першим подшом Полыщ Прикарпаття потрапило пщ владу Австри.
За австршським адмш1стративним под1лом територ1я сучасно! област1 входила до
Станхславського, Коломийського i частково Стрийського та Бережанського окрупв.
1 I. ГГ. К р и п’я к е в и ч. Богдан Хмельницький. К., 1954, стор. 153—154, 193—198.
2 С. Т о м a in i в с ь к и й. Народш рухи в Галицькш Pyci 1648 р. Льв1в, 1898, стор. 40—49.
3 IcTopin селянства Украшсько!’ РСР, т. 1, стор. 202.
4 В. В. Г р а б о в е ц ь к и й. Антифеодальна боротьба карпатського оприштветва XVI—
XIX ст. Льв1в, 1966, стор. 66—79, 82—142, 169.
16

TpeM6iTapi Прикарпаття. 1964 р.

Прут поблизу Яремчк 1966 р.
Зима в Карпатах. 1966 р.
Вклейка надрукована на Харк1вськМ
друкоофсетнШ фабриц!

рух опришкт на
ПОКУТИ у 18 ст.
М1сця flift 3aroHiB Пискливого (1703-11 poKiB)
i Баюрака (1745-51 poniB)
Шлях загону I. Бойчука на Болех1в
' улику 1759 р.
Райони, яю дали найбтьшу кшьмсть
• IvV.vy оп ри чш в
Райони, населений яких найактивжше
тдтримувало оприишв
• ее—i Кордон Польсько! держави
Сучасш меж11вано*Франк1всько1 области

Тут ус я влада зосереджувалася в руках феодал1в. У YxHix маетках, поруч з сшьським
господарством, розвивалися pi3Hi промисли, основаш на пращ KpinaKiB. У 1841 рощ
в Схщнш Галичиш нал1чувалося понад 25 тис. рем1снишв, 183 мануфактури. Вони
належали переважно помшщкам1.
На початку XIX ст. на Прикарпагп починае розвиватися фабрично-заводська
промислов1сть. 1843 року на Тлумацькому цукровому завод1 була встановлена
одна з перших у Галичиш парова машина. Зростають i впорядковуються м1ста;
розгортаеться брукування шлях1в.
Розвиток каштал1зму позначився i на сшьському господарствь В пом1щицьких
фшьварках замшть тришльно! системи землеробства стали впроваджувати плодо-
зм1ну i3 застосуванням конюшини i просапних культур, картошп, кукурудзи. цук-
рових буряшв. Практикувалася вщгод1вля велико! худоби для збуту на ринках
Угорщини, ABCTpii* i Баварп. Але штенсифшащю сшьського господарства гальму-
вали кршосницьш вщносини.
Шукаючи виходу з назр1ваючо! кризи феодально-кршосницько! системи, noMi-
щики посилюють експлуатащю селянства. Збшыпувались повинност1 й податки на
користь феодал1в i австршського уряду. Тяжким лихом для селян була й служба
в щсарськш армп. Нестерпне матер1альне становище, стихшш лиха та ешдемп
призводили до того, що смертшсть серед населения piK у piK зросгала. Особливо
багато людей загинуло вщ холери в 1831 pon;i.
Соц1альне гноблення на Прикарпатт1 доповнювалося нащональними утисками.
Австр1йськ1 власт1 навмисно гальмували розвиток украшсько! культури й осв1ти.
Не випадково в 1850 рощ лише 13,6 проц. д1тей на Прикарпатт1 вщв1дувало школу,
тод1 як на шших землях Австрп — до 95 проценпв2.
Усе це викликало протест у трудящих мае. У 1824—1846 рр. хвиля заворушень
прокотилась по всьому Прикарпатть Народш виступи були придушеш вшськами.
Проте як не лютували загарбники, як не гштили украшське населения, боротьба
трудящих за сощальне й нац1ональне визволення не припинялася. На Прикарпагп
пробуджувалося громадське життя, розвивалася культура, ширилися прогресивш
щеь
Певну роль у суспiльно-полЛичному та культурному житт1 украшського
населения краю вдаграли братства, як1 в XVI—XVII ст.ст. виникли в Рогатиш, Галич1,
Болехов1 та шших MiCTax i селах Прикарпаття3. Братства засновували притулки,
школи, друкарш, спрямовували свою д1яльшсть проти ymi i католицизму. У Стра-
тиш жив украшський друкар i вчений Памво Беринда. В 1619 рощ вш пере!хав
до Киева, де широко розгорнув видавничу д1яльшсть. У Стратиш жив також
д1яч укра!нсько1 культури Гедеон Балабан (1530—1607), який вщкрив тут греко-
слов’янську школу i друкарню.
Одним з осередк1в боротьби проти католицизму в Галичиш був православний
скит Манявський, заснований I. Княгиницьким у 1612 рощ поблизу села
Маняви(тепер Богородчанського району). Тут була велика бШлютека. Д1яльшсть
монастиря сприяла змщненню росшсько-украшських зв’язк1в.
Монахи часто 1здили до Москви, одержували там вщ рос1йського уряду мате-
р1альну допомогу, привозили звщти книги, HKi служили засобом для поширення
осв1ти серед населения. У свш час Манявський монастир вщвщав видатний
украшський письменник-полем1ст 1ван Вишенський. На домагання католицького дух1вни-
цтва в 1785 рощ монастир був закритий австршським щсарським урядом. До наших
дшв збереглися лише зруйнован1 мури цього монастиря.
1 6. А. Я ц к е в и ч. Становище роб1тничого класу Галичини в пер1од каштал1зму (1848—
1900). К., 1958, стор. 8.
2 М. П. Герасименко. Аграрш вщносини в Галичиш в перюд кризи панщинного
господарства. К., 1959, стор. 254.
3 Я. Д. I с а е в и ч. Братства та ix роль у розвитку украТнськоУ культури XVI—XVI11 ст.
JlbBiB, 1926. стор. 122—123.
18

Протягом XVI—XVIII ст.ст. на Галицькш земл1 поруч з церковною створювала-
ся й художня лггература, розвивалися арх1тектура, живопис, театральне мистецтво.
В сел1 МостишД поблизу Калуша знайдено рукопис драми «Слово про збурення
пекла»— культурно! пам’ятки першо! половини XVII ст. У Львов1 збер1гавться TBip
видатного майстра — художника Йова Кондзелевича Богородчанський шоностас,
виконаний на початку XVIII ст. для Манявського монастиря. Арх1тектурними пам’ят-
ками феодально! доби е церква Р1здва й залишки Старостинського замку в Галичу
церкви у Богородчанах, Городенщ, Рогатиш, католицький костьол та в1рменська
церква в 1вано-Франк1вську та iH. Основну групу архггектурних пам’яток становлять
три- i п’ятизрубов1 шатров! церкви, як1 збереглися в Коломи!, Кривор1вш та шших
мшцях, а також таю типов1 зразки народного буд1вництва, як гуцульськ1 гражди та
гостроверх1 бойтвсыи хати. Значно розвивалися тод1 pi3Hi форми народного
декоративно-прикладного мистецтва: р1зьба по дереву, художня обробка металу,
виготовлення килим1в, керам1чних вироб1в, вишивання i гаптування.
Народ свято збер1гав свою мову, культуру, зокрема так1 перлини народно!
творчеств як юторичш перекази й nicHi, балади, коломийки, в яких вщображено тяжке
життя трудящих, !х геро!чну боротьбу проти гнобител1в. Вони сповнеш Bipn в
народи! сили, вщстоюють людську гщшсть знедолених мае.
Сприятливий грунт для поширення серед населения Прикарпаття мала прогре-
сивна л1тература, яка надходила сюди з Pocii, Наддншрянсько! У кра!ни, зх Львова
та Вщня. Тут з’являються твори О. С. Пушкша, М. В. Ломоносова, М. В. Гоголя,
I. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка, Г. Ф. Квп'ки-Основ’яненка, 6. П. Гребшки,
П. П. Гулака-Артемовського, польських поет1в Адама Мщкевича та KXniyina Словаць-
кого. Поширюються також твори м1сцевих письменншав Р. Моха, А. Любич-Могиль-
ницького, К. Цеглевича, альманах «Русалка Дшстровая», який видали I. М. Вагиле-
вич, Я. Ф. Головацький та М. С. Шашкевич. Однодумець члешв «Русько! тр!йц|»,
вчитель з Коломи! Г. С. 1лькевич разом з I. Бшецьким 1841 року видав зб1рник «Га-
лицьк1 приповщки та загадки», що знайшов широке коло читач1в. 3 Прикарпаттям
зв’язана д1яльн1сть польського поета, юторика i археолога Августа Бельовського
(1806—1876), який народився в сел1 Креховичах (ниш Рожнят1вського району).
BiH видав працю «Покуття», де вм1щено матер1али про опришк1вський рух.
Поряд з прогресивно настроеною штел1генщею, яка дбала про розвиток культури
i сприяла шднесенню визвольного руху на Прикарпагп, д1яли i реакцшн1 сили.
Частина украшсько! буржуазно! штел1генцп хоч i брала певну участь у культурно-
ocBiTHm д1яльност1, але спрямовувала !! на служ1ння пан1вним класам, негативно
ставилася до революцшних вистушв трудящих. Вона активно пщтримувала заходи
австршського уряду по придушенню визвольно! боротьби поневолених народ1в.
Перша половина XIX ст. характеризуемся зростанням революцшного руху на
Прикарпатт1. В 1846 рощ застрайкували робггники Тлумацького цукрового заводу.
Як повщомляв урядовий слщчий, роб1тники «робили революц1ю», закликаючи до
повалення австршсько! монархп, знищення шляхти i звшьнення селян в1д Kpi-
пацтва1.
У пер1од буржуазно-демократично1 революцп 1848—1849 рр. в Австрп i Угор-
щин1 повсюдно вщбувалися народн1 демонстрац1! i мтшги, спрямован1 проти габс-
бурзько! монархп. У Стан1слав1 було створено нащональну гвардш. В Цуцилов1 га
шших селах трудове селянство намагалося силою повернути co6i загарбаш пом1щи-
ками земл1, л1си, луки i пасовиська, вщмовлялося працювати на панських полях2.
Обраний до парламенту селянин Лях1вщв (ниш с. Шдпр’я Богородчанського
району) I. О. Капущак, висловлюючи спод1вання трудящих, у сво!й гшвнш промов’1,
яку згодом надрукував Карл Маркс у «Новш Рейнськш газетЬ), заявив, що пани
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 146, оп. 6, спр. 45, арк. 1213—1220; спр. 344, арк. 1855—1860.
2 I. Кревецький. Аграрш страйки i бойкоти у Схщнш Галичиш в 1848—49 рр. Льв1в,
1906, стор. 3—18.
19 2*

не мають права вимагати викуиу, бо вони взяли вщ селян все. «Батоги i канчуки,
що обвивалися довкола наших гол1в i нашого струдженого тша, се нехай вистачав
!м,— говорив вш,— се нехай буде ш вщшкодуванням»1.
Револющя в Австршськш iMnepii зазнала поразки i не виправдала сподгвань
пригноблених мае. Проте кршацтво було скасоване. Це посилило розвиток кашталг-
стичних вщносин у промисловост1 й сшьському госиодарствь Нова еиоха каштал1з-
му почалася i в icTopii захщноукра’шських земель, хоч i'x економ1чний i культурний
розвиток i дал1 гальмувала колошальна полггика буржуазного уряду. Прикарпаття
лишалося типовим аграрним краем. За даними перепису на 13 грудня 1880 року, на
територп нишшньо! 1вано-Франтвсько! област1 проживало 830,5 тис. чоловш. Бшь-
ш1сть населения (73,2 проц.) була зайнята в сшьському i люовому господарств12.
Лишалися так1 феодальш пережитки, як помщицьке землеволодшня i пов’язаш
з ним сервггути й прошнащя.
Селянство терпшо через безземелля. Посилився податковий тягар. За першд
з 1862 по 1905 piK податки на селянсьш госнодарства зросли в 7,7 раза3. «Тягар подат-
KiB,— писала про галицьких селян леншська «Искра»,— кинув селян в обшми лихва-
piB, i незабаром увесь прибуток з свое! жалюгщно!* дшянки стали вони дшити м1ж
куркулем i казною. 1м самим i i‘x с1м’ям не залишилося шчого»4. Дал1 иоглиблювався
процес класово! диференщацп на сел i. Убожша бщнота, багатша кап1тал1стична
верх1вка — куркул1, лихвар1 та орендар1. 1890 року в ряд1 HOBiTiB вони зосередили
в сво!‘х руках понад 80 проц. земль На початок XX ст. майже половина селянських
двор1в Прикарпаття мала менше як по 2 га земль
Безземелля, злидш й голод гнали трудящих Прикарпаття до США, Канади,
Pocii та шших краш шукати шматок хл1ба. За 1890—1910 роки за кордон вшхало
понад 68,5 тис. чоловш.
Велике аграрне перенаселения було результатом економ1чно1 вщсталост1 краю.
1880 року в промисловост1 i транспорт! працювало лише 8,8 проц. самод1яльного
населения5. Зростало засилля 1ноземного кашталу. Провщною стала харчова промис-
лов1сть. Працювали спиртогоршчан1 й пивоварш заводи, тютюнов1 фабрики. Певш
зрушення сталися в розвитков1 лшово! та деревообробно!* нромисловост1; 3pic видо-
буток озокериту i кал1йних солей. 1867 року почали добувати нафту в Витковь
В 1902 рощ спорудили нафтопереробний завод у Надв1рнш. У Джуров1, Мишиш
та Новоселищ розроблялися поклади кам’яного вугшля. Pi4Ha продукц1я його ста-
новила 3000 вагон1в. На Прикарпапч працювали 26 каме-
Б!днячка-гуцулка. Початок XX ст. НОЛОМень, 15 цегвЛЫШХ завоД1в.
Для дальшого розвитку економши важливе значения
мали побудоваш в 1866 роц1 зал1зниця Льв1в—Сташслав—
Черн1вц1, a ni3Hime Сташслав—PaxiB, Стан1слав—Стрий
та mini.
На початку XX ст. з’являються пщприемства легко!’
промисловость Найбшьшими серед них були пиирзавод у За-
гв1зд1, ткацьк1 фабрики у Сташслав1 й Коломш.
Переважну бшьпйсть промислових п1дприемств стано-
вили нашвкустарш виробництва. За даними офщ1йно!
статистики, на територп сучасшл област1 в 1910 роц1 ix налЬ
1 I ван Франко. Твори в двадцяти томах, т. 19, стор.
625—630.
2 Rocznik statystyczny przemyslu i gornictwa krajowego. Lwow,
1888, стор. 12—17.
3П. В. Свежинський. ArpapHi вщносини на Захщнш
Укра!ш в кшщ XIX — на початку XX ст. Льв1в, 1966, стор. 105—106.
4 Газ. «Искра», 15 жовтня 1902 р.
5 Rocznik statystyczny przemyslu i gornictwa krajowego, стор.
12-17.
20

чувал ось 499, тут працювало по-
над 11 тис. роб1тник1в. Тшьки
половина шдприемств мала napoei
двигуни1.
3 розвитком каштал1зму
збшыпувалось населения в Сташ-
слав1, Коломш, Надв1рнш, Калу-
mi та шших пов1тових м1стах.
Багато мешканщв займалося до-
машшми промислами, як[ базува-
лися на м1сцевш сировиш. Най-
бшыпу вагу мали ткацтво, куш-
н1рство, гончарство, виробництво
р1зних речей з дерева. На цих
промислах зростали талановит1
умшыц. Особливо велико! май- Гуцульська хата на Верховин!. Початок XX ст.
стерност1 досягли таш видатш
pi3b6npi, як с1м’я Шкр1бляк1в
з Яворова, Марко Магединюк i3 села Пчки, 1ван Ятб’юк з Кривор1вш2. В око-
лицях Коломш i Косова селянсьт майстри виробляли верети, коци, л1жники,
вишиваш чолов1ч1 й ж1ноч1 сорочки, сердаки, киптар1, яш вщзначалися багатством
орнаменту. Гончарством займалися вщ Долини аж до Коломш i Косова. Дуже
популярною була пистинська, кос1вська i кутська керамша.
Протягом друго! половини XIX — початку XX ст. пом1тне м1сде в економ1щ
краю посщала торпвля. Звщси вивозили деревину, ешь, нафту, nmipy, хутра,
худобу та pi3Hi сшьськогосподарсьш продукти, а доставляли переважно промислов1
вироби (машини, тканини тощо). Торпвля, як i провщш галуз1 промисловост1, зосе-
реджувались здебшыпого в руках шоземних каштал1ст1в. У процес1 конкурентно!
боротьби з ними украшська буржуаз1я створювала сво! товариства та об’еднання.
Перше таке товариство засновано 1873 року в Тисменищ. Згодом у Сташслав1 ство-
рюеться об’еднання «Зв’язковий банк», виникають фшп «Крайового союзу
кредитового», «Союзу сшлок для збуту худоби», «Народно! торпвлЪ), «Сшьського господаря»
та iHini3.
Каштал1зм прир1кав широт маси трудящих на злиденне 1снування, жорстоку
експлуатащю. За робочий день, що тривав 12—16 годин, роб1тники одержували 12—
38 крейцер1в. Це у два рази менше вщ зароб1тку австршських роб!тник1в4. До того,
роб1тникам-укра!нцям заборонялося оволод1вати профес1ями, що стосувалися ново!
техн1ки — машишста, слюсаря тощо.
Жахлив1 були й житлово-побутов1 умови. Роб1тники тулилися в пщвалах,
бараках, занедбаних будинках на околицях м1ст. «Шсоруби жили здебшыпого в колибах.
Постшним супутником трудящих були хвороби. На територп краю в 1909 рощ пра-
цювали лише 3 державш та 9 невеликих приватних лшарень.
Не дбав буржуазний уряд i про освггу. Бшыпе того, шсля створення в 1871 рощ
Крайово! шкшьно! ради посилилось переслщування украшсько! мови. На початку
XX ст. тут було 3 учительсьш семшари та 7 пмназш, у т. ч. 2 украшсьш, де навча-
лись переважно д1ти заможних. Для шдготовки квал1фшованих роб1тник1в i peMic-
ник1в створювались промислов1 та iHmi фахов1 школи. В бшыпост1 населених пункт1в
1 A. Szczepanski. Stan wytworczosci przemyslowej i gorniczej Galicij w r. 1910. Lwow,
1912, стор. 2—3, 28—31.
2 В. Шухевич. Гуцулыцина, ч. 1. Льв1в, 1899, стор. 304—306, 309.
3 I. I. Компан1ець. Становище i боротьба трудящих мае Галичини, Буковини та За-
карпаття на початку «XX ст. (1900—1919 рр.). К., 1960, стор. 50—52.
4 IcTopin робггничого класу Украшсько! РСР, т. 1. К., 1967, стор. 501.
21

шкш 30BCiM не було. Середня, а тим бшыпе вища осв!та були недоступними для д1тей
роб1тник1в i селян. 80 проц. жител1в Прикарпаття лишалися неписьменними.
Колошальне становище трудящих краю зумовлювало зростання опору експлуата-
торам. Фрщр1х Енгельс ще в 1855 рощ писав, що нащональност1, яш були насильно
__вщ1рваш вщ основно! частини сво!х народ1в i потрапили пщ гшт Австрп, постшно
прагнуть до сво!х нащональних центр1в, зокрема, украшщ тяжшть до шших украш-
ських областей, що об’едналися з Pocieio. Це нрагнення посилювалося ще й тим, що
польська шляхта, яка займала пашвне становище в кра!, входила, як зазначав
В. 	I. Ленш, в угоду з австршською реакщею для гноблення украшщв1. Хоч
за нащональним складом украшщ становили понад 70 проц. населения краю, але
вони не користувалися тими правами, як\ проголошувала австршська, за словами
I. Франка, «свинська» конститущя. Органи м1сцевого самоврядування теж перебу-
вали в руках шоземщв. Тим-то боротьба трудящих Прикарпаття за сощальне й нацю-
нальне визволення ставала водночас боротьбою за возз’еднання з своши братами
з Наддншрянщини.
В сусшльно-пол1тичному й культурному житт1 краю теля революци 1848—
49 рр. вщбуваеться ч1тке класове розмежування. В 60-х роках у Сташслав1 утвори-
лося пом1щицьке реакцшно-клерикальне угруповання т. зв. «москвофш1в». Виникае
i буржуазно-л1беральна теч1я «народовц1в», прихильники яко! шукали угоди з австрш-
рьким урядом. В 90-х роках вони створили нащонал1стичну християнсько-сощальну
i нац1онально-демократичну парта. За ix участю 1877 року в Сташслав1 засновано
фшш «Просвип» та ii* читальн1 в селах, а в 1884 рощ створено товариство «Руська
бееща».
У процес1 розвитку класово! боротьби пщ впливом марксистських щей та росш-
ського революцшного руху в сусп1льно-нол1тичному жит Галичини формуеться
прогресивна революц1йно-демократична теч1я, на чол1 яко! з середини 70-х рок1в
став I. Я. Франко. Його соратником був уродженець Сташславщини М. I. Павлик.
Творчють i громадсько-полп'ична д1яльн1сть I. Франка були т1сно пов’язан1 з При-
карпатаям. Сюди вш багато раз1в нршжджав, зустр1чався з прогресивною 1нтел1-
генц[ею, виступав на роб1тничо-селянських зборах (в1чах). Пщ впливом 1. Я. Франка
на Прикарпапч виросли й сформувалися письменники та громадськ1 д1яч1 революц1й-
но-демократичного напрямку — Остап Терлецький, Василь Стефаник, Лесь Марто-
вич, Марко Черемшина, Натал1я Кобринська, ят збагатили скарбницю культури
украшського народу, обстоювали щею еднання з pocifi-
ським народом. В. С. Стефаник писав, що «зрозум1ти бо-
Арешт гуцула. Початок XX ст. ротьбу за визволення укра!нського народу в мо!й молодо-
CTi я Mir лише через особист1 стосунки i приязнь з 1ваном
Франком»2.
1де! революцшно! демократп впливали на розвиток
театрального мистецтва, музики, живопису i лггератури.
Творцями передово! культури були письменники М. Яц-
к1в, К. Попович, скульптор М. Вринський, комиозитори
Д. С1чинський, Я. Лоиатинський, художник Я. Пстрак та
iH. В 1892 рощ в Сташслав1 був вщкритий польський про-
фес1йний театр iM. О. Фредри3.
Велике значения для розвитку культури краю мали
TicHi зв’язки з прогресивними д1ячами Украши. В 1903
роц1 галицька делегащя на чол1 з В. С. Стефаником брала
участь у святкуванш з нагоди вщкриття пам’ятника
I. П. Котляревському в Полтавь На Гуцулыцину не раз
1 В. 1. JI е н i н. Твори, т. 22, стор. 133.
2 1ван Франко у спогадах сучаснитв. Льв1в, 1956, стор. 283.
3 Газ. «Kurjer Stanislawowski», 11 кв1тня 1926 р.
22

пршжджали видатш класики украшсько! лггератури — Ми-
хайло Коцюбинський, Леся У кратка. Украшський пись-
меииик Гиат Хоткевич, який довгий час жив тут, у 1910 рощ
в сел i Красно! лов i створив Гуцул ьський театр, що набув
велико! популярное™ серед населения. У Сташслав1 й Ко
ломи! виступали композитор М. Лисенко, артисти М. Садов-
ський, М. Заньковецька, С. Крушельницька, О. Мишуга.
На Прикарпагп довгий час жили i працювали украшсьш
фольклористи й етнографи В. Гнатюк, Ф. Колесса,
художник I. Труш та iHini д1яч1 украшсько! культури.
Розвиток украшсько! прогресивио! культури на При-
карпатт1 поеднувався з революцшною пропагандою, яку
вели I. Франко, М. Павлик, О. Терлецький та !ходнодум-
щ, зокрема Ганна Павлик — перша жшка-сощалштка на
Прикарпаттк Вони вивчали i поширювали твори К. Маркса
i Ф. Енгельса1. За пропаганду сощал1зму в Коломийському
noBiTi в 1877—1878 рр. було заарештовано 18 чоловш, серед
них 1. Франка. Шд час тримюячного. перебування в коло-
мийськш тюрм1 вш написав ряд твор1в, зокрема в1рш «В1ч-
ний револющонер».
У жовтш 1890 року I. Франко i М. Павлик оргашзу- м м Коцюбинський, I.
вали радикальну партш, що мала багато прихильншив на в. м. Гнатюк. 1905 р.
Прикарпатть 1896 року лише в Городешивському noeiTi ра-
дикали мали 30 читалень. Популярними були редаговаш
М. Павликом журнал «Народ» i газета «Хл1бороб», як[ деякий час видавалися
у Коломи!. На !х сторшках друкувалися твори члешв групи «Визволення пращ»,
а також М. Драгоманова, I. Франка, М. Павлика, П. Грабовського, Лес1 Украшки.
У 1892 рощ як додаток до журналу «Народ» було видано брошуру Ф. Енгельса
«Сощал1зм утошчний i науковий».
На прохання наддншрянських сощал-демократ1в М. Павлик у Коломи! видав
росшською мовою «Ерфуртську програму». На початку 90-х рок1в у Сташслав1,
Коломи! виникають роб1тнич1 товариства «Праця».
Виявляв iHTepec до марксистських щей на Прикарпагп i Лесь Мартович.
У 1893 рощ вш видав у Коломи! лист1вку з б1ограф1ею i портретом Карла Маркса,
у якш писав: «Роботн1 люди всього св1ту обходитимуть святочно сьогодн1шнш день
Першого Мая. Вщ цього не вщетрашить !х н1яка сила, Hi супротивш заходи, бо вони
тямлять на слова найбшыпого мужа нашого часу i найщирипого !х защитника Карла
Маркса: «Роботш люди Bcix кра!н, еднайтеся»2.
Великий вплив на пожвавлення визвольного руху на Прикарпагп мали газета
«Искра», пращ В. I. Ленша «Що робитиЛ, «Крок вперед, два кроки назад», «До
С1Льсько! бщноти» та mmi революцшш видання3. Боротьба набирала все rocTpiinoro
характеру. Всюди проходили страйки, роб1тничо-селянськ1 в1ча. За прикладом роб1т-
HiiKiB все част1ше проти гн1ту виступали селяни.
Револющя в Poci! 1905—1907 рр., ще бшьшою м1рою сколихнула народн1 маси.
Шд!! впливом роб1тнич1 й селянсьш виступи на Прикарпатт1 ставали пол1тично 3pi-
л1шими. В ci4Hi—лютому 1905 року в Сташслав1, Коломи! та шших мютах краю вщ-
булися MacoBi м1тинги й демонстрацп роб1тник1в за участю селян пщ лозунгами:
«Геть царизм!», «Хай живе росшська революц1я!». Страйки i демонстрацп трудящих
були в день Першого травня i восени 1905 року4. Весною 1906 року жител1 села
1 1ван Франко. Документи i матер1али. К., 1966, стор. 42, 45, 55, 57—67, 80.
2 Хрестомат1я критичных матер1ал1в, т. III. Ки!в—AbBiB, 1949, стор. 167.
8 1стор1я робггничого класу Украшсько! PGP, т. 1, стор. 506.
4 I. Довгаль. Вплив росшсько? революци 1905 р. на розвиток революцшного руху в Га-
личин1. К., 1952, стор. 36—38, 42, 44, 51.
Я. Франко,
23

ConiB Коломийського повггу на збо-
рах прийняли резолющю, в якш
стверджували свою солщаршсть з
роб1тниками. Для кер1вництва
страйками в багатьох селах Рога-
тинського, Долинського i Калу-
ського noBiTiB обиралися ком1те-
ти, поширювалися вщозви з вимо-
гою шдвищити плату за роботу в
помщицьких маетках, запровадити
загальне виборче право1.
Серед найбшыпих вистушв
1908—1914 рр. були страйки ро-
б1тник1в штряного заводу в Ку-
тах, бупдвельнишв у Сташслав1,
селян у Рогатииському, Тлумацькому та Коломийському пов1тах.
Перебування В. I. Ленша в Захщнш Галичиш у 1912—1914 рр. викликало новий
приплив революцшних сил у трудящих. В. I, Ленш цшавився життям краю, у cboix
виступах i статтях з национального питания засуджував теорда «культурно-нащо-
нально1 автономп» буржуазних нащонал1ст1в. Саме тод1 вш проголосив слова, ят
стали дороговказом у житт1 украшського народу: «При единш дп пролетар1в велико-
руських i украшських вшьна Украша можлива, без тако! едност1 про не! не може
бути й мови»2. Шд час перебування в Галичиш В. I. Ленш i И. К. Крупська брали
участь в д1яльност1 «Союзу допомоги пол1тичним в’язням». Серед члешв оргашзаци
було* чимало жител1в Схщно1 Галичини, зокрема вчитель Людв1г Вершлер i3 Ста-
шслава3.
За роки nepinoi CBiTOBOi вшни багато MicT i сш Прикарпаття було зруйновано.
Десятки тисяч людей, зашдозрених у симпат1ях до росшського народу, австршсью
власт1 розстршяли або ув’язнили у концентрацшних таборах. Тшьки в сел1
Порогах Богородчанського пов1ту вони заарештували 400 чоловш. На бощ австро-
шмецьких 1мпер1ал1ст1в виступали украшсьш буржуазш нащоналюти, яш створили
«Головну украшську раду» i «Союз визволення Украши», що були шдпорядковаш
австро-шмецьким вшськовим штабам. Мобш1зоваш в австро-угорську армда та в ча-
стини «С1чових стршьщв», прикарпатщ не хотши воювати проти сво!х брат1в, здава-
лися у полон росшським вшськам.
У серпш—вересн1 1914 року австро-угорська арм1я зазнала поразки, росшсын
вшська вступили на Прикарпаття. Трудяпц радо зустр1чали росшських солдат1в,
спод1ваючись визволитися вщ шоземного гшту.
Слова леншсько! правди трудящим Прикарпаття несли бшыповики, що пере-
бували в склад i росшсько! армп. Тут була
Учасники Гуцульського народного театру. (В центр1 засновник ТОд[ сестра В. I. Ленша — Mapin 1лл1шчна
театру г. м. Хоткевич). 1911 р. Ульянова. Вона працювала медсестрою в
однш з вшськових частин i побувала в
Сташслав1, Тисменищ, Коршевь Тод1 не-
рщко вщбувалися сшльш м1тинги сол-
дат1в i мюцевого населения4.
1 3 icTopii захщноукрашських земель, вил. 4.
К., 1957, стор. 55.
2 В. I. JI е н i н. Твори, т. 20, стор. 14.
3W. Najdus. Lenin i Krupska w Krakow-
skim zwiqzku pomocy dia wi^zniow politycznych.
Krakow, 1965, стор. 70.
4 L I. К о м п а н i е ц ь. Ленш та штерна-
щональна едшсть украшських i росшських
трудящих у трьох револющях. К., 1969, стор. 80*
О. С. Терлецький —
украТнський публщист
i громадський д1яч.
Кшець XIX ст.
М. I. Павлик —
украТнський письменник,
публщист i
громадський д1яч. 1909 р.
I. Л. Сандуляк — на-
родний поет i
громадський д1яч
Прикарпаття. 1908 р.
24

Перемога Лютнево! революци в Pocii посилила прагнення
трудящих Прикарпаття до визволення вщ сощального й национального
гноблення. 12 кв1тня 1917 року в KocoBi утворилась перша на
Прикарпагп Рада, до складу яко! ввшшли росшсью солдата i ро-
б1тники мюцево*! солеварш. Рада встановила 8-годинний робочий
день, оргашзувала допомогу голодуючому населению, запровадила
в школах навчання дггей украшською мовою.
Пщ впливом Великого Жовтня боротьба трудящих Прикарпаття
переросла у всенародний рух за встановлення Радянсько! влади i
возз’еднання з Радянською Украшою. В багатьох листах i селах про-
йшли масов! м1тинги й демонстрацГ! пщ лозунгами* «Геть вшну!»,
«Хай живе росшська револющя!»1.
Виступаючи на зборах Снятинсько! фшп «Сшьського
господаря» 14 грудня 1917 року, В. СтефаншГвисловив думки i
прагнення трудящих: «За фронтом, на Сход1 в найбшышй велич1 встае
новий свгг. Звщти йде до нас св1тло для нашого розвою»2.
Трудяпц маси пщ час с1чневих вистушв 1918 року вимагали м- *• Ульянова«
миру, земл1, 8-годинного робочого дня, полшшення постачання
продовольством. Вл1тку того ж року страйкували робггники Калуша, Долини,
Косова. Розгортався селянський рух. У Сташслав1 i Коломи! пщроздши австро-угор-
сько! армп вщмовлялися йти на фронт i вщкрито пщтримували виступи робггнитв
i селян. Активно пропагували ще! Жовтня колишш вшськовополонеш, що по-
верталися з Радянсько! Pocii. Вл1тку i восени 1918 року в Сташслав1, Коломи!,
Надв1рнш, Богородчанах, Снятиш вщбулися народш Bi4a, на яких висловлювалося
побажання, щоб «Схщна Галичина i Буковина були прилучеш до MaTepi-Украши»3.
Шсля розпаду австро-угорсько! монархи в листопад! 1918 року на захщноукраш-
ських землях владу захопила украшська нацюнал1стична буржуаз!я. Вона
проголосила утворення т. зв. Захщноукрашсько! Народно! Республши (ЗУНР), яка фактич-
но була маршнеткою в руках !мпер1алют!в Заходу. Трудяпц маси Прикарпаття
активно боролися проти контрреволюцшного уряду ЗУНР, який у кшщ грудня
1918 року пере!хав до Сташслава. Цю боротьбу очолювали комушстичш оргашзацп,
що виникли в шнщ 1918 i на початку 1919 року в Сташслав^ Коломи!, Калунп.
Велику допомогу молодому галицькому комушстичному pyxoei надавали
РКП(б) i КП(б)У. Багато комун1ст!в-галичан, як[ перебували на територп Радянсько!
Pocii i Украши, за дорученням парта вшхали до Схщно! Галичини4. Тут вони
провели роботу по пщготовщ i скликанню конференцп комушстичних оргашзацш i груп.
У лютому 1919 року в Сташслав1 вщбулась перша крайова конференция галицьких
KOMyHicTiB. Вона проголосила створення Комушстично! партп Схщно! Галичини та
обрала ii Центральний Ком1тет на чот з К. Савричем (Максимовичем) родом з села
Кукшьнишв Рогатинського noeiTy5.
Пщ кер1вництвом комушст!в у Сташслав^ Коломи!, KocoBi утворилися Ради ро-
б!тничих i солдатських депутате, а в Тлумач1 — повпюва селянська Рада. Комуш-
сти працювали також*у легальних опозицшних щодо уряду оргашзащях «Селянсько-
роб1тничого союзу», створеного на початку 1919 року украшськими сощал-демо-
кратами.
Коли проти контрреволюцшного уряду ЗУНР розпочалося Дрогобицьке
повстання у KBiTHi 1919 року, комушсти Прикарпаття оргашзували в багатьох м1стах
1 6. М. Галушко. Нариси icTopi! щеолопчно! та оргашзацшно! д!яльност1 КПЗУ в
1919—1928 рр. JIbBiB, 1965, стор. 8.
2 В. Костащук. Володар дум селянських. JIbBiB, 1959, стор. 160.
3 ЦД1А УРСР у Львову ф. 146, оп. 4, спр. 51, арк. 87.
4 3 icTopi! захщноукрашських земель, вип. 2, стор. 174.
5 6. М. Галушко. Нариси icTopii щеологсчног та оргашзацшно! д!яльност1 КПЗУ в
1919—1928 рр., стор. 22—25.
25

страйки, демонстраца i мггинги робггнишв, вима-
гаючи передати владу Радам. У ряд1 сш селяни
розподшяли помщицый земл!1.
Вл1тку 1919 року буржуазно-ном1щицька Поль-
ща, спираючись на допомогу Антанти, захопила
захщноукрашсьш земль А в квггш 1920 року вона
розпочала штервенщю проти Радянсько! краши. Цей
агресивний акт викликав нову хвилю революцшного
шднесения на Прикарпаття Повстали селяни-гуцули
багатьох сш. Це иовстання, за висновками иольсько!
адмшдетраца, мало «виключно бшыновицький
характер, йому сирия л о все населения»2. 3 наближенням
Червопо! Арма шдшльний ЦК КПСГ встановив зв’я-
зок з радянськими вшськами i ЦК КП(б)У. Був роз-
роблений план иовстання, сформовано 12 озброених
загошв загальним числом у 1500 чоловш, яш почали
активш да. Партизанський загш пщ проводом
Федора Бекеша захопив ряд населених пуштв, де
було встановлено Радянську владу. В райош Пере-
гшського активно д1яв повстанський загш, який
очолював II. Климочко.
На захист iHTepeciB трудящих Галичини р1шуче
вистуиав Радянський уряд. Под1ями на захщноукра-
шських землях i, зокрема, д1яльшстю молодо! Кому-
Василь Стефаник, Лесь Мартович i Марко Че- ШСТИЧНо! Нарта Схщно! 1 алИЧИНИ ОСООИСТО Цшавився
ремшина. Худ. В. I. Кааян. Гравюра. 1950 р. В. I. Лент. Пщ час робоги И КОНГресу Комштерну
вш нрийняв делегата Михайла Левицького (уроджен-
ця с. Явчого Рогатинського повггу), мав з ним розмову i зробив у його
блокнот! пам’ятний запис3.
Вл1тку 1920 року Червона Арм1я, переслщуючи польських штервент1в, вступила
на територш Сх1дно! Галичини. Частина Рогатинського i Галицького noeiTiB була
визволена вошами 14-! арма П1вденно-Захщного фронту4. Трудящ1 Прикарпаття
пал ко в1тали сво!х визволигел1в.
У визволених районах ночалося радянське буд1вництво, яке здшснювалося пщ
кер1вництвом Галицького оргком1тету при ЦК КП(б)У i Галицького революц1йного
ком1тету на чол1 з В. П. Затонським. В. I. Ленш радив Галревкому «робити все, що
можливо, щоб широт маси робггнитв та бщшшого селянства негайно i наочно
вщчули, що Радянська влада несе !м життя»б. Було орган1зовано пов1товий ревком
у Рогатиш та ревкоми у визволених селах. На виконання заход1в Галревкому вони
нацюнал1зували и[днрисмства, встановлювали 8-годинний робочий день, забезпечу-
вали безробггних роботою, передавали пом1щицьк1 i монастирськ1 земл1 та маетки
селянам. Населения активно пщтримувало ц1 заходи. «Оргашзащя,— иовщомляв
Рогатинський ревком,— ведеться дуже гарно, тому що народ нам сприяб»6. В. П. За-
тонський писав 6 вересня 1920 року В. I. Леншу: «Якраз там, де наш фронт вщсу-
вався назад, наприклад, район Галича, Рогатина спостер1гаеться масове доброволь-
1 Шд прапором Жовтня. Вплив Велико! Жовтнево! соцтл1стично1 революци на шднесення
революц!йного руху в Захщнш Укра!ш (1947—1920 рр.). Документи й матер1али. Льв1в, 1957,
стор. 137.
2 Там же, стор. 236, 244—245.
8 Журн. «Комушст Украши», 1956, № 12, стор. 49.
4 ЦДАРА, ф. 1402, оп. 1, спр. 175, арк. 59—60.
6 КПЗУ — орган1затор революцшно! боротьби. Спогади колишн!х члешв Комунютично!
партп Захщно! Украши. Льв1в, 1958, стор. 47.
6 ЦДАЖР УРСР, ф. 2139, оп. 1, спр. 1, арк. 27,
26

чество, селяни з нанками i дггьми намагаються евакуюватись, xлoпцi вступають
в ряди Червоно! Армп»1.
У другш половиш вересня 1920 року польсьш вшська знову окупували Захщну
Украшу i встановили жорстокий режим сощального i национального гноблення. На
захщноукрашських землях було утворено 4 воеводства, в т. ч. й Сташславське.
Загарбаш земл1 розглядались буржуазно-пом1щицькою Польщею як аграрний
придаток, вигщний ринок для збуту товар1в метрополп й захщних держав, вщ яких
залежала економша Полыщ. В ycix галузях промисловост1 вщчувалося засилля
англшського, французького й американського кашталу. Як i рашше, переважали
Ti галуз^ як1 забезпечували без значних кашталовкладень висою прибутки кашта-
л1стам, а саме: люова, деревообробна, легка та харчова. Занепадало др1бне
ремесло, зростало безробггтя. 1933 року в Сташславському воеводств! було зареестро-
вано 8550 безробггних. Понад 83 проц. роб1тник1в заробляли менше життевого Mirn-
муму — 20 злотих на мюяць. Важк1 умови пращ, злидш й голод були постшними
супутниками робггничого класу Прикарпаття2.
На сел1 збер1галися залишки феодал1зму з ix основою — великим помщицьким
землеволодшням. На окупованих землях насаджувалися колошсти.
За офщшними даними польсько! статистики, на територи краю з 1 млн. 392 тис.га
земл1 помвдикам, куркулям та церкв1 належало 69,3 проц., а бщняцьким i середняць-
ким господарствам, як1 становили понад 94 проц. Bcix господарств, лише 30,7 проц.
Серед 241,4 тис. селянських господарств 11 проц. було безземельних, 47,6 проц.
мали по 2 га земл1, а 59 проц. не мали коней i 21,2 проц. не мали кор1в3.
Внаслщок безпросв1тних злидшв лютували таш захворювання, як туберкульоз,
тиф, дизентер1я, що були причиною високо! смертност1 населения, особливо д1тей.
На Прикарпагп нал1чувалося 6 державних i 8 приватних лшарень. У 1938 рощ на
сел1 працювало лише 67 приватних лшар1в4.
Зубожш1 й розореш маси селян шукали порятунку за океаном, ем1груючи до
Канади, Швденшл Америки, США. 3 1928 по 1938 piK з Сташславщини вшхало до
Америки i краш бвропи 27,6 тис. чолов1к працездатного населения5.
Важкий сощальний гн1т доповнювався нащональним безправ’ям трудящих.
Украшська мова заборонялася в адмшютративних установах. Закривалися укра-
lHCbKi школи. В 1931 роц1 36,6 проц. населения, а в прськш мюцевост1 до 70
проц. було неписьменним6. Через високу плату за навчання роб1тники i селяни
не мали змоги навчати cboix д1тей у середнш школ1. Вищих учбових заклад1в не було
зовс1м.
Хоч колошзаторська шов1н1стична пол1тика гальмувала культурне зростання
народу, але пщ впливом прогресивних вдей актив 1зувалася громадська й творча
д1яльшсть письменник1в-демократ1в Василя Стефаника, Марка Черемшини. Вони
у cboix творах з великою силою вщтворили тяжке життя галицького селянства в пе-
р1од кап1тал1зму, висловлювали протест
проти визиску й поневолення. Виступали с.. . . ,, „ ч/ .. .. ...
Б|ИЦ| тдрозд1лу Червоно! Украшсько! галицько! армп, як1
1920 року брали участь у боях з бтополяками. 192? р.
1 I. I. К о м d а н i g ц ь. Революцшний рух в
Галичиш, Буковиш та Закарпатськш Укра1ш шд
впливом щей Великого Жовтня (1917—1920 рр.).
К., 1957, стор. 108—109.
2 Г. М. Ковальчук. Условия труда и
абсолютное обнищание рабочего класса Восточной
Галиции. К., 1954, стор. 12.
3 К. Сироцинський. Перемога кол-
госпного ладу в захщних областях УкрашськоУ
РСР. К., 1953, стор. 9—10.
4 Maty rocznik statystyczny. Warszawa, 1939,
стор. 295.
5 Maly rocznik statystyczny, стор. 54.
6 Там же, стор. 29.
27

в цей час i тат письменники, як М. Яцшв, А. Чайковський,
Д. Лутянович та iHini.
В 20—30-х роках зросла нова плеяда лггератор1в, на
TBop4ocTi яких позначився щейний i естетичний вплив радян-
сько1* л1тератури. Серед них значне м1сце належить
Мирославу 1рчану (А. Д. Баб’юк), В. Г. Бегею, М. Ko3opicy,
I. Крушельницькому, С. Масляку, О. Ос1чному, I. Михай-
люку та iH. На Прикарпатт1 почали свш творчий шлях
письменник П. Козланюк, художник В. Кас1ян,
композитор А. Кос-Анатольський, артист I. Рубчак.
Далыпий розвиток украшсько! культури знайшов свое
яскраве втшення у шсеннш i хореограф1чнш народнш
творчост1, у мистецтв1 р1зьбяр1в Василя i Миколи Шкр1бля-
KiB, lOpin i Семена Корпанюшв, Миколи i Василя Кпцушв,
Михайла Медвщчука, керамш1в Михайла Рощиб’юка i Пав- _
тт . г . т, -п „ Один з кер1вник1в за-
лини ЦВ1ЛИК, вишивальницг Галини Герасимович, маистргв го”у «черв0на двана-
випалювання по дереву 1вана i Василя Гримайлюшв та шших дцятка» С. О. Мельни-
народних уМШЬЩВ Гуцульщини, ВЩОМИХ далеко за межами чук, заарештований у
краю. ^2 poni.
ТрудяшД Прикарпаття ншоли не визнавали влади поль-
ських окупант1в й вели боротьбу за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Укра1ною. У цш боротьб1 пролетар1ат i трудове селянство виступали пщ кер1вни-
цтвом Комушстично! партп Захщно!* Украши (до жовтня 1923 р.— КПСГ). На
територп сучасно1 1вано-Франк1всько1 област1у20-х роках була розгалужена мережа
партшних орган1зац1й, якими керували Сташславський, Коломийський i Стрий-
ський окружш ком1тети КПЗУ.
Широка хвиля революцшних бо!*в, керованих комун1стами, прокотилася в 1921 —
1923 рр. Активну участь брали зал1зничники Прикарпаття у всепольському страйку
зал1зничнитв на початку 1921 року. До них приедналися деревообробники й наф-
товики. Пщ впливом роб1тничого руху посилюеться боротьба селянства проти оку-
панпв. Широкого розмаху набрав також партизанський рух. Одним з партизанських
загошв — знаменитою «Червоною дванадцяткою»— керували революцюнери-кому-
н1сти Прикарпаття П. Шеремета, С. Мельничук та I. Цепко1. В нер1вному бою пар-
тизани зазнали поразки. I. Цепко загинув, а поранених П. Шеремету i С. Мельничука
схопили каратель На розстрш вони йшли сшваючи «1нтернацюнал».
На Прикарпагп наростав страйковий рух. Першого травня 1924 року в Заболо-
TOBi в1дбулася велика демонстращя, в якш вперше на захщно-
Скульптор м. Ф. Бринський бтя украшських землях спшьно виступили робггники й селяни. Проти
свое! роботи «Ленш — учитель». демонстрант1в польський уряд кинув в1йська. Чотири чоловша
р‘ було вбито, 50 поранено i 130 заарештовано. У листопад! 1926
року було проведено загальний страйк деревообробнитв. До них
приедналися нафтовики i прники. Страйкар1 вимагали пщви-
щення 3apo6iTHoi плати, полшшення умов прац1. Цього року
застрайкували роб1тники Дзвиняцько! шахти. Пол1щя вбила
трьох шахтар1в i кшькох поранила.
Роль комун1ст1в у кер1вництв1 революц1йним рухом з кож-
ним роком зростала. На виборах до м1сцевих оргатв самовряду-
вання в 1927 рощ у багатьох селах Коломийського, Снятинсько-
го, Кос1вського повтв комун1сти одержали переважну б1льш1сть
мандат1в2.
1 1стор1я селянства Украшсько! РСР, т. 2. К., 1967, стор. 239—240.
2 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання
з Радянською Укра'шою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.). Сташ-
слав, 1957, стор. 111—112.
28

ДШЛЫПСТЬ КПЗУ на ТЕРИТОРН ^
1ВАН0-ФРАНК1ВСЬК01 ОБЛАСТ1
у 1919-38 роках

С. В. Букатчук — активний
д\яч революцжного руху
на Прикарпагп, член
ЦК КПЗУ. ЗО-i роки XX ст.
М. Т. Заячювський —
активний д1яч революцш-
ного руху, член ЦК КПЗУ.
20-i роки XX ст.
П. I. Майданський —
активний д1яч революцшно-
го руху на Прикарпагп,
член ЦК КПЗУ. 1939 р.
К. М. Саврич
(Максимович) — один i3 засновни-
Kie КПЗУ. 20-i роки XX ст.
У MicTax i селах були створеш й активно д1яли оргашзацп Украшського
селянсько-роб1тничого сощал^тичного об’еднання («Сельробу»). В 20-х роках його
очолював член ЦК КПЗУ П. I. Крайшвський (Дрешер)1.
Всенародного характеру набув оргашзований комушстами влггку 1927 року Mi-
сячник на захист СРСР. Цей лпсячник, а також iHini MacoBi вистуни трудящих
Прикарпаття проти загрози военного нападу на Крашу Рад проходили шд гаслами:
«Геть штервенщю проти Радянського Союзу!», «Геть фашистський уряд Шлсуд-
ського — уряд голоду, злидшв i вшни!», «Хай живе Радянська Украша!».
Уряд жорстоко розправлявся з учасниками визвольного руху. В мштах i селах
проводились дик1 пацифшацп, шд час яких багато роб1тнишв i селян було закато-
вано. MacoBi насильства викликали обурення трудящих всього св1ту i, насамперед,
народ1в СРСР. На лптингах, ят вщбувалися в Харковь Киевь Одес1, Кривому Роз1
та iHniHX м1стах i селах, радянсью люди гшвно таврували призвщнишв б1лого те-
рору, збирали кошти на допомогу полггв’язням.
У сво1Й полчищ фашистського терору шлсудчики спиралися на пщтримку ушат-
ського духовенства i партш украшських буржуазних нацюнал1ст1в, як1, прикриваю-
чись лозунгами про захист «нацюнальних iHTepeciB» У краши, всшяко вихваляли
фашизм, зводили брудн1 наклепи на комушзм i Крашу Рад.
Комушсти викривали справжне обличчя воропв народу — украшських,
польських i еврейських буржуазних нацюнал1ст1в, широко пропагували 1сторичний до-
свщ i ycnixn соц1ал1стичного буд1вництва в СРСР i УРСР, несли в маси марксистсько-
леншське вчення. В 20-х i 30-х роках тисяч1 прим1рншив праць К. Маркса, Ф.
Енгельса, В. I. Ленша, книг про ycnixn СРСР в буд1вництв1 нового життя нелегально роз-
повсюджувалися в MicTax i селах Прикарпаття. Щороку вщзначалися лен1нськ1 дн1,
шд час яких поширювалися вщозви, вщбувалися мггинги й демонстрацп.
У Borai революцшних битв партшн1 орган1зацп краю зростали й мщшли. Гх
д1яльшсть спрямовували так1 видатн1 д1яч1 КПЗУ, як С. В. Букатчук, М. В. Левиць-
кий, М. Т. Заячшвський (Косар), П. I. Крайшвський (Дрешер), В. Ю. Корбутяк,
К. М. Саврич (Максимович), О. В. Коцко. Серед комушст1в 20—30-х ротв були
вщом1 й так1 партшн1 актив1сти, як П. Д. Остафшчук, С. I. Сорока, В. I. Костей,
П. I. Майданський, В. Я. Столярчук, М. Д. Бойчук, А. О. Озарко, М. I. Пщлетай-
чук, М. М. Нашковський, О. О. Ясшський, А. Б. Кон, А. С. ППндлер та iHmi.
Щоб залякати трудящих, позбавити ix кер1вництва, уряд буржуазно! Полыщ
чинив над комушстами розправи. Про це свщчать Коломийський, Сташславський
та iHmi cyдoвi процеси. Але й трибуну суду комушсти використовували для ви-
криття полггики уряду, пропаганди щей coцiaлiзмy й пролетарського штернацю-
нaлiзмy.
1 У 6opoTb6i за маси. Д1яльшсть КПЗУ на Прикарпагп. К., 1966, стор. 88.
30

Шд кер1вництвом КПЗУ аптацшну роботу серед молод1
Прикарпаття вела Комун1стична Сшлка Молод1 Захщно1
Украши, що була заснована в жовтш 1921 року в Сташславь
Серед комсомольських ватажшв вщзначались Василь Пар-
кулаб, Мирослав Корбутяк, Норберт Гавскнехт, брати
Василь i Дмитро Майдансью, Михайло Лев, бвстахш Рудзин-
ський, Олена Сенюк, Роман Свщрук та багато шших. Молодь
активно брала участь у демонстращях, розповсюджувала
комушстичну л1тературу.
В обстановщ активi3an;ii фашизму й зростання небезпеки
вшни комун1сти багато зробили, щоб створить единий анти-
B. п. CipKo — один i3 за- фашистський фронт. Почалися масов! виступи трудящих на
сновниюв КПЗУ. 30-i ро- захист пол1тичних свобод i демократа. В Сташслав1 був
ки XX ст. створений ком1тет единого фронту, до якого ввшшли кому-
н1сти й сощал1сти. Комушсти провели кампашю солщарност1
з 1спанським народом. У фонд допомоги кпанським патрютам було з1брано в Ста-
шславському воеводств! 12 тис. злотих1.
Посилився вплив комун1ст1в i в профсшлках, ят очолювали страйковий рух.
У 1935—1937 рр# у Сташславському воеводствi вщбулося 135 страйшв. Пщ впливом
робггничого руху актив1зувалася боротьба сшьсько! бщноти. Д1яв головний
страйковий ком1тет. Великий м1тинг вщбувся в сел1 Вукач1вцях2.
Довголггня боротьба трудящих Прикарпаття за сощальне й нащональне визво-
лення, за возз’еднання з Радянською Украшою злилася в незабутш вереснев1 дш
1939 року з визвольним походом ЧервоноУ Арма. В MicTax i селах ще до приходу
вшськових частин створювалися революцшш ком1тети, яю оргашзовували роб1тни-
чо-селянську гвардно i дружини, роззброювали польську полнцю, брали пщ охоро-
ну майно, готували урочисту зустр1ч свош визволителям.
17—20 вересня трудягф з великою рад1стю зустр1чали Червону Армпо. Всюди
проходили хвилюнга демонстраца й м1тинги, на яких висловлювалась щира подяка
Комушстичнш парта i Радянському урядов1 за визволення з вшов1чного рабства.
Зразу шсля визволення Прикарпаття на територа колишнього Сташславського
воеводства було створено тимчасове обласне управлшня в склад1 М. В. Груленка
(голова), I. С. Грушецького, I. I. бмця, М. М. Козенка,С. Р. Савченка, П. П.
Четверика, В. Д. Чучукала та ш., а також 10 пов1тових i 119 волосних управлшь та
915 селянських ком1тет1в.
HoBi органи влади налагоджували роботу промислових шдприемств, транспорту,
зв’язку, встановлювали контроль над виробництвом i збутом иродукца, запроваджу-
вали восьмигодинний робочий день. Безроб1тш одержували роботу. Селянсьш KOMi-
тетиоблшовували помщицью земл1, худобу, майно i передавали ix бщ-
HOTi. В м1стах i селах вщкривалися школи з рщною мовою навчання,
кшотеатри, клуби, читальнь 23 вересня 1939 року вийшов перший В. я. Лозовий — командир
номер обласно'1 газети «Радянська Украша». - одного з шдроздшш штер-
•Гт тт ^ г ^ тт нацюнально! бригади в 1спа-
Населення Прикарпаття взяло активну участь у виборах до На- Н;Т 1936 р
родних 36opiB Захщно! Украши, ят мали вир1шити питания про сус-
пшьно-пол1тичний i державний устрш захщноукрашських земель.
Вщ Сташславщини до Народних Збор1в було обрано 313 депутат1в —
58 роб1тник1в, 199 селян i 56 штел1гент1в3. Серед них були активш
учасники революцшно'1 боротьби С. В. Букатчук, В. I. Костей,
М. Й. Лев, П. 1. Майданський, Д. I. Майданський, В. Я. Столярчук,
C. Т. Сорока, В. М. Паркулаб та iHini.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 68, оп. 2, спр. 353, арк. 115.
2 КПЗУ — оргашзатор революцшши боротьби. Спогади колишшх члешв
Комушстично! парти Захщшн Укра’ши, стор. 289.
3 Г. I. Ломов. Народгп Збори Захщно! Украши. Льв1в. 1959, стор. 18.
31

Народш Збори, що вщбулися у
Львов! 26—28 жовтня, висловлюючи
волю трудящих Захщно!’ Украши,
одностайно прийняли декларащю про
встановлення Радянсько!* влади на
всш територп Захщно!* Украши i
про ii* возз’еднання з Украшською
РСР, а також проголосили конф1с-
кащю помщицьких земель, нацю-
нал1зацпо банк1в i велико! промис-
ЛОВОСТ11.
1 листопада 1939 року позачер-
ВоТни ЧервоноТ Армп серед жител1в села Icnaca Коломийського по- гова П ята cecin Верховно! Ради
в!ту. 1939 р. СРСР, обговоривши заяву Повноваж-
Hoi KoMicii Народних 36opiB, до
яко! входили й представники Прикарпаття — л1соруб Г. В. Гаврищук, селянки
Г. П. Владика, Г. Г. Гоголь та mini, задовольнила бажання захщноукрашського
населения й прийняла шторичний закон про включения Захщно!’ Украши до
складу Союзу РСР з возз’еднанням ii з УРСР. 15 листопада 1939 року позачер-
гова третя сес1я Верховно! Ради УРСР затвердила закон «Про прийняття Захщно!*
Украши до складу Украшсько! Радянсько!’ Сощалштично!’ Республши»2.
На Прикарпатт1 розгорнулося сощалютичне буд1вництво. ЦК ВКП(б) i
ЦК КП(б)У надшлали сюди групу комушст1в. Партшна оргашзащя швидко зростала
за рахунок кращих представнитв робггничого класу i трудового селянства.
В червш 1941 року в област1 вже нал1чувалося 4,5 тисяч комун1ст1в3.
У ci4Hi 1940 року запроваджено новий адмшютративний подш. В област1
створено 37 райошв, 2 MicbKi Ради обласного пщпорядкування, 10 селищних i 720 сшь-
ських Рад. 24 березня 1940 року трудяпц Прикарпаття вперше взяли участь у вибо-
рах вищих оргашв державно!* влади. Депутатами Верховно!* Ради СРСР вони обрали
колишнього члена КПЗУ М. О. Семанишина, робггника В. Г. Годованця, люоруба
Г. В. Гаврищука, селянок Г. Г. Гоголь, Г. П. Владику, Верховно!* Ради УРСР —
робггника Ю. I. Дем’янчука, селян-бщняшв М. О. Дщик, О. Я. Сенюк, М. I. Сенюк,
М. I. Капця, Ю. Й. Пантелюка, С. В. Букатчука та iH. У грудш того ж року вщбу-
лися вибори до мюцевих Рад депутат1в трудящих. До них обрали 12 824 депутати4.
На промислових пщприемствах i в установах до початку 1940 року було зарее-
стровано 550 профсшлкових оргашзацш, що об’еднували 27 487 член1в5.
Наприкшц1 1939 року на Прикарпатт1 створено обласну комсомольську оргаш-
зацш6. Вона швидко зростала i завоювала серед MicbKoi i сшьсько!’ молод1 заслуже-
ний авторитет. У звггнш доновщ1 ОК ЛКСМУ на першш обласнш комсомольськ1й
конференцп, яка вщбулася у BepecHi 1940 року, перший секретар обкому комсомолу
П. Т. Тронько наводив яскрав1 приклади самовщдано!* пращ молодих буд1внишв
нового життя. Кращими серед них називались комсомольщ Дмитро Клим, Петро
Кайкан, Олена Смеречук, Мар1я Дщик, Мар1я Ридз, брати Майдансыи.
Пщ кер1вництвом обласно*! партшно!* орган1зацп розгорнулася реконструкция
старих промислових пщприемств, будувалися нов1 фабрики й заводи. Протягом
1940 року вщкрито 170 нових пщприемств. Видобуток нафти 3pic на 81 проц.,
озокериту — в два рази, заптвля деревини — в три рази проти 1938 року. На 6a3i
1 Возз’еднання украшського народу в единш Украшськш Радянськш держав1 (1939—
1949 рр.). К., 1949, стор. 44—51.
2 Позачергова третя сес1я Верховно!' Ради УРСР. Стенограф1чний звгг. К., 1940, стор. 72.
3 1вано-Франтвсышй облпартарх1в, ф. 1, оп. 1, спр. 5, арк. 13, 33.
4 Про соц1ал1стичш перетворення на Сташславщиш. Сташслав, 1957, стор. 28.
5 1вано-Франтвський облпартарх!в, $.1, оп. 1, спр. 5, арк. 46.
6 Там же, арк. 65.
32

Плоти на Черемоил. 1964 р.

Скел1 Олекси Довбуша.
Долинський район. 1967 р.
Вивозка лку на
Прикарпагп. 1969 р.
Вклейка надрукована на Харювсьюй
друкоофсетшй фабриц!

кустарних промисл1в оргатзовано 22 рай-
промкомбшати, а там, де було художньо-
промислове виробництво, створено артт
або шдприемства.
KopiHHi змши сталися i в сшьському
господарствь Mim 47 тысячами безземель-
них i малоземельних селянських госпо-
дарств розподшено 178,6 тис. га пом1щи-
цьких i церковних земель. На сел1 розпо-
чалось сощалютичне буд1вництво. В
облает! було створено 11 радгосшв, 25 ма-
шинно-тракторних станцш. Уже в 1940
рощ МТС обслужили 28 463 селянсьт
господарства1.
Трудове селянство краю ставало на
шлях колективного господарювання.
Перший колгосп iMeHi 17 вересня було
створено в сел1 Бушвнш Тлумацького району
15, березня 1940 року. Головою його кол-
госпники обрали колишнього члена КПЗУ
М. Я. Карпаша. На кшець року в област1
нал1чувалося 73 колгоспи, а до червня
1941 року !х було вже 295, як1 об’едну-
вали 24 749 селянських господарств2.
За Радянсько! влади трудяшд
Прикарпаття почали користуватися безплат-
ною медичною допомогою. В облает! пра-
цювали 56 лшарень, 92 полшлшши i ам-
булаторп, 5 пологових будишив, 4 туб-
диспансери, 274 фельдшерсьт i акушер-
CbKi пункти, И санаторпв, була запро-
ваджена широка circa жшочих i дитячих
консультацш, дитячих садтв i ясел.
На нових засадах розгорталося куль-
турне буд1вництво. У школах запрова-
джувалося безплатне загальне навчання,
лшвщовувалася неписьменшсть серед до-
рослого населения. В 1940—1941 навчаль-
ному рощ в област1 було 957 шкш. Для
шдготовки кадр1в оргашзовано 10 середшх
спещальних навчальних заклад1в i 6
училищ трудових резерв1в. У Сташслав1 роз-
почав роботу учительський шетитут. Були
вщкрит1 два театри в Сташслав1 i
Коломи!, обласну фшармошю, обласний бу-
динок народно! творчост1 та iHini культ-
ocBiTHi заклади. Шно, рад1о, книги, пе*
рюдична радянська преса стали доступш
BciM трудящим.
1 1вано-Фрашпвський облпартарх!в, ф. 1,
оп. 1, спр. 5, арк. 41.
2 Радянське Прикарпаття. 1939—1959.
Документа п матер1али. Ужгород, 1964, стор. 63,
67, 95.
Родина в1домих революцюнер1в Майданських знайомиться
з радянськими газетами. 1939 р.
Депутати Верховно? Ради УРСР першого скликання в1д Сташ-
славськоТ области 1940 р.
Делегати XII з'Тзду ЛКСМУ вщ СтажславськоТ обласноТ ком-
сомольськоТ оргашзацм. 1940 р.
33

Радянська влада вщкрила
шлях для розвитку народних
талатчв. У мштах i селах
облает! оргашзовувались мисте-.
цып колективи, гуртки худож-
ньо! самод1яльност1. До них
залучалися широю кола
населения. Сво! творч1 ycnixn при-
Посв!дчення депутата СтажславськоТ обласноТ Ради депутатов трудящих карпатщ нродемонстрували на
В. I. Гринюк. 1940 р. облаенш виставц? народного
мистецтва, яка вщбулася в 1940
рощ. Гуцульсый народш вироби того ж року експоиувалися на виставках в MocKBi,
Киев1 та шших м1стах СРСР.
Добру славу завоював Гуцульський ансамбль nicHi i танцю, який оргашзовано
в 1940 рощ з кращих учаснишв аматорських гуртшв. 3 великим ycnixoM ансамбль
виступав на Прикарпагп i за межами облает] — Киев1, MockbI, Азербайджанськш
та В1рменськш союзних республшах.
Вшьне, рад1сне життя, яке дала Радянська влада трудящим молодо! областЦ
порушилось в1роломним нападом птлер1всько! Шмеччини на Крашу Рад. 3 пер-
шого дня Велико!' В1тчизняно! в1йни Прикарпаття прийняло на себе удар фашист-
ських arpecopiB. Мужньо зустрши ворога радянсью во!ни. Молодший лейтенант
J1. Г. Бутелш у поединку з птлер1вцями над Галичем протаранив шмецький бомбар-
дувальник. Бшщ 17-! застави Надв1рнянського прикордонного загону, якою коман-
дував лейтенант Тихоненко, i Коломийсько! окремо! комендатури на чол1 з майором
Р. I. Фшшповим майже тиждень стримували шалений натиск переважаючих сил
ворога.
Сташславський обком КП(б)У розробив заходи щодо подання активно! допомоги
вшськовому командуванню в оргашзацп вщс1ч1 фашистським загарбникам. Шд-
приемства й установи стали працювати для потреб фронту, понад 600 комушст1в
влилися у дшчу армпо1. Добровольцями в ар-
. Miro вступали комсомольщ, робггники й селяни
Група екскурсантт з Прикарпаття на Всесоюзна ешь- багятьох ; г;п п няррттрниу ггуттктях ттття
ськогосподарськж виставц! у Москв!. 1940 р. оагатьох MiCT i сш. ь населених пуншах для
боротьби з диверсантами створювалися винищу-
валып загони.
Захопивши Прикарпаття, фашиста
включили його до складу т. зв.
генерал-губернаторства i встановили жорстокий режим. Пере-
слщування радянських актив1ст1в переросло у
масове винищення населения. Села й м1ста
стали евщками найстрахгглив1ших злочишв
окупант1в i оушвщв. 3 особливою жорстокютю
вони катували комуштв i комсомольщв.
У MicTax област1 були створеш концентрацшш
табори, гетто, куди зганялися десятки тисяч
людей. На Прикарпагп окупанти ф1зично зни-
щили. 223 920 громадян. На каторжш роботи
до Шмеччини вивезли 68 361 чоловша2.
3 допомогою укра!нських буржуазних на-
щонал1ст1в ггглер1вщ вщновили на Прикар-
1 ApxiB МО СРСР, ф. 32, оп. 11 309, спр. 60, арк,
135—137.
2 Радянсько Прикарпаття. 1939—1959.
Документа й матер1али, стор. 176.
34

nani каштал1стичш порядки. У 46 тисяч селянських господарств вони
вдабрали 52 тис. га земл1 i передали помщикам, ушатськш церкв1 та
куркулям. 295 колгосшв перетворили на т. зв. л1геншафти, де запровадили
примусов! роботи. Для населения було встановлено понад 25 вщцв р1зних
данин i повинностей.
Водночас фашисти конфюковували майно, худобу, продовольство,
внаслщок чого за роки окупацп погол1в,я велико*! рогато! худоби в
облает! скоротилося на 53,4, коней — на 45,2, свиней — на 83, овець —
на бЗпроценти1. Культурио-ocBiTHi i лшувальш заклади були розорень
3 дикою ненавистю знищувались радянсьш твори л1тератури, науки i
мистецтва.
ТрудяшД краю не корилися фашистському режимов! й пщшмалися ю. С. Безкровиий —
сена боротьбу проти окупант!в та оушвських бандит!в. Вони ховали вщ кретар Стажславського
загарбнишв худобу, хл!б, вщмовлялися 1*хати до Шмеччини й викону- тдптьного обкому пар-
вати примусов! роботи. Onip трудящих спрямовували й очолювали ко- ти’ р*
мун!сти, колишн! члени КПЗУ, комсомольщ, актив!сти.
У липш 1941 року ЦК КП(б)У вщрядив на Прикарпаття групу комун!ст!в.
Ставилось завдання, щоб вони створили й очолили шдпшьний обком парти. Його
секретарем було затверджено голову виконкому Сташславсько! районно!' Ради депутате
трудящих Ю. С. Безкровного, а членами обкому — секретаря того ж райвиконкому
В. П. бфремова та секретаря Перегшського РК КП(б)У В. 1. Андр!енка2. В складних
умовах обкому доводилось розгортати аптацшно-пропагандистську роботу, оргаш-
зовувати трудящих на боротьбу проти птлер!вц1в. Гестапо вдалося напасти на слщ
шдшльнишв. Ю. С. Безкровного та В. П. бфремова було схоплено i шсля жорсто-
ких катувань страчено в листопад! того ж року3.
На Покутт! д!яла Заболот!вська районна шдшльна комушетична орган1зад!я,
яку очолював секретар Заболот!вського райкому комсомолу I. 1. Голубцов, що
входив до складу групи Ю. С. Безкровного. Вона вела збройну боротьбу та широку анти-
фашистську аптацда. Пщшльш антифашистсьш групи, очолеш комун!стами й ком-
сомольцями, д!яли також в шших районах облает!. Кос!вське антифашистське пщ-
пшля очолював голова художньо-промислово! артш! М. Ф. К!щук, Шнанйвське —
колишнш член КПЗУ П. М. CipKo, Конюпнавське — колишнш член КПЗУ В. JI. Пе-
чарський, Чорноославське — депутат обласно! ради Н. М. Чуревич.
Активно виступали проти окупашчв пщп1льн1 комсомольсью орган1заци. 1х
очолювали в Зеленш Надв!рнянського району О. Д. Смеречук, у Солотвиш Богород-
чанського району — Й. М. Бергенфельд, у Кшашев! Галицького району — О. Ф.
Недобиток та iH. В антифашистському onopi на територи обласп безпосередню участь
брали майже 5 тис. чоловш4.
Радо зустр1чали црикарпатц1 партизанське з’еднання С. А. Ковпака, яке влгг-
ку 1943 року здшенювало знаменитий Карпатський рейд. Народш месники по тери-
Topii облает! пройшли з боями вщ Б1льш1вц!в до ripcbKoro села Полянищ, побувавши
у 518 населених пунктах. Населения допомагало 1м продуктами, одягом, переховува-
ло й лшувало поранених. У з’еднанш С. А. Ковпака перебували М. О. 1ваночко,
К. М. 1лыйв, Г. I. Ткачук, I. С. Тжак, П. М. Мельник, Д. П. Самошщук, М. П. Кор-
жук та imui прикарпатщ.
Проти партизан!в фашистське командування кинуло велик! вшськов! сили. Кшь-
ка дн!в у горах тривали кровопролитш 6o'i. В Hi4 на 4 серпня парчизани завдали удару
по головних силах окупашчв у Дшятиш i вирвалися з оточення. В бою бшя села За-
р!ччя загинув KOMicap з’еднання генерал-майор С. В. Руднев, якому посмертно при-
1 1ваыо-Франтвський облпартарх!в, ф. 1, оп. 1, спр. 1331, арк. 7—8.
2 Там же, оп. 35, спр. 1, арк. 1.
3 Там же, арк. 2—3.
4 Там же, оп. 32, спр. 502, арк. 72.
35

РЕЙДИ ПАРТИЗАНСЬКИХ з’еднАнь
I ШДПЫЬНИЙ АНТИФАШИСТСЬКИЙ
РУХ на ТЕРИТОРИ IBAHO-
ФРАНК1ВСБК01 ОБЛАСТ1
в 1941-44 роках
Долина
о
Ромняпйв
ч>.
ГПдпшьний обком КП Украши
Шдпшьж антифашистськ! групи
й оргашзацп
Рейди партизанського з’еднання шд коман-
дуванням С. А. Ковпака (1943 р.)
М1сця найважлив1ших бо'т ковпак1вц1в
Райони зосередження ковпамвщв
Напрями виходу й повернсння партизан-
ських груп
Бомбов1 удари ав1ац!1 противника
Рейд партизанського загону п1д коман-
дуванням М. I. Шукаева (1944 р.)
Район дт партизанського загону я1скра“
пщ командуванням Г. С. Кулапна (1944 р.)

своено звання Героя Радянського Союзу. Шсля
Карпатського рейду значно актив1зувалася д1яль-
н1сть патрютичних антифашистських груп i ор-
гашзацш в область
Наприкшщ березня 1944 року вшська 1-го
Украшського фронту форсували Дшстер,
вступили в Городенку й почали на Прикарпагп гро-
мити ворога. Незабаром у визволеному Снятиш
розгорнули д1яльшсть обласн1 партшш i радян-
CbKi органи. Трудяпц визволених райошв шд
кер1вництвом обкому партп, який очолював
М. В. Слонь, дружно взялися за вщбудову зруй- Дв\ч\ Герой Радянського Герой Радянського Союзу
нованого господарства, подаючи BCe6i4Hy ДОПО- Союзу С. А. Ковпак. С. В. Руднев. 1943 р.
могу фронту. 1960 р-
На початку жовтня 1944 року Червона Арм1я повшстю очистила область вщ
фашистських окупант1в. Радянсыи вшська, ят брали участь у визволенш
Прикарпаття, очолювали так1 видатн1 военачальники й полииращвники, як JI. I. Брежнев,
А. 	А. Гречко, О. О. бшшев, 6. П. Журавльов, М. Ю. Катуков, К. С. Москаленко.
Багатьом з’еднанням i частинам присвоено найменування «Прикарпатських», «Кар-
патських» i «Сташславських». В боях за визволення област1 брали участь сини й
дочки багатьох народ1в нашо! Батьшвщини. Тут повторили безсмертний подвиг Олек-
сандра Матросова абхазець В. Д. Пачул1а i украшець В. М. Майборський. Звання
Героя Радянського Союзу за визволення Прикарпаття удостоен! А. 6. Землянов,
О. П. Коряков, В. О. Лаврищев, М. П. Новиков, М. Й. Гавришко, Т. О. Симаков,
М. К. Москальов, П. С. Юхвггов та iH. Тисяч1 прикарпатщв герохчно билися з ворогом
на фронтах В1тчизняно1 вшни. Багато з них вщзначеш урядовими нагородами,
а М. В. Василишину, I. I. Дворському та I. М. Тимчуку присвоено звання Героя
Радянського Союзу.
Окупанти i ix пособники на територа област1 зруйнували понад 300 промисло-
вих шдприемств, 295 колгосшв, 25 МТС i И радгосшв, спалили i зруйнували близь-
ко 10 тис. державних i колгоспних буд1вель, у т. ч. 523 школи, 87 лшарень, понад
30 тис. шдивщуальних житлових будинтв. Загальш збитки стаповили понад 14 млрд.
карбованщв1.
Трудящим област1 довелося докласти багато зусиль, щоб загохти рани, завдаш
окупантами. Уже в серпш 1944 року першу продукцпо для фронту дали Битшвський
i Ршнянський нафтопромисли, Надв1рнянський нафтопереробний завод, Коломий-
ський i Сташславський машинобуд1вн1 заводи та iHini пщприемства.
Досить довго стояв фронт на територп област1, i це створило чимал1 труднощ1
в проведенш с1льськогосподарських po6iT. Але й за цих умов селяни, яким Радян-
ська влада подала допомогу, оргашзовано
заняли поля й своечасно з1брали врожай, до
27-р1чниц1 Великого Жовтня здали держав1 Радянськ1 воТни форсують р1чку на Прикарпатл. 1944 р.
1279 тис. пуд1в хл1ба, 27 680 цнт м'яса та багато
шших продукт1в. На буд1вництво танково!
колони прикарпатщ з1брали понад 7 млн.
карбованщв2.
Велике значения для вщбудови народного
господарства та полшшення масово-пол1тично!
i культурно-ocBiTHboi роботи мала постанова
РНК УРСР i ЦК КП(б)У вщ 7 травня 1945 року
1 Радянське Прикарпаття. 1939—1959. Докумен-
ти й матер1али, стор. 175—177.
2 Там же, стор. 160.
37

«Про заходи по вщбудов1 та далыному розвитку госнодарства у Льв1вськш, Сташ-
славськш, Дрогобицькш, Терноншьськш, Ровенськш, Волинськш i Чершвецькш
областях УРСР на 1945 piK». Для здшснення поставленого завдання цим областям
подавалася повсякденна допомога кадрами й матер1ально-техшчними засобами. До
середини 1946 року у Сташславську область було вщряджено 8314 квал1фшованих
сиещалют1в i досвщчених кер1вншив, серед них 3448 комункячв i 3565 комсо-
мольщв1.
Протягом 1945 року вщбудовано 273 промислов1 шдприемства, 38 райпромком-
б1нат1в, 64 промислов1 артшь За цей же час освоено 89 проц. довоенних площ.
Вщновили свою роботу Bci 25 машинно-тракторних стаицш.
Успипно налагоджувалось культурно-освггне життя. У 747 школах, 11 снещаль-
них середшх навчальних закладах та Сташславському вчительському шститут1 уже
в 1944 роц1 розпочалося навчання, працювали Сташславський i Коломийський дра-
матичш театри, обласна фшармошя, кшотеатри, б1блютеки. В 1945 рощ в Сташслав1
було вщкрито медичний шститут. Населения обслуговувало 183 лшувально-проф1-
Яактичш заклади.
Сощалютичш перетворення на Прикарнатт1 вщбувалися в умовах жорстоко!
класово! боротьби. Банди укра!нських буржуазних нащонал1ст!в чинили запеклий
onip вщновленню й змщненню Радянсько! влади. Вони тероризували населения,
вбивали активiCTiB, влаштовували диверса, вдавалися до збройних вистушв, але з1рва-
ти плани сощалштично! перебудови виявились безсилими. Радянськ1 органи, спи-
раючись на допомогу м1сцевого населения, незабаром лшвщували ворож1 гшзда
i вщкрили перед трудящими дальший шлях вшьного розвитку.
< Зростали i змщнювалися партшш оргашзаца области За роки шслявоенно!
й’ятир1чки з мюцевого активу було прийнято до парта 2181 чоловш2. На 1951 piK
обласна партшна оргашзащя мала у свохх лавах 8731 комушста. Вони об’еднувались
у 727 первинних партшних оргашзащях. MicbKi i районш па-ртщш оргашзаца очо-
лювали так1 досвщчеш кер1вники, як А. Я. Бща, С. Ю. Богданов, В. Я. Брезицький,
В. М. Воробйов, О. С. 1ванов, Л. 6. Животков, П. С. Кириленко, Д. Я. Клевеко,
Г. П. Кононенко, О. К. Майборода, П. I. Петренко, I. Ф. П’ятун, I. Д. Рубан,
О. О. Седлер, С. I. Черниш, П. Г. Шкавро, I. Д. Яременко.
- Партшш оргашзаца зосередили свою увагу на добор1 i вихованш кадр1в з Micne-
вого населения. До 1948 року на кер1вну роботу в партшних i радянських органах
було вйсунуто 3874 чоловша. Полшшувалася д1яльшсть радянських, госиодарських,
профсшлкових, комсомольських оргашзацш. Вони вели важливу оргашзаторську
й масову-пол1тичну роботу серед населения, спрямовану на сощалютичну перебудову
економши i культури краю.
В першу чергу ставилося завдання вщбудувати промисловють та шдустр1ал1зу-
вати Прикарпаття. Обком парта розробив конкретш заходи, колективи промислових
шдприемств i будов взяли на себе шдвшцеш зобов’язання i добивалися !х виконання.
Уже в 1948 рощ на шдприемствах област1 на-
* . ' _ . „ „ раховувалось 27 тис. передовишв виробництва.
Укражськ! письменники Я. Галан i П. Козланюк серед fi >
прац1вник!в редакцм обласно! газети «Прикарпатська Багато 3 НИХ достроково завершили СВ01 П ЯТИ-
правда». 1948 р. pi4Hi завдання. Токар Сташславського
паровозоремонтного заводу О. М. Гасюк виконав за
п’ятир1чку 15 р1чних норм, слюсар вагомеха-
н1чного заводу В. Г. Креховецький — 10 норм.
Серед трудящих област1 знаходили вщгук i
пщтримку патрютичш починання, яшнароджу-
валисяв KpaiHi: рух за швидкюш методи пращу
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 1,
спр. 201, арк. 219.
2 Там же, оп. 5, спр. 1, арк. 15.
38

боротьба за економда сировини i матер1ал1в, за надпланов1 нагрома-
дження.
У вщбудов1 i сощалютичнш реконструкци промисловост1
Прикарпаття значну допомогу подавали трудяпц Bciei краши. Для вщбудови
паровозоремонтного заводу, зокрема, надходило устаткування з Москви,
Леншграда, Горького га шших мют Союзу РСР1. Змщнювалися вироб-
нич1 зв’язки шж трикотажниками Коломш i Пщмосков’я, люорубами
Карпат i буд1вельниками Киева, Харкова, прниками Калуша i Кривбасу.
Протягом 1945—1948 рр. промисловють област1 була вщбудована, стали
до ладу паровозоремонтний завод, шк1ряно-взуттевий комбшат, меблева
фабрика в Сташслав1, калшний комбшат у Калуш1, нафтопереробний
завод у Надв1рнш, люокомбшати в Болеховц Надв1рнш, Вигод1, Дшя- п. к. Щербак — перший
ТИШ, БрошнеВ1, цукровий завод У Городенць секретар Сташславського
Розвивалася люова й деревообробна промислов1сть. Карпатський ?о/-кдому парт” ® 1951—^
лю imoB на вщбудову Донбасу, Киева, Харкова, металургшних ком- рр'
бшат1в «Запор 1жсталь», «Ншопольсталь». На люову i деревообробну
промислов1сть в 1950 рощ припадала половина bciei* промислово! продукцп область
Впроваджувалася мехашзащя в люорозробках. У 1958 рощ бшышсть виробничих
процесгв було мехашзовано2. Багато робшштв i люоруб’ш, що оволодши новою
техн1кою й показували зразки високопродуктивно! пращ, були вщзначеш
орденами i медалями Союзу РСР, а моторист електропили Д1лятинського люпромгоспу
Д. М. Гоголь удостоений звання Героя Сощалютичши Пращ. Виросли зд1бш
кадри шженерно-техшчних пращвнитв, кер1вники пщприемств.
На 6a3i ново!' техшки реконструйовано i нафтову промисловють. Бшышсть
свердловин стала працювати за глибоконасосним способом, парову енергда замг-
нено електричною; повшстю переобладнано силове господарство нафтопромисл1в.
Техшчна реконструкщя, запозичення досвщу нафтовик1в Баку, Б&шкири i Татарп
забезпечили бшып високу продуктивнють пращ, що в Свою чергу р1зко збшьшило
видобуток нафти.
Одночасно тривали розвщувальш роботи щодо виявлення нових родовищ.
Восени 1949 року в райош Долини закладено першу свердловину, в наступному рощ
вона дала потужний фонтан нафти. У 1952 рощ на нововщкритому родовипц
закладено укрупнений нафтопромисел. На кшець 1958 року вш давав уже бшыпе поло-
вини нафти, що добувалась на той час на Украшь На ок&лйщ Долини виросло велике
шстечко нафтовишв.
Швидко розвивалася й газова промисловють, яку було Створено майже заново.
Дешевим паливом стали користуват^ся промислов1 шдприемства i населения облас-
ного центру, Калуша, Долини, Болехова та шших MicT3.
Новою техншою оснащувалися пщприёмства хгм1чыо!’ промисловость На КаЛу-
ському калшному комбшат1 майже заново збудовано збагачувальну фабрику та iHini
об’екти.
В 1955 рощ на буд1вельних майданчиках облбудтресту, «Укрцукроспецбуду»
та 1нших оргашзацш почалося виготовлення зал1зобетонних конструкцш та деталей.
Це дало можливють прискорити спорудження промислових пщприемств та житловйх
будишив.
Реконструйовано стар i й побудовано HOBi пщприемства легко!’ i харчово! про-
мисловост1. В Станюлав1 стали давати продукщю новозбудован1 трикотажна, швейна
та взуттева фабрики, в Коломш — фабрика гщток, промислов1 й харчов! комбшатш
Каштально перебудовано Городентвський цукровий комбшат. Одшею з най-
бшыних споруд п’ято! п’ятир1чки був Бовпивський цукровий комбшат, який
у 1957 рощ включився у виробничий процес.
1 У 6opoTb6i за маси. Д1яльшсть КПЗУ на Прикарпагп, стор. 151.
2 Народне господарство Стан1славсько1 облаем в 1961 рощ. JIbBiB, 1962, стор. 29.
3 Про сощалктичш перетворення на Сташславщиш, стор. 65i
39

Закладання силосу
району. 1954 р.
л колгосп! «Радянська УкраТна» Тлумацького
Прокладання газопроводу «Братерство» на Прикарпатп. 1966 р.
На Сташславськш трикотажн'гй фабрицк 1955 р.
Велика робота проводилася по
вщбудов1 i сощал1стичнш реконст-
рукца шдприемств м1сцево1 промис-
ловост та споживчо! коопераца.
На промислових шдприемствах
швидко поширювався почин po6iT-
нищ Сташславськох бавовняно!
фабрики Р. П. Буренко, яка працювала
на кшькох верстатах. Незабаром ш
присвоено звання Героя Сощалштич-
но1 Пращ. Вона обиралася
депутатом Верховно!* Ради УРСР.
Неослабну увагу звертала облас-
на партшна оргашзащя на розвиток
сшьського господарства. Це завдан-
ня виявилось нелегким. Воно ус-
кладнювалось тим, що тут сшьське
господарство до Радянсько!’ влади
було вщсталим, а в роки В1тчизняно1
вшни пвдрване фашистською оку-
пащею.
На 1 с1чня 1946 року в област1
нал1чувалось понад 210 тис. шдив1-
дуальних селянських господарств.
На кожне з них припадало в серед-
ньому по 3,8 га земл1, а в прських
районах — лише 1,1 га. Одинкшь
був на три двори, а в прських
районах — на 9—10 двор1в.
Одразу ж шсля визволення
облает! робилися nepnii кроки уздше-
ненш колектив1заца на сель Певну
роль тут ввдгрализемельш товари-
ства, ят створювалися в районах.
Вони оргашзовували очистку зерна,
ремонт швентаря, допомагали оброб-
ляти землю безкшним господарствам,
с1м’ям швалдав вшни та вдовам.
У 1946 рощ в област1 працювало
875 земельних товариств. Вони об’ед-
нували 193 518 селянських
господарств1.
У 1948 рощ на Прикарпаття
шириться рух за здшенення суцшь-
Hoi колектив1заца. Друга обласна
партшна конференщя, яка вщбулася
в березш 1948 року, поставила
перед партшними оргашзащями зав-
дання вщновити колгоспи, що icHy-
вали до вшни, i створити нов12.
1 Про соц1ал1стичш перетворення на
Сташславщиш, стор. 84—85, 86—87.
2 1вано-Фрашавський облпартарх1в,
ф. 1, оп. 2, спр. 412, арк. 277.
40

Повсякденну допомогу в проведенш колектив1зацп сшьського госнодарства краю
подавала держава. Протягом 1949—1950 рр. сюди надшшло 860 трактор1в та шшо!
сшьськогоснодарсько! технши на 4 млн. карбованщв1. Селянам област1 держава
вщпустила близько 10 тис. тонн сортового насшня, понад 30 тис. тонн мшеральних
добрив, а також 2,3 млн. крб. довготермшового кредиту. В 1944—1950 рр. в область
вщрядили 2305 спещал1ст1в сшьського госнодарства2. Водночас на р1зних курсах
i в школах з мшцевого населения шдготовлено понад 11 тис. гол1в колгосшв, брига-
дир1в, ршьнишв, мехашзатор1в, твариннишв, садовод1в, ланкових, буд1вельник1в
та шших пращвнишв сшьського госнодарства.
Безпосередн1ми оргашзаторами колгоснного буд1вництва вистуиали районш та
сшьсьш партшш оргашзаца. Вл1тку 1946 року в сел1 Кобаках була створена перша
на Прикарпагп сшьська партшна оргашзащя. На кшець 1950 року в област1 було
вже 152 сшьсьш територ1альш й колгоспш первииш партшш оргашзаца та партш-
но-кандидатсьш групи, як'\ об’еднували 1249 комушст1в3. Повсякденну допомогу 1м
подавали комсомольца В 1х лавах перебувало тод1 5985 юнашв i д1вчат. Корисну
роботу на сел i вели жшоч1 оргашзаца, науков1 та культурно-освггш заклади. Ви-
ховне значения мало шефство роб1тничих колектив1в м1ст над першими колгоспами.
Навеет 1946 року вже вщновив свою д1яльтсть 21 колгосп. На 1 с1чня 1951 року
IX було створено 616. Вони об’еднували 78,2 проц. ycix селянських господарств. Пере-
мога колгоспного ладу вщкрила широк1 можливост1 для далыпого розвитку с1ль-
ського госнодарства. Щоб рац1онально використовувати кадри i техншу, вир1шено
об’еднати колгоспи. Ця робота провадилась поступово з урахуванням реальних
умов у кожному paiioHi.
Важливе значения для далыпого розвитку сшьського госнодарства мали р1шення
вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Для втшення ix у життя обласна партшна
оргатзащя вжила ряд заходiB. 3 обласного центру, MicT i район1в було направлено
в села для змщнення партшних оргатзацш близько 1200 комун1ст1в, у колгоспи
вшхало 558 агроиом1в i зоотехттв. У виробництво впроваджувалися досягнення
агроном1чно! науки, використовувався досв1д колгоспного буд1вництва схщних
областей республ1ки. На кшець 1958 року на вирипальних дшянках колгоспного ви-
робництва працювало 3406 комутст1в i понад 13 тис, комсомольщв4. Вони очолюва-
ли боротьбу за дальше пщнесення Bcix галузей сшьського госнодарства. Добрими
оргатзаторами колгоспного виробництва виявили себе тридцятитисячники, так1>
як Я. Г. Грудев, С. I. Панченко, В. Й. Цап. За уешхи, досягнуп в розвитку
сшьського госнодарства, 1303 колгоспники, партшт i радянсьт пращвники були на-
городжен1 орденами й медалями Союзу РСР, а ланков1 М. О. Яремшчук, М. Я. Jlo-
зиняк, М. С. Мойса, доярки М. П. Ферлей, А. I. Шабат ia голова колгоспу В. О.
Драгун — удостоен! високого звання Героя Сощалютично! Пращ5.
3 кожним роком змщнювалась матер1ально-техшчна база колгосшв. У 1958 рощ
вони закупили техншу машинно-тракторних станцш, що були реоргатзоваш в ре-
монтно-техн1чн1 станца. На колгоспних полях працювало близько 3 тис. трактор’ш*
понад 400 комбайшв та багато шших сшьськогосподарських машин. Все це позначи-
лось на тдвищенш врожайност1 i продуктивност1 тваринництва. Неподшьш фонди
колгосп1в, пор1внюючи до 1950 року, збшыпилися в 15 раз1в6.
Зм1цнення економ1ки област1 зумовило шдвищення матер 1ального добробуту
i культурного р1вня трудящих. Реальн1 доходи роб!тник1в i службовщв, у пор1внян-
Hi з довоенним перюдом, зросли в 2 рази. Оплата трудодня в колгоспах з 1951 по
1 Про сощал1стичш перетворення на Сташславщиш стор. 83, 88.
2 М. К. I в а с ю т а. Нариси icTopii колгоспного буадвництва в захщних областях Украш-
сько1 РСР. К., 1962, стор. 128—130.
3 1вано-Франк1вський облпартархв, ф. 1, оп. 3, спр. 412, арк. 1.
4 Там же, оп. 29, спр. 1, арк. 128—130.
5 На земл! Прикарпатськш. Ужгород, 1967, стор. 36.
6 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 29, спр. 1, арк. 10—И.
41

1958 р1к збшыпилася в 5 раз1в. По-
лшшилося культурно-побутове обслу-
говування населения. В багатьох селах
виникли нов1 лшарш, клуби, палаци
культури, навчальш заклади. Запро-
ваджено загальне обов’язкове восьми-
р1чне навчання. У 1958 рощ працю-
вало 858 загальноосв1тшх пиал i
39 шкш роб1тничо1 i сшьсько! молодь
Шно, радю, книги, газети стали не-
обхщнютю кожного труд1вника. Буй-
шше розкв1тли народна художня само-
д1яльшсть та мистецтво Гуцульщини.
Другий обласний фестиваль молодх
Член Пол1тбюро ЦК КПРС, Перший секретар ЦК КП УкраТни (травень 1957 р.) та перша обласна
М. в. Шдгорний у колгосгн iM. Ленша села Устя Снятинського ра- виставка образотворчого МИСтецтва
йону. 1962 р. (серпень 1957 р.), присвячеш 40-р1ччю
Жовтня, перетворилися на справжню
демонстрацию творчого зростання народних таланпв.
Знаменними в1хами в жигп прикарпатщв, як i всього радянського народу, були
XXI i XXII з’хзди КПРС. Вони вказали конкретш шляхи буд1вництва комушзму.
Трудящ! област1 з творчим шднесенням взялися за виконання семир1чного плану,
брали шдвищеш зобов’язання i наполегливо боролися за втшення ix у життя.
Ширився рух за комушстичне ставлення до пращ. В цьому патрютичному pyci
взяло участь понад 70 тис. чоловш. До початку 1960 року 270 послщовншив В. Гага-
Н0В01 перейшли з передових на вщстакт дшянки виробництва й добилися ix шдне-
сення.
В 1959—1965 рр. на Прикарпатп значно в бшыпих масштабах, шж paHime, здшс-
нювались реконструкщя й буд1вництво нових промислових шдприемств. Швидко
розвивалися таю галуз1 шдустри, як електроенергетична, xiMi4Ha, нафтопереробна,
буд1вельна й машинобуд1вна. Стали до ладу Ямницький цементний завод, Калуська
база буд1вельно*1 'шдустри, Бурштинський зб1рно-розб1рний завод домобудування,
1вано-Франк1вський шинноремонтний i Долинський газобензиновий заводи, нафто-
пров1д Долина — Дрогобич, газопровщ Уге>рськ—1вано-Франк1вськ—Чершвць
Значно розширено й реконструйовано Коломийський завод сшьськогосподарських
машин, 1вано-Франшвський приладобуд1вний i Надв1рнянський нафтопереробний
заводи та imni шдприемства.
Розпочалося буд1вництво таких велетшв сучасшн шдустри, як Бурштинська
ДРЕС i Калуський х1мшо-металургшний комбшат. Вони стали ударними комсомоль-
ськими будовами, прикладом штернащонально1* дружби радянських людей. Поруч
з украшцями тут працюють рос1яни, б'илоруси, грузини, В1рмени, представники понад
35 национальностей краши. Обладнання сюди надходить з 400 мют СРСР, зокрема
з Москви, Леншграда, Свердловська, з Казахстану, Узбекистану, Башкира, Татара,
а також з братшх сощалютичних краш — Шмецькох Демократично’! Республши,
Болгара, Чехословаччини.
Промисловють облает! осво*1*ла виробництво понад 70 вщцв hoboi продукцп,
в т. ч. ушверсальш грейферш навантажувач1, газов1 й рщинш л1чильники, глибинш
манометри, харчовий парафш, аеросил, металевий магнш, пол1акрилам1д, концен-
трован! добрива, цемент, зб1рш зал1зобетонш вироби i конструкца, CTiHHi панел1,
деревно-стружков1 плити тощо.
На Bcix дшянках промислового виробництва впроваджувалася нова технша
i технолопя. При 1вано-Фрашивському, Коломийському мюьккомах i райкомах та
багатьох первинних парторгашзащях шдприемств, будов, транспорту i зв’язку
створювалися поетшно дпоч1 ради або KOMicii сприяння техшчному прогресу. До
42

роботи в них залучалися досвщчеш спещалюти, роб^ники-новатори, шженерно-тех-
Hi4Hi пращвники. Зростала роль профсшлок у розвитку техшчно! творчость Лише
в 1961 pon,i оргашзовано 203 постшно ддач1 загальнозаводсыа i 88 цехових виробни-
чих нарад, у яких взяли участь близько 9 тис. чоловш1. Комсомольсьш оргашзащ!
створили ради молодих спещал1ст1в, школи ращонал1затор1в, контрольш пости,
рейдов1 бригади. Творчо працювали рацюнал1затори. На кшець семир1чки !х налЬ-
чувалося близько 7 тисяч, було впроваджено 37 тис. рацюнал1заторських пропозицш.
За роки семир1чки на заводах i фабриках област1 поновлено значну частину вер-
стат1в i обладнання. Для комплексно! мехашзацп трудомютких процес1в на
великих шдприемствах встановлено 128 потокових i автоматичних лшш.
Техшчний прогрес, масове сощалютичне змагання, активна участь трудящих
у виробничш д1яльност1 сприяли шдвищенню продуктивное^ пращ. За семир1ччя
вона зросла на 61 проц. Це забезпечило майже дв1 третини приросту bclg! промислово!
продукци.
За цей перюд значний крок вперед зробило i сшьське господарство» Ви-
робництво зерна збшынилося на 22 проц., зросло погол1в’я громадсько! худоби.
Якщо в 1958 рощ на 100 га сшьськогосподарських угщь колгоспи одержали по
167,9 цнт молока й 25,5 цнт м'яса, то в 1965 рощ вщповщно 250 цнт i 48,2 цнт. Бшь-
шими стали грошов1 доходи колгосшв. Однак через окрем1 недол1ки в кер1вництв1
сшьським господарством велик1 можливост1 колгоспного ладу повн1стю не використо-
вувалися.
Дальшому розвитку колгоспного й радгоспного виробництва сприяли р1шення
березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, який розробив науково-обгрунтовану про-
граму шднесення продуктивних сил сшьського господарства. Серед невщкладних
заход1в, вжитих napTieio i урядом, велике значения мали, зокрема, нов i принципи
загот1вель i закупок сшьськоГосподарських продукт1в, зм1цнення техшчно! бази
колгосшв i радгосшв, впровадження ново! системи планування, гарантовано!
оплати пращ колгоспниюв. Усе це допомогло швидше подолати недолши, забезпечило
далыпий розвиток с1льськогосподарського виробництва.
Накреслення XXIII з’!зду КПРС та XXIII з’!зду КП Укра!ни щодо розвитку
народного господарства в новш п’ятир1чщ (1966—1970 рр.) трудяшд област1 спри-
йняли як бойову програму. В MicTax i селах ширилося сощалютичне змагання за
дострокове виконання виробничих плашв, за гщну зустр1ч 50-р1ччя Великого
Жовтня.
План ювшейного року було виконано достроково — до 14 грудня 1967 року.
Понад план вироблено продукци на 40,3 млн. крб. Труд1вники села з1брали 386,8 тис.
тонн зерна, 837 тис. тонн цукрових буряюв, 8,1 тис. тонн льону-волокна. За усшхи
в господарському й культурному буд1вництв1 в 1967 рощ область було нагороджено
орденом Ленша. 1й вручено пам’ятний Червоний прапор ЦК КПРС, ПрезидГ!
Верховно! Ради СРСР, Ради MiHicTpiB СРСР i ВЦРПС. Цими ж прапорами вщзначено
люокомбшат «Осмолода» та колгосп «Перше травня» Коломийського району, а 1вано-
Франк1вський приладобуд1вний завод i об’еднання «Укрзахщнафтагаз» — пам’ят-
ними Червоними прапорами ЦК КП Украши, Верховно! Ради УРСР, Ради MiHicTpiB
УРСР i Укрпрофради. Corai труд1вниюв
нагороджено орденами й медалями. Монтажник
В. В. Бондарев, деревообробник Д. В. Што-
ковецький, оператор нафтопереробки Я. О.
Осипенко, голова колгоспу С. Й. Хромичева,
ланков1 М. В. Заренчук i М. С. Роздшьська,
доярка М. О. Скщько, мехашзатор В. М. Bi-
лан, чабан Ю. Г. Венгрии стали Героями
Сощалютично! Пращ.
1 1вано-Франтвсышй облпартарх1в, ф. 1, оп.
32, спр. 6, арк. 208.
ГероТ Соц1ал1*стично? Пращ Прикарпаття: Д. В. Штоко-
вецький, Я. О. Осипенко, М. В. Заренчук, В. В. Бондарев.
1966 р.
43

За прикладом москвич!в i леншградщв на Прикарпатт1 розгорнулося сощал1стич-
не змагання на честь 100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша. ТрудяшД ycniniHo
справилися з виробничими завданнями. До леншського ювшею понад 300 завод1в,
фабрик, цех1в, зм1н i бригад завершили п’ятир1чш плани. В леншський ювшейний
фонд надшшло на 92 млн. крб. надпланово! продукца. Парт1я i уряд високо ощнили
досягнення труоДвнишв область 15 колектив1в було вщзначено всесоюзними i респуб-
лшанськими Леншськими ювшейними почесними грамотами. 46 235 чоловш наго-
роджено Леншською юв шейною медаллю.
В област1 ycninmo здшснюеться економ1чна реформа. На кшець 1969 року за
новою системою планування та економ1чного стимулювання працювало 175
промислових пщприемств. Техшчний прогрес супроводжуеться зростанням числа шженер-
но-техшчних пращвнишв, кшьшсть яких за останш 10 рок1в подвошась i становить
тепер 8424 чоловша. Полшшенню економ1чно! роботи на шдприемствах сприяють
теоретичш i науково-практичн1 конференца, семшари, школи комушстично! пращ,
ушверситети техшчного нрогресу, науково-техшчш товариства, ради ращошипза-
TopiB i винахщнишв.
Змшюеться структура виробництва. Поруч з традицшними — нафтовою, rip-
ничою, люовою i харчовою галузями — бурхливо розвиваеться х1м1чна, машино-
i приладобуд1вна, енергетична, газова, меблева промислов1сть. Споруджуються шд-
приемства для виготовлення буд1вельних матер 1ал1в. Ширших виробничих масштаб1в
набирае м1сцева промисловють, а також народш художш нромисли.
Швидкий розвиток народного госнодарства значною Mipoio забезпечуеться рит-
м1чною роботою транспорту. В област1 е мережа зал1зниць довжиною 493 км та
5860 км автомобшьних шлях1в. Bci районш центри зв’язаш з 1вано-Фрашивськом
асфальтованими шляхами. Щороку автотранспортом перевозиться 89,7 млн. пасажи-
piB i понад 40 млн. тонн вантаж1в. Автобусним снолученням забезпечено 90 проц.
населених пуштв. Широко застосовуеться цившьний иов1тряний транспорт, л1таки
курсують з обласного центру до Киева, Москви, Львова, Одеси, Симферополя.
Ав1ащя використовуеться i для оброб1тку пол1в.
За останн1 роки автоматизовано Bci MicbKi телефонш станца та встановлено теле-
фонний зв’язок з yciMa населеними пунктами.
В процес1 сощалютичного буд1вництва зростають лавв~ робггничого класу.
В 1970 роц1 на шдприемствах, транспорт! та будовах працювало майже 107 тис.
робггнишв i службовщв. Вииуск промислово! продукца за шслявоенний першд 3pic
в 30,8 раза, видобуток нафти — в 58,9 раза, газу — в 92,5 раза, виробництво електро-
енерга — в 1058 раз1в. Продукщя област1 йде в yci радянсьш республши i за меж1
краши. Гордють Прикарпаття — Бурштинська ДРЕС, введена в дао до 100-р1ччя
з дня народження В. I. Ленша,— стала основним постачальником електроенергц
Ciapi бтьшовики
бтя обкому партн.
1957 р.
44

не тшыш для захщних областей Украши,
але й по лшп електропередач1 «Мир» обслу-
Говуе сусщш европейсьш сощалютичш
краши. Прикарпатський газ транспортуеться
до Киева, Москви, Леншграда, прибалтш-
ських республш. 3 територа облас-и вщ
Долинських газородовищ бере початок м1ж-
народний газопровщ «Братерство». Добру
славу здобули у нас i за рубежем продук-
щя Надв1рнянського нафтопереробного
заводу, 1вано-Фрашивського меблевого комбь
нату, карпатський сир та iHnii вироби.
На велит сощалштичт господарства
перетворилися колгоспи i радгоспи облает!.
Вони забезпечеш квал1фшованими кадрами,
техншою. На Bcix дшянках сшьськогоспо-
дарського виробництва працюе 3800 спеща-
лicтiв. У районних центрах створено ушвер-
ситети ciльcькoгocпoдapcькиx знань; в
багатьох колгоспах працюють громадсьш бюро
економ!чного анал1зу, ради i групи науко-
Boi оргашзаца пращ. Артып очолюють до-
евщчеш кер!вники, серед них Герой Соща-
лютично! Пращ Ю. Т. Личук, а також
вщом1 оргашзатори колгоспного
виробництва, TaKi, як В. О. Артим, Д. Ф. Григолш-
ський, М. Я. Карпаш, В. I. Куч, I. Ю. Ль
щук, С. I. Панченко, М. П. Пендюр, n . vvill ^ .
М П Гяиттюк Ч М Гятптттт'т.кт™ Делегати ХХШ з 1зду КПРС вщ !вано-Франк1всько1 облас-
ъ т/4 0 X А оГ* ^алхтринськии, „о? партийно! оргажзацп. 1966 р.
Л. Ю. Стефаник, М. О. Тучак та шпи.
На початок 1970 року в 261 колгосш i 18 радгоспах област1 працювали 6808 трак-
TopiB, 1,6 тис. комбайшв, 3 тис. вантажних автомобиле. У змщненш матер1ально-
виробничо! бази колгосшв значну роль вщ1грають 16 м1жколгоспних буд1вельних
оргашзацш, 21 об’еднання i вщдшення «Сшьгосптехнши» та лукомелюративш
станца. В колгоспах i радгоспах здшснюеться перехщ вщ мехашзаца окремих
процес1в до комплексно! мехашзаца багатьох галузей сшьськогосподарського
виробництва, зокрема на тваринницьких фермах.
Пщвищилась культура землеробства, вводиться правильш с1возмши. Площа
осушеиих земель зросла до 50,1 тис. га, збшыпилось внесения добрив. 1нтенсифша-
щя сшьського господарства на ochobI його мехашзаца, мелюраца та х1м1заца,
орган1заторська й полггична робота партшних оргашзацш на сел1, натхненна праця
сшьських трудар1в — все це зумовило пщвищення врожайност1 ycix культур.
У господарствах облает! поетшио збшыпуеться погол1в,я худоби. В 1969 рощ
на фермах було 475 тис. гол1в велико! рогато! худоби, 214 тис. свиней. 79 колгосшв
i радгосшв спещал1зуються на виробництв1 молока, яловичини, вщгод1вл1 свиней,
розведенш птищ i овець. Тепер колгоспи област1 виробляють бшыпе у 4 рази
м’яса i у 8 раз1в молока, шж у nepnii роки шеля колектив1заца сшьського
господарства.
Змщнення економши в промисловост1 й сшьському господарств! позитивно впли-
нуло на добробут трудящих. В 1969 рощ середньомюячна зароб1тна плата в област1
становила 90 крб. Оплата одного людино-дня в колгоспах зросла до 2,4 крб. Колгосп-
никам встановлена гарантшна оплата пращ, по старост! виплачуються пенса. Лише
протягом 1969 року трудящим област1 виплачено Bcix вщцв пенеш i допомоги на
суму понад 39,2 млн. карбованщв.
45

Мггинг в 1вано-Франювську
з нагоди нагородження
обласп орденом Лешна.
1967 р.
Важливим показником добробуту е розвиток державно! i колгоспно! торпвль
KpiM речей нершо! потреби, населения все частипе купуе електротовари, мотоцикли,
автомашини, niaHiHo, книги. На початку 1970 року в м1стах i селах було 5273 торго-
вельн1 точки i шдприемства громадського харчування —4у 10 .раз1в бшьше, шж
у 1940 рощ.
Полшшуються житлово-побз«гов1 умови трудящих. За шслявоенш роки збудо-
вано 1,9 млн. кв. метр1в житла. В селах зведено 69 тис. житлових будшпив. Онови-
лися м1ста i села Прикарпаття. Майже вег населен! пункти електриф'шоваш i радюф1-
кован1, 227 — газифшоваш. Змшили свое обличчя Калуш, Бурштин, Долина, Над-
BipHa та багато шших промислових центр1в. У селах област1 працюють 122 майстерш
для ремонту побутових прилад1в, 304 кравецьш i 385 шевських майстерень, фабрики
xiMi4Hoi чистки од ягу.
На Прикарпагп створена широка мережа лшувальних заклад1в. У област1
е 160 лшарень на 11 925 л1жок, 624 фельдшерсько-акушерсьт пункти. Населения
обслуговують 2951 лшар i 8196 медичних пращвнишв середньо! квал1ф1кацп. Серед
пращвнишв лшувальних заклад1в 500 вщмшнишв охорони здоров’я, 171 нагородже-
но орденами й медалями, 16 чоловш — заслужеш лшар1 УРСР.
Мальовнича природа, джерела мшеральних вод Прикарпаття створюють сприят-
лив1 умови для лшування й вщпочинку В област1 вщкрито 17 санаторав та будинк1в
в1Дпочинку, туристсьш бази — «Украина», «Гуцульщина», «Беркут», «Говерла»,
«Мр1я». Вони далеко вщом1 за межами республши. Трудягщ област1 щороку одер-
жують понад 19 тис. пут1вок на курорти краши. Юнаки й дшчата загартовують свое
здоров’я в численних колективах ф1зкультури i спорту. Для молод’1 обладнано 11
великих стадюшв, 157 спортивних зал1в, 7 плавальних басейшв, 394 футбольш поля,
дек1лька тисяч спортивних майданчшав.
Перед трудящими Прикарпаття вщкрито невичерпш можливост1 для розвитку
осзьти, науки, л1тератури й мистецтва. Одним з важливих завдань, яке постало перед
партшними оргашзацшми шсля визволення област1 вгд фашистш, була лшвщащя
неписьменноCTi й малописьменност1. На цю роботу були залучеш bci вчител1,
в м!стах i селах створювались гуртки по лшвщаци неписьменности Завдяки вжитим
заходам тисяч1 дорослих прикарпатщв навчилися читати й писати. За шслявоенш
роки збудовано 250 нових шкшьних прим1щень, що дало можливють перейти до обо-
46

в’язково! середньо! ocbith. Значну кшьшсть нових шкш i дитячих дошкшьних закла-
д1в нобудували колгоспи. Тепер в област1 822 школи. В них навчаеться близько
224 тис. учшв. KpiM того, 17,1 тис. юнашв i д1вчат охоплено веч1ршми i заочними
школами робшшчо!’ i сшьсько! молодь
В школах Прикарпаття працюе 13,1 тис. вчител1в. Вони озброюють учшв мщ-
ними знаниями, основами наук, формують !х комушстичний свпюгляд, готують до
самостшного життя. 455 педагопв област1 удостоено урядових нагород, 26 — звання
заслуженого вчителя УРСР, 871 чоловша вщзначено значком «Вщмшник народно!
осв1ти».
Тривае далыпий розвиток вищо! i середньо! специально! освгги. У справжню
кузню лшарських кадр1в неретворився медичний шститут. Тут вир1с мщний колек-
тив наукових нращвнитв, який, KpiM викладацько!, веде велику дослщницьку
роботу. Досить ycninmo, зокрема, працюе кафедра медично! xiMi!, яку очолюе ректор
1нституту, заслужений д1яч науки УРСР, доктор медичних наук, професор Г. О.
Бабенко. В 1950 рощ вчительський шститут було реоргашзовано на педагопчний.
На 6a3i фталу Льв1вського иол1техшчного шституту в 1967 рощ в Твано-Фрашйв-
ську створено перший на Укра!ш шститут нафти i газу. Спещалктв середньо! ква-
л1фшаци для народного госнодарства i культури готують 17 техншум1в i спещальних
навчальних заклад1в. Тут одержують пупвки в самостшне життя зоотехн!ки, агро-
номи, електротехнши, механши, х1м1Ки-технологи, фельдшери, пращвники торпвлЦ
культурио-ocBiTHix i мистецьких заклад1в, майстри художшх промисл1в.За тслявоен-
Hi роки вузи i техншуми област1 пщготували близько 40 тисяч спещал1ст1в.
На Прикарпатт1 сформувався численний загш радянсько! штел1генцп, який на-
л1чуе понад 52,6 тис. фах1вщв з вищою i середньою спещальною осв1тою. Бшышсть
з них одержали дипломи у вузах, техншумах i училищах область
Зросла кшькняъ науково-дослщних установ. На Прикарпаги створен! проектно-
конструкторський технолопчний шститут, Карнатський фыпал науково-дослщного
шституту л1сового госнодарства i агролюомелюраца, Укра!нський вщдш
промислових випробувань Всесоюзного шституту бурово! техиши, фш1ал Укра!нського
державного шституту проектування мют («Дшромют УРСР»), технолопчна група Ук-
ра!нського науково-дослщного шституту проектування нафтовидобутку, 11 галузе-
вих науково-дослщних лабораторш, Обласна державна сшьськогосподарська дослщ-
на станщя. У вузах i науково-дослщних установах трудиться 1028 науковщв, серед
них 38 професор1в i доктор1в наук, 298 кандидат1в наук.
У м1стах i селах област1 створено справжш вогнища сощалютично! культури:
клуби, палаци i будинки культури, б1блютеки, музе!, театри, спещальш мистецьш
заклади. На 1вано-Фрашивщиш
нин] працюе 823 клуби, палаци i
будинки культури. БШЫШСТЬ 3 В1дзначення Дня захисту д1тей. 1вано-Франк1вськ. 1968 р.
них розташована в новозбудова-
них прим1щеннях. Оргашзовано
4329 гуртк1в художньо! самод1яль-
ност1, до яких залучено 60,5 тис.
аматор1в. Художня самод1яльшсть
област1 характеризуеться не тшь-
ки масовютю, але й високою ви-
конавською майстершстю. Добре
вщомий колектив села Радч1 1ва-
но-Франшвського району, якому
присвоено почесне звання
заслужено! самод1яльно! народно! хо-
рово! капели УРСР, а його KepiB-
нику Б. М. Волосянку —
заслуженого пращвника культури
47

Mi>KHapoAHi
1967 р.
УРСР. Славляться сво!м мистецтвом
також народш хори Долинського, Ко-
с1вського, Галицького районних будин-
KiB культури, народний хор вчител1в i
народний театр Коломш. 24 крашд
колективи област1 удостоеш звання
народних. Високу ощнку дютали наро-
дн1таланти Прикарпаття на республ1-
канському фестивал1 самод1яльного
мистецтва, присвяченому 50-р1ччю
Великого Жовтня. 8 колектив1в стали
лауреатами республшанського
фестивалю, 9 кер1вник1в художньо! само-
д1яльност1 вщзначеш урядовими наго-
^ родами,
агання з мотогонок. 1вано-Франк,вськии район. Ще б1льшого розмаху набула
художня самод1яльшсть у перюд шд-
готовки i вщзначення 100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша. Звання лауреате
республшанського фестивалю завоювали 43 колективи i 15 найталановитшшх
аматор1в.
У penepTyapi народних xopiB чшьне мюце посши самобутш м1сцев1 коломийки.
1х щирими словами трудяпц област1 прославляють орденоносне Прикарпаття.
Гей, рад1е Гуцул ia,
Покуття cniBae,
Що Радянське Прикарпаття
Вшьно розкв1тае.
3 творчим шднесенням працюють 1вано-Фрашивський державний театр, Гуцуль-
ський ансамбль nicHi i танцю, ляльковий театр iM. Павлика Морозова. Гуцульський
ансамбль побував в ycix братшх союзних республшах, у багатьох областях УРСР,
виступав у Румуни. Барвиста гуцульська коломийка i сшванка, темпераментш тан-
щ, колоритний одяг виконавщв завжди полонили глядач1в, де виступав цей ко-
лектив.
Прикарпаття здавна славиться творчютю народних умшыцв. За радянських
4aciB ix таланти набрали особливо багато! р1зновидност1. Обласне вщдшення Сшлки
художнишв У краши нал1чуе 52 члени. Роботи р1зьбяр1в, вишивальниць, килимар1в,
гравер1в, керамш1в стали надбанням музе!в Москви, Леншграда, Киева,
Львова та багатьох шших м1ст нашо! краши. Твори прикарпатських майстр1в експонуються
на виставках Радянського Союзу i за рубежем. 1х незр1внянною красою захоплюва-
лись i мшьйони вщвщувач1в радянського павшьйону на всесвггшх виставках в Мон-
реал1 у 1967 роц1 та Осако в 1970 рощ.
Св1тове визнання завоювали твори Юр1я й Семена Корпанюшв, Миколи Шщука,
Ганни Герасимович, 1вана Балагурака. 1м присвоено звання заслуженого майстра
народно!* творчост1 УРСР.
Плщно продовжують розвиватися на Прикарпатт1 i лггературш традица.
Обласне л1тературне об’еднання згуртовуе понад 50 лггератор1в. У !х творчому доробку
чимало прозових i поетичних книг. Це об’еднання видало кшька номер1в альманаху
«Радянське Прикарпаття».
Духовною потребою кожного труд1вника стали книги, газети, журнали, к1но,
радю, телебачення. Для обслуговування населения област1 вщкрито 973 MacoBi 6i6-
лштеки з книжковим фондом 9,9 млн. прим1рник1в, якими користуеться 993,9 тис.
читач1в. На кожну тисячу жител1в передплачуеться 1101 прим1рник газет i журна-
л1в. Видаеться 2 обласн1 газети («Прикарпатська правда», «Комсомольський прапор»)
та 14 районних газет.
48

Надв1рнянський нафтопереробний завод. 1969 р.

Бурштинська ДРЕС. 1970 р.
На Калуському завод! «Ае-
росил». 1966 р.
Вклейка надрукована на XapKiecbKifl
друкоофсетшй фабриц!

Загальнодоступними стали радю i телебачення. Якщо в 1940 рощ
в област1 було лише 300 радюточок i 280 радюприймач1в, то тепер !х налЬ
чуетьсявщповщно252,5тис. i 77 тисяч. У 1965 рощ в 1вано-Франк1вську
побудовано телев1зшний ретранслятор. У листах i селах е 100 юнотеатр1в
i 843 кшоустановки.
Прикарпатщ люблять свш край, шанують його багату icTopiio, пиша-
ються грандюзними здобутками. Найцшшни релшвп народу вщ найдав-
шших час1в до наших дшв 3i6paHi в 1вано-Фрашивському краезнавчому
музе! та його фш1ал1 в сел1 Крилос1 Галицького району. Багато славних
сторшок icTopii краю пов’язаш з 1менем 1вана Франка, на честь якого
названа область. Про його д1яльшсть на Прикарпатт1 розповщае музей
у прському сел1 Кривор1вш. Л1тературно-мемор1альш музе! Василя Сте-
фаника в сел1 PycoBi Снятинського району, Леся Мартовича в сел1
Торговищ Городешивського району та Марка Черемшини у Снятиш свщ-
чать про любов i шану трудящих до видатних письменнитв-демократ1в,
уродженщв Прикарпаття. Справжньою скарбницею художшх цшностей
став Державний музей народного мистецтва Гуцулыцини в Коломш.
Свято шанують трудяпц оновленого краю пам’ять тих, хто в лихов1сш дш
фашистсько! навали мужньо захищав Батьшвщину. Про подвиги радянських
во!шв-визволител1в розповщають експонати музе!в бойово! слави в 1вано-Фран-
к1вську та партизансько! слави в Яремч1, corai к1мнат бойово! слави в клубах
i школах.
Популярними в област1 стали народш музе!, створеш на громадських засадах.
У 7 таких музеях та 169 музейних шмнатах експонуються цшав1 документи й матерь
али. KpiM того, в школах, на пщприемствах та в культурно-осв1тн1х закладах
вщкрито понад 200 лен1нських музе!в i шмнат.
На територп област1 е понад 600 1сторичних та .культурних пам’ятнитв. Серед
них чимало ориг1нальних 1сторико-арх1тектурних споруд в 1вано-Франк1вську, Коло-
мш, Крилос1, Рогатин1, Маняв1. Бшьш як 400 пам’ятнишв споруджено во!нам i ак-
тив1стам, що загинули на фронтах Велико! Вггчизняно! вшни та вщ рук укра!нських
буржуазних нащонал1ст1в.
3 Прикарпаття вийшли вщом1 в нашш KpaiHi д1яч1 культури i науки, серед них—
доктор ф1зико-математичних наук, лауреат Лен1нсько! npeMi! М. В. Бродин, члени-
кореспонденти АН УРСР I. I. Данилюк та П. I. Демчук, доктор юторичних наук
В. В. Грабовецький, народний художник СРСР В. 1. КаЫян, народна артистка
УРСР С. В. Федорцева, народний артист УРСР композитор А. Й. Кос-
Анатольський, письменники П. С. Козланюк, Ю. С. Мельничук, 1рина Вшьде.
Р. М. Федор1в, Д. В. Павличко та mmi.
Чимало вихщщв з област1 працюють у
багатьох MiCTax i селах нашо! кра!ни. В свою
чергу спещал1сти союзних республ1к трудяться
на будовах Прикарпаття. Розповщаючи про
реконструкцда Надв1рнянського нафтоперероб-
ного заводу, Герой Сощал1стично! Прац]
Я. О. Осипенко писав: «Оволод1ти найр1знО“
манггшшими спец1альностями нафтопереробни-
KiB допомагають нам крашд спец1ал1сти, що
прибули з Баку i Грозного, Красноводська й
У фи, нафтового Поволжя. Сшльними силами,
дружною ciM^io зводимо велетень прикарпат-
сько! нафтох1мп»1.
Ю. С. Мельничук — укра-
Тнський письменник, уро-
дженець села МалоТ Ка-
м'янки Коломийського
району. 1960 р.
Майстер гуцульськоТ керам1ки П. Й. Цв1лик. 1959 р.
1 На aeMfli Прикарпатськш, стор. 105—106.
49

Делегати вщ 1вано-Франк!в-
ськоТ обласноТ парттноТ орга-
жзацн на XXIV з'Тзд КПРС,
1971 р.
Виробничим досвщом обм1нюються прикарпатщ з колективами пщприемств
i колгосшв Татарп, Азербайджану, Льв1всько! та Новгородськох областей. Мщшють
науков1 зв’язки вчених 1вано-Франк1вська з науковими закладами РРФСР та шших
республш.
Театральш й xopoei колективи 1вано-Франк1всько1 област1 все част1ше вшж-
джають на гастрол1 до багатьох MicT СРСР. Одночасно на Прикарпагп з виставами
й концертами виступають митщ союзних республш, що сприяе взаемозбагаченню
культур.
Дружать трудяпц 1вано-Франк1всько!‘ област1 з жителями Марамуреського по-
в1ту Сощалютично!’ Республши Румуни. Прикарпаття вщвщують делегацп робгг-
ник1в, селян, партшних i комсомольських пращвншив, д1яч!в культури шших
сощалютичних краш. Представники 1вано-Франк1вська вшжджають до Румуни,
Волгари, Полыщ, знайомляться з роботою пщприемств, будов, культурно-осв1тшх
заклад1в1.
Завдяки леншськш нацюнальнш пол1тищ КПРС лшвщовано економ1чну i куль-
турну вщсталють облает^ оновилась i розквп\ла прикарпатська земля. Ц1 усшхи
досягнув пщ кер1вництвом обласно! партшно! оргашзацп, ряди яко! поповнюються за
рахунок кращо! частини роб1тншив, колгоспншив та штел1генци. Ниш вона нарахо-
вуе 37 452 комушсти, об’еднаних у 1363 первинш оргашзацп. Переважна бшышсть
комун1ст1в зайнята в сфер1 матер1ального виробництва. В pi3Hi часи обласну партшну
оргашзацда очолювали nepini секретар1 М. В. Груленко, М. В. Слонь, П. К. Щербак,
Я. I. Лисенко, I. А. Кащеев, Я. П. Погребняк. Зараз ii очолюе кандидат у члени
ЦК КПРС В. Ф. Добрик.
Обласна партшна оргашзащя постшно дбае про навчання кадр1в, ix щейно-тео-
ретичнэ загартування. Близько 49 тис. актив1ст1в навчаються в р1зних ланках пол1-
тично'1 осв1ти — початкових полпчпколах, школах основ марксизму-лешшзму, уш-
верситетах марксизму-лешшзму, мюышх i районних школах i семшарах партшно-
господарського активу. Обласне товариство «Знания», яке об’еднуе майже 15 тис.
лектор1в — партшних i радянських пращвншив, вчених, спещал1ст1в народного
господарства, осв1ти, культури, щороку оргашзовуе для трудящих до 125 тис. лекцш
з р 1зномаштно1 тематики — icTopii КПРС, icTopii СРСР, фшософп, м1жнародного
становища, педагог1ки, ате’1зму, медицини, технши, економши промисловост1 i сшь-
ського господарства, науки, культури, мистецтва.
Державне кер1вництво комун1стичним буд1вництвом здшснюють Ради депутат1в
трудящих. До складу обласшл, районних i сшьських Рад обрано 14 587 депутат1в,
серед них 4009 робггншив i 6306 колгоспнишв. Обранцями народу стали 6285 ж1нок.
18 найкращих представншив трудящих облает! обрано депутатами Верховних Рад
СРСР та УРСР. Це — голова колгоспу Ю. Т. Личук, оператор нафтовидобутку
1 Щедр1 дари. Ужгород, 1967, стор. 76.
50

1ВАН0-ФРАНК1ВСБКА
ОБЛАСТЬ «м
ЕКОНОМ1ЧНА КАРТА #£
ВИДОБУВАННЯ
(D нафти
природного газу
(g) кая1йно! й натр!ево1 сол1
(0) торфу
Художш промисяи
ф Tcnnoei електростанцИ
i > Нгфтопроводи
Гаэопроводи
Зая1зниц1
Беэрей-ков! шяяхи
Приладобудувння
Виробництво стьськогосподарських
машин
Виготовлення металовироб1в i ремонт
XiMiMHa i прничох1м1чна
Нафтопереробна
Виробництво буд!вельних матер1ал1в
Деревообробна
Текстильна i швейна
Шюряна i взуттева
М'ясна
Маслоробна, сироробна й молочна
Цукрова
Спиртова
Ihuh галуз1 харчово! промисловоеп
СПЕЦ1АЛ13АЦ1Я
СШЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Еурямвництво,зернове господар-
ство з виробництвом дьону; м'ясо-
-молочне скотарство1 > сеинарство
Буряювництво,зернове господа |>
ство, тютюнництво й виробництво
льону; м'ясо-молочне скотарство i
свинарство
Льонарство з виробництвом зерна;
м'ясо-молочне скотарство
М'ясо-молочне скотарство й BiB-
чарство; льонарство з районами
картоплярства
36 Райони пошнрення сад1вництва

В. С. Перев’язко, швачка П. I. Левицька, трактористка С. О. 1лыав, доярка О. Ю.
Бедрус, килимницяМ. С. Балагурак, майстер-деревообробник I. Д. Кас1янчук,
старший оператор сульфатно! фабрики М. Н. Матусевич, ланков1 М. М. Воробець i
М. М. Ленчовська, лшар Л. I. Стигнеева та iH. KpiM депутат1в, до роботи
2600 постшних KOMicm м1сцевих Рад залучено 18 тис. актив1ст1в. Створено 15 219 само-
д1яльних оргашзацш (сшьсьвд, вуличш, квартальш, шкшьш, батьшвсьш ком1тети,
товарисьш суди, добровшьш народш дружини тощо), у яких беруть участь близько
150 тис. трудящих.
Значну роль у житт1 вщ1грають профсшлки. Вони об’еднують 321 тис. чоло-
вш. На шдприемствах створено 509 постшно дпочих виробничих нарад. Працюють
також 33 громадсьш конструкторсьш бюро, 350 бюро економ1чного анал1зу, 216 гро-
мадських рад науково! оргашзаци пращ, 499 творчих бригад i 454 оргашзаци
науково-техн1чних товариств. Профсшлки оргашзовують сощал1стичне змагання
на шдприемствах, рух за комушстичне ставлення до пращ, проводить культурно-ос-
BiTHio роботу.
Активну участь у побудов1 нового життя беруть комсомольца. В ix рядах перебу-
вае понад 116 750 юнатв i д1вчат. Вони з шднесенням трудяться на будовах
Прикарпаття, на полях i фермах колгосшв i радгосшв. Понад 29 тис. комсомольщв
працюють у промисловост1 i на буд1вництв1, 13 220 — у сшьському господарствь Ком-
сомольсьш оргашзаци повсякденно ведуть виховну роботу серед молод1 у вузах,
техникумах, школах.
Творча трудова д1яльшсть робЬтнишв, колгоспнишв, штел1генци област1 високо
оцшена Комушстичною napTieio i Радянським урядом. 53 580 чоловш нагороджено
орденами i медалями Союзу РСР, 19 — удостоен! звання Героя Сощал1стично! Пращ.
Вщповщаючи на батыивське шклування парти й уряду, трудяпц област1 докла-
дають Bcix зусиль, щоб прискорити розвиток народного господарства. Найближчим
часом стануть до ладу HOBi цехи Калуського х1мшо-металургшного комб1нату, Пас1ч-
нянського газобензинового заводу, Вигодського заводу деревно-волокнистих плит,
зб1лыпаться потужност1 Коломийського заводу сшьгоспмашин, Надв1рнянського
нафтопереробного та 1вано-Франк1вського приладобуд1вного завод1в, розширяться
коломийсьш трикотажна, гардинна i взуттева фабрики, Тисменицька хутрова
фабрика та iHnii шдприемства. Зросте видобуток газу, нафти, мшеральних добрив, ви-
робництво електроенергп, шк1ртовар1в, мебл1в. Збшыпитъся виробництво зерна,
цукрових буряшв, льону-довгунця, овоч1в, молока, м’яса та шших сшьськогоспо-
дарських продукте.
Вшьно й радкшо живуть i трудяться у великш ciM7i радянських народ1в трудящ1
1вано-Франтвсько! област1. Сво!м щастям, сво!ми усшхами вони завдячують Кому-
шстичнш парти, Радянськш владь
В. 	Й. ГАРАЦЬ, О. О. ЧЕРНОВ,
М. П. ХВОСТ 1Н, А. л. ястсьшй

1ВАН0-ФРАНШВСБК
вано-Фрашивськ (до 9 листопада 1962 року — Статслав) — MicTo облас-.
ного пщпорядкування, адм1тстративний, економ1чний i культурний
центр 1вано-Фрашивсько1 область Розташований у межир1чч1 Бистриць
Надв1рнянсько*1* i Бистрищ-Солотвинськоь Територ1я сучасного лпста — 2700 га.
Населения — 105 тис. чоловш.
У чотирьох напрямках вщ м1ста розходяться зал1зничш мапстраль Через стан-
щю 1вано-Франтвськ курсуе м1жнародний по!зд Варшава—Бухарест. Слтка шосей-
них дор1г зв’язуе 1вано-Франк1вськ i3 Львовом, Чершвцями, Тернополем,Ужгородом,
а також з yciMa районними центрами облает!. 3 1вано-Франк1вського аеропорту вщ-
правляються пасажирсьш л1таки в pi3Hi м1ста Радянського Союзу.
В 1вано-Фрашивську знайдено скарб крем’яних вироб1в доби неол1ту та кам’яш
птфоват сокири доби бронзи. В XV ст. тут юнували украшськ1 села Пас1чна й
Княгинин, а трохи шзшше виникло село Заболоття. Згодом ними заволодши польсьт маг-
нати Потоцькь Щоб закршитися в цш м1сцевост1, вони збудували в середиш XVII ст.
фортецю. Основн1 споруди ii зводились на мющ Заболоття1. Це село поступово
переросло в Micio, яке Андрш Потоцький перейменував на Статслав (на честь свого сина,
за шшими вщомостями — батька). MicTo зростало, i шзннпе з ним злилися села
Княгинин, Пас1чна й Угорники, ставши його околицями.
В юторичних джерелах Статслав уперше згадуеться _1662 року. 21 березня
цього року було дозволено влаштовувати тут ярмарки й торги2, а 7 травня поселения
дютало право м1ста. В документ! зазначаеться, що м1сто засновашГ«там, де було Забо-.
лотте»3. 14 серпня 1663 року польський король Ян Казимир надав Сташславу само-
1 Dodatek tygodniowy przy «Gazecie Lwowskiej», t. IV. 1855, стор.12.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 153, арк. 1230—1231.
3 S. В а г £1 с z. Pamiqtki miasta Stanistawowa. 1858, стор. 12.
53

врядування за магдебурзьким правом. Враховуючи заслуги можиовладщв Потоцьких
перед короною, король визнав ix родинний герб i3 зображенням вщкрито! кршосно!
брами з трьома вежами за герб нового мюта1.
Сташслав став не тшьки опорним пунктом польських магнат1в у боротьб! проти
збройних виступ1в украшських селян, а й важливим форпостом оборони
шляхетських володшь на Покути вщ напад1в турецьких i татарських орд. Шсля спустош-
ливих поход1в турк1в на Подшля i в Галичину 1672—1676 рр., коли були зруйнова-
Hi фортещ в Кам’янщ, Чортков1 й Бучач1, оборонна роль Сташслава набагато зросла.
В 1676 рощ турки й татари стали пщ стшами Сташслава, спалили i знищили його схщ-
ну й швденну околищ, але взяти фортецю штурмом не змогли i, вщступаючи, спус-
тошили Галич2.
Центр м1ста ще рашше був обнесений земляним валом i частоколом. Згодом ix
замшили кам’яними стшами i глибоким ровом, що наповнювався водою. До мюта
можна було в’гхати лише через двое BopiT з пщвюними мостами: галицьш, або льв1в-
CbKi, з швшчно-схщного боку, i тисменицьш, або кам’янецьк1, з швдня3.
Через Сташслав проходив центральний торговий шлях 3i Львова до гирла
Дунаю. MicTo вщ1гравало значну роль на украшських землях у торпвл1 i3 закордоном.
Сташславсыи купщ мали торговельш зв’язки з Молдав1ею, Beccapa6ieio, Угорщи-
ною, Сшез1ею, Полыцею. Вони торгували хл1бом, рогатою худобою, кшьми, рибою
та шшими товарами.
Щоб сприяти роащтков1 торпвл1 й ремесла в Сташслав1, Потоцьш надавали
привше! торгово-ремюничому мюцевому люду, а також yciM переселенцям з шших
MicT, зв1льняючи'останшх вщ будь-яких податк1в на 20 рок1в. Внаслщок цього сюди
у 60—70 роках XVII ст. з рядум1ст Украши, Молдавп та Волощини пршхало багато
купщв i рем1сник1в вцэменсько! та еврейсько! нацюнальностей.
В1рменам видшили частину територп на схщ вщ центру (район сучасно! вулищ
Мельничука) i фшьварки на околицях для заснування броварень i солодовень.
BaraTi в1рменсьш ciM,i‘ Ам1рович1в, Вогданович1в, Теодорович1в та iHmi, що прибули
сюди з Кам’янця-Подшьського, придбали в Сташслав1 будинки, фшьварки i посту-
пово влились у патрищат — найбшып заможний прошарок м1ського населения.
1677 року Андрш Потоцький видав сташславським в1рменам спещальний привЬ-
лей, за яким вони видшялись з польсько! юрисдикцп i складали окрему самоврядну
громаду4.
В другш половит XVII — першш половиш XVIII ст. Сташслав став значним
рем1сничим осередком. Тут створювались цехи: шевський, кушшрський, кравецький,
ткацький, гончарський, м’ясншив, пекар1в. Далеко за межами м1ста були вщом1
вироби сташславських чинбар1в i хутровиюв.
Зростання торгово-економ1чного значения м1ста сунроводжувалось спорудженням
розтшних укршлених кам’яних бупДвель. У 1672 рощ збудовано кам’яний палац
А. 	Потоцького, який у реконструйованому вигляд1 збер1гся до наших дшв. Тод1 ж
закладено кам’яний католицький костьол, бущвництво якого тривало до 1703 року.
Цей чудовий памятник арх1тектури, що збер1гся й дониш, споруджений в стши
барокко5.
1695 року в центр1 м1ста за проектом архггектора Карла Веное завершено побу-
дову кам’яно! ратупп. Вона мае форму хреста з округлими вежею й куполом. Тут
м1стився польсько-украшський мапстрат. У нщвалах були тюремш прим1щення,
де тримали в’язшв, яких страчували бшя ратупп. Серед багатьох замордованих
1 Encyklopedia Powszechna, t. 23. Warszawa, 1866, стор. 966.
2 Dodatek tygodniowy przy «Gazecie Lwowskiej», t. IV, стор. 14.
8 Науковый сборник галицко-русской матицы, вып. I—IV. Львов, 1869, стор. 17.
4 Cz. Chowaniec. Ormianie w Stanislawowie w XVII i XVIII wieku. Stanistawow, 1928,
стор. 9—12. .
5 Известия АН Армянской ССР. Общественные науки. Ереван, 1958, № 6, стор. 4.
54

були й побратими Олекси Довбуша — Василь Баюрак, Андрш
Пилип’юк, Андрш JlaepiB та iHnii1.
Поруч ратупи стояли крамнищ багатих куищв, peMicmi4i
й ToproBi лавки та будки. Тут вщбувалися також ярмарки.
Вулищ м1ста були вузыи, рщко де забруковаш, не освгглю-
валися.
Разом з шляхтою, купцями й ремшниками до Сташслава
нотягнулись чиcлeннi представники католицько!' церкви.
В 1690 рощ з Варшави сюди прибули монахи ордену тришта-
piB2, а в 1716 рощ — езу1‘ти, яш розгорнули активну дiяльнicть
по окатоличенню украшського населения. Уже в 1729 рощ вони Герб Micra Стажслава.
закшчили бущвництво езу!‘тського костьолу. Пщ ix зверхшсть XVIII ст.
перейшла заснована А. Потоцьким в 1669 рощ aкaдeмiя
(духовна школа), де, KpiM теологи, викладали фшософш, риторику й дiaлeктикy3.
Цю школу в 1728 рощ перетворено в езу'1тський кoлeгiyм — середнш навчальний
заклад з 5;клас1в. Навчання в ньому здшснювалось польською i латинською
мовами. Учш вивчали також французьку i шмецьку мови. Пщтримуючи окатоли-
чення i полошзацш украшщв, власники м1ста робили деяк1 поступки й
православному населению. В 1668 рощ А. Потоцький дозволив православнш громад1 побудува-
ти церкву й заснувати при нш братство, школу та будинок для старих. Водночас
вш вимагав вщ громади виконання адмшютративних фyнкцiй: «Старший братчик
повинен не тшьки пильнувати мiж ними доброго порядку, але й, зв’язавшись з урядом,
свавшьних карати»4.
Окатоличення й ополячения зазнавало й BipMeHCbKe населения. В 1666 рощ ста-
шславських BipMeHnpnx^nLiiH до уни. Цьому сприяла д1яльшсть ix духовЕих пасто-
piB Юзефа Схщного i rpnropin Бальзамовича, що виступали запеклими прихиль-
никами церковно! уни. Для запровадження ново!* рел1гп серед в1рменських
пoceлeнцiв Потоцький побудував у MicTi дерев’яний костьол i на утримання його
видшив у примюькому ceлi Княгинин1 фгльварок.
3 вipMeHCbKHX буд1вель до наших дн1в збер1гся кам’яний костьол, споруджений
у 1763 рощ в стилi барокко з двома дзвшицями та великими куполами. Всередиш
костьолу увагу привертали галерея з 14 великих колон з ф^урами aпocтoлiв та чудо-
Bi фрески на стшах. Автором цих фресок був майстер живопису nepinoi половини
XVIII ст. Ян Сшецький5.
Заможн1 евре! в 1662 рощ одержали окремий прившей. Вони мали право спору-
джувати будинки в MicTi, займатись торпвлею та 1ншими заняттями. бврейська Mi-
ська громада управлялася кагалом.
За магдебурзьким правом мшто мало свое самоврядування. Це право здебшь-
шого захищало штереси заможних верств населения i, насамперед, багатих купщв,
як1 захопили нaйвaжливiшi адмш1стративн1 посади. В XVII—XVIII ст. ст. у Ста-
н1слав1 було два мапстрати (польсько-укра1’иський i в1рмеиський), на чол1 яких
стояли виборн1 вшти.Щороку до кожного з маг1страт1В мщани обирали з числаТнайповаж-
н1ших» мешканщв по 14 радник1в. Але швидко адмшстративне управл1ння набрало
ол1гарх1чного характеру. Вже першому вшту польсько-укра‘1*нського магистрату
Бенедикту Андрушевському магнат Потоцький забезпечив цю посаду на все життя.
По кшьканадцять рок1в були вштами в1рменського магютрату так1 багатп, як Каспер
Туманович, Кристоф Якубович, Микола Вартанович та iH. Сташславський патрищат,
до складу якого входили найбагатпп купщ, BepxiBKa цexiв, власники будишив, по
1 В. Грабовецький. Народний герой Олекса Довбуш. Льв1в, 1957, стор. 37, 68—69,
103—105.
2 A. SzarFowski. Stanistawow i powiat St anisi awowski. Stanislawow, 1887, стор. 46.
3 SJownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowia/iskich, t. XI, стор. 194. 195.
4 Газ. «Kurjer Stanislawowski», 29 линия 1929 p.
5 Журн. «Mtody krajoznawca», 1937, N 2—3, стор. 31.
55

cyTi, безконтрольно хазяйнував у MicTi. Мапстрати, як правило, не рахувалися
8 волею бшыпост1 м1щан i вважали представнитв м1ського посшльства cboimh
шдданими i слугами.
3 м1стом були зв’язаш i селяни примдеьких сш Сташславського ключа Потоць-
ких. У кшщ XVIII ст. до цього ключа входили Драгомирчани, Загв1здя, 1ванишвка,
Княгинин, Крих1вц1, Лисець, Майдан, Оприпивщ, Пас1чна, Пацик1в, Шкнч, Радча,
Рибне, Старий Лисець, Стебник, Чукал1вка та Угришв. Залежш селяни примюьких
сш вщбували феодальш повинное^ у форм1 вщроб1тково1, грошово!* та натурально!*
ренти.
У Сташслав1 жили численш представники шляхти, незалежш вщ MicbKoi юрис-
дикца. У 1732 рощ тут мешкало 62 власники феодальних фшьвартв, розташованих
у р1зних, вщдалених вщ м1ста, селах краю1. Вщ MicbKoi юрисдикца було незалежним
i духовенство та монастир1 Сташслава.
Польсьш можновладщ дбали про CBoi прибутки, що надходили до ix казни вщ
р1зних податтв з населения. Сташславськ1 м1щани сплачували поголовний податок,
rponioBi чинпп за будинки, 3 злотих — за продаж швбочки напою з меду, 4 злотих —
вщ бочки пива2. Щодо мешканщв околиць, де проживали здебшыпого украшщ, то
вони взагал1 позбавлялися права шинкарювати й варити мед та пиво. Вони платили
4 злотих чиншу за будинки. На ix плечах лежав тягар поземельного податку (8
злотих з лану), трудово*1 повинное^ по ремонту мюьких млишв тощо. До казни Потоць-
ких i м1ського самоврядування надходило ще т. зв. торгове, яке збирали з шогород-
Hix купщв та селян, що доставляли на продаж cboi товари. Pi3Hi побори з мюького
люду брала й церква.
Трудове населения дуже терпшо вщ магнатських м1жусобиць, як1 зеликою Mi-
рою снричинялися до несталост1 розвитку економши. В 1712 роц1 до Сташслава
вторглися в1йська гетьмана Сенявського. Вони пограбували й спалили мюто та його
околиц13. Боротьба з барськими конфедератами також пщривала продуктивн1 сили.
Росшсько-турецька вшна 1768—1774 рок1в, що точилася на територа Дунайських
княз1вств, на тривалий час об1рвала торгов! зв’язки Стан1слава з гирлом Дунаю.
В 1769 рощ на запрошення австршського уряду бшышсть в1рменських купщв зали-
шила Стан1слав i переселилась за Карпати (в MicTi залишилися тшьки 16 в1рмеи-
ських родин). Самоврядування в1рмен у Стан1слав1 перестало юнувати.
Негативно вщбивались на житп шста епщема шфекцшних хвороб. У 1770 рощ,
зокрема, вщ чуми тут загинуло 1332 чоловша. Це змусило бшыпу частину населения
вт1кати до навколишшх сш4.
П1сля першого подшу Польщ1 Стан1слав опинився пщ владою Австра. BiH став
центром одного з 18 окрупв Галичини. Були створеш^кружш адм1н1стративн1 орга-
ни. Шський маг1страт тепер пщлягав уже влад1 окружного'управл1ння, на чол1 якого
стояв староста.
В 1786 рощ австршський уряд пщтвердив нрив1ле’1* торгово-рем1сничого
населения Сташслава. За Потоцькими залишалось тшьки право на одержания прибуттв
з мюта. Внаслщок банкрутства останнього власника м1ста Прота Потоцького в
в 1801 рощ Сташслав i навколишш села перейшли у власшсть державно*! казни5.
В 1793 рощ у MicTi нал1чувалося 908 родин, як1 складали 5,5 тис. чоловш6.
3 них 312 родин належали до ком1рник1в, яким засоби до юнування давала лише пра-
ця по наймах.
У середиш XIX ст. у Сташслав1 було 4§^ крамниць, 4 шк1рян1 й галантерейш
магазини, 3 торговельн1 склади7. Тут щор1чно вщбувалося 5 ярмарк1в, на як1 до-
1 A. Szarlowski. Stanislawow i powiat Stanistawowski, стор. 113.
2 Dodatek tygodniowy przy «Gazecie Lwowskiej», t. IV, стор. 12.
3 Там же, стор. 14.
4 Там же, стор. 14.
6 Там же, стор. 15.
e A. Szartowski. Stanislawow i powiat Stanislawowski, 162—164
7 Encyklopedia Powszechna. Warszawa, 1866, t. 23, стор. 968.
56

ставлялися pi3Hi промислов1 товари та худоба. Статславсыи купщ за низькими щ-
нами скуповували в навколишнього населения худобу та iHini сшьськогосподарсыа
продукта i вивозили ix до Австрп або за кордон. Це давало !м вeличeзнi нрибутки.
Важливе значения для розвитку економши MiCTa мали шосейш шляхи. У 1790—
1815 рр. прокладено дорогу Стрий—Сташслав—Коломия—Кути, а згодом — Новий
Сонч—CaM6ip—Дрогобич—Стрий—Сташслав—Коломия—Чершвщ1. Розвивалася
й мшцева промислов^ть. Дiяли 2 кондитерсыи шдприемства, фабрика. лшер1в, 4 бро-
варш, гуральня, 12 водяних млишв,~5 цёгёлёнь. Споруджувалися невелик пщприем-
ства, де виробляли нож1, свечки, мило. Була вшкрита друкарня. На цих пщприем-
ствах працювали здeбiльшoгo збщиЬи рем^ники. 1847 року в MicTi нaлiчyвaлocя
10 рем[снизих-цах1В, що об’еднували 376 майстр1в i 264 челядники2.
В той час, коли зростали й багатши власники пщприемств, становище po6iTHHKiB
i пщмайстр1в дeдaлi пoгipшyвaлocя. Робочий день ix тривав 12—14 годин, а заробь
ток не Mir навпъ задовольнити елементарних потреб ciM’i. Наплив i3 розорених сш
нашвдармовох робочо!* сили давав змогу власникам утримувати на низькому piBHi за-
po6iray плату i за рахунок експлуатаца трудящих наживатися й збшыпувати свое
промислове виробництво.
Поступово впорядковувався Сташслав. Уже в першш 4BepTi XIX ст. були лшв1-
доваш KpinocHi споруди, яш втратили оборонне значения. KpiM добре обладнаного
ринку, в MicTi забрукували 4 плопц i 24 вулищ. В розкшших кам’яницях, зведених
переважно в центра проживали купецька верх1вка, урядники, духовенство, а бщнота
тулилася на околицях у дерев’яних халупах.
Трудяпц Сташслава не мирилися з тяжким становищем i шдшмалися на рево-
люцшно-визвольну боротьбу. Особливо вони активно Д1яли пщ час
буржуазно-демократично*! революци 1848 року. Зразу ж за новстанням вщенського пролетар1ату
вщбулися виступи на вулицях Стан1слава. 27 кв1тня иройгалаГмасова антиурядова
демонстрац1я, сталися збройнТ сутички тж трудящими i вшськом. Пщ час цих
подш був убитий Г1мназист Стефан Гошовський. Його похорон 30 кв1тня перетворився
на мaнiфecтaцiю населения м1ста й навколишшх сш. Над могилою Гошовського ви-
голошувалися промови. Учасник повстання 1830—1831 рр. Й. К. Цибульський
закликав до дружби мiж украшцями й поляками3.
Представники украшсько1 1нтел1генцп м1ста й повггу 30 травня 1848 року орга-
Н1зували свою окружну раду. Ii очолив учитель бвстахш Прокопчиць. У протес^ на
1м’я австршського рейхстагу рада вимагала, щоб у Bcix школах Галичини викла-
дання провадилося украшською мовою, були реоргашзоваш riMHa3ii, де б навчання
стало доступним для всього народу4.
Тод1 ж у Сташслав1 виникла й польська окружна рада, а для захисту ii створили
нащональну гвардш. Щоб пщтримати peвoлюцiйнi виступи в Сташслав^ сюди 3i
Львова прибуло кшька KepiBHHKiB демократичного крила нольського нащонально-ви-
звольного руху в ^аличин4. Вони тут стали видавати «Сташславський часопис» —
першу газету в MicTi. Редакторами ii були Ян Вал^орський та бвстахш Рильський.
Газета нронагувала демократичн1 ще!’, що знаходили активну н1дтримку нольського
й украшського населения. Однак шсля иоразки повстання у Львoвi ii заборонили
друкувати. На початку 1849 року припинили свою д’шльшсть i окружш ради в Ста-
шслав1.
Шсля скасування кршацтва ирискорився^розвиток м1ста. 3 1866 року Сташслав
стае важливим зал1зничним вузлом. Це сприяло створенню нових промислових пщ-
приемств. Для ремонту вагонг^^та иаровоз1в у Сташслав1 вщкрилися майстерн1.
KpiM них, тут працювали паровий млин, 3 napoei лшопилки, 4 rap6apHi, газовий
1 A. Szarlowski. Stanislawow i powiat Stanislawowski, стор. 313.
2 Dodatek tygodniowy przy «Gazecie Lwowskiej», t. IV, стор. 19.
3 Записки наукового товариства iM. Т. Г. Шевченка, т. 90. Льв1в, 1909, стор. 156—167.
4 ЦД1А УРСР у Львову ф. 180, оп. 2, спр. 20, арк. 261—265.
57

завод, 2 друкарш, фабрика штучних добрив, картонна фабрика. Всього у MicTi
1886 року нал1чувалося близькс^30^р1бних шдприемств1.
3 дальшим розвитком промисловост1 бшыпого значения набирали кредитно-
банк1вськ1 установи. У Сташслав1 вщкривали сво! фыпали вщенсьш i льв1вськ1 банки.
Збшыпились операци в мдеькш ощаднш Kaci, яка утворилася ще в 1860 рощ. Пра-
цювали агентури р1зних страхових компанш. Украшська буржуаз1я мала у Сташ-
слав1 агенство страхового товариства «Дшстер». У 90-х роках XIX ст. у MicTi нал1чу-
валось 14 кредитно-баншвських установ, що ф1нансували переважно шляхту, куп-
щв, промисловщв, а також мапстрат. ^
3 1867 року Стдшслав став пов1товим центром. '
У другш~половиш XIX — на початку XX ст. розширилась забудова м1ста.
В центр1 споруджувалися нов1, переважно триповерхов1 житлов1, державн1 й гро-
мадсьт будинки. В 1880 рощ кшьк1сть будиншв зросла до 1350, в т. ч.— 450 кам’я-
них споруд. MicTo мало вже 45 вулиць, 10 площ. Центральш мапстрал1 й плопц
мостили брушвкою. 3 1876 року населения д1стало газове св1тло. Однак околищ
Станислава, де проживала переважно бщнота, були занедбаш й невпорядковань
В 1900 роц1 у MicTi числилось 1966 будинк1в2.
Розвиток промислового виробництва та забудова м1ста не полшшили матер1аль-
но-побутових умов життя трудящих. 1х невщступно переслщували злидш. За
шматок хл1ба доводилося гнути спину на шдприемствах власнишв. Робочий день взагал1
не регламентувався. Лише в 1885 рощ було прийнято закон про запровадження
11-годинного робочого дня. Але на др1бш шдприемства i peMicmra майстерн1 (а вони
значною Mipoio визначали економшу Стан1слава) цей закон не поширювався. Тому
роб1тники м1ста продовжували працювати, як правило, по 13—14 годин, а на деяких
шдприемствах i 16 годин на добу, одержуючи за однакову працю у два рази меншу
зароб1тну плату, шж у австршських областях3. Нав1ть у перес1чному обчисленш се-
реднш доход одного жителя Сташслава в 1886 роц1 не перевищував 37 золотих рин-
ських. Ця сума свщчила про велик1 нестатки трудящих.
Вкрай несприятливими були житлов1 умови роб1тнишв та рем1сник1в. Чинш за
найм одше1 к1мнати в 1883 рощ доршнював 150 золотих ринських4, що перевищувало
pi4Hi доходи низькооплачуваних категорш населения. Тому значна частина трудящих
змушена була жити в шдвалах та шших прим1щеннях, як1 не в1дпов1дали найеле-
ментарншшм сан1тарно-г1пен1чним вимогам. Corai роб1тник1в та ix ciM’i, не маючи
житла в центр1 м1ста, шукали co6i притулок на його околицях, у занедбаних будин-
ках, складах тощо.
На плечах робггнитв та шших верств трудового населения м1ста лежав ще
тяжкий податковий тягар. Вони зобов’язаш були сплачувати податки не тшьки держав1,
а й мапстрату. До MicbKoi казни надходило також 50 проц. грошей вщ т. зв. спожив-
чого податку — продажу горшки та пива i 30 проц.— вщ м’яса5. Обтяження жител1в
м1ста прямими й посередн1ми податками на користь мапстрату збшыпилося
з 61 940 крон у 1886 рощ до 443 410 крон у 1911 рощ.
MicbKa бщнота по cyri не мала можливост1 користуватися медичною допомогою.
Та й лшувальних заклад1в було мало. KpiM в1йськового госшталю, в Стан1слав1 icHy-
вали тшьки 2 лшувально-медичш заклади. В 1842 рощ вщкрили загальний окруж-
ний госшталь, а з 1845 року почала працювати еврейська лшарня на 50 л1жок. Один
л1кар припадав бшып як на 1100 жител1в м1ста, не враховуючи с1льського населения
округу, де медичних пращвнишв взагал1 не було. В 1857 рощ окружна лшарня
обслужила тшьки 1112 хворих, як1 заплатили за стащонарну допомогу перес1чно
1 A. Szartowski. Stanislawow i powiat Stanistawowski, стор. 306.
2 Gemeindelexikon von Galizien. 1907, стор. 638.
3 В. M а к а 6 в. Робггничий клас Галичини в останнш трегин! XIX ст. JIbBiB, 1968^
стор. 50—53.
4 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 1, оп. 1, спр. 16, арк. 28.
6 Там же, ф. 7, оп. 1, спр. 16, арк. 21; спр. 23, арк. 4.
58

по 13 золотих ринських1. Вщсутшсть безплатного квал1фшованого лшування,
нужда, важк1 умови ирац1 — все це призводило до поширення серед трудящих р1зних
хвороб, до велико! смертности особливо серед дггей. 1910 року в Статслав! народи-
лася 841 дитина, а померло того ж року 333 д1тей вшом до 5 рок1в2.
Розвиток каштал1зму якоюсь Mipoio сприяв зростанню освгги. Найдавшшим се-
редшм навчальним закладом у Сташслав1 була державна польська пмназ1я, вщкрита
1784 року на 6a3i колишнього езу!тського колег1уму. 3 1874 року трикласну реальну
школу було перетворено в сёмикласну з польською мовою навчання. У 1885 рощ
розпочала роботу восьмикласна польська жшоча школа, розрахована виключно для
пашвних клас1в.
Для шдготовки вчител1в початкових шкш у MicTi 1871 року заснували державну,
а в 1909доц1 приватну жшочу учительсьт семшари з польською та украшською
мовою викладання. За програмою семшари а_1893 року працював польський приватний
т. зв. вищий науковий шститут. За 12 рок1в вш випустив 237 педагопв. Р1чна плата
за навчання тут становила 119 золотих ринських3. Зрозумшо, що здобути середню,
а тим бшыпе вищу освиу, могли лише дгги заможних верств населения.
Далыпий розвиток промислового й кустарного виробництва потребував квал1-
фшованих кадр1в. У 1883 рощ вщкрили двокласну ремюничу школу, де навчалося
близько 150 учшв. Вона готувала ковал1в, слюсар1в, бляхар1в, годинникар1в, крав-
щв, токар1в та 1нших спец1ал1ст1в4. Наступного року розпочалося навчання в школ1
для шдготовки майстр1в обробки дерева.
Тяжке матер1альне становище трудящих обмежувало ix можливост1 вчити сво!х
д1тей нав1ть елементарно! грамоти. Внаслщок цього 57 проц. усього населения Micra
в 1880 рощ було неписьменним5.
Здшснюючи денац1онал1зац1ю укра!нського населения, польська шляхта й ав-
стр1йськ1 власт1 всшяко гальмували розвиток укра!нсько! мови й культури. Тшьки
в 1906 рощ украшське населения дютало вщ австро-угорського уряду дозв1л на вщ-
криття державно! riMHaaii з укра1нськок)_мовою викладання6._Проти реакцшно! си-
стеми народно! осв1ти виступали представники демократично! штел1генцп. В 1912 ро-
ц1 вони розповсюдили серед учшв друго! державно! г1мназп анкету з вимогою реор-
гангзувати юнуючу шк1льну мережу7.
В Станюлав1 вчилися й працювали вщом1 д1яч1 прогресивно! 1нтел1генцп.
3 1824 по 1830 piK тут у пмназп навчався поет I. М. Вагилевич. У пмназп викладав
icTopnK Ю. А. Целевич (1843—1892). Уперше в украшськш юторюграфп вш дослЬ
джував рух опршшав, викривав у сво!х працях реакцшну роль церковно! унп.
У JIbBOBi були oпyблiкoвaнi його твори «IcTopiH скиту Манявського» та «Опришки».
У цш же г1мнази працював украшський лексикограф, фольклорист i громадський
д1яч бвген Желех1вський (1844—1885), який уклав двотомний «Украшсько-шмець-
кий словник», побудований на захщноукра!нськш дiaлeктнiй основ^. У Станю-
лавськш riMHa3ii здобули oceiTy Садок Баронч— автор праць про украшсько-Bip-
MeHCbKi зв’язки i монографп «Пам’ятки MicTa Стан1слава», поет Мечислав Романов-
ський — активний учасник польського повстання 1863 року, Антш Белшович —
автор «Словника иольсько-латинського», поет A. JI. Могильиицький та шшь
3 кшця 80-х рок1в у Сташслав1 працював адвокатом укра!нський фольклорист,
дiaлeктoлoг i громадський дiяч М. Й. Бучинський (1847—1903). Вш збирав фольклор-
ний матер1ал для 36ipmiKiB М. Драгоманова, I. Рудченка та iH. Наукову щннють
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 7, оп. 1, спр. 30, арк. 11.
2 Газ. «Kurjer Stanislawowski», 26 лютого 1911 р.
3 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 7, оп. 1, спр. 191, арк. 10, 70, 73, 137.
4 Там же, спр. 132, арк. 14.
5 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. XI, стор. 192—193.
e Газ. «Kurjer Stanislawowski», 15 вересня 1933 p.
? ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 178, оп. 1, спр. 4711, арк. И, 53—54.
8 Торжество вторично! справедливость стор. 322.
59

мае «Переписка М. Драгоманова
з М. Бучинським 1871—1877 рр.»,
видана 1910 року М. Павликом.
У реальнш школ1 Сташслава ви-
кладав польську та украшську
мови письменник О. М. Левицький
(1839—1903). BiH писав поезГ!,
перекладав украшською мовою
твори Г. Гейне, Й. В. Гете,
Г. Лессшга.
Пожвавлення л1тературного
Р. Г. Заклинський — ЖИТТЯ В ДруГШ ПОЛОВИН1 XIX СТ.
ГознавецКьИЙ1 ТромаТ- ^прияло розвитков! театрального
ський д1яч. Працював мистецтва..В 18Ь7 рощ було ство-
у Станислав!. 1875 р. рено польський нащональний
театр на чол1 з Мшошем Штенга-
лем. Проте театр не мав постшного прим1щення i наступного рЪку припинив свое
кшування. 1880 року з’явилося ще 2 аматорсьт театральш колективи. Але й
вони не мали постшно! сцени. I тшьки шзшше в MicTi побудували прим1щення для
польського професшного театру iMeHi О. Фредри. Його урочисто вщкрили 18 квггня
1892 року.
" Поряд з цим театром у 1896 рощ засновано украшське сшвоче товариство
«Сташславський Боян». Його оргашзаторами були Р. Зарицький, I. Беликовський,
6. Якубович. Товариство перетворилося в один i3 кращих хорових кол6ктив1в Гали-
чини^ воно шдтримувало постшш зв’язки з Наддншрянською Украшою. Головним
диригентом його став вщомий украшський композитор Д. В. С1чинський (1865—
1909). BiH набув популярное^ завдяки багатьом шеням, написаним на слова Т.Г. Шев-
ченка, I. Я. Франка, Лес1 Украшки та iHniHx поет1в. С1чинський обробляв народш
nicHi, був автором опери «Роксолана». Разом з 6. Якубовичем BiH у 1902 рощ засну-
вав музичну школу, яка в 1921 рощ перетворилася на фШал Вищого музичного шети-
туту iM. Лисенка у Львовь Товариство «Сташславський Боян» опублшувало 22 ви-
пуски 36ipHHKa «Музична бiблioтeкa»1.
Розвиток суспшьно! думки й культурного життя на Прикарпагп в другш
половин! XIX — на початку XX ст. знаходив свое вщображення в сташславськш nepio-
дичнш npeci. 3 1870 по 1914 piK у MicTi виходило 33 перюдичш видання2. Але бшь-
ппсть з них були короткочасними, з незначним тиражем. Лише газета «Кур’ер
Сташславський» виходила систематично, починаючи з квггня 1886 року. Засновником
i першим ‘ii* редактором був Агатон Гшлер — один з KepiBHHKiB польського повстання
1863 року, автор двотомно! icTopii Польпц.
3 icTopieio Сташслава була TicHo пов’язана суспшьно-полггична й л1тературна
д1яльшсть I. Я. Франка. Письменник неодноразово пршжджав сюди, виступав з до-
повщями, читав сво! твори. Тут вш у 1883 рощ написав Bipnri «Не схиляй свое личко
прекрасне», «Я й забув, що то оешь холодна», «Гей, рибачко, чорноока». У грудш
1884 року Франко брав активну участь у робот1 першого з’!зду «Товариства руських
Ж1Нок», що вщбувся в Сташславь Це товариство заснувала украшська письменниця
Натал1я Кобринська. За безпосередньою участю Франка вона видавала в Сташслав1
альманах «Перший вшок», де були надруковаш переважно твори украшських демо-
кратичних письменник!в Галичини. Письменниця опублшувала також три випуски
альманаха «Наша доля», навколо якого групувались прогресивш укра!нськ1 жшки.
На сторшках альманаха було помщено некролог з приводу смерт1 Фрщр1ха Ен-
гельса3.
1 Газ. «Дшо», 4 лютого 1933 р.
2 Газ. «Kurjer St anisi awowski», 15 вересня 1933 р.
3 IcTopin украшсько! л1тератури, т. 1. К., 1954, стор. 564.
I. Й.
Гануш—украшський мовознавець.
Вчився у Станислав!.
Друга половина XIX ст.
Д. Я. Луюянович —
украТнський
письменник. Вчився у Стань
славК Кшець XIX ст.
60

Шзнипе Каменяр не раз побував у Сташславь 31 грудня 1890 року вш виступав
на шевчешивському концерт! з доповщдю про «Тополю» Т. Г. Шевченка. Разом
з М. I. Павликом у 1892 рощ пршздив до м1ста, де за ix шпцативою вщбулося в1че
радикал1в. Вистунаючи на цих зборах, вони обидва закликали трудящих боротися за
загальне виборче право. В 1910 i 1914 роках I. Я. Франко у Сташслав1 читав свою
поему «Мойсей».
Д1яльшсть революцшно-демократично1* штел1генца вщ1грала важливу роль
у полггичному вихованш й пробудженш класово*! свщомост1 робпничого класу. Ще
в 1881 рощ в Сташслав1 пмназист Фелшс Дашинський заснував нелегальний рево-
люцшний гурток. До нього входили роб1тники та учшвська молодь польськох i укра-
шсько! нацюнальностей. Незабаром нолшдя розгромила цей гурток, а Дашинського
i його товарипив заарештувала1.
Однак переслщування не могло припинити визвольно!* боротьби. В 1889—1890 рр.
у Сташслав1 д1яв нелегальний гурток молодь Активну участь у ньому брали Денис
Лутянович та Михайло Яцюв, згодом вщом1 украшсьт письменники. За революцш-
ну пропаганду i «ворож1 сучасному суспшьному порядку прагнення» ix виключили
з пмнази2.
На початку 90-х poKiB у MicTi вииикли два роб1тнич1 товариства «Праця». Пот1м
вони об’едналися в одну оргашзацш. Пщ кер1вництвом сощал-демократ1в ро-
б1тники м1ста вперше в 1892 рощ вщзначили Першотравень.
Одним з масових вистушв робггншив був страйк 415 буд1вельник1в у 1895 рощ.
Вони вимагали пщвищення зароб1тно*1 плати, 10-годинного робочого дня. Страйк
супроводжувався вуличними демонстращями, в яких брали участь i селяни навко-
лишшх с1л. Того ж року до страйково!* боротьби приедналися також штряники й пе-
Kapi м1ста. Пщ час aix вистуну сталася сутичка з пол1щею, 30 страйкар1в було заареш-
товано3.
Гострого характеру политична боротьба набрала в 1903 рощ пщ час вибор1в до
MicbKoi каси хворих. Ще задовго до вибор1в соц1ал-демократичиа орган1зац1я
активно розгорнула аптащйну роботу. На протяз1 чотирьох м1сяц1в вщбулося 18 збор1в,
у них брали участь тисяч1 трудящих. День вибор1в — 28 жовтня — вщзначився
вуличними демонстращями, сутичками м1ж трудящими i жандармер1ею та В1Йськом,
арештами. В однш з таких сутичок було вбито робггника Якуба Брюкнера. Але не-
зважаючи на терор i penpecii влади, сощал-демократи одержали на виборах до MicbKoi
каси хворих 600 голошв, а представники буржуазно!' католицько-нащональшн нартп
т1льки 400 голос1в4.
На нщнесення робпничого руху в Стан1слав1 великий вилив зробила револющя
1905 року в Pocii. 29 с1чня того ж року трудяпц вийшли на демонстрац1ю. Над
колонами майорши лозунги: «Хай живе сощальна револющя!», «Геть царизм!». У цьому
вистуш взяли участь i селяни. Демонстранти гаряче виали росшську революцда5.
Багатолюдн1 м1тинги й демонстрацп в тому роц1 вщбулися Першого травня. 1х учас-
ники вимагали 8-годинного робочого
дня, загального виборчого права,
закликали ДО змщнення м1жнар0дн01* Б'ля пам'ятника Адаму Мщкевичу. Стан1слав. Початок XX ст.
солщарност1 трудящих.
1 ЦД1А УРСР у Львов i, ф. 178, оп.
1, спр. оу2, арк. 1—4.
2 Там же, ф. 168, оп. 3, спр. 418,
арк. 5.
3 В. М а к а е в. Роб1тничий клас
Галичини в останнш третин! XIX ст.,
стор. 141.
4 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 4,
спр. 7109, арк. 10, 15, 19.
6 Гстор1я роб1тничого класу Украш-
сько! РСР, т. 1, стор. 513.
61

Страйки i демонстрацп не нрииинялися протягом 1905—1906 рок1в. Деколи вони
вщбувалися майже щодня. Виступали зал1зничники, робггники фабрик i завод1в, май-
стерень, ремюники, селяни навколшшпх сш. На повггових селянських зборах, що
вщбулися у листопад! 1906 року в Сташслав1, селяни виступали проти помщишв
i noniB.
У червш 1911 року застрайкувало 1820 сташславських буд1вельншив. Страй-
Kapi трималися згуртовано i добилися пщвищення заробггно! плати та скорочення на
швгодини робочого дня1.
У роки першо! св1тово! вшни трудове населения мЛста дуже теришо вщ вшсько-
во-полщейського режиму, безробптя, матер1альних нестатшв та епщемп холери.
Тут шлвГбо! м1ж австро-угорськими i росшськими вшськами. Трич1 росшськ1 вш-
ська вступали до Сташслава. Серед росшських солдат1в, переодягнених у шинел1
роб1тник1в i селян, було багато бшыповишв, ят вели в армп i серед мирного
населения революцшну агггацпо. У першш половиш 1915 року в Сташслав1, як медична
сестра, побувала Mapin 1ллш1чна Ульянова2. Разом з нею прибув на фронт санггаром
i вщомий письменник О. С. Серафимович. У своему щоденнику вш описав бо! пщ Ста-
шславом.
Екоиом1ка м1ста тод1 занепала. Зростала дорожнеча, лютував голод. В останш
два роки вшни цши на товари першо!* потреби пщнялися на 1000 i бшыпе проценте3.
Тяжке економ1чне становище, зростання дорожнеч1, голод, перебування бшь-
шовицьких аг1татор1в серед мкщевого населения — все це сприяло поширенню рево-
люц1йних щей серед трудящих м1ста.
Величезний вплив на трудове населения Сташслава мала перемога Велико! Жовт-
нево! сощал1стично! революцп в Pocii, утворення Украшсько’! Радянсько! держави.
Сташслав стае одним з центрiB класових бо!’в трудящих Прикарпаття. Визвольну
боротьбу народних мае очолювали комушсти, ят в кшщ 1918 — на початку 1919 року
об’еднувалися в партшш осередки. До одного з перших осередшв входили I. М.
CipKo, М. Бандура та iH. Другу оргашзацш очолив К. М. Саврич, який у лютому
1919 року разом з В. П. CipKOM прибув сюди за завданням ЦК КП(б)У для шдпшьно!
роботи. Третш осередок складався з колишшх лiвиx coцiaл-дeмoкpaтiв i paдикaлiв
Схщно*! Галичини (В. Гадз1нський, О. Устиянович, М. Козор1с та mini)4.
В складних умовах П1дн1лля, особливо пщ час перебування уряду ЗУНР у Ста-
нicлaвi, комун1Сти розгорнули оргашзацшну й нропагандистську роботу серед
трудящих. Вони встановили контакт з комушетичними осередками Дрогобича, Коломш,
Калуша та шших mict. У Сташслав1 в лютому 1919 року проходила перша крайова
конференщя галицьких комушст1в. Тут перебував ЦК КПСГ.
Навесш 1919 року в GraHi^aBi було створено окружний партшний комггет. BiH
керував роботою комунютичних осередшв, згуртовував трудящих на боротьбу проти
зунр1вщв, за владу Рад i возз’еднання Галичини з Радянською Украшою. В кшщ
березня того року в Сташслав i ста-
лася збройна сутичка ш\ж части-
Зруйнован|‘ будинки в Сташслав! тд час першоТ св'ггово? в1йни. 1916 р. нами Т. ЗВ. Укра!нсько! галицько!
армп, що вщправлялися на фронт,
i полицею. 35 чoлoвiк в1йськових
1 3 icTopii зах!дноукрашських
земель, вип. 5. К., 1960, стор. 131.
2 Газ. «Прикарпатська правда»,
21 квггня 1962 р.
3 1вано-Фрашивсышй облдержар-
xiB, ф. 7, оп. 1, спр. 280, арк. 2.
4 На чо л i визвольно! боротьби.
Спогади колишшх активних д1яч1в Ко-
мун1стично! napTii Захщно! Укра!ни.
К., 1965, стор. 32—33.
62

i цившьних було заарештовано. Солдата УГА вщмовлялись йти на
виручку Петлюр1 проти Червоно! Арма i чекали и приходу, спод1ваю-
чись з’еднатися з нею теля переходу через Збруч.
Глибоке невдоволення народних мае пол1тикою уряду ЗУНР про-
демонстрував селянсько-робггничий з’!зд, що вщбувся в Сташслав1 30—
31 березня 1919 року. На ньому були представлен! майже 1200 делегат1в
вщ 33 noeiTiB Схщно! Галичини. Хоч з’!здом верховодили украшсыа
буржуазш нащоналюти, але багато делегат1в вистунало з обвинувачен-
нями уряду ЗУНР, що вш захищае нриватну власшсть, 36epirae Bci
порядки, як1 були пщ час габсбурзько! монарха, i не ставить питания
про возз’еднання Захщно! Украши з Радянською Украшою. Посланщ
трудящих вимагали проголошення Радянсько! влади в Галичиш. с. О. €вчук — учасник
Першотравнева демонстрация 1919 року в Сташслав i пройшла пщ громадянськоТ вжни, уро-
лозунгами: «Геть буржуазну раду!», «Хай живе м1жнародне нролетарське ?^пНець Стан'слава*
свято Перше травня!»1. В цей час трудяпц м1ста боролися не тшьки р‘
проти влади украшсько! буржуаза, а й проти буржуазно-номщицько!
Полыщ, яка ще з листопада 1918 року розпочала агресивну вшну у Схщнш
Галичиш.
Нанрикшщ травня 1919 року бшополяки загарбали Стан1слав. Вщтод1 почався
перюд панування пансько-польських окупанпв, що тривав до вересня 1939 року.
3 1921 року м1сто стало адмш1стративним__центром воеводства. Населения його
зростало. 1925 року в Сташслав1 проживало близько 65 тис. чоловш2.
За час1в польсько! окупаца у промисловому розвитку мюта пом1тних зрушень не
сталося. Найбшыпим пщприемством лишався завод по ремонту вагошв i паровоз1в.
KpiM нього, працювало 18 др1бних пщприемств: ватна, ткацька i кондитерська
фабрики, шшряний, спиртовий, газовий, нафтопереробш, л1сопильн1 заводи, елек-
тростаиц1я та ш. У MicTi нал1чувалося 35 др1бних иекарень, на кожнш з них в серед-
ньому було зайнято 4 роб1тники3.
Значну питому вагу в економщ1 м1ста мало кустарне виробництво. В середиш
20-х poKiB тут було 1153 рем1снич1 майстерн1, де працювало 1860 майстр1в i челяд-
ник1в4.
Стан1слав був найбшыпим торговельним центром на Прикарпатть В кшщ(20-х^
poKiB у MicTi було понадч 2800) др1бних торговельних пщприемств5.
Тим часом становище ройтнитв не полшшувалося. Робочий день !х фактично
не обмежувався. Хоч польський сейм пщ натиском мае i прийняв ще в 1919 рощ
закон про 8-годинний робочий день, але пщприемщ його не дотримувались. Пору-
шення цього закону з кожним роком все част1шали, особливо на др1бних пщприем-
ствах. Зароб1тна плата робггниюв здеб1льшого була низькою. Неквал1фшоваш ро-
б1тники нафтонереробного i цегельного завод1в у 1935 роц1 одержували пересьчно
по 2 злотих на день, що ледве вистачало !м для прохарчування. Пщприемщ широко
використовували дешеву працю ж1нок i пщлггшв, як1 одержували в 2—3 рази менше
вщ чоловш1в. Нав1ть 1нспектор нрац1 Стан1славського округу змушений був визнати,
що бщняки, не маючи можливост1 утримувати сво!х д1тей i иосилати !х до школи,
влаштовували ix на др1бних промислових i торговельних шдприемствах за м1зерну
платню або тшьки за caMi xap4i, де д1ти працювали зверх сво!х сил до 12 годин на
добу6.
На виробництв1 не було належно! техн1ки безпеки i елементарних саштарно-ri-
Г1ен1чних умов пращ. Не випадково роб1тники часто хворши, кал1чились. Урядова
1 Радянське Прикарпаття. Довщник-пуивнпк. Ужгород, 1969, стор. 33.
2 Stan miast polskich, стор. 150—151.
3 Sprawozdanie Komisji Ankietowej, t. VI. Warszawa, 1928, стор. 48—49.
4 Газ. «Kurjer Stanislawowski», 27 червня 1925 p.
6 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 870, арк. 6.
8 Там же, ф. 262, оп. 1, спр. 630,.арк. 20.
63

KOMicin, прсшвши в 1926 рощ обстеження умов пращ в пекарнях мюта, констату-
вала, що бшышсть пекарень через поганий гшвшчний стан слщ було б закрити, бо
вони дають значний процент туберкульознитв1.
Можливост1 дштати квал1ф1ковану медичну допомогу через касу хворих для ро-
бггнишв були вкрай обмежен1. До того ж i лшарень було дуже мало. В MicTi працю-
вали один загальномюький госп1таль на 135 л1жок, еврейський госшталь на 126 ль
жок i приватиий родильний будинок на 10 л1жок. Вони обслуговували не тшьки
м1ське населения, але й жител1в повиу, де не було лшарень.
У MicTi мешкало 130 лшар1в, що приймали хворих у себе дома. Проте ix допомо-
гою користувались здебшыпого багатп, бо за консультацш лшарю треба було за-
платити 5—10 злотих, а за перебування породный в лшарш — 150 злотих.
Дошкульно гттило трудящих безробггтя. Навпъ у роки сприятливо'1 кон’юнк-
тури безроб1тних у Сташслав1 було значно бшыпе, шж перед першою свгговою вш-
ною. В лютому 1939 року 2300 чоловш не мали роботи2.
Буржуазний уряд Полыщ майже зовс1м не вщпускав коптв на житлове бущв-
ництво та благоустрш м1ста. В 20-х роках мапстрат побудував 222 квартири. 1х
одержали державт чиновники. В 1935 рощ у Сташслав* нал1чувався всього 5861 жит-
ловий будинок, з них 5078 одноповерхових i 540 двоповерхових, 65 проц. житлових
будинтв були дерев’яними. В них проживала переважно мюька бщнота3.
Бшышсть робггнишв була иозбавлена можливост1 користуватися комунальни-
ми вигодами. Електричне або газове осв1тлення було в 2475 будинках, шдведена кана-
л1зац1я до 1300 будинтв, а водопровщ лише до 225 будинтв. Понад чверть жител1в
тюнилася в однок1мнатних квартирах, ят одночасно служили i кухнями. 40 проц.
мали одну тмнату з кухнею. За користування квартирами роб1тники вщдавали домо-
власникам майже третину свого заробггку.
Укра'1нське населения Статслава зазнавало ще й важкого нащонального гтту.
Польськ1 колон1затори переслщували украшську мову, руйнували укра’1'нськ1 куль-
турт установи. В результат! т. зв. шкшьного плеб1сциту, проведеного в 1925 рощ,
з 62 державних украшських народних шкш Статславського пов1ту залишились
тшьки i 10; решта була перетворена в польсьт або утракв1стичи1 (двомовн1). Того ж
року в Ъгатслав1 працювало 8.пмназш, з них тшьки одна ^кра*1*нська. У г1мназ1ях
вчилися виключно дин заможних батьк1в. Так, у 1930/31 навчальному рощ у третш
польськш реальн1й riMHasii з 402 учтв було тшьки 3 з робггничих ciMen i 16 i3
селянських4.
Незважаючи на реакцшну полпику правлячих кш, д1яли прогресивт сили, дал1
розвивалося культурно-мистецьке життя. Працювали дв1 польськ1 музичн1 школи,
украшське i еврейське артистичн1 товариства, польський театр iM. Монюшка.
Силами театральних колектив1в було поставлено чимало оперних i драматичних спек-
такл1в. На вщкритт1 пересувного украшського театру iM. I. Тобшевича 15 вересня
1927 року в Статслав1 виступала видатна украшська сп1вачка С. А. Крушельницька.
Серед шших культурно-освишх заклад1в у MicTi був краезнавчий музей Покуття,
м1ська б1бл1отека, що мала 30 000 книг, а також кшька приватних б1блштек та чита-
лень. Укра*1нськ1 культурно-осв1тн1 заклади i фЪпали товариств «Каменяр1», «Про-
св1та», «Рщна школа», «Молода громада», украшських жшок перебували пщ значним
впливом украшських буржуазних нащонал1ст1в, ят разом з польськими шов1н1ста-
ми виступали проти революцшно-визвольно1* боротьби трудящих.
Запровадивши жорстокий терористичний режим, окупанти не змогли придушити
революцшний рух. У Статслав1 нелегально д1яв окружний комитет КПЗУ, який
1 Sprawozdanie Komisji Ankietowej, t. VI, стор. 29.
2 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. 262, оп. 1, спр. 1141, арк. 15.
3 Газ. «Kurjer St anisi awowski», 20 жовтня 1935 р.
4 Sprawozdanie dyrekcji panstwowego gimnazjum III mat.— przyrodniczego im. Stanislawa
Staszica w Stanislawowie za rok szkolny 1930/1931, стор. 81.
64

керував роботою комушстич-
>них оргашзацш. Членами
окружному парта в р1зний час
були Г. 1ваненко (Цараба),
Т. Бандо, П. Лешега, В. Столяр-
чук, А. Кон, М. Нашковський,
С. Бойко, М. Бойчук та iH.
В червш 1922 року вщбувалася
нарада члешв мюько! партор-
гашзаца, на якш обрали Mi-
ський ком^ет КПСГ1. Шд його
кер1вництвом робота KOMyHicTiB
у масах набрала ще бшып орга-
шзованого характеру.
Трудящу молодь до класо-
вих 6oib гартували
комсомольцу. Вони об еднувалися на шд- Першотравнева демонстращя в Стажславк 1937 р.
приемствах i в учбових
закладах у гуртки i працювали шд проводом комушст1в.
Нового пщнесення революцшна боротьба досягла в 1923 рощ. Цього року в Ста-
шслав1 вщбулося 19 страйтв. Трудяпц вимагали полшшення умов життя, шдвищення
заробггно'1 плати. Вони одностайно заявляли про свою готовшсть «шдтримати весь
роб1тничий клас в його прагненш до усунення сучасного уряду»2.
Хоч cтaнicлaвcькi KOMyHicTH працювали в пщппип, але вони все бшыпе посилю-
вали свш вплив на робтшюв. Для зв’язку з трудящими вони використовували на-
самперед профсшлки, через яш opгaнiзoвyвaли страйки, демонстраца та iHnii форми
боротьби. 3 17 профспшкових орган1зацш мшта HanpnKiH4i 1923 року 13 перебували
шд впливом КПЗУ.
У KBiTHi 1924 року в Cтaнicлaвi вщбулась профспшкова конференц1я, на якт
обрали MicbKy раду профспшок. До ii складу увшшли здебшыпого комунхсти та ix
прихильники. MicbKa рада профспшок оргашзувала кшька страйк1в. П1втора Mi-
сяця страйкували деревообробники. Вони добилися шдвищення зарплата на 20 проц.,
8-годинного робочого дня для дорослих i 6-годинного для пщл1тк1в до 16 poKiB. При-
ймати i звшьняти трудящих з роботи дозволялося тшьки за згодою профсшлки. Неза-
доволеш д1яльн1стю мюько!* профради, власт1 HanpnKiH4i 1924 року заборонили ii
i заарештували бшышсть ii члешв.
У 6opoTb6i за маси комушсти також спирались на нелегальну комсомольську
opraHi3a4iro. Восени 1924 року в Сташслав1 вщбулась MicbKa комсомольська конфе-
ренщя, Вона обрала мшький ком^ет КСМЗУ, до якого увшшли кравець П. Рудзин-
ський i слюсар Н. Гавскнехт, пмназист Б. Дудикевич. Комсомольщ брали жваву
участь у страйках, розповсюджували заборонену лггературу, писали лозунги, BHBi-
шували червош прапори, транспаранта.
Вплив на селянсьш маси околиць MiCTa KOMyHicrn здшснювали насамперед через
оргай1зацш «Сельробу». Вони впливали i на po6iTHHKiB, яш входили до польських та
еврейських coцiaл-yгoдoвcькиx пapтiй. Л1в1 елементи цих партш блокувалися з кому-
н i стами в профспшках, на виборах до оргашв м1ського самоврядування та
польського сейму. Разом з членами ППС лiвицi комушсти у березш 1927 року оргашзу-
вали MicbKi збори po6iTHHKiB, на яких з промовою виступив член окружному КПЗУ
В. Я. Столярчук. Учасники цих збор1в вимагали вщ уряду Полыщ встановити добро-
сус1дськт вщносини з Радянським Союзом3.
1 У боротьб1 за маси. Д1яльшсть КПЗУ на Прикарпаги, стор. 74.
2 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 147, арк. 128.
3 Там же, спр. 488, арк. 32.
65 5 332

Шд час вибор1в до оргашв мюцевого самоврядування, що вщбу-
лися влггку 1927 року, революцшш сили MiCTa пщ кер1вництвом кому-
HicTiB створили «блок робп'ничо-селянсько! едностЪ). На передвиборному
мггингу в Сташслав1 виступав один з кер1вних д1яч1в л1вих профспшок
Полыщ Владислав Гомулка. Промовець критикував политику уряду
Пшсудського, його терористичш ди проти комушст1в, закликав трудящих
до едност!1. Яскраво виражений антифашистський характер мала й пер-
шотравнева демонстрация робггнишв м1ста в 1928 рощ. Власт1 кинули
загони полщи, як\ разом з буржуазно-нащоналютичними молодчиками
розганяли демонстранте. М1ж роб1тниками i полщаями сталися кри-
вав1 сутички.
А _ _ В 1927—1929 рр. КПЗУ видавала в Сташслав1 2 легальш газети
Комсомолець А. В. £вчук. -г-г -л*
1939 р 7 «Наше слово» i «Морген».
Економ1чна криза, що розпочалася в 1929 рощ, ще бшыпе загост-
рила класову боротьбу. В MicTi часто вщбувалися страйки, демонстрацп. Трудяпц
вимагали роботи, шдвищення заробггно! плати, вщкрито виступали проти фашист-
ського режиму Пшсудського. Пщ час демонстраций виголошувалися антиурядов!
лозунги, засуджувалася антирадянська кампашя польських фашист1в та ix спшь-
ник1в — украшських буржуазних нащонал1ст1в.
В процес1 революцшного руху комушсти зумши досягти едност1 дш роб1тничих
оргашзацш у масових пол1тичних виступах проти фашистсько! диктатури. В ci4Hi
1935 року в Станислав! вщбулась м1жспшкова конференщя, на якш створили комггет
единого антифашистського фронту2.
В 1937 рощ робпчаики Стан1слава провели 28 страйк1в. Шд час вистушв вони
часто захоплювали пщприемства i тримали ix у cboix руках доти, поки власники не за-
довольняли вимог страйкар1в. Поряд з економ1чною боротьбою трудяпц дедал! все
наполеглив1ше добивалися лшвщацп фашистського режиму i встановлення роб1тни-
чо-селянсько! влади.
Трудящ1 Сташслава в1рили, що вони доб’ються щастя й свободи. Руку братер-
cbKoi допомоги 1’м подала Червона Арм1я у вереснев1 дш 1939 року. 17 вересня
з шицативи колишшх члешв КПЗУ у Сташслав1 було створено революцшний комЬ
тет i загш роб1тничо*1* гвардп. Головою ревкому став Вшьгельм Столярчук (ниш
почесний громадянин мнста), а членами — Сташслав Вондар, Шимон Екштейн-
Добжанський, бвстахш Рудзинський та LHini комушсти-пщпшьники. Робггнича
гвард1я розгромила полщш. Представники польсько-пансько! адмшютрацп втекли
з м1ста. На ратупи замайор1в червоний прапор. Оскаженш1 офщери вщступаючих
польських вшськ виршили його з1рвати. Захищаючи знамено вщ пшсудчик1в, за-
гинули комсомольщ А. бвчук та Б. Гундерт. Бшя входу до ратупи, де тепер обласний
краезнавчий музей, встановлено меморгальну дошку, яка вшановуе пам’ять repoiB.
Тм’ям Августина бвчука названо одну з вулиць м1ста i середню школу № 13.
18 вересня до Сташслава вступили частини Червошн Армп. Цей день перетво-
рився на рад1сне свято для Bcix трудящих. На вулицях вщбувалися теши зустр1ч!
населения з своши визволителями. Наступного дня на po3i сучасних вулиць Радян-
CbKoi i Щорса на багатолюдному м1тингу жител1 висловили сердечну подяку Комуш-
стичнш парти i Радянському уряду за принесену волю. Про цю подио розповщае
мемор1альна дошка на одному з будиншв мюта.
Шсля визволення Сташслава було створено воеводське i м1ське тимчасов1 управ-
лшня. М1ське управлшня очолив В. Д. Чучукало, а згодом — Ю.* С. Безкровний.
Народна влада разом з частинами Червоно! Армп запровадила революцшний
порядок. На шдприемствах створювались робггнич1 комггети, яю здшснювали контроль
над виробництвом, а там, де власники шдприемств повтшали, брали до cboix рук
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 68, оп. 2, спр. 184, арк. 110—112.
2 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 2323, арк. 14, 24, 40.
66

кер1вництво фабриками й заводами. Завдяки зусиллям робшшчих комггетчв пущено
в дш два млини, др1жджовий завод, 7 цегельних завод1в1. Для лшвщацп без-
роб1ття оргашзовувались промислов1 комбшати i майстерш.
Трудове населения вперше за всю icTopiio свого м1ста взяло участь у вириненш
важливих державних справ. Таемним голосуванням воно обирало депутат1в до
Народних 36opiB Захщно! Украши. Народними посланцями вщ Сташслава
були В. Я. Столярчук, Д. М. Штундер, М. В. Ридз та iH. Виражаючи волю трудящих
MicTa, М. В. Ридз у сво!й промов1 на Зборах заявила: «Ми з вами пршхали сюди,
щоб передати волю наших виборщв, щоб сказати про 6дине бажання мшьйошв
трудящих —встановити на колшших знедолених землях Захщно! У краши, яшбули
пригноблеш панством, Радянську владу. Таке й тшьки таке може бути наше вирь*
шення, бо у нас не може бути шшого шляху, KpiM шляху з мшьйонами буд1внитв
Краши Рад»2.
Початком сощалютично! перебудови економши Micia була нацюнал1защя бан-
KiB, транспорту, промислових пщприемств. У власнишв залишились тшьки др1бш
кустарн1 заклади. Швидко вщновили роботу Bci промислов1 шдприемства.
Шсля довго! консерваци запрацював нафтопереробний завод. Тшьки протягом иер-
шого року шнування Радянсько! влади в Сташслав1 нобудовано ряд нових
пщприемств та цех1в, серед них швейну та взуттеву фабрики. 3 невеликих майстерень вир1с
завод сшьськогосподарських машин.
Вшьш вщ експлуатацп робпники включилися в сощалютичне змагання. Перед
вели машишсти Сташславського паровозного депо А. Осинчин та В. Чернобаев,
бригадир молод1жио! бригади меблево! фабрики I. Григораш, кер1вник бригади сто-
ляр1в ц1е! ж фабрики П. Хработ1в. 1х приклад наслщували робпники 1нших п1д-
приемств.
До першо! р1чниц1 возз’еднання Захщно! Украши з Украшською РСР у MicTi
працювало 45 промтоварних i 113 продуктових магазишв, 14 !далень3.
Населения MicTa користувалося безплатною медичною допомогою. Уже 1939 року
в Стан1слав1 вщкрили м1ську пол1кл1н1ку з 8 вщдшами, де працювало 28 чоловш
медичного персоналу, i обласний протитуберкульозний диспансер. За piK шсля
визволення населения обслуговували 14 лшарських установ, будинок трудно! дитини,
7 амбулаторш, 5 медпуштв на шдприемствах, м1ська саштарна станц1я. При Bcix
школах працювали штатн1 лшарь
До возз’еднання школи м1ста охоплювали навчанням лише 60 проц. д1тей. За
Радянсько! влади Bci д1ти трудящих с1ли за шк1льн1 парти, навчання велося рщною
мовою. Тимчасове м1ське управл1ння вщрядило i3 Сташслава на роботу в села noBi-
ту 120 вчител1в, що ранние були безроб1тними до 10 i бшыие poKiB4. MicbKi школи не-
забаром були реорган1зован1 вщиовщно до дшчо! в Радянському Союз1 системи
народно! освгги. I вже на початку 1940/41 навчального року в MicTi працювало 28 шкш.
Народн1 маси д1стали широк1
МОЖЛИВОСТ1 ДЛЯ РОЗВИТКУ уКра!нСЬК01 м1тинг у Стан1слав1, присвячений виборам до Народних 36opiB Зах1д-
культури Й мистецтва. До НОВОСТВО- но? УкраТни. 1939 р.
реного Державного украшського
драматичного театру iM. I. Франка
прийшли артисти, яш paHime ман-
дрували по селах i MiCTax, зазнаючи
1 Газ. «Радянська Украша» (CTani-
слав), 12 листопада 1939 р.
2 Газ. «ЕИльна Украша», 29 жовтня
1939 р.
3 Газ. «Радянська Укра'ша», 6 ве-
ресня 1940 р.
4 Газ. «Радянська Украша», 20
жовтня 1939 р.
67 5*

неймов1рних злидшв. Тут розгорнули творчу д1ялыпсть вщом1 на захщноукра!н-
ських землях артисти 1ван Когутяк, Ярема Стадник, Мар1я Ншольська та iH. Колек-
тив уперше показав на сво!й сцеш п’еси радянських драматурпв: «Платон Кречет»
О. 	Корншчука, «Любов Ярова» К. Треньова.
У Сташслав! над створенням фшьму «Визволення» працював видатний д1яч
радянського мистецтва О. П. Довженко. 1940 року цей фшьм з’явився на екранах
i демонструвався по Bcix кшотеатрах облает!1.
Важливим осередком музично! культури мшта i всього Прикарпаття стала
державна фшармошя. При нш працював симсЬошчний оркестр та Гуцульський ансамбль
nicHi й танцю. Понад 500 д1тей i дорослих здобували музичну осв1ту в 2 музичних
школах та середньому музичному училипц. В MicTi працювали 5 кшотеатр1в,
будинки культури, клуби, де розвивалася художня самод1яльшсть трудящих.
Так у багатонацюнальнш ciM*! радянських народ1в населения Стаяюлава теля
в1ков1чного пригноблення розправляло сво! плеч1, набирало сил, будувало нове
життя. Але напад фашист1в на Радянський Союз став на перешкод1 далыпого
розвитку.
На св1танку 22 червня 1941 року шмецька ав1ащя бомбила Сташслав. Зешт-
ники Червоно! Армп зустрши ворога вогнем сво!х батарей. Во!ни шдроздшу
лейтенанта О. О. Муравйова збили два ворож1 л1таки i взяли в полон шмецьких шлот1в.
Протягом наступних семи дшв повггряно! оборони мюта вони ще збили 5 лггашв.
За бойов1 дп О.О. Муравйов був удостоений свое! першо! урядово! нагороди — ордена
Червоно! 31рки. Ордени й медал1 одержали старший сержант 1. Кузьменко,
ефрейтор П. Малоног та mini бшщ батаре!2.
2 липня 1941 року фашистсьш вшська захопили Сташслав. Користуючись по-
слугами укра!нських буржуазних нащонал1ст1в, rmiepiBqi розпочали MacoBi роз-
прави над радянськими людьми. Тшьки за один день, 3 серпня 1941 року, вони роз-
стршяли 600 вчител1в, шженер1в, лшар1в, юрштв та шших иредставник1в радянсько!
штел1генц’[!3.
На швденно-захщнш околищ Сташслава загарбники створили гетто, куди
почали зганяти еврейське населения мюта. 12 жовтня вони по-зв1рячому закатували
тут 12 тис. чоловш. У грудш цього року riraepiBCbKi кати вщкрили ще один Ta6ip
смерт‘1 на Бельведерськш вулищ, де знищували щоденно по 100—150 радянських
людей. За три роки окупацп фашисти та !х пособники замордували в кат1внях
м1ста понад 127 тис. чоловш мирного населения та вшськовополонених. Кривав1
розстрши суироводжувалися жахливим знущанням. Десятки тисяч чоловш1в,
ж1нок, дггей були спалеш або закопаш живцем. Загарбники насильно вивезли
з м1ста до Шмеччини 17,6 тис. чоловш, переважно юнак1в i д1вчат4.
Bci державш шдириемства Mi-
ста були оголошеш н1мецькою
Учасники художньоТ самод1яльносп Стажславського учительського влаСШСТЮ. Окупанти захоПИЛИ
жституту разом з викладачами. 1940 р. • ^
7 7 ^ г кращ1 будинки, створювали для
себе окрем1 магазини, кафе, кшо-
театри тощо. Бшышсть навчаль-
них заклад1в не працювала. В MicTi
лютував голод. За найменше по-
1 М. К у б и к. Здрастуй,
Прикарпаття. Пупвник. Ужгород, 1965,
стор. 11.
2 Газ. «Красная звезда», 20
листопада 1968 р.
3 Гвано-Фрашивський облдержар*
xiB, ф. P-98, оп. 1, спр. 2, арк. 10.
4 Там же, арк. 10,12.
68

рушения розпоряджень окупацшних властей жите-
л1в розстрииовали без суду.
3 окупантами активно сшвробтшчали украш-
CbKi буржуазш нацюналюти. Вони створили в MicTi
т. зв. тимчасову управу, служили полщаями, допо-
магали загарбникам насильно вивозити радянських
людей на каторжш роботи.
Трудящ! Сташслава чинили окупантам onip.
Оргашзаторами антифашистсько! боротьби були ко-
мушсти.
Протягом 1942—1943 рр. у Сташслав1 д1яла
шдшльна група пщ кер1вництвом робггника шшрза-
воду М. П. Чередарчука. Вона шдтримувала зв’язок
i3 льв1вською партизанською оргашзащею «Народна
гвард1я» iMeHi 1вана Франка. До ii складу входили
робггники Д. П. Порохняк, I.M. Дупляк, I. Д. Дов-
буш. Кожен з них створював ще групи, через як\
проводилась робота. Квартира Чередарчука вико-
ристовувалась для перебування i зустр1чей зв’язшв-
щв з Варшави i Львова. Сюди доставляли антифа-
шистську лп*ературу, яку розиовсюджували шдпшь-
ники серед м1ського населения1.
Час визволення наближався. В шч на 31 березня
1944 року во*1*ни Чортк1всько1 гвардшсько!* танково!
бригади пщ командуванням полковника В. М.
Горелова шдшшли до околиць Сташслава i зав’язали 6oi
з противником. Зламавши onip г1тлер1вщв, першими
в центр м1ста ув1рвалися танки Героя Радянського
Союзу гварда старшого лейтенанта Д. I. Слрика та Б!ля пам'ятника радянським воТнам, що загинули
гварди лейтенанта Ю. Верьовкша. ^fl69 чрас визволення Стажслава В1д фашислв.
Виняткову хоробр1Сть проявили ташйсти ба-
тальйону майора М. Й. Гавришка. Прорвавшись в один з райошв укршленого
Сташслава, вони визволили велику групу ув’язнених с1мей BoiHiB Червоно! Армп.
Всю Н1Ч у MicTi не вщухав запеклий бш. До ранку г1тлер1вське командування
посшшно перекинуло до Стан1слава св1ж1 танков! й артилер1йськ1 частини. Пщ
натиском иереважаючих сил ворога радянсыа в1йська змушен1 були в1д1йти вщ
м1ста й зайняти оборону2.
В липн! 1944 року вгйська 1-го Укра1НСького фронту иерейшли в р1шучий наступ
на Льв1вському напрям1. В результат! усшшних д1й були створеш сприятлшн перед-
умови для визволення Сташслава. У боях за м!сто брали участь воши 1-i армп пщ
командуванням генерала А. А. Гречка. До 26 липня ш вдалося перер1зати Bci кому-
ншацп ворога, i фашистське угруповання, що обороняло м1сто, позбулося шлях1В
вщходу. Тим часом частини полковник1в I. Герасимова та М. Новожилова перехо-
пили bci шляхи на Сташслав.
Вранщ 27 липня 161-а Червонопрапорна ордена Богдана Хмельницького CTpi-
лецька див1з'1я, яка иот1м була названа «Сташславською», розгорнула активн1 бойов1
да. В иершому ешелон! див1за наступав полк пщ командуванням Героя Радянського
Союзу полковника В. М. Федотова (згодом почесного громадянина MicTa). Ворог не
витримав атак радянських вшськ i хаотично вщступив. Цього ж дня столиця нашо!*
Батьк1вщини Москва салютувала вшськам, що визволили Сташслав, двадцятьма
артилер1йськими залпами i3 224 гармат. 26 з’еднанням i частинам, що вщзначились
1 Газ. «Прикарпатська правда», 18 листопада 1964 р.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 367, арк. 262—263.
69

в боях, присвоено назву «Сташславських», 9 частин нагороджено орденами
Червоного Прапора, 6 — орденами Червоно! 31рки.
Жител1 1вано-Франтвська свято шанують пам’ять во!шв-визволител1в. Kpanji
вулищ м1ста названо 1менами Героя Радянського Союзу старшого сержанта I. К.
Серикова, майора В. П. Цимбалюка, каштана П. П. Дадугша, лейтенанта медично!
служен и Катерини Матросово! та iH. У зелеш иотопае братська могила геро!в, що загинули
в боях за визволення мюта.
Шд час тимчасово! окупацп фашисти зруйнували майже Bci пщприемства мюта,
пограбували устаткування, сировину, матер1али. Особливо великих пошкоджень
зазнали паровозоремонтний, др1жджовий, машинобудгвний заводи, меблева фабрика,
зал1зничний транспорт, комунальне господарство. Окупанти вивезли до Шмеччини
устаткування електростанци, залишивши м1сто без св1тла i води, майно й обладнання
шкш, лшарень, б1блютек, спалили учительський 1нститут. Вони зруйнували 2 тисяч1
житлових будинтв, що становило бшыпе чверт1 м1ського житлового фонду1.
Шсля вигнання окупанпв зразу було вщновлено д1яльшсть м1ського ком1тету
КП(б)У та виконкому м1сько! Ради депутат1в трудящих. Вони оргашзовували
населения на вщбудову економ1ки мнуга, налагоджували роботу культурно-осв1тн1х за-
клад1в.
Вщродження Сташслава стало справою чест1 кожного громадянина. Наслщуючи
почин трудящих Киева й Леншграда, жител1 м1ста виходили на суботники, енергшно
працювали, докладаючи BCix зусиль, щоб швидше лшвщувати тяжк1 наслщки в1йни.
Найперше зосереджували увагу на вщновленш транспорту. 19 серпня 1944 року стан-
щя Статслав прийияла перший ио!зд з вантажем для фронту2. Незабаром вщбудовано
паровозоремонтний завод.
Братню допомогу трудящим Сташслава подавали колективи багатьох мют нашо!
краши. Ливарники Свердловського паровозоремонтного заводу передали прикар-
патцям свш досвщ безперервного розливу металу. Роб1тники Борисоглебська Воро-
незько! област1 дали свш зразок виготовлення глиномшалки. За методом виробнич-
ник1в MiCTa Улан-Уде сташславсью паровозоремонтники вировадили у своему
новому ливарному цеху вщливку гальмових колодок.
На вщбудову Сташславського машинобуд1вного заводу пршжджали фах1вщ
з РРФСР та шших союзних республш. Пщшмаючи з ру!н корпуси й цехи, робггники
водночас ремонтували й виготовляли запасш частини для бойових машин фронту3.
Кожний передовий виробничник щомюячно давав стшьки продукци, скшьки рашше
и випускали п’ять робггншив.
В обласному центрi вщроджувались ищприемства легко!, харчово!, деревооброб-
но! промисловост1, налагоджувалось виробництво буд1вельних матер1ал1в. У nepnii
дпсящ шсля визволення м1ста вщновилась робота на швейнш i ватно-ватиннш
фабриках, шюряному заводь
М1ська Рада иодбала про створення нормальних умов життя для населения. Ще
до закшчення вшни вщновили роботу Bci медичш заклади. Вщбудовувалися житлов1
будинки, упорядковувалися дороги, парки, проводилась канал1защя, вщкривалися
магазини, !дальш4.
3 1 вересня 1944 року у 18 школах почалося навчання. Працювали учительський
шститут i педагопчне училище. Через piK у Сташслав1 розгорнув роботу другий
вищий навчальний заклад — медичний шститут. Викладати сюди пршхали вче-
И] багатьох MicT кра!ни. Кадри фах1вщв готували також спещальш середш нав-
чальш заклади — фельдшерсько-акушерська школа, техншум ф1зично! культури
та музичне училище. Вщновили свою д1яльшсть театри, клуби, аматорсью гуртки.
1945 року в Сташслав1 вщбулися дв\ обласш ол1мшади художньо! самод!яльность
1 1вано-Фрашйвський облдержарх1в, ф. Р-1289, оп. 1, спр. 6, арк. 1.
2 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1, арк. 2.
3 Радянське Прикарпаття (1939—1959). Документи й матер!али, стор. 161.
4 [вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1289, оп. 1, спр. 6, арк. 1—2.
70

Налагоджувати культурно-
ocBiraio роботу в Сташслав1 допо-
магали творч1 колективи багатьох
MicT республши. Артисти Золоч1в-
ського пересувного театру (Хар-
KiBCbKa область) пршжджали до-
помогти вщновити роботу театру
iM. I. Я. Франка. Для поповнення
масових б1блютек, пограбованих
фашистськими загарбниками,
з Харкова нрибув вагон книг. Оде-
ський ушверситет iM. I. I.
Мечникова подарував учительському
шституту 3250 том1в потр1бно! для
навчання студенпв л1тератури.
Вщбудовою i далыпим розвит-
ком м1ста керувала партшна орга-
шзащя. У ШСЛЯВОбННИЙ час вона Д^легац!я трудящих Новгородсько! облает! в Стан,слав,.
поетшно змщнювалась i зростала.
На 25 с1чня 1950 року в Сташслав1 було вже 146 партшних оргашзацш, як1 об’ед-
нували 2745 KOMyHicTiB1.
MicbKa партшна оргашзащя шклувалася i про вщбудову села. В 1948 рощ для
полшшення масово-пол1тично! роботи у сшьсьт райони вшжджало 1340 актив1ст1в,
з них 240 комун1ст1в. Там вони безпосередньо брали участь у колектив1заца
сшьського господарства. В 1950 рощ 54 партшш оргашзаци шдприемств, навчальних
та культурно-оевггшх заклад1в м1ста взяли шефство над колгоспами. Трущвникам
села шефи допомагали налагоджувати колгоспне виробництво, створювати б1блютеки,
червош кутки, обладнувати клуби.
Шд кер!вництвом MicbKoi партшно! оргашзаца виробнич1 колективи розгортали
сощал1стичне змагання за дострокове виконання четверто!’ п’ятир1чки. Уже в 1948 ро-
щ 144 передов1 виробничники виконали свш п’ятир1чний план i працювали в раху-
нок 1951 року. Роб1тники м1ста активно боролися за режим економа i зниження co6i-
вартост1 продукца. Дороговказом !м послужив передовий доевщ вщомих новатор1в
краши — JI. Корабельниково!, М. Росшського, Ф. Кузнецова та iH. На ватно-
ватиннш фабрищ за шацативою секретаря партшно! оргашзаца В. М. Верещака
у Bcix цехах були створен1 KOMicii для виявлення BHyrpiinHix резерв1в i запроваджен-
ня у виробництво найпередов]ших форм оргашзаца прац1 за методом московського
шженера Ф. Ковальова. Вщ реал1заца пропозицш В. Верещака у два рази зросла
продуктившеть верстата, що виробляе ватин.Начальник складального цеху машино-
буд1вного заводу В. Ф. Пщгорний, ч1тко плануючи роботу i ращонально використо-
вуючи устаткування, добився виконання завдання на 120—130 проц. Комушст,
ударник цього ж шдприемства В. П. Сутуленко щодня виробляв по три норми2.
На кшець третього року п’ятир1чки промисловг пщприемства Сташслава досяг-
ли довоенного plbhh випуску валово! продукца, а в 1950 рощ вони збшыпили !!
майже в 3,6 раза проти 1945 року.
В ход1 шдустр1ал1заца м1ста один за одним зводились нов1 корпуси електростан-
ца, взуттево! фабрики, хл1бокомбшату та шших шдприемств, зростав роб1тничий
клас. Промислов1 кадри формувалися переважно з сшьсько! молодь Для нового
поповнення оргашзовувалось професшно-техшчне навчання, юнакам i д1вчатам пере-
давався доевщ кращих виробничнишв. Особливо добре готували квал1фшоваш кадри
на трикотажнш фабрищ, ппиряному та паровозоремонтному заводах.
1 1вано-Франтвськнй облпартарх1в, ф. 2, оп. 3, спр. 1-а, арк. 11—12.
2 Радянське Прикарпаття (1939—1959). Документи й матер!али, стор. 250—251.

Трудовими подвигами жител1 Ста-
ншлава прославляли свое рщне м1сто.
Про ix звитяжиу працю натхиеиио
писав видатний украшський поет В. М. Со-
сюра, вщвщавши в 1950 роц! обласний
центр Прикарпаття.
Слави стан — Сташслав, це тебе
дзвш курант1в кремл!вських вггае,
небо кшвське голубе
в сяйв1 сонця тебе обшмае,
ти у пращ прославив себе...1
3 новими виробничими можливос-
тями трудяшД м1ста приступили до
здшснення п’ято! п’ятир1чки. На пщ-
приемствах уже були квал1фшоваш
Канадсью туристи бтя мкького озера. 1961 р. кадри, досконала технша, що значно
прискорило темпи роботи. Р1зко зросла
продуктиви1сть пращ, полшшилась якють продукца. Багато бригад випускали
продукщю тшьки вщмшно! якость
На честь 300-р1ччя возз’еднання Украши з Pocieio виробнич1 колективи Сташ-
слава й Дрогобича уклали догов1р на сощал1стичне змагання. Провщне мшце в цьому
змаганш nociB колектив паровозоремонтного заводу. 3 випередженням графша
працювали також пнаряно-взуттевий комбшат, иаровозне депо та iHnri нщириемства.
ТрупДвники м1ста до 15 листопада 1955 року виконали програму п’ятир1чного плану.
За щ роки випуск продукца збшыпився у 2,2 раза, а виробництво електроенерга
у пор1внянн1 з 1945 роком зросло майже в 39 раз1в.
ТрудяшД обласного центру були ш1щаторами змагання з м1стами Новгородом,
Чершвцями, Дрогобичем i Коломиею. Багато робггнишв та шженерно-техшчних ира-
щвншав стали винахщниками i рац1онал1заторами. Тшьки в 1956—1957 рр. вони
подали близько 1,5 тис. цшних рацюнал1заторських иропозицш, бшыпу частину яких
впроваджено на шдприемствах.
У трудових буднях м1ських пщприемств важливу роль вщ1гравали комсомольца
Понад 2 тисяч1 юнак1в i д1вчат працювали на виробництв1, були шшДаторами нових
починань. 56 комсомольсько-молод1жних бригад м1ста змагалися М1Ж собою за висок1
виробнич1 показники. На заклик Комушстично! парта багато молодих ентузхаст1в
Прикарпаття в 1957 рощ вшжджали на новобудови Донбасу. На честь 40-pi4Horo ювЬ-
лею Радянсько! влади вони достроково завершили буаДвництво шахти «Станшлав-
ська-комсомо льська».
Поряд з розвитком промислового виробництва розгорталося спорудження жит-
лових будиншв i культурно-осв1тн1х заклад1в. Цю роботу здшснювали 5 буд1вельних
оргашзацш. Лише за nepini дв1 шслявоенш п’ятир1чки жител1 одержали понад
115 тис. кв. метр1в житлово! плошД. У MicTi звели Будинок культури товариства глу-
хошмих, нове прим1щення для школи № 12.
М1сто зростало, збшыпувалось населения. Але юнуюча с1тка водопостачання не
забезпечувала зростаючих потреб жител1в. Було вир1шено провести нову канал1за-
щю i спорудити центральний газопровщ. На цш1 кшометри розтягнулися буд1вельш
дшянки на вулицях м1ста. Незважаючи на непогоду,— дощ, хуртовину — риття
канав i прокладання труб не припинялося. На початок 1958 року було введено в дао
першу чергу водопроводу. До кшця того ж року мешканщ 1500 квартир одержали
для опалення природний газ.
1 Газ. «Прикарпатська правда», 9 квтш 1950 р.
72

Вулиця Щорса в 1вано-Франк1вську. 1966 р.

Будинок обласних оргажзацш в
1вано-Франювську. 1968 р.
Центральний поштамт в 1вано
Франк!вську. 1969 р.
Вклейка надрукована на Харк)всьмй
друкоофсетшй фабриц!

Методом народно! будови населения м1ста бшя Парку культури i вщпочинку
iM. Т. Г. Шевченка спорудило штучне озеро площею 40 гектар1в. Робота йшла зла-
годжено. В окрем1 вихщш дш на суботники виходили тисяч1 юнашв i д1вчат. Кожному
хотшося внести свою частку в спорудження й обладнання чар1вного куточка для в щ-
починку. Озеро стало снравжньою окрасою м1ста. Влггку тут купаються, катаються
на човнах, а взимку водоймище перетворювться на каток. Для любител1в спорту побу-
довано також стадшн. Щороку м1сто озеленюеться, прикрашаеться квггами.
Величш накреслення семир1чного плану для трудящих Сташслава — бойова
програма ix трудово! д1яльность На шдприемствах зростала актившсть виробнич-
ншав, ширилося змагання за звання колектив1в комушстично! пращ. Цей патрю-
тичний почин нершою пщхопила комсомольсько-молод1жна бригада
паровозоремонтного заводу, яку очолював 1ван Лось. На трикотажнш фабрищ у це змагання
включилася комсомольсько-молод1жна бригада Ра!си Никифорово!*. Бюро Сташс-
лавського обкому нартп схвалило шщативу молод1 й закликало робтшшв, служ-
бовщв, шженерно-техшчних пращвнишв шдтримати цей рух i докласти Bcix зусиль,
щоб ycniniHo виконати семир1чку.
До вщкриття XVI MicbKoi партшно! конференщ! (грудень 1959 р.) на
пщприемствах та будовах виросла численна арм1я новатор1в. Близько 3000 роб1тник1в иере-
виконували норми виробггку й працювали в рахуиок наступних рок1в. У 1961 рощ
понад 6 тисяч иередовишв виробництва удосто!лись почесного звання ударникib
комушстично! пращ.
За пщсумками сощал1стичного змагання 1961 року ранениям обкому КП У краши
i виконкому обласно! Ради депутате трудящих на обласну Дошку пошани занесено
14 кращих виробничнишв м1ста. Серед них: Герой Сощалктично! Пращ ткаля бавов-
няно! фабрики Р. П. Буренко, заслужений буд1вельник республши I. С. Сулима, ке-
р1вники бригад комушстично! пращ авторемонтного заводу С. А. Дейкалюк та
паровозоремонтного заводу П. П. Морухш.
Восени 1962 року м1сто вщзначало свш трьохсотр1чний ювшей. Висловлюючи
волю трудящих облает^ Презид1я Верховно! Ради
Украшсько! РСР 9 листопада 1962 року перейме-
нувала Сташслав на 1вано-Фрашивськ. 3 ще! нагоди Mi-гинг трудящих, присвячений 300-р1ччю Стаж-
вщбулась об’еднана юв шейна сес1я обласно! та Mi- слав°- 1962 Р-
сько! Рад депутат1в трудящих. Населения м1ста
з рад1стю зустршо урядову постанову. Вщ iMeHi
колектив1в нромислових пщприемств кер!вник
бригади комун1стично! пращ приладобуд1вного
заводу М. А. Гулш на м1тингу заявив: «Ми иишаемось
тим, що micto наше вщниш носитиме 1м’я великого
украшського письменника-револющонера. MicTO
переживав свою буйно кв1тучу молодеть, яку дали
йому Hami po6iTHH4i руки»1.
Не пepeлiчити Bcix ycnixiB 1вано-фрашивщв,
ят натхненною працею вносили свш вклад у
розвиток економши MicTa. В роки семир1чки широкого
розмаху набрав рух бригад i ударнишв
комушстично! пращ. За це право на початку 1965 року змага-
лося 54 шдприемства, 270 цеххв i 112 бригад, у яких
працювало понад 32 тис. po6iTHHKiB, шженерно-тех-
Hi4HHx пращвнишв та службовщв. Почесне звання
члена колективу та ударника комушстично! пращ
було присвоено 9148 робшшкам.
1 Газ. «Прикарпатська правда», И листопада 1962 р.
73

За роки семир1чки на фабриках i заводах
розвивалася творча думка виробничнишв. Но-
ватори всшяко сприяли прискоренню техшч-
ного прогресу. За 6 рок1в семир1чки реал1зовано
6200 рац1онал1заторських пропозицш, що дало
держав! 3 млн. крб. економа. На
паровозоремонтному i приладобуд1вному заводах, шюряно-
взуттевому i спиртогоршчаному комбшатах
кожний п’ятий роб1тник був рацюнал!затором.
У процесс трудово! д1яльност1 на пщприем-
ствах виховалося багато чудових людей —
справжшх маяюв буд1вництва комушзму. Тру-
Герой Соц!алктичноТ Прац1 Р. П. Буренко в цеху три- ДяшД м1ста пишаються кадровим слюсарем при-
котажноТ фабрики. 1вано-Франк1вськ. 1968 р. ладобупдвного заводу В. Г. Креховецьким. На
цьому шдприемств! вш працюе з 1921 року,
коли тут була ще нашвкустарна майстерня з кшькома десятками роб1тник1в.
Головне в його робот1 — постшш творч1 пошуки. BiH активний рацюнал1затор,
у 1957 роц1 працював уже в рахунок 1960 року. Досвщченому виробничнику
i його бригад! комушстично! пращ доручали виконувати одну з складних операцш
виготовлення глибинних манометр1в. Понад 70 робггнишв — це учш В. Г. Крехо-
вецького, а серед них передов! слюсар1 В. Д. Дем’янюк, Ф. 6. Яблонський, В. М. Гор-
баль та iH. Ветеран пращ вщзначений орденом Ленша, десятками подяк, грамот,*
премш та iHmnx нагород. BiH перший у колектив1 удостоений звання почесного ма-
шинобуд!вника республ!ки.
На меблевому комбшат! добре працюе бригада комушстично! прац! столового
цеху, яку очолював М. В. Духович. Члени бригади мають не тшьки висок! виробнич!
показники, але й удосконалюють свою квал!фшацда в школах передового досвщу, a ii
кер!вник зашнчив Чершвецький ун!верситет i зараз працюе головою заводського
комггету профспшки. До почесних члешв бригади зарахований льотчик-космонавт,
Герой Радянського Союзу П. Р. Попович. Новатори зустр!чалися з космонавтом у Мо-
CKBi i встановили з ним зв’язок. Напередодш Леншського ювшею мебляр! передали
йому сувешр—портрет 1лл!ча, виконаний на дерев! умшьцями пщприемства. В свою
чергу, П. Р. Попович подарував прикарпатцям кольорове фото з надписом: «Мо!м
друзям-мебельникам Прикарпатського меблевого комбшату найкращ1 побажання»1.
Творча праця !вано-франк!вщв зм!нювала промислове обличчя MicTa. Лише за
семир!чку обсяг валово! продукца 3pic бшьш як у 2 рази. За цей час здшснено тех-
н!чну реконструкцш на багатьох шдприемствах. За 1959—1961 рр. на фабриках i
заводах м!ста встановлено 1700 одиниць нового устаткування, 330 модершзованого,
обладнано 30 нашвавтоматичних i потокових лшш.
Л!топис трудових звершень семир!чки поповнився промисловими новобудовами.
В MicTi виросли шинноремонтний i цементний заводи, меблева фабрика, друкарня та
iHini пщприемства, обладнаш нов1тньою техн!кою.
Зросла i чисельшсть роб!тник!в та !нженерно-техн!чних прац!вник!в. У 1967 рощ
ix було 35 тис. чоловш. Сталися суттев1 зрушення в галузевш структур! промисло-
воет!. Виникли, власне, нов! галуз! — мaшинoбyдiвнa, xiMi4Ha, деревообробна,
буд1вельних матер!ал!в та iH. На частку цих галузей наприкшщ семир!чки припадало
близько одше!* третини промислово!’ продукца мюта. Вона завоювала визнання не
тшьки в нашш KpaiHi, а й за ii межами. Вироби приладобуд!вного заводу — газов!
л!чильники, глибинш манометри — експортуються у 24 краши Африки, Аза, Латин-
CbKoi Америки i Захщно*! бвропи. За роки семир!чки завод ocboib 22 види нових при-
лад!в i збшыпив випуск продукца в 6,4 раза. Ниш зводяться корпуси одного з най-
бiльшиx пщприемств MicTa — заводу буд1вельно!' арматури.
1 Газ. «Прикарпатська правда», 12 kbIthh 1970 р.
74

Великим попитом трудящих краши користуються вироби меблевих пщприемств,
яких за piK виготовляеться стшьки, що ними можна обставити понад 11 тис. квартир.
Мебл1 не раз експонувалися на реснублшанських i всесоюзних виставках, а в 1968 ро-
щ одержали хорошу оцшку на М1жнародному ярмарку в Лейпщгу. Добру славу мае
i продукщя 1вано-Франк1всько! трикотажно! та швейно! фабрик, шк1ряно-взутте-
вого комбшату. Понад 100 найменувань вироб1в виготовляе кондитерська фабрика.
Р1зномаштну иродукцш випускають хл1бокомбшат i цехи мшькхарчокомбшату.
Енергшно працювали 1вано-фрашивщ в ювшейному 1967 рощ. На честь 50-р1ччя
Великого Жовтня розгорнулося сощалютичне змагання пщ дев1зом «ювшейному ро-
КУ — УДарну працю!». Трудягщ м1ста внесли до ювшейного фонду Прикарпаття понад
800 тис. крб. наднланових прибутшв. За висок1 показники колективу приладобуд1в-
ного заводу вручено пам’ятний Червоний прапор ЦК КП Украши, Президп
Верховно! Ради УРСР, Ради MiHicTpiB Украшсько! РСР та Укрпрофради. Колективи спир-
тогоршчаного комбшату, водоканалу, приладобуд1вного заводу, дорожнього
ресторану удостоено пам’ятних Червоних npanopiB 1вано-Фрашивського обкому КП
Украши, облвикоикому та обласно! Ради профспшок. Звання iMem 50-р1ччя Велико!
Жовтнево! сощалютично! революци присвоено колективу Прикарпатського мебле-
вого комбшату, де тривалий час директором працюе кавалер ордена Ленша I. П. Щер-
банович. Це шдприемство вщзначаеться не тшьки високими виробничими иоказни-
ками, але й зразковим художньо-естетичним оформлениям цех1в i подв1р’я.
KpiM меблевого комбшату, вз1рцем високо! орган1зацп став i нриладобуд1вний
завод. Вказаш п1дприемства першими в MicTi почали працювати за новою системою
планування та економ1чного стимулювання. В 1970 рощ цю систему запровадили вже
35 пщприемств, що виробляли понад 80 проц. Bciei промислово! продукцп м1ста.
На вщзначення 100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша 8 тис. передовитв Micia
нагороджено ювшейними медалями «За доблесну працю». Колективу фабрики худож-
Hix вироб1в iM. Рози Люксембург вручено Леншську ювшейну грамоту ЦК КПРС,
Президп Верховно! Ради СРСР, Ради MiHicTpiB СРСР i ВЦРПС. Труд1вники фабрики
е авторами чудових вишивок, що прикрашають одяг i побутов1 речь Ц1е! високо!
нагороди удостоений також колектив 1вано-Франк1вського вщдшку зал1знищ.
Широкого розмаху набрало i житлове буд1вництво. Воно зд1йснюеться за единим
генеральним планом, переважно на великих масивах. У райош зал1знично! станцп
з’явилися нов i вулиц1 — KipoBa, Нах1мова, Орджошкщзе, Комунютична, Косм1ч-
на, Молод1жна. Тут зведено понад 100 добре упорядкованих будинтв зал1зничник1в.
На мющ пустиря виросла вулиця Московська, де споруджено 28 багатоповерхових
будшиав. Карта м1ста збагатилась П1вденним i Швшчним бульварами. На !х
просторах знялися багатоповерхов1 бу-
д1вл1 сучасного стилю. Житлов1 ма-
СИВИ розкинулись на вулицях Куй- В одному 3 uexiB 1вано-Франк1вського приладобуд1вного заводу,
бишева, Набережн1й. У швшчно- 1969 Р-
схщному район1, де зливаються русла
р1чок, що омивають м1сто, иередба-
чено створити житловий масив з
населениям понад 40 тис. чоловш.
Поряд i3 забудовою нових райо-
н1в розгортаеться реконструкщя
старого центру м1ста. На Радянськш
вулиц1 зводиться восьмиповерхове
прим1щення готелю. Тут розташуеть-
ся музично-драматичний театр на
950 м]сць. Вулищо прикрашають но-
вий будинок художника, прим1щення
к1нотеатру «Космос», житлов1 та ад-
м1н1стративн1 будинки.
75

Водночас полшшуеться комунальне господарство. За
шслявоенш роки завершено повну газифшащю мюта.
Щороку здшснюються велию роботи щодо благоустрою
майдашв, вулиць i сквер1в. Закладено hobi парки на берез1
р1чки Бистрищ-Солотвинсько! i бшя селища залгзничншав.
1вано-Франшвськ — великий зал1зничний вузол.
Поруч зал1знично*1 станцп розмютився автобусний
вокзал. Звщси щодня вирушають автомашини бшып як по
100 маршрутах. Населения користуеться послугами
таксомоторного парку.
В 1962 рощ став до ладу новий аеровокзал. Повггря-
ними трасами 1ван0-франк1вськ сполучений з Москвою,
Киевом, Львовом, Одесою, Симферополем та багатьма
районами область
MicTo забезпечене необхщними засобами зв’язку.
Недавно закшчено буд’шництво нового 9-поверхового при-
мщення пошти й телеграфу. 3 р1зними центрами краши
1вано-Фрашивськ з’еднаний 536 телефонными каналами*
мае автоматичну м1жм1ську телефонну станщю i фототе-
леграфний зв’язок з Москвою, Киевом та шшими мю-
тами. Тут працюють 33 тис. радюточок i 32 400 телев1зо-
_ , piB. Завдяки спорудженню ретранслятора 1вано-франшвщ
мають змогу W»™»» “Wi 31 Л“°“. Черн1ВЦ|В,
Киева, Москви.
Для задоволення зростаючих потреб населения в товарах масового споживання
створено мережу шдприемств торпвл1 i громадського харчування. До початку
1970 року в MicTi працювало 243 продовольч1 i промтоварш магазини.
Надшно охороняеться здоров’я населения. В MicTi дшть 26 лшарень i диспан-
cepiB, пологовий будинок, станщя переливания кров‘1 з гематолопчним вщдшенням,
жшоча й дитяча консультаца, 21 медичний пункт. Для стащонарного лшування
трудящих у лшарнях е 2640 л1жок. На великих шдприемствах працюють лшарсью
або фельдшерсьш пункти. Роб1тники паровозоремонтного заводу вщпочивають i на-
бирають сил у заводському профшактора. На захист1 здоров’я трудящих стоять
820 лшар1в i 2002 середш медичш пращвники. У двобо! з смертю часто перемагають
xipyprn —.професори В. Ф. Сенютович, М. Й. Романяк, кандидата медичних наук
Д. А. Чумак, I. I. Кулевник. Авторитетом серед жител1в користуються заслужен!
лшар1 УРСР 6. Ф. Волошина, П. А. Козельський, М. В. Рождественський, лшар1
К. I. Артамошшна, Т. I. Л1тенко та iHini.
Не забувають в 1вано-Фрашивську i про наймолодших громадян. Для малят до-
шкшьного в1ку вщкрито 38 садшв i ясел. Сотш д1тей щороку вщпочивають в чудово
обладнаних таборах Яремч1, Микуличина та шших мальовничих мюцях Прикарпаття.
Люблять 1вано-франшвщ ф1зкультуру й спорт. До 1970 року в MicTi п'щготовле-
но 52 майстри спорту i 8295 спортсмешв-розряднишв. Популяршстю користуеться
футбольна команда «Спартак». У 5 спортивних товариствах об’еднуеться 32,5 тис.
ф1зкультурнишв i спортсмешв. 6 ще 3 дитяч1 спортивш школи, в яких навчаються
понад 1600 учшв.
1вано-Франк1вськ став важливим центром освгги, науки i культури. Ранапетутне
було жодного вищого навчального закладу, тепер е педагопчний, медичний шститути
та шститут нафти й газу. За 1946—1970 рр. вони пщготовили 11 257 учител1в, 4758 лЬ
KapiB i 3127 шженер1в. У вузах мюта навчаеться понад 13 тис. студешчв. Це у три
рази бшыпе, шж було в Захщнш Укра!ш за час1в буржуазно-помщицько! Полыць
Учительсьш кадри на Прикарпатп готуе педагопчний шститут. Для студент1в
його чотирьох факультепв добре обладнаш лаборатора, кабшети, б1блютека. У вуз1
викладали таю вчеш, як мовознавець Б. В. Кобилянський, icTopnK М. М. Кравець,
76

професори Й. Д. Ремезовський, К. I. Швецов, П. Т. Рущенко та ш. Тепер виклада-
цьку роботу ведуть чимало вихованщв шституту. На 18 кафедрах працюе 178 виклада-
ч1в, в т. ч. 63 доценти й кандидати наук. Науковщ вузу дослщжують pi3Hi проблеми
сощально-економ1чного, иолпичного i л1тературного розвитку Украши та
Прикарпаття, розробляють методику навчання i виховання учшв.
Визначним навчальним закладом е також 1вано-Франшвський державний
медичний шститут. Його випускники працюють лшарями не тшьки на Прикар-
narri, але й у шших республшах нашо! краши. На 36 кафедрах, в численних лабо-
ратор1ях i клшшах шституту трудиться 28 доктор1в i 127 кандидате наук. Знач-
ний вклад у вдосконалення навчального процесу, розгортання науково! роботи
вносить ректор шституту, заслужений д1яч науки Украшсько! РСР професор
Г. О. Бабенко. 1нститут виростив 130 учених. Професор Ю. П. Мельман шдготував
25 кандидате наук, професори Я. В. Борин, С. А. Верхратський, М. JI. ABiocop,
Ф. В. Ковшар, Д. JI. Ротенберг — по 8—10 кандидат1в наук. 1х вихованщ
П. М. Вакалюк, I. Д. Лановий, 6. М. Нейко стали професорами, завщуючими
кафедрами шституту. Вже виконано понад 1300 науково-дослщних роби?, частина
з них мае важливу цшшсть для практично! медицини. 3 проблеми бюлопчно!
рол1 мшроелеменпв в шститут1 проводились республшансьш i всесоюзш конференца.
1нститут нафти i газу, пор1вняно, ще моло-
дий вуз, але в1и став популярним за межами
республши. На и’яти його факультетах — гео-
логорозвщувальному, газонафтопромисловому,
автоматизаца та економши нафтово! i газово!
промисловост1, мехашчному i загальнотехн1ч-
ному — майбутшх 1нженерних спец1ал1ст1в на-
вчають 318 викладач1в 28 кафедр. Серед них —
6 доктор1в та 95 кандидат1в наук. Велику
наукову роботу, зокрема, проводять
професори О. П. Булмасов, С. О. Скублевський та
О. 	М. Снарський. В шститут1 проводиться до-
слщження, зв’язаш з нрактичними народногос-
подарськими проблемами. В стшах навчального
закладу йде шдготовка викладацьких кадр1в,
вщбуваеться захист кандидатських дисертацш.
Над проблемами р1зних галузей науки i
техн1ки в MicTi працюють ще 5
науково-дослщних шститупв. Розгортаеться тут i д1яльшсть
в1ддшу ате!зму 1нституту фшософа АН УРСР.
У MicTi також готуються спещалшти
середньо! квал1фшаца. Техн1куми й училища за
1947—1970 рр. випустили 9285 фельдшер1в,
економ1ст1в, педагог1в, прац1вник1в торг1вл1,
культурно-осв1тн1х i мистецьких заклад1в тощо.
У 1970 рощ в середшх спещальних закладах
еавчалось 3150 юнашв i д1вчат.
За останне десятир1ччя в MicTi побудовано
6 нових середшх шкш i обладнано HOBi прим1-
щення в 4 школах. У 1969—1970 навчальному
рощ в 1вано-Франк1вську було 23 загально-
ocBiTHi школи, де осв1ту здобували 16 320д1тей.
1х навчали i виховували 1037 учител1в. Ось
уже бшя п’ятдесяти рок1в невтомно працюе
заслужена вчителька УРСР А. А. Козак.
Численш а вихованц1, що стали вченими.
Почесн1 громадяни м!ста 1вано-Франк1вська: В. Я. Сто-
лярчук, В. М. Федотов, В. Г. Креховецький. 1968 р.
Ректор 1вано-Франк1вського медичного 1нституту Г. О.
Бабенко з асгмрантами в лабораторП*. 1968 р.
77

шженерами та шшими сиещалютами, добре пам’ятають педагог1чну майстершсть,
чуйшсть i доброту свого наставника. Понад десять рок1в сумлшно! нрац1 були
вкладеш нею i на громадськш робот1 депутата MicbKoi Ради. За шпдну педагопчну
роботу чимало педагопв нагороджеш орденами й медалями Радянського Союзу,
а вчителям Г. А. Бойко, Н. В. Геращенко, О. I. Козшш, О. Д. Крижашвському
присвоено почесне звання заслуженого вчителя УРСР.
За роки сощал1стичного буд1вництва в 1вано-Фрашивську розквшш самобутне
мистецтво й художня творч1сть. У MicTi нрацюе обласне лггературне об’еднання, до
складу якого, KpiM творчо! молодь входять 7 члешв Сшлки письменнишв У краши.
1мена прикарпатщв з’явилися на обкладинках понад 60 книжок. Схвальну оцшку
читач1в дютали твори М. I. Карпенка, Р. М. Федорова, О. О. Стршець, М. I. Кубика,
В. Я. Брезицького, Г. В. Кирилюка, П. Г. Шсонського, П. К. Добрянського,
Т. Ю. Мельничука, Г. 3. Турелик, С. Г. Пушика, В. Г. Шмигленка та ш. Творчо
зростати лггературнш молод1 мюта допомагали видатш укра!нськ1 письменники. Не-
рщко сюди пршздив Ярослав Галан. ТрудяшД м1ста тепло приймали П. Г. Тичину,
В. М. Сосюру, М. Т. Рильського, А. С. Малишка, М. П. Бажана, С. I. Олшника,
П. С. Козланюка, П. М. Воронька, Д. В. Павличка. В 1968 рощ тут побували учас-
ники декади л1тератури i мистецтва Латвшсько! РСР письменники Ояр Ващет1с,
Валд1с Луке, Анна Саксе.
Ниш в 1вано-Фрашавську
значну роботу проводить лпературно-
мистецький клуб «1скри юностЬ>,
створений при редакцп газети «Ком-
сомольський прапор». На засщаннях
клубу обговорюються твори молодих
л1тератор1в, художник1в, комиози-
TopiB. До 100-р1ччя з дня народження
В. 	I. Ленша клуб разом з обкомом
комсомолу оргашзував юв1лейний
л1тературно-мистецький конкурс
«Юшсть — 1лл1чевЬ>, в якому взяли
участь близько ста автор1в м1ста й
област1.
Уси1шно працюють 1вано-фран-
KiBCbKi художники. 1х твори експо-
нуються на щор1чних художшх
виставках. Кращ1 роботи М. Ф. Шщука,
I. 	I. Лободи, М. П. Ф1голя, М. Р. Ва-
peHi, В. Я. Михайлюка, О. Р. Гнатю-
ка, М. М. С1машкевич, А. В. Лендела
можна зустр1ти в багатьох музеях
Радянського Союзу. При обласному
вщдшенш Сп1лки художниюв
створено майстерн1 художнього фонду
Украшсько! РСР.
Зм1стовну роботу проводить 1ва-
но-Франк1вський державний музич-
но-драматичний театр iM. I. Я.
Франка. Його колектив показав понад
200 вистав. 3 особливим ycnixoM
проходять спектакль поставлен! го-
ловним режисером В. Смоляком.
У penepTyapi театру широко
представлено украшську, росшську i
Новобудови в 1вано-Франк1вську. 1969 р.
У Парку культури i в1дпочинку iM. Т. Г. Шевченка. 1вано-Франк1вськ.
1960 р.
78

Виступ зведеного
мкького хору на
стадюш «Спартак».
1вано - Франтвськ,
1967 р.
захщноевропейську класичну драматург1ю. Багато довнощнних сцешчних образ1в
створили на сцеш театру заслужен! артисти УРСР I. П. Базилевич, П. Н. Бобров,
О. 	О. Светланов, 6. С. Нийтченко, М. Ф. Шевченко, О. I. Затварська, В. М.
Мельник, Ю. С. Шиманський.
Великою популяршстю користуеться Гуцульський ансамбль niCHi i танцю.
Художшм кер1вником цього колективу з 1951 по 1962 piK був заслужений артист
УРСР В. I. Пащенко, а згодом — заслужений д1яч мистецтв УРСР М. П. Гринишин,
головним балетмейстером працюе заслужений артист УРСР В. В. Петрик. Ансамбль
неодноразово гастролював у MocKBi, Леншградь Киев!, Баку, Ашхабад!, Ташкент!,
Новосиб!рську, Томську, Мурманську та багатьох шших MicTax краши, де знайомив
численних глядач!в з оригшальним гуцульським мистецтвом.
Юним глядачам подобаються вистави 1вано-Франк!вського театру ляльок
iM. Павлика Морозова. В мкт е 247 гуртшв художньо! самод1Яльност!. Вони об’ед-
нують понад 6 тис. аматор!в.
Традицшними стали свята nicHi, масов! видовища Вони проводяться у мальов-
ничому Парку ш. Т. Г. Шевченка i на стадюш «Спартак» силами колектив!в худож-
ньо! самод!яльност! та митцями професшних театр!в. Тисяч! глядач!в MiCTa гаряче
аплодували народним i заслуженим артистам СРСР, РРФСР i УРСР, що брали тут
участь у концерт!. 1вано-франк!вцям дуже сподобались виступи ансамблю nicHi
й танцю Радянсько! Арми iM. Александрова, народного хору iM. П’ятницького, Воро-
незького й Уральського народних xopiB. IxHi гастрол! неретворювались у сиравжне
свято дружби народiB.
Трудящих 1вано-Франк!вська еднають TicHi контакти з румунськими друзями
з MiCTa Бая-Маре. Вперше !вано-франк!вц! !здили туди в cepnHi 1959 року, пред-
ставники румунського MiCTa вщвщали Прикарпаття в дш святкування 20-р1ччя
возз’еднання захщноукра'шських земель з Радянською Укра!ною. Вщтод1 взаемний
обм1н делегащями став традиц1ею, а зустр1ч! друз1в виливаються у демонстрац!ю
братерства.
До 1вано-Франшвська пршжджають мистецьк! делегац!! сощалютичних краУн.
Добре запам’ятався жителям виступ румунського ансамблю nicHi й танцю «Сшвае
Марамуреш». 3 рад1стю вони приймали польських кшомитщв Беату Тишкевич, Ста-
шслава Ружанського, Тадеуша Хмшевського.
В MicTi е 46 масових б!блштек, книжковий фонд яких становить близько 950 тис.
npiiMipHHKiB. Вщкрито 10 к!нотеатр!в. Один з них широкоформатний («Космос»),
розрахований на 800 глядач!в.
Увагу турист!в, як! вщвщують 1вано-Франк!вськ, привертае обласний крае-
знавчий музей. У його 43 залах та фондах збер1гаеться понад 30 тис. експонат^в.
79

Вони знайомлять вщвщувач1в з природою, icTo-
pieio, культурою Прикарпаття. Багата колекщя
експонат1в про ратш подвиги Радянсько! Армп
розм1щена в залах музею бойово! слави. Нав-
чальною базою для студенпв i учшв став вщ-
критий у 1968 рощ геолопчний музей. Корисну
роботу проводить 1вано-Франтвське вщдшення
товариства «Знания». В 1969 рощ 2300 його
члешв прочитали для населения понад 13 тис.
лекцш з р1зних галузей знань. KpiM лекцшно!
пропаганди, оргашзовуеться навчання через
систему полиично! осв1ти, якою охоплено 13 тис.
чоловш. Понад 200 чоловш вщвщуе веч1рнш
ушверситет марксизму-лешшзму при мюькком1
КП Украши. В MicTi працюють також народн1
ушверситети охорони здоров’я, культури, юри-
дичних i педагопчних знань.
Помину роль у громадському жигп мюта
вщдграють науков1 конференцп та симпоз1уми
HoBopiwHi щедр1вки в 1вано-Франювську. 1966 р. ВЧвНИХ pi3HHX профыИВ. 1970 року 1ваН0-ФраН-
KiBCbK став мшцем проведения всесоюзно! на-
ради завщуючих кафедрами математики, на якш було обговорено pi3Hi проблеми
викладання математичних наук у педагопчних шститутах. Цього ж року велику
увагу громадськост1 привернула до себе республшанська науково-методична кон-
ференщя «Леншська ате!стична спадщина i актуальш проблеми формування науково-
матер1алютичного свпогляду». В нш взяли участь учеш багатьох MicT Радянського
Союзу.
Досягнення оновленого 1вано-Франтвська здобуто пщ кер1вництвом м1сько!
партшно! оргашзаци. У сво!х лавах вона нал1чуе 9504 комушсти.
Дедал1 бшыиих масштаб1в набирае робота м1сько! Ради депутат1в трудящих.
До п складу в 1969 рощ обрано 250 депутат1в. 3 них 176 — це робшшки промисло-
вост1, транспорту, буд1вельних оргашзацш i торпвль В числ1 народних обранщв —
вчеш, представники культури й мистецтва, охорони здоров’я й ocBira. Багато
радянських активicTiB залучено до роботи в 14 постшних комьях, створених при мюькш
Радь
В т1сному контакт! з громадськими оргашзащями здшснюють свою д1яльшсть
профсшлки. що об’еднують у MicTi 69 тис. робинишв i службовщв. У лавах ленш-
ського комсомолу — 24 тис. юнак1в i д1вчат. Комсомольська оргашзащя MicTa Mo6i-
л1зуе молодь на боротьбу за втшення у життя величних накреслень Комушстично!
партп. Бшып як тисяч1 молодим виробничникам присвоено звання ударншив
комушстично! пращ. До Леншського ювшею 104 комсомольсько-молод1ЖШ бригади
працювали в рахунок 1971 року.
Перед 1вано-Франшвськом вщкриваються широк! перспективи. Тут буде спо-
руджено арматурний та фурштурний заводи i ряд нових великих промислових
об’ект1в. MicTo ще бшыпе розширить свою територш, прикраситься сучасними
спорудами.
Натхнеш св1тлими перспективами, трудягщ 1вано-Франшвська виявляють
велику творчу ппщативу в 6opoib6i за примноження сусшльного багатства, за
торжество комушстичних щеал1в.
/. К. ВАСЮТА
80

ВО ГО РОД ЧА нсъкии
РАЙОН
БОГОРОДЧА НИ
огородчани — селище мюького типу, розташоване на правому 6epe3i ripcbKoi
| р1чки БистрицьСолотвинсько!. Через селище проходить автомапстраль
и 1вано-Франк1вськ—Надв1рна. Населения — 2709 чоловш. Богородчани —
центр району, на територп якого 39 населених пушив, що шдпорядковаш 2 селищ-
ним та 25 сшьським Радам. Населения — 65,3 тис. чоловш. В економвд району про-
вщне м1сце займае сшьське господарство. Напрям господарства — вирощування
зернових i техшчних культур, м’ясо-молочне тваринництво. Всього земельних
угщь — 82 431 га, в т. ч. орно! земл1 — 17 318 га, лю1в — 38 744 га, лук та
пасовищ — 9939 га. В райош працюе 14 колгосшв та 1 радгосп. Тут е 49 за-
гальноосв1тшх шкш, школа роб1тничо! молодо 38 клуб1в, 7 будинтв культури,
44 б1блютеки.
Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В нш йдеться
про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача1. Жител1 селища з давшх час1в
займалися ремеслом i землеробством. Серед спещальностей ремюнишв найб1льш
поширеними були: кравецтво i ткацтво. Про це свщчать i назви вулиць, що збе-
реглися до наших дшв: Ткацька, Р1знича. В друг1й половин! XV ст. Богородчани
стали володшням Потоцьких. Трудяще населения Богородчан вщробляло панщину
по 2—3 дш на тиждень, обжинки, обкоски, шарварки, працювало в лшних угщдях
пом1Щика тощо.
Класове гноблення, якого зазнавав трудовий люд, доповнювалося ще й нацю-
нально-релтйними утисками, що особливо посилилися шсля Брестсько! церковно!*
унп. 1691 року за наказом графиш К. Потоцько! у Богородчанах споруджуеться
костьол, а навколо нього оселяеться група др1бно! шляхти i кшька десятк1в ремю-
ник1в з Польщ12. Костьол стае центром окатоличення населения. Наприкшщ XVII ст.
Потоцьк! довели панщину до 4—5 дшв на тиждень.
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIV, стор. 913.
2 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 7, спр. 1008, арк. 3.
81

На важкий гшт пригноблеш вщповщали чим дал! зростаючою боротьбою проти
експлуататор!в. У перпий половиш XVIII ст. в околицах Богородчаи активно
д1яли загони оприппив. У них були й богородчансьт житель 1744 року опришки
на чол1 з ОлексокГДовбушем вчинили смшивий нанад на фортецю в Богородчанах,
де повстанщ захопили багато збро1, а також знищили реестри податшв, орендш
договори тощо1.
За першим иодшом Полыщ Богородчани опинилися шд владою австршсько1
монархп, м1стечко стало власшстю австршських барошв, як[ разом з м1сцевою
шляхтою жорстоко визискували трудящих, здшснювали полиику ошмечення укра-
шського населзння. Переелщувалась украшська культура, звичаь Навмисне галь-
мувався розвиток економ1ки. Богородчани залишались у другш половин! XVIII сг.
др1бним мштечком: 1786 року тут було всього 314 будинтв i 1134 жител12.
Незважаючи на засилля шоземщв, м1сцев1 жител1 прагнули до оевгги, розви-
вали свою культуру. Намагаючись використати це прагнення в cboix штересах,
австршсьш власт! J.789 року вщкрили н1мецьку школу, а 1770 року заснували на-
родну школу. Безумовно, вчитися там могли лише д1ти багатпв.
В середин! XIX ст. у Богородчанах актив1зуеться сусшльно-полп’ичне життя.
У червн1 1848 року тут було створено Руську раду, до складу яко! увшшло 29
чоловш. Рада розгорнула активну д1ялыпсть за введения буржуазно-демократичних
свобод.
Шсля реформи 1848 року в Богородчанах з’являються nepmi кашталютичш
ищприемства. 1870 року мктечко мало невелику броварню, гуральню, деревообробну
майстерню. На них в кшщ XIX ст. працювало понад 100 робпиишв. Праця була
дуже важкою, робочий день, як правило, не регламентувався i тривав 12—14 годин.
3 розвитком каттал1зму в сшьському господарств1 посилюеться процес класо-
вого розшарування селянства. Ростуть куркульсьт господарства. Куркул1 приби-
рають до cboix рук крашД земл1, л1си i пасовиська, утискують бщнятв. Чимало
хл1бороб1в змушен1 були залишати с1льське господарство i йти на промислов1 шд-
приемства. Частина знедолених, не знаходячи роботи
в Богородчанах i навколшшпх MicTax, кидала рщиий
Костьол у Богородчанах. Пам'ятка арх1текту- край i вирушала до США, Аргент1ни та шших краш.
ри XVIM ст. 1969 р. Багатьох злидш погнали на заробггки до шахт ВерхньоУ
Сшези. 3 Богородчан там тшьки на inaxTi Г1ше на
початку XX ст. працювало кшька десятшв роб1тник1в3.
У друг1й половин! XIX ст. дещо пожвавлюеться
культурне життя в Богородчанах. Це пожвавлення
повязано з перебуванням тут вщомого прогресивяого Д1яча
i поета A. JI. Могильницького. Будучи депутатом Вщен-
ськоУ державно*1 ради вщ трудового населения Галичини,
вш захищав iHTepecn народу. 15 кв1тня 1861 року A. JI. Мо-
гильницький виголосив на засщанш ради промову, захи-
щаючи украшську культуру й мову, як[ зневажав
австршський уряд. «Яко русин зроду,— палко промовляв
вш,— говорю я з глибини руського серця, що руський
язик е цвггущий, совершенний»4. Д1яльн1сть А. Л.
Могильницького справила позитивний вплив на формування
прогресивних погляд1в населения Богородчан. На його
вимогу однокласну школу в Богородчанах 1868 року
було розширено: вона стала двокласною.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, т. 250, стор. 1585—1587.
2 Там же, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 120.
3 «Украшсъкий гсторичний журнал», 1965, № 7, стор. 65.
4 Газ. «Лггературна Укра'ша», 12 квггня 1968 р.
82

Однак австршсьш власт1 посилювали переслщування украшсько!
мови, культури, народних традицш. Газета «Дшо» писала у жовтш
1882 року, що в Богородчанах на зборах резерв1ст1в один з мобш1зо-
ваних солдат1в — мюцевий житель — був покараний тшьки за те, що
прибув з документами, написаними украшською мовою. Австршський
офщер покарав за це також i старосту Богородчан. В цш же газет1
3 травня 1909 року повщомлялося, що украшцям забороняли австрш-
CbKi власт! працювати в державних установах i школах. У Богород-
чанському повт, де понад 90 проц. населения становили украшщ, в
окружнш шкшьнш рад1 з 10 п члешв тшьки 2 були украшщ1.
Оргашзований робиничий рух в Богородчанах народжувався пщ
ВПЛИВОМ ревоЛЮЦи 1905—1907 pOKiB. У СелИШД ВЩбуЛИСЯ ПЩПШЬШ збори В. I. Костейактивний
буоДвельнишв, гонтар1в i бондар1в, на яких йшлося про усунення д^ч револющиного руху.
експлуататорських порядюв революцшним шляхом. У ci4Hi 1906 року р*
в Богородчанах скликали великий миинг робпнишв i селян, присвяче-
ний р1чнищ початку росшсько! революци. Робггник фшьварку I. Андрпв у своему
виступ1 закликав до страйку. Про значения революци розпов1в студент Льв1вського
ушверситету I. М. С1як. Улику 1906 року в Богородчанах вщбувся страйк робп-
нишв промислових пщприемств i батрак1в фшьварк1в. Керував ним страйковий
компет, який вщ iMeHi трудящих вимагав: шдвищити оплату i пол1пшити умови
пращ. Страйкар1 висловили солщарн1сть з революцшними силами Pocii2.
Тяжк1 випробування чекали на жител1в Богородчан у роки nepnioi cbItoboi
в1йни. На цш територп точилися жорсток1 6oi uim австро-угорськими i росшськими
в1йськами. У Богородчанах загинуло близько 50 жител1в, зруйновано про-
мислов1 пщприемства, спалено багато будишив. У селищ1 i Його околицях люту-
вала епщем1я тифу й холери. Господарство занепало. Трудяпц не мали засоб1в до
юнування.
Велика к1льк1сть рос1йських в1йськ була сконцентрована в Богородчанах i
його околицях на початку 1917 року. Мюцеве населения прихильно ставилося до
рос1ян. У росшських вшськах було багато революцшно настроених солдат1в, як!
вели серед жител1в бшьшовицьку пропаганду. Це сприяло посиленню революцшно1
боротьби. В 1916—1918 роках трудяпц Богородчан виступали проти австршського
панування. Вони брали участь у мпингах, вимагаючи припинення вшни. Мобшг-
зован1 до австро-угорсько! армп не хотши воювати проти брат1в рос1ян та укра!нц1в
i переходили на 6iK рос1йсько! армп.
Бщнота Богородчан радо зустрша перемогу Велико! Жовтнево] соц1ал1стично!
революци. К1льком богородчанцям, зокрема П. Я. Куцанюку, випало щастя брати
участь у боях за владу Рад. Повернувшись додому, вони стали оргашзаторами
боротьби за Радянську владу.
3 листопада 1918 року робггники й селяни мштечка та навколишшх сш 3i6pa-
лися в Богородчанах на мпинг. Перед ними виступив 18-р1чний роб1тник В. 1.
Костей, який викривав антинародну суть буржуазно-нащоналютичного уряду ЗУНР
i закликав до боротьби за перемогу влади трудящих. 3 великою увагою був вислу-
ханий виступ П. Я. Куцанюка, присвячений першим лешнським декретам. «Отак
i нам треба зробити! — говорив вш.— Створити свш бщняцький уряд, уряд робп-
ник1в i селян, Раду, як у Pocii»3. Того ж дня було одностайно обрано першу Раду
трудящих, головою яко’! став П. Я. Куцанюк. Рада ухвалила роздати землю селянам,
дозволити рубати л1с, щоб будувати хати. Та через кшька дшв на Богородчани
напав каральний загш уряду ЗУНР, який жорстоко розправився з першою Радою
трудящих.
1 Газ. «Дшо» 29 травня 1882 р.
2 Газ. «Прикариатська правда», 22 квггня 1965 р.
3 Там же.
83

У 1919 рощ Богородчани загарбала буржуазно-помщицька Полыца. Трудяпц
не визнавали влади окупанпв, вони вели боротьбу за встановлення Радянсько!
влади i возз’еднання захщноукрашських земель з Радянською Украшою. Коли
в 1920 pou;i Червона Арм1я, переслщуючи польсько-шляхетсьш вшська, почала
визволяти Захщну Украшу, богородчанщ допомагали радянським вшськам i Гал-
ревкому, до складу якого входив i житель Богородчан I. М. С1як*. За завданням
революцшного ком!тету в Богородчанах було сформовано тршку в склад i П. Я. Ку-
цанюка, В. I. Костея, I. О. Сидора. Вона оргашзувала партизанський загш, до
якого увшшли Ф. Я. Воронич, О. Ф. Говера, В. Т. Друк, М. В. Мотрович, В. М. Ми-
кицей, В. Ф. Фшшпов, В. Ю. Яремко та iH.2. Серед партизашв були люди, ят
вже мали досвщ боротьби проти контрреволюцп. Зокрема, В. Ю. Яремко перебував
у лавах Червоно! Армп. За виявлений геро!зм йому було оголошено подяку вщ
Ради пращ й оборони.
Пщтримаш широкими масами населения, партизани розпочали боротьбу за
встановлення Радянсько! влади. Вони громили полщейськ1 постерунки, окупацшну
адмшютрацда, спробували навпъ оволод1ти Богородчанами. Але польським караль-
ним загонам вдалося придушити партизанський рух. Почалися MacoBi арешти,
1нкв1зиторськ1 знущання над роб1тниками й селянами.
В цей же першд роб1тники Богородчан, кероваш комушстами, ведуть страйкову
боротьбу. Великий страйк, зокрема, вщбувся в KBiTHi 1921 року. Страйкар1
вимагали полшшити умови пращ, засуджували польсько-шляхетську окупащю
захщноукрашських земель.
Буржуазно-пом1щицький уряд Полыщ здшснював пол1тику жорстокого
национального гноблення, намагався тримати трудящих в темряв1 i рел Ушному
дурмань Хоч у Богородчанах в 20—-30-х роках i було 2 школи — 6-класна чолов1ча
i 7-класна жшоча,— але в них могла вчитися тшьки незначна частина дггей шкшь-
ного в1ку, переважно заможних. До цього ж, викладали в школ1 польською мовою.
Украшську мову було заборонено як у школ1, так i в державних установах, де
дшоводство велось виключно польською мовою. У 1925 рощ жител1 Богородчан
звернулися до уряду з проханням про запровадження в школах украшсько! мови.
Просьбу цю було категорично вщхилено.
Патвш класи буржуазно! Полыщ навмисне гальмували розвиток економши.
В 30-х роках у Богородчанах працювали тшьки др1бш промислов1 пщприемства:
гуральня, невеличке деревообробне пщприемство, шевська i кравецька майстерш,
на яких було зайнято понад 100 роб1тник1в, кустарш бондарш майстерн1, де нал1-
чувалося близько 30 верстат1в i працюваЛо 40—50 робичашив3. Становище
трудящих на цих шдприемствах було тяжким: 10—12-годинний робочий день, небезпечш
умови пращ доповнювались сваволею хазшв. Багато жител1в лишалися безроб1тними.
В сшьському господарств! становище працюючих було не кращим. Родюч1
земл1 захопили куркул1 i церква. В 20-х роках фактичним власником Богородчан
став запеклий украшський буржуазний нацюнал1ст enicKon Г. Хомишин. BiH воло-
д1в вс1ма л!сами Богородчанського пов1ту, двома фшьварками та паровим тартаком.
Озброеш л1сники пильно берегли еп1скопську власшсть, жорстоко карали кожного,
хто намагався взяти хоч в’язку хмизу з л1с1в Хомишина. Схопивши, наприклад,
жительку Старих Богородчан М. Катршець, вони пщпалили хмиз на спиш нещасно!,
Ун1атське духовенство, спекулюючи земельними дшянками, скуповувало крапц
кам’ян! будинки, ф1льварки, тартаки. Воно прибрало до сво!х рук богородчанський
приход з 8 селами. М1сцев1 куркул1 волод1ли надшами у 60—65 морпв. А тим часом
основна маса селян мала по 1—2 морги земл!, багато було безземельних. За м1зерну
платню вони змушеш були працювати в господарствах куркул1в i пашв. 1х також
1 Журн. «Жовтень» 1962, № 11.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К-26, арк. 1.
3 Льв1вський облдержарх1в, ф. 35, оп. 5, спр. 269, арк. 85.
84

немилосердно душили лихварь На початку 30-х рошв борги селян у Богородчанах
досягали в середньому 125 злотих на гектар земль
Трудяпц Богородчан не мирились i3 таким становищем, вели проти гнобител1в
боротьбу, яку очолювали комушсти. Ще 1919 року робггник В. I. Костей, учасник
I конференщУ КПСГ, розпочав роботу по створеиию в Богородчанах оргашзацп
КПСГ. В 1920 рощ тут засновують партшний осередок, а в 1922 рощ — повш)ву
оргашзацш КПСГ. 3 цього ж часу юнувала i повпова комсомольська оргашзащя,
якою керував В. Ю. Яремко. Вплив комушст1в на населения зростав. Офщшш
власт1 повщомляли 1927 року, що в Богородчанах швидко розвиваеться комушстич-
ний рух. У селипц вщбувалися партшш збори, в липш 1928 року проходило
засщання пщшльного повггового партшного ком1тету. 1928 року в Богородчанах
створюеться повгговий комитет прогресивноУ оргашзащУ «Сельроб-едшсть». 4
листопада 1928 року скликали одне з його засщань, на якому йшла мова про оргаш-
зацда боротьби за права робггнишв i селян.
Комушсти й комсомолыц, а також члени «Сельроб-едностЬ розповсюджували
в Богородчанах i селах повпу марксистську та imny прогресивну лггературу. Серед
населения були поширеш i користувалися великою популяршстю «Машфест Кому-
шстичноУ партп» К. Маркса i Ф. Енгельса, ряд твор1в В. I. Ленша, зокрема
«Держава i револющя» та «Чергов1 завдання РадянськоУ влади». Пщ кер1вництвом кому-
HicTiB шириться страйкова боротьба. Вл1тку 1929 року в Богородчанах i селах
пов1ту вщбувся великий страйк сшьськогосподарських робггнишв. У фшьварку
ешскоиа Г. Хомишина страйкар1 в розпал1 польових po6iT вимагали пщвищити
оплату пращ (жати не за 14-й CHin, а за 8-й). Переляканий GnicKon втш до Стан1-
слава. Страйк придушила пол1щя.
Посиленням боротьби проти експлуатащУ вщпов1ла бщнота на Машфест ЦК
КПЗУ 1936 року, в якому був заклик до боротьби за землю i волю, за встанов-
лення народноУ влади1.
Активну пропаганду леншських щей серед населения вели роб1тники — члени
КПЗУ Й. Бург, I. Федорко та iH. В столярнш майстерш, де вони працювали, був
створений пол1тичний гурток, члени якого читали твори К. Маркса, Ф. Енгельса
i В. I. Ленша, книги про Радянський Союз. Набутими у гуртку знаниями вони дши-
лися з роб1тниками шших майстерень, селянами. Гуртшвщ складали й
розповсюджували лист1вки, розповщали правду про буд1вництво сощал1зму в СРСР. Кому-
шсти орган1зовували святкування 1 Травня в 1936 i 1937 роках.
Окупацшна влада намагалася жорстокими репрес1ями придушити революц1й-
ний рух, але трудяще населения Богородчан не припиняло боротьби проти
експлуатащУ i нащонального гноблення. Кшька раз1в ув’язнювали В. I. Костея за пщ-
шльну нарт1йну роботу в Богородчанах, Сташслав1, Терноиол1. BiH працював
шструктором с1льськогосподарського в1дд1лу ЦК КПЗУ. В 1937 i 1938 роках
в Сташслав1 вщбулися судов1 процеси над комушстами. Серед ищсудних були
активш члени КПЗУ з Богородчан: В. Басараб, I. О. Сидор, I. Д. Федорко та гн.
1х засуджено на тривал1 строки ув^знення2. Коли Н]меччина напала на Польщу,
адмш1стращя тюрми зв1льнила карних злочинц1в, а комун1ст1в було виршено
передати фашистам. Д1знавшись про це, в’язш повстали, розбили тюремш
двер1 i вийшли на волю. Скоро вони зустршися з частинами ЧервоноУ Арма.
Червоноарм1йц1 допомогли колишн1м в’язням д1статися додому, В. I. Костей
прибув до Богородчан на радянському танку.
19 вересня 1939 року радянсьш вшськов1 частини вступили до Богородчан,
тод1 ж були створеш nepmi органи народноУ влади. Головою пов1тового ком1тету
богородчанц1 обрали В. I. Костея. Комггет розподшив пом'щицьку землю. До ма-
етку enicKona Г. Хомишина з лозунгами й прапорами оргашзовано прибула велика
1 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К-26, арк. 2.
2 Там же, спр. Ф-6, арк. 35.
85

Комсомольц! Богород-
чанського району. 1940 р.
груиа селян — вони одержували кор1в, коней, реманент1. Було передано трудящим
i промислов1 шдприемства Богородчан: взуттеву фабрику, деревообробш майстерш
та iHini.
Населения взяло активну участь у виборах депутате до Народних 36opiB За-
х'[дно1 Украши. В Ычш \1940 року Богородчани стали селищем i райцентром. Було
обрано районну Раду, першим головою виконкому яко! став I. С. Коверець,
створено райком КП Украши, першим секретарем обрано I. Й. Автухова. Першим
секретарем райкому комсомолу в 1940 рощ обрали В. Д. Вггшценка. В селишь вщ-
крили 2 семир1чн1 школи з украшською мовою навчання, клуб, б1блютеку, лшарню,
медамбулаторпо, аптеку. Райком партп разом з райвиконкомом розробили i впро-
вадили в життя заходи щодо шднесення осв1ти й культури населения, створення
державно!’ охорони здоров’я.
Напад фашистських загарбнишв на СРСР перервав мирне життя Богородчан.
3 початком Велико! Вггчизняно! вшни молодь селища добровольно йшла до лав
Червоно! Армп. Першим виявив бажання добровiльно шти на фронт комсомолець
Й. М. Прник. Понад 500 богородчанщв билися з ворогом на фронту багато з них
за геро!зм i вщвагу удостоено ордешв та медалей Союзу РСР.
^ 27 червня 1941 року Богородчани окупували фашисти. Ггглер1вськ1 загарб-
ники, а з ними украшсьш буржуазш нащоналюти, прибрали владу до сво!х рук.
Фашисти i ix посшаки майже щодня катували невинних людей, а в березш 1943
року на ринковш плопц розстршяли 30 чоловш. За час окупацп птлер1вщ вбили
822 жител1 селища й вигнали в рабство до Шмеччини 80 чоловш. Патрюти, що опи-
нилися в окупованих Богородчанах, чинили збройш напади на ггглер1вщв. Наве-
CHi 1943 року вони знищили групу г1тлер1вц1в, серед яких було 2 офщери. Жител1
вс1ляко саботували заходи фашистських властей: ховали вщ окупант1в хл1б, худобу,
одежу, в1дмовлялися служити в органах г1тлер1всько! адм[н1страца.
31 березня 1944 року до Богородчан шдшшла колона радянських ташйв 1-го
танкового батальйону 1-! гвард1йсько! Чортшвсько! танково! бригади (командир —
гвардп майор М. Й. Гавришко). Першим до м1ста увшшов танковий взвод Г. С.
Горбача. Радянсьш во!ни показали зразки мужност1 й вщваги в боях за селище. Тан-
к1сти гварди лейтенанта Субот1на вивели з ладу понад 50 ворожих автомашин,
знищили 35 та захопили в полон 180 солдат1в i офщер1в противника. Радянсьш танки
були обстршяш ворожими л1таками. Танк гварди лейтенанта комсомольця Ю. Верьов-
к1на загор1вся. Ризикуючи життям, смшивець разом з механ1ком-вод1ем Саморокою
продовжували бш. Але ^>адянськ1 в1йська змушеш були тод1 залишити Богородчани.
Остаточно !х визволено 28 липня 1944 року частинами 161-! стршецько! див1зи2.
Одразу ж у селищ! вщновили роботу партшш i радянсьш державш органи.
Районна партшна оргашзащя особливу увагу звернула на доб1р i шдготовку KepiB-
1 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Ф-6, арк. 35.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3063, спр. 53, арк. 19—20; ф. 292, оп. 6850, спр. 462, арк. 84—85.
86

Центральна площа у
Богородчанах. 1969 р.
них кадр1в з м1сцевого населения. За час з вересня 1944 року по вересень 1945 року
на кер1вну роботу було висунуто з м!сцевого населения понад 60 чоловш. Це були
сини й дочки роб1тник1в та селян. Сина селянина-бщняка I. П. Надрагу обрали
заступником голови райвиконкому, син робпника Р. Ю. Клебан та син селянина-
бщняка М. В. Марчук стали секретарями райкому ЛКСМУ1.
Партшна оргашзащя очолила боротьбу трудящих за вщбудову зруйнованого
фашистами господарства селища. Фашистсьш окупанти завдали великих збитюв
селищу: було зруйновано комунально-житлове господарство, культурно-осв1тн1
заклади, школи, лшарню, райпромкомбшат, л1созавод, взуттеву фабрику. В
перший м1сяць визволення вщбудували л1созавод, запрацювала МТС. Директор МТС,
партизан-ковпатвець С. I. Мороз оргашзував курси тракторист1в i шофер1в, на
яких у лютому 1945 року навчалося 18 чоловш. Наприкшщ 1945 року дали продук-
щю взуттева фабрика, райпромкомбшат, молокозавод. На травень 1946 року в
селищ! вщбудували 7 промислових пщприемств, 39 житлових будинюв, школи,
медичш заклади2. Стала до ладу електростанщя. В Богородчанах оргашзували про-
мислову артшь iM. С. М. KipoBa, що виготовляла мебл1 та побутов! вироби.
До перших крошв вщбудови зруйнованого фашистами господарства належать
й трудов! зусилля богородчанських селян. У 1946 рощ вони вщновили довоенш
плопц nociBy зернових i техн!чних культур. А лпом 1947 року в Богородчанах вже
було оргашзовано колгосп, який названо !м’ям I. Франка. Артшь мала 117 га земли
За 10 poKiB колгосп iM. I. Франка перетворився на розвинуте господарство,
основним напрямком якого стало тваринництво й льонарство. Колгосп почав свое
шнування, маючи 6 воз!в, десяток коней, 25 гол!в велико! рогато! худоби та 17
свиней. Восени 1947 року на колгоспному пол! загуркот!в трактор «Ушверсал» (в 1966
рощ цей трактор шдняли на п’едестал. BiH став свосрщним пам’ятником, встанов-
леним на подв!р’! «Сшьгосптехнши» в Богородчанах). А 1957 року в колгосп!
працювало вже 5 трактор!в, комбайн, 3 автомашини та imna технша. Колгосп мав
понад 100 гол!в велико! рогато! худоби, 150 свиней. Врожа! льону досягли 3—4 цнт
зерна i 8 цнт волокна з гектара. В колгосп! було багато передовшив виробництва.
Тракторист Й. О. Говера систематично виконував норми виробггку на 120—150 проц.
Добре працювали колгоспники Г. А. Воронич, I. М. Проць, М. Й. Паславський,
М. М. Сем’яшв та ш. Господарство прошнувало до 1957 року, коли було приеднано
до колгоспу «Перемога» села Пох!вки.
Поступово налагоджувалося в селищ! й культурне життя. Зразу ж теля
визволення почала виходити районна газета «Радянське село», вщкрили середню школу,
районну б!блютеку, клуб, вщновили свою роботу лшарня, медамбулатор!я. Люб-
лять богородчанщ спорт, навпъ у щ, сповнеш напруженою працею по вщбудов!
1 Газ. «Прикарпатська правда», 25 липня 1945 р.
а 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 3, оп. 1, спр. 9, арк. 50.
87

Пам'ятник
1969 р.
селища, дш вони мали вже ciM первинних ф1зкультурних
оргашзацш, футбольну, волейбольну та велосипедну
команди1.
Але на перешкод! патрютичнш пращ богородчанщв
стали банди украшських нащонал1ст1в, як\ вдавалися
до терору, збройних напад1в, ищнал1в. Оушвщ вбили
багатьох жител1в селища, серед яких були вчител1
М. I. Концур, М. С. Концур, колишш члени КПЗУ
Ю. I. Барабаш, М. В. Воронич, перший секретар райкому
комсомолу М. В. Марчук. Трудяпц Богородчан, не шко-
дуючи життя, вели боротьбу проти оушвських банд. У цих
боях загинули комушсти з Богородчан I. П. Козачков-
ський i В. О. Сичов2. Однш з вулиць селища присвоено
1м’я чешста I. М. Калмикова, життя якого об1рвала
бандитська куля в ci4Hi 1946 року. Комушст I. М. Кал-
миков виконував складш й небезпечш завдання в боротьб1
проти бащцгпв, за мужшсть i вщвагу його було наго-
роджено орденом Червоно! 31рки.
Велику повсякденну роз’яснювальну роботу серед
населения вели партшш й радянсью органи. Завдяки
цьому зростала пол1тична свщомють населения, яка
особливо виявилася шд час вибор1в до Верховно!’ Ради
СРСР у березш 1946 року. При високш пол1тичнш
активност1 населения пройшли також вибори 9 лютого
1947 року до Верховно! Ради УРСР. Жител1 селища вщ-
. !. Ленжу в Богородчанах. дали голоси за свого земляка В. I. Костея.
Розпочата у nepini дш теля визволення праця по
вщбудов1 i невпинному розвитку Богородчан продовжува-
лась i даль Трудшники селища успшно виконували завдання шслявоенних и’ яти-
р1чок. В Богородчанах збудували i розширили ряд промислових пщприемств,
культурних заклад1в, виросли нов i кадри робггнитв, службовщв, 1нтел1генца.
Серед богородчанських п1дприемств, що усшшно виконали планов! завдання
шслявоенних п’ятир1чок i дали наднланову продукцпо, були промкомбшат, арт1ль
«Коопвзуття», промартшь iM. KipoBa та iH. Добру славу в селипц завоював своею
працею колектив районно! друкари1.
Далыпого розвитку економ1ка селища досягла шсля XX з’хзду КПРС. В
Богородчанах побудували нов1 ищприемства. Щоб краще використати м1сцев1 можли-
вост1 для розвитку промисловост1, в 1957 рощ тут було створено райхарчокомбшат,
який почав випускати ковбасш i хлгбобулочш вироби та безалкогольн1 напо!3. Пром-
арт1ль iM. С. М. KipoBa реорган1зували у бондарний цех Солотвинського л1сокомб*1-
нату. В селипц почала працювати м1жколгоспна буд1вельна оргашзащя, МТС було
реоргашзовано на РТС (з 1961 року — «Сшьгосптехшка»). У 1962 рощ на баз1
промартш1 «Коопвзуття» та др1бних побутових майстерень створено райпобутком-
б1нат, 1968 року вщкрито швейно-галантерейну фабрику, з йчия 1970 року почав
працювати цегельний завод.
Швейно-галантерейна фабрика виробляе спецодяг для роб1тник1в, бьлизну,
а також pi3Hi сувен1ри. Заслужеиою повагою серед трудящих селища i району ко-
ристуеться колектив побуткомбшату. При комбшат1 е пересувна майстерня по
ремонту годиннишв, взуття, одягу, мебл1в, телев1зор1в, рад1оприймач1в, магн1то-
фошв тощо.
1 1вано-Франк1вський облпартарх1в, ф. 3, оп. 1, спр. 7, арк. 39, 190; спр. 8, арк. 142.
2 Там же, спр. 7, арк. 191.
3 Там же, оп. 18, спр. 1, арк. 116.
88

Велит буд1вельш роботи в колгоспах району здшснюе «М1жколгоспбуд». Тут
уже споруджено кшька лшарень, будинтв культури, шкш, жител для спещал1с-
т1в, а також виробничих примщень.
Серед богородчанських труд1внитв багато вщзначилися своши трудовими
усп1хами. Це робшшки бондарного цеху лкюкомбшату В. Ю. Багрш, М. Д. Воро-
нич, пращвники об’еднання «Сшьгосптехнши» — учасник Вггчизняно! вшни слюсар
П. Гуменяк, тракторист I. О. Микицей, друкар I. С. Богославець, швачки швейно-
галантерейно! фабрики М. Гавдяк, Ю. Момот, С. Романюк, майстри побуткомбЬ
нату — член виконкому районно! Ради депутат1в трудящих Н. Кмич, I. Дем’яник
та imni.
За перюд 1945—1969 poKiB у селишД розгорнулося велике житлове буаДвництво.
У щ часи нобудовано 29 комунальних будиншв, серед яких 5 нистнадцятиквартир-
них та 6 восьмиквартирних, примщення комбшату «Веселка», розраховане на
150 дней, будинок nioHepiB, близько 200 шдивщуальних бyдинкiв, добудовано
школу на 22 класш тмнати з спортзалом, районну та дитячу лшарнь KpacHBiinae
селище — його вулищ заасфальтовано, посаджено понад 2 тис. декоративних дерев,
впорядковано центральну площу.
3 кожним роком зростае культурний piBem> Богородчан. Успппно працюе
середня школа, серед випускнитв яко! учителе шженери, лiкapi, агрономи, оф1-
цери Радянсько! Армп. Школа мае добре обладнаш кабшети ф1зики, математики,
xiMii, бюлогп. Тут е леншський зал, шмната бойово! слави, клуби — штернацю-
нальний та вихщного дня. Учш — члени штернащонального клубу — листуються
з учнями шкш РРФСР, Бшорусп, Грузп, а також Шмецько! Демократично! Рес-
публши, Болгарп, Полыщ, що сприяе патрютичному та штернащональному вихо-
ванню молод i.
Цшавий, зм1стовний вщпочинок влаштовуе клуб вихщного дня. Тут i турист-
cbKi походи в мальовнич1 мшця району та облает^ i захоплююч1 irpn, i 3ycTpi4i
ф1зкультурних колектив1в, перегляд к1нофшьм1в та прослухування радюпередач.
Завжди гостинно вщчинеш для трудящих двер1 районного будинку культури. Його
роботу скеровують у багатьох напрямках, поеднуючи корисний вщпочинок з
пропагандою досягнень науки i технши, здобутшв сучасного мистецтва. При будинку
культури створено апткультбригаду, яка часто виступае з концертами перед
жителями Богородчан, навколишшх сш та шших райошв область Великим ycnixoM
серед трудящих користуються виступи самод1яльних художшх колектив1в та окре-
мих сол1ст1в. Активний учасник художньо! самод1яльност1 комнозитор-иочатшвець
Ю. А. Канака написав ряд шсень, зокрема «Цв1ти, Верховино», «3opi вересневЬ),
яш стали популярними в область В селипц е районна б1блютека з книжковим
фондом 22,6 тис. том1в, якими користуються 2300 читач1в. Важливим показником
культури побуту е розвиток нових звича!в. Щороку вщбуваються свято nicHi, уро-
чист1 проводи до Радянсько! Армп, вечори вшанування передовитв виробництва,
з 1963 року систематично вщзначаеться День повнол1ття.
Заможно й культурно живуть Богородчани, впевнено крокуючи разом з yciM
радянським народом до комушзму.
В. 	Й. ГАРАЦЬ, Я. В. ДУЛЕВИЧ, О. С. КРИВОРУЧКО, М. П. XBOCTIH
дзвйняч
Дзвиняч — село, центр сшьсько! Ради, розташоване бшя пщшжжя Кар-
патських rip, на автотрас1 Солотвин—1вано-Франювськ, за 15 км вщ Богородчан,
за 28 км вщ найближчо! зал1знично! станцп Надв1рна. Населения — 1756 чоловш.
]Шсцевий ландшафт — це пщвшцена р1внина, межа м1ж р1внинною м1сцев1стю
й горами. 3 швшчного сходу Дзвиняч оточують листяш л1си — Лази. Тут перева-
жають дуб, береза, осика, вшьха, лщина. На швденному заход!, в райош Карпат,
89

розкинулися Miniam та хвойш л1си. Через село протшае р1чка Дзвиняч, л1ва
притока Бистрищ-Солотвинсько!.
В письмових джерелах Дзвиняч вперше згадуеться 1450 року в зв'язку з
судовою справою м1ж шляхтичами. В джерел1 село названо польським словом Дзвипешв
(Dzwiszenje)1. Т0Д1 покршачене населения Дзвиняча змушене було сплачувати
панам десятину вщ бджш, очкове (по 12 грошей вщ вулика) i десяту частину вро-
жаю сад1в.
3 року в piK зростав феодально-кршосницький гшт, збшыиувалися повинност1
селян Дзвиняча i перед панами, i перед феодальною державою. У XVII ст. селянам
доводилося виконувати багато повинностей, пов’язаних з розвитком солеваршня.
Воно дуже поширилося в Солотвиш, територ1я якого була багата на соляш джерела
(сировицю). Жител1в Дзвиняча зобов’язували обслуговувати три дш на тиждень
соляш 6aHi Солотвина2, а тяглових пщданих, як\ мали воли, змушували привозити
щотижня по одному возу дерева. Селяни, кр1м панщини, виконували iHnii
повинность обжинки, обкоски, заорки. Навггь «ninii» селяни повииш були рубати
завезен! дрова. Чимало pi3Hnx повинностей вщробляли селяни i на користь феодально!
держави: податок на вшсько, роговий податок, подимний, а також запроваджений
шляхетським урядом 1662 року поголовний податок, який стягали з «хлопа
тяглового i ninioro».
Тяжкий гшт викликав onip селян, вони повставали проти гнoбитeлiв. Пщ час
визвольно! вшни украшського народу проти польсько-шляхетського гшту 1648—
1654 poKiB народш маси Прикарпаття всшяко чинили onip польськш шляхт1, зни-
щували маетки, руйнували костьоли — осередки окатоличення населения. Цей
рух тут очолював Семен Височан. Повстанщ 1648 року оволодши замком у с. Пнев1
бшя Надв1рно!. Шсля здобуття замку та шших фортець п’ятнадцятитисячне
вшсько С. Височана подшилося на oKpeMi загони, що д1яли в pi3Hnx мюцях краю.
До ix лав приеднувалися селяни навколишшх сш: Рашвця, Лях1вщв, а також
Дзвиняча. Вони разом продовжували боротьбу, нападаючи на маетки мюцево!
шляхти3.
На початку XVIII ст. у Дзвиняч!, за свщченням письмових джерел, нал1чу-
валося 86 двор!в. У користуванш селян було 430 морпв маловрожайно! перезво-
ложено! земл1, на якш вирощували овес i картоплю. Село оточували люи. Вщсут-
шстю врожайних земель значною Mipoio i пояснюеться те, що в сел! не було фшь-
варку. Бщнота долшньо! частини села вщробляла панщину по чотири дш щотижня
на помщицьких землях, розташованих недалеко вщ Богородчан. Кожного року
вл1тку селяни на панських ланах жали, косили, сво!м тяглом перевозили пом1-
щицький хл1б.
Селяни не припиняли боротьбу проти визискувач1в. Особливо актив1зувалися
антикршосницью виступи в зв’язку з д1ями оиришшв пщ кер1вництвом Олекси
Довбуша, який лггом 1744 року пройшов 3i сво!м загоном через Солотвин i Дзвиняч
до Богородчан4.
У XVIII ст. посилився процес диференщацп селянства Дзвиняча. Так, Г. Мак-
симхв волод1в 25 моргами земл1, сшьський вшт — 23 моргами. Бшышсть селян
Дзвиняча живот1Ли на клаптиках 0,2—0,5 морга5, а то й зовс1М лишалися без не!.
Вдаючись до земельного кадастру, стала привласнювати co6i земл1, л1си й пасо-
вища галицька шляхта. Внаслщок аграрно! реформи, проведено! 1848 року,
становище селянсько! бщноти попршало. Крапц opHi земл1 й лши загарбали сшьсьвд
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIV, стор. 298.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 19, оп. 6, спр. 15, арк. 33.
3 6. Яцкевич. Визвольш походи Богдана Хмельницького на захщш земл1 Украши.
JIbBiB, 1954, стор. 18.
4 В. Грабовецкий. Олекса Довбуш. Легендарный герой украинского народа. М.,
1959, стор. 57.
5 ЦД1А УРСР у Львову ф. 20, оп. 6, спр. 15, арк. 1—И.
90

куркул1 та барон Я. JIi6ir, який волод1в 180 моргами. Бшын як 500 селян мали
лише 657 MopriB орно! земл1 i 27 морпв пасовища, вони змушеш були i дал i тяжко
працювати на пом1щика та куркул1в.
У другш половит XIX ст. у Дзвиняч1 селяни, копаючи колодяз1, знайшли
велит поклади озокериту, або земного воску. Спещалкуги з’ясували, що дзвиняць-
кий озокерит високоятсний, топиться при температур! 60° С i дав 40 проц. пара-
фшу, 30 проц. нафти i 30 проц. густо! мазь 1870 року в Дзвиняч1 закладено першу
озокеритну шахту1. Ii' власниками стали австршсьт кашталюти Чонка Арпад
i Ернест ПЬпмман. Прибутки катталктв вщ воску зростали, i вже 1884 року тут
спорудили ще три шахти2.
На шахтах працювали переважно дзвиняцьт селяни-бщняки. 1х становище
було дуже важким. Робочий день тривав 14—16 годин, а одержували труд1вники
жалюгщну плату, не мали вщпусток. Кашталюти не дбали про умови пращ, що
призводило до аварш та обвал1в у шахтах, отруення газом. Шхто не звертав уваги
й на побутов1 умови працюючих. Малоземельш селяни i робггники погано харчу-
валися, жили в низьких курних хатах. Нерщко в однш вогкш KiMHaTi мешкала
с1м’я роб1тника з восьми-десяти чоловш. У хатах не було шдлоги, дол1вку мазали
жовтою глиною. Про мебл1, добрий одяг роб1тники i не думали. Як правило, побу-
тових речей у бщноти було дуже мало, та й Ti виготовляли вони caMi. Глиняш
миски i глечики, дерев’яш ложки тримали у миснику. В хат! селянина не було столов
i стшьщв. Посередиш найчастше ставили скриню, яка одночасно правила за стш.
У богу одежину бщняки клали на жердку, що висша над л1жком бшя печь
Особливо погано селяни харчувалися. У хат1, в боч1вщ, збер1гався м1зерний урожай
картошп. 3 обмеленого на жорнах в1вса пекли корж1, готували кул1ш.
Голод, злидш спричинялися до р1зних ешдемш. У 1831 роц1 вщ ешдеми холери
в Дзвиняч1 померло 18 чоловш дорослого населения3. Внаслщок вщсутност! медич-
но! допомоги пост1йними супутниками селян були туберкульоз, ревматизм, часта
смертшсть.
Велик1 страждання випали на долю труд1внитв Дзвиняча в роки першо! CBi-
тово! в1йни. 3 села мобыпзували до австро-угорсько! армп 180 чоловш, вшом до
50 ротв, з яких 80 загинуло, а 65 новернулося додому калшами4. В район1 села
точилися жорстот бо!. 19 лютого 1915 року росшсьт в1йська зайняли Дзвиняч.
Радо зустршо трудове населения Дзвиняча звютку про перемогу Велико!
Жовтиево! сощалютично! революца. Пщ !! впливом м1сцева бщнота виступила проти
експлуататор1в, вимагала передач! копалень i земл1 народу. Про Жовтневу рево-
люц1ю розновщали вшськовополонеш П. П. Мельник, I. О. Лештв, М. М. Лукач,
що повернулися з Pocii5.
Трудяпц, виснажеш вшною, голодували, не вистачало промислових товар1в.
Однак в цих умовах вони продовжували революцшну боротьбу. Роб1тники
Дзвиняча на початку 1919 року пщ кер1вництвом страйкового ком1тету провели полггич-
ний страйк, засуджували антинародну полтшу ЗУНР.
В к\ящ 1919 року Дзвиняч захопили польсько-шляхетсьт вшська. Жорсто-
кий окупац1йний режим не 3Mir перешкодити зростаиию революцгйно! свщомост1
роб1тник1в, !х намаганням боротися за сво! права. 6 с1чня 1920 року полщейсьт
власт1 повщомляли, що в Богородчанському новт розповсюджусться бшыповицька
л1тература, що роб1тники Дзвиняча й Биткова, ят працюють на озокеритних
шахтах i видобутку нафти, з поличного огляду ненадшш6.
1 Журн. «Nafta», 1894, № 5, стор. 75—78.
2 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 146, оп. 7, спр. 4371, арк. 4.
3 Там же, ф. 160, оп. 5, спр. 1596, арк. 26, 46.
4 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Д-16, арк. 5.
6 Там же, спр. JI-5, арк. 1.
6 Шд прапором Жовтня. Вплив Велико! ЖовтневоУ сощалютично! революцп на п щнесення
револющйного руху в Захщнш Укра!ш (1917—1920 рр.). Документи й матер!али, стор. 207.
91

Експлуататори боялися проникнення революцшних щей на Прикарпаття i
всшяко перешкоджали цьому. 28 сичня 1920 року староста з Богородчан допов i дав
начальству про вжхгп заходи щодо змщнення полщейського поста на кордош з Чехо-
словаччиною, звщки могли потрапляти бш-ыповицыи видання, а також посилення
полщейських пост1в у Дзвиняч1 — мющ зосередження робшнивдв1.
Незважаючи на це, робггники Дзвиняча продовжували революцшну боротьбу.
20 лютого 1920 року прники озокеритно! шахти «Борислав» вщмовилися вийти на
роботу, вимагаючи шдвшцити зароб1тну плату на 20 проц. Директор шахти 3ir-
мунд Шайман не схот1в поступитися. Проте 21 березня 1921 року теля повторного
страйку роб1тник1в шахти вш змушений був задовольнити вимоги страйкуючих2.
Спираючись на украшських буржуазних нащонал1ст1в, експлуататори хотши
перетворити селян на cboix слухняних pa6iB. Пашвш класи тримали ix в безнроевп*-
нш темрявц забороняли вивчати рщну мову, гальмували розвиток осв1ти. Отже,
не дивно, що в сел1 майже вел жител1 були неписьменними або малописьменними.
Школа до 1939 року м1стилася в старш орендованш xaTi, де навчалося щор1чно
близько 80 учшв. Середню осв1ту за час1в панськох Полыщ здобули лише д1ти ешь-
ського вшта i куркуля. Багато школяр1в села, не маючи взуття, одягу, книжок
i школьного приладдя, не кшчали й початковох школи. Д1ти робггнишв i селян
переважно виростали неписьменними. Не було в Дзвиняч1 клубу i б1блютеки.
Спроби трудящих вжити якихось заход1в щодо пщнесення свого культурного р1вня
зустр1чали лютий onip експлуататор1в. Так, узимку 1925 року сшьський вшт разом
з полщейськими роз1гнали збори селян у сшьськш читальш тшьки тому, що на
них були виступи про необхщшеть навчати дггей рщною мовою.
Але Hi шоземш поневолювач1, Hi украшсьш буржуазш нaцioнaлicти, Hi уш-
aTCbKi пони не змогли припинити революцшно-визвольшн боротьби, в якiй активну
участь брали роб1тники i селяни Дзвиняча. 1922 року тут вщбувся великий страйк,
його очолив робтшк Д. I. Волочш. Пщ час страйку робпники Дзвиняча
проголосили революцшш лозунги, вимагали пщвищити зарплату на 100 проц. В день
початку страйку до дирекцп копалень звернулися делегати робггниюв, яш
вручили скаргу з робпничими вимогами. Шсля вщмови адм1шстраци задовольнити
вимоги, po6iTHHKH продовжували боротьбу3.
Страйковий рух трудящих Дзвиняча спалахнув з новою силою теля створення
на niaxTi у 1925 рощ осередку КПЗУ. До складу компету КПЗУ ввшшли робггники
озокеритно*1 шахти I. I. Гладиш, I. О. Сидор та iH. Пщ впливом цих KOMyHicTiB
до КПЗУ вступили робггники М. Ф. Семшв, В. О. Сидор, С. М. Яцшв, Ю. В.
Волочш, М. Ю. Волочш4. Комушсти роз’яснювали робггникам i селянам лешнсьш ще!*,
розповсюджували марксистсько-леншську лп’ературу, розповщали про ycnixn
трудящих Радянського Союзу в сощалютичному бyдiвництвi.
Марксистсько-леншсьш ще! заиалювали маси на революцшну боротьбу.
Особливо активно виступили niaxTapi Дзвиняча пщ час страйку 27 листопада 1926 року.
Чотири тижш 170 робхтниюв не виходили на роботу в шахту. Кер1вництво
страйком здшенювала мюцева партшна оргашзащя (KOMipKa), секретарем яко! був ро-
6iTHHK I. О. Сидор, шахтарям допомагав також повпювий пapтiйний комитет5.
Причиною виступу було тяжке становище po6iTHHKiB, яш працювали щоденно понад
BiciM годин за 2 злотих у виключно важких умовах: пщ землею, у вод^ без спец-
одягу. Po6iTHHKH не одержували вщпусток. Пiдпpиeмцi вiдмoвилиcя виконати вимоги
po6iTHHKiB про пiдвищeння заробитки плати.
1 I. I. Компан1ець. Революцшний рух в Галичиш, Буковши та Закарпатськш Укра-
i*Hi пщ впливом щей Великого Жовтня (1917—1920 рр.), стор. 67.
2 Гвано-Франшвський облдержарх!в, ф. 47, оп. 1, спр. 714, арк. 143—144.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
1Ною. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 16—17.
4 Газ. «Прикарпатська правда», 13 серпня 1957 р.
6 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—19, арк. 1.
92

В грудш 1926 року maxTapi знову виступили проти визискувач1в. Шд час
страйку, в якому взяло участь 200 чоловш, прники вимагали пщвищити заробггну
плату на 20 проц. Шсля вщхилення адмшштращею вимог робггнишв страйк спа-
лахнув ще з бшыною силою. Директор шахти викликав з Трускавця штрейкбре-
xepiB, яш працювали пщ охороною пол щи. IHaxTapi обрали страйковий ком1тет
i оголосили загальний страйк.
20 грудня кшька роб1тник1в, очолюваш машишстом Ю. А. Кобелюхом, озбро-
1’вшись кшлям та кусками зал1за, намагалися прогнати штрейкбрехер1в. ПолшДя
заарештувала Ю. А. Кобелюха та шших страйкар1в. Робггники пщ кер1вництвом
комун1ст1в добилися ix звшьнення, але до роботи HixTO не ставав. 21 грудня 1926
року делегация робшшшв з 6 чоловш прибула до адмшкуграцп шахти з вимогою
прийняти знову Bcix звшьнених, вщправити штрейкбрехер1в i пщвищити зарплату
на 20 проц.1 Директор шахти не погодився. Тод1 близько 200 страйкар1в разом
з Ю. А. Кобелюхом рушили до клт шахти, щоб вигнати штрейкбрехер1в. Заступник
пое1тового коменданта дав наказ стршяти в непошрних. У цьому нер1вному двобо!,
який тривав годину, загинули роб1тники С. С. Карабшович, М. В. Дребот, М. В.
Волочш. Тод! ж були тяжко поранеш В. Стефанишин, С. Пас1чний, I. I. Гладиш,
Д. Феняк та багато шших. Жител1 Дзвиняча поховали вбитих робггнивдв на сшь-
ському кладовигщ i доглядають ix могилу.
Шсля придушення страйку пщприемщ, побоюючись нових вистушв, змушен1
були пщвищити шахтарям зарплату на 10 проц.2 Одночасно вони жорстоко розпра-
вилися з учасниками страйку, ув’язнили понад 60 чоловш. У серпш 1927 року
в Сташслав1 вщбувся суд. Двадцять страйкар1в, серед них Ю. Кобелюх, М. Дми-
тришин, М. Дз1кот, I. Гладиш3 були засуджеш до тривалого ув’язнення.
Везчинства польсько!* пол1ци викликали обурення трудящих
захщноукрашських земель. ЦК КПЗУ в грудш 1926 року в зверненш до роб1тник1в i селян з
приводу розстршу страйкар1в у Дзвиняч1 закликав вщповюти на фашистський терор
подвшною боротьбою проти експлуататор1в, пщкреслював, що для ще*1 мети необ-
хщно вступати до лав Комун1стично1‘ партп, яка см1ливо вщстоюе imepecn
трудящих.
Велику допомогу комушстам у революцшнш боротьб1 подавали комсомольц1.
1928 року в Дзвиняч1 пщ кер1вництвом партшно! орган1зац]1* створюються два ком-
сомольськ1 осередки. Молодь брала активну участь у страйках i демонстращях,
в революцшних виступах роб1тник1в i селян, розповщала народу правду про
Велику Жовтневу сощалютичну револющю, про соц1ал1стичне буд1вництво в СРСР,
розповсюджувала серед населения нелегальну лггературу, прогресивну пресу,
лист1вки. Особливо активними були дзвиняцьш комсомольц1 Ю. В. Волочш,
М. Ф. Семк1в, М. Ю. Волочш,
С. 	М. Яцшв, В. О. Сидор.
Польсьш Й м!сцев] пани на- Учасники страйку 1926 року в Дзвиняч!. 1957 р.
магалися придушити волелюбну
молодь. За участь у створенш
пщпшьних комсомольських осе-
редшв та поширення комушстич-
них щей комсомолець Ю. В.
Волочш 2 листопада 1931 року за
вироком трибуналу Ста шел ав-
ського окружного суду був ув’яз-
1 Газ. «Дшо», 24 грудня 1926 р.
2 1вано-Фрашивський облдержар-
xiB, ф. 2, оп. 1, спр. 402, арк. 134.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 205,
оп. 1, спр. 559, арк. 9—19.
93

нений на одинадцять мнжцв з суворим режимом. 1938 року полпця заарешту-
вала комсомольця С. М. Яцкова, кинула за грати на 2 роки комсомольца
В. О. Сидора1.
У вереснев1 дш 1939 року трудяпц Дзвиняча з великою рад1стю зустрши Чер-
вону Армда. В nepnii дш теля визволення з-пщ rHiTy пансько! Полыщ було обрано
революцшний комггет. Головою його став комушст М. Ф. Семтв, який очолив
згодом сшьську Раду. У сел1 оргашзували народну мшщш, начальником яко!
було призначено комсомольця В. О. Сидора.
Населения Дзвиняча в жовтш 1939 року взяло активну участь у виборах депу-
TaiiB до Народних 36opiB Захщно! Украши. Воно обрало сво!м депутатом селянина-
бщняка Д. Д. Гайванюка i дало йому наказ голосувати за встановлення Радянсько!
влади в захщноукрашських землях, за возз’еднання з Радянською Украшою, за
нащонал1защю иромислових пщприемств i земл12.
Встановивши Радянську владу, робшшки i селяни Дзвиняча стали справжшми
господарями свое! доль Було нащонал1зовано пгахти акцюнерно! ф1рми «Борислав»,
як i належали шоземним кашталютам.
Радянська влада подбала про полегшення тяжко! пращ прнишв. Уже в nepnii
дш шсля нацюнал1зацп на maxTi було запроваджено нов1 шдйомш машини-ваго-
нетки, здшснено мехашзацно виробничих процес1в у забоях, а також встановлено
потужш вентилятори для очистки иов1тря3. У 1940 рощ реконструйовано Дзвиня-
цьку озокеритну шахту. Це коштувало 1,5 млн. карбованщв4. На maxTi оргаш-
зували техн1чне навчання роб1тншив. Серед шахтар1в регулярно нроводилася
виховна робота. Все це допомогло швидше впровадити передов1 методи пращ, пщ-
вищити и иродуктивн1сть. Пщ кер1вництвом иарт1йно! i комсомольсько! opraHi-
заци на початку 1940 року на maxTi розгорнулося змагання за збшыпення ви-
добутку озокериту. Дзвиняцьк1 роб1тники змагалися з бориславськими озокерит-
никами i досягли значних трудових ycnixiB.
3 встановленням Радянсько! влади докоршно змшилося i становище селян.
Вони одержали безплатно землю, насшня. Полшшувався i добробут трудящих.
У Дзвиняч1 1940 року орган1зовано с1льське споживче товариство, що займалося
постачанням населения продуктовими й промисловими товарами.
Важлив1 заходи були здшснеш щодо розвитку освгги. В 1939 рощ у сел1
створено семир1чну школу. Комсомольщ i комун!сти допомогли обладнати класш KiM-
нати, унорядкували шкшьне подв1р’я. Парт1йна i комсомольська оргашзаци разом
з с1льською Радою залучили д1тей до навчання. В сел1 обл1ковано д1тей шк1льного
BiKy, подано матергальну допомогу тим, хто !! потребував. Одночасно проводилась
робота i по навчанню грамоти дорослого населения. Працювали гуртки, у яких акти-
в1сти вчили читати i писати сшьських жител1в. Особливо багато попрацювали культ-
армшц1 М. I. Дмитришин, Ю. В. Волочш, М. М. Карабшович та М. К. Волочш.
В сел1 вщкрили клуб; тут можна було послухати лекцда, подивитися кшофшьм,
взяти участь у художнш самод1яльиост1. Невдовз! вщчинилися двер1 сшьсько!
б1бл1отеки. Вперше жител1 Дзвиняча детали можлив1сть безплатно корцстуватися
кнр1гами, журналами.
Розпочат1 в Дзвиняч1 соц1ал1стичн1 перетворення перервав в1роломний напад
г1тлер1всько! Шмеччини на Радянський Союз. 27 червня 1941 року шмецько-фашист-
CbKi загарбники окупували Дзвиняч. Птлер1вщ запровадили в сел1 фашистський
режим, за допомогою укра!нських буржуазних нац1онал1ст1в грабували населения,
жорстоко розправлялися з радянськими людьми, вбили 20 жител1в Дзвиняча. У за-
CTiHKax reciano вщ рук фашистських кат1в у 1941 рощ загинув активний учасник
1 1вано-Франшвсышй облдержарх1в, ф. 226, оп. 1, спр. 655, арк. 92.
2 1вано-Фрашивсышй облпартарх1в, ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 6.
3 1вано-Франк1всышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. В-8, арк. 1—2.
4 1вано-Фрэщавськнй облпартарх1в; ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 27.
94

страйково! бороаьби робтшюв, колишнш член КПЗУ I. 1. Гладиш. Фашисти ви-
везли до Шмеччини 250 чоловш. У сел1 було спалено 80 будиньав1.
Трудяшд Дзвиняча, як i весь радянський народ, пщнялися на боротьбу проти
птлер1вських загарбнишв. 3 перших дшв вшни до Червоно! ApMii ninmo 85 гро-
мадян. На фронтах Велико! В1тчизняно! вшни загинуло 17 жител1в, в т. ч.
комсомольцу С. I. Волочш, С. Д. Волочш, 21 учасника В1тчизняно! вшни за геро!зм
i вщвагу в бою нагороджено орденами й медалями Союзу РСР2. Фронтовими
шляхами вщ початку до закшчення вшни пройшов мешканець села Д. Ф. Сем-
к1в. BiH служив у гвардшськш див1зп iM. Б. Хмельницького, був нагороджений
медалями. Уродженець села I. М. Карабшович на фронт1 Вггчизняно! вшни
був вщважним розвщником. За бойов1 подвиги його також удостоено ордешв
i медалей.
Жител1 Дзвиняча допомагали бшцям партизанського з’еднання С. А. Ковпака
пщ час його Карпатського рейду. В шч на 19 липня 1943 року бшя села Росшьно!
стався бш партизашв з есес1вським полком. Увечер1 19 липня частина
партизанського з’еднання вступила до Дзвиняча, де встигла уже побувати партизанська
розвщка. Щоб перешкодити фашистам видобувати нафту й озокерит, партизани
з допомогою м1сцевих жител1в спалили в сел1 Дзвиняч1 три нафтов1 вишки, з1рвали
вентиляцшш установки в озокеритнш inaxTi, примусили окупант1в втекти з села.
В Дзвиняч1 побував С. А. Ковпак шд час переходу через село партизанських час-
тин до селища Со л отвина.
27 липня 1944 року радянсьт вшська визволили Дзвиняч вщ окупанпв3. Цього
дня в бою з фашистами смертю хоробрих полягли 22 радянськг во!ни — О. М.
Святош, Й. Г. Грубчак, М. С. Козаченко, К. I. Цух, I. П. CImohob, Т. I. Тройлич та
iH. В пам’ять про загиблих у 1948 рощ споруджено обел1ск.
Визволившись вщ окупант1в, трудяпц села вели нещадну боротьбу проти украш-
ськцх буржуазних нащонал1ст1в, як1 всшяко намагалися загальмувати розвиток
нового сощалтстичного життя. 13м1сцевих жител1в загинули в боротьб1 з бандитами.
Так, бандер1вщ повюили л1тню жшку Г. В. Стефурин за те, що вона прилюдно осу-
джувала !хш пщл1 вчинки. Вони замордували брат1в Миколу i Володимира Сидор1в,
звинувативши останшх в тому, що ix брат 1ван був активним членом КПЗУ. Бан-
дити вбили у л1с1 М. А. Михайлишина i Д. М. Семкова, як1 натрапили на ix бункер.
Дзвинячани свято шанують пам’ять загиблих. Вони спорудили пам’ятник, на якому
золотими буквами викарбуваш iMeHa земляшв, що вщдали свое життя в боротьб1
проти фашизму i украшських буржуазних нащонал1ст1в.
Шсля перемоги над ворогом трудяпц Дзвиняча почали вщбудовувати зруйно-
ване господарство. Робггники викачали воду i3 затоплено! шахти, очистили пщ-
земн1 проходи, пщготували машини й механ1зми. До 1 вересня 1944 року було пов-
шстю вщремонтовано топильний цех, вщбудовано котельну, надшахтний копер
i трубопровщ, зруйнован1 фашистами. Завдяки самовщданш прац1 po6ithhkib та
шженерно-техн1чних пращвнишв центральна шахта вже 1 жовтня 1944 року стала
до ладу. На цш робот1 особливо вщзначились Д. М. Караб1нович, Ф. I. Дмитришин,
М. Ю. Волочш i М. Г Гладиш, ят допомогли вщшукати мехашзми, пщготувати
спецодяг для г1рник1в4.
Вщбудова й освоения шахти здшснювалися пщ кер1вництвомпарт1Йно! opraHi-
зацп. Комун1сти Ю. I. Кондрацький, М. М. Сл1саренко очолили найважлив!ш1
д1лянки виробництва, вели виховну роботу серед робтшшв, залучили до сощалкугич-
ного змагання понад 600 чол. Шд ix кер1вництвом було створено три цехов i комсо-
мольсьш орган1зацп, ят об’еднували 21 члена ВЛКСМ. Завдяки трудовим зусил-
1 Хвано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 20, арк. 23.
2 Там же, оп. 2, спр. 20, арк. 156.
3 ApxiB МО СРСР, ф. 371, оп. 6367, спр. 399, арк. 133.
4 Твано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 158.
95

лям inaxTapiB уже в 1946 рощ
було видобуто 250 тонн озокериту,
соб1варт1сть продукца знизилася
проти планово! на 21 процент.1
Впровадження ново! технши
позитивно впливало на поланпен-
ня виробничого процесу i допома-
гало вже в nepnii роки четверто!
п’ятир1чки добитися ycnixiB у ви-
конанш виробничих плашв. Так,
готуючись зустр1ти XXXI pi4-
ницю Великого Жовтня, озокерит-
ники Дзвиняча виконали план
випуску продукца третього
кварталу на 166 проц. Важливих по-
казнишв досягли прники Ю. Д.
Семшв, К. Ф. Семк1в, О. П. Сам-
У теплиц! Дзвиняцького цеху Солотвинського лкокомбшату. 1969 р. СОН, pi4Hi ПЛани ВОНИ виконували
протягом одинадцяти шсящв. За
самовщдану працю цих робггнишв було нагороджено медалями «За трудову вщ-
знаку».
Однак руда, що видобувалася у Дзвиняч1 на глибиш до 100 м, мала низький
вм1ст озокериту. В першому niBpi44i 1959 року соб1варт1сть одше! тонни озокериту
становила 1526,2 крб. при плаш 1200 крб. Через брак запас1в високояшсно!
сировини i високу соб1варт1сть продукца у серпш 1959 року озокеритну шахту
було закрито.
На 6a3i шахти того ж року вщкрито фанерний цех Солотвинського л1сокомб1-
нату, прокладено вузькоколшну зал1зницю до цеху. У 1962 рощ на бугпвництво но-
вих об’ект1в i реконструкцш фанерного цеху вщпущено 214 тис. крб.2 Завершено
спорудження нового заводського корпусу фанерного цеху, виробничою площею
4600 кв. м, обладнано клейовий цех, значно розширено i переобладнано меблевий
цех, який випускае мебл1 для дитячих дошкшьних заклад1в, крюла для кшотеатр1в
i клуб1в.
Щороку на фанерно-меблевому виробництв1 впроваджуються десятки ращонал1-
заторських пропозицш. Начальник фанерного цеху М. Ф. Семк1в, наприклад, за
три роки став автором 10 ращонал1заторських пропозицш. Верстатник цього ж цеху
М. I. Гладиш — 12. У 1968 рощ вщ впровадження 37 ращонал1заторських
пропозицш на шдприемств1 одержано економ1чний ефект в суш 110,3 тис. карбованщв.
У фанерному цеху трудяться квал1фшоваш шженерно-техшчш пращвники.
Тут — ciM шженер1в, 83 фах1вц1 з середньою спещальною та загальною середньою
освшш. В цеху створено конструкторський вщдш, вщкрито вщдш ново! технши.
Забезпечення виробництва квал1фшованими спец1ал1стами, ycninme застосування
досягнень науки й технши — шлях до шдвищення продуктивное^ прац*1, яка тшьки
в 1967 рощ зросла пор1вняно з 1966 роком на 13,8 процента.
Партшна i комсомольська оргашзаца цеху нацшюють робггнишв на дострокове
виконання виробничих завдань. Особливо активно розгорнулося сощал1стичне
змагання напередодш 50-р1ччя Великого Жовтня. В 1967 рощ 15 бригад цеху удостоено
звання колектив1в комушетично! пращ. У 1967 рощ за перевиконання сощалютич-
них зобов’язань бригадам комушетично! пращ фанерного цеху М. Д. Волоч1я,
Д. Г. Дмитришина, В. А. Яцурака присвоено звання iMem 50-р1ччя Радянсько!
влади.
1 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 588, оп. 1, спр. 1, арк. 1—16.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 22, арк. 26.
96

Колектив цеху зробив вагомий вклад у трудов! усшхи люокомбшату, який
неодноразово виходив иереможцем у змаганн1 колектив1в л1созагот1вельних
пщприемств, а в 1967 рощ за перписть у всесоюзному змаганш нагороджений нере-
хщними Червоними прапорами Мшютерства лшово! i деревообробно! промисло-
вост1 СРСР та МЫстерства л1сово! i деревообробно! промисловост1 УРСР1.
За трудов! досягнення багато виробничнитв нагороджено орденами i медалями.
Шофер автоколонн I. 3. Семивол, який виконав семир1чний план на 118 проц. i ви-
в1з понад план 8000 куб. м деревини, нагороджений орденом Трудового Червоного
Прапора. Начальник фанерного цеху М. Ф. Семтв за вмше кер1вництво колекти-
вом цеху, який виконав семир1чний план за ппсть ротв, нагороджений медаллю
«За трудову доблесть». Ще! ж медал1 були удостоеш рамщик горизонтально! пило-
рами П. I. Киреев i верстатник I. Ф. Волочш за виконання норм виробггку на 100—
110 проценпв2.
У шслявоенш роки пщвищився матер1альний добробут трудящих Дзвиняча.
Особливого розмаху в цей час набуло житлове буд1вництво. 3 1945 по 1967 piK
в сел1 зведено 265 просторих будинтв. Вони покрш! шифером або бляхою, склада-
ються переважно з двох тмнат i кухш, обставлен! добротними меблями. Для робгг-
нитв споруджено 28 двоквартирних будинтв. У 1964 рощ затнчено буд1вництво
двоиоверхового робггничого гуртожитку. Зростають вклади трудящих в ощадних
касах, 1968 року вони становили 51 тис. крб. Трудяпц села одержали матер1альне
забезпечення по старость 134 жител1 Дзвиняча — пенсюнери3.
За роки Радянсько!' влади в Дзвиняч1 багато зроблено в галуз1 освгги. В сел1
збудовано восьмир1чну школу, в якш навчаеться понад 300 дггей, працюе 16 досвщ-
чених вчител]в4. В школ1 е 12 класних тмнат, ф1зичний кабшет, 2навчальш май-
стерн1, б1бл1отека, сиортивний та географ1чний майданчики. При школ1 — дослщна
д1лянка, закладено сад плодових дерев. Молод1 роб1тники без вщриву вщ
виробництва навчаються у веч1рнш школ1 роб1тничо! молод1.
Чимало вихщщв з села за шслявоенш роки затнчили вищ1 учбов1 заклади
й працюють на р1зних дшянках народного господарства. Серед них шженер Калусь-
кого х1м1ко-металургшного комб1нату М. М. Карабшович, начальник водопоста-
чання i канал1зацп цього ж комбшату Я. Ф. Дмитришин, начальник буд1вельно-
монтажного управл1ння в м. Ровно Я. I. Сенчак, а 6. М. Степанюк, Е. М. Гладиш,
М. М. Максимюк шсля закшчення вуз1в очолюють вщповщальш д1лянки на фа-
нерно-меблевому виробництв1 в рщному сел1. CoTHi роб1тник1в Дзвиняча оволодши
виробничими снец1альностями слюсаря, шофера, тракториста, верстатника, елек-
трика, автомехан1ка, деревообробника, будДвельника.
Велик1 зрушення сталися i в культурному житт1 трудящих Дзвиняча. В 1944
рощ у сел1 вщкрито клуб. Тут створено хоровий, драматичний i танцювальний
гуртки, ят неодноразово брали участь у районних та обласних оглядах художньо!
самод1яльность В с1льському клуб! систематично проводиться цикли лекцш, ве-
чори вщпочинку, диспути, конференца. У 1968 рощ, зокрема, вщбувся тематичний
веч1р «Сощал1стичш иеретворення в с. Дзвиняч1 за роки Радянсько! влади». Готую-
чись до вечора. актив1сти клубу й б1блютеки оформили стенд «Росте i кв1тне новий
Дзвиняч». Масовими були вечори «За честь робггничу», «Слава тоб1, жшко, мати-
труд1внице», «Марко Черемшина — сшвець Гуцульщини». Для роб1тнитв i служ-
бовц1в фанерного цеху було оргашзовано теоретичну конференцда «В. 1. JIeHiH i За-
хщна Укра!на». В сел i працюе стащонарна к1ноустановка. До иослуг трудящих
Дзвиняча 3 б1блштеки: сшьська, штльна i виробнича. 1967 року в б1блютеках
нал!чувалося 17 577 книг, якими користувалися 1530 читач1вб.
1 Газ. «Нове життя», 16 грудня 1967 р.
2 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 40, 145.
3 Там же, арк. 97.
4 Там же, спр. 22, арк. 33.
6 Там же, спр. 20, арк. 159; спр. 22, арк. 29.
97 7 зз2

У життя труд1вникш входять нов1 звича! i обряди: посвячення в робгтники,
проводи до Радяисько1 Арма, комсомольсыи весшля, новор1чна ялинка i щедр1вки,
зустр1ч1 з ветеранами прац1, проводи на пенсга1. Люблять трудягщ села i спорт.
У Дзвиняч1 е стадшн, сиортивш майданчики, просторий шкшьний спортивний зал.
Спортсмени села об’еднаш в 2 низов1 ф1зкультурш колективи, при яких працюють
футбольна, волейбольна, баскетбольна, легко'] атлетики, ручного м’яча та imiii
секцп. Тшьки на л1сокомбшат1 понад 600 чоловш стали ф1зкультурниками i
спортсменами. Щороку вщбуваються сиарташади л1сокомбшату. Усшшно виступае
футбольна команда комбшату. У 1967 рощ вона здобула кубок у змагант з шшими
колективами обласного товариства «Авангард» i брала участь в nepniocTi Украши,
де посша друге мшце.
Робшшки шд час вщпусток оздоровляються на курортах, у будинках вщпо-
чинку, проводить вшьний час у туристських походах i екскурс1ях по м1стах краши
i за кордоном. Лише в 1968 рощ 47 чоловш набиралися сил на курортах Трускавця,
Моршина, Co4i, а в оздоровчому Ta6opi «Прикарпатський л1сник», на берез i Чорного
моря, вщпочивали 38 с1мей роб1тнишв та службовщв. Побували робггники на екс-
курс1ях у MocKBi i Киев1, вщвщали Польську Народну Республшу та Чехословач-
чину. Оргашзовуються два рази на м1сяць самод1яльш екскурсп по Закарпаттт,
до JIbBiBCbKoi та Чершвецько! областей2.
Д1яльшстю трудящих Дзвиняча керуе сшьська партшна оргашзащя, яка
об’еднуе 42 комушсти. Працюють цехова й територ1ально-сшьська комсомольськх
оргашзаци, в яких е 215 комсомольц1в3. 920 чоловш об’еднаш у профспшкову орга-
шзацпо. Заводський колектив профсшлки дбае про розгортання творчо! активно-
CTi роб1тник1в, про ix вщпочинок, оргашзовуе техшчне навчання робигапив. 1968
року в 13 гуртках техшчного навчання фанерно-меблевого цеху пщвищували свш
фаховий р1вень 425 робггншив. На курсах з вщривом вщ виробництва удосконалю-
вали квал1фшацио 30 робггнишв та шженерно-техшчиих пращвнишв4. В сел1
створено громадсьт оргашзаци i добровшьш товариства: народну дружину, протипо-
жежне товариство, групи ДТСААФ при школ1 й фанерному цеху. В сшьському
вщдшенш товариства «Знания» об’еднано 16 лектор1в. KpiM того, в сел1 працюе
жшоча рада i товариський суд.
3 кожнйм днем красив1шае припрський Дзвиняч. ТрудяшД впорядковують свов
село, озеленюють вулищ. Ще кращим стане Дзвиняч у майбутньому. Тут зведуть
CBirai будинки, вщкриють парк культури i вщпочинку. В сел1 працюватимуть нов1
шдприемства та установи. v
Сощал1стичш перетворення в сел1 Дзвиняч — яскраве свщчения торжества
марксистсько-леншських щей на Прикарпатть
С. А. ЛУЦЬШЙ, П. С. ФЕДОРЧАК.
СОЛОТВИН
Солотвин — селище м1Ського типу, центр селищшн Ради, розташоване на
р1чщ Бистрищ-Солотвинськш, за 20 км вщ районного центру i за 19 км вщ зал1з-
нично! станцп Надв1рна. Через селище проходить автомапстраль. Населения —
4082 чоловша.
Солотвин належить до найдавшших поселень Прикарпаття. Вперше згадуеться
пщ назвою Краснополь у Галицькому лггопису XII ст. Населения Краснополя
в XII—XIV ст. ст. займалося переважно випасом худоби. Багато селян вже тод1
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, он. 2, сир. 20, арк. 159; спр. 22, арк. 30.
а Там же, спр. 22, арк. 40.
3 Там же, спр. 20, арк. 143.
4 Там же, спр. 22, арк. 24.
98

становили групу халупнишв або хатиннитв, як1, KpiM хати, мали невеличт
клаптики земл!1. В другш половиш XIV ст. Солотвин захопили польсьт феодали.
Селяни Краснополя не хотши миритися з сощальним i нащональним гштом
i не раз пщшмалися на боротьбу з поневолювачами. Особливо посилився антифео-
дальний рух пщ час визвольно!* вшни украшського народу проти польсько!- шляхти
в 1648—1654 рр. Вже 28 серпня 1648 року селяни Краснополя i навколишшх сш,
очолюваш Грицьком Шведом, напали на Солотвинський замок, вбили його влас-
ника Мартина Яблоновського, замок частково зруйнували, а майно подшили мгж
селянами-повстанцями.
Шляхта жорстоко розправлялася з учасниками антифеодального руху: каральш
шляхетсьш загони тероризували населения, руйнували i грабували осель 1675
року панцирна корогва вилучила i3 Солотвинського староства «понад встановлений
податок» 4460 злотих2.
Культурний розвиток середньов1чного Солотвина проявлявся, головним чином,
у буд!вництв1 церков i пов’язаних з ними ocBiTHix заклад1в. У 1600 рощ тут спору-
джено церкву, яку 1676 року зруйнували татари. При нш була7б1блштека з старо-
винними церковними книгами, працював хор дггей i хор дорослих. 1677 року в MicTi
збудований невеличкий костьол, який згодом розширили. BiH став розсадником
католицизму, з допомогою якого панство намагалося ополячити украшське
населения.
Головним джерелом збагачення феодал1в Яблоновських була нелюдська експлуа-
тащя селян. Починаючи з друго! половини XVIII ст., вони находять i iHnii засоби
нажитися — розвивають pi3Hi промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушшрство,
ковальство, малярство. Але найбшып прибутковим на той час вважався видобуток
соль за рев1зшним актом вщ 1765 року доход солеварень Краснополя становив
5117 злотих 17 гропив3. Сшь вивозили ршами Бистрицею i Дшстром до Галича,
а звщти по всш Полыщ i навггь за кордон. KpiM соль торгували також медом,
nmipoK) й деревиною.
Розвиток соляного промислу став навггь причиною змши назви цього населе-
ного пункту — в другш половин! XVI ст. магнати Яблоновськ1 нарекли його —
Солотвино. Але в багатьох юторичних i урядових документах певний час 36epira-
лася подв1йна назва: «Краснополе, або Солотвин»4. Ii було вщбито в печатц1 м1ста,
якою користувалися у XVIII i навггь на початку XIX ст. 3 1779 року Солотвин
став власшстю австршсько! державно! казни. До Солотвинського казенного ма-
етку (42 503 морги земл1), входило тод1 м1стечко Солотвин, одне передм1стя (Зар1ччя)
та 20 сш.
Скрутно жилося трудящому люду, а найпрше бщнот1: в 1819 рощ i3 1397 гос-
подарств солотвинських бщняюв б1льше половини мали по кшька квадратних саж-
HiB земл1. Пшениц1 й жита вони зовс1м не с1яли, а вирощували лише ячмшь i овес,
багато ж бщних селян на сво!х маленьких д1лянках збирали лише сшо. Безпро-
CBiTHi злидн1 часто спричинялися до швидкого поширення р1зних захворювань.
1831 року в Солотвиш i його околицях померло вщ епщемп холери 172 жител16.
На жорстоке гноблення трудяпц вщповщали виступами проти експлуататор1в.
Багато жител1в Солотвина брали активну участь в опришк1вському pyci. 1744 року
Олекса Довбуш пщшшов 3i сво!м загоном до Солотвина i звщси шдготував напад
на Богородчани. М1сцев1 власт1 й пом1щики побоювалися опршшав. Помщиця Соф1я
Яблоновська ще в 1739 poni для придушення ix руху вщрядила загш жовшр1в.
1 Журн. «Tydzien» (JIbBiB), 1903, стор. 247.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 5, оп. 176, спр. 1861—1865.
3 М. В a l.i n s k i, Т. L i р i n s к i. Starozytna Polska pod wzgl§dem historycznym i sta-
tystycznym, t. II. Warszawa, 1875, стор. 749—750.
4 Литературный сборник, издаваемый Га л ицко- русскою Матицею. 1872 и 1873, Львов, 1874,
стор. 228.
5 ЦД1А УРСР у Львову ф. 160, оп. 5, спр. 1615, арк. 31.
99 7*

MicbKa влада Солотвина в 1744 рощ
заборонила лихварям зводити будинки
бшя ратупи, щоб легше було помггити
опришк1в, яш наступатимуть1.
Хоч рух опришюв був придуше-
ний, проте його бойов1 традицп жили
ще довго, пригноблеш все част1ше
виступали проти панськоУ сваволь 1824
року в Солотвинському державному
маетку повстали селяни, яш не могли
стертти знущання прикажчишв, низь-
коУ оплати прац1, великих податшв.
Непок1рних приборкали. Багато по-
встанц1в, рятуючись вщ переел щування,
втекли у гори.
Загальний вигляд Солотвина. Початок XX ст. ШвидкиЙ розвиток вКОНОМШИ Со-
лотвина в першш половит XIX ст.
певною Mipoio зумовлювався наявшетю лкюрозробок, соляного та iHnioro про-
мисл1в. Вже на початку XIX ст. тут працювали два napoei i один водяний солот-
винсьш тартаки, дестилярня нафти й св1чок, млин. У 1828 рощ на р!чщ Бистрищ-
С0Л01ВИНСЬК1Й СПОРУДИЛИ НОВИЙ MiCT2.
Розвиток промисловост1 й торпвл1 вимагав деякого розвитку осв1ти. Початкову
школу в Солотвиш було вщкрито ще в 1804 роц1. Проте австршський уряд тодг мало
/ дбав про зростання народних шкш. Ус1 витрати, що стосувалися освгги, здшенюва-
лися коштом жител1в Солотвина. Починаючи з 24 вересня 1839 року, для вчителя
громада визначила натуральну оплату.
Деяке пожвавлення в политичному жиги краю настало теля 1848 року. Воно,
зокрема, проявилося в пщготовщ й проведенш вибор1в до крайового сейму в
Солотвиш. Вже 3 червня 1848 року було розповсюджено урядов1 вщозви i3 закликом оби-
рати лише тих людей, яш в1рно служать австршськш держав1. Пом1щики й
духовенство розправлялися з тими, хто шдтримував народних виборщшав, вдаючись до
шдкушв, погроз. Незважаючи на це, трудящ1 Солотвинсько'1 виборчоУ округи
добились, що на виборах 14 червня 1848 року депутатом до австршського парламенту
був обраний селянин-бщняк I. О. Капущак. Селяни з1брали rponii, щоб придбати
одяг для свого депутата, й охороняли його хату вщ можливого нападу паяських
nocinaK3. У прогресивнш npeci вщм1чалося, що виступи I. О. Капущака в австрш-
ському парламент! справляли великий вплив на передову громадськ1сть, а селяни
не раз йшли тшки десятки к1лометр1в, щоб послухати його.
3 розвитком катталютичних вщносин посилився соцгальний i нац!ональний
гшт, що, як i ран1ше, було головною причиною революцшноУ боротьби трудящих.
Починаючи з 1906—1907 рр., у Солотвиш вщбувалися м1тинги, збори роб1тник1в
i селян. Учасники збор1в вимагали запровадження загального, piBHoro й таемного
виборчого права, полшшення умов прац1 на промислових шдприемствах i в
державному маетку. Серед оргашзатор1в таких збор1в часто були студенти Льв1в-
ського ушверситету I. С1як, О. Охримович i житель Солотвина I. С. Купчак.
Коли почалаоя перша св1това вшна, м1сцев1 власт1 вдались до репресш проти пред-
ставник1в солотвинськоУ передовоУ громадськост1. Тод1 було заарештовано понад
30 чоловш, ув’язнили I. С. Купчака, П. О. Семанюка, К. О. Процюка та ш.
tx вивезли до концтабор1в Талергофа, Лшца. Деяк1 з них, повернувшись шсля
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп в другш половин] XVII —
аершш половши XVIII ст. К., 1962, стор. 201.
2 Журн. «Tydzien», 1903, стор. 256.
8 Записки наукового товариства iM. Шевченка, т. 70. Льв1в, 1906, стор. 77—79.
100

вшни додому, довго носили емблему концтабору — терновий вшок з написом
«Талергоф».
Пщ час nepnioi свггово! вшни у райош Солотвина вщбувалися бо! шхж вшськами
росшсько! та австро-угорсько! армш. Австро-угорськ1 военн! власт1 носилили терор
проти мшцевого населения, розпалювали ворожнечу тж украшцями й поляками.
Польсью легюнери, як1 були в склад i австро-угорсько!* арма, грабували солотвин-
ських жител1в. Д[знавшись про це, козаки посшшили на допомогу населению м1ста.
Зав’язався бш. Частина легюнер1в втекла, решта [потрапила в полон. Австро-угор-
ськ1 вшська вщступили. 2 жовтня 1914 року до м1ста увшшли росшсыи вшська,
яш сшвчували мшцевому населению, роздавали голодуючим продукти, харчували
ix з солдатських котл1в. Велику допомогу потерпшим внаслщок военних дш
подавала рос1йська оргашзащя Червоного Хреста. Солотвинщ допомагали
солдатам рити окопи1.
Шсля розпаду австро-угорсько! монарха Солотвин опинився пщ гнггом бур-
жуазно-пом1щицько1_Польщ1, яка продовжувала тут колошальну полггику австрш-
сько! буржуаза. Власниками кращих земель та люових угщь залишилися Ti ж самг
барони, що й ранапе. Баронов1 Яну JIi6iry належало 1699 морпв земл! разом з л1-
совими угщдями, а бшып як половина солотвинських селян користувалися над1-
лами вщ 1 до 2 MopriB, багато з них зовс1м не мали земл!.
Поширеною формою експлуатаца трудящих була державна монопол1я на ешь,
с1рники та iHini промислов! товари, яш дорого коштували; цши ж на сшьськогос-
подарсьш продукти, навпаки, були дуже низькь Тому не дивно, що багато жител1в
Солотвина, зам1сть сол1, вживали сировицю — розчин, який видобували в сусщ-
ньому сел! Марковш. Вони користувалися домотканим одягом, ходили в постолах.
Головними продуктами харчування були картопля й боби, хл1б рщко потрапляв
до хати бщного селянина. Багато селян i робггнишв Прикарпаття залишали свох
осел1, шукаючи щастя в заморських каттал1стичних крашах. Лише з 1925 по
1930 piK до США, Канади й Аргентши ем1грувало 60 с1мей солотвиищв2.
Промисловшть у Солотвиш за пансько! Польщ1 не розвивалася: на двох пщ-
приемствах, де випалювали цеглу, та двох тартаках працювало по 20—40 робггни-
KiB. Робочий день тут тривав 12—14 годин, а плата за це була жалюгщною,
особливо на л1сорозробках.
Сощальний гн1т т1сно перешитався з нащональним. В Солотвинськш семиклас-
нш школ! основною мовою викладання була польська. Багато д1тей через нестатки
взагал1 не вщвщували школи. Серед 1200 робшшшв Солотвинського люництва
в 1937 рощ нал1чувалось 540 неписьменних.
Не дбали польсьт влас™ i про охорону здоров’я трудящих. У Солотвин! не
було жодно1 лшарш, працювало лише два приватних лшар1 та дв1 акушерки, яш
обслуговували 22 навколишш населен! пункти3.
Трудящ! Солотвина шсля окупаца панською Польщею Захщно1 Украши роз-
горнули боротьбу за cboi права. II очолював осередок КПЗУ, створений 1924 року.
В ньому було тод1 9 комушст1в4, яш розповсюджували серед населения Солотвина
революцшну лггературу, брошури ЦК КПЗУ, журнали «Вшна», «Наша правда»,
лжтвки. У свош робот1 вони сниралися на прогресивш легальш громадсьт й пол1-
тичш оргашзаца, а саме: «Сельроб», молод1жну оргашзацао «КаменярЬ>. Весною
1931 року в Солотвин! засновано першу комсомольську «п’ят1рку».
На початку 1927 року в Солотвин! вщбувся страйк робггншив л1сопилки, який
орган!зували комун!сти й комсомольца Страйкуюч! добивалися пщвищення заро-
6iTHoi‘ плати й пол!пшення умов пращ, ix вимоги було частково задоволено.
1 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 119, арк. 163.
2 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Д—12, арк. 1—3.
8 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 2135, арк. 4.
4 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Б-18, арк. 1.
101

Особливо активно боролися трудяпц за сво! виборч1 права. В лютому 1928 року
в Солотвши вщбулися збори, присвячеш виборам до польського сейму. Комушсти
р1зко критикували внутр1шню й зовншшю полггику шлсудчишв, вимагали
демократичного народного уряду. Полнця роз1гнала присутшх. Багатьох активют1в,
зокрема Д. К. Купчака i Ф. О. Микуляка, ув’язнили в сташславськш TiopMi1.
Результати вибор1в реакцюнери сфальсифшували на користь урядових сил,
об’еднаних в т. зв. блок безпартшних. Зв1стка про це обурила трудящих Солот-
вина. Шляхом опитування вони встановили: за список л1вих партш голосувало
понад 800 виборщв, а за урядовий блок лише 118. На сторшках прогресивно! преси
було оголошено протест. Обурення трудящих Солотвина i всього Богородчанського
пов1ту з приводу фальсифшаца вибор1в було таке велике, що цим питаниям змушена
була зайнятися адмшютративна ком1с1я сейму, яка констатувала, що до першого ви-
борчого списку «блок безпартшних» в noBiTi було дописано 5520 фалыпивих голос1в.
В процес1 революцшно! боротьби посилювалася роль комушстично! оргашзаца,
до яко! вступали все HOBi передов1 робггники, селяни й прогресивна штел1генщя.
В 1935 рощ члени Сташславського окружного компоту КПЗУ П. Майданський
та секретар Солотвинського осередку КПЗУ I. Загоровський створили в 3api44i
(тепер Солотвин) осередок КПЗУ, секретарем якого було обрано Г. М. Дрогобиць-
кого2. До осередку входили комушсти П. В. Богославець, М. В. Богославець,
I. 	В. Кобзей, М. I. Осипенко та iHini. ПолшДя за допомогою таемних агенпв нама-
галася вистежити комушст1в. 1нколи !й це вдавалось. У березш 1934 року заареш-
тували 6 члешв КПЗУ Солотвина, а в березш 1939 року — групу комсомольщв.
/^22 вересня 1939 року до Солотвина вступили частини Червоно! Арма. Ще до
ix приходу тут шд кер1вництвом комушст1в було сформовано народну мшщао,
начальником яко! став комсомолець Г. Я. Шафер. Народна мшиця роззбро!ла полн
цио i взяла пщ охорону основш об’екти та господарськ1 споруди селища. В день
вступу частин Червоно! Арма вщбулися збори, на яких обрано тимчасовий
революцшний ком1тет, до його складу входили колишш члени КПЗУ: I. М.
Загоровський (голова), I. М. Гладиш, М. М. Мацевич, П.Семанюк, Г. Райх та imni актив1сти.
22 жовтня 1939 року вщбулися вибори депутат1в до Народних 36opiB Захщно!
Украши. Bci без винятку солотвинсьш виборщ взяли участь у голосуванш, вони
обрали депутатом Народних 36opiB робггника М. П. Хлмчака.
3 перших дшв встановлення Радянсько! влади докоршно змшилося життя Со-
лотвпна. За максимально короткий час лшвщовано безробптя, запроваджено 8-го-
динний робочий день i охорону пращ. Швидко розгорнули свою роботу Bci даоч1
шдприемства, було орган1зовано МТС, яка подавала велику допомогу селянам сшь-
ськогосподарською техншою. Держава також асигнувала 70 тис. крб. бщняцьким
господарствам району для кушвл1 худоби3. 1940 року Солотвин став селищем Mi-
ського типу.
•Будуючи життя на сощал1стичних засадах, передов1 роб1тники й селяни
вступали до лав парта i комсомолу. Першу партшну оргашзащю в селипц засновано
в Солотвинському л1сгосш 1940 року. В нш нал1чувалося 6 комун1ст1в.
Радянська влада створила Bci умови для культурного зростання трудящих.
Вже восени 1939 року в Солотвиш запрацювала середня, а в 3api44i — семир1чна
школи. В ci4Hi 1940 року почалися заняття у веч1рнш школ1, де навчалося без вщ-
риву вщ виробництва 220 роб1тншав, селян i службовц1в. KpiM того, на 3api44i при
семир1чц! створили школу для неписьменних, яку вщвщувало 120 чоловш. MicbKi
вчител1 стали активними пропагандистами сощал1сти>шо! культури, вели велику
роботу, щоб залучити до навчання д1тей-пщл1тк1в i молодь. У селипц вщкрили клуб,
б1блютеку, почала працювати к1нопересувка.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К-36, арк. 2—3.
2 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1273, арк. 7.
3 1вано-Франшвський oблпapтapxiв, ф. 33, оп. 1, спр. 1, арк. 8, 40.
102

Усшшну сощалютичну перебудову селища перервала вшна. На початку липня
1941 року Солотвин окупували шмецько-фашистсьш вшська. 5 травня 1942 року
вонеГ ув’язнили у станюлавських тюрмах або переселили до гетто 1340 чоловш.
У серпш цього ж року було розстршяно 30 радянських громадян, привезених
з сташславсько! тюрми. На мющ ix страти шсля вшни встановлено мемор1альну
дошку. 189 мшцевих жител1в силомщь вивезли до Шмеччини1.
Але терор i залякування виявилися безсилими перед волею радянських
людей. 3 початку вшни у селипц д1яла пщшльна комсомольська оргашзащя з 8
чоловш на чол! з Й. М. Бергенфельдом. Комсомольщ писали й розповсюджували лис-
т1вки, в яких закликали населения саботувати розпорядження фашистських
властей, допомагали ховатись тим, кому загрожували каторжш роботи в Шмеччиш2.
Фашистсьш окупанти шукали шдтримки в мюцевого населения. Але щ нама-
гання були марними: навпъ ризикуючи життям, солотвинщ не скорялися. Жителю
Солотвина М. О. Костиков! шмецька адмшдетращя запропонувала служити в поль
цп. Коли ж вш категорично вщмовився, фашисти розстршяли патр1ота. Тшьки
невелика група зраднишв шшла в загони украшських буржуазних нащоналкупв
i своею жорстошстю в усьому наслщувала ггглер1вщв. Навесш 1944 року банда
ОУН замучила 30 радянських активктв. Громадянку Гвоздецьку з трьома д1тьми
вони спалили живцем3.
Через селище пщ час вшни проходили ковпаювщ. 19 липня 1943 року тут
стався бш, в якому партизани знищили групу фашист1в.
25 липня 1944 року наступаюч1 частини Червоно! Арма вибили фашист1в i3
Солотвина4. Трудяпц селища радо зустр1ли CBoix визволител1в i одразу взялися вщ-
будовувати зруйноване господарство.
Вже 31 липня вщбулося зас1дання районного ком1тету партп, на якому розгляда*
лося питания про роботу вщновлених радянських та господарських оргашв i громад-
ських орган1зац1й. Комун1ст1в у Солотвиш на той час нараховувалось 19 чоловш5.
Вони разом з безпартшними радянськими активютами спрямували зусилля
трудящих селища на вщродження зруйнованого господарства. Вщступаючи, фашисти
знищили багато громадських буд1вель, промислових пщприемств, понад 80 будин-
к1в жител1в, канал1защю, спалили ковальський цех, електростанц1ю. До кшця
1944 року почали працювати люопильний завод, промкомб1нат, шевськ1 та кравецьш
майстерн1. Особлива увага придшялася реконструкцп цегельного заводу.
Широко розгорнулося й культурне буд1вництво. В цьому ж 1944 рощ запрацю-
вали к1нотеатр, клуб, середня школа. Почала виходити районна газета. Силами
громадськост1, особливо комсомольщв, у 1945 рощ збудовано стадюн, закладено
парк, очищено вщ pyiH селище. На шляху сощалютичних перетворень щоразу
ставали yKpaiHCbKi буржуазн1 нац1онал1сти, банди яких кривавим терором намагалися
перешкодити вщновленню Радянсько*1 влади у селищ1. Вони закатували Д. О.
Дерев’янка — комсомольця, шструк-
тора раЙВИКОНКОМу, В. Сторожук^^ У ДОпом1жному rocnoo,apcTBi Солотвинського лкокомбшату. 1964 р.
1нструктора райкому комсомолу,
Д. Ю. Сенчака — секретаря се-
лищно! Ради депутат1в трудящих
1 1вано-Франк1вський облдержар-
xiB, ф. Р-98, оп. 1, спр. 29, арк. 2.
2 1вано-Франшвський облпартар-
xiB, ф. 1, оп. 29, спр. 415, арк. 19.
3 1вано-Франтвський облдержар-
xiB, ф. Р-98, оп. 1, спр. 29, арк. 2.
4 ApxiB МО СРСР, ф. 393, оп. 9005,
спр. 205, арк. 132.
5 1вано-Франтвський облпартар-
xiB, ф. 33, оп. 1, спр. 2, арк. 2; спр. 3,
арк. 2—3.
103

Вчитель О.
зеТ. 1969 р.
i його с1м’ю, вчителя Ю. Волочанського
та багатьох шших1.
Долаючи труднопц, викликаш вшною,
солотвинщ змщнювали економшу селища,
будували нове життя. Серед галузей
виробництва, характерних саме для Солотвина,
перше мюце належить шдприемствам люо-
во1 та деревообробно! промисловост1.
3 1960 року у селищ! знаходиться
лшокомбшат 1вано-Франшвського тресту
«Прикарпатлю». Це велике сучасне шдпри-
емство люово! промисловост1, на якому
А. Феданко веде екскурсПо в краезнавчому му- трудяться понад 2 тисяч! робшштв та
шженерно-техшчних пращвнишв. JIicokom-
бшату шдпорядковаш: Солотвинське, Поро-
г1вське, Гутянське, Межирщьке, Сивульське,
Росшьнянське та Богородчанське л!сництва, Дзвиняцький фанерний та меблевий
цехи, Богородчанський бондарний цех, Солотвинський цех ширвжитку, меха-
шчна майстерня та допом1жш господарства в селах Молодков1, Росшьнш та
Яблуньць
Для цих шдприемств характерний високий р1вень мехашзаца. Якщо рашше
л1соруби орудували т1льки сокирами й лучковими пилами, а деревину спускали
3 rip вручну, то тепер майже Bci види po6iT мехашзовано. На люозаптвлях е 53
автомашини, 18 трактор1в р1зних марок, 6 лебщок, 3 електропили, 38 бензопил,
4 автокрани.
За щ часи виросли нов i люди, якими пишаеться шдприемство. Це — бригадир
комплексно! л1созагот1вельно! бригади Поропвського л1сопункту JL О. Шляхтич,
нагороджений орденом Ленша, ударники П. П. Гуменяк, М. М. Тимофш, В. М.
Богославець та багато шших, яш систематично перевиконують виробнич1 норми.
1м’я шофера I. Й. Купчака за дострокове виконання п,ятир1чного плану вивезення
деревини записано до обласно! Книги Леншсько! слави, воно — на обласнш Дошщ
пошани.
Яскравим показником яшсного зростання кадр1в 6 поширення навчання серед
роб1тник1в. В 1939—1940 рр. у Солотвинському л1сництв1 не було жодного пращв-
ника з середньою осв1тою, 40 проц. лишалися неписьменними, решта мала почат-
кову осв1ту. А тепер неписьменних вже давно у цьому колектив1 немае, на комб1-
нат1 34 чолов1ка здобули вищу освггу, 103 — спец1альну середню, багато робггник1в
заочно навчаеться у вузах i техншумах.
Невп1знанно зм1нилися умови життя л1соруб1в. Горезв1сн1 колиби сьогодш
можна побачити xi6a що на фотограф1ях. Для л1соруб1в побудовано 4 добре облад-
наних гуртожитки, 4 !дальш, 10 магазин1в, 4 клуби, 4 б1блштеки, 2 медпункти.
Оздоровляються тругцвники у будинку вщпочинку на берез1 Чорного моря в
район! Каролша-Бугазу.
У зв’язку з наявшстю поклад1в нафти i родовищ газу на Прикарпагп i, зокрема,
в райош Солотвина, з 2 с1чня 1963 року орган1зовано нафторозвщку для вивчення
i доповнення геолопчних карт краю. Цю роботу здшснюють Калуська й Солотвин-
ська контори розвщувального буршня. Вони здшснили розвщувальне буршня на
велик1й площ1, вщкрили значне родовище газу, здали в експлуатацш 15 нафто-
i газосвердловин.
Серед солотвинських шдприемств, вщомих своею доброю трудовою славою,—
харчокомбшат, який почав д1яти 1952 року. На комбшат1 працюе 110 робггнишв,
багато з них зростали разом з виробництвом. I. Й. Корнш вступив на комбшат
1 1вано-Фрашивсышй краезнавчий музей, оп. 14, стор. 22.
104

простим робггником, не маючи спещальность Вшпрацював i вчився заочно у школь,
закшчив техн1кум харчово! промисловост1, тепер — майстер цеху безалкогольних
нашив. Робтшця пекарського цеху, комсомолка О. М. Сашжак прийшла на
виробництво у 1968 рощ теля закшчення Солотвинсько! середньо! школи. О. М. Сашжак
навчаеться у Кам’янець-Подшьському техншум1 харчово!’ промисловост1, бере
активну участь у громадсько-полЛичному житт1: ii обрано депутатом селшцно!’
Ради депутат1в трудящих, прийнято кандидатом в члени КПРС.
Одним з важливих показнишв сощалютичних перетворень у селинц е розвиток
культури, осв1ти i охорони здоров’я. За роки Радянсько'! влади в Солотвиш лшв1-
довано неписьменшсть, створено Bci можливост1 для одержання середньо! i вищо!*
осв1ти. Якщо за пансько!’ Полыщ вищу осв1ту з м1сцевого населения змогли здобути
тшьки 3 чоловша переважно за кордоном, то тепер виросли чудов1 кадри лшар1в,
вчител1в, шженер1в, вшськових та шших спещал1ст1в.
За шелявоенш роки Солотвинську середню школу закшчили понад 1100
чоловш, з них 250 мають вищу осв1ту, 160 — випускники ушверситет1в та педагопч-
них 1нститут1в, 35 чоловш одержали дипломи медичного шституту, 76 навчалися
у полггехшчному iHCTHTyri, 208 закшчили середш спещальш школи, 15 чоловш —
вшськов1 заклади. Колишш вихованщ Солотвинсько!’ середньо!* школи С. М. Р1зняк,
М. В. Прокопишин, 3. М. Пшенична, Б. Д. Рашкевич працюють викладачами вуз1в,
П. I. Бондарчук, I. П. Федорович стали кандидатами наук. Яскравим прикладом
пшлування Комушетично! парта та Радянського уряду про селянина-труд1вника
е с1м’я В. М. Бондарчука, в якш виросли 14 д1тей. Завдяки турбот1 держави Bci
вони здобули вищу осв1ту, стали спещал1стами в р1зних галузях народного
господарства краши. Важливе м1сце в культурному житт1 належить лекцшнш
пропаганд!. В селипц е 70 лектор1в i агггатор1в. Тут вщбуваються вечори запитань i в'1Д-
повщей, зустр1ч1 i3 старими комушетами. Працюе у Солотвиш краезнавчий музей.
Жител1 люблять свое селище, пишаються ним i своею працею прагнуть зробити
його ще кращим.
I. 	О. ЖУРАК1ВСЬКИЙ, П. К. ПРОКОПИШИН,
О. 	Г/. СЬОМА. О. А. ФЕДАНКО

HA CEJIEHI ПУНКТИ, ЦЕН ТРИ СШЬСЬКИХ РАД
БОГОРОДЧАНСЬКОГО РАЙОНУ
БАБЧЕ — село, центр сшьсько! Ради, лежить
за 20 км вщ найближчо! зал1знично1 станцп
Надв1рна, тут проходить автомапстраль
Солотвин—Надв1рна. Населения — 2234 чоловша.
На територи села розташоване допом1жне
господарство Солотвинського лшокомбшату.
У Бабчому в восьмир1чна школа, клуб,
медпункт, б1блютека, 4 магазини. За Радянсько!
влади споруджено 562 житлов1 будинки.
Ilepnii nncbMOBi згадки про село датовано
1785—1788 рр.
В серит 1943 року через Бабче проходили
частини партизанського з’еднання С. А. Ковпака.
У Бабчому споруджено пам’ятник вошам,
що загинули на фронтах В’1ТчизняноГ вшни.
ГЛИБОКА — село, центр сшьсько! Ради,
в1ддаль до районного центру — И км, до авто-
мапстрал! Надирна — 1вано-Франтвськ —
9 км, до найближчо! зал!знично! станцп 1вано-
Франтвськ — 28 км. Населения — 1401
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Хмел1вка.
В сел! знаходиться центральна садиба кол-
госпу iM. Шевченка. Господарство мае 3181 га зе-
мельних угщь i вирощуе льон-довгунець, о зиму
тпеницю, жито, кукурудзу, картоплю i KopMOBi
буряки. В колгосш е цегельний завод, пилорама.
У Глиботй працюють восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека, а також фельдшерсько-акушер-
ський i ветеринарний пункти, в1ддшення зв’яз-
ку, ощадна каса, 3 магазини. За шслявоенний
час зведено 389 будинтв.
В 1943 рощ через село проходили загони
партизанського з’бднання С. А. Ковпака.
Перша письмова згадка про Глибоку нале-
жить до друго! половини XVII cтoлiття.
ГОРОХОЛИНА — село, центр ыльсько! Ради,
розташоване за 5 км вщ районного центру,
за 18 км вщ найближчо! зал!знично! станцп
Надв1рна та за 5 км вщ автомапстрал! 1вано-
Франтвськ—Надв1рна. Населения — 2298
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Горохо-
лин-Лк.
На територи Горохолини розташоваш цен-
тpaльнi садиби двох колгосшв — «Дружба» та
iM. Б. Хмельницького. Вони вирощують зер-
HOBi культури, картоплю, льон.
В сел1 е середня та восьмир1чна школи,
3 клуби, 2 б1блютеки, а також фельдшерсько-
акушерський пункт, 4 магазини. За роки
Радянсько! влади тут спорудили 545 житлових
будинтв.
У перше село згадуеться в 1648—1654 роках,
коли жител1 його перебували у загонах Семена
Височана.
1936 року в сел! юнувало молодхжне това-
рпство «КаменярЬ, що перебувало пщ впливом
КПЗУ. Воно нал1чувало понад 150 члешв.
Пщ час шмецько-фашистсько1 окупацп у Го-
рохолинш спалено 60 житлових будинтв. Во!-
нам, що вщдали свое життя за визволення села,
споруджено обелюк.
ГРАБОВЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на л1вому 6epe3i р1чки Бистрищ-
Надв1рнянсько!, за 11 км вщ районного центру
та за 20 км вщ найближчо! зал1знично! станцп
Надв|рна. Через село проходить автомапстраль
Надв1рна—1вано-Франтвськ. Населения —
726 чоловш.
У Грабовщ знаходиться садиба колгоспу
iM. Дзержинського. Господарство вирощуе
пшеницю, овес, льон, кормов1 i цукров!
буряки, кукурудзу, картоплю. Земельних угщь —
1830 га. Здшснено мелшращю на плопц 227 га.
Тут працюють восьмир!чна школа, клуб,
б1блютека, медпункт, 2 магазини, щальня, ди-
тячий садок.
Перша письмова згадка про Грабовець нале-
жить до 1451 року. В 1650 рощ жител1 села брали
участь у боротьб1 з польською шляхтою. У 1940
рощ в сел! створили комсомольську оргаш-
зацш.
1943 року через Грабовець проходили парти-
зани з’еднання С. А. Ковпака.
В сел1 споруджено пам’ятники В. I. Леншу,
Ф. Е. Дзержинському.
На територи села розкопано могильник
культури карпатських кургашв та знайдено скарб
арабсышх монет (IX—XI стол^тя).
ГУТА — село, центр сшьсько i Ради,
знаходиться у долит р1чки Бистрищ-Солотвинсько!,
за 34 км вщ районного центру, за 36 км вщ
найближчо! зал1знично! станцп Надорна. Через
село проходить автомапстраль та вузькоколшна
зал1зниця. Населения — 662 чоловша.
На територи села розм1щено Межирщьке,
Гут1вське та Сивульське люництва, люоиункт
Солотвинського лшокомбшату. Село мае восьми-
pi4Hy школу, клуб, б1блютеку, а також здоров-
пункт з пологовим будинком, щальню, пекарню,
магазин, шевську майстерню. Вщкрито ленш-
CbKi к1мнати в школ! та клубь В Tyri працюе
стащонарна тноустановка.
1939 раку тут створено комсомольську орга-
шзащю з 7 чоловш, яку очолював М. I. Квич.
Першим головою сшьсько! Ради села Гута був
Д. Лешко, вш загинув вщ рук оушвщв.
У Гул встановлено обел1ск на честь boihib,
що загинули пщ час визволення села В1д фашист-
ських загарбнитв. В 1966 poni вщкрито
пам’ятник радянсько му вошу-прикордоннику 3. Я.
Мозговому, який полн у нер1внш боротьб1 з укра!н-
ськими буржуазними нащонал1стами.
ЖУРАКИ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на берез! р!чки Бистрищ-Солотвинсько!,
за 9 км вщ районного центру, за 15 км вщ зал!з-
нично! станцп Надв!рна та за 3 км вщ
автомапстрал! 1вано-Франк!вськ—Надв!рна.
Населения — 1856 чоловш.
На територи села розташована садиба
колгоспу iM. Щорса. Господарство мае 1305 га зе-
106

мельних угщь, 2 млини, 2 пилорами. В колгосш
проведено мелюращю орних земель па площ!
176 га. Напрям господарства — рослипництво
й тваринництво.
Д1ти колгоспнитв навчаються у початковш
i восьмир!чнш школах; в сел1 е клуб, б1блштека,
а також медпункт, 3 магазини. За роки Радян-
сько! влади зведено 395 житлових будинтв.
У перше село згадуеться — 1441 року шд
назвою Дзураки.
У Жураках споруджено обел1ск вошам, що
полягли шд час визволення села вщ
фашистських окупант1в.
1ВАНИК1ВКА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 14 км вщ районного центру,
за 15 км вщ зал1знично1 станцп Братшвщ на
лшй JIbBiB—PaxiB та за 6 км вщ автомапстра-
л1 Надв!рна—1вано-Франтвськ. Населения —
1978 чоловш. Сшьрад! шдиорядковаш села
Забережжя й IIoxiBKa.
В сел! знаходиться центральна садиба кол-
госпу iM. 1вана Франка. Колгосп мае 2711 га
земельних угщь, млин, пилораму, цегельний
завод, 17 трактор1в, 5 комбайшв, 15 вантажних
автомобтв. Напрям господарства —
тваринництво й рослинництво. Колгосп здобув перше
м1сце в райош по виробництву молока. Тут
проведено мелюративш роботп на плопи 643 га.
В сел i працюють восьмир1чна школа, клуб,
б!блютека. До послуг селян медпункт, дитяч!
ясла, ощадкаса.
В 1ванитвщ зведено 315 житлових будинтв.
Перша згадка про село належить до 1785—
1788 рошв.
В 1ванитвщ споруджено обелшк на честь
во!шв-односельчан. яш загинули на фронтах
В1тчизняно1 вшни, та встановлено погруддя
Т. Г. Шевченка та I. Я. Франка.
КОСМАЧ — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 18 км вщ районного центру, за 33 км
вщ зал1знично! станцп 1вано-Франк!вськ.
Населения — 1425 чоловш.
На територп Космача розташовано бригаду
допом1жного господарства Солотвинського л1со-
комбшату. Тут виявлено родовище газу.
В сел! працюють восьмирична школа, б i6 л io-
тека, будинок культури. Вщкрито шмнату-музей
бойово! слави.
Перша письмова згадка про село е в джерелах
за 1785—1788 рр, В лютому 1915 року па
територп Космача стався бш м\ж росшськими та австро-
угорськими вшськами. У 20—30-х роках через важ-
ке матер!альне становище з села ем!грувало понад
30 чоловш.
Через село в липш 1943 року проходили час-
тини партизанського з’сднання С. А. Ковпака.
КРИЧКА — село, центр сшьсько! Ради, вщ-
даль до районного центру 30 км, до найближчо!
зал!знично! станц!! Надв1рна — 31 км.
Населения 1676 чоловш.
У сел! — центральна садиба колгоспу «Ра-
дянське Прикарпаття». Господарство мае 2798 га
земельних угщь, спещал!зуеться на вщгод!вл1
овець.
У Кричц! 6 восьмир!чна школа, клуб, б!бл!о-
тека, медпункт, сшьмаг, дитячий садок. При
школ! створено леншську к!мнату. За роки
Радянсько! влади споруджено 212 житлових
будинтв.
В кторичних джерелах село вперше
згадуеться у 1785—1788 роках.
1930—1935 рр. у Кричщ побудували читальню
на кошти, 3i6paHi селянами.
В 1943 рощ через село проходили частини
партизанського з’еднання С. А. Ковпака. В сел!
споруджено обел!ск на честь во!тв, що
загинули пщ час Велико! В1тчизняно! вшни.
ЛУКВИЦЯ (до 1946 року — Прислоп) —
село, центр сшьсько! Ради. Через село протшае
р1чка Луква, притока Дшстра. До районного
центру — 35 км, до найближчо! станцп Над-
в1рна — 35 км. Населения — 1031 чоловш.
Сшърад1 шдпорядковане село BorpiBKa. М!сцев!
жител! працюють на лкорозробках Порог1в-
ського л!сництва, в Росшьнянськш дiльницi
Калусько! контори бур1ння. ДОти луквичан
навчаються у восьмир!чн!й школ.i. В сел! е клуб
з стащонарною тноустановкою, б!бл!отека, а
також фельдшерсько-акушерський пункт, в!дд1-
лення зв’язку, магазин.
У п]‘слявоенн! роки зведено 100 житлових
будинтв.
В 1943 рощ через село проходили частини
партизанського з’еднання С. А. Ковпака.
У сел! встановлено обел1ск вошам —
жителям села, як! загинули на фронтах Велико! BiT-
чизняно! вшни.
МАНЯВА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 24 км вщ районного центру, за 25 км
вщ зал!знично! станцп Надв!рна. Населения —
3201 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане село
Бойки.
Бшышсть жител!в села — лкоруби й нафто-
вики. В сел! працюють восьмир!чна i початкова
школи, клуб, шкшьна i сшьська б!блютеки,
а також медпункт, магазин, вщдшення зв’язку,
ощадна каса. При клуб! е леншська тмната
i KiMHaTa урочистих подш. За Радянсько! влади
в сел! споруджено 400 житлових будинтв.
Житель села Р. Ф. Гоцуляк за>рудов! досяг-
нення у нафтовш промисловост! нагороджений
орденом Леш на.
РуТни скиту Манявського. Пам'ятка арх1тектури XVII ст.
107

На околищ села збереглися рештки скиту
Манявського: мури з бшницями та руши монас-
тиря.
Жителька села Н. В. Васютин була
депутатом Народних 36opiB у 1939 рощ. Тод1 ж
створили комсомольську оргашзацпо.
В 1943 рощ через село пролягав шлях ковпа-
твщв. Житель Маняви М. П. Струтинський
був у партизашв провщником. Село стало Mic-
цем жорстоких бо!в народних меснитв з
фашистами. Бшя нього загинула партизанка i3 загону
С. А. Ковпака М. бвенко.
Фашистсьш окупанти насильно вивезли до
Шмеччини 147 жител1в села.
В Маняв1 споруджено пам’ятник М. бвенко,
обел1ск на честь во!шв, що полягли пщ час
визволення Маняви вщ фашистських окупант1в.
МАРКОВА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить вздовж 6eperiB р1чки Манявки,
притоки Бистршц-Солотвинсько!, за 21 км вщ
районного центру, за 18 км вщ зал1знично! станцп
Надв1рна. Через село проходить автомапстраль
Надв1рна—Рожштв. Населения—2363 чоловша.
У сел1 метиться центральна садиба колгоспу
iM. 17 вересня. Господарство спещал1зуеться на
розведенш овець та льонарств1, мае 2527 га зе-
мельних угщь. В колгост е пилорама i млин.
У Марковш працюють восьмир1чна школа,
клуб, б!блштека. До послуг селян фельдшерсько-
акушерський пункт, дитяча мол очна кухня,
3 магазини. У тслявоенний час в сел1 зведено
200 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1487 року. В XVII ст. тут працювала соляна
баня.
В серпш 1916 року на територп села точи-
лися бо! м1ж росшськими та австро-угорськими
вшськами.
Ул1тку 1943 року через село проходили
загони партизанського з’еднання С. А. Ковпака.
М1сцевий житель С. Ф. Твердохл1б був ix
провщником.
У сел1 споруджено обелюк на честь во!шв,
що загинули, визволяючи Маркову вщ птлер1в-
щв.
М1ЖГ1Р’Я (до 1963 року — Майдан) — село,
центр сшьсько! Ради, в1ддаль до районного
центру 15 км, до зал1знично1 станци Надв1рна 23 км.
Через село протшае pi4Ka Луква, притока
Дтстра. Населения — 737 чоловш. Переважна
бшышсть жител1в працюе на бурових нафто-
розвщки.
6 восьмир1чна школа, клуб, б1блютека, а
також три магазини.
В юторичних джерелах село уперше згадуе-
ться в 1785—1788 рр. У лютому 1915 року за
М1жпр’я йшли бо! м1ж росшською та австро-
угорською арм1ями.
1932 року роб1тники Майданського нафто-
промислу брали участь у загальному страйку
нафтовитв воеводства. У вересн1 1939 року
жител1 села були учасниками демонстрацп та
м1тингу, що вщбувалися в Роыльнш на честь
Червоно! ApMii-визволительки. Вже у жовтш
1939 року в Майдаш створюеться комсомоль-
ська оргашзащя.
В 1944 рощ через М1жпр’я проходив парти*
занський заг1н «1скра» пщ командуванням
Г. Кулагша. Недалеко вщ села стався дводен-
ний бш з фашистами та оушвцями, ят зазнали
значних втрат.
На честь вопив, що полягли у Великш BiT-
чизняшй вшш, в сел! вщкрито пам’ятник.
МОЛОДК1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване м1ж р1чками Бистрицею-Надв1р-
нянською i Бистрицею-Солотвинською, за 20 км
вщ райцентру, за 7 км вщ зал!знично! станцп
Надв1рна. Через село проходить автомапстраль
Долина — Надв1рна. Населения — 2412 чоловш.
У сел1 знаходиться доиом1жне господарство
Солотвинського люокомбшату. Воно мае 593 га
сшьськогосподарських угщь, з них орно! земл!
535 га. Напрям сшьського господарства —
тваринництво, вирощування зернових культур. На
територп села е 5 нафтових свердловин, три
з них дають нафту.
В Молодков! споруджено груповий зб1рний
пункт нафти й газу iM. 50-р1ччя Жовтня, сюди
надходить пафта по трубопроводах з навколиш-
Hix сш: Космача, Старуш, Пнева.
Бшышсть населения працюе в допом!жному
господарств1 Солотвинського лкокомбшату,
близько 200 чоловш зайнято в промисловост!
Надв1рно1 та Солотвина.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1бл!отека,
медпункт, вщдшення зв’язку. До послуг молод-
твщв — 4 магазиин, лазня.
За роки Радянсько! влади зведено 450
житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1609 року. В 1739 рощ тут д!яли опришки Дов-
буша. Пщ час nepnroi’ ceiTOBoi вшни члени укра!н-
сько1 буржуазно! нащоналктично! оргашзацп
«Ci4» спалили в сел i 60 хат.
В 30-х роках у сел1 Молодтв д1яв осередок
КПЗУ, який об’еднував 5 члешв на чол! з
М. В. Мандзюком.
У сел1 Молодтв 1939 року виникла комсо-
мольська оргашзащя, першим секретарем 'ii
був М. М. Юрчило, вбитий украшськими буржу-
азними нащонал1стами 1946 року.
МОНАСТИРЧАНИ — село, центр сшьсько!
Ради, знаходиться за 21 км вщ районного
центру, за 16 км вщ найближчо! зал1знично! станцй
Надв1рна, за 3 км вщ автомапстрал1 Солотвин—
1вано-Франтвськ. Населения — 1498 чоловш.
У Монастирчанах розташовано бригаду
колгоспу iM. Щорса, центральна садиба якого в Жу-
раках. Напрям господарства — рослинництво
й тваринництво. Бригада мае 328 га орно! земл i.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блio-
тека; фельдшерсько-акушерський пункт, 2
магазини. За роки Радянсько! влади зведено 268
житлових будинтв. У кторичних документах село
вперше згадуеться у 1785—1788 роках. В серпш
1916 року за село точилися бо! м!ж росшськими
та австро-угорськими вшськами.
Пщ час шмецько-фашистсько! окупаци за-
гарбники розстршяли 37 жител1в села, спалили
клуб, 616л!отеку, 17 селянських двор!в. У сел!
встановлено обел^к на честь во!шв, що
загинули за визволення Монастирчан вщ ri^epiBuie.
108

НИВОЧИН — село, центр сшьсько! Ради. Зна-
ходиться за 9 км вщ районного центру, за 31 км
вщ найближчо! зал1знично! станцп 1вано-Фран-
швськ. Через село протшае р1чка Нивочинка,
притока Бистрищ-Солотвинсько!. Населения —
1958 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш села Гри-
швка, JIeciBKa.
У Нивочиш знаходиться центральна садиба
колгоспу «Перше травня». Господарство сиеща-
л!зуеться на в1дгод!вл! велико! рогато! худоби.
Земельних угщь — 2182 га. Держава допомогла
здшснити мелюрацш на площ! 150 га.
Д1ти колгоспнитв навчаються у восьмир1ч-
нш школь У сел1 е тмната В. I. Ленша, клуб,
б1бл'ютека. а також фельдшерсько-акушерський
пункт з пологовим б удин-
ком, 2 магазини, щальня,
вщдшення зв’язку, ощадна
каса. За Радянсько! влади
споруджено 256 житлових
будинтв. Недалеко вщ
Нивочина проходить газо-
провщ Богородчани — 1ва-
но-Франк!вськ.
Перша письмова згадка
про Нивочин е в джерелах
друго! половини XVII сто-
л!ття.
У Нивочиш в березш
1940 року виник перший
у район! колгосп,
головою якого обрано В. Ю.
Романова.
Через село 1943 року
проходило партизанське
з’еднання С. А. Ковпака.
В 1958 рощ ланкову М. В. Лес1в за найкрапц
результати серед льонар1в облает i нагороджено
орденом Ленша.
У Лес1в1ц народився укра!нський письменник
М. Ю. Яцтв (1873—1961).
В Нивочин! встановлено обел1ск на честь Boi-
шв-односельчан, полеглих на фронтах Велико!
В1тчизняно! вшни.
ПЩИР’Я (до 1944 року — Лях1вщ, до
1963 року — Бистриця) — село, центр сшьсько!
Ради. Розкинулося вздовж 6eperiB
Бистрищ-Солотвинсько!, за Зкм вщ районного центру, за 25 км
вщ зал1знично! станцп 1вано-Франк!вськ. Через
село проходить автомапстраль 1вано-Фран-
швськ — Калуш. Населения — 2091 чолов1к.
Сшьрад1 шдпорядковане село Дуброва.
У Пщг!р’! знаходиться правл!ння колгоспу
«Маяк». На колгоспних ланах вирощують льон-
довгунець, пшеницю, жито, кукурудзу, кар-
топлю, кормов! буряки. Земельних угщь —
2878 га, з них 1529 га орно! земль Виробничий
напрям — ршьництво i м’ясо-молочне тваринни-
цтво. За роки колективного господарювання
здшенено мелюративш роботи на 520 га.
Колгосп мае допом1жш п!дприемства, млин i
пилораму.
За трудов! здобутки ланкову М. I. Новицьку
нагороджено орденом Лешна.
В сел! е восьмир1чна школа, 3 клуби, 6i6-
лютека, кабшет нол!тично! осв!ти на громад-
ських засадах, лешнська тмната. Також
працюють медпункт з пологовим будинком, 3
магазини, чайна, ощадкаса. За роки Радянсько!
влади понад 300 вихщщв з села здобули вищу
й середню оевггу; споруджено 294 житлов1
будинки, школу.
Вперше про село йдеться у джерелах 1441
року.
В 1743 рощ селяни Пщпр’я в склад i оприш-
KiBCbKoro загону Олекси Довбуша брали участь
у напад! на Богородчанську фортецю. Вщтод!
залишилася в сел! назва потоку — Довбушанка.
Житель села I. О. Капущак був один з небага-
тьох селянських депутат1в австршського
парламенту в 1848 рощ.
Шд час першо! св!тово! вшни на територп
Пщпр’я вщбувалися важш бо!, у лютому 1915
року та ci4Hi 1916 року тут перебували росшсьт
в!йська.
В сел1 з 1922 року д1яв осередок «Сельроб»,
a ni3Hime первинна оргашзащя КПЗУ, яку очо-
лював I. Д. Федорко.
За пансько! Полыщ з села ем1грувало за
кордон 32 чоловша.
В 1940 рощ була створена комсомольська
оргашзащя на чол! з I. Ф. 1ванусом.
Через Пщпр’я 1943 року проходили частини
партизанського з’еднання С. А. Ковпака.
У Пщпр’! зберпаеться могила I. О. Капу-
щака; е обелюк Слави вошам i односельчанам,
полеглим у боях з фашистами.
ПОРОГИ — село, центр сшьсько! Ради, ле-
жить на берегах р!чки Бистрищ-Солотвинсько!,
за 32 км вщ районного центру та за 40 км вщ
найближчо! зал!знично! станцп Надв1рна. Через
село проходить автомапстраль. Населения —
2767 чоловш.
Тут знаходяться 2 л1сництва й люопункт
Солотвинського л!сокомб1нату, який постачае
дшову деревину Брошн1вському ДОКу Рожня-
TiBCbKoro району i Дзвиняцькому фанерно-
меблевому цеху Солотвинського л!сокомб1нату.
Лшопункт виготовляб також хвойне борошно —
корм для велико! рогато! худоби.
В сел! е середня школа, клуб, б1блютека.
Працюють здоровпункт, 5 магазишв, ощадна
каса. За Радянсько! влади зведено 226
житлових будинтв.
У перше село згадуеться в шторичних
документах 1649 року. Комсомольску оргашзащю
в Порогах засновано 1940 року. Секретарем ii
обрали Б. Квича. Парторгашзащю села
створено 1959 року.
Через село 1943 року проходили частини
партизанського з’еднання С. А. Ковпака. М1сцев1
жител! I. В. Дроздюк та Ф. М. Панько були
у ковпашвщв провщниками.
У Порогах споруджено обелюк на честь во!-
шв-односельчан, як! загинули на фронтах
Велико! Штчизняно! вшни.
РАКОВЕЦЬсело, центр сшьсько] Ради,
знаходиться вздовж л!вого берега Бистрищ-
Солотвинсько!. В!ддалений вщ районного центру
на 20 км. До зал1знично! станцп Надв1рна —
Письменник М. Ю.
Яцюв. Початок XX
ст.
109

Самод1Яльний композитор В. В. Шаране-
вич. Село Раковець. 1968 р.
20 км. Населения — 1608 чоловш. Сшьрад1 шд-
порядковане село Кривець.
Колгосп «Верховина», центральна садиба
якого мютиться в сел1, спещал1зуеться на вщ-
год1вл! худоби. Господарство мае 3318 га земель-
них угщь, 2 млини, пилораму, цегельний завод,
льонопереробний пункт. На колгоспних ланах
вирощуеться льон-довгунець, озим1 культури,
картопля, кормов1 буряки, кукурудза.
В сел1 е восьмир1чна школа, дитячий садок,
клуб,^б1бл1отека; медпункт, два магазини. За
шслявоенний пертд споруджено 468 житлових
будинтв.
Перша згадка про село належить до 1783—
1785 рр. У лютому 1915 року та серпш 1916
тут вщбувалися бо! м1ж росшськими та австро-
угорськими вшськами. Село було повшстю зни-
щено. Через Раковець проходили частини
партизанського з’еднання С. А. Ковпака.
Партшну оргашзацш в сел1 засновано 1956
року, комсомольську — 1940.
У Раковщ споруджено обелюк во!нам, що
вагинули на фронтах Велико! В1тчизняно! вшни.
# РОСIЛЬНА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на берегах р1чки Саджавки, за 15 км вщ
районного центру, за 30 км вщ зал1знично! стан-
ni! 1вано-Франшвськ. Через село проходить
автомапстраль 1вано-Франтвськ — Перегшське.
Населения — 3245 чоловш.
На територи Росшьно! розташоване допом!жне
господарство Солотвинського л1сокомбшату та
Росшьнянське л1сництво (4100 га лшу). В се-
л1 6 пилорама обласного побутового комбша-
ту. Тут виявлено родовшце газу та калшно!
соль
На честь 50-р!ччя Велико! Жовтнево! соща-
л1стично! революцп споруджено будинок
культури. Працюе народний ушверситет здоров ’я,
к!мната урочистих подш, е середня школа, 6io-
лютека.
До послуг трудящих 5 магазишв, ощадна
каса, амбулатор1я, ветеринарний пункт. Через
село прокладено асфальтований шлях.
За роки Радянсько! влади вшцу й середню
осв1ту здобули понад 400 жптел1в. Зведено 276
житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село е в джерелах
за 1785—1788 рр. В лютому 1915 року на тери-
Topii села вщбувалися бо! м[ж росшськими
та австро-угорськими вшськами.
Тяжке становище трудящих села до возз’ед-
нання спричинялося до велико! ем1грацп; з села
вшхало понад 70 чоловш.
19 липня 1943 року ковиатвщ розбили в Ро-
сшьнш eceriBCbKim полк. У боях вщзначилися
бшщ батальйошв, якими командували Герой
Радянського Союзу Д. I. Бакрадзе i Ф. Д. Матю-
щенко.
Депутатом Народних 36opiB Захщно! У
краши вщ селян Росшьно! було обрано I. В. Bi-
тюка (ниш проживав в сел1 Космач1).
1967 року в сел i споруджено обел1ск Слави
на честь жител1в, що загинули на фронтах
Велико! В1тчизняно! в1йни.
САДЖАВА—село, центр сшьсько! Ради.
Розташоване вздовж берепв р1чки Саджавки, притоки
Бистрищ-Солотвинсько!. В1ддалена вщ
Богородчан на 7 км, вщ найближчо! зал!знично! стан-
ци 1вано-Франтвськ — 25 км. Населения —
1972 чоловша. Ctobpafli пщпорядковане село
Глиб1вка.
У Саджав1 е колгосп iM. Ленша, який мае
1890 га земельних угщь. Виробничий напрям
господарства — ршьництво, вирощуеться льон-дов-
гунець, озим! шпениця й жито, картопля,
кукурудза i кормовi буряки.
Партшну оргашзащю створено у cepnHi
1955 року, комсомольську — в лютому 1940 року.
У Саджав! споруджено клуб, хату-читальню.
6 будинок культури, б1блютека, середня школа.
В 1962 рощ вщкрито лшарню, працюе зуболшар-
ський кабшет. В сел] побудовано пекарню, лаз-
ню, працюють 3 продовольч1 i промтоварний
магазини, фш1я зв’язку.
За роки Радянсько! влади вшцу та середню
осв1ту здобули 360 м1сцевих жител1в.
У перше село згадуеться в юторичних
джерелах 1492 року.
Про перемогу Велико! Жовтнево! сощалю-
тично! революци жител1 д1зналися вщ сво!х
односельчан Ю. Урсуляка i М. Палька, ят
в першд першо! cbItobo! вшни здалися в полон
росшськш арми, а шшм повернулися до до му.
Через село проходило партизанське з’еднання
С. 	А. Ковпака.
Уродженщ села М. Ф. Петр1в та М. Д.
Соловей були учасниками штурму Берлша. В 1969
рощ на територи села вщкрито газове родовшце.
У Саджав1 е пам’ятник жителям села, що полягли
на фронтах Велико! В!тчизняно! вшни. Саджавщ
спорудили пам’ятник парашутистщ-розвщнищ
А. Г. Верещагшш, що була десантована 1944
року до Саджави i загинула вщ рук оушвських
110

бандитш. 1м’я вщважно! розвщнищ та м1сце
поховання встановили юш слщопити середньо!
школи. Шонерськш дружит школи присвоено
iM’H Антон1ни Верещапноь
Поблизу Саджави знайдено крем’яш знаряддя
пращ доби мщьбронзи.
CTAPI БОГОРОДЧАНИ — село, центр
сшьсько] Ради, знаходиться за 3 км вщ районного
центру i за 21 км вщ станцп 1вано-Франтвськ.
Через село протшають
р1чки Бистриця-Солот-
винська i 11 притока Са-
джавка. Населения —
3255 чоловш. Сшьрад1
шдпорядковане село Ско-
бич1вка. Тут розмвдуеть-
ся колгосп «Радянська
Украша». Напрям
господарства — ршьництво й
тваринництво. Колгосп
вирощуе пшеницю, жито,
кукурудзу, картоплю, бу-
ряк, льон-довгунець,
обочь Земельних угщь —
1775 га. За роки
Радянсько! влади на 604 га
проведено мелшративш
роботи. На територп села
знаходиться державний
млин, пилорама
районного побутового комбшату, цех Богородчансько!
швейно-галантерейно! фабрики.
Д1ти колгоспнишв навчаються у восьмир1ч-
нш i початковш школах. У сел1 6 дв1 б1бл1отеки.
На честь 50-р1ччя РадянськоТ влади в Старих
Богородчанах споруджено будинок культури,
де працюе ансамбль nicHi i танцю «Колос».
При восьмир1чнш школ1 створено леншську
тмнату. Д1е кабшет шштично? осв1ти на гро-
мадських засадах. В сет е фельдшерсько-аку-
шерський пункт з пологовим будинком, кол-
госпний дитячий садок, ветеринарна лшарня,
4 магазини, щальня, вщдшення зв’язку, ощадна
каса.
За шслявоенний час споруджено 360 житло-
вих будинтв.
Перша письмова згадка про Grapi Богород-
чани належить до 1441 року. 1924 року в сел1
д1яв осередок КПЗУ. В лииш 1929 року
страйку вали сшьськогосиодарсьш роб1тники в мает*
ках eniскопа Хомишина.
У BepecHi 1939 року тут було створено тим-
часовий ком1тет, головою якого об рано бщияка,
колишнього члена КПЗУ В. П. Коштроб1я.
В сел i встановлено обел1ск на честь во!шв,
що загинули пщ час Велико!* В1тчизняно*1 вшни,
а також нам’ятник-погруддя В. I. Леншу.
СТАРУНЯ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на берегах р1чки Лукавця, притоки
Б истрищ-Солотвинсько!, за 14 км вщ зал1знич-
но! станцп Надв1рна. Через село проходить
автомапстраль Богородчани— Надв]рна.
Населения —1848 чоловш. Сшьрад1 шдпорядковане
село Ласт1вщ.
На територп села знаходиться правлшня
колгоспу iM. Руднева. Виробничий напрям
господарства — м’ясо-молочне тваринництво,
ршьництво; земельних угщь — 2497 га. Шоферу
колгоспу М. В. Павлучинському та трактористу
П. О. Грицеву присвоено звання знатного меха-
шзатора сшьського господарства УРСР.
В сел1 працюють: середня школа, 2 клуби,
3 бiблioтeки. Також 6 4 магазини, ‘щальня, фш1я
зв’язку, ощадна каса. На честь 50-р1ччя
Радянсько! влади в Старуш побудовано примицення
школи, дитячий садок. За останш 15 рошв
зведено 552 житлoвi будинки.
Виерше згадуеться Старуня у джерелах
1476 року. На початку XX ст. в сет дiялa озо-
керитна шахта, де працювало близько 400
чоловш. В 1921 роц! вщбувся страйк роб1тнишв ко-
нальш. Шахта вщома ще й тим, що там в 1907
i 1928 роках було знайдено останки мамонта
та шерстистого носорога. Тепер ni експонати
збер1гаються у Крашвському та Льв1вському
зоолончних музеях.
У Старуш споруджено обелшк на честь во!-
шв-односельчан, що загинули на фронтах
Велико! В1тчизняно! вшни.
/
ЯБЛУНЬКА — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 27 км вщ районного центру,
за 35 км вщ найближчо! зал1знично! станцп
Надв!рна. Через село npoTiKae pi4Ka Бистриця-
Солотвинська; проходить автомапстраль.
Населения —1695 чоловш.
У сел1 — допом1жне господарство
Солотвинського люокомбшату. G восьмир1чна школа,
дитячий садок, будинок культури, бiблioтeкa,
а також лшарня, амбулатор1я, аптека, 4
магазини, В1ддшенпя зв’язку, ощадна каса. За
Радянсько] влади споруджено 425 житлових бу-
диншв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1785—1788 рр.
1940 року в сел1 було створено комсомоль-
ську оргашзацпо, 1951—партшну.
У Яблуньщ поховано украшського поета
А. Л. Могильницького (1811—1873). В сел]
встановлено обел!ск на честь во!шв, яш полягли
шд час Велико! В1тчивняно! вшни.
В. П. Коштробш —
активний д1яч КПЗУ.
20-i роки XX ст.

ВЕРХОВИНСЪКИИ
РАЙОН
ВЕРХОВИНА
ШЬН1 ерховина — селище м1ського типу (до 1962 року — село Жаб’е). Розташована
ЩЩ в Схщних Карпатах (620 м над р1внем моря), на берегах Чорного Черемошу,
ЯИ1 за 150 км вщ обласного центру, за 31 км вщ зал1знично! станцп Ворохта.
Площа — 507 кв. км, населения — 5177 чоловш. С1льрад1 пщпорядковаш села
1льщ i Красник.
Верховина — центр Верховинського району, площа якого — 1,3 тис. кв. км,
населения — 30,7 тис. чоловш, у т. ч. сшьського — 25,5 тис. У райош 40 населених
пуштв, шдпорядкованих 1 селищшй, 16 сшьським Радам; 5 колгосшв; сшьськогос-
подарських угщь — 24,7 тис. га, у т. ч. 1 тис. га орно! земль 23,5 тис. га лук i пасо-
вищ; 81,9 тис. га л1с1в. Природш багатства району — карпатський л1с, бутовий
камшь та лшувальш мшеральш води «Буркут» (типу «ЕоржомЬ i «МиргородськоЪ>),
«Верховинська». В райош е 4 промислов1 шдприемства, 162 торговельш точки i шд-
приемства; 39 шк1л, 33 клуби та будинки культури; 8 лшарень i диспансер1в, буди-
нок трудно! дитини, 41 медпункт.
У письмових джерелах Жаб’е вперше згадуеться 1424 року, коли воно разом
з Косовом було передане князем Свидригайлом якомусь Владу Драгосиновичу1.
За давшх час1в м1сцев1 жител1 займалися скотарством, мисливством i частково
землеробством. У XV — XVI ст. ст. головним заняттям були випас овець i вщищДвля
свиней. 1з зернових культур с1яли овес, яким платили данину, кукурудзу. Селяни
Жабйого, як i шших шрських сш, тод1 не працювали на панщит, а сплачували
1 L. Крип’якевич. 3 icTopii Гуцульщини. JlbBiB, 1929, стор. 8, В. Розов. Украшсьш
грамоти. XIV — перша половина XV ст., т. 1. К., 1928, стор. 99.
112

податки натурою або гр1шми староству в Коломш. Осш1 хл1бороби здавали щор1чно
по 3 кунищ, 8 четвертей Bieca, 2 сири, 2 курки, загородники, або пщсадки — по
кунищ i cnpoBi, BiB4api — по барану, сир i попругу. KpiM того, селяни платили
щор1чно десятину вщ бджш та вщ вол1в (кожного сьомого, а шзшше — п’ятого
року), дванадцяту частину — вщ свиней, подимне. Громада сплачувала т. зв. ста-
ца: ял1вку, д1жку масла, по курщ з хати. Кожен селянин зобов’язаний був
привезти до панського двору по 2 дерева i матер1ал для виготовлення посуду. 3 селян
стягали ще й надзвичайш податки: лисичне (з новоприбулих), вихщне (з вщходни-
шв), поемщину, або поклонне (податок з наречено!), розпуст (податок за розлучен-
ня) тощо.
Майнове розшарування, що дедал1 зростало, посилена експлуатащя сшьсько!
бщноти заможними селянами викликали масове незадоволення селян. Своврщною
формою антифеодально! боротьби i проявом стихшного протесту селянства проти
1снуючого суспшьного ладу був опршшавський рух. Багато жител1в Жабйого Д1-
яли в загон1 I. Пискливого (родом з села Довгопшля). В загош Олекси Довбуша
брали участь жител1 Жабйого Гнат Кицюк, Ятв Урденюк, у загонах В. Баюрака
та I. Бойчука — Д1рчилюк, Ткач, Урденчук, Фед1р Мощук i iHHii.
За австршсько! iMnepi! Жаб’е займало значну територда i належало домша
у Рожневь 1773 року в Жабйому нал1чувалося 430 господарств. Бшышсть селян
була безземельною, жила лише з скотарства. В сел1 було досить худоби, однак
дв! третини ycix KopiB зосереджувалося у багач1в1. У 1788—1789 рр. в сел1 було
40 639 морпв сшожатей i пасовищ та 66 775 MopriB л!с!в. Bci люи i 728 MopriB
пасовищ та сшожатей належали домша. Великими масивами — вщ 200 до 2000
MopriB — володши сшьськ1 багата. 1м належали щт полонини, так1, як П1р’я
(395 MopriB), Жовшрська (1124 морги), Мшчели (268 морпв), Узмор (428
морпв). Частина полонин була власшстю багатав шших сш2.
Класова боротьба не вщухала й теля 1772 року. В першш половит XIX ст.
у Жабйому i в сусщшх селах д1яли опришки на чол1 з Мироном Штолюком. Вщом1
iMeHa жаб’!вських опришк1в Миколи 1ванишина (Хаблюка), Василя Яким’юка,
Василя К1тарчука, Кудшя3. У Жабйому був створений загш опришшв пщ KepiBHH-
цтвом Антона Рев1зорчука та Максима Тихончука, яких шзшше схопили i стратили.
В Жабйому переховувались ватажки селянського руху на Буковиш. За евщченням
I. 	Франка, у 1849 рощ в околицях Жабйого переховувався i був арештований Лук’ян
Кобилиця.
Скасування кршосного права не звшьнило селян вщ социального гшту, не при-
пинило боротьби проти гнобител1в. 3 розвитком кап1тал!зму на сел! поглиблюсться
класова диференц1ац1я. В руках заможно! верх1вки зосереджуеться значна кшь-
к1сть земл1 та худоби. В середиш друго! половини XIX ст. куркуль з Жабйого
М. Рипчак мав 40 кор1в, 400 овець, 20 коней, 200 тз, 40—50 свиней. У нього
працювало 24наймити. Пом!щику графу
Скарбеку належало 50 559 морпв _ „
. г Загальнии вид селища Верховини. 1963 р.
Л1су, тод1 як yci мешканщ села та г
його околиць мали лише 7302 морги4.
1М. П. Герасименко. Аграр-
Hi вщносини в Галичиш в пер io д кризи
панщинного господарства, стор. 105.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6,
спр. 246, арк. 3, 6, 8, 9.
3 Ф. I. Стебл1й. Боротьба селян
Схщно! Галичини проти феодального гшту
в першш половнш XIX ст. К., 1961, стор.
82-85.
4 М. М. К р а в е ц ь. Селянство
Схщно! Галичини i 1Пвшчно! Буковини у дру-
тш половин! XIX ст. JIbBiB, 1964, стор. 77.
113 8 332

Широкого вщгомону набули поди, що сталися у Жабйому в 60—90-х роках
XIX ст. У 1867 рощ адмш1стращя маеттв графа Скарбека загарбала в громади
сервггутний л1с. За це пом1щик погодився вщдати селянам 526 MopriB 322 квадратш
сажш земль Окремим р1шенням вщ 5 липня 1868 року намкжщтво затвердило акт
вщмежування й передач! селянам згадано! земль Однак помщик не обмежився
привласненням громадського л1су. BiH пред’явив претензп на 3 тис. морпв земель,
якими селяни користувалися з XVIII ст. Багато рок1в справу розглядали судов1
органи i щоразу на користь пом1щика. Селяни, як повщомляв урядовий KOMicap,
BpeniTi, переконалися, що «1м сталася велика кривда, бо пан за паном тягне» i в
травш 1898 року вир1шили розправитися з урядовою комклею, яка пршхала в село.
Однак !м не вдалося здшснити свого HaMipy. Прибул1 в село жандарми i вшсько
арештували 50 чоловш, з них 22 вщдали до суду. Урядова комкпя працювала шд
охороною жандарм1в i вшська. Як i рашше, справу було вир1шено на користь по-
мщика1.
Наприкшщ XIX ст. селянський рух набув ново! форми — скликання В1Ч (збо-
piB), як1 стали масовим явищем. Перше селянське в1че в Галичин1 вщбулося в
Жабйому 16 вересня 1885 року2.
3 кожним роком зростав податковий тягар на користь австро-угорсько! монар-
xii. Якщо 1886 року селяни Жабйого оплатили 19 550 золотих ринських податшв
(грунтовий, домовий, заробп’ковий, прибутковий, адмшютративний, шкшьний,
повп'овий, шляховий та iH.), то в 1896 рощ — 19 992 золоти Податки шдривали
економшу села. Основним джерелом прибутку в селянському господарств! було
скотарство, однак кшькють худоби систематично зменшувалась. У 1880 рощ
велико!' рогато! худоби й коней у Жабйому нал1чувалося 7626 гол1в, у 1890 — 6247 го-
л1в, овець стало менше на 1485 гол1в, к1з — на 379, свиней — на 4413.
Колошальна пол1тика габсбурзько! монархи гальмувала не лише еконо-
м1чний, а й культурний розвиток села. В 40-х роках XIX ст. сюди не було навггь
дороги з Косова, жител1 села лишалися неписьменними (школу засновано лише
в 1852 рощ). У 1860 рощ з 718 д1тей школу вщвщували 40. Характерно, що протя-
гом другого твстолптя кшьшсть учшв Жаб’1'всько1 школи зросла лише на
37 чолов1к; у 1899 роц1 в нш навчалося 77 д1тей4.
Медично!‘ допомоги практично не було. В 90-х роках в Жабйому була лшарня
на 10 л1жок, в якш працював 1 лшар. Населения «лшувалось» у р1зних знахар1в.
Побувавши 1884 року в сел1, I. Франко так писав про нього: «Ось Жаб’е, гу-
цульська столиця, нема, мовляють, села понад Жаб’е i бшыпого лиха шукати
дарма...»5.
Проте Hi утиски експлуататор1в, Hi нашвголодне животшня, Hi пщнев!льна
праця за шматок хл!ба, Hi штучш перепони на шляху украшсько!* культури не
змогли притупити природних зд!бностей селянина. Розвивалися художш промисли:
р1зьба й випалювання по дереву, виготовлення прикрас i побутових речей з Mifli
та шк1ри, килимарство, ткацтво, гончарство. Вщомими майстрами з Жабйого були
мосяжники Юрко Дробок, 1ван Гуцинюк, Юрко Розкорищук, TOKapi i р1зьбяр1
Мокш Зюзяк, Микола i Дмитро 1васюки, Дмитро Солом!йчук, Юра Джеголяк
та iHnii6.
На розвитку прогресивно! культури гуцул1в благотворно позначилося
перебування в Жабйому ряду видатних украшських письменнитв револющонер!в-демо-
1 3 icTopii Украшсько? РСР, вип. 8. К., 1963, стор. 23.
2 П. В. Свежинський. ArpapHi вщносини на Зах^днш Укра!ш в кшщ XIX — на
початку XX ст., стор. 149.
3 В. Шухевич. Гуцулыцина, ч. 1, стор. 63, 65, 60—61.
4 Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien fur das Jahr 1860. Lemberg,
стор. 577, 211, 170.
6 1ван Франко. Твори в двадцяти томах, т. И. К., 1952, стор. 417.
вВ. Шухевич. Гуцулыцина, ч. 1, стор. 318.
114

крат1в: 1вана Франка, Михайла
Коцюбинського, JIeci У
кратки, Василя Стефаника, Ольги
Кобилянсько!, Марка Черемши-
ни, Осипа Маковея. Побували
в Жабйому артисти Москов-
ського художнього театру на
чол1 з К. С. Статславським.
У 1887—1890 рр. тут жив че-
ський етнограф Ф. Ржегорж,
який написав кшька статей про
життя, побут i мистецтво гуцу-
л1в. А рашше, у 1841 рощ, на
OCHOBi почуто! тут р03П0Вщ1 про Учасники селянського повстання на Гуцулыциж в 1920 роцк
опришка А. Рев1зорчука поль-
ський письменник Ю. Коженьовський написав п’есу «Карпатськ1 горщ» («Верхо-
винщ»), дуже популярну на украшськш сцень
Часто бував у Жабйому письменник, артист i мистецтвознавець Г. М. Хоткевич.
Як активний учасник революцшних подш 1905 року в XapKOBi, вш ем1грував
до Галичини, де активно займався л^ературною i мистецькою д1яльшстю.‘ До
створеного ним Гуцульського театру входили й аматори з Жабйого 1ван Гелетюк,
Семен та 1ван Минайлюки1.
Пщ час першо! cbItoboi вшни в околицях Жабйого точилися 6oi’ м1ж австро-
угорськими i росшськими вшськами. М1сцевих жител1в насильно мобшгзовували до
вшська. Однак значна частина молодих чоловш1в не пщкорилася австршським
властям, не шшла в армш i всю вшну переховувалась у л1сах та горах.
Трудяпц гуцули виступали проти вшни, вимагали миру, демократичних пере-
творень. Чутки про перемогу Велико! Жовтнево! сощал1стично! революци в Pocii
i на Укра*1ш д1йшли й до Гуцулыцини. М1сцев1 селяни вимагали вщ уряду ЗУНР
передати трудящим помщицьш земл1. Жаб71вський селянин П. Шекеряк, виступа-
ючи 17 лютого 1919 року на Bi4i в KocoBi, закликав передати земл1 графа Скарбека
народов!2.
За соц1альне й нацюнальне визволення, за возз'еднання з Радянською Укра-
1ною боролися захщноукрашськ1 трудящ1 й п1сля окупацп Галичини панською
Полыцею.
У KBiTHi 1920 року вщбулося селянське повстання в Кос1вському повпч. Воно
почалося виступом селян Жабйого, яких шдтримали жител1 сш Зелено!, Гол1в
та ш. Як пов1домляли ni3Hime слщч! органи, «заворушення це було завчасно тдго-
товлене i не мало характеру голодного заворушення»3. Учасник повстання М. М. Не-
доходюк i3 Жабйого згадуе «товариша 3i Сходу» (пр1звища не пам'ятае), який ще
взимку 1919 року неодноразово збирав селян, читав 1м радянську газету «Правда»,
розповщав про в1рного захисника iHTepeciB роб1тнишв i селян, великого вождя про-
летар1ату Володимира 1лл1ча Ленша4.
1920 року в Жабйому у П. Зуб’юка, а згодом в О. Шекеряка дшсно мешкав
«бшыповицький аг1татор». 9 кв1тня в будинку JI. Сливчука в in пров1в збори, на яких
було близько 40 чоловш. Обговорювалось питания про вигнання з села польських
окупант1в. В переддень повстання на ropi Плашу п1д Жаб’1м отаборилися близько
600 чоловш. 17 квхтня загш з 100 чоловш, озброених гвинпвками, ручними
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Х-4; Календар Гуцульський.
Перемишль, 1937, стор. 101, 102.
2 Газ. «Покутський в1сник», 2 березня 1919 р.
3 Пщ прапором Жовтня. Вплив Велико! Жовтнево*1 соц1ал1стично1 революци на шднесення
революцшного руху в Захщнш УкраШ (1917—1920 рр.). Документа й матер1али, стор. 240.
4 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Н-2.
115 8*

гранатами й сокирами, зробив спробу захопити жаб’!вську жандармерда1. В шч
з 16 на 17 квггня в Жабйому мали об’еднатися два загони повстанщв сш Зелено!’
i Гол1в. Але цей план не здшснився, бо польським властям вдалося довщатися про
це. Виступ селян був масовим, проходив пщ бшыповицькими лозунгами. В доне-
сенн1 жандармський офщер з карно! експедицп зазначив, що «це заворушення
мало виключно бшыповицышй характер» i що йому «сприяло все населения, KpiM
окремих багач1в, яким особисто цей бшыповицький рух Mir загрожувати»2.
Повстання тривало до 29 квп:ня, проте, на думку кос1вського старости, для його
повно! лшвщаци потр1бно було ще 14 дшв. Польсько-шляхетсьш власт1
придушили виступ селян. Учасник повстання М. Горбовий розповщав (журн. «Жовтень»,
1956, № 12), що карт загони 49-го полку стршяли в кожну хату, де свичилося
св1тло, били до кров1, все грабували й знищували.
Рятуючись вщ розправи, жител1 Жабйого i навколишшх сш тшали в гори, за
кордон, ховалися в л1сах. Але боротьби не припиняли. Пщ час шдготовки до вибо-
piB у польський сенат i сейм (1922 рш) жител1 Жабйого збиралися трупами й вщ-
верто заявляли, що не будуть брати участ1 у виборах. Це дуже налякало мищев1
власть Повгговий староста Сеюрський у донесенш Сташславському воеводству
писав про «кончу потребу змщнити пости Кос1вського noBiTy 10—15 солдатами»,
а в Жаб’е просив над1слати «хоч би 20, яш могли б забезпечити належний спокш
i належно вислщжувати джерела антаци й агггатор1в»3. Проте бшышсть жител1в
села не взяла участ1 у виборах: з 314 виборщв голосувало лише 59.
Розлючеш жандарми вчинили жорстоку розправу над революцшно настрое-
ними селянами Жабйого.
Полщейсько-жандармський терор тривав i в наступш роки. Як повщомляла
27 червня 1926 року газета «Дшо», в червн1 полща! вбили у Жабйому молодого
селянина I. Керонюка, а ще кшькох селян заарештували i тяжко побили. Ц] поди
вщбилися в гуцульських тенях. Оствуючи свою прку долю, народ, проте, вислов-
лював Bipy в краще майбутне, у близьке возз’еднання з Радянською Украшою:
Укра!но, люба ненько, що To6i здаеться —
Сидить ворог в твош xaTi, ще й з тебе слпеться.
Хай см1еться, хай рад1е, довго вже не буде —
Наша славна Украша возз’еднана буде4.
У Жабйому майже не було ocBiTHix заклад1в. У школ1 навчали лише
польською мовою. 3 1890 по 1930 piK вщкрито тшьки одну ршьничу школу.
Голод, хвороби були поетшними супутниками селян. Уряд буржуазно! Полыщ
зовс1М не дбав про охорону здоров’я трудящих. Смертшсть населения, особливо
серед д!тей, була надзвичайно високою. У 1927—1928 рр. майже половина дггей
вмирала, не доживши року.
19 червня 1932 року газета «Сель-Роб» надрукувала сповнений вщчаю лист меш-
канщв Жабйого. «Ми, пщписаш мешканщ села Жабйого KociBCbKoro пов^у,—
писали селяни,— виживали до цього часу
3 3apo6iTKiB при складанн! дерева. Жшки
Гуцульська хата в сел1 Жабйому. 1937 р.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр.
5261, арк. 18—19, 23.
2 Пщ прапором Жовтня. Вплив Велико!
Жовтнево! сощал1стично! революцп на пщнесен-
ня революцшного руху в Захщнш Укра!ш
(1917—1920 рр.)* Документа й матер1али, стор.
244—245.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое
визволення i возз’еднання з Радянською Укра!-
ною. Документа i матер1али (1921—1939), стор.
19, 23.
4 Журн. «Жовтень», 1957, № 12, стор.
121—122.
116

Hami й дгги працювали за кисле молоко у сшьських багатпв. Але як
робота припинилась, нам вибила чорна година... Ниш прийдеться ги-
нути голодною смертю. Кличемо до подшьських брат!в, рятуйте нас
перед голодною загибеллю. 800 родин у Жабйому попухли з голоду».
20 лютого 1938 року прогресивна газета «Селянсьт вкуп» писала, що
трудяпц гуцули, приречеш на безпросв!тну темряву, мучились у кур-
них колибах, дшили через сво!* нестатки cipmm на чотири частини, ix
кштки перемерзали вщ лютих Mopo3iB, хоча жили вони серед моря
карпатських л1с1в.
Про неймов!рно тяжке життя трудящих гуцул1в пщ владою пан-
сько! Полыщ з великою художньою силою розповщаеться в народнш
«Гуцульськш nicHi»1. 3 гшвом, сарказмом народ тавруе польських пашв в д волинюк —один з
та ix прислужнишв — вшт!в, стражнишв, шпишв, що катували й визи- активних члежв осередку
СКували народ. КПЗУ в Жабйому. 1939 р.
Але шяк1 тортури не змогли залякати народ, який прагнув до вол!.
Устхи бупдвництва сощал1зму на Радянськш Укра!‘ш запалювали трудящих на
боротьбу. JIeHiHCbKi ще!’ несла в маси КПЗУ. Мдецевий осередок КПЗУ був ство-
рений у Жабйому в 1924 рощ за ш!щативою активного д!яча партп Созонта
Васильевича Букатчука. Очолював його I. Д. Волинюк. Члени осередку жител1
села Ю. Г. Раховський, П. Храпчук, В. Д. Волинюк, Ф. I. Ласкуршчук, Е. М. Тайк
розповщали про життя трудящих на Радянськш Укра!'ш, читали заборонену л!те-
ратуру, зокрема газету «Правда» (ii I. Д. Волинюк приносив i3 села Кобаюв вщ
С. В. Букатчука), газети «Селянсьт BicTi», «Громадський голос», «Сель-Роб» та iH.,
журнал «Свшю», про який згадуе кос1вський повш)вий староста в донесенш
Стан!славському воеводству2. I. Д. Волинюк, розповщаючи в газет! «Селянськ!
BicTi» вщ 20 лютого 1938 року про надзвичайно тяжке становище гуцульського
населения, закликав боротьбою «здобувати co6i кращу долю, а не слухати «само-
стшник!в» укра‘1*нського буржуазного нацюнал!зму та im под!бних».
BipHoro сина народу, вщданого комун!ста I. Д. Волинюка обрали трудяшД
Жабйого головою народного компоту у вереснев! дш 1939 року, п!сля вступу в село
радянсвких вош!в-визволител!в. Народний компот пщтримував належний порядок,
BiB роботу по пщготовщ вибор!в до Народних 36opiB. I. Д. Волинюк i Ю. Г.
Раховський представляли Гуцулыцину на Народних Зборах, як! вщбулися 26—28 жовтня
1939 року у Львов!, шзшше — на сес!ях Верховно!' Ради СРСР i Верховно!’ Ради УРСР.
3 перших дшв визволення органи народно! влади здшснили ряд важливих
заход!в, спрямованих на пщнесення економши, матер!ального добробуту трудящих,
ix культурного р!вня. В Жабйому створено лкопункт, збудовано маслозавод, за-
сновано артшь художшх вироб!в «Радянська Гуцульщина», промкомбшат, шевську
арт!ль, вщкрито семир!чну й 5 початкових пиал, споруджено полшлшшу, л!карню
на 35 л1жок, шнотеатр. У лютому 1940 року Жаб'е стало районним центром.
У вересн! 1939 року в Жабйому створена сшьська комсомольська орган!зац1я.
Першими комсомольцями стали П. М. Дрислюк, Г. В. Луцюк, Д. Д. Храпчук,
6. М. Зуб'юк, В. О. Зузяк. Комсомольщ були надшними пом!чниками парт!йно!‘
орган!зацп. Вони залучали молодь села до участ! в перших суботниках по буд!в-
ництву школи, кшотеатру, л!карн!, в проведенн! першо!’ радянсько!' весняно!* с!вби,
вели аптмаСову роботу, брали безпосередню участь у лшвщацп неписьменност!
серед населения.
У травш 1941 року вийшов перший номер районно!* газети «Прикарпатська
правда», на сторшках яко!’ висв!тлювалось життя трудящих Жабйого i району в nepnii
1 «Лггературна газета», 13 вересня 1940 р.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Х-2; Боротьба трудящих
Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Украшою.Документи i матер1али (1921—
1939), стор. 73—74.
117

роки Радянсько! влади. Тод1 ж 42 ciM’i селян-бщняюв села об’едналися в колгосп
«Червоний прикордонник». В травш 1941 року в Жабйому вщкрито пам’ятник
В. I. Лен1ну.
29 червня 1941 року до села вдерлися фашистсьш загарбники. Разом з укра!н-
ськими буржуазними нащоналштами окупанти розпочали розправу над трудящими.
Вже у серпш 1941 року в 1льцях, поблизу Жабйого, вони розстршяли понад 1500
жител1в, зокрема колишшх члешв КПЗУ I. Д. Волинюка i Б. М. Тайка1.
Трудяши села вели боротьбу проти фашистських загарбнитв i украшських
буржуазних нащонал1ст1в. Радянськ1 патрюти Жабйого знищили начальника
т. зв. украшсько! полща. Гуцули допомагали партизанському з’еднанню пщ
командуванням С. А. Ковпака. Житель Жабйого Д. П. Самошщук був провщником у ков-
пашвщв вл1тку 1943 року. Шзнапе, в 1944—1946 рр., Д. П. Самошщук очолював
групу актив1ст1в по боротьб1 з украшськими буржуазними нацюналштами.
3 кв1тня до oceHi 1944 року точилися жорстош бо! за Жаб’е. Лише у вересш
село було остаточно визволене вщ ггглер1вських загарбншав. Пщ час бо!в загинули
понад 100 офщер1в i солдате Червоно! Арма. Вдячш жител1 села свято бережуть
дв1 братськ1 могили геро!в-визволител1в, де встановлеш пам’ятники.
Жахливу картину являло визволене Жаб’е. Шмецько-фашистсью* окупанти
та украшсьш буржуазш нащоналюти спалили майже Bci будинки, л1карню,
зруйнували мости, л1сопильний завод, електростанцш, кшотеатр i навпъ церкву —
культурно-юторичну пам’ятку XVII стол1ття.
22 жовтня 1944 року вщбулися nepnii районш збори трудящих. Вони прийняли
рипення щодо вщбудови зруйнованого фашистами господарства, налагодження ме-
дичного й культурного обслуговування населения, радюфшаца села, полаипення
матер1ального забезпечення. Пленум райкому парта, що вщбувся 9 грудня 1944
року, обрав першим секретарем райкому Я. I. Береста. Головою райвиконкому
став М. А. Мовчан, першим секретарем райкому комсомолу — Г. Г. Середа.
Пщ кер1вництвом районно! партшно! оргашзаца розгорнулася д1яльна робота
по вщбудов1 зруйнованого народного господарства й культури. Велику допомогу
в цш cnpaBi подали облает оргашзаца. У травш 1945 року обком парта та облви-
конком прийняли постанову про електрифшацао Жабйого. Невдовз1 вщновили
свою д1яльшсть л1сопильний завод (ni3Hime об’еднаний з др1бними промисловими
пщприемствами i реоргашзований в артшь «Вшьна Гуцульщина»), колгосп, було
вщкрито семир1чну й дв1 початков1 школи, за парти сши Bci д1ти шкшьного
BiKy. Запрацювали лшарня, аптека, ряд сощально-побутових заклад1в; створено
Гуцульський ансамбль nicHi й танцю. Пщ кер1вництвом комсомольця Т. Дан-
чука 30 аматор1в розвивали сво! художш зд1бност1. Ансамбль виступав з
концертами в селах свого району, в обласному центр1 — MicTi Сташслав1, а також
у Киевь
Та мирнш творчш пращ перешкоджали банди оушвщв, здшенюючи диверса',
залякуючи й тероризуючи населения. Вони пщ1рвали прим1щення Жаб’хвсько! ешь-
сько! Ради, спалили електростанцш, систематично псували телефонний зв’язок
та лша електропередач, грабували, вбивали радянських i партшних актив1ст1в,
колгоспнишв. Вщ рук украшських буржуазних нацюнал1ст1в загинули колишнш
голова сшьсько! Ради В. Д. Волинюк разом з мат1р’ю i сином, перший голова
колгоспу В. I. 1люк та його дружина, бригадир колгоспу I. Г. Чупринчук, доярка До-
дюк, активicTKa П. Т. Стефурак, а брати 1ван i Дмитро, вчитель Леонщ Брелшський,
його дружина Мар1я Васшпвна, син Ярослав та iH.2 Бандити; вбили також активних
учаснишв Гуцульського ансамблю nicHi й танцю Михайла Сорука, Михайла
Комана, Миколу Юсипчука3.
1 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 10.
2 Там же.
3 Там же, ф. 54, оп. 2, спр. 7, арк. 17.
118

Однак нове життя перемагало. В лютому 1948 року в Жабйому створено тери-
тор1альну партшну оргашзацда, в листопад! — колгоспну первинну партшну
оргашзацда, секретарем яко! обрано О. О. Морощука. Комсомольську оргашзацда
колгоспу очолював М. Г. Федорчук. Комушсти й комсомольщ проводили значну
роботу по змщненню економши колгоспу, полшшенню трудово! дисциплши,
працювали пропагандистами й агггаторами.
Колгосп д1став допомогу вщ держави: мшеральш добрива, пос1вний матер1ал,
сшьськогосподарський швентар, кредит на каштальне буд1вництво. Для окремих
колгоспнишв збудували хати. Члени артш1 активно взялися будувати нове життя,
ycniniHo завершили осшню с1вбу 1948 року.
У 1949 рощ колгосп названо 1м’ям письменника М. Коцюбинського. 3 1953
року вш спещал1зуеться як тваринницьке господарство. За 5 рок1в в артып в 6,4
раза збшыпилася кшьшсть погол1в’я велико! рогато! худоби, виробництво молока
зросло в 16 разш, м’яса i вовни — в 11 раз1в. Громадська худоба утримуеться в доб-
рих примщеннях. Електрифшащя й мехашзащя трудомютких процес1в на ферм1,
здшснеш з допомогою Жаб’!всько! машинно-тваринницько! станци, значно полег-
шили труд твариннишв, сприяли пщвищенню продуктивное^ прац1, досягненню
високих надо!в молока.
Багато рошв працювала дояркою Г. Ю. Кермощук, яка прийшла на ферму
теля закшчення семир1чно! школи. Тут вона вступила у комсомол, стала членом
КПРС. Невтомна труд1вниця добиваеться високих показнитв у роботг: 1958 року
вона надо!ла по 4482 кг молока вщ кожно! корови. За самовщдану працю
Г. Ю. Кермощук була вщзначена високою урядовою нагородою — орденом
Трудового Червоного Прапора.
Серед передовитв колгоспного виробництва можна назвали доярок члешв
КПРС М. I. Кузьменюк i О. I. Спшзак, чабана М. Ю. Мойсюка, яш добиваються
найвищих у колгосш надо!в молока, приросту овець i настригу вовни, ланкову
Г. В. Маршчук, яка у 1969 рощ з1брала по 504 цнт буряк1в та по 440 цнт зелено!
маси кукурудзи, по 172 цнт картоши з гектара.
Велику роль у пщнесенш сшьськогосподарського виробництва вщ1грае тех-
нша, яку постачае колгоспов1 держава.
Розвиваеться в райош м1сцева промислов1сть. У 1953 рощ в сел1 був створений
л1сокомбшат, у 1956 — харчовий i побутовий комбшати. У 1969 роц1 на промисло-
вих п1дприемствах та в установах Верховини працювало 2750 робггнитв та служ-
бовц1в, у т. ч. 1630 м1сцевих жител1в.
Найб1льше пщприемство селища — Верховинський л1сокомбшат. BiH мае
свою електростанцно потужн1стю 600 квт i 14 малогабаритних електростанцш для
обслуговування лшопуштв, 78 вантажних автомобтв, 29 трактор1в, 8 трелюваль-
них лебщок, 2 автогрейдери. В де-
ревообробному цеху працюе 81 вер-
Стат, 3 ЛЮОПИЛЬШ рами та iHma Колгоспники села Жабйого на в1дпочинку. 1955 р.
техшка.
Складну техн1ку й виробнич!
процеси вдосконалюють рац1она-
л1затори комб1нату, зокрема
комушсти М. Д. Акуленко, О. М.
Максимов, I. Я. Москалик. Лише
1968 року вщ впровадження у
виробництво 34 ращонал1заторських
пропозиц1й одержано 25 тис. крб.
економп.
Зростае кшыисть бригад i
ударник1в комушстично! пращ.
1969 року на л1сокомбшат1
119

нал1чувалося 12 бригад комушстичнсн пращ, в яких працювало 215 робгг-
нишв.
25 роб1тник1в комбшату вчиться заочно у вузах i техншумах, 88 — у веч1рнш
середнш школ i; працюе кабшет пол1тично1 осв1ти, 3 техшчш кабшети, 5 б1блютек.
Тут люблять художню самодгяльшсть i спорт. У 1969 рощ в драматичному, хоровому,
музичному, танцювальному та шших гуртках художньо1 самод1яльност! брало
участь понад 250 роб1тник1в, силами яких дано 48 концерт1в для роб1тник1в,
колгоспнитв, во1тв-прикордонник1в. Колектив художньо! самод1яльност1 л1сокомб1-
нату в 1965 рощ брав участь у Всесоюзному огляд1 художньо!' самод1Яльност1, ви-
хжджав з концертом до столиц! нашох Батьк1вщини Москви, був нагороджений
грамотами та щнними подарунками. Р1зними формами спортивно-масово!* роботи
на люокомбшат! охоплено понад 600 робггнитв, з них майже 200 чоловш мають
спортивш розряди.
Розташована м1ж rip, в мальовничш долин1 Чорного Черемошу, Верховина
прикрасилась новими буд1влями шдприемств та установ, житловими будинками.
Серед шелявоенних новобудов — л1сокомбшат i маслозавод, побуткомбшат i завод
м1неральних вод, середня школа i школа-штернат, будинок культури i клуб, буди-
нок райкому КП Украши та райвиконкому, нов1 житлов1 будинки, телев1зшний
ретранслятор. Закшчено асфальтування шляху з Верховини на KociB. Регулярно
курсують автобуси на KociB, Ворохту, 1вано-Франтвськ.
Достаток прийшов у ciMvi верховинщв. Шсля вшни колгоспники й робггники
Верховини спорудили на сво? власш заощадження 1200 будинюв. Доярка О. I. Сшн-
зак, маючи на своему утриманш бабусю, мат1р i молодшу сестру-школярку, змогла
на сво1 зароблеш кошти i з допомогою
колгоспу звести чотиришмнатний буди-
Сплав лку по Черемошу» Верховинський район. 1964 р. НОК, придбати HOBi мебл1, телев1зор. Бу-
динок на 6 шмнат нобудував шофер
колгоспу I. Ю. Потяк, с1м’я якого складаеться
з 4 чоловш. Лише в 1968 рощ жител1
Верховини придбали 85 велосииед1в, 20 мо-
тоцикл1в i 5 легкових автомобтв.
Майже кожен 1ретш житель
Верховини вчиться. Близько 1400 д1тей шкшь-
ного в1ку та понад 700 чоловш працюючо!
молод1 здобувають оевггу в середнш шко-
л1, середнш школЫнтернат1, в заочнш
середнш пиит, 2 восьмир1чних i 4 почат-
кових школах.
У школах Верховини працюе 128 вчи-
тел1в. Люблять i шанують у Верховиш
Г. А. Храпчук, яка, закшчивши Льв1в-
ський ун!верситет, повернулася працювати
до рщно1 школи. Вона не лише хороша
вчителька, а й лектор-атегст. Ii лекца ко-
ристуються великою популяршетю серед
м1сцевого населения. За сумлшну працю
Г. А. Храпчук нагороджена грамотою
Мш1стерства оевгги УРСР.
Про здоров’я мешканщв Верховини
дбають 29 лшар1в i 147 середшх медич-
них пращвншав, як[ трудяться в цент-
ральнш i дитячш лшарнях, у будинку
грудшп дитини, нолшлшшд, саштарно-
епщем1чнш станца, 5 медичних пунктах.
120

BiBu,i на полонит. Бтя отари знатний чабан, Герой Соц1алктично1 Прац1 Ю. Г. Венгрии.
Верховинський район. 1969 р.

Читка газет на полонит
«Середня». Верховинський район.
1969 р.
На околиц! села Ворохти. 1966 р.
Вклейка надрукована на Харк1вськ1й
друкоофсетнМ фабриц!

Верховинщ з гордштю й пошаною
говорить про свого земляка, xipypra
центрально! лшарш I. В. Басистюка, випускника
1вано-Фрашивського медшституту. Зроблеш
ним операца врятували життя багатьом
хворим. Уродженець Верховини В. I. Вето-
щук — доктор медичних наук, завщуючий
кафедрою 1вано-Франшвського медичного
шституту.
Зростанню культурного р1вня трудящих
Верховини сприяе широка мережа заклад1в
культури. В селишь працюють будинок
культури, клуб у присшку 1льцях, 2 район-
Hi, шкшьш б1блютеки.
Традицшними стали нов1 свята й обря- D п и u Р „
. * тт Ветеран колгоспного руху Верховинського району М. Г. Чор-
ди: свято лгсоруба, зустрш Нового року, „окниш ,'з своТми внуками. 1970 р.
проводи зими, зустр1ч весни, гуцульсьт ве-
сшля. Одним з найбшып яскравих масових
свят 6 полонинська весна. Його влаштовують щороку у травш з нагоди прово-
д1в твариннитв на полонини, куди на все лгго переганяеться колгоспна худоба.
3 1965 року кожного вересня вщзначаеться свято л1соруба. На святково прикра-
шеному стад1он1 селища збираються робггники лшокомбшату, трудяшд 1нших
пщприемств та установ, rocTi з Надв1рнянського району 1вано-Фрашивсько! област1
та Путильського району Чершвецько! област1, з якими змагаеться Верховинський
район, пред ставники районних та обласних оргашзацш. Урочисто лунають тремб1ти,
сповщаючи про початок свята. Шсля привггань, з якими виступають представники
громадськост1, шонери, директор та секретар парткому люокомбшату вручають
перехщний Червоний прапор кращому колективу, нагороди передовикам
виробництва. Свято завершуеться великим концертом художньо! самод1яльност1, спортив-
ними змаганнями, танцями.
Чудов1 перспективи Верховини. В найближч1 п’ять рок1в у селищ1 буде збудо-
вано нове промислове пщприемство — цегельний завод, який випускатиме близько
4 млн. штук цегли на piK. Розшириться люокомбшат за рахунок нових столярного
та сувешрного цех!в. З’являться нов i культурно-побутов! та житлов1 споруди:
шнотеатр, дитячий садок, корпус дитячо! лшарш, багато типових житлових
будинтв. Повшстю буде реконструйовано центральну площу селища.
В околицях Верховини передбачено спорудження пансюнату для турштв,
прсько! лижно! станцп, бальнеолоичного санаторпо. Селище перетвориться в один ч
з центр1в туризму в Карпатах.
/. /. 1Л1ЙЧУК, /. I. ЧЕРВШКШ-КОРОЛЬОВ
КРИВОР1ВНЯ
Кривор1вня — село, центр сшьсько! Ради. Розкинулась обаб1ч р1чки Чорного
Черемошу, на схшп Чорнопрського хребта, за 14 км вщ районного центру, за
42 км вщ зал1знично! станцп Ворохта. Населения — 1243 чоловша. Сшьрад1 пщ-
порядковане село Бережниця.
Перша письмова згадка про Кривор1вню датуеться 1719 роком. Цшком iMosipHo,
що село засноване значно рашше, адже сучасну кривор1внянську церкву перенесли
з присшка Зар1ччя на тепер1шне м1сце в 1719 рощ1. В Йосифшськш метрищ за
1787 piK зазначено, що в сел! немае орних земель, лише при хатах мал! дшянки, де
вирощують городину до страви. В той час панському дворов! належало 95 морпв
1 Шематизм всего клира греко-католической епархии. 1931, стор. 86.
121

сшожатей та 5287 морпв л1су.
Селяни ж мали 1987 морпв сшожатей
та 738 MopriB неужитшв1.
Селяни Кривор1вн1 тершли
тяжкий сощальний i нащональний гшт
польських, а пот1м австршських
феодалiB. Вони брали участь у бо-
ротьб1 з гнобителями, зокрема в оп-
ришювському pyci, очолюваному
народним месником Олексою Довбу-
шем. Смшивець не раз вщвщував
Кривор1вню. За одшею з численних
легенд, що збереглися й дониш, Дов-
буш саме в Кривор1вш нознайомився
з Дзвшкою, яка нрийшла на храм
На лкорозробках поблизу Кривор!вж. Початок XX ст. 3 К<>Смача. Як свщчать документаль-
Hi джерела, останнш раз Довбуш вщ-
вщав Кривор1вню 1745 року. Зустр1ч
з побратимами вщбулася у В. Процюка та Т. Хацюка, де опришки пробули три
дш, розробляючи плани литах поход1в2.
Шсля загибел1 Довбуша у Кривор1вш д1яли опришки загону Василя Баюрака
(1751 piK), а в 1756—1758 рр.— повстанщ, очолюваш 1ваном Бойчуком i мшцевим
жителем 1ваном Бощуком. Вщгомш боротьби опришшвства був вщчутний i в XIX ст.
У 1818 рощ ватажок опришшв Глонка напав i3 сво!м загоном на кривор1в-
нянського посесора Гожевського.
Коли скасували кршосне право, у Кривор1вш посилився процес класового роз-
шарування. 1857 року в сел1 проживало 1759 чолов1к. Помщики Пшибиловсьт
володши 3560 моргами л1сгв i пасовищ, а всш громад1 належало лише 1911 морпв3.
Не маючи змоги розрахуватися з податками, селяни часто позичали rponii в кредит-
них установах, у лихвар1в. За позичку !м доводилося сплачувати велик1 проценти.
Селянин I. Мокан, заборгувавши у лихваря, змушений був вщдати всю землю на
погашения позички. Так позбувся земл1 й бщняк Н. Г. Шинкарук.
На рубеж1 XIX—XX ст. ст. населения Кривор1вн1 в основному займалося тва-
ринництвом, вирубкою 1 сплавом л1су по Черемошу, народними промислами, а май-
стри-буд1вельники вшжджали на заробггки аж на Под1лля та в iHini м1сця Подн1-
стров’я. Вщомими токарями були М. Готич, О. 1ванчук, теслярами — Харуки,
П. Ф. Потяк, I. Зеленчук, р1зьбярами — А. Дячук-Дереюк, 1ван та Василь Якь
б'юки. Р1зноман1тн1 вироби з латун1 виготовляли Василь, 1ван та Лука Харуки.
Василь Яшб’юк спочатку займався мосяжництвом, тзнппе — р1зьбярством. У 1894
рощ на етнограф1чнш виставц1 у Львов1 BiH одержав бронзову медаль. Своерщним
стилем, ориг1нальн1стю в1дзначалися його твори, представлеш на виставд1
украшських митщв у Львов1 1905 року. Ниш щ роботи збер1гаються у Льв1вському музе!
етнографп та художнього промислу АН Украшсько! РСР. Кращими з них е
таршки, шкатулки, пляшки. Митець прикрашав сво! вироби «чистою» р1зьбою з не-
значним застосуванням шкрустаца деревом, 6icepoM та металом. У творчому пошуку
В. Яшб’юк вперше використав у народнш скульптур! та pi3b6i по дереву образ
народного месника Олекси Довбуша. А. Дячук-Дереюк займався барельефною
р1зьбою, В. Потяк оздоблював сво! вироби орнаментом, виконаним техншою
художнього випалювання в поеднанш з площинною р1зьбою4.
1 ЦД1А УРСР у Львову ф. 19, оп. 6, спр. 284, арк. 1, 10.
2 В. Грабовецький. Народний герой Олекса Довбуш, стор. 118.
3 Skorowidz wszystkich miejscowosci po}o*zonych w Krolestwie Galicyi i Lodomeryi z Wiel-
kiem Ksi^stwem Krakowskiem. Lwow, 1868, стор. 102.
4 А. Ф. Будзан. Р1зьба по дереву в захщних областях Украши. К., 1960, стор. 92—93, 97.
122

Матер1альш нестатки, pi3Hi стихшш лиха, що призводили до голоду, змушували
гуцул1в иродавати cboi мистецью вироби за безщнь або мшяти ix на хл1б i ешь
здебшыпого в покутських селах та на Подн1стров,1*.
У 1880 рощ в Кривор1вш була 481 хата, де проживало 1833 чоловша, з них
1744 украшщ, 17 полятв, 72 евре!*1. Злидш, антисаштарш умови спричинялися
до поширення р1зних захворювань. Ешдемп холери, чуми, тифу вражали дггей
i доросле населения. Ще й дос1 в се л i згадують страшну епщемш чуми в середин!
XIX ст., вщ яко*1 вимерло чи не бшыпе половини селян Кривор1вш. бдиний на весь
округл1кару сел1 Жабйому Я. Невестюк практично не Mir подати медичну дономо-
гу навпъ хворим д1тям, ят майже Bci вмирали вщ скарлатини та черевного тифу.
До XIX ст. в сел1 не було шяких культурно-осв1тшх заклад1в. Зате 1снувало
кшька корчем i церква. При церкв1 з 1850 року д1яла параф1яльна школа, шзшше
реоргашзована в державну однокласну. Та не Bci д1ти могли вчитися. У 1889 рощ
з 189 д1тей до школи ходила 71 дитина. Понад 90 проц. гуцул1в були неписьменними.
На початку XX ст. в Кривор1вш пожвавлюеться громадсько-пол1тичний та куль-
турно-осв1тнш рух завдяки перебуванню тут I. Я. Франка та шших видатних д1ячхв
культури. 3 ш1щативи вчителя, громадського д1яча й етнографа JI. В. Гармат1Я,
який працював у Кривор1вш в 1898—1900 рр., в сел1 було засновано читальню.
Педагог навчав грамоти не тшьки гуцульську дггвору, а й заохочував до читання
дорослих. Але це не сподобалося вштов1 села та мюцевому попу, i вони добилися
переводу вчителя у бшын вщдалене село Голови. Читальню закрили, i лише в 1903
рощ вона вщновила свою д1яльшсть2. Через три роки читальня мала 108 члешв.
Ii' очолив громадський д1яч села, прихильник I. Франка О. Волянський. Читальня
влаштовувала лекцп, концерти, популяризувала серед населения книги на еконо-
м1чно-агроном1чн1 та суспшьно-полггичш теми, твори украшських письменнишв.
Активну д1яльшсть у сел i розгорнув м1сцевий ком1тет радикальшн партп.
Пщ впливом pocificbKoi революца 1905—1907 рр. трудяпц посилили боротьбу
за cboi економ1чн1 й пол1тичн1 права. 20 с1чня 1906 року в Кривор1вш на Bi4i, де
були присутн1 500 селян, промовц1 вимагали запровадити загальне безпосередне
таемне виборче право3. Селяни Кривор1вш пщтримували 1нтел1генцш в боротьб1
за створення укра*1нського ушверситету. У лютому 1908 року пщ час вибор1в до
сейму вони голосували за кандидата радикальшн парти Ю. Й. Соломшчука, але
через те, щом1сцева влада позбавила права голосу окремих селян та фальсифшувала
результати вибор1в, прогресивн1 д1яч1 не були обраш4. I. Франко радив написати
протест. На Bi4i, скликаному з цього приводу, виступили I. Франко, В. Гнатюк,
Г. Хоткевич, ят допомогли селянам скласти резолюцш з протестом проти рнпення
властей. Резолюцш шдписало 20 селян, i В. Гнатюк надшлав ii до Вщня.
Великий украшський поет-революц1онер I. Франко, украшський
фольклорист i етнограф В. Гнатюк жили в сел1 майже щоя1та з 1900 по 1914 piK. Село, де,
за словами I. Франка, «менше шуму, грому, б1ганини» i яке напувало душу «спо-
kogm, тихою красою», сподобалось пись-
менников1, i BiH обрав його для вщпочин-
ку. I. Франко спочатку мешкав у старого В1ДпРавка заарештованих гуцуЫв до в'язниц!. Початок XX ст.
гуцула Проця Мггчука, а з 1906 року —
у В. Яюб’юка, народного лшаря й pi3b-
бяра.
У KpnBopiBHi I. Франко написав
поему «Терен у H03i», присвятивши ii сво*1Й
1 В. Шухевич. Гуцулыцина, ч. 1,
стор. 46.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 348, оп. 1, спр.
635, арк. 32.
3 Газ. «Громадський голос», 30 с1чня, 1906 р.
4 Газ. «Громадський голос», 13 с1чня 1908 р.
123

знайомш з цього села 3. Бурачинськш, автобюграфшне оповщання «У кузт»,
пов1сть «Великий шум», оповщання «Як Юра Шикманюк брив Черемош», Bipini
в альбом О. Маркович, «У безсонну шченьку» та ш. Тут вш читав пращ В. I. Ленша
«Крок вперед, два кроки назад», «Що робити?», написав статтю «3 Галичини», до яко!
схвально поставився В. I. Ленш, готував наступш випуски «Ушверсально! б1блio-
теки», перекладав поези Шевченка н1мецькою мовою, писав публщистичш статт!
для преси й HayKOBi розвщки, записував приповщки, оповщання (особливо про
Довбуша), nicHi, бував на Писашм камет, де залишив свш шдпис1. Кшька щкавих
оповщань записав I. Франко вщ 3. Бурачинсько!, яка добре знала побут i
фольклор гуцутпв. Щ оповщання письменник частково використав у сво!х художшх
творах2.
Пщ час перебування у KpnBopiBHi В. Гнатюк пщтримував зв’язки з р!зними
науковими установами, вченими, листувався з М. Коцюбинським, А. Кримським,
Ф. Вовком, П. Стебницьким з Петербурга3. 3i6pamm у KpnBopiBHi та шших селах
фольклорний матер1ал В. Гнатюк опублшував у зб1рниках «Коломийки» (три томи),
«Колядки та щедр!вки» (два томи) та в шших виданнях.
21 липня 1901 року, про!здом на лшування в Буркут, у KpnBopiBHi зупинялася
Леся Украшка. На присшку Зар!ччя вщбулася зустр!ч поетеси з I. Франком i
В. Гнатюком4.
На запрошення В. Гнатюка до KpnBopiBHi 31 липня 1910 року пршхав М.
Коцюбинський. Письменник жив у xaTi М. Мойсейчука. Наступного року М. Коцюбинський
побував у сел! ще раз. У лист! до свое! дружини вш писав про по!здки в села Зе-
лене, Голови, де бачив оригшальний похоронний обряд, а у вчителя Л. Гармат!я
взяв багатий матер!ал про життя гуцул!в. Гуцулыцина справила на письменника
незабутне враження. Про це вш захоплено писав О. М. Горькому: «Гуцули —
оригшальний народ, з багатою фантаз1ею, з своерщною психшою. Скшьки тут краси-
вих казок, переказ!в, noBip’iB, символ!в. .Збираю матер!али, переживаю природу,
дивлюсь, слухаю i вчусь»5. Повернувшись з Карпат, письменник написав noeicTb
«TiHi забутих предк!в».
Пщ впливом розповщей про Гуцульщину в 1912 рощ Кривор!вню вщвщали
разом з М. Коцюбинським художник М. Жук, перекладач його TBopiB росшською
мовою М. Могилянський, поет О. Олесь (О. I. Кандиба), який присвятив гуцулам
книгу BipniiB «На зелених горах» i драматичну поему «Шч на полонит»6.
У 1906—1912 рр. у KpnBopiBHi у селянина П. Потяка жив Гнат Мартинович
Хоткевич — укра!нський письменник, артист i мистецтвознавець. Пометивши арти-
стичн! зд!бност1 селян, Г. Хоткевич створив 1910 року в сусщньому сел! Красношов!
самод!яльний Гуцульський театр, для якого написав чотири п'еси. Лише в 1910—
1911 рр. Гуцульський театр побував у 62 MicTax Галичини7.
Перебуваючи у ceлi KpnBopiBHi, Гнат Хоткевич написав noeicTb «Камшна
душа», юторичну пов!сть «Довбуш», п’еси «Довбуш», «Гуцульський piK», «Непросте»,
«Практикований жовн!р». У творах, що ввшшли до 36ipoK «Гуцульськ! оповщання»,
«TipcbRi акварел!», письменник вщобразив величну красу карпатсько! природи,
життя, боротьбу, 3anoBiTHi Mpii гуцул!в.
На запрошення Хоткевича в 1909 рощ пщ час гастрольно! по!здки за кордон
KpnBopiBHio вщвщали BTOaTHi д!яч! рос!йського театру К. Статславський, В.
Немирович-Данченко, Л. Суляржицький. Вони були зачарован! красою Карпат, мистец-
твом гуцулив. Шзтше м!ж Г. Хоткевичем i К. Cтaнicлaвcьким почалося листування
1 В. Т. П о л е к. 1ван Франко на Прикарпатть Пут!вник. Ужгород, 1966, стор. 36, 37.
2 I. Франко. Твори в двадцати томах, т. 20, стор. 746.
3 ЦНБ АН УРСР. Ввддш рукопшпв, III, 151, 995, 52 002; I, 22 870.
4 Леся У к р a i н к а. Публшацп, статт1, дослщження. К., 1954, стор. 47.
5 Михайло Коцюбинський. Твори, т. 6. К., 1962, стор. 271, 274, 275, 413.
6 Журн. «Жовтень», 1965, № 12, стор. 109; журн. «Чорногора» (Вщень), 1921, № 1, стор. 13.
7 Газ «Прикарпатська правда», 23 жовтня 1960 р.
124

про можлив1сть постановки п’еси
«Довбуш» на сцеш Московського художнього
акадеьпчного театру. К. Сташславський
виршив запроситив Москву Г. Хоткевича
для оформления вистави, але перша CBi-
това вшна перешкодила здшснити цей
задум.
У 1912 рощ Г. Хоткевич, дютавши
дозвш вшхати в Pociio, з допомогою
М. К. Заньковецько! перев1з на Украшу
невеличку трупу (Ым чоловш) гуцуль-
ського театру. 3 концертною програмою
«Гуцульсьш вечори» трупа з великим ус-
nixoM виступала в XapKOBi, Одес1, MocKBi,
Миколаев1, XepcoHi1.
У сел1 побували й вщпочивали
письменники Ю. Федькович, В. Стефаник,
Ольга КобиляНСЬКа, Наталя Кобринська, Загальний вид села KpnBopiBHi. 1969 р.
Марко Черемшина, Осип Маковей, Антш
Крушельницький, Денис Лушянович, М. Козор1с, юторики М. Драгоманов, I. Кри-
п’якевич, художники 1ван Труш, 1ван Северин2.
У pi3Hi часи в сел1 проводили етнограф1чш дослщження, занисували гуцуль-
ський фольклор польсьт письменники й етнографи Ю. Коженьовський, С. Вггви-
цький, Сташслав Вшценз, украшсьш фольклорист М. Бучинський, економют-ста-
тистик, етнограф i публщист В. Навроцький, музикознавець i етнограф К. Квтса,
педагог i етнограф В. Шухевич, етнограф, археолог i антрополог Ф. Вовк3.
Пщ час nepnioi CBiTOBoi вшни Кривор1вня зазнала великих руйнувань, 3ropiB
будинок читальш. Майже все доросле чолов1че населения мобйпзували до в1йська.
Однак селяни не хотши воювати за iHTepecn австро-угорсько! монархг! i здава-
лись у полон або дезертирували з фронту.
Пщ впливом перемоги Велико! Жовтнево! сощалштично! революцп у Pocii
трудяш,1 KpnBopiBHi посилюють боротьбу проти сощального й нац10нального гн1ту.
Кривор1внянц! В. I. Дячук, М. П. Харук, К. Сем’ян та ш., повернувшись з росш-
ського полону, розповщали сво!м односельчанам про революц!йн1 пода у Pocii
й на Укра!ш. На зборах у березш 1919 року селяни засудили полынку буржуаз-
но-нац10нал1Стичного уряду ЗУНР i за прикладом сво!х брат1в на Радянськш
Укра!н1 вимагали конф!скаца пом!щицьких земель i розподшу ix насамперед М1Ж
малоземельними та гнвалщами В1Йни, безплатного випасу худоби в державних
люах тощо4.
Весною 1919 року село Кривор1вню окупували румунськ1, а влггку цього ж
року — польсьш вшська. У шч з 16 на 17 кв^ня 1920 року в сусщньому Верхньому
HceHOBi проти окупанпв почалося повстання. 3ariH селян в кшькост1 600 чолов1К
оргашзував оборону села; було зведено барикади з дерева, щоб не допустити
ворога. Але повстання придушили. На знак солщарност1 з повсталими сусщнього
села жител1 KpnBopiBHi бойкотували заходи окупацшних властей, зокрема перепис
населения 1921 року, вибори до сейму 1922 року, призов у польську армао. KoMi-
сар KpnBopiBHi С. Пшибиловський силою заганяв людей на вибори, а на початку
1923 року, щоб примусити молодь вступати до польсько!’ арма, викликав у село
1 Календар Гуцульський на piK 1937, стор. 116.
2 «Украшський нугоричний журнал», 1965, № 1, стор. 103; журн. «Жовтень», 1965, № 8,
стор. 72.
3 1нститут л!тератури iM. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Вщдш pyKonnciB, ф. 58, № 436; журн.
«Зоря» (JIbBiB), 1893, стор. 163.
4 Газ. «Покутський вюник», 20 березня 1919 р.
125

каральну експедицда, яка ловила призовншав й «обграбувала Кривор1вню до
нитки»1.
Перша св1това вшна, колон1альна шттика буржуазно-помщицько’1 Полыщ,
що призводили до масового зубожшня украшських трудящих, вшзду ix за кордон
у ношуках зароб1тку, змшили кшькюний i сощальний склад населения Кривор1вш.
1921 року в сел1 нал1чувалося 383 двори, проживало 1653 мешканщ, з них 1581
украшець, 34 поляки i 38 евреУв2. Бшышсть господарств була малоземельною.
У 1932 рощ з 456 господарств 133 мали до 1 га земельних угщь, 177 — вщ 1 до 5 га,
77 — вщ 5 до 10 га, 58 — вщ 10 до 50 га i И господарств — понад 50 га3. Кращими
землями, люами i пасовищами володши помщики Е. Баворовський, С. Пшибилов-
ський, греко-католицька церква, куркул1 П. Зеленчук, М. Магорюк. У Кривор1вш
було лише 94 га орноУ земл1, що належала 437 господарствам. 521 га земл1 був зов-
ciM непридатним для землеробства. На частит ще! земл1 господарювали окрем1
власники, а в основному вся громада випасала тут худобу4. На cboix клаптикових
дшянках ripcbKoi земл1 селяни збирали низьш врожа!* (по 8 цнт ячменю i по 6 цнт
кукурудзи з гектара). Провщною галуззю господарства було тваринництво. Худобу
й продукти тваринництва — масло, бринзу, сир — продавали на ринках у KocoBi,
Жабйому, Коломш, купуючи для себе хл1б та pi3Hi предмети домашнього вжитку.
Як i рашше, селяни займалися вирубкою i сплавом л1су, р1зними народними
промислами, майстри-буоДвельники вшжджали на заробггки в imni села. Але
народи! умшьщ — р1зьбяр1, бондар1, Kynmipi, ткач1, вишивальнищ, килимарнищ,
писанкар1, музикаити — в умовах буржуазного ладу не мали змоги розвивати cboi
зд1бность Селяни жили в маленьких курних хатах без пщлоги, з малими вшнами.
Тут же тримали ягнят, телят, свиней, курей. За даними 1934 року, з 447 хат
29,9 проц. були курш5.
Селяни часто тершли вщ стихшного лиха, голоду. У 1927 рощ пщ час повет
було змито ciM хат, загинуло писть oci6. 1932 року в сел1 був великий голод, про
який повщомляла тогочасна преса. Газ. «Нова зоря» (28 лютого 1932 року), наво-
дячи факти бщування селян, назвала пр1звище селянки Г. 1ваншчук, яка вже три
дш не топила ne4i i шчого не *1*ла. При тому з нею була маленька дитина. 13 березня
1932 року газ. «Недшя» писала про те, що в xaTi Ф. Пирчук з голоду вмирають двад-
цятшптнш Микола i його дружина, 85 родин села щять лише раз на добу.
Помщик Пшибиловський, м1сцев1 орендар1, KpaMapi (в сел1 було 8 приватних
крамниць, 3 корчми) та imni глита!*, всшяко затягуючи бщноту в кабалу, забирали
в Hei* за борги або скуповували за безщнь землю. I. Коржук, щоб вщдати борг, зму-
шений був продати всю землю куркулю П. Зеленчуку. 3 щв1 ж причини позбулися
земл1 селяни В. Шинкарук та О. Бойканюк. Глита*1* використовували для cboix щлей
також фонди кооперативу «Селянська сшлка», заснованого в Кривор1вш 28 жовтня
1927 року з шщДативи радикал1в. Прибравши до cboix рук кер1вництво, куркул1
привласнювали rponii, одержуван1 спшкою вщ украУнських eMirpamiB з Канади
для допомоги голодуючим. Селянською неписьменшстю й темнотою спритно корис-
тувалися чиновники. Так, 25 долар1в змушений був заплатити П. Гелетчук
Писарев! Я. Томашевському за написания заяви. KpiM основних податшв, селяни спла-
чували додатково 200 проц. до податку земельного, 150 проц. до податку вщ доходу
з народних промисл1в, 100 проц. до податку за нерухоме майно, шарварок, 25
злотих вщ одте*1 рушнищ. Право володгги рушницею коштувало бшыпе, шж сама
1 Шд прапором Жовтня. Вплив Велико! Жовтнево! сощал1стично1 революцп на шд несения
револющйного руху в Захщнш Укра!ш (1917—1920 рр.)* Документи й матер1али, стор. 236, 242;
Газ. «Громадський вкшик»,,28 лютого 1923 р.
2 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej, t. XIV, стор. 14.
3 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 13, спр. 534, арк. 20.
4 Там же, ф. 2, оп. 9, спр. 2148, арк. 2; спр. 35, арк. 26.
5 Z. Zahorecka. Z geografii osiedli stalych w dorzeczu Czarnego Czeremoszu. Odbitka
z czasopisma Geograficznego, z. 3—4. Lw6w, 1934, стор. 7.
126

рушниця, а тим часом вовки загризали овець на полонинах, завдавали селянам
шкоди1.
Дорого коштувало лшування. До лшаря треба було йти в Жаб’е. Тому селяни
зверталися до знахар1в, яш шахраюванням наживалися на людськш бщь
Населения вимирало вщ р1зних хвороб. 28 лютого 1923 року газета «Громадський Bic-
ник» писала, що в Кривор1вш та шших селах вщ тифу гинуло щоденно по 8—10
чоловш. Епщем1я тифу тривала швтора мюяця, однак жодного разу в село не з’я-
вився повгговий л1кар. Факти смертних випадшв через вщсутшсть медично!’ допо-
моги наводила газета «Голос Покуття». 26 лютого 1935 року вона писала, що в Кри-
BopiBHi померла пщ час иолопв А. Кщяк, чоловш яко! не 3Mir найняти лшаря через
високу плату.
Матер1альш нестатки доповнювалися пол1тичним безправ’ям i нащональним
гнобленням. У KpnBopiBHi працювала лише однокласна школа. У 1926 рощ з 147
д!тей шкшьного вшу и вщвщувало тшьки 282. Hi б!блютеки, Hi клубу в той час
не було. бдина читальня (при церкв!) ycnixoM не користувалася.
До десятир1ччя з дня CMepTi I. Франка за шшДативою В. Яшб’юка гуцули
скликали мггинг, який став святом. На скел1 над Черемошем, з яко! промовляв
великий Каменяр пщ час народного Bi4a 1912 року, було встановлено мемор1альну
плиту з написом: «В честь 1ванов! Франков!. Гуцульщина 1916—1926 рр.»3.
Революцшш ще!, що проникали у вщдалене гуцульське село Кривор1вню,
запалювали трудящих на боротьбу за сво! права. 3 1928 року в сел! д!яла револю-
цшна оргашзащя «Сельроб-едшсть», яка нaлiчyвaлa у своему склад! 18 чоловш. Очо-
лював ii Д. Волинюк з села Жабйого. Пщ впливом оргашзаца перебували майже Bci
селяни KpnBopiBHi. Коли проходили вибори до сейму i сенату в 1930 рощ, 644
чоловша голосувало за кандидата «Сельроб-едностЬ) I. Волинюка. Члени оргашзаца
вели серед селян сощалштичну та ате!стичну пропаганду, закликали ‘ix наслщувати
приклад трудящих Радянсько!’ Украши й боротися за повалення влади буржуаза
i встановлення Радянсько! влади. 21 кв1тня 1932 року за ведения тако! пропаганди
були арештоваш члени «Сельроб-едностЪ> М. В. Мартищук, Ю. I. Недоходюк,
Д. М. Бодоек4.
Визволення вщ класового i нащонального гноблення трудящим пришс 1939 piK.
Радшно, з xлiбoм i с!ллю зустр!чали у вересш жител! KpnBopiBHi сво!‘х визволи-
тел!в — радянських во!шв. Створений тут селянський ком!тет над!лив бщняк!в
землею, конф!скованою в пом!щика та куркул!в, зерном та подав грошову допомогу
для кушвл1 худоби.
1940 року трудящ! KpnBopiBHi взяли участь у виборах до верховних оргашв
державно!' влади Радянського Союзу i Радянсько!' Украши, обласних i м!сцевих
Рад депутате трудящих. Сшьська Рада в KpnBopiBHi, першим головою яко!’ був
л1соруб-бщняк К. Бойканюк, а секретарем — I. Т. Паращук, вщразу розгорнула
роботу в ycix галузях господарського, шттичного й культурного життя. Чимало
житeлiв села влаштувалося на роботу в ЖабЧвську сплавконтору, решта ninma
на люорозробки.
В сел1 вщкрили магазин, сшьське споживче товариство, чотирикласну школу.
Вчителька 6. Олшник, яка пршхала з Киева, разом з комсомольцями I. В. Мойсей-
чуком, М. В. Потяком оргашзували веч!рш школи для неписьменних. Почали пра-
цювати клуб, б!бл1отека, медпункт.
Створена в листопад! 1939 року комсомольська оргашзащя, яка через м!сяць
об’еднувала 40 члешв, вела широку роз’яснювальну роботу серед населения.
29 червня 1941 року фашистсью вшська окупували Кривор!вню. Трудящ!
села бойкотували розпорядження властей, ховали в люах худобу. Фашиста
1 Газ. «Дыо», 26 ci4HH i 4 лютого 1926 р.
2 1вано-Фрашавсышй oблдepжapxiв, ф. 68, оп. 2, спр. 70, арк. 146, 31.
3 Газ. «Коломийсьш BicTi», 30 листопада 1927 р.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 802, арк. 21.
127

розправлялися з активистами села. Вони спалили 26 двор1в, вбили 5 чоловш,
а 151 жителя вщправили на каторжш роботи до Шмеччини1. Систематичш гра-
бунки й податки викликали голод, вщ якого померло чимало людей. Селяни
йшли на Подшстров’я, щоб за pi3Hi дерев’яш та ткацьт вироби вимшяти
шматок хл1ба.
8 кв1тня 1944 року радянсьт вшська вибили фашист1в i3 KpnBopiBHi, та через
10 дшв пщ натиском переважаючих сил ворога змушеш були вщступити. Остаточно
село було визволено вщ фашис^в 18 вересня 1944 року.
Кривор!внянщ доклали багато зусиль для прискорення перемоги над ворогом.
Чимало з них брало участь у боях з фашистами на фронтах Велико! В1тчизняно!
вшни. За геро!зм i вщвагу в боях з ворогом одержали ордени й медал1 Союзу РСР
В. 	Ю. Бшак, Ю. П. Дячук, А. О. Захарук, I. I. Остафшчук, В. Ю. Потяк, I. В. По-
тяк, Д. М. Сав’юк та шпи.
Украшсьш буржуазш нащоналюти намагалися не допустити вщновлення влади
трудящих. Вони тероризували населения, вбили 30 радянських активктв, спалили
прим1щення сшьсько! Ради, школи, багато будинтв селян2. Кривор1внянщ
створили винищувальний батальйон i з допомогою державних оргашв розгромили банди
нащонал1ст1в.
У nepnii шслявоенш роки Кривор1внянська сшьська Рада мобипзувала селян
на вщбудову зруйнованого господарства. Було зведено новий будинок сшьсько!
Ради, семир1чну школу, медпункт. Створен! в KpnBopiBHi rb\ земельш громади
дбали про вчасне виконання сшьськогосподарських po6iT, про збшынення погол1в’я
худоби. У травш 1953 року в сусщньому сел! Верхньому Ясенов! opгaнiзyвaли
сшьськогосподарську арт!ль «Перше травня», куди вступили наступного року
й мешканщ KpnBopiBHi. Першим головою колгоспу селяни обрали бщняка М. В. Дже-
голяка, який доклав багато зусиль для змщнення колективного господарства. 3 1963
року колгосп мае назву «Радянська Верховина». Основна галузь виробництва —
тваринництво, переважно BiB4apcTBo. 3 4 усуспшьнених KopiB i 30 овець, яш на
початку заснування арт!л! розмщались у дворах колгоспник1в, тваринницька
ферма у 1969 роц! збшыпилася до 730 гол!в велико! рогато! худоби; 3400 овець,
67 коней.
В 1969 рощ колгоспов1 належало 3047 га сшьськогосподарських угщь, з них
120 га орно! земл^ 1952 га сшожатей, 935 га пасовищ, 6090 га л^в i чагарнитв.
На колгоспних ланах працюе нова потужна технша, яко! в артип стае все бшыпе.
В 1969 роц! колгоспний автопарк нал!чував 12 автомашин, 5 трактор!в, чимало
причшного !нвентаря, 4 агрегати для стрижки овець.
Колгосп добиваеться ycnixiB на Bcix д!лянках виробництва. Зростають при-
бутки артш! — пщвищуеться оплата прац!. В 1965 рощ колгоспники одержали по
1,19 крб., а в 1968 рощ — по 2,17 крб. на людино-день.
Швидкими темпами йде громадське бyдiвництвo. Лише з 1957 по 1968 piK
споруджено кор!вник на 100 гол!в, в!вчарник, гуртожиток для твариннитв,~продуктовий
магазин, школу, пологовий будинок, медпункт.
Про розвиток колгоспного виробництва та пщнесення матер!ального й
культурного piBHH сшьських трудар!в постшно дбають партшна. оргашзац!я артш1,
створена 1953 року, та бригадна парторгашзащя KpnBopiBHi. За останш 3—5 ротв
парторган!зац!я зм!цн!ла поли’ично, opгaнiзaцiйнo, в 1969 po4i в нш нал!чувалося
62 члени КПРС.
Зростають добробут i культура колгоспного селянства. 108 чоловш одержують
колгоспну пенсш. Щороку колгосп вщраховуе до пенсшного фонду району 16 тис.
крб. Велике значения мае перехщ артип в 1969 роц! на гарантовану грошову оплату
пращ. Нин! середньомшячний заробггок доярки становить 100—120 карбованщв.
1 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. Р-909, оп. 1* спр. 420, арк. 75.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г-13, арк. 1.
128

Село змшило свш зовтшнш вигляд. На
мющ курних хат виросли нов i будинки.
У шслявоенний час селяни звели 206 будин-
к1в, переважно 2—З-тмнатних, з просторими
скляними верандами, з великими вшнами.
6 i двоповерховь Житла колгоспнитв
обставлено хорошими сучасними меблями, ят посту-
пово замшяють саморобш мисники, лави, столи.
Тепер у гуцульських оселях можна побачити
тюлев1 занав1ски на вшнах, дор1жки на пщ-
лозь На л1жках — фабричш покривала замшть
верети чи л1жника, на стшах — винит
рушники, килими, иортрети Т. Г. Шевченка,
I Я. Франка, репродукцп картин радянських
художнитв. Такий вигляд мають, зокрема,
тмнати двоповерхового будинку столяра
I. М. Цвшинюка. В однш з п’яти тмнат вш
розм1стив власну б1блютеку, де переважають
книги на кторичну тематику. Його чотири
брати — д1ти колишнього бщняка М. М. Цв\-
линюка, теж спорудили co6i HOBi будинки.
Для ПобуТОВОГО обслуговування населения Лггературно-мемор!альний музей I. Я. Франка у Криво-
в Кривор1вн1 працюе лазня, 5 торговельних р\вн\. 1968 р.
точок, сшьське поштове вщдшення. Селяни
купують мебл1, швейш машини, музичш шструменти, радю- i телеприймачь Все
бшыпе в побут селян входять електроприлади, адже село 1969 року повшстю
електрифшоване.
Сталися велит змши i в селянському одяз1, харчувант. Зовс1м вщшшли в ми-
нуле тат страви, як саламаха (бовтанка з товченим часником), чир (розведене водою
борошно) та imni.
3 1947 року в сел1 працюе медпункт, у 1960 рощ вщкрито другий медпункт
i пологовий будинок.
На територп села е початкова та восьмир1чна школи. При восьмир1чнш школ1
створено штернат, краезнавчу шмнату-музей.
Шсля зак1нчення восьмир1чки багато кривор1внянщв вступае до Верховинсько!
середньо1 школи. Серед тих, що затнчили вузи, В. М. Чуперчук — колишня
артистка Гуцульського ансамблю nicHi i танцю. Ii брат Я. М. Чуперчук керуе вокально-
хореограф1чним ансамблем «Галичина» у Львову 1969 року йому на м1жнародному
фестивал1 фольклорного мистецтва у ФранцГз присуджено золоту медаль.
3 кожним роком збшыпуеться число читач1в та книжковий фонд сшьсько'У
б1блютеки. В 1968 рощ тут було 8576 книг i 850 читач1в. Пращвники б1блютеки
влаштовують читацьт коиференцп, оргашзовують nepecyBHi б1блштеки й виставки,
проводять тематичш вечори.
Великою культурною под1ею для трудящих Кривор1вш i району було вщкриття
в 1953 рощ л1тературно-мемор1ального музею I. Франка в хат1, де жив письменник.
До 1966 року музеем завщувала дружина Г. Хоткевича Платонща Володимир1вна.
Кривор1вню вщвщують багато туристгв, д1яч1в культури i науки. Шд вражен-
ням вщ перебування в Кривор1вш М. Стельмах написав пов!Сть «Над Черемошем»,
Л. Забашта — ряд BipmiB i нариЫв, А. Малишко — поему «Франко в Кривор1вш»,
Д. Павличко — Bipnn «Франкова криниця»1. Студента багатьох вуз1в республши
щороку проходять у KpnBopiBHi практику з фольклору, дослщжують д1алекти
Гуцул ьщини.
1 I.O. Денисюк. 1ван Франко в Кривор1вш. JIbBiB, 1962, стор. 35.
129 9 332

Як у минулому, так i зараз Кривор1вня залишаеться мкщем зустр1чей та вщпо-
чинку видатних д1яч1в украшсько! культури, а щедра, мальовнича Гуцулыцина
дае !м силу й наснагу.
У 1962 рощ за шшДативою Льв1вського ордена Ленша державного ушверси-
тету iM. I. Франка в KpnBopiBHi вщбулася сьома чергова наукова cecin, присвячена
дальшим дослщженням л!тературно! спадщини Каменяра, на яку прибуло понад
200 вчених з р!зних областей Украши.
Л1том 1966 року в сел! було проведено наукову конференцпо, присвячену
140-pi44io з дня народження I. Я. Франка, а 27 грудня 1967 року тут проходила
ювшейна наукова конференция з нагоди 90-р1ччя з дня народження Г. М. Хотке-
вича.
Криворхвня мае будинок культури, де працюють хоровий, драматичний, танцю-
вальний гуртки, спортивна секщя. У 1954 рощ танцювальний гурток виступав
на республшанському огляд! художньо! самод!яльность 1960 року сшьський
ансамбль nicHi i танцю nociB друге м1сце на обласному конкурс!, присвяченому
Декад! украшсько! лп?ератури i мистецтва в MocKBi. KepiBmm оркестру гуцуль-
ських iHCTpyMeHTiB I. В. Галамасюк був удостоений чест! виступити у MocKBi на
огляд! художньо! самод!яльност! 1965 року:
3 кожним роком все владшше входять у життя горян нов i звича! й обряди.
В KBiTHi 1965 року в сшьському будинку культури вщбулося перше комсомольське
весшля. Елементи нового у весшьному обряд! вдало поеднуються з традицшними
народними мотивами. Тут е i дави! звича! обдаровування молодим i молодою сво!х
родич!в, розламування «калача щастя», i новий звичай — привп-ання молодих
представниками громадськост! села та партшно! оргашзаца, вручения подарунк!в
вщ колгоспу та комсомольсько! i партшно! оргашзацш.
Кожно! весни в сел i вщбуваються урочист! проводи тваринник!в на високо-
ripHi пасовища-полониии, як! стали традицшним святом. 3 ycix куточк!в району
сходяться до KpnBopiBHi тваринники, пращвники державних i партшних у станов,
робггники й гнтел^енщя. Учасники нровод!в з хвилюванням чекають Tiei MHTi,
коли Герой Сощалютично! Прац! чабан Ю. Г. Венгрии за дорученням ycix тварин-
ник!в району запалюе традицшну i в!чну полонинську ватру, котра е символом
добра й щастя полонинського лгга. А отеля до тзнього вечора над Кривор!внею
не стихають дзвшю голоси учасникiB художньо! самод!яльност! району, cpiблoм
переливаються звуки трембгги.
У KpnBopiBHi розвиваеться народне мистецтво: художне ткацтво, писанкарство,
вишивка, р!зьба по дереву й металу. Талановит! народи! умшьщ художньо! обробки
металу М. В. Прокоп’юк, I. Ю. М!тчук продовжують i збагачують традицп кращих
майстр!в минулого. Чимало народних умшьщв з KpnBopiBHi працюють у сувешрно-
подарунковому цеху колгоспу. Роботи писанкаря I. В. Паращука експонуються
на виставках Одеського, Льв!вського та Коломийського музе!в. У сел! живуть
народна поетеса й збирачка народношеенних перлин Гуцулыцини П. С. Плитка,
музиканти I. В. Яюб’юк, В. Д. Готич, тремб1тар! М. I. Марусяк, Д. Ю. Данилюк
та iHini, HKi сво!м мистецтвом славлять Радянську Гуцулыцину.
Все бшыпе труд!вник!в залучаеться до активного громадського життя. 25
чоловш села (з них 12 члешв КПРС) обрано депутатами сшьсько! та районно! Рад,
яш проводять значну роботу, щоб якнайкраще впорядкувати село та задовольнити
культурно-побутов! потреби населения. На честь 100-р!ччя з дня народження В. I. Ле-
нша прокладено дорогу до найвщдалешшого приешка, а в центр! KpnBopiBHi збу-
довано готель, посаджено сотш декоративних дерев. Значну допомогу подають ешь-
ськш Рад! 6aTbKiBCbKnfi ком!тет, народна дружина, товариський суд i жшоча рада,
як! працюють на громадських засадах.
Таким е сьогодш гуцульське село Кривор!вня. Звитяжними здобутками в пращ
сшьсьш трудар! прокладають шлях до кращого майбутнього.
П. I. АРСЕНИЧ, О. I. СИНИЦЯ
130

НАСЕЛЕН! ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СШЬСЬКИХ РАД
ВЕРХОВИНСЬКОГО РАЙОНУ
/
БИСТРЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Вщстань до районного центру — 19 км i 50 км
до зал1знично! станцп Ворохта. Населения —
490 чоловш. Сшьрад1 пщпорядковане село Берес-
течко.
Бригада колгоспу iM. XXII з’!зду КПРС —
господарство м’ясо-молочного тваринництва. За
ним закршлено 2462 га сшьськогосподарських
угщь.
У сел1 е восьмир1чна та 2 початков1 школи,
клуб, б1блштека, фельдшерсько-акушерський
пункт, пологовий будинок, 2 магазини.
Бистрець засновано як присшок у XV ст.
До 1939 року вш був частиною села Жабйого.
Тепер — окреме село.
I. Я. Франко часто бував у Бистрець За
порадою Каменяра група селян на чол1 з М.
Зеленчуком, Ф. Сав’юком, С. Словаком, П. Бшо-
головим добилася вщ властей дозволу вщкрити
в с ел i читальню i школу.
У 1934—1938 рр. тут записував гуцульсыа
nicHi польський композитор С. Мерчинський.
Борцям за Радянську владу споруджено
обелкк.
Б1ЛОБЕР13КА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване в Карпатах на л1вому берез1 Чере-
мошу, за 33 км вщ районного центру, за 25 км вщ
зал1знично1 станцп Вижниця.
Населения — 1601 чоловш. Сшьрад1 шдпо-
рядковаш села Барвштв i Хороцеве.
На територп Бшобер1зки розмицено допо-
м1жне господарство Кутського л ic0K0
манату. Воно мае 3737 га земл^ млин, пилораму.
Мешканщ працюють на л1сових промислах.
У сел i е середня школа, клуб, б1блютека,
лшарня, 2 меднункти, аптека, 2 магазини, щаль-
ня. Ансамбль nicHi й танцю Бшобер1зки —
лауреат фестивалю самод1яльного мистецтва
УРСР на честь 50-р1ччя Великого Жовтня, удо-
стоений золото! медал1 та диплома 1-го ступени.
115 родин справили новосшля.
Бшобер1зку засновано у XVII столпть
ВЕРХНИЙ ЯСЕНfВ — село, центр сшьсько!
Ради, лежить у Карпатах на 6epe3i Черемошу,
за 12 км вщ районного центру, за 45 км вщ зал1з-
нично! станцп Ворохта. Жител1в — 1303
чоловша. Сшьрад1 пщпорядковаш села Буковець,
Р1вня й Черет1в.
У мкцевому колгосп! «Радянська Верховина»
розвинуте м’ясо-молочне твархшництво. За
господарством закршлено 10 256 га сшьсько-
господарських угщь.
Багато м1сцевих жител1в — р1зьбяр1 по
дереву й металу. В сел! е восьмир1чна i 4 почат-
KOBi школи, 2 клуби, 3 б1блштеки, 4 медпункти,
пологовий будинок, 4 магазини; споруджено
480 житлових будинтв.
Писемш джерела свщчать, що Верхнш Ясе-
тв засновано 1739 року. Уродженець села
I. Бойчук шсля загибел1 Олекси Довбуша очо-
лив у 1745 рощ рух карпатських оприпиив.
Запн Бойчука брав участь у гайдамацькому
pyci на Правобережнш Украшь
В околицях села Буювця виявлено
поселения та курганний могильник перших стол1ть нашо!
ери.
/
ГОЛОВИ — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулось у Карпатах, за 27 км вщ районного
центру, 55 км вщ зал1знично! станцп Вижниця.
Через село протшають Бша Р1чка й Чорна Р1чка.
Населения — 1939 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковане село Чорна Р1чка.
Тут живуть i працюють члени бригади
колгоспу iM. Франка. Напрям господарства — тва-
ринницький, розвинуте бджшыпщтво.
В сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, 3 медпункти, 2 магазини.
Перпй згадки про Голови мштить Йосифш-
ська метрика пщ 1785—1788 рр. В сел1 народився
Петро Шекерик-Донитв — активний д1яч
радикально! партп, збирач етнограф1чних MaTepia-
л1в, один з активних актор1в Гуцульського
театру.
На початку XX ст. у Головах учителював
укра’шсышй етнограф Л. Гарматш, автор спо-
гад1в про I. Франка та М. Коцюбинського.
В сел1 перебували вщомий украшський
письменник Г. Хоткевич, чеський етнограф Ф. Ржегорж,
польський композитор С. Мерчинський.
У 20—30-х роках д1яла оргашзащя «Сель-
робу», яку очолював В. С. Гаврилюк. 1938 року
в Головах на Перше травня майорши червош
прапори.
В сел1 височить обел1ск на честь учаснишв
повстання проти пансько! Полыщ в 1920 рощ.
ГРИНЯ В А — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулось у Карпатах вздовж р1чок Бшого
Черемошу i Пробшшвки, за 47 км вщ районного
центру та 82 км вщ зал1знично! станцп
Вижниця. Населения — 1026 чоловш. Сшьрад1
пщпорядковаш села Бша Р1чка i Голошина.
Комсомольсью активкти. Село Голови, 1940 р.
131

Село Буркут. 1966 р.
У Гриняв1 розьпщена бригада колгоспу «Ленш-
ським шляхом». Напрям господарства — тва-
ринницький. Тут е цегельня, пилорама.
Село мае середню й початков у школи, клуб,
б1блютеку, медичний пункт, сшьмаг. За пово-
енш роки споруджено 417 житлових будинтв.
Гринява вперше згадуеться у Йосифшськш
метрищ 1785—1788 рр. У 1916 рощ через
село проходив полк росшсько! армп, в якому
служив В. I. Чапаев.
Грпнявчани були учасниками повстання
проти буржуазно!’ Полыщ у квггш 1920 року.
У Гриняв1 жив i вчився ниш кандидат тех-
н1чних наук Я. С. Куриндаш.
ДОВГОШЛЛЯ — село, центр сшьсько!' Ради7
лежить на 6epe3i р1чки Бшого Черемошу, за
25 км вщ районного центру та 42 км вщ зал1з-
нично!’ станцп Вижниця. Населения — 498
чоловш. Сшьськш Рад1 пщпорядковаш населеш
пункти Кохан i Полянки.
У Довгопшьському колгосш iM. XXII з’!зду
КПРС розвинуто м’ясо-молочне тваринництво.
За господарством закршлено 7813 га сшьсько-
господарських угщь, воно мае пилораму, млин,
цегельню, майстерш. Доярку Г. 10. Шчеряк
нагороджено орденом Ленша.
Сучасне Довгошлля — впорядковане село.
Воно мае восьмир1чну школу, будинок культури,
б1блштеку, медпункт, пологовий будинок, дитя-
чий садок, 2 магазини, щальню.
Перша письмова згадка про село належить
до 1500 року. В 1698 рощ жител1 Довгошлля,
приеднавшись до опршшивського загону,
напали на MicTo KociB. У 1742 рощ народний месник
Учж початковоТ школи села Кривоптля з своТм учителем
Б. Заклинським. Початок XX ст.
Олекса Довбуш розправився з довгошльсышм
багаием Дщушком.
Село Довгошлля було базою загону Василя
Баюрака. Селяни В. Дячук, П. Б1щук поста-
чали опришкам продукти харчування, порох,
повщомляли про пересування каральних загошв.
На початку XX ст. понад 30 чоловш емпру-
вали до Канади, Бразши, США, шукаючи ро-
боти. 1920 року селяни Довгошлля брали участь
у повсташп проти польських окупант1в.
У 1898 рощ в сел1 вщпочивав I. Франко. Тут
вш написав оповщання «Гуцульський король»,
а художник I. Труш — портрети I. Я. Франка
та В. С. Стефаника.
Шд час иершо! CBiTOBOi в1йни у Довгои1лл!
побував В. I. Чапаев.
На околщях Довгошлля трапляються зна-
хщки знарядь прац1 доби бронзи.
ЗАМАГОР1В — село, центр с1льсько! Ради,
розташоване м1ж горами Кринта й Магора, за
20 км вщ районного центру, за 65 км вщ зал!з-
нично! станцп Ворохта. Населения — 1148
чоловш.
Провщною галуззю бригади колгоспу iM. 1ва-
на Франка е тваринництво. За нею закршлено
987 га сшьсь ко господ арських угщь. Кращий
чабан бригади А. I. Сорюк добився настригу
вовнп вщ кожно!' BiB4i по 2,25 кг та одержав
у 1968 рощ по 112 ягнят вщ 100 в1вцематок.
В 3aMaropoBi працюють восьмир1чна школа,
клуб, б1бл1отека, мед1шний пункт, шевська
майстерня, в1дд1лення зв’язку, магазин.
Село засновано на початку XV ст. Назва
3aMaropiB походить вщ гори Магори.
ЗЕЛЕНА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долиш Чорного Черемошу, за 26 км вщ
районного центру i 60 км вщ зaлiзничнoi станцп
Ворохта. Населения — 793 чоловша. Сшьрад1
пiдпopядкoвaнi села Буркут, Тошльче i Яв1рник.
Бригада колгоспу iM. 1вана Франка — тва-
ринницька. У сел i е 2 л1сопункти, 4 лicшщтвa,
восьмир1чна школа, клуб, б1блютека, лшарня,
здоровпункт, аптека, щальня, 2 магаз1ши.
Зелену засновано на початку XV столтя.
У KBiTHi 1920 року Зелена стала центром се-
лянського повстання проти буржуазно-помь
щицько! Польщ1. Загш naTpioTiB, що розташу-
вався на ropi ПлаТку, об’еднував близько 600
чоловш. Смшиво й мужньо д1яли О. Мартшцук,
В. Савчук, Д. Шкр1бляк та 1нш1.
1901 року в Буркуп перебувала на л!куванш
Леся У кратка, де написала кшька Bipmie:
«Чому я не можу злинути угору», «О, як то тяжко
тим шляхом ходити», «В1че» та imni, а також
з1брала багато галицьких народних niceHb. К
вщвщували I. Франко, В. Гнатюк, Н. Кобринська.
КРАСНОМIB (стара назва — Дщушкова Pi4-
ка) — село, центр сшьсько! Ради, розкинулося
в Карпатах, за 22 км вщ районного центру та
70 км вщ зал13нично! станцп Заболот!в. Через
село протшае pi4Ka Дщушкова. Населения —
755 чоловш. Ciльpaдi шдпорядковане село Ви-
года.
На територп села розташована центральна
садиба колгоспу iM. I. Франка. Виробничий
132

напрям — тваринництво, переважно в1вчарство.
За артшлю закршлепо 13 507 га сшьськогоспо-
дарських угщь. Герой Сощалютично!* Пращ
10. Г. Венгрии вирощуе вщ 100 в1вцематок по
130—140 ягнят та одержуе по 3 кг вовни вщ
кожно1 в\вщ.
В сел1 g середня школа, клуб, б1блютека,
лшарня, ветеринарна дшьниця, чайна, 2
магазини, кравецька i шевська майстерш, в1ддшення
зв’язку, ощадна каса.
Красно1л1в засновано у XVII столпть
В сел1 вщкрито л1тературно-мемор1альний
музей Г. М. Хоткевича.
У 1934—1938 рр. в сел1 записував гуцуль-
cbKi nicHi композитор С. Мерчинський. Тут
споруджено пам’ятник Т. Г. Шевченку.
КРИВОП1ЛЛЯ — село, центр сшьсько1 Ради,
моститься за 16 км вщ районного центру та 18 км
вщ зал1зничноУ станцп Ворохта. Населения —
1043 чоловша. Сшьськш Рад1 шдпорядковаш
села Волова та СтаКще.
В сел i — бригада колгоспу iM. М. Коцю-
бинського. Напрям господарства — тварин-
ницышй.
У Кривопшл1 е восьмир1чна та 2 початков!
школи, будинок культури, б1блштека, медпункт,
пологовий будинок, ощадна каса, сшьмаг.
АдмШстративним центром сшьсько1 Ради
Кривошлля стало 1940 року. До цього часу воно
було складовою частиною Жабйого.
ПЕРЕХРЕСНЕ — село, центр сшьсько1 Ради.
Вщдаль до районного центру — 25 км, до зал!з-
нично! станцп Ворохта — 63 км. Населения —
698 чоловш.
У Перехресному розмщуеться бригада
колгоспу iM. I. Франка. Напрям господарства —
тваринницышй. За бригадою закршлено 756 га
сшьськогосподарських угщь.
В ceлi е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
медпункт, сшьмаг.
Засновано Перехресне в XVII столгт.
Названо село так тому, що воно розташоване
на перехрест! flopir, яю з’еднують Красно'ипв,
Голови, Довгошлля.
ПРОБ1ЙН1ВКА (стара назва — Шикмани) —
село, центр сшьсько1 Ради, розташоване на
р!чщ Пробшшвщ, за 55 км вщ районного центру,
66 км вщ зал1зничн01 станцп Вижниця.
Населения — 476 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш
село Грамотне й селище Стовпш.
Провщне тсце в економ1щ бригади колгоспу
«Леншським шляхом» належить тваринництву.
В селах Пробшшвщ й Грамотному працюють
лшодшьниця, цех переробки деревини.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, 6i6 л io-
тека, медпункт, щальня, 2 магазини.
Село засновано у XVIII столгт.
Мешканщ Пробшшвки брали активну участь
у селянському повстанш проти буржуазно!'
Полыщ в KBiTHi 1920 року.
СТЕБН1В (стара назва — Стебне) — село,
центр сшьсько! Ради, лежить за 21 км вщ
районного центру, 26 км вщ зaлiзничнol станцп Виж-
нидя. Через село протшае pi4Ka Бший Черемош.
Населения — 808 чоловш.
Пам'ятник В. I. Леншу в сел! Яблуницк 1968 р.
У сел! розташована бригада колгоспу
iM. XXII з’!*зду КПРС. Напрям господарства —
тваринницький. Артш1 належить 980 га
сшьськогосподарських угщь, у т. ч. 380 га сшожатей,
2501га пасовшц, 315 га л!су.
Дгги стебшвщв навчаються у восьмир!чн1й
школ!. В сел! працюе клуб, вщкрито б]блштеку,
медпункт, щальню, магазин.
Письмову згадку про Стебн!в датовано 1731
роком. У першш половин! XVIII ст. тут д1яв
заг!н опришшв Василя Kyдiля.
У СТЕРШИ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на берегах pi40K Б!лого Черемошу
i Чорного Черемошу, за 18 км вщ районного
центру та 67 км вщ зaлiзничнoi станцп Заболо-
TiB. Населения — 847 чоловш.
У сел! створено бригаду колгоспу iM. XXII
з’!зду КПРС. Напрям господарства —
тваринництво.
G восьмнр!чна школа, клуб, б!блютека,
медпункт, вщдшення зв’язку, 2 магазини, шевська
i кравецька майстернь
Засноване село в першш половин! XVII сто-
лптя.
Житeлi села брали участь в оприштвському
pyci. В Устершах бував Олекса Довбуш. До
загону Бойчука входив Кочерганюк з Устерь
KiB. У 1812 рощ тут опришшв очолював О. Недо-
ходюк, у 1816 рощ — С. Бельмега.
ЯБЛУНИЦЯ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на лiвoмy 6epe3i Б i лого Черемошу,
за 36 км вщ районного центру i 54 км вщ зал!з-
нично1 станцп Вижниця. Через село проходить
шосейна дорога Верховина—Пробшшвка.
Населения — 727 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш
села Сеньшвське та Черемошна.
Яблуниця славиться високорозвинутим гос-
подарством колгоспу «Леншським шляхом». Мае
8748 га сшьськогосподарських угщь, пилораму,
цегельню. У колгосш виросло багато чудових
майстр1в тваринництва. Серед них — чабан
М. М. Коман, удостоений ордена Трудового
Червоного Прапора.
В Яблунищ е восьмир!чна школа, будинок
культури, б!блштека, лшарня, 2 магазини,
пекарня, чайна, вщдшення зв’язку. В сел]
зведено понад 100 будинтв.
Перни згадки про село знайдено в !сторичних
джерелах за 1785—1788 рр.
133

гллицький
РАЙОН
ГАЛИЧ
■ai алич— мюто, розташоване на р!ц1 Дшстр1, за 26 км вщ 1вано-Франтвська.
Зал1знична станщя. Вщ Галича нроходять автотраси на 1вано-Франтвськ,
IjP"™ Рогатин, Жидач1в, Пщгайщ. Населения — 4799 чоловш.
Галич — центр району, площа якого становить 824 кв. км. Населения — 82 300
чоловш, у т. ч. 61 420 сшьського i 20 880 мшького. Переачна густота на 1 кв. км.
99,2 чоловша. В райош 78 населених пункт1в, у т. ч. 1 м1сто, 3 центри селищних
i 31 центр сшьських Рад депутат1в трудящих. На територп району е 28 колгосшв,
3 радгоспи, рибне господарство, 3 лшництва. Природш багатства — марганцева
руда, гшсово-ангщридш пласти, вапняки, мергел1, суглинки, глина, nicoK, гравш.
Сшьськогосиодарсьт угщдя займають 54,4 тис. га, у т. ч. орш земл1 — 36,6 тис.
га7 сшокосн! пасовиська — 10,6 тис. га, сади — 0,7 тис. га. Шд л1сами й чагар-
никами зайнято близько 14 500 гектар iB.
У райош 14 промислових пщприемств, 137 пщприемств громадського харчу-
вання, понад 70 — побутового обслуговування, 220 ушверманв, продовольчих
1 промислових магазишв та крамниць. Працюють тут 10 лшарень, 5 лшарсько-
фельдшерських та 67 фельдшерсько-акушерських пуштв; 14 середтх шк1л (з яких
2 школи роб1тничо1 молод1), 37 — восьмир1чних i 16 початкових, 3 будинки nioHepiB,
16 будинтв культури, 62 клуби, 69 б1блютек, 5 кшотеатр1в, 69 стац1онарних
кшоустановок.
У стародавтх л1тописах Галич уперше названо в 1113 рощ, хоча згадка про
«галичан» е значно ранние1. Назва мшта — слов’янська, можливо, походить вщ
слоза «галичь». На rep6i Галицького княз1вства було зображено чорну галку.
Археолопчш досл1дження поблизу м1ста, в селах Крилос1, Комаров!, Пщго-
родд1, BiKTopoBi та 1нших свщчать, що на ц1й територп оселилась людина ще в
добу м]д1—бронзи. Верхне Пщшстров’я, де розташовано м1сто, здавна було
1 М. Н. Тихомиров. Древнерусские города. М., 1956, стор. 329.
134

заселене стародавшми слов’янськими племенами. Римськ1 монети iMnepaTopie Окта-
в1ана, Августа, Нерона, Траяна, знайдеш в Галич1 i навколишшх селах,— свщчення
широких торговельних зв’язшв слов’ян цих м1сць з Римською iMnepiero в перших
столитях нашо1 ери.
Стародавнш Галич розкинувся на Крилоськш ropi, бшя и пщшжжя, у межи-
pi44i Лукви та Мозолевого Потоку аж до Дшстра. Вдале географ1чне розташування
м1ста в поеднанш з штучними укршленнями полегшувало його захист. Ще й дос1
збереглися залишки п’яти ряд!в могутн1х фортечних вал1в, що досягають висоти
близько 25 м. Тепер тут метиться фш1ал обласного краезнавчого музею «Давнш
i сучасний Галич».
В найбшыи укршленш частиш м1ста знаходилися двори: княз1вський з дво-
поверховим палацом та ешскопсышй, багат1 житла княз1всько1 дружини з р1зними
господарськими службами, маястерш для виготовлення високохудожшх, властивих
лише Галичу, керам!чних плиток i3 зображенням фантастичних 3BipiB та птах1в,
що прикрашали палаци й храми. Найвизначшшою арх1тектурною пам’яткою цього
ансамблю був збудований за князювання Ярослава Осмомисла в 1157 рощ, Успен-
ський собор, фундаменти якого дослщжеш археологами. Рем1сники й торговщ
жили головним чином в неукршленш частиш м1ста, що тепер називаеться Пщго-
роддям та Четв1ркою.
На схщ i niBHi4 вщ Крилосько! гори виявлено багато прим1ських боярських,
а також монастирських садиб i3 церквами. Найвизначшшими були: церква
Пантелеймона (збудована 1200 р.), Спаська та Кирила й Мефод1я. Арх1тектура i при-
краси галицьких храм1в, а також храм1в Киева, Черн1гова, Суздаля, Володимира
на Клязьм! та 1нших давньоруських MicT мають багато сшльного, що свщчить про
едшсть культури слов’янських народ1в в Ti часи.
Основним заняттям трудящих М1ста було ремесло. Високий розвиток ремесел
шдтверджують археолопчш знахщки: знаряддя пращ рем1снишв, готова продукщя
ювел1р1в, гончар1в, ковал1в, зокрема замки, ключ1, кольчуги, мечь сокири, ножищ
тощо. Поруч з ремеслами в MicTi розвивалася й торпвля. Сюди надходили товари
3i Сходу, Bi3aHTii, Угорщини, Полыщ, Шмеччини, Францп.
У XII ст. Галич з мхстечка удшьних княз1в Кшвсько1 Pyci швидко перетво-
рюеться в столицю самостшого княз1вства, яке розм1щалося на землях
слов’янських племен, бших хорват1в, тиверщв, улггйв.
На цей час припадае розкв1т Галицького княз1вства й м1ста Галича, що стае
одним з найбшыпих економ1чних, пол1тичних i культурних центр1в Pyci. Тод1
воно конкурувало з Волинським князгвством i навпъ з Киевом. Найбшыпого шд-
несення досяг Галич за Ярослава Осмомисла (1153—1187), осшваного в «Слов1
о полку IropeBiM».
Стародавнш Галич вважався найб1льшим староруським м1стом, в якому
проживало до 15 тис. населения. Це пояснювалося насамперед його центральним
положениям у Галицькш земл1, багатш угщдями, ршами, люами, покладами сол1 тощо.
У французькому enoci Галицька земля прославлялася як багата краша, a pycbKi
билини називали м!сто «Галич старий, Галич багатий»1.
Багато уваги придшялося в цей час розвитков1 осв1ти. В лггопису згадуеться,
що князь Я. Осмомисл «...мудрость., наставлял и учить понуждал. Монахов и их
доходы к научению детей определял»2.
У XII ст. Галич не раз зазнавав напад]в шоземних загарбнишв: угорських,
польських та шмецьких феодал1в. Галицьке боярство, захищаючи cboi вузькокла-
coBi iHTepecn в боротьб1 проти княз1всько*1 влади i проти народних мае, йшло на
зраду, вступало у союз з шоземними загарбниками. Жорстока м1жусобна боротьба
м1ж князями й боярами послаблювала Галич.
1 История СССР, т. II. М., 1966, стор. 27.
2 Полное собрание русских летописей, т. 2, стор. 496, 499.
135

Князь бояри, духовенство — власники великих маетюв — жорстоко визиску-
вали трудящих — селян, холошв, рем1сншив. Основною формою експлуатацгё
населения у феодальних маетках була натуральна рента. Селяни й MiCbKi жител1
сплачували князев1 й боярам оброк: селяни — натурою (медом, в1вцями, льоном,
зб1жжям тощо), городяни — ремшничими виробами i гр1шми. KpiM того, феодально
залежш люди мали ремонтувати й будувати MicbKi укршлення та мости, виконувати
pi3Hi повинност1 на користь мюта-замку, утримувати княз1вську дружину.
На посилення феодального гноблення селяни вщповщали втечами та повстан-
нями проти князя i бояр. У лггопису зазначаеться, що 1159 року Ярослав Осмо-
мисл жорстоко придушив повстання жител1в Галича.
Населения багато тершло i вщ стихшного лиха. В середиш лютого 1165 року
в Галич1 сталася повшь вщ розливу Дн1стра, через що м1сто зазнало значних мате-
р1альних збитк1в. Загинуло понад 300 чоловш. Того року надзвичайно голодною
для трудящих була зима й весна, цши на хл1б i продовольч1 товари дуже зросли.
Високого розвитку Галич досяг у першш половин! XIII ст. За час1В князю-
вання Романа Мстиславовича (1199—1205 рр.) micto стало столицею могутнього Га-
лицько-Волинського княз1вства. Князя називали тод1 нав1ть «самодержцем Bciei
Pyci».
У 1205 роц1 пщ час битви з польськими феодалами загинув князь Роман. Корис-
туючись малолшством його сишв Данила й Василька, княз1 й бояри розв’язали
тривалу м1жусобну вшну, вщ яко! найбшыпе потерп1ло населения Галича. Скорис-
тавшись цим, угорський король у 1214 рощ захопив Галич i вчинив у ньому граб1ж
та насильство. Проти загарбнитв повстали жител1 мюта1. Визволитися галичанам
допом1г новгородський князь Мстислав Удалий.
1 Полное собрание русских летописей, т. 2, стор. 665—666.
136

Утвердившись на галицькому престолу князь Данило Романович сприяв роз-
витков! ремесла й торпвл1, будував нов i м1ста. Галич у цей перюд став великим
MicTOM. М1сцев1 майстри — бупдвельники й арх1тектори — звели тут чудов1 буд1вл1.
Як i в шших м1стах Галицько-Волинсько! земл1, у Галич1 любили кам’яну скульп-
туру. Особливо слави тут зажив «хытрець» Авдш, який майстерно р1зав по каменю1.
Чималу увагу звертав Данило Галицький на розвиток Галича як р1чкового торго-
вельного центру. При ньому створюеться торговий i вшськовий флот.
Галич був значним Л1тературним центром. У ньому складався вщомий Галицько-
Волинський л1топис XIII ст. Ряд письмових пам’яток XII—XIII ст. ст. вщзначаеться
м1сцевими, «галицькими» особливостями. «Галич багатий» добре вщомий i в
народному enoci. В Галич1 у XII—XIII ст. ст. написана уставом на пергамент! одна
з найдавшших ! найщншших пам’яток старорусько! писемност! Кшвсько!' Pyci —
Галицьке евангел!б (четвероевангел!б). Перш! 228 аркуппв написано в сел i Крилос!
з 1 жовтня по 19 листопада 1144 року, а решта 32 аркупи — в Галич! у XII—
XIII столптях.
У другш половиш XIII ст. в Галич1 були складен! «Толковий апокалшсис»
та «Хронограф», до якого увшшли в!зантшськ! хронши. Ориг!нальними пам’ятками
високо! культури живопису е гкона «Покрови богоматер!» та м!н!атюри Галицького
бвангел!я XIV ст., ят збер!гаються в Державнш Третьяковськш галере! у Москвь
Пщ час татарсько! навали у 1241 рощ Галич було зруйновано. Князь Данило пере-
Hic свою столицю до Холма, а шзшше до Львова. Крилос залишився м!сцем перебу-
вання галицького ешскопату. Пристань у гирл! Лукви на Дшстр! зберегла певне
торгове значения. Тут згодом вирш сучасний Галич.
У XIV ст. Галич вже не мав фортечних стш i належно! системи укршлень.
Через це в!н став легкою здобиччю пщ час наскок!в уд!льних княз!в i бояр, загошв
татар та угорщв. 1349 року польський король Казимир III захопив Галич i приеднав
його до Полыц1. Галич став центром староства. Ним управляли магнати Потоцькь
3 1353 року Галичем на короткий час оволодши литовсью феодали2.
Управляти MicTOM старост! допомагали члени ради мюта, назван! «радцями».
Самоврядування було надто обмеженим. Млське самоврядування за т. зв. магде-
бурзьким правом (з 1367 року) привело до посилення впливу шоземщв, насамперед
поляшв i н!мц!в, як! разом з мшцевими багат!ями обмежували в правах галицьких
мйцан.
У зв’язку з частими антифеодальними виступами та нападами на Галичину
татарських, молдавських та угорських феодалiB, польський сейм вир1шив yKpi-
пити новий Галич. У 1367„роц! почалося буд!вництво на ropi, над Дн!стром i Лук-
вою, замку, основно! твердин! Галицького староства. Спочатку це була деревина
споруда, обнесена земляними валами.
У 1370 роц! Галич опинився пщ владою угорського короля Людовша Анжуй-
ського, пот!м пщлягав його васалов! Князев! Владиславу. Через 17 рок!в Галич
захопив польський король Ягайло, i вщтод! MicTo стало на довп роки власн!стю поль-
сько! корони.
У 1405 рощ король приеднав до Галича територш л!вого берега Днютра, т. зв.
оболонь. На нш дозволено було розширити меж! забудови MicTa i використовувати
пасовиська. Водночас визначалися й значш повинност!, як! мали виконувати жител1
MicTa.
Посилення процесу закршачення селяв викликало значне зростання класо-
во! боротьби. Вщ пасивних форм опору вона зростае до збройних вистушв. У селян-
ському повстанн! пщ проводом Мухи, що охопило в 1490—1492 рр. територ!ю
Галичини i Швшчно! Буковини, брало участь багато трудящих Галича. Повстанщ
розгромили каральш загони Я. Потоцького та м!сцево! шляхти й у 1490 рощ ово-
1 История СССР, т. I, стор. 613—614.
2 Торжество вторично!’ справедливост1, стор. 77.
137

Печатка
лодши Галичем, а звщти пшши на Льв1в. Шсля нридушення повстання шляхта
жорстоко розправилася з його учасниками.
У XVI i на початку XVII ст. в Галич1 продовжували розвиватися промисли
й ремесло. За описом 1570 року в MicTi юнувало 2 солеварш, броварня, працювали
10 р1зник1в худоби, И шевщв1. 1579 року тут нал1чувався вже 81 рем1сник, тод1
як у 1565 рощ ix було тшьки 18 чоловш2. 1585 року в MicTi засновано кушшрський
цех. Цеховий статут закршлював нещадну експлуатащю ремшничо!* бщноти, т. зв.
челяднишв.
У дуже тяжких умовах шоземного поневолення розвивалася в Галич1 укра-
шська культура й освгга. 1568 року створюеться рукописне украшське евангел1е.
У 90-х роках XVII ст. тут виникло братство, а наприкшщ столггтя — братська
школа. В 1604—1606 рр. у MicTi юнувала «руська» друкарня, вщкрита Гедеоном
Балабаном та його братом Федором3. '
На економ1чнийД культурний розвиток Галича негативно впливали част! напади
татар. -3_i550 по 1633\piK на м1сто зроблено 29 татарських напад1в, найбшып руй-
HiBHi з них були в 1594, 1612, 1624 роках. У 1621 рощ татари зруйнували Галич.
На вщбудову замку та оборонних споруд польсьш феодали стягли з трудяпщх MicTa
понад 40 тис. злотих4.
I все ж Галич поступово розвивався й зростав. Основну частину населения м1ста
складали рем1сники. В 1616 рощ тут проживало 2749 чоловш, з них 1566 були ре-
м1сники i члени ix родин. Переважну бшышсть становила мюька бщнота. 151 peMic-
ник мав власний промисел, за який сплачував податок, було ще 189 власншив
будиншв, 9 землевласнитв, 40 землероб1в-загородншив та iH. 1612 року в MicTi
виник кравецький цех. Украшщ православно!' Bipn до кер!вництва цехами не до-
нускалися.
На початку XVII ст. галицьк1 селяни заметь грошово! данини виконували Bci-
ляку роботу на користь пана по 5—6 дшв на тиждень вщ лану. KpiM того, вони му-
сили вщдавати натурою на утримання замку сир, в1вщ, птицю, рогове вщ худоби
тощо.
У XVI—XVII ст. ст. Галич став одним i3 значних рем1сничих i торговельних цен-
TpiB Схщно! Галичини. В Micrri вщбувалися ярмарки й торги, вщ яких великий зиск
мали староство та iHini представники влади. Особливо розвинена була в Галич]
торпвля дшстровською рибою, а також виробами мюцевих peMicmmiB. 3 Киева
сюди привозили мед, вкж, шк1ри, з Pocii — хутра й шюряш вироби.
Одн!ею з форм поневолення украшського народу була Брестська церковна
ун1я. У 1604 роц1 в MicTi сталися антиун1атськ1 заворушення. Мюький бургом1стр
скаржився галицькому старост1 на активний onip украшського населения
католицизму та називав понад 20 щлзвищ opraHi3aTopiB боротьби проти окатоличення.
До 1641 року, як вщзначалося в актах, Bci галицьш братства спшьно вщстоювали
права православних.
Нащонально-визвольна боротьба жител1в Галича мала pi3Hi
Micra Галича. XVMI ст. форми. Трудящ1 писали скарги на експлуататоргв, кидали сво!
осел1 й тшали до опришк!в у Карпати або в швденно-схщш
степи Украши, виступали 3i зброею проти гнобител!в. 1628 року
озброеш М1щани пщ проводом Г. Худика й А. Куриловича роз-
громили маеток ксьондза Забешовського5. Через три роки спалах-
нув новий збройний виступ м1щан i селян Галича проти феодал1в
i польських властей.
1 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi
Halickiej w latach 1590—1648, стор. 73, 76.
2 Нариси з icTopii Украши, вип. 3. К., 1941, стор. 18.
8 Торжество вторично! справедливости стор. 117.
4 Volumina legum, t. 7, стор. 160.
£Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi
Halickiej w latach 1590—1648, стор. 271—288.
138

Особливо актив!зувалася боротьба
галичан проти шляхти пщ час визволь-
Ho'i вшни украшського народу проти
шляхетсько!* Полыщ 1648—1654 рр.
До загону повстанщв, очоленого
Семеном Височаном, влилось багато
галичан. Перелякана шляхта поховалась
у Галицькому замку.] Польсьт власт1
разом з феодалами жорстоко карали
bcix, кого пщозрювали в причетност1
до повстання. Шляхт1 вдалося спшма-
ти посланця Б. Хмельницького Ярему
Кончевського, який закликав народ
до повстання. На допит1 Кончевський
заявив, що в самому Галич1 вш чув, як
люди чекали «брат1в-козатв» i3 загошв
Хмельницького1. _ _ VWI
тт. Залишки Галицького замку XVI ст.
111сля вщступу козацьких вшськ
феодали вчинили жорстоку розправу
над населениям. Щоб забезпечити co6i спокш у майбутиьому, шляхта на сеймику
в Галич1 14 березня 1649 року ухвалила оргашзувати загш вшськ у кшькост1
900 чоловш, завданням якого було нещадно придушувати будь-який виступ
трудящих2. Але народний рух не припинявся.
Вл1тку 1649 року козацьт вшська знову прийшли в Галичину i здобули м1сто
Галич. У л1топису Самовидця говорилося, що в 1649 рощ козаки «ажи поза Дш-
стром коло Галича,— i замков доставали». Багато галичан тод1 вступило до козаць-
кого вшська Б. Хмельницького. Не припинилася нащонально-визвольна боротьба
галичан i в настушп роки. Коли в 1665 рощ шд Галичем з’явились повсгансьт
загони брацлавського полковника Василя Дрозденка, до нього приедналося багато
жител1в м1ста3.
Тяжкого лиха зазнавали трудяпц Галича за турецько-нольських вшн. 1676
року на Галич напали турецько-татарсьт вшська. Замок i укршлення були на-
стшьки зруйноваш, що вже бшыпе не вщбудовувалися. До наших дшв збереглися
лише руши замку на ropi, бшя пщшжжя яко! розкинулося м1сто.
Спустошлив1 вшни друго! половини XVII ст. дуже затримали розвиток ремесла
й торнвл1 в Галич1. До того ж його житеш багато терпши i вщ р1зних епщемш, вщ
частих неврожа!в.
За таких умов Галич майже не зростав. За описом 1765 року в MicTi було 216
будинтв. УД 10 з них проживала в злиднях i нуждг м1ська бщнота, зокрема на Русь-
кш вулиц1, в Запарканн1 i л1вобережному передм1ст14. В центр1 Галича багато й
прившьно жила польська шляхта. Польський поет Ф. Каршнсышй, який вщвщав
Галич у час занепаду Реч1 Посполито!, так описував розгул шляхти в MicTi: «Я де-
кшька раз1в бачив там у костьол1 оголеш меч1, а шзшше п’яних, ят рубалися на
вулицях, а на ринку шляхтича, який стояв на кол шах перед вщомим вбивцею Мико-
лаем Потоцьким...»5.
За першим подшом Польщ1 1772.року Галичем заволод1ла Австр1я. MicTo
перестало бути адмш1стративним центром i увшшло до складу Сташславського пов1ту.
Власт1 разом з шляхтою стягували з трудящих тепер учетверо бшыпе р1зних податк1в.
1 I. П. К р и п’я к е в и ч. Богдан Хмельницький, стор. 110.
2 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп в другш половитXVII —
першш половит XVIII ст., стор. 71, 170.
. 3 Торжество вторично! справедливости стор. 140, 151.
4 ЦД1А УРСР,у Львов!, ф. 146, оп. 86, спр. 1210, арк. 8.
5F. Karpinski. DzieJa. Krakow, 1862, стор. 1123.
139

На початку XIX ст. Галич з передлпстям Залуквою став власшстю ушатського
митрополита Ангеловича. 85 селянських господарств передмютя Залукви щороку
вщробляли на митрополита 7280 робочих дшв (безкшш господарства — 3744 дш
т. зв. ninioi панщини, господарства, що мали по napi вол1в — 3536 дшв тяглово!
панщини). KpiM того, мщани платили грошовий чинш, а селяни натуральний пода-
ток. Чимало було pi3Hnx вщробп’шв1.
Важку й злиденну долю галицького селянства i peMicmmiB вщображено в
народних тенях. 1833 року в Гaличi побував украшський поет i вчений Яшв Голо-
вацький. BiH використав деяю дан! з життя галичан у стагп «Становище pycnHiB
в Галичиш». Записан! тут nicHi ввшшли до його чотиритомника «Народш nicHi
Галицько*1 i Угорсько! Pyci».
1з скасуванням кршацтва бшышсть селян Галича i навколишшх сш зали-
шились i без земл! i без воль Власт! та духовенство i шсля реформи захоплювали
л!си i пасовиська, якими рашше користувалися селяни. Це призводило до числен-
них заворушень. Австро-угорський уряд придушував виступи галичан силою.
У 1891 рощ за вироком суду 80 галицьких селян зазнали покарання2.
Не дiстали трудящ! мшта й полггичних прав. У 1897 роц! пщ час т. зв. бадешв-
ських вибор!в до сейму мiж жителями Галича й полицею сталися сутички, як! в окре-
мих м^цях закшчилися кривавими розправами i численними арештами. Про зли-
денне життя населения MicTa не Mir замовчати нав!ть австршський iMnepaTop. Про-
!жджаючи через Галич у 1880 роц!, BiH визнав: «Так, я бачу, що народ бщний»3.
Наприкшщ XIX i на початку XX ст. життя в Галич! дещо жвавппае. Тут
мешкало 3464 житель Пожвавленню торпвл! сприяла прокладена в 1866 роц! через
Галич зал!зниця JIbBiB—Чершвщ. На зал!зничнш станцп будуються велик! склади
для збер!гання товар!в i продукт!в, що вивозились на ринки Австро-Угорщини
i Pocii.
У 1900—1905 рр. в MicTi споруджено р1чковий порт. Проте Галич не мав
великих пщприемств i залишався м!стечком др!бного промислу й ремесла, яке було
в сташ занепаду.
Перша буржуазно-демократична револющя в Pocii прискорила зростання пол!-
тично! свщомост! трудящих Галича. В MicTi вщбувалися страйки й виступи ешь-
CbKoi та MicbKoi бщноти. 20 травня 1906 року учасники селянського в!ча в Галич!
вимагали передати ш у безплатне користування помвдицьш земл!, скасувати пан-
ськ! привше!, забезпечити piBHi права украшцям з шшими нащональностями тощо4.
У Гaличi було оголошено надзвичайний стан.
3 друго! половини XIX ст. в MicTi сталися деят зрушення в галуз! ocbith.
На вимогу громадськост! в MicTi було вiдкpитo чотирикласну чолов!чу й двокласну
жшочу школи. Це були суто станов! школи, бо посилати сюди д!тей мали право
лише чиновники, заможш мщани й духовенство. Щ школи були двомовними й пере-
бували пщ контролем римсько-католицько! консистори. У 70-х роках Галич вщ-
вщали М. П. Драгоманов та I. Я. Франко, що сприяло деякому пожвавленню громад-
сько1 думки серед жител!в MicTa5.
3 1900 року в Галич! юнували п’ятикласш народна чолов!ча й ж!ноча двомовн!
школи6. Однак переважна бшышсть 4-тисячного населения MicTa залишалася
неписьменною.
Австро-угорський уряд переслщував украшську культуру, забороняв украш-
ську мову. У 1913 роц! в Галич! вже не стало двомовних шкш. Працювали школи
1 В. Грабовецький, П. Арсенич. Галич. JIbBiB, 1964, стор. 36—37.
2 М. М. Кравець. Селянство Схщно! Галичини i Швшчно1 Буковини у другш половиш
XIX ст., стор. 99, 172’.
3 Газ. «Дшо», 24 вересня 1880 р.
* ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр. 3795, арк. 106.
6 В. П о л е к. 1ван Франко на Прикарпатть Пупвник. Ужгород, 1966, стор. 45—46.
6 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 165, оп. 2, спр. 2162, арк. 1, 27.
140

лише з польською мовою навчання. MicbKi й церковш власт1 розпалювали релг-
гшну ворожнечу. Вщ украшця, який шукав бшып-менш оплачувано! роботи, вима-
гали ирийняти католицьку Bipy, змшити нащональшсть.
Украшсыи буржуазш нацюнал1сти та москвофши всшяко отруювали своею
пропагандою класову свщомють трудящих Галича1.
Австро-Угорщина, готуючись до вшни з Pocieio, укршлювала Галич i його
околищ, перекладаючи весь тягар витрат на жител1в м1ста. У 1885—1896 рр. було
збудовано шосейну дорогу Сташслав—Галич—JIbBiB та прокладено двоколшну
зал1зницю Галич—Терношль. 1910 року через Дшстер снорудили м1ст.
Перша св1това вшна принесла галичанам багато лиха. Уже в перший мюяць
вшни м1сто дуже пограбували австро-угорсьш вшська. Серед жител1в почався голод.
Завмерла торпвля. Лютувала холера2.
2 вересня 1914 року 24-й корпус 8-i армп пщ командуванням генерала О. О.
Брусилова зайняв Галич3. Населения з радштю зустршо росшську армш. Коли ж у .±915
роц! росшсьш вшська вщступали, багато галичан покинули рщш М1сця i вшхали
до Схщно! Укра!ни.
Шсля вщступу росшсько! арми з Галичини населения Галича зазнало масових
репресш австршських властей. Жител1в мюта, яш симнатизували росшськш армп,
звинувачували в зрад1 й шпигунствь Близько 20 городян за це було страчено. Пере-
слщувань зазнали i жител1, насильно забраш до австро-угорсько! армИ. 127 штер-
нованих мешканщв заслали до концентрац1йного табору в Талергофь Там, як свщ-
чила австр1йська преса, вщбувалися «сцени, нод1бн1 до онису пекла у Данте». Вщ
каторжних po6iT, голоду i ешдемш тут загинуло 27 жител1в Галича. 1929 року
в MicTi !м спорудили пам’ятник.
Внаслщок военних дш 85 проц. будишив мюта було зруйновано; з1рвано м1ст
через Дн1стер.
Пщ впливом Великого Жовтня жител1 MiCTa в 1918 роц1 стали на шлях
вщкрито! боротьби — вщмовлялися виконувати pi3Hi примусов! роботи; селяни захопили
церковну землю.
Шсля розпаду Австро-Угорщини Галич потрапив у зону д1яльност1 буржуазно-
нащоналштичного уряду_ЗУНР. Трудящ1 ж м1ста створили Раду роб1тничих i
селянських депутат1в4. Вони саботували заходи властей ЗУНР, вщмовлялись всту-
пати до загон1в Укра!нсько! галицько! армп ЗУНР (УГА), вимагали лшвщацп
пом1щицького землеволод1ння, добивалися встановлення Радянсько! влади.
Вл1тку 1919 року Галич захопила буржуазно-пом1щицька Польща. Та окупащя
не зломила прагиень трудящих м1ста до возз’еднання з Радянською Украшою.
Коли в cepnHi 1920 року бшщ Червоно! Армп, переелщуючи бшоиоляк1в i нетлю-
р1вц1в, вийшли до Дшстра i визволили л1вобережну частину Галича, населения до-
помагало !м продуктами, пров1антом, кшьми тощо. Шд час вщступу загошв
Червоно! Армп частина галичан евакуювалась з радянськими вшськами, юнаки
вступали до Червоно! Армп5. Галицью жител1 Р. Козловський, Ю та О. 1васюки, О. Му-
сякевич, Й. Павловський у 1920—1922 рр. перейшли до Радянсько! Украши i стали
учасниками сощал1стичного буаДвництва.
20-р1чна польська окупащя м1ста була перюдом найб1льшого занеиаду його
економ1ки. У 1921 рощ населения м1ста становило 3442 жител1, у т. ч. близько
250 рем1сник1Е. Галич залишався м1стом др1бних кустарних пщприемств, де
1В. Осечинський. Галичина пщ гштом Австро-Угорщини в епоху 1мпер1ал1зму,
Льв1в, 1954, стор. 112.
2 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 119, арк. 163.
3 Там же, ф. 2067, оп. 1, спр. 2394, арк. 12.
4 В. Варецький. Сощалктичш перетворення в захщних областях УРСР. К., 1960,
стор. 29.
6 I. Компан1ець. Революцшний рух в Галичиш, Буковиш та Закарпатсъкш Укра-
iHi шд впливом щей Великого Жовтня (1917—1920 рр.), стор. 109.
141

працювала невелика кшькють робггншив. По 30—40 робггнитв нал1чувалося на
тартаках, маслозавод!, на зал1зничнш станцп1.
Основна маса населенна, у т. ч. i нереважна бшышсть ремюнишв, займалася
сшьським господарством. Бшышсть господарств мали 1—2 морги землц орендова-
но! у MaricTpaTi. Крапц земл1 належали помщикам, церквам, монастирям. 3 1932
року польсышй уряд заборонив помщикам продавати землю украшському
населению. Класове розшарування примушувало трудящих шукати зароб1ттв та !хати
до Канади, Бразшп, Аргентши. В роки свггово! економ1чно! кризи (1929—1933 рр.)
близько 50 с1мей Галича вшхали на вугшьш шахти Францп i Бельгп.
У 20-х роках виникають робггнич1 оргашзаци. Профсшлки зал1зничник1в,
готуючи у березш 1926 року страйк, вимагали вщ головного правлшня профсшлки
зал1зничник1в. у BapniaBi не поступатись уряду, що мав намгр зменшити заробпчяу
плату робггникам — членам !хньо! профсп1лки2.
3 1927 року в Галич1 юнував осередок, а згодом мюцевий ком1тет КПЗУ. За
його ппщативою у 1927 роц1 виникае оргашзащя МОДРу, шзшше — м1сцевий
ком1тет КСМЗУ.Цього ж року створено вщдш професшно! спшки роб1тнишв сшь-
ського господарства3.
Комун1сти стали оргашзаторами й кер1вниками страйкового руху в MicTi.
У 1928 рощ застрайкували роб1тники двох л1сопилень. Страйк закшчився частко-
вим задоволенням вимог робшшшв. Пщириемщ скоротили робочий день до 8 годин4.
Напередодш 1 Травня 1933 року в MicTi з’явилися лист1вки i3 закликами:
«Геть фашистського ката Пшсудського!», «Хай живе комушстична революц1я!»
й iHmi. Комушстичш лист1вки, що закликали до боротьби, були розкидан1 в MicTi
12 жовтня 1933 року у вщповщь на арешт прогресивних д1яч1в Галича.
В KBiTHi 1936 року делегащя галичан брала участь у похоронах льв1вського
безроб1тного В. Козака, вбитого польською полицею. В щ дш посилилися виступи
селян у Галич1 i в сусщн1х селах. Створений тут страйковий комитет оголосив за-
гальний страйк селян i наймит1в в митрополичих мавтках Галича, Залукви, Кри-
лоса5. 26 травня того ж року в Галич1 страйкували маляри, вимагаючи шдвищення
заробггно! плати до 2 злотих на день та постшно! роботи6.
В 30-х роках значно змщнша комун1стична оргашзащя Галича. 1938 року
вона об’еднувала 10 чоловш. Навколо не!* групувалися сотш сп1вчуваючих.
День 17 вересня 1939 року пришс нове, щасливе життя. Ще до приходу
Червоно! Армп MicbKi актив1сти на чол1 з С. М. Лесевим роззбро!ли польську пол1ц!ю,
створили м1ську дружину, запровадили революц1йний порядок. 19 вересня вщбувся
м1тинг, присвячений зустр1ч1 населения м1ста з в1йськами Червоно! Армп. Це був
перший масовий м1тинг за всю iCTopiio MicTa Галича. Галичани з рад1стю вислови-
лися за возз’еднання з Радянською Украшою. Тимчасове управл1ння (голова
С. 	I. Шзняк), взяло на себе функцп м1сцево!‘ влади. 22 жовтня 1939 року трудяпц
Галича пщ час перших, справд1 демократичних вибор1в, обрали до Народних Збо-
piB Захщно! Укра!ни М. Палагняка й селянку-бщнячку П. М. Микулу. В грудш
1939 року м1сто Галич стало районним центром Галицького району (перший секре-
тар райкому партп — О. Й. Цимбалict, голова райвиконкому — А. 3. Берестенев).
17 с1чня 1940 року почала д1яти м1ська Рада депутат1в трудящих (голова — С. I.
П1зняк). М1сцев1 органи Радянсько! влади розгорнули велику роботу в ycix галу-
зях господарського, пол1тичного й культурного буд1вництва. Тод1 у район1 вже було
оргашзовано 22 споживч1 товариства, як1 об’еднували 6969 чолов1к, вщкрито ма-
шинно-тракторну станцш, нас1ннсвий трест, плодоовочевий радгосп, рибну артшь,
1 В. Грабовецький, П. Арсенич. Галич, стор. 39.
2 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр\431, арк. 169.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 205, оп. 1, спр. 446, арк.'16.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 226, оп. 1, спр. 20, арк. 16, 25.
6 КПЗУ — оргатзатор револющйно! боротьби, стор. 289.
6 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 69, оп. 1, спр. 564, арк. 130.
142

промартшь iM. Челюскша, промкомбшат. Стали до ладу млини, цегельня, мюька
теплоелектростанщя потужшстю 80 тис. кшоват-годин на piK1. Зникло безробптя.
На KepiBHi посади в промисловост1 й коопераца було висунуто мшцев! кадри.
Селяни Галича i навколишшх сш одержали вщ Радянсько! влади близько 2 тис. га
земл i.
Значш кошти асигнували на благоустрш М1ста, освггу, охорону здоров’я,
культуру. В центр! MicTa заклали сквер, реконструювали площу, вимостили тротуари,
вщремонтували житлов! буДинки2. Запрацювали лшарня, 2 ^блютеки для дорослих
i д1тей, дитячий садок, аптека, районний будинок культури. Bci дгги шкшьного
вшу шшли до школи, де навчали укра!нською мовою. Майже все доросле
населения оволод!вало грамотою в гуртках лшвщаца неписьменность
MicTo жило великими планами на майбутне. Та напад фашистсько! Шмеччини
31рвав yci задуми. Першого ж дня вшни Галич був свщком одного з смшивих под-
BHriB, здшсненого молодшим лейтенантом JI. Г. Бутелшим. BiH протаранив шмецький
Л1так. У вшськкомат! з’явилися nepmi добровольца
2 липня Галич окупували фашиста. Смертною карою загрожували вони
жителям за збереження збро!, за ухилення вщ примусово! пращ i несплату податшв.
Шмецько-фашистсьш окупанти за допомогою куркул1в у nepmi ж дш вшни убили
в Галич! 57 чоловш, серед них 7 учител!в3. Восени 1942 року гесташвщ потопили
на Днютр! понад 200 чоловш. Вони по-зв!рячому замордували колишнього члена
КПЗУ М. Ф. CeriHa, жорстоко катували в гестапо багатьох шших мешканщв Галича.
Пережили страхггтя Освенщму Г. М. Бродович, Е. Б. С1вецькийта mmi. Понад 800
чоловш еврейського населения було ув’язнено в концентрацшному табор] Белзи.
Галичани постшно чинили onip окупантам: ухилялися вщ «вербовки» в дивь
зао «СС-Галичина», ховали хл1б, худобу, розповсюджували вщомост! про пода
на фронтах, допомагали партизанам. 14 липня 1943 року партизанське з’еднання,
очолюване Героем Радянського Союзу С. А. Ковпаком, зупинилося за 12 км
вщ Галича. На зал1зничнш станца Слобщка-Бшышвщвська, за 4 км вщ Галича,
нартизани пiдipвaли 500 м зал!знично! кола i все станцшне устаткування. Птле-
piBn;i постшно тiкaли з Галича й сусщшх MicT i сш до Сташслава4. Мкщеве
населения допомагало партизанам переправитися через Дшстер. Д. Голшчук npoBie
ix у Чорний лш, а Д. Васильчук, що з села Темир!вщ, загинув пщ час переправи
через pi4Ky Л!мницю.
За роки окупаца фашиста зруйнували електростанцш, маслозавод, зал!зничну
станцда, np0MK0M6iHaT i промартып, МТС, школи, лшарш, культурно-освггш
заклади, понад 30 проц. житлових будинтв5. Переважна бшышсть населения голоду-
вала Bci роки окупаца.
JJ24 липня 1944 року частини JHdCP стршецького корпусу визволили Галич вщ
шмецько-фашистських загарбнишв6. У боях за м1сто загинули сиб!ряк пщполков-
ник П. О. Алексеев, во!н i3 Груза Д. М. Таташвшь За визволення MicTa нагоро-
джеш во!ни 147-! стршецько! див1за сержант Гаврилюк, ефрейтор бх^бар’ян, ря-
довий Андреев та iH. Командири пщроздш!в ц!е! див1за, HHHi полковник запасу
А. 	К. Айрапетян i майор О. П. Павлов — почесш громадяни Галича.
Багато жител!в MicTa влилося до загошв Червоно! Арма, 108 з них вщзначеш
урядовими нагородами.
3 перших дшв шсля визволення трудяпц Галича почали вщбудовувати MicTo.
Водночас багато робилося й для допомоги фронту: збирали теплий одяг для во!шв-
фронтовишв, ремонтували зал1знищ, шосейш й грунтов! шляхи, будували аеродром.
1 Льв!вський облдержарх1в, ф. Р-164, оп. 1, спр. 32.
2 1вано-Франтвський облпартарх!в, ф. 10, оп. 1, спр. 3, арк. 303.
3 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 10, арк. 1.
4 С. Руднев. Щоденник про Карпатський рейд. Сташслав, 1960, стор. 68.
6 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 10, оп. 1, спр. 4, арк. 21.
e ApxiB МО СРСР, ф. 292, оп. 6850, спр. 462, арк. 78.
143

Постачали госшталям продукти харчування, доглядали поранених. Очолював!
комушстами, за активною участю комсомолу (оргашзащя створена на початку
1945 року), профсшлок трудяпц вщбудували м1сто до першо! р1чнищ визволення.
На той час працювали майже Bci промислов1 ищприемства. План випуску промисло-
во! продукци було виконано на 100 проц. Дала струм електростанщя, працювали
маслозавод, промкомбшат, млини, лазня. Вщкрилися кшотеатр i б1блютека. В се-
реднш школ1 навчалося понад 400 учшв. У веч1рнш школ i сши (за парти понад
90 роб1тник1в i службовщв. 130 д1тей-сир1т прийняв дитячий будинок. Почала
працювати лшарня, нолшлшша, дитяча й ж1ноча консультацп. На спорудження
житлових будинтв швалщам Велико! В^чизняно! вшни м1ськрада визначила 660 тис.
карбованщв.
Окупанти завдали велико! шкоди й сшьському госнодарству. Багато доклали
зусиль хл1бороби, щоб вщродити сшьське господарство. Вже у 1947 рощ були вщ-
новлеш nociBHi плопц основних сшьськогосподарських культур, на 80 проц. вщ
довоенного р1вня зросло продуктивне тваринництво. Посильну допомогу господар-
ствам подавала щойно вщбудована МТС. 1шщативиа група земельно! громади
розгорнула пщготовчу роботу до створення сшьгоспартшь 1Шстдесятир1чний селя-
нин-бщняк I. М. Шумилович, подаючи заяву про вступ до колгоспу, так висловив
свш погляд на дшсшсть: «Слово пан я розумш по-своему: я тепер став паном
життя, a Bci трудяпц — мо! товариип». 12 листопада 1949 року була створена артшь
«Перемога», яка ниш носить 1м’я В. Чкалова.
Сощалютичним перетворенням Галича перешкоджали нащоналютичш банди.
Жертвою !х рук стали голова райвиконкому I. Т. Павлюченко, дорожнш майстер,
активicT М. П. Дембовський, дружина листоношй С. М. Глушко та багато шших.
Одше! зимово! ноч1 бандер1вщ закатували 22 чоловша на хутор i Лози.
Та бандер1вщв не пщтримувало мюцеве населения. Бшып того, трудяпц Галича
створювали бойов1 загони для знищення банд. У збройних сутичках з ворогами
загинули бшщ винищувальних загошв Я. М. Заклинський, М. М. Бойко та iHini.
У шслявоенш роки в Галич1 швидко розвивалася промисловють. Було побу-
довано овочесушильний завод, промкомбшат, харчокомбшат, реконструйовано си-
роварний завод. Стали працювати рембуддшьниця, комбшати комунального й побу-
тового обслуговування. На розвиток м1сцево! промисловост1 держава вклала понад
3 млн. крб. Провщною галуззю промисловот Галича стала харчова, на яку
припадав 83 проц. Bciei валово! продукци мюта. Продукщя овочесушильного заводу
йде здебшыпого у niBHi4Hi райони СРСР, ii надсилали екшажам китобшних флоти-
лш «Слава» i «Укра!на».
3 1954 року працюе харчокомбшат, який постачае мгсту i навколишшм селам
району хл1бопродукти, безалкогольш напо!, соки, засолен! овоч1. У 1960 рощ став
до ладу комбшормовий цех комбшату. 3 1966 року пущено реконструйовану
пекарню. У 1961 рощ запрацював завод кал1брування кукурудзи. Важливе м1сце
в економщд м1ста nociB сироварний
w завод. Це високомехашзоване пщ-
Загальнии вид Галича. 1969 р. ^
^ приемство виробляе масло, сир, цшь-
номолочну продукщю. Його вироби
вщом! далеко за межами району й
область Сир вищого гатунку експор-
туеться до Шмецько! Демократично!
Республши. На завод1 виросло
багато майстр1в свое! справи. 3 1959
року почесне звання колективу
комушстично! пращ здобув сироварний
цех, де бригадиром працювала
В. С. Лукичова, ниш директор
заводу, бригада техшчного цеху, яку
144

очолював М. Б. Сеньковський, ниш головний
механш заводу. 21 роб1тник завоював почесне
звання ударника комунютично! пращ. Мехаш-
ком тут працюе почесний громадянин MicTa
В. 	М. Корнев, який у 1944 рощ визволяв Галич
вщ фашист! в. У MicTi виросли кадри роб1тни-
KiB, пщготовлеш через школи ФЗН, ремюнич1
та зал1зничне училища.
В Галич1 побудовано новий зал1зничний
вокзал, автодорожнш м1ст через Дшстер,
завершено спорудження високовольтно! лши
з пщсташцею, завод зал1зобетонних
конструкций. Значно зросло комунальне й житлове в ^ ...
буД1вництво. Лише за останш 10-15 рошв у В лаб°Рат°Р" Галицького сироварного заводу. 1965 Р.
MicTi зведено понад 300 шдивщуальних жител,
15 державних будиншв на 136 квартир, здано в експлуатащю раймаг, культмаг,
чайну, лазню, готель, автобусну станцда. Стали до ладу новий кшотеатр, садок-
ясла на 350 м1сць.
Bnpic i економ1чно змщшв нримгський колгосп iM. Чкалова. Уже в перший piK
юнування вш досяг значних прибутшв. Це були nepmi усшхи. В наступш роки
колгосп став одним з передових господарств не лише району, але й область BiH мае
1767 га земль Тут вирощуються зернов1 культури, картопля, цукров1 буряки й
iHini культури. 3 1961 року артшь спещал1зуеться на вщгод1вл1 худоби. Сприят-
ливо позначилися на розвитку ii господарства ршення березневого (1965 р.)
Пленуму ЦК КПРС. У колгосш освоено рацюнальш ывозмши, змщнша кормова база.
У 1968 рощ з1брано по 23,5 цнт зернових, по 685 цнт цукрових буряшв й 178 цнт
картоши з кожного га. TpomoBi доходи зросли до 745 тис. крб.,у т. ч. вщ тварин-
ництва — до 600 тис. BapTicTb трудодня становить 3,43 карбованця. Давно забулися
злиденне життя i тяжка ручна праця хл1бороб1в. Ниш понад 85 проц. ycix po6iT
мехашзовано. Колгосп мае 13 трактор1в, 10 автомобтв, 4 pi3Hi комбайни, електро-
мотори тощо.
За добр] виробшт показники колгосп неодноразово був учасником Виставки
досягнень народного господарства у Москвь Крапц його пращвники — ланкова
6. Г. CeriH i бригадир Ф. I. Масляк — нагороджеш бронзовою, а голова правлшня
О. 	М. Гальовський — ср1бною медаллю ВДНГ. Ряд передовшив aprmi удостоений
урядових нагород — ордешв i медалей. Першою серед них була ланкова, колишня
батрачка 6. С. Турянська.
Досягнут! yciiixn — наслщок наполегливо! пращ старшого й молодшого поко-
лшь колгоспнитв, величезно! роботи партшшй оргашзаца колгоспу, яку очолюе
понад 10 poKiB економют Б. Т. Полив’яний.
На 3MiHy старшому поколшню хл1бороб1в прийшло молоде поповнення. JIaHKOBi
М. Д. JIeriH, М. М. Залкжевич, 6. Г. CeriH збирають урожай цукрових буряшв
по 350—360 цнт, картоши, по 180—200 цнт. Цих труд1вниць обрано депутатами
MicbKoi Ради, вони беруть активну участь у громадському житт1 мюта. Вщрадш усшхи
молод1жного агрегату, очолюваного молодим комушстом I. 6. Масляком. Агрегат,
що обслуговувався трьома мехашзаторами, без затрат ручно!* пращ вирощував
кукурудзу на плопц 75 га i збирав урожай по 70—80 цнт зерна кукурудзи з гектара.
За роки Радянсько!’ влади незр1внянно зросли матер1альний добробут i куль-
турний piBeHb жител1в Галича. Про це яскраво свщчать попит на культурно-побу-
TOBi товари. Лише за три роки (1966—1968 рр.) населения придбало 146
холодильник] в, 255 пральних машин, 404 телев1зори, 85 мотоцикл1в, майже на 90 тис. крб.
меблевих rapHiTypiB та багато шших коштовних речей. Загальний р1чний товаро-
o6ir промислових i продовольчих TOBapiB у MicTi за щ роки в середньому становить
3,5 млн. карбованщв.
145 Ю 332

Значш зм1ни сталися в галуз!
охорони здоров’я галичан. Якщо
1945 року в MicTi була невелика
лшарня, в якш працювало кшька
лшар1в, то в 1968 рощ в Галич1
вже д1яла лшарня на 100 л1жок,
тубдиспансер, нолшлшша. Bci
лшарсьш каб!нети обладнано на-
йновшюю апаратурою. В лшар-
Hi — 28 лшар1в i 59 пращвникш
середнього медичного персоналу,
серед них 5 в i дм шник iB охорони
здоров’я, ят дбають про здоров’я
Bcix жител1в мюта i сш району.
Багато з медичних пращвнишв —
Учасники художньо? самод!яльност1 Галицького районного будинку куль- ЖИтел1 MiCTa Й СШ Галицького
тури. 1970 р. району. При лшарш працюе дво-
р1чна школа медсестер, яку вже закшчили понад 40 чоловш.
Багато досягнуто i в розвитку культури та освп’и. В MicTi працюють середня,
восьмир!чна школи, школа роб^ничо! молодь 3 1964 року вщкрито музичну школу.
За 30 poKiB середню освпу здобули понад 1330 юнашв i д1вчат MicTa. Переважна
бшышсть з них закшчила вузи й техншуми, частина стала науковцями. Близько
350 випускнишв шкш працюють шженерами, лшарями, вчителями, юристами,
музикантами тощо. В. Саврич i Й. Ю. Савчук — кандидати медичних наук, Т. М.
Бродович — завщуючий кафедрою JIbBiBCbKoro лкютехшчного шституту. Т. В. Бер-
нацек — кандидат юторичних наук, А. М. Краснодемський — кандидат ф1зико-мате-
матичних наук. С1м’ю П’ятювських знае в Галич1 кожний. Голова ciM’i Сташслав
Йосипович, наймит за пансько! Полыщ, ниш шановний yciMa в MicTi роб1тник рем-
буддшьниць За сумлшну працю вш удостоений урядово! нагороди. В clm’! —
8 дггей. Bci вони здобули ocBiTy. Наймолодпи — y4Hi середньо! школи. Така ж
щаслива доля й родин I. Р. Даниловича, М. М. Крижашвського та багатьох шших.
Чимало уваги придшяеться розвитку культури. У 1968 рощ на культурно-
освггню роботу в MicTi асигновано понад 800 тис. карбованщв. Лише в 2 б1блюте-
ках для дорослих i д1тей книжковий фонд становить 72 300 прим1рнишв. У
районному будинку культури завжди людно. Тут працюють духовий оркестр, хоровий,
драматичний та imni гуртки, яш об’еднують кшька сот юнашв i д1вчат. 1з задово-
ленням вщвщують труд1вники Галича народний ушверситет культури, де слухають
лекци з р1зних галузей знань. У 1966 рощ став працювати кшотеатр «Дшстер»
на 450 м1сць. Активно працюють групи товариства «Знания», що нараховують
понад 60 лектор1в. Корисну справу у вихованш трудящих робить секщя ате!ст1в i ате-
!стичний клуб «Свпюч», яш часто вшздять з лекщями й доповщями в села району.
Заслуженою увагою читач1в користуеться районна газета «Прапор Перемоги»,
яка 20 кв1тня 1966 року вщзначила свш 20-р1чний ювшей. Ii тираж перевищуе
11 тис. прим1рншив. Газета мае значний робсшькор1вський актив, об’еднуе молодих
л1тератор1в. В MicTi випускаються художш гумористичш й свгглов1 газети, влашто-
вуються ycHi журнали.
1949 року з шнцативи виборщв i за рипенням мюько! Ради в центр1 м1ста
споруджено пам’ятник В. I. Леншу, а в 1953 роц! — Т. Г. Шевченку. MicTo на Дшстр1
потопае в зелеш паршв, сквер1в, сад1в. Оновлена площа прикрасила центр м1ста.
Галич — мальовниче м1сто над Дшстром — переживае зараз свою другу
молодеть.
С. 	I. ВУЛЬЧИН, Д. 1. ЮХНОВИЧ
146

БIЛ ЬШIВ ЦI
Бшышвщ — селище м1ського типу, центр селищно! Ради. Розташоваш жж
р1чками Нара!вкою i Гнилою Липою — л1вою притокою Дшстра, за 3 км на схщ
вщ автотраси 1вано-Франк1вськ—Льв1в та за 7 км на швшч вщ Галича. Населения—
2334 чоловша. Селищнш Рад1 пщпорядковане село Слобщка-Бшышвщвська.
Крем’яш знаряддя пращ, виявлеш на територп Бшышвщв, свщчать, що вже
6 тис. рок1в тому тут жили люди.
Перша письмова згадка про село датуеться XV ст. У XV i XVI ст. ст. Бшышвщ
стають предметом постшного торгу м1ж польськими феодалами. Переиродуючи село
один одному, вони намагалися якомога бшыпе пограбувати селян, що призвело ix
до крайнього зубожшня. Другим експлуататором трудящих була католицька
церква. В 20-х роках XVII ст. у Бшышвцях засноваво-монастир кармелтв (католиць-
кого ордену ченщв), який став опорою католицьких MicioHepiB.
Та трудяпц села не мирилися з класовим i нащонально-рел1гшним гнобленням.
В роки визвольно! вшни украшського народу жител1 Бшышвщв дономагали пов-
станському вшську, очолюваному Б. Хмельницьким. Восени 1655 року, коли укра-
lHCbKi i pocmcbKi вшська, переслщуючи польську армпо, з’явилися в райош
Галича, населения Бшышвщв разом з ними громило шляхту1. Жител1 села брали
участь в д1ях повстанського загону пщ кер1вництвом Семена Височана2.
3 нридушенням селянських повстань на Прикарпагп католики будують у
Бшышвцях на початку XVIII ст. ще один костьол. Духовенство прибрало до cboix
рук земл1 багатьох феодально-залежних селян-кршашв. На той час бшыпа частина
земель (1500 морпв) i бшышсть жител1в належала нольським магнатам —князям
Яблоновським, решта — католицькому монастирю й м1Сцевому греко-католицькому
пароху. На всю селянську громаду припадало всього 1194 морги.
Шсля першого подшу Полыщ Бшышвщ загарбала Австр1я. Становище
трудящих лишалося тяжким. Посилився сощальний гшт, зросли податки. Всшяко шд-
тримуючи феодал1в i церковник1в проти трудящих, австршський окупац1йний уряд
видав у 1785 рощ ушверсал, яким загрожував карою вс1м, хто буде доиомагати
«волоцюгам», хто «без служби й засобу до життя».
ТрудяпЦ ледь животши. Панщина, яку вони вщробляли в панському маетку i
в монастир1, становила 4—6 дшв на тиждень. Свое! земл1 б1льш1сть селян не мала.
Kpanji д1лянки захопили пом1щики, католицький монастир i греко-католицький
парох. Згщно з описом земельно! власност1 i сощального стану населения, нанри-
кшц1 XVIII ст. в Бшышвцях проживало 367 селянських i 175 м1щанських с1мей.
Останш — землеробством не займалися. Серед закр1начених селянських с1мей
176, т. зв. niBrpyHTOBi, мали 1194 морги, в середньому по 3 морги на с1м’ю; 177 —
були безземельними, халупниками. Вони жили в чужих людей та при млиш.
А тим часом феодали Яблоновсьш володши 558 моргами кращих земель i cIhokocIb
та 294 моргами пщ ставками; греко-католицький парох — 95 моргами, монахи-
кармелгги мали 64 морги.
Селяни-кршаки щор]чно в1дробляли у ф1льварку пом1щика 6813 дшв панщини
на piK, у т. ч. парокшш — 5309 дшв i nimi — 1504 дш. KpiM того, снлачували що-
pi4Ho натуральний податок у po3Mipi 72 корц! BiBca, 86 штук птищ, 582 яець та 96.
MiTKiB ирядива3. Особливо важкою була панщина. Жшки бхльшу частину року
були зайшт на виробництв1 пряж1 й полотна, а л!том — на просапщ i жнивах.
Чоловши виконували pi3Hi роботи на ciB6i, косовищ, молотьба, рубщ i вивезенш
Jiicy, KonaHHi канал!в для осушення заболочених пасовиськ i сшожатей.
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 168, оп. 1, спр. 28, арк. 73.
2 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатт1 в другш половин! XVII —
першш половит XVIII ст., стор. 74.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 18, спр. 27, арк. 2, 26; ф. 19, оп. 9, спр. 75, арк. 29, 112.
147 10*

Примусова праця на панщиш була малопродуктивною, тому на початку XIX ст.
помщик запровадив порядок, за яким кшькилъ дшв панщини визначалася обся-
гом виконашн роботи. Якщо косар не викошував за день одного моргу або жшка
не вижинала 0,5 морга, то вони зобов’язаш були закшчити роботу другого дня.
Так було регламентовано денш норми панщини для Bcix польових, городшх, буд1-
вельних та шших роб1т.
Пом1щик примушував працювати i слободян, як1 селилися на неосвоених
землях (сучасно1 Слобщки-Бшышвщвсьшн). Для них пан теж визначав вщповщну
кшькипь дшв панщини. Не звшьнялися вщ Hei i безземельш селяни. Ix пом1щик
зобов’язував «щоденно допомагати в роботЬ> i виходити на закоски, обкоски,
зажинки, обжинки.
Панський гшт доповнювався ще й поборами греко-католицько!' церкви. У кш-
щ XVIII — першш половиш XIX ст. жител1 Бшышвщв сплачували на утримання
церкви щороку податок «на вшо», вщ землевласнишв по 3 крейцери, вщ безземель-
них, загороднишв — по 1,5 крейцера. KpiM того, на утримання церковно1
прислуги стягувалося щор1чно по 15 крейцер1в вщ власник1в земл1, по 10 крейцер1в
з панських орендар1в i по 6 крейцер1в i3 загородник^в.
На пост1йно зростаючий гшт пом1щика i греко-католицькох церкви селяни вщ-
повщали протестом, який виражався у масовш втеч1 селян вщ пана. Т1кали не
тшьки халупники, але й землевласники-швгрунтовь Якщо ix у Бшышвцях
1787 року було 176 с1мей, то на час аграршн реформи 1848 року залишилось 77 ci-
мей. Пояснювалося це тим, що для швгрунтових пан збшыпував панщину i дов1в
ii до 81 дня лише тягловог парокшно*1 норми i 3/4 корця в1вса натурального оброку.
Всього ж до 1848 року Бшышвщ покинуло 99 швгрунтових с1мей, 160 — халуп-
ник1в i 79 м]щансъких. Тому на середину XIX ст. населения Бшышвщв зменши-
лось майже на 2/3 i становило лише 197 с1мей, у т. ч. 17 с1мей халупник1в i 7 —
ЧИНШОВИК1В1. Оскшьки обсяг po6iT на панському фшьварку не зменшився, а, нав-
паки, збшьшився, то й норми панщини для тих селян, що залишилися, зросли.
Аграрна реформа 40-х рок1в звшьнила селян не тшьки вщ кршаччини, але й
вщ земл1. Селянське землеволодшня р1зко скоротилося. Помщик Кшешинович
привласнив багато селянських надш1в, пасовиськ, лук i город1в. За переписом
1857 року, його володшня становили: орнох земл1 — 759 MopriB, лук i город1в —
560 MopriB, пасовиськ — 35 морг1в, л1с1в — 30 морпв, а всього — 1384 морги
земельних угщь. Водночас на всю селянську громаду Бшышвщв припадало: 942 морги
орно1 земл1, 260 морпв лук i город1в, 72 морги пасовиськ i жодного морга л1су,
тобто на 110 MopriB земельних угщь менше, шж у пом1щика. До того ж, ix надши
були на солончакуватих землях, або на мочарах. Бшышсть же селян взагал1 не
мали земль
Малоземельшсть б1льш1вц1вських селян змушеш були визнати нав1ть австрш-
CbKi власт1. У доповщнш записщ до ц1сарсько-корол1всько1’ KOMicii вщ 23 березня
1852 року помицицький управитель писав, що в Бшышвцях селяни мають або дуже
мало земл1, або зовс1м позбулися ii. Kpanji грунти, л1си, пасовиська i луки
належали помщику. Користуючись шдтримкою i заступництвом уряду, Кшешинович1
i в другш половиш XIX ст. поступово прибирали до CBoix рук крапц земельн1 угщдя,
л1си, луки i пасовиська.
Боротьба селян з Кшешиновичами за земл1 точилася понад 50 роюв, з 1858
до 1910 року. Першу скаргу на свавшля пана подано у вересш 1859 року. В нш
селяни заявляли, що помщик самовшьно захопив пасовисько, яке рашше належало
im. Заяву пщписали три чолов1ка, що були грамотними, а 100 неписьменних
поставили хрестики. Цших 8 рок1в скарга блукала по р1зних ком1с1ях, а тим часом
Кшешинович загарбав пасовиська ще в трьох урочищах. 1867 року бшышвщвська
громада призначае делегат1в-ходашв до щсарсько-корол1всько1’ KOMicii, спод1ваючись
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 168, оп. 1, спр. 28, арк. 72, 73.
148

знайти правду i повернути громад1 загарбаш паном земли У заяв1, яку вони несли
KOMicii, було сказано: «Як заступники члешв громади Бшышвщв, вимагаемо лише
визнання власност1 4 куств пасовиськ (В1вчарка, Пожирниця, Воловниця та Луг),
як i панський маеток Бшышвщв у громади в р!зних часах вщ1брав i для себе на
повну власшсть прилучив»1. Характерно, що в боротьб1 з панським свавшлям спшьно
виступали селяни й мщани Бшышвщв р1зних национальностей: украшщ, поляки
i евре!*. В липш 1867 року засщала повггова ком1с1я в Рогатиш, було вирапено
передати справу про пасовисько до суду. Але суд селянських вимог не задовольнив, i !м
довелось знову скаржитись. 1902 року Галицьке щсарсько-корол1вське нам1сництво
у Львов1 над1слало справу до Бережанського суду. Не задовольнили селянських
вимог i у 1902, 1906, 1907 роках Hi щсарсько-корол1вське намшництво, ш Бережан-
ський суд2. Швстолтш тяжба селян Бшышвщв з магнатами закшчилась
безрезультатно. Загарбаних земель повернути громад1 так i не вдалося. Не добившись правди
у австро-угорського уряду, селяни вдавалися до шших форм боротьби: вони само-
вшьно рубали пом1щицький л1с, випасали худобу на панських пасовиськах, прога-
няли панських охороннишв та економ1в з загарбаних у селян земель.
В шнщ XIX ст. Бшышвщ стали тииовим ремгсничо-торговельним м1стечком
Схщно! Галичини. Тут були пивоварний i спиртовий заводи, млин, прим1тивна мо-
настирська цегедьня, кустарн1 майстерн1 бляхар1в, кравщв, шевщв. Торпвлею
займалисяг'шсцев! купщ, як1 мали кшька побутово-господарських крамниць для
продажу сол1, яець, зерна, м’яса, горшки, пива, дьогтю, пиари, сукна, бондар-
ських вироб1в та шших товар1в.
На той час в Бшышвцях 1снувала вже двокласна школа, в якш вчилися Д1ти
переважно заможних м1щан.
На початку XX ст., шд впливом росшсько! революци 1905—1907 рр.,
трудящ! села знову шдшмаються на боротьбу. В 1906 рощ жител1 Бшышвщв взяли
участь у великому селянському страйку, який охопив ряд сш Галицького повггу3.
У роки першо! св1тово! вшни Б1льш1вц1 опинилися в район1 бойових дш.
Селище зазнало значних руйнувань. Особливо у 1915 рощ, коли австро-шмецьш
вшська протягом двох тижшв вели наступальш операца i захопили Б1льш1вц14.
Шсля Великого Жовтня в сел1 розгорнулася боротьба за мир, за землю, за владу
трудящих. 6 квггня 1919 року в Бшышвцях вщбувся з’хзд селянсько-роб1тничого
союзу, нещодавно утвореного. У свош постанов! з’!зд вважав за необхщне здшсни-
ти концентрацда Bcix сил демократа ц1лого свггу i п1дтримувати силу, що бореться
за сощальне й нац1ональне визволення працюючих мае. Делегати з’хзду вислови-
лися за скасування приватно! власност1 на землю i передачу и селянам. Вони ви-
ступили проти украшських буржуазних нащонал1ст1в, називаючи ix «елементами,
як i можуть трудовий люд завести тшьки в неволю буржуаза...»5. Але експлуата-
торським класам вдалося утриматися на той час при в л ад i.
Влтсу 1919^ року Бшышвщ було окуповано вшськами буржуазно-потщиць-
ко! Польвдь^—" U4. ^
——^В^к1нц1 серпня 1920 року до села шдшшли частини Червоно! Арма, як1 пере\
слщували б1лополяк1в. К1лька дн1в бшщ 369-го стр1лецького полку i 8-i див1за
Червоних козак1в вели тут жорстош бо!’ з ворогом. 4 вересня Бшышвщ були визво-
леш вщ польських загарбник1в6. Трудящ1 гаряче вггали сво!’х брат1в-визволител1в.
Проте рад1сть була короткочасною. У другш половиш вересня радянсьш вшська
змушен1 були вщетупити.
1 ЦД1А УРСР у Львову ф. 146, оп. 64—3, спр. 3084, арк. 20, 32.
2 Там же, арк. 40, 48—52.
3 Там же, оп. 4, спр. 3795, арк. 110.
4 Там же, ф. 348, оп. 1, спр. 632, арк. 9—10.
5 Газ. «Зоря перемоги», 20 травня 1959 р.
6 ЦДВ1А СРСР, ф. 1402, оп. 1, спр. 175, арк. 59; спр. 226, арк. 19.
149

Шсля загарбання захщноукрашських земель польською буржуаз1ею класове
розшарування населения Бшышвщв прискорилося. Польсыи й м1сцев1 украшсьш
пани посилили визиск трудящих. Зросла група багатпв-куркул1в, яш захопили
крапц земл1 i мали по 60 i бшыпе морпв. А тим часом сотш бщняьив залишились
без земль
Використовуючи дешеву робочу силу наймит1в, пом1щик i куркул1 спец1ал1зують
сво1 господарства. Помщик розводив племшних коней, яких збував для армп,
заклав рибш ставки i продавав живу рибу жителям Сташслава та Львова. Куркул1
сво1 господарства спещал1зували на вирощуванш пшенищ i вщгод1вл1 свиней.
В 30-х роках у селипц вщкрито невелик]. промислов1 ищприемства. Пом1щик Кше-
шинович реконструював млин i збудував для нього невелику електростанцпо, вщ-
крив~хир'6варний завод. Ченщ використовували найману працю на монастирськш
цегельш. У~“30=Х“ роках у Б1льш1вцях працювало кшька кустарних майстерень:
дв1 гончарш, шють для виготовлення кошишв з очерету й лози, бляхарська, кшька
шевських, кравецьких та iH. Чималу роль в економ1чному жиги Бшышвщв вщ[-
гравали ярмарки.
Селяни працювали головним чином у пом1щицькому фшьварку, володшнях
монастиря, у куркул1в, торговщв. Частина населения займалася ремеслом. Через
нужденне життя понад 100 с1мей i окремих селян змушеш були ем1грувати до США,
Канади, Аргентши та ‘шших краш, шукаючи засоб1в до кнування. Частина селян-
сько1 бщноти йшла до Стан1слава, Львова та шших MicT, поповиюючи ряди безро-
б1тних.
В умовах польсько! окупацп революц1йною боротьбою трудящих села керу-
вали комун1сти-ищпшьники. Члени КПЗУ М. Ф. Дятв, К. Ф. Дяк1в, I. Г.
Павлик, Д. Ф. Терпеливець та iHini розповщали селянам правду про молоду радянську
державу i и геро1чних людей, розновсюджували лист1вки революцшного зм1сту,
закликали населения до орган1зованого опору польськш i укра1нськ1й буржуазп1.
За цю д1яльшсть Д. Ф. Терпеливець у 1932 рощ був заарештований i просщцв
у в’язнищ 4 роки, але, повернувшись до Бшышвщв, революцшно! роботи не при-
пинив. У 1934—35 рр. в селищг оформлюеться партшна група КПЗУ, в склад1
М. Ф. Дякова, I. Г. Павлика, В. Г. Павлика та тих, що входили до Галицько!
первинно! парторгашзацп КПЗУ. Чималу роль у популяризаци комушстичних
щей в Б1льш1вцях вдаграла й газета «Сель-Роб».
На низькому piBHi до 1939 року були освгга i культура жител1в селища. Хоч
початкову двокласну школу реоргашзували у п’ятикласну двомовну, але вона, як
i рашше, задовольняла потреби лише заможних мщан i селян. Для бщноти вона
залишалася недоступною. Тому переважна бшышсть жителгв не знала грамоти.
Цю т. зв. народну школу вщвщувала лише третина дггей шк1льного BiKy. Bci учи-
тeлi мали лише середню освпу. За весь дорадянський пер1од з Бшышвщв вищу
ocBiTy здобули лише два чоловша.
Не було в селипц i жодного лiкyвaльнoгo закладу. Тут працював один приват-
ний лiкap, який, KpiM населения Бшышвщв, обслуговував i житeлiв нaвкoлишнix
сш. У середньому на одного лшаря припадало понад 10 тис. чоловш населения.
Влас^ насаджували иольську мову в ycix установах i школах, пропагували поль-
ську буржуазну культуру. Для поляшв побудували клуб з бiблioтeкoю. Украш-
ському ж населению на громадських засадах вдалося вщкрити лише невелику
читальню, яка мютилася в старому нашвзруйнованому будинку. В нiй нал1чувалось
всього близько 200 книг.
18 вересня 193^, року для мешканщв села настав день свободи. Радянських
вош1В-визволител1в трудяпц зустр1чали xлiбoм-ciллю, букетами kbItib i теплими
обшмами. Через кшька днiв теля визволення в Бшышвцях були створеш органи
1 1вано-Фрашвський облдержарх1в, ф. Р—1576, оп. 1. спр. Т—4, арк. 1.
150

Селище Бшышвц!. 1969 р.
народно!* влади — тимчасовий революцшний комггет на чол1 з колишшм членом
КПЗУ Д. Ф. Терпеливцем.
В ci4Hi 1940 року Бшышвщ стали райцентром i селищем м1ського типу *. У пере-
будов1 життя трудящих селища на сощалютичних засадах кер1вну роль вщ1грала
партшна оргашзащя, яка в свош д1яльност1 спиралася на широку шдтримку жите-
л1в. На кшець 1940 року в райош вже нараховувалося близько 50 комушст1в.
Першим секретарем райкому парта на той час був 6. Г. Овчаренко2. У ci4Hi 1940 року
вщбулися вибори до Бшышвщвсько! селищшл Ради. Головою ii став Д. Ф. Тер-
пеливець. Виконавчий компот Ради вщразу ж нащонал1зував земл1 пом1щика,
мюцевого попа та кармелтв i розподшив uim селянами. В Бшышвцях нал1чува-
лося тод1 625 селянських двор1в, у розпорядження яких було передано органами
Радянсько*1 влади 1804 га земельних угщь. 1940 року актив бщняшв створив irn-
щативну групу для оргашзаца колгоспу. I вже у березш 1941 року в Бшышвцях
було оргашзовано артшь iM. Т. Г. Шевченка. Першу весняну с1вбу провели в неба-
чеш рашше стисл1 строки.
Неспод1ваний напад фашист1в на нашу крашу порушив yci плани мирного
буд1вництва в Бшьш1вцях£Нд^<ша1ку^шпня 1941 року до селища вдерлися Hi-
мецько-фашистсьш загарбники. Страшш, чорнТ^нГнастали для трудящих.
Та не могли фашисти i ix прислужники скорити радянських людей. Антифа-
шисти брати 1ван i Володимир Павлики, П. С. Лабенський, Д. Ф. Засщько, М. М.
Бшан, перпп комсомольщ О. М. Дацьшв, О. Г. Слободян та iHnii розповсюджували
серед населения повщомлення Радянського шформбюро, закликали населения сабо-
тувати розпорядження окупашпв тощо. Пщ час Карпатського рейду партизанського
з’еднання С. А. Ковпака, яке проходило ч;ерез Бшышвщ, жител1 села давали
партизанам коней, одяг, продукти харчування. I. М. Римар проводив ковпашвщв до
броду через Дшстер у район села Ганшвщв. 10 березня 1944 року на територа Сло-
бщки-Бшышвщвсько!* м1сцев1 антифашисти вбили 2 гесташвщв. 13 березня в Бшь-
пивцях було вбито слщчого гесташвця, який пршхав для розслщування справи.
14 березня 1944 року фашисти вчинили масове винищення населения в Бшь-
ппвцях. На свгганку великий 3ariH гесташвщв i есеЫвщв з танками й гарматами
оточив селище. Ггглер1вщ палили будинки, вбивали Bcix, хто з’являвся на 04i,—
CTapnKiB, жшок, дггей. Багато Ымей живцем спалили в ix власних будинках.
Велику групу людей, загнаних до костьолу i церкви, г1тлер1вщ жорстоко мордували.
Понад 400 чоловш вбили цього жахливого дня фашисти в Бшышвцях i Слобщщ-
1 Бшышвщвський район лшвщовано 30 грудня 1963 року.
2 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 5, оп. 2, спр. 1, арк. 28.
151

Бшышвщвськш. Увечер1 з тих, хто лишився живим, фашисти вдабрали 105 моло-
дих чолов1к1в i вщправили до сташславсько! тюрми. Шсля жахливого катуваыня
ix розстршювали невеликими трупами1. Всього ж за час окупаца птлер1вщ i зрад-
ники-нащоналюти вбили в Бшышвцях понад 1940 чоловш2. В селишД не було жод-
но! ciMvi, яка б не втратила когось з рщних. KpiM цього, фашисти вивезли з
Бшышвщв 123 чоловша на каторжш роботи до Шмеччини. Окупанти спалили i
зруйнували бшышсть будинтв селища, завдали жителям величезних матер1альних
збитшв.
Трудяпц Бшышвщв геро!чно боролися проти фашистських окупант1в i на
фронтах. 3 перших дшв Велико! В1тчизняно! вшни i до ‘ii переможного закшчення
в лавах Червоно! Арма бився з ворогом С О. Засщько; Леншград захищав
В. М. Перегшець. Навесш 1944 року у Бшышвцях з’явилися радянсьт розвщники.
3 допомогою антифашист1в вони збирали й передавали командуванню Червоно!
Арма вщомост1 про пересування фашистських вшськ, про оборонш укршлення
та iHini дань
25 липня 1944 року Червона Арм1я вигнала з Бшышвщв фашистських загарб-
ник1В. Вщновили роботу райвиконком, райком КП(б) Украши та райком
комсомолу. Почали працювати Бшышвщвська селищна Рада, головою яко! стала 6. В.
Петрик. У 1945 роц! вона загинула вщ рук бандер1вщв.
Населения Бшышвщв взялося до лшвщаца наслщшв окупаца та вщбудови
господарства. 1945 року було створено територ1альну парторгашзацш, секретарем
яко! став I. Г. Сердюк. Багато уваги придшяла вона вихованню передовшив вироб-
ництва, поширенню ix досвщу. Пщ ii кер1вництвом виросло чимало ентуз1аст1в,
серед яких найбшып вщзначилися на той час пращвники ферми Ю. М. Шпирко,
Ю. В. Бардигула, ланков1-бурятвники М. I. Бродин, М. С. Зар1чна та ш. За усшхи
в po6oTi ix в1дзначено урядовими нагородами.
В жовтш 1948 року було вщроджено колгосп iM. Т. Г. Шевченка, який об’еднав
265 селянських господарств, та колгосп «Бшыповик» в Слобщщ-Бшышвщвськш.
1957 року обидва господарства об’едналися в одне — iM. Т. Г. Шевченка.
Шалений onip сощалютичним перетворенням чинили бандер1вць Вони вбивали
aKTHBicTiB, тероризували колгоспнишв, по-зв!рячому замордували активних кол-
госпнитв В. В. Бродина, М. М. Бшана i його сина Миколу, I. Д. Фре!ка разом
з дружиною i двома малол1тшми диъми, комсомолок О. М. Дацьк1в, О. I. Рак.
В 1946 рощ вщ рук бандит!в загинули демобш1зоваш во!‘ни П. Ф. Семанюк, а також
В. С. Лущв i його дружина Ганна, Д. М. Калин та ш. Проте ворогам не вдалося
зупинити поступ нового. В 1951 рощ при Бшышвщвськш МТС створюеться перша
комсомольська тракторна бри гада. Трактористи щоденно виконували норми на
130—140 проц. Особливо вщзначилася комсомолка-трактористка Г. М. Дмш^в,
яка за самовщдану працю не раз нагороджувалася похвальними грамотами. Молодь
показувала зразки трудового геро!‘зму на Bcix дшянках роботи.
Мщншо артшьне господарство, зростали його люди. Уже з 1953 року колгосп
iM. Т. Г. Шевченка став учасником Всесоюзно! сшьськогосподарсько! виставки.
Колишню бщнячку М. В. Швайковську було нагороджено трьома медалями виставки
й дипломами другого ступеня за вирощування високих врожа!в цукрових буряшв.
Велика група буряшвниюв удостоилась ордешв i медалей Союзу РСР.
Завдяки самовщданш пращ хл!бороб1в колгосп iM. Т. Г. Шевченка в 1957—
1959 рр. збирав висош врожа! зернових та техшчних культур: пшенищ по 25 цнт,
кукурудзи по 55 цнт, цукрових бурятв по 420 цнт. Значно пщвищилась i продук-
тившсть тваринництва. Добре працювала на ферм! комушстка М. П. 3api4Ha, яка
стала прикладом для твариннишв усього району. Вона щор1чно надоювала па
3500—4000 кг молока на фуражну корову.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Н-3.
2 Там же, ф. Р-98, оп. 1, спр. 7, арк. 2.
152

1960 року колгосп iM. Т. Г. Шёвченка ввшшов до складу новоствореного рад-
госпу при Бовппвщвському цукрозавод1 як його вщдшок. Радгосп спещал1зувався на
вирощенш насшня цукрових буряшв, молочно-м’ясному тваринництв1 та вщго-
д[вл\ свиней. 3 с1чня 1969 року вш займаеться вщгод1Влею молодняка велико!
рогато! худоби.
За роки Радянсько! влади Бшышвщ перетворились у роб1тниче селище. KpiM
радгоспу, тут працюе кшька нових промислових пщприемств. Ще в 1953 рощ став
до ладу Бшышвщвський харчокомбшат, який мае цехи безалкогольних напо!в та ков-
басний. 3 1966 року почав д1яти хл1бозавод.
У буд1вництв1 промислових пщприемств значну роль вщ1грае Бшышвщвський
«М1жколгоспбуд», який забезпечуе бущвельним матер1алом не лише Бшышвщ,
а й навколишш села. Тут е 7 цех1в, з яких найбшып потужний—цегельний. Бшып
досконалими стали виробнич1 процеси столярного й пилорамного цех1в. При «М1Ж-
колгоспбугц» створено спещальну бригаду, яка за домовлешстю з колгоспами,
установами та пщприемствами звела чимало житлових будинтв, шкш, тваринни-
цьких прим1щень та 1нших об’ект1в. 1959 року в селипц створено комбшат кому-
нальних пщприемств. Реконструйовано державний млин.
На територи селища розмщено великий рибгосп «Бшышвщ». Площа чистого
дзеркала води рибгоспу близько 600 га. Щор1чно трудяпц облает^ MicT Москви й
Леншграда одержують понад 430 тонн живо! риби. Рибгосп здшенив i дал i здшенюе
велике бущвництво. Споруджено контору, 2 склади для KopMiB риби, гараж на
6 автомашин та iH. У розпорядженш рибгоспу 6 вантажних автомашин, 4 трак-
тори, екскаватор та багато imno! технши. KpiM риби, рибгосп вирощуе i водоплавну
птицю.
6 в Бшышвцях i вщдшення «Сшьгосптехнши». Воно мае 23 трактори, 44 авто-
машини, 3 екскаватори, добре обладнаш мехашзоваш i частково автоматизоваш
майстерш для ремонту сшьськогосподарсько! технши. Одним з кращих виробнич-
нишв вщдшення «Сшьгосптехнши» е П. С. Белей, який працюе тут з 1944 року
i Bnpic вщ простого po6iTHHKa до шженера-контролера.
Провщне мюце в po6oTi на пщприемствах, у громадському й культурному жигп
селища поещають комушсти. В 7 партшних оргашзащях на oблiкy близько 115
KOMyHicTiB. Переважна бiльшicть з них працюе на виробництв^ показуючи зразки
бездоганного ставлення до сво!х обов’язшв.
Добре працюють на виробництв1 й комсомольца Дев’ять комсомольських орга-
шзацш об’еднують близько 250 юнашв i Д1вчат селища. Значне мюце у виробни-
чому, громадському й культурному жит Бiльшiвцiв вщ1грають профешлки, якi
нараховують у сво!х лавах понад 600 чоловш.
Отже, партшш i громадсьш оргашзаца об’еднують майже все самод1яльне
населения селища, спрямовують життя й дiяльнicть Bcix мешканщв Бшышвщв.
В радянський час у Бшышвцях невшзнанно зросли культура, oceiTa та охо-
рона здоров’я. 1939 року тут було до 80 проц. неписьменних серед дорослого
населения, а в 1953 рощ неписьменшсть повшетю лшвщовано. Багато громадян здобули
середню й вищу ocBiTy. Лише в шслявоенш
роки 38 уродженщв Бшышвщв закшчили ву-
зи. Серед них 25 учител1в, 4 лшар1, 2 агроно- .Шкарня в Б1льипвцях. 1969 р.
ми, 2 геологи та imni cпeцiaлicти. Бшышв-
щвську середню школу зaкiнчили понад 1400
чоловш.
Багато спещал1ст1в за Радянсько! влади
вийшли з найбщшших у минулому шмей. Так,
дв1 дочки колишнього бщняка В. П. Поцшуйка
здобули профес!ю у вузах. Вихщщ з сшей
колишшх безземельних селян В. М. Сег1нович
та М. С. Гайовий закшчили Льв1вський полЬ-
153

техшчний шститут, а дочка колиш-
нього бщняка Дмитра Терпеливця
мае вищу педагопчну освггу. Якщо
до 1939 року в селипц було лише
2 чоловша з вищою освтш, то в
1969 рощ ix нал1чувалося 46. Це
вчител1, лшар1, ветлшар1, агрономи
та iHini фах1вщ.
До 1939 року на територп Бшь-
пивщв не було жодного лшувального
закладу. У 1969 рощ в Бшышвцях
працювали лшарня на 75 л1жок,
тубдиспансер, пологовий будинок,
2 полшлшши. В медичних закладах
« . ^ . . 4«,« нал1чуеться понад 50 спещал1ст1в.
В магазин. «1000 др.бниць». Селище Бтьш.вц,. 1969 р. Завдяки квал1ф1кованому медичному
обслуговуванню в селипц за останш
роки майже повтстю припинилася дитяча смертшсть.
Чимало уваги придшяють дошк1льному вихованню. В 1960 рощ зведено дво-
поверховий будинок для дитячих ясел i дитячого садка.
Захоплюеться молодь ф1зкультурою й спортом. У селипц е стадюн, а при серед-
нш школ1 — добре обладнаний спортивний майданчик. Пишаються жител1 Бшь-
ппвщв чудовим будинком культури i3 залом для глядач1в на 500 м1сць та багатьма
юмнатами для гуртково!’ роботи. В 5 гуртках художньо!’ самод1яльност1 бере участь
близько 150 роб1тник1в та службовц1в радгоспу, учител1в та медпрац1вник1в.
Створено гурток крою та шиття, в якому навчаеться близько 40 чоловш. Тут працюе
народний ушверситет культури. Агггкультбригада будинку культури систематично
вшжджае до навколишшх сш з концертами й лекщями.
Мешканц1 селища пост1йно вщвщують б1бл1отеки, яких тут 4, з фондом
близько 60 тис. книг. Про культурний р1вень громадян свщчить i такий факт: на
кожного жителя припадае по 1—2 прим1рники центральних, республшанських i облас-
них газет та журнал1в. Багато громадян мають cboi власш б1блютеки. 1963 року
в Бшышвцях споруджено чудову книгарню, яка щороку продае на 14 тис. крб.
книг.
В пщнесенш щейного р1вня трудящих значне м1сце посщае каб1нет пол1тично1
осв1ти, створений на громадських засадах. Тут систематично вщбуваються лекца
та бесщи, методичш наради аг1татор1в, лектор1в i пропагандист1в.
В селищ1 працюе к1нотеатр, який щороку вщвщуе понад 70 тис. глядач1в.
Важливу роль у громадському, господарському й культурному жигп селища
вщ1грае селищна Рада. До ii складу входять 28 депутат1в. Активну участь в робот1
Ради беруть депутати-жшки. 1х у склад1 Ради — 11. Майже половина депутат1в—
молодь до 30 рок1в. До стор1ччя з дня народження В. I. Ленша виконком селшцшл
Ради розробив заходи щодо далыного упорядкування Бшышвщв. На центральних
вулицях уже прокладено тротуари, Bci вулищ осв1тлеш л1хтарями денного св1тла,
заасфальтовано дороги. Багато уваги придшяеться робот1 торговельно!* мереж1,
сан1тарному стану селища, медичному обслуговуванню населения, громадському
харчуванню, робот1 культурних, навчальних i дошкшьних заклад1в. За 1н1ц1ативою
ж1ночо1 Ради проведено зб1р кошт1в та продуктових посилок дггям В’етнаму, в1дра-
ховано одноденний заробггок до фонду Всесв1тнього конгресу ж1нок; вщбуваються
вечори-зустр1ч1, вогники, на яких виступають учасники Велико!’ Вггчизняшн в1йни,
передовики п1дприемств, депутати селищно!’ Ради.
За роки Радянсько!’ влади значно розширилася торговельна мережа. В селипц
працюе 18 добре обладнаних торговельних точок. Про шдвищення матер1ального
добробуту й шднесення культурного р1вня трудящих Бшышвщв переконливо свщ-
154

чить продаж торговими оргашзащями населению товар1в культурно-побутового
призначення: холодильшнив, пральних машин, телев1зор1в, радюл, мотоцикл1в,
niaHiHo. Лише у 1968 рощ населению продано мебл1в та швейних вироб1в майже
на 500 тис. крб. А всього системою Бшышвщвського ССТ за 1968 piK реал1зовано
товар1в на 2 млн. 738 тис. карбованщв. Протягом 1967—1968 рр. жител1
Бшышвщв придбали 10 niaHiHo, 166 телев1зор1в, 174 радюли тощо. У власному користу-
ванш громадян е 7 легкових автомобипв, понад 300 мотоцикл!в та мотопед1в.
Високого культурного й життевого р1вня жител1 селища Бшышвщв досягли
завдяки сумлшнш пращ та шклуванню Комушстично! парта i Радянсько! влади
про благо народу. Св1тле майбутне бшышвчан осяяне промшням комушстичного
завтра.
М. В. КОШМ АН, Д. I. юхнович
БУРШТЙН
Бурштин — селище м1ського типу, зал1знична станщя. Знаходиться на авто-
Tpaci 1вано-Франтвськ—Льв1в та Бурштин—Калуш. Населения — 8100 чоловш.
Поблизу Бурштина знайдено кам’яш знаряддя пращ доби бронзи та зберег-
лося 6 стародавшх кургашв. На мшщ сучасного Бурштина в XV ст. знаходилося
село Нове, яке розм1щувалося на правому 6epe3i р1чки Гнило! Липи, навколо
феодального маетку. До середини XVI ст. село розрослося за рахунок ремюничо-торго-
вельно! частини населения i почало називатися м1стечком Бурштином.
Перпп письмов1 даш про Бурштин належать до 1554 року. На той час у Mic-
течку нараховувалося понад 100 господарств. Частина жител1в займалася землероб-
ством, решта — ремшництвом, це — шевщ, кравц1, ковал!, кушн1ри, пекарь
Bci мешканщ Бурштина, ят мали землю, повинш були виконувати ряд фео-
дальних повинностей — жати, громадити, складати стоги, ремонтувати ставки,
мости, дороги. Сума Bcix no6opiB з населения в перевод! на rponii становила на piK
понад 300 злотих1. Отже, за сощальним складом, формами феодально! залежност1
жител1в Бурштин був тииовим середньов!чним мютечком, де проживали др]бн1
торговц1, рем!сники й селяни, ят були TicHo нов'язан! з землею. На той час тут
нал1чувалося к1лька др1бних ищприемств — млин, броварня, солодовня та iHini.
В друг]й половиш XVI ст. власником Бурштина i його околиць був польський
магнат граф Скарбек. BiH запросив ггалшських apxiTeKTopiB, ят побудували в Mic-
течку розк1шний замок-фортецю з службами на правому 6epe3i Гнило! Липи2, що
став м1сцем перебування графсько! родини.
Жител1 Бурштина багато терпши не лише вщ феодалiB i церкви, а й вщ неодно-
разових граб1жницьких наиадАВ татар. У 1629 рощ в райош Бурштина сталася
битва польських загошв з татарським вшськом, яке поверталося шсля граб1ж-
ницького наскоку на Галичину. Татари зазнали поразки, але й Бурштин був погра-
бований i зруйнований.
3 1630 року Бурштин став власшстю графа Яблоновського. Основною формою
експлуатаца селян була панщина. Вже у першш половит XVII ст. селяни
працювали на панщит по 4—5 дшв на тиждень. Феодально-кршосницький i нащонально-
релпшний гшт, що лягав важким тягарем на селян i М1щан, нерщко призводив до
вщкритих вистушв проти польських поневолювач1в. Найб1льш rpi3Hi виступи
селян проти noMinpmiB вщбулися в 1648 роц1. Tofli багато жител!в Бурштина нриедна-
лися до козацьких полшв, очолюваних Л. Капустою i Б. Товпигою. Вдруге
мешканщ Бурштина пщтримали украшсько-росшсьш вшська у 1655 рощ, коли останш,
переслщуючи польсько-шляхетську армш, з’явилися в райош Галича3. Багато лиха
1 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 1. Льв1в7 1895, стор. 99—100.
2 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowianskich, t. I, стор. 342.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 168, оп. 1, спр. 28, арк. 73.
155

завдавали жителям Бурштина загарбницыа вшни. У 1675 рощ шд час польсько-
турецько! вшни Бурштин дуже пограбували i спустошили польсьш солдати, як[
просувалися до турецьких кордошв.
В кшщ XVII на початку XVIII ст. кршосницьке гноблення посилюеться.
Експлуатували бурштинщв в цей час не тшьки польсьш магнати, а й орендарь
В 30-х роках XVIII ст. одним з таких орендар1в став коронний прокурор i галицький
суддя Павло Беньо, який навпъ 1менував себе господарем Бурштина. Вш доручав
управляти маетком др1бним шляхтичам, яш збирали податки з селян i контролю-
вали виконання феодальних повинностей. Безправшсть, тяжка й виснажлива праця,
непосильш натуралып й rponioBi побори розорювали жител1в, перетворювали ix
у жебратв. Тому селяни не припиняли боротьби з гнобителями, вщмовлялися спла-
чувати чинпн, аж поки не з’являлися вшська. Поширеною формою боротьби були
втеч1 селян, про що не раз повщомляв орендар Беньо1. Особливо частими були
втеч1 у 30—50 роках XVIII ст. до повстанських загошв опршшив/Для боротьби
з народними месниками польська шляхта оргашзовувала спещальш BiiicbKOBi
загони, що звалися смоляками2. Становище украшського населения Бурштина
внаслщок цього ще бшыпе попршало, оскшьки солдатам дозволялося безкарно грабу-
вати й знущатися з нього.
Шсля першого подшу Полыщ гшт польських пашв доповнився визиском ще й
австршських властей. Сощально-економ1чш вщносини в м1стечку розвивалися
в напрямку далыпого розорення основно! частини його жител1в. В Йосифшськш
метрищ 1778—1780 рр. вщзначено, що на той час у власност1 помщик1в i
духовенства було 13 тис. MopriB земл1, близько 2 тис. морпв лук i пасовиськ, понад 200
MopriB л1су, а 2293 селян Бурштина мали всього 1666 морпв земл^ 827 морпв лук i
пасовиськ i жодного клаптика люу. Ремюники — кравщ, neKapi, TKa4i, шевщ й
iHmi, як’\ жили в 44 халупах,— 30bcim не мали земль
Доля селянина-KpinaKa була дуже важкою. Панщина дор1внювала 5 дням що-
тижня. Прим1тивна техшка, нестача тягла i добрив спричинялися до низьких уро-
жа'1‘в, що приршало багатьох трудящих на голодування. В 1774—1782 рр. середня
врожайшсть зернових з морга в Бурштиш була: жита — 4, пшенищ — 4,5, ячменю—
6, гречки — 2,6, BiBca — 2,5 центнера3.
В кшщ XVIII — на початку XIX ст. в господарство бурштинських пом1щик1В
починають проникати кашталютичш вщносини. Пани здавали землю в оренду,
a caMi займалися промисловим виробництвом, використовуючи дешеву найману
працю. Вони вщкрили олшню, мали скотарню, де вщгодовували на продаж коней
i вoлiв, експлуатували кшька водяних млишв. На цих шдприемствах працювали
безземелып селяни — Bnx^4i з Бурштина i сусщшх сш. 3 кшця XVIII ст. i* до
1820 року кшьшсть безземельних селянських сгмеи у Бурштин! зб1льшилася з 44
до 121.
Шсля аграрно! реформи 1848 року бшышсть селян Бурштина не мала земл1
i терпша нестатки. Викуп з кршацтва коштував селянам велико!* на той час суми —
3634 гульдени 35 крейцер1в та плюс ще 5 проц. комюшних до закшчення викупу4.
Ця виплата тривала майже до кшця XIX стол1ття.
1857 року в MicTe4Ky проживало 3470 чоловш, з них три 4BepTi були селяни.
1м належало 1917 морив орно! земл^ 540 MopriB город1в i лук, 289 MopriB пасовиськ.
Jlicy у селян не було. Зате nin Охоцький, який на правах орендаря став господарем
Бурштина, володхв 880 моргами piллi, 320 моргами городу й лук, 458 моргами
пасовиськ i 566 моргами люу. До того ж, куркул! i opeHflapi прибирали до сво!х рук
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп в другш пoлoвинi XVII —
першш половит XVIII ст., стор. 117.
2 3 icTopii захщноукрашсышх земель, вип. 5. К., 1960, стор. 33.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 9, спр. 66, арк. 3—8, 144, 152.
4 Там же, ф. 146, оп. 30, спр. 105, арк. 4.
156

значну частину земельних угщь селян. Селянсьт дшянки були часто мешш одного
морга. Малоземелля i безземелля змушували селян захошиовати сервггутш л1си й
пасовиська, нодавати скарги до р1зних державних шстанцш тощо.
Увагу властей привернув Бурштин у 1829 рощ, коли тут виявили поклади
алебастру — щнного буд1вельного матер!алу. Але дал1 кустарно! розробки алебастро-
вих Kap’epiB м1сцевими жителями справа не рушила. В 60-х роках поблизу м1стечка
було прокладено зал1зницю, споруджено станцш Бурштин.
В XIX ст. Бурштин мав вигляд захаращеного, брудного провшщального
м1стечка. В одному з лшупв до Льв1всько! «Просвгги» жител1 писали, що околиц1
потопають у багш, яке конев1 по черево. В центр1 мютечка знаходився цвинтар,
де ховали навггь померлих вщ холери. У Bcix ровах було повно протухло! води.
Щоб абияк злшити хатину, глину дозволялося копати кому де заманеться, тому все
мютечко було порите ямами, заповненими нечистотами. Р1зники р1зали худобу на
ринку, тут же и потрошили, а пси розтягали рештки по вулицях. Урядовщв же
це не обходило1.
Вщстоюючи сво! нащональш права, трудяще укра!нське населения Бурштина
домоглося вщкриття у 1849 рощ однокласно! народно! школи, яка тшьки через
сорок poKiB стала двокласною. 1882 року в мштечку почала працювати приватна
аптека та 2 лшарсьт пункти, ят обслуговували два фельдшери2.
У травш 1895 року жител1 Бурштина дютали дозвш оргашзувати громадську
читальню, яка м1стилася в невеликш приватн1й xaTi. Б1блютека мала лише 189
книжок. I! вщвщували i неписьменш, що приходили на голосш читки. Через 15
poKiB силами громадськост! було споруджено нове примщення читальш. 1898 року
в Бурштиш вщкрили чотирикласну школу, яка 1909 року була реоргашзована
в п’ятикласну. Та д1ти ремюнитв, бщних селян не мали змоги в нш учитися.
Значний вплив справила на жител1в Бурштина росшська революц1я 1905—
1907 рр. У 1906 рощ тут вщбувся виступ селян, як1 вимагали полшшення свого
становища. Для придушення селянського заворушення до м1стечка прибули вшська.
В щ роки передова демократична частина населения Бурштина знайомиться з тво-
рами К. Маркса i Ф. Енгельса3.
Пщ час першо! cbItobo! в1йни Бурштин опинився в райош запеклих бо!в. Вже
у серпш 1914 року ним оволодши росшсьш в1йська. В липш наступного року вна-
слщок артилершських обстр1л1в м1стечко зазнало великих руйнувань, багато
с1мей залишилося без дом1вок. Запод1ян1 руйнування та тривале перебування тут
велико! к1лькост1 австро-угорських вшськ, ят жорстоко поводилися з мюцевим
населениям, ще б1льше пог1ршили становище трудящих, призвели до голоду, поши-
ренню епщемш. В результат! всього цього населения Бурштина р1зко скоротилося.
Велика Жовтнева соц1ал1стична революц1я сприяла пщнесенню класово!
боротьби, зростанню пол1тично! свщомост1 жител1в Бурштина. Пщ час страйку, що
тут вщбувся, селяни-батраки висловили пщтримку соц1ал1стичн1й революци у Pocii,
вимагали розподшу помщицьких земель, передач! влади народов!. Але спод1вання
трудящих тод! не здшснилися. П1сля розпаду Австро-Угорщини в листопад! 1918
року владу захопили украшсьш буржуазш нац1онал!сти. В липн! 1919 року
Бурштин окупувала буржуазно-пом!щицька Полыца.
У cepnHi 1920 року частини Червоно!* Арма, як1 тюнили польськ! вшська на
захщ, пщшшли до Бурштина. Червон! козаки 8-i див!за розгромили польсько-
петлюр!вськ! вшська i визволили м1стечко4. 1х радо зустр1чали Bci трудящ1. Ство-
рювалися органи Радянсько!' влади. Але у вересш 1920 року частини Червоно!*
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 348, оп. 1, спр. 630, арк. 101, 102.
2 Szematyzm Krolestwa Galicyi i Lodomeryi z wielkim Ksi^stwem Krakowskiem na rok 1882.
Lwow, 1882, стор. 431, 484, 477.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 348, оп. 1, спр. 632, арк. 2, 3.
4 ЦДАРА СРСР, ф. 7682, оп. 1, спр. 35, арк. 8; ф. 1402, оп. 1, спр. 226, арк. 64.
157

Армп вщступили. До м1стечка повернулися польсьш окупанти i вчинили розправу
над населениям, яке сшвчувало червоним вошам. На той час населения Бурштина
через penpecii польських властей скоротилося майже на 1,5 тис. i становило 3720
чоловш.
Становище трудових верств населения попршувалося, поглиблювалося кла-
сове розшарування, розорялись рем1сники й трудове селянство. Жител1 Бурштина
сплачували великий прибутковий податок. KpiM того, окупацшш власт! стягували
з селян поголовний, земельний, дорожнш та iHini податки. Окупанти намагалися
ополячити украшське населения. В адмтстративних установах заборонялося роз-
мовляти по-украшському. Навггь назви вулиць на будинках дозволялося писати
тшьки польською мовою.
В таких умовах трудяпц Бурштина посилили боротьбу за класове й нацюнальне
визволення. Особливо оргашзованого характеру вона набирае в середиш 20-х ро-
KiB, коли в 1924 рощ тут створюбться осередок КПЗУ. 5 с1чня 1929 року Сташслав-
ське воеводське управлшня з тривогою повщомляло уряд про одержання в
Бурштиш i сусщшх селах — Р1здвянах, Дем’янов1, Сарниках — посилок з прим1рниками
журналу «Наша правда», органу ЦК КПЗУ, за березень—серпень 1928 року з Bi-
дозвою IX конференци КПЗУ1.
До 1933 року в Рогатинському повт уже д1яв повгговий комггет КПЗУ з
центром у Бурштиш, який очолював I. Холак, а з лютого 1933 року—О. Бандура. До
ком1тету входили I. Корчак i П. Лушщин. Повгговому ком1тетов1 шдлягав i Бурш-
тинський м1сцевий компот КПЗУ, ним керувалиМ. CnacKiB, I. Т. Гусар та М. П. Ко-
хан2. На той час у склад! пов1тово! партшно! оргашзаци, за даними полнщ, нал1чу-
валося 37 комун1ст1в.
Комун1сти боролися за створення единого народного фронту проти фашизму
й загрози ново! вшни. Шдпшьники розповсюджували лштвки, вив1шували лозунги,
написан1 украшською та польською мовами: «Геть фашитв i кап1тал1ст1в!», «Геть
arpeciro проти СРСР!», «Геть вшну!», «Хай живе КПЗУ!». В червш 1935 року у Ви-
riBCbKOMy mei ком1тет КПЗУ, готуючись до вщзначення антивоенного дня, npoBiB
конференц1ю.
На той час в Бурштиш д1яв i комсомольський осередок. Особливо непоко!ли
полщш комсомольц1 напередодн1 Першого травня, дня Жовтнево! революца та
1нших революцшних свят, коли за завданням партшного ком1тету вони вив1шували
червон1 прапори й розповсюджували лист1вки.
У жовтш 1935 року 5 член1в Бурштинського повггового ком1тету КПЗУ було
заарештовано i засуджено до ув’язнення. Але це не спинило комушст1в.
Широкого розмаху в повт набрала страйкова боротьба селянства. У серпш
1937 року в Бурштиш було створено штаб страйкового комггету, до якого входило
15 представнитв р1зних сш. Тод1 у м1стечку д1яв м1сцевий ком1тет КПЗУ в склад1
6 чоловш та 2 групи комушстично! епшки молод! Зах1дно! Укра!ни, що нал1чували
10 чолов1к3. 3 ix участю 15 серпня оргашзовано розпочався страйк. На Bcix дорогах
до Бурштина були виставлеш селянськ1 пшети. Наступного дня пол1ц1я почала
арешти. Коли ж заарештували пшетчишв, селяни навколишшх cin рушили до поль-
цейського управл1ння, вигукуючи: «Геть полщш!», «Хай живе страйк!», «Геть бур-
жуазний уряд!», «Свободу заарештованим!». Селяни били вшна, ламали двер1 пол1-
цейсько! комендатури, намагались визволити ув’язнених. Вони не злякалися полщп,
що прибула з Сташслава й Рогатина, й ще pimy4ime вимагали вол i сво!м
товарищам. Полща! вчинили криваву розправу над страйкарями4. Оргашзатор1в страйку
I. 	Леськова, В. О. Грицева, Д. Терпеливця полщ1я заарештувала i вщдала до суду.
1 Льв1вський облдержарх1в, ф. 256, оп. 1, спр. 17, арк. 118.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 69, оп. 1, спр. 101, арк. 375.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1428, арк. 42.
4 КПЗУ — оргашзатор революцшно! боротьби, стор. 290.
158

15—25 жовтня 1937 року понад
100 бурштинських селян провели
новий страйк, вимагаючи звшьнення
заарештованих.
Сощальне й нащональне
визволення трудящих Бурштина настало
у вереснев1 дш 1939 року. Хл1бом-
сшлю зустр1чали вони армш-визво-
лительку. Почалося нове життя.
Обраний селянсько-революцшний
ком1тет (А. Баран, I. Т. Гусар,
М. Ф. Спаск1в, С. А. Кохан i mmi)
оргашзував облш i охорону помици-
цького майна, надшив землею, швен-
тарем i худобою селянську бщноту
та колишшх наймит1в. Народну Mi-
лщш, яка стала на захист штерес!в На У‘У'™ьнежй земл!. Бурштин. 1952 р.
трудящих та додержання революцш-
ного порядку, очолив М. CnacKiB1.
Почали працювати промислов1 й комунальт шдприемства, побутов1 й медичш
установи. 5 жовтня 1939 року електростанщя, яка до возз’еднання була приватною,
дала струм. Вщновили роботу кустартмайстерш: кравецька, бондарсьт, по вироб-
ництву рогожь За короткий час у Бурштиш нормал1зувалося життя.
Пщ час вибор1в до Народних 36opiB Захщно! Украши 22 жовтня 1939 року
cboim депутатом трудяпц обрали колишнього члена КПЗУ I. Гусара. В 1940 рощ
Бурштин став селищем i районним центром. Того ж року селяни, зламавши onip
куркул1в, оргашзували колгосп.
В Бурштиш здшснювались nepnii сощально-культурш перетворення. Почали
роботу неповна середня школа з украшською мовою навчання, будинок культури,
хата-читальня, районна лшарня. На районнш ол1мшад1 вже виступав самод1яльний
драматичний гурток з Бурштина.
Та вшьне життя було порушене нападом фашшлчв. 4 липня 1941 року шмецьк1
в1йська окупували Бурштин. Лшвщувавши Bci соц1альн1 й пол1тичн1 завоювання
трудящих, птлер1вщ запровадили режим терору. За сшвчуття партизанам, за ви-
хщ за меж1 свого двору теля комендантсько! години, за ухиляння вщ примусово!
прац1 i неоплату податшв загрожувала смертна кара. Фашисти висадили в пов1тря
млин, спалили велику кшьтсть буд1вель, перетворили центр Бурштина в руши.
Але жител1 селища продовжували боротьбу. Пщп1льники розклеювали лштвки,
закликали не коритися фашистським окупантам. Брати Микола i Андрш Сендуш
вели роз’яснювальну роботу серед молодь В 1943 рощ окупанти закатували
М. А. Сендуня за допомогу партизанам з’еднання С. А. Ковпака2. Понад 100 чоловш
птлер1вщ за допомогою запроданщв — украшських буржуазних нащонал1ст1в—
вивезли до Шмеччини на каторжш роботи.
Довгождана свобода прийшла 26 липня 1944 року. В боях за визволення
селища вщзначилися солдати й офщери 498-го стршецького полку. Сотт жител1в
Бурштина поповнили лави Червоно! Арма. Понад 40 з них удостоено ордешв
i медалей.
Чимало лиха завдали трудящим бандер1вщ, намагаючись залякати населения
й з1рвати сощалштичне буд1вництво. Вщ ix пщлих рук загинув перший секретар
Бурштинського РК КП (б) У С. Ю. Богданов. За допомогою державних оргашв
жител1 селища розгромили нащонал1стичш банди.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Б-12.
2 Там же.
159

Першими кронами у вщбудов1 народного господарства було наведення порядку
у використанш земельних угщь. Земельна громада визначала порядок використання
угщь загального користування, дбала про л1сов1 насадження, обер1гала ставки,
сшожат1, оргашзовувала допомогу в обробггку земл! с1м’ям вшськовослужбовщв,
швалщам В1тчизняно! вшни, старим та сиротам.
Велику допомогу подавала держава шдивщуальним селянським господарствам
насшням для поЫву, мшеральними добривами. Розгорнула роботу вщновлена ще
у 1944 роц! Бурштинська МТС. Все це стало передумовою для здшснення колекти-
в!заца. Навесш 1948 року 70 с1мей селища створили колгосп «KIM». Першим
головою правлшня став С. А. Кохан, член КПЗУ з 1931 року. У жовтш того ж року
почала Д1яти колгоспна партшна оргашзащя, в якш нал1чувалось 4 комушсти.
За перший piK господарювання колгоспники досягли чималих ycnixiB. Бригада
В. Ю. Чорнописького з1брала по 30 цнт жита, по 35 цнт пшенищ, по 400 цнт цукро-
вих бурятв з кожного гектара. Такого врожаю шхто з селян-одноос1бнитв ранапе
не збирав. Усшхи колгоспу наочно переконали селян у перевагах колективно! пращ.
I вже у 1949 рощ на територи Бурштина створюеться ще один колгосп — iM. XVI
з’!зду ВКП(б), правлшня якого очолив Д. П. Кохан. Долаючи труднопц,
колгоспники пщ кер1вництвом партшних оргашзацш щороку добивалися ycnixiB у свош
роботь За BHCOKi виробнич! показники групу колгоспнишв було нагороджено
орденами й медалями Союзу РСР. Серед них орденом Ленша — ланкову Г. I. Лежичко,
а ланкову М. М. Баран — орденом Трудового Червоного Прапора.
У 1951 рощ вщбулося сб’еднання колгосшв. Заметь колгосшв «KIM», iM. XVI
з’!зду ВКП(б) i «Шлях до комушзму» села Вшчвки було створено один колгосп,
що дютав назву «Перемога». Друге об’еднання господарств провели в 1959 рощ,
коли артип «Перемога» та iM. Б. Хмельницького стали колгоспом «Украша». До
нього увшшли жител! 4 населених пуштв: Бурштина, Виивки, Насташиного
й KyHH4iB.
Колгосп eK0H0Mi4H0 й орган!зацшно мщн1в. 3 ci4HH 1961 року його очолив
колишнш голова Бурштинського райвиконкому М. М. Шпак, який багато зробив
для змщнення господарства. В ювшейному 1967 рощ колгосп продав держав! понад
план 3654 цнт пшенищ. У 1968 роц! в Бурштинськш бригад!, очолюванш I. П.
Гусаром, збирали по 28—35 цнт озимо!’ пшениц! i 518—685 цнт цукрових буряшв з
кожного гектара. Ланки М. М. Войцех!в, Н. П. Петляк, К. С. 1льшв зiбpaли цукрових
буряшв по 670—706 цнт з гектара, а ланка М. М. Хованець — по 727 центнер!в.
Значно зросли неподшьш фонди колгоспу. На кшець 1968 року вони стано-
вили 1 млн. 134 тис. крб. Колгосп мае сучасну техншу: 16 трактор!в, 9 комбайшв
р!зного призначення, 3 молотарки тощо.
Комушсти завжди в авангард! боротьби за пщнесення Bcix галузей
господарства, за пщвищення матер!ального й культурного р1вня сшьських трудар!в. На
початок 1969 року партшна оргашзащя зросла у 10 раз!в i об’еднувала в 4 партшних
трупах 43 комушсти. Члени парта працюють в ycix галузях колгоспного
виробництва: Г. Ю. Ластовецька — ланкова, В. О. Бебех — головний агроном, О. С. Ми-
гас i К. Й. Дутка — доярки, В. Ф. Печерська — зоотехшк. Чотири комушсти
працюють мехашзаторами, один — чабаном.
Якщо до 1962 року Бурштин славився високими врожаями й працьовитими
колгоспниками, то ниш вш став i одним з промислових центр1в Прикарпаття.
3 червня 1962 року поряд з Бурштином почалося будДвництво теплово! електро-
станци. Ii загальна потужшсть становить 2400 тис. квт.1 Струм Бурштинсько*1 ДРЕС
влився до едино!* енергосистеми Украшсько!* РСР та енергосистеми схщноевропей-
ських сощалштичних кра!*н «Мир». Бурштинська ДРЕС розмютилася на 25
гектарах, а площа водоймища — понад 2 тис. га. Максимальна глибина його 8 метр!в.
1 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 5.
160

Водоймище Бурштинсько! ДРЕС стало зоною вщпочинку i водного спорту трудящих
1вано-Франтвсько! та Льв1всько! областей.
Спорудження Бурштинсько! ДРЕС здшснено прискореними темпами. Достро-
ково, у KBiTHi 1965 року, було поставлено пщ промислове навантаження перший -
турбогенератор. У достроковш здач1 першого енергоблоку велика заслуга
колективу тепломонтажнишв. Цей штернащональний колектив, очолюваний Героем
Сощалштично! Пращ В. В. Бондаревим та В. Ф. бфремовим, здавав достроково
один за одним енергоблоки.
На спорудженш ДРЕС виконано величезний обсяг роб1т. Завдяки самовщданш
пращ колектив буд1вельниюв наздогнав i випередив cboix друз1в у змаганш —
буд1вельник1в Молдавсько! ДРЕС, як1 на riiBTopa року рашше почали будувати
ел ектростанщю.
Колектив на спорудженш ДРЕС великий — близько 5 тис. чоловш. Чималий
процент становлять комушсти. Партшну оргашзацпо буд1вництва Бурштинсько!
ДРЕС засновано у червш 1962 року. Тод1 вона нал1чувала 4 комушсти. Через два
роки було створено партшний ком1тет, який очолив Б. М. Попадюк. На час
завершения буд1вництва партшний ком1тет об’еднував дванадцять первинних
партшних оргашзацш. Комушсти на Bcix дшянках повели перед. Бригада комушста
Ю. Л. Войткова одна з перших на дшьнищ завоювала звання колективу
комушетично! пращ. Ряди парторгашзаци безперервно поповнювались. До лав Комушетично!
парти вступали крапц люди. Бригадир слюсар1в цеху контрольно-вим1рювальних
приладгв i автоматики В. Ф. Сел1веров, подаючи заяву про прийом до партп, писав:
«Ми зводимо riraHT Прикарпаття — споруду комушзму. Хочу комун1стом працю-
вати на цш будовЬ)1. Под1бн1 заяви надшшли вщ бригадира А. Г. Згоди, слюсаря
М. С. Штогринця, майстр1в М. Т. Степанова, К. О. Никитчука та шших передови-
KiB виробництва.
3 1965 року на буд1вництв1 ДРЕС видаеться багатотиражна газета «Енерго-
буд1вник», яка мае великий колектив робкор1в i користуеться повагою у Bcix
бурштинц1в.
Важливу роль на спорудженш Бурштинсько! ДРЕС вщ1грали комсомольц1
й молодь. У березш 1965 року ЦК ЛКСМУ оголосив цю споруду ударною комсомоль-
ською, а з лютого 1966 вона стала всесоюзною ударною комсомольською будовою.
Комсомольська оргашзащя бупДвництва ДРЕС, яка об’еднала близько 1100 чле-
HiB ВЛКСМ, стала на чол1 двохтисячного загону юнак1в i д1вчат. Молодь пройшла
тут школу трудового, патрштичного та штернащонального гарту.
Великого розмаху на буд1вництв1 набуло змагання за право називатися колек-
тивом iM. 50-р1ччя Жовтня. 1нщ1атором його виступила бригада комушетично!
пращ, очолювана Героем Сощал1стично! Пращ комушетом В. В. Бондаревим.
Почин пщхопили колективи шших цех1в та буд1вельно-монтажних дшьниць. У ход i
змагання 29 бригад завоювали звання iM. 50-pi4-
чя Жовтня. Серед них бригаду В. О. Калина
було визнано кращою В CHCTeMi MiHiCTepCTBa Пульт управлшня БурштинськоТ ДРЕС. 1969 р.
енергетики i електрифшацп СРСР. На 1 травня
1969 року на буд1вництв1 ДРЕС звання кому-
шетичних присвоено 84 бригадам i 1900
ударникам, а кращою бригадою Мш1стерства
енергетики i електрифшацп СРСР оголошено
бригаду Л. I. Запольського.
Самовщдану працю бущвельнишв
Бурштинсько! ДРЕС високо оцшено Батьшвщи-
ною. Велика група буд1вельник1в i експлуата-
цшнишв нагороджена орденами й медалями
1 Газ. «Прапор перемоги», 14 грудня 1965 р.
161

Радянського Союзу. Звання Героя Сощал1стично! Пращ удостоений бригадир
монтажнитв, депутат 1вано-Франтвсько! обласно! Ради В. В. Бондарев, орденом
Трудового Червоного Прапора нагороджеш бригадир комплексно! бригади пром-
управлшня В. О. Калин, бригадир слюсар1в-монтажнитв комушст П. Н. Рагулш,
виконроб М. Ф. Волков.
Бурштинська ДРЕС — будова штернащональна. I не лише тому, що тут
працюють украшщ, рос1яни, грузини i представники р1зних нацюнальностей нашо!
краши, а й тому, що струмом електростанца користуються чехи й словаки, угорщ
й румуни. Обладнання для будови надходить з Леншграда, Москви, М'шська,
Таганрога, Куйбишева, Тули, Брянська, Чершвщв.
У cepnHi 1969 року буд1вельники здали державнш KOMicii одинадцятий блок
потужшстю 200 тис. квт. Тепер електростанщя виробляе для енергосистеми «Мир»
2400 тис. квт. годин. Буд1вельники зобов’язалися до 100-р1ччя з дня народження
В. I. Лешна достроково здати останнш 12-й енергоблок i завершити цим буд1вни-
цтво Бурштинсько! ДРЕС. В грудш 1969 року це зобов’язання виконано рашгае
строку. Бригаду Героя Сощал1стично! Пращ В. В. Бондарева за цей ycnix занесено
на Дошку пошани республши.
Хто побувае в Бурштиш i вщвщае ДРЕС, обов’язково зверне увагу на чотири-
поверхову буд1влю з бетону й скла. Це слркбовий корпус, на ньому у всю висоту
красуеться панно «Розщеплений атом на долот робггника». Це символ людського
розуму й трудово! звитяги. У службовому Kopnyci — техшчш й адмш1стративш
служби, побутов1 прим1щення. Буд1вля електростанца вражае сво!ми розм1рами:
висота — майже 60, ширина — близько 100 метр1в.
3 пуском електростанца в дао партшна оргашзащя ДРЕС видшилася в само-
ст1йну i на початку 1969 року нараховувала близько 230 комушст1в. Значну увагу
парторгашзащя ДРЕС придшяе навчанню кадр1в. У колектив1 експлуатац1йник1в
кожний четвертий мае вищу або середню спещальну ocBiTy, понад 200 чоловш
навчаються у вузах, техншумах, у школах роб1тничо! молодь Все цесприяе високому
р1вню виробничого процесу й пщвищенню продуктивное^ прац1.
Енерговелетень докор1Ино зм1нив вигляд селища й життя його мешканщв.
Воно повшетю реконструюеться i забудовуеться. Став до ладу водопровщ. На
околшзД Бурштина виросло роб1тниче мютечко з багатоповерховими будинками,
побутовими, спортивними й культурно-оевгтшми закладами. Тут вщкрили мага-
зини, !дальн1, молод1жне кафе, кшотеатр «Юв1лейний», 3 дитяч1 садки на
500 м1сць.
М*1стечко впорядковано, Bci квартири забезпечен! гарячою водою, в багатьох
з них е телефони. Щороку шдивщуальш забудовники зводять до 100 житлових
будинтв. Бшышсть будинтв споруджено 13 зал1зобетонних конструкцш, виготов-
лених на м1сцевому домобуд1вному завод1, який працюе з 1963 року Це пщприем-
ство випускало не лише панел1, але й зал1зобетонш детал1 для Бурштинсько! ДРЕС.
Бурштинський домобуд1вний комб1нат. 1965 р

ДомобупДвний завод забезпечений
м1сцевою сировиною, метал надхо-
дить з 1вано-Франшвська i Львова;
двер1, BinoHHi блоки й дошки —
з Кремгесу; сантехшку постачае
Москва1.
Працюе тут дружнш колектив.
Високе звання колективу
комушстично! пращ завоювала змша май-
стра формувального цеху заводу
Я. I. Кщели. Вз1рцем для багатьох
е вщомий ударник комушстично!
пращ комун1ст М. Й. Мельник.
Простим р1зноробочим нрийшов BiH сю-
ди, а став висококвал!фшованим
верстатником.
ПродуКЩЯ Домобупдвного заводу На виборчж дшьниц|‘ у селишь енергетиюв Бурштина. 1969 р.
знайшла схвалення далеко за
межами 1вано-Франшвщини. Бурштинсьш
домобупдвники виконують замовлення для Костром сько1, Новгородсько! i Лади-
жинсько! ДРЕС. Добре налагодили роботу техшчна рада й бюро винахщнишв
та рацюнал1затор1в.
За Радянсько! влади в Бурштиш сталися велиш перетворення в галуз1 осв1ти,
культури i охорони здоров’я.
Ще шд час вшни, в 1944 рощ, у примщенш колишнього монастиря було
вщкрито лшарню на 25 л1жок. Ниш в Бурштиш працюють лшарш, кожна на 150
л1жок, тубдиспансер, на бугцвництв1 ДРЕС е три фельдшерсьш здоровпункти.
Обидв] лшарш обладнано найновипою спещальною медичною апаратурою. В ме-
дичних закладах працюе 47 лшар1в i 132 спещалюти середньо! медично! квал1ф1-
кацп.
Чималих ycnixiB досягла народна освгга. В селигщ ще в 50-х роках покшчено
з неписьменшстю. Учшвська й роб!тнича молодь мае Bci умови, щоб здобувати
середню загальну й спещальну oceiTy. В ювшейному 1970 рощ вщкрито третю
середню школу. Навчальш кабшети обладнаш найновгаими приладами. У Bcix
школах орган!зовано музейш i леншсью юмнати. Багато випускнишв стали науков-
цями, громадськими, господарськими д1ячами. Серед них лауреат Леншсько! премп,
доктор <|Изико-математичних наук М. С. Бродин, кандидат медичних наук, доцент,
автор понад 30 наукових праць Л. Я. Баран, науковий cniBpo6iTmiK Академи Наук УРСР
3. М. Николайко. Чимало колишшх вихованщв навчаються у вузах i техншумах
краши. Кшька poKiB виконком Бурштинсько! селищно! Ради очолюе колишнш
випускник школи Л. I. Гладш.
У 1964 рощ в селишД вщкрито фтал Кшвського енергетичного техншуму. Через
два роки цей фШал перетворено на Бурштинський енергетичний техншум. Бшь-
ппсть студенпв — роб1тники електростанцп. Мае Бурштин свою музичну школу,
яку вщвщуе робггнича й колгоспна молодь. У селищ! працюе 2 б1блютеки. Книж-
ковий фонд лише б!блютеки для дорослих становить близько 30 тис. прим1рнишв.
Дитяча б1блютека нал1чуе 22 тис. книг. Для дорослих створено кабшет полггосвп’и
на громадських засадах, який подае допомогу пропагандистам, лекторам i ariTa-
торам в ix po6oTi. У селищному будинку культури ддать гуртки хоровий, драма-
тичний, музичний, художнього читання; е художня i музична студи, яш об’еднують
понад 200 чоловш. При клуб! оргашзовано народний yHiBepcHTeT культури, його
вщвщуе понад 300 слухач1в.
1 Тпано-Франювсышй облдержарх1*в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 18—19.
163 И*

Шклування про благо людини, здшснюване парт1ею i радянською державою,
забезпечили населению Бурштина заможне й культурне життя. Переконливим
прикладом цього g с1м’я Гладюшв. Шестеро д1тей виростили Олексш Васильович та
Анастас1я Петр1вна. Bci д1ти вже доросль Найстарший, Володимир, закшчив тор-
говельний шститут у JIbBOBi i працюе в Снятиш. Дочка Оксана п1сля закшчення
1вано-Франшвського медичного 1нституту працюе в мюькш л1карн1 1вано-Франшв-
ська. Син Богдан також закшчив медшститут i повернувся до Бурштина. Вчився
у JIbBOBi Ярослав, тепер BiH працюе в лаборатора Бурштинсько! ДРЕС. Дочка
Олександра навчаеться на радютехшчному факультет Льв1вського пол1техшчного
шституту. Наймолодший син Василь шсля школи працював на будов1 ДРЕС, тепер
служить в лавах Радянсько! Арма. Батько с1мейства на пенсда не nocniniae. BiH
i дос1 бухгалтер Бурштинсько! ДРЕС.
Таких с1мей у Бурштиш багато. Радютю пращ, щастям сво!х дп'ей трудяшд
Бурштина завдячують Радянськш влад1, Комушстичнш парта.
В. 	J1. НИШТЮК, О. О. ШУЫНЕЦЬ, Д. 1. ЮХНОВИЧ

НАСЕЛЕНI ПУНКТЫ, ЦЕН ТРИ СЕЛИЩНИХ I СТЛЬСЬКИХ РАД
ГАЛИЦЬКОГО РАЙОНУ
t
БЛЮДНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л!вому 6epe3i р1чки Л1мнищ’
при впадшш ii у Дшстер, за 9 км вщ районного
центру та зал1знично1 станцп Галич. Вщ Блюдни-
KiB до 1вано-Фрашивська можна д1статися
автошляхом. Населения — 1076 чоловш. Сшьськш
Рад1 шдпорядковаш села Ганшвщ, Курит в,
Пукаывщ, Темир1вщ.
Мшцевий колгосп «Маяк» спещал!зуеться на
виробництв! молока. Мае 2375 га земельних
угщь, млин, шалораму, тваринницьш ферми.
На колгоспних полях працюе 12 трактор1в,
3 зернов! комбайни, 9 Свалок, 2 льономоло-
тарки, 14 автомашин.
У сел! е середня школа, клуб, б1блютека, ль
карня, аптека, фШя зв’язку, ощадна каса, 2
магазини. Щороку бшыпае радю- i телев1зшних
антен.
Перша письмова згадка про Блюдники
належить до 1443 року. За участь населения у виз-
вольшй вшш украшського народу 1648—1654 рр.
село зруйнували дощенту польсьш вшська.
В 1943 рощ мешканщ села допомагали пар-
тизанам-ковиатвцям, яю тут проходили.
Вошам, що загинули, визволяючи село вщ
фашистських загарбншив, встановлено обелюк.
Поблизу села е кшька стародавшх кургашв.
В Блюдниках знайдено бронзов!, а у Ганшвцях
та Темир1вцях — кам’яш знаряддя пращ доби
бронзи.
Г
БОВШ1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розкинувся на 6epe3i Гнило! Лили, притощ
Дшстра, за 10 км вщ Галича. Зал^знична стан-
щя. Населения — 1970 чоловш. Сшьськш Рад!
шдпорядковане село Задшстрянське.
Мшцевий колгосп iM. Верховно! Ради СРСР
спещал1зувався на вщгод!вл1 велико! рогато!
худоби та овець. У 1969 рощ на його 6aai
створено спещал1зований радгосп «Бовпивський».
1957 року став до ладу цукровий завод. За
перевиконання плану по виробництву цукру
та зниження соб1вартост1 продукцп завод дв1ч]
удостоювався перехщного Червоного прапора —
Украшського раднаргоспу i Укрпрофради
(1959 р.), Мшстерства харчово! промисловост]
Украши i Украшського республшанського комь
тету профсшлки роб1тншав харчово! иромисло-
вост1 з вручениям першо! грошово! премн
(1967 р.). Велику групу ВИробнИЧИИШВ
удостоено ордешв i медалей Союзу РСР.
Розсувае сво! меж1 й упорядковуеться село
Бовпив. На його околищ виросло робггниче
селище Задшстрянське. Закладаються сквери,
асфальтуються вулищ, обладнано стадшн,
плавальний басейн. У селах працюють фельд-
шерсько-акушерський пункт, здоровпункт,
медпункт, середня школа з штернатом, восьмир1чна
школа, будинок культури, 2 клуби, 2 б!блio-
теки, 3 магазини, шевська й кравецька майстерш,
дитяч! ясла й садок. G музична стугйя.
Вперше Бовпив згадуеться в 1пативському
л1топису за 1153 piK. На територп села виявлено
рештки поселень доби неолггу, триишьсько!
культури, поховання та поселения доби бронзи.
На ранньослов’янських поселениях II—V, VI—
VII та XII—XIII ст. ст. розкопано близько
10 жите л.
У роки визвольно! вшни украшського на
роду (1648—1654 рр.) багато жител1в Бовшева
вступили до селянсько-козацького вшська.
Пщ впливом першо! росшсько! революци
тут навесш i вл1тку 1906 та влт<у 1907 роках
вщбулися велит страйки й мггинги. Мешканщ
села брали участь у масових селянських
страйках 20—30-х poKiB.
На честь загиб лих радянських во!шв та акти-
BicTiB, яю боролися за встановлення й змщ-
нення влади Рад у сел i, споруджено обе люк.
БРИНЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на л1вому 6epe3i р1чки Лукви, за 21 км
вщ Галича та за 4,5 км вщ зал!знично! станцп
Боднар1в. Через село проходить автошлях.
Населения — 683 чоловша. Сшьськш Pafli
шдпорядковане село CanoriB.
В сел! розмпцено бригаду колгоспу iM. Mi-
чурша, яка сиещал!зусться на вирощуванш зер
нових i техшчних культур та розведенш молоч-
но-м’ясно! худоби.
В сел1 е восьмир1чна школа, медпункт, клуб
з KiHoустановкою, 2 б!блштеки, магазин, ощад-
каса, фш1я зв’язку, дитяч! ясла.
Село вщоме з друго! половини XVIII сто-
л!ття.
На територп села дослщжено кшька поховань
культури карпатських кургашв IV— V ст. ст.
та городище 4aciB Кювсько! Pyci. Поблизу
Сапогова знайдено бронзовий водолш XI —
XIII стол^ь.
ВIKTOPIВ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 15 км вщ районного центру та за 7 км
вщ зал!знично! станцп Цешшв. Через село про-
ходять автодорога на KoMapiB та 1вано-Фран-
швськ. Населения — 2567 чоловш. Сшьськш
Рад! шдпорядковане село Височанка.
Колгосп «Здобуток Жовтня» спещал!зуеться
на молочному тваринництвь Земельних угщь —
2953 га. У сел] вщкрито 3 льонопереробш
пункти.
У BiKTopoei 2 BOCbMHpi4Hi школи, клуб,
3 б!блштеки, дитяч1 ясла, лшарня, 4 магазини.
Побудовано 824 житлов! будинки.
1648 року 15-тисячну повстанську армш,
що д1яла на Покути, очолив уродженець села
Вшторова Семен Височан. Його батько Гнат
Височан заснував село Височанку.
Пщ час кривавих бадешвських вибор1в до
австршського парламенту у 1897 рощ селяни
Вшторова активно виступали проти виборчо!
системи.
165

Розкопки словгянського поселения VI—VII ст. ст. Село Дем'я-
Hie. 1964 р.
У 1901 —1902 рр. в сел i жив i творив
украшський композитор Д. С1чинський, який
написав тут кшька шсень i оргашзував хор «Боян».
8 листопада 1939 року в сел! вщбувся волос-
ний злгг молодь Понад 1000 юнатв та д1вчат
з 9 сш обговорювали питания про створення
комсомольсько! оргашзаци.
1967 року на ознаменування 50-х роковин
Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп
у сел1 вщкрито пам’ятник загиблим во!нам, яш
визволяли село, i тим, хто в1ддав свое життя
за перемогу Радянсько! влади.
У BiKTopoBi виявлено поселения тришль-
сько! культури, курганш поховання доби бронзи,
монети й бронзов1 прикраси перших столггь
н. е. та давньоруське городище IX—XIII
стоят».
ГАИНУС1ВКА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 24 км вщ районного центру
та за 5 км вщ зал1знично! станци бзушль.
Через село проходить автошлях, який з’еднуе
Ганнус1вку з 1вано-Франтвськом.
Населения — 1335 чоловш.
Основним заняттям гаинуЫвських колгосп-
ник1в е сшьське господарство. В сел1 po3Mi-
щено бригаду колгоспу iM. 1лл1ча, яка спещаль
зуетьсяна розведенш свиней. В 1968 рощ середня
врожайшсть кукурудзи на зерно становила
67,1 цнт з га, зернових — 39,5 цнт, цукрових
буряшв — 518 центнер1в.
У сел1 g восьмир1чна школа, будинок
культури, клуб, 2 б1блютеки, фельдшерсько-акушер-
ський пункт з родильною тмнатою, дитяч1
ясла, магазин.
Ганнуавку наполовину оновлено. Тут
споруджено 250 нових житлових будинтв.
Перша иисьм'ова згадка про Ганнус1вку
датуеться 1437 роком. Жител1 и взяли участь
у повстанш 1648 року.
В 30-х роках XX ст. в сел! д1яв осередок
КПЗУ. Пщ його кер1вництвом жител1 села 1935
року страйкували. Значну роботу провадив
«Сельроб», який об’еднував понад 180 чоловш.
На територп села виявлено шзньопалеоль
тичну стоянку.
ДЕЛ16ВЕ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 18 км вщ Галича та за 9 км вщ за-
л!знично! станцп Дуб1вщ. Населения — 948
чоловш. Сшьськш Рад1 пщпорядковаш села
Бюшв, Ворониця, Лани, Тумир.
Виробничий напрям мюцевого колгоспу «Нове
життя» — ршьництво й тваринництво. Артшь
мае 3343 га земль у т. ч. 2132 га орноь В
господарств! використовуеться 16 автомашин, 19 трак-
TopiB, 8 комбайшв.
За виробшга ycnixn групу колгоспнитв
нагороджено орденами й медалями Союзу РСР,
a 300TexHiK0Bi М. С. Озарко присвоено звання
заслужепого зоотехнша Украшсько! РСР.
В сел1 е восьмир1чна школа, б1блютека
з книжковим фондом 12 800 ирим1рнитв, 3 мага-
зини, ощадкаса.
За шслявоенш роки в сел! споруджено
близько 200 житлових будинтв. Над бшышстю
будинтв височать рад io- й телеантени.
Перша письмова згадка про село належить
до 1404 року.
ДЕМЁШК1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л1вому 6epe3i Дшстра, за 10 км
вщ Галича та за 4 км вщ зал!знично! станци
Бовпив. Шосейна дорога з’еднуе село з
Галичем. Населения — 413 чоловш. Сшьськш Рад!
пщпорядковаш села Шмшин, Поплавники, При-
дшстров’я (стара назва Ганшвщ).
На територп сшьради е вщдшок радгосиу
«Бовппвський», який снещал!зуеться на вщго
д1вл! велико! рогато! худоби. В господарств!
1507 га земельних угщь. Широко використо
вуеться сшьськогосподарська технша. Демеш
твський вщдшок радгоспу мае 10 трактор!в
8 Свалок, 5 комбайшв, 5 косилок.
За останш роки тут споруджено близько
60 житлових будинтв, школу, будинок
культури, крамницю та багато госиодарських прим!-
щень.
Першу письмову згадку про село датовано
1485 роком.
ДЕМ’ЯШВ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на л!вому 6epe3i
Дшстра, за 18 км вщ
районного центру. Зал1з-
нична станщя. Через село
проходить автошлях на
Бурштин i Букач!вщ.
Населения — 1580 чоловш.
Сшьськш Рад] пщпорядковаш
села Р!здвяни i Старий
Мартин!в.
Колгосп «Авангард» спе-
ц!ал!зуеться на вщгод!вл!
велико! рогато! худоби. BiH
мае 4073 га земль Середня
врожайшсть цукрових бу-
ряк!в у 1968 рощ
становила 548 цнт з гектара. I. П. Крайювський—
Силами шeфiв — будь учасник Велико!
вельного управлшня Бур- Жовтнево? сощаль
штинсько! ДРЕС — зведено стичноТ революц1Т,
школу в сел! Старому уродженець села
МартиноЕ!, прокладено водо- Р1здв'яжв. 1930 р.
166

провщ у сел] Дем’янов!, споруджено 2 госпо-
дарсью прим1щення.
В сел1 — восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека, магазин, дитяч1 ясла-садок.
За шслявоенш роки зведено 132 житлов i
будинки, с1льмаг. Жител1 придбали близько
750 телев1зор1в i радшприймач1в та багато щшо!
побутово! TexHiKii.
Перша письмова згадка про Дем’яшв нале-
жить до 1448 року.
На початку XVIII ст. його жите л i брали
участь в оприштвському pyci.
114 жител1в Дем’янова билися проти фа-
miicTiB на фронтах Велико! Вггчизняно! вшни.
У Дем’янов1 народився археолог В. Д. Баран.
На територи села розкопано слов’янське
поселения черштвсько! культури.
ДИТЯТИН — село, центр сшьсько! Ради. Вщ
районного центру i зал1зничро! станцп Галич
вщдалене на 25 км. Шосейна дорога з!еднуе
село з Бшышвцями та Галичем. Населения —
754 чоловша. Сшьськш Рад1 шдпорядковаш
села Набережне та Хохошв.
Виробничий напрям колгоспу «Будьоннь
вець» — ршьництво й твариннпцтво. Apri ль мае
1643 га земельних угщь. У господарств1 е 8
автомашин, 2 легков! автомашини, 13 трактор1в,
6 комбайшв р1зного нризначення. Серед групи
нагороджених колгоспнитв ордена Ленша
удостоено П. Ф. Семегена.
В сел i е восьмир1чна школа, медпункт,
будинок культури з кшоустановкою, б1блштека,
2 магазини.
За оставш роки село на 80 проц. перебудовано.
Перша письмова згадка про Дитятин нале-
жпть до 1424 року.
В серпш 1920 року 8-а кавалершська див1-
з1я шд командуванням В. М. Примакова на
територп Дитятина розгромила колону бшоно-
ляшв.
Актив1стам, що загинули вщ рук украшських
буржуазних нацюнал1ст1в, споруджено
пам’ятник .
ДОРОГ1В — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулося на правому 6epe3i pi4im Сивки,
притоки Дшстра, за 18 км вщ Галича, за 8 км вщ
зал1знично! станцп Мартишв. Село автошляхом
з’еднане з Бурштпном, Войниловом, Калушем.
Населения — 1075 чоловш. Сшьськш Рад1 шд-
порядковане село Колодив.
М1сцевий колгосп iM. Калшша спещал1зуе-
ться на виробництв1 молока. Мае 1590 га земль
В сел1 е восьмир1чна й початкова школи,
клуб, б1блштека, медпункт, магазин, фш1я
зв’язку, ощадна каса. Згщно я затвердженим
планом село перебудовуеться. Вже споруджено
260 житлових будинтв.
Першу письмову згадку про Доропв дато-
вано 1443 роком. У 1906 рощ тут вщбувся сшь-
ськогосподарський страйк. Поблизу Колод1е-
ва е кшька стародавшх кургашв.
ДУБ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л1вому 6epe3i Дшстра, за 7 км вщ
Галича. Зал1знична станщя. Через село проля-
гае автотраса 1вано-Франтвськ—Маринопшь.
Населения — 2493 чоловша.
Колгосп «Зоря» мае 1049 га земельних угщь,
у т. ч. 800 га орно! земль В господарств1 вико-
ристовуеться 8 трактор1в, 7 комбайшв, 7
автомашин. Техншу обслуговують 30 мехашзатор1в
1 шофер1в.
У сел1 е середня школа, фельдшерсько-аку-
шерський пункт та пологовий будинок, клуб
з кшоустановкою, б!блютека, фш1я зв’язку,
2 сшьмаги.
За шслявоенш роки новосшля справило
600 с1мей. В сел1 прожпвають 2 матерi-repoim:
Г. Г. Опацька та Г. А. Нщачковська.
Перша письмова згадка про село належить
до 1440 року.
У 1932 рощ в сел1 д1яв м1сцевий ком1тет
«Сельробу».
Жителям села, яш загинули за встановлення
Радянсько! влади, на площ! споруджено обел1ск.
Поблизу села е кшька стародавшх кургашв.
ЖОВТЕНЬ (до 1594 року — 4einn6icn,
до 1940 — бзупшь) — селище мшького типу,
центр селищно! Ради, лежить у долин] piK Бис-
трищ i Дшстра, за 10 км вщ Галича. Зал1знична
станщя бзупшь. Через Жовтень пролягае
автошлях, який з’вднуе його з 1вано-Франтвськом,
та зал1зниця 1вано-Франтвськ—JIbBiB.
Населения — 3447 чоловш.
Напрям мкщевого колгоспу iM. Ленша —
ршьництво й тваринництво. На фермах на
початок 1969 року утримувалося понад 1,5 тис. го-
л1в велико! рогато! худоби та близько 1,2 тис.
свиней; хлшороби використовувалп 19 трак-
TopiB, 20 автомашин, 9 комбайшв, 16 Ывалок
та шшу техшку.
KpiM колгоспу, в селищ! е черепичний цех
1вано-Франтвського цегельного заводу,
промкомбшат, рибне господарство з площею ставшв
близько 40 га.
За шслявоенш роки через Дшстер нобудо-
вано зал!зничний та шшоходний мости, зал]‘з-
ничний вокзал, через р1чку Бистрищо — авто-
траиспортний MicT.
Понад 300 с1мей
справили новосшля, зведено
нове примодення середньо!
школи, будинок культури,
кшотеатр.
Середню школу закш-
чило бшыпе тисяч1 юнашв
i д1вчат, з них близько
300 здобули вищу осв1ту.
Працюе музична студ1я.
Б1блютека нал1чуе 35 тис.
прим1рнишв книг. 6 в
селищ] лшарня, амбулатор1я,
дитячий туберкульозний
санаторш.
Перша письмова згадка
про село датуеться 1435 ро- В. М. Паркулаб —
ком. Не раз воно зазна- активний д1яч ком-
вало руйнувань вщ ноль- сомольського руху
ських i молдавських вшськ на Прикарпагп,
та турецышх загарбнишв. уродженець села
У 1594 poni його вщент Ганнуавки. 1939 р.
167

Виступ члена партп з 1919 року, уродженця села Кшашева
I. М. Cipxa i3 спогадами про комужстичне шдпшля 1919—
1920 рр. Льв1в. 1969 р.
спалили турки. На його м1сщ виникло нове
село.
Жител! брали активну участь у повстанш
шд кервництвом Мухи (1490—1492 рр.), допома-
гали вшськам Б. Хмельницького громити поль-
ську шляхту.
Шд впливом революцшних подш у Pocii
тут пройшли MacoBi мтшги в грудш 1905 року.
3 1927 року в сел! д!яв компот КПЗУ. Пщ
його кер1вництвом у 1935 рощ вщбувся страйк
ciльськогосподарських роб1тнитв.
Депутатом Народних 36opiB у 1939 рощ
жител! селища обрали В. М. Паркулаба, а у 1940 —
депутатом Верховно!* Ради УРСР — Г. П.
Владику. Тут народився Памво Беринда — видат-
ний украшський д1яч культури й освгги XVII сто-
лггтя.
За селищем, на правому 6epe3i Дшстра,
виявлено поселения тршпльсько! культури та роз-
копано фундамент ротонди — арх^ектурно! спо-
руди час1в Ктвсько! Pyci.
t
ЗАЛУКВА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на правому 6epe3i Дшстра, за 1 км вщ
районного центру. Через село проходить
автошлях на Калуш. Населения — 1992 чоло-
вша. Сшьрад! пщпорядковаш села Гробиська
i Шевченкове.
Колгосп iM. Франка спещал!зуеться на ви-
робництв1 молока. Мае 2201 га земл1; допом!жш
га луз! — млин, цегельний завод. На честь 50-
р1ччя Великого Жовтня колгосп занесено на
обласну Дошку пошани. За досягнут! висок!
впробшгп показники 11 колгоспнитв
нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них
бригадира Е. П. Петраша та доярку Б. 6. Сте-
фунько — орденом Ленша. Бригадир Р. С. Френ-
д!й, ланков! Г. М. Лисак, С. А. Малашй та
Ю. В. Наконечна удостоен! звання знатного
кукурудзовода Украшсько! РСР.
У Залукв! е восьмир1чна школа, клуб, б!б-
лютека, медпункт, дитсадок та дитясла, 3 ма-
газини, щальня. Село майже повшстю перебу-
довано. В ньому споруджено 430 житлових
будинтв.
Перша письмова згадка про Залукву вщно-
ситься до 1447 року.
На околицях Залукви знайдено знаряддя пра-
ц! доби неол]ту, римсьт монети I—II ст. ст.н.е.
У Зaлyквi, Гробиському та Шевченковому
виявлено поселения та 2 городища пертду Ктвсько!
Pyci. У Шевченковому е арх^ектурна пам’ятка—
церква Пантелеймона, побудована у 1200 рощ
в романо-в!зантшському стиль
KIHAIHIB — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 15 км вщ районного центру та
за 8 км вщ зал!знично! станцп Широка. Через
село проходить автошлях, що з’еднуе KiiianiiB
з Галичем. Населения — 1576 чоловш. Сшь-
ськш Рад! пiдпopядкoвaнi села Жалибори
i KypiB.
У ceлi е колгосп iM. XXI 3’1'зду КПРС. Ви-
робничий напрям його — свинарство. Мае 1912 га
орно! земль За висок! виробнич! показники
десять колгоспнитв удостоено урядових нагород.
Колгоспницю М. Т. Гой нагороджено орденом
Ленша.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
фельдшерсько-акушерський пункт, сшьмаг, пош-
тове вщдшення, дитяч1 ясла. За п!слявоенн!
роки близько 25 проц. жител!в села здобули
середню й вищу ocBiTy.
Колгоспники спорудили понад 300 житлових
будинтв.
Першу письмову згадку про село датовано
1440 роком. У 1928 рощ тут д!яв мкщевий KOMi-
тет «Сельробу», який об’еднував 50 члешв.
Пщ час окупаци у KinameBi з 1941 року
д!яла пщшльна група, яку очолював комушст
П. М. CipKo. До не! входили С. М. Л!уш,
О. С. Онисько, Т. О. Бандура та iH. Пщшльною
комсомольською оргашзащею керував О. Ф.
Недобиток. yci члени ‘ii* загинули в бороть6i
проти фапикупв. У центр! села споруджено обе-
л!ск жителям, що по л яг ли в бороть 6i проти фа-
шист!в.
На територп села Жалибори знайдено брон-
зову прикрасу XI стол1ття.
К1НЧАКИ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на берез! р!чки Княгиш, притоки Днь
стра, за 25 км вщ Галича та за 15 км вщ зал!з-
нично! станцп Дуб1вц!. Через село проходить
шосейна дорога, що сполучае його з районним
та обласним центрами. Населения — 875 чоловш.
Сшьськш Рад! niдпорядковаш села Кремщив,
Озерце, Садки.
В сел! е колгосп iM. Жданова. BiH мае
1399 га земль
В Шнчаках працюють середня школа,
медпункт, клуб, б!блютека, 2 магазини, дитяч!
ясла, ощадкаса.
Перша письмова згадка про село належить
до 1445 року. У 1920 рощ його жш^ радо зу-
стр!чали червоних козак1в пщ командуванням
В. Примакова та подавали !м допомогу.
Поблизу Кремидова збереглися кургани доби
мщ! та ранньо! бронзи.
КОЗИНА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на правому берез! Дшстра, за 10 км в!д
168

Галича та за 8 км вщ зал1зничнсм станцп езушль.
Населения - 812 чоловш.
На територи села розташовано комплексну
бригаду колгоспу iM. Ленша, яка мае 529 га
земельних угщь.
У сел! е восьмир1чна школа, 2 медпункти,
клуб з стащонарною кшоустановкою, б^лютека,
крамниця, дитясла.
Село наполовину перебудовано, тут
споруджено близько 130 житлових та культурно-
побутових будинтв, 4 зал1зобетонш дорожи!
мости, прокладено водопровщ.
Козина в i дома вже з друго!’ половини
XVII столггтя.
У 1935 рощ жител1 села взяли участь в
аграрному страйку, одним з кер1вншав його був ком-
сомолець В. М. Паркулаб.
КОМАР IВ — село, центр сшьсько1 Ради,
розташоване за 10 км вщ районного центру та
зал1знично1 станцп Галич. Через село
проходить авто шлях на Галич, Калуш, 1вано-
Франтвськ. Населения — 1516 чоловш.
Сшьськш Рад! пщпорядковане село Сот л.
На територп села — радгосп «Галицышй»,
який спещал1зуеться на виробництв! молока,
вирощуванш льону, ршьництвь Працюе цегель-
ний завод.
В сел! е середня школа, клуб, б1блштека,
медпункт, поштове вщдшення, 2 дитяч! садки.
За останн! 10 рошв споруджено понад 230
житлових, господарських, культурно-иобутових
будинтв.
Першу письмову згадку про село датовано
1476 роком.
У 1921 рощ комар1вщ бойкотували перепис
населения, який здшснювали польсьт власть
Шд час Велико! В1тчизняно! вшни жите л i
села Г. I. Микитюк та Т. 3. Баляс допомагали
партизанам з’еднання С. А. Ковпака.
У сел1 споруджено обелюк вошам, що
загинули пщ час визволення села вщ шмецько-
фашистських окупанпв.
На територп Комарова та Сокола виявлено
два поселения трипшьсько!’ культури. У
Комаров! розкопано поховання доби ранньо! бронзи
та передстфських час1в. Тут же дослщжено
поселения та могильник доби середньо! бронзи,
що дали назву археолоичнш культур! кома-
р!вська.
КОРОСТОВИЧ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на л1вому берез! р1чки Гнило!
Липи, за 20 км вщ Галича та за 9 км вщ зал1з-
нично1 станцп Дем’ян!в. Шосейна дорога з’ед-
нуе село з Бурштином. Населения — 634
чоловша. Сшьськш Рад1 пщпорядковане село Куро-
патники.
Колгосп iM. 17 вересня мае 925 га земль
В господарств! використовуеться нова технша,
е млин, пилорама.
В сел i проживав Герой Сощалштично! Пращ
В. О. Драгун. За виробнич! досягнення
орденами й медалями СРСР нагороджено 18 передо-
вишв колгоспу. Серед них ордена Ленша удо-
стоеш Г. О. Верестюк та О. О. Дмитрик.
Тут е початкова школа, медпункт, клуб,
б1блютека, магазин. Понад 110 родин мають
нов! житлов1 будинки. Третина мешканщв села
здобула середню й вищу осв1ту.
Перша письмова згадка про Коростович1
належить до 1447 року.
Поблизу Коростовпч!в та Куропатник!в
виявлено поселения трипшьсько! культури, доби
бронзи, чернях!всько! культури та поселения
VI—VII ст. ст., а в урочищ! Завада — IX—
XIII столггь.
КРИЛОС — село, центр сшьсько! Ради, роз-
мнцеие на р1чщ Лукв1, притощ Дшстра, за 6 км
вщ районного центру та зал!знично! станцп
Галич. Автошлях сполучае Крилос з Галичем,
1вано-Фрашивськом та Калушем. Населения —
1708 чоловш.
У Крилос! е вщдшок радгоспу «Галицький»,
який спещал!зуеться на виробництв1 молока.
В сел! е восьмир!чна школа, клуб, б!б л io-
тека, 2 фельдшерсько-акушерсьт пункти, крае-
знавчий музей.
На територи Крилоса виявлен! поселения
трипшьсько! культури, поховання ранньо! та
шзньо! бронзи, поселения передстфських 4aciB,
скарб cpi6imx речей VI ст. та арабських монет
IX стол1ття.На територп Крилоса колись стояв
стародавнш Галич (див. нарис про Галич).
У 1604—1606 рр. в Крилос! була друкарня.
Вихщцем з села е вщомий в облаем
художник та мистецтвознавець М. П. Ф!голь.
КУКШЬНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулось в дoлинi pi4KH Нара!вки, за 16 км
вщ Галича та за 12 км вщ зал!знично! станцп
Задшстрянське. Шосейною дорогою село з’ед-
нане з Бшышвцями та Галичем. Населения —
514 чоловш. Сшьрад! пщпорядкованi села За-
г!р’я-Кук!льницьке, Нара!вка i Слобода-Кукшь-
ницька.
Виробничий напрям колгоспу «Леншсышй
запов!т» — ршьництво i тваринництво. Арт!ль
мае 2062 га земль За висок! виробнич!
досягнення групу передовикiB нагороджено орденами
й медалями СРСР, серед них К. Й. Колков-
ського — орденом Ленша.
В сел! е восьмир!чна школа, медпункт,
пологовий будинок, клуб, б!блютека, 2 магазини,
ощадна каса.
Експозифя краезнавчого музею в сел1 Крилос!. 1966 р.
169

За шслявоенш роки третина жител1в здобула
вищу та середню осв1ту. За цей же час Bci села
сшьради майже иовшстю перебудовано, в них
зведено близько 420 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1421 року.
У створенн] Комушетично!’ парти СхщноУ
Галичини брали участь жител! Кутльнитв
К. М. Саврич (Максимович) та О. .М. Кубрак.
На територп села споруджено пам’ятник
В. I. Леншу та обелдек на честь полеглих борщв
за Радянську владу.
МАРИНОШЛЬ (до 1939 р.— Мар1амполь) —
село, центр сшьськоУ Ради, лежить на л1вому
берез! Дшстра, за 16 км вщ районного центру,
з яким з ’еднане шосейною дорогою, та за 7 км вщ
зал1знично1 станцп Дуб!вщ. Населения — 1193
чоловша. Сшьськш Рад] шдпорядковаш села
Вовчк!в та Водники.
В сел1 — центральна садиба колгоспу
«Радянська Галпчина». Господарство спещал1зуе-
ться на виробництв! молока. Мае 2350,7 га
земельних угщь. 6 в сел1 лугомелтративна стан-
щя, млин.
Тут працюють середня школа, клуб, 616лio-
тека, лшарня (з амбулатор1ею, рентгеном, поло-
говим будинком, зубним вщдшом i аптекою),
дитячий садок i ясла, 3 магазини, цех
безалкогольна наноУв, щальня, дитячий будинок,
фш!я зв’язку, ощадна каса.
На м1сщ села в першд Галицько-Волинського
княз1вства юнувала фортеця. Нишшне село
.засновано навколо замку, споруджено го в 1691
рощ.
У Мариношт височить обе люк радянським
воУнам, що загинули тут пщ час ВеликоУ BiT-
чизняноУ вшни.
На територп Маринополя виявлено 4 шзньо-
палеол!тичш стоянки, та по однш — у Водниках
i Вовчтвцях.
МЕДИНЯ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване поблизу р1чки AiMHmji, за 14 км вщ
районного центру та £а 21 км вщ зал1зничноУ
станцп Боднар1в. Населения — 1522 чоловша.
В сел! — центральна садиба колгоспу iM. Mi-
чурша. Господарство мае 2388 га земельних угщь.
Спещал!зуеться на м’ясному тваринництв].
В Медиш е восьмир!чна школа, клуб, 6i6nio-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт.
Село оновлюеться. Зведено понад 200 будь
вель — житлових, культурно-побутових, госпо-
дарських.
Першу письмову згадку про село датовано
1441 лрком. Пщ час визвольноУ вшни украУн-
ськогв^ароду 1648—1654 рр. жител] села брали
участь у боротьб1 проти шляхти.
В роки окупаца села фашистськими загарб-
никами його жител! допомагали партизанам-
ковпатвцям, ят проходили поблизу Медин!.
На територп села знайдено бронзов! реч]
доби шзньоУ оронзи.
НАСТАШИНЕ — село, центр сшьськоУ Ради,
розташоване на правому берез1 ГнилоУ Лили,
за 23 км вщ Галича та за И км вщ зал1зничноУ
станцп Широка. Шосейна дорога з’еднуе село
з Рогатином та Бурштином. Населения —
1083 чоловша. Сшьськш Рад] шдпорядковане
село Куничь
Колгосп «УкраУна» створено в 1958 рощ
шсля об’еднання артшей сш Насташиного, Куни-
4ie, Випвкп та селища Бурштина, мае 2373 га
земельних угщь.
6 восьми р1чна школа, медпункт, будинок
культури з стащонарною тноустановкою, 6i6-
лютека, магазин. При будинку культури працюе
музична студ1я. Понад 260 амей села справили
новосшля.
Перша письмова згадка про Насташине
належить до 1433 року.
На територп Кушгав збереглися рештки
давньоруського городища, що зветься Полянка.
OCTPIB — село, центр сшьськоУ Ради,
лежить на правому берез1 Дшстра, за 10 км вщ
районного центру i зал!зничноУ станцп Галич.
Автошлях з’еднуе село з Галичем.
Населения — 442 чоловша. Сшьськш Рад! шдпоряд-
коваш села Перл!вщ й Cy6oTiB.
На територп села — центральна садиба
колгоспу «40-р1ччя Жовтня». Господарство мае
1332 га земл!, в т. ч. понад 650 га орно У. За ос-
танш роки осушено 562 га земл!.
В сел! е восьмир!чна школа, клуб, кшоуста-
новка, б!блютека, медпункт, магазин, дитяч!
ясла, фипя зв’язку, ощадна каса.
Село перебудовано згщно з планом. Вже
зведено понад 100 житлових будинтв, школу,
магазин та господарсьт примщення.
Першу письмову згадку про OcTpie датовано
1785 роком.
У 1906 рощ його мешканщ взяли участь
у сшьськогосподарському страйку.
ПОБЕРЁЖЖЯ — село, центр сшьськоУ Ради,
простяглося вздовж правого берега Дшстра,
за 21 км вщ районного центру та за 6 км вщ
зал1зничноУ станцп Сзушль, з якою сполучаеться
автошляхом. Населения — 2013 чоловш.
Колгосп iM. 1лл!ча спещал!зуеться на сви-
нарств!. Мае 2811 га земельних угщь. За висот
виробниш досягнення колгосп занесено на об-
ласну Дошку пошани на честь 50-р!ччя
Великого Жовтня. Бригадир тракторноУ бригади
В. I. Бшан удостоений звання Героя Сощалю-
тичноУ Пращ.
В сел1 е восьмир!чна школа, клуб, бiблioтeкa,
фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий
будинок, ощадкаса, фтя зв’язку. За шслявоенш
роки в сел! споруджено 430 житлових будинтв.
У другш половин! XVII ст. селяни, не ви-
тримавши знущань орендаря, покинули
господарства i повтшали з села. 3 часом у ceni знову
з’явилися жител!.
У 20—30-х роках XX ст. тут активно д1яли
члени й дов1реш особи КПЗУ. 1932 року пра-
цював мюцевий комггет «Сельробу», який об’ед-
нував 130 чоловш. У 1935 рощ жител! села
взяли активну участь у страйку
сшьськогосподарських робггнитв.
На територп села виявлене поселения
давньоруського часу та церкву-ротонду.
170

СЕЛЁЦЬ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на вщдал] 2 км вщ р1чки Бистрищ притоки
Дшстра. Шосейна дорога з’еднуе його з селищем
Жовтень. До Галича 18 км, до зал1знично!
станцп бзупшь — 3 км. Населения — 1467 чоловш.
На територп села — бригада колгоспу iM,
Лента. Вона мае 1300 га земельних угщь, у т. ч.
1081 га орно!.
В сел1 е восьмир1чна школа, фельдшерсько-
акушерський пункт, пологовий будинок, клуб
з стащонарною тноустановкою, б1блютека, сшь-
маг, в1ддшення зв’язку, ощадна каса.
За останш роки споруджено школу, сшьмаг,
понад 160 житлових будинтв та багато господар-
ських прюйщень.
Перша письмова згадка про Селець належить
до 1785 року.
Осередок КПЗУ почав д!яти в сел1 з 1924
року. М1сцева оргашзащя «Сельробу» об’едну-
вала понад 230 чоловш. Населения брало участь
у сшьськогосподарському страйку 1935 року,
одним з кер1вник1в якого був житель Сельця,
член ОК КПЗУ М. Д. Бойчук. 1960 року в сел]
йому споруджено пам’ятник.
Жителька села Г. П. Владика була
депутатом Народних 36opiB та депутатом Верховно!
Ради УРСР.
СЛОБОДА (до 1956 р. — Стасева Воля) —
село, центр сшьсько! Ради, розташоване за 18 км
вщ районного центру та за 10 км вщ зал1знично!
станци Бурштин. Автошлях з’еднуе Слободу
з Бурштином та Бшышвцями. Населения —
671 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш села По-
дшля та Озеряни.
Колгосп «Шлях до комушзму» спещал1зуе-
ться на виробництв1 м’яса, мае 1571 га сшьсько-
господарських угщь.
За висош врожа! кукурудзи бригадиров]
О. М. Бойку присвоено звання знатного куку-
рудзовода УРСР.
В сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б1блютекэ,
медпункт, магазин.
Тут споруджено 489 житлових та шших
об’ект1в.
Першу письмову згадку про село датовано
1785 роком.
На територп, шдлеглш сшьськш Рад1, е 2
обелюки вошам, загиблим на фронтах Велико!
BiT4H3HHHo! вшни.
CTAPI СКОМОРОХИ — село, центр сшьсько!
Ради, розкинулось на л1вому берез1 р1чки Нара-
!вки, за 26 км вщ районного центру, за 17 км вщ
зал1знично! станцп Бовпив. Через село
проходить автошлях на HoBi Скоморохи, Запр’я та
Кукшьницьке. Населения — 521 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш села HoBi Скоморохи й Пщ-
шумлянщ.
В сел! — центральна садиба колгоспу
iM. М. Коцюбинського. Господарство снещаль
зуг.ться на виробництв! молока. Колгосп мае
1536 га земл1, млин. За висок! виробнич1 ycnixu
трактористу М. Ю. Янушу присвоене звання
знатного мехашзатора сшьського господарства
УРСР.
За шслявоенш роки село наполовину перебу-
доване: зведено 65 житлових будинтв, вось-
мир1чну школу та багато господарських примь
щень.
У центр1 села встановлено обелшк радянським
акттпстам, що загинули вщ рук украшських
буржуазних нащоналш^в.
Перша згадка про село належить до 1443 року.
Вихщцем села е украшський письменник
К. Бобикевич (р. н. невщ.— 1884).
ТЕНЕТНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л1вому берез1 Дшстра, за 19 км
вщ Галича, за 4 км вщ зал1знично! станщ! Бука-
ч1вщ. Через село проходить дорога, що з’еднуе
його з Бурштином та Букач1вцями. Населения —
765 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане село
Новий Мартишв.
Виробничий напрям бригади колгоспу
«Авангард» — ршьництво й тваринництво.
Господарство мае 1270,5 га земл1, у т.ч. 896,5 га орно!.
Дин навчаються у Новомартишвськш восьми-
р1чн1й школ1.
В Тенетниках е медпункт, клуб, магазин,
б1блютека, шноустановка. Споруджено 120
житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1447 року.
В 1928 рощ тут д1яв гурток «Сельробу»,
а з 1937 року — мюцевий ком1тет КПЗУ на
чол1 з О. I. Кропельницьким.
На вшанування тих, хто вщдав свое життя
в 6opoTb6i з фашистами та украшськими буржу-
азними нац!онал1стами, в сел! встановлено два
обелшки.
На територп села виявлено поселения i
могильник доби бронзи.
ТУ СТАНЬ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на л1вому 6epe3i Дшстра, за 2,5 км вщ
районного центру та зал1знично! станцп Галич.
Через село проходить автошлях на Галич та
Пщгайщ. Населения — 527 чоловш. Сшьськш
Рад! пщпорядковаш села Медуха, Межипрщ,
Семашвщ, Хоросттв.
На територп села — центральна садиба
колгоспу «Леншським шляхом». Господарство мае
2551,6 га земл1, спещал1зуеться на виробництв1
свинини. За висош врожа! кукурудзи колгосп
був учасником ВДНГ СРСР у 1963 рощ i наго-
роджений дипломом II ступеня. У 1965 рощ вш
завоював районний перехщний Червоний прапор
за високий надш молока i виконання зобов’язань
по продажу м’яса державь
В ceni е восьмир1чна школа, клуб, б1блттека,
медпункт, 3 магазини, дитяч] ясла. За
Радянсько! влади село наполовину перебудовано,
новоселами стало 62 с1м’!.
У XII—XIII ст. ст. Тустань була м1сцем
стоянки р1чкових суден, як i ходили по Дшстру.
Перша письмова згадка про село датуеться
1621 роком. На той час воно 1менувалось
Хоросттв або Тустань. Шзшше за селом закршилась
назва Тустань.
На територп Тусташ виявлено поселения
давньоруських час1в, а на територп Медухи —
кам’яш знаряддя пращ доби бронзи та
антропоморфна фнура.
171

Вихцщем а села е вщомий украшський
педагог, перекладач, лексикограф XVI ст. Лаврен-
тш Зизанш.
ТЯ31В — село, центр сыьсько! Ради, розмЬ
щене на л1вому берез! Бистрищ, за 12 км вщ
районного центру на автомапстрал! 1вано*
Франювськ—Галич. Зал1знична станшя.
Населения — 1337 чоловш.
Колгосп «Радянське Прикарпаття» мае 1748 га
земл1, у т. ч. 851 га орно!, 586 га — л1су. Колгосп
спещал1зуеться на виробництв! молока.
В сел! е восьмир1чна школа, фельдшерсько-
акушерський пункт, будинок культури з стацю-
нарною кшоустановкою, б!блютека.
Понад 200 жител!в здобули середню й вшцу
осв1ту.
Село майже повшстю перебудовано. Близько
300 с1мей вже справили новосшля.
Жител1 Тязева брали участь у визвольнш
боротьб] 1648 року. Шсля вщступу вшськ
Б. Хмельницького село спустошила польська
шляхта.
За подання допомоги парашутистам-розвщ-
никам i переховування ix оушвщ вбили селянина
М. П. Квасшя та його дружину.
На територп села знайдено крем’яш знаряддя
пращ доби мщьбронзи.
ЙБЛУН1В — село, центр сшьсько1 Ради,
лежить за 20 км вщ районного центру та зал!з-
нично1 станцп Галич. Через село проходить
автошлях на Куюльники та Гнильче.
Населения — 896 чоловш.
М1*сцевий колгосп iM. Стефаника мае 1390 га
орно? земл1, сиещал!зуеться на розведенш птищ
(курей). Основш культури — озима шпениця,
цукровий буряк, картопля й овочь
6 в сел i восьмир1чна школа, клуб, б1блштека,
амбулатор1я, 2 магазини. За останш 10—15 ро-
юв зведено близько 300 житлових будинки,
культурно-побутових та господарських иримь
щень.
У сел! споруджено обел1ск загиблим односель*
цям, як! боролися за встановлення Радянсько!
влади.

ГОРОДЕНКТВСЬКИИ
РАЙОН
ГОРОДЕНКА
"SS1 ороденка — м1сто районного шдпорядкування (з 1939 р.). Розташована в сте-
|1Щлш новш зон1 правобережжя Дшстра, за 109 км вщ обласного центру. Через
м1сто нроходять зал1зниця й автомапстраль. Зал1знична станщя.
Населения — 8034 чоловша.
Городенка — центр Городеншвського району. Площа його—0,8 тис. кв. км.
Населения — 74874 чоловша (у т. ч. сшьського — 62,4 тис., мюького — 12,5 тис.
чоловш). У райош 57 населених пуштв, шдпорядкованих однш м1ськш, 2 селищ-
ним та 26 сшьським Радам; 28 колгосшв та 2 радгоспи. Земельш угщдя району —
70957 га, в т. ч. 51,4 тис. га орно!’ земл1, 6,4 тис. га лук i пасовиськ, 0,8 тис. га сад1в,
1,1 тис. га л1с1в.
У Городеншвському райош е 9 промислових пщприемств, 52 школи, 22
будинки культури та 40 клуб1в.
На околицях Городенки знайдено кам’яш знаряддя пращ доби мщ1 та бронзи,
поховання доби бронзи, а також бронзову заст1бку перших столггь нашоУ ери та Bi-
зантшсьш монети1.
Письмов1 згадки про Городенку належать до кшця XII ст., коли вона була
власшстю галицького князя Ярослава Осмомисла2. Населения Городенки платило
князев1 натуральний оброк. В кшщ XIV ст. Городенку захопила польська
шляхта. Для змщнення свого становища на початку XV ст. вона спорудила
в Городенщ замок. Хоч селяни в XV—XVI ст. ст. ще користувалися правом виходу
з общини, воно було так обмежене, що фактично селяни перетворилися в KpinaKiB.
Тшьки з дозволу феодала, за високу плату, на очах Bciei общини вщбувався вихщ.
1 Журн. «Советская археология», 1959, № 1, стор. 45.
2 Археолошчш пам’ятки Укра'шсько!' РСР. К., 1966, стор. 142.
173

Селяни були беззахисш перед паном. За вбивство селянина шляхтич платив тшьки
штраф у 10тропив1. У XV—XVI ст. ст. в Городенщ переважали землеробство i тва-
ринництво, а з кшця XVI ст. тут почало розвиватися i ремесло. Навколо замку посе-
лилися бондаре столяри, стельмахи, колшники, теслярь Вони створили сво! цехов1
оргашзацп. Бондар1, зокрема, об’едналися в цех, який управлявся як Льв1в-
ський цех бондар1в. Шзшше вони об’едналися в один цех i3 столярами та
Стельмахами2.
Восени 1648 року жител1 Городенки разом з селянами сш Олешева, Любшвщв,
Чернятина i Заболотова напали на замок Яна Жолчинського в Городенщ, розгро-
мили шляхетську залогу, роз1брали все майно, а буд1вл1 спалили3.
Бо! в Городенц1 та ii* околицях у 1648—1654 рр. i каральш експедицп поль-
сько! шляхти пщ1рвали господарство м1ста. Значну частину буд1вель було зруйно-
вано або спалено. Тшьки наприкшщ XVII ст. Городенка почала вщроджуватися.
Через м1сто пролягав торговий шлях з Молдавп до Кракова. Весною i восени тут
вщбувалися ярмарки. Торгували в основному евре! i поляки, яш складали майже
половину населения MiCTa. На початку XVIII ст. в Городенщ стали поселятися в1рме-
ни. Вони також займалися торпвлею. KpiM цього, в1рмени були вправними кушшрами.
В MicTi нaлiчyвaлocя 30 KynmipiB, сво! вироби вони вивозили до Львова, Кракова,
Молдавп4. В 1668 рощ Городенка д^тала магдебурзьке право. Це певною Mipoio
послабило гшт польсько! шляхти над частиною населения MiCTa — рем1сниками i
торговцями. Але переважна бшышсть мешканщв Городенки виконувала феодальш
повинност1 у фopмi вщробггково! ренти (панщини), що визначалася потижнево за
кшыистю наявно! земл\ i досягала до 5 дшв на тиждень. KpiM панщини, селяни
вщбувалп т. зв. позапанщизняш повинности «повози», яш виконували Bci незалежно
вщ po3MipiB землеволодшня, несли охорону панського двору, шарварки тощо. Уни-
каючи панського raiTy, селяни з навколишшх С1Л т1кали. Частина BTiKa4iB 'ociдaлa
в Городенщ. Пани розшукували сво!х KpinaKiB i суворо карали. В 1702 рощ до
Городенки був делегований стольник К. Дульський для переговор1в з Стефаном
Потоцьким. Йшлося про те, щоб останнш без суду i зайвих витрат видав селян-
вт1кач1в з належних йому mict. У квггш 1725 року шляхтич бльський скаржився,
що селяни Городенки вщмовилися виконувати панщину, хоча сам визнавав: «1м
Hi з чого жити, бо зовс1м не мають naini i сша, а дал1 й соломи, через що воли i кош
хитаються та ледве ходять»5. Визискували трудящих i церковш феодали. На початку
XVIII ст. в Городенщ засновано греко-католицький монас-
тир, а в 1743 рощ створено римсько-католицьку парафш.
к°стьол цУ Городенщ. ам ятка архиек- Духовенство збирало з населения десятину, примушувало
тури ст‘ параф1ян працювати у власному господарствь Церковникам
належала вся схщна частина м1ста, яку називали Монас-
тирським Кутом. Католицьш й yHiaTCbKi священики нама-
галися покатоличити укра!нщв. У 1760 рощ на кошти
Потоцького було зведено в Городенщ костьол, який е визнач-
ною архп-ектурною спорудою i ниш обер1гаеться державою.
Наприкшц1 XVIII ст. Городенка була вже досить
великим мютечком. Тут нaлiчyвaлocя 774 будинки i мешкало
5010 чоловш, у т. ч. 2855 украшщв, 1610 евре!в, решта —
1 И. А. Линниченко. Черты из истории сословий в Юго-
Западной Галицкой Руси XIV—XV вв. М., 1894, стор. 128—129,
138—141.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 52, оп. 1, т. 852, стор. 38, 71.
3 Там же, ф. 5, оп. 1, спр. 143, арк. 968, 974—976.
4 Там же, ф. 146, оп. 88, спр. 183, арк. 50.
® В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп
в другш половин! XVII — першш половлю XVIII ст., стор. 99,
113—114.
174

поляки i BipMeHH1. Основним заняттям
населения було хл1боробство. Бшыпе
половиии селян не мали тяглово! сили.
ВрожаУ збирали низьш.
^ В 1788 рощ в Городенщ вщкрито
першу п’ятир1чну школу, в якш викла-
дання провадилося шмецькою мовою.
За навчання доводилося платити 250
золотих ринських на pin. Це була велика
сума (центнер жита коштував 7
ринських), i заплатити п могли тшьки
багатп’2.
Феодальний гшт не 3Mir придушити
творчих сил народу, його потягу до
справедливости правди. Було тут дуже
розповсюджено виготовлення художшх Мешканщ Городенки у святковому вбранж. Кшець XIX — початок
народних тканин. За легендами, саме XX ст.
тут> У Городенщ, складено один з ва-
piaHTiB широко вщомо! народно!’ nicHi — балади про Бондар1вну — горду Д1вчину,
яка кинула смшивий виклик всесильному феодалов! Потоцькому.
Шсля скасування KpinocHoro права пом1щики в Городенщ мали 2788 морпв
земл1, а селянська власшсть дор1внювала 8535 моргам. На дв1р первично припадало
по 1—2 морги. Помщики i куркул1, застосовуючи найману працю i машини, вироб-
ляли сшьськогосподарсьш продукта не тшьки на внутрппнш, а й на зовшшнш
ринок3. Запровадження машин зменшувало потребу в робочих руках, призводило
до аграрного перенаселения i таким чином до надм1рно! дешевизни робочо! сили.
Зростала в Городенщ й промисловють. Було збудовано паровий млин та
крупорушку, яш давали власников! 14 тис. золотих доходу на piK. У 1870 рощ розпоча-
лося буд1вництво спиртового i пивоварного заводiB. Tofli ж пущено 2 ne4i для випа-
лювання вапна. _90-х роках XIX ст. тут вщкрито каменоломню, цукроварню,
гуральню. 1907 року стали до ладу цементний i черепичний заводи4. Робочий день
на шдприемствах не регламентувався. За 12—14 годин виснажливо!* пращ po6iT-
ник одержував не бшыпе 3 золотих.
Поступово Городенка перетворювалася в MiCTO. Буржуаз1я почала зводити
co6i велик! кам’яш будинки. Наприк!нц! XIX ст. вщкрито першу лшарню на 20 п'\-
жок. Якщо в 1870 рощ в Городенщ мешкало близько 9 тис. чоловш, то в 1909 було
вже понад 14 тис. Завдяки швидкому зростанню населения вигщною справою стало
домовласництво. За здачу помешкання домовласники одержували 3400 золотих
на piK.
Дещо полшшився стан ocBira. 1887 року п’ятир!чну школу реоргашзовано
в 2 шестир!чш — чолов1чу i жшочу5. 1899 року почалося навчання у ткацькш шко-
л!, яку вщвщувало 30 учшв. В!дкрито польську riMHaeiro. Та саме в гaлyзi ocBira
найбшып виразно виявлялася колон!заторська пол^ика австро-угорського уряду
щодо украшщв. Мешканцям Городенки довелося вести наполегливу боротьбу
за украшську школу. В 1902 рощ на.повггових зборах штелпенци прийнято pimeH-
ня про зб1р кошт!в на вщкриття украшсько!’ г1мнази, для чого створено ком1тет
на чол! з л1 карем Ц!пановським. 15 липня почали працювати безплатш пщготовч!
курси, ix вщвщувало 50 хлопщв. А восени вщкрито перший клас украшсько!’ пм-
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 88, спр. 183, арк. 50, 52.
2 Там же, ф. 165, оп. 2, спр. 1108, арк. 12.
3 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. II. 1883, стор.
136-138.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 25, спр. 1437, арк. 1—13.
\ JIbBiBCbKa наукова б!бл1отека АН УРСР, ф. Осолшсышх, № 7125/11, арк. 3.
175

назп, вона юнувала виключно за
рахунок плати за навчання та
добров1льних пожертвувань
населения всього noBiTy1. В 1914 рощ
шестир!чну жшочу школу було
реоргашзовано в семир1чну2.
Перпп виступи роб1тник1в
з вимогами полшшення екожтч-
ного становища вщбулися на
початку XX ст. Пщ впливом рево-
люцп 1905—1907 рр. в Pocii
боротьба трудящих Городенки стала
бшын оргашзованою i набула по-
лЛичного спрямування. Робитники
ремонтних майстерень, спиртового
та пивного завод1в Дмитро Дуб-
Городенювський цукровии комбшат, перший корпус якого збудовано КОВецЬКИЙ, 1ван Романко, ВаСИЛЬ
в 90-х роках XIX ст. 1971 р. ~ л л лпг\а
Зраичук та шш1 11 червня lyUb
року оргашзували страйк 150 робггнишв. Вони вимагали шдвищення заробггно!
плати, полшшення умов пращ. Проти них були кинут1 вшська, як1 заарештували
75 роб1тник1в, решту примусили працювати. Але, як допов1в староста, страйкар1
розб1глися. Незабаром роб1тники вийшли на вулицю з вимогою звшьнити зааре-
штованих. До них приедналися сотш сшьськогосподарських робггнишв з
навколишшх сш. Демонстранти проголошували лозунги: «Геть гнобител1в!», «Волю —
трудящим!», «Хл1ба — дггям!», «Трудящим — р1вноправ’я!». Вшськовий загш роз1гнав
демонстращю. Тиждень продовжувалася боротьба, i роб1тники домоглися задово-
лення деяких вимог — арештованих звшьнили, а промисловщ змушеш були пщ-
вищити заробггну плату3. Але власт1 посилили penpecii проти трудящих, до
Городенки ввели постшний гаршзон. Micn;eBi жител1 брали участь у в1чах, що склика-
лися в Коломш. На них висувалися вимоги запровадження загальних i таемних
вибор1в, вщкриття шкш, де вчили б украшською мовою, тощо4.
У роки nepinoi CBiTOBoi вшни територ1я MicTa i пов1ту стала ареною бо’Ув.
Особливо Городенка потерпша у вересш 1914 року пщ час Галицько!’ битви, яка три-
вала понад 30 дшв. Значна частина будиншв була зруйнована. Постшш рекв1зицп
призвели до крайнього зубожшня трудящих. Навпъ м1сцев1 урядовщ допов1-
дали про це намюництву. Населения Городенки в1тало прихщ росшських солдат,
спод1ваючись на визволення вщ нащонального гноблення. Вщ росшських
солдат1в д1зналося воно i про Лютневу революцш 1917 року, про повалення
царя. Однак у червш 1917 року Городенка знову потрапила до рук австро-
угорських вшськ.
Навесш 1918 року вщбулися заворушення на спиртовому та цегельному
заводах. Робггники вимагали передати пщприемства трудящим, як це зроблено в Ра-
дянськш Pocii. Мешканщ м1ста 1Гнорували розпорядження нацюнал1стичного уряду
ЗУНР.
k 26 травня 1919 року Городенку окупувала румунська арм1я, а восени вона
перейшла до Полыщ. В боротьб! проти окупаит1в трудяпц-украшщ виступали
шич-о-пл1ч з трудящими шших нащональностей. У 1920 рощ, коли Червона Арм1я
почала визволяти захщноукрашсьш земл1, Bci трудящ1 Городенки виступили за
встановлення Радянсько!’ влади. 1м сшвчували польсьш солдати, яш не хотши вою-
1 1люстративыий календар «Проевши» на 1911 piK. JIbBiB, 1911, стор. 205—207.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1108, арк. 68.
3 I. I. Компан1ець. Становище i боротьба трудящих мае Галичини, Буковини та За-
карпаття на початку XX ст., стор. 167.
4 3 icTopii Украшсько! РСР, вип. 8, стор. 7—8.
176

вати проти трудящих, дезертирували з арми. Разом з мешканцями Городенки вони
нападали на иолщейсьт постерунки1.
Щоб виправдати свою загарбницьку шштику, окупацшш власт1 вдавалися не
тшьки до репресивних заход1в, а й фальсифшували результати перепису населения
1921 року. Було оголошено, що бшышсть населения м1ста — поляки. Одночасно
окупанти прагнули облшувати майно з метою «вщрегулювання» податково! системи.
Шд впливом прогресивно! штел1генцп та передових роб1тнитв мешканщ Городенки
виступили проти ще! фальсифшаци, протщцяли ополячуванню населения, не
давали шяких вщомостей. Тод1 до Городенки ввели вшська, ят придушили виступ2.
1921 року в Городенщ виникла комушстична оргашзащя. Членами и були
селяни м1стечка I. О. Романюга, брати М. С. та С. С. Ружицьт, С. I. Панчук,
службовець Б. I. Купчинський, студенти В. О. Гафткович, С. М. Перейма та
Д. I. Лазорко (секретар)3. Через деякий час Д. I. Лазорко став членом Коломий-
ського окружкому КПЗУ. Не раз полшдя вилучала в населения комушстичш газети
i журнали. Полггична атмосфера в MicTi особливо загострилася в 1922 рощ, шд час
вибор1в до польського сейму. Комушсти закликали бойкотувати вибори. Значна
частина жител1в вщмовилася брати участь у виборах. Млська бщнота, позбавлена
права голосу, вимагала полггичного i громадського р1вноправ’я. В день вибор1в
вщбулася антиурядова демонстращя, на яку влада вщповша новими репрес1ями:
в Городентвському повт ув’язнили 242 чоловша4.
1923 року в Городенщ вщновили роботу спиртовий завод, цегельня, рем1снич1
майстерш. Пожвавилася торпвля. Умови пращ на шдприемствах були тяжкими.
Робггники спиртового заводу працювали по 12 годин на добу за 1—3 злоть Численш
штрафи скорочували й цей м1зерний заробшж. Промисловщ не виконували правил
технши безпеки. Трудягщ тулилися в бараках, жили в антисаштарних умовах,
через що поширювалися pi3Hi хвороби, зокрема туберкульоз. Пролетар1 шдшма-
лися на боротьбу проти гнобител1в. У травш 1925 року вщбувся п’ятиденний страйк
130 буд1вельник1в. Вони вимагали шдвищення заробижи плати з 2 до 3 злотих.
Характерно, що серед кер1внитв страйку були жшки Ганна Марущак та Мар1я
Чернецька5.
У роки CBiT0B0‘i eK0H0Mi4H0i кризи (1929—1933 рр.) цукровий та спиртовий заводи
скоротали виробництво. Середнш денний зароб1ток робггника цукрового заводу
зменшився на 30 проц. У 1930 рощ в Городенщ вщбулося кшька демонстрацш ро-
бггнитв цукрового заводу та шших шдприемств, а також безробггних. Демонстранти
зажадали роботи, шдвищення зароб1тно1 плати, припинення переслщувань прогре-
сивних д1яч1в. До м1ста прибула каральиа експедищя, що у вереси1—жовтш 1930
року провела масов1 арешти, обшуки, пщ час яких вилучила багато комушстично!
л1тератури6.
Всупереч пол*1тищ иац1оиального гноблення, здшснювано! польським буржуаз-
ним урядом, трудящ1 вщстоювали сво! нац1ональн1 традицГх*, укра!нську культуру,
свою мову. В 1928 рощ вони створили радикальне культурно-осв1тне товариство
«Книга», яке працювало пщ кер1вництвом оргашзаци «Сельробу». Товариство не
тшьки поширювало знания, а й пропагувало прогресивш ще!. В 1928 рощ пщ час
вибор1в до польського сейму члени товариства голосували за роб1Тничо-селянський
список, за що товариство було заборонено7.
1 I. 1. Компан1ець. Революцшний рух в Галичиш, Буковиш та Закарпатськш Укра-
ini шд впливом щей Великого Жовтня (1917—1920), стор. 83.
2 1вано-Франшвсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 31, арк. 12.
3 Льв1вський облдержарх1в, ф. 1, оп. 56, спр. 624, арк. 13.
4 HayKOBi записки Сташславського педшституту, вип. 2. 1957, стор. И.
5 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
шою. Документи i матер!али (1921—1939 рр.), стор. 55.
6 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 155, арк. 53.
7 Там же, ф. 205, оп. 1, спр. 704, арк. 31.
177
12 332

Зовншшш вигляд MiCTa був непоказний. В центр1 — садиби багатпв, обнесев1
високими кам’яними мурами, а навкруги швторатисячна маса похилених хат шд
солом’яними стр1хами. Вздовж вузьких кривих вуличок тяглися почорнш1 соняш-
ников1 паркани. Навпъ в центр1 MiCTa, де зосередилися купецьк1 лавки, не було
брушвки. Найбшыпе терпшо бщне населения вщ нестач1 питно! води. В мшких
колодязях вода була г1рко-солоною, перенасиченою ванном. Дощ став единим дже-
релом npicHoi води. Але з гнилих солом’яних CTpix бщняки п збирали мало. В зливу
люди з вщрами тяглися до монастиря. А монахи брали з людей rponii за воду, що
сгшала з дах1в.
У 1937 рощ в Городенщ практикували тшьки 6 приватних лшар1в та 5 фарма-
цевт1в.
Д1тям бщняшв недоступною була навпъ початкова освгга — в загальних
школах за навчання доводилося платити. Щ школи вщвщувало всього 350 учшв. Д1ти
заможно1 верх1вки вчилися в польсьшй державнш та укра'шськш приватнш пмна-
3inx. Функщонували сшьськогосподарська школа на 50 учшв i ткацька школа на
10 учшв. До 1939 року мешканщ Городенки користувалися лише одшею б1блюте-
кою з невеликим книжковим фондом. 3 полиць б1блютеки вилучили твори прогре-
сивних письменнишв, на ‘ix м1сщ з’явилися реакцшш видання. Прогресивна рево-
люцшна литература потрапляла до рук читач1в тшьки нелегальним шляхом.
Приклад сощалЭтичного буд1вництва на Радянськш Укра*1Ш запалював
трудящих в боротьб1 за полшшення свого становища. Взимку 1935 року страйкували
роб1тники цукрового заводу i бугцвельники. Страйкар1 вимагали пщвищення заро-
6iTHo'i плати, а також права оргашзовувати профспшки. JliTOM цього й наступного
року вщбулися страйки сшьськогосподарських роб1тнишв. Боротьбою трудящих
керували комушсти. В основному страйкар1 добилися задоволення cboix вимог1.
3 1932 року в Городенщ був повгговий комггет КПЗУ2, який працював у т1сному
контакт! з м1ською партшною оргашзащею. Передов1 роб1тники вступали до КПЗУ.
В MicTi нал1чувалося понад 30 комушст1в та багато сшвчуваючих. В листопад!
1934 року створено пщпшьний мюький комггет КПЗУ. Його очолив муляр Й. Пя-
сецький3. Комушсти згуртовували робггнишв пщприемств i рем1сничих майстерень,
створювали профспшков1 оргашзацп. У 1935 рощ виникла профспшка цукровишв,
шзшше — роб1тник1в гуральш, каменоломень, заводу для виробництва ванна,
на пивному i спиртовому заводах. В 1937 рощ з шщ1ативи комушст1в в MicTi було
створено м1ський компот МОДРу. Комун1сти мали вплив у м1ськш народнш чи-
тальш «Просвгги». За це ix переслщували. Тшьки в березш—квггш 1937 року пол1-
щя провела 11 обшушв. 6 комушст1в було вщдано до суду4.
Та час визволення вщ чужоземного панування наближався. У вересш 1939 року
трудове населения м1ста з червоними прапорами, квггами, хл1бом-сшлю вийшло
зустр1чати частини Червоно!* Арми. Ще до ix приходу роб1тники та селяни
Городенки пщ кер1вництвом комушст1в створили тимчасове управлшня, яке встановило
революцшний порядок у MicTi. На цукровому, пивному, спиртовому заводах, у ка-
меноломш виникли роб1тнич1 ком1тети, яш разом з профспшками взяли в cboi руки
кер1вництво виробництвом. Тимчасове управлшня, очолюване колишшм бщняком
Г. I. Батраком, забезпечило роботою безроб1тних, вжило заход1в до полшшення
побутових умов трудящих, оргашзувало облш i охорону майна пщприемств та noMi-
щицьких садиб. На шдприемствах проходили збори i митинги, на яких трудяпц
м1ста висловлювали едину волю — возз’еднатися з Украшською РСР. Мешканщ
Городенки висунули кандидатом у депутата Народних 36opiB Захщно! У краши
колишнього активного члена КПЗУ бщнячку М. О. Дщик.
1 М. М. К р а в е ц ь. Нариси робггничого руху в Захщнш УкраМ в 1921—1939 рр. К.,
1959, стор. 199, 208.
2 Льв1вський облдержарх1в, ф. 205, оп. 1, спр. 704, арк. 31.
3 1ваво-Франювсышй облдержарх]'в, ф. 69, оп. 2, спр. 587, арк. 4.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1449, арк. 171.
178

— 3i встановленням Радянсько!' влади, у листопад! 1939 року, Городенка стала
районним центром. Першим головою м!сько! Ради обрали Г. I. Батрака, головою
виконкому районщц Ради депутат1в трудящих став колишнш батрак П. I. Артемчук.
Видавалася районна газета «За бшыповицьку працю».
Новим зм1стом повнилося життя. Цукровий та спиртовий заводи, млини, май-
стерш було нащонал1зовано. 3 промислових центр1в братшх радянських республш
почали надходити машини, верстати, паливо, сшьськогосподарський 1нвентар. За
кшька м1сящв створено систему споживчо! коопераца, якш передано 14
торговельних пщприемств1.
На початку 1940 року вщкрилися шестимюячш курси шдготовки кадр1в меха-
н1затор1в сшьського господарства, де навчалися, кр1м чоловш1в, 70 д1вчат. Було
створено МТС. Селяни з околиць мюта в лютому—березш 1940 року об’едналися
в сшьгоспартшь «Червоний колос», ремюники — в артшь «Червоний прикордон-
ник». У MicTi засяяла електрика, заговорило рад1о. Восени 1939 року до Городенки
i3 схщних областей УРСР пршхало 6 лшар!в. Тод1 ж вщкрито лшарню. В
листопад! 1939 року д1ти сши за парти в середшй i 3 семир1чних школах. Маленьш
мешканщ Городенки, як i доросл1, вщчули допомогу всього радянського народу; вони
одержали пщручники, р1зномаштне унаочнення, велику кшьшсть художньо!’ л1те-
ратури. Для дорослих було вщкрито веч1рню середню школу, районний будинок
культури.
Та коротким був перюд сощалютичних перетворень. 3 перших дшв Велико!
В1тчизняно! вшни м1сто опинилося в зон1 запеклих бо!’в. Ком1тету по евакуаци,
що був створений при райвиконком1, вдалося лише частково вщправити на Схщ
техн1ку, найц1нн1ше обладнання промислових пщприемств. Вже 3 липня 1941 року
фашисти вдерлися до Городенки i разом з украшськими буржуазними нащонал!с-
тами розпочали криваву розправу над радянськими людьми. 13 квггня 1942 року
на базарнш плошд фашисти розстр1ляли 50 жител1в м1ста. 6 вересня цього ж року
на майдаш б1ля районного будинку культури есес1вщ вбили понад 300 чоловж.
Буржуазно-нац1онал1стичн1 зрадники виказали г1тлер1вцям нарт1йних i комсомоль-
ських пращвнишв та актив1ст1в. 1х розстр1лювали на кладовигщ Окопищ1. Тут же
розстршяли ще 700 чолов1к. 5 грудня 1943 року птлер1вщ й украшсьш буржуазн1
нац1онал1сти з1гнали велику групу людей до церкви i влаштували над ними дику
розправу. Рубали сокирами руки, розстршювали. Тих, хто намагався втекти, цьку-
вали собаками. Всього за час фашистсько! окупацп в Городенщ було знищено 2600
чоловш, серед Цих — понад 1000 д1тей2. На фашистську каторгу вивезено близько
1300 чоловш3. s
У MicTi д^яла група опору фашистам i3 33 чоловш, и очолював комушст
Ф. О. 1калюк. Йому доиомагали роб1тники цукрового заводу Ю. С. Вштонюк,
П. М. 1ванишин, колгоспники А. М. Пас1чний, Я. М. В1нтонюк, 1. С. Наливайко.
Пщпшьники влаштовували диверсп на зал1знищ, орган1зовували саботаж на
шдприемствах, допомагали молод! тшати пщ час вщправки до Н1меччини, перехову-
валиактивш^в, в1йськовополонених, розповсюджували антифашистськ1 лист1вки.
Члени пщпшьно! антифашистсько!’ групи були виказаш провокаторами i роз-
стр1лян1. Та onip ворогов! не припинявся. В. О. Губчин i Р. С. Навальшвський
та imni, ввшшовши в дов1р’я до oKynaHTiB, допомагали заарештованим. Восени
1943 року вони пщготували втечу в’язшв. Але й ця група потрапила до гестапо.
naTpioTiB було розстршяно4.
25 березня 1944 року частини 1-! гвард!йсько! танково! та 21-! гвардшсько!
механ!зовано! бригад форсували Дшстер визволили Городенку вщ фашистсько!
1 1вано-Франк1вський облпартарх1в, ф. 1, оп. 1, спр. 2, арк. 62—64.
2 ЦДАЖР СРСР, ф. 7021, оп. 73, спр. 11, арк. 5—7, 10—14, 26—27.
3 Шмецько-фашистський окупащйний режим на Украшг. 36ipHHK докуменив i матер1ал1в,
стор. 58.
4 Гвано-ФранЕивський облпартарх!в, ф. 1, оа. 32, спр. 502, арк. 83—84.
179 12*

неволь Радянсьш вшська захопили тут понад 300 ворожих солдат1в i офщер1в. На
цукровому завод! чатримали 500 вагошв цукру, що були шдготовлеш до вщправки
в Шмеччину1.
За хоробрклъ i вщвагу, виявлеш в боях за визволення району, звання
Героя Радянського Союзу присвоено гварди полковнику В. М. Горелову, гварди
майору М. Й. Гавришку, гварди лейтенанту А. М. Сулим1 та гварди сержанту
0. Ф. Сидорову. В жорстоких боях за м1сто полягли 314 радянських BoiHiB. Серед
них Tepoi Радянського Союзу гварди шдполковник О. А. Бербешкш, гварди
лейтенант М. Г. Рижов, гварди молодший лейтенант М. С. Соченко, гварди сержант
1. А. Федоров. На плопц бойово1 слави в MicTi школи не в’януть кв1ти на братськш
могши бшщв. Трудяпц свято бережуть св1тлу пам’ять про cboix визволител1в, ix
iMeHa написаш золотом на мемор1альнш дошць П1онери i комсомольщ розшукали
рщних repoiB, з1брали великий бюграф1чний матер1ал про кожного воша i в будинку
nioHepiB вщкрили музей борщв за Радянську Батьтвщину. Щовесни до Городенки
пршжджають з ycix куточтв нашо! краши рщш BoiHiB.
Шсля визволення 734 жител1 Городенки шшли в Червону Армш i громили
фашшупв на фронтах. Визволена Городенка лежала в рушах. Окупанти спалили
майже половину будинтв трудящих, Bci школи, будинок культури, зруйнували
лшарню, з1рвали мюьку електростанцш та вивели з ладу лши електропередач.
Награбоване промислове устаткування, обладнання культурно-осв1тн1х заклад1в
та iHmi матер1альн1 ц1нност1, а також худобу фашисти вивезли до Шмеччини2. До
того ж, у MicTi були поширеш pi3Hi шфекцшш хвороби як наслщок жахливих умов
за час1в окупаци.
Найперщим завданням ycix радянських оргашв стала боротьба з ешдем1ею
висипного тифу. Було завезено медикаменти, вщкрито лазш з дезкамерами, видшено
прим1щення для шфекцшних 1золятор1в, забезпечено л1карню медперсоналом,
лшами, вакциною, транспортом. Bci мешканц1 шдлягали профшактичному огляду
з обов’язковою дезинфекщею одягу i житла. Через 3 м1сящ подолали цю важку
перешкоду на шляху нормал1заци життя MicTa3.
Районний ком1тет парти та райвиконком шдняли трудящих на вщбудову MicTa.
Починали з розчистки вулиць i шд’!зних комун1кац1й. Розбирали руши, ремонту вали
житлов1 будинки, медичн1 заклади. Працювали шд лозунгом: «Якнайскор1ше загошо
рани рщного MicTa i достроково вщбудуемо промислов1 об’екти!». За 2 мюящ п1сля
визволення став до ладу зал1зничний вузол, через п1вроку дала струм електростан-
ц1я. Генератори на електростанщю над1слано з Москви, електродвигуни — з Уралу.
3 Середньо‘1 Ази над1йшло обладнання для цукрового заводу, з Донбасу — вугшля.
Саратовськ1 роб1тники над^слали устаткування для вщдшення зв’язку. На к1нець
1944 року введено в дш заводи: цукровий, спиртовий та маслоробний.
Одночасно йшла напружена шдготовка до нового навчального року — в тимча-
сових майстернях виготовлялися парти, столи, класш дошки. Допомагали
й учш, мобШзоваш м1ськкомом ЛКСМУ. 1 вересня перед дпъми вщчииилися двер1
Bcix шк1л м1ста — середньо! та 3 семи-
Практичн1 заняття районного ужверситету сшьськогосподар- pi4HHX. Тод1 .Ж ПОЧаЛИСЯ заняття В
ських знань. 1968 р. школ1 механ1затор1в сшьського
господарства. За короткий час було шдго-
товлено мехашзатор1в багатьох спещ-
альностей. Наприк1нц1 1944 року вщ-
новився вихщ районно! газети «За
1 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070,
спр. 460, арк. 6.
2 1вано-Фрашавський облдержарх1в,
ф. Р-98, оп. 1, спр. И, арк. 1—38.
3 1вано-Фрашавський облпартарх!в,
ф. 1, оп. 1, спр. 11, арк. 8—9.
180

бшыповицьку працю», щодня випускалися листки 1нформбюро.
Перемоги Червоно!’ Арма на фронтах надихали трудящих м1ста на самовщ-
дану працю.
Для полшшення партшного кер1вництва на мюцях восени 1946 року
вщкрито курси партшно-радянського активу, а в 1947 рощ почала
працювати районна партшна школа. У села району було направлено 24
комушсти. Для подання практично! допомоги в здшсненш колектив 1заца
у 1947—1948 рр. створено 6 постшних бригад. Кожну з них очолював
член райкому парта. Навеет 1948 року на територи мюта було орга-
шзовано колгосп. Першим головою його обрано колишнього бщняка
М. С. Ощипка. За артшлю було закршлено 2440 га земл1, в т. ч. 2200 га
орно!. Завдяки активнш участ1 робггнишв промислових пщприемств i Герой Соц1ал1стично? Пра-
радянсько-партшних пращвнишв Городенки в колгоспному буд1вництв1 Ц| ’ ' Бабич- 1968 р-
в 1949 рощ колектив1зацш в райош було завершено. Колективи
промислових пщприемств Городенки уешшно справилися з завданнями вщбудови м1ста.
Достроково виконали п’ятир^чний план цукровий i спиртовий заводи та imni шд-
приемства.
У 1955 рощ завершено реконструкцио цукрового комбшату (з 1946 р.) потуж-
HiCTb зросла до 14 тис. цнт переробки буряшв за добу. Стали до ладу хл1бо-
завод та цегельно-черепичний завод. Прагнучи дати якомога бшыпе продукци Бать-
швщиш, робЬтники шукали шлях1в тдвищення продуктивност1 пращ. Тшьки
на цукрокомбшат1 в 1955 рощ запроваджено у виробництво 130 рацюнал1заторських
пропозицш, автором 7 з них був бригадир ремонтнишв X. П. Сидор1. За п’ятир1чку
подво!лася TexHi4Ha озброешеть МТС, що забезпечило мехашзацда основних вироб-
ничих процес1в у Bcix колгоспах району. Виросли також кадри мехашзаторгв.
Протягом семир1чки значно розширено основне пщприемство MiCTa — цукровий
комбшат. Тут переобладнано основш цехи, реконструйовано складськ1 прим1щення,
полшшено умови прац1, культуру виробництва, розширено i реконструйовано
пщ’гзт шляхи до цех1в переробки. Завдяки цьому добова переробка цукрово! сиро-
вини зросла до 2 тис. тонн. Цукровий завод уешшно виконав семир1чний план.
Колектив його змагався за звання комушетичного. Першою в MicTi 1967 року завою-
вала це звання бригада парокотельного цеху, очолювана комушетом М. М. Гудзиком.
В ювшейному 1967 рощ багатьох цукровишв нагороджено орденами i медалями,
зокрема апаратника В. С. Курганевича — орденом Ленша.
Одночасно розвивалися й imni галуз1 промисловость Великим пщприемством
став сироварний завод. «Росшський», «Степовий», «Сташславський», «Лиманський»
сири та бринза вщом1 як продукц1я вщм1нно! якост1. Майстри сироварного цеху
К. П. Короташ i П. Я. Яремович — орденоносщ. Досвщчеш майстри передають
сво! знания молодш змшь Завдяки вдосконаленню технологи виробництва,
сироварний завод у 1970 рощ почав переробляти
6 тис. цнт молока за добу. Понад 50 проц.
продукци заводу йде на експорт у НДР,
Чехословаччину, Франщю, на Кубу та в iH-
ini краши.
Значних ycnixiB у розвитку громад-
ського господарства досяг колгосп «Маяк».
3 1961 року господарство cпeцiaлiзyвaлocя
на вiдгoдiвлi велико! рогато! худоби та пти-
щ, а також вирощенш цукрових буряшв.
У 1969 рощ колгосп «Маяк» об’еднано з кол-
госпом iM. 17 вересня. Нове господарство
1 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 12*
оп. 12, спр. 1, арк. 56—57.
ГероТ СофалктичноТ Прац1 Городенк1вського району (зл1ва
направо): А. I. Шабат (пташниця колгоспу «17 вересня»),
С. Й. Хромичева (голова колгоспу iM. I. Я. Франка),
М. О. Скщько (доярка колгоспу iM. Т. Г. Шевченка). 1968 р.
181

мае 5200 га угщь, в т. ч. 4 тис. га орно!* земль Держава асигнувала кошти для
створення великого спещал1зованого примюького господарства. В колгосш
створено птахоферму на 50 тис. курей, де працюе пташницею колишня доярка Герой
Сощал1стично1 Пращ А. I. Шабат. Буряшвнича ланка, яку очолюе орденоносець
Г. П. Токарик, 1968 року виростила по 786 цнт цукрових буряюв на гектарь
В Городенщ в шслявоенш роки широко розгорнулося буд1вництво, особливо
теля створення в 1962 рощ спещально! буд1вельно1 оргашзаца, яка одержала су-
часну техншу — баштов1 крани, бетоном1шалки, транспортери тощо. HoBi примь
щення нобудовано на цукровому комбшать Споруджено примщення райпромком-
бшату, газобалонного господарства, автобази, майстерш училища мехашзащг,
автовокзал. Bnpic цший комплекс культурно-осв1тшх та побутових сноруд: середня
школа, палац культури цукровишв, шнотеатр, готель, щальня, ресторан, лазня,
швейна майстерня, 6 магазишв, полшлшша. Споруджено близько 200 житлових
будиншв. 1962 року, коли став до ладу мюький водопровщ, остаточно розв’язано
одв1чну проблему постачання мюта водою. 3 1963 року Городенку шдключено до
державно! електромережь Веч1рне м1сто сяе вогнями, на вулицях встановлено CBi-
тильники денного свггла. За н1слявоенне двадцятил1ття 3pic м1ський транспорт.
Понад 600 машин щодоби перевозять тисяч1 тонн р1зномаштних вантаж1в. Автостан-
ц1я м1ста приймае i вщправляе 120 автобус1в р1зних рейс1в. В MicTi е понад 50
магазишв та ларшв, 24 заклади громадського харчування. Для них споруджеш сучасш
красив i примщення, зокрема ун1вермаг «Ювшейний» та магазин «Кооператор».
Мешканщ Городенки забезпечеш висококвал1ф1кованою медичною допомогою.
В MicTi працюе 40 л1кар1в, 128 чоловш середнього медперсоналу. На 37 жител1в
припадае 1 лшарняне л1жко. Мережа медичних заклад1в складаеться з MicbKoi ль
карн1, дитячо1 л1карн1, двох диспансер1в та двох здоровпункт1в. Bci вони устатко-
ван1 першокласним медичним обладнанням. Добре налагоджена медико-профшак-
тична робота.
Високого р1вня досягла в MicTi осв1та. Д1ють 2 денш, веч1рня i заочна середн1
та восьмир1чна школи, а також професшно-техшчне училище сшьського
господарства та дитяча спортивна школа. , В 1962 рощ в Городенщ почала працювати музична
школа по класу скрипки i фориешано. Bci школи працюють в одну змшу. За довго-
личею i бездоганну роботу вчителька О. I. Шукшь удостоена звання заслуженого
вчителя УРСР, нагороджена орденом Ленша. В Городенщ е будинок вчителя. 3 1951
року працюе будинок nioHepiB.
Трудящ! Городенки за роки Радянсько! влади подолали культурну вщсталють.
У процес1 розвитку економши зростав i культурний р1вень жител1в м1ста. Свое до-
звшля вони проводять у районному будинку культури, 2 кшотеатрах, 8 б1блютеках,
двох клубах та двох палацах культури. Понад двадцятил1ття при будинку культури
працюе ансамбль «Дшстров1 зорЬ>. Йому присвоено звання народного. До 100-р1ччя
з дня народження В. I. Ленша вш
шдготував народну лешшану.
Виступ ансамблю «Днктров! 3opi». Городенка. 1968 р. В Хореограф1чному, драматичному
та шших гуртках розвивають
сво! художш зд1бност1 близько
500 аматор1в. Численн1 гуртки
працюють при клубах i палацах
культури. Кожний третш мешка-
нець Городенки — постшний читач
б1бл1отек. А понад 400 с1мей го-
родян мають власш б1блютеки.
Поступово зм1нювався побут
мешканщв Городенки. Стар i тра-
дица наповнювалися новим зм1с-
том. Щедр1вники тепер сшвають
182

про ряст колгоспт врожа!'; найтеи-
лши слова присвячують мехашзато-
рам, передовикам виробництва. На
святкуванш 1вана Купала, на моло-
д1жних весшлях лунають сучасш,
зокрема комсомольсьт nicHi. 3
великою пошаною i вдячн1Стю
привселюдно проводжають ветерашв пращ на
пежпю. __
Майже кожен житель мюта пра~ „ .
цюб в однш 3 громадських оргашза- Першотравнева Двмонстрац.я в Городенц, 1969 р.
цш, бере участь у робот1 ком1сш Mi-
ськради або надае допомогу товариству охорони природи, набувае гарту на стадюш
або вчиться в спортивиш школь Понад 600 чоловш е членами КПРС, в лавах
ВЛКСМ — понад 1,5 тис. юнатв та д1вчат.
Мешканщ Городенки пишаються своши знатними земляками. 3 м1ста вийшла
цша плеяда вчених — член-кореспондент АН УРСР фшософ П. I. Демчук, доктор
фшолопчних наук Б. М. Задорожний, кандидати наук Я. С. Мазуркевич, В. I. Осад-
чук, В. А. Павчак, В. I. Романко. Вщомий maxicT Сало Флор — уродженець
Городенки. Пращвник районно! газети «Колгоспник Придшстров’я» В. Ю. Бандурак —
член Сшлки письменнитв Украши. На цукровому комбшат1 трудилася колишня
бщнячка Герой Сощалютично!’ Прац1 I. Й. Бабич.
Не уповшьнюеться трудовий ритм Городенки. Ростуть нов1 житлов1 будинки,
виробнич1 корпуси меблево! i швейно! фабрик, цех1в райхарчокомб1нату:
консервного, ковбасного, безалкогольних напо!*в та комб1кормового. На ряд цукрових завод1в
зах1дних областей Укра’ши надходить з Городенки вапняк.
За дев’яту п’ятир1чку буде здшснено реконструкц1ю цукрового комб1нату, за
якою передбачено мехашзувати та автоматизувати не тшьки основш виробнич1
процеси, а й допом1жн1. Потужн1сть комб1нату досягне переробки 25 тис. цнт буря-
шв на добу. За единим генеральним планом зд1йснюеться реконструкц1я м1ста.
Нам1чаеться переплаиування та впорядкувания вулиць i плошД Слави. Озеленено
урочище Ворчун, закладено парк на плошд близько 30 га. Впорядковуеться
центральна площа, над якою височ1тиме постать того, хто вказав трудящим шлях до
щасливого майбуття,— В. I. Ленша.
Г. I. ПАТИКА, I. У. ПЕРЕКОПСЬКИЙ
ЧЕРНЯТИН
Чернятин — село, центр сшьсько! Ради. Розташований на вододш1 М1Ж ршами
Прутом i Дтстром, за 4 км вщ м. Городенки. Поблизу села проходить зал1зниця,
через село — автодорога. Населения — 3325 чоловш. Сшьрад1 шдпорядковано
с. Глуштв.
На територа с. Глушкова знайдено знаряддя пращ доби бронзи.
1сторичш документи свщчать, що Чернятин 1снував уже в середиш XV ст.
В документ! 1453 року вказуеться, що шляхтич Пречлавський роздшив свш маеток
м1ж племшниками, i одному з них були видшеш села Вшно, Пщдовга i Чернятинщ.
В KBiTHi 1485 року суд коломийських коморник1в закршив цей розподш1. Села
Чернятин i BiKHo 1снують i тепер, а Пщдовга — знищена татарами. Вщ села зали-
шилася т1льки назва поля — Пщдовга, яке входить до чернятинського земельного
масиву. Населения Чернятина в pi3Hi часи поповнювалося вихщцями 3i Схщно!
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIX, стор. 199—200.
183

Украши, Молдава та Угорщини, HKi тшали звщти вщ жорстокого гшту i нересл1-
дуваиь феодал1в. Переселенщ i3 Молдава принесли в село пр1звшца Бурдег, з
Угорщини — HeMini.
У XVI ст. селяни вщробляли по 2—3 дн1 на тиждень панщини, платили нату-
ральний податок. На початку XVII ст. феодальш повиннот збшыпилися. Селяни
змушеш були вщробляти вже по 3—5 дшв панщини на тиждень1.
За час1в польсько-шляхетського панування кршаки не раз повставали на
боротьбу проти поневолювач1в. Пщ час визвольно! вшни украшського народу 1648—
1654 рр. велика група жител1в Чернятина перебувала в загош новстанщв, очолю-
ваному С. Височаном. Восени 1648 року селяни Чернятина разом з мешканцями
Заболотова, Тулукова й Олешева розгромили маеток шляхтича Я. Жолчинського
в Городенщ2.
В XVIII ст. Чернятин належав жорстокому польському магнатов! Микол i
Потоцькому. Сюди було переселено групу селян з Вшниччини, як! брали участь
у повстанш проти феодально-кршосницького гшту. Вони принесли в село схщноукра-
шсьш пр!звища: Михайленко, Бондарчук та iHini i називали глибош криниц! пщ
селом «в!нницями» та «броварами»3.
Шсля 1772 року Чернятин перебував у склад! австршсько! держави. I на
початку XIX ст. BiH належав Потоцьким. Вщ iMeHi графа маетком управляла шлях-
тянка Репецька, яка вщзначалася нелюдською жорстошстю. За найменшу провииу
вона по-зв!рячому розправлялася з селянами. Кращ! земл! були власшстю Потоць-
кого, йому належало 650 га, a Bci селяни користувалися 640 га4. Селяни мали 106
коней та 100 вол!вб. 1809 року в Чернятиш було 224 будинки.
В другш чверт1 XIX ст. Чернятином володша княгиня Лоншська. Становище
селян, в основному, залишалося таким же, як i в попередш часи. При фшьварку
княгиш були кшний млин та гуральня, на яких використовувалася праця KpinaKiB.
У 1835 рощ селяни вщбували таш повинности панщини — 82 дш на piK, причому
•Ti, хто мав тягло,— 52 дш з тяглом; здавали на панський дв1р по 1 швню, 2 курки,
12 яець, 30 MiTKiB пряж! з пансько! вовни, олш. Селяни, як! не мали тягла, додатко-
во давали 1 швня, 1 курку, десяток яець та 15 MiTKiB пряж!. Халупники вщбували
на piK 26 дшв панщини, здавали 12 MiTKiB пряж! з пансько! вовни. В сел! в цей час
працював один ремшник, який платив 12 ринських чиншу6.
Прискорення розвитку Kanh^i3My теля реформи 1848 року спостер!галося
й у Чернятиш. Вже у перше пореформене десятил!ття пом!тно розбагатшо кшька
с!мей (I. Боднарчука, М. Човганюка, П. Немеша), а на кшець XIX ст. в ceni налЬ-
чувалося понад 20 куркульських родин. За цей же перюд число халупнишв зросло
з 20 до 100. Основна ж маса госнодар!в володша клаптями земл! — по 0,3—0,5 га.
Куркул1 мали дшянки по 40—80 морпв. Вони вщкрили у Чернятин! невелик! пщ-
приемства — олшницю та цегельню.
Селяни терпши вщ малоземелля та податкового гшту. Щоб звести кшщ, !м
доводилося ходити на заробггки в мюта, приробляти р!зними промислами. В Чер-
нятиш були поширен! обробка шк!ри, вишивання, частково р!зьба по дереву.
3 1874 року в сел1 д!яла двокласна школа, в 1914 роц! вона стала чотирикласною.
Австршсьш власт! штучно гальмували розвиток культури мюцевого населения.
Коли мешканц! Чернятина з!брали кошти на буд1вництво читальн!, урядовц! не
допустили цього, хоч уже й було вимуровано фундамент.
Пщ впливом росшсько! революца 1905—1907 рр. посилилася класова боротьба
й у Галичиш. В червш 1906 року в Городенщ i навколишшх селах вщбувся великий
1 ЦД1А УРСР у Львову ф. 5, оп. 1, спр. 143, арк. 968.
2 Там же, арк. 974—976.
3 Там же, ф. 146, оп. 7, спр. 408, арк. 93.
4 1вано-Франтвський oблдepжapxiв, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 47.
5 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 7, спр. 408, арк. 93.
6 JIbBiBCbKa наукова б1блштека АН УРСР, ф. Осолшськпх, 809/III, арк. 1—24.
184

пол1тичний страйк i демонстращя сшьськогосподарських робпнишв, учасниками
яких були i селяни Чернятина. Страйкар1 пщ час демонстрацп вигукували лозунги:
«Геть гнобител!в!», «Трудящим — р1вноправ’я!>>. Демонстрацш роз1гнала пол]ц1я1.
В перюд першо! свпово! вшни трудяпц Чернятина зазнали великого лихолптя.
Село опинилося в зош военних дш, чимало селянських двор1в було знищено. Австрш-
CbKi власт1 рекв1зували значну кшыисть коней, худоби, зерна. 69 здорових
чоловайв мобипзували до apMii, дехто з них потрапив на Схщний фронт. 39 солда-
TiB з Чернятина зразу ж теля прибуття на фронт здалися в полон росшськш армп.
Частина з них, зокрема Д. Г. Паращук, пот1м брали участь у Великш Жовтневш
сощалютичнш революца, билися в рядах Червоно! Арма проти бшогвардшщв;
та шоземних штервент1в пщ час громадянсько! вшни2.
В cepnHi 1920 року бщнота села в1тала частини Червоно! ApMii, як1, пересль
дуючи польських пашв, несли !й свободу. Населения радо зустршо встановлення
в захщноукрашських повпах Радянсько! влади. Але шсля вщступу Червоно! ApMii
(вересень 1920 року) для трудящих знову наступили чорш дш. Городентвський по-
BiT захопили пoльcькi вшська. Польсыи окупанти проводили пол пику насильниць-
кого ополячения населения. Заборонялося навггь називатися укра!нцями. В 1921
рощ пщ час перепису власт1 силою примушували украшщв записуватись
поляками. Це робилось з метою довести свое «право» на загарбання захщноукрашських
земель. Трудяпц Городешавського повггу рппуче виступали проти полошзаца.
Власт1 змушеш були навпъ ввести сюди вшська, щоб залякати населения3.
Половина мешканщв Чернятина в 1928 рощ була неписьменною. Лише 1929
року чотирикласну школу було перетворено на шестикласну. В нш працювало
7 учител1в. Незважаючи на юнуюче положения про двомовне викладання в школ1,
в 30-х роках викладання проводилося тшьки польською мовою.
За пансько! Полыщ селяни Чернятина терпши вщ безземелля та куркульсько!
кабали. У 1921 рощ в сел1 нал1чувалося 2910 мешканц1в4. 467 родин бщняк1в воло-
д1ли 500 га земл1, а тим часом 40 куркульських с1мей зосередили в сво!х руках
600 га земл1б. Куркул1 зб1льшували виробництво с1льськогосподарсько! продукца
на ринок. Вони збудували в Чернятиш 4 олшниц1, млин6, у сво!х господарствах
застосовували машиии. Збагачення сшьсько! буржуаза в1дбувалося за рахунок
нещадно! експлуатаца батрак1в та бщнятв. Лише за користування куркульською
молотаркою селянин вщдавав 7 проц. з обмолоченого зерна. Бщняки одержували
низьш врожа! (4—6 цнт з га). Цього ледь вистачало на харчування родини, однак
сума податшв поглинала половину врожаю. За несвоечасну сплату податтв уря-
довщ забирали в селян худобу, реманент, одяг. Все це за безцшь скуповували
сшьсьш багата, щоб пот1м продати ix же власникам за вищу цшу. Бщняки не могли
вирватися з кабали лихвар1в та куркул1в i розорювалися, поповнюючи лави про-
летар1в.
Трудящ1 селяни з над1ею дивились на Схщ. Читали лпературу про Кра!ну
Рад, рад1ли з ycnixiB сощалштичного 6yfliBHH4TBa на Укра!н1. Група селян придбала
радшприймача i слухала пepeдaчi з Киева та Москви, незважаючи на погрози жан-
дapмiв. У 1932 po4i MemKaH4i Чернятина на 3i6pam кошти побудували навпъ
невеличку читальню7. 3 Коломи! та Городенки до Чернятина пршжджали вести рево-
1 1. I. Компа^ець. Становище i боротьба трудящих мае Галичини, Буковини та За-
карпаття на початку XX ст., стор. 167.
2 1вано-Франшвський o6nflep?KapxiB, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 48—49.
3 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 31, арк. 47.
4 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej. Wojewodstwo Stanisiawovvskie, t. XIV.
Warszawa, 1923, стор. 5.
5 Ksi§ga adresowa Polski wraz z W. M. Gdanskiem dia handiu, przemystu, rzemiosla i rolnic-
twa. Warszawa, 1930.
6 1вано-Франшвський oблдepжapxiв, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 50.
7 Там же, арк. 52.
185

люцшну аптащю члени КПЗУ. В 1931 — 1932 рр. власт вчинили судову розправу
над 16 громадинами, ani розповсюджували комушстичну лггературу в селах Горо-
деншвського пов1ту. В звинувачувальному акт1 прокурора особливо пщкреслю-
вався вплив Городешивського ком1тету КПЗУ на селян Чернятина1.
Визволення вщ тяжкого економ1чного та нащонального гноблення настало
17 вересня 1939 року, коли до Чернятина ввшшли частини Червоно! Армп. 20
вересня було створено селянський комггет з 9 oci6, який розгорнув пщготовку до ви-
6opiB у Народш Збори Захщно! Украши. Депутатом обрали бщнячку С. А. Моро-
зевич. Шсля проголошення Народними Зборами Радянсько! влади було обрано
Чернятинську сшьську Раду, очолив ii бщняк В. С. Боднарчук. Першим актом
но в 01 влади було забезпечення землею бщняк1в i батрак1в. 1м передано 987 га по-
М1Щицько*1 земл1, 40 коней, 60 кор1в, вози, плуги та шший реманент2.
У жовтн1 1939 року в сел1 вщкрито семир1чну школу з украшською мовою
навчання, i3 схщних областей Украши сюди прибули висококвал1фшоваш вчитель
Почав д1яти клуб, де селяни вперше в жигп побачили кшофшьм. 3 величезним
штересом проглянули вони фшьми «Ленш у Жовтш», «Людина з рушницею»,
«Чапаев».
1940 року иередова молодь об’едналася в комсомольську оргашзацш. Першими
комсомольцями були Д. I. Човганюк, 6. П. Процюк, Ю. Д. Гладиш. Уже наступ-
ного мюяця з ш1щативи комсомольщв у Чернятиш створено колгосп iM. KipoBa3.
Спочатку в ньому об’едналося 80 с1мей бщняюв i середнятв. Головою артпп обрано
I. Ю. Михайлюка. Навеет 1941 року оргашзовано ще один колгосп, очолив його
I. 	А. Човганюк. Вже у перший piK артшьного господарювання селяни вщчули пере-
ваги колгоспного ладу. Колгосп iM. KipoBa за допомогою Городенк1всько!‘ МТС
в 1940 рощ виростив по 90 пущв зернових на reKTapi — урожай значно вищий,
шж на полях селян-одноос1бник1в. Колгоспники одержали на трудодень по 3 кг
зерна та по 4 крб. Колишнш бщняк Петро Бойк1в заробив 196 пуд1в хл1ба, 115 пуд1в
картопл1, 2тис. крб., а конюх Павло Бойтв — 186 пуд1в хл1ба, 138 пуд1в картопл1,
1104 крб. Про так1 зароб1тки ранипе селяни-бщняки i мр1яти не могли.
М1ж ланками i бригадами колгоспу розгорнулося сощалютичне змагання.
Комсомольська ланка М. I. Човганюк, а також ланки М. О. Сторощук i Д. М. Ка-
-линки завоювали право участ1 у Всесоюзнш сшьськогосподарськш виставц!4.
Та почалася Велика В1тчизияна вшна. Bci радянськ! люди пщнялися на ворога.
Частина мешканц1в Чернятина ninma до Червоно! Арма, iHini — споруджували
o6opoHHi укр!илення або евакуювалися в глиб краши i працювали там в колгоспах.
2 липня 1941 року Чернятин захопили yropcbKi фашистсьш вшська. Шзшше до села
прибули шмецьш частини. Вони зруйнували господарство колгоспу, захопили землю,
пограбували майно, забрали майже Bcix коней, бшыпу частину KopiB. Разом з
фашистами в сел! хазяйнували укра'шсыи буржуазно-нащоналютичш бандити, вони
катували селян.
Тих, хто насмшювався пщняти голос протесту проти 3BipcTB oKynaHTiB, роз-
стр!лювали. Так загинуло 22 чоловша, зокрема М. С. Андрусяк, I. А. Косминка,
Р. М. Мшлер. На каторгу до Шмеччини було вигнано 118 мешканщв Чернятина5.
Трудящ! чинили onip загарбникам, саботували заходи фашистських властей, ховали
вщ ггглер*вщв хл!б, худобу, ухилялися вщ служби у ворож1й арма, вщ вшздудо
Н!меччини.
Наирикшц! березня 1944 року Червона Арм1я вступила на територт Городен-
к!вського району. Частини 21-i гвард!йсько1* механ!зовано*1’ бригади 26 березня 1944
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 205, оп. 1, спр. 721, арк. 3.
2 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 21, арк. 26—27.
3 Там же, спр. 20, арк. 53.
4 Колгоспне бугцвництво на Сташславщиш. Сташслав, 1941, стор. 43, 60—61, 69.
5 1вано-Франтвський облдержарх1в. Хронолопчний довщник про тимчасову окупацш Hi-
мецько-фашистськими загарбниками населених пуштв (1941—1944 рр.), стор. 52.
186

року шдшшли до села. 27 березня група таитв, що наступала на Коломию, визво-
лила вщ фашшячв Чернятин1.
Селяни доклали багато зусиль, щоб прискорити повний розгром ворога. Вони
допомагали радянським вшськам продовольством. Молодь пшша в дпочу армш.
Понад 600 бшщв з Чернятина воювали проти фашист1в. За геро!зм i вщвагу понад
200 BoiHiB нагороджено орденами i медалями Союзу РСР. 216 уродженщв Чернятина
загинуло смертю хоробрих.
Чернятинська сшьська Рада влггку 1944 року викликала Глуштвську сшь-
ську Раду на змагання за кращу пщготовку i проведения збирання врожаю, за свое-
часне виконання Bcix зобов’язань перед державою. Земельш громади в Чернятиш
ретельно готувалися до жнив. У кузш i теслярських майстернях вщремонтовано
3 жатки, 5 молотарок, 4 двигуни. Жител1 села здавали у фонд оборони молоко,
м’ясо. Bci селяни передплатили 4-у державну военну позику. Тшьки за один день
7 липня 1944 року вони внесли птвкою 32 тис. крб.2. Молод1жна бригада Мелани
Михайлюк була занесена на обласну Дошку пошани за систематичне перевиконання
норм виробггку при збиранш врожаю на землях державного фонду3.
Вщбудовувати господарство довелося в умовах жорстоко! класово! боротьби
з недобитками буржуазно-нащонал1стичних банд, ят чинили onip сощал1стичним
перетворенням. Вони палили колгосиш i селянсьт буд1вл1, знищували худобу,
тероризували населения. 17 чоловш загинуло вщ рук бандшчв. Серед них офщер,
швалщ Велико! Вггчизняно! вшни В. П. Процюк, радянсьт активюти Д. М. BiB-
чарик, Ю. О. Човганюк, М. Д. Бойчук, комсомолка О. Д. Човганюк та imni4.
Але Hi бандитсьт наскоки, Hi труднопц перших тслявоенних poKiB не залякали
селян. Вони активно включилися у загальнонародну боротьбу за вщбудову i
розвиток господарства, за здшснення сощалютичних перетворень.
В жовтш 1948 року в Чернятиш вщновлено колгосп, йому присво!ли iM’я 1вана
Франка. В 1949 рощ артшь мала 1016 га земл!, 39 коней, 18 KopiB, кшька десятк!в
свиней. В nepmi п1слявоенн! роки колгоспникам довелося подолати серйозш труд-
нощ!. Не вистачало тягла, nociBHoro матер!алу, машин, а також досвщу роботи.
Для якнайшвидшого впровадження в життя заход1в щодо оргашзацшно-госпо-
дарського змщнення колгоспу Городентвський райком КП Укра!ни в 1949 рощ
направив на постшну роботу до Чернятина групу KOMymcTiB. 1950 року в сел!
створено партшну орган!зацш, до складу яко! ввшшли 6 чолов1К5. Комушсти спряму-
вали сво! зусилля на швидке пщнесення Bcix галузей колгоспного виробництва.
На партшних зборах регулярно розглядалися питания роботи правлшня колгоспу,
бригад i окремих ланок, тваринницьких ферм, будтвельнитв. До 1951 року в кол-
rocni були випадки зволшання польових po6iT. Комун1сти допомогли правлшню
впровадити науково обгрунтован1 методи землеробства, встановлювати пра-
вильн1 строки с1вби i збирання
врожаю, ращонально розставити
кадри, забезпечити вчасне виве- на молочн1й ферм! у сел1 Чернятин!. 1969 р.
зення добрив та пщготовку насш-
ня i технши6.
1 ApxiB МО СРСР. ф. 299, оп. 3070,
спр. 460, арк. 6.
2 Газ. «Прикарпатська правда»,
15 лппня 1944 р.
3 Газ. «Прикарпатська правда»,
13 вересня 1944 р.
4 1вано-Франшвський облдержар-
xiB, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 44.
6 1вано-Франтвський облпартар-
xiB, ф. 1796, оп. 1, спр. 2, арк. 9—10.
6 Там же, арк. 3.
187

Колгоспна партшна оргашзащя брала безпосередню участь в ycix виробничих
процесах громадського господарства, вивчала досвщ кращих пращвниюв, добива-
лася, щоб в1н став надбанням ycix колгоспнитв. Неослабна увага придшялася
основнш галуз1 apтiлi — ршьництву. В цей пepioд у колгосш було запроваджено
глибоку оранку, виготовлення KOMnocTiB, потоковий метод збирання врожаю. Кому-
Hicra популяризували досвщ передовитв, зокрема, доярки М. В. Буньки, ланкових
М. Ф. Стефанчук, П. I. Немил та шших.
1952 року колгосп одержав вщ держави позику на придбання KopiB та машин.
Вже наступного року бшышсть po6iT у ршьництв1 буломехашзовано. Артшь почала
буд1вництво тваринницьких пpимiщeнь.
40-р1ччя Великого Жовтня колгосп iM. Франка 3ycTpi4aB значними трудовими
досягненнями — вш став одним i3 кращих у райош.
Мехашзащя виробництва, впровадження ново! агротехнши, пoлiпшeння
орган1заца пращ — все це сприяло неухильному пщвищенню врожайность
В 1968 рощ тут зiбpaли з кожного гектара nociBy бурятв на 150 цнт бшыпе,
шж у 1960 рощ.
В розвинену галузь перетворилося тваринництво. Доярки колгоспу перейняли
досвщ доярки i3 Снятинського району Героя Сощалютично! Пращ Mapii Ферлей.
У 1968 рощ колгосп виробив 601 цнт молока i 74,5 цнт м’яса на 100 га угщь1.
3 допом1жних галузей виробництва розвинуто сад1вництво. Колгоспники роз-
ширюють площу пщ садом за рахунок чагарнитв i невжиттв. У 1953 роц1 артшь
мала саду всього 7 га, а 1968 — 65 гектар1в2.
Розвиток громадського господарства забезпечуе неухильне зростання прибуттв,
дае можливють колгоспу вести широке бупДвництво. В 1940 рощ колгосп мав лише
5 виробничих споруд, а тепер ix нал1чуеться понад 30, зокрема, водонашрна башта,
пилорама, цегельний завод, 6 кор1внитв, 3 свинарники з вщгод1вельними майданчи-
ками. 6 прим1щення для збереження мшеральних добрив, завершено спорудження
будинтв тваринника i мехашзатора, лазш, автобусно! станца, багатоквартирного
будинку для спещал1ст1в.
Посилюються економ1чн1 зв’язки колгоспу iM. I. Франка з державними i м1ж-
колгоспними пщприемствами. 1965 року артшь внесла членський пай до м1жкол-
госпно! буд1вельно! орган1заца3.
Розвиток громадського господарства забезпечуе неухильне зростання оплати
пращ колгоспнитв. 3 1959 року тут запроваджено грошову оплату пращ. Середня
заробггна плата колгоспника в 1968 рощ становила 70 крб. на мюяць.
До возз’еднання з Радянською Украшою мешканщ Чернятина не могли одер-
жувати квал1фшовану медичну допомогу. Радянська влада подбала про налаго-
дження охорони здоров’я в кожному населеному пункть Спочатку в сел1 вщкрито
медичний пункт, 1950 року — пологовий будинок. Тепер тут вже ддать 2 фельдшер-
сько-акушерсьш пункти, в яких працюють 4 медпращвники.
За роки Радянсько! влади докоршно
змшився освпнш р1вень трудящих Черня-
Ланкова п. п. Хома готус своТ роботи на респуб/пканську тина. П1сля визволення села було вщновлено
художню виставку. 1969 р. роботу семир!чно! школи, для дорослих —
створено лшнеп. Шзшше вщкрито восьми-
р1чну школу, яку 1969 року перетворено на
середню. 1952 року в сел1 завершено лшвща-
цда неписьменност1. Колишш неписьменн1
стали не т1льки читати газети i журнали, але
1 Хвано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. Р-1576,
оп. 2, спр. 21, арк. 23.
2 Там же, спр. 20, арк. 55.
3 Там же, арк. 57.
188

й користуються послугами б1блютеки, книжковий фонд яко!
становить близько 20 тис. прим1рниюв. У багатьох меш-
канщв е власт б1блютечки. За шслявоенш роки понад
160 мешканщв Чернятина здобули середню освггу. Щолпа
д1ти колгоспнитв вщпочивають у чудовому шонерському
Ta6opi над Дшстром.
Велику увагу партшна оргашзащя придшяе викор1-
ненню пережитшв минулого в свщомост1 людей, особливо
релтйних забобошв. Вона вишукуе найбшын ефективш
методи роботи з людьми. В боротьб1 проти рел1гшних пере-
житшв широко застосовуе методи шдив i дуально! роботи.
Багато читаеться науково-популярних лекцш. 3 1960 року
в сел1 на громадських засадах д1е кабшет пол1тично! освтз:.
3 перших дшв шсля визволення вщ фашистських за-
гарбнишв в сел1 працюе клуб, трудяпц систематично пере-
глядають кшофшьми. В 1960 рощ колгосп побудував палац
культури, при якому створеш належш умови для роботи
гуртшв художньо! самод1яльность Аматори мистецтва добре
зарекомендували себе не тшьки серед односельщв. Трудяпц
Городентвського району радо слухають чудов1 укра!нськ1
i pocmcbKi nicni у виконанн1 чернятинського хору. 3 сво!- _
ми виставами вшжджае в inmi села i драматичний гурток. ^°c4bH30 теНхЯ„Тк7мГланкоГмКОм°СБа-
В Чернятин] живе самодшльна художниця П. П. Хома. рик готуеться до екзамежв. Село Черня-
Парасков1я Петр1вна працюе в бурякосночш ланц1, а до- тин. 1969 р.
звшля проводить за пал1трою. П. П. Хома створила ряд
чудових картин за мотивами популярних шсень i поем — «Червош гвоздики»,
«Знову цв1туть каштани», «Бондар1вна», «Два кольори» та ш. У BepecHi 1968 року
в залах Льв1всько! картинно! галере! вщбулася виставка твор1в народно! художниц!.
Експонувалося 80 полотен. Льв1вськ1 мистецтвознавщ запропонували художниц!
продати деяш картини для музе!в. П. П. Хома вщповша: «Дарую вам Ti картини,
ят сподобаються».
Зм1нився зовн1шнш вигляд села, воно ниш нагадуе м1стечко. Зам1сть похилених
халуп, що колись т1снилися вздовж брудних покручених вуличок, споруджено
добротш, переважно кам’ян1, будинки. За шслявоенний час !х зведено 230. Вже
близько 80 проц. жител1в села мешкають у нових житлах, обставлених сучасними
меблями, у багатьох е телев1зори, радшприймачь Найближчим часом yci CTapi хати
будуть перебудоваш. Вулиц1 в сел1 стали широкими, прямими. Центральну вулицю
заасфальтовано. Прокладено тротуари. Приемне враження справляють нов1 прим1-
щення школи, будинку тваринника, сучасних магазин1в, автобусно! станцп. 3 1963
року Чернятин пщключено до державно! високовольтно! електрол1нп. В сел i е ста-
дюн, 2 волейбольш майданчики. В центр! Чернятина — пам’ятник вошам, що
вщдали життя за Радянську владу. Встановлено також пам’ятник 1вану Франку.
За роки Радянсько! влади в сел1 виросли нов1 люди — осв1чеш, культурш, CBi-
дом1 творц1 свого щастя. Kpanji труд1вники села вступають до лав КПРС. Число
KOMyHicTiB зростае. 1969 року партшна оргашзащя колгоспу нал1чувала 40 чоловш.
Заслуженим авторитетом користуються комушсти — ветерани колгоспу С. Й. Хро-
мичева, О. С. Фрашав, М. О. Бойчук та iH. В комсомольськш оргашзаци —
понад 80 чоловш. Комсомольсько-молод1жна ланка, яку очолюе комсомолка М. М. Ба-
рик, в 1968 рощ виростила по 770 цнт цукрових буряк!в на гектар^.
Чернятинщ беруть активну участь у робот1 сшьсько! Ради. Понад 50 чоловш
працюють в р1зних комьях сшьради на громадських засадах, у добровшьнш на-
родн1й дружиш.
Газ. «Прикарпатська правда», 28 лютого 1969 р.
189

Немало мешканщв Чернятина закшчили шститути, спещальш середш учбов1
заклади, стали висококвал1фшованими спещал1стами. Серед них — кандидата наук
М. Д. Боднарчук та М. I. Ганущак, 68 вчител1в, 26 медичних пращвнишв, 12 агро-
ном1в, 8 економ1ст1в.
1з просто! селянки до державного д1яча виросла Стефашя Йосишвна Хроми-
чева. Доля и — типова доля звичайно! радянсько! жшки. Злидш погнали ii батька
за океан, в Канаду, де вш i загинув. Стефашя лишилась сиротою. Понев1рялася
в наймах. I тшьки Радянська влада принесла !й щастя. Навесш 1940 року д1вчина
вступила в колгосп. I! обрали лайковою. В nepini шслявоенш роки бандер1вськ1
бандити погрожували и ланщ: будете працювати в колгосш — знищимо. Але
Стефашя Йосишвна i ii ланка не злякалися бандшчв. На поле ходили з сапками i гвин-
т1вками. 3i зброею в руках виростили хороший врожай цукрових буряшв. Неза-
баром стали п’ятисотенницями. С. Й. Хромичеву прийняли до лав КПРС. У 1953 рощ
ii обрали головою колгоспу iM. 1вана Франка. 17 роюв С. Й. Хромичева беззмш-
но обшмала цю посаду. Талановитим орган1затором, добрим господарем виявила
себе колишня бщнячка. За вмше кер1вництво багатогалузевим господарством,
за висок1 показники його розвитку С. Й. Хромичева удостоена високого звання
Героя Сощалиугичшп Пращ. Вона нагороджена 3 орденами Ленша. ТрудяшД району,
виявляючи !й високе дов1р,я, неодноразово обирали С. Й. Хромичеву депутатом
Верховно! Ради Украшсько*! РСР.
Завдяки самовщданш пращ трудящих Чернятин i3 вщсталого бщного перетво-
рився у благоустроене, багате, культурне колгоспне село. Перед ним вщкрива-
ються велик1 перспективи нового шднесення економ1ки i культури.
Ю. Д. БОДНАРЧУК, М. П. XBOCTIH

НАСЕЛЕН! ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СЕЛИЩНИХ ТА СХЛЪСЬКИХ РАД
ГОРОДЕНКХВСЪКОГО РАЙОНУ
ВИНОГРАД — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на л1вому берез! р1чки Чорняво!, за
27 км вщ районного центру, за 5 км вщ зал1з-
нично! станцп Гв1здець. Населения — 1369
чоловш. Сшьрад1 пщпорядковане село Рудшвка.
В сел i розташована центральна садиба
колгоспу «Дружба». Виробничий напрям
господарства — ршьництво. Воно мае понад 1700 га
земль В 1967 рощ артшь одержала перехщний
Червоний прапор Ради MiHicTpiB СРСР.
У Виноград! е восьмир1чна школа, б1блютека,
клуб. За радянських час1в тут зведено близько
300 будишав. Встановлено обелнж вошам, ио-
леглим в роки Велико! В1тчизняно1 вшни.
Вперше село згадуеться в документах 80-х
роюв XVIII стол1ття.
У 1923 рощ у Виноград! створено осередок
КПЗУ. Сшьсьш комушсти брали участь у Забо-
ло^вськш першотравневш демонстрацп 1924
року.
В 1932 рощ вщбувся страйк сшьськогосоодар-
ських роб1тнишв.
BIKHO — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоване за 11 км вщ районного центру, за 2 км
вщ зал1знично*1* станцп Окняни. Населения —
1583 чоловша.
Колгосп «1 Травня» сиещал!зуеться на вщ-
год1вл! велико! рогато! худоби та птищ. BiH
мае близько 1900 га землц понад 10 тис. штук
птищ, 1100 гсшв велико! рогато! худоби.
У сел! 6 восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека; колгоспний пологовий будинок. За роки
Радянсько! влади споруджено близько 300 бу-
диншв. Встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку
та обелюк загиблим у роки Велико! Вичизня-
но! вшни.
В писемних джерелах село згадуеться 1485
року. В 1932 рощ вщбувся страйк
сшьськогосподарських роб1тник1в.
На околицях села виявлено поселения три-
шльсько! культури.
ГВ13ДЕЦЬ — селище мшького типу (з
1940 р.), центр селшцно! Ради. Лежить на
правому берез! р1чки Чорняво!, за 22 км вщ
районного центру. Зал1знична станщя. Через селище
проходить шосе. Населения — 1540 чоловш. Се-
лищнш Рад i пщпорядковаш населен! пункти
Берем’яни, Осташавщ, Чехова.
В селили розмицеш цегельний завод, вщдь
лення «Сшьгосптехнши», м1жколгоспбуд, транс-
форматорна шдстанщя та бригада колгоспу
«1скра», за якою закршлено 518 га земль Госпо-
дарський напрям — м’ясо-молочне тварпн-
ництво.
В республшанському змаганш на честь
50-р1ччя Великого Жовтня Гв1здецький
цегельний завод зайняв перше мшце, нагороджений
перехщним Червоиим прапором Республшан-
сько! ради орофсшлок.
У Гв1здщ е середня школа, допом!жна шко-
ла-штернат, фШал Городешивсько! музично!
школи, будинок nioHepiB, б!блштека, будинок
культури, леншська шмната-музей.
Встановлено пам’ятник В. I. Леншу. В селили
працюе районна лшарня, полшлшша, дитяча
та жшоча консультащя. Лише за останш
5 poKiB мешканщ Гв1здця звели понад 100 бу-
дишйв.
Вперше Гв1здець згадуеться в документ!
1373 року.
3 1520 до 1531 року Гв1здець перебував пщ
владою молдавських господар!в. 1540 року
польський король надав Гв!здцю магдебурзьке право.
В кшщ 90-х poKiB XIX ст. через Гв!здець про-
йшла зал1зниця, що зумовило перетворення його
на значний торговельно-ремкничий осередок.
В роки польсько! окупацй у Гв!здщ д!яла орга-
шзащя КПЗУ. В 1928 рощ тут створено проф-
сшлкову оргашзащю сшьськогосподарських ро-
бишпив.
Пщ час шмецько-фашистсько! окупацй
мешканщ селища чинили onip птлер!вцям. В. 1. Бан-
Костьол у селищ'| Гв!здци Пам'ятка арх1тектури
XVIII ст. 1969 р.
191

дога та П. Ф. Михальчук
вщмовилися служити в ди-
Bi3ii «СС-Галичина», за що
були розстршяш. Партиза-
ни-ковиашвщ дютавали в
Гв1здц1 всеб1чну допомогу.
В бою за визволення селища
вщ окупацп шшг Герой
Радянського Союзу М. П.
Скачков. На братськш
могил! полеглих В01ШВ
споруджено пам’ятник.
У Гв1здщ народився ук-
рашський художник Я. В.
Художник. Пстрак (1878—1920).
Я В. Пстрак. 1912 р. На територп Гв1здця ви-
явлено курган доби бронзи.
ГОРОДНИЦЯ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на правому берез1 Дшстра, за 14 км вщ
районного центру. Пристань на Дшстрь
Населения — 1276 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане
село Перед1вання.
Колгосп «Радянська Украша» — ршьничо-
твариннпцького напряму, мае близько 2060 га
земль
У Городнищ е восьмир1чна школа, клуб,
б1бл]'отека. За радянських час1в понад 200 чол.
здобули вищу та середню освиу.
Село вперше згадуеться в документах 1448
року.
На територп Городницько! сшьради виявлено
5 стоянок доби шзнього палеолггу, поселения
раиньо! тршпльсько! культури, кшька посе-
лень та поховань доби бронзи, кургани сшф-
ських час1в, а також слов’янсьш поховання i
поселения, городище та 2 могильники давньо-
руських час1в.
ДАЛЕШОВЕ — село, центр сшьсько!’ Ради.
Лежить на правому берез1 Дшстра, за 16 км
вщ районного центру. Населения — 475 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш населен! пункти Дубка,
Колшки та Реиужинщ.
В сел! розташоваш колгоспи: iM. KipoBa, що
мае 3780 га земл!, та iM. XXII з’Тзду КПРС,
якому належить 1856 га земл!. Обидва
господарства ршьничого напряму.
В Далешовому е восьмщйчна школа, клуб,
бз'блштека. Споруджений пам’ятник С. М. Ki-
рову та обелюк иолеглим во!нам Радянсько!
Армп.
В нисемних джерелах село вперше
згадуеться 1474 року. В 1921 рощ мешканщ Далешо-
вого саботували перепис населения, що прово-
дився польською владою.
Поблизу Далешового, Дубки та Репужинщв
виявлено знаряддя пращ та поховання доби
бронзи, поховання перших стол!ть нашо! ери та
cpi6Hi прпкраси давньоруських 4aciB.
KOPHIB — село, центр сшьсько! Ради. Роз-
ташований на правому берез! Дшстра, за 25 км
вщ районного центру. Населения — 1004
чоловша. Сшьрад! шдпорядковане село Вшьховець.
Мкцевий колгосп «Радянське Прикарпаття»
мае близько 2200 га земл i. Виробничий напрям —
ршьничо-тваринницький.
У сел! е восьмир!чна школа, б!бл!отека,
клуб; профшьний пioнepcышй Ta6ip. За радян
ських 4aciB колгоспники звелп понад 120
будинтв.
У нисемних джерелах село вперше
згадуеться 1455 року. В 1921 рощ мешканщ Корнева
бойкотували перепис населения, що проводився
окупащйною владою.
Жител1 Корнева допомагали партизанам-ков-
патвцям; М. М. Кривко був зв’язк!вцем.
На територп села виявлено поховання доби
бронзи, городище, селище й поховання
давньоруських 4aciB.
КОТИКIBKA — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 1 км вщ районного центру на
автомапстраль Населения — 2499 чоловш.
У Котишвщ розмщений радгосп «Зоря».
Господарство нас!нницького напряму. Цей
радгосп — одне з передових господарств облает^
дв!ч! завойовував перехщний Червоний прапор
Шшстерства сшьського господарства УРСР.
В сел! е початкова школа, (лблютека, клуб.
Поселения Котишвка засиоване селянамп-
вт!качами на nycTiipi за Городенкою в XVII ст.
Селяни в 1648 рощ приедналися до повстанщв,
очолюваних С. Височаном.
Окремою адмшютративною одиницею Котп-
твка стала в 1939 рощ, до цього вважалася
передм!стям Городенки.
КУНЙС1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Лежать на правому 6epe3i Дшстра, за 24 км вщ
районного центру. Населения — 966 чоловш.
Сшьрад1 шдпорядковане село Копачинщ.
Мюцевий колгосп «Перемога» мае понад
2200 га земль Господарство ршьничо-тваринни-
цького напряму.
В Куншивцях е восьмир1чна школа, клуб,
бiблioтeкa. На честь полеглих радянських во!шв
встановлено обелкж.
Згадка про село е в документ 1461 року.
В 1932 рощ в Куншпвцях юнувала
оргашзащя «Сельроб-едшсть».
На територп сшьради виявлено шзньопалео-
лггичш стоянки, поселения шзньотришльсько!
культури, городище, поселения та могильник
давньоруських час!в.
ЛУКА — село, центр сшьсько! Ради. Лежить
на л!вому берез! Дшстра, за 25 км вщ районного
центру. Населения —942 чоловша. Сшьрад! пщ-
порядковаш населеш пункти Монастирок та
Ушж.
У сел! — колгосп iM. Радянсько! Консти-
туцп, який мае понад 1620 га земль
Господарство ршьничого напряму.
В Лущ е восьмир!чна школа, б!бл!отека,
клуб, пюнерський Ta6ip юних натурал!ст!в.
Встановлено обел!ск иолеглим у роки Велико!
В!тчизняно! вшни.
Згадуеться село вперше в писемних джерелах
1465 року.
Пщ час Карпатського рейду партизанського
з’еднання С. А. Ковпака мешканщ села М. Ф.
Стойко, Й. I. Корпан та iHini допомагали
партизанам переправитися через Дшстер.
192

Поблизу Луки виявлено шзньопалеол1тичну
стоянку та залипши давньоруського городища,
а бшя села У нежа — знаряддя пращ та похо-
вання доби мщь
НЕЗВИСЬКО — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на правому 6epe3i Дшстра, за 24 км вщ
районного центру. Через село проходить шосе.
Населения — 1147 чоловш. Сшьрад1 пщпоряд-
коване село Ворошв.
Колгосп «Придшстров’я» мае 1955 га земль
Основний виробничий напрям — ршьництво.
В сел] е середня школа, б1блютека, клуб.
За радянських час1в 600 мешканщв Незвиська
здобулп вищу та середню освггу.
У писемних джерелах село згадуеться 1440
року пщ назвою Незвшце.
В 1703 рощ опришки загону I. Пискливого
розправилися з мкщевими багат1ями.
У 1943 рощ мешканщ села допомагали пар-
тизанам-ковиаювцям. В бою за визволення села
вщ фашистських загарбншив пол1г Герой
Радянського Союзу М. К. Москальов.
На територп села виявлено 5 шзньоиалеоль
тичних стоянок, поселения перших землеробiB
доби неол1ту, трипшьсько! культури, доби
бронзи, стфських i давньоруських час1в та черня-
xiBCbKoi культури.
ОЛ16ВО-КОРОЛIBKA — село, центр сшь-
сько! Ради. Розташована за 12 км вщ районного
центру, за 6 км вщ зал1знично! станци Окняни.
Поблизу села проходить шосе. Населения — 1253
чоловша. Сшьрад1 пщпорядковаш населеш
пункти Новосел1вка та Ол1ево-Коршв.
Мнщевий колгосп iM. Калшша мае 2125 га
земл1, млин, олшницю, пилораму. Господарство
ршьничо-тваринницького напряму.
В се л i е восьмир1чна школа, будинок
культури, б1блютека. Встановлено обел1ск полеглим
радянським вошам.
Згадуеться село в писемних джерелах 80-х
рошв XVIII столггтя.
На TepnTopii села знайдено кам’яш знаряддя
пращ доби бронзи, а на полях села Новосел1вки
виявлено поселения трипшьсько! культури,
скарб i поселения епохи шзньо! бронзи та
поселения черштвсько! культури.
ОСТРГВЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 28 км вщ районного центру.
Зал1знична станщя. Населения — 936 чоловш.
Сшьрад1 шдпорядковане село Рогиня.
Мкцевий колгосп iM. Щорса мае понад
1800 га земль Господарство ршьничого
напряму.
В Остр1вщ е восьмир1чна школа, б!блютека,
клуб.
Вперше село згадуеться в писемних
джерелах 1819 року.
На полях села виявлено поселения триишь-
сько! культури, поселения та могильник доби
шзньо! бронзи, сарматсьт поховання та
поселения чернях1всько1 культури.
ПОТОЧИЩЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на правому 6epe3i Дшстра, за 10 км
вщ районного центру. Населения — 2241
чоловш.
В сел1 розташований колгосп iM. Пархоменка,
основний виробничий напрям якого — ршьни-
цтво. Господарство мае понад 2430 га земль
У Поточтщ е середня школа, клуб, б1блю-
тека. Встановлений пам’ятник О. Я. Пархо-
менку. За радянських 4aciB понад 430 чоловш
здобули вищу i середню освггу, 3 чоловша —
науковий стушнь кандидата наук.
Перша писемна згадка про село е в
документах 80-х рок1в XVIII столитя.
Мешканщ села подавали допомогу
партизанам з’еднання С. А. Ковпака пщ час !хнього
рейду.
На територп села виявлено поселения три-
ni льсь ко! культури, кшька пам’яток доби
бронзи та поселения перших столиъ ново! ери.
РАКОВЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на правому 6epe3i Дшстра, за 25 км вщ
районного центру i зал1знично! станци Горо-
денка. Населения — 1153 чоловша. Сшьрад1
шдпорядковане село Семешвка.
В сел1 розм1щено центральну садибу колгоспу
iM. Чкалова. Господарство мае понад 1900 га
земл1, виробничий напрям його рослинни-
цько-тваринницький.
У Рашвщ е восьмир!чна школа, б1блютека,
будинок культури, якому присвоено звання
культурного закладу вщмшно! роботи. За роки
Радянсько! влади в сел1 споруджено понад 200
будинтв.
У перше село згадуеться в документ! 1450 року.
В XVII ст. в Рашвщ був збудований феодальний
замок. У 1676 рощ ним оволодши турки.
Шд час окупацн ггглер]'вщ заморд ували
12 селян Рак1вця, 54 — вигнали на каторгу до
Шмеччини.
У Рашвщ народився украшський
письменник О. М. Левицький.
Ланкову колгоспу М. М. Ленчовську обрано
депутатом Верховно! Ради СРСР 7-го скликання.
На околицях Рашвця виявлено 2 шзньопалео-
литн] стоянки, знайдено золот! монети Олек-
сандра Македонського та поселения
давньоруських час1в.
РАШК1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 8 км вщ районного центру.
Населения — 1043 чоловша. Сшьрад!
шдпорядковане село Якуб1вка.
У Рашков] розм1щена бригада колгоспу
iM. 17 вересня, яка спещал1зуеться на вщгод!вл1
велико! рогато! худоби.
В сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека. За радянських 4aciB 42 чол. здобули вищу
осв1ту.
За переказами, село виникло в XV ст., нази-
валося Антошвкою. В XVIII ст. новий власник
села перейменував його на Рашшв.
У 1921 рощ мешканщ села бойкотували
перепис населения.
Уродженець Рашкова I. I. Данилюк став
членом-кореспондентом АН УРСР.
В сел i знайдено кам’яш знаряддя пращ доби
бронзи.
193 13 зз2

РОСОХАЧ — село, центр сшьсько! Ради. Роз-
ташований на р1чщ Чорнявш, за 27 км вщ
районного центру, за 7 км вщ зал1знично1 станцп
Гв1здець. Населения — 1452 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковане село Прикмище.
Мкщевий колгосп iM. Горького спещал!зуе-
ться на в1вчарств1. Господарство мае понад
2100 га земль
: У сел i е середня школа, клуб, б1блютека.
За переказами, село виникло в XV столить
Шд час першо? св1тово!‘ вшни в Росохач! пе-
ребував В. I. Чапаев. Тут вш одержав бойову
нагороду.
Уродженець Росохача П. С. Федорчак став
кандидатом юторичних наук.
СЕМАК 1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоваш на автомапстраль за И км вщ
районного центру. Населения — 1248 чоловш.
Сшьрад! ищиорядкованi села Бшка та Михальче.
Семашвський колгосп «Жовтнева револющя»
мае понад 2800 га земл^ млин, пилораму.
Господарство ршьиичо-тваринницького напряму.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, 6i6mo-
тека. Встановлено пам’ятник В. I. Леншу.
Закладено парк i 2 сквери.
Перша писемна згадка про Сематвщ е в
документ] 1449 року. Мешканщ села зазнавали
знущанъ вщ шляхтича Золотницького. За це
в 1739 рощ генеральний вшськовий суд притя-
гав його до вщповщальност1.
В 1922 рощ мешканщ Семашвщв виступили
проти м1сцевого помщика та польських урядов-
щв. У 20—30-х роках в сел i д1яв осередок КПЗУ.
На територп сшьради знайдено поселения
трипшьсько! культури, могильник перших сто-
л1ть нашо! ери та окрем! иредмети давньоруських
час1в.
СЕРАФИНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Лежать вздовж автомапстрал1, за 4,5 км вщ
районного центру, за 6 км вщ зал1знично!
станцп Ясешв-Пшьний. Населения — 2948 чоловш.
Бригади колгоспу iM. 17 вересня спещаль
зуються на вщгод1вл1 молодняка велико! рогато!
худоби та птищ. Вони мають понад 2500 га
земл1, понад 2 тис. гол1в велико! рогато! худоби,
18 тис. штук птиц i.
Заадання батьювського колмтету СерафинськоТ
середньоТ школи. 1968 р.
У сел! е середня школа, будинок культури,
якому присвоено звання культурного закладу
вщмшно1 роботи, б1блютека; пологовий будинок.
3 1949 до 1969 року 572 чол. одержали середню
ocBiTy, 319 чол.— вшцу та середню спещальну
освггу. В сел! вщкрито пам’ятник В. I. Леншу.
Вперше село згадуеться в 1500 рощ. 1621 року
Серафинщ спалили татари.
У 1887 селяни вщмовилися виконувати шар-
варки.
Депутатом Народних 36opiB Захщно! УкраУ-
ни було обрано Г. I. Онуцьку.
Уродженець села Л. Т. Бабш став ученим,
агроном колгоспу М. Ю. Бшоголовка нагоро-
джена Грамотою Президп Верховно! Ради УРСР.
На територи села виявлено поселения три-
ni льсько!* культури.
СЛОВ 1Д К А — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 18 км вщ районного центру,
за 7 км вщ зал1знично! станцп Гв1здець.
Населения — 840 чоловш. Сшьрад1 пщпорядковаш
населен! пункти Вишшвка та Сороки.
У Слобщщ розмщеш колгоспи «40-р!ччя
Й^овтня» i «Червоний прапор», як1 мають 2 500 га
с!льськогосподарських уг!дь. Основний виробни-
чий напрям—ршьництво. Бригадиров! тракторно!
бригади Ф. М. Микитюков! присвоено звання
заслуженого мехашзатора Украшсько! РСР.
В сел! е восьмщнчна школа, клуб, б1бл!отека.
За радянських час!в житловий фонд села оно-
вився на 80 проценте.
Перша згадка про село на лежить до кшця
XVI столотя.
В 30-х роках XX ст. в Слобщщ д1яв осередок
КПЗУ.
Мешканщ села допомагали партизанам-ков-
пашвцям шд час !хнього рейду.
Поблизу села Сорок знайдено кам’яш зна-
ряддя npani доби мвд.
СТАРИЙ ГВ13ДЕЦБ — село, центр с1льсько1
Ради. Розташований на автомапстрал!, за 25 км
вщ районного центру, за 2 км вщ зал!знично1
станцп Гв1здець. Населения — 1408 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковане село Малий Гв1здець.
Колгосп iM. Олега Кошового мае понад
1800 га земль Провщною галуззю його е тва-
риншщтво.
У Старому Гв1здц! е восьмир!чна школа,
клуб, б!бл!отека вщмшно! роботи.
Вперше село згадуеться 1373 року. В XV ст.
в сел! споруджено фортецю для захисту вщ
татарських наскотв.
У 1920 рощ в сел! оргашзовано осередок
КПСГ. Мешканщ Старого Гв!здця брали участь
у Заболот!вськш першотравнев!й демонстрацп
1924 року.
СТР1ЛБЧЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоване за 5 км вщ районного центру.
Населения — 1854 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковане село Пробабпн.
У Стршьчому розмщений вщдшок радгоспу
«Зоря». Господарство спещал!зуеться на вирощу-
ванн1 единого нас!ння зернових культур та кар-
топл!. У в!дд1лку е допом!жш господарства:
194

2 млини, кар’ер для видобутку каменю, 9 зариб-
нених ставк1в.
У сел i 6 восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека.
Писемна згадка про Стршьче е в кшшвськш
грамот1 вщ 9 грудня 1436 року.
В 1932 рощ в сел! засновано оргашзацпо
«Сельроб-едшсть», в 1935 рощ — осередок КПЗУ.
На територп сшьради виявлено кшька посе-
лень трипшьсько? культури, поховання в кам’я-
них гробницях qaciB бронзи та поселения доби
раннього зал1за.
/
ТИШК1ВЦ1 — село, центр сшьсько? Ради.
Розташоваш на автомапстраль за 12 км вщ
районного центру, за 6 км вщ зал1знично1 станцп
Окняни. Населения — 2668 чоловш.
Колгосп iM. Шевченка снещал1зуеться на
м’ясо-молочному виробництвь Господарство мае
понад 2400 га земл i, 3100 гол1в велико? рогато?
худоби, близько 3750 свиней. Доярка М. О.
Сюцько — Герой Сощалштично? Пращ, ii
обирали делегатом XXIII з’?зду КПРС ! з’?зду
колгоспнитв Укра?ни.
У Тиштвцях е середня школа, б1блютека,
клуб; лшарня, ветеринарний пункт. Колгосп
видае багатотиражну газету «Зоря».
Згадуеться село в писемних джерелах XVI сто-
лггтя.
Мешканщ Тиштвщв у 1921 рощ бойкоту-
вали перепис населения, в 1922 рощ виступали
проти призову молод! до польсько? армп.
В 20—30-х роках у сел! активно д1яв осередок
КПЗУ.
Депутатом Народних 36opiB була М. О. Дь
дик, яку в 1941 poni обрали депутатом
Верховно? Ради УРСР.
У Тиштвцях народився укра?нський
етнограф буржуазно-л!берального напряму В. О. Шу-
хевич (1850—1915). #
ТОРГОВИЦЯ — село, центр сшьсько? Ради.
Розташована за 18 км вщ районного центру.
Населения — 2398 чоловш. Сшьрад! шдпоряд-
коваш населен! пункти Bep6iB4i та TonopiBni.
Мюцевий колгосп iM. Леся Мартовича спеща-
л1зуеться на вiдгoдiвлi свтей та вирощуванш
техшчних культур. Господарство мае понад
4400 га земл!, цегельний завод потужшстю 5 млн.
штук цегли на piK. У 1967 роц! колгосп був
переможцем у республшанському сощалктич-
ному змаганш.
У Торговищ е середня школа, клуб, б1блю-
тека, л!тературно-мемор1альний музей Леся
Мартовича. Встановлено пам’ятник Т. Г. Шев-
ченку. Колгосп видае багатотиражну газету
«Маяк комушзму».
Вперше село згадуеться в документ! 1476
року. В 20-х роках XVIII ст. тут дiяв загш
опришшв, очолений ватажком Макаревичем.
У 1885—1886 рр. мешканщ села виступали
проти шарвартв.
У 1921 poni селяни Торговищ бойкотували
перепис населения.
Мешканець села 1. Ф. Грицюк був провщ-
ником у ковпатвщв, шпи селяни всшяко
допомагали партизанам.
Вручения nepexiflHoro Червоного прапора РК
ЛКСМУ ланковш М. I. Переверзк Село Торговиця.
1968 р.
У Торговищ народився укра?нсышй лрогре-
сивний письменник Лесь Мартович (1871—1916).
ХМЕЛЕВА — село, центр сшьсько? Ради.
Лежить на правому берез! Дшстра, за 32 км вщ
районного центру. Населения — 407 чоловш.
У Хмелевш розмицена бригада колгоспу
iM. Чапаева. Господарство ршьничого напряму.
В ceлi е початкова школа, клуб, б!блштека.
Згадуеться село в письмових джерелах 80-х
рошв XVIII cmnirm.
ЧЕРНЕЛИЦЯ — селище MicbKoro типу, центр
селпщно? Ради. Лежить на правому берез!
Дшстра, за 22 км вщ районного центру. Населения—
2297 чоловш.
В селищ! розм1щено цех сирзаводу та цен-
тральну садибу колгоспу iM. Чапаева.
Господарство ршьничо-тваринницьке. Комбайнеров!
В. 	С. Кловатому та бригадиров! тракторно?
бригади С. П. Максимову присвоено звапня
заслужено го мехашзатора сшьського господарства Укра-
?нсько? РСР.
У Чернелищ е середня школа, будинок куль-
тури, якому присвоено звання культурного
закладу вщмшно? роботи, 2 б1блютеки; профшь-
ний шонерсышй Ta6ip; лшарня, полшлшша.
Колгосп видае багатотиражну газету «Шляхом
Жовтня».
В писемних джерелах Чернелиця згадуеться
1459 року. В XVII ст. власник села князь Чар-
торийський збудував тут замок, решткк якого
збереглися й дось У 1672 та 1676 роках
Чернелиця зазнала наскотв татар та туршв.
У 1936 рощ пщ час вибор1в до польського
сейму в селшц! сталася сутичка селян з
жандармами.
ЧОРТОВЕЦЬ — село, центр сшьсько? Ради.
Розташований за 18 км вщ районного центру,
за 6 км вщ зал1знично? станщ? Остр1вець. Через
село проходить шосе. Населения — 4553
чоловша.
195 13*

В аптпункт! села Чортчвця. 1969 р.
У Чортчвщ розмнцеш центральш садиби
колгосшв «Pocifl» та iM. П. Д. Назаренка. Артшь
«Pocin» спещал!зуеться на виробництв! овоч!в,
вона мае близько 2700 га земль Колгосп iM. П. Д.
Назаренка мае 1100 га земль Господарство
ршьничо-тваринницького напряму.
В сел i е початкова та середня школи, клуб,
якому присвоено звання клубу вщм!нно! роботи,
2 б1блштеки; медичний пункт. Закладено парк
i 2 сквери.
Перша писемна згадка про село е в
документ! 1479 року. Восени 1648 року мешканщ
Чорт1вця приедналися до повстанського загону
С. 	Височана.
В бою за визволення села вщ фашист1в за-
гинув Герой Радянського Союзу П. Д.
Назаренко. В сел1 встановлено пам’ятник вошам,
яш полягли шд час Велико! Вичизняно! вшни.
Вихщцями i3 Чорт1вця е украшська радян-
ська художниця О. I. Плешкан та 1. Д.
Головацышй — доктор бюлопчних наук, ирофе-
сор. У 1900 рощ в сел! жив украшський
письменник В. С. Стефаник. Багато ротв у сел! пращо-
вав украшський поет I. Д. Плешкан (1866—
1902).
ЯСЕН1В-ПШЫШЙ — село, центр сшьсько!
Ради. Розташований за 4 км вщ районного
центру. Зал!зиична станщя. Через село проходить
також шосе. Населения — 2913 чоловш.
У сел! розмщена центральна садиба
колгоспу «Леншським шляхом». Господарство —
багатогалузеве, мае понад 2870 га земл1, млин,
пилораму, столярно-теслярську майстерню, це-
гельний завод, торфорозробку.
В ЯсеновьПшьному е восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека. Колгоспники звели близько
400 будинтв.
Перша писемна згадка про село е в документ!
1472 року, тод1 воно називалося бсеновом.
Мешканщ села в 1885 рощ виступали проти
шарвартв.
У 20-х роках XX ст. в ЯсеновьПшьному ста-
лося два заворушення селян. У сел! д1яв
осередок КПЗУ.

долинсъкий
РАЙОН
ДОЛИНА
Ш олина — м1сто районного шдпорядкування, розташоване за 60 км вщ 1вано-
Франтвська. Через м1сто проходить зал1зниця Льв1в—Стрий—Чершвщ,
а також автостради Чершвщ—Стрий—Льв1в та 1вано-Франтвськ—Ужгород.
Населения 11 220 чоловш.
Долина — центр району, на територп якого 26 сшьських, 2 MicbKi i одна селищна
Ради депутат1в трудящих, яким шдпорядковано 54 населеш пункти. Населения —
83,6 тис. чоловш. Природш багатства району — нафта, попутний газ, ешь, cipKa,
зал1зна руда, марганець, мшшпч)в1 сланщ, цегельна глина, гравшно-гальков1 вщ-
клади, карпатськ1 шсковики. Основними галузями промисловост1 е люова, буд!вель-
них матер1ал1в, легка (харчова та нобутового обслуговування). Промислових шд-
приемств в райош — 38. В райош е 10 колгосшв. Орних земель — 8 тис. га, тс,1в —
106 тис. га, сшожатей, пасовищ — 20,1 тис. га. Вщкрито 67 шкш, 53 клуби, 3 будинки
культури.
Виникнення Долини припадае приблизно на другу половину X ст.1. Заселения
цих земель було певною Mipoio зумовлене наявшетю поклад1в сол1 серед густих
л1с1в. Люди, ят переселялися сюди, вирубували Л1С i споруджували житла. Тут
побудували Вознесенський монастир, у якому з 1112 року монахи почали писати
своерщний л!топис Долини.
В кшщ XII ст. на цьому ш[сц[ виникло поселения, його жител1 видобували ешь,
займалися землеробством i скотарством. У середиш XIV ст. Долину захопили поль-
cbKi магнати. 3 цього часу поселения часто переходило вщ одних орендар1в до
шших. Bci вони жорстоко експлуатували м1сцевих жител1в. У XV ст. м1сто було
центром Долинського староства.
Протягом шлькох десятшпть XVI ст. Долина економ1чно зросла завдяки збшь-
шенню видобутку сол1 й пожвавленню торпвль В 1525 роц1 мюту було надане магде-
xFeliks Pietrak. Szkic monograticzny salin Dolinskich. Lw6w, 1907, стор. 5—6.
197

бурзьке право, згщно з яким запроваджувалося самоврядування, жителям
дозволялось варити ешь, проводити торги i ярмарки. Вщтод! торги тут влаштовували що-
понедшка, а ярмарки — дв1ч1 на piK1.
Польсьш магнати й шляхта визискували cboix пщданих. Вони зобов’язували
м!щан сплачувати податки й виконувати pi3Hi повинности шарварки, тяглову
роботу. Населения також сплачувало багато податтв: за свшських тварин, толочний
тощо.
У XVI—XVII ст. ст. на Долину неодноразово нападали татарсьш орди. Особ-
ливих руйнувань MicTo зазнало 1594 року. Для оборони вщ татарських напад1в
у Долин! збудували замок, насипали вали. Залишки цих вал1в бшя гори Замчища
збереглися до наших час1в. Польська шляхта, дбаючи лише про свою безпеку, зовс1м
не турбувалася про населения околиць. Воно неодноразово терпшо вщ напад1в
татар.
Селяни не раз пщшмалися на боротьбу проти социального й национального
гноблення. В 1648 рощ мщани й селяни Калуського i Долинського староств на знак
протесту проти гшту польсько! шляхти знищили долинський костьол2, роз1гнали
MicbKe управлшня. Восени 1648 року багато жител1в Долини приедналися до
загошв Семена Височана.
Невдоволення зростало. Жител1 Долини Мазурик i Слепка звернулися до Богдана
Хмельницького 3i скаргою на важке закршачення польською шляхтою населения
MiCTa. Переслщуючи шляхту, вшська Богдана Хмельницького здобули замок в Долит,
знищили 4 тис. польських солдат1в i шляхти. В цш битв! на бощ козашв вистунили
ремюники м1ста разом з Мазуриком i Слепкою. Шсля вщступу козаюв шляхта роз-
правилася з мужшми повстанцями: Мазурика було прилюдно страчено, а Сленщ
виколено 04i3. Однак трудягщ продовжували чинити активний onip загарбникам.
Протягом XVIII ст. багато жител1в Долини йшли до загошв опришшв. У 1759 рощ
народш месники напали на долинських шляхтич!В i завдали !м вщчутного удару.
В кшщ XVIII ст. значно попршало становище трудящих. Староста приеднав
до cboix володшь частину грунт1в, с1нокос1в селян. Вони не мали права рубати л1с
на буд1вництво й ремонт житла. Майже вс1ма доходами вщ солеварш розпоряджа-
лись MicbKi власт^. Жител1 Долини здебшыпого були малоземельними i терпши в1д
голоду й злидшв. У 1848 роц! з 590 господарств мюта 243 мали лише до 1 морга
земл1, 72 господарства — по 1—3 морги. Земля зосереджувалася в руках багатпв.
Так, одному з них належало 4158 морпв поля5.
Сшьське господарство було основним заняттям населения Долини в Ti часи.
Промисловють у MicTi розвивалася повшьно. Тут наприкшщ XVIII — на початку
XIX ст. працювали лише солеварш, люопилка, цегельня, а також ткацька майстерня.
Продуктившсть пращ була дуже низькою: на початку XIX ст. солеварня в серед-
ньому давала до 20 цнт сол! на piK. Австршсьт власт! примушували селян вщбу-
вати вшськову службу. За найменш! провини молодих рекрупв жорстоко карали.
В газет! «Слово» 10 жовтня 1881 року повщомлялося, що рекрута Миколу Малька,
сина бщних батьтв i3 Долини, мирного, дисциил!нованого, пок1рного, на одина-
дцятому дн! BificbKOBoi служби пщ час муштри фельдфебель прикладом карабша
й кулаками убив на мшщ.
Становище б!дноти Долини стало ще пршим н!сля пожеж! 1886 року. Згоршо
320 будинк!в, i близько 2 тис. жител!в позбулися житла. Вщ вогню вдалося вряту-
вати лише сх!дну частину м!ста й солеварню. Але через 12 ротв нова ножежа зни-
щила й солян! копальн!. Вщбудовано солеварню тшьки 1900 року.
1 Литературный сборник, издаваемый Галицко-русскою Матицею. 1872 и 1873, стор. 564.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 7, оп. 1, спр. 40, арк. 301.
3 Газ. «Слово», 20 с1чня 1876 р.
4 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 96, спр. 134, арк. 166, 167.
6 Там же, ф. 20, оп. 16, спр. 58, арк. 130—162.
198

Стан шкшьно! справи у MicTi красномовно свщчив про те, ЯК1 можливост1 мали
д1ти трудящих набувати освггу за тих час1в. У 1811 рощ в Долин! було вщкрито
двокласну школу, в якш навчалося 57 учшв. Вона мютилась у старому непристо-
сованому прим1щенш. В кшщ XIX ст. почали працювати п’ятикласна чолов1ча
й чотирикласна жшоча школи з польською мовою викладаиня, в 1898 рощ ‘ix peop'
гашзовано в шестикласну школу. В цш школ i здобували осв1ту кшька десятк1в
д1тей багатив. У 1914 рощ жител1 Долини звернулися до крайового сейму з листом,
в якому просили вщкрити в MicTi початкову школу з украшською мовою навчання.
Але сейм вщхилив це прохання1.
Великого лиха завдала населению Долини перша св1това вшна. Австршсьт
власт1 силомщь мобш1зували в армпо чимало чоловш1в, м1сто розграбували, багато
буд1вель було знищено вогнем шд час бо!*в. У жовтш 1914 року росшсьт вшська
зайняли Долину. Рядов1 росшсьт солдати по-братськи ставилися до жител1в м1ста,
дшилися з ними харчами, допомагали вщбудовувати зруйноваш житла. Австршсьт
власт1 теля повернення до м1ста жорстоко розправлялися з yciMa, кого шдозрювали
в симпат1ях до рос1ян, вщправляли до концтабор1в, розстршювали, вппали.
Шсля Велико!* Жовтнево!* сощалютично! революца в Pocii у Долши в!дбулися
заворушення i страйки. Навеет 1919 року роб1тники ешьзаводу брати Фрищини та
селянин С. Г. Бабш закликали населения озбро!тися, вигнати пан1в i, наслщуючи
приклад Радянсько!* кра!ни, розпод1лити землю. Власт1 ЗУНР кинули патр1от1в
до в’язнищ, де п1сля жорстоких катуваиь ix було розстршяно. У жовтн1
1920 року в Долиш було заарештовано кшька чоловш за пропаганду леншських
щей2.
Коли Долина опинилася шд владою пансько!* Польщ!, м1сцев1 жител1 вс1ляко
[гнорували заходи, до яких вдавалися власть Трудяпц бойкотували вибори до сейму
i сенату в листопад! 1922 року. Незважаючи на те, що шд час виборьв до MicTa ввели
батальйон солдат1в, в них взяли участь тшьки 20 проц. виборщв.
Найбшып активш виступи долинських трудящих нрипадають на час, коли
вони мали сво! оргашзаци — профес1йн1, молод1жн!, що дгяли пщ впливом кому-
HicTiB. Найпоширен1шою формою класово! боротьби долинських робггнитв у 20—
30-х роках був страйк. У жовтш 1923 року вщмовилися працювати роб1тники дерево-
обробно! ф1рми. Вони одержували вкрай низьку заробггну плату. Тут широко за-
стосовувалася дитяча праця. Страйком керували робггники 1ван Плугенович та
Михайло Моринович. Деревообробники добилися свого: перелякаш власники ф1рми
змушен1 були погоцитися на певне шдвищення зароб!тно! плати i нав1ть виилатити
ро£нтникам компенсац1ю за час страйку в cyMi 50 тис. злотих3. Польсьт власт1
вщповши на страйкову боротьбу трудящих репрес!ями, але деревообробники
Долини на початку 1924 року знову застрайкували, вимагаючи шдвищення заробггно!’
плати. I цей виступ затнчився для них уешшно.
1926 року в Долину i навколишш села для голодуючих i3 схщиих областей
Украши було наделано зерно. Ця братня допомога мала не тшьки економ1чне
значения — в повщомленш долинського старости властям пщкреслювалося, що
носил ка зерна сприяла об’еднанню прихильнитв Радянсько!* Украши4.
В Долиш щор1чно влаштовувалися першотравнев1 демонстрацп. Особливо
масовою була демонстращя 1927 року, в якш взяли участь також нафтовики Pin-
ного й л1соруби Вигоди. Роб1тники несли транспаранти, лозунги. На чол1 колони
з червоним прапором у руках крокував долинський коваль Михайло Рожнят1вський.
Налякана полщ1я не наважилася роз1гнати демонстрацно.
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 165, оп. 2, спр. 1275, арк. 82—87.
2 Там же, ф. 146, оп. 6, спр. 3806, арк. 58.
3 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 160, арк. 51.
4 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
!ною. Документи i матер!али (1921—1939 рр.), стор. 78.
199

Важливою под1ею в icTopii революцшного руху на Прикарпат був страйк
долинських po6iTHHKiB у cepnHi 1929 року. BiH проходив пщ знаком боротьби за
полшшення eK0H0Mi4H0r0 становища i социального забезпечення Bcix трудящих.
В страйку взяло участь 700 робггншав pi3Hnx професш1.
Важке становище мае попршувало xpoHi4He безроб1ття. За офщшними даними,
щopiчнo з 1933 по 1935 piK кшькшть безробггних в Долит перевершувала 500
чоловш. Ще бшыне ix стало в наступш роки. У 30-х роках заробггна плата за 12 годин
становила лише 35 гропив2. На сшьзавод1 зарплату виплачували не систематично,
робггники терпши вщ численних штраф1в, ix нерщко били. Умови пращ були ви-
нятково складними ще й тому, що нафта i ешь видобувалися примггивним способом.
Нафту черпали вщрами з колодяз1в, зливаючи в бочки, i транспортували на возах
до Борислава для очистки.
Трудящ! не припиняли боротьби за cboi права, за краще майбутне. 1937 року
робичники-деревообробники пщ кер1вництвом комунют1в кшька pa3iB проводили
страйки. На початку наступного року страйкували тpyдiвники парового тартака
на знак протесту проти незаконного звшьнення свого товариша. 1х пщтримали ро-
б1тники шших пщприбметв.
Активну шдтримку в оргатзаца страйково1* боротьби комун!стам подавали про-
фесшш епшки. Весною 1938 року профепшка po6iTHHKiB ешьзаводу пщ час страйку
розробила вимоги до дирекца пщприемства i, заручившись пщтримкою робггник]»
Домбровського та Дрогобицького прничих oKpyriB, виграла цей конфлшт. Дирекщя
ешьзаводу вимушена була поступитися.
Учасники революцшно*1 боротьби зазнавали поетшних переслщувань i репресш.
Лише з початку березня i до 24 кв1тня 1937 року в Долит проведено 65 обшук1в
i заарештовано 18 po6iTHHKiB.
У вересн! 1939 року, чекаючи з нетершнням на Червону ApMiro, трудящ! До-
лини вщрядили Ha3ycTpi4 танковш колош свою делегац1ю. Святково одягнешг
з кв^ами в руках в1тали вони визвoлитeлiв. Одразу ж теля прибуття радянських
вшськ у MicTi створили тимчасове управлшня на чол! з колишн1м членом КПЗУ
М. Н. Скирдою. Шсля встановлення Радянсько!’ влади в Долит були нащонал1зо-
ват i почали працювати Bci промислов! пщприемства, бшьш!сть з яких ратше не
працювала.
В 1940 рощ стали до ладу два цегельт заводи, шахта «Новичка», орга-
тзовано apтiль «Червона Укра*1на»; розширили ешьзавод, кап1тально вщ-
ремонтували шахту «Барбара»3. Було розгорнуто сощалютичне змагання серед
робггнишв, створено групи техмшмуму та пщвищення квaлiфiкaц‘Li, а також нала-
годжено ремонт та реконструкцию шахт. Це дало можлив!сть зб’шыпити випуск
валово’1 продукца за змшу на niBTopn тонни. Значних ycnixiB добилися також тру-
д!вники лicoпильнoгo заводу — план 1940 року вони виконали на 130 проц. Одно-
часно велася робота по вивченню надр у цьому райот, йшла пщготовка до видо-
бутку нафти й газу.
Долинський солеварний завод. 1969 р. Партшн! оргашзаца мобш!-
зували трудящих на здшенення
культурних перетворень. В MicTi
було вщремонтовано ряд npnMi-
щень для шкш, вщкрито середню й
BocbMnpi4Hy школи з украшською
1 М. М. Кравець. Нариси ро-
б1тничого руху в Захщнш ynpaiHi в
1921—1939 рр., стор. 139.
2 Льв1вський o6nAep>KapxiB, ф. 368,
оп. 1, спр. 449, арк. 234.
3 Газ. «Радянська Долина», 12 чер-
вня 1940 р.
200

мовою навчання, оргашзовано гуртки лшвщацп неписьменносп серед
дорослих. В Долиш запрацювали клуби, червош кутки, б!блштеки.
В nepnii роки Радянсько! влади багато зроблено i щодо оргашзаца охо-
рони здоров’я. Вже наприкшщ 1939 року в MicTi вщкрито нолшлшшу,
а в TpaBHi 1940 року — пологовий будинок i протитуберкульозний
диспансер.
Велику допомогу в сощалштичному буд!вництв! подали долинянцям
трудяпц братшх радянських республш i багатьох областей У краши.
Сюди з pi3HHX кшщв краши було надюлано техншу, спещал1ст!в.
Вчител1 Горл1вки обмшювалися досвщом роботи i3 сво!ми долинськими
колегами. Все це допомагало швидко лшвщувати вщставання i досягти
ycnixiB У розвитку eKOHOMiKH Й культури. Герой Радянського Сою-
Сощалютичш перетворення сприяли зростаншо полпично! актив- зу ' • ЛавРищев. 1944 р.
HocTi населения, яка особливо яскраво виявилась у перюд шдготовки
до вибор1в у Верховну Раду СРСР в ci4Hi 1940 року. Напередодш Bn6opiB на пщ-
приемствах i в установах MiCTa вщбулися мпинги й збори, проведено зустр1ч
з кандидатом у депутати Верховно! Ради СРСР Г. В. Гаврищуком.
Однак трудяпц Долини змушеш були перервати мирну працю: почалася вшна.
"1 липня 1941 року MicTo захопили yropcbKi фашисти, а шзшше сюди вдерлися птле-
р!вщ. Окупанти чинили MacoBi грабеж!, насильства, винищували мирне населения.
В серпш 1942 року вони з1гнали на базарну площу близько 3 тис. громадян Долини
i навколипипх сш, яких по-зв1рячому знищили. Восени того ж року фашисти вда-
лися до масових арептв трудящих. 1 листопада 1943 року схопили 46 чоловш,
серед яких були жшки й дпи, иов’язали !м колючим дротом руки i розстршяли на
територа стадюну. MacoBi розстр!ли мирного населения проводили окупанти бшя
кладовища. Тут же пов1сили пистьох радянських в!йськовополонених. Згодом на
цьому мющ виявили 99 ям, в яких були труни по-зв!рячому закатованих людей.
Всього за роки вшни в MicTi знищено до 7 тис. громадян, в т. ч. 2564 жител!
Долини. KpiM цього, фашисти вщправили 1804 чоловша на каторжш роботи до
Нлмеччини1.
В тяжш роки фашистсько! окупаца з великою силою проявилися висок! мораль-
Hi якост! радянських людей, ix вщдашсть Батьк!вщин!. М!сцев1 жител! рятува-
ли радянських BoiHiB, HKi потрапляли у вороже оточення. Коли гестап!вц! д!зна-
лися, що Володимир Льолько переховував радянських во!шв, вони розстр!ляли
naTpioTa.
Багато жител!в Долини вщмовлялися виконувати розпорядження окупацш-
них властей, уникали вигнання до Шмеччини. Фашисти 1942 року розстршяли 21
жителя села за саботування ix наказ!в. Г. Г. Бабш шсля втеч! з фашистсько!
каторги оргашзував визволення з мшцево'! тюрми сестри та iHmnx двадцятьох
громадян.
В останш дд[ липня‘1944 року радянськ! в!йська вели напружен! бо! проти
великих сил oKynaHTiB, зосереджених в райош Долини. На околицях MiCTa було
знищено близько 500 ворожих солда^в i спалено 13 шмецьких танк!в. Контратака
ворога 31 липня 1944 року, в якш проти радянських бшщв виступили 4 полки i
близько 50 таншв, зазнала провалу. Фашисти вщступили2. В боротьб! за
визволення Долини загинули 313 радянських во!шв, серед них Герой Радянського Союзу
майор В. О. Лаврищев.
Шсля визволення MiCTa сотш трудящих шшли на фронт, щоб остаточно розгро-
мити фашистсью орди. Житель Долини В. Г. Дщоха за визволення Праги був
нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. В боях проти фашшупв вщзначилися Д. К. Га-
л!в, В. I. Басюк, I. I. Пол!щук та imni.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 13, арк. 5.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 371, оп. 6367, спр. 392, арк. 177—179.
201

Фашистсьт окупанти запод1яли трудящим Долини велико! шкоди. За допо-
могою братшх народ1в Радянського Союзу населения м1ста активно включилося
у вщбудову i далыпий розвиток народного господарства. Вщновили свою д1яль-
н1сть партшш i радянсьт установи, почала виходити районна газета «Червона
Долина». Лише протягом перших 10 дшв шсля визволення вщновлено роботу зал1з-
нично! станци, стали до ладу люпромкомбшат, сшьзавод, нафтопромисел, електро-
станщя, водопровщ, маслозавод, створено промисловий комбшат, артшь Запра-
цювали м1жрайонна лшарня, полшлшша, санстанщя, ветеринарна лшарня.
Кер1вництво розгортанням творчо! активное^ мае здшенювали комушсти. До
тнця 1944 року в Долит нал1чувалося 37 член1в i кандидат1в у члени парта. Велике
значения мали в цей перюд добнр, розстановка i виховання кадр1в. Були оргаш-
зован1 райкомом парта дв1 школи активу, в яких партшш, радянсьт i профешл-
KOBi пращвники вивчали питания роботи з масами; в MicTi почали працювати ariT-
колективи.
В роки вщродження народного господарства i здшенення сощалштичного буд1в-
ництва в Долиш швидкого розвитку набирала нафтова й газова промислов1сть.
У 1944 рощ шженери-геологи Валентин i Серафима Лопатши та Василь i Зоя
Глушко провели розвщувальш роботи на околицях MicTa i склали геолопчш карти
цього району. Украшсьт буржуазш нацюналюти вбили Валентина Лопатша
i Зою Глушко, але починання комсомольщв продовжили iHmi. На основ1
характеристики геолог1чно! будови глибинних складок, дослщжено! молодими ентуз1астами,
було споруджено першу нафтову вишку. В 1950 роц1 свердловина дала нафту1.
Створення нових свердловин i розширення нафтовидобутку стало базою для
оргашзаца у 1952 рощ нафтопромислового управлшня «Долинанафта». Розвиток
долинських нафтових шдприемств здшснювався за братньою допомогою нафтовитв
краши. В Долину з Грозного, Баку, 1шимбая на поетшну роботу прибули десятки
фах1вщв, вони передавали робггникам багатий доевщ, навчали ix видобувати чорне
золото. В Долиш працюють також випускники Льв1вського пол1техшчного шети-
туту, Дрогобицького нафтового техн1куму.
Нафтовики Долини уже за роки п’ято!' п’ятирАчки зб1льшили видобуток нафти
в 20 раз1в. За цей час вони дали понад план 38 тис. тонн палива, збшыпили продук-
тившеть прац1 у 8,3 раза, знизили соб1варт1сть одше!’ тонни продукца б1льш як на
80 проц. В соц1ал1стичиому змаганш долинськ1 нафтовики здобули перше м1сце
серед прикарпатських нафтовик1в i за це удостоен! перехщного Червоного прапора
об'еднання «Укрнафта».
В 1957 рощ серед колектив1в промислових пщприемств Долини розгорнулося
змагання на честь 40-р1ччя Радянсько1 влади. Протягом десяти мюящв юв1лейного
року колектив нафтопромислу видобув понад план 13 396 тонн нафти. Особливо
великих ycnixiB досягла нафтовидобувна бригада майстра 1горя Флюнта, яка, маючи
р1чне зобов’язання дати понад план 8 тис. тонн нафти, фактично видобула додат-
ково 9 тис. тонн чорного золота2. В цшому на нафтопромислових шдприемствах
Долини в 1957 рощ продуктившеть пращ значно зросла в пор1внянш з 1950 роком.
Три родовища нафти вщкрили геологи у 1958 рощ. Для кращо! експлуатаца
Долинського нафтового родовища було створено Болех1вську контору розвщуваль-
ного буршня. Одночасно для ращонального спорудження й використання бурових
вишок бшя нафтових об’ект1в побудували електрозварювальний цех, мехашчну май-
стерню, гараж для спещальних машин. Усе це сприяло тому, що долинсьт
нафтовики дали того року 65 проц. республшанського видобутку нафти3.
Швидкими темпами зростала Долина в роки семир1чки. Уже на початку 1959
року стала до ладу буд1вельна база, розпочато буд1вництво заводу зал1зобетонних
1 Газ. «Червона Долина», 18 червня 1960 р.
2 1вано-Фрашавський облпартарх!в, ф. 13, оп. 14, спр. 1, арк. 92—93.
3 Газ. «Червона Долина», 26 жовтня 1958 р.
202

вироб1в i конструкцш, асфальтобетонного комбь
нату шдсобних промисл1в. 1960 року розпочалося
спорудження газопереробного заводу, устатку-
вання для нього надходило з 280 пщприемств
Лешнграда, Новосиб1рська, бревана, Ашхабада,
Мшська, Кишинева, Чершвщв та шших MicT
краши.
За семир1чку долинськ1 виробничники здали
в експлуатацда нафтопровщ Долина—Дрогобич,
газопровщ Долина—1вано-Франк1вськ—Чертвщ,
комплекс об’ект1в ремонтно-експлуатацшно! кон-
тори з електроремонтною базою, збудували хл1бо-
завод.
Водночас тут почали будувати культурно-
ocBiTHi заклади. В MicTi споруджено корпус
середньо! школи, розпочато буд1вництво школи-штер-
нату, вщкрито школи: семир1чну музичну, восьми-
р1чну загальноосвп'ню, спортивну. Для роб1тничо!
молод1 створено веч1рнш нафтовий техншум,
Курси ПЩГОТОВКИ у ВИПЦ навчальн1 заклади. На Долинському газопереробному завод! теля ро-
Завдяки самовщданш пращ трудящих До- бочоУ змши. 1968 р.
лина перетворилась на важливий промисловий
район республши. Тут i дал1 провщною галуззю залишаються нафтовидобувна й
газопереробна промисловшть.
У 1966 pou;i в Долит завершено буд1вництво газопереробного заводу. Напере-
додт пуску пщприемства спещалюти заводу вивчали виробнич! процеси на газо-
бензинових заводах Татарсько! АРСР. 3 Татара у Долину прибув досвщчений спе-
щалют I. О. Тусевич. Долинсью газовики застосували HOBi техшчш досягнення,
впровадили автоматичн1 прилади для контролю технолопчних процес1в, автома-
тичний анал1з газ1в на потоках тощо. Колектив газопереробного заводу е перемож-
цем у Всесоюзному сощалютичному змагант на честь леншського ювшею i наго-
роджений перехщним Червоним прапором Мшютерства газово! промисловост1
СРСР та першою грошовою npeMieio1.
Важливе значения для промислового розвитку Долини мають також i imni
пщприемства. Тут працюе завод зал1зобетонних вироб1В i конструкцш, який постачае
народному господарству бшыне десяти вщцв продукца, в т. ч. бетонт конструкца,
перекриття, панел1 р1зного типу, ферми, перемички.
В Долит розвиваеться харчова промисловють, яка представлена хл1бокомбь
натом i молокозаводом. Колектив хл1бокомбшату тепер випускае 50 сорт1в продукца,
серед них 20 сорт1в хл1ба, декшька сорт1в булок та кондитерських вироб1в. На
молокозавод! виготовляеться кеф1р, сметана, ряжанка, сир «Пресований», «Закарпатський»
i «Радянський». В MicTi е також фабрика культурно-побутових TOBapiB.
Нове ставлення до пращ, до свое! професа характерне для долинських труд1в-
ник1в. Якось пщ час велико! повет 1969 року залило нафтопровщ одше! з свердло-
вин, арматура опинилася пщ водою, нависла небезпека пожежц що завдало б вели-
чезно! шкоди. Молод1 комутсти—шженери С. М. Сковронський, 6. Й. Жмуркевич,
Я. М. Василишин з великим риском виршили дютатися м1сця авара
трактором. Однак через велику воду це !м не вдалося. Наступного дня сюди прибув верто-
лп\ Смшивщ спустилися з вертольота по канатнш драбит, перекрили арматуру
й усунули небезпеку.
Тепер профес1я нафтовика — горд1сть прикарпатщв. Протягом десяттв poKiB
працював нафтовидобувником i буровим майстром М. Т. Пишкевич, нит пенсюнер.
1 Газ. «Червона Долина», 2 серпня 1969 р.
203

Любов до свое! спещальнос-п нафтовик передав
дггям: синов1 Ярославу, який працюе
оператором, дочщ Натали, шженеру. Профес1я у спад-
щину передаеться в багатьох с'т'ях
нафтовитв.
За радянсько!* влади долинянщ стали
енравжшми господарями свое! дол1. Кращих
з них обирали делегатами на з’!зди парти,
у вшц\ органи державно! влади. Депутатом
Верховно! Ради СРСР була жителька м1ста
А. 	М. Гретчак i нафтовик М. А. Крицун,
депутатами Верховно! Ради УРСР обиралися
секретар райкому партГ! А. 3. Шатохш i
пилоправ лшокомбшату П. Д. 1жик. Нафтовик
М. Я. Сердюк був делегатом XXI з’!зду КПРС,
старший оператор по видобутку нафти
Я. М. Пишкевич — XXIII з’!зду КП Укра!ни.
_ 4Л,П 3 часу визволення Долини вщ фашистських
На мкькому озерк Долина. 1968 р. ^ . s
окупайте у MiCTi чималих ycnixiB досягнуто
i в житловому буд1вництвк Для трудящих
споруджено 1722 квартири; KpiM того, тут е 914 шдивщуальних будинтв, 70 проц.
яких зведено за допомогою держави. На околиц! Долини виросло нове мютечко
нафтовитв, у ньому — багатоповерхов! бупдвл1, е кафе, !дальня, готель, гастроном,
магазини, культурно-оевггш й лшувальш заклади.
В старому MicTi з’явилися нов i вулицк iM. К. Маркса, KipoBa, Жданова, Миру;
обладнано HOBi красив! сквери. 3 шшДативи депутате м1сько! Ради I. П. Пщдубного,
Л. М. Мурая було BnpiineHo на околиц! MiCTa упорядкувати колись занедбане озеро.
Тепер тут чудовий куточок вщпочинку. Робпники промислових пщприемств пщ
час суботник!в розширили й поглибили озеро, укршили його береги, обладнали
спортивну станцш, пляж, м'юце для рибалок. Комсомольц! посадили верби та imni
декоративн! дерева. За активною участю робпиитв та службовщв створено мюький
парк вщпочинку.
Багато чого зроблено в MicTi для охорони здоров’я трудящих. Якщо до 1939 року
в Долин! працювало всього 6 лшар!в ! 6 середшх медичних пращвнитв, то тепер
трудящих обслуговують 42 лшар! i 152 середш медичн! прац!вники. Тут можна
одержати будь-яку висококвал!фшовану медичну допомогу, що сприяе р1зкому
зменшенню смертност! й захворювань. У 1926 роц! дитяча смертшсть становила
22,2 проц., а тепер — лише 0,1 проц. Найбшыпим медичним закладом е районна
лшарня, при якш вщкрито пол!кл!н!ку. KpiM районно! лшарш, в Долин!
працюють протитуберкульозний диспансер, медико-саштарна частина на 50 л!жок у Mic-
течку нафтовитв, стоматолопчна нол!кл!н!ка, 5 фельдшерсько-акушерських пунк-
TiB, санатор!й-нрофшакторш.
Значн! досягнення долинянщв у розвитку освии. Тепер у MicTi е 5 середн!х
i восьмир!чних шк!л, 2 школи робпиичо! молод!, заочна школа. Для виробничнитв
вщкрито кoнcyльтaцiйнi пункти 1вано-Франк!вського шетитуту нафти i газу, 1вано-
Франшвського педагог!чного !нституту, Дрогобицького нафтового техншуму. CoTHi
дней долинських роб!тник!в здобули вищу та середню спещальну оевггу й наиолег-
ливо трудяться в pi3HHX галузях народного господарства, науки, культури.
Близько 50 випускнишв долинських шк!л стали iнжeнepaми i працюють на нафтопромис-
лових пщприемствах MiCTa. Вихщц! з Долини М. Т. Сеньтв, О. Д. Набитович —
кандидата наук.
Чимало уваги в Долин! придшяеться i доштльному вихованню. Працюе дитя-
чий будинок на 65 мюць, а також двое дитячих ясел та 4 дитяч! садки, що po3Mi-
щеш в нових евплих иримщеннях, мають квал!фшованих викладач!в i виховател!в.
204

Велик1 досягнення мають долинянщ у розвитку культури. Молодь розвивае
сво! зд1бност1 в самод1яльнш хоровш капел1, народному театру ансамбл1 танцю,
гуртках художньо! самод1яльност1 при районному будинку культури. Долинськш
самод1яльнш хоровш капел1 «Верховина» та ансамблю танцю «Веселка» присвоено
почесне звання народних. Щ самод1яльш колективи неодноразово здобували пер-
нисть i нагороджувалися дипломами та золотими медалями на обласних i республ1-
канських оглядах-конкурсах, виступали в р1зних м1стах краши. Солюти капели
«Верховина» М. I. Буник та М. Г. Ковток в дш декади украшського мистецтва i
л1тератури в MocKBi нагороджеш золотою i ср1бною медалями, а художньому KepiB-
ников1 капели Ю. Б. Соловш i кер1вников1 танцювального колективу О. О. 3i6a-
ровськш присвоено почесне звання заслуженого пращвника культури УРСР.
Багато молодих нафтовишв беруть участь у гуртках художньо! самод1яльност1 на
промислових шдприемствах м1ста, у клубах нафтовик1в та заводу зал1зобетонних
вироб1в i конструкцш.
Частими гостями долинських труд1вншав е артисти 1вано-Франк1вського
драматичного театру, Гуцульського ансамблю nicHi i танцю, а також митщ Львова,
Киева, Москви.
Великим попитом у трудящих Долини користуеться книга. В MicTi працюють
районна, м1ська та дитяча б1блютеки. KpiM цього, створено б1блштеки на
промислових шдприемствах, у школах.
У пошаш серед нафтовшав спорт. В MicTi близько 5 тис. ф1зкультурнишв, ят
об’еднаш в 19 спортивних колектив1в. Трудяпц Долини мають можлившть користу-
ватися численними спортзалами, майданчиками, стадюнами. Розпочато буд1вництво
стад1ону нафтовик1в з спортивними майданчиками i запасним футбольним полем,
завершуеться обладнання плавального басейну на мюькому 03epi. Лише за перюд
1964—1968 рр. в MicTi шдготовлено 37 спортсмен1в-иершорозрядник1в i близько
5 тис.— масових розрядншав. Долинськ! спортсмени неодноразово виходили пере-
можцями на обласних змаганнях з багатьох вщцв спорту.
Оновлюються побут i звича! трудящих нафтово!’ Долини. Дуже люблять
вони вирощувати кв1ти, виставки яких стали традицшними. Особливо ц1кавою була
виставка 1968 року, присвячена 50-р1ччю Лен1нського комсомолу. Юннати Долин-
CbKoi середньо! школи № 1 шд кер1вництвом учител1в б1олога Г. В. Левчук
i Г. П. Дем’янець виготовили комнозици «Сто рошв з дня народження В. I.
Лента» та «5 славних ордешв комсомолу». Тут експонувалося багато po6iT учшв шкш
№ 4, № 5 та шших.
В MicTi споруджено кшька пам’ятнишв: В. 1. Леншу, Т. Г. Шевченку,
О. М. Горькому. Н1коли не забувають долинщ тих, хто вщдав свое життя за
свободу й незалежшсть Батьк1вщини. На вулищ М1цкевича височить пам’ятник Герою
Радянського Союзу В. О. Лаври-
щеву. В 1967 рощ споруджено
монумент на вшанування пам’ят1 Долинська школачнтернат. 1969 р.
чек1ст1в, що вщдали свое життя
за Радяиську владу. У MicTi
височить обелшк Слави на честь воь
шв-долинщв, як1 загинули на
фронтах Велико! Вггчизняно! в1й-
ни, парт1йних i радянських акти-
BicTiB, що полягли в боротьб1
проти укра!нських буржуазних
нащонал1ст1в. У центр1 Долини—
братська могила 510 радянських
BoiniB, що загинули в боях за
визволення MicTa i навколишшх
сш.
205

Сощалютичне життя змшило Долину. Вона стала листом розвинуто! нафтово!
промисловост1, м1стом, вщ якого голуб1 артерп пролягли до Львова, Киева, Чершв-
щв. По газопроводу «Братерство» надходить долинський газ у братш сощалштичш
краши. Виросла Долина за радянських час1в: тут з’явилися HOBi промислов1
пщприемства, нафтов1 випгки, npocTopi житлов1 будинки, школи, клуби. Як
i в будь-якого м1ста Прикарпаття у Долини цшаве майбутне. Незадовго вона
прикраситься новими буд1влями. У MicTi вже тепер споруджуеться великий будинок
технши, стануть до ладу саштарно-епщемюлопчна станщя, буде вщкрито 6ioxi-
м1чну лабораторда.
Пщ зорею Радянсько! влади розквггли творч1 сили труд1вник1в Долини. Вони
вносять гщний вклад у буд1вництво нового життя.
П. С. ФЕДОРЧАК, Л. В. ЯНИЦЬКИЙ
БОЛЕХ1В
Болехш — м1сто районного пщпорядкування, розташоване б1ля шдшжжя
Карпат, на берегах р1чки СукШ, за 17 км вщ районного центру. Через
Болех1в проходить зал1зниця JIbBiB—Стрий—1вано-Франшвськ та автомапстраль
Льв1в—Чершвщ. Населения — 9500 чоловш.
Болех1в етнограф1чно близький до Бойшвщини. Територ1я ця була заселена
з давшх час1в, про що яскраво свщчать знахщки знарядь пращ доби бронзи. За
час1в Кшвсько! Pyci тут, мабуть, юнувало давньоруське поселения. У Галицько-
Волинському лпюпису за 1238—1239 рр. згадуеться, що один з претендент1в на га-
лицький престол пщ натиском князя Данила Романовича «утш до Угр1в дорогою,
що нею йдеться до Борсукового Долу, прибув до баш, що зветься Родна, а звщти
nimoB до yrpiB»1. У топошмах околиць Болехова, який здавна славився соляними
джерелами, дониш збереглися назви Баня й Борсутв л1с. Згодом, на л1вому берез1
р1чки CyKmi, поблизу BaHi, з’явилось волоське поселения. Украшський джерело-
знавець та 1сторюграф А. Петрушевич пов’язуе його виникнення з волоською Mirpa-
щею за час1в Галицько-Волинського княз1вства2. 1нш1 ж дослщники (Калужницький
i Кадлець) схильш вважати, що Болех1в Волоський засновано в другш половиш
XIV ст., тобто шсля загарбання ще! територп польськими королями.
6 кшька версш про походження назви м1ста, в т. ч. найбшып поширена вщ
слова «волохи»: Волох1в—Болех1в. Перша письмова згадка про «болех1вськ1 земл1»
належить до 1371 року.
3 XV ст. в кугоричних джерелах щеться про Болех1в, як поселения, що утво-
рилося з двох сш — Болехова Волоського й Болехова Руського, розташованого
на правому берез1 р1чки Сукшь Економ1чний розвиток Болехова зумовлювався
певною Mipoio наявн1стю тут поклад1в сол1.
\JVb46 року в Болехов1, на Старш Бан1, спорудили перше пщприемство —
солеварню. Тод1 ж зведено дерев’яш укршлення. Все це дощенту знищили татари 1562
року. Млсце, де стояло укршлене дворище власниц1 солеварш Амали Гросовсько!,
дос1 вщоме пщ назвою Грос1вка. У другш половиш XVI ст. болех^всью села пере-
ходять до посесора Миколи Гедзшського, який прибув сюди з Полыщ разом з
обозом осадншав3. BiH в1дбудовуе солеварню, зводить замок, два костьоли — для
шляхти i простолюдишв. Один з костьол1в будували з каменю, укршлювали як
фортецю, BiH мав таемш nifl3eMHi ходи, що вели до замку.
1 Галицько-Волинський л1топис, ч. 2. JIbBiB, 1936, стор. 14.
2 А. С. Петрушевич. Дополнение к сводной Галицко-Русской летописи с 1600 по
1700 год. Львов, 1891, стор. 925—926.
3 Литературный сборник, издаваемый Галицко-русской Матицею. 1872 и 1873, стор. 239.
205

Завдяки розвитку TopriBJii й ремесла в XVII ст. Болехову яадано право MiCTa1.
BiH стае одним з вшськово-опорних пункт1в шляхти на Прикарпатть Посилюеться
феодальна експлуатащя мшцевого населения, яке здавна займалося ршьництвом,
тваринництвом та др1бним кустарним виробництвом. Посесори примушували селян
працювати в будш й свята. Вщомий випадок, коли навпъ шд час небезпеки татар-
ського нападу наказали тяти, волочити.
Серед р1зних категорш ионеволеного населения у селах Болех1всько! жуниг
ят належали Гедзшським, були ком1рники, загородники. Володшчи на правах
спадщиии частиною шляхетського Болехова, передмютям, соляною банею i селом
Руським Болеховом, Гедзшсьш одержували щор1чно 27 тис. злотих доходу.
Зручне економшо-географ1чне положения Болехова при головному прикарпат-
ському тракт1 сприяло тому, що вже у другш ноловиш XVII ст. почала швидко
розвиватися торпвля. Тутешш купщ пщтримують торговельн1 зв’язки з багатьма
м1стами, иерепродують худобу, продають ешь, штру та imni товари. Болех1в стае
центром, де зосереджуються лихвар1, орендар1, шляхта та mini експлуататори.
Культурне життя Болехова в щ часи обмежувалося xi6a що д1яльшстю
церковного братства, заснованого в XVII ст.2, яке в зв’язку з переслщуванням право-
слав’я i посиленням ушатства, дедал1 бшыпе втрачало сво! колишш функцп i вже
у першш чверт1 XVIII ст. обмежувалося справами церковних обряд1в.
У* першш половиш XVIII ст. в околицях, прилеглих до Болехова, д!яв загш
оириштв 1вана Довбуша, брата прославленого Олекси, про якого на Болех1вщиш
побутуе безл1ч легенд, шеень i переказ1в. Але найбшыи вщомим i вдалим
походом оприштв на Болех1в був похщ 1вана Бойчука, що стався в шч на 6 липня
1759 року. В день ярмарку загш Бойчука в склад1 близько 30 чоловш напав на
м1сто. Опришки спалили частину будинтв знат1, забрали майно, коштовност! i
роздали бщнякам.
Панування Гедзшських у Болехов1 зак1нчилось на початку XVIII ст. Зобра-
ження на rep6i MiCTa, а також iHmi джерела евщчать, що право власност! на окрем!
частини Болехова мали шляхетсьт роди Любомирських, Понятовських, Потоць-
ких та iH. В 1772 рощ Бoлexiв разом з шшими землями Схщно! Галичини загарбала
ABCTpin. 1789 року HoaxiM Потоцький був змушений передати сво! навколишн1
земл^ в т. ч. частину Болехова разом з солеварнею, австршському урядов^ який
моноиол!зував тут солеваршня. Здшснюючи кoлoнiзaтopcькy пол пику, австр!Й-
ський уряд у 1783—1784 рр. розмютив у Бoлexoвi значну групу шмецьких посе-
лeнцiв3. I дoci збереглися назви Колон1я i Новий Вавшон.
Beликi зeмeльнi масиви, зокрема люи, стали державними. 1820 року нaлiчy-
валося 168 MopriB дoмiнiaльниx, 65 MopriB вшьних i 4482 морги селянських земель4.
Селяни виконували панщинш повинности силачували чинш i натуральний оброк.
Лише вщ 135 селянських двор1в Руського Болехова надходило 364 флорини 191
Kpe&4epiB чиншу, 126 цнт BiBca, 117 лшпв нряж1 з панського льону i конопель.
Тяглов! селяни вщробляли 4082 дн1 i nimi 2843 дш панщини. А ще у всьому Боле-
xoBi нал1чувалося 34 халупники, ят енлачували лише грошовий чинш по одному
флорину на piK. Шсля скасування панщини житeлi болех!вських передмють не
одержали в дocтaтнiй тлькот зeмлi. Пор!вняно з 1820 роком у 1862 рощ xлiбopoби
мали не набагато бшыпе — всього 5453 австршсьт морги.
Коли Галичину захопила Австр1я, Бoлexiв втратив значения торгового мютеч-
ка. На початку XIX ст. у ньому розвиваеться кустарна промисловють; створюються
майстерш по виготовленню 4BHxiB i гатв, полотна, дублшня шк1ри. Тут побудували
негельню, пивоварню, вуглярню, млин, миловарню5.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 880, арк. 21.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 201, оп. 4, спр. 41—68.
3 Encyklopedia do krajoznawstwa Galicji, т. I, 1871, стор. 17; т. 2. 1874, стор. 14—15, 105—106*
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 20, оп. 16, спр. 3—7, арк. 43, 46, 98, 116, 207.
6 Льв1вський облдержарх1в, ф. 146, оп. 4, спр. 170, арк. 16—32.
207

У другш половит XIX ст. населения Болехова, незважаючи на
важт умови життя та ряд ешдемш холери, зростало. У MicTi нал1чува-
лося 346 будинтв i 3796 жител1в, з ирисшками — 7189 чоловш1.
Розвиток капитализму, що иосилився теля реформи 1848 року,
нозначився й на Болеховь Виникають промислов1 пщприемства: неве-
личкий нафтонереробний завод, с1рникова фабрика, фабрика оцту, паро-
вий млин, олшнищ тощо. Цьому сприяла зал1зниця, яка стала до ладу
1873 року. В 70-х роках XIX ст. у Болехов1 розм1щуеться дирекщя дер-
жавних л1с1в та майна, яка засновуе школу_шс1вництва. Tori ж було
закладено м1ський парк-дендрарш з рщтсних порщ дерев, що частково
збер1гся й дониш. Напритнщ XIX — на початку XX ст. в Болехов1 вщ-
криваються HOBi пщприемства: деревообробний i цегельний заводи.
Австршський уряд не придшяв належно! уваги поширенню оевгги
i культури серед м1сцевого населения. Розвиток шкшьно! справи евщчив
про колошзаторську политику властей: 1789 року в MicTi вже юнувала
школа, але тшьки для д1тей колоншпв. Навчання в навчальних
закладах, створених тзннпе, здшснювалося шмецькою i польською мовами.
Сощальний i нащональний гшт кор1нного украшського населения поро-
джував гшвний протест. 30 жовтня 1848 року вщ Болех1всько! ради
надшшла заява до Головно! русько! ради, шдписана представниками 22-х
селянських громад, ят вимагали опротестування розпорядження
губернатора про запровадження в г1мназ1ях навчання польською мовою2. На
початку XX ст. були спроби оргашзувати в MicTi мщансьт клуби,
б1блютеки й читальн1, pi3Ko розмежоваш за нацюнальною приналеж-
н1стю ix член1в.
3 iCTopiero Болехова т1сно пов’язан1 iMeHa видатних людей, ят
народилися, проживали або тимчасово зупинялися в MicTi. До них насам-
перед належить Н. I. Кобринська (1855—1920) — вщома украУнська
письменниця i громадський д1яч, орган1затор ж1ночого руху на Прикарпатть
Вона нере!’хала до Болехова восени 1884 року i прожила тут понад
30 ротв — майже все свое творче життя. Чимало TBopiB Н. I. Кобрин-
сько! тематично пов’язан1 з Болеховом i його околицями, а саме: «Купе-
цька дитина», цикл «Военш новели», казки. У Болехов1 письменниця
шдготувала до друку ж1ночий альманах «Перший в шок», на сторшках якого опуб-
л1кувала nepmi Bipmi JIeci Украшки та твори ii матер1 Олени Пчшки. Н. I.
Кобринська померла вщ тифу 22 с1чня 1920 року, похована в Болехов1 на Волоському
кладовищ1. В день 40-р1ччя з дня ii смерт1 у м1сцев1й бiблioтeцi вщкрили л1тературно-
мемор1альну к1мнату письменииц1, яка тепер е складовою частиною народного
краезнавчого музею. 1м’ям Н. I. Кобринсько!* названо одну з вулиць мюта.
У Болехов1 в 1884—1888 рр. частим гостем був 1ван Франко, зокрема, вш гостю-
вав у свого друга, вщомого видавця В. Лукича (В. Л. Левицького). Згодом, шсля
пере*1зду Н. I. Кобринсько!’ до Болехова, коло знайомих Франка в MicTi розширюе-
ться. BiH бував тут по декшька pa3iB на piK разом з дружиною i сином Ащцием.
Украшський географ Г. Величко, родич Н. I. Кобринсько!', у сво!х спогадах пише,
що Франко «почасти був своею людиною у БолеховЬ)3. В Болехов1 проживав ста-
ренька племшниця письменника — Р. О. Бабляк. Спшьш справи еднали Н. I. Ко-
бринську з О. Ю. Кобилянською, яка часто вщвщувала Болех1в у 90-х роках XIX
столтя.
Перебуваючи на жшочому Bi4i в Стрию, у 1891 рощ до Болехова завггала
6. I. Ярошинська. Сюди у 90-х роках навщувався чеський етнограф Франтппек
1 Skorowidz wszystkich miejscowosci polozonych w Krolestwie Galicji i Lodomeryji wraz z
wielkim ksi^stwem Krakowskim. Lwow, 1868, стор. 14—15.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 180, оп. 2, спр. 20, арк. 148—149.
3 1ван Франко у спогадах сучаснитв, стор. 140.
Н. I. Кобринська — укра-
Тнська письменниця i гро-
мадська д!ячка. К1нець
XIX ст.
Фран-пшек Ржегорж —
чеський етнограф.
208

Ржегорж, який робив етнограф1чш дослщження в околицях Стрия та Болехова,
зокрема, вивчав залишки иатр1архальиих родин у с. Тисовь Деякий час нрацював
у Болехов! вщомий* украшський письменник Д. Я. Луюянович. BiH залишив щ-
кав1 спогади про розмови з I. Франком та Ф. Ржегоржем, в яких вони засуджували
юнуючий сусшльний лад.
Як полггичний ем1грант з царсько! Pocii* перед першою св1товою вшною в Боле-
xoBi перебував укракнський скульптор М. О. Гаврилко, автор вщомого проекту
пам’ятника Т. Г. Шевченку для Киева. Навесш 1911 року бoлexiвцi мали можли-
BicTb дивитися Гуцульський театр Г. М. Хоткевича, що гастролював по мютах
i селах Галичини1. Досить часто бували у Бoлexoвi М. I. Павлик, його сестра Ганна
та iHini д1яч1, ят гостювали у Н. Кобринсько! або вивчали мюцевий фольклор.
Наприкшщ XIX i на 1 початку XX ст. уславилися своею майстершстю болех1в-
ськ1 р1зьбяр1 по дереву. Стали вщомими В. Василевський, I. А. Чмшь. Син остан-
нього В. I. Чмшь ниш майстер художнього цеху меблевого комбшату.
Пщ час першо!’ св1тово!’ вшни mIcto дуже потерпшо. Почалася мобппзащя до
австро-угорсько! apMii — i одразу ж не стало робочо! сили. Деяш пщприемства в MicTi
закрилися, nociBHi плопц скоротилися наполовину, лютував голод. Восени 1914
року Болех1в зайняли росшсью вшська, м1сто перетворилося на арену жорстоких
бо!‘в м1ж росшською та австро-угорською арм1ями2, ят точились аж до 15 червня
1915 року. Болехову було завдано великих збиттв. Частина його зазнала руйну-
вань вщ артилершських обстрипв; чимало будинк1в i пщприемств, у т. ч.
л1сопильний завод, було спалено.
М1ж рос1йськими солдатами i мюцевим населениям встановлювалися дружн1
вщносини. Багато жител1в йшло добров1льно в росшську арм1ю, щоб взяти участь
у Biimi проти Австро-Угорщини. У червш 1915 року до м1ста повернулися австрш-
cbKi в!йська. Почалися жорстош penpecii. У зв’язках з росшським генеральним
штабом було безпщставно звинувачено письменницю Н. Кобринську.
Зв1стка про революцшн1 поди, як1 розгорнулися в Pocii’ у жовтш 1917 року,
дуже швидко поширилася в MicTi. Перемога Велико*1’ Жовтнево*1 сощалютичшн
революци справила значний вплив на трудящих Болехова. Дп роб1тник1в стали
бшып орган1зованими i наступальними. Особливою гостротою вщзначався перший
у Болехов1 страйк солевар1в, що розпочався 26 серпня 1918 року3.
ТрудяшД м1ста активно виступали проти уряду ЗУНР, який тримався тут з
листопада 1918 по травень 1919 року, а згодом—i проти польських окупанпв. У серпш
1920 року розвщувальш загони украшського Червоного козацтва пщ командою
В. М. Примакова, переслщуючи бшополяшв, пщшшли до Болехова4. Але частинам
Червоно!* Армп довелося тод1 вщступити. Восени 1920 року окупанти запровадили
жорстокий режим терору, класового й нацюнального гноблення.
М1сцеве населения не зносило безправ’я. 1920 року в Болехов1 виникають nepmi
роб1тнич1 орган1зацп. На л1сопильному завод! ф1рми «Гр1фель» було створено проф-
спшкову орган1зацш, нею керував ком1тет на чол1 з G. В. Андрусишиним. Тод1 ж
прийнято резолюцш, в якш роб1тники пщ загрозою страйку наст!йно вимагали ство-
рити роб1тнич1 ради. Хоч полшДя
вдалася до apemiiB, вони продовжу- r . VN/
- *г 0 у • Болех1ВСЬкии солеварнии завод. Початок XX ст.
вали боротьбу. Зростала профспшка:
1 Журн. «Народна творчють та етно-
граф1я», 1956, № 3, стор. 65.
2 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр.
118, арк. 97.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп.
4, спр. 7166, арк. 49.
4 I. Д убинський i Г.
Шевчук. Червоне козацтво. 1сторнчний на-
рис. К., 1961, сгор. 136.
209 14 332

наприкшщ травня 1921 року в нш нал1чувалося 32 члени, а в кшщ 1921 року —
до 150 чоловш. У лютому 1921 року в Болехов1 вже д1яла оргашзащя КПСГ.
Комушсти очолили революцшну боротьбу трудящих. Населения м1ста часто бой-
котувало заходи окупанпв: перепис населения 1921 року, вибори 1922 року. Лише
20 проц. виборщв взяли тод1 участь у голосуванш.
Пщ кер1вництвом комушст1в революцшш виступи трудящих Болехова стають
бшын оргашзованими. Роб1тники розгортають страйкову боротьбу. Напередодш
травневих свят 1921 року розпочався страйк на люопильному заводь. Вш закшчився
4 травня, коли власник пщприемства погодився скоротити робочий день з 10 до
8 годин. 15 С1чня 1923 року робггники люопильного заводу знову застрайкували —
вщмовилися працювати близько 200 чоловш . 26 с1чня припинили рсботу 185 nrai-
рянишв кустарних пщприемств MiCTa. I деревообробники, i шшряники добилися
пщвищення заробггно!' плати. Але страйкуюч1 не обмежувалися економ1чними вимо-
гами. Боротьба набирала полггичиого характеру. 23 лютого 1925 року у Болехов1
вщбувся мггинг, учасники якого засуджували безправне становище украшського
населения в Полыщ. У мпингу взяли участь близько 600 чоловш. Болех1вський
комггет КПЗУ змщнював зв’язки з масами й поповнювався новими членами. У ве-
pecHi 1926 року в Болехов1 д1яли 4 осередки КПЗУ, а 1927 року ix було вже 51.
Пщ впливом комунктв перебували деревообробники, шк1ряники й бщнота навко-
лишшх сш.
Страйковий рух набув особливого розвитку в липш 1928 року, коли почас-
тнпали виступи робшлоив на пщприемствах. У цей час робггничий клас i кшьшсно
становив значну силу в Болехов[ — з 9017 мешканщв близько 2300 були роб1тни-
ками, а 1300 з них працювали в л1сопильнш та деревообробнш промисловост12.
Наступний перюд революц1йно!‘ боротьби трудящих Болехова сшвпав з свио-
вою економ1чною кризою 1929—1933 рр. Виступи трудящих мали pi3Hi форми:
розповсюдження лшупвок, демонстрацп, страйки тощо. До лав борщв стають нов1
соц1альн1 прошарки. Напередодш 1 Травня 1931 року в MicTi були розповсюджен1
комун1стичн1 вщозви i майор1ли червон1 полотнища i3 закликами до боротьби проти
експлуататор1в. За шщ1ативою КПЗУ у Болехов1 цього ж року проходила велика
демонстращя трудящих, одним з оргашзатор1в яко! був В. М. Витвицький. У 1932
роц1 з’явилося два транспаранти на честь свята «Трьох Л» (Ленша, Л1бкнехта,
Люксембург). Тод1 ж розкидано 94 лист1вки з текстом: «Честь пам’ят1 героя револю-
ци Лен1на, який дов!в селянсьш маси до перемоги», а також лштвки МОДРу
i3 закликом до боротьби проти фашистського терору та проти шдготовки вшни з Ра-
дянським Союзом. На посилення м1жнародно1 реакцп, зокрема на захоплення
фашистами влади в Шмеччиш, роб1тники Болехова в лютому 1933 року вщповши
страйком3.
До активноТ революцшшн боротьби нриеднуеться i шкшьна молодь. У народ-
шй чолов1ч1й школ i 1932 року було створено нелегальну шонерську оргашзацда,
яка перебувала пщ впливом КПЗУ. Тут часто з’являлися комушстичш наииси, а
19 травня 1933 року в партах учшв було знайдено комушстичш лштвки. За вка-
з1вкою пол1ца з шкш було виключено 25 учн1в, переважно д1тей роб1тник1в. На
знак протесту мюький ком1тет Комунютично!* Сншки Молод i Захщно!' Укра!‘ни
закликав шк1льну молодь боротися проти знущання над д1тьми трудящих i запро-
понував вщповюти загальним страйком у Bcix школах, якщо виключених учшв не
буде допущено до навчання4.
I в настушп роки не припиняеться боротьба на пщприемствах Болехова. У ве-
ресн1 1935 року розповсюджено лист1вки i3 закликом бойкотувати вибори до сейму
1 Льв1вський облдержарх1в, ф. 1, оп. 56, спр. 776, арк. 63; оп. 52, спр. 724, арк. 20.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 872, арк. 192.
3 АПП ЦК КП Украши, ф. 6, оп. 6—1, спр. 15, арк. 65.
4 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською У
краток). Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 207, 212—213.
210

й сенату; в травш 1936 року вибухнув страйк у 22 штряних майстернях.
У 1935—1936 рр. якийсь час поряд з мюцевим комитетом д1е районний
ком1тет КПЗУ. Вони часто влаштовують збори i коиференца, де роз-
глядаються питания оргашзаца страйтв, розповсюджеиня
комушстично! лп^ратури, роботи мшцевого осередку МОДРу, способи допомоги
республшанськш 1спана, використання легальних форм класово!
боротьби тощо.
В iCTopiio Болехова увшшли 1мена багатьох комушст1в, борщв за
кращу долю трудящих. Серед них слщ назвати М. В. Гутака, В. М. Вит-
вицького, який проводив комушстичну агггацпо, розповсюджував лгге-
ратуру, оргашзовував страйки1, i його однодумця М. П. Дубляника2.
Важлив1 доручення виконував П. М. Маланш, HHHi майстер меблевого м. в. Гутак — активний
комбшату. Деяких з них багато раз1в ув’язнювали, а В. М. Витвицький учасник революцтного
^ i у т-i т^» руху на I юикарпагп.
назавжди позбувся здоров я у фашистських катшнях Ъерези Картузько1. р
Через проникнення в середовище революцшних борщв полщейських
агент1в, виаслщок переел щувань з боку властей, обшутв та арепгпв комушетичш
оргашзаца в другш половит 30-х ротв зазнають вщчутних втрат. Але навггь за
умов розпуску КПЗУ в липш 1938 року революцшна д1яльн1сть не припинилась.
У серпш, BepecHi й грудн1 1938, а також у ci4Hi й лютому 1939 року знову страйку-
вали роб1тники багатьох болех1вських шдприемств.
На тнець 30-х рок1в Болех1в залишався мютечком з др!бною нашвкустарною
промисловютю. Поряд з пщнриемствами, такими, як л1созавод, де працювало понад
400 робггнитв, у Болехов1 1938 року зареестровано 7 бондарень, 19 майстерень
вичинки штри, де нал!чувалось 140 робггнитв, 3 куштрсьт майстерн1, 2 гончарш
з 7 робггниками. Кожен ремшник ще волод1в земельною дшянкою вщ 2 до 5 MopriB
земль 1935 року в Болехов1 проживало 10 735 мешканщв3. Яку увагу придшяла
панська Полыца питаниям иоширення культури серед украшського населения,
евщчать TaKi факти. У 1923 рощ б1блютека читальш «Просвгги», оргашзована ще
1910 року, мала лише 423 книги. А через 12 ротв у трьох читальнях було близько
800 книг. Сумну картину являли й iHnii дшянки громадського життя.
19 вересня 1939 року трудове населения Болехова радюно зустр1чало во’зшв
72-i‘ Туркестансько! Червонопрапорио! див1за Червоно! Арма. На мюькш площ!
вщбувся 3-тисячний мггинг. Вщ iMeHi трудящих на ньому виступили робп^ники,
ят щиро дякували Комушстичнш нарта i Радянському урядов1 за братню допомогу.
Шсля визволення життя швидко налагоджувалося, було створено тимчасове управ-
лшня, яке запровадило в MicTi революцшний порядок. Bci промислов1 ищирием-
ства взято пщ охорону народно! мшща. У грудш, теля здшенення нового адмшь
стративного иодшу, тут розгорнули свою д!яльшсть районш оргашзаца. Коли ж
обрали MicbKy Раду депута^в трудящих, тимчасове управлшня припинило роботу.
Першим головою MicbKoi Ради став I. О. Власенко.
Почалося господарське й культурне буд1вництво. На баз1 тлькох кустарних
шдприемств створено штрзавод та промартип «Перемога» i «22-р1ччя Червоно!
Арма», завершено часткову реконструкцию соляного, цегельного та нафтоперероб-
ного завод1в. Роб!тники ешьзаводу зустрши 23-i роковини Жовтня виконанням
виробничого плану на 121 проц., вони були Ыщаторами руху за зниження co6iBap-
TocTi продукца. Ix пщтримали й iHini пщприемства4. В MicTi вщкрилися нов i культ-
ocBiTHi заклади: в листопад! 1939 року запрацювали дв1 ceMnpi4Hi та чотири почат-
KOBi школи, а з вересня 1940 року — клуб, тнотеатр, б1блютека. 3 с1чня 1940 року
27 медичних пращвнитв райоино! лшарш обслуговували населения, яке ранапе
не мало безплатно! медично! допомоги.
1 АПП ЦК КП Укра!ни, ф. 6, оп. 6—1, спр. 15, арк. 65.
2 Льв1вський облдержарх]в, ф. 121, оп. 3, спр. 423, 585; ф. 1, оп. 52, спр. 995.
3 1вано-Франшвсъкий облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 1819, арк. 10.
4 Газ. «Радянська Украша», 5 листопада 1940 р.
211

Коли Болех1в опинився пщ чоботом шмецько-фашистських окупанпв (липень
1941 року), почався жорстокий терор i penpecii проти радянських людей. Ггглер1вщ
та ix прислужники вишукували тих, хто в свш час в1тав перемогу Радянсько! влади
у MicTi i брав участь у соц1ал1стичних перетвореннях. Протягом 1941 —1943 рр.
окупанти знищили 4230 чоловш i вивезли на каторжш роботи до Шмеччини з
Болехова i навколишшх сш 437 чоловш. Вони завдали мюту величезно! шкоди: майже
повшстю було зруйновано його центральну частину, а також Л1Созавод, л1спромгосп,
нафтопереробне пщприемство.
Партшш i радянсьш актив1сти, що залишилися на тимчасово окупованш тери-
Topii, п1шли в глибоке шдшлля. В умовах постшних переел щувань вони вели серед
трудящих антифашистську агггацпо, вселяли у них Bipy в неминучу поразку
ворога. То була боротьба не на життя, а на смерть. В цш боротьб1 полягли депутат
Верховно! Ради Украшсько! РСР М. I. Капець, депутат обласно! Ради депутат1в
трудящих Т. М. Лопачук, комсомольщ Й. М. Дуплеца, В. Й. Малендевич, всього
бшя 500 чоловш1.
3 болех1вськими шдпшьниками шдтримувала поетшний зв’язок льв1вська
оргашзащя «Народна гвард1я» iMeHi 1вана Франка. Ii члени В. Н. Сергованцев,
Д. 6. Цибрух, 6. Перебийшс возили в Болех1в газети й лист1вки, виконували pi3Hi
завдання кер1вного центру. В лютому 1944 року теля арешту у Львов! ряду народно-
гвардшщв В. Н. Сергованцев переховувався у Болехов1, де й перебував до приходу
Червоно!' Арма. Звщти вш часто !здив до Львова за газетами й лшуивками, як i
розповсюджував у MicTi2.
Радянсьш naTpioTH докладали чимало зусиль, щоб зберегти народне добро,
не допустити його знищення або вивезення окупантами. Шд час вщетупу фашист1в
робггники деревообробного заводу закопали в землю та зберегли верстати, pi3Hi
детал1 i повернули !х пщприемству зразу теля визволення MicTa3. Лише В. М.
Лопачук, нинi робггник лкюкомбшату, заховав вщ ггглер1вщв 31 механ1чну пилу.
6 серпня 1944 року пщроздши вшськ 4-го Украшського фронту визволили Бо-
лех1в вщ фашист1в. У боях за переправу через р1чку Св1чу вщзначився 835-й CTpi-
лецький полк пщ командуванням Героя Радянського Союзу пщполковника В. П.
Левченка. Незважаючи на дуже складш умови бою, полк першим форсував pi4Ky
i забезпечив переправу шшим частинам. Серед тих, хто визволяв рщне м1сто, були
його нин1шн1 жител1 I. Г. Ковальчук, Т. Д. Лукш, подружжя Лендов, а також по-
чесний громадянин Болехова полковник у вщетавщ А. К. Айрапетян, якому
присвоено це звання в день 25-pi4Horo ювшею визволення мюта вщ фашист1в.
Близько 300 чоловш з Болехова брали участь у Великш В1тчизнянш вшнь
Чорш д1ла фашист1в певний час шсля !х вигнання продовжували оун1вськ1
бандити, яш намагалися перешкодити вщновленню Радянсько! влади, тероризували
населения. Вщ !х рук загинуло багато радянських та партшних актив1ст1в.
Керован1 комун1стами, трудящ1 налагоджували роботу пщприемств та установ
м1ста. Зростали парт1йн1 орган1заци, особливо за рахунок мкщевого населения.
Одним з перших великих первинних осередшв була партшна оргашз&щя
деревообробного комбшату. Протягом двох-трьох poKiB почали працювати партшш орга-
шзаца шшрзаводу, автобази, с1льзаводу, меблево! фабрики i цегельного заводу.
Зростання кшькост1 парт1йних оргашзацш i комун1ст1в м1ста видно^ з таких даних.
У 1945 рощ в MicTi було 5 парторгашзацш i 42 комун1сти, в 1950 — вщповщно 13
i 123, а 1955-17 i 160, в 1960 - 19 i 2904.
1 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 5, арк. 2—3, 30.
2 В. В а р я г i н а, Г. Вакуленко. Народна Гвард1я iM. 1в. Франка. Сторшки геро!ч-
но! боротьби гидшльно-партизанськоУ оргашзащУ захщних областей Укра!ни. 1942—1944 рр.
JIbBiB, 1967, стор. 82, 289.
3 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 4, оп. 1, спр. 8, арк. 2.
4 Там же, спр. 25, арк. 68; он. 5, спр. 36, арк. 42: оп. 13, спр. 16, арк. 17; оп. 23, спр. 14,
арк. 15.
212

Директорами завод1в, електростанцш, млии1в та шших промислових
пщприемств призначалися мюцев1 житель
Вщбудовуючи зруйиоваие господарство, трудяпц м1ста переборювали велик!
труднопц. Але завдяки самовщданш пращ робггнишв уже в nepnii дш шсля
визволення стали випускати иродукцда цехи деревообробного комбшату: люоиильний,
бондарний, деревообробний. Пщприемство мало всього декшька верстат1в для pi-
зання клепки, циркулярну й маятникову пили та пилорами. Роботу переважно
виконували вручну. 1944 року колектив ДОКу нал1чував близько 350 чоловш,
вт. ч. 12 шженерно-техшчних пращвнишв, з яких лише один мав вищу освггу.
Валова продукщя за цей piK обчислювалась лише 20 тис. карбованщв.
У цей важкий для пщприемства час на постшну роботу до Болехова пршхав
колишнш командир 5-го батальйону Житомирсько1 партизансько!' див]зи М. П.
Гордеев, який став директором деревообробного заводу. Але його життя об1рвала бан-
дитська куля.
В nepnii роки визволення створюеться багато пщприемств, як\ згодом укруп-
нюються або реоргашзуються. Там, де рашше був нафтоперегшний завод, збуду-
вали люотарний, де стояв млин на р1чщ Млишвщ, спорудили обозне пщприемство.
Поблизу вокзалу працювала деревообробна арашь. У процес1 поступового об’ед-
нання люотарного заводу, ДОКу, люиромкомбшату в 1959 рощ виникае люоком-
бшат. На мющ обозного заводу з 1952 року працюе меблева фабрика, яка стала
в 1967 рощ комбшатом.
Серед шших пщприемств, що характеризували шслявоенний р1вень промис-
ловост1, cлiд иазвати TaKi, де виробляли nmipy, ciль, цеглу, черепицю. Вони також
поступово налагоджували роботу; вирппувалась проблема кадр1в, техшчного
оснащения. Наприклад, на шкipзaвoдi в цей час вщчувалася нестача cпeцiaлicтiв, бра-
кувало в1дповщного обладнання. Досить сказати, що i3 150 po6iTHHKiB та шженерно-
техшчних пращвнишв лише трое мали середню спещальну осв1ту, а в цехах було
всього кшька застарших машин. 3 часом виробництво зросло, i вже 1948 року завод
випустив продукци на 50 тис. карбованщв.
У такому ж становииц опинився i цегельний завод. В nepnii шслявоенш роки
вш виготовляв близько 800 тис. штук цегли i 1,5 тис. штук черепищ. Пщприемство
мало лише прес для формування цегли, кшьцеву й напольну ne4i та сушильний
сарай, Bci роботи виконувалися вручну. За роки шслявоенних п’ятир!чок завод
розширився: побудували новий формувальний цех, локомобшьну електростанцдаг
блок тунельних сушилок на 6 вщд^в, а також мехашзували видобуток глини,
завдяки чому виробництво цегли зросло на кшька мшьйошв штук щороку.
Далыпого розвитку набула промисловють мюта за роки ceMnpi4KH i восьмо!
п’ятир1чки. Це стало особливо noMiTHo на приклад1 таких пщприемств, як люоком-
бшат, де ниш працюе майже 3 тис. чоловш, в т. ч. 44 шженери та 120 спещалюпв
з середньою ocBiToio. Тепер це велике мехашзоване пщприемство, що мае в своему
cm^i 5 цех1в, люодшьницю i 7 люництв. На люокомбгнап випускають близько
50 вид1в pi3Hoi* продукци. Це, насамперед, сучасн1 меблк шафи, крюла, дивани,
столи, серванти. 3 1969 року почався випуск спещального гарн^уру «Галичанка».
BapTicTb товарноУ продукци П1днриемства за 1968 piK становила 7314 тис. крб.,
а лише за 11 мюящв 1969 року — 7676 тис. крб. Напередодш 100-pi4Horo ювшею
В. I. Ленша комбшат виступив шщгатором дострокового виконання й перевико-
нання плашв п,ятир1чки пщприемствами областА1.
У здшснення виробничих план1в лicoкoмбiнaтy гщний вклад зробили ращона-
лiзaтopи. Т1льки в 1963 рощ впроваджено у виробництво 80 paцioнaлiзaтopcькиx
пропозицш з економ1Чним ефектом майже 70 тис. крб. Один з кращих ращо-
нал1затор1в — слюсар I. С. Павлович — сконструював цилшдричну фрезу, що
ycniniHo застосовуеться в одному з процес1в виробництва мебл^в. Званиям заслу-
1 Газ. «Прикарпатська правда», 8 грудня 1968 р.
213

женого ращонал1затора республши удостоено головного механша л1сокомбшату
Г. С. Дворка.
Труд1вники пщприемства мають Bci умови для культурного дозвшля: працюе
б1блютека, лп?ня естрада, е спортивш майданчики тощо. Завершено буд1вництво
дитячого комбшату на 140 м1сць. Дружш вщносини шдтримуе колектив люокомб!-
нату з колгоспом «Перемога» сусщнього села М1жр1ччя. BiH шефствуе над цим
государством, допомагае йому ремонтувати сшьськогосподарсьт знаряддя, викону-
вати iHmi роботи.
За останш роки значно розвинулися й iHmi пщприемства Болехова. Найбшып
характерною рисою ix ятсного зростання е мехашзащя виробничих процес1в. На
найстар1шому шдприемств! MicTa — сшьзавод1 — ii повшстю завершено. Завдяки
цьому тут виварюють щороку в середньому по 13,1 i розфасовують по 8,8 тис. тонн
соль
В результат! мехашзаца виробничих процешв, здшснених заводоуправлшням
буд1вельних матер1ал1в, завод випускае щороку понад 20 млн. штук цегли i близько
4 млн. штук дренажних трубок.
Новим стало техшчне обладнання штрзаводу. Виробшга процеси мехашзо-
вано на 70 проц. 1962 року його колектив першим на Укра!ш впровадив цшне удо-
сконалення пщ час дубления штри. Заметь тварииних i рослинних жир1в, потр1б-
них для виробництва юхтових товар1в, застосовуються синтетичн! жири, що дае
можливють досягти велико!' економа. 1967 року завод пщключено до високовольт-
Hoi л1на, стала до ладу кшьцева сушарня.
Колективи шдприемств Болехова поповнюються пращвниками вищо!’ квал1-
ф1каца, !нженерно-техн1чними кадрами. Болех1вц1 пишаються кращими людьми
виробництва, передовиками пращ. Серед них — переможщ сощалютичного зма-
гання за звання бригад i ударнитв комун!стично1 прац1. Першим у MicTi це почесне
звання завоювала бригада штрувальниць л1сокомб*шату, яку очолювала К. 6. При-
бура, i бригада вим1рювальниць шк1рзаводу, очолювана Т. О. Малиншою, а
першими ударниками комушстичши нрац1 стали TOKapi л!сокомб1нату С. Д. Шелемей,
Е. Й. Бачинський, столяр В. П. Сумертн, токар шк1рзаводу А. В. Мосолов та imni.
Самовщдану працю труд1внитв вщзначено високими урядовими нагородами. Ордена
Ленша удостоено колишнього бригадира л1соруб1в М. В. Гаджуна, вчительку
О. Ф. Клинник, начальника бурово!’ Болех1всько*1 контори розвщувального буршня
О. I. Жарського.
Дуже змшилося MiCTO i його мешканц1 за роки Радянсько!’ влади. Тепер важко
знайти будинок, де б не користувалися газом, електрикою, радю. MicbKa електро-
станщя, збудована 1928 року, в до-
радянський час виробляла 200 тис.
Болех1вська мкька б1блютека. 1968 р. квт.-год. на piK1 i забезпечувала
електроенерг1ею лише центральну
частину м1ста. За п1слявоенн1 роки
виробництво енерга досягло 1,5 млн.
квт.-год. 1968 року зд1йснено перехщ
на високовольтну систему. Не краще
було за час1в буржуазно!’ влади з га-
зиф1кац1ею. У 1937 рощ побудували
першу лшда довжиною 4 км, i лише
1939 року газифшовано електростан-
цш i штрзавод. У шслявоенний
пер1од газ одержали Bci пщприемства
та установи, а з 1945 року почалась
1 Льв1вський облдержарх!в, ф. Р-164,
оп. 1, спр. 32, арк. 26.
214

газифшащя житлових будинтв. Дов-
жина м1ського газопроводу в 1968
pomi становила близько 70 кшомет-
piB.
Великого розвитку набрало жит-
лове буд1вництво. Центральну части-
ну м1ста, зруйновану пщ час вшни,
забудовано. Зведено чимало двопо-
верхових будинк1в. За останш два
десятилггтя виросло близько тисяч1
нових шдивщуальних жител.
Значно змшився сощальний i
нащональний склад населения. Коли
в 1939 рощ на Bcix шдприемствах
м1ста працювало близько 2500 робгг-
ник1в, то зараз нал1чуеться вдвое
бшыне po6iTHHKiB i Службовщв. Як- Молодь Болехова на в1дпочинку. 1964 р.
що до возз’еднання в межах иишш-
нього Болехова украшщ становили лише 55 проц., то сьогодш ця цифра
зросла до 90.
Разюч1 змши сталися в галузь осв1ти й культури, охорони здоров’я. Ще до
початку Велико! В1тчизняно! вшни було лшвщовано неиисьменн1сть. У MicTi
е дв1 середш школи, середня веч1рня школа робичаичо! молодо спещальна
школа-штернат, дв! початков! та музична школи, будинок nioHepiB. Тут
працюють широкоекранний i лггнш кшотеатри. 1968 року закшчено рекон-
струкцш прим1щення будинку культури. Книжковий фонд масово!*, дитячо!,
пшшьних та профспшкових (Яблютек нал1чуе близько 90 тис. прим1риик1в.
Результатом багатор1чно! краезнавчо! роботи масово! б1блютеки за широкою участю
громадськост1 було вщкриття у 1967 рощ краезнавчого музею. Експозищя музею
розповщае про геро!чне минуле м1ста, економ1чш, етнограф!чш, природш фактори
його розвитку. Велика увага придшяеться медичному обслуговуванню населения.
Воно здшснюеться в добре забезпечених квал!фшованими кадрами закладах: полшлЬ-
шщ, райлшарш, пологовому будинку тощо.
MicTo прикрашають пам’ятники — В. I. Леншу, I. Я. Франку. На честь тих
во!шв, як\ вщдали свое життя за визволення Болехова вщ окупанпв, м1сцев1
жител1 встановили обелшк на ix братськш могши. На честь радянських та
партшних актив1ст1в, що загинули в 6opoTb6i з оушвськими бандитами, височить пам’ят-
ник-обел1ск, збудований напередодш 50-р1ччя Радянсько! влади. Красив1шае Боле-
xiB не лише завдяки щедротам природи. Головне — це його люди. 1х розум i працьо-
вит1 руки. I сьогодш, проходячи повз пам’ятники, милуючись новими вулицями,
болех1вщ завжди згадують тих, хто в часи лихол1ття безстрашно йшов вперед, дола-
ючи п1тьму, хто виводив людей на шлях св1тла.
В кожнш новш буд1вл1, у кожнш новш вулищ Болехова — злет до ще кращого
майбутнього.
Г. Ф. КУЧЕР, Р. Т. СКВОР1Й, П. С. СИНЕНКО, А. Л. ЯСШСЬКИЙ
ВИГОДА
Вигода — селище мшького типу (з 1940 року), розташоване на 6epe3i
р1чки CBi4i, за 10 км вщ районного центру, з яким з’еднане зал1зницею. Через
селище проходить автомапстраль Долина—Хуст. Населения — 2575 чоловш.
Вигода заснована у 1883 рощ на землях сусщнього села Пацикова, яке з 1966
року входить до ii складу. Пацишв — одне з давшх сш Прикарпаття. 1648 року
215

його жителг разом з селянами навколишшх сил
брали участь у боротьб1 проти польсько! шляхти1.
Основним заняттям населения було молочно-
м’ясне тваринництво. Класове розшарування на
сел1 було значним — у 60-х роках XIX ст. трьом
польським помщикам належало 74 проц. Bcix
сшьськогосподарських угщь та люових масив1в.
Утворення Вигоди т1сно пов’язане з розвит-
ком на Прикарпагп в другш половиш XIX ст.
кашталютичних промисл1в, власниками яких, як
правило, були 1ноземць В 70-х роках на тери-
Topii сучасно! Вигоди спорудили першу водяну
люоиилку, де за piK перероблялося до 800 куб.
Тартак У Вигод!. Початок XX ст. метр1в деревини i виготовлялося 180 куб. метр(в
дощок. Вона належала австршському кашталю-
тов! барону Попперу, який 1873 року за дуже
низьку цшу придбав великий масив люу вздовж Св1чь Згодом тут побудовано
парову люонилку, а також завод, на якому виготовляли чорнов1 дерев’яш
заготовки для фабрик музичних шструмешчв. Вже у 80-х роках на цих пщприемствах
працювало близько 70 роб1тнишв.
Дерево з rip сплавлялося по CBi4i та по вщведеному вщ не!* каналу, р1чище
якого збереглося до цього часу. Техшчно недосконалий сплав л1су призводив до
великих i частих загат, через що р1чка виходила з берепв i завдавала велико! шкоди
селянським господарствам. Численш скарги селян на Поппера змусили власт1 лише
напередодш першо! св1тово! вшни заборонити сплав люу на цш р1чць Люоматер1ал
транспортувався кшьми до зал1знично! станцп Долина. Для збшьшення вивозу
деревини 1883 року побудовано зал1зничну вггку в1д Долини до люопилки. Нову зал]з-
ничну станцш i поштовий вщд1лок, вщкритий тут, офщшно назвали — Вигода.
Ця назва поширилася на всю прилеглу територда.
1895 року у Вигод! були водяна й парова люопилки, завод чорнових дерев’яних
заготовок музичних шструмешчв, млин, зал1знична станц1я. В останне десятир1ччя
XIX ст. сюди простягнув сво! na3ypi i ньмецький каштал: Петер Верган 1897 року
спорудив у Вигод1 х1м1чний завод сухо! дистиляцп деревини, иродукц1ю якого ви-
возили до Н1меччини. На пщприемств! працювало 120 чолов1к, a KepiBHi посади
об1ймали тмц\ та поляки2. На початку XX ст. розвиток виробництва у Вигод*1 нри-
скорюеться. 1913 року на однш лише паровш л1сопилц1 нал1чувалося 500 роб*1тни-
KiB. Це пояснюеться зростанням попиту на продукцоо деревообробно! промисловост1
як на внутр1шньому, так i на зовшшньому ринках3.
Пщ час першо! свггово! в1йни, зокрема в травш i червн! 1915 року, в райош
Вигоди точилися запекл1 бо!*. Селище зазнало великих руйнувань; пщприемства при-
пинили роботу. Значна частина робггнишв розшшлася по селах, шукаючи заробггку,
кшьк1сть жител1в скоротилася. Росшсьш солдати, серед яких було немало таких,
що усвщомлювали 1мпер1алютичний характер в1йни, поширювали серед населения
антивоенш настро!, як1 проникали i в австршську арм1ю та в середовище солдат1в-
галичан. Ti з них, хто здався в полон, розповщали про низький моральний р’шень
австро-угорських вшськ, жорсток1сть оф1цер1в, про масове прагнення галичан
перейти на 6iK росшських в1йськ4.
Саме вщ рос1йських солдат1в населения Вигоди д1зналося про Лютневу бур-
жуазно-демократичну революцш в Pocii. Посилилися виступи проти юнуючого ладу,
1 6. Я ц к е в и ч. Визвольш походи Богдана Хмельницького на захщш земл1 УкраУни,
стор. 18.
2 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Б-15.
3 Skorowidz przemyslowo-handlowy Krolestwa Galicji. Lwow, 1912, стор. 526.
4 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 131, арк. 88, 90, 93.
216

Micn;eBi робггники солщаризувалися з труд1вниками навколишшх населенихпуштв..
1917 року лшоруби селища взяли участь у першотравневш демонстращ! в Долиш,.
що мала ч1тко виражений полЬ?ичний характер. Роб1тники несли червош праиори^
гранснаранти та лозунги.
Шсля вшни економ1чне життя у Вигод1 трохи ножвавилося. На приклад! Ви-
годи яскраво шдтверджуеться висловлювання В. I. Ленша про те, що польська
буржуазна держава широко вщкрила двер1 в yci галуз1 господарства шоземному Kani-
талу. На початку XX ст. у вигодську л1сову промисловють проникав англшський
капрал. Ф1рма «Карпатське лшове товариство» входила до англшського концерну
«Britich Europen Timber Trust Company». Вона дкугала право експлуатувати державш
лши вздовж р1чки М1зунки. Було побудовано люопилку. 1929 року на нш працю-
вало 260 постшних i 180 сезонних робггнитв1. Пщприемства Поппера стали влас-
шстю англшського акщонерного товариства «Сшьвишя»2.
Лшова промисловють Вигоди як за час1в Австро-Угорщиии, так i за буржуазно-
пом1щицько*1 Полыщ знаходилась на низькому техшчному piBHi. Пщприемщ
по-хижацькому використовували багатства краю. Л1созагот1вл! мали сезонний
характер, вони здшснювалися переважно з травня до серпня, у заптвл! деревини
бракувало плановость Л1с вирубували здебшыпого поблизу зал1зниць, вивозили
тшьки дшову деревину, а решта гнила на мюцях. Шяких заход1в щодо вщновлення
карпатських л1с1в не вживалося: шоземш й мюцев1 каштал1сти не дбали про ix
майбутне3.
Умови пращ i життя роб1тиик1в були жахливими. Робочий день на люодшьни-
цях тривав 10—12 годин. Незадовшьний стан технши безпеки призводив до
велико!' кшькост1 нещасних винадтв. У гонитв1 за прибутками пщприемщ не придшяли
уваги техшчному оснащению виробничих процес1в. Про полегшення важко! ф1зич-
но! пращ л1соруб1в н1хто не дбав. 1х знаряддями були тшьки ручш пили, сокири
й цапини. Жили лшоруби в колибах, де не було Hi вшон, Hi печь Спали на гшках
смереки б i ля вогнища, дим вщ якого виходив у щшини тж дерев7 яними CTiHaMH
i солом'яною CTpixoio. 3apo6iTHa плата робггника не забезпечувала найелементар-
шших потреб. Основним i майже единим продуктом харчування була кукурудзяна
мамалига.
Охорона здоров’я трудящих, стан oCBiTH до 1939 року являли жалюгщну
картину. Одна лшарня на 10 л1жок та 2 спещалюти з середньою медичною ocBiToio не
могли забезпечити медичне обслуговування населения. У звт лiкapiв за 1929 piK
по Долинському повггу записано: «Найбшыпа кшьтсть хвороб i смертей при-
падае на туберкульоз... Засоби боротьби проти нього утруднен! в зв’язку
з неможлив!стю усунути вогнище зарази. Часто хворгють на туберкульоз робггники.
тартатв»4.
У селишь вщкрили тшьки одну початкову школу з польською та приватну
з шмецькою мовою викладання, в яких працювали два вчитель Не було жодно!
масово!' б1блютеки, клубу, зате в центр1 стояв католицький костьол. Трудяпц за-
знавали не тшьки сощального, а й нащонального гноблення: до державних i
приватних установ вони мали звертатися лише польською мовою.
3 посиленням експлуатаци робггнитв загострюеться класова боротьба. I якщо*
напритнщ XIX ст. це були переважно прояви гшву л!соруб1в, що виступали з еко-
ном!чними вимогами, то теля Жовтнево! революци цей рух набирае поличного
характеру. Вигодсьт роб1тники виявляли иролетарську солщаршсть з страйкую-
чими шших MicT i сш захщноукрашських земель: у липш—серпш 1923 року
деревообробники селища пщтримали загальний страйк деревообробнитв всьога
1 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 6, спр. 422, арк. 6, 7.
2 Там же, оп. 2, спр. 704, арк. 2, 7; оп. 6, спр. 603, арк. 10.
3 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Б-11.
4 Там же, ф. 2, оп. 5, спр. 22, арк. 72.
217

Прикарпаття. В 1926 рощ застрайкували 360 робшштв парово!* л1сопилки ф1рми
«Карпатське тсоъе товариство». Страйк закшчився перемогою робтипив1.
Боротьбою роб1тник1в керували комушсти. 3 грудня 1927 року у Вищгц 1сну-
вала оргашзащя КПЗУ2. Першими ii членами були Ф. М. Семшв, М. I. Гутак,
О. 	I. Гутак, Г. Я. Каба. Вони розповсюджували комушстичну л1тературу, вели
пропагандистську роботу, оргашзовували святкування Першого травня та
Великого Жовтня. Все це сприяло зростанню класово*1* свщомот вигодських робггниюв.
Комушстична оргашзащя селища працювала в умовах нереслщувань властей.
Члешв ii Ф. М. Семкова та М. I. Гутака неодноразово судили та ув’язнювали3.
Проте комушсти не припиняли боротьби.
Шд час CBiTOBoi економ1чшл кризи ще бшыпе загострилися класов! супереч-
HOCTi, пог1ршало становище трудящих. Почалася криза, пщприемщ закрили одну
з люопилок, у зв’язку i3 зменшенням замовлень на продукцпо дв1ч\ припиняв
роботу л1сох1мзавод. Зростало безробггтя. Нав1ть в одному з офщшних докуменпв
польських властей визнавалося, що робпчяики л1сово*1 i деревообробно!* промисло-
вост1 живуть у нестернних умовах, харчуються погано i через це часто хворшть,
що призводить до високо! смертност14. Все це спричинилося до посилення страйко-
вого руху. В жовтш 1929 року припинив роботу л1сох1мзавод: страйкар1 вимагали
збшыпити зарплату та виплату зароб1тку, видачу якого затримали на три м1сящ.
Проте цю вимогу пщприемщ не задовольнили, а 15 найактившших учаснишв страйку
позбулися роботи5.
В 1936—1937 рр. у Вигод1 посилюеться д1яльшсть профспшок. 21 лютого 1937
року на профспшкових зборах роб1тншив ф1рми «Сшьвш1я» було вир1шено зажадати
вщ дирекц1*1 п]двищити зарплату на 40 проц., а в pa3i вщмови оголосити страйк.
BiH почався 24 лютого. Тиждень не працювали 250 робггниюв, доки не добилися
шдвищення 3apo6iTHoi плати на 12 проц. В С1чш 1938 року на знак протесту проти
вщмови дирекцп державних Л1с1в укласти з робггниками колективний договip страй-
кувала половина роб1тник1в л!сопилок Вигоди6. Про зростання класово! св!домост1
i оргашзованост1 вигодських трудящих свщчить 20-денний страйк 400 робьтнинАв
ф1рми «Сшьвш1я» в 6epe3Hi 1939 року. Страйкар1 вимагали усунення з посади ке-
р1вника вузькокол1Йно*1* зaлiзницi за погане ставлення до них. Щ вимоги були вщ-
хилен1.
Восени 1939 року здшснилися сиод!вання трудящих Вигоди на сощальну спра-
■ведлив1сть — 22 вересня хл1бом-сшлю, з червоними прапорами вони зустр1чали
Червону Арм1Ю. Було створене тимчасове управл1ння, яке взяло пщ охорону про-
мислов1 пiдпpиeмcтвa, житловий фонд, контролювало громадський порядок, дбало
про забезпечення трудящих продовольством i промисловими товарами. На пщпри-
емствах Д1яли po6iTHH4i комхтети, вони зд1Йснювали контроль за виробничою i
фшансовою д1яльн1стю адм1н1страцп пщприемств, збутом продукца. За ix
допомогою запроваджено 8-годинний робочий день, пщвищено заробгтну плату, налаго-
джено охорону пращ, техншу безпеки, полшшено побутов1 умови роб1тник1в.
KopiHHi перетворення сталися також у галуз1 охорони здоров’я й осв1ти. В селипц
вщкрили семир!чну школу з украшською мовою навчання. Розгорнулася масова
робота по лшвщаца неписьменност1 серед дорослого населения, запрацювали
б1бл10тека й клуб.
Почався новий етап в жигп трудящих Вигоди, вони ставали активними учасни-
ками суспшьно-пол1тичного та економ1чного життя. Завдяки нац1онал!заца л1со-
робш н!днриемства, лicoxiмзaвoд, л!си, луки, пасовиська, орш земл! належали
1 1вано-Фрашивсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 355, арк. 24, 27.
2 Льв1вський облдержарх1в, ф. 2, оп. 51, спр. 582, арк. 12.
3 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г-15.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1053, арк. 14.
5 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—15; ф. 12, оп. 2, спр. 339, арк. 20.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1531, арк. 6—8.
218

тепер народу. Шсля запроваджен-
ня протягом грудня 1939 — с1чня
1940 роюв на Захщнш Укра'ш1
нового адмшютративно-територЬ*
ального иодшу Вигода перетво-
рилася на центр новооргашзова-
ного району, яким була до 1957
року.
Велику роль вщ1гравали
партшш оргашзацп селища, вони
змщнювались i зростали чисельно.
В першш половиш 1940 року
партшна оргашзащя району об’едну-
вала 59 комушст1в. Шд ix KepiB-
ництвом у Вигод*1 розгорнулась
велика робота по вщбудов1 й ре-
КОНСТруКЦП ПРОМИСЛОВИХ ПЩПри- Кавалер трьох ордешв Слави М. О. Афонченко серед учшв. 1969 р.
бмств, на що держава вид [лила
значш кошти. Особлива увага
придшялась люозагот1влг, запровадили планову вирубку люових масив1в. Трудо-
MicTKi ироцеси на загот1вл1 деревини полегшували шляхом мехашзацп: старий
люорубний 1нструмент було замшено бшып досконалими допом1жними валяльними
пристроями. Люоруби почали використовувати трактори, автомобш1 та р1зне
обладнання. Завдяки вжитим заходам деревообробна промисловють вже 1940 року
досягла значних ycnixiB: люозавод виконав державний план на 124 проц. Велит
зрушення сталися у поличному жигп селища. В грудш вигодчани обирали
депутатов до мюцевих Рад депутапв трудящих. Першим головою селищшн Ради став
люоруб I. М. Бойчук1.
Але вже влп’ку 1941 року трудяпц селища змушеш були залишити мирну
працю — почалась вшна. 2 липня 1941 року Вигоду окупували шмецько-фашист-
CbKi вшська. Жител1 не корилися загарбникам, вони всшяко саботували pi3Hi
заходи окунант1в, не виконували ix розпоряджень. Частими були випадки, коли на
люох1мзавод1 горши вагони з вугшлям. Пожеж1 виникали через те, що робшшки
навмисне вантажили у вагони ще не застигле вугшля. На люозавод1 працювала
група патр1отично настроених робггнишв пщ кер1вництвом Барчука i Ляха. Група
складалася переважно з колишшх радянських активюпв; ппсть чоловш з них були
замордоваш украшськими буржуазними нащоналютами.
Птлер1вщ стратили за антифашистську д1яльшсть 10 жител1в Вигоди. Не обме-
жуючись репрес1ями, вони вивезли до Шмеччини 218 чол.2 За роки вшни шмецько-
фашистсьш окупанти завдали великих збитшв селищу. Були знищеш Bci пщпри-
емства, зал1знична кол1Я, вагонний парк, м1ст через Св1чу, будинки культурно-
ocBiTHix та медичних заклад1в. Найцшшше устаткування пщприемств окупанти
вивезли до Шмеччини. Спалено i зруйновано близько 100 хат та шших буд1вель3.
5 серпня 1944 року Вигоду визволили бшщ шдроздипв Глух1всько1 стршець-
ко1 див1зп 18-i apMii. У боях за селище вщзначився комсомолець Оржеховський
з 876 полку див1зп. Його кулеметна обслуга вщбила 2 контратаки ворога, знищивши
до 30 птлер1вщв4.
Шсля визволення 280 жител1в стали вошами ЧервоноУ ApMii i брали участь
у боях з фашистами. Багатьох з них нагороджено бойовими орденами й медалями.
1 1вано-Франк1вський облпартарх1в, ф. 9, оп. 1, спр. 2, арк. 2—3.
2 1вано-Франшвсъкий облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 9, арк. 2.
3 Там же, арк. 3.
4 ApxiB МО СРСР, ф. 74-СК, оп. 70—282, спр. 2, арк. 480.
219

3 1945 року у Вигод1 проживав i трудиться колишнш розвщник Червоно! Армп
М. О. Афонченко, уродженець с. Клинового Псковсько! область За мужшсть i вщ-
вагу, виявлену в боях, його удостоено ордена Слави трьох ступешв. Шсля вшни
М. О. Афонченко брав участь у боротьб1 проти банд украшських буржуазних нащо-
нал1ст1в у Вигодському районь
Коли Вигода знову стала радянською, трудяшД включилися в активну працю
щодовщбудови i далыпого розвитку народного господарства й культури. 1х очолила
райоина партшна оргашзащя, яка в серпш 1944 року нал1чувала 16 члешв та
кандидате у члени парти. Хоч лш1я фронту знаходилася ще за 30—40 км вщ Вигоди,
вже в серпш розпочалася вщбудова лгсозаводу, л1сох1мзаводу, електростанца,
здшснено ремонт зал1знично! коли i мосту через Св1чу; стали до ладу 49 паровоз1в
i BaroHiB1. 1 вересня д1ти сши за парти середньо! школи. 3 листопада почала вихо-
дити райониа газета «Вшьна Украша». В листопад! 1944 року дав першу продукцш
л1сох1мзавод, а в грудш вщновили роботу Bci ochobhI його цехи2. Було подано до-
помогу потершлим пщ час вшни. Держава видшяла багатьом с1м’ям грошов1по-
зички для спорудження будишив та придбання худоби. Наприкшщ 1945 року
вщкрито харчокомбшат, завдяки чому населения краще забезпечувалося продуктами3.
В nepnii роки теля визволення, намагаючись парал1зувати економ1чне й пол1-
тичне життя Вигоди, населения тероризували банди украшських буржуазних нащо-
нал1ст1в. Вщ чорних рук цих запроданщв загинуло 20 жител1в, серед них колишш
члени КПЗУ В. 1. Гутак, Г. Я. Каба, секретар Вигодського РК ЛКСМУ М. В. Шу-
бинець. Нащоналюти зробили спробу спалити л1сох1мзавод4.
Але, незважаючи на да ворожих елемешчв, труднощ! шслявоенного часу, життя
у Вигод1 налагоджувалося з кожним днем. Почалася реконструкщя люозаводу та
л1сох1мзаводу. За nepnii три шслявоенш роки р1вень виробництва зрю тут у 5 раз1в5.
Далыпим кроком на шляху розвитку вигодських промислових шдприемств було
здшснення мехашзаца виробничих процетв. 3 1950 року все основне старе
устаткування замшили новим, бшып потужним та продуктивним.
У грудш 1959 року Вигодський лесозавод перетворюеться на люокомбшат, про-
дукщя якого шипчуе бшып як 20 назв, у т. ч. хвойш баланси для паперово! про-
мисловост1, кршильний та буд1вельний л1с, фанерна сировина, чорнов! заготовки для
музичних шструмешчв, паркетш плитки, пакувальна
Сан!тарна дрезина Вигодського лкокомбшату. Стружка, експортш Пил0матер1али. Вироби надхо-
1964 р. дять майже до Bcix областей республши, а також за
кордон. Зокрема, в сощалютичш краши щороку
вивозиться високоятсна деревина на суму понад 1 млн.
карбованщв6.
За семир1чку обсяг промислового виробництва на
л1сокомбшат1 3pic на 84 проц. Продуктивтсть npani
збшыыилася на 25 проц.7. Усшшно впроваджуються
наукова оргашзащя пращ, мехашзащя i автомати-
защя трудомютких процес1в. Вагомий внесок у пщ-
вищення продуктивность пращ вносять ращонал1за-
тори пщприбмства. Д. М. Оленюк сконструював
верстат-автомат, на якому один роб1тник може вико-
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 9, оп. 1, спр. 4,
арк. 41.
2 Там же, арк. 32, 68, 41.
3 Газ. «Вшьна Украша», 9 грудня 1945 р.
4 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. Р-1025, оп. 1,
спр. 3, арк. 5; ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—15.
5 Газ. «Вшьна Укра'ша», 9 травня 1947 р.
6 Газ. «Червона Долина», 1 с1чня 1968 р.
7 Газ. «Червона Долина», 10 березня 1965 р.
220

нати таку роботу, що ii рашше виконували 43 ро~
бггники. Завдяки цьому р1чна економ1я стано-
вить 28 тис. карбованщв1.
Колектив иишаеться кращими людьми вироб-
ництва. В 1966 рощ за досягнув усшхи у вико-
нанн1 завдань семир1чного плану орденами й
медалями нагороджено 23 робггники л1сокомб1-
нату. Серед них майстер лтсодшьнищ М. М. Ку-
рус, нагороджений орденом Ленша. Колишнш
л1соруб ф1рми «Сшьвапя», а ниш начальник люо-
пункту, комун1ст I. А. Сащин за сумлшну й бага-
тор1чну працю нагороджений орденом Трудового
Червоного Прапора. В 1962—1964 рр. вш оби-
рався депутатом Верховно! Ради УРСР. У дитячт музичжй школи Вигода. 1970 р.
Великим сучасним пщприемством став Ви-
годський л1сох1мзавод. Пор1вняно з дорадянським
перюдом випуск валово! продукца тут зрю у 10 раз]в, а продуктившсть пращ —
у 13 раз1в. Л1сох1мзавод випускае uiiCTb ввдцв xiMi4Hoi продукца i постачаб ix
шдприемствам багатьох MicT краши. Оцтово-кальщевий порошок надходить для
виготовлення оцту в м. Кшешму 1вановсько!‘ облает^ спирт — для виготовлення
формалшу — ум. Сваляву Закарпатсько! област1 тощо. Адмшютращя, партшна
i профешлкова оргашзаца х1мзаводу постшно дбають про полшшення матер1альних
i побутових умов робггнтив. Лише за останш роки заводом зведено 10
житлових будинюв загальною площею 1650 кв. м. Завод мае свш магазин, !дальню,
медпункт, клуб. Роб1тники пщприемства борються за звання колективу
комушетично! пращ. Його крапц люди — це ветерани виробництва: слюсар мехашчного цеху
I. 	В. Керничишин, апаратник реторного цеху Г. В. Дудина, xiMi4Horo — А. С. Пар-
фшова, cymapHi — Д. М. Матшчин.
Якщо 1939 року у Вигод1 не було жодного спещалюта з вищою оевггою, то тепер
у р1зних галузях господарського й культурного життя працюють понад 250
чоловш — випускнишв вуз1в та середшх навчальних заклад1в. Ц\ люди — вихщщ
з робпничо-селянських с1мей. 1х батьки за пансько!* Полыщ не мали можливост1
вщвщувати нав1ть початкову школу. Зараз у Вигод1 зроблено все, щоб д1ти й
молодь здобували знания, росли естетично вихованими, палкими патрютами свое!*
Вггчизни. 1960 року збудовано нове триповерхове прим1щення Вигодсько!* середньо!’
школи з просторими класами, кабшетами, !дальнею, штернатом для д1тей з вщда-
лених сш.
Червон1 слщопити школи ведуть пошуки родич1в полеглих во!’шв Радянсько!
Арма. 9 травня кожного року рщш геро!*в е найпочееншшми гостями у школяр1в
i громадськост1 Вигоди. Шонерська дружина iM. Л1зи Чайкшо! пщтримуе зв’язок
з шонерами Пеновсько!* восьмир1чно! школи Осташшвського району Калшшсько!*
область У Пено жила, працювала й загинула вщ рук фашисшв у 1941 рощ Герой
Радянського Союзу комсомолка Л1за Чайкша. Делегащя Вигодсько! середньо!
школи 1966 року брала участь у вщзначенш 25-р1ччя з дня подвигу комсомолки-
repoiHi, зустр1чалася з колишшми партизанами, !’! бойовими друзями. Жменя земл1,
взята на мгещ загибел1 Л. Чайкшо!*, збер1гаеться в музе! бойово! слави Вигодсько!
середньо! школи. Добре працюе шкшьний л1тературний гурток. Гуртшвщ листу-
ються з л1тературними музеями 1вано-Франшвщини i з поетом Дмитром Павличком.
1958 року у Вигод1 вщкрито фш1ал Долинсько! музично! школи, де навчаеться
50 дггей роб1тник1в i службовщв. На Bcix люодшьницях даоть консультпункти
заочно! школи, а з 1963 року при середнш школ1 працюють консультацшш пункти
Леншградсько!* люотехшчно! академа iM. С. М. Шрова для тих, хто мае HaMip про-
1 Газ. «Червона Долина», 5 грудня 1967 р.
221

довжувати навчання у вузах. Велику навчальну й виховну роботу вигодських учи-
тел1в вщзначено урядовими нагородами, иочесними званиями та грамотами.
Про охорону здоров’я трудящих селища пшлуеться понад 60 медичних пращв-
нишв, серед них багато чудових майстр1в своеУ снрави. Орденом Трудового Черво-
ного Прапора нагороджено лшаря-терапевта Н. Ф. Нарольську.
У Вигод1 працюють 5 б1блютек, будинок культури з кшозалом. Селище
славиться св01 ми колективами художньоУ самод1яльность Поиуляршстю користуеться
художня самод1яльшсть люокомбшату, лшарш, середньоУ школи, а також хорео-
граф1чний ансамбль, хор та дитяча музична студ1я будинку культури. У ВищоД
вщбувся фестиваль народного мистецтва, присвячений 100-р1ччю з дня народження
В. 	I. Ленша. Гостями вигодських трудар1в були артисти 1вано-Франшвська, Львова,
Дрогобича.
3 кожним роком стае кращим життя трудящих. Тшьки за першд з 1961 до 1966
року у ВищдД зведено за рахунок держави та шдивщуальними забудовниками
близько 200 нових житлових будишив, споруджено двоповерховий будинок лкхжом-
бшату, прим1щення комбшату побутового обслуговування. Полшшено побутов1
умови пращвнишв л1совоУ промисловост1 на люодшьницях. На кожнш з них е сво!*
иромислов1 й продовольч1 магазини, Удальш, клуби, б1блштеки. Люоруби живуть
у св1тлих гуртожитках. Тут тшьки 1969 року встановлено 13 телев1зор1в «Електрон».
За ш1щативою партшноУ оргашзацп та адмшдетраци заводу було по-новому розв’я-
зано проблему харчування робггнишв у mei, на вщдалених лнюсшах узимку. Вони
одержують безплатно гаряч1 страви в харчових термосах. Робггники шчноУ змши
у деревообробних цехах мають безплатш общи. Тшьки 1968 року було вщкрито
8 нових Удалень i 17 котлонункпв1.
Уешшно виконують трудяпц Вигоди илани розвитку народного господарства.
Це сприяе далыному змщненню економши селища, ищнесенню матер 1ального р1вня
i добробуту трудящих. Визр1вають реальт иерснективи дальшого бупДвництва,
зростання продуктивное^ пращ, осв1тиього i культурного р1вня населения.
Введения в експлуатащю заводу деревинно-волокнистих плит впливае на збшыпення
населения Вигоди за рахунок припливу робочоУ сили. В зв’язку з цим в перспектив-
них планах передбачено спорудження нових багатоповерхових житлових будинтв,
триповерхових адмшютративних примщень люокомбшату, двоиоверхового вщдд-
лення зв’язку, готелю, добудову середньоУ школи тощо2.
Сучасна Вигода — це добре впорядковане селище, газифшоване, забудоване
в центр1 i на околицях двоповерховими б.удинками. Новий арх1тектурний ансамбль
вир i с на схщнш околищ, де ще недавно був пустир. З’являються HOBi вулищ, за-
асфальтоваш й прикрашен! молодими липами, кленами, каштанами. Одну з них
названо 1м’ям Валентини НшолаевоУ-ТерешковоУ.
Разом з yciM радянським народом труд1вники селища шд кер1вництвом Комушс-
тичноУ партГУ йдуть до нових трудових звершень у комушетичному бупдвництвь
Г. А. Г АМАН, Г. К. РУДИК, П. С. СИНЕН КО, А. Л. ЯСШСЬКИЙ
1 Газ. «Лесная промышленность», 25 лютого 1969 р.
2 Газ. «Червона Долина», 1 i 4 с!чня 1969 р.

НАСЕЛЕН1 ПУН КТ И, ЦЕНТРИ СШЬСЬКИХ РАД
ДОЛИНСЬКОГО РАЙОНУ
ВЕЛИКА ТУР’Я — село, центр сшьсько!
Ради, прилягае до р1чки Тур’янки, за 27 км вщ
районного центру та зал1знично1 станци Долина.
Населения — 2633 чоловша. Сшьрад! пщпо-
рядковане село Беле!в.
У се л i — центральна садиба колгоспу «Маяк».
Колгосп мае 3004 га земельних угщь, у т. ч.
2042 га орно!, 900 га ciHOKociB. Напрям
господарства — тваринницький. 6 пилорама, млин,
цегельня, naciKa.
У Великш Тур’! е восьмир1чна школа, 2 6i6-
лютеки, клуб, лшарня, аптека, вщдшення
зв’язку, 6 магазишв, ощадна каса. Споруджено
504 житлов1 будинки.
В лкописних джерелах перша згадка про
село належить до 1578 року, але територш його
було освоено ще рашше. Про це свщчить зна-
хщка кам’яного молота бронзового вшу.
Жител! села брали участь у селянських заво-
рушеннях шд час визвольиоТ вшни восени
1648 року.
Загиблим у часи боротьби з итлер1вцями
споруджено пам’ятник.
витвиця — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долиш р1чки Лужанки, за 17 км вщ
районного центру. До зал1знично1 станцп Боле-
xiB — И км. Населения — 1351 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковане селище Вигод1вка.
Труд1вники села працюють у пщсобному
господарств! Болех1вського лкокомбшату та на
шдприемствах Долини й Болехова.
6 середня школа, клуб, дв1 б!блютеки; амбу-
латорний пункт, д!льнична лшарня, аптека,
ветлшарня: 5 магазишв, чайна; вщдшення
зв’язку, ощадкаса.
Село засновано в першш половин! XV сто-
л1ття.
В центр! села споруджено обел!ск вошам,
що загинули пщ час визволення його вщ
фашистських загарбнитв.
ВЙШК1В — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося в мальовничих Карпатах, на р!чц!
М!зунщ, за 45 км вщ райцентру та зал!знично!
станци Долина. Через село проходить автомап-
страль Долина—Хуст. Населения — 835
чоловш. Сшьрад! пщпорядковано село Семич!в.
У Вишков! розташовано л!сництво й люо-
пункт Вигодського люокомбшату.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека; дшьнична л!карня, аитечний та ветери-
нарний пункти; 4 магазини, 3 щальш, ощадкаса.
За останн! 10 ротв споруджено щальню,
пекарню, понад 275 житлових будинтв.
У письмових джерелах село вщоме з 1678
року.
У Вишков! споруджено обел1ск жителям села,
що загинули на фронтах Велико! Вггчизняно!
вшни, та пам’ятник першим комсомольцям —
жертвам буржуазних нащонал!ст!в.
/
ГОШ1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване в мальовничш долин! бшя р!чок
Лужанки i CBi4i, за 12 км вщ районного центру,
за 4 км вщ зал!знично! станцп Болех1в. Через=
село проходить автомапстраль Льв1в—1вано-
Франк1вськ. Населения — 1891 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш села Гориня й Тяпче.
Труд!вники села зайшт на ищприемствах
л!сово! i нафтово! лромисловост! MicT Болехова
й Долини.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека вщм!нно! роботи, медпункт та туберкульозна
лшарня, аптечний пункт, дошкшьний дитячий
будинок; ешь маг й щальня, вщдшення зв’язку *
ощадкаса.
Перша вторична згадка про Топив належить
до 1464 року.
В 1649 рощ селяни, обурен!
несправедливою, виступили проти свавол! мшцевого uomi-
щика.
У 30-х роках XX ст. в сел! д]яв осередок
КПЗУ.
У сел! споруджено пам’ятник м!сцевим
жителям, ят по ляг ли на фронтах Велико! В!тчизня-
но! вшни.
В се л i Тяпчому знайдено кам’яну сокиру
доби мщь
ГУЗНВ — село, центр с!льсько1 Ради,
розкинулося на мальовничих берегах р!чки CBi4i.
В!ддаль до районного центру — 18 км, до зал1з-
нично! станцп Болех!в — 4 км. Населения —
946 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане село Пщ-
береж.
В сел! знаходиться центральна садиба
колгоспу «Шлях до комушзму». Колгосп мае
1922,5 га сшьськогосподарських угщь, у т. ч.
533 га орно! земл1, 835,9 га ciHOKociB i 498,4 га
пасовиськ. Виробничий напрямок — льонар-
сько-тваринницький. Передовий мехашзатор
Б. Ф. Юрк!в був учасником III Всесоюзного
з’!зду колгоспник1в.
Бшя села знайдено родовища нафти й газу.
Село мае восьмир!чну школу, клуб, б!блю-
теку; фельдшерсько-акушерський пункт, ешь-
маг, в!дд!лення зв’язку, ощадкасу. Споруджено
200 житлових будинк!в.
На територп села юнували поселения первшшн
людини. Тут знайдено крем’ян! знаряддя пращ
епохи бронзи. Вперше Гузпв згадуеться у
письмових документах 1515 року.
Шд час першо! cbItobo! вшни тут вщбувалися
запек л i бо!.
Жителям села, як! полягли в двобо! з г!тле-
р!вцями, споруджено пам’ятник-обел!ск.
КАЛЬНА — село, центр сшьсько! Ради,
опоясуеться передпр’ям зелених Карпат, за
24 км вщ Долини та за 18 км вщ зал!знично!
станци Болех!в. Населения — 1161 чолов!к.
Сшьрад! пщпорядковано село Розточки.
223

У Розточках — центральна садиба колгоспу
ч<Прапор Лешна». Артель мае 4481 га земельних
угщь. Напрям господарства — льонарсько-тва-
ринницышй. Працюють дв1 пилорами, дерево-
юбробний цех.
У Кальнш g восьмирi4Ha школа, клуб, 6i6-
лштека; фельдшерсько-акушерський пункт;
магазин, ощадкаса.
Село вщоме з 1578 року.
У 20-х роках XX ст. тут д!яли актив! сти
КПЗУ. 1928 року було оргашзовано профспшку
«Сшьський господар».
У серпнев1 дш 1944 року бшя Розточок вщ-
^увся жорстокий бш з фашистами. Перемогли
■частини ЧервоноУ Армп.
У 1969 рощ у сел! встановлено пам’ятник
В. I. Леншу.
КНЯЖОЛУКА — село, центр сшьсько*1* Ради,
розташоване в передпр’ях Карпат, на правому
-6epe3i р1чки CBi4i, за И км вщ районного центру
та зал1знично1 станцп Долина. Населения —
2705 чоловш.
Трудяпц села працюють на шдприемствах
Долини, Вигоди, Болехова. Поблизу села —
лггнш тваринницький Ta6ip колгоспу «Маяк».
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, 2 медпункти; 2 магазини, торговельш
пщприемства, вщдшення зв’язку, ощадкаса,
кравецька та шевська майстерш. За останш два
десятир!ччя споруджено 296 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село датуеться
1515 роком. Протягом XVII ст. селяни кшька
раз1в виступали проти феодального гшту. У 1657
рощ вчинили разом i3 селянами шших сш напад
на пана, а в 1661 рощ оргашзовано захопилп
панське майно.
Жителям села, ят полягли на фронтах у бо-
poTb6i з птлер!вцями, споруджено обел1ск.
КОЗАК IBKA (до 1944 року — Бряза) —
село, центр сшьськоУ Ради, лежить у перед-
rip’i Карпат, за 42 км вщ районного центру
i за 27 км вщ зал1знично1 станцп Болех1в.
Населения — 948 чолови*. Сшьрад i ищпорядковано
населений пункт Сукшь.
У Козашвщ е лкництво Болех1вського люо-
комбшату.
Жител i села працюють у л Новому господар-
CTBi i на сезонних роботах поза межами району.
G восьмир1чна школа, клуб, б1блютека;
медпункт, магазин; вщдшення зв’язку, ощадкаса.
Споруджено 250 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1578 року. Тут знайдено ср1бну римську
монету II ст. н. ери.
Жител i села Сукшя у 1920 роц! брали участь
у вистуш, очоленому Ф. Бекешею.
В серпнев1 дш 1944 року в урочшщ Товгар-
ському точилися жорстот боУ з фашистсышми
окупантами.
Впхщцем i3 села е доцент Льв1вського унь
верситету 10. Ф. Мушак, автор багатьох
переклад iB з антично!* л1тератури i niдручника ла-
тинськоУ мови.
г
КРОПИВНИК — село, центр сшьськоУ Ради,
розташоване за 12 км вщ районного центру та
зал1знично*1 станцп Долина. Населения — 1706
чоловш.
Селяни в основному працюють на Вигодському
лмокомбшать В сел i розмщено лггнш тварин-
ницький Ta6ip колгоспу iM. Лес! УкраУнки.
6 BocbMHpi4Ha школа, клуб, б1блютека;
медпункт; сшьмаг. За останш роки споруджено
150 житлових будинтв.
У письмових джерелах село вщоме з другоУ
половини XVIII СТОЛПТЯ.
ВоУнам, ят загинули в боях за визволення
Кропивника, встановлено пам’ятник-обелшк.
ЛОЛИН — село, центр сшьськоУ Ради,
знаходиться за 19 км вщ районного центру та
зал1зничноУ станцп Долина. Через село иротшае
пот!чок Лолинець, на вщдал! 4 км вщ села
проходить автомапстраль Долина—Виштв.
Населения — 1040 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковаш
села М аксим!вка, Пщ-
лicки.
Мешканщ села
працюють в лковому госпо-
дарств! Вигодського ль
сокомбшату.
Село мае восьмир!чну
школу, клуб, б!блютеку;
медпункт; 2 магазини.
Перша згадка про
Лолин е в документах пер-
Ш01 половини XVII ст.
Його населения брало
участь у селянському
повстанш за 4aciB
Б. Хмельницького.
Тут народилася
подруга I. Франка Ольга
Рошкевич (1858—1935),
вона переклала noBicTb
Емшя Золя «Довбня»,
з!брала фольклорш ма-
тер!али про весшьш об-
ряди, ят видав I.
Франко у 1886 рощ. Поет
присвятив Уй кшька Bip-
пив. У Лолин! також
народилася й провела
молод! роки украУнська
письменниця Михайлина
Рошкевич (1860—1946).
Протягом 1874—1879
ротв у сел! часто пере-
бував I. Я. Франко, де
написав оповщання
«Вугляр», «Лесишина
челядь», «Два приятелЬ>,
oKpeMi роздши noeicTi
«Петрп i Довбущуки»,
Bipm «Галагаи». На
основ! мюцевого вар1анту
«nicHi про шандаря»
створив згодом драму
«Украдене щастя».
У 1956 роц! в сел!
встановлено пам’ятник
великому Каменярев!, а при
О. М. Рошкевич —
громадська д1ячка,
близький друг I. Я.
Франка. Кшець XIX ст.
Пам'ятник I. Я.
Франку в сел1 Лолин!.
1968 р.
224

школ i створено л]’тературно-мемор1альну музейну
к1мнату.
В Лолиш бував М. Павлик, який разом
з I. Франком вивчав життя мшцевих селян.
Жителям села, що полягли в боротьб1 з птле-
р1вцями, споруджено пам’ятник-обелюк.
М1ЖР1ЧЧЯ (до 1948 року — Човгани) —
село, центр сшьсько! Ради, оиоясуеться pi4-
ками Св!чею i Сукеллю, за 27 км вщ районного
центру, за 12 км вщ зал1знично1 станцп Болех!в.
Населения — 1903 чоловша. Сшьрад! шдпоряд-
ковано населений пункт Зар1ччя.
В сел! розмщуеться центральна садиба
колгоспу «Перемога». Артшь мае 4092 га земельних
угщь. Виробничий напрям — тваринництво й льо-
нарство. 6 млин, рибне господарство, цех ви-
готовлення кузов1в для автомашин. За
досягнут! ycnixn в госиодарств! свгаарка Г. В. Леав
удостоена ордена Ленша.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блш-
тека; 2 медпункти, 3 магазини, 2 Удальш, вщдг-
лення зв’язку, ощадкаса.
Перша письмова згадка про село в юторич-
них джерелах датуеться 1371 роком.
У XVII ст. тут був шляхетський замок.
1967 року в центр! ]УПжр!ччя побудовано обе-
люк на честь тих, хто полш за торжество
Радянсько'] влади.
НАДЙВ — село, центр сшьськоУ Ради,
розташоване за 9 км вщ районного центру Долини.
Через село проходить зал!зниця 1вано-Фран-
швськ—Льв1в. Населения — 1608 чоловш.
Тут М1ститься центральна садиба колгоспу
«Перше травня». Артшь мае 1232 га сшьсько-
господарськпх угщь. Виробничий напрям —
льонарсько-тваринницький. Працюе пилорама.
В сел! восьмир1чна школа, клуб, 2 б!блютеки,
медпункт, 2 магазини. Вишу й середню осв!ту
здобули 200 жител1в села.
Перша л1тописна згадка про село на лежить
до 1469 року. Протягом 1648—1858 ротв селяни
брали участь у повстанш проти польських
феодал iB. Польська шляхта жорстоко помстилася
селянам — дощенту зншцила Надпв. На околи-
цях села 6 багато могил. Народна пам’ять по-
в’язуе ix з татаро-турецькими нападами в XVI
стоят!.
На територп села встановлено памятник
Т. Г. Шевченку.
Поблизу Над1ева виявлено могильник
культури карпатських кургашв (III—VI ст. н. ери).
НОВИЧКА — село, центр сшьсько1 Ради,
розташоване на р!чц! Тур’янщ, за 2 км вщ
райцентру, 3 км вщ зал!зничноУ станцп Долина.
Населения — 1348 чоловш.
Жител! працюють на пщприемствах та в уста-
новах Долини. 6 початкова школа, клуб, б!блю-
тека, медпункт; 2 магазини.
Село вщоме в документах XVIII ст. У 30-х
роках XX ст. робкники з Новички брали участь
у страйковш боротьб! трудящих Долини.
В сел! споруджено пам’ятник-обелнж на честь
загиб лих на фронтах Велико] В1тчизняно1 вшни.
*■
НОВОСЕЛ ИЦЯ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долин! р!чки CBi4i, за 9 км вщ
райцентру та зал^нпчно! станцп Долина. Ei ля села
проходить автомапстраль Долина—Хуст.
Населения — 1338 чоловш.
Жител! села працюють на Вигодському л1со-
комбшат1, л!сох1мзавод! та !нших промислових
пщприемствах району.
У сел! — початкова школа, клуб, б!блютека;
медпункт, сшьмаг. За останш роки споруджено
200 житлових будинюв.
Перша письмова згадка про село е в
документах 1657 року. Поблизу нього, на стр!мкш ropi,
колись був оборонний замок.
У 30-х роках XX ст. в сел! д1яла орган! зашя
КПЗУ.
ВоУнам, що полягли в бою за визволення села
вщ фашистських загарбнишв, споруджено па-
м ’ ятник-обе л icK.
НОВОШИН — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у передпр’ях Карпат на л!вому берез!
р!чки CBi4i, за 17 км вщ райцентру та за 18 км
вщ зал!знично! станцп Долина. Населения —
1002 чоловша. Сшьрад]‘ пщпорядковане село
Пшеничники.
У Новошин! е восьмир1чна школа, клуб, б!блio-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт, 2
магазини, ощадкаса.
Вперше село згадуеться 1648 року, коли
селяни брали участь у визвольшй вшни украш-
ського народу.
ВоУнам, що загинули на фронтах В]тчизняно’]
вшни, споруджено пам’ятник-обелюк.
ОБОЛОННЯ — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 2 км вщ райцентру та за 4 км вщ
зал!зничноУ станцп Долина. Через село
проходить автомапстраль Льв!в—1вано-Франк!вськ.
Населения — 2338 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковане село Мала Тур’я.
Переважна бшышсть населения працюе в
конторах буршня, сшьзавод!, на нафтоиромисл!,
в автотранспортнш контор! Долини.
Село мае восьмир!чну i 2 початков] школи,
клуб, 2 б!блютеки; 2 фельдшерсько-акушерсью
пункти, 2 магазини. Населений пункт газифшо-
вано. Споруджено 238 житлових будиншв.
49 учаснишв ВеликоУ В!тчизняноУ вшни
удостоеш урядових нагород.
Полеглим на фронтах споруджено пам’ятник-
обелшк.
В Оболонн! народилася й працюе народна
художниця О. Й. Грицей.
ПОЛЯНЙЦЯ — село, центр сшьськоУ Ради.
Розташоване за 30 км вщ районного центру та
14 км вщ зал!знично! станцп Болех1в.
Населения — 915 чол. Сшьрад! пщпорядковаш села
Бубнище i Буковець.
У сел! розмштилося Поляницьке л!сництво
та столярний цех Болех!вського лкхжомбшату,
а поблизу Бубншца — рибне господарство i па-
вшьйон для туристов.
6 восьмир!чна школа, клуб, б!блютека; дшь-
нична л!карня, 2 магазини, вщдшення зв’язку.
Перша юторична згадка про Поляницю на
лежить до 1578 року. За 3 км вщ села Бубншца,
у л!совому масив!, знаходяться мальовнич]
225 15 332

«Скел1 Довбуша». Першим дослщником цих
скель був I. Вагилевич. Тут побували Я. Голо-
вацький, I. Франко, А. Бельовський та imni
д1ячь В 1881 рощ I. Франко написав два Bipmi
«Прив1т» i «Бубншце».
Поблизу Полянищ, на л1вому берез! Сукел1,
виявлено велик! шдземш иечерп природного
походження.
PAKIB — село, центр сшьсько! Ради, при-
лягае до р1чкиС1вки, за 9 км вщ районного
центру i за 10 км вщ зал1знично1 станцп Долина.
Населения — 1460 чоловш.
У сел! розмщуеться центральна садиба
колгоспу iM. XXII з’Узду КПРС. Колгосп мае
1065 га земельних угщь. Виробничий напрям —
ршьництво й тваринництво. 6 пилорама, 2 льоно-
переробш пункти.
Працюють восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека, медпункт; 2 магазини. Споруджено 200
житлових будинтв.
Село вперше згадуеться 1515 року.
У 1648—1654 роках селяни брали участь
у визвольному pyci проти иольсько! шляхти.
Вогнам, що полягли шд час визволення села,
встановлено обел!ск.
В Раков! народився украшський письменник
О. В. Шухевич (1816—1870).
РАХИНЯ — село, центр сшьсько! Ради,
розмютилося в мальовничш долин! р!чкиС!вки,
за 6 км вщ райцентру та зал!знично! станцп
Долина. Населения — 1180 чоловш.
У PaxiHi знаходиться центральна садиба
колгоспу «Леншська правда». Господарство мае
1133 га земельних угщь. Напрям—льонар
сько-тваринницький. Доярку М. М. Кузеляк
занесено на обласну Дошку пошани, а доярка
М. А. Марчук була делегатом III Всесоюзного
з’!зду колгоспнитв.
Працюють восьмир!чиа школа, клуб, б1блш-
тека; медпункт, 3 магазини, ощадкаса, тмната
урочистих подш. За останш 20 ротв
споруджено близько 200 нових житлових будинтв.
Перша вторична згадка про Рахиню датуе-
ться 1515 роком.
Жител] Рахин] у 1648—1658 роках активно
виступали проти польсько! шляхти.
Шануючи загиблих у боротьб! з птлер!вцями,
в сел! спорудили обелюк.
5 грудня 1969 року в сел! встановлено по-
груддя В. I. Ленша.
В Рахин! народ ил ася украшська художниця
Г. Л. Захарясевич (1910—1969).
СЛОБОДА-БОЛЁХ1ВСЬКА — село, центр
сшьсько! Ради, розмктилося в долиш р!чки
Лужанки, за 30 км в!д райцентру та за 23 км вщ
зал1знично! станци Болех!в. Населения —
1135 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш села
Липа й Лужки.
Населения працюе переважно на Болех1в-
ському лшокомшнат! i на сезонних роботах
поза межами району.
У сел1 — восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека; фельдшерсько-акушерський пункт, 2
магазини, вщдшення зв’язку, ощадкаса. За останш
роки споруджено 200 житлових будинтв.
В гсторичних джерелах село згадуеться в
другш половин! XVIII столитя.
Окрем! жител! села брали участь у захист1
Леншграда, в штурм! Берлша, на фронтах вшни
та в боротьб] проти украшських буржуазних
нащоналюпв.
Жителям села, ят полягли в боротьб! з оку-
пантами, споруджено пам’ятник-ооел!ск.
СОЛУК1В — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на р1чщ Лучав!, И км вщ районного
центру та зал!знично! станцп Долина. Населения —
1001 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш села
Д!брова, Явор!в та Якуб!в.
В сел! розташоване доиом1жне господарство
Вигодського лкокомбшату. Переважна бшышсть
дорослого населения зайнята на долинських
нафтопромислових шдприемствах.
6 восьмир!чна школа, клуб, б!блттека;
медичний та аптечний пункти; с!льмаг, вщдшення
зв’язку, ощадкаса. Село частково газифшоване.
За останш 10 ротв споруджено 150 житлових
будинтв.
Перша вторична письмова згадка про село
належить до XVII ст. Селяни брали участь
у вщомому антифеодальному повстанш на До-
линщиш 1658 року.
СТАРИЙ М13УНЬ (М!зунь) — село, центр
сшьсько! Ради, лежить на р!чщ М!зунщ, за 9 км
вщ районного центру i зал!знично! станци
Долина. Населения — 2772 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковано населений пункт Новий Mi-
зунь.
Труд1вники села в основному працюють на
шдприемствах Вигодського лшокомбшату та
Долини. За досягнут! усшхи М. М. Курус удо-
стоений високо! нагороди — ордена Ленша.
Село мае восьмир!чну школу, клуб, б1блю-
теку, дитячий садок; медпункт, вщдшення
зв’язку, 5 магазишв, ощадну касу. Працюе
народний ушверситет культури з факультетами
музичного мистецтва, педагопчних знань та
здоров’я. За останш десять ротв споруджено
понад 550 житлових будинтв.
Перша згадка про село вщома з 1515 року.
У 30-х роках XIX ст. у Старому Mi3yHi
проживав украшський письменник М. Л. Устия-
нович.
В сел! народились видатний майстер
украшського радянського мистецтва, композитор, дири-
гент i теоретик танцю В. М. Верховинець (Кос-
т1в, 1880—1938) та заслужена артистка УРСР
Н. М. Наум.
У Новому Mi3yHi вщкрито мшеральну воду
«М!зунька». Бшя села проходить газопровщ
«Братерство». Полеглим у боротьб! проти гггле-
р1вщв споруджено пам’ятник-обел!ск.
ТИС1В — село, центр с1льсько! Ради,
розташоване за 22 км вщ райцентру та за 4 км вщ
зал!знично! станци Болех!в. Населения — 2909
чолов1к. Сшьрад! шдпорядковане село Танява.
В сел1 — садиба колгоспу «Дружба».
Господарство мае 4659,5 га земельних угщь.
Виробничий напрям — тваринництво. Працюе 3 ферми
з 12 тваринницькими прим]'шеннями. Bci процеси
226

якого стало село Тростянець. Тут повстанщ
тримали зброю, майно, збиралися на наради,
готуючись до наступу.
На початку 1741 року селяни Тростянця
знову виступили проти феодального гноблення.
Загиблим у боротьб1 з фашистами
споруджено пам ’ятник-обел1ск.
Селяни Велд1жа (ниж Шевченкового). Кшець XIX ст.
по догляду за тваринництвом мехашзовано.
6 2 млини, пилорама, майстерня.
Працюють середня школа, будинок
культури, б1блютека; фельдшерсько-акушерський
пункт, 9 магазишв, вщдшення зв'язку, ощадна
каса. За останш 10 ротв споруджено понад
350 житлових будинтв.
Першу 1сторичну згадку про село датовано
1464 роком. У старовину тут випалювали зал!зо
i до 1791 року добували ешь. У Тисов1 кшька
pa3iB бував I. Франко, а також вщомий чеський
етнограф Фрашчшек Ржегорж.
Жителям села, ят загинули в 6opoTb6i з фа-
шистськими окупантами, споруджено пам’ят-
ник-обелшк.
ТРОСТЯНЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради,
опоясуеться р1чками Тур’янкою та Тростянчи-
ком, за 12 км вщ райцентру та за 13 км вщ за-
л!знпчно1 станцп Долина. Населения — 1236
чоловш. Сшьрад1 пщпорядковане село Слобода-
Долинська.
Тут розташована центральна садиба колгоспу
iM. Щорса. За колгоспом закршлено 2502 га
земельних угщь. Виробничий напрям —
льонарство й тваринництво. 6 пилорама i льонопере-
робний пункт. Ланкова А. М. Копчак занесена
на обласну Дошку пошани.
У сел1 — середня школа, клуб, б1блютека;
медпункт, 4 магазини, вщдшення зв’язку,
ощадкаса.
В юторичних джерелах село вщоме з 1578
року.
Одним з найбшыпих селянських вистушв
на Прикарпагп в другш половиш XVII ст. було
повстання в Долинському староств^ центром
ЦЕРКОВНА (стародавня мкщева назва
Цартвна) — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 21 км вщ районного центру, за
16 км вщ зал1знично! станцп Болех1в.
Населения — 1070 чоловш. Ciльpaдi шдпорядковане
село Стантвць
В ceлi е лкництво Болех1вського лмокомбь
нату, яке мае близько 500 га л1су. Населения
зайняте на шдприемствах Долини, Болехова,
в Церковнянському лкнищ^ та на сезонних
роботах поза межами району.
У сел1 — BocbMnpi4Ha школа, клуб, б1блш-
тека; фельдшерсько-акушерський пункт; 2
магазини.
3 докумекпв 1659, 1661 ротв вщомо, що
через посто1 драгушв i побори спостер^алися
MacoBi BTe4i селян Церковно!' на Покуття,
Буковину, Закарпаття, Подшля, Придншрянщину.
В ni ж роки кршаки напали на маеток церков-
нянського шляхтича.
При в’!зд] у село споруджено пам’ятник-
обел^к на честь загиблих за встановлення й зм1ц-
нення Радянсько! влади.
ШЕВЧЕНКОВЕ (до 1946 року — Beлдiж) —
село, центр сшьсько!’ Ради, розкинулосъ у
передпр’ях Карпат на pi4ni Cei4i, за 14 км вщ
райцентру та зал1знично! станцп Долина. Через
село проходить автомапстраль Долина—1Шж-
пр’я. Населения — 2269 чоловш. Сшьрад1
пщпорядковане село Мш^вка.
Населения працюе на шдприемствах Вигод-
ського лicoкoмбiнaтy та Вигодського лicoxiм-
заводу.
6 середня школа, клуб, 6i6ni отека; медпункт,
амбулатор1я, аптека, 7 магазишв, ощадкаса.
Письмова згадка про село вщома з 1515 року.
В 1648 poni селяни брали активну участь у
народному повстанш.
В середиш 30-х ротв К. К. Попович-Бо-
XX ст. у ceлi неодноразово ярська — украТн-
вибухали економ1чш страй- ська письменниця i
ки на фipмi «1\шиб», яка громадська д1ячка.
виготовляла сшьськогоспо- Кшець XIX ст.
дарсьш знаряддя.
Поблизу села е мальов-
ниче Micue вщпочинку для
трудящих — урочище Шан-
дра.
В сел1 народилася ук-
рашська поетеса К. К. По-
пович-Боярська (1863—
1945).
У Шевченковому
споруджено пам’ятник великому
Ko63apeei та обел]‘ск
жителям села, ят полягли на
фронтах вшни.
227 15*

IBAHO-
ФРА ПК1ВСЫШЙ
РАЙОН
еритор1я району—701,5 кв. км. Населения (без м. 1вано-Фрашавська) — 77 705 чоловш.
До складу району входить 49 населених пуштв, шдпорядкованих 2 селищним та
25 сшьським Радам деиутат1в трудящих.
Земельш упддя становлять 70152 га, з них орно! земл1 25 ООО га. У райош 6 13 колгосшв,
3 радгоспи, райоб’еднання i в!ддшення «Сшьгосптехшки», 8 промислових шдприемств; 110 мага-
зишв i 50 шдприемств громадського харчування; 47 шкш, 15 будинтв культури, 35 клуб1в;
7 лшарень, 2 амбулаторп i 40 медичних пуштв.
ТЙСМЕНИЦЯ
Тисмениця — селище мюького типу з 1940 року, центр селищно! Ради. Розта-
шована в широкш мальовничш долит, на берегах р1чок Ворони та Стримби,
за 10 км на схщ вщ обласного i районного центру та зал1зничшл станци
1вано-Фрашавськ. Через селище цроходить автомаг1страль Льв1в — Черн1вц1 та
1вано-Франк1вськ — Терношль — Кам,янець-Под1льський. Населения—6955 чоловш.
На територп, де розкинулася Тисмениця, люди почали селитися ще у глибоку
давнину. В урочшщ Городипц виявлено поселения трипшьсько! культури, рим-
CbKi монети I—III ст. с г. та рештки городища давньоруських час1в.
Перпи згадки про Тисменицю вмщено в 1патпвському лиопису 1143 року.
Вигщне географ1чне положения м1ста сприяло його швидкому зростанню. Тут
проходив стародавнш шлях 3i Львова на Коломию, Буковину, Молдавда. Тисмениця
була об’ектом дуже частих напад1в туртв i татар. Чужинц1 завдавали велико!
шкоди; грабували, руйнували, а в 1513 i 1676 роках повшстю спалювали!!. Нове
MicTo побудовано за р1чкою Вороною.
1449 року Тисмениця здобувае магдебурзьке право i починае зростати еконо-
Mi4Ho. В XV—XVII ст. ст. вона стае одним i3 значних ремюничих i торгових цен-
228

TpiB Прикарпаття, куди переселяються релпсники багатьох специальностей та
купщ. Починають розвиватися pi3Hi види промисл1в, зокрема обробка шк1р. Тут
вироблялися р1зноман1тн1 види пиар, аж до сап’яшв включно. Уже в XVII ст.
за майновим станом кушшри подшялись на дв1 групи: бщняюв i заможних. Перил,
не маючи достатнього обладнання, були ком1рниками. Вони виготовляли дешев1
пиари — юхту, сирицю, якими користувалися бщш мщани. Заможш кушшри
виготовляли пнири високоУ якост1 для знать Вони мали будинки i добре устат-
коваш майстерш, входили до мшького патрищату, Ум належали мкщя райщв та
лавншав.
Важливу роль у розвитку мюта вдагравала торпвля. Тут вщбувалися багато-
людш ярмарки, куди пршздили купщ з р1зних м1ст. Першими власниками
Тисменищ були магнати Потоцькь Але за неУ весь час точилася боротьба. Згодом нею
володши Вшьгеровсьш, Черновсьт, а там знову Потоцькь Власники Тисменищ
багат1ли коштом торгових мит: з кожного воза брали вщ 1 гроша до 3 динар1в,
вщ котла для варшня сол1 — 6 гривень тощо. В MicTi юнував пункт для збирання
мита.
Разом з мщанами в Тисменищ проживало чимало селян. В кшщ XVI — на
початку XVII ст. вони вщбували панщину на Потоцьких 2—3 дш щотижня. Bci
церковш i монастирсьш земл1 теж оброблялися як феодальна повиншсть. Доводи-
лося виконувати й imni роботи. Окремо селяни платили десятину на користь като-
лицькоУ церкви, працювали на буд1вництв1, охороняли замок тощо. Були серед них
i заможш, як1 мали по 4 воли, але бшышсть селян мали тшьки по одному волу,
або зовс1м не мали робочоУ худоби й земль Тим часом греко-католицька церква i до-
мшшанський монастир володши 1007 моргами земл1, а на 1009 селянських госпо-
дарств припадало всього 6377 морпв. Виходить, що один церковний феодал мав
земл1 в 100 раз бшыпе за селянську с1м’ю.
Важко жилося й мщанам. 1х зобов’язували укршляти й захищати м1сто, спору-
джувати й перебудовувати Тисменицький замок. PeMicmmoEi доводилося платити
багато р1зних податк1в. Вариш пиво — плати, торгуеш — не забудь про сплату.
6 земля — готуй 40 гропив за лан. Пам’ятай i про церкву, яка чекае на десятину.
Шсля турецьких i татарських напад1в, що спричинялись до великих спустошень,
мешканщ на певний час звшьнялися вщ податшв. Однак Ух зобов’язували вщбудо-
вувати зруйноваш замок i mIcto1.
Част! наб1ги татарських i турецьких орд, рекв1зици корол1вських в1йськ, зло-
вживання власник1в м1ста Потоцьких своУми феодальними правами,
посилення утисшв над жителями — все це призводило до занепаду. Тисмениця поступово.
втрачае свое колишне значения. На це звернув увагу шмецький мандр1вник Ульрш
Вердум, який, проУжджаючи тут 8 с1чня 1672 року, записав у своему щоденнику:
«Тисмениця — мале MiCTO, оточене земляними валами й полюадами на них, але все
уже валиться»2. Терпшо MicTo i вщ частих пошестей. В 1770 рощ вщхолери померло
764 мешканщ м1ста.
Не полшшилося становище селян та ремюнишв i в першш половин! XIX ст.
Смертшсть населения була дуже великою i перевищувала народжувашсть. Так,
1847 року в MicTi народилося 182, а померло 368 чоловш3. Особливо багато загинуло
людей внаслщок холери в 1848 рощ.
Польська шляхта намагалася окатоличити населения. В MicTi засновано дом1-
ншанський монастир, який управляв тисменицькою параф1ею. Домшшанщ втру-
чались у полггичне й економ1чне життя м1ста, в усьому ищтримували пашвну вер-
х!вку, в1рно служили урядовь Збагатившись на експлуатац1У м1ського населения,
1 D. Н i г о w s k i. Dzieje miasta Tysmienicy. Lwow, 1938, стор. 19.
2 Baliriski, Lipinski. Starozytna Polska pod wzgl§dem historycznym i statystycznym,
t. II. Warszawa, 1875, t. II, стор. 718.
3 «УкраУнсышй кторичний журнал», 1959, № 1, стор. 42.
229

в 1678 рощ вони збудували свш новий кам’яний костьол.
У XVII ст. було споруджено ще 3 католицьт костьоли1.
3 Тисменицею пов’язують д1яльшсть 1вана Княгини-
цького, який народився тут у шляхетнш ciM’i (середина
XVI ст.— помер 30 грудня 1621 року). Княгиницький — друг
видатного полемюта-просвггителя 1вана Вишенського. Автор
послашя. BiH заснував два монастирк Угорницький 1603
року та Воздвиженський бшя Маняви в 1607 рощ.
Тисмениця за епохи феодал1зму була досить помггним
осередком освгги i зодчества. KpiM замку, тут у XVII ст.
було споруджено в1рменську православну церкву запроше-
ними в 1677 рощ Д. Потоцьким в1рменами, яких вигнали
турки з Кам’янця-Подшьського. В1рменська община дютала
тод\ окреме самоврядування, парафпо, а 1739 року вщкрила
й школу.
г 1736 року збудували Богородицьку дерев’яну церкву,
Дерев'яна церква у ТисменицК Архкек- щ0 збереглася до наших дшв, i як арх1тектурна пам’ятка
турна пам ятка XVIII ст. 1968 р. охороняеться державою.
Була в MicTi шмецько-еврейська школа, вщкрита в 1789
рощ, а також двокласна й однокласна школи, вщкршч 1799 року. Проте вони довго
не прокшували, бо вже на 1816 piK у Micri працювала лише едина однокласна
школа, яка мштилася в глинобитному примщенш. Таке становище з освггою тривало
майже до кшця XIX столггтя.
Розвиток каштал1зму в другш половин! XIX ст. сприяв деякому зростанню
мюта. Якщо в 1786 роц! було 714 будинтв, в яких проживало 5064 чоловша, то в
1880 роц! — 1118 будинтв i 7123 мешканщ. Зростала ятсть i кшьтсть випуску
продукци, особливо обробка nmip та хутра. Крагщ вироби тисменицьких майстр1в
експортувалися за кордон, вони були окрасою виставок у Лондош, Дрезден!, Бер-
ЛШ1, Будапешт! та в шших великих MicTax бвропи. У 1866 роц! в MicTi працювало
багато невеличких нашвкустарних дубильних шдприемств.
1891 року ремюники i штряники на кооперативних засадах створили штряну
фабрику. Цього ж року засновано товариство хутровитв. Об’едналися вони для
того, щоб бшын оргашзовано протистояти конкуренцп !нших MiCT. Але виробниче
прим!щення фабрики збудували лише 1910 року. Тут виробляли, як i ранппе, pi3-
них гатунк!в штру та хутра. Особливо багато шили кожух!в та кожушк!в для
потреб австршсько! армп. У Тисменищ з 1908 року д!яв найбшыпий у Галичин! завод,
де виготовляли спирт ! др!ждж12. 3 розвитком промисловосп зростав роб!тничий
клас. Перед початком першо! CBiTOBoi BifiHH на хутровш фабриц! й завод! було 510
po6iTHHKiB та 280 ремюнитв р!зних спец!альностей, як! працювали у власних кус-
тарних майстернях3. Роб!тники MiCTa об’еднувалися на боротьбу з експлуататорами.
На початку XX ст. д!яла орган!зац!я радикально!’ парт ii, очолювана Т. Павлишиним.
Боротьба трудящих особливо посилилася пщ впливом революцп 1905 року
в Pocii. Тод! в Micri в!дбувалися м!тинги роб!тник!в, селян, прогресивно! 1нтел!-
генцп, на яких висувалися жиптичш вимоги — запровадити загальне виборче
право, забезпечити демократичш свободи.
Прогресивш д!яч! MiCTa наполягали вщзначити ювiлeй Б. Хмельницького.
Незважаючи на заборону галицького намюника, 25 листопада 1905 року веч!р, присвя-
чений Б. Хмельницькому, вщбувся нелегально. 3 цього приводу тлумацький noBi-
товий староста повщомляв галицького намюника, що в MicTi «виникла загроза
громадськш безпец!»4.
1 D. Hirowski. Dzieje miasta Tysmienicy, стор. 44.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр. 5394, арк. 116.
8 Там же, арк. 120.
4 Там же, спр. 5837, арк. 5—6.
230

Почалася перша свггова вшна, Micn;eBi власт вдалися до масових обшутв та
apenrriB серед прогресивно! украшсько1 штел1генцп, яку пщозрювали в симпат1ях
до Pocii. MicTo стало ареною запеклих бо!в м\ж росшськими та австро-угорськими
вшськами. У BepecHi 1914 року сюди вступили росшсьт вшська. Навесш 1915 року
тут жила М. 1. Ульянова, яка була медсестрою в однш з частин росшсько!' армп.
В першш половин! травня того року вона виступала на зборах солдате.
1917 року MiCTO знову захопили австро-угорськ1 вшська. Тисменицю було зруй-
новано й спалено на 60 процентгв1.
Звютка про перемогу Великого Жовтня в Pocii окрилила трудящих Тисменищ.
Вони в!рили, що незабаром стануть вшьними. Проте австро-угорське ярмо змши-
лося польсько-шляхетським, у 1919 pou;i micto окупували польсьт вшська, ят за-
провадили жорстокий окупацшний режим. Промисловють мюта розвивалася дуже
повшьно. Лише в кшщ 20-х poKiB вщбудували пщприемства, зруйноваш вшною.
На початку CBiTOBoi кризи з 1929 рощ мюцева промисловють MicTa занепадае. Тим-
часово припинила роботу хутрова фабрика2.
На початку 30-х ротв XX ст. запрацювали кушшрська, хутрова фабрики та
кустарш пщприемства. В часи промислового шднесення в MicTi налгчувалося близько
тисяч! po6iTHHKiB, peMicHHKiB та заробп^ан. Окрем! групи роб!тнишв викону-
вали замовлення вдома. Переважна бшышсть трудящих була зайнята на кушшр-
ськш та хутровш фабриках. Засобом кшування po6iTHHKiB було також сшьське
господарство. Хутрова фабрика належала акцшному товариству, а кушшрська —
власников! Крайшсу.
1939 року, коли панська Полыца гарячково готувалася до вшни, виробництво
хутрово*1 фабрики зростае. Пщприемство виконувало переважно урядов!
замовлення, виробляючи кожухи для вшська, полщп та зал!зничнитв. Р1чний обсяг
виробництва становив 150 тонн, або 250 тисяч овечих штр3.
Фабриканти жорстоко визискували робггнитв, не дотримували елементарних
вимог технши безпеки та ririemi пращ. Робочий день гривав по 11—12 годин.
Сшьське господарство Тисменищ було на низькому piBHi. Землю обробляли
примггивно. Використовували працю найманих po6iTHHKiB. Чимало земл1 належало
католицьким монастирям та багатчям. Селяни лишалися зовс1м без Hei або мали
щонайбшыпе 0,5—1 гектар.
Про охорону здоров’я майже не дбали. 3 1930 по 1939 роки в MicTi працювало
всього трое лшар1в. Платити за медичну допомогу доводилось багато, серед
населения лютували pi3Hi хвороби.
В цей час у Тисменищ мешкало 7257 жителiB, серед них — 5052 украшщ,
1139 — евреев та 1066 полятв4. Неписьментсть серед них становила 25 процешчв.
OcBiia й шкшьна справа повшстю шдлягали iHTepecaM i завданням колошально!
нолшики уряду, спрямовано! на пщкорення «схщних KpeciB». Населения терпшо
i в‘щ нащональних утисшв. У MicTi було лише дв! семир!чш i дв1 початков! школи,
де навчалося лише 450—470 д1тей. Переважали украшщ, але викладали в семир1ч-
ках польською мовою, лише початков! школи були двомовними. Неодноразов1 ви-
моги украшщв вчити д!тей рщною мовою лишалися без уваги.
Трудяпц не припиняли боротьби за cboi соц!ально-економ!чн! и пол!тичт
права. Вщ перших стих!йних вистуи!в за и!двищення 3apo6iTHoi плати до оргашзо-
ваних пол!тичних страйшв, що вщбувалися п!д кер!вництвом комушст!в,— так
мужн!в роб^ничий рух, зростала класова свщомють робггнитв в перюд 1922—
1939 рр. Перший страйк, що спалахнув на кушшрськш фабрищ, тривав з 12 кв!тня
до 5 листопада 1922 року. Двiчi страйкували робггники в ci4Hi i лютому 1923 року.
1 1вано-Фраытвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 7, спр. 12, арк. 17.
2 Там же, он. 2, спр. 743, арк. 15.
3 Там же, спр. 768, арк. 8.
4 Там же, оп. 1, спр. 1057, арк. 29.
231

У вщповщь на знецшення польсько! марки та зростаючу дорожнечу вони припинили
роботу й добилися шдвищення зароб1тно! плати на 50 проц. Десятиденний страйк
у липш 1923 року, очолюваний членами страйкового комиету у склад! А. Бугай-
чука, М. Гришвського, Ф. Козловського та П. Турчина, закшчився перемогою
пролетар1в — заробггну плату пщвищено на 65 процешчв1. Страйки роб1тник1в
спалахували майже щор1чно.
Для захисту сво!х iHTepeciB трудяшд MicTa об’еднувалися в кооперативш
оргашзаца «Самопом1ч» i «Сила», у спшку шевщв «Згода» i кравщв «Злука», у кредитну—
«Bipa», у професшш оргашзаца сшьськогосподарських робинишв. Восени 1927
року засновано ком1тет «Сельробу», який очолював комушст П. П. Лишега. 3 1935
року д1яла оргашзащя МОДРу2.
В процеЫ запекло! боротьби комушсти Тисменищ 1935 року створили мюцевий
i районний комггети КПЗУ та КСМЗУ, ят працювали пщ кер1вництвом Сташслав-
ського окружкому3. Активнимв членами КПЗУ були П. Лишега, Я. Шщак, О.
i В. Василик, I. Мащборко, брати П. I. та М. 1. Чорнодоли та ш. Пол1щя
проводила у них обшуки, арештовувала !х за революцшну боротьбу, але вони не при-
пиняли свое! д1яльност14. Розповсюджували лштвки, нелегальну л1тературу, орга-
Н1зовували масово-пол1тичш кампана. У лиспвках 1934 року ЦК КПЗУ, окружкому
КПЗУ, ЦК КСМЗУ мютилися заклики: «Геть з вшною проти СРСР! Хай живе
св1това револющя!», «Хай живе уряд робггничих, селянських i солдатських
депутате!», «Геть з вшною, геть з кривавим фашизмом, нехай живе комуна цшого
CBiTy!», «Жешть пом1щик1в-кат1в! Оргашзовуйте самооборону проти фашистського
терору! Хай живе КПЗУ!»5
15 лютого 1935 року мгсцевий ком1тет профспшки ппирянишв влаштував веч1р
художньо! самод1яльност1. 3i6pam кошти призначалися для допомоги полггв’язням.
Роб1тники Тисменищ солщаризувалися 3i сво!ми класовими братами з шших
MicT Полыщ, завжди шдтримували !х справедлив! вимоги. 2 кв1тня 1936 року кому-
HiCTH звернулися i3 закликом до Bcix трудящих м1ста взяти активну участь в
страйку солщарнос™ з пролетарями Кракова. Члени КПЗУ провели вщповщну
роботу, готувалися вщзначити роковини кривавих подш у Львову де пролилася ро-
бггнича кров. 16 квггня 1937 року в центр! мшта було вив1шено червоний
транспарант з п’ятикутною з1ркою i написом у траурнш рамщ: «Честь борцям, KOTpi
полягли. КПЗУ»6. Так безперервно тривала революцшна боротьба аж до визволення
м1ста частинами Червоно! Арма.
У вересш 1939 року Тисмениця назавжди скинула ярмо буржуазно-помщицько!
Полыщ. Було створено тимчасовий ком1тет на чол1 з колишшм членом КПЗУ
П. П. Лишегою. Нова влада велику увагу придшяла шдготовщ до скликання
Народних 36opiB Захщно! Украши. Трудящ1 обрали сво!ми депутатами П. П. Лишегу
та Е. В. Секрету-Цуркан.
Тисмениця стала радянською. Запрацювали районний виконавчий комггет,
районний компот парта, яш очолили боротьбу трудящих за здшснення сощалн>
тичних перетворень у галуз1 економ1чного, политичного й культурного життя. Було
нацюнал1зовано кашталютичну власшсть. Безземельн1 й малоземельш селяни
одержали 1961 Га пом1щицько! земл!7. Стала до ладу хутрова фабрика. В 1940 рощ вщ-
крилася промислова артшь, яка виробляла кожухи.
Наприкшщ вересня 1939 року гостинно вщчинилися дверт середньо! школи,
в нш навчалося понад 300 д1тей. Багато юнак1в та д1вч&т, як! ще недавно не насм1-
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 91, оп. 1, спр. 9, арк. 5—7; спр. 12, арк. 1—2.
2 Там же, ф. 68, оп. 2, спр. 352, арк. 76.
3 Там же, ф. 69, оп. 1, спр. 419, арк. 46; ф. 2, оп. 1, спр. 1038. арк. 89.
* Там же, спр. 419, арк. 46.
5 Там же, арк. 14.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, сир. 1480, арк. 24.
? Газ. «За с0шал1стичну працю», 27 липня 1945 р.
232

лювалися й мр1яти про пмназпо, тепер сши за парти у 8—10 класах.
Вщкрилася агротехшкола, почала видаватися в друкарш лггература.
В листопад! почали прийом хворих полшлшша, лшарня з xipypri4-
ним, терапевтичним, стоматолопчним i г!неколог!чним вщдшеннями,
медична консультац!я з вщдшом охорони материнства й дитинства.
В лшарш працювало 6лшар!вта близько 20 допом!жних медпращвнишв.
Важливу масово-полпичну й оргашзаторську роботу, спрямовану на
змщнення Радянсько! влади, вели комушсти, колишш члени КПЗУ та
безпартшш актив!сти. Вони часто виступали перед жителями з бесща-
ми, доповщями про переваги сощал!зму над каштал1змом, роз’яснювали
права й обов’язки радянських громадян. Активну допомогу в цш
cnpaBi подавала комсомольська оргашзащя.
В 1940 рощ актив селища розпочав шдготовку до оргашзацп кол- ^
rocniB. Та буд1вництво нового життя порушила вшна. 2 липня 1941 року
селище окупували шмецьт фашисти. Вони завдали тисменичанам багато
лиха й людських жертв. Фашисти арештовували жител!в, багатьох
знищували. На територп селища створили Ta6ip для радянських громадян. Звщси
в’язшв вивозили до Сташслава. Птлер!вц! закатували близько 1000 чолов!к —
жител!в Тисмениц! та !! околиць1. Понад 100 юнак!в i д!вчат вивезли до Шмеч-
чини на каторжш роботи2.
Фашистськ! загарбники по-зв1рячому розправилися з кращими людьми селища.
Радянських активiCTiB В. Самуляка, 6. Самуляк та О. Козогона прив’язали
колючим дротом до воз!в i волочили по земл! аж до л!су. П!сля довгих катувань патрю-
т1в знищили.
На ру!ни було перетворено полшлшшу, лшарню, агротехшколу, електростан-
ц!ю й друкарню, спалено 150 будиншв. Окупанти вивезли до Шмеччини всю сиро-
вину взуттево-валяльно! фабрики — запаси на 5 рок1в.
Тисменичани брали участь у боротьб! проти ворога. Захищати В1тчизну шшли
95 чоловш,'37 з них загинули на фронтах. Багато учаснишв бо!в за мужн!сть ! вщ-
вагу в!дзначено урядовими нагородами.
28 березня 1944 року бшщ 8-го гвардшського механ!зованого корпусу 1-Y тан-
ково! армп, а також бшщ 67-го гвардшського полку першими ув!рвалися до
Тисмениц!. Зав’язалися кровопролитш бо! з фашистами3. Командир танка, комсо-
молець, гвардп лейтенант Лисицький знищив 2 ворож! танки, артбатарею,
близько 20 фашштв, 150 шдвщ з вантажем.
Бо! за селище точилися три дш. 1 кв!тня пщ тиском переважаючих сил
противника частини 1-1 танково! apMii змушен! були в!дступити. 26 липня 1944 року
Тисменицю визволено вщ фашистських загарбнишв4.
Ще гримши бо!, а в селищ! почалася битва з розрухою. Зразу ж шсля
визволення вщновлено роботу промкомбшату. Спочатку працювали без машин. Навить
вручну розпилювали лю на дошки.
4 вересня 1944 року на засщанш бюро районного компоту КП(б)У обговорюва-
лися питания господарського й партшного буд!вництва. Було ухвалено створити
територ!альну первинну парт!йну орган!зац1Ю в селищ!. Вона об’еднувала 5 кому-
HicTiB. Бюро РК КП(б)У розглянуло також питания про роботу хутрово-шубно!
фабрики. Спочатку на фабрищ працювало 86 чоловш, а вже наприкшщ року тут
нал!чувалося близько 300 робггнишв, як! виготовляли хутрян! вироби для потреб
фронту. Бшышсть виробничих процес1в виконувалися вручну. TaKi ж труднощ'1 до-
велося переборювати шд час в!дбудови взуттево-валяльно! фабрики. У листопад!
1 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-98, спр. 32.
2 Газ. «За сощалютичну працю», 27 липня 1945 р.
3 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3063, спр. 64, арк. 15.
4 Там же, оп. 3070, спр. 334, арк. 147, 148, 149. 164, 167.
Колишнш член КПЗУ,
депутат Народних 36opie
Зах1дноТ УкраТни П. П. Ли-
шега. Тисмениця. 1951 р.
233

Тепличне господарство артш! ш. М!чурша. 1968 р.
запрацював взуттевий цех. До кшця року став до ладу i валяльний цех фабрики.
Передовики виробництва вступали до комсомолу, поповнювали лави Комушстично!
парта. У червш 1947 року на фабрищ створено партшно-комсомольську групу, яка
в березш 1949 року виросла в первинну нартшну оргашзащю. 1! очолив
В. В. Соколов.
Радянська держава подавала велику допомогу у вщбудов! й розширенш
фабрики. Для цього в 1945 рощ було асигновано з державних фощцв 400 тис. крб. 3 pi3-
них MicT кра!*ни — з Москви, Леншграда, Свердловська — до Тисменищ надходили
необхщш машини й устаткування. Прибували сюди й квал1фшоваш спещалюти.
Братерська допомога сприяла усшшному й швидкому подоланню трудношДв в*1дбу-
дови. Виробниче трудове шднесення робггнишв фабрик зростало. Украшсью бур-
жуазш нащоналюти намагалися перешкодити вщбудов! промисловост! селища.
Бандити шляхом погроз i кривавого терору схяли розбрат i ворожнечу, щоб заля-
кати населения. Ц\ недолюдки лише в 1944 рощ вбили 39 партшних, радянських
i комсомольських aKTHBicTiB селища1. Та безсшп були вороги спинити поступ нового
сощалютичного життя, в буд1вництв1 якого брали участь все nmpuii верстви
населения. Трудящ!, спираючись на допомогу оргашв безпеки, розгромили oyHiBCbKi
банди.
Чимало було зроблено, щоб лшвщувати неписьменшсть, шднести пол1тичний
i культурний р1вень трудящих. Для цього залучалися nrnpoKi кола громадськость
19 липня 1945 року учасники друго! районно! наради ж1нок-актив1Сток у своему
зверненш до населения району закликали «вирушити в пох1д на боротьбу з непись-
менн1стю й малописьмеин1стю». В Тисменищ протягом 1946—47 навчального року
працювали кшька гуртшв лшвщаца неписьменност1 й малоиисьменност1. Протягом
трьох рок1в важку спадщииу минулого було лшвщовано. Вживалися заходи щодо
розвитку народно! осв1ти. Т1льки 1945—46 навчального року в середнш школ1,
у семир1чшй i початковш школах навчалося 1250 учшв2. Bci Д1ти шкшьного BiKy
сши за парти.
В 1948 рощ засновано два колгоспи, куди вступило 439 родин. Першими
головами артшей обрали С. Ф. Кривенчука i М. Г. Петелюка. В 1950 рощ завершена
колектив 1зац1я сшьського господарства. Але результата господарювання в nepnii
роки виявилися маловт1шними. Земл1 тисменицьких колгосшв шдзолшт, мало-
врожайш. 3 одного гектара збирали зернових — 7 цнт, цукрових бурякгв —
80 цнт. Не було потр1бно! мехашзаца, бракувало певного досвщу оргашзаца колек-
тивного виробництва.
Щоб полшшити керхвництво госиодарством, забезпечити його далыпий
розвиток, у 1965 рощ два колгоспи, розташоваш на територа селища, було об’еднано
1 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 36, оп. 1, спр. 7, арк. 3.
- Газ. «За сошалютичну працю», 24 серпня 1946 р.
234

в одне господарство iM. MixiypiHa. До нього приедналися ще артшь сусщшх сш.
Колгосп став великим мехашзованим господарством. Його бригади розм1щено в
селах Клуб1вцях, Пшеничниках, Хом’яювщ i Погонь Сшьськогосподарсью упддя
колгоспу становлятъ 5513 гектар1в. В 1967 рощ машинный парк нал1чував
18 трактор1в, 8 комбайшв, 6 молотарок, 18 автомашин. Вщдшення «Сшьгосптехшки»
протягом 1965—1967 рок1в видобуло й вивезло на поля колгоспу 19 514 тонн торфу.
Проведено вапнування кислих грунпв на плогщ 200 га. Це допомогло шдвищити
культуру землеробства, мехашзувати виробнич1 процеси, впровадити найновпш
досягнення агротехшки. Внаслщок цього урожайшсть в 1968 роц! становила: зер-
нових 19,1 цнт, цукрових буряшв 270 цнт, картошп 100 цнт з гектара.
Велика увага придшялася розвитку громадського тваринництва. 3 допомогою
колектив1в промислових пщприемств селища побудовано тваринницьш ферми для
колгоспу, обладнано 3 кормов1 цехи i 4 тваринницьш ферми. Мехашзовано водопо-
стачання на Bcix тваринницьких фермах.
Багато передовишв колгоспного виробництва здобули славу як сиравжш
майстри високих показнитв пращ. До них належить доярка М. I. Байдюк, яка що-
р1чно надоюе до 3,5 тисяч! шлограм1в молока, тракторист Д. Д. Бойко, що
систематично перевиконуе норми, та imm.
Виробнич1 пщприемства хутрово! промисловосп рекоиструйоваш. Значно
розширено хутрово-шубну фабрику. Лише протягом 1967 року, коли тут почали
застосовувати нов i методи господарювання, окрем1 и цехи розширено на 800 кв. мет-
piB корисно! площ1. Тепер це велике, обладнане новою техшкою сучасне
пщприемство, яке щор1чно переробляе понад 6 млн. штук шкурок кролика й ондатри.
Шкурки кролика 1мггуються пщ куницю, норку, пижика. Валова продукщя в 1967 рощ
становила 29 317 тис. шт. За досягнул усшхи в сощалютичному змаганш на
честь 50-р1ччя Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп колективу хутровитв
вручено пам’ятний Червоний прапор 1вано-Франшвського обкому парта, облви-
конкому та обласно! Ради профсшлок.
Пщприемство розширюеться. Заплановано побудувати нов i виробнич! примЬ
щення. На кшець п’ятир*1чки тут перероблялося близько 11 млн. штук шкурок
кролика.
Полшшуються житлово-побутов1 умови пращвнишв хутрово! промисловосп.
Вже зведено три 16-квартирш будинки. Тепер споруджують 100-квартирний
будинок та !дальню. Будуеться иалац культури на 600 м1сць.
Промислова продукщя пщприемства — жшоч1 й дитяч! хутряш пальта, шапки,
безрукавки — широко вщом1 не лише в нашш кра!ш, але й за !! межами. В 1965 рощ
хутряш вироби Тисменищ високо ощнено на ЗШжнароднш виставщ в БельгГ!. Ви-
няткову роль у досягнутих ycnixax вщ1грав самовщданий труд нращвнишв
пщприемств хутрово! промисловосп селища. В боротьб1 за збшынення кшькост! i полш-
шення якост1 продукци вщзначилася ро-
«итшщя фарбувально-сортувального цеху Тисменицька хутрова фа6рика. 1967 р.
К. L Фаенко, яка очолюе бригаду
комушсти чно! пращ сортувальнитв i цехову
партшну оргашзацпо. Заслуженою славою
серед трудящих селища й обласи корис-
туеться швачка-мотористка закршного
цеху, член райкому парта й групи
народного контролю Р. Й. Абрамчук. Вона
депутат районно! Ради депутапв трудящих,
ударник комушстично! пращ1. Хутрови-
ки Тисменищ змагаються з колективом
1 1вано-Франювський облдержарх1в, ф.
Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 93—94.
235

1вано-Франшвського шшркомбшату i Бельц1вським хутровим комбшатом.
Шириться рух за почесне звання ударнишв i колективу комушетично! пращ. Тшьки
за один 1968 piK це почесне звання завоювали 380 робггшпив. Високе звання
присвоено шапковому цеху i 7-ми бригадам, серед них — бригад i м1здрювальнишв, сор-
тувальнишв, електритв.
68 робггнишв хутрового об’еднання «Тисмениця» завоювали звання майстра
«золот! руки» або нагороджеш значками «Вщмшник сощалютичного змагання
УРСР». 8 кращих передовишв вщзначено високими урядовими нагородами. Серед
них комушст Т. М. Несв1т, яка удостоена ордена Ленша, працюе кушшрем, вщмшно
оволодша своею профес1ею, виробляе продукщю лише високо! якость Несвгг —
студентка Льв1вського техншуму легко! промисловост1, член бюро партшно!
оргашзаца, аптатор цеху.
Робггники фабрики — активш учасники громадсько-по л личного життя. 28 з них
обрано депутатами обласно!, районно! i селищно! Рад депутат1в трудящих, понад
300 чоловш працюють у р1зних громадських оргашзащях селища.
Виробничники постшно вчаться. Понад 400 чоловш без вщриву вщ роботи здо-
бувають знания у вищих учбових закладах, техншумах, школ1 робиничо! молодо
на курсах шдвищення квал1фшаца. Це допомагае робпникам краще працювати,
виконувати й перевиконувати виробнич1 плани. За 1967 piK 58 новатор1в подали
78 рацюнал1заторських пропозицш по вдосконаленню виробництва, технолога
пошиття одягу, полшшенню умов пращ робггнишв. Р1чна економ1я вщ !х
впровадження складае 46 тис. крб. Кращими ращошипзаторами е старший електрик
М. А. Штура, слюсар М. А. Кондрат, бригадир ремонтнишв М. М. Грабовецький,
начальник експериментального цеху В. П. Красножон та iH. Грабовецький i
Кондрат запропонували встановити на люльках конвейера шапкового цеху грибки для
полшшення якост1 й пщвшцення сортность 1х винахщ за piK дав 12 тис. крб. еко-
нома. М. А. Кондрат сконструював електросушилку з електроавтоматичним регу-
люванням.
В 1968 рощ вщкрито деревообробну фабрику. Вона мае чотири цехи: пилорам-
ний, столярний, 1грашковий i ширвжитку, де виготовляють мебл1, дитяч1 кратки,
розпилюють круглий лю, шиють робоч1 костюми тощо.
На територа селища працюе вщдшення «Сшьгосптехнши», яке обслуговуе
колгоспи тисменицько! зони району. Машинно-тракторний парк вщдшення нал1чуе
22 трактори, 36 автомашин та багато шших
сшьськогосподарських знарядь. Основш
У пошивному цеху ТисменицькоТ хутровоТ фабрики. 1970 р. ВИробннч1 ПроЦвСИ МвхаШЗОВаНО.
У вщдшенш — 140 чоловш. Це друж-
ний, згуртований колектив. За велику
допомогу колгоспам у ремонт!
сшьськогосподарських машин, мелюраца земель,
у мехашзаца колгоспного виробництва
бригадам TOKapiB, мелюратор1в, мехашза-
TopiB тваринницьких ферм,
автотранспорту присвоено почесне звання бригад
комушетично! пращ.
Зростае матер1альний добробут
трудящих. 1х побутов1 потреби задовольняють
28 торгових пщприемств. У селишд —
новий побутовий комбшат, ушвермаг i
чайна. Близько 1000 с1мей оселилися
в нов1 добротш будинки. Почалася його
газифшащя. В селшщ 700 радюприйма-
ч1в, 454 телев1зори, 318 мотоцикл1в i мо-
торолер1в.
236

У Тисменищ працюе лЬ
карня на 100 л1жок, е 8 санеш-
демвщдипв, аптека. 3 1954
року функщонуе протитубдиспан-
сер, який обслуговуе населения
1вано-Франк1вського району.
Незр1внянно 3pic культур-
но-освггнш р1вень. 1де
навчання в середнш i початковш
школах. У середнш школ1 добре
обладнано 3 предметш Ka6i-
нети, дв1 майстерш по дереву
й металу. Багато учшв знахо-
дяться в трупах продовженого
дня, харчуються безплатно.
Д1ти з навколишшх сш живуть „ ^
,, „• л л* Першокласники Тисменицько! середньо! школи. 1967 р.
у шкшьному штернать Молодь ^ к
озброюють знаниями 82 учител1
з вищою й середньою спещальною ocbltoio. 15 учител1в за усшхи у навчальнш
i виховнш робот1 удостоено нагород, в т. ч. JI. I. Крижашвський нагороджений
орденом Трудового Червоного Прапора.
За шслявоенш роки середню освпу в селищ! здобуло понад 1280, а вищу —
250 чоловш. Майже Bci повернулися працювати до рщного селища. Всього в сели1Щ
працюе 120 чоловш з вищою освггою.
Центром культурно-масово! роботи в селишь е будинок культури, дитяча му-
зична школа. В 4-х ii класах навчаеться 70 обдарованих Д1тей трудящих. 6 хоровий,
танцювальний, музичний гуртки. В них навчаються 180 чоловш. Великим автори
тетом користуеться естрадний колектив апткультбригади, який CBoiMH виступами
вщомий не лише в селшщ, а й далеко за його межами. Тут вщкрито ушверситет
культури, який постшно вщвщують близько 200 чоловш. Працюють масова й
дитяча б1блютеки. 1х фонд — 50 тисяч книг. Активними читачами б1блютек е понад
3500 чоловш. 3 1965 року демонструються фшьми в широкоекранному кшотеатрь
Напередодш вщзначення 50-р1ччя Великого Жовтня в центр1 селища зведено
обелюк для ув1чнення пам’ят1 тих, хто вщдав себе вшопомнш перемоз1 над
ворогом. На мемор1альнш дошщ золотом написаш слова:
Юначе i Д1вчино!
Запам’ятайте:
Щ люди загинули
За твое щасливе життя.
В1чний вогонь обел1ска запалено факелом, доставленим з геро*1чно1 Брестсько!
фортещ.
Трудяшд Тисменищ живуть заможно й щасливо, люблять рщне Micio. У вщпо-
вщь на батьтвське шклування парти й уряду вони своею натхненною працею зве-
личують Батыивщину.
Т. В. БЕРНАЦЕЕ, В. О. ДУХНИЧ, А. О. КРАМЧЕНКО, О. П. СЬОМА

НА С ЕЛЕ HI ПУНКТИ, ЦЕН ТРИ СЕЛИЩНИХ I С1ЛЬСЬКИХ РАД
1ВАНО-ФРАНК1ВСЬКОГО району
БРАТК1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоваш за 20 км вщ 1вано-Франтвська.
В сел!—зал1знична станщя на лшп 1вано-Фран-
KiBCbK—PaxiB. Населения — 2070 чоловш.
В сел! — центральна садиба колгоспу «Пере-
мога». Господарство мае 893 га
сшьськогосподарських угщь. Основний напрям — ршьни-
цтво. 6 водяний млин, кормоцех, пункт
штучного заплщнення.
Працюють восьмир1чна школа, клуб вщмш-
но1 роботи, б!блютека; медпункт, вщдшення
зв’язку, ушвермаг. За останш два десятир1ччя
споруджено 237 будинтв.
На територп села виявлено курганний
могильник доби шзньо!' бронзи (XV—XII ст.
до н. е.). Перша письмова згадка про Браттвщ
належить до 1447 року. В 20—30-х роках XX ст.
тут д1яли осередок КПЗУ та оргашзащя «Сель-
роб».
1943 року через село проходили загони пар-
тизанського з’едиаиия С. А. Ковпака, яким
м1сцев1 жител i подавали всеб1чну допомогу. Про-
вщником народних меснпшв був В. М. Ковалюк.
На честь загиблих актив1ст1в села i
радянських во1шв встановлено нам’ятник-обел1ск.
Вихщцем з села е украшсышй радяиський
письменник Р. М. Федор1в.
В1ЛЫПАНИЦЯ — село, центр сшьсько!
Ради, знаходиться за 21 км вщ зал1знично1 станцп
1вано-Франшвськ. Населения—1851 чоловш.
ЗШсцевпй колгосп мае 1717 га
сшьськогосподарських угщь, у т. ч. 1206 га орно! земль
Напрям господарства — молочне тваринництво,
овоч1вництво та льонарство. Побудовано на 300 га
гончарний дренаж. 3 дошнткних пщприемств
е цегельня й пилорама.
За шдсумками республшанського сощалш-
тичного змагання за 1968 piK колгоспу присудже-
но третю грошову премио.
6 восьмир!чна школа, б!блштека, клуб з ста-
щонарною KiHoустановкою;
фельдшерсько-акушерський пункт. Споруджено 320 нових
житлових будинтв.
Перша згадка про село датуеться 1449 роком.
В центр! села впсочить обелюк вошам, як!
загинули в роки Велико! В1тчизняно! вшни.
/
ВОВЧИНЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований вздовж трьох р!чок: Ворони,
БистрицьНадв!рнянсько! i
Бистрищ-Солотвинсько!, вщ зaлiзничнo! станцп 1вано-Франтвськ—
3 км. Населения — 2636 чоловш.
В сел i — бригада радгоспу «Перемога».
Основний напрям господарства — 0B04iBHHnTB0.
Населения переважно працюе на шдприемствах
та будовах MicTa 1вано-Франтвська. Тут
знаходиться обласна державна племшиа станщя.
6 восьмир!чна школа, б!блштека, клуб,
медпункт. Вищу й середню освку здобули 460 жите-
лiв села.
Вулиця в сел! Вовчинцк Початок XX ст.
У Вовчинщ в!дбуваються мiжнapoднi, все-
союзш та республшансью змагання з мотокросу.
Тут виступали сиортсмени Румунп, Чехословач-
чини, Польщ!, Угорщини, Шмецько!
Демократично! Республши та iminix кра!н свггу.
Перша письмова згадка про село належить
до 1473 року.
В 1914 poni на громадсьш кошти в сел i
споруджено один з перших на Прикарпагп пам’ят-
ник Т. Г. Шевченку.
ЗАГВГЗДЯ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на лiвoмy 6epe3i р1чки
Бистрищ-Солотвинсько!, за 3 км вщ зал!знично! станцп 1вано-
Франк!вськ. Населения — 2814 чоловш. Сшьрад»
пщпорядковане село Пщлкся.
В 1949 рощ створено колгосп «Авангард»,
який 1968 року реоргашзований у птахофабрику
«Авангард». Мае 1042 га орно! земль Вирощу-
ються зернов!, техшчш й овочев! культури.
3 доиом!жних пщприемств е млин, пилорама.
На територп села мштиться кахельно-черепич-
ний завод 1вано-Франтвського управл!иня це-
гельних завод!в.
Шефську допомогу птахофабрищ подае 1вано-
Франтвсышй шк!ряно-взуттсвий комбинат. За
його допомогою побудовано кормоцех i котельню
для центрального опалення на ферм! маточного
погол!в’я худоби.
У сел! Boci>\nipi4na школа, б1блютека, клуб,
медпункт. Вищу та середню осв!ту здобули 152
чолов!ка.
Пщ час внзвольно! вшни украшського
народу пщ кер!внпцтвом Б. Хмельшщького 50
жител iB села приедналися до новстанщв загону
С. Г. Височана.
КЛУБ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розмктилося в мальовничш мшцевост!, з обох
ботв оперезано л!сами, вщдаль до зал!знично!
238

станцп 1вано-Франтвськ — 17 км. Через село
проходить автомапстраль 1вано-Франшвськ—
Городенка. Населения — 1164 чоловша.
Тут розмнцуеться бригада колгоспу iM. Mi-
чур1на, яка мае 473 га земельних угщь.
Виробничий напрям — вирощування зернових культур
i цукрових бурятв.
6 восьмир1чна школа, клуб, б!блютека,
медпункт. Драматичний колектив села вщзначився
у 1962 рощ на районному огляд! i був нагоро-
джений почесною грамотою. При клуб! — само-
д1яльний оркестр народних шструмент!в.
В icTopinHnx джерелах село згадуеться в
другш половши XVII стол1ття.
Через село в 1943 рощ проходили партпзан-
cbKi загони С. А. Ковпака. Провщником у них
був мшцевий житель Ю. I. Турик.
У сел1 споруджено пам’ятник-обелшк загиб-
лим вошам пщ час Велико! В!тчизняно! вшни.
КРИХ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розмщене за 2 км вщ зал1зничшн станци 1вано-
Франшвськ. Через село проходить
автомапстраль 1вано-Франювськ—Надв1рна та 1вано-
Франтвськ—Солотвин. Населения — 2231
чоловш. Сшьрад1 шдпорядковане село Драгомир-
чани.
В сел i е бригада колгоспу iM. XXI з’!зду
КПРС, мае 325 га земль Спещал!зуеться на на-
сшниитв! й виробництв! яець. У бригад! 6
передовики, яких вщзначено урядовими нагородамп.
Ордена Лен1на удостоена колгоспниця С. Д. Да-
нилюк, орденом Трудового Червоного Прапора
нагороджеш О. М. Кардаш та С. А. Симак.
Понад 1,5 тис. жител!в села працюють на
шдприемствах MicTa 1вано-Франшвська.
Село мае восьмир1чну школу, клуб з стащо-
нарною кшоустановкою, б!блютеку; медпункт
з пологовим вщдшенням; вщдшення зв’язку.
Споруджено 273 житлов1 та 5 громадських
будинтв.
Тут проживав перший депутат Верховно’]
Ради УРСР вщ област1 М. О. Дщпк.
Заснування села датуеться 1441 роком.
У 30-х роках XX ст. в Кршпвцях д1яв осередок
КПЗУ.
Загиблим вошам Велико] В1тчизняно1 вшни
споруджено иам’ятнпк-обелюк.
ЛЙШВКА (до 1939 року — Ляцьке Шля-
хетське) — село, центр сшьсько! Ради, розмь
щене за 3 км вщ зал!знично! станцп, до автома-
пстрал! 1вано-Франшвськ—Коломия 5 кшо-
метр1в. Населения — 2254 чоловша. Сшьрад]
пщпорядковаш села Нова Лишвка i Студинець.
У сел! — центральна садиба колгоспу «Перше
травня». Господарство мае 2218 га земельних
угщь. Виробничий напрям — молочне
тваринництво та овоч1вництво.
Працюють середня школа, клуб, б!блютека,
музей icTopii комсомолу Прикарпаття; фельд-
шерсько-акушерський пункт. Середню й вищу
ocBiTy здобули 411 чоловш. Споруджено 251
житловий будинок.
У письмових джерелах село згадуеться
1457 роком. Тут виявлено скарб мщних рим-
ських монет II—III ст. ст. н. е. Шд час визвольно!
вшни 1648—1654 рр. селяни брали актявяу
участь у нападах на шляхетсьт двори.
На вщзначення скасування панщини 1848
року в центр! села жител i посадили 5 лип. На
честь ще!' поди у 1939 poni вони назвали свое
село Лишвкою.
В сел] споруджено обелшк пам’ят1 загиблим
вошам.
ЛИСЕЦЬ—селище, центр селшцно1 Ради, роз-
мицуеться в передпр’ях Карпат, на р!чц1 Бис-
трищ-Солотвинськ!й, за И км вщ зал!знично!'
станци 1вано-Франк!вськ. Через селище
проходить автомапстраль
1вано-Франшвськ—Богородчани. Населения — 2281 чоловш.
На територп селища розмщеш меблевийцех
Солотвинського лшокомбшату, побуткомбшат
та iHmi пщприемства.
У селшщ середня школа, дв1 б1бл1отеки,
будинок культури, кшотеатр, дитячий садок,
дитяч1 ясла, кабшет пол1тосрлти на громадських
засадах i ушверситет педагопчних знань. При
середнш школ i е батьшвський лекторш. Д1е л1*
карня та протитуберкульозний санатор1й.
Середню й вищу осв1ту здобули 482 чолов1ка.
Споруджено 202 житлов1 будинки.
В перше Лисець згадуеться у письмових
джерелах 1491 року. Шсля загарбання Галичинн
Польщею тут иоселяються в1рмени.
Пщ час фашистсько1 окупаци 1100 житeлiв
Лисця та навколишн1х сш вивезли на каторжн]
роботи до Н1меччини.
МАЙДАН — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долин! р!чки Луквпщ, за 15 км вщ 1вано-
Франк!вська та за 2 км вщ зал!знично*1 станци
Майдан. Населения — 1143 чоловша. Сшьрад!
шдпорядковане село Нова Гута.
Тут знаходиться бригада колгоспу «Нове
життя», яка мае 449,8 га орно! земль Головш
галуз] господарства — тваринництво й льонар-
ство.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека та фельдшерсько-акушерський пункт. За
два десятир1ччя вищу й середню освггу здобули
360 чоловш. За шслявоенш роки трудный села
спор удили 184 житлов! будинки.
Майдан вщомий у другш половиш XVIII сто-
л1ття.
1943 року через село проходило партизанське
з’еднання шд командуванням С. А. Ковпака.
I. Й. Шуляр i О. М. Мельникович були провщ-
еиками народних месник!в.
МАРК1ВЦ1 — село, центр сшьсько1 Ради.
Розташоваш за 16 км вщ 1вано-Франшвська.
Через село проходить автомапстраль 1вано-
Франк!вськ—Коломия. В сел! — зал1знична
станщя. Населения — 1381 чоловш. Сшьрад!
шдпорядковане село Ода!.
У Маршвцях — бригада колгоспу iM. KipoBa.
Земельних угщь — 460 га. Основний напрям —
техшчш культури й тваринництво. На фермах
вщгодовуеться 350 гол!в велико! рогато! худоби.
G млнн, пилорама й кузня.
Тут працюють восьмир!чна школа, 616лio-
тека, медичний i ветеринарний пункти, в!дд]-
лення зв’язку. Зведено 400 житлових будишив.
239

Перша письмова згадка про село на лежить
до 1461 року. В сел! ьиявлено могильник
культури карпатських кургашв III—VI столиъ.
В 30-х роках XX ст. боротьбу селян
очолювали члени КПЗУ Михайло i Йосип Дмитруки,
Василь i Петро Бурики.
В перюд ВеликоУ ВтизняноУ вшни через
село проходили партизансью загони ковпа-
KiBniB. Ix провщниками були жител1 села
Д. Д. Соловей, В. М. Томчук, I. В. Цибик,
М. М. Трушин, М. Ю. Микитин.
Полеглим воУнам i актшистам села, що за-
гинули в боротьб1 з г!тлер1вцями, споруджено па-
м ’ ятник-о бе л icK.
HOBI КРИВОТУЛИ — село центр сшьськоУ
Ради, розташоване за 32 км вщ районного
центру. Через село протшае р1чка Ворона. До най-
ближчоУ зал1зничноУ станцп Отиня — 10 км.
Населения — 1024 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковане село Терновиця.
В сел i знаходиться комплексна бригада
колгоспу «Леншська icKpa», яка мае 600 га
сшьськогосподарських угщь, з них 524 га орноУ земль
Виробничий напрям — молочне тваринництво та
льонарство.
Тут працюе передова ланкова, депутат 1вано-
ФрантвськоУ обласноУ Ради депутатов трудящих
П. П. Заник.
6 восьмир1чна школа, клуб, 2 б1блютеки,
фельдшерсько-акушерський пункт. За шсля-
военн! роки споруджено 220 житлових будинтв.
У письмових джерелах село вщоме в другш
половиш XVIII ст. Назва села пов’язана з його
географ1чним положениям.
Активними учасниками боротьби за владу
Рад були В. I. Заник, М. Г. Гринценкевич,
П. О. Притуляк, М. П. Лаврук.
У пертд ВеликоУ В1тчизняноУ вшни
населений пункт був мюцем жорстоких боУв (у TpaBHi
й липн! 1944 року). ВоУнам, ят загинули за
визволення села, споруджено пам’ятник-обе-
лмж.
ПАВЛ1ВКА (до 1946 року — Павелче) — село,
центр сшьськоУ Ради, розмщуеться в гористой
мюцевосто i простягаеться вздовж л1вого берега
р1чки Ямничанки, вщдаль вщ районного
центру —10 км. Через село проходить зал1зниця
й автомапстраль 1вано-Франтвськ—Калуш.
Населения— 2337 чол. Сшьрад! пщпорядковане
село Рибне.
У сел! — центральна садиба колгоспу «Нове
життя». Колгосп мае 1613 га земельних угщь.
Спещал1зуеться на вщгод1вл1 великоУ рогатоУ
худоби.
Працюють восьмир1чна школа, б!блштека,
клуб вщмшноУ роботи з стащонарною тноуста-
новкою. Споруджено 240 житлових будинтв.
При школ! е батьтвський лекторш. Вшцу та
середню освиу здобули 227 жител1в села.
Село вщоме з другоУ половини XVIII ст.
Поблизу знайдено крем’яш знаряддя пращ доби
мщь АПсцевий колгосп оргашзований у 1940
рощ. BiH був представлений на Виставщ досяг-
нень народного господарства у Москвь Там була
передова ланкова М. М. Сас.
У Павл!вш в роки ВеликоУ В1‘тчизнянпУ шйни
д1яв шдпшьний обком партоУ.
ШДПЕЧЕРИ — село, центр сшьсько] Ради,
прилягае до р1чки Ворони, за 5 км вщ зал1з-
ничноУ станщУ 1вано-Франтвськ. Населения —
2424 чоловша.
У радгосш «Перемога», який мае 3590 га
сшьськогосподарських угщь, у т . ч. 2573 га орноУ
земл1, 6 6620 парниковпх р ам. Побудовано
5000 кв. м теплиць на газовому o6irpiBi.
Працюють млин, пилорама, торфопщприемство.
За трудов! заслуги В. Д. Артус i 6. В. Лящук
удостоеш ордена Трудового Червоно го Прапора,
а Б. В. Богдана за вирощування кукурудзи меха-
шзованим способом дв1ч] вщзначено бронзовою
медаллю ВДНГ СРСР.
У сел i в восьмир1чна школа, б1блютека,
будинок культури; фельдшерсько-акушерський
пункт, в1ддшення зв’язку. За останш двадцять
рок1в споруджено 270 будинтв. Завершуеться
газифшащя села.
В документах Пщпечери згадуються в другш
половиш XVIII ст. Назва села походить вщ
слова «печери», де, за переказами жител1в,-
селяни ховалися вщ напад1в татар.
ВоУнам та актив!стам, що загинули в 6opoTb6i
проти фашистських загарбиитв, споруджено
пам’ятник-обелкж.
ПШЕНИЧНИКИ — село, центр сшьськоУ
Ради, лежить на правому берез] р1чки Ворони,
за 12 км вщ зал1зничноУ станцп 1вано-Франтвськ.
Населения — 1160 чоловш. Сшьрад! шдпоряд-
коваш села Погоня та Хом’ятвка.
Бригада колгоспу iM. Mi4ypiHa мае 805 га
сшьськогосподарських угщь. Напрям
господарства — зерно-тваринницький.
Село мае восьмир]чну школу, клуб, б!блю-
теку; медпункт. Споруджено 116 житлових
будинтв.
У сел1 Хом’ятвщ розташований обласний
рибокомбшат.
Село вщоме в другш половин] XVIII ст.
У Пшеничниках е декшька груп стародавшх
кургашв, а на полях Хом’ятвки виявлено
поселения трипшьськоУ культури. В 1937 poni в сел1
д1яв осередок КПЗУ.
3 птлер1всышми загарбниками на фронтах
ВеликоУ В iтчизняноУ вшни боролися 58 жител1в
села, з яких 32 чоловша удостоен! ордешв i
медалей СРСР.
РАДЧА — село, центр с1льськоУ Ради,
знаходиться за 9 км вщ зал1зничноУ станци 1вано-
Франтвськ. Населения — 2570 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковане село Чукал!вка.
6 колгосп iM. Лен!на, BiH мае 3498 га
земельних угщь. Виробничий напрям —
вирощування зернових, овочевих i техшчних
культур. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
За ycnixn в розвитку с!льського господарства
урядовими нагородами вщзначено 15 чоловш,
серед них ордена Ленша удостоено передову
доярку Т. М. Борин.
У сел1 — восьмир1чна школа, б!блютека,
клуб; медпункт, пологовий будинок, лазня;
240

Вишивальнищ 1вано-Франк11Сько? фабрики iM. Рози Люксембург. 1964

У Коа'вському училищ!
прикладного мистецтва.
1966 р.
Майстри художнього роз-
пису КоавськоТ фабрики
художшх вироб1в. 1966 р.
Вклейка надрукована на Харк1вськ1й
друкоофсетшй фабриц!

Передова доярка з села Радч1 Т. М. Борин (у цент-
pi) разом з своТми дочками. 1969 р.
вщдшення зв’язку, торговельш пщприемства,
ощадкаса.
Вищу осв1ту здобули 90 вихщщв з села, ят
працюють учителями, лшарями, шженерами,
економштами.
Широко вщома Радчаиська заслужена само-
д1яльна народна чолов1ча хорова капела — ба-
гаторазовий переможець республшанських фести-
вал1в, яку очолюе заслужений пращвник
культури УРСР, кандидат медичних наук лшар
Б. М. Волосянко.
В письмових джерелах село вщоме з XVIII сто-
литя.
РОШН1В — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 26 км вщ зал1знично1 станцп 1вано-
Франтвськ. Населения — 1451 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковане село Милування.
6 колгосп «Запов1т Ленша», за яким
закршлено 2987 га сшьськогосподарських угщь. Основ-
ний напрям господарства — овочево-зерновий.
Вирощуються техшчш культури.
Щор1чно колгосп вщгодовуе 1000 гств
велико! рогато! худоби. 3 допом1жних галузей
господарства е 2 млини, 2 пилорами, цегельня.
Працюють середня школа, б!блютека, клуб;
медпункт, лазня. Споруджено 246 житлових
будинтв. У 1920—1922 рр. в Милуванш
проживав видатний украшський письменник В. Са-
мшленко. До нього в цей час пршздив
письменник Марко Черемшина.
Шд час визволення села було знищено 200
ворожих солдат1в i офщер1в. Кулеметник В. О.
Рогозш загинув смертю хоробрих. Йому
посмертно присвоено звання Героя Радянського
Союзу. Загиблим вошам споруджено пам’ятник.
В сел! виявлено чотири стоянки доби шзнього
палеол1ту.
СТАРИЙ ЛИСЕЦЬ — село, центр сшьсько!
Ради, розмицуеться за 12 км вщ зал1знично!
станцп 1вано-Франтвськ. Населения — 3155
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Стебник.
Тут знаходиться центральна садиба
колгоспу iM. XXI з’!зду КПРС. У колгост —
4154 га сшьськогосподарських угщь, в т.ч.
1804 га орно! земль Вирощуються зернов1, ово-
чев1 й техн1чн1 культури. Тваринництво м’ясо-
молочного нанряму.
В сел1 — восьмир1чна школа, б1блютека,
клуб; медпункт та пологовий будинок; магазин
i чайна. Споруджено 530 будинтв. Вищу та
середню ocBiTy здобули 348 чоловш.
У письмових джерелах село згадуеться
в 1491 рощ. Бшя села знайдено знаряддя праш
доби мцц, а в Стебнику — невеликий скарб
римських монет та золотих i ср1бних прикрас
II—III ст. ст. н.е. Збереглися залипши давньо-
руського городища.
CTAPI КРИВОТУЛИ — село, центр сшьсько!
Ради, лежить у долиш р1чки Ворони, за 28 км
вщ районного центру та за 7 км вщ найближчо!
зал1знично! станцп Отиня. Через село
проходить автомапстраль 1вано-Франтвськ—Коло-
мия. Населения—2111 чоловш. Сшьрад! тдио-
рядковане село Красил!вка.
Тут розмицуеться центральна садиба
колгоспу «Леншська icKpa». Артшь мае 3214 га
земельних угщь. Напрям господарства зерно-
тваринницький. 6 млин, пилорама, цегельний
завод.
За здобуп ycnixii в розвитку господарства
урядових нагород удостоен! 6. К. Гундяк та
В. 	Ю. TpinxyK. Голова колгоспу М. М. Стефан-
тв був учаснш^ом III Всесоюзного з’!зду кол-
госпник!в.
Працюють восьмир!чна школа, б!блютека,
клуб вщм!нно! роботи;
фельдшерсько-акушерський пункт. За останш роки споруджено 113
житлових будинтв.
Перша л!тописна згадка про село належить до
1436 року.
Через село в 1943 рощ проходили загони
партизанського з’еднання С. А. Ковпака. Населения
подавало !м всеб1чну допомогу.
Для увшов!чнення пам’ят! во!шв Велико!
В!тчизняно! вшни у сел! споруджено пам’ятник-
обел1ск.
СТРИГАНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулось над р!чкою Корост!льною, за 30 км
вщ MicTa 1вано-Франк!вська та 11 км вщ зал!з-
нично! станцп Жовтень. Населения — 1316
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Довге.
Заслужена самод1яльна народна хорова капела села РадчК
1968 р.
241 16 332

Пам'ятник Т. Г. Шевченку в сел! Стриган-
цях, споруджений 1923 року на кошти
селян. 1962 р.
Тут знаходиться бригада колгоспу «Запов^т
Ленша».
Передов! колгоспники М. I. Войтович,
С. I. Вштоняк, Г. Д. Кузенко за здобут1 усшхи
в розвитку сшьського господарства удостоен!
ордена Ленша.
Працюе восьмир1чна школа, б1блютека, клуб;
дшышчна лшарня, аптека. Споруджено будинок
культури та 422 житлов1 будинки.
На територп сш Стриганщвта Довгого
виявлено три шзньопалеол1тичш стоянки. В письмо-
вих джерелах про Стриганщ вщомо в другш
половин! XVIII ст.
Вл!тку 1905 року тут стався страйк. Селяни
вимагали надшення ix землею.
УГОРНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на правому берез! р!чки Бистрищ-Надв!р-
нянсько!, за 4 км вщ зал!зничио! станцп 1вано-
Франтвськ. Населения — 1816 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковаш села Микитинщ й Шд-
лужжя.
В Угорниках працюе бригада радгоспу «Пере-
мога». Виробничий напрям господарства — мо-
лочне тваринництво та овоч!вництво* Передов!
виробничники М. I. 1васшшша i С. I. Щжов-
ський удостоен! урядових нагород.
Працюють школа-штернат, середня школа,
б1блютека, клуб; д!льнична лшарня, в!ддшення
зв’язку. Споруджено 120 житлових будинтв.
Вищу та середню освгту здобули 562 чоловша.
В кторичних джерелах село вперше
згадуеться 1458 року.
УГРИН1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване вщ районного центру за 4 км. Через
село проходять автомапстраль i зал!зниця 1вано-
Франк!вськ—Льв!в. Населения — 2208 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковане село Клуз!в.
Радгосп «Комсомолець» мае 1700 га земельних
угщь. Виробничий напрям — молочне
тваринництво та овоч!вництво.
В У гринов! — 2 восьмир!чн! школи, 2 б! б-
лютеки, 2 клуби, 2 медпункти. Вищу й середню
осв!ту здобули 250 вихщщв села.
Вперше згадуеться село 1440 року. На
територп села знайдено крем’яш знаряддя пращ
доби мщь В 1648—1654 рр. загш повстанщв
села й навколишшх мшць пщ кер!виицтвом
С. 	Малишковича брав участь у боротьб! проти
польсько! шляхти.
УЗИН — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 15 км вщ районного центру, за 8 км
вщ зал!знично1 станцп Жовтень. Населения —
1014 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш села
Добровляни й Колодпвка.
В Узин! центральна садиба колгоспу «Про-
грес». Господарство мае 2153 га
сшьськогосподарських угщь. Виробничий напрям — ршь-
ництво. 3 допом!жних галузей е пилорама.
Працюють восьмир!чиа школа, б!бл!отека,
клуб з стацюнарною к!ноустановкою; медичний
пункт та пологовий будинок. За останш роки
споруджено 68 житлових будинтв. У сел! е
водопровщ.
У письмових джерелах село згадуеться в
другш половин! XVIII ст. Тут народився
вщомий мовознавець I. Й. Гануш (1858—1887).
У Колодпвщ в роки Велико! В!тчизияно! вшни
д1яв пшпшьний обком партй.
На честь загиблих во!шв споруджено пам’ят-
ник-обелюк.
В сел! знайдено скарб бронзових предмет!»
доби шзньо!* бронзи.
ХРИПЛИН — село, центр сшьсько! Ради,
иростяглося вздовж правого берега р!чки Мли-
швки, притоки Бистрищ-Надв!рнянсько!, за
4 км вщ районного центру. Населения — 1513
чоловш.
Тут знаходиться бригада колгоспу iM.Ленша.
Виробничий напрям — молочне тваринництво й
овоч!вництво. Шефську допомогу бригад! подають
1вано-Франтвський м’ясокомбшат i ремонтний
завод.
У Хриплинi е восьмир!чна школа, клуб,
б!блютека; медпункт, в!дд1лення эв’язку.
Перша письмова згадка про село датуеться
1438 роком.
ЧЕРНПВ — село, центр сшьсько! Ради, роз-
мицене вздовж р!чки Бистриц!-Надв!рнянсько!,
за 7 км вщ районного центру, за 3 км вщ зал!з-
нично! станцп Хриплин. Населения — 2989
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Бере-
з!вка (стара назва Хом’ятвка).
Тут розкинулася центральна садиба
колгоспу «Правда». Колгосп мае 3178 га
сшьськогосподарських угщь. Виробничий напрям —
молочне тваринництво й овоч!вництво. 3 дош^ж-
242

них галузей е млин i пилорама. В колгосш
працюе передова доярка, депутат Верховно! Ради
УРСР О. Ю. Бедрус.
6 восьмир1чна школа, б1блштека, клуб; ль
карня, амбулатор1я, зубопротезний кабшет та
ветеринарна дшьниця, яка обслуговуе Bci навко-
лишш села. Дпоть пщприемства побутового об-
слуговування. Споруджено 358 нових будиншв.
Вшцу та середню осв1ту здобули близько 200 ви-
хщщв села.
Перша лггописна згадка про Чернпв
належить до 1404 року. В курганному похованш
поблизу Чершева знайдено скарб римських,
в1зантшсышх i арабських монет I—II ст. ст.
нашо! ери.
У лютому 1897 року чернпвщ piinyne висту-
ппли проти махшацш шд час вибор1в до австрш-
ського рейхсрату. Хоч селяни одностайно голосу-
вали за свш список, але обраними виявились
подпщики й багатп. Шсля протесту виборщв
урядовий KOMicap змушений був залишити село.
Наступив го дня прибули жандарми, заарешту-
вали й закували в кайдани 9 селян. На виручку
односельчан з1бралася вся громада. Жандарми
вдалися до збро!, вбили селянина П. Стасюка
i 5 чоловш поранили.
1900 року в сел! вщбулося Bi4e, в яко му
брали участь понад 1000 чоловш. Головою в1ча
було обрано оргашзатора радикального руху
М. Павлика.
В 20—30-х роках XX ст. боротьбою за сощ-
альне й нащональне визволення керував
осередок КПЗУ, до складу якого входили Ф. В. Шам-
рай, Д. М. Штундер, М. П. Гриньтв, Г. М. Хо-
мицька та iHmi.
В 1923 рощ селяни бойкотували Ha6ip до
польського вшська.
В переддень Першого травня 1931 року на
територп Чершева були розкидаш комуш*
стпчн! вщозви.
В 4epHieBi народився польський письменник
в1рменського походження К. Абгарович (1856—
1909), автор дослщжень про IOpin Федьковича.
ЧОРНОЛ13Ц1 — село, центр сшьсько! Ради,
прилягае до берега pi4KH Ворони, до райцентру —
24 км, до зал!знично! станцп Мартвщ — 9 км.
Населения — 2795 чоловш. Сшьрад]
шдпорядковане село Слобщка.
У Чорнол]'зцях—дв1 бригади колгоспу iM. Ki-
pora. 6 цегельний завод.
Працюють середня школа, б!блютека, клуб,
aM6ynaTopiH. Споруджено 305 житлових бу-
динк1в.
У письмових джерелах село згадуеться
в 1436 рощ. Шд час боротьби украшського
народу проти польсько! шляхти 1648—1654 ротв
жител! села Чорнол1зщв приедналися до повста-
лих селянських загошв, ят д1яли в райош
Отиш i Тлумача пщ проводом С. Височаиа.
В 30-х роках XX ст. у сел! працював осередок
КПЗУ на чол1 з П. М. Андр1йчуком.
Поблизу села знайдено крем’яний серп доби
мщь
ЯМНИЦЯ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 7 км вщ районного центру в долиш pi4KH
Бистрищ. Через село проходять зал1зниця й
автомапстраль 1вано-Франтвськ—Льв1в. 6 за-
л1знична станщя. Населения — 2899 чоловш.
Радгоси «50-р1ччя Жовтня» мае 1610 га
сшьськогосподарських угщь. Виробничий
напрям — м’ясо-молочне тваринництво й ршь-
ництво. 3 допом!жнпх галузей господарства
е млин, пилорама.
Працюють середня школа, б1блютека, клуб
вщмшно! роботи; медпункт з пологовим будин-
ком, аптечний пункт, ввд!лення зв’язку, чай-
на, ощадкаса. Споруджено 367 будинтв. Вищу
та середню ocBiTy здобули 156 чоловш. Два
вихщщ з села стали кандидатами <|нзико-мате-
матичних i медичних наук.
Село вперше згадуеться 1444 року.
Ямничани понад 200 pa3iB скаржились
напашвв округу, 12 pa3iB — у губернаторство.
flBi4i ходив 3i скаргою аж у Вщень посланець
селян I. Смицнюк. А коли BiH був посланцем
втрете, його схопили й закатували пансью noci-
паки. 73-pi4Horo селянського борця прив’язали
до воза й волочили по земль Ця трапчна HOAin
сталася в Ямнищ 3 кв1тня 1843 року. Але
селяни не припиняли боротьби за сво! права.
18 квггня 1845 року урядова KOMicin змушена
була теля тривалого розслщування шдтвер-
дити Bci пункти скарги селян на пашв. В умо-
вах революцшного пщнесення 1906 року селяни
за сво! кошти спорудили пам’ятник I. Смицнюку.
3 1930 року в Ямнищ д1яли осередкп КПЗУ
i «Сельроб».
На честь во!шв, загиблих у Велик1й В1тчиз-
нянш BifiHi, у сел! споруджено пам’ятник-
обел!ск.

КАЛУСЬКИИ
РАЙОН
КАЛУШ
алуш — MicTo районного пщпорядкування, розкинулося на берегах р1чки
Сивки — притоки Дшстра, за 28 км вщ 1вано-Франк1вська. Млськш Рад1
пщпорядковаш села Мостище, Пщпрки, Хотинь. Через м1сто проходить
зал1зниця 1вано-Фрашивськ—JIbBiB та автострада Чершвщ—Льв1в. Калуш — центр
xiMi4Hoi промисловост1 Прикарпаття. Населения 40 778 чоловш.
Калуш — центр району, площа якого 0,715 тис. кв. км., населения — 111 278
чоловш, у т. ч. м1ського — 43 834. Перес1чна густота на 1 кв. км.— 142,5
чоловша. У райош 55 населених пуштв, у т. ч. 1 MicTo, 1 селище м1ського типу, 22
центри сшьських Рад. Територпо району перетинають зал1зниця Чершвщ—Льв1в та
автомапстрал1 Льв1в—1вано-Франшвськ, Калуш—Войшипв—Рогатин. Надра
району багат1 на калшш руди, торф, газ i ноклади цегельно-черенично1 сировини.
У райош 18 промислових пщприемств, 19 колгосшв, 2 радгоспи. 1м належить 53 398 га
земл1, з них 24 319 га орноТ, 7065 га лкпв, 3535 га сшокос1в, 7375 га пасовиськ. Про-
вщна галузь сшьського господарства — м’ясо-молочне тваринництво. Район мае
300 торговельних пщприемств, 150 пщприемств громадського харчування; 11
лшарень, лшувально-профшактичних заклад1в та 62 медпункти; 12 середшх, 32 вось-
мир1чш, 17 початкових шкш, спецшколу, середню заочну i 2 середш школи
po6iTHH4oi молодо х1мшо-технолопчний техншум, 5 мюьких професшно-техшчних
училищ, музичну та 2 спортивш школи, веч1рне вщдшення 1вано-Франшвського
1нституту нафти i газу; 57 клубних гзаклад1в, 60 б1блютек, 60 стащонарних кшо-
установок, 6 народних ушверситет1в.
М1сцев1сть, де ниш розташований Калуш, заселялася людиною здавна. Про це
свщчать знайдеш в урочишД Затсс[ кам’яш знаряддя прац1, а в передм1ст1 Пщпр-
KiB — поховання доби бронзи.
244

Уперше Калуш згадуеться в письмових джерелах середини XIII ст. У л1то-
пису говориться, що 1241 року князь Данило Галицький, почувши про наближення
татар i бажаючи змщнити сво! земл^ «Ухав до Бакоти i Кал1уша...»1. У 1387 рощ
Калуш загарбала шляхетська Полыца. Шляхта разом з католицьким духовенством
зразу почали прибирати до cboix рук крапц земл1, лши, соляш копалып, солеварш,
вщкрили тут костьол та латинську школу2.
3 1533 року м1сто — адмш1стративний центр староства, до якого належало ряд
сш. У 1549 рощ воно дютало магдебурзьке право, стало корол1вським «вшьним
м1стом» з власним гербом. На червоному пол i, оточеному лаврами й увшчаному
короною, зображеш шрамщки сол1 i лиера «К». Щор1чно в Калупп вщбувалися
2 велиш ярмарки та кожно! п’ятнищ — базар. MicTo на той час було i вшськово-
оборонним пунктом, мало замок з баштами й вали. До наших час1в збереглися
назви вулиць: Завалова, Валова, Замкова.
Буд1вництво палащв, костьол1в, замшв та шших вшськових споруд, яш здш-
снювала польська шляхта, важким тягарем лягало на плеч1 жител1в м1ста. KpiM
основного податку — чиншу, м1щан примушували платити за бджш, за варку
солоду, постачати на панський дв1р продукти, дрова, вщробляти панщину, платити
30 гропив щор1чно для укршлення мюта3.
Становище трудящих попршувалось не лише через посилення експлуатаца,
а й внаслщок безперервноУ м1жусобно*1 боротьби польськоУ шляхти та безперервних
напад1в татарських загарбнишв. У 1595 рощ Калуш був вщент спалений татар-
ською ордою.
У вщповщь на посилення гшту жител1 м1ста вщ пасивних форм протесту —
скарг, втеч, невиходу на роботу — вдаються до активно! боротьби: захоплюють
у шляхти землю, майно, вбивають пом1щик1в, шдшмають повстання. У 1490—92 рр.
вони взяли участь у селянському повстанш шд проводом Мухи4. Великий вплив на
розгортання боротьби трудящих проти гнобител1в мала визвольна вшна украУн-
ського народу 1648—1654 рр. Коли восени 1648 року на Прикарпатт1 з’явилися ко-
зацько-селянсьш в1йська пщ проводом Богдана Хмельницького, в Калупп було
створено повстанський загш чисельшстю 3—4 тис. чоловш, куди влилися м1щани
й селяни навколишн1х сш. 3ariH очолили ватажки з мицан i селян: Дунець, Мель-
ник1в, 1ван з Граб]вки, Гриць Величкович, 1ван Овсяник, Фед1р Кравець, Юзько
Кобиляка, Петро Козак, Лесь Орищак та Федько Швець5. Калусьш повстанщ пщ-
тримували зв’язки з повстанцями Покуття. Разом i3 загоном Семена Височана вони
восени 1648 року розгромили замок шляхтича Г. Пшелуського в Студинщ i замок
шляхтянки К. ЯблонськоУ у ГПдпрках, а в лютому 1649 року покарали в Калупй
шляхтича М. Бабецького. Наприкшщ 1648 року в Калупп з допомогою козак1в
було створено украУнське самоврядування, яке очолив бургом1стр Г. Величкович6.
Польськш шляхт1 вдалося придушити повстання. Сотш повстанщв було схоплено
й закатовано, серед них ватажки Ю. Кобиляка, П. Козак, Л. Орищак та iHini. Але
це не залякало трудящих. У першш половин! XVIII ст. антифеодальна боротьба
в Галичиш, в якш взяли участь i жител1 Калуша, розгорталася з новою силою.
Це особливо виявилося пщ час опришювського руху.
Трудящ*! Калуша брали участь у 6opoTb6i i проти граб1жницьких напад1в
татар. 1672 року вшська Я. Собеського, в cклaдi яких були й жител1 Калуша,
розгромили шд MicTOM великий загш татар хана Сел1м Прея. Кшька тисяч татар було
1 Волынско-Галицкая летопись, составленная с концемъ XIII. 1205—1292. Льв1в, 1887,
стор. 65.
2 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. III, стор. 21, 722.
3 M. Baliriski, T. Lipiriski. Staro£ytna Polska pod wzgl^dem historycznym i staty-
stycznym, t. II, стор. 722.
4 Торжество icTopHHHoi* справедливости стор. 101—102.
5 ЦД1А УРСР у Львову ф. 7, оп. 1, спр. 40, арк. 301.
6 Торжество icTopHHHoi справедливости стор. 137—138.
245

вбито, 20 тис. взято в полон, а через три роки тут зазнав розгрому ще один татар-
ський занн. Шд час бою micto було спустошено.
Трудяще населения часто тершло i вщ стихшного лиха, ешдемш. Напритнщ
60-х рок1в XVIII ст. в Калуш! сталася велика пожежа. В щ тяжт роки власт! не
тшьки не подали допомоги населению, але ще бшыпе посилили гшт. У 1765 рощ
з жител1в Калуша стягли понад 166 тис. злотих податку, дуже велику на той час
суму. 1770 року MiCTo потерпшо вщ епщема холери.
Шсля першого иодшу Полыщ i загарбання Калуша Австр!ею вш довн роки
залишався на низькому економ1чному piBHi. Тут працювали кустарш соляш нро-
мисли, калшне ищириемство, др!бш ремюнич! майстернь До тнця XVIII ст.
Калуш був невеликим мютечком, де жило 2,5 тис. чоловш1.
Розвиток MicTa пожвавлюеться з проникненням каштал1зму в Галичину в I
половин! XIX ст. Розширюеться соляний промисел. Солеварня давала щор!чно близько
10 тис. цнт соль Тут вже були пивоварня, ткацька, штродубильна майстерш, млин,
вироблявся поташ. Пожвавилася торпвля. На калуських ярмарках в I половин!
XIX ст. тшьки yropcbKi купщ щор!чно купували по 500—600 вол!в.
На меж! двох стол1ть—XIX i XX в Калуш! з’являються школи. Однак вони
мало що давали трудящим. 1786 року почала д!яти школа, де викладали шмецькою
мовою. Д!ти укра!нщв ii не вщвщували. У 1811 рощ було вщкрито двокласну школу,
яка теж була недоступною дп:ям трудящих.
Рщну украшську мову вщстоював письменник A. JI. Могильницький, який
народився у 1811 рощ в сел! Шднрках, поблизу Калуша. BiH написав баладу
«Русин вояк», поему «Скит Манявський» та innii твори.
В C14HL 1880 року жител! MicTa зверталися до крайово!’ шкшьшн ради, вима-
гаючи запровадити в школах викладання украшською мовою, але власт! не задо-
вольнили це прохання.
3 розвитком промисловост! i тopгiвлi збшыпуеться населения MicTa. У 1857 роц!
в Калуш! проживало вже близько 8 тис. чоловш. Проте в другш половиш XIX ст.,
в той час, коли в европейських крашах швидко зростають промисловкугь i MicTa,
пщприемства Калуша скорочують виробництво, занепадае торпвля, зменшуеться
кшьтсть жител1в. Лише на початку XX ст. видобуток калшних солей, як! тут
вщкрито ще у 1804 рощ, почав збшыпуватися. Щор!чно видобувалося 10—15 тис.
тонн. У 1909 роц! в Калуш! створено акцшну сшлку «Kali», яка володша калшним
нромислом, що розм!щався на 3 га земль 1912 року на видобутку й переробщ кал!й-
них солей було зайнято 415 робшшшв2. 1х робочий день тривав 12—14 годин на
добу. Однак заробггку не вистачало навггь на харчування. На копальнях i фабрищ
не було технши безпеки. Робггники часто кал!чилися й гинули на шдприемств!,
вмирали вщ голоду i пошестей. Все це викликало незадоволення трудящих, спричи-
нялось до загострення класово!* боротьби.
В кшщ XIX — на початку XX ст. в Калуш! вщбува-
ються nepnii оргашзоваш иролетарськ! страйки. Один з них
стався у 1897 роц!. Ще бшыпе посилилися виступи
робггнитв пщ впливом революци 1905—1907 рр. в Pocii. Страй-
Kapi вперше висувають пол!тичш вимоги: свободи об’едну-
ватися у профсшлки, загального виборчого права. У 1908 роц!
трудяпц добиваються проведения в органи управлшня мюта
CBoix пpeдcтaвникiв. Але буржуаз!я й духовенство, вдаю-
чись до насильства i шахрайства, утримують у CBoix руках
Bci посади в управлшнь Великий страйк роб!тник!в соляних
копалень, ят вимагали 8-годинного робочого дня, вщбувся
у KBiTHi 1910 року3.
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 28.
2 3 idopii захщноукра'шсышх земель, впп. 5, стор. 63—64.
3 1вано-Франювський облдержарх1в, ф. 47, оп. 1, спр. 706, арк.7
Печатка Micra Калуша.
Друга половина XVIII ст.
246

Пагубною для трудящих була перша свгтова вшна. Значну частину
Калуша зруйнували й спалили пщ час бо!в. Промислов1 пщприемства не
працювали. Багато жител1в загинуло.
Величезний вплив на трудове населения справили револю цшш поди
1917 року в Pocii, зокрема перемога Велико!’ Жовтнево!’ сощалютично!
революцп. Роб1тники Micra вимагали встановлення Радянсько!' влади й
возз’еднання з Украшською РСР. У липш — вересш 1918 року в Micri
вщбулося кшька страйшв po6iTHHKiB копалень. CTpafiKapi добивалися
пщвищення зарнлати, полшшення умов пращ, житла. В листопад! 1918
року в Калупи виникла комушстична група1. Шсля розпаду австро-
угорсько!* монархп Калуш на короткий час опинився пщ владою
буржуазно-нацюналютично! ЗУНР. У Micri почався ГОЛОД. РобпЧЕШКИ Письменник А. Л. Мо-
. ^ 47 . ^ 7ТТ гильницькии. уродженець
М1ста разом з селянами навколишшх сш виступали проти влади «ЗУНР, села гмдпрок Калусько-
вимагали полшшити свое становище, нaцioнaлiзyвaти пpoмиcлoвi пщ- го району. Середина
приемства, кoнфicкyвaти пом1щицьш зeмлi й провести вибори на 0CH0Bi XIX ст.
демократичних закошв.
У 1919 рощ Калуш загарбала буржуазно-шляхетська Полыца. Польсьш
окупанти, як i австршсьш барони, штучно гальмували розвиток Micra.
1921 року в Калунп нараховувалось 1279 будинтв i жило 8697 чоловш
населения. На калшному комбшат1 працювало 310 робггнитв. Комбшат дав за piK
всього 3,4 тис. тонн ка!’шту i 15,3 тис. тонн сшьвшпу. Калуш залишався MicroM
дpiбниx кустарних промж^пв. На кшець 1934 року тут було понад 50 др1бних
пщприемств2. Найбшыними пщприемствами вважалися калшний комбшат та
пивзавод. Працювало на них близько 1200 робггнишв. Значна частина жител1в MicTa
трудилась у сшьському гocпoдapcтвi.
Важко жилося робггникам. Зароб^ок цшком залежав вщ иримх влacникiв i
становив менше злотого за 12 годин виснажливо!* пращ. Жшки одержували у
2 рази нижчу плату, шж чоловши. Зарплата робггнишв-украшщв, як правило, була
значно нижчою, шж робпчаишв-поляшв. Деревообробники й дpyкapi Калуша
одержували у 2—3 рази меншу зарплату, шж робГтники цього ж нрофшю у
Варшава. Не було на калшному комбша^ безпеки пращ.
Класове безправ’я житeлiв MicTa доповнювалося нащональним гнобленням.
Польсьш власт! переслщували укра!’нську мову, культуру, намагалися насильно
полошзувати й окатоличити украшщв.
У 1938 рощ в Калунп почала працювати пмназ1я. В ceMnpi4Hm та 2 ночаткових
школах навчалося всього 390 учшв4. Понад 80 проц. трудящих Калуського
noBiTy залишалися неписьменними. Дгги трудящих майже не вщвщували шкш.
Малодоступними для тpyдiвникiв були i культурио-ocBiTHi заклади — народний
будинок, приватний кшотеатр та невелика бШлютека з фондом 2 тис. книг, яш об-
слуговували переважно багач1В i були пщ впливом «Проевши», керовано!
нащоналштами.
Не дбали панськ! влacтi i про здоров’я трудящих. У 1938 рощ в Калунп була
маленька лшарня з одним лшарем, 4 медсестрами та акушеркою. За нескладну
операцш треба було платити 120—150 злотих,— етшьки, скшьки коштувала корова.
Пpoлeтapi Калуша не мирилися 8 польсько-шляхетською окупащею. 1х бороть-
бою проти сощального й нaцioнaльнoгo гшту керувала комушстична оргашзащя,
заснована у 1921 рощ на 6a3i групи, яка д1яла з 1918 року. 3 1923 року м1ський
ком1тет КПСГ став 1менуватися KOMiTeTOM КПЗУ5. Першими активними д1ячами його
1 АПП ЦК КПУ, ф. 233, оп. 1, спр. 15, арк. 1—3.
2 1вано-Франтвський облдержархгв, ф. 2, оп. 1, спр. 1054, арк. 60.
3 Лыпвський oблдepжapxiв, ф. 368, оп. 1, спр. 449, арк. 111, 112.
4 1вано-Франшвський oблдepжapxiв, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 17, арк. И.
5 Льв1вський державний ушверситет. Доповщ! та повщомлення, вид. 7, ч. II. Львiв, 1957,
стор. 2.
247

в Калупп були робггники Й. Зборовський, Д. Паляниця. У 1921 рощ в MicTi
виникае й перша комсомольська оргашзащя.
Пщ кер1вництвом комушспв у BepecHi — жовтш 1920 року вщбувся
полиичний страйк робпнишв калшного комбшату, а в наступному —
страйк роб1тник1в копалень калшних солей, який тривав понад п’ять
тижшв1. Страйки чергувалися з масовими демонстращями.
1922 року в MicTi проходила велика першотравнева демонстрация ро-
61тник1в пщ комушстичними лозунгами2. В серпш—вересш 1923 року
стався новий страйк на шахтах м1ста, в якому взяло участь 2 тис.
чоловш. BiH мав полггичний характер. Роб1тники вимагали свободи
мггинпв i збор1в, шдвищення заробино! плати, вщновлення на робот1
М. К. Ko3opic — украТн- звшьнених товаршшв. Щобпридушити виступи робтшшв власт1 вдалися
меЗикГуроНдженецьПИКа- до пР0В<>каци — пщ квартиру головного шженера була закладена
луша. 1917 р. бомба, вибух яко! став приводом до численних арептв серед страйкар!в.
У вщповщь на безчинства властей робггники всього Дрогобицько-Бо-
риславського нафтового району оголосили страйк солщарность В результат! швто-
paMicH4Hoi боротьби трудящ! Калуша примусили адмшютрацш поновити на робот!
звшьнених робггнишв, пщвищити заробггну плату3. Хвиля пол1тичних машфеста-
цш, першотравневих дeмoнcтpaц(iй прокотилася тут у 1925 i 1926 роках.
1928 року в Калупп д1яло вже 3 партшш групи, як! пщтримували тюний
контакт з партшними трупами сш Студинки, Пщмихайла, Довгого та ’шшими.
Парт!йний актив повггу нал!чував уже понад 75 чоловш4.
Цього ж року мюцевий компет КПЗУ орган!зував пщпшьну друкарню, робо-
тою яко! керував С. JI. Флянк. 3 наступного року зростае кшькють профспшок.
Ще бшьшого розмаху набувае боротьба в 30-х роках. У серпш 1930 року пщ
кер!вництвом м!сцевого компету КПЗУ i профспшково! орган!зацп в!дбувся
великий страйк робггнишв Калуського калшного комб!нату, в якому взяло участь
близько 2 тис. чоловш. До калшнишв приедналися робггники-солекопи. Страйковий
компет встановив зв’язок з селянами навколишшх сш. Cтpaйкapi вимагали
поновити на робот! звшьнених шахтар1в, пoлiпшити умови npau;i, пщвищити заробпгну
плату. Прибул! вшська оточили калшний комб!нат. М!ж робиниками i вшськовими
сталися сутички. М!сцевий компет КПЗУ надрукував лштвку-звернення до сол-
дат!в. «В нашому становищ!,— писалось в лжтвщ,— можете опинитись i ви п!сля
демоб!л!заци, коли повернетесь у сво! рщш села i мюта». Революц!йна аг1тац!я
знайшла вщгук серед багатьох солдат!в. Вони вщмовлялися застосовувати зброю
проти роб!тник!в. Власт1 змушен! були вщвести вшська. Частина вимог страйкар!в
була задоволена5.
Калуський ком!тет КПЗУ видавав лшупвки, в яких закликав посилити боротьбу
проти кашталу, проти окупаца захщноукрашських земель шляхетською Польщею,
за встановлення тут Радянсько! влади i возз’еднання Захщно! Украши з Укра!н-
ською РСР6. У вщповщь на заклик комушст!в у червш 1931 року робггники
калшного комбшату провели полггичний страйк, в якому взяло участь близько 700
чоловш. Це був страйк солщарност! з 240 робиниками, позбавленими адмшютращею
роботи. Хоч власт! кинули проти страйкар!в полщш i вшська, як! застосували
зброю, все ж адмшютращя змушена була надати роботу 120 робггникам7. Велик!
демонстраци безробпних вщбулися в Калупп i в 1932 роц!.
1 1вано-Франьивсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 37, арк. 9.
2 Там же, спр. 70, арк. 196.
3 М. М. Кравець. Нариси робггничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр., стор. 60.
4 1вано-Франк!вський облдержарх!в, ф. 6, оп. 1, спр. 244, арк. 29—30.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 750, арк. 31.
6 АНП ЦК КПУ, ф. 6, оп. 1, спр. 478, арк. ИЗ.
7 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 779, арк. 53; ф. 47, оп. 1, спр. 719,
арк. 262.
248

Енергшно тод1 виступали i комсомольца В звт ЦК КСМЗУ за березень—KBi-
тень 1932 року високо ощнювалася робота калуських комсомольцев: «Прим1рнок>
для всього КСМ е тепер калуська оргашзащя,— зазначалось у звт,— яка дшена
поетшно займаеться справою економ1чно!’ та полггично! боротьби..., реагуе на
кожний прояв конкретних атак ищириемщв на роб1тнишв, зокрема на молодь»1.
Активно Д1яли комун1сти й комсомольщ пщ час кампанп за звшьнення нол1-
тичних в’язшв. Восени 1935 року в Калупп вщбулася конференщя робтшчих орга-
тзацш, яка прийняла резолюцш посилити боротьбу за звшьнення полггичних
в’язшв2.
В цьому ж рощ жител1 Калуша бойкотували вибори до польського сейму.
За офщшними даними, в MicTi у виборах взяли участь лише 16 проц. виборщв3.
Певний вклад внесли калушани в боротьбу проти фашизму, за створення
единого антифашистського народного фронту. В грудш 1934 року в Калупп з ще!* на-
годи вщбулася конференщя пов1тово!’ оргашзацп КПЗУ. Серед жител1в було
проведено 36ip коптв для допомоги юпанським республ1канським вшськам. За р1шенням
мюцевих оргашзацш КПЗУ з Калуського пов1ту до 1спанп вшхало кшька добро-
вольщв, яш билися проти фашист1в. У цих боях вщзначився i житель Калуша
6. В. Келебай, який загинув смертю героя.
В час розгортання антифашистсько! боротьби роб1тники Калуша тримали Tic-
ний зв’язок з селянами нов1ту. У Bcix страйках, пол1тичних демонстрац1ях та шших
виступах селяни д1яли разом з робггниками. Найб1льш масовими були виступи
у KBiTHi i TpaBHL 1936, загальний страйк на Захщнш Укра!ш у 1937, першотравне-
вий у 1938 роках.
17 вересня 1939 року населения Калуша д1зналося про р1шення Радянськога
уряду подати братерську допомогу трудящим Захщнох Украши i Захщшл В1лору-
cii*. У MicTi почалися м1тииги. Цього ж дня робггники взяли владу у сво!* руки. 2 дн1
тисяч1 людей не покидали вулиць, чекали приходу Червоно!’ Армп. 19 вересня до
Калуша ввшшли радянсью танки. 3 перших дшв трудяпц почали будувати нове
життя. Пщприемства було передано робггникам. Тимчасове пов1тове управлшня
очолив колишнш член КПЗУ Ф. Ольховський. 7 жовтня у MicTi вийшов перший
номер газети «Червона з1рка» (тепер «Зоря Прикарпаття»).
22 жовтня 1939 року трудяпц Калуша обрали депутатами Народних 36opiB
М. О. Семанишина — одного з колишшх кер1внишв м1сцевого ком1тету КПЗУ,
М. В. Ковалишина та iH.4. На початку 1940 року вщбулися вибори до Верховних
i мюцевих Рад. Депутатом Верховно!’ Ради СРСР трудяпц MicTa одностайно обрали
М. О. Семанишина. Головою виконкому районно! Ради обрано О. Кушлика,
заступником М. О. Семанишина. В ci4Hi 1940 року Калуш став адмЫстративним центром
Калуського району.
За короткий час у Калупп було лШвщовано безробптя, запроваджено тверду
зароб1тну плату, вщкрито 2 школи з украшською мовою викладання, клуб, к1но-
театр, 2 лшарш, медамбулаторп на пщ-
приемствах. Радянсышй уряд ДОПОм1г демо„страц1я в Калуш! 7 листопада 1939 р.
М1Сту педагопчними, медичними та культ-
осв1тн1ми кадрами.
Почали працювати калшний комб1-
нат, пивзавод та ’тш1 пщприемства. Було
1 АПП ЦК КП Украши, ф. 6, оп. 1, спр.
73, арк. 96.
2 М. М. Кравец ь. Нариси роб1тничого
руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр.,
стор. 194.
3 Ю. Г. Г о ш к о. Громадський побут ро-
бггншив Захщно! Украши (1920—1939 рр.),
1967, стор. 197.
4 Газ. «Червона з1рка», 24 жовтня 1939 р.
249

здшснено глибоку розвщку д1льниць видобутку калшних солей, роз-
почато бупДвництво великого сажового заводу, газопроводу Калуш—
Сташслав1. На калшному комбшат за с1чень—травень 1941 року про-
дуктившсть прац1 зросла на 13 проц., а соб1варт1сть продукци знизилася
на 5 проц. Це дало змогу шдвищити зароб1тну плату бшын як на
10 проценпв2.
Робггники м1ста подавали всшяку допомогу селянам. 3 ix допомо-
гою в сел1 Пщпрках створюеться перший у район! колгосп. В Калунп
почала працювати МТС.
Трудяпц взялися за упорядкування Micra. Весною 1941 року
посадили близько 2 тис. дерев i декоративних кушДв, проклали понад 4 тис.
м. О. Семанишин —депу- кв метр1в шлях1в, вщремонтували 400 КВ. MeTpiB бруку.
1940 pPX0BH01 РаДИ СР‘ У MicbKOMy CKBepi було вщкрито пам’ятник В. I. Леншу.
Коли фашистська Нлмеччина напала на СРСР, труд1вники Калуша
дружно шшли захищати Батьшвщину. До райвшськкомату щодня надходило
багато заяв вщ молод1 з просьбою зарахувати добровольцями у Червону Армш.
Захопивши 2 липня Калуш, птлер1вщ загарбали нромислов1 пщприемства,
а частину передали колишшм власникам. Фашисти разом з нащоналютичними
бандитами вбили у Калунп 7431 чоловша, а 4756 громадян вивезли на каторгу до
Шмеччини3. На час визволення населения Micra скоротилося у кшька раз1в. Тша-
ючи з MicTa, фашисти зруйнували Bci промислов1 пщприемства, 2 середш i 5 почат-
кових шкш, 2 лшарш, кшотеатр, спалили 482 будинки.
Трудящ] не припиняли боротьби проти фашистських загарбнишв. У MicTi д1яла
пщпшьна антифашистська група, очолювана колишшм членом КПЗУ М. К. Bip-
лом. Пщпшьники вели антифашистську агггацпо, розповсюджували зведення
Радянського шформбюро, не виконували розпоряджень окупант1в, оргашзовували
саботаж4. Близько 900 жител1в Калуша героУчно билися з ворогом на фронт1 i в пар-
тизанських загонах. Серед них: KOMicap з’еднання бшоруських партизан1в М. О.
Семанишин, майор I. I. 1саенко, старший лейтенант I. В. Ромашв та багато шших,
вщзначених високими урядовими нагородами.
30 липня 1944 року радянсьш вшська визволили Калуш вщ птлер1вського
рабства. Пщ час боУв за м1сто 312 воУшв загинули смертю repoiB.
Налагоджувалося господарське й культурно-громадське життя. 3 rip i л1с1в
поверталися люди, як! переховувалися там В1Д фашист1в. На серпень 1944 року тут
було всього близько 4 тис. жител1в5.
Пщ кер1вництвом парт1йних, радянських i громадських оргашзацш трудящ!
взялися до вщбудови зруйнованих г1тлер1вцями промислових пщприемств: калш-
ного комб1нату, пивзаводу, промкомбшату, харчокомб1нату. Вже у перших числах
серпня почали працювати електростанщя, солеварня, артшь «Харчовик»,
маслозавод, мармеладна фабрика, МТС, шевська i кравецька майстерш.
Вщновили роботу школи, культурно-осв1тн1 заклади, лшарш, районний
будинок культури, тнотеатр, почала виходити районна газета «Червона з1рка».
Населения MicTa багато робило, щоб прискорити розгром фашжупв. У фонд Червоно!'
Армп було передано 6288 кг масла, близько 15 тис. кг сиру. Лише колектив калш-
ного комбшату вше 118 тис. крб. на побудову танково!' колони «Вщ трудящих Сташ-
славщини»6.
Нелегко давалось бyдiвництвo нового життя. Банди оушвщв терором i дивер-
ciHMH намагалися залякати трудящих, загальмувати сощалктичьп перетворення.
1 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 4. К., 1960, стор. 127—128.
2 Газ. «Радянська Укра'ша», И червня 1941 р.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-909, оп. 1, спр. 420, арк. 91.
4 1вано-Франтвський облпартарх!в, ф. 1, оп. 32, спр. 502, арк. 183.
5 Там же, оп. 2, спр. 5, арк. 80—84.
6 Газ. «Прикарпатська правда», 12 вересня 1944 р.
250

Населения повело piinyqy боротьбу проти бандер!вщв. Тод1 смертю хоробрих
загинули комушсти П. Я. Привиденцев, П. П. Садовников, Ф. А. Головко та iHnii.
Розгорталася партшно-виховна та культурно-масова робота в MicTi. В 25
школах й гуртках мерена пол1тосв1ти павчалося близько 225 слухач1в. Усе це сприяло
трудовим ycnixaM. Калуський л1спромкомбшат достроково виконав завдання IV
кварталу 1944 року, Калуська МТС першою в област1 завершила ремонт техшки.
Швидкими темпами розвивався калшний комбшат — найбшыпе пщприемство MicTa.
Вже у 1945 рощ на комбшат1 виробили 5 тис. тонн калшних добрив. Тут вперше
у кра!ш застосували гщро1золяц!Ю методом бггум1зацп. Введен! в дш> потужност1
для виробництва хлормагшевих розчишв, реконструйовано ряд агрегат1в комб1-
нату. Калшники одержали нову, сучасну техншу — ripHH4i комбайни, скреперш
лебщки, безконтактн1 електровози, досконал1 електробури. Вжито ряд заход1в для
забезпечення охорони пращ i техшки безпеки: створено запасш виходи i аваршш
камери, карбщш ламии замшено аку-
муляторними, оргашзовано шдзем-
ний пункт медично! допомоги тощо.
За першу шслявоеину п’ятир1ч-
ку здшснено розвщку Bcix виявлених
родовищ калшних солей.
Реконструйовано шахту «Го линь». Швидко
зростала потужшсть пщприемства.
Якщо 1946 року комбшат дав 18 тис.
тонн калшних добрив, то у 1950 рощ
вже 65 тис. тонн. На виробництв1
виросли висококвал1фшоваш кадри.
Бригада знатного гхрника комушста
А. 	В. Кшка першою завоювала ви-
соке звання колективу комушстично!
пращ. Застосувавши нову техноло-
г1ю, вона вдвое шдвищила
продуктивность пращ. У 1968 рощ вже
26 бригад та 1127 роб1тник1в здобули
почесне звання комушстичних.
За шслявоешп роки в Калупп
побудовано металообробний завод
«Нафтобурмашремонт», цехи якого
устатковано новими сучасними
машинами й мехашзмами. Валова про-
дукщя пщприемства у 1968 рощ
подвохлася пор1вняно з 1965 роком.
Понад 100 робтштв вже завоювали
звання ударнитв комушстично! пра-
щ. Крапц пращвники заводу, вете-
рани пщприемства I. Г. Жовшро-
вич, М. Г. Жовшрович, М. М.
Мельник майже у 2 рази перевиконують
виробнич1 завдання. 3 1963 року
став до ладу завод комунального
устаткування. KpiM цих шдприемств,
у Калупп е 2 цегелып, овочесушиль-
ний завод, сирзавод, райхарчокомбЬ
нат та iHmi.
У 1959 рощ в Калуш! розпоча-
лось бупдвництво велетня сучасно!
Вулиця у Калупп, названа 1м'ям Героя Радянського Союзу О. П. Ко-
рякова. 1968 р.
На Калуському завод! зал1зобетонних вироб1в i конструкций. 1966 р.
251

xiMii Калуського х1мшо-металургшного
комбшату (КХМК). Буд1вництво вели трести
«Х1мметалургбуд», «Захщпроммонтаж» та
ряд спещал1зованих буд1вельних оргашза-
цш. 3 ппщативи комсомольсько! оргашзаца
тресту «Х1мметалургбуд» спорудження ком-
б1нату оголошено комсомольсько-молод1ж-
ною будовою. Звщусшь сюди прибувала
молодь. Уже на початку 1960 року близько
80 проц. колективу буд1вельник1в КХМК
складали комсомольщ й молодь1. Масове
поповнення робочо! сили вимагало
оргашзаца мереж1 KypciB по пщготовщ квал1фЬ-
кованих робггниюв р1зних спещальностей.
У цш cnpaBi багато зробили партшш й
комсомольсьш оргашзаца комбшату. Про
важлив1сть пщприемства i необхщшсть
завершения буд1вництва Калуського xiM i
комета л ург1йного комбшату шдкреслюва-
лось в Директивах XXJII з’Узду КПРС. Со-
щалютичне змагання, висока трудова дис-
Нв Калуському xiMiKo-металурпйному KOM6iH3Ti. 1969 р. ЦИШПНа, ршадчшсть буД1ВНИЦТВа СПрияли
щор1чному нарощуванню темшв роботи.
3 1961 по 1967 piK обсяг буд1вельно-мон-
тажних po6iT зр!с у 5 pa3iB i обчислювався в 31 млн. крб. До 1968 року на
буд1вництв! ххмкомбшату було здшснено величезний комплекс будi вельно-мон-
тажних роб1т, побудовано й введено в дш ряд виробничих потужностей: иерлггова
та 6iTyM0nepniT0Bi установки (nepini на Укра!ш), база буд1вельно*1 шдустра
потужшстю на 140 тис. кубометр1в зб1рного залхзобетону на piK, великий бетон-
ний завод-автомат, автобаза на 1100 автомобШв, хл1бозавод, ряд адмш1стративних
споруд, майстерш, споруди шахти та очисш споруди. В 1965 рощ став до ладу
х1мзавод — перше в СРСР пщприемство по виробництву аеросилу. В 1966 рощ
почали працювати шахта iM. 50-Р1ЧЧЯ Жовтня i дробильна фабрика. 1967 року здано
в експлуатацш Домбровський кар’ер, де вперше у свт розробку калшних солей
ведуть вщкритим способом. У цьому ж рощ запрацювали Х1м!чна фабрика, mic-
цева теплоелектроцентраль, потужний завод по ремонту х1м1чного устаткування.
Високими виробничими показниками вщзначили трудяшД Калуша 50-р'|ччя Великого
Жовтня. В ювшейному рощ пщприемства М1ста виробили понад план продукца
на суму понад 1 млн. карбованщв.
Поряд з буд1Вництвомх1мшо-металургшного комб1нату в Калуш! було розгорнуто
велике житлове й комунально-побутове буд!вництво. Сучасними буд1влями з yciMa
вигодами забудовано 3 мшрорайони, де в 1968 рощ жило вже близько 20 тис.
чоловш. KpiM цього, прокладено 15 км автошлях1в, споруджено 200 км високовольтних
лшш передач та понад 15 км мапстральних водопровод1в2.
На буд1вництв1 Калуського xiMiKo-металургшного KOM6iHaTy склався дружний
багатонащональний колектив. Тут працюють представники 32 нацюнальностей:
украшщ, рос1яни, бшоруси, грузини, литовщ та iH. Машини, матер1али й меха-
н!зми для новобудови надходять з 467 завсд1в, зокрема з Москви, Леншграда, Сверд-
ловська, Киева, Харкова, Ворошиловграда, Мшська, Горького, Ульяновська,
Ташкента3.
1 1вано-Франювський облпартарх!в, ф. 17, оп. 21, спр. 3, арк. 94; спр. 5, арк. 14.
2 1вано-Фраптвський облдер/KapxiB, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 17. арк. 3.
3 Газ. «Зоря Прикарпаття», 25 травня 1968 р.
252

На х1мкомбшат1 виросли HOBi люди, передовики виробництва, як\ в сощал1с-
тичному змаганш показують чудов1 зразки пращ. На с1чень 1969 року на будов1
працювало 1286 ударниюв комушстично! пращ та 45 колектив1в комушстично!
пращ. 18 колектив1в було удостоено iMeHi. 50-р1ччя Великого Жовтня. Першою за-
воювала звання колективу комушстично! пращ бригада монтажнишв, яку очолюе
заслужений буд1вельник ресиублши В. I. Мартинюк. Парт1я й уряд щедро вщзна-
чили натхненну працю труд1внишв Калуша. Лише в х1м1чнш промисловост1 ордешв
i медалей Союзу РСР удостоено близько 330 передовишв виробництва. Орденом
Ленша нагороджеш О. I. Кшко, К. Р. Панкратов, М. С. Cnipirn Широко розгорнуто
на шдприемств! рух ращонал1заторства. У 1968 рощ понад 200 шженер1в i техшшв
комбшату, насл1дуючи почин начальника цеху Горл1вського азотно-тукового заводу
О. 	П. Штиха, почали працювати за особистими планами i зобов’язалися на честь
100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша впровадити у виробництво 846 удоскона-
лень з економ1чним ефектом 450 тис. карбованщв. Зобов’язання свое вони виконали.
Працюе в Калупп i науково-дослщна лаборатор1я Всесоюзного науково-дослщ-
ного 1нституту галургп, яка мае груни: прничу, геолопчну, гщрогеолопчну, тех-
нолопчну, апаратурну i газопилоочистки. Лаборатор1я вивчае питания видобутку
й переробки пол1мшеральних руд Прикарпаття, розробляе рекомендацп для
Калуського х1мшо-металургшного комбшату1. Прац1вники лабораторп ведуть велику
наукову роботу, Е. П. Сивоконь, М. С. CnipiH стали кандидатами наук.
Роб1тнич1 колективи шдприемств MicTa Калуша трудяться в Ясному зв’язку
з колгоспниками. У nepnii важк] п1слявоенн1 роки роб1тники шдприемств допома-
гали селянам в1дбудувати колгоспи, налагодити роботу МТС. Ниш вони разом
з хл1боробами працюють над мехашзащею виробничих процес1в на фермах, елек-
триф1кують села. 3 !х участю вщремонтовано колгоспну техн1ку.
Величезш зм1ни сталися за п1слявоенн1 роки в Калупп у розвитку культури,
осв1ти й охороии здоров’я.
У 1969 рощ в Калупп працювало 4 початков1, одна восьмир1чна та 5 середшх
шк1л, 2 середш школи роб1тничо! молод1, заочна середня школа, 4 професшно-тех-
Hi4Hi училища, спецшкола для глухошмих, музична школа, х1мшо-технолончний
техн1кум. Працюе веч1рне вщдшення 1вано-Франк1вського 1нституту нафти i газу.
Всього у школах, училищах i техншум1 навчалося понад 10 тис. чоловш. Бшып
як 2,5 тис. д1тей виховуються в яслах та дитячих садках.
У иавчальних закладах мюта в 1969 роц1 працювало понад 358 вчител1в, серед
них заслужен! вчител1 УРСР Г. Г. Голод, Г. Г. Потравна, 5 вчител1в нагороджеш
орденами й медалями Союзу РСР, 14 — значками «Вщмшник народно! осв1ти»2. За
перюд з 1945 по 1969 piK середш школи Калуша закшчили 3890 чоловш, з них
973 вже здобули вищу освггу3.
Широкого розмаху досягла ф1зична культура. На кшець 1969 року тут було
26 первинних ф1зкультурних колективгв, 2 дитяч1 спортивш школи, стад1он, 25 во-
лейбольних та баскетбольних май-
данчик1в, стршецький гир, 4 сиорт-
зали та imni СПортивн1 сноруди. Герой Радянського Союзу М. Г. Замула серед своТх учжв, роб|тник1в
Bci 15 б!блштек Micxa укомплек- КаЛуСЬКОГО заводУ «Нафтобурмашремонт». 1969 р.
товано книгами к1лькома мовами.
Районн1й та мдськш б1бл1отекам у
1961 рощ присвоено звання б1блю-
теки вщмшно! роботи.
1 1вано-Франк1вський облдержарх1в,
ф. Р-1576, оп. 2, спр. 17, арк. 25.
2 Газ. «Прикарпатська правда»,
16 липня 1969 р.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в,
ф. Р-1576, оп. 2, спр. 7, арк. 12.
253

Значну роль у культурному житп м1ста вдограють районний будинок культури,
палац культури х1мшо-металургшного комбшату, клуб заводу «Нафтобурмашре-
монт», кшотеатри. При районному будинку культури в 1969 рощ працювало 8
гуртк1в художньо! самод1яльност, тут створено перший в обласп самод1яльний
симфошчний оркестр, капелу бандурштв та \rnni гуртки. У 1968 рощ хору
районного будинку культури присвоено звання самод1яльно! народно! капели.
В художнш самод1яльносп м1ста бере участь понад 3 тис. чоловш. За розвиток
самод1яльного мистецтва в Калупп директору палацу культури «Мшерал» В. П. Серо-
вш присвоено звання заслуженого пращвника культури УРСР.
Здобутком ycix трудящих стала перюдична преса. У 1969 рощ житeлi Micra
передплачували понад 60 тис. газет та жypнaлiв.
У Калупп споруджено пам’ятник В. I. Леншу, обелкк Слави радянським
во!нам, що полягли в боях за визволення Прикарпаття вщ фашистських загарбни-
KiB, пам’ятники Т. Г. Шевченку та I. Я. Франку.
В MicTi дie густа мережа заклад1в охорони здоров’я. На кшець 1969 року в Ка-
лyшi працювали районна лiкapня на 350 лiжoк, дитяча лiкapня на 100 л1жок,
тубдиспансер, 3 полшлшши, лшарня роб1тничого мютечка калшного комбшату на
50 л1жок, пологовий будинок, санепщстанщя, станщя швидко! допомоги та iHmi
медичш заклади. На пщприемствах м1ста — 16 пуштв охорони здоров’я. В ме-
дичних закладах трудяться 145 висококвал1фшованих лшар1в, 469 фельдшер1в
i акушер1в, бшышсть з них — це спещал1сти з мюцевого населения, яш здобули
осв1ту в радянських медичних навчальних закладах.
Разной зм1ни за роки Радянсько! влади сталися в житт1 людей, у пщнесенш
'ix добробуту. В 1945 рощ на балашм мюько! Ради було всього 8,5 тис. кв. метр1в
житлово! плопц. Невп1знанним став Калуш з того часу. В Micri здшснюеться велике
житлове буЕцвництво. Трудящ! лише протягом 1959—1969 рр. одержали понад
200 тис. кв. MeTpiB житла. Тисяч1 с1мей справили новосшля в добротних сучасних
квартирах. Побудовано водопровщ, завершено суц1льну газиф1кац1ю. Вулищ ас-
фальтовано. Зеленшть парки й сквери. В Micri споруджено 160 магазшпв, 10 Уда-
лень, 10 пщприемств побутового обслуговування, став до ладу новий вокзал.
Значно зросло матер1альне забезпечення робггнишв i службовщв. Якщо у 1958
рощ трудящим MicTa було продано TOBapiB на суму 3,8 млн. крб., то у 1968 рощ —
на суму 19,2 млн. карбованщв.
По-новому живуть, трудяться i вщпочивають трудяпц Micra. BciM жителям
забезпечеш добр1 умови для всеб1Чного розвитку кожно! людини, здобуття oceira,
пщвищення культурного р1вня, квал!ф1кацп. Це можна прослщкувати на приклад1
пepшoi-лiпшoi ciM’i. С1м’я BaH4aKiB пршхала до Калуша у 1945 po4i з-за кордону.
Тут вона одержала квартиру, роботу. С'шох малих д^ей привезли з собою батьки.
I Bci дiти здобули або здобувають вищу oceiTy. В ciM’i BaH4aKiB е лiкap, шженер,
геолог, енергетик, агроном i
педагог. Про щасливу долю cboix
У читальному зал| б1блютеки Калуського кал1йного комб1нату. 1953 р. Д1ТеЙ ciM’i бiднякiв у капрал 1С-
тичному суспшьств1 HaBiTb Mpin-
ти не могли.
Величезних ycnixiB у жигп
трудящих Калуша досягнуто пщ
кер1вництвом районно! нарт!йно!
opraHi3a4i'i. Комун1Сти, комсо-
мольц1 та пpoфcпiлкoвий актив
завжди були на передових дшян-
ках, ставали вз1рцем у пращ,
дисцишпш й громадському жит-
Ti. В 84 партшних оргашзащях
MicTa на 1 с1чня 1971 року нал1-
254

чувалося понад 3316 комутсупв. 57 комсомольських
оргашзацш Калуша мали на облшу 8700 чоловш.
Профспшков1 оргашзаца MicTa об’еднували близько
15 тис. члешв.
У Калупп народився заслужений артист УРСР
I. Д. Рубчак (1874—1952) та украшський
письменник М. К. Козор‘ю (1882 — 1937). В мкт працюють
Геро! Радянського Союзу М. Г. Замула i Б. П. Са-
пунков та почесний громадянин Калуша, колишнш
кер1вник пщпшьно! комушетично*] оргашзаца
Заболотова I. I. Голубцов.
Чудове м1сто сучасний Калуш. Але ще велич-
Hiini перспективи вщкриваються перед ним у май-
бутньому. Стануть до ладу велетень сучасно! xiMii —
Калуський xiMiKo-металурпйний комб1нат та iHini
пщприемства, i тод1 Калуш буде одним i3 значних
шдустр]альних MicT Радянсько! Украши.
Я. Й. РАБ1НОВИЧ, М. П. ХВОСТIH
ВОЙНИЛ1В
Войншпв — селище м1ського типу, центр селищ-
но! Ради, розташоване на р1чщ Сивц1 (притока Дш-
стра), за 17 км вщ райцентру. Через Войншпв
проходить автотраса Калуш—Бурштин. Населения — На в1дкрипч обелкка Слави в Калуш1. 1970 р.
3056 чоловш. Селищнш Рад1 шдпорядковаш села Дов-
пот1в, Кудлат1вка, Павлишвка, Перевозець, Слобщка.
Войнил1в належить до давшх поселень Прикарпаття. Першу письмову згадку
про нього датовано^ 1443 роком. Вщтод1 довг1 роки село лишалося власшстю р1зних
польських шляхтичьв. Перепродуючи його, багатп прагнули якомога б1льше здерти
з населения прибутшв. 1523 року шляхтич М. Синявський вщдав в оренду села
Верхне i Войншив I. Дщушицькому за 100 гривен1.
Значения Войнилова, який шзшше стае м1стечком, з часом зростае. В ньому
розвивалися ремесло й торг1вля. 3 рем1сницькюГ професш найбшьш поширеними
були слюсарська, ковальська, теслярська, кравецька, гончарська, шевська. Були
тут бондар1, ткач1, кушшри, мельники, neKapi, сел1тровари та ш. Число рем1сник1в
зростало за рахунок м1щан, а також селян. 3 1552 року м1стечко дютало магде-
бурзьке право. За адм1н1стративним подшом того часуЪойнил1в належав до
Галицького повггу Руського воеводства. 3 першо! половини XVII ст., коли ним володши
шляхтич1 Понятовсьш, Гедзшсьш та Синявськ1, тут посилюеться полошзащя та
окатоличування укра!нського населения. В м1стечку будуеться костьол, насаджуе-
ться ушатство2.
Магнати запрошували до Войнилова польських поселенц1в i тимчасово звшь-
няли !х вщ податк1в. Домагаючись збшыпення прибутк1в, вони запровадили
в ньому торгов! дн1, влаштовували ярмарки дв1ч[ на piK. Займалися мешканщ
Войнилова i сшьським госнодарством. 1Шстечку належало у 1579 poni 3 лани
земл!.
]Шщанам жилося нелегко, особливо, коли мютечко прибирали до рук орендар!,
як! значно збшыпували pi3Hi податки й повииност!. Часто бувало так, що орендар
за виконану ремюниками роботу шчого не платив.
1 Matrikularum Regni Poloniae Summaria, t. IV, cz. 1, стор. 1523.
2 I. Рудович. Ушя в JIbBiBCbKm enapxii. JIbBiB, 1900, стор. 10.
255

Багато тершли жител1 Войнилова i вщ шоземних загарбнишв. Внаслщок татар-
ських напад1в Войнил1в зазнав великих руйнувань у 1618, 1621 i в 1624 роках.
Татарсьш напади, феодальна експлуатащя призвели до того, що в другш половиш
XVII i першш половит XVIII ст. мютечко занепало.
Трудяпц Войнилова не раз виступали проти cboix експлуататор1в, захищали
рщне мштечко. Шд час визвольно! вшни украшського народу 1648—1654 рр. вони
захопили маеток помщика JI. Лщинського, самовшьно вирубували панський л1с.
Багато селян приедналося до загошв Семена Височана. Потрапляючи в полон,
повстанщ на тортурах з1знавалися, що «вчинили це з нам1ром скинути ярмо
неволЬ)1.
Мужньо вистояли войншпвсьш мщани й селяни навколишшх сш турецько-
татарську облогу у вересш 1676 року i разом з польськими вшськами розгромили
турецько-татарсьш загони.
Шсля першого подшу Pe4i Посполито! та загарбання Галичини Австр1ею Вой-
ншпв входив до Стрийського округу. На 1785 piK у мютечку, яким володши шлях-
TH4i Toдocькi, нал!чувалося 165 будинтв i проживало 1004 чoлoвiкa2. Войнилову
належало тoдi 4035 MopriB земельних угщь. Однак бшыпа частина ix, у т. ч. Bci
люи, були влacнicтю шляхти. Проживали в MicTi переважно селяни-кршаки. 1м
доводилося вщробляти панщину, вщбувати pi3Hi повинное!!, сплачувати чинш,
сторожове, грунтове, податки за курей, пряжу тощо. 15 селян були такими вбо-
гими, що !х зарахували до категорп xaлyпникiв. Вони пoдaткiв не платили, але ви-
конували pi3Hi роботи на користь шляхтича — власника Войнилова. Були тод1
у Войнилов1 4 мельники, яш платили 10 злотих чиншу. Велику суму податку —
250 злотих — сплачували селяни i м1щани вщ худоби, т. зв. роговщину, 400 злотих
горнового платили ремхсники-гончарi, 200 злотих давала феодалу оренда вщ випа-
лювання вапна. Та найбшыпий прибуток, 4050 злотих, пан мав за оренду броварш.
Загальна сума прибутшв з Войнилова у 1778 рощ становила близько 7,5 тис.
злотих3. KpiM цього, десятину й iHHii повинносп вщбувало населения м^течка на
користь католицького й ушатського cвящeникiв4.
У першш половит XIX ст. обезземеления та дальше розшарування селян
Войнилова посилилося. Пом1Щики загарбали co6i близько 3 тис. MopriB угщь, тобто
3/4 Bcix угщь, яш були приписаш до м1стечка. Бiльшa частина селян мала невелиш
клаптики земл^ всього по к!лька flecHTKiB квадратних сажшв, кypкyлi ж мали
по 20 i бшыпе морпв земл^.
На той час Войншпв був невеликим торговим i ремюничим поселениям. Тут
щороку влаштовували 5 ярмаршв. Були тут гончарна, ткацька майстерш, гуральня,
цегельня. Працювало чимало ремшнишв.
Життя трудящих не стало кращим i теля 1848 року. За «звшьнення» вщ кршац-
тва вони мали сплачувати великий викуп. Люи й значну частину пасовиськ при-
власнила помщиця Поструська. Кривдила селян i церква. На початку 70-х рошв
XIX ст. ушатська церква володша 57 моргами орно! земл1 та с1ножатей. Через
30—40 рошв ii володшня збшыпилися за рахунок дальшого пограбування селян
ще на 220 морпв.
Захищаючись вщ пансько! i церковно! свавол!, мешканц! Войнилова активно бо-
ролися за справедливе вир1шення серв^утно! справи. Ця боротьба тривала кшька
десятилпъ. Було витрачено багато копгпв на судове розелщування, але все лиша-
лося по-старому6.
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп в друпй половин! ХЛГП —
першш иоловиш XVIII ст., стор. 78—79, 120.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 28.
3 Льв1вська наукова б1бл!отека АН УРСР. Рукописний в1дд1л, ф. Чоловського, № 1230/Ш.
4 ЦД1А УРСР у Львову ф. 19. оп. 16, спр. 250, арк. 2.
6 Там же, ф. 20, оп. 16, спр. 34, арк. 83.
6 Там же, ф. 146, оп. 64, спр. 2312, арк. 2322; спр. 2318, арк. 4.
256

Переважна бшышсть жител1в Войнилова на той час була неписьменною. Лише
в 1854 рощ тут засновано початкову школу, яку вщвщувало 25 д1тей з 419. У XX ст0
школа стала 4-класною з польською мовою навчання. До роботи в нш допускали
тшьки польських викладач1в1.
Не краще було з медичною справою. Лише у 1874 рощ тут почав працювати
один л шар, який мав обслуговувати мкщеве населения i жителiB навколишшх сш.
Перша св1това вшна завдала великих руйнувань i жертв. В М1стечку було роз-
квартировано австршську див1зш. Австршсыа властГ безперервно рекв1зували
коней, рогату худобу, сшьськогосподарсьт продукти. Чимало чолов1шв було Mo6i-
л1зовано до армп або вщправлено на примусов! роботи. Солдати з Войнилова не
хотши воювати проти cboix брат1в i здавалися в полон росшським вшськам. Багато
з них взяли noTiM участь у сощалштичнш революцп в Pocii.
HanpnKiHDii 1917 року у Войнилов1 вщбулося масове Bi4e (збори), на якому
селяни й мщани вп’али перехщ влади в Pocii до рук трудящих.
У 1919 рощ мштечко загарбала панська Полыца. Окупацшний режим ще бшыпе
загострив боротьбу трудящих за своё сощальне й нащональне визволення, яку
очолили комушсти.
Перебуваючи в росшському полош, Й. Й. Дрозд ознайомився з марксистсько-
леншським вчеиням. У Жовтнев! дш брав участь у революцп. Повернувшись до рщ-
ного краю, BiB роз’яснювальну роботу серед свохх односельчан, розновщав про
В. 	I. Ленша i партпо бшыповишв, про nepnii леншсьт декрети. На початку березня
1919 року Й. Й. Дрозд заснував шдпшьну комушстичну групу. Членами ii були
I. Гаджаровський — пмназист, П. Бабш — студент торгово!* школи у Львов!2,
селянин С. Олекс!в, О. Сметанський, П. Гречух та iHmi. За короткий час трупа
об’еднала 20 чоловш. Незважаючи на penpecii, терор, комушстичний осередок пщ-
тримував TicHi зв’язки з трудящими, розповсюджував марксистську лп’ературу.
Найбшьшу популярн!сть серед населения мали Машфест I конгресу Комштерну,
брошура В. О. KapniHCbKoro «Що таке Радянська влада i як вона будуеться» та iHmi.
Коли в KBiTHi 1920 року вшська буржуазно!* Польщ! почали наступ на Крашу
Рад, на вулицях Войнилова з’явилися комушстичш лозунги: «Хай живе едина
пролетарська сощалютична республша!», «Хай живе свобода Bcix нащональностей!»,
«Пролетар! Bcix крахн, еднайтеся!».
В час наступу Червоно!* Армп проти польсько-шляхетських вшськ у Войнилов1
був створений революцшний комггет на чол! з I. Гаджаровським. Але вшпрокшував
недовго. Коли шляхетська Полыца знову окупувала Галичину, частина члешв Вой-
нил!всько'] партшно1 орган!зацп змушена була вшхати до Радянсько'] Укра1’ни.
Комун!сти, що залишилися в шдпшл^ проводили аг!тац!йну роботу серед
населения. 23 листопада 1925 року полщейсьш органи Калуського noeiTy повщомляли,
що у Boйнилoвi знайдено вщозви, складен! украхнською мовою. Лист!вки закликали
жител!в не виходити на роботу в маетки noMinptKiB. У вщповщь на заклики кому-
HicTiB воеводське унравл!ння загрожувало селянам арештами, стягненням штраф1в.
У серпш 1931 року оргашзащя КПЗУ у Войнилов! нараховувала 8 чоловш3.
Комушсти закликали населения до боротьби за визволення захщноукрашських
земель вщ гшту пансько!’ Полыщ i возз'еднання з Украшською РСР. 6 лютого
1934 року з’явився транспарант: «Хай живе боротьба за звшьнення Захщно!’ Укра-
*1'ни!>>. Активно д!яв ком!тет КПЗУ у Войнилов1 в 1936 рощ. В ci4Hi бшя костьолу
було вшишено транспарант з лозунгами: «Хай живе свято 3-х Л1», «Геть фашизм!»,
«Геть бший терор, геть вшну!», «Хай живе КПЗУ!».
1 Шематизм всего клира греко-католической митрополичой apxienapxm Льв1всько1. Львов,
1914, стор. 96.
2G. М. Галушко. Нариси icTopii щеолопчно!* та оргашзащйно1 д1яльност! КПЗУ в
в 1919—1928 рр., стор. 33.
3 АИП ЦК КП Украши, ф. 6, оп. 1, спр. 478, арк. 26.
257 17 зз2

В березш бшя школи було розкидано комушстичш вщозви, в яких населения
закликалося до об’еднання у зв’язку з назр1ванням ново! св1тово! вшни, до сол1-
дарност1 з СРСР.
Чималу роль у боротьб1 трудящих Войнилова вдаграв мюцевий ком1тет
комсомолу, який працював пщ безпосередшм кер1вництвом комушст1в. Першими комсо-
мольцями у Войнилов1 були М. Шайнер та М. Г. Кусень. 5 грудня 1934 року вноч1
комсомольщ розповсюдили 4 вщозви ЦК КСМЗУ, як1 закликали роб1тник1в i селян
до боротьби проти фашистського терору, проти спроб лшвщувати професшш сшлки.
У першотравневих лист1вках 1936 року писалося: «Товаршш роб1тники i селяни!
Перше травня е днем солщарност1 всього робггничого i селянського народу. Хай
живе народний фронт боротьби з фашизмом!»1. 3 травня 1936 року в MicTi Калупп вщ-
булася иартшно-комсомольська конференщя. Вщ Войншпвського комггету КПЗУ
на нш виступив Рейнгартц2.
Польсьш власт1, хоч i д1яли разом з украшськими буржуазними нащонал1с-
тами та католицькою церквою, не могли загальмувати розвитку класово! боротьби.
Адже вона у Войнилов1 мала глибош сощально-економ1чш KopeHi. В 1934 рощ
малоземельних селян у Войнилов1 було в 3 рази бшьше, шж середняшв i курку-
л1в3. Крапц земл1 й л!си загарбав пом1щик. Одного л1су йому належало 917 гектар1в.
Селяни-бщняки змушеш були йти на заробггки, гнути спини на пщприемщв. Пани
навпъ забороняли ходити в !хнш л1с по ягоди й гриби. Якщо хтось з бщняшв назбирав
грошей, щоб придбати клаптик земл1, йому не продавали, аж поки вш не вщмовлявся
вщ свое!* нац1онально1 приналежность Селяни виплачували чимало р!зних податк1в.
Один грунтовий податок дор1внював 40 проц. загального прибутку. В середньому
кожний житель Войнилова сплачував податок у po3Mipi 100 злотих4.
Село майже не одержувало медично! допомоги. Постшними супутниками в жит-
Ti селян були туберкульоз, ревматизм, зоб, венеричш захворювання. У Войнилов1
не було лшарш, деякий час працював гут один приватний лшар. 1939 року з кож-
ноУ сотн1 д1тей, як1 народжувались, вмирало 23.
Населения ополячувалося. Слово «украУнець» польськ! окупанти зам1няли
словом «бидло», «хлоп». Переслщувалась украУнська мова й культура. У Войни-
л1вськ1й школ1 навчання велося польською мовою. Основними предметами, що ви-
кладалися, були рел1пя та icTopin Польщ1. Бшьш1сть населения залишалася
неписьменною. До 1939 року у Войнилов1 не було клубу, б1блютеки, кшотеатру.
Визволення трудящим Войнилова пришс вересень 1939 року. Створюються
органи народноУ влади. До складу революцшного ком1тету ув1йшли колишш члени
КПЗУ — селянин С. М. Залевський, П. Медвщь, М. Шайнер та ш. Ком1тет вже
у nepmi дн! свого юнування ухвалив конф1скувати пом1щицьку землю й розподЬ-
лити ‘п м'\ж селянами, а др1бш п1дприемства кооперувати. У жовтш трудящ1
Войнилова обрали депутатом Народних Зборш ЗахщноУ УкраУни колишнього члена
КСМЗУ М. Шайнер. Шсля проголошення РадянськоУ влади трудяшд обрали с1ль-
ську Раду, першим головою яко! став М. М. Федюшко. "V-"'
/ У лютому 1940 року Войншпв став районним центром^/ Почали д1яти район-
йий ком1тет КП(б}У, райком комсомолу, виконком районно! Ради депутат1в
трудящих. У травш 1941 року Войншпвська партшна оргашзащя об’еднувала понад
50 комун1ст1в. Вже у 1940 рощ було вщкрито парткабшет та гуртки полггосв1ти,
в яких навчалося 35 чоловш мюцевого активу.
На радянську, господарську, кооперативну та шшу роботу в масштаб! району
висунули 522 чоловша з робггнишв, селян i трудово! штел1генци, у т. ч. 98 жшок6.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 68, оп. 1, спр. 225, арк. 196; спр. 339, арк. 162.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К —18.
3 Там же, спр. 3, арк. 2; ф. 2, оп. 1, спр. 1054, арк. 16.
4 Льв1вський облдержарх1в, ф. Р-368, оп. 1, спр. 449, арк. 60—62, 65, 112, 189.
£ Войнил1в був районним центром до 1962 року.
6 1ван0-франк1вський облпартарх]в, ф. 8, оп. 1, спр. 1, арк. 1; спр. 2, арк. 4, 16, 24.
258

У передвоенш роки у Войнилов1 почали працювати школа з украшською мовою
навчання, б1блютека, шнотеатр, лшарня. Допомогу селянам подавала створена
МТС.
Але nepnii сощалдетичш перетворення перервала вшна.^^липня 1941 року Вой-
ншнв окупували шмецько-фатистсьт загарбники. У Войншпвському лип нтле-
р!вщ розстршяли близько 150 чоловш. Вщ рук украшських буржуазних нащо-
нал1ст!в загинув секретар Войнил!вського райкому комсомолу В. Г. Бобов. У Вой-
нилов! в братськш могши поховано 211 загиблих в боях во!шв Червоно! Армп1.
Червоним слщопитам, учням середньо! школи, вдалося розшукати рщних близько
100 полеглих.
Фашистсьш окупанти закрили у Войнилов! школу, лшарню, пограбували
аптеку, маслозавод, пошту тощо.
В умовах фашистського терору жител! Войнилова чинили окупантам всшякий
onip.
Пщ час Карпатського рейду партизанського з’еднання С. А. Ковпака мюцеве
населения подавало !м допомогу2 Житель Войнилова О. Сметанський, який до
вшни очолював сшьську Раду, шдтримував зв’язок з ковпатвцями, розповсюджу-
вав антифашистсью лиспвки, за що був убитий озв1ршою бандою украшських
буржуазних нацюналют1в. Антифашистську роботу серед мешканщв села вели ко-
мун1ст П. Шпирко, комсомолець О. I. Дуркало та iHmi.
Голова колишнього Войншпвського райвиконкому, депутат Верховно! Ради
СРСР М. О. Семанишин був KOMicapoM партизанського з’еднання, яке д1яло на
територп Волиш, Бшорусп i Полыць
Радянсью вшська теля триденного бою 30 липня 1944 року визволили Войни-
л1в вщ окупант!в.
П!сля визволення села вщ riraepiBCbKnx загарбник1в значна частина чоло-
BiKiB пшла на фронт.
3 визволенням Войнилова було вщновлено роботу оргашв Радянсько! влади,
запрацював Войнюпвський районний ком1тет партп. Парт!йна орган!зац!я при
РК КП(б)У в лютому 1945 року вже об’еднувала 29 комушепв3.
Ще димилися згарища ру!н, не вщух rpiM бо!в, a KOMyHicra вже оргашзову-
вали трудящих на в!дбудову зруйнованого фашистами господарства й культури.
Почала виходити районна газета «Вперед».
В Ti роки гостро вщчувалася нестача технши, nociBHoro матер!алу, робочих
рук. У плуги доводилося впрягати KopiB, хоч ix i залишилося теля фашиспв дуже
мало. Волочили ршлю ручними граблями. Та nociBHi кампанп 1946 i 1947 рр. було
завершено вчасно й здачу хл1ба держав! виконано достроково.
Зростала полггична свщом!сть i активн1сть населения Войнилова. Пщ час
вибор1в до Верховних Рад СРСР i УРСР за кандидат1в блоку комутсив i безпар-
тшних проголосувало понад 99 проц. виборщв.
Значною под1ею в жигп Войнилова було створення за шшДативою бщняцького
с1льського активу в 1948 рощ колгоспу. BiH об’еднав спочатку 150 одноос!бних
господарств. У виконанш сшьськогосподарських po6iT колгоспу, який майже не
мав свого тягла, значну пщтримку подавала Войншивська МТС.
Велику допомогу мав колгосп вщ держави й трудящих схщних областей рес-
публ!ки. Ланкова, депутат Верховно! Ради Украшсько! РСР М. О. Турелик теля
наради передовитв сшьського господарства в Черкасах, застосувала !х досвщ
у своему колгосп!4. Держава постачала артшь сортовим насшням, rpiniMH, з Жито-
мирсько! област1 було одержано високоятсну nociBHy картоплю.
1 Газ. «Зоря Прикарпаття», 27 лютого 1968 р.
2 Вивчаймо рщний край. Сташслав, 1960, стор. 60.
8 1вано-Франювсышй облпартарх!в, ф. 8, оп. 1, спр. 5, арк. 1; оп. 2, спр. 43, арк. 105.
4 Там же, оп. 3, спр. 8, арк. 59—60; спр. 14, арк. 40.
259 17*

Шсля об’еднання господарство змщншо. Зросла продуктившсть пращ. Ланка
комун1стки Ю. I. Турш, трактористи В. Андрус!в i М. Ковальчук виконували по
2—3 виробшга норми.
Вже у nepnii шслявоенш роки було досягнуто чималих ycnixiB у розвитку
осв1ти, охорони здоров’я й культурного життя Войнилова. Мьсцеву десятир1чку
в 1947 роц! закшчили nepnii 16 юнашв та Д1вчат. Почали працювати лшарня, шт-
клшша. Вщкрили будинок культури з 2 бхблютеками — дитячою та для дорослих,
читальним залом, шмиатами для спортивних irop, кшозалом, методичним кабше-
TOM ТОЩО. Розгорнули роботу ШКОЛИ Й гуртки ПОЛГГОСВт!. Високу ПОЛГГИЧНу СВЩО-
мють иродемонстрували трудяшД Войнилова 12 березня 1950 року шд час вибор1в
до Верховно! Ради СРСР1.
Важливе значения для змщнення колгоспу мали ршення вересневого (1953 р.)
Пленуму ЦК КПРС i XX з’!зду КПРС. Парторгашзащя колгоспу розставила кому-
HicTiB на вщповщальних дшяиках роботи, актив1зувала оргашзацшно-иартшну
та полшшо-виховну роботу, змщнила зв’язки з безнартшними. Кращою стала
трудова дисциплша. Зросло виробництво продукца. У 1953 рощ ланка комушстки
А. 	I. Магас з1брала по 360 цнт картоши з гектара, а ланка Н. П. Мельник — по
308 цнт2. 3 1955 року колгосп очолив тридцятитисячник М. Г. Дробот.
Великого значения надавали матер1альному стимулюванню колгоспнитв. 3
початку 1956 року запроваджено щомюячне грошове авансування.
Високих показнитв досягли й тваринники. У 1965 рощ колгосп достроково,
до 15 жовтня, виконав р1чний план продажу молока держав!3.
Змщнення економши дало змогу колгоспу здшснити значне кап дальне буд1в-
ництво: лише на мелюращю на плогщ 670 га витрачено 1 млн. 200 тис. крб.; побу-
довано 2 мехашзоваш корхвники, прим!щення контори колгоспу, гараж.
У колгосш «npoMiHb» виросли нов i люди, передовики сшьського господарства:
член КПРС, краща ланкова, орденоносець А. I. Магас, учасниця Всесоюзно!
виставки досягнень народного господарства, депутат селищно! Ради Г. I. Бухвак,
депутат селищно! Ради, член правлшня i парткому колгоспу бригадир тракторио!
бригади М. М. Макута, завщуюча тваринницькою фермою, член КПРС М. О. Савка
та iHini.
KpiM колгоспу, у Войнилов1 працюе вщдшення «Сшьгосптехшки». За уешшне
виконання плану допомоги колгоспам у вапнуванш кислих грушчв на площ! 4450 га
мехашзований загш у 1968 роц! був нагороджений перехщним Червоним прапором
ЦК ЛКСМУ та «Укрсшьгосптехшки». За 1965—1969 рр. 54 пращвникам вщдшення
«Сшьгосптехшки» присвоено звання ударника комушстично! пращ. Чимало
пращвнишв за висош виробнич! показники нагороджеш орденами й медалями
Союзу РСР.
3 квггня 1958 рокуд1е м1жколгоспна буд!вельна оргашзащя. Вона обслуговуе
22 колгоспи району. За перевиконання буд1вництва господарських, культурно-
побутових i лшувальних заклад!в у 1968 роц! колективу присвоено звання бригади
комушстично! пращ. Комплексно-буд!вельна бригада М. Д. Андрухова та бригада
С. 	М. Поб!гуна того ж року посши серед буд!вельиик1в перше мюце в республ!ц!.
До 100-р!ччя з дня народження В. I. Ленша «М!жколгосибуд» ycnimHo виконав
взят! зобов’язання щодо буд!вництва, п!двищив продуктившеть прац! на 3 проц.
i одержав надпланових прибутшв понад 2 тис. карбованщв.
У Войнилов! працюе сироварний цех, де виробляеться сир марки «Костром-
ський». Продукщя пщприемства в основному йде на експорт. За вщмшну ятсть
продукци цех у 1957 роц! на всесоюзному конкурс! шдприемств м’ясно! та молоч-
но! промисловост! СРСР нагороджено дипломом 2-го ступеня.
1 1вано-Фрашавський облпартарх1в, ф. 8, оп. 3, спр. 8, арк. 39, 106; спр. 12, арк. 45.
2 Там же, ф. 311, оп. 3, спр. 9, арк. 51, 54.
3 Там же, оп. 1, спр. 26, арк. 158.
260

За роки Радянсько1 влади у
Войиилов1 здшснено значив жит-
лове й культурно-побутове буд1в-
ництво. Тут зведено понад 100
житлових буДИНШВ, ВИРОСЛИ ДВ1 HOBi,
упорядковат, засаджеш деревами
й кв1тами вулищ: I. Франка та
В. Стефаника. Працюють кому-
нальна лазня, перукарня,
фотоателье, аптека, майстерня пошиття
одягу i взуття, ощадна каса,
вщдшення зв’язку, АТС на 112 но-
MepiB, будинок nioHepiB.
Багато уваги придшяеться
розвитку торпвл1 та громадського .. « . .
харчування. В 1960 роф У Вой- На Занятт1 У В°инил,вському профтехучилищ,. 1968 р.
нилов1 побудовано раймаг, книго-
культмаг, ресторан, 3 !'дальт, гастроном, молочний, хл1бний, комюшний та меб-
левий магазини.
Значно полшшено медичне обслуговування трудящих Войнилова. В жовтш
1965 року тут вщкрито районну лшарпю на 100 л1жок з вщдшами: xipypri4HHM,
терапевтичним, акушерсько-гшеколопчним, пед1атричним та рентгенкабшетом.
Тут працюють 14 лшар1в, 90 чоловш середнього й молодшого персоналу. Войни-
л1вська лшарня одна з кращих лшарень в облает^ про досвщ яко! було
створено шнофшьм «Сшьський лшар». У селшщ е полшлшша, санстанщя, протитубер-
кульозний диспансер.
Докоршш змши сталися в галуз1 осв1ти. В селипц функщонуе середня загально-
осв1тня школа з кабшетами: х1м1чним, ф1зичиим, техшчних засоб1в, автосправи,
леишською та шонерською шмнатами, спортивиим залом, б1блютекою. Школа мае
автомашину, юноустановку «Украша», духовий оркестр.
3 1946 по 1969 piK здобули середню осв1ту 852 юнаки i д1вчат; серед них 19
учшв закшчили школу з золотими й ср1бними медалями. 3 числа випускнишв
понад 200 чоловш мають вищу освпу i працюють: вчителями — 107 чоловш, лша-
рями — 43, шженерами — 20 i т. д. Колишш випускники школи: С. М. Зелик
працюе головним лшарем Калуського району, С. П. Белей — шженером Калуського
заводу зал1зобетонних вироШв i конструкцш, С. I. Поприч — учителька I—IV кла-
ciB, вщмшник народно! осв1ти.
В листопад! 1964 року у Войнилов1 вщкрито професшно-техшчне училище.
За 4 роки тут пщготовлено 380 мехашзатор1в для сшьського господарства.
Центром культурно-масово! роботи став будинок культури. До селища часто
пршздять артисти обласного музично-драматичного театру iM. I. Франка, Гуцуль-
ського ансамблю nicni i танцю та шших мистецьких колектив1в. При будинку
культури працюють гуртки: драматичний, танцювальний, хоровий, духових шстру-
мешчв, художнього читання, ят об’еднують понад 100 юнатв i д1вчат. 3 липня
1965 року тут працюе нова широкоекранна кшоустановка. У Войншпвському
будинку культури вщбуваються вечори вщиочинку, зустр1ч1 з новаторами
виробництва, тематичш вечори, лекщ! i доповщь За 1968 piK для трудящих селища
членами групи товариства «Знания» прочитано 329 лекцш. При будинку культури е
б1блштека. Г! фонд становить бшыпе 20 тис. книг. Для трудящих Войнилова дру-
коване слово стало потребою життя. Щороку вони передплачують по 1—2 прим1р-
ники газет i журналiB на кожного жителя.
Пщнесення матер1ального й культурного р1вня життя трудящих зумовило по-
яву нових звича!в та обряд1в. На Новий piK молодь проводить H0B0pi4Hi щедр1вки.
На вщкритш легковш автомашин!, уквггчаиш ялинкою, !дуть дщ Мороз, Сшгу-
261

ронька, Новий pin, позаду, на вантажнш
автомашин!, святково одягнений у
народний прикарпатський одяг, розмщуеться
хор щедр!внитв. Про!жджаючи вулицями,
щeдpiБники заходять у д!м кращих вироб-
ничнитв, учител!в, лшар!в i ноздоровляють
з Новим роком, зичать щастя, здоров’я,
виконують щедр!вки.
Натхненниками трудящих у бупДвни-
D,TBi нового життя g партшш оргашзацп.
На 1 (пчня 1969 року в селищ! 'ix нал1чу-
валось 7, об’еднували вони 145 комушспв.
Жител! Войнилова беруть активну
уча[сть у громадсько-пол!тичному житть
Урок математики в третьому клаа Войнил1вськоТ середньоТ В 1963 роц! ВоЙНИл!вську с!льську Раду
школи. 1970 р. було реоргашзовано в селищну. На
виборах у березш 1969 року до складу селищно!
Ради обрано 65 депутат!в. Рада об’еднуе близько 600 чолов!к активу. Депутати
i постшш KOMicii, спираючись на актив, виршують р!зноман!тн! питания госпо-
дарського, культурного та пол^ико-виховного значения.
У 1968 роц! трудяпц Войнилова приймали дорогих гостей з Шдмосков’я, Киева,
Алма-Ати, Житомирсько! i Хмельницько! областей — р!дних загиблих во!шв, що
визволяли селище, i похованих у братськш могил!.
Велик! змши сталися в прикарпатському селипц Войнил!в за роки Радянсько!
влади. Ще бшыними будуть здобутки в майбутньому.
В. Г. КРАВЧЕНКО, Я. С. МЕЛЬНИЧУК, М. Д. ТАРАСЕНКО
новйця
Новиця — село, центр с!льсько! Ради, розташоване на правому берез! р!чки
Л!мнищ, за 7 км вщ Калуша. Населения — 3940 чоловш.
Територ!я нишшнього села заселялася людиною здавна. Тут знайдено знаряддя
прац! доби бронзи.
Новиця — одне з стародавшх украшських сш Прикарпаття. Перша письмова
згадка про нього належить до друго’! половини XIV ст. Жалуваною грамотою 1367
року польський король Казимир III вщдае соляш копальш в Новищ й Уторопах
бояринов! Вахну Тептюху з Тисменищ1.
3 давшх 4aciB жител i села займалися соляним промислом, землеробством,
скотарством, працювали в лici. Солеваршня посщало значне м!сце в трудовш дiяль-
ност! селян. Жител1 добували й варили ешь, якою насипали бочки й вивозили на
ринки Прикарпаття та за його межь В другш половин! XIV ст. щор!чно виварюва-
лося близько 200 бочок сол12. Праця на солеварнях була виснажливою. Сшь варили
прим!тивним способом. Солону воду доставляли дерев’яними вщрами на солеварню.
Ропу наливали в глиняш миски й варили доти, поки вода не випарювалась. Скриста-
л!зовану ешь збивали у форми з березово! кори й висушували. 3 100 кг ропи вива-
рювали близько 20 кг соль
BaraTi земл1, люи й пасовиська навкруги Новищ та соляш промисли привер-
тали увагу польського корол!вського уряду, який одержував вщ села велик! при-
1 К. Czemeryriski. О Dobrach Koronnych bylej Rzeczypospolitej Polskiej wedle zrodel
wiarogodnych. Lwoav, 1870, стор. 235.
2 Литературный сборник Галицко-русской Матицы, ч. 2. Львов, 1897, стор. 304.
262

бутки. Тому Новиця теля загарбання Галичини Полыцею ввесь час входила до
корол1вських маеттв. Король вщдавав село тому чи шшому шляхтичев1 або
духовному феодалу як винагороду «за в1рну службу». В кшщ XIV ст. селом володша
Галицька МИТРОПОЛ1Я1. На початку XV ст. Новиця була невеличким селом з соля-
яими промислами. В грамот1 князя Федора Ольгердовича за 1422 piK згадуеться
Новиця — «село повггу Калуського, колись мнугечко з замком, обведеним валами»2.
Новиця, що входила до корол1вських маеттв, у другш половиш XV ст. кшька
pa3iB передавалася королем то одному феодалу, то шшому, що призводило до поси-
лення визиску його жител iB. Як правило, повинност1 феодалам платили грнпми,
а панщину не вщробляли. Тому до Новищ часто тшали селяни-кршаки вщ панщини
з шших сш. У документах тих час1В часто згадуеться про розшук кршатв, як1
втекли вщ феодал1в-орендар1в до Новищ.
На початку XVJ ст. польська шляхта посилюе процес закршачення селян,
запроваджуе панщину i в Новищ. Селяни формально хоч i користувалися правом
виходу з пом1Стя, але це право обмежувалось. Можна було вийти лише з дозволу
помпцика. Селяни, ят керувалися руським правом, могли перейти в громаду, яка
жила за тим же правом.
Необмежена влада пом1Щика над селянами звшьняла його вщ будь-яко! вщпо-
вщальност1 за вбивство. В кшщ XV — на початку XVI ст. за вбивство кмета noMi-
щик платив 10 гроппв штрафу.
Трудяшд Новищ терпши утиски не лише вщ помщише, а й вщ королгвсько!
влади i церкви. В aKTi рев1зп 1565 року про Новицю було сказано, що це «село
велике в полонинах, з великими пожитками»3. Орендну плату за володшня Новицею
було збшыпено. На початку XVII ст. польський король одержував за село вщ cboix
васал!в близько 9 тис. злотих щор1чно, величезну на той час суму.
Не менше визискували мешканщв села церковники, яким належала частина
кращо! земл1, niciB i пасовиськ. Податковий реестр за 1578 piK свщчить, що один
nin мав цший лан земл1, a Bci селяни лише 10 лашв4. На початку XVII ст. у Нозищ
ВОЛОД1В землею, люами, мав тут маеток i льв1вський enicKon Й. Шумлянський5.
Вщстоюючи сво! права, селяни Новиц! не раз виступали проти шляхетського
гшту 3i зброею в руках. У 1648 роц! багато селян Новищ приедналися до загону
повстанц!в з Калуша i в його склад! брали участь у розгром1 шляхетських замтв.
Восени того ж року в Новищ вщбувся бш повсталих селян i3 загоном шляхтича
В. Сваричевського6. Повстал! з Новищ, об’еднавшись з повстанцями Покуття, брали
участь у нападах на замки в сусщшх селах. Шляхтич! шзшше звинувачували у Га-
лицькому суд! багатьох жител!в Новищ за участь у повстанш. Вони називали
!мена I. Чайковича, Д. Чайковича, Т. Борев’ята, В. Дякова, I. Довбенка, Г. Дани-
лового, С. Микулу, I. Смукоб’ята, Д. Давидовича, Г. Стасева, А. Капустевича,
Харбуга з трьома синами та шших, як! «...купами великими ходячи по маетках
i селах шляхетських... двори шляхетсьш палили, стада, худобу i шше майно
забирали». При цьому пщкреслювалось, що повстанщ дiяли «...за прикладом... Хмель-
ницького»7. В березн! 1649 року шляхтич С. Понятовський скаржився в суд на те,
що 39 чоловш з Новищ брали участь у повстанш проти шляхти8. Найбшып актив-
ними серед них були Ф. Войкович, I. Дул!бан, В. i А. 1лькови, присяжний Д. 1льтв,
I. Яцько. Польська шляхта жорстоко придушила повстання. Але трудяпц Новищ
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIX, стор. 74.
2 Литературный сборник Галицко-русской Матицы, ч. 2, стор. 499.
3 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich, t. VII, стор. 234, 302.
4 Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. 1. Warszawa, стор. 90.
5 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпаги в другш половин! XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 18.
6 С. ТомапНвсъкий. Народш рухи в Галицькш Pyci 1648 р. стор. 50,
7 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 3, оп. 1, спр. 141, арк. 1256, 1287, 1288.
8 Жерела до icTopii Укра'ши-Руси, т. 4, стор. 217—218.
263

не припиняли боротьби проти кршосницького гшту. Вони виступали проти шляхти
й церкви, заорювали пом1щицьт й церковш земл1, рубали панський л1с, захоплю-
вали «дв1рсьт ниви» i пасовиська.
Не раз зазнавали жител1 села лиха i вщ шших завойовиитв. У 1672 рощ ш
довелося боронитися вщ татар пщ Калушем. Через чотири роки татари знов напали
на Новицю, а теля жорстокого бою зруйнували й спалили ii1.
3 80-х ротв XVII ст. Новиця стала володшням магнат1в Чарторийських, ят
хазяйнували тут майже 100 ротв. Орендар1 села змшювалися часто. Дбаючи про
захист себе вщ селян, вони в центр1 села мали укршлений валами i огорожею дв1р
з 2 гарматами, де стояли будинок шляхтича й господарсьт буд1вль Село складалося
з 2-х частин: Новищ Верхньо!' та Новищ Нижньо!. В ньому нал1чувалося 152
господарства. На той час тут було 2 водяш млини, ят мали по 3 камет й по 2 ступи,
2 корчми, що належали багат1ям, та 2 церкви. Кращими землями й угщдями
володши помщик та iHnii 6ara4i. За переписом 1787 року, Bci лши (2098 морпв), бшыпе
половини лук i пасовиськ та значна частина орно! земл1 (Bciei нал1чувалося 1588
MopriB) були в руках помщика2. Чималими дшянками земл i обзавелися корчмар,
мельник, л1сничий, попи та куркуль Селяни ж мали набагато менше, шж по «тре-
тиш» земл13, а 25 двор1в — загороднитв — лише невеличт дшянки — загороди4.
Обмаль було в селян i худоби. Тшьки один селянський дв1р мав 3 коней, 4 воли
i 2 корови Половина двор1в була без тягла, а 10 родин не мали й KopiB. За користу-
вання клаптиками земл1 селяни змушеш були вщбувати панщину, заготовляти будЬ
вельний матер1ал i дрова у фшьварках, пасти панську худобу, працювати на
панських л1сових промислах.
Бщш селяни працювали на солеварнях, л1сових промислах, у фшьварку пом1-
щика, в господарств1 noniB та шших сшьських багач1в. У другш половиш XVIII ст.
в Новищ було 4 др1бш солеварш, де працювало 25 робггнитв. Селяни-кр1паки по-
винн1 були поставляти сюди багато дров для виварювання coni.
Солеварш орендували спритш пщприемщ i мали вщ того великий зиск. Щороку
Новиця давала по 160—170 тонн сол1б.
3 1772 року Новиця опинилася пщ владою Австрп i була включена до т. зв.
Калуського камерального маетку. Гшт м1сцевих i польських феодалiB доповнився
ще й гнобленням австршських барошв. Соляний промисел у 1790 рощ було закрито.
Багато селян позбулося й того жалюгщного зароб1тку, який вони мали на
солеварш.
Щоб змщнити сво! позици i послабити виступи незаможного селянства, власт1
поселяють у Новищ австршських колошст1в. 1820 року тут уже жило 42 колошети,
вони мали по 16—20 морпв земл1 кожний.
Становище бщноти Новищ значно попршувться у першш половиш XIX ст.,
коли в село проникають каштал1стичш вщносини. Поглиблюеться класове розшару-
вання селян. У 1820 рощ кшька куркульських господарств мали по 50—60 морпв
орно!’ земл1, а сшьсьт бщняки — по 300—400 кв. сажшв6.
Не полшшилося становище трудящих Новищ i теля реформи 1848 року. Селяни
одержали всього по 0,5—1 га болотисто! земль Дв1 третини Bcix земельних угщь
залишилося в руках помщика, сшьських багач1в i церкви. Безземелля викликало
хрошчне голодування селян, яке до того ж супроводжувалося р1зними пошестями.
У 1852 рощ в сел1 стався великий голод, поширилася ешдем1я холери, вщ чого
1 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich, t. VII, стор. 235.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 16, спр. 153, арк. 183.
3 Льв1вська наукова б^лютека АН УРСР. Вщд1л рукопис1в, ф. Чоловського, № 129, ч. И,
стор. 17.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 86, спр. 1364, арк. 122, 166, 167.
6 Dodatek tygodniowy do «Gazety Lwowskiej», t. 33. 1858, стор. 13.
6 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 20, оп. 16, спр. 129, арк. 1, 4, 22.
264

померло 186 чоловш1. Ще й до цього часу збереглися залишки «холерного цвинтару»,
де поховано померлих.
Розвиток каштал1зму в певнш Mipi сприяв шднесенню економши. Водночас
збшыпилась i чисельшсть населения. 3 1880 року по 1910 кшьтсть населения
в Новищ зросла на 800 чоловш i становила 3200 жител1в. Разом з тим посилилося
зубожшня селян. На початку XX ст. куркул1 мали по 30—40 га земл1, 60 га земл1
належало церкв1, а селяни на дв!р мали по 0,5—0,7 гектара2. Зубожш! селяни зму-
шеш були кидати село, шукаючи заробтсу в м1стах Прикарпаття або за кордоном.
За час з 1880 по 1890 piK з села ем^рувало до Шмеччини, США, Канади та шших
кра'ш 40 чоловш.
Не кращим було становище i з освшш. В середиш XIX ст. у Новищ було
засновано першу початкову школу. Однак з 178 дней шкшьного вшу у 1853 рощ i*i
вщвщувала всього 21 дитина3. Навчали тут чужою для д1тей мовою.
Населения Новищ боролося проти полпики ошмечування. У 1880 рощ селяни
Новищ разом з мщанами Калуша звертались до уряду з вимогою дозволити в школ1
украшську мову4. Як i слщ було чекати, цю вимогу селян не задовольнили. В цей
першд актив1зуеться в Новищ й сусшльне життя. У 1898 рощ тут було вщкрито
читальню «Просвпи», громадську позичкову касу. Та напередодш вшни щ оргаш-
зацп прибирають до cboix рук багатп й украшсьт буржуазш нащонал1сти.
На початку XX ст. шкшьне навчання у Новищ дещо розширюеться. У 1913
рощ тут було вже дв1 школи: однокласна i двокласна.
Згубною для трудящих Новищ була перша св1това вшна. Понад 60 чоловш
насильно мобиизованих загинуло на фронть В результат! жорстоких бо!в у сел1
спалено понад 100 будинтв, вбито багато селян. Мобипзоваш до австро-угорсько!
арми селяни не хот!ли воювати проти сво!х брат!в-укра!нщв i рос!ян, 55 з них пере-
йшли на бш росшсько! армп. Багато з солдат!в за антивоенну аптацш було ув’яз-
нено в концтабор1 Талергоф.
Зв!стку про перемогу революци i встановлення у Pocii й на Укра’хш влади ро-
6iTHHKiB та селян принесли в Новицю жител! села, ят перебували в росшському
полот. Селяни Д. Семешв, I. 1льк!в, П. Стефурак, В. Соколовський, ят на власн!
04i бачили peвoлюцiю, повели аг!тац!ю за встановлення Радянсько!' влади5. Але
в 1919 роц! Новицю загарбали вшська буржуазно-помщицько! Полыць Окупацшш
власт! намагалися зброею й тюрмами залякати селян. За революцшну пропаганду
Д. Семешв, I. 1льтв, П. Стефурак та В. Соколовський були засуджеш на 2 роки
тюремного ув’язнення.
Господарями села, як i ранипе, були куркул^ торговщ та yHiaTCbKa церква.
1м належали молочарня, олшниця, млини, тартак, крапц земл1 та бшышсть nicie
i пасовиськ. Малоземелля змушувало селян працювати на багач1в за 10«—17 CHin.
Доводилося сплачувати велик! податки: вщ нерухомого майна, прибутковий, вш-
ськовий та iHmi. Загальна сума тшьки грунтових податтв становила понад 40 проц.
ycix прибуттв6. Класовий гшт посилювався ще й нацюнальним.
В однш початков!й школ!, яку залишили окупацшш власт! в Новищ, д1тей
вчили польською мовою. Селян змушували приймати католицьку рел!гда або уш-
атство. Навпъ багач! вщдавали земл! в оренду тим селянам, хто ставав католиком.
Польський уряд видшив 150 га земл^ яку передбачалося продавати на пшьгових
умовах лише тим, хто приймав католицьку Bipy i польське громадянство. Оскшькя
з украшських селян на це шхто не тшов, то ц[ земл i продали польським осадникам.
1 Обларх!в ЗАГСУ. Книга реестрацп CMepTHOCTi за 1852 р. села Новищ.
2 1вано-Фрашивський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 59.
3 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowiariskich, t. VIII, стор. 235.
4 Газ. «Дш», 9 ci4HH 1880 р.
5 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 55, 59.
6 Льв1вський облдержарх1в, ф. Р-368, оп. 1, спр. 449, арк. 189.
265

Безземелля примушувало бщноту шукати роботу в р1зних м1стах i навиъ eMi-
грувати. Через це населения Новищ з 1921 по 1936 piK зменшилося майже на 150
чоловш.
3 над1ею дивилися селяни Новищ на Радянський Союз, радши, коли д1знава-
лися про усп1хи радянського народу в сощалютичному буд1вництвь Житель села
I. Лесюк розповсюджував радянську литературу. BiH шдтримував зв’язок з Ка-
луською оргашзащею КПЗУ. В. Юрчишин та В. Семешв передплачували й поши-
рювали газету «Сель-Роб».
18 вересня 1939 року селяни Новищ вп'али сво!х брат1в-визволител1в.
По-новому завирувало життя на сел!. Влада перейшла до рук батратв, бщняк lb i серед-
няк!в. Було створено селянський комггет. Посилаючи до Народних 36opiB депутата
Ф. I. Стршьцева, трудяпц дали йому наказ: голосувати за встановлення Радянсько!
влади i за возз’еднання Захщно! Украши з Украшською РСР. Невдовз1 трудяпц
Новищ обрали свою першу сшьську Раду, головою яко! став Ф. I. Стршьщв.
Радянська влада передала трудящим села 1800 га пом1щицько!, церковно! i
куркульсько! земль Почали робити украшська школа, клуб. Селяни вперше поба-
чили кшо. У гpyднi 1939 року засновано комсомольську оргашзацпо (секретар
В. М. Бойчук). Комсомольщ були першими агитаторами, взяли пщ свш контроль
клуб, створили осередок TCOABIAXIMy та спортивш гуртки.
Суворих винробувань довелося зазнати мешканцям села в роки фашистсько!
навали. 1 липня 1941 року Новицю захопили фашистсьш вшська. Окупанти
разом з оушвцями пограбували селян, спалили 49 двор1в. Понад 600 жител!в села
вивезли на каторгу до фашистсько! Шмеччини.
Трудяпц Новищ всшяко чинили onip окупантам. 63 мюцев1 жител*! за саботаж
заход1в ггглер!вських властей було розстргляно.
28 липня 1944 року Новицю визволили вшська Червоно! Арма. Понад 100
чоловш тшло до армп. Вагато з них вщзначеш високими урядовими нагородами.
3 перших дшв визволення Новищ вщновили роботу сшьська Рада, школа,
клуб, б1блштека. 3 1945 року вщновила свою д1яльшсть комсомольська
оргашзащя.
Розгорнулася шдготовка до створення колгоспу. Почала роботу ппщативна
група. За допомогою робггнитв Калуського калшного комб!нату i Калусько!
МТС вона пщготувала умови для переходу селян на колективне господарювання.
Весна 1949 року стала датою народження колгоспу iM. Ворошилова. Економша
молодого господарства ще була слабкою. Бщняки могли усуспшьнити кшька десят-
KiB к!нних илуг!в та борш, одну молотарку. Не вистачало тягла, рогато! худоби.
У nepnii роки значну допомогу колгоспу подали шефи. Вони взяли участь в облад-
нашн стайш i кор1вника, вщремонтували плуги, молотарку, проклали водопровщ
тощо. Куркул1 й иац1оиал!стичи1 банди чинили шалений onip сощалютичним пере-
творенням на сел1, тероризували селян, вбивали кращих CHHiB i дочок трудящих.
Серед загиблих були депутат Народних Збо-
piB Ф. I. Стршьщв, секретар сшьради
Молотьба льону в колгосш «В1льне Прикарпаття». Село Но- д J Кучерак, перший ГОЛОВа КОЛГОСПу
виця. 19о9 р. j Шушняк, ciM’я Д. О. Небиловича. Бан-
дити грабували селян, палили ixHi хати,
колгоспи! буд1вл1, зруйнували школу, MiCT
через р!чку Л^мницю1. Але Hi onip курку-
л!в, Hi 3Bipn4i розправи оушвських бандит!в
не могли затримати розвиток нового життя.
Трудяпц твердо йшли шляхом сощал1зму.
1 1ванс-Франтвський облдержарх1в, ф. 1576,
оп. 2, спр. 20, арк. 58, 59.
266

Об’еднавшись, селяни повели р1шучу
боротьбу проти оушвщв i скоро
розгромили бандитсьш кубла.
Мщшв, багат1в колгосп. Даль-
шому розвитку господарства сприяло
створення в 1954 роц! колгоспно!
первииио! партшно!’ оргашзаца.
Правлшня колгоспу та партшна
оргашзащя особливу увагу звернули
на ращональне ведения господарства
вщповщно до економ1чних i грун-
тово-юпматичних умов. Колгосп
почав спещал1зуватися на розвитку
тваринництва, льонарства — най-
бшып вигщних галузях у передпр-
ських районах.
1952 року до Новицько! сшьсько1
Ради приеднали село Зелений Яр,
де на той час був колгосп iM. Бу-
дьонного. Два колгоспи об’едналися
В ОДИН ШД назвою «Вшьне При- Новицький будинок культури. 1967 р.
карпаття». У 1960 рощ до нього при-
еднався колгосп im. 8 березня (село
Старий Угришв). Арт1ль «Вшьне Прикарпаття» стала великим розвинутим господар-
ством. Ii земельш угщдя становлять 4,6 тис. га, у т. ч. 1,7 тис. га орно! земл i.
Артшьне господарство швидко зростало. 3 кожним роком розширювалася його
матер1ально-техшчна база. 1969 року в колгосш працювало 17 трактор1в, 16
автомашин, 5 комбайшв, 5 молотарок та багато imnoi технши. Завершено мехашзацда
Bcix трудом1стких процес1в у рослинництв1 й тваринництвь
Нова технша, полшшення оргашзаца пращ, впровадження досягнень сучасно!
агронома дали можлив1сть колгоспникам пщвищувати врожайшсть зернових i тех-
н1чних культур. 3 1952 по 1969 piK урожай зернових 3pic бшьш як у 2 рази, а льону-
волокна — у 3,5 раза1.
Важливою галуззю господарства стало тваринництво. Його продуктившсть
i товаршсть зросли в кшька десяттв раз1в. За 1951—1969 роки погол1в’я рогато!
худоби збшыпилося в 33 рази, вироблено молока — в 62 рази i м’яса — у 7 раз1в.
Передова доярка комун1ст Г. С. Кучерак надоюе на кожну фуражну корову до 4000 кг
молока. Вона першою в колгосп] удостоена звання ударнищ комушетично! пращ.
Значно шдвшцилась i товаршсть тваринництва. За щ роки продаж молока держав1
3pic у 87 раз1в i м’яса — у 7 раз1в. Змщнення економ1ки колгоспу сприяло достро-
новому виконанню семир1чного плану i план!в наступно!* п’ятир1чки.
Усп1шний розвиток громадського господарства забезпечив i неухильне
зростання прибуттв колгоспу. Доходи артш1 за щ роки збшьшилися у 9 раз1в, а непод1ль-
ний фонд — у 279 раз1в.
В колгосш здшснюеться широке буд1вництво. Лише виробничих бущвель
споруджено близько 30. KpiM основних галузей господарства, колгосп мае пилораму
i маслобойню.
Розвиток громадського господарства сприяе докоршному полшшенню мате-
р1ального та культурного життя колгоспнишв. Вщ!йшли в icTopiio злидн1. 3 1951
до 1969 року заробггки колгоспник1в зросли у 3—3,5 раза.
У сел1 виросли HOBi люди, свщом1 буд1вники нового життя. 3 початку засну-
вання колгоспу працюють комушст з селян В. Г. Луцан, тваринник М. I. Ромашв,
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 54, 64.
267

доярки Г. С. Кучерак, М. Д. Головчак, М. В. Кецман, М. В. Шабловська, яш що-
р1чно надоюють до 4 тис. кг молока на кожну фуражну корову. Серед кращих ви-
робиичнишв i бригадир М. М. Рурак. Його бригада щор1чно одержуе висош врожа!
льону-волокна, по 5—6 цнт з га на нлопц 80—100 га.
3i змщненням економши колгоспу нерозривно пов’язаш розвиток культури
й полшшення побуту мешканщв. До 1939 року в Новищ була невеличка початкова
школа. Шсля визволення тут вщкрили семир1чну та середню школи. В сел1 лшвЬ
дували иеписьменшсть. До 1969 року середню школу закшчило 330 чоловш.
Центром культурного життя став будинок культури i3 залом на 500 м1сць i стацюнар-
ною кшоустановкою, споруджений колгоспом у 1962 рощ. При ньому працюють
гуртки художньо’1 самод1яльност1, в яких бере участь понад 100 юнашв та д1вчат.
В penepTyapi драматичного гуртка твори 1. Котляревського, I. Франка, О. Корнш-
чука та iH. В сел\ е б1блютека, фонд яко! перевищуе 20 тис. книжок. Шкшьна
б1блютека нараховуе близько 6 тис. книжок. Багато с1мей мають сво! б1блштеки
на кшька сот книжок. Радюприймач1, телев1зори та imna побутова техн1ка стали
эвичайним явищем. В особистому користуваиш жителiB села е И автомашин та
близько тисяч1 велосипед1в, мотоцикл iB, мотопед1в.
Ниш в Новищ добре налагоджено медичне обслуговування населения. Дшть
амбулатор1я, пологовий будинок, аптека.
В пошаш у трудящих Новищ ф1зкультура й спорт. Близько 100 юнатв i д1вчат
об’еднано в 10 спортивних гуртках.
Багато жител1в села здобули високу квал1фшацда. У колгосш працюють 15
чоловш з вищою i середньою спещальною освпюю, понад 100 шофер1в i мехашзатор1в.
3 числа жител1в села вийшли вчител!, медичн1 прац1вники, журнал1сти, агрономи,
партшш i господарсьш пращвники, офщери Радянсько! Армп.
Трудяпц Новиц1 — господар1 свого життя. До складу Новицько! с1льсько!
Ради у 1969 рощ обрано 43 депутати. До роботи в комьях Ради залучено багато
дорослого населения Новищ. 6 тут агггколектив, який нал1чуе 60 чоловш. Активно
працюе колектив лектор1в м1сцевого вщдшення товариства «Знания». Жител1 села
у 1969 рощ прослухали близько 250 лекцш. Для пщвшцення квал1фшацн прац1в-
ник1в с1льського господарства тут створено 3 школи передового досвщу, в яких
навчалося в 1969 рощ 260 чоловш.
Партшна оргашзащя, сшьська Рада, комсомол багато уваги придшяють
питанию виховання трудящих. У побут все мщнипе входять HOBi звича!, обряди: ком-
сомольсьш вес1лля, свято врожаю, рд\ тваринника, мехашзатора, проводи юнак1в
до Радянсько! Армп, зустр1ч Нового року тощо.
Величезш зм1ни сталися в шслявоенш роки у побут1 селян. Не залишилося
жодно! халупи, яких рясно було в Новищ до 1939 року. Колись с1м’я 1ванютв була
найбщниною, жила в нашврозваленш халуп1. Тепер колгоспники 1ванюки мають
чотирик1мнатний кам’яний будинок. К1мнати обставлено сучасними меблями, сяе
електрика. Так живуть тепер колгоспники. Ниш Новицю повшстю неребудовано.
Тшьки за 1955—1969 роки споруджено понад 700 сучасних будшнив. Тепер дшть
у сел i 6 магазишв, !дальня, побутов1 майстерн1. Завершуеться газифшащя села.
За планом далыпо! забудови Новиц1 на найближч1 5 poKiB иередбачено спору-
дити нове прим1щення школи, побутовий комб1нат, дитячий садок на 200 м1сць,
3 магазини, стадюн, дво- i триповерхов1 житлов1 будинки, заасфальтувати й ocBi-
тити Bci вулиц1, закласти сквери тощо.
BciMa д1лянками роботи села керуе партшна оргашзащя, лави яко! зростають
з кожним роком за рахунок кращих людей Новищ, передовишв колгоспного
виробництва. 3 1954 по 1969 piK вона зросла з 5 чоловш до 42. Комсомольська оргаш-
защя села нараховуе близько 100 комсомольщв.
Щасливо й заможно живуть трудяпц Новищ. Вони докладають Bcix зусиль, щоб
1хне село за благоустроем вщповщало вимогам сучасного сощалютичного села.
О. 	В. ПАРТОЛА, В. В. САВЧУК, М. П. XBOCTIH
268

НАСЕЛЕНI ПУНВТИ, ЦЕНТРИ СТЛЬСЪКИХ РАД,
КАЛУСЬКОГО РАЙОНУ
БОД НАР IВ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на pinщ Лукв! та автошляху
й зал!зничнш лшп на 1вано-Фрашивськ i Льв1в.
Вщдаль до районного центру 16 км.
Населения — 2019 чоловш.
Виробничий напрям мкцевого радгоспу
«Калуський» — тваринництво. За господарством
закршлено 3929 га сшьськогосподарських угщь.
Машинний парк нал1чуе 17 трактор1в, 23 ван-
тажш автомобш! та багато imno! техшки.
В сел! е середня школа, клуб, б1блютека,
медпункт, дитяч1 ясла, 3 торговельш
пщприемства.
Перша письмова згадка про Боднар1в
належить до 1442 року.
Напередодш приходу Червоно! Армй у 1939
рощ бщнота об’едналась у селянський ком1тет,
оргашзувала загш гварди. До комггету входили:
Ю. I. Л1щинська, Ф. М. Дрогомирецький,
М. Й. Дрогомирецький, С. I. Луцький, М. I.
Дрогомирецький та imni.
За роки Радянсько! влади здобуло середню
й вищу освггу понад 170 уродженщв села.
В бою за визволення села вщ шмецько-
фашистських загарбншив загинув молодший
лейтенант О. П. Коряков. Йому посмертно
присвоено звання Героя Радянського Союзу i
встановлено пам’ятник.
ВЕРХНЯ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 10 км вщ районного центру та за 12 км
вщ зал1знично! станцп Калуш. Населения —
2677 чоловш.
У сел1 розташована центральна садиба
колгоспу iM. 1лл1ча. За господарством закршлено
2025 га сшьськогосподарських угщь. Артшь
спещал1зуеться на виробнищш м’яса та вирощу-
ванн1 льону. Передов! ланков1 А. I. Прокотв
та О. Д. Микитин удостоен! високих урядових
нагород.
В сел! е середня школа, клуб, б!блютека,
полшлшша, аптека, торговельш пщприемства
i пщприемства громадського харчування. За
шслявоенний пер!од споруджено 450 будинтв.
Верхня уперше згадуеться в юторичних
джерелах 1506 року. Влггку 1918 року селяни
Верхньо! пщтримали страйкуючих роб1тни-
тв — калшншав Калуша.В сел! д1яв осередок
КПЗУ, до якого входили I. Мельник, В. Яко-
вина, М. I. Когут та imni.
Пам'ятник Герою Радянського Союзу О. П. Ко-
рякову в сел1 Боднаров1. 1967 р.
В ЮТОВ А — село, центр сшьсько! Ради,
розмицене на р!чщ <Шмнищ, за 8 км вщ
районного центру. Населения — 1327 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковане село Бабин-3 а р!чний.
Мюцевий вщдшок радгоспу «Бшыиовик» спе-
щал!зуеться на виробнпцтв! молока та льону.
За господарством закршлено понад 1000 га
сшьсько господ арських угщь. В сел! працюе сто-
лярний цех Калуського заводу комунального
устаткування.
У Шстовш е восьмир1чна школа, клуб, б!б-
лютека, фельдшерсько-акушерський пункт,
вщдшення зв’язку, торговельш пщприемства.
На зааданш
громадського комкету
села Бабина-3ар1ч-
ного. 1967 р.
269

льону. За артшлю закршлено понад 2 тис. га
сшьськогосподарських угщь.
У Довгому Войнилов! е восьмир1чна школа,
клуб, б!блштека, фельдшерсько-акушерський
пункт, 3 торговельш пщприемства, майстерня
побутового обслуговування.
Перша письмова згадка про село належить
до 1447 року. Шд час визвольно! вшни
украшського народу шд проводом Б. Хмельницького
багато жител1в села в 1649 рощ брали участь
у напад1 на волод!ння шляхтича Блажовського
в сел1 Цвгговш.
Жителька Довгого Войнилова К. 3. Хитров-
ська була депутатом Народних 36opiB у Львов]'
1939 року.
В се л i встановлено обел1ск вошам, що
загинули шд час Велико! В1тчизняно1 вшни.
В кравецьюй майстерн! села Голиш. 1966 р.
Перша письмова згадка про В1стову
належить до 1785—1788 рр.
У впсцевш церкв1 збер1гаються картини
украшського художника К. Устияновича.
голинь — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на шосейнш дорозй й зал1знищ 1вано-
Франк1вськ—JIbBiB, за 8 км вщ Калуша.
Населения — 3964 чоловша.
М1сцевий колгосп «30-р1ччя Жовтня»
зернового й тваринницького напрямку, маб 2216 га
угщь. KpiM зернових, практикуються городш
та техшчш культури, зокрема льон. У тварин-
ництв1 перевага надаеться вирощуванню
молодняка велико! рогато! худоби. Значне мюце в еко-
номщ) колгоспу посщае розведення птищ.
Околиц! Голиня багат] запасами калшних
солей. На ix 6a3i з 1961 року тут почав працю-
вати рудник «Голинь», а через чотири роки стала
до ладу потужна шахта.
У сел] е середня школа. Допшшьнята ви-
ховуються в дитячому садку. Працюють 2 6i6-
лютеки, книгарня, клуб. 6 в Голин] амбулато-
pin, аптека.
Промисловими й продуктовими товарами жи-
тел1в постачають 4 магазини.
Понад 100 юнашв i д1вчат беруть участь
у спортивному товариств] «Колос» i гуртках
художньо! самод1яльность
Перша письмова згадка про село датуеться
1391 роком. Шд час визвольно! вшни
украшського народу у 1648 poni жител] Голиня на
деякий час захопили владу в сел1 у сво! руки.
3 1932 року тут д1яв осередок КПЗУ. На тери-
Topii' села виявлено поселения ранньослов’ян-
сько! 4epHHxiBCbKoi' культури, на якому
розкопано гончарну шч.
ЗАВАДКА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на р1чщ Болох1вщ, за 19 км вщ
районного центру та зал1знично1 станцп Калуш.
Населения — 1642 чоловша. Сшьськш Рад*
шдпорядковаш села Болох1в i Степашвка.
Напрям господарства мюцевого колгоспу
iM. KipoBa у землеробств] — вирощування
зернових i техшчних культур, у тваринництв! —
розведення м’ясо-молочно! худоби. Артшь мае
2,5 тис. га сшьськогосподарських угщь.
В сел1 е восьмир1чна школа, 2 клуби, б1блш-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт, 3
магазини, i дальня, лазня, дитяч1 ясла.
Першу письмову згадку про село знайдено
за 1698 piK.
У 30-х роках XX ст. в сел1 д1яв осередок
КПЗУ, до якого входили М. М. BiryH, В. Ф. Bi-
лан, В. Оскар.
3 друго! половини XIX ст. по 1944 piK у сел}
працював великий лкопильний завод, який
спалили украшсьш буржуазш нащоналюти.
ЗАВ1Й — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулось за 15 км вщ районного центру та за
19 км вщ зал1знично1 станцп Калуш.
Населения — 2365 чоловш. Сшьрад] пщпорядковане
село Tpa6iBKa.
Мешканщ Завою працюють у радгосш «Ка-
луський», на лкюрозробках та шдприемствах
Калуша.
Широкого розмаху набирае розвиток освгги
й культури. Понад 120 чоловш здобули середню
та вищу освггу, а уродженець Граб1вки Д. М.
Прошв став доктором медичних наук.
У сел! — восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, 2 фельдшерсько-акушерсъю пункти,
вщдшення зв’язку, 2 магазини. За шслявоенний
перюд споруджено понад 400 житлових будинтв.
Село засноване в XIIT столгт.
ДОВГИЙ ВОЙНЙЛ1В — село, центр ешь- ,
сько! Ради, лежить за 17 км вщ районного центру ЗБОРА — село, центр сшьсько] Ради, роз-
i зал1знично! станцп Калуш. Населения — кинулося за 15 км вщ районного центру та за-
1788 чоловш. л1знично*1 станцп Калуш. Через село npoTiKae
У Довгому Войнилов1 розташована цент- потш Солонець. Населения — 1549 чоловш. Сшь-
ральна садиба колгоспу «Украша». Господар- ськш Рад1 шдпорядковане село Кулинка.
ство спещал]зуеться на молочному тваринни- В сел] розташована центральна садиба кол-
цтвь Багато уваги придшяеться вирощуванню госпу «Зоря комушзму». Господарство спещал]-
270

зуеться на м’ясо-молочному твариннищш та
льонарствь За господарством закршлено 1750"га
сшьськогосподарських угщь.
У 36opi е восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 тор-
говельш пщприемства.
Перша письмова згадка про Збору належить
до 1785—1788 рр.
В 30-х роках у сел1 д1яли осередки КПЗУ
та КСМЗУ. Комунктв очолював М. I. BiryH.
КОПАНКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розмицене за 4 км вщ районного центру та зал1з-
нично! станцп Калуш. Поблизу села протшае
р1чка Сивка. Населения — 1830 чоловш.
Мкщевий колгосп «Шлях 1лл1ча» мае 2444 га
сшьськогосподарських угщь, спещал1зуеться на
молочному тварпнництв1 та льонарствь
В Копанках е восьмир1чна школа, клуб,
б1блютека, медпункт, 2 магазини. За тслявоен-
ний перюд тут зведено 400 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про Копанки
належить до 1785—1787 рошв.
Шд час шмецько-фашистсько! окупацй у 1944
рощ майже все село було спалено каральною
експедищею. Понад 100 мешканщв вивезено
до Шмеччини. Односельчанам, ят загинули
в боротьб1 на фронтах Велико! Вггчизняшп
вшни, встановлено обелюк.
КРОПЙВНИК — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 10 км вщ районного центру та
зал!знично! станцп Калуш. Населения — 2577
чоловш. Сшьрад1 пщпорядковаш села Кадобна
та Сивка-Калуська.
На територи села розташовано центральну
садибу колгоспу «Леншська зоря». Виробничий
напрям господарства — льонарство i м’ясо-мо-
лочне тваринництво. За господарством
закршлено понад 3300 га сшьськогосподарських угщь.
Передовики виробництва ланкова Г. I. Шеремета,
доярка М. I. Шеремета, тракторист М. I. Бре-
славський удостоен! урядових нагород.
У Кропивнику е восьмир1чна школа,
будинок культури, б!блштека, фельдшерсько-акушер-
ський пункт. У шслявоенш роки зведено 500
житлових будинтв.
У райош Кропивника й Сивки-Калусько!
знайдено родовища калшних солей. У
Кропивнику споруджуеться великий промисловий
комплекс Калуського х1м1ко-металургшного комбь
нату. Стала до ладу вже нова потужна шахта,
х1м1чний завод, х1м1чна фабрика, магшевий
завод.
Пщ час визвольно! вшни украшського
народу (1648—1654 рр.) жител1 Кропивника, Кадобно!
та Сивки-Калусько! брали участь у боротьб1
проти польсько! шляхти. Очолював ix житель
Кадобно!’ I. Швторак. У 1670 рощ селяни Кадоб-
Ho’i та Сивки-Калусько! напали на католицький
монастир у Го линь
У вересн1 1930 року тут проходив страйк
200 po6iTHiiKiB копальш калшних солей на знак
солщарност] з страйкуючими роб1тниками
Калуша.
Фашистсьт окупанти з допомогою
украшських буржуазних нащоналиупв спалили дв1
третини села, у т. ч. школу, клуб, б!блютеку,
шахту, вбили понад 100 жител iB села.
У сел1 народився вщомий д1яч КПЗУ Б. К.
Дудикевич. Тепер вш директор Льв1вського
финалу Центрального музею В. I. Ленша.
1937 року в Сивщ-Калуськш оргашзовано
осередок КПЗУ. В Кропивнику споруджено
пам’ятник В. I. Леншу. Поблизу села Кадобно!
знайдено крем’яш знаряддя пращ доби мщь
а в околицях Сивки — могильник доби бронзи.
НЕГ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить в долин! р1чки Болох1вки, за 10 км вщ
районного центру та зал1знично! станцп Калуш.
Населения — 1544 чоловша. Сшьрад1
пщпорядковане село Гумешв.
На територп села — центральна садиба
колгоспу «17 вересня». Напрям господарства —
виробництво молока та льонарство. За ним
закршлено 2,5 тис. га сшьськогосподарських
угщь.
У сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт, 290
родин вже справили новосшля.
Перша письмова згадка про село належить
до 1431 року.
В часи визвольно! вшни украшського народу
проти пансько! Полыщ (1648—1654 рр.) непв-
ськ1 селяни повстали i брали участь в одному
i3 загошв Семена Височана.
У 1925—1930 рр. в Непвцях д1яли шдрайон-
ний комггет та осередок КПЗУ. Очолювали ix
I. В. Джук, Д. Павлишин, Я. Я. Пщсадюк,
О. Д. Тимчшпин, М. В. Шевчук. Пщсадюка
закатовано в концтабор1 Береза Картузька.
Односельчанам, ят загинули на фронтах
Велико! Вотизняно! вшни, в центр1 села
встановлено пам’ятник.
Поблизу Непвщв виявлено поховання доби
бронзи.
П1ДМИХАЙЛО — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 5 км вщ районного центру та
зал1знично! станцп Калуш. Населения — 2805
чоловш. Сшьрад1 пщпорядковаш села Береж-
ниця та Добровляни.
Мюцевий колгосп «Авангард» мае 3277 га
сшьськогосподарських угщь, спещал1зуеться на
молочному тваринництв!* та льонарствь
Д1вчата в бойювському святковому вбранж. Початок XX ст.
271

В сел i працюють середня школа, клуб, б!бл io-
тека, 2 фельдшерсько-акушерсьт пункти, 4
магазини.
Першу письмову згадку про Шдмихайло
знайдено за 1453 piK. У травш 1695 року селяни
Шдмихайла захопили земл1 м!сцевого
шляхтича.
П1ЙЛО — село, центр сшьсько! Ради, розмь
щене за 5 км вщ районного центру та зал!знично!
станци Калуш. Населения — 1936 чоловш.
Сшьськш Рад! шдпорядковане село Довге-Калуське.
На територп села розташована комплексна
бригада колгоспу «Pocifl». Напрям господарства—
ршьництво й тваринництво. Багато передовшав
вщзначено урядовими нагородами. Свинарку
М. I. Петришак нагороджено орденом Ленша.
В сел! диоть восьмир!чна школа, б1блштека,
клуб, медпункт.
Першу письмову згадку про Пшло датовано
1454 роком.
У 1670 рощ повета л i жите л i села напали на
католицький монастир у Го лит.
В роки Велико! В1тчизняно! вшни, з 28 липня
по 1 серпня 1944 року, Пшло було в зош великих
6oiB.
РШ’ЯНКА — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 12 км вщ районного центру, за 10 км
вщ найближчо! зал1знично! станци Бондар!в.
Населения — 751 чоловш. Сшьрад! шдиоряд-
коваш села Мисл1в та Явор1вка.
На територп села розташована бригада
радгоспу «Калусышй». Виробничий напрям
господарства — тваринництво.
В сел1 g восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека, вщдшення зв’язку, медпункт, торговельш
пщприемства. В сел! Мислов! працюе дшьнична
лшарня.
Першу письмову згадку про село Рш’янку
знайдено в документах за 1785—1788 рр. На тери-
Topii села виявлено крем’яш знаряддя пращ
доби бронзи, а поблизу Мислова — виявлено
стародавнш могильник.
СЕРЕДНЯ — село, центр сшьсько! Ради, роз^-
кинулося на р1чщ Сивщ, за 20 км вщ районного
центру та за 15 км вщ зал1знично! станцп Марти-
шв. Населения — 723 чоловша. Сшьськш Рад!
шдпорядковане село Дубовиця.
Артшь iM. Леншського комсомолу сиещаль
зуеться на твариннищш та льонарствь За
господарством закршлено 1028,3 га
сшьськогосподарських угщь.
В ceлi е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека.
Перша письмова згадка про Середню
належить до 1446 року. В 30-х роках XX ст. у сел1
д1яв осередок КСМЗУ.
У Середнш встановлено пам’ятник уроджен-
цям села, що загинули пщ час Велико! Штчизня-
H01 вшни.
В сел! Дубовищ виявлено скарб римських
монет перших столггь нашо! ери.
СИВКА-ВОЙНИЛ1В — село, центр
сшьсько! Ради, на правому 6epe.3i Дшстра, за 30 км
вщ районного центру, за 6 км вщ зал1знично!
станци Мартишв. Населения — 809 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш села Д1брова, Довжка,
Лука, Моииавщ та Цвггова.
Мшцевий колгосп «Дшстровський» мае 1879 га
земельних угщь, млин, пилораму, 9 трактор1в,
5 комбайшв, 10 автомашин. Напрям
господарства — тваринництво й льонарство.
У сел i е середня школа, клуб, б!блютека,
медпункт, пологовий будинок, дитяч! ясла, 2 торго-
вельш пщприемства, щальня, кравецька май-
стерня.
Перша письмова згадка про село належить
до 1785—1788 рр.
У ЗО-Ti роки в ceлi Луц! д!яв осередок КПЗУ.
Через Спвку-Войншив проходив рейд
з’еднання С. А. Ковпака. Житель села М. В. Стула
npoBie один i3 загошв у Чорний л!с.
Вихщцем i3 села Сивки-Войнилова е лауреат
Леншсько! преми, украшський радянський ф!зик
М. С. Б родин.
На територп села знайдено шетки мамонта
та виявлено поселения перших стол!ть н. е. Тут
збереглися залишки стародавнього валу.
Поблизу Довжки знайдено знаряддя пращ доби
бронзи.
СТАНКОВА — село, центр сшьсько! Ради.
Вщдаль до районного центру та найближчо!
зал!знично! станци Калуш — 16 км.
Населения — 1454 чоловша. Сшьрад! шдпорядковане
село Вилки.
На територй села розташована центральна
садиба колгоспу iM. Чапаева. Напрям
господарства — молочне тваринництво. За господарством
закршлено 1914 га сшьськогосподарських угщь.
В cefli е восьмир!чна школа, клуб, бiблioтeкa,
медпункт, 3 торговельш пщприемства.
Перша письмова згадка про село належить до
1158 року. В 1673 рощ селяни Станково! вщмо-
вились виконувати феодальш повинность
СТАРИЙ УГРИН1В — село, центр сшьсько!
Ради, лежить бшя р1чки Бережнички, за 10 км
вщ районного центру та зал1знично! станци
Калуш. Населения — 993 чоловша.
Сшьськш Рад! шдпорядковане село Середнш
Угришв.
На територп села розташована бригада
колгоспу «Вшьне Прикарпаття».
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, бiблio-
тека, медичний пункт.
У перше Старий Угришв згадуеться в
писемних джерелах за 1447 piK.
Тут народився украшський актор С. Стефурак.
СТУДИНКА — село, центр сшьсько! Ради,
розмнцене за 8 км вщ районного центру. В сел!
мешкае 1645 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане
село Середнш Бабин.
У сел! е радгосп «Бшыповик», який мае
2561 га сшьськогосподарських угщь. Напрям
господарства — виробництво молока, овоч1в та
льону.
До послуг трудящих — восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека, медпункт, 2 магазини.
Студинку засновано 1451 року.
В 1926 рощ у сел1 створено осередок КПЗУ.
Влитсу 1936 року тут вщбувся сшьськогосподар-
272

ський страйк. У вересш 1940 року в Студинщ
було орган!зовано перший у Калуському райош
колгосп, який очолював Г. О. Бедрш.
ТОМАШ1ВЦ1 — село, центр сшьсько!* Ради,
розташоване на р1чщ Болох1вщ, за 21 км вщ
районного центру та зал!знично! станцп Калуш.
Населения — 1763 чоловша. Сшьськш Рад1
пщпорядковане село Перекоси.
В Томаппвцях — центральна садиба
колгоспу «Зоря Прикарпаття». Господарство маб
2593 га сшьськогосподарських угщь, спещаль
зуеться на виробництв1 яловичини.
В сел1 працюють восьмир1чна та початкова
школи, клуб, 2 б1блютеки, 2 медпункти, 2 ди-
тяч1 садки, 5 торговельних пщприемств, шевська
i кравецька майстерш.
Перша письмова згадка про Томаипвщ
належить до 1443 року.
У 1926 рощ жител i виступали проти
ополячения школи, яку залишило 47 учшв. У 30-х роках
в сел1 д1яв осередок КПЗУ, до якого входили
П. 1. Мисак (секретар), I. А. Сешв, Ф. I. Чмшь,
В. I. Жолобко та iH. Д1яв i осередок КСМЗУ.
Уродженець села I. А. Стромило в 1937 рощ
бився в IcnaHii* проти фашшгпв.
Пщ час окупацп птлер!вщ й бандер1вщ
завдали велико! шкоди селу. Вони спалили 3
населен! пункти, понад 150 будинтв, клуб, пошту,
школу, вбили понад 100 жител1в.
На територп Томапивщв знайдено крем’яш
сокири та бронзовий меч доби бронзи.
На околицях ПерекоЫв виявлено крем’яш
знаряддя прац‘1 доби неол1ту.
/
ТУЖИЛ IB — село, центр сшьсько!* Ради,
лежить м1ж р1чками Чечвою й Ломницею, за 13 км
вщ районного центру та зал!знично!* станцп
Калуш. Населения — 1617 чоловш.
На територп села розм1щено[<центральну са-
дибу колгоспу iM. Б. Хмельницького. За госио-
дарством закршлено 974 га сшьськогосподар-
ських угщь. Основний напрям його —
тваринництво й льонарство.
В Тужилов1 працюють восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека, фельдшерсько-акушерський
пункт, торговельш пщприемства.
Перша письмова згадка про село належить
до 1459 року. У 1678 poni вщбувся виступ проти
помщика.
1941 року в Тужилов1 оргашзовано колгосп
iM. Шевченка, першим головою його був М. I.
Ярема.

коломииськии
РАЙОН
коломия
оломия — MiCTo обласного шдпорядкування, районний центр. Розташована
на л1вому берез1 Пруту, за 65 км вщ обласного центру. Вузол зал1зничних
i автомобшьних шлях1в. Населения — 41 082 чоловша.
Коломия — центр Коломийського району. Площа його — 1,0 тис. кв. км,
населения — 135 692 чоловша (у т. ч. мшького — 50 042, сшьського — 85650
чоловш). У райош 76 населених нушичв, шдпорядкованих однш мшькш, 2 селищ-
ним i 39 сшьським Радам. Земельш унддя району — 100,1 тис. га, в т. ч. орно!
земл1 — 38,0 тис. га, л1су — 23,0 тис. га, пасовиськ — 10,5 тис. га. У Коломий-
ському райош 28 колгосшв, 2 радгоспи, Державна обласна сшьськогосподарська
дослщна станщя, районне об’еднання «Сшьгоспгехнши». В райош 29 промислових
шдприемств, 83 школи, 6 будинтв культури, 73 клуби.
Назва Micra походить, мабуть, вщ потоку Мия, який тут впадае в Прут (оселя
коло Ми!)1. М1сцев1сть поблизу Карпат, в м1жр1чч1 повноводних piK Пруту та Дш-
стра, яю разом з Дунаем несуть сво! води до Чорного моря, була вигщною для за-
снування поселения. Про наявшсть тут стародавнього торгового шляху свщчать
римсьш монети II—IV ст. ст. н. е., виявлеш поблизу Коломш. Археолог1чн1 знахщки
стверджують: вже в X—XII ст ст. тут шнувало поселения. Лггописна згадка про
Коломию 1240 року вказуе, що в перюд Кшвсько! Pyci вона була досить великим
поселениям2. 3 розповщ! лнописця видно, що Коломия вже в середиш XIII ст.
стала важливим центром видобутку coni, приносила чималий прибуток кштвськш
скарбнищ. На думку дослщниюв, у XIII ст. Коломия була MiCTOM.
В середиш XIV ст. Коломию, як i все Покуття, захопили польсьш феодали.
3 1367 року вона входила до складу Молдавського княз1вства. На початку 90-х ро-
1 В. А. Никонов. Краткий топонимический словарь. М., 1967, стор. 200.
2 О. Р а т и ч. Древньорусыа археолопчш пам’ятки на територп захщних областей УРСР,
стор. 46; В. Janusz. Zabytki przedhistoryczne Galicji Wschodniej, Lwow 1918, стор. 167.
274

KiB XIV ст. Коломия знову вццйшла до Полыщ1. Тод1 ж було створено Коломий-
ський повгг, який став одним з трьох повтв Галицько!* земль Верховна влада
в MicTi належала корол1вському старост!.
1395 року Коломия одержала королхвський прившей на право щосуботшх тор-
riB. У цш же грамот1 зазначено, що мюту надано герб. У 1405 pon;i м1сто дштало
вшт1вство2. Майже одночасно Коломия одержала магдебурзьке право, яке в знач-
нш Mipi обмежувало владу корол1вського старости. Однак ним користувалися лише
католики — поляки та шмщ, м1сцеве ж населения пщлягало безпосередньо коро-
л!вськш адмшютрацп. У 1413 рощ иольський король надюлав до Коломш монах1в-
домшшанщв, ят заснували тут монастир.
Про перетворення мюта у важливий осередок торпвл! свщчить надання йому
в 1424 рощ «права складу» (за ним Bci купщ, ят ххали з Молдавп до Полыщ, повин-
Hi були зупинятися на певний час в Коломш i виставляти на продаж сво! товари)3.
Цього ж року магдебурзьке право поширилося й на украшщв, але i3 значними обме-
женнями.
У XIV—XV ст. ст. Коломия мала досить широт економ1чш зв’язки з р1зними
галицькими м1стами, особливо 3i Львовом, де проживало багато ii уродженщв,
а також Кам’янцем-Подшьським. Змщненню економ1чних зв’язтв з Молдав1ею
сирияла й близьтсть Буковини, що була заселена украшцями. Купщ з шших MicT
iздили через Коломию до Молдавп, Волощини, Угорщини та в балкансьт краши4.
До Коломш пршздили по ешь купщ з Лудька, Острога, Кременця.
Перед загрозою турецько1* arpecii, що посилилася в першш половиш XV ст.,
король Владислав III змщнював м1ста як свою опору, зокрема на швдш кра'1*ни.
Ушверсалом 3 липня 1443 року Коломш надавався ряд пшьг: звшьнення вщ по-
CToiB вшська, право мати свою Mipy i вагу, шдтверджувалося «право складу»,
запроваджувався порядок торпвл1 м’ясом, дозволялося засиувати воскобшню
i сукновальню5. Тощ ж було встановлено меж1 Коломийського староства, до якого
ввшшли села Воскресинц1, Угорники, Корнич, Турка, ConiB, Кийданц1, Дятк1вщ
та Балинщ, а також визначено меж1 кожного села. В 1456 рощ тдтверджено
виключне право коломийських купщв вивозити с1ль для продажу за меж1 по-
в1ту. Водночас на мешканщв м1ста були накладен! pi3Hi иодатки та повинност1,
зокрема, вони виконували роботи по буд!вництву i утриманню оборонних споруд.
Коломийський вшт повинен був виставляти для в^ськових потреб списоносця
i 3 лучник iB.
У XV ст. зросла роль Коломш i в поличному житть Тут вщбувалися шляхет-
CbKi сеймики, тривалий час проживали вигнаш з Молдавп иольськ1 ставленики»
наприклад, воевода 1лляш. У Коломш молдавський господар Стефан III у 1485 рощ
склав васальну присягу польському королев!6.
Жител1 м1ста пщтримували визвольну боротьбу проти феодального гшту.
Очолен1 селянином Мухою повстансьт загони 1490 року захопили Коломию.
Мешканщ Коломш доброзичливо ставилися i до молдавських вшськ, ят не раз
вступали на Покуття пщ час воен Молдавського княз1вства з Полыцею. Укра‘1нське
населения спод1валося позбутися шляхетського гтту та релтйних переслщувань
пщ владою православного правителя. В склад1 Молдавп Коломия перебувала
з 1502 до 1505 року, пот1м знову вщшшла до Полыщ.
Внаслщок посилення туредько! arpecii та польсько-турецьких вшн XVI —
XVII ст. ст. Коломия не раз зазнавала руйнувань, особливо в 1505 та 1531 роках.
1 М. К о р д у б а. Молдавсько-Полъська границя на Покуттю до смерти Стефана Великого.
JlbBie, 1900, стор. 4, 11, 14.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. III, стор. 110—111.
3 L. Wajgel. Rys raiasta Kotomyji. Kotomyja, 1877, стор. 9.
4 Pomniki dziejowe Lwowa, t. I—IV. Lwow, 1892—1921.
6 Akta grodzkie ziemskie, т. V, стор. 111—120.
6 H. А. M о x о в. Молдавия эпохи феодализма. Кишинев, 1964, стор. 188, 200.
275 18*

Жахливий напад на micto вчинила турецька орда в 1589 рощ. Коломию було майже
повшстю спалено, а населения знищено або поневолено1. М1щани Коломш мусили
боронитися вщ чужоземних загарбиишв в умовах посилення всевладдя магнатов
1 шляхти, яю заз1хали на права мют. В 1570—1577 рр. не вщухали суперечки м1щан
13 старостою 6. Сенявським, який иорушував права м1ста2.
Не вщставало вщ шляхти й духовенство. У 1593 роц! отщ-домшшанщ одержали
2 лани земл! в околицях Коломш. Тут вони заснували село Мечшивку, побудували
корчму i готель, конкуруючи з mIctom, налагодили виробництво пива, меду, горшки,
а також торнвлю р1зними товарами. Призначена урядом KOMicin розглянула справу
й змушена була заборонити монахам шинкувати i торгувати3. Проте ця заборона
залишилася на nanepi. Жорстоко визискував трудящих коломийський ксьондз
Б. Колацький, який у 1612 рощ добився вщ старости Я. Галецького права на де-
сяту м1рку з коломийських млишв i десятину i3 старостинського фшьварку в сел1
Корол1вщ.
В умовах жорстоко!* класово!* боротьби на Покути в XVI ст. польським властям
доводилось йти на деяш поступки мюцевому населению. Корол1вською грамотою
вщ 12 березня 1519 року було встановлено, що до ради Коломш обиратимуться
13 украшщв4. У 1530 рощ було одержано дозвш заснувати православний монастир
бшя Коломш.
Хоч тривали вшни i руйнування, м1сто зростало. Досить детальний опис
його дають люстраци 1565—1570 рр. В цей час у передм1стях з’явилися HOBi вулищ —
Лелова, Снятинська та Заринок (близько 60 будинтв). Коломш належало 100 ла-
HiB земль 3 них 4 вшивству, по лану — католицькому ксьондзу, монастирев1 домь
н1канц1в, млину та притулку. Значна частина мешканщв м1ста займалася тварин-
ництвом, городництвом та ршьництвом. Однак основне мюце в економщ1 Коломш
посщали ремесло i торпвля. В XVI ст. тут працювали ремюники 20 спещальностей.
Було 8 цех1в, нал1чувалося понад 200 ремшнишв, в т. ч. 150 пекар1в, 10 гончар1в,
11 кушшр1в, 7 кравщв, 12 шевщв, 8 р1зншав, 8 бондар1в. 13 ремюнишв р1зних спе-
ц1альностей — слюсар1, римар1, ковал1, столяри становили окремий зм1шаний цех.
KpiM них, нал1чувалося ще 50 варнишв сол1. Великими пщприемствами були 2 во-
дян! млини на Пруть Багато м1щан чумакувало. Деяш з них орендували соляш
джерела в околицях Коломш i виварювали ешь. Однак переважна бшышсть чума-
KiB куиувала с1ль, користуючись сво!*м виключним правом на це, та возила n на Во-
линь, Кшвщину, в Литву та iHini м1сцевост15.
Не менш важливу роль в економшД MicTa вщ^равала тopгiвля. Торгували тут
в п’ятницю п!сля общу та в суботу. На ринку були розташоваш ятки pi3HHKiB та
шевц]в, на столах продавали свш крам перекупки, на возах — пpиlжджi купц1
та селяни. Жвава торпвля йшла на ярмарках, що тривали протягом тижня кшька
pa3iB на piK6. %
Мщани платили велит податки на кориоть держави. Одним з них був чинш
за землю — 12 гроппв, його сплачували мешканщ передмють. Житeлi самого MicTa
чиншу не вносили, зате вщбували ряд повинностей, що стосувалися догляду обо-
ронних споруд. Давали також десятину з naciK та вщбували iHini повинность
Окремий податок платили ремшники, по 8 гроппв кожен. Шевщ ж сплачували по 15
гроппв, до того ж шили взуття на замовлення старости за низьку плату. Р1зники
давали CTapocTi по 5 камешв лою. Для некатолицького, зокрема украшського,
населения MicTa запровадили ще oKpeMi податки й оплати. Значш прибутки давало
1 L. W a j g е 1. Rys miasta Kolomyji, стор. 17, 18, 27.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. X, стор. 16,65, 101, 104, 167.
3 L. W a j g e 1. Rys miasta Kolomyji, стор. 22.
4 Monumenta Regni Poloniae Summaria, t. IV, cz. 1, 2948.
5 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648, стор. 91, 118—120.
6 Там же, стор. 168.
276

мито, яке збиралося з транзитних купщв. Третя
частина багатьох платеяав inma на користь коломий-
ського вшта.
Населения м1ста, як на той час, було численним.
Тут, KpiM шляхти i католицького духовенства,
мешкало понад 300 с1мей мщан (приблизно 4 тис.
чоловш)1. Внаслщок турецько-татарського нападу 1589 року
воно дуже зменшилося. Мешканщ, як[ врятувалися,
та нов i поселенщ виршили за краще будуватися на
новому Miciji, а не над самим Прутом. У 1606 рощ
вони добилися на це дозволу. В люстраца 1616 року
йде мова про потребу далыпого змщнення оборонних
споруд Коломш та буд1вництво ратупп2. Але й на цей
час MiCTO було вщбудовано тшьки частково. Щоб змщ-
нити Коломию як прикордонне укршлення, корол1в- л ы - г-, г
r ^ J f » Дерев яна церква в Коломи1. Пам ятка архиек-
СЬКИИ уряд вщписав на користь MlCTa ПОДИМИИИ ПО- тури XVI ст. 1970 р.
даток i3 сш Верхиього Березова та Нижнього Березова,
до в1йпвства Коломш було вщнисано село Мате!вщ, а до самого MicTa — село Корнич.
Незважаючи на чужоземне панування й засилля католицизму, колошзаторську
пол^ику кopoлiвcькoгo уряду, населения Покуття зберегло рщну мову, створило
справжш перлини духовно! й матер1ально! культури. Протягом стол^ь oceiTy три-
мало в руках духовенство. Але в той же час до не! прагнули крапц представники
народу. Книги першодрукаря 1вана Федорова потрапляли i сюди. Вщомо, що
у 1574 рощ 1ван Шпак з Коломш був винен йому за книжки 20 тaляpiв3. До цша-
вих лиературних пам’яток рубежу XVII—XVIII ст. ст. належить жар^вливий
Bipin: «Був co6i Грицько, родом з Коломш». На Покут збер1гся рукоиис того
часу — вшськово-пригодницька noBicTb «Александрin».
В часи найвшцого розквпу цехового ремесла в Полыщ (XVI — пepшiй
половиш XVII ст.) навпъ у спустошенш Коломш з’явилися peMicHHKH нових спещ-
альностей — муляр!, тесл^ мечники, anTeKapi тощо.
Хоча протягом 1617—1626 рр. татарсью орди Tpn4i нападали на Коломию,
вщбудова п йшла !нтенсивно. Micro yкpiпили валом, побудували HOBi брами. Коло-
мийське староство перейшло в той час до рук магна^в Потоцьких, як1 володши
великими маетками на Покутть Вони були зацшавлеш у змщненн1 тут cboix пози-
цт. Тому велику увагу придшяли yкpiплeнню Коломш.
В MicTi швидко вщновлювалося життя. Розвивалися сшьське господарство,
pi3Hi нромисли i тopгiвля. Вже в 1627 рощ тут працювали 84 ремюники4.
Становище MicbKoro населения в Pe4i Посиолитш у XVII—XVIII ст. ст. norip-
шувалося внаслщок загального наступу магна^в i шляхти на Micra, особливо на
кopoлiвcькi. Проявлялася тенденщя шляхти не тшьки до захоплення торпвл1,
а й до зосередження в cboix руках виробництва i витюнення ремюниюв. Tpyдoвi
верстви виступали проти coцiaльнoгo гшту, зловживання властей. Значного пщне-
сення боротьба в MicTi досягла в 1613 рощ, коли до Коломш вступив загш запор1зь-
ких козашв на чoлi з полковником Топоровським. Звщси козаки нападали на шля-
xeTCbKi маетки i католицьк! монастирь Житeлi Коломш розправилися з
шляхтичем Т. Блудницьким5. Галицька шляхта зробила невдалу спробу знову оволодгги
MicTOM. Дpiбнi ж yKpaiHCbKi numxTH4i допомагали козакам, зокрема, родина Бере-
1 Е. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latacb
1590—1648, стор. 100.
2 L. W a j g e 1. Rys miasta Kolomyji, стор. 21.
3 I. П. К p и п’я к e в и ч. Зв’язки Захщно! Украши з Pocieio до середини XVII ст. К.,
1953, стор. 51.
4 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648, стор. 90—91, 98—99.
6 Там же, стор. 272, 281.
277

зовських, ят проживали в р1зних ьпсцях на Покутть Коли козаки вщшшли на
Запор !жжя, польський уряд помстився мшцевому населению за допомогу im. Бере-
зовських позбавили шляхетських титул1в, оголосили поза законом i шддали ви-
гнанню. Коломийського мщанина Ференца Горбача стратили.
Велику увагу корол1всьш урядовщ придшили укршленню Коломш, посиленню
шляхетського вшська. Водночас шляхта придушувала найменший прояв опору.
Чужоземш мщани, що переважали в мапстрат1, щлком пщтримували уряд.
Очевидно, тому заворушення мщан пщ час визвольно! вшни украшського народу
1648—1654 рр. не переросли в повстання, як в шших м1стах Прикарпаття.
В умовах кризи феодально-кршосницько’! системи i занепаду Pe4i Посполито!
в другш половит XVII—XVIII ст. ст. м1сто майже не розвивалося. В екоиомшД
Коломш значну роль ще вщ1гравала торпвля сшлю. Мешканщ Коломш торгували
сшлю навпъ на Наддншрянськш Украшь Чумакували тут i жител i Л1вобережно1
Украши. Цим шляхом надходили до Коломш товари, виготовлет руками майстр1в
з Наддншрянщини та Pocii’,— свити, кожухи, шапки, московська китайка тощо.
Чуматв, ят вивозили звщси ешь, називали коломийцями1. В одному лише Шжшп
в 1666 рощ проживало 18 коломийщв2.
Змщнювався вплив багатих родин в оргатзаци виробництва, торпвль OchobhI
посади в MicTi зосереджувалися в ix руках. Цехмштром гончарного цеху був Петро
Шскозуб, а бондарського — 1ван П!скозуб. До багатих родин належали Бшо-
скурськ1, Стадниченки. М1Ський мапстрат i надал1 пщлягав корол1вському вш-
TOBi i старость Одночасно посилювалася й роль лихвар1в, ят давали позички peMic-
никам, селянам, а також др1бнш шляхт! не тшьки Коломш та ii околиць, а навггь
вщдалених мкцевостей. У кв1тш 1767 року, наприклад, один з лихвар1в забрав
7 чумацьких воз1в у др1бних шляхтич1в з Березова.
Ще бшыпе терпши мешканц1 м1ста вщ конфедерацш (тимчасових в!йськово-
пол1тичних союз1в). Пщ час збройно‘1 боротьби ш[ж окремими трупами магнат1в
i шляхти конфедерати знущалися над простим народом, грабували мвдан. В ре-
ecTpi peBi3ii 1670 року про сплату подимного податку поряд з 30 звичайними будин-
ками в центр1 MicTa 32 будинки значаться як «y6ori»3. В Коломш налгчувалося тод1
лише 170 будинтв, проживало близько 1000 чоловш. Населения м1ста несло pi3Hi
повинност1, як i paHime, але тепер вони збшыпилися, було введено подимний
податок, а також пщводну повинтсть. У 1771 рощ укладено угоду М1Ж еврейською
громадою i рештою мщан про розподш ще!' повинности.
Старостами i вштами були польськ1 магнати й шляхтичь В MaricTpaTi пану-
вала польська мова. А коли до м1ських актових книг потрапляв документ украш-
ською мовою, то його писали латинськими ливрами. На рубеж! XVII—XVIII ст. ст.
i тут поширилася ненависна ушя. Все це загострювало i ускладнювало сощальш та
нащонально-релтйт суперечность
В околицях Коломш розгорталися оприштвсьт виступи. У 1676—1682 рр.
тут д1яв загш 1вана Винника (Печеника)5. У 1703 роц1 1ван Пискливий готував
загш i3 30 оприштв для'наступу на Коломию. На Покутт1 активно д1яв 3i сво!м
загоном славний Олекса Довбуш. Коли вш загинув у червн1 1745 року, шляхетськ!
кати розрубали тшо Довбуша на 12 часгин i виставили його в Коломш та шших
м1стечках i селах Покуття на острах населению6.
Протягом XVIII ст. м1сто зростало повшьно. В 1761 рощ в Коломш нал1чува-
лося 364 будинки, бшып значними пщприемствами були 2 млини i винниця. 3 опису
1 «Украшський кторичний журнал», 1959, № 2, стор. 89—90.
2 Торжество вторично! справедливости стор. 150.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 560, арк. 4.
4 L. W a j g е 1. Rys miasta Kolomyji, стор. 40.
5 «Укра'шський кторичний журнал», 1959, № 4, стор. 47.
6 В. В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського опришшветва XVI—
XIX ст., стор. 135.
273

замку видно, що його занедбали. Мщани несли сторожову службу, а також
вщбували hobhhhoctl по укршленню оборонних споруд, гребель1.
w За пернгим подшом Полыщ б1льша частина територа Руського воеводства,
в т. ч. i Коломия, вщшшла до^Австри. Шсля загарбання Австр1ею Буковини
становище Коломш 1СТОТНО змшилося — пересуиувся державиий кордон, порушилися
торгов! зв’язки з Наддншрянською Украиною. Коломия втратила значения адмшь
стративного центру, вона стала звичайним м1стом, яке входило до Сташславського
округу. В 1772 рощ м1сто нозбавилося сш Матвдвщв, Корол1вки, Корнича, Кро-
пивища, ix включили до складу державних маеттв. Земельш володшня мюта дуже
зменшилися. За даними поземельного перепису 1787 року, вони становили 56
морпв орно!’ земл1 та 5127 MopriB сшожатей i пасовиськ, до того ж, велик1 дшянки цих
угщь належали церковникам i шляхи2. Коломия стала невеликим рем1сничо-торго-
вельним м1стечком мюцевого значения. Бшышсть мщан займалася сшьським гос-
подарством. 3 промисл1в переважали гончарство, а також гуральництво (в MicTi
д1яло 13 винниць).
Австршський уряд на украшських землях насаджував шмецьких колошсив.
Вже 1803 року поблизу Коломш 40 шмецьких колошсив заснували поселения
Мар1ямгшьф, у 1818 рощ виник Багшсберг, в 1833 — Вшценивка.
В 1811 рощ створено Коломийський округ, до якого в основному належала
територ1я колишнього повггу. 1817 року вш складався з 15 MicT i мштечок, 204 с1л,
де проживало 157 617 чоловш3.
Коломия зростала дуже повшьно, у 1849 рощ у 460 будинках проживало 8000
чоловш4. Було багато казарм, вшськових склад!в. Тут формувалися вшськов1
частини з рекруив, тому Коломия так часто згадуеться в рекрутських сшванках.
Становище 0CH0BH0i маси населения за австршського панування майже не змшилося.
Воно платило численш податки, вщбувало важку рекрутську повиншсть. Посилю-
валося незадоволення феодально-абсолютистським режимом Габсбурив. У 1813
роц1 мешканц1 MicTa вороже зустр1ли запровадження податку з зароб1тно! плати5.
В навколишн1х селах не припинялися антифеодальш виступи, продовжували д1яти
опришки на чол1 з Дмитром Марусяком та Мироном Штолюком, осшваним у
народних тенях. Саме в Коломийському окруз1 1815 року австршсьт власи створили
загони прських стршьц1в для боротьби з опришками. До 1836 року тут нал1чува-
лося близько 70 стршецьких пост1в. Схоплених опришк1в судили i страчували
в Коломш. У 1846 роц! селяни Коломийського округу вщмовилися виконувати
панщину, i проти них наделали вшська6.
Тривалий час Коломия лишалася важливим культурним осередком
Прикарпаття. Тут працювали талановии майстри, що створили шедеври мистецтва.
На жаль, вщ ixHboi спадщини залишилося небагато. Захоплення i подив викликае
i ниш дерев’яна Благовщенська церква та дзвшиця, збудоваш в 1587 рощ7. Серед
TBopiB XVII ст. видшяеться «Розп’яття з пристоячими».
Чудов1 мистецьк1 вироби виходили з рук умшьщв-гончар1в. Це св1чники,
ставники, глечики. Збереглися вщомост1 про коломийських майстр1в середиии XVII ст.
Петра Шскозуба, 1вана Батистяка, Миколу Юркевича8. Пензлю К. М. Устияновича
належать монументальш розписи одшех з коломийських церков XIX ст. Р1зьблеш
прикраси в нш викоиан1 майстром i3 Закарпаття Юрком Морозенком9. Р1зьбленими
1 ЦД1А УРСР у Киев!, ф. 49, оп. 1, спр. 242, арк. 23—30.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 196, оп. 6, спр. 260, арк. 109.
3 ЦД1А УРСР у Киев1, ф. КМФ—15, оп. 1, спр. 51—57.
4 Н. Stupnicki. Galicja pod wzgl^dem topograficzno-geograficzno-historycznym. Lwow,
1869, стор. 91.
5 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 6, спр. 22, док. 340, арк. 1220—1222.
6 Cz. W у с е с h. Powstanie chlopskie w г. 1846. Warszawa, 1955, стор. 182.
7 M. H. JI о г в ин. По Украшь К., 1968, стор. 339, 345, 347.
8 IcTopin укра’шського мистецтва, т. III. К., 1968, стор. 330.
9 Газ. «Народный голос» (Коломия), 1866, № 9, стор. 79—82.
279

птахами i деревами прикрашений в1з, зроблений 1732 року. BiH збер1гаеться в
Коломийському музе!.
Великим культурним надбанням стали фольклорш твори—коломийки. Перил
згадки про них належать до XVII ст. В 20-х роках XIX ст. коломийки почали за-
писувати. В них осшвувалася доля трудящих, ix мри про волю, про визволення вщ
чужоземного гшту, любов до рщного краю. Це яскраво вщбилося в коломийщ
про гуцула, який побував 1814 року в склад1 австршських вшськ у Парижь Гуцул
пильно оглядав Париж, та зрештою прийшов до висновку, що «Коломия — лшша»1.
1880 року 1ван Франко, перебуваючи в коломийськш тюрм1, записав одну з анти-
панських коломийок:
Бодай пани панували,
Бодай пани жили —
Бодай пани в Коломш
Камшня возили.
Як видно з перепису 1787 року, в Коломи! кшували школи при костьол1 й сина-
ro3i. Лише 1811 року засновано Головну окружну школу. В 1818 рощ в нш було
6 клас1в i працювало 6 учител1в2. Навчали тут шмецькою, латинською i польською
мовами. Вщвщувати школу могли лише дгги шляхти та заможних м1щан.
Коломия висунула з свого середовища в XIX ст. таких вщомих прогресив-
них д!яч1в, як украшський педагог i громадський д1яч Й. М. Кобринський (1818—
1901) — автор видано! 1842^ року у JIbBOBi книги «Буквар, новим способом
уложений для домашньо! науки» та методичного по^бника до нього — «Cnoci6 борзо виучи-
ти читати», де вперше на Захщнш Укра!ш подано гражданський шрифт i запропо-
новано прогресивний звуковий синтетичний метод навчання грамоти.
Шд час революцп 1848—1849 рр. в Австри i Угорщиш пожвавилося громад-
ське життя в Коломш. В травш 1848 року виникла окружна «Руська рада», до яко!
зверталися 3i сво!ми скаргами селяни. Очолив «Руську раду» директор Коломий-
сько! школи Микола Верещинський3. BiH ставив питания перед головною «Руською
радою» про усунення зловживань пщ час збирання податшв з селян. Депутатом
до рейхсрату вщ Коломийського виборчого округу було обрано селянина Степана
Лесюка, який закликав пщтримати угорську револющю.
Полггичне пожвавлення позначилося i на культурному житп MicTa. Створився
аматорський драматичний гурток пщ кер1вництвом 1вана Озаркевича, який з
великим ycnixoM ставив переробку п’еси I. П. Котляревського «Наталка Полтавка»
та «Сватання на Гончар1вцЬ> Г. Ф. Квпки-Осиов'яиенка4. Вистави вщбувалися
напередодш торгового дня, в четвер, коли до Коломи! збиралося чимало народу.
Тод1 ж засщала i «Руська рада».
До Коломш часто пршжджали театральна колективи шших MicT. В 1864 рощ
тут виступав театр «Руська бесща» на чол1 з О. В. Бачинським, в 1880 рощ — трупа
Т. Романович 3i Львова, яка поставила «Грозу» О. М. Островського в переклад1
М. I. Павлика. П’еси М. Горького ставив 1905 року в Коломи! украшський
народний театр, який очолював М. К. Садовський.
В другш половиш XIX ст. темпи розвитку Коломи! стали бшып швидкими.
Цьому значною Mipoio сприяли бyдiвництвo i пуск 1 вересня 1866 року Львiвcькo-
Чершвецько! залАзнищ, яку через деякий час було продовжено по територи Румуни
до Чорного моря. Розширились eKOHOMi4Hi зв'язки. В MicTi виникло кшька торго-
вельяих об’еднань, як-от: «Гуцульська спшка», «Украшська народна торпвля»,
а також еврейсьш та польсью об’еднання. Розвивалася кредитна справа. Вже 1872
1 Журн. «Киевская старина», 1896, т. 54, стор. 296.
2 Schematismus des Konigreiches. Galizien und Lodomerien. 1819, стор. 516.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 180, оп. 2, спр. 4, арк. 118—119.
4 Г. Хоткевич. Театр 1848 року. X., 1932, стор. 47.
280

року засновано кредитну касу. Минуло небагато часу, i ii каштал перевищив 380 тис.
золотих ринських1. 1895 року створено товариство «Самоиом1ч».
В середиш XIX ст. м1сто мало непривабливий зовшшнш вигляд — брудш
вулищ, обшарнаш будинки, калюжь 3 70-х рок1в Коломия почала змшюватися.
Маг1страт вжив заход1в щодо впорядкування м1ста. Коломия того часу займала
площу в 7169 MopriB2, тут мешкало 18 тис. чоловш. На кшець XIX ст. кшьшсть
населения зросла до 34 тис., а в 1914 рощ становила близько 43 тис. чоловш. За цей
перюд в MicTi зведено близько тисяч1 будинтв3. У Коломш, як i в шших м1стах,
нал1чувалося кшька церков, костьолiB, синагог та десятки корчем.
Даш за 1876 piK показують, що тод1 ще значне м1сце иосщало ремесло. В MicTi
нал!чувалося 53 тевщ, 39 кравщв, 27 столяр!в, 28 р1зник1в, 24 гончар1, 22 ковал!,
18 пекар1в, 11 бляхар1в. В MicTi були невеликий машинний завод, сортувальня
вовни, пухо-перове шдприемство, 2 друкарш, кшька млинiв, 2 з яких було облад-
нано новим устаткуванням. Вони перемелювали 60 тис. цнт зерйа на piK. Кшька
шдприемств засновано в навколишшх селах: броварню i трникову фабрику у Вер-
беж1, шдприемство по виготовленню шевських цвях1в у Дебеславцях4. На кожному
з них в середньому працювало 10—20 чоловш. TaKi пщприемства часто розорялися
i закривалися.
Наприкшщ XIX — на початку XX ст. в Коломш та и околицях з’явилися
пщприемства, на яких працювало 150—200 роб!тниюв,— завод, що виробляв cei-
тильний газ, ткацька та картонна фабрики, пивзавод у сел! Корол1вщ5. Одним
з найбшыпих шдприемств був лшопильний завод. Виникли пщприемства по ви-
робництву цегли, черепищ i кахл!в. У 1886 рощ на шдприемствах MicTa нал1чува-
лося 1600 роб1тник1в, кiлькicть 'ix безперервно зростала.
Становище робггнитв та MicbKoi бщноти було важким. Воно визначалося
низькою заробггною платою, постшною загрозою безробггтя, поганими житловими
умовами, поширенням р1зних шфекцшних хвороб. Заснована в 1835 рощ л1карня
була невеликою. Такою ж була створена у 1854 рощ еврейська лшарня. Навггь
у 1910 рощ в зональнш лшарш нал1чувалося всього 150 л!жок6.
Серед шших галицьких MicT Коломия вщзначалася як культурний центр.
У MicTi працювали 3 початков1 та 2 чотирир!чн1 школи. 1861 року вщкрито пмна-
зш7. Вщновщно до традицшних промисл1в цього краю було створено й спещальш
школи — гончарну (1876 р.) та деревообробну (1894 р.)8. В Коломш ще в 1848 рощ
засновано одну з перших у Галичиш публ1чну б1блютеку з читальним залом.
Мшцева штел1генщя була ш1щатором вщзначення нам'ятних дн1в видатних
письменниюв. Влаштовувалися вечори, концерти, вистави. 1895 року композитор
Д. В. С1чинський заснував у MicTi хорове товариство «Боян», яке пропагувало укра-
*1нську музику, nicHro, видавало ноти. В червш 1898 року в Коломш з великим ycni-
хом пройшов концерт видаттл сп!вачки С. А. Круд1ельницько1*. MeraKaH4i MicTa
з захопленням витали класика украшсько1 музики М. В. Лисенка, який у 1903 рощ
пршздив до Коломш.
Долаючи onip реакцшних властей, у березш 1911 року жител! Коломш вшану-
вали нам"ять Т. Г. Шевченка. 3 нагоди 50-р1ччя смерт! поета-револющонера
було видано иоштову лист!вку. Цього ж року урочисто святкували 100-р1ччя вщ
дня народження М. С. Шашкевича. Встановили мемор!альну дошку на народному
1 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych Krajow Slowjariskich, t. IV,
стор. 285.
2 L. W a j g e 1. Rys miasta Kolomyji, стор. 44, 54.
3 Osterreichisches Stadtebuch auf Grund der Berichte der grofiten oster. Stadte, IV Band, стор. 9.
4 L. W a j g e 1. Rys miasta Koiomyji, стор. 52.
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вил. 5, стор. 67, 71—72.
6 Т. Р о 1 u t. Podr^cznik statystyki Galicji, t. IX, cz. 1, стор. 50.
7 SIownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich, t. IV, стор. 285.
8 Szematyzm Krolestwa Galicji i Lodomeryi, 1914, стор. 923.
281

домь В ильному парку в 1898 рощ встановлено пам’ятник А. Мщкевичу, в 1914
рощ — Т. Г. Шевченковь
Зростала видавнича справа. В MicTi було кшька приватних друкарень i ви-
давництв, наприклад, «Галицька накладня» Якова Оренштейна, де на початку
XX ст. видано чимало твор1в прогресивних украшських письменнитв, зокрема
Ольги Кобилянсько!’ («Земля», «Некультурна» та ш.), зб1рку поезш Мелет1я Ki-
чури (1887—1933), ni3Hinie члена спшки революцшних письменнитв «Захщна
Украша».
I дал1 розвивалося декоративно-прикладне мистецтво — художня керамша,
народш художш тканини, р1зьба по дереву, виготовлення писанок. На початку
XX ст. гончарний цех м1ста нал1чував близько 100 майстр1в. Вироби народних умшь-
щв широко виставлялися i продавалися в MicTi, зокрема на «Виставщ домашнього
промислу».
В 90-х роках XIX ст. в Коломш проживав польський художник С. Дачинський,
який у cboix творах вщобразив життя Покуття. На початок XX ст. припадав д1яль-
н1сть майстра реал1стичного живоиису Я. В. Пстрака. Художник прихильно сприй-
няв революцао 1905—1907 рр. у Pocii, таврував царське самодержавство та австро-
угорську монархда. Збереглася обкладинка журналу «Зоря» роботи Я. В. Пстрака,
яка символi3ye едшсть Захщно!’ i Схщно!* Украши. В Коломш вчилися
письменник В. М. Навроцький (1847—1882), майстер украшсько!’ народно!’ керамши П. Г.
Кошак (1864—1940), О. М. Бшоскурський (1883—1944), шзнапе видатний радян-
ський митець.
Якщо теля придушення революци в 1849 рощ громадсько-пол1тичие життя
наче завмерло, то вже на початку 60-х рок1в спостер1гаеться значне його пожвав-
лення. Саме в 60-х роках оформилася реакцшна пол1тична теч1я москвофШв, що
об’еднувала буржуазну штел1генщю, сшьську буржуазда та дух1вництво. Москво-
фшьсьт д1яч1 М. I. Бшоус та I. Г. Наумович орган1зовували pi3Hi гуртки та ви-
дання, зокрема, протягом двох poKiB у Коломш видавалася газета «Народний
голос». 1874 року вони створили «Общество iM. Качковського», яке не знайшло тут
пщтримки. Тому його кер1вництво пере1хало до Львова. Д1яла також бур-
жуазно-нац1онал1стична парт1я народовц1в, яка у 1875 рощ заснувала в Коломш
фшпо товариства «Просвир»1. 1снували под1бш польськ1 та сврейськ1 оргашзаца.
Розвиток демократичного i робшшчого руху в Коломш т1сно пов’язаний з д1яль-
н1стю укра!’нських революц1онер1в-демократ1в I. Я. Франка, М. I. Павлика,
О. 	С. Терлецького, Ганни Павлик, ят не раз за р1зних обставин бували тут.
О. 	С. Терлецький та М. I. Павлик вчились у мюцевш нмназа. 2 березня 1880 року
до Коломш пршздив 1ван Франко. Восени 1883 року в Коломш вщбулася нарада
студенпв-украшщв, на якш були присутш I. Я. Франко, М. I. Павлик, H. I. Ко-
бринська. У 1892 роц] 1ван Франко та Михайло Павлик перенесли до Коломш ви-
даиня журналу «Народ». В наступш роки за ix участю тут виходила газета «Хл1бо-
роб»2, орган радикально!’ парта. В них друкувалися уривки з праць К. Маркса,
Ф. Енгельса, росшських марксиспв, зокрема члешв групи «Визволення пращ»,
а також твори I. Франка, М. Драгоманова, М. Павлика, В. Короленка, П. Грабов-
ського, Лес1 У кратки та iH. Було надруковано працю Ф. Енгельса «Розвиток
сощал1зму вщ утопа до науки». 3 1892 року виходив додаток до «Народу» — «Из
России и для России». За революцшне спрямування окрем1 номери журнал1в
конфюкувалися полпцею, a ix видавщв притягали до судово!’ вщповщальност13.
Поширенню сощал1стичних щей також сприяли нелегальш гуртки учшвсько!
молод1, як1 виникали в другш половиш 80-х poKiB XIX ст. Особливою активи1стю
в]дзначався гурток у Коломийськш г1мназа. В ньому брали участь В. С. Стефаник,
1 Журн. «Життя i знания». (Льв1в), 1933, стор. 148.
2 В. Т. Полек. 1ван Франко на Прикарпаги, стор. 21.
8 1ван Франко. Документи i матер1али 1856—1965. К., 1966, стор. 158.
282

Лесь Мартович, Марко Черемшина.
Гурттвщ створили пщшльну 6i6nio-
теку, де поряд з творами Т. Г. Шев-
ченка, Ф. М. Достоевського, I. Я.
Франка, Г. I. Усненського, О. I.
Герцена, М. Г. Чернишевського та шших
класиюв лггератури були деяш пращ
Ф. Енгельса1. За участю Л. Марто-
вича та В. Стефаника здшснено
переклад украшською мовою «Анти-Дю-
piHra» Ф. Енгельса. До 1 травня
1893 року Лесь Мартович написав i
видав спещальну лист1вку з бюгра-
ф1ею та портретом Карла Маркса. За
революцшну д1яльшсть Л. Мартович м
• тэ п х ^ т/» Центр М1ста Коломик 1904 р.
i В. Стефаник були виключен1 з Ко- к к
ломийсько! пмназп. В 1902—1903 рр.
у Коломш вийшли 4 cepii’ лист1вок (понад 50 назв) з портретами украшських i ро-
сшських громадських д1яч1в, письменнишв, полководщв, вчених2. У 1903 рощ
тут вийшла брошура I. Я. Франка «Що таке поступ?», в якш викладено основш
положения «Машфесту Комушстично! партп».
Пропаганда сощалютичних щей впливала на розгортання революцшного руху
роб1тник1в i селян. 20 вересня 1886 року в Коломш вщбулося велике селянське
в1че, на якому були присутш I. Франко та М. Павлик. На цьому танаступних в1чах
висувалися вимоги загального виборчого права, запровадження украшсько! мови
в школах, вщкриття украшсько! вчительсько! семшарп, а також деяк1 економ1чш
вимоги. В линн1 1893 року в MicTi вщбулися nepmi збори радикального товариства
«Народна воля». Головою його одностайно обрали 1. Франка.
В 90-х роках розгорнулася страйкова боротьба коломийських робпнитв.
1895 року вщбувся страйк роб1тник1в харчових пщприемств3. Найбшып масово
й оргашзовано пройшли страйки цегельншив, столяр1в i бляхар1в у 1897 роц1.
Роб1тники швейних майстерень страйкували в 1898 i 1900 роках. Страйкар1 поряд
з економ1чними висували й пол1тичш вимоги. Велику роль у розгортанш револю-
цшного руху в Коломш вщ1гравала революцшна л1тература рос1йських соц1ал-
демократ1в, зокрема лешнська «Искра», яку одержував М. I. Павлик. На початку
1904 року хвиля роб1тничих страйюв прокотилася по коломийських пщприемствах.
Особливе пщнесення революцшного руху в Micri почалося пщ впливом першо!
буржуазно-демократично! революцп 1905—1907 рр. у Pocii. 2 лютого 1905 року робьт-
ники провели демонстрацда. 5 лютого Bi4e в Коломи! впало «борщв за свободу
в Pocii». Шсля збор1в вщбулася демонстращя пщ лозунгами: «Геть самодержавство!»,
«Хай живе росшська peвoлюцiя!». 15 листопада 1905 року в Коломш проведено ма-
сове в1че й демонстрацш, 28 листопада почався загальиий полпичний страйк,
18 ci4HH 1906 року в Micri скликали окружне Bi4e й провели машфестацпо з участю
8 тис. селян4. Революцшш виступи трудящих Micra не припинялися до початку
першо! свггово! вшни.
В роки першо! свпово! вшни Коломия та ii околищ стали ареною жор-
стоких бо!‘в. Росшськ! вшська трич1 oвoлoдiвaли MicTOM — у вересш 1914 року,
1 В. К. Макаев. Робггничий клас Галичини в останнш третин1 XIX ст., стор. 101.
2 О. Бандура. Василь Стефании. JIbBiB, 1956, стор. 17.
3 6. А. Я ц к е в и ч. Становище робивичого класу Галичини в перюд Kanh^i3My. К., 1958,
стор. 89—92.
4 Г. I. Ковальчак. Розвиток фабрично-заводсько! промисловосп в Схщнш Га личин i
в KiHn,i XIX ст.— на початку XX ст., стор. 65, 67; I. Д о в г а л ь. Вплив росшсько! революцп
1905 року на розвиток революцшного руху в Галичиш. К., 1952, стор. 42, 51, 58.
283

у травнз 1915 та в червш 1916 й перебували тут до липня
1917 року1.
Трудяпц Коломш та росшсьт солдата радо в1тали Лютневу револю-
цао в Pocii. На центральнш площ! бшя ратупи вщбувся багатолюдний
м1тинг, на який солдати вийшли з лозунгом «Хай живе вшьна Рос1я!»2.
Велика Жовтнева сощалштична револющя вплинула на пщнесення
революцшно!’ боротьби трудящих Коломш. Перни виступи вщбулися
в тнщ 1917 — на початку 1918 року. Коломийський пролетар1ат piniyne
боровся проти вшни, селяни вимагали розподшу помщицько! земли
У березн1 1918 року понад 1000 бщнятв, ят терпши велику скруту,
влаштували демонстращю перед будинком старости3.
Г. Г. Кушшрук учасник у KBjTH[ та жовтш 1918 року в Коломш спалахнули Т. ЗВ. ГОЛОДН*1
Жовтнево! революцп т а ^ г» - . ^ ^ • л -г*
громадянськоУ в!йни. 20-i бунти. За участь у них було вщдано до суду И Ж1НОК . В лютому
роки XX ст. 1919 року сталося заворушення солдате т. зв. Украшсько! галицько!
арма, було створено першу солдатську Раду, яка сво!м наказом ири-
мусила коменданта Коломш залишити м1сто. В цей же час народне в1че в
Коломш прийняло резолюцш з вимогою приеднання Схщно!* Галичини до Радянсько!
Украши5.
Навеет 1919 року з швдативи передових робггнитв у MicTi створено роб1тничу
Раду. 1 травня 1919 року пройшли загальномюька демонстращя та м!тинг пщ
лозунгом «Геть буржуазну Нащональну раду!»6. 4 травня в Коломш вщбулося в1че
представнитв усього Покуття, учасники якого висловилися проти антинародно!*
влади. Навпъ солдати частин УГА (коломийських курешв) вщмовлялися воювати
проти радянських вшськ, що змушений був визнати один з командуючих apMieio
ЗУНР7.
Чимало мешканщв Коломш переходило кордон i вступало до лав Червоно!
Арма, зокрема робшшк Коломийського цегельного заводу М. О. Бшоскурський
(згодом радянський генерал), колишш учт коломийсько!* пмназа В. I. Порайко,
Г. Г. Куштрук, Г. Гоцуляк, I. В. Ткачук, С. О. Мельничук, А. Д. Баб’юк
(Мирослав 1рчан), М. Т. Заячтвський (Косар). Bci вони згодом взяли активну участь
у сощалэтичному буд1вництв1 на Радянськш Украшь
П1сля загарбання Галичини буржуазно-пом1щицькою Польщею боротьба
народних мае проти шоземно! окупаца розгорнулася з новою силою. Влггку 1919
року поблизу Коломш д!яли партизансьт загони, об’едиат у велит повстансьт
полки. На чол1 !х був ревком, який стояв на радянськш платформ!8. Повстанщ
розгромили посилену охорону зал1зничного мосту через Прут, порушили телефон-
ний зв’язок, висадили в пов1тря склад, пдорвали зал!зничну колао. Для боротьби
з революцшними виступами польський уряд в 1920 рощ запровадив у Коломш
польовий суд, який застосовував смерти! вироки9.
За 4aciB иольсько! окупаца $ 1920—1930 рр. в Коломш иал1чувалося близько
20 невеликих приватних шдприемств. На них переважала ручна праця, бо
устаткування було примггивним. Паперова фабрика не давала й половини довоенно! про-
1 В боях пщ Коломибю в травш 1915 року вщзначився росшсышй солдат В. 1. Чапаев,
майбутнш герой громадянсько! вшни.
2 Газ. «Червоний прапор», 7 листопада 1963 р.
3 Пщ прапором Жовтня. Вплив Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп на шднесення
революцшного руху в Захщнш Украшь Документи i матер1али, стор. 72.
4 Льв!вський облдержарх!в, ф. 526, оп. 1, спр. 3, арк. 10.
6 Торжество вторично! справедливости стор. 366—367.
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вин. 3. К., 1958, стор. 95.
7 Р. Чаленко. Здшснення вшов1чно! Mpii украшського народу. К., 1960, стор. 45.
8 Гражданская война на Украине, 1918—1920, т. 2. К., 1967, стор. 160.
9 Шд прапором Жовтня. Вплив Велико! Жовтнево! сощалктично! революцп на пщнесення
революцшного руху в Захщнш Укра!ш (1917—1920 рр.). Документи i матер!али, стор. 237,
241—245.
284

дукцп, простоювала роками; на нш працювало не бшыпе як 20—30 робггнитв1.
На ткацькш i трикотажнш фабриках працювало лише 50—80 робггнитв. Перша
мала близько 40 англшських верстаив застаршо! конструкцп. На завод i машин
i вщливу зал1за працювало близько 100 робггнитв. Фабриканти систематично
порушували закон про 8-годинний робочий день2. Особливо жорстоко визискува-
лися жшки та д1ти. Не було сощального страхування. Понад 1200 с1мей трудящих
тулилося в пщвалах. Впорядковувалося м1сто лише в тш частит, де мешкали бур-
жуаз1я й урядовщ. Купцям та фабрикантам належало понад дв1 третини орно!
земл1 в околицях м1ста та майже Bci житлов1 будинки, ят власники за велику плату
здавали роб1тникам.
Письменник П. С. Козланюк, який багато ротв пров1в у Коломш, писав: «MicTo
було неосв1тлене, неохайне, брудне. Базарна площа i бшышсть вулиць були неза-
бруковаш. Нав1ть центральна вулиця, що веде до станцп, влггку тонула в порошнш
куряв1, а в сльоту скидалась на корито болотного розчину. Манстрат брав податки
навпъ за в,!зд у MicTo i за стоянку воз1в на базар1, але не давав кошти на благо-
устрш MicTa»3. В Коломи! жило багато ремкшитв, кустар1в, торговщв i фабрикан-
TiB. На 33 383 жител1 (за даними 1935 року)4 тут було 10 церков, костьол1в i
синагог, 2 монастир i та лише одна б1блютека. Значна частина населения мюта не знала
грамоти.
Важке сощальне й економ1чне становище трудящих Коломш викликало
посилення революцшних вистушв. Боротьбою трудящих керували комушстичш оргаш-
зацп, створеш у 1919 рощ учасниками Жовтнево! революци О. О. Ясшським
(Коваль), С. В. Букатчуком i реем1грантами з Америки В. Ю. Корбутяком та Я. I. Мен-
затом5.
У серпш 1921 року в сел1 1ллшцях Снятииського пов!ту вщбулася нарада
1н1ц1ативного ком1тету, яка утворила окружний комггет КПСГ (шзннпе КПЗУ).
Було обрано делегат1в на перший з^зд КПСГ у JIbBOBi — В. Ю. Корбутяка,
Д. Мойсу, 6. Ступа6. 1922 року в Коломи! були оргашзоваш комушстичш ком1рки:
на завод1 машин i вщливу зал1за (секретар I. В. Пилипко), на млинах (секретар
I. 	Рубич), на попгп (секретар В. Остряк) та iH. В 1923 рощ Коломийський
окружком КПЗУ очолив В. Ю. Корбутяк7. В 1922 рощ в Коломи! був створений
окружний комитет комсомолу. Особливо посилилась революцшна боротьба
в перюд пщготовки до вибор1в в польський сейм. Побоюючись революцш-
них виступ1в, уряд додатково вв1в у Коломию вшськов1 частини. Найб1льшими
вистуиами тод1 були першотравнева демонстращя 1923 року, проведена в Коломи!»
та першотравнева демонстращя у Заболотов1 (1924 р.), оргашзоваш Коломийським
окружкомом КПЗУ8. В 1924—1925 рр. в Коломи! розповсюдили лисивки на захист
першого комушстичного депутата нольського сейму, нольського роб1тника-зал1з-
ничника Сташслава Ланцуцького9.
Коломийський ОК КПЗУ вмшо поеднував пщшльну i легальну
роботу. ЛегаЛЬНИМИ Центрами КОМуШСТИЧНо! ПроПагаНДИ буЛИ ЧИ- М< °1 Бтоскурськии— учасник
. т гъ • т/» пт ‘ громадянсько! в|ини. 1920 р.
тальня im. 1. Франка та бшлютека im. К. Маркса, що працювали
1 Торжество вторично! справедливости стор. 416.
2 Ю. Г. Г о ш к о. Громадський побут робггншив Захщно! Украши (1920—
1939 рр.), стор. 24.
3 Газ. «Червоний прапор», 10 жовтня 1963 р.
4 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1819, арк. 25.
6 За волю народну. Бшграф1чш нариси про видатних д1яч1в революцш-
ного руху в Захщнш Укра!н1. Льв1в, 1959, стор. 110—119.
6 КПЗУ — оргашзатор революцшно! боротьби. Спогади колишшх член1в
KoMyHicTii4Ho! партп Захщно! Украши, стор. 85—86.
7 У 6opoTb6i за маси. Д1яльшсть КПЗУ на Прикарпатт1, стор. 127.
8 Коломийський державний музей народного мистецтва Гуцулыцини.
36ipKa рукопис1в. Спогади члена КПЗУ Я. I. Мензата.
9 Газ. «Прикарпатська правда», 6 вересня 1969 р.
285

в MicTi в 1923—1926 рр. Активно д1яла комушстична ком1рка деревообробншив,
до яко!' входили Степан Лозинський, бвстафш Канелюх, Омелян Турянський.
1926 року в Коломш вщбулися страйк швейншав й активш виступи безроб1т-
них1. Страйкар i-швейники наступного року виступили не тшьки з економ1чними
вимогами, а й домагалися амшстп нолггв’язням та створення роби'ничо-селянського
уряду. Оргашзовано пройшла першотравнева демонстращя в 1928 роць На вули-
цях було вивппено червош нрапори, в He6i лггали 6uii голуби з червоними стр1чками.
На м1тингу трудящих з палкою промовою виступав Созонт Букатчук.
Тод1 ж в Коломш утворилися профспшка сшьськогосподарських робгг-
ншив i ком1тет «Сельроб-едносп». В «Сельроб-едностЬ> активно працював коломий-
ський комушст П. Д. Остафшчук. Коли в 1929 рощ його судили, П. Д. Остафшчук
використав трибуну суду для викриття буржуазно-номщицького окупацшного
режиму. Шсля оголошення вироку про багатор1чне ув’язнення мужнш комушст за-
ствав «1нтернащонал»2.
Оргашзовано пройшов страйк трикотажншиву 192,9 рощ, г яким керували
комушст Грицуляк та комсомолець Володимир Геник. 3 нагоди 13-х роковин Велико!
Жовтнево! сощалютично! революцп в Micri проведено 7 листопада 1930 року масову
демонстрацш. Ii учасники пройшли з червоними прапорами; бшя вшськових
казарм було розкидано комушстичш лжтвки, а на мурах з’явилися написи червоною
фарбою: «Хай живе диктатура пpoлeтapiaтy!», «Хай живе КПЗУ!». В 1931 рощ
в Коломи! вщбулися першотравнева та в серпш — пол^ична антивоенна
демонстрацп3.
Коломийський окружком КПЗУ був одним з найбшыних, вш об’еднував 21
осередок, у т. ч. селянських — 14 i робтшчих — 74. Пщшльну роботу комушспв Ко-
ломийського округу в 1931 рощ очолювала О. В. Коцко5. Активними партшними
прац5вниками в цей перАод були Д. I. Лазорко, К. С. Козловський, М. С. Фенчук,
П. Д. Остафшчук, М. Пщлетейчук, М. М. Семенчук, О. М. Турянський, I. Я.
Томенко, Д. Ю. Ko3opi3 та ш. Серед комсомольщв вели невтомну роботу М. В. Соляк,
1. 	Яремець, В. С. Геник, О. Я. Сенюк, Ю. Дрогобичер та iHmi.
Значною под i сю в революцшнш 6opoTb6i трудящих Коломш i всього Покуття
був великий i тривалий страйк килимapiв у ci4Hi 1934 року, яким керував
Коломийський ОК КПЗУ. Kилимapi вимагали пщвищення зароб1тно! плати, забезпе-
чення !х нафтою та полшшення умов пращ. В страйку взяли участь 4 тис. халупни-
KiB, b‘ih тривав до кшця мюяця i закшчився ix перемогою6.
Комушсти розповсюдили 1934 року в Micri багато першотравневих лис^вок.
ПолшДя заарештувала 23 чоловша. Полп’в’язш вщзначали Першотравеиь 1936 року
страйком, в ycix камерах цього дня сшвали «1нтернащонал».
В 1935 po4i в Коломш створено комггет единого фронту, який згуртовував кому-
HicTiB та революцшну частину iHmnx opraHi3a4ifi у епшьнш 6opoTb6i проти фашизму
i вшни. Коли почалася громадянська вшна в 1спанп, секретар Коломийського
окружкому КСМЗУ K^iyin Дрогобичер добровшьно по!хав до IcnaHii, тут вш
загинув у боях з фашистами пщ Барселоною7.
Всупереч заборош иольсько! влади, в 20—30-х роках трудянц Коломи!
шд KepiBHH4TBOM KOMyHicTiB i комсомольщв широко вщзначали день пам’ят1
1 Вивчаймо рщний край, стор. 48.
2 Газ. «Прикарпатська правда», 21 вересня 1969 р.
3 М. М. К р а в е ц ь. Нариси робггничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр.,
стор. 153.
4 Газ. «Червоний прапор», 19 червня 1963 р.
6 За волю народну. Biorp^i4Hi нариси про видатних д1яч1в революцшного руху в Захщнш
Украшц стор. 36.
6 М. М. К р а в е ц ь. Нариси робггничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр.,
стор. 178—180.
7 Газ. «Прикарпатська правда», 29 жовтня 1963 р.
286

В. I. Ленша. Вони вшановували також пам’ять К. Л1бкнехта i Р.
Люксембург. Шд час виборчих кампанш коломийська друкарня нелегально
вииускала велику кшьшсть комушетично! л1тератури, яка надходила
у Льв1в, а звщти розиовсюджувалася по веш Захщнш Украш!1.
1936 року вщбувся страйк коломийських цегельнишв. Про ix життя
розповщав старий роб1тник П. Дроздюк, який з дванадцяти роюв
працював на цегельш. «Хазя! заводу визискували роб1тник1в, як хотши.
Платили нам мало, та й то невчасно. Часто заметь злотих давали нехо-
дов\ товари, залежал! на складах костюми, продукти. А як було нестерпно
важко працювати! О четвертш годит ранку я вже був на ногах i 6ir на
завод. Цший день робив, мов шнь. Повертався з роботи шсля восьмо!
години вечора i падав, як енш, на нари, засинав здебшыпого без вечерь Член ЦК «Сельробу»
Жили ми в бараках, у яких кшшли блохи i клони. На робот1 робггники ^ Д. ОстафЮчук. ЗО-i ро-
задихалися вщ газ1в у кшьцевих печах. Перевтома, поетшш недо!дання
сумним карбом лягали не лише на робтшшв, а й на ix дп’ей. Д1ти
росли кволими, блщими, нерщко вмирали»2. Великий, т. зв. окупацшний страйк
роб1тник1в комунальних пщприемств мюта вщбувся у травш 1937 року. В ньому
активну участь взяли жшки3. Страйкар1 оголосили голодовку, вдень i вноч1 сидши
на робочих мкщях, виставивши транспаранти: «Страйк окупацшний, пщтриманий
голодовкою». Шсля тижня боротьби страйкуюч1 добилися певного шдвищення заро-
6iTHoi плати4. Робгтники Коломи! терпши вщ хрон1чного безробггтя. За офщшними
даними, в 1933 рощ нал1чувалося 800 безробггних, в 1935 — 1000, в 1938 рощ — 799.
Про охорону здоров’я трудящих мало дбали. В лшарш працювало лише 2 л1-
Kapi i 5 медсестер. KpiM цього, шнували ще 3 фшантрошчш амбулаторп, де хворих
здебшыпого доглядали чернищ. Приватш лшар1 брали велику плату за медичну
допомогу. Особливо багато мешканщв м1ста гинуло вщ туберкульозу; 1933 року
з 50 хворих на туберкульоз померло 43, 1936 року з 59 померло 50б.
Окупацшш власт1 намагалися залякати трудящих репрес1ями, послабити 1*хню
боротьбу проти експлуатацп. В Коломи! не раз влаштовувалися судов1 розправи
над страйкарями i, зокрема, над комушетами. В 1936 рощ вщбулися т. зв. процеси
тридцяти одного та сорока трьох, в 1937 рощ — процес тридцяти семи. На проце-
сах комушсти трималися мужньо, виголошували революцшш заклики, сшвали
«1нтернащонал». Полщ1я силою виводила ix i3 залу суду. I за тюремними гратами
комушсти продовжували боротьбу. Таемно читали пол1тичну л1тературу,
проводили бесщи i дискуси. В’язниця для них була пол1тичним ун1верситетом.
Коломийський окружком КПЗУ BiB послщовну i гостру боротьбу проти
польского шовш1зму, укра1*нського та еврейського буржуазного нацюнал1зму, а також
проти церковнитв, виховуючи трудящих в дус! пролетарського штернащонал1зму,
згуртовуючи ix пщ великим прапором марксизму-лешшзму. Для цього використову-
валися pi3Hi легальн1 i нашвлегалып можливост1, зокрема, комун1сти вели роботу,
спрямовану на викриття нащонал1ст1в у «СельробЪ>, у профсп1лках, у «Просвт»,
в спортивних та шших оргашзащях. В Коломийському окруз1 активно д1яв HaniB-
легальний Союз революц1йних стршьщв. Ця бойова пол1тична орган1зац1я рппуче
виступала проти пщготовки в1йни з Крашою Рад. Вона готувала кадри для
активно! самооборони в боротьб1 з польськими окупантами та украшськими буржуазними
нащонал ютами6.
1 КПЗУ — оргашзатор революцшно! боротьби. Спогади колишшх член!в Комун1стично!
парти Захщно! Украши, стор. 96.
2 Газ. «Червоний прапор», 23 серпня 1969 р.
3 Ю. Г. Г о пт к о. Громадський побут робггнитв Захщно! Украши (1920—1939 рр.),
стор. 140—141.
4 М. М. К р а в е ц ь. Нариси роб^тничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр.,
стор. 217—218.
5 Журн. «Zdrowie publiczne», 1934, № 7, стор. 608; 1937, № 11, стор. 1022.
6 «Украшський кторичний журнал», 1968, № 11, стор. 12—23.
287

Експлуататорська суть польського уряду особливо яскраво проявилася в га-
луз\ освгги й культури. Хоч у MicTi иал1чувалося 4 народш школи i 2 пмназа, майже
третииа д1тей шкшьного вшу взагал1 не була охоплена навчанням. Навчання велося
польською мовою, в школах застосовувалося ф1зичне покарання учшв. Переслщу-
вання влади спричинилися до р1зкого зменшення учшв в украшськш пмназа.
Прогресивна штел1генщя Коломш брала активну участь в громадському житт1
м1ста. Вчителями пмназа у 20-х роках працювали А. В. Крушельницький, син
I. 	Франка — Петро Франко (1890—1941), украшський фольклорист i перекладач
0. I. Роздольський (1872—1945). В Коломийськш пмназа вчилися i починали свою
д1яльшсть письменники П. С. Козланюк, Мирослав 1рчан(А. Д. Баб’юк, 1897—1937),
J. В. Ткачук (1891—1948). В 20—30-х роках тут жили i працювали письменники
1рина Вшьде (Д. Д. Дроб’язко), А. Я. Чайковський (1857—1935), поет Ю. А. Шкру-
меляк. Неодноразово бували у Коломш Я. О. Галан, О. Я. Гаврилюк, ят шдтриму-
вали TicHi зв’язки з м1сцевою комушстичною оргашзащею1. Пропаганд! музичних
знань сприяла заснована в 1921 рощ перша на Гуцулыциш музична школа —
фш1я вищого музичного шституту iM. Лисенка у Львовь Член КПЗУ, поет,
драматург i графш I. А. Крушельницький заснував у Коломийськш пмназГ! театраль-
ну школу для молод!. Театральне мистецтво Hic у маси вщомий актор Микола
Бенцаль. 3 1926 року почалося створення музею народного мистецтва Гуцуль-
щини, його вщкрито 1936 року як приватний. Заснував музей В. В. Кобринський.
Виходили газети «Селянсьш BicTi», «Голос Покуття», журнал «Жшоча доля» i ка-
лендар «Свгг пращ». В MicTi було 2 друкарш.
Д1знавшись про визвольний похщ Червоно! Арма, передов1 робггники
створили ревком, загш Червоно! гварда, разом з селянами села Дебеславщв роззбро!ли
полщао, визволивши з тюрми полггв’язшв, що чекали розстршу. Комсомольщ
Геннадш Пшегродський i Роман Кушшрчук пщняли на ратунп червоний прапор.
19 вересня 1939 року мешканщ Коломш зустр1чали хл1бом-сшлю частини Червоно!
Арма. В1дбувся багатолюдний м1тинг, на якому вщ iMem Bcix трудящих роб1тник
Василь Козяк вщ щирого серця иодякував рщнш Червон1й Арма за визволення
вщ панського гн1ту. В Micii було створено тимчасове управлшня, до складу якого
ввшшли колишнш член КПЗУ В. Д. Баб’юк (брат Мирослава 1рчана), вчитель
1. С. Михалевський. Почали працювати електростанщя, гардинна фабрика та 'тш\
пщприемства. Понад 500 безробггних дютали роботу. 3 1 жовтня 1939 року почала
виходити м1ська газета «Червоний прапор».
22 жовтня 1939 року трудяпц Коломш обрали депутатами до Народних 36opiB
Захщно! Укра!ни роб1тник1в Ф. В. Сенюка, 3. I. Якимовича, В. Г. Бшана та лкю-
руба з Космача Г. В. Гаврищука. Як член Повноважно! KoMicii, обрано! Народ-.
нимиЗборами, Г. В. Гаврищук, виступаючи на cecii
_ 1# Верховно! Ради СРСР, висловив подяку Комун1стич-
Музеи народного мистецтва Гуцульщини в Коло- „ _ ••• г» «
миТ 1967 р. Н1И паРтп? Радянському урядов1 та просив прии-
няти зах1дних укра!нц1в у с1м’ю народ1в
Радянського Союзу2. Незабаром Г. В. Гаврищука було
обрано заступником голови Коломийсько! мюькради.
Bcieio роботою щодо зд!йснення соц1ал1стичних
перетворень у MicTi керувала парт1йна оргашзащя.
В KBiTHi 1940 року вщбулася перша м1ська парт1й-
на конференщя, на якш обрано м1ський ком1тет
КП(б)У. Очолив його А. Т. Бойко3.
1 Революцшна д1яльн1сть захщноукрашських пролетар-
ських письменник1в. Зб1рник арх1вних документ1в. Льв1в,
1959, стор. 67, 198, 220, 290.
2 Торжество вторично! справедливости стор. 586.
3 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 18, оп. 1, спр.
1, арк. 1—2.
288

Чимало кращих робггншпв вступило у партпо. В MicTi нал1чувалося 26 первин-
них парторгашзацш. На пщприемствах i в установах ствбрювалися комсомольсью,
профсшлков1 оргашзацп. Депутатом Верховно!' Ради СРСР трудяпц Коломи! обрали
Г. В. Гаврищука, депутатом Верховно! Ради УРСР — О. Я. Сенюк, яка за револю-
цшну д1яльшсть 5 poKiB сидша в польських тюрмах1.
Найпершим завданням, що стояло перед органами влади, була оргашзащя
промислового виробництва. Невдовз1 вщновили роботу текстильна фабрика i чере-
пичний завод. Збудовано меблеву й розширено паперову фабрику. Завод брат1в
Б1скупських, який рашше виробляв др1бний сшьськогосподарський швентар,
реорган1зовано в завод сшьгоспмашин. У 1940 рощ тут працювало 160 робггншав.
Пщприемство виготовило протягом швр1ччя близько 2 тис. в1ялок, молотарок,
ручних соломор1зок тощо. Це nepini радянсьш машини, створен1 на Прикарпатти
1941 року в MicTi працювало 19 промислових артшей, пщприемства побутового
обслуговування. Вже влггку цього року на заводах i фабриках нал1чувалося понад
1200 новатор1в виробництва.
Докоршш змши сталися в галуз1 ocBira i культури, охорони здоров я. Було
вщкрито 18 загальноосв1тшх шкш, у т. ч. школу роб1тничо! молодь Навчанням
було охоплено понад 6 тис. учшв. Вщкрито також 5 дитячих садшв. Почали
працювати педагопчна школа, техншум мехашчно! обробки деревини, школа ФЗН, му-
зична школа-семир1чка. Розгорнули роботу будинок культури, б1блютека, кшо-
театр, пересувний драматичний театр. Став державним i значно збагатив сво! фонди
музей народного мистецтва Гуцулыцини. Для народних майстр1в створено худож-
ньо-промисловий пункт (вишивка, ткацтво, килимарство), шдпорядкований Укр-
художпромспшщ.
Протягом кшькох мшящв створено мережу медичних заклад1в: 2 полш-
лшши, протитуберкульозний диспансер, санешдемстанщю, пологовий будинок.
Bci медичш заклади забезпечено квал1фшованими кадрами i обладнано сучасним
устаткуванням. На охорону здоров’я трудящих м1ста в 1940 рощ було асигновано
KonrriB у 21 раз бшыпе, шж за пансько! Польщ12.
В перший же день Велико! В1тчизняно! вшни фашистська ав1ацш бомбила
Коломию. Удари ворога прийняли на себе частини гаршзону мюта, 28-а г1рсько-
стршецька див1з1я, ав1ац1йна частина та окрема Коломийська прикордонна
комендатура. 24 червня 1941 року птлер1вщ скинули десант в райош Коломш, але при-
кордонники його знищили3. В боях виявили особливу мужшсть i геро!зм во!ни-при-
кордонники пщ командуванням майора Р. I. Фшшпова.
В щ дн1 м1ський комггет парти скеровував зусилля трудящих на допомогу
фронту. На мгтингу в паровозному депо жшка-машишст А. Кобель закликала Bcix
труд1вник1в наслщувати !! приклад i оволод1вати р1зними спещальностями, щоб
зам1нити чолов1к1в, як\ шшли на фронт. Частини Червоно! Армп 1 липня 1941 року_
залишили MiCTo, куди вдерлися фaшиcтcькi вшська.
Окупанти катували i вбивали радянських людей. За допомогою зрадниюв фа-
шистсью загарбники знищили в численних кат1внях близько 90 тис. мешканщв
Коломи!’ та прим1ських сш, а також в1йськовополонених. Багатьох з них зв’язували
колючим дротом, кидали у piB i живими засипали землею4.
Та радянсьш люди не корилися вороговь Заболот1вська пщпшьна комушстична
оргашзащя, що була створена за дорученням ЦК КП(б)У восени 1941 року I. I. Го-
лубцовим, поширювала свою Д1яльшсть i на Коломию. Кер1вники ще! органгзащ!
К. Варениця та I. Лукащук розповсюджували тут антифашистськ1 дист1вки, прова-
дили серед населения роз’яснювальну роботу, оргашзовували диверси i саботаж на
1 Газ. «Прикарпатська правда», 21 квггня 1964 р.
2 1вано-Франтвський облпартарх!в, ф. 18, оп. 1, спр. 1, арк. 28—29.
3 Газ. «Прикарпатська правда», 28 травня 1969 р.
4 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 18, арк. 41.
289 19 332

шдприемствах та зал1знищ, здобували вогнепальну зброю. В Коломш
також була ствгорена бойова група «Народно! гварди»1. Член Сташслав-
сько! групи оргашзаци «Народна гвард1я» I. М. Дупляк завозив до
Коломш антифашистську л1тературу. В MicTi здшснювали операщ! i
члени Чорноославсько! шдпшьно! антифашистсько! групи Ы. М. Чуревич,
П. Д. Ратушняк i Василь Зенюк. На однш з консшративних квартир
шдшльники мали радюприймач. 1м допомагали вчител1 Йосип i Стефа-
шя Нога!.
У чорн1 роки фашистсько! окупаца пращвники музею i б1блютеки
В. 	В. Кобринський та А. А. Чайковський переховували бюст В. I. Ленша
та радянську лггературу2. За саботаж та аптащю проти шмецьких
Герой Радянського Сою- загарбншив фашисти розстр1ляли ливарнишв заводу сшьгоспмашин
?940 р ртамонов. михайла Черкаса та Фелшса Варанюка. Мешканщ околиць м1ста подавали
допомогу продуктами i медикаментами партизанам з’еднання С. А. Ковпака.-
Як зал1зничний вузол i опорний пункт оборони фашжтв у передпр’ях Карпат
Коломия мала важливе стратепчне значения. Оволодшня м1стом, захоплення пере-
прави через Прут блискуче здшснили 28 березня 1944 року во!ни 1-! гвардшсько!
танково!' бригади полковника В. М. Горелова нриПгпдтримщ 351-! стршецько! дивЬ-
зп (командир генерал-майор М. М. Зам1ровський) та шженерних вшськ 1-!
гвардшсько! танково! армп (начальник — полковник Ф. I. Харчевш). В ход! бо!в кшька-
сот угорських та шмецьких солдат1в було взято в полон. Серед захоплених трофе!в
виявилося 13 таншв «Тигр», 15 зал1зничних ешелон1в, 45 паровоз1в, 10 склад1В,
450 автомашин3.
29 березня 1944 року Москва салютувала доблесним вшськам 1-го
Украшського фронту, що визволили Коломию. Каштану В. О. Бочковському, молодшому
лейтенантов! А. М. Тгнатьеву i рядовому A. G. Землянову, яш вщзначилися в боях
за MicTo, присвоено звання Героя Радянського Союзу.
Шмецько-фашистсьш вшська неодноразово намагалися перейти в контрнаступ.
Розгорнулися запекл1 бо!, i Коломия знову стала прифронтовим м1стом. Ворожого
обстршу MicTo зазнавало до 15 липня 1944 року4. В щ дш в Коломш перебував
начальник пол^вщдшу 18-! арми полковник Л. I. Брежнев5.
У весняно-л1тшх боях 1944 року, що точилися на околицях Коломш, просла-
вилися corai радянських во!шв. Тут загинули смертю хоробрих рос1яни Геро!
Радянського Союзу С. В. Артамонов i Д. М. Синенков. Украшець В. П. Майбор-
ський пщ час наступу роти кинувся з гранатами на дзот i закрив сво!м тшом
амбразуру. Вважали, що вш загинув, i йому було посмертно присвоено звання Героя
Радянського Союзу. В пам’ять про його подвиг молодший лейтенант А. Зуров
написав шсню «Герою Майборському»6. Та виявилося, що вш був важко поранений,
але лишився живим. Грузин EpoHic iHaypi кинувся на зам1нований колючий др1т
i щною свого життя проклав у ньому прохщ. На висот1 бшщ зробили нанис: «Ми
будемо жити! Але якщо доведеться вмирати, то помремо, як комсомолець 1наурП»7.
Мешканщ Коломш свято шанують пам’ять геро!в-визволител1в. Р. I. Фшш-
пов, А. Д. Богданов, М. П. Семенов, I. С. Коротков, I. В. Шарлай, С. В. Артамонов,
Д. М. Синенков, В. Д. Пачул1а, E. IHaypi нав1чно занесен! в список жител!в MicTa,
ix !менами назван! вулищ, пюнерсьш загони i дружини. Геро!в Радянського Союзу
В. 	О. Бочковського, А. М. 1гнатьева, А. 6. Землянова й В. П. Майборського обрано
почесними громадянами Коломш.
1 Торжество icTopH4Hoi справедливости стор. 627, 630.
2 Газ. «Прикарпатська правда», 18 грудня 1966 р.
3 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 460, арк. 6.
4 История Великой Отечественной войны 1941 —1945 гг., т. 4. М., 1962, стор. 79.
5 Н. С. Демин. Война и люди. Ташкент, 1968, стор. 171—206.
6 А. А. С г и б н е в. По следам героев. М., 1962, стор. 15.
7 Газ. «Прикарпатська правда», 30 грудня 1962 р.
290

Шсля визволення Коломш чоловши призовного вшу шшли до лав Червоно!
Армп. Високе иочуття иатрштизму проявила жителька MicTa М. Г. Кобилецька,
старший син яко! був на фронть Вона дала материнський наказ сво!м трьом молод-
шим синам наслщувати приклад брата, добити ненависного ворога1. ТрудяшД М1ста
всшяко допомагали фронту, вносили кошти на буд1вництв0 л1таюв i танюв, на
завод! сшьгоспмашии ремонтували бойову техншу i зброю.
Шд час вшни багато уродженщв Коломи! було в лавах дтчо! армп. Вони
геро!чно билися проти фашистських загарбниюв. Це, зокрема, генерал-майор
М. О. Бшоскурський, каштан Ю. С. Мельничук, сержант С. М. Кобилецький. Роз-
вщник-радист сержант 3. В. Чех був закинутий у Прагу, де за допомогою чеських
шдшльнишв збирав важлив1 дат й передавав !х командуванню 1-го Украшського
фронту. Схоплений фашистами i жорстоко катований, BiH не сказав шчого. Фашисти
засудили його до розстршу. Але повстання жител1в Праги на початку травня 1945
року вирвало 3. В. Чеха з пазур1в смерп, i вш разом з повстанцями бився на бари-
кадах. В боях пщ Берлшом загинув талановитий гончар К. Ф. Санойца2.
Визволене вщ фашистських загарбншйв м1сто лежало в ру!нах. Вщступаючи,
птлер1вщ знищили 23 промислов1 пщприемства, електростаищю, зруйнували
зал1зничний вузол, 2 лшарш, 15 шкшьних примщень, 13 культурно-освггшх за-
клад1в, спалили понад 1400 житлових будинтв3. Фашисти пограбували музей
народного мистецтва Гуцулыцини, б1блютеки.
Хоча MicTo тривалий час перебувало в прифронтовш смуз1, вщновили д1яль-
HicTb MicbKi органи Радянсько! влади, партшш, комсомольсьш, профспшков1 та
iHini громадсью оргашзацп. Пщ !х проводом трудящ1 мюта налагоджували роботу
промислових пщприемств та pi3Hnx установ i заклад1в. Вже восени 1944 року д1ти
сши за парти — почали д1яти 11 шкш, вщкрилися музична школа, кшотеатр, клуби,
виходила районна газета. Не минуло й швроку теля визволення MicTa, а вже стало
до ладу 30 промислових пщприемств, яш працювали для потреб фронту. Одночасно
почалася модершзащя пщприемств, а також створення нових галузей, зокрема
машинобудування. Для цих пщприемств йшло устаткування з шших областей
УРСР та братшх республш.
ТрудяшД Коломи! ycninmo виконали п’ятир1чиий план вщбудови i далыпого
розвитку народного господарства. Вже у 1949 рощ значно перевершено р1вень
довоенного промислового виробництва. 1950 року понад 1000 робггншив працювало
в рахунок наступних рошв. Озброеш банди украшських буржуазних нащонал1СТ1в
терором i диверс1ями намагалися перешкодити сощалютичному буд1вництву.
Органам державно!* безпеки всем1рно допомагали трудяшД, i бандшчв було розгромлено.
П’ятий п*HTnpiчний план завершили на 4 мюящ рашше строку. Випуск валово!
продукцн за цей час подво!вся. Асортимент виробш збшыпився до 218 вщцв i най-
менувань. У 1955 рощ на шдприемствах MicTa нал1чувалося близько 7 тис. новато-
piB i передовишв виробництва. 32 чоловшам присвоено звання кращого роб!тника
MicTa за профеЫею, 73 — кращого
винахщника та рацюнал1затора.
В ход! виконання ШОСТОГО п’яти- ПР^.вники Коломийського РК КП(б)У. 1949 р.
pi4Horo плану ще бшыпого розмаху
набрало сощалютичне змагання. Пе-
редов1 роб^ники почали вщкривати
особиси рахунки економп, одержано!
1 Газ. «Червоний прапор», 9 травня
1945 р.
2 Газ. «Червоний прапор», 29 серпня
1969 р.
3 1вано-Франшвський облпартарх!в,
ф. 18, оп. 2, спр. 3, арк. 15; ф. 1, оп. 2,
спр. 5, арк. 194—195.
291 19*

завдяки ращонал1зацп. 1956 року м1ськком КП У краши створив техншо-еконо-
м1чну раду м1ста, яка узагальнювала досвщ новатор1в. Масовим тиражем рада
видала лист1вки про методи пращ 12 новатор1в промисловост1 та зал1зничного
вузла. Напритнщ 1958 року розгорнувся рух за комушстичну працю. В ньому
взяли участь 130 бригад, змш i цех1в. Присвоено це звання тод1 12 бригадам.
Понад 1000 чоловш виборювали звання ударника комушстично! пращ. Невдовз1
в змагання почали включатися ц1л! пщприемства. 1965 року це почесне звання
здобули 23 цехи, 10 змш, 277 бригад i вузол зв’язку станцп Коломия. Близько
2600 чол. стали ударниками комушстично! пращ1. Почин Гаганово! шдхопили
майстри С. Д. Мокрш з ткацько!, С. I. Пиндус з швейно! фабрики, ят вивели
бригади, що вщставали, в передовь
Трудовий ентуз1азм робггнитв, партшне кер1вництво, наукова оргашзащя
пращ були тими основними чинниками, що забезпечили дальше зростання
продуктивное^ пращ, вчасне виконання завдань семир1чного плану. Роб1тники Коломи!
за семир1чку виробили майже в три рази бшыпе промислово! продукци, шж у по-
передню п,ятир1чку.
На багатьох пщприемствах Коломи! працюють громадсьт ради НОП, творч1
бригади, бюро економ1чного анал1зу i нормування, поетшно дпоч1 виробнич! наради,
школи майстр1в та передового доевщу пращ, економ1чт гуртки i семшари. Широко
впроваджено систему бездефектного виготовлення продукци i здач1 з першого
пред’явлення.
Тепер у MicTi д1е понад 50 промислових, транспортних, буд1вельних i торговель-
них пщприемств, на яких трудиться близько 20 тис. роб1тнитв та службовщв. Стала
до ладу машиштчильна станщя, яка обслуговуе MicbKi пщприемсгва. Пор1Вняно
з 1951 роком обсяг промислового виробництва в 1968 рощ збшыпився в 293 рази2.
Останшм часом значно 3pic Коломийський завод сшьськогосподарських машин —
найбшыне пщприемство м1ста. Ще 20 poKiB тому тут виробляли др1бний с1льсько-
господарський реманент — вози, в1ялки, соломор1зки, а п1зн1ше — кормоподр1бню-
вач1 й обприскувач1. Верстати були застаршо! конструкцп, нал1чувалося !х неба-
гато, приводилися вони в рух паровою машиною через епшьну трансмюш.
Завдяки реконструкцп завод, по cyri, заново збудований. У величезних заповнених
сонцем цехах працюе близько 2,5 тис. роб1тнитв.
3 1958 року завод першим у Радянському Союз1 почав спещал1зуватися на
виробництв1 грейферних навантажувач1в3. 1963 року BiH одержав почесне урядове
завдання: виготовити для братньо! Куби 2 тис. навантажувач1в. Колектив заводу
справився з завданням достроково. Коломийсьт навантажувач1 д1стали високу
оцшку. Щоб допомогти кубинським друзям осво!ти машину, на Кубу вшздили
ведучий конструктор заводу М. К. Чорноусов, конструктори С. I. Грицюк, I. А. Дзю-
бак та трактористи-випробувач1 Р. I. Шевчук, В. I. Пачковський i С. I. Козачук4.
За 5 ротв на Кубу поставлено вже понад 10 тис. навантажувач1в.
На Мджнароднш виставщ с1льськогосподарських машин 1967 року в MockbI
навантажувач-екскаватор ПЕ-0,8 вщзначений золотою медаллю та дипломом 1-го
ступеня5. Ниш цей навантажувач надходить в yci союзш республ1ки, а також до
20 кра!н св1ту. Якщо в перший piK виробництва було створено понад 200 таких
машин, то 1969 року з конвейера зшшов п’ятдесятитисячний навантажувач. До
кшця п’ятир1чки затнчено реконструкцш друго! черги заводу, а його р1чну по-
тужн1сть доведено до 25 тис. штук навантажувач1в. Конструкторське бюро заводу
перетворено в головне спещал1зоване конструкторське бюро краши по наванта-
жувачах.
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 18, оп. 28, спр. 11, арк. 7, 43.
2 Газ. «Червоний прапор», 29 березня 1969 р.
3 Коломыйский завод сельскохозяйственных машин. Ужгород, 1969, стор. 8.
4 Газ. «Правда», 9 серпня 1963 р.
® Газ. «Прикарпатська правда», 22 липня 1967 р.
292

Завод мае cboi po6iTHH4i- 'династН — 1васю-
тини, 4ynpei, Мельничуки, ^абинюки. Коваль
Д. О. 1васютин, тепер уже пенсшнер, прив1в на
завод ycix чотирьох сшив. Значно Bnpic осв1тнш
р1вень po6iTHHKiB. Якщо в 1959 роц! на завод!
початкову освггу мали 133 чоловша, незакшчену
середню — 36, середню — 11, вищу — 1, то ниш
вищу освггу мають понад 100 чоловш, середню
спещальну — понад 200 й середню загальну —
понад 1000 чоловш. Сотш робггнитв вчаться у ве-
4ipHix i заочних школах, техншумах та вузах1.
У серпш 1969 року з нагоди 100-р1ччя в!д дня
заснування завод сшьгосимашин нагороджено
орденом «Знак Пошани», багатьох роб!тнишв —
орденами i медалями. Завод став першим орде-
ноносним промисловим шдприемством
Прикарпаття.
Такий шлях й шших шдприемств Коломш.
Кожне з них за шслявоенш роки в кшька десят-
тв раз1в збшыпило обсяг вироблювано!
продукца, на кожному виросли cboi передовики й нова-
тори. Продукщя деревообробного заводу надси-
лаеться в yci республши СРСР та в 14 заруб!жних
краш. Металозавод став експеримеитально-дослщ-
ним. Якщо 1963 року BiH випустив понад 500 тонн
посуду трьох вщцв, то в 1968 рощ — близько
4 тис. тонн одинадцяти вщцв.
У заводоуправлшш буд!вельних матер1ал1в
завершено реконструкцао технолопчного
устаткування, завдяки чому 3pic випуск продукца —
протягом двох тижшв тепер виготовляеться цегли
бшыпе, шж и вироблено за весь 1945 piK.
На ткацькш фабриц1 працюють понад 280 ав-
томатичних ткацьких верстат1в найнов1шо! кон-
струкца. Ткал1 тепер обслуговують по 14—16
верстат1в. За день в MicTi виробляеться близько
30 тис. м бавовняних тканин. Коломийсьт ткал1
пщтримують TicHnfi зв’язок з трудящими MicTa
Вишнього Волочка Калш1нсько! область Вони
постшно обм1нюються досвщом. Валентина
Гаганова виступала по радю спещально для коломий-
ських друз1в. 3 нею листуються ткал! М. А. Во-
ронкевич та О. В. Лунькова.
Коломия — важливий транспортний центр.
У 1961 роц! в депо станцп Коломия з’явилися
nepnii тепловози, а тепер вони майже вит!снили
паровози. Щоденно курсують 95 автобусе по
21 маршруту, е в MicTi й 20 таксь
В удосконаленш роботи промисловост! все
бшыпу роль вдаграе громадсьтсть. У заводоуп-
равл!нн! буд!вельних матер!ал!в створено на
громадських засадах технолопчне бюро, на завод!
Один з цех1в КоломийськоТ гардинно! фабрики.
1967 р.
Соломор1зки, виготовлен1 на Коломийському завод!
с1льськогосподарських машин. 1954 р.
У складальному цеху Коломийського заводу стьсько-
господарських машин. 1970 р.
1 Газ. «Комсомольський прапор», 16 серпня 1969 р.
293

сшьськогосподарських машин i ткацькш фабрищ — самод1яльш конструкторсью
бюро.
Покращав i ятсний склад кер1вництва. 46 пщприемств мюта очолюють кому-
н1сти. 3 них 26 чоловш мають вищу i 20 — середню осв1ту.
Як i всюди в радянськш кра!ш, широко розгорнуто в MicTi житлове буд1вни-
цтво. За 20 останшх рок1в житловий фонд Коломш збшыиився майже втрое. Ще
зовс1м недавно вщ вокзалу до Жовтнево! вулищ простягався пустир, а тепер тут
височать красив i будинки, виросли HOBi вулищ. В MicTi прокладено понад 20 км
водопроводу, бшып як 50 км шлях1в. Д1е автоматична телефонна станщя. На вули-
цях Коломш встановлено кшькасот ртутних свггильншив. Багате м1сто садами
i парками, зустр1чаються тут i рщк1сн1 дерева. В парку iM. Шрова ростуть веле-
тенськ1 riHKro та Веймутова сосна, на вул. Театральнш — магнол1я. В урочищ] над
Прутом на 100 га розкинувся один з найбшыпих у бврош заповщник тиса. Щороку
на вулицях Коломш висаджуються тисяч1 дерев та купцв.
У MicTi розиочато забудову трьох мшрорайошв. Проводиться газифшащя.
Природним газом вже забезпечено близько 7 тис. квартир, а балонним — понад
3 тис. квартир. Став до ладу банно-пральний комбшат, працюе бюро добрих послуг.
В Коломш виросли нов1 люди, чудов1 снещал1сти, передовики виробництва,
iMeHa яких вщом1 далеко за межами область Серед них — майстер швейно! фабрики
В. I. Якубенко, машишст локомотива А. Б. Сарк1сов, бригадир заводоуиравлшня
буд1вельних матер1ал1в П. П. Кобилецька. Bci вони удостоеш ордена Ленша. Роз-
кроювальник взуттево! фабрики Д. I. Мицак, ткаля Н. В. Плотникова, вишиваль-
ниця М. А. Фасовська, майстер плодоконсервного заводу 3. I. Благодетелева та
багато шших вщзначеш орденом Трудового Червоного Прапора. Делегатами
партшних з”!зд1в були колишня селянка, пом1чник машишста локомотива К. I. Березов-
ська, машишст В. М. Нечай, бригадир заводу сшьгоспмашии О. В. Спиридонов,
ткаля Н. В. Плотникова; комсомольських з’1зд1в — товарознавець У. М. Суля-
тицька та секретар1 м1ськкому ЛКСМУ М. I. Войтович, Я. С. Калакура та in.
На Всесоюзний з’’1зд профсн1лок були обран1 вчител1 3. П. Лаико та Л. Е. Шимко.
Депутатами Верховно! Ради УРСР обирали Ю. Й. Пантелюка, Л. I. Стигнееву.
Багато зроблено в MicTi за роки Радянсько! влади в розвитку народно! осв1ти.
Тепер тут 14 загальноосв1тшх шкш. В 13 дитячих садках виховуеться близько
1500 д1тей. В Коломи! працюють И заслужених вчител1в УРСР.
Понад 2 тис. роб1тник1в i службовщв вчаться без вщриву вщ виробництва
у заочнш та веч1рнш школах, техншумах i вузах. В MicTi працюють 5 середшх
спещальних заклад1в — педагог1чне, медичне, фармацевтичне та професшно-тех-
н1чне училища i техншум механ1чно! обробки деревини. 1965 року тут вщкрито
консультацшний пункт 1вано-Фрашавського 1нституту нафти i газу.
Чимало випускниюв коломийських шкш
Ужвермаг у КоломиТ. 1969 р. 1 У™лищ стало вщомими д!ячами
культури, Л1тератури, науки i технши. Це поет
Д. В. Павличко, письменник Р. I. 1ваничук,
доктор 1сторичних наук В. В. Грабовецький
та iH. — вчеш М. В. Калиняк, Л. О. Косак,
П. Ф. Юршчук.
В Коломи! народився вщомий радян-
ський украшський композитор, народний
артист УРСР А. Й. Кос-Анатольський,
автор опери «Заграва», балету «Хустка
Довбуша», широковщомо! nicHi на слова I.
Франка «Ой ти д1вчино, з ropixa зерня». На
сторшках коломийсько! газети «Червоний
прапор» в 1939 роц1 почав свою л1тера-
турну д1яльн1сть комсомолець-пщпшьник
294

Ю. С. Мельничук (1921 —1963). Шд час Велико! В1тчизняно!
вшни BiH був розвщником, шзшше став видатним письменни-
ком-публщистом, кандидатом фшолопчних наук. BiH продов-
жив традищ! Я. Галана, викривав украшських буржуазних
нащоналю^в, католицьку й ушатську церкву та мiжнapoдний
iмпepiaлiзм. Тривалий час Ю. С. Мельничук був головним
редактором журналу «Жовтень», його обирали депутатом
Верховно! Ради СРСР. В журнал i «Жовтень» плщно працюе
коломийський письменник-публщист Т. С. Мигаль. При редак-
цп газети «Червоний прапор» створено л^ературне об’еднання.
Члени об’еднання виступають на сторшках обласних i рес-
публшанських видань. Дехто вже видав nepnii сво! твори.
Зокрема, вчитель В. А. Костащук видав удруге книгу про
Василя Стефаника «Володар дум селянських», вчитель
Б. С. Мельник — 36ipKy поезш «Мш рщний край». Багато пат-
рютичних та лipичниx поезш надрукував голова лггоб’еднання
вчитель В. 3. Данькевич. М1сцев1 лггератори i композитори
створили чимало гарних шсень. Оргашзовуються виставки
TBopiB м1ських художнишв. 3 великим ycnixoM пройшли зв!ти
творчо! штел^енщ! MicTa на честь XXIII з’!зду КПРС i на х/. 4 ^ ...
честь 50-р1ччя Великого Жовтня. £Р1969 Р УН ПервД °"ера‘
Сучасна Коломия мае багато культурио-ocBiTHix заклад1в.
Тут працюють районний i мюький будинки культури, будинок
учителя, 3 кшотеатри, 10 клуб1в на пщприемствах, 30 бiблioтeк з книжковим
фондом в 230 тис. npHMipHHKiB. Caмoдiяльний народний театр (режисер В. I. Сим-
чич) MicbKoro будинку культури в 1967 рощ на республшанському фecтивaлi само-
д1яльного мистецтва nociB перше м1сце, був вщзначений золотою медаллю i
дипломом першого ступеня. Таку ж нагороду на фестивал1 здобув хор цього будинку.
При м1ському будинку nioHepiB дie caмoдiяльнa дитяча оперна студin, а при клуб*1
ДТСААФ — балетна. Хору будинку вчителя присвоено звання народно! академ!Чно!
хорово! капели (KepiBHHK С. I. Ярмусь). Набув популярное^ caмoдiяльний симфо-
Hi4Hnfi оркестр. Користуеться любов’ю глядaчiв Коломийський народний театр
iM. Я. Галана.
В Коломи! розвинули свш талант ниш заслужеш артисти республши В. О.
Яншин i О. I. Затварська. В MicTi працюють майстри художньо! керамши, члени Сп1лки
xyдoжникiв УРСР подружжя Г. Й. та М. I. Рощиб’юки.
Велику роботу проводить Коломийський державний музей народного
мистецтва Гуцулыцини, який за роки Радянсько! влади Bnpic у багатющу скарбницю
народно! творчость В експозищях музею представлено pi3b6y, шкрустацш, випа-
лювання по дереву, мосяжництво, керамшу, художне ткацтво, вишивання, кили-
марство, писанковий розпис, прикраси з 6icepy. Тут експонуються твори видатних
митщв минулого, а також заслужених MaficTpiB народно! творчост1 УРСР.
В парку iM. Шевченка, бшя Пруту, на початку лп’а щороку влаштовують ма-
сове свято nicui та npa4i. Тут виступають загальномюький об’еднаний хор, який
нал1чуе понад тисячу чоловАк, близько 60 кoлeктивiв художньо! caмoдiяльнocтi.
Сталися зли ни за шслявоенш роки в гaлyзi охорони здоров’я. Кшькють
л1жок в лшарнях збшьшилася майже втрое, а медичних пращвнишв — у 10 pa3iB.
Всього в MicTi е 14 медичних зaклaдiв, де працюють 132 лшар1 i 452 середш медпра-
4iBHHKH та 42 фармацевти. Багато уваги oxopoHi здоров’я придшяють зacлyжeнi
лiкapi УРСР О. М. бнша i В. А. Закревський, головний лшар iнфeкцiйнoi лiкapнi
JI. I. Стигнеева, xipypr А. С. Шептун. 6 в MicTi будинок швалдав i будинок
для людей похилого вшу.
М’асовими в Коломи! стали фiзкyльтypa i спорт. Працюе дитяча спортивна
школа, з ii CTiH вийшло понад 3 тис. poзpядникiв, 17 MaficTpiB спорту. Один
295

з вихованщв, В. Д. Гасш, ниш чемтон СРСР з гандбола. 4 спортсмени стали
призерами Радянського Союзу, 12 — чемшонами республши. В MicTi g стадюн та
великий спортивний зал. В 1968 рощ тут було проведено 2 всесоюзш та 10 рес-
публшанських змагань.
На чол1 пол Личного i громадського життя Коломш сто!ть мшька партшна орга-
шзащя, що нал1чуе 4340 члешв i кандидат1в парти, об’еднаних в 162 нервинш пар-
тшш оргашзаци. МК КП Украши вв1в у повсякденну практику зустр1ч1 кер1вни-
KiB партшних, радянських i господарських оргашв з трудящими. Активно д1е
м1ська оргашзащя товариства «Знания», яка об’еднуе близько 700 лектор1в.
В MicTi працюють веч1рнш ушверситет марксизму-лешшзму, економ1чна школа,
ушверситети культури, здоров’я, для батьюв, школи ате!зму i м1жнародних вщ-
носин, в яких навчаеться понад 1 тис. чоловш. 6 жшоча рада, рада ветерашв
комсомолу, рада вшськово-наукового товариства, рада сприяння кшо, музично-театральна
б1блютека тощо.
Комсомольська оргашзащя Коломш нал1чуе близько 13 тис. члешв ВЛКСМ,
об’еднаних у 204 первинш оргашзаци*. Активно д1е штаб «Комсомольського
прожектора». Комсомольщ виступають шпцаторами багатьох корисних справ, зокрема
суботншав та недшьнишв, КВК м1ж училищами й школами. Щотижня вщбуваю-
ться «Комсомольсьш середи». Цього дня в м1ському будинку культури первинш
комсомольсьш оргашзаци та клуби MicTa проводять цшав1 вечори. Плануе ix МК
ЛКСМУ разом з радою ветерашв комсомолу. Перед молоддю виступали ветерани
комсомолу, учасники громадянсько!* i Велико!* В1тчизняно!’ bogh, CTapi комушсти,
яш бачили i слухали В. I. Ленша, передовики i новатори виробництва, орденоносщ,
д1яч1 л1тератури i мистецтва. Bci вечори супроводжуються тематичними
концертами, «вогниками». Найбшып цшавими були тематичш вечори «Парти* Bipmm син»,
присвячений 50-р1ччю ЛКСМУ, «Комсомол у тенях i хорових творах радянських
композитор1в», «Молод1жш вечоряищ», «Тих дшв не змовкне слава», «Що дала
Радянська влада молод1 Коломийщини», «Улюблеш nicHi 1лл1ча». Велику роботу
на честь 50-р1ччя ВЛКСМ i 50-р1ччя ЛКСМУ npoBiB клуб «Полум’яш серця».
Працюе клуб штернацюнально!* дружби. Вщбувся конкурс ате*1*стичних клуб1в «Свиюч»,
як i створеш при середшх спещальних навчальних закладах М1ста. Клуби влашту-
вали кшька вечорхв на ате*1*стичт теми: «У CBiTi чудес», «Без бога нам евггла дорога»,
«Весь космос обшшли, а бога не знайшли». «Комсомольсьш середи» дуже популярш
серед молодь На них завжди переповнений зал. Комсомольсьш клуби регулярно
виступають також i на шдприемствах М1ста та в селах району. За активну роботу
по комушетичному вихованню молод1 комсомольська оргашзащя м1ста нагоро-
джена Червоним прапором ЦК ЛКСМУ.
100-р1ччя вщ дня народження В. I. Ленша трудяпц Коломш зустрши знач-
ними досягненнями. Колектив люокомбшату завершив свою п’ятир1чку ще в 1969
рощ. До ювшейного дня не було жодного пщприемства, яке б вщетавало.
П’ятир1чний план виконано успнпно. Завершено буд1вництво найбшыпого на
Украх'ш заводу гончарних дренаж-
У^асники ювшейного пленуму 1вано-Франк1вського обкому ЛКСМУ НИХ трубок ПОТуЖШСТЮ 50 МЛН. ШТ.
В,д Коломийсько? мкько! комсомольськоТ орган!зац!Т. 1969 р. на р1к та масл0СирзаВ0ДУ. Закшчено
й буд1вництво нового головного
корпусу цеху високовольтно! анаратури.
Споруджено новий хл1бозавод, роз-
ширено холодильник м’ясокомбшату,
зведено готель, xiMiKo-пральний
комбшат i велит житлов1 будинки. Ре-
конструйовано иедагог1чне училище
та восьмщичну школу № 7, збудо-
вано широкоформатний тнотеатр,
профтехучилище та клуб.
296

HoBi перспективи вщкриваються перед Коломиею.
Поблизу м1ста виявлено багат1 поклади с1рки. Заля-
гання продуктивних пласив дае можливють виплав-
ляти cipny шд землею i доставляти на поверхню в рщ-
кому вигляд!1. В Micivi заплановано побудувати заводи
електроверетен та електроустановочних вироб1в. Буде
споруджено великий консервний завод, м’ясо- та папе-
рово-целюлозний комбшати. Льв1вський шститут
проектування MicT розробив детальне планування центру
Коломш. Тут будуть розмщеш культурно-осв1тн1 та
побутов1 заклади i споруджеш багатоповерхов1
будинки, критий ринок2.
В Коломш g чимало пам’ятнитв та юторичних
пам’яток. В центр1 м1ста встановлено пам’ятник
В. 	I. Леншу. 6 також пам’ятники С. М. Шрову,
Т. Г. Шевченков1, Адаму Мщкевичу. А на братськш
могилi, де поховано 571 бшця, сто!ть пам’ятник за-
гиблим радянським вошам i горить в1чний вогонь.
Б1ля вокзалу на постамент! поставлено танк Т-34 на
згадку про геро!в-ташист1в, визволител1в MicTa. На
роз1 плопц Лен1на та вулищ Горького збер1гся 3-по-
верховий будинок, зведений у 1877 рощ. Це ратуша.
1956 року тут встановлено мемор1альну дошку — в
цьому прим1щенш було ув’язнено 1вана Франка. Па-
м’яткою старовини, державним заповщником е дере-
в’яна церква Благовпцення.
Росте й розвиваеться стародавня Коломия, яка за Памятник В. I. Леншу в КоломиТ. 1970 р.
роки Радянсько! влади перетворилася в квпуче шдуст-
р]альне м1сто, культурний центр Радянського Покуття.
Я. С. МЕЛЬНИЧУК, П. Ю. СЕГАЛ
КОВАЛ IBKA
Ковал1вка — село, центр сшьсько! Ради. Розташована за 14 км вщ районного
центру, за 0,5 км вщ шосе Коломия — Яблушв. Край села протшае р1чка Лючка.
Населения — 1094 чоловша.
Збер1гся давн1й переказ, н1бито с1м’я якогось коваля, що мав 5 сишв, прибула
сюди з-пщ Умаш в перш1й половин! XVII ст. Вона й поклала початок селу. Цшком
iM0BipH0, що в nepini роки 1снування Ковал1вку сп1ткала доля сусщнього села
Icnaca, яке руйнували татарсью орди в 1621 i 1624 роках. У peecTpi загально! peei-
3ii, складеному 15 травня 1670 року, серед поселень Коломийського повпу
згадуеться село Ковал1вка, де було 8 хат i оподатковувалося 3 дими3.
Недалеко Ковал1вки росли rycTi л1си, де переховувалися опришки. Не раз
вони навщувалися в село. Так, у 1677 рощ опришки загону Василя Гл1ба, який д1яв
тод1 в околицях Надв1рно!, напали на шляхтянку Полянську, яка жила в Кова-
л1вщ, забрали у не! пару коней та р1зних речей на 300 злотих4.
У першому поземельному перепису 1788 року, зробленому вже за час1в австрш-
ського пануЕання, Ковал1вку схарактеризовано як невелике село, що належало
1 Газ. «Прикарпатська правда», 17 листопада 1967 р.
2 Газ. «Червоний прапор», 7 листопада 1967 р.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 5, оп. 1, спр. 500, арк. 2.
4 Там же, т. 182, стор. 226.
297

до громади у Стопчатов] i разом з нею входило до ЯблушвськоУ домш11. Проживало
тод1 в Ковал1вщ 152 чоловша. В сел1 було 20 господарств1. Земельш угщдя обчислю-
валися 396 моргами, переважно сшожатей (город1в було лише 93 морги). KpiM цього,
селу належало ще 84 морги люу. В перепису сказано, що городи знаходяться на
нер1вному мющ, землю мають глинкувату, на якш частково садять городину, а част-
ково ciiOTb кукурудзу. Останньо! не зас^вають бшыпе як швморга2. Селяни в цей
час мали 5 коней, 34 воли, 93 корови. Ковал1всьш пщдаш виконували 108 тяглових
i 126 шших дшв панщини на користь магнат1в Яблоновських. За угодою м1ж
магнатами Яблоновськими та австршським урядом вщ 10 с1чня 1801 року, Ковал1вка иере-
йшла до державних маетшв3. На початку XIX ст. лише 5 селянських господарств
мали цший надш, 10 — половину, 5 — чверть надшу4. Жили в сел1 3 халупники
i 2 ком1рники. В Ковал1вц1 був водяний млин на 2 камеш, при ньому — олшна
ступа i сукновальня. Майже Bci земельш угщдя знаходилися в руках селян, в
основному заможних. Домша належало лише 22 морги сшожатей. За випас селяни
платили по 15 гроппв вщ коня i вщ корови, по 7—6 rpoiniB вщ в1вщ, свиш й
молодняка.
До 1811 року Ковал1вка входила до Станюлавського округу, пот1м — до Ко-
ломийського5.
На час складання поземельних перепшив у 1818—1820 рр. у Ковал1вщ 1стотних
змш в селянському землеволодшш не сталося, тшьки дуже зменшилася кшькють
худоби. Селяни мали 12 вол1в i 34 корови. Оскшьки основна частина угщь перебу-
вала пщ сшожатями та люом i землеробство було допом1жним заняттям, то цшком
очевидна картина занепаду села в цей перюд. Частина мешканщв торгувала сшлю.
Вщомо, що селяни виконували на користь ЯблушвськоУ домша 72 тягл1 та 166
П1ших дшв панщини.
Мало змшилося життя селян КовалiBKH i шсля скасування кршацтва. Селянин
став особисто вшьним, а за надш повинен був заплатити викуп, сума якого дор1в-
нювала повинностям за 20 poKiB. Селян позбавили права користуватися люами
й пасовиськами. Це означало скорочення значноУ частини засоб1в до 1снування.
Тому селяни змушеш були добиватися прав на громадсьш уг1ддя. Т1льки шсля
того, як на суд1 24 листопада 1860 року свщки 95-р1чний 1ван Слопнович i 62-р1чний
Гриць Гоянюк з Icnaca та 87-р1чний Петро Захарук i3 Стопчатова пщ присягою
показали, що селяни Ковал1вки довг1 роки випасали худобу в л ici пщ назвою Жорна,
серв1тутна КОМ1С1Я визнала право селян на частину пасовиська. Боротьба, яка
тривала аж до 1865 року, зашнчилася тим, що з 197 морпв пасовиськ i люу, якими
користувалася селянська громада, 124 морги було привднано до володшь
державного маетку в Яблунов1, а громад1 залишено тшьки 73 морги пасовиська0. Таким
був результат наполегливих зусиль громади, довпттньо! тяганини по серв1тутних
KOMicinx i судах.
Koвaлiвкa залишалася невеликим селом, хоч у 1865 рощ вже стала окремою
громадою. На початку 80-х рошв XIX ст. тут проживало 392 чоловша. Число
господарств на той час зросло до 807. Селянам i тод1 бракувало худоби — у 1881 рощ
нал1чувалося всього 26 коней i 64 воли, 100 овець, понад 200 свиней8. Якщо у 7
селян було лише по одному поросят^ то у куркулгв: П. Луцака нал1чувалося 57 гол1в
pi3Hoi худоби, В. Чукура — 48, Я. Боднарука — 42 голови. Переважна бшышсть
селян терпша злидш, мусила працювати на багатав або шукати заробгткгв у мютах.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 85, спр. 2598, арк. 73—74.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6, спр. 268, арк. 3.
3 К. Czemeryriski. О dobrach koronnych bytej Rzeczypospolitej. Lwow, 1870, стор. 35.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 453, оп. 1, спр. 1758, арк. 2, 3, 9, 66.
6 Йосифшська i Францисканська метрики. К., 1965, стор. 147.
6 1вано-Фрашивський o6nAep>KapxiB, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 8,9.
7 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich. Warszawa, 1883,
стор. 605.
8 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 11 — 12.
293

Ще з 20-х рок1в XVIII ст. було
вщомо про вугшьне родовище на
територп м1ж Косовом i Кутами1.
У 1890 рощ промисловець С. Шепа-
новський заснував у Ковал1вщ 4.
шахти глибиною 25—30 метр1в, де видо-
бували вугшля з верхнього пласта.
У 1891—1899 рр. середньор1чний
видобуток становив 7 тис. тонн. На-
прикшщ XIX ст. шахти законсерво-
вано через малу потужшсть
верхнього пласта. Заметь них збудовано
вертикальну шахту глибиною 75 мет-
piB, де залягав пласт потужшстю
0,7 метра. Устаткування було при-
м1тивним, умови пращ — тяжкими.
Шахта працювала протягом 12 рок1в
i видавала близько 100 ТОНН вугшля ч°лов!чий хор села Ковал!вки. 20-i роки XX ст.
на добу. За час ii 1снування видобуто
250 тис. тонн вугшля2.
Мешканцям Ковал1вки та навколишшх сш не завжди щастило знайти тут заро-
б1ток, бо шахта працювала з перебоями. Тому вони мусили найматися за жалюгщну
плату до мшцевих пом1щишв та куркул1в або 1хати в iHini краши. В кшщ XIX ст.
вшхав до HiMe44HHH Г. П. Мельник, до Франца — I. П. Ясшський та М. В. Зая-
чук, до Чехп — Л. I. 1ванюк, М. I. Боднарук та irnni. Але й там вони не знаходили
кращо!* доль 17.-р1чний М. П. Дмитрук у 1911 рощ влаштувався працювати чорно-
робом на niaxTi в Чехп. В 1915 рощ його забрали до вшська. Потрапив BiH на гга-
лшський фронт, де був тяжко поранений. Не легше жилося йому й теля повер-
нення додому. Лише за Радянсько‘1 влади BiH вщчув себе людиною, став працювати
на inaxTi в Koвaлiвцi прничим майстром3.
Австршсью власт1 менш за все дбали про оевггу украшського населения.
В Ковал1вщ не було школи. Незважаючи на нужденшеть життя, селяни прагнули до
знань. Тому д1яльн!сть ciльcькиx просв^ител1в завжди знаходила тут пщтримку.
Прихильно ставилися селяни до вчител1в, яш не т1льки навчали д1тей, а й cboimh
знаниями живили допитливий природний розум селянина. Особливою повагою серед
CBoix односельц1в користувався Микола Колцуняк, що вчителював у Яворови
1885 року мешканщ Koвaлiвки на власш кошти вiдкpили читальню4, що мютилася
в xaTi В. Ясшського. В]дкриття ii стало святом, на яке прибули люди з навколишшх
сш. Микола Колцуняк виступив зпромовою про потребу ocBira для народу. Кирило
Геник, вчитель з Березова, прочитав доповщь про життя Т. Г. Шевченка та декламував
його поему «Наймичка». Вчитель Максим Крушельницький з глобусом у руках роз-
повщав селянам про рух Земл^ Сонця i планет, причину змши дня i H04i, nip року.
В 1905 рощ в Koвaлiвцi було 2 невеличт читальш: «Просвгги» та iM. Качков-
ського5. Тут знайомилися з творами украшських письменниюв, вщзначали ixHi
ювше*1. В 1906 рощ в сел1 вщбувся урочистий Be4ip на честь Т. Г. Шевченка. На
нього запросили хор з Печешжина. Лише в 1907 рощ у Ковал1вщ вщкрито одно-
класну школу, на утримання яко!* мешканщ села вносили окремий податок6.
1 H aequet (Baltasar). Neuste physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788 und
1789, t. I. Niirnberg, 1790, стор. 181.
2 1вано-Франтвський oблпapтapxiв, ф. 1, оп. 1, спр. 1263, арк. 82, 118.
3 Газ. «Прапор перемоги» (Яблушв), 25 Ычня 1948 р.
4 Журн. «Батьшвщина», 1885, № 44, стор. 306.
5 Шематизм всего клира греко католической епархш Сташславовской на рокъ 1906.
Станислав, 1906, стор. 145.
6 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1823, арк. 1.
299

В роки першо! свггово! вшни мешканцям Ковал1вки довелося
зазнати Bcix лих i нестатшв, що випадали на долю прифронтових насе-
лених пунктов. Через село кшька раз1в проходила л1шя фронту. Mo6Lrii-
зоваш до австро-угорсько! армп ковал1вськ1 селяни здавалися в полон
рос!янам, зокрема М. I. Мельник, О. О. Ясшський. Повернувшись теля
закшчення вшни додому, вони розповщали односельцям про Велику
Жовтневу сощал1стичну революцда1.
Шсля розпаду Австро-Угорщини в Ковал 1вщ при в лад i стали зун-
р1вщ, як1 н1чого не зробили, щоб полшшити становище трудящих.
Напришнщ 1919 року до села вступили окунацшш вшська бур-
жуазно-пом1щицько! Полыщ. Новий гшт i безправ’я принесли вони
трудящим. Селяни тершли вщ малоземелля i безземелля — в серед-
ньому на господарство припадало 3 га земль Однак 5 двор1в мали бшып
як по 10 га земл1, 54 — вщ 1 до 2 га, а 29 господарств мали менше
гектара2. 1933 року в Ковал1вщ було 102 двори, яким належало 43 коней,
ли в и «лив, 188 KopiB, 104 голови ял1вника i телят, 8 овець i Ki3, 253 свиней — всього
115 гол1в3.
Селяни одержували низьт врожа!. Так, у 1*934 рощ з1брано жита й ячменю
ярого — 6 цнт з га, в1вса — 12, озимо! пшенищ — 8, кукурудзи — 12, картоши —
80 цнт з гектара4. На городах садили багато oripKiB, ят вивозили до Яблунова.
Ковал1вське вугшля не могло витримати конкуренцп з сшезьким — з середини
20-х рок1в видобуток його припинився. Основним заняттям мешканщв села залиши-
лося сшьське господарство.
За двадцятшпття польсько! окупацп ковал1всыи селяни вкрай зубожши,
а додаткових засоб1в до шнування знайти було дуже важко. Та гшт був не тшьки
економ1чний. Селяни не могли одержати медично! допомоги — в Ковал1вщ не було
жодного медика. Житель села JI. I. 1ванюк розповщав: коли у нього в 1929 рощ
захвор1в 12-р1чний син, в1н мусив везти його при великому мороз1 в Яблушв, бо
л1кар не захот1в пршхати до Ковал1вки. За лшування 1ванюк заплатив 25 злотих,
але поки дов1з сина додому, той помер.
Хоч формально початкову школу, що юнувала в Ковал1вщ, мусили вщвщу-
вати Bci д1ти, бщняки не мали змоги зд1йснити це право. Через вщеутшеть взуття
!х д1ти взимку сид1ли вдома.
Одним з кер1вник1в комун1стичного руху на Прикарпатп був уродженець
Ковал1вки О. О. Ясшський (Олесь Коваль). Ще в пмназшш роки вш став на шлях
революцшно! боротьби. Навщуючись у рщне село, читав ровесникам заборонеш
книжки, прагнув прищепити !м ненависть до експлуататорського ладу. Двадцяти-
р1чним юнаком BiH потрапив на фронт i при першш же нагод1 опинився в pocifi-
ському полот. Жовтнев1 дн1 1917 року BiH зустр1в у Ростовьна-Дону. Деякий час
перебував у Харковь 1918 року О. О. Ясшський повернувся на батьтвщину пере-
конаним комушетом. Був одним з орган1затор1в Коломийсько! повггово! napTifinoi
орган1зацп. Вл!тку 1923 року його обрали в члени ЦК КПСГ. У 1924 рощ парт1я
послала О. О. Яс1нського секретарем окружкому в Холм. Навеет 1925 року, вика-
заний провокатором, вш опинився в пазурах пол щи. Стшко тримався комушет на
допитах i суд1, rHiBHo заявив сво!м катам: «Можна пон!вечити тшо бшця, але
н1коли не задушити велику щею комун1зму». Мужн!й революц1онер загинув
30 листопада 1930 року в дрогобицькш тюрмь «Наша правда» (орган КПЗУ) писала,
що смерть О. О. Ясшського е «великою втратою для парти i революцшного руху»5.
1 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—20.
2 Там же, ф. 2, оп. 13, спр. 534, арк. 27.
3 Там же, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 13—14.
4 Там же, ф. 2, оп. 9, спр. 785, арк. 50.
5 За волю народну. Бтграф1чш нариси про видатних д1яч1в революцшного руху в Захщ-
нш Украгш, стор. 110—114.
О. О. Ясшський — актив-
ний учасник комужстич-
ного руху на 3axiflHin
УкраТнк 1929 р.
300

Хоча в Ковал1вщ не було створено комушстичного осередку, революцшну
аптацпо в сел1 в1в Коломийський окружком КПЗУ, а також члени мюцевого
осередку «Сельробу». Намагалися впливати на селян i буржуазно-нащоналштичш
оргашзацп, ят зосередили свою д1яльшсть в читальш «Просв1ти». За ними йшла
куркульська верх1вка. 3 донесень полщи вщомо, що 24 березня 1935 року в Кова-
л1вщ було розкидано кшька десяттв комушстичних лштвок, написаних укра!н-
ською мовою1. Знайдено в сел1 також лист1вку, видану ЦК КПЗУ з нагоди 21-1
р1чнищ початку першо!* свпюво! вшни. Лштвки розповсюджували мшцевий житель
Дмитро Микитюк та Юрш Маковшчук з сусщнього села Микитинець2.
Ковал1вськ1 селяни гаряче сприймали кожне слово революцшно! пропаганди.
В ЗО-i роки громадське життя в сел i було досить жвавим. Протягом 1933—1935 рр.
споруджено народний д1м, у якому проводилася культосв1тня робота, селяни само-
тужки здобували освггу. Активно виступили мешканщ Ковал1вки на чол1 з М. О. Ка-
мищуком проти спроб окупацшних властей запровадити в школ1 польську мову.
1м вдалося добитися вщ уряду дозволу вести навчання укра!нською i польською
мовами. В сел1 був громадський верстат для виготовлення покр1вельних матер1а-
л1в з цементу, який здавали в оренду. Одержан! rponii витрачали на утримання
читальш, кушвлю книжок та iHmi потреби. Ще з початку XX ст. в Ковалхвщ icHy-
вав зерновий фонд взаемодопомоги, який у 30-х роках був значно розширений.
Кожний господар Mir тут одержати навесш необхщний пос1вний матер1ал, а восени
повертав з невеликим процентом3.
3 pi3HHX джерел д1знавалися селяни про життя Радянсько! Украши. Мешканець
Ковал1вки I. П. Боднарук ходив у пошуках зароб1тку по селах понад Збручем.
Повернувшись додому, вш розповщав, що бачив, як за р1чкою, на ланах, неподь
лених межами, працюють трактори. Слухаючи щ розповщ1, мешканц1 Ковал1вки
мр1яли про возз’вднання з сво!ми братами, ят давно позбулися експлуатацп.
3 рад1стю зустр1ли трудящ1 Ковал1вки во!шв Червоно! ApMii у вересн1 1939
року. 3 великим пщнесенням проходили вибори до Народних 36opiB Захщно! Укра-
!ни. Селяни одностайно вщдали сво! голоси за жителя селища Яблунова В. П. Кот-
лярчука4. П1сля проголошення Радянсько! влади мешканщ села обрали Ковал1вську
сшьську Раду, яку очолив бщняк М. I. Мельник.
Одними з перших заход1в, здшснених Радянською владою, були геологорозвщу-
вальн1 роботи в сел1 та заснування Коломийсько-Мишинського шахтоуправлшня.
В Ковалхвщ розпочалося будгвництво нових шахт. За короткий час споруджено
2 шахти з похилими стовбурами. В 1940 рощ тут видобули 6,2 тис. тонн вугшля.
Вугшля йшло на забезпечення мюцевих потреб. Працювали тут жител1 Ковал1вки та
навколшшпх сш, що ictotho впливало на полшшення !хнього матер1ального
становища.
Одночасно придшялася увага змщненню селянських господарств. Малоземельш
i безземельн1 одержали землю. На початку 1941 року в сел1 створено агроном1чний
гурток. Аптколектив на чол1 з уповноваженим Яблушвського райкому КП(б)У
С. 	С. Сазоненком готував селян до оргашзацп колективного господарства. Зддй-
снювалися nepini кроки в розвитку осв1ти, культури. Зам1сть початково! було
вщкрито семир1чну школу. При клуб1 почали працювати гуртки художньо! самод1яль-
HocTi.
Але сощалютичш перетворення тривали недовго — фашистська навала зму-
сила радянських людей взятися до збро!. А 1 липня 1941 року до села вдерлися riT-
лер1вщ. Страшш часи настали для житeлiв Ковал1вки. Як i на Bcix окупованих
територ1ях, тут встановився «новий порядок» — режим терору, розрахований на
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 68, оп. 2, спр. 555, арк. 94.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 205, оп. 1, спр. 715, арк. 1.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К-45, арк. 10, 17, 23, 29.
4 Газ. «Прикарпатська правда», 10 липня 1964 р.
301

масове винищення мюцевого населения i пограбування багатств краю. Шахти було
зруйновано. Чимало жител1в потрапило на каторжш роботи до Шмеччини. Мате-
р1альш збитки, запод1яш окупантами Ковал1вщ, обчислюються сотнями тисяч кар-
бованщв.
28 кв1тня 1944 року Ковал1вку визволили частини 2-i гвард1йсько1 пов1тряно-
десантно1 див1зп. Хоч лппя фронту до початку липня 1944 року проходила поблизу
села, 20 шахтар1в з ентуз1азмом взялися за вщродження шахт. Пенсюнер М. М. Чу-
кур розповщае, що буквально пщ ворожим обстршом пробивалися прники на
шахту № 3, щоб працювати на вщбудовь Розташоваш тут вшськов1 частини
допомагали im. Не лишилися осторонь селяни. Вони вноч1, часто пщ обстршом,
доставляли пщводами кршильне дерево з люу. Коли ж у другш половит липня лппя
фронту вщсунулася на захщ, робота пожвавилася, i на початку вересня 1944 року
вугшля пшзло «на гора». 3 кожним днем розширювалися вщбудовч1 роботи, прибу-
вали все нов i люди з навколишшх сш. 3 Донбасу та Кузбасу пршхали квал1фшо-
ван1 шахтарь В листопад! 1944 року почали д1яти 3 шахти. На кшець 1944 року на
шахтах вже працювало понад 190 чоловш, вони видобували 15 тонн вугшля щодоби.
1945 року створено партшну оргашзацпо, яка нал1чувала 9 комушст1в. Тод1 ж
виникла й шахтна комсомольська оргашзащя.
На початку 1946 року понад 40 селянських с1мей об’едналися в колгосп. Фунда-
торами артьтп були П. М. Дмитрук, Ю. Ю. Кравчук. Головою артип «Леншський
шлях» обрали Ю. Ю. Кравчука. Та невдовз1 вш пол1г вщ рук бандер1вщв. Колгосп
був одним з перших у Яблушвському район!1. Над ним взяли шефство комсомольщ
райцентру. Всшяко допомагали колгоспникам i шахтар1 — вони ремонтували ма-
шини, в гарячу пору виходили в поле.
Ковал1вським шахтам як основним постачальникам палива для мгсцево!' про-
мисловост1 прид1ляли велику увагу центральн1 та м1сцев1 органи влади. Буд1вни-
цтвом шахт вщали Коломийське управл1ння новими шахтами Наркомату вугшьно*1
промисловост1 УРСР та Коломийська контора тресту «Льв1ввуглерозвщка».
Трудящим Ковал1вки значно легше було б вщродити шахти i налагодити по-
военне життя, якби не терор нащоналштичних банд. Тшьки-но вщдалився фронт
вщ села, як вони почали cboi кривав1 дп. Для боротьби з оушвцями в сел1 було
створено загш самооборони на чол1 з П. Д. Соричем. На початку серпня 1944 року
на загш з 10 чол., що охороняв склад зерна, напала т. зв. сотня Цигана. Загонов!
довелося витримати 5-годинний бш, пщ час якого П. Д. Сорич був тяжко
поранений, але незважаючи на це, продовжував вести вогонь. Бандити, зустр1вши piniy-
чий onip, вщступили. Вщступаючи, вони спалили хати бшщв загону самооборони
П. Сорича та В. Романюка. В кшщ листопада 1944 року бандер1вщ пщпалили при-
м1щення i знищили апаратуру на inaxTi № 3 та вчинили низку шших терористичних
акт1В. У Ковал1вщ вщ ix рук загинув секретар райкому партн С. I. Саренко, пра-
ц1вник райфшвщдшу О. С. Серпенко. Закатували оун1вц1 й бшця загону
самооборони П. М. Мочернюка, його дружину2.
Велика увага в nepini шслявоенш роки придшялася збшыпенню видобутку
бурого вугшля, яке тод1 забезпечувало потреби область Для цього проведено
комплекс роб1т. 1947 року збудовано електростанцш, кшька примщень для шахтоуправ-
лшня, яке пере!‘хало сюди з Коломш. Одночасно будувалося й роб1тниче селище —
зводилися гуртожитки та багатоквартирш будинки. В 1948 рощ до селища прокла-
дено шосейну дорогу, наступного року — зал1зницю, що з’еднувала Ковал1вку
з Коломиею. Основний видобуток вугшля було зосереджено на inaxTi № 3, шзшше
стали до ладу шахги № 6 i № 7. На шахти прибували спещал1сти з р1зних вугшьних
басейн]в кра*1'ни. Устаткування надходило з м1ст РРФСР — Скоп1но та Ясногор-
ська. Його також надсилали Одеський завод «Червона гвард1я», Харшвський —
1 Газ. «Прапор перемоги», 15 лютого 1948 р.
2 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. В—7, арк. 2, 3.
302

«Свггло шахтаря». 3 часом шахтарський обушок поступився перед вщбшним
молотком, а на транспортуванш вугшля в шахтах з’явилися електровози, навантажу-
вальш та iHnii машини i мехашзми.
Селяни, як i прийшли працюва!и на шахти, набували шахтарських професш,
оволод1вали новою техшкою. Син бщняка М. М. Угринчук, працюючи на niaxTi,
здобув спещальшсть прничого майстра, таким був i шлях I. I. Бордуланюка та
багатьох шших. СвоУм досвщом дшилися з ними квал1фшоваш шахтар1 — кому-
н1сти П. П. Слинько, М. С. Корсун, як1 ще 1944 року пршхали сюди за пут1вкою
Ворошиловградського обкому КП(б)У. Прибували до Ковал1вки й молод1 спеща-
л1сти — випускники техшкум1в i г1рничих училищ. Так формувався робггничий
колектив. У 1948 роц! шахтна профсшлкова оргашзащя об’еднувала близько 400
чоловш.
Складш природш умови — надто тонкий пласт вугшля i велика кшьшсть шахт-
них вод — га брак кршильного л1су завдавали чимало клопоту прникам, через що
на початку 50-х ротв у деят перюди плани вугледобутку не виконувалися. Подо-
лання цих труднопцв вимагало великого напруження сил колективу.
Партшна оргашзащя вжила ряд заход1в щодо налагодження справ. Насам-
перед було оргашзовано навчання inaxTapiB, ят опаиовували нову техншу. Роб1т-
ничий колектив розгорнув боротьбу за шдвищення продуктивное^ пращ, рацюна-
л1зацш виробництва. Завдяки цьому план видобутку в 1958 рощ перевиконали1,
особливо вщзначилася шахта № 3.
В роки семир1чки на шахтах розгорнувся рух за сощалютичне ставлення до
пращ. Весь колектив BiB наполегливу боротьбу за вдосконалення роботи
пщприемства. Шахтар К. Г. Туркулов розробив схему врубово! машини для замши вщбш-
ного молотка в умовах ковал1вських поклад1в вугшля, К. Г. Туркулов i Ю. В. Дми-
трук запропонували нове дистанцшне управлшня конвейерами по навантаженню
вугшля у лавах. 3 1960 року вуглевидобуток провадився тшьки в тих лавах, де
можна було застосовувати врубову машину. В штреках запровадили металеве
кршлення. Шахти об’еднали в комбшат. Завдяки мехашзаца кшькють роб1тник1в
зменшилася приблизно на третину, проте вуглевидобуток на початку 60-х рок1в
3pic бшын як в 5 раз1в.
Комун1стична иарт1я i Радянський уряд високо ощнили самовщдану працю
inaxTapiB Ковал1вки. Орденом Ленша було нагороджено М. С. Корсуна, П. П. Слинь-
ка, М. Ф. Кузнюка. Багатьох вщзначили медалями, значком «Шахтарська слава>>.
Звання иочесного шахтаря присвоено Д. М. Бордуланюку, В. I. Якимишину,
В. 	М. Веклюку, I. М. Атаманюку, Д. I. Данилюку, Ф. М. Кавацюку.
Шахтарська Ковал1вка вщ1грала важливу роль у розвитку сощал1стично!
промисловост1 област1. Коли на Прикарпатт1 значно зб1льшився видобуток газу
i BiH став основним наливом для промис-
ловост1, розробка малопотужних пласт1в
вуг!лля втратила колишне значения. 1 ci4- Новий кабельний цех у Ковал1вц1. 1970 р.
ня 1968 року ковал1всьт шахти закрили.
Частина inaxTapiB вшхала на велит
пщприемства вугшьшн промисловост1, a Ti,
що залишилися, п!шли працювати на hobi
пщприемства, завчасно вщкрит1 в Кова-
Л1вц1. 3 вересня 1967 року тут почали
працювати цехи Коломийського металозаводу.
Колишш inaxTapi переквал1фшувалися.
Вони виготовляють сейфи, замки, кабель.
1 1вано-Франювський облпартарх1в, ф. 38,
оп. 15, спр. 1, арк. 65; оп. 17, спр. 1, арк. 64.
303

В адмшстративному примщенш
комбшату розмютився кабельний цех.
Будуеться завод електровироб1в, один
цех якого вже дав иродукцио. Робгг-
ники на цих пщприемствах зароб-
ляють по 120—130 карбованщв1.
Чимало колишшх селян-хл1бо-
po6iB Ковал1вки стали роб1тниками,
частина 'ix продовжуе працювати в
сшьському господарств!. 3 1958 року
колгосп «Леншський шлях» об’една-
но з колгоспом «40 рошв Жовтнево!
революци» (с. Мишин). За об’една-
ним господарством збереглася назва
«Леншський шлях».
Сощалдетичш перетворення до-
кор1нно змшили обличчя Ковал]вки.
Ковал1вський будинок культури. 1966 р. На м1с1*‘ невеликого глухого при-
карпатського села виросло впоряд-
коване робггниче селище. Шахтоуп-
равлшня звело 50 будинтв для шахтар1в, заохочувалося й шдивщуальне
буд1вництво. Якщо до 1939 року шахтар П. Ю. Мочернюк не мав свое! хати i жив
у ком1рному, то тепер вш мае гарний чотиритмнатний будинок. Шахтар П. 1.
Савчук мешкав колись у невеликш хатинщ, яка скидалася на хл1в, а тепер у нього
просторий будинок. Виросла цша вулиця нових садиб з чепурними будинками,
чудовими садками. 6 в сел1 водопровщ. Тут — середня школа, будинок культури,
лшарня, аптека, лазня, !дальня, фииал Коломийського побуткомбшату, pi3Hi крам-
нищ, пекарня2. Курсуе автобус Ковал1вка—Коломия.
Перетворення, здшснеш в звичайному сел1 Ковал1вц[, типов1 для нашого часу.
Заможно, культурно живуть радянсьт люди — творщ свого щастя.
С. 	В. МАКАРЧУК, Я. С. МЕЛЬНИЧУК
КОРШ1В
KopiniB — село, центр сшьсько! Ради. Розташований у л1систш м1сцевост1,
за 28 км вщ районного центру. Зал1знична станщя. Через Корппв проходить авто-
мапстраль. Населения — 2641 чолов1к. Сшьрад1 шдпорядковане село Казашв.
М1сцев1сть, де розташоване село, була заселена ще в добу бронзи. Тут знайдено
кам’яш знаряддя пращ, бронзов1 бойов1 сокири-кельти VIII ст. до н. е. В писем-
них джерелах Корппв згадуеться вперше 1434 року3. В юторичних документах
1600 року його названо Казановом — mictom шляхтич1в Казановських.
1621 року на Корппв кшька раз1в нападали татари. Найбшыпого лиха завдали
у вересн1 1621 року шд час наскоку вшська Джашбек-Прея. KopmiB тод1 був
спалений вщент, а багатьох жител1в забрано в неволю4. Ti, що заховалися в л1с1,
не Bci повернулися на сво! дворища, вони осши в б1льш безпечних мюцях. Новий
KopmiB вже був не мютечком, а невеличким селом.
1 Газ. «Червоний прапор», 21 червня 1968 р.
2 Сощалпстичш перетворення на Сташславщиш, стор. 67.
3 Matrikularum Regni Polonial Summaria, t. IV, cz. 3, dok. № 22714, стор. 1547.
4 E.Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648, стор. 356.
304

У XVII ст. в KopmeBi мешкали кршаки. В Mipy зростання феодального земле-
володшня посилювалася екснлуатац1я селян польськими пом1щиками. Панщина
в XVII ст. зросла до 6 дшв на тиждень. Щор1чно селяни здавали десятину вщ
велико! рогато! худоби, овець, шз, бджш, платили пом1щиков1 рогове, карбове, гайдучне,
куничне тощо. Тяжкий гшт i сваволя шляхти призводили до втеч1 частини селян
та посилення антифеодальних вистушв.
Особливо великого розмаху набрала боротьба селян Коршева з гнобителями
в 1648 рощ, коли на галицьш земл! прийшло селянсько-козацьке вшсько пщ KepiB-
ництвом Богдана Хмельницького. Чимало мешканщв Коршева перебувало в
загонах С. Височана. Завдяки д1ям повстанщв тут, як i на всьому Покути, було лшв1-
довано шляхетську владу. В кшщ 1648 року повстанське вшсько вщшшло, але
селянський рух не припинявся. Галицький сеймик у вересш 1649 року з цього
приводу ухвалив оргашзувати спещальш вшськов1 частини «для внутрппнього спокою
вщ домових, дос1 не вгамованих бунпвнишв». Вогнем i мечем придушували вони
повстання1.
У другш половиш XVII—XVIII ст. селянам доводилося тершти не тшьки вщ
г1рко! кршацько! дол1, а й вщ безземелля та малоземелля. В 1787' рощ в Kopineei
114 селянських господарств володши лише 88 моргами орно!* земл4 та 1283 моргами
сшожатей i зовс1м не мали л1су. Помщиков1 ж належало 118 морпв орно!* земл1,
18 MopriB став1в i 3692 морги Л1су. За даними 1789 року, 114 селянських господарств
Коршева вщробляли на панщши 4420 дн1в волами й шньми та 2548 людино-дшв,
здавали натурою 67 воз1в сша, понад 200 курей, близько 1 тис. яець, 82 мп?ки пряж1
та платили 50 флорин1в 14 крейцер1в грошового оброку2.
Посилення феодального гшту зумовлювало дальше розгортання оприштвського
руху. Деяю юнаки з Коршева теж були в опришках. У 1818 рощ на околицях села
д1яв опршшивський загш Матковського. BiH постшно тримав пщ страхом шляхту
та багатнв Коршева.
Шсля скасування кршацтва селяни Коршева ще довго працювали на пана.
Лише за 1852 piK варисть вщроблених повинностей i натурального оброку стано-
вила 1390 флоришв3. За 20 poKiB кожне селянське господарство сплатило 234 фло-
рини. Фактично це був викуп за особисту волю селянина. В cboix руках помщик
зосередив бшышсть земельних угщь села — 675 морпв орно! земл1, 61 морг пасо-
вищ, 2975 морг1в л1су, а на 119 селянських господарств (1330 чол.) припадало
1244 морги орно! зeмлi та 82 морги пасовищ4.
1852 року селянам заборонили користуватися панським люом та пасовиськом.
Жител1 Коршева продовжували випас свое! худоби в панських л1сах, наполегливо
добиваючись вщ властей права на це. Але !м категорично було вщмовлено в npaBi
користуватися панськими л1сами i пасовищами5.
В цей час вщбувався прискорений процес розшарування селянства. У другш
половит XIX ст. у KopmeBi помтю видшилися 3 куркульсьт господарства, як1
за безцшь скупили землю зубожших селян, i 13 батрацьких с1мей, що вже не мали
Hi худоби, hi земль В ceлi нал!чувалося 55 господарств бщних та 48 — середшх6.
Обезземеления селян тривало. Якщо в 50-х роках XIX ст. в KopineBi на душу
припадало nepeci4Ho 0,52 га земл^ то на початку XX ст.— вже лише 0,32 га. Mi3epm
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпаги в другш половиш XVII —
першш половин! XVIII ст., стор. 65—68.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 18, спр. 3564, арк. 6—9; ф. 19, оп. 6, спр. 184, арк. 13, 16.
3 Там же, ф. 168. оп. 1, спр. 1494, арк. 130; ф. 146, оп. 64а, спр. 2728,
арк. 11—12.
4 Skorowidz wszystkich miejscowosci, polo2onych w Krolewstwie Galicji i Lodomeryi wraz
z wielkiem ksi^stwem Krakowskiem, стор. 95.
5 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 64а, спр. 2730, арк. 16, 19, 69—-70; спр. 2731, арк. 95—
97, 108—110, 117.
6 Там же, спр. 2728, арк. П—22.
305 20 332

клапт1 земл1 не могли забезиечити господар1в найнеобхщшшим, i селяни ставали
пролетарями.
Хоча.з 80~х poKiB XIX ст. в Kopnieei юнувала шестир1чна школа, для багатьох
•с1мей осв1та була недоступною. В звт шспектора шкш краю за 16 кв1тня 1885 року
вказувалося, що в Kopnieei нал1чувалося 248 д1тей шкшьного вшу, на 1 вересня
1884 року записано до школи 114 д1тей, а насправд1 в школ1 навчалося тшьки 22
учш. Цю едину школу могли вщвщувати лише д1ти шляхтич1в, лихвар1в та шших
багатпв. Бщнявдв було позбавлено осв1ти взагаль
Великого лиха завдала мешканцям села перша свггова 1мпер1ал1стичиа вшна.
3 середини травня 1915 року пщ Коршевом точилися запекл1 бо! ш\ж росшськими
i австро^горськими вшськами. Село буквально було забите пораненими солдатами.
Не припинялися артилершсьш обстрши. Кшька раз1в Корпив переходив з рук
•у руки.* Лише в червш 1916 року pocificbKi вшська, розпочавши наступ, завдали
вщчутно!’ поразки ворогов! поблизу Коршева. Внаслщок цього удару було взято
в полон близько 15 тис. солдат1в i офщер1в, захоплено багато збро!1. i
В Kopineei тяжке випробуваиия випало на долю невеликого росшського саш-
тарно-продовольчого загону Пироговського, в якому перебували М. I. Ульянова
та письменник О. С. Серафимович. Mapin 1лл1шчна та ii* товаршш пщ вогнем
противника перев’язували i виносили з поля бою поранених. Завдяки ix мужност1 та
героизму було врятовано життя багатьом росшським вошам. У пам’ят1 М. I. Ульяново!
«корпивсьш дш» залишилися як найтяжчий пер1од ii фронтового життя. Саштарнот
йродовольчий загш обслуговував, кр1м вшськових частин, i м1сцевих жителiB,
Це дало можлив1сть Mapii 1ллш1чш ближче познайомитися з життям мкщевого наг
селения. М. I. Ульянова пропагувала серед солдат1в i населения ще! пролетарського
штернащонал1зму. Вона роз’яснювала важливдсть едност1 дш пролетар1в Украши
i Pocii в спшьнш 6opoTb6i проти гнобител1в2.
Росшсьт вшська перебували в KopineBi з червня 1916 до липня 1917 року.
Тут ix застала звхстка про перемогу Лютнево!’ буржуазно-демократично!' революцп
в Pocii та повалення царського самодержавства. Солдати зустрши цю подш з
великою радктю. По Коршеву залунала революцшна шсня «Вставай, подымайся,
рабочий народ!». Жител1 села надовго запам’ятали доброзичливе ставлення росшських
солдат1в до м1сцевого населения. Солдати !'м допомагали продуктами харчування,
виконували деят сшьськогосиодарсьш роботи, ремонтували землеробський швен-
тар. Згодом, коли в 1918 рощ повернулися з росшського полону односельщ
В. Д. Андришин, Г. Я. Бойчук та iH., вони розповши про геро!'чиу боротьбу
трудящих Pocii за Радянську владу3. 1дех Великого Жовтня надихали селян Коршева
на боротьбу проти сощально! i нащонально! несправедливость Вони вщмовлялися
вщ служби в армп ЗУНР, не платили податшв4.
У травш 1919 року Корппв окупували вшська боярсько! Румунп, яка була
марюнеткою в руках !мпер1ал1ст1в Антанти. 1 червня 1919 року до села вдерлися
вшська буржуазно-пом1щицько*1* Полыщ. На знак протесту жител1 села бойкоту-
вали розпорядження окупант!в. Незважаючи на вимогу окупацшних властей запи-
суватись поляками пщ час перепису населения в 1921 рощ, i3 2793 жител1в села
2564 зарееструвались украшцями5. Коли було оголошено про призов до польською
армп, молодь !гнорувала i цю вимогу. Переважна бшышсть допризовнитв вщмовля-
лася служити окупантам, переховувалася вщ польських властей у лшах або
переходила через Збруч на територно Радянсько!* Украши. В 1922 рощ пщ час вибор1в
1 ЦДВ1А СРСР, ф. 2122, оп. 1, спр. 82, арк. 95—96, 100—108, 111.
2 И. Д. Ремезовский. Революционная и общественно-политическая деятельность
Ульяновых на Украине. К., 1963, стор. 179—184.
3 1вано-Фрашивськииг облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М-28, арк: 1.
4 Там же, ф. 2, оп. 14, спр. 78, арк. 35.
5 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej polskiej, t. XIV. Warszawa,* 1923, стор. 9.
306

до польського сейму в голосуванш взяло участь не бшыпе 20 проц. виборщв i3
селян. За це понад 40 селянських двор1в було позбавлено громадських угщь.
Як i всюди на Прикарпагп, селяни Коршева терпши вщ малоземелля i беззе-
мелля. За даними 1934 року, в сел1 було 647 селянських господарств, ят мали
1128 га орно! земл i — в середньому по 1,74 га на кожне господарство1. Але якщо не
враховувати куркульсьт та середняцьк1 господарства, то на бщняцьке припадало
лише 0,5—0,7 га земль У Bcix селянських господарствах нал1чувалося 280 коней.
Примпивнють знарядь i недостатня кшьтсть !х, вщсутшсть добрив i низька агро-
техн1ка зумовлювали М1зерш врожа!. У 1934 рощ тут одержали з га по 7,5 цнт
озимо! пшенищ, 4 цнт жита, 10 цнт в1вса, 8 цнт зерна кукурудзи2. Через нестачу корм1в
малопродуктивним було i тваринництво. Внаслщок цього бщняцьт та середняцьт
господарства занепадали. Щоб прохарчувати сво! ciM7!, бщняки мусили брати в борг
у помщика, попа, куркул1в, а попм вщробляти на !х полях втрое бшыпе. Певною
пщмогою ставали домашш промисли — ткацтво, теслярство, шевство. У 1935 рощ
в KopnieBi нал1чувалося 18 ткач1в.
Важкий сощальний гшт посилювався пол1тичним безирав’ям та нащональним
гнобленням. В офщшних документах слово «украшець» навпъ не вживалося. В пере-
пису населения за 1931 piK зазначено, що в KopnieBi проживало 3128 чол., з них
1029 полятв i 2099 шших3.
Селяни здебшыпого будували глинобитш хати, вкривали !х соломою. В сел1
було 2 невеличт приватш крамнищ. На видному мшщ стояли церкви й корчма.
Серед населения поширювалися pi3Hi шфекцшш хвороби, особливо туберкульоз,
що призводили до високо! смертность Не було в KopnieBi лшувальних заклад iB.
В pa3i захворювання жителям села доводилося звертатися по допомогу до
приватних лiкapiв у Коломи!.
Школа й дaлi лишалася шестир1чною. В нш працювало 6 вчител1в, навчалося
340 дней4. Хоч в ceлi переважало украшське населения, викладання здшснювали
польською мовою. За роки панування бypжyaзнo-пoмiщицькoi Полыщ жодному
з селянських д^ей Коршева не вдалося здобути навпъ середньо! ocBiTH. Д1яв у Кор-
шев[ невеликий клуб, побудований ще в 1910 рощ на кошти, 3i6pam селянами. Пра-
цювала читальня «ПроевiTH». Ii книжковий фонд обчислювався 300 npnMipHHKaMH.
Серед житeлiв Коршева розповсюджувалася KOMyHicra4Ha i прогресивна л1те-
ратура. Biдoмим популяризатором ii був В. М. Мосшчук, член «Сельробу», ni3-
Hime активний учасник колгоспного руху, один з перших n^iB мюцевого колгоспу.
BiH бував на таемних зборах комушепв у Великш KaM’HH4i та в Коломш, дк>тавав
лиературу. В своему сет 0praHi30ByBaB читання TBopiB пролетарських письмен-
HHKie: Я. О. Галана, П. С. Козланюка, Мирослава 1рчана, а також газет «Свггло»,
«Сила», «Сель-Роб», ят poзпoвiдaли про уешхи coцiaлicтичнoгo бyдiвництвa в Кра-
!ш Рад i закликали трудящих на боротьбу за свое визволення. Поширеними серед
передово! частини селян були брошури «Що таке кoлeктивiзaцiя», «Вже йде весна»
Кузьми Пелехатого, «Хто ми тат i куди належимо» та «Чим е для нас Радянський
Союз» Олекси Борканюка. На початку 1937 року В. М. Мосшчук привозив з
Коломш текст нелегального машфесту ЦК КПЗУ «За щасливе майбутне украшського
народу», в якому засуджувався окупацшний режим польсько! буржуазп i викри-
валась антинародна дiяльнicть украшських буржуазно-нацюналютичних партш5.
Мешканщ Коршева Г. Я. Семчук, Г. П. Кащук, Ф. В. Досин, С. М. Сваричевська
1 1вано-Франшвський o6^ep>KapxiB, ф. 2, оп. 9, спр. 784, арк. 36.
2 Там же, спр. 785, арк. 49.
3 Гам же, оп. 6, спр. 470, арк. И.
4 Szkoty powszechne publiczne i prywatne i seminarja nauczycielskie. Spis szkoi i nauczyciel
w okr^gu szkolnym Lwowskim obejmuj^cym wojewodztwa Lwowskie, Stanislawowskie i Tarnopol-
skie. Lwow, 1926.
5 Iвaнo-Фpaнкiвcький oблдepжapxiв, ф. Р-1576, оп. 1, cnp. JI—6, арк. 1—2.
307 20*

вщвщували збори комушспв i читки заборонено! лггератури. Згодом вони стали
активними борцями за сощалдетичш неретворення.
Довгождане визволення прийшло у вереснев1 дш 1939 року. 19 вересня жител1
Коршева з великою радютю зустрши Червону Армио. 3 ще! нагоди вщбувся мггинг.
1з словами прив1тання перед радянськими вошами виступив мюцевий активicT
В. I. Марусяк. Вщразу селяни обрали комггет, i над будинком, де вш розм1стився,
замайор1в червоний прапор. Ком1тет розподшив серед бщняюв 175 га пом1щицько!
земл1 та худобу, налагодив роботу кооперативно! крамнищ, забезпечив д1тей бщ-
няк1в одягом i взуттям.
Значною под1ею в жигп корш1вських селян стали вибори до Народних 36opiB
Захщно! Украши, що вщбулися в жовтш 1939 року, та до м1сцевих оргашв
Радянсько! влади. Головою сшьсько! Ради обрали М. О. Годованця, секретарем — О. В. Мо-
сшчука1.
Сшьська Рада допомагала бщняцько-середняцьким господарствам провести
с1вбу, забезпечувала !х насшням i робочою худобою. Налагоджено було роботу
школи. 3 с1чня 1940 року в нш почали навчати за програмою семир!чки, викладання
здшснювалося украшською мовою. При школ1 вщкрито вечгрш курси лшвщаца
неписьменност1, де вивчали грамоту понад 200 чоловш.
За новим адмшютративно-територ1альним подшом Корппв з 1 кв1тня 1940 року
став районним центром2. Тут створено районш радянсьш, партшш та комсомольськ1
органи. Райком парта (перший секретар М. С. Конченко) пров1в значну оргашза-
торську роботу серед селян, готуючи !х до переходу на колективне господарювання.
Навесш 1941 року в Коршев1 створено колгосп «Паризька комуна», вш об’еднав
56 бщняцьких господарств. Головою обрали В. Ф. Костишина. За колгоспом закр1-
пили 78 га земл13. На полях сшьгоспартып першо! колгоспно! весни з’явився трактор.
2 липня 1941 року Корпив захопили птлер1вськ1 окупанти, як1 встановили
режим жахливого терору. Вони переелщували радянських активicTiB. Фашисти роз-
грабували колгосп, вщ1брали в селян передану !м Радянською владою землю. В ко-
лишньому помицицькому фшьварку створили шмецьке державне господарство —
л1геншафт. Працювати в ньому примушували селян i3 сво!м реманентом i тяглом.
Зганяли сюди переважно юнашв i д1вчат. Часто на тещ !х роботи влаштовували
облави, хапали молодь i вивозили на каторгу до Шмеччини. Коли ж молодь почала
ховатися, то облави проводили не тшьки на робот1, а й у церкви Мюцевий nin в1рно
служив окупантам, допомагав !м влаштовувати облави. Птлер1вщ схопили близько
150 юнашв i д1вчат, яких вивезли на каторгу. Окупанти вщ1брали в селян майже
весь урожай 1941 року, внаслщок чого весною 1942 року в KopnieBi лютував голод.
Грабували майно, худобу, хатш реч1, а за найменший onip жорстоко карали. За
час окупаца фашисти разом з бандитами-нацюналютами розстршяли 13 жител1в
Коршева4.
3 кв1тня 1944 року KopmiB визволили бшщ 271-! стршецько! див1за, що зна-
ходилася в оперативному пщпорядкувашп 1-! танково! арма5. Але дальше просу-
вання радянських вшськ на деякий час припинилося через контрнаступ противника,
який ув1в у бш HOBi резерви. Напружен! бо! поблизу Коршева тривали протягом
квггня—липня 1944 року. В цих боях вщзначилися бшщ й командири 226-! та
351-1 Шепет1всько! стршецьких див1з1й. Остаточно ворога розбито пщ Коршевом
23 липня 1944року6. Понад 130 мешканщв села влилися в ряди Червоно! Арма.
44 жител1 Коршева за бойов! заслуги нагороджено орденами i медалями Союзу РСР.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Л-6, арк. 1.
2 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 20, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
3 Там же, ф. 20, оп. 1, спр. 3, арк. 37.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 20, арк. 22.
6 Apxis МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 334, арк. 167.
6 Шмецько-фашистський окупацшний режим на Украшь Зб1рник документов i матер1ал1в.
К., 1963, стор. 421.
308

Вщразу шсля визволення села вщновлено д!яль-
н1сть районних партшних та радянських оргашв,
почала виходити районна газета «Леншська зоря». Вжи-
валися заходи для оргашзацп сшьськогосподарського
виробництва. Селянам повернено ввдбрану фашистами
землю, безземельним i малоземельним передано 120 га.
Тим, що не мали тягла, а також с1м’ям во!шв, шва-
лщам Велико! Вичизняно! вшни, людям похилого вшу
i сиротам допомагали обробляти поля1. Готуючись до
збирання врожаю зернових, придбали необхщний ш-
вентар. Вщремонтували 8 наявних молотарок. 3 iHi-
щативи райкому ЛКСМУ створено спещальш комсо-
мольсько-молод1жш ланки, яш подавали допомогу
в р1зних роботах. Мешканщ району з1брали на буд1в-
ництво танково! колони понад 43 тис. крб.2, включи-
лися в змагання за дострокову i понадпланову здачу
держав1 хл1ба та шших продукт1в. Вщбудували
промкомбшат, лазню, аптеку, ветлшарню. В 1946 рощ
збудовано прим1щення контори МТС, обладнано радю-
вузол i встановлено кшька десятюв радюточок. Понад
1 тис. с1мей вшськовослужбовщв подано грошову
допомогу або оформлено державш пеней, 1260 с1мей
одержали пос1вний матер1ал, реманент i тягло для вес- Стара й нова хата колгоспниц1 г.
няно! с1вби. Продано по пшьгових цшах швалщам вшни Село Kopmie. 1969 р.
та родинам вшськовослужбовщв б1льш як 50 будинк1в.
Вщродження народного господарства здшснювалося в складних умовах:
80 проц. селянських господарств не мали коней, 28 проц.— KopiB, не вистачало
реманенту. Перешкоджали цш робот1 банди украшських буржуазних нащонал1ст1в.
Вщ рук оушвщв загинуло 9 радянських актив1ст1в.
У вересн1 1948 року в KopnieBi створено сшьську територ1альну парторган1за-
щю, яка нал1чувала 6 чолов1к3. Комушсти провадили шдивщуальну роботу з
селянами, розповщали про життя колгоспнишв у схщних областях Укра!ни. Було
оргашзовано по!здку делегацп корш1вських селян до Сталшсько! област1, щоб озна-
йомити ix з особливостями колективного господарства. Члени делегацп розповши
односельцям про переваги колгоспного життя над одноос1бним. Комун1сти епшьно
з колишн1ми фронтовиками А. Д. Досином, Д. I. В1тенком, В. М. Бойчуком,
В. П. Триногою, сшьською активюткою Г. П. Кащук вщновили колгосп «Паризька
комуна». Головою обрали С. I. Гритчука. В господарств! було 14 коней, 19 гол1в
велико! рогато! худоби (в т. ч. 6 кор1в), 23 свиш4. В лютому 1950 року шсля ство-
рення друго! сшьгоспартт «Нове життя» в Коршев1 завершено колектив1зашю.
Головою колгоспу «Нове життя» став Г. Я. Семчук. Навесш 1952 року колгоспи
об’едналися. За господарством збережено назву «Паризька комуна».
1949 року виникла комсомольська оргашзащя колгоспу, першим вожаком яко!
був А. I. Досин. Комушсти i комсомольщ вели повсякденну боротьбу за невпинне
зростання артшьного господарства — пщвищення врожайност1, збшыпення
продуктивное^ тваринництва. 3 щею метою було мобш1зовано передову молодь для
роботи в тваринництв1, укомплектовано комсомольсько-молод1жш ланки, взято
пщ контроль строки виконання с1льськогосподарських po6iT, рац1ональне викорис-
тання м1сцевих i м1неральних добрив, удосконалення нас1нництва. П1сля другого
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 20, оп. 1, спр. 4, арк. 8—11.
2 Там же, спр. 7, арк. 14.
3 Там же, оп. 2, спр. 36, арк. 176.
4 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-6, оп. 7, спр. 151, арк. 257.
П. Кащук.
309

об’еднання в 1958 рощ центральна садиба
нового колгоспу «Зоря комушзму» розм1сти-
лася в Коршевь Колгосп мае 2576 га земл1,
з них 1578 га орно!.
В 1959 рощ Корппвський . район було
лшвщовано, a KopniiB увшшов до складу
Отииянського району. Колгосп очолив ко-
лишнш секретар Отинянського райкому.
парти М. Я. Федосюк. Укрупнения пози-г
тивно вилинуло на змщнення економши
колгоспу, сприяло бшыи ращональному ви-
л „ J/Wrt користанню земль сшьськогосподарських
Одна з новобудов у Коршев!. 1969 р. г ... .
7 машин, механ1зацп основних трудомхстких
po6iT. Воно допомогло збшыпити неподшьш
фонди, пщвищити оплату пращ колгоспнитв. У 1964 рощ колгосп «Зоря
комушзму» за висок1 показники у виконанш сощал1стичних зобов’язань занесено на
обласну Дошку пошани.
Завдяки зразковш оргашзаци пращ, правильному використанню сшьськогос-
подарсько! техшки, широкому впроваджеиию найнов1ших досягнень агробюлопч-
Hoi науки i передового досщду систематично добиваеться високих урожа!в ршь-
нича бригада, очолювана комушстом Д. Я. Ткачуком. Особливо добре працюють
ланки С. М. Сваричевсько!, М. Г. Черкас та 6. М. Кащук. Навиъ за несприятливих
погодних умов вони збирають з гектара по 480 цнт кормових бурятв, 132 цнт кар-
тоши та 7 цнт волокна льону-довгунця. Розвивалося й тваринництво. Шсля
укрупнения наявне погол1в’я худоби збшыпилося в 2,5 раза. Зросла й продуктившсть,
зокрема виробництво м’яса. Господарство забезпечене сучасною техншою. 6 12
трактор1в pi3Horo призначення, 3 зернов1 самохщш комбайни, 15 автомашин, 4 льоно-
переробш машини, 7 льономолотарок, бульдозер, тракторна лопата, грейферний
навантажувач, 3 складш молотарки тощо. 1х обслуговують 56 мехашзатор1в. В кол-
rocni механ1зовано б1льш1сть виробничих процес!в. На тваринницьких фермах
встановлено автонапувалки, мехашзовано прибирания примнцень, у ршьництв1 машини
виконують близько 80 проц. ycix po6iT.
Завдяки зрослим прибуткам артшь щороку зводить HOBi виробнич1 ирим1щення,
вид1ляе кошти на буд1вництво культурно-побутових об’ект1в. Всеб1чний розвиток
господарства е джерелом постшного зростання добробуту колгоспнитв, шдвищення
оплати пращ. В 1968 рощ на людино-день видано по 2,5 крб. Понад 450 старих
колгоспнитв забезпечено пешиями.
Новим, сучасним стае Корпив. Замють низьких хат пщ соломою виросли CBirai
i npocTopi будинки. Bci вони муроваш на високих фундаментах, покрцт1 бляхою,
шифером або черепицею. Вже понад 200 родин справили новосшля. KpiM того, здано
в експлуатацда понад 3,3 тис. кв. м комунального житла. Виросли hobi красив!
вулищ — Горького, 1 Травня та Зелена. Bci вулищ села забруковаш, а централь-
Hi — заасфальтован!, обсаджен1 деревами i декоративними кущами. 3 1956 року
д1е водогш. Село пщключено до державно! енергосистеми. В центр! Коршева
споруджено стадюн та штучне озеро. Силами громадськост1 розбито 3 сквери. В ма-
льовничому М1сщ села над братською могилою во!*шв сто!ть пам’ятник.
Колись ст!л та лава пщ ст!ною складали всю обстановку селянсько! хати. На-
BiTb Л1жка були не у Bcix. Тепер в будииках колгоспник1в звичайними стали
красив! меблк шафи, дивани, трюмо, серванти, л1жка. Не дивина в селянському по-
бут1 тeлeвiзopи, иральн1 машини, мотоцикли тощо.
В сел! е дшьнична лшарня, амбулатор!я, аптека, в них працюють 4 лшар! та
15 середшх медичних ирац!вник!в. У колишньому маетку пана Левицького розм1с-
тилися буд!вл! обласного тубсанаторш на 100 л1жок, в якому працюе 5 лшар1в
i 17 медсестер.
310

Вщшшли в далеке минуле Ti часи, коли
селяни були неписьменними. Ниш дгги кол-
госпнишв здобувають середню освиу, д1б
також i веч1рня середня школа. 1959 року
на 6a3i «Сшьгосптехнши» вщкрито профе-
сшно-техшчне училище, яке готуе тракто-
,рист1в-машишст1в широкого профшю, меха-
н1затор1в тваринницьких ферм i мелюратив-
,них та !ригацшних роб1т. За десятил1ття
дснування училище пщготувало понад 2800
спещалитв. Понад 900 з них трудяться на
цшинних землях Казахсько! РСР та в Ал- у Корш!всьюй б!блютец1. 1970 р.
тайському кра! РРФСР. За роки Радянсько!*
влади понад 50 корпивських жител iB
здобули вищу осв1ту, а бшып як 670 чол. закшчили середню школу. 3 села вийшло
32 вчител1, 2 лшар!, 16 шженер1в, 10 спещалктв сшьського господарства та
.багато шших фах1вщв. У 1969/70 навчальному рощ у вузах навчалося понад
50 мешканщв Коршева.
1950 року в сел1 споруджено будинок культури. Вщкриття його пожвавило
роботу гуртк1в художньо! самод1яльност1. Тут постшно працюють хоровий, драма-
тичний та танцювальний гуртки, створено молод1жний вокальний ансамбль та
постшно дночу апткультбригаду. KpiM них, працюе хор мкщево! штел^енцп з 60
чоловш. Самод1яльн1 колективи регулярно виступають перед односельчанами, ви-
!жджають з концертами у сусщш села. Частими гЬстями в KopmeBi стали артисти
Коломийського народного театру, обласного драмтеатру iM. I. Я. Франка, облфь
лармона, Гуцульського ансамблю nicHi й танцю. Побували тут i окрем1 мистецьш
колективи Москви, Киева, Ульяновська, Калшшграда та 1нших MicT. Значне мюце
в житт1 селян належить б1блютещ, що мае 35 тис. книг. KpiM не!, е б1блютеки при
середнш школ i, профтехучилищ! та тубсанатора.
Силами педагог!чного колективу, прац1вник1в б1блштек, будинку культури,
аматор1в художньо! самод1яльност1 в KopmeBi систематично влаштовуються чи-
тацьк1 конференца, тематичн1 вечори, усн1 журнали, вечори запитань i вщповщей,
вшанування кращих колгоспник1В. У березш 1964 року громадськ1сть села широко
вщзначила 150-р1ччя вщ дня народження Т. Г. Шевченка. В щ дш зд1Йснили 1нсце-
Н1вку поеми «Гайдамаки». Урочисто вщсвяткували корш!вц! 50-р1ччя Радянсько!
влади. Учн1 середньо! школи показали глядачам хвилюючу л1тературно-музичну
композицш «50 геро!чних лт, написану вчителькою мюцево! школи 6. Й. Величко.
Пам’ятним був веч1р, присвячений 150-р1ччю з дня народження великого росш-
ського письменника О. М. Горького.
3 великим полпичним i трудовим пщнесенням готувалися жител1 Коршева'
до знаменно! дати — 100-р1ччя вщ дня народження В. I. Ленша. На честь славного
ювшею труд1вники артш1 взяли пщвищен1 С0Ц1ал1Стичй1 зобов’язання щодо даль-
шого розвитку громадського господарства. Громадсьюсть бере активну участь у бла:
гоустро! села.
В ycix славних справах корпивських труд1внишв застршьниками виступають
комун1сти й комсомольць В партшн1Й орган1зацп колгоспу тепер 60 комушст1в.
Bci вони — передовики виробництва. В партшних оргашзащях середньо! школи та
профтехучилища — близько 30 комушспв. Особливо велика !х роль у проведенш
масово-полггично! та щеолог1чно! роботи на сел!. В KopnieBi е також кшька комсо-
мольських оргашзацш, у склад! !х — понад 540 комсомольщв. Самовщдано
трудиться молодь на Bcix д!лянках арт!льного господарства. В сел! icHye рада молодо!
штел!генцп‘, школа молодо! матер!, бюро урочистих подш при будинку культури.
Комсомольщ розповсюджують серед односельц!в художню та полиичну лиературу,
влаштовують вечори.
311

Мешканщ села беруть активну участь у громадському житть До роботи в pi3-
них KOMiciax сшьради залучено понад 20 передовитв. Краща свинарка колгоспу
П. Ф. В1тенко вдруге обрана до обласио! Ради, а найбшып достойш ланков1 С. В. Ба-
бпв та А. Д. Футуйма — до районно! Ради депутаив трудящих. У сшьському вщ-
дшенш товариства «Знания» — 27 лектор1в. 3 1961 року на громадських засадах
д1б кабшет пол1тосв1ти. При ньому створено гуртки поличично!* осв1ти, школу ari-
татор1в, тут вщбуваються теоретичш конференцп, семшари. Звщси йдуть анта-
тори на ферми, в ланки, бригади.
Розроблено план розвитку Коршева на 15 poKiB. Новий Корпив становитиме
комплекс сучасних споруд господарського, адмшютративного та культурно-побу-
тового призначення. Передбачено газифшацда села. На околищ Коршева вщкрито
водоносш горизонти с1рководневих м1неральних вод. Нам1чено буд1вництво баль-
неолопчно! лшарш.
Перетворення, здшснеш в KopmeBi, яскраво свщчать, що Радянська влада дала
селянам все потрШне для щасливого життя, вивела на шлях свшиого майбутнього.
Г. М. СТАР ЧА, В. Ю. ТВЕРДОХЛ1Б
отйня
Отиня — селище м1ського типу (з 1940 р.), центр селищно! Ради. Розташована
на р1чщ Опрашиш, за 32 км вщ районного центру. Через Отиню проходять зал1з-
ниця i шосейна дорога. Зал1знична станщя. Населения — 3943 чоловша.
В околицях Отит знайдено крем’яш та кам’яш знаряддя прац1 доби неолггу
i бронзи.
Отиня належить до стародавтх поселень на Покутт1. Вщомий юторик Садок Ба-
ронч (1814—1892) згадуе про не! як мютечко, вщоме вже у XIII ст. Назва
походить вщ слова «Отин» — невеликий замок, оточений валами, що був зве-
дений для захисту вщ татарських наскоюв1. Ще й дос1 одна з околиць селища назиг
ваеться «За валами». Протягом XVI—XVII ст. ст. Отиня не втрачала оборонного
значения. 1610 року Отиня згадуеться як м1ське поселения, що належало украш-
ському магнатов i Олександру Балабану2. В цей час селище називали Балабашв-
кою, а також Корчаковом.
У 1618 рощ польсьт шляхтич1 Понятовсьт за 150 тис. злотих купили весь
Отинянський маеток разом з навколиштми селами Угорниками, Грабичем, Голос-
ковом, Хрупковом (тепер Струптв), а в 1643 рощ Отиня перейшла у властсть
магната Статслава Потоцького3.
Населения Отит часто терпшо вщ напад1в туртв i татар. На початку 1626 року,
пщ час походу на Польщу султана Мурада IV, загони, ят вщокремилися вщ
основних сил, зруйнували i спалили Корчатв (Отиню) та передм*1стя Коломш,
захопивши багато людей i майна4.
Через посилення феодального гшту на початку 40-х poKiB XVII ст. масового
характеру набрала втеча селян вщ землевласнитв у м1ста. Лише 1643 року в Отит
оселилися 33 ciM,i селян-втшач1вб. Тут у цей час, KpiM вшьних м1щан, рем1сник1в
i др1бних крамарщ, проживали i кршаки.
Похщ Б, Хмельницького на Льв1в восени 1648 року снрияв пожвавленню селян-
ського руху на Прикарпатть Головним опорним пунктом селянського повстання
1 S. В а г $ с z. Kogciol w Otynii. Przegl^d archeologiczny, t. IV. 1880, стор. 146.
2 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—1648, стор. 41, 55.
3W. Lozinski. Prawem i lewem, t. I. Lwow, 1907, стор. 113—114.
4 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—1648, стор. 19.
6 Там же, стор. 31—32.
3t2

стала Отиня, яку прикривали райони, охоплеш повстанням i в основному визволеш
вщ нольсько-шляхетського нанування. Повстанщв очолив Семен Височан. BiH
за короткий час сформував вшсько, яке захоиило шляхетсьш замки у Пнев!, бзу-
нол1, Печешжшп та шших населених пунктах. Шсля здобуття цих фортець п’ят-
надцятитисячне вшсько С. Височана подшилося на окрем! загони, бо з такою кшь-
тстю людей важко було маневрувати, оргашзовувати обоз. Для закршлення
перемоги окрем! загони, очолеш сотниками й полковниками, Височан роз1слав у довко-
лишш райони. Кожний з цих загошв д1яв самостшио, але вони пщпорядковувалися
Височану i вважали свош центром Отиню. Наприкшщ 1648 року пщ контролем
Височана перебувало все Покуття. Проте польська шляхта мала перевагу в силах,
i повстанщ змушеш були вщступити на Правобережну Украшу. С. Височан про-
довжував боротьбу у склад1 вшськ I. Богуна i В. Варенищ.
В другш половиш XVII — першш половин! XVIII ст. на Прикарпагп поси-
лився аитифеодальиий рух опршшпв. Вони не раз нападали на панський маеток
в Отиш, вели боротьбу i проти сшьських багатав та орендар!в. Зокрема, опришок
Гордш i3 загону Нестора забрав у багатого селянина Отиш Федора Гультая воли1.
В 1703 рощ опришки на чол1 з 1ваном Пискливим напали на орендар1в Отиш i
забрали в них майно.
1753 року Отиш надано було самоврядування за магдебурзьким правом. Для
управлшня мютечком i3 заможно! верх1вки м1щани обирали вшта, бургомютра,
двох нрисяжних i писаря. Одночасно визначалися численш повинност! селян, ят
складали бшышсть населения Отиш. 1х зобов’язували не тшьки вщбувати панщину
на ланах пом1щика, а й платити йому рогове по 1 злотому, 12 гроппв вщ свиш,
6 гропив вщ в1вц1, давати 2 курки, десятину вщ бджш, платити 3 злотих за дшянку
земл1 розм1ром 4080 кв. лшт1в (1 л1коть — 0,5 м). На селян покладалися також
i повинност1 щодо ремонту м1ських млин1в, гребель, мост1в, дор1г тощо2.
Населения Отин1 терн1ло вщ малоземелля i безземелля. В 1788 рощ у володшш
пом1щика було 797 морпв земл1, а селяни Отиш та Грабича разом користувалися
1076 моргами орно! земль Середня врожайшсть з одного морга становила лише
4 корщ зерна. В 1811 рощ на Bci 262 селянсьш господарства Отиш нал1чувалося
тшьки 27 коней i 67 вол1в3. Уже 1820 року в Отиш 36 господарств заможних селян
мали понад 10 морпв кожне, у 44 госиодарствах на дв1р припадало земл1 менше
3 MopriB, у 22 господарствах — менше 1 морга4.
У 1842 рощ селяни Отиш скаржилися на те, що ix замють шарварку приму-
шують виконувати pi3Hi роботи в помщицькому двор1, сторожувати вноч1, вщроб-
ляти невстановлену панщину. Особливо нестерпним стало становище селян Отит
напередодш скасування панщини, коли м1стечком волод1в пом1щик М1кул1. Селяни
змушеш були виходити на панщину до сходу сонця, а повертались додому шзно
ввечер1, працювали без вщпочинку. Панщина тривала 52—104 дш на piK. Помшщк
загарбав пасовища, однак рогове селяни мусили платити. До KpinaKiB застосовували
ф1зичну кару, внаслщок чого були смертш випадки i калщтва. Жорстоку розправу
чинили над тими, хто вщ iMeHi громади скаржився на свавшля пом1щика. Всяк1
сходи i збори селян як удень, так i BH04i, заборонялися5. Експлуатувало трудящих
i духовенство. В маетку католицько!* церкви вщробляли панщину 14 селянських
господарств Отит.
Майже все трудове населения мютечка було неписьменним. Тшьки в 1817 рощ
в Отиш вщкрито однокласну школу, яка повшстю утримувалася громадою6. В кшщ
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпаги в другш половиш XVII —
першш половит XVIII ст., стор. 64—67, 178.
2 ЦД1А $ТСР у Львов1, ф. 146, оп. 646, спр. 5423, арк. 12—13.
3 Там же, ф. 146, оп. 646, спр. 5422, арк. 29, 80.
4 Там же, ф. 20, оп. 6, спр. 153, арк. 2, 86—95.
5 Там же, оп. 646, спр. 5423, арк. 9—10.
6 Там же, ф. 146, оп. 85, спр. 1764, арк. 84.
313

30-x poniB XIX ст. у цш школг працював вщомий вчений, юторик Садок Баронч,
який дослщжував icTopiio MicT Захщно! Украши.
Селяни Отиш повставали проти визискувач1в. Вони вщмовлялися виконувати
феодальш повинность 29 вересня 1847 року економ помщицького маетку писав до
Сташславського староства: «Панщина через бунт шдлеглих так погано виконуе-
ться, що постшно по 60—70 чоловш жодного дня не йдуть на роботу, внаслщок
чого господарство терпить велик] збитки, а в окрем1 тижш на панщину виходить
тшьки до 20 чоловш. Селяни не платять Hi рогового, Hi чиншу, a Bci кари до пщ-
леглих не дають жодного наслщку... i якщо не вжити вщповщних заход1в, то можна
сшщдватися справжнього заворушення»1.
Шсля реформи 1848 року селяни Отиш змушеш були виконувати повинност!
за «звшьнення» вщ панщини. Так, у 1854 рощ вони повинш були вщробити noMi-
щиков1 2343 дш вартютю 646 ринських. Цього ж року отинянсьш селяни сплатили до
30 pi3Hiix данин, податшв i повинностей2. Тривалий час отинянсьт хл1бороби суди-
лися з помщиком за право користування пасовищем та люом. Але пан не задоволь-
нив справедливих вимог селян, а частину сервпутних люових угщь продав 20 Hi-
мецьким колошстам. У 1880 роц! помщик мав 700 морпв орних земель, а всьому
населению Отиш, яке становило 3743 чоловша, належало тшьки 2426 морпв земль
Грунти були заболочен!, маловрожайш.
В другш половиш XIX ст. в Отиш розвивалися ремесло i торивля. - Головними
предметами торивл! були ешь i тютюн. Отиня славилась також гончарними ви-
робами3.
Коли скасували кршосне право, швидше зростала промисловють. 3 середини
XIX ст. почав д!яти люопильний завод. Отиня стала одним з центр!в машинобуду-
вання Схщно! Галичини. В 50-х роках XIX ст. був заснований отинянський завод
Бредта i К°. Тут випускали сшьськогосподарсью машини, паров! котли, насоси,
обладнання для винокурних i пивоварних завод!в, преси, резервуари для спирту
тощо. Продукщя заводу експортувалася до Угорщини, Румуни, Волгари, Pocii.
Перед першою свгговою вшною на зaвoдi працювало понад 1000 роб!тник!в.
Умови пращ мaшинoбyдiвникiв були важкими. Робочий день тривав 10—12 годин,
а одержували вони менше, шж пращвники ще! категори у промислових районах
Австро-Угорщини. Особливо терпши po6iTHHKH вщ штраф1в. За прихщ на роботу
зразу шсля гудка штрафували на 25 крейцер!в, за зашзнення на декшька хвилин
роб!тников! не оплачували одн!е! години, за невихщ на роботу в святков! %ni —
штраф 1 крона або звшьнення з роботи. За поламку шетрументу пщ час роботи з ро-
б!тника стягували повшетю його варт!сть4.
Машинобуд!вники як один з передових загошв робиничого класу виступали
на боротьбу за права трудящих. Коли в грудш 1890 року у Львов! був оргашзова-
ний багатотисячний мпинг з вимогою загального виборчого права, отинянськ! ро-
бшшки пщтримали цю вимогу5. 1905 року вони взяли участь у листопадовому
страйку роб!тник!в Схщно! Галичини6. Страйкували мaшинoбyдiвники в 1908 i
1911 рр. Поряд з економ!чними висували й пол!тичш вимоги. Робпники виходили
на першотравнев1 демонстрацп, запалюючи сво!*м прикладом селян.
На початку XX ст. значна частина селян Отиш була малоземельною, голоду-
вала. Вони вщ 3opi до 3opi працювали в пом!щицькому маетку i в господарствах-
куркул!в за м!зерну плату — 1—2 шустки або за 12—13-й снш. Багато селян шшо
працювати на машинобуд!вний завод Бредта.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 646, спр. 5422, арк. 74—75.
2 Там же, оп. 1, спр. 28, арк. 76, 77.
3 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich, t. VII, стор. 764.
4 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—25, арк. 1—2. *
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 4, стор. 55.
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 5, стор. 125—126.
314

Розвиток кашталютичних вщносин спричинювався до певних зрушень у шкшь-
нш ocBiTi. 1877 року м1сцеву школу реоргашзовано в трикласну1. А в 1895 рощ
вона стала чотирикласною. Основною мовою навчання лишалася польська, а ос-
новним предметом — закон божий. 3 1908 року була введена нав1ть спещальна
посада викладача релша.
Перша св1това вшна ще бшыпе загострила класов1 протир1ччя. Народш маси,
усвщомлюючи 1мпер1ал1стичний, загарбницький характер ще! в1йни, ухилялися
вщ мобш1заца до австро-угорсько! армп. 27 травня 1915 року Отиню взяли росш-
CbKi вшська2. Пщ впливом революцшно настроених солдаив росшсько! арма трудя-
Щ1 Отиш виступали проти братовбивчо! вшни, вщверто висловлювали сво! симпата
до рос1ян. Багато мобш1зованих до австро-угорсько! арма з Отиш здавались у полон
росшським вшськам. Серед них були П. В. Мельниченко, О. С. Ключенко, П. В. Ду-
бей та iH. Вони стали свщками революцшних подш 1917 року3. Повернувшись до
Отиш, колишш полонеш поширювали ще! Великого Жовтня серед населения.
Шсля окупаца Захщно! Украши буржуазно-шляхетською Полыцею ютотних
зм1н в економ1щ Отин1 не сталося. 1927 року в м1стечку нал1чувалося 4455 мешкан-
щв. Переважна бшышсть з них займалася сшьським господарством. Тшьки 201
чоловш працював у кустарних майстернях i в торнвл14.
Зруйнований пщ час вшни машинобущвний завод так i не було вщбудовано,
а його роб1тники втратили роботу, бдиним значним промисловим пщприемством
Отиш був лшопильйий завод. На ньому працювало понад 80 постшних роб1тник1в.
Основн1 виробнич1 процеси виконувалися вручну. Завод випускав переважно пило-
матер1али, як1 в1дправлялися в pi3Hi кшщ Полыщ. Робочий день тривав 12 годин,
а зароб1тяа плата не перевищувала 2 злотих на день. Роб1тники не мали вщпусток.
Украшцям дуже рщко пщвищували !х квал1фшацшш розряди. За зап1знення на
кшька хвилин роб1тника не допускали до роботи на 3 години I вщповщно випла-
чували йому зарплату за 3/4 робочого дня5.
Восени 1922 року пщ час вибор1в до сейму вщбувся м1тинг, оргашзований
головою заводського ком1тету профспшки деревообробнишв К. Таркевичем. Роб1т-
ники вимагали скорочення робочого дня, шдвищення зароб1тно! плати тощо6. За-
гальний страйк 1926 року закшчився перемогою страйкар1в. Вони добилися
8-годинного робочого дня i визнання профспшково! орган1заца7. Економ1чний страйк
вщбувся i в 1928 рощ, вш тривав близько трьох тижшв.
Становище селян Отин1.було теж важким. Значна частина грунпв потребу вала
мелюраца. На чорнозем припадало всього 34 проц. угщь. Населению не вистачало
хл1ба. Через висош щни промислов1 товари були малодостуиними для бшыпост!
трудящих. Соц1альний гн1т доповнювався нащональними утисками. Хто не прий-
мав католицько! в1ри, по cyri, не мав права купувати землю, працювати на зал1з-
ниц1 або в державних установах.
У 30-х роках в Отиш нал1чувалося 12 польських, 15 еврейських i 7 украшських
господарських, культурно-освггшх та спортивних товариств, яш здебшыпого пере-
бували пщ впливом буржуазних нащонал1ст1в. Найбшып численними товариствами
були укра!нська «Просв1та», польський «Сокш» i еврейська «Езра».
Визначною под1ею в пол1тичному жити Отин1 стало створення в 1930 рощ шд-
пшьно! орган1заца КПЗУ. До ii складу ввшшло 11 чоловш. В грудш цього року
представником Сташславського окружкому КПЗУ проведено збори комушспв,
на яких визначено завдання партшно*! орган1заца й обрано компот з трьох члешв.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, спр. 2322, арк. 9.
2 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 130, арк. 6.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—25, арк. 2.
4 Ksi^ga adresowa Polski wraz zW.M. Gdanskiem dia handlu, przemyslu, rzemiosta i rolnictwa.
Warszawa, 1930, стор. 1805.
6 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. П—10.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 70, арк. 355.
? Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—И.
315

Шзшше в Отиш став д1яти лиський комггет КПЗУ. Використовуючи легальн1
та нелегалыи можливостц комун1сти керували революцшними виступами
трудящих мютечка, закликали ix до боротьби за возз’еднання Захщно*1* Украши з Радян-
ською Украшою. В лютому 1931 року комушсти поширили в Отит i в с. Угорниках
вщозву, яка затнчувалася закликами: «Геть фашистську диктатуру!», «Хай живе
роб1тничо-селянський уряд!». Комушстичш лист1вки розиовсюджувалися i напе-
редодш 1 Травня 1931 року. Але польським властям вдалося вистежити оргашза-
цш КПЗУ, i того року було заарештовано 6 члешв партп. До р1зних стротв
тюремного ув’язнення було засуджено М. Щммермана, Ф. Мортмана, В. М. Ней-
люка та шших1.
Незважаючи на penpecii, оргашзащя КПЗУ зростала за рахунок шших борщв.
Комушсти вели роботу серед трудящих мютечка та мешканщв навколишшх сш
Грабича, Глибоко!, Угорнитв. 24 с1чня 1933 року шд час ярмарку в Отин1 було
розповсюджено вщозву КПЗУ, яка закликала трудове селянство до боротьби за
возз’еднання Захщно! Украши з Радянською Украшою. Вщозва затнчувалася
закликами: «Геть руки вщ кордошв СРСР!», «Хай живе робггничо-селянський уряд!»2.
У сво1Й д1яльност1 комун1сти сииралися на легальш оргашзаца трудящих.
Пщ ix впливом перебувала половина члешв спортивного клубу «Езра», читальня
«Просвгги» тощо. 1снувала в Отиш й нелегальна оргашзащя КСМЗУ3. За даними
полща, вже у 1934 рощ партшна оргашзащя Отит нал1чувала майже 40 члешв
КПЗУ. В цей час ii очолював Д. Лиман, а комсомольську — Г. Шрайер. Постшш
penpecii, арешти привели до зменшення ii лав. 1937 року на вол1 залишилося 15
комун1ст1в. Найбшып активними були С. О. Пеленська, Михайло Совкович, Макс
Щммерман, Д. О. Хомицький.
Величезним було прагнення трудящих Отиш до возз’еднання з Радянською
Украшою. Коли 17 вересня 1939 року в Отит появилися nepnii радянсьт танки,
трудове населения з червоними прапорами, з хтбом i сшлю зустр1чало во1*шв-визво-
лител1в. Другого дня в селищ! вщбувся мпинг трудящих, на якому створили тим-
часовий комггет. Головою його обрано С. I. Костева. Ком1тет оргашзував робичаичо-
селянську мшщш, яку очолив колишнш член КПЗУ С. М. Яцтв. Органи влади,
кероваш комушстами, вщновлювали роботу культурио-ocBiTHix заклад1в, здшсню-
вали охорону майна, забезиечували безперебшну торг!влю. Ком!тет допомагав неза-
можним селянам, проводив масово-пол1тичну роботу пщ час пщготовки до Bn6opiB
у Народш Збори Зах1дноУ Украши. Депутатом було обрано Д. О. Хомиць-
кого. 5 лютого 1940 року тимчасовий компот було реоргашзовано в Отинянську
селищну Раду4. Отиня стала районним центром.
Органи Радянсько!* влади нaцioнaлiзyвaли маслоробний, люопильний i цегель-
ний заводи, торговельн1 пщприемства. Безземельш i малоземельн1 селяни одержали
землю, реманент i тяглову силу. 1м надано також державш кредити.
В березш 1940 року в Отиш було створено МТС. Трактори викликали у селян
рад1сне захоплення. Вже тод1 вони приходили до висновку, що ця корисна машина
може працювати тшьки на великих ланах. МТС обслуговувала 5 колгосшв району,
допомагала понад 1020 селянським господарствам обробити землю.
На баз1 пом1щицьких угщь у 1940 рощ в Отиш створено перше радянське
господарство. Вже у лютому селяни розгорнули д1яльну пщготовку до весняно!*
с1вби. Виконуючи звичайш сшьськогосподарсьт роботи, вони водночас готува-
лися до оргашзаца супряг, дбали про допомогу безтнним.
Самовщдано працювали колективи промислових шдприемств. Робггники л1со-
пильного заводу включилися у сощалютичне змагання й зобов’язалися виконувати
виробнич1 програми достроково, пщвищувати продуктившсть пращ.
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 136, оп. 1, спр. 673, арк. 1—8.
2 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 204, арк. 99.
3 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1308, арк. 19.
4 Газ. «Радянська Украша», 7 лютого 1940 р.
316

Перетворення не обминули культурного життя й
охорони здоров’я трудящих. Розпочала роботу семир1чна
школа, де учш змогли навчатися рщною мовою. У школ1
було створено шонерську оргашзацда. Доросл1 вчилися
грамоти в гуртках лшвщаци неписьменност1 Й мало-
письменност1. Вщкрили 2 клуби, б1блттеку. Кожному
трудящому було забезпечено квал1фшовану безнлатну
медичну допомогу. Почали д1яти лшарня, дитяча i ж1-
ноча консультация, амбулатор1я.
Буд1вництво нового життя викликало у трудящих
Отиш нечуваний до цього приплив сил i енерги. Кож»
ний прагнув внести свш вклад у спшьну справу. Однак
тривало нове буд1вництво недовго —^ липня 1941 року
фашистсьш вшська окупували Отиню. Г1тлер1вщ за до-
помогою украшських буржуазних нащоналктв вчинили
криваву розправу над радянськими людьми. За nepnii
2 м1сящ вони розстршяли 45 чоловш, а всього за час
окупацй стратили 730 мешканщв Отиш, вивезли на ка-
торжш роботи до Шмеччини 156 чоловш. Фашистсьш
загарбники зруйнували понад 400 будинтв, школу, лЬ
карню, 2 клуби, 10 установ, люопильний завод, МТС1.
Жител1 Отиш саботували заходи i розпорядження
окупант1в. 1943 року гплер1вщ вимагали облшувати
велику рогату худобу. Мешканщ вулищ Загребля не
виконали це розпорядження. Тод1 фашисти насильно Обелкк на братськт могил1 радянських
забрали в селян усю худобу, кшькох чоловш покарали2. *ош\в в селищ1 Отит. 1969 р.
Люди уникали вщправки до Шмеччини, часто ризи-
куючи свош життям. У 1943 рощ смшивщ, пробравшись до тюрми, визволили
близько 20 заарештованих.
2 кв1тня 1944 року частини 20-i гвардшськох мотостршецькох бригади, якою
командував А. X. Бабаджанян, розвиваючи наступ на Сташславському напрям1,
ув!йшли в Отиню. Однак шд тиском переважаючих сил ворога вони змушеш були
залишити селище. В квггш — липн1 1944 року бшя Отин! точилися жорстош 6oi.
23 липня 1944 року вшська 18-1 армп (командуючий генерал-лейтенант G. П. Журав-
льов, начальник полп'вцщшу Л. I. Брежнев) перейшли в наступ, завдяки якому
25;липня визволено 52 населеш пункти i серед них — Отиню.
В ход1 6oib за Отиню вщзначився командир вщд1лення 8-i стршецько1 роти
гварди молодший сержант комсомолець В. I. Возняк, який першим ув1рвався в
селище i пов1в за собою всю роту. BiH особисто знищив 5 нтлер1вщв i навпъ
поранений не залишив поля бою. Геро!*зм у боях за Отиню виявили командир кулеметно!*
обслуги гвардп старший сержант Левшун, гварди сержант Томин i гварди рядовий
Ф, I. Дщковський.
Геро1чно билася за Отиню й група лиак1в «1Л-2» пщ командуванням гварди
старшого лейтенанта Г. Стародубцева з 166-го гвардшського штурмового ав1аполку.
Згодом Г. Стародубцеву було присвоено звання Героя Радянського Союзу.
В боях за визволення Отиш i навколишшх сш 330 BoiHiB Червоно!' Армп полягли
смертю хоробрих. Серед них були представники 13 нащональностей. 5 листопада
1967 року в селишь !м вщкрито пам’ятник-обелюк.
Мужньо боролися проти ворога на фронтах Велико! Внчизняно! вшни багато
мешканщв Отиш. За виявлений геро!зм 15 бшщв нагороджен1 орденами i медалями
Союзу РСР.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 55, арк. 2, 48.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—10.
347

Ще тривала Велика Вггчизняна вшна, коли почалася вщбудова Отиш. 23 i
31 грудня 1944 року вщбулися збори селян Отинянського району, на яких ухвалили
в найкоротший строк шдняти з руш господарство. 1945 piK був оголошений роком
вщбудови господарства Отиш i району. Вже у nepnii м1сящ шсля визволення
в селипц почали працювати маслозавод, радгосп, МТС, л1сництво, банк, вщновили
роботу культурно-осв1тн1 заклади, школа, яку 1945 року реоргашзовано в середню,
лшарня. В лютому 1945 року пущено харчокомбшат.
Однак вщбудов1 перешкоджали банди украшських буржуазних нацюналхснв.
Жертвами ix в цей час стало близько 40 радянських актив1ст1в. Багато жител1в
селища добровшьно йшли до загошв, яш боролися з бандитизмом, допомагали
органам Радянсько! влади викривати нащоналшив, вказуючи м1сця ix перебування.
В жовтш 1948 року понад 30 бщняцьких господарств об’едиалися в колгосп
iM. Жданова, а в 1951 рощ колектив1зацш в Отиш було завершено.
Отинянська МТС одержувала машини з Уралу, Москви, Ростова-на-Дону,
Висока техшчна оснащешсть забезпечила мехашзащю трудомштких виробничих
процес1в у Bcix 18 колгоспах району, як1 обслуговувала МТС.
Навесн1 1945 року розпочалася вщбудова промкомбшату. За шслявоенш роки
вш перетворився на одне з найбшыпих пщприемств селища. Тут е кшька
виробничих прим1щень, зокрема котельня з трьома паровими котлами, мехашчна майстерня,
електростанщя, сушарка, паркетний цех. Мехашзовано Bci виробнич1 процеси.
1964 року на баз1 промкомбшату створено деревообробний комбшат, продукщя
якого, зокрема паркет, надходить у Кшв, Харшв, Леншград, Кишишв та в iHini
м1ста. 3 1966/року основною його продукщею стали мебль
Тут велика увага придшяеться виробничо-техшчному навчанню робггнишв.
Bci нрацююч1 закшчують pi4Hi курси. 1нженерно-техшчний персонал пщвищуе
свою квал1фшацао на курсах при трест1 «Прикарпатлю», у Киев1 та Львовь
За останн1 3 роки 8 роб1тншав заочно закшчили техн1кум мехашчно! об-
робки деревини. 5 чоловш навчаються в техн1кумах та шститутах без вщриву вщ
виробництва.
Багато роб1тншив шдприемства, опанувавши нов1тню техншу, добиваються
високих виробничих показнитв. 13 новатор1в виробництва завоювали
почесне звання ударника комушетично!* прац1. У сощалштичному змаганн1 п1д-
приемств тресту «Прикарпатл1с» на честь 50-р1ччя Великого Жовтня комсомоль-
сько-молод1жна бригада комбшату, яку очолював комушст Р. М. Ковал1в, посша
друге м1сце i нагороджена Почесною грамотою, грошовою прем1ею та перехщним
Червоним прапором тресту «Прикарпатл1с» i РК ЛКСМУ. Цьому колективу присвоено
звання бригади iMeHi 50-р1ччя Великого Жовтня. В 1969 рощ деревообробний
комбшат перетворено у меблеву фабрику для виробництва етшьщв.
За час шелявоенних п’ятир1чок повн1стю механ1зовано i значно розширено
Отинянський цех для виробництва сиру. Побудовано цех кисломолочно! продукца,
компресорну, котельну, електростанцш. В 1953—1954 рр. майстер цеху I. П.
Боднар i старший шженер-технолог 1вано-Франк1вського тресту «Маслопром» О. Беляев
розробили технологш виробництва нового сорту твердого сиру, якому присвоено
марку «Сташславський». BiH мае висош смаков1 якоси i користуеться великим
попитом населения. В сирцеху трудиться бригада комушетично!* пращ. Ii очолюе
I. I. Данилюк. 1970 року цех приеднано до Коломийського маслозаводу.
За 1954—1960 рр. розширено виробничу площу, споруджено HOBi цехи в
харчокомбшат!. 3 1963 року комбшат входить до складу Коломийського мшькхарчоком-
бшату. Тод1 ж в селипц створено м1жколгоспну буд1вельну оргашзацпо.
У велике господарство перетворилось Отинянське лшництво. Його площа ста-
новить 4,4 тис. га. До 1939 року внаслщок хижацьких метод1в експлуатаци л1с1в
р1зко зменшилася площа п1д твердими породами. Низькою була i продуктившеть
тс\в. Пюля вшни докор1нно полщшено порщний стан jiiciB. На площ1 понад
1,2 	тис. га посаджено цшш породи дерев: дуб червоний, ясен, шьм, бук, модрину,
318

кедр сиб1рський, бархат амурський тощо. В л1сництв1 оргашзовано л!сонасшневе
господарство. Колектив лшництва очолюе заслужений лшовод УРСР О. Т. Кршь.
Ictotho змшилося сшьське государство селища. Шсля реоргашзацп МТС
було створено ремонтно-техшчну станцда, а в 1963 рощ — вщдшення
«Сшьгосптехшки», яке спещал1зуеться на ремонт! кормопереробних машин i виготовленш
нестандартного обладнання для мехашзаца тваринницьких ферм. Вщдшення обслу-
говуе 9 колгосшв i 2 радгоспи, а також школу мехашзаци.
Завдяки поступовому впровадженню мехашзаци i полшшенню агротехнши,
особливо и!сля вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, зростала врожайшсть на
артшьних ланах, змщнювалась економша колгоспу iM. Жданова. В 1957 рощ nopiB-
няно з 1954 роком врожайшсть зернових збшьшилася на 4 цнт. На окремих дшянках
шбрано бшып як 500 цнт цукрових буряшв з га. Таких врожа!в селяни Отит Hi-
коли не збирали за каштал!стичного ладу.
Сумлшну працю кращих майстр!в колгоспного виробництва високо ощнено
радянським урядом. У 1968 рощ 5 передовиюв артии було нагороджено орденами
i медалями Союзу РСР. За вирощення високих урожа!в цукрових буряшв ланкова
Е. О. Михайлипцш удостоена ордена Ленша. Ii, колишню наймичку, трудяшД Отит
в 1959 роц! обрали депутатом Верховно! Ради УРСР.
f Змщненню i розвитков! громадського виробництва сприяло об’еднання кол-
rocniB, здшснене наприкшщ 50-х poKiB. До арт!л! iM. Жданова приеднали колгоспи
сш Глибоко! та Угориик!в. Колгосп iM. Жданова став великим багатогалузевим
господарством. BiH мае понад 3 тис. га земельних угщь, в т. ч. орно! земл! — 1970 га.
Особливо -ycniniHo розвивалося господарство артып в роки семир!чки. За цей
перюд здшснено мехашзащю обробггку nocieiB озимих i ярих культур на 95 проц.
ix площ!. Було мехашзовано i трудомютш роботи на тваринницьких фермах.
Виросли кадри MexaHi3aTopiB.
3 шщ1ативи партшно! оргашзаци 1960 року змшено структуру nociBHnx площ.
Головне м1сце в нш належить озимш пшениц!, кукурудз!, цукровим бурякам,
льону-довгунцю, червон!й конюшиш. Широко впроваджуються кращ! районован1
сорти. CiB6a зернових провадиться з одночасним обробпком грунту i внесениям
мшеральних добрив. Завдяки цим заходам у господарств! пщвищилася
врожайшсть зернових i просапних культур. Досвщ передовишв завжди в пол1 зору KepiB-
ник!в артш!; Створено 5 шкш, в яких виробничим навчанням охоплено 72
чоловша.
Авангардна роль партшно! оргашзаци вщчуваеться в усьому багатогранному
жигп артш!. За рахунок новатор!в i передовитв колгоспного виробництва чисель-
шсть нарторгашзацп зросла з 8 чол. у 1957 роц! до 80 — у 1969 роц!. В центр1
уваги KOMyHicTiB, природно, е питания виховання i розстановки кaдpiв. Комун!сти
очолюють найбшьш вщповщальш дшянки колгоспного виробництва: ршьнич1
i транспортну бригади, тваринницьш ферми. Секретарем парткому тривалий час
працюе колишнш наймит, активний учасник колгоспного бущвництва А. П. При-
сяжнюк. У колгоспнш комсомольськш орган!заци 67 члешв ВЛКСМ. В ycix
справах вони не вщстають вщ комушст!в.
Зросла трудова активи!сть колгоспник1в п!сля березневого (1965 р.) Пленуму
ЦК КПРС. В 1968 роц! навиь за несприятливих погодних умов колгосп з1брав не-
ноганий урожай. Бригада, яку очолюе комушст М. Я. Луцяк, виростила по 20,5 цнт
озимо! пшениц!, по 898 цнт кормових буряшв на га. Ланка комушстки Е. О. Михай-
лишин з!брала по 203 цнт картоши та 825 цнт кормових буряшв з га. Добре йдуть
справи й у тваринниюв. 3 1964 року колгосп спещал!зуеться на вщщядвл! велико!
рогато! худоби i свиней. Змщнення економши колгоспу дало можлив!сть перевести
в 1966 роц! Bcix член!в артш! на грошову оплату. 3 1968 року колгосп iM. Жданова
перейшов на вирощення льону-довгунця та овоч1в.
Артшь видшяе значн! кошти на бупДвництво. Сноруджуються не лише вироб-
нич! ирим!щення, а й -культури! установи.
319

Постшно полшшуються умови життя
робинитв, колгоспнишв, службовщв Оти-
Hi. Зростае житловий фонд. На початок
1969 року в Отиш нал1чувалося 78 кому-
нальних будинтв на 170 квартир. KpiM
того, за шслявоенш роки трудяпц селища
спорудили понад 380 шдивщуальних
красивих будинтв, покритих оцинкованим
зал!зом, черепицею, шифером. Вирослино-
Bi вулищ — Жданова, Калшша, Б.
Хмельницького. На головних вулицях розмЬ
щеш середня школа, професшно-техшчне
училище, б!блютека, будинок культури,
лшарня, ушвермаг, культмаг, фипя Держ-
банку, ощадна каса, заклади громадського
Заняття танцюзального гуртка в Отинянському будинку харчування, Комбшат побутового обслу-
кулыури. 1970 р. говування тощо. В центр! селища закла-
дено парк.
Зростае кушвельна спроможшсть трудящих. Лише пор!вняно з попередшм
роком TOBapoo6ir селищного споживчого товариства в 1968 роц! 3pic бшып як у два
рази. Великий попит трудящих на мебл!, холодильники, пральш машини, телевЬ-
зори тощо. Швейн! машини, велосипеди е в переважно! бшыпост! населения.
Докор!нн! змши сталися в селищ! i в oxopoHi здоров’я трудящих. В Отиш
працюе типова лшарня на 100 л!жок, яка побудована в 1967 роц!, полшлшша, дитяча
i жшоча консультащя, пологовий будинок, аптека, сан!тарно-еп!дем!олог!чна станщя
та дитяч! ясла на 50 тсць. 3 1955 року д!е тубдиспансер на 20 л!жок. Bci медичш
установи oблaднaнi сучасним устаткуванням, ‘ix штати укомплектовано квал!фшо-
ваними кадрами.
Ниш близько 400 чоловш похилого вшу одержують пенса. В умовах старого
ладу на постшне бщування i злидш була б приречена багатодггна с!м’я В. П. При-
сяжнюка, яка складаеться з 16 чоловш. За Радянсько! влади 14 дней здобули вось-
мир!чну, середню чи вищу освггу. 13 з них вже стали на шлях самостшного життя,
працюють у р!зних галузях народного господарства. A ix матер! П. Я. Присяжнюк
присвоено звання «Мати-герошя».
За роки Радянсько! влади небаченого розвитку досягла в Отиш культура i
освпа, 3pic потяг трудящих до знань, до науки. За час свого юнування Отинянська
середня школа видала понад 500 атестапв зршость 42 ii випускники здобули вищу
освпу, з них лише вчителями працюе 26 чол., лшарями — 5. Вищу освиу мають
сини колишнього бщняка I. I. Михайлипшна. Вищу, середню i восьмир!чну освиу
здобули дни колгоспнитв П. I. Маланчук, В. В. Слюсаренка. Школа мае мщну
навчально-матер!альну базу, добре обладнаш кабшети, леншський зал, тмнату
бойово! слави. Отинянська середня школа — одна з кращих у район!. Працюють
також фШя Коломийсько! семир]чно! музичнод школи та середня школа робиничо’!
молод1. 1963 року в Отин! вщкрито професшно-техшчне училище, що готуе
електромонтер1в-монтажнитв. 16 його випускнишв уже закшчили випц учбов!
заклади.
При б!блштещ i будинку культури на громадських засадах працюють клубна
рада, рада б!блютеки, книгонош!, пункти видач! книг, пересувки тощо. В урочистш
обстановщ И жовтня 1969 року вщкрито нове примщення будинку культури.
Будинок культури проводить велику масово-виховну роботу серед населения. Тут
працюють хор, жшочий ансамбль, драматичний та iHmi гуртки. Систематично
проводиться цшав1 комсомольсько-молод!жш вечори, фестивале вечори запитань i вщ-
повщей, влаштовуються ycHi журнали, тематичн1 вечори, диспути, лекца, лекца-
концерти тощо Тепер у кожнш xaTi можна побачити газету, журнал, книгу.
320

Багатогранною е д!яльшсть селищно! Ради депутатов трудящих, яка спирае-
ться на широку громадсьшсть. Понад 170 чоловш працюють у 5 постшних комкиях,
добровшьнш народнш дружиш, товариському суд!, батьшвському комггет1, жшо-
чш радь В сощал^тичному змаганш с1льських, селищних i миських Рад депутат1в
трудящих облает] 1969 року Отинянська селищна Рада здобула перппсть, ii наго-
роджено перехщним Червоним прапором облвиконкому та обкому КП Украши.
За роки наступно! п’ятир1чки Отиня стане ще кращою. Будуть зведеш нов1
примщення професшно-техшчного училища на 600 м1сць, лукомелюративно!
станцп, 2 цехи меблево! фабрики та imm. Заплановано провести мелюративш роботи
на плошд 400 га i побудувати зрошувальну систему на плопц 50 га. 1970 року
колгосп розпочав буд1вництво 2 клуб1в, комплексу тваринницьких примщень, а в
наступи! роки планусться спорудження льоноцеху, майстерш для ремонту сшьсько-
господарських машин, 8-квартирного будинку для спещал1ст1в тощо. Труд1вники
Отиш, вщповщаючи на батьшвське пшлування парта та уряду, докладають ycix
зусиль, щоб внести гщний вклад у сшльну справу буд1вництва комушзму в нашш
KpaiHi.
/. К. ВАСЮТА, М. Г. ЦМУХ
ПЕЧЕН 1ЖИН
Печен1жин — селище MicbKorc типу (з 1940 р.), центр селищно!' Ради. Розташо-
ваний за 12 км вщ зал1знично! станцп Коломия, в мальовничш улоговиш Передкар-
патського прогину над р1чками Печешгою i Лючкою. Населения — 5017 чоловш.
На територп селища виявлено кам’яш знаряддя пращ перюду неолггу,/а також
бронзов1 реч1 (плоску сокиру, шж, рибальський гачок) доби бронзи.^
Печешжин — одне з найстародавшших поселень Прикарпаття, вщоме з час1в
Кшвсько! Pyci. В XIV ст. Печешжин, як сказано в одному з докуменпв, користу-
вався магдебурзьким правом, мав мюьку ратушу, а в стародавньому замку мюти-
лася корол1вська адмшштращя, що здшенювала нагляд за численними
солеварнями та гутами1. В письмових документах згадуеться, що 1443 року, коли
Печешжин належав галицькому каштеляну 1вану Кол1, BiH був великим поселениям,
центром волоси2. В самш назв1 селища е вказ1вка на можливе ii походження вщ
кочового племеш печешпв, яких, очевидно, оселили тут за княз1вських час1в як
полонених.
Як видно з люстраца Коломийського староства за 1565—1566 рр., основним
заняттям населения Печешжина було землеробство й тваринництво. Феодально-
кршосницький гшт тут був дещо меншим, шж в шших землях тогочасно! Червоно!
Pyci. Хоча розм1р панщини становив лише 12 дшв на piK, селяни виконували pi3Hi
натуральш повинност!, сплачували чимало податшв. За випас худоби вони платили
по 1 злотому вщ голови рогового, а вщ 100 овець давали 1 барана, або 24 rpomi,
волоський сир, або 8 гроппв, поставець бринзи, або 2 rpomi3.
Проте не завжди феодали-дщич1 могли примусити коритися волелюбного гу-
цула-верховинця. Влп’ку вш зникав 3i сво!'м майном — отарами овець i Ki3 —
в полонинах, а взимку вщходив у неприступш гори, куди не наважувалися йти
i гайдуки4. Тому сюди втшали кршаки з Пoдiлля, Льв1вщини, а також Молдава6.
Прибульщ орендували в М1сцевих феодал!в полонини для випасу худоби. Тут, в
горах, легше було переховуватися вщ розшушв пана, знайти захист вщ татарських
та турецьких на!'знишв-людолов1в.
1 1 вано-Франшвсъкий облдержарх]в, ф. 2, оп. 7, спр. 905, арк. 8.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII, док. 1233, 1234, 3581.
3 I. П. К p и п’я к е в и ч. 3 icTopii Гуцулыцини, стор. 17.
4 Твори Миколи Устияновича i Антона Могильницького, вид. 2. JIbBiB, 1913, стор. 258.
6 F. В u j a k. Historija osadnictwa ziem Polskich w krotkim zarysie. Warszawa, 1920, стор. 22.
321 21 332

У писемних джерелах 1624 року в Печешжиш згадуеться замок-фортеця, який
вдаграв важливу роль в оборот м1сцевост1 вщ наскошв татар1. Замок збудований
у форм1 чотирикутника на високш ropi над р. Печешгою, вш був оточений валами,
рештки яких добре збереглися до наших дшв. 3 тих тривожних час1в залишилися
назви урочищ: Татарсью звори, Татарсьт могили.
Зростання феодальних повинностей, спустошлив! набили татар, посилення на-
щонально-релтйного гноблення — все це викликало onip з боку трудящого
селянства. Коли восени 1648 року козацько-селянське вшсько на чол1 з Богданом Хмель-
ницьким вступило до Галичини, на Покут^ виникла цша повстанська apMin пщ KepiH-
ництвом Семена Височана. Його пом1чником був др1бний шляхтич Лесь Березовський,
в загонах якого воювали печешжинсьт селяни. Повстанщ розгромили замок
Сташслава Потоцького в Печешжиш й забрали майна на 40 тисяч флоришв2.
Шсля вщступу козацько-селянських вшськ частина учаснишв повстання на
чол1 з Лесем Березовським, вщшшовши в гори, продовжувала боротьбу. Збира1п
податтв 1650 року повщомляли з Печешжина, що через военш спустошення i втечу
населения вони «не могли вибрати бшыпе податтв, тшьки 2 злотих i 10 гропив».
3 втшач1в створювалися загони опришюв, боротьба яких наростала у вщповщь
на посилення феодального визиску. На початку XVIII ст. грозою для шляхти
стали 1ван Пискливий i Фед1р Жолоб. В ixmx загонах були люди з Печешжина,
зокрема Маковш, який брав участь у напад1 опришшв на KociB у 1704 роц13.
1722 року в Печешжиш нал1чувалося 94 селянсью господарства, ят викону-
вали панщину. 3 них тшьки 65 мали тягло. Найбщшпп, безтягл! селяни вщробляли
вже по 52 дш панщини на piK i платили по 3 злот! грошово! ренти, а до
натурально! ренти входили 1 Bi3 сша, 2 курки, 12 яець, 1 мггок пряж! та по 1 гарнцю ropixiB
i rpn6iB. KpiM цього, доводилося давати naHOBi по 1 злотому вщ вола, корови i гри-
pi4Horo молодняка, десятий вулик, дванадцяту в1вцю, п’ятнадцяту козу тощо4. Замож-
Hiini селяни на piK вщбували тшьки 12 дшв панщини, але платили, KpiM натураль-
них данин, по 20—25 злотих ренти. Особливо важкою для тяглих селян була пщ-
водна повиншсть. В швентарх записано, що селяни зобов’язаш давати вщ супряги
раз на piK пщводу до Пщгайчик!в i перевезти 3 бочки соль
Але цим не обмежувався визиск. Через систему застав, оренди, вщкупу маеток
опинявся аж у четвертих руках. Кожний орендар прагнув витиснути з селян значно
бшыпе, шж зазначалося в швентарях. Про це красномовно свщчать скарги селян
до власника маетку на здирства i жорстоку поведшку орендар1в5. Хоч, як правило,
пан не вщповщав на скарги, Ti, що ix подавали, ставали жертвами орендаря.
1х звинувачували в бунтарств^ в зв’язках з опришками i зншцували.
Антифеодальну боротьбу оцршшпв наприкшц! 30—в першш половиш 40-х poKiB
XVIII ст. очолив Олекса Довбуш, син пастуха-ком1рника Василя Довбуша з Пече-
шжина6. 1738 року опришки розправились i3 печешжинським орендарем Тишк!в-
ським, a noTiM з багат!ями в Чоряих Ославах i Лючках. Восени 1739 року Олекса
Довбуш оргашзував загш з 30 чоловш, з яким почав д1яти далеко за йежами Покуття.
Рух опришшв не припинявся i шсля CMepTi Довбуша. Навггь в 20-х роках
XIX ст. у Печешжиш, Космач!, СлободьРунгурськш, Баня-Березов1 були розмЬ
щен! BifiCbKOBi пости для боротьби з опришками7.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, том 121, стор. 1654.
2 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 5. JlbBiB, 1901, стор. 115—117, 121 —122, 211.
3 Е. И. Д р а к о х р у с т. Опришки. Из истории крестьянских движений в Западной
Украине XVII—XVIII веков. Л., 1957, сюр. 47.
4 JlbBiBCbKa наукова б1блттека АН УРСР. Вцццл рукопшпв. ApxiB Бурштинського замку,
№ 76.
5 Там же. Кореспонденщя Павла Беня, розд. 16, 17, 22, 27.
6 В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського оприштвства XVI—
XIX ст., стор. 82—142.
7 Ф. I. С т е б л i й. Боротьба селян Сх!дно! Галичини проти феодального гшту в першш
половиш XIX ст., стор. 90—91.
322

В другш половиш XVIII ст. розм1р феодальних повинностей селян Печеш-
жина р1зко збшыпивея. Тепер ‘ix зобов’язували вщ кожно! пари коней чи ВОЛ1В
8 раз1в на piK вщвозити з Печешжина до Львова по 3 бочки соль Хоч на кожну
ходку селянин витрачав не менше тижня, за 8 по1здок зараховувалося лише 16 дшв
панщини1. Селяни писали в скарзц що щ повинное^ для них «ripnie татарсько‘1 не-
волЪ>2.
У 1787 рощ Печешжинський маеток Т. Потоцького як соленосний район купила
казна Австрп. Управлшня ним здшенював «скарб камеральних маетюв». Щоб
збшыпити варт!сть маетку, Потоцький позаписував до швентар!в панщизняних
повинностей i т. зв. даров!, яш виконувалися кршаками поза панщиною. Але якщо
рашше за це пан був зобов’язаний надавати селянам таш пiльги, як-от: збирання
хмизу в л ici, зрубу дерев на буд1вл1, користування панськими пасовищами тощо,
то тепер цих прав селян позбавили, а «скарб камеральних маетшв» вимагав
виконувати Bci повинност! або сплачувати rpomi. Це було пряме пограбування селян.
Цього ж року при розмежуванш дом!шальних i рустикальних земель помщик
записав у сво!’ iHBeHTapi Ti люи, пасовиська та луки, яш рашше були в громадському
користуванш селян Печешжина3.
Селяни зверталися до Bcix установ австршсько!' держави. В протокол! вщ 10
серпня 1792 року, наприклад, згадуеться про повтори! скарги Bcix мешканщв
Печешжина на економа, який знущався над кршаками. Намюництво попередило
Коломийський повиовий уряд, що «нaдмipнi утиски та варварська повед!нка економа
до пщданих може при далыпому зволшанш розгляду та вир!шення селянських
скарг призвести до непередбачених наслщшв»4. Проте це попередження залишилося
на nanepi.
Оскшьки з селян стягували велик! штрафи за невиконання пщводних
повинностей, т. зв. пщгас1в,то, щоб мати менше клопоту з селянами, як! скаржилися,
що im не оплачують шдгаздв, дирекщя солеварень у 1799 роц! запропонувала пере-
творити печен!жинськ! та кутськ! шдгаси у панщину. Уряд схвалив цю пропози-
ц!ю, а заборгован!сть держави перед селянами за оплату пщгас1в списав5.
В кшщ XVIII — на початку XIX ст. печешжинсью селяни вщбували 78 дшв
панщини на piK. Халупники, хоч i не мали CBoei земл!, виконували 67 дшв niinoi
панщини. KpiM того, в 1836 роц! 452 селянсьш двори платили вщ худоби та naciK
270 флоришв 49 крейцер!в податку, а в 1841 роц! — вже 323 флорини 28 крейцер!в.
За випас худоби на державних грунтах сплачували по 1 золотому рогового6.
OcHOBHi доходи селянам давало тваринництво, а також pi3Hi промисли. Тут
виробляли полотно, л!жники, килими. Добре було налагоджено виробництво дере-
в’яного посуду: р!зних кухл!в, ложок, черпашв, таршок тощо7. 1снувала в Пече-
н1жин! з давшх-давен i солеварня. Але 1820 року ii закрили як малопродуктивну.
Використовувалися нафтов! «текуч!» або «ропи».
3 1816 року в Печешжиш юнувала трив!альна школа, де 1 вчитель навчав
невелику кшьшеть дней читати, писати i рахувати. Школа утримувалася печешжин-
ською громадою8. Нагляд над школою здшенювала шкшьна рада, яка складалася
з радних мштечка.
Селяни Печешжина на знак скасування панщини спорудили кам’яний хрест
i3 написом: «Cie знамен!е хрестное во пам’ять свободи i знесення панщини з дня
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 146, оп. 19, спр. 43, № 2870/1775.
2 Там же, ф. 9, оп. 1, т. 480, арк. 352.
3 К. Czemerynski. О dobrach koronnycb bytej Rzeczypospolitej. Lwow, 1870, стор. 35,
39—40.
4 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146е, оп. 19, спр. 43г, ц, № 30018/795, № 25976/794 вщ 4.1Х
1794 р.
6 Там же, ф. 146, оп. 19; спр. 43г, ц, № 33465/799 вщ 10. XII 1799 р.
6 Там же, ф. 168, оп. 1, спр. 1551, арк. 54, 284—288; ф. 19, оп. 6, спр. 276, арк. 3, 4.
7 О. Kolberg. Pokucie, obraz etnograficzny, t. I. Krakow, 1882, стор. 69—70.
8 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 201, оп. 1, спр. 1320, арк. 2, 3.
323 21*

3 мая 1848 г.», вважаючи, що навши поховали свою неволю. Але становище ix вщ
цього не стало кращим. Вони не тшьки не одержали земл1, але й втратили пасовища
та л1си i ще довго перебували в кабальнш залежносп вщ держави.
Шсля реформи 1848 року класове розшарування селян прискорилося. На 612
селянських господарств у Печешжиш припадало 3553 морги земл1, в т. ч. 3216 мор-
г1в лук, 292 морги город1в, близько 45 морпв пасовиськ. На кожне в середньому —
по 6 морив земль 106 халупнишв ii зовс1м не мали, а тим часом 8 куркульських
господарств володши дшянками по 30 i бшыпе морив1. У 80-х роках XIX ст. на
кожне селянське господарство припадало первично по 4,2 морга земл12.
1872 року в СлободьРунгурськш було вщкрито поклади нафти. Перпп шиби,
де вручну видобували нафту, заклали в 1875 рощ. На початку 80-х рок1в завдяки
застосуванню napoBoi машини та глибинного буршня видобуток почав р1зко збшь-
шуватися3^В 1882 рощ в Печешжиш побудовано нафтопереробний завод, на якому
працювало близько 500 робгсншив i службовщв4. У другш половиш 80-х рошв
Печешжинський нафтопереробний завод був одним з найбшыних в Австро-Угор-
щиш. BiH конкурував з кращими пщприемствами Пешта i Ф1уме. Кшьшсть робгг-
ник1в за цей час майже подвох лася. Завод очищав 600—1000 цнт нафтово!' ропи на добу.
Працювати доводилося за важких умов, бракувало технши безпеки. Через ви-
бухи газу та обрив канаив бували смертш випадки. Робочий день тривав 12 годин,
а денна зарплата становила 50 крейцер1в5.
80—90-i роки XIX ст.— перюд найбшыпого пщнесення нафтовидобуткубшя Пече-
шжина. Його тод1 називали mictom мшьйонер1в. У 80-х роках було прокладено
зал1зницю Коломия — Слобода-Рунгурська 3i станщею jb Печешжиш. Населения
його значно зросло. Якщо в 1840 рощ в Печешжиш нал1чувалося 452 двори6, то
у 1880 рощ — вже 934 двори з 4670 жителями7. 3 1898 року Печешжин став
центром пов1ту, до якого входило 21 село.
Р1вень осв1ти трудящого населения Печешжина залишався дуже низьким.
Тшьки 1894 року замють трив1ально!‘ була вщкрита 4-класна школа, що повшстю
перебувала на утриманш громади. В 1902 рощ ii перетворено на 5-класну школу,
в якш навчалось до 500 учшв. В 1906/07 навчальному рощ 50 проц. дггей шкшьного
вшу залишалося поза школою8.
Трудящ1 мешкали в курних хатах, що тулилися одна до одно*!. Через скупче-
н1сть будинтв та брак протипожежних 3aco6iB чимало лиха завдавали пожежьЛише
1889 року згоршо 150 будинкгв по Рунгурськш вулиц1 та на Ринку9.
Вулищ було занедбано. Тшьки 1899 року збудовано nepini кам’яш водостоки
(153 м) та забруковано 413 кв. метр1в.
Медична допомога була вкрай незадовшьною. Увесь пов1т обслуговували
1 державний, 2 приватш лшар1 та 2 акушерки. Працювала приватна аптека. Бщ-
няки ставали жертвами р1зних шфекцшних хвороб та епщемш. В Печен1жин1
1899 року зроблено щеплення проти в1спи т1льки 41 дитиш, а померло в цьому ж
рощ вщ не!* 45 д1тей10. Тод1 ж смертн1сть печешжинщв в1д холери становила
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 1, спр. 6—276, ч. 3, арк. 19.
2 Vollstattiges Ortschafften Verzeichnis der im Reichrohter vertreter Konigreiche und Lander,
стор. 342.
3E. Windakiewicz. Das Erdol und Erdwachs in Galizien. Wien, 1875, стор. 44—48.
Tabel, стор. 4, 5.
4 1вано-Франювський oблдepжapxiв, ф. 2, оп. 7, спр. 907, арк. 9.
5 E. Windakiewicz. Das Erdol und Erdwachs in Galizien, стор. 44—47, tabel, стор. 4—5.
6 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 168, оп. 1, спр. 1551, стор. 54.
7 Volstattiges Ortschafften Verzeichnis der im Reichroter vertreter Konigreiche und Lauder,
стор. 342.
8 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1831, арк. 1—5, 7.
9 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 7, спр. 905, арк. 8—9.
10 Sprawozaanie С.-К. krajowej Rady zdrowia о stosunkach zdrowotnych w Galicji w 1899 r.
Lwow, 1901, стор. IV—VI, 24, 86; Szematyzm Krolestwa Galicji i Lodomeryi z wielkim Ksi^stwem
Krakowskim na rok 1874, стор. 468, 476.
324

12 чол. на 100 чол. населения. Багато людей гинуло
вщ туберкульозу, скарлатини. Високою була дитяча
смертшсть, особливо вщ дифтера.
В кшщ XIX — на початку XX ст. каштал1стич-
ний визиск трудящих Печешжина посилився. Селяни,
маючи невеличт клаптики земл1, в середньому по
3,2 	морга на дв1рх, ледь животши. Найкрапц земл1
загарбали куркул1, церква та орендарь Куркул1, що
орендували церковш й державш земл1, нещадно екс-
нлуатували селянську бщноту. Тягар иодаттв,. кур-
кульська й лихварська кабала вели до повного зубо-
жшня 0CH0BH01 маси селян. Тшьки в 1910—1912 рр.
в Печешжиш за невчасну сплату селянами позики
украшському шотечному банку 10 господарств було
Продано 3 Публ1чНИХ TOpriB2. Др1бш нашвкустарш У пологовому в1ддшенш ПечежжинськоТ дть-
пщприемства не могли забезиечити мешканц1в Печеш- ничноТ лшарж. 1968 р.
жина роботою. Обезземелена селянська бщнота eMirpy-
вала за кордон, шукала заробишв на л1сорозробках у Карпатах, в помщицьких
маетках усього краю.
Пщ впливом революцшних подш у Pocii та пщнесення страйкового руху в
Галичиш селяни також почали повставати на боротьбу. В серпш 1905 року жител1 Пече-
шжина та навколишшх сш домовилися не збирати врожай на помщицьких полях
за десятий снш. Два тижш тривала боротьба. Помпцики найняли робшнишв шших
райошв, але страйкар1 виставили cboi пости i не допустили штрейкбрехер!в до
роботи. Тод1 печен1жинський староста звернувся з просьбою до намюника прислати
для збору врожаю в’язшв. Тшьки так вдалося пом1щикам з1брати врожай3.
Внасл1док хижацьких метод1в експлуатацп родовища видобуток нафти в околицях
Печешжина скорочувався, водночас зменшувалося виробництво нафтопереробного
заводу. На пщприемств1 працювало тшьки 112 робтштв. У 1912 рощ в селигщ
нал1чувалося всього 12 промислових шдприемств, у яких працював лише 181 ро-
бтшк.
Надлишок робочо’1 сили забезпечував каштал1стам нещадну експлуатащю.
Робочий день тривав 12 годин на добу. Промисловщ запроваджували поденну
систему оплати пращ вщ 1,2 до 5 крон для дорослого робтшка4. Цих грошей ледве
вистачало на нужденне прожиття.
Перша св1това вшна завдала великих страждань трудящим. Частину жител1в
Печешжина власт1 евакуювали до р1зних райошв Австро-Угорщини, а майно
ix рекв1зували на вшськов] потреби. Десятки мешканц1в за симпата до рос1ян в
лютому 1915 року було арештовано i вщправлено до концентрацшного табору в Талер-
гоф15. Пщ час вшни мютечко трич1 переходило з рук у руки. Внаслщок цього понад
90 будиншв згор1ло, 250 — зруйновано. Населения Печешжина зазнало збитюв
на 5 мшьйошв австр1йських крон6.
Перебування росшських вшськ в Печешжиш справляло револющошзуючий
вплив на жител1в. Чимало солдат вщверто засуджували вшну, царизм, експлуа-
таторськ1 порядки. Солдати-бшыповики поширювали серед населения революцшн1
щеь Староста Печен1жина в донесенн1 воеводському управлшню писав, що рос1й-
1 Gemeindelexikon von Galizien. Wien, 1907, стор. 454.
2 В. К. Осечинський. Галичина шд гштом Австро-Угорщини в епоху 1миер1ал1зму,
стор. 40.
3 Газ. «Радянська Гуцулыцина», 14 листопада 1961 р.
4 A. Szczepariski. Stan wytworczosci przemyslowej i gorniczej w 1910 roku. Lwow, 1912,
tablica, стор. 3, 142—144.
6 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 130, арк. 135.
6 1вано-Франк1вський облдержарх!в, ф. 10, оп. 1, спр. 19, арк. 6.
325

CbKi вшська викликали в трудящих Печешжина ненависть до уряду та пануючих
клаздв1.
Перемога Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп, встановлення Радянсько!
влади на Укра!ш мали вирпиальний вплив на шднесення класово! i нащонально-
визвольно! боротьби на Покутть В лиши 1918 року робпники нафтових промисл!в
Печешжина i Слободи-Рунгурсько! оголосили страйк солщарност1 з страйкуючими
робиниками Борислава i Дрогобича. Вони вимагали шдвищити заробпну плату
на 50 проц. Очолювали страйкар1в Мафт1евич i бвчук2.
На боротьбу шдшмалося й нужденне селянство. В цей час печешжинщ повер-
талисяшсля евакуацп з 4exii, Словаччини, Угорщини i Австрп. Селяни не мали чим
обробляти занедбаш земл1, шчим було ix захвати. Населения голодувало, а «убога
частина гуцул1в вмирала з голоду»3. У вересш 1918 року власт1 повщомляли з
Печешжина, що серед селян розповсюджуються вщозви i3 закликами боротися за при-
еднання Галичини до Радянсько! У краши4.
Трудяпц Печешжина виступали проти буржуазно-нащоналютично! влади уряду
ЗУНР. 24 кв1тня 1919 року застрайкували робпники нафтопереробного заводу.
Страйк, як повщомляв журнал «Народ», тривав протягом тижня6. Робпники доби-
лися 8-годинного робочого дня та шдвищення заробпно! плати.
В травн] 1919 року Печешжин загарбали польсьш окупанти. Колишш вшськово-
полонеш, що повернулися з Pocii, С. Сметанюк, Ю. Бшецький, В. Грабовецький,
Ю. Диблюк та imni сформували 3ariH з 400 чоловш i почали збройну боротьбу.
24 травня повстанщ розгромили загш польських окупашчв, захопили автомашину
i 27 гвинпвок6. Та саме в цей час до Печешжина вступили румунсьш вшська,
союзники шляхетсько! Полыщ, яю жорстоко придушили повстання. На окупованих
землях запровадили терористичний режим.
Трудяпц Печешжина чинили onip окупантам: вщмовлялися виконувати в1й-
ськову повинн1сть, бойкотували постанови польського уряду, не виконували розпо-
ряджень мюцевих opraniB влади.
Революц1йна боротьба трудящих Печешжина стала бшып оргашзованою п1сля
утворення в cepnHi 1921 року Коломийського окружкому КПСГ. Полщ1я з
Печешжина повщомляла 14 листопада 1921 року, що комушстичний рух набрав велико!*
сили: «...навггь ми тут у забитому прському м1стечку вщчуваемо його пщнесення».
Вибори до сейму i сенату в 1922 рощ бщнота Печешжина зустрша масовим
бойкотом. Незважаючи на застосування вшськово! сили (в Печешжиш був розм1щений
батальйон солдат1в)7, з 44 тис. виборщв повиу брали участь у виборах тшьки трохи
бшыпе 4 тис., а за урядову кандидатуру було вщдано лише 12 голос1в8.
Комушсти швидко поширили свш вплив на читальню «Просвии», товариство
«Сшьський господар», керували профсп1лковим рухом9. Велику роботу серед
трудящих Печешжина та навколишшх с1л вели члени Коломийського окружного komi-
тету КПЗУ Юл1ан Гросс, 1ван Рубич, Осип Ванкевич, комушсти Василь Козяк,
Микола Горипний та сшвчуваючПмМ. Д. Самокишин, В. В. Майданський, 1ван Чу-
прей, А. Г. Чупрей, Д. В. Чемерис. Член окружкому П. Д. Остафшчук оргашзо-
вував гуртки «Сельроб-едностЬ> у Печен1жин1 i селах повиу10.
1 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. 10, оп. 1, спр. 33, арк. 1, 4.
2 Там же, спр. 13, арк. 74—76.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за своб визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
шою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 9.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 10, оп. 1, спр. 33, арк. 48.
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 2, стор. 170.
6 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. И, оп. 1, спр. 42, арк. 10—11.
7 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською У
краток), стор. 23.
8 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 11, оп. 1, спр. 62, арк. 2.
9 Там же, ф. И, оп. 1, спр. 37, арк. 1, 16.
10 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 259, арк. 39—40, 104—105, 279, спр. 261, арк. 94, 95, 145.
326

Шд впливом комушстично! пропаганди та агггаца зростала класова свщомють
трудящих i ix полпична актившсть. Коли в грудш 1922 року польський уряд ого-
лосив призов до вшська, i3 139 приписнишв з’явилося на нризовний пункт лише
45 чоловш1. Це було яскравим виявом протесту проти окупацшного режиму. Робгг-
ники об’бднувались у профсшлки i оргашзовано вистунали на боротьбу з кашта-
лом. 24 квпня 1924 року робпники нафтопереробного заводу оголосили страйк,
вимагаючи полшшити умови пращ, пщвищити зарплату. Промисловщ були змушеш
поступитися2. Але у вересн1 1924 року нафтопромисловщ знизили заробпну плату
i намагалися лшвщувати подш робггнитв на квал1фшацшш групи. У вщповщь на це
16 вересня 1924 року робггники нафтово! промисловост1 Прикарпаття, в т. ч. i пече-
шжинщ, оголосили страйк, який охопив 4—5 тис. чоловш. Страйком керувала
робггнича рада басейну3. Тшьки 24 вересня властям вдалося силою збро! придушити
страйк.
За час1в окупаца становище трудящих Печешжина невпинно пршало. Бщнота
ем1грувала, лише 1920 року з селища вшхало 72 чоловша. Тздили печешжинщ
1 на тимчасов1 зароб1тки. Так, 1925 року на л1сових промислах у Румуна, Чехосло-
ваччин1, а також i в Полыщ працювало понад 400 мешканщв Печешжина4.
В 1935 рощ з 7,1 тис. жител1в Печешжина в сшьському господарств! було
зайнято 4,4 тис. чоловш (62 проц.), в промисловост! — 1,3 тис. чол. (18 проц.), в
торпвл! — близько 500 чол., на транспорт! — 200 чол. i в шших галузях — до
700 чоловш. У м!стечку нал!чувалося 6 кравецьких, 10 столярних, 6 шевських та
2 кол!сш майстерш, 5 водяних млишв, ткацька майстерня, 4 кузш5. Переважну
бшышсть населения становила селянська бщнота. 1248 дворам належало вщ 0,25
до 1,5 га земль Ця категор!я селян постшно збшьшувалася. Вони ледве животь
ли — ix душили борги та лихварська кабала.
Селяни платили поземельний, державний, подорожнш, шкшьний, страховий
та iHmi податки. Навггь за очистку димар!в вщ саж1 потр!био було заплатити 30
гроппв на piK. В 1935 роц! 1248 двор!в Печешжина сплачували 18,8 тис. злотих
податшв6. Безземельш та малоземельн! селяни були дешевою робочою силою для
пом1Щик!в i буржуаза. Водночас знайти роботу поза cboim господарством ставало
важче. Промисловють селища забезпечувала зайнят!сть лише 18 проц. населения. Вна-
сл1док скорочення видобутку нафти в СлободЬРунгурськш 1928 року закрито нафто-
переробний завод у Печешжиш. Через економ!чний занепад Печешжина в 1929
рощ було лшвщовано й новпове староство, а Печешжин i навколишн! села приед-
нано до Коломийського иовпу.
У 1931 — 1932 рр. в примщенш нафтопереробного заводу ф[рма «П1ляк» налаго-
дила деревообробне виробництво. Тут у 5 цехах працювало 114 роб'ггншав та близько
30 чол. було зайнято сезонно.
В перюд CBiTOBoi’ кризи 1929—1933 рр. загострилися як класов!, так i нащо-
нальш суперечность Для полон!зац!*1 украТнського населения створювалися pi3Hi
шов!н!стичн! орган!заца: «Строннщтво людове», «Сокул» тощо.
На початку 30-х рошв у Печен1жин! була державна семикласна школа, викла-
дали тут польською мовою. Щоб запоб!гти ополячению cboix дней, украшщ най-
мали вчител!в i ирим[щення для т. зв. рщно! школи. Влас™ переелщували вчител!в
р!дно! школи, намагалися не допускати збору кошт!в на п утримання. 1935 року в Mic-
течку д!яла 4-класна школа7. При читальш «Просв!ти» був драматичний гурток,
хор, духовий оркестр, футбольна команда. Мютечко дедал! привертало увагу бага-
1 1вано-Франк!вськпй облдержарх1в, ф. И, оп. 1, спр. 28, арк. 5.
2 Там же, ф. 2, оп. 10, спр. 67, арк. 69.
3 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 201, арк. 55.
4 Там же, спр. 259, арк. 32, 40.
5 Там же, ф. 2, оп. 5, спр. 89, арк. 113—114.
6 Там же, ф. 2, оп. 7, спр. 905, арк. 41—42.
7 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1819, арк. 27.
327

тьох культурних i громадських д1яч1в. В Печешжиш бували таш видатш
письменники, як Ольга Кобилянська, Ярослав Галан.
Комушсти та сельроб1вщ шдшмали трудящих на боротьбу проти фашистського
режиму. Шд час вибор1в до нольського сейму в 1930 рощ за урядов1 кандидатури
проголосувало лише 8 проц. виборщв1.
Коли мешканщ Печешжина д1зналися про р1шення Радянського уряду взяти
шд захист украшщв, вони ще до приходу Червоно! Армп визволили в’язшв з пече-
шжинсько! тюрми, оргашзували варту самоохорони, взяли шд нагляд фабрику
«Пшяк», молочарню «Шдкарпаття», куркульсьш споживч1 кооперацп «бдшсть»
1 «Будучшсть», банки, млини. 20 вересня J1939 року в м1стечку з1бралося на м1тинг
2,5 тис. чоловш. Голова Печешжинського районного тимчасового управлшня Боруц
ознайомив трудящих i3 зверненням командуючого Захщним фронтом. Трудящ1
одностайно схвалили його. Зустр1ч Червоно! Армп перетворилась у всенародне
свято. Депутатами Народних 36opiB Захщно! Украши вщ Печешжина були обраш
Р. М. Косар та В. Д. Лапчинський.
Печешжин 1940 року став селищем м1ського типу, центром району. До селищно!
Ради було обрано 13 чоловш, зокрема активного д1яча «Сельроб-едностЬ> О. Д. Котова,
В. П. Грабовецького, В. В. Майданського (голова селищно! Ради)2. Вщразу поча-
лося впорядкування селища.
Сшьська бщнота одержала близько 1500 морпв земль По-новому загосподарю-
вали трудяпц Печешжина. Пщ кер1вництвом партшно! та комсомольсько! оргаш-
зацш створювались агроном1Чш гуртки, оргашзовувалася взаемодопомога пщ час
весняно-польових po6iT. Зникло безробггтя. В березш 1941 року створилася шица-
тивна група з 23 чол. для оргашзацп колгоспу3.
За niBTopa року Радянсько! влади економ1ка Печешжина значно зросла. Стали
до ладу обозно-меблевий та цегельно-черепичний заводи, 4 промислов1 артип та
промкомбшат по виробництву товар1в широкого вжитку.
3 перших дшв Радянсько! влади навчалися Bci д1ти шк1льного в1ку. Створено
2 дошкшьш дитяч1 заклади. Було оргашзовано навчання 290 неписьменних i
вщкрито середню школу для дорослих4. Молодь селища вступала до лав комсомолу —
в цей час виникло 17 первинних оргашзацш5. Комсомольщ вели пол1тмасову роботу
серед населения, оргашзували 12 гуртшв художньо! самод1ЯЛьност1. М1сцев1 акти-
в1сти, колишш члени «Сельроб-едност1» А. Г. Чупрей, I. К. Самокишин, комсомольц1
Д. А. Луцак, В. А. Чупрей, В. I. Василюк очолили боротьбу трудящих за сощал1с-
тичш перетворення в селшщ.
В Печен1жинському райош були вщкрии медичш заклади (2 лшарш,
полшлшшу, пологовий будинок, аптеку), в яких працювало 34 медпращвники.
Та настала лиха година. Печешжин 1 липня 1941 року окупували Hi-
мецько-фашистсьш вшська. Украшсьш буржуазш нац10нал1сти разом i3 загарб-
никами вчинили розправу над с1льськими активютами. В гестап1вських капвнях
загинули I. К. Самокишин i В. В. Майданський. Всього гпглергвщ стратили в селшщ
близько 2 тис. чоловш, вигнали на каторгу понад 1600 його мешканцгв. Грабунки
й мародерство призвели восени 1941 року до великого голоду в Печешжиш. Померло
багато людей.
Мешканщ Печешжина саботували розпорядження окупацшно! влади, прихову-
вали продукти, псували nociBHi площь Коли ж вл1тку 1943 року в околицях
Печешжина з’явилося партизанське з'еднання С. А. Ковпака, йому подавали Bci-
ляку допомогу. Постачали партизанам продукти харчування, здобували вщомост1
про розм1щення вшськ карател1в.
1 1вано-Франшвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 15, спр. 5, арк. 5.
2 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 1, спр. 758, арк. 151.
3 Там же, ф. 29, оп. 1, спр. 1, арк. 30.
4 Газ. «Червоний прапор», 14 грудня 1939 р.
6 1вано-Франтвський облпартарх!в, ф. 29, оп. 1, спр. 1, арк. 20.
326

Завдяки наступу вшськ 1-го
Украшського фронту 8 квггня 1944 року
було визволено бшыпу частину Пе-
чешжина. 25 квиня танки 11-го
гвардшського окремого танкового полку
l-i гвардшсько! танково! арма yeip-
валися до схщно! частини селища.
Вдалим маневром тантв i шхоти
310-го стршецького полку 26 квггня
селище було повшстю визволено вщ
ворога. В бою вщзначилася рота
гварда старшого лейтенанта Сизонен-
ка, яка знищила 5 гармат, близько
500 ггглер1вщв, захопила мшометну
батарею та 500 полонених . Напри- у дИТЯЧОМу садку селища Печешжина. 1968 р.
кшщ кв1тня радянським вшськам
довелося ще певний час тримати оборону на швшчно-захщнш околищ Печеш-
жина.
Внаслщок окупаца та военних дш у Печешжиш було зруйновано 2 школи,
лшарню, близько 40 громадських примвдень, понад 640 житлових будинтв2, 3ip-
вано мости.
Щоб швидше шдняти селище з руш, державн1 та партшш органи вир1шили на-
самперед налагодити виробництво пиломатер1ал1в та столярних вироб1в. Наприкшщ
1945 року став до ладу цегельно-черепичний завод. Спещальна буд1вельно-ремонтна
бригада вщбудовувала прим1щення державних установ. Створений у 1947 рощ
комбшат побутових пщприемств теж розпочав буд1вельш роботи. Було зведено магазин,
Зщальню, лазню, кшька житлових будинтв.
Вщроджувати зруйноване перешкоджали оушвщ. Вони замордували близько
30 чоловш (зокрема голову селищно! Ради I. В. Майданського), пщпалювали установи
та хати радянських актив1ст1в. Для боротьби з нацюналютичними бандами мешканщ
селища створили винищувальний батальйон, з якого формувалися чергов*! патруль-
Hi групи3. За допомогою державних оргашв невдовз1 пок1нчили з пщступним
ворогом.
Наприкшц1 1947 року вщбудова селища в основному була завершена. Однак
з вщродженням сшьського господарства справи стояли складн1ше. Засуха 1946
року, нестача робочо! худоби, nociBHoro матер1алу призвели до того, що частина
земель не оброблялася. Погол1в,я худоби, коней, свиней фашисти знищили бшып
як наполовину. Печешжинщ восени 1946 року дютали державну допомогу —
100 цнт насшня. 1м також було продано по твердш щш 180 коней. Працювали
селяни пщ лозунгом: «Жодного незас1яного гектара!» В 1947 рощ печешжинщ осво-
!ли всю довоенну nociBHy площу4. Одночасно орган1зац1йно-масова робота серед
селян спрямовувалася на створення умов для об’еднання одноос1бних господарств
у артшь. Завдяки систематичним роз’ясненням комушст1в, наполегливост1 селян-
актив1ст1в Ю. Ф. Свищука, П. I. Мазурика, А. Г. Чупрея, I. Ю. Кузика та шших
навесш 1950 року в селшщ засновано колгосп iMeHi 1вана Франка, який об’еднував
292 двори5.
Труд1вники колгоспних пол1в i ферм, долаючи значш економ1чн1 труднопц,
поступово зм1цнювали матергально-техшчну базу арт1л1, пол1пшували орган1зац!Ю
1 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 460, арк. 250—251.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 26, арк. 1—8.
3 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 29, оп. 1, спр. 2, арк. 37.
4 Газ. «Леншський шлях», 1 березня 1948 р.
5 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. Р-6, оп. 7, спр. 67, арк. 214.
329

пращ. В 1959 рощ артшь об’еднано з колгоспом с. Малого Клю-
чева. Нове господарство названо \м’ям Олекси Довбуша. Об’ед-
нання допомогло краще застосовувати техншу, добитися тру-
дових ycnixiB. Коли ще в 1947 рощ на селянських нивах вико-
ристовувалося для оранки 1200 KopiB, то в 1963 рощ колгосп
iM. Олекси Довбуша мав 8 трактор1в, 6 автомашин, 4 комбайни,
9 с1валок, 3 льономолотарки. Тут працювали 16 тракторист1в,
6 шофер1в.
Колгосп поступово спещал1зувався на тваринництвк
В 1965 рощ вш мав 416 гол1в велико! рогато! худоби (в т. ч.
227 KopiB), близько 2 тис. овець. Земельна площа колгоспу
становила 4430 га, в т. ч. 1512 га орно! земл1, 970 га
сшожатей i пасовищ. У ршьництв1 провщну галузь господарства ста-
новить льонарство. 1968 року доходи вщ ще! високоприбутково!
культури зросли до 200 тис. крб. Спещал1защя колгоспу на
вирощуванш льону-довгунця (з 1965 року) забезпечила рента-
бельшсть господарства.
Ркзьбяр М. I. Семенюк. Печешжин. ЗавДЯКИ ЦЬОМу артШЬ ЗМОГЛа Щ0р1чН0 аСИГНуватИ ЗНаЧШ
р‘ суми на каштальне буд1вництво. Якщо пщ час семир1чки кол-
госпники звели тваринницьку ферму, кормопереробний цех, примщення для пере-
робки льону, то лише за 3 роки наступно! п’ятир1чки спорудили ще одну ферму,
гаражг, пилораму, будинок для тваринник1в тощо.
В Печешжиш розвиваеться меблева промислов1сть. Продукщя меблевого
комбшату — столи, шафи, етажерки, тумбочки — користуеться широким попитом.
1! збувають не тшьки в межах область Вироби комбшату надходять у Донбас, Крим,
Молдавпо. Невпинно зростае мехашзащя трудомютких процеЫв, пщвищуеться про-
дуктившсть пращ. Наприклад, лише завдяки впровадженню 17 ращонал1заторських
пропозицш 1968 року комбшат одержав 10 тис. крб. економп.
За роки Радянсько! влади старовинне селище Печешжин значно виросло. Тепер
тут зводять 2—3-к1мнатн1 будинки, з широкими вшнами, красивими верандами.
Таких будинюв споруджено понад 600. Зникають з ужитку так1 хатш реч1, як
мисники, полищ, скриш, тапчани. Натомють з’являються серванти, дивани, фуршро-
ван1 л1жка, трюмо, гардероби. А барвшт килими й вишиван*1 рушники дуже па-
сують до нових мебл1в. У 1967 роц1 через центр селища прокладено асфальтоване
шосе, а по обидва боки його — тротуари. Вулищ обсаджеш живоплотом. Закладено
2 парки, кшька сквер1в, в яких вщкрито пам’ятники В. I. Леншу, Т. Г. Шевченку,
радянським вошам-визволителям. 3 1965 року працюють майстерш побутового
обслуговування населения — кравецька, шевська, ремонту радюприймач'ш, електро-
прилад1в, годиннишв.
Одним з яскравих покажчишв шдвищення матер1ального добробуту жител1в
селища е збшьшення числа вкладнишв у ощадн1й Kaci. Якщо на початку 1963 року
!х нал1чувалося 640, то на початок 1969 року стало 1100 чоловш.
Мешканщ Печешжина забезпечеш висококвал1фшованою медичною допомогою.
Тут функщонуе дшьнична лшарня на 50 л1жок i шшрно-венеролоичний диспансер,
в яких працюють 10 лшар1в i 36 чол. середнього медичного персоналу.
Великим здобутком трудящих Печешжина в шслявоенш роки е повна лшвь
дащя неписьменноси, небувалий розвиток народно! осв1ти. В1дразу шсля
визволення в селищ1 працювали семир1чна та початкова школи. 1949 року семир1чну
школу перетворено на середню. Печешжинська середня школа за двадцятир1ччя
1снування видала 755 атестат1в зршост1. Веч1рня школа роб1тничо! молод1 за останне
десятил1ття дала осв1ту 300 чолов1кам. Понад 100 мешканщв Печен1жина здобули
вищу i середню спещальну осв1ту, а син печешжинського селянина-б1дняка Василя
Грабовецького Володимир здобув вчений стушнь доктора 1сторичних наук. За
шслявоенш роки 4 чол. закшчили Льв1вську консерваторш, 5 чол.— музичш учи-
330

лища. 105 чоловш навчаються у вузах i техншумах. Кожний третш мешканець
Печешжина ниш вчиться.
Людно вечорами в будинку культури, де демонструються широкоекранш фшь-
ми, виступають гуртки художньо! самод1яльност1. Особливо популярш гурток
сошлкар1в, творч1 колективи меблевого комбшату, вчител1в. У двох б1блютеках
селища нал1чуеться близько 40 тис. прим1рнишв полпичио!, художньо! i науково!
лператури. Тут проводиться читацьш конференцп, диспути, бесщи про новини
книжкового свггу, читаються лекци членами товариства «Знания», яких в селищ!
32 чоловша. В селипц вщкрито фшш Коломийсько! дитячо! музично! школи, а при
середнш школ1 створено музичну студш. В Печешжиш майже кожна с1м’я
користуеться радю, иередплачуе газети й журнали. В селипц працюють 2 музе! —
В. 	I. Ленша та юторико-краезнавчий.
Багатий Печешжин народними талантами. 3 селища вийшли видатш р1зьбяр1 —
I. Г. Семенюк, 1ван Лугов’як, твори яких експонуються в Коломийському музе!
народного мистецтва Гуцулыцини. В Печешжиш живе талановитий р1зьбяр М. I.
Семенюк. Його вироби вщзначаються особливою красою орнаменту й витончешстю.
Перед працьовитими людьми вщкрито Bci шляхи для удосконалення майстер-
ност1, творчого зростання. В далыному поступов1 — завтрашнш день Печешжина.
А. 	М. БОСАЦЬКИЙ
П'ЯДИКИ
П’ядики — село, центр сшьсько! Ради. Лежать на р\чц[ Косач1вщ, за 5 км вщ
районного центру. Через село проходить зал1зниця Льв1в—Чершвщ. 3 niBH04i
до села примикае л1совий масив. Населения — 2656 чоловш.
На околищ села виявлено курганний могильник доби бронзи1. В юторичних
документах село згадуеться вперше 1480 року як пом1щицька власшсть2. Мешканщ
П’ядишв протягом кшькох столпь були кршаками. Пом1щики постшно збшыпу-
вали панщину, 1нод1 вона досягала 6 дшв на тиждень. KpiM панщини, кршаки
вщдавали пом!щиков! десятину вщ рогато! худоби, овець, бджш. Особливо багато
платили за випас худоби на панському пасовиську.
Населения П’ядшав терпшо i вщ частих напад1в шоземних завойовник!в.
У 1621 рощ гатарська орда пройшла через Покуття, зруйнувала багато сш i дощенту
спалила П’ядики3.
1648 року селяни П’ядишв приедналися до повстанщв i разом з ними штурму-
вали замки у Люч1 й Дебеславцях. Шляхтич О. Яблоновський у скарз1 королев!
Владиславу IV вказував, що його маеток розгромили мешканщ П’ядишв4.
У кшщ XVIII — першш половин! XIX ст. пом1щиков[, що волод1в селом,
належало 1580 MopriB земл1 та 676 морпв Jiicy, а 129 селянських господарств користува-
лися тшьки 1267 моргами земль В 1848 рощ у П’ядиках нал1чувалось 1402 житель На
кожного припадало в середньому 0,91 морга земль Шсля скасування кршацтва
селяни П’ядишв не одержали пансько! земл1. Однак за свое «визволення» були зобо-
в^язан! виконувати на користь пом!Щика ряд повинностей. 43 селянськ!
господарства вщробляли сво!м тяглом по 104 дш на piK (у грошовому обчисленш це дор!в-
нювало 19 флоринам 4 крейцерам), 17 господарств вщробляли сво!м швентарем по
52 дш, 30 господарств — по 52 людино-дн!, або сплачували 4 флорини 46 крейце-
piB, 10 господарств вщробляли по 104 людино-дш. До того ж, збер1гся натуральний
1 I. К. Свешников. Пщсумки дослщження культур бронзово! доби Прикарпаття i За-
хщиого Подшля. Льв1в, 1958, стор. 16.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIX, стор. 184; P. D^bkowski. Powiat administracyjny
woj. Ruskiego i Betzkiego w XV wieku. Lwow, 1939, стор. 50.
3 М. H о г n. Skutki ekonomiczne najazdow tatarskich z lat 1605—1633 na Ros Czerwona. Wro-
ciaw, 1964, стор. 28—34.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 17, оп. 1, спр. 131, арк. 553.
331

оброк — пом1щиков1 здавали масло, яйця, птицю, пряжу тощо. Майже до кшця
XIX ст. мешканщ П’ядишв перебували у кабальнш залежност1 вщ помщика. Як
i скр1зь, у П’ядиках чгтко виявився в цей час процес класового розшарування
селянства. В другш половиш XIX ст. в сел1 видшялися 6 куркульських i понад 40 бщ-
няцьких господарств1. У 1900 рощ у ГГядиках на душу населения в середньому
припадало 0,47 га земл12. Бщняки не мали робочо! худоби, не могли вчасно оброб-
ляти сво! клаптики земл1, дедал1 бшыпе убожши, пролетаризувалися. Голод i злидш
гнали шукати заробггку в м1стах, на лкюрозробках у Карпатах, а також у чужих
краях.
Хоч австро-угорська конститущя 1867 року офщшно декларувала нащональну
р1вноправн1сть у школах, державних установах i судах, фактично селяни не мали
полггичних прав. До Bcix установ треба було звертатися тшьки шмецькою або
польською мовою. Селян презирливо називали «хлопами». Лише у 1900 роц! в П’ядиках
вщкрито однокласну школу.
Ще бшыпого занепаду зазнало селянське господарство у роки першо! свгговоУ
1мпер1ал этично! вшни. Чоловпав було мобипзовано до австро-угорсько! армп.
Землю, власне, не було кому обробляти, та й не було чим, бо коней рекв1зували
вшськов1 власть IIociBHi плопц скоротилися бшьш як наполовину. Власт1
забирали худобу, хл1б, птицю. 3 самого початку вшни на територп м1ж ГГядиками i
Коломиею точилися бо!. У вересш 1914 року П’ядики зайняли росшсьш вшська,
а в лютому 1915 року сюди знову повернулися австршщ. За прояв симпатш до ро-
сшських вшськ австршщ арештували I. В. Пал1я, Д. I. Пал1я, М. I. Гнатюка —
всього 15 чоловш, яких вщправили в концтаб1р Талергоф3. У сел1 настав голод,
поширилися шфекцшш хвороби. У червш 1916 року до села знову вступили ро-
cificbKi вшська, як[ перебували тут до липня 1917 року. Щоб не потрапити бшыпе
пщ владу австро-угорських барошв, 4 селян-актив1ст1в п1шли з ГГядшав разом
з в1дступаючою росшською арм1ею. Вони були не тшьки свщками становления
Радянсько! влади, а й учасниками боротьби за и перемогу.
Повернувшись з Pocii, вшськовополонений М. I. Ткачук багато розпо-
вщав селянам про революц1ю, про життя селян на Радянськш Укра!ш без noMi-
щик1в та каштал1ст!в. Пщ його кер1вництвом i за активною допомогою В. Г.
Гнатюка в сел1 було створено селянський бщняцький комггет. BiH вир1шив розд1лити
м1ж бщиотою землю пом1щика. Але т1льки-но вирушили селяни в поле, щоб здш-
снити цей HaMip, ном1щик викликав жандарм1в. Опиратися жандармам бщнота
не наважилася й розшшлася. Жандарми почали переслщувати активктв.
Коли 1918 року владу в Галичиш захопили укра!нськ1 буржуазш нац1онал'ь
сти, трудящ1 виступили проти ЗУНР. Мешканщ П’ядшив I. М. Федюк, В. Г. Гнатюк,
Ф. М. Кутапивський та iumi брали участь у демонстрацп 1 травня 1919 року в
Коломи!. Демонстращя пройшла пщ лозунгами: «Геть буржуазну нащоналшгичну раду!»»
«Хай живе м1жнародне свято Перше травня!», «Хай живе Радянська Украша!».
Демонстранти вимагали возз’еднання з Радянською Украшою4. В кшщ травня
1919 року П’ядики окупували румунсьш вшська, а з серпня 1919 року тут встано-
вилася влада польських пашв.
Мешканщ села не хотши визнавати влади окупанпв. У грудш 1919 року в
П’ядиках було проведено в1че, на якому селяни висловили протест проти окупацп За-
хщно! Украши i вимагали возз’еднання з Радянською Украшою. В. Г. Гнатюк
закликав селян не визнавати влади польських пашв, не платити жодного гроша
податку, посилювати боротьбу за возз’еднання з Радянською Украшою.
Наприкшщ 1921 року в П’ядиках виникла бойова дружина, якою керував Я. О. Мель-
1 Gemeindelexikon von Galizien. Wien, 1907.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 168, оп. 1, спр. 1565, арк. 28, 99, 100.
3 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 1.
4 Там же, арк. 3.
332

ничук. До складу ii входило близько 20 чоловш. Дружина розпочала збройну
боротьбу проти окупанпв. Наступного року дружинники пщ1рвали зал1зничну колш
поблизу села i спалили пом1щицький дв1р у Ценявь Дружинники проводили апта-
ц1йну роботу, закликали селян не сплачувати податшв, страхових збор1в тощо,
вщбирали в екзекутор1в награбоваш rponii i повертали ix трудящим. Полща вда-
лося розгромити дружину та заарештувати А. М. Бшанюка, В. Г. Гнатюка й шших1.
Я. О. Мельничук спочатку переховувався, а 1923 року ем1грував за кордон.
Саме в цей час на допомогу повстанцям Покуття з Радянсько! Украши йшов
легендарний загш — «Червона дванадцятка», одним з його командир!в був
С. 	О. Мельничук (Молот). С. О. Мельничук народився 19 грудня 1898 року в ciM’i
п’ядицького селянина. Вчився у Коломийськш пмназа. 3 1916 року перебував
у австро-угорськш арма. У 1919 рощ перейшов на бш Червоно! Арма. С.
Мельничук як командир Червоно! Арма брав участь у визвольному поход i на захщно-
украшсьш земль 3 с1чня 1922 року С. О. Мельничук працював у Бердичевь Разом
з друзями-галичанами уважно стежив за спалахами народного гшву на рщнш
земль Та не Mir полум’яний патрют залишатися пасивним спостер1гачем. 22 жовтня
1922 року група партизашв на чол! з Молотом i Червоним (П. М. Шереметою) та
пол1труком I. Г. Цепком, за ршенням закордонного центру КПСГ, перейшла
кордон шд Кудринцями. Скоро вони з’явилися в с. MnmKOBi Залщицького повггу на
Тернопшыциш. Знищивши там полщейський постерунок, повстанца перетворили
село на опорну базу. Трудове населения сшвчувало партизанам i допомагало !м.
Власт! кинули проти «Дванадцятки» вшськовий загш i полщго. Не маючи мож-
ливост1 поповнювати боеприпаси, партизани вир1шили роздшитися на дв1 групи.
Одну очолив С. О. Мельничук, а другу—П. М. Шеремета з I. Г. Цепком. Невдовз1
ця група була розбита. I. Г. Цепко загинув, а пораненого П. М. Шеремету схопили.
Група Мельничука потрапила в оточення i в нер1вному бою теж була розбита.
Поранений i побитий Мельничук був доставлений у чортшвську тюрму. 2 листопада
1922 року в MicTi Чортков! розпочався суд над партизанами. 1х засудили до роз-
стршу. В останньому лист! до батьтв С. О. Мельничук писав: «У боротьб1 за
визволення нашого бщного, нещасного, вшами пригшченого народу я за годину вщдам
цьому народов! найдорожче, що тшьки може вщдати людина... Я загину, але щея,
за яку я йшов, не пропаде. Вона буде жити в серцях мшьйошв украшського люду»2.
Шсля страти патр1от1в ЦК КПСГ видав лштвку, в якш викривав цю злочинну роз-
ираву з комушстами. Земляки свято шанують пам’ять геро!в, про них склали шсню,
яка швидко поширилася на захщноукрашських землях. 1менем Степана
Мельничука названо колгосп у сел1 Турщ, одну з вулиць Коломш та П’ядицьку середню
школу. В обласному центр1 i в його рщному сел1 встановлено пам’ятники С. О. Мель-
ничуковь
На листопад 1922 року було призначено вибори до польського сейму i сенату.
Я. О. Мельничук, М. Ф. Мельничук, А. I. Чередарчук та iHmi передов! селяни роз-
горнули аптащю серед односельщв за бойкот вибор!в. 1х пщтримала бшышсть
мешканщв П’ядишв. За виставлених кандидате тут голосувало т1льки 9 проц. ви-
борщв3.
1926 року в П’ядиках виникла орган1зац!я «Сельробу». Керував нею комушст
П. Д. Остафшчук. Вщразу ceльpoбiвцi розгорнули боротьбу за оволодшня
читальнею «Просв1ти», яка була заснована в сел! ще наприкшщ XIX ст. За короткий час
вони досягли свое!* мети. Спочатку в оргашзаца було 20 члешв, а вже 1930 року
!х нал!чувалося 50.
В 1930 роц! два помщики у П’ядиках тримали усво!*х руках 1950 морпв земл!, а
основна маса селян — 394 господарства — була малоземельною, 62 господарства —
1 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 3, 4.
2 «Украшський кторичний журнал», 1968, № 12, стор. 123—125.
3 Газ. «Червоний прапор», 29 жовтня 1963 р.
333

безземельна 193 двори не мали KopiB1. До того ж, селянське поле було розкидано
в 5—6 м1сцях невеличкими дшянками. Бщняки не мали чим Hi удобрити, Hi виорати
cboix дшянок. «Господарства бщнятв,— як писала прогресивна газета,— не дають
селянинов! аш жити, aHi вмерти»2. Бщнота мусила вщ ранку до шзнього вечора
гнути спину на пом1щицьких ланах. Платили ш повшстю або частково натурою,
зрщка rpiniMH. 1нод1 давали на тимчасове користування дшянку земл! (0,14—
0,20 га) пщ nociB, город або випас для корови. А це ще бшыпе посилювало залеж-
н1сть селян вщ помещика. Злиденна платня поденного робггника коливалася вщ
0,7 до 2 злотих на день. Пщ час жнив i косовищ переважала натуральна форма
оплати: дванадцятий—чотирнадцятий CHin, сьома копиця сша. Поширеною в сел1
була система вщроб1ттв за випас худоби на помщицькому пасовиську, за зимов1
позички тощо. Прагнучи полшшити свое злиденне становище, бщняки 1хали
за океан шукати кращо! доль 3 1923 по 1933 piK з П’ядишв ем1грувало понад
50 чоловш.
Д^ям трудящих, по cyTi, був закритий шлях до освгги. В 1922 рощ однокласну
школу перетворено на двокласну, т. зв. утраквютичну (двомовну), а фактично вона
сгала польською3. В 1926 рощ в П’ядиках засновано школу товариства «Рщна
школа», утримувалась вона за рахунок внеств. Але урядовщ заборонили вести на-
вчання украшською мовою, що було ще одним свщченням пол^ики полошзаца
польських властей на захщноукра!нських землях. Школа не мала спещального
прим!щення, заняття вщбувалися в звичайнш селянськш хать Вщвщували ii 22
учн1. В обох школах у 1939 рощ навчалося тшьки 200 дп’ей. На власш кошти селяни
в 1926 рощ спорудили клуб.
1927 року в П’ядиках утворилася пщпшьна оргашзащя КПЗУ, яку очолював
Д. Ю. Пщдубр!вний. До складу ii входило 6 KOMyHicTiB. Наступного року молодь,
що була пщ впливом KOMyHicTiB, заснувала свою оргашзащю. Секретарем комсо-
мольщ обрали В. Д. Баб’юка. Члешв КСМЗУ нал1чувалося 16. Комун!сти й комсо-
мольц1 стали кер!Вною силою в 6opoTb6i проти польських окупашчв. 1 травня 1929
року вони поширили велику кшьшсть лист!вок ЦК КПЗУ, ят закликали селян
до активних виступ1в проти експлуатац1'] й нащонального гн1ту. Б1ля клубу в цей
день полум’яшв транспарант з написом «Хай живе КПЗУ!». Велику актившсть
у поширенш комун1стичних вщозв i лист!Вок проявляли комсомольц1 М. Ф. Мель-
ничук, М. В. Демидюк, I. С. та М. С. Микуляки. 3 1936 року секретарем комсомоль-
CbKoi оргашзаца був М. Ф. Мельничук. Разом з комушстами п’ядицьт комсомольщ
в червш 1936 року керували страйком робггнитв на цегельш «Рамлер1вка» в
Коломш4.
На революцшш виступи трудящих влас^ вщповщали посиленням терору.
В 1937 рощ вони закрили сшьський клуб, що був не тшьки центром культурно!'
роботи, а й опорою в революшйнш д1яльност1 пщпшьнишв. 3 особливою люттю
власт1 переслщували комун1ст1в i комсомольц1в. Коли i*M вдалося заарештувати
першого комсомольського вожака В. Д. Баб’юка, його засудили на 4 роки
тюремного ув’язнення. За пщпшьну роботу був засланий у концтаб1р Березу Картузьку
i його наступник М. Ф. Мельничук5. Але терор не зламав вол1 револющонер1в.
У П’ядиках провадив комушстичну аптацда М. Ю. Гнатюк6.
Коли у BepecHi 1939 року до П’ядишв вступили частини Червошн Арма, було
орган1зовано тимчасовий ком1тет, головою якого став один з актившших п’ядицьких
комун1ст1в В. Г. Гнатюк. KoMiTeT розпод!лив Mim безземельними селянами 1950
MopriB земл1. Бщняки одержали понад 130 гол1в худоби, зерно i картоплю. Коней
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 1, 3—4.
2 Газ. «Голос Покуття» (Коломия), 29 грудня 1935 р.
3 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 172, оп. 2, спр. 31, арк. 39.
4 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 395, арк. 163.
6 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 3—4.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1523, арк. 118.
334

не роздавали, а обробляли ними поле bcim бщнякам1. Одержавши землю та швен-
тар, сшьська бщнота досягла р1вня забезпечених селян. На 6a3i панського фшь-
варку в 1939 рощ створено радгосп. Тод1 оргашзовано П’ядицьке сшьське спо-
живче товариство, яке об’еднало мешканщв П’ядиюв, Турки, Годи-Добровщки,
Ценяви i Мало! Кам’янки.
Восени 1939 року Bci 400 дней шкшьного вшу сши за парти в семир1чнш школ1,
де викладання основ наук здшснювалося украшською мовою. 3 великим завзяттям
вчилися й доросл1, яким не пощастило знати грамоту,— створювалися гуртки
лшвщацп неписьменность Вщкрито також 5—7-i класи для сшьсько! молодь
1з схщних областей У краши до ГГядшив пршхало 8 вчител1в. У дружний вчитель-
ський колектив уперше в жигп потрапив мешканедь П’ядишв I. В. Гнатюк, який
протягом 20 poKiB польського поневолення на рщнш земл1 не мав роботи тшьки
тому, що не шдписав присягу на BipHicTb Pe4i Посполитш. Розгорнулася масова
художня самод1яльшсть у щойно вщкритому клубь Природно, що в справах куль-
турних перетворень на сел1 перед вела молодь, яка вийшла з шдпшля й створила
свою комсомольську оргашзащю наприкшщ знаменного 1939 року. Комсомольщв
нал1чувалося 18, секретарем вони обрали В. Ю. Ясшського.
7 липня 1941 року в село ув1рвалися фашисти. Настали чорш дн1 тимчасово!
окупацй. Жител1 П’ядимв приховували хл1б, худобу, ухилялися вщ po6iT на
користь загарбнишв. Сшьсью комушсти продовжували свою д1яльшсть. Мешканц1
П’ядик1в всшяко !м допомагали, обер1гали вщ ворога. На село неодноразово на-
1*жджали фашистськ! кати, влаштовували облави i вивозили молодь до Шмеччини,
грабували селян. На каторжш роботи насильно було вивезено понад 70 чоловш.
Взимку 1942 року фашисгськ1 кати розстршяли М. Н. Черкаса тшьки за те, що
в 1939 рощ його обирали депутатом Народних Збор1в Захщно! Украши2.
28 березня 1944 року частини 1-! гвардшсько! танково! бригади визволили
П’ядики вщ фашист1в3. Мешканц1 села допомагали радянським вошам громити
BoporiB. М. Ф. Мельничук вказав радянським таншстам найкоротший шлях до
станцп Годи, чим допом1г нашим вшськам наздогнати i розбити шмецький ешелон, який
вивозив з Коломи! награбоване добро. Понад 200 мешканщв П’ядик1в влилися
в ряди Червоно! Армп, з них 82 чоловша загинули на фронтах. Близько 50 во!шв
з села нагороджено орденами i медалями Союзу РСР.
Одразу шсля визволення вщновлено радгосп. В 1946 рощ у П’ядиках створено
перший колгосп iM. I. Я. Франка. В ньому об’едналося 28 селянських господарств.
Головою обрали М. М. Ткачука4. Тод1 ж створено сшьську партшну оргашзащю.
Ниш в сел1 126 комун1ст1в. 1стотною пщтримкою молодо! артш1 була допомога
Коломийсько! МТС, що м1стилася в П’ядиках. Майже весь комплекс польових робп
здшснювався мехашзаторами.
Усп1хи в соц1ал1стичному 6yfliBHH4TBi викликали лють оушвщв. Вони пщпа-
лили колгосшп стайн1, закатували комун1ста В. П. Пщдубр1вного, вбили д1льнич-
ного мшщюнера Д. М. Криська. Терор оушвських бандит1в, хоч i завдавав шкоди
колгоспному буд1вництву, не 3Mir стримати переходу селян до сощалютичного гос-
подарювання. Селяни допомагали органам державно! безпеки виловлювати
оушвських бандшчв i ix пошичнишв. 1946 року створили озброений загш, до якого
ввшшли 12 чоловш. Цей запв охороняв колгоспне майно вщ заз1хань BoporiB. До
1950 року банди було лшвщовано.
В 1948 рощ П’ядицьку семир1чку перетворено на середню школу. Незабаром при
аш вщкрили веч1рню середню школу. 1950 року завершено колектив1защю — ви-
никла ще одна артшь — iM. С. М. Будьонного. Восени обидв1 артш1 об’едналися в
1 Газ. «Червоний прапор», 27 листопада 1939 р.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 1, 3, 4.
3 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3063, спр. 53, арк. 20—21.
4 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—7, арк. 2.
335

колгосп, якому 1962 року присвоено iM*n Мирослава 1рчана. Земельш упддя
колгоспу становлять 1114 га. Створилася можливють повнппе використовувати сшьсько-
господарську техншу, краще розставляти кадри. Колгоспне господарство з кожним
роком зростало, мщнша його матер1ально-техшчна база. Комушсти посилювали полЬ
тико-виховну роботу серед колгоспнитв, залучивши до ще! справи колективи
сшьських вчител1в, лшар1в, б1блютечних i клубних пращвнитв. Завдяки цьому змщ-
нша трудова дисциплша, змшилося ставлення до само! роботи. Було виявлено Bci
резерви колгоспного виробництва. В зимовий перюд партшна оргашзащя дбала
про агроном1чне навчання польових ланок та тракторних бригад. Ictotho позна-
чилася на пщнесенш економши колгоспу спещал1защя виробництва. 3 1959 року
колгосп став льонарським. Ланкова М. С. Роздшьська з року в piK добиваеться
добрих урожа!в. У 1968 рощ !! ланка з1брала по 5,7 цнт насшня i по 7,0 цнт волокна
льону з гектара. За велит досягнення М. С. Роздшьська удостоена високого
звання Героя Сощал1стично! Пращ.
Велику допомогу колгоспу iM. Мирослава 1рчана подае районне вщдшення
«Сшьгосптехшки», яке мютиться в П’ядиках. На 6a3i П’ядицького радгоспу в 1956
рощ оргашзовано державну обласну сшьськогосподарську дослщну станцш. За-
стосовуючи найнов1пи науков1 досягнення, колектив и пращвнитв добиваеться
шдвищення врожайност1 сшьськогосподарських культур. Вирощуваним тут ел1т-
ним насшням озимо! пшениц1 Мирон1вська 808 станщя забезпечуе Bci колгоспи
област1. Науковщ працюють над такими проблемами, як поверхневе й коршне по-
лшшення лук i пасовищ, агротехн1ка вирощування високих урожа!в кормових
коренеплод1в, наукова оргашзащя пращ на тваринницьких фермах. На дослщнш
станцп працюють висококвал1фшоваш спещалшти, серед них 10 кандидат1в наук.
На !! територп збудовано ремонтш майстерн1, ферми, великий двоповерховий
будинок агрох1млабораторп, двоповерхове прим1щення для науковц1в станц1!. Тут же
виросло кшька десятшв добротних житлових будинтв — невеличке мютечко, яке
вабить своею красою, зеленню сад1в.
За радянських час1в докор1нно змшився
Памятник Мирославу 1рчану (А. д. Баб'юку) в сел1 культурний р1вень села. За роки роботи серед-
П'ядиках. 1969 р. ньо! школи, яка носить 1м’я Степана Мельничука,
з i! CTiH вийшло понад 300 випускнитв. 40 чоло-
BiK навчалися в р1зних вузах краши. До 50-р1ччя
Радянсько! влади при школ1 вщкрито к1мнату-
музей В. I. Ленша i зал бойово! слави. Bci вчи-
тел1 е членами товариства «Знания», в сшьському
вщдшенш його — 42 члени. G в П’ядиках ста-
д1он, клуб з стащонарною к1ноустановкою, с1ль-
ська б!блютека, яка мае близько 9 тис. книг.
Обслуговуе вона понад 1 тис. читач1в. Великою
любов’ю трудящих користуються книги !хнього
земляка Мирослава Трчана.
Мирослав 1рчан — лггературний псевдошм
Андр1я Дмитровича Баб’юка (1897—1937). Наро-
дився BiH в родшн п’ядицького дяка. Закшчив
с1льську школу, а пот1м Коломийську г1мназ1ю.
Деякий час вчився у Льв1вськш учительськ1й
ceMiHapii. 18-р1чним юнаком потрапив А. Д. Ба-
б’юк на фронт першо! свпово! вшни. А коли
у 1918 рощ на захщноукрашських землях виникла
ЗУНР, його мобш1зували до Украшсько! галиць-
ко! армп. Швидко збагнув А. Д. Баб’юк анти-
народну суть буржуазно-нащоналютично! влади.
Разом з С. О. Мельничуком вш у 1919 рощ прив1в
336

Д1яч трудовоТ украшсько!
ем1грацп в Канад! П. I.
Кравчук i украУнський поет
П. М. Воронько серед одно-
сельц1в Мирослава 1рчана.
Село П'ядики. 1964 р.
бригаду УГА до лав Червошл Арма. У березш 1920 року А. Д. Баб’юк вступив
до бшыповицько1 парта. Брав участь у боротьб1 проти бшополяшв, у сощалютич-
ному буд1вництв1 на Радянськш Украшь
Лггературну спадщину письменника-комушста складають зб1рка новел «CMix
Шрванни», мемуари «В бур’янах», peвoлюцiйнi драми «Бунтар» («Син революца»),
«Дванадцять», «Радш», «Безроб1тш», чимало нариздв.
У П’ядиках вщкрито музейну шмнату Мирослава 1рчана. Ii вщвщують багато
трудящих 1вано-Франшвсько‘1, Льв1всько1, Чершвецько!* та шших областей. Тут
е експонати, що розповщають про дружбу Мирослава 1рчана з односельцем —
украшським радянсышм письменпиком i журналicTOM I. В. Ткачуком. В 1964 рощ
в П’ядиках побувала канадська делегащя на чол1 з прогресивним письмен-
ником П. I. Кравчуком, який кшька рошв працював у Канад* разом з М. 1рча-
ном. В липш 1967 року громадсьшсть Украши широко вщзначила 70-р1ччя з дня
народження Мирослава 1рчана. 3 ще*1 нагоди в П’ядиках вщбулася наукова кон-
ференц1я. В ii робот1 взяли участь письменники Трина Вшьде, В. П. Минко,
М. Е. Гаско. В сел1 встановлено пам’ятник Мирославу 1рчану.
Значно змшився i сощальний склад населения. Серед односельчан тепер е агро-
номи, зоотехнши, слюсар1, шофери, електрики, токар1, радюмайстри та iHmi спе-
щалюти.
Постшно зростае добробут трудящих. Лише за останш 10 poKiB зведено
понад 150 добротних будиншв. Тепер ix переважно роблять з цегли. На вулицях
села багато зелених насаджень, сяють електричш л1хтарь У П’ядиках вщкрито
кшька магазишв, 3 щальш. Медичну допомогу мешканцям села подають 3 фельд-
шерсько-акушерсьш пункти. 6 в сел i кравецька майстерня. В селянському побуп
стали звичайними таш реч1, як радюприймач, телев1зор, швейна або пральна
машина, холодильник тощо. Майже кожна доросла людина мае велосипед, у багатьох
е мотоцикли.
KpiM партшно’! та комсомольсько*1 оргашзацш, у П’ядиках е профспшкова
оргашзащя, жшоча рада, товариський суд, добровшьна народна дружина та iHmi
громадсьш оргашзаца, як\ охоплюють майже все доросле населения. Комушсти
i комсомольщ виступають iHiniaTopaMH нових традицш у побутк Реестращя шлюбу
вщбуваеться в ciльcькiй Pafli, а весшля справляють просто в клуб!. Щортчно в
П’ядиках вщзначають День колгоспника, на якому цшними подарунками нагороджують
передовишв виробництва.
Разом з трудящими Bciei краши мешканщ П’ядшив живуть повнокровним жит-
тям, користуються BciMa благами, що дае людиш сощалютичне суспшьство.
/. Я. ВАСЮТА, В. Ю. ТВЕРДОХЛ1В

IIЛ VEJIEIII ПУНКТИ, ЦЕНТРИ альських РАД
КОЛОМИЙСЬКОГО РАЙОНУ
ВЕЛИКА КАМ’ЯНКА — село, центр
сшьсько! Ради. Розташована за 14 км вщ районного
центру, за 3,5 км вщ зал1знично! станцп Годп-
Турка. Через село проходить шосе. Населения —
5597 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Фато-
вець.
У Великш Кам’янщ розмщена центральна
садиба колгоспу «Пам’ять Ленша». Господарство
мае 2134 га земельних угщь, у т. ч. 1860 га орно!
земль Виробничий напрям його зерно-тварин-
ницький.
У сел1 6 середня школа, клуб, б1блютека;
лшарня.
Згадка про Велику Кам’янку е в документ!
1416 року. Шд час нащонально-визвольшп вшни
украшського народу 1648—1654 рр. мешканщ
села, приеднавшись до козашв, розгромили ма-
бтки мюцевих шляхтич1в.
На заклик комушст!в у 1936 рощ селяни зби-
рали кошти у фонд допомоги республшанськш
I спанн.
На полях Велико! Кам’янки виявлено кур-
гани доби ранньо! бронзи, скарб бронзовпх ви-
po6iB епохи п1зньо! бронзи, поховання перших
столиъ нашо! ери. Розкопано також 3 поховання
культури карпатських кургашв.
ВБЛЙКИЙ КЛЮЧ1В — село, центр
сшьсько! Ради. Розташований за 14 км вщ районного
центру i зал!знично! станцй Колотя.
Населения — 3421 чоловш.
В сел1 метиться центральна садиба колгоспу
«Зановгг Ленша». Артшь мае понад 2040 га земль
Виробничий напрям тваринницький.
У Великому Ключев1 е середня школа, клуб
вщмшно! роботи, б!блютека.
Вперше в писемних джерелах Великий Клю-
ч1в згадуеться 1416 року.
В 1648 рощ селяни Великого Ключева приед-
налися до вшська Богдана Хмельницького.
В 1922 рощ селяни бойкотували вибори до
польського сейму, через що сюди прибули сол-
дати. Незважаючи на заборону польських
властей, у Великому Ключев1 юнували нелегально
приватш украшсьш школи. 1929 року окупанти
закрили 4 TaKi школи.
ВЕРХН1Й ВЕРБ1Ж — село, центр сшьсько!
Ради. Лежить на правому берез! Пруту, за 5 км
вщ районного центру. Через село проходить
шосе. Населения — 1385 чоловш.
На територп села розташована бригада
колгоспу «Запов1т Ленша», яка спещал!зуеться
на вирощуванш льону-довгунця.
У Верхньому Вербеж! е початкова школа,
клуб, б1блютека.
Вперше село згадуеться в документ! 1443 року.
В 1757 рощ мешканщ села разом з опришками
спалили садибу м1сцевого помицика.
ВИНОГРАД — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 42 км вщ районного центру,
за 7 км вщ зал!знично1 станцп Отиня.
Населения — 1281 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш
населеш пункти Ворона та Нижня Велесниця.
Виноград1вський колгосп iM. XXI з’!зду
КПРС мае 2610 га земл!. Виробничий напрям
ршьничо-тваринницький. Колгосп мае 3 льоно-
переробш цехи.
У Виноград! — восьмир1чна школа, б!блш-
тека, будинок культури на 600 мюць.
В ci4Hi 1928 року в сел i був створений м1сце-
вий ком1тет профсп!лки сшьськогосподарських
роб!тник!в. У 1934 рощ виник осередок КПЗУ,
який у Виноград! та Велеснищ оргашзував анти-
фашистсьш ком!тети. В 1936 роц! селяни з1брали
400 злотих у фонд допомоги республшанськш
IcnaHii.
Мешканщ села М. Д. Козачок, Д. В. Щхов-
ський та iHini допомагали ковпатвцям пщ час
Карпатського рейду.
У с. Нпжшй Велесниц! знайдено кам’яш
сокири доби бронзи, а в с. Ворон! — скарб i3
20 бронзових бойових сокир-кельт!в VIII ст.
до нашоГ ери.
ВОСКРЕСИНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоваш на Прут!, за 3 км вщ районного
центру. Населения — 1670 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковане село Корол!вка.
У Воскресинцях розмщено бригаду
колгоспу iM. Mi4ypiHa. Тут вирощують висок! вро-
жа! льону: по 12 цнт волокна та по 8 цнт
насшня на гектар!.
В сел! е восьмир!чна школа, б!блютека, клуб.
Згадка про Воскресинщ 6 в документ! 1444
року.
В 1739 рощ загш Олекси Довбуша зруйну-
вав тут помщицький дв1р.
В 1928 роц1 в сел! д1яв осередок «Сельроб-
едшсть».
У Воскресинцях народився украшський
письменник демократичного напряму О. Я.
Гринюк (1883—1911).
ГОДИ-ДОБРОВЩКА (до 1939 року — окрем!
села Годи i Добровщка) — село, центр сшьсько!
Ради. Розташована за 10 км вщ районного
центру. Зал!знична станщя. Населения — 900
чоловш.
На територи села розмщена Коломийська
державна станщя по племробот! i штучному
заплщненню сшьськогосподарських тварин.
У Годи-Добровщщ е восьмир!чна школа,
б!бл!отека, клуб, якому присвоено звання клубу
вщмшно! роботи.
Село Добровщка вперше згадуеться в
писемних джерелах 1451 року, село Годи — 1857 року.
Мешканщ села I. I. Болезнюк та Ю. П. Дере-
хович вл!тку 1943 року допомагали партизанам-
ковпатвцям.
У сел! Годи народився украшський радян-
ський ф!зик В. С. М!л1янчук.
На територп села знайдено кам’яш знаряддя
пращ доби мщ1 i бронзи.
338

ГОJIОСКIВ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 30 км вщ районного центру.
Зал1знична станщя. Населения — 1390 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш населен! пункти Моло-
дшив та Скошвка.
Тут метиться центральна садиба колгоспу
iM. Жовтнево! революцп. Виробничий напрям
господарства — льонарство. Артшь мае 1730 га
земль
В сел1 е восьмир1чна школа, при якш
створено кторико-краезнавчий музей, клуб, б1блш-
теку.
3 писемних джерел вщомо, що в 1762 рощ
опришки розправилися з голоствськими лихва-
рями.
Пщ час шмецько-фашистсько!' окупащГ у
мешканця Скошвки Колибаб'юка була явочна
квартира ковпаювщв.
У Голосков i народився польський поет Фран-
щшек Карпшський (1741—1825).
На територп Голоскова виявлено рештки
неолттчного поселения, а в селах Скошвщ та Мо-
лодилов! — кам’яш знаряддя npani цього ж часу.
ГРАБИЧ — село, центр сшьсько1 Ради.
Розташований за 35 км вщ районного центру, за 5 км
вщ зал1знично! станцп Отиня. Через село
проходить шосе. Населения — 533 чоловша. Сшьрад!
шдпорядковане село Глибока.
У Грабич! розм1щено бригаду колгоспу
iM. Жданова. Господарство тваринницького на-
пряму.
В сел! е початкова школа, клуб, бьбл1 отека.
Грабич вщомий з 80-х ротв XVIII столпгя.
В роки окупацп панською Полыцею
населения терпшо вщ малоземелля. За перюд з 1922
до 1932 року 90 мешканщв села втхало за океан.
У 1939 рощ тимчасовий селянський ком1тет роз-
подшив м!ж бщняками 617 MopriB иом!щицько!
земль
ДЕБЁСЛАВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоваш за 18 км вщ районного центру, за
6 км вщ зал1знично! станцп Мате!вщ.
Населения — 994 чоловша. Сшьрад! пщпорядкован!
населен! пункти Ганшв, Залуччя та Липники.
В сел! знаходиться бригада колгоспу «Здобу-
ток Жовтня». Господарство зерно-тварин-
ницького наиряму.
У Дебеславцях 6 восьмир1чна школа, клуб,
б!блютека.
Виерше село згадуеться в писемних
джерелах 1453 року. Шд час нацюнально-виз-
вольно! вшни украшського народу 1648—1654 рр.
селяни Дебеславщв разом з козаками оволодши
мшцевим замком.
За перше десятир1ччя польсько! окупацп
з села вшхало до Америки понад 100 чолов!к.
1923 року в сел1 виник осередок КПЗУ. Меш-
канц1 Дебеславщв були учасниками Заболот1в-
сько! першотравнево! демонстрацп 1924 року.
В 1930 рощ комушсти оргашзували демонстра-
щю з нагоди XIII роковин Великого Жовтня.
1933 року за комушетичну д1яльшсть польськ!
власт1 засудили 8 мешканщв села.
В Дебеславцях та Ганнев! розкопано 7 похо-
вань культури карпатських KypraHiB.
Заслужений вчитель УРСР М. Г. Семенюк на уроцк Село
Годи-Добров1дка. 1967 р.
ДЖУРК1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 18 км вщ районного центру,
за 6 км вщ зал1знично! станцп Годи-Турка.
Населения — 1636 чоловш. Сшьрад!
шдпорядковане село Пищаче.
Господарство колгоспу iM. 1лл1ча р!льни-
чого напряму з розвинутим молочним тваринни-
цтвом. Арт!ль мае 2120 га земль Бригадир трак-
торно! бригади I. Ф. Прусак — заслужений меха-
шзатор с!льського господарства Украшсько!
РСР.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека.
Згадуеться вперше Джуршв у документах
80-х рошв XVIII стол!ття.
На територп села виявлено могильник дав-
ньоруських час!в.
ЖУКОТИН — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 18 км вщ районного центру,
за 5 км вщ зал!знично! станцп KopiniB. Через
село проходить шосе. Населения — 1345 чоловш.
Сшьрад! пщпорядкован! населен! пункти Бо-
городичин i Михалтв.
В сел! розм!щена центральна садиба колгоспу
iM. 17 вересня. Артшь мае 1375 га земл! (в т. ч.
796 га орно!). Виробничий напрям зерно-тварин-
ницький.
У Жукотин1 6 восьмир1чна школа, клуб,
б!бл!отека. За шелявоенш роки зведено 250
будинк!в.
Згадуеться село в писемних джерелах 1463
року. Пщ час польсько! окупацп Галичини
з Жукотина ем1грувало понад 120 чоловш.
Уродженець села Томаш Шемановський заги-
нув у вшш проти !спанських фашист1в у 1936
рощ.
В Жукотиш знайдено кам’яш знаряддя пращ
доби мщьбронзи.
ЗАГАЙШЛЬ — село, центр с!льсько! Ради.
Розташований на р!чщ Турщ, за 15 км вщ
районного центру, за 1 км вщ зал!знично! станцп
Пщгайчики. Населения — 929 чоловш. Сшь-
339 22*

рад! шдпорядковаш населен! пункти Кобилець
i Наз1рна.
У Загайпол1 розм1щена центральна садиба
колгоспу iM. Ленша. Виробничий напрям зерно-
твариннидький. Господарство мае 1657 га земл i
(в т. ч. 1192 га орно?). Колгоспникам В. А. Гуме-
нюку та М. Д. 1лькову присвоено почесне звання
заслуженого мехашзатора с1льського
господарства Украшсько? РСР, В. М. Романкову —
знатного кукурудзовода Украшсько? РСР.
В сел! g восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека. В шслявоенш роки колгоспники спору-
дили 350 будинтв.
Загайшль вперше згадуеться в письмових
джерелах 80-х ротв XVIII столггтя.
У се л i Наз!рнш народився О. С. Терлецький
(1850—1902) — укра?нський публщист, л1тера-
турознавець, громадський д1яч революцшно-
демократичного напряму.
КОРНИЧ — село, центр сшьсько? Ради.
Лежить на л1вому берез1 Пруту, за 7 км вщ
районного центру, за 3 км вщ зал1знично? станцп
Мате?вщ. Через село проходить шосе.
Населения — 1996 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане
село Групив.
Колгосп iM. Mi4ypiHa мае 2350 га земл1,
в т. ч. 1250 га орно?. Виробничий напрям
р]'льничо-тваринницький. Тут вирощують висок!
врожа? кукурудзи, цукрових бурятв та льону.
Ланковим К. Ф. Колюияк та М. В. Мензат
присвоено почесне звання знатний кукурудзовод
Укра?нсько? РСР.
У Kopmrai е середня школа, клуб, б1блю-
тека, шкшьний краезнавчий музей, спортивна
дитяча школа. За роки Радянсько? влади село
на дв1 третини перебудовано.
Вперше в письмових джерелах Корнич
згадуеться 1472 року. Мешканщ села перебували
у повстанських загонах шд час нащоиально-
визвольно? вшни укра?нського народу 1648—
1654 рошв.
3 1923 року в Корнич1 д1яв осередок КПЗУ.
За роки польсько? окупаци з села ем!грувало
112 чоловш.
На територп Корнича i Грушева виявлено
поселения трипшьсько? культури, доби шзньо?
бронзи, 2 могильники культури карпатських
кургашв та поселения давньоруських час!в.
/
Л1СКИ — село, центр сшьсько? Ради. Роз-
ташоваш за 15 км вщ районного центру, за 2 км
вщ зал1знично? станцп Корпив. Населения —
1112 чоловш.
У Л1сках мютиться бригада колгоспу «Зоря
комушзму», за якою закр!плено 870 га земл!.
В сел! е восьмир!чна школа, клуб, б1блю-
тека.
Згадуеться село в документ! 1453 року. Тут
збер1гся пам’ятник, споруджений на вщзнаку ска-
сування кршацтва у 1848 poni.
Л1СНА СЛОБЩКА — село, центр сшьсько?
Ради. Розташована за 15 км вщ районного
центру, за 9 км вщ зал!знично? станцп KopiniB.
Через село проходить шосе. Населения —
1947 чоловш. Сшьрад1 шдпорядковане село Мала
Кам’янка.
Мшцевий колгосп «Леншська з!рка» мае
3312 га земль Виробничий напрям ршьничо-
тваринницький. Пташницю колгоспу Д. Д. Ci-
кору нагороджено орденом Ленша.
У Лншш Слобщщ е иочаткова i восьмир!чна
школи, клуб, б!блютека. Споруджено пам’ятник
радянським во?нам, що полягли за визволення
села.
В писемних джерелах село вперше згадуеться
1784 року, тод! в ньому було лише 37 мешканщв.
В сел! д!яв осередок КПЗУ, 1924 року тут
нал!чувалося 40 комушснв. У 1928 рощ в Л1с-
нш Слобщщ вщбувся MiTimr сшьськогосподар-
сышх робггнитв, на якому було вир!шено ство-
рити в!дд1лення нрофсп!лки.
В сел! Малш Кам’янц! народився Ю. С.
Мельничук — укра?нський радянський письменник
i громадський д!яч. Уродженець Мало? Кам’янки
0. Я. Скрибайло в 1925 рощ страчений бшополя-
ками за активну комушстичну д1яльн!сть.
На територп Л!сно? Слоб!дки знайдено кре-
м’яш знаряддя пращ доби неол!ту, а також брон-
зов! знаряддя пращ та зброю доби шзньо? бронзи.
Л1СНИЙ ХЛ1БИЧИН — село, центр
сшьсько? Ради. Розташований за 25 км вщ районного
центру, за 8 км вщ зал!знично? станци Отиня.
Через село проходять зал!зниця i шосе.
Населения — 2340 чоловш.
У сел1 розмщено центральну садибу
колгоспу iM. I. Франка. Господарство мае понад
1540 га земл!. Виробничий напрям зерно-тварин-
ницький.
У Лншому Хл!бичии! е середня школа, клуб,
б!блютека. За радянських час1в зведено понад
200 будинтв.
У писемних джерелах село вперше згадуеться
1443 року як власшсть галицького капггеляна
1. Кол!. Лише за перше десятилггтя польсько?
окупацп з села ем!грувало 85 чоловш.
Поблизу Л!сиого Хл!бичииа знайдено кре-
м’яну сокиру доби неолггу. Тут збереглися
стародавш кургани.
МАЛИЙ КЛЮЧ1В — село, центр сшьсько!
Ради. Лежить на правому берез! Пруту, за 13 км
вщ районного центру, за 18 км вщ зал!*знично?
станцп Коломия. Населения — 1403 чоловша.
У сел! розташована бригада колгоспу
iM. Олекси Довбуша. Виробничий напрям ??
тваринницький. Господарство мае понад 950 га
земл!.
У Малому Ключев! е восьмир1чна школа,
клуб, б!блютека, !сторико-краезнавчий музей.
У писемних джерелах село вперше згадуеться
1416 року. В XVII—XVIII ст.ст. тут виварю-
вали ешь.
Мешканщ Малого Ключева 10. Ф. Свищук
та С. В. Коструб’як допомагали партизанському
з’еднанню С. А. Ковпака.
MAPKIBKA — село, центр сшьсько? Ради.
Розташована на р!чщ Бшому Потощ, за 15 км
вщ районного центру i зал!знично? станци
Коломия. Населения — 964 чоловша. Мешканщ села
в основному працюють на шдприемствах Пече-
шжина та Коломи?.
340

В сет е восьмир!чна школа, клуб, б1блт-
тека.
Вперше Марк1вка згадуеться в писемних
джерелах 1684 року. Заснована запор1зьким
козаком Марком. До 1787 року в Марк1вщ був
розвинутий соляний промисел. Мартвська
солеварня втратила значения, коли вщкрили соляш
джерела в сел! Стебнику.
В 1936 рощ сшьсьт комушсти оргашзували
ком1тет допомоги республшанськш IcnaHii.
Шд час Карпатського рейду партизанського
з’еднання С. А. Ковпака мешканщ села С. М. Ко-
пильщв, М. М. Поливнюк, Ю. Г. Копильщв
допомагали на родним месникам.
« В Маршвщ знайдено крем’яш знаряддя
пращ доби мш-бронзи.
МАТЕ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради.
Лежать на IIpyTi, за 10 км вщ районного центру.
Зал!знична станщя. Через село проходить також
шосе. Населения — 1004 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковане село Перерив.
Мате!вський колгосп «Перше травня» мае
2958 га земл!, понад 1340 гол!в велико! рогато!*
худоби, близько 900 свиней. За досягнув
виробнич! ycnixn колгосп дв!ч! (в 1966 i 1967 рр.)
нагороджувався перехщним Червоним прапором
Ради MiHicTpiB СРСР i ВЦРПС та грошовою пре-
Miero, удостоений диплома 1-го ступеня ВДНГ.
Ланковим П. Г. Назаршчук i П. М. Селезшщ
присвоено почесне звання знатного кукурудзо-
вода Украшсько! РСР, бригадиров! Я. М. Мику-
ляку — заслуженого мехашзатора сшьського
господарства Украшсько! РСР.
У сел! е восьмир!чна школа, клуб, б!блштека.
Видаеться колгоспна багатотиражна газета
«Шлях перемоги». За роки Радянсько! влади
споруджено понад 140 будинтв.
В писемних джерелах село вперше згадуеться
1764 року.
Мешканщ села брали участь у Заболоивськш
першотравневш демонстрацп 1924 року.
19 с1чня 1928 року в Мате!вцях створено вщ-
дшення профспшки сшьськогосподарських ро-
бпшпив.
В сел! Перерив! народився украшський ра-
дянський письменник П. С. Козланюк (1904—
1966). Тут вщкрито л!тературно-мемор!альний
музей письменника.
МИШИН — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований обаб!ч шосе Коломия—Яблушв, за
12 км вщ районного центру. Населения —
2915 чоловш.
В сел! розмнцено центральну садибу колгоспу
«Леншський шлях». Господарство зерно-тварин-
ницького напряму, мае 1250 га земл!.
6 восьмшпчна школа, клуб, б1блютека. Шкшь-
ний ансамбль «Тремб1та» з усп!хом виступав
у Москв! та Киев!, нагороджений грамотами.
У писемних джерелах Мишин уперше
згадуеться 1416 року як новозасноване село. Вже
1802 року тут видобували буре вугшля.
В Мишин! зберпся курган доби бронзи. На
територи села також розкопано 7 поховань
культури карпатських кургашв. Бшя села
знайдено крем’яш знаряддя npani доби неол!ту.
Ансамбль «Тремб1та» МишинськоТ восьмир|‘чноТ школи. 1969 р.
МОЛОДЯТИН — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на правому берез! Пруту, за 14 км вщ
районного центру i зал!знично! станцп Коломия.
Населения — 1587 чоловш. Жител! працюють
на пщприемствах Коломш, а також на люороз-
робках.
В сел! е восьмир!чна школа, клуб, б!блш-
тека, шкшьний !сторико-краезнавчий музей. За
роки Радянсько! влади споруджено понад 210
будинтв.
Село вщоме з 1646 року, назва походить вщ
пр!звища Молодятко. У XVIII ст. тут
працювали 2 солеварш. Влггку 1905 року селяни вщ-
мовилися жати панський хл!б, власт! змушеш
були прислати на збирання врожаю в’язшв.
Шд час вибор!в до польського сейму 1922
року в сел! був розмицений вшськовий заг!н.
Мешканщ Молодятина В. Д. Швторак та
В. П. Диблюк допомагали партизанам-ковпатв-
цям.
Молодятин дв!ч1 вщвщувала 0.10. Коби-
лянська (1928 i 1932 рр.).
На територи села знайдено бронзов! сокири-
кельти доби шзньо! бронзи.
НЙЖН6 (до 1946 року — Долшнш Княж-
дв1р) — село, центр сшьсько1 Ради. Лежить
на Прут1, за И км вщ районного центру, за 1 км
вщ зал!знично! станцп Товмачик. Через село
проходить шосе. Населения — 1461 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш населен! пункти Верхне
та Кийданщ.
В Нижньому розташовано центральну
садибу колгоспу iM. Чапаева. Господарство ршь-
ничо-твар1шшщького напряму. За колгоспом
закршлено 1930 га земль
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б!бл!о-
тека. За роки Радянсько! влади в Нижньому
зведено близько 400 будинтв. У 1967 рощ вщкрито
пам’ятник В. I. Чапаеву.
Село згадуеться в л1топису XII ст. Засноване
князем Романом Мстиславичем.
Мешканщ Долнпнього Княждвора разом i3
селянами навколишшх сш у 1648 рощ напали
на замок магнат1в Шумлянських ще до приходу
вшська Б. Хмельницького й зруйнували його
вщент.
341

Шд час Карпатського рейду партизанського
з’еднання С. А. Ковпака в сел! був створений
пщшльний партизанський гостталь. Активно
шдтримували ковпатвщв Ю. I. Василинчук,
Г. I. Бойчук, М. Д. Ополщька та iHmi.
У Нижньому знайдено крем’яш знаряддя
пращ та поховання доби неол1ту.
НЙЖН1Й ВЕРБ1Ж — село, центр сшьсько1
Ради. Лежить на правому 6epe3i Пруту, за 3 км
вщ районного центру i зал1знично1 станци
Коломия. Населения — 1932 чоловша. Сшьрад! пщ-
порядковане село Сошв.
На територп села розташована центральна
садиба колгоспу «Маяк». Господарство льоно-
тваринницького напряму. Артшь мае 1325 га
земл1, 2 млини, пилораму, цех бетонних вироб1в.
У сел! розм1щений Коломийський «М1жколгосп-
буд».
У Нижньому Вербеж! е восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека. За шслявоенш роки в сел!
зведено близько 300 будинтв.
Вперше в писемних джерелах Нижшй Вер-
б!ж згадуеться 1443 року.
В 1739 рощ в сел! д!яв загш оприштв на чол!
з Михайлом Малярчуком.
Поблизу Нижнього Вербежа знайдено ка-
м’ят сокири доби бронзи.
НОВОМ АРК IBKA (до 1946 року — Рунгури)—
село, центр сшьсько1 Ради. Розташована за 20 км
в!д районного центру i зал!знично1 станци
Коломия. Населения — 2458 чоловш. Переважна
частина мешканщв села працюе в Коломийському
лкокомбшать
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека. За радянських час!в зведено 680 нових
будинтв.
Вперше село згадуеться в документ! 1579 року.
Тод! воно належало магнатам Потоцышм i зда-
валося ними в оренду.
1759 року опришки на чол1 з I. Бойчуком
та I. Жупником захопили панський маеток
у Рунгурах.
Пам'ятник жертвам фашизму в Шепар1вському л ici. 1969 р.
Г
ПИЛИПИ — село, центр сшьськоТ Ради. Роз-
ташоваш на р!чщ Берез!вщ, за 12 км вщ
районного центру, за 7 км вщ зал!знично1 станцп
Матздвщ. Через село проходить шосе. Населения—
672 чоловша. Сшьрад! пщпорядкован! населеш
пункти Кропивище i Тростянка.
Мкцевий колгосп «Здобуток Жовтня» мае
близько 1060 га земл1, в т. ч. 520 га орноь
Основний виробничий напрям — тваринництво, розви-
нуте також льонарство.
У Пилил ах е восьмир!чна школа, клуб,
б!бл!отека.
1887 року Пилили вперше згадуються в
писемних джерелах як присшок села Перерива.
П1ДГАЙЧИКИ — село, центр сшьсько1 Ради.
Лежать на р!чщ Турщ (притока Пруту), за 12 км
вщ районного центру. Зал1знична станщя. Через
село проходить шосе. Населения — 2180 чоловш.
У Пщгайчиках е спиртовий завод та
центральна садиба колгоспу «Прапор комушзму».
Основний господарський напрям —
тваринництво, розвинуте також виробництво зернових
та техшчних культур. Колгосп мае понад 2000 га
земль
В сел! е середня школа, клуб, б!блттека;
дшьнична лшарня на 25 л1жок. За роки Радян-
сько1 влади колгоспники звели понад 400 просто-
рих будинтв.
Село вперше згадуеться в писемних джерелах
1457 року, тод1 воно називалося Пщгайцями.
Пщ час нащонально-визвольно1 в!йни укра-
шського народу мешканщ Пщгайчик!в сшльно
з заболот!вськими м!щанами громили замки
Потоцьких. У 1740 рощ опришки Олекси Довбуша
розправилися з жорстоким панським
управителем, спалили боргов! книги, надшили селян
панським майном.
1931 року в Пщгайчиках активно д!яла
оргашзащя КПЗУ. Вл!тку 1936 року вщбувся
страйк сшьськогосподарських роб!тнитв.
У Пщгайчиках виявлено шзньопалеол!тичну
стоянку.
РАК1ВЧИК — село, центр сшьсько1 Ради.
Розташований на р1чщ Коломийщ (притока
Пруту), за И км вщ районного центру. Зал!з-
нична станц1я. Населения — 1180 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковане село Шепар!вщ.
В сел1 розм!щено центральну садибу колгоспу
«Прогрес». Господарство тваринницького
напряму. За ним закршлено близько 1200 га земл1,
вт. ч. 830 га орно!*. 3 допом1жних шдприемств
е пилорама, млин.
У Ратвчику е середня школа, клуб, б1блю-
тека; амбулатор!я.
Вперше село згадуеться в писемних джерелах
1648 року, коли загш селян, очолюваний ота-
маном Григорешем, приеднався до козацького
вшська i громив маетки пана О. Яблоновського.
1931 року в сел! д1яв осередок КПЗУ. В ci4Hi
1941 року в Ратвчику створено колгосп.
Шд час Велико!* ВЬчизняно! вшни, коли
радянсьт вшська вели б!й за визволення села,
рядовий 867-го полку 271-i див!зп Володимир
Пачул!а повторив подвиг Олександра Матросова.
У Ратвчику встановлено пам’ятнпк В. Д. Па-
чул!а.
342

Поблпзу села Шепар!вщв, у лил, шмецьш
фашисти розстршювали радянських людей. На
цьому Miciji встановлено пам’ятник жертвам
фашизму.
В Ратвчпку знайдено крем’яш знаряддя
пращ доби мщьбронзи.
СЕМАК 1ВЦ1 — село, центр сшьсько? Ради.
Лежать на Пруи, за 14 км вщ районного центру,
за 1,5 км вщ зал1знично1 станцп Мате?вщ.
Населения — 920 чоловш. Сшьрад! пщпорядко-
ван1 населен! пункти Замулинщ та Кринички.
В сел! розташована бригада колгоспу «Перше
травня». Основна га л узь виробшщтва — ршь-
вицтво. За бригадою закршлеио 620 га земл!,
в т. ч. 570 га орно?.
В Сематвцях е початкова школа, клуб,
б!блютека.
Згадка про село в в документ! 1482 року.
Мешканщ села брали участь у першотравневш
демонстрацй 1924 року в Заболотовь
Уродженщ села Д. С. Чайковсышй — голов-
епй режисер Одеського драматичного театру,
Ф. Ф. Боечко — кандидат бюлопчних наук.
С1ДЛИЩЕ — село, центр сшьсько? Ради.
Розташоване за 24 км вщ районного центру,
за 9 км вщ зал!знично? станцп Отиня.
Населения — 413 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш
населен! пункти Сташслав1вка i Хоросна.
Радгосп «Сщлтцансышй» мае близько 2700 га
земл!, в т. ч. 1650 га орно?. Господарство спеща-
л!зуеться на м’ясному тваринництв! i льонарств!.
У Сщлипц е восьмир1чна школа, клуб, 6i6nio-
тека.
В письмових джерелах село вперше згадуеться
1857 року. Пщ час першо? свпово? вшни його
вщент спалили.
На територп села знайдено кам’яш знаряддя
пращ доби мщьбронзи.
СЛОБОДА (давня назва — Слобода-Рунгур-
ська) — село, центр сшьсько? Ради. Розташована
за 22 км вщ районного центру i зал!зничио? стан-
цй Коломия. Населения — 1220 чоловш.
Земл! села використовуються пщ лшонаса-
дження. Мешканщ його працюють на л1сороз-
робках i промислових шдприемствах сусщшх
населених пунюпв.
В Слобод! е восьмир1чна школа, клуб, б!блш-
тека, шонерський будинок вщпочинку.
Село вщоме з 1646 року пщ назвою Золотпй
Потш. Защкавлеи! в освоенш цих земель влас-
нш<и ‘ix надавали певн! п!льги новим поселенцям.
Так грамотою 1722 року селяни звшьнялися вщ
сторожово? служби при Печешжинському замку.
За поселениям шзнипе закр!пилася назва
Слободи-Рунгурсько?.
3 1870 року в сел! почався промисловпй видо-
буток нафти, для вивозу яко? сюди проклали
зал!знпчну кол!ю. 1з застосуванням глибтшного
бур!ння у 80-х роках р!зко зб!льшився видобу-
ток нафти. Шд час першо? свпово? вшни про-
мпсли зазнали великих руйнувань, робпники
терп!лп значну матер1альну скруту. 15 липня
1918 року вони застрайкували, вимагаючи пщви-
щення зароб1тно? плати на 50 проц., полшшення
побутових умов. 27 липня страйк придушили.
Пам'ятник Т. Г. Шевченку в сел! Шепар'шцях.
1969 р.
Страйкували робпиики в 1921, 1922, 1924 та
1935 роках.
В 1927 рощ в Слобод!^-Рунгурськш створено
оргашзацш «Сельроб-едшсть».
В сел! 1888 року народився польський
письменник Сташслав Вшценз.
На територп Слободи виявлено мщш
знаряддя пращ III тисячол!ття до иашоУ ери.
СТРУПК1В — село, центр сшьсько? Ради.
Лежить на р!чщ Опраштп, за 35 км вщ
районного центру, за 5 км вщ зал!знично? станцй
От1шя. Населения — 1380 чоловш. Сшьрад!
шдпорядковаш населен! пункти Баб’янка та
Боднар iB.
Виробничий напрям колгоспу «Укра?на» льо-
нарсько-зерновий. Господарство мае 2470 га
земл!, вт. ч. 1300 га орно?.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б!блютека.
У писемних джерелах Струптв згадуеться
вперше 1618 року.
На територп Струпкова знайдено крем’яш
знаряддя пращ доби мщьбронзи.
ТОВМАЧИК — село, центр сшьсько? Ради.
Розташований за 12 км вщ районного центру.
Зал!знична станщя. Через село проходить шосе.
Населения — 1702 чоловша. Сшьрад!
шдпорядковане село 1вашвка.
343

У Товмачику розлпщеш фанерний завод та
центральна садиба колгоспу «Шляхом Ленша».
Артшь мае близько 1180 га земл1, в т. ч. 770 га
орно!. Спещал1зуеться на льонарств! та nraxiB-
ництвь
У сел1 е восьмир1чна школа, б!блютека, клуб.
Пам’ятники В. I. Леншу та I. Я. Франку.
Мешканщ Товмачика боролися разом з коза-
ками проти польсько! шляхти у 1648 рощ.
Уродженець села В. Г. Дикан загинув у 1936
рощ, захшцаючи республшанську 1спашю вщ
фашшгпв.
На територи Товмачика виявлено кам’яш
й 6ронзов1 знаряддя пращ доби бронзи та
поселения перших стол1ть новоТ ери.
ТОРГОВИЦЯ — село, центр сшьсько1 Ради.
Розташована за 38 км вщ районного центру,
за 7 км вщ зал1знично! станцп Отиня.
Населения — 1651 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане
село Закр1вщ.
Виробничий напрям колгоспу «Влада Рад»
зерно-тваринницький. Господарство мае 1735 га
земл i, в т. ч. 1400 га орно!.
У Торговищ е восьмир1чна школа, клуб,
слблютека. Вщкрито пам’ятник В. I. Леншу.
В писемних джерелах Торговиця вперше
згадуеться 1479 року.
В 1936—1937 рр. селяни збиралй копгги
у фонд допомоги республшанськш IcnaHii.
ТУРКА — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 13 км вщ районного центру, за 5 км
мд зал1знично1 станцп Годи-Добровщка.
Населения — 2397 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш
населен! пункти Cтyдлiв та Ясшки.
Колгосп iM. С. Мельничука мае понад 2770 га
земл!, в т. ч. 1750 га орно!. Господарство зерно-
тваринницького напряму. 6 допом!жн! шдпри-
емства — цегельня та пилорама.
У Турщ е середня школа, клуб, б!блютека,
споруджено пам’ятник загиблим у Великш BiT-
чизнян!й вшш.
Перша писемна згадка про Турку е в
документ! 1444 року. Шд час нацюнально-визвольшн
вшни украшського народу, 4 травня 1649 року,
мешканщ села виступили проти м1сцевого помь
щика.
В сел! збереглися стародавш кургани.
УГОРНИКИ — село, центр сшьсько! Радж
Розташоваш у межир!чч] Опрашини та Сербшц
за 35 км вщ районного центру. Зал!знична
станщя. Населения — 1896 чоловш.
У сел! розмщена бригада колгоспу iM.
Жданова, за якою закр!плено понад 1150 га земл i*
в т. ч. 660 га орно!. Господарство зерно-тварин-
ницького напряму.
В Угорниках е восьмир!чна школа, клуб,
б!блютека. За роки Радянсько! влади в сел!
зведено понад 200 будинтв.
Перша писемна згадка про село вщноситься
до 1485 року. В сел! з давшх час!в був розвину-
тий гончарний промисел.
1604 року в Угорниках побував видатнпй
украшський письменник-полемшт 1ван Вишен-
ський.
ЦЕНЯ В А — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 5 км вщ районного центру. Через
село проходять автомапстраль та зал!зниця.
Населения — 1565 чоловш.
Господарство артЫ «Бшыповик» зерно-тва-
ринницького напряму. Колгосп мае близько
1200 га земл!.
У Ценяв! е восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека; протитуберкульозний диспансер. За
радянських час!в зведено понад 220 будинтв.
Село згадуеться в писемних джерелах 1714
року.
Поблизу Ценяви е стародавш кургани.
ЧЕРЕМХ1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 22 км вщ районного центру.
Зал!знична станщя. Населения — 1378 чоловш.
Господарство мюцевого колгоспу iM.
Чкалова ршьничо-тваринницького напряму. Артшь
мае близько 1340 га земл!.
У Черемхов! е восьмир1чна школа, клуб*
б!блютека. Тут споруджено пам’ятник В. П.
Чкалову.
В писемних джерелах село вперше згадуеться
1482 року. В 1773 рощ опришки вчинили напад
на мюцевого помщика.
Шд час Велико! Вичизняно! вшни в бою за
визволення села вщ фашистських окупант!в
червоноарм!ець В. П. Майборський повторив
подвиг Олександра Матросова, за що йому
присвоено звання Героя Радянського Союзу. Тепер
В. 	П. Майборський живе в Хмельницькш области

коавський
РАЙОН
i
KOCIB
ociB — м1сто районного пщпорядкування. Розташований на берегах Риб-
Л нищ, за 100 км вщ обласного центру i за 12 км вщ зал1знично1 станци Виж-
u ниця Чершвецько!* область Через м1сто проходить автомаг1страль Коломия—
Верховина. Населения — 7122 чоловша.
KociB — центр району. Площа його — 920 кв. км, населения — 90,3 тис.
чоловш, у т. ч. м1ського — 12,7 тис. У райош — 47 населених пункт1в, шдпорядко-
ваних 1 м1ськш, 2 селищним та 25 сшьським Радам, 9 колгосшв i 2 радгоспи,
36,8 тис. га земельних угщь, у т. ч. 9,1 тис. га орноУ земл1, 25,2 тис. га лук i пасо
вищ; 45,5 тис. га Л1с1в, 9 промислових шдприемств, 71 школа, 1 техншум
народних художшх промисл1в, 57 клуб1в та будишив культури.
Розташований у мальовничому куточку Прикарпаття, KociB вщомий в
республик як одне з найкращих мют Гуцулыцини.
Археолог1чн1 знахщки, зокрема кам’яних сокир та бронзових вироб1в, свщчать
про те, що територ1я сучасного м1ста була заселена за час1в неолиту й Mifli. ^
Перш1 ancbMOBi вщомост1 про KociB знаходимо в rpaMOTi литовського князя
Свидригайла вщ 1424 року. Цим документом князь дарував село з монастирем на
pi44i Рибниш Снятинсько!' волост1 Владу Драгосиновичу.
3 XV ст. KociB перебував пщ владою Полыщ. На початку XVI ст. село пере-
йшло у власшсть Шумлянських.
У 1565 po4i поблизу села виростае MicTo, засновником якого був снятинський
староста Панчинський. Спочатку це мюто мало назву Phkib, пот^м — KociB. Невдовз!
тут поселилося 60 с1мей, збудували замок. Село ж зберегло за собою назву Сгарий
KociB.
Околищ Косова 6araTi буковими та сосновями лгсами i пасовищами — полони-
нами. Землеробство, скотарство, полювання поеднувалося з домашшми промислами,
HKi ni3Hime зросли до р1вня ремесла. 3 давшх-давен розвивалися так1 ремесла,
як обробка дерева, вишивка, килимарсгво, кушн1рство, мосяжництво, pi3b6a по
KocTi i дереву, гончарство. Частина мешканщв мала сади i поля, займалася город-
345

йицтвом. Важливим заняттям кос1вчан була виварка соль Ще в 1472 роц! тут була
копальня сол1 i найбшыпа в цш м1сцевост1 солеварня. В XVII ст. копальня
завалилась, i на ii мшщ утворилось озеро. До 1630 року солеварня давала власников1
Косова шляхтичу Язловецькому 200 злотих р1чного прибутку.
Важливим нромислом кос1вчан було також ткацтво. Збереглася згадка про
ткача Олексу Головчука, який у 40-х роках XVIII ст. ходив учитися ткати аж
у Могшив-Подшьський. Повернувшись додому, BiH майже 10 poKiB працював на
верстат1 у pi3Hnx ткач1в Косова, Жабйого i Ясенова. Ие витримавши експлуатаца
й понев1рянь, шшов в опришки1.
Населения КоЫвського маеаку сплачувало pi3Hi побори, брало участь в оборот
замку, працювало на солеварш й виконувало ряд шших повинностей. Прибутки влас-
ник iB маетку були високими, тому за право володгги Косовом м1ж польськими
феодалами точилася вперта боротьба, вщ чого тершли насамперед трудящ! MicTa i його
оКолиць. У 1628 роц! KociB разом з !ншими селами i солеварнями здано в оренду
за 11 тис. злотих — дуже велику для того часу суму2.
Здавши маеток в оренду, власник одержував прибутки, а орендар, намагаю-
чись вилучити з маетку якнайбшыпе доход!в, змушував селян виконувати неперед-
бачеш договором роботи. Часто «шсля закшчення строку оренди,— писав
польський буржуазний icTopHK В. Лозинський,— все мало такий вигляд, як шсля Ha6iry
татар: бупдвл! зншцеш, селяни розореш, л!си спустошеш, земля повшстю висна-
жена»3.
Велико? шкоди MiCTy завдали турецько-татарськ! Ha6irn, зокрема у 1621—
1624 роках4.
Жорстока феодальна експлуатащя, здирство лихвар!в, що обплутували
бортами м!ську бщноту й селян, змушували багатьох з них утшати в гори, ставати
опришками.
У 1648 роц! кос!вчани напали на маетки мюцевого шляхтича Шанявського,
а також разом з селянами Рожнева та шших сш — на шляхеасьт маетки в Люч!
й Дебеславцях. У 1674 рощ через вшськов! посто!* багато розорених селян втекли
з Косова в гори.
У лишп 1698 року галицьш й закарпатсьш опришк!всько-селянськ! загони
захопили KociB, перебили пашв i завдали багачам збитшв на 120 тис. злотих5. 1704
року на мюто напав загш Пинти та Пискливого. В 1740 роц! у KocoBi побував
Олекса Довбуш, а в травш 1749 року — загш В. Баюрака.
Польська шляхта перетворила KociB в опорний пункт для боротьби з
опришками. Шляхт! вдалося вщтюнити опрдшкгв 1вана Бойчука у гори, а спшманих
кос!вчан I. Варцабу, О. Головчука i кшькох ixHix товаршшв стратити в Ко-
coBi6.
У друг!й половин! XVIII ст. ще бшыпе посилюеться феодальна експлуатащя
населения. Чинш! бралися не вщ двору чи земл1, а залежно вщ майна, худоби,
врожаю конопель, тютюну, фрукт!в, овоч!в. KpiM цього, громада забезпечувала вико-
нання таких повинностей, як псвози, сторожування, або сплату ix грппми.
В 1772 рощ KociB вщшшов до Австра. Як свщчать документа, рух опришк!в
невпинно зростав i набув значних po3MipiB вже у перш! роки загарбання Галичини
Австр!ею. Лави опришк!в поповнювалися за рахунок селян, як! втшали вщ noMi-
1 I. К р и п’я к е в и ч. 3 icTopii Гуцульщини, стор. 2, 7, 8, 13, 18, 23.
2 E.Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1550—
1648, стор. 21, 117.
3W. ioziriski. Prawem i lewem, t. I, стор. 142.
4 I. К p и п’я к e в и ч. 3 icTopii Гуцульщини, стор. 18.
6 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 17, оп. 1, спр. 131, арк. 638, 641; ф. 5, оп. 1, спр. 141,
арк. 1671, 1679.
6 В. В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського опришшвства XVI—
XIX ст., стор. 90, 167; 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 5, стор. 31.
346

ЩИК1В. Багато ротв у райош Косова й Кут1в
д!яв загш Мирона Штолюка. Австршсьт
власт1 змушеш були тримати в KocoBi пости
безпеки1.
Не стало краще трудящим i шсля рефор-
ми 1848 року. Селяни змушеш були платити
викупш платеж!, до того ж, втратили пасо-
вища. Мщани, як i ранппе, платили велит
податки.
Шсля реформи помггним став розвиток
кашталштичиих вщносин. Посилились еко-
ном1чн1 зв’язки з шшими районами Галичи- л „
ни i нав!ть з закордонними крашами, штен- °дна 3 вулиць Косова- Початок ХХ ст-
сившше розвивалося ремесло, зокрема тка-
цтво. 1850 року в KocoBi заснували ткацьке товариство, яке не тшьки виготовляло
тканини, але й скуповувало народш вишивки та iHmi вироби. У 1891 рощ ткацьке
товариство мало вже окреме прим1щення, 20 верстат!в. 15 челяднитв i учшв вироб-
ляли полотна, килими й фартушки.
Напритнщ XIX ст. в KocoBi виникло нафтове товариство, члени якого
платили 1 тис. злотих вступних внеств. Проте запаси нафти, виявлеш у KocoBi, були
дуже мал! i видобування и припинили, а товариство розпалося.
Водночас створювалися товариства кредитш, npaBOBi, культурш та iH.
Товариство по експлуатаца деревини, центральна контора якого метилась у Вщш,
по-хижацьки винищувало тси Покуття i Буковини, нещадно експлуатувало po6iT-
ник1в. 3i6paHi з робггнитв 80 тис. злотих, шби для допомоги хворим, KepiBHHKH
товариства подшили м1ж собою2.
3 1863 року KociB стае пов!товим MicTOM, значним торговим центром. Домшую-
чими товарами на м1сцевому ринку були худоба, штра, килими, KepaMiKa, вироби
з дерева. Щор,сшу 7 липня в KocoBi вщбувався великий ярмарок, куди зЧжджалися
купщ з багатьох MicT. Розвиток ремесла й торпвл! сприяв зростанню населения.
В 1857 роц! в KocoBi жив 2271 чоловш, у 1889 — 2784, у 1900 рощ—3099 чоловш.
Посилюеться сощальне розшарування м!ського населения i селян. Бшьппсть
земл!, л!с!в i пасовищ належала помщикам, куркулям та монастирям. Пом!щик
Яворський мав 30 га земл!, монастир! — 184, куркулям належало 4837 га, лша-
peBi Тарновському — 32 га орно!' земл! i 60 га полоници. BiH же був власником
заснованого 1891 року в KocoBi курорту, де розважалася европейська буржуаз!я.
Втрачаючи свою землю, селяни поступово перетворювалися на батратв. Не
знаходячи роботи у KocoBi, вони разом з безробггними мвданами вшжджали на за-
роб!тки в imni MicTa, на л!сорозробки, а також ем1грували в краши бвропи й
Америки. 3 1880 по 1910 piK Коавський пов!т залишило 7346 чолов!к3.
Трудящ! MicTa боролися за право на oceiTy. У 1792 рощ в KocoBi вщкрили
першу школу з шмецькою та польською мовами навчання, у 1821 — трив!альну
народну школу, де вчили дггей лише чиаати, писати й рахувати. Школа м1стилася
в старому дерев’яному будиночку, ii вщвщували також д!ти Москал!вки, Монас-
тириська й Города.
У 60-х роках XIX ст. школа стала трикласною, а з 80-х — шестикласною.
Вона утримувалася повшстю за рахунок населения. Проте бшышсть дггей лиша-
лася поза навчанням. У 1870 роц! з 1029 д!тей Косова i названих сш училося лише
72. У 1884 рощ з 121 учня затнчили школу 39.
1 Ф. I. С т е б л i й. Боротьба селян Схщно! Галичини проти феодального гшту в першш
половиш XIX ст., стор. 85—90.
2 Kolomyjska ksi^ga pami^tkowa ku uczczeniu setnej rocznicy ogloszenia Konstytucji Polskiej
z dnia 3 maja r. 1791. Kolomyja, 1891.
3 3 icTopii захщноукрашських земель, вил. 2, стор. 148.
347

Оскшьки й дал1 навчали польською i шмецькою мовами, шкшьна
рада KociBCbKoi гмши 1868 року звернулася до вищо! шкшьно! ради
у Львов! з клопотанням запровадити 3aMicTb шмецько! мови украшську,
яка була б обов’язковою для Bcix y4HiB. У 1883 рощ шкшьна рада
Косова просила сейм видшити !й 8000 злотих безпроцентно! позики на бу-
Здвництво ново! школи. Проте щ просьби не були задоволеш1.
В другш пoлoвинi XIX ст. на KociB поширився революцшно-демо-
кратичний напрям сусшльного руху, який сприяв розгортанню револю-
цшно! боротьби peMicHHKiB i селян. Пропагандистами й активними д1я~
чами цього напряму в Kocoei i за його межами стають I. Я. Франко,
М. I. Павлик, його сестра Ганна, брати Фокше!, вчитель Геник та iH.
Г. I. Павлик — громад- В 70-х роках XIX ст. вони заснували культурио-ocBiTHi говариства, роз-
ська д1ячка Галичини. Ki- повсюджували легальш i нелегальш прогресивш видання.
нець XIX ст. М. I. Павлик в лшт до Драгоманова (1876 piK) писав i3 Косова про
те, що Mic4eBi жител1 захоплюються щеями сощал1зму. Газета «Хл1бо-
роб», яку видавав М. I. Павлик разом з I. Я. Франком, пщкреслювала, що в 1877—
1880 рр. до Д. Фокшея «сходилися люди читати Hami nepnii сощал1стичш видання
та радити над людською бщою i темнотою»2. Поширення сощал^тичних щей так
занепоко!ло влас^ i клерикал1в, що вони вимагали вщ cвящeникiв бшыпе повчати
громадян християнських догмат1в.
За пропаганду сощалютичних щей не раз заарештовували i притягали до суду
Ганну Павлик. У ci4Hi 1880 року полвдя затримала на nonrri в Кутах аношмний
лист, адресований селянам Москал1вки. Експертиза виявила, що його написала
Г. I. Павлик. Вона закликала селян не боятися пашв i пошв, смшивше виступати
проти них.
Того ж року полвдя заарештувала 19 житeлiв Косова. Справу розглядав
коломийський повгговий суд. Пщсудш мужньо трималися на судовому процесь Ганна
Павлик заявила, що вона визнае coцiaлicтичнi ще! i буде !х дал! поширювати серед
народу. Брати Фокше! звинувачувалися в оргашзацп таемних сходок селян, на яких
читалась сощалютична лпература, обговорювалися pi3Hi сощальш питания. Вони
навпъ у тюрм1 вели пропаганду серед в’язшв.
Завдяки соц!ал!стичн!й аптацп у Кос1вському noBiTi 1890 року сталися селян-
CbKi заворушення. Активну участь у них взяли й селяни Косова. Вони вщмовилися
платити податки, намагалися розправитися з мшцевим вштом. У 1893 рощ po6iT-
ники MicTa розгорнули боротьбу за загальне виборче право. 1х пщтримали селяни.
На сп1льних роб!тничо-селянських Bi4ax обговорювалися питания економ!чно!
i полиично! боротьби, виборчо! системи.
На початку 1900 року трудяпц Косова знайомляться з щеями В. I. Ленша.
Ганна Павлик, повернувшись i3 в’язнищ, разом з братом продовжуе революцшну
д1яльшсть, розповсюджуе «Ман1фест Комун!стично! партп» К. Маркса i Ф. Енгельса,
пращ В. I. Ленша, леншську «Искру».
Пщ впливом революцшних подш в Pocii' 1905—1907 рр. у Косгвському noeiTi
пройшли збори селян. 1х учасники вимагали виборчо! реформи. 10 С1чня 1906 року
в KocoBi вщбулися збори й демонстрацп. Трудяпц несли транспаранти з написом:
«Домагаемось загального, таемного, безпосереднього права виборчого!». Пщ тис-
ком народних мае австршський уряд змушений був у ci4Hi 1907 року запровадити
нове виборче право.
У 1909 рощ на Кос*вськш солеварш засновано першу профепшкову оргашзащю.
1шщатором и створення i першим головою був I. М. Кременюк. Шд кер1вництвом
профепшки почала працювати б1блютека, яка мала соц!ал!стичну лггературу, зо
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 178, оп. 2, спр. 46, арк. 29, 35, 41, 67, 69.
2 М. М. К р а в е ц ь. Селянство Схщно! Галичини i Швшчно! Буковини у другш половин!
XIX ст., стор. 181—182.
348

крема твори К. Маркса i Ф. Енгельса. В б]блютещ влаштовували бесщи, читали
лекца на пол1тичш теми1.
1 травня 1911 року в KocoBi вщбувся великий святковий м1тинг, де виступив
I. М. Кременюк. Шсля мггингу колона, незважаючи на заборону полща, з шснею
«Червоний прапор» пройшла вулицями мюта. 19 жовтня у зборах робггнитв соле-
варн1 взяв участь польський сощал-демократ В. I. Морачевський. BiH закликав
боротися за шдвищення зарплата i скорочення робочого дня з 12 до 8 годин. А 30
жовтня в народному дом! вщбулося Bi4e, яке ухвалило боротися за загальне виборче
право, за створення народно-кооперативно!* школи в Kocobi2.
Австро-угорський уряд жорстоко переслщував виступи трудящих. 30
листопада 1912 року жандарми заарештували в KocoBi М. I. Гавриша та I. М. Креме-
нюка. «За образу щсаря» вшськовий трибунал засудив М. I. Гавриша на 8 мюящв
суворого тюремного режиму, а I. М. Кременюка — на 2 мшящ3.
Боротьба трудящих Косова проти австршських властей не припинялась
i в настушп роки. 1914 року з шацативи профспшково!’ оргашзаца солеварш в MicTi
вщбулося урочисте вщзначення 100-р1ччя з дня народження Т. Г. Шевченка. На
кошти, 3i6paHi роб!тниками й селянами, Кобзарев! спорудили пам’ятник.
Mic4eBi урядовщ уважно слщкували за тими, хто проявляв симпата до Pocii, на-
казували полща брати на облш навггь тих, хто ходив у Pociio на богомшля чи в комер-
цшних справах, стежити за д1яльшстю pycoфiлiв р1зних напрямшв. По Кос1вському
noBiTy списки таких людей були складеш ще в 1912 рощ. Список найбшып небез-
печних ariTaTopiB з Косова нал1чував 15 чоловш.
На початку першо!* свггово!* вшни 18 чоловш з Кос1вського повпу було ув’яз-
нено i вщправлено в pi3Hi концентрацшш табори4. KpiM того, австршсьш власт1
мoбiлiзyвaли i вщправили на фронт, а також на бупДвництво укршлень найбшып
небезпечних, peвoлюцiйнo настроених po6iTHHKiB, насамперед солевар1в.
Восени 1914 року шсля важких бохв до Косова увшшли частини росшсько1
арма. 1915 року мютом оволодши австро-шмецьт BificbKa. А в червш 1916 року
pocmcbKi солдата знову вступили сюди й перебували у KocoBi до липня 1917 року5.
PocificbKi солдата розповщали населению про перемогу Лютнево!* революца.
Колишн!й голова профсшлки кос!вських солевар!в I. М. Кременюк, який був Mo6i-
л1зований в австро-угорську армш i добровшьно здався росшським вшськам у полон,
иисав 1917 року в листах до CBoei дружини: «Timycb переворотом в Pocii, бо i наш
народ, нарепт, отримае права... Цей переворот в Pocii принесе немало добра для
всього людства в свт, а передо BciM народов! украшському...»6.
' У KBiTHi 1917 року в KocoBi виникла Рада роб!тничих i солдатських депутат!в,
до яко!* ввшшли солдата рос!йсько!‘ арма Левченко, Лебединський, Караченцев,
Брадш, м!сцев! робггники Г. I. Тимк!в, Д. М. Боечко, Й. М. Вацловик, М. Д.
Кореей. Рада про!снувала до 27 липня
1917 року. За короткий час свое! Члени роб!тничо1 Ради 1918_1919 та КОЛИЦ1Н, чпени КПЗУ. KocjB>
Д1Яльност1 вона встановила о-годин- 1957 р
ний робочий день, розв’язала питания
1 Газ. «Радянська Гуцулыцина», 9 бе-
резня i 30 липня 1963 р.
2 Газ. «Земля i воля», 7 травня i
12 листопада 1919 р.
8 Газ. «Боротьба», 22 листопада
1913 р.
* ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп.
4, спр. 5921, арк. 8, 10, 21, 23, 24.
6 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр.
38, арк. 10, 26, 124; спр. 119, арк. 10; спр.
130, арк. 129.
® 3 експозицп 1вано-Фрашивського
краезнавчого музею.
349

про пеней, оргашзувала продовольчий пункт для cnpiT, вжила заход1в для
оргашзаци навчання дггей. Коли до Косова знову ввшшли австро-угорськ1 вшська,
Раду лшвщували, и заходи скасували, а члени Ради (робггники) шшли в пщ-
шлля.
3 листопада 1918 року в KocoBi була створена друга Рада роб1тничих депутапв,
яку очолив мюцевий швець М. В. Близнюк. До и складу входили робггники Ф. М.
Бович, М. Ф. Вштоняк, М. С. Дзюбей, Д. М. Кременюк, М. I. Кучурак, Г. I. Тим-
KiB, Д. I. Стопчицький, L М. Феркуняк та iH. В офщшних документах того часу
шдкреслювався «чисто бшыповицький» характер Ради. Вона вщновила заходи по-
передньо1 Ради, виступала проти зунр!вщв. Однак штервенщя румунських вшськ
весною 1919 року змусила члешв Ради перейти на нелегальне становище. Влггку
1919 року, коли KociB окупувала Полыца, 11 члешв Ради було заарендовано1.
Настав час страшного лихол!ття. Голод, ешдеми тифу, холери та шших шфек-
цшних захворювань буквально косили людей, позбавлених будь-якот медичшл
допомоги. Населения MicTa скоротилося з 5545 чоловш (1920 р.) до 4797 (1921р.).
Виробництво занепало, MicbKi KycTapi не мали збуту свош товарам. Польськ! грош! зне-
цшювались. Населения не хотшо визнавати окупацшну владу, бойкотувало Bci ii
заходи. Молодь переховувалась, уникаючи призову до арми. Наце уряд вщповщав
жорстокими каральними заходами.
В середин! 20-х poKiB економ!чне життя Косова дещо пожвавилось. У MicTO
кинулися pi3Hi лихвар!, п!дприемц!, як! наймали мюцевих майстр!в для виготов-
лення ткацьких i кушшрських вироб!в. BaraTi пщприемщ, маючи cboi цехи (при-
близно на 100 майстр!в кожен), наймали до 1 тис. надомншив. Пщприемщ давали
ткачев! сировину й аванс на придбання верстата, a noTiM за безщнь забирали про-
дукцда. Селянин працював день i шч у жахливих умовах, у власнш xaTi тримав вер-
стат, жив, виховував дггей. Туберкульоз був його постшним супутником. За 1 кв. м
килима пщприемець платив 3 злотих. При мшячнш норм! 12 кв. м ткач заробляв
36 злотих (за 1 злотий можна було купити 1 кг цукру або 3 кг сол!)2.
Частина населения мюта займалася землеробством. В умовах безземелля перед-
ripcbKoi’ зони селянський дв!р у середньому мав до 0,5 га придатшп для оброб!тку
земл!. Багато безробтшх шло на люорозробки.
В 20—30-х роках KociB стае центром гуцульського прикладного мистецтва.
У творах кос1вських pi3b6npiB детали далыпий розвиток художш традици майстр1В
Яворова, Р!чки, Брустурова. Твори кос!вського р!зьбяра i мосяжника В. Г. Дев-
дюка експонувалися на виставках у Львов!, Краков!, Вщш, де вщзначалися наго-
родами. 3 майстерн! Девдюка вийшло немало талановитих pi3b6npiB, серед них
В. 	Кабин, П. Баранюк, М. Тимшв, син Девдюка Микола3.
У 1921 роц! до MicTa стали повертатися колишш вшськовополонеш, учасники
революцшних подш у Pocii' й на Украшь Вони розповщали про В. I. Ленша, про
нащонал1зацио промислових пщприемств, розподш земл! серед селян та iHmi
заходи Радянсько1 влади, були активними аптаторами за возз’еднання
захщноукрашських земель з Радянською Украшою.
1922 року в MicTi вщбулися збори робкниюв солеварш, як! обговорили питания
про боротьбу з безробптям i про захист звшьнених молодих робггншив. 3 доповщдю
про д!яльн!сть профес!йних i полггичних орган!зац!й виступив комуи!ст О. О.
Ясшський, учасник революцшних подш у Pocii. Заарештувавши О. О. Ясшського,
пол!щя встановила, що в KocoBi поширювався «Машфест Комун!стично*1* парти»4.
Одшею з форм боротьби проти польсько!* окупац11 був бойкот вибор!в до
польського сейму (1922 р.). Незважаючи на введения у MicTO батальйону тхоти й
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 8, спр. 3128, арк. 2, 17, 19, 28.
2 1вано-Фрашивський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Р—4, арк. 1.
8 О. Г. Соломченко. Народш таланти Прикарпаття. К., 1969, стор. 5—15.
4 Газ. «Земля i воля», 10 вересня i 8 жсвтня 1922 р.
350

ескадрону кшноги, котвчани бойкотували вибори: з 1057 виборщв
голосувало 3491.
На початку 1924 року в KocoBi виникають nepnii дв1 nepBHHHi орга-
шзаци (ком1рки) КПЗУ. Ix оргашзатори й активш члени — селянин
С. 	В. Букатчук, ткач П. I. Гавриш та iHmi вели агиацшну роботу, орга-
шзовували nepmoTpaBHeBi демонстрацп, миинги з нагоди р!чниць
Жовтня i Паризько! комуни, розповсюджували революцшну лпературу.
У травш 1924 року колона KociB4aH разом з селянами Кобашв, Рож-
нева й Химчина (100 чоловш) взяла участь у вщомш Заболот1вськш пер-
шотравневш демонстрацп.
До революцшно!* роботи комушсти залучали комсомольщв (1926 року
вони об’едналися у групи), сельроб1вщв. Секретаря мюцево! оргашзацп Майстер художньо? pi3b-
«Сельр0б-6ДН0СТЬ> Г. В. Гавриша KOCiB4aHH Делегували у JIbBiB На би В. Г. Девдюк. Початок
II конгрес «Сельробу» (1930 piK)2. CT'
1 травня 1927 року у KocoBi вщбувся миинг, на якому виступив
д1яч «Сельробу» Осип Букшований. BiH говорив про значения першотравневих
свят, про загрозу вшни проти СРСР, закликав до робггничо! солщарност13.
10 жовтня 1927 року шд кер1вництвом KOMyHicTiB страйкували робпники краве-
цьких шдприемств.
У 1930 рощ, коли проходили вибори до польського сейму, комушсти через
«Сельроб-едшсть» висунули до сейму cboix кандидат1в С. В. Букатчука i А. М.
Райна. За них голосувало 60 проц. виборщв. Хоч результата Bn6opiB скасували, проте
вони показали зростання впливу KOMyHicTiB.
Оргашзовано виступали робпники Косова в першотравнев1 дш. 1 травня 1931
року на вулищ MicTa вийшло 500 чоловш. Полиця роз1гнала демонстранпв, a ix
opraHi3aTopiB заарештувала. 1 травня 1932 року до демонстранте Косова приедна-
лися селяни навколишшх сш. 3 червоним прапором, з шснею «Шалште, шалште,
скажеш кати» вони рушили до MicTa, де виголошували лозунги: «Хай живе Радян-
ський Союз!», «Геть владу Пшсудського!».
' 3 1925 року в MicTi д1яв повповий комиет КПЗУ. Очолював його делегат окруж-
Hoi конференцп В. Д. Павлюк з Старого Косова. Cboix aKTHBicTiB повиком мав
також у Москал1вщ, Кутах, Рожнев1, Химчиш, Верб1вцях та Микитинцях. У MicTi
д!яли також повгговий комиет КСМЗУ, оргашзацп МОДРу.
Через новиком ЦК КПЗУ систематично надсилав у KociB полпичну лпературу,
лшлчвки. Особливо багато лшупвок було розповсюджено у 1935 рощ. Вони
закликали трудящих вщзначати революцшш свята, не платити податшв, виступати проти
окупацй й уряду Пшсудського, проти шдготовки вшни, вимагати амшстп для полЬ*
тичних в’язшв4.
Пов1тком оргашзовував страйки po6iTHHKiB. У ci4Hi 1934 року не працювали
килимарь Вони вимагали збшыпити заробпну плату, полшшити умови пращ.
6 листопада 1935 року 57 страйкар!в-робпншав, зайнятих на укршленш 6eperiB
Рибнищ, вимагали шдвшцити щоденну 3apo6iTHy плату на 2 злоть Страйкуюч1
обрали комуну, яка вщстоювала вимоги робиншав, оргашзовувала боротьбу
проти штрейкбрехер1в. Серед страйкар1в розповсюджувалися комушстичш лшупвки.
Проте вимоги страйкар1в не було задоволено, а члешв комуни разом з 5 робпниками
заарештували.
KoMyHicTH створили в MicTi читальню, шд ix впливом обновився репертуар ама-
торських rypTKiB; усе част1ше виконувалися твори 1вана Франка, JIecL Украшки,
Мирослава 1рчана. 3 1927 року i читальню «Просвии» очолили комушсти,
1 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 92, арк. 25.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 121, оп. 3, спр. 428, арк. 50.
3 Газ. «Сель-Роб», 29 травня 1927 р.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 2, оп. 1, спр. 1327, арк. 17, 51, 66, 193, 196.
351

а сельроб1вця Г. В. Гавриша обрано делегатом на збори «Просвгги» у JIbBOBi1.
Комушсти контролювали майже Bci оргашзаца трудящих: кооперащю, народний
д1м «Бесща», профспшку килимар1в «Солщаршсть», створену в ci4Hi 1934 року ко-
с1вськими килимарями. Через це «Солщаршсть» було закрито. Однак шсля масових
протест1в роб1тник1в у cepnHi 1935 року вона вщновила свою д1яльшсть, оргашзу-
вала кшька страйшв2.
Полщ1я постшно переслщувала комушст1в. Шд час обшутв вона виявила ре-
волюцшну лггературу, встановила мюця проведения збор1в оргашзацш КПЗУ.
Полщейсьвд penpeci! змусили комушст1в неребазувати повгговий ком1тет спочатку
в село Рожшв, а шзшше в Химчин3. У грудш 1936 року полшдя заарештувала
50 KOMyHicTiB, комсомольщв i безпартшних активктв. Серед заарештованих були
члени noBiTKOMiB КПЗУ i КСМЗУ.
Комушсти продовжували боротьбу. В 1938—1939 рр. у Kocobi вщбулося 30
антиурядових вистушв робггнитв.
17 вересня 1939 року, ще до приходу Червоно! ApMii, на зборах трудящих
м1ста було обрано народний орган влади — револющйний комггет. Створена для пщ-
тримання громадського порядку мюька народна дружина з 40 чоловш роззбро!ла
польську полщда i взяла пщ охорону промислов1 пщприемства та культурш
заклади.
22 вересня кос1вчани урочисто зустр1чали Червону Армио. Колона трудящих,
святково одягнених в укра!нсьт нащональш костюми, з квп?ами, хл!бом-сшлю,
з червоним прапором, який роб^ники м1ста зберхгали з 1912 року i пщ ним вихо-
дили на демонстраца i м1тинги, рушила назустр1Ч во!нам-визволителям. У перших
лавах крокували пщпшьники. В центр1 MicTa вщбувся великий мтшг трудящих
i червоноармшщв.
Тимчасове управлшня, якеочолив М. С. Фенчук, взяло на облш цшност! i майно
державних установ та багатав. Була нащонал1зована приватна власшсть, зокрема
килимарш, електростанщя, банк, кшотеатр, дв! редакца, велит будинки,
магазини, два млини, земля, люи.
Почала виходити газета «Радянська правда». У школах розпочалося навчання.
Трудяпц MicTa взяли активну участь у радянському буд1вництвь Депутатом
до Народних 36opiB було обрано колишнього секретаря повггкому КСМЗУ М. 1.
Джуранюк. Депутатом Верховно! Ради УРСР косхвчани обрали колишнього д1яча
КПЗУ С. В. Букатчука, який багато ротв боровся за визволення рщного краю,
за що 10 ротв вщсид1в у тюрмах i концентрацшних таборах.
KepiBHi посади в партшних, радянських i громадських оргашзащях посши
вихщщ з мшцевого населения, а також досвщчеш спещалюти i3 схщних областей
республши, направлен! сюди ЦК КП(б)У.
За короткий перюд у KocoBi вщбулися вeликi coцiaлicтичнi перетворення. На
початку 1940 року MicbKi р1зьбяр1 об’едналися в промислову артшь художшх виро-
6iB «Гуцульщина», яка через piK нaлiчyвaлa вже 538 чоловш. TKa4i й килимар1
створили артшь iM. Т. Г. Шевченка, де працювало 500 майстр!в. Вироби обох apTi-
лей вщправляли для реал1заца в yci кшщ краши. Артт були учасниками
Всесоюзно! сшьськогосподарсько! виставки 1940 року.
Bci 6e3po6iTHi детали роботу. Запроваджувалася система охорони пращ, без-
платна медична допомога. При лшарш, яку було значно розширено, вщкрили поло-
говий i дитячий вiддiли, пoлiклiнiкy. На 6a3i приватного солярш створили курорт
«KociB». Перпп дитяч! ясла прийняли 75 д1тей. Почала працювати середня школа.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 348, оп. 1, спр. 1206, арк. 25.
2 Iвано-Франювсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 438, арк. 37; Боротьба трудящих
Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Украшою. Документи i матер1али
(1921—1939 рр.), стор. 227.
3 1вано-Франювський облдержарх*в, ф. 2, оп. 2, спр. 438, арк. 37.
352

Учасники художньоТ самод1яльносп КоавськоТ фабрики художшх вироб(*в. 1966 р.

Учасники самод1яльноТ
народно! хоровоТ капели «Вер*
ховина» в MockbL 1965 р.
Танець гуцульських лкору-
б i в «Аркан». 1вано-Фран-
ювськ. 1966 р.
Вклейка надрукована на Харювсьюй
друкоофсетшй фабрищ

Bci Aira шкшьного вшу навчалися рщною мовою. Доросл1 вщвщували групи лшв1-
даца неписьменност! при середнш школь Вщкрилися будинок культури, кшотеатр,
б1блютека, училище гуцульського прикладного мистецтва.
Звютка про початок Велико! В1тчизняно! вшни глибоко стривожила кос1вчан.
На мтшгах, що вщбулися на шдприемствах i в установах м1ста першого дня вшни,
трудяпц таврували ганьбою ггглер1вський фашизм, клялися вщдати Bci cboi' сили
для перемоги над ворогом. Сотш жител!в Косова иоповнили лави дпочо! Червоно!*
Арма, стали бшцями винищувальних загошв, ят вирушили в 6iK Жабйого для
знешкодження ворожих парашутист1в.
1 липня 1941 року до MicTa вдерлися в1йська фашистсько!* Угорщини, а на
початку серпня владу прибрала шмецько-фашистська адмшютращя. В micto повер-
нулися оушвсьт бандити.
Окупанти чинили кривав! розправи над радянськими громадянами, насамперед
над вщомими своею вщдашстю cnpaBi сощашзму. Протягом перших дшв окупаца
у MicTi було вбито 262 актив1сти. Здшснювалося знищення еврейського населения.
16—17 жовтня ггглер1вщ разом з оушвцями вдалися до масових облав у MicTi i нав-
колишшх селах, захопивши 4618 чоловш, переважно д1тей, в т. ч. й новонародже-
них. Понад 1 тис. чоловш було спалено в синагоз1, 1,5 тис.— розстршяно або
закопано живими за MicTOM, а 1,9 тис. страчено в Коломш. KpiM того, було заарештовано
i пщдано репресгям 2068 чоловш. 460 юнашв i д1вчат вивезено на каторжш роботи
до Шмеччини. Багато з них загинули на чужинь
Окупанти пограбували артип «Гуцульщииа», iM. Т. Г. Шевченка, пщприемства,
державш та громадсьш установи, зруйнували адмш1стративн1 споруди та бшышсть
житлового фонду, пограбували майно 837 ^мей1.
Penpecii i терор не зламали вол i радянських людей до боротьби. В серпш
1941 року в райош почала д!яти пщпшьна антифашистська група, яку очолив
голова артш1 «Гуцулыцина» М. Ф. Шщук. До складу групи входило 8 чоловш.
Пщпшьнищв шдтримували сотш патрют1в з сш Pi4KH, HleinopiB, Брустурова
та !нших.
Група мала два радюприймачь Вона пщготувала й випустила понад 50 листь
вок загальним тиражем до 3 тис. прим1рнитв, як1 розповсюджено в селах KociB-
ського, Жаб’Увського i Кутського райошв. Пщп1льники перешкоджали окупантам
вивозити молодь до Шмеччини, мобтзовувати в див1зда «CG Галичина». Вл!тку
1943 року вони допомагали партизанам-ковпашвцям. За шшДативою пщп1льник!в
населения г1рських сш з1брало для ковпак1вц!в продукти харчування, одяг, пщго-
тувало транспорт. Узимку пщпшьники перебували в горах.
Жител1 MicTa переховували актив1ст1в, саботували виконання р1зних примусо-
вих повинностей, ухилялися вщ н!мецько1 каторги. Окупанти й оушвщ переслщу-
вали учасник1в опору. В шч на 31 березня 1944 року, коли до MicTa вже шдходили
частини Червоно!* Арма, вони влаштували нову розправу над патрютами, вбивши
130 чоловш.
31 березня загш автоматнишв при пщтримщ танк1в ув!рвався в MicTo i вибив
з нього ворога. Це були во!ни 40-! гвард1Йсько!‘ танково! бригади.
Але ще довгий час пщроздшам 17-го гвардшського стр!лецького корпусу дове-
лося вести бо! на околицях MicTa. KociB не раз зазнавав ворожого артилер!йського
обстр!лу. На час бо!‘в населения евакуювалося з небезпечно! зони, його майно, яке
грабували бандер1вщ, охороняли в!йськов1 частини й органи Радянсько! влади,
що вщновлювалися.
В один з напружених дшв у корпус прибув начальник пол1твщдшу 18-i apMii
полковник JI. I. Брежнев. Вислухавши доповщь командира корпусу А. Й. Гасти-
ловича про стан вшськ, Леонщ 1лл1ч направився в пщроздши, побував на перед-
ньому кра!, розмовляв з командирами, пол1тпращвниками, солдатами, давав ио-
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 19, арк. 68, 69.
353 23 зз2

ради, щкавився, як налагоджено постачання !’ж1 i забезпечення боеприпасами. Серед
бшщв JI. I. Брежнев зустр1в Ф. I. Паршина, який брав участь у боях за KociB
ще 27 рок1в тому як солдат царсько! apMii, сердечно поговорив з ним. За пора дою
JI. I. Брежнева старпи солдати, ят мали досвщ ведения бо!в у горах, зайнялися
пщготовкою молодих1.
У боях за м1сто загинуло 772 радянсьш во!ни, останки яких поховано в брат-
ськш могил1. Тепер тут палае вогонь в1чно*1 Слави. Серед викарбованих на
памятнику пр1звищ полеглих — iMena представнишв багатьох народ1в нашо! краши.
П1сля визволення понад 300 коавчан влилися до лав геро!*чно! Червоно!’ Арма,
щоб взяти участь у розгром! окупанпв. Вони визволяли Чехословаччину, були
учасниками бо!в за Польщу, штурму Берлша. Багато з них удостоено нагород.
У травш 1944 року вщновили свою д!яльшсть м1ська Рада депутате трудящих,
партшш, господарськ1 i громадсьщ оргашзацп, у cepnHi — промислова арт1ль
«Гуцульщина». Почала виходити газета «Леншська правда». До кшця року - стали
до ладу м1ська електростанщя, люгосп, люпромгосп, промкомбшат, харчокомб1-
нат, маслозавод, у 1946 рощ — артш1 iM. Т. Г. Шевченка та «Килимарка». Вщно-
вило роботу училище прикладного мистецтва.
Поступово налагоджувалося культурно-освггне життя. В будинку культури
запрацювали гуртки художньо! самод1яльность Методом народно! будови вщродже-
но кшотеатр, спалений бандер!вцями.
Лшар! боролися проти епщемш, вживали р1шучих заход1в проти таких хвороб,
як туберкульоз, зоб, маляр1я. Мюцевим медичним пращвникам допомагали
бригади лшар1в обласного центру. Мережа лшувальних установ створювалася заново.
Адже те, що вдалося здшснити за nepnii роки Радянсько! влади до вшни, окупанти
знищили. Уже в 1945 рощ районну лшарню розширили до 50 л1жок, створили сан-
епщстанщю, тубдиспансер. У 1947 рощ прийняв хворих санаторш «KociB».
Протягом перших шслявоенних poKiB на Bcix промислових пщприемствах i в
установах MicTa були створеш партшш, комсомольсьт, профсшлков1 та iHmi гро-
мадсьш оргашзацп. Парторгашзацп зростали за рахунок робггншив, службовщв.
В 1947 рощ одного з перших члешв КПРС М. Ф. Кщука шнпвчани обрали
депутатом до Верховно! Ради УРСР.
Партшш оргашзацп скеровували трудящих на усшшне виконання
виробничих завдань. У сощал1стичному змаганш, що розгорнулося м!ж колективами
пщприемств, переможцем не раз виходила артшь «Гуцульщина», колектив яко!
систематично виконував планов! завдання на 170—200 проценпв.
Багато уваги придшялося змщненню матер1ально!* бази пщприемств i артшей.
Артшь «Гуцульщина» одержала в 1947 роц! 32 нов i верстати для виготовлення нашв-
фабрикат!в. 3 нагоди 30-р!ччя Великого Жовтня тут виготовили в дар Радянському
урядов! художне обладнання кабшету. Цей подарунок ниш збер1гаеться в Музе!
революцп в MocKBi.
Трудовому ентуз!азмов! кос!вчан вс!ляко перешкоджали банди украшських
буржуазних нащонал!ст1в. Терором, залякуванням населения вони гальмували
розвиток сощалютичного буд1вництва. Вщ рук оушвських головор1з!в загинули
22 житeлi. Серед них секретар райкому комсомолу В. П. Гавриш, учител! М. Л. Фок-
шей, М. В. Фокшей, I. М. Сорохан та imni.
Терористичш акти й гpaбeжi оушвських бандипв викликали гшв i ненависть
трудящих. У MicTi створили групу охорони громадського порядку. Назавжди зали-
шаться в пам’ят! вдячних кошвчан !мена син!в радянського народу — К. К. Авде-
енка, Г. Д. Межеурова, Ю. С. Слюсара, С. М. Заюрова, В. Р. Мельниченка та ш-
ших, як! вщдали свое життя, очищаючи гори вщ бандитсько! noraHi.
У 1948 рощ на пщприемствах Косова вже працювало 1679 робггншив.
Промисловють MicTa за р!внем виробництва продукци досягла довоенного piBHH, а наступ-
1 Герои освобождения Прикарпатья. Ужгород, 1970, стор. 66, 82—87.
354

ного, 1949 року, довоенний р1вень переви-
щено вдв!чь Було збудовано новий сиро-
варний завод, потужшсть якого дедал1
зростала. Якщо в 1949 рощ надходило на
завод 8 тонн молока, вироблялось лише
масло й казеш, то у 1959 рощ шдприемство
одержувало 35 тонн молока, випускало
понад 15 вщцв молочно1 продукца. Сир «Ро-
сшський» люблять не лише в KocoBi, а й
у Киев! та шших м1стах Украши.
Проте головним напрямком промисло-
вост1 Косова який визначився вже у перпп
роки шслявоенно!’ п’ятир1чки, g всеб1чний
розвиток традицшних художшх промис-^
л1в. Саме тому основш кошти йдуть на ре-
конструкщю й розширення артшей «Гу-
цульщина» та iM. Т. Г. Шевченка. Зростали
виробшгп потужност1, i артш! згодом пере-
творилися на фабрики.
У травш 1968 року на баз1 трьох
фабрик — «Гуцулыцина», iM. Т. Г. Шевченка
та I. Я. Франка — створено виробничо- |СТО Кос,в- 1965 Р-
художне об’еднання «Гуцул ыцина». Засну-
вання його сприятливо позначилося на збшыпенш обсягу виробництва, полшшенш
мехашзаца пращ. Якщо в 1950 рощ виробничий план артшей становив 586 тис.
крб., тут працювало 602 майстри, то в 1969 рощ плановий обсяг продукца об’ед-
нання становив 4,6 млн. крб., а працювало 2404 роб1тники. Понад 100 ро&тншив,
готуючи гщну зустр1ч 100-р1ччю з дня народження В. I. Ленша, виконали свш
п,ятир1чний план ще до кшця 1969 року. Серед них кавалери ордешв Ленша i «Знак
Пошани» ткач Ю. I. Бович, р1зьбяр I. Ю. Павлик та iHmi.
На виробництв1 часто працюють цш1 ciM’i — батько й син, брати, сестри.
М. С. Балагурак трудиться на виробництв1 разом з cboim чоловшом i двома бра-
тами. Як кращу килимарницю М. С. Балагурак обрано депутатом Верховно1 Ради
УРСР, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Продукщя «Гуцульщини» користуеться великою популяршстю не тшьки в Ра-
дянському CoK)3i, а й за кордоном. Вона удостоювалась високо!* оцшки на М1жна-
родних виставках i ярмарках у братшх соц1ал1стичних крашах, у США, Канада
Австра, Туреччин1, 1ндонеза, и охоче купують у Франца, Англа, Голланд!! та
iHmnx кра!‘нах.
Високу художню майстершсть р1зьби та шкрустаца показали майстри
«Гуцульщини» при виготовленш древка до Державного прапора УРСР, який був
урочисто вручений РРФСР вщ У крайни з нагоди 300-р1ччя возз’еднання Укра!ни
з Pociero.
Багато сил i творчих зд1бностей вщдала розкв1тов1 об’еднання майстер кера-
мши П. Й. Цвiлик. Досконало вивчивши мистецтво cboix попереднитв, вона стала
новатором у гaлyзi побутово! керамши. Ii писанки, ni4Hi кахл1, пщвазонники,
декоративн! тар1лки, вази, баклаги, цукорнищ, фрукт1вниц!, горщики були не
тшьки окрасою, а й використовувалися у побуть Ще у 20-х роках на вироби П. Й.
Цвшик звернули увагу туристи з Франца, Швейцара. Вони закуповували ix i ви-
возили за кордон. У 1929—1934 рр. вироби П. Й. Цвшик вщзначеш нагородами на
багатьох виставках у Львов!, BopoxTi, Кутах.
По-справжньому розкв!тнув талант художниц! за 4aciB Радянсько!’ влади.
Ii прийнято в члени Спшки художншав Украши, нагороджено орденом «Знак
Пошани». П. Й. Цвшик — незмшний учасник республшанських, всесоюзних та все-
355 23*

CBiTHix виставок. Ii роботи експонувалися
на Всесвггнш виставщ у Брюссель на
виставщ народного мистецтва в Софи, у Нью-
Йорку, Бельги. В 1962 рощ на виставщ у
Праз1 вона одержала ср1бну медаль. Кера-
Mi4Hi вироби П. Й. Цвшик стали надбанням
найбшыпих музеХв СРСР i свггу.
Творч1сть талановито! жшки вивчають
науково-дослщш установи. Ii наслщують
майстри художньо-нромислових шдприемств
Косова, Кут1в та шших MicT.
Постшним учасником художшх виста-
У музе? М. I. Павлика. Коав. 1967 р. вок 1 конкурс!в е заслужений майстер
народно! творчост1 УРСР I. В. Балагурак.
Його твори оглядали на м1жнародних вистав-
ках i ярмарках в Австри, Болгари, НДР, Чехословаччиш, Франци, Монголи,
США, ix можна побачити в союзних i республшанських музеях краши.
Складний i своерщний творчий шлях р1зьбяра пройшов М. П. Тимтв. Митець
виготовив понад 1200 TBopiB декоративно-прикладного мистецтва. Kpanji з них
представлен! на виставках i в музеях Варшави, Софи, Лейпщга.
За Радянсько1 влади розвинувся талант р!зьбяра М. Ю. Фед!рка. В 1945 рощ
BiH переселився у KociB з Ланцутського пов!ту (Полыца). Високу майстершсть
М. Ю. Фед1рко виявив ще навчаючись у Кос!вському училищ! на вщдШ худож-
ньо’1 р!зьби по дереву. Кращ! роботи М. Ю. Фeдipкa були представлен! на М1жнарод-
нш виставц! в Софа, поповнили фонди обласних та республшанських музе*1*в.
У 1955 роц! на художньому конкурс! 1Шжнародного фестивалю мoлoдi i студешчв
у Варшав! М. Ю. Фeдipкo одержав золоту медаль i диплом лауреата. 3 1958 року
Микола Юршович — член Сшлки художнишв УРСР. Свою творчу працю BiH по-
еднуе з педагопчною роботою в KociBCbKOMy TexHiKyMi народних художн!х про-
миcлiв.
У KocoBi живуть i працюють ще багато чудових майстр!в. Серед них pi3b6npi
В. В. Гавриш, В. В. Гуз, М. М. Бернацький, М. П. Кабин, Д. Д. Лучук, М. В. Дев-
дюк, М. Ю. Довбенчук, М. I. Юсипчук, майстри випалювання I. Ю. Грималюк,
I. М. Савченко, майстри художнього ткацтва Р. I. Горбовий i О. I. Горбова,
майстри керамши Н. В. Верб!вська, М. I. Рощибюк.
Широке визнання здобули пращ майстра народно!’ творчост! УРСР, члена
Спшки художнишв УРСР Г. Ю. Герасимович. Багато ii вишивок включено до експо-
зицш музе‘1*в Киева, Львова, 1вано-Франшвська. Г. Ю. Герасимович з грудня 1939
року i до виходу на пенсш працювала в Кос!вському училищ! прикладного
мистецтва. Вона виховала й навчила багатьох спещалют!в.
1969 року училище перейменовано на техншум народних художшх промжжв.
За час його шнування випущено близько 500 фaxiвцiв, ят працюють на
шдприемствах краши або викладають у р!зних навчальних закладах. Понад 200 випускнитв
взяли участь у республшанських, всесоюзних та заруб!жних виставках, багато
з них g членами Сшлки художнитв УРСР. У техншум1 вщкрито новий вщдш —
художньо*1 керамши, створено музей, де збер!гаються кращ! роботи викладач!в та
учшв.
Велику зб!рку TBopiB гуцульського мистецтва з!брав у свош квартир^ пере-
творивши ii на музей для огляду, украшський радянський художник, викладач
Кос!вського техншуму народних художшх промисл1в 6. Л. Сагайдачний (1886—
1960). Гуцульсьт вишивки, писанки, р!зьблеш pe4i, народний одяг, декоративно-
вжитков1 тканини, а також понад 100 кольорових зарисовок гуцульських кептар!в,
виконаних художником i його дружиною Зоею Антошвною, були передан! KociB-
ському музею народного мистецтва Гуцулыцини.
356

Активним пропагандистом гуцульського прикладного мистецтва е також ви-
кладач техншуму О. Г. Соломченко, автор книг про людей з золотими руками,
народних умшьщв, чия самобутня творчють прославила Гуцулыцину на весь свгг.
Шсля створення у KocoBi вщдшення Сшлки художник1в УРСР в MicTi почали
працювати художньо-виробшга майстерш.
За роки Радянсько! влади високого р1вня розвитку досягла в MicTi осв1та.
Ниш в KocoBi е середня школа, школа-штернат, школа робиничо! молоди районна
заочна та восьмир1чна школи, в яких викладають 165 учител1в. Кращими серед них
е заслужений учитель Украшсько! РСР I. М. Михайлюк, вщмшник народно! ocbith,
викладач росшсько! лнератури О. А. Л1хашва та ш. Учш середньо! школи з1брали
цшавий матер1ал про життя i творчють свого земляка, уродженця Косова письмен-
ника-демократа М. Павлика. Виявлен1 експонати стали основою шкшьного музею,
вщкритого 1967 року.
Багато випускнишв Кос1всько! середньо! школи закшчили випц учбов1 заклади,
а тепер вчителюють або працюють агрономами, лшарями, шженерами, стали офще-
рами Радянсько! Армп. 8 чоловш захистили кандидатсьш дисертацп, зокрема
Н. 	I. Библюк, Г. М. Довбенчук, М. Ю. Атаманюк, В. А. Пелепейко, Ф. П. Погре-
бенник та iHmi.
У KocoBi вщкрито музичну школу. MiCTO славиться художньою самод1яльшстю
районного будинку культури. В ньому працюють хоровий, драматичний, танцю-
вальний, шструментальний колективи. Ко^вськш художнш самод1яльност1 повсяк-
денно допомагають знавщ хорово! справи з 1вано-Фрашивська, Львова та шших
MicT. Композитор А. Й. Кос-Анатольський написав для ко^вчан ряд хорових i во-
кальних TBopiB.
На KOHKypci-фестивалю до 50-р1ччя Радянсько! влади Кос1вському самод1яль-
ному хору (KepiBHHK М. О. Процюк) присвоено звання самод1яльно! народно!
хорово! капели, Котвському оркестру народних шструменпв (KepiBHHK П. I. Тер-
пелюк) — звання самод1яльного народного оркестру. 1х нагороджено золотими й
ср1бними медалями, а також грамотами Президп Верховно! Ради УРСР та
дипломами 1-го ступеня.
3 1963 року драматичний колектив мае назву самод1Яльного народного театру.
Хор об’еднання «Гуцульщина» здобув звання заслужено! народно! хорово! капели.
На республшанському огляд^ присвяченому 100-р1ччю з дня народження В. I.
Ленша, хор i оркестр удостоеш золотих медалей.
Чимало робить районний будинок культури i щодо впровадження нових
народних обряд1в: реестрацп одруження та новонароджених, новор!чних щедр1вок,
3ycTpi4i весни, провод1в на полонини, свята вро-жаю тощо. Свое дозвшля кос1вчани
проводять у KiHOTeaTpi, б!блютеках, будинку nioHepiB.
У KocoBi працюе MicbKa оргашзащя товариства «Знания». Ii лектори читаюгь
щороку до тисяч! лекцш, проводять теоретичш конференцп, тематичш вечори,
ycHi журнали. Створено районну
оргашзащю Украшського Това j_ja занята в техжкулч народних художшх промисл1в. Kocie. 1969 р.
риства охорони пам яток 1Сторп
i культури.
Жител! MicTa забезпечеш ква-
л!фшованою медичною допомогою.
Ниш тут працюе 47 лшар1в i 110
медичних сестер, функщонують
райлшарня, дитяча лшарня,
тубдиспансер, здоровпункт при об’ед-
HaHHi «Гуцульщина», пологовий
будинок, дв1 аптеки, санешдстан-
щя, санаторш «KociB», де хвор!
не лише лшуються, а й вчаться.
357

MicTo стае своерщним курортом, куди пршжджае багато вщпочиваючих i ту-
рист1в.
Повсякденно дбають у KocobI про розвиток ф1зично! культури i спорту.
3350 чоловш набувае гарту в р1зних спортивних колективах, 200 учшв —
в дитячо-юнацькш спортивнш школь В розпорядженш кос1вчан е 2 футбольш,
3 баскетбольш, 5 волейбольних пол1в, плавальний басейн, де вщбуваються обласш,
республшансьш i всесоюзн1 змагання. Вл1тку в KocoBi проходять збори учш мос-
ковських шкш, члени студентських спортивних товариств, учш петропавловсько!
дитячо-юнацько! спортивно! школи.
Серед мюцевих спортсмешв е 3 майстри спорту СРСР. У MicTi i селах району
щороку вщбуваеться багато туристських поход1в.
Дбайлив1 руки працьовитих кос1вчан змшили зовнппнш вигляд м1ста. Тепер
воно одержуе струм вщ високовольтно! лши Бурштинсько! ДРЕС, мае свое ро-
довище газу, який по трубопроводу йде також у Чершвщ. Зведено новий готель,
поштамт, побуткомбшат, адмшютративш прим1щення, понад 200 житлових будин-
к1в. Вулищ заасфальтоваш, освгглюються. 3 1965 по 1969 piK житловий фонд М1ста
3pic з 14 до 16 тис. кв. м. За останш роки новосшля справили 252 ciM*! у комуналь-
них квартирах i 43 — у власних будинках.
Ще кращим стане KociB у майбутньому. Розпочато буцДвництво водопроводу,
школи, плодоовочевого заводу, туристсько! бази, корпус техншуму народних
художшх промисл1в, канал1зацп. Незабаром розпочнеться спорудження будинку
вщпочинку для члешв Спшки художник1в УРСР. На околиц1 м1ста створено
музей етнографп просто неба.
KociB часто називають «перлиною Гуцульщини». Це дшсно чудове прикарпат-
ське MicTo, де живуть щаслив1 гуцули, яш разом з yciM радянським народом будують
комушзм.
В. 	О. ДУХНИЧ, Т. А. ХОХА, А. Л. ЯСШСЬКИЙ
КОБАКИ
Кобаки — село, центр сшьсько! Ради, до яко! входять села Рибне й Слобщка.
Розташоваш на л1вому 6epe3i Черемошу, за 15 км вщ Косова. Через село
проходить шосейна дорога Снятии — KociB. Населения — 2572 чоловша.
Археолопчш знахщки свщчать про те, що територ1я села була заселена в добу
мщь В захщнш частиш села, на Ходосовому шт, збереглися залишки стародав-
нього земляного валу1. (
В письмових джерелах село згадуеться на початку XV ст. пщ назвою Здвижен,
а XVI ст. воно стало називатися Кобаками. Можливо, ця назва походить вщ слова
«кобак» — корчма чи вщ «кабака» — тютюну для нюхання, що тут вирощувався
з давшх-давен. Перпи письмов1 документи про села Кобаки, Рибне i Слобщку вка-
зують на феодальну залежшсть м1сцевих селян.
У 1565 роц1 в Кобаках проживало 43 ciM’i, як1 займалися землеробством, ско-
тарством, бдж1льництвом. Село в цей перюд належало до корол1вських маетк1в
Коломийського пов1ту, на користь яких селяни платили податки натурою й гр1шми.
Кожен селянський дв1р платив щор1чно 3 куни, 8 чвертей BiBca, 2 круги сиру,
2 курки, одного барана тощо2.
3 часом процес закршачення посилюеться. Юридично селянин Mir вийти з
общини, проте це право мало стшьки обмежень, що вихщ практично став неможливим.
Селянин мав д1стати згоду помщика, заплатити за вихщ, вказати, куди виходить,
i т. п. Вщбуваються значш змши в характер! землеволодшня. Якщо в середиш
1 Записки наукового товариства iM. Шевченка, т. 154. JIbBiB, 1937, стор. 251.
2 I. К р и п’я к е в и ч. 3 icTopii Гуцульщини, стор. 10, 12, 14.
358

XVI ст. типовий селянський надш тут становив половину лану, то в другш половин!
XVII ст., внаслщок захоплення земл! шляхтою, вш зменшився до V4 або г/8 лану.
Шляхта привласнювала не лише селянсьт лани, а й городи, присадибт земл1 з бу-
динками.
Посилюеться класове розшарування селян. Зменшуеться число ланових i п!в-
ланових селян, зростае кшьтсть таких, ят володши V8 i 1/16 лану, а також беззе-
мельних1. Бшышсть селян не мала тяглово! сили.
У XVIII ст. панщина визначалась потижнево за кшьтстю наявно! у селян
земл i. В Кобаках панщина офщшно становила 4 дш на тиждень з г/2 лану. Панщину
вщробляли й Ti господарства, ят мали г/16 лану, i безземельн1 селяни. KpiM панщини,
селяни повинш були виконувати додатков! роботи, зокрема повози, стерегти пан-
ське майно, в pa3i небезпеки брати участь в оборот шляхетських замтв, улитку
виходити на закоски, обкоски, обжинки, зажинки, заорки й оборки, виконувати
шарварки тощо.
Знедолеш селяни Кобакгв боролися проти феодального поневолення, поповню-
вали загони оприштв, пщтримували зв’язок з повстанською арм1ею Семена
Височана, допомагали козакам.
У 1698 рощ опришшвсько-селянсьт загони, в яких були й селяни Кобашв,
напали на KociB, перебили експлуататорську верх1вку й завдали шляхт! великих
втрат.
До села часто навщувався загш Олекси Довбуша. Разом з кобацьким опришком
Климом Дойною Довбуш часто бував у lOpin Ос!чного, якому подарував барильце.
Шсля загибел! Довбуша в околицях Кобашв д1яв загш оприштв Василя Баюрака,
в якому були також i жител! села. 26 березня 1751 року загш зайняв сусщне село
Рожшв, де вбив 3 лихвар12.
У друг1й половит XVIII ст. Кобаки входили до державних маеттв у Кутах.
У люстрацп польсько! корол1всько! KoMicii за 1765 piK вказано, що «село Кобаки
мае осель 166, дае прибуттв на piK 6616 злотих. Оренди вщ корчми платить 3353
злотих i 10 гропнв. Ця сума входить у загальну суму прибуттв»3.
Шд владою габсбурзько! монархи становище селян стае ще тяжчим. Через
прим1тивний оброб1ток земл1 дуже низькими були врожа! — 4—5 цнт зернових
з гектара. Значну частину зерна i продукт1в тваринництва селяни вщдавали
феодалам i держав!. Вони виконували численш повинност1 (платили чинш, поставляли
робочу силу з тяглом i без тягла, поденнитв, постшну челядь для фшьварку тощо)
на користь Кутсько! домшп, якш належали Bci лки, значна частина сшожатей
i пасовищ4.
У 1819 роц! в Кобаках була вщкрита однокласна школа. В 1823 роц! тут пра-
цював учителем Г. Стеблецький, який доклав багато зусиль для поширення освки
серед селян.
Шсля скасування панщини селяни втратили право на т. зв. серв1тути. Шсля дов-
го! тяганини по судах !м вдалося добитися вщкупу для громади 400 морпв л!су
i 400 MopriB толоки5. Але ц! земл! невдовз! стали власн1стю куркул1в. У 1857 рощ
в середньому на селянський дв1р припадало трохи бшыпе 1 морга земл1, а тим часом
домша належало 1234 морги, ушатський nin волод1в 107 моргами земл! в
Кобаках i 58 моргами в Рибному6.
За рахунок земл! зубожших селян зростають куркульсьт господарства, з’яв-
ляються крамар!, лихварь В 1880 роц! тут вщкрилась позичкова каса. 3 розвитком
1 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 2, стор. 35—36.
2 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 5, стор. 34.
3 ЦД1А УРСР у Киев!, ф. КМФ-15, оп. 2, спр. 284, арк. 25.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 20, оп. И, спр. 51.
6 Газ. «Батьшвщина», 11 березня 1887 р.
6 Шематизм всего клира греко-католической епархии Станиславской на рок 1895.
Станислав, 1906, стор. 103.
359

каштал1зму Кобаки швидко розширюються. У 1900 рощ село вже мало 627 двор1в
(у 1820 рощ — 290), 3200 мешканщв, 2 млини, 2 крамнищ. 1882 року народна школа
була реоргашзована у 2-класну, а через два роки — у 4-класну. В сел1 працювало
2 читальш. Школи й читальш перебували шд впливом ушат1в i нащонал1ст1в. Але
передов! селяни навпъ за таких умов освоюють грамоту, усвщомлюють шкщлившть
забобошв, релть У 1895 рощ член читальш I. 4enira вщмовився хрестити дитину,
перестав ходити до церкви1.
У 1889 рощ закшчив сшьську школу майбутнш письменник Марко Черемшина
(I. Ю. Семанюк). Марко Черемшина народився в Кобаках. Батько письменника
Юрш Степанович був знайомий з Ю. Федьковичем, який не раз бував у Кобаках.
Кшька реал1стичних картин з власного дитинства Марко Черемшина вщобразив
у новел! «Карби», яку i3 захопленням читали селяни. Шд час першо! свиово!’ вшни
письменник, перебуваючи в рщному сел1, з1брав матер1ал для зб1рки новел «Село
вигибае». В них вщобразив злидш i горе народу, зв1рства австршських солдате
й офщер!в, ят вбивали селян за симпати до рос1ян. М. Т. Рильський назвав новели
Марка Черемшини верховинськими квиами.
Тяжкий капиалштичний гни, полиичне безправ’я спонукали трудящих на
боротьбу проти гнобител1в. Селяни вщмовлялися платити податки, втшали в гори.
Ця боротьба значно посилилась шд впливом росшсько! революцп 1905—1907 рр.
Селяни вимагали земл1, полиичних прав, виборчо! реформи, створення украшського
ушверситету, укра!нських пмназш. Сощальне i нащональне гноблення, злидш
змушували багатьох селян кидати рщний край i !хати за океан шукати кращо!
доль Напередодш першо! свиово! вшни з Кобатв вшхало до Канади понад 200
чоловш.
В роки першо! свиово! вшни 500 жител1в села силомщь мобШзували до австро-
угорсько! арма. Солдати-галичани не хотши воювати за штереси габсбурзько!
монарха. Кобак1вц1 Ф. Я. Григораш, Д. П. Ос1чний, I. М. Дупей, I. Д. Кондревич та imni
добровольно здалися в полон росшським вшськам2. Серед них був i С. В. Букатчук.
Велику Жовтневу сощалютичну револющю BiH зустр1в у Pocii i вщразу ж п1шов
на фронт захищати молоду Республшу Рад. У райош Кобашв вщбулися жорсток1 6oi
м1ж австро-угорськими i рос1йськими вшськами. Село кшька раз1в переходило з рук
у руки. Австро-угорськ1 вшська ввдбрали у населения майже всю худобу. Шд
час перебування в Кобаках росшських вшськ революц1йно настроен! солдати вели
серед населения бшыповицьку агпацш. Коли в Pocii вщбулася Лютнева револю-
щя, солдати разом з робнниками кос!вських шдприемств провели в KocoBi великий
миинг. На ньому виступив селянин з Ko6aKiB Ф. Я. Григораш, який щойно повер-
нувся з росшського полону. Його обрали членом KociBCbKoi Ради робнничих i сол-
датських депутат!в.
Близько 40 чолов!к колишшх вшськовополонених з села були очевидцями
й учасниками переможно! Жовтнево!* революца. М. М. Герасим’юк був бшцем
Першо! KiHHoi арма Будьонного, а В. Я. Прокоп’юк — Чапаевсько! див!за.
Повернувшись додому, вони розповщали односельчанам про Жовтневу револющю, про
нову робнничо-селянську владу, вели бшыповицьку пропаганду.
За прикладом трудящих Pocii 17 лютого 1919 року збори трудящих у KocoBi,
де були й селяни з Кобаюв, засудили полнику ЗУНР, ухвалили кон<|пскувати
землю великих noMinpmiB i роздати ii безземельним та малоземельним безплатно,
вщокремити церкву вщ держави, забезпечити безробиних працею3.
HaeecHi 1919 року в Кобаки ввшшли вшська боярсько!* Румуна, а вл!тку
цього ж року село окупувала буржуазно-штщицька Полыца. Жител! Ko6aKiB не
мирилися з окупащею, бойкотували заходи польських властей. До боротьби з поль-
1 Газ. «Батьшвщина», № 15, серпень 1895 р.
2 Перший Календар-Альманах «СЫт пращ» на звичайний piK 1938. Коломия, стор. 136.
3 Газ. «Громадський голос», 22 вересня 1919 р.
360

ськими окупантами закликав cboix землятв С. В. Букатчук, який повернувся
з Радянсько! Укра!ни. Созонт Букатчук вщзначався оргашзаторськими зд1бнос-
тями, ораторським хистом. Його уважно слухали. Бшыповицька правда, яку Hic
промовець у маси, була !м близька й зрозумша. Коли збирали кошти для допомоги
трудящим молодо! Радянсько! республши, С. В. Букатчук виступав перед селянами,
розповщав !м про труднопц, яш переживають робггники й селяни за штучним поль-
ським кордоном, закликав пщтримати сво!х 6paTiB на Сходь 36ip проходив
активно, з шднесенням.
Революцшно настроен! селяни не виконували розпоряджень уряду. Коли шд
час перепису населения украшщв змушували записуватися поляками, м1сцев1
жител! чинили onip. 1922 року з 1222 чоловш тшьки 134 мешканщ села взяли
участь у виборах до нольського сейму1. А шд час першого призову до польсько!
apMii лише карний загш змусив молодь шти до вшська. За революцшну дiяльнicть
й антиурядову промову на виборах С. В. Букатчука було засуджено на 5 мюящв
тюремного ув’язнення.
Улп’ку 1923 року в Кобаки пршхав вщомий на Сташславщиш револющонер
В. 	Ю. Корбутяк. BiH оргашзував тут перший пщпшьний комушстичний осередок,
куди увшшли С. В. Букатчук (секретар), М. С. Фенчук, Ю. Т. Скавуляк, В. Д. Ре-
гуш, I. П. Отчний. У 1924 рощ створено комсомольську оргашзацпо, першими
членами яко! були I. М. Кондревич (секретар), Д. М. Букатчук, I. I. Григораш, Ю. М.
Дупей та iHmi.
Комушсти розгорнули широку антиурядову аптащю. 1 травня 1924 року
понад 1000 трудящих Кобашв i навколишшх сш, очолюваних комушстами, при-
були в Заболот1в i взяли участь у демонстрацп. Комушсти Кобашв добилися впливу
на кооперативи «Зоря», «Сшьський господар», читальню товариства «Просвп^и».
Занепокоеш польсьш влacтi 13 лютого 1925 року спалили новий двоповерховий
народний д1м, де мютилися читальня й кооператив2. Та через piK в сел1 було
вщкрито новий народний д!м.
Трудящ! села виступали проти полошзаца, вимагали викладання в школ!
украшською мовою. У 1926 рощ декларацш за украшську школу пщписало 176
жител!в Кобашв, за польську — 34. Та, незважаючи на це, в ceлi заснували не
украшську, а м!шану — польсько-украшську школу3.
В ci4Hi 1926 року С. В. Букатчука було заарештовано за бшыповицьку промову.
Шсля звшьнення його, М. С. Фенчука та В. Д. Регуша обрали делегатами на окружыу
конференцш КПЗУ. Полная заарештувала Bcix учаснишв конференца,
засудивши !х на один piK тюремного ув’язнення4.
Проте лави комун!ст!в росли. 1928 року в Кобаках нал!чувалося вже 30 члешв
КПЗУ, як! вели пропагандистську роботу серед селян, використовуючи легальш
трибуни для аптаца проти польських окупацшних властей, проти пщготовки вшни
з СРСР, за возз’еднання з Радянською Украшою. Пастух М. Т. Скавуляк здшсню-
вав зв’язок з комушстами Закарпаття, М. М. Григораш передавав комушстичну
ли^ратуру через кордон у Румунпо, В. Д. Регуш оргашзував партшш осередки
в селах Розтоках, Великому Рожиш Кос!вського повггу.
С!льськ! комуншти у свош д!яльност1 спиралися на прогресивну громадську
оргашзацпо «Ceльpoб-eднicть», яка лише в сел! Кобаках нал!чувала понад 180 чле-
HiB5. Сельроб1вг^ розповсюджували комун!стичну л^ературу, вели антирел!гшну
пропаганду, ставили революцшш п’еси, контролювали д1яльн!сть с!льсько! читальни
1 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською У
кращою. Документи i матер ia ли (1921—1939 рр.), стор. 22.
2 Журн. «Народна Просвгга» (JIbBiB), 1925, № 6.
3 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, стор. 70, арк. 146.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 367, арк. 281, 282, 288, 292, 295.
5 Там же, спр. 802, арк. 21; спр. 895, арк. 25.
361

Через це шхощя часто закривала читальню i, шдтримана ушатським
попом та куркулями, чинила pi3Hi перешкоди драмгуртку. В 1928 рощ,
шд час вибор1в до польського сейму, Кос1вський пов1товий комггет
«Сельроб-едностр> висунув сво!м кандидатом С. В. Букатчука, який
д1став бшышсть голос1в. Передвиборн1 палю промови його та М. С. Фен-
чука мали великий вплив на селян. Проте власт1 фальсифшували
результата вибор1в, i С. В. Букатчука не було обрано. Згодом вш взяв
участь у робот1 III з’гзду КПЗУ, який вщбувся у Харковь На з’!зд1
С. 	В. Букатчука обрано членом ЦК КПЗУ. 1930 року BiH шнхав у Берлш
на бвронейський конгрес трудового селянства, а звщти нелегально
в СРСР — вчитися у партшнш школ i. Шсля закшчення ii працював
Учасник революцшного iHCTpyKTOpOM ЦК КПЗУ ПО Льв1вЩИШ Й ВоЛИШ.
руху в Кобаках м. Ю. Пе- Члени КПЗУ вели послщовну боротьбу проти украшського буржуаз-
трук. 1931 р. ного нащонал!зму та ушатсько! церкви. В 1931 рощ сташславський
enicKon Г. Хомишин вир1шив провести в Кобаках т. зв. святу Miciio для
в1руючих, щоб !золювати селян вщ революцшно! боротьби. Та «Micin» Хомишина
провалилася — молодь закидала ушат1в камшням. Тод1 церковники й нащонал1сти
збудували в сел1 читальню клерикально-нащоналютично!’ оргашзаци «Скала», через
яку розраховували впливати на селян. Але ще! читальш трудяпц села не вщвщували.
Комун1сти Кобак1в читали селянам революцшну лп:ературу,
розповсюджували лжтвки, оргашзовували урочист1 вщзиачення революцшних свят — 1 Травня,
роковин Велико! Жовтнево! сощал1стично! революцп, дшв пам’ят! В. I. Ленша,
]Шжнародного жшочого дня 8 березня. В дш революцшних свят комушсти й
комсомольщ села вившували червош прапори, лозунги, розповсюджували лшупвки,
яш одержували з окружкому КПЗУ в Коломш. 1х постачав роб1тник П. Остафш-
чук. Деяш лист1вки писали в Кобаках вручну або на гектограф!.
В Hi4 на 1 травня 1932 року комсомольщ села вивкшли портрет В. I. Ленша,
намальований М. В. Букатчуком, М. Ю. Петруком та I. П. Ос1чним, червош прапори,
транспарант з написом: «Пролетар1 Bcix кра!н, еднайтеся!», розповсюдили лштвки
КПЗУ. За це ix було заарештовано. Цього ж року полшДя провела в сел1 багато об-
шушв i арешт1в. Було ув’язиеио 3 чоловша за участь у демонстраци в KocoBi на
честь Паризько! комуни, 6 комсомольщв — за виготовлення й розповсюдження
лштвок. Лише у вересш полйця провела 24 обшуки в активних сельроб1вщв. За-
арештувавши кер1вне ядро мшцево! оргашзаци «Сельроб-едностЬ> — М. В.
Букатчука, М. М. Дупея, М. М. Луканя, М. Ю. Петрука, Ю. Т. СкавуляКа та М. С. Фен-
чука, польсьш власт1 закрили оргашзащю1.
Ранком 1 травня 1933 року призовники з Кобашв i Слобщки з червоним
прапором, на якому був напис «Геть з вшною проти СРСР!», сшваючи «1нтернацюнал»
та iHmi революцшш niCHi, вирушили до Косова. На демонстранпв накииулася шт-
щя, намагаючись вирвати червоний прапор. Прапор переходив з рук у руки. Пол1-
щя заарештувала 35 демонстранпв. За оргашзащю демонстраци коломийський
окружний суд засудив Ф. Д. Луканя до 4 рошв, М. М. Луканя — до 2, Ф. Сай-
нюка — до 2,5 року ув’язнення. 29 кв^ня 1934 року полиця знову заарештувала
М. Ю. Петрука, в якого знайшли велику кшьшсть комушстичних лшупвок i Bi-
дозв, а також 6. I. Сав’юк. М. Ю. Петрука було засуджено на 2,5, а 6. I. Сав’юк —
на 1,5 року тюремного ув’язнення. Щоб допомогти заарештованим та ix родинам,
комсомольщ оргашзували 36ip коптв. Допомогу тм’ям арештованих подавала
також МОДР, секретарем осередку яко!’ у Кобаках була О. М. Клим. Мкцевий ко-
MiTeT КПЗУ в 1929—1934 рр. очолював М. Т. Скавуляк.
1934 року в Кобаках з 949 господарств 445 мали до 1 га земл!, 460 — вщ 1 до
5 га. 580 га були власшстю держави, 57 га — попа. Безземелля змушувало селян
1 1вано-Фрашавський облдержарх1в, ф. 90, оп. 1, спр. 44, арк. 1, 2; ф. 68, оп. 2, спр. 161,
арк. 101; ф. 2, оп. 1, спр. 895, арк. 34; спр. 905, арк. 29.
362

шукати шматок хл1ба на л1сорозробках, на промислових пщприемствах
Косова, Коломш, займатися домашшми промислами.
17 березня 1934 року в Кобаках вщбулася районна конференция
КПЗУ, на якш пплося про оргашзащю страйку1. Протягом трьох
дшв — 9, 10 i 25 жовтня 1934 року — в Кобаках, Рожнев1 й Кутах
розповсюджувалися вщозви i лштвки Коломийського окружного KOMi-
тету КПЗУ до Bcix робггнитв i робнниць-килимарниць i3 закликом
орган1зувати страйков i комггети i страйки, боротися за робггничо-селян-
ський уряд у Полыщ, проти фашизму.
М1сцева полщ1я натрапила на слщ револющонера-пщпшьника
Созонта Букатчука. Як приватний фотограф з паспортом на 1м’я
Василя Григораша вш роз’!жджав по MicTax i м1стечках Захщно! Украши. м. м. Дупей —перший
Цього разу ЙОГО засуджують на 15 poKiB ув’язнення. Абаках К<1940СПУ В С0Л*
3 1928 року в сел1 д1яла шдшльна шкшьна шонерська оргашзащя. ° аках’ р‘
Нею керували комушсти. 20 березня 1933 року учш 4—6 клас1в вщмо-
вилися вщ навчання й вимагали викладання в школ1 украшською мовою,
допомоги для бщних дней. При цьому було розповсюджено 48 лист1вок.
Комун1сти Кобатв продовжували свою д1яльтсть навпъ шсля безпщставного
розпуску КПЗУ. Це знали й польсьт окупац1йн1 власть У донесенш повпового
старости вщ 9 червня 1938 року повщомлялося, що в Кобаках, Слобщщ та шших
селах 60 проц. населения — прихильники компарта.
У вересн1 1939 року, за 3 дш до приходу Червоно! Арма, жител i села обрали
ревком, головою якого став В. Д. Регуш, секретарем — I. I. Сав’юк. За завданням
ревкому актив1сти села на чол1 з комушстом Ф. I. Гушманом роззброювали вщсту-
паючих польських офщер1в i солдат1в. У них було вщ1брано 8 кулемет1в, 50 гвин-
т1вок, 20 п1столет1в, 6 мотоцшипв, багато патрон1в i гранат. Все це передали чер-
воноармшцям, як1 вступили у село 19 вересня. 3 квггами й червоними прапорами
зустрши селяни червоноармшщв. На урочистому митингу виступив молодший
полнрук Шаров i житель села М. В. Букатчук.
Невдовз1 повернувся з ув’язнення С. В. Букатчук. Майже 5 ротв вщсщцв
BiH у в’язниц1, три з них — в камер1-одиночщ пщ землею. Трудящ! Кобак1в, Рож-
нева й Рибного влаштували революцюнеру урочисту зустр1ч.
У жовтш 1939 року трудяпц Кобак1в, Рожнева i Брустур1в обрали 6. I. Сав’юк,
М. С. Фенчука i С. В. Букатчука депутатами Народних 36opiB Захщно! Украши.
С. 	В. Букатчук був також депутатом Верховно! Ради УРСР, заступником голови
Кос1вського райвиконкому депутат1в трудящих. Кобатвську сшьську Раду
очолював М. В. Букатчук, його заступником працював Ю. М. Дупей, секретарем —
I. I. Сав’юк.
Радянсьш органи влади, створеш в сел1, приступили до сощал1стичних пере-
творень. 107 MopriB церковно! i 130 морпв осадницько! земл1 були розподшеш
селянами. Земельний надш одержав також колишнш наймит I. Ю. Сенчук.
20 вересня 1940 року кобашвсыа селяни оргашзували колгосп iM. Марка
Черемшини. Головою apTmi обрали колишнього члена КПЗУ М. М. Дупея.
Колгоспов1 було передано 3 номщицьт полонини i майно польських осаднитв.
Уже в перший piK колективного господарювання артшь досягла певних ycnixiB,
була учасником Всесоюзно! сшьськогосподарсько! виставки. Вчасно завершила
вecнянo-пoльoвi роботи 1941 року.
Активну участь у створенш й змщненш колгоспу брала сшьська комсомоль-
ська оргашзащя, яка оформилася в ci4Hi 1940 року. Комсомольщ працювали на
колгоспних ланах, збудували рибний ставок, спортивний майданчик, ставили п’еси
на сшьськш сцень
1 1вано-Фрашивськпй c^Aep>KapxiB, ф. 226, оп. 1, спр. 261, арк. 51, 48.
363

Комсомолець
1940 р.
250 д1тей вчилися у семир1чнш школ1, 150 дорослих — у веч1рнш
школь До Кобашв на роботу в школ1 були над1слаш квал1фшоваш вчи-
тел1 i3 схщних областей. Для сшьсько! б1блютеки С. В. Букатчук прив1з
з Москви понад 500 книг.
1 липня 1941 року Кобаки окупували вшська птлершсько!
Шмеччини. 0зв1рш1 фашисти разом з украшськими нацюнал1стами жорстоко
розправилися з актив1стами села, з тими, хто з перших дшв Радянсько!
влади включився у бупДвництво нового життя. Птлер1вщ вбили 35
чоловш (серед них учасника Жовтнево! революци К. I. Герша), вивезли на
каторгу до Шмеччини 293 чоловша, спалили 8 двор1в, покал1чили
I. Т. Скавуляка, I. Ю. Клима, знущалися з комсомольця Ю. Ю. Ди-
т. Клим, воняка, учаснишв Всесоюзно! сшьськогосподарсько! виставки С. С. Яре-
М1Я та з шших жител1в села. Пограбування й непосильш податки
призвели до голоду, вщ якого вмерло багато жител1в.
Та не скорилися птлер1вським катам жител1 села, вони бойкотували розпоря-
дження окупацшних властей, уникали вшзду до Н1меччини, допомагали партиза-
нам-ковпашвцям. П. Я. Бщолах i А. О. Подоляк були провщниками в загош ковпа-
швщв, а родина Фенчук1в, М. О. Подоляк, В. I. Кондревич допомагали партизанам
продуктами харчування. KpiM того, П. Я. Бщолах разом з П. М. Дупеем вели ari-
тацш серед !здових i3 сусщшх сш, яких пригнали фашисти вивозити дерево. 1здов1
кинули роботу — 5 тис. куб. м заготовленого дерева лишилось у mei.
760 жител1в села Кобатв билися з ворогом на фронтах Велико! В1тчизня-
но! вшни. 3 них 116 загинули, 218 во!шв повернулися з урядовими нагородами.
За геро!зм у бою П. М. Букатчука нагороджено орденами Вггчизняно! вшни
2-го ступеня, Слави 3-го ступеня, а також медалями. 5 урядових нагород мае
П. I. Дупей.
У KBiTHi 1944 року радянсьш вшська визволили село Кобаки вщ птлер1вських
загарбншив. В бою за село загинуло багато во!шв Червоно! Арми, серед них
I. 	3. Голубенко — з Кшвщини, О. 6. Козленков — з Московсько! облает^ розвщник
В. 	I. Зелевський.
Ще димшися згарища ру!н, а кобак1вц1 взялися вщбудовувати село. Вщновила
свою д1яльшсть с1льська Рада депутат1в трудящих, створено комсомольську i пар-
т1йну оргашзаца. Першими членами КПРС були А. Г. Фенчук, Ф. М. Федорук,
В. 	С. Бщолах, Ф. I. Гушман. Демобш1зованого з лав Червоно! Арми С. В.
Букатчука обрали заступником голови Кос1вського райвиконкому. Почали працювати
семир1чна школа, клуб, вщкрито медичний пункт. Тшьки за другу половину 1946
року в сшьському медпункт^ дютали медичну допомогу близько 1400 чоловш.
Буд1вництво нового життя в Кобаках здшснювалося в умовах класово! боротьби.
Украшсьш буржуазш нацюнал!сти намагалися з1рвати вщновлення Радянсько!
влади. Вони замордували секретаря комсомольсько! оргашзаци Н. В. Букатчук,
актив1ст1в М. М. Никифорчика, П. Ф. Ницюка, Ю. М. Дупея, кореспондента облас-
но! газети, колишнього комсомольського ватажка Д. Т. Клима та iH. Трудяпц села,
орган1зувавши групу самоохорони, разом з представниками мшщи й орган1в без-
пеки знешкодили бандер1вщв.
1947 року в1дроджено колгосп iM. Марка Черемшини. Головою артш1 обрано
В. 	С. Бщолаха. Через два роки село стало повшетю колектив1зованим.
За шщ1ативою с1льсько! Ради вщремонтовано дороги, прим1щення школи,
споруджено 4 мости, спортмайданчик. Новоутворене сшьське споживче товариство
забезпечувало населения необхщними товарами. До села прибуло ще кшька вчи-
тел1в i3 схщних областей Укра!ни. Вони провели значну роботу щодо лшвщаци
неписьменност1, допомогли налагодити д1яльшсть культурно-осв1тн]х заклад1в.
Вщбулося об’еднання колгоспу. 1950 року до Кобацько! артш1 приеднався
колгосп села Слобщки, а в 1959 рощ — села Рибного. За артшлю закршлено 4700 га
земл!, у т. ч. 1110 га орно!, понад 2150 га сшожатей i пасовищ, 800 га л1су, 250 га
364

сад1в i ягщнитв. Головний напрямок господарства — молочно-м’ясне
виробництво з розвитком техтчних культур i сад1вництва.
3 кожним роком артшь добивалася все кращих результате. 1960 року вона
була учасником Всесоюзно! виставки досягнень у народному господарств!, завою-
вала перехщний Червоний прапор обкому КП Украши та облвиконкому.
Колгосп виховав нових людей, передовитв виробництва. За висот врожа!
цукрових бурятв, тютюну й кукурудзи ланкову, делегата XXII з’!зду КПРС
Г. I. Лукань нагороджено орденом Ленша, медаллю «За трудову доблесть», а на Все-
союзн1Й виставщ досягнень народного господарства — золотою медаллю. Високо!
врожайност1 зернових i техтчних культур добиваються ланки кавалера ордена
Ленша М. Д. Гушмана, комушстки, депутата Верховно! Ради СРСР М. В. Кошут,
нагороджено! орденом Трудового Червоного Прапора. Зросли тваринницьт ферми
колгоспу, шдвищилася продуктивтсть громадсько! худоби. В 1968 рощ було вже
1739 гол1в велико! рогато! худоби, в т. ч. 626 KopiB. Для полшшення умов пращ
на фермах оргашзовано роботу у дв1 змши, вщкрито тмнати твариннитв, де е лгге-
ратура, телев1зори, радюириймачь
Сумлшно трудяться в колгосш доярки Н. О. Гшкул, О. А. Церковник (наго-
роджена орденом Трудового Червоного Прапора, значком «Вщмшник сощал1стич-
ного змагання» i бронзовою медаллю Всесоюзно! виставки досягнень народного
господарства). 1963 року ферм1, де працювали щ доярки, надано звання колективу
комушстично! пращ. Понад 3 тис. кг молока вщ кожно! корови надо!ли в 1969 рощ
доярки О. I. Попенюк, Н. О. Гшкул.
За усшшне виконання сошал1стичних зобов’язань по виробництву тваринни-
цько! продукца комсомольська оргашзащя колгоспу нагороджена ювшейною
грамотою ЦК ВЛКСМ i пам’ятним вимпелом ЦК ЛКСМУ. Лише в 1967—1968 рр.
комсомольська оргашзащя 8 раз1в завойовувала перписть в обласному змаганш за
полшшення умов пращ, побуту й вщпочинку молодих твариннишв.
На полях колгоспу працюе потужна технша. У 1969 рощ артшь мала 19 трак-
TopiB, 8 комбайшв, 24 автомашини, 10 до!льних установок тощо. Тракториста
М. Д. Гушман, нагороджений орденом Ленша, та Д. В. Вудз вже кшька ротв ви-
рощують картойлю не вдаючись до ручно! пращ.
Артшь здшснюе широке буд1вництво. Споруджено ГЕС на Черемопй, дво-
поверховий будинок, у якому розмютилися дитяч1 ясла, аптека, колгоспний проф1-
лакторш, восьмир1чну школу в сел1 Рибному, 8 будинтв
для вчител1в, !дальню, комбшат побутового обслуговуван- _ и с .
^ V ^ J О J / Перша трактористка села Кобакш
ня, лазню, добудовано середню школу на о класних кшнат. о. А. Риптик. 1950 р.
У 1969 рощ почато спорудження будинку культури на
600 м1сць i 37 допом1жних тмнат, стад1ону. 3 допомогою
колгоспу збудовано примщення сшьради, медпункт, 560
житлових будинтв колгоспнитв. У 1967 рощ село пщключено
до державно! електромереж1, в 1968 — газифшовано.
У 1968 рощ 11 торговельних точок Кобатв реал1зували
товар1в на суму понад 1 млн. крб. У 1969 рощ в сел1 було
130 мотоциюпв, 19 легкових автомашин, 325 радюприйма-
4iB, 100 телев1зор1в, багато швейних i пральних машин.
Бшыпе тисяч1 кобатвщв е вкладниками сшьсько! ощадно!
каси, збер1гаючи в нш понад 200 тис. карбованщв.
60 проц. колгоспнитв села звели на власш кошти HOBi
будинки. За пансько! Польщ1 селянин М. М. Никифорчин
тулився в низенькш хатшп. Нин1 BiH мешкае в новому
свгглому будинку, мае сучасн! мебл1, телев!зор, автомашину
«Волга». Новий просторий будинок спорудив 1.Ю.Сенчук.
Його старша дочка затнчила пед!нститут, молодша —
працюе зоотехшком у колгосп!,
365

За 20 рошв панування буржуазно! Полыщ тшьки
кшька чоловш здобули середню i вищу освггу. Тепер
у Кобаках е середня школа, консультпункт KociB сько!
заочно! школи, де працюе 29 вчител!в. Бшышсть сшь-
ських учител!в — уродженщ Ko6aKiB. В 1967 рощ в школ i
вщкрито леншський зал i тмнату бойово! слави. 3 485 ви-
пускнитв середньо! школи 128 закшчили вигщ навчалыи
заклади. Випускник школи П. Д. Ткачук став виклада-
чем 1вано-Франтвського iHCTHTyTy нафти i газу. 3 села
вийшло 44 вчител^ 9 лiкapiв, 6 iнжeнepiв, 18 агроном1в,
7 oфiцepiв, 6 ветлшар!в та багато шших спещал1ст1В.
Зараз у вузах навчаеться 45 чоловш.
У Кобаках добре налагоджено охорону здоров’я.
4 медпункти обслуговують понад 1600 чоловш на piK.
6 пологовий будинок, дитяч! ясла, 2 спортивш майдан-
чики.
Сьогодш в Кобаках дшть 3 клуби, 3 кшоустановки,
4 б!блютеки. Багато колгоспнитв придбали сво! власт
бiблioтeки. В 1969 рощ вони передплачували 5128 газет
та журнал!в.
Культурно-масову роботу на сел! здшснюе будинок
культури. При ньому працюють гуртки художньо! само-
д1яльност1 — хоровий, драматичний, який виступае також
у сусщшх селах. Будинок культури i школа мають сво!
Пам ятник АДарку Черемшин! в се/ii Коба- духов! оркестри
ках. 1965 р. Владно ввшшли у побут селян нов i традица й
обряди. Ниш реестращя шлюбу вщбуваеться в KiMHaTi щастя, обладнанш при
сшьськш Радь Стало традищею вщзначати свято весни, nicHi i танцю, свято врожаю,
дш тваринника, мехашзатора.
У будинку, де народився Марко Черемшина, вщкрито мемор!альний музей. Тут
побували делегаца з Бшоруса, Узбекистану, Болгара, Канади, Румуна.
Споруджено пам’ятники Марку Черемшшп, С. В. Букатчуку, вошам Велико! В^тчизняно!
BifiHH, HKi загинули в боях за село i вщ рук украшських буржуазних нащонал!ст1в,
радянським розвщникам. У центр! села молодь заклала чудовий парк.
В Кобаках народився i весь час жив колгоспний поет, член Спшки письмен-
нитв Украши Д. П. Ос1чний (1885—1962). В радянський час вийшли зб1рки його
поезш «Де шум пототв i смерек», «Думи верховинця».
Народились у Кобаках молодий поет В. Ю. Григорак, артистка М. М. Петрук.
У сел! деякий час жив композитор Михайло Гайворонський, автор багатьох шсень.
Змшилося життя гуцул!в. Сини i доньки прототишв геро!в новел Марка Черем-
шини стали справжшми господарями свое! дол!. Понад 220 кобатвщв — члени
КПРС. 3 1959 року в Кобаках д!е партшний комиет, який об’еднуе 5 колгоспиих
бригадних партшних оргашзацш i 17 партшних груп. У 1969 роц! 284 комсомольщ
села були об’еднат в 4 комсомольсьт opraHi3a4ii.
3 1961 року виходить багатотиражна газета «Колгоспник».
Центром масово-полпично! роботи став кабшет полпично! освпи, створений
1961 року на громадських засадах. Тут працюють гуртки полпично! освпи, школа
ariTaTopiB, вщбуваються теоретичн! конференца, сем!нари тощо. Лекцшну
пропаганду зд!йснюе на сел! вщдшення товариства «Знания».
Чимал! досягнення Кобак!в за роки Радянсько! влади. Але ще бшыш перспек-
тиви в!дкриваються перед селом у майбутньому. Дружний трудовий колектив села
впевнено будуе нове життя, вносить свш вклад у велику справу комушстичного
бyдiвництвa.
Я. 1. АРСЕНИЧ, А. Д. САЙНЮК, М. П. XBOCTIH.
366

КУТИ
Кути — селище м1ського типу (до 1944 року — MicTo). Розташоваш на л1вому
берез1 Черемошу, за 10 км вщ районного центру i за 3 км вщ зал1знично! станци
Вижниця. Через селище проходить шосейна дорога на KociB—Коломию—1вано-
Франшвськ. Населения — 4069 чоловш.
На територп селища, в урочипц Городипц, збереглися залишки укршленого
поселения i могильник давньоруських час1в*. Перша письмова згадка про Кути
датуеться 1448 роком, коли власником ix був якийсь Михайло з Войнилова2. Назва
Кути, в1рогщно, проходить вщ географ1чного розташування — в KyTi мiж
Карпатами й Черемошем.
У середиш XVI ст. Кути входили до Снятинського староства польських коро-
л1вських маеттв i були включет в ix опис за 1565 piK. У сел! тод1 був млин,
солеварня, проживало 8 родин, яким належало 180 овець i 120 вулишв. Закршачення
селян вщбувалося поступово. Пщлегл1 платили по 3 куниц!, 8 чвертей BiBca, 2 сири,
2 курки на piK; городники (ix було 12 чоловш) — по 1 куниц! i 1 сиров!, BiB4api —
1 барана вщ череди, л!жники, сир i попругу. Сплачувалися також десятина вщ
бджш, двадцятина вщ свиней, десятина кожного сьомого року вщ вол!в, 2 rpoini
вщ хати. Громада платила i т. зв. стаци, тобто утримувала старосту чи шшого
урядника, коли BiH пршжджав у село. KpiM того, селяни виконували pi3Hi повин-
HocTi, зокрема, зобов’язаш були возити дерево на бyдiвництвo Снятинського старо-
стинського двору3.
Посилення феодального гшту викликало протест з боку трудящого селянства,
пщшмало його на боротьбу проти гиобител!в. У жовтш 1648 року до Купв шдшшли
загони селянсько-козацького в!йська. Разом з жителями села вони розгромили мае-
ток нольського феодала Шанявського. У трави! 1649 року повстанщ з KyriB i сусщ-
нього Тюдова вчинили напад на панський дв1р у Кутах4.
Селяни KyTiB активно допомагали опришкам, сшльно з ними виступали проти
польсько!* шляхти i татаро-турецьких завойовншив. У1673 рощ, як свщчить народне
оповщання «Ватаг Бшоголовий i турки», до KyTiB увзрвалися турки. Д!знавшись
про ix HaMip вир1зати жител!в, опришки разом з селянами розгромили ворога.
Бшоголовий «почув си тогди у сил1, 3i6paB co6i гаразд жвавих лепшв й nimoB у Туреч-
чииувоювати турка...» Коли Бшоголовий вертав до KyTiB, на нього напала турецька
погоня, i в бою BiH загинув6. На початку XVIII ст. в райош KyTiB громили шляхту
опришки ватажка Верби.
1715 року Й. Потоцький надав Кутам права MicTa. 3 розширенням його одна
3 окраш видшилася в окрему адмшютративну одиницю пщ назвою Grapi Кути.
В 1717 рощ отримали вщ И. Потоцького прившей в!рмени, HKi прибули сюди з Мол-
дави, рятуючись вщ турецького гшту. В!рмени займалися ремеслом, городництвом,
сад1вництвом, зосередили в CBoix руках торпвлю худобою. Торгували вони i сшлю,
м’ясними виробами, л!кувальним г!рським з!ллям. Щ товари вивозились до Угор-
щини i на Балкани, а звщти надходили кукурудза, прикраси, килими, вино тощо.
Tpn4i на piK у Кутах вщбувалися велик! ярмарки, а невелик! торги —кожного BiB-
торка i п’ятнищ6.
На допомогу трудящим у боротьб! проти шоземних пoнeвoлювaчiв
неодноразово приходили загони козашв та опришк!в. 6 серпня 1739 року, проходячи через
1 О. Р а т и ч. Древньорусьш археолопчш пам’ятки на територп захщних областей УРСР,
стор. 56.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII, стор. 74.
3 I. К p и п’я к е в и ч. 3 icTopii Гуцульщини, стор. 10, 14.
4 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпати в другш половиш XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 69.
6 Етнограф!чний зб!рник, т. XXVI. JIbBiB, 1910, стор. 36.
6 1люстрований народний календар товариства «Просв1та». JIbBiB, 1912, стор. 19.
367

Покуття, козацький загш розгромив у Кутах маетки багач1в, зокрема будинок
мшцевого вшта1.
В околицях м1ста у 30—40-х роках XVIII ст. д1яли опришки Олекси Довбуша.
Народний месник погрожував спалити пансьт маетки в Кутах, де польсьт уря-
довщ судили й страчували оприштв. Але це йому не вдалося: у MicTi завжди стояли
велит загони солдат1в.
Шсля загибел1 Довбуша в околицях Кут1в д1яв загш Василя Баюрака. Стоянка
Баюрака знаходилася поблизу Кут1в — у сел1 Довгошлль Сюди полковник
Пшелуський наделав каральний заг1н, який 1750 року розбив народних меснитв.
40 чоловш було заарештовано й вщправлено пщ конвоем у Кути, де ix били,
приткали вогнем. Незважаючи на страшш катування, Пшелуський не добився вщ ув’яз-
нених визнання, вони тчого не сказали про зв’язки з Баюраком. Пшелуський зму-
шений був вщпустити селян на волю, за винятком 7, яких вщправив на шляхет-
ський суд у Сташслав. Лише в 1754 рощ шляхт1 з Кут1в i Косова вдалося спшмати
Баюрака, i його стратили у MicTi Сташслав12.
Поблизу м1ста Снятина в 1771 рощ стояв вшськовий заг1н власника села П’яди-
KiB Твардовського. Селяни й мщани навколишшх с1л, не витримавши знущання
солдат1в загону, звернулися по допомогу до козатв, ят в цей час отаборилися на
Буковиш. 100 к1нних козатв на чол1 з сотником Павлюком напали на
Твардовського, який теля втеч1 з Снятина перебував у Кутах, i розбили його загш чисель-
шетю до 200 чоловш3.
3 1765 року Кути з навколишшми селами були в nocecii Людв1ги з Мтштв-
Потоцьких, KpaKiBCbKoi каштелянки. MiCTO мало 360 будинтв i давало власников1
24 606 злотих прибутку на piK. Лише м1щаии платили щороку 10 000 злотих чоиовох
оренди, 5533 злот1 мита i 5 тис. злотих вщ млишв. Частина селян займалася с1ль-
ським господарством. 1м належало 120 морпв орно!* земл i i 288 морпв сшожатей4.
Обробляли клаптиков1 дшянки, як правило, вручну — мотикою.
У MicTi процвггало лихварство. BepxiBKa MicTa навчала CBoix дггей у Коломш,
Сташслав1, у Вщш, Варшавь Селяни ж, як i ранипе, були позбавлет можливост1
вчитися. У вщкритш 1794 року початков1й школ1 викладали шмецькою мовою5.
В 1826/27 навчальному рощ ii вщвщувало лише 45 дггей. В1рмени мали свою школу6.
Розвивалися традицшш нромисли: гончарство, килимарство, обробка штри.
На початку XIX ст. у Кутах було 70 майстр1в, переважно в1рмен, 30 челяднитв
i 40 иом1чник1в. Вони виготовляли на експорт сап’ян (близько 70 тис. штр що-
року)7.
Шсля скасування кршацтва м1сто пом1тно зростало, ставало центром розробки
л1су. Звщси йшли зручн1 торгов! шляхи на Коломию, Статслав, а через Вижни-
цю — на Буковину й дал1 на Молдавш. До м1ста на*1*хали pi3Hi maxpai, шоземн1
дшки. Якщо 1786 року в Кутах було 458 будинтв, проживало 2787 чоловш, то
в середиш XIX ст. тут мешкало 3700 жител1в8.
Вирубкою i сплавом л1су в райош Кут1в займалася австро-шмецька приватна
компашя. Умови прац1 були дуже важт, про техн1ку безпеки шхто не дбав. Багато
сплавник1в гинуло, розбиваючись об скел1. В кшщ XIX — на початку XX ст. в MicTi
1 Журн. «Зоря» (Льв1в), 1885, № 5, стор. 51.
2 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 5, стор. 32.
3 «Украшський кторичний журнал», 1969, № 7, стор. 143.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6, спр. 2, арк. 3.
6 Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien fiir das Jahr 1858. Lemberg,
стор. 403.
6 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. 594, оп. 1, спр. 27, арк. 1. О. К о 1 b e г g. Poku-
cie. Krakow, 1882, стор. 354—356.
7 Исторические связи и дружба армянского и украинского народов. Ереван, 1967, стор. 62.
8 Р. N. Stupnicki. Galicija pod wzg^demtopograficzno-geograficzno-historycznym. Lwow,
1848, стор. 91.
368

д1яло акщонерне товариство для заг<твл1
л1су, кшька др1бних шшряних завод1в,
2 млини, 6 невеликих майстерень, близько
10 крамниць, кшька кредитних товариств.
У 1886—1887 рр. в MicTi та його око-
лицях стався великий голод. Селянсьш
господарства, що розорялися, продавалися
на публ1чних торгах, тобто шдлягали т. зв.
лщитаца. Спещально для стягнення подат-
шв у 1892 роц1 в Кутах було створено по-
даткову установу.
Тут проживав один з кер1вник1в
радикально! партп, популяризатор марк-
СИСТСЬКОГО eK0H0Mi4H0r0 вчення Северин Центральна вулиця в Кутах. Початок XX ст.
Данилович (1860—1939). BiH протягом
багатьох poKiB шдтримував TicHi зв’язки
3 М. Драгомановим, який улику 1875 року, !дучи на Буковину до Ю. Федько-
вича, побував у Кутах1. У 1891 рощ селяни висували Даниловича сво!м
кандидатом до рейхсрату, але через шахрайство виборчо! KOMicii його кандидатура не
пройшла2. «Данилович — мш учитель сощал1зму»,— згадував Василь Стефаник
теля того як улику 1897 року побував у Кутах. Тут BiH написав новели «Виводили
з села», «Стратився»3. Бував у Кутах i Лесь Мартович. Шд впливом Даниловича
BiH став активним популяризатором «Кашталу» К. Маркса4.
У Кутах жили художник Ю. Панькевич — один з opraHi3aTopiB Товариства
малярського у Львову прогресивний педагог i етнограф Б. Р. Заклинський.
1901 року Кути вщвщали Леся Украшка та 1ван Франко. 1х защкавила Сокшь-
ська гора в околицях KyTiB, де два невщом1 гуцули-каменяр! витесали з бшого
каменя колону i на нш великими ливрами викарбували слова Т. Г. Шевченка:
«Схаменпься! Будьте люди, бо лихо вам буде! Розкуються незабаром заковаш
люди — настане суд!». 1905 року I. Франко знову вщвщав Кути.
Певну культурно-освиню роботу проводила фыпя товариства «Просвпа», за-
снована в MicTi 1897 року. За рахунок членських внесшв товариство комплектувало
свою б!блштеку. нш були твори I. Котляревського, Т. Шевченка, I. Франка,
Ю. Федьковича, С. Руданського, М. Гоголя та багатьох шших украшських i росш-
ських письменнишв, журнали, газети, видаш I. Франком i М. Павликом, а також
шкшьш пщручники, популярш брошури з icTopii Укра!ни, сшьського господарства,
календар1, зокрема «Календар товариства «Просвпа». При читальш працював
драмгурток, який ставив п’еси, оргашзовував концерти з нагоди ювше!в видатних
д!яч!в укра!нсько! культури не лише в Кутах, а й у навколишшх селах. М[ук про-
гресивною громадськ!стю i буржуазними нащонал1стами та ун!атами пост1йно
точилася боротьба за вплив на фшш товариства «Просвпи». У Кутах читали
сощалютичш брошури, твори росшсышх револющонер1в-демократ1в В. Г. Бел!н-
ського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського, твори I. Я. Франка5. Цю
лпературу надсилала в село Ганна Павлик.
Все це сприяло актив1зацп боротьби трудящих за сощальне i нащональне
визволення. На зборах, як! вщбувалися в MicTi, обговорювалися питания посилення
полпично! боротьби, зокрема за загальне виборче право, за вщкриття украшського
ушверситету у Львовь Тут часто виступав активний д!яч радикально! партп Г. Л!вак.
1 М. Драгоманов. Австро-русьш спомини, ч. 5. JIbBiB, 1892 стор. 373.
2 3 icTopii Укра’шсько! РСР, вип. 8, стор. 5.
8 В. Костащук. Володар дум селянських. Льв1в, 1959, стор. 64, 65.
4 Журн. «Жовтень», 1967, № 9, стор. 87.
6 Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом, т. III (1879—1881). Чершвщ,
1910, стор. 119.
369 24 332

Шд впливом першо! росшсько! революци у MicTi Кутах вщбулися MacoBi
м1тииги трудящих. У 1908 рощ застрайкували роб1тники пнпряних та шших шд-
приемств. Страйкукга добилися шдвищення зароб1тно! плати. 1909 року в Кутах
вщбувся страйк rpa6apiB, який тривав 93 дш. Страйкар! вимагали шдвищення
зарплати, оплати за роботу у святков1 дш, доплати за надурочш години, визнання
1 травня робггничим святом, свободи профспшок, збереження за страйкуючими
роботи тощо. Пщприемщ змушеш були задовольнити деяш вимоги робггнитв,
наприклад, пщвищити заробггну плату на 12 процентав1.
Прогресивна громадсьтсть м1ста стала ще pimy4inie виступати на захист ште-
peciB трудящих. На ii вимогу в Кутах було вщкрито у 90-х роках XIX ст. 2 шести-
класш школи. Проте навчання велося польською мовою. 1910 року жител1 Кутш,
створивши комггет MicbKoi украшсько! школи, дпочи через посла О. Барвш-
ського, добилися створення при юнуючих школах паралельних клас1в з украшською
мовою викладання.
Цього ж року збори украшсько! частини населення прийняли р1шення вщ-
крити однокласну украшську школу та шдготовчий курс для вступу до пмназп.
Завдяки вимогам громадськост1 кшька зд1бних учшв вступило до Вижницько!
пмназп.
1911 року в Кутах виступав Гуцульський народний театр Гната Хоткевича.
Влп'ку 1916 року, коли росшсьт вшська шсля бою з австро-угорсышм вшськом
увшшли до м1ста, мгж ними й населениям встановилися дружш вщносини. Солдати
оргашзували в Старих Кутах для нужденних жител1в безплатну кухню, на сво!
rpomi найняли дяка, щоб учив грамоти д1тей, дшилися одежею, взуттям2.
Захопивши Кути, австро-угорсьт в1йська жорстоко розправилися з тими, хто
прихильно ставився до pocinH. У червш 1916 року загш росшських вшськ, в якому
перебував В. I. Чапаев, здшснив обхщний маневр i смшивою атакою вибив австро-
угорщв з oKoniB, виритих на ropi за м1стом. У Кути знову ввшшли pocificbKi вшська3.
В ход1 военних д1й MicTo було зруйноване майже наполовину. Зменшилася
кшьтсть населення. Якщо в 1900 рощ в Кутах проживало 6689 чоловш, то
в 1916 рощ — 3000, у т. ч. лише 100 чоловш1в вшом вщ 16 до 52 ротв.
Про Лютневу революцда в Pocii мешканщ MicTa д1зналися вщ рос1Йських сол-
дат1в. Разом з ними оргашзовували манАфестацп на пщтримку росшського проле-
тар1ату. В KBiTHi 1917 року Кос1вська Рада роб1тничих i солдатських депутат!в
скликала в Кутах народне в1че, яке пройшло пщ гаслами: «Геть братовбивчу вшну!»,
«За мир без анексш та контрибуц1й!», «Вся влада Радам!». Виступаюч1 закликали
наслщувати приклад брат1в-рос1ян, повалити монарх1чну владу в Австро-Угорщиш.
BicTi про Велику Жовтневу сощалютичну революц1ю вселяли над1ю на
перемогу. Шсля розпаду Австро-Угорсько! iMnepii трудящ! м1ста Кут1в, з1брав-
шись на народш збори, вимагали конф1скацп земл1 у великих власник1в i
спекулянпв, безплатного користування державним л1сом.
Навесш у1919 року в Кути ввшшли румунсьш в1йська, а вл1тку цього ж року
MicTo захопила буржуазно-пом1щицькачПольща. Трудящ1 м1ста не мирилися з поне-
воленням, боролися з окупантами. В серпш 1920 року загш повстанщв чисельшстю
до 1 тис. чоловш, переважно колишшх солдат1в, яш покинули австро-угорське
в1йсько, напав на Кути i роззбро!в польську жандармер1ю. Пот1м заг1н перейшов
на територ1ю Чехословаччини. Послана сюди каральна експедищя жорстоко роз-
правил ася з населениям4.
На цей першд припадае початок д1яльност1 перших комушст1в м1ста i ix оргаш-
защй, що входили до складу КПСГ. Революцшну роботу в1в студент А. Бергман.
Згодом BiH взяв участь у крайовш крнференцп комушст1в у Львов1, був заарешто-
’ Газ. «Земдя i воля», 21 i 27 серпня 1908 р., 20 жовтня 1909 р.
* Газ. «Прикарпатська правда», 16 червня 1946 р.
3 ЦДВ1А СРСР, ф. 2122, оп. 1, спр. 82, арк 95.
4 Газ. «Вперед», 5 кв1тня 1921 р.
370

ваний. В листопад! 1922 року за поширення комушстичних лозунпв його ув’язнено
вдруге. До пол1тично1 д1яльност1 включився П. Д. Мисякевич, який 1921 року
повернувся з РадянськоХ Pocii. Шд час нершо! CBiTOBoi вшни BiH здався в полон,
працював у Петроград!, шзшше вступив до Червоно! ApMii, воював проти Деншша.
BiH розповщав про Жовтневе збройне повстання у Петроград!, учасником якого
був, про перемогу Велико!* Жовтнево! сощал Этично! революцп в Pocii, про утво-
рення Радянсько! держави.
Комушсти MicTa були орган!заторами бойкоту багатьох заход!в польських
властей, зокрема вибор1в до сенату i сейму. У виборах 1922 року в Кутах взяло участь
у голосуванш лише 16 чоловш украшщв1. 1923 року вщновила роботу читальня,
на яку комушсти поширили свш вплив. Сюди за кошти робггнитв i селян надходили
pi3Hi газети, книги, серед них твори прогресивних украшських письменнитв.
Заснований при читальш драмгурток шдготував ряд п’ес. 1925 року розпочалося
буд!вництво народного дому за кошти самих трудящих. 100 злотих передало
для ще! мети товариство «Каменяр».
Шсля ув’язнення повернувся до Кут1в А. Бергман. В одному з донесень
польсько! полщп за 1925 piK зазначалося, що вш е головним д!ячем КПЗУ i з ним
тдений контакт шдтримують 28 селян i3 Старих Кут1в. У район! Кут1в д!яла також
шдшльна комушстична оргашзащя, яку очолювали Габр!ель Гроссер (псевдон!м
«Чорний») i його заступник 1ван Бойчук. Комушсти закликали до збройного виступу
проти польського буржуазного уряду, до возз’еднання з Радянською Украиною.
У кв!тн! 1926 року пол!щя заарештувала 10 члешв ще!* оргашзаци, а в липш
1927 року — ще 20 чоловш. Та, незважаючи на арешти, комушсти продовжували
свою д1яльшсть. У 1928 рощ в Кутах був 21 член КПЗУ2.
Кути були типовим ремшничо-купецьким м1стом. У 1931 рощ тут нал1чува-
лося 1040 будинтв, 5387 жител!в, 9 невеликих майстерень по виробництву штри,
зокрема сап’яну, килимарня, де працювало 153 роб!тники, 2 цегельш, 6 столярних
i 9 бляхарських майстерень, 5 перукарень, лкопилка водяна, 4 пекарш, pi3Hi
крамнищ, гончарня, кошикарня, кравецьт майстерн1, 3 водяш млини, ф!рма, що
займалася сплавом л1су.
У Кутах стали будувати пансшнати для польських оф!цер1в. 1935 року в них
перебувало 1378 чоловш3. Вщпочиваюч! були основними покупцями керамши,
кошитв, киптар!в та шших гуцульських i буковинських виройв, ят у велик!й
тлькост! продавалися на ярмарках.
Документи того часу, особливо скарги робггнитв, свщчать про жорстоку
експлуатацш трудящих. Власники кравецьких майстерень примушували роб!тнитв
працювати по 10—12 годин в нестерпних саштарних умовах.
У 1928 рощ робтшки л1сового промислу зверталися до свое! ф1рми з прохан-
ням п!двищити зарплату. Праця сплавнитв важка, не один з них, казали делегати,
пщ!рвав co6i здоров’я або загииув у Черемопи. Проте просьба ця не була задо-
волена4. У 1934 рощ в Кутах нал!чувалося 731 селянське господарство. Селяни
володши 281 га орно! земл!5.
Окупащйна влада не дбала про охорону здоров’я трудящих. Державних медич-
них заклад!в у Кутах взагал! не було, працювало кшька приватних лшар!в, до яких
бщняки через високу щну не зверталися. За операщю апендициту, наприклад,
платили 70 злотих. Мешканщ MicTa хворши на туберкульоз, венеричш та iHmi хвороби.
Населения MicTa часто терп!ло через стихшш лиха. У 1927 рощ повшь завдала
шкоди 700 будинкам6. Видавши жертвам стихи м!зерну допомогу, державщ
1 Газ. «Свобода», 15 листопада 1922 р.
2 1вано-Франювський облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 107, арк. 3—4, 18, 31, 39.
3 Там же, ф. 2, оп. 5, спр. 114, арк. 44—45.
4 Газ. «Наше слово», 27 травня 1928 р.
5 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 9, спр. 785, арк. 40.
6 Газ. «Сель-Роб», 18 вересня 1927 р.
371 24*

органи в той же час заборонили громадським оргашзащям збирати для них
кошти.
В 30-х роках революцшну роботу проводили пщпшьш комушстичш й комсо-
мольсьт осередки, Кос1вський повиовий комиет КСМЗУ, який очолювали в р1зний
час Д. М. Букатчук, В. Д. Подюк i О. Фогель. У 1936 рощ в MicTi було кшька
десяттв комушст1в, 12 члешв КСМЗУ1.
Шд кер1вництвом комушст1в значну агиащйну роботу проводила серед
населения оргашзащя «Сельроб-едшсть». У вересш 1932 року польська пол1щя
заборонила д1яльшсть ще! оргашзацп i зробила в Кутах 23 обшуки2.
3 кутськими комушстами тдений зв’язок шдтримували С. В. Букатчук з
Кобатв i М. I. Пщлетейчук з Химчина3. За р1шенням пщпшьно! повпово! конференцп
КСМЗУ, в робот1 яко! взяв участь член КПЗУ С. В. Букатчук, 1 травня 1932 року
трудяпц KyriB разом з селянами Химчина, Рожнева, Кобатв, Старого Косова
вийшли на демонстрацию. 3 револющйними тенями i червоними прапорами вони
вирушили до Косова. Там демонстранте розггнали польсьт жандарми, багатьох
заарештували.
Револющйними виступами особливо насиченим був 1934 piK. У ci4Hi шсля
багатолюдних 36opiB (400 чоловш) вщбувся страйк килимарнитв KyriB, що затн-
чився перемогою робинитв. У лютому килимарники, з1бравшись на миинг, прий-
няли резолющю, в якш заявили про свою солщаршсть з геро!чною боротьбою
робпнишв Вщня. Засуджуючи фашистський терор у Шмеччиш та шших крашах,
вони закликали до боротьби з фашизмом4. До боротьби проти окупацй Галичини,
проти фашистського терору, до шдтримки JlicbKoro збройного повстання закликали
також лшупвки КПЗУ, розповсюджеш в Кутах у липш 1934 року5. 1935 року
в Кутах знову страйкували килимарники6.
У день вступу Червоно! Армп у вересш 1939 року в MicTi вщбувся багатолюдний
миинг. На ньому обрали тимчасове управлшня на чол1 зС. I. Гуцуляком. Робпничу
гвардш очолив Т. С. Дутковський. Народш органи влади роззброювали рештки
польських вшськ, встановлювали i шдтримували революцшний порядок, здшеню-
вали нащонал1защю промислових i торговельних шдприемств.
С* I. Гуцуляка було обрано депутатом до Народних 36opiB Захщно! Украши.
В березш 1940 року трудяпц KyriB голосували за кандидате у депутати Верховних
Рад СРСР, УРСР, мюцевих Рад депута^в трудящих. Головою MicbKoi Ради обрано
шевця О. I. Бойчука.
У грудш 1939 року Кути стали центром новоствореного Кутського району.
Районш партшш, комсомольсьш i профепшшда оргашзащ! очолили боротьбу
трудящих за сощал1стичш перетворення. Розгорнулося промислове бупДвництво. Шляхом
об’еднання кустар1в виникли артш1 чоботар1в i обробки штри, «Червоний мебляр»,
«Килимарка». Працювали 2 лкозаводи, 3 млини, 2 пекарш, 6 крамниць, культмаг,
раймаг. На 6a3i господарсько-споживчо! епшки «Верховина» заснували мшьке
споживче товариство, яке постачало населению необхщш товари.
Здшснено реоргашзацш старих шкш, створено 2 HOBi, яш займалися також
лшвщащею неписьменност1 серед дорослих. У 1940 рощ в середшй школ! навчалося
219 учшв i 220 дорослих. KpiM м1сцевих, працювали i вчител^ направлеш сюди 13
схщних областей. Для допомоги вчителям в Кутах був створений методкабшет.
Вщкрились б1блютеки для дорослих i дией. Почали працювати дитячий садок,
полшлшша, лшарня.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1272, арк. 12; спр. 965, арк. 140.
2 Там же, спр. 905, арк. 29.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документа i матер!али (1921—1939 рр.), стор. 236.
4 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 553, арк. 20; М. М. К р а в е ц ь.
Нариси робггничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр., стор. 179—181.
? ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 205, оп. 1, спр. 733, арк. 26.
6 Газ. «Голос Покуття», 26 лютого 1935 р.
372

Та буд1вництво сощал1стичного життя раптово перервала вшна. 1 липня
1941 року до Кут1в вдерлися yropcbKi фашисти. В серпш MicTo було передано
шмецько-фашистськш адмш1страцп.
Окупанти вбивали радянських людей, грабували й нищили громадське майно
i власшсть населення. 9 кв1тня 1942 року вони вбили 1038 чоловш. 15 серпня,
заарештувавши 1181 жителя, фашисти вщправили1*х у коломийську тюрму, а пот1м
розстршяли у Шепар1вському л1сь 28 кв1тня 1944 року окупанти вбили на вулищ
Шевськш 31 жителя.
Мешканщ KyriB боролися проти окупаншв i оушвщв. I. Т. Луканюк, С. Г. На-
горняк, I. Ю. Бельмега розповсюджували серед населення радянську лггературу,
вели антифашистську агггащю, саботували заходи окупащйних властей.
26 червня 1944 року MicTo визволили вщ окупаншв воши 5-го гвардшського
пов1тряно-десантного полку. В боях з фашистами смертю хоробрих полягли 21 укра-
шець, 20 рос1ян, 4 бшоруси, 4 казахи, 2 удмурти, 2 башкири1. Жител1 Кут1в
стараино доглядають могили во!шв-визволител1в, а також полеглих вщ рук
украшсько-буржуазних нацюналдешв.
3 урядовими нагородами повернулися додому Ti, хто, влившись до лав Червоно!
Армп шсля визволення MicTa, громили фашистського ворога.
Великих збиттв завдали м1сту шмецько-фашистсьт окупанти — майже
на 15 млн. крб., вбили й закатували 2366 i вщправили в рабство до Шмеччини
1173 чоловша2. 1х прислужники — украшсьт буржуазш нащошипсти —спалили
зал1зничний MicT через Черемош, млид, л1сопилку, понад 500 будинтв. Кути
втратили вигляд м1ста: будинки в центральшй частит були повшстю зруйноваш,
майже наполовину зменшилося населення.
Одразу ж теля визволення KyriB вщновили роботу районш радянсьт i партш-
Hi органи. У 1944 рощ MicTo перейменували на селище м1ського типу. Селищну
Раду депутате трудящих очолив С. I. Гуцуляк. Стали до ладу промисловий i харчо-
вий комбшати, артшь «Килимарка», торговельш пщприемства. Вщремонтували
прим1щення пол1кл1шки, л1карн1, школи, будинку культури. Уже в 1944—1945 рр.
було вщремонтовано 432 будинки. 1з схщних район1в краши в Кути прибули вчи-
тел1, л1кар1, культосв1тш нращвники. Держава подбала про сир1т, влаштувавши
ix у дитяч1 будинки, подала допомогу потерп1лим в1д окупант1в та оун1вщв.
Вщновила роботу Кутська МТС. Уже весною 1945 року 5 трактор1в МТС вийшли
в поле. У 1948 рощ Кутський район одним з перших на захщноукрашських землях
завершив сущльну колектив1защю. Розпочалася електриф1кащя селища й бупДв-
ництво водопроводу. Методом народног будови, масових суботник1в впорядковано
центральну площу iM. В. I. Ленша, вулищ селища, споруджено стадшн.
Протягом перших трьох шслявоенних ротв вщбудова господарства селища була
завершена. В 1949 рощ, KpiM рашше створених, д!яли також л1сосплавна контора,
apTmi «Промкооператор», «Червоне Прикарпаття», «Червоний мебляр», «Чоботар»,
23 торговельн! оргашзаца. Згодом артии реоргашзували в промислов! п!дпри-
емства. Арт1ль «Килимарка» стала фабрикою. У червш 1956 року при шй орга-
шзовано керам!чний цех шд кер1вництвом гончара М. Я. Волощука. Вироби
знатного майстра побували на багатьох виставках у MocKBi, KneBi i Львовь
Продукщя кутських roH4apiB користуеться широкою популяршстю. Вироби
учня й послщовника М. Я. Волощука, М. Ф. Угринюка експонуються в Коломий-
ському державному музе! народного мистецтва Гуцульщини. У 1963 рощ фабрика
вщправила частину керам!чних Bnpo6iB у Канаду i США. Але основною продукщею
пщприемства е гуцульсьт килими й художня вишивка. Бригад^ якою керуе кому-
шстка Г. Петрук, першш у селипц присвоено звання бригади комушетично!
1 ApxiB МО СРСР, ф. 371, оп. 6367, спр. 419, арк. 40, 4.
2 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-58, оп. 1, спр. 16, арк. 2.
373

пращ. За прикладом В. Гаганово! Г. Пет рук перейшла у вщстаючу бригаду й пщ-
няла ii до р1вня передових. Цех художньо! вишивки виготовляе чолов1ч1 сорочки
«гуцулка», жшоч1 блузки, скатерки, портьери, покривала, ят користуються
великим попитом не лише в СРСР, а й у Румунп, Полыщ. 1967 року фабрищ присвоено
звання iM. 50-р1ччя Великого Жовтня. Ниш вона входить до Кос1вського художньо-
промислового об’еднання «Гуцулыцина».
Великим промисловим шдприемством була л1сосплавна контора, створена
1949 року. Вона займалася сплавом тсу по Черемошу i перевантаженням його на
зал1зницю. В Кутах перший сплав вщзначався як свято — вщбувалися м1тинги,
масов1 гуляния. Кожного року сезон вщкривали брати Минайлюки з Устер1тв,
у ciM’i яких профес1я сплавнитв стала традищйною.
Сплавконтора провела значну роботу по благоустрою Кут1в: збудовано ряд
адмшштративних нримщень, 6 багатоквартирних житлових будинтв, обладнано
стадшн. На л1сод1льницях до 1955 року не залишилося жодно! колиби. На ix Micщ
зведено гуртожитки, житлов1 будинки.
У 1966 рощ лкосплавна контора перебазувалася на протилежний берег р1чки,
до MicTa Вижнищ Чершвецько! область Наступного року в Кути з Верховинського
району переведено л1сокомбшат. Це — багатогалузеве господарство, яке займаеться
лкюрозробками, посадкою л1су, мае пасши, ферми овець. У самих Кутах розмщеш
3 цехи люозаводу комбшату.
Меблевий цех заводу спещал1зуеться на виготовленш мебл1в
санаторно-курортного типу. Значна тльтсть вироб1в цеху лозоплетшня, зокрема господарсьт й
pi3Hi ручт корзини, йде на експорт. В останш роки у лозоплетшш використову-
ються синтетичш р1знокольоров1 матер1али.
На л1сокомбшат1 виросли чудов1 майстри, ращонал1затори, передовики
виробництва, трудяться 100 комун1ст1в. 15 бригад завоювали звання бригади комушстич-
но! прац1. Лише в 1969 рощ вщ впровадження 29 ращонал1заторських пропозищй
одержано 14,7 тис. крб. економп. Слюсар лшозаводу С. I. Семенюк подав за останш
три роки 7 ращонал1заторських пропозищй. Економ1чний ефект !х — 7414 крб.
С. 	I. Семенюк працюе на л1созавод1 з дня пуску першо! пилорами. Трудову д1яль-
HicTb BiH почав 1927 року учнем у майстернях Надвгрно!. Шд час економ1чно! кризи
1932 року його звшьнили з роботи разом з багатьма робггниками. 5 ротв був безро-
6iTHHM. Нин1 С. I. Семенюк — шанована в колектив1 людина, депутат Кутсько!
селищно! Ради, голова товариського суду люокомбшату.
У 1966 рощ в Кутах створено промкомбшат, 1968 року його реоргашзовано
в завод буд!вельних матер1ал1в, який мае цегельно-черепичиий, крейдяний, л1со-
пильний (разом з тарним) цехи, споруджуеться великий цегельний завод. Продук-
щя заводу в!дправляеться в yci республ!ки кра!ни.
3 кожним роком змшюеться зовшшн!й вигляд селища. За шслявоенний пер1од
тут споруджено понад 200 житлових будинтв, водопровщ, заасфальтовано майже
Bci вулиц1.
В селипц працюють шевська, кравецька, годинникарська, мотоциклетна май-
стерн1, лазня, готель, перукарня та iHmi комунальш пщприемства, 60 магазишв
i шдприемств громадського харчування.
16 лшар1в i 54 пращвники з середньою медичною освтш дбають про здоров’я
трудящих. Ниш в Кутах е лшарня, тубдиспансер, вендиспансер, медпункти на шд-
.приемствах i установах.
За останне десятир1ччя буд!вництво значно посилилося. Т1льки за 2 останш
^)оки !ндив!дуальн! забудовники спорудили 47 будинтв. 8 двоквартирних, 1 пист-
надцятиквартирний будинки, дитячий садок, !дальню, 2 магазини збудував для
сво!х po6iTHHKiB л1сокомб!нат.
Багато сил i вмшня вклав у благоустрш селища комун!ст В. Д. Подюк, колиш-
шй член КПЗУ, який тривалий час очолював селищну Раду. За шщ1ативою
селищно! Ради силами громадськост1 газифшовано квартири, розбито парк, посаджено сад.
374

Высокого р1вня розвитку досягла в селипй осв1та. Тепер у Кутах дшть середня
загальноосвння школа, середня школа робпничо! молод!, школа-штернат, одно-
р1чна сшьськогосподарська школа, що готуе плодоовоч1вниюв, майстр1в тепличного
господарства й пас1чнишв, однор1чна буд1вельна школа, школа для майстр1в-
буд1вельнишв. У навчальних закладах працюють майже 100 вчител1в, переважно
з вищою освшш, здобувають знания 1,5 тис. учшв.
Кутська середня загальноосвпня школа — найбшыпа в райош. За час свого
кнування вона зробила 21 випуск учшв. 770 юнашв та д1вчат здобули тут середню
осв1ту. Серед випускнишв школи е вчеш, л1кар1, вчител1, шженери, пращвники
партшних i радянських оргашв, робпники й колгоспники. Колишнш вихованець
школи В. I. Коваленко працюе шженером конструкторського бюро автозаводу,
М. М. Тр1щук — доцент, викладач шституту, Д. М. Григорак — шдполковник
Радянсько! ApMii, Н. М. Савчук — робиииця, делегат XXIII з’!зду КПРС.
Школа мае чимал1 традицп у вихованш й навчанш дней. Тут довгий час
працював досвщчений вчитель-математик В. I. Солган. Великим авторитетом у школ1
й селшщ користуються вчител1 — вщмшники народно! освпи УРСР О. I. Шевченко,
О. С. Куницька, В. К. Гук, О. П. Коваленко, О. Ф. Драгун, М. Ф. Церковнюк,
Б. С. Баб’юк та mini.
Селище живе творчим зм1стовним життям. У будинку культури працюють
гуртки художньо! самод1яльност1, зокрема драматичний, чолов1чий хор, хор медичних
пращвнишв, який об’еднуе 40 чоловш. Селищш аматори не раз здобували призов!
м1сця на обласних i районних оглядах та ол1мшадах. При будинку культури
створено народний ушверситет культури, вш використовуе таш форми роботи, як
циклов! лекци, тематичш, молод!жш фестивальш вечори, вечори вшанування
кращих людей пращ, свята nicHi i танцю, весни. 3 сво!ми постановками у селище
постшно пршжджають колективи 1вано-Франшвського i Чершвецького обласних
драматичних театр!в, 1вано-Франк1всько! ф!лармонп, Коломийського народного
театру.
В широкоекранному кшотеатр1 iM. Т. Г. Шевченка оргашзовуються громадсьш
перегляди й обговорення кшофшьм1в («Над Черемошем», «Tirn забутюс предк!в»
та iH.), створених на основ! м!сцевих мотив1в, кшолекторп i шнофестивал1, присвя-
чен! визначним датам у жигп краши. Понад 400 лекщй на piK читають населению
лектори первинно! оргашзацп товариства- «Знания».
Селище мае 2 масов! б!блштеки, кожна родина — свою домашню б1блштеку.
Кути — сад. Цей висл1в повн1стю вщповщае своему зм1стов1. Здавна тут виро-
щують сади. Виведено м1сцевий сорт яблук Йона-Фоната. Вони красив1, смачн!,
збер1гаються до нового врожаю. 3 336 га Bciei територп селища сади ааймають
понад 50 га. Немае жодного будинку, бшя якого не було б саду. Обочини дор1г обса-
джеш гор!ховими деревами. А коло шдшжжя Карпат — громадсьш й колгоспш
сади, яш зливаються з карнатським л1сом.
Селище помино зростае. Це насамперед за рахунок розширення виробничих
потужностей, значного збшыпення числа робпнишв на люокомбшат! i завод! буд1-
вельних матер!ал1в. Поряд з !снуючим л1созаводом розпочато будгвництво мебле-
вого цеху, який випускатиме санаторногкурортних мебл1в на 5 млн. крб. щор!чно.
Розпочнеться буд1вництво прим1щення ремонтних майстерень i автоколонн на
150 автомашин, цеху дерев’яно-волокнистих плит на 10 тис. кв. м в piK, санаторш на
2 тис. м1сць, мотелю на 200 автомашин, пансшнату на 500 чоловш. Селище стане
курортом. Буде збудовано також торговий комплекс, MicT через Черемош, що
з’еднае Кути з Вижницею, HOBi побутов! заклади, житлов1 будинки.
Зростання KyTiB — вщмина риса багатьох селищ 1вано-Франк!вщини. 6 в цьому
поступов! багато спшьного з тим, що притаманне наппй paflHHCbKifi доб1,— палке
прагнення творити й працювати по-леншськи, по-комушстичному.
П. I. АРСЕНИЧу /. Т. Ф1ЛЕНКО, А. Л. ЯСШСЬКИЙ.
375

НЙЖН1Й БЕРЕ31В
Нижнш Берез1в — село, входить до складу Середньоберез1всько1 сшьсько!
Ради. Розташований в переднр’ях Карпат по берегах р1чки Лючки, за 22 км вщ м1ста
Косова i за 25 км вщ зал1знично1 станцп Коломия. Через село проходить
автомапстраль Коломия—Яблушв—Дшятин. Населення — 1375 чоловш.
На територп села знайдеш кам’яш знаряддя пращ доби мщ1, трапляються також
римськ1 монети I—IV стагить.
До XVII ст. кнувало одне село — Берез1в. Центр села знаходився в урочшщ
Пошвському, де був православний монастир (зруйнований татарами в XVII ст.)1.
Розростаючись, село подшилося на частини: схщну — ДолЫнш (тепер Нижнш
Берез1в), захщну — Вижнш (тепер Верхшй Берез1в), а та територ1я, де були соляш
джерела, т. зв. баш, дютала назву Баня-Берез1в2. Нишшне село Середнш Берез1в
видшилося з Верхнього Березова у 1907 рощ.
Вперше у документах Берез1в згадуеться 1412 року3. 1482 року в Березов! був
млин, криниця, з яко! брали ешь, i сукновальня (ступа) — власшсть украшських
шляхтич1в 1вана Тимши i Сенька Баламута4.
У першш половиш XVII ст. село належало шляхтичев1 Белзецькому.
В 1642 рощ теребовльський староста Ю. Балабан, який ворогував з Белзецьким,
напав на Берез1в i зруйнував його5.
Селяни займалися переважно скотарством, землеробством i солеваршням;
берез1вська шляхта торгувала сшлю, яку вивозили на схщ Украши, зокрема в MicTo
Бердич1в. Тому в сел1 можна було почути присл1в’я: «Збираешся, як у Бердич1в»
(тобто повшьно)6. У Баня-Березов1 ешь варили до 1799 року7 (дерев’яш чумацьш
вози XVIII ст. з Березова експонуються у Льв1вському вторичному музе! та Коло-
мийському музе! народного мистецтва Гуцульщини. 1х передав сюди I. А. Геник).
Селяни виконували на користь пом1щика феодальш повинност1, а з XVI ст.
вщробляли панщину. Лише др1бна укра!нська шляхта зв1льнялася вщ панщини,
хоч вона теж сплачувала pi3Hi податки. Найтяжчою серед феодальних повинностей
була панщина. Po3Mip ii визначався залежно вщ селянського надшу i наявност1
тяглово! сили.
У XVII ст. панщина пор1вняно з минулим стол1ттям значно зросла: вщ 2—3
до 4—5 дшв. Не звшьнялися вщ не! i безземельш селяни — городники, загородники,
ха л у пники, KOMi рники.
KpiM панщини, селяни виконували багато додаткових повинностей. Вони
зобов’язаш були обгороджувати пасовиська, ремонтувати солеварш тощо. Про не-
обмежену владу феодала над кршаками евщчить i така повиншеть, як «гвалти».
За «наказом двору» селяни кидали свое господарство i везли дрова чи руду до
солеварш. В окремих випадках феодал замшяв повози грошовою оплатою. Селяни
Нижнього Березова мали доставляти до соляно! баш по 5 пщвщ дров на piK або
за кожну пщводу платити 20 злотих.
Тершли селяни й вщ натуральних повинностей. Особливо тяжкими через неро-
дючшть шдирсько! земл1 були данини зерном. Селяни вщбували натуральну
повиншеть рибою, грибами, ropixaMH, малиною. Данину брали вщ кожного десятого
1 Шематизм провинцш св. спасителя чина св. ВасЫя Великого в Галицш. Короткий погляд
на монастир1 i на монашество руське. JIbBiB, 1867, стор. 136.
2 J.Falkowski. Polnocno-wschodnie pogranieze Huculszczyzny. Lwow, 1937, стор. 20—23.
3 Odbitka ze sprawozdania «Towarzystwa przyjaciol Huculszczyzny». Lwow, 1934.
4 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIX, стор. 188.
5 W. Lozinski. Prawem i lewem, t. II. Lwow, 1913, стор. 117.
6 Роман Заклинський. Географ1я Руси, т. 1. Льв1в, 1888, стор. 68.
7 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow stowianskich, t. I, стор. 142.
376

вулика й десятого дерева (причому розм1р ii визначався, тшьки-но з’являлася
зав’язь), вщ кожно1 свит, в1вщ. Розм1р ще!* данини часто залежав вщ примх
управителя корол1вських маеттв.
KpinaKH давали десятини, зв’язаш з утриманням панських бджш, худоби,
сад1в, а також шляхетських вшськ, зокрема тих,ят призначалися для придушения
вистушв селян i оприштв. Селяни здавали панов1 також птицю — гусей, курей;
яйця. KpiM натуральних повинностей, кршаки зобов’язаш були вщбувати на
користь пана pi3Hi rpomoBi повинность Серед них видшявся чинш, або оброк, po3Mip
якого постшно збшыпувався. Селяни платили безл1ч податтв — роговий податок
(вщ погол1в’я худоби), поголовпий (вщ кшькост1 члешв ciM’i), подимний (вщ двору,
димаря), млинове (вщ кожного млинарського каменя з колом). Особливо обтяжую-
чими були податки на вшсько. У першш половит XVIII ст. податки брали з усього,
що було в сшьському господарствь
Селяни були зовс1м безправними. Феодал втручався нав1ть в особшт i родинш
справи KpinaKiB.
Трудяпц Нижнього Березова не раз пщшмалися на боротьбу проти cBoixraoби-
тел1в. У1490 рощ вони взяли участь в антифеодальному повстанш шд кер1вництвом
селянина Мухи. Посиленню антифеодально! боротьби сприяла агггащя посланщв
Б. Хмельницького у галицьт земл1 напередодш визвольшн вшни 1648—1654 рр.
Шсля перебування в Березов1 такого посланця, козака Ханенка, до загошв
повстанщв Семена Височана, що д1яли в цей час на Прикарпатт1, вступило з села
60 чоловш. Ханенко по закшченш вшни назавжди залишився в сел i. В 1648 рощ
повстанщ захопили й зруйнували замок Яблоновських у Люч1, спалили дв1р у сел1
Текучш1. Селяни Березова I. 1ленишин, А. Негрич, Г. Заремба та imni зд1йснили
напад на шляхтича Мат1яша Злотниковича, який т1кав з Коломш2.
Повернувшись шзшше до CBoix маеттв, шляхта жорстоко розправилася з по-
всталими. За участь у повстанш корол1всьт власт1 конф1скували майно у 25 жителie
Березова, зокрема в I. Скшьського, А. Симчича, А. Бшавича, А. Фщича,
передавши його шляхтичев1 TacnapoBi Островському3. Рятуючись вщ пересл1дування,
багато жителiB села тшало в л1си й гори, поповнюючи загони оприштв, ят про-
довжували боротьбу.
У 1703 рощ на Берез1в напав загш оприштв шд кер1вництвом 1вана
Пискливого i розправився з мкщевим багат1ем. Поблизу Березова в 1717 рощ д1яли опришки
Василя Солонинки, у 1739 — загш Олекси Довбуша, у 1759 рощ — загш 1вана
Бойчука.
Шсля загарбання Прикарпаття Австр1ею рух оприштв продовжувався.
У 1801 рощ 17 народних меснитв з Березова напали на будинок ксьондза
Ступницького в сел1 Уторопах. Другого дня 5 оприштв було стймано й покарано.
В 1817—1818 рр. смшивщ вчинили напад на багатого попа Андруховича в сел1
Текучш, який жорстоко експлуатував селян, примушував ix пасти велику
кшьтсть овець.
Аграрш реформи, здшснеш австршським урядом напритнщ XVIII ст., не
змшили становища селян. Патент вщ 5 кв1тня 1782 року скасував особисту залеж-
шсть селян вщ помщика, але вони залишилися прикршленими до земл1, п1дданими
маетку. Хоч селянсьт земл1 були вщокремлет в1д дом1н1альних, селяни одержали
не право власност1 на землю, а лише право користуватися нею, необхщною умовою
якого було виконання повинностей.
Процес обезземеления селянства не припинявся. Невпинно зростала кшьтсть
господарств. У 1787 рощ в Нижньому Березов1 нал1чувалося 97 господарств. 1м
належало 1462 морги земл1, тобто в середньому по 14 MopriB. У 1820 рощ в сел1 було
1 1вано-Фрашивський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С-12, арк. 3.
2 I. К р и п’я к е в и ч. 3 icTopii Гуцулыцини, стор. 20.
3 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 5. Льв1в, 1901, стор. 127.
377

вже 159 двор1в, з них 17 господарств мали до 1 морга земл!, 74 — вщ 1 до 5, 39 —
вщ 5 до 10, решта — вщ 10 до 30 морпв. Домшп належало 1017 морпв поля1.
Шсля скасування панщини куркул1 й лихвар1 за безщнь скуповували землю
у зубожших селян. У 80-х роках один з лихвар1в мав у Нижньому Березов! маеток
на 500 тис. золотих ринських i 400 морпв полонини2.
У 1880 рощ в Нижньому Березов! було 290 двор1в, проживало 1274 чоловша,
з них 1113 украшщв, 34 поляки, 67 евре!в. Селянам належало 314 морпв орно!
земл!, 25 морпв город!в, 337 морпв пасовиськ, 129 морпв лшу i 681 морг лук.
У 1886 рощ громада Нижнього Березова заплатила 903 золот! ринсьт домового,
заробнкового й прибуткового податтв. KpiM цього, громада платила вщ цихподат-
KiB 14 проц. адмшстративного, 54 проц. шкшьного, 3 проц. шляхового податшв
на pi3Hi громадсьш потреби3.
В сел! було два млини, олшниця, ступа для виготовлення сукна, крамниця
р!зних товар1в4, мешкало кшька майстр1в — буд1вельнишв, стельмах1в, cтoляpiв.
Бшышсть чолов1шв вшжджала з села на сезонш роботи на л1сорозробки. На неве-
личких клаптиках прсько! земл1 селяни с1яли кукурудзу, овес, яре жито, коношп,
льон, садили картоплю, капусту, квасолю, горох, часник, цибулю.
Сшьська бщнота тулилася в дерев’яних прямокутно! форми курних хатах —
бурдеях. Житло це складалося з невелико! тмнати та сшей i мало двосхилий
приплюснутий дощаний дах, притиснутий камшням, щоб не зносив вггер. Бшып
заможш будували хати з чотирисхилим дахом. Зовш стши будинтв не обмазували,
а лише зсередини.
Носили селяни саморобний одяг з конопляного волокна — сорочка, штани,
киптар, зимою кожух та з сукна петик. Улику ходили 6oci, а взимку у постолах.
Основними продуктами харчування були картопля, кулеша, молоко, яке вживали
у т. зв. скоромш дш. М’ясо !ли тшьки пщ час великих свят. 200 дшв на piK селяни
постили, а молоко i яйця продавали на ринку в Коломи! чи Яблоновь Навиь у
заможних селян не вистачало хл1ба на весь piK5.
Населения страждало i вщ хвороб, особливо шд час ешдемш. У сел1 не було
медично! допомоги. 15 вересня 1876 року журнал «Правда» писав, що «грип сотками
змиае людей молодих з цього свиа i то не лише дней, але й 20-лггтх... В Березов1
вщ зелених свят дотепер померло над 500 душ. Лшарсько! помочи там нема шяко!.
Селянин так не мае надп на виздоровлення сишв та доньок, що коли вони лежать
ще при цшковитш притомност1, батько послщну корову жене продати, бо не буде
за що похоронити дией».
Про темноту, нужду у Нижньому Березов!, де «дос! ще немае школи, зате
корчем на кожнш вулищ по кшька», писала 26 с!чня 1883 року газета «Батьтвщина».
Злидш i безправ’я змушували селян Нижнього Березова шукати кращо! дoлi
в шших крашах. 3 1860 року вони почали
вшжджати на заробики в Pociio, Молда-
Весшля у сел i Нижньому БерезовК Початок XX ст. BilO, Угорщину, а ШСЛЯ 90-Х poKiB — у
Канаду, Прусш6. Лише до Канадиз
Коломийського повпу вшхало понад 190 чоло-
BiK, у т. ч. 20 oci6 з Нижнього Березова.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6, спр.
82, арк. 35, 37; ф. 20, оп. И, спр. 132.
2 Газ. «Дшо», 27 травня 1888 р.
3 В. Шухевпч. Гуцульщина, ч. 1, стор.
56, 58, 63.
4 Газ. «Дшо», 6 березня 1885 р. i 23 лютого
1888 р.; газ. «Народ», 1 лютого 1891 р.
* ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 309, оп. 1,спр.
2082, арк. 54.
6 Газ. «Дшо», 14 i 15 квггня 1892 р.; газ.
«Поступ», 19 вересня 1903 р.
378

К. I. Геник, який 1896 року першим вшхав до Канади, писав
землякам, що не слщ захоплюватися Америкою, бо «за три роки (1897—1899)
прибуло 20 ООО наших людей, i не можна зразу знайти роботу для
Bcix», а агенти розхвалюють життя в Америщ лише тому, що одер-
жують за це долари1.
BiH покинув рщне село через переслщування австршсько! полщи.
Перебуваючи шд впливом I. Франка, з яким познайомився 1878 року,
К. Геник заснував у сел1 школу, читальню, крамницю, BiB серед селян
сощалштичну агггацпо. Спочатку працював у Нижньому Березов! вчи-
телем, ni3Hime займався оргашзащею кооперативних крамниць в шших
селах. Пщтримував Ticm зв’язки з М. I. Павликом, з.сториком i
фольклористом К. Г. Заклинським. к. I. Геник — прогресив-
Читальня й школа, реоргатзована шзтше у двокласну, вщ1грали ^громадський д1яч.
значну роль у розвитков1 осв1ти й культури. Однак не Bci д1ти мали ,HeL*b ст.
змогу вчитися. У 1899 рощ з 322 д1тей до школи ходила лише 61 ди-
тина2. 80 проц. жител1в села були неписьменними, нав1ть вшт не знав грамоти.
Навчалися в Ясному, з одним вшном примщенш сшьсько! канцелярп.
Вчител1, громадсьшсть Нижнього Березова, I. Франко, який часто вщвщував
село i жив тут л1тш м1сящ, добивалися бупдвництва школи, умовляли батьшв поси-
лати д1тей вчитися. Завдяки зусиллям ради, створено! при школ1, в 1899 рощ в
Нижньому Березов1 почали будувати школу (закшчили ii через 9 ротв). Незважаючи
на труднопц, ят уряд штучно створював, щоб затримати культурний розвиток
украшщв, у 1890—1906 рр. 3 чоловша з села здобули освну i стали вчителями,
а в 1914 рощ 5 чоловш закшчили Коломийську нмназш3.
Вперше I. Франко вшхав до Нижнього Березова в березш 1880 року на
запрошення К. Геника. Проте йому не вдалося зразу потрапити в село. Жандарми
заарештували його в дороз1 i вщправили в Коломию, а через кшька дшв, шсля
обшуку у К. Геника в Нижньому Березов^ П. Глад1я — у Люч1, а також в шших
селах i виявлення сощал1стичних видань, ув’язнили ще кшькох чоловш4.
Вийшовши з тюрми, I. Франко i К. Геник пршхали в Нижнш Берез1в. У сел1
письменник написав оповщання «На вершку», збирав народш nicm. «Побит у
Березов!,— згадував I. Франко,— збагатив мою зб1рку також гарною колекщею тамош-
Hix приповщок»5. Але недовго прожив I. Франко у К. Геника. 17 серпня 1880 року
за наказом коломийського старости заарештованого письменника в кайданах
погнали босим до Коломш. через Слободу Рунгурську й Печешжин. «Тяжка це була
дорога,— писав I. Франко,— шсля яко’! меш на обох ногах повщпадали Hirri на
пальцях»6.
Коли письменника випустили на волю, BiH знову повернувся в Нижнш Eepe3iB,
де за ним був встановлений пильний нагляд. 23 серпня 1880 року I. Франко вшхав
з Нижнього Березова до Нагуевич!в, куди до нього пршжджали брати Кирило
й Степан Геники7. У 1900—1913 рр. письменник кшька раз!в вщвщував Нижнш
Берез1в.
Читальня привчала селян до книги, оргашзовувала голосш читки книг,
журнал1в i газет для неписьменних. Тут створили хоровий гурток, яким керували
1 Газ. «Дшо», 29 липня i 19 серпня 1900 р.
2 ЦД1А у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1830, арк. 1, 9; В. Ш у х е в и ч. Гуцулыцина, т. 1,
стор. 76.
3 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. А-1, арк. 2; Звгг дирекцп Ц.К. II
пмназп в Коломш за piK шкшьний 1913/1914. Коломия, стор. ИЗ, 114.
4 В. I. Калинович. Полггичш процеси 1вана Франка та його товаршшв. JIbBiB, 1967,
стор. 106, ИЗ, 116, 152.
5 I. Франко. Вибраш ста™ про народну творчють. К., 1955, стор. 174.
6 I ван Франко. Твори в двадцяти томах, т. 1. К., 1955, стор. 18.
7 Журн. «Плуг i гарт», 1929, № 6, стор. 18—20.
379

П. Гладш, I. Пригродський, В. Луговий. Кожного року гурток вистунав з
концертами на вечорах, присвячених прогресивним д1ячам культури, зокрема Т. Г. Шев-
ченку. Про один з таких концерт1в писала И червня 1903 року газета «Свобода».
1910 року читальня з селянсько*! хати пере!хала в народний д1м, збудований
на громадсьт кошти. На внески члешв передплачувались газети «Свобода», «Поступ»,
«Гайдамаки», журнали; в читальш були твори Т. Шевченка, I. Франка, В. Сте-
фаника, М. Коцюбинського та шших прогресивних письмеиниюв1.
У Нижньому Березов1 народився вщомий польський художник i графш
Северин Обет (1847—1917). Шсля закшчення малярсько!* академп у Вщш вш працював
на Гуцулыциш, де на замовлення Льв1вського музею робив зарисовки узор1в кили-
м1в, вишивок, писанок, р1зьби по дереву. В 1912 рощ на персональнш виставщ
у Львов1 художник представив 200 картин, в яких вщтворив природу i побут
Гуцулыцини2.
У сел1 д1яв ком1тет радикально! парти, активними членами якого були К. Ге-
ник, М. Кузич (MnxaciB), С. Геник, С. Арсенич та iH. Радикали боролися за еко-
ном1чш й пол1тичш права, зокрема за загальне виборче право3. Як писала 30 с1чня
1913 року газета «Хл1бороб», селяни на сво!х зборах вимагали виборчо! реформи,
зщкриття укра!нського ушверситету, нолегшення иодаткового тягару, критику-
вали попа, дяка i вшта, ят переслщували радикал1в за ix ате!стичну i громадську
д1яльшсть.
Шд час першо! св1тово! вшни село було ареною бо!в м1ж австро-угорськими
i росшськими вшськами. 27 жовтня 1914 року Нижшй Берез1в зайняли pocificbKi
в1йська. Пот1м село переходило з рук у руки, внаслщок чого завдано великих збит-
шв — знищеио nociBH, зруйновано школу, 17 будинк1в4.
Колишн1 вшськовополонеш, очевидщ й учасники Велико! Жовтнево! сощал1с-
тично! революцп у Pocii I. М. Геник, Д. I. Геник, П. Г. Сулятицький, Р. М.
Арсенич, М. П. Томич, повернувшись до рщного села, розповщали про утворення
Радянсько! держави, про лешнсьт декрети, про передачу росшським селянам пом1щи-
цьких земель та шш1 сощальш перетворення. У 1918 рощ революцшно настроеш
селяни Нижнього Березова скинули з посади вшта,
який разом з писарем гмши вислужувався перед ав-
Хата 61дняка в Нижньому Березовк 20-i роки СТр1ЙСЬКИМИ Властями, використовував СЛужбове СТа-
XX ст. новище для особистого збагачення. Селяни Нижнього
Березова не шдтримали i влади буржуазно-нащонал1с-
тичного уряду ЗУНР.
У чер.вш 1919 року село окупували вшська коро-
л1всько! Румуш!, а в серпш — буржуазно-пом1щицько!‘
Полыщ. Жител1 села не мирилися з окупащею. Разом
з селянами Середнього Березова вони вир1шили, оз-
бро!вшись, вигнати окуиант1в. Коли про це стало
вщомо пол1цп, учасник1в шдготовки повстання зааре-
штували. У 1920 рощ берез1всьт селяни, зокрема
М. А. Будурович, М. С. Геник, I. М. Арсенич, брати
Василь та 1ван Apcemrai, боролися з польськими оку-
пантами в лавах ЧУГА (Червоно!* Украшсько’! гали-
цько! армп). П1сля демоб1л1зацп 1922 року Василь
Арсенич залишився на Радянськш Укра!ш, працював
1 Ант1н Крушельницький. Просвггнш
реферат. Коломия, 1909, стор. 30, 54.
2 Газ. «Недшя» (Льв1в), 31 березня 1912 р.
3 Газ. «Громадський голос», 26с1чня 1906 р.; газ. «Свобода»,
7 березня 1907 р.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 10, оп. 1, спр. 19,
арк. 6.
380

на партшнш роботу а 1ван Арсенич
вступив до XapKiBCbKoro ушверситету.
Залишився на Радянськш Укра!ш i
працював учителем також I. М.
Арсенич1. 1нпп, повернувшись у село, орга-
шзовували бойкот заход1в окупацшних
властей, зокрема саботували вибори
до сейму i сенату, призов до польсько!
apMii*. 1922 року польський уряд зобо-
в’язав украшщв призовного вшу
пройти вшськову службу. Але переважна
частина молод! втекла у гори. До села
спорядили каральну експедицш, яка
виловлювала дезертир!в, арештовувала
IX родич!в, забирала В них худобу, Х°Р села Нижнього Березова. 1930 р.
одяг, продукти харчування.
Трудящих села визискувала влада, куркул1, орендар1, тершли вони вщ корч-
MapiB. Доводилось платити державний, дорожний, шкшьний, страховий та iHmi
податки, pi3Hi штрафи. Окремо стягували гропй за вимпання димаря, за ешь, яку
брали в сел1 Текуч! з соляних джерел.
1934 року в Нижньому Bepe30Bi було 444 господарства. 1м належало 425 га
орно! земл!. Домашню худобу мали лише 203 господарства (всього нал!чувалося
375 гол1в велико! рогато! худоби, в т. ч. 206 кор1в; 63 коней), один кшь припадав
на 7 господарств2.
Селяни збирали дуже низью врожа!*. У 1934 рощ з одного гектара одержали
5 цнт пшениц!, 3 цнт жита, 4 цнт ячменю3. Головним заняттям населения були
тваринництво й домашш промисли. Жшки займалися переробкою волокна (конопель,
льону), inepcTi, шили сорочки. У сел1 д!яли 2 млини, 2 олшнищ, працювали 2 шевщ,
кравець, кушшр, 2 стельмахи, 4 ковал!4, кшька ткач!в, килимар!в (останш вироб-
ляли килими на замовлення скушцишв). Чоловши були зайшт переважно на
лкових роботах. Жили лкюруби у колибах, харчувалися кулешею i бринзою.
В першд економ!чно! кризи заробтш лicopyбiв зменшувались.
Б!дняки не могли прожити з свого господарства i, шукаючи заробику, eMirpy-
вали до Францп, у США, Канаду, вшжджали на сезонш роботи в Румунш, Закар-
паття, де лише 1929 року працювало 56 сезоннишв, 1930 року — 405.
Правляч! кола буржуазно-помщицько! Польщ! намагалися полон!зувати
украшське населения. Пол1тищ ополячения укра!нське населения чинило ршучий
onip. У 1931 рощ в Нижньому Березов1 мешкало 1498 украшщв i 334 поляки6. Та
незважаючи на це, уряд запровадив у школ! навчання польською мовою. Тод!
селяни стали посилати дней не в державну, а в трикласну приватну украшську школу,
що юнувала з 1926 року на кошти батьшв7. У 1928—1929 рр. уряд трич! закривав
украшську приватну школу. Житeлi села змушеш були вщрядити свого
односельчанина I. М. Стромецького до Варшави, в м1шстерство оевпи, з вимогою вщновити
украшську школу. Лише шсля довго! тяганини, завдяки наполегливост! селян
школу знову вщкрили8.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. В-9, арк. 1; спр. Б-10, арк. 1;
спр. А-3, арк. 1.
2 Там же, ф. 2, оп. 9, спр. 786, арк. 38.
3 Там же, спр. 785, арк. 48.
4 Ksi^ga adresowa Polski wraz z w.m. Gdariskiem dia handlu, przemyslu i rolnictwa.
Warszawa, 1926/27, стор. 1766.
5 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 513, оп. 1, спр. 54, арк. 277; спр. 71, арк. 13, 17.
8 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 2, оп. 6, спр. 470, арк. 11.
7 Газ. «Дшо», 24 листопада 1929 р.; газ. «Громадський голос», 28 травня i 4 червня 1932 р.
8 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 206, оп. 1, спр. 393, арк. 3; спр. 351, арк. 16.
381

Незважаючи на переслщування, в сел1
нрацювала читальня (в 1928 рощ вона
мала 342 книжки), гуртки художньо! само-
д1яльносуп при народному дом1, загально-
ocBiTHi, сшьськогосподарсьт, кооператив-
Hi, а також куховарськ1 курси.
В народному дом1 перед селянами з до-
повщями на пол штат, економ1чш й куль-
TypH0-0CBiTHi теми не раз виступали
укра!нськ1 письменники Я. Галан, А.
Крушельницький та його син, поет i мисте-
цтвознавець I. Крушельницький. А.
Крушельницький, який в 1927—1932 рр.
пршздив до Нижнього Березова з своею
с1м’ею на лггнш вщпочииок, з1брав тут
матер1али для noBicTi «Рубають тс»1.
10 липня 1927 року в сел1 вщбулися
Ярослав Галан разом з дружиною Ганною у Нижньому Бере- збори 3 участю 500 СвЛЯН, присвячеш
3oei. 1932 р. виборам до мхсцевого самов^рядування.
На зборах виступала громадська д1ячка,
письменниця М. Крушельницька. Активну аптащю за народних кандидат1в
С. 	В. Букатчука, П. Д. Остафшчука та шших вели сельробовщ А. Кузич, М. Симчич
пщ час вибор1в до сейму 1928 року2.
Полщ1я жорстоко карала тих д1яч1в, ят закликали трудящих боротися
проти сощального й нащонального гноблення. Найбшып пильно слщкувала
пол1щя за д1яльшстю видатного письменника Я. Галана. Вперше у Нижшй
Берез1в Я. Галан пршхав улггку 1927 року на запрошення декламатора К). Геника,
з яким BiH вчився в Кратвському ушверситеть JliTHi мдеящ 1927—1928 рр. Я. Галан
жив у селянина С. Геника. Тут письменник познайомився з сшьською д1вчиною
А. I. Геник i з нею одружився. 3 цього часу i до 1941 року Галан майже кожного
року пршжджав у Нижнш Берез1в. А з вересня 1932 року по 17 червня 1935 року
проживав постшно у свого тестя I. Геника. В сел1 вш написав твори «Говорить
Вщень», «MepTBi борються», «Оповщання Василя», «Пщ Рокитами»3. Як
неодноразово повщомляла пол1щя, Я. Галан BiB у сел1 комун1стичну аптащю, створив
ком1тет допомоги голодуючим i гурток МОДРу.
Пом1чниками Я. Галана в революцшнш д1яльност1 були члени КПЗУ А. С.
Кузич, П. А. Перцович з сусщнього села Верхнього Березова, члени i сшвчуваюч1
«Сельроб-едностЬ> I. М. Стромецький, А. I. Геник, I. Ю. Симчич, Андрш, Володи-
мир, Соф1я i Любов Генсьорськь Вони читали й давали шшим нелегальш комушс-
тичш журнал и та газети з Радянсько! Украши, pi3Hi прогресивн1 видання4. Пол1-
щя не раз робила обшуки у Я. Галана, а в 1934 рощ вш просщцв у яблушвськш
тюрм1 6 тижшв5. У червш 1935 року Я. Галан вшхав до Львова. Кожен свш
пршзд у Нижн1й Берез1в письменник мусив рееструвати у полщп6.
Трудящ1 села свято бережуть м1сця, пов’язаш з д1яльн1стю полум’яного
письменника-комушста. На будинку, де жив Я. Галан, встановлена мемор1альна
1 Газ. «Покутське слово», 31 липня 1927 р.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 520, арк. 100, 139; ЦД1А УРСР
у Львов1, ф. 351, оп. 1, спр. 42, арк. 1, 13, 14; Льв!вський облдержарх!в, ф. 121, оп. 3, спр. 61,
арк. 93.
3 Ю. Мельничук. Слово про письменнитв. Льв1в, 1958, стор. 390.
4 Ярослав Галан. Спогади про письменника. Льв1в, 1965, стор. 90—94.
5 Революцшна д!яльшсть захщноукрашських пролетарських письменнитв. Зб1рник apxiB-
них докумеш^в. Льв!в, 1959, стор. 125, 142—143.
6 Газ. «Прикарпатська Правда», 8 травня 1959 р.
382

дошка. Перебування в сел1 видатних людей сприяло пожвавленню культурного
життя, актив1зувало революцшну боротьбу селян.
Лише у BepecHi 1939 року покшчено з усяким гнобленням. Ще до приходу
Червоно! Армп у сел1 д1яв тимчасовий селянський ком1тет (головою його був бщ-
няк Р. М. Кузич, секретарем — А. I. Геник), а також народна мшнця, яку очолив
М. А. Арсенич. Народш органи влади слщкували за порядком у сел1, роззброювали
польську полщдо.
21 вересня жител i села рад1сно зустрши во!шв Червоно!' Армп. На урочистому
м1тингу з прив1танням виступив П. А. Перцович, в1д червоноармшщв — пол1трук
М. Г. Патлаченко, який розпов1в присутшм про Радянську владу.
Шд час вибор1в до Народних 36opiB Захщно! Украши трудяпц Нижнього
й Середнього Березова обрали депутатом селянку-бщнячку з Середнього Березова
М. М. Климюк. У березш 1940 року головою Нижньоберез1всько! сшьсько! Ради
обрано л1соруба А. М. Арсенича, секретарем —А. I. Геника. Радянська влада
надшила селян землею, подала бщнякам допомогу зерном i гр1шми для кушвл1
худоби. Чимало колишшх безроб1тних влаштувалося на державш роботи в Ябло-
нов1, у люовш промисловост1 в Дшятиш, Брошневь М. I. Пригродського, який
у 1933 рощ закшчив Кратвський ушверситет, але як украшець не 3Mir влаштува-
тися на роботу за спещальшстю, призначено 1нспектором шкш Коломийського
райвно.
У Нижньому Березов1 були створеш комсомольська оргашзащя, аптколектив
з 35 чоловш шд кер1вництвом комушста Г. П. Больбота. Комсомольщ разом з ari-
таторами взяли активну участь у заходах, спрямованих на лшзщащю неписьмен-
ност1. В колишшх вшськових казармах вщкрили дитячий будинок i медпункт.
Для ознайомлення з досягненнями передових колгосшв i колгоспнитв Радянсько!
краши селянина з Середнього Березова М. Костюка вщрядили до Москви на сшь-
ськогосподарську виставку.
1 липня 1941 року Нижнш Берез1в окупували вшська птлер1всько! Шмеччини.
Запроваджуючи «новий порядок», фашисти жорстоко розправлялися з тими, хто
чинив onip, насамперед з радянськими актив1стами. В 1943 рощ були арештоваш
С. 	А. Арсенич, I. С. Шдл1сецький, I. Г. Геник (загинули в Освенщм1), М. А.
Арсенич1. Вщ рук окупант1в загинули також М. В. Будурович, А. М. Стромецький,
М. Г. Арсенич, Р. А. Кузич. 42 жител1 села вивезли в Шмеччину. Щоб не потра-
пити у фашистське рабство, молодь села переховувалась у л1сах. Незважаючи на
погрози смертю, селяни переховували в л1сах i таемно р1зали худобу, аби не здавати
м’ясо окупантам. Вилучення продовольства з села, велши податки, ят стягали
окупанти, викликали в сел1 голод. Селяни Нижнього Березова пробиралися на Подш-
стров’я, щоб заробити грошей чи вимшяти хл1б за полотно, вовну, ешь. Фашисти
часто конфшковували клунки з зерном, а затриманих арештовували або вщправляли
до Шмеччини.
Жител1 села допомагали радянським партизанам, ят д1яли в райош Нижнього
Березова. Л1сник М. В. Будурович, добре знаючи м1сцев1сть, пров1в у 1943 рощ
загш з’еднання С. А. Ковпака з Нижнього Березова до Печешжина2. Провщниками
у партизашв-ковпатвщв були також С. А. Мшевський, I. М. Повшинюк,
а В. М. Симчич переховував пораненого партизана Олекс1я Орленка3. В кв1т-
Hi 1944 року селом проходило партизанське з’еднання М. I. Шукаева.
6 травня 1944 року во!ни 11-го гвардшського танкового полку i 151-го cTpi-
лецького полку шдшшли до Люч1 i Нижнього Березова i зав’язали бо!. Проте зов-
ciM села були визволеш в1д окупант1в лише 26 липня частинами 17-го гвардшського
пов1тряно-десантного полку.
1 Газ. «Прикарпатська правда», 21 листопада 1961 р.
2 1вано-Франк1вський облпартархдв, ф. 1, оп. 32, спр. 502, арк. 188.
3 Газ. «Прикарпатська правда», 9 Ычня 1968 р.
383

Багато жител iB Нижнього Березова вступило до Червоно! ApMii, щоб сшльними
зусиллями громити ворога. За бойов! заслуги на фронтах Вичизняно! вшни
Й. А. Кузича (загинув 1943 року) нагороджено орденами Слави 3-го ступеня, BiT-
чизняно! в1йни 1-го та 2-го ступешв, Червоно! 3ipKH, I. В. Дрогомирецького —
орденом Вичизняно! вшни 2-го ступеня й медалями. 3 радянськими i поль-
ськими орденами повернувся додому учасник Сталшградсько! битви, визволення
Варшави, штурму Берлша лейтенант Я. А. Березовський1.
Вщновлюючи органи Радянсько! влади, трудяпц Нижнього Березова
приступили до вщбудови зруйнованого села. Вщремонтували школу, в якш фашисти три-
мали коней, клуб, вщкрили медпункт. Радянська влада подавала всшяку допомогу
учасникам Велико! Впчизняно! вшни, селянам, ят повернулися з фашистсько!
каторги, багатодпним та одиноким матерям, бщнякам, надшила !х землею. Селяни
одержували вщ держави кошти на буд1вництво хат, придбання худоби.
В село пршхали вчител1 i3 схщних областей Украши. Вони разом з м1сцевими
вчителями, сшьськими культармшцями лшвщовували неписьменшсть серед дорос-
лого населения, налагоджували культурно-освиню роботу.
Багато горя запод1яли жителям села банди украшських нащонал1ст1в, ят теро-
ром намагалися з1рвати сощал1стичне буд1вництво. Вороги вбивали щт ciM’i,
пов1сили батьтв комсомольця А. В. Геника лише за те, що !х син шшов служити
у Радянську Армш2, стратили комсомолку О. I. Кицелюк, С. В. Геника, I. Г. Бо-
друга, ят вступили до загону сшьсько! самооборони3, спалили кшька громадських
буд!вель та хат селян. Та незабаром бандити, позбавлеш всяко! опори й шдтримки,
були знешкоджеш.
В березш 1953 року бшышсть селян об’едналася в сшьськогосподарську арт!ль
iM. I. Франка. Головою правлшня обрали А. I. Геника. В 1955 рощ до Нижньобере-
з1вського колгоспу приедналася арт1ль села Текуч! (в цьому ж рощ колгосп очолив
тридцятитисячник комушст С. I. Панченко), в настуиш роки —господарства сш
Середнього Березова, Люч1, Стопчатого й Уторошв.
3 1963 року об’еднаному господарству присвоши 1м’я Я. Галана. Воно перетво-
рилось в одне з передових у райош. 1957 року в колгосш створено партшну
оргашзащю, ниш в нш — 102 комушсти. Партшна оргашзащя правлшня артш1 згурту-
вала колгоспнишв, спрямувала !х зусилля на дальше п1днесення колективного
господарства. Артшь виросла у велике багатогалузеве господарство. Основним
заняттям TpyfliBHHKiB Нижньоберез1всько! бригади е землеробство, зокрема льонарство
й тваринництво з м’ясо-молочним напрямком. Урожайшсть пшенищ в середньому
з гектара становить 17—18 цнт, льону-насшня —4—5 цнт i льону-волокна —
5—7 цнт.
Значних ycnixiB добилися колгоспники в розвитку тваринництва. 1968 року
лише на ферм! Нижнього Березова нал1чувалося 554 голови велико! рогато! худоби,
в т. ч. 227 KopiB. 3 1963 року колгосп з продуктивное^ худоби утримуе перше м1сце
в райош. Середшй надш молока на одну фуражну корову становить 2075 кг, артшь
значно перевиконуе pi4Hi плани продажу молока i м’яса державь
На Bcix дшянках колгоспного виробництва, в т. ч. i на ферм!, машини майже
повшетю замшили важку ручну працю. Колгосп мае 33 трактори, 3 силосш та
6 зернових комбайшв, 25 с1валок, 5 льономолотарок, 6 машин для переробки
льону та 35 вантажних i 2 легков1 машини, автобус та шшу техшку, яку обслуговуе
150 чоловш.
Сумлшною працею колгоспники добиваються високих врожа!в зернових i тех-
шчних культур. За висот показники у вирощуванш льону колгосп був дв1ч1
учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР.
1 ApxiB МО СРСР, вщдш 4, оп. 69 405, спр. 4, арк. 18, 47, 105; газ. «Прикарпатська правда»,
21 квггня 1967 р. i 21 квггня 1968 р.
2 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 1, оп. 32, спр. 502, арк. 188.
# Газ. «Комсомольський прапор», 23 липня 1963 р.
384

Секретами cboix ycnixiB i досягнень колгоспники Нижнього Березова подши-
лися з членами делегацп Мурамуреського пов1ту (Румушя), яш побували в сел i
у листопад! 1966 року. Вони показали гостям тваринницьт ферми, льоноперероб-
ний пункт, розповши про те, як жили колись, як щасливо живуть тепер, об’еднаш
в одшй радянськш державь
Швидкими темпами на територп Нижнього Березова йде колгоспне бупДвництво.
На м1сщ, де колись був пустир, збудоваш тваринницьт ферми з мехашчним виван-
таженням гною, 3 телятники на 500 гол1в кожен, в!вчарник, кормопереробний цех,
пилорама, льонопереробний пункт, зерносховище, типова ремонтна мехашчна май-
стерня, гараж1 для автомашин та трактор1в, будинок тваринника. На колгоспш
кошти споруджено в сел1 будинок для вчител1в, продуктовий магазин, кшск для
обслуговування мехашзатор1в, лазню. Колгосп допомагае колгоспникам зводити
житлов! будинки.
Зростае добробут труд1внитв села. У 1961 рощ колгоспники одержали на лю-
дино-день по 1,62 крб., в 1968 рощ —по 3 крб. Середня зарплата колгоспника
в 1968 рощ становила 45—50 крб. на м1сяць. У шслявоенш роки близько половини
мшцевих жител1в спорудили co6i HOBi будинки, переважно 2—3-тмнатнь Новими
будинками прикрасилась майже вся центральна частина села.
Про добробут селян, благоустрш Нижнього Березова дбае сшьська Рада в
склад1 63 депутате, з яких 26 — комушсти. Шдтримуе громадський порядок у сел1
добровшьна народна дружина.
G восьмир1чна школа. 3 12 ii вчител1в 8 — уродженщ Нижнього Березова.
За роки Радянсьшн влади 30 вихованщв школи стали вчителями, 2 — шженерами,
9 — лшарями й середшми медпращвниками.
Важко жилося родиш Склепович1в за пансьжп Польщ1. Глава ciMvi Михайло
1ванович змушений був ходити на зароб1тки у Чехословаччину, Румун1Ю. 1нша
доля в його п’ятьох д1тей. Три дочки здобули вищу осв1ту, дв1 з них працюють
у рщному сел i. Зак1нчили вищ1 навчальн1 заклади Bci трое д1тей колишнього бщ-
няка М. С. Геника. Виходець з села С. М. Геник став кандидатом медичних наук,
написав понад 40 наукових праць, викладае в 1вано-Франк1вському медшституть
Мешканщ села забезпечеш медичною допомогою. На територп бригади е
фельдшерсько-акушерський пункт з пологовим вщгцленням. Завдяки профшактичним
заходам, здшсненим медпунктом, протягом останшх ротв не було смертних випад-
тв серед д1тей дор1чного вшу.
Свое дозвшля колгоспники та штел1генщя села проводять у клуб1 й б1блютець
Клуб, який з 1949 року очолюе заслужений пращвник культури УРСР комушст
Д. П. фщич, вщомий в област1 добре оргашзованою роботою гуртк1в художньо*1*
самод1яльност1. Вщчутну допомогу подае драмгуртк1вцям режисер Коломийського
народного театру, артист В. I. Симчич, знаний глядачев1 з фшьм1в «Кам’яний хрест»,
«Анничка» та ш. Учасники
хорового, драматичного, танцювального
rypTKiB вшжджають з виставами й На 3aciflaHHi ради клубу села Нижнього Березова. 1967 р.
концертами в Коломию, 1вано-Фран-
к1вськ, у Закарпатську область,
виступають у сусщшх селах, на
фермах, полонинах. Танцювальний
колектив нагороджено грамотою об-
ласного управлшня культури.
Працюе кулшарний гурток, у
якому 115 жшок навчилися готувати
смачш страви, накривати стш.
Гурток художньо*1 вишивки до 100-р1ччя
з дня народження Т. Г. Шевченка
оргашзував виставку кращих po6iT.
385 25 зз2

Вишивки кер1вника гуртка М. А. Геник експонуються у Коломийському, 1вано-
Франтвському та Льв1вському музеях.
При клуб1 працюе також шахова секщя, яка 1964 року в реснублшанському
конкурс! зайняла перше м1сце й нагороджена кубком журналу «Сощалютична
культура» та дипломом 1-го ступеня Ради союзу спортивних товариств i оргашзацш
УРСР.
Клуб влаштовуе вечори вшанування кращих виробничнитв, людей, що
загинули в боротьб1 за Радянську владу, комсомольсьш весшля за новим обрядом,
урочист1 зустр1ч1 Нового року, проводи на пенсда труд1внитв, ят першими стали
на колгоспний шлях господарювання, проводи молод1 до Радянсько! ApMii.
У 1957 рощ М1н1стерство культури УРСР нагородило Нижньоберез1вський клуб
дипломом 1-го ступеня й грошовою прем1ею. 3 1961 року клуб носить почесне звання
клубу вщмшно! роботи.
855 мшцевих жител1в — активш вщвщувач! б1бл1отеки, яка ниш нараховуе
близько 9 тис. книг. 17 чоловш е членами первинно! оргашзаци товариства «Знания».
В недалекому майбутньому аматори мистецтва розвиватимуть сво! зд1бност!
в будинку культури, який заплановано звести в центр! села. Виростуть нова
середня школа, житлов1 будинки колгоспнитв. Село стане ще кращим, життя
в ньому — ще заможшшим i весел1шим.
П. I. АРСЕНИЧ
ЯВОР1В
Явор1в — село, центр сшьсько! Ради, простяглося на 12 км вздовж р1чки Риб-
нищ, в1ддалене на 11 км вщ Косова i на 25 км вщ зал1знично! станцп Вижниця.
Через село проходить автомапстраль Коломия—Верховина. Населения —2658
чоловш. Село мае 28 присштв, ят розкинулися на схилах прських хребт1в висо-
тою 1000—1300 м над р1внем моря.
В письмових документах уперше Явор1в згадуеться за 1751 piK1. На той час
у сел1 нал1чувалося 178 двор1в, воно належало до державних, камеральних маеттв.
Грунти його, як повщомляла Йосифшська метрика, «знаходяться на високих горах
i скелях, ледве винагороджують працю власника. Через те, що в горах рано випадае
i довго лежить cHir, не можна косити ciHo два рази...»2.
Населения в основному займалося скотарством. Через своерщш природш й еко-
ном1чш умови краю панщина тут обмежувалася 14 днями. Селяни вщробляли !!
шд час сшокосу, збирання хл1ба тощо. 1снували натуральш та грошов1 повинност1.
За сво!м майновим станом вже тод1 жител1 села дуже р1знилися м1ж собою. Куркул1
мали велико! рогато! худоби по 20 гол1в, коней по 6, овець по 250. А тим часом
значна частина селян лишалася без худоби. Крапц земл1 й лши належали пом1щи-
кам, багат1ям. Пан волод1в 5649 моргами л1су й поля. А 178 селянських двор1в
мали лише 4067 морпв, з яких бшыпа частина належала куркулям.
Бщнота Яворова завжди боролася проти феодального гшту. Чимало селян
брали участь у оприштвському pyci. До загону Олекси Довбуша приедналися
Шкр1бляк, Гондурак, брати Джумаджуки та iH. Кшька мешканщв Яворова були
в загош оприштв Василя Баюрака. Тут зупинялися опришки 1вана Бойчука.
Вони вбили сшьського отамана Шляхтюка. Смшивщ спробували було напасти на
KociB, але шсля жорстокого бою i3 загонами шляхти вщступили знов на Явор1в.
На початку XIX ст. становище трудящих Яворова ripniae. 1826 року лк>и й
пасовиська в околицях села були приписан! до державних володшь. Селянам забо-
ронялося випасати там худобу, навпъ збирати гриби i ягоди. Багатьом жителям
1 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 5, стор. 34.
2 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 19, оп. 6, стр. 280, арк. 2.
386

Яворова загрожувала голодна смерть. Це породжувало незадоволення,
i селяни повставали на боротьбу проти експлуататор1в. 3 народних опо-
вщань вщомо, що три явор1всыи опришки д1яли в загош Юрини Драгь
рюка. Ватажка загону власт1 пов1сили у 1877 рощ в Коломш, а оприштв
з Яворова засудили на довп роки тюрми1.
Шсля скасування панщини селяни хоч i д1стали особисту свободу,
але економ1чне становище ix не стало кращим. Вони так i не одержали
права бодай на часткове користування державним чи панським л1сом,
пасовищем. 3 великими труднощами !*м вдалося добитися дозволу на
користування л1сом. Але шд час подшу л1с1в виникли незгоди. Куркул1
привласнювали крапц л1си. Селяни, обуреш цим, пщпалили л1с в
урочищ! Черленому. УкраТнська письменниця i
1890 року в сел1 було 565 двор1в, i проживало там 2497 жител1в. На громадська д1ячка, уро-
одне господарство припадало понад швморга земл1 та 2 ГОЛОВИ худоби. Дженка Яворова М. М.
3 тяглом було ще ripnie, 1 кшь припадав на 3 господарства. Бщнота ж олчуняк- очатокХХ ст.
села зовс1м не мала земл i й худоби. У 1896 рощ селяни Яворова
заплатили: грунтового, домового i прибуткового податку — 2199 золотих; на адмшктра-
тивш, шкшьш, дорожш, HOBiTOBi i крайов1 видатки витратили 2617 золотих,
всього — 4816 золотих2. Невеличю клаптики земл1, розкидаш на горбах, не могли
прогодувати i десято!* частини населения села. Тому гуцули особливо щнили в1вцю,
бо за ix словами, з не!* усе: молоко, вурда, жентиця, гуслшка, бринза, кожух, сар-
дак, л1жник ще й буджениця.
Селяни, ят не мали худоби, йшли рубати або сплавляти державний чи панський
л1с за м1зерну плату, часто ризикуючи життям. Окремо заробляли тим, що виготов-
ляли pi3Hi дерев’ян1 вироби, збирали на продаж ягоди, гриби, ropixn.
Та цього було не досить, щоб задовольнити бодай найменнп потреби трудящих.
Тому багато з них у пошуках заробнку ем1грувало до шших краш. Гуцул1в-бщня-
тв грабували власиики полоиин, лихвар1, ушатське духовенство; на церковн1
потреби вщбирали останню корову чи в1вцю3. Жили селяни в курних хатах, в анти-
саннарних умовах.
Важш побутов1 умови спричинялися до р1зних хвороб. 1884 року в сел1 спалах-
нула еп1дем1я тифу, вщ яко!’ померло багато людей. Лшаря в сел1 не було. Xeopi
зверталися до знахар1в, ворожбит1в. Газета «Батыпвщина» за 8 червня 1888 року
писала: «Люди сол1 не мають за що купити, з голоду i посту скр1зь жовтыьниця
i куряча слшота, а тут плати ще 387 золотих ринських за невщроблеш дорожш
роботи (шарварок)».
Великий голод був 1913 року. Рятуючись вщ смерт1, гуцули тшали до Румуни,
BocHii, Америки.
Австршсьш власт1 зовс1м не дбали про народну освпу. Першу школу в Яворов1
вщкрили у 1846 рощ. 3 670 д1тей шк1льного вшу в нш навчалося всього 36 учшв.
Чимало зробив для поширення освпи на сел1 прогресивний громадський д1яч
М. С. Колцуняк, який учителював тут з 1880 по 1891 piK. За його ш1щативою Mic-
цеву школу розширили, i кшьшсть учшв в нш збшыпилася майже втрич1. 3
Яворова вийшло кшька прогресивних д1яч1в та пращвнишв культури. Тут народилася i
деякий час працювала украшська письменниця М. Колцуняк (1884—1922). В noeic-
Ti «Настр1чу сонцю золотому», у зб1рках опов1дань «Сама винна», «Проти хвиль»
вона реал1стично вщобразила безпросвпну нужду й соц1альну нер1вшсть гуцул1в,
викривала лицем1рство поп1вства та буржуазно!* 1нтел1генцп. Родом з Яворова i гро-
мадськ1 л[яч1 Окуневсьш — брати Теоф1л (адвокат), Ярослав (лшар) та ix сестра
1 Етнограф1чний зб1рник, т. 26. Льв1в, 1910, стор. 14, 201.
2 В. Шухевич. Гуцульщина, ч. 1, стор. 37, 57, 61, 65.
3 1нститут лггератури iM. Т. Г. Шевченка АН УРСР, вщдш рукошнив, ф. 100, спр. 562,
арк. 4.
387 25*

Ольга, вщома шашстка й учениця М. В. Лисенка. Родина Окуневських пщтримувала
TicHi зв’язки з иередовими д1ячами культури, листувалася з I. Я. Франком,
О. Ю. Кобилянською, М. В. Лисенком та iH. В липи! 1901 року в Яворов!
лро!здом до Буркута зупинялася в Окуневських Леся Украшка разом з мистецтво-
знавцем-фольклористом К. В. Кв1ткою. Вона писала Кобилянськш, ощнюючи
природу, що в Яворов! «дуже симпатично i мило».
В Яворов! з давшх-давен розвивалося самобутне народне мистецтво. Тут виросла
щла плеяда талановитих майстр!в, вироби яких вражають високою художшстю.
Вщомим майстром спорудження жител i церков наприкшщ XIX ст. був Лесь Коп-
чук. 3 кольорових мeтaлiв ум!льц! виготовляли стремена, тошрщ, палиц!, люльки,
pi3Hi жшоч! прикраси. Металом оздоблювалися пиарят вироби: иояси, тоб!вки
(гуцульськ! торбинки), постоли, киптар! (кожушки-безрукавки), а також вироби
з рогу, зокрема порохгвнищ. Вщомими майстрами таких вироб!в у кшщ XIX i на
початку XX ст. були мосяжники П. П. Гондурак (Кшшдак), Н. Рибенчук, Ю. Коп-
чук (Яковейчин), М. Копчук (1ваичитв), В. В. Шкр!бляк та iH1. Pi3Hi дерев’ящ
pe4i майстри Яворова ирикрашали р1зьбленими орнаментами. Зачинателем р!зьби
ло дереву вважаеться житель Яворова Ю. I. Шкр!бляк (1822—1884). Дщ його
Микола прийшов на Гуцулыцину з Под!лля i займався виготовленням дерев’яних
предмете, пращоючи спещальним шструментом «шкр1блом» (мабуть, в!д ще! назви
д!став свое пр1звшце).
Замолоду Юрш иавчався токарсько! справи. Згодом сам змайстрував co6i то-
карний верстат, на якому виготовляв pi3Hi вироби, прикрашаючи ix традицшними
геометричними орнаментами. Його вироби — миски, пляшки, барильця — користу-
валися великим ycnixoM на виставках у Вщш, Львов!, TpiecTi, Коломш, Одес! та
шших MicTax. Ю. I. Шкр1бляк був видатним народним майстром гуцульсько! плоско!’
pi3b6n по дереву. Його майстершсть сприйняли i дал! розвинули сини Василь,
Микола, Фед!р. Як i ix батько, вони виготовляли сво! предмети на токарному верстат!
i тому були прозваш «токарниками». Особливо вщзначався Василь, який збагатив
р!зьбу новими мотивами та шкрустащею перламутром, металом. Микола й Василь
Шкр!бляки брали участь у багатьох виставках — в Терношт, Краковь За cboi’
твори В. Шкр!бляк удостоений cpi6Hoi та бронзово!* медалей. Золотими медалями
були вщзначеш роботи Василя й Миколи на виставщ у Львов! (1905 р.). 3 жовтня
1905 року Василь Шкр!бляк викладав р1зьбярство та шкрустащю у Вижницькш
школ! художньо!’ обробки дерева i металу. Зд!бним р!зьбярем був також П.
Гондурак (1888—1928). Cboi* вироби вш оздоблював р1зьбою i зрщка шкрустував деревом
та метал ом2.
Як майстри плоско!* р!зьби та шкрустаци по дереву на початку XX ст. в Яво-
poBi славились також Ю. I. Гондурак, Пилип i Володимир Петрови, П. Г. Корпанюк
та iH. Вщомими бондарями були Микола й Проць Копчуки, як! прикрашали сво!
вироби випалюванням.
Село, де жили народи! умшьщ i яке через свою вщдалешсть вщ MicbKoi цив1л!-
зацп збер!гало багато арха!‘чних рис у культур! й побут1, приваблювало дослщни-
KiB гуцульщини. В Яворов! з 80-х рок1в XIX ст. проводив етнограф!чн! дослщження
укра!нський етнограф В. Й. Шухевич, який написав 5-томну працю «Гуцулыцина».
В шй багато матер1ал!в про побут i звича!* селян з Яворова. BiH закупив у Шкр!бля-
KiB та багатьох шших селян чимало гуцульських вироб!в для Льв!вського музею
та для р1зних виставок. 1894 року В. Й. Шухевич оргашзував у Львов1 етногра-
ф!чно-промислову виставку, для участ! в якш запросив народних умшьщв з
Яворова. Виставочний комггет нагородив Василя й Миколу Шкpiблякiв за р!зьбярсьт,
Петра Копчука — за теслярсьт роботи, Василину Столярчук — за тканини
1 JI. М. С у х а. Художш металев! впроби украшц!в Схщнпх Карпат друго! половпни XIX—
XX ст. К., 1959, стор. 40.
2 А. Ф. Б у д з а н. Pi3b6a по дереву в захщних областях Украши, стор. 40.
388

й вишивки — ср1бними медалями, Миколу. Копчука — за бондарсью вироби, Петра
Гондурака — за мосяжш вироби — бронзовими медалями1.
Явор1в славився не лише майстрами художньо! народно!’ творчост1, а й багат-
ством фольклору. М1сцев1 вчител!, письменники, кторики, етнографи з Львова та
Киева з1брали тут багатий фольклорний матер1ал.
Пщ впливом першо! росшсько!’ революци у Яворов! посилилася боротьба за
загальне виборче право.
7 серпня 1906 року тут вщбулося в1че. Воно ухвалило вимагати загального
виборчого права та заявило протест проти арешту прогресивних д1яч1в. Иа виборах
до галицького сейму в лютому 1908 року трудяпц висунули свого кандидата. Але
власт1 не допустили до голосування виборщв з Яворова.
В роки першо! cbItobo! вшни Явор1в опинився у зош бо!в ш\ж австро-угор-
ською ьросшською арм1ями. Майже все доросле чолов1че населення було мобшь
зоване до австро-угорсько! армп2. Та багато жител1в села здавалися в полон. Вони
стали свщками й учасниками революци i громадянсько! вшни в Pocii. Я. Г. Чушак
служив у Червонш Армп, бився проти банд Колчака.
Перемога сощал1стично! революцп у Pocii актив!зувала боротьбу трудящих
Яворова проти шоземних загарбнишв та украшсько! буржуазп. 19 березня 1919 року
селяни Яворова та Сокол1вки на зборах вщкрито виступили проти политики
уряду ЗУНР i за прикладом селян Радянсько! держави вимагали конфдекаци
пом1щицьких земель, передач! полонин i л^в у користування громади3. У червн!
1919 року село захопили румунськг, а в серпш того ж року польсьш вшська. Чимало
жител!в села взяли участь у боротьб! проти польських окупант!в. А. М. Чорномудяк
у ci4Hi 1920 року перейшов на 6iK Червоно! Армп, щоб разом бити бшополяшв
у район! Бердичева й Козятина. На знак протесту проти польсько-окупацшного
режиму багато явор!вчан бойкотували перепис населення 1921 року, вибори до
сейму у 1922 роц! та ухилялися вщ призову до польсько! армп.
У 20—30-х роках XX ст. вщбуваеться прискорений процес обезземеления
селян Яворова. 1932 року 191 господарство мало Bciei земл!менше, шжпо 1 га, 260 —
вщ 1 до 5 га, 132 — вщ 5 до 10 i 88 господарствам належало вщ 10 до 50 га земль
У 1934 рощ на 692 господарства села припадало лише 200 га орно! земл!4. На сво!х
м!зерних клаптиках селяни вирощували дуже низью врожа!. Того ж року вони 3i-
брали жита — 2 цнт, ячменю — 6, BiBca — 3, квасол! — 1, кукурудзи —6 центнер1в
з га. До того ж, бшышсть селян, позбавлена пасовиськ, змушена була кожно! весни
передавати худобу на випас власникам або орендарям полонин, як! на цьому добре
заробляли, адже пастухи працювали в них лише за xap4i або одержували rponii.
Малоземелля не раз спричиняло бшки, сварки, cyflOBi процеси за мeжi та клап-
тики земл! нав!ть м!ж родичами. Коломийський окружний суд 1 жовтня 1938 року
засудив на pik тюремного ув’язнення Д. I. Столащука за те, що BiH стршяв у свого
тестя П. Шкр!бляка, який силомщь хот!в повернути назад дшянку поля, подаро-
вану в придане сво!й дочщ, та рубав л!с Столащука.
KpiM землеробства й скотарства, селяни займалися домашшм промислом:
ткацтвом, килимарством, р1зьбярством, бондарством, а багато хто вимушений був
шукати зароб!тку поза межами села. Трудяпц Яворова жили в нестатках. Помщики жг
греко-католицька церква та кypкyлi волод!ли великими масивами кращо! земл!.
Куркулям i лихварям належали 5 корчем, млини, за!‘жджий дв!р. Вони
верховодили у кооператив! «Сшьська сп1лка».
За польсько! окупацп Явор!в лишався не тшьки убогим, а й вщсталим селом.
Тут працювала початкова школа, яку вщвщувала менш як половина ди'ей вщ 7
1 Газ. «Дшо», 26, 28 вересня 1894 р.
2 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. 12, оп. 1, спр. 21, арк. 25.
3 Газ. «Покутський вкник», 6 квггня 1919 р.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 9, спр. 784, арк. 40; оп. 13, спр. 534, арк. 20.
389

до 13 ротв. У селц KpiM попа, дяка i трьох учи-
тел1в, не було людей з освпою. У 3BiTi за 1925 piK
про дiяльнicть бiблioтeки «Просвгги» сказано:
«В бiблioтeцi кшька старих книжок... Жодного
освпнього руху. Село темне...»1.
Польська влада не вживала заход1в, щоб запо-
6irra хворобам, тому в Heopoei були поширеш
Kip, туберкульоз, венеричш та iHmi захворювання.
У ceлi була велика смертшсть, особливо — серед
дiтeй. Не було лшаря. Зате власт1 посшшили вщ-
крити церкву. Церковники радили людям заметь
BiflOMi р!зьбяр! села Яворова, брати С. I. Корпа- лшування обмиватися «СВЯЧвНОЮ» ВОДОЮ,
нюк та Ю. I. Корпанюк. 1967 р. у Явopoвi дiялa оргашзащя «Сельроб-едностЬ,
и очолював В. М. Вепрук, який у лютому 1930
року був делегатом 11-го крайового конгресу «Сельроб-едностЬ> у Львов^. Члени
оргашзацп розповсюджували полпичну лпературу, аптували за возз’еднання
з Радянською Украшою.
У вересш 1939 року трудяпц села урочисто зустрши Червону ApMiio. Зразу ж
було створено революцшний комитет у склад1 В. Ф. Копчука, В. О. Лосюка,
Г. М. Костреюка. Компет негайно роззбро!в польську полпцю, шдняв червош
прапори над читальнею та гмшою.
У жовтш 1939 року тpyдящi Яворова обрали колишнього члена КПЗУ бщняка
М. П. Богатчука депутатом Народних 36opiB Захщно! Украши. Пicля проголошен-
ня Народними Зборами Радянсько!' влади житeлi Яворова утворили свою першу
сшьську Раду, яку очолив чл,ен ревкому В. Ф. Копчук. 1940 року головою сшьсько!
Ради став М. П. Богатчук3.
Радянська влада передала селянам Яворова 200 га орно! землц лши й
пасовиська. Бщнякам було надано допомогу зерном, вони одержали кредит для придбання
KopiB. Pi3b6Hpi та inini умшьщ детали роботу в створенш у KocoBi apтiлi «Гуцуль-
щина». Крапц opнaмeнтaльнi твори pi3b6npiB K)pin й Семена Корпанютв було
послано на Всесоюзну сшьськогосподарську виставку 1940 року в MocKBi4.
У ceлi почалося буд1вництво клубу, школи. Вщкрилися початшт школи на
вiддaлeниx присшках Липному та Максимщ. Почалися заняття у веч1ршй школ i.
1з cxiдниx областей Украши до села прибули вчитель
У Яворов! вперше за його icTopiro вщкрили медпункт, почали д1яти ciльcькe
споживче товариство, а на присшках Вшчинщ, Безулыц, Рибнищ — крамнищ.
Селяни готувались об’еднатися в колгосп.
Вшна, розв’язана птлер1вцями, чорною шччю насунулась i на Явор1в.
Фашисти окупували село 30 червня 1941 року. Уже в nepnii дш вони розстршяли
66 мюцевих жител iB. 74 — вивезли на каторгу до Шмеччини5. Окупанти зруйнували
на територи села 13 MocTiB, спалили багато будинтв, забрали у селян худобу.
16 вересня 1944 року село було визволене вщ загарбнитв. Молодь Яворова
тшла до Червоно! Армп добивати ворога.
Шсля визволення вщ фашис^в було вщновлено Радянську владу. Украшсьт
буржуазш нащоналюти чинили жорстокий onip трудящим. Вони замордували
багатьох сшьських aKTHBicTiB. Створений у ceлi винищувальний батальон з допо-
могою opraHiB державно! безпеки нeвдoвзi знешкодив бандитсьт кубла на територп
Яворова.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 348, оп. 1, спр. 1200, арк. 21, 49, 57; спр. 1211, арк. 1, 15.
2 Льв1всъкий облдержарх!в, ф. 121, оп. 3, спр. 61, арк. 93; спр. 428, арк. 43.
3 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 1, спр. 758, арк. 109; спр. 1071, арк. 109.
4 О. Г. Соломченко. Народш таланти Прикарпаття. К., 1969, стор. 7.
£ 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р—906, оп. 2, спр. 56, 57.
390

Зв1рства окупант1в та бандер1вщв спричинилися до скорочення населения
в сел1 з 3595 до 3113. Кшьшсть двор1в зменшилась з 862 до 540.
У nepnii шслявоенш роки сшьська Рада органгзовуе трудящих на вщбудову
зруйнованого господарства.
Особлива увага зверталася на розвиток тваринництва, загот1влю л1су, на вщбу-
дову MocTiB i шлях1в. Явор1вщ швидко вщремонтували прим1щення медпункту,
клубу. Земельшй громад! сшьська Рада передала 3 млини, вдобраш в куркул1в;
будинки колишшх лихвар1в одержали бщняки.
Шкшьна KOMicin при сшьськш Рад1 чимало зробила щоб лшвщувати ненисьмен-
шсть серед дорослого населения. Це завдання до 1960 року було виконане.
10 вересня 1950 року було оргашзовано колгосп iM. К. 6. Ворошилова.
Першим його головою став учасник Велико! В1Тчизняно! вшни Ю. I. Рибчук. У 1959
рощ до Явор1вського колгоспу приеднано колгосп села Р1чки. Укрупнене
господарство стало називатися артшлю «40-р1ччя Великого Жовтня». Воно мае 4
комплексна художню i буд1вельну бригади. Очолюе його син колишнього бщняка
з села БЧчки — комушст М. Г. Копчук. На 1 с1чня 1970 року в колгосш нал1чува-
лося 1469 двор1в, 2254 чоловша працездатних. За артшлю закршлено 3981 га
земельних угщь, в т. ч. сшожатей — 1885 га, пасовиськ — 1341 га, орно! земл1 —
133 га, саду — 21 га. Основною галуззю господарства е тваринництво, зокрема в[в-
чарство. У 1967 рощ артшь мала близько 1100 гол1в велико! рогато! худоби та
понад 4700 овець. 3 кожним роком збшыпуеться в колгосш виробництво молока,
м’яса, вовни. У 1969 рощ вироблено м’яса на 100 га угщь 103,9 цнт. Зростають
доходи колгоспу. Якщо у 1953 рощ одержано 47 тис. крб. прибуттв, то 1969 року —
понад 1 млн. 200 тис. крб., у т. ч. понад 790 тис. крб. вщ допом1жних промисл1в —
р1зьбярства, бондарства, л1жникарства. У колгосш запроваджено гарантовану
щом1сячну оплату пращ, встановлено додаткову оплату, яка виплачуеться
поквартально. Варт1сть людино-дня становила в 1967 рощ 2,03 крб., а в 1968 —3 крб.
78 кошйок.
Всю д1яльшсть жител1в Яворова спрямовуе партшна оргашзащя, створена
в липш 1955 року. На облшу тод1 було 7 комушст1в. Оргашзащю очолював голова
сшьсько! Ради, член КПРС з 1947 року, учасник Велико! В1тчизняно! вшни
П. Д. Григорчук1. У 1969 рощ вже було 43 комушсти, серед них передовики
виробництва — доярки В. I. Павлюк, Н. В. Тонюк, яш надоюють щороку по 2,5 —
3 тис. кг молока вщ корови, чабан В. Г. Григорчук, який у 1967 рощ одержав по
138 ягнят вщ 100 в1вцематок i настриг по 2,4 кг вовни вщ кожно! в1вщ. Кращш тва-
ринницькш бригад1 П. I. Тонюка присвоено звання колективу комушстично! пращ.
Колгосп щороку мщше. За шслявоенш роки лише господарських примщень
на фермах споруджено понад 40. При кожнш ферм1 i на полонинах побудоваш шм-
нати для твариннитв. Доярки, чаба-
ни, телятниц! можуть там читати га- х/ . . я
. Урочиста реестрац1я новонароджених у сел1 Яворовь
зети, журнали, слухати радюпередачг, 1968 р.
користуватися пересувною б1блтте-
кою. Колгосп добре оснащений сучас-
ною техншою. В господарств! е
16 автомашин, 7 трактор1в, причшний
швентар, пилорама. На фермах
встановлено електродошьш агрегати.
Полшшився добробут селян.
3 1945 по 1968 piK зведено 423
будинки, перебудовано 316. У Яворов1 е
1 1вано-Франтвський облпартарх1в,
ф. 3677, оп. 1, спр. 1, арк. 2.
391

сшьмаг, i дальня, 3 крамниць Село шдключене до державно! лшп електро-
передач.
Чимало зроблено в галуз1 розвитку осв1ти й культури. В Яворов! працюють —
середня (з гуртожитком), восьмир1чна, початкова школи та на вщдалених присш-
ках фШали середньо! школи.
За останш 20 ротв понад 120 чоловш затнчили середню школу. Близько 50
з них здобули середню спещальну й вищу освггу; 30 чоловш навчаються у вузах
i техшкумах. Школа мае добре обладнаш кабшети, спортивний зал, майстерш з то-
карними верстатами по дереву й металу. Шкшьний клуб штернащонально! дружби
пщтримуе дружш зв’язки з шонерами радянських республ1к i заруб1жних сощалю-
тичних кра!н.
В школах Яворова добре здшснюеться естетичне й трудове виховання. Роботи
учшв з шкрустацп, вишивання та р!зьби, а також л1жники експонувалися на облас-
них i республшанських виставках, присвячених 50-р1ччю Великого Жовтня i 150-
р1ччю з дня народження Т. Г. Шевченка. У школах вщкрито леншсьш тмнати та
к1мнати бойово! слави, де з1брано багато щкавих докуменпв. При школах
працюють консультативш пункти Кос1всько! середньо! заочно! школи.
В сел! працюють 2 б1блштеки, де е понад 12 тис. книжок. Багато родин мають
сво! б1блштеки. Жител! Яворова передплачували у 1968 рощ 2788 прим1рник1в
газет та журнал1в.
Дгють два медпункти, пологовий будинок. Протягом 4-х останшх ротв тут не
було випадтв смерт1 новонароджених. Профшактичш заходи р1зко знизили захво-
рювання населення.
Добре дбають тут i про сощальне забезпечення. Bci швалей Велико! В1тчизня-
но! вшни та ветерани пращ одержують пенса. Багатод1тш й одинот матер1 мають
державну допомогу. 19 багатод1тних матер1в удостоен! урядових нагород.
Не подолала б злидшв за пансько! Полыщ багатодггна мати вдова Г. В. Шкр1б-
ляк. Коли помер !! чолов1к, ж1нка залишилася з 6 диъми, старш1й д1вчинщ було
12 рок1в. Радянська влада допомогла труд1внищ виростити й виховати д1тей. Bci
вони здобули ocBiTy й профес!ю, живуть у достатках. Сама Ганна Васшпвна стала
уславленою р1зьбяркою, вишивальницею, л1жникаркою, користуеться повагою
односельчан. HnHi вона пенс!онерка.
Як школи розкв1тло гуцульське мистецтво. Продовжувачами славних р1зьбяр-
ських традищй е брати Семен та Юрш Корпанюки. Вони створили багато нових
композищй, як1 не втратили свое! традищйно! основи i заговорили самобутньою
мовою. За велик! досягнення !м присвоено звання заслуженого майстра народно! твор-
40CTi УРСР i прийнято членами Сшлки xyдoжникiв та урочисто вщзначено !х 70-pi4-
чя з дня народження. На вшанування ювшяр1в до Яворова пршздили багато гостей
з Киева, 1вано-Франтвська та Черн1вщв. Майстершсть р1зьби по дереву С. I. Кор-
панюк передав своему синов! Василев^ який продовжуе традица гуцульського
мистецтва. Художш вироби Юр1я й Семена Корпанютв експонуються в багатьох
музеях нашо! кра'гни1.
Багато чудових речей, виконаних у «сухш pi3b6i», створив Фед1р Шкр1бляк
(1889—1960). За дерев’яш вироби, eKcnoHOBaHi на республшанськш художн1й
виставщ у KneBi, npncBH4eHifi 40-р1ччю Радянсько! влади, BiH нагороджений
грамотою.
Масовою пpoфecieю стало ткацтво, зокрема л1жникарство (виробництво вовня-
них покривал для лiжoк — кощв) i килимарство. Близько 70 чоловш з Яворова
працюють у кос1вських художшх майстернях. *Шжники явор1вських майстр!в експо-
нувались на Всесв1тнш виставщ у Монреал! в 1967 роц!. А запаски народного май-
стра Г. I. Гуменюк — на республшанськш та декаднш виставках у 1960 рощ.
1 Журн. «Народна творч1сть та етнограф1я», 1963, № 4, стор. 97.
392

Колгоспний сад. Село Тюд1в Коавського району. 1964 р.

Збирання зернових культур у кол-
rocni i'm. Т. Г. Шевченка. Снятин-
ський район. 1969 р.
ДМжрядний оброб1ток просапних
культур у колгосп! iM. Марка Че-
ремшини. Коавський район. 1967 р.
Вклейка надрукована на Хармвсьюй
друкоофсетнМ фабриц1

Народш умтьц1 гуцульськоТ
р1зьби по дереву, уродженц'|
села Яворова: Ю. I. Шкр1бляк
(1822—1884), його сини В. Ю.
Шкр1бляк (1856—1928) та М. Ю.
Шкр1бляк (1858—1920).
Високохудожн1 вироби ткал1 Н. Ю. Х1м’як принесли 1й почесне звання лауреата
Всесоюзного фестивалю майстр1в самод1яльного мистецтва, присвяченого 50-р1ччю
Радянсько! влади. Уславленими майстрами е !! сестра В. Ю. Х1м’як, В. I. Х1м’як
та imm.
Визначною под1ею в культурному жигп села було вщкриття у 1961 рощ з im-
щативи комун1ста П. Д. Григорчука музею-тмнати народного мистецтва. Експо-
нати, 3i6pam в Яворов1, Р1чщ та шших селах, демонструються в 4 тмнатах. Тут
е уншальш вироби Ю. I. Шкр1бляка та його сишв Василя и Федора, мосяжнишв
Гондуратв та Н. Рибенчука, р1зьбярсьш знаряддя пращ, народний одяг, pi3Hi
побутов1 pe4i. Багато сво!х твор1в подарували сшьському музею pi3b6npi Юрш
i Семен Корпанюки, онук Семена Корпанюка Василь та iHmi. Музей знайомить
вщв1дувач1в i3 художшм л1жникарством.
Нове життя народжуе HOBi традицп. У сучасних обрядах проявляються крапц
народш традицп. Проводи на полонини — старий звичай. Здавна вихщ туди був
значною шдоею. Це пов’язувалося з розлукою на довп м1сящ, з тривогою за долю
людей, за отари й велику рогату худобу. Щоб зберегти чабашв i nacTyxiB вщ хво-
роби й бщи, люди посипали попелом стежки в горах. Тепер вихщ на полонини —
велика радеть в жигп гуцул1в. Шснями й танцями, кв1тками, щасливими ycMiin-
ками виряджають односельчани колгоспних чабашв, доярок, зоотехштв на
полонини. 3 самого ранку TpeM6iTapi сповщають про початок свята. Полонинниюв
проводжае все село, шонери вручають !м KBiTH. Учасники художньо! самод1яльност1
виступають з концертами, виконують коломийки. Коли стихае шсня, до людей
з добрими побажаннями звертаеться голова колгоспу. Лине cpi6Ha мелод1я дзвшоч-
KiB, ят чшляють худоб!. Знову протяжно звучать тремб1ти. Полонинники вирушають
у дорогу. Тим, хто йде в гори, кажуть: «Щасливо л1тувати».
Значну роль у громадсько-пол1тичному й господарському житп села вщ1грае
Рада депутат1в трудящих, до складу яко! входить 35 чоловш. Виконуючи накази
виборщв, Рада подбала про вщкриття крамнищ на присшку Безульщ, про спору-
дження прим1щень медпункту й б1блштеки. При середнш школ1 вщкрито додатково
три класних тмнати i майстерш, впорядковано стадюн, вщремонтовано дороги.
Помяну роль у д1яльност1 сшьсько! Ради вщ1грае жшоча рада, яка залучае
широкий актив труидвнитв.
Село Яворьв перебудовуеться за планом, затвердженим сшьрадою. Щор1чно тут
зводять 20—30 житлових будинтв.
Найближчого часу передбачаеться побудувати дитяч1 ясла-садок, побутовип
комбшат.
Явор1в стае добре упорядкованим селищем MicbKoro типу.
П. 1. АРСЕНИЧ, П. В. ЛОСЮК
393

НА С ЕЛЕНI ПУНКТИ, ЦЕН ТРИ СЕЛИЩНИХ ТА СТЛЬСЬКИХ РАД,
коавського району
БАБИН (стара назва — Бабин Городеышй) —
село, центр сшьсько! Ради, розташоване на ма-
льовничих схилах Карпатських rip, обаб1ч р1чки
Бабинця, за 7 км вщ районного центру, 35 км вщ
зал1знично1 станцп Заболот1в. Населення —
876 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Город
(стара назва Городище).
Бшышсть мешканщв Бабиного працюе в до-
n0Mi>KH0My господарств! Кутського лкокомСн-
нату.
В сел i е восьмир1чна школа, клуб, б1блштека,
медпункт, магазин; споруджено 386 житлових
-будинтв.
Перша письмова згадка про Бабин належить
.до 1408 року.
В 50-х роках XVIII ст. на околищ села д!яв
загш опришшв пщ кер1вництвом 1вана Бойчука.
В 1922 рощ, пщ час вибор1в до нольського
буржуазного сенату, з 277 виборщв голосувало
лише 92, решта бойкотувала вибори.
На територп села Города збереглися залипши
городища IX—XII стол пъ.
БАБИНОПIJIJIЯ (до 1946 року — Акрешо-
ри) — село, центр сшьсько! Ради, лежить за
30 км вщ районного центру, 32 км вщ зал!знпч-
Н01 станцп Коломия. Населення — 902 чоловша.
Труд1вники села працюють у колгосш iM.
Я. Галана, центральна садиба якого знаходить-
■ся в сел1 Нижньому Березов!.
У Бабиношлл1 е восьмир1чиа школа, клуб,
б!блютека, магазин; зведено 140 житлових
будинтв. Село згадуеться у Йосифшськш метрищ
(1785—1788 рр.).
БАНЯ-БЕРЕЗ IB — село, центр сшьсько!
Ради, розкинулося в Карпатських горах, за 34 км
вщ районного центру та 33 км вщ зал1знично!
станци Коломия. Населення — 1536 чоловш.
Сшьрад1 пщпорядковане село Лючки.
Жител! працюють на лшорозробках, кустар-
ним способом виробляють килими. За уешхи
у виробництв! М. Г. Варварука нагороджено
орденом В. I. Ленша.
В сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
фельдшерсько-акушерський пункт, магазин.
Перша згадка про село належить до друго!
половини XVII столтя.
В 1943 рощ на околищ села Лючок д!яв один
з партизанських загошв з’еднання С. А. Ков-*
пака.
БРУСТУР1В — село, центр сшьсько! Ради,
розмнцене за 27 км вщ районного центру i 45 км
вщ зал1знично! станцп Коломия. Населення —
1451 чоловш. Це одне з наймальовнич1ших сш
Гуцульщини, де щор1чно бувае багато туршулв
з ycix кшщв краши.
На територп села розташована центральна
садиба радгосиу «Брустур1вський». Господарство
спещал1зуеться на в1вчарств! i художшх
промислах. Радгосп мае 2043 га сшьськогосподарських
угщь, 4 тис. овець.
Село здавна славиться художшми виробами з
металу i дерева, вишивками, тканинами,
писанками, прикрасами з 6icepy. У финал! KociBCb-
кого об’едиания художшх вироб1в «Гуцулыци-
на» працюе 80 р1зьбяр1в, серед них член Спшки
художнитв УРСР М. I. Грепиияк.
У Брустуров! е середня школа, клуб, 616лio-
тека, лшарня, аптека, вщдшення зв’язку,
магазин. Ансамбль народних шетруменйв Брусту-
рова славиться на всю крашу, BiH гастролю-
вав у KHGBi, MocKBi. Споруджено 310 житлових
будинтв.
Село засновано в 1671 рощ. Першими його
мешканцями були переселенщ з Угорщини.
Жител i Брустурова брали участь в опршптв-
ському pyci в другш половин! XVII — першш
половин! XIX стол1ття.
Пщ час Карпатського рейду партизанського
з’еднання С. А. Ковпака мешканщ села Ф. К
Мочерняк, В. Т. Габорак, А. П. neTpiB та iHini
подавали допомогу народним месникам. У Бру-
стуров! встановлено обелюк вошам, що
загинули в роки Велико! В!тчизняно! вшни.
ВЕЛИКИЙ РОЖИН — село, центр сшьсько!
Ради, розмщене в Карпатах на Черемопи та
його притощ Рожинщ, за 24 км вщ районного
центру, 13 км вщ зал1знично! станци Вижниця.
Населення — 1642 чоловша.
В сел! розташована центральна садиба
колгоспу «17 вересня», напрям господарства — Bie-
чарство; за ним закр1плепо 7242 га
сшьськогосподарських угщь. Артшь мае 3770 овець.
У Великому Рожиш працюють
деревообробний комбшат, кам’яний кар’ер.
Тут е восьмир!чна школа, клуб, б!блштека,
2 медпункти, вщдшення зв’язку, 2 торговельш
пщприемства; споруджено 200 житлових
будинтв.
nepmi згадки про Великий Рожин знайдено
у Йосифшськш метрищ (1785—1788 рр.).
ВЕРБОВЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 3 км вщ районного центру i за
12 км вщ зал1знично! станци Вижниця.
Населення — 2678 чоловш. Сшьрад1 шдпорядковаш
села Смодна i Старий KociB.
Виробничий напрям колгоспу iM. Ленша —
тваринництво й сад!вництво. Господарство мае
4124 га сшьськогосподарських угщь, млин,
пилораму.
В сел! працюе районна м!жколгоспна будь
вельна оргашзащя, вона мае цегельний, чере-
пичний, кахельний, цементно-трубний, люопиль-
нпй i столярний цехи; flie газорозподшьна
станщя.
У Вербовщ е восьмир1чна школа, клуб,
б1блютека, дитсадок, сшьмаг. Тут встановлено
пам’ятник В. I. Леншу.
Перш! вщомост! про Вербовець зустр1чають-
ся за 1650 piK.
394

У 1921 рощ мешканщ Вербовця виступали
проти проведения перепису населения, здшсню-
ваного польським урядом. Вони також бойкоту-
вали вибори до сенату i сейму в 1922 рощ.
3 1059 виборщв села голосувало тшьки 134
чоловша.
В день Першого травня 1932 року члени
КПЗУ Вербовця, Косова, Кобак1в, Химчина
та шших сш оргашзували демонстрацш
трудящих. У сел i було розповсюджено комушстичш
вщозви та лисшвки.
У сел! Смоднш працюе санаторш «KociB».
ВЕРХИ 1Й БЕРЕЗIВ (стара назва — Вижнш
Берез1в) — село, центр сшьсько! Ради, лежить
у иередг!р’ях Карпат на обох берегах р1чки
Лунги, за 30 км вщ районного центру, 32 км вщ
зал1знично1 станци Коломия. Населения—1980
чоловш.
Населения працюе на люорозробках у Коло-
мийському, Верховинському та Дшятинському
лкокомбшатах, на шдприемствах Коломш,
Яблунова, Калуша.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
медпункт, магазин. Понад 420 родин справили
новосшля у добротних будинках.
Перша згадка про село належить до 1658 року.
В 1717 рощ бшя Верхнього Березова д1яв загш
оприштв.
Пщ час Вичизняно! вшни жител1 села
В. М. Симчич, М. П. Геник постачали народним
месникам з’еднання С. А. Ковпака !жу, одяг,
коней.
Г1РСБКЕ (до 1939 року — Горипнш Icnac) —
село, центр сшьсько! Ради, розкинулося на
правому берез1 р1чки Шстинки, за 18 км вщ
районного центру, 15 км вщ зал1знично1 станцп
Коломия. Населения — 1380 чоловш. Сшьрад! ищ-
порядковане село Долннне (до 1939 року — До-
липнш Icnac).
На територп села розташована центральна
садиба радгоспу «Коывський». Напрям
господарства — м’ясо-молочний. Радгосп мае 4600 га
сшьськогосподарських угщь.
В сел! е середня школа, клуб, б!блютека,
медпункт, вщдшення зв’язку, 2 магазини.
На околицях села знайдено кам’яш знаряддя
пращ доби мщь
Мешканщ села в 1648 роц! разом з шшими
повстанцями палили маетки в Люч! й
Дебеславцях. 1708 року в Сташслав! було засуджено до
страти двох оприштв Максима i Яцка з 1 спаса
Горйпнього. 1756 року в район! села д!яв загш
оприштв 1вана Бойчука.
В 1890 роц! М. Павлик оргатзував тут
осередок радикально'! парти, який очолював
селянин П. Лаврук (1897 року його було обрано
послом до сейму вщ радикально! партп). 20 с!чня
1906 року в сел! вщбувся багатолюдний мтшг,
на ньому виступили П. Лаврук та М. Павлик,
вимагаючи загального виборчого права.
У 1928 рощ в сел! засновано осередок КПЗУ,
ним керував М. I. Гоянюк. За революцшну дь
яльшсть комун!ст!в М. I. Курлшовського,
М. I. Гоянюка, М. Г. Бежука в 1935 рощ було
заарештовано й засуджено на 7 ротв тюремного
ув’язнення.
КОСМАЧ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 34 км вщ районного центру, 37 км
вщ зал!знично! станци Коломия. Через село про-
тшае р1чка Шстинка. Населения — 5596
чоловш.
Мешканщ Космача трудяться головним
чином на лкорозробках тресту «Прикарпатлк».
У мальовничому Космач! е середня, 4 восьми-
pi4Hi i початкова школи, клуб, кугорико-крае-
знавчий музей, б!блютека, лшарня, пологовий
будинок, полшлшша, медпункт, 8 магазишв,
чайна, щальня, пекарня, майстерн! иобутового
обслуговування. Космацький гуцульський
ансамбль nicHi i танцю був учасником Всесвггнього
фестивалю молод! i студенпв у MocKBi, зшмався
у тнофшьм! «Долина сишх скель».
Селяни брали активну участь в оириштв-
ському pyci XVII—XVIII ст. ст. У Космач1 д!яв
загш О лек си Довбуша. Славний ватажок тут
трапчно й загинув у 1745 рощ.
На початку XX ст. у сел! працював нафто-
промисел, роб!тники якого страйкували в 1918
i 1921 роках.
В центр! Космача встановлено пам’ятник
радянським розвщникам.
ПИСТИНЬ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на р1чщ Шстинщ, за 8 км вщ районного
центру, 20 км вщ зaлiзничнoi станци Коломия.
Населения — 3400 чоловш. Сшьрад! шдпоряд-
коване село Микитинц1.
Напрям колгоспу «Перше травня» — м’ясо-
молочний, розвинуте льонарство. За
господарством закршлено 4059 га земельних угщь.
В сел! е середня й початкова школи, клуб,
б!блютека, аптека, 5 магазишв, чайна, вщдь
лення зв’язку, лшарня.
На територп села траиляються знахщки доби
бронзи.
Перша письмова згадка про Пистинь
належить до 1375 року. В 1817 рощ тут д!яв загш
оприштв, яким керував Пал1сеча.
У 1842—1846 рр. в сел i Микитинцях жив
i працював украшський письменник Я. Ф. Голо-
вацький.
У другш половин! XIX ст. Пистинь славився
майстрами керамши. Вщомим, зокрема, було
!м’я IIf Г. Кошака.
Через село проходили народи! месники
з’еднання С. А. Ковпака. Житель села В. Ф. Гродюк
був у них провщником, Д. I. Атаманюк допома-
гав продуктами.
Р1ЧКА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване в схщних передпр’ях Карпат, бшя
р!чки Р]чки, за 15 км вщ районного центру,
42 км вщ зал1знично! станци Заболот1в.
Населения — 2353 чоловша.
У сет — 2 бригади колгоспу «40-р!ччя
Великого Жовтня», центральна садиба якого в Яво
poBi. Напрям господарства — тваринництво.
Р1чка — один з старовинних центр!в гуцуль-
ського мистецтва (р1зьба по дереву, шкрустащя,
грав!рування, карбування тощо). Тут працюють
вщом! майстри, члени Сшлки художникiB УРСР
М. М. Медвщчук, В. Я. Тонюк, М. 3. Шщук.
395

Члени шдтльно! бнтифашистськсм групи села Pi4*
ки. 1969 р.
6 фШал KociBCbKoro художньо-впробничого
об’еднання «Гуцульщина», середня i 2 початков!
школи, клуб, б1блютека, 2 медпункти, 3 мага-
зини. Понад 230 родин справили новосшля
у нових будинках.
Вперше Р1чка згадуеться в документальних
джерелах 1735 року.
Пщ час окупацй в сел1 ;пяла пщпшьна ан-
тифашистська група,яку очолював М. Ф. Кщук.
До не!* входили I. Ф. Кщук, М. Г. Кщук,
М. JI. Копчук, I. JI. Копчук, П. Р. Шмадюк та
В. Данилович. 26 червня 1944 року члени групи
перейшли лшш фронту i влилися у лави дшчо!
Червоно!’ Армп.
РОЖН1В — село, центр сшьсько! Ради, ле-
жип, на берегах р1чки Рибнищ, за 12 км вщ
Родина р!зьбяря К. К1щука на дозвшлк Село Р1чка. 1968 р.
районного центру, за 15 км вщ зал1знично! отан-
цп Заболота. Населения — 5063 чоловша.
У сел1 — центральна садиба колгоспу «Зоря
комушзму». Виробничий напрям господарства —
рослинницько-тварпянпцыаш. Колгосп мае
4913 га сшьськогосподарських угщь, пилораму,
2 млини, столярну майстерню, цегельню. На
територп колгоспу знаходиться сортодшянка.
Бригадир колгоспу I. М. Вштоняк та колгоспниця
I. М. Щербань удостоеш ордена Ленша.
В Рожнев1 е середня i початкова школи,
2 клуби, 3 б1блютеки, лшарня, полшлшша,
аптека, И магазишв, щальня, побутов1 май-
CTepHi; понад 1200 родин справили новосшля,
Рожшв уперше згадуеться в арх1вних
джерелах 1452 року.
На територп села знайдено кам’ят знаряддя
пращ доби мщ1, а поблизу розкопано 5 кариат-
ських курган1в.
Жител1 села брали активну участь в
антифеодальному оприштвському pyci. 1714 року загш
оприштв, до якого входило багато меснитв i3
Рожнева, напав на дв1р шляхтича в сел1 Ценяв1,
недалеко вщ Коломш. В 1865 poni проти селян
Рожнева, що виступилп на захист сервггупв,
були надделаш вшська з Коломш та Чершвщв.
1910 року В. С. Стефаник виступав у Рожнев1
на зборах з промовою про впборчу реформу,
1932 року тут побував Я. О. Галан.
У березш 1926 року в Рожнев1 вщбулася
Коломпйська окружна конференщя комуннупв.
3 кв1тня 1926 року в сел i юнувало 2 осередкп
КПЗУ, 2 осередки КСМЗУ. У вересш 1929
року в Рожнев1 вщбулася молод1жна демонстращя,
в якш взяли участь 200 чоловш. Вони вщсто-
ювали права молодо закликали пщтримати рух
страйкар1в.
У Рожнев1 народився кандидат фшолопчних
наук Ф. П. Погребенник.
РОЗТОКИ — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулося на л1вому 6epe3i Черемошу, за 25 км
вщ районного центру, 15 км вщ зал1знично!
станцп Вижниця. Населения — 2043 чоловша.
В сел1 розташована комплексна бригада
колгоспу «17 вересня», виробничий напрям —
тваринництво й сад1вництво. Артшь мае 2050
овець.
У Розтоках е восьмир1чна та 2 початков!
школи, клуб, б1блютека, 2 медпункти, 4
магазини, ощадна каса.
Розтоки вщом1 з XV ст. Старожили зберегли
багато легенд, шсень, переказ1в про славного
ватажка оприштв Олексу Довбуша. 3 його
1менем у Розтоках пов’язано багато подш. Тут
е камшь Довбуша. У 1863, 1865 i 1866 роках
у сел1 побував украшський письменник Ю.Федь-
кович, який на мшцевому матер1ал! написав
оповщання «Опришок».
СЕРЕДШЙ БЕРЕЗIB — село, центр сшьсько!
Ради. До райцентру — 28 км, до зал!знично!
станцп Коломия — 25 км. Населения — 1640
чоловш. Сшьрад1 пщпорядковаш села Люча,
Нижнш Bepe3iB, Текуча.
В сел1 розмщена бригада колгоспу iM. Я.
Галана. Вона вирощуе льон, пшеницю, куузшу,
396

картошио, мае 220 га саду. В 1969 роц! введено
в дш мехашзовану молочно-тваринницьку
ферму. В сел! знаходиться лденпцтво.
В Середньому Березов! е середня школа,
клуб, шблштека, фельдшерсько-акушерський
пункт; промтоварний i продовольчий магазини.
Перша згадка про село як складову частину
Берхнього Березова належить до 1515 року.
В окрему адмШстративну одпнпцю село впдь
лилося в 1907 рощ.
В сел! з 1927 по 1932 piK д!яла оргашзащя
«Сельроб-едшсть». Родом звщси В. I. Симчич —
[ежисер Коломийського самод!яльного
народного театру. BiH зшмався у багатьох в!тчизняних
фшьмах: «Кам’яний хрест», «Анничка», «1ван
Франко».
В селах JIio4i i Текучш знайдено кам’яш
знаряддя пращ доби мщь В Текучш трапляються
також римсьш монети I—IV стол^ь.
СН1ДАВКА — село, центр сшьсько1 Ради.
Розмицена за 25 км вщ районного центру i за
55 км вщ зал1знично1 станци Заболот1в.
Населения — 1204 чоловша.
Бшышсть мешканщв села працюе у допо-
м!жному господарств! Коломийського лшокомб!-
нату. Передову доярку господарства 6. В. Мед-
в!дчук нагороджено орденом Ленша. В Снщавщ
широко розвинут! художн! промисли. Народи!
умшьщ виробляють красив! шкатулки, тошрщ,
художн! л1жнпки й килими, гуцульськ! вишивки
на полотш, KiinTapi, запаски, поясп. Уродже-
йець Сн!давки П. М. Медвщчук — член Сшлки
художник iB УРСР.
У сел! е восьмир!чна i початкова школи, клуб,
б!блютека, медпункт, пологовий будинок,
магазин.
Сш давка вщома з XVI столктя.
СОКОЛ1ВКА — село, центр сшьсько! Ради,
розм!щене на берегах р!чки Рибнпц!, за 7 км вщ
районного центру, 34 км вщ зал!знично! станци
Заболот!в. Населения — 2099 чоловш.
В сел! — допом!жне господарство
Коломийського люокомбшату, яке сиещал!зуеться на
BiB4apcTBi. 312 родин Сокол!вки мешкають у
новпх добротних будинках.
В сел! е восьмир!чна школа, будинок
культури, б!блютека, л!карня, аптека, 3 магазини,
вадшення зв’язку, ощадна каса.
Музей Т. Г. Шевченка, що працюе при школ!,
тримае ткнпй зв’язок з Снятпнськпм л!тературно-
мемор!альнпм музеем Марка Черемшини, а
також з вщомим болгарськпм л!тературознавцем
Петком Атанасовим, який у 1964 роц! вщвщав
Сокол1вку i подарував cboi видаш роботи про
великого Кобзаря.
На територп Сокол!вки проводяться розвщу-
вальш роботи. Тут виявлено мшеральш води
й нафту.
Перш! згадки про Сокол!вку належать до
друго! половшш XIV ст. У друг!й половин!
XVIII ст. на околицях села активно д!яли
опришки загону 1вана Бойчука, в якому були
й селяни Сожтвки Д. Ю. Юршчук, Я. Само-
кщук та iHmi.
Заголвля яблук у колгосп! \м. Т. Г. Шевченка.
1969 р.
Влггку 1943 року через Соштвку проходили
загони з’еднання С. А. Ковпака. П. I. Стефурак
npoBie групу партизан!в до села Р!чки.
CTAPI КУТИ — село, центр сшьсько! Ради,
розк1шулося на передпр’! Карпат бшя
Черемошу, за 10 км вщ районного центру, 5 км вщ
зал!знично! станци Вижнпця. Населения —
4919 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане село
4epraHiBi<a.
Мюцевий колгосп iM. Т. Г. Шевченка мае
4679 га земельних угщь. Напрям господарства —
сад!вництво. Водночас артшь вирощуе техшчш
культури. 3 допом1жних промпсл1в ецегельня,
пилорама, столярний i кравецький цехи, кузня.
В сел! е восьмир!чна та початкова школи,
2 клуби з стащонарнимп кшоустановкамп, 6io-
лютека, 3 медпункти, 6 магазишв, 'щальня.
Члени ревкому та активкти села ТекучоТ. 1939 р.
397

За останш 10 ротв 500 (имей справили ново-
сшля.
Перша письмова згадка про село належить
до 1448 року. В 30—40-х роках XVIII ст. тут
д1яли опришки Олекси Довбуша, серед них були
й жите л i Стар их KyriB — Будз, Цикаляк, Пав-
люк, Демащук та iHmi.
В сел1 встановлено пам’ятник иолеглим в
роки Велико! В1тчизняно! вшни.
г
СТОПЧАТ1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на правому 6epe3i pinmi Лючки,
за 16 км вщ районного центру, 15 км вщ зал!з-
нично1 станцп Коломия. Населення — 2874
чоловша. C^bpafli пщпорядковане село Уторопи.
Бригада колгоспу iM.
Я. Галана спещал!зуеться
на розвитку молочного
тваринництва. 3 допом1ж-
них промисл1в у ceлi е
завод, що мае столярний,
бетонний та лшопильний
цехи, млин, пилорама.
В сел! працюють вось-
мир!чна школа, клуб, 6i6-
лютека, 2 медпункти. У
CT0n4aT0Bi зведено 420 но-
вих будинтв.
На територп Стопча-
това виявлено поселения
доби бронзи та поховання
культури карпатських
кургашв. В Уторопах
знайдено римсьт монетиП—
III стгить.
Вперше у документах Стопча^в згадуеться
в 1515 рощ.
1749 року на маеток мкщевого пана напав
загш оприштв Василя Баюрака.
Вихщцем з Стопчатова е вщомий украшський
радянський поет Д. В. Павличко.
В сел1 Уторопах народився юторик-мемуарист
Гуцульщини П. I. Стуиницький (1794—1850).
ТРАЧ — село, центр сшьсько! Ради, po3Mi-
щене за 25 км вщ районного центру, за 24 км вщ
зал!знично! станци Коломия. Населення — 451
чоловш. Сшьрадг шдпорядковаш села Ганшвка,
Гyцyлiвкa, Корости i Кри-
вобороди.
На територп села роз-
ташований в]*ддшок рад-
госпу «Кос!вський», який
спещалпзувться на тва-
ринництвь За господарст-
вом закршлеио 326 га сшь-
ськогосподарських угщь.
У сел! e BocbMHpi4Ha
школа, клуб, б!блютека,
медпункт, магазин.
У ceлi народився
письменник Р. I. 1ваничук —
член Спшки письменникiB
Украши.
У Tpa4i i Ганшвщ
археологи дослщжували
могильник культури
карпатських кургашв.
ТЮД1В — село, центр сшьсько! Ради, лежить
на л1вому 6epe3i Черемошу, за 16 км вщ
районного центру, 5 км вщ зал!знично! станци
Вижниця. Населення — 1782 чоловша. Сшьрад!
пщпорядковане село Малий Рожин.
Населення Тюдова зайняте на лкюрозробках
у Кутському люокомбшат! i колгоспах «17
вересня» та iM. Шевченка.
В Тюдов! 6 восьмир!чна школа, клуб, б1блю-
тека, медпункт, сшьмаг, щальня, побутов1 май-
стерш. 360 родхш села справили новосшля.
Мешканщ брали участь у 6opoTb6i проти
польсько! шляхти пщ час визвольно! вшни
украшського народу в 1648—1654 рр.
Напритнщ XIX ст. тут народш митщ спо-
рудили пам’ятник Т. Г. Шевченку.
В 1922 poni селяни бойкотували вибори до
польського буржуазного сейму.
/
ХИМЧИН — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулось у передпр’ях Карпат, за 8 км вщ
районного центру, 21 км вщ зал1знично! станци
Заболот!в. Населення — 3016 чоловш.
В ceлi — центральна садиба колгоспу iM. Со-
зоита Букатчука; виробничий напрям —
тваринництво. За господарством закршлено 3007 га
сшьськогосподарських угщь.
В Химчиш е восьмир!чна i 2 початков! школи,
будинок культури, 2 б!блютекп, 2 медпункти,
пологовий будинок, магазин. Понад 450 родин
справили вхщчини у нов! св1тлищ.
1649 року мешканщ Химчпна разом з
селянами навколишшх сш напали на пансьт двори
Яблоновських в Люч1 та Дебеславцях.
1920 року в Химчиш було створено
селянський KOMiTeT по розподшу пансько! земл!.
Його очолював А. С. Швалюк. У 20—30-х роках
тут д1яв осередок КПЗУ й оргашзащя «Сельроб-
едшсть». У 1927 poni створено пщпшьний
осередок КСМЗУ.
1932 року мешканщ Химчина брали участь
у першотравневш демонстраци в MicTi Kocoei.
1934 року з Коломи! до Химчпна перебазу-
вався окружний комггет КПЗУ.
ШЕП1Т — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося бшя пщшжжя Карпатських rip, за 36 км
вщ районного центру, 45 км вщ зал!знично!
станци Коломия. Населення — 1907 чоловш.
Мкцевий вщдшок радгоспу «BpycTypie-
ський» спещал!зуеться на тварииництвь У сел1
працюе понад 180 народних умшьщв.
У IIIenoTi е восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека, 2 медпункти, вщдшення зв’язку, ощадна
каса, 2 магазини. На фестивал! caмoдiяльнoгo
мистецтва УРСР в Киев! на честь 50-р1ччя
Великого Жовтня народний оркестр гуцульських
шструменпв Шепота одержав медаль та диплом
3-го ступеня.
/
ШЕШОРИ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване в долин! pi4KH IlicTHHKH, за 12 км вщ
районного центру, 30 км вщ зал!знично! станци
Коломия. Населення — 1831 чоловш. Сшьрад|
пщпорядковане село Прокурава.
Шешорська бригада радгоспу «Брустур!в-
ський» спещал1зуеться на тваринництвь Aic-
УкраТнський
радянський поет Д. В.
Павличко. 1962 р.
Р. I. 1ваничук—укра-
Тнський радянський
письменник, уро-
дженець села Трача.
1963 р.
398

ництво Коломийського лкокомбшату, що Mic-
титься в сел i, мае 3863 га тсу.
В сел1 е восьмир1чна i початкова школи,
клуб з стащонарною кшоустановкою, б!блттека,
медпункт, 4 магазини. При школ1 працюе музей,
де з1брано зразки народно! творчост1,— килими,
вишивки, писанки, тошрщ, трембт! тощо.
На правому берез1 Шстинки будуеться ту-
ристське м1стечко. 1969 року в Шешорах побу-
вало понад 24 тис. туршуив з ycix куточтв
Радянського Союзу. Бшя «Малого водопаду»
споруджено будинок вщпочинку для роб1тник iB
Коломийського заводу сшьгоспмашин.
На околицях села знайдено кам’яш знаряддя
пращ доби бронзи.
Перша письмова згадка про Шешори
належить до 1445 року. В 1817 рощ тут д1яв загш
оприштв пщ кер1вництвом Мозорука з Проку-
рави. В загот перебували мешканщ IIIeinopiB —
Ф. Слижук, М. Мельник та ш. В 1936 рощ жи-
тел1 села на власш кошти побудували пам’ятник
Т. Г. Шевченку.
Пщ час шмецько-фашистсько! окупацй жи-
тел! села подавали допомогу партизанам.
В Шешорах народилася й виросла майстер
народно! творчост!, лауреат Державно! иреми
УРСР iM. Т. Г. Шевченка Г. В. Василащук.
г
ЯБЛУН1В — селище м1Ського типу, центр-
селищно! Ради, лежить на л]вому 6epe3i р1чки
Лючки, за 16 км вщ районного центру, 20 км
вщ зал1знично! станцп Коломия. Населения —
1540 чоловш.
На територи Яблунова розташована
центральна садиба колгоспу iM. Я. Галана. Напрям
господарства — тваринництво i льонарство.
Артшь мае 6772 га сшьськогосподарських угщь.
3 1953 року в Яблунов] працюе фш1я KociB-
ського об’еднання художшх вироб1в
«Гуцульщина». 6 середня школа, будинок культури,
б1блютека, полшлшша, пологовий будинок,
аптека, 12 магазишв, щальня.
Яблушв засновано напритнщ XVI ст. Тут
3i сво!ми загонами були Олекса Довбуш, Василь
Баюрак, 1ван Бойчук. 4 березня 1880 року нол1-
щя арештувала в Яблунов! I. Франка, а в 1934
рощ — Я. Галана.
Влггку 1943 року на околицях селища д!яло
партизанське з’еднання С. А. Ковпака.
Радянським вошам, яш полягли за
визволення селища, i ммцевим жителям — жертвам
буржуазних нащоналш^в — встановлено
пам’ятник. В 1967 рощ споруджено пам’ятнпк
I. Франку. В Яблунов! народився украшський
радянський письменник В. I. Атаманюк.

пл дтрпяпсь кии
РАЙОН
НА ДВ1РН А
адв1рна — MicTo районного пщпорядкування, розташоване на правому берез1
р1чки Бистрищ-Надв1рнянсько1, за 38 км вщ 1вано-Франшвська. Тут прохо-
|дять автомапстраль та зал1зниця Льв1в — PaxiB, населения —16167 чоловш.
Надв1рна — центр району, на територп якого 23 сшьсьш, 4 селищш та 2
MicbKi Ради депутат1в трудящих. 1м пщпорядковано 53 населеш пункти. Жител1в —
117,7 тис. чоловш. Природш багатства району — нафта, газ, калшш сол1, велиш
л1сов1 масиви. Основу економши становить нафто- та газовидобуток, а також нафто-
переробна, л1созаптвельна, деревообробна та меблева промислов1сть. Орних
земель — 12,2 тис. га, с1нокос1в та пасовищ — 38,2 тис. га, л1с1в — 130,7 тис. га.
В райош е 10 колгосшв, 3 радгоспи, районне об’еднання «Сшьгосптехшки».
У райош — 70 загальноосв1тшх штл, 15 будиншв культури, 34 клуби.
Поблизу Надв1рно1 збереглись залишки давньоруського городища з рушами
укршлень та кургани. Вважають, що заснування Надв1рно! належить до 1596 року1.
Власниками ‘ii* були феодали Куропатви, ят походили з Угорщини i володши мает-
ками в Галичиш ще з кшця XIV ст.2 В XVII—XVIII ст. ст. Надв1рна — важливий
господарсько-торговий центр на Покутть Жител1 MicTa займалися рубкою л1су,
який сплавляли Бистрицею, виварювали ешь, вирощували тютюн. У Надв1ршй
щор1чно проводилось 2 ярмарки, ят тривали протягом тижня. До Hei зЧжджались
не тшьки жител1 навколишшх сш i м1стечок, а й купщ з багатьох MicT Полыщ
1 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoieczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—1648, стор. 42.
2 F. M а г k о w s k i. Pa*ac w Nadwornej. Lwmv, 1936, стор. 6.
400

та Галичини. На ярмарках торгували медом, рибою, салом, сшлю, сукном,
продавали вол1в, коней, овець, а також товари, яш привозили з Молдавп, Туреччини
й Угорщини1.
Населения Надв1рно1 та навколишшх сш протягом XVII ст. неодноразово
вщбивало наскоки турецьких i татарських нападнитв. У 1676 рощ шд час поль-
сько-турецько! вшни Пшвський замок витримав довготривалу облогу турецько-
татарських загошв. -
Трудяпц Надв1рно1 повставали проти класових гнобител1в. 3 початку XVII ст*
тут д1яли народш месники-опришки. Ще 1621 року загш Гриня Кардаша знищив
найбшыпу того часу на Прикарпагп фортецю Пшв. Йому допомагали пансьт слуги,
мешканщ навколишшх сш, а також замкова сторожа2.
Боротьба населения Надв1рно! проти польсько-шляхетського гшту набрала
особливого розмаху в перюд визвольно! вшни украшського народу 1648—1654 рр.
Налякана виступом трудящих, м1сцева шляхта, орендар1 сховалися за мурами
добре укршленого Пшвського замку. Шзньо! осеш 1648 року повстанщ, кероваш
Семеном Височаном, шдступили до фортещ. Облога тривала кшька тижшв.
Незважаючи на запеклий onip, повстанщ за допомогою козатв i велико! групи жител1в
Калуша здобули Пшвський замок. У другш половиш XVII ст. в район! Надв1рно!
д1яли опришки на чол1 з Василем Гл1бом. 1677 року вони захопили багат1 надв1р-
нянсьт маетки Туровського. В травш 1745 року О. Довбуш з опришками побував
в с. Зеленш. Надв1рнянська шляхта, передбачаючи його наступ, сшшно готувала
м1сцеву фортецю до оборони, сюди прибули нав1ть коронш вшська Потоцького3.
Польсьт феодали посилили боротьбу з повстанцями: проти оприштв було кинуто
загони смолятв i3 Сташславсько! фортещ. У Надв1рн1й жорстоко катували та
страчували полонених оприштв.
Надв1рна шсля JJ72 року увшшла до складу Австр1йсько! iMnepii. 3 розвитком
каштал1стичних в1дносин тут виникае ряд промислових шдприемств. У середиш
XIX ст. побудовано с1рникову фабрику та пивзавод. Шсля спорудження зал1знично!
лшп PaxiB—Льв1в Надв1рна стала важливим центром нафтопромислового району.
1907 року ¥ мГстГпочав д1яти нафтопереробний завод. Нафту транспортували сюди
з сш Биткова, Пас1чно!, Майдана, Космача в дерев’яних бочках. Праця роб1тник1в
була важкою i низькооплачуваною: за каторжний дванадцятигодинний робочий
день на промислах вони одержували в середньому по 1,5 крони.
Шднесення промисловост1 сприяло зростанню населения Надв1рно! з 5800
чоловш (1858 р.)4 до 7525 чоловш (1900 р.)5. Трудяпц жили в злиднях, темряв1, не
мали медично! допомоги. 1880 року в MicTi працювали лише чотирикласна чолов1ча
i двокласна ж1ноча школи, в яких викладали 6 вчител1в.
Роб1тники Надв1рно! боролися проти кашталютичного визиску. В тнщ
XIX ст. тут вщбулися nepnii виступи економ1чного характеру. Тод1 ж у Надв1р-
нш почала д1яти орган1защя радикально! партп, яка шд час вибор1в до австр1й-
ського парламенту 1900 року закликала трудящих не голосувати за представника
експлуататорсько! верх1вки MicTa. I т1льки фальсиф1кащя вибор1в та жандармсьщ
багнети забезпечили цьому кандидатов! «бшышсть» голос1в.
Великий вплив на посилення революцшно! боротьби надв!рнянських трудящих
справила револющя 1905—1907 рр. У ci4Hi 1906 року в MicTi i навколиши1х селах
1 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—i648, стор. 169.
2 B.B. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського опршшивства XVI—
XIX ст., стор. 39.
3 Там же, стор. 126—127.
4 Skorowidz wszystkich miejscowosci polozonych w Krolestwie Galicyi i Lodomeryi z Wiel-
kiem Ksi^stwem Krakowskiem, стор. 138, 139.
5 Gemeindelexikon von Galizien. Wien, 1907, стор. 414.
401 26 332

скликалися народш в1ча, де висували вимоги забезпечити загальне виборче право.
Налякаш актившстю мае Micn,eBi власт1 заборонили проводити народш в1ча, полпця
розганяла збори трудящих1. Незважаючи на переслщування властей, народш
в1ча не припиняли свое! д1яльность
В роки першо! cbItobo! вшни у райош Надв1рно! точилися жорсток1 бо! м1ж
австро-угорськими та росшськими вшськами. 17 жовтня 1914 року росшсьт
вшська оволодши Надв1рною, на початку 1915 року и знову захопили австршщ, а
30 липня 1916 року росшсьт вшська вибили ix i3 Надв1рно! i знаходились туг
до 1917 року2. Шд час вшни трудяще населення зазнало тяжких страждань.
Австршсьт власт1 насильно мобШзували до арми майже Bcix здорових чолов1тв:
i кинули !х на фронт. Не вистачало продукт1в харчування, зросли щни, а зароб1тки
роб1тничих с1мей стали ще жалюгщшшими. Австро-угорськ1 вшська грабували
населення. Шд час бо!в MicTo було великою Mipoio зруйноване.
Коли до Надв1рно! дшшла зв1стка про перемогу Велико! Жовтнево! сощал1с-
тично! революци, роб1тники м1ста палко и в1тали. На початку 1919 року з Pocii
до Надв1рно! повернулися вшськовополонеш I. С. Свщрюк, Д. I. Випринюк, вони:
розповщали про леншсьт декрети, про створення роб1тничо-селянського уряду
в Pocii. Роб!тники Надв1рно! розгортають революцшну боротьбу шд лозунгами
Великого Жовтня, р1шуче виступають проти буржуазно-нащоналштичного уряду
ЗУНР. j
Влггку 1919 року Надв1рну загарбала буржуазно-помщицька Польща. 1но-
земн1 визискувач1 разом з м1сцевими багачами прибрали до сво!х рук Bci промисловх
пщприемства м1ста: л1созавод став власшстю ф1рми «Польська фореста», нафтовг
родовища експлуатували «Малопольське нафтове товариство», «Польська епшка
по реал1зацп нафти», ф1рми «Бонар1ва», «Брати Нобель», «Карпати», «Франко-Поло-
шя». Ще пршим стало життя трудового населення Надв1рно!. Роб1тники працювали
в тяжких умовах по 10—12 годин на добу. На шдприемствах нафтово! i люово! про-
мисловостт. фактично не було техн1ки безпеки, що часто призводило до нещасних
випадтв. Зароб1тна плата була дуже низькою. На шдприемствах л1сово! про-
мисловост1 денний заробпхж становив 1 —3 злотих3, а лише квартирна плата за одну
не-зелику тмнату досягала 30 злотих на м1сяць. Трудящ1 м1ста тершли також вщ
безроб1ття, яке зростало з кожним роком. У 30-х роках Польщу охопила загальна
криза, почалося масове звшьнення роб1тнитв на шдприемствах л1сово! i нафтовоХ
промисловост1 Надв1рно!. В 1935 рощ на 8,8 тис. чоловш населення було 700 без-
роб1тних. Особливо скрутно доводилося молодь Ось про що повщомлялося в лис-
т1вщ Надв1рнянського ком1тету комсомолу з цього приводу: «Зима лютуе. Надв1р-
нянська молодь, як i багато безроб1тних Захщно! Украши, терпить страшш муки„
не маючи пращ, ходить обдерта i голодна. Не хочемо загинути вщ голоду, вима-
гаемо пращ, а не муштри в юнацьких таборах пращ...»4.
Становище трудящих мае було важким ще й тому, що польсьт власт1 здшеню-
вали пол1тику нащонального гноблення. Забороняли украшську мову, вдавалися
до полошзацп населення. Найбшыпе це позначилося на сташ народно! осв1ти:
до 1937 року в Надв1рнш було лише дв1 невеличт семир1чш школи, де навчали
польською мовою.
Трудяпц Надв1рно! боролися проти експлуататор1в. У MicTi створювалися пщ-
шльш комушстичн1 групи, ят 1928 року об’еднували 16 чоловш. Роботою комушс-
тичних оргашзащй керував пов1товий комггет5. Комушсти спрямовували маси на
1 Газ. «Громадський голос», 6 лютого 1906 р.
2 ЦДВ1А СРСР, ф. 2070, оп. 1, спр. 342, арк. 104—107; ф. 2129, оп. 1, спр. 130, арк. 14;
ф. 2134, оп. 1, спр. 41, арк. 53.
3 Газ. «Сила», 19 березня 1932 р.
4 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
!ною. Документи й матер1али (1921—1939 рр.), стор. 254, 272.
? Там же, стор. 125.
402

боротьбу проги експлуатацп, за возз’еднання захщних земель Украши
з Радянською Украшою. Вони розповсюджували марксистську л1тера-
ТУРУ? оргашзовували м1тинги й демонстраци, розповщали про життя
трудящих у Радянському Союзь
Активними оргашзаторами мае були Д. I. Випринюк, В. М. Гунда,
Р. I. Свщрюк, Р. К. Вахтель, Я. О. Скалил, М. Д. Боечко, М. Безрукий.
Шд ‘ix кер1вництвом 22 травня 1926 року вщбувся страйк на л1созавод1
ф1рми «Польська фореста». В ньому взяли участь 400 робкнитв, ят
вимагали скорочення робочого дня, оплати за надурочш години, полш-
шення охорони пращ жшок i шдлтив, наполягали на тому, щоб (
побудували гуртожиток та щальню. Страйк тривав до 28 травня i затн-
чився перемогою робггншив1. Я. О. Скалш — ОДИН з
Комушсти провели також велику роз’яснювальну роботу серед KepiBHHKie оргашзаци
населения пщ час виборв до польського сейму 1928 року. Завдяки цьому, КП^иУхх стНадв|рн'й’ 20"'
незважаючи на penpecii властей, трудящим Надв1рно1 вдалося висунути роки ст’
свого кандидата — члена «Сельробу» I. Бойка.
Надв1рнянська MicbKa оргашзащя КПЗУ керувала роботою шших оргашза-
ц1й — комсомольських та найбшыпих профешлкових: кравщв i роб1тиитв л1сово!
та деревообробно!* промисловость Це носилило револющйну боротьбу молодь У шч
на 31 с1чня 1932 року комсомольщ Надв1рно1, очолюваш Р. I. Юркевичем, po3ir-
нали нараду куркул1в, яка з1бралася, щоб схвалити пол1тику польського уряду
про шдвищення асигнувань на озброення. Польсьт жандарми вчинили розправу
над молодими патрштами. Бшышсть комсомольщв опинилася за тюремними
гратами, ув’язнення тривало майже швроку2.
Комун1сти Надв1рно1 иридшяли увагу змщненню союзу робггнитв i селян.
На повшэвш конференцп КПЗУ, що вщбулася 4 листопада 1934 року в Надв1рнш,
було обговорено питания про вплив робтштв на розгортання револющйно!
боротьби селянства. Конференщя ухвалила створити в ряд1 сш шшту ком1рки КПЗУ3.
В цей же час комушсти посилили револющйну аптащю серед населения. У Надв1р-
нш в 1934—1935 рр. систематично розповсюджуються комушетичш лштвки i3
за кликом до боротьби проти експлуататор1в, проти окупащйного режиму, за
возз’еднання з Украшською РСР. В лшуивках викривалися також профашистська
пол1тика пшеудчитв та антинародш дп украшських буржуазних нащонал1ст1в4.
Пщ кер1вництвом комушст1в на знак солщарност1 з виступом роб1тнишв у JIbBOBi
23 кв1тня 1936 року в Надв1ршй вщбувся великий страйк. Зокрема, не працювали
600 робггнитв-деревообробнитв ф1рми «Польська фореста». Трудяпц Надв1рно!‘,
незважаючи на полщейсьш penpecii, урочисто вщм1чали револющйш свята.
Першого травня 1936 року районний ком1тет КПЗУ оргашзував у MicTi демонстращю,
в якш взяли участь 350 чоловш. Польська полиця роз1гнала демонстранте,
а шестеро з них було заарештовано5.
М1сцев1 власт1 намагалися придушити револющйш виступи роб1тнитв, поетш-
но переслщували комушст1в i д1яч1в прогресивних оргашзащй. Лише з 1 березня
по 24 кв1тня 1937 року польська пол1щя провела 33 обшуки в Надв1ршй i
заарештувала 8 комун1ст1в. За активну участь у революцшнш боротьб1 в Березу Картузьку
було ув’язнено комушст1в: М. Д. Боечка, В. М. Гунду i Я. О. Скал1ша6.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 377, арк. 1—10; спр. 1060, арк. 21;
ф. 68, оп. 1, спр. 189, арк. 19; ф. 69, оп. 1, спр. 288, арк. И; ф. 226, оп. 1, спр. 9,
арк. 36, 66.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—25, арк. 6.
3 Там же, ф. 6, оп. 1, спр. 423, арк. 263.
4 Там же, ф. 68, оп. 1, спр. 417, спр. 555, арк. 41. ф. Р-69, оп. 1, спр. 298, арк. 183, 203.
6 Там же, ф. 68, оп. 2, спр. 365, арк. 90.
6 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1377, арк. 1—20; ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—25, арк. 6.
403 26*

Вщ польсько-шляхетсько! окупацй м1сто визволили частини Червоно! ApMii
17 вересня 1939 року. Населения активно взялося будувати нове життя. Пщ час
Bn6opiB до Народних 36opiB Захщно!* Украши трудяпц обрали сво!ми депутатами
вчительку Е. О. Туешин, роб1тника-нафтовика, колишнього члена КПЗУ М. П. Терпе-
ляка. Головою Надв1рнянського тимчасового управлшня став П. К. Щербак.
Шсля встановлення Радянсько! влади Надв1рна перетворилася на районний
центр. Тут було створено райком партп на чол! з секретарем С. Т. Саранчою,
райком комсомолу, обрано м1сцев1 органи влади. Було нащонал1зовано Bci промислов1
й торгов! пщприемства, в будинках 6ara4iB оселилися трудяпц. Запрацювали
промислов1 пщприемства, завдяки чому уже до кшця 1939 року не стало безробтшх.
3 ейтуз1азмом трудилися надв1рнянщ. За перемогу в сощалктичному змаганш
на честь nepinoi р1чнищ з дня визволення колектив л1сокомбшату в серпш 1940 року
було нагороджено перехщним Червоним прапором обласного л1сопереробного
тресту1. Зразки трудового геро!зму проявили 1пращвники нафтопереробного заводу.
Трудяпц MicTa були активними учасниками по л Личного життя краши — в бе-
pe3Hi 1940 року вони обирали Верховну Раду УРСР i сво!м депутатом до
украшського парламенту назвали роб1тника люокомбшату Ю. I. Дем’янчука.
Сталися докоршш змши в галуз1 культури, охорони здоров’я. Уже в nepnii
дш шсля визволення чимало зробили щодо шднесення осв!тнього р1вня
населения. Було пдабрано кадри вчител1в, облшовано д1тей шкшьного BiKy, а
також дорослих неписьменних. Вщкрилися середня i неповна середня школи, де
навчали рщною мовою2. Комушсти й комсомольщ створили гуртки лшвщацп не-
письменностк Вчител1, осв1чеш роб!тники й службовщ навчали грамоти в цих
гуртках. Важливим осередком виховно! роботи стали культурно-осв!тш заклади.
В Надв1рнш вщкрилися районний будинок культури, будинок культури на нафто-
промисл1, шнотеатр, б!блштеки, червон! кутки. Радянська влада велику увагу
придшяла oxopoHi здоров’я. В штшишщ й л!карн! трудящим подавали квал1фь
ковану медичну допомогу. В розпорядження населения передали новоствореш
дитяч1 садки, ясла.
В!йна перервала творчу працю трудящих. 1 липня 1941 року Надв!рну окупу-
вали riraepiBCbKi й yropcbKi в!йська3. До кшця 1941 окупанти разом з украшськими
буржуазними нащоналштами знищили в Надв!ршй понад 6 тис. чолов!к, в т. ч.
1024 д1тей. Птлер1вщ вивезли на каторжн1 роботи до Шмеччини 200 чоловш4. На
початку 1942 року фашисти розстршяли Р. I. Юркевича, який до 1939 року був
секретарем пщпшьно! комсомольсько*! оргашзацп5. Вони завдали Надв1рнш велико!*
матер1ально! шкоди, знищили 134 будинки, зруйнували примщення середньо!
школи, кшотеатру, полшлшши, вивезли обладнання параф1нового цеху i кубово!
установки з нафтопереробного заводу, майже повшстю зруйнували його
устаткування.
Але трудяпц не корилися окупантам: вони ховали вщ птлер1вщв одяг, хл1б,
худобу, саботували ix розпорядження, уникали служби у фашистських вшськах,
вщмовлялися !‘хати до Шмеччини на примусову працю. Жителька Надв1рно!
E. I. Майковська в роки окупацп, ризикуючи життям, переховувала двох
радянських громадян, яких розшукувало гестапо. Трудяпц Надв1рно! ул1тку 1943 року
допомогли партизанам-ковпатвцям знищити 9 нафтових вишок, бензосховище6.
Надв1рну визволили вщ фашистського рабства 30 березня 1944 року б1йщ 1-о!
танково! бригади полковника В. М. Горелова. Жител! радо в1тали во‘!шв. 18 кв1тня
1 Газ. «Радянська Украша», 11 серпня 1940 р.
2 Газ. «Радянська Украша», 8 червня 1940 р.
3 Шмецько-фашистський окупацшний режим на Украшь Зб1рник документ!в i матер1ал!в,
стор. 420.
4 1вано-Франювський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 23, арк. 55.
5 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—25, арк. 3.
6 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 460, арк. 78.
404

радянсьт вшська змушет були тимчасово залишити Micro. А 26 липня 1944 року
Надв1рна назавжди стала вшьною.
408 мюцевих жител1в билися з ворогом на фронтах. 311 надв1рнянщв за хороб-
picTb у боях нагороджено бойовими орденами i медалями Союзу РСР. 27 жител1в
MicTa загинули на фронтах Велико! В1тчизняно! вшни.
Вщступаючи пщ ударами Червоно! Арми з територп Прикарпаття, птлер1вщ
залишили сво!х пщручних — буржуазно-нащоналктичш банди, ят тероризували
населення, палили лшарш, школи, клуби. Оушвщ закатували молодого лшаря,
завщуючу вщдшом охорони здоров’я райвиконкому комсомолку JI. Ф. Гречуху,
пов1сили М. Стебеляк тшьки за те, що вона хотша влаштуватись на роботу в радян-
ськш установ1, вбили директора Надв1рнянського лкгоспу комун1ста М. Д. Мак-
симчука. Трудяпц Надв1рно! ршучими д1ями знешкодили нацюнал1ст1в,розгромили
бандиздв i продовжували бупДвництво нового життя.
Насамперед було оргашзовано вщбудову промислових пщприемств мкуга*
1944 року вщновлено видобуток нафти, проведено ремонт свердловин, розгорнуто
розвщувальш. роботи. Велику допомогу в цьому роб1тники Надв1рно! одержали вщ
нафтовитв TaTapii i Башкира. До нафтопромисл1в надходило устаткування з Баку,
Лешнграда, Москви, Свердловська, Челябшська, Харкова та шших MicT. Завдяки
геро!чним зусиллям роб1тник1в та штел!генцп м1ста до середини лютого 1945 року
були вщбудоваш: нафтов1 пщприемства, лкюзавод i люпромгосп, райпромкомбшат,.
сироварний завод, пекарня, кшотеатр, лшарня, до кв1тня — зал1знична
станщя1.
Одразу ж шсля визволення у Надв1ршй здшснювалися i перетворення в галуз1
осв1ти та культури. В MicTi уже 1944 року у вщбудованих прим1щеннях вщкрили
середню i дв1 семир1чш школи, де 1945 року навчалося 370 учшв, працювало 35 учи-
тел1в. У Надв1ршй створювалася ciTKa культосвп’шх заклад1в: 1944 року вщновив
роботу Надв1рнянський районний будинок культури, вщкрилися клуби бурильни-
KiB, нафтопереробного й лшового завод1в.
3 великим творчим пщнесенням виконували трудяпц Надв1рно! завдання
четверто! п’ятир1чки. В 1948 рощ, наприклад, 345 роб1тник1в л1спромгоспу перевико-
нували виробнич1 норми2. Особливо вщзначилася бригада л1соруб1в I. О. Госедла.
За трудов! усшхи I. О. Госедло був нагороджений орденом Ленша. В 1948 рощ
колектив л1спромгоспу nepeMir у сощалютичному змаганш серед л1сових
пщприемств област1 i був удостоений Червоного прапора обкому КП(б)У i облвиконкому.
Наполегливо трудились виробничники деревообробного комбшату. Усшхи
трудящих Надв1рно! примножувались i даль Особливо штенсивно розвивалася тут
нафтова промисловкть. У 1953 рощ на 6a3i цеху буршня Битшвського нафтопро-
мислу i Надв1рнянсько! нафторозвщки створено Битк1вську контору буршня,
а шсля вщкриття новпх родовищ у 1957 рощ — нафтогазодобувне управлшня
«Надв1рнанафтагаз».
Швидкими темпами зростала Надв1рна в роки семир1чки. Колективи нафто-
управлшня «Надв1рнанафтагаз», нафтопереробного i цегельного завод1в, райхарчо-
комбшату, райпромкомбшату неодноразово перевиконували планов! завдання.
Значно розширився у 1959—,1965 рр. Надв1рнянський л1сокомбшат. Тут запрова-
джено нову технологш загот1вл1 та переробки деревини, мехашзовано трудом1стку
ручну працю. Пам’ятним для трудящих Прикарпаття був другий pin семир1чки,
коли вщзначали 100-р1ччя з дня заснування Надв1рнянського нафтопромислу.
ЦК КП Украши i Рада MiHicTpiB УРСР сердечно поздоровили надв!рнянських наф-
товидобувнитв. Того ж року пращвникам управлшня «Надв!рнанафтагаз»
присвоено звання колективу комушетично! пращ. В 1967 рощ на честь ще! дата
споруджено пам’ятник «100 ротв Надв1рнянсько! нафти».
1 1вано-Фрашивський облпартарх1в, ф. 25, оп. 1, спр. 5, арк. 102.
2 Там же, оп. 2, спр. 88, арк. 94.
405

Поряд з нафтодобуванням та
загчтвлею деревини, що мають давш
традицп у цш м1сцевост1, значну роль
в економ1щ Надв1рно! ввдграють нов1
галуз1 промисловость До них найпер-
ше належить видобуток газу. В
лютому 1964 року в MicTi утворено
Надв1рнянське газопромислове
управлшня. Газ використовуеться для
побутових i господарських потреб
1вано-Франтвсько! та деяких шших
областей Украшсько! РСР, транспор-
туеться доБшорусько! РСР та
Прибалтики, а також газопроводом
«Дружба»—доЧехословацько! Сощал Этично!
Памятник на честь 100-р!ччя в!дкриття нафтових родовищ у Над- реСпублши. За Дострокове виконання
в1ршй. 1968 р.
г ^ семиргчного плану видобутку газу i
висок1 показники в сощал1стичному
змаганн1 групу пращвнитв газопромислового управлшня нагороджено орденами
i медалями Радянського Союзу.
Протягом семир1чки у Надв1рнш зд1йснювалися велит буд1вельш роботи.
Зокрема, був новшстю реконструйований Надв1рнянський нафтоиереробний завод.
BiH перетворився на велике сучасне шдприемство. Тут збудовано ТЕЦ, на якш
працюе перша в Радянському Союз1 парогазова установка в1тчизняного
виробництва. Реконструкщя пщприемства забезпечила збшыпення нереробки нафти
в 1966 роц! пор1вняно з 1946 роком у 104 рази. Завод випускае нафтопродукти в
широкому асортиментк автобензин, дизельне паливо, паливний мазут, нафтоб1тум р1зних
марок, зрщжений газ, парафш, в т. ч. для потреб харчово! промисловост1, електрод-
ний кокс. Став до ладу цех синтетичних жирних кислот, який виготовляе кислоти
для виробництва мила, пластмас та шше.
Широко розгорнулося у Надв1рнш спорудження промислових i культурно-побу-
тових об’ект1в, яке здшснювалося будуправлшнями № 91, № 65, «Промжитлобуд».
Серед пущених об’ект1в: газобензиновий завод, високовольтна лш1я електроиередач^
автодороги до Биттвського i Пас1чнянського нафтопромисл1в, автобаза на 250
машин, промислова база вишкомонтажно! контори та шше. Важливе значения для
збшыпення масштаб1в буд1вельних po6iT мало створення в 1963 рощ Надв1р-
нянського кар’ероуправлшня, яке постачало будовам щебшь, гравш, шсок
i вапно.
В MicTi розвивалася також харчова промисловють. Зокрема, Надв1рнянський
сироварний завод, оснащений новою техншою, перетворився на передове пщпри-
емство. Його продуктившсть з 1959 по 1966 piK зросла вдвое, асортимент вироб1в
збшыпився з 5 до 25 вщцв. «Стан1славський» та «Костромський» сир експонувався
на М1жнародному ярмарку в Марсел1 i nocie одне з перших м1сць за ятстю i
зовшшшм виглядом. Розширився i харчокомбшат, до складу якого входять
млин, хл1бопекарня, булочний цех. В 1965 рощ для нього споруджено нове
примщення.
Значними е усшхи промислового виробництва Надв1рно! теля
XXIII з’!зду КПРС. Перед веде нафтогазодобувне управлшня «Надв1рнанафтагаз».
На шдприемств! в 1966 рощ запроваджено автоматизащю свердловин, завдяки
цьому збшынився випуск продукцп, зросла продуктившсть пращ. В боротьб1
за виконання завдань п’ятир1чки провщне м1сце належить партшнш оргашзаци
управлшня, в якш на початку 1969 року нал1чувалося 175 KOMyHicTiB. Зразком у ви-
коиаиш виробничих плашв е комушсти: депутат Верховно! Ради СРСР В. С. Пере-
в’язко, колишнш член КПЗУ, оператор Р. I. Свщрюк, а також I. М. Тулейбич,
406

Я. М. JIeciB, HKi систематично шдвшцують виробнич1 показники. Приклад у пращ
показуе i комсомольська ланка по видобутку нафти, очолювана комушстом
оператором М. С. Максим’юком. Вона в 1968 рощ здобула трете мхсце серед молод1жних
колектив1в Прикарпаття1. За усшхи, досягнул в сощал1стичному змаганш на честь
100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша, управлшня «Надв1рнанафтагаз» було
цагороджено Леншською ювшейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президи
Верховно! Ради СРСР, Ради MiHicTpiB СРСР та ВЦРПС.
В роки восьмо! n’HTnpi4KH розширюеться Надв1рнянський нафтопереробний
завод, зростае його колектив. 1969 року на завод1 нал1чувалося близько 1,5 тис.
робггнишв^та шженерно-техшчних пращвнишв, серед яких понад 70 чоловш з вищою
i 140 з середньою специальною освшда. 3 числа робтштв 24 навчались у вузах,
42 — в техншумах, 86 — в середнш школ i роб1тничо! молодь За усшхи, досягнул
в coцiaлicтичнoмy 3MaraHHi, багатьом бригадам i цехам присвоено звання колектив1в
комушстично! пращ. 9 передовишв виробництва нагороджено орденами й медалями.
Оператора Я. О. Осипенка удостоено високого звання Героя Сощал Этично! Пращ.
На XXIII з’!зд1 Комушстично! партп Украши його обрано членом ЦК КП
Украши.
Завод пщтримуе TicHi eKOHOMi4Hi зв’язки з шдприемствами pi3Hnx MicT
Радянського Союзу та деяких сощалштичних кра!н. Наприклад, обладнання для дистиля-
ци жирних кислот одержано з Шмецько! Демократично! Республши. Виготовлена
продукщя ще в Москву, Кшв, Лeнiнгpaд та iHnii MicTa. 1967 року заводу присвоено
звання iM. 50-р1ччя Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп i вручено
пам’ятний прапор 1вано-Франшвського обкому КП Украши, облвиконкому та
облпрофради. Досягнув усшхи колективу — результат оргашзаторсько! i виховно!
роботи партшно! оргашзацп заводу, яка об’еднуе 195 KOMyHicTiB.
За ocTaHHi роки пущено газокомпресорну станщю, обладнано HOBi газопромис-
ли, закшчено буд1вництво газобензинового заводу. 3 1964 по 1969 piK видобуток
газу 3pic майже в п’ять pa3iB.
Нових ycnixiB досяг колектив люокомбшату. У змаганш за комушстичну
працю переможцями стали Бистрицьке л^ництво, дiльниця Довжинець, склад
готово! продукци. За ycniniHe виконання виробничих завдань групу po6iTHHKiB
лшокомбшату в 1966 рощ удостоено ордешв i медалей СРСР. В числ1 нагородже-
них тракторист Р. А. Бариляк, якому вручено орден Ленша. Орденом Трудового
Червоного Прапора нагороджено роб1тника цеху гнутих мeблiв М. М. Романюка
i лкоруба Д. А. Гринчука.
За Радянсько! влади набагато збшыпився колектив комбшату. В 1969 рощ
тут працювало 2497 чоловш. Серед них 45 з вищою i 75 з середньою техшчною ocBi-
тою. Понад 830 чоловш шдвшцують квaлiфiкaцiю без вщриву вщ виробництва.
132 чоловша навчаються заочно у вузах i техншумах, 94 — у веч1рнш школ1 po6iT-
ничо! молодь
Колектив комбшату уешшно Компресорна установка Надв1рнянського нафтопереробного заводу
ВИКОНуе Виробнич1 завдання i ВИ- 50-р1ччя Великого Жовтня. 1971 р.
пускае високояшсну продукщю,
яка надходить до р1зних MicT нашо!
кра!ни, а також в Угорщину, ФРН,
Швейцарш.
В Haдвipнiй добре працюють
пiдпpиeмcтвa бyдiвeльниx MaTepia-
Л1В. Розширився цегельний завод,
де споруджено HOBi цехи, збшь-
шився випуск цегли, освоено
1 Газ. «Прикарпатська правда»,
9 березня 1969 р.
407

виробництво кахл1в. 3 розвитком промисловост 3pic i м1ський автотранспорт. Якщо
в 1958 рощ у MicTi було 6 автобус1в, то на початку с1чня 1969 року i'x курсувало
140, а також було вже 16 легкових таксь Тепер автопарк обслуговуе 54 маршрути,
трудяпц Надв1рно! легко можуть д1статися сш району, а також у MicTa 1вано-
Франк1вськ, Чершвщ, Лыив, Ужгород.
Розгорталося житлове бупДвництво, вщкривалися нов1 заклади. За 1957—1969 рр.
у Надв1рнш споруджено два мшрорайони загальною площею 62,5 тис. кв. м,
побудовано клуби л1сокомбшату й нафтопереробного заводу, два дитяч1 садки, школу-
штернат, навчальний корпус середньо! школи № 2, широкоформатний к1нотеатр
«Украша», районний вузол зв’язку, адм1шстративний будинок, де розм1щено
райком парта i райвиконком, дитячу лшарню й чотири гуртожитки. До 1968 року
газифшовано 3032 квартири, проведено м1ський центральний кашипзацшний
колектор.Цього ж року закладено новий комсомольський парк.
Ticmm зв’язок пщтримують робтшки промислових пщприемств Надв1рно!
з трупДвниками радгосп1в i колгосшв району. Автопарк подае шефську допомогу
колгоспу iM. Шевченка, л1сокомбшат — колгоспу «Жовтень», нафтогазодобувне
управлшня — колгоспу «Украша». В 1965 рощ роб1тники нафтогазодобувного
управлшня «Надв1рнанафтагаз» допомогли колгоспникам apri л i «Украша» паль-
ним, трубами, транспортом, змонтували обладнання кормоцеху, спорудили електро-
лшш. Того ж року шефи з автопарку вивезли на колгоспш поля понад 4,5 тис. тонн
торфу й компосту. В 1968 рощ автошдприемство 08012 обладнало в шдшефному
колгосш iM. Шевченка майстерню для техшчного обслуговування автомашин.
3 Шщативи колектив1в промислових пщприемств у райош вщбулися свята «Серпа
i молота» шддев1зом «Робггники—хл1боробам», «MicTo—селу». Партшш i комсомоль-
ськ1 оргашзаца систематично влаштовують зустр1ч1 передовитв виробництва
з колгоспниками, направляють у села кращих лектор1в, оргашзовують виступи учас-
ник1в художньо! самод1яльность
Постшно багато уваги придшяеться oxopoHi здоров’я трудящих. У MicTi е
райлшарня, полшлшша, жшоча консультащя, тубдиспансер, дитяча лшарня, два
здоровпункти. Колектив медичних пращвнитв поповнюеться висококвал1фшова-
ними кадрами.
Далыпого розвитку набули осв1та i культура. В Надв1ршй вщкрито школу
роб1тничо! молод1 та школу-штернат, семир1чну музичну школу й музичну студш.
В MicTi також працюе автомобшьний техншум з стащонарним i заочним вщдЬ-
леннями.
За роки Радянсько! влади лшвщовано неписьменшсть, Bci д1ти шкшьного вшу
вчаться. В с1м’! колишнього роб1тника Надв1рнянського л1сокомбшату пенсшнера
М. I. Дем’янчука Bci семеро д1тей здобули освггу i стали квал1фшованими спещаль
стами. Його дочка Дар1я i син Мирослав закшчили 1вано-Франтвський педшститут,
син Михайло — Льв1вський автодорожшй техншум. Ярема — вчиться у Кшвському
шституп народного господарства, а Ярослав — у Калуському х1мшо-техно-
лопчному техншум1, 1ван — шофер дорожньо-експлуатащйно! дшьншц, дочка
Соф1я працюе в радгосш «Надв1рнянський». Шлях у широке життя вщкрила
Радянська влада i для д1тей колишнього безроб1тного О. Ю. Бутя. Його син,
Михайло,— випускник Льв1вського л1сотехшчного шституту —очолюе вщдш кашталь-
ного бугцвництва нафтопереробного заводу. Другий син Роман шсля закшчення
Льв1вського пол1граф1чного шституту працюе шженером у Запор1жж1, дочка
Емш1я мае диплом Одеського фармацевтичного шституту, вона — науковий
сшвроб1тник, Ольга працюе в газопромисловому управлшш, наймолодша Mapin
навчаеться в 1вано-Франтвському шституп нафти й газу. Це звичайш радянсьт
ciM’i, яких у Надв1ршй багато.
Дбають тут i про д1тей дошкшьного вшу. Для дошкшьнят вщкрито дитяч!
садки при нафтопереробному заводь працюють вони i в м1стечку нафтовитв, при
л1сокомбшат1, а також у самому MicTi.
408

Жител1 MicTa щкавляться художньою
самод1яльшстю. За 1948—1968 рр. над-
в1рнянщ дали понад 960 концертов та
вистав. Молод1жний ансамбль «Мр1я»,
ство рений при районному будинку
культури, знають далеко за межами область
В 1967 рощ цей колектив став лауреатом
ресиублшанського фестивалю самод1яль-
ного мистецтва. В аматорських гуртках
при будинку культури беруть участь
десятки роб1тник1в та службовщв MicTa.
Тут виступають i профестнальш мистецьт
колективи: артисти Московського Малого
театру, кшвсьш, льв1всьт, донецьт
митць
В MicTi набули иоширеиня HOBi ра-
дянсьт обряди — комсомольсьш весшля,
зорини, проводи ДО Радянсько! Армп ТОЩО. Будинок зв'язку. Надв1рна. 1970 р.
У новор1чних щедр1вках поздоровляють
новатор1в виробництва, пращвнитв р1зних установ, учител1в, кращих учшв.
Щороку нершо! липиево! иедш1 у MicTi вщзначають свято «Серпа i молота». Учасники
його збираються на стадтш «Нафтовик», крокують у колонах м1стом, демонструють
досягнення промислових шдприемств i колгосшв. Цього ж дня вщбуваеться масове
гуляння в м1ському парку. Роб1тники Надв1рнянського л1сокомбшату проводять
вечори вшанування кращого л1соруба.
Боротьбу трудящих за HOBi звершення очолюють 43 первинш партшш оргаш-
зацп MicTa, в яких об’еднано 1412 комушст1в. Активними пом1чниками партшиих
орган1в е 52 профсшлков1 оргашзаци.
На промислових шдприемствах i в установах Нщв1рно! е 47 комсомольських
оргашзацш. Комсомольщ й молодь виховуються на революцшних, бойових i трудо-
вих традищях радянського народу. Велику роботу з молоддю проводять CTapi
комушсти, ветерани пращ. Часто зустр1чаються з нею колишнш член КПЗУ
Р. I. Свщрюк, старий комушст Г. К. Ульянова, учасники Велико! В1тчизняно!
вшни — Герой Радянського Союзу М. I. Василишин, М. К. Максим1в, О. П. Солод-
кий, Г. П. Коноваленко, депутат Верховно! Ради Союзу РСР, оператор нафтогазодо-
бувного управлшня «Надв1рнанафтагаз» В. С. Перев’язко, Герой Сощал1стично!
Пращ, оператор Надв1рнянського нафтопереробного заводу Я. О. Осипенко.
1стор1я Надв1рно! — яскравий приклад того, як завдяки сощально-економ1чним
та культурним перетворенням, здшсненим пщ кер1вництвом Комушстично! партп,
трудящим забезпечено в1льне, щасливе i заможне життя.
М. Н. РЕХТМАН, Я. С. ФЕДОРЧАК
ВОРОХТА
Ворохта — селище м1ського типу (з 1960 р.), розташоване в Карпатах, на
висот1 850 м над р1внем моря, вздовж рши Пруту, за 59 км вщ райцентру. Через
селище проходить зал1зниця 1вано-Франтвськ— PaxiB. Населения — 4950 чоловш.
Юпмат Ворохти середньонрський, з пом1рно холодною зимою та прохолодним,
нежарким л1том. Чисте й св1же пов1тря, piBHOMipmm температурний режим та ма-
льовнич1 околищ сприяли тому, що Ворохта стала курортом, популярним далеко
за межами нашо! республши.
Територда Ворохти заселено здавна. Тут знайдено крем’яш знаряддя пращ
доби мщь Дослщник прського населения Карпат польський етнограф I. Фальков-
409

ський, посилаючись на ycHi перекази, припускав, що Ворохту засновано у XVII ст.1
Тод1 вона була присшком села Микуличина. За переказами, у перших жител1в
присшка Мочернятв був слуга — дезертир з армп, на пр1звисько Ворохта. BiH
вважався дуже здiбним, i до нього часто зверталися за порадами, приказуючи
«!ду до Ворохти». Звщсшя й тшла в народ1 назва нового прського поселения —
Ворохта2.
Основою господарсько! дiяльнocтi жител1в Ворохти в XVII — на початку
XVIII ст. було скотарство, домашш промисли та землеробство. Свою худобу вони
в першш половиш червня гнали на полонини, а в другш половиш вересня повертали
до дому. Селяни мали також невеличш кл аптики земл i, на яких вирощували
капусту, с1яли трохи Bieca, ячменю, жита. Землю обробляли вручну, лише
згодом бшып заможш жител1 почали користуватися бороною та дерев’яним
плугом. Прськими стежками гуцули Ворохти, як i Bcix довколишшх сш, сходили
вниз, у MicTa, щоб обмшяти продукти тваринництва й вироби з дерева на промис-
лов1 товари3.
Населения Ворохти зазнавало жорстоко! експлуатаци феодал1в та лихвар1в,
HKi д1ставалися i вщдалених прських поселень. Верховинщ-гуцули вели боротьбу
проти гнобител1в. Вони приеднувалися до загошв Олекси Довбуша та його послщов-
нишв. Серед багатьох шсень i легенд збереглося оповщання про опришка Мочер-
няка з Ворохти. У сел1 суворо дотримували традицш, пов’язаних з повагою до
оприштв. Нав1ть найбагатшим парубком, який не був хоча б два-три тижш в ixHix
загонах, нехтували д1вчата. Опришк1вський рух в околицях Ворохти тривав аж до
середини XIX ст. ApxiBHi документи стверджують, що один з останшх оприштв-
ських загошв пщ кер1вництвом I. Волощука та I. Вередюка протягом семи тижшв
1845 року вчинив 16 напад1в на багач1в р1зних поселень Гуцульщини, зокрема
Ворохти4.
Шсля скасування кршосного права економ1чне й полкичне
становище жител1в лишалося важким. Майже половина земельно! плопц прських noei-
TiB i понад 80 проц. плопц карпатських л1с1в належала великим помщикам, кап1та-
л1стам, церкв1 й держав1. Лише один з багатав Ворохти в другш половиш XIX ст.
волод1в 600—800 моргами полонии5.
Поряд з куркульськими господарствами 1снували зубожш1, др1бш — с1льсько!
б1дноти. Сшьське господарство було малопродуктивним, з надзвичайно вщсталою
техн1кою. Валовий 36ip сшьськогосподарських культур у BopoxTi нав1ть
наполовину не забезпечував жител iB продуктами харчування6. Скотарство, основне з&-
няття населения Ворохти, теж не задовольняло його потреб, адже бшышсть пого-
л1в’я велико! рогато! худоби та овець належала куркулям i лихварям.
Важке економ1чне становище змушувало бщноту шукати додаткових джерел
зароб1тку. Використовуючи дешеву сировину — дерево, гуцули розвивали домашш
промисли, вироби яких реал1зовували на ринку. Однак цього було не досить i
селянам доводилося вшжджати на сезонш роботи до р1зних кра!н. Ворохтянщ eMirpy-
вали до Канади, Бразшп, Аргентши. А мшцем сезонних po6iT стали Н1меччина,
Угорщина, Франц1я. Але й це не полшшило !х становища. В1домо, що 1902 року
помщик граф Замойський найняв до 80 гуцул1в на сезонш роботи в Закопане,
общяючи !м за це добр1 rpomi. До м1сця роботи б1днякам довелося йти шшки.
1 J. Falkowski. Zachodnie pogranicze Huculszczyzny. Lwow, 1937, стор. 123.
2 Там же, стор. 23—24.
3 HayKOBi записки 1нституту мистецтвознавства, фольклору та етнограф i! АН УРСР, т. IV.
К., 1958, стор. 24.
4Ф. I. Стебл1й. Боротьба селян Схщно! Галичини проти феодального гшту в першш
половит XIX ст., стор. 87.
6 М. М. Кравець. Селянство Схщно! Галичини i Швшчно! Буковини у другш половиш
XIX ст., стор. 77.
6 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 2, стор. 143.
410

Важно працюючи майже два мдеящ, вони шчого не заробили, ще й заборгували
пом1щиков11.
1894 року стала до ладу зал1знична манстраль Сташслав—Яремча—Ворохта —
PaxiB, сиоруджена для вивозу кариатського л1су в нромислов1 райони Австро-
Угорщини, Полыщ та шших краги. Це сприяло певному економ1чному зрушенню
у BopoxTi. Для нервиино! обробки л1су в 1906—1910рр. було побудовано лшозавод.
Л1соекснлуатащя здшснювалася хижацькими методами. Навггь деякР нольсьт
буржуазш вчеш змушеш були визнати, що в другш половиш XIX ст. розпочалося
винищення л1су у великих масштабах. Каштал1сти залучили частину селян за Mi-
зерний зароб1ток рубати, сплавляти й обробляти л1с. Умови пращ були дуже важ-
кими. Поперечна пила, цапина, сокира — немудра технша тод1шнього л1соруба.
Шд час загот1вл1 л1су роб1тники жили в колибах, де вогнище було единим джерелом
свисла й тепла.
Економ1чне пожвавлення, створення окремих шдприемств влаштовувало Kani-
талкт1в, трудове ж населения животшо. Шзшше староста Надв1рнянського пов1ту
вщзначав, що «гуцульська людшсть, яка живе у важких, нужденних умовах, голо-
дуе, XBopie туберкульозом,... живе у боргах, ...часто паде жертвою спекулянт1в»2.
В дорадянський першд трудове населения Ворохти терпшо вщ поличного
безирав’я, через вщсутшсть культурио-ocBiTHix заклад1в було мало об1знане з досяг-
неннями культури, лишалося в основному неписьменним. Трудяпц не мирилися
з таким становищем, повставали на револющйну боротьбу. Яскравим проявом цього
е вщзначення Першого травня 1894 року. Цього дня роб1тники, що працювали на
буд1вництв1 зал1знищ у BopoxTi, не вийшли на роботу i урочисто вщзначили м1жна-
родний день солщарност1 трудящих. У страйку i машфестаци, KpiM украшських
роб1тнитв, взяли активну участь польсыи Й молдавсыи..
Важливим проявом протесту селян Ворохти проти безправ’я було прагнення
лшвщувати культурну вщстал1сть. 1903 року тут вщкрили с1льську читальню,
до яко! вже настуиного року входило 80 члешв3. В шй жител i села вчилися грамо-
ти, читали л1тературу, проводили збори. Зростанню революцшних настроив серед
б1дноти Ворохти сприяли револющйш поди у Pocii 1905 року. В xaTi ворохтян-
ського селянина I. Мочерняка 17 лютого 1905 року вщбулися збори, на яких
перед селянами виступив письменник Марко Черемшина4.
Населения Ворохти було знайоме з творами Т. Шевченка, I. Франка, О. Пуш-
шна, А. Мщкевича. Про любов до прогресивщп л1тератури свщчить ix зустр1ч
з М. М. Коцюбинським, який зупинявся в сел1 шд час подорож1 на в1дночинок до
KpnBopiBHi. 3 приводу ще! зустр1ч1 вт писав свош дружиш: «Тут було щле укра-
шське товариство, яке зробило з CTpi4i зо мною щле торжество, говорились промови,
я мусив одповщати, сшвали MeHi «MHori лгга» i щлою процес1ею, з сшвами, одвели
на шч до готелю»5.
Поширенню революц1Йних 1дей серед населения Ворохти значною Mipoio
сприяли поди у роки першо! CBiTOBoi в1йни. Так, значний вплив на нього мали
pocificbKi солдати, ят к1лька раз1в вибивали звщси австршщв i займали село6.
В1йна ще бшыпе ускладнила становище селян, зросли щни на продукти й промислов1
товари. Через нестачу хл1бадоводилосяголодувати. С1льська бщнота сиод1валася, що
поразка Австро-Угорщини вщкрие шлях до вол1, иокладе край шоземному гнобленню.
Вщгом1н Жовтиево! революцп дшшов i в далеку нрську Ворохту. Натхнеш
перемогами рос1йського пролетар1ату, трудящ1 вели боротьбу проти експлуататор1в.
1 I. Компан1ець. Становище i боротьба трудящих мае Галичини, Буковини та Закар-
паття на початку XX ст., стор. 57.
2 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. 370, оп. 1, спр. 9, арк. 2.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 348, оп. 1, спр. 834.
4 Газ. «Громадський голос», 12 березня 1907 р.
5 М. Коцюбинський. Твори, т. 6. К., 1962, стор. 208.
6 ЦДВТА СРСР, ф. 2148, оп. 3, спр. 39; ф. 2122, оп. 1, спр. 82.
411

Керували ix виступами роб1тники
л1сопильного заводу. В липш 1922
року одночасно з вуглекопами Джу-
рова. озокеритниками Дзвиняча,
тартачниками Дшятина роб1тники
Ворохти розпочали страйк. Не
працювали 300 роб1тник1в л1сопильного
заводу, ят вимагали шдвищення
заробтш! плати, восьмигодинного
робочого дня i поновлення на робот1
звшьнених товаршшв1. Кашталюти
не задовольнили вимог роб1тнишв.
Наступного року ворохтянськ1 де-
ревообробники знову шднялися на
боротьбу. Причиною страйку були
Загальний вид Ворохти. 1920 р. важт умови ЖИТТЯ: робочий день,
що тривав до ппстнадцяти годин,
м1зерна зароб1тна плата. Страйкова боротьба деревообробнишв продовжувалася.
В листопад! 1926 року 250 ворохтянських роб1тнитв солщаризувалися 3i
страйкарями тресту «Польська Фореста» в Надв1ршй2. KpiM страйтв,
населення Ворохти використовувало й mnii форми класово!’ боротьби — вщмовлялося
сплачувати податки, вщробляти шарварки, саботувало розпорядження властей
тощо.
В nepini десятир1ччя XX ст. дещо збшыпуеться чиселыпсть населення Ворохти.
Якщо на початку XX ст. тут жило менше тисяч1 чоловш, то згщно з першим поль-
ським переписом населення 1921 року, у BopoxTi шиичувалося 1126 чолов1к, з яких
украшщ становили 64,7 проц., поляки — 17,7 проц., евре! — 17,6 проц.3. За
переписом 1931 року чисельшсть населення зросла до 2462 чоловш. Такий пор1вняно
швидкий npnpicT пояснюеться деякою Mipoio тим, що Ворохта стае вщомою як м1сце
зимових вщцв спорту та л1тнього вщпочинку. Екзотика цих м1сць приваблю-
вала польську аристократда i м1сцевих багач1в. Вони будували тут вшли та naHcio-
нати. Серед курортних заклад1в лише один санаторш пристосували для лшування
хворих на туберкульоз, а решта по cyri була будинками вщпочинку4. Але все це не
мало тякого значения для полшшення життя трудящих. Селян гштили злидш
йтемрява, про освггу i розвиток культури шхто не дбав. Гуцули i надал1 лишалися
пол1тично безправними.
1939 piK пришс щастя ворохтянцям. Гуцули вперше вшьно з1тхнули, д1ставши
пол1тичну свободу. Коли стало вщомо про визвольний похщ Червоно!' ApMii,
ворохтянщ утворили тимчасовий револющйний ком1тет на .чол1 з 6. С. Бук-
шованим. Ком1тет взяв у сво! руки всю адмшютративну владу, сформував
Червону гвард1ю для охорони громадського порядку, курортних установ, прикор-
донно! зони. У BopoxTi налагодили роботу торговельних п1дприемств та л1сопиль-
ного заводу5, вжили заход1в до л1кв1даци безроб1ття* Було нащонал1зовано
землю й розпод1лено ii м1ж селянами. 1940 року жител i Ворохти обрали сшьську
Раду депутат1в трудящих, яка розгорнула активну д1яльшсть по буд1вництву нового
життя.
1 М. М. К р а в е ц ь. Нариси робггничого руху в Захщнш Укра!ш в 1921—1939 рр., стор. 49.
2 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
!ною. Документа i матер!али (1921—1939 рр.)» стор. 88.
3 Skorowidz miejscowogci Rzeczypospolitej Polskiej. Wojewodztwo Stanistawowskie. Warsza-
wa, 1924, стор. 11. , ,
4 A. Krysinski. Stan zdrowotny ludnosci Huculskiej. Pami^tnik zjazdu higieniczno-
lekarskiego w Worochcie. Warszawa, 1934, стор. 20.
6 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. П-21, арк. 1.
412

Депутати сшьсько! Ради очолили найвщповщальшпи дшянки життя Ворохти.
Пщ кер1вництвом 6. С. Букшованого тут було створено сшьське споживче
товариство, вщкрито промтоварш й продуктов! крамнищ та щальню. М. Д. Паневник
очолював роботи по впорядкуванню шлях1в. За його допомогою вже до кшця
1939 року було споруджено 6 дерев’яних моспв на околищ Ворохти, здшснено
ремонт дор1г. I. Д. Мочерняк чимало зробив, щоб вщновити д1яльшсть культурних
заклад1в i забезпечити курортнишв продуктами. Депутат Петро Никорак допома-
гав у робот1 люокомбшату1.
Особливу увагу придшяли розвитку деревообробного виробництва. На 6a3i
л1сопильного заводу створюеться л ^промкомбшат. Колектив комбшату на чол1
з його першим директором Комаревцевим i головним шженером Фокшим за nopiB-
няно короткий строк налагодили роботу пщприемства. «Шсоруби й деревообробники
змагалися за усшшне виконання виробничих завдань.
Влада трудящих подбала й про розвиток освгги, культури та охорони здоров’я.
Одразу шсля визволення тут вщкрили семир1чну школу, в якш навчалися Bci д1ти
шк1льного BiKy. Школу забезпечили необхщним обладнанням, пщручниками,
багато д1тей одержували безплатну державну допомогу2. Почали працювати
клуб, б1блютека. Село було забезпечене квал1фшованими медичними пращвниками.
Пщвшцувався добробут населения: гуцули дштали можлив1сть краще харчува-
тися, одягатися. Частку свое! пращ вклали у nepnii сощалютичш перетворення
сшьсьвд комун1сти Ражовський, Чаплинський, Комаревцев3 та комсомольщ Д. I. Ро-
манюк, Ф. I. Цабенюк та iHmi.
Але радють вшьного життя гуцул1в затьмарила фашистська навала. Ггглер1вщ
окупували Ворохту 27 червня 1941 року4. Вони зруйнували люопромкомбшат,
вивезли обладнання з пщприемства в Шмеччину, знищили вузькоколшш пщ’!зш
шляхи. Окупанти повшстю зруйнували бшышсть житлових будинтв i прим1щення
санаторно-курортних заклад1в, спалили центр села, з1рвали зал1зничну станщю,
мости. Птлер1вщ насильно вивезли до Шмеччини 248 чоловш5.
Населения Ворохти та ii околиць чинило onip окупантам. Жител! допомагали
партизанам, ухилялися вщ сплачування податшв, саботували розпорядження
фашистських властей. Ворохтянщ знищили на околищ села одного i3 гесташвщв.
Окупанти виршили залякати населения: вони з1брали майже Bcix жител1в i в ix
присутност! розстршяли 10 мирних громадян6.
29 вересня 1944 року Ворохту визволили радянсьш вшська. Вщновили д1яль-
шсть органи Радянсько! влади, почала функщонувати сшьська Рада депутат1в
трудящих, головою яко!‘став Г. О. Ky3iB7. Сшьська Рада одразу взяла пщ свш
контроль народне господарство. Також було розгорнуто серед населения аптацшну
роботу. Десятки актив1ст1в роз’яснювали становище на фронтах, закликали
односельчан сприяти перемоз1 над ворогом. Це допомогло уешшно провести мобш1за-
щю чолов1чого населения в арм1ю, а також залучити Bcix жител1в села до лшвщацп
наслщшв вшни. За виявлений геро!зм в боротьб1 з птлер1вцями багато жител1в
Ворохти нагороджено орденами й медалями. Орденом В1тчизняно! вшни 2-го ступени
i двома медалями нагороджено I. Ф. Дедерчука. Вщважний ворохтянець служив
у 207-му гвардшському Суворовському полку. Шд час бою на територп
Шмеччини захопив ворожий кулемет i, вщкривши вогонь по фашистах, допом1г нашим
танкам просуватися вперед8.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. П—17, арк. 1—2.
2 1вано-Фрашивсышй облпартарх1в, ф. 39, оп. 1, спр. 1, арк. 47; спр. 3, арк. 10—11.
3 Там же, ф. 1, оп. 1, спр. 7071, арк. 203.
4 Шмецько-фашистський окупацшний режим на Украшь Зб1рник документе i матер!ал1в,
стор. 421.
5 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 36, арк. 52.
6 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. П—17, арк. 2.
7 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 39, оп. 1, спр. 4, арк. 9—10.
8 1вано-Франтвськпй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Д—20, арк. 1.
413

Ворохтянщ брали участь у лшвщацп банд украшських буржуазних нащона-
Л1ст1в. HKi тероризували м1сцеве населення. Ще в 1941 рощ нащонал1сти забрали
Bci продукти i майно в л1сника О. М. Волошина, залишивши без засобьв кнування
його ваг1тну дружину i двох д1тей. 3 допомогою м1сцевого полщая гесташвщ вивезли
О. 	М. Волошина i В. М. Кузева до Бухенвальда. О. М. Волошину вдалося вижити
в концтабор1, BiH повернувся до Ворохти 1945 року i вже на третш день теля повер-
нення почав працювати в мшщп. Протягом двох рок1в О. Волошин разом з
односельчанином В. Сандуляком брав участь у боротьб! з бандитами. В 1947 рощ банде-
р1вщ убили радянського патршта1.
Мужньо боролася проти бандит1в комсомолка 6. Хомин, вона засуджувала ‘ix
пщл1 дп, закликала гуцул1в пщтримувати Радянську владу. Тяжко поранена бан-
дер1вцями, комсомолка втратила руку, але продовжувала боротьбу. В 1946 рощ
головор1зи замучили 6. Хомин. Нащоналюти 1947 року вбили М. О. Кузева, який
не захот1в вщдати !м коней, що належали льсокомбшату. В 1948 рощ бандити стра-
тили i його брата — голову сшьсько! Ради Г. О. Кузева. Багато горя завдали укра-
iHCbKi буржуазш нащонал1сти ворохтянцям. Але гуцули продовжували громити
бандишв i допомогли радянським органам лшвщувати ix2.
Долаючи трудношд п1слявоенного часу, жител! Ворохти зосередили трудов!
зусилля на вщбудов! зруйнованого господарства. Головним пщприемством Ворохти
був л1спромкомбшат, тому основну увагу наприкшщ 1944 i на початку 1945 року
спрямували на його вщродження. Роб1тники вщремонтували зшеоваш пщ час
вшни пилорами, вузькоколшш i грунтов! тд’!зш шляхи — зробили все, щоб
1945 року лшпромкомбшат став до ладу. Застосовуючи передовий доевщ кращих
колектив!в л1сово1 промисловост1 Прикарпаття, виробничники л1спромкомбшату
включилися у змагання за дострокове виконання четвертого п’ятир1чного плану.
У вщродженш комб1нату i виконанш план1в четверто!' п’ятир1чки активну участь
брали жшки. Одн1ею з перших на Прикарпагп стала л1сорубом жителька Ворохти
П. В. Поляк3. Пщшмати з ру’!н Ворохтянський л1спромкомбшат допомагали й
жител! сусщшх с!л. Лише з села Яблунищ тут працювало 70 чолов!к4.
Вщбудовуючи економ1ку села, ворохтянщ не забували i про розвиток оевгги
та культури. Вже у вересш 1944 року Bci д1ти шк!льного вшу сши за парти семир!ч-
но! школи. В сел! запрацювали гуртки лшвщацп неписьменност! серед дорослого
населення. Зразу ж теля визволення села вщ фашистських загарбнишв було
вщкрито клуб, лшарню, поновлено роботу туберкульозного санаторш.
В процес! сощалютичних перетворень м1цн!ла парт!йна орган1зац!я селища.
Спочатку у BopoxTi д!яла територ!альна парт!йна орган!защя при с!льськ!й Рад1
депутат!в трудящих, яка в 1947 рощ нал!чувала 6 KOMyHicTiB, а в ci4Hi 1950 року
в сел! було вже 22 комушсти5.
Зростала Ворохта й в наступи! п’ятир!чки. В роки п’ято! п’ятир!чки головне
промислове пщприемство — лшпромкомбшат став передовим. Тут виконували весь
комплекс po6iT в!д nociBy й посадки до рубки й комплексно! переробки деревини.
На комбшат! було створено вщдши л!соексплуатацп i фабрично-заводський з мебле-
вим цехом. У 1959 рощ лкпромкомбшат реоргашзували в л!сокомбшат. Сьогодш
це велике пщприемство, до складу якого
У Ворохтянському лкництви 1968 р. входить 11 цех!в i 6 лшництв.
1 1вано-Франк!вський облдержарх!в, ф.
Р-1576, оп. 1, спр. В—14, арк. 1.
2 Там же, спр. К—48, арк. 1.
3 Газ. «Бшыповик Прикарпаття», 5 груд-
ня 1947 р.
4 Газ. «Бшыповик Прикарпаття», 23
лютого 1947 р.
5 1вано-Фрашивський oблпapтapxiв, ф. 39,
оп. 2, спр. 30, арк. 3; оп. 3, спр. 17, арк. 3.
414

Докоршно змшився
характер пращ у л1сообробнш про-
мисловость Значно пщвшцився
р1вень мехашзаци Bcix проце-
ciB — загот1вл1, шдвозки та
вивозки деревини. Непримггивш
знаряддя, як це було рашше,
а потужш мехашзми: бензопили,
трактори, лебщки, вантажш
крани полегшують важку працю
лкоруба.
Невшзнанним став i
колектив комбшату. На шдприемств!
працюе понад 100 чоловш з
вищою й середньою освтш.
134 роб1тники навчаються заочно
у вузах, техншумах, школах
роб1тничо! МОЛОДЬ KpiM ЦЬОГО, riaciKa Ворохтянського лкокомбшату. 1964 р.
виробничники пщвищують свш
р1вень i на комбшать понад 270 чоловш навчаються тут у гуртках техмш1муму,
а також шдив1 дуально. За висот трудов! досягнення багато виробничнитв
нагороджено орденами й медалями. Орден Ленша вручено ветеранов! пщприемства
П. В. Поляк, а деревообробники М. I. Кувшчук та Д. I. Турецький вщзначеш
орденом Трудового Червоного Прапора.
Виробничий колектив мае значш досягнення у виконанш планових завдань.
Одшею з умов цього е всеб1чне вивчення передового досвщу на шших пщприем-
ствах, запозичення кращих метод1в оргашзаца пращ. На початку 1968 року
пращвники комбшату пщ кер1вництвом голови заводського комггету профсшлки
I. В. Андрусева вивчали досвщ мехашзаци внутр1заводських po6iT на Рах1вському
л1сокомбшать Застосовуючи досвщ сусщ1в, у BopoxTi почали вантажити продук-
щю у вагони за допомогою баштового крана, здшснили комплексну мехашзащю
транспортно-вантажних po6iT, полшшили плановий облш у цехах тощо. Продукщя
комб1нату користуеться попитом не тшьки в нашш кра!ш, але й за межами
Радянського Союзу. Шдприемство постачае сво! вироби в Угорщину, Чехословаччину,
Польщу, Федеративну Республшу Шмеччини, Швейцарда, 1талш, Францш.
1стотн1 зм1ни сталися за шслявоенш роки в no6yri л1соруб1в та робггнитв
комбшату. Нав1ть на найвщдалешших л!содшьницях побудовано затишш гурто-
житки, !дальш; сюди регулярно доставляеться пошта. У роб1тничих квартирах
е радш, добротш мебль При л1сокомбшат1 працюють клуб, крамнищ, тнотеатр.
Вся д1яльшсть колективу комбшату спрямовуеться партшною оргашзащею,
яка нал1чуе 165 комушст1в. Комсомольська оргашзащя об’еднуе понад 200 юна-
шв та д1вчат.
Ворохта — вщомий у кра!ш кл1матичний курорт. Знижений атмосферний тиск>
велика штенсившсть сонячно! рад1ацп при достатшй кшькост1 ультрафшлетових
промешв, чисте, прозоре пов1тря, пiдвищeний вм1ст озону й насичешсть ф1тонци-
дами сприяють лшуванню туберкульозних захворювань. 1969 року у BopoxTi було
чотири санаторп: «Прське пов1тря», туберкульозний санаторш «Ворохта»,
санаторш № 2, тстковотуберкульозний санаторш № 3. У цих закладах застосовуються
найнов1ни методи лшування i створено Bci умови для культурного вщпочинку хво-
рих. Санаторш «Г1рське пов1тря» е базою Льв1вського науково-дослщного i нети-
туту туберкульозу. Санаторш, оточений сосновим л1сом, розкинувся поблизу Пруту*
мае 4 aepapii, багато просторих балкошв. TaKi ж умови лшування i в шших сана-
тор1ях селища. Усшшному лшуванню сприяе також добре налагоджена науково-
методична робота та заходи щодо шдвищення квал1фшацп медичних пращвнитв.
415

Перед персоналом ворохтянських санаторпв виступають з лекщями науков1
сп1вроб1тники Льв1вського науково-дослщного шституту туберкульозу та 1вано-
Франшвського медичного шституту. Лшар1 постшно шдвищують свою квал1фшащю
на курсах у MocKBi, KneBi й Харковь
Р1зко змшився, пор1внюючи з дорадянським часом, стан розвитку культурно-
ocBiTHboi справи у BopoxTi. Неписьменшсть серед дорослого населения, цю прикру
спадщину минулого, повшстю лшвщовано. Понад 800 дггей ворохтянщв навчаються
у середнш школ1, 180 молодих роб1тнишв та службовщв оволод1вають знаниями
в школ1 роб1тничо1 молодь KpiM цього, у BopoxTi з 1963 року працюе спортивна
школа молод1, в якш щороку навчаеться до 200 чоловш1. Майбутш спортсмени вщ-
вщують секци: легко! атлетики, двоборства, г1рськолижного спорту, стрибшв
з трамшпна, (патлона. Добре працюють у BopoxTi б1блштеки, клуб, а також селищна
оргашзащя товариства «Знания». Протягом останшх рошв селище впорядковуе-
ться: споруджено водопровщ, шшохщний MicT через Прут. При комбшат1 кому-
нальних шдприемств вщкрито готель, лазню, дв1 перукарш2.
3 кожним роком Ворохта набувае популярное^ як всесоюзна спортивна й ту-
ристська база. В селипц споруджено один з найбшыпих лижних трамшишв краши,
створено лижну базу, побудовано турбазу «Украша» з добре обладнаним спортив-
ним залом. Щор1чно сюди з багатьох MicT i сш прибувають спортсмени. У BopoxTi
1968 року проходили спортивну шдготовку 36ipHi ол1мшйсьш команди краши —
лижнишв, гребщв, велосипедшупв. Все це позитивно позначилося на спортивно-
масовш робот1 серед м1сцево! молодь У BopoxTi та ii околицях виросли десятки
спортсмешв-розряднишв та майстр1в спорту. Звщси вийшов чемшон Украши серед
юнашв 1967 року з стрибшв з трамплша М. Й. Косович i призер nepniocTi респуб-
лши 3i стрибтв 1968 року М. Ф. Микитин.
Особливо зросте значения селища як спортивного центру, коли стане до ладу
найбшыпий на УкраМ спортивний
На околиц! Ворохти. 1966 р. комплекс, буд!вництво ЯКОГО ВЖв
розпочалося. Зараз прокладають
пщЧзш шляхи до шдшжжя красуш
Говерли. На ropi Пожижевськш на
висот1 1500—1700 м буде збудовано
головну в республ1щ прськолижну
базу з комплексом споруд, де розмь
щуватимуться тисяч1 спортсмешв i
туршупв. Вони зможуть скористатися
спортивними залами, готелями. Для
лижнишв передбачено прокласти тра-
си, в т. ч. й слаломну, завдовжкидо
трьох кшометр1в та спорудити трамп-
лши. Пщйом по крутих схилах rip
здшснюватиметься за допомогою ка-
натно! дороги.
Досягнень у розвитков1 економши
й культури ворохтянщ добилися пщ
кер1вництвом селищшл Ради
депутате трудящих, робота яко!' спря-
мовуеться територ1альною партшною
оргашзащею. Тепер у Раду обрано
1 1вано - Фрашивський облпартарх1в,
ф. 2259, оп. 1, спр. 23, арк. 45.
2 Там же, спр. 22, арк. 73; спр. 24,
арк. 24.
416

Прський пейзаж. Надв1рнянський район. 1966 р.

Гуцульське весшля на Верховиш. 1969 р.
Вклейка надрукована на Харк1всьмй
друкоофсетнШ фабриц!

52 депутата, серед них — 28 члешв КПРС, 12 комсомолыцв, 32 роб1тники,
22 жшки; створено 9 постшно дшчих KOMiciii, як i займаються питаниями буд1в-
ництва, охорони здоров’я, побутового обслуговування, культурно-осв1тньо1 роботи,
виховання молодь
Все, що зроблено сьогодш трудящими Ворохти, е запорукою ‘ix далыпих ycnixiB.
Ворохтянщ роблять гщний внесок у розвиток лшообробно! промисловост1, курорт-
Hoi справи, спорту. А невдовз1 Ворохта стане одним з найкрасив1ших i найупоряд-
ковашших курортних та спортивних центр1в краши.
С. 1. КОПЧАК, П. С. ФЕ ДОРЧ АН
Д1ЛЯТИН
Дшятин — селище м1ського типу, центр селищно'! Ради, розташоване бшя пщ-
тжжя Карпат, за 12 км вщ районного центру. Через селище протшае р1чка Прут.
Дшятин — зал1знична станщя, зв1дси йдуть лшп на Коломию, 1вано-Франк1вськ,
Ужгород. 3 цими м1стами селище сполучене також автомобшьними мапстралями.
Населення — 8044 чоловша.
На територп Дшятина знайдено крем’яш знаряддя пращ доби шзнього па-
леолггу, неолггу та ранньо!’ бронзи.
Перша письмова згадка про Дшятин належить до 1578 року. В податкових
реестрах за той piK йдеться про дшятинських жител1в Хотимирського, Блюдниць-
кого, Турецького, яш мали ком1рник1в i сплачували податок1. Серед поселенщв
називалося й пр1звище шляхтич1в Стецька та Костки Дшятинських. Дшятинщ
займалися с1льським господарством. Вони обробляли невеличт земельн1 д1лянки,
розводили овець. Врожайшсть була низькою через значну кшьюсть опад1в i над-
м1рну волог1сть грунту. Населення Дшятина пост1йно голодувало.
Багат1 карпатськ1 люов1 масиви, поклади сол1 сприяли утворенню в селишд
перших промисл1в. Уже у XVI ст. дшятинщ видобували ешь, валяли сукно,
виготовляли рушники, а також гуцульсьш покривала-л!жники з овечо!' вовни. Промис-
лов1 вироби гуцули на ярмарках обмшювали на с1льськогосподарськ1 продукти та
iHnii товари.
Природн1 ресурси й дешева людська праця приваблювали сюди заповзятливих
шляхтич1в, i Дшятин не раз ставав ареною боротьби м1ж ними. В 1642 рощ за
селище розпочалася справжня вшна м1ж братами Еверестом та Теодором Белзиць-
кими. Ця м1жусобиця тривала п’ять ротв i закшчилася перемогою Теодора
Белзицького.
Польсьт й yKpaiHCbKi пани прибирали до cboi‘x рук дшятинсьт промисли,
привласнювали кращ1 д1лянки земл i й л1с1в. 3 письмових джерел можна д!знатися,
що вже у першш половиш XVII ст. родина Белзицьких володша солеварнею в Дшя-
тиш2. Селяни зазнавали великих злидшв. Пани жорстоко визискували ix, приму-
шували виконувати повинност]., вщробляти шарварки, панщину, яка тривала п’ять
дшв на тиждень.
Одночасно з посиленням експлуатацп зростало прагнення трудящих до сощ-
ального й нащонального визволення. Про це евщчить участь жител1в Д1лятина
у визвольн1й вшш 1648—1654 рр. Чимало з них вступило до селянсько-козацьких
загошв. Разом з селянами Добротова й Ланчина вони штурмували шляхетський
замок у Заболотов1, де переховувалася шляхта. Восени 1648 року дшятинська бщ-
1 Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. 1. Warszawa, 1902, стор. 104.
2 A leksandr Harasowski. Delatyn — miejscowosc klimatyczna i k^pielowa w
Galicji. Lwow, 1910, стор. 5.
417 27 332

нота разом з селянами шших сш брала участь у нанадах на двори заможних м1щанЧ
Дшятинщ ноповнювали загони оприштв. У другш половит XVII ст. тут д1яв
оприштвський загш на чол1 з Нестором. Загш складався з мешканщв р1зних сш,
серед них був i Дудко з Дшятина2. Селяни всшяко допомагали опришкам, забез-
печували ix зброею, одягом, харчами, разом з ними боролися проти шляхти. В 30-х
роках XVIII ст. у Дшятинському староств1 Д1яв опришок Петро Сабат. Шляхт1
вдалося спшмати i кинути Сабата до сташславсько! в’язнищ, однак BiH утш звщти
i продовжував боротьбу. Вщомий сво!ми виступами проти шляхти виходець
з Дшятина ватажок Григорш Дранка3.
Ненависть трудящих до експлуататор1в та хноземних поневолювач1в ще бшыпе
зросла в роки панування австршсько’! монархи, коли посилився класовий гшт та
розкрадання природних багатств Прикарпаття. 1783 року у Дшятиш побудували
солеварню, орендарем ii став граф Цетнер4. Доходи вщ видобутку сол1, яку виво-
зили до Австрп, збагачували власнитв солеварш, роб1тники ж за важку працк>
одержували м1зерну зароб1тну плату.
У XVIII — першш половиш XIX ст. продовжувалася хижацька експлуатащя
трудових i природних pecypciB Дшятина та його околиць. Майже весь доход вщ
солеварш й продажу деревини поповнював прибутки шоземних загарбнитв i за-
можно! Micn;eBoi верх1вки. Скасування панщини в 1848 рощ мало полшшило
становище селян. I надал1 тут природними багатствами володши переважно заможш
шляхтич!, куркул1 й духовенство. В XIX ст, у Дшятиш !снували вeликi державт
й приватт маетки — осередки жорстоко!' експлуатацп м1сцевого населения. В од^
ного тшьки помщика тод1 було понад 270 морпв лук, бшып як 9 тис. морпв
л1су, понад 1900 морив пасовищ та шших угщь. А тим часом yciM селянським
господарствам належало лише 6 морпв орно! земл1, понад 2700 морив лук,
1314 морив пасовищ та шших угщь. Земля в Дшятши була малородючою, тому
населения переважно ьснувало коштом вщгод1вл1 велико! рогато! худоби, овець*
лoвлi риби, сплаву деревини по р1чщ Пруту5.
В другш половиш XIX ст. у Дшятиш тривае розвиток солеваршня. Лише
1868 року видобули понад 78 тис. цнт кухонно! соль Було застосовано деяку меха-
шзацш виробництва: 1870 року в солеварш працювала парова машина потужшстю
6 кшських сил, у шахтах встановили два насоси, ят мали викачувати по 155 цнт
сол1 щодоби. 63 роб1тники трудилися тут по 12 годин що денно6.
3 наявшстю поклад1в coni та сприятливих кл1матичних умов було пов’язано.
виникнення деяких лшувальних заклад1в у Дшятинь В штчку Солонщ здавна
XBopi на ревматизм приймали ванни. Для цього над потоком побудували спещальш
примщення. Працював тут також шгаляторш. Хворих i вщпочиваючих i3 замож-
них верств населения обслуговували два niKapi. Вони користувалися аптекою,
двома ресторанами.
Експлуататори тримали селян у безпросв1тнш темрявь В Дшятиш серед М1сце-
вого населения майже шхто не знав грамоти. В 1880 рощ тут юнувала лише одно-
класна державна школа. 1894 року вщкрили двокласну школу, яку через п’ять
poKiB перетворили на чотирикласну7. Переважна бiльшicть д1тей шкхльного BiKy
через нестачу одягу й продук^в харчування лишалася поза школою. Вони змушеш
були найматися в куркульсьш й помщицьт господарства, де за м1зерну плату випа-
сали худобу або використовувалися на шших роботах. В шнщ XIX ст. були вщсутш
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 17, оп. 1, спр. 131, арк. 552—557.
2 «Украшський шторичний журнал», 1959, № 4, стор. 40—52.
3 В. В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського оприштвства XVI—
XIX ст., стор. 83—84.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 86, спр. 1363, арк. 123.
6 Wielka encyklopedia powszechna ilustrowana, t. XV. Warszawa, 1895, стор. 269—270.
6 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich, t. I, стор. 950.
7 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1675, арк. 620.
418

в Дшятиш культурно-ocBiTm заклади. Установи, що юнували тод1 в мютечку, вщ-
стоювали штереси експлуататор1в. 1895 року тут Д1яли пов1товий суд, католицька
й ушатська парафп, нотар1альна контора та mnii.
На початку XX ст. розширили мюцеву солеварню, де видобували ешь уже
86 постшних роб1тник1в. На паровому тартаку, який належав каштал1стов1 Кляйну,
було зайнято 200 робшнивдв1. KpiM ексилуатацп природних багатств Дшятина,
австро-угорський уряд нарощував сво! прибутки завдяки систематичному збшь-
шенню податк1в. У 1905 рощ селяни Дшятина сплачували 1405 крон поземельного
i 205 крон шших податк1в.
Шд час nepinoi св1тово! вшни у Дшятиш знаходились росшсьш вшська, якх
вперше увшшли у селище 19 жовтня 1914 року. Штм Дшятин кшька ,;аз1в був.
ареною запеклих бо!в. Перебуваючи в Дшятиш на початку 1917 року, революцшно
настроеш росшсьш солдати розповщали селянам про Лютневу револющю,
закликали ‘ix до боротьби за повалення влади щсаря2.
В перюд панування буржуазно-помщицько! Полыщ Д1лятин входив до складу
Надв1рнянського повггу. Тут було кшька невеликих приватних люопильних завод1в
i млин3. Нестерпн1 умови пращ, низька заробгтна плата спонукали трудящих до
боротьби за сво! права.
Особливою актившстю вщзначалися робпники люопильного заводу. 21 жовтня
1921 року вони провели страйк, вимагаючи восьмигодинного робочого дня4. 10—13
липня 1922 року понад 340 роб1тнишв зажадали шдвшцити зароб1тну плату на
70 проц.5, а в лииш 1923 року 200 роб1тнишв заводу страйкували 16 дшв, теж напо-
лягаючи шдвшцити зароб1тну плату6.
Проявом зростання революцшно! свщомост1 трудящих Дшятина було
створення у 20-х роках осередку КПЗУ. Виникли також оргашзацп — профспш-
кова, «Сельроб-едшсть». 9 вересня 1928 року мюцевий ком1тет останньо! пров1в
в1че, яке роз1гнала пол1щя. Очолював компот член КПЗУ О. М. Колодш.
На захист прав дшятинських роб1тник1в виступила комун1стична фракщя
польського сейму. Депутата фракцп звернулися 2 березня 1926 року до мшютра
пращ з штерпелящею щодо запровадження шдприемцями в Надв^рнянському
noBiTi 12 i 16-“Годинного робочого дня. Вони наголошували на тому, що граб!ж-
ницьке господарювання польсько!* буржуаз11 зводиться не лише до винищення
природних багатств, i найперше — лю1в, але й супроводжуеться зв1рячою експлуата-
щею трудового населения. Комун1сти вимагали негайного припинення зловживань
власниюв люопильних завод1в у Д1лятин1, як1 примушували роб1тнишв працювати
по 12 годин на добу. Масове порушення пщприемцями встановленого законом
восьмигодинного робочого дня визнавали в cboix актах обстежень нав1ть державш
1нспекцп пращ.
Значно попршало становище роб1тник1в у роки першо! cbItoboi економ1чно!
кризи, яка призвела до масового безроб1ття. В 1930—1932 рр. люопильш заводи
в Д1лятин1 були закрить 1х власникам п1сля кризи вдалося лише на певний час
пожвавити роботу пщприемств. Але вже ул1тку 1938 року через брак сировини
вони знову припинили роботу.
Дшятин був значним поселениям. На початку 1936 року в ньому проживало
8815 чоловш, з них: украшщв — 4939, евре!в — 2487, поляшв — 1389. Але майже
не придшялося уваги полшшенню добробуту населения, oxopoHi здоров’я. В
Дшятиш був лише 1 лшар та 4 акушерки. Через антисаштарш умови життя i пращ,
а також вщсутшсть медично! допомоги серед населения були поширеш шфекцшш
1 Skorowidz dobr tabularnych. Krakow, 1905, стор. 28—29.
2 ЦДВ1А СРСР, ф. 2134, оп. 1, спр. 41, арк. 53.
3 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1819, арк. 36.
4 JlbBiBCbKim облдержарх!в, ф. 256, он. 17 спр. 77, арк. 7.
5 М. М. К р а в е ц ь. Нарпсп роб1тничого руху в Захщнш Укра1ш в 1921—1939 рр., стор. 49.
6 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 160, арк. 70, 113.
419

хвороби1. 3oBciM не було державних культурно-осв1тшх заклад1в. Працювали лише
семир1чна i 2 початков1 школи, основною мовою викладання в яких була польська.
Однак i за тих умов прогресивна штелаенщя прагнула до розвитку культури серед
населення. Певну культурно-осв1тню роботу вели 4 читальш «Просв1ти»2, де
працювали б1блштека, хор та драматичний гурток. Кошти, 3i6pam за платш концерти,
витрачалися на придбання музичних шструмешчв, декоращй, утримання читальш.
У 30-х роках значно актив1зуеться д1яльшсть осередку КПЗУ та шших прогре-
сивних оргашзацш. Тут дшть м1сцев1 ком1тети КПЗУ та КСМЗУ, осередок МОДРу3.
На щ часи припадае багато факт1в розповсюдження комушетично! л1тератури,
лштвок. Тривае страйкова боротьба. Навесш 1934 року припинили роботу м1сцев1
р1чковики, висуваючи поряд з економ1чними i пол1тичш вимоги. Комушстам завжди
загрожували переслщування властей. 5 березня 1935 року заарештували 4 активних
д1яч1в партшно! оргашзаца та лшвщували явочш квартири. Але незважаючи на
penpecii, комушсти продовжували революцшну д1яльшсть. Напередодш 1 Травня
1935 року вони вивюили в MicTi три червоних прапори й плакати з написом: «Геть
з нападом на СРСР i УРСР, хай живе св1това револющя, хай живе КПЗУ i КПП!».
Шсля цього пол1щя арештувала ще чотирьох чоловш. Комушсти закликали до
боротьби проти загрози ново! cbItoboi вшни, i 29 вересня 1935 року на будинках
Д1 ля тина з’явилися антивоенш плакати4.
30 кв1тня 1936 року були розкидаш по вулицях м1ста 60 лштвок ЦК КПЗУ,
складених украшською та польською мовами. В однш з них говорилося: «У нас
на окуповашй Захщнш Укра!’ш масове безробптя, голод, холод i плямистий тиф.
Таку долю Бек i Птлер та ix гайдуки Луцький, Целевич та Коновалець готуе нашим
радянським братам. Товаршш! Борошмо до останньо! крапл1 кров1 нашу вшьну
сощалютичну Украшу перед заз1ханням польських i шмецьких 1мпер1ал1ст1в та ix
шкчемних запроданщв з табору украшсько!* нащонал1стично! контрреволюца!»5.
Свободу й щастя трудящим Дшятина пришс золотий вересень 1939 року. Ще до
приходу Червоно! ApMii у Дшятиш з шщ1ативи колишшх члешв КПЗУ створюеться
ревком i народна мш1щя, яш налагодили громадський порядок у MicTi. Вони при-
мусили рештки польсько*! арма скласти зброю, захищали м1сцеве населення в1д
мародерства в1дступаючих польських вшськових. Було вжито також заходьв щодо
охорони мост1в та шших важливих об’ект1в.
Урочисто й радо зустрши трудящ1 Д1лятина частини Червоно! ApMii. Задовго
до прибуття радянських бшщв скр1зь замайор1ли червон1 прапори. На плопц б1ля
школи з1бралося майже все населення. 3 хл1бом-сшлю, вигуками «ура» зустр1чали
визволител1в роб1тники л1сопильного заводу. Д1вчата вручили бшцям букети KBi-
TiB. Радянськ1 офщери й солдати розпов1ли про визвольний похщ Червоно! ApMii,
про усшхи Кра!‘ни Рад. Одразу ж шсля ще! визначно! пода населення взяло активну
участь у виборах депутат1в до Народних 36opiB Захщно!* Украши. В Дшятиш
створено м1ську Раду, першим головою ii* став С. В. Зварищук, а секретарем П. Д. Козак6.
3 1940 року Дшятин вщнесено до категора селищ м1ського типу, вш деякий час
був центром району, а згодом, у 1941 рощ, селище разом з навколишшми селами
вщшшло до Яремчанського району.
Було нащонал1зовано дшятинсьш промислов1 пщприемства: л1сопильний завод,
цегельню, пекарню. Bci вони забезпечувалися необхщною сировиною й почали
працювати безперебшно7. 3 перших дн1в свое! д1яльност1 м1сцев1 радянськ1 органи
1 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1819, арк. 35; спр. 2135, арк. 5.
2 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 348, оп. 1, спр. 829, арк. 57.
3 1вано-Франтвський oблдepжapxiв, ф. 2, оп. 1, спр. 1308, арк. 7, 22.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1327, арк. 69; спр. 1318, арк. 95; ф. 69, оп. 1, спр. 417, арк. 34, 154.
5 Там же, ф. 226, оп. 1, спр. 512, арк. 7.
6 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 20, арк. 190.
7 Газ. «Радянська Украша», 19 листопада 1939 р.
420

розподшили ш1ж населениям нащонал1зовану землю. Бщнота одержала безплатну
допомогу насшням i сшьськогосподарським реманентом.
Подбали i про забезпечення промислових шдприемств, установ та оргашзацш
висококвал1фшованими спещал1стами. До Дшятина на роботу прибули фах1вщ
i3 схщних областей Украши, ят передавали свш досвщ мкцевим кадрам. До соща-
лютичних перетворень залучили також штел1генщю, серед не! були й жител i,
яш не мали за буржуазного ладу роботи. 3 великими труднощами здобув вищу
осв1ту в Праз1 Г. В. Голинський. Важку працю в цегельш BiH поеднував з нав-
чанням на веч1рньому вщдш1, де оволод1в профеаею шженера-агронома. За
Радянсько! влади Г. В. Голинський очолив Микуличинський л1сопункт. Не мав
роботи теля затнчення Кратвсько! художньо! академп i Й. М. Васьтв.
В 1939 рощ BiH став працювати в школ!1.
В Дшятиш запровадили безплатне навчання, вщкрили середню школу, де вже
1941 року навчалося 970 учшв. Щоб yci дгги мали змогу вщвщувати школу, видшя-
лась державна матер1альна допомога тим, хто цього потребував. У школах було
створено комсомольсьш та nioHepcbKi оргашзаци. У Дшятинському районному
вщдш1 народно! ocBira для вчител1в оргашзували семшар. Його учасники вивчали
радянську систему осв1ти, знайомилися з методикою навчання й виховання учшв.
Великою повагою серед д1тей користувалась учителька О. К. Голинська. Одразу ж
шсля встановлення Радянсько! влади вона докладала значш зусилля до оргашзаци
ново! школи. В селипц багато робилося, щоб навчити грамоти доросле населения,
яке д1стало змогу лшвщувати неписьменшсть у спещальних гуртках, набувати
знания у веч1ршй школ! роб1тничо! молодо. Не залишилися поза увагою й дошкшь-
нята; для них оргашзували дитячий садок, ясла. Це забезпечувало жшкам умови
для нормально! пращ i сприяло !х активнший участ1 в громадському житть
Також розгорнулася культурно-осв1тня робота. Почали працювати будинок
культури, б1блштека, кшотеатр, на промислових п1дприемствах створили
червон1 кутки. Особливо багато корисного зробила б1блштека зал1знично! станцп.
Ii завщуюча 6. В. Попроцька активно пропагувала марксистську лггературу, твори
радянських письменнитв. Б1блштека допомагала в добор1 репертуару для
художньо! самод1яльност1, у зд1йсненн1 культурно-осв1тньо! роботи3. Радянська влада
подбала i про охорону здоров’я: в селипц вщкрили лшарню, полшлшшу, медпункт.
Нове сощал1стичне життя будувалося пщ кер1вництвом Д1лятинсько!* районно!
парт1йно!‘ орган1заци.
На початку Велико! В1тчизняно! в1йни Д1лятин окунували угорсьт в1Йська.
Згодом до Яремчанського району вдерлися шмецько-фашистсьт загарбники.
Фашисти стягували з жител1в неносильн1 податки, забирали продукта харчування,
одяг, примушували молодь працювати на л1сопильному завод1 й виконувати iHmi
роботи. Поблизу Дшятина, в с. Татаров! (тепер Кремшщ), розм1стилася гесташв-
ська комендатура. 3 гесташвцями cпiвpoбiтничaли зрадники народу — польсью
та yKpaiHCbKi нац1онал1Сти. Фашисти провели три т. зв. акци знищення мирних жи-
телгв Дшятина. Пщ час першо! акци у лиcтoпaдi 1941 року recTaniB4i оточили
селище i виганяли людей, в т. ч. д1тей i старитв, на вулицю, били гумовими пали-
цями. Шсля цих знущань кати погнали сво! жертви на околицю селища у Вшько-
вецький лк i по дopoзi ix розстршювали. Всього тoдi загинуло понад 700 чоловш.
На початку березня 1942 року гесташвщ здшснили другу акщю, шд час яко’! роз-
стршяли 576 чолов1к. Але до найбшып жорстоких MeTOAiB розправи над людьми
фашисти вдалися пщ час третьо! акци 1943 року. В один з холодних вечор!в г1тле-
р1вщ розпочали cтpiльбy по будинках. Вони розстршювали Bcix, хто виб1гав з домуг
або намагався втекти. Протягом того кривавого дня було знищено 907 громадян4.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 22, арк. 191.
2 Газ. «Радянська Украша», 7 листопада 1939 р.
3 1вано-Фрашпвсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 20, арк. 192.
4 Там же, ф. Р-98, оп. 1, спр. 36, арк. 3, 4, 6.
421

Але незважаючи на жорстокий
терор, населения Дшятина чинило
onip окупантам. Жител1 селища вщ-
мовлялися виконувати pi3Hi повин-
ност1, сплачувати податки, !хати на
каторгу до Шмеччини. Боротьбу
трудящих селища спрямовували кому-
шсти^ зокрема член шдпшьного
обкому партп В. I. Андр1енко.
Дшятин у роки Велико! В1тчиз-
няно! вшни був м1сцем геро!чно!
боротьби з птлер1вськими загарб-
никами партизанського з’еднання
С. А. Ковпака. У липт — серпш
Дв\ч\ Герой Радянського Союзу С. А. Ковпак з групою колишжх Р0КУ КОВПак iBE[i вели бо! у Кар-
партизажв у Дшятиш. 1963 р. патах. Скориставшись 3 ТОГО, ЩО
партизанам важко було маневрувати
в гористш м1сцевост1, птлер1вщ закрили Bci виходи з rip i почали стискати кшьце
оточення. Партизани тдшмались усе вище й вище i, нарепт, опинилися на ropi
Шевщ, а пот1м — Вовторуб1. Внизу бшя тдьижжя розташувалися велик1 ворож1
гаршзони в Надв1рнш, Пас1чшй, Яремч1, Зеленш i Дшятиш. Народш месники
прийняли смшиве р1шення — спуститись у долину р1чки Пруту, до MicTa Дшятина,
головного опорного пункту шмщв у цьому райош Карпат. Ворог не чекав удару
саме тут, тому що Дшятин — це вузол кшькох зал1зниць i шосейних дор1г.
Противников! треба було тшьки дв1-три години, щоб перекинути сюди велит вшськов1
сили. Шсля того, як партизани вноч1 спустилися з гори Шевки, шмецьке команду-
вання оголосило, що партизашв розгромлено. Тим бшыпе несшдованою була ix
поява бшя Дшятина. Для устшного здшснення онеращ! партизаиське команду-
вання вир1шило оперативно, щоб ворог не встиг викликати пщкршлення, захопити
шмецький штаб i рад1останщю.
Виконуючи наказ, авангард, керований ком1саром з’еднання С. В. Рудневим,
розгромив охорону шмецького штабу, п1дбив два важт танки i знищив штаб з
yciMa його службами й обладнанням. Одночасно група шд командою Ф. Д. Матю-
щенка повн1стю вивела з ладу зал1зничну станщю, висадила в пов1тря пункт зв’язку,
радшстанщю i два мости — зал1зничний та шосейний, а во!нський ешелон ворога
народш месники спрямували на зруйнований MicT1. У щй операцп противник
втратив понад 200 чоловш убитими. Удар був таким раптовим, що генерал, який
командував шмецькими вшськами, втш у самш бшизш. П1сля оволод1ння Д1ля-
тином ковпатвщ з1рвали ciM moctIb на зал1зницях i шосе, що з’еднували селище
з Коломиею, Надв1рною i Яремчею, ix передов1 частини перейшли MicT б1ля с. За-
р1ччя i вийшли на дорогу в напрямку с. Бших Ослав. По дороз1 п1дрозд1ли
з’еднання п1д кер1вництвом С. В. Руднева зав’язали бш з прсько-стр1лецьким полком
фашист1в. У цьому бою загинув смертю хоробрих KOMicap з’еднання Герой
Радянського Союзу^С. В. Руднев i ще 67 геро*1в-ковпатвщв2. Фашисти посшшили cnoBic-
тити населения, що партизан1в розгромлено. А тим часом народш месники продов-
жували завдавати BoporoBi дошкульних удар1в.
У боротьб1 з окупантами партизашв шдтримувало м1сцеве населения. Як вка-
зував на це в своему що деннику С. В. Руднев, гуцули були дуже гостинш й
допомагали партизанам BciM, чим могли. Часто вони вдавалися до хитропцв, щоб забезпе-
чити партизашв необхщним. Незважаючи на сувору заборону окупащйних властей
пасти в цей час худобу, партизани неодноразово натрапляли на KopiB, що «заблу-
1 С. А. Ковпак. Bifl Путивля до Карпат. К., 1968, стор. 188.
2 Газ. «Прикарпатська правда», 31 липня 1946 р.
422

дили» в nici. Житель Дшятина М. М. Турчиняк був провщником у С. А. Ковпака.
BiH проводив партизансыи загони через села Зелену, Луги, Пас1чну, Шeвeлiвкy,
ходив у розвщку, дiзнaвaвcя про розташування шмецьких загошв i дoпoвiдaв
партизанам1. /
Весною 1944 року радянсьт в1йська наблизилися до Дшятина. Розгорнулися
запешп бо! з шмецькими та угорськими вшськами. 30 березня 1944 року радянсьш
в о! ни увшшли в Дшятин. Йтлер1вцям вдалося 19 кв1тня вщбити селище, проте
26 липня 1944 року воно стало назавжди вшьним.
За роки окупацп фашисти завдали Дшятину велико! шкоди. Вони знищили
2693 мирних жител1в, вивезли на каторжш роботи до Шмеччини 298 чоловш,
спалили 446 двор1в, захопили багато худоби, пограбували б1блютеку, клуб, школу2.
Одразу ж шсля вигнання окупант1в багато жител1в шшли на фронт. Вщваж-
ним розвщником був В. Ю. Улицький. 1Шсть раз1в поранений, вш добровшьно
лишився на фронть В. Ю. Улицького нагороджено орденами Слави 2-го та 3-го
ступешв.
У nepini дш теля визволення трудяпц селища взялися до вщродження opraHiB
Радянсько! влади i вщбудови зруйнованого господарства. Поновили свою роботу
комунальш пщприемства, знову запрацював л1созавод, став до ладу маслозавод.
Вщкрилися дшятинсьш культурио-ocBiTHi заклади. У вересн1 1944 року д1ти сши
за парти шкш. Полшлшша й фельдшерський пункт подавали трудящим безплатну
медичну допомогу.
Вщбудовними роботами керувала територ1альна партшна оргашзащя Дшятин-
сько! селищно! Ради, що мала в своему склад1 на початку 1946 року 8 комушст1в.
Вони очолили найважлившп дшянки господарського й культурного бупдвництва.
Колишнш вшськовослужбовець А. С. Тарасевич був призначений на посаду
директора л1созаводу Дшятинського л1сокомбшату. Повернувшись з арма, фельдшер-
комушст В. Г. Щогол1в доклав багато зусиль для оргашзаца охорони здоров’я
в Дшятиш. Секретарем територ1ально! первинно! партшно! оргашзаца селища
було обрано в 1946 рощ члена КПРС з 1919 року I. Г. Воробйова. Шд його KepiB-
ництвом комушсти згуртовували навколо себе безпартшний актив.
Однак на перешкод1 пращ радянських патртт1в стали рештки украшських
буржуазних нащонал1ст1в. Вони чинили диш розправи над актив1стами, вели анти-
радянську аптащю, намагалися з1рвати роботу радянських установ. Комушсти
очолили боротьбу з нащонал1стичними бандами, разом з безпартшними активютами
вживали заход1в, щоб лшвщувати бандер1всьш групи. В цш боротьб1 вщ кривавих
бандитських рук загинули М. I. Гринишин, М. П. Мат1юк^ П. Д. Романюк i М. Д. Ро-
манюк3. Та нащоналштичш банди були лшвщовань
Трудяпц продовжували вщбудовувати пошкоджене вшною господарство. Вже
на початку 1945 року л1созавод реоргашзували в л1сокомбшат, до складу якого
входили два л1сопункти. На комбшат! у вересш 1946 року створено партшну оргашза-
щю4. Поступово пщприемство зростало. До його складу входили лкопильний завод,
цехи: столярний, меблевий, деревообробний. Комбшат ниш виготовляе столи*
шафи, тумбочки, пасажирсьш л1фти. Його продукщя, зокрема пиломатер1али, йде
у сощалютичш кра!ни, а також ФРН. 3pic i р1вень мехашзаца л1созагот1вель.
Якщо в 1959 рощ заптвля л1су електропилами i бензопилами становила лише
73,7 проц., то вже у 1967 рощ вона досягла майже 100 проц. У роки шслявоенних
п’ятир1чок адмш1стращя i партшна оргашзащя комбшату доклали багато зусиль
до створення культурно-побутових умов для роб1тник1в: тут побудовано плеть гурто-
житшв, вщкрито ciM магазишв, дв1 щалыи, хл1бопекарню.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 1, оп. 29, спр. 415, арк. 317.
2 1вано-Фрашивський об лпартарх1в, ф. 1, оп. 2, спр. 5, арк. 130—133; ф. Р-98, оп. 1, спр. 36,
арк. И, 52.
3 Там же, оп. 29, спр. 415, арк. 327.
4 Там же, ф. 957, оп. 1, спр. 2, арк. 6.
423

На комбшат! виросли HOBi люди, тат, як Д. М. Гоголь. Його 6iorpa<j)in схожа
на життевий шлях багатьох мешканщв Дшятина. Народився Д. М. Гоголь у бщ-
нш селянськш ciM7!. В дитяч1 роки, закшчивши всього три класи, BiH заробляв co6i
на шматок xлiбa, а в чотирнадцять poKiB став люорубом. Лише за Радянсько! влади
Д. М. Гоголь вщчув себе повноправним громадянином, що будуе нове життя. За
трудов! ycnixn в роки шслявоенних п’ятир1чок йому присвоено високе звання
Героя Сощал1стично! Пращ. Ветераном пщприемства е М. М. Дутчак. Трудяпц
селища висловили !й високе дов1р’я, обравши депутатом обласно! Ради депутат1в
трудящих. Серед труд1внитв Прикарпаття вщоме 1м’я I. Д. Кас1янчука. Змша,
яку BiH очолював, одною з перших почала випуск бездефектно!’ продукца. I. Д. Ка-
с1янчук бере активну участь у громадськш роботу трудяпц Надв1рнянського
району обрали його депутатом Верховно! Ради УРСР. Невпинно зростае число
висококвал1фшованих спещал1ст1в на комбшать В 1969 рощ тут працювало
44 шженери, 96 техштв. Багато роб1тнитв навчаються у вузах i техншумах
без вщриву вщ виробництва, здобувають середню освггу в школ1 роб1тничо!
молодь
Помггне м1сце в економ1щ Дшятина належить деревообробшй фабриц1, яка
випускае BiKOHHi та дверн1 блоки, мебл1 для установ i шк1л. Добре обладнаний
i устшно працюе Дшятинський харчокомб1нат, що складаеться з хл1бобулочного,
сокодавного, виноробного, кондитерського цех1в та цеху безалкогольних напо!в.
За останш роки значно збшыпився випуск продукца. Лише вишкання хл1ба зросло
з 6 тонн в 1960 рощ до 12 тонн у 1967 рощ. Колектив комбшату ycninmo ocboib
випуск широкого асортименту продукца, у т. ч. хл1б «Закарпатський», шипуче вино
«Прикарпатське». 3 1955 року функщонуе комбшат комунальних шдприемств, який
дбае про благоустрш. У селшщ 1962 року створено газове господарство, що забез-
печуе паливом понад 280 с1мей.
Багато чого зроблено в Дшятиш й для охорони здоров’я, розвитку осв1ти,
культури. Тепер у селшщ е лшарня з пологовим вщдшенням, тубдиспансер, амбу-
латор1я, аптека. Завдяки зростанню життевого р1вня трудящих та полшшенню
проф1лактичних заход1в р1зко скоротилося число захворювань. Д1ти д1лятинських
труд1вник1в здобувають знания в загальноосв1тнш трудов1й пол1техн1чн1й школ1,
двох восьмир1чних. А музично обдароваш вщвщують ф1л1ю Надв1рнянсько! музич-
но! школи. 6 в Дшятиш i веч1рня школа роб1тничо! молод1. Понад 500 його уро-
дженщв — випускники вищо! та середньо! школи.
За шслявоенш роки велит ycnixn досягнув в розвитку культури. В 1946 рощ
тут споруджено тнотеатр, будинок культури, клуб. Значш досягнення мають
дшятинщ в розвитку художньо! caмoдiяльнocтi. Вони пишаються сво!м земляком
I. П. Лазаревим, який протягом багатьох ротв е переможцем районних i обласних
KOHKypciB. За майстерне виконання шсень I. П. Лазарев став лауреатом республь
Hoei корпуси Дшятинського лкокомбшату. 1968 р.

канського конкурсу, брав участь у Всесоюзному
фестивал1 молодо був нагороджений золотою й
ср1бною медалями. Його виконання nicHi «Вер-
ховино, мати моя» широко вщоме в республщь
В чист культурних заклад1в селища е к1мната-
музей Марка Черемшини. Письменник у 1906 —
1912 рр. жив у Дшятиш.
У селипц багато пам’ятнишв: В. I. Леншу,
Т. Г. Шевченку, I. Я. Франку, а також вошам,
полеглим у роки Велико! В1тчизняно! вшни.
Напередодш 50-р1ччя ВЛКСМ в селипц звели
обел1ск в пам’ять про актив1ст1в, ят загинули
в боротьб1 проти украшських буржуазних
нащонал1ст1в у 1945—1948 роках.
Хорошою традищею дшятинщв стали HOBi
обряди. Щороку вщбуваються свята-зустр1ч1
з визволителями селища. Шд час одше! з них
перед трудящими виступили учасник бо!в за
Дшятин, командир роти автоматнишв М. М. Пе-
редельський, а також П. I. Зубкова i3 м.
Караганова Владимирсько! област1. Ii единий син
1ван Васильевич у кв1тш 1944 року загинув,
визволяючи Дшятин.
Цшавим новим обрядом е свято трудово!
слави, яке вщзначаеться кожного року л1соруба-
ми селища. На цьому свят1 вшановують кращих
виробничник1в, прем1юють ix грамотами, ц1н-
НИМИ подарунками. Шд час свята у мальовни- Будинок, у якому жив Марко Черемшина. 1967 р.
чому м1сщ над Прутом вщбуваються виступи
гуртшв художньо! самод1яльност1, спортивш змагання та MacoBi гуляния.
Урочисто проводжають д1лятинщ юнашв до Радянсько! ApMii. Перед призов-
ииками виступають ветерани боротьби за Радянську владу, вони розповщають про
славш бойов1 i трудов! традицп старших поколшь.
Вудусться, росте Дшятин. У центр1 селища зводитимуть п’яти- i двоповерхов1
будинки, на територп нишшнього стад!ону буде споруджено загальноадмш1стра-
тивний i культурно-иобутовий центр.
Заможним i культурним життям живе селище, впевнено крокуючи разом з yci\i
радянським народом до комушзму.
Т. В. БЕРНАЦЕК, В. С. БР1К, Я. С. ФЕДОРЧАК
ЯРЁМЧА
Яремча —м1сто районного шдпорядкування (з 1963 року), добре вщомий
кл1матичиий курорт Прикарпаття. Розташована в долиш верхньо! течп Пруту, за
60 км вщ 1вано-Франк1вська i за 23 км вщ районного центру. Через MicTo прохо-
дять зал1зниця й автодорога 1вано-Франк1вськ—PaxiB. Населения — 7429 чоловш.
Карпатськ1 гори оточили Яремчу з ycix ookib: з швдня i п1вденного заходу —
Горган-Яв1рник (1467 м), з заходу — Щивка, Чорногориця, Синячка, Ковпака,
3i сходу —Маковиця (987 м). Схили rip вкрш! в1чнозеленими ялиново-смерековими
л1сами з дом1шкою буку, а за поясом л1с!в простягаються полонини. 3 rip стшають
до Пруту нeвeликi CTpiMKi потоки.
425

MicTo Яремча пор1вняно молоде: в 1788 рощ
воно було вщоме як поселения, що належало до
с. Дори1. На цих землях проживало в той час
всього 8 с1мей. Заснування саме Яремч1 вщбулося
з спорудженням у 1895 рощ зал1знищ Дшятин—
Вороненка2, а його назва, за переказами старожи-
л1в, походить вщ iMeHi першого поселенця на
xyTopi Яреми Годованця. Села Ямна i Дора, яш
тепер увшшли в меж\ м1ста, вщом1 з кшця XVI —
початку XVII ст. Першими мешканцями цих сш
були селяни, що тшали вщ гнобител1в-феодал1в у
ripcbKi райони Карпат. Шляхт! нелегко було вщшу-
кувати BTiKa4iB-KpinaKiB — ix захищали труднодо-
ступш гори, вкрит1 густими л1сами. 1стор1я сш
Дори i Ямно! т1сно пов’язана з антифеодальним
рухом селянства Галичини, з опришшвством. Знач-
ний вплив на цю боротьбу мала визвольна вшна
украшського народу 1648—1654 рр. Посланщ
Богдана Хмельницького закликали гуцул1в до
боротьби з гнобителями. Один з них — Ярема Кон-
чевський, схоплений шляхтою, визнав на суд1, що
На Прут!. Яремча. 1968 р. в1н побУвав У Карпатах, в Ямнш i cupiab зустр1чав
людей, яш чекали на прихщ козацького вшська3.
У 1738—1745 рр. у щй м1сцевост1 д1яв легендарний Олекса Довбуш. BiH пщтримував
TicHi зв’язки з селянами Дори i Ямно!’, де мешкала його сестра з родиною. 3 Ямно1
походив Biprnrn побратим Довбуша Павло Орфенюк, з села Дори вийшов один
з найближчих сшльнитв, а з часом продовжувач його справи Василь Баюрак4.
В умовах панування польсько1 шляхти i теля загарбання Схщшн Галичини
Австр1ею життя трудящих сш Дори i Ямно!’ було надзвичайно тяжким. Крапц
земл i належали шляхт1, сшьським багат1ям та церквь В роки, що передували видь
ленню Яремч1 у самостшну гмшу, селянам цих с1л належало лише 248 морпв орно!
земл i, невеличкими кл аптиками розкидашл на горбах. Земля ця не могла прогоду-
вати i десято!' частини населения. В л1сах i на пасовищах, приписаних до державних
володшь, селянам заборонялося випасати худобу. Сшьська бщнота зовс1м не мала
аш земл1, аш худоби.
В другш половиш XVIII — на початку XIX ст. селяни Дори, Ямни, хутора
Яремч1 виконували багато повинностей, вщробляли панщину, здавали значну тль-
KicTb сша, продукт1в тваринництва, пряли на панському маетку вовну. KpiM цього,
платили rpiniMH чинш та iHmi податки на загальну суму 516 флоришв 35 крейцер1в5.
Основне мшце в господарств! поещало тваринництво. Воно визначало певною Mi-
рою економ1чне становище населения, його побут. 3 весни до тзньо!' осеш селяни пасли
велику рогату худобу та в[ъц[ на полонинах. У сироварнях з овечого молока вироб-
ляли бринзуЛ!* вживали у власному господарств!, але бшьшу частину змушеш були
разом з шшою продукц!ею вимшювати на ринку в Д!лятин1 й Коломш на хтб,
с!ль та нафту. Частина населения працювала на лшових розробках. Робочий день
лшоруба тривав 12—16 годин, а заробляв BiH лише 1—1,5 крони. Жили селяни
в курних дерев’яних хатах, одяг носили саморобний, виготовлений з конопель i ове-
чо1 вовни. 3 овечо! шшри виготовляли кожухи, KenTapi, сардаки, л!жники.
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 19, оп. 1, спр. 64.
2 PrzewodniK ро zdrojowiskach i miejscowogciach k limat ycznych Galicyi. Lwow, 1912, стор. 64.
3 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатп в другш половиш XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 81.
4 Там же, стор. 189.
? ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 168, оп. 2, спр. 750.
426

Австро-угорський уряд 30BciM не дбав про осв1ту i культуру селян. В той час
у Яремч1 не було жодного культурно-осв1тнього закладу, все населення лишалося
неписьменним. Лише 1875 року в с. Дор1 вщкрилй школу з одним учителем1.
На меж1 XIX —XX ст.ст. поселения Яремча розвивалося як селище дачного типу.
Чудова природа: гори, вкрит1 люами, водоспад, цшюще лшувальне пов1тря
привернули увагу р1зних дштв i купщв. Вони почали споруджувати тут вшли й пансю-
нати. Вл1тку Яремча ставала мюцем вщпочинку й розваг буржуазп Вщня, Вар-
шави, Кракова, Львова та шших MicT. На шдстав1 урядового piniemm вщ 28
вересня 1910 року xyTip Яремчу було пёретворено на самостшну адмшютративну
одиницю — гмшу пщ щею ж назвою2. Вже через piK населення зросло до 1000
чоловш. Ще бшыпе збудували вшл, пансшнат1в, вщкрили ресторани, кафе, готель
3 часом курорт Яремча визначився як шпматичний, для лшування хворих на
туберкул ьоз, але передуем це було комерщйне п1дприемство. Перебувати на лшу-
ванш тут мали змогу виключно багати.
Шсля початку першо! cbItobo! вшни цей район Карпат став ареною запеклих
бо!в. У 1914 рощ, переслщуючи австро-угорськ1 вшська, росшська арм1я вий-
шла на карпатськ1 перевали i 22 жовтня оволодша Яремчею3. М1сцеве населення
симпатизувало росшським солдатам, подавало !м всеб1чну допомогу, за що чимало
людей теля в1дступу росшських вшськ було розстршяно австршцями4. Шд час
вшни Яремча тлька раз1в переходила з рук у руки, зазнала великих руйнувань.
У 1919 рощ ii загарбали польсьт вшська. Курорт у Яремч1 привернув увагу
польсько! буржуазп як м1сце вщпочинку i джерело прибуттв. Виростали нов1 в1лли
i пансшнати з романтичними назвами «Рай», «Морське око», «Пристань», «Троянда»,
«Варшав’янка» та ш. Вони належали кашталютам Штруму, Ганусу, Макаревичу.
Курорт Яремча мав 2 готел1, 44 пансшнати, 3 санаторп, 56 в1лл та 53 гуцульсьш
хати, призначеш для вщпочиваючих5.
Власники панс1онат1в i в1лл одержували велик! доходи. За оренду одше!
к1мнати в панс1онат1 чи в1лл1 треба було платити 60—80 злотих на м1сяць. Медичне
обслуговування в пансшнатах було платним i здшснювалося в основному лшарями,
яш пршжджали з Варшави, Кракова, Львова, Сташслава i створювали сезонш
лшувальш та д1агностичш кабшети. Л1тшй сезон в1дпочинку у в!ллах та панс1она-
тах тривав з 15 травня до 15 жовтня, а зимовий — з 15 грудня до 15 березня. Взимку
вщпочиваюч1 займалися лижним i санним спортом. У Яремч1 був трамшин,
працювали курси катання на лижах. Багатп, що прибували на вщпочинок, жили в роз-
кошах, марнували час у ресторанах i кафе, бшьярдних i танцзалах. На KypopTi
Яремча (разом з Дорою i Ямною) вщпочивало 1937 року понад 10 тисяч чоловш.
М1сцевого населення в Яремч1, Дор1 i Ямшй було на початку 30-х poKiB XX ст.
4492 чоловша, в т. ч. 4060 укра!нщв-гуцул1в. Трудове селянство тершло через не-
статки, темряву, хвороби, мракоб1сся ушатсько! церкви. Бщнот1 бракувало земл1.
743 гуцульсьт господарства Яремч1 (з селами Дорою i Ямною) мали лише 222 га
орно! земл16. В сел1 Ямшй майже половина селян була безземельною. Через низьш
врожа! сшьськогосподарсько! продукцп не вистачало. Дещо краще розвивалося
тваринництво, кормовою базою його були природш угщдя.
Переважна кшьшсть безземельних i малоземельних селян працювала в Ярем-
чанському л1сництв1. Робочий день тривав 8—12 годин на добу, а в середньому денна
плата чоловш1в становила 1,8—2,2 злотого, жшок — 1,4—1,7 злотого, пщл1тшв
1—1,4 злотого7. Узимку денна оплата пращ чоловш1в, жшок i д1тей була зовс1м
1 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. II, стор. 121.
2 Dziennik Ustaw i Rozporz^dzen krajowych. Lwow, 1910, стор. 380.
3 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 119, арк. 288.
4 Там же, спр. 120, арк. 760.
6 Letniska Huculszczyzny, стор. 32—37.
6 Jozef Zint el. Studia zoologiczne nad bydtem huculskiem. Lwow, 1935, стор, 4—5.
7 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 170, оп. 1, спр. 897, арк. 3—5.
427

лазерною. Робпники неодноразово повставали на боротьбу, вимагаючи збшыпити
зароб1тну плату, скоротити робочий день. Активну участь у страйку, що вщбувся
27 жовтня 1921 року в тартаку Клейна, брали робпники Дори. Частина населения,
зокрема жшки, працювали у вшлах та пансшнатах, обслуговуючи вщпочиваючих,
Але робота ця була сезонною, i тому значна кшьтсть населения терпша вщ без-
роб1ття. Злидш i голод гнали гуцул1в в пошуках кращого життя за кордон.
Польська буржуаз1я ставилася до м1сцевого населения зневажливо, тримала
його в неуцтв1 i темрявь Хоча юнувало кшька шкш, навчали в них польською
мовою, рщну ж викладали як предмет. 1925 року у вщкритш в с. Ямнш початковш
школ1 був лише один учитель. Працювали також Дорянська початкова та Ярем-
чанська однокласна польська школи. 1932 року в Полыщ здшснено реформу освгги,
внаслщок яко! у Дор1 й Яремч1 було створено школи другого ступеня, в Ямнш по-
чаткову школу. Значна частина населения не знала грамоти, жоден з селян не мав
нав1ть середньо! освгги.
Дуже погано забезпечувалося населения медичною допомогою. До 1939 року
на всю околицю, до яко! входили м1ська гмша Дшятин, сшьсьш гмши Яремча, Лан-
чин, Bim Ослави, був тшьки повгговий лшар, який жив у Дшятиш. Отже, медично!
допомоги, власне, не було. Перед другою свш)вою вшною в Яремч1 практикував
один приватний лшар, який мав власну водолшарню, тут працювала одна приватна
аптека1. За лшування доводилося платити, в1зит до лшаря коштував 5 злотих.
Смертшсть серед населения, особливо серед д1тей, була дуже високою. Ширилися
pi3Hi захворювання, зокрема: туберкульоз легешв, венеричш хвороби, тиф, ди-
зентер1я.
Буржуазш власт1 зовс1м не займалися бупДвництвом i впорядкуванням Яремч1.
В однш i3 скарг Яремчансько! курортно! ради до Сташславсько! воеводсько! управи
йшлося про те, що Яремча вкрай занедбана: не вистачае електроенергп, нема троту-
apiB, канал1зацп тощо2.
3 хл1бом i с1ллю зустр1чало населения Дори, Ямно! i Яремч1 Червону Арм1ю
у BepecHi 1939 року. Трудяпц почали будувати нове життя. Вони взяли активну
участь у виборах до Народних 36opiB Захщно! Украши i радо в1тали ix р1шення.
В умовах високо! пол1тично! активност1 обиралися органи Радянсько! влади. Першу
Яремчанську селищну Раду очолив колишнш член КПЗУ I. О. Турчиняк. У ci4Hi
1940 року Яремча стала центром району. В той час тут працювало вже 52 комушсти3.
Було обрано районш комггети Комушстично! партп та комсомолу. На пщприемствах
i в установах створювалися партшш i комсомольсьш оргашзацп. Першим
секретарем райкому партп комушсти району обрали С. М. Андреева. 210 представнишв
району, в т. ч. 40 яремчанщв, навчалися на м1жрайонних курсах, 126 яремчанщв
пщвищували свою квал1фшащю без вщриву вщ виробництва. До 26 травня
1941 року на вщповщальш KepiBHi посади було висунуто 45 чоловш. Партшна
оргашзащя Яремч1 зросла до 130 чоловш4.
Сощалютичну перебудову народного господарства почали нащонал1защею
основних засоб1в виробництва. Власшстю держави стали земл1, л1си, а також
пщприемства, торговельш установи, курортш заклади. Нащонал1зоваш будинки було
передано пщ квартири трудящим, а в окремих з них розм1стилися радянсьш
установи й оргашзацп: лшарня, школи, клуби, б1блштеки, банк, санаторп, будинок
вщпочинку, пансшнати, nioHepcbKi табори, курортне управлшня. Розгорнулася
культурно-осв1тня робота. Широко вщкрилися для трудящих двер1 будинку
культури i 2 сшьських клуб1в, б1бл1отеки. За парти с1ли й доросл1. У жовтш 1939 року
в Яремч1 було в1дкрито середню школу. Викладання здшснювалося р1дною мовою.
‘ Охорона здоров’я в Сташславськш област1 за роки Радянсько! влади. Зб1рнпк статей.
Станюлав, 1958, стор. 173—177.
2 Твано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 888, арк. 105—106.
3 1вано-Франтвсышй облпартарх]‘в, ф. 39, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
4 Там же, спр. 2, арк. 27—30.
428

Населения дютало безплатну медич-
ву допомогу, було вщкрито лшарш й
амбулаторп. У санатор1ях вщпочивали
роб1тиики, селяни йштел1генщя. Вл1тку
1940 року в Яремч1 створено 2 облает
nioHepcbKi табори.
^ 30 червня 1941 року м1сто окупували
фашистськ1 загарбники. 3 перших дшв
«нового порядку» фашисти стали вини-
щувати населения, насамперед —партш-
во-комсомольський i радянський актив.
3 Яремч1 насильно вивезли на примусов!
роботи до Шмеччини 145 чоловш1.
Жорстоке пограбування населения оку-
пантами призвело до того, що 1942 року
в Яремч1 спалахнув голод, вщ якого
загинуло 50 чоловш. Одним з найбшыпих
тягар1в, що л1г на плеч1 трудящих, був
примусовий натуральний податок.
Майже весь урожай, худобу, молоко селян
зобов’язали здавати окупантам, а хто
ухилявся, того нещадно карали. п f . * *
m г Пам ятник партизанам-ковпакшцям, полеглим у боротьб! з фа-
Трудяпц не визнавали режиму, за- шистами. яремча. 1969 р.
провадженого катами: саботували заходи
фашистських властей, ховали хл1б, худобу. Вони допомагали партизанам-ковнашв-
цям: дшилися з ними хл1бом, одягом, давали провщнишв, доглядали поранених.
Зрщнилися партизани 3i старим чабаном з полонини «Вабрянка» Д. К. Годованцем
та шшими, яш показували 1м шлях у горах i л1сах, вели тшьки 1м вщомими
стежками. Фашистсьш загарбники закатували Д. К. Годованця.
Шд час Карпатського рейду ковпашвцям довелося вести виснажлив1 бо! з
фашистами в околицях Яремчь Щоб закрити партизанам Bci виходи з Карпат, шмецьке
командування зосередило тут 6 полшв, 5 спецбатальйошв й imni вшськов1 пщрозд1Ли,
окрем1 батальйони див1зи «СС-Галичина», танков1 i ав1ащйн1 частини. 3 угорсько!
сторони вздовж кордону проти ковпатвщв був виставлеиий заслон — дв1 yropcbKi
див1зи. У Яремч1 розташувався 26-й г1рськостр1лецький полк, що прибув у Кар-
пати з Норвегп2. Партизанське з’еднання, яке нал1чувало в той час близько швтори
тисяч1 61йц1в, опинилося затиснутим серед rip м1ж кордоном з Угорщиною i насе-
леними пунктами Яремчою i Зеленою. Ворог бомбардував партизашв, пщдавав ix арти-
лер1йському обстршу. Незважаючи на дуже складн1 умови, партизани уешшно вщ-
бивали атаки великих сил противника. Вони 11 раз1в намагалися прорвати кшьце
ворожого оточення, завдавали фашистам вщчутних втрат. Протягом перших двох
дшв серпня 1943 року партизани билися з ворогом бшя Яремч1, а пот1м здшенили
блискучу операщю по розгрому ворога в Дшятиш.
Навесш й ул1тку 1944 року на територп Яремчанського району радянсьт
вшська вели 6oi з фашистськими загарбниками. Шмецько-угорське командування
спод1валося затримати наступ радянських вшськ у горах. Фашисти збудували в
Яремч1 та прилеглих горах глибоко ешелоновану оборону. Але 8-а Ямшльська cTpi-
лецька див1з1я Червоно!’ Армп пщ командув анням генерал-майора А. С.
Смирнова почала просуватися вгору долиною рши Пруту. 26 липня Яремчу було визво-
лено. Фашисти чшлялися за кожну п^ядь карпатсько! земл1, бо! у цьому райош
точилися близько п1втора м1сяця.
1 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. P-98, оп. 1, спр. 36, арк. 7.
2 П. П. Вершигора. Люди з чистою совктю. К., 1953, стор. 474, 497.
429

В боях за Яремчу загинуло 565 солдат1в i офщер1в Червоно! Армп. 1х похо-
вано в центр! м1ста серед в1чнозелених смерен, бшокорих берез i могутшх бук1в
у братськш могши разом з останками 80 партизашв-ковпатвщв. Вьчним сном
сплять тут KOMicap партизанського з’еднання Герой Радянського Союзу генерал-
майор С. В. Руднев, його син Р. С. Руднев та багато шших славних сишв Радянсько!
В1тчизни.
Шсля визволення Яремч1 почалася и вщбудова. Обласний ком1тет партп
створив оперативну групу, яка негайно вжила заход1в, щоб вщновити д1яльшсть район-
них оргашзацш, налагодити зв’язки з передовими частинами д1ючо! армп. Стали
працювати райком партп, райвиконком, iHini районш оргашзацп та установи.
Трудящим довелося розв’язувати складш завдання. За час шмецько-фашист-
сько! окупацп та вщступу ворога Яремча зазнала великих руйнувань. Було
знищено мости на Пруп, спалено багато будинтв, зруйновано курортш споруди
та зал1зничну станщю. У важкому становшщ опинилося й сшьське господарство.
Про згубний вплив вшни свщчив стан тваринництва: на 197 господарств Яремч1
припадало 11 коней, 76 господарств зовс1м не мали KopiB1.
Вщбудова зруйновано! Яремч1 здшснювалася в шлькох напрямках. Багато
зусиль потребувало вщновлення яремчансько! курортно! зони, але вже в 1947—
1948 рр. вщкрилися санаторп, будинок вщпочинку. Курортному управлшню було
передано 62 домоволодшня в Яремчь Радянська влада допомогла селянам тяглом,
пос1вним матер1алом, реманентом. Вже до 1 листопада 1945 року в Яремч1
вщбудували 1500 кв. м житла2. Вщновили свою роботу будинок культури i б1блттеки,
при Яремчанськш середнш школ1 було вщкрито веч1рню школу с1льсько! молод1.
3 перших шслявоенних дн1в учител1, комсомольський актив взялися до л1кв1дацп
неписьменност1 серед населення. Доросл1 навчалися в трьох трупах при середнш
школь Культармшщ вчили грамоти неписьменних також безпосередньо на десяти-
хатках. У 1950 рощ неписьменшсть було лшвщовано.
В1дродженню зруйнованого фашистами господарства перешкоджали банде-
р1вщ. Для вщс1ч1 нащонал1стичним бандам у cepnHi 1947 року в Яремч1 створюеться
група охорони громадського порядку. Активними учасниками боротьби з бандитами
стали комсомольщ, молодь MicTa. Завдяки смшивим i вмшим д1ям яремчанського
комсомольського активу, який спирався на допомогу оргашв Радянсько! влади, на-
ц1онал1стичн1 банди було знищено. У цш боротьб1 23 липня 1948 року загинула вщ-
важна комсомолка В. Гнатюк. Пам’ять про не! завжди житиме в славних дшах
молод1 Яремч1. У зв’язку з 50-р1ччям ВЛКСМ на ii честь встановлено бюст.
Невшзнанно змшилася Яремча за п1слявоенш роки. Шшов у небуття час, коли
вона розвивалася одноб1чно, ii природт ресурси служили заможним верствам
населення. Сьогодш Яремча — це радянське м1сто-курорт, центр туризму, в1домий
далеко за межами нашо'! кра!ни, м1сто славних трудових i бойових традищй. Даль-
ший розвиток Яремч1 знаходить свш вияв у розкв1т1 курортно! справи, туризму,
культурних заклад1в MicTa, зрос-
ГНонерський Ta6ip у Яремчк 1967 р. TaHHi Добробуту Й Культурного р1вНЯ
населения.
Для м1ста-курорту важливе
значения мае розвиток установ i орга-
н1защй, д1яльшсть яких стосуеться
охорони здоров’я. Протягом теля-
военних рок1в у здравницях Яремч1
вщпочивали й л1кувалися
десятки тисяч роб1тник1в, службовщв,
1 1вано-Франтвсышй облдержарх1в,
ф. Р-1088, оп. 1, спр. 28, арк. 110—120.
2 1вано-Франтвський облпартарх1в,
ф. 39, оп. 1, спр. 4, арк. 39.
430

колгоспнишв, ix дггей. Тшьки в 1968 рощ
пройшли курс лшування понад дв1 тисяч1
хворих на туберкульоз легешв. При дитячих
санатор1ях працюють початкова i восьмир1ч-
на школи, де д1ти поеднують лшування з
навчанням. KpiM лшувальних заклад1в,
у Яремч1 е будинок вщпочинку «Водоспад»,
розташований у мальовничому райош MicTa
на правому 6epe3i р1ки Пруту, бшя каменя
Довбуша.
В Яремч1 завжди вирус життя, але
особливо багато гостей ул1тку, коли наста-
ють кашкули в школах. Тод1 Яремча i ii
чудов1 околищ наповнюються дитячим
гомоном i CMixoM. Протягом л1та В ШОШфСЬКИХ Музей партизанськоТ слави в Яремчк 1968 р.
таборах «Прикарпатський Артек», «Камшь
Довбуша», «Верховина», «Карпати», «Ялинка», «31ронька», «Вогник», «Маковиця»,
«Прське пов1тря» вщпочивае до 5 тис. д1тей. Найкращим e Ta6ip «Прикарпатський
Артек», де кожного л1та огдоровляються 1200 nioHepiB з р1зних республш
краши. 3 1963 рокувЯремч1 працюе туристська база обласно!* дитячо!* екскурсшно-
туристсько! станцп.
Через м1сто проходять всесоюзн1 зимов1, л1тш та автомобшьш туристсьш марш-
рути союзного значения в Карпати i Закарпаття. Щол1та в Яремч1 бувають тисяч1
туриспв, яш шдшмаються до вершин rip Яв1рника, Довбушанки, Щивки, Синяка,
Маковищ, а також на труднодоступш вершини Говерлу, Пш 1ван. Велику увагу
привертають маршрута, зв’язаш з м1сцями Карпатського рейду партизашв-ковпа-
швщв, а також з перебуванням легендарних оприштв Олекси Довбуша. Взимку
Яремча приваблюе аматор1в лижного спорту.
Над Прутом, бшя Яремчанського водоспаду, розкинувся пансшнат
«Гуцульщина». На його 6a3i в 1965 рощ створено щлор1чну прськолижну турбазу на 450
м1сць. 1нструктори влаштовують з туристами багатоденш походи по Карпатах,
а також екскурсп* на автобусах турбази по визначних м1сцях Прикарпаття,
Закарпаття, Буковини. Сюди пршжджають туриста — москвич!, леншградщ,
кияни, льв1в’яни. За Радянсько!* влади Яремча перетворилася на один з вщомих
м1ст-курорт1в. Якщо найбшыпа кшьшсть вщпочиваючих тут припадала на
1937 piK i становила 10 572 чоловша, то в 1968 рощ у Яремч1 вщпочивало 39 699
чоловш.
В MicTi працюють 28 магазшив, 14 KiocKiB, 18 заклад1в громадського харчу-
вання, в т. ч. ресторани «Гуцульщина» i «Прут». Яремчанщв та туршуив й вщпочи-
ваючих обслуговують пошта, телеграф, автоматична телефонна станщя на 300 но-
MepiB, агентство «Аерофлоту», побутовий i пральш комбшати.
Навколо Яремч1 на площ1 1050 га ростуть буково-смереково-ялинов1 л1си, що
належать Дшятинському л1сокомбшату. Тут е 2 л1сництва, яш займаються л1совим
господарством. Хвойш л1си багат1 на чорницю, брусницю, ожину, малину. М1сцеве
населения заготовляв для харчокомбшат1в ягоди, яш йдуть для виготовлення
сотв, вин, варения, джем1в.
Багато чим приваблюе Яремча численних туршупв, гостей. Надзвичайна краса
природи цих м1сць: схили rip, густо поросл1 л1сом, ripcbKi потоки, водоспади. I
зимою i вл1тку — це край з прекрасними ландшафтами i чудовими кл1матичними
умовами. Але не тшьки природш умови прикрашають Яремчу. Вона дуже цшава
з етшчного погляду i вщзначаеться самобутньою культурою, створеною гуцулами.
I на Укра!’ш, i далеко за ii межами вщома художня продукщя р1зьбярських, кили-
марських, керам1чних та шших художньо-промислових колектив1в. Окрасою Яремч!
е туристська база «Гуцульщина», оздоблена майстрами з Кос1вщини.
431

Значш досягнення яремчан i в галуз1 осв1ти. Тепер
у Яремч1 працюють середня, дв1 восьмир1чш i початкова
школи, середня школа роб1тничо! молодь На 6a3i вось-
мир1чних шкш створено консультпункти районно! заочно!*
середньо! школи. Bci щ навчальш заклади мають добру
матер1ально-техшчну базу: xiMi4Hi, ф1зичш, бшлопчш
кабшети, швейш i столярш майстерн1, майстерш обробки
металу, кабшети машинознавства й домоводства,
спортзал, спортивш майданчики, б1блштеки, сшьськогоспо-
дарсьт дшянки. Музично обдароваш д1ти мають змогу
навчатись у музичнш школь
Якщо за час1в панування буржуазно! Полыщ,
в 1938—1939 навчальному рощ в ycix школах Яремч1
працювало лише 8 учител1в i жоден з них не мав вищо!
осв1ти, то тепер тут 110 вчител1в навчають i виховують
молодь, передають !й сво! знания й досвщ. В Яремч1, де
колись переважна кшьтсть населения була
неписьменною й малописьменною, тшьки з 1951 по 1969 piK вищу
й середню осв1ту здобули 500 чоловш. Колишш вихован-
АтеТстичний музей у Яремч!. 1969 р. Щ Яремчансько! середньо! школи працюють вчителями,
викладачами вуз1в, науковцями тощо.
М1сцев1 жител1 свято бережуть пам’ять про тих, хто вщдав свое життя за Ра-
дянську владу, за щастя й свободу трудящих. У дш святкування 20-р1ччя перемоги над
фашистською Шмеччиною з Шщативи жител1в м1ста було створено на громадських
засадах народний музей партизансько! слави, а на могши, де поховано партизашв
i во!шв, иалае в1чний вогонь. 17 грудня 1967 року в Яремч1 вщбулося урочисте
вщкриття величного пам’ятника партизанам-ковпатвцям i во!нам, ят загинули
в боях з тмецько-фашистськими загарбниками, а також 27 радянським актив1стам,
ят полягли пщ час збройних сутичок з бандами украшських буржуазних нащона-
л1ст1в. Автори пам’ятника — народний художник УРСР В. 3. Бородай, арх1тек-
тори А. Ф. 1гнащенко та колишн1й партизан-ковпак1вець, Герой Радянського Союзу
С. П. Тутученко.
В серпш 1966 року до Яремч1 пршздив космонавт Г. С. Титов. BiH був на брат-
ськш могши ковпатвщв, оглянув музей партизансько! слави i в книз1 почесних
вщвщувач1в зробив запис: «Люди будуть завжди з вдячшстю в1дв1дувати музей,
де 3i6paHi матер1али геро!чно! icTopii народу. Бажаю колективу музею ycnixie
у благородн1й cnpaBi». За чотири роки тут побувало niBTopa мшьйона екскурсант1в.
3 експозиц1ею музею знайомилися учш й трудящ1 Бреста та Владивостока, Ленш-
града, Тб1л1с1, делегацп з Польщ1, Румуни, Чехословаччини, Шмецько!
Демократично! Республ1ки, туристи з Канади1.
У KBiTHi 1968 року в Яремч1 в1дкрито народний музей ате!зму. Чимало його
документ1в розповщають про те, як стол1ттями ушатська церква служила експлуа-
таторам та шоземним загарбникам, допомагала !м визискувати трудящих Захщно!
Украши. В лист1, фотокои1я якого е серед експонат1в, сташславський ешскоп Гри-
ropifi Хомишин, звертаючись до духовенства й прихожан, особливо шдкреслював
важлив1сть боротьби з «червоною аптащею», з комун1стичними щеями. У
документах музею йдеться про те, як церковники, щоб перешкодити револющйному pyxoBi
на Прикарпатп, створювали pi3Hi молод1жн1 оргашзаци, робили все, аби виховати
трудящих на сво!х реакщйних 1деях, 1золювати !х в1д виливу «безбожник1в».
3 кожним роком збшыпуеться книжковий фонд трьох яремчанських масових
б1блштек, ур1зномаштнюються форми !х роботи з читачами. Дуже цшаво пройшла
в лютому 1969 року читацька конференщя, присвячена завданням ате!стичного
1 Газ. «Прикарпатська правда», 24 серпня 1969 р.
432

виховання. В. нш взяло участь 220 чоловш. Б1блютеки у Яремщ стали улюбленим
ьпсцем культурного вщпочинку трудящих, своерщною школою ‘ix л1тературно! освгги.
На Bcix дшянках господарського й культурного бугцвництва авангардну роль
ввдграють комушсти. В Яремч1 е 12 парторгашзацш, що об’еднують до 90 члешв
КПРС. Значну масово-пол1тичну роботу серед населення проводить аптколектив.
Завдяки оргашзацшнш та масово-пол1тичшй робот1 аптатор1в зросла пол1тична
активн1сть трудящих, вони стали працювати бшып продуктивно. Багато установ
i окремих тругцвнитв вщзначено нагородами. Республшанському дитячому сана-
Topiro № 3 присуджено перехщний Червоний прапор районного ком1тету КП
Украши та райвиконкому. Презщця Верховно! Ради УРСР присво!ла звання заслуже-
ного лшаря Украшсько! РСР головному лшарев1 цього санаторш JI. Ф. Дудниковш,
Велику роботу щодо вщбудови й дадьшого розвитку господарства виконуе
м1ська Рада депутате трудящих. У першш гмшшй рад1, обрашй у Яремч1 в травш
1911 року, були 3 власники пщприемств та представники щтел1генцп1, ят iraopy-
вали iHTepecn трудящих, байдуже ставилися до народу i обстоювали штереси
буржуазп. Тепер у склад! MicbKoi Ради — крапц представники трудящих. Обранцями
народу е 50 депутат1в, в т. ч. 24 роб1тники i 9 пращвнитв пщприемств транспорту,
промисловост1 i зв’язку. Решта депутат1в — учител1, медичш пращвники, пращв-
ники споживчо! кооперацп тощо. Серед депутат1в, обраних до Ради 16 березня
1969 року, 14 жшок; 22 комушсти i 6 комсомольщв. Такий склад MicbKoi Ради
забезпечуе усшшне здшснення господарсько-пол1тичних завдань i адмш1стратив-
них заход1в.
Трудяпц Яремч1 з глибокою пошаною згадують партшних i радянських пращв-
яишв, ят доклали багато зусиль для зм1цнення Радянсько!* влади в Яремч1 i райош.
Це — nepnii секретар! РК КП Украши С. М. Андреев, А. П. Михайлик, голови
райвиконкому А. X. Тертичний, М. Ф. Переймак, колишнш заступник голови
райвиконкому П. Г. Касьяненко та iHmi.
В липш 1968 року у Яремч! вщбулася знаменна пoдiя: понад 200 партизашв —
учаснишв Карпатського рейду — вщзначили 25-р!ччя свого славного походу. Серед
тих, хто майже чверть вшу тому громив ворога в густих карпатських лшах, а в
1968 рощ пршхав вклонитися пам’я^ бойових no6paTHMiB, були колишнш секретар
партшно! оргашзацп з’еднання Я. Г. Пашн, командир батальйонуФ. Д. Матющенко,
медична сестра М. П. Бобша, командир першого батальйону I. Т. Сердюк. 3
далекого Омська прибули О. П. Тютерьов та В. Г. Бабичев, з T6^ici — Вано PexiainBmi
i Давид Бакрадзе, автор книги «Кров’ю геро‘!в», з Леншграда пршхав колишнш
командир роти Г. I. Дорофеев та багато iH.2. Tam 3ycTpi4i бойових побрати-
MiB стали традищею. На одну з них пршжджав з далекого Cn6ipy улюбленець пар-
тизашв, колись хвацький кавалерист О. М. Лентн. Тепло зycтpiчaли свого часу
в Яремч1 двiчi Героя Радянського
Союзу С. А. Ковпака, який неодноразово
пршжджав на м!сця минулих боТв, Коли.ш^ партизани-ковпак!вц| в пюнерському табор! «Прикарпат-
г" а •• -к т •• •• ськии Артек», i Уоэ р.
начальника штабу l-i Украшсько1 пар-
тизансько! дивiзii В. О. Войцеховича,
партизанського ватажка, громадського
дiячa генерала П. П. Вершигору.
Яремча потопае в зелеш cafliB i
партв. Руками трудящих створеш
сквери, клумби, рдтяч[ майданчики.
3 особливою теплотою тут доглядають
1 Газ. «Kurjer Stanislawowski», 4 червня
1911 р.
2 Газ. «Прикарпатська правда», 17 гру-
дня 1967 р.
433 28 332

вулицю Ленша, могилу партизатв-ковпашвщв i радянських во!шв. На вщзна-
чення 150-р1ччя з дня народження Т. Г. Шевченка споруджено пам’ятник
Кобзарев!.
Значних ycnixiB досягли трудягщ Micra-курорту. Та ще бшып захоплююч1
перспективи вщкриваються перед ними у найближчому майбутньому. Створюва-
тиметься Яремчансько-Ворохтянська оздоровча зона. Передбачено буд1вництво
багатьох культурних i оздоровчих заклад!в. На Typ6a3i «Гуцульщина» бшя будинку
вщпочинку «Водоспад» калусью xiMiKH споруджують великий пансшнат. Зводять
буд1вл1 naHcioHaTiB й iHmi установи та пщприемства. Надв1рнянський нафтопере-
робний завод будуватиме свш пансюнат у район! турбази «Гуцульщина». Буде
реконструйовано шонерський Ta6ip л1с!внишв «Прикарпатський Артек».
Яремча сьогодш — MicTo санаторпв, п!онерських Ta6opiB, пансшнат1в, будин-
KiB вщпочинку, центр туризму. MicTo — курорт, що потопае в зелеш, впорядковане,
мальовниче. Таким вонО стало завдяки сощал1стичним перетворенням, здшсненим
за роки Радянсько! влади.
В. 	М. ВАСИЛЕВСЬКИЙ, Д. О. МУЛА

НАС ЕЛЕНI ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СЕЛИЩНИХ I СШЬСЬКИХ РАД
НАДВТРНЯНСЬКОГО РАЙОНУ
БЙСТРИЦЯ (до 1946 року — Рафайлова) —
село, центр сшьсько! Ради, знаходиться на вщ-
дал1 34 км вщ районного центру, 36 км вщ за-
л1знично1 станцп Надв1рна. Через село протшае
р1чка Бистриця-Надв1рнянська. 3 районним
центром воно зв’язане автодорогою Надв1рна—
Бистриця. Населения — 1016 чоловш. До складу
сшьради входять село
Климпупи та селища
Згари й Причш.
У сел! розташовано
Бистрицький люоиункт
Надв1рнянського люоком-
б1нату, три люництва:
Довжинецьке, Бистрицьке
та Р1чанське. Тракторист
лшопункту Р. А. Бариляк
нагороджений орденом
Лен1на.
У Бистрищ е восьми-
р1чна школа iM. Г. С. Ку-
лагша, б!блштека, клуб,
Г С Куллпн — ко фельдшерсько - акушерсь-
■ ы ' у кий пункт, щальня, 3 ма-
дир партизан- газини ф!л1я зв’язку та
СЬКОГ1°9403аГ°НУ " ощадна каса. В сел! по-
ра>>’ р* будовано роб1тничий клуб,
6 стацшнарна тноуста-
новка, 8 гуртожиттв. За
шслявоенний час зведено 142 будинки.
1943 року тут побували ковпатвщ. У черв-
Hi 1944 року в урочшщ Солотрущ на вщпочинок
зупинявся загш радянських партизашв «1скра»
шд командуванням Г. С. Кулагша. У нер1вному
бою з оушвцями командир та кшька народних
месник1в загинули. 8 травня 1966 року в
Бистрищ вщкрито пам’ятник партизанамчскр!вцям.
/
БИТК1В — селшце MicbKoro типу,
розташоване за 12 км вщ зал1знично! станцп Надв1рна.
Через село протшають р1чки Po3ci4 та Битшв-
чик. 3 районним центром селище сполучене
автодорогою. Населения — 3917 чоловш.
У Битков! — перша й друга нафтодобувш
бригади, що входять до складу управлшня
«Надв1рнанафтагаз».
Ддти навчаються у середнш та двох початко-
вих школах, жител! селища вщвщують клуб, 2 6i6-
лштеки. Тут е лшарня, фельдшерсько-акушер-
ський пункт, санаторш-ирофшакторш нафто-
вик1в, аптека, дитячий садок, щальня, 6 магази-
шв, шевська та кравецька майстерш. Селище
газифп<оване.
За шслявоенний перюд споруджено 305
житлових будинтв. За роки Радянсько! влади
близько 200 жител1в здобули вищу й середню
освггу.
Биттв вщомий з друго! половини XVIII ст.
У 80-х роках XIX ст. в Битков1 розиочинаеться
розробка нафтових родовищ. В цей час сюди
пршжджали представники французьких кашта-
л1ст1в, яш орендували нафтоносш дшянки земли
За перюд 1921—1939 рр. майже кожного
року вщбувалися страйки та демонстраци бит-
твських трудящих. 1922 року робггники ф1рми
«Демброва» провели страйк, який затнчився !х
перемогою.
19 лютого 1934 року був страйк роб1тнишв
Биттвського нафтоиромислу. 1х револющйна
боротьба тривала аж до встановлення Радянсько!
влади. I! очолювала шдшльна оргашзащя КПЗУ.
Напередодш возз’еднання з Радянською
Украшою в Битков1 було створено революцшний KOMi-
тет та загш Червоно! гвардп, ят роззброювали
иольську полщш, охороняли нафтопромисел.
В 1939 рощ депутатом до Народних 3oopiB За-
хщно! Украши був обраний роб итак М. П. Тер-
пеляк. У 1947—1951 рр. В. О. Коритан був
депутатом Верховно! Ради УРСР, В. М. Марич —
депутатом Верховно! Ради СРСР з 1954 по
1962 piK. В. С. Перев’язко — депутат Верховно!
Ради СРСР з 1962 року.
БГЛ1 ОСЛАВИ — село, центр сшьсько!
Ради, лежить на р!чщ Ослав^ за 19 км вщ
районного центру та за 12 км вщ зал1знично!
станцп Дшятин. Через село проходить
автодорога на Дшятин—Яблушв. Населения — 3639
чоловш.
На територп села розташоване Бшоославське
люництво.
До 1959 року в Бших Ославах був колгосп,
який реоргашзовано в пщсобне господарство
Дшятинського люокомбшату, а з с!чня 1967
року — у бригаду радгоспу «Дшятинсышй»
(центральна садиба в с. 3api44i), яка спешаль
зуеться на в1вчарств1, вирощуе льон, кормов!
культури.
В сел! е середня школа, клуб, б1блютека,
фельдшерсько-акушерський пункт, 4 крамшпц,
щальня, кравецька майстерня, поштове вщд]’-
лення, ощадна каса. За шслявоенш роки побудо-
вано 565 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село вщома за
1745 piK.
Пюнери бтя пам'ятника партизанам-ковпашвцям у сел1 Б'тих
Ославах. 1968 р.
435 28*

У cepnHi 1943 року через Bini Ослави
проходили ковпатвць За допомогу партизанам
фашисти розстршяли понад 80 жител!в, спалили
значну частину села. 9 вересня 1967 року в сел!
встановлено обелюк жертвам фашизму.
ВОЛОС IВ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 15 км вщ Надв!рно!, 1 км вщ зал!з-
нично1 станцп Цуцшив. Через село иротшае
pi4Ka Стримба. Населения— 1720 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковано село Цуцшив.
У Волосов1 знаходиться центральна садиба
колгоспу «Жовтень». Господарство мае 3229 га
земль Напрям спещал!заци — виробництво
молока та р1Льництво. В колгосш осушено 133 га
земль Кращим хл1боробам В. Ю. Гаврильчуку
та Г. М. Одокш присвоено звання почесного
колгоспника. Шеф колгоспу — Надв!рнянський
люокомбшат — доиомп у буд1вництв1 льоно-
переробного пункту, ремонтно! майстерщ тощо,
Д1ти колгоспнитв навчаються у восьмир1ч-
шй школ i. У Волосов1 е б1блютека, клуб з ста-
цюнарною установкою, 2 лшарш, 3 магазини,
кравецька майстерня, фШя зв’язку, ощадкаса.
Перша письмова згадка про село належить
до 1479 року. На околищ знайдено кам’яш
знаряддя пращ доби мщь
ГАВРИЛ IBKA — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 18 км вщ Надв1рно1, 9 км вщ
зал1знично! станцп Цуцшив. Через село
проходить автотраса Надв1рна—Отиня i протшаб
р1чка Велесничка. Населения — 2520 чоловш.
У Гаврюпвщ е колгосп «Украша».
Виробничий напрям — ршьництво й тваринництво.
Колгосп мае 3124 га земл!, пилораму, млин, агротех-
шчну лабораторш. 1969 року колгосп побудував
цегельний завод потужшстю 3 млн. штук цегли
на piK.
У сел! е восьмир!чна школа, б!блютека, клуб.
Колгоспники користуються 2 магазинами,
чайною, фш!ею зв’язку, ощадкасою. За шслявоен-
ний перюд побудовано 320 нових житлових
будинтв.
Жител! села пщ час визвольно! вшни
украшського народу 1648—1654 рр. боролися проти
польсько! шляхти в загонах Семена Височана.
В 1921—1938 рр. в сел! щяв осередок КПЗУ.
ГВ13Д — село, центр сшьсько! Ради. Вщ-
даль до районного центру — 7 км, до зал1знично1
станцп Тарновиця — 4 км. Село лежить на
р1чщ Лукавщ. Через Гв1зд проходить
автомапстраль Надв1рна—1вано-Франтвськ.
Населения — 2779 чоловш. Сшьрад]* шдпорядковано
село Млини.
На територи села розташовано центральну
садибу колгоспу iM. I. Я. Франка. Виробничий
напрямок господарства — тваринництво (в1в-
чарство). На плопц 55 га здшснено гончарний
дренаж. Колгосп мае 1988 га земл!. Збудовано
цех по виробництву к ах л i потужшстю три ти-
сяч1 комплекив на рш.
У сел! в восьмир]чна i початкова школи, клуб,
б!блютека, медпункт, 4 магазини, вщдшення
зв’язку i ощадкаса.
За шслявоенш роки зведено 387 житлових
будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до друго! половини XVIII стол!ття.
ЗАР1ЧЧЯ — село, центр сшьсько! Ради.
Вщдаль вщ районного центру — 14 км, вщ за-
л!знично! станцп Дшятин — 5 км. Через село
проходить автомапстраль 1вано-Франтвськ—
Яблушв. Село розкинулось на 4 км вздовж
правого берега Пруту. Населения — 3731 чоловш.
Зар!ччя мае присшок Ровенька.
Зар!чанський колгосп iM. Руднева 1959 року
реоргашзовано у вщдшок радгосну «Надв!р-
нянський». 1967 року на 6a3i Зар1чанського вщ-
дшку створено радгосп «Дшятинський». BiH
мае 4419 га земельних угщь, млин, пилораму.
Виробничий напрям радгоспу — м’ясо-молочний.
На плопц 117 га вирощують льсщ.
Дгги Зар!ччя навчаються у восьмир1чнш
школь У ceлi е поштове вщдшення, медпункт,
2 магазини, кравецька i шевська майстернь
До послуг трудовнитв 2 б!блютеки. На околищ
села в урочшщ Дшок на честь 50-р1ччя
Радянсько! влади та 20-р1ччя Карпатського рейду
С. А. Ковпака заклали парк партизансько! Слави.
За шслявоенш роки жител! села побудували
понад 700 житлових будинтв. Центральна ву-
лиця iM. Ленша заасфальтована.
У перше згадуеться село в юторичних
джерелах друго! половини XVIII столггтя.
В серпш 1943 року партизанське з’еднання
С. А. Ковпака, розгромивши есеывський загш
у Дшятиш, проходило через Зар1ччя в напрям1
села Бших Ослав1в. На квартир! жительки села
А. М. Ковальчук мютився штаб з’еднання. За
селом в урочипц Дшок розгор!вся запеклий бш, у
якому загинув комкар з’еднання генерал-майор
С. В. Руднев. Жител! села Д. В. Вацик, М. Й.
Костщький, М, С. Гуменюк, I. Ю. Бойченюк
були провщниками у партизаи!в. Смшив1 3api-
чанщ в лютому 1944 року вбили птлер!вського
запроданця — колишнього куркуля, старосту
села Зар1ччя. За зрадника фашисти розстрЬ
ляли 27 жител!в села.
В будинку сшьсько! школи мютився rocni-
таль, тут шсля важкого поранения 31 серпня
1944 року помер Герой Радянського Союзу
лейтенант В. М. Горшков.
На територи Зар1ччя виявлено поховання
доби бронзи.
ЗЕЛЕНА — село, центр сшьсько!’ Ради. До
районного центру — 20 км, до зал!знично! стан-
цн Надв!рна — 22 км. Через село проходить
автодорога Надв!рна — Бпстриця.
Населения — 1923 чоловша. До складу сшьради
входять села Максимець та Черник.
На територи Зелено! розташовано 4 люни-
цтва (Зеленське, Довбушанське, Хршшивське
i Гладшцанське) та л!соиункт. Хрипел!вському
л!сництву присвоено почесне звання колективу
iM. 50-р!ччя Великого Жовтня.
В сел1 е середня школа, клуб з стацюнарною
кшоустановкою, б!блютека. Труд!вник!в обслу-
говують л!карня, 2 фельдшерсько-акушерсьт
пункти, аптека, 8 магазишв, щальня.
За шслявоенний перюд побудовано понад
700 будинтв.
436

Село вщоме з першо! половини XVIII ст.,
коли жител! Зелено!* брали участь в оприштв-
ському pyci. Тут у 1739 рощ побував Олекса
Довбуш.
1939 року в сел! створено комсомольський
осередок.
Шд час шмецько-фашистсько! окупацп у сел1
д!яла шдшльна комсомольська оргашзащя, яку
очолювала О. Смеречук.
1 липня 1967 року в Зеленш вщкрито
пам’ятник комсомольцям-пщпшьникам.
KAMIHHA — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться на вщдал! 22 км вщ районного
центру i за 1 км вщ зал!знично! станцп Тисмени-
чани. Населення — 1229 чоловш.
У Камшнш розташована центральна садиба
колгоспу iM. XXII з’!зду КПРС. Напрямок
господарства — виробництво молока й ршьництво.
Колгосп мае 1559 га земль
Кращим ветеранам колгоспно! пращ М. I. Ки«
сляк та М. Д. Висицькш присвоено звання
почесного колгоспника.
У сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блш-
тека, медпункт, дитячий садок та ясла,
шевська майстерня, 2 магазини.
На територп Камшно! виявлено могильник
з 27 кургашв карпатсько! культури.
КРАСНА — село, центр сшьсько! Ради. Вщ-
даль до Надв1рно! 12 км, до зал1знично! станцп
Ланчин — 4 км. Населення — 2639 чоловш.
С1льрад1 пщпорядковане село Верхшй Майдан.
Колгосп iM. I. Франка 1959 року реоргаш-
зований у вщдшок радгоспу «Надв1рнянський».
3 с1чня 1967 року BiH став вщдшком радгоспу
«Дшятинсышй» i в ci4Hi 1969 року перетворений
на радгосп «Красне».
Виробничий напрям радгоспу — м’ясо-мо-
лочне тваринництво i рослинництво (льонарство).
Радгосп мае 1858 га сшьськогосподарських
угщь, у т. ч. 1015 га орно! земл!.
В Краснш працюють восьмир!чна школа,
б1блютека, медпункт з пологовим вщдшенням,
3 магазини, кшоустановка, фш!я зв’язку,
ощадкаса.
Перша письмова згадка про село належить
до 1455 року.
Шд час визвольно! вшни 1648—1654 рр.
багато жител!в Красно! приедналося до загошв
Семена Височана.
У Краснш та Верхньому Майдан! знайдено
знаряддя пращ доби шзнього палеол^у.
КРЕМ1НЦ1 (до 1948 року — TaTapiB) — село,
центр сшьсько! Ради, лежить за 50 км вщ
районного центру. В сел! е зaлiзничнa станщя TaTapiB
на лшп JIbBiB—PaxiB. Через Крем!нщ
проходить автомапстраль 1вано-Франтвськ—PaxiB
i протшае Прут. Населення — 2066 чоловш.
У сел! працюють люопункт Ворохтянського
лмокомбшату, майстерш виробничого устатку-
вання Мщ!стерства зв’язку УРСР.
Близько 400 учшв навчаються у восьмир1ч-
нш школ!. В сел1 е клуб, бiблioтeкa, дитячий
садок, дитяч1 ясла, 3 тyбepкyльoзнi санаторп,
лшарська амбулатор!я, аптека, 3 ’щальш, 8 крам-
ниць, фш!я зв’язку, автоматична телефонна
станщя, ощадна каса.
Перша згадка про село належить до XVIII сто-
л!ття.
Рашше воно звалось TaTapiB, а нову назву
дктало на честь лейтенанта Кремшця, який заги-
нув, визволяючи село вщ фашистських загарб-
ник!в.
ЛАНЧИН — селище мюького типу, центр
селшцно! Ради, зал!знична станц!я на лшп
Коломия—PaxiB. До Haдвipнoi 25 км.
Населения — 5713 чоловш. До складу селищно!
Ради входить село Добро^в.
У Ланчиш знаходяться райоб’еднання «Сшь-
госптехнши», центральна садиба колгоспу «50-
р!ччя Жовтня». За господарством закршлено
3486 га земл!.
Виробничий напрямок — вщгод!вля велико!
рогато! худоби i вирощування льону-довгунця.
На плопц 320 га проведено гончарний дренаж.
Кращим виробничникам М. Д. Мешв i Гк Д. Де-
м’янчук присвоено звання почесного
колгоспника.
Дгги Ланчина навчаються у середнш та двох
початкових школах. Жител! селища користуються
2 б!блютеками, будинком культури. В селшщ
е лшарня, полшлшша, аптека, обласний
дитячий санаторш, И магазишв, пекарня, майстерш
побутового обслуговування.
За шслявоенш роки зведено 260 нових бу-
динк!в. Збудовано також 7 двоповерхових
будинтв, нове примицення ресторану та ушвер-
магу.
Жител! Ланчина брали активну участь у виз-
вольшй боротьб! в 1648—1654 роках. У 40-х
роках XVIII ст. тут чинив розправу над багать
ями Олекса Довбуш.
В боях за визволення селища полягло 120
радянських во!н!в, серед них — Герой
Радянського Союзу М. Т. Лучок.
Вихщцем i3 Ланчина е украшський
радянський поет Ю. А. Шкрумеляк.
В Ланчин! виявлено шсляпалеол!тичну
стоянку, а в Дoбpoтoвi — крем’ян! знаряддя пращ
доби шзнього палеол^у.
Л06ВА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване бшя водоймища Лотовця, за 7 км вщ
Надв!рно!. Зал!знична станщя в сел!# Через
Лоеву проходить автотраса 1вано-Франтвськ—
Ворохта. Населення — 1353 чоловша. До складу
сшьради входить село Стримба.
JIoeBCbmm колгосп iM. Ленша 1960 року ре-
оргашзовано у вщдшок радгоспу «Надвхряян-
ський», а 1963 року — у вщпщДвельну базу рай-
контори «Скотсировина».
В сел! працюють восьмир!чна школа, клуб
3 стащонарною кшо установкою, б!блштека.
Жител iB села обслуговують медпункт, 3 магазини,
фШя зв’язку, ощадкаса.
За шслявоенш роки зведено 175 житлових
будинтв.
В 40-х роках XVIII ст. у сел! побував з оприш-
ками О. Довбуш.
437

МИК У ЛИЧИН — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долин! Пруту. ЕИддаль до районного
центру — 38 км. Зал!знична станщя в сел!
(на л imi Льв1в—PaxiB). Через Микуличин
проходить автомапстраль Льв!в—PaxiB.
Населения — 4620 чоловш.
У сел! е лшоиункт Дшятинського люоком-
бшату, Микуличинське, Поляницьке та Пщ-
люшвське лшництва.
У Микуличин] працюють середня, 5 по-
чаткових шкш, 3 б!блютеки, клуб. 6 л!карня,
здоровпункт, фельдшерсько-акушерський пункт,
аптека; 20 магазишв, 2 щальш, чайна, фипя
зв’язку, ощадна каса, 2 кравецьт майстерш.
За 1959—1968 роки побудовано 460 будинтв.
Земл!, на яких розкинулося село, колись
належали Галицькому кшшвству. Князь Да-
нило Галицький ними нагородив князя Микулу.
В середин! XVIII ст. у Карпатах було збудовано
декшька сторожових nocTiB, серед них i Микулин
пост, який згодом став великим населеним
пунктом.
У 1743—1745 роках у сел! часто бував О.
Довбуш. До цього першду належать nepnii письмов!
згадки про село. У березш 1923 року на тартаку
промисловщв, що знаходився у сел!, страйку-
вало 100 роб!тник!в. У 1928 рощ тут було
створено профсшлкову оргашзащю.
Шд час Велико! В1тчизняноТ вшни жител!
села допомагали ковпатвцям. Провщниками
у партизашв були Д. А. Мироняк, В. М. Ка-
пуляк, В. I. Тодорук, I. Я. Буратчук та
О. 	М. Сорохмонюк.
t
HA3ABH3IB — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 4 км вщ районного центру, 3 км
вщ зал!знично! станци Люна Тарновиця. Через
село проходить автомапстраль 1вано-Фран-
твськ—PaxiB. Населения — 1467 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковане село Мирне.
Мюцевий колгосп iM. Т. Г. Шевченка у
лютому 1959 року був перетворений на вщдшок
радгоспу «Надв!рнянський». Виробничий
напрям господарства — тваринництво й вирощу-
вання наынневих культур.
У сел! е восьмир!чна школа, клуб, бiблio-
тека; медпункт, 3 магазини, фш!я зв’язку,
ощадна каса, кравецька та взуттева майстерш.
Перша письмова згадка про село належить до
1479 року.
Селяни Назавизова бойкотували вибори до
австршського парламенту 1908 року i
польського сейму в листопад! 1922 року.
г
ПАРИЩЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Знаходиться за 14 км вщ районного центру та за
12 км вщ зал!знично! станцп Лшна Тарновиця.
Через село иротшае р!чка Велесниця i
проходить автомапстраль Надв!рна—Отиня.
Населения — 1616 чоловш. До складу сшьради
входить село Лкна Велесниця.
На територп села розташовано центра льну
садибу колгоспу iM. Шевченка. Напрям
господарства — ршьництво й тваринництво. Колгосп
мае 2431 га земл!. На площ! 251 га земл!
проведено гончарний дренаж. Колгосп побудував це-
гельний завод потужшстю 3 млн. штук цегли на
piK. Кращим колгоспникам Д. М. Свщрюку,
I. 	I. Гршчак та Г. М. Рудак присвоено звання
почесного колгоспника.
Д!ти Паршца навчаються у середнш школ!.
В ceлi е будинок культури, в якому працюе
музична школа, б!блютека; дшьнична лшарня,
ушвермаг, ощадкаса.
В шторичних джерелах Паршце вперше
згадуеться в 1785—1788 роках.
ПАС1ЧНА — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на р!чщ Бистрищ-Надв1рнянськш за
13 км вщ районного центру та за 15 км вщ за-
л!знично! станцп Haдвipнa. Через село
проходить автомапстраль Надв!рна—Бистриця.
Населения — 3691 чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш
села Букове, Постоята, Соколовиця.
В ceлi працюють дв! нафтодобувш бригади
Битк!вського нафтоиромислу управлшня «На-
дв!рианафтагаз». В 1958 рощ став до ладу нафто-
провщ Пас!чна—Надв!рна. 1964 року вступив
у дш Пас!чиянський газопромисел, якому в
1968 роц! присвоено звання колектив у
комушстично! пращ. Газ з Пас!чно! йде у Льв1в, 1вано-
Франтвськ, Дрогобич, Чершвщ та imni MicTa.
На територп села також розмщено три меха-
н!чн! кар’ери. Вони виробляють вапно, бутовий
камшь, щебшь, nicoK, холодний асфальт, гравш,
мармурову крошку, грубоколоту шашку, вапня-
ковий камшь. У Паачнш е також 2 лкнпцтва
(Пас!чнянське i Бухт!вецьке), як! входять до
HaflBipmmcbKoro люокомбшату.
У сел! 3 восьмир!чн! та 4 початков! школи,
2 клуби, 3 б!блютеки; лшарська амбулатор!я,
фельдшерсько-акушерський пункт, здоровпункт,
10 магазин!в, ф!л!я зв’язку, взуттева май-
стерня.
Перша письмова згадка про село належить
до 1648—1654 рр.
3 1860 року в Па^чнш розпочинаеться видо-
буток нафти.
У березш 1932 року вщбувся великий страйк
роб!тник!в нафтоиромислу. Його очолювали
комушсти.
Пщ час фашистсько! окупацп через Пас!чну
проходили ковпатвщ. Житель села О. П. Бер-
чак був у них провщником. У xaTi I. I. Конту-
рака 2 дш перебував штаб С. А. Ковпака.
г
ПЕРЕИСЛЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване в 9 км вщ районного центру. Через
село проходить автомобшьна дорога 1вано-
Франтвськ—Надв!рна. Населения — 2105 чо-
лов!к. С!льрад! пщпорядкован! села Л!сна
Тарновиця та OiTbKiB.
М!сцевий колгосп iM. Лешна мае виробничий
напрям — ршьництво й тваринництво. У госпо-
дарств! е 4249 га земл!, в т. ч. 1991 га орно!.
У колгосп! розвиваються допом!жш промисли:
працюють цех переробки овоч!в i фрукт!в, ол!й-
ниця, млин, пилорама. Передовики
виробництва — доярка Я. Ю. Драгомирецька, ланкова
П. I. Передрук, директор Перерклянсько!
середньо! школи П. М. Левицька нагороджен1
орденом Ленша.
Д!ти навчаються у середн!й школь Колгосп-
ники користуються б1бл!отекою, будинком куль-
438

тури, до ix послу г дитячий садок, дитяч1 ясла,
медпункт з пологовим в!ддшенням. У сел! 6 уш-
вермаг, 2 продуктов! магазини, чайна. За шсля-
военш роки побудовано 200 будинтв. У 1967
рощ до 50-р!ччя Великого Жовтня в Перершл]
встановлено пам’ятник В. I. Леншу.
Перша письмова згадка про село належить
до 1485 року.
Комсомольську оргашзащю в сел! створено
в 1939 рощ, першим секретарем и був IO. I. Ан-
друсяк, якого закатували т'мецько-фашистсьш
окупанти.
На територи Перерюля зберпся могильник
культури карпатських кургашв.
ПН1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване вздовж шосе Надв1рна—Бистрпця, за
2 км вщ районного центру. 3 швшчного заходу
село омивае р1чка Бистриця-Надв!рнянська.
Населения — 4143 чоловша. До складу сшьради
пходять села Бшозорина, Мозол!вка.
Через Пшв проходять газопроводи Биттв—
Иадв!рна, Битк!в—Чершвщ, нафтопровщ та
иисоковольтна л!в1я.
На територп села розташовано вщдшок рад-
госпу «Надв!рнянський». Виробничий напрям —
м’ясо-молочний, рослинницький.
У сел! g середня школа, клуб, б1блютека,
медпункт, 2 магазини, ощадкаса.
Вперше згадуеться Пшв в юторичних
джерелах 1482 року.
В другш половин! XVI ст. тут збудовано
Пшвський замок. Вщом! напади селян на замок
у 1621 та в 1648 рр., коли ним оволодши
повстанщ Семена Височана. Ру!ни замку зберегли-
ся до наших днш^ ~
САДЖА ВК А — село, центр сшьсько! Ради.
Через село протшае р!чка Саджавочка та
проходить шосейна дорога й зал!зниця Коломия—
Д!лятин. Вщдаль до райцентру — 21 км.
Населения — 3025 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане
село К у башка.
Колгосп iM. Руднева мае 2595 га земл!. Ос-
новний виробничий напрям господарства —
виробництво молока.
За шслявоенний перюд споруджено 145 бу-
диншв. У сел i е восьмпр!чна школа, будинок
культури, б1блютека; вщдшення зв’язку,
медпункт, 4 магазини, ощадкаса.
Вперше село згадуеться в документах 1492
року.
СЕРЕДНШ МАЙДАН — село, центр
сшьсько! Ради, знаходиться за 24 км вщ Надв!рно!
та за 12 км вщ зал!знично! станцп Ланчин.
Населения — 1085 чоловш. До складу сшьради
входять села Вишшвщ та Глинки.
У сел! центральна садиба колгоспу iM. Щорса.
Господарство мае 2010 га земль Виробничий
напрям — тваринництво, вирощування льону-дов-
гунця. Колгосп з 1965 року спещал!зуеться
на вщпшвл! велико! рогато! худоби. 3 допом1ж-
них шдприемств працюють млин i пилорама.
Колгоспницям Г. В. Блонськш i М. М. Круль
присвоено звання почесного колгоспника.
У сел! е восьмир!чна школа, б1блютека,
будинок культури; фельдшерсько-акушерський
пункт, 3 крамнищ, ощадна каса, вщдшення
зв’язку.
Село вщоме з друго! половини XVIII ст.
Вся територ!я сучасного Середнього Майдана
була колись вкрита непрохщнимп люами, де
ховалися кршаки-втшачь Вони тут виявпли
галяв1ши-майдани. В!д цього й шиша назва
поселень: Майдан Topiumm, Майдан Дол!шн!й,
Майдан Середн!й, Майданик.
У 30-х роках в сел! було створено осередок
КПЗУ, а 1939 року — комсомольську оргаш-
защю.
ТИСМЕНИЧАНИ — село, центр сшьсько!
Ради. До райцентру — 19 км, зал!знична
станщя в сел!. Через село протшае р!чка Бистриця-
Надв!рнянська, проходить автодорога 1вано-
Франтвськ—-Надв!рна. Населения 2680
чоловш.
У сел! розташовано центральну садибу
колгоспу iM. Калшша. Господарство мае 2416 га
земельних угщь. Колгосп спещал!зуеться на вп-
робництв! молока.
За допомогою шеф1в — 1вано-Франк!вського
в!дд!лення Льв!всько! зал!зниц1 i Надв!р-
нянського газопромислового управл!ння в кол-
rocni побудовано льонопереробний пункт,
пилораму, м!жколгоспний завод комбшорм!в.
РуТни Пн1вського замку. 1968 р.

В сел1 працюе цех ручно! вишивки 1вано-
Франтвсько! фабрики iM. Рози Люксембург,
шевська i кравецька майстерш.
В Тисменичанах е середня школа, клуб, 6i6-
лютека. Жител1в села обслуговують медпункт,
пол о говий будинок, пошта, ощадна каса, два
мага з пни.
Вперше село згадуеться в гсторичних
джерелах 1437 року. Тисменичанщ брали активну
участь у визвольнш вшш 1648—1654 ротв.
ЧОРНИЙ ПОТШ — село, центр сшьсько!
Ради. Вщдаль до Надв1рно! — 24 км, до зал1з-
нично! станцп Ланчин — 5 км. Через село про-
Tinae р1чка Чорний Потш. Населення— 2217
чоловш.
Д1ти жител1в Чорного Потоку навчаються
у восьмир1чнш школь G в сел! бШлютека, клуб
з шноустановкою; фельдшерсько-акушерський
пункт, магазин.
За шслявоенш роки зведено 252 житлов]
будинки.
Чорний Потш вщомий з першо! половини
XVIII ст. як Micne активних дш оприштв
О. 	Довбуша.
Уродженцю Чорного Потоку М. I.
Василишину за бойов1 заслуги у Великш В1тчизнянш
вшни присвоено звання Героя Радянського
Союзу.
/ t
ЧОРШ ОСЛАВИ—село, центр шльсько! Ради,
знаходиться за 24 км вщ районного центру i
за 16 км вщ зал1знично! станцп Д^лятин.
Населення — 1515 чоловш.
На територп села розташований розсадник
Бшоославського лкництва. Площа
господарства — 14,8 гектара.
В Чорних Ославах в клуб, 2 6i6niотеки,
BOCbMHpiчна школа.
1939 року в сел1 створили комсомольську
оргашзацт. Першими комсомол ьцями були
I. 	Ю. Ванжура, М. А. Крайлюк, А. О. Лесюк.
Шд час
Hiмецько-фашистсько! окупацп в сел i
д1яла шдшльна патрш-
тична антифашистська
група, яку очолював
голова сшьради H. М. Чу-
ревич.
ЯБЛУНЙЦЯ — село,
центр сшьсько! Ради.
Розташована на висот1 900 м
над р1внем моря на Яблу-
ницькому перевал!
Карпат, за 58 км вщ Надв1р-
HOi, 6 км вщ зал!знично!
станцп Вороненка. Через
село проходить автомо-
бшьна дорога 1вано-Фран-
KiBCbK—PaxiB.
Населення — 2080 чоловш. Сшь-
pafli шдпорядковаш села
Вороненко i Паляниця.
Населення Яблунищ працюе на лкюрозроб-
ках Ворохтянського та Ясинського лиюкомбь
HaTiB.
На територп села знаходиться Яблуницьке
Л1£НИЦТВО.
Село мае восьмир1чну школу, клуб з кшоуста-
новкою, (Иблютеку. ]УПсцевих жителiB
обслуговують 2 фельдшерсько-акушерсьт пункти, 6
магазишв, щальня, ощадна каса.
Село вщоме з XVIII столггтя.
KepieHMK Чорноос-
лавськоТ антифа-
шистськоТ групп
H. М. Чуревич. 1946 р.

РОГА ТИНСЪКИЙ
РАЙОН
РОГАТЙН
огатин — Micro районного пщпорядкування, розташоване на р!чщ Гнилш
Р Лит, притощ Дшстра, за 60 км вщ 1вано-Франтвська. Через MicTO прохо-
^Удить зал1зниця Тернопшь—Стрийта автошляхи Льв1в—1вано-Франк1вськ,
Тернопшь — Стрий. Населения —5510 чоловш.
Рогатин — центр району, площа якого —816 тис. кв. км, населения — 73 059
чоловш, у т. ч. 7421 м1ського. Перес1чна густота на 1 кв. км — 91,9 чоловша. В
райош 88 населених пуштв, пщпорядкованих 1 м1ськш, 1 селшцнш i 22 сшьським
Радам депутате трудящих.
На територи району 35 колгосшв, 1 радгосп та 2 навчально-виробнич1
господарства. Земельна площа дор1внюе 81,6 тис. га. Сшьськогосподарських угщь—53,8
тис. га, з них орно! земл1 — 38,7 тис. га, сад1в — 0,7 тис. га, лук i
пасовиськ —14,4 тис. га, колгоспш i державш л1си займають 14,9 тис. га. Працюють
районне об’еднання i районне вщдшення «Сшьгосптехнши» та 9 промислових шд-
приемств. Район мае 250 пщприемств торпвл1 i громадського харчування; 4 лшарш,
2 диспансери, в кожному сел1 медпункти; 69 шкш, ветзоотехншум, профтехучилище;
73 клуби.
Територ1я нишшнього Рогатина була заселена з давшх час1в. В його околицях
знайдено крем’яш знаряддя пращ i посуд доби мщ1 та бронзи1, а також кам’яш
скульптури коч1внишв, що жили тут у X—XII ст. ст., т. зв. баби. Рогатин —
давне прикарпатське м1сто.
Про заснування Рогатина збереглися щкав1 легенди. В однш з них розпов!-
даеться, що пщ час полювання у навколишньому др1мучому л1с1 заблудила
дружина князя Ярослава Осмомисла. В тривоз1 вона проходила всю шч. Ранком поба-
чила велетенського оленя-рогача, який вив1в ii до князя й мисливщв. На м1сци
1 Журн. «Рогатинець» (Льв1в), 1923, № 5, стор. 5.
441

де княгиня нобачила оленя, князь вел1в збудувати терем, навколо якого
виросло MicTo, назване Рогатином. Перни письмов1 повщомлення про
нього належать до XII ст. Польський хрошст Кромер вказуе, що у
1200 рощ в Рогатиш був «осщок арх1мандрита». Шзшше MicTo
згадуеться у польських документах за 1340, 1366, 1367 роки та в папськш
бул1 за 1390 piK.
Тривалий час м1стом володши м1сцев1 шляхтич! Рогатинсьш (до
1443 року). Шзшше Рогатин став власшстю польських корол1в, яш
передавали його шляхетським родам за значш суми грошей.
Топограф1чне розташування Рогатина було вигщним для оборони.
3 швшчного заходу MicTo захищала р1чка Гнила Липа, 3i сходу — noTiK
Роксолана (Настя Jlicoe- Бабинка. Основну частину MicTa оточував земляний вал i дерев’ яш
ська), уродженка Рога- укрШЛвННЯ. Ще Й ДОС1 4iTKO HOMiTHi СЛЩИ ЗвМЛЯНОГО валу ПО ВуЛИЦЯХ
тина' Валовш, Фортечнш i Гагарша, а подекуди й фортечного рову. У другш
половиш XVI ст. збудовано замок, шзшше навколо м1ста виросли
кам’яш укршлення. Над оборонними ровами шдносилися звщш мости Галицьких
i Льв1вських BopiT.
Вже у XIV—XV ст.ст. Рогатин стае вщомим осередком ремесла й торпвль
Його ярмарки славилися за межами Галичини, були конкурентами Львова. Через
це польський король заборонив у 1461 рощ ярмарки в Рогатиш, щоб одержати бшыпе
прибутшв вщ торпвл1 у Львов!1. Тод1 в народ1 виникло приелie’я: «Рогатин —
другий Львова побратим». Ремюники становили основну частину населення, вони
об’еднувались у цехи: кравецький, р1зницький, пекарський, кушшрський, бондар-
ський, ковальський i нав1ть музичний2. Водночас м1щани обробляли землю, з*йма-
лися тваринництвом.
Польсьш корол1, намагаючись збшыпити сво! прибутки, надали рогатинським
м1щанам у 1415 рощ самоуправлшня за магдебурзьким правом. 1535 року Рогатин
одержав герб у вигляд1 рога оленя з буквою «R». Рогатин розширювався, зростав.
Рогатин, як i iHmi MicTa за магдебурзьким правом, звшьнявся вщ ряду феодаль-
них повинностей. Проте м1щан, за винятком в1йта, писаря, возного й десятник1в,
обкладали грошовими податками на користь держави й корол1в. Натуральш i гро-
шов1 податки стягували з солодовень, броварень, млишв, з ycix peMicHHKiB i тор-
говщв. Значн! доходи давало мито вщ торгьвл! худобою. Pi4Hi надходження в'щ
MicTa на користь казни у 1565 рощ становили велику суму — 144 злотих 11 гроппв3.
Феодально-кршосницька експлуатащя змушувала селянсьт маси й М1ське
населення повставати на боротьбу. Пщ час селянського повстання пщ кер!вництвом
Мухи 1490—1492 рр. в ньому брали участь i трудяпц Рогатина.
MicTo неодноразово зазнавало граб1жницьких напад1в татарсько! орди. Най-
бшып руйн1вним був напад у 1520 рощ. Тод1 багато жител1в потрапило в полон.
Серед них була д1вчина-красуня Настя Л1совська, в1дома в л1тератур1 та icTopii як
Роксолана-Хуррем, яку кримський бей продав турецькому султану Сулейману
Пишному. За всю icTopiio Туреччини жшка не поещала такого впливового М1сця,
як Роксолана. Розумна, зд1бна, вольова Настя-Роксолана, що знала 5 шоземних
мов, мала значний вплив на пол^ику Туреччини. Слава про не! рознеслася по веш
Укра!ш, не забувають про не! у народ1 й дось В KiH4i XVI — на початку XVII ст.
невщомий м1сцевий художник написав портрет Роксолани. В ньому узагальнено
образ украшсько! красуш.
Сощальний гн1т, який терп!ли трудящ!, посилювався нащонально-рел1пйним
гнобленням. Рогатин став одним з оплот1в католицизму. Тут з’явилися костьоли,
монастир1.
Значну роль у 6opoTb6i проти католицизму й arpecii в1д!гравало Рога-
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. VI, стор. 64.
2 Starozytna Polska, t. II. Warszawa, 1845, стор. 704.
3 Жерела до icTopii Укра!ни-Руси, т. 1, стор. 153, 155, 165; 171.
442

тинське церковне братство, створене 1589 року за активною участю впливового
д1яча Льв1вського братства Юр1я Рогатинця, якому приписують авторство богослов-
сько-полем1чного трактату «Иересторога зело потребная на потомные часы
православным христианом» та половину статуту школи Льв1вського братства. Братство
вщкрило в MicTi школу з староруською мовою навчання, спрямовувало боротьбу
мщан за рщну мову, звича! i культуру, за cboi права, виступало проти ополячения
населения.
Виступаючи проти ymi i ополячения, м1сцеве населения не раз повставало i на
деякий час оволод1вало м1ським самоуправлшиям. Значну роль у цш 6opo.Tb6i
вдагравали рем1сники. На початку XVII ст. серед члешв м1ського самоуправлшня
транляеться багато украшських пр1звищ — Таврило Кучарський, Фед1р Пере-
гибайло, Андрш Княз1вський та iH. Найбшып активними учасниками цих
повстань були рем1сники, ят i очолювали ‘ix. Серед них були Таврило Кучарський,
1ван Слюсар. На той час ремкники складали 40—45 проц. всього населения MicTa.
Ремюничих профес1й у MicTi було 29, у т. ч. й таю рщтсш, як котляр1, саф’янники.
Bci вони об’еднувалися цехами.
Розумшчи силу цех1в та рем1сник1в, польська шляхта постшно чинила збройш
напади на MicTo та села. В 1630 рощ загони шляхти несшщвано напали на Рогатин
й пограбували жител1в. Особливо знущалися вони з убогих людей, рем1снишв,
«яких обухами б’ючи», примушували працювати й постачати панам продовольство,
давати im rponii. Розбещена шляхта пограбувала мщан, захопила 1500 злотих та
багато щнних речей1.
Полггика грубого насильства й грабежу посилила протест i масову оргашзо-
вану участь населения краю у визвольшй вшш украшського народу 1648—1654 рр.
Вже у серпш 1648 року селяни 8 навколипних сш влаштували напади на шляхетсьш
замки i маетки2. На допомогу повсталим селянам i жителям Рогатина та Перемишля
сюди прибули козацьш загони на чол1 з Л. Капустою i Б. Товпигою. Трудяпц м1ста
у вересш 1648 року прогнали польську адмш1страцш, обрали нове управлшня.
Шським вштом став Таврило Кучарський. Нове управлшня знищило бастшни нена-
висного католицизму — було зруйновано костьол, монастир домшшанщв, розгром-
лено нрим1щення, де жили езу*1ти, монастирську броварню.
Повстанщ Рогатина не обмежувалися д1ями в MicTi. Очолюваш Г. Кучарським,
вони громили пансьш замки, маетки й монастир1 в iHnmx селах. Було зруйновано
маеток шляхтича Стамеровського в Середшх Серниках, захоплено замок i маеток
у М1стечку Шдкамеш. В грудш 1648 року вони здшснили походи на Новосшку й
Роздол, захоплене там майно вивозили до Рогатина3.
Польська шляхта люто розправилася з учасниками вистушв. Весною i вл1тку
1649 року багатьом прилюдно вщтяли голови, понад 50 м1щан повюили над
потоком Бабинкою.
Шсля селянсько!* вшни шляхта й корол1 перетворили Рогатин в опорний
пункт свого панування на Прикарпаття укршили замок, оборонш вали й мури.
1нтенсивно зд1Йснювали полои1защю. Зростало польське, еврейське i в1рменське
населения. KpiM грошових податшв, м1щан примушували виконувати pi3Hi повин-
HocTi. Через надм1рш податки (у 1765 рощ Рогатинське староство дало 37 560
злотих доходу) скорочувався попит на MicbKi вироби, загострювалася конкурентна
боротьба м1ж цехами. Та шщо не могло вбити у народ1 прагнення до визволення.
У XVIII ст. вибухають HOBi повстання проти феодального гшту. Полум’я опришк!в-
ського руху досягло й Рогатина. Перелякана шляхта в 1745 рощ повтшала 13
cboix MaeTKiB i сховалася за мурами Рогатина4.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, т. 119, стор.'847—849.
2 Жерела до icTopii Укра'ши-Руси, т. 5, стор. 91—92, 115, 168—188.
3 Там же, т. 4. JIbBiB, 1898, стор. 232—234, 280—282.
4 JIbBiBCbKa наукова б1блютека АН УРСР. Вщдш pyKonnciB. ApxiB Бурштинс1>кого замку,
№ 2-8, арк. 103.
443

Щоб залякати народш маси, вщвернути !х вщ антифеодально! боротьби,
польська шляхта шсля придушення гайдамацького повстання 1768 року доставила
в Рогатин повстанця Степана 1ванченка з Уманщини. Тут його прилюдно стратили,
вщтявши перед цим праву руку й л1ву ногу1.
Шсля загарбання Австр1ею вщдалений вщ економ1чних центр1в Рогатин стае
незначним провшщальним торговим м1стом. Заненадае ремесло. Прошарок май-
CTpiB i рем1сник1в втрачае свш вплив i вагу у мюькому житть Частина м1щан займа-
лася сшьським господарством. Проте становище i3 землеволодшням вражало разю-
чими контрастами. Зростали дв1рськ1 (помщицьш) й церковно-монастирсьш земл i.
За переписом 1786 року в Рогатиш нал1чувалось 426 MopriB земл1, з них помщикам
i церкв1 належало понад 340 MopriB, а трудящим — лише 84 морги2. До половини
XIX ст. володшня граф1в Красшських т1льки в Рогатиш збшыпились за рахунок
громадських земель удв1чь Земельний голод викликав посилення боротьби за л1с
i серв1тути. Коли економ самов1льно намагався збшыпити повинност1 i передав до
села Стратина л1си, яш здавна належали м1щанам Рогатина, вони разом з
жителями передмштя Бабинщв почали в 1774 рощ судовий процес. Продовжувався BiH
сорок рошв й закшчився у 1814 рощ безрезультатно3.
По реформ! 1848 року починаеться деяка спещал1защя сшьського
господарства. Ще з 80-х рошв XIX ст. на Рогатинщиш широко культивували хмшь,
який переважно вирощували помщики й заможш селяни. Рогатинський хмшь на
Паризькш виставщ 1878 року здобув першу премш.
Рогатинський пов1т був суто аграрний. У 1886 рощ основна маса населения —
78,41 проц. займалася сшьським господарством, решта жила за рахунок ремесла
й торпвл1, працювала на транспорт!, в установах, 4,67 проц. шнувала за рахунок
прибутшв вщ власних будинтв. Сезонш робпники становили 8,2 процента.
Деяке пожвавлення в промисловост! стало поманим лише в кшщ XIX ст. Це
було зумовлено пщготовкою Австро-Угорщини до першо! свиово! вшни. Зашнчуе-
ться буд1вництво зал1зничних лшш стратепчного значения — Галич—Тернопшь,
Ходор1В—Пщвисоке i шосейного шляху Рогатин—Ходор1в. Злидш й голод гнали
жител iB Рогатина на бупДвництво дороги Рогатин—Ходор1в. Але бшышсть i3 них
не могли одержати хоч на один день роботу. Плата тут була м1зерна: 15—20 крейце-
piB у день. Щоб не позбутися дешевих робочих рук у сшьському господарств!, земле-
власники домовилися з адм1шстращею дороги про те, що денна плата не повинна
перевищувати 20 крейцер1в4. Почалась експлуатащя родовищ rincy. У 1910 роц!
на весь пов1т нал1чувалося 54 др!бних промислових пщприемства, де працювало
всього 367 роб!тник1в. Та вони не могли забезпечити роботою величезну кшьшсть
людей, позбавлених земл1 й засоб1в 1снування.
Австр1йський уряд розпалював нащональну ворожнечу м!ж укра!нцями й
поляками, сприяв переселению до м1ста заможних шмщв i поляк!в, яким надавав
шльги та державн1 посади. М1сцеве населения в 61льшост1 лишалося неписьменним.
У 1886 рощ 92 проц. населения пов1ту не вм!ли читати й писати, а серед жшок
неписьменних було 98,5 процента. Початков1 чолов1чу й ж1ночу школи д!ти трудящих
Рогатина майже не вщвщували. Навчали тут польською мовою. На кошти м1сцевого
населения 1909 року було побудовано приватну украшську тшазш. Для д!тей
б1дноти i вона була недоступною.
За панування Австро-Угорщини в MicTi широкого розмаху набрав револющй-
ний рух. Особливо посилився вш пщ впливом росшсько! револющ! 1905—1907 рр.
В Рогатинському повт вщбулися MacoBi заворушення. Батраки й селянська бщ-
нота 23 сш пов!ту вимагали вщ пoмiщикiв пiдвищeння 3apo6iTHo! плати, полшшення
1 Вестник Юго-Западной России, т. 1. К., 1863, стор. 77.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 9, спр. 263, арк. 3.
8 Там же, ф. 146, оп. 86, спр. 19, 20, 21.
4 Газ. «Дшо», 24 травня 1890 р.
444

умов пращ та запровадження загального виборчого права1. На придушення страй-
KiB австршсьт власт1 кидали жандармерш i вшськов1 частини. В кожному сел1
розташувалися каральш загони, а в Рогатиш перебувала рота шхоти й ескадрон
кавалерп.
Багато лиха зазнали мешканщ Рогатина в роки першо! cBiTOBoi вшни. В MicTi
було зруйновано 70 проц. будинтв2. У тяжкому становищ! опинились м1ська б!д-
нота, ciM’i роб1тник1в i кустар1в. Вщчутних збитк1в сшьському господарству
завдали рекв1зици. Скорочувалися nociBHi плопц. На тнець 1915 року в межах пов1ту
не оброблялося 20 тис. морпв земл!, було знищено худоби на суму 64,9 тис.
крейцер1в3.
Натхнеш перемогою ЖовтневоТ революци, трудяпц Рогатина i його околиць
прагнули «зробити те саме, що зроблено в Pocii»4. Жител! м1ста та селяни пов1ту
виступали i проти аграрно!* пол1тики уряду ЗУНР, який обстоював недоторкан-
н1сть помщицьких маетк1в.
3 утворенням Комушетично!* партп Схщно!* Галичини буржуазним елемен-
там протистояв оргашзований фронт трудящих. Роб1тничо-селянський з’!зд Рога-
тинщини, що проходив 6 кв1тня 1919 року в сел1 Бшышвцях, засудив полкику
уряду ЗУНР, вимагав скасувати приватну помщицьку власшсть на землю i
передати ii селянам5.
Коли ж Галичину захопила буржуазно-пом1щицька Полыца, революцшна
боротьба трудящих загострилася. У KBiTHi 1920 року в Рогатиш й сел1 Княгиничах
пщ кер1вництвом комун1ст1в готувалося повстання проти польських загарбнитв.
Цолщп вдалось розкрити оргашзащю, з1рвати повстання i арештувати найбшыц
активних ii члешв — Д. Деркача, В. Маланчина, Я. Шдселу6. Незабаром Червона
Дрм1я визволила вщ бшополятв Украшу i принесла волю в Галичину. Почалося
нове життя в Рогатиш. Багато трудящих вступили до радянського вшська. Серед
них були Ф. М. Кондрадський, JI. Ф. Смулка, Г. I. Михашула, С. П. Костюк та
iHini. 7 вересня 1920 року почав роботу Рогатинський пов1товий револющйний
ком!тет, який очолював М. Волошин. На деякий час ревком перемштився у село
Верхню Липицю. Рогатинський ревком облшував земл1 i майно у панських маетках.
Трудящ! маси пщтримували i допомагали втшювати у життя заходи ревкому.
Вшська пансько1 Полыщ, перейшовши у наступ, зазнали piiny4oi вщс1ч1 з боку
населення й червоних козатв. Рогатин став ареною запеклих 6oi‘b. Тод1 загинули
розвщник С. Глот, пом1чник командира 5-го полку I. Поух i ще 14 червоних козатв.
1х поховано на мшькому кладовипц. За виявлену вщвагу в боях за Рогатин
командир червоних козатв К. Наливко нагороджений орденом Червоного Прапора7.
Мсцеве населення робило все, щоб зберегти Радянську владу, допомагало Черво-
нш Армп. Та ворог кинув проти частин Червоно!' Армп переважаюч1 сили i знову
захопив Рогатин.
Але трудяпц не припиняли боротьбу. Ще довго на Рогатинщшп д1яли парти-
зансьт загони. 1924 року в MicTi розгорнула роботу шдшльна оргашзащя, якою
керував колишнш будьоншвець Василь Козин. Учасники ii розповсюджували кому-
шстичну л1тературу, лштвки. В одшй з лист1вок вони закликали роб!тнитв
i селян до збро’18.
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 146, оп. 4, спр. 3795, арк. 15, 99, 106, 169; спр. 3796, арк. 58,
59, 61.
2 1вано-Фрашивсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 7, спр. 706, арк. 26.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр. 5354, арк. 1—3.
4 Льв!вський облдержарх1в, ф. 256, оп. 1, спр, 30, арк. 12.
6 Газ. «Республшанець», 13 квггня 1919 р.
6 Льв1вський облдержарх1в, ф. 256, оп. 1, спр. 41, арк. 35.
7 I. В. Дубинський, Г. М. Шевчук. Червоне козацтво. 1сторпчнпй нарис, стор. 135,
140—141.
8 Лъв!вський облдержарх!В, ф. 1, оп. 52, спр. 2925, арк. 63—65.
445

3 1924 року в Рогатит й повт створюються осередки КПЗУ.
До Рогатииського осередку входили роб1тники: М. Волошин,
С. 	JL Бшоус, М. К. Качеровський, П. I. Беньковський, Т. Товар-
ницький, художник В. А. Стрийський. Вони цього ж року розповсю-
дили багато л1тератури серед населения. Полщ1я заарештувала
22 украшських селян, у яких вилучила багато газет i киижок,
серед них: «Завдання стлок молодЬ> В. I. Ленша, Зв1т про Свято-
юрський процес, брошуру К. Л1бкнехта «Павуки i мухи», «Маш-
фест Комушстично! партп» К. Маркса i Ф. Енгельса та шше1.
Напередодш першотравневих свят 1926 року в MicTi було роз-
повсюджено лист1вки, вив1шено червош прапори, з’явилися кому-
н1стичн1 лозунги. Робкник М. В. Благий був в1дданий до суду
за те, що вив1сив червоний прапор у передм1ст1 Залужж1.
Для посилення зв’язтв з трудящими комушсти використо-
УкраТнський художник вували легальш оргашзаци: профсшлки, читальш «Просв1ти»,
Ю. I. Панькевич. Початок XX ст. «Сельроб-едностЬ>. Окрем1 члени КПЗУ входили до «Сельроб-едностЬ>
i снрямовували його роботу2.
В роки тимчасовоТ польсько! окупацп Рогатин залишався вщсталим в еконо-
м1чному й культурному вщношенш. В MicTi працювали др1бн1 кустарш столярсьт,
шевськ1, ковальсьт майстерш, цегельня, млин, друкарня i фабрика св1чок.
На 1935 piK тут проживало 7707 чоловш.
GeiTOBa економ!чна криза 1929—1933 рр. значно попршила становище
трудящих. Зросла арм1я безроб1тних. У MicTi й повт загострювалась класова боротьба.
Польсьт власт1 застосовували кривав1 розправи, т. зв. иацифшацп — втихоми-
рення. За 1930 piK у 43 населених пунктах noBiTy були проведет полщейсьш,
а у 33 — BificbKOBi операцп втихомирення. Полщ1я зробила 745 обшушв3. У вересш
1930 року Рогатин зазнав пацифшащ!' дв[ч1, шд час першо! було розгромлено
кооператив^ оргашзаци, укра!нську пмназш, приватш будинки, а за друго! — закрито
украшську пмназш. Прогресивш викладач1, громадсьш д1ячь* письменники
А. В. Крушельницький, Д. Я. Лутянович, шторик I. П. Крип’якевич, художник
Ю. I. Панькевич та imni зазнали переслщувань4. Це примусило багатьох з них
пере!хати до Радянського Союзу.
Не дбаючи про благоустрш MicTa, медичну справу i освггу, уряд всшяко змщ-
нював адмшютративний апарат гноблення. В MicTi було 2 контори адвокат1в, суд,
староство. В 6 полщейських вщдшках нараховувалося близько 90 жандарм1в i слщ-
чих. Украшщв дуже обмежували в правах. У 1933 рощ з 16 манда^в MicbKoro
MaricTpaTy украшщ одержали лише 4 мандати, хоч вони становили майже 37 проц.
всього населения MicTa. Шд ix впливом 3 вересня 1935 року шсля демонстрування
радянського кшофшьму «Загибель Челюскша» глядач1 влаштували бурхливу
оващю, сшвали «1нтернащонал».
Рогатинська оргашзащя КПЗУ керувала демократичною молод1жною оргаш-
защею «Каменяр», змщнила д!яльшсть комушстичних осередтв у друкарш,
цегельш, кравецьких майстернях. Значну допомогу комушстам Рогатина в щ роки
подавав активиий щяч КПЗУ П. Майданський. На початку 30-х ротв у MicTi вини-
кають молод1жш комушстичш оргашзаци. У 1936 рощ утворюеться пов1товий
шдшльниЗ ком1тет комсомолу, до складу якого увшшли М. I. Оршуляк,
О. 	П. Сьома та iHmi6.
1 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 2, оп. 1, спр. 179, арк. 54—55.
2 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i мaтepiaли (1921—1939 рр.)» стор. 74, 120—121.
3 Там же, стор. 146.
4 Революцшна д!яльшсть захщноукрашських пролетарських письменнитв. 36ipHHK apxiB-
них документов, стор. 51.
6 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1776, оп. 1, спр. С—7, арк. 1—4.
446

В час, коли м1жнародна реакщя готувала вшну проти першо! у свт сощалш-
тично! держави, трудягщ повггу, кероваш комушстами, вели активну антивоенну
кампанш. В MicTi i у навколишшх селах вони розповсюджували лшупвки, в яких
закликали до боротьби проти вшни i фашизму, вив1шували транспаранти з напи-
сами: «Геть вшну!», «Геть напад на СРСР! », «Хай живе КПЗУ!». На зборах трудяпц
м1ста висловлювали свш протест проти фашистсько! штервенцп в 1спанп, вимагали
конфшкацп пом1щицьких маетшв, забезпечення роботою безроб1тних, викривали
зрадницьт д1! нащонал1тв. Ул1тку 1938 року вщбулися страйки шляхових po6iT-
нишв. Один з них —двотижневий страйк, керований комун1стами П. I. Беньков-
ським i Т. Товарницьким, закшчився неремогою роб1тнитв — !м шдвищили заро-
б1тну плату.
Penpecii польських властей завдавали вщчутних втрат рогатинським комушс-
там. За березень—кв1тень 1937 року в повт було проведено 34 обшуки i заарешто-
вано 16 KOMyHicTiB1.
Восени 1939 року над Рогатином замайор1в червоний прапор свободи — м1ста
визволили Радянсьт вшська, створюеться тимчасове пов1тове yпpaвлiння, головою
якого обрали Г. I. Сидоренка.
Рогатин став районним центром. Почали працювати районний виконавчий
KOMiTeT i MicbKa Рада.
Радянська влада вщкрила широк! перспективи розвитку економши MicTa.
Тут створюються промкомбшат та харчокомбшат, ят обслуговували потреби
трудящих. Почали працювати крохмальний цех, млин. Значного розвитку набирало-
кооперативне буд1вництво. MicbKi KycTapi об’едналися в швейну i шевську артшь
Запрацювали майстерш ремонту взуття та одягу. Вже з перших дшв Радянсько!
влади не стало безроб!ття.
Вщкрито було школи з украшською мовою навчання. Майбутшх вчител1в готу-
вало педагопчне училище. Кадри сшьськогосподарських мехашзатор1в випускала.
з лютого 1940 року Рогатинська шестим1сячна школа трактористе2. Гостинно
вщчинили двер! для трудящих м!ський будинок культури, б1блютека, крае-
знавчий музей.
Важливу роль у сощал1стичному перетворенш сшьського господарства вщ\-
гравала Рогатинська МТС.
Швидко зростав авторитет комушст1в. На тнець травня 1941 року в районг
д!яло 12 парторгашзацш, ят об’еднували близько 90 KOMyHicTiB3. Комсомольска
оргашзащя нараховувала понад 400 комсомольщв.
Та мирне життя порушила вшна. У червш 1941 року Рогатин захопили фашисти.
Почалися грабеж!, арешти. До рогатинсько! тюрми потрапили колишш члени КПЗУ
Т. Я. Столярчук, I. М. Розкош, комсомольщ А. М. Демчишин, М. Й. Малий, I. М. Ма-
лецький, I. С. Бшецький, М. I. Захартв.
20 березня 1942 року фашисти зпнали до центру MicTa понад 3 тис. чоловш,
протримали!х дошга намороз^ штм вивели за MicTo й розстршяли. Д1тей кидали
до ями живцем. 21 —22 вересня того ж року розстршяли ще 300 чоловш, 700 вивезли
до табору смерт! Бельзеця. 8 грудня 1942 року птлер1вщ стратили 500 чоловш,
а 1400 вщправили до табору смерть Найбшыпою була четверта, т. зв. лшвщацшна
«акщя» 6 липня 1943 року, коли птлер1всьт кати знищили 6 тис. чолов1шв,
ж1нок i д!тей.
Щоб залякати народ, птлер1вщ 13 грудня 1942 року влаштували в Рогатиш
прилюдну страту 24 в’язшв, з1гнавши на це видовисько тисяч1 людей.
Особливолюто розправлялися птлер1вщ з тими, хто активно боровся за Радянську владу-
1 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документ i матер!али (1921—1939), стор. 249—250, 278.
2 Газ. «Радянська Укра’ша», 8 лютого 1940 р.
3 1вано-Фрашавський o6nnapTapxiB, ф. 30, оп. 1, спр. 1, арк. 86.
447

Вони замучили Ф. М. Макогона — голову колгоспу села Жовчева (тепер с. Кали-
швка), актив1ст1в П. Д. Дячишина, Г. Г. Дмитришина, депутата обласно! Ради
Г. Г. Чол1я, комун1ста К. Глянцберга та багатьох шших. За час окупацп у Рогатиш
i райош фашистсью загарбники знищили 9846 чоловш. 3 району вивезли на
каторгу до Шмеччини 1218 юнашв та д1вчат. Вщступаючи, окупанти висадили в noBi-
тря зал1зничну станщю, мости, систему водопостачання, канал1зацш, зруйнували
будинок культури, педучилище, музей, лшарню, знищили майно шкш1.
23 липня 1944 року частини 127-1 стршецько! Червонопрапорно! Чистятвсько!
див1зи визволили Рогатин. У боях за м1сто полягли сини багатьох народ1в нашо!
Батьшвщини. Перед !хшми могилами в1чно палае вогонь, школи не в’януть кв1ти.
На фронтах Велико! В1тчизняно! вшни проти фашист1в билися сотш трудящих
району. 3 них понад 150 нагороджено орденами й медалями.
Шсля вигнання фашттв рогатинщ взялися вщбудовувати господарство.
До кшця 1944 року вщновили роботу лшарня, електростанщя, млинзавод, пошта,
телеграф, зал1знична станщя, торговельш оргашзацп, пекарня, щальш, бшышсть
майстерень райпромкомбшату2. В п1сляробочий час трудяпц м1ста вщремонтували
будинок культури, б1блштеки, примщення полшлшши й дитсадка. Вл1тку
1945 року МТС допомогла 340 господарствам обмолотити хл1б.
Оргашзовано почалося навчання у м1сцевих школах. Вщновилися заняття в
педучилищ!. Працююча молодь навчалася в середнш веч1рнш школь Для пщвщцен-
ня квал1ф1каци та щейно-шттичного р1вня вчител1в при педучилищ! створено
одно- i восьмтпсячш курси, на яких навчалося 130 учител1в. Бшыпе ста вчи-
тел1в здобували осв1ту заочно. MicbKa Рада розробила план благоустрою м1ста.
Комсомольщ обладнали стад1он, дитяч1 майданчики, сквери, ремонтували дороги3.
Стала до ладу дитяча б1блттека. Вщроджувалося MicTo за активно! участ1 ycix
трудящих. Шд час вибор1в до Верховно! Ради СРСР за кандидате у депутата, названих
трудящими, проголосувало 99,3 проц. ycix виборщв.
Боротьбу за становления нового життя очолили комушсти, !х лави весь час
поповнювалися передовиками виробництва. Багато уваги придшяла районна
парторгашзащя перетворенню др!бного приватного сшьського господарства в
сощал^тичне.
Вщновленню колгосшв i завершению колектив!заци перешкоджали буржуазш
нaцioнaлicти. Бандер!вськ! бандита вбили багатьох актив1ст1в, по-зв1рячому замор-
дували в Рогатиш с1м’ю комун1ста Д. М. Марченка, не пощадили нав1ть найменшо!
дочки — немовляти. Але терор не залякав трудящих. Пщтримаш органами безпеки,
жител1 MicTa i району скоро розгромили оушвсьш банди. Рух за колектив1защю
зростав. У жовтш 1948 року селяни, що проживали на територп Рогатина, об’една-
лися в артшь iM. Кал1н1на. В 1950 рощ Рогатинська МТС мала вже 20 трактор1в,
5 комбайшв, 28 с1валок, 19 молотарок i локомобш1в.
Значну роль у господарському житт1 м1ста в1д1гравав автопарк, де шипчува-
лося 47 вантажних автомашин, що надшшли з Москви й Горького. Вл1тку 1956 року
в MicTi в1дкрили автобусну станщю.
Йдучи назустр1ч 40-р1ччю Великого Жовтня, ращонал1затори млинзаводу зд1й-
снили комплексну мехашзацш трудом1стких po6iT, налагодили сортовий помел
зерна, роботу комбшормового цеху. До 7 листопада 1957 року було завершено вико-
нання pi4Horo плану. Перевиконав р1чну виробничу програму до ще! знаменно!
дата i цегельний завод райпромкомб1нату. Колектив шляхового ремонтно-бупдвель-
ного управл1ння *№ 31 за рахунок перевиконання плашв виробництва заасфальтував
центральну площу MicTa i ряд вулиць. Завершилася газифшащя MicTa, вщремон-
товано 110 квартир4.
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 27, арк. 2, 4, 5, 15.
2 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 30, оп. 1, спр. 4, арк. 24.
3 Там же, спр. 6, арк. 59—60, 61—70. .
4 Газ. «Зоря комушзму», 7 листопада 1957 р.
448

В MicTi розгорнулося буд1вництво но-
вих шдприемств, яке здшснювали рембуд-
дшьииця та шляхове ремонтно-буд1вельне
управл1ння № 31. Велику допомогу у
вщродженш господарства подали трудяпц
схщних областей Украши i Bciei краши.
До Рогатина прибували спещал1сти-гос-
подарники. На пщприемства надходило
обладнання й машини.
VII районна сшьськогосподарська
виставка (22 вересня 1957 року) стала
звтш-розповщдю про досягнення
сшьських труда piB. На той час вже 9
колгосшв стали мшьйонерами. Рогатинський
колгосп iM. Калшша по врожайност1
зернових, особливо цукрових буряшв, у
1955—1957 рр. здобув перписть В област1 У навчальному кабжет! ветеринарно-зоотехжчного техникуму*
i В республиц. 1957 року КОЛГОСП 3i6paB Рогатин. 1968 р.
по 525 цнт цукрових буряшв з гектара на
всш плопц, а ланка М. Я. Лозиняк — по 636 цнт, за що ш, колишшй батрачщ,
присвоено звання Героя Сощалктично! Пращ. Орденами Ленша нагороджено голову
колгоспу Т. О. Павловича i бригадира I. А. Бшоуса. У 1958 рощ колгосп iM. КалЬ
нша об’еднався з колгоспом iM. I. Франка.
Великий патрштизм виявила комсомольська оргашзащя. Наслщуючи приклад
молод! краши,сотн1 комсомольщв Рогатина i району вшхали збирати врожай на цшинних
землях. Група молод1 вшхала на Донбас споруджувати шахту «Сташславська-комсо-
мольська». На п буд1вництв1 5 м1сящв працювало 30 комсомольщв-водпв автопарку1.
1968 року в MicTi працювало 13 промислових шдприемств i оргашзацш. Най-
бшып високомехашзованим пщприемством е комбшат хл1бопродукт1в. Тут здшсне-
но велиш роботи по реконструкцп i розширенню його; побудовано складсьш
примщення, прокладено зал1зничну кол1ю, добудовано два поверхи млинзаводу,
замшено старе обладнання, мехашзовано вантажно-розвантажувальш операци.
Виробшга потужност1 комбшату з 1948 по 1968 piK збшышшись у 10 pa3iB.
Зростали кадри передовишв виробництва. За рахунок ращонал!заторських
пропозищй слюсаря К. Т. Кавки одержано економп 3,6 тис. крб. Бшышсть робгг-
HHKiB пщприемства осво'ши сушжну професпо, навчалися заочно в техншумах
i вузах. Наслщуючи чудовий почин передових роб1тнишв краши, напередодш
XXII з’!зду КПРС первинна партшна i профсшлкова оргашзаци комбшату очолили
патрштичний рух —змагання за комушстичну працю. 1969—1970 рр. були оголо-
шеш роками леншсько! трудово’з вахти за шдвищення продуктивное^ пращ,
культуру виробництва, впровадження виробничо! естетики. Звання колективу комушс-
тично1 пращ першими завоювали бригади комушст1в В. Ф. Крупки, I. Г. Воргуля,
Р. М. Войтенко. За висош виробнич1 показники К. Т. Кавку i Р. С. Балича, який
неодноразово обирався депутатом районно! i MicbKoi Рад депутат1в трудящих,
удостоено урядових нагород2.
Значно розширив асортимент продукцп харчокомбшат. У ньому вщкрито
цехи консервний, оцтовий, ковбасний, сокодавний, крохмальний, хл1бобулочний
та iH. Зведено завод по випуску мшерально! води «Роксолана» на мшцевих джерелах
потужшетю 36 млн. пляшок на piK.
6 в Рогатиш об’еднання «Сшьгосптехшки». У 1968 рощ воно обслуговувало
380 трактор1в, 150 зернових i 90 шших комбайшв та 20 тис. р1зних сшьськогоспо-
1 Газ. «Зоря комушзму», 4 березня, 4 липня 1956 р., 8 лютого 1957 р.
2 Газ. «Зоря», 5 липня 1966 р.
449 29 зз2

дарських машин колгосшв району. Робпники «Слльгосптехшки» завершили електрифЬ
кащю i водопостачання ферм, в ycix колгоспах побудували сиещал!зоваш кормоцехи.
Комушсти й комсомольщ «Ciльгocптexнiки» широко пщтримали рух за кому-
н!стичну працю. Колектив систематично перевиконуе виробнич1 илани. За усшшне
виконання завдань i активну громадську роботу ударника комушстично!* пращ
слюсаря О. I. Барана трудяпц Рогатина вдруге обирали депутатом обласно! Ради
депутат1в трудящих. Шлька po6iTHHKiB нагороджено орденами й медалями Союзу
РСР.
В 1964 роц! на околиц! MicTa побудовано Рогатинську районну електрошдстан-
цш. Споживання електроенергп у 1967 рощ досягло 10,3 млн. квт.-год., третина
яко! використана колгоспами для виробничих потреб. Чималу роль в економщ!
MicTa вадграють рембудд!льниця, мiжкoлгocпнa бyдiвeльнa оргашзащя та буд1-
вельно-монтажне управлшня № 111 тресту «Прикарпатжитлобуд». Буд!вельш мате-
р1али виготовляюгь два цегелып заводи й пщприемство нерудних матер!ал1в,
яке експлуатуе вапняковий i шщаний кар’ери, випускае силшатну цеглу, скляну
лищовальну плитку й склотару.
За останш роки семир!чки поблизу зал!знично! станцп виросли цехи й адмш1-
стративш буд!вл1 л!соскладу. Пщприемство заготовляв i здшснюе первинну пере-
робку деревини.
Серед промислових 06’eKTiB MicTa одне з перших мюць належить автопщпри-
емству, створеному на 6a3i автопарку. Щодня з його BopiT вирушае в рейси близько
300 вантажних автомашин, десятки автобус!в i легкових таксь Ниш Рогатин —
важливий транспортний центр область 3 1964 року автобусним сполученням забез-
печено Bci села району. 38 автобус1в роблять за добу близько 300 рейс1в з Рогатин-
сько! автобусно! станцп. Колектив автопщприемства пост!йно перевиконуе
державш плани перевезень. За досягнут! виробнич! усшхи пщприемство у 1965 рощ
вщзначено перехщним Червоним прапором облавтотресту, а за виконання плану
першого кварталу 1966 року — посшо трете мкце в республшанському змаганш
автогосподарств1. Ряд кращих виробничнитв удостоено урядових нагород.
У Bcix перетвореннях в економщ!, побуп й культур! трудящих Рогатина
кер!вна роль належить комун1стам, яких у MicTi понад 600. Комсомольска орган1за-
щя м!ста нараховуе близько 2 тис. члешв.
Виконком MicbKoi Ради разом з парт1йними i громадськими оргашзащями
провели значну роботу щодо благоустрою й забудови м1ста. 3 1957 по 1967 piK зведено
двоповерховий ушвермаг, меблевий павшьйон, ресторан, райветл1карню, шлька
прим1щень р1зних пщприемств, установ, понад 100 житлових будинтв, з них
34 двоповерхов!, а у 1968 рощ —сорокаквартирний п’ятиповерховий будинок^
гастроном, будинок пращвнитв торпвл!, лазню.
Широко розгорнулось шдивь
о . - о „о™ дуальне буд!вництво. Споруджено
В леншському зал1 ветзоотехнжуму. Рогатин. 1970 р. - гглъ •
близько 5UU одно- i двоповерхових
будинк!в. Виросли нов! вулищ:
Паризько! комуни, К. Маркса,
П. Шеремети, О. Кошового та ш.
Вулиц! заасфальтовано, тут повно
зелеш й KBiTiB, е чудов! сквери,
майданчики. На околищ м!ста
Рогатина росте молодий парк
iM. 50-р!ччя Радянсько! влади. А
поруч стадшн i штучне озеро, спо-
руджене комсомольцями. В MicTi
працюе близько 60 магазин!в та
1 Газ. «Зоря», 15 вересня 1966 р.
45а

пщприемств громадського харчування.
У 1969 рощ населению продано р1зних
товар1в майже на 2,5 млн. карбованщв.
У власному користуванш мешканщ м1ста
мають 34 легков1 автомашини. Добре
налагоджено в MicTi медичну справу.
Працюють районна лшарня на 150 лЬ-
жок, пологовий будинок, два диспансе-
ри, полшлшша, саштарно-епщемюло-
г1чна станщя, аптека, дитяче вщдшення
лшарш. В медичних установах MicTa —
понад 200 медичних пращвнитв. Бшь-
писть з них — жител1 Рогатина та сш
району. Торпвля книжками на ярмарку в Рогатиж. 1967 р.
Вщбулися докоршш зм1ни у
розвитку осв1ти й культури. Сталися велит 3Mi-
ни в осв1тньому piBHi всього населення MicTa. На шдприемствах i в установах
Рогатина працюе близько 3200 роб1тнитв та службовщв. Серед них у 1969 рощ вищу
та середню спещальну осв1ту мали понад 700 чоловш, середню загальну — близько
1 тис., навчалися заочно у вузах i техншумах та у школ1 роб1тничо! молод1 понад
700 чоловш. В MicTi е дв1 середш школи, середня школа роб1тничо! молод1, заочна
й музична школи, профтехучилище, школа мехашзаци, ветеринарно-зоотехшчний
техншум.
У 1968—1969 навчальному рощ в навчальних закладах м1ста здобули осв1ту
близько 3,5 тис. юнатв та д1вчат, працювало понад 200 вчител1в, з них 14
чоловш — вщмшники народно! ocBira. Вчительщ М. А. Кияшко присвоено почесне
звання заслуженого вчителя УРСР.
Змщнша матер!альна база навчальних заклад1в. Виросло навчальне мютечко
ветзоотехншуму. Тут височать 2 п’ятиповерхов1 гуртожитки, 8-квартирний
будинок для викладач1в, е актовий i спортивний зали, нова шпнша. У школах i техшкум1
вщкрито лешнсьт тмнати, тмнати бойово! слави, краезнавч! музе!. Учш шк1л
i техншуму зустр1чаються з колишшми червоними козаками С. В. Топорцем,
А. 	Я. Грицаенком, Ф. М. Ткаченком, 6. I. Поповим, ветеранами i передовиками
виробництва, учасниками Велико! В1тчизняно! вшни, гостями з шших райошв
i областей. 3 1964 року в Рогатиш при техншум1 д1е шститут громадських професш,
його досвщ роботи схвалило М1шстерство сшьського господарства УРСР й поширило
на iHmi техшкуми.
Комсомольщ середньо! школи № 1 листуються з с1м’ями во!шв, ят загинули
пщ час визволення Рогатина. Д1зналися, що льотчик П. В. 1ванов, член екшажу
лдтака, збитого в бою з фашистами над MicTOM, залишився живим i працюе техшком-
бупдвельником у Саратовськш область Клуб штернащонально! дружби школи пщ-
тримуе TicHi зв’язки з школами братшх сощал!стичних республш, оргашзовуе
3ycTpi4i з польськими, чеськими школярами.
Чимало випускнишв навчальних заклад1в Рогатина стали висококвал1фшова-
ними спещалютами. 3 1956 по 1969 piK техншум випустив понад 1450 агроном!в,
ветеринарних фельдшер1в, зоотехштв. На справжню кузню колгоспних мехашза-
TopiB перетворилося Рогатинське сшьськогосподарське профтехучилище, яке
готуе трактористе, комбайнер1в, електрик1в i мехашзатор1в тваринницьких ферм.
За висош показники в освоенш цшинних земель випускник училища М. С. Сеник
нагороджений орденом Ленша1, а В. .1. Крамарук орденом. Трудового Червоного
Прапора.
1 Газ. «Зоря комушзму», 28 жовтня 1958 р.
451 29*

Репетифя пг
1968 р.
Багато вихованщв середн1х шк1л
Рогатина закшчили вузи, стали вче-
ними. Я. П. Kicb — доктор 1сторичних
наук, професор Льв1вського ушверсите-
ту, Ф. Ф. Цап—науковий пращвник
Кримсько! обсерватори, Л. A. Ibipir—.
кандидат медичних наук, Л. I. 1ван-
KiB — кандидат ф1зико-математичних
наук.
Тшьки в радянський час трудяпц
д!стали змогу повшстю розкрити СВ01
зд1бность Характерним щодо цього е
життевий шлях С. Р. Дзевша
—директора Рогатинсько! музично! школи.
BiH виходець з села Долинян Рогатин-
ського району. У 1937 рощ, коли хлоп-
сси «Роксолана» в районному будинку культури. цев[ було два роки, його батько продав
останнш клаптик земл! i вирушив з
ciM’eio до Аргент!ни. Але щастя там BiH не знайшов. Сам’я жила в постшних неста-
чах. Батько брав участь у страйковш боротьбь 1957 року с1м’я Дзевша повер-
таеться на батьшвщину. В Рогатшп ii забезпечили квартирою, д1ти шшли до
школи. Степан Романович закшчив школу, а в 1966 рощ — Льв1вську
консерваторш.
Трудяпц Рогатина полюбляють друковане слово. У 1969 рощ вони передплачува-
ли майже 19,5 тис. прим1рншив газет та журнал1в. Книжковий фонд районно! MacoBoi
i дитячо1 б1блштек перевищив 60 тис. прим1рнишв. Багато с1мей мають cboi' б1блш-
теки на кшька сот книжок. 3pic попит на суспшьно-пол1тичну, техшчну, економ1чну,
сшьськогосподарську лггературу, на лггературу з естетики й мистецтва. За усшхи
у вихованш д1тей в дус1 комушстично! морал1 дитяча б1бл1отека завоювала звання
б1блштеки вщмшно! пращ.
Бажаним мюцем вщпочинку трудящих MicTa е районний будинок культури,
де працюють драматичний, художнього читання i хореограф1чний гуртки, музична
студ1я, ушверситет культури з факультетами л1тератури i мистецтва, здоров’я,
правових знань.
Усшшно виступае самод1яльний хор «Галичанка», в якому нал1чуеться близько
100 чоловш. Перший дебют «Галичанки» вщбувся напередодш 25-р1ччя возз’еднання
украшських земель. BiH з ycnixoM виступав у багатьох областях Украши.
1969 року «Галичанщ» присвоено звання самод1яльного народного хору. Попу-
ляршстю користуеться вчительський хор району. Обидва колективи неодноразово
виступали по телебаченню.
На територп Рогатина е пам’ятки арх1тектури — 2 церкви XII i XIV ст.ст.
та костьол XVII стол1ття.
В Рогатиш народився I. А. Крушельницький (1905—1934) — письменник,
критик, графш i музикознавець та С. Г. Яричевський (1871—1918) —автор реал1-
стичних оповщань i BipiniB з життя селян, робггнитв та штел1генцп. Вщомий вш i
як перекладач.
В MicTi споруджено ряд пам’ятнитв державним i громадським д1ячам. На плопц
височить пам’ятник В. I. Леншу. Споруджено тут пам’ятник Слави. 6 в MicTi
пам’ятники Т. Г. Шевченку, I. Я. Франку, А. Б. Мщкевичу, Героям Радянського
Союзу 3. Космодем’янськш та О. Кошовому.
Волею Комушстично! партп i творчою працею людей за роки Радянсько! влади
Рогатин перетворився у красиве, впорядковане сучасне м1сто.
В. М. ПАНЬК1В
452

конюшки
Конюшки — село, центр сшьсько! Ради, розташоване за 10 км вщ районного
центру Рогатина. Через Конюшки проходить автомапстраль 1вано-Франк1вськ —
Льв1в. Поблизу протшае р1чка Гнила Липа. До зал1знично! станцп Бурштин — 9 км.
Населения — 1803 чоловша. Сшьськш Рад1 пщпорядковаш сёйа Бабухга i Березовка.
На л1вом*у берез1 Гнило! Лиии за селом виявлено шзньопалеолЬтичну стоянку.
В урочшщ Яшвщ знайдено кам’яш знаряддя пращ доби бронзи. Село Конюшки
належить до давшх поселень Прикарпаття. Побутуе легенда про те, що його назва
походить вщ конюшень галицьких княз1в, де бояри розводили коней i продавали ix
навпъ у В1зант1ю. Кшька поселень тих час1в з назвою Конюшки або Конюхи
зустр1чаемо у Льв!вськш i Тернопшьськш областях.
Перша письмова згадка про Конюшки належить до середини XV ст. 3
документов видно, що село було власшстю р1зних- польських шляхтич1в, ят часто пере-
продували або передавали його в оренду1.
Час вщ часу польсьт корол1 «дарували» село шляхтичам «за BipHy службу
корош». У 1565 рощ його «нав1чно» передано шляхтичу М. Синявському.
Фшьварок Синявських був одним з найбагатших на Рогатинщшй. Використову-
ючи працю селян, яш у XVI ст. були вже закршачеш, шляхтич! багато зазвали
зернових культур, утримували сотш KopiB i овець, у ставу розводили рибу, а на р*1чщ
Гнилш Лит — 6o6piB. KpiM панщини —три дш на тиждень, — селян зобов’язували
сплачувати велит податки та постачати на панський дв1р продукти. Вщ одного
двору селяни щор1чно платили по 6 гропив чиншу, по 4 маци2 вгвса й по 4 маци
пшенищ. Кожний дв1р давав також панов1 десятину вщ худоби, птищ, бджш тощо3.
Шляхта все част1ше замшювала натуральний податок грошовим, що було для
Hei бшып випдно. У 1563 рощ, наприклад, 25 залежних селян Конюшок, KpiM
панщини, щор^чно платили чиншу 70 злотих i 10 гропив. Пщсусщки й ком!рники,
HKi неспроможн! були платити податок, вщробляли панщину i «робили, що ‘im нака-
жуть», у маетку помщика.
Селяни, HKi чумакували, возили з Долини сшъ до Рогатина, а також у Литву.
Вони платили мито вщ кожного воза coлi по 20 гропив й caMi ремонтували дорогу.
Немалий прибуток мали з селян i #Bi корчми.
Полпичне й економ!чне пригшчення спричинилося до росту незадоволення
селян. Вони виступали проти феодально!* експлуатацп. Шукаючи захисту вщ
свавол! феодал!в, селяни подавали до суду скарги на пана, але суд ix повертав
назад.
3 кожним роком злидш селян i ix експлуатащя зростали. В середин! XVI ст.
в захщних i швшчних пов1тах Руського воеводства «грунти здр1бнши вже так,
що ставали зaмaлi для господарств».
Невдовз! панщина збшынилася до 4-х дшв на тиждень. Дошкуляли селянам
ще «позапанщинш роботи» восени i взимку — обробка льону та конопель, а вл1тку
кожен селянин-кршак повинен був вщробити три толоки. Тому почаст!шали втеч1
селян, дарма що втшачам загрожували смертю. Вщ иасивних форм боротьби —
подач скарг, селяни вдаються до бшып активних — вщ пщпал1в панських маетк!в
до збройних вистушв. Коли восени 1648 року на Прикарпатт1 з’явилися козацьк1
вшська, жител! Конюшок разом з мешканцями навколишшх сш повстали проти
польсько!* шляхти. Вони напали i зруйнували панський маеток у сусщньому сел!
Обельнищ4.
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII, стор. 97, 164, 280—281.
2 Маца в Галичиш XVI—XVIII ст. ст. дор1внювала вщ 45 до 115 лггр!в. Цша одше!* маци
пшениц! була вщ 60 до 96 rponiiB.
3 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 1, стор. 102—103.
4 С. ТоманПвський. Народш рухи в Галицькш Pyci 1648 року, стор. 68.
453

Шляхетсьт каральш загони вчинили жорстоку розправу над селянами Коню-
шок, зруйнували i пограбували село. Конюшни зазнали таких руйнувань, що
селяни не мали з чого платити податки1.
Шсля придушення селянських повстань на Прикарпатп у 1648—1649 рр.
шляхта, вщбудовуючи зруйноваш замки, все бшыпе вимагала вщ селян коигпв.
У тнщ XVII i на початку XVIII ст. селяни Конюшок змушеш бз^ли в!дроб-
ляти щоденну панщину. Посилилось обезземеления. У 1788 рощ на 259
селянських двор1в i 1876 жител1в припадало орно! земл1, пасовищ i ciHOKociB лише
1376 MopriB, а помщик i церква володши 1963 моргами земл!, у т. ч. 125
моргами л1су2.
На початку XIX ст. в Конюшках noMiTHo посилюеться класова диференщащя,
зростають заможш господарства i водночас збшыпуеться кшьтсть бщняшв.
Значна частина селян користувалася дшянкою зе^л1 менше одного морга, а куркул1
володши 20 й бшыне моргами. До того ж, вщ селян вимагали присяги виконувати
Bci феодальш обов’язки, покладеш на них державою i палом. Гальмуючи здшснення
реформи 1848 року, проведено! окупащйною адм!шстращею Австрп, пани робили все,
щоб затримати звшьнення селян вщ кршацтва. В Конюшках тшьки 1854 року упов-
новажеш громади П. Дуда, М. Сьома та I. Скорохода пщписали документ-протокол
про скасування панщинних повинностей. Однак окружна KoMicin навмисно
перекрутила цей протокол i селяни продовжували й дал1 виконувати ряд феодальних
повинностей.
Тяжке гноблення викликало протест у селян. 1906 року бщнота з Конюшок
взяла участь у сшьськогосподарських страйках, що вщбулися в Рогатинському
noBiTi. Для дридушення виступу бщноти в селах пов1ту, у т. ч. i в Конюшках,
з’явилися каральш загони.
Укра'шсьт буржуазш нащонал1сти схвалювали полщейсьт penpecii проти
трудящих. Нащоналштична газета «Руський селянин», захищаючи владу
австршських окупант1в i виправдовуючи полщейсьт penpecii, писала, що селяни не мають
права змушувати помщитв пщвищувати плату за виконувану роботу3.
В кшщ XIX i на початку XX ст. нам1чалося пожвавлення в розвитку освгги
на сель 1894 року в Конюшках вщкрили однокласну школу, в нш навчалося
25—30 дггей, переважно заможних батьшв. Через 13 ротв цю школу реоргатзо-
вано у двокласну.
Шд час першо! cBiTOBoi вшни на околицях Конюшок вщбувалися запеюп
бо! м!ж рос1йськими i австро-шмецькими в1йськами. 15 липня 1915 року австршщ
протягом дня вели артилершський вогонь по Рогатину i наступали на Конюшки —
Бурштин. 17—24 липня наступ австршщв у район1 Конюшк1в—Бурштина вщно-
вився. Внаслщок артобстршу частину Конюшок, т. зв. Басараб’е, було щлком
зруйновано, згор1ло понад 30 хат4.
Революцшш подп 1917 року в Pocii, зокрема перемога Жовтнево! революци,
значно актив!зували революцшну боротьбу селян Галичини, у т. ч. i в
Конюшках. Солдати, що повернулися з росшського полону,— бщняки Д. П. Юртв,
Д. П. Дуда, М..С. Дуда —поширювали в сел1 ще! сощал!стично! революци, розповь
дали про Радянську владу, закликали трудящих села боротися за прикладом селян
Pocii й Украши за землю й свободу. Влггку 1920 року Червона Арм1я, переслщуючи
BificbKa б!лополяк!в, наблизилася до Конюшок. 3 5 по 12 вересня тут вщбувалися
жорстош бо!. Селом flBi4i оволод!вали частини 8-i див!зп червоних козатв5. Трудящ!
допомагали червоним козакам продовольством, фуражем, а група селян (В. М. Гав-
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 9, оп. 1, стор. 230, арк. 544—545, 587; спр. 399, арк. 359.
2 Там же, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 4, 8; ф. 19, оп. 9, спр. 260, арк. 278.
3 Там же, оп. 4, спр. 3795, арк. 15, 106; спр. 3796, арк. 58—59; спр. 3797, арк. 219.
4 1вано-Фрашавський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 10—6.
6 ЦДАРА, ф. 7682, оп. 35, арк. 8—9; оп. 1, спр. 35, арк. 8—9.
454

риловський, В. Дубинський, В. I. Марцшковський,
М. Д. Кухар та imni) вступила до загошв Червоного
козацтва.
Восени 1920 року Конюшки загарбала буржуазио-
помщицька Полыца. Настав важкий першд ново!
окупацп. Трудящих обклали непосильними податками,
мш1мальна сума яких з двора сягала 90 злотих1. За
левчасну сплату податшв у селян забирали останню
корову, коня, навггь останшй м1шок зерна. Посилився
i нащональний гшт. Мовою викладання в школ! стала В- л пвчарський - колишн1й голова Конюш-
польська. У 1966 рощ В час пащфкацп каральнии ювськоТ сшьради, учасник антифашистського
загш улан!в спалив б1бл1отеку, зиищив все майио чи- тдптля. 1967 р.
тальш «Просвпи», пограбував сшьський кооператив.
Посилювався процес розшарування селян. Куркули володши 20—30 i бшыпе
га земл i, в той час як 47 батратв взагал1 не мали земль Бшышсть селян корис-
тувалася 1—3 га. Третина Bcix земельних площ належала помщику та церквь
Класов i й нащональш утиски загострювали боротьбу на сель Передов1 селяни
Конюшок стають на шлях револющйно! боротьби. У 20-х роках в сел1 не раз роз-
повсюджувалася революцшна лпература, про що з тривогою повщомляв полщш
таемний агент у Рогатиш. У день першо! р1чнищ смерт1 В. I. Ленша в сел i з’явилися
•лжячвки, в яких розповщалось про життя й д1яльшсть вождя сощал1стично! рево-
люци2. Револющйну пропаганду вели передов1 селяни Д. П. Юршв, Д. П. Дуда,
I. М. Дуда та ш. Саме за це nin прилюдно накинувся на Д. П. Сьому i побив
його хрестом. Полщ1я вчиняла обшуки. На квартирах у селян I. М. Дикмара,
Д. П. Сьоми знайшли пращ В. I. Ленша —«Держава i револющя» та «Чергов1
завдання Радянсько! влади», а також зб1рник револющйних шсень3.
1926 року в сел i виник осередок ирогресивно! селянсько-робиничо! оргашзаци
«Сельроб». Його засновниками були М. Крокошинський, П. М. Кос, Д. П. Сьома,
М. Я. 1льшв та Д. П. Юршв. Ця оргашзащя мала великий вплив на селян. На
виборах у польський сейм у 1928 рощ за и кандидат1в у Конюшках вщдали голоси
€0 проц. виборщв.
Партшний осередок КПЗУ засновано у 1932 рощ, секретарем його став М.
Крокошинський, а з 1935 року — П. I. Юршв. 1934 року шд проводом комушст1в ство-
рюеться на сел i комсомольська оргашзащя. Партшна i комсомольська оргашзацп
об’еднували на той час 16 комушст1в i комсомольщв. Вони поширювали серед селян
лрогресивну лпературу, журнали, газети, лшупвки проти вшни i фашизму, розпо-
вщали правду про Радянський Союз, викривали ворожу суть украшського
буржуазного нащонал1зму.
В день 16 р1чнищ Жовтнево! революцп у Конюшках замайорши револющйш
транспаранта з написами: «Хай живе КПЗУ!», «Хай живе сощалштична револющя!»4.
У червш 1936 року комушсти села оргашзували великий аграрний страйк.
Батраки й бщняки Конюшок не вийшли на роботу, вимагаючи пщвищення заробп-
Ш)! плати i полшшення умов пращ. До страйкового компету увшшли бщняки
М. I. Краевський, Н. М. Тимчишин, А. I. Тарган i А. Ю. Чех. Спроба пом1щика
завербувати штрейкбрехер1в з сусщшх с1л зак1нчилася поразкою. Близько 200 бщ-
няк1в, у т. ч. жшки й д1ти, озброеш вилами, косами, палицями, перетяли шлях
штрейкбрехерам. Пол1щя почала арешти. Це викликало р1шучу протид1ю страй-
KapiB. Бшя пол1цейського стану з1бралося близько 800 селян. Вони роззброши
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Ю—6.
2 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 308, арк. 87.
3 Льв1вський облдержарх1в, ф. 205, оп. 29, спр. 511, арк. 3—4.
4 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
5ною. Документи i матер1алп (1921—1939 рр.), стор. 221.
455

полщш, розбили двер1 сшьського полщейського прим1щення i визволили заарешто-
ваних. Комушсти й комсомольщ тут же оргашзували демоистращю i3 закликами:
«Хай живе вшьна, возз’еднана Радянська Украша!», «Смерть окупантам!». Над
селом залунали револющйш nicHi1.
Наступного дня до Конюшшв прибув заг1н KiHHoi полщп. Почалися арешти.
До окружно! тюрми кинули Й. I. Рубашного, Й. М. Зелшського, С. Я. Мотику,
I. 	Д. Турчина, Ю. Ф. Яремка та imniix, де вони пробули без суду понад 4 м1сящ.
Однак всупереч полщейським репрес1ям, страйкова боротьба тривала.
Страйка pi добилися шдвищення зароб1тно! плати чоловшам — В1Д 1 до 1,2 злотих, жш-
кам — вщ 90 гронпв до 1 злотого за день, за ciHOKic платити натурою 7-му копицю
ciHa, а за збирання зернових — 12-ту копу. Було також трохи скорочено робочий
день: з 6 год. 30 хв. ранку до 19 год. 30 хв. вечора з перервою на общ2.
Страйк у Конюшках вплинув на пщнесення революцшного руху селян сусщ-
Hix сш. 8 липня 1938 року рогатинський староста повщомляв воеводське
управлшня про небезпеку нових заворушень у селах Обельнищ, Юнашков1, Букач1вцях.
Для посилення впливу на маси трудящих комушсти використовували легальш
оргашзаци. У 1937 рощ Бережанський окружний суд покарав за використання
культосвггшх легальних оргашзацш для пропаганди щей сощал1зму комушста
П. I. Юркова та кшькох комсомольщв3. 1 травня 1938 року, щоб забезпечити
«державний спокш» i уникнути можливих революцшних проявив, пол!.щя знову
заарештовуе ix. Для революцшшн пропаганди комсомольщ використовували i таку
нагоду. За ix шщ1ативою молодь на р1здво i пщ Новий piK пропагувала нов1 колядки,
в яких йшлося про усшшне завершения Дншрогесу, поди в 1спанп.
Комушсти й комсомольщ часто збирались у сшьського коваля комушста
М. I. Крокошинського, обговорювали питания революцшши боротьби, слухали
голос Москви i Киева.
Сшьський nin писав, що в Конюшках комушсти мають найбшыпий вплив, що
це найпрша «станиця» на всю Рогатинщину, а може, й Льв1вщину, тут поява свяще-
ника викликае неприхильш й ворож1 почуття4.
У вересш 1939 року почалася нова сторшка в icTopii Конюшок. Готуючись до
зустр1ч1 Червошл Армп, селяни писали в1тальш лозунги, шили червош прапори,
пекли св1жий хл1б. У центр1 села комсомольщ спорудили велику тр1умфальну арку.
20 вересня на свгганку до села вступила червона кшнота. Багато селян з1бралося
б1ля тр1умфально*! арки. В руках д1вчат i д1тей — кв1ти, а в юнак1в — лозунги
й прапори, у старших — хл1б-сшь. Радост1 не було меж. Кожний, хто нрийшов на
зустр1ч, намагався поговорити з червоноарм1йцями, розпитати про життя радянських
людей, порадитись, з чого тепер починати нове життя5. На м1тингу селяни обрали
тимчасовий сшьський революцшний ком1тет. До нього увшшли активюти з бщнятв
i середняшв: В. Л. Печарський, Н. М. Тимчишин, М. Крокошинський, В. Димкар,
М. I. Краевський. Було створено i волосний революцшний ком1тет, головою якого
обрали Д. П. Сьому. До сшьсько*1* i волосшн мшщп селяни делегу-
вали активних бщнятв Д. С. 1ванова, К. П. Журавшського та шших.
Тимчасовий революцшний ком1тет передав сшьськш 61днот1 553 га земл i, 145 го-
л1в худоби, понад 250 цнт зерна. Багато бщняшв уперше в своему жит привели
додому корову, коня, притягли воза. В день, коли батрачка вдова П. I. Короташ
одержала корову, закшчився для ii ciMvi час нашвголодного життя. Жшка одержала
ще гектар земл1, зас1яшн пшеницею i житом, i швгектара —пщ яр1 культури. TiKa-
ючи вщ злидшв, у 20-х роках батрак Г. Й. Мотика опинився аж у далекш Аргентшь
1 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. С—7, арк. 1—4.
2 Там же, ф. 2. оп. 1, спр. 2136, арк. 233, 253, 257.
3 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Ю—4, арк. 1—2.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 408, оп. 1, спр. 219, арк. 17—18.
6 1вано-Фрашивський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 1—3.
456

Повернувшись звщти, BiH i дал! батракувавна помщика. У вереснев1 дш 1939 року
його надшили коровою, конем, возом, дали швтора гектара земл!1.
Трудяпц Конюшок взяли активну участь у виборах депутат1в до Народних
36opiB Захщно! Украши, куди вони послали свого земляка Д. П. Сьому. В грудш
1940 року сшьсьш трупДвники обрали свою першу сшьську Раду, головою яко!
став В. Л. Печарський. Селяни розумши: хоч вони й вшьш, але поодинщ !м з нужди
не вийти, краще й легше буде працювати сшльно. Взимку 1941 року у сел1 почала
роботу ш1щативна група для оргашзацп колгоспу, а весною цього ж року 70 бщ-
нятв i середнятв подали заяви про вступ до колгоспу2.
22 червня 1941 року в сел1 готувалися вщкрити перший колгоспний дитячий
садок. Все було зроблено: прибрано примщення —колишнш палац помщика —
закуплено посуд. Та вщкриття не вщбулося. Почалася в1йна. 23 червня на колгосп-
ному пол1 фашистсьт льотчики вбили кулеметними чергами колгоспнитв-косар!в —
I. 	А. Куча, К. I. Дволятика, I. Д. Данилкова i тяжко поранили В. С. 1ванова3.
Це були nepini жертви вшни в сел i Конюшках. Того ж дня вщбувся м1тинг.
28 червня птлер1вщ захопили село. Окупанти сшльно з нащональстами хапали
людей, знущались з них, били. В одну з с1чневих ночей 1942 року вони зннали
до льоху актив!ст1в i вчинили над ними криваву розправу. Окупанти та ix банде-
piBCbKi прихвосш зруйнували колгосп, спалили Bci його прим1щення, клуб i понад
30 приватних будинтв. За час окупацп вони вивезли на каторжш роботи до
Шмеччини 142 чоловша4.
Та селяни не мирилися з фашизмом. Вже у 1942 рощ виникла антифашистська
група опору, до яко! входили М. Крокошинський В. Л. Печарський (кер1вник),
М. В. Ткачук, В. П. Сьома, М. I. Краевський, П. Чорнописький (житель села Чаг-
рова) та iH. Пщшльники приймали i розповсюджували повщомлення Радянського
шформбюро, допомагали жителям уникати вшзду на каторгу до Шмеччини, а зго-
дом налагодили зв’язок з партизанським з’еднанням С. А. Ковпака i постачали йому
продукти, одяг, вели разом розвщку.
25 липня 1944 року бшщ 137-! стршецько! див1зп визволили Конюшки вщ фа-
шшупв. 77 мкцевих жител!в шшли в Червону Арм1ю захищати свою Вггчизну,
з них — 41 загинув у боях. За геро!зм 18 во!шв нагороджено орденами i медалями
Союзу РСР.
Шсля визволення селяни приступили до вщбудови зруйнованого господарства.
Почали працювати клуб, школа, б1блштека. У липш 1947 року вщновила роботу
партшна оргашзащя (секретар I. К. Штгцук), а через швроку —i комсомольська
оргашзащя5. 3 шицативи комсомольщв було вщбудовано клуб. Колгоспники
першими в област1 виявили !н1щативу у вщродженш культурно-осв!тн1х заклад1в.
Вони забезпечили клуб паливом, обладнали меблями, радшфшували, побудували
спортивний майданчик, укомплектували сшьську й клубну б1блштеки. За р1шенням
бюро обкому партп почин трупДвнитв Конюшок став надбанням облает!6.
Д ля усшшного обмолоту хл1ба
селяни, ят ще не об’едналися „ ^
В КОЛГОСП, виявили бажання ор- 06P°6lTOK 4УкРових бУРЯК1В У КОЛГОСП1 Т. Г. Шевченка. 1968 р.
гашзувати громадський т1к.
1 1вано-Фрашивський облдержар-
xiB, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—14.
2 Там же, спр. I—4.
3 Там же, спр. Ю—6.
4 Там же, спр. 2, арк. 1—4.
5 1вано-Франшвський облпартар-
xiB, ф. 270, оп. 1, спр. 1, арк. 2—3, 6.
6 Там же, ф. 1, оп. 3, спр. 56,
арк. 68.
457

Навесш 1949 року на територп села вже було 2 колгоспи — iM. Б. Хмельниць-
кого та iM. Т. Г. Шевченка1. У 1955 рощ вони об’еднались в один iM. Т. Г. Шевченка.
Колгосп мав 1678 га земл!, у т. ч. орно! 1177 га. Та не вистачало тягла, техшки.
На допомогу молодим колгоспам прийшла держава. МТС наделала сюди трактори,
молотарки та iHnii машини й реманент. Надходила допомога i3 схщних областей.
Широке застосування ново! техшки значно полегшило працю хл1бороб1в. Весняного
вечора, повертаючись з роботи, колгоспнищ не раз в1тали тракторжтв шснею,
яку пщ враженням радюпередач з Москви i Киева в час страйку сшьсько! бщноти
ще у 1936 рощ склали комсомольщ-пгдшльники2.
...Загудуть сталев1 KOHi
На полях колгоспу,
I полпне вшьна шсня
Про волю народу.
Так, мрхя трудар1в стала дшсшстю.
Це були nepnii кроки мехашзаци. А вже 1957 року основш роботи по o6po6iTKy
зернових i техн!чних культур повшстю було мехашзовано. Незабаром колгоспники
з допомогою держави спорудили електростанцио. В хатах трудар!в уперше засяяли
лампочки 1лл1ча.
Комун1сти, правлшня колгоспу i численний актив багато зробили для оргашза-
щйно-господарського змщнення apTmi, створення виробничих i спещал!зованих
бригад. Агротехшчне навчання колгоспнитв допомогло хл1боробам у ювшейному
1957 рощ 31брати зернових у середньому по 25 цнт з гектара.
В процес! вшьно!, творчо! пращ виростали HOBi люди, свщом1 буд1вники свого
щастя. Колишш батраки й бщняки I. С. Вненьк, Т. I. Оперда, О. I. Дволятик,
Г. Й. Мотика та imni в час становления колгоспу показували зразки пращ й вироб-
ляли на pi3HHX роботах по 300—400 трудодшв3.
Колгоспники Конюшок —працьовит1 люди. Машишст П. I. Дуда, наслщуючи
приклад вщомого на Укра!ш машишста М. Бредюка — майстра швидшсно! мо-
лотьби за погодинним графшом,— 12 вересня 1952 року за 21 годину молотар-
кою МК 1100 намолотив 943 цнт шпенищ, перевиконавши норму в 4 рази, i заробив
за добу 194 крб. та 88 кг зерна.
Колгосп iM. Т. Г. Шевченка славиться у район! високими врожаями цукрових
бурятв. У 1963 рощ колгоспники звернулися до Bcix буряковод1в району з
закликом з1брати щонайменше по 300 цнт бурятв з кожного гектара. Ланки К. Д. 1льшв,
М. П. Галушки i М. О. Паславсько! зобов’язалися виростити по 400 i 500 цнт з га.
Восени 1959 року до колгоспу iM. Т. Г. Шевченка приедналось ще дв1 бригади
сш Бабухова й Берез1вки. Ниш це велике мехашзоване господарство, мае 18 трак-
TopiB, 9 комбайшв, 20 с1валок, 19 вантажних машин, 44 електромотори. Швидко
зростало тваринництво. На початок 1970 року колгосп мав близько 2 тис. гол1в
велико! рогато! худоби, понад 1300
гол1в свиней. Артшь розгорнула
Заняття в бюлопчному кабше™ КонюшювськоТ школи. 1967 р. Широке буд1вницТБО. Тут СПору-
джено понад 30 господарських
примщень на фермах, 5 зерносхо-
вищ, склад для мшеральних
добрив, млин та iHini громадсьт бу-
д1вль
1 1вано-Франтвський облдержар-
xiB, ф. P-1083, оп. 1, спр. 4, арк. 9—12.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, арк. 7.
8 Там же, оп. 2, арк. 21—22.
458

Помине) зросла культура сшьськогосподарського
виробництва, особливо збшыиилось внесения у грунт при-
родних i мшеральних добрив. Завдяки вжитим заходам
колгоспники щороку вирощували стал1 врожа!, по 27 —
28 цнт з гектара. Врожайшсть цукрових бурятв i кар-
тоши за час шнування колгоспу зросла бшып як у 2 рази,
овоч1в — у;3 рази. Артшь збирае по 460 й бшыпе цнт
цукрових бурятв з кожного га nociey.
За саМОВЩДану працю 13 Хл1бороб1в було нагоро- АТС у сет Конюшках. 1970 р.
джено орденами й медалями Радянського Союзу. Серед
них ордена Ленша удостоено бригадира тракторно!
бригади комушста К. К. Печарського, ланкову М. О. Па-
славську, ланка яко! вирощувала по 400—500 цнт
цукрових бурятв i по 200—250 цнт картоши з гектара.
Виросла партшна оргашзащя села. 1969 року вона
об’еднувала 64 комушсти, бшышсть з них працюе без-
посередньо на виробництв1, очолюе важлив1 дшянки
роботи.
Конюпиивська сшьська Рада придшяе велику увагу
благоустрою. Вона стала в Рогатинському райош
зачинателем руху за впорядкування сш. За шщ1ативою
депутат1в сшьсько'] Ради в Конюшках прокладено на
головнш вулищ тротуар, на рент вулиць тверде покрит-
тя, Bci подв1р’я озеленено. ^
’ м ^ ^ . Стацюнарна кшоустановка в селз Конюшках.
Багато зроблено щодо шднесення ocbith та куль- 1970 р.
тури. У 1951 рощ вщкрито середню школу в новозбу-
дованому двоповерховому пртищенш. Ниш у сел1 трудиться чималий 'загш спе-
щал1ст1в. На кшець 1969 року в Конюшках уже працювало 34 чоловша з вищою
i 145 з середньою осв1тою та близько 100 мехашзатор1в р1зного профшю.
Важливим центром культурно-масово! роботи е клуб. Тут демонструються кшо-
фшьми, працюють драматичний i хоровий гуртки, читаються лекцп.
У сел1 — 2 б1бл1отеки, иост1йними читачами яких е 2/3 мешканщв. Зникли
назавжди глиняш хатки, крит1 соломою. Конюшки фактично перебудовано заново.
Вже зведено понад 900 будинтв на 3—4 тмнати, критих переважно шифером або
черепицею. У 1950 рощ на плопц, в центр1 села, вщкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку.
Тепер це найулюблешше м1сце вщпочинку. 1962 року до села пршздив земляк
Д. В. Братусь, який ще за молоду вшхав на заробпки до США. BiH не вшзнав
Конюшок. Про Bci велит змши, ят сталися за Радянсько! в'лади, BiH писав
у прогресивнш укра!нськ!й газет1 США.
В сел1 працюють кравецька й шевська майстерш; дитяч1 ясла, медпункт,
пологовий будинок, аптека. 6 в сел] щальня, фш1я зв’язку. В користуванш
населения е швейш машини, велосипеди, мотоцикли, телев1зори.
В достатках живуть хл1бороби. Колишня батрачка К. Я. Мотика з чолов1ком
шукали в пом1щицьких економ1ях зароб1тку на шматок хл1ба. Тепер !! с1м’я в кол-
rocni щороку заробляе по 2—3 тис. крб., мае нову хату, кухню; в тмнатах HOBi
мебл1, килими, побутова технша. Прке життя було в батрака П. I. Гереги. Здава-
лось все зло, яке icHye на свт, зосередилося в його xaTi. Самому йому н1коли б
не здолати труднопцв. Допомогли стати людиною Радянська влада, рщний
колгосп, де BiH сумлшно працюе. Його старший син — шженер, ниш пращвник л!со-
во! промисловост1, молодший навчаеться у Льв1вському лшотехшчному 1нститут1.
Так живуть i трудяться колгоспники Конюшок сьогодш. Село швидко набирае
вигляду сучасного впорядкованого селища.
О. 	П. СЬОМА, М. Я. ХВОСТ 1Н
459

ПУК1В
Путв — село, центр сшьсько! Ради. Розташований за 7 км вщ Рогатина та за
1,5 км вщ зал1знично! станцп Путв. Через село проходить автотраса Рогатин —
Бережани. Населення — 1448 чоловш. Сшьськш Рад! шдпорядковаш села Гонора-
т1вка i Чесники.
Путв— давне поселения на Прикарпатть Перша письмова згадка про нього
належить до 1448 року1. Село тод1 входило до Рогатинського, а шзшше до Галицького
пов1ту Руського воеводства.
Шсцев1 феодали безупинно вели м1жусобну боротьбу за право володшня путв-
ським i чесницьким фшьварками та селянами, ят були за ними закршлеш. В сере-
диш XV ст. на сел1 нал1чувалося 10 дворищ, ят об’еднували по кшька с1мей.
У XVI—XVIII ст. ст. посилюеться кршацтво, феодали обмежують селян у ко-
ристуванш земельними надшами. Якщо у XV—XVI ст. ст. серед селян Пукова
переважали назви «лановЪ>, «швлановЬ, тобто тат, ят володши ланом або швла-
ном земл!, то вже у XVII ст. бшыпе зустр1чаються «четвертинники», «швчетвертин-
ники» i нав1ть «восьминники», тобто селяни, ят володши Vl6 над1лу2.
На той час селяни Пукова хоч i користувалися правом виходу з общини, але
воно було дуже обмеженим. Вихщ дозволявся помщиком тшьки в святков! дш,
на очах всього села. Селяни, ят дотримувалися руського права, могли перейти:
тшьки в общину, яка жила за таким же правом3. Шзшше й воно було скасоване.
Панщина зросла до 6 дшв на тиждень.
Шляхта не раз грабувала село. Власник Пукова шляхтич Сшьницький, який
заборгував 23 тис. злотих Одровському, передав останньому за борг на три роки
село. Шсля трир1чного грабунку бшышсть селян розорилася.
Таке становище призводило до загострення класово! боротьби. Антифео-
дальш виступи особливо посилилися пщ час визвольно! вшни украшського народу
1648—1654 рр. Жител! Пукова разом з селянами шших сш (Бабинщв, Сернишв
Середшх, Юнашкова, Обельниць) виступали проти польсько! шляхти4.
Обезземеления продовжувалося i у XVIII ст. Напередодш реформи 1848 року
в сел1 2/3 Bcix земель i л1с1в були у володшш пом1щика. Третина ж селян залишилася
безземельною або малоземельною, а тим часом багатп володши надшами земл!
понад 30 гектар1в.
Польська шляхта вдавалася до примусового ополячения украшщв. Пом1щик
примушував жител1в Пукова змшювати украшсьт iMena на польсьт i дотриму-
ватись лише польських обрядгв. Не дуже змшилося становище селян Пукова i
теля реформи 1848 року. Хоч панщину було лшвщовано, та пани не поспштали
звшьняти KpinaKiB i впроваджувати у життя реформу. Тшьки 1854 року селяни Пукова
поставили хрестики — пщписали виплату викупних сум за скасування «ошкун-
ських повинностей» землевласнитв. Ц1 обов’язки практично не вщр1знялися вщ
феодальних повинностей, хоч реформа i вщкривала на сел1 шлях для розвитку Kani-
тал1стичних вщносин.
Наприк1нщ XIX ст. в Пуков1 вже мешкало 1360 жител1в.
Розвиток каштал1зму певною м1рою сприяв поширенню осв1ти. 1851 року в Пу-
KOBi вщкриваеться церковнопараф1яльна школа. Однак вона не завжди працювала:
тут часто не було вчителя4. На початку XX ст. у сел1 створюються культурно-осв1тш
оргашзацп.
1 Р. D^bkowski. Podzial administracyjny wojewodztwa Ruskiego i Belzkiego w XV
wieku. Lwow, 4939, стор. 35.
2 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатт! в другш половин! XVII—
першш половин! XVIII ст., стор. 24.
3 И. А. Линниченко. Черты из истории сословий в Юго-Западной Галицкой Руси
XIV—XV в., стор. 112—113.
4 С. ТомапПвський. Народш рухп в Галицькш Pyci 1648 р., стор. 69.
460

Плд впливом першо! рос1йсько1
буржуазно-демократично! революцп,
про яку д1знались i жител1 Пукова,
бщнота взяла участь у
сшьськогосподарських страйках. Селяни
вимагали вщ пом1щика шдвищення за-
po6iTHo! плати, кращих умов пращ.
Для попередження нових револю-
щйних вистун1в в села повггу було
надшлано каральн1 загони1.
Перша св1това вшна принесла
нов1 страждання. Вже до кшця 1914 Село Пуюв. 1969 р.
року з села насильно було мобш1зо-
вано до австро-угорсько! армп 180 чоловш, рекв1зовано 70 пар коней, багато
iHinoi худоби та продовольства.
Вщомост1 про пролетарську револющю в Pocii швидко проникали в Схщну
Галичину, породжували надп на визволення вщ социального й нащонального гшту.
Коли вл1тку 1920 року частини 8-i див1зи украшського Червоного козацтва визво-
лили Рогатин, Путв i Чесники, трудяпц ix радо зустрши. Вони допомогли оргаш-
зувати в сел1 Чесниках госшталь для поранених червоноармшщв, постачали пора-
неним молоко, фрукти та шшу !жу.
До тимчасового революцшного ком1тету, створеного в сел1 Чесниках, увшшли
i селяни-бщняки Пукова. Ком1тет зразу ж приступив до розподшу серед бщних
селян Пукова i Чеснитв помщицько! земл1, худоби i реманенту, оргашзував
допомогу Червонш Армп продуктами, одягом.
П1сля жорстокого бою 9—10 вересня червош бшщ вщступили. Тод1 ж лави
Червоно!’ Армп поповнили бщняки Пукова й Чеснитв — М. О. Костюк, С. I. Jlaxo-
люк, П. Р. Маланчук, М. О. Макогш та iHmi2.
3 боротьбою за встановлення Радянсько!’ влади в Галичиш пов’язано 1м’я рево-
лющонера-борця, жителя Пукова П. М. Шеремети. Народився вш 29 с1чня
1897 року в ciMvi селянина-середняка, родина якого складалася з 10 чоловш.
У пмназп* П. Шеремета познайомився з марксизмом. Навесш 1920 року частина
солдат1в Украшсько! галицько!’ армп ЗУНР, до яко’! був насильно мобш1зований
i Шеремета, перейшла на 6iK Червоно! Армп. П. Шеремету призначили
командиром одше! з частин Галицького червоного полку. Червош стршьщ брали участь
у боях за Радянську владу. Шсля закшчення громадянсько’! вшни П. Шеремета
з сво!ми близькими товарищами I. Г. Цепком, С. О. Мельничуком та шшими
нелегально повертаеться до Захщно!’ Украши й оргашзовуе партизанську боротьбу
проти польських окупанпв.
Вщгомш подвигу Шеремети та його товарипив знайшов широке вщображення
в л1тератур1. Укра!’нський радянський письменник Мирослав 1рчан написав статтю
«Червоне повстання дванадцятки» i п’есу «Дванадцять», письменник В. I.
Атаманюк — оповщання «Думи про Степана Мельничука».
Селяни Пукова i Bci трудящ1 Прикарпаття свято шанують пам’ять свого зем-
ляка-героя. Його 1менем названо колгосп у Пуков1, вулищ в MicTax 1ваио-Франк1в-
ську й Чортков1.
Трудящим Пукова довелося пережити ще 20 ротв польсько! окупацп. Жити
ставало все важче. Зростало класове розшарування. У 1938 рощ земля, яко! у Пу-
KOBi нараховувалось 1260 га, розподшялась так: 287 господарствам належало
близько 600 га i майже стшьки земл i (530 га) мали 51 господарство куркул1в, 65 га
належало церкв1 й попу. Понад 50 бщняцьких господарств були безтнш. Врожа!
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр. 37—97, арк. 219.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. JI—8.
461

на бщняцьких нивах не неревищували 5—7 цнт на гектар. Страх позбутися остан-
нього клаптика земл i посилював ворожнечу серед селян. Ще й дос1 пам’ятають
у Пуков1, як селянин Ф. 1. Крупка тягався по судах з чоловшом свое! сестриВ. С.
Росоловським-Веселовським за землю. Вони пройшли Bci судов1 шстанцп аж до
Варшави включно. Однак р1шення суду ще бшыне загострило ворожнечу м\ж ними.
Багато рошв судилися сусщи Ф. 1. Кулик та Ф. М. Сеник, щоб визначити, кому мае
належати груша, яка росла на межь
Бщняки часто не мали змоги сплачувати податки. Щобсплатити 50—70 злотих,
селянин мусив продати майже весь р1чний урожай пшенищ. Окупацшш власт!
всшяко намагалися зтягти з селян rponii й жорстоко карали ix за найменший непо-
слух чи onip. Восени 1930 року з села Пушв i Чеснишв прибуло 150 чоловш кшно!
полщп карального загону для проведения т. зв. пацифшацп. Карател1 щлий
тиждень бешкетували: знищували сшьськогосподарський реманент, хл1б, сади, каль
чили худобу, били людей, гвалтували ж1нок. Вщ тяжких побо!в помер житель села
Чеснишв С. С. Луцишин.
У 1924 рощ в Чесниках виник осередок КПЗУ1, членами якого були й бщняки
з Пукова: С. О. Шеремета (секретар), С. I. Шеремета, М. А. Зозуля. Шзшше до
нього вступають В. Г. Гривнак, М. В. Луцишин, М. М. Несторко та ш. Комушсти
розповсюджували серед селян револющйну лпературу, розказували правду про
Радянський Союз, про усшхи сощалютичного будгвництва на Радянськш Укра'шь
1929 року на загальних зборах члени читальш «Просвпи» порушили традищю —
пщ впливом комун1ст1в селяни не обрали попа головою. Це була нечувана на той
час под!я в Пуков!, де кер1вництво культурно-освпшми оргашзащями до цього
зосереджувалось у руках нацюнал1стичних елемен^в.
Навесн! 1932 року з шшдативи KOMyHicTiB батраки й поденщики, яш
працювали в помщика, оголосили страйк. Страйковий комитет очолив В. Г. Гривнак.
Селяни висунули вимоги про полшшення умов пращ, пщвшцення грошово!* i
натурально! платш на 30—50 проц. Хоч через недостатню згуртовашсть страйкар! i не
добилися задоволення Bcix сво!‘х вимог, та це пщняло на боротьбу ще ширпи кола
селян. Комун1сти завжди були оргашзаторами пол!тичних вистушв трудящих.
На вщзнаку пролетарського свята трудящих — 1 Травня 1935 року в Пуков!
комушсти розповсюдили революцшш лис^вки, а в Чесниках пщняли червоний прапор
на дзвшищ2. Восени того ж року вщбулися вибори до польського сейму. Бшышсть
селян, незважаючи на терор i залякування, бойкотувала вибори. В голосуванш
взяла участь лише V- виборщв.
OciHb 1939 року стала поворотним пунктом у житт1 селян Пукова. 20 вересня
вони хл!бом-сшлю зустр!чали во!шв Червоно! Армп. Вщ селян ix урочисто впав
бщняк Ю. С. Яремко, який сказав:
«Дороп брати, ви принесли нам те,
Село Чесники. 1969 р. про що мр!яли щл! покол!ння захщ-
них украшщв к!лька стол1ть. Сього-
дн! ми щаслив!, що на co6i в1дчува-
емо 3AiiicHeHHH тих мрш. Велике
cnacn6i вам, шановш».
На перших зборах селяни обрали
м^цевий орган влади — тимчасовий
револющйний ком!тет, до його складу
увшшли М. О. Горбусь, Ф. I. Кицен-
ко, С. Ф. Мельник, В. I. Слшенький,
I. 	С. Тичшвський. Першим кроком
1 1вано-Франювський oблдepжapxiв,
ф. 2, оп. 1, спр. 1056, арк. 17.
2 Там же, ф. Р,1576, оп. 1, спр. JI—8.
462

д1яльност1 ком1тету був розподш м[ж незаможными селянами церковно!
i пошвсько! земль
В сет почали працювати гуртки, де селяни вивчали Радянську
Конституцш. В день вибор1в 22 жовтня Bci виборщ одностайно вщдали
сво! голоси за селянку-бщнячку села Черчого Г. Г. Гоголь як
депутата до Народних 36opiB Захщно! Украши.
В лютому 1940 року селяни обрали сшьську Раду. Ii головою став
Ф. I. Киценко1. Mic4eBi органи спрямували свою д1яльшсть на
полшшення матер1ально-побутового й культурного життя селян.
У Пуков! виникла шщ1ативна група шдготовки до створення
колгоспу.
Велике враження на представника села Г. I. Журатвську справила п. м. Шеремета — один
Всесоюзна сшьськогосподарська виставка у MockbI в 1940 рощ. Повер- з кер1вниюв партизан-
нувшись додому, вона розповша односельчанам про досягнення Радян- ського загону «Червона
ського Союзу в розвитку сшьського господарства, про перевагу колек- дванадчятка». р.
тивного господарства над одноос1бним. Навесш 1941 року в Пуков1 почав
свое життя колгосп «Червоний колос». Головою правлшня артш1 обрали П. М. Юга-
на2. Економ1чш можливост1 малого колгоспу були обмежеш, адже бщняки й
середняки могли усусшльнити прим1тивну сшьськогосподарську техншу. На допомогу
прийшла держава. На полях уперше з’явилися трактори та iHmi сшьськогосподар-
cbKi машини з державних МТС. Колективна праця руйнувала в1ков1чн1 пережитки,
зокрема, погляд на м1сце i роль у сусшльному житт1 жшки. За почином Паш!
Ангелшо! д1вчата сши за кермо трактора.
Мирне нове життя порушили г1тлер1вськ1 загарбники. 5-го липня 1941 року вони
захопили Путв. 3 допомогою нащонал1ст1в птлер1вщ по-зв1рячому закатували
путвських актив1ст1в — секретаря сшьсько! Ради С. М. Яремка, учасницю
Всесоюзно’! сшьськогосподарсько! виставки Г. I. Журавшську та шших, вигнали до
Шмеччини на каторжш роботи 118 жител1в села, спалили 12 будинтв3.
Та селяни не мирилися з фашистським поневоленням i чинили onip.
Близько 100 чоловш з Пукова билися з ворогом на фронтах Велико! В1тчизняно!
вшни. За мужшсть i вщвагу в боях 56 чоловш нагороджено орденами й медалями
Союзу РСР.
22 липня 1944 року частини Червоно! Армп визволили з фашистсько! невол!
Путв. У сел1 було вщновлено Радянську владу.
До тнця 1948 року понад 500 селян виявили бажання йти шляхом колектив-
ного господарювання. Було створено два колгоспи4, ят у 1951 рощ об’едналися
в один — «Червоний колос». 3 1964 року артш1 присвоено т'я Петра Шеремети.
У 1951 рощ вона об’еднувала 1276 селян, майже Bcix жител!в села, мала 1084 га
земл1, у т. ч. 118 га пасовиськ, 53 га лук i 108 га Л1су. В nepini роки колгосп ще
переживав труднощь Та за допомогою держави колгоспники незабаром добилися змщ-
яення господарства. Провщну роль у цьому вщирала партшна оргашзащя, створена
в Пуков1 на початку 1950 року (секретар В. В. Соколик)5. Цього ж року було
засновано в сел1 2 комсомольсьт оргашзацп, ят об’еднували близько 60 чоловш.
Змщнюючи колгосп i утверджуючи HOBi принципи життя, мешканщ села зму-
шеш були вести боротьбу з бандер1вськими бандами, лшвщацио яких зак!нчили за
допомогою оргашв державно! безпеки в 1948 рощ.
Пщносячи свое господарство, колгоспники насамперед подбали про його тех-
шчне оснащения, впровадження досягнень агрономп, пщготовку кадр1в с!льсько-
господарського виробництва. Уже в 1958 рощ на придбання сшьськогосподарсько!
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—13.
2 Там же, спр. В—12.
3 Там же, ф. Р-909, оп. 1, стр. 420, арк. 160.
4 Газ. «Прикарпатська правда», 11 с1чня 1949 р.
5 Твано-Франтвський облпартарх1в, ф. 1343, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
463

техшки артшь витратила 110 тис. крб. Це дало
змогу наступного року повшстю мехашзувати виро-
щуваиия й збираиия кукурудзи. За прикладом
мехашзатор1в Дншропетровсько! област1 було
створено мехашзовану ланку вирощення кукурудзи,
яку очолив бригадир тракторно! бригади комсомо-
лець Б. В. Адамчук.
За роки семир1чки для дальшого техшчного
озброення колгосп одержав вщ держави допомогу
на суму 120 438 крб. Артшь стала високомехашзо-
ваним господарством. У 1968 рощ на його полях
працювало 10 трактор1в, 8 р1зних комбайшв, 11 ci-
валок, 6 автомашин та imm сшьськогосподарсьт
машини.
На м1жколгоспшй газорозподшьшй станцп. Село 6 в колгосш висококвал1фшоваш мехашзатори,
Пук1в. 1970 р. якими часто стають щл1 родини. Так, ciM сишв i
донька Анастаса Стебеляк поповнили ix лави. В сел1
цих труд1вник1в називають «с1м’ею мехашзаторАв»1.
Примножують трудову славу колгоспу i добиваються високих результате
у пращ доярки Т. Ф. Матусяк, К. Т. Музичка, JI. I. Васьшв, Г. Д. Сверида. Вони
щор1чно надоюють по 2000—2300 кг молока вщ кожно!' корови. К. Т. Музичка вже
12 рок1в працюе дояркою. У 1967 ювшейному рощ вона надоша вщ кожно! з закрш-
лених за нею KopiB по 2350 кг молока.
За роки колективно! пращ виросло багато передовитв по вирощуванню
високих врожа!в зерна й кукурудзи. Ланкова К. М. Сверида за висою врожа'! картоши,
по 180—200 цнт з га, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, за
вирощення по 830 цнт цукрових буряшв з га — золотою медаллю Виставки досягнень
народного господарства i грошовою npeMieio. Ii ланку зараховано учасником ВДНГ.
Бригада П. С. Крупки, ланки К. С. Крупки, А. С. Бариляка у 1967—1968 рр. зби-
рали по 20—23 цнт зернових, по 400—500 цнт цукрових буряшв з гектара.
Давно минулися часи, коли селянин збирав з гектара 8—9 цнт зернових, 40—50
цнт картоши. Ниш колгоспники збирають стал i добр1 врожа! навиъ на малородю-
чих землях. За останш роки середня врожайшсть по колгоспу становить: зернових —
20 цнт, кукурудзи на зерно по 40—50 цнт з га, силосно! маси —по 400—500 цнт.
Таку кукурудзу вирощують на ще недавно заболочених землях. Користуючись
сучасною техшкою, яку щедро постачае держава, колгоспники провели мелшращю
на плопц понад 100 га. Найближчого часу вони завершать осушення Bcix
заболочених площ. Найбшыпих ycnixiB добилися колгоспники у вирощуванш цукрових
буряшв. Якщо до 1965 року врожайшсть щех культури не перевищувала 400 цнт
з кожного га, то в 1968 рощ колгосп з1брав по 745 цнт з га, а ланка К. Свериди —
по 840 центнер1в. За висош врожа!’ цукрових буряшв колгосп був удостоений пере-
хщного Червоного прапора обкому КП Украши та облвиконкому. Таш врожа! —
результат високо!* культури Г! вирощування. В артш1 регулярно здшснюють агро-
х1м1чне обстеження земель, складають грунтов! карти, розробляють систему удоб-
рень. Велика увага придшяеться пщготовщ кадр1в. Тут працюе економ1чна школа.
Бригадири, ланков1, мехашзатори й рядов1 колгоспники вивчають агротехшку,
знайомляться з передовим досвщом вирощування сшьськогосподарських культур
в шших колгоспах.
Земл1 Пукова багат1 на буд1вельш матер1али. Селяни давно мр1яли про ix вико-
ристання. У 1969 рощ колгосп спорудив на м1сцевш сировиннш баз1 завод для виго-
товлення вапна, яким задовольняе потреби не тшьки свого, а й шших райошв
область Завод щор1чно дае понад 30 тис. крб. прибутку.
1 Газ. «Зоря», 24 серпня 1965 р.
464

На територп сшьради виявлено мшеральну воду, що мае лшувальш власти-
вост1. Цшюща вода д1стала иазву «Роксолана».
Праця в колгосш стала важливим засобом виховання шдростаючого поколшня.
В час лпшх каншул у колгосш працюе учшвська молотильна бригада. За лпо
школяр1 намолочують близько 1000 цнт хл1ба. В нагороду за працю, кр1м заробле-
них грошей, правлшня артш1 оргашзувало для учшв екскурсшш по!здки до Львова,
Тернополя, 1вано-Франтвська, Яремч1*. Зв’язок школи з колгоспним виробництвом
допомагае учням у вибор1 професп. Стали трактористами колишш вихованц1
м1сцево! школи М. Гаврись, М. Юган, С. Пазш, Ф. Цимбалютий. В 1966 рощ
М. Югана прийнято в партш. Шсля закшчення десятого класу група д1вчат
створила комсомольсько-молод1жну ланку, якш за вирощування високих врожа!в
цукрових бурятв, по 350—400 цнт з га, присвоено звання ланки комушстично! пращ.
Пращоючи на колгоспних полях, багато молод1 навчаеться заочно в техншумах
i вищих навчальних закладах. Ланкова С. I. Голод заочно закшчила Льв1вський
сшьськогосподарський шститут, телятниця Л. Сверида шдготувалася до вступу у
вуз. Тепер вона —студентка 1вано-Франтвського медшституту.
Жител1 Пукова люблять свое село i прагнуть зробити його ще кращим. Забу-
дова села здшснюеться за затвердженим планом. Зам1сть низьких, критих соломою
хаток зводяться кам’яш або цегляш три- i п’ятитмнатш будинки, крип черепицею
або шифером. Центр села прикрашають двоповерхов1 будинки школи й клубу, нов i
пртищення сшьмагу, чайно!, лшарш. В затишному зеленому куточку розм1стився
дитячий садок «Прол1сок». Всюди багато квтв. Силами громадськост1 закладено
сшьський парк. Тут встановлено бюсти Т. Г. Шевченка i I. Я. Франка. У ювшейному,
1967 рощ комсомольщ села заклали в парку алею iM. 50-р1ччя Радянсько! влади2.
За ix ш1щативою споруджено обел1ск на честь во!шв, як1 загинули, визволяючи села
в1д шмецько-фашистських загарбник1в, i актив1стам-односельчанам, закатованим
украшськими буржуазними нащонал1стами. Молодь спорудила стадюн, спортив-
ний майданчик.
Серед буд1вельнишв повагою у мешканщв села користуеться М. О. П’екний.
Нема тако! громадськох будови у Пуков1, в зведенш яко! не брав би участ1 невтомний
труд1вник. Разом з тим вш i активний учасник художньо! самод1яльност1, вистуиае
як цимбал i ст.
Змшилося обличчя колись вщсталого села. В Пуков1 завершено сущльну елек-
триф1кащю, рад1оф1кащю й газиф1кащю.
У шслявоенш роки швидко розвиваються культура й народна освпа. 3 допо-
могою колгоспу, громадськост1 села добудовано 12 класних тмнат середньо!
школи, обладнано ф1зичний, х1мшо-бшлопчний та математичний каб1нети. 3 кожним
роком зростае число жител1в Пукова, що мають вищу освпу. До 1939 року тут з
середньою освпою було 5 чоловш, з вищою — 4, а в 1969 рощ у Пуков1 вже 115
чоловш мали середню освпу й 40 — вищу.
Характерним е те, що значна частина випускнитв школи йде вчитися й
працювати в Ti галуз1, що пов’язаш
з математикою. У цьому заслуга У Пуювськт стьськж фблютецк 1970 р.
вчителя математики Б. I. Бандури.
BiH не тшьки спещал1ст свое!
справи, а й активний громадський
д1яч, агпатор, учасник художньо!
самод1яльность
Важливу роль у розвитку
культури на сел1 ввдграють клуб
та б1блштека. Б1блштека влашту-
1 Газ. «Зоря», 13 серпня 1966 р.
2 Газ. «Зоря», 28 жовтня 1967 р.
46 5 30 332

вала багато вечор1в та читацьких конференцш на теми: «Ленш завжди в наших
серцях», «Вивчай свш край», «Хай завжди буде сонце». Закладу присвоено звання
б1блштеки вщмшно! роботи.
Першдична преса стала потребою кожного жителя. Якщо до 1939 року лише
кшька десяттв людей — переважно багатих — передплачували газети, то в
1968 рощ на село одержували 1692 прим1рники газет i журнал1в.
При клуб1 працюють гуртки художньо! самод1яльност1, вони об’еднують чи-
мало юнатв i д1вчат.
Любов до nicHi трудящих передаеться як спадщина вщ поколшня до поколшня.
Тут давно icHye самод1яльний хор. В його penepTyapi старовинш украшсьт, зокрема
гуцул bCbKi та радянсьт nicHi. В сел i утверджуються HOBi радянсьш традицп й
обряди: вщзначення свята nicHi, свята врожаю, новорьчш щедр1вки та шпй.
Вщшшли в минуле м1жнащональна ворожнеча й розбрат. Серед жител1в утвер-
дилися ще! дружби, сощал1стичного штернащонал1зму. Мщна дружба учшв Пуюв-
сько! середньо! школи з учнями кра!н сощал1зму вже стала традищею. Так, вихо-
ванця Олавського лщею з Польсько! Народно! Республши Клапко Кшесша при-
йнято в почесш шонери.
Велит досягнення трудящих Пукова за роки Радянсько! влади, але ще бшыш
перспективи розвитку села. Мине небагато часу i Путв стане добре впорядкованим
селом високо! продуктивное^ пращ i сощал1стично! культури.
О. 	Р. КАРП’ЮК, О. Я. СЬОМА
ЧЕРЧЕ
Черче — село, центр сшьсько! Ради, розташоване за 5 км вщ районного центру
1 за 7,5 км вщ зал1знично! станци Рогатин. Село розкинулось м1ж горбами понад
pi4Koio Потоком. Поблизу нього на невеликих пагорбах зелеше масив м1шаного
л1су, що робить околищ Черче особливо мальовничими. Населення-1445 чоловш.
Сшьськш Рад1 шдпорядковаш села Залип’я i Потш. На територп Черчого трапля-
ються знахщки давньоруських час1в.
Письмова згадка про Черче вперше датуеться 1433 роком. Поселения шнувало
тут ще у XIII cmniTTi.
Назва його походить вщ чернечого поля, що належало монастирю, на ньому
й оселилися nepini мешканщ Черчого. Спочатку село називалось Чернече, пот1м
Чернче, а згодом — Черче1.
Село часто згадуеться в судових справах галицького цившьного суду за
1433, 1441 i 1446 рр., в яких вщображено боротьбу феодал1в за володшня ним.
1433 року король Владислав Ягайло передав магнатов! М. Парав1 у власшсть
земл1 з MicTOM Рогатином i прилеглими до нього селами Бабинцями, Потоком,
Черчем та iH. Феодали весь час обмежували селян у користуванш землею i обтя-
жували р1зними податками та поборами. За переписом земель 1539 року, у Черчому
переважна кшьтсть селян належала до четвертнитв, тобто таких, що мали четверту
частину визначеного надшу. KpiM триденно! панщини щотижня, вщ чвертного
господарства селяни платили ще 6 гроппв i давали оброк продуктами: 4 маци в1вса,
2 маци пшенищ, 3 лшт1 конопляного прядива тощо. Загальна сума податтв чверт-
нишв i загороднитв становила 36 злотих 50 гроппв. Селян змушували також
працювати бшя став1в, де феодал розводив рибу, ремонтувати дороги тощо.
Експлуатащя породжувала антифеодальну боротьбу. 1539 року повстал1 чер-
ченсьш селяни спалили панський маеток2. У документах того часу вказувалося на
1 Журн. «Життя i знания» (JIbBiB), 1935, № 7—8, стор. 227—228.
2 Жерела до icTopii Укра!ни-Руси, т. 1, стор. 15, 52, 165, 171.
466

часи втеч1 селян. В iHBeHTapi Рогатинського староства за 1539 i 1544 роки вщмь
чено, що в сел i Черчому з багатьох селян шчого не взято податшв через ix бщшсть,
а двое селян, не заплативши чинш, втекли.
Тяжкого лиха зазнавали мешканщ Черчого через pi3Hi хвороби та епщемп.
Шяко! медично! допомоги не було. Сотш селян померли вщ холери. Про цю сумну
давню подш i сьогодш нагадуе «холерський цвинтар».
Восени 1648 року, коли вшсько на чол1 з Б. Хмельницьким вступило на земл)
Схщно! Галичини, черченсьт селяни разом з мщанами Рогатина та жителями су-
сщшх сш почали громити навколишш пансьт маетки1.
3 загарбанням Черчого в 1772 рощ австршською монарх1ею ciльcькi багатп
збер1гали сво! нривше!. Вони продовжували гнобити бщноту й обстоювали державний
порядок за наказами, яш йшли вже не з Варшави, а з Вщня. Трудяпц тершли тепер
ще й утиски австршських барошв.
Село часто переходило вщ одного власника дошшого. З’являлися HOBi власники
Черчого, але не змшювалася доля селян. Посилювався процес класового розшару-
вання на сел1, збшыпувалася кшьтсть безземельних жител1в. 1787 року в Черчому
нараховувалося 98 господарств, вони мали 632 морги орно!' земль Майже половина
найкращо! земл1 належала пом1щикам i nonoBi, 26 заможних господарств мали по
20—24 морги земл i, 26 господарств — вщ 3 до 5 морпв, а 46 господарств були без-
земельними або тулилися на клаптиках земл1, менших за один морг2.
У такому ж напрямку розвивалися сощально-економ1чш вщносини на сел1
i в першш половиш XIX ст. П’ята частина селян володша лише тлькома кв. саж-
нями земл1 кожний, причому найпршо1 i на вщдалених м1сцях. Так, В. 1ванишина
мала лише 9 кв. сажтв ciHOKociB, що давали 1й 35 гропив доходу, п’ята частина
якого йшла на податок. Грунтового податку селяни сплачували 812 флоришв
i 3 rponii.
Розм1ри феодальних повинностей були в той час далеко не однаков1 для Bcix
селян. Основною повиншстю залишалася ненависна im панщина, що найбшыпе
лягала на плеч1 середньоУ та бщншоУ частини селян. Селян зобов’язували ремонту-
вати дороги, мости, млини. 1х грабували ще й церковники. Дяков1 селяни
сплачували за кожного члена ciM’i вщ 3 до 12 крейцер1в на piK.
П1сля реформи 1848 року кшьтсть земл1 у селян зменшилась. Селяни втра-
чали право не лише користуватися деревом з пом1щицького л1су й випасати свою
худобу на панських пасовищах. 1м заборонялося робити це на громадських ланах,
яш стали пом1щицькою власшстю3. За пом1щицею залишилось 317 морпв кращоУ
орно!* земл1 i 132 морги л1су. Зростало число безземельних селян, що йшли найма-
тися до помщика. Тому не дивно, що основна маса селян з великим незадоволенням
зустрша щсарську «волю».
Багато ротв теля скасування панщини черченсьт селяни вели боротьбу за
землю. 1867 року вони подавали до галицького намюництва у JIbBOBi скаргу на
пом1щицю, однак вщповщ1 не одержали.
На тнець XIX ст. населения Черчого зросло до 1557 чоловш. Проте кшьтсть
селянсько! земл1 залишалася та ж сама. Становище селян стало ще пршим. Шукаючи
порятунку вщ свавол1 пом1щика, не маючи земл1, жител1 села вдавалися до р1зних
форм боротьби. У 1902—1904 рр. у Черчому прокотилася хвиля селянських завору-
шень, ят часто затнчувалися пщпалами панських маетк1в4.
На початку XX ст. сшьсьт 6araTi’i скуповували у пом1щитв i б1дних селяв
земль Це призводило до дальшого зубожшня основно! маси селян, HKi не могли
звести тнщ з тнцями. Давш борги доповнювалися новими. Злидш, безземелля
1 С. Томаш1вський. Народи! рухи в Галицъкш Pyci 1648 року, стор. 68—69.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 9, спр. 273, арк. 139—144, 197.
3 Там же, ф. 146, оп. 64, спр. 462, арк. 2—21.
4 1вано-Франшвський oблдepжapxiв, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—21.
467 30*

гнали селян далеко на чужину. На початку XX ст. до США й Канади вшхало
25 чоловш.
Безправ’я й нестатки не вбили в дупл селянина прагнення до освгги, культури.
1875 року на клопотання селян у Черчому вщкрито однокласну школу. Але бшь-
писть Д1тей так i не змогла попасти до школи. 1907 року школу реоргашзували
удвокласну1.
Чимало лиха принесла жителям Черчого перша св1това вшна. Вона вкрай
пщрвала селянське господарство. Bci чоловши вщ 17 до 53 ротв були мобипзо-
BaHii до австро-угорсько! армп. Внаслщок рекв1зищй уже в перший piK вшни кшь-
KicTb робочо! худоби зменшилась у три рази, проводились рекв1зицп зерна, зро-
стали податки, було запроваджено шдводну повиншть (т. зв. форшпани). Пщ час
вшни в Черчому було зруйновано й знищено близько 40 будинтв, на фронт1 заги-
нуло 25 чоловш2.
У 1914—1915 рр. село перебувало в руках росшських вшськ. Солдати тепло
ставилися до мюцевого населения, давали людям хл1б та iHmi продукти.
За роки вшни багато жител1в села потрапило до Pocii як вшськовополонеш
австро-угорсько! армп. Вони стали свщками й учасниками Велико! Жовтнево! сощал!-
стично! революцп. Шсля ii перемоги одш з них, наприклад, М. В. Залипка,
М. С. Гладун поповнили лави буд!внитв молодо! Радянсько! держави. М. С. Гла-
дун працював згодом шженером на одному з шдприемств Уралу. 1нпи,
повернувшись додому, поширювали ще! Великого Жовтня. Найбшыпий вплив на револющйну
свщомють селян робили ix розповда про лшвщащю помщицького землеволодшня
та про владу Рад роб1тничих, селянських i солдатських депута^в. У 1919 рощ
жител1 Черчого й сусщнього Залип’я взяли участь у po3rpoMi помщицького фшь-
варку.
Радо зустрши трудяпц Черчого в серпш 1920 року Червону Армш, яка несла
!‘м визволення вщ одв1чного гноблення. В центр! села, на майдаш, замайор!в чер-
воний прапор, з1бралися сотш жител!в3. Тут же був обраний ревком у склад1
I. 	Скородинського, I. Г. Чол1Я та iH. П1сля вщступу Червоно! ApMii земл1
Зах!дно! Украши захопила панська Полыца. 3 сумом i над1ею проводжали селяни
Черчого червоних козашв.
Перебування радянських во!шв у сел1 посилило революц!йн! настро! серед
населения. В роки поневолення захщноукрашських земель панською Полыцею
жител! Черчого у р!зних формах виявляли св1й протест проти гнобител1в. 1921 року
вони вщмовилися в!д перепису, який здшснювали польськ! власт1.
3 1910 по 1921 piK населения Черчого зменшилося бшып як на 150 чоловш.
Через антисаштарш умови, чаете недощання селяни хвор!ли на черевний тиф, вщ
якого лише за 1921 piK померло понад 100 чоловш4. Мешканщ покидали село,
йшли в MicTO шукати роботи або вирушали за океан.
У 20-х роках каштал1зм усе дужче проникае в прикарпатське село. Бшыпу
частину земельних угщь Черчого прибрали до cboix рук куркуль 3 селян, що мали
по 1—2 морги земл!, польсыи власт1 стягували щороку податку по 50—60 злотих.
Безземельна черченська бщнота намагалася виправити свое тяжке екошвпчне
становище коштом др!бного домашнього ремесла. У Ti роки в сел1 було кшька
ткацьких верстат1в. Ткач1 виготовляли льняш тканини з ниток замовника. В сел1
був коваль, 2 шевщ, 2 кравщ, муляр, столяр5.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр., 1963, арк. 5.
2 1вано-Франтвський облдержарх!в; ф. Р-1576, оп. 1, спр. JI—И, арк. 1; ф. Р-2129, оп. 1,
спр. 130, арк. 135.
3 ApxiB МО СРСР, ф. 1402, оп. 1, спр. 180, арк. 3—5; спр. 175, арк. 62; спр. 226,
арк. 223—245; ф. 7682, оп. 1, спр. 35, арк. 4.
4 1вано-Франшвський oблдepжapxiв, ф. 2, оп. 6, спр. 470, арк. 16; ф. Р-1576, он. 1, спр. Г—25,
арк. 2.
6 Льв!вський oблдepжapxiв, ф. 35, оп. 5, спр. 269, арк. 84.
468

Багати тримали в cboix руках крамницю, побудували приватний
кустарний маслозавод, який давав !м чималий прибуток.
Ще 1905 року на територп села виявили високоефективш с1рковод-
нев1 джерела та л1кувальн1 грязь У 1926 рощ м1сцев1 жител! збудували
тут купальню й оргашзували лшування хворих на ревматизм. Та скоро
купальню прибрала до cboix рук льв1вська буржуаз1я. Цши за лшу-
вання стали швидко зростати, лшуватись тут могли тшьки багачь
Посилювався наступ польських окупант1в на нащональш звича!
й культуру захщноукрашсышх трудящих. Тяжш часи переживала
i м!сцева школа, яка в той час була двокласною. У 1925 рощ в нш
навчалося всього 52 учш1. Середня, а тим бшыпе вища освгга для дггей
трудящих була недоступною. Властей цшком задовольняла початкова г- г- Чолж — секрет ар
школа на сел i. Тому понад 60 проц. населення не вмши читати й писати. че° чеА*1938 КПЗУ' Село
Окупанти насильно запроваджували в школ! навчання лише польською еРче- Р*
мовою. Незважаючи на penpeci!, селяни добилися викладання в школ!
двома мовами — польською i украшською.
Трудяпц Черчого уважно стежили за життям сво!х брат1в на Радянськш Укра-
rni. Спод1вання на возз’еднання запалювали ix на боротьбу за свое визволення,
яку очолили комушсти. У 1925 рощ в сел1 виник осередок КПЗУ, до складу якого
входили Г. Г. Чолш (секретар), П. Д. Дячишин, С. I. Чолш, Р. В. Галата2.
Комушсти поширювали серед населення марксистську л!тературу: «Машфест Комушс-
тично! партп» К. Маркса i Ф. Енгельса, «Чергов1 завдання Радянсько! влади»
В. 	I. Ленша, прогресивну газету «Сель-Роб» та iHmi, розповщали про усшшне
будДвництво сощал!зму на Радянськш Украшь Вони працювали i в легальних
оргашзащях, вели боротьбу проти асимшяторсько’! пол^ики польських naHiB i
проти украшських буржуазних нащонал!с^в.
Коли в 1938 рощ нащонал1сти намагалися з1рвати ма!вку, ix роз1гнали жшки,
яких орган!зувала голова «Ж!ночо! громади» Г. Г. Гоголь. Учасники ма!вки з черво-
ними прапорами пройшли головною вулицею села3. Нащонал!стичш оргашзацп
не мали шдтримки у селян. Оргашзоване ними товариство «Луг» розвалилося.
Осередок КПЗУ змщнювався, поповнював сво! лави за рахунок передових
селян. BiH мав чималий безпартшний актив. Не було жодного револющйного свята,
коли б члени КПЗУ не вившували червоних npanopiB, не розповсюджували б лис-
Т1вки, не оргашзовували б ма!вок з червоними прапорами, промовами та з закли-
ками до возз’еднання Захщно! Украши з Радянською Украшою4. Польська полщ'ш
перед кожним револющйним святом намагалася заарештувати KOMyHicTiB. По
кхлька pa3iB заарештовували Г. Г. Чол!я, П. Д. Дячишина, С. I. Чол1я. Але
боротьба не припинялася. У 1936—1939 рр. над селом знову й знову майорши червою
прапори.
1937 року роб!тники, що працювали на Черченському курорт^ оргашзували
страйк. Його очолили актив^ти Г. Г. Чолш, М. Стечак, 6.1. Стецишин, Р. Д. Стечак
та iH. Страйкуюч! вимагали вщ власниюв курорту пщвищити 3apo6iTHy плату на
50—100 проц., скоротити робочий день i полшшити побутов! умови. Шсля трьох
дшв страйку власники змушеш були задовольнити вимоги po6iTHHKiB i погодитись
на оргашзащю каси сощального забезпечення.
Усшшно провели комунхсти 36ip пщпшпв пщ протестом проти ув’язнення
вождя шмецьких пролетар1В Ернста Тельмана. У лшупвщ, видан1й ними, викри-
вався план военного нападу на СРСР, який готувала М1жнародна реакщя. Лист1вка
закшчувалася лозунгами: «Хай живе уряд Рад!», «Хай живе СРСР!», «Хай живе
КПЗУ!», «Геть з нападом на СРСР!». Члени КПЗУ з1брали серед населення кошти
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 179, оп. 2, спр. 671, арк. 1—7.
2 1вапо-Франшвсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Д—17, арк. 1.
3 Газ. «Радянська Украша», 15 березня 1940 р.
4 [вано-Франшвсышй облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 297, арк. 38.
469

на користь республшансько! армп 1спана. В сел1
вщбулася нарада комушст1в з нитань набору
добровольцев до штернащон альних бригад.
У склад1 украшсько!* роти im. Т. Г. Шевченка,
яка входила до штернащонально! бригади, боров-
ся й за гинув за щастя 1спанського народу житель
села М. JIi6ep.
Широко розгорнули комушсти ате!стичну
роботу, завдяки чому багато жител1в села
перестали вщвщувати церкву. 1932 року уперше в
сел! був похований без присутност1 попа актив1ст
Р. В. Залипка. Це так перелякало служител1в
культу, що скоро до села прибув у супровод1
великого почту церковнишв з Рогат ина запеклий
нащоналкт-клерикал — сташславс ький ешскоп
Хомишин. Два тижш вш правив молебш та в1в
антирадянську й антикомушстичну пропаганду.
Депутат Народних 36opie 3axiflHoj УкраТни Г. Г. Го- Але ВЩ ЦЬОГО СПрави церкОБНИШВ не ПОЛШШИ-
РаЛ и СРСрИ*)1939 ^ позачергов,й сес‘' ВеРХ0ВН01 лись. У щ дш в Черчому комун1сти розповсюдили
ади * р’ багато лист1вок i прогресивиих антирелтйних
брошур1.
Тривала боротьба трудящих Черчого усшшно завершилась у вереснев1 дш
1939 року. Ще до приходу Червоно! Армп в сел1 був створений тимчасовий ком1тет,
його очолив Г. Г. Дмитр1в. Ком1тет оргашзував загш Червоно! гварда для пщ-
тримки громадсько! безпеки. 19 вересня, день вступу до Черчого радянських вшськ,
став днем свята визволення. При в’!зд1 до села спорудили арку, прикрашену
кв1тами. Над нею майор1в червоний прапор свободи. 3 музикою, з щирим серцем,
подякою, хл1бом-с1ллю зустр1чали трудящ1 червоноарм1йщв2.
Тимчасовий революцшний ком1тет обл1кував монастирську й церковну землю
й розподшив и серед 61дняк1в.
В день вибор1в до Народних 36opiB Захщно! Украши жител1 Черчого i навко-
лишшх с1л обрали сво!м депутатом колишню бщнячку — свою землячку Г. Г.
Гоголь3. У грудш 1939 року було обрано сшьську Раду, головою яко! став Г. Г. Дмит-
piB. Рада приступила до впорядкування курорту, маслозаводу, подбала про
трудовлаштування безроб1тних.
Вживалися заходи щодо широко! оргашзаца народно! осв1ти, лшвщаца непись-
менност1. Почала працювати семир1чна школа. У клуб1 запрацювали гуртки
художньо! самод1яльность Прийняла перших книголюб1в-читач1в сшьська б1бл1отека.
У 1940 рощ була створена комсомольська оргашзащя, ii засновниками стали
М. Я. Стек (секретар), М. Д. Дячишин, М. С. Рудницький4.
В кшщ 1940 року почала д1яти шацативна група для створення колгоспу.
Напад нтлер1всько‘! Шмеччини перешкодив здшснити плани багатьох сощ-
ально-економ1чних i культурних заход1в.
Почалися страшш дш окупаца. Першими жертвами фашист1в стали П. Д.
Дячишин, голова сшьсько'! Ради Г. Г. Дмитр1в, актив1стка П. Г. Коицюх. На каторжн1
роботи до Н1меччини вивезли насильно 46 жител1в села. Не раз побували в кат1внях
актив1сти Г. Г. Чолш, С. М. Гладун, С. М. Галата, М. Д. Дячишин, М. Я. Стек та anni5.
Пограбоваш жител1 голодували. До схщ сонця людей гнали у село Дегову, де
знаходилось т. зв. л1геншафт, тут вони працювали, як раби.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Д—17, арк. 1.
2 Там же, спр. К—21, арк. 1.
8 1вано-Франк1*вський облпартарх!в, ф. 1, оп. 29, спр. 409, арк. 1.
4 Газ. «Бшьшовицька ГГеремога», 21 грудня 1940 р.
6 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г-11а, арк. 1.
470

Проте трудяпц Черчого, яш шзнали рад1сть свободи, не мирились з
фашистскою неволею, чинили onip ворогам. В. П. Космина вщмовився здавати фашистам
молоко, а Д. I. Дячишин — послати свого сина на каторгу до Шмеччини, за це ix
покарали i вдабрали KopiB1. Комсомолець А. Д. Белшв вщмовився носити воду
фашистам на передову лшш, а його сестра Оксана перешкодила птлер1вцям грабу-
вати свое майно. За це шмщ замордували всю !хню с1м’ю, не пошкодували нав1ть
шестир1чну дитину2.
25 липня 1944 року Черче визволили воши Червоно! Армп. У розгром1 фашист-
ських загарбнитв брали участь i жител! села. Понад 80 чоловш захищали Радянську
Батьтвщину на фронтах Велико*! В1тчизняшн вшни. Понад 30 з них удостоен!
урядових нагород. На честь жител!в, ят загинули на фронтах вшни, в центр!
Черчого встановлено пам’ятник.
Нове життя народжувалося у напруженш боротьбь Жителям села, KpiM госпо-
дарських труднопцв, довелось долати шдступи бандер!вських банд, вщ рук яких
загинули колишш члени КПЗУ Г. Г. Чолш, С. Малецький, актив!сти О. Геба,
П. I. JIi6ep, П. Чолш, М. М. Галата та iHmi3.
Та скоро з допомогою держави i трудящих схщних областей Bci труднопц i
перешкоди було усунено.
Вже у перший piK теля визволення вщкрили лшарню, медпункт, аптеку.
Вщновили роботу семир!чна школа, клуб, б!блттека. Почали д!яти зруйнований
фашистами курорт, маслозавод. Депутата сшьсько! Ради стали ш!щаторами ство-
рення колгоспу, який було оргашзовано в 1949 рощ. Першим його головою був
П. Г. Дячишин4. 3 1950 року в сел1 розпочали свою д!яльшсть партшна оргашзащя
(секретар А. Д. Юзвенко) та комсомольська (секретар Д. В. Космина)5.
Помяну роль у громадському й господарському жигп вдагравали жшки. ЖЬ-
ночу раду з 1945 року очолювала актив!стка О. I. Юртв. Майже половину сшьсько!’
Ради становили жшки, дв! були членами правлшня колгоспу, 24 — працювали
ланковими, К. I. Йовна керувала виробничою бригадою.
У 1959 рощ три колгоспи сш Черчого, Потока й Залип’я об’едналися в один,
пщ назвою «Свканок», з центром у сет Черчому.
Нин! це велике, багатогалузеве господарство, мае 2363 га земельних угщь,
13 TpaKTopiB, 7 комбайшв, 15 Свалок, 13 культиватор!в, 2 зерноочисш машини,
16 автомашин. Спещал!зуеться воно на виробництв! свинини, кшьтсть яко! з 1960
по 1968 piK зросла майже у 4 рази. В 1965 рощ на фермах утримувалось 500
свиней, а вже через три роки ix було 1900. Тварин доглядають 3 робпники, викорис-
товуючи досконалу техншу. На 100 га угщь колгосп одержуе понад 90 цнт м’яса.
Добре розвиваеться й молочне господарство. На кожну фуражну корову у 1969
рощ надоено майже по 2400 кг молока. Досягнуто також високих сталих врожа!‘в.
Тут збирають по 530—550 цнт цукрових бурятв з га. Колгосп став мшьйонером.
У 1968 рощ co6iBapTicTb вироблено! продукци перевищила 1 млн. карбованщв.
Наявшсть технши забезпечила господарству можлив!сть мехашзувати бшып
як на 80 проц. сшьськогосподарсьт роботи. Кукурудзу вирощують у Черчому без
затрат ручно! пращ. Тваринницьт ферми добре обладнат, мають вигляд упорядко-
ваного м!стечка. Тут повшстю мехашзовано кормоцех та подачу корм!в на фермах,
встановлено автопошки. Для пращвнитв ферм створено Bci умови для роботи й
вщпочинку. У будинку тваринника можна послухати радшпередач^ подивитися
тeлeвiзop, в бiблioтeцi — почитати книжку, газети. В раз! потреби — одержати
медичну допомогу. На територп* ферм закладено два сквери, висаджено близько
400 фруктових дерев, прокладено пщ’!*зш шляхи.
1 1вано-Фрашавський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—21, арк. 3.
2 Газ. «Зоря», 26 липня 1969 р.
8 Iвано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К-19, арк. 1—2.
4 Там же, ф. Р-1397, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
5 Там же, ф. 1341, оп. 1, спр. 1, арк. 33—36.
471

Колгосп не едине господарство в сель Тут побудовано сироварний завод, який
оснащено найнов1шою техншою. Його потужшсть перевищуе 50 тонн продукца
за змшу. На завод1 виробляють масло й сири р1зних вщцв: «Ярославський», «Мос-
ковський», «Дшстровський», «Росшський».
6 в сел1 млинзавод та побуткомбшат, у якому вщкрш! шевська й кравецька
майстерш, фотоателье. Став до ладу м1жколгоспний комбшормовий завод, що дае
200 тонн корму кожного мюяця.
Черченський курорт е справжньою народною здравницею союзного значения.
Його обладнано новим устаткуванням; побудовано новий корпус, споруджено клуб,
1дальню та господарсьт бущвль За один за!зд курорт приймае 400 хворих, а за piK —
2500. Тут лшують нервову систему, печшку, серце, шлунок. Пршздять сюди лшу-
ватися вщ ревматизму, радикул1ту та шших захворювань. Основш лшувальш фактори
курорту — мшеральш й с1рководнев1 джерела, торфова грязь.
Жител1 села — велит працелюби. Багато з них—передовики виробництва. Весь
колектив маслозаводу включився у змагання за комушстичну працю. Кращих
показнитв у змаганш добилися майстер сироварного цеху Б. I. Кубарич, апарат-
ники I. В. Федюк, JI. Я. Михасьтв — депутат обласно! Ради депутат1в трудящих,
колишнш незаможний селянин Й. М. Копцюх, роб1тники JI. I. JIi6ep, С. В. Гасш
та iHmi.
Серед хл1бороб1в передовиками е бригадир ршьничо! бригади В. М. Конопада,
доярки I. М. Космина та О. В. Пащин.
Село Черче змшило свое обличчя, помолодшо. Там, де за пансько! Полыщ
стояли cTapi курш хати, тепер височать добротш HOBi будинки з цегли, крит1
бляхою, шифером, черепицею. Щороку збшыпуються зелеш насадження. Село
газифшуеться. Вулищ асфальтовая!. Вщ Черченсько! автобусно! станщ! щодця ви-
рушають 20 автобус1в у р1зних напрямках. У сел1 працюе фШя зв’язку, ощадна
каса, автоматична телефонна станщя, два сшьмаги, ушвермаг. Майже в кожнш
xaTi — радшприймач чи радтла, а в багатьох — телев1зори.
До 100-р1ччя з дня народження I. Я. Франка вщкрито пам’ятник великому
Каменяревь Цей день став святом для жител1в села.
Рашше в Черчому не було жодного медпращвника. Зараз тут д^е фельдшерсько-
акушерський медпункт i3 зуболшарським вщдшенням. Жител1 села користуються
послугами Рогатинсько! полшлшши й лшарнь Два медичш пращвники трудяться
у дитячих яслах.
У сел1 вщбулася справжня культурна револющя. Повшстю лшвщовано непись-
менн!сть серед дорослого населення. Осередком осв1ти стала одна з кращих у райош
середня школа. Вона мютиться у новому двоповерховому прим1щеннь Школа мае
ф1зичний, х1м1чний, математичний
На Черченському сироварному заводи 1969 р. та 1СТ0РИЧНИЙ кабшети, Дв1 май-
стерш, !нтернат, б1блютеку. 6 в нш
консультативний пункт
Рогатинсько! заочно! школи, де навчае-
ться 46 учшв без вщриву вщ
виробництва. 56 випускнишв школи
вже здобули вищу ocBiTy, 34
навчаються у вищих навчальних
закладах, 123 чоловша мають
середню спещальну ocBiTy. Випуск-
ники школи М. М. Клим та
JI. I. 1вантв — доценти Льв1в-
ського державного ушверситету.
Син колишнього члена КПЗУ,
бщняка Р. В. Галати —Орест nic-
ля школи ycninmo 3aKiH4iiB JlbBiB-
472

Зразки народного мистецтва 1вано-Франк1всько1 области 1970 р.

1вано-Франк1вський обласний краезнавчий музей.
1967 р.
Ытер'ср музею народного мистецтва Гуцульщини
в КоломиТ. 1966 р.
Вклейка надрукована на Харк1шськЮ
друкоофсетшй фабриц!

ський державный ушверситет i зали-
шений працювати там викладачем.
Там же викладачем став i його сшв-
учень Р. Левицький. Под1бнихпри-
клад1в чимало. За шслявоенш роки
i3 села вийшло 68 учител1в, 5 лшар1в,
18 фельдшер1в, 26 медсестер, 5 ап-
текар1в, 22 шженери, 24 шофери,
12 тракторист1в, 16 бухгалтер!в,
затнчили техн1чн1 училища 87
чоловш1.
На справжне вогнище культури
перетворився будинок культури.
Саме тут починалися nepnii комсо-
мольсьш весшля, проводи юнаюв до
армп та старих колгоспнитв на
neHCiK). Все це стало НОВОЮ тради- у санатори «Черче». 1969 р.
щею сощал1стичного села. В гуртках
художньо! самод1яльност1 бере участь понад 60 юнашв та д1вчат. Серед гуртшвщв
чимало ветерашв. Одним з таких ентуз1аст1в e М. Я. Стек. Ниш вш пенсюнер, але
не розлучаеться з працею в колгосш, з шснею й сценою. У 1959 рощ М. Я. Стек
вщзначив свш ювшей — 30-р1ччя вистушв на сцеш с1льського клубу. Труд1вники
села в будинку культури завжди можуть послухати лекщю, подивитися шно,
художню виставу, взяти участь у вечор1 запитань i вщповщей тощо.
Драматичний гурток будинку культури — один з кращих в область У юв1 лей-
ному 1967 рощ BiH нагороджений грамотою ЗУПшстерства культури УРСР 1-го
ступеня. В його penepTyapi твори I. Я. Франка, Т. Г. Шевченка, М. Л. Кропивниць-
кого, М. П. Старицького, О. 6. Коршйчука, Л. Д. Дмитерка, 6. С. Кравченка.
При'лшуб1 працюють кшолекторш, б!блштека, школа марксизму-лешшзму,
кабшет шттично! осв1ти, створений на громадських засадах.
Труд1вники Черчого — шанувальники театрального мистецтва. У своему
будинку культури вони часто зустр1чають артжупв з 1вано-Франшвська. Оргашзо-
вуються також колективш но!'здки жител1в села до Львова на спектакл1
драматичного театру iM. М. К. Заньковецькоь
Зростання культурного р1вня й колективна праця створили новий тип людини,
характерними рисами яко1 е чесшсть, працьовит1сть, непримиреншсть до недол1-
KiB, в1рн1сть щеалам комун1зму. Сучасний черченський колгоснник, роб1тник чи
1нтел1гент — активний учасник громадсько-пол1тичного життя.
Трудящ1 села свято шанують пам’ять тих, хто загинув у роки Велико! В1тчиз-
няно! вшни в1д рук фашист1в та бандер1вських банд, в1ддав свое життя за щастя
народу. В сел1 встановлено мемор1алып дошки на честь першого голови сшьсько!
Ради Г. Г. Дмитрова, актив1ст1в села — секретаря осередку КПЗУ Г. Г. Чол1я,
П. Г. Дячишина. 1менами во!шв-геро!в Б. М. Дармщя, М. Д. Дячишина, М. Л1-
бера та колишнього депутата Верховно! Ради СРСР i УРСР Г. Г. Гоголь назваш
вулищ села.
Ще nrapnii перспективи вщкриваються перед селом у майбутньому. Найближчим
часом тут спорудять торговий комплекс, !дальню, будинок культури, два двоповер-
xoBi будинки для сшьсько! штел1генци, другий корпус середньо! школи, шшльну
!дальню, аптеку, прокладугь тротуари. Запорукою цього е самовщдана праця чер-
ченц1в — невтомних труд1внитв, господар1в свого щастя. За перспективним
планом Черче стане селищем м1ського типу.
Д. В. КОСМ И НА, О. Я. СЬОМА
1 Газ. «Зоря», 23 серпня 1967 р.
473

НАСЕЛЕН! ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СЕЛИЩНИХ I СШЬСЪКИХ РАД
РОГАТИНСЬКОГО РАЙОНУ
БАБИНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 1 км вщ райцентру. Через село
проходить автомапстраль. Населения — 1422
чоловша. Сшьськш Ращ пщпорядковаш
населен! пункти Кутщ, «Шсова, Перешвка та Пщ-
виння.
В сел i центральна садиба колгоспу iM. Мая-
ковського. Господарство спещал1зуеться на роз-
витков! м’ясного тваринництва. Площа
земельних угщь дор1внюе 2031 га. 3 допом!жипх
пщприемств е млин, цегельня.
В колгосш працювала ланкова — Герой Со-
щалютично! Пращ М. Я. Лозиняк, трудиться
депутат Верховно! Ради УРСР, делегат III
Всесоюзного з’!зду колгоспнитв М. М. Воробець.
6 в Бабинцях середня школа, будинок
культури, клуб, (Нблютека, магазин, шевська та
кравецька майстерш. Село газифшоване, елек-
трифшоване, радюфшоване. В ньому
споруджено близько 200 житлових будинтв.
Бабинщ — давне передмютя Рогатина. Перша
письмова згадка про них датуеться 1424 роком
i пов’язана з грабнжницьким нападом туртв.
Тяжких руйнувань зазнавало село i в 1474 та
1520 рр. Пщ час турецько! навали 1589 року
бшышсть жител1в села була знищена. Мешканщ
Бабинщв брали участь у боротьби проти поль-
сько! шляхти в 1648—1654 роках.
БУКАЧ1ВЦ1 -- селище мшького типу, центр
селшцно! Ради, розташоване на л!вому 6epe3i
Дшстра, за 36 км вщ районного центру. Зал1з-
нична станщя. Населения — 1911 чоловш. Се-
лищнш Рад! пщпорядковаш села Букач!вська
Слобода, Витань, Посв1рж.
В селшц! — центральна садиба радгоспу
iM. Горького. Виробничий напрям господарства
м’ясо-молочпий. Земельних угщь 3934 га. 3 них
осушено перезволожених 427 га. Передовики
виробництва — колишнш голова колгоспу М. I. Бон-
дар та колгоспниця П. Ф. Костик нагороджеш
орденом Ленша.
6 середня школа, будинок культури, б1блю-
тека, дшьнична лшарня, 8 магазишв, ощадна
каса. Працюе близько 300 чоловш штелпенци.
Селище перебудовуеться. За останш 10 рошв
зведено понад 350 житлових будинтв.
Уперше в письмових джерелах Букач!вщ
згадуються у 1438 рощ. В кшщ XV ст. Бука-
ч!вщ вщнесено до категорп мштечок з магде-
бурзьким правом. Розвитков! торг!вл! й ремесел
сприяв торговий шлях Льв!в—Галич, що проля-
гав через Micrro. Велико! шкоди завдавали Mic-
течку напади татар, молдавських господар1в
та посто! польського в!йська.
У травш 1745 року тут побували опршпки.
Пщ впливом першо! рос!йсько! революцп
жител! селища у 1906 рощ взяли участь в
аграрному страйку.
3 грудня 1939 по 13 березня 1959 piK Бука-
ч!вщ — районний центр.
Через Букач!вщ у вересш 1943 року
проходили загони партизанського з’еднання С. А.
Ковпака.
В селищ! 2 пам’ятники вошам, що вщдали
свое життя в боях за визволення Букач!вщв
i навколишшх сш вщ шмецьких загарбнитв,
та пам’ятник загиблим вщ рук украшських
буржуазних нацюналю^в.
У Букач!вцях проживав В. I. Котнюк,
учасник громадянсько! вшни в IcnaHii.
ВАСЮЧИН — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 19 км вщ райцентру, за 15 км
вщ зал!знично! станцп Ходор!в. Через село тече
р!чка Cвipж. Населения — 1253 чоловша.
Сшьськш Рад! пщпорядковаш села Воскресинщ
та Вшьхова.
В сел! центральна садиба колгоспу iM. Фрунзе.
Артшь cпeцiaлiзyeтьcя на вiдгoдiвлi свиней,
мае 2047 га земельних угщь, а з доиом!жних
галузей господарства — пилораму, млин.
6 середня школа, клуб, бюшотека; медпункт,
магазин, фиия зв’язку, ощадна каса.
Споруджено 160 житлових будинтв, почалася гази-
фшащя.
Перша письмова згадка про село належить
до 1439 року. Через 100 рошв Васючин
згадуеться як MicTo.
Шд час визвольно! вшни украшського
народу 1648—1654 рр. жител! Васючина брали
участь у 6opoTb6i проти польсько! шляхти.
5 вересня 1920 року за допомогою мкцевих
жител!в село з боем зайняли частини 8-! дшпзп
Червоного козацтва. Придушуючи селянсьт
заворушення, пoльcькi окупацшш власт! у
вересш 1930 року вчинили у Васючиш розправу
над жителями, пщ час яко! було вбито селянина
М. О. Мовчана.
У Васючин! споруджено пам’ятник М. В.
Фрунзе.
t
ВЕРБИЛ1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розмютилося на правому 6epe3i р!чки Гнило!
Лили, за 3 км вщ районного центру. Через село
проходить автомапстраль. Населения — 766
чоловш. Сшьськш Рад! пщпорядковане село За-
лужжя.
В ceлi центральна садиба колгоспу iM. В. I.
Ленша. Артшь сиещал!зуеться на молочному тва-
ринництв! та птах!вництв!. Мае земельних угщь
1627 ia. 16 колгоспнитв нагороджено орденами
й медалями СРСР. Серед них — орденом Ленша—
бригадир I. С. Андршчук. Тракторна бригада
колгоспу першою в райош удостоена звання
бригади комушстично! пращ.
6 початкова школа, клуб, б1блютека,
медпункт, кабшети: ф!зтераип та зуболшарський;
магазин, ресторан. Село газифшоване.
Вперше у письмових документах Вербил!вщ
згадуються за 1433 piK як передмютя Рогатина.
3 1461 року вважались окремим мютечком.
На територи села знайдено кам’яш знаряддя
доби шзнього палеолпу та рештки давньорусь-
кого поселения.
474

ВЕРХНЯ ЛЙПИЦЯ — село, центр сшьсько!
Ради, розкинулось на 6epe3i р1чки Нара!вщ,
притоки Гнило! Липи, за 16 км вщ райцентру,
за 3 км вщ зал!знично! станцп Пщвисоке.
Населення — 1988 чоловш. Сшьськш Рад! шдпоряд-
кован1 села Городиська, Зелешв, Лопушня,
Малишвка.
На територп села центральна садиба
колгоспу im. KipoBa. Спещал1зуеться артшь на ви-
робництв1 молока, та в!вчарствь Колгосп мае
2596 га земельних угщь, пилораму, 2 млини,
ремонтш майстерш.
В сел! е середня школа, клуб, б1блютека,
медпункт, 2 магазини, ощадна каса. У школ!
вщкрито краезнавчий музей, де експонуються
пам’ятки материально! культури, етнограф1чш
матергали та вщбитки фауни й флори, виявлеш
у Лопушанському кар’ерь Село газиф1коване.
За шслявоенний перюд зведено 420 житлових
будинтв.
Перша письмова згадка про село датуеться
1447 роком. У липш 1906 року м1сцев1 жител1
взяли участь в аграрному страйку.
У вересш 1920 року село визволили вщ бшо-
полятв частини Червоно! Армп. Коли набли-
зився фронт, Рогатинський пов1товий Га л ревком
працював у Верхтй Липищ. В сел1 д1яв м1сце-
вий революцшний комггет. Населення Верхньо!
Лппищ всшяко пщтрпмувало партизанський рух,
який ще довго тривав на територп району.
Первинну оргашзащю КПЗУ створено в сел]
1933 року.
В центр! села споруджено обелюк Невщо-
мому солдату.
На околищ Верхньо! Липищ виявлено
стоянку доби шзнього палеолиту, рештки поселения
та могильник II ст. до н. e.— III ст. н. е., що
дали назву липицькш археолопчнш культур!.
ВИСПА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 20 км вщ райцентру. Населення —
529 чоловш. Сшьськш Рад! шдпорядковаш!
населен! пункти Кам’янка, Любша, Мельна.
В сел1 центральна садиба колгоспу «Червоний
Жовтень». Артшь мае 1617 га земельних угщь,
2 млини, пилораму, спещал1зуеться на вщго-
д!вл! велико! рогато! худоби.
6 початкова школа, клуб, б1блютека,
медпункт, магазин.
У письмових документах село вщоме з 1711
року.
Першим членом КПЗУ у Вист був Г. I. Ку-
линич.
На територп села знайдено скарб римських
монет II—III ст. ст. н. е., розкопане давньо-
руське городище.
Д1БРОВА (до 1847 року — Серники Серед-
Hi) — село, центр сшьсько! Ради, вщ районного
центру вщдалене на 27 км, вщ зал1знично! станци
Бурштин — на 16 км. Населення — 944 чоловша.
На територп села центральна садиба
колгоспу iM. Димитрова. Виробничий напрям —
ршьнпцтво й тваринництво. Земл1 артшь мае
1142 га.
В ceni в восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, амбулатор!я, сшьмаг, фш1я зв’язку, ощадна
каса. За шслявоенш роки тут зведено 220
житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1490 року. 1906 року тут вщбувся аграрний
страйк.
Козаки 8-! див1зп Червоного козацтва
визволили село вщ польських пашв у вересш 1920
року. Тод1 ж було створено мюцевий ревком.
1928 року в сел! д1яв гурток «Сельроб-
л1впщ».
ДИЧКИ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 14 км вщ районного центру. Населення —
533 чоловша. Сшьськш Рад1 шдпорядковаш села
Гончар1вка, Залашв, Малий Залашв.
У сел1 центральна садиба колгоспу «Пере-
мога». Спещал!зуеться артшь на вщгод!вл1
велико! рогато! худоби: мае земельних угщь —
2372,5 га, пилораму.
6 восьмир1чна школа, клуб, б1блттека,
медпункт, магазин. За шслявоенш роки
споруджено понад 260 будинтв.
Вперше у письмових джерелах село
згадуеться за 1440 piK. У вересш 1920 року бшщ 8-!
див1зп Червоного козацтва визволили Дички
вщ бшополятв.
Жителям села, яш загинули в боротьб! з
фашистами та украшськими буржуазними нащо-
нал1стами, встановлено обел1ск.
ДОБРИН1В — село, центр сшьсько! Ради,
вщдалене вщ районного центру на 13 кшометр1в.
Населення —1541 чоловш. Сшьськш Рад!
пщпорядковане село Корчунок.
На територп села розташовано колгосп
iM. Л. Мартовича. Господарство спещал1зуеться
на розведенш племшно! породи свиней, мае
1434 га земл!, у т. ч. 1137,7 га орно!.
Працюють восьмир1чна школа, фиия зв’язку,
б1блштека, будинок культури, клуб, фельдшерсько-
акушерський пункт.
За шслявоенш роки село майже повшстю пе-
ребудоване, зведено понад 300 шдивщуальних
житлових будинтв. Добришв газифшований.
ДОЛИНЯНИ — село, центр сшьсько! Ради,
вщдалене на 22 км вщ районного центру, на 3 км —
вщ зал!знично! станцп Помонята. Населення —
1935 чоловш. Сшьськш Рад! пщпорядковане село
Помонята.
На територп села центральна садиба
колгоспу «Комунар». Господарство мае земл1
1375 га, пилораму, ремонтш майстерш.
Виробничий напрям — ршьництво, тваринництво та
городництво. За висот врожа! цукрових бурятв
(по 550—570 цнт) орденом Летна нагороджеш
I. Я. Комар i Г. С. Драганчук. На землях
сшьради е велит поклади торфу, вони розробля-
ються 1вано-Франтвським торфотдприемством.
У сел! — восьмир1чна школа, будинок
культури, клуб, б!блютека, медпункт, дитяч! ясла,
ощадна каса, сшьмаг, будинок тваринника.
На 95 проц. село перебудоване заново.
Долиняни вщом1 з друго! половини 18 сто-
лптя.
475

Профглакторж на тваринницьюй ферм1. Село Ка-
лишвка. 1968 р.
КАЛИН1ВКА (до 1962 року — Жовч1в) —
село, центр сшьсько! Ради. Розташована за 13 км
вщ районного центру i за 2 км вщ зал1знично!
станци Пушв. Населения — 1661 чоловш.
Сшьськш Рад1 шдпорядковане село У!зд.
На територп села центральна садиба
колгоспу iM. Б. Хмельнпцького. Господарство мае
2065 га земельних угщь, сиещал1зуеться на вщ-
год1вл! велико! рогато!' худоби. У 1966 рощ
колгосп був учасником ВДНГ СРСР i вщзначе-
ний дхшломом другого ступеня. BiciM
колгоспнитв нагороджено орденами й медалями СРСР.
Голова колгоспу В. Й. Цап удостоений ордешв
Ленша й Трудового Червоного Прапора. BiH
делегат III Всесоюзного з’!зду колгоспнитв.
3 допом!жних шдприемств працюють: млин,
пилорама, хл1бопекарня, цегельний завод.
У сел1 е середня школа, 2 клуби, 2 б1блю-
теки, лшарня, полшлшша, аптека, автоматична
телефонна станщя, фш1я зв’язку, ощадна каса,
3 магазини. Село газифшоване. За шслявоенний
першд воно иеребудоване, тут споруджено
близько 350 житлових будинтв, лазню, побут-
комбшат.
Перша письмова згадка про село належить
до 1466 року.
У вересш 1920 року село визволили бшщ
8-1 див1зи Червоного козацтва. У 20-х роках
XX ст. тут д1яв осередок КПЗУ (секретар
Ф. М. Макогш).
До 50-р1ччя Радянсько! влади у сел1 вщкрито
пам’ятник В. I. Леншу, а при школ1 — ленш-
ську тмнату-музей.
КНЯГИНИЧ1 — село, центр сшьсько! Ради,
простяглося вздовж берега р1чки CBipn^i, за
12 км вщ районного центру, за 12 км вщ зал!з-
нично! станцп Ходор1в. Через село проходить
автодорога. Населения— 1079 чоловш. Сшьськш
Рад1 шдпорядковане село Запр’я.
В сел i центральна садиба колгоспу iM.
Чапаева. Виробничий напрям артШ — ршьництво й
тваринництво, земельних угщь мае 1827 га. 6
пилорама, млин, вщдшок Бшышвщвського риб-
госпу з площею озер понад 90 гектар1в.
У Княгиничах працюють восьмир1чна школа,
клуб, б1блютека, лшарня, медпункт, аптека,
магазин. За шслявоенш роки в сел i споруджено
близько 250 будинтв. Почалася газифшащя.
Першу письмову згадку про село датовано
1444 роком. За визвольно! вшни 1648—1654 рр.
жител i сш Княгинич1в i Запр’я взяли участь
у розгром1 маеттв орендар1в села, у настуш на
Ходор1в та Роздол.
Шсля розгрому Коливщини польська шляхта
стратила в Княгиничах кшькох гайдаматв:
Г. Мамая (з Уманщини), Д. Денисенка та I. Крав-
ченка (з Смшянщини). У 1920 рощ частини 8-!
див1зи Червоного козацтва за допомогою жителie
визволили село вщ бшополятв.
3 1924 року тут д1яв пщпшьнпй осередок
КПЗУ, а з 1927 — оргашзащя «Сельроб».
Трудяпц Княгишгав i Запр’я обрали у 1939
рощ сво!м депутатом до Народних 36opiB колиш-
нього члена КПЗУ М. I. Оршуляка.
В сел1 вщкрито пам’ятник В. I. Чапаеву.
КОЗАР1 — село, центр сшьсько! Ради, роз-
кинулось на л1вому 6epe3i Дшстра, за 40 км вщ
районного центру, за 5 км вщ зал1знично! станцп
Букач1вщ. Населения — 1462 чоловша. Сшь-
сьтй Рад1 шдпорядковане село Журавеньки.
В сел1 — в1ддшок радгоспу iM. Горького.
Виробничий напрям його — льонарство й
тваринництво.
6 восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
медпункт, два магазини.
Перша письмова згадка про село датуеться
1449 роком. Початкову школу було вщкрито
у 1852 рощ.
Жител! села у 1906 рощ взяли участь в
аграрному страйку.
Учасник громадянськоТ вшни С. С. Воробець
серед учтв Козар1вськоТ школи. 1967 р.
476

9
КОЛ ОКО ЛИН — село, центр сшьсько! Ради,
MicTHTbca за 20 км вщ районного центру, за 6 км
вщ зал1знично! станцп Букач1вщ. Населения —
1562 чоловша.
У сел1 центральна садиба колгоспу iM. Дзер-
жинського. Артшь мае 1206 га земельних угщь,
мл ira, електростанщю, майстерш. Колгосп роз-
робляе поклади ангщридного каменю. В сел1
працюе металообробний промкомбшат, який ви-
готовляе металев! л1жка, карнизи, в1шалки,
зал1зобетонш конструкцп, гшсоблоки, електро-
рубильники.
6 восьмир1чна школа, клуб, б1блютека, амбу-
латор1я, магазин. За шслявоенш роки понад
400 мешканщв здобули вищу й середню освггу.
Перша письмова згадка про село належить
до 1463 року. Пщ впливом першо i росшсько i'
буржуазно-демократично!’ революцп в летку 1906
року тут вщбувся страйк селян. Для його при-
душення сюди прибув ескадрон кавалерп.
На територп села виявлено поховання доби
неолету, бронзи та липицько! культури.
У сел1 споруджено пам’ятник Ф. Е. Дзер-
жинському.
ЛЙП1ВКА (до 1570 року — Матив, до 1948—
Ф1рле!в) — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване поблизу р1чки Гнило! Липи, притоки
Дшстра, за 15 км вщ районного центру.
Через село проходить автодорога. Населения —
953 чоловша. Сшьськш Рад! пщпорядковаш
села Ворошв, Клищвна, Кривня.
На територп сшьради колгосп iM. Каль
н1на (центральна садиба в сел! Воронов!).
Жите л i Лшпвкп працюють у цих колгоспах
та на кар’ерах, де видобувають буддвельний ка-
м1нь i nicoK, поклади яких тут виявлено.
У сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека, медпункт.
За шслявоенний перюд споруджено понад
630 житлових будинтв. Засновано Литвку на
початку XV ст. Чотири рази татари нищили
й палили село. В XVI—XVII ст.ст. Ф1рле!в
був мютечком, тут розвивався гончарний проми-
сел. Велико! шкод и господарств у й населению
мктечка запод1яли в 1828 роц! пожежа й саранча,
а в 1831 i 1855 роках — холера.
На територп сш Лшпвсько! сшьради зна-
идено скарб римських монет (II—III ст.ст. н. е.).
ЛУКОВЕЦЬ-ВЙШШВСЬКИЙ — село, центр
сшьсько! Ради, розташоване за 34 км вщ
районного центру, за 4 км вщ зал1знично! станцп
Журавно. Населения — 617 чоловш. Сшьськш
Рад! пщпорядковаш села Вишшв, Зруб та Лу-
ковець-Жур1вський.
У се л i центральна садиба колгоспу «Прапор
1лл1ча». Господарство спещал1зуеться на вироо-
ництв1 м’яса, вщгод1вл! велико! рогато! худоби.
Земельних угщь — 1944 га, осушено 556 га
зволожених земель. Жителька М. А. Копець
була делегатом III Всесоюзного з’!зду
колгоспнитв.
У сел! е початкова школа, клуб, б!блютека,
медпункт, сшьмаг, фш1я зв’язку. При клуб!
вщкрито краезнавчпй музей, при школ! — шм-
нату-музей В. I. Ленша. За Радянсько! влади
вищу й середню освету здобув кожний четвертий
житель села.
В сел! встановлено пам’ятник В. I. Лешну.
На територп села збереглися залишки монас-
тиря 17 стол!ття.
ЛУЧИНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на лдвому берез! р!чки Гнило! Липи,
за 8 км вщ районного центру Рогатина.
Населения—1471 чоловш. Сшьськш Рад! пщио-
рядковане село Обелышця.
В сел! центральна садиба колгоспу «Рос!я».
Артшь спещал!зуеться на розведенн! велико!
рогато! худоби, птищ та вирощуванш paimix
овоч1в. Мае земл! 2073 га. В колгосш створено
культури! пасовища з системою штучного дощу-
вання, осушено 360 га земл!.
В сел! 10 передовитв колгоспу нагороджеш
орденами й медалями Радянського Союзу.
Тракторист П. М. Гарбуз був делегатом III
Всесоюзного з’!зду колгоспнитв.
Працюють восьмир!чна школа, клуб, б!блю-
тека, медпункт, сшьмаг, ощадкаса. Зведено понад
360 житлових будинтв, нове примацення школи.
Перша шгсьмова згадка про село належить
до 1475 року. Жител! Лучинщв брали участь
в аграрному страйку 1906 року.
У cepnui 1920 року частини 8-! див!зи
Червоного козацтва та 41-! стршецько! див1зп
Червоно! ApMii визволили село вщ бшополятв.
Вошам Радянсько! ApMii* та односельчанам,
яш загинули на фронтах Велико! В!тчизняно!
вшни, споруджено пам’ятиик.
П1ДГОРОДДЯ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 2 км вщ районного центру
поблизу Гнило! Липи, притоки Дшстра.
Населения — 682 чоловша. Сшьськш Рад1 шдпорядкова-
Hi села Луковище i Руда.
На територп села е колгосп «Комсомолець».
Господарство спещал!зуеться на молочному тва-
ринництв!, мае 766 га земл1, у т. ч. 741,1 га орно!.
В сел! е восьмир1чна i початкова школи, 2
клуби, 2 б!блютеки.
На околиц! Пщгороддя i Рудо! виявлено скарб
бронзових сокир i посуду доби шзньо! бронзи.
Поблизу Пщгороддя збереглися карпатсьт
кургани (III—VI ст. ст. н. е.) та залишки давньо-
руського городища X—XIII стол1ть.
П1ДМИХАЙЛ1ВЦ1 — село, центр сшьсько!
Ради, розташоване на берез! р!чки Св1рж1, за
32 км вщ районного центру, за 6 км вщ зал1знич-
но! станщ! Черн1в. Населения — 1406 чоловш.
Сшьськш Рад! пщпорядковаш населеш пункти
TpuropiB та Григор!вська Слобода.
• На територп села бригада колгоспу «Прогрес»
(центральна садиба в сел! TpuropiB).
Виробничий напрям господарства — ршьництво й
тваринництво. Земл! в колгосп! 1681 га, осушено
276 га.
В сел! е восьмир!чна школа, клуб, б!блютека,
фельдшерсько-акушерський пункт, сшьмаг.У Пщ-
михайл1вцях розм1щено обласну псих!атричну
лшарню.
Першу письмову згадку про село датовано
1453 роком.
477

У ШдмихаМвцях встановлено пам’ятники
В. I. Леншу i Т. Г. Шевченку.
ПРИОЗЕРНЕ (до 13 вересня 1968 року —
Псари) — село, центр сшьсько! Ради, лежить
на 6epe3i р1чки Св1рж1, за 25 км вщ районного
центру, за 3 км вщ зал1знично! станци Помонята.
Населения — 895 чоловш. Сшьськш Рад! пщ-
иорядковане село Дегова.
В сел! центральна садиба колгоспу iM. Вату-
тша. Виробничий напрям господарства —
ршьництво й тваринництво. Колгосп мае 1452 га
земельних угщь, млин, пилораму. На територп
сшьради розм1щене навчалыю-виробниче
господарство Рогатинського ветзоотехншуму.
6 середня школа, клуб, б1блютека, медпункт,
магазин, фШя зв’язку, ощадна каса. За шсля-
военний перюд зведено понад 150 житлових
будинтв.
В письмових джерелах згадку про село Псари
ЗНаХОДИМО В ДРУГШ ПОЛОВИН! XVIII СТОЛГГТЯ.
5 вересня 1920 року село визволили частини
Червоно! Армп, що переелщували бшополятв.
1967 року в сел! вщкрито пам’ятник М. Ф. Ва-
тутшу.
На територп села виявлено могильник черня-
xiBCbKoi* культури.
ПУТЯТИНЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на берез! р1чки Студеного Потоку,
л!во! притоки Гнило! Липи, за 4,5 км вщ
районного центру. Населення-1507 чоловш.
Колгосп iM. Щорса мае 1195 га земельних
угщь, млин. Виробничий напрям — ршьництво
й тваринництво. На територп села побудовано
консервний завод Рогатинського харчокомбшату.
В се л i е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
медпункт, 2 крамнищ, ощадна каса. Путятинц!
газифшовано.
Перша письмова згадка про село належить
до 1466 року.
Жител! села вл!тку 1906 року взяли участь
в аграрному страйку.
У вересш 1920 року бшщ Червоно! Армп
визволили село вщ бшополятв.
На територп села знайдено бронзов! вироби
доби бронзи.
САРНИКИ (до 1947 року — Сарники Го-
pinmi) — село, центр сшьсько! Ради, вщдалене
на 26 км вщ районного центру, на 15 км вщ за-
л!знично! станци Широка. Населения — 1743
чоловша. Сшьськш Рад! шдпорядковане село
Заливки.
У сел! розташовано центральну садибу
колгоспу «1скра». Виробничий напрям артш! — рос-
линництво й тваринництво. Колгосп мае 1417 га
земельних угщь, пилораму.
G восьмир1чна школа, клуб, б!блютека, 2 мед-
пункти, 2 ешьмаги. За шслявоенш роки у сел!
зведено 325 житлових будинтв, школу, ешьмаг,
б!бл! отеку.
Першу письмову згадку про село датовано
1449 роком.
У 1648 рощ селяни повстали на боротьбу
проти Полыщ, захопили замок мюцевого
шляхтича i утримували його 8 тижшв.
1906 року в сел] вщбувся аграрний страйк,
розповсюджувалися литвки.
18 серпня 1920 року частини 8-i див!зп
Червоного козацтва визволили Сарники вщ
бшополятв.
На територп села знайдено скарб римських
монет II ст. нашоУ ери.
CBITAHOK (до 13 вересня 1968 року —
Свистшьники) — село, центр сшьсько! Ради,
вщ районного центру в!ддалене на 26 км, вщ
зал!знично! станци Пщвисоке — на 12 км.
Населения — 1339 чоловш. Сшьськш Рад]‘ пщпо-
рядковаш населен! пункти Бойки, Вигода, Нижня
Липиця та Стефашвка.
У сел! розташовано центральну садибу
колгоспу «Лешнська правда». Виробничий напрям
господарства — рослинництво й тваринництво.
Колгосп мае 1440 га земл!, пилораму, млин.
6 середня школа, клуб, б!блютека, дшьнична
ли<арня, медпункт, вщдшення зв’язку,
ощадкаса. В школ! вщкрито тмнату-музей В. I. Ленша.
Почалась газифшащя села. За шслявоенний
перюд зведено понад 200 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1438 року.
Мешканщ села разом з жителями Сарнишв
у 1648 рощ шднялись на боротьбу проти
польсько! шляхти i два мюящ утримували в cboix
руках маеток шляхтича. В лиши 1906 року
трудяпи села приеднались до аграрного страйку
повггу.
3 кшця серпня по 17 вересня 1920 року в сел!
шсля вигнання бшополятв перебували
частини 8-У див]’зи Червоного козацтва та 41-i CTpi-
лецько! див!зи. У 1928 роц! тут д1яв гурток
«Сельроб-л1вищ».
Поблизу Нижньо! Липищ виявлено стоянку
шзнього палеол!ту. На територп Св1танка
знайдено скарб римських монет II ст. н. ери.
СТРАТИН — село, центр сшьсько'] Ради,
простяглося вздовж р1чки Студеного Потоку,
за 16 км вщ районного центру, за 12 км вщ зал!з-
нично! станци Пушв. Населения — 1247 чоловш.
Сшьськш Рад! пщпорядковаш населен! пункти
Пилишвщ та Погреб!вка.
У Стратин! центральна садиба колгоспу
«Леншець». Виробничий напрям господарства —
ршьництво й тваринництво. Колгосп мае 829 га
земл i, пилораму, млин.
6 середня школа, будинок культури, б!блю-
тека, медпункт, 3 магазини, фш!я зв’язку. Село
заново перебудоване. Тут споруджено понад
520 житлових будинтв. За шслявоенш роки
кожний шостий житель села здобув середню
або вищу осв!ту. Багато вихщщв i3 села
працюють вчителями, лшарями, шженерами.
Перша письмова згадка про Стратин належить
до 1464 року.
Власник села Г. Балабан заснував тут дру-
карню у 1599 i школу в 1602 роках. Друкарем
i видавцем був вщомий д!яч украшсько!
культури й осв!ти Памво Беринда.
Частини Червоно! Армп у серпш 1920 року
визволили село вщ бшополятв. Тод! ж частина
478

селян-бщнятв вступила до загошв Червоного
козацтва.
В сел! споруджено пам’ятники В. I. Леншу
та Т. Г. Шевченку.
ЧАГР1В — село, центр сшьсько! Ради, вщ
районного центру вщдалене на 18 км, вщ зал!з-
нпчно! станци Букач!вщ — на 5 км.
Населения — 1488 чоловш.
На територп села розташовано центральну
садибу колгоспу «Леншська з1рка». Виробничий
напрям господарства — рослиннпцтво.
Земельних угщь — 1611 гектар1в.
У сел! g середня школа, клуб, б1блштека,
фельдшерсько-акушерський пункт, фипя зв ’язку,
магазини, ощадна каса, палац культури.
Першу письмову згадку про село датовано
1438 роком. На вщзначення скасування панщини
тут 1849 року встановлено пам’ятник. 1906 року
в Чагров1 вщбувся аграрний страйк.
У вересш 1920 року частини 8-i див1зп
Червоного козацтва та 41-! стршецько! див1зп
Червоно! Армп визволили село вщ бшополяшв.
У Ti дш в 4arpoei почав д!яти ревком.
Жител! Чагрова брали участь у Bcix аграр-
них страйках, що проходили в повт у 30-х
роках XX столтя.
Пщ час фашистсько! окупацп у сел i д1яла пщ-
шльна антифашистськй група з 12 чоловш на
чол! з В. Л. Печарським.
У Чагров! народився украшський фшолог
i педагог I. М. Огоновський (1854—1929).
ЧЕРНIВ — село, центр сшьсько! Ради,
вщдалене на 39 км вщ районного центру, на 4 км
вщ зал!знично! станци Букач!вщ. Населення —
1247 чоловш. Сшьськш Рад] пщпорядковане
село Жур!в.
На територп села е бригада колгоспу «Перше
травня». Спещал!зуеться вона на вирощуванш
льону, картоши та тваринпицтвь Земл! артшь
мае 2268 га. За семир!чку тут осушено понад
400 га перезволожених земель.
У сел! працюють восьмшична школа, будинок
культури, б1блютека, амбулатор1я,
фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини, ощадна
каса. Колгосп видае багатотиражну газету «Кол-
госпна правда».
Перша письмова згадка про Чершв належить
до 1445 року.
В другш половин! XVII ст. в райош Чер-
нева д!яв загш опришшв. Жител! Чернева брали
участь у визвольнш вшш 1648—1654 рр. проти
пансько! Полыщ, разом з селянами навколишшх
сш захопили замок у сел1 Журовь
IOHAIHKIB — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 28 км вщ районного центру, за
14 км вщ зал!знично! станцп Бурштин-Дем’яшв.
Населення — 1311 чоловш.
В сел1 центральна садиба колгоспу iM.
Руднева. Виробничий напрям господарства — ршь-
ництво й тваринництво. Земельних угщь —
1139 гектар!в.
6 в Юнашков! восьмир1чна школа, клуб,
ощадкаса. За шслявоепний першд споруджено
понад 200 житлових будинтв.
Першу письмову згадку про село датовано
1461 роком.
У першш половин! вересня 1920 року село
визволили вщ бшополятв частини Червоно!
Арми. Тод! ж частина жителiB села вступила до
лав Червоно! Армп.
У 20—30-х роках XX ст. в ceлi розповсюджу-
валась революцшна лггература, зокрема, праця
В. 	I. Ленша «Завдання спшок молодЬ). На
початку вересня 1943 року пщ Юнашковом
вщбувся бш ковпатвщв з фашистами.
ЯВЧЕ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 16 км вщ Рогатина, за 8 км вщ зал!з-
нпчно! станцп Помонята. Населення — 1053
чоловша. Сшьськш Рад! шдпорядковаш населеш
пункти Йоспшвка та Межигаь
У Явчому — центральна садиба колгоспу
«Червоний прапор». Артшь мае 1910 га
земельних угщь. Спещал!зуеться на вщгод!вл! велико!
рогато! худоГ/И.
В сел1 е середня школа, клуб, б!блютека,
медпункт, магазин.
Перша письмова згадка про село належить
до 1441 року.
У 1648 роц! селяни Явчого приедналися До
загальнонародно! боротьби украшського народу
проти польсько! шляхти. Пщ впливом росш-
сько! революци 1905—1907 рр. в Явчому
вщбувся селянський страйк.
Вихщцем i3 села був д!яч бшыповицько!
партп М. В. Левицький (1891—1933). На примь
щенн! школи встановлено мемор1альну дошку,
присвячену цьому д!ячев1.
Фундатором оргашзацп «Сельроб-едност!»,
яка пот!м перетворилася в осередок КПЗУ, був
I. Ф. Ковал!в. Його обрали депутатом Народних
36opiB.
ЯГОД1ВКА (до 1947 року — Фрага) — село,
центр сшьсько! Ради, розкинулося понад pi4-
кою Св!ржем, за 16 км вщ Рогатина, за 8 км вщ
зал!зпично! станцп Помонята. Населення —
873 чоловша. Сшьськш Рад! шдпорядковаш
населеш пункти Беньшвщ, Пщб!р’я, Пщка-
м1нь.
У сел! 6 центральна садиба колгоспу iM. Я. М.
Свердлова. Виробничий напрям господарства —
р^ьництво й тваринництво. Мае 2176 га земл!,
млин, пилораму. В колгосп! осушено понад 400 га
перезволожених земель.
У сел! працюють восьмир1чна школа, клуб,
б!блютека, медпункт, магазин, фш!я зв’язку,
ощадкаса.
Ягод1вка вщома з друго! половини XVIII сто-
л1ття.
П!дкам1нь у письмових джерелах уперше
згадуеться в 1440 рощ.
1648 року жител! Пщкаменя разом з
селянами навколишшх сш штурмом оволодши
замком, брали участь у збройних нападах на замки
й монастир! в Роздол! i Новосшщ. Ватажк!в
повстання С. Камшського та Ф. Полатайка
прилюдно страчено в 1649 рощ.
У Беньшвцях споруджено обелюк на
вщзначення скасування панщини.
479

РОЖНЯТ1 вський
РАЙОН
РОЖНЯТ1В
ожнятгв — селище м1ського типу (з 1940 р.), центр селищно! Ради. Розташо-
ваний на р1чках Дуб1 та Чечв1, за 63 км вщ обласного центру, за 7 км вщ за-
,л1знично! станцп Рожштв. Через селище проходить автомапстраль.
Населення — 3130 чоловш.
Рожштв — центр району, площа якого — 1,3 тис. кв. км, населення —
70 180 чоловш (у т. ч. м1ського—18,08 тис., сшьського —52,1 тис. чоловш). У
район! 49 населених пункт1в, шдпорядкованих 3 селищним та 22 сшьським Радам;
9 колгосшв та 3 радгоспи, яш мають 38,2 тис. га земельних угщь (з них 8,8 тис. га
орно! земл1 та 15,6 тис. га лук i пасовиськ). JlicoBi масиви займають 67,9 тис. га.
У райош 9 промислових пщприемств, 51 школа, 6 будинтв культури, 36 клуб1в,
54 б!блштеки.
Рожштв вщомий з XII ст. Перше поселения виникло в долиш р1чки Дуби як
невеличка осада, яка називалася Старим селом. Ця назва збереглася за частиною
селища i дотепер. 1снують тлька переказ1в про виникнення назви селища. Одт
вважають, що назва ця походить вщ пр1звища Рожнятовський, iHini — вщ слова
«pisHH»1. Поселения будувалося в густих лшах, i працьовитим селянам доводилося
докладати багато зусиль, щоб обробити клаптики земль Але основним заняттям
жител1в було скотарство.
3 кшця XIV ст. Рожштв став власшстю польсько! корони2. Щоб тримати
завойоваш земл i в noKopi, на початку XV ст. в Рожнятов1 збудовано добре укршле-
ний замок. BiH мав бшнищ для кругового обстршу, 2 пщземш ходи, був оточений
глибоким ровом з водою3. Замок значно реконструйований, збер!гся до наших дшв.
1 A. W a j d a. Z historii Rozniatowa i okoiicy z szczegolnem uwzgl^dnieniem Krechowiec.
Stanislawow, 1925, стор. 28.
2 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 2. JIbBiB, 1897, стор. 25.
3 J. Kostowi kca. Z przeszosci Doliny. Dolina, 1936, стор. 50.
480

Польсьт корол1 вщдавали земл1 разом з селами у власшсть великим магнатам.
Протягом кшькох стол1ть Рожштв переходив з рук у руки, доля ж його
мешканщв лишалася незмшною — вони стогнали в ярм1 кршосного права, жили в темряв1
та злиднях. Становище селян понршувалося ще й тому, що магнати здавали сво!
маетки частинами в оренду др1бнш шляхть Орендар1 ж прагнули не тшьки якомога
бшыпе накласти на селян повинностей, а й привласнити селянсьт земль Свщчен-
ням цього е скарга мешканщв Рожнятова на орендаря, що «ix власш грунти вщняв
i до двору приеднав»1.
Восени 1648 року, коли селянсько-козацьке вшсько на чол1 з Богданом Хмель-
ницьким вступило на територш Галичини, багато жител1в Рожнятова влилося
в загони Семена Височана. Важливим етапом ще! боротьби було оволодшня Рожня-
т1вським замком. Рожштвсьт повстанщ разом з мешканцями навколишшх сш та
мщанами з Калуша, озброеш гарматами, рушницями, гатвницями, почали його
штурм. Перелякаш шляхтич1 не встояли перед натиском повсталих, покинули
замок з yciM скарбом i пщземним ходом вийшли до л1су Батин. Але повстанщ наздог-
нали ix бшя с. Велд1жа (ниш с. Шевченкове) i знищили.
Антифеодальна боротьба не припинялася i шзшше, змшювалися тшьки ii форми.
Селяни нищили панське майно, часом вбивали шляхтич1в. 1668 року галицький суд
розглядав справу про вбивство шляхтича кршаком з Рожнятова. На сущ селянин
з1знався, що BiH пана «вдарив по голов1 i з цього св1ту його згладив»2. Одшею з форм
протесту була втеча кршатв. Щоб перешкодити цьому, пом1щики домовлялися м[ж
собою про видачу втшач1в. У 1694 рощ магнат Потоцький уклав спещальний пись-
мовий догов1р про це з власником Рожштвського маетку графом Скарбеком.
Вт1кач1 часто поповнювали загони оприштв, як1 пщтримували найтдешпп зв’язки
з селянами. Побратими в селах служили i’m иров1дниками, надавали притулок,
забезпечували харчами, переховували зброю, своечасно повщомляли про небезпеку.
Опришки мстили ix поневолювачам, роздавали селянам частину захопленого пан-
ського майна. 1ван Баб’як i3 загону вщважного ватажка Нестора подарував убопй
жшщ з Рожнятова 6 вол1в, яких вш забрав у пана3.
В кшщ XVIII ст. в Рожнятов1 значного розвитку набуло ремесло. На ринку
йшла жвава торпвля виробами шевщв, кравщв, кушшр1в, бондар1в. У 1782 рощ
тут вщкрито солеварню, на якш працювало 6 робтштв4.
За декретом вщ 14 листопада ч1785 року Рожнят1в став м1стом. На цей час
в ньому нал1чувалося 188 будинтв, проживало 1008 чоловш5.1811 року граф Скарбек
вщкрив у MicTi ткацьку майстерню, де на ручних ткацьких верстатах вироб-
ляли тканини i3 лляно*1 i вовняно!’ пряжь 1838 року в Рожнятов1 було вже кшька
шдприемств —цегельня, водяний млин, гуральня i броварня6, ят належали Скарбе-
ку. На цих шдприемствах працювало вщ 10 до 50 роб1тнитв. Однак основним
заняттям 61льшост1 жител1в, як i рашше, залишалося с1льське господарство. Найкра-
щими навколишн1ми землями — 838 моргами орно*1 земл1 та 279 моргами пасовиськ —
волод1в помщик. BiH же був власником Bcix л1сових багатств (310 морпв). Мщанам
належало 439 морив зeмлi та лише 1 морг л^у.
Шсля реформи 1848 року в Рожшш^ спостершалося прискорення розвитку
пpoмиcлoвocтi, пожвавлення торивль BaraTi мiщaни почали вкладати каштали
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатт1 в другш половиш XVI! —
першш половиш XVI11 ст., стор. 27.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 7, оп. 1, т. 59, стор. 125.
3 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатп в другш половиш XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 109, 167.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 86, спр. 1364, арк. 166—167.
5 Там же, оп. 88, спр. 188, арк. 28.
6 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. IX. Warszawa,
1888, стор. 864.
481 31 332

в промислов1 пщприемства. В MicTi з’явилися ще 1 млин i лкопилка. Граф Скарбек
розширив свою цегельню та броварню.
В 1857 рощ в MicTi нал1чувалося 2505 чоловш1, 621 дв1р. Тут було багато кур-
них хат. М1щани жили у великш TicHOTi.
1877 року в Рожнятов1 засновано двокласну школу2. Через злиденне матерь
альне становище д1ти трудящих залишалися поза навчанням.
В серпш 1888 року в MicTi сталася велика пожежа — згоршо 80 будинтв. Але
зростання MicTa тривало. На початку XX ст. вщкрито бойню, сепараторний пункт,
який згодом став маслозаводом. Становище роб1тник1в на цих пщприемствах та у
панському фшьварку було важким — робочий день ненормований, а заробггна плата
м1зерна, до того ж залежала вона вщ примх власнишв. Не Bci мешканщ Рожнятова
могли знайти роботу в MicTi. Доводилося найматися до пом1щишв, куркутпв,
торговцев або йти до Калуша, Долини чи на люорозробки до Брошнева. Вщчай, безро-
б1ття гнали трудящих i за океан. Десятки жител1в Рожнятова, не знайшовши в Аме-
рищ кращого життя, поверталися на рщну землю покал1ченими i знесиленими.
В 1902 рощ двокласну школу перетворено на чотирикласну. Млстилася вона
в старш т1снш халуш. Лише 1906 року збудовано шкшьне прим1щення.
Пщ час першо! свггово! вшни Рожнят1в опинився в зош шэенних дш. У 1914
рощ сюди вступили росшсыи вшська. В лютому 1915 року австро-угорська арти-
лер1я протягом трьох дшв обстршювала м1сто. Шалеш атаки австршщв не принесли
!м ycnixy. Лише за 2 дш рос1яни взяли в полон 2625 солдат1в i офщер1в ворога3.
Внаслщок обстрШв багато будинтв було зруйновано. Люди гинули не тшьки вщ
куль, а й вщ голоду, епщемп тифу. Частина моб1л1зованих не повернулася додому,
решта — стала швалщами.
В 1920 рощ Рожнят1в окупували бшополяки. Хоч влада змшилася, становище
трудящих не полшшилося. Роб1тники тершли вщ утисшв пщприемщв та безро-
битя, а м1щани, що були хл1боробами, — вщ безземелля. 1м належало всього
670 га земл1 та 9 га л1су. Пом1щик загарбав л1с, луки, пасовища i крапц земл1.
М1щани мусили вщробляти на фшьварку за користування пасовищем —з1брати морг
зб1жжя або викопати 20 цнт картоши. За право косити ciHO — корчували л1с.
Робочий день нафшьварку тривав 12—13 годин, а заробггок становив 30—50гроппв.
У 1921 рощ в Рожнятов1 нал1чувалося 3266 жител1в4, через десять рошв ix було
приблизно стшьки ж — 3650 чоловш, а двор1в — 667.
Не краще жилося також роб1тникам i рем1сникам. У Рожнятов1 в 30-х роках
д1яли 3 люопилки, цегельня, 3 водяш млини, яш належали ф1рм1 «Глез1нгер», тут
працювали маслозавод i броварня. В MicTi нал1чувалося 183 приватш крамнички,
що належали в основному багатим м1щанамб. Торгували сво!‘ми виробами i peMic-
ники — шевщ, кравщ, кушшри. У 1939 рощ в Рожнятов1 були 2 бондар^ 3
Стельмахи та килимар6.
1934 року початкову школу реоргашзовано в семир1чку, в якш навчалося
570 учшв. HixTo з учител1в не мав вшцо! осв1ти. Навчання провадилося польською
мовою. Учшв карали. Саме навчання вимагало значних матер1альних витрат —зошит
коштував 10—12 гропив, а пщручник — 1—2 злоть Батьки, яю мали скромш
достатки, могли навчати сво!х д1тей щонайбшыне протягом 1—2 рошв, бщшпй —
зовс1м не посилали д1тей до школи. Середня або вища осв1та була доступною xi6a
тшьки д1тям багатпв. У 1939 рощ лише 2 чоловша навчалися у вузах. 3 культурно-
ocBiTHix заклад1в у Рожнятов1 були б1блштека та шлька нащональних клуб1в.
1 Skorowidz wszystkich miejscowosci, potozonycb w Krolestwie Galicyi i Lodomeryi z Wiel-
kiem Ksi^stwem Krakowskiem. Lwow, 1868, стор. 185.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 178, оп. 2, спр. 423, арк. 360.
3 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 129, арк. 202, 334, 335.
4 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej, t. XIV. Wojewodztwo Stanislawowskie.
Warszawa, 1923, стор. 3
6 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 2, спр. 1053, арк. 16,
6 Льв1всышй облдержарх!в, ф. 35, оп. 5, спр. 269, арк. 74.
482

У 1939 роц! б1блттека мала кшька сотень бульв&рних ромашв та детектив1в про
«подвиги» польсько! дефензиви. Вщвщували б1бл1отеку лише представники м1сце-
вого панства. Польський нашввшськовий клуб «Сокш» та укра!нський клуб
«Бес1да» використовувалися часто для розпалювання нащонально! ворожнечь
Про державну медичну допомогу не було й мови. Виклик приватного лшаря,
a ix у Рожнятов1 було 2, коштував дорого. Профшактична робота не нровадиласл
зовс1м.
На початку 1939 року в Рожнятов1 проживало 3726 чоловш. Близько 32 проц.
мешканщв було зайнято в сшьському господарств!, понад 42 проц. — в торпвлц
19 проц. становили робггники, понад 6 проц. — урядовщ1. Урядовцями були ви-
ключно поляки. Украшщв не допускали не тшьки до роботи в урядових
установах, нав1ть вчителями !м було важко влаштуватися. Г. С. Сех шсля закшчення
учительсько! семшарп була безробггною. Т1льки в радянськш школ! вона знайшла
застосування сво!м знаниям. Г. С. Сех i дос1 працюе в Рожнят1вськш школь
Не мирячись з сощальним та нащональним гштом, трудящ! Рожнятова
виступали на боротьбу проти окупацп краю. 3 1928 року в Рожнятов! д1яла оргашзащя
«Сельроб», вона згуртовувала т1сний союз робггнитв i селян ycix нащональностей.
Одним з кер1вник1в ще!* оргашзацп був В. Й. Шлапак. У 1931 рощ в MicTi створено
осередок КПЗУ, у ньому нал1чувалося 15 члешв2. Активними д1ячами були Д. Г.
Ланцман, I. В. Котурбаш, Е. Л. Геллер. Комушсти придшяли пильну увагу робот1
з молоддю. У 1934 рощ в MicTi було створено комсомольську оргашзацш.
Серед комсомольщв актившстю вщзначалися В. Котурбаш, М. Гаутман, О. В. Юреч-
ко, I. О. Пришлякевич. Члени КПЗУ та КСМЗУ роз’яснювали населению пол1тику
Радянського Союзу, розповщали про економ1чш, культурт та шттичш усшхи
Радянсько!* Украши, викривали антинародну полхтику нольського буржуазного
Уряду, вщзначали революцшш свята, розповсюджували пол1тичну лггературу.
В шч на 7 листопада 1934 року в Рожнятов1 були розклееш комун1стичш листовки
польською мовою. В однш з них сказано: «Слава пам’ят1 революц1йних борщв,
жертв криваво! пациф1кацп на Волин1 Адама i Степана Васктв i 7 селян з Холм-
щини, закатованих окупантами в тюрм1 Ян1вськ1й. Геть з фашистським зборищем
ОУН»3. В шшш — проголошувалася пол1тична програма: «Хай живе 7 листопада,
р1чниця Жовтнево! революц1!, хай живе Жовтень щлого св1ту, хай живе загаль-
ний страйк у Польщ1! Хай живе збройне повстання роб1тншив та роб1тниць проти
фашизму та окупацп, хай живе право Захщно! Украши на самовизначення аж да
вщ1рвання!»4. На багатьох будинках було вивипено червош прапори. Лист1вка,
написана комсомольцями в 1935 рощ, закликала трудящих до боротьби за единий
фронт5.
У день вступу частин Червоно! Армп до Рожнятова створено тимчасове
управлшня, до складу його ввшшли I. В. Котурбаш, Д. Г. Ланцман, О. В. Юречко. Очо-
лив управлшня I. А. Юречко. Управлшня закликало Bcix громадян шдтримувати
порядок, сумлшно працювати на сво!х м1сцях, змщнювати трудову дисциплшу,
викривати ycix, хто намагався шяти naHiKy та вести ворожу пропаганду. Тимчасове
управлшня дбало про налагодження нормального життя, роботу промислових шд-
приемств, забезпечення трудящих необхщними товарами, навчання в школ!. На
шдприемствах воно запровадило 8-годинний робочий день, оргашзувало роб!тни-
чий контроль над виробництвом, розпод!лом i споживанням промислових i продо-
вольчих TOBapiB. Це був важливий етап на шляху до нащонал1зацп мшцево! промис-
ловост1, приватних торговельних п1дприемств. Провадилася боротьба i3 спекуля-
1 Льв1всышй облдержарх1в, ф. 1, оп. 58, сир. 811, арк. 17, 38.
2 Там же, ф. 205, оп. 1, спр. 716, арк. 16.
3 1вано-Франшвсышй облдержарх1в, ф. 68, оп. 2, спр. 225, арк. 132.
4 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською Укра-
!ною. Документи i матер!али (1921—1939 рр.)» стор. 236.
6 1вано-Франтвсышй облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 263, арк. 77.
483 31*

щею та саботажем у торив л i. В MicTi проходили мтшги i збори. Промовщ
висловлювали свою щиру подяку Червошй Армп', яка визволила 'ix з-пщ
паиського гтту. Вщ трудящих Рожнятова депутатом Народних 36opiB
обрано бщняка С. В. Котурбаша. У листопад! в Рожнятов1 створено
KOMiciio нащонал1заци (голова —М. I. Туртв), яка з 1 грудня почала
роботу. Питания про нащонал1защю шдприемств обговорювалося на
зборах роб1тник1в. Трудяпц з гшвом розповщали про непосильну працю
на експлуататор1в, про злиденний заробпюк, одностайно висловлювалися
за нацшнал1защю пщприемств. Тод1 ж вживали заход1в щодо розши-
рення пщприемств, налагодили виробництво воз1в, створили артшь
Герой Радянського Сою- шевщв i кравщв1. Насамперед тимчасове управлшня лшвщувало без-
зу А. П. Цаплш, який робптя.
пол|‘г за визволення Рож- Наприкшщ 1939 року в Рожнятов1 вже д1яли семир1чна школа,
нятова. 1944 р. полшлшша. Вщкрився клуб, де демонструвалися тнофшьми, зокрема
юторико-революцшш, ят з захопленням переглядали м1сцев1 жител i.
Були створен1 гуртки художньо! самод1яльность 3 грудня 1939 року Рожняпв
став районним центром, незабаром перетворений в селище м1ського типу. Для лш-
вщацп неписьменност1 серед дорослого населения оргашз.увалися гуртки i школа,
де навчалися сотш чоловш. Через кшька мшящв у селипц д1яло вже 5 партшних
оргашзацш, колектив антатор1в i лектор1в нал1чував близько 70 чоловш. Вони
роз’яснювали политику Радянського уряду, виховували трудящих у дус1 в1дданост1
комушстичним щеалам, боролися проти украшського буржуазного нащонал1зму.
На початку 1940 року створено л1спромгосп, де працювало 860 робггнишв.
Для л1соруб1в збудовано 3 гуртожитки2. Неухильно пщвищувалися матер1альний
добробут i культурний р1вень трудящих. Державш та кооперативн1 магазини в до-
статн1й к1лькост1 забезпечували мешканщв предметами широкого вжитку та
продуктами харчування.
22 червня 1941 року в селипц вщбувся масовий митинг, на ньому виступив
голова виконкому селищно!* Ради М. В. Котурбапь BiH закликав рожнят1вщв готу-
ватися до боротьби з ворогом, який розпочав вшну проти Радянського Союзу3.
1 липня 1941 року птлер1вськ1 орди захопили Рожнят1в. Там, де ступив кований
чоб1т загарбниюв, виростали могили замордованих жителiB селища. 3 фашистами
ствроб1тничали украшсьт буржуазш нащонал1сти. Саме за ix допомогою вщправ-
лено на шмецьку каторгу понад 120 юнак1в i д1вчат4. Багато з них там i загинули.
Гестатвщ закатували актив1ст1в брат1в I. В. i С. В. Котурбаппв, I. О. Пришляке-
вича, знищили близько 2 тис. чоловш еврейського населения.
Окупанти зобов’язали м1сцеве населения працювати на вивезенш л1су,
забирали молоко, м’ясо, зерно. Щоб зберегти продукта для себе, вони суворо
заборонили р1зати худобу, молоти зерно на жорнах. В однш з народних шсень того часу
е тат слова:
А як прийшов ляндв1рд грубий,
То за жорна вибив зуби.
Внаслщок пограбування 1942—1943 рр. у Рожнятов1 настав голод.
Але нав1ть тут, в невеличкому селипц, де залишились переважно жшки, д1ти
i старики, люди ставали на боротьбу з коричневою чумою. I дос1 пам’ятають у Рож-
нятов1, як невщом1 см1ливщ здшснили напад на прим1щеиня фашистсько! пол щи.
М1сцев1 актив1сти на чол1 з О. Г. Юречком слухали голос Москви, розповщали
людям правду про становище на фронтах, закликали до боротьби з окупантами та укра-
1нськими буржуазними нащонал1стами. Директор школи О. Д. Гапанович збертгав
1 1вано-Фрашйвський облпартарх1в, ф. 31, оп. 1, спр. 1, арк. 147.
? Там же, арк. 1—2.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. А—3, арк. 3.
4 Там же, ф. Р-98, оп. 1, спр. 28, арк. 2.
484

РоЖНЯТЧВСЬКИЙ Л*1СОКОМ-
6iHaT. 1967 р.
у школ! прапор районно!* комсомольсько1 оргашзацп i 20 прим1рншив книги «1сто-
pin ВКП(б). Короткий курс». Шсля визволення селища прапор i книги передано
районному ком1тету партп1.
28 липня 1944 року до селища з боями вступили частини 237-i стршецько1 дивь
зн Червоно!' Армп2. В боях за Рожштв загинув 171 вош, серед них Герой
Радянського Союзу А. П. Цаплш. Вдячш за визволення з-пщ г1тлер1вського ярма
мешканщ Рожнятова прагнули допомогти вошам Червоши Армп добити ворога. Чоло-
в1ки призовного вшу тшли на фронт, cTapiini — вщбудовували шляхи i мости,
3ipBaHi фашистами. У фонд оборони в 1944 рощ здали понад 1300 цнт м’яса, 890 цнт
картоши, 100 цнт овоч1в3. Рожштв зазнав значно! розрухи. Близько 100 будинтв
було зруйновано зовс1м, виведено з ладу мости, зокрема зал1зничний, зруйновано
шляхи до люорозробок4.
Партшш та радянсьт органи пщняли все населения на боротьбу за вщбудову.
Одшею з вир1шальних дшянок в цей час стала л1созагот1вля. Швидкими темпами
вщбудовувався лшпромгосп. Уже у вересш на л1сорозробках працювало 326 po6iT-
ник1в5. Протягом одного року збудовано 18 мост1в для вузькоколшки, що дало мож-
ливдеть виконувати планов! завдання. Звщусшь до лшпромгоспу надходили по-
тр1бне устаткування, матер1али. Чимало заготовлено*! деревини йшло для потреб
прнитв Донбасу6.
Для вщбудови народного господарства випускав продукщю райпромкомбь
нат — черепицю, цеглу, пиломатер1али, дранку, гонту, а також мебль 3 1944 року
д1яв у селищ! пункт первинно!’ переробки молока, який поступово перетворено на
сироварний завод. 1945 року в Рожнятов! вщкрито районну лшарню на 175 л1жок
з х1рург1чним, терапевтичним, дитячим, шфекцшним. туберкульозним та полого-
вим вщдшеннями.
В той час, коли промисловють досягла значних ycnixiB, сшьське господарство,
яке базувалося на одноос1бних господарствах, розвивалося дуже повшьно. Щоб
забезпечити державну допомогу сшьськогосподарською техншою та вщповщними
спещалштами. 1947 року в колишньому фшьварку вщкрито МТС. Одночасно роз’яс-
нювали одноос!бникам, що на маленьких клаптях земл! неможливо повшстю вико-
ристати потужну техншу, застосовувати досягнення arp0H0Mi4H0*i науки. Рожня-
TiBCbKi комун!сти агггували трупдвнитв пол1в за створення колективного
господарства. За ix ш!щативою у 1948 роц! оргашзовано колгосп «Нове життя». Спочатку
об’едналися 9 господарств, але вже 1949 року в колгосп вступили 115 господарств —
Bci рожштвсьш селяни. Колгоспу передано 200 га орно’! земл!, 100 га сшокосу,
200 га пасовищ. Одними з перших оргашзатор1в колгоспу були М. В. Юречко та
1 1вано-Франк1вськпй облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. А—3, арк. 20.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 292, оп. 6850, спр. 462, арк. 90.
3 1вано-Фрашавський облпартарх1в, ф. 31, оп. 1, спр. 2, арк. 59.
4 Там же, арк. 84.
5 Там же, спр. 3, арк. 5.
6 Газ. «Бшыновицыса перемога», 27 липня 1945 р.
485

I. А. Юречко. Тод1 ж при колгосш створено партшну оргашзацпо. Для и змщнення
районний ком1тет партп направив чотирьох KOMyHicTiB1. У 1951 рощ колгосп «Нове
життя» об’еднався з колгоспом «Радянська Украша» (с. Сварич1в).
3 метою бшын ращонального використання л1сових багатств 1955 року Рожня-
т1вський л1спромгосп об’еднано з Рожнят1вським л1сокомбшатом, що був розмщений
у Брошшв-Осадь Укрупнения пщприемств лшово! промисловосп вщбувалося i шз-
ниие. Зокрема, 1964 року до цього л1сокомбшату ввшшов промкомбшат як спеща-
л1зований цех по випуску мебл1в. А через 4 роки на 6a3i його виникла Рожштвська
меблева фабрика. Ниш це одне з великих шдприемств селища, яке виробляе в 10
раз1в бшыне мебл1в, шж ix виготовляв промкомбшат у 1944 рощ. Цьому в значшй
Mipi сприяла мехашзащя. Замшть рубаншв i фуганшв, впроваджували рейсмусш,
фрезерш, токарш, свердлильш, циркулярш верстати. Для виготовлення мебл1в
все бшыне використовуються деревно-стружков1 плити. На фабрищ трудяться 272
роб1тники, з яких основна частина мае середню та незакшчену середню осв1ту.
Мебл1, виготовлеш в Рожнятов1, прикрашають квартири трудящих Харкова й Одеси,
Вшнищ й Хмельницького, Львова й Ровно.
Геологи знайшли поблизу Рожнятова чимал1 запаси нафти i газу. 1958 року
в захщнш частиш селища виросла Рожштвська дшьниця Калусько!’ контори роз-
вщувального бур1ння. Це пщприемство швидко розвивалося, зростало число робгт-
ник1в, для яких споруджено житловий масив. Десятки пробурених свердловин
дали вже нафту i газ. Рожнят1в стае нафтовим районом.
1958 року МТС реоргашзовано в РТС, а згодом — у вщдшення «Сшьгосптех-
шки». Щороку вщдшення ремонтуе колгоспам i радгоспам району близько 100 трак-
TopiB i 70 автомашин, перевозить десятки тисяч тонн р1зних вантаж1в.
Розвиток у колгоспах i радгоспах району молочного тваринництва зумовив до-
коршну реконструкщю сироварного заводу. Тепер Bci виробнич1 процеси механ1зо-
вано, п1дприемство значно розширено. Воно випускае 15 вщцв молочнох продукцп.
Освоено HOBi сорти сиру, зокрема «Карпатський». Цей сир вщзначено дипломом на
М1жнародн1Й виставщ в Марсел12.
В 1963 рощ на захщнш околищ Рожнятова розпочалося бущвництво великого
водосховища, яке забезпечуе водою Калуський xiMiKo-металургшний комбшат.
Гщровузол на Чечв1 мае не лише промислове значения, а й прикрашае селище, дае
можлив1сть створиги зону вщпочинку не тшьки для мешканщв Рожнятова, а й
Брошшв-Осади, Долини, Калуша.
3 встановленням Радянсько! влади почався у селищ1 справжнш похщ за oceiTy
трудящих. Б1льш1сть жител1в була малописьмен-
Л|сорозсадник Рожнят1вського лкокомбшату. 1962 р. ною, а близько 20 проц. дорослого населения
30BciM не знали грамоти. Десятки культармшщв
навчали людей середнього i старшого вшу
грамоти, завдяки !‘м повшстю лшвщовано непись-
менн1сть.
1945 року семир1чну школу реорган1зовано
в середню. Вперше дгги роб1тник1в i селян дштали
можлив1сть здобувати середню осв1ту р1дною
мовою. При школ1 е гуртожиток для учн1в з
вщдалених с1л, створен1 навчальн1 кабшети:
ф1зичний, 61олог1чний, х1м1чний, 1сторичний,
слюсарна та столярна майстерш. До 50-р1ччя
Великого Жовтня за рахунок мшцевих коптв
прибудовано 6 класних шмнат на 240 учн1вських
1 1вано-Фрашивський облпартарх1в, ф. 31, оп. 2,
спр. 20, арк. 167.
2 1вано-Франтвськпй облдержарх!в, ф. Р-1576. оп. 2,
спр. 20, арк. 111.
486

М1сць, щалыио, типовий
спортивный зал. Силами учшв при
школ1 створено зал бойово! i
трудово! слави. Ведеться листу-
вання з рщними во!шв, що
полягли, визволяючи селище.
Особливо щкавий матер1ал 316-
рано про Героя Радянського
Союзу молодшого лейтенанта
Андр1я Павловича Цашпна. На
ознаменування 25-р1ччя
визволення Рожнятова вщ шмецько-
фашистських загарбнитв тут
встановлено мемор1альну
дошку, Рожштвськш середнш
школ1 присвоено 1м’я А. П. Цап- _ . . . D
о • « В одному з LiexiB районного В1ддтення «Стьгосптехн1КИ». Рожняпв. 1969 р.
лша. В селищ1 працюе раионна у г
заочна середня школа, в якш
навчаеться 972 чоловша. 742 мешканщ Рожнятова здобули вже середню освиу.
Значна частина випускнитв продовжуе навчання у вузах. Тшьки 1968 року з 76
чоловш, що одержали атестат зршост1, 26 вступили довищих i середшх спещальних
навчальних заклад1в.
1961 року збудовано нове прим1щення лшарш, обладнане сучасною медичною
апаратурою. В селипц вщкрито полшлшшу та пункт медично! допомоги. В Рожня-
тов1 працюе 25 лшар1в та 96 медпращвнитв i3 середньою освшж). Медичш
пращвники придшяють багато уваги профшактищ.
Рожштв перетворився у велике кв1туче селище. Заметь нап1вгнилих хат пщ
соломою та дранкою, зведено HOBi добротн1 будинки шд шифером та зал1зом. В
селищ! нал1чуеться понад 600 будинтв, з них 160 — комунальних. За шслявоенш
роки виросли нов1 вулищ — Нафтовитв, Андр1я Цаплша, Юр1я Гагарша. Замють
брудних розбитих дор1г, побудовано асфальтоваш, добре впорядковаш, прокладено
тротуари. Дерев’яш мости замшено зал1зобетонними. Лише за останш два-три роки
споруджено великий продовольчий магазин, ушвермаг, побуткомбшат, лазню,
чайну, готель, хл1бозавод, 16 двоповерхових будинтв1. У центр1 селища височить
пам’ятник, вщкритий в 1950 рощ: схилився солдат над братською могилою, де
поховаш Ti, що полягли за визволення Рожнятова. На центральнш плопц сто!ть
пам’ятник В. I. Леншу. В 1967 рощ було розбито новий сквер, посаджено 600 мет-
piB живо! огорож1, висаджено 10 тис. декоративних купцв. У 1969 рощ розпочато
газифшащю Рожнятова.
БМзномаштш послуги населению робить комбшат побутового обслуговування,
який працюе в селшщ з 1959 року. Тут е майстерш: кравецька, в’язальна, шевська,
по ремонту годиннитв, телев1зор1в i радтприймач1в, а також фотограф1я i перу-
карня.
40 торговельних точок Рожнятова постачають його мешканцям все потр1бне —
продукта харчування, одяг, взуття, господарсьт товари, мебл1, книги.
6 в селипц де культурно вщпочити. При будинку культури працюють гуртки
художньо! самод1яльност1, 1961 року став до ладу широкоекранний тнотеатр,
споруджено стадюн, баскетбольш i волейбольш майданчики. Культурио-масову та спор-
тивну роботу серед школяр1в проводить будинок nioHepiB. У Рожнятов1 е 3 б1блш-
теки, книжковий фонд !х понад 45 тис. прим1рнитв. Виходить районна газета «HoBi
горизонта». Районна оргашзащя товариства «Знания» об’еднуе 733 лектори, ят
читають щкав1 й зм1стовш лекцп.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. 20, арк. 114.
487

Все ширше в побут трудящих входять HOBi
обряди. HoBopi4Hoi H04i учасники художньо1
самод1яльност1 щедрують в селищ1, поздоров-
ляють його мешканщв з святом. 24 травня в
школ1 урочисто вщзначаеться повнол1ття юна-
к1в та д1вчат. На центральн1й плопц бшя
пам’ятника В. I. Леншу райком комсомолу
вручае юнакам комсомольсью квитки, тут же
приймають школяр1в у жовтенята та шонери.
Докоршно змшився не тшьки побут, а й
сощальний склад населения. Не стало селян-
одноос1бнитв, кустар1в-рем1сник1в, приватних
торговщв. Ниш в Рожнятов1 мешкають 1160
роб1тник1в i службовщв. Серед них 242
комушсти та 488 комсомольщв. Горд1стю Рожнятова
6 передовики виробництва, культури, осв1ти,
охорони здоров’я. Це пол1рувальниця меблево*!
фабрики I. Д. Кузьма, майстер столярного цеху
фабрики I. А. Купчак, слюсар вщдшення
«Сшьгосптехнши» В. Ф. Пилишв, лшар 3. С. Ка-
сян, директор будинку культури Б. I. Масник
та десятки ш. 3 селища вийшов доцент 1вано-
Франтвського медичного шституту, кандидат
медичних наук Т. В. Котурбаш.
Памятник В. !. Леншу в Рожнятов!. 1969 р. Розроблено план розвитку Рожнятова ДО
1975 року. За цей першд передбачено рекон-
струювати центр селища, розширити прим1щення багатьох установ, звести 20 ба-
гатоквартирних будинтв, завершити газифшацпо та розпочати спорудження
водопроводу i канал1зацп. На м1сщ колишнього озера будують дитячий басейн та
сквер. По обидва боки селища проляжуть o6’i‘3Hi шляхи.
Щасливим життям живе сьогодш оновлене працею радянських людей селище.
Ще бшып прекрасним стане воно в майбутньому.
Й. Ф. ЛОДОБАНИЙ, Я. С. СИНЕНКО, А. Л. ЯСШСЬШЙ
БРОШН1В-ОС АДА
Брошшв-Осада — селище м1ського типу (з 1940 р.), центр селищно1 Ради,
розташоване за 7 км вщ районного центру. Через селище проходять зал1знична кол1я
та автомапстраль. Зал1знична станщя — Брошшв. Населения — 4230 чоловш.
Селшцнш Рад1 п1дпорядковано село Брошшв.
Село Брошшв Юнувало вже у XVI ст.1. Навколо нього росли др1муч1 л1си.
3 розвитком каштал1зму сюди рушили д1лки Австрп та Н1меччини. У 80-х роках
XIX ст. поблизу Брошнева засновано деревообробний завод Шраера та 1штера.
Кшька будинтв для адм1тстрацп та баратв для роб1тнитв поклали початок но-»
вому селищу. Спещал1стами на завод1 були переселенщ --- шмщ, угорщ, поляки,
яких тут називали осадниками. Тому селище стало називатися Брошшв-Осадою2.
Сваволя заводчитв у ставленш до роб1тник1в не обмежувалася шякими
законами. Робочий день тривав щонайменше 12—13 годин на добу. Плату ж роб1тник
одержував м1зерну — 1 —2 крони, жшкам платили вдвое менше3.
1 Zrodla dziejowe, t. XVIII. Warszawa, 1902, стор. 82—83.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. X—3, арк. 1, 2.
3 Радянська Статславщина. Сташслав, 1940, стор. 14.
488

У Брошшв-Осад1 в 1894 рощ вщкрито однокласну школу, 1912 року вона
стала двокласною1. У селипц не було жодного медичного пращвника.
Цшком нриродно, що роб1тники повставали на боротьбу за полшшення свого
становища. В 1906 рощ деревообробники Брошшв-Осади оголосили страйк сол1-
дарност1 з роб1тниками калшних промшмив сус1днього Калуша.
В 1911 рощ деревообробники Брошшв-Осади знову застрайкували. Керував
ними страйковий ком1тет. Страйкар1 вимагали не тшьки шдвищення зароб1тшл
плати, скорочення робочого дня, полшшення саштарного стану робочих м1сць, а й
запровадження загального виборчого права i таемного голосування. Заводчики вщ-
рядили на переговори cboix представнишв, яш вмовляли ix припинити страйк,
общяючи при цьому задовольнити деяш вимоги робггншив, зокрема пщвищити за-
роб1тну плату. Роб1тники пов1рили i поновили роботу. А пщ зиму управитель звшь-
нив з роботи 11 найбшып «бунтарних» роб1тншив i ixHi ciM’i вигнав з бараюв2.
Деревообробш пщприемства ф1рми «Глезшгер», що 1снували в навколишшх
селах з 60-х ротв XIX ст., об’еднано в люокомбшат у 1911 рощ. Його
пщприемства устатковано нов1тньою техншою. В основному продукщя л1сокомбшату йшла
на експорт. Серед 1 тис. роб1тнишв л1сокомбшату було чимало мешканщв
Брошшв-Осади. Умови пращ тут мало чим вщр1знялися — такий же 12-годинний
робочий день, як i на завод1 Шраера та 1штера, а зароб1ток не перевищував 2 крон3.
Робггники Брошшв-Осади все piniy4iine вимагали вщ заводчишв шдвищення
зароб1тно1‘ плати, полшшення умов життя. В 1912 рощ на Брошшвському завод1
вибухнув страйк. Ним керував ком1тет, до складу якого увшшли роб1тники Костян-
тин Пухта, Яшв Хоптяк, Михайло Зозуляк, Микола Юкаш4. Страйк тривав 2 тижш
i зашнчився перемогою — майже на 10 проц. було шдвищено заробггну плату.
Адмш1стращя дозволила роб1тникам одержувати вщходи н-а паливо.
В роки nepinoi cbItoboi* в1йни Брошшвський деревообробний завод був зруйно-
ваний i бшыпе не в1дроджувався.
За час1в ЗУНР i тод1, як ii замшили польсьш окупанти, роб1тники Брошшв-
Осади не припиняли боротьби, вони не тшьки добивалися полшшення матер1аль-
ного становища, а й згуртовувалися на пол1тичну боротьбу. Вл1тку 1921 року в
Брошшв-Осад1 виник комушстичний осередок5. Секретарем його став Юзеф Яро-
шинський. Комушсти Владислав Марчинець, Юзеф Косовський та тш\ очолювали
роб1тничий рух. 22 серпня 1922 року застрайкували 800 роб1тнитв тартака ф1рми
«Глезшгер». Страйкар1 вимагали не тшьки шдвищення заробггшн плати, а й
платно! вщпустки на 14—21 день на piK. В результат! страйку було скорочено робочий
день до 8 годин6.
В 1921 рощ розпочалося бущвництво в Брошшв-Осад1 нового деревооброб-
ного заводу ф1рми «Долина», завершено його 1923 року. Через кшька poKiB на
цьому пщприемств! уже працювало 546 роб1тнишв. Тут не було технши безпеки,
i це спричинялося до частих виробничих травм та смертних випадшв. У жовтш
1921 року загинув роб1тник Р. Р. Цирбус пщ час aBapii верстата. Покал1чилися
роб1тники I. Я. Хоптяк, В. М. Сенюк. Пщприемщ не сплачували роб1тникам-шва-
лщам н1яко*1 компенсаци. Не 1снувало сощального страхування. Власники заводу
р1зними способами примушували роб1тнишв працювати якнайдовше, тому робочий
день шод1 тривав 10—11 годин. Жоден укра!нець не обшмав посади 1нженера чи
техн1ка, хоч деяш мали спещальну осв1ту. Нав1ть машин1стами на вузькокол1йних
паровозах, електромонтерами, локомобшштами були поляки-осадники, вих1дц1
з глибинних райошв Польщ1.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1269, арк. 7.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. X—3, арк. 1.
3 Там же, спр. М—38.
4 Там же, спр. X—3, арк. 2, 3.
5 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 38, арк. 19.
6 Там же, ф. 68, оп. 2, спр. 32, арк. 18.
489

У 20-х роках у Брошшв-Осад1 страйкова боротьба набрала великого розмаху.
У виступах брало участь по 600—1000 чоловш. Завдяки оргашзованост1 та масо-
вост1 вистушв роб1тники неодноразово добивалися задоволення cboix вимог1. Дв1ч1
страйкували 1923 року роб1тники ф1рми «Глезшгер» i добилися шдвищення заробтю!
плати на 30—40 проц. У 20-х роках трудяпц святкували 1 Травня шд лозунгами
сощального i нащонального визволення та возз’еднання з Радянською
Украиною. Староста Долинського повггу, до складу якого входило селище, в своему до-
несенш нам1сництву вщзначав, що роб1тничий рух «мае комушстичний характер
i викликаний комушстичною аптащею та розповсюдженням комун1стичних щей»2.
Пщ час cBiTOBoi економ1чно!‘ кризи (1929—1933 рр.) поиршало матер1альне
становище робггнитв. Обсяг виробництва скорочувався — роб1тникам загрожу-
вало безроб1ття. Нав1ть за таких умов комун1сти ще piniy4inie пщшмали трудящих
проти влади кашталу. Вл1тку 1931 року в л1с1 поблизу Брошшв-Осади вщбулися
збори комушст1в, ят розглядали питания кер1вництва страйковою боротьбою ро-
б1тник1в3.
У 30-х роках в Полыщ посилилася реакщя, що готувала грунт для встановлення
фашистсько! диктатури. Економша переживала кризисний стан. Росло безробггтя.
Роб1тничий клас вщпов1в на це посиленням страйкового руху. На шдприемствах
Брошшв-Осади в 1935—1938 рр. проходили масов1 страйки. 5 червня 1935 року
страйкували 1300 чол. на завод1 Глезшгера. Власник заводу погодився пщвищити
зарплату4. Цим страйком керували комушсти Юзеф Ярошинський, Емшь Уруст,
Ян Себастьян.
Кожного року трудяпц Брошшв-Осади, незважаючи на жорстот penpecii
влади, шд кер1вництвом оргашзаци КПЗУ святкували 1 Травня. Цього дня робота
на заводах припинялась, i робггники з червоними прапорами крокували вулицями
селища. М1тинг вщбувався бшя прим1щення старо*! школи, де на веращц розм1щу-
валася презщця. В 1938 рощ на зал1зничнш станци було вив1шено червоний
транспарант5.
Незабутшми для трудящих Брошшв-Осади стали вереснев1 дн1 1939 року.
20 вересня на вулищ вийшли Bci жител1 з червоними прапорами i букетами квтв.
Вщбувся урочистий м1тинг, на якому виступив представник командування
Червоно! ApMii I. Семерня. Вщ iMeHi громадян селища арм!ю-визволительку в1тали
Мартин Куфель, В. В. Косар, С. А. Фед1в6. 21 вересня створено тимчасове управлшня,
яке здшснювало всю адмш!стративну владу, до нього ввшшли Ю. Ярошинський,
М. Ф. Капустяник, I. Костюк, I. Хоптяк. Деревообробш заводи ф1рм «Глез1нгер»
i «Долина», нафтопереробний завод i тартак стали власшстю трудящих. На Bcix
шдприемствах обрали профсшлков1 ком1тети, що взяли кер1вництво виробництвом
у сво! руки. Вони усунули стару адмш1стращю. Директором заводу колишньо!*
ф1рми «Долина» призначили спещалшта О. Д. Сосшвкера, головним механшом на
завод1 «Глез1нгер» — кадрового роб1тника-механша Ф. Й. В1нтона. Профкоми
разом з тимчасовим управлшням мобШзували л1соруб1в на забезпечення шдприемств
сировиною, налагодили постачання роб1тнишв i населения продуктами, ввели на
шдприемствах восьмигодинний робочий день, влаштували на роботу понад 100 ко-
лишшх безроб1тних, орган1зували роб1тничу м!л1щю для пщтримання громад-
ського порядку i охорони суспшьно! власност1.
В жовтш 1939 року в селищ1 були оргашзацшно оформлен! парт1йна та
комсомольська оргашзаци, пщ !х кер1вництвом зд1йснювалися сощал1стичш перетво-
1 Льв1вський облдержарх1в, ф. 256, оп. 1, спр. 17, арк. 110, 111.
2 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.)? стор. 4.
3 ЦД1А УРСР у Львову ф. 205, оп. 1, спр. 716, арк. 9—31.
4 1вано-Франювський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 2130, арк. 58.
5 Там же, спр. 1531, арк. 6.
6 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. X—3, арк. 3.
490

рення. Радянська влада нащонал1зувала bci нромислов1 пщприемства. На честь
возз’еднання Захщно! Украши з Радянською Украшою робьтники колишнього
заводу Глезшгера перейменували його на л1сопильний завод iM. 17 вересня. До
кшця 1939 року лшвщовано безроб1ття. Вщкрито 7-р1чну школу з украшською
мовою викладання, нову полшлшшу, добре обладнаний дитячий садок, лшарню,
аптеку1.
На заводах було реконструйовано л1сопильш й тарш цехи, впроваджувалася
нова техн1ка. Завдяки цьому обсяг виробництва значно 3pic. На KepiBHi посади
висунули роб1тник1в М. П. Курташа, I. М. Музичина, Яна Себастьяна2. Робггники
л1сопильного заводу iM. 17 вересня розгорнули сощал1стичне змагання на честь ви-
6opiB до Верховно!* Ради СРСР3. 24 березня 1940 року вони вщдали сво! голоси за
М. О. Семанишина — селянина з с. Пшла Калуського району, який за Радянсько!
влади став державним д1ячем.
1940 року значно 3pic випуск продукци брошшвських пщприемств, зокрема
лшопильний завод давав на третину бшыпе продукци, шж у попередньому рощ.
1940 piK для трудящих Брошшв-Осади був роком перших ycnixiB як в економ!ч-
ному, так i в культурному житть Робггники лшопильного заводу iM. 17 вересня ви-
конали виробничий план на 145 проц. Колективи деревообробного заводу iMem
С. 	К. Тимошенка (колишнш завод ф1рми «Долина») та нафтопереробного також пере-
виконали виробнич! плани. За шщ1ативою комсомольщв часто проводилися субот-
ники по озеленению та прибиранию територш. Цього року закшчено буд1вництво
шкшьного прим1щення на 200 учшвських м1сць. Оргашзовано розпочали роботу
170 культармшщв по лшвщацп неписьменность Було вщкрито клуб, б1блттеку4.
Створено гурток пщвищення квал1фшацп po6iTHHKiB при лкопильному завод!.
М1сцев1 органи влади дбали про забезпечення po6iTHHKiB промисловими i продоволь-
чими товарами.
В nepnii дш Велико! В1тчизняно! вшни на завод1 iM. С. К. Тимошенка був сфор-
мований збройний загш на чол! з О. Д. Сосшвкером, до якого входили комушсти
П. Ха!т, О. Соколов, Г. Юнгерман, I. Лендер i М. М. Вштоняк. Bci вони, як один,
влились у лави Червоно! Армп i захищали В1тчизну вщ BoporiB. »30 червня
1941 року в Брошшв-Осаду вдерлися шмецько-угорсьт окупанти. Настали чорш дш
для трудящих. Розпочались арешти i MacoBi розстрши мирного населения, загинуло
98 громадян5. Багатьох вивезли на шмецьку каторгу. Молодь насильно забирали
в робоч1 батальйони.
Брошшвсьш промислов1 пщприемства стали власшстю шмецько! ф1рми «Дельта»
i управлялися вшськовою адмш1стращею. Робпники на заводах були зведеш до
становища pa6iB, працювали майже задарма. KepiBHi посади займали м1сцев1 шмщ
та украшсый нащонал1сти, як! з роб!тниками поводились грубо i за найменшу
провину били й катували. Робпники чинили onip окупантам. Вони працювали аби
день до вечора, псували машини. У вересш 1943 року робпники пщпалили
бензоколонку, а в листопад! — спалили розпилювальний цех. Все це привело до р!зкого
скорочення випуску продукци.
Коли ж, втшаючй пщ ударами частин Червоно! Армп, шмецьш фашисти
та !х прихвосш — украшсьт буржуазш нащоналюти — хот!ли зруйнувати заводи у
Брошшв-Осад! та вивезти краще устаткування, патрюти не допустили цього.
Ф. Й. BiHTOH, М. Гладенький, М. П. Курташ, I. М. Музичин заховали паси, елек-
тромотори, пили та шше цшне устаткування в колодяз! на територп заводу6. 30
липня 1944^року селище було визволено Червоною ApMieio.
1 Газ. «Радянська долина», 27 с1чня 1940 р.
2 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—38, арк. 3.
3 Газ. «Радянська Долина», 31 С1чня 1940 р.
4 Газ. «Радянська Долина», 28 вересня 1940 р.
5 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 13, арк. 7.
в Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—38.
491

Населення, пригшчене трир1чною окупащею, з рад1стю в1тало бшщв-визволи-
тел1в. Знову в селшщ завирувало життя — робггники швидко вщбудували зруйно-
ван1 цехи завод1в, житлов1 будинки, вщремонтували вузькоколшну зал1зницю, що
забезпечувала пщприемства сировиною. Працювали шд лозунгом: «Все для перемоги!».
В лавах Червоно! ApMii мужньо билися з ворогом понад 200 мешканщв селища.
На перешкод1 в!дбудови зруйнованого господарства намагалися стати недобитки —
украшсьш буржуазш нащонал1сти. Вони залякували населення, вдаьалися
до зв1рячо! розправи з людьми. Жител1 селища з допомогою оргашв Радянсько!*
влади розгромили бащцтв. У боротьб1 з бандер1вцями зростала пол1тична
свщом1сть молодь В цш благороднш cnpaei особливо вщзначились актив1сти
Фед1р Чешль, 1ван Дудка, Мар1я Капустяник, Теодор Данилюк, 1ван Музичин
та iiiini1.
Долинська районна парторгашзащя мобш1зувала трудящих на вщбудову
промислових шдприемств, оргашзувала сощал1стичне змагання за дострокове вико-
нання четверто! п’ятир1чки, влаштовувала недшьники i суботники на пщприем-
ствах. На м1сцев1 пщприемства прибуло багато спещал1ст1в i3 схщних областей
Украши. 3 промислових центр1в краши надходило устаткування. Завдяки цьому
вже в 1947 рощ випуск промислово!* продукцп досяг р1вня довоенного 1940 року.
Одночасно налагоджувалася робота пщприемств громадського харчування, кому-
нальних i культурно-осв1тшх заклад1в. У вересш 1944 року почали працювати семи-
р1чна школа, яку 1946 року реоргашзовано в середню. KpiM масово!*, вщкрито
Be4ipmc школу. Иаприкшщ 1949 року остаточно лшвщовано неписьменшсть.
Наприкшщ 50-х poKiB вщбулася реоргашзащя пщприемств nicoBoi та дерево-
обробно! промисловость 1957 року Брошшв-Осаду вщнесено до Рожштвського
району, де зосереджена ця галузь промисловость На 6a3i лшопильного заводу
iM. 17 вересня, Перег!нського лкпромгоспу та шших шдприемств у 1959 рощ
створено комплексне пщприемство — люокомбшат «Осмолода». Працюють в селинц
також Брошшвський лкокомбшат та експериментальний завод «Л1сдеревмаш».
На Bcix п1дприемствах лкокомбшату «Осмолода» пом1тно зростала продуктив-
н1сть пращ, насамперед, за рахунок полшшення технологи та мехашзацп основних
виробничих процес1в. На л1собаз1 обладнано головний конвейер сортування дере-
вини, застосовано мехашзми поперечного розкошування деревини на чотирьох
розкршно-сортувальних майданчиках, пущено нашвавтоматичну лш1ю розкрою-
вання деревини. Навантаження i вивантаження вагошв, постачання сировиною
люопильного цеху здшснюеться за допомогою пщйомного крана. 3 метою повного
використання вщход1в розпилювання збудовано цех для виготовлення пакувально!*
стружки. 1969 року котельш заводу переведено на газове опалення. Вщходи
деревини, яш рашше спалювали в топках, тепер рубильними машинами переробляють
на технолопчну тр1ску, що йде на виготовлення целюлози. Застосування подвш-
Hoi тяги тепловоз1в на вузькоколшнш зал1знищ дало можлив1сть скоротити чисель-
шсть по!зно!‘ бригади на вивезенш л1су. В 1964 рощ комбшат осво!в виробництво
хвойно-в1там1нного борошна.
о Завдяки вщповщнш оргашзацп пращ
В гуртожитку лкокомбшату «Осмолода». 1964 р. ^ гл г
колектив комбшату систематично виконуе
i перевиконуе виробшгчи плани, знижуе
соб1варт1сть товарно! продукцп, як1сть
ii завжди добра i вщмшна. Постшно на
шдприемствах лкокомбшату «Осмолода»
тривае сощалктичне змагання. Багато
рок1в перед веде бригада рамного потоку
Д. В. Штоковецького. Юнаком прийшов
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-
1576, оп. 1, спр. X—3. арк. 3—4.
492

BiH на деревообробний завод, тут
оволод1в спещальшстю. 1952 року
по'1хав до Архангельська. Працював
там на л1созавод1, набував досвщу.
А коли повернувся додому, йому до-
в1рили нову раму. Бригаду форму-
вав сам бригадир. Колектив шд1б-
рався дружний i працьовитий. Минув
piK, i бригада рамного потоку
першою на комбшат1 стала колективом
комушстично! пращ. Семир1чний
план ця бригада завершила на 9 Mi-
сящв рашше строку. Незабаром на
л1сокомбшат1 «Осмолода» було вже
53 колективи комушстично! пращ, Герой СощалктичноТ Пращ Д. В. Штоковецький з друзями на в1д
496 po6iTHHKiB завоювали звання починку. Брошжв-Осада. 1967 р.
ударнитв комушстично! пращ.
Л1сокомбшат «Осмолода» 1967 року дв1ч1 виходив переможцем у всесоюзному
сощал1стичному змаганш на честь 50-р1ччя Велико! Жовтнево! сощалютично!
революций Йому присуджено нам’ятний Червоний прапор ЦК КПРС, Президп
Верховно! Ради СРСР, Ради MmicTpiB СРСР i ВЦРПС, а також перехщний Червоний
прапор М1шстерства л1сово!, целюлозно-паперово! та деревообробно! промисловост1
СРСР i ВЦРПС. 49 робггнитв та 1нженерно-техн1чних пращвнитв нагороджено
орденами й медалями, а бригадиров! рамнитв Д. В. Штоковецькому присвоено
звання Героя СощалЭтично! Пращ.
В нових умовах планування та економ1чного стимулювання особливо актуаль-
ним стало питания виховання, добору та розстановки кадр1в. Тому турбота про
кадри — основа д1яльност! адмшютрацп, партшно! та Bcix громадських оргашза-
щй. Винускнитв шкш, що прийшли на виробництво, нових po6iTHHKiB, ят не мають
квал1фшацп, прикршлюють до кадрових, досвщчених роб1тнитв. На комбшат1
створено виробничо-техшчш курси, школи вивчення передових метод1в пращ. На
Bcix шдприемствах л1сокомбшату «Осмолода» розгорнувся рух за оволодшня сум1ж-
ними спещальностями. Щороку р1зними формами навчання охоплюеться понад
150 чоловш. Запровадження науково! оргашзаци пращ вимагае поглиблення знань
шженерно-техшчних пращвнитв. Для них оргашзовано виробничо-економ1чне
навчання. До читання лекцш залучено висококвал1фшованих спещал1ст1в, як[
подають нов1тню техшчну шформацда. Серед молодих спещал1ст1в багато ращона-
л1затор1в. Запровадження !х пропозищй вже дало економ1чний ефект у десятки
тисяч карбованщв.
Протягом восьмо! п’ятир1чки майже Bci цехи л1сокомбшату «Осмолода» було
реконструйовано, малопродуктивне устаткування замшено сучасним, застосовано
новтпо технолопю. На л1созагот1влях повшстю мехашзовано виробш™ процеси.
Завдяки цьому, а також величезному трудовому ентуз1азму, колектив л1соком-
бшату «Осмолода» гщно зустр1в знаменний ювшей — 100-р1ччя вщ дня народження
В. 	I. Ленша. Ще в жовтш 1969 року виконала свш п’ятир1чний план бригада
рамного потоку Д. В. Штоковецького, слщом — комсомольсько-молод1жна змша
П. Ю. Рибчака з цеху деревно-стружкових плит. 20 кв1тня 1970 року л1сокомбшат
«Осмолода» завершив п’ятир1чну програму i вщтод1 працюе в рахунок дев’ято!
п’ятир1чки. 287 пращвнитв «Осмолоди» удостоено ювшейних нагород.
Другим великим шдприемством селища е Брошшвський лшокомбшат, на якому
працюе близько 2400 чоловш. В його розпорядженш понад 41 тис. га л1су. Комбшат
вицускае буд1вельну деревину, пиломатер1али, деревно-стружков1 плити, мебл1
i тару. Продукщя його надходить в yci союзш республши, а також на зовннпнш
ринок. В останн1 роки деревообробний завод комбшату почав спещал1зуватися на
493

виробництв1 мебл1в. Тут побудовано новий столярно-меблевий цех, де бшышсть
роб1т мехашзовано. Цех деревно-стружкових плит досяг проектно! потужпост1 на-
багато paHinie встановленого термшу завдяки модершзацп головного конвейера,
формувальних машин, зм1шувач1в технолопчно! стружки i3 смолою. Цшш пропо-
зицп щодо удосконалення стружкових верстат1в вше слюсар Б. Е. Марщнковський.
Колектив столярно-меблевого цеху цього комбшату пщтримав почин москвич1в —
давати продукцио на piBHi св1тових стандарте i, починаючи з 1965 року, випускае
продукщю тшьки вщмшно! якость Роб1тники люокомбшату багато сил вщдають
боротьб1 за пщвищення продуктивное^ пращ. Й. I. Тимтв добився високих показ-
ник1в завдяки ращональному використанню робочого часу, П. М. Вашв —удоско-
налив методи роботи шетрументального господарства комбшату, модершзував
р1жучий 1нструмент. Комсомольсько-молод1жна бригада С. Й. Веника кшька рошв
утримуе перписть у сощалютичному змаганш молод1жних колектив1в тресту «При-
карпатл1с».
На Брошшвському л1сокомбшат1 д1е рада молодих спещал1ст1в. Вона розроб-
ляе питания науково! оргашзацп пращ в цехах, оргашзовуе навчання робпиишв,
запроваджуе нову техшку, вишукуе резерви виробництва. 1нженер Г. I. Кулик
була делегатом XXI з’!зду ЛКСМУ.
1968 року почався громадський огляд-конкурс на краще ведения л1сового гос-
подарства i ращональне використання основно! та поб1чно! продукцп л1су, присвя-
чений 100-р1ччю з дня народження В. I. Ленша. Брошшвському лкокомбшату було
присуджено друге м1сце, а Граб1вському люництву цього комбшату — перше.
1969 року Брошшвський л1сокомбшат нагороджено перехщним Червоним прапором
М1н1стерства лково!, целюлозно-паперово! та деревообробно! промисловост1 УРСР
i Укрпрофради.
Справжшм святом пращ став у Брошшв-Осад1 Всесоюзний леншський субот-
ник 1970 року. Колективи обох л1сокомбшат1в та експериментального заводу «Л1с-
деревмаш» дружно вийшли впорядковувати територш сво!х пщприемств i селища,
деревообробники стали за верстати, л1с1вники працювали на плантащях молодого
л1су. Цього дня було закладено новий парк, який назвали 1менем Ленша.
В Брошшв-Осад1 е середня школа. Тут же вщкрито консультацшний пункт
районно! заочно! школи, а також професшно-техшчне училище, що готуе буд1вель-
нишв р1зних спещальностей. Педагоги Брошшв-Осади виховують молодь на рево-
лющйних i бойових традищях радянського народу.
Вантаження Л1*су на л1сокомбша-п «Осмолода». Вони оргашзовуЮТЬ екскурсГ! учшв ПО МШЦЯХ рейду
1970 р> партизанського з’еднання С. А. Ковпака, в музе!*
бойово! слави Львова, 1вано-Франтвська та ЯремчЬ
Учш середньо! школи побували у Брестськш
фортещ. Повернувшись звщти, вони створили в сво!й
школ1 к1мнату бойово! слави. За радянських час1в
понад 520 мешканщв Брошшв-Осади здобули вищу
i середню спещальну осв1ту.
Пом1тне м1сце в проведенш культурно-осв1тньо!
роботи належить двом б1блютекам. Ними користують-
ся понад 5 тис. чоловш. В будинку культури часто
влаштовуються тематичш вечори, концерти
художньо! самод1яльност1, вщбуваються 3ycTpi4i молод1
з передовиками виробництва, проводяться вечори
вщпочинку молод1, читаються лекцп, демонструються
кшофшьми. В гуртках художньо! самод1яльност1
бере участь понад 280 чоловш. При будинку
культури вщкрито лешнську шмнату-музей, а також
ушверситет техшчного прогресу. Нерщко лекщ! для
слухач1в читають науковщ Москви, Киева, 1вано-
494

Франтвська. В дитячому ceKTopi
будинку культури створено ляльковий
театр, обладнано тмнату «Краса рщ-
ного краю».
В умовах радянського ладу доко-
piHHo полшшилося медичне обслугову-
вання трудящих селища. Тут вщкрито
лшарню на 75 л1жок, полшлшшу, два
медпункти1. 3 кожним роком збшыну-
еться кшьтсть медичних пращвнитв,
тепер працюе 9 лшар1В i 75 чол.
середнього медичного персоналу. Заняття фотогуртка будинку культури Брошшв -Осади. 1970 р.
Чималу увагу селищна Рада прщц-
ляе оргашзаца виробництва, пщнесен-
ню добробуту i культури трудящих Брошшв-Осади. Серед и депутат1в — 37 po6iT-
ник1в. Передовий бригадир Д. В. Штоковецький обраний депутатом обласно! Ради
депутат1в трудящих. Виконком селищно! Ради та !! KOMici! дбають про полшшення
роботи заклад1в охорони здоров’я, ocBira i побутового обслуговування трудящих.
3 Шщативи побутово! KOMici! до плану 1968 року включено бущвництво побутових
майстерень, ix здано в експлуатащю наступного року. Розпочалася газифшащя
Брошшв-Осади. За останш два роки в селшщ прокладено тротуари.
У Брошн1в-Осад1 налагоджено безперебшне постачання мешканщв товарами
широкого вжитку. Не вшжджаючи за шеж\ селища, можна придбати телев1зор,
холодильник, пральну машину, радшприймач, мотоцикл та iHini цшш pe4i. В Брош-
шв-Осад1 вщкрито близько 50 торговельних точок i пщприемств громадського хар-
чування. 1965 року став до ладу двоповерховий ушвермаг. Працюють 2 хл1бопе-
KapHi, побуткомбшат.
3 кожним роком Брошшв-Осада оновлюеться, зростае добробут його населення.
За останш 15 poKiB пщприемства побудували для сво‘!х po6iTHHKiB понад 150
квартир. На державш кредити зведено 120 шдивщуальних будинтв. З’явилися hobi
вулищ — Ленша, KipoBa, Гагарша, Першотравнева. На вулицях посаджено
дерева i купц. Споруджено нове примщення середньо!* школи, впорядковуються
вулищ. На 5 га розкинувся молодий парк.
В побуп трудящих утверджуються HOBi, радянсьт обряди. Стали традицш-
ними посвячення в роб1тники, H0B0pi4Hi радянсьт колядки, проводи на пенсш
та в Радянську Армт, комсомольсьт весшля тощо. В будинку культури обладнано
тмнату урочистих подш. На торжество звичайно приходить бшышсть мешканщв
селища. Заможно i щасливо живуть трудяшд Брошшв-Осади — одного з найбшыиих
центр1в деревообробно’! промисловост1 Прикарпаття.
С. 	М. КОСТЮК, М. К. КУЧЕРОВ
ПЕРЕПНСЬКЕ
Перег!нське — селище MicbKoro типу (з 1940 р.), центр селищно! Ради.
Розташоване по обидва береги pi4KH Л1мнищ, за 19 км вщ районного центру, за 26 км
вщ зал1знично! станцп Рожштв. Через селище проходять автомапстрал* з Закар-
паття на 1вано-Франтвськ i Льв1в. Населення — 10 709 чоловш. Селищнш Рад1
шдпорядковаш села Вшьх1вка, Закерничне, Рошняте.
Перег!нське засновано в першш половиш XIII ст., коли монголо-татарсьт
завойовники вторглися в Галицько-Волинську землю, а звщси — в Угорщину
1 1вано-Франювський облдержарх1в, ф. Р-7, оп. 7, спр. 22, арк. 476,
495

i 4exiio. Прськими шляхами, що вели на Закариаття, вони гнали полонених, роб-
лячи зунинки на nepenpaBi через бурхливу Л1мницю. Ймов1рно, що назва поселения
походить вщ слова «переганяти»1. Перша письмова згадка про село е в грамот1
князя Льва Даниловича вщ 1292 року. В нш щеться про належшсть Переннського
Д(зркв12.
3 давшх-давен тут було розвинуте ремесло, цьому сприяло розташування Пере-
пнського на шляху 3i Схщно! Галичини до Угорщини, яш пщтримували жвав1 тор-
roBi зв’язки. В Перег1нському видобували зал1зну руду, а в сусщньому с. Рафай-
лов1 виплавляли зал1зо. Розвинуп були чинбарство та деревообробка. Вироби ре-
MicHHKiB завжди знаходили збут. 1стотне м1сце в жита мешканщв Перегшського
посщало i сшьське господарство.
В середиш XIV ст. Перегшське було загарбане Польським корол1вством.
В 1400 рощ князь Фед1р Ольгердович заснував на ropi Серий монастир, якому
передав Перегшське з навколишшми землями3.
Протягом XV—XVI ст. ст. за село точилася боротьба м\ж св1тськими i духов-
ними феодалами. Тривали спустошлив1 татарсьт наскоки. Торивлю з Угорщиною
вели тепер через Крашв. Коли ж транзитна торпвля почала зосереджуватися у Льво-
Bi, Перегшське залишилося осторонь торгових шляхгв.
Закршившись як власник села, монастир поступово закршачував селян.
Спочатку вони вщбували 1 —2 дш панщини, а пот1м i 3—4 дш на тиждень. Однак
запровадження панщини не звшьнило селян вщ оплати чиншу. 3 х/10 лану платили по
1 злотому 18 гроппв, 4 м1рки BiBca. Вщдавали монастирев1 кожну двадцяту в1вцю,
десятий вулик. Мешканщ Переннського скаржилися, що вщ них вщр1зали до
Рожнятова та шших сш 10 лашв. Користувалася громада тшьки 6 ланами, а чинш спла-
чувала з пистнадцяти4. В сел1 значилися так1 категорп селян, як вбои i дуже B6ori.
Селяни перебували в щлковитш залежност1 вщ монастиря. Формально кожен Kpi-
пак збершав право переходу, але фактично BiH без дозволу монастиря не Mir
залишити село. Селянам надавалося право подавати скарги в ешскопський суд,
але там кршаки шякого захисту не мали. Багато лиха завдавали селянам феодальш
усобищ — ix грабували шляхтич^ що ворогували м1ж собою. В однш з численних
скарг зазначаеться, що староста Теребовл1 Ю. Балабан напав на село i вщ1брав
у селян 2 тис. злотих, 170 яловиць, багато жита i пшенищ.
На початку XVII ст. в сел1 збудовано добре укршлений замок, в ньому постшно
перебували 240 жовшр1в. Кожний господар селянського двору повинен був мати
рушницю, а бщнота — коси або рогатину.
В 1638 рощ король Владислав IV передав Перегшське у власшсть корол1вському
шдчашому Янов1 Яблоновському. Bci мешканщ села вважалися його пщданими.
В маетку були пансьш поко!, pi3Hi господарсьш прим1щення, пекарня, млин, корчма.
Полум’я нащонально-визвольно! в1йни украшського народу 1648—1654 рр.,
перекинувшись на захщноукрашсьт земл1, охопило й Перегшське. 1648 року
жител1 села разом з мешканцями Каменя, Новищ i Берлог штурмом оволодши
Переинським замком5. Його власник Яблоновський з мат1р’ю Анною ледве встиг
утекти. Повстал1 щиро вггали i пщтримували селянсько-козацьке в1йсько, яке
того ж року вступило в село6.
3 1661 року Перегшське стало корол1вською власшстю, а 1690 року було пере-
дане кафедральнш галицькш церкв17.
1 Kwartalnik etnograficzny, t. IV. 1907, стор. 195.
2 Markowski. Fortalicium w Perehinsku. Lwow, 1937, стор. 6.
3 М. M а ц i e в с ь к и й, Короткий погляд на монастир1 i монашество руське. 1860, стор. 160.
4 Stownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. VII, стор. 952.
5. Literaturny zbiornik. Lwow, 1872, 1873, 1874, стор. 180.
6 Markowski. Fortalicium w Perehinsku, стор. 5.
7 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Slowianskich, t. VII, стор. 1167.
496

Напритнщ XVII ст. Перегшське стало вже пор1вняно великим селом —
в ньому нал1чувався 241 дв1р. Серед мешканщв нал1чувалося 8 халупнитв, 11 Ре*
м1сник1в, 5 козатв. У 1690 рощ тут було 3 церкви й 3 монастир!1. В цей час король
дозволив проводити у сел1 pi4Hi ярмарки. Ворожнеча феодал1в i церковнитв згубно
позначалася на дол1 селян. 1705 року брацлавський воевода, що ворогував з лъв\в-
ським еп1скопом, послав 300 жовшр1в у його села — Перегшське i Рожнят1в. Жов-
шри грабували жител1в не ripme татар, вщверто заявляли громадп «Перегшське
пограбуемо, знесемо вогнем i мечем нашщо»2.
У XVIII ст. жител1 села брали активну участь у pyci оприштв. Вщзначився
смшивими д1ями Фед1р Бизор, якого Олекса Довбуш призначив ватажком. У Пере-
гшському дек1лька раз1в у жовтш 1739 року та восени 1744 року бував сам Довбуш.
За австршських час1в власником села стала Льв1вська митроштя. Одним i3
метод1в жорстокого визискування селян була оренда. В тнщ XVIII ст. селяни
неодноразово подавали скарги управителям ешскопських маеттв на nocecopiB, вима-
гаючи ix усунення i лшвщаци орендних договор1в. У 1795 рощ жител1 Перегш-
ського заявили, що покинуть село, якщо жорстокий посесор Бронацький залишиться
тут. В 1798 рощ селяни неодноразово скаржилися на посесора Мазарат, заявля-
ючи, що в раз1 незадоволення ixHix вимог вони вщмовляться вщробляти
панщину i платити грошов1 податки. Селяни р1шуче вимагали скасування оренди,
переобрання вшта й присяжних, ят разом з посесором пригноблювали ix. Зде-
б1льшого скарги не давали бажаних наслщтв.
Особливо!* гостроти антифеодальна боротьба набрала в 1817 рощ, коли частина
громади поскаржилася в окружне управлшня на мшцевого управителя, який при-
мушував селян вщбувати повинност1 понад встановлений строк, а з тими, хто ухи-
лявся вщ цього, жорстоко розправлявся. Не дочекавшися розгляду скарги, 63
чоловша подали до окружного управлшня нову скаргу з цього приводу. Урядовщ
скаргу передали на розгляд вшта, останнш вщкинув yci претензп i попросив над1-
слати вшськову команду. В1йсько силою розправилося з селянами. Але Григорш
Яцук та 1ван Гавриляк подали скаргу в пов1тове управл1ння. Селяни тим часом
ухилялися вщ виконання панщини та шших повинностей. До Перегшського знову
прибула вшськова команда для розправи з непотрними i захисту маеттв вщ оприш-
KiB. Селянсьт ватажки 1ван Федора i Григорш Яцук були ув’язнеш. Останнього
засудили до телесного покарання, але йому вдалося втекти до Молдавп3.
Незважаючи на penpecii, селяни ухилялися вщ виконання панщини. 1ван Федора, який
втш i3 стрийсько! в’язнищ, разом з Василем Галатою та Миколою Лесюком подали
нову скаргу в пов1тове управлшня. Виступи селян вщбувалися також у 1818 рощ4.
Коли митрополит став вимагати не лише двадцяту в1вцю, а й ягня, селяни навесш
1845 року вщмовилися виконувати його волю. Щоб змусити ix до цього, в червш
до Перегшського було знову направлено вшськову команду5.
Шсля реформи 1848 року громада Перегшського втратила значну частину угщь,
якими користувалася ратше. Основними земельними власниками залишились
духовенство i куркуль В 1857 рощ Льв1вська ушатська митроштя мала в Перегшському
59 013 MopriB niciB, штв i пасовиськ. Куркулям належало 145 MopriB орно! земл1,
536 MopriB город1в, 3992 морги лук, 47 530 морпв л1с1в. У селян, яких на той час
нал1чувалось 3620 чоловш, було лише 1670 морпв орно!' земл1, 3721 морг лук i го-
род1в, 1426 MopriB пасовиськ6.
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 201, оп. 4, спр. 40, арк. 7.
2 Там же, ф. 5, т. 201, стор. 919—920.
8 Там же, ф. 409, оп. 2, спр. 73, арк. 1.
4 Там же, арк. 26—27.
5 Там же, ф. 146, оп. 5, спр. 3152, арк. 1—7.
6 Skorowidz wszystkich miejscowosci poloSonych w Krolestwie Galicyi i Lodomeryi z Wiel-
kiem Ksi^stwem Krakowskiem. Lwow, 1868, стор. 156—157.
497 32 332

Ще 1810 року льв1вський митрополит Антонш Ангелович розпочав бущвни-
цтво гути поблизу Перегшського. В 1814 рощ пщприемство стало до ладу. Тут
працювали 1 майстер i 50 пом1чник1в. Гута мала 12 шахт, 1 високу шч, 2 гамарш1 й
кузню для виробництва цвях1в2. А в 1818 рощ виявилося, що зал1зна руда погано!
якост1, i пщприемство закрилося. На початку XIX ст. в околицях Перегшського
над сплавною р1чкою «Шмницею працювало кшька водяних тарташв. На кожному
тартаку д1яли 2—4 поперечт пили та 1—2 циркулярнь Дошки, що тут виробляли,
йшли за кордон. Для мюцевих потреб щор1чно випускали 2 млн.покр1вельних дощечок.
Населення Перегшського жило в злиднях i темрявь Перший навчальний
заклад — невеличку початкову народну школу — тут засновано лише в 1832 рощ3.
Тшьки через твстолптя вщкрито двор1чну школу. А в 1910 рощ створено дв! чо-
тирир1чш школи — чолов1чу й жшочу4.; В Перегшському проживало близько
5 тис. чоловш, i тако! кшькост1 oceiTHix заклад1в було мало. Бшышсть д1тей лиша-
лася поза школою.
Важке становище селянства зумовлювало його боротьбу проти гнобител1в. Шд
впливом революци 1905—1907 рр. в Pocii ця боротьба ще бшыпе посилилася. 19 ci4-
ня 1906 року селяни на таемних зборах ухвалили розподшити помщицьш земл!5.
Навесш розгорнувся страйковий рух сшьськогосподарських робггнитв. Страйкар1
вимагали шдвищення зароб!тно! плати, скорочення робочого дня, передач! noMi-
щицько! земл! селянам. Вони стшко трималися. Землевласники змушеш були вербу-
вати штрейкбрехер!в в !нших пов1тах. Улп’ку цього ж року в Перегшському апту-
вали за сшьськогосподарський страйк i проголошували революцшш лозунги
льв1всыа студенти Адам Коска та Володимир 1льтв. 1х заарештували i судили6.
1912 року в Перегшському шоземщ заснували дв1 нафтов! копальн!. Експлуа-
тувалося 5 свердловин глибиною 200 —400 метр1в. Обслуговували копальн! в
основному поляки, м1сцевих жител1в працювало тут близько 10 чоловш. Одержували
вони 1,5—2 злотих на день.
Неймов1рно важким було становище жител1в Перепнського в роки першо!
CBiT0B0'i в1йни. Багатьох з них мобШзували до австро-угорсько! армп. Господарство
занепало, а саме село значною Mipoio зазнало ру:йнувань пщ час военних д1й.
15 лютого 1915 року до Перегшського вступили росшсьш вшська7.
Мешканщ Перегшського 6. Ю. та Я. Ю. Мельникович1, що потрапили в росш-
ський полон, у роки громадянсько! вшни та шоземно! !нтервенцп в лавах Червоно!
ApMii захищали молоду Радянську республшу. Повернувшись додому, вони розпо-
вщали односельцям про револющйн! завоювання народ!в Pocii.
Коли в Перегшське вступили польськ1 окупац1йн! BificbKa, вони натрапили на
рппучий onip. В 1920 рощ в околицях села д!яло кшька груп озброених повстанщв.
Вони нападали на пщроздши польсько! армп, затримували вшськов! обози та пред-
ставник!в державно!* влади8. Повстання набрало широкого розмаху. На його приду-
шення урядовщ викликали 3i Львова додатково BiftcbKOBi п!дкр!плення.
В 1921 рощ в Перегшському нал!чувалося 5912 чоловш, з них 5150 украшщв,
612 евре!в, 150 полятв9. Село було забудоване одноповерховими дерев’яними бу-
динками. Навколишн!ми л!совими масивами володши митрополит Шептицький та
1 Гамарня — фабрика, де переробляють зал1зо* сталь, м1дь за допомогою вогню i молота,
де очшцають (фришують) зал!зо.
2 Записки наукового товариства iM. Шевченка, т. 154. 1937, стор. 151—157.
3 «Рщна школа», 1934, ч. 3, стор. 44.
4 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 165, оп. 2, спр. 1280, арк. 1, 6, 22.
5 В. К. Осечинський. Галичина шд гштом Австро-Угорщини в епоху 1мпер1ал1зму,
стор. 82.
6 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 350, оп. 1, спр. 2915, арк. 3—6.
7 ЦДВ1А СРСР, ф. 2148, оп. 3, спр. 39, арк.
ь Льв1всъкяй облдержарх!в, ф. 102, оп. 1, спр. 30, арк. 23—25.
9 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej, t. XIV Wojewodstwo Stanislawowskie.
Warszawa. 1923, стор. 4.
498

<|>ipMa «Польсько-швейцарська лкюва промыслов icTb Й. Ф. Глезшгера»1. Понад
32 тис. га л1су та близько 900 морпв кращих земель належало греко-католицькш
митрополи, понад 400 MopriB — церкв1, 124 морги — nonoBi, понад 150 морпв орно!
земл1 та л1су — ciM’i мюцевого глитая Патр1я. Близько 650 MopriB поля в 30-х
роках вщсудили у селян за борги KpaMapi та лихварь На селянський дв1р
первично припадало 0,4 га земль За клапоть поля, який селяни брали в митрополи чи
у крамаря в оренду, вщдавали третину врожаю. Та й землю цю не завжди бщняк
вчасно обробляв, бо не мав тягла.
Медична допомога в кабшеи лшаря коштувала 3 злотг (триденний заробггок
лхсоруба), за вщвщання хворого вдома треба було вщдати 5—6 злотих. Дуже дорого
коштували лши. Вщ туберкульозу i тифу гинули сотш людей, особливо в дитячому
вщ1.
В сел1 була 7-р1чна школа з польською мовою навчання. Тшьки 3 години на
тиждень вщводилося на украшську мову i л1тературу, ят викладав учитель-поляк,
що й сам до ладу не знав украшсько! мови. 3 восьми вчител1в лише двое були укра-
!нцями. Вщвщували школу близько 300 учшв, переважно д1ти заможних. Бшь-
писть д1тей не ходили до школи, бо не мали в що одягнутися. Понад 70 проц.
мешканщв Переннського не знали грамоти.
Ось що розповщае колишнш ем1грант 1. М. Крашо, який повернувся в рщне
село: «Голод i злидш заставили мене в 1927 рощ продати останнш кусок земл1,
який я одержав у спадщину вщ батька, i вшхати в Швденну Америку шукати щастя.
Тяжка, непосильна праця, нужденна зарплата заставили мене покидати одного кат-
тал icTa та йти до другого, але й там не було краще. Каштал1сти Bci однаковЪ)2.
3 середини 20-х poKiB у Перепнському почаст1шали виступи трудящих. Керу-
вали ними члени КПЗУ та профспшка деревообробнитв, створена в cepnHi 1928
року з Шщативи комушста М. М. Мацевича. 3 6 по 27 с1чня 1929 року страйкували
деревообробники пщ кер1вництвом страйкового ком1тету в склад1 24 чоловш. 7 с1чня
близько 500 страйкар1в згбралися на станци у Перепнському, намагаючись пере-
шкодити pyxoBi по!зд1в по вузькокол1йщ Брошн1в—Осмолода, щоб припинити
роботу на шдприемствах ф1рми. Сталася сутичка з пол1щею, теля чого в
Перепнському введено надзвичайний стан, почалися арешти. Але роб1тники не здавалися.
Вони вимагали 8-годинного робочого дня, пщвищення зарплати на 30 проц., вщ-
криття продуктових магазишв3. В результат! страйку вони добилися пщвищення
зарплати на 10 процент1в. Деякого полшшення становища добилися роб1тники
завдяки страйку й у наступному рощ. 1933 року в Перепнському створено профепш-
кову оргашзащю po6iTHHKiB nicoBoi промисловост1, головою яко! обрали Ф. Д. Кузя,
а секретарем — Р. М. Гл1бковича. В сел1 поетшно розповсюджувалися лштвки
КПЗУ. В 1934 рощ тут вщбулася першотравнева демонстращя, на яку роб1тники
йшли з червоними прапорами. Незважаючи на заборону польських властей, у xaTi-
читальш вщзначалися ювше! Т. Г. Шевченка та I. Я. Франка. Мшцева молодь праг-
нула мати св1й клуб, з щею метою збирала кошти. Однак пожертви були малими.
Тод1 актив1сти вдалися до платних вистав хорового й драматичного гуртшв. 1936
року почалося буд1вництво клубу, але власт1 чинили вciлякi перешкоди, i за 3 роки
було зведено тшьки етши та дах. Зате в сел1 було кшька церков i 4 корчми.
Поблизу Переннського вщкрито в > 1936 рощ ще кшька нафтових копалень.
7 свердловин давали близько 3,5 цистерни нафти щом1сяця. Тут працювало багато
мешканщв Переннського. Одержували вони м1зерну платню. Терпши вщ власни-
KiB нафтових промисл1в i селяни. Промисловщ за безщнь скуповували нафтоносш
грунти, що призводило до ще бшыпого обезземеления селян. Переннський nin
1 Rocznik polskiego przemyslu i handlu. Warszawa, 1939, № 11926.
8 Газ. «Вшьне Прикарпаття», 18 жовтня 1955 р.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 129—130.
499 32*

разом з JlbBiBCbKoio греко-католицькою консистор1ею хот1в створити власну наф-
тову ф1рму у вигляд1 акщонерно! компанп — греко-католицька акщйна нафтова
сшлка «Утя»1.
В ЗО-i роки в сел1 було розвинуте кустарне виробництво. Тут нал1чувалося
50 ткач1в, 6 шевщв, 5 колюнитв, 10 бондар1в, 5 кушшр1в, 15 кошикар1в. Кожен
з них, маючи 5—10 MopriB земл1, займався i сшьським господарством2.
Трудяпц Перепнського з великою рад1стю зустрши Червону Армно. 21 вересня
1939 року все населения вийшло на вулищ. Радо в1тали радянських во!шв робгг-
ники Я. П. Писар та I. Ю. Панько, вчитель В. П. Чолш. До складу тимчасового
управлшня ввшшли М. М. Пронь (голова), М. М. Рабинович, JI. В. Сорока, М. П.
Мартинець. За новим адмшютративним подшом Перегшське стало районним
центром. У грудш 1940 року вщбулися вибори до мшцевих Рад. Першим головою се-
лищно! Ради обрали М. М. Проня. В цей же першд створено селищт партшну,
комсомольську, профспшков1,, спортивш та imni громадсьт оргашзацп, ят очо-
лили рух трудящих за здшснення сощал1стичних перетворень. Селянам передано
понад 1 тис. га пом1щицьких i церковних земель. У селипц створено великий л1с-
промгосп, два лшозаводи, в околицях розпочався видобуток нафти. Bcix працездат-
них забезпечено роботою. По»всюдно запроваджувалося радянське законодавство.
, Вже 1939 року в Перепнському вщкрито дв1 7-pi4Hi школи з викладанням
рщною мовою. До кшця 1940 року лшвщовано неписьментсть. Почали д1яти клуб,
дв1 б1блштеки, кшотеатр.
3 великим обуренням д1зналися мешканщ Перег1нського про пщступний напад
ггглер1всько! Шмеччини на Радянський Союз. 22 червн^1941 року на
пщприемствах i в установах вщбулися MacoBi м1тинги. Трудящ1 клялися вщдати Bci сво!
сили для перемоги над лютим ворогом. Прикордонники й вшськов1 частини, що вщ-
ступали через селище, д1ставали всеб1чну допомогу — транспортом, продуктами
харчування тощо.^30 червня фашистсьт вшська вдерлися в Перегшське. Спочатку
тут хазяйнувала угорська адмшютращя, з серпня — шмецька. Окупанти чинили
розправу над радянськими актив1стами, виловлювали молодь i насильно вивозили
на каторжш роботи до Шмеччини. Всього з Перегшського району вивезли
4384 чоловша3. Ггглер1вщ з оушвцями оргашзували по селищу i району облави
на евре!в.
Жител1 селища боролися з загарбниками. Секретар Перегшського ра&кому
КП(б)У В, I. Андр1енко став членом пщпшьного обкому партп4. У pyci опору брав
участь поет Й. П. Мошура, який писав патр1отичш, антифашистсьт Bipini. Жител1
С. 	С. Костур та П. М. Романдо розповсюджували антифашистську лпературу5.
Навесш 1944 року птлергцщ стратили. 10 юнатв та давчат, ят допомагали партиза-
на^-ковпатвщщ. За ощр ркупащйному режимов! фашисти розстр1ляли багато
жител1в Перег1нського, зокрема поета Й. П. Мошуру, комсомольщв С. Ю. Дроцюк,
К. С. Дубей, Д. Лесюка та 1нших.
v 28 липня 1944 року 226-а стршецька див1з1я 11-го стршецького корпусу визво-
лила Перегшське. В боях за селище загинуло понад 200. радянських бшщв i оф1-
цер1в. Майже 600 перегшщв були учасниками Велико! В1тчизняно! вшни, 200 з них
удостоен! високих урядових нагород.
СелцщуЛ району окупанти завдали величезних збиттв: зруйновано 2 лкюза-
води, курорт у с. Пщлютому, 500 будинтв. Bci шляхи потребували ремонту.
Становище ускладнювалося через терористичш дп банд укра!нських буржуазних на'цю-
нал1ст1в. Восени 1944 року вони вбили актив1ста Р. М. Кулика, голову селищного
1 Журн. «Людина i свгг», 1966, № 11, стор. 24—29.
2 Льв1вський облдержарх1в, ф. 35, оп. 5, спр. 269, арк. 73.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 15, арк. 1.
4- 	Газ. «Прикарпатська правда», 8 травня 1965 р.
* 1вано-Франк1вський облпартарх1в, ф. 1, оп. 29, спр. 415, арк. 266.
500

споживчого товариства 1вана Семковича,
поранили його дружину i на ii руках вбили
восьмилпсячну дитину. Для боротьби з
бандитизмом в Перегшському створили вини-
щувальний загш, який забезпечував охорону
установ i шдприемств. Радянсьш та партшш
органи вели широку роз’яснювальну роботу.
Завдяки ш частина учаснитв нащонал^тич-
них банд порвала з оушвцями i з’явилася
з повинною. Таких трудовлаштовували, i
вони поверталися до чесного життя. В бо-
ротьб1 з бандитизмом загинув чешет О.
Сухоруких, його 1менем названо одну з вулиць
Перегшського.
Вже через кшька дшв шсля визволення
за допомогою вшськових частин став до
ладу л1сопильний завод. Згодом за участю
бакинських спещал1ст1в, ят прибули до
Перегшського, вщбудовано нафтодшьницю
№ 4. Тут д1яло в 1944 рощ тшьки 17сверд-
ЛОВИН. Видобуток нафти становив 2,5 ТОННИ У столярному цеху колгоспу «Бтьшовик». 1970 р.
на добу. 6 свердловин не працювало через
нестачу мехашзм1в та спещал1спв. За два тижш шсля визволення вщновлено
роботу Перегшського лшпромгоспу, хоч не вистачало робочо? сили. Вузькоко-
лшна зал1зниця Брошшв—Осмолода була в трьох м1сцях пошкоджена, придат-
ними виявилися тшьки один паровоз i 4 вагони. Для лшпромгоспу з Москви,
Леншграда, далекого Уралу надшшли зал1зничш рейки, лкювозш вагони i паро-
вози, трактори, електролебщки1. Завдяки цьому пщприемство змогло виконувати
i перевиконувати виробшга завдання. 1945 року став до ладу райпромкомбшат, що
об’еднував шевську та кравецьку майстерш, нниряний завод, сукновальню, 2 во-
дяш млини, 2 крупорушки, олшницю та 2 цегельн1.
Л1спромгосп тод1 об’еднував лдеодшьнищ Перегшського, Небилова, Ясеня та
Поропв. У його розпорядженш було 67 тис. га лк>у. Комсомольсько-молод1жна
бригада л1соруб1в (бригадир I. В. Урядов) перший шелявоенний п’ятир1чний план
виконала в лютому 1948 року2. За короткий час л1спромгосп став одним з найбшь-
ших i найкраще оснащених промислових пщприемств Прикарпаття. В 1949 роц! BiH
завоював перехщний Червоний прапор Ради MiHicTpiB СРСР. 1954 року колектив
л1спромгоспу вдруге вийшов переможцем у всесоюзному сощалштичному змаганш.
Великий вклад у полшшення технологи виробництва внесли ращонал!затори,
зокрема Ф. В. Максим1в, зробив нову конструкцш мотопили, яку використовують
на рубщ лк>у. Полшшилося життя лicopyбiв. На л1сопунктах i майстерських
дшянках л!спромгоспу споруджено npocTopi i ceirai житлов! будинки, гуртожитки,
щальш, клуби, медичн! заклади. За першу шелявоенну п’ятир1чку в селшщ
збудовано електростанцш, реконструйовано лшопильний завод. Вщкрили радш-
вузол, нову лшарню.
Селищна Рада та партшна оргашзащя, створена в 1946 рощ, чимало зробили,
щоб пщнести сшьське господарство. Бщняки об’еднувалися в земельн! громади,
при них створювалися супряжш групи. Вони допомагали безкшним господарствам,
ым’ям вiйcькoвocлyжбoвцiв, iнвaлiдaм Велико!* В^чизняно!* вшни, вдовам i
сиротам у проведенш с1вби. Застршьниками в цш cnpaei виступали комсомольца При
земельних громадах вщкрили кузш, плодов! розсадники. В 1947 рощ перегшським
1 Газ. «Прикарпатська правда», 31 жовтня 1954 р.
2 Радянське Прикарпаття. 1939—1959. Документа й матер1али, стор. 240.
501

селянам держава вид шила 50 KopiB,
одержували вони додатково землю, люо-
матер1али, звшьнялися вщ податтв.
Комушсти i комсомольщ проводили широку
роз’яснювальну роботу серед одноос1бни-
шв, агггуючи ix за створення колгоспу.
Немала заслуга в створенш [шщатиьних
груп заступника голови райвиконкому,
колишньо! бщнячки Ю. I. Стефурак. Вона
побувала в колгоспах схщних областей, а
штм пропагувала серед переинських
селян досягнення i переваги колгоспного
ладу.
В лютому 1952 року селяни Перегш-
ського створили артшь «Бшыповик». Це
невелике господарство через кшька рок1в
об’едналося з колгоспом с. Вшьх1вки, а
згодом з артшями Небилова, Слободи-Не-
бил1всько!, Рошнятого та Закерничного.
Культком!ая Перег1нсько? сшьради перев1ряе роботу ® наступш П Ятир1чки МЩНШа еко-
6i6nioTeKM. 1970 р. номша селища, швидко зростали м1сцев1
кадри. JIicopy6n оволод1вали р1зними
ирофеаями. Багатьох, було висунуто на KepiBHi посади. Колишш лшоруби
Б. Я. Пельц та Ю. Я. Петренш стали начальниками лдеопункшв, а згодом
Б. Я. Пельц очолив Солотвинський люокомбшат.
1957 року Переинський л1спромгосп ввшшов до укрупненого пщприемства —
лкюкомбшату «Осмолода» (центр у Брошн1в-Осад1). В Перепнському тепер л1со-
пункт цього л1сокомбшату. KpiM нього, дшть харчовий i побутовий комбшати,
столярний цех Рожштвсько! меблево! фабрики та комбшат комунальних
пщприемств. У 1958 рощ став до ладу харчокомбшат. У ci4Hi 1969 року вш був перетво-
рений на соко-екстрактний завод. Продукщя заводу користуеться великим попитом.
Спиртоваш соки — малиновий, ожиновий, яблучний, чорничиий — вщправляють
до Середньо! A3ii, в Челябшськ, Тульську i Московську облает^ сульф1товаш
соки — у Дншропетровську та Волинську область
3 1959 року столярний цех комбшату побутового обслуговування виготовляе
шафи, в1конш й дверш рами, пиломатер1али тощо. Тепер його передано Рожштв-
ськш меблевш фабрищ.
Постшно вдосконалюеться технолопя виробництва на Перепнському л1со-
пункт1. Шдприемство забезпечене тракторами, вантажними автомашинами, електро-
пилами та шшими мехашзмами. Заготовляють деревину лише в межах природного
приросту л1су. Багато уваги придшяеться планом1рному вщновленню л1су на Mic-
цях вирубки. Лкопункт заснував досконал1 шкшки бука, ялини, сосни.
За переинським колгоспом «Бшыновик» закршлено 1573 га орно! земл1,
1384 га ciHOKociB i 2260 га лкпв. BiH мае 48 га саду. Це високомехашзоване
рентабельно господарство з великим неподшьним фондом i численними спещалютами. Bci
трудомштш процеси в рослинництв! мехашзовано. Тут вирощують льон-довгунець,
6araTopi4Hi трави, картоплю. Артшь мае 5,6 тис. овець, близько 600 гoлiв велико!
рогато! худоби. За вирощення високого врожаю картошп в 1967 рощ колгосп
нагороджено перехщним Червоним прапором обкому КП Украши та виконкому облас-
но! Ради депутате трудящих. Колгосп поступово спещал1зуватиметься на льонар-
ств1 й BiB4apcTBi. В артыи виконано багато буд!вельних робгт. Побудовано
столярний цех, 3 пилорами, 2 кор!вники, 2 телятники, свинарник, 22 примщення для
овець, 5 цех[в по переробц! й сортуванню льону, 3 кормоцехи, 3 вод'онаШрш башти,
гараж для автомашин i майстерш для ремонту сшьськогосподарсько! технши, при-
502

мщення для збереження сшьськогосподарських машин, цегельню, 4 зерносховища,
силосш споруди тощо.
Виросли i HOBi люди, ят своею працею примножують суспшьне багатство.
В 1968 рощ ланка М. О. Коршь виростила по 310 цнт картошп на гектарь
Ланкову нагороджено орденом Ленша. Ii неодноразово обирали депутатом селищно!,
районно! та обласно! Рад депутат1в трудящих. Пращвники л1сокомбшату «Осмо-
лода» — шефи колгоспу. Вони допомагають колгоспникам очищати л1с, закршлений
за артшлю, постачають машини для л1сорозробок, видшяють саджанщ дерев.
В колгоспнш партшнш оргашзацп — 65 комушст1в. Комушсти — передовики
виробництва. С. В. Король надоюе по 3050 кг молока вщ закршлено! корови,
М. Ф. Магулш одержуе по 4,3 цнт насшня i по 4,3 цнт волокна льону з кожного
гектара. Комсомольська оргашзащя нал1чуе 236 чоловш. 3 ii лав тако>к вийшло
немало передовитв виробництва.
Зростае добробут колгоспнитв. Грошова оплата трудодня з часу колектив1за-
цп зросла майже в 5 раз1в. Колгоспники побудували 1480 житлових будинтв.
Мешканщ Перегшського зводять npocTopi cBirai будинки, над якими зд1ймаються теле-
в1зшш антени. В магазинах селища не залежуються красив! тканини, модельне
взуття, побутов1 електроприлади, добротш мебль В 1968 рощ товарооб1г селищ-
ного споживчого товариства 3pic пор1вняно з 1947 роком бшып як у 6 раз1в.
У Перегшському добре налагоджена система охорони здоров’я i медичного об-
слуговування. Kpik селищно! лшарш, з 1957 року д1е дитяча лшарня на 50 л1жок,
е пологове вщдшення, полшлшша, рентгешвський та ф1зютерапевтичний кабшети,
аптека. Якщо до 1939 року в Перегшському працював тшьки один лшар, то hhhi
тут е 19 лшар1в та 62 чоловша середнього медичного персоналу.
Мережу осв1ти в селшщ складають 4 початков1, восьмир1чна, масова та веч1рня
середш школи, допом1жна школа-1нтернат. 6 також автошкола. За шслявоенш
роки понад 1300 юнатв i д1вчат здобули середню освггу (з них 600 без вщриву вщ
виробництва). Понад 250 вихщщв i3 селища ниш працюють лшарями, педагогами,
1нженерами, стали спещал1стами с1льського господарства. Директор середньо!
школи 6. М. Лук’яненко — заслужена вчителька УРСР. Як для роб1тничих, так
i для колгоспних родин стала властивою одна знаменна риса —студент, а то й
два-три в ciM’i — звичайне явище, а тим часом багато хто з ix батьтв навчався
грамоти в лшнеш.
Справжшми осередками культури е масова i дитяча б1блютеки. Книжковий
фонд ix становить 54 тис. прим1рнитв. Б1блютеки не тшьки проводять читацьт
конференцп, л1тературно-тематичш вечори, а й поширюють передовий досвщ
колгоспного виробництва i л1сово!‘ промисловость Немае в Перегшському родини, яка
не передплачувала б газет i журнал1в. Трудяпц мають необхщш умови для
культурного вщпочинку. В будинку культури демонструються тнофшьми для дорослих
i д1тей, працюють хоровий, драматичний, танцювальний та музичний гуртки, ят
об’еднують понад 150 чоловш. Як i в давнину, молодь збираеться на вечорнищ.
Однак тепер вони набули нового
зм1сту. На вечорнищ приходить
аптатор, розповщае про найваж-
лив1пи поди в CBiTi, штм жшки
й д1вчата з веселою п1снею i
жартами вишивають або дивляться
цшаву телепередачу.
Про полшшення життя
трудящих i благоустрш селища
постшно дбае Перегшська селищна
Рада. KpiM 108 депутат1в, у робот1
Ради беруть участь понад 850 ак-
THBicTiB.
На ypoui (физики в Перег1нськ!й середнт школк 1970 р.
503

Ниш Перегшське — добре впорядковане
селище. Тут заасфальтовано центральну вули-
цю iM. Ленша, нлощу автобусно! станци,
побудовано тротуари. Вулищ прикрашають зелеш
насадження, в центр1 — молодий парк, де
споруджено танцювальний та дитячий майданчики.
Тут же встановлено пам’ятники визволителям
Перегшського та радянським актив!стам, ят
загинули вщ рук украшських буржуазних
нащонал1ст1в, а також Т. Г. Шевченку. Пер-
спективним планом розвитку селища передба-
чено розширення виробничих примщень сто-
лярного цеху, побуткомбшату, спорудження
ушвермагу, тнотеатру. Вуде заасфальтовано
дорогу до станцп Пос1ч. Колгосп «Бшыновик»
запланував створення допом1жних пщпри-
_ . емств — сушарки для паркету, в’язального це-
ерепнськ! вечорниц!. р. Зд|йсненням цих важливих накреслень
иаполегливо працюють Bci трудяпц Перегшського.
JI. М. КОНОВАЛОВА, П. С. СИНЕНКО, А. Л. ЯСШСЬКИЙ
ЦЕНЯВА
Ценява — село, центр сшьсько! Ради. Розташована на р1чщ Дуб1, за 3 км вщ
районного центру, за 10 км вщ зал1знично! станцп Рожнят1в. Село перетинае
автотраса. Населення — 1490 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Княз1вка.
Вперше Ценява згадуеться в документ! про судовий процес 1636—1637 рр.,
що його порушив enicKon Шумлянський проти шляхтич1в Рожнятовських, ят
володши селом1.
На Ценяву часто нападали турецько-татарсьт загони. Вони вчиняли кривав1
розправи над жителями, грабували ix, палили буд1вль Селяни мусили захищати
свою землю, боронитися вщ чужинщв. За селом вони збудували сторожов1 башти,
з яких вартов1 подавали сигнали про наближення ворога. Д1знавшись про загрозу,
люди ховалися в л1си, а здатш володши зброею, створювали оборонш загони. Bi-
дом1 1мена кер1внитв таких загон1в — брат1в Бойчутв2.
Неодноразово пщн1малися мешканц1 Ценяви i на боротьбу проти феодал1в.
Восени 1648 року вони разом з м1щанами Калуша брали участь у штурм1 Рожнят1в-
ського замку3. Протягом 1649—1650 рр. ценявсьт селяни нападали на довколишню
шляхту. В численних шляхетських скаргах названо багато пр1звищ повстанщв:
Фед1р та 1ван Дуничеви, Гриць Мацевич, 1ван Дудка, Фед1р Ключина, вдова Семчи-
шина, Максим Матвпв та iHmi4.
В першш половин! XVIII ст. багато селян Ценяви перебувало в загонах оприш-
KiB. До цього часу збереглося в пам’ят! народу гм’я месника Дирова, п!д проводом
якого опришки в 1714 рощ напали на ABip шляхтича в Ценяв], забрали в нього
майна на 30 тис. злотих6.
1стотним джерелом збагачення середньо! шляхти була оренда маеттв у
великих магна^в. Орендар, Hi перед чим не зупиняючись, намагався витягти з маетку
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 201, оп. 4, спр. 228, арк. 129.
2 1вано-Франшвськип облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—37, арк. 5.
8 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 141, арк. 35, 36.
4 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 5, стор. 129, 130.
6 В. В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського опршшивства XVI—
XIX ст., стор. 79.
504

якнайбшыпе прибуттв. Тому система оренди призводила до крайнього зубожшня
кршосних селян. У 1747 рощ було передано в оренду i Ценяву.
Мало чим вщр1знялося життя селян Ценяви в добу каштал1зму вщ попередшх
час1в. Хоч над ними вже не стояв панський наглядач з нагаем, економ1чна залеж-
HicTb вщ пом1щика залишалася — в його фшьварку селянишш доводилося вщ-
робляти за одержану позичку або погоджуватися на кабальш умови роботи за наймом,
В другш половит XIX ст. до Ценяви належало 594 морги орно! земл1, 1669
MopriB лук i город1в, 829 морпв пасовищ. Але бшышсть угщь зосередили в сво!х
руках рожштвський пом1щик та 20 сшьських глита!в, ят швидко збагачувалися.
Основна маса селян лишалася малоземельною i перебувала в пом1щицько-куркуль-
ськш кабал!1. Житлом селянина була курна хата-мазанка, вкрита соломою, з дол1в-
кою. Св1тили в хатах скшками, каганцями. Люди ходили в домотканому одяз^
в саморобних постолах, бо щни на промислов1 товари були дуже високими. Харчу-
валися одномаштно, тсними стравами, м1сяцями не бачили хл1ба. Чимало людей
жебракувало. Лшували хворих тшьки знахарь 1нфекщйш хвороби швидко поширю-
валися через брак будь-яко! профшактики. В 1873 рощ в Ценяв1 спалахнула епще-
Min холери, вщ яко! за одне лш) померло понад 100 чоловш2.
Грамоту знали одиниць Однокласну школу вщкрито в Ценяв1 1847 року. Лише
1900 року вона стала двокласною3. М1стилася школа в невеличкш хатиш, яка скла-
далася з одше!* тмнати та сшей, що правили й за дров’яний склад. У тих же сшях
вчитель карав учшв, ят завинили. Звичайно, що не Bci д1ти шкшьного вшу навча-
лися. 1912 року школу перетворено на чотирикласну.
Сшдоваючись позбутися злидшв, селяни емшрували. В 1910—1913 рр. до Ка-
нади вшхало 70 чол. Але й на чужиш не знаходили вони щасливого життя, бо i там
д1яли Ti ж вовч1 закони. Тяжка доля стткала, наприклад, велику с'ш'ю б1дняка
Григор1я Кальмучина. Добрий косар, вш довг1 роки понев1рявся разом з д1тьми
в наймах у сшьських багатпв. У 1908 рощ подався до Канади старший син Василь,
в 1910—1911 рр. вшхали туди 1ван i Ганна. 1й судилося поховати сво!х брат1в
далеко вщ р1дного краю, де вони передчасно померли, не витримавши виснажливо!
пращ в шахть
Ще бшыпе понршало становище трудящих Ценяви пщ час першо! св1тово!
в1йни. Австршсьт власт1 моб1л1зували в арм1ю майже все доросле чолов1че
населения, забирали у селян хл1б, худобу, коней.
Внаслщок рекв1зищй у селян залишилася незначна кшьтсть робочо! i
продуктивно! худоби. До того ж, було введено повиншсть шдводами т. зв. форшпани,
зростали податки. В сел1 лютував голод. Особливо бщували багатод1тн1 ciM’i Ми-
коли Грицькова, Тимка Депутовича та iHmi.
3 самого початку вшни австршщ, знаючи про симпатп м!сцевого населения
до Pocii, провели в Галичиш MacoBi арешти. У Цешт заарештували I. I. Комара,
А. Г. Комар, I. Николюка — всього 10 чоловш. Особливо шаленши вони теля того,
як солдати з Ценяви та шших сш вщмовилися воювати проти сво!х брат1в. За ci-
м’ями солдат!в М. М. Дирова, М. С. Турчина, Ф. Кондура, ят опинились у вересш
1914 року в росшському полон1, було встановлено суворий нагляд. Австршсьт
жандарми 7 липня 1915 року заарештували А. Г. Турчин за те, що вона зверталася до
pociHH з проханням вщпустити з полону ii чоловша. Тод1 ж було звинувачено в русо-
фшьських тенденщях ще 27 чол. Bcix ix вивезли до концтабору, розташованого бшя
MicTa Трача. По амшетп 1916 року ix вщправили на проживания в польсьш
села. Звщти цешвчанам довелося тшати додому — спочатку до Дрогобича, Стрия,
а з часом в сво’! тел, в рщш осел1. Жандарми на м1сцях виловлювали вт1кач1в i на-
кладали на них 10 ринських штрафу.
1 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowianskich, t. 1, стор. 689.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—37, арк. 6.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1290, арк. 1, 9, 13.
505

Шсля перемоги Велико! Жовтнево! сощалютично! революцп в Pocii в село по-
вернулися звщти вшськовополонеш, яш були свщками революцшних подш.
Спочатку пршхав Я. Г. Турчин, а в 1920 рощ теля п’ятир1чного перебування в KneBi,
Одес1, Катеринослав1, Ростов1-на-Дону повернувся до села Д. М. Юречко, HHHi пен-
cioHep. Вони розповщали селянам про Радянську владу й про леншсьт Декрети про
мир i землю. Селяни уевщомлювали, що буржуазно-нащоналютична ЗУНР це нове
гноблення. Ще з бшыпим опором зустрши вони окупащйний режим, що його вста-
новили тут в 1919 рощ вшська буржуазно-пом1щицько! Полыщ. Життя трудящих
пщ владою пансько! Полыщ залишалося надзвичайно тяжким. Краща земля пере-
бувала в руках пом1щика та куркул1в. На решту 415 господарств припадало всього
536 га орно! земль Церкв1 тод1 належало 16 MopriB орно! земл1, 19 MopriB сшожатей,
3,5 морга невжиттв та 15 морпв люу1. Процес обезземеления трудового селянства
посилився в 1930—1934 рр. внаслщок застосування практики продажу з аукщону
земл1 за борги. 1нод1 за борги вщбирали нав1ть хати. Майже Bci крапц земл1 загар-
бали куркуль Через поетшш злидш та антисаштарш умови близько 30 проц.
жител iB села хворшо на туберкульоз, поширений був черевний тиф.
У 30-х роках в сел1 була тшьки початкова школа. Значна частина дггей через
бщшеть батьтв вщвщувала заняття, доки було тепло. За найменшу провину учшв
били р1зками, ставили колшьми на nicoK, кукурудзу, з пщнятими догори руками.
У вщповщь на т. зв. кресовий шшльний закон, що передбачав повшстю вивести
протягом 25 рошв з уживання украшську мову, цешвчани надюлали до мшютерства
осв1ти Полыщ листа з вимогою вщкрити в сел1 украшську школу. Сфабрикувавши
фалыпивий документ за п1дписами 20 ополячених украшщв про те, що шбито в сел1
така школа не шщпбна, мш1стерство осв1ти порадило селянам «школи бшыпе не
звертатися з под1бними проханнями»2.
В сел1 була невеличка б1блштека, вщкрита 1931 року «Просвггою». Користува-
лися нею не бшыпе 40 чоловш. Громадсьтсть села добилася вщ властей визначення
мшця для забудови народного дому. 1шщатором його спорудження був М. А. Олек-
син. Скориставшись з фшансово! допомоги громади цен1вчан з Торонто та гр1шми,
з1браними в сел1, в 1934 рощ розпочали буд1вництво. Але через звол1кання i вешят
перешкоди з боку урядовщв i сшьського попа завершити спорудження народного
дому було важко. Шп вщверто й нахабно радив не посшшати з буд1вництвом, щоб
«б1льшовикам не було де збирати народ i агггувати».
За далеко неповними даними польсько! статистики, до 1938 року з Ценяви eMi-
грувало за океан понад 120 с1мей. Особливо багато !х оселилося в Канадь EMi-
гранти, яким щастило влаштуватися на роботу, ледве заробляли на прожиття.
Люди мешкали в трущобах, бо квартира нав1ть для одинокого роб1тника коштувала
3/4 його заробтеу. Безробггтя пост1йно загрожувало багатьом ем1грантам. Не один
з них стнчив життя самогубством. В лист1 до цешвчан !х землячка писала з
Торонто: «На фабрищ не працюю, бо не можу. Та й щну дуже збили, задарма робимо.
Продукта, вбрання i що людшп до життя потр1бно, то подорожчало в 3-—4 рази.
А платт нема. Тому в нас страйк за страйком. Якщо дадуть пщвишку, то всьо одно
народ терпить, бо зразу пщвищують щни...». Вщповщаючи на питания, чому не
пршжджае в рщне село, вона пише про свою тугу на чужиш, де «все будеш чужим,
де бщну людину вважають за см1ття... Не Bci можуть !хати на вщвщини р1дних.
Я мала тисячу долар1в, що заро5ила за ciM poKiB, то дала завдаток за хату i лиши-
лася з десятьма пальцями до пращ. Син п1шов до школи. Я сплачувала хату, п’ять
рошв платила сотками за школу, за навчання сина. Не раз йшла шшки до роботи,
бо не мала за що !хати...»3.
1 Шематизм греко-католицького духовенства Льв1всько! apxienapxii на рр. 1931/1932,
стор. 180.
2 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—29.
3 Лист збер1гавться в первиннш орган1зац!*1 Товариства культурних зв’язшв з украТнцями
за кордоном села Ценяви.
506

Важке матер1альне становище, невпевнешсть у завтрашньому дш змусили
цешвчан в Торонто створити в 1925 pomi свою громаду. В нш об’едналося 130
чоловш.
Велике значения у формуванш пол1тично! свщомост! жител1в Ценяви мала
пропаганда комушстичних щей, розповщ1 про сощалштичне буддвництво в Радянському
Союз1. Революцшш ще! активно пропагували в Ценяв1 М. Ф. Гринишин,
М. М. Юречко, О. В. Комар, Д. Кондур, В. Михайл1в. Я. Г. Турчин тримав зв’язок
з осередком КПЗУ на Тернопшыциш, де працював комушст М. JI. Кондур. Через
нього вш одержував полп-ичну шформащю, поради, листи, марксистську лп’ературу.
Навколо Я. Г. Турчина гуртувалися революцшно настроеш селяни М. I. Марюв,
А. Д. Грицьшв та iHmi1. Часто мешканщ Ценяви вщмовлялися виконувати роз-
порядження уряду, не брали yiacTi у виборах. 20 жовтня 1925 року в с. Ршному
вщбувся страйк робггншив нафтових копалень, страйкували i жител i Ценяви М.
Вадик та С. Комар, ят тут працювали. 6 с1чня 1929 року М. I. Фшшович та М. М.
Комар брали участь у страйку роб!тншив-лшоруб1в Перегшського2.
У своерщнш форм1 проявлялася солщаршсть жител!в Ценяви з трудящими
Краши Рад. 7 листопада 1938 року в святковому вбранш вони вийшли на вулицю
села. Озброеш молодчики, синки багатих польських колошсив i мюцевих KypKyjiiB,
вчинили на них напад, били, шматували на селянах украшський одяг, топтали ‘ix
кшьми3.
За 4 дш до приходу радянських вшськ А. Д. Грицьшв i М. Ф. Гринишин з гру-
пою цешвчан роззброши польський 3ariH. Був створений тимчасовий KOMiTeT для
збереження порядку, головою його обрали бщняка М. Ф. Гринишина, секретарем —
А. Д. Грицькова. Чимало жителiB попрямували до Рожнятова зустр!чати
радянських во’1*шв-визволител!в. 19 вересня 1939 року червона кшнота вступила в село.
На MiTHHry палш промови виголосили Я. Г. Турчин, М. О. Голубовський та iH.
Вони висловлювали подяку односельчан i безмежну радеть за визволення вщ гшту
польських пашв, любов до братнього радянського народу4. Труд!вники села радо
в!тали встановлення Радянсько! влади в Захщнш Укра!ш i возз’еднання ii з Укра-
шською РСР. Одним з перших aKTiB Радянсько! влади було над!лення б1дняк!в
землею. Безземельним та малоземельним передали 900 га помщицько! i церковно!
земль Близько 30 с!мей безплатно одержали на спорудження жител по 15—20 куб. м
л!су. В грудш 1939 року жжтет Ценяви обрали свою першу сшьську Раду.
В сел! вщкрили украшську семир!чну школу. Сшьсьш актив!сти А. М. Джу-
рин, I. Д. Грицьшв, М. В. Федор!в, С. Я. Комар разом з учителями розпочали
роботу по лшвщацп неписьменност! серед дорослого населення. В травнев1 дш
1940 року в Цеяяв\ створено комсомольську оргашзацш, секретарем ii молодь
обрала I. П. Хабаля. Комсомольщ читали селянам книжки, газети, вивчали з ними
Конститущю СРСР та УРСР.
Коли почалася Велика В1тчизняна вшна, на долю мешканщв Ценяви випали
тяжш випробування. Окупанти грабували селянсьт господарства. Особливо важ-
ким для цешвчан видався 1942 piK. У сел1 настав голод. Люди !‘ли кропиву. Голодш,
опухл i, йшли вони до Збруча обмшювати одяг, взуття й iHmi pe4i на продукти.
Та коли поверталися у село з продуктами, що ix пощастило вимшяти, полща!’ все
вщбирали. 108 чол. фашисти вивезли на каторжш роботи до Шмеччини. 13 жител!в
села розстршяли окупанти як заложнитв. 30 сшьських aKTHBicTiB, серед них
М. I. MapKiB, I. М. Бадик, С. Г. Комар, А. Д. Грицыив були ув’язнеш. Оушвсьш
бандити по-зв!рячому вбили сшьського актшпста Г. Д. Хортова, спалили одного
з перших комсомольщв А. М. Джурина, замордували М. О. Дирова з дружиною
1 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—19, арк. 2—5.
2 Там же, спр. М—29, арк. 3.
8 Там же, спр. Г—19, арк. 1.
4 Там же, арк. 3.
507

i двома маленькими дпъми, знищили всю родину М. М. Маркова. В нелюдських
муках загинув вщ рук озв1рших банднпв 6. М. Николюк1.
В роки суворих випробувань боротьба цешвчан проти загарбнитв i ix при-
служнитв —украшських буржуазних нащонал1ст1в — набрала форм саботажу, зво-
л1кання сплати податтв. Про становище на фронтах селянам розповщали I. В. Вов-
чук, Д. М.Макишин, I.C. Бойчук, ят втекли з фашистсько! каторги i повернулися
до рщного села. Понад 50 чоловш з Ценяви захищали сощалштичну Батьтвщину
на фронтах2. 3 них 32 чоловша нагороджено орденами i медалями.
1 серпня 1944 року Ценяву визволили частини 317-i стршецько*! див1за 17-го
гвардшського стршецького корпусу. Хл1бороби села прагнули своею працею до-
помогти заго!‘ти рани, завдаш вшною, внести свш вклад у справу остаточного роз-
грому ворога. В 1944—1945 рр. в сет розгорнувся патрютичний рух за дострокову
здачу держав! поставок та додатковий продаж продукте сшьського господарства.
Сшьський актив, комсомольщ скликали збори селян, роз’ясиювали значения
допомоги села фронту. Першими i в найбшышй кшькост1 здали держав1 зерно
JI. М. Олексин, М. Д. Дир1в, Д. Комар.
Вщбудов1 народного господарства чинили одчайдушний onip оушвць Вщ ix
рук загинули радянсьт активютиМ. Я. Комар, В. М. Носин, В. А. Дир1в, О. Г. Ро-
манишин, Г. Ф. Михайл1в, I. О. Максимонько, М. I. Комар та iH. У шч з 19 на 20
ci4HH 1945 року бандити захопили групу селян-актив1ст1в, повели ix роздягнених
вулицею, хоч на двор1 лютував мороз, а ввечер1 убили. Трупи закатованих вбивщ
вивезли за село 1вашвку, сховавши вщ людського ока слщи свое! зв1рячо! розправи.
Tiei ж H04i вони вбили дружину голови сшьсько! Ради П. Комар з шестим^ячною
донькою Оксаною, пов1сили батька голови сшьради Якова Комара. Будинки замор-
дованих спалили, майно розграбували3. Допомагав бандитам мшцевий nin, який
закликав знищити KoMymcTiB, комсомольщв, ycix сшьських aKTHBicTiB4.
Сшьський актив, комсомольщ пщнялися на рипучу боротьбу з нащонал1стич-
ними бандами, створили групу охорони громадського порядку. 3 грудня 1945 року
щею групою керував 6. Д. Николюк. Спираючись на допомогу радянських оргашв,
трудяпц Ценяви розгромили бащцгпв. У центр1 села в жовтт 1967 року вщкрито
пам’ятник тим, хто загинув у жорстокш борт з ненависним фашизмом, а також ра-
дянським активштам, ят стали жертвами бандитського терору5.
Долаючи onip буржуазно-нащонал1стичних банд, мешканщ Ценяви активно
будували нове життя. Селяни створили швдативну групу по оргашзаци колгоспу.
К. I. Буряк, 6. Д. Николюк, М. I. Депутович та iHmi проводили аптацда, розповь
дали селянам про переваги колективного господарства. В цю роботу включилися
вчител1 О. В. Дмитр1в, JI. С. Ярошенко, М. Г. Блайда. В 1950 рощ в сел! було
створено колгосп iM. Т. F. Шевченка, в якому об’едналося 375 господарств. Головою
обрали I. В. Вовчука. Колгосп мав 1600 га земл1 (з них 230га орно!*), 65 коней, 16 гол1в
велико!* рогато! худоби. Спочатку артшь переживала значт труднопц: бракувало
кадр!в, технши, оргашчних i мшеральних добрив, сортового насшня, господарських
примщень. Через низьку врожайшсть низькою була й оплата пращ.
Партшна оргашзащя, яка нал!чувала спочатку три члени КПРС, разом з прав-
лшням колгоспу повела р1шучу боротьбу за змщнення господарства. Налагодили
агротехшчне навчання, мобШзували трупдвншив на боротьбу за пщвищення
урожайность В 1954 рощ комушсти рекомендували колишнього бщняка В. М. Джу-
рина головою правлшня колгоспу. Секретарем парторгашзаци був обраний
М. I. MapKiB. Оргашзацшно-господарському змщненню колгоспу значно сприяло
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—19, арк. 8.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 371, оп. 6367, спр. 423, арк. 4—6.
3 Газ. «Прикарпатська правда», 1 листопада 1966 р.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—19, арк. 7.
§ Газ. «HoBi горизонти» (Рожнят!в), 12 жовтня 1967 р.
508

об’еднання його в 1959 рощ з двома сусщшми артшями.
Укрупнене господарство почало вирощувати культури,
що давали найбшыпий прибуток, — льон, картоплю, ко-
ренеплоди. Земельш угщдя колгоспу становлять понад
4 тис. га, в т. ч. орно! земл1 — 870 га, сшожатей — 830 га,
пасовиськ — понад 660 га, л1с1в — понад 300 га. Надання
колгоспам права самим планувати свое господарство
значно сприяло полшшенню виробничо! д1яльность 1963 року
запровадили внутршолгоспний госпрозрахунок. Було
розроблено заходи щодо тднесення культури
виробництва i шдвищення продуктивное^ BCix галузей ГОСПО- На Ценявському побутовому комбшат!.
дарства. На виробничих нарадах колгоспники викривали 1970 р.
хиби в робот1, брали HOBi зобов’язання. Правлшня
колгоспу встановило контроль за нарахуванням трудодшв. Колгоспш поля стали краще
удобрюватися, полшшилася агротехнша. Протягом 1965 року осушено 134 га земель,
на 278 га здшенено вапнування кислих грушпв1. У 1966 рощ вже з1брано з га по
18 цнт пшенищ, 4,5 цнт насшня та понад 6 цнт волокна льону. Застосування сучасно!
технши допомогло мехашзувати основш виробнич1 процеси, полшшити оброб1ток по-
л1в, скоротити строки збирання. За роки свого юнування колгосп iM. Т. Г. Шевченка
перетворився на високорозвинуте багатогалузеве господарство. За виробнич1 усшхи
артшь в 1968 рощ нагороджено перехщним Червоним прапором РК КП Украши,
а також занесено на обласну Дошку пошани. Не менше уваги придшяли шднесенню
тваринництва колгоспу. 3-пом1ж кращих труд1вниць шд1брали доярок i телятниць,
оргашзували !х навчання. Встановили додаткову грошову оплату. Тим часом роз-
горнули буд1вництво 10 тваринницьких прим1щень, закупили значну кшькияъ
худоби. Тепер стадо нал1чуе 1 тис. гол1в (у т. ч. 390 кор1в). На фермах запроваджено
внутр1господарську спещал1защю.
В процес1 колективного виробництва виросли доевщчеш кадри. Колгоспш спе-
ц1ал1сти с1льського господарства пшлуються про те, щоб у кожнш бригад1,
ланц1 люди набували не тшьки майстерност1, а й наукових знань. Агроном, зоотех-
н1к, головний механш керують гуртками, де колгоспники шдвшцують свою кваль
ф1кацш.
Колгосп iM. Т. Г. Шевченка — типово передг1рський. Тому доводиться докла-
дати багато пращ, щоб родила земля. Колгоспники прагнуть зробити рентабельними
Bci галуз1, зокрема й допом1жш, в яких зайнято 250 чоловш. Столярна майстерня
виготовляе кузови для автомашин. Замовлення на них надходять з Вшницько!,
Одесько!, Микола!всько! та шших областей. Майстерня також виробляе вшонш
блоки й рами, парников! рами й короби, дерев’яш фургони для автомашин
техшчно! допомоги, будиночки для мелшратор1в тощо. Чимал1 прибутки дае колгоспу
цегельний завод. Тут встановлено новий прес, автоматичний транспортер для подач1
глини, мехашзовано завантаження i вивантаження цегли з печей, розширено
сушильне господарство, запроваджено автоматичне р1зання цегли, прокладено вузько-
колшку. В 1969 рощ вщкрито HOBi цехи — керам1чний та кахляний. Колгосп мае
художню та кравецьку майстерш. KpiM одягу, тут освоено випуск оригшальних гос-
подарських i пляжних сумок, целофанових чохл1в для одягу тощо. В художнш
майстерн1 виконують замовлення кшвсько! бази «Укроптгалантерея» на виготовлен-
ня головних хусток, р1зних прикрас, плакат1в.
1стотна частка одержуваних прибутк1в витрачаеться колгоспом на розширене
вщтворення та спорудження культурно-побутових об’ект1в. За останн1 10 рок1в
зведено кшька тваринницьких ирим1щень, зокрема два 4-рядн1 комплексно мехаш-
зован1 кор1вники, кормоцех, збудовано два льонопереробш цехи, два крит1 токи,
консервний цех, 2-поверховий будинок побуткомбшату. Колгосп iM. Т. Г. Шевченка
1 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 3971, оп. 1, спр. 19, арк. 6.
509

сшльно з сусщньою артшлю «Бшьшовик» будуе пансшнаи, де вщпочиватимуть
колгоспники й туристи, За цей же першд загальний фонд оплати пращ колгоспни-
к1в збшыпився у 5 раз1в. Велит кошти витрачае колгосп на оздоровления i лшу-
вання труд1внитв. Лише за два роки 18 колгоспнитв побували на курортах i в бу-
динках вщпочинку.
Типовим прикладом докоршного пол1пшення умов життя селян Ценяви е змши
в родиш колишнього бщняка Андр1я Грицькова. Здобувши за радянських час1в
середню спещальну освггу, сам вш працюе старшим шспектором райфшвщдшу.
Син Любомир закшчив Чершвецький ушверситет, працюе шженером-гщрологом
в 1вано-Франтвську. Молодший — Мирослав закшчив 1вано-Франтвський
шститут нафти i газу, ниш — шженер-геолог в Миргород!.
Лише за Радянсько! влади, в умовах колгоспного життя змогла вирватися з тем-
ряви i злидшв багатодггна с1м’я О. Г. Федорова. Дружина його Mapin Микола!вна
нагороджена орденом «Материнська слава», тепер вона на пеней, живе в новш хать
8 ixHix д1тей вже здобули осв1ту, оволодши спещальностями i працюють в р1зних
галузях народного господарства, а двое молодших ще навчаються у
профтехучилищ! та школЫнтернать
Колгоспний лад на завжди поклав край нестаткам. За польсько!
окупацп Ю. С. Максим!в мав гектар земл1, коня, корову, але прогодувати сво!х
трьох дггей без додаткових 3apo6iTKiB не Mir i мусив працювати на люорозробках
в Осмолодь Нин! Bci сини Ю. С. Максимова мають спещальшсть, живуть заможно.
Батьки шсля багатор!чно! сумлшно! пращ в колгосп! шшли на заслужений
вщпочинок, одержують пенсп, мають повний достаток.
Зростання артшьного господарства, розвиток ycix його галузей завжди в пол!
зору партшно! оргашзацп, на облшу в шй тепер 38 комушст!в. 16 poKiB керуе кол-
госпом комушст В. М. Джурин. Розпочав свое трудове життя вш у ранньому дитин-
CTBi, коли пас в наймах худобу. Шд час служби в рядах Радянсько! Армп В. М.
Джурин закшчив полкову школу снайпер1в. Спещальшсть агронома вш здобув у 1вано-
Франшвському сьльськогосподарському техшкумь 1953 року вступив до КПРС.
Вже на посад! голови колгоспу заочно навчався у Льв!вському сшьськогосподар-
ському шститут!. Вш часто виступае по обласному i республшанському радюмов-
ленню, в npeci. В. М. Джурин —делегат III Всесоюзного з’!зду колгоспниюв.
Його обрали членом Союзно! Ради колгосшв.
Комсомольщв у Ценяв! — 144. Вони виступають оргашзаторами нед!льник!в,
шд час яких вивозять добрива, прибирають територш села, озеленюють п, беруть
активну участь в художнш самод!яльност^ в пропаганд! книги, в аптацшнш po6oTi.
В Ценяв! сталися глибош культурио-ocBiTHi перетворення. За роки Радянсько!
влади 35 чолов!к здобули вищу, 236 — середню та понад 2 тис. — неповну середню
освггу. В 1970 роц! 89 цешвчан навчалося у вищих i середшх спещальних
навчальних закладах республши. В сел! працюе восьмир!чна школа. В нш обладнано на-
вчальш кабшети, географ!чний та спортивний майданчики, учшвеьш майстерш.
В навчальному процес1 використовуються наочне приладдя, кшоапаратура, теле-
в!зор. При школ] працюе музична студдя. Радянський уряд високо оцшив заслуги
вчительки з 52-р!чним педагог!чним стажем О. В. Сойки, нагородивши !! орденом
Лен!на.
В культурному жигп села велика роль належить б!блштещ. Жодна громад-
сько-пол!тична кампан!я не залишаеться поза увагою и пращвник!в. Пропагуючи
книгу, б!блштечш пращвники влаштовують виставки Л1тератури, вщзначають зна-
менн! дати. Понад 100 чоловш мають власш б!бл!отеки.
1969 року став до ладу будинок культури. В ньому часто вщбуваються виступи
пршжджих артштв та гуртшв художньо! caмoдiяльнocтi. В будинку культури
оргашзовуються масов! вечори вщпочинку, вогники, теоретичш конференцп, лекцп.
В останню недшю серпня кожного року колгоспники справляють в пол! свято
врожаю. Плетуть вшки з пшенищ, сшвають niceHb про врожай. Голова правлшня
510

колгоспу BiTae колгоспнитв з устшним затн-
ченням збирання врожаю, пщводить шдсумки
пращ,нагороджуе кращих хл1бороб1в. Анткульт-
бригада виступае з концертом, а штм yci
колгоспники сщають за святково прибраш сто-
ли. Ввечер1 в будинку культури продовжуеть-
ся свято.
Дедал i лшшими стають умови життя
колгоспнитв. За останш 10 ротв у сел1
споруджено близько 450 будинтв, укритих
бляхою, шифером, черепицею. В 1969 рощ розпо-
чато газифшащю будинтв колгоспнитв та
виробничих прим1щень. Медичну допомогу
мешканщ села одержують у фельдшерсько-аку-
шерському пункт1 в Ценяв1 та у районнш ль
карн1. 6 в сел1 кшька магазишв, щальня.
Якщо за кашталкугичного ладу бщняки
Ценяви тшали з рщного краю за океан шукати
шматок хл1ба, то тепер багато з тих, що колись
вшхали на чужину, повертаються додому i тут
знаходять свое щастя. Цьому значною Mipoio
сприяе активна Д1яльшсть створено! у сел1
в лютому 1968 року первинно! оргашзаци
з украшцями за кордоном, керуе нею комушст I. М. Романюк. Оргашзащя
листуеться з цешвчанами в Торонто, влаштувала 10 зустр1чей з емшрантами-украш-
цями, яш хот1ли нереконатися в ycnixax, здобутих цешвчанами. В 1968 рощ
пршздили голова громади цешвчан в Торонто I. М. Дмитр1в та секретар —
А. 	Д. Николюк. Вщ iMeHi громади вони поклали вшки бшя пам’ятника
односельчанам, ят загинули вщ рук шмецько-фашистських загарбнитв та оушвських
бандипв. Гост1 побували на вечор1 в школ1, де урочисто вручалися атестати зршост1
учням-заочникам. Учасники зустр1ч1 пщнесли гостям сувешри. Канадсьш rocTi
побачили, як вщпочивають i розважаються односельчани. А. Д. Николюк сказав:
«Дороп односельчани! Я очам сво!м не в1рю. Вував на р1зних прийомах, м1ж pi3-
ними людьми, в р1зних колах. А такого багатого столу ще не бачив. А його шдго-
тували селяни Ценяви, ят здобули середню осв1ту, про ix шбито важке життя
багато базшають в Торонто нащоналютичш газети». Гост1 добре зрозумши почуття
колишнього ем1гранта В. I. Максимонька, який шсля багатор1чних понев1рянь
в Канад1 повернувся в рщне село. «Т1льки тут, у Ценявц—казав вш,— я знайшов
щастя, свободу, заможне життя. Все це дала людям пращ Радянська влада».
Зростання культурного р1вня i колективна праця створили новий тип людини,
icT0TH0 вщмшний вщ мешканця старо! Ценяви. 1ндивщуал1зм i его!‘зм власник1в,
як\ в минулому позначалися на думках i вчинках людей, поступилися м1сцем перед
почуттям колектив1зму i братньо! взаемодопомоги. У б1льшост! мешканщв села
зникли релтйш переконання. Молодь рееструе шлюб у тмнат1 щастя.
Розроблено перспективний план розвитку Ценяви, в ньому враховано Bci гос-
подарськ1, адмшштративш та культурн1 потреби. Село займатиме площу в 5 раз1в
бшыпу, н1ж тепер, вулищ будуть широт, piBHi. В центр1, KpiM адмш1стративних
будинк1в, спорудять прим1щення середньо! школи. В чар1вному м1сщ розм1стигься
спортивний комплекс, на великому масив1 зазелентть молод1 насадження, як1 ще
бшыпе прикрасить Ценяву.
Вируе повнокровне життя в прикарпатському сел i Ценявь Його труд1вники
вносять свш скромний вклад у загальнонародну справу.
В. М. ВАСИЛЕВСЬКИЙ, У. М. РОМАНЮК, А. Л ЯСШСЬКИЙ
На зааданж бюро первинноТ органгзацн Товариства
культурних зв’язюв з украТнцями за кордоном. 1970 р.
Товариства культурних зв’язтв
511

НАСЕЛ.ЕН1 ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СШЪСЪВИХ РАД
РОЖНЯТТВСЬКОГО РАЙОНУ
БЕРЛОГИ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежать на р1чщ Л1мншц, за 12 км вщ районного
центру, за 12 км вщ зал1знично! станцп Калуш.
Населения — 1589 чоловш.
Мшцевий колгосп «Зоря» мае 1320 га земл!,
в т. ч. 340 га орно!. Виробничий напрям його —
молочне тваринництво.
У Берлогах е восьмир1чна школа, клуб,
б1блттека. За радянських 4aciB змшився виг ляд
села, i3 382 хат — понад 300 HOBi або реконстру-
йоваш.
Перша згадка про Берлоги належить до 1651
року.
Вщ рук украшських буржуазних нащона-
nicTiB загинули активш борщ за встановлення
Радянсько! влади В. М. Сеняк, П. С. Фединяк,
В. I. Беник та imni.
У Берлогах народився украшський б!бл1-
ограф I. О. Левицький (1850—1913). Б1блюгра-
ф!чш пращ його вщзначаються повнотою i точ-
шстю опису, зберпаючи й дос! свое наукове та
довщкове значения.
ВЕРБ1ВКА (до 1939 року — Льдзяне) — село,
центр сшьсько! Ради. Розташована за 8 км вщ
районного центру, за 12 км вщ зал1знично!
станцп Рожштв. Населения — 1176 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковане село Топшьське.
В сел1 е колгосп iM. XXI з’!зду КПРС.
Виробничий напрям господарства — тваринництво.
Колгосп мае 1970 га земл!, в т. ч. понад 560 га
орно!. На 100 га угщь тут виробляють бшып як
190 цнт м’яса.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блютека,
лшарня. За шслявоенний першд у Верб1вщ
споруджено понад 280 житлових будинтв.
Село вперше згадуеться в писемних джерелах
друго! половини XVIII столггтя.
ВЕРХН1И СТРУТИНЬ — село, центр
сшьсько! Ради. Лежить на правому берез! р1чки
Чечвй, бшя шдшжжя гори Сокола, за 8 км вщ
районного центру, за 12 км вщ зал1знично!
станцп Долина. Поблизу села проходить автомагь
страль. Населения — 1617 чоловш.
Комплексна бригада колгоспу «Леншським
шляхом», що розташована тут, мае 1540 га земл!.
Основний виробничий напрям — м’ясо-молочне
тваринництво.
У Верхньому Струтиш е також завод i30-
лящйних матер1ал!в.
У сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б!блштека.
За радянських час1в вищу та середню осв!ту здо-
було 96 мешканщв села. За цей перюд
споруджено 320 будинтв.
Вперше село згадуеться у писемних джерелах
1665 року.
За час1в буржуазно! Полыщ в се л i д!яла
оргашзащя «Сельроб-едшсть», яку очолював I. Ма-
цьшв.
Уродженець Верхнього Струтиня В. I. Кали-
нович — кандидат юридичних наук.
ДУБА — село, центр сшьсько! Ради. Лежигь
на р!чщ Дуб!, за 9 км вщ районного центру.
Через село проходить автомапстраль та вузько-
колшна зал1зниця. Населения — 1165 чоловш.
Сшьрад! пщпорядковаш населен! пункти Дуб-
шари та Лещвка.
До 1969 року в Дуб! знаходився вщдшок рад-
госпу «Рожштвський». Тепер всю територш
села передано Рожштвськш проф!льн!й дшь-
нищ Калусько! нафто-газорозвщувально! експе-
дицп глибокого бур!ння.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блштека.
За роки Радянсько! влади вищу та середню
осв!ту здобули 156 чоловш, 325 родин справили
новосшля.
В роки фашистсько! окупацп секретар ком-
сомольсько! оргашзацп I. М. Фриз та М. М.
Гуцул вели в сел! антифашистську агггацш. 1х
стратили птлер!вщ.
1ЛЕМНЯ — село, центр с!льсько! Ради.
Розташована за 22 км вщ районного центру, за 19 км
вщ зал!знично! станцп Долина. Населения —
1369 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Луги.
В сел! розмщено допом!жне господарство
Брошшвського л!сокоманату, яке мае 180 га
орно! земл!.
В 1лемш е восьмир!чна школа, б!блютека,
клуб.
1лемню засновано у XVI ст. В л1сах, що ото-
чували село, росло багато !льма. Очевидно, вщ
нього шшла назва села. В давш часи тут
працювали гута та дв! склофабрики.
КАМШЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 8 км вщ районного центру, за
15 км вщ зал!знично! станцп Калуш.
Населения — 1488 чоловш.
Мдсцевий колгосп «Верховина» мае понад
1580 га земл!. Виробничий напрям господарства
тваринницько-льонарський.
У Камеш е восьмир!чна школа, б!бл1отека,
будинок культури. За радянських час!в вищу та
середню спец! а льну осв!ту здобули понад 130
чоловш. Колгоспники звели понад 200 будинтв.
Село вщоме з першо! половини XVIII сто-
лотя.
КРАСНЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоване на р!чках Лукв1 та Л!мнищ, за 15 км
вщ районного центру, за 21 км вщ зал!знично!
станцп Рожнят1в. Населения — 1539 чоловш.
Мюцевий колгосп «Перемога» — м’ясо-мо-
лочного напряму. Мае понад 1870 га
сшьськогосподарських угщь.
У Красному працюють восьмир1чна школа,
клуб, б!блютека. За шслявоенш роки в сел!
споруджено близько 400 житлових будинтв.
Перша письмова згадка про Красне належить
до 1450 року. Багато селян Красного 1648 року
приедналося до повстанського вшська С. Висо-
чана.
512

К PEXO ВИЧ I — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоваш за 6 км вщ районного центру. За-
л1знична станщя — Рожняпв. Населення —
2470 чоловш.
Виробничий напрям креховицького
колгоспу «Нове життя» — м’ясо-молочне
тваринництво. За господарством закршлено 1780 га
сшьськогосподарських угщь.
У сел1 е восьмир1чна школа, б1блютека, клуб.
Понад 60 жител1в села здобули вищу освггу.
Крехович1 засновано в другш половит
XVII ст. На початку XX ст. в сел! працював
тартак, де у 1921 рощ вщбувся страйк, який орга-
шзували Й. Д. Байда, Д. В. Гуцул, М. С. Полян-
ський. Страйкар1 добилися шдвищення зароб1т-
но! плати.
/
ЛИПОВИЦЯ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить поблизу р1чки Чечви, за 30 км вщ
районного центру, за 28 км вщ зал1знично! станцп
Долина. Населення — 1710 чоловш.
В сел1 розм1щено бригаду шдсобного
господарства Брошшвського лшокомбшату, за якою
закршлено 215 га сшьськогосподарських угщь.
У Липовищ е середня школа, б1блютека, клуб.
При ньому створено оркестр бойтвських
народних шструмеппв. Вищу та середню осв1ту здо-
булп 135 вихщщв з села. За шслявоенш роки
зведено близько 330 будинтв.
Село засновано в друпй половит XVII сто-
лггтя.
ЛОП’ЯНКА — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 14 км вщ районного центру, за
15 км вщ зал1знично! станци Долина.
Населения — 1576 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш
села Граб1в та Крива.
Лоп’янський вщдшок радгоспу «Спаський»
вирощуе зернов1 та техшчш культури.
Господарство мае близько 700 га земл i. У вщдшку роз-
винуто в1вчарство.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека. В центр! Лоп’янкп встановлено обелюк
односельцям, що полягли на фронтах Велико!
Вггчизняно!' вшни.
Лоп’янка вперше згадуеться в документ!
1649 року.
НЕБИЛ1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 17 км вщ районного центру,
за 25 км вщ зал1знично! станцп Рожштв. Через
село проходить автомапстраль. Населення —
2809 чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш населен!
пункти Ловаги, Сливки та Слобода-Небюивська.
На територп села розмщеш 2 бригади
колгоспу «Бшыповик», за ними закршлено 1300 га
сшьськогосподарських угщь, в т. ч. 750 га орно!
земл!, 550 га пасовиськ.
В сел1 е восьмир1чна школа, клуб, б!блш-
тека, тубдиспансер. За радянських час1в вищу та
середню освиу здобуло 105 вихщщв з Неби-
лова. Тут споруджено понад 460 житлових
будинтв.
Небшив згадуеться в письмових джерелах
80-х рошв XVIII ст. У 1891 рощ мешканець Не-
билова I. В. Пилишв, шукаючи кращо! дол1,
покинув р]*дне село i вшхав до Канади, поклавши
Нова вулиця в сел! НебиловК 1970 р.
початок багатотисячнш трудовш емпраци з
Галичини. 3 нагоди 75-р1ччя поселения першого
украшця в Канад! село вщвщали син 1вана
Пилипова В. I. Пилишв та канадський украш-
ський прогресивний д1яч Петро Кравчук.
На початку XX ст. у Небилов1 виявлено нафто-
HOCHi пласти, розробка !х провадилася з 1936
року. В 1924 рощ в сел! створено осе редок
КПЗУ, до якого входили М. П. Римар (секретар),
В. I. Винник, Ю. П. Римар та iHmi.
Пщ час фашистсько! окупацп до Шмеччини
птлер1вщ вивезли 300 жител1в села.
НИЖН1Й СТРУТИНЬ — село, центр
сшьсько! Ради. Лежить на правому берез! pi4Kn
Чечви, за 3 км вщ районного центру i за 10 км
вщ зaлiзничнoi станцп Рожштв. Через село
проходить вузькокол!йна зал1зниця.
Населення — 3183 чоловша.
В сел! розташований колгосп «Леншським
шляхом», який мае 3768 га
сшьськогосподарських угщь. Виробничий напрям — м’ясо-мо-
лочне тваринництво, вирощування льону.
У Нижньому Струтиш розмицено деревообробний
цех районного побутового комбшату.
В сел! е восьмир1чна школа, клуб, б1блш-
тека. В центр! села встановлено пам’ятнпк полег-
лим у роки Велико! В1тчизняно! вшни. За час
Радянсько! влади вшцу та середню oceiTy
здобуло 200 чоловш, понад 500 родин справили ново-
сшля.
Село вщоме з XVIII столггтя.
На територп Нижнього Струтиня розкопано
гончарну шч початку н. е. та могильник
культури карпатських кургашв. Виявлено також
давньоруське городище.
ОСМОЛОДА — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на р1чках Л1мнищ, Молодш та Петров!,
за 44 км вщ районного центру, за 54 км вщ за-
л!знично! станцп Рожштв. Населення — 125
чоловш. Сшьрад! шдпорядковаш населен! пункти
Гриньтв та Кузьминець.
У сел! розташоваш люопункт та 3 лшництва,
за якими закршлено понад 21 тис. га люу.
Бригадира комплексно! бригади лнюруб1в В. М. Ху-
дяка нагороджено орденом Ленша. Люництва
проводять не тшьки господарсыи та nicooxo
513 33 332

porai заходи, а й дбають про збереження фауни,
рибних багатств, розвиток бджшьиицтва.
В сел1 g клуб, б1блштека.
ПЕТРАНКА — село, центр сшьсько! Ради.
Розташована за 12 км вщ районного центру, за
14 км вщ зал1знично! станци Калуш.
Населения — 3152 чоловша.
За радгоспом «Петранка» закршлено понад
2500 га сшьськогосподарських угщь. Розвинуте
м’ясо-молочне тваринництво та льонарство.
В сел1 6 восьмир1чна та середня школи,
2 клуби, 2 б1блштеки. У шслявоенш роки вищу
та середню освиу здобули 95 жител1в села,
зведено понад 480 будинтв.
Дат про Петранку е в Йосифшськш метрищ
(1785—1788 рр.).
У XIX ст. в Петранщ було налагоджено
виробництво соль щор1чно и виварювали понад
16 тис. цнт. До наших дшв збереглися одне
3 иримщень, де виварювали ешь, та криниця
з «сировицею».
У Петранщ народився Герой Сощал1стично1
Пращ Д. В. Штоковецький.
Р1ВНЯ — село, центр сшьсько! Ради. Лежить
на л1вому 6epe3i р1чки Л1мнищ, за 4 км вщ
районного центру, за 10 км вщ зал1знично! станцп
Рожштв. Через село проходить шосе.
Населения — 1340 чоловш. Сшьрад1 шдпорядковане
село Слобода-Р1внянська.
В сел1 розташована бригада колгоспу iM.
Шевченка, за якою закршлено 1200 га земль
Виробничий напрям — льонарсько-тваринницький. Тут
збудовано льонопереробний пункт.
У PiBHi е восьмир1чна школа, б!блштека,
будинок культури. За останне десятюиття
колгоспники звели 70 будинтв.
У 1658—1659 рр. мешканщ PiBHi дв1ч1
повставали проти мкцевого помнцнка.
На територп с. Слободи-Р1виянсько! знайдено
сокири, кинджал та iHmi peni доби мщь
РШНЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташоване за 13 км вщ районного центру, за 19 км
вщ зал1знично! станцп Рожшгив. Населения —
1375 чоловш.
В Ршному працюють нафтопромисел та газо-
промисел. Видобуток нафти за повоенш роки
spic у 13 раз, газу — бшыи як у 20 раз1в.
У сел]' 6 середня школа, клуб, б1блютека,
лшарня та пологопип будинок. Тут же розмпце-
ний обласний шонерський Ta6ip. За роки
Радянсько! влади вшцу та спещальну середню осв1ту
здобули 50, а загальну середню — 150 чоловш.
У Ршному встановлено мемор1альну дошку на
честь во!шв, ят загинули у Великш Вггчизнянш
вшш.
PinHe згадуеться в писемних джерелах кшця
XVIII столитя.
В 20-х роках XX ст. на нафтопромисл!
PinHoro розгорнулася страйкоЬа боротьба. Орга-
шзовували страйки I. Калеман, Т. Ковальський
та Левицький. 1926 року страйкар1 добилися ско-
рочення робочого дня до 8 годин. В 1937 рощ
.мешканщ села збирали кошти^ля родин, близью
яки* полягли .в боях уЧсцани. Було з1брано
понад 200 злотих. ’ ' ‘ ‘
Пам'ятник I. М. Вагилевичу в сел1 Ясеж. 1969 р*.
СВАРЙЧ1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розкинувся тж р1чками Чечвою та Л1мницею,
за 3 км вщ районного центру, за 5 км вщ зал1з-
нично! станци Рожштв. Населения — 4681
чоловш.
М1сцевий колгосп «Радянська Украша» мае
2322 га земль в т. ч. 1090 га орно!, понад 860 га
сшожатей, 360 га пасовиськ. Виробничий
напрям — молочне тваринництво та вирощування
льону-довгунця.
В сел i е середня i початкова школи, б{бл io-
тека, клуб. За шслявоенш роки зведено понад
400 добротних будинтв. Бшып як 400 жител1в
Сваричева здобули середню та вищу освггу. Boi-
йам, яш загинули в роки Велико! В^чизняно*
в1йни, в сел1 встановлено обелкк.
В 1сторичних документах Сварич1в уперше
згадуеться 1648 року. Шд час польсько! окупацп
боротьбою мешканщв села керували члени КПЗУ
Г. В. Васильтв, I. В. Шишак, М. 10. Тимтв.
Вони оргатзовували страйки в 1935, 1936 i
1938 роках.
СПАС — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 12 км вщ районного центру, за 17 км
вщ зал1знично! станцп Рожштв. Населения —
;1930.чолов]к. Сшьрад1 Пщпорядкован]'села Пгд-
сухи та Пoгopiлeць.

Радгосп «Спаський» мае 3394 га земль на його
фермах — понад 2 тис. овець. Виробничий
напрям — м’ясо-молочне тваринництво.
В сел! е середня школа, клуб, б1блттека,
лшарня. Вищу та середню осв1ту здобули 133
мешканщ Спаса. В сел1 споруджено пам’ятник загиб-
лим у роки Велико! Вггчизняно! вшни.
Перша письмова згадка про село належить
до 1469 року. Мешканщ Спаса брали участь
у визвольнш вшш украшського народу 1648—
1654 рошв.
СУХОД1Л — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить по обидва береги pi4KH Чечви, за 23 км вщ
районного центру, за 30 км вщ зал1знично!
станцй Рожштв. Населения — 1334 чоловша.
В се л i розташоват бригада допом!жного
господарства Брошшвського лкокомбшату, Сухо-
дшьське та Липовецьке люництва.
У Суходол! 6 восьмир1чна школа, будинок
культури, библютека. За шслявоенний перюд
зведено понад 160 житлових будинтв.
Суход1 л згадуеться в писемних джерелах
друго! половини XVIII столтя.
ЯСЕНОВЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 7 км вщ районного центру,
за 13 км вщ зал!знично! станци Рожштв.
Населения — 892 чоловша. Сшьрад* пщпорядковане
село 1вашвка.
В сел! розмщено вщдшок радгоспу «Рожня-
тсвський», за яким закршлено 400 га земл!.
На початку 60-х рошв XX ст. в сел! почали ви-
добувати нафту й газ.
В Ясешвщ е восьмир1чна школа, клуб,
б!блютека. За роки Радянсько! влади селяни
звели 250 добротних будинтв.
Ясеновець засновано на початку XVII ст.
кршаками, що виварювали ешь.
ЯСЕНЬ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить на р1чщ Л!мншц, за 28 км вщ районного
центру та за 37 км вщ зал!знично! станцп
Рожштв. Населения — 3081 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковаш населен! пункти Бабське, Лази,
Погар, TypiBKa та Черепина.
В сел! розташоваш Грштвське люництво
люокомбшату «Осмолода», яке мае понад 6 тис.
га л!с!в.
У Ясен! е середня та дв! початков! школи,
клуб, б!блютека, обласний дитячий санаторш
«Ясень». За п!слявоенний пер!од споруджено
280 житлових будинтв.
Село вщоме з друго! половини XVII стол!ття.
Вихщцем з села е украшський письменник
i фольклорист I. М. Вагилевпч. У стол!тшй
ювшей видання «Русалки Дшстрово!» (1937 р.)
в ceni йому встановлено пам’ятник.

снятинський
РАЙОН
снятии
нятин — MicTo районного шдпорядкування, центр району. Розташований
на л1вому 6epe3i рши Пруту, за 92 км вщ обласного центру. Зал1знична л1шя
Льв1в —Чершвщ проходить за 5 км на швдень вщ м1ста. Населення — 7274
чоловша.
Площа Снятинського району— 60,2 тис. га, населення — 74 277 чоловш, у т. ч.
сшьського— 63477. У райош — 51 населений пункт, шдпорядкований 1 мкькш,
1 селшцнш та 24 сшьським Радам, 17 колгосшв. Район мае 41,1 тис. га
сшьськогосподарських угщь, у т. ч 33,2 тис. га орно! земл1, 6,8 тис. га лук i пасовищ,
1870 га сад1в; 3,2 тис. га тс\в \ чагарникгв; 10 промислових шдприемств; 45 шкш,
2 техншуми; 2 будинки nionepiB, 51 клуб i будинок культури, 2 кшотеатри, 47 ста-
цюнарних кшоустановок, 50 б1блттек, 2 л1тературно-мемор1альш музе!'; 5 лшарень,
3 диспансери, 2 полжлшши, 2 дитяч1 консультации 3 амбулатори, 27 колгоспних
родильних будиншв, 46 фельдшерсько-акушерських пункт1в, 6 аптек.
На територп Micra Снятина знайдено скарб та велику кшыисть окремих cpi6-
них римських монет II — IV ст. ст. н. е.1. Перпи письмов1 в1домост1 про м1сто Снятии
належать до 1158 року. MicTO цього часу згадуеться також в юторичних джерелах
сусщшх держав. Румунський кторик А. Д. Ксенопол, посилаючись на л1тописця
Мирона Костша, пише, що в XI—XII ст. ст. на молдавських землях було багато
слов’ян. Окрем1 з них приходили туди з м1ста Снятина2. Снятин названо 1м’ям влас-
ника MicTa — воеводи Костянтина С1рославича, вщомого военачальника i впливо-
вого боярина при двор1 галицького князя Ярослава Осмомисла, який в л1топису
1менуеться Кснятин, Костянтин3.
1 Журн. «Вестник древней истории», 1951, № 4, стор. 241.
2 A. D. X e n о р о 1. Istoria Romanilor, vol. II. Bucure§ti, 1914, стор. 270.
3 Полное собрание русских летописей, т. II, стор. 488—494.
516

Польсыи й угорсыа феодали, скориставшись послаблениям украшських земель,
у XIV ст. все qacTime стали заз1хати на Прикарпаття. У 1387 рощ Снятии разом
з yciM Покуттям захопили польсьт магнати1. Вони створили у Снятит, де paHinie
був центр волост1, староство i навпъ воеводство та бюкупство (резиденщя като-
лицьких enicKoniB). Воеводству i б1скупству пщлягали Bci галицьт земл i м1ж Дт-
стром i Прутом2. Украшщв не допускали до м1ського самоврядування, обмежували
права займатися ремеслами i торпвлею, переслщували украшську мову й культуру.
Снятии усе бшыпе заселяли иольсыа й шмецыи колотсти.
У 1448 рощ м1сто д1стало магдебурзьке право3. Снятинське староство було пе-
редане землевласникам Потоцьким, ят могли здавати земл1 в оренду на свш роз-
суд. Це посилило закршачення населения Снятина i його околиць. Коли скарбниця
польських корол1в порожшла, вони торгували украшськими землями. Польський
король Владислав II Ягайло вщдавав у заставу Покуття з м1стами Снятином i Коло-
миею молдавському господарев1 Олександру4. У 1482 рощ шляхтянка Цесельська
теж здавала в оренду Снятии разом з шшими населеними пунктами за 300 угор-
ських флоришв5.
Мешканщ Снятина не раз бачили в MicTi господар1в Молдавського княз1вства.
1415 року Владислав II Ягайло приймав тут Олександра, який присягав йому на
BipHicTb як корол1вський васал. Шд час перебування в Снятит король зустр1вся
з послами грецького iMnepaTopa Палеолога та константинопольського naTpiapxa,
яш просили допомогти MicTy Константинополю хл1бом, де тод\ лютував голод6..
1з Снятина в Константинополь через порт Качибей (Хаджибей) на Чорному Mopi було
выправлено зерно7. Господар Молдавп Стефан Великий у 1476 рощ, зазнавши по-
разки вщ турк1в, теж звернувся по допомогу до польського короля. У Снятит BiH
з1брав cboix BoiHiB, д1став пщмогу вщ короля i виступив знову проти туртв8.
У 1531 рощ господар Молдавп Петрило 3i cboim вшськом напав i пограбував
MicTO Снятии9.
У другш половит XV ст. Снятии став великим прикордонним MicTOM i страте-
пчним центром, звщки польська шляхта вирушала в походи на Молдавш10. В MicTi
влаштовували велик1 ярмарки, де збували свою продукщю рем1сники, селяни i
шляхта. Найбшып розвинутими були таш ремесла, як бондарство, кравецтво, шев-
ство, куштрство.
Сощальний i нащональний raiT був причиною частих повстань. Наприк1нщ
1456 року снятинщ брали участь в антифеодальних виступах селян Швшчно! Мол-
дав11, якими керував Лев. У 1457 рощ вони захопили Снятии. Ватажка повстання
Лева ni3Hiine схопили феодали Молдавп' й передали польським магнатам11.
Рух народних мае Снятина проти феодального гтту й католицько! церкви
сприяв тому, що загони повстанщв Мухи, пщшшовши до MicTa в 1490 рощ, заволо-
дши ним протягом дня. Оборонт споруди та будинки, де жила шляхта в Снятит,
було зруйновано. До заготв Мухи приедналося багато селян-втшач1в, а також
частина MicbKoi бщноти.
1 Освободительная война 1648—1654 гг. и воссоединение Украины с Россией. К., 1954,
стор. 10.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. II, стор. 124.
3 P. D^bkowski. Podziat administracyjny wojewodstwa Ruskiego w XV wieku. Lwow,
1913, стор. 323.
4 Istoria Romaniei, vol. II. Bukure§ti, 1962, стор. 394.
5 Akta grodzkie i ziemskie, t. II, стор. 187.
6 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowianskich, t. X, стор. 930;
Литературный сборник, издаваемый Галицко-русскою Матицею, 1872 и 1873, стор. 460.
7 Вестник «Народного дома». Львов, 1910, стор. 75.
8 N. 1 о г g a. Studii istorice asupra Chiliei si СеЦШ Albe. Bucure§ti, 1889, стор. 150.
9 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowianskich, t. X, стор. 930.
10 Galicyja pod wzgl^dem topograficzno-geograficzno-historycznym. Lwow, 1849, стор. 92.
11 Istoria Romaniei, vol. II, стор. 489.
517

Снятии зазнавав частих на-*
яад1в татарських i турецьких
завойовншив. У 1524 рощ 500
турецьких яничар1в перейшли Дш-
стер i пограбували Снятии разом
з шшими м1стами Покуття.
В1532 рощ його спалили вшська
господаря Молдавп1.
Вшни i напади чужоземщв
руйнували micto. Тому при пе-
репису 1572 року в старому MicTi
нал1чувалося лише 64 будинки,
а в новому — 99 будишав. Bci
ix мешканщ були безземельни-
ми2. В 1578 рощ король Стефан
звшьнив мешканщв Снятина вщ
грошових платеж1в.
Вулиця Ленша в Снятиш. 1969 р. Зважаючи на вшну з Туреч-
чиною, польський уряд у 1620 ро-
ц1 дав розпорядження укршити Снятии як прикордонне м1сто? Щоб заручитись
шдтримкою м1щан, уряд наказував поважати CTapi «MicbKi права».
Снятии у XVI—XVII ст. ст. був важливим економ1чшш центром, де йшла
жвава торпвля i розташовувалася головна мйтниця, на Молдавському
торговому шляху. Це був найбшьш вигщний торговий шлях, який з’еднував Схщ
i3 Заходом, Кратв i JIbBiB я Чорним морем3. У 1597 рощ король Сипзмунд III
зобов’язав купщв Туреччини, Волощини й Молдавп, ят торгували з Полыцею,
переходити кордон лише в Снятиш4.
Про значний розвиток ремесла в Снятиш свщчить те, що наприкшщ XVI ст.
у MicTi проживали ремюники 15 професш: муляри, ткач1, кравщ, кушн1ри,
мельники, гуральникв, пивовари, воскобшиики та ш. Розвитков1 ремесел сприяли,
зокрема, в1рмени, як1 почали заселювати м1сто з 1628 року. Спещальним ун1вер-
салом im дозволили займагися ремеслом i торнвлею, закладати броварш i фшьварки,
будувати церкви, обирати вшта. 1х було звшьнено вщ ycix податтв на 15 рок1в
та надано права, якими користувалися в1рмени у Львов1 й Кам’янщ-Подшьському5.
Користуючись великими прившеями, в1рмени в Снятиш швидко багатши. Вони
вели жваву посередницьку торпвлю з 1ншими крашами: привозили турецьк1
i nepcbKi килими, переткан1 золотом, сап’янову шк1ру, хустки, ковдри, р1зну ту-
рецьку зброю, грецьке й турецьке мило, сщла, меч1, вина, сукна й оксамити та iHmi
цредмети розконпв. На ярмарки до Снятина з’!‘жджалися купц1 з Волощини,
Туреччини, Кримського ханства. Тут вони торгували кшьми, сшлю, хл1бом та р1зними
виробами кустар1в. На околищ MicTa турки й татари продавали нав1ть нев1льник1в
з Галичини6.
* Бурхливий розвиток торг1вл1 й ремесел сприяв пщнесенню Снятина. Розвинуте
м1сто водночас привертало увагу татарських орд, як1 часто нападали на Снятии
i руйнували та грабували його. Особливо сильно зруйнували м1сто татари 1594 року.'
У BepecHi 1621 року частина татарського вшська, що брала участь у битв1 пщ Хоти-
ном, зруйнувала ряд MicT, у т. ч. й Снятии. Населения Покуття пщ проводом Гната
1 Galicyja pod wzgl^dem topograficzno-geograficzno-historycznym, стор. 92.
2H. Seidler. Sniatyn, szkic monograficzny. Stanistawow, 1930, стор. 6.
3 N. 1 о r g a. Studii istorice asupra Chiliei si СеЦШ Albe, стор. 150.
4 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1-590—1648, стор. 154.
6 Литературный сборник, издаваемый Галицко-русскою Матйцею. 1872 и 1873, стор. 460.
в Вестник «Народного дома», стор. 77.
518

Височана розгромило тод1 граб1жнишв. 3 1590 до 1648 року татари вчинили 29 на-
6iriB на Снятии, при цьому пщпалювали його 5 раз1вх.
Жорстока експлуатащя й розорення призводили мешканщв м1ста до вщчаю.
Тому селянсыи повстання, що не раз вибухали на Прикарпатт^ завжди знаходили
тут сшвчуття й активну пщтримку. У жовтш 1637 року до жител1в Снятина звер-
нувся з ушверсалом П. Павлюк. BiH закликав приеднуватися до повстанських за-
гошв, щоб спшьними силами знищити польсько-шляхетське ярмо на землях
Украши. Снятинщ дружно вщгукнулися на цей заклик. У 1641 роц! мщани Снятина
виступили проти католицького духовенства2, а на початку 1646 року — проти
снятинського старости П. Потоцького. В скарз! до нольського короля староста писав,
що мщани, очолюваш Степаном Геником, Лесем Войтовичем, Василем Хведором,
Максимом Климком, Остапом Ковалем, Грицем 1вашковим, влаштовували таемш
збори, виступали з закликом не сплачувати податтв, не виконувати повинностей
i йти до повстанщв. Невдовз1 озброеш повстанщ шдшшли до ратупп, захопили ii
й тримали у cboix руках 3 дш. Частина повстанщв на чол! з обраним кер1вником—
молдаванином Василем Цинтою проникли в замок старости. Але вшська придушили
заколот, а Василя Цинту та шших кер1внишв кинули до в’язнищ3.
Шд час походу В. Хмельницького в 1648 рощ проти польсько!' шляхти на
околицях Снятина д1яли загони Леся Березовського, Микити Горбачека та Григор1я
Угорницького. В 1656 рощ повстанщ штурмом здобули фортецю в Снятиш,
перебили шляхетськии~ гаршзон, зруйнували щойно збудований замок, створили
серйозну загрозу прикарпатським мштам-замкам та опорним пунктам шляхти4.
Вогнем i мечем придушували шляхетсьш вшська повстання трудящих мае на
Прикарпатть Сотнями людей убивали без суду i слщства. 300 жител1в Снятина,
рятуючись, втекли до Молдави. Тх будинки спалило польське вшсько5. Та боротьба
трудящих MicTa проти жорстокого гшту не вщухала.
Шд iroM габсбурзько! монархи життя трудящих мае i дал1 попршувалося.
До м1ста Снятина в 1777 т-1787 рр. переселилося багато шмщв з Баварп, Бадена,
Вюртемберга, Нассау. 1м уряд передав на пшьгових умовах крапц землЦ
надав право будувати млини, броварш, розвивати ремесла тощо. Для трудового
люду почався тяжкий перюд, що тривав майже швтора стол!ття.
Через нестерпн1 умови життя зростала смертшсть населення. Лише 1847 року
у Снятиш вщкрито лшарню на 14 л1жок, де працював один лшар.
В жалюгщному сташ була й народна оевка. Першу трикласну школу вщкрито
1841 року, через 7 ротв вона стала шестикласною. В 1870—1878 рр. в MicTi було
1114 д1тей пнильного вшу, проте навчалося лише 150. Школа працювала в непри-
стосованому прим1щенш, про яке 9 серпня 1888 року так писала газета «Дшо»: «На
одшм бощ будинку—клас, а на друпм —шинок, на пщдашшю —м1ська пожежна
охорона. Через весь будинок напис: «Шинок — вина i горшки, пивна i трактир».
Неписьменних у Micri було надзвичайно багато: серед чолов1шв —81 проц., а
серед жшок— 90 проц.6. Австршсьш власт1 не дбали про оевпу та охорону здоров’я
трудящих, вони пщтримували тшьки церкву. Снятинському священиков1 держава
видшила 105 морпв орно! земл^ виплачувала за богослужшня щор1чно 1647 злотих7.
1 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—1648, стор. 15, 18, 20.
2 6. Яцкевич. Визеольш походи Богдана Хмельницького на захщш земл! Украши,
стор. 12.
3 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы, т. 1, стор. 443.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 149, арк. 957—965; IcTopin селянства
Украшсько! РСР, т. 2. К., 1967, стор. 203.
5 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатт! в другш половин! XVII —
першш половит XVIII ст., стор. 71. :
® ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 178, оп. 1, спр. 416, арк. 11, 12, 21.
7 Шематизм всего клира греко-католической епархии Станиславской. Станислав, 1900,
стор. 123.
519

На знак протесту проти жорстоких утиств трудяпц Снятина та його околиць
часто влаштовували демонстраци i м1тинги, т. зв. в1ча. 27 лютого 1892 року в MicTi
вщбулося народне в1че, на яке з1бралося понад 2 тис. чоловш. Сюди зразу ж
прибули 12 озброених жандарм1в i 2 ком1сари. Вони стали бшя вход1в i патрулювали
навколо мшця, де проходило в1че. Промовщ Г. Запаринюк, Л. Мардаревич та iHmi
говорили, що «на нашу бщноту перший лш е розширення прав полггичних... най-
бщшший у нас найбшыпе платить. Кожна pi4 у нас е оподаткована — i хата,
i ешь, i тютюн, i м’ясо... Для того найсправедливппе було б, щоби Bci, хто досяг
20-л1тнього вшу, мали однакове право голосування»1.
KpiM загального виборчого права, учасники в1ча вимагали полшшити аснуючу
систему навчання, знизити цши на ешь, скасувати шарварки, запровадити украш-
ську мову в дшоводств1 сшьських оргашв влади. На Bi4i виступали також I. Я.
Франко, В. С. Стефаник, Лесь Мартович, М. I. Павлик. Великий Каменяр виступав
п’ять раз1в у найважлив1ших питаниях порядку денного. Щодо розвитку осв1ти
I. Я. Франко запропонував записатив резолюцитак: «В справах шкш народних
снятии ське в[че заявляв, що шкш народних в наппм краю е замало; що Ti школи не мо-
жуть в co6i пом1стити дггей, обов’язаних до науки шкшьно!; що для тих шкш е замало
вщповщно спос1бних вчител1в; що плата вчител1в е взагал1 заиизька; що становище
вчител1в народних е занадто залежне; план науки е невщповщний потребам нашо!
людност1; що по селах i мютечках брак шетрукцш, з котрих би молод1ж по укш-
ченню шкш черпала далыпу освггу»2. Селянин I. Сандуляк розпов1в на Bi4i, що за
несплату податшв екзекутори забирають останнш кожух. Цей виступ послужив
I. Франку темою для оповщання «1стор1я кожуха».
Долаючи величезн1 перешкоди, ят чинили колон1затори, снятинц1 збериали
рщну мову, щиру любов до украшсько! культури, мистецтва. У липш 1875 року
до Снятина в склад1 захщноукра’шського театру «Руська бееща» майже на м1сяць
при1*хав М. Л. Кропивницький/ Жител1 мали нагоду бачити «батька укра'шського
театру» в п’есах Г. Ф. Квггки-Основ’яненка, Т. Г. Шевченка та шших украшських
письменнитв.
Ще одна приемна й рад1сна под1я сталася в Снятии! 1903 року: сюди прибув
видатний украшський композитор М. В. Лисенко. Жител1 Снятина i ближшх сш
тепло зустрши талановитого композитора. Вони вручили гостев1 вшок з колоств
нокутсько! пшенищ i польових квтв. Багато щирих i зворушливих сл1в сказав
тод1 М. В. Лисенко людям, заохочував ix до пращ, до знания, а головне —
закликав любити шеню, щоб вона несла розраду, щастя, будила вщ сну i кликала на
боротьбу з ненависними поневолювачами. На прохання снятинщв М. В. Лисенко
сфотографувався з учасниками зустр1ч1.
Певну роль вщирала Снятинська украшська MicbKa читальня, заснована за
участю Т. Кобринського в березш 1881 року3 i реоргатзована у жовтш 1898 року
у фш1ю товариства «Просв1ти»4. В товариств1 поетшно точилася боротьба. Часто
його очолювали представники заможних верств населения i вели реакцшну
политику. Коли ж ним керували прогресивт д1яч1, тат як С. Зшькевич, М. Крикли-
вець, тод1 воно виступало в рол1 захисника iHTepeciB трудового укра!’нського
населения.
Хвиля революцшних подш на початку XX ст. в Pocii докотилася й до Снятина.
31 липня 1904 року в MicTi вщбулася велика демонстращя. На околищ з1бралося
кшька тисяч MicbKoi бщноти й селян Снятинського повггу. Учасники м1тингу
вимагали пол1пшення умов життя й пращ, права навчання украшською мовою. Серед
шших з промовою виступив письменник-демократ Василь Стефаник. Пот1м учас-
1 Журн. «Народ», 1892, № 5-6, стор. 65—72.
2 Там же, стор. 68.
8 IcTopin Украшсько!* м1щансько! читальш в Снятит. Снятии, 1931, стор. 5.
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 37, оп. 1, спр. 1801, арк. 3.
520

ники MiTHHry з червоними стр1чками, прикршленими до гшочок, пройшли
центральною вулицею MicTa. На мюце демонстрацп прибула велика група озброених жан-
дарм1в, HKi розпнали п учаснишв1.
У 1908 рощ представники революцшно настроено! б1дноти Снятина вчинили
замах на помщика С. Мойсу-Росохацького. Це був яскравий вияв протесту проти
полггики колошзатор1в у Галичинь Млшстерство BHyrpiniHix справ у Вщш дало
вказ1вку галицькому намшнику та снятинському старост! провести розслщування
й покарати учаснишв вистуиу2.
Тривала боротьба i за загальне виборче право. 3 листопада 1910 року в Снятин-
ськш читальш вщбулося в1че, в якому взяло участь понад 400 чоловш. В1че р1шуче
висловилося за виборчу реформу. KpiM того, воно ухвалило шдписати петищю про
негайне бугцвництво украшського ушверситету у Львовь 10 листопада того ж року
проходило в1че на околищ MicTa, де про важливють реформи виборчо! системи
говорив письменник В. С. Стефаник3.
Австршсьш власт! гальмували розвиток освгги. В жшочш i реальнш школах
викладання велося польською мовою. Украшщв допускали до навчання значно
менше, шж представнишв шших нащональностей. У реальнш школ! в 1909/10 на-
вчальному рощ був 201 учень, у т. ч. 45 украшщв4. У Снятиш з 1902 року юнувала
украшська, а з 1905 року — польська бурей. Але й тут панувала нер1вшсть. За
утримання д1тей в украшськш 6ypci плата була вдв1ч1 вищою, шж у нольськш.
Трудяпц MicTa не раз виступали проти полошзацп, писали скарги. Це викликало
занепокоення у мюцевих властей. 3 1908 року в Снятиш постшно перебував вшсько-
вий гаршзон для «наведения порядку»5.
Шд час першо! свиово! вшни Снятии кшька раз1в переходив з рук у руки.
Мешканщ м1ста тепло зустр1чали росшських солдат1в, ят вешяко допомагали бгд-
нот1 медикаментами й продуктами харчування. Коли ж у м1сто вступали австро-угор-
ськ1 в1йська, вони жорстоко розправлялися з тими, хто виявляв симпатп до рос1ян.
Без суду й слщства було страчено О. Притулу, I. Виноградника, 3. Люковацького
та шших.
Перебування революцшно настроених росшських солдат1в у Снятиш сприяло
поширенню бшыповицьких щей серед населения, що змушений був визнати нав1ть
староста пов1ту. Великий переполох серед мюцевих властей викликала поява
у MicTi весною 1918 року прокламацш, ят закликали покласти край 1мпер1ал1с-
тичнш братовбивч1й в1йш, захистити права й суверештет молодо! Радянсько! рес-
публши6. ^
Весною 1919 року Снятии загарбали вшська боярсько! Румунп, а в липш
1919 року MicTo захопили в1йська б1лополятв. Польськ1 пани принесли трудящим
HOBi страждання, жорстоку експлуатацш i нащональний гн1т. Та трудовий люд
продовжував боротьбу за возз’еднання з Украшською РСР. Безземельш селяни
почали захоплювати помщицьт земл1 й розпод1ляти !х. У MicTi та на його околицях
розповсюджувалися лштвки польською мовою, в яких були заклики до об’еднання
солдат1в нольсько! армп з червоноармшцями.
Penpeci! польських окупант1в тривали, але трудяпц Снятина продовжували
свою геро!чну боротьбу. В лютому 1921 року в MicTi почала д1яти пщпшьна кому-
н1стична орган1защя, яка керувала револющйними виступами трудящих7. Того ж
1 Журн. «Зоря», 1904, № 8, стор. 119—122.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 6, спр. 111, арк. 489—491.
8 Газ. «Дшо», И та 12 листопада 1910 р.,
4 Sprawozdanie Dyrekcji szkoly realnej w Sniatynie za rok szkolny 1909/10. Sniatyn, 1910,
стор. 91.
5 ЦДГА УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 6, спр. 111, арк. 1095—1098.
6 Там же, спр. 121, арк. 472.
7 6. М. Г а л у ш к о. Нариси icTopii щеолопчно! та оргашзацшно! д!яльност! КПЗУ в 1919—
1921 рр., стор. 83.
521

року жител1 Снятина: й селяни noBiTy активно Еотувалися.до збройного
виступу. 3. незаможних верств населення було ствррено революцшну
бойову групу1. Та штщя, довщавшись про пщготовку збройного виступу,
вжила заход1в, щоб не допустити цього.
Боротьбу трудящих м1ста за сощальне й нащональне визволення
продовжила створена у 20-х роках Снятинська повггова оргашзащя
КПЗУ. Шд час вибор1в до opraHiB пов1тового самоврядування в 1927 рощ
комушсти одержали 2914 з 5286 поданих голос1в2. Сташславське
управлшня доповщало мшьстерству внутр1шшх справ у Варшаву що
в Снятиш д1е комушстична оргашзащя, яка мае багату пропагандистську
л1тературу, аитащйш видання та вщповщний техн1чний апарат. Керуе
Р. А. Симович — укра- нею В. Баран, вщомий ще з 1920 року3.
Тнський радянський ком- Комушсти Снятина використовували pi3Hi форми впливу на ши-
Снятина1 ^92/*Э°ДЖенець Рок* наРОДн1 маси. Вони входили до легально! оргашзаца «Сельробу»,
нятина. р. роб1тничо-селянських KOMiTeTiB допомоги жертвам повеш та в iHmi орга-
шзацп. Вони, як доповщав староста, користуючись гуманною д1яльн1стю
цих оргашзацш, влаштовували в Снятиш в1ча, на яких критикували д1яльшсть
нольського уряду, знайомили населення з сучасним м1жнародним полпичним
становищем й антували за по!здки делегащй до Союзу РСР4.
Вагомий вклад у розвиток боротьби трудящих м1ста проти сво!х гнобителхв
вносили письменники-демократи В. Стефаник, який жив у сел i Pycoei Снятинського
noBiTy, та Марко Черемшина, котрий в цей час мешкав у Снятиш i працював
адвокатом. Вони захищали штереси селян в буржуазних польських судах, часто
виступали з палкими промовами на захист трудового люду, написали ряд новел, в яких
вщтворили картину безправного життя м1сцевого населення. Письменники
оргашзували 1921 року в Снятии! для селян господарсько-ветеринарш курси, а шзшше
учительське товариство «Вза!мна пом1ч». Шд прикриттям культурио-ocBiTHix
товариств та KypciB вони вели серед населення революцшну пропаганду5. На збо-
рах студенев у Снятиш в 1922 рощ Марко Черемшина говорив, звертаючись до
молод!: «Вщдайте народов! сво! молод! серця i розум, а тод1 народ вас зрозум1е i шде
вам назустр1ч...»6.
Боротьба трудящих за сощальне i нащональне визволення тривала. В шч на
1 вересня 1933 року в Снятиш було розповсюджено вщозви КПЗУ, ят закликали
трудящих до масових демонстрацш, до несплати податшв, до боротьби проти поль-
ського буржуазного уряду, за змщнення миру. На фасадах будинтв з’явилося
багато революцшних заклитв. Шд час обшутв у члешв КПЗУ пол1щя знайшла
пол1тичну л!тературу, зокрема «Машфест Комушетично! парта»7. Тод1 було арешто-
вано чимало oci6, запщозрених у революцшнш д1яльност1, засуджено до р1зних стро-
к1в ув’язнення М. Арича, М. Тарнавецького та М. Купфермана.
Трудящ! Снятина активно готувалися вщзначити Перше травня 1935 року.
Було надруковано 3 тис. прим1рнитв лштвок, а також «Р1шення Комштерну»,
«Ухвали з’!зд!в КПЗУ та КСМЗУ», «1нформащйш листи до Bcix комушст1в». Пол1-
щя натрапила на слщ i конф1скувала нелегальну л1тературу, арештувала к1лькох
актив!ст!в —члешв КПЗУ. С. Розенберга було засуджено до 5, а Я. Шерера —до
3 рошв позбавлення вол18.
1 1вано-Фрашавський облдержарх!в, ф. 68, оп. 2, спр. 14, арк. 12.
2 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 2, оп. 1, спр. 419, арк. 178.
3 Там же, ф. 205, оп. 1, спр. 447, арк. 48.
4 Там же, арк. 60.
5 Пуивник музею Марка Черемшини в Снятии!. Сташслав, 1958, стор. 43.
6 Газ. «Червоний прапор», 14 червня 1969 р.
7 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 205, оп. 1, спр. 729, арк. 5—6.
8 Там же, ф. ИЗ, оп. 1, спр. 730, арк. 16—32.
522

Життя трудящих Снятина в 30-х роках
стало ще нестерпшшим. У MicTi була едина
пмназ1я на весь повгг. У 1930/31 навчаль-
ному рощ в г1мназп навчалося 287 учшв,
з яких лише 66 украшщв, а д1тей po6iT-
ник1в — 3. Викладання здшснювалося
польською мовою. Плата за навчання була
надзвичайно високою —150 злотих на piK,
не рахуючи вступного внеску та витрат на
штльш приладдя й пщручники.
Та населения не мирилося знащональ- Комсомольський актив Снятина. 1939 р.
ним гштом, воно вщстоювало cboi права,
активно виступало проти тих верховод1в «Просвпи», як1 BipHo служили пашвним
класам. До громадсько-шттичного життя Снятина включалися й жшки. Вони
разом з чоловшами боролися проти юнуючого безправ’я, за возз’еднання з
Радянською Украшою. У березш 1936 року профашистська верх1вка радикал1в скликала
в Снятит свою пов1тову коиференцш. Представнитв вщ прогресивиих жшок
(близько 60 oci6) на цю конференщю не допустили. Тод1 вони з1бралися на подв1р’1
бшя будинку, де проходило засщання, висловили протест проти тих, ят прол1зли
в партт i шкодять визвольнш боротьбь Жшки звернулися i3 закликом до рядових
радикал1в, щоб вони не пщдавалися профашистським верховодам i вщстоювали
imepecH трудового народу1.
В 30-х роках у Снятит д1яли м1сцевий ком1тет КПЗУ, комсомольський ком1тет
та оргашзащя МОДРу2. Це були Ti центри, ят скеровували трудящих на Bipmm
шлях визвольно! боротьби. У жовтщ 1936 року комушсти оргашзували страйк
роб1тнишв снятинських взуттевих майстерень. Власники майстерень змушеш були
пщвищити зароб1тну плату.
Активними борцями проти панського гшту були комсомольщ. В Hi4 на 7
листопада 1937 року В. 4enira, М. Якимець, В. Гончарик, I. Бурляк вившили червош
прапори на найвищих спорудах та деревах мюта, а на фасадах будинтв
центрально! вулищ написали револющйш заклики3.
Коли у вереснев1 дш 1939 року Червона Арм1я почала визвольний похщ на За-
хщну Украшу, з Мщативи колишшх члешв КПЗУ та КСМЗУ в MicTi було
створено революцшний ком1тет. До нього ввшшли М. 4enira, В. 4enira, В. Нщович,
Е. Жукатинський. Ревком оргашзував збройш загони, ят взяли пщ охорону вузол
зв’язку, банк, зал1зничну станщю та iHmi установи, ищтримували порядок у MicTi
й noBiTi, роззброювали иолщдо, збирали зброю. 19 вересня населения Снятина
урочисто, з хл!бом-сшлю зустршо червоиих бшщв. Люди вийшли з червоними
прапорами, сшвали шсень. Революцшний KOMiTeT на MicbKOMy стадтш скликав багато-
людний м!тинг, присвячений визволенню MicTa Червоною ApMiero вщ польських оку-
naHTiB.
Першими кроками Радянсько! влади . -
_ п „ Служат KypciB аптаторт Снятинського району. 1939 р.
в Снятит була передача земл1 селянам, г г 7 г
нащонал!защя промислових i торговель-
них пщприемств, иадания матер!ально!
допомоги бщнякам. У MicTi вщкрили
середню школу з украшською мовою навчання,
в колишньому пом1щицькому будинку —
дитячий будинок, оргашзували дитячий
1 Газ. «Голос Покуття», 29 березня 1936 р.
2 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2,
оп. 1, спр. 1819, арк. 68.
3 Радянське Покуття. Снятии, 1957, стор.
5-6.
523

садок та ясла. До роботи в школах MicTa було залучено 26 учител1в, 17 з яких до
визволення не мали роботи1. 1з схщних областей пршхало ще 32 досвщчеш вчитель
На 1940/41 навчальний piK держава асигнувала на ремонт заклад1в осв1ти 75 тис.
крб. Почали також працювати б1блштеки, шнотеатр, будинок культури, гуртки
художньо! самод1яльность
Пленум Снятинського райкому КП(б)У, що вщбувся 19 кв1тня 1940 року, обрав
бюро та затвердив завщуючих вщдшами. Комушсти обговорили питания про
оргашзащю МТС, колектив1защю сшьського господарства2. У Снятиш на кер1вну роботу
з мюцевого населения було висунуто 18 чоловш, у т. ч. 4 жшки.
У жовтш 1940 року в Снятиш створено м1ську партшну оргашзащю, яка шип-
чувала 22 комушсти3. Районна комсомольська оргашзащя, заснована ще на
початку року, нараховувала 242 члени BJIKCM4.
Та шмецько-фашистсьш окупанти принесли мирному населению MicTa стра-
ждання й горе. Вони захопили Снятии 1 липня 1941 року/'
Снятинщ не корилися фашистським окупантам, ухилялися вщ поставок хл1ба,
одягу й р1зних матер1ал1в для фашистсько! армп. Найбшып яскравим прикладом
6 вчинок роб1тника Снятинського млина I. Г. Бордуна, який заховав вщ фашист1в
yci приводш ремеш, лабораторне устаткування млина тощо. Коли Снятии було
визволено, вш передав командуванню Червоно! Армп збережене устаткування
млина, а також 127 тонн зерна, 120 тонн борошна, 650 штук м1шкотари5.
Встиг заховати червош прапори голова Снятинського райвиконкому Г. П. Ко-
ноненко. Його дружина Ганна Прокошвна завезла !х до Ладижина на Житомир-
щинь Там, у свое! сестри, жшка заховала !х у застшок. Коли в 1944 рощ Житомир-
щину було визволено вщ окупант1в, Ганна Прокошвна передала червош прапори
партшним органам для передач! снятинцям6.
Окупанти жорстоко розправлялися з радянськими активютами. Вони замучили
М. 4eniry, В. Шувальського, О. Смеречинського, К. 4eniry, Р. Виноградника,
Р. Маслянку, М. Бордуна, В. Гуцуляка, Р. Худяк. Вщ рук фашшупв загинули
nepini комсомольщ Снятина М. Сав’юк, I. Шцович, К. Одинська. За м1стом, у л1с1
бшя села Пот1чка, птлер1вщ знищили близько 5 тис. жител1в Снятинського
району. 110 чоловш, у т. ч. 27 жшок, вони вивезли на каторжш роботи до Шмеччини,
заарештували й катували 98 чоловш7.
Фашисти зруйнували в MicTi пам’ятки культури, житлов1 будинки загальною
площею 4990 кв. м, спалили б1блютеки.
^ 29 березня 1944 року пщроздши 40-! гвардшсько! танково! бригади, якою ко-
мандував I. А. Кошельов, визволили MicTo Снятии8. Вдячш Червон1й ApMii снятинц1
виступили ш1щаторами створеиня танково! колони «Вщ трудящих Стан1славщини»
i внесли понад 1 млн. карбованщв.
Майже все доросле чолов1че населения шшло в армш, щоб добити фашистського
ворога. Багато снятинщв неребувало в Червошй Армп з 1941 року. Особливо вщ-
значився у боях проти окупанпв уродженець MicTa кап1тан I. Ф. Атаманюк, який
командував ротою парашутшупв. Його нагороджено орденами Червоного
Прапора, В1тчизняно! вшни 1-го та 2-го ступешв, Червоно! 31рки. За бойов1 подвиги
на фронтах Велико! В1тчизняно! в1йни 530 жител1в Снятина удостоено орден1в i
медалей.
В nepnii д-Hi теля визволення вщновили свою роботу партшш та радянсьт
органи. У MicTi розгорнулися вщбудовч1 роботи, вщкрили 12 крамниць та 4 щальш
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 32, оп. 1, спр. 1, арк. 27.
2 Там же, арк. 9.
3 Там же, арк. 59.
4 Там же, арк. 2.
6 Газ. «Прикарпатська правда», 28 березня 1965 р.
6 Газ. «Прикарпатська правда», 2 липня 1944 р.
7 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 31, арк. 28.
8 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 324, арк. 270; спр. 334, арк. 144.
524

Делегащя болгарських
селян разом з тру-
д1вниками колгоспу
|’м. В. I. Ленша.
Снятии. 1968 р.
громадського харчування. Почали роботу лшарня, полшлшша, кшотеатр, будинок
культури, б1блютеки, школи, дитячий будинок, дитячий садок, ясла. Стали до
ладу MicbKa електростанщя, водоировщ, иошта й радювузол, районна друкарня.
У cepnHi 1944 року були готов1 до навчання Bci школи. В Снятиш почали
працювати 63 учител1 й вихователь Вщновив роботу також Снятинський сшьськогос-
подарський техшкум. Викладати в техткум1 прибули снещалюти i3 схщних областей.
Переконавшись в перевагах колективного господарювання, снятинсьш селяни
заснували 3 прим1сьт колгоспи: «Комунар», «Шлях до комутзму», iM. Фрунзе.
1.м держава допомагала насшням, техткою, мшеральними добривами. В 1950 рощ
apri л i об’едналися в одне багатогалузеве господарство «Комунар».
Повсякдеяну увагу змщненню первинних партшних оргашзацш i кер1вних
кадр1в колгосшв придшяли Снятинський райком КП(б)У та виконком районно!
Ради депутат1в трудящих. У 1954 рощ вони послали на постшну роботу в колгоспи
району з м1ста Снятина 20 комушст1в та 48 комсомольщв.
У 1959 рощ артшь «Комунар» об’еднано з колгоспами навколишшх сш в одне
господарство — iM. Ленша. Колгосп вирощуе гарш врожа! сшьськогосподарських
культур, добиваеться високо! продуктивност1 тваринницьких ферм. За
господарством закршлено 3328 га орно! земль Колгосп мае 38 трактор1в, 24 комбайни, 18
автомашин та багато шших машин. Bci трудом1стш роботи в господарств! мехашзо-
вано.
Радянський уряд високо вщзначив невтомну працю труд1вник1в колгоспу, 94
чоловша нагороджено орденами й медалями. Ордена Ленша удостоено 5 чоловш,
а голову колгоспу, тридцятитисячника Я. Г. Грудева нагороджено трьома
орденами Ленша.
На 6a3i др1бних шдприемств i майстерень у MicTi Снятиш створено
комбшат комунальних пщприемств, комбшат побутового обслуговування, харчокомбь
нат, промкомбшат, сироварний завод. Побудовано меблевий комбшат, який по-
стшно збшынуе випуск продукцп. У 1959 рощ стала до ладу новозбудована гщро-
електростанщя на Пруть Вона живить струмом MicTo та колгоспи району, щор1чно
виробляе понад 3 млн. квт.-год. електроенергп.
Зб1льшуе випуск продукца Снятинський харчокомбшат. Його р1чний оборот
в 1951 рощ становив 170 тис. крб., а 1968 — 1 млн. 591 тис. крб. Протягом 1968
року сироварний завод виготовив р1зно! мол очно! продукцп на суму 2 млн. 119 тис.
карбованщв.
Набагато зросла житлова площа в MicTi за шслявоенш роки. KpiM кашталь-
ного й паточного ремонту будиншв, лише у 1967—1968 рр. здано в експлуатащю за
рахунок державного бупдвництва 7 тис. кв. MeTpiB житлово! плопц. 1ндивщуальш
забудовники звели 670 будишив. Щороку в MicTi справляють новосшля 60—70 ci-
525

мей. У 1961 рощ завершено асфальтування вулиць, впорядковано тротуари, Bci
вулищ та плопц озеленено, прикрашено газонами i кв1тами, розбито багато скве-
piB. До 50-р1ччя Великого Жовтня i встановлення Радянсько1 влади на Украш!
в MicTi здшснено реконструкцию центрально! вулищ, споруджено в центр1 MicTa
пам’ятник В. I. Леншу. Реконструйовано м1ський стадюн, впорядковано м1ський
пляж, човнову станщю. 3 1964 року житлов1 будинки й промислов1 пщприемства
опалюються природним газом.
Снятии розташований у такому м1сщ, яке мае дуже вигщш шляхи сполучення.
Через Снятинський автовокзал проходить 68 автобусних маршрупв. 3 1959 року
встановлено регулярний ав1азв’язок м1ста з 1вано-Франтвськом, Черн1вцями та
Городенкою. Трич1 на добу тут приземляються поштово-пасажирсьш л1таки. 1з
Снятина за 20—30 хвилин пасажир може д1статися л1таком обласного центру, а
звщти потрапити до будь-якого MicTa краши. Через зал1зничну станщю Снятии
проходять по1*зди Москва—1вано-Франшвськ, Одеса—1вано-Франшвськ, Льв1в —
Чершвщ, на Варшаву, на Бухарест,
а також багато по1*зд1в прим1ського
сполучення.
В MicTi е лшарня на 100 л1жок,
дитяча лшарня, тубдиспансер, ясла,
два дитяч1 садки. Трудящих обслу-
говують 34 лшар! та 95 медичних
пращвншив середньо1 квал1фшацп.
Жител1 користуються добре обладна-
ною полшлшшою, дитячою кон-
сультащею, 2 аптеками.
Створен1 Bci умови для розвитку
осв1ти i культури. У Снятиш функ-
цюнують середня школа iM. В. Сте-
фаника, середня школа-штернат,
працюе 110 вчител1в. За шслявоенш
роки середню освпу тут здобули
1460 юнатв та д1вчат. В дитячш
музичнш школ1 на вщдшах скрипки,
фортешано, баяна, домри, духового
оркестру навчаеться 290 д1тей,
працюе 29 квал1фшованих спещал1ст1в.
Зэл|3ничники станци Снятии, ЯК1 перш1 в обласп завоювали звання ]МешкаНц1 MicTa як! 3 ТИХ ЧИ ттттпих
колективу комужстично? прац!. 1968 р. причин не змог^ своечасно здобути
середню освггу, вчаться тепер без
В л1тературно-мемор1альному музе? Марка Черемшини. Снятии. вщриву ВЩ виробництва у середнш
19^9р- школ1 роб1тничоУ молод1 та в
середнш заочшй школь
Люблять свш будинок nioHepiB
снятинсьт дгги. Тут працюе 7 pi3-
них гуртк1в. У дитячш спортивнш
школ1 набувають майстерност1 210
д1тей. У ювшейному 1967 рощ ют
спортсмени одержали чудовий пода-
рунок вщ Батьшвщини — сиортив-
ний комплекс, де е закритий басейн
для плавания. В MicTi е 3 спортза-
ли, стр1лецький тир, стадшн, 3 бас-
кетбольш, 4 волейбольш майдан-
чики.
526

1969 року вщзначив свое 30-р1ччя Снятинський
сшьськогосподарський техншум. 48 висококвал1фшованих спещал1ст1в готують кадри на
вщдшах агронома, мехашзацп та електрифшацп. Для практичних занять
учшв техншум мае добре обладнаш лаборатори, новозбудовану майстер-
ню, сшьськогосподарсьш машини, 410 га орно!* земл1, тваринницьку
ферму. Щороку тут навчаеться понад 700 чоловш на очному i понад
600 — на заочному вщдшеннях. На 1 с1чня 1969 року середню спещальну
осв1ту здобули 2520 чоловш.
В Снятинському культосв1тньому училипц навчаеться близько
400 чоловш, працюе 52 викладачь Училище мае вщдши: диригентсько-
хоровий, духовий, хореограф1чний, народних шструменпв, театральний.
За роки свого юнування училище випустило 1260 спещал1ст1в культос- Б. I. Кааян •—народний
BiTHboi роботи, яш працюють здебшыпого на 1вано-Франтвщиш. художник СРСР, уродже-
т . г* _ • нець села Микулинц1в
Трудяпц Снятина мають bci умови для культурного вщпочинку. снятинського району.
В MicTi е будинок культури, працюють 13 гурттв художньо! самод1яль- 1965 р.
HOCTi, народний ушверситет культури, широкоформатний i л1тнш тно-
театри, б1блютека для дорослих. У 1949 рощ в Снятиш вщкрито лггературно-
мемор1альний музей Марка Черемшини. BiH метиться в будинку, де у 1922 —
1927 рр. жив письменник.
За роки Радянсько! влади в MicTi виросли HOBi кадри штел1генцп. На тнець
1968 року в Снятиш, KpiM учител1в шкш, техншушв, лшар1в, працювали близько
200 спещал1ст1в з вищою й середньою специальною осевою.
Багато мешканщв Снятина стали знатними людьми. Найбшып вщом1
—народний художник СРСР, лауреат Державно! премп УРСР iM. Т. Г. Шевченка
В. 	I. Кас1ян. Художник пщтримуе TicHi зв’язки з сво!ми земляками, часто вщв1-
дуе Снятии, подарував ряд сво!х po6iT музею Марка Черемшини.
В 1877—1882 рр. жила в Снятиш з с1м’ею письменниця демократичного на-
прямку, публщистка й громадська д1ячка Натал1я 1вашвна Кобринська (Озарке-
вич). 28 лютого 1901 року тут народився украшський радянський композитор i
педагог Р. А. Симович. BiH написав ряд симфонш, увертюр, симфошчних поем та
камерно-шструментальних TBopiB. 1954 року Р. А. Симовича було удостоено звання
заслуженого д1яча мистецтв Украшсько! РСР. В 1944—1949 рр. у Снятиш жив i
працював украшський письменник П. I. Мельник (псевдошм Петро Голота).
У Снятиш живе вчитель-пенсшнер, член Сшлки письменнитв УРСР В. М. Хро-
нович, сучасник I. Франка i В. Стефаника.
MicTo славиться i пам’ятками icTopii та культури. 1946 року в центр! Снятина
споруджено пам’ятник вошам Радянсько! Армп, ят вщдали свое життя в боях за
незалежшсть Батьтвщини, полеглим в 6opoTb6i за встановлення Радянсько! влади
у Снятинському районь Бшя пщшжжя пам’ятника палае в1чний вогонь слави,
запалений 9 травня 1964 року. На одному з засщань бюро ЛКСМУ було схвалено
пропозицш комсомольщв району про буд1вництво в Снятиш монумента в1чно!
слави на честь 50-р1ччя ЛКСМУ. Монумент встановлено в м1ському парку, закладе-^
ному першими комсомольцями 1940 року. Пщ час його вщкриття 20 червня 1969
року комсомольщ району дали клятву на BipHicTb 1деям комун1зму.
26 жовтня 1958 року громадсьтсть м1ста широко вщзначила 800-р1ччя
Снятина. Вщбулася ювшейна cecin Снятиисько! районно! та м1сько! Рад дейутат1в
трудящих, проходили MacoBi народн1 гуляния, на ят прибуло багато гостей з навко1
лишн1х с1л, cyciAHix MicT, райошв, обласного центру та делегац1я вщ прогресивних
укра!нц1в Канади. До ювшейно!* дати випущено спещальний номер районно! газети,
л1тературний альманах м1сцевого л1тературного об’еднання, 1люстрований пам’ят-
ний альбом та нагрудний значок «Снятину 800 рошв».
Стародавнш Снятии з кожним роком молрд1е, стае ще красив1шим.
К. Г. КРОЙТОР, /О. 1. ПАТЛ АЖ АН
527

БАЛИНЦ1
Балинщ — село, центр сшьсько! Ради. Розташоваш в долит р1чки Чорняво!,
за 35 км вщ районного центру. Населения — 1506 чоловш. Сшьрад! пщпорядкован!
села Бучачки i Трофашвка.
На територп Балинщв зустр1чаються знахщки час1в Ктвсько! Pyci1. За народ-
ними иереказами, Балинщ засновано у XIII—XIV ст. ст. Тод! село мало назву
«Балканський xyrip» (вiд слова «балка»). Це припущення ищтверджуеться тим, що
нав!ть i дос! на околиц! села збереглися рештки земляних укршлень, де знахо-
дять посуд тих час1в. Перша письмова згадка про Балинщ належить до 1462 року.
Село згадуеться i шзтше, пщ 1483 та 1495 рр. В цей час Балинщ були власшстю
галицького судд!2.
Масове закршачення селян i загарбання земель феодалами призводило до
зменшення селянських надшив. Якщо наприкшщ XV ст. i в середиш XVI ст.
селянський надш у середньому становив V2 лану, то в XVII ст. BiH зменшився до х/4 лану.
54 проц. селянських господарств були малоземельш, а 21,8 проц. —безземельт3.
У шляхетських i церковних маетках панщина тривала до 5—6 дшв на тиждень.
Селян позбавили права виходу з громади4. KpiM панщини, вони сплачували pi3Hi
rpoinoBi побори на користь феодала й держави.
Важкий феодально-кршосницький гшт доповнювався жорстокими нащонально-
релтйними утисками. Польсыи феодали намагалися силомщь ополячити
населения Балинщв шляхом «навернення» ix у католицьку Bipy. 3 щею метою вони за-
снували у Гв!здщ римсько-католицьку парафш, яка поширювала свш вплив i на
Балинщ. Але завдяки стшкост! селян процес ополячування вщбувався дуже по-
вшьно. У 1870 рощ з 1364 чоловш населения, яке проживало в Балинцях i Трофа-
твщ, римо-католитв було лише 21 чоловш5.
Посилення сощального й нащонального гтту загострювало визвольну
боротьбу трудящих. Шд впливом аптащ! посланщв Б. Хмельницького селяни
Балинщв гуртувалися в озброеш загони. У 1648 рощ, коли селянсько-козацьш вшська
здшснювали похщ на JIbBiB, селяни Балинщв разом з повстанцями шших сш
напали на маеток помщика в сел! Кулачшвцях, спалили його, а майно розподшили
мiж собою6. 3 роками поглибився процес зубожшня трудящих, зросло число
безземельних i безкшних господарств. У 40-х роках XVIII ст. бшышсть господарств
села не мапа тягла — на 465 двор!в припадало лише 30 коней i 192 воли7.
Все це стало причиною нового пщнесення класово! боротьби. В 1743—1744 рр.
цв[ч1 через Балинщ переходив загш Олекси Довбуша. Мешканщ села охоче поста-
чали опришкам продовольство, створювали !*м умови для перепочинку, повщэмляли
про засщки ворога i розташування каральних загошв.
За 4aciB австршського поневолення становище селян Балинщв не полшши-
лося. KpiM важких феодальних повинностей, вони платили до 50 вщцв р!зних подат-
KiB — на утримання церкви, сшьського писаря, за буд1вл1 тощо. Один лише позе-
мельний податок поглинав у селян 10 проц. !хнього прибутку.
У 1809 рощ селяни Балинщв вщмовились вщробляти панщину. У вщповщь
власниця села шляхтянка А. Анжинська вчинила над кршаками масову екзекуцда8.
Не принесло селянам полегшення й скасування кршосного права. Селяни втра-
тили серв!тути. Переважна частина земель залишилась у руках пом!щика, церкви
1 Записки наукового товариства iM. Шевченка, т. 152. JIbBiB, 1933, стор. 128.
2 Akta grodzkie i ziemskie, t. XIX, стор. 280.
3 3 icTopii захщноукрашських земель, вип. 2, стор. 35.
4 И. А. Линниченко. Черты из истории сословий в Юго-Западной Галицкой Руси
XIV—XV вв., стор. 112—ИЗ. ,
5 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow Stowianskich, t. I, стор. 88.
e Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 4. Льв1в, 1898, стор. 264.
7 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 7, спр. 408, арк. 93.
8 Там же, арк. 408.
528

й куркул1в. За переписом 1870 року, в Балинцях разом i3 присшком Трофашвкою
проживало 1945 чоловш. 1м належало 92 морги орно'! земл1 i лук, 158 морпв пасо-
вищ, 7 MopriB л1су. А тим часом пом1щики Агопсович1, а також церква мали 596
морпв орно! земл1, 13 MopriB пасовищ, 11 морив сшожатей та 81 морг люу1.
У пореформений першд селяни виступали не тшьки проти cboix пом1щишв,
вони вимагали вщ австршських властей вщкрити украшсьш школи i б1блштеки
для трудящих, вшановувати пам’ять видатних д1яч1в украшсько! культури. Пщ
тиском народних мае у 1852 рощ уряд змушений був дозволити вщкрити в Балинцях
трив1альну (трикласну) школу з украшською мовою викладання2. Проте и вщвь
дувало дуже мало селянських д1тей. Про безпросв1тну темряву населення евщчить
той факт, що напршинщ XIX ст. в Балинцях згнила через недогляд щнна б1блю-
тека, з1брана покшним священиком Никоровичем3.
Весною 1910 року на Bi4i в Балинцях селяни зажадали, щоб вибори до австрш-
ського парламенту проходили на ochobI загального, прямого, piBHoro виборчого
права при таемному голосуваннь Ставилась також вимога збшыпити число
мандате для украшщв вщповщно до кшькост1 населення, утворити окрему нащональну
Kypiio. В1че вимагало, щоб «по громадах, де е бшышсть украшщв, були школи
украшсьш i не було б примусу польсько! мови»4. В 1912 рощ трудяпц села
добилися вщкриття чотирикласно! школи з укра!нською мовою навчання.
Значною шщдею в Балинцях було спорудження в 1914 рощ на кошти селян
иам’ятника Т. Г. Шевченку. 1шщаторами цього стали I. Корбутяк, М. Демчук,
М. Рурак та I. Угринчук — учасники м1сцевого хору. За ix пропозищею погруддя
Кобзаря купили за 360 злотих у кос1вського р1зьбяра5. Липи, що ростуть тепер
навколо пам’ятника, завезено в 1930 рощ О. Соколяном та М. Корбутяком i3 села Сопова.
Перша св1това вшна призвела до занепаду селянсьш господарства. ycix чоло-
BiKiB призовного вшу мобиазували на фронт. Внаслщок рекв1зицп для потреб
вшни зменшилася кшьтсть робочо! i продуктивно! худоби. Територ1я Балинщв
перетворилася на арену жорстоких бо!в м1ж росшськими i австро-угорськими вш-
ськами, село кшька раз1в переходило з рук у руки.
Вщ росшських револющйно настроених солдат1в селяни д1знавались про пода
у Pocii. Чоловши, яких силомщь мобипзували до австро-угорсько! apMii i вщпра-
вили на фронт, добровольно здавались у росшський полон. Повернувшись додому,
I. М. Грицюк, С. I. Качуляк, I. В. Проскурняк та imni розповщали сво!м
односельчанам про перемогу Велико*! Жовтнево! сощал Этично! революца, встановлення
Радянсько! влади у Pocii, про нащонал1защю промисловост1 й передачу земл! селянам.
Розповщ! про сощалдетичш перетворення в Радянськш дepжaвi мали значний
вплив на селян i надавали ix виступам бшыпо! р1шучость У 1918 рощ вони захопили
й подшили мiж собою землю та майно помщика Агопсовича, який утш до Гв1здця
i повернувся до Балинщв лише через швроку в супровод1 вшська. Селян-пропаган-
дшупв знову вщправили до вшська. I. М. Грицюка було засуджено до 3 мюящв
тюремного ув’язнення.
3 новим загарбанням Галичини панською Полыцею в Балинцях ще бшыпе зро-
сла кшьтсть малоземельних i безземельних селянських господарств. Посилився
податковий тягар. Все це примушувало бщнятв ем1грувати за кордон у пошуках
«кращо! долЪ>. Але й там на них чекали лише злидш, безправ’я, голод i понев1ряння.
За роки польсько’! окупаца з територа TenepiniHboi Балинщвсько’! сшьсько! Ради
вщ’хало за океан 75 чоловш.
Колошзаторська политика буржуазного уряду Полыщ особливо проявилася
в спробах ополячування укра‘!нського населення i, зокрема, учшвсько*! молодь
1 Siownik geograficzny Kr6lestwa Polskiego i innych krajow Slowiariskich, t. I, стор. 88, 437.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 14, спр. 294.
3 Журн. «Л!тературно-науковий в1сник», 1899, № 7, стор. 70.
4 Газ. «Дшо», № 266, 1910 р.
ъ 1вано-Фрашииський облпартарх1в, ф. 1, оп. 40, спр. 173, арк. 24.
529 34 332

Селяни Балинщв р1шуче виступали проти полошзацп. 7 лютого 1927 року
вони наделали скаргу мш1стерству ocBira i в1росповщань у Варшаву
гшвно протестуючи проти полошзацп украшсько! школи в сел1, де
мешкае 99 проц. украшщв. Проте куратор1я Льв1вського шкшьного округу
20 листопада 1930 року прийняла р1шення про запровадження в Балин-
щвськш школ1 двомовного навчання1, що фактично означало викладання
Bcix предмет1в (KpiM релт! й украшсько! мови) польською мовою.
Нестача примщень i вчител1в, дуже низький матер1альний р1вень
життя спричииилися до того, що в сел i майже половина д1тей не вщвщу-
вала школу i мало хто закшчував !!. В 1938 рощ у Балинцях навчалася
лише половина д1тей шкшьного вшу. За Bci роки панування польських оку-
В. Ю. Корбутяк — член пант1в тшьки 2 уродженщ села здобули вищу i 7 чоловш середню осв1ту.
ЦК КПЗУ, уродженець g сел][ не було жодно! б1блттеки. Про медичну допомогу селянинов1
XX алинц,в‘ 4 роки лишалося тшьки мр1яти, адже за в1зит лшаря чи обстеження треба
було заплатити 5—7 злотих. 1х селянин Mir заробити в пана, працю-
ючи бшыпе тижня.
Посилення сощального i нащонального гшту та поличного безправ’я викли-
кало дальше загострення класово! боротьби. Виступи балинщвських селян стали
бшьш оргашзованими i цшеспрямованими теля створення у 1922 рощ тдшль-
ного осередку КПСГ. Очолив його В. Ю. Корбутяк. Наступного року таш
оргашзацп виникли в Трофашвщ i Бучачках. Першими комутстами тут були О. I. Качу-
ляк, В. Каралаш, Д. М. Лящук, П. В. Проскурняк та ш. Комушсти мали значний
вплив на селянсьш маси.
В згуртуванш й полпичному вихованш населения Балинщв, Трофашвки та
Бучачшв чимала заслуга комушста В. Ю. Корбутяка. BiH народився в Балинцях
1883 року в ciMvi бщняка. Змалку шзнав злидш, нестатки. Перед першою свиювою
в1йною емпрував до Канади. Звщти пере!хав до США. За океаном В. Ю. Корбутяк
зв’язав свою долю з револющйним рухом, брав участь у Mmmrax, демонстращях,
страйках. У 1920 рощ, повернувшись до рщного села, прив1з з собою твори К.
Маркса, Ф. Енгельса та В. I. Ленша i вщразу поринув у револющйну роботу. На зборах
селян, шд час бесщ з односельчанами вш розповщав про м1жнародне становище,
економ1чний розвиток СРСР, про шляхи боротьби трудящих за !х сощальне и на-
щональне визволення. Шд його кер1вництвом комушсти розвппували червош
прапори, вивчали революцшш nicHi, оргашзовували першотравнев1 демонстрацп2.
1 травня 1923 року понад 200 чоловш непомшю пробралися до Бучачшв, звщки
з червоними прапорами, музикою вирушили до мютечка Заболотова, де й вщбувся
м1тинг. Це перше масове святкування надовго залишилось у пам’ят1 трудящих3.
Про В. Ю. Корбутяка як оргашзатора походу i м1тингу в Заболотов1 стало вщомо
Гв1здецькому повгтовому суду. Незабаром його заарештували4.
Коли Коломийський окружком КПЗУ, секретарем якого шсля звшьнення став
В. Ю. Корбутяк, вир1шив урочисто вщзначити 1 Травня 1924 року в Заболотов^
до нього одразу почали готуватися комушсти Балинщв. У день свята в сел1
вщбулися збори трудящих, пот1м селяни з червоними прапорами i револющйними nic-
нями попрямували до Заболотова на святкову демонстращю. Коли почався м1тинг,
десятки озброених полща!в, прокладаючи co6i шлях багнетами, кинулись до три-
буни. Пролунали пострши. Та захопити прапор й арештувати оргашзатор1в
демонстрацп полщп на цей раз не вдалося5.
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 179, оп. 2, спр. 661, арк. 10, 37, 50, 51.
2 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. К—33.
3 За волю народну. Бшграф1чш нариси про видатних д1яч1в революцшного руху в Захщнш
Укра!ш, стор. 80—81.
4 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 63, арк. 42—43.
6 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер!али (1921—1939 рр.), стор. 30, 43.
530

BipHHM пом1чником комун1ст1в була комсомольська оргашзащя, створена
1926 року. Ii спочатку очолював М. В. Проскурняк, а з 1929 року — М. М. Лящук.
Комсомольщ Я. В. Корбутяк, М. М. Яворська та iHini проводили велику роботу
серед молод!, розповсюджували револющйну лггературу. Вони закликали молодь
бойкотувати вибори до польського сейму у 1928 рощ. В 1933 рощ балиищвсьщ
комсомольщ М. Лящук i Ю. Грицюк взяли активну участь в оргашзаца страйку
сшьськогосподарських po6iTHHKiB у маетку помицика Агопсовича1.
У груди! 1931 року до Балинщв пршхав член ЦК КПЗУ, вщомий украшський
письменник Ярослав Галан. У клуб!, де з!бралося понад 300 члешв м!сцево1
оргашзаца «Проевши», BiH виступив з доповщдю «Боротьба украшського народу за сощ-
альне й нащональне визволення». Оратор вщзначав, що на иерешкод! визвольшн
боротьби стоять yKpaiHCbKi буржуазш нащонал!сти, як! BipHo служать пашвним
класам. 3 особливою силою доповщач i виступаюч! пiдкpecлили сп!льн!сть штере-
ciB украшського, рос!йського i польського народ!в у боротьб! проти гнобител!в.
На зборах було викрито i затавровано наступ украшських буржуазних нащоналк>
TiB на сельроб!вський рух2. Шсля друпл доповда Я. Галана про стан «Проевши»
i дiяльнicть ii кер!вництва збори одностайно прийняли резолюцш, спрямовану
на боротьбу проти польських окупанпв та ix прислужнишв — украшських
буржуазних нащонал1ст!в i ymaTiB3.
Польський буржуазно-пом!щицький уряд вщиов!в на пщнесення революцшшн
боротьби трудящих penpeciHMH i судовими розправами. У вересш 1930 року на
2,5 року кинуто до в’язнищ Я. Корбутяка.
В 1934 рощ в Коломш вщбувся судовий процес. Обвинувачували 37 чоловш
у революцшнш дiяльнocтi. Серед засуджених були комсомольщ з Балинщв —
М. М. Лящук, С. Яворський, М. Яворська, М. Й. Демчук.
У вереснев! дш 1939 року було покладено край гшту, злидням i темрявь Селяни
Балинщв з перших дшв визволення взяли активну участь у пщготовщ до вибор!в
до Народних 36opiB Захщно!* Украши. Депутатом вщ Балинщвського виборчого
округу було обрано колишню пщшльницю комсомолку М. Яворську. Селяни
одностайно в!тали р!шення Народних 36opiB.
Селяни Балинщв, By4a4KiB i Трофашвки одержали безилатно понад 800 га
земл!, багато зерна, сшьськогосподарського швентаря та худоби.
В Балинцях почала працювати украшська школа, вщкрили клуб i б!блттеку.
Селяни вперше побачили тно. Прагнучи краще зрозум!ти радянське життя, вони
жад!бно читали газети, збиралися вечорами у хатах, де вивчали Радянську Консти-
туц!ю, слухали розповщ! про Крашу Рад. Жител! Балинщв обрали сшьську Раду,
ii першим головою став М. Корбутяк.
Для кращого вивчення доевщу колективного господарювання на початку
1940 року в cxiflHi облает! республши вшхала делегащя селян Гв!здецького району.
В склад! делегаца був i представник балинщвських селян О. Ю. Корбутяк.
Повернувшись у село, BiH докладно розштв про економ!чш уешхи колгосп1в, життя кол-
госпник!в. Вл!тку 1940 року орган!зовано колгосп iM. Тимошеика. 1н1щаторами
створення його були активюти села. Головою обрали О. Ю. Корбутяка. На полях
apT^i запрацювали трактор, комбайн та imni сшьськогосподарсьш машини, як1
над!слала Гв!здецька МТС4. У колгосп! створили дв! бригади, ix очолили О. I. Си-
мотюк i М. С. Грабовецький.
Але скористатись наслщками колективно! пращ селяни не змогли. 2 липня
1941 року до села вдерлися фашистсьш вшська. Вони грабували селян i вивозили
Bci щнност! до Шмеччини. За найменшу непокору людей жорстоко карали, вбивали,
1 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 205, оп. 1, спр. 719, арк. 9—10. ,
2 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 1, оп. 40, спр. 173, арк. 23.
3 Газ. «Сель-Роб», 20 грудня 1931 р.
4 Газ. «Прикарпатська правда», 9 жовтня 1949 р.
531 34*

кидали до в’язнищ, вщправляли в рабство до
Шмеччини. В сел! було замордовано 40 чоловш, 120 юнашв
та д1вчат вивезено на фашистську каторгу.
Труд1вники Балинщв бойкотували заходи оку-
пащйних властей — ховали вщ загарбнишв хл1б,
худобу. За антифашистську аитащю птлер1вщ i ix
прислужники — оушвщ закатували брата В. Ю. Кор-
бутяка Миколу i сина — комсомольця Ярослава.
М. Кульчицького, який приховував вщ фашисшв
худобу, кинули до в’язнищ. Замордовано у кат1вш
одного з перших сшьських комушст1в В. Каралаша.
Балинщ визволили вщ фашист1в вшська 1-го Ук-
ра‘1нського фронту 27 березня 1944 року. В сел! було
Заслужений агроном УРСР М. Г. Тимошенко. ВЩНОВЛвНО Радянську владу. Розпочала СВОЮ д1яль-
Село Балинц1. 1968 р. HicTb сшьська Рада. Вщкрилися клуб, б1блютека,
школа.
Молодь лризовного BiKy ninma до лав Червоно! Армп, щоб добити ненависних
фашиспв. Понад 100 бшщв не повернулося додому. За бойов1 заслуги 180 уроджен-
щв села удостоено бойових нагород. Серед них зв’язковий командира батальйону
I. О. Корбутяк. При форсуванш р1чки Шпрее BiH усп1шно вив1в батальйон з оточен-
ня, за що був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. BiH мае також орден
Червоно! 31рки, медаль «За визволення Праги». Високо!* бойово*! нагороди — ордейа
Слави 3-го ступеня — удостоено снайпера I. С. Вирстюка, який брав участь у боях
в Схщнш Пруссп.
В nepini шслявоенш роки тругцвникам села доводилося працювати в умовах
жорстоко! боротьби проти украшських буржуазних нащонал1ст1в. У грудш 1945 року
оушвсьш бандити напали на Балинщ i Трофашвку, спалили 10 хат i заморду-
вали селян О. В. Корбутяка, К. Корбутяк, 1. Дячука, П. Грицюка, вчительку
школи М. М. Максимчук, яка с1мнадщтцичною д1вчиною ninma добровшьно на
фронт, брала участь у боях. Tiei ж ноч1 загинув вщ рук бандшчв i ii батько М.
Максимчук. У 1946 рощ зграя буржуазних нащоналктв розгромила сшьський клуб.
Однак селяни не злякались оскаженших виродтв, а розгорнули проти них piniy4y
боротьбу. Сшьська молодь i демобш1зоваш воши створили винищувальний 3ariH,
який очолив М. А. Стефанський. Спираючись на органи Радянсько! влади, селяни
знешкодили бандипв.
Восени 1945 року в Балинцях почала працювати земельна громада1. Вона допо-
магала сшьськш Рад! навести порядок у використанш громадських угщь, сприяла
залученню широких мае трущвнитв до вир1шення Bcix господарських питань, вщ-
новлення колгоспу. Безкшним бщняцьким господарствам, с!м’ям швалдав Велико!
BiT4H3HHHoi в!йни i вдовам подавали допомогу в обробггку земль
Роботу по вщновленню арт!л! очолили комушсти. Вже наприкшщ 1948 року
в колгосп! об’едналося 30 селянських родин. За господарством було закршлено 411 га
земль Перпп усшхи епшьного господарювання, масово-пол1тична робота комушепв
сприяли тому, що селяни дружно вступали до колгоспу. На кшець 1949 року кол-
госпна ым’я нал1чувала 264 господарства2.
В 1950 рощ в сел i було завершено суцшьну колектив1защю i на цш основ! niKBi-
довано куркульство — сощальну опору бандитизму. Того ж року колгоспи сш
Бучачк1в, Трофашвки й Балинщв злилися в одне господарство — колгосп
iM. 1. Франка.
Створена 1948 року партшно-кандидатська група переросла в 1950 роц! у тери-
тор!альну парт1йну оргашзацда. До Г! складу вв1йшли комушсти колгоспу, школи
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-1409, оп. 2, спр. И, арк. 57, 81.
й Газ. «Прикарпатська правда», 9 жовтня 1949 р.
532

й маслозаводу. В результат! зростання кшьтсного складу комушст1в, ix пол1тич-
но! зршост1 в ci4Hi 1952 року Балинщвську територ1альну парт1йну оргашзащю
було розукруннено на дв1 — сшьську i колгоспну. Секретарем партшно!
оргашзацп колгоспу обрали члена партп з 1923 року О. I. Качуляка1. Комушсти очолили
yci найвщповщальшин дшянки виробництва i сумлшно ставилися до виконання
cboix обов’язтв. Завдяки активнш д1яльност! партшно! оргашзацп невпинно зро-
стало арт'шьне господарство.
В 1956 рощ колгосп названо !менем В. Ю. Корбутяка. Артшь щороку добивалася
виробничих ycnixiB, перевиконувала план продажу держав! сшьськогосподарсько! про-
дукцп. Провщними зерновими культурами тут стали пшениця, ячмшь, кукурудза,
а з техшчних культур — цукров1 буряки й тютюн. У 1967 рощ колгосп виростив
по 32,3 цнт пшенищ i 38 цнт кукурудзи з гектара. Ланка комушсткиМ. О. Яремш-
чук одержала по 651, 4 цнт цукрових бурятв з га. Ланкову удостоено звання Героя
Сощалютично! Пращ, а решту члешв ланки нагороджено орденами й медалями.
Наступного року ця ланка вже виростила по 810 цнт цукрових бурятв. Послщов-
нищ М. О. Яремшчук — ланки Г. О. Джаман i Е. В. Качуляк з1брали по 623 i 615 цнт
цукрових бурятв та 150 цнт картошп з гектара.
Уешшно розвиваеться тваринництво. В 1969 рощ колгосп мав 740 гол1в велико!
рогато! худоби, в т. ч. 450 KopiB, понад 900 свиней i 500 овець. У 1967 рощ накожш
100 га сшьськогосподарських угщь одержано по 287 цнт молока та по 95 цнт м’яса.
Продаж держав! продукцп тваринництва за останш 10 ротв 3pic майже в 28 pa3iB.
Свинарка Н. Лесюк забезпечуе середньодобовий’ npnpicT по 450—500, свинарка
М. Стефанчак —по 540—550 rpaMiB вщ кожио! тварини. Добрих ycnixiB досягла
М. П. Ферлей. У 1954 рощ вона надоша по 3544 кг молока вщ кожно! корови, в
1957—по 5473, а в 1960 рощ — по 6528. Ii удостоено звання Героя Сощалштично!
Пращ2. Досвщ М. П. Ферлей став надбанням доярок Г. I. Семенчук, Г. М.
Джиголик та шших.
У колгосп! запроваджено внутрпосподарський розрахунок, що дало можли-
в!сть розподшяти прибутки вщповщно до виконання планових завдань. Введения
госпрозрахунку, вдосконалення оргашзацп пращ сприяло пщнесенню економши
колгоспу. Якщо в 1964 рощ rpoinoBi доходи колгоспу становили 512 тис. крб., то
в 1968 рощ — 885 тис. крб. Неподшьш фонди артип зросли до 1 млн. 235 тис.
карбованщв.
3pic також машинний парк артшь В 1968 рощ на Ытер'ер юмнати колгоспника I.
ПОЛЯХ колгоспу працювало 16 TpaKTOpiB, 12 комбайшв, чука. Село Балинцк 1969 р.
15 автомашин, 3 картоплекопалки та багато шших
сшьськогосподарських машин. В господарств! е пилорама,
млин i олшниця.
Економ!чний розвиток колгоспу став надшним дже-
релом невпинного росту добробуту й культурного piBHH
колгоспнитв. У минуле вщшшли злидш, нестатки.
В 1968 рощ колгоспниця М. П. Семенчук, яка працюе в
бурякосшнш ланщ Героя СощалЭтично! Пращ М. О.
Яремшчук, заробила 678 крб., 422 кг пшенищ, 390 кг кар-
тошп, 189 кг цукру, 11 цнт бурятв. Колгоспниця
К. Д. Максимчук одержала того ж року 564 крб., 442 кг
пшенищ, 390 кг картошп, 179 кг цукру, понад 10 цнт
бурятв. Колишня селянка-бщнячка виховала i вивела на
трудовий шлях восьмеро дп'ей. Найстарша, Ганна — по-
м!чник бухгалтера колгоспу, Mapin закшчила педа-
гопчний шститут i вчителюе в Обертиш, Наталка i Ярина
1 1вано-Франшвський облпартарх!в, ф. 2455, оп. 1, спр. 1т
арк. 2.
2 Газ. «Прикарпатська правда», 14 липня 1954 р.
В. Матвт-
533

працюють на завода син Микола —шофер колгоспу, Дмитро служить у Радянськш
Арма, наймолодший 1ван вчиться в Чершвецькому житлово-комунальному техншуми
Колгоспний лад докоршно змшив обличчя села. Тут споруджено понад 520
житлових будинтв, i’x вкрито бляхою, шифером або черепицею. Майже в кожнш
xaTi e HOBi мебл1, радшириймач1, швейш машини, велосииеди.
Партшна i комсомольська оргашзаца придшяли велику увагу шдвищенню
осв1тнього й культурного р1вня населения. В 1945—1951 рр. в сел1 працювали
гуртки по лшвщаца неписьменност1, якими керували вчител1 школи.
Змшився професшиий склад населения. В сел i працюе 26 шофер1в, 99 тракто-
рист1в i комбайиер1в, 12 агроиом1в, 13 зоотехштв i ветфельдшер1в, 3 електрики.
KpiM того, тут живе 264 робггники i службовщ, в т. ч. 39 вчител1в, 7медпращвнитв,
6 пращвнитв культури, 18 пращвнитв торпвль
В Балинщвськш середнш школ1 навчаеться понад 500 учшв. Середню освггу
за останш 13 ротв здобуло 524 чоловша. 82 уродженщ Балинщв затнчили вузи.
Серед них — 10 шженер1в, 48 учител1в. Три сини колишнього бщняка В. Д.
Корбутяка — випускники ушверситету. Один з них вчителюе в селипц Заболотов1, дру-
гий — кандидат географ1чних наук, третш — математик. Тепер у вищих i середшх
спещальних навчальних закладах навчаеться 76 чоловш.
Жител] села користуються послугами чотирьох б1блштек. Пропагуючи книгу,
культосв1тш пращвники широко використовують книжков1 виставки, б1блютечш
плакати, читацьш конференца, огляди л1тературних новинок, люературш диспути.
На громадських засадах у колгосш працюе кабшет политично! осв1ти.
Свое дозвшля тругцвники проводять у сшьському клуб1, де е стащонарна тно-
установка, гуртки художньо! самод1яльност1, духовий оркестр. Широкою ноиуляр-
шстю в сел1 користуються ансамбл1 баяшст1в i домршупв Балинщвсько! середньо!
школи. На районних та обласних оглядах художньо! самодхяльнот драмгурттвщ
села неодноразово здобували призов! м1сця i иагороджувалися грамотами й npeMi-
ями. Культосв1тш заклади й самод1яльш аматори постшно користуються пщтрим-
кою й практичною допомогою жшочо! ради. Створений нею хор жшок часто висту-
пае з концертами перед трудящими Балинщв та шших сш району.
В сел1 працюють 3 медпункти, пологовий будинок та колгоспний дитячий
садок. Вже давно забули тут про епщем1чш шфекцшш захворювання, pi3Ko знизилася
смертшсть серед населения.
Велика увага придшяеться в сел1 ф1зичиш культурь Bcix спортсмешв об’ед-
нано в товариство «Колос». Популярними стали тат види спорту, як футбол, теше,
волейбол, лижь Штанпст1в тренуе тракторист колгоспу Д. I. Медведик, футбол1-
ст1в — мехашзатор М. Кульчицький.
Труд1вники Балинщв створюють не лише матер1альш, а й духовш цшность
Мщно увшшли в побут HOBi звича! й обряди. Щкаво вщбуваеться в сел i зустр1ч
Нового року. Аматори клубу й учш стар-
ших клас1в у новор1чний веч1р в маскарад-
Домровии оркестр Балинщвсько, середньо, школи. 1967 р. них костюмах П0ЗД0р0ВЛЯЮТЬ жител1в села
з Новим роком i сшвають новор!чних
шеень. Дщ Мороз i Сшгуронька на санях
розвозять i вручають подарунки почесним
колгоспникам та передовикам виробництва.
Для реестраца одружень при сшьрад1
вщкрито тмнату щастя. В день весшля
сюди ириходять молодь 1х суироводжують
оркестр, rocTi, дружки, евщки й батьки.
Лунають веешьш nicHi. Молодих вггають
голова i секретар сшьсько! Ради, секретар
комсомольсько! оргашзаца. Молод1 да-
ють клятву BipHOCTi, обмшюються обруч-
534

ками. Шсля урочисто! реестрацп шлюбу шд звуки
оркестру молод1 виконують танець щастя i в су-
провод! гостей шд звуки маршу повертаються
додому, де вщбуваеться весшьний бал.
Виросли HOBi труд1вники — господар1 свое!
земл1, передовики сшьського господарства, свщом1
бущвники нового життя. Геро! Сощалютично!
Пращ М. О. Яремшчук i М. П. Ферлей не тшьки
передовики виробництва, а й активш громадсько-
пол1тичш д1ячь М. О. Яремшчук у 1955—1958 рр.
була депутатом Верховно! Ради УРСР, делегатом
XXIII з’!зду КП Украши, учасником ряду Пле-
нум!в ЦК КП Украши. Тепер М. О. Яремшчук —
депутат 1вано-Франк1всько! обласно! i Балинщв-
сько! сшьсько! Рад депутат1в трудящих, член
1вано-Фрашивського обкому i Снятинського
райкому КП Украши, член правлшня республшанського
товариства «Знания». М. П. Ферлей — депутат
Снятинсько! районно! Ради. Вони час™ виступають
перед трудящими 3 лекщями Й ДОПОВЩЯМИ, беруть Герой Сощалктично? Пращ М. О. Яремшчук серед
активну участь у po6oTi колгоспно! ШКОЛИ передо- члежв свое! ланки. Село Балинцк 1968 р.
вого досвщу.
Авторитетом серед населення Балинщв користуються депутати сшьсько! Ради.
Добре працюють постшш KOMici!: сшьськогосподарська, охорони здоров’я, сощаль-
ного забезпечення, народно! освгги, сощал1стично! законност1 та ш. За ix 'mi-
Ц1ативою в сел1 на честь 100-р1ччя леншського ювшею закладено парк, завершуе-
ться буд1вництво середньо! школи. Розпочато спорудження цегельного заводу,
будинку культури.
Ще кращими стануть Балинщ у майбутньому.
В. М. ВАСИЛЕВСЬКИЙ, Е. О. КАЧУЛЯК, М. Ю. ПЕРНЕРОВСЬКИЙ
ЗАБОЛОТ1В
Заболот1в —селище м1ського типу, розташоване на л1вому берез! Пруту, за
20 км вщ районного центру. Через селище проходить зал1зниця 1вано-Франк1вськ —
Чертвщ. Населення —4177 чолов1к.
В 1сторичних документах Заболот1в вперше згадуеться за 1579 piK як володшня
шляхтич1в Зборовецьких1. BiH лежав на шляху, що BiB з Швшчно! Буковини до
Галичини. Це сприяло його зростанню. Французький шженер Боплан, який пере-
бував на Укра!ш в перш!й половин! XVII ст., позначив Заболот!в на складен1й
ним карт! Укра!ни як м!сце з розвинутими ремеслами, торпвлею.
В XVII ст. Заболопв був одним з пункт1в продажу велико! рогато! худоби2.
В 1621 рощ його зруйнувала татарська орда3.
1 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoteczne w miastach ziemi Halickiej w iatacb
1590—1648, стор. 360.
2 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпаги в другш половин! XVII —
першш половит XVIII ст., стор. 13.
3 E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590—
1648, стор. 18.
535

3 початку XVII ст. до 1630 року Заболот1в належав магнатам Потоцьким, a ni3-
Hiine — шляхтичам Казановським, Бакутським. Вщ феодально! кабали тершли не
тшьки закршачеш селяни, а й мщани. В 1669 рощ Бакутський запов1в свое майно
заболот1вському костьолу, на користь якого кршаки зобов’язаш були вщбувати
феодальш повинности.
Народш рухи, що розгорталися на Прикарпагп, мали значний вплив i на
трудове селянство та м1щан Заболотова. Особливо великих масштаб1в набула ця
боротьба в часи визвольно! вшни украшського народу проти шляхетсько! Полыщ
у 1648—1654 рр. У склад1 повстансько! армп пщ проводом Семена Височана д1яв
загш заболот1вських повстанщв, очолюваний мщанами I. Кравцем та М. Ковалем.
Повстанщ зруйнували шляхетський замок у Заболотов1 i взяли участь у нападах
на замки та маетки феодал1в у Городенщ, Люч1, Дебеславцях i Печешжиш2. Шсля
придушення повстання на Покут 30 мщан i3 Заболотова було страчено.
Боротьба трудящих проти шляхти набирала все гостр1шого характеру. В 1656
рощ у Заболотов1 вщбувся судовий процес над кршаками, ят намагались отру!ти
свого лютого гнобителя шляхтича Сташслава Карського, власника частини
Заболотова та навколишшх сш. У пщготовщ отруення пансько! ciMvi брали участь
кршаки Кулик, Галька, Петриха i Олексина.
В 1673 рощ мешканщ Заболотова звернулися до ватажка молдавських
оприштв Бордюка, що д1яв у цей час на Покут, з проханням захистити ix вщ свавол!
пана. B6ori й розореш заболот1вщ, як записано в документах, «не можучи стершти
пригшчення i, коли жодного шшого захисту не могли знайти, пщдались шд ошку
опришка молдавсько! провшцп Бордюка, якого закликали пригшчеш шддат,
щоб увшшов у Заболот1в»3. Бордюк, задовольняючи волю покутян, 3i сво!м
загоном вноч1 напав на замок Синявського. Опришки схопили ксьондза Конопку
i примусили його написати Синявському листа з вимогою припинити знущання над
селянами4.
Шсля загарбання Галичини Австршською iMnepieio Заболот1в увшшов до Зал1-
щицького округу, а з 1811 року —до складу Коломийського округу Льв1вського
намюництва5. Указом iMnepaTopa вщ 18 липня 1785 року село Заболот1в було вщне-
сено до категорп MicT6. Але вже наступного року указ скасували i Заболот1в знову
став селом, пщпорядкованим пом1щицькш юрисдикцп. Власт1 заборонили влашто-
вувати тут pi4Hi ярмарки. Дозволялися лише тижнев1 базари.
За свщченням Йосифшсько! метрики, в Заболотов1 на тнець 80-х poKiB XVIII ст.
мешкало 110 селянських та 86 мщанських с1мей7. Пом1щицькому маетку належало
1256 морг1в"’орно! земл1 i 529 морпв сшожатей та пасовищ, а в користуванш селян
було 1050 MopriB земл1, включаючи польов1 над1ли та присадибш д1лянки. За
користування надшами селяни платили пом1щиков1 натуральш й грошов1 оброки, що
становили близько 35 проц. ix р1чного доходу.
На початку XIX ст. число селянських господарств дещо збшыпилось. Про ix
майнове i господарське становище свщчить таке: у 1809 рощ на 150 двор1в
припадало 20 коней та 106 вол1в. Значна кшьтсть господарств зовс1м не мала робочоь
худоби.
Географ1чне розташування Заболотова на шляху, що BiB 3i Львова на Буковину*
сприяло розвитку промисл1в i торпвл1, зростанню населения. В середин! XIX ст.
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпагп в другш половиш XVII —
першш половит XVIII ст, стор. 18.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 141, арк. 357, 358, 769—772.
3 В. В. Грабовецький. Антифеодальна боротьба карпатського опришювства XVI—
XIX ст., стор. 66.
4 Там же, стор. 68.
5 Йосифшська i Францисканська метрики, стор. 118.
6 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 146, оп. 88, спр. 188, арк. 35.
7 Там же, ф. 19, оп. 10, спр. 25, арк. 2—17.
536

у Заболотов1 проживало 2173 чоловша. 1847 року тут було вщкрито однокласну
початкову школу. Ii’ вщвщувало близько 80 учшв.
Але загарбники все Tyriine затягували петлю економ1чного й поличного без-
прав’я на ши! селянина. Револющя 1848 року, скасувавши кршацтво, не полшшила
його доль Пом1щики позбавили селян права користуватися пасовищами i сшожа-
тями, залишили co6i крапц opHi земль Помщику Ясшському в захщнш околищ
Заболотова належало 162 морги орно! земл1, 15 MopriB сшожатей i 10 MopriB л1су.
А на селянський дв1р припадало по 7 морпв земл1, включаючи пасовища й ciHO-
жать
В 1866 рощ через Заболот1в проклали зал1зницю Льв1в—Чершвщ. Вщтод!
його роль як перевалочного пункту в торг!вл1 з прськими районами Покуття
значно зросла. 1872 року тут вщкрили тютюново-ферментащйний завод. KpiM
м1сцево! сировини, шдприемство переробляло !мпортний тютюн, що надходив з кра-
!н Латинсько! Америки — Куби, Пуерто-PiKo, Бразшп. В 1877 рощ пщ час вироб-
ничого сезону на завод1 працювало до 1000 роб1тнишв. Широко використовувалася
дитяча i жшоча праця. Зарплата була низькою. На виробництв1 сигар дорослий
робтшк за день заробляв 25—35 ценпв, а на переробщ тютюну—16—40 ценпв1.
Напритнщ XIX ст. Заболот1в являв собою типове захщноукрашське Mic-
течко з його сощальними контрастами, злиднями укра!нсько!, еврейсько! та
польсько! бщноти, нащональними i релтйними протир1ччями, низьким культурним
р1внем основно! частини населения. На 4 тис. жител1в тут працював лише один
лшар та функщонувала двокласна початкова школа. Зате було 4 корчми, костьолг
синагога та 2 церкви.
Тривав процес обезземелювання селян. У 1900 рощ помщику Агопсовичу
належало 640 MopriB земл i, а на селянський дв1р припадало в середньому менше 4 морпв.
У маетку Агопсовича постшно працювало 28 батрацьких родин.
У роки першо! св1тово! вшни Заболот1в довгий час перебував у зош, де точилися
запекл1 бо! м1ж росшськими та австро-угорськими в1йськами. Восени 1914 року Mic-
течко зайняли росшсьт вшська, але бо! за нього тривали до червня 1915 року,
тобто до вщступу росшсько! армп з Галичини. Вл1тку 1916 року Заболот1в знову
був зайнятий росшськими вшськами. Австр1йська артилер1я, що була встановлена
на правому 6epe3i Пруту, завдала мштечку великих руйнувань.
Пщ впливом Великого Жовтня значно посилився револющйно-визвольний рух
трудящих Заболотова. У вересш 1918 року заболот1вщ брали участь у робот1
народного в1ча, що вщбулось у Снятии!. Його учасники протестували проти плашв за-
гарбання Сх1дно! Галичини буржуазною Полыцею i вимагали и возз’еднання з
Радянською Украшою2. Шд час нападу пансько! Полыщ на Радянську Украшу
багато заболот1вщв, не бажаючи воювати проти сво!х наддншрянських брат1в, 3i
зброею в руках дезертирували з польсько! армп i громили всюди польську жандар-
мерда. Один з таких загошв у серпш 1920 року розгромив жандармерда у Забо-
лотов13.
Шсля утворення КПСГ у Заболотов1 оргашзовуються комун1стичн1 осередки.
В KBiTHi 1921 року було створено ком1тет КПСГ. BiH керував комушстичними осе-
редками навколишшх с1л. До складу ком1тету входили М. О. Рога (секретар),.
В. Ф. Жовтяк, М. С. Дунет, П. М. Бортей, А. В. Кшевшський4. 3 1923 року Забо-
лот1вський ком1тет працював пщ кер1вництвом Коломийського окружного ком1тету
КПЗУ. У революцшнш боротьб! гартувався союз робкничого класу й селянства,
росла !х свщом1сть. Першого травня 1923 року в Заболотов1 проходила демонстращя
1 L. Wajgel. Rys miasta Kolomyi, стор. 52—53.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 4, спр. 5193, арк. 87.
3 Вивчаймо рщний край, стор. 52.
4 Комушстична naprin — натхненник i оргашзатор сощалштичних перетворень в захщних:
областях УРСР. К., 1960, стор. 135.
537

po6iTHHKiB з участю селян з Балинщв, Трофашвки, Бучачтв. Бшя читальш това-
риства «Просв1та» вщбувся м1тинг, в якому взяло участь 200 чоловш1. Виступивши
з промовою, В. Ю. Корбутяк закликав трудящих ширше розгортати революцшну
боротьбу за сощальне i нащональне визволення, за возз’едиання з Радянською
Украшою.
Першотравнева демонстращя в Заболотов1 1923 року була першим масовим вщ-
значенням Дня м1жнародно! солщарност1 трудящих на Покутть Це л1то надовго
залишилось у пам’ят1 учаснитв, змщнило ix Bipy в cboi* сили2.
Славною сторшкою в боротьб1 трудящих Захщно*! Украши була першотравнева
демонстращя в Заболотов! у 1924 рощ, яку оргашзував Коломийський окружком
КПЗУ. Безпосередне кер1вництво шдготовкою демонстраци здшснював Заболо-
т1вський ком1тет КПЗУ, очолюваний М. О. Рогою.
Щоб надати демонстраци легального характеру та уникнути кровопролиття,
М. О. Рога та П. М. Бортей звернулись до снятинського повггового старости, щоб
BiH дозволив провести першотравневе свято. Але староста категорично вщхилив ix
прохання. Та незважаючи на це, м1сцев1 комушсти М. О. Рога, М. Бегей, О. Jly-
кшчук, Д. Лукшчук, Й. Стефанець та ш. почали активно готуватися до свята.
Працювати доводилося у важких умовах, бо до Заболотова прибув великий загш
полщи на чол! з ком1саром Снятинського староства, пщкомюаром полща та
комендантом MicTa.
В н1ч на Перше травня на будинках центрально! частини м1стечка та корпусах
тютюновoi фабрики замаяли червош прапори. Члени КПЗУ Фед1рчик, Дикий та
Том’як пщняли червоний стяг на високш топол1 бшя будинку, де мютилося
управлшня полщп. Ранком Першого травня на мкще збору прийшли роб1тники тютюново!’
фабрики, млина, а також селяни. Прибули колони i3 сш Снятинського,
Коломийського та Кос1вського напрям1в. На центральному майдан! мютечка з1бралося
-5 тис. чолов!к. Демонстращя проходила шд лозунгами: «Хай живе Союз Радянських
Сощалштичних Республш i прилучення Захщно! Украши до Радянсько! Украши!»,
«Хай живе сощалштична револющя!», «Хай живе Польська Радянська Республша!»,
«Хай живе роб!тничо-селянський уряд!»3.
На м!тингу з промовою виступив В. Ю. Корбутяк, який закшчив и закликом:
«Хай живе комушзм! Хай живе револющя! Хай живе Радянська Украша i
Радянська Pocin!»4. Mic4eBi власт1 намагалися роз1гнати демонстращю, заарештувати про-
мовця. Але багнети i приклади не допомогли. Тод1 полщ1я почала стршяти. Вщ
куль польських KaTiB загинули В. Дашкевич, О. В. Гнатюк, М. Харинюк5. 50
чоловш було поранено, а 130 заарештовано. 10—12 вересня 1924 року в Коломш
вщбувся судовий процес над учасниками демонстраци, яких було засуджено до
ув’язнення на строк вщ 6 м^ящв до року.
Виступ трудящих Покуття був значним досягненням Комушетично! партп
Захщно*! Украши в и боротьб! за повалення влади буржуазп та пом1щшив. Цш
демонстраци було присвячено спещальну вщозву ЦК КПЗУ до робггнишв та селян
Захщно! Украши, випущену у Львов! в травш 1924 року. Журнал «Наша правда»,
орган ЦК КПЗУ, ощнюючи заболот!вську демонстращю, писав: «Щодо форми —
це був перший дшено масовий, дшено оргашзований, дшено револющйний акт
захщноукрашського селянства. Щодо зм1сту — це був перший дшено револющй-
1 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 30—31.
2 За волю народну. Бшграф!чш нариси про видатних AinniB революцшного руху в Захщнш
Укра!ш, стор. 82.
3 Пщ прапором Жовтня. Вплив Велико!* Жовтнево! сощалктично! революци на пщнесення
•революцшного руху в Захщнш Укра!ш (1917—1920). Документи й матер!алп, стор. 160, 170—173.
4 ЦД1А УРСР у Львов!, ф. 205, оп. 1. спр. 544, арк. 34.
® Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 42—43.
538

ний виступ нашого селянства з ясно усвщомленою метою: повалення влади буржуазп
та помщитв, з ясно усвщомленим засобом до мети: бойовий союз роб1тнишв i
селян»1. Демонстрация була значною шщДею в революцшному pyci трудящих
Галичини i першою в Захщнш Укра!ш политичною демонстращею селян пщ червоними
прапорами пролетар1ату.
В умовах жорстоких переслщувань та полщейського терору Заболот1вський
ком1тет КПЗУ проводив значну револющйну роботу серед трудящих. У 1928 рощ
пщ час вибор1в до гмшних управ 26 проц. виборщв Заболотова вщдали сво! голоси
за список робкничо-селянського блоку, очолюваного комушстами2.
У жовтш 1928 року в Заболотов1 вщбулося засщання Коломийського окружкому
КПЗУ3. Комушсти були шщаторами створення м1сцевих оргашзащй «Сельроб-
едностЬ). У травш 1929 року вони провели збори члешв цих оргашзацш, а в червш
того ж року — Покутську окружну конференцда4.
М1сцевий ком1тет КПЗУ иродовжував оргашзовувати урочшт вщзначення
революцшних свят. У 1931 рощ трудяпц Заболотова вийшли на першотравневу
демонстращю. Щоб провести м1тинг, демонстранта з1бралися на швденнш околищ
м1стечка, але полщ1я ix роз1гнала5.
В середиш жовтня 1931 року комушсти запропонували осередкам
навколишшх сш готуватися до масово! демонстрацп та мггингу на Жовтнев1 свята. Щоб 3i-
рвати щ заходи, власт1 19 жовтня 1931 року заарештували секретаря комкету КПЗУ
М. О. Рогу. Проте мешканщ Заболотова вщзначили роковини Великого Жовтня.
В н1ч з 6 на 7 листопада 1931 року в м1стечку було розповсюджено комушстичш
вщозви, а 7 листопада трудяпц вийшли на демонстращю, яку роз1гнала штщя6.
В 1932 рощ за револющйну д1яльшсть штщя заарештувала 15 комушст1в.
Та penpecii не спииили смшивщв. У ci4Hi 1934 року комушсти Заболотова разом
з членами Коломийського окружкому КПЗУ оргашзували страйк килимарнишв
Покуття, який закшчився иеремогою роб1тншив.
П1д кер1вництвом комун1ст1в в м1стечку активно д1яв осередок КСМЗУ. 11
листопада 1934 року комсомольщ Заболотова скликали злп? nioHepiB Покуття7. В бе-
резн1 1935 року серед населения було розповсюджено багато комушстичних вщозв
з закликом «Геть ката Пшсудського, геть фашизм!», «Хай живе Радянський Союз!».
Постшш кризи, колошальна .полпика польського уряду гальмували розвиток
економши, осв1ти й культури в Заболотовь В середин! 30-х poKiB д1яли тут т1льки
тютюново-ферментац1йний завод, де нал1чувалося 70—80 роб1тнитв, господарство
свиноторговця Валера та кустарш майстерш, зокрема килимарня. 800 робггншив
займались др1бними промислами8.
Комун1стам доводилося працювати у важких умовах. Майже щороку полщ1я
арештовувала й ув’язнювала на тривалий час М. О. Рогу та шших члешв КПЗУ. Але
панськ1 кати не зламали ix воль Тод1 власт1 вдалися до розправ з кер1вниками
КПЗУ 1ншим методом. Вщважного i ст1йкого револющонера М. О. Рогу 27 жовтня
1935 року було по-злодшському вбито i3 засщки постршом з карабша9. У вщповщь
на терор i вбивства комушсти Заболотова посилили свою д!яльшсть, зосередивши
увагу на оргашзацп единого фронту трудящих в боротьб1 проти фашизму й оку-
1 Журн. «Наша правда», 1926, № 5, стор. 10.
2 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.)» стор. 111.
3 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. 266, оп. 1, спр. 21, арк. 40.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 669, стор. 115.
5 Вивчаймо рщний край, стор. 49—50.
6 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 165.
7 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 205, оп. 1, спр. 740, арк. 9.
8 JlbBiBCbmm облдержарх1в, ф. 35, оп. 5, спр. 269, арк. 87.
9 Комушстична naprin — натхненник i оргашзатор сощал1стичних перетворень в захщних
областях УРСР, стор. 135.
539

пацшного режиму. В 1937 рощ в Заболотив пршздив представник ЦК КСМЗУ,
щоб налагодити роботу серед д1тей шкшьиого вшу, залучити ix до шонерських
оргашзацш.
Комун1сти й комсомольщ активно д1яли в мшцевш оргашзаци «Просвгги»,
у профспшках, проводили 36ip коппчв на допомогу полггв’язням. Напередодш
свята 1 Травня 1937 року групу члешв Заболот1всько!* оргашзаци КПЗУ знову
було заарештоваио, серед них С. П. Дикого, М. М. Фед1рчика та шших.
Але боротьба комушст1в Заболотова проти гнобител1в Hi на мить не припиня-
лася аж до пам’ятшн осеш\1939 року, коли Червона Арм1я принесла трудящим
визволення. 18 вересня в Заболотов1 створено революцшний ком1тет, до якого ввшшли
колишш члени КПЗУ В. Ф. Жовтяк (голова), П. М. Бортей та iH. 22 жовтня
1939 року трудяпц Заболотова обрали депутатом до Народних 36opiB Захщшп
Украши селянку П. В. Андршчук.
За новим територ1ально-адмш1стративним подшом Заболот1в став селищем Micb-
кого типу, центром Заболот1вського району Сташславсько*1 область Першим
секретарем РК КП(б)У обрали I. Д. Фатеева, головою райвиконкому — С. Ф. Трояна,
його заступником — колишнього члена КПЗУ, активного учасника революцшного
руху на Покут В. Ф. Жовтяка. Райком комсомолу очолив I. I. Голубцов.
Селищна Рада (голова П. М. Бортей) нащонал1зувала промислов1 пщприемства,
конф1скувала швищицьку землю, яку розподшила м1ж бщняками. Тютюново-
ферментащйний завод, свиноторгове господарство, 36 будинтв м1сцевих багатив
стали власшстю держави. Житловий фонд було передано комунальному вщдшу
селища, який очолював П. Д. Марчук.
М1сцев1 органи влади придшяли велику увагу полшшенню побутового обслу-
говування населения. Було споруджено електростанщю, кращими стали житловг
умови бщноти, яка оселилася в конф1скованих будинках.
Велиш зм1ни в1дбулися в культурному житть Заметь 1снуючо1* з 1935 року
семир1чно*1 школи з польською мовою навчання було вщкрито середню школу з укра-
шською мовою викладання. Пор1внюючи з минулим навчальним роком, кшьтсть
учшв у селипц збшыпилася вп’ятеро1. Було також вщкрито школу робггничо‘1*
молод!, в якш навчалося 350 учшв. 1з схщних областей УРСР прибули вчител1, над-
ходили навчальн1 пос1бники та наочне ириладдя.
Комун1сти Заболотова, керуючись леншським кооперативиим планом, стали
залучати широт маси до сощал1стичного буд1вництва. В селищ1 створили машинно-
тракторну станщю. Для ознайомлення з досвщом колгоспного буд1вництва селяни
Заболотова послали делегащю в схщи1 област1 УРСР. Члени делегащ!' П. В.
Андршчук, М. О. Никорак розповщали односельчанам про велит досягнення сощал1зму,
про перемоги колгоспного ладу. Масово-пол1тична робота, проведена партшними,
радянськими та комсомольськими оргашзащями селища, вщ1грала важливу роль
у ищготовщ до колектив1зацп. Чимало зробив щодо цього i земельнийвщдш
райвиконкому, яким керував комушст з 1931 року Т. К. Ткачов.
У грудш 1939 року вщбулися збори селян схщшн околищ Заболотова. Про
значення1колгосшв у жигп селян розпов1в перший секретар РК КП(б)У I. Д.
Фатеев. Селянки П. В. Андршчук та 6. О. Жовтяк у сво!‘х виступах закликали
односельчан оргашзувати колективне господарство i першими подали заяви з проханням
прийняти ix до артш12. На початок 1940 року до колгоспу iM. 17 вересня вступило
понад 50 бщняцьких i середняцьких господарств. Головою правлшня обрали селя-
нина-бщняка М. Ю. Фед1рчика. Дружно взялися члени артш1 за роботу. Самовщ-
дано працювали бригади, ят очолювали М. С. Шпак та М. Ю. Слободян. Держава
надавала колгоспу велику допомогу — довготермшов1 кредити; для оброб1тку ла-
HiB прибули трактори з МТС. I невдовз1 члени колективного господарства добилися
1 1в ано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Х-5.
2 Там же, спр. Ж-4, арк. 1.
540

Учасники районноТ наради аптатор1в у Заболотов!. 1940 р.
значних ycnixiB. Урожай ярих культур в артш1 1940 року був значно вшций, шж
в одноос1бних господарствах, а цукрових бурятв у цьому ж рощ з1брано в серед-
ньому по 300 цнт з га. Ланка G. О. Жовтяк виростила по 427 цнт. Ланков1 П. В. Ан-
дршчук та G. О. Жовтяк завоювали право взяти участь у Всесоюзнш сшьськогос-
подарськш виставщ. Праця на колгоспних ланах принесла достаток в хати
колишшх селян-одноос1бншив, де рашше панували безпросв1тш злидш. KpiM грошово!
оплати, на трудодень було видано по 5 кг зерна.
Перед труд1вниками Заболотова вщкривалися велит перспективи економ1ч-
ного й культурного розвитку. Але практичне здшснення нам1чених плашв
перервала вшна. 1 липня 1941 року фашисти вдерлися до Заболотова. Намагаючись лш-'-'
вщувати Bci сощал1стичш завоювання, птлер1вщ запровадили режим терору. 3
початку окупацп фашисти стали знищувати радянський актив. Тшьки в липш—серпш
1941 року в Заболот1вському район! вони вбили 32 актив^ти1. Згодом птлер1вщ
вдалися до масового знищення радянських людей. У 1942 рощ на ropi Хомов1 вони
розстршяли 2 тис. чоловш, 140 юнашв i д1вчат вивезли на каторжш роботи до Hi-
меччини2.
Трудяпц селища не корились окупантам. Восени 1941 року за завданням ЦК
КП(б)У в Заболот1в прибув секретар райкому комсомолу I. I. Голубцов, який
створив i очолив Заболот1вську шдшльну районну комушстичну оргашзащю. До не!
входили 1 комушст, 15 комсомольщв i 15 безпартшних3. Д1яльшсть шдпшьнишв
поступово поширилася на Заболот1вський, а згодом Кос1вський, Снятинський та
Коломийський райони. Патрюти стали на шлях активно! боротьби проти шмецьких
фапшст1в i буржуазних нацюнал1ст1в. Вони боролися проти нащоналютичних
банд, здшснювали диверсп на зaлiзницi, розповсюджували антифашистсьш лис-
TiBKn, вели усну аптацш. В MicTax i селах Покуття шдшльники розповсюдили
1 Газ. «Прикарпатська правда», 27 грудня 1967 р.
2 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1453, оп. 1, спр. 14, арк. 1, 217.
8 Там же, ф. 1, оп. 1, спр. 307, арк. 7.
541

понад 5 тис. лштвок, здшснили 85
операщй, у т. ч. 20 диверсш. Лштвка
«Останн1 BicTi з фронту та з-за кордону»
з’являлася майже щотижня. Cepin лис-
т1вок (понад 600) була присвячена
молоди Лштвки викривали людиноненавис-
ницьку пол1тику фашисшв, закликали
населения саботувати заходи окупант1в.
У бойових операщях Заболот1всько!
пщшльно! комушстично! оргашзацп
найбшыпе вщзначились С. Гордш,
М. Габер, Д. Будзик, I. Лукащук,
М. Боднар, М. Будник, К. Варениця,
Ф. Рубанець, I. Курилюк, I. Осадчук,
,М. Марчук, Ф. Тютюнник, I. Будник,
KepiBHHK ЗабололвськоТ гмдгпльноТ комушстично! оргашзацп П. Палагшй, В. ЛИТВИНЮК, Ф. Юрш-
I. I. Голубцов (третт зл1ва у першому ряду) разом з групою ра- ЧуК? ]\j# Л^ГОВИЙ. Широку усну ан-
дянських воТн1в# як! визволяли Заболо-Нв у 1944 р. тифашистську антацда вели серед
населения члени оргашзацп М. Бойко,
Василь та Дмитро Будники, М. Дейнега, I. Косович, I. Маковшчук, Олексш i
Василина Марчуки, В. Никифорук, В. Ризюк, М. Сонник, Василь i Микола
Стеф’юки, Д. Чабан та iHmi.
В сво1Й д1яльност1 тдшльники широко спиралися на пщтримку мюцевого
населения, що активно допомагало 1м. Безпосередню участь у робот1 оргашзацп брали
Г. Г. Голубцова, Г. В. Литвинюк, В. Г. Литвинюк. Подружжя Василь та Ганна
Лукащуки у важкий для оргашзацп час, весною 1942 року, передали народним
месникам rponii для придбаиня радтприймача. В xaTi Г. Дейнеги переховували дру-
карську машинку i радшприймач. Мар1я та Микола Солоненки, П. Парасюк, Ф. Сах-
рук, М. Д. Будник, М. Павлюк, I. Лукащук розповсюджували зведення Радянського
шформбюро. П. Марчук повщомляв шдщльнишв про нам1ри окупанпв, I. Па-
лшчук забезпечував бойову групу транспортом, I. Цюпкевич допомагав
медикаментами. В будинку А. Будзик була явочна квартира, Г. Яремчук, G. Рубанець, О. 1во-
няк, I. Зюзяк, В. Порох, М. Петрук, Д. Федоршчук переховували шдтльншив1.
29 березня 1944 року моторизоват частини 171-1 стршецько! див1зп 1-го
Украшського фронту шдшшли до Заболотова2. 1х зустр1в озброений загш п1дпшьник1в,
керований I. I. Голубцовим. Разом з вошами Червоно! Армп загш узяв участь
у визволенш MicTa i навколишшх сш. В бою за селище радянсьш во!ни знищили
700 ггглер1вщв, захопили на вокзал! 12 шмецьких танк1в, 23 польов1 i 4 самохщш
гармати, 250 вагон1в з вантажами i кшька склад1в.с30 березня 1944 року Заболот1в
було визволено вщ фашист1в3. За визволення селища смертю хоробрих полягли
старший лейтенант А. I. Драчов, старший лейтенант А. М. Смехнов, рядов1 П. С. Войтенко,
В. I. Андришин, А. I. Шиков, Н. П. Коркотський, А. I. Струтинський, А. Ф. Ужель-
ський, К. А. Соломко, I. Ф. Гринчук, Н. М. Венько, I. Ф. Рогалюк та iHmi4.
За мужшсть i вщвагу, виявлеш в боротьб1 проти шмецько-фашистських
загарбнитв, I. I. Голубцова нагороджено орденом В1тчизняно! вшни 1-го ступени, шших
члешв пщшльно! оргашзацп та громадян, ят надавали пщтльникам активну
допомогу, — медалями.
3 перших дшв визволення трудяпц Заболотова взялися за вщбудову
народного господарства. На початку кв1тня 1944 року вщновили роботу партшш i радян-
cbKi органи.
1 Газ. «Прикарпатська правда», 23 грудня 1967 р.
2 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 344, арк. 144, 147, 149, 164, 186.
8 Сообщения Советского информбюро, т. VI. М., 1944, стор. 156—157.
4 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. Р-1453 , оп. 2, спр. 14.
542

Восени 1944 року учш Заболот1всько! середньо!* школи виступили з пропози-
щею з1брати кошти на буд1вництво ав1аланки лггашв «Учень Сташславщини». Бюро
Статславського обкому КП(б)У схвалило цю патрштичну Шщативу.
Вщновили роботу Заболот1вська МТС, став до ладу сироварний завод. KycTapi
й рем1сники об’еднались у промислову артшь «Новий свгг», яка згодом переросла
в комбшат побутового обслуговування. Комунальний вщдш завершив у 1946 рощ
вщбудову житлового фонду, зруйнованого шд час окупацп.
Швидко налагодилась робота культосвитх заклад1в. Почали працювати ста-
щонарний кшотеатр i будинок культури. Bcix дггей шкшьного вшу охоплено навчан-
ням. Щороку зростала кшьтсть випускнитв середньо! школи. 3 вдячшстю згадують
вииускники середньо! школи К. Д. Вокар — заслужену вчительку УРСР, яка пра-
цювала тут з 1948 по 1956 piK i за бездоганну педагопчну роботу удостоена ордена
Ленша. Для юнатв i д1вчат вщкрили школу роб1тничо! молод!. В 1946—1948 рр.
у Заболотов! вчителював украшський радянський письменник В. Г. Бегей.
1947 року вщроджено колгосп iM. 17 вересня, а селянсьт господарства швшчно-
схщно! частини Заболотова об’едналися в сшьськогосиодарську артшь iM. Ленша.
В 1950 рощ колектив1защю селянських господарств у селшщ було повшстю
завершено. Першим головою колгоспу iM. Ленша обрали активного учасника антифашист-
сько! пщпшьно! боротьби Г. В. Литвинюка. BiH за короткий час вив\в колективне
господарство в число передових. Зростала i артшь iM. 17 вересня. Ланка П. В.
Андршчук з цього колгоспу в 1949 рощ виростила по 655 цнт бурятв на плопц 3,5 га.
В 1951 рощ вона з!брала по 623,7 цнт з га, а тим часом середня врожайшсть по
колгоспу становила 251,6 цнт з гектара1.
Буржуазно-нащонал1стичш банди намагалися з!рвати сощал^тичне бупДвни-
цтво. Вщ ix рук загинули завщуючий райфшвщдшом К. I. Ci4Kap, шспектор фшан-
сового вщдшу Ю. Т. 4enira, директор сироварного заводу Ю. I. Голубцов, уповнова-
жений MiHicTepcTBa заптвель М. Демидов, голова планово!* KOMicii райвиконкому
Фльокш.
Для боротьби з оушвцями трудяпц Заболотова створили винищувальш загони,
ят з допомогою оргашв державно! безпеки розгромили бащцтв. У боротьб1 з на-
щонал1стичними зрадниками загинули офщери-четсти П. Л. Карпов, Л. В. Беляев,
В. 	Д. Булмак, О. 6. Чертов, Ф. I. 1саенко, пращвники мшща I. С. Фофанов,
Г. Д. Кузяев, М. О. Ковалюк, бшщ винищувального загону, колишш пщпшьники
М. Марчук, Ф. Рубанець, Д. Будзик, М. Габер, активюти-комсомольщ I. Ковнер,
I. Петрушкш та iHmi.
Радянський уряд асигнував значш кошти на вщбудову й реконструкщю
промислових пщприемств Заболотова. Рентабельно працював тютюново-ферментацшний
завод. BiH переробляв мшцеву сировину. В 1966—1967 рр. завод реконструювали,
спорудили новий ферментащйний цех, змонтували HOBi тонгов1 л imi.
Виробниче й громадсько-пол1тичне життя заводу спрямовуе партшна
оргашзащя. Комушсти часто виступають тщаторами цшних починань, показують приклад
у 6opoTb6i за виконання виробничих завдань. Вони виховали багатьох передовитв
виробництва. Штукатура Г. П. Стрибчука за виробшт усшхи нагороджено орденом
«Знак Пошани».
1953 рощ у Заболотов1 заснували килимарську артшь. На ii 6a3i 1958 року
почала працювати фабрика художшх вироб!в. Тепер це килимарський цех
Коломийсько! фабрики художшх Bnpo6iB. «Перлииою Гуцульщиии» називають покупщ
килими, виготовлеш заболот!вськими майстрами. Вони користуються великим
попитом далеко за межами 1вано-Франтвщини та Украши. Приклад у po6oTi показують
комушсти-килимарнищ П. В. Озур, С. М. Федик, М. В. Пилип’юк, Н. В. Марти-
нюк, комсомолки Г. В. Пилип’юк та Я. В. Будник, депутат районно! Ради
депутате трудящих Г. В. Колкшик.
1 П. А н д р i й ч у к. По 623,7 центнера цукрових бурятв з гектара. Сташслав, 1952.
543

1955 року в Заболотов! створено комбшат побутових пщприемств. Тут працюють
кравецька, швейна, меблева, художня майстерш та пункт xiMiqHoi чистки одягу.
Колективш господарства Заболотова переборювали труднопц i дедал! змщню-
вали свою економшу. Ще в 1951 рощ колгоспи об’едналися в одне велике
господарство — артшь iM. Ленша. Головою правлшня хл1бороби обрали досвщченого
агронома, ветерана Червоного козацтва А. Я. Грицаенка. Завдяки шдвищенню
агротехшчного р1вня оброб1тку земл1, зростанню техшчно! озброеност1, полшшенню
оргашзацп пращ та послщовному здшсненню принципу матер1ально! заштересова-
HOCTi зросло виробництво сшьськогосподарсько! продукцп. Якщо 1955 року збирали
зернових культур по 7,3 цнт з га, то в 1967 рощ — по 30,7 цнт. Урожай цукрових
буряшв за цей же час 3pic з 131 до 583 цнт з га. Збшыпились неподшьш фонди, як1
1969 року становили 1,7 млн. карбованщв.
3 1965 року колгосп носить [м'я Т. Г. Шевченка. Це велике багатогалузеве
господарство мае 2292 га сшьськогосподарських угщь, 16 трактор1в, 11 комбайшв та
багато шших машин.
В колгосш виросли чудов1 труд1вники. 3 самого початку його шнування
колективш лани обробляе бригадир тракторно! бригади, досвщчений мехашзатор I. Д. Бе-
цик. Самовщданою працею вщзначаються комушсти тракторист В. I. Мегерко та
комбайнер В. Ю. Федорук. Висош врожа! цукрових буряшв, овоч1в вирощують
ланки, якими керуютьМ. Л. Лукащук, М. П. Гоян, О. М. Курилюк. Добре працюють
доярки А. М. Книш, П. В. Гончаренко та М. I. Малиновська, М. В. Мурзак,
телятнищ М. О. Бачук та I. П. Никорович. 3 1959 року колгоспом вмшо керуе
комушст М. Ф. Семенюк, його нагороджено орденом Ленша.
Сво!ми виробничими усшхами колгоспники завдячують партшнш оргашзацп,
яка в 1969 рощ нал1чувала 47 комушст1в. Вона завжди шич-о-шпч з yciMa людьми,
на Bcix дшянках виробництва и члени показують особистий приклад.
Радянська дшсшсть змшила зовшшнш вигляд селища, полшшила життя його
труд1внишв. У Заболотов1 е 15 торговельних пщприемств, 4 щальнь 3 1959 по
1968 piK за сво! заощадження мешканщ побудували понад 100 житлових
будинтв.
Налагоджено медичне обслуговування населення. В селигщ працюе 22 лшар1
й 54 чоловша з середньою медичною освггою.
Вщшшли назавжди у в1чшсть Ti часи, коли в Заболотов1 панували темрява
й неписьменшсть. За пансько! Польщ1 тут була тшьки семир1чна школа, в 1968 рощ
працювали 2 середш та початкова, вщкрито фш1ал Снятинсько! музично! школи.
В них — 68 учител1в. К. М. Яременко
В червоному кутку майстерш «Сшьгосптехшки». Забололв. присвоено звання заслужено! вчительки
1970 р. УРСР. 3 1947 по 1968 piK Заболот1вську
середню школу закшчило 1080 учн1в, з них
300 юнаюв i д1вчат здобули згодом вищу
освггу. У середнш школ1 роб1тничо! молод!
одержали атестати зршост1 314 чолов1к.
Син колишнього бщняка I. Ю. Клипича
Василь закшчив 1вано-Франшвський ме-
дичний шститут, захистив кандидатську
дисертащю.
У 1960 рощ в селигщ в1дкрито широ-
коекранний кшотеатр. При будинку
культури працюють хоровий, вокальний та
iHmi гуртки.
Понад 3 тис. мешканщв Заболотова
користуються селищною б!блютекою, книж-
ковий фонд яко! нaлiчye 49 тис. TOMiB.
Населення селища щор1чно передплачуе
544

5 тис. прим1рник1в газет та
журнал iB. На громадських
засадах працюе кабшет пол1тич-
но! осв1ти. Члени селищно!
оргашзацп товариства «Знания»
систематично виступають з лек-
щями перед трудящими.
Велику роботу в розвитку
господарства й культури
селища проводить селищна Рада,
до яко! обрано 49 депутат1в.
Тут створено 7 постшно дшчих
KOMicifi. Ix д1яльтсть спрямо-
вана на полшшення культурно-
ocBiTHboi’ роботи, охорони
здоров’я трудящих та ix побуто-
вих умов.
Селище зростае, його ву-
ЛИЩ прикрашають Добротш В дитячому садку. Заболсшв. 1969 р.
будинки роб1тник1в, колгосп-
ник1в, службовщв. На багатьох з них височать телев1зшш антени. Влп'ку селище
потопае в зелеш сад1в. Тут е три парки, встановлено пам’ятники В. I. Леншу
та I. Я. Франку, обелкж борцям за Радянську владу, що загинули вщ рук
украшських буржуазних нащонал1ст1в та полягли на фронтах Велико! В1тчизняно! вшни.
В недалекому майбутньому Заболот1в стане ще кращим. Споруджуються HOBi
будинки, виробшт й торговельш пщприемства, проводиться газифшащя.
Радянська дшсшсть вщкривае перед трудящими захоплююч1 перспективи.
Л. Й. ВАСЕРМАН, /. 1. ЧЕРВШКШ-КОРОЛЬОВ
РУДНИКИ
Рудники — село, центр сшьсько!* Ради. Розташоваш на р1чщ Рибниц1, за 18 км
вщ районного центру, 9 км вщ зал1знично! станцп Заболот1в. Населения — 1621
чоловш.
Село вщоме родючими землями. 3 швдня i заходу його пщковою оточуе л1с.
4enypHi хати розкинулися серед розтшних сад1в i мальовничих лук.
Перпи документальн1 в1домост1 про Рудники належать до друго! половини
XV ст. На м1сщ сучасного села юнував невеличкий xyTip — власшсть багатпв бра-
TiB Петра та 1вана Заковських. 1465 року вони продали його naHOBi I. Прокоповичу
з Гв1здця1.
Старожили розповщають, що в давшчасина околищ села були рудничш ями, де
витоплювали чавун. Звщси й назва села — Рудники. Надра земл1 були 6araTi на pi3Hi
копалини. Селяни добували вуплля, ешь, займалися ковальством, кушшретвом,
ткацтвом. У другш половит XV ст. Рудники стають великим населеним пунктом.
Селу належало понад 2 тис. морпв сшьськогосподарських угщь, 700 морпв л1су,
на р1чщ Рибнищ працював водяний млин2.
1646 року жител1 Руднишв разом з трудящими шших сш Снятинського старо-
ства в1дмовилися сплачувати податки, вимагали вщ маг1страту скасувати закони,
що передбачали дальше закршачення селян. Шд час визвольно! вшни украшського
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII, стор. 3235.
2 I. Крип’якевич. 3 icTopii Гуцулыцини, стор. 13.
545 35 зз2

народу в 1648—1654 рр. багато жител1в Руднитв приедналося до повстанського
вшська на чол1 з Семеном Височаном.
Обтяжуючими для селян були посто! шляхетських вшськ. Хл1бороб1в приму-
шували постачати жовтрам продукти, кош, сторожити ix. Тим часом вшська завда-
вали мешканцям значно! шкоди: грабували, знущалися. Охоплеш вщчаем, жителе
ховали свое майно вщ граб1жнитв. Щоб д1знатися про схованки, жовшри морду-
вали непок1рних. 1686 року охоронщ Снятинського замку, зв’язавши у Рудниках
селян, приткали ix розжареним зал1зом. Тих, хто вщмовлявся сказати, де 36epira-
еться зерно та шше майно, нав1ть вбивали.
Тершли селяни i вщ частих напад1в татарських орд, ят грабували ix,
забирали в ясир, а хати спалювали. Особливо велико!* шкоди завдали татари Рудникам
1678 року. Селянин Мельник намагався врятуватися з родиною. Але шляхтич
Каковський, перестр1вши його, викинув з воза жшку, д1тей i реч1, а самого
господаря примусив *!хати до Гв1здця. Мельник втратив с1м’ю; вона була залишена
на поталу татарам. Шсля нападу ординщв село довго лишалося згарищем, пу>-
сткою. Польсьт пани, аби врятувати свое життя, силомщь вщдавали бусурманам
селян, а нерщко й сам1 грабували !*хне майно.
Найтяжчою серед феодальних повинностей для селян Руднитв була панщина.
Четвертинники вщбували три дш на панщит, а твчетвертинники—швтора дня
на тиждень1. KpiM того, кожне господарство сплачувало pi3Hi податки: 2 rpomi
поденного, десятину вщ велико! рогато! худоби i бджш, двадцятину —вщ свиней.
Стягали також податки на утримання вшська та на iHmi потреби.
Знев1рет злиднями i постшними нестатками, селяни залишали рщт мкщя,
дпукаючи кращо! дол!. Багато ix 1731 року втекло на територш Подшля. Про це
свщчать численш реестри «б1глих пщданих з Руднитв».
Скасування кршацтва на тривалий час збереглося в народнш пам’я^ як значна
под1я. Починаючи з 1848 року, день 15 травня, а з XX ст. — 16 травня селяни
Руднитв щороку вщзначали урочисто. На згадку про тнець жахливого лихолктя
в сел1 було споруджено велику каплицю з кам’яним хрестом. Шд хрестом закопали
реестри повинностей, нага! й батоги, якими карали селян, пляшку з горшкою —
як ознаку ганебного cepeдньoвiчнoгo права феодалiB споювати кршатв. Tori ж
посадили «дерева свободи». Одне з них — липа — збереглося до наших дтв.
Але життя трудового люду не полшшилося й теля 1848 року. У пом1щика
1. Мойси залишилася майже половина орно! земль Селяни мали вщробити пом1щи-
KOBi 5265 тяглих i 4658 ninmx дтв, або сплатити за piK 1390 флоритв2; позбулися
cepeiTyTiB. Довелося *!м звертатися до урядово! KOMici!, що працювала в Кутах.
Шсля довго! тяганини ця комкпя, нарент, прибула до Руднитв. Опитали
багатьох селян, i Bci вони одностайно пщтвердили усно та скршили акт пщписами
(поставили хрестики), що пасовище споконвшу належало селянам. Однак скаржники так
i не добилися сво*!х прав. Щсарсько-корол1вська KOMicin в aKTi вщ 22 червня 1855
року записала, що пасовище е властстю I. Мойси.
Багато селян не знало грамоти. Початкову школу на кошти громади побудували
лише 1875 року. Умови навчання були важт: д1тям часто не вистачало книг,
зопигпв, заметь чорнила доводилось користуватися бузиновим соком.
Гтвом i ненавистю палали серця селян проти свавол! помщика I. Мойси,
який нещадно експлуатував бщноту. Коли цього всевладного барона урядов1 кола
та помщики 1889 року висунули кандидатом у депутата до галицького сейму, руд-
нитвсьт трудар1 першими в Снятинському повт розгорнули широку агггащю
проти нього. Учень Коломийсько! riMHa3ii* 6. Калитовський записав у Рудниках
з уст народу сатиричну «Думу про вибори в Снятинському повт року божого 1889»,
1 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикариатт1 в другш половиш XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 35, 50.
2 Handbuch des Lemberger Statthalterei-Gebietes in Galizien fur das Jahr 1860.
546

спрямовану проти барона Мойси. Ii розповсюдили по Bcix селах пов1ту в кшькох
вар1антах. Цей TBip, зокрема, використовували у cboix передвиборних виступах
учш пмназп В. Стефаник, Лесь Мартович, В. Равлюк. 1х агггацшна робота дала
чудов1 результата. Депутатом до галицького сейму вщ Снятинського повггу була
обрано не руднитвського барона Мойсу, а народного посланця К. С. Гаморака
з села Стецевох1.
Село поступово зростало. У 1858 рощ тут нал1чувалося 1136 чоловш, у 1900 —
15222. Одночасно поглиблювалося класове розшарування. Бщш селяни, яких
ставало все бшыпе, залишали Рудники, шукаючи зароб1тку в м1стах. Добре жилося
тшьки панов1. Йому належала майже половина найкращо! земль Великими земле-
власниками були nin I. Сенчук, куркул1 I. Марчук, Фармуга, Т. Гершко та iHmi.
За переписом 1902 року, 6 двор1в Руднитв мали одного коня, багато родин
були зовс1м позбавлеш тяглово!’ сили. Злидш гнали людей на заробттки до Канади,
Сполучених Штат1в Америки, Бразшп. 1Шсть рок1в тииявся на чужиш М. Г. 1ван-
чук i повернувся з канадського «раю» таким же злидарем, яким був i рашше.
Багато ем1гранпв повмирало в чужих краях, а понад 30 чоловш ще й дос1 поневЬ
ряються за океаном.
Тяжким лихолитям для Руднитв була 1мпер1ал1стична вшна 1914—1918 рр.
Село тривалий час лишалося в зош, де точилися бо!* м1ж австро-угорською i росшською-
арм1ями. Bcix чоловш1в мобипзували на фронт захищати штереси габсбурзько!
монархи. Част1 рекв1зицп призвели до втрат худоби майже в ycix господарствах,
У роки вшни чимало руднитвщв опинилися в Pocii як вшськовополонеш
росшсько! apMii. Вони стали свщками й учасниками Велико! Жовтнево! сощал!стич-
но! революцп. Повернувшись додому, М. Г. Олексюк, I. 1. Луговий, Ю. С. Абрам’юкг
О. 	Г. Маланчук та imni розповщали про подп, що вщбулися в Pocii i на Укра!ш,
а на зборах вщкрито обговорювали питания про розподш паисько! земл!. Думки
селян були постшно звернеш на Схщ, звщки все частоте приходили рад!сн! BicTi
про repoi*4Hi трудов! подвиги po6iTHHKiB i селян Наддншрянсько! Укра!‘ни. Робота,
яку проводили революцшно настроен! селяни, натхнен! щеями Великого Жовтняу
мала значний вплив на свщомють трудящих Рудник!в i розгортання боротьби за
визволення захщноукрашських земель з-шд влади буржуазно-помщицько!’ Полыщ г
BificbKa яко! окупували село в л! тку 1919 року.
Особливо широкого розмаху i нового зм!сту набула боротьба трудящих Рудт
ниюв вл^ку 1920 року, коли Червона ApMin при всеб!чнш пщтримщ м!сцевого
населения визволила значну частину схщногалицьких земель, у т. ч. в Сташслав-
ському воеводств!. 3 великим пщнесенням б1днота села готувалася до 3ycTpi4i чер-
воних б!йщв. Але не судилося !*й тод! здшснити цей нам!р.
Польськ! власт! встановили близько 50 р!зних податк!в. KpiM основних по-
дaткiв, селян зобов’язували утримувати полща!в, поштаря, вартових церкви3.
1снували ще pi3Hi штрафи: за несплату податшв, за собаку, яка 31рвалася
з прив’яз!, за непобшений тин тощо4. Злидн!, знущання панували в сел!. Нав1ть
реакцшна газета «Громадський голос» зазначала, що помодик М. Мойса в Рудниках
примушував працювати людей на збиранш тютюну за шматок xлiбa5.
Слуги пом!щика не раз вдавалися до самосуду над селянами, ят насмшюва-
лися збирати в панському mei. хмиз або грйби.
В сел! лютували Bicna, Kip, скарлатина та inuii захворювання. Той, хто потрап-
ляв до лiкapнi, едино!* у м!стечку Заболотов!, мусив щодня платити 4 злот1 \
35 грогшв. Б1дним селянам доводилося звертатися по допомогу до ворожок, на
1В. Костащук. Володар дум селянських, стор. 48—49.
2 Шематизм всего клира греко-католической епархии Станиславской на рок божш 1900;
Сташслав, 1900, стор. 122.
3 Газ. «Сила», 16 грудня 1931 р.
4 Газ. «Правда». 4 вересня 1939 р.
5 О. О. Н е с т е р,е н к о. Розвиток ,промисловост1 на Укра!ш, ч. 2. К., 1962, стор. 282.
547 35*

кабальний вщроб1ток позичати в багатав гро-
ini, щоб для хворого купити хоч глечик молока.
Однак мешканщ села шукали шлях до
свггла. Вони намагалися власними силами збу-
дувати народний д1м. Сшьсьш актившти не раз
ходили по хатах, збираючи rponii на буд1вни-
цтво, а любител1 художньо! самод1яльност1
з щею метою виступали з платними виставами
й концертами. У сел1 працювали драматичний
i хоровий гуртки. Рудник1вський хор часто
запрошували виступати в шших селах повггу.
Нерщко польсьш жандарми штрафували ама-
В Г Марчук-учасниця лершотравневоТ демонстрацп xopiB, забороняли шсцетзувати твори прогре-
в Заболотов! 1924 року серед школярт. Рудники. 1969 р. г г • т> • г г г
сивних письменникш. Власт1 вхдмовлялися
надати м1сце для спорудження клубу,
вимагали за це велик1 rponii. Хоч у 1933 рощ селяни й придбали необхщш матер1али
для клубу, але !м не вдалося розпочати буд1вельш роботи за пансько! Польщ1.
1924 року рудник1вщ взяли участь у Заболот1вськш першотравневш демон-
страци. Оргашзаторами селян були М. Г. 1ванчук та П. Д. Семотюк. Очолювала
колону В. Г. Марчук. Напередодш 1 травня !й сповнилося 20 рок1в. Д1вчина разом
з сво!ми ровесницями несла червоний прапор, вишитий власними руками. Коли
пол1щя перепинила вхщ до м1ста, руднитвська колона разом з трудящими Косова,
1ллшщв, Джурова, Рожнева, Химчина, Тро!щ, наче лавина, прорвала полщей-
ський кордон1.
Заболот1вська демонстращя закшчилася кривавим поединком з полпцею. Були
вбит1 й поранен1. Та рудншивщ не злякалися полщейського терору. Шсля першо-
травнево! демонстрацГ! в сел1 було розповсюджено багато антиурядових лшупвок
укра!нською, польською та еврейською мовами2. ^
У боротьб1 проти гнобител1в рудник1вц1в окриляли ще! Великого Жовтня,
братня допомога трудящих Радянсько! Украши. Коли в 1926 рощ через неврожай
Прикарпаття охопив голод, з Наддншрянсько! Украши надшшла допомога —
52 вагони зерна. Радянський хл1б врятував 47 бщняцьких родин у Рудниках вщ
голодно! смерть Це стало прикладом у пропаганд! за змщнення зв’язтв з Крашою
Рад. Серед члешв м1сцевого осередку КПЗУ, який очолював О. I. Сенчук, найбшь-
шою актившстю вщзначався Ф. О. Рубанець. BiH завжди з’являвся у найбшып
небезпечних м1сцях, вив1шував червон1 прапори, розповсюджував лист1вки, оргашзо-
вував м1тинги. За революц1йну д1яльшсть йому не раз доводилося сщцти у коломий-
ськ1й в’язнищ, де його били й мордували. Та вш лишався незламним, в1рив у св1тле
майбутне.
В сел1 активно д1яла м1сцева орган1зац1я «Сельроб-едн1сть». Вона нал1чувала
у сво!х рядах понад 70 члешв. Сельроб1вщ розповсюджували револющйну л1те-
ратуру, орган1зовували страйки. Коли влггку 1928 року розпочалися жнива,
селяни оргашзовано вийшли в поле i вимагали вщ помгщика оплати не за 12-й, а за
8-й снш. Але пом1щик вщмовився задовольнити цю вимогу. Тод1 селяни розшшлися.
Панськ1 економи привели з шших сш 200 чолов1к, та !х рудник1вщ не допустили до
роботи. На другий день у сел i появилося багато полща!в i жандарм1в. Вони запро-
понували страйкарям розштися. Але !х погрози не зламали вол1 людей. Лише п1сля
того як пом1щик nimoB на поступки, селяни погодилися працювати. TaKi страйки
проводились i в наступи! роки.
1 За владу Рад. Спогади учасншив Велико! Жовтнево! сощалштично! революцп та боротьба
за Радянську владу на захщноукра’шських землях. Льв1в, 1957, стор. 148; ЦД1А УРСР у JIbBOBi,
ф. ИЗ, оп. 1, спр. 544, арк. 31.
2 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 9, оп. 1, спр. 18, арк. 59.
548

Польський буржуазний уряд, розлючений частими виступами селян, 1931
року вщрядив до Руднитв 40 жандарьпв, ят вдалися до репресш: заарештували
багатьох актив1ст1в, а !хне майно знищили. Карател1 побили О. Г. Маланчука, по-
TiM прив’язали його до воза i гнали коней галопом 7 км до села Видинова. Непри-
томного селянина кинули до в’язнищ.
У BepecHi 1932 року Снятинське повггове управлшня полщп провело у
Рудниках обшуки й арешти. Тод1 було кинуто за грати сельроб1вщв — члешв секцп
молод! П. Д. Петрука, Ф. О. Рубанця, I. М. Файгера та iH. 1х звинувачували в прина-
лежност1 до комушетично! оргашзацп, в розповсюдженш комушстичних вщозв,
виготовленш транспарант1в i лозунпв, скликанш таемних eeopiB1. Та незважаючи
на терор, трудяпц Руднитв продовжували боротьбу проти кашталэтичного рабства.
У сел1 все частоте розповсюджувалися лист1вки, прогресивш перюдичш видання.
Коли новобранщ, призваш на службу до польсько! армп у червш 1934 року, йшли
на призовний пункт, вони несли червоний стяг, розкидали листгвки, вигукували
револющйш гасла: «Геть з вшною проти Радянського Союзу!», «Хай живе
револющя i Червона ApMin у Полыщ!»2.
Зоря свободи над селом зшшла у вереснев1 дш 1939 року. Ще до приходу
червоних бшщв у Рудниках було створено револющйний комггет. Його очолив О. Г. Ма-
ланчук. До комггету вв1йшли I. П. Юпчак, М. В. Фармуга, Д. П. Костенюк та
С. 	В. Порох. В центр1 села звели високу браму, прикрасили п червоними
прапорами. Зустр1ч з частинами Червоно! Армп проходила радюно й велично.
Вже в nepnii мюящ вол1 люди вщчули себе господарями життя. Селяни
одержали 300 га земл1, 30 коней, 80 KopiB, насшня, швентар. У 1940 рощ трудяпц
Руднитв уперше обирали депутат1в до сшьсько! Ради.
Широко вщчинились двер1 школи, де на повний голос залунала украшська
мова. До Руднитв пршхали квал1ф1Коват вчител1, завезли шдручники, зошити.
Оволод1вали знаниями й дорослЬ Вечорами вони сщали за парти i натрудженими
руками виводили: «Хай живе Ленш!», «У колектив1 — наше щастя!». Bci непись-
менш й малописьменш за короткий час навчилися писати й читати в гуртках лшв1-
дацп неписьменност1, якими керували вчител1 та комсомольц!. У багатоповерховому
панському будинку вщкрили клуб, б1блютеку, л1карню.
На початку 1941 року в Рудниках створено артшьне господарство «Перше
травня». Колгоспники майже щовечора збиралися, щоб скласти плани роботи, ово-
лод1ти агротехшчними й зоотехшчними знаниями. Корисну роботу вела комсомоль-
ська орган1защя, до складу яко! входили П. I. 1ванчук, В. П. Вакалюк, I. I. Кури-
люк, М. I. Луговий та тш\ юнаки. Члени ЛКСМУ, очолюваш П. I. 1ванчуком,
розповщали труд1вникам села про HOBi закони Краши Рад, розповсюджували л1те-
ратуру й перюдичш видання, викривали шкщлив1сть релпшних забобон1в, навчали
читати й писати неписьменних, були орган1заторами культурно-освггньо! роботи.
Коли 1940 року юнаки села иризивалися на службу до Червоно! ApMii, комсомольщ
влаштували !м тепл! проводи.
, 22 червня 1941 року село облетша жахлива зв1стка — в!йна! Вже у nepnii дш
окупацп Руднитв Bcix актив!ст1в кинули до в’язнищ, де !х нещадно мордували.
Голову колгоспу М. В. 1воняка та шших комушст1в вивезли у фашистське рабство
до Шмеччини. Фашисти вдавалися до облав, ловили молодь i вщправляли и до
Шмеччини.
Вщновлюючи CTapi порядки, фашисти вдабрали у селян землю, яку хл1бороби
одержали вщ Радянсько! влади, пограбували колгоспне майно, на Bci господарства
наклали велик! податки, закрили обидва млини, заборонили вивозити зерно з села
на базар.
1 Боротьба трудящих Прикарпаття за свов визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i мaтepiaли (1921—1939 рр.), стор. 186.
2 АПП ЦК КП Украши, ф. 5, оп. 2, спр. П06, арк. 22—26, 28—30.
549

Селяни саботували заходи фашистов — вщмовлялися виходити на
роботу в т. зв. державне господарство, ховали худобу й зерно, робили
все можливе, щоб ворог не скористався радянським хл1бом.
Сшьсьт комсомольщ першими шднялися на боротьбу проти окупан-
TiB. Брати Микола й Олекса Марчуки, Ф. О. Рубанець, М. I. Луговий,
I. I. Курилюк та imni юнаки зривали фашистсьт плакати, а на ix Miciji
писали заклики до боротьби з поневолювачами.
До родини Марчутв часто навщувався ix близький знайомий з села
1ллшщв I. П. Осадчук. BiH приносив лжупвки з шформащями про подп
на фронтах, розповщав про шдшльну боротьбу. Руднитвсьт
комсомольщ з честю витримали юпит громадянсько! зршост1, вони влилися
м. В. Марчук —один з до Заболот1всько1 шдшльшн комушстично! оргашзаци й урочисто по-
активних члежв Заболо- клялися мстити ненависному BOpOrOBi1.
т!вськоТ тдптьно? кому- Заболот1вське пщпшля мало сво!* бойов1 групи у багатьох селах.
рокиЧНВ!тчизнянЫ3ав!йни. у Рудниках штаб групи мютився у В. Марчука, два сини якого стали
Село Рудники. 1944 р. народними месниками. Старий Марчук разом з сином Миколою обладнав
горище сарая й зробив непом1тну схованку для збро!' та трофейного
шмецького i полщейського обмундирування, яким користувалися пщпшьники,
виконуючи бойов1 операцп. Сам В. Марчук не раз виконував доручення групи —
був зв’язтвцем, розвщником, охоронцем.
Комсомольщ Рудник1в здшснювали диверсп на зал1знищ Снятии—Коломия,
знищували засоби зв’язку. Якось комсомольщ довщалися вщ Ф. О. Рубанця, що
бандер1вщ готуються до терористичних акт1в над родинами сшьських активиупв
у Рудниках. Пщпшьники залягли на роздор1жж1 бшя колгоспного двору, i коли
з’явилися п’яш головор1зи, ix зустр1ли вогнем. Бандити втекли. У таких операщях
брали участь М. В. Марчук, Ф. О. Рубанець, Д. В. Будзик та шш1.
Пщпшьники пщтримували Bipy людей в близьку перемогу над фашизмом,
переховували поранених радянських бшщв, вщбирали у фашштв пограбоване
майно. Лише у руднитвського старости вони забрали 10 тис. злотих, ят BiH стяг-
нув у селян як податок2. Геро1*чну боротьбу комсомольщв пщтримувало м1сцеве
населения. Вони переховували народних меснитв, збирали для них noTpi6Hi вщо-
MocTi про окупатчв, забезпечували медикаментами, одягом, харчами, грошима,
розповсюджували лист1вки; ix будинки були явочними квартирами. За мужшсть
i вщвагу, виявлеш в боротьб1 проти фашистських загарбник1в, ix удостоено бойових
нагород.
Минуло лихол1ття фашистського поневолення. В березш 1944 року Рудники
вдруге зустр1чали радянських визволител1в. Bci чоловши призовного в1ку попов-
нили лави червоних бшщв. Бшышсть з них за бойов1 заслуги нагороджеш орденами
i медалями. Ов1яний славою, теля шести поранень повернувся до рщно!’ дом1вки
М. I. Порох. На його грудях 5 нагород. По 4—5 ордешв i медалей мають П. I.
канчук, М. I. Томчук, В. С. Порох, В. П. Вакалюк, С. I. Онуфрейчук. Понад 70 жите-
л1в Рудник1в не повернулися додому, полягли на полях битв. 1м у центр1 села
встановлено пам’ятник.
В сел1 вщновили роботу сшьська Рада, земельна громада. Почалася вщбудова
господарства, повернули селянам вщ1брану землю. Невдовз1 став до ладу цегель-
ний завод, дала струм електростанщя, зведено багато нових житлових будинтв3.
Запрацювали семир1чна школа, хата-читальня, б1бл1отека. Вчорашн1 п1дп1льники
стали застршьниками багатьох починань.
yKpaiHCbKi буржуазш нащонал1сти намагалися чинити onip Радянськш владь
П1дступн1 боягузи стр1ляли з-за рогу. Досить було записатися до колгоспу, вщнов-
1 Арх1в.ЦК ВЛКСМ. Звгг. ЛКСМ Украши у Великш В]тчизнянш вшш, т. 1, стор. 338.
2 В. В i л ь и и й. Громи над Прутом. К., 1959, стор. 73.
3 Газ. «ПрикарпатсБка-правда», 17 грудня 1950 р.
550

леного в березш 1947 року, — i це загрожувало життю. А коли М. С. Абрам'юк
вщдала свою дочку-школярку до шонерського табору, вноч1 до Hei' «завпали» банде-
р1вщ й наказали забрати д1вчину додому.
Жертвами мерзенних виродтв стали М. В. Марчук, Ф. О. Рубанець, С. Д.
Рубанець, Д. П. Порох, В. I. Луговий, С. Й. Савчук та iHHii актив1сти села. М. В.
Марчук шд час загот1вель зерна в Богородчанському райош 1948 року вивихнув ногу
i змушений був лягти до лшарш. OniBH04i 12 бащцгпв вдерлися до палати, де лежав
М. В. Марчук. Вони намагалися схопити живцем комсомольського ватажка. Але
смшивець не розгубився, чинив onip. Та сили були нер1вними. Мужнш юнак
загинув.
Важко було працювати колгоспникам: йе вистачало кадр1в, машин, добрив.
Майже щоноч1 лунали пострши бандер1вщв, не вщухали заграви пожеж. Бандит-
CbKi виродки спалили багатоповерховий будинок, де м1стилися клуб, б1блютека,
сшьрада, лшарня, контора колгоспу. Партшно! оргашзацп* в Рудниках ще не
було, провщниками нових починань на сел i стали комсомольца Вони створили
хату-читальню, де вщбувалися лекцп, вистави, демонструвалися тнофшьми,
брали активну участь у важливих пол1Тичних кампашях, працювали на полях
i фермь
Згодом у примщенш костьолу вщкрили клуб. Про це теж подбали комсомольць
Спочатку сюди мало хто ходив, але згодом клуб став центром культурного життя,
в ньому працювали гуртки художньо! самод1яльность Господарство дедалi зростало.
Уже в 1950 рощ Рудники стали селом суцшьно! колектив1зацп. Дружна праця,
мехашзований обробшж грунту забезпечували висот врожа!. Навпъ у несприят-
лив1 роки колгоспники збирали вшщ врожа!, шж одноос1бш господарства. В 50-х
роках в артип зведено понад десять каштальних споруд — кор1вники i свинарники,
в1вчарники, конюшш, зерносховища, майстерн1.
Весною 1964 року хл1бороби с1л Рудник1в i Джурова об’едналися в одну велику
с1льськогосподарську артшь «Верховина». Колгосп став спещал1зованим
господарством по вщгод1вл1 велико! рогато! худоби. Вже першого року господарювання у
новш ciM”! рудншивська бригада одержала грошових прибутк1в майже вдв1ч1
бшьше, шж мав колгосп до об’еднання.
За бригадою закршилася слава передово! в paiioHi. 3 1964 року вона м1цно
утримуе перехщний Червоний прапор колгоспу. Тут Bci труд1вники добиваються
високих урожа!в, тваринники множать ycnixn ферм. Ланка В. Никифорук щор1чно
вирощуе по 20 цнт тютюну на га, ланкаМ. I. Солоненко — по 500 цнт цукрових буря-
KiB. Добре працюе О. I. Олексюк, яку удостоено ордена Трудового Червоного
Прапора.
Виробнич1 ycnixn колгоспнитв стали запорукою пщвищення оплати пращ.
Тепер у сел1 немае зароб1тку, нижчого за 60 крб. на м1сяць, а трактористи i
тваринники заробляють понад 100 крб. кожен. Родина колгоспника М. Ю. 1ванчука
1966 року одержала 3 тис. крб. Його дочка Ганна затнчуе шститут, колгосп
виплачуе !й стипендда.
Своею самовщданою працею рудни- Буд1вництво колгоспно? цегельш в сел1 Рудниках. 1969 р.
твщ звеличують i прикрашають життя,
прокладають шлях у сви\ле завтра. Попе-
реду йдуть комушсти. Бригадна партор-
ган1защя нал1чуе понад 35 член1в i
кандидате napTi!. Комун1сти вчать людей
по-державному мислити, дбати про ште-
реси народу, бути стшкими у 6opoTb6i
за вт1лення в життя величних накреслень
партп i уряду. Чесною роботою вщзна-
чаеться член партп О. Марусяк. Довгий
час BiH очолював бригаду. В трудовш
551

перемоз1 хл1бороб1в села велика заслуга
також В. Г. Марчук. Коли в сел1 люту-
вали бандер1вщ, вона стала комушстом.
Смшива жшка працювала головою
сшьради, головою жшочо! ради, трудилася
на шших дшянках виробництва, а тепер
заслужено вщпочивае. Незважаючи на
похилий вш, В. Г. Марчук допомагае в
робот1 членам сшьради. Одним з активних
зачинател1в колгоспу е комушст В. П. Ва-
калюк. Тепер BiH секретар Руднитвсько!
сшьради. За невтомну працю його завжди
тепло в1тають односельчани. BiH знае лк>-
Передовики колгоспного виробництва. Село Рудники. 1970 р. деЙ, yMie 3 НИМИ Працювати, проявляв
шнцативу. Саме це забезпечуе цшеспря-
мовану роботу Руднитвсько! сшьради. Заслужено пишаються труд!вники села
шшими комушстами, !х чудовими дшами. Багато poKiB самовщдано трудиться на
тваринницьких фермах член КПРС О. I. Добровольська.
Руднитвщ дбають про свое село, яке простяглося понад р1чкою майже на 7 км.
Центр його нагадуе мютечко. Тут скр1зь — новобудови: школа, клуб, медпункт,
дитячий садок, примщення артш1, добротш осел! колгоспнитв, росте молодий парк.
Ще в 50-х роках зникли в Рудниках cTapi назви вулиць i куттв — Горб, Корч-
марська, Плебашя та ш. Тепер вулищ названо дорогими людському серцю !менами:
В. I. Ленша, Т. Г. Шевченка, I. Я. Франка, Марка Черемшини, Василя Стефаника,
Миколи Марчука, Федора Рубанця, Степана Рубанця, Василя Лугового.
Буд!вництво в Рудниках розгортаеться дуже швидко. Тут споруджують
будинки npocTopi, шд черепицею, бляхою, шифером, гарно ix оздоблюють. За
Радянсько! влади село майже повшстю перебудовано, лише де-не-де стоять хати шд CTpi-
хою. Вони — музейна рщшсть. В кожнш свгглищ багато сонця, квтв.
Великого розвитку в сел! досягла народна oceiTa. У школ1 працюе 14 вчител1в.
Випускники Руднитвсько! школи тшли багатьма дорогами. I. О. Никифорук став
кандидатом економ!чних наук, працюе в 1вано-Франтвському облвиконком1, де
очолюе обласне управлшня сшьського господарства. Б. М. 1ванчук — шженер
на одному з пщприемств Ново! Каховки. 3. А. Цв’ячок, В. I. Порох, Д. В. Кова-
люк, I. В. Фербей —офщери Радянсько! ApMii. Стала лшарем I. Ю. Сидоренко.
Життя колгоспнитв супроводжують шсня, кшо, клуб, б1блютека. Руднитвська
бiблioтeкa нал!чуе у сво!‘х фондах 8 тис. книг. Майже Bci мешканщ села — читачь
Кожна родина одержуе по кшька перюдичних видань.
У Рудниках скр!зь прикмети нового: у споруджених будинках, у народних
звичаях. До кожно! осел1 входить достаток, продуктивн!шою стае праця xлiбopoбiв.
HoBi в!дносини склалися м!ж людьми. В nomaHi передов1 виробничники. Про все це
розказано у книз! «1стор1я села Руднитв», яка зберпаеться у сшьськ1й Рад!. Багато
ii CTopiHOK присвячено шторичному минулому села. Та найб!льш щкавими е розпо-
вщ[ про сучасне життя, оновлене Радянською владою.
Руднитвська сшьська Рада, бригадна парторгатзащя роблять все, щоб зав-
трашнш день був ще св1тл1шим. Вони широко залучають населення до виробничо!
д!яльност^ до активно! участ! в громадському житть Депутати с1льради Г. П. Семо-
тюк, В. I. Ризюк, О. I. Хащовник, Д. В. Курилюк, Б. О. Цв’ячок глибоко вникають у
процес розвитку сшьськогосподарського виробництва, контролюють роботу бригади,
пшлуються про благоустрш села. Активно працюють постшш KOMici!.
Tpyдiвники села —справжт гocпoдapi свое! дол1. У кожному ix крощ вперед,
у кожному звершенш — шлях до св1тлого майбутнього, осяяного безсмертними
щеями великого Лен!на.
В. 	М. СОЛОНЕНКО
552

СТЕЦЕВА
Стецева — село, центр сшьсько! Ради, розташоване за 12 км вщ районного
центру. Населения — 3338 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Стещвка.
Поблизу Стецево! знайдено браслети доби шзньо! бронзи, виявлено поселения
ранньослов’янсько! чернях1всько! культури, де знайдено монету римського iMne-
ратора Коммода.
Перша згадка про Стецеву належить до друго! половини XV ст. В документ!
за 1472 piK зазначено, що село входить до Снятинського староства1. В шшому дже-
рел1 за 1564 piK згадуеться Стецева — корол1вське м1стечко, яке «лежить на
кордон! з Молдав1ею, i в ньому е 39 будинтв»2.
У 1566 рощ турки й татари пщ час походу через Прикарпаття дуже зруйнували
й пограбували Стецеву. Великого лиха зазнало село вщ татарських орд у 1612 —
1622 рр. У 1625 рощ вони пограбували все майно жител1в, а людей знищили. Лише
випадково врятувалося 5 родин, ят на згарищах заснували нове село. В люстраци
Снятинського староства вщ 1629 року зазначено, що «було м1стечко Стецеваг
з котрого зараз село осаджуеться»3.
В середиш XVI ст. селяни Стецево! вщбували 2 дш панщини на тиждень, а в га-
рячу пору сшьськогосподарських po6iT — 4 дш. Кожен дв1р платив пом1щиков1
по 13 гропив pi4Horo чиншу, здавав по 4 маци в1вса та доставляв по 2 вози дров.
Вщом1 пр1звища селян-кршатв того часу: I. Клим, С. Вохич, С. Ковальтв, Ю.
Коваль, Ф. Чокан, О. Охрим1в4. У податкових реестрах зазначено, що кршаки також
сплачували податки держав! — вщ кожного двора по 3 флорини 6 гропив.
У 1646 рощ мешканщ Стецево! взяли активну участь у повстанш, яке пщняли
жител1 Снятина. Повстал! захопили помщицьку худобу. Восени 1648 року багато
стещвчан вступило до повстанського вшська, очолюваного С. Височаном.
У XVIII ст. закршачення посилилося. 1752 року селяни Стецево! вщбували
так1 повинност1: халупники — один день на тиждень основно! панщини, ком1рни-
ки влику працювали на noni, а взимку пряли пряжу; кожен дв1р вщробляв 24
дш на piK шарваркових, 12 дшв зажинтв та обжинтв, 4 дш на заорках та
оборках; здавав щор!чно помщиков! 4—5 курей, 12 яець, платив 20 злотих за оренду
земл!, 20 злотих за утримання велико! рогато! худоби5. KpiM цього, селянин сплачу-
вав церкв1 2 цнт жита, 2 цнт BiBca тощо.
В 1809 рощ Стецева належала помщиков! Фабр!. У його руках була третина
кращих земель, а бшышсть селян не мала навпъ тягла, щоб обробити сво! неве-
личт клаптики. На 202 двори у Стецевш припадало всього 16 коней i 146 вол!в.
Не принесла полегшення селянам Стецево! i реформа 1848 року. За свое
«визволення» вони змушеш були виплачувати викуп, а краща земля залишалася в noMi-
щика Айваса. Газета «Дшо» повщомляла, що в Стецевш у селян нема Hi клаптя
пасовиськ, що худобу вони змушеш пасти на межах, бо помщик привласнив гро-
мадсьт пасовиська6. Про велик! земельш володшня помщика, ят становили
половину сшьськогосподарських угщь села, свщчить польський географьчний словник
видання 1890 року. В ньому написано, що помщик Айвас мае 2310 MopriB орно!
земл!, 240 MopriB лук, город!в, пасовищ та л!су. Власшсть мешканщв вщповщно
становила 2595 i 450 морпв.
Трудяпц терпши ще й нащональний гнп. Австршсьт власт! пересл!дували
укра!нську культуру, мову. Заметь шкш вони будували корчми та церкви. У Сте-
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII, стор. 347—348.
2E. Hornowa. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach
1590—1648, стор. 19.
3 Там же, стор. 6.
4 Жерела до icTopii Украшп-Руси, т. 1, стор. 5—6.
5 Лыивська наукова бюлютека АН УРСР. Рукописний в1ддш, ф. Оссолшських, № 2825,.
арк. 9—10.
6 Газ. «Дшо», 19 вересня 1881 р.
553

цевш наприкшщ XIX ст. було листь корчем. А двокласну школу вщкрито тшьки
в 1894 рощ.
Жахлив1 картини злиденного життя селян Стецево!, безпросв1тно! темряви
змалював у багатьох творах В. С. Стефаник, який постшно жив з 1904 по 1910 piK
у свого тестя К. Гаморака1. 8 листопада 1910 року вш виступив на селянських збо-
рах з викривальною промовою проти виборчо! реформи. Влп’ку 1888 року в
Стецевш побував М. Павлик, де познайомився з молодими тод1 пмназистами В. Стефа-
ником i ЛесемМартовичем.
На початку серпня 1914 року в Стецевш тривожно задзвонили дзвони, вони
спов1стили про початок першо! св1тово1 вшни. Австро-угорський уряд насильно
мобш1зував i погнав на братовбивчу вшну понад 400 селян. KpiM того, було конфш-
ковано 150 пар коней з возами, багато рогато!* худоби, свиней, зерна тощо. Поблизу
села точилися жорстош бо! м1ж росшськими й австро-угорськими вшськами, пщ час
яких було зруйновано i спалено багато будинтв, знищено значну кшьтсть худоби,
nociBH. У Стецевш почався голод.
Шсля розпаду Австро-Угорсько! iMnepii та краху ЗУНР польська шляхта за-
провадила в Стецевш жорстокий колошальний режим. Краща земля залишилась
за пом1щиками, куркулями i церквою. Понад 700 га орно! земл1 належало панов1
Криштофовичу, 120 га — Конну. По 50—75 га мали nin та 8 сшьських глита!в,
а 300 селянських господарств —по 0,25—0,75 га земл1, 400 родин були зовс1м без-
земельними. Зростала кшьтсть безкшних та безкор1вних господарств. У середиш
30-х рок1в вони становили майже 50 процАУрожайшсть на селянських клаптиках
була низькою. В 1934 рощ вона становила в середньому з гектара лише по 5 цнт
кукурудзи й жита3. Бщняки гнули спину на помщика i куркул1в, працювали за
12—13-й снш. 3 10 рок1в батракував у помщика Йосип Мельничук. Його син 1ван
також у десятир1чному вщ[ змушений був шти у найми. 1ван Стефаник зазнав
тяжкого визиску з 12 рок1в. У дитячому вщ[ шиши працювати до попа KaciflH Козьмик
та Мар1я Мойсик. Такою була доля багатьох бщнятв села.
Нужда, непосильш податки змушували селян кидати рщну оселю та !хати на
чужину шукати шматок хл1ба. 1з Стецево! за 1919—1939 рр. ем1грувало понад 400
чоловш. У Т. М. Личука с1м’я складалася з 8 чоловш. А земл1 було обмаль. Ось
i по!хав BiH до Канади, звщти до Аргентши. Але щастя там не знайшов. Повернувся
додому хворим, общраним. Його син Юстин кшька рок1в понев!рявся на чужин1,
п1шки пройшов усю Канаду, шукаючи заробп?ку. На робот1 Юстин зламав ногу,
i його вигнали на вулицю. Повернувся BiH додому таким же бщняком, яким !хав
за океан4. Микола Загорук, втративши надда знайти роботу, кинувся пщ по!зд
поблизу Торонто.
Не мали трудяпц Стецево! за пансько! Польщ! HiHKnx полдтичних i громадян-
ських прав. Польсьш влат мало дбали про oceiTy. В ceлi працювала лише початкова
школа. Щоб забезпечити один piK
навчання сина чи дочки в пмназп,
Нова вулиця в сел! СтецеЫй. 1967 р. селянин повинен був продати не мен-
ше 20 цнт пшенищ.
Трудящ1 Стецево! не мирилися
з таким становищем, вели боротьбу
проти експлуатаци i гшту. Ще в бе-
1 В. Костащук. Володар дум
селянських, стор. 130—131, 137.
2 1вано-Фрашивський облдержарх!в,
ф. 2. оп. 9, спр. 786, арк. 73.
3 Там же, спр. 785, арк. 111—113.
4 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М-
18—19; спр. JI-3.
554

pe3Hi 1927 року в ceni було створено мюцеву оргашзацда «Сельроб», вона об’едиу-
вала понад 100 члешв. Сельроб1вщ скеровували селян на боротьбу проти оку-
пацшного режиму, розповсюджували лиспвки, оргашзовували страйки. Коли
розпочалися вибори оргашв мюцевого самоврядування в 1927 рощ, сельроб1вщ
добились обрання 36 cboix кандидате радними i ix заступниками1. Шнпщя
почала жорстоко переслщувати члешв оргашзацп. Шд час шдготовки до вибор1в
нольського сейму 1928 року було заарештовано кер1вник1в стещвсько! оргашзацп
«Сельробу». 1х тримали у в’язнищ до закшчення вибор1в. Незважаючи на пол1-
цейський терор, сельроб1вщ розгорнули агггащю за cboix кандидате, викривали
ворож1 да помицицько-куркульських ставленик1в. Тод1 ж у сшьськш читальш
вщбулися збори жшок, на яких виступили члени КПЗУ, вимагаючи р1вних прав жшок
з чоловшами. Було оргашзовано також м1тинг селян, учасники якого вимагали
звшьнення заарештованих кер1вник1в «Сельробу». Украшсьш буржуазш нащона-
люти закликали селян голосувати на виборах до сейму за пом1щика. Але бщнота
не шддавалася !хшй аптацп. Багатп змушеш були шукати пщтримки в жандарм1в.
Шд час м1тингу над будинком читальш замайор1в червоний прапор. Результата
вибор1в показали, що КПЗУ користувалася авторитетом серед селян. Третину голос1в
у Стецевш було подано за кандидате «Сельробу»2.
Жорстоких переслщувань зазнали стещвчани пщ час кривавох пацифшаци
вл1тку 1930 року. До Стецево! прибуло понад 150 полща!‘в i солдат1в. Карател1
разом з буржуазними нащонал ютами катували багатьох селян, руйнували ixHi
будинки, засипали i труши кринищ, били вшна, нищили домашш реч1, обливали
гасом продукти харчування. Майже половину мешканщв села пщдали такому
«умиротворению». А жителя Василя Сухолиткого побили до смерт1 лише за те, що в його
хат‘1 не було портрета Шлсудського. Великих знущань зазнала родина сельроб1вця
П. Т. Яцурака, якого шсля побо!в заарештували i катували ще у в’язнищ.
Стещвчани брали активну участь у боротьб1 трудящих Захщно! Украши проти
фашизму й вшни. Коли до села дшшла звютка про арешт Ернста Тельмана, в сел i
вщбувся м1тинг на захист вождя шмецьких комунют1в. Оргашзували його члени
«Сельроб-едностЪ> М. I. Арич i К. I. Мойсик. У резолюцп, пщписанш понад
700 учасниками мггингу, було висловлено вимогу негайно звшьнити з в’язнищ
видатного д1яча шмецького й м1жнародного роб1тничого та комунютичного руху.
Жандарми вчинили розправу над оргашзаторами мшшгу, жорстоко побили
М. I. Арича i К.. I. Мойсика3.
Кривавий терор польських пашв проти вистушв селян тривав аж до визволення
Захщно! Украши. 17 вересня 1939 року до Стецево! долетша звютка про р1шення
уряду СРСР надати братерську допомогу трудящим захщноукрашських земель в ix
боротьб1 за визволення вщ шоземного поневолення. Ще до приходу частин Червоно!
ApMii мюцев1 активюти створили селянський ком!тет, на чол1 якого став бщняк
Ю. Т. Личук, оргашзували бойову дружину, роззброши полицю, арештували
помицитв, жандарм1в i польських урядовщв у селах Стецевш, Пщвисокш, Pycoei
й Пот1чку, що входили до Стещвсько!’ гмши. На багатьох будинках замайорши чер-
BOHi прапори. Влада в Стецевш стала народною. А коли до села прийшли червош
бшщ, трудяпц з хл1бом-сшлю, кв1тами i прапорами зустрши cboi‘x брат1в-визво-
лител1в.
Трудяпц Стецево! почали будувати нове життя. Земельна комю1я розподшила
пом1щицьку землю. Безземельш i малоземельш селяни одержали понад 900 га
земл14. Депутатом Народних 36opiB селяни обрали бщнячку Г. М. Личук. Вона
голосувала разом з yciMa депутатами за встановлення Радянсько! влади i возз’ед-
1 1 вано-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 419, арк. 176, 178, 186.
2 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Я-3, арк. 6.
3 Там же.
4 Газ. «Радянська Украша», 6 липня 1940 р.
55 5

нання Захщно! Украши з Украшською РСР, «щоб пани не поверталися бшыпе
в Стецеву»1. Незважаючи на шалену антирадянську пропаганду i погрози
буржуазних нащоналктв, селяни в 1940 рощ взяли активну участь у виборах до Верховно!
Ради СРСР та Верховно! Ради УРСР.
Далыпим кроком ново! влади було створення колективного господарства. Вес-
ною 1940 року 65 с1мей бщнятв i середнятв об’едналися в колгосп «Перше
травня», головою правлшня якого обрали Ю. Т. Личука. Першими членами артип
стали М. Т. Личук, К. I. Мойсик, М. М. Никифорук, I. I. Грицяк, В. Н. Личук,
В. 	П. Томаш, I. Мельничук, Д. Д. Личук, М. М. Стеф’юк, В. Буждиган, М. П. Ужев-
ка, В. П. Ужевка та imni.
Вузеньт меж1 розорали трактори. На обробленш земл1 швидко поняли.
Тракториста I. Несварливий та М. Ревко, що прибули 3i схщних областей республши,
передавали свш досвщ молодим мехашзаторам артип Олеш Загорук, 1ванш Мойсик,
1вану Личуку та Микол1 Личуку.
Вже у перший piK колективного господарювання колгоспники добилися вщчут-
них результате. Вони зiбpaли значно вищий, шж на полях одноос1бнитв, урожай
зернових i техтчних культур, створили ферми велико! рогато! худоби, свиней.
TponioBi прибутки за 1940 piK становили 300 тис. крб. Багато колгоспнитв одержали
стшьки xлiбa, скшьки вони рашше не могли заробити протягом кшькох ротв.
Родина П. П. Рудика заробила 30 цнт зерна i 1500 крб. rpiinMH. Д. Д. Личук прив1з
додому 40 цнт xлiбa, багато картоши та KopMiB, понад 2 тис. крб. Колгосп завоював
почесне право брати участь у Всесоюзнш сшьськогосподарськш виставщ. Розви-
ваючи громадське господарство, артшь подбала про те, щоб кожен колгоспник мав
власну корову. Для цього держава асигнувала 70 тис. крб. Багато колишшх
бщнятв i батратв уперше в жигп придбали KopiB.
Зрим! ycnixn молодого колгоспу «Перше травня» яскраво переконали селян
у перевагах колгоспного ладу, розвшвали вигадки буржуазно-нацюнал1стичних
елемент1в, ят залякували xлiбopoбiв комунами. Все бшыпе одноос1бнитв добро-
вшьно вступали до артш!. «Будучи сусщами колгоспу, ми побачили, як приемно
працювати в rypTi, а осшь щедро винагородила людей, — писала схм’я Дмитра Соко-
люка в свош заяв1 про вступ до колгоспу 17 грудня 1940 року.—Мипереконалися,
що правда на сторот бшыповитв, i, порадившись, як жита дал1, Bcieio родиною ви-
р1шили вступити в артшь. Землю 2,5 морга усуспшьнюемо. Працездатних — 4 дупл»2.
Весною 1941 року кшьтсть члешв у Стещвському колгосш збшыпилась удвое.
Пщ кер1вництвом районно! орган!заци КП(б)У зд!йснювались заходи щодо оргаш-
защйно-господарчого зм!цнення арт!л!. Райком парти надсилав у Стецеву комушс-
TiB для орган!зацп колгоспного виробництва.
В село прийшло не тшьки заможне життя, а й нова сощалЭтична культура.
Було вщкрито клуб, б1блютеку, почала працювати семир1чна школа, в яку
прибуло 11 вчител1в i3 схщних областей Украши. У медичному пунки селяни
отримували безплатну допомогу.
Радянська влада, колгоспний лад принесли трудящим Стецево! свободу, щастя,
вщкрили шлях до заможного життя. Але вшна перешкодила далыпому здшсненню
величних накреслень. 3 початком вшни частина селян ninuia на фронт. 1 липня
1941 року в село вдерлися фашистсьт шмецько-угорсьт вшська. Окупанти вщно-
вили CTapi порядки. На сел1 верховодили куркул1, буржуазш нащоналюти, як[
знову прибрали до сво!х рук землю, над1лену бщнякам Радянською владою.
Колгосп фашисти перетворили на маеток пщ управою угорських офщер1в. Тут силою
примушували селян працювати вщ 3opi до 3opi. KpiM того, !х обклали непосиль-
ними податками. Кожен дв1р повинен був здати окупантам по 7 цнт зерна з кожного
га, по 500 л1тр1в молока вщ корови.
1 1вано-Франтвсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 1, арк. 4.
2 Колгоспне буд1внпцтво на Сташславщиш. Стан1слав, 1941, стор. 30—31.
556

За найменшу непокору фашисти
жорстоко карали селян, кидали у тюрми. За
роки окупацй вони вбили 105 громадян
Стецево!, 84 чоловша було вивезено на каторж-
Hi роботи до Шмеччини1.
Стещвчани не мирилися з г1тлер!вською
окупащею. Вони боролися проти загарбнк-
KiB. 617 громадян села билися з ворогом на
фронтах у лавах Червоно! Армп. 3 них
понад 500 во!шв нагороджено орденами i
медалями Союзу РСР. Геро!чно громили ворога
С. 	В. Никифорук, I. Й. Мельничук, Ю. I.
Загорук, Д. Д. Мойсик, М. Т. Личук,
Д. О. Печенюк, Д. М. Войцеховський,
I. О. Фокшанський та imni.
Трудяпц, ят опинились пщ
фашистским гштом, чинили onip окупантам, сабо- Герой СощалктичноТ Прац'|, депутат Верховно! Ради СРСР
тували ix заходи, ховали худобу, зерно та ю. Т. Личук приймае в1дв'|дувач1в. Стецева. 1969 р.
iHmi продукти, переховували бшщв
Червоно! ApMii шд час ix BTe4i з полону, допомагали партизанам-ковпатвцям. Це
бентежило окупацшш власт!. В серпш 1943 року вони наделали в село
циркуляр, у якому категорично попереджали: хто з селян буде переховувати вшськово-
полоненихабо надаватиме!мпритулок, того чекае жорстока кара. За вщмову здавати
сшьськогосподарсьт продукти фашисти розстршяли О. Личука, Т. Грицяка,
В. 	Грицяка, I. Козьмика та шших.
30 березня 1944 року Стецеву було визволено вщ фашистських загарбнитв час-
тинами 1-! танково! армп генерала Катукова та вошами 1-i Чехословацько! бригади.
Швидко вщновила д!яльшсть сшьрада, почали працювати школа, клуб, б!блютека.
Влпку 1944 року в Стецевш було засновано комсомольську оргашзащю, яку
очолила Емийя Томаш.
Депутата сшьради разом з комсомольцями повели р1шучу боротьбу проти
украшських буржуазних нащонал1ст1в, очолили вщбудову зруйнованого господарства,
оргашзували допомогу фронтовь До серпня 1944 року трудяпц Стецево! передпла-
тили позику на суму понад 100 тис. крб., внесли гот1вкою 354 тис. крб. на позику
i на реактивну зброю «Прикарпатська Катюша», а також здали у фонд оборони
300 пуд1в хл!ба та 30 цнт м’яса.
У вересш 1945 року вщновлено д1яльшсть колгоспу «Перше травня». BiH об’ед-
нав 54 селянсьт господарства i мав 350 га земль У важких умовах довелося вести
артшьне господарство: не вистачало тяглово! сили (було всього пара вол1в, 4 корови
та декшька коней), реманенту, насшня. Бандер1вщ й куркул1 намагалися пере-
шкодити вщродженню арт1л1, терором i пщпалами вони залякували селян, вели
шалену антирадянську пропаганду. Оушвщ вбили кращих актив1ст1в Стецево!
I. 	Радомського, I. Томаша, Д. Сухолиткого, Б. Гав’юка, I. Тарнавськога,
Й. Никифорука, П. Журавського, I. Басалигу, Я. Чешика, С. Басалигу, Ю. Анатш-
чук, М. Буждиган, Т. Кузьмш, Г. Буждиган та iHmnx.
Але жител1 села ycnimHo долали труднопц. Для боротьби проти бандит1в було
створено озброену групу охорони громадського порядку на чол1 з П. Башинським2.
Ця група, спираючись на всеб1чну пщтримку селян, з допомогою орган1в державно!
безпеки зум1ла за короткий час знешкодити оушвщв. Банди згодом було повшстю
лшвщовано.
Колгосп д1став велику допомогу вщ держави: йому передано 20 коней, 150 цнт
доброятсного насшня зернових, МТС дала трактори та iHmi машини. Восени
1 1вано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 31, арк. 27—28.
2 Там же.
55 7

1945 року артшь засияла 67 га пшенищ та 29 га жита, а весною 1946 року — 98 га
ячменю, 25 га Bieca, 16 га шших зернових та посадила 8 га картошп. Було закла-
дено 12 га саду. Очолював артшьне господарство Ю. Т. Личук.
Швидко налагоджувалося громадсько-пол1тичне життя. Було створено ariT-
колектив. Щотижня аптатори скликали колгоспнитв i одноос1бнитв, вели з ними
бесщи, читали лекцп про полнику Комушстично! партп i Радянсько! держави,
про леншську дружбу народ!в нашо! краши. Систематично демонструвалися кшо-
фшьми. Комсомольська оргашзащя й актив села розгорнули також антирелишну
пропаганду. Вчительський колектив разом з сшьськими актив1стами проводив на-
полегливу роботу по лшвщацн неписьменность Було налагоджено роботу клубу,
запрацювали гуртки художньо! самод1яльность Вже в 1947 рощ аматори Стецево!
дали 67 концерт1в, з них 25 — для шших сш i завоювали право участ1 в республ1-
канському огляд1, де посши друге м1сце i одержали грошову премш.
Повсякденна виховна робота районно! партшно! оргашзацп, сшьського активу
давала позитивш результата. Колгоспники активно бралися до роботи, зростало
артшьне господарство. Тим часом одноос1бники вступали до колгоспу. Позитивними
щодо цього були екскурсп до передових колгосшв область В 1947 рощ 327 селян-
одноос1бнитв Стецево! побували в багатьох колективних господарствах республши,
на сшьськогосподарських виставках у MocKBi та Киевь Шсля повернення додому
вони подавали заяви про вступ до колгоспу.
Восени 1947 року було досягнуто перших трудових ycnixiB. Ланка М. В.
Заренчук виростила по 406 цнт цукрових бурятв з гектара, ят тут культивувались
вперше. Почин Заренчук пщхопили й iHmi ланки. Mim бурят вник ами колгоспу
«Перше травня» розгорнулося сощал1стичне змагання за вирощування високих
врожа!в.
У травш 1948 року в сел1 створено первинну партшну оргашзащю, а в
листопад] наступного року в колгосш оргашзовано партшно-кандидатську групу. I!
очолив Г. М. Палений. У червш 1950 року на 6a3i партшно-кандидатсько! групи
створено партшну оргашзащю колгоспу. У вересш того ж року партшш
оргашзацп села й колгоспу об’едналися в територ1альну партшну оргашзащю.
Комушсти, комсомольщ, безпартшш вчител1 виступали з лекщями, розповщали
трудящим про переваги сощал1зму над каштал1змом, колективного господарства — над
одноос1бним, про права трудящих СРСР. Особлива увага зверталася на викриття
украшського буржуазного нащонал1зму. Все це позитивно впливало на зростання
творчо! активност1 колгоспнитв.
Восени 1949 року Стецева стала селом сущльно! колектив1зацп. В серпш 1950
року на зборах члешв артшей «Перше травня», iM. Т. Г. Шевченка (село Стецева)
то ]М. 30-р1ччя Жовтня (село Стещвка) прийнято ротення про !х об’еднання. Колгосп
Виступ культбригади в колгосш «Перше травня» Снятинського району.
1948 р.
названо «Перше травня». За
ним було закршлено 3351 га
сшьськогосподарських угщь.
Минуло небагато часу, i артшь
стала передовим господарством
область Kpanji бурятвники
М. В. Заренчук, М. М. Ткачук,
Б. К.. Курджос, ят вирощу-
вали по 400—500 цнт цукрових
бурятв з га, виступали з роз-
повщями про свш досвщ роботи
перед колгоспниками шших
артшей.
Комушсти й комсомольщ
звернули особливу увагу на
дальше пщнесення артшьного
558

господарства. В 1950 рощ партшна
оргашзащя з правлшням колгоспу
розробили нову, бшып рацюнальну
структуру пос1вних площ артш1, по-
дбали про техшчне оснащения, впрова-
дження комплексно! мехашзаца в ycix
галузях виробництва. В артшьному
господарств! широко використовуеться
електроенерпя вщ державно! високо-
вольтно! л imi. Колгоспники застосо-
вують и на фермах (електродошня,
автонапування тощо). 3 кожним роком
все бшыпе машин працюе у ршьництв1.
Якщо в 1960 рощ артшь мала 24 трак-
тори, 4 зернов1 комбайни, 19 автомо- ^ . п 4Q/,
Г.г. г лппп - о/ На тваринницьк1и ферм1 колгоспу «Перше травня». 1967 р.
0Ш1В, то в 19о8 рощ — 34 трактори,
14 комбайшв, 23 автомашини. В кол-
rocni споруджено ремонтш майстерш, як1 оснащено новими верстатами.
Техшчне озброення колгоспу, ведения господарства на науковш основ1 доко-
piHHo пщвищили продуктившсть пращ, сприяли зростанню врожайност1 зернових
i техшчних культур, пщнесенню продуктивное^ тваринницгва. В 1950 рощ колгосп
виростив по 14 цнт зернових на гектар^ в 1965 рощ — по 27 цнт, а в 1967 рощ —
по 39 цнт. Провщною культурою 6 озима пшениця. T'i nociBH в 1967 рощ досягли
580 гектар1в. Важливе м1сце в структур! пос1вних площ належить техшчним
культурам, зокрема цукровим бурякам. У 1968 рощ тут вирощено по 450 цнт корешв
на кожному гектарь Колгоспники збирають по 180—200 цнт картоши, 25—32 цнт
сухого листя тютюну, вирощують висок1 врожа! помщор1в, oripKiB, капусти,моркви
та шших овочевих культур. Артшь мае велике розвинуте насшницьке господарство
овочевих культур, яке е одним з найбшыпих на Украшь Значш прибутки дае артш1
сад1вництво. Перпи гектари саду закладено 1939 року. А в 1965 рощ його вже було
175 reKTapiB1. Характерно, що до возз’еднання у всьому Снятинському повт нал1чу-
валося тшьки 18 га сад1в. За одержання високих врожа!в високосортних фрукт1в
колгоспного сад1вника А. М. Римара нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Значною галуззю колгоспу е також тваринництво. В 1947 рощ на фермах було
всього 48 гол1в велико! рогато! худоби, а в 1968 рощ погол1в’я становило 1586 гол1в,
з них — 700 KopiB. Завдяки створенню мщно! кормово! бази, полшшенню племшно!
справи, впровадженню передового досвщу, добре поставлено! оргашзаца пращ
забезпечувались усшхи. За пер1од з 1947 по 1967 piK надо! молока на фуражну
корову збшыпилися з 1061 до 3700 кг, а виробництво молока на 100 га
сшьськогосподарських угщь —вщ 101,7 цнт у 1953 рощ до 909,3 цнт у 1968 рощ. Доярка
Г. Ю. Гах надоша по 4743 кг молока вщ корови, О. Г. Мойсик — 4720 кг, I. М. Су-
холитка — 4421 кшограм.
Одшею з важливих галузей тваринництва е свинарство. Всього 3 свиноматки було
в господарств! в 1945 рощ. Через 10 ротв колгосп мав уже 1000 свиней. У 1968 рощ
колгосп продав держав1 понад 1,3 тис. цнт м’яса при плаш 800 цнт. Артшь мае
також в1вцеферму. Кращий в1вчар Кузьма Кшшчук, який працюе на ферм1 з часу
орган!заца колгоспу, щор1чно одержуе по 100 й бшыпе ягнят вщ 100 в1вцематок.
Розвинуте в колгосш i рибництво. Перший ставок площею 2 га було зарибнено
в 1940 рощ. Тепер артшь мае 7 ставщв. 3 кожного гектара водного дзеркала
колгоспники щор1чно одержують 1,5—2 цнт товарно! риби.
В колгосш широко провадиться буд1вництво. Якщо у 1945 рощ в господарств!
було лише 4 буд1вл1, то в 1968 рощ — 40.
1 Ордена Ленша колгосп «Перше Сравни». Документи i матер1али. Ужгород, 1968, стор. 9.
55$

Розвиток громадського
господарства забезпечуе неухильне
зростання прибуттв колгоспу. В 1958
рощ вони становили 217,4 тис. крб.,
а в 1968 рощ зросли до 1601 тис. крб.1.
Це допомогло створити мщну базу
для шдвищення оплати пращ
колгоспнитв. Починаючи з 1959 року,
колгосп перейшов на грошову оплату
з м1сячним авансуванням. У 1968 ро-
щ варт1сть одного людино-дня
становила 4,24 крб. Ще вища зарплата
у твариннитв (4,57 крб.) та мехаш-
затор1в (4,7 крб.). Bci колгоспники
добре заробляють в артшьному
господарств!. Ланкова Ю. В. Сухолитка
Ветеран* колгоспу «Перше травня» Снятинського району. 1968 р. одержала В 1968 рощ 1300 крб., ДО-
ярка 1. М. Сухолитка — 1855 крб.
Р1чний бюджет ciMvi колгоспника
П. Д. Сухолиткого (працюе в колгосш з дружиною-дояркою) — 3395 крб. KpiM
цього, вона мае присадибну дшянку, корову, свит, птицю. Доярка П. П. Волощук
залишилася вдовою з 7 малими д1тьми в старш хать За пансько! Полыщ така родина
була б приречена на голодну смерть. 3oBciM шшу долю дала ciMvi Волощук
Радянська влада. Колгосп безплатно побудував !й добротний будинок, систематично надае
матер1альну допомогу. Параска Волощук щор1чно заробляе по 1200—1500 крб.
Ii дичи вчаться: трое — в школМнтернат1, решта виховуеться в садку. Старша —
Олеся закшчила 8 клас1в i ninma працювати на ферму. Тепер вона —передова доярка.
В 1959 рощ колгосп запровадив пенсш для колгоспнитв, яку 1968 року
одержували 330 ветератв артш1, 88 швалдов Велико! В1тчизняно! вшни. Багато-
д1тним i одиноким матерям Стецево! держава щом^яця виплачуе 3 тис. карбованщв.
У колгосш «Перше травня» дружна трудова с1м’я. Тут виросло багато чудових
спещал1ст1в, передовитв, як! своею сумлшною працею завоювали пошану в
трудящих району i облает!. Високого звання Героя Сощал!стично! Пращ удостоено
голову колгоспу Ю. Т. Личука та ланкову М. В. Заренчук. ТрудяшД 1вано-Франтвсько!
облаем виявили Ю. Т. Личуку високе дов!р’я, обираючи його з 1946 року
депутатом Верховно! Ради СРСР. Орденами й медалями Союзу РСР нагороджено 29
колгоспнитв. Орден Ленша еяе на грудях у зоотехнша Г. Т. Буждигана, орден
Трудового Червоного Прапора одержав тракторист К. М. Волошин. 14 жшкам надано
почесне звання кращо! доярки облаем та вручено значок «В]дмшник сощал1стичного
змагання УРСР».
3 1953 року артшь «Перше травня» щор1чно була учасницею Всесоюзно! виставки
досягнень народного господарства, нагороджена ппстьма дипломами ВДНГ СРСР.
Про колгосп Стецево! видано багато плакат1в. У 1964 рощ про село створено доку-
ментальний тнофшьм «25-а весна». Про славш дша колгоспнитв, !х доевщ роботи
не раз писала районна, обласна, республшанська, всесоюзна, а також прогресивна
закордонна преса. Укра!нський радянський поет М. Т. Рильський, який 1959 року
вщвщав Стецеву, присвятив и труд1вникам Bipni «Карпатсьт октави».
Колгосп тримае перписть у сощалютичному змаганш в райош i область BiH
був переможцем у змагашп на честь XXII, XXIII з’!зд!в КПРС та 50-р1ччя
Великого Жовтня. 3 1961 року колгосп щор!чно заноситься на обласну Дошку
пошани. За досягнут! усшхи в розвитку сшьськогосподарського виробництва
в 1967 рощ колгосп «Перше травня» нагороджено орденом Ленша.
1 1вано-Фрашивський облдержарх!в, ф. Р-1227, оп. 1, спр. 49, арк. 6; спр. 166, арк. 7.
560

Артшь змагаеться з трудовим сшьськогосподарським кооперативом iM. Бла-
гоева Варненсько! округи Народно! Республши Болгари. Група болгарських селян
побувала у Стецевш, а стещвчани Г. Т. Буждиган, А. М. Римар та Г. В. Козак
вщвщали болгарський кооператив1.
Починаючи з 1960 року, населения Стецево! перебудовуе свое село, впорядко-
вуе вулищ, двори. Споруджено понад 200 житлових будинтв, побутовий комбшат,
де е швейна i шевська майстерш, готель, щальню, промтоварш та продовольч1
магазини. У сел1 працюе 7 торговельних пщприемств, товарооб1г яких щороку зростае.
В 1968 рощ, зокрема, було продано товар1в на 536 тис. крб. Добре працюе голова
сшьського споживчого товариства, колишня бщнячка, активна комсомолка перших
рок1в Радянсько! влади комушст О. П. Михайлецька. У просторих, свилих будин-
ках колгоспнитв — електрика, радю. За 1960—1968 рр. селяни придбали 800 швей-
них машин, 650 велосшщгцв, 70 мотоциюпв, 150 телев1зор1в, 6 легкових автомашин,
28 холодильнитв. У центр1 села —парк культури, де посаджено 3000 декоративних
дерев.
У сел i споруджено пам’ятники В. I. Леншу, Т. Г. Шевченку, во!нам-односель-
чанам, що загинули на фронтах Велико! В1тчизняно! вшни i в боротьб1 за
встановлення Радянсько! влади.
3 мюцевого населения виросли чудов1 спещал1сти — тракториста, шофери,
комбайнери, електрики. 1х готуе колгоспна школа мехашзатор1в. У 1968 рощ в
Стецевш працювало 80 тракторштв, шофер1в i комбайнер1в. 1з села вийшло 225 вчи-
тел1в, лшар1в, шженер1в, агроном1в, ветлшар!в, зоотехштв та шших спещал1ст1в.
Серед них доцент Т. Г. Личук, викладач шституту Т. Л. Мислш, шженер-конструк-
тор С. I. Заболотний.
У Стецевш сталися докоршш культурш перетворення. В 1950 рощ було лжв1-
довано неписьменшсть. Збудовано нове примщення середньо! школи. Вона мае
добре обладнаш класи, навчальш кабшети. Учш-випускники, як правило, закш-
чивши навчання i оволод1вши в школ1 спещальшстю, йдуть працювати у свш
колгосп. 1з них повагу заслужили ланкова К. У. Джуравець, мехашзатор Я. Г. Собчук,
доярки М. В. Грулшнська, О. Д. Волощук та шшг.
Понад 150 малят виховуеться в дитячих яслах. У сел1 е чудовий палац
культури i3 залом на 500 м1сць, б1блютекою, читальним та танцювальним залами. При
палащ вщкрито колгоспну картинну галерею, краезнавчий музей. В пщбор1 експо-
нат1в взяли активну участь вся громадсьтсть села. 1вано-Франтвсьт художники
О. М. Коровай, I. I. Лобода, I. В. Кулик, М. О. Попов та М. П. Ф1голь подарували
музею сво! роботи. У книз1 вщвщувань записано тисяч1 цшавих вщгутв. Сво!ми
враженнями подшилися канадсьт комушсти на чол1 з секретарем ЦК Компартп
Канади Тлмом Баком, румунська делегащя, чехословацьт туристи та ‘тш\ при-
!ждж1 екскурсанти. Б1блютека нал1чуе 18 тис. книг, ii вщвщуе понад 1100 читач1в.
При палащ культури працюють
гуртки художньо! самод1яльност1:
ХОрОВИЙ, драматичний, танцюваль- У краезнавчому музе? села Стецево?. 1968 р.
ний, юних тномехаштв. На сце-
Hi, кр1м мюцевих аматор1в,
виступають артиста Коломийського,
1вано-Франтвського та Чертве-
цького драматичних театр1в, а
також художш колективи Киева та
союзних республш. В палащ куль-
1 Ордена Лен1на колгосп «Перше
травня». Документи i матер!али,
стор. 13.
561 36 332

тури встановлено широкоекранну кшоапаратуру, регулярно демонструються кшо-
фшьми.
Молодь села захошпоеться ф1зкультурою й спортом. Футбольна команда «Кол-
госпник» часто бере участь у районних змаганнях. Борець-важкоатлет В. Болюк
неодноразово здобував призов! мкця на обласних та республшанських змаганнях,
а учень середньо! школи Р. Гуйванюк у 1969 роц! завоював друге мюце в облает!
i п’яте в республщ! з наетшьного тешеа.
Стецева мае свш радювузол, зв!дки три рази на тиждень проводиться радю-
передач1. У nporpaMi передач: лекца на полггичш й науков! теми, шформаца про
виробнич1 справи, ате!стичш матер1али, сторшки мшцево! газети «Наш перчик».
У Стецевш споруджено лшувально-профшактичний комплекс, який мае лшарню
на 50 л1жок, полшлшшу, лшувально-д!агностичний вщдш з лаборатор1ею, рентге-
швський та зубол1карський кабшети, молочну кухню, родильний будинок, аптеку.
Bcieio трудовою i громадською д!яльшстю населення керуе партшна
оргашзащя. Вона об’еднувала на початок 1969 року 72 комушсти. Приклади ударно!
пращ показують комушсти М. В. Заренчук, М. I. Сухолиткий, М. О. Стефаник.
Партшна оргашзащя вникае в yci дшянки колгоспного життя, на сво!х зборах роз-
глядае питания про полшшення оргашзацп i шдвищення продуктивное^ пращ,
зниження соб!вартост! продукца, про виховання молод1, полшшення побутових
умов труд1вник!в села. Комушсти виховали мщний дшовий аптколектив, налаго-
дили пол1тичне навчання. При колгосп! працюють агротехшчний гурток, зоотех-
Hi4Hi курси та школа мехашзатор1в.
Комсомольська оргашзащя села нал1чуе 200 чолов1к. Майже Bci вони працюють
у ланках i на фермах. Передов! комсомолки-доярки М. Басалига, М. Сиверин,
М. Реус, О. Волощук надоюють по 3500—3800 кг молока на кожну фуражну корову,
молод! трактористи С. Самолевич та С. Печенюк завжди перевиконують виробнич1
норми. Комсомольщ виступають ш!щаторами хороших починань: оргашзовують
вечори колгоспно! слави, вшанування пенс1онер!в, проводи в Радянську Армда.
Св1тл1 перспективи вщкриваються перед труд!вниками села. Найближчим часом
у Стецевш буде збудовано двоповерхове примщення ушвермагу, нов! багатоквар-
тирн! будинки, проведено газифшацда.
Стецева стала кв1тучим куточком Радянського Прикарпаття.
J1. /. БУЧИК, H. 1. ЛИЧУК, О. П. СЬОМА, М. Я. XBOCTIH

НАСЕЛЕН1 ПУНКТИ, ЦЕНТРИ СШЬСЬКИХ РАД
СНЯТИНСЬКОТО РАЙОНУ
БОРЩ IВ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л1вому 6epe3i Пруту, за 24 км вщ
районного центру, за 6 км вщ зал1знично! станцп
Заболот1в. Населения — 951 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковаш села Борпцвська Турка та Хль
бичин.
В сел1 розмицеиа центральна садиба
колгоспу iM. 1. Франка. Основний виробничий
напрям — ршьництво й тваринництво. Колгосп
мае 2006 га сшьськогосподарських угщь, млин,
ол1йницю, пилораму. 12 колгоспнитв
нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них
орденом Ленша — голову колгоспу К. С. Яки-
менка, ланкову П. М. Чайку.
В сел1 е початкова школа, клуб, б1блютека,
медпункт, в1ддшення зв’язку, ощадна каса,
магазин.
Перша письмова згадка про Борпцв
належить до 1453 року. В 1867 рощ селяни Борщева
розгорнули боротьбу за сервггути. Для втихоми-
рення виступу селян сюди прибув загш кара-
тел1в. Вони вбили двох чоловш, пистьох
заарештували.
Трупдвники Борщева брали активну участь
у Заболот1вськш першотравневш демонстраци
1924 року.
В Борщев! та Хл!бичиш встановлено
памятники вошам-односельчанам, що полягли на
фронтах Велико! В!тчизняно! вшни.
ВОВЧК1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на л1вому 6epe3i Пруту та його притоки
Чорняви, за И км вщ районного центру, 8 км
вщ зал1знично1 станци Заболот1в. Населения —
2318 чоловш.
Виробничий напрям колгоспу iM. Дзержин-
ського — ршьництво i тваринництво, мае 1889 га
сшьськогосподарських угщь.
У Вовчтвцях е середня школа, клуб, б1блю-
тека, фельдшерсько-акушерський пункт, вщдь
лення зв’язку, 2 магазини.
Вовчтвщ вперше зга-
дуються в юторичних
джерелах за 1465 piK. 1894
року тут народився поет i
пол1тичний д1яч Д. I. За-
харук. Вш був бшцем
штернацюнально! бригади
в lenam!.
Жител1 села урочисто
вщзначали 100-р1ччя вщ
дня народження Т. Г.
Шевченка. 3 промовою висту-
пав В. С. Стефаник.
3 1924 року в сел1
почав д1яти осередок
КПЗУ, оргашзатором
якого був К). В. Долинюк.
Бщняк села I. Д. Гав-
дуник був депутатом
Народних 36opiB Захщно!
Украши.
У Вовчтвцях встановлено бюст Ф. Е. Дзер-
жинського, а вошам, що загинули пщ час
визволення села вщ фашистських загарбнитв,— обе-
л1ск.
ГАНЫПВЦ1 — центр сшьсько! Ради.
Вщдаль до районного центру — 18 км, до зал1з-
нично! станцп Заболот!в — 15 км.
Населения — 1655 чоловш.
На територп села розмщена бригада
колгоспу iM. Суворова (центральна садиба
знаходиться в сел! Шевченковому). Виробничий
напрям бригади — ршьництво й тваринництво.
За нею закршлено 1100 га сшьськогосподарських
угщь.
У Ганьтвцях е середня школа, будинок
культури, дв1 б!блютеки, вщдшення зв’язку,
медпункт, сшьмаг i продмаг.
За останш 20 ротв справили новосшля понад
350 с1мей.
Перша згадка про Ганьювщ належить до
1565 року. Селяни Ганьтвщв брали активну
участь у напад! на замки Печешжина i Городенки.
В кшщ XIX — на початку XX ст. понад
100 мешканщв села емпрувало за океан, шукаючи
кращо! дол!.
У Великш Вггчизнянш вшш громили ворога
242 жител! села. 197 чоловш нагороджено
орденами й медалями СРСР. В сел1 встановлено
обел!ск односельчанам, ят загинули вщ рук
фашистських окупаппв.
На околищ села Ганьтвщв виявлено похо*
вання i поселения перших стол1ть нашо! ери.
Г0Р1ШН6 ЗАЛУЧЧЯ — село, центр сшь-
сько1 Ради, лежить за 6 км вщ районного центру
на л!вому берез! Черемошу. До зал!знично!
станци Снятии — 1,5 км. Населения — 1489
чоловш. Сшьрад! пщпорядкован! села Долгане
Залуччя та Хуир-Будюив.
У сел! Гор!шньому Залучч1 розм!щуеться
бригада колгоспу iM. Марка Черемшини. За
господарством закр!плено 1552 га
сшьськогосподарських угщь. У сел! також розташоваш державш
пщприемства: Снятинське вщдшення «Сшьгосп-
техн!ки», консервний завод, спиртозавод, млин,
л!сопильний завод, м1жколгоспбуд, заготзерно.
У Гор!шньому Залучч!' е восьмир!чна школа,
клуб, б1блютека, лшарня, В1ддшёиня зв’язку,
медичний пункт, 3 крамнищ, щальня.
Виникнення Гор1шнього Залуччя належить
до 1449 року.
Мешканщ села писали скаргу на помщика,
яку I. Я. Франко в 1892 рощ вмнугив у газет!
«Дшо» шд назвою «Одна карточка з icTopii
нашо! народно! школи».
3 ЗЙ-х ротв тут д1яв осередок КПЗУ. Очолю-
вав його П. В. Гоян.
У сел! встановлено обел!ск вошам, що
загинули на фронтах Велико! В!тчизняно!
вшни.
Прогресивний д1яч
радикально? партН
Г. Запаринюк. Село
Вовчшвф. Початок
XX ст.
563

ДЖУР1В — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на правому берез! р1чки Рибнищ, за 21 км
вщ районного центру, 15 км вщ зал1зничноТ
станцп Заболот1в. Населення — 1989 чоловш.
У Джуров1 — центральна садиба колгоспу
«Верховина». Виробничий напрям apri л! — рос-
линництво й тваринництво. Провщна техшчна
культура — тютюн, дае 30 проц. Bcix прибутшв
колгоспу. Розвинут! також допом!жш галуз1
господарства: виробництво черепищ, зал1зобе-
тонних блотв, плит для тротуар1в, вишптапню
з лози побутових речей. Добре налагоджено
ткацтво та вишивання.
В сел! розташоваш державш пщприемства —
х1м1чний та цегельний заводи, два млини.
Тут 6 середня школа, дитячий садок, клуб,
б1блютека, полшлшша, лшарня, 4 магазини,
чайна.
Майже 100 чоловш Джурова здобули середню
та вищу освггу. В. В. Федорук! став кандидатом
ф1зико-математичних наук, викладае в Черш-
вецькому державному ушверситеть
Перша документальна згадка про Джур1в
належить до 1394 року. В середиш XIX ст.
в сел i працювала гуральня, а в 60-х роках тут
вщкрили шахту по видобутку кам’яного
вугшля.
3 20-х poKiB у Джуров1 дшв осередок КПЗУ,
до якого входили М. Шулепа, Ю. Косован,
С. 	Гордш, Г. Шулепа, С. Тииошук та imni.
Жителя села Ю. Й. Пантелюка обирали
посланцем до Народних 36opie Захщно! Украши.
Вш був одним з зачинател!в колективного
государства Джурова.
Шд час фашистсько! окупацп житель
Джурова С. Г. Гордш став актйвним учасником Забо-
лот!всько! шдншьно! комушетично! оргашзацп.
В центр! села встановлено пам’ятник загиблим
односельчанам.
У Джуров! виявлено могильник доби мщ\.
3ABAJIJIH — село, центр сшьсько! Ради,
розм!щене за 14 км вщ Снятина. Вздовж села
протшають Прут i Черемош. До зал!знично!
станцп Завалля, — 3 км. Населення — 1069
чоловш. Сшьськш Рад! пщпорядковане село
Запруття.
На територп села м1ститься центральна
садиба колгоспу iM. Марка Черемшини. Виробничий
напрям — ршьництво i тваринництво. За артшлю
закршлено 4665 га сшьськогосподарських угщь.
В сел! — восьмир1чна школа, клуб, б1блю-
тека. магазин. За шслявоенш роки в сел!
збудовано 116 житлових будинтв.
Уперше Завалля згадуеться в письмових
джерелах за 1479 piK. У 1619—1622 рр. його
зруйнували татарсьт орди. В 30-х роках XX ст.
у сел! д!яла оргашзащя «Сельроб».
Чимало жител!в села ем!грувало за кордон.
Тшьки за 1913 piK вшхало 193 чоловша.
На честь уродженщв Завалля, що загинули
в боротьб! з фашистами, встановлено пам’ятник.
|ЛЛ1НЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 24 км вщ районного центру, 6 км вщ
зал!знично! станцп Заболотив. Населення —
2594 чоловша.
В 1ллшцях
розташована центральна садиба
колгоспу iM. Лес i Украш-
ки. Виробничий напрям —
ршьництво й
тваринництво. За господарством
закршлено 1300 га
сшьськогосподарських угщь.
24 чоловша удостоено уря-
дових нагород. Ланкових
М. П. Пантелюк та М. В.
Бебич нагороджено
орденом Ленша, а М. С. Мойе!
присвоено звання Героя
Сощалютично! Пращ.
В сел! е середня школа,
клуб, б!блютека,
медпункт, вщдшення зв’язку.
Житель П. М. Вакалюк
здобув звання доктора
медичних наук, а В. М.
Вакалюк, О. Г. 1ванчук
та М. Д. Бойчук — стали кандидатами наук.
Перша. письмова згадка про 1ллшц!
належить до 1458 року.
В 1ллшцях у xaTi члена радикально! партп
Голубовича бували I. Франко, Л. Мартович,
д!яч революцшного руху М. Лавмек.
В 20—30-х роках XX ст. в сел! активно
д1яв осередок КПЗУ. Комуннупв очолював
I. Ю. Яремчук.
В боях з фашистами брало участь 895 чоловш.
Жител! села I. В. Будник, В. I. Ризюк, I. П.
Осадчук, П. С. Палангш були членами Забо-
лот!всько! пщпшьно! комушетично!* оргашзацп.
КНЯЖЕ — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 12 км вщ районного центру, 7 км вщ
зал!знично! станцп Снятии. На околиц! села
протшае Черемош. Населення — 1482 чоловша.
Сшьрад! пщпорядковане село Драгасим!в.
На територп села розташована центральна
садиба колгоспу iM. Г. I. Петровського.
Господарство мае 4022 га сшьськогосподарських угщь.
3 допом1жпих галузей е пилорама, два млини.
3 1963 року в колгосп! видаеться багатотиражна
газета «Колгоспне життя». В сел! працюе плодо-
консервний завод Снятинського райхарчокомб!-
нату.
У Княжому е восьмир!чна школа, будинок
культури, фельдшерсько-акушерський пункт, б!б-
лштека, 2 магазини, ощадна каса, вщдшення
зв’язку.
Перша письмова згадка про село належить
до 1469 року.
У 1920—1930-х роках д1яв осередок КПЗУ.
Полегл им жителям на фронтах Вичизняно!
в!йни встановлено пам’ятник.
КРАСНОСТАВЦ1 — село, центр сшьсько!
Ради. Через село протшае р!чка Белелуйка.
Село знаходиться за 12 км вщ районного центру.
До зал!знично! станцп Снятии — 18 км.
Населення — 1209 чоловш. Сшьськш Рад! шдпоряд-
коваш села Белелуя та Задубр!вщ.
Виробничий напрям колгоспу «Украша» —
ршьництво й тваринництво. За ним закршлено
понад 4 тис. га сшьськогосподарських угщь.
Член ЦК КПСГ,
учасник першотравневоТ
демонстраци в
Заболотов! 1924 р. Д. Г.
Мойса. Село 1ллш-
цк 1916 р.
564

Господарство мае 3 млини, пилораму, 2 олш-
нищ, 2 майстерш для ремонту технши. KepiB-
ника городньо! бригади Д. В. Савчука удостоено
ордена Ленша.
В сел1 працюють восьмир1чна школа, клуб,
б1блютека, фельдшерсько-акушерський пункт,
2 магазини.
Перша згадка про Красноставщ належить
до XVI столггтя.
Шд час поход1в Б. Хмельницького селяни
Красноставщв брали участь у нанад! на замок
у Печешжиш.
В Белелу! народ ил ася украшська
письменниця Н. I. Кобринська. В сел! побували Ольга
Кобилянська, Василь Стефани к, 1ван Франко
та imni письменники.
В сел! встановлено обел1ск загиблим актив ic-
там та радянським во!нам, встановлено
пам’ятник Т. Г. Шевченку.
На територп села Б еле л у! знайдено крем’ян i
знаряддя пращ доби шзнього иалеолггу,
поселения трипшьсько! культури, а також золо^
римсьт та в!зантшсьт монети IV—V ст. ст.
та поховання давньоруських 4aciB.
КУЛАЧИН — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на л!вому 6epe3i Пруту, за 1 км
вщ районного центру, 6 км вщ зал!знично!
станцп Снятии. Населения — 1950 чоловш.
У сел! розташована бригада колгоспу iM.
Марка Черемшини. За нею закршлено 407 га
сшьськогосподарських угщь. Хл1бороби вирощують
зернов! культури та цукров! буряки. Розвинуте
HTaxiBHHnTBo. На територп Кулачина працюе
державний цегельно-черепичний завод.
У Кулачиш 6 восьмиргчна школа, будинок
культури, б!блютека, ясла-садок, медпункт, 3
магазини, побутов! майстерш; споруджено 220
житлових будинтв.
Перша згадка про Кулачин належить до
1775 року.
В 1938 рощ на цегельному завод* вщбувся
страйк роб1тник1в, оргашзаторами його були
члени КПЗУ В. Д. Гончарик, В. О. Гуцуляк,
М. О. Бордун.
Тут e icTopiriHi пам’ятники: невщомш д1в-
чжн, що загинула в боях з татарами у XIII ст.,
пам’ятник на вщзначення скасування кршац-
тва, пам’ятник загиблим солдатам у першш CBi-
товш вшнь
КУЛАЧК1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 36 км вщ районного центру, за 2 км
вщ зал!знично! станцп Гв1здець. Населения —
1681 чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село
Хом’ятвка.
В сел! розмщена центральна садиба
колгоспу. За господарством закршлено 2316 га
сшьськогосподарських угщь. Основний
напрям — тваринництво.
6 клуб, б1блютека, восьмир1чна школа з про-
сторими, св iT л ими класами; зведено 225
житлових будинтв.
Кулачтвщ засноваш напритнщ XII ст.
Мешканщ займалися ткацтвом, столярством, кра-
вецтвом, гончарством.
Восени 1648 року селяни напали на jspip
пом1щика, спалили його маеток i розбили ко-
мори.
В 1928—1929 рр. д1яв районний осередок
КПЗУ. У 1930 рощ комушсти оргашзували
селянський страйк, який тривав тиждень.
Встановлено обелшк односельчанам, що
полягли на фронтах Велико! В1тчизняно! вшни.
Поблизу села Хом’яшвки виявлено
поселения трипшьсько! культури, знайдена ср1бна
римська монета II столитя.
ОЛЕШК1В — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулось на л1вому 6epe3i Пруту, за 16 км
вщ районного центру, 4 км вщ зал!знично!
станцп Зaбoлoтiв. Через село проходить
автомапстраль 1вано-Франтвськ—Чершвщ.
Населения — 673 чоловша. Сшьрад1 пщпорядковане
село Любтвць
Провщними галузями с!льськогосподарського
виробництва бригади колгоспу iM. Чкалова
е piльництвo й
тваринництво. За господарством
закршлено 1312 га угщь.
В Олешков! — восьми-
р1чна школа, клуб, б!блю-
тека, вщдшення зв’язку,
фельдшерсько - акушерсь-
кий пункт, магазин.
Понад 100 родин справили
новосшля.
Перша згадка про село
належить до 1479 року.
В 20—30-х роках д!яв
осередок КПЗУ.
Молодий naTpioT села
М. М. Олексюк був ак-
тивним членом Заболот1в- УкраТнський радяй-
сько! шдпшьно! комушс- ський письменник,
тично! оргашзацп. В цен- уродженець села
Tpi села височить обелиш Олешкова В. Г. Бе-
во!нам — уродженцям гей.
Олешкова, що полягли в
боях за Батьтвщину. За
бойов1 подвиги на фронтах 86 чоловш
нагороджено орденами й медалями.
В сел1 народився украшський радянський
письменник В. Г. Бегей.
На територп села Олешкова виявлено три-
пшьське поселения, поховання II—III ст. ст.
н. е. та давньоруське городище.
П1ДВИСОКЕ — село, центр сшьсько! Ради.
До райцентру 16 км, до зал!знично! станцп
Снятии — 21 км. Населения — 2182 чоловша.
Село розкинулось на великих нагорбах, а в
долинах е кшька мальовничих природних ставтв.
Мшцевий колгосп «Перемога» мае 1751 га
земл!, в т. ч. орно! — 1133 га. Напрям
виробництва — зерновий i м’ясо-молочний. Середнш
надш на кожну фуражну корову становить
3,5 тис. кг на piK. Колгосп мае млин, пилораму.
В ceлi е середня школа, будинок культури,
бiблioтeкa, дитячин садок, магазини.
Перша письмова згадка про село належить
до 1443 року. На честь полегл их на фронтах
Велико! В!тчизняно! вшни i в боротьб! з оушв-
ськими бандами в ceлi встановлено обелиж.
565

ПОПЕЛЬНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване на л1вому 6epe3i Черемошу, за 19 км
вщ районного центру, 14 км вщ зал1зничшп
станци Снятии. Населения 1481 чоловш.
Сшьрад! шдпорядковане село Тучапи.
Бригада колгоспу «Верховина», центр якого
метиться в сел! Джуров1, спещал1зуеться на
вщгод!вл! велико! рогато! худоби. За бригадою
закршлено 1210 га сшьськогосподарських угщь.
За шслявоенш роки у Попельниках побудо-
вано 210 житлових будинтв.
В сел1 працюе восьмир1чна школа, клуб,
б1блютека, медпункт, вщдшення зв’язку, 3
магазини.
Перпп документальш вщомост! про Попель-
ншш знайдено в шторичних джерелах за 1784
piK.
У 1930 рощ в сел! було створено
оргашзащю «Сельроб-едшсть».
За тщативою члешв оргашзаци 1933 року
проведено страйк. Селяни вщмовились жати пан-
ський хл1б за 12-й CHin i косити ciHo за 10-у
копицю.
3 1932 року в Попельниках працював шд-
ni л ьпий антирелтйний комггет, який проводив
ате!стичну пропаганду серед населения.
За бойов! заслуги у Великш Вотизнянш
в1йш нагороджено понад 150 чоловш.
Односельчанам, що полягли в боях за Радянську владу,
встановлено обелнж.
Пам'ятник великому Кобзарев‘| в сел1
Шевченковому. 1969 р.
ПОТ1ЧОК — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 3 км вщ районного центру, 9 км вщ
зал1знично! станцп Снятии. Населения — ИЗО
чоловш. Сшьрад! шдпорядковане село PyciB.
Економша бригади колгоспу iM. В. Стефа-
ника невиинно зростае. Це господарство в 1968
рощ виростило по 30 цнт зернових культур
3 гектара. Передового лайкового Т. М. Радом-
ського нагороджено орденом Ленша.
В Полчку е школа, клуб, б!блютека,
медпункт, 2 магазини.
Перша згадка про Полчок належить до
1775 року.
Пщ час окупацп в л1с1 поблизу села Полчка
птлер1вщ розстршяли 5 тис. жител!в Снятин-
ського району. В 1959 рощ на мющ страти
встановлено пам’ятник.
ПРУТ1ВКА (до 1947 року — Карл1в) — село,
центр сшьсько! Ради, розкинулося на л!вобе-
режж1 Пруту, за 9 км вщ районного центру,
4 км вщ зал1знично! станцп Снятии.
Населения — 1721 чоловш. Сшьрад! шдпорядковане
село Видишв.
На територп села розташована бригада
колгоспу iM. Петровського. Це господарство ршьни-
чого напряму. За ним закршлено 687 га
орно! земль В сел1 живе й працюе почесний кол-
госпник В. Д. Фроляк.
Тут розташоваш цегельно-черепичш заводи
Коломийського заводоуправлшня i Снятин-
ського «М1жколгоспбуду».
В Прупвщ е середня школа, палац культури,
б1блютека, вщдшення зв’язку, медичний пункт,
дитячий садок, 2 магазини.
Перша письмова згадка про Прупвку
належить до 1785—1788 рр. В сел! народився
громадський д1яч, член радикально! парти I. Л. Саи-
дуляк (1848—1926).
У 1920—1921 рр. в сел! працював
украшський поет i перекладач В. I. Самшленко (1864—
1925).
РОЖНЕВ1 ПОЛЯ — село, центр сшьсько!
Ради, розташоване за 18 км вщ районного
центру, 12 км вщ зал1знично! станци Заболот!в.
Населения — 1189 чоловш. Сшьрад!
пщпорядкован! села 3i6paHiBKa та Шевченкове.
Виробничий напрям колгоспу iM. Суворова —
ршьництво й тваринництво. За господарством
закршлено 2473 га сшьськогосподарських угщь.
В сел! е початкова школа, будинок культури,
б!блютека, амбулатор1я, магазин.
Село Рожнев! Поля засноване 1939 року,
а рашше тут був невеликий xyrip.
Жител! села встановпли обелкк на честь
загиблим у Великш В!тчизнянш вши! та вщ рук
бандер!вщв.
На територп села Рожневих Пол1в знайдено
ср1бну римську монету I сттиття.
9
РУС1В — село, входить до складу Пот1ч-
швсько! сшьсько! Ради. До райцентру — 8 км,
до зал!знично! станцп Снятии — 14 км.
Населения — 1211 чоловш.
У сел! розмнцена центральна садиба
колгоспу iM. В. С. Стефаника. Господарство мае
2637 га сшьськогосподарських угщь, у т. ч.
566

2407 га орно!. Бригада в Pyccmi мае вщповщно
1337 i 1037 га. Напрям — зернове й м’ясо-мо-
лочне виробництво. За досягнут! ycnixH у ви-
рощуванш овочевих культур бригадира садово-
городньо! бригади Т. М. Радомського
нагороджено орденом Ленша.
6 восьмир1чна школа, палац культури, 6i6-
лютека, фельдшерсько-акушерський пункт,
вщдшення зв’язку, 2 магазини, майстерш побутком-
бшату. За шслявоенш роки споруджено 150 но-
вих житлових будинтв, 115 чоловш здобули
вищу й середню освйу.
Перша згадка про село належить до 1443 року.
Через безземелля й злидш з села ем1грувало
за кордон понад 200 с1мей.
В PycoBi народився видатний украшський
письменник-новелкт Василь Семенович
Стефаник (1871—1936). Тут вш прожив i творив все
свое життя. На мкцевому матер1ал1 написав
«Кленов! листки», «Камшний хрест», «Злодш»,
«Новина» та iHini новели. 1941 року в будинку
письменника вщкрито л1тературно-мемор1аль-
ний музей В. С. Стефаника. Директором музею
працюе син письменника — Кирило
Васильевич;^ Стефаник.
Кшвська к1ностуд1я iM. О. П. Довженка за
мотивами новел В. С. Стефаника зняла в 1968
рощ художнш фшьм «Камшний хрест». Зйомки
вщбувалися в селах Б еле л у! та Русов!. Головну
роль 1ванихи виконала 73-р1чна жителька, само-
д!яльна артистка К. М. Матеш. У PycoBi вона
з1грала понад 500 ролей.
В сел! народився украшський радянський
письменник Т. С. Мпгаль.
ТР01ЦЯ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулося на правому берез1 Пруту, за 26 км вщ
районного центру i за 6 км вщ зал1знично1
станцп Заболот1в. Населення — 2101 чоловш.
У сел1 розташована центральна садиба
колгоспу «Радянське Прикарпаття». Основний
виробничий напрям господарства — ршьництво i
тваринництво. Артшь мае 2031 га сшьськогос-
подарсышх угщь.
У сел1 восьмир1чна школа, клуб, б!блютека,
2 фельдшерсько-акушерсьт пункти, 3 крамнищ,
вщдшення зв’язку. За шслявоенш роки
споруджено понад 200 нових будинтв.
Перша письмова згадка про село належить
до 1649 року.
Вл1тку 1824 року селяни Троиц виступали
проти пом1щика, вимагаючи повернення
загарбаних ним земель. Вони вщмовились виконувати
панщину, самовшьно скосили частину сшрних
лук i пол1в. Для придушення виступу селян
у Трощю прибув загш солдат1в. Орган1затор1в
заворушення було заарештовано.
До Тро1щ часто пршжджав В. С. Стефаник.
Тут вш написав кшька новел.
У 20-х роках XX ст.у сел1 д!яв осередок КПЗУ.
Ним керував С. М. Марчук. Комушсти пропагу-
вали серед населення ще!* марксизму-лешшзму,
закликали до боротьби проти гноблення, збирали
rponii для пол1тв’язн1в.
У 1934 роц! в Тро*щ1 вщбулася конференщя
Колодшйського окружкому КПЗУ.
Ще до приходу Червоно! ApMii у 1939 рощ
було створено селянський комггет та загш Чер-
Пам'ятник В. С. Стефанику в сел! Pycoei. 1968 р.
воно! гварди. Очолював ком1тет I. Д. Маковш-
чук. Посланцем до Народних 36opiB був С. М.
Марчук.
Односельчанам Троиц, що загинули на фронт!
i вщ рук 6aHflepiB4iB, встановлено обелшк.
ТРОСТЯНЕЦЬ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 30 км вщ районного центру, за
10 км вщ зал!знично! станщ!’ Заболот1в. Через
село npoTiKae pi4Ka Дубовець. Населення —
1597 чоловш.
У сел! е 2 бригади колгоспу i м. Лес! Укра-
1*нкп. 1х виробничий напрям — ршьництво й
тваринництво. Сшьськогосподарсьт угщдя
господарства становлять 1037 га.
У Тростянщ працюють школа, будинок
культури, б!блютека, 2 фельдшерсько-акушерсьт
пункти, торговельш пщприемства.
Перш! письмов! вщомост! про Тростянець
належать до 1441 року.
На початку 1741 року кршаки села папалп
на маеток польського магната i завдали йому
значно! шкоди.
Шд кер!вництвом М. С. Острафшчука в 1919
рощ селяни дшили панське поле.
В 1924 рощ 300 селян Тростянця взяли участь
у першотравневш демонстраци в Заболотов!.
} У Тростянщ народився й живе тепер член
Спшки письменнитв Украши I. А. Михайлюк.
567

ТУЛУК IB — село, центр Ыльсько!* Ради,
знаходиться за 19 км вщ районного центру та
1 км вщ зал1знично1 станцй Заболот1в.
Населения — 894 чоловша. Сшьрад! пщпорядковане
село Келшлв.
Труд1вники бригади колгоспу iM. Т. Г.
Шевченка щороку вирощують висок1 врожа!'
зернових i техшчних культур, пщносять нродуктив-
н!сть тваринництва.
За шслявоенш роки споруджено багато
нових житлових будинюв, 6 школа, клуб, 6i6flio-
тека, медичний пункт, торговельш пщприемства.
В !сторичних документах село Тулутв уперше
згадуеться за 1472 piK.
У сел! 1901 року народилася роб!тнича пое-
теса М. М. Вакалюк.
Пщ час польсько! окупацй в ceлi д!яв
осередок КПЗУ. Мешканщ брали активну участь
у першотравневш демонстрацп Заболотова 1924
року.
Уродженцям Тулукова, що полягли на
фронтах ВеликоУ Вшчизняно! вшни та загинули вщ
рук бандер!вських заироданщв, встановлено
oбeлicк.
УСТЯ — село, центр сшьсько!* Ради,
розташоване на л!вому 6epe3i Пруту, за 7 км вщ
районного центру, 12 км вщ зал!знично!‘ станцп
Снятии. Через село протшав pi4Ka Белелуйка,
проходить автомаистраль
1вано-Франтвськ—Чершвщ. Населения — 1112 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковаш села Будил!в, Микулинщ, Орелець,
Тулова.
Бригада колгоспу iM. В. I. Ленша
(центральна садиба в Микулинцях) — передове
господарство. Починаючи з 1958
року, колгосп щор1чно 6
постшним учасником
ВДНГ СРСР. Доярка
бригади Г. С. Лелюк наго-
роджена орденом Лен!на.
В Уст! е середня
школа, клуб, б1блттека,
медпункт, вщдшення зв’язку,
побутов1 майстерш, 2
торговельш пщприемства.
Понад 150 родин справили
новосшля.
Перпп згадки про Устя
належать до XVII ст.
16 липня 1908 року в сел!
виступав перед сво!*ми ви-
борцями депутат австрш-
ського парламенту,
письменник В. С. Стефаник.
У 1927 рощ в Уст!
було створено оргашзащю «Сельроб-едшсть».
На кошти селян у 1934 poni встановлено
пам’ятник Т. Г. Шевченку.
В сел! народився видатний д1яч комушстич-
ного руху в Захщнш Укра!ш В. I. Порайко.
Вш був наркомом юстици УРСР 30-х рошв.
Вихщцем села Микулинщв е народний
художник СРСР В. I. KaciflH.
На околицях села Орельця знайдено бронзо-
вий наконечник вщ списа доби шзньог бронзи.
В Будилов1 та Уст! виявлено 2 поселения
ранньослов’янсько! черштвсько!’ культури.
В ycTi виявлено також давньоруське
поселения.
В. I. Порайко — дер-
жавний д1яч Радян-
ськоТ Украши,
уродженець села Устя.
20-i роки XX ст.

tji ум а цыгнж
РАЙОН
ТЛУМАЧ
лумач —MicTo районного шдпорядкування (з 1939 р.), районний центр.
Розташований на 6epe3i р1чки Тлумачику, за 25 км вщ обласного центру та
зал1знично! станцп 1вано-Франщвськ. Через м1сто проходить автомапстраль
1вано-Фрашивськ—Городенка. Населения —5085 чоловш.
На територп району — 59 населених пуштв. Вони входять до складу 23
сшьських, MicbKoi* та селищно! Рад депутате трудящих. Населения — 61,6 тис. чоловш,
з нього — 8,8 тис. MicbKoro.
Район багатий на поклади буд1вельних матер1ал1в: кварцевий nicoK, вапняк,
мергель, гравш, червону глину, бутовий камшь тощо. Розробляються поклади торфу.
Район — сшьськогосподарський, зерно-тваринницького напрямку i3 значним роз-
витком техтчних культур. G 27 колгосшв. Орних земель — 35 тис. га, ciHOKociB
та пасовищ — 8 тис. га, сад1в 806 га. Промисловють району представлена 5-ма
шдприемствами — Тлумацький м1жколгоспний комбшат буд1вельних матер1ал1в,
райоб’еднання «Сшьгосптехшки», побуткомбшат, харчокомб1нат, друкарня.
У район! працюе 45 загальноосвггшх шкш. 6 37 клуб1в, 14 будинк1в культури,
64 б1блштеки, 7 л1карень.
Шд час розкопок, що проводились на околищ MicTa в 30-х роках XX ст.,
виявлено поховання доби ранньо! та шзньо! бронзи.
Виникнення MicTa Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава
Осмомисла недалеко вщ Дшстра, поблизу важливих торгових шлях1в, що йшли з
Галича на схщ, було засновано поселения товмач1в. Тут жили кштвсьш люди, як'\
несли митну службу. Вони оформляли торговельш справи князгвського двору,
були перекладачами шд час переговор1в з представниками шоземних держав. Саме
569

цим i пояснюеться назва поселения Товмач (польською мовою —Тлумач)1. BiH
згадуеться в 1пативському лшшису шд 1213 роком2.
Поступово Тлумач зростав, населення його займалося землеробством, ремеслом,
розвивалася торпвля. У 1386 рощ у Тлумач1, якйиГстае на той час власшстю корони
Pe4i Посполито!, для поширення католицизму й полошзаца мюцевого населення
створюеться католицька параф1я. Право на володшня ним надавалось numxTi
як нагорода за службу королевь В 1370 рощ Тлумачем володдать рщш великого
феодала Миколи Коритка, а в 1396 рощ Bci земл1 його околиць король передае
шляхтичу Владиславу Опольському3. Кожний новий власник використовував
тимчасове право володшня мштом для посилення експлуатацп селян та ремкшитв.
За рахунок трудящих збагачувалась i католицька церква. 1485 року Казимир
Ягелончик надшив м1сцевий костьол пом1стям, землею, городами, ставом, звшьнив
його вщ податку.
В тнщ XIV —XV ст. ст. у Тлумач1 розвивалися ремесла. Серед житeлiв
з’являються ковал1, ciдляpi, цирульники, муляри. М1щани займалися також
землеробством.\У 1448 рощ Тлумач дштав магдебурзьке право, а 1511 року король
даруе йому право щор1чного й щотижневщ^о^ярмарку. ,
На ярмарок пршздили купщ з р1зних тнщв Украши та з заруб1жних краш.
Продавали peMicram вироби, худобу й продукти сшьського господарства. Доходами
вщ торпвл1 користувався уряд: 1521 року кopoлiвcьким указом в кшькох MicTax,
у т. ч. й Тлумач1, запроваджено збирання мостового, гребельного i торгового подат-
KiB. Далыний розвиток рем^ничого виробництва прив1в до появи цех1в. Найбшып
поширеними були ковальське, сщлярське, пекарське ремесла. Працювали тут
також м’ясники, цирульники, гончарь В 1578 рощ у Тлумач1 було 432 жител^.
Жорстока експлуатащя трудящих корол1вським урядом, шляхтою, католицькою
церквою викликала постшний onip населення. У 1590—1648 роках вщбуваються
виступи тлумацьких м1щан проти шляхти. За участь в одному з них було
вщдано до суду цирульника Лавнша5. Радо зустр1чало населення MicTa загш
запор1зьких козатв, ят, переслщуючи пщстаросту з Коломш, в 1612 рощ зайняли
Тлумач. Шляхта та мшька BepxiBKa втекли з Micra. Козаки перебували тут
кшька дшв6.
Наприкшщ XVI ст. становище мщан ще бшыпе пог1ршуеться в зв’язку з напа-
дами 1ноземних 3arap6HHKiB —татар i туртв. У 1594 рощ Тлумач спалили татари.
Не встигли м1сто вщбудувати, як у 1617—1618 роках знову воно було спалене пщ
час нового татарського Ha6iry. Люстращя 1621 року свщчить про занепад економ!ч-
ного життя й значне зменшення населення MicTa. Пicля цих руйшвних напад1в
у ^yMa4i почали зводити оборонш споруди. Вони являли собою земельш насипи
з частоколом, а вхщш брами будувались з каменю. Про щ o6opoHHi споруди
шзшше згадуе Ma^piBHHK I. Вердум, який подорожував по Гaличинi в 1670 —
1672 роках i позначив на свош KapTi Тлумач як фортецю7. Населення MicTa поповню-
валось за рахунок селян, ят т1кали вщ KpinocHHKiB з навколишшх сш. 1643 року
до Тлумача втекло десять родин.
В перюд визвольнох в1йни укра'1’нського народу, восени 1648 року, повстали
мщани Тлумача, ят об’едналися з селянами навколишшх сш. Полковником обрали
1 Balinski, Lipinski. Staro^ytna Polska pod wzgl^dem historycznym i statystyczny ш,
t. II, стор. 717; Р. К г a t t e r. Briefe uber der jetzigen Zustand von Galizien. Leipzig, 1786.
2 Полное собрание русских летописей, изданное Археографической комиссией, т. 2. СПб,
1843, стор. 161.
3 Zrodla dziejowe, t. XVII, стор. 22; J. D t u g о s z. Dzieje Polski, t. III. Krakow, 1868,
стор. 485—486.
4 Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. 1, стор. 284.
6 Жерела до icTopii Украши-Руси, т. 4, стор. 3.
6 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 114, арк. 947—948.
? Balinski, Lipinski. Starozytna Polska, t. II, стор. 716—717.
570

лпщанина Ярему Поповича. MicTO опинилося в руках повстанщв i було перетворене
на ix опорний_пункт. 3ariH захоплюе панський маеток i замки у селах Палагичах,
Живачев1, замок i костьол у Тлумач^ дв1р шляхтича Яблоновського1.
В ход1 визвольно! вшни м1сто кшька раз1в переходило з рук у руки. Тлумач
був зовс1м зруйнований. Протягом друго! половини XVII ст. м1сто поступово вщбу-
довуеться. Пом1тно розвиваеться Тлумач у XVIII ст., зростае його населения:
1775 року в MicTi було вже 860 жител1в, а 1786 року — 1014 жител1в.
3 першо! половини XVIII ст. Тлумачем володши магнати Потоцькь Вони мали
тут два фшьварки, сади й парки. 1м належало 1223 морги земль А тим часом у роз-
порядженш 504 двор1в м1щан було 1397 MopriB орно! земл1, 1035 морпв сшожатей,
287 MopriB лшу2. Але господарства м1щан не були р1внощнними: поруч i3 замож-
ними шнували й таш, що мали тшьки городи до морга, або 250—300 кв. сажшв шд
будинком та садом, 14 проц. були зовс1м безземельними3. Бщшпи верстви населения
вщчували основний тягар всшяких податтв, платили феодалам безл1ч чииппв.
В 1789 рощ населения MicTa заплатило 1258 флоритв 59 крейцар1в податтв4.
На кшець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального м1стечка з окре-
мими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войт1вською та кшькома меншими
вуличками. Працювали дв1 школи, будинок убогих (так називалась лшарня).
В 1810 рощ Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни,
Грушка, Бортники тощо) передаеться графам Дзедушицьким, яш й володши ним
до 50-х рошв XIX столптя.
На помщицьких полях вирощувалася картопля. Ii збирання вимагало одно-
часно велико'! кшькост1 робочих рук, а тому ставала необхщною праця за вшьним
наймом. У 3-х фшьварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств,
в 1833 рощ на збиранш картошп працювало 1016 найманих робггнишв6.
Велит землевласники активно включаються у торгово-пщприемницьку д1яль-
н1сть. 3 р1чного доходу Тлумацького ключа за 1807 piK, який становив 108,5 тис.
злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинно! пращ KpinaKiB. Помщик
продавав зерно, худобу, продукти тваринництва, nicoBi матер1али та шше6.
У 1838 роц1 граф Дзедушицький у Тлумач1 будуе цукровий завод. Уже в
1843 рощ тут була парова машина, столярно-теслярсьш майстерш, цегельш i т. п.
В сезон цукроваршня на завод1 працювало до 800 чоловш, а р1чний оборот
пщприемства сягав 2,5 млн. злотих7.1844 року в усшГаличиш перероблялося 550 тис.
цнт цукрових бурятв, з них 510 тис. цнт — у Тлумачь Але вихщ цукру на той час
становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих рок1в—1844 — завод виробляв
лише 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюеться акцюнерне об’еднання цукрови-
KiB, яке здшснило реконструкщю пщприемства, завдяки чому зросла його потуж-
н1сть до 43—70 тис. цнт раф1нованого цукру на piK. В той перюд завод досяг най-
бшыпо! продуктивное^ i став одним з найпотужшших цукрових пщприемств у
бврош. BiH npoicHyBaB до^1882 року i через нерентабельтсть був закритий.
На цукроварш протягом сезону працювало 4—5 тис. робпиитв, переважно
з навколишшх сш. Пролетар1ат, що зосереджувався тут, включаеться у
револющйну боротьбу. Вщгуком на повстання польських буржуазних демократе у Кра-
KOBi та антифеодально повстання селян Захщно! Галичини (лютий 1846 року) було
1 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 141, арк. 1580—1581, 1705—1709.
2 JIbBiBCbKa наукова б1блштека АН УРСР. Вщдш рукопис1в, ф. Оссолшських, № 1892,
арк. 36.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6, спр. 187, арк. 1—23; Льв1вська наукова б1блштека АН
УРСР, ф. Чоловського, JST® 1185/III, арк. 1 —15.
4 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 19, оп. 6, спр. 187, арк. 1—23.
? «Украшський 1сторичний журнал», 1959, № 1, стор. 37.
6 М. П. Герасименко. Аграрш вщносини в Галичин! в перюд кризи панщинно го
господарства, стор. 207.
7 ЦД1А УРСР у Львову ф. 146, оп. 80, спр. 104, арк. 110—111.
571

заворушення роб1тнитв Тлумацького цукрового заводу, де вели агггащю емхсари
польських повстанщв. Виступом керувала оргашзована група робггнитв1. Австрш-
cbKi власт1 характеризували його як «полггичну змову». Було заарештовано та
ув’язнено чимало робггнитв та аптатор1в польських повстанщв. Арештоваш, як
показувало слщство, «робили револющю» i закликали до повалення влади австрш-
cbKoi монархи, знищення шляхти i звшьнення селян вщ кр1пацтва. На завод для
придушення вистушв роб1тнитв прибув вшськовий заг1н2. Навеет 1846 року
в Тлумач1 та його околицях д1яли групи польських повстанщв. М1сцева влада зму-
шена була посилити вшськовий гаршзон та провести арешти серед сшвчуваючих
повстанцям. У числ1 13 в’язшв були оргашзатори змови — Фелшс Томчинський,
Згурський i Пужанський3.
Шсля реформи 1848 року дещо пожвавлюеться економ1чний розвиток Тлумача.
Тут працювали гуральня, два млинй, три приватш цегельн1, деревообробна май-
стерня i кшька др1бних кустарних пщприемств. 1886 року прокладено зал1зницю
Тлумач — Палагсга, вщниш стае близькою важлива зал1знична мапстраль
Сташслав—Гусятин. У Тлумач1 розвиваеться товарне тваринництво, вш вщ1грае
важливу роль у постачанш м’яса на ринок. Завдяки спорудженш зал1знищ ство-
рюються сприятлив1 умови для вивозу сшьськогосподарсько! сировини з цього
краю. 3 Тлумача, Отит, Калуша та ix околиць щороку вщправлялося 15 тис. гол1в
худоби до Вщня й Будапешта4. Розвиток економши супроводжувався поси-
ленням експлуатацп трудового населения, збшыпенням повинностей. Так, навеет
1887 року трудяпц Тлумача й Тлумацького пов1ту виступили проти нового дорож-
нього закону, за яким кожен селянський дв1р був зобов’язаний щор1чно
виконувати по 4 дш шарварк1в.
Наприкшщ XIX ст. у Тлумач1 зводять дво- та триповерхов1 будинки. На головнш
вулищ прокладено канал1защю й водопров1д, зд1йснюються мелюративш роботи
по осушению лук. Дещо робилось для розвитку осв1ти й охорони здоров’я. Трив1-
альна школа, яка шнувала з 1823 року, в 80-х роках реоргашзуеться в п’ятикласну,
а 1897 року на ii 6a3i створюються дв1 (чолов1ча та ж1ноча), розпочинае д1яльн1сть
школа по шдготовщ стельмах1в. У цей час у Тлумач1 було 3 л1кар1 та 3 акушерки,
працювала аптека. Але i осв1та, i медична допомога були достуши лише заможним
верствам населения. 3 100 народжених 1896 року в Тлумацькому повт д1тей
померло 24,1 процента.
На початку XX ст. розгортаеться страйковий рух на шдприемствах Тлумача,
який особливо посилюеться пщ впливом nepmoi росшсько! революцп. Селяни
Тлумача й пов1ту брали участь у селянських в1чах в Коломш, де вони висували ряд
шттичних та економ1чних вимог, зокрема, вимагали запровадити загальш й таемш
вибори, вщкрити школи з викладанням украшською мовою, забезпечити можли-
в1сть висувати cboi‘x кандидат1в на вибори до парламенту. У 1905—1910 роках
вщбулося кшька страйшв, в т. ч. аграрних5.
У роки nepmoi CBiTOBoi в1йни цей район дуже потерп1в. Протягом лютого —червня
1915 року тут йшли BnepTi 6oi м1ж росшськими та австро-угорськими вшськами.
Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов за-
йняли росшсьт вшська, але невдовз1 змушеш були вщетупити6. Тлумач зруйнували,
залишилися тшьки окрем1 кам’яш будинки. Занепали промислов1сть, транспорт,
торпвля7.
1 ЦД1А УРСР у~Львов1, ф. 146, оп. 6, спр. 46, арк. 1038—1046.
2 Там же, спр. 45, арк. 1855—1860, арк. 1220—1231, спр. 46, арк. 1038—1046.
3 Там же, спр. 46, арк. 278, 1615—1617, 1833—1836.
4 М. М. Кравецъ. Селянство Схщно1 Галичини i Швшчши Буковини у другш половиш
XIX ст., стор. 44, 46.
5 Торжество вторично!' справедливости стор. 274.
6 ЦДВ1А СРСР, ф. 2129, оп. 1, спр. 130, арк. 52; спр. 342, арк. 104—107; ф. 2148,
оп. 3, спр. 39.
? 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 12, арк. 17.
572

1де! Великого Жовтня зробили глибокий вплив на тлумацьких
трудящих. Актив1зуються 'ix виступи з пол1тичними вимогами. Восени
1918 року в Тлума*п вщбулося в1че, на якому прийнято резолюцпо про
возз’еднання Bcix украшських земель в единш Украшськш Радянськш
державь Про де йшлося також на першотравневому мтшгу 1919 року,
в якому взяли участь i селяни з навколишшх сш. Навесш 1919 року,
коли Червона Арм1я пщшшла до рши Збруча, трудяпц Тлумацького
пов1ту пщнялися на боротьбу проти уряду ЗУНР. Вони громили пан-
ськ1 маетки, забирали хл1б, оргашзували селянську Раду, що назива-
лася «Хлопським рево л юцшним компотом»1. BiH почав дшити пом1щицыи
земл i. Але урядов1 ЗУНР вдалося придушити революцшш виступи
трудящих: «Хлопський революцшний компот» роз1гнали, його оргашзатора
судив вшськовий трибунал2.
Коли Тлумач опинився шд владою буржуазно! Полыщ, роб1тники
й трудяпц селяни не мирилися з окупащею. В 1922 рощ вони бойко-
тували вибори до польського сейму та сенату. I хоч на час вибор1в до
MicTa ввели батальйон шхоти, вибори були з1рваш: по Тлумацькому повггу прого-
лосувало всього 24,5 проц. виборщв до сейму та 21,5 проц. до сенату3.
Тод1 Тлумач залишався невеликим провшщальним мютечком з слаборозвину-
тою економшою. Не вистачало роботи. На 628 двор1в у 1933 рощ припадав 1121 жит-
ловий будинок4. U,i «господарства» мали невеличш клаптики земл1, а деяш були
й цього позбавлеш. А от тлумацькш помщищ Долайсовш належало 147 га земл1,
50 га примшьких тсгв волод1в ксьондз Табачшвський. У Тлумач1 працювали лише
приватна електростанщя, три млини, 8 приватних майстерень, торгувало кшька
десятшв невеличких магазишв, 13 корчем. У Тлумач1 нараховувалось 166 ремшни-
KiB, переважно шевщв, кравщв, ковал1в, слюсар1в, буд1вельнишв, столяр1в, pi3-
ник1в, nepyKapiB.
Бшышсть жител1в Тлумача не мала можливост1 користуватися медичною
допомогою, вчити сво!х дггей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лшар1в
i аптека. I хоч тут працювали 7-класш чолов1ча та жшоча украшсью школи, почат-
кова украшська школа, польська державна пмназ1я та польська приватна жшоча
ceMiHapin5, проте значна частина дггей трудящих лишалася поза навчанням. Не до-
сить дбали м1сцев1 власт1 i про розвиток культурних заклад1в: у Тлумач1 було
невеличке польське театральне товариство та культурно-освпш товариства «Просвир»
i «Каменяр»6.
Становище роб1тник1в лишалося тяжким. Зростала кшьшсть безробтшх.
Якщо в 1931 рощ !х шипчувалось 31 чоловш, то в 1938 рощ — вже 182 чоловша7.
Зубожшня трудящих досягае страхггливих po3MipiB. Деяш з доведених до вщчаю
роб1тник1в ставали на шлях самогубства.
Боротьбу трудящих очолювали районний i м1сцевий ком1тети КПЗУ. Вони
шнували в Тлумач1 з 1929 року. Першим секретарем районного ком1тету став
Г. В. Луцик. У ЗО-i роки до складу мюцевого i районного KOMiTeTiB КПЗУ входили
Г. П. Дутчак, М. П. Дутчак, А. М. Фуштей та ш.8. Активними агитаторами
1 I. Компан1ець. Революцшний рух в Галичиш, Буковиш та Закарнатськш Укра!ш
пщ впливом щей Великого Жовтня (1917—1920 рр.), стор. 33.
2 Журн. «ApxiBH Украши», 1968, № 2, стор. 70.
3 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 24.
4 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 7, спр. 12, арк. 17, 34; спр. 706, арк. 39; оп. 1,
спр. 1057, арк. 29—30.
5 Там же, оп. 1, спр. 1057, арк. 26.
6 Там же, арк. 27; спр. 1381, арк. И; спр. 1480, арк. 37.
7 Боротьба трудящих Прикарпаття за свое визволення i возз’еднання з Радянською
Украшою. Документи i матер1али (1921—1939 рр.), стор. 219, 254, 286.
8 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1480, 1481, арк. 36—38, спр. 847,
арк. 8; спр. 1308, арк. 44, 45.
Р. М. Грос — секретар
Стажславського
окружкому КПЗУ в 1935—
1936 рр.
573

були Р. М. Грос та iHini комушсти1. Вони вели агггацшну роботу серед
населения, розповсюджували твори класитв марксизму-лешшзму, а також лис-
т1вки й вщозви. Комун1сти керували страйковою боротьбою трудящих,
вщзначали революцшш свята, збирали кошти у фонд комушстично! преси й допомоги
пол1тичним в’язням тощо. В ci4Hi 1929 року в день пам’ят1 В. I. Ленша у MicTi з’я-
вилися написи: «Хай живе револющя!»2. В сершп 1934 року полщейсьт власт! в
Тлумач! знайшли комушстичну брошуру, яка закликала бщняцьку молодь до боротьби
з фашистською диктатурою та утворення единого фронту. В лиши 1936 року
комушсти оргашзували похщ безробшаих Тлумача та навколишшх сш. Вони вимагали
роботи, зниження податтв. Староста наказав учасникам походу розштись i
подавати скарги лише в шдивщуальному порядку.
Комушсти боролися за вплив на легальш пол1тичш оргашзацп та культурно-
ocBiTHi товариства. В Тлумач! активно д1яла оргашзащя «Сельроб», що перебувала
пщ впливом КПЗУ. Комушсти Г. П. Дутчак та Г. В. Луцик були делегатами вщ
Тлумача на II конгрес «Сельроб-едностЬ)3. В 1936 рощ комушсти посилили вплив
на культурно-осв1тн1 товариства «Просвпа» та «Каменяр». На виборах до повггово!
ради «Каменяра» у KBiTHi 1937 року вони здобули цшковиту перемогу4. Водночас
на пов1товому з’!зд1 буржуазно! сощал-радикально! партп у Тлумач! комушсти
виступили з пропозищями — вимагати, щоб навчання у школах здшснювалось рщ-
ною мовою, оргашзувати виступи народних мае проти заселения польськими коло-
шетами укра!нських земель. Але радикали ix не пщтримали5.
В Тлумач! працювали також районний та мшцевий ком1тети комушстично!
епшки молодь Кер1вниками ix були М. В. Луцик i Ф. П. Луцик. У KBiTHi 1937 року
комсомольщ оргашзували демонстращю трудящих Тлумача6.
Комушсти й комсомольщ зазнавали жорстоких репресш мюцевих властей.
Тшьки в березш—KBiTHi 1937 року у Тлумач! було проведено 33 обшуки, затримано
12 чоловш i вщдано до суду 7. У 1938 рощ польсьт влас^ заарештували кшькох
члешв пов^ового ком^ету КПЗУ. Миколу й Григор!я Дутчатв вивезли до концен-
тращйного табору — Берези Картузько!7.
Боротьба трудящих за свое визволення уешшно завершилась у вереснев! дш
1939-року. 19 вересня BH04i до Тлумача ввшшли частини Червоно*! ApMii. Ранком 20
вересня весь трудовий Тлумач був на вулицях i вггав сво!х визволител!в, а через два
дш вщбувся загальномшький MiTHHr. Громадський порядок у Тлумач! п!дтримував
3ariH народно! мшщп з 52 MicbKnx aKTHBicTiB. Трудяпц взяли активну участь
у виборах до Народних 36opiB Захщно! Украши. На Народних Зборах у JIbBOBi
представник Тлумача Ф. П. Луцик виступив з промовою, в якш розпов!в про тяжке
життя трудящих Тлумацького noeiTy за 4aciB пансько! Польщ1, i, виражаючи !х
волю, пщтримав пропозищю про встановлення на захщноукрашських землях
Радянсько! влади та возз’еднання ix з Украшською РСР в склад1 СРСР.
У 1940 рощ Тлумач стае районним центром. Трудяпц району обрали 3
депутате до обласно! Ради, 50 — до районно!. Першим головою райвиконкому був об-
раний посланець донецьких inaxTapiB I. I. Шептетта. Головою Тлумацько! MicbKoi
Ради, до складу яко! ввшшли 35 представнитв трудящих MicTa, став колишн!й член
КПЗУ, депутат Народних 36opiB С. I. Сорока. Уродженець с. Бутвно! Тлумацького
noBiTy С. I. Сорока перед першою евгговою в!йною втхав на зароб^ки до США,
звщки у 1926 рощ був висланий за комушстичну д1яльшсть. Повернувшись на
1 ЦД1А УРСР у Львов1, ф. 205, оп. 1, спр. 562, арк. 12—13.
2 1вано-Франювський облдержарх!в, ф. 22, оп. 1, спр. 28, арк. 61, 76.
3 Льв1вський облдержарх!в, ф. 121, оп. 3, спр. 428.
4 1вапо-Франтвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1381, арк. 11; спр. 1480, арк. 37.
6 КПЗУ — оргашзатор революцшно! боротьби. Спогади колишшх члешв Комушстичшн
партп Захщно! Украши, стор. 287.
6 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1060, 1308, арк. 18—45.
7 Там же, спр. 1704, арк. 1—2.
574

батьтвщину, BiH очолював осередок КПЗУ в Бутвнш1. У квггш 1940 року ство-
рюеться Тлумацька районна партшна оргашзащя. На вщповщальш посади ви-
сунули 793 м1сцевих батратв та бщнятв, серед них 239 жшок2.
Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж вщчули тур-
боту Радянсько! влади про трудову людину. В MicTi запрацювали десятир1чна школа
з украшською мовою викладання, районна лшарня, полшлшша, пологовий
будинок3. Почала виходити газета (в 1939 рощ—«Селянська газета», з 1940 року — «За
сощал1стичну перемогу»). Вщкрились широт можливост1 для розвитку народних
таланпв — створили артшь художньо! вишивки iM. Крупсько!. Вона об’еднала
250 вишивальниць MicTa i району4.
Перпи сощалютичш перетворення в MicTi перервав напад фашист1в.чч2 липня
1941 року до Тлумача вдерлися г1тлер1всьт загарбники5. За роки окупацп ^мтсто
зазнало жахливих руйнувань. Було знищено зал1зничну колда Тлумач—Сташслав,
понад 660 житлових та адмш1стративних будинтв, зал1зничну станцш, електро-
станцда, пошту, школу, млин, лшарню, полшлшшу, районний будинок культури,
цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстршяли понад 400 жите-
л\в MicTa та 274 чоловша вивезли в рабство до Шмеччини6. Кшьтсть населения
м1ста за час окупацп скоротилась у 2 рази.
Тлумачани чинили onip загарбникам. Бшыпа частина населения ухилялась
вщ поставок сшьськогосподарсько! продукцп, теплого одягу та сплати податтв,
вщмовлялася !хати до птлер1всько! Шмеччини. Зимою 1944 року фашисти
заарештували 80 жител iB м1ста. 1м загрожував розстрш. Патрштам та рщним потерт лих
вдалося визволити в’язшв7. 3 Тлумачем тдтримувала зв’язки льв1вська шдшльна
оргашзащя «Народна гвард1я» iMeHi 1вана Франка8.
29 березня частини 8-го гвардшського мехашзованого корпусу Червоно! Армп
зав’язали б1й за MicTo Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до
250 ггглер1вських солдат1в i оф1цер1в, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк9.
Але переважакга сили ворога перейшли в наступ. В райош Тлумача точилися
багатоденш кровопролитш бо!. Командир 203-го гвардшського стршецького
полку Герой Радянського Союзу гвардп майор О. А. Бербештн, очоливши ударну
групу, кшька годин в1в нер1вний б1й з фашистами. Герой загинув i похований
у Городенщ10. Не знаючи страху, бились тд Тлумачем I. В. Мищенко, Б. JV. Цу-
нутдзе та багато шших вщважних ситв радянського народу. ^25_липня 19441
року частини 18-го гвардшського стршецького корпусу теля важких бо!в визволили
Тлумач вщ ворога. В боях за м1сто загинуло 590 радянських во!тв.
Трудящ1 м1ста подавали вешяку допомогу сво!й apMii: 200 громадян Тлумача
поповнили лави Червоно! Армп i хоробро бились на р1зних фронтах. У боях за
В1тчизну загинула половина комутст1в м1ста. За Мщативою тлумачан у райош
збирали кошти на буд1вництво танково! колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800
пуд1в хл1ба. Школяр1 району з1брали 3 тис. крб. на ланку лишив «Учень Статслав-
щини». До фонду Червоно! Армп трудяпц району здали 6100 цнт зерна11.
1 1вано-Франтвський облиартарх1в, ф. 1, оп. 40, спр. 191, арк. 1.
2 Там же, ф. 35, оп. 1, спр. 1, арк. 12.
3 Там же, арк. 1—44.
4 Газ. «За сощал1стичну перемогу», 16 кв1тня 1941 р.
5 Шмецько-фапгастський окупацшний режим на Украшь Зб1рник документов i матер1ал1в,
стор. 423.
6 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 2, спр. 5, арк. 52; ф. 35, оп. 1, спр. 3,
арк. 1—131.
7 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Б—17, арк. 1—2.
8 У 6opoTb6i за комушзм. Зб1рник статей. Льв1в, 1964, стор. 124.
9 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 334, арк. 143—144.
10 Газ. «Прикарпатська правда», 24 липня 1964 р.
11 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 35, оп. 1, спр. 4, арк. 63; спр. 7, арк. 1—129.
575

3 перших же дшв теля
визволення почалася вщбудова зруйнова-
ного MicTa. 29 липня вщновила
д1яльтсть м1ська Рада. Д1стали
допомогу господарства, що потершли
пщ час вшни, асигнували кошти на
придбання худоби, вщбудову жител.
Родини червоноармшщв одержали
пенсда.
Для боротьби з бандами
украшських буржуазних нащонал1ст1в
трудяпц MicTa створили винищувальний
батальйон. Проти банд ОУН
боролись близько 500 актив1ст1в —пред-
ставнитв м1сцевого населения. Вод-
ночас вони вели в селах роз’ясню-
Ыа-околиц1 Тлумача. 1969 р. вальну роботу серед обдурених на-
цюнал1стичною пропагандою людей.
Вже 10 серпня 1944 року в MicTi працювало багато пщприемств, в т. ч. млин,
пекарня; пщготували до пуску спиртовий завод, закшчувалась вщбудова другого
млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна. Вщкрилися шевська й кравецька май-
стерш, розпочав роботу райпобуткомбшат з мехашчною майстернею та ковальським
цехом. Вщроджували МТС. В цьому ж рощ вщбудували лшарню, полшлшшу,
санстанцда, вщкрили шфекщйну та районну лшарш. Для них не вистачало 6iлизни,
посуду тощо. В MicTi та райош був проведений зб1р необхщних речей, i за кшька дшв
лшарш одержали найпотр1бшше1.
Велика увага придшялась народшй oceiTi, закладам культури. Для шкш вщц-
лили найкрапц прим1щення. Вщновили роботу украшська та польська школи,
районна б1блштека. 3 листопада 1944 року почала виходити районна газета2.
Селянам району було повернуто 2450 га помщицько! та куркульсько! земл i.
Пщ час весняно! с1вби 1945 року на полях працювало 1300 супряг, ят допомогли
у cie6i безтнним господарствам, в т. ч. 986 господарствам червоноармшщв.
3 великим пщнесенням святкували трудяпц Тлумача 10-р1ччя возз’еднання
украшських земель. На честь ще! знаменно! дати пщприемства MicTa розгорнули
соц1ал1стичне змагання за дострокове використання виробничих план1в. По Bcix
видах перевиконала план весняних тракторних роб1т МТС. На 190 проц. виконали
сво! планов! завдання трактористи П. О. Савчук та В. С. Прокоп. Дали надпланов1
нагромадження маслозавод та спиртовий завод3.
До 1949 року у Тлумач1 завершили колектив1защю i створили колгосп iM.
Верховно! Ради СРСР. Артшь вирощувала озим1 пшеницю та ячмшь, кукурудзу,
цукровий буряк, картоплю, розвивала м’ясо-молочне тваринництво. Велику допомогу
новоствореному колгоспу подавала Тлумацька МТС, що працювала з 1945 року.
Вона не тшьки забезпечувала тракторш роботи, але й здшенювала масово-шт-
тичш заходи. Для колгоспнитв читали лекцп, проводили бесщи.
Зараз це багатогалузеве господарство мае 2281 га земельних угщь, з них 1911 га
орно! земл i. Завдяки наполегливш пращ колгоспнитв артшь побудувала багато
виробничих прим1щень—кор1внитв, телятнитв, свинарнишв тощо. Колгосп добре
забезпечений техншою. В його розпорядженш 15 трактор1в, 8 комбайн1в, 14
автомашин, 76 машин для обробггку грунту, 17 пос1вних та посадочних машин. 3 кож-
ним роком зростають неподшьш фонди артш1, збшьшуеться врожайн1сть с1льсько-
господарських культур, поптв’я худоби. В 1968 рощ з1брали з га 27,7 цнт озимого
1 1вано-Франтвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 2, спр. 5, арк. 52—54; 108—110.
2 Там же, оп. 1, спр. 104, арк. 59.
5 Там же, ф. 35, оп. 2, спр. 72, арк. 13, 37, 47.
576

Готель «Беркут» на Яблуницькому перевали 1970

Пансюнат «Гуцулыцина». Яремча. 1967 р.
Санаторш «Ворохта». 1967 р.
Прикарпатський Артек. Яремча. 1967 р.
Вклейка надрукована на Хармвсьюй
друкоофсетшй ^фабриш

ячменю, 54,2 цнт кукурудзи в зернь У колгоспному стад1 1969 року нал1чувалося
понад 1100 гол1в велико! рогато! худоби, 1500 гол1в свиней. Шдвищився матерь
альний добробут колгоспнитв, зросла оплата трудодня. В колгосш багато труд1в-
нитв, ят прославили себе працею. Серед них ланкова X. С. Сигидин. У 1967 ро-
щ !! ланка з1брала по 370 цнт цукрових бурятв з кожного гектара на плопц
15 га. X. С. Сигидин нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Ц1е! ж
високо! вщзнаки удостоений комбайнер В. Г. Пилипчук за щор1чне перевиконання
норм по збиранню зернових культур.
В Тлумач1 найбшып розвиненими галузями промисловост1 е харчова i б уд i вел ь-
них матер1ал1в. Вони працюють на м1сцевш сировиш. Харчокомбшат мае в своему
склад1 ковбасний, хл1бобулочний цехи, цех безалкогольних напо!в i виготовлення
фруктових сок1в, 2 млини, олшницю. Продукщя комб1нату, зокрема фруктов! соки,
надходить в imni м1сця республ1ки. Добре устаткований найнов1шими машинами
молокозавод переробляе щор1чно 50—70 тис. цнт молока. Одним з великих пщ-
приемств буд1вельно! промисловост1 е Тлумацький м1жколгоспний комбшат буд1-
вельних матер1ал1в, створений 1956 року. Це пщприемство об’еднуе дв1цегельш,
вапняний та ппсовий заводи. За piK комбшат виробляе понад 7 млн. штук цегли,
7,3 тис. тонн вапна, 4,3 тис. тонн rincy, 18 тис. тонн вапняного порошку, понад
3700 кв. м моза!чних плиток.
За роки, що минули теля вшни, певних ycnixie досягла i осв1та. Споруджено
будинок середньо! школи з св1тлими класними тмнатами i навчальними кабше-
тами, спортивним i актовим залами, на баз1 дитячого будинку вщкрито восьми-
р1чну школу-штернат. В середнш школ1 та в школ1-штернат1 працюе 98 учител1в.
За сумл1нну працю в комушетичному вихованн1 д1тей трьох педагопв м1ста
нагороджено орденами й медалями СРСР, а 8 — значками «Вщмшник народно! осв1ти».
В травш 1963 року до м1ста пере!хав сшьськогосподарський техн1кум бухгалтер-
ського облшу. BiH мае навчальний триповерховий корпус з спортивним залом,
св1тлими й просторими аудитор1ями та кабшетами, добре впорядкован1 гуртожитки,
клуб. У техн1кум1 пщго.товлено близько 3 тис. спещал1ст1в. Тут д1ють щор1чн1 ста-
щонарн1 курси переп1дготовки бухгалтер1в i плановитв.
1960 року в Тлумач1 вщкрили музичну студ1ю, яку в 1963 рощ реоргашзовано
у фш1ал 1вано-Франк1всько! музично! школи. 3 1966 року MicTo мае свою музичну
школу. Ii вихованщ виступають з концертами перед жителями Тлумача та навколиш-
Hix с1л. Для дггей тлумацьких труд1вник1в е також художня студ1я, будинок nioHe-
piB. А пщ час л1тн1х кан1кул тут вщкриваеться п1онерський Ta6ip «Здоров’я», де
щор1чно вщпочивають до 300 д1тей.
Велику культурно-виховну роботу серед населення ведуть 9 б1блютек MicTa.
Усшхом у читач1в користувались скликан! районною б1блютекою читацька конфе-
ренц1я «Х1м1я в с1льському господарств!», тематичний веч1р «С1м’ею дорожити
вм1йте», диспут на тему «В чому
краса людини?» тощо. Багато в чому
допомагае ШК0Л1 у вихованш пщро- Тлумацький молокозавод. 1969 р.
стаючого поколшня дитяча б1блште-
ка. Ii пращвники влаштовують кон-
ференцп юних читач1в, проводить
бес1ди про життя i творчють
радянських письменник1в, випускають ус-
ний журнал «Хочу все знати»,
влаштовують ранки казок та ш. В MicTi
працюе також медична б1блштека.
Авторитетом користуеться ра-
йонна газета «Дн1стровська з1рка».
На !! стор1нках висв1тлюються акту-
альн1 питания життя MicTa i району.
577 37 зз2

В пер!од здшснення сощалштичних перетворень вона
викривала ганебш вчинки украшських буржуазних
нащоналктв, показувала иереваги колективного
господарства над одноос1бним. Зростае тираж газети,
починала вона з 1000 прим1рнитв, а в 1970 рощ ii
тираж становив понад 8500 прим1рнитв.
У MicTi створена ciTKa лшувальних установ з ква-
л1фшованими медичними пращвниками. 1969 року
тут працювали районна полшлшша, рентгенкабшет,
дитяча й жшоча кодсультаца, зубний кабшет,
районна лшарня, районна дитяча лшарня, тубдиспан-
серне вщдшення та iH. Особливою пошаною тлумачан
користуються xipypr А. Ф. Палагнюк, головний лшар
тубдиспансера Т. В. Литвинова.
В авангард! трудящих Тлумача йдуть комушсти:
24 первинш оргашзаца м1ста об’еднують 410 члешв
парта.
й побутов1 умови життя трудящих Тлумача. В MicTi
виросли нов1 вулищ, зведено триповерхове прим1щення для установ, двоповерхов1
будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно збшыпилася житлова площа
комунальних будинтв. Тшьки за 1960—1967 роки споруджено 5 двоповерхових
житлових будинтв, 6 будинтв фшського типу тощо. У шслявоенний перюд з до-
помогою держави збудовано понад 150 добротних шдивщуальних жител. Береги
р1чки Тлумачик з’еднав зал1зобетонний MicT. MicTo прикрашае добре впорядкова-
ний парк, де височить пам’ятник радянським вошам, ят загинули пщ час
визволення Тлумача вщ шмецько-фашистських окупант1в.
За роки Радянсько!’ влади Тлумач став благоустроеним районним центром,
м1стом розвинено!’ мюцево! промисловост1 та високо!’ культури.
Л. М. ПРАВДИВА, А. А. САСЕВИЧ
НЙЖН1В
Нижшв — село, центр сшьсько! Ради, розташоване на правому 6epe3i Дшстра,
де впадае р1чка Товмачик, за 21 км вщ районного центру i за 30 км вщ зал1знично!*
станца 1вано-Франтвськ. Через село проходить автомапстраль 1вано-Франтвськ —
Тернопшь. Населения — 2390 чоловш. Сшьськш Рад1 пщпорядкован! населен! пункти
Бушкалик, Вшьне, Д1брова, Золота Липа, Купел1в, Смеркл1в. Розм1щений Нижшв
на схщ вщ 1вано-Франк1вська в понизз1 Дн1стра, вщ чого походить i назва села1.
На територа Нижнева розкопане поховання в кургаш. Тут знаходять також
знаряддя пращ доби бронзи. Пом1ж урочищами Могильним i Городищем знайдено
глечик 3i скарбом, у якому було 100 арабських монет X ст. н. е. Перша письмова
згадка про село належить до 1474 року, коли у Галич1 розглядалася судова справа
двох мюцевих землевласнитв — Теодора з Мокросаду i Фелшса з Нижнева2.
Згщно з люстращею 1578 року в Нижнев1 населения було переважно малоземельним,
але видшялися й шляхтич^ що мали по 5—11 лашв земль
Основним заняттям жителiB села було землеробство, i тшьки незначна частина
займалася ремеслом. Заможна верх1вка тримала в сво!х руках майже Bci багатства,
експлуатуючи бщняцьт маси.
В XVI ст. жител i Нижнева терпши i вщ напад1в татарських орд. Ул1тку
1594 року на галицьт села напали кримськ1 татари. 3 липня ворожий загш повшстю
1 М. М. К о й н о в. Природа Станиславской области. Львов, 1960, стор. 7.
2 Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. 1, стор. 86.
В KiMHaTi бойовоТ слави ТлумацькоТ середньо!
школи. 1967 р.
Змшилися матер1альш
578

зруйнував Нижшв. Довго чорнши руши на мющ села. Лише в першш половин!
XVII ст. воно вщбудовуеться. Про це свщчить французький шженер Гшом Боплан,
який иозначив його на карт1 Покуття1.
Нижшв мав важливе стратеичне значения — через Дшстер проходив шлях
з Подшля на Прикарпаття. Вл1тку 1686 року тут переправилося польсько-литов-
ське вшсько, вирушаючи в похщ проти туршв.
У XVIII ст. Нижшв привертае увагу польського магната Сташслава Яблонов-
ського. BiH фшансуе бупдвництво нижшвського римсько-католицького монастиря
i костьолу, хоча польського населения жило в цш м1сцевост1 дуже мало. 1740 року
в сел1 створено римсько-католицьку парафш.
У другш половит XVIII ст. захщноукрашсьш земл! потрапляють пщ владу
габсбурзько! монархп. Та господарями багатьох сш, в т. ч. i Нижнева, залишаються
польсьш й украшсьш пани. Крапц земл1 i пасовиська перебували в ixHix руках.
У XVIII ст. селяни Нижнева не мали жодного морга люу2. Становище селян ще по-
иршувалося через вщробггш дш, натуральш i rponioei повинност1 на користь
помщика. В 40-х роках XIX ст. кршаки Нижшвського маетку щор1чно зобов’я-
заш були виконувати 12 259 тяглових i 3634 шших дшв панщини, здавати до
панського двору 168 корщв Bieca, 305 курей, 3050 яець, 312 лшт1в прядива. Вони
платили також грошовий податок у форм! домового, грунтового, бджшьного та
шших чиннив3.
Важш вщроб1тш натуральш й грошов1 повинност1, свавшля визискувач1в були
основною причиною антифеодально! боротьби бщняцьких мае села. Так, у серпш
1824 року селяни Нижнева вщмовилися вщробляти пом1щиков1 т. зв. пом1чш дн1,
вимагаючи збшынити плату вщ 12 до 24 крейцер1в. Пом1щик спод1вався власними
силами приборкати селян, але марно. BiH звернувся по допомогу до окружного
KOMicapa, який прибув у село з 7 солдатами й почав погрожувати селянам. Та ixHi
погрози не вплинули, i до Нижнева викликали чималий загш вшська. Заарешту-
вавши трьох селянських ватажюв i покаравши ix р1зками, пан добився того, що
селяни вийшли на роботу4.
В наступш роки боротьба проти феодального гшту й свавшля помщишв не при-
пинялася. 1828 року селяни Нижнева виступають проти помщика, який захопив
частину ixHix земель i не повертав громадь Особливо загострилася боротьба нижшв-
ських селян напередодш скасування кршосного права. Кршаки намагалися
повернути захоплену пом1щиком землю. На початку травня 1846 року вони
вигнали панських слуг, що орали поле, i заявили: «Ця земля буде подшена м1ж
нами, не маете жодного права на Hei!»5. Боротьба за землю тривала i в наступному
рощ. Селяни зробили спробу силою повернути привласнене помщиком пасовисько,
вигнавши сюди на випас свою худобу. Та 110 австршських солдат1в 3i зброею
в руках взяли участь у придушенш цього виступу6.
Лшвщащя панщини в 1848 рощ не полшшила становища селянства, воно зали-
шилося майже без земль Все це тримало його в нашвкршосницькш залежност1 вщ
помщика. Шсля скасування панщини в Нижнев1 на одну селянську душу
припадало оршн земл1 менше одного морга. Пом1щик мав 1039 морпв. Луки, пасовиська,
л1си майже повшстю залишились у його руках. У 1875 рощ нижшвському пом1щи-
KOBi належало 1634 морги лк>у, а селянам — всього 9 морпв7.
1 Фотокошя Щ61 карти збер1гаеться в 1вано-Франтвському крабзнавчому музе!'.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 1, спр. 107, арк. 12.
3 Там же, ф. 168, оп. 1, спр. 4092, 4093, арк. 37.
4Ф. I. Стебл1й. Боротьба селян Схщно1 Галичийи проти феодального гшту в першш
половиш XIX ст., стор. 131.
6 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 168, оп. 1, спр. 4092, арк.. 170.
бФ. I. Стебл1й. Боротьба селян Схщно1 Галичини проти феодального гшту в першш
половиш XIX ст., стор. 177.
7 Skorowidz wszystkich miejscowosci, polozonych w Krolestwie Galicji i Lodomeryi z Wiel-
kiem Ksi^stwem Krakowskiem, стор. 142.
579 37*

Власника Нижшвського маетку не задовольняв запроваджений шсля
скасування панщини порядок землекористування, i BiH, шдтриманий державною владою,
продовжуе збшыпувати сво! володшня за рахунок загарбань селянсько! земль
У травн1 1862 року селяни вир1шили повернути пасовисько, захоплене паном i здане
в оренду. У визначений день вони вигнали на пасовище свою худобу. Орендар звер-
нувся по допомогу до пов1тового начальника, той вдався до погроз, але селяни й не
думали вщступати. 20 травня до Нижнева при було 100 солдат1в i3 Сташслава i 50
кавалержтв зМонастирського, вони роз1гнали худобу, а селян притягнули до вщпо-
вщальность Окружна ком1с1я встановила, що за вчинену шкоду необхщно сплатити
1500 золотих ринських австршською валютою. KpiM того, «винуватЬ мали компен-
сувати витрати на KOMiciio та екзекущю. Як повщомляла газета «Слово», причиною
селянського виступу були тяжк1 злидш i безвихщь1.
Минали десятир1ччя, але сощально-економ1чне становище селян не полшшува-
лося. Щоб якось застрахувати себе вщ голоду в неврожайш роки, вони у 80-х роках
XIX ст. оргашзували громадську комору.
Коли почалася перша св1това вшна, в райош Нижнева точилися запеюп бо!.
12—13 лютого 1915 року в райош бзупшь — Нижшв росшсьт вшська намагалися
прорвати оборону противника, але зламали ii тшьки 20 лютого, зайнявши Нижшв.
25 лютого тут розмютився штаб корпусу 9-i росшсько! арми. На початку червня
1915 року село знову стало зоною военних операцш. Вшна ще дужче попршала
становище селян. Багато хат та шших примщень зруйнували або спалили, майже
всю худобу рекв1зували австро-угорсьт вшська, вщступаючи з села.
В лютому 1917 року жител i Нижнева разом з солдатами росшсько! арми пал ко
в1тали зв1стку про повалення царизму в Pocii. У сел i вщбувся MiTHHr солда^в та
запрошених на нього селян. Вшьно, без цар1в i щсар1в, мае жити народ — такий
висновок робив кожний учасник м!тингу.
Про Жовтневу революцш жител! села д1зналися вщ безпосередшх учас-
ник1в революци i вшськовополонених, що поверталися додому. Про Великий
Жовтень розповщав у сел i уродженець Нижнева Е. С. Жебровський. Потра-
пивши у Росш як полонений, вш шсля перемоги Жовтня боровся за
Радянську владу в м. Казаш, у 1918 рощ вступив до бшыповицько! napTii,
зустр1чався з В. I. Летним, був особисто знайомий з Ф. Е. Дзержинським.
Таемно виконуючи завдання вшськового командування Червоно! ApMii, Едмунд
Сташславович кшька pa3iB прибував до рщного села, роз’яснюючи трудящим nepini
леншськ1 декрета про мир i землю. 3 ждоями в Pocii i на Укра!‘ш селяни пов’язу-
вали i сво! мри про визволення. Та ix спод1вання тод1 не зд1йснилися. В листопад!
1918 року владу у сет захопили зунр1вщ, а в березн1 1919-го вступили вшська пан-
сько! Полыщ.
Bci заходи буржуазно-помщицько! влади спрямовувались на експлуатащю
селян, !хне нащональне й рел1г1йне пригноблення. 1743 га кращих орних земель
села належали noMinpiKOBi, церкв1, монастирю i куркулям. Безземельш i малозе-
ыелъяг селяни змушеш були вщ ранку до вечора працювати н^ пом!щик!в та курку-
л1в, щоб бодай трохи прогодувати себе, свою с1м’ю. Та й працювати могли не
завжди. Взимку знайти роботу було неможливо. Тшьки в жнива селянин Mir заробити
кшька cHoniB за день. Працювали лише за 12 снш. Частина селян наймитувала
в пом1щика й багатив за харч1 та одяг. Похила хатка з земляною дол1вкою,
маленькими перекошеними вшонцями, пошарпаною crpixoio — такий вигляд мало житло
нижшвського селянина. Ще й дос1 у сел1 пам’ятають, як Ж1нки вранщ ви-
ходили на вулицю й дивились, над якою хатою пщшмався дим, щоб взя-
ти там вогню i розпалити у себе шч. С1рники, цей нехитрий предмет щоденно!
потреби, дорого коштували, тому ix розколювали, дшили на дв1, а то й на чотири
частини.
1 Газ. «Слово», 2 червня 1862 р.
580

Висот щни були на ешь i гас, адже торпвля ними була монопол1ею держави.
Довгими ociHHiMH i зимовими вечорами чадши racoBi каганчики. Вони ледь освп-
лювали зашчок, де жшка пряла кужшь. 3 ранньо! весни до шзньо! осеш селянин
ходив босий. Одяг виготовлявся з тканини, вироблено! хатшм способом. Ще ripine
було з харчуванням, кукурудзяний малай i картопляш млинщ дуже часто замшю-
вали хл1б. Цукор селяни споживали xi6a що на велит свята. М’ясо, молоко й мо-
лочш продукти вони змушеш були продавати, щоб з1брати rpomi для сплати понад
десяти р1зних податк1в.
Hi в Нижнев1, Hi в Тлумач! не було жодного лшувального закладу. Хворога
доводилося везти аж до Сташслава, де плата за день перебування в стацюнар! ста-
новила 4—12 злотих. Нескладна операщя коштувала до '100 злотих. Трудар! таких
грошей на лшарню не мали. Отже, не диво, що масова смертшсть нестримно косила
малих та дорослих. «Цша Гуцулыцина кричить рятунку й помочЬ), — писала одна
з газет у 1932 рощ. «То край невгасаючо! нужди», — таш були йофщшш визнання
в документах Сташславського воеводства1.
KpiM сощально-екоштчного, украшське населения зазнавало ще й нащональ-
ного гноблення. В ycix державних установах заборонялась украшська мова. Шд час
перепису населения мюцева влада самовшьно зараховувала частину украшщв
до полятв. У 1921 рощ зпдно з першим переписом, проведеним у Полыщ, в Ниж-
Heei нал!чувалось украшщв —2945, евре!в —118, полятв —1589 чоловш2.
У 1931 рощ (другий перепис) полятв зазначалось уже 2376, шших (украшщ та
евре! не видшялись) — 2955 чоловш3.
Зазнавали утиств трудяпц i щодо освпи. Перша школа в сел! з’явилась
у 1857рощ4, але навчали тут шмецькою або польською мовами. Свою рщну укра!н-
ську мову y4Hi вивчали лише як окремий предмет i з 2 класу. Коли дитина через
важт умови не вщвщувала школу, 'ii* викреслювали з класного журналу. Буржу-
азно-помщицький уряд старо! Полыщ всшяко перешкоджав розвитков1 освгги,
в школ! застосовувалися тшесш покарання, переважна бшышсть дней селян виро-
стала неписьменною. Навпъ офщшна статистика свщчила, що в 1934 рощ 20 проц.
житешв Нижнева були неписьменними. Так практично здшснювався закон про
народну ocBiTy.
Трудяпц не корились окупащйному режимов!. Шд впливом KOMyHicTiB Тлумача,
Бутвно!, осередк!в КПЗУ шших MicT i сш вони бойкотували антидемократичт
заходи властей, оргашзовували протиурядов! демонстраци, страйкували.
Характерно, що в Нижнев1 роб!тники й селяни виступали сншьно, об’еднуючись i3 тру-
дiвникaми шших сш. Прикладом цього може бути першотравнева демонстращя
po6iTHHKiB Нижшвського i Олеппвського вапняних завод!в 1936 року. Того ж
дня робиники обох шдприемств, з1бравшись, вишикувались у колону i, сшваючи
революцшних niceHb, пройшли через усе село5.
Робиники вапняного заводу Нижнева, що належав ф1рм! «Пезет», у боротьб1
проти експлуататор1в були прикладом для шших трудящих села. Вони досить
активно шдтримували револющйш виступи пролегар!ату Захщно! Украши. Коли
в 1936 рощ по Bcix MicTax захщноукрашських земель пройшла хвиля страйтв
з вимогою тдпищити заробину плату, до них приедналися й робиники Нижшв-
ського вапняного заводу. 4 серпня вони вщмовилися працювати, хоч i з’явилися на
заводь Даремно представник адмшштраци намагався переконати робггнитв, що це
питания буде BnpimeHe, тшьки-нс вони стануть до роботи. Не вплинула i поява
1 На земл1 Прикарпатськш. Ужгород, 1967, стор. 7, 58.
2 Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej, t. XIV. YVojewodztwo Stanistawowskie.
Warszawa, 1923.
3 1вано-Франшвський облдержарх!в, ф. 2, он. 6, спр. 470, арк. 25.
4 Handbuch des Lembeiger Statthalterei Gebietes in Galizien. Lemberg, 1858, стор. 434.
5 1вано-Франк1вський облдержарх1в, ф. Р-1576. оп. 1, спр. Г—И, арк. 1.
581

пол щи на заводь У тому страйку Bci робпники виступили одностайно, жодного
штрейкбрехера не виявилося. Добившись задоволення вимог, робпники приступили
до роботи1.
Повстаючи проти гнобител1в, трудяпц Нижнева сво! погляди звертали на Схщ,
де на оновлених просторах Радянсько! Украши розквггало вшьне, заможне життя.
Не випадково серед нижшвщв можна було почути прштв’я: «Прийде час, що
i в наше вшонце загляне 3i Сходу сонце»2.
I сонце свободи зшшло-таки в незабутш вереснев1 дш 1939 року, коли Червона
Арм1я взяла пщ свш захист брат1в i сестер Захщно! Укра!ни, допомогла !м завер-
шити боротьбу за свое сощальне i нащональне визволення. Коли стало вщомо, що
радянсьт во!ни наближаються до Нижнева, трудяпц села з квггами, червоними
прапорами з1брались у центр! села. 3i сльозами радост1 обшмали i цшували вони
червоноармшщв, щиро дякували !м за жадану волю. На зборах i митингах, яш
виникали стихшно, кожен хот1в виступити, щоб висловити свою вдячшсть армп-
визволительщ, KpaiHi Рад. На загальних зборах села обрали селянський ком1тет,
до якого увшшли бщняки й середняки. BiH став справжшм органом народно! влади.
Ком1тет створив KOMicii для розподшу пом1щицьких й монастирських земель та
майна. Тх склад затверджувався на загальних зборах3.
Рад1сним святом для нижшвщв були вибори до Народних 36opiB Захщно!
Украши. Трудяпц села одностайно взяли участь у голосуваннь В сво!х наказах
вони вимагали возз’еднання Bcix захщноукрашських земель з Украшською
Радянською Сощалгстичною Республшою — невщ’емною частиною великого Радянського
Союзу4. I те возз’еднання невдовз1 здшснилось. Земл1 села — 1743 га, як1 до вересня
1939 року належали пом1щиков1, церкв1 й куркулям, держава передала
трудящим.
Пророчими виявилися безсмертш слова великого поета-револющонера 1вана
Франка:
Зникнуть меж1, що помежували
Чуж1 м!ж собою.
Згорне мати до себе д1ти
Теплою рукою.
Теплою, рщною рукою матер1 пригорнула до свого серця захщноукрашських
трудящих Радянська Украша, велика краша сощал1зму.
Радянська влада подала щиру допомогу хл1боробам. Вже 1940 року на ниж-
швських полях з’явилися nepmi трактори Тлумацько! МТС. Машини стали найв1р-
н1шими пом1чниками селянина в бупДвництв1 нового життя. Та великою перешкодою
у використанш машин була стара, приватновласницька межа. Об’еднати Ti численш
розр1знен1 смужки в один родючий колективний лан — таке завдання постало перед
вшьним селом. 3 жителями Нижнева зустр1чався селянин з сусщнього села Бушв-
но! С. I. Сорока, який побував у склад1 делегацп прикарпатських селян у колгос-
пах схщних областей Украши, а штм розповщав на зборах про сво! враження.
Взимку 1940 року в Нижнев1 народжуеться шщ1ативна група для створення
сшьськогосподарсько! артшь Вона провела чималу оргашзацшну роботу серед
селян. Але артшь ще не була тод1 утворена.
На початку 1940 року в сел1 заснували комсомольську оргашзащю. Ti першими
членами були дгги колишшх бщнятв i середняшв: В. Т. Тащук, М. В. Сабат та
imni5. Комсомольщ ставали активними аптаторами за сощалютичну перебудову
села, за нову культуру й побут. За ix участю виник сшьський клуб, здшснено низку
важливих культурно-осв1тн1х заход1в.
1 1вано-Франшвський облдержарх]в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 1430, арк. 135.
2 Газ. «Лггературна Украша», 1 травня 1968 р.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Т—8, арк. 1.
4 Там же, спр. Т—8, арк. 1^
5 Там же.
582

Уперше за багатовшову icTopiio села Bci д1ти
почали навчатися в школ1-семир1чщ рщною мовою.
Для лшвщаца неписьменносп серед дорослого насе-
лення створювалися гуртки, ят кожного вечора
працювали в примщент школи та по селянських
хатах. Навчалися грамоти, основ знань не тшьки
молодо а й л1тш люди. Bci вони прагнули глибше
збагнути сучасшсть, взяти активну участь у буд1в-
ництв1 нового життя.
В ceni вщкрили б1блютеку, до яко!* надсила-
лися книги з схщних областей Украши. При
сшьському клуб1 вперше почали демонструвати звуков!
тнофшьми, розгортали свою роботу pi3Hi гуртки
художньох самод1яльность
Та радшть i щастя визволеного народу несподЬ
вано об1рвались. Почалася вшна. Багато жител1в
Нижнева шшли до лав Червоно!* Арма, щоб захи-
щати BiT4H3Hy Пам'ятник воТнам-визволителям у сел1 Нижневи
3 липня 1941 року птлер1вщ окупували село1. 1967 р*
3 ними приповзли сюди пщл1 прихвосш — украш-
ськ1 буржуазш нащоналюти. Разом з гесташвцями вони чинили жорстоку розправу
в сель Розстршювали без слщства й суду патрктв, примушували населення
виконувати для них pi3Hi роботи. Страшний тягар л1г на село. Замовкли nicHi,
ят ще недавно тут лунали. Крадькома виходили люди з хат, щоб обмшятися
думками, порадитись. Перпи оголошення шмецькою, польською i украшською мовами
вимагали вщ населення пщ страхом смерт1 цшковитого послуху й покори.
Жител1 села не корились окупантам i ixHiM лакеям, всшяко саботували ix
заходи. Оргашзаторами опору ворогов! були радянський актив1ст В. Т. Тащук
i секретар комсомольсько!' оргашзаца М. В. Сабат, як1 переховувалися в Ниж-
нев1. У своему та навколишшх селах вони вели пропагандистську роботу, викривали
ганебш ц[т птлер1вщв у BifiHi. Пщ впливом пщпшьнитв селяни саботували pi3Hi
повинност1, не здавали с1льськогосподарських продукт1в i одягу. В. М. Казимирко
та М. В. 1вашв вщмовилися виконувати примусов! роботи, в партизанському з’ед-
HaHHi С. А. Ковпака перебував Д. I. Пилишв2.
Окупанти й оушвщ жорстоко переслщували сшьських актив1ст1в. Першим вщ
ix рук загинув Т. В. Тащук. У жовтш 1943 року ворогов! вдалося вистежити й
стратити разом з батьками Маршку Сабат. За onip окупантам були вбит1 також
Д. М. Пиварчук, О. П. Мисюга, В. I. Олшник, М. Ю. Млщанин, М. В. 1вашв та
шш1 патр1оти3.
За перюд окупаца г1тлер1вц1 знищили в Нижнев1 вапняний завод, 279 будинтв
(в т. ч. 102 житлов1), розстршяли 64 чолов1ка (KpiM тих, ят були знищен1 в м. Тлу-
мач1 i Стан1слав!), вивезли до Шмеччини 126 чоловш. Окупанти нещадно грабували
населення, забрали багато хл1ба, худоби.
1 квггня 1944 року радянсьт вшська вступили у Нижшв. Населення захоплено
в1тало cboix визволител1в, подавало 1*м всеб1чну допомогу. За це фашисти жорстоко
розправилися з жителями, коли знову зайняли село. На смшивий подвиг шшла
тод[ с[м'>я О. М. Рибки, яка з квггня до липня 1944 року переховувала пораненого
радянського офщера. Гесташвщ арештували О. М. Рибку i жорстоко його катували,
1 Шмецько-фашистський окупацшний режим на Украшь 36ipmiK документ1в й матер1ал1в,
стор. 422.
2 1вано-Фрашавський облдержарх1в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 33, арк. 10; газ. «Прикарпатська
правда», 14 жовтня 1967 р.
3 1вано-Фрашивський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. 8, арк. 2; 1вано-Франшвський
облпартарх1в, ф. 1, оп. 32, спр. 502, арк. 121.
583

але патрют не видав пораненого. Життя офщера
врятували. Перед вщступом фашисти вчинили новий
кривавий злочин. 31гнавши в прим1щення школи,
Bcix чоловш1в села, вони оголосили: коли загине
хоч один шмець, школу буде висаджено в нов1тря.
Птлер1всьт головор1зи розстршяли тод1 кшькох
жител iB.
Жорстокий бш з ворогом за Нижшв розгорнувся
14 квггня 1944 року. Особливою смшивштю й муж-
шстю вщзначився командир батаре!, гварди
старший лейтенант Самойлов. Радянсьт воши шдпус-
тили ги\лер1вщв на дуже близьку вщстань i noTiM
вщкрили по них вогонь з гвинпвок та автомат1в.
Ворожа атака була вщбита. На пол1 бою залишилось
близько 50 фашистських солдат1в та офщер1в. 15 KBi-
тня 2-й мотостршецький батальйон продовжував
б!й за село. Командир роти лейтенант Махов зайняв
В к|мнат1 пращвнитв тваринницьких ферм колгос- оборону В будинках, ЩО НИЖче ВЩ станцп, проти
пу im. Б. Хмельницького. 1970 р. двоповерхового будинку, в якому засши шмецьш
автоматники. Виконуючи наказ командира роти,
лейтенант Мойсеенко 3i сво!м взводом вибив фашист1в з того будинку i зайняв новий
оборонний руб1ж. Ворог вщкрив артилершсько-мшометний вогонь. Смертельно
поранений лейтенант Мойсеенко з останшми словами звернувся до взводу:
«Товарной, тримайтесь!». На допомогу пщшшла рота Махова, i вщважш гвардшщ вщ-
стояли руб1ж1.
Шсля запеклих бо!‘в у травш—липш радянськ1 в1йська перейшли у широкий
наступ, i 25 липня 1944 року частини 18-го гвардшського стршецького корпусу оста-
точно визволили Нижшв2.
Вщновлювали свою роботу сшьська Рада, школа, клуб, б1блютека. Трудящ!
активно допомагали фронту, добровшьно вносили кошти на буд1вництво aeia-
ланки i танково! колони, передплачували 4-у военну позику, здавали держав!
сшьськогосподарську продукцда.
Близько 200 жител iB села вступили до лав Червоно! Армп, щоб громити ворога
на фронтах Велико! Вггчизняно! вшни.
36 нижшвщв полягли в боях за визволення Вггчизни, за свободу народ1в
Полыщ, Чехословаччини, Угорщини, пщ час штурму Вщня й Берлша. 3 високими
бойовими нагородами повернулися до села демобш^оваш воши: М. А. Куриляк,
Д. Т. Павл1в, Д. В. Ковалюк, М. Д. Вшонський, В. П. Сабат та iHini.
Та й теля вшни деякий час недобитки буржуазних нащоналю^в жорстоким
терором силкувалися загальмувати вщновлення Радянсько! влади. Але ixHi нама-
гання виявилися марними. Трудяпц села дали гщну в!дс!ч бандитам, вони opraHi3y-
вали винищувальний 3ariH i, спираючись на допомогу влади, завдали нипцвно*!
поразки оушвцям.
1949 року в ceлi створили первинну парт!йну орган!защю. Сво!м нaйвaжливi-
шим завданням вона ставила оргашзувати в сел1 колгосп. Селяни поступово пере-
конувались в перевагах артшьного господарювання, зокрема, вони пересвщчилися
у цьому на прикладг першого колгоспу в област1, вщродженого в сусщньому сел!
Бук1вн1й.
Навесн1 1950 року в Нижнев1 засновано сшьськогосподарську артшь iM.
Б. Хмельницького3. Спочатку бракувало досвщу, не вистачало пщготовлених
1 ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 460, арк. 27; спр. 471, арк. 19.
2 Шмецько-фашистський окупашйний режим на Украшь Зб1рник документ1в й матер1ал1в,
стор. 422.
3 1вано-Франтвський облдержарх1в, ф. Р-111, оп. 1, спр. 1, арк. 1.
584

кадр1в. Та Радянська держава подавала колгоспникам допомогу коштами, техш-
кою, фах1вцями. На полях артШ працювали трактори ккомбайни з МТС.
Молода артшь одержала 600 цнт насшня i 40 тис. крб. державно! позики. Зростало
громадське господарство. В 1952 рощ артшь об’едналася з колгоспом «Червоний
партизан» с. Смерклева. Того ж року об’едналися дв1 невелит артип — iM. Н. Круп-
сько! с. Д1брови та iM. Шрова с. Золото! Липи—в колгосп iM. С. KipoBa. 1955 року
артшь iM. С. KipoBa приедналась до колгоспу iM. Б. Хмельницького. Так утвори-
лося велике господарство —колгосп iM. Б. Хмельницького1.
Наступш роки стали першдом невпинного зростання колгоспного виробництва,
полшшення добробуту трудар1в села. За час теля завершения колектив1заци
виробництво зерна в колгост зросло майже в 5 раз1в, тваринницько! продукци —
у 15 раз1в, прибутки артыи збшыпились у 20 раз1в. Значною Mipoio цьому сприяло
зростання партшно! оргатзацп колгоспу, в якш шзшше створено партшний KOMi-
тет. Лише'в 6 бригадних парторгашзащях нал1чувалося 59 комушст1в, 3 комсомоль-
cbKi оргашзацп об’еднали 235 юнатв та д1вчат.
Добре працювала ланка П. О. Пилипонько. В 1964 рощ вона виростила по 68 цнг
кукурудзи на плопц 62 га, з1брала по 24 цнт тютюну з гектара. Члени ланки охоче
дшяться сво!м доевщом. У 1964 рощ вони взяли дшянку тютюну в сусщньому кол-
rocni «Пам’ять Лен1на», щоб повчити сусдав на !хньому ноль Чимало клопоту
було —!здити до сусщньо! арт1л1 обробляти два гектари тютюну. Але дружна
ланка не злякалася труднопцв i здобула перемогу: урожай тютюну 3pic у твтора
раза. Ланкову П. О. Пилипонько обрано депутатом районно! Ради депутат1в
трудящих.
Пщнесенню громадського
господарства сприяли р1шення бере-
зневого (1965 р.) Пленуму ЦК
КПРС. Розширились права
колгоспу, зросла тщатива та защ-
кавлен1сть у його розвитку. Най-
бшьших ycnixiB досягли бурятв-
ники. На 250 га було 3i6paHO
цукрових бурятв по 425 цнт з
кожного га. Ланка К. В. Мисюги
з!брала по 620 цнт коретв з га
на плопц 15 га, ланка П. А. Мосо-
рин — по 580 цнт з га на плопц
29 reKTapiB.
1968 piK став роком нових
ycnixiB. Вирощено зернових по
38,1 ЦНТ, цукрОВИХ бурятв —ПО Центральна вулиця в сел i НижневК 1970 р.
394 цнт, картошп — по 231 цнт,
0B04iB ПО 431 3 гектара. Спорудження будинку культури з сел! Нижкеси 1969 р.
Колгосп вщомий в облает!
i високорозвиненим тваринницт-
вом: на фермах 1200 гол!в
велико! рогато! худоби, 2500 свиней.
У 1968 рощ, наприклад, продано
держав! 2814 цнт яловичини —
134 проц. плану, 2276 цнт свини-
ни —120 проц., 5710 цнт молока —
1 1вано-Франк1вський облдержар-
х]‘в, ф. Р-111, оп. 1, спр. 1, арк. 9.
585

127 проц. Свинини колгосп продае держав1 бшыпе за iHmi
господарства у райош.
В колгосш йде широке буд1вництво. Лише за останш роки
збудовано тваринницьке мютечко, куди входить цший комплекс каштальних
прим1щень для KopiB, свиней, коней. Створено спещальний Ta6ip для
л1тнього утримання худоби, е також пункт штучного заплщнення.
Колгосп придбав 13 трактор1в, 9 комбайшв, 16 автомашин i 40 шших
сшьськогосподарських машин. Споруджено три комори, кукурудзосхо-
вище на 5 тис. цнт качашв, бетонш силосш ями, гноесховшце. Трудо-
MicTKi процеси на фермах здебшыпого мехашзовань
За останн1 роки rpoinoBi прибутки господарства перевищили один
млн. крб. Це дало можлив1сть розгорнути також сощально-культурне
буд1вництво. Споруджено триповерховий корпус середньо! школи, клуби
в селах Золотш Лиш i Д1бров1, сшьську пекарню продуктившстю 5 тонн
хл1ба на добу, два будинки для спещалктв та багато шших об’ект1в. На
честь 50-р1ччя Великого Жовтня в Нижнев1 за сучасними проектами зведено будинок
культури, прим1щення лшарш й дитячого садка.
Працюе в Нижнев1 7 крамниць, в т. ч. три спещал1зоваш, е своя пекарня, ков-
басний цех, майстерш побутового обслуговування, фотоателье, два пщприемства
громадського харчування. Село мае також вщдшення зв’язку та ощадну касу, що
нал1чуе вклад1в на суму 200 тис. карбованщв.
За ycnixn в сшьськогосподарському виробництв1 колгосп в1дзначено багатьма
нагородами. 1968 року йому присуджено перехщний Червоний прапор та першу
грошову премш Мппстерства сшьського господарства УРСР. Щороку колгосп
заноситься до обласно! Книги пошани i на Дошку пошани.
Працю нижшвських труд1вник1в високо оцшив Радянський уряд. За ycnixn
у вирощуванш цукрових буряшв, кукурудзи, картошп та високу продуктившсть
громадського тваринництва 12 члешв артш1 нагороджеш орденами i медалями
Союзу РСР. Ланков1 К. В. Мисюга, М. I. М1щанин —орденом Ленша, М. М.
Боднар i П. О. Пилипонько, доярка П. В. Касьшв — орденом Трудового Червоного
Прапора, скотар I. О. Касыйв — орденом «Знак Пошани». Голову колгоспу
М. П. Пендюра удостоено двох ордешв Трудового Червоного Прапора.
Зростае добробут жител1в села. Оплата пращ в колгосш з 1950 року збшыпи-
лася у 8 раз1в. Варт1сть одного людино-дня становить 3,5 крб. Середньом1сячний
заробггок доярок, тваринншив, мехашзатор1в, рослинншив становить 80—120 крб.
424 члени артШ одержують пеней.
Нижшв — велике сучасне село. Тут працюе чималий загш сшьсько! штел1-
генцп — майже 100 чоловш. Серед них багато випускнитв вищих навчальних
заклад1в Киева, Львова, 1вано-Фрашивська.
Перший випуск у мюцевш школ1 вщбувся 1950 року. На 1 липня 1969 року
!'! зашнчило близько 800 юнатв та д1вчат, батьки яких за буржуазного ладу навггь
не мали можливост1 навчитися читати й писати. Понад 100 випускнишв школи вже
здобули вищу осв1ту, 120 — середню спещальну освггу. 1х можна зустр1ти на
багатьох шдприемствах краши, деяш працюють в рщному колгосш. Кандидатами
наук стали нижшвщ Я. М. CipaK, Г. М. Сеник, Р. С. Турчин. У сел1 е також кон-
сультпункт 1вано-Франк1всько! заочно! середньо! школи. Чудов1 можливост1 ство-
peHi i для масового культурного дозвшля. Село мае будинок культури, б1блю-
теки з фондом 17 тис. книг. 6 де збиратися дорослим i молодь Багато громадян
мають i власт б1блютеки. Жител1 передплачують 2500 прим1рнитв р1зних газет
i журнал1в. У сел i вщкрито спещал1зований магазин «Книги».
Уродженцем Нижнева е кандидат екошнпчних наук В. П. Огоновський. BiH був
членом ЦК КПЗУ, редактором р1зних шштичних видань, учасником громадянсько! вшни.
Трудяпц села глибоко уевщомлюють, що все досягнуте — наслщок торжества
великих леншських щей, мужньо! боротьби радянських людей за щастя цього
•В. П. Огоновський —
учасник громадянсько?
'вшни, член ЦК КПЗУ.
1925 р.
586

вшами гнобленого краю. Вони шанують славш револющйш традицп, геро!зм старших
поколшь. На центральнш плопц села споруджено пам’ятник односельчанам, ят
загинули в боротьб1 з фашизмом та вщ рук украшських нащонал1ст1в, пам’ятник
великому поборников! дружби i бдност1 украшського та росшського народ1в Богдану
Хмельницькому, т'я якого з гордштю носить колгосп. 1967 року вщкрито також
пам’ятник першш комсомолщ села Mapii Сабат. 1м’я полум’яно! радянсько! naTpi-
отки надано й середнш школ i.
Заможно, культурно i радюно живуть шд зорею Радянсько! влади трудяпц
старого галицького села. 100-р1ччя з дня народження В. I. Ленша вщзначили вони
новими славними трудовими досягненнями в розвитку громадського господарства,
культури й ocBira. Ще вщрадшпи i св1тл1пи перемоги будуть у них завтра, в май-
бутньому.
С. 	Г. ГРАНАТ, В. М. МЕЛЬНИК
ОБЕРТЙН
Обертин — селище м1ського типу (з 1940 р.), центр селищно! Ради. Розташований
поблизу р1чки Чорняви, за 25 км вщ районного центру i за 14 км вщ зал1знично! станцп
Годи-Турка. Через селище проходить автодорога на Тлумач i Коломию.
Населения — 3729 чоловш. Селищнш Рад1 пщпорядкован! села Гавриляк та Гончар1в.
На територп сучасного Обертина над р1чкою Чорнявою виявлено рештки
шзньо! палеолпично! стоянки. Поблизу села Гончарова знайдено знаряддя пращ
доби бронзи.
/ Перша письмова згадка про Обертин датуеться 1416 роком. Тод1 BiH називався
Подмертин i належав бояринов! В. Тептуковичу1. В 40-х роках XIV ст. Подмертин
i навколишш села опинилися пщ владою польсько! шляхти. На територп сучасного
Обертина в XV ст. шляхта спорудила укршлений замок. Мешканщ села зазнавали
лиха не тшьки внаслщок свавол1 шляхти, а й вщ неодноразових граб1жницьких
напад1в туршв, молдавських господар1в, вшськових посто!в. У 1531 рощ поблизу
села сталася велика битва польсько-шляхетських вшськ з вшськом молдавських
феодал1в, у якш останш були переможеш.
В середиш XVI ст. змшюбться становище села. Польський король Сипзмунд II
Август дозволив' шляхтичев1 М. Дзецертовському розширити буд1вництво Под-
мертина, яке стало називатися м1стечком Шпжпв. Йому було надане магдебурзьке
право з вщповщними «обов’язками мщан i селян»2. Однак на вщмшу вщ мГст кра!‘н
Зах1дно! бвропи, де м1щани з таким правом були вшьними й незалежними вщ
феодал iB, жител! Шголтова продовжували виконувати щлий ряд повинностей на
користь землевласника, який за шнуючими у Полыщ законами розпоряджався
мктечком на свш власний розсуд i тримав у постшнш залежност1 його жител1в.
Отже, MinjaHH Н!голтова фактично не користувалися магдебурзьким правом. Та й
це право, як i назва Шголт1в, збереглися ненадовго.
Населения Обертина вщ 3opi до 3opi працювало на панських ланах, виконува-
ло численн! натуральш повинност1, сплачувало велик1 податки, гнуло спини на
буд1вництв! замку. Недобру пам’ять про спорудження цього феодального гшзда
зберегла й дос! народна шсня:
Коли мурували Обертинський замок,
Гонили на панське i в недшю рано.
Гонили на панське, били батогами,
Залишались у кршатв кров’яни рани.
noBHHHocTi не обмежувалися бyдiвництвoм, а згодом i ремонтом замку. Селяни
працювали у панських маетках, вщробляли pi3Hi «толоки», «шарварки», споруджу-
1 Р. Dqbkowski. Podzial administracyjny wojewodztwa Ruskiego i Belzkiego w XV wieku,
стор. 51.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 146, оп. 88, спр. 352, арк. 9, 10, 16, 17.
587

вали гребл1, мости, вали, укршлення та iH. KpiM вщробггних повинностей, вони
здавали ще й натуральш побори та платили rpoinoBi податки.
Сощально-економ1чний i нащонально-релпшний rHiT доповнювався ще й спус-
тошливими наскоками татарських орд. У 1594 рощ татари пограбували й спалили
Обертин1.
Все це посилювало класову боротьбу.
Коли вшсько Б. Хмельницького восени 1648 року з’явилося на Прикарпагп,
в Обертиш оргашзувався загш повстанщв, кер1вником якого обрали JliTyc я/Восени
того ж року разом з повстанцями Кам’янки та Жукотина селяни дшчГ нападали
на панськ1 маетки в Обертиш, на замок шляхтича М. Селецького, на Галицький
замок. Про це шляхтич у скарз1 на м1щан писав: «Повстал1 пщшшли до мого замку
в Обертиш, пограбували... комори i добром подшили. Брали, що im лише подо-
балося. Повикопували в земл^ чотири скриш з моши речами й порубали ix. Випо-
рожнили 12 зас1к з борошном, пшоном, горохом та пшеницею. Я втш вщ них на
KOHi, а жшка з дггьми на колясщ ледве встигла вшхати до Пшв’я, а попм весь
маеток мш спалили»2.
Шсля вщходу селянсько-козацьких вшськ польським панам вдалося придушити
народш виступи. Посилився феодально-кршосницький гнгг, зросла панщина, нату-
ральш побори й грошова рента. Особливо жорстоко визискував селян Обертина
i його околиць пан Калиновський. В його маетках на початку XVIII ст. селяни,
KpiM панщини, платили роговщину (вщ корови по 1 злотому, вщ теляти —
по 15 гронпв, вщ в1вщ — по 20 гропив), вщ бджш здавали десятий вулик.
Особливо ненависними для трудящих Обертина були орендарь Найперше
проти них спрямували селяни сво!* виступи. У 1718 рощ бщнота сш Дуб1вщв, Колш-
щв, Репужинщв i Обертина розгромила корчму шляхтича Калиновського. Шз-
шше зруйнували панський дв1р, роз1брали бшя пансько*1 обори i току плоти, спу-
стошили комору тощо. Щоб гарантувати себе вщ можливих погром1в, пом1щик вда-
вався не лише до вшськово! сили, а й до рел1га. BiH вимагав вщ селян заприсяг-
тися в церкв1, що вони не ч1патимуть його майна. Коли ж селяни вщмовилися дати
присягу, Калиновський звернувся до суду, який визнав, що «хлопи збунтувалися»
i «зробили велику шкоду»3. На втихомирення селян Обертина король спорядив
вшсько, яке жорстоко розправилося з повстанцями.
У XVIII ст. жител i Обертина знову зазнали лиха вщ татарських напад1в.
Обертин був дуже зруйнований.
В 90-х роках XVIII ст. тут починають розвиватися ремесло й торнвля. Поновлюе-
ться право на влаштування м1сцевих щотижневих торпв та великих ярмартв, як\
вщбувалися 4 рази на piK; М1Стечко пщлягало бургом1стров1, що призначався noMi-
щиком — власником Обертина.
Феодально-кршосницьт порядки збереглися в Обертиш i теля загарбання
його австршськими феодалами. Тепер гнобили трудящих не тшьки польська шляхта,
а й австршсыи власть Власником м1стечка залишався шляхтич Скарден.
1786 року в Обертиш нал1чувалося 407 будинтв з населениям 2363 чоловша.
Переважна бшышсть жител1в займалася сшьським господарством. Земельш угщдя
громади подшялися на 4 ниви, з яких nepnii дв! зас!валися протягом шести ротв,
решта залишалася на толоки.
Переважною бшышетю земель володши два шляхтич1 i священик. Вони мали
земл1 у 6—7 раз1в бшыпе, шж yci селяни. 1м же належало понад 450 морпв
пасовиськ, а на кожний селянський дв1р у середньому припадало менше 0,3 морга4.
1 А. С г о 1 о w s k i. Tatarzy w Karpatach w 1594 г. Stanislawow, 1939, стор. 10.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, оп. 1, спр. 142, арк. 526—529.
3 В. В. Грабовецький. Селянський рух на Прикарпатп у другш половиш XVII —
першш половиш XVIII ст., стор. 151—152. >
4 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 19, оп. 6, спр. 212, арк. 11—27, 47—48.
588

Реформа 1848 року не полшшила становища трудящих Обертина. Селяни втра-
тили багато земль Пом1щики, KpiM кращих орних земель, захопили Bci л1си, бшь-
нисть пасовиськ i сшожатей. Отже, земельна реформа 1848 року не лшвщувала,
а загострила земельний голод в Обертиш. Переважна бшышсть селян змушена була
найматися або жебракувати. Посилилася диференщащя селянства. Зростала
сшьська буржуаз1я — куркульство.
В кшщ XIX — на початку XX ст. в Обертиш виникли др1бш кустарш
пщприемства, зокрема, по переробщ техшчних сшьськогосподарських культур. Це було
результатом того, що пом1щицьк1 й куркульсью господарства спещал1зувалися на
вирощуванш цукрових буряк1в i соняшника. Водночас у мютечку розвивалася
торпвля худобою й зерном.
Перша св1това вшна нризвела до злидшв, голоду i понев1рянь багатьох жите-
л1в мгстечка, що опинилося на лшп фронту: Шщ час бо!‘в в Обертиш було знищено
багато буд1вель, пограбовано сёлянсьт господарства. Серед мюцевого населення
лишилося чимало покал1чених, багато загинуло.
Шсля перемоги Великого Жовтня в Pocii трудяпц Обертина спод1валися i на
свое визволення вщ сощального й нащонального гноблення. Протягом 1917 —
1918 рр. в noBiTi розгорнувся аграрний рух. У ньому взяли активну участь i
мешканщ Обертина. Селяни вимагали лшвщувати помщицьке землеволодшня,
передати землю тим, хто ii обробляв. Проте цей рух у 1919 рощ був жорстоко приду-
шений. Обертин потрапив шд владу пансько!' Полыщ. Як i рашше, переважна бшь-
ппсть земл1 залишалася в руках помщиюв, куркул1в та лихвар1в. Окрем1 з них
мали вщ 70 до 350 MopriB земль А тим часом бшышсть селян залишалася
безземельною або малоземельною, наймитувала або займалася др1бним кустарним
промислом. Вагат1ям належали пщприемства для виробництва газовано! води,
виготовлення ciTOK та паровий млин. Польсьш власт1 не дбали й про медичне обслуго-
вування населення. Лише шсля настшних вимог мешканщв Обертина з 1923 року тут
почали працювати два лшар1 i одна акушерка. Один лшар обслуговував населення
18 сш1.
На низькому piBHi залишалася тут i осв1та. Для зд1йснення полггики асим1ля-
цп укра*1'нського населення польське i австршське панство в1дповщно пристосову-
вало i осв1ту. Параф1яльну школу вщкрили в м1стечку лише в 1847 рощ, та й то з im-
щативи самих народних мае2. 1874 року тут згадуеться чотирикласна школа, в якш
найбшыпе годин вщводили вивченню польсько!* мови, але звели нашвець викладан-
ня 1нших предмет1в, в т. ч. украшську мову. Не кращим було становище з освиюн)
i в 20-х роках XX ст. Власт1 вщкрили в Обертиш 5-класну змашану школу з
польською мовою викладання, а шзшше — семикласну двомовну школу i однокласну
з польською мовою викладання на околищ Обертина — Нетреб1вщ. I все ж бшь-
писть д1тей трудящих залишалася поза школою.
Проти окупацшного режиму польсько!* шляхти трудяпц Обертина не припи-
няли боротьби. Селянським рухом керував мшцевий ком1тет «Сельроб-едност1»,
очолюваний комушстами. Число члешв оргашзацп у 1932 рощ досягло 60 чоловш.
Напередодш травня 1932 року в Обертиш вони розповсюдили комушстичш лшупвки:
«Хай живе 1 Трайня!», «Ми повстанемо!»3.
М1сцевий ком1тет КПЗУ почав д1яти з 1935 року. Наступного року комушсти
оргашзували святкування 1 Травня. В центр1 м1стечка вони вив1сили червоний
прапор, розклеши лшупвки. Хоч пол1щ!* вдалося натрапити на слщ первинно! opraHi-
зацп КПЗУ, заарештувати й засудити кшькох ii члешв, проте лави комушст1в
зростали за рахунок чисельних ii прихильнишв. На кшець 1936 року Обертинська
оргашзашя КПЗУ нал1чувала 18 члешв4.
1 1вано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 5, спр. 288, арк. 7.
2 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 165, оп. 2, спр. 1113, арк. 4.
3 1вано-Франтвсъкий облдержарх1в, ф. 68, оп. 2, спр. 189, арк. 160, 162.
4 Там же, ф. 2, оп. 1, спр. 1428, арк. 63, 65.
589

Трудяпц Обертина не втрачали нади на свое визволення i возз’еднання з
Радянською Украшою. 1х споконв1чна мр1я здшснилася в вересш 1939 року. Коли
радянсьт вшська вступили на територ1ю Захщно! Украши, в Обертиш утворився
революцшний ком1тет. Згодом у селипц створили органи Радянсько! влади: селищну
Раду, першим головою яко! обрали П. Д. Василюка, i районний виконавчий ком1тет,
яким керував В. О. Чернявський1. Обертин став районним центром2.
Запрацював районний комггет КП(б)У. Почалося буд1вництво нового життя.
Селяни району одержали 16 268 га земл i, 420 коней, 480 гол1в велико! рогато!
худоби, 520 свиней. У сусщньому сел1 стала до ладу МТС. Готували кадри мехаш-
затор1в для сшьського господарства.
В лютому 1941 року в Обертиш створено колгосп iM. XVIII партконференци
ВКП(б)3. Першим головою його став бщняк М. А. Романюк. На той час у господар-
cTBi ще бракувало тягла, сшьськогосподарсько! техшки. На допомогу прийшла
держава, видшила для колгоспу трактор, кредити.
За два довоенш роки в Обертиш багато було зроблено в галуз1 розвитку осв1ти
та громадського життя. Загш культармшщв та вчител1в, близько 400 чоловш,
взявся за лшвщацш тяжко! спадщини минулого — неписьменност1 й малописьмен-
HocTi. В кожному сел i району вщкрилися школи. Вперше yci д1ти шкшьного вшу
сши за парти.
Мщнши партшна i громадсьт оргашзаци. Протягом 1939—1941 рр. в Обертиш
д1яли 5 партшних оргашзацш4.
Районний комггет ЛКСМУ на червень 1941 року вже об’еднував 30 первинних
оргашзацш з числом члешв понад 250 чоловш. На цей час в Обертиш було 8 проф-
сшлкових оргашзацш, ят протягом року зросли на 295 члешв.
Та невдовз1 фашистська Шмеччина почала вшну. Фашистсьт загарбники
захопили Обертин 2 липня 1941 року. Шмецьт окупанти стягали з мюцевого
населения величезш податки. Земл1, ят Радянська влада передала селянам, вони вдо-
брали. На них фашисти створили господарство <аигеншафт», де примушували селян
працювати без будь-яко! оплати. Окупанти пограбували жител1в, а селище дуже
зруйнували. Знищили Bci колгоспш буд1вль Худобу та швентар вивезли до
Шмеччини. nociBHi площ1 скоротилися на 40 проц., кшьтсть худоби зменшилася в три
рази.
Трудяпц всшяко саботували заходи загарбнитв. Пщпшьну антифашистську
роботу BiB голова селищно! Ради П. Д. Василюк, залишений районним компетом
партп у тилу ворога. BiH загинув на бойовому посту. Жител1 селища Г. М. Дани-
лейчук, Д. О. Яцик, М. А. Романюк та М. Д. Григорук за антифашистську аптацш
були арештоваш й кинут1 до в’язнищ. Д. М. Ткачук, С. Д. Гринишин, П. М. Голо-
вецький за саботаж розпоряджень окупацшних властей переслщувались
фашистами. П. Ф. Григорук i А. Д. Друляк за переховування збро! потрапили до конц-
табору, де й загинули5. Жител1 Обертина ухилялися вщ вщправки на каторжш
роботи до Н1меччини йховалися. Коли влпку 1943 року поблизу Обертина проходили
партизансьт загони С. А. Ковпака, трудяпц селища i навколишшх сш допомагали
!м транспортом, продуктами харчування, сприяли !хшй розвщщ.
В1йська 1-го Украшського фронту 30 березня 1944 року визволили селище.
Але бо! у райош Обертина тривали аж до“липня. Обстршяний фашистами, Обертин
зазнав вдруге руйнувань. У боях за визволення селища та його околиць загинуло
понад 790 радянських во!шв — рос1яни, украшщ, бшоруси, узбеки, туркмени,
представники шших нащональностей6. Вошам-визволителям активно допомагали
1 1вано-Фрашавський облпартарх1в, ф. 26, оп. 2, спр. 1, арк. 1.
2 Районним центром Обертин був до 1962 року.
3 1вано-Фрашовський облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 2, спр. Р-2, арк. 1.
4 1вано-Франшвський облпартарх1в, ф. 1, оп. 2а, спр. 1, арк. 32, 52, 73, 143.
6 Там же, оп. 29, спр. 415, арк. 63, 256.
e ApxiB МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 334, арк. 148—149.
590

мкщев1 патрюти. Вони будували укршлення, рили окопи, вели розвщку. Чимало*
жител iB воювало проти фашисупв на фронтах вшни, перебуваючи в лавах Червоно!’
Армп. 74 чоловша нагороджено орденами й медалями.
Зразу ж теля визволення вщ фашистсько! невол1 трудяпц Обертина почали
вщбудовувати народне господарство. Вщновили найперше д1яльшсть радянських
оргашв, партшних, комсомольських, а також профешлкових оргашзацш.
Буд1вництво нового життя здшснювалося в умовах гостро! боротьби з украш-
ськими буржуазними нащонал1стами. Бандер1вщ намагалися перешкодити сощалш-
тичним перетворенням. Вщ!хрук загинули активюти М. Михайлинин, Е. Баринов,.
М. А. Яворський, А. Шубш, М. Мовчанов, А. Холодин, П. Ноздрачов,Г. Лисенко.
Але вороги прорахувалися. Трудяпц розгромили оушвщв, пщняли з ру!н свое-
селище. Незабаром в Обертиш почали роботу промкомбшат, хл1бопекарня, шку-
баторна станщя, два цегельш заводи, сироварний цех та imni пщприемства.
Велику допомогу у вщбудов1 народного господарства подавали народи Радянського
Союзу. У червш 1944 року з РРФСР надшшли автомашини i комбайни, з БРСР
i схщних областей УРСР — трактори; вщновила роботу МТС. Допомогу селянам
у ремонт! сшьськогосподарського реманенту подавали i шефи з Обертинського пром-
комбшату. Через кооперативну мережу населения забезпечувалось насшням овоч1в,
пос1вним матер1алом, тяглом1.
Значну роль у здшененш суцшьно! колектив1зацп району вщправала МТС,
допомагаючи колгоспам своею техншою.
Серед пщприемств Обертина найбшыпими е вщдшення «Сшьгосптехнши».
Тут працюють розб1рномиючий, комплектувальний, два електрозварних, коваль-
ський та складальний цехи. Ремонтують трактори за потоковою лш1ею. Нотужшсть
в1дд1лення — 400 трактор1в на piK. Обсяг виконаних ремонтних роб1т за 15 poKiB
3pic у 5 раз1в i становив у 1965 рощ 240 тис. карбованщв.
Пщприемство обслуговуе колгоспи Тлумацького i Городентвського райотв.
На ньому трудяться 14 токар1в, 28 слюсар1в, 22 тракториста й 64 шофери. 6 тут
i спещальний мехашчний заг1н, що мае бульдозери, екскаватори й машини-обприс-
кувач1, призначен1 для боротьби з шкщниками сад1в та nociBiB. 3ariH виконуе
також земляш роботи. Ще бшыпе ycnixiB досягли труд1вники в!дд!лення в роки
восьмо! п’ятир!чки. За планом на 1969 piK передбачалося випустити продукцп
на 291 тис. крб., а випущено на 310 тис. крб. Мехашзованим загоном планувалось
здшенити 39 тис. га м’яко! оранки, а зорано понад 45,5 тис. га. Водночас вщд1-
ленням за 1969 piK зекономлено понад 2 тис. крб. та одержано прибутку бшып
як 4500 карбованщв.
Бшышсть po6iTHHKiB вщдшення — передовики виробництва. Почесне звання
ударника комушстично! пращ першим присвоено слюсарев! ремонтно! майстерш
А. 	I. Оринчину, його ращонал!заторсьш пропозици дали економп 350 крб.;
шоферов1 першого класу М. В. Ше-
лефонтюку, який при перевиконанш ,,
е: ••• На однж з вулиць Обертина. 1969 р.
плану po6iT добився економп паль- 1 4 р к
ного i зниження C06ieapT0CTi тонно-
к!лометра; слюсарев!-котельнику
Г. Ю. Возняку й трактористов!
М. Й. Рубашевському, яш
систематично перевиконують сво! вироб-
HH4i плани. Взят! соц!ал!стичн! зобо-
в’язання на честь 100-р1ччя з дня
народження В. I. Ленша колектив
виконав достроково.
1 1вано-Франтвський облдержарх1в,
ф. Р-295, оп. 5, спр. 338, арк. 161, 319.
591

Полптно збшылив виробничу потужшсть промкомбшат — друге за розм1ром
пщприемство селища. Його цегельний завод виробляе близько 3,5 млн. штук цегли
на piK, яку постачають господарствам не лише району, а й область Промкомбшат
мае столярний цех. Пщприемство вщ1грае важливу роль в економщ! селища.
Колектив його систематично перевиконуе виробничий план. Бригада, яку очолюе
комушст Д. А. Михайлюк, удостоена звання комушетично!. Ударниками комушетично!
пращ стали П. А. Садов’як, М. М. Городчук та ш. На мшцевш сировиш працюе
харчокомбшат. Тут виробляють крупу, безалкогольш напо!, мелють зерно на муку.
Д1е ковбасний цех. Найбшыпим е консервно-овочевий завод харчокомбшату. Його
потужшсть — понад 1 млн. банок консерв1в на piK. Комбшат щороку збшыпуе
виробництво продукцп. У 1969 рощ планове завдання перевиконано на 25 процешчв.
Зростае в селшщ ще одне пщприемство — шкубаторна станщя. Вона обладнана
новою техншою, що дозволяе збшыпити виведення курчат на 50—60 тис. штук.
Крапц робигники колективу О. В. Артус, М. М. Романюк, П. Ю. Друляк перевико-
нують виробшга плани на 125—130 процент1в.
Частина жител1в селища зайнята в сшьському господарствь У 1948 рощ тут
засновано колгосп iM. Руднева, головою якого обрано М. Григорука. Колгосп
об’еднуе частину мешканщв Обертина й села Гончарова, мае 1228 га земельних
угщь, 7 автомашин, 10 трактор1в, 7 комбайшв.
В артии розгорнуто буд1вництво господарських i житлових прим1щень.
Господарство спещал1зуеться на вщгод1вл1 худоби. У 1968 рощ тут вироблено м’яса на
100 га орно! земл1 98,6 центнера.
Виросли в колгосш передовики виробництва. В перших лавах серед кращих
виробничнитв — комушсти й комсомольца Комушст I. I. Дибич, працюючи
трактористом, виконуе норми на 120—130 проц. Комушстка О. Д. Стефуняк, комсомолка
6. 1. Семчук, М. П. Грилицький, Т. М. Гавкалюк, К. А. Григорук працюють скота-
рями й добиваються добового приросту тварин по 900—1380 грам1в.
Обертин оновлюеться. Його реконструкщя, забудова i впорядкування здшеню-
ються за планом, затвердженим селищною Радою. Асфальтують i оевгглюють вулищ,
прокладають тротуари. Закладаються нов1 сквери. Селище озеленюеться. Спору-
джуються житлов1, культурно-побутов1 й господарсьт будинки. Лише для перебу-
дови центру селища було асигновано понад 300 тис. крб. За шслявоенн1 роки воно
бшып як наполовину перебудоване. Зведено понад 680 нових будинтв. Побудовано
готель, водонашрну башту, книжковий магазин, радшетанщю, ушвермаг,
будинок культури, пошту, лазню. Щороку в селигщ бшыпае телев1зор1в i радю-
приймач1в.
Вщчутш зм1ни вщбулися в селипц в галуз1 осв1ти. Повшстю лшвщовано непись-
менн1сть i малописьменшсть. Ще в 1945 рощ вщкрили середню школу. Серед учи-
тел1в значком «Вщм1нник народно! осв1ти» вщ-
значеш директор школи П. I. Хрущ 1вчителька
Комбшат побутового обслуговування в Обертиш. эд g Баранова, ГраМОТОЮ MiHiCTepCTBa OCBiTH
р‘ УРСР — Т. I. CeprieHKo. Навчальн1 кабшети
школи та дв1 майстерш по дереву й металу,
спортивний зал обладнаш необхщними прила-
дами. Працюють гуртки: баяшст1в, хоровий,
драматичний, ф1зичний, л1тературний, матема-
тичний та юних ^торитв.
Майже 100 випускник1в середньо! школи
вже здобули вищу освггу. 3 Обертина вийшов
заслужений д1яч мистецтва УРСР М. П. Грини-
шин. Про необмежен1 можливост1 здобути ocBi-
ту розповщае багато родин селища. У С. О. та
М. А. Павлютв— 8 д1тей. 3 них 6 вже мають
вищу й середню осв1ту, дочка — учениця
592

медичного училища, а найменший син — у школь
У с1м’! Юрчатв 7 дггей здобули вищу й середню
спещальну освггу.
Добре шклуються в селшщ про здоров’я
трудящих. Тут д1е полшлшша та районна
лшарня, де трудяться 18 лшар1в та багато середшх
медпращвнитв. Bci медичш кабшети обладнаш
сучасною апаратурою. Лише за 1969 piK на при-
дбання апаратури та швентаря витрачено близько
20 тис. крб. Колектив пращвнитв веде повсяк-
денну профшактичну роботу. За останш роки
в селипц майже не було випадтв дитячо! смерт-
HocTi. Лiкapкa Г. В. Юрчак нагороджена орденом,
Червоного Прапора. В селшщ е дитячий садок,
ясла, тублшарня i саштарно-епщем1чна станщя.
Культурио-ocBiTHix заклад1в до 1939 року в
Обертиш не було. Ниш тут працюе будинок
культури з кшозалом. Дшть 3 б1блштеки з книжко-
вим фондом понад 40 тис. прим1рнитв. При
будинку культури створено гуртки художньо!
самод1яльностк хоровий, драматичний, вокаль- Пам'ятник В. I. Леншу в Обертин‘|. 1969 р.
ний, танцювальний, художнього читання, духових
шструменпв. 6 в селипц ушверситет культури з 4 факультетами: естетики,
здоров’я, педагогши i молод1жний.
Урочисто вщзначили мешканщ Обертина 100-р1ччя з дня народження В. 1.
Ленша. Швр1чш плани на Bcix шдприемствах було виконано до 22 квпчая. У будинку
культури вщкрито виставку трудових ycnixiB. Книжкова виставка на тему «Завжди
живий» розповщала про втшення у життя трудящими нашо! краши заповтв
В. 	I. Ленша. Вщбулася читацька конференщя на тему «Заповггам Ленша BipHi»,
яка привернула увагу багатьох труд1внишв селища. В цей день на плопц бшя
пам’ятника В. I. Леншу юнакам i д1вчатам вручалися комсомольсьш квитки, тут
проходила урочиста лшшка. Увечер1 влаштували концерт.
Жител1 Обертина — велши книголюби. Чимало родин мае сво! б1блютеки.
Охоче вщвщують читач1 масову б1бл1отеку. В цьому заслуга i завщуючо! 6. П. 1гна-
тович — дочки першого голови Обертинсько! селищно! Ради П. Д. Василюка,
розстр1ляного фашистами пщ час окупаца. Тшьки за 1969 piK б!блютека влашту-
вала 7 читацьких конференщй, 15 лиературних Be4opiB, 6 вечор!в книг, 9 усних
журнал1в, 8 обговорень книг, 4 дитяч1 ранки тощо.
Багато уваги придшяеться позашк1льному вихованню дней. 3 1960 року в
Обертин! працюе будинок nioHepiB, у якому е духовий оркестр, студ1я баянктв, гуртки:
ляльковий, «умш1 руки», драматичний, кшомехашшв, юних фотограф1в. У гуртках
художньо! самод1яльност1 бере участь понад 160 nioHepiB.
3 кожним роком зростае добробут трудящих селища, полшшуеться !х побутово-
культурне обслуговування. В Обертинському ССТ е 39 торговельних пщприемств.
За 4 роки товарооб1г 3pic майже на 50 проц. Ними реал1зовано у 1969 рощ товар1в
на суму близько 3 млн. крб., у т. ч. продано холодильнишв — 49, пральних машин —
36, мотоцикл1в — 25, радюприймач1в — понад 100, телев1зор1в — близько 130,
138 велосипед1в. 218 електроутюпв, понад 500 годиннишв.
Обертин перебудовуеться, впорядковуеться.
За планом реконструкцп передбачено збшыпити житловий фонд, спорудити
виробнич1, культурно-побутов1 й громадсьт примщення. Заможним i культурним
життям живуть трудяпц селища, впевнено крокують разом з yciM радянським
народом до комушзму.
В. М. МЕЛЬНИК, О. /7. СЕРДЮК
593 38 зз2

ОЛЕШ1В
Олепив (стара назва Голенив) — село, центр сшьсько!’ Ради, розташоване за
9 км вщ Тлумача i за 25 км вщ 1вано-Франтвська. Через село проходить
автомапстраль 1вано-Франтвськ—Тернопшь. Населения — 1075 чоловш. Сшьрад1 пщпо-
рядковаш села Антотвка, Бутвна, Остриня.
У письмових джерелах перша згадка про село належить до 1444 року1. Бшя
с. Олешева розкопано знаряддя пращ доби шзньо! бронзи. В Бутвнш виявлено
5 шалеолп'ичних стоянок. Одна з них — найдавтша в область Тут жили люди
близько 100 тис. poKiB тому. Знайдено також поселения землероб1в доби неолпу,
курганний могильник доби бронзи, давньоруське поселения.
Коли Олепив перебував пщ владою шляхетсько! Полыщ, трудяпц виконували
тяжт феодальш повинность 3 майнового перепису 1578 року видно, що в сел1 було
три пом1щики: Шандовський, Людницький i Скопницький. Кожен з них волод1в
чотирма ланами кращо! земл i i селянами2, ят вщробляли панщину 2—3 дш на
тиждень, здавали зерно, худобу, курей, яйця, возили на пом1щицьт двори дрова.
Посилюючи закршачення, шляхта поступово позбавляла земл1 окрем1 категори
селян, прибирала до рук лши й пасовиська. В 1700 рощ помщикам належали Bci
пасовища села3.
Пщ владою австршських феодал1в становище селян Олешева не полшшилось.
Панщина складала 5 дшв на тиждень. Селян примушували здавати пряжу, яйця,
курей та шше. KpiM повинностей своему пану, вони платили велит податки держав1 —
вщ 14 до 40 флоришв на piK4.
Трудяпц селяни жили в злиднях i темряв1, тершли вщ голоду, епщемш,
повод! та шших стихшних лих. Тшьки в XVIII ст. в Олешев1 кшька раз1в
спалахувала епщем1я холери, вщ яко! вмерло бшыпе третини населения.В середиш
XVIII ст. близько 20 проц. д1тей помирало, не доживши року.
Л1квщащя кршосного права супроводжувалася безжал1сним пограбуванням
селян. За звшьнення вщ феодальних повинностей вони мали платити викуп. Хто
у визначений строк не виконував цього, з того стягували великий процент. Крапц
земл1 i дал1 належали помицикам. 1868 року помщик Каетан Шадбей волод1в в Оле-
шев1 638 моргами орно! земл1, тод1 як близько 1000 селян мали 1056 морпв. Бшь-
писть селян користувалася клаптиками земл1 менше морга. Трудящих села зовс1м
позбавили л1су. Один Шадбей мав його 337 морпв, a BciM селянам Олешева належало
всього 9 морпв.
1888 року в Олешев1 вперше вщкрили школу. Та вщвщувати ii могли лише д1ти
заможних батьтв. Для переважно*! 61льшост1 селянських д1тей через важке мате-
р1альне становище навчання було недоступним.
В кшщ XIX — на початку XX ст. у розвитку Олешева з’являються ознаки
кашталк>тичних вщносин. Збшь-
л шуеться к1льк1сть вироб1в селян-
Загальнии вид села Олешева. 1969 р. * г п
ського ремесла для ринку. Зростае
продаж худоби. 3 роками посилю-
валося класове розшарування, ос-
новна маса селянства зубожша,
а к1лька куркульських господарств
1 Akta grodzkie i ziemskie, t. XII,
стор. 122.
2 Zrodla dziejowe, t. XVIII, cz. 1,
стор. 86.
3 ЦД1А УРСР у JIbBOBi, ф. 5, т. 206,
арк. 1336; ф. 19, оп. 6, спр. 3.
4 Там же, ф. 146, оп. 19, спр. 3625,
зв’язка 128.
594

зосереджували в cboix руках по 50—80 морпв земл1, займалися лихварством.
1908 року в Олешев1 побудували завод вапна й цегли на 50 робггншив — у Ti часи
чимале пщприемство. Тут трудилися переважно м1сцев1 житель Працювати доводи-
лося у важких умовах. Робочий день тривав по 12—14 годин на добу, а зароб1тна
плата була м1зерною, у два рази меншою, шж на под1бних шдприемствах в Австри.
Перша свпюва вшна завдала трудящим Олешева нових бщувань. Майже Bcix
здорових чолов1шв мобш1зували на фронт, у селян конфкжували коней, вози, хл1б,
худобу. До того ж, селян розоряли посто! солдат1в.
На околицях села точилися спустошлив1 жорстот бо! м1ж австро-угорськими
i росшськими вшськами. Це завдавало селянам великих збиттв. Трудяпц терпши
i вщ шфекцшних хвороб, особливо тифу. В 1915 рощ пошесть в Олешев1 i навколиш-
Hix селах набрала таких po3MipiB, що власт1 змушеш були дозволити розм1щати
хворих навпъ у польовому госштал1 (i зараз ця мюцевшть називаеться «Шпиталг»).
Але майже Bci xBopi, що перебували в госштал^ помирали. Не випадково населення
боялося «шпиталю» бшыпе, шж самого тифу. При наближенш росшських вшськ
«шпиталь» був спалений жандармами, а величезне кладовище з сотнями селянських
i солдатських могил залишилось як згадка про Ti муки й жертви, яких зазнали
трудяпц у вшш за штереси кашталктв1.
Доведен! до вщчаю, жител1 Олешева, скориставшись вщступом австро-угор-
ських вшськ, розгромили помщицький маеток2. Та австршсьт власт1, коли в1д1-
йшла росшська арм1я, жорстоко розправились i3 селянами. Оргашзатор1в селян-
ського виступу ув’язнили i вивезли до концентращйного табору Талергоф.
У склад1 рос1йських вшськ, що розмютилися в Олешев1, було чимало револю-
щйно настроених солдат1в. Вони розповщали про революцшш поди в Pocii, про
В. 	I. Ленша. Велике враження справила на жител!в Олешева страта молодого
росшського офщера-бшыповика в сусщньому сел1 Остринь Смшивий аг1татор
(на жаль, пр1звище встановити не вдалося) закликав трудящих гги за Лен1ним, за
бшыповиками. Його стратили на очах солдат1в i селян.
Рад1сно, з над1ею на визволення вщ експлуатаци i гшту зустрши трудящ1
Олешева звштку про перемогу Велико! Жовтнево! сощал1стично!* революци. Цю
новину принесли односельчани Д. С. Напрний, С. М. Стецько, Я. Г. Стецько,М. Д.
Шпук, I. М. Стецько, I. Т. Фостун, Д. М. Фостун, I. М. Москалюк, що повернулись
з росшського полону. Револющйна Pocin була для них школою поличного вихо-
вання, i вони стали^пропагувати ще!’ Великого Жовтня у рщному сел1. Активним
аг1татором був Д. С. Напрний. BiH закликав селян виступати проти пом1щиюв
i кашталкупв, боротися за встановлення влади трудящих. В 1919 рощ Д. С.
Напрний вступае до лав КПСГ, проводить серед селян Олешева, а також сусщшх сш —
ByKiBHoi й Острит — бшыповицьку аптацш. Шд його кер!вництвом обговорюва-
лися питания про лшвщацш пом!щицького землеволод!ння, висувалися вимоги
под!лити землю м!ж селянами.
П!сля розпаду Австро-Угорсько! iMnepii владу в Олешев! захопили украшсьт
буржуазн! нащонал!сти. Вони продовжували пол1тику старих австр!йських урядов-
щв. Але трудящ1 не визнавали уряду ЗУНР, вели проти нього боротьбу, ухилялися
вщ мобш1зацп у зунр1всьш в!йська, не виконували розпоряджень властей.
У липш 1919 року Олеппв опинився пщ владою польських загарбншив.
Становище трудящих дедал! пршало. Земля, як i ран1ше, належала помщикам, церкв!
i куркулям. На початку тридцятих ротв пом1щиця Малишова володша в Олешев1
130 га орно!' земл1 та 50 га л1су, nin — 33 га, a Bci селяни (1598 чоловш) мали 585 га
земл! та 39 га люу, причому майже половина ii була в руках сшьських глита‘!в.
Безземелля, голод, нестатки примушували трудящих Олешева кидати сво!
рщш мюця, шукати кращо! дол1 за океаном. За перюд з 1922 по 1938 роки до США,
1 1вано-Фрашивсышй облдержарх1в, ф. Р-1576, оп. 1, спр. М—25.
2 ЦД1А УРСР у Львов], ф. 146, оп. 1, спр. 7563, арк. 110.
595 38*

Канади, Бразшп, Аргентши i Парагваю звщси ем1грувало 52 чолов1ка. Багато
жител1в Олешева вшжджало щор1чно на сезонш роботи до европейських краш.
Важно жилося еъигрантам. Але вони й на чужиш не мирилися i3 злиднями, боролися
проти безправ’я. За револющйну д1яльшсть власт1 Аргентши вислали з краши eMi-
гранта з Олешева С. О. Короля. Повернувшись на батьшвщину, вш продовжував
вести боротьбу з експлуататорами, незабаром став активним д1ячем Тлумацького,
а шзшше — Бук1внянського райкому КПЗУ.
Трудяпц Олешева не мали будь-яких полпичних прав, вони не вщчували тур-
боти про осв1ту, охорону здоров’я з боку польських властей. В сел1 працювала одно-
класна школа, в якш украшська мова дозволялася тшьки на уроках рукодшля,
малювання та ф1зкультури. Про середню i вищу освггу трудяпц нав1ть мр1яти не
могли. До 1939 року лише одному жителев1 Олешева М. М. Дупелку пощастило
здобути вищу осв1ту. Однак теля закшчення Льв1вського ушверситету вш не Mir
влаштуватися на роботу.
1931 року на кошти селян в Олешев1 вщкрили невеличку читальню. Але книги
були переважно релУшного зм1сту. Газети одержували тшьки nin, вшт, учител1
та службовщ вапняно-цегельного заводу. Медичною допомогою селяни не мали змоги
користуватись, оскшьки в Олешев1 медичних пращвнитв не було, а в1зит до лшаря
у Тлумач коштував 5—10 злотих. Через бщшеть переважна бшышсть сшьських
жител1в з настанням весни i аж до холод1в ходила босошж i в одяз1 з домашнього
полотна. Харчувалися в основному картоплею, м’ясо вживали на велиш свята.
1923 року в Бутвнш виник осередок КПЗУ, до нього входили й комушсти
Олешева. Активно працював С. О. Король1. У 1931 рощ з Америки повернувся
С. I. Сорока, який ще там вступив до комушстично! партп. 3 його участю в Олешев1
1932 року було створено осередок КПЗУ. Тод1 ж виникла i комсомольська
оргашзащя, до яко! входили В. А. Рудяк, П. В. Логаза, С. I. Дикун.
Комушсти особливу увагу звертали на пропагандистську д1яльшсть серед
робггнитв Олепивського вапняного заводу. Умови пращ на цьому пщприемств!
були надзвичайно важкк ненормований робочий день (працювали по 12 i бшыпе
годин на добу), низька заробпна плата, ф1зичш покарання. Пщ проводом комушс-
TiB трудяпц заводу все част1ше виступали проти визиску. В 1932, 1933, 1935,
1937 роках на завод1 вщбувалися страйки. Страйкар1 вимагали скорочення робо-
чого дня, пщвищення заробино! плати, полшшення умов пращ. 1х шдтримували
селяни Олешева.
Внаслщок тривало! боротьби робпники вапняного заводу 1937 року добилися
шдписання колективного договору, за яким встановлювався 8-годинний робочий
день, на 5 проц. шдвищувалася заробггна плата, адмшютрацп заборонялося звшь-
няти роб1тник1в без згоди компоту профсшлки. У KBiTHi 1938 року строк дп договору
зак1нчувався, i власники пщприемства поновити його вщмовилися. Тод1 робпники
оголосили загальний страйк. Адмш1стращя зразу ж викликала жандарм1в, а з су-
с1днього села Бушвно! привезли штрейкбрехер1в. Дирекщя заводу i жандарми
вешяко намагалися спровокувати сутички м1ж роб1тниками та штрейкбрехерами.
Проте робпники тримались орган1зовано i провокаца не п1ддалися. Власт1 вдалися
до шших метод1в насильства: вони заарештували члешв профепшкового комиету
i найактившших страйкар1в, в1ддавши !х до суду. Тлумацький суд засудив 14
чоловш до трир1чного тюремного ув’язнення, а 28 чоловш — вщ 1 до 3-х м1сящв2.
У 1938 рощ робпники Олеш1вського й Нижшвського вапняних завод1в з irn-
щативи KOMyHicTiB вийшли на першотравневу демонстращю. Пщ червоними
прапорами, з оркестром, сшваючи револющйних шеень, демонстранти крокували
вулицями сш Олешева й Нижнева. 1х впали м1сцев1 жител i3.
1 1вано-Франк1вський облпартарх1в, ф. 1, оп. 1, спр. 1377, арк. 22.
2 Гвано-Франшвський облдержарх1в, ф. 2, оп. 1, спр. 1523, арк. 83.
8 Там же, ф. Р-1576, оп. 1, спр. Г—И.
596

Комушсти викривали антинародну суть реакцшно! д1яльност1 украшських
буржуазних нацюнал1ст1в. Завдяки цш боротьб1 вплив нащонал1ст1в на трудяпц
маси з кожним роком зменшувався. Це привело до розвалу нащонал1стично!‘ оргаш-
заци «Луг», що д1яла в Олешевь А масова молод1жна оргашзащя «Каменяр» й
читальня «Просвгги», ят спочатку перебували шд впливом нащонал1ст1в, повшстю
перейшли на 6iK комушст1в.
Радшш дш настали для трудящих Олешева у вересш 1939 року. Ще до приходу
радянських вшськ у сел1 створили бойовий загш, який взяв пщ свою охорону noMi-
щицький маеток i вапняно-цегельний завод. 18 вересня, коли частини Червоно!
ApMii наблизилися до Олешева, населения з хл1бом-сшлю зустршо сво!х визволи-
тел1в.
Шсля визволення Олешева розгорнулося буд1вництво нового життя. Очолив
тимчасовий селянський ком1тет селянин-бщняк, комушст С. О. Король. Була
створена KOMicin для розподшу помщицько!* земль Вона роздала безземельним i мало-
земельним селянам близько 300 га земл1, хл1б, худобу, швентар з пом1щицького
маетку. Державною власшстю став вапняно-цегельний завод. Його першим
директором призначили активного комушста С. I. Сороку, головою заводського комггету
профсшлки обрано комушста з 1919 року, одного з оргашзатор1в революцшно!
боротьби в Олешев1 Д. С. Напрного.
3 високим пол1тичним п1днесенням трудяпц Олешева обрали депутат1в
до Народних 36opiB Захщно! Украши. Тхшми посланцями були С. I. Сорока,
М. П. Стецько1.
У грудш 1939 року в сел1 створили комсомольську оргашзащю. Комушсти
й комсомольщ розгорнули роботу щодо колектив1заци сшьського господарства.
Спочатку оргашзували ш1щативну групу, до не! ввшшли найб!льш активн1 бщняки
й середняки. Тим часом депутата сшьсько! Ради П. М. Коваль послали на сшьсько-
господарську виставку в Москву. По при!зд1 вона часто виступала перед трудящими
села i району, розповщала про досягнення колгоспного господарства в СРСР,
закликала селян об’еднуватися в колгоспи. Весною 1941 року в сел1 заснували
колгосп «За сощалютичну перемогу». BiH об’еднував 60 селянських господарств. Керу-
вати артшлю доручили бщняков1 П. I. Лесику.
Для бшып ращонального використання робочо!* сили й мюцево! сировини
в Олешев1 побудували гшсовий завод.
Одночасно вщбувалися докоршш змши в галуз1 культури й ocBira. Трикласна
школа ще восени 1939 року була перетворена в семир1чну. Прим1щення школи
кап1тально вщремонтували. Bci д1ти шк1льного BiKy с1ли за парти. В сел1 працювали
веч1рня школа i курси л1кв1дацГ! неписьменность
В Олешев1 в1дкрили клуб, б1блштеку. При клуб1 орган1зували гуртки
художньо! самод1яльност1, в робот1 яких активну участь брала молодь. Селяни вперше
побачили звукове кшо. Вони передплачували газети, журнали.
Та раптом грянула вшна. 3 липня 1941 року фашисти зайняли Олепив. У сел1
вони запровадили кривавий окупащйний режим. Перших катувань зазнали голова
колгоспу П. I. Лесик, голова сшьсько! Ради С. О. Король та mmi актившти. Шсля
нелюдських знущань ix вщправили на каторгу до Шмеччини, в концентрацшний
Ta6ip. Окупанти грабували село. Колгоспну садибу вони перетворили на воешзо-
ване господарство, для якого у селян вщбирали коней, худобу, вози, упряж, мебл1
i нав1ть посуд та одяг. Трудящих примушували працювати майже даром. За най-
менший непослух жорстоко карали. 110 жител1в Олешева, в т. ч. 30 жшок, вивезли
до Шмеччини2.
1941 року через велику повшь бшышсть селянських nociBiB загинула. Однак
фашисти на це не зважали. Вони забрали у селян майже весь хл1б та mmi сшьсько-
1 В. JI. В а р е ц ь к и й. Сощалкугичш перетворення у Захщних областях УРСР, стор. 209.
2 Твано-Франтвський облдержарх!в, ф. Р-98, оп. 1, спр. 33.
597

господарсьш продукта. На сел1 розпочався страшний голод. Жител! Олешева виру-
шали до сусщньо! Тернопшьсько! области де за peqi намагалися вимшяти продукта.
Та коли вони верталися додому, на переправах через Дшстер чатували полща!, яш
вилучали у них продукта, а затриманих вщправляли до Шмеччини. Навиъ жорна
для розтирання зерна вщбирали у селян. Щоб не померти вщ голоду, люди зривали
зелене колосся, хоч це загрожувало смертю. В Олешев1 фашиста прилюдно розстр1-
ляли жителя сусщнього села Острит I. Г. Притуляка, в якого знайшли два снопи
зеленого жита. Окупанти знищили 44 будинки, зал1зничну станцда, з1рвали MicT
через р1чку Тлумачик. У селян ввдбрали майже Bci вози, кош, 356 гол1в велико!
рогато! худоби.
Трудяпц Олешева не мирилися з поневоленням, всшяко боролися проти оку-
пант1в. Вони саботували заходи фашистських властей: вщмовлялися здавати теплий
одяг, сшьськогосподарсьш продукта, ухилялйся вщ вивезення до Шмеччини,
допомагали радянським вШськовополоненим. 95 олеппвщв у лавах Червоно! Армп
билися на фронтах з ворогом. 37 чоловш були нагороджеш орденами й медалями
за бойов! заслуги.
Наприкшщ березня 1944 року частини 1-! танково! бригади Червоно! Армп
вибили фашштв з Олешева. Проте в середиш квггня ворогов! вдалося знову захо-
пити село. В липш 1944 року частини 1-! гвардшсько! армп теля запеклих бо!в
зламали onip фашист1в i 25 липня визволили Оленив1.
Однак фашистсьш прислужники — оушвеьш бандита i куркул1 — ще довго сил-
кувалися, щоб не допустити вщновлення Радянсько! влади i вщбудови господарства.
Вони зруйнували вапняно-цегельний завод, спалили будгвт колгоспу, клуб, кшо-
апаратуру, замучили й кинули в криницю директора заводу П. I. Михайлюка,
голову сшьсько! Ради П. I. Лесика, директора вапняно-цегельного заводу I. В. Ми-
ронюка, його сина та дочку. Пщл1 зрадники на очах матер! i шестир1чно! доньки
застрелили колишнього голову сшьради С. О. Короля, який повернувся з
фашистсько! каторги.
В складних умовах боротьби з бандитами i розрухи трудяпц поступово вщро-
джували свое господарство. Радянська влада повернула селянам землю, вщ1брану
окупантами. Вщновилася робота клубу, б1блютеки. Хоч примщення школи було
нашвзруйноване, а устаткування й приладдя зовс1м зншцеш, заняття проходили
нормально.
На початку 1948 року в сел1 створюеться партшна оргашзащя. Комушсти спря-
мували сво! зусилля на те, щоб вщродити колгосп. Вони роз’яснювали селянам
значения колективного господарювання, першими подали заяви до колгоспу. У груд-
Hi цього ж року сшьськогосподарська артшь «За сощалютичну перемогу» об’едиу-
вала вже 189 селянських господарств. У 1949 рощ Олепив став селом сущльно!
колектив 1зацп.
У nepnii роки свого шнування артшь була вщеталим господарством. Як вщзна-
чалося на партшних зборах, у лиcтoпaдi 1950 року вона поещала останне мшце
в райош з урожайност! i розвитку тваринництва.
Долаючи труднопц, колгоспники piK у piK змщнювали apтiльнe господарство.
Велику допомогу олепивцям подала Радянська держава. Тшьки в 1949 рощ артшь
одержала вщ держави понад 15 тис. крб. довгостроково! позики для придбання
худоби й реманенту. Хл!бороб1в постачали по^вним матер!алом, м!неральними
добривами, МТС обробляла машинами землю, допомагала в збиранш та обмолот1
зернових.
Колгосп розгортав бyдiвництвo. Тут спорудили конюшню, свинарник, зерно-
сховище, критий тш. У 1950 рощ створено першу в райош племшну свиноферму.
Через три роки господарство вже мало 100 коней, 109 гoлiв велико! рогато! худоби,
близько 200 свиней, багато овець, птищ. Врожайшсть зернових культур збшыпи-
1 Apxiu МО СРСР, ф. 299, оп. 3070, спр. 334, арк. 211—218.
598

лася на 3—4 цнт з одного гектара.
Зростали прибутки артшь У кол-
rocni з’явились nepnii передовики
виробництва. В 1952 рощ ланки
М. К. Копаницько! та А. О.
Коваль виростили по 48 цнт куку-
рудзи з гектара.
В сел1 працювали клуб, 6i6-
лштека, систематично демонстру-
валися тнофшьми. Комушсти i
комсомольщ випускали CTiHHi га-
зети, польов! «блискавки», читали
лекцп, доповщ1, проводили 6eci-
ди, роз’яснювали шттику Кому-
HicTH4Hoi партп i Радянського
уряду, розповщали про реакщйну
суть щеологп украшських
буржуазних нащонал1ст!в, про м!ж- ,, „
„ ... птгт лт На полях колгоспу «Прогрес». 1969 р.
народн1 поди. Учительськии ко- 7 к к к
лектив npoBiB значну роботу щодо
лшвщацп неписьменность На 1953 piK в Олешев! не було жодно! доросло!
неписьменно! людини.
В 1953 рощ Олеппвський i Бутвнянський колгоспи об’едналися. Через два
роки до новостворено! артип приеднався колгосп iM. Жданова с. Антошвки, а в
1959 рощ — колгосп iM. 1вана Франка с. Острит. Об’еднана сшьськогосподарська
артшь д1стала назву «Прогрес».
Колгосп «Прогрес» став великим, багатогалузевим господарством з земельним
фондом 3172 гектари. Провщш культури колгоспу — озима пшениця й цукровий
буряк. У 1968 рощ пшеницею зазвали 650, а буряками —260 гектар1в. 3 ш1ща-
тиви партшно! оргашзацп у колгосш розгорнулася боротьба за шдвищення врожай-
HocTi Bcix сшьськогосподарських культур i зниження !х соб1вартост1. Для пщви-
щення знань колгоспнитв створили агрошколу.
Велику допомогу колгоспов1 в полшшенш агротехнши подае держава. За дер-
жавний рахунок щороку вапнуються кисл1 грунти. Артшь одержуе торф для
виробництва оргашчних добрив; викорчовуються чагарники для збшьшення пос1вних
площ. KpiM цього, держава дедал! збшынуе постачання господарству р1зномаштно!
техн1ки. Зараз у колгосш g 16 вантажних автомашин, 20 трактор1в. Працюють
також 6 зернових, 2 кукурудзозбиральш, 2 бурякозбиральш комбайни i багато шших
машин. 3 1962 року колгосп одержуе вщ держави електроенергш.
Важливою галуззю сшьськогосподарського виробництва артш1 е
тваринництво. Довгий час воно розвивалося дуже повшьно. Партшна оргашзащя зосередила
увагу на цш дшянщ. Комушсти оргашзували вивчення тваринниками передового
досвщу, були змщнеш кадри пращвнитв ферми. В артш1 електрифшоваш Bci ви-
робнич! примщення, в т. ч. тваринницьт ферми, а з 1967 року в колгосш запрова-
джено електродошня. Вжит1 заходи забезпечили picT погол!в’я худоби. 3 року
в piK колгосп став збшынувати виробництво м’яса, молока.
Зростае оплата пращ колгоспнитв. У 1963 рощ варткугь одного людино-дня
складала 94 коп., а в 1968 рощ — 2 крб. 60 коп. 3 1959 року в артип запроваджено
грошову оплату пращ з щомюячним авансуванням. Значш кошти видшяються
для пенсшного забезпечення ii члешв. У 1968 рощ пенсда одержували понад 500
колгоспнитв. 82 чоловша (швалщи Велико!' Вггчизняно! вшни, рщш загиблих на
фронт!, багатод1тш i одинот матер1) одержують пенсп вщ держави.
В колгосш розгортаеться сощал!стичне змагання за збшьшення виробництва
сшьськогосподарсько! продукцп. Серед труд!внитв багато таких, що добилися
599

високих показнишв у пращ. Ланкова-мехашза-
тор комушст С. М. Соловш, за прикладом
О. В. Гггалова, почала вирощувати й збирати
кукурудзу без затрат ручно! пращ. В 1968 рощ
‘ii* ланка з1брала по 76 цнт ще! культури на плопц
40 га. С. М. Соловш нагороджена орденом
Ленша. Вона — член 1вано-Фрашавського
обкому КП Украши, була делегатом XXIII з’!зду
КП Украши.
Ланка, яку очолюе М. А. Рудяк, у 1968 рощ
виростила по 300 цнт картошп на кожному га.
Серед твариннитв кращих ycnixiB досягли до-
Голова колгоспу М. Я. Карпаш на колгоспному току. ярки Q П Онищук, А. I. ВОЛОШИН, Р. I. Мат-
ело леш1в. р. вш, Г. М. Бойчук, М. П. Андрусишин. Вони
надоюють вщ кожно! корови по 2,5—3 тис. кг молока. Чабани В.^Г. Кучер та
П. С. Палюга m;opi4Ho одержують по 110—120 ягнят на 100 в!вцематок. Д. I. Hi-
мий добиваеться 15—20 дшових поросят вщ кожно! свиноматки.
За сумлшну працю 83 члени артш1 «Прогрес» нагороджено Лешнськими юв\-
лейними медалями. Ланковш П. Д. Москалюк, доярщ Р. I. Матвш, трактористу
П. 6. Гендзелю присвоено звання почесного колгоспника.
Помти змши сталися на вапняно-цегельному та гшсовому заводах. Вони пов-
шстю реконструйовань В 1963 рощ гшсовий завод осво!в виробництво гшсоплит
i гiпcoблoкiв, яш користуються великим попитом далеко за межами oблacтi. 3 кож-
ним роком обидва пщприемства збшыпують виробництво свое! продукци: в 1965
рощ гшсовий завод дав 2 тис. тонн rincy, 4 тис. кв. м гшсоплит i 34 тис. штук rinco-
блошв, а в 1968 рощ вщповщно — 4 тис. 293 тонни rincy, 6225 кв. м гшсоплит i
330 тис. штук гшсоблошв. Виробництво цегли за цей же час на вапняно-цегельному
завод! збшьшилося на 39 проц., вапняного порошку —на 55 проц., вапна —на
52 проц. 3 1967 року Олепивський вапняно-цегельний та гшсовий заводи входять
до складу Тлумацького м1жколгоспного комбшату бупдвельних мaтepiaлiв.
Напередодш леншського ювшею завод осво!в випуск нового виду продукци —
д1рчасто! цегли. Чимала заслуга в цьому майстра-механша цеху члена КПРС
С. 	П. Берладина та газоелектрозварювальника комсомольця Л. М. Стрембицького.
Вони виготовили спещальний пристрш для преса, що забезпечуе виробництво цього
буд1вельного мaтepiaлy.
Уешшно розвиваються ocBiTa й культура. Олепив став селом суцшьно!
грамотность Тут працюе 8-pi4Ha школа. 3 14 B4m^iB 12 — вихщщ з Олешева. Освгга
доступна кожнш людинь В ciM’i колгоспника О. Ф. Шкварка — 7 дггей. Старша
дочка Ганна здобула ушверситетську ocBiTy i вчителюе в Олеппвськш шкoлi, друга
дочка — Михайлина закшчила торгово-кооперативний TexHiKyM, вона трудиться
на 1вано-Франшвськш кондитерськ!й фабриць Дочки MapiH, Стефашя i Ярослава
теж здобули середню осв^у i за спещальшстю працюють в 1вано-Франк1вську.
Син Дмитро зак!нчив 8 клас!в i школу MexaniKiB, працюе в аеропорту, а наймолодша
дочка Оксана вчиться в 10 клась Понад 100 жител1в Олешева здобули вищу
i середню спещальну ocBiTy. Вони стали вчителями, медичними пращвниками,
бупДвельниками, нафтовиками, пол!граф!стами, агрономами тощо.
На центр культурного життя Олешева перетворився сшьський клуб. При ньому
працюють драматичний, хоровий й танцювальний гуртки. Художш колективи часто
виступають з концертами i виставами перед населениям Олешева й сусщшх сш.
Створено апткультбригаду, яка обслуговуе колгоспHHKiB пщ час польових po6iT
безпосередньо в ноль
850 житeлiв Олешева е читачами сшьсько! бiблioтeки. Актив б1блштеки орга-
шзував книгопересувки на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах i в ш-
ших мшцях, де працюють колгоспники. 25 книгонош обслуговують швалдав, ста-
600

рих колгоспнитв дома. Перед трудящими села систематично виступають з лекщями
науковщ з 1вано-Франтвська та учасники сшьського лекторш. В б1блютещ вщбу-
ваються читацьт конференцп, лггературш вечори, диспути. За зразкове обслугову-
вання населения Олеппвськш б1блштещ присвоено звання б1блштеки вщмшно!
роботи.
Сощально-економ1чш й культурш перетворення позначилися й на побут1 села.
3 344 будинтв, що були в ньому у 1969 рощ, 139 — новозбудоваш, 80 —
капитально вщремонтоваш й переобладнаш. В Олешев1 побудовано новий сшьмаг, npnMi-
щення вщдшення зв’язку, будинок для дитячих ясел.
Трудяпц Олешева свято шанують пам’ять тих, хто вщдав свое життя за Радян-
ську владу. В 1968 рощ у сел1 встановлений пам’ятник-монумент вошам —
уродженцям Олешева, ят полягли в боях з фашистами та вщ рук украшських
буржуазних нащонал1ст1в.
В сел i Бутвнш коштом артш1 споруджено пам’ятник д1ячев] КПЗУ
С. 	I. Сорощ.
Важливу роль у розвитков1 економши, культури, побуту села вщ1грае сшь-
ська Рада, з 43 депутат1в яко! у 1969 рощ було 19 жшок. Безпосередньо в колгосп-
ному виробництв1 працюють 32 депутати. Головою Ради з 1964 року е колишня
ланкова, комушст Р. М. Логаза. Бригадир М. I. Онищук, ланкова П. В. Москалюк,
тракторист Д. I. Палюга обрат депутатами районно! Ради. В сел1 працюють това-
риський суд, народна дружина, жшоча рада, в робот1 яких беруть участь чимало
жител1в Олешева. В авангард! трудящих села йдуть комутсти, лави яких зростають
з кожним роком за рахунок передовитв виробництва. У 1951 рощ в сел1 було всього
5 комунктв, а в 1969 рощ—51.
Партшна оргашзащя створила мщний аптколектив, який у 1969 рощ нарахо-
вував 75 чоловш. Комушстам активно допомагають комсомольщ. В ix лавах у 1969
рощ нал1чувалося 59 юнатв та д1вчат. 3 тщативи комсомольсько! орган1зацп
в останш роки у колгосш проводяться недшьники заптвл1 й вивезення на поля
м1сцевих добрив. Комсомольщ зробили багато й для озеленения села. Вони —
nepnii в проведенш культурно-осв1тньо! i спортивно! роботи.
Невтомною працею труд1вники Олешева вносять свш гщний вклад у буд1вни-
цтво нового життя.
В. 	Й. ГАРАЦЬ, 6. Г. ГУМЕНЮК, М. П. XBOCTIH

НАСЕЛЕН! ПУНКТИ, ЦЕНТРЫ СШЬСЬКИХ РАД
ТЛУМАЦЬКОГО РАЙОНУ
БОРТНИКИ — село, центр сшьсько! Ради,
розмщене за 12 км вщ районного центру та за
14 км вщ зал1знично! станци Отиня. Населення —
1544 чоловша. Сшьрад] пщпорядковане село
Пужники.
В сел! — центральна садиба колгоспу «Чер-
вона з1рка». Земельних угщь 1518 га. Напрям
господарства — зерно-тваринницький.
6 середня школа, клуб, б1блштека; 3
магазини, ощадкаса. За останш роки споруджено
391 житловий будинок.
Перша письмова згадка про село належить
до 1462 року. В 1648—1654 рр. селяни пщ
проводом С. Височана виступали проти польсько!
шляхти.
В 1915—1916 рр. на територп села точилися
бо! м1ж австро-угорськими та росшськими
вшськами.
В сел1 е пам’ятник Невщомому солдату.
У Лужниках виявлена шзньопалеолггична
стоянка.
БРАТЙШ1В (стара назва Пщкамшне) — село,
центр сшьсько! Ради, знаходиться за 19 км вщ
районного центру та за 28 км вщ зал1знично!
станцп 1вано-Франтвськ. Населення — 1193
чоловша. Сшьрад1 пщпорядковане село Радянське
Запр’я.
В сел! — центральна садиба колгоспу iM. JIeci
Украшки. Господарство мае 1741,7 га
сшьськогосподарських угщь. Напрям — зерно-тварин-
ницышй. G пилорама, майстерня. Мехашзовано
Bci трудомютш процеси виробництва.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека; медпункт, колгоспний дитячий садок,
магазин, ощадкаса.
У ceni знайдено знарядця пращ доби бронзи,
туг збереглися кургани стфського часу. У
письмових джерелах село вперше згадуеться 1459
року.
В листопад! 1922 року жител! села бойкоту-
вали вибори до польського сейму та сенату,
жоден виборець не брав участ] в голосуванш.
В 30-х роках XX ст. боротьбою проти гнобител!в
на сел1 керував повгсовий ком1тет КПЗУ.
Вихщцем is села е професор М. М. Шква-
рук — автор книги «Грунтознавство». BiH
працюе в Уманському сшьськогосподарсько му
iHCTiiTyTi.
ГАРАСИМ1В — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долин! р1чки ГостилiB, 25 км вщ
районного центру, 32 км вщ зал1знично! станцп Годи-
Турка. Через село проходить автодорога
Незвисько—Обертин—Коломия. Населення —
1763 чоловша.
У сел! — центральна садиба колгоспу iM.
Жданова. Колгосп мае 2705 га земельних угщь.
Напрям — зерно-тваринницький.
Делегатом III Всесоюзного з’!зду колгоспни-
шв була К. С. Челяк.
Село мае восьмир!чну школу, клуб, б1блю-
теку; вщдшення зв’язку, 3 магазини, ощадну
касу.
Вищу та середню осв1ту здобули 212 чоловш.
Першу письмову згадку про Гарасим1в
датовано 1449 роком. Шд час першо! cbItoboi вшни,
в лютому—березш 1915 року та червш 1916 року,
тут вщбувались запеюи бо!’ м1ж росшськими та
австро-угорськими вшськами. Село декшька ра-
з1в переходило з рук у руки.
В 30-х роках XX ст. боротьбу селян проти
польських пашв очолювала прогресивна оргаш-
защя «Сельроб-едшсть».
У сел1 встановлено погруддя А. О. Жданова.
На територп села знайдено крем’яш знаряддя
пращ доби шзнього палеол!ту.
ГОСТIВ — село, центр сшьсько'! Ради,
розташоване за 20 км вщ районного центру та за
9 км вщ зал1знично! станцп Отиня.
Населення — 1264 чоловша.
Центральна садиба колгоспу iM. I. Франка.
Колгосп мае 1502 га земельних угщь, напрям
господарства — рослинництво i тваринництво.
6 середня школа, клуб, б!блютека, медпункт,
вщдшення зв’язку, 2 магазини.
Гостю згадуеться в 1649 рощ. Тут знайдено
кам’яш знаряддя пращ доби оронзи.
ГРИН1ВЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 5 км вщ районного центру та за
30 км вщ зал!знично1 станци 1вано-Франшвськ.
Населення — 1556 чоловш.
У сел1 е центральна садиба колгоспу iM. XX
з’!зду КПРС. Господарство мае 1505 га
земельних угщь. Напрям — рослинництво й
тваринництво. Допом1жним шдприемством е цегельний
завод.
У сел1 — восьмир!чна школа, клуб, б!блш-
тека, медпункт, ощадкаса.
Перша письмова згадка про село датуеться
1447 роком. Знайдено знаряддя пращ доби
палеолггу.
На знак шани радянсышм активк>там, ят
загинули вщ рук украшських буржуазних нащо-
налдепв, у Грин!вцях споруджено пам’ятник-
обел1ск.
ГРУШКА — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 7 км вщ районного центру та за
35 км вщ зал!знично! станцп 1вано-Франтвськ.
Поблизу села проходить автомобшььний шлях.
Населення — 2191 чоловш. Сшьрад1 пщпоряд-
кован1 села Мельники та Озеряни.
В сел! розмщуеться центральна садиба
колгоспу iM. Свердлова. Артшь мае 2314,5 га
земельних угщь. Напрям господарства — зерно-
тваринницький.
Працюють середня школа, клуб, б1блютека;
2 медпункти, вщдшення зв’язку. Споруджено
475 житлових будинтв.
Виходець з села I. М. Тимчук у роки Велико!
602

ЕЯтчизнянсп вшни командував партизанського
бригадою на окупованш територи братньо! Бшо-
pycii, удостоений звання Героя Радянського
Союзу.
На околицях села Грушки знайдено скарб
ливарних вироб1в доби шзньо! бронзи, що скла-
дався з 142 предмете. Перша письмова згадка
про село належить до 1485 року.
Шд час визвольно! Biiran украшського народу
1648—1654 рр. у загонах С. Височана перебувало
понад 50 селян з Грушки й Озерян. Восени 1648
року жител! села напали й розгромили маеток
шляхтича в Живачев1, а в 1649 роц i — Пала-
гицький замок.
У 30-х роках XX ст. в Озерянах д1яв
осередок КПЗУ, який поширював свш вплив i на село
Грушку. В сел1 були оргашзацп КСМЗУ та
«Сельроб».
В Озерянах споруджено пам’ятник Карлу
Марксу.
ДЕЛЕВА — село, центр сшьсько! Ради,
прилягае до правого берега Дшстра, за 30 км
вщ райцентру, 54 км вщ зал1знично1 станцп
1вано-Франтвськ. Населения — 1393 чоловша.
Сшьрад! пщпорядковаш села Луг i Мостшце.
У Делев! метиться бригада колгоспу «Комсо-
молець», центральна садиба якого знаходиться в
сел i Долит. За бригадою закршлено 529 га
земельних угщь. Напрям господарства — зерно-
тваринницький.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека; фельдшерсько-акушерський пункт; вщдь
лення зв’язку; 2 магазини, ощадкаса.
Споруджено 258 житлових будинтв.
У перше село згадуеться в 1427 рощ.
У сел! розкопано шдплнтов1 поховання давньо-
руського часу.
ДОЛИНА — село, центр альсько! Ради,
лежить на правому 6epe3i Дшстра, за 20 км вщ
райцентру та 74 км вщ зал!знично! станцп 1вано-
Франтвськ. Населения — 1112 чоловш.
У колгосш «Комсомолець» — 2271 га
земельних угщь. Господарство зерно-тваринницького
напряму.
В сел1 — восьмпр!чна школа, б1блютека, клуб;
медпункт; 2 магазини, вщдшення зв’язку,
ощадкаса.
В урочшщ Кремшна виявлена стоянка доби
шзнього палеол1ту. Знайдено кам’яну сокиру
доби мщ1 та римську монету II ст. н. е. Перша
згадка про село належить до 1489 року. В 1649
роц! жител! села разом з селянами навколишшх
сш брали участь у напад! на замок шляхтича
Селецького в Палагичах.
Вихщцем з села 6 видатний скульптор М. Ф.
Бринський (1883—1957), який у роки першо!
CBiTOBoi вшни особисто познайомився з В. I. Ле-
ншпм. Йому належать nepnii на
захщноукрашських землях скульптурш портрети вождя. Bci
твори и особист1 pe4i скульптор запов!в своему
р!дному селу. Вони зберпаються в с!льському
музе! його iMeHi.
ЖИВАЧ1В — село, центр сшьсько! Ради.
Розташований за 18 км вщ районного центру
та за 41 км вщ зал1знично1 станцп 1вано-Фран-
П'юнери ГрушювськоУ школи на 3ycipi4i з Героем
Радянського Союзу I. М. Тимчуком.
к1вськ. Через село проходить авто Mari стра ль
Городенка—Тлумач—1вано-Франтвськ.
Населения — 1329 чоловш. Сшьрад! шдпорядковано
село Шдвербщ.
Колгосп iM. Героя Радянського Союзу М. Мос-
кальова мае 2844,7 га земельних угщь, електро-
станщю, шшораму. Спец!ал!зуеться на вироб-
ництв! яловичини.
Працюють BocbMHpi4Ha школа, клуб, б!бл1о-
тека, дитячий садок, медпункт, магазин.
Споруджено 285 житлових будинтв.
У сел! виявлено кам’яш та 6p0H30Bi знаряддя
пращ доби бронзи. Знайдено також поховання,
а у Пщвербцях — городище давньоруських
4aciB.
Перша письмова згадка про Живач!в
належить до 1479 року.
В 1649 рощ повстал! селянп розгромили
маеток шляхтича Корчинського.
В липш 1915 року на територп села
проходили запекл! бо! м!ж росшськими та австро-
угорськими вшськами. Ще жорстокшшмп були
вони за визволення села вщ фашистських
загарбнитв у 1944 рощ. Шд час бою М. К. Моска-
льов шдбив 2 ворож! танки, а пщ трет1й кииувся
603

з гранатами. Йому посмертно присвоено звання
Героя Радянського Союзу. KpiM колгоспу, його
!м’ям названо й шонерську дружину школи.
В Живачев! встановлено погруддя М. Моска-
льова.
У сел! Пщвербщ народився активний
громадський д!яч, Герой Сощал1стично! Пращ Г. I. Тка-
чук. Вш — голова колгоспу «Украша» (село
«Шсоводи Хмельницько! облает!), член ЦК КП
Укра!ни, депутат Верховно! Ради СРСР.
ЖУК1В — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 28 км вщ райцентру та за 9 км вщ
зал!знично! станци Корпив. Населения — 2004
чоловша. Сшьрад! пщпорядковано село О лещин.
У сел! розмщуеться центральна садиба
колгоспу iM. Щорса. Земельних угщь — 2420 га.
Господарство cпeцiaлiзyeтьcя на виробництв!
молока i свинини.
Село мае восьмир!чну школу, клуб, б!блш-
теку, медпункт, дитячий садок; 3 магазини.
Вперше село згадуеться в 1461 рощ. Тут збе-
реглися стародавш кургани. Селяни брали участь
у боротьб1 проти польсько! шляхти 1648—1654 рр.
Вони палили помщицьт маетки, шли в загони
повстанщв полковника Я. Поповича, що д!яв
у Товмач1, разом з козаками штурмували Обер-
тинський замок.
Загиблим у боротьб1 з фашистами споруджено
пам'ятник
КОЛ1НЦ1 — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 4 км вщ районного центру та за
27 км вщ зал!знично! станцп 1вано-Франтвськ.
Населения — 1240 чоловш.
Тут центральна садиба колгоспу iM. Дзер-
жинського. Колгосп мае 1154 га земельних угщь.
Напрям господарства — рослинництво й
тваринництво.
Працюе початкова школа, клуб, б!блютека,
медпункт, магазин. Споруджено 321 будинок.
У 30-х роках XX ст. тут д1яв мдецевий
осередок КПЗУ, очолюваний В. I. Петровим.
В перюд Велико! В1тчизняно! вшни Колшщ
були м1сцем запеклих бо!в.
В центр! села встановлено погруддя Ф. Е.
Дзержинського.
KOPOJIIBKA — село, центр сшьсько! Ради,
лежить за 7 км вщ райцентру та за 18 км вщ
зaлiзничнoi станци Отиня. Населения — 1694
чоловша. Сшьрад! niдпорядковане село Прибюив.
У сел! — центральна садиба колгоспу
iM. Фрунзе. Колгосп мае 2116 га земельних
угщь. Виробничий напрям — ршьництво й
тваринництво. 6 цегельний завод, пилорама, олш-
ниця, льоноцех.
Працюють восьмир1чна школа, клуб, б!блю-
тека, медпункт; 2 магазини, в1ддшення зв’язку.
На територп села виявлено поселения
культури епохи бронзи та залипши поселения давньо-
руського часу. Перша письмова згадка про село
датуеться 1857 роком.
КУТИЩЕ — село, центр сшьсько! Ради.
Лежить за 8 км вщ районного центру та за 31 км
вщ станци 1вано-Франшвськ. Населения —
1415 чоловш. Сшьрад! пщпорядкован! пункти
Бшопрка, Грабичанка, Лиса Гора.
Кутшце — садиба колгоспу «Зоря».
Земельних угщь — 1630 га. Напрям господарства —
рослинництво й тваринництво. *
Село мае восьмир1чну школу, будинок
культури, б1блютеку.
Перша згадка про село належить до 1466 року.
В Кутшщ знайдено кам’яш знаряддя пращ,
а в Бшоирщ виявлеш кургани доби бронзи.
16 кв1тня 1848 року жител i села вигнали
худобу на панське пасовище. Виступ був жорстоко
придушений. До села прибуло близько 200
солдате. 10 дшв не вщухала екзекущя. Одного
селянина було вбито, 13 арештовано, 5 в1ддано
в солдати.
В 30-х роках XX ст. революцшною бороть-
бого селян керував повгговий ком!тет КПЗУ.
Жителям, яш загинули вщ рук украшських
буржуазних нащоналкт!в, споруджено
пам’ятник.
НАДОРОЖНА — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 4 км вщ районного центру та за
31 км вщ зал!знично! станци Твано-Франшвськ.
Населения — 1206 чоловш.
Тут — ршьнича бригада колгоспу iM.
Верховно! Ради СРСР, яка мае 870 га земельних угщь.
6 восьмир1чна школа, клуб, б!блютека.
Перша письмова згадка про село належить до
1492 року. На його околицях збереглися
стародавш кургани.
7 вересня 1649 року жител! села брали участь
у розгром] Палагицького замку.
ОДАХВ — село, центр сшьсько! Ради,
розташоване за 18 км вщ районного центру та за 41 км
вщ зал!знично! станцп 1вано-Франтвськ.
Населения — 540 чоловш. Ciльpaдi пщпорядковаш
села Будзин i Суходш.
У сел! — комплексна бригада колгоспу «Ле-
ншська правда». За нею закршлено 500 га
земельних угщь. Напрям господарства —
рослинництво й тваринництво.
Працюють початкова школа, клуб, б!блютека
та медпункт.
В Суходол1 знайдено крем’яш знаряддя пращ
доби шзнього палеолку.
Село вщоме в другш половит XVIII ст. Важт
бо! вщбувались на територп села шд час першо!
ceiTOBOi вшни.
ОЛЕША — село, центр сшьсько! Ради,
лежить у долит, за 4 км вщ Дшстра, за 16 км вщ
районного центру, до зал!знично! станцп 1вано-
Франтвськ — 39 км. Населения — 2847
чоловш. Сшьрад1 шдпорядковане село Сокол!вка.
В Олепи розмютилася центральна садиба
колгоспу «Леншська правда». Колгосп мае
земельних угщь — 3863,2 га. Спещал1зуеться на вироб-
ництв! молока.
Колгоспник 1. О. Шкурат — знатнпй меха-
шзатор сшьського господарства УРСР.
В ceлi — середня школа, клуб, 2 б!блютеки,
лшувальна амбулатор1я; ушвермаг, павшьйон
побутового обслуговування. Вищу й середню
осв!ту здобули 360 жител!в села. Тракторист
П. Д. Украшець був делегатом III Всесоюзного
з’!зду колгоспнитв.
604

Село Олеша вперше згадуеться у Галицько-
Волинському лшшису 1205—1292 рр. Селяни
Олеии разом з жителями навколишшх сш i MicT
шд проводом полковника Я. Поповича з
Тлумача i сотника О. Чевадського з О лепи брали
участь у визвольнш вшш 1648—1654 рошв.
На територп села знайдено скарб бронзових
знарядь пращ доби шзньо! бронзи.
ПАЛАГИЧ1 — село, центр сшьсько! Ради,
лежить на берез1 р1чки Тлумачика, за 2 км вщ
районного центру, за 25 км вщ зал1знично!
станцп 1вано-Франтвськ. Населения — 1671
чоловш. Сшьрад! пщпорядковаш села Гончар1вка,
Лоттка i Попел1в.
Село мае центральну садибу колгоспу iM. Ле-
HiHa. Земельних угщь — 2597 га. Тракторист
С. 	6. Соловш та голова колгоспу М. Я. Карпаш
удостоен! ордена Ленша.
6 восьмир1чна школа, клуб, б!блютека; 2 ма-
газипи. Споруджено 343 житлов! будинки.
Про село уперше згадуеться в 1пативському
л1топису за 1213 piK. Поблизу Палагич!в
збереглися стародавш кургани. В 1649 рощ селяни
розгромили Палагицышй замок, а в 1718 рощ
забрали в noMinuiKiB землю й пасовшца.
В 30-х роках XX ст. революцшною бороть-
бою селян проти гшту eкcплyaтaтopiв керував
шштовий ком!тет КПЗУ.
ПЕТРИЛ IB — село, центр сшьсько! Ради,
прилягае до л!вого берега Дшстра, за 30 км вщ
районного центру, за 39 км вщ зал!знично!
станцп 1вано-Франшвськ. Населения — 1636
чоловш. Сшьрад! пщпорядковане село Новосшка.
Тут знаходиться центральна садиба колгоспу
iM. Шевченка. Колгосп мае 1388 га земельних
угщь. Спещал!зуеться на тваринництвь В сел!
працюють цегельний i кахельний заводи.
У 1967 рощ колгоспу присуджено перехщний
Червоний прапор Мшстерства сшьського
господарства СРСР та ЦК профсшлки робичнишв
i cлyжбoвцiв ciльcькoгo господарства та запш-
вель з видачею грошово! преми.
Ланкова Д. 1. Дзюба була делегатом 111
Всесоюзного з’!зду колгоспнитв.
Працюють середня школа, клуб, б!блютека,
медпункт, пологовий будинок, вщдшення зв’язку,
ощадкаса.
На територп села виявлено поховання II—
III ст. ст. нашо! ери.
В 1922 рощ жител! Петрилова бойкотували
вибори до польського буржуазного сейму i
сенату. Тут не голосував жоден виборець села.
В Петрил0Bi д1яла оргашзащя КПЗУ, ii
очолював С. М. Кульбаба.
В ceлi встановлене погруддя Т. Г. Шевченка
та споруджено пам’ятник актшпстам, як! вщдали
життя за Радянську владу в 6opoTb6i з бандер1в-
цями.
ПЁТРIВ — село, центр сшьсько! Ради,
розкинулось на правому берез1 Дшстра, за 25 км вщ
районного центру та за 53 км вщ 1вано-Франтв-
ська. Населения — 1225 чоловш. Сшьрад!
пщпорядковаш села IcaKiB i Сокирчин.
В IcaKOBi розташувалася центральна садиба
колгоспу «Шлях Iллiчa». Колгосп мае 2728,7 га
земельних угщь. Спещал!зуеться на молочному
тваринництв! i птах1вництвь
6 середня школа, клуб, бiблioтeкa, амбула-
тор!я, в!ддшення зв’язку; 2 магазини.
В письмових джерелах село вщоме з друго!
половини XVII ст. Поблизу села виявлено шзньо-
палеолтгше мшцезнаходження та городище ча-
ciB Кшвсько! Pyci.
ХОТИМИР — село, центр сшьсько! Ради,
знаходиться за 16 км вщ районного центру та
25 км вщ зал!знично! станцп Годи-Турка.
Населения — 1554 чоловша.
СшьрадГшдпорядковано село Жабокруки.
G центральна садиба колгоспу «Прапор кому-
шзму». Колгосп мае 2847 га земельних угщь.
Спещал1зуеться на виробництв! молока.
У сел! — восьмир!чна школа, б!блштека i
клуб; медпункт, 2 магазини, ощадна каса.
Споруджено 396 житлових будинтв.
На околицях села виявлено шзньопалеоль-
тичну стоянку, поселения трипшьсько!
культури, поховання доби бронзи, городище,
могильник давньоруського часу, а бшя села
Жабокруки — бронзов! вироби епохи шзньо! бронзи.
Перша письмова згадка про село належить до
1443 року.
В лютому—березш 1915 року та червш 1916
року на територп села вщбувалися запетл бо!
тж росшськими та австро-угорськими вшськами.
Жителям села, що загинули на фронтах
Велико! Вггчизняно1 вшни та в 6opoTb6i з нащона-
л!стичними бандами, споруджено пам’ятник.
У Хотимирi народилися поет i перекладач
К. Климкович (1835—1881) та украшський ра-
дянський мовознавець Б. Кобилянський.
ЯК1ВКА — село, центр сшьсько! Ради. Роз-
мпцена за 32 км вщ райцентру та за 12 км вщ за-
л!знично! станцп Годи-Турка. Населения —
1698 чоловш.
На територп села е центральна садиба
колгоспу «Нове життя». Колгосп мае 1771,3 га
земельних угщь. Спещал1зуеться на птах1в-
ництвь Серед передовитв колгоспних лашв —
В. М. Бундзяк — бригадир тракторно! бригади,
Д. М. Федоришин — комбайнер. Вони —знатш
мехашзатори сшьсько го господарства УРСР.
Працюють восьмир!чна школа, б1блютека,
клуб, колгоспний дитячий садок; фельдшерсько-
акушерський пункт, ввдшення зв’язку, ощадна
каса, два магазини. Споруджено 281 житловий
будинок.
605

1МЕННИЙ поклжчик
А
Абгарович К. 243
Абрамчук Р. Й. 235
Абрам’юк М. С. 551
Абрам’юк 10. С. 547
Август 134
Авдеенко К. К. 354
Авдш 137
Автсор М. JI. 77
Автухов I. Й. 86
Агопсович 529, 531, 537
Агопсович1 529
Адамчук Б. В. 464
Айвас 553
Айрапетян А. К. 212, 143
Акуленко М. Д. 119
Алексеев П. О. 143
AMipoBH4i 54
Анатшчук Ю. 557
Ангелша П. 463
Ангелович А. 498
Андреев 143
Андреев С. М. 428, 433
Андришин В. I. 542
Андр1енко В. I. 35, 422, 500
Андрпв I. 83
Анщшшин В. Д. 306
Андршчук I. С. 474
Андршчук П. В. 540, 541, 543
Андршчук П. М. 243
Андрусишин G. В. 209
Андрусишин М. П. 600
Андруав В. 260
Андру^в I. В. 415
Андру сяк М. С. 186
Андрусяк Ю. I. 439
Андрухович 377
Андрушевський Б. 55
Анжинська А. 528
Анрух1в М. Д. 260
Арич М. 522, 555
Арпад Ч. 91
Арсенич А. М. 383
Арсенич В. 380
Арсенич I. 380
Арсенич I. М. 380, 381
Арсенич М. А. 383
Арсенич М. Г. 383
Арсенич П. I. 130, 140, 142, 393,
366, 375, 386, 393
Арсенич Р. М. 380
Арсенич С. 380
Арсенич С. А. 383
Артамонов С. В. 290
Артамошкша К. I. 76
Артемчук П. I. 179
Артим В. О. 45
Артус В. Д. 240
Артус О. В. 542
Атаманюк В. I. 399, 461
Атаманюк Д. I. 395
Атаманюк I. М. 303
Атаманюк I. Ф. 524
Атаманюк М. Ю. 357
Атанасов П. 397
Афонченко М. О. 219, 220
Б
Бабаджанян А. X. 317
Бабенко Г. О. 47, 77
Бабецький М. 245
Бабич I. Й. 181, 183
Бабичев В. Г. 433
Бабпв С. В. 312
Бабш Г. Г. 201
Бабш Л. Т. 194
Бабш П. 257
Бабш С. Г. 199
Бабша М. П. 433
Бабляк Р. О. 208
Баб’юк А. Д. 284, 288, 336, 337
Баб’юк Б. С. 375
Баб’юк В. Д. 288, 334
Баб’як I. 481
Баворовський Е. 126
Багорак В. 16, 17, 55, ИЗ, 122,
132, 346, 386, 426
Багрш В. Ю. 89
Бадик I. М. 507
Бадик М. 507
Бажан М. П. 78
Базилевич I. П. 79
Байда Й. Д. 513
Байдюк М. I. 235
Бак TiM 561
Бакрадзе Д. I. 110, 433
Бакутсыи 536
Балабан Г. 18, 138, 478
Балабан О. 312
Балабан Ф. 138
Балабан Ю. 376, 496
Балагурак I. В. 356
Балагурак 1ван 48
Балагурак М. С. 52, 355
Баламут С. 376
Балич Р. С. 449
Балшський М.* 99, 229, 245
Балюк В. 562
Баляс Т. 3. 169
Бальзамович Г. 55
Бандо Т. 65
Бандога В. I. 191—192
Бандура Б. I. 465
Бандура О. 159, 283
Бандура М. 62
Бандура Т. О. 168
Бандурак В. Ю. 183
Барабаш Ю. I. 88
Баран А. 159
Баран В. Д. 167
Баран В. 522
Баран Л. Я. 163
Баран М. М. 160
Баран О. I. 450
Баранова М. 6. 592
Баранюк П. 350
Баранюк Ф. 290
Барвшський О. 370
Бардигула Ю. В. 152
Барик М. М. 189
Бариляк А. С. 464
Бариляк Р. А. 407, 435
Баринов Е. 591
Баронч С.* 53, 59, 312, 314
Барчук 219
Басалига I. 557
Басалига М. 562
Басалига С. 557
Басараб В. 85
Басистюк I. В. 121
Басюк В. I. 201
Батистяк I. 279
Батрак Г. I. 178, 179
Бачинський Е. Й. 214
Бачинський О. В. 280
Бачук М. О. 544
Башинський П. 557
Баюрак В. 359, 369, 386, 398,
399
Бебех В. О. 160
Бебич М. В. 564
Бегей В. Г. 28, 543, 565
Бегей М. 538
Бедрш Г. О. 272
Бедрус О. Ю. 50, 243
Бежук М. Г. 395
Безкровний Ю. С. 35, 66
Безрукий М. 403
Бек 420
Бекеш Ф. 26
Бела III 12
Белей П. С. 153
Белей С. П. 261
Белзецький 376
Белзицький Е. 417
Белзицький Т. 417
Беликовський I. 60
Белшович А. 59
Белшв А. Д. 471
Пр1звища, позначен! з!рочкою, в посиланнях подано росшською або шоземними мовами.
606

Белшв О. 471
Беляев О. 318
Бельмега I. Ю. 373
Бельмега С. 133
Бельовський А. 19, 226
Бенин В. I. 512
Бенин С. Й. 494
Беное К. 54
Бенцаль М. 288
Беньковський П. I. 446, 447
Беньо П. 156
Бербештн О. А. 180, 575
Бергенфельд Й. М. 35, 103
Бергман А. 370, 371
Березовська К. I. 294
Березовський JI. 322, 519
Березовський Я. А. 384
Березовсьт 277—278
Берест Я. I. 118
Берестенев А. 3. 142
Беринда П. 18, 168, 478
Берладин С. П. 600
Бернацек Т. В. 146, 237, 425
Бернацький М. М. 356
Берчак О. П. 43'8
Бецик I. Д. 544
Белшський В. Г. 367
Беляев JI. В. 543
Библюк Н. I. 357
Бизор Ф. 497
BiryH М. I. 271
BiryH М. М. 270
Бща А. Я. 38
Бщолах В. С. 364
Бщолах П. Я. 364
Бшавич А. 377
Блайда М. Г. 508
Бшак В. Ю. 128
Бшан В. Г. 288
Бшан В. I. 170
Бшан В. М. 43
Бшан В. Ф. 270
Бшан М. 152
Бшан М. М. 151, 152
Бшанюк А. М. 333
Бшецький I. 19
Бшецький I. С. 447
Бшецький Ю. 326
Бшоголовий 367
Бшоголовий П. 131
Бшоголовка М. Ю. 194
Бшоскурський М. О. 284, 285,
291
Бшоскурський О. М. 282
Бшоскурсьт 278
Бшоус I. А. 449
Бшоус М. I. 282
Бшоус С. JI. 446
BicKyncbKi 289
Бицук П. 132
Благий М. В. 446
Благодетелева 3. I. 294
Блажковський 270
Близнюк М. В. 350
Блонська Г. В. 439
Блудницький Т. 277
Блюдницький 417
Бобикевич К. 171
Бобов В. Г. 259
Бобров П. Н. 79
Бович Ф. М. 350
Бович Ю. I. 355
Богатчук М. П. 390
Богдан Б. В. 240
Богданов А. Д. 290
Богданов С. К). 38, 159
Богданович! 54
Богославець В. М. 104
Богославець I. С. 89
Богославець М. В. 102
Богославець П. В. 102
Богун I. 16, 313
Боднар I. П. 318
Боднар М. 542
Боднар М. М. 586
Боднарук I. П. 301
Боднарук М. I. 299
Боднарук Я. 298
Боднарчук В. С. 186
Боднарчук I. 184
Боднарчук М. Д. 190
Боднарчук Ю. Д. 190
Бодорек Д. М. 177
Бодруг I. Г. 384
Боечко Д. М. 349
Боечко М. Д. 403
Боечко Ф. Ф. 343
Бойканюк К. 127
Бойканюк О. 126
Бойтв Павло 186
Бойтв Петро 186
Бойко А. Т. 288
Бойко Г. А. 78
Бойко I. 403
Бойко Д. Д. 235
Бойко М. М. 144
Бойко М. 542
Бойко М. О. 171
Бойко С. 65
Бойченюк I. Ю. 436
Бойчук В. М. 266, 309
Бойчук Г. I. 342
Бойчук Г. М. 600
Бойчук Г. Я. 306
Бойчук I. 16, 17, ИЗ, 122, 131,
133, 207, 342, 346, 371, 377,
386, 394, 397, 399
Бойчук I. М. 219
Бойчук I. С. 508
Бойчук О. I. 372
Бойчук М. Д. 30, 65, 171, 187,
564
Бойчук М. О. 189
Бойчуки 504
Болезнюк I. I. 338
Болюк В. 562
Больбот Г. П. 383
Бондар М. I. 474
Бондар С. 66
Бондарев В. В. 43, 161, 162
Бондар1вна 175
Бондарчук В. М. 105
Бондарчук П. I. 105
Боплан 535, 579
Бордуланюк Д. М. 303
Бордуланюк I. I. 303
Бордун I. Г. 524
Бордун М. 524
Бордун М. О. 565
Бордюк 16, 536
Борин Т. М. 240, 241
Борин Я. В. 77
Борканюк О. О. 307
Боров’ят Т. 263
Бородай В. 3. 432
Бортей П. М. 537, 538, 540
Боруц 328
Босацький А. М. 331
Боцвшок М. О. 128
Бочковський В. О. 290
Бощук I. 122
Брадш 349
Братусь Д. В. 459
Бредюк М. 458
Брежнев JI. I. 37, 290, 317, 353—
354
Брезицький В. Я. 38, 78
Брелшська М. В. 118
Брелшський JI. 118
Брелшський Я. JI. 118
Бресловський М. I. 271
Бринський М. Ф. 22, 28, 603
BpiK В. С. 425
Бро дин В. В. 152
Бродин М. В. 49
Бродин М. I. 152
Бродин М. С. 163, 272
Бродович Т. М. 143, 146
Бронацький 497
Брусилов О. О. 141
Брюкнер Я. 61
Бугайчук Д. 232
Будз Д. В. 365, 398
Будзан А. С. 388
Будзан А. Ф. 122, 388
Будзик А. 542
Будзик Д. В. 542, 543, 550
Будник В. 542
Будник Д. 542
Будник I. В. 564
Будник I. 542
Будник М. 542
Будник М. Д. 542
Будник Я. В. 543
Будурович М. А. 380
Будурович М. В. 383
Будьонний 360
Буждиган В. 556
Буждиган Г. 557
Буждиган Г. Т. 560, 561
Буждиган М. 557
Букатчук Д. М. 361, 372
Букатчук М. В. 362, 363
Букатчук Н. В. 364
Букатчук П. М. 364
Букатчук С. В. 30, 31, 32, 117,
285, 286, 351, 352, 360-364,
366, 372, 382
Букшований 6. С. 412, 413
Букшований О. 351
Булмасов О. П. 77
Булмак В. Д. 543
Бундзяк В. М. 605
Буник М. I. 205
607

Бунш E. 408
Бунш Mapia 408
Бунш Михайло 408
Бунш О. 408
Бунш О. Ю. 408
Бунш Р. 408
Бунька М. В. 188
Буратчук I. Я. 438
Бурачинська 3. 124
Бург Й. 85
Буренко Р. П. 40, 73, 74
Бурик В. 240
Бурик П. 240
Бурляк I. 523
Буряк К. I. 508
Буяк Ф.* 321
Бутелш JI. Г. 34, 143
Бухвак Г. I. 260
Бучик JI. I. 562
Бучинський М. Й. 59, 125
В
Вагилевич I. М. 19, 59, 226, 515,
537
Вайгель JI.* 275—278, 281
Вайда А.* 480
Вакалюк В. М. 564
Вакалюк В. П. 549, 550, 552
Вакалюк М. М. 568
Вакалюк П. М. 77, 564
Вашв П. М. 494
Вакуленко Г. 212
Валер 539
Валнюрський Я. 57
Ванжура I. Ю. 440
Ванкевич О. 326
Ванчаки 254
Варварук М. Г. 394
Варениця В. 313
Варениця К. 289, 542
Вареня М. Р. 78
Варецький В. JL 141, 597
Вартанович М. 55
Варцаба I. 346
Варягша В. 212
Васерман JI. Й. 545
Василащук Г. В. 399
Василевський В. 209
Василевський В. М. 434, 511,
535
Василик В. 232
Василик О. 232
Василинчук Ю. I. 342
Василишин М. В. 37
Василишин М. I. 409, 440
Василишин Я. М. 203
Василюк В. I. 328
Василюк П. Д. 590, 593
Василько 136
Васильчук Д. 143
Васюта А. 483
Васюта I. К. 80, 321, 337
Васюта С. 483
Васютин Н. В. 107
BacbKiB Й. М. 421
BacbKie JI. I. 464
Ватаманюк П. 93
Вахтель Р. К. 403
Вацик Д. В. 436
Ващетк О. 78
Вацловик Й. М. 349
Веклюк В. М. 303
Величко Г. 208
Величко G. Й. 311
Величкович Г. 245
Венгрии Ю. Г. 43, 130, 133
Венько H. М. 542
Вепрук В. М. 390
Верба 367
Верб1вська Н. В. 356
Верган П. 216
Вердум I. 229, 570
Вередюк I. 410
Верестюк Г. О. 169
Верещагша А. Г. 110
Верещак В. М. 71
Верещинський М. 280
Верховинець В. М. 226
Верхратський С. А. 77
Вершигора П. П. 429, 433
Вершлер JI. 24
Верьовкш 69, 86
Ветощук В. I. 121
Винник В. I. 513
Винник I. 16, 278
Виноградник I. 521
Виноградник Р. 524
Випринюк Д. I. 402, 403
Вирстюк I. С. 532
Висицька М. Д. 437
Височан Г. 518, 519
Височан С. 16, 90, 106, 139, 147,
165, 184, 192, 196, 198, 238,
243, 245, 256, 271, 305, 313,
322, 359, 377, 401, 436, 437,
439, 481, 512, 536, 546, 553,
602, 603
Витвицький В. М. 210, 211
Вицех Ч.* 279
Вишенський I. 18, 230, 344
В1вчарик Д. М. 187
Вшонський М. Д. 584
Вшьгеровсьт 229
Вшьде 1рина 49, 288, 337
Вшьний В. 550
Вшдакевич Е.* 324
В1нтон Ф. Й. 490, 491
Вштонюк Я. М. 179
Вштонюк Ю. С. 179
Вштоняк I. М. 396
Вштоняк М. М. 491
Вштоняк М. Ф. 350
Вштоняк С. I. 242
Вшценз С. 125, 343
В1рло М. К. 250
В1твицький С. 125
В1тенко Д. I. 309
Вггенко П. Ф. 312
Вггшценко В. Д. 86
Вток I. В. 110
Владика Г. В. 32
Владика Г. П. 171
Владислав 137
Владислав II Ягайло 137, 466,
517
Владислав III 275
Владислав IV 331, 496
Власенко I. О. 211
Вненьк I. С. 458
Вовк Ф. 124, 125
Вовчук I. В. 508
Возняк В. I. 317
Возняк Г. Ю. 591
Войкович Ф. 263
Войтенко П. С. 542
Войтенко Р. М. 444
Войттв Ю. JI. 161
Войтович JI. 519
Войтович М. I. 242, 294
BomjexiB М. М. 160
Войцехович В. О. 433
Войцеховський Д. М. 557
Вокар К. Д. 543
Воликович Г. 16
Волинюк В. Д. 117, 118
Волинюк Д. 127
Волинюк I. Д. 117, 118, 127
Волков М. Ф. 162
Володимир Володарович 12
Володимирко 12
Волосянко Б. М. 241
Волосянок Б. М. 47
Волочанський Ю. 104
Волочш Д. 1. 92
Волочш I. Ф. 97
Волочш М. В. 93
Волочш М. Д. 96
Волочш М. К. 94
Волочш М. Ю. 92, 93, 95
Волочш С. Д. 95
Волочш С. I. 95
Волочш Ю. В. 92—94
Волошин А. I. 600
Волошин К. М. 560
Волошин М. 445, 446
Волошин О. М. 414
Волошина G. Ф. 76
Волощук I. 410
Волощук М. Я. 373
Волощук О. 560
Волощук О. Д. 561, 562
Волощук П. П. 560
Волянський О. 123
Воргуля I. Г. 449
Воробець М. М. 52, 474
Воробець С. С. 476
Воробйов В. М. 38
Воробйов I. Г. 423
Воронич Г. А. 87
Воронич М. В. 88
Воронич М. Д. 89
Воронич Ф. Я. 84
Воронкевич М. А. 293
Воронько П. М. 78, 337
Ворохта 410
Вохич С. 553
Вульчин С. I. 146
Г
Габер М. 542, 543
Габорак В. Т. 394
Габсбурги 279
608

Гавдуник I. Д. 563
Гавдяк М. 89
Гавкалюк Т. М. 542
Гаврилко М. О. 209
Гавриловський В. М. 454—455
Гаврилюк 143
Гаврилюк О. Я. 288
Гаврилюк С. В. 131
Гавриляк I. 497
Гаврильчук В. Ю. 436
Гаврись М. 465
Гавриш В. В. 356
Гавриш В. П. 354
Гавриш Г. В. 351, 352
Гавриш П. I. 351
Гавришко М. Й. 37, 69, 86, 180
Гаврищук Г. В. 32, 201, 288,
289
Гавскнехт Н. 31, 65
Гав’юк Б. 557
Гаганова В. 42, 292, 293, 374
Гаджаровський I. 257
Гаджун М. В. 214
Гадзшський В. 62
Гайванюк Д. Д. 94
Гайваронський М. 366
Гайовий 153
Гакке * 299
Галамасюк I. В. 130
Галан Я. О. 38, 78, 288, 295, 307,
328, 382, 384, 396, 399, 531
Галата В. 497
Галата М. М. 471
Галата О. 472
Галата Р. В.— 469, 472
Галата С. М. 470
Галецький Я. 276
Гал1в Д. К. 201
Галушка М. П. 458
Галушко 6. М. 25, 257, 521
Гальовський О. М. 145
Гаман Г. А. 222
Гаморак К. С. 547, 554
Ганус 427
Гануш I. Й. 60, 242
Ганущак М. I. 190
Гапанович О. Д. 484
Гарасовський О.* 417
Гараць В. Й. 52, 601
Гарбуз П. М. 477
Гарматш JI. В. 123, 124, 131
Гасш В. Д. 296
Гасш С. В. 472
Гаско М. Е. 337
Гастилович А. Й. 353
Гасюк О. М. 38
Гаутман М. 483
Гафткович В. О. 177
Гах Г. Ю. 559
Гвоздецька 103
Геба О. 471
Гедзшський М. 206
Гедзшсью 207, 255
Гейне Г. 60
Гелетчук П. 126
Гелетюк I. 115
Геллер E. JI. 483
Гендзель П. G. 600
Геник А. В. 384
Геник А. 1. 382—384
Геник В. С. 286
Геник Д. I. 380
Геник I. 382
Геник I. А. 376
Геник I. Г. 383
Геник I. М. 380
Геник К. I. 299, 348, 379, 380
Геник М. А. 386
Геник М. П. 395
Геник М. С. 380, 385
Геник С. 519
Геник С. В. 384
Геник С. I. 379, 382
Геник С. М. 385
Геник Ю. 382
Генсьорська JI. 382
Генсьорська С. 382
Генсьорський А. 382
Генсьорський В. 382
Герасименко М. П. 18, ИЗ, 571
Герасимов I. 69
Герасимович Г. Ю. 28, 48, 356
Герасим’юк М. М. 360
Геращенко Н. В. 78
Герега П. I. 459
Герцен О. I. 283
Герш К. I. 364
Гершко Т. 547
Гете Й.-В. 60
Гшлер А. 60
Гшкул Н. О. 365
Прник Й. М. 86
Провський Д. 229, 230
Пталов О. В. 600
Гладенький М. 491
Гладиш E. М. 97
Гладиш I. I. 92, 93, 95
Гладиш I. М. 102
Гладиш М. I. 95, 96
Гладиш Ю. Д. 186
Гладш JI. I. 163
Гладш П. 379, 380
Гладун М. С. 468
Гладуи С. М. 470
Гладюк А. П. 164
Гладюк Б. 164
Гладюк В. 164
Гладюк О. 164
Гладюк О. В. 164
Гладюк Я. 164
Глезшгер 490, 491
Гл1б В. 297. 401
Гл1бкович Р. М. 499
Глонка 122
Глот С. 445
Глушко В. 202
Глушко 3. 202
Глушко С. М. 144
Глянцберг К. 448
Гнатюк В. 430
Гнатюк В. Г. 332—334
Гнатюк В. М. 23, 123, 124, 132
Гнатюк I. В. 335
Гнатюк М. I. 332
Гнатюк М. Ю. 334
Гнатюк О. В. 538
Гнатюк О. Р. 78
Говера Й. О. 87
Говера О. Ф. 84
Гоголь Г. Г. 32, 463, 469, 470,
473
Гоголь Д. М. 39, 424
Гоголь М. 369
Гоголь М. В. 19
Годованець В. Г. 32
Годованець Д. К. 429
Годованець М. О. 308
Годованець Я. 426
Гожевський 122
Гой М. Т. 168
Голинська О. К. 421
Голинський Г. В. 421
Голшчук Д. 143
Головацький I. Д. 196
Головацький Я. Ф. 19, 140, 226,
395
Головецький П. М. 590
Головко Ф. А. 251
Головчак М. Д. 268
Головчук О. 346
Голод Г. Г. 253
Голод С. I. 465
Голота П. 527
Голубенко I. 3. 364
Голубович 564
Голубовський М. О. 507
Голубцов I. I. 35, 255, 289, 540—
542 — -
Голубцов Ю. I. 543
Голубцова Г. Г. 542
Гомулка В. 66
Гондурак 386
Гондурак В. 393
Гондурак П. П. 388, 389
Гондурак Ф. 393
Гондурак Ю. I. 388
Гондураки 393
Гончаренко П. В. 544
Гончарик В. 523
Гончарик В. Д. 565
Горбаль В. М. 74
Горбач Г. С. 86
Горбач Ф. 278
Горбачек М. 519
Горбова О. I. 356
Горбовий М. 116
Горбовий Р. I. 356
Горбусь М. О. 462
Гордеев М. П. 213
Гордш 313
Гордш С. 542, 564
Гордш С. Г. 564
Горелов В. М. 69, 180, 290, 404
Горипний М.326
Горн М.* 331
Горнова Е.* 14, 15, 138, 276, 277,
304, 312, 346, 400, 401, 518,
519, 535, 553
Городчук М. М. 592
Горшков В. М. 436
Горький О. М. 124, 280, 311
Госедло I. О. 405
Готич В. Д. 130
609 39 332

Готич М. 122
Гоцуляк Г. 284
Гоцуляк Р. Ф. 107
Гошко Ю. Г. 249, 285, 287
Гошовський С. 57
Гоян М. П. 544
Гоян П. В. 563
Гоянюк Г. 298
Гоянюк М. 1. 395
Грабовецький В. В. 16, 49, 55,
90, 100, 122, 139, 140, 142, 147,
156, 174, 256, 263, 278, 294,
305, 313, 322, 326, 330, 346,
367, 401, 418, 426, 460, 481,
504, 519, 535, 536, 546, 588
Грабовецький В. П. 328, 330
Грабовецький М. М. 236
Грабовецький М. С. 531
Грабовський П. А. 23, 282
Гребшка 6. П. 19
Грепиняк М. I. 394
Гретчак А. М. 204
Гречко А. А. 37, 69
Гречух П. 257
Гречуха J1. Ф. 405
Гривнак В. Г. 462
Григолшський Д. Ф. 45
Григорак В. Ю. 366
Григорак Д. М. 375
Григораш В. 363
Григораш 1. 67
Григораш I. I. 361
Григораш М. М. 361
Григораш Ф. Я. 360
Григореш 342
Григор’ев А. М. 9
Григорук К. А. 592
Гр иго рук М. Д. 590, 592
Григорук П. Ф. 590
Григорчук В. Г. 391
Григорчук П. Д. 391, 393
Грилицький М. П. 592
Гримайлюк В. 28
Гримайлюк I. 28
Грималюк I. Ю. 356
Гринишин М. I. 79, 423
Гринишин М. П. 592
Гринишин М. Ф. 507
Гринишин С. Д. 590
Гришвський М. 232
Гринценкевич М. Г. 240
Гринчук Д. А. 407
Гринчук I. Ф. 542
Гринюк В. I. 34
Гринюк О. Я. 338
Гриньтв М. П. 243
Гритчук С. 1. 309
Грииавнко А. Я. 451, 544
Грицей О. Й. 225
Грищв В. О. 158
Гришв П. О. 111
Грицуляк 286
Грииюк 1. М. 529
Грицюк 1. Ф. 195
Грицюк П. 532
Грицюк С. I. 292
Грицюк Ю. 531
Грицяк В. 557
Грицяк 1. 1. 556
Грицяк Т. 557
Грицьтв А. Д. 507, 510
Грицьтв I. Д. 507
Грицьтв J1. А. 510
Грицьтв М. 505
Грицьтв М. А. 510
Гршчак I. 1. 438
Гродюк В. Ф. 395
Грос Р. М. 573, 574
Гросовська А. 206
Гросс Ю. 326
Гроссер Г. 371
Грубчак Й. Г. 95
Грудев Я. Г. 41
Груднев Я. Г. 525
Груленко М. В. 31, 50
Грушецький I. С. 31
Грушинська М. В. 561
Губчин В. О. 179
Гудзик М. М. 181
Гуз В..В. 356
Гуйванюк Р. 562
Гук В. К. 375
Гулак-Артемовський П. П. 19
Гулейбич 1. М. 406
Гулш М. А. 73
Гультай Ф. 313
Гуменюк В. А. 340
Гуменюк Г. I. 392
Гуменюк G. Г. 601
Гуменюк М. С. 436
Гуменяк П. 89
Гуменяк П. П. 104
Гунда В. М. 403
Гундерт Б. 66
Гундяк G. К. 241
Гусар 1. П. 160
Гусар I. Т. 158, 159
Гутак В. 1. 220
Гутак М. В. 211
Гутак М. 1. 218
Гутак О. 1. 218
Гуцинюк 1. 114
Гуцул Д. В. 513
Гуцул М. М. 512
Гуцуляк В. 524
Гуцул як В. О. 565
Гуцуляк С. I. 372, 373
Гушман М. Д. 365
Гушман Ф. I. 363, 364
Д
Давидович Д. 263
Дадугш П. П. 70
Данилейчук Г. М. 590
Данилтв I. Д. 457
Данило Галицький 13, 136, 137,
206, 245, 438
Данилов Г. 263
Данилович В. 396
Данилович 1. Р. 146
Данилович С. 369
Данилюк Д. I. 303
Данилюк Д. Ю. 130
Данилюк I. 1. 49, 193, 318
Данилюк С. Д. 239
Данилюк Т. 492
Данчук Т. 118
Данькевич В. 3. 295
Дармшець Б. М. 473
Дацьтв О. М. 151, 152
Дачинський С. 282
Дашинський Ф. 61
Дашкевич В. 538
Дволятик К. 1. 457
Дволятик О. I. 458
Дворко Г. С. 214
Дворський I. I. 37
Девдюк В. Г. 350, 351
Девдюк М. В. 350, 356
Дедерчук 1. Ф. 413
Дейкалюк С. А. 73
Дейнега М. 542
Демащук 398
Дембовський М. П. 144
Демидов М. 543
Демидюк М. В. 334
Демчишин А. М. 447
Демчук М. 529
Демчук М. Й. 531
Демчук П. I. 49, 183
Дем’янець Г. П. 205
Дем’яник I. 89
Дем’янчук Г. Д. 437
Дем’янчук Д. М. 408
Дем’янчук I. 408
Дем’янчук М. 1. 408
Дем’янчук С. 408
Дем’янчук Ю. 1. 32, 404
Дем’янчук Я. 408
Дем’янюк В. Д. 74
Денисенко Д. 476
Деншш 371
Депутович М. I. 505, 508
Дерев’янко Д. О. 103
Дерехович Ю. П. 338
Деркач Д. 445
Джаман Г. О. 533
Джатбек-Прей 304
Джеголяк М. В. 128
Джеголяк Ю. 114
Джиголик Г. М. 533
Джук I. В. 271
Джумаджуки 386
Джуравець К. У. 561
Джурин А. М. 507
Джурин В. М. 508, 510
Дзвшка 122
Дзевш С. Р. 452
Дзедушицьт 571
Дзерживський Ф. Е. 580
Дзецертовський М. 587
Дзшот М. 93
Дзюба Д. 1. 605
Дзюбак I. А. 292
Дзюбей М. С. 350
Дибич I. I. 592
Диблюк В. П. 341
Диблюк Ю. 326
Дивоняк Ю. Ю. 364
Дикан В. Г. 344
Дикий С. П. 538, 540
Дикмар В. 456
610

Дикмар I. М. 455
Дикун С. I. 596
Дир1в 504
Дир1в В. А. 508
Дир1в М. Д. 508
Дир1в М. М. 505
Дир1в М. О. 507
Дщик М. О. 32, 178, 195, 239
Дщковськпй Ф. I. 317
Дщоха В. Г. 201
Дщушицький I. 255
Дщушко 132
Дшятинський К. 417
Дшятинський С. 417
Д1рчилюк ИЗ
Дмитерко JI. Д. 473
Дмитрик О. О. 169
Дмитришин Г. Г. 448
Дмитришин Д. Г. 96
Дмитришин М. I. 93, 94
Дмитришин Ф. I. 95
Дмитришин Я. Ф. 97
Дмитр1в Г. Г. 470, 473
Дмитр1в I. М. 511
Дмитр1в О. В. 508
Дмитр1в Т. М. 152
Дмитрук Й. 240
Дмитрук М. 240, 299
Дмитрук П. М. 302
Дмитрук Ю. В. 303
Добрик В. Ф. 50
Добровольська О. I. 552
Добролюбов М. О. 369
Добрянський П. К. 78
Довбенко I. 263
Довбенчук Г. М. 357
Довбенчук М. Ю. 356
Довбуш В. 322
Довбуш I. 207
Довбуш I. Д. 69
Довбуш О. 16, 17, 55, 82, 90, 99,
108, 109, ИЗ, 122, 131—133,
278, 322, 338, 342, 346, 359,
368, 377, 386, 395, 396, 398,
399, 401, 410, 426, 431, 437,
438, 440, 497, 528
Довгаль I. 23, 283
Довженко О. П. 68
Додюк 118
Дойна К. 359
Долайсова 573
Долинюк Ю. В. 563
Домбковський П.* 460, 517, 587
Дорофеев Г. I. 433
Досин А. Д. 309
Досин А. I. 309
Досин Ф. В. 307
Достоевський Ф. М. 283
Драганчук Г. С. 475
Драгарук М. 16
Драпрюк Ю. 387
Драгоманов М. П. 23, 59, 125,
140, 282, 348, 369
Драгомирецька Я. Ю. 438
Драгосинович В. 112, 345
Драгун В. О. 41, 169
Драгун О. Ф. 375
Дракохруст Е. И.* 322
611
Дранка Г. 418
Драчов А. I. 542
Дребот М. В. 93
Дрислюк П. М. 117
Дробок Ю. 114
Дробот М. Г. 260
Дроб’язко Д. Д. 288
Дрогобицький Г. М. 102
Дрогобичер Ю. 286
Дрогомирецький I. В. 384
Дрогомирецький М. I. 269
Дрогомирецький М. Й. 269
Дрогомирецький Ф. М. 269
Дрозд Й. Й. 257
Дрозденко В. 139
Дроздюк I. В. 109
Дроздюк П. 287
Дроцюк С. Ю. 500
Друк В. Т. 84
Друляк А. Д. 590
Друляк П. Д. 592
Дубей К. С. 500
Дубей П. В. 315
Дубинський В. 455
Дубинський I. В. 209, 445
Дубковецький Д. 176
Дубляник М. П. 211
Дуда Д. П. 454, 455
Дуда I. М. 455
Дуда М. С. 454
Дуда П. 454
Дуда П. I. 458
Дудикевич Б. К. 65, 271
Дудина Г. В. 221
Дудка I. 492, 504
Дудко 418
Дудникова JI. Ф. 433
Дулевич Я. В. 89
Дул1бан I. 263
Дульський К. 174
Дунет М. С. 537
Дунець 245
Дунич1в 1. 504
Дунич1в Ф. 504
Дупей I. М. 360
Дупей М. М. 362, 363
Дупей П. I. 364
Дупей П. М. 364
Дупей Ю. М. 361, 363, 364
Дупелко М. М. 596
Дуплеца Й. М. 212
Дупляк I. М. 69, 290
Дуркало О. I. 259
Дутка К. Й. 160
Дутковський Т. С. 372
Дутчак Г. П. 573, 574
Дутчак М. М. 424
Дутчак М. П. 573, 574
Духнич В. О. 237, 358
Духович М. В. 74
Дятв В. 263
Дяшв К. Ф. 150
Дятв М. Ф. 150
Дячишин Д. 1. 471
Дячпшин М. Д. 470, 473
Дячишин П. Г. 471
Дячишин П. Д. 448, 470, 469
Дячук В. I. 125, 132
Дячук I. 532
Дячук Ю. П. 128
Дячук-Дереюк А. 122
Дьомш Н. С.* 290
Е
Енгельс Ф. 14, 22, 23, 30, 60,
66, 85, 157, 282, 283, 348, 349,
446, 469, 530
€
бвенко М. 108
бвчук 326
бвчук А. В. 66
бвчук С. О. 63
бльський 174
бмець I. I. 31
бнша О. М. 295
GnimeB О. О. 37
бфремов В. П. 35
бфремов В. Ф. 161
6хт1бар’ян 143
Ж
Жарський О. I. 214
Жебровський Е. С. 580
Желех1вський 6. 59
Жибчин Р. П. 177
Животков J1. 6. 38
Жмуркевич б. Й. 203
Жовшрович I. Г. 251
Жовшрович М. Г. 251
Жовтняк В. Ф. 537, 540
Жовтяк 6. О. 540, 541
Жолоб Ф. 322
Жолобко В. I. 273
Жолчинський Я. Н. 174, 184
Жук М. 124
Жукатинський Е. 523
Жупник I. 342
Журавшська Г. I. 463
Журавшський К. П. 456
Журавльов G. П. 37, 317
Журатвський I. О. 105
Журавський П. 557
3
Забашта Л. 129
Забешовський 138
Заболотний С. I. 561
Загорецька 3. 126
Загоровський 1. М. 102
Загорук М. 554
Загорук О. 556
Загорук Ю. I. 557
Задорожний Б. М. 183
3aKipoB С. М. 354
Заклинськпй Б. Р. 132, 369
Заклинський К. Г. 379
Заклинський Р. Г. 60
Заклинський Я. М. 144
Заковський I. 545

Заковський П. 545
Закревський В. А. 295
Залевський С. М. 258
Залипка М В. 468
Залипка Р. В 470
Залкжевич М. М. 145
Замгровський М. М. 290
Замойський 410
Замула М. Г. 253, 255
Заник В. I. 240
Заник П. П. 240
Занъковецька М 23, 125
Запаринюк Г. 520, 563
Запольський JI. I. 161
Заремба Г. 377
Заренчук М. В. 43, 558, 560,
562
Зарицький Р. 60
3api4Ha М. П. 152
Зар1чна М. О. 152
Засщько Д. Ф. 151
Засщько С. О. 152
Затварська О. I. 79, 295
Затонський В. П. 26
Захартв М. I. 447
Захарук А. О. 128
Захарук Д. I. 563
Захарук П. 298
Захарясевич Г. JI. 226
Заячтвський М. Т. 30, 284
Заячук М. В. 299
Зборовецьт 535
Зборовський Й. 248
Зварищук С. В. 420
Згода А. Г. 161
Згурський 572
Зелевський В. I. 364
Зеленчук I. 122
Зеленчук М. 131
Зеленчук П. 126
Зелик С. М. 261
Зелшський Й. М. 456
Землянов A. 6. 37, 290
Зенюк В. 290
Зизанш JI. 172
3i6apoBCbKa О. О. 205
Зштель Ю. * 427
Зшькевич С. 520
Злотникович М. 377
Зозуля М. А. 462
Зозуляк М. 489
Золотницький 194
Золя Е. 224
Зрайчук В. 176
Зубков I. В. 425
Зубкова П. I. 425
Зуб’юк E. М. 117
Зуб’юк П. 115
Зузяк В. О. 117
Зуров А. 290
Зюзяк I. 542
Зюзяк М. 114
I
1ванепко Г. 65
1ваничук Р. Т. 294, 398
1ванишин М. ИЗ
1ванишин П. М. 179
1ванишина В. 467
1вашв В. С. 457
1вашв Д. С. 456
1вашв М. В. 583
1ваншчук Г. 126
1ваншв JI. I. 452, 472
1ванов О. С. 38
i ванов П. В. 451
1ваночко М. О. 35
[ванус I. Ф. 109
1ванченко С. 444
1ванчитв 388
Хванчук Б. М. 552
1ванчук Г. М. 551
1ванчук М. Г. 547, 548
1ванчук М. Ю. 551
1ванчук О. 122
1ванчук О. Г. 564
1ванчук П. I. 549, 550
1ванюк JI. I. 299, 300
1васишин М. I. 242
1васюк Д. 114
Гвасюк М. 114
1васюк О. 114
1васюк Ю. 141
1васюта М. К. 41
1васютин Д. О. 293
1васютини 293
1вашков Г. 519
1воняк М. В. 549
1воняк О. 542
1гнатович 6. П. 593
1гнатьев А. М. 290
1гнащенко А. Ф. 432
1калюк Ф. О. 179
1ленишин I. 377
1лшчук I. I. 121
Глляш 275
1люк В. I. 118
1лькевич Г. С. 19
1лыив А. 263
1льтв В. 263, 498
1лыив Д. 263
1льтв I. 265
1лыив К. Д. 458
1лыив К. М. 35
1льтв К. С. 160
1льтв М. Д. 340
1лыив М. Я. 455
1лыив С. О. 52
IHaypi Е. 290
1ник П. Д. 204
Грчан Мирослав 28, 284, 288,
307, 351, 336, 337, 461
Гсаевич Я. Д. 18
1саенко I. I. 250
1саенко Ф. I. 543
1штер 488, 489
I
Тжак I. С. 35
Й
Йовна К. I. 471
Йорга Н. * 517, 518
К
Каба Г. Я. 218, 220
Кабин В. 350
Кабин М. П. 356
Кавацюк Ф. М. 303
Кавка К. Т. 449
Кадлець 206
Казановсыи 536
Казимир III 13, 137, 262
Казимир Ягелончик 570
Казимир Ян 53
Казимирко В. М. 583
Кайкан П. 32
Каковський 546
Калакура Я. С. 294
Калеман I. 514
Калин В. О. 161, 162
Калин Д. М. 152
Калинка Д. М. 186
Калинович В. I. 379
Калиновскьий 588
Калиняк В. I. 512
Калиняк М. В. 294
Калмиков I. М. 88
Калужницький 206
Кальмучин В. 505
Кальмучин Ганна 505
Кальмучин Григорш 505
Кальмучин I. 505
Камищук М. О. 301
Камшскьий С. 479
Канака Ю. А. 89
Кандиба О. I. 124
Капелюх 6. 286
Капець М. I. 32, 212
Капуляк В. М. 438
Капуста JI. 155, 443
Капустевич А. 263
Капустяник М. Ф. 490, 492
Капущак I. О. 19, 100, 109
Карабшович Д. М. 95
Карабшович I. I. 95
Карабшович М. М 94, 97
Карабшович С. С. 93
Каралаш В. 530, 532
Караченцев 349
Кардаш Г. 401
Кардаш О. М. 239
Карпаш М. Я. 33, 45, 600, 605
Карпенко М. I. 78
Карпшський В. О. 257
Карпшський Ф. 139, 339
Карпов П. J1. 543
Карп’юк О. Р. 466
Карський С. 536
Kaciflii В. I. 26, 28, 49, 527, 568
Каспянчук I. Д. 52, 424
Касян 3. С. 488
Касыив I. О. 586
Касьтв П. В. 586
Касьяненко П. Г. 433
Катршець М. 84
Катуков М. Ю. 37, 557
Качеровський М. К. 446
Качуляк Е. В. 533
Качуляк Е. О. 535
Качуляк О I. 530, 533
612

Качуляк С. I. 529
Кащеев I. А. 50
Кащук Г. П. 307, 309
Кащук 6. М. 310
Кваснш М. П. 172
Квич Б. 109
Квич М. I. 106
Квггка К. В. 125, 388
Квггка-Основ’яненко Г. Ф. 19,
260, 520
Квггко К. В. 388
Келебей 6. В. 249
Кермащук Г. Ю. 119
Керничишин I. В. 221
Керонюк I. 116
Кецман М. В. 268
Киреев П. I. 97
Кириленко П. С. 38
Кирилюк Г. В. 78
Кисляк М. I. 437
Кицелюк О. I. 384
Киценко Ф. I. 462, 463
Кицюк Г. 113
Кияшко М. А. 451
Кшшдак 388
Кшшчук К. 559
Кшко А. В. 251
Кшко О. I. 253
Kicb Я. П. 452
Кггарчук В. ИЗ
KiTypa М. А. 236
Кщела Я. I. 163
Кщяк А. 127
Шчеряк Г. Ю. 132
Шчура М. 282
Кщук В. 28
Кщук I. Ф. 396
Кщук К. 396
Кщук М. Г. 396
Кщук М. 3. 28, 48, 395
Кщук М. Ф. 35, 78, 353, 354,
396
Клапко К. 466
Клебан Р. Ю. 87
Клевеко Д. Я. 38
Клейн 428
Клим Д. П. 32, 364
Клим I. 553
Клим I. Ю. 364
Клим М. М. 472
Клим О. М. 362
Климко М. 519
Климкович К. 605
Климочко Н. 26
Климюк М. М. 383
Клинник О. Ф. 214
Клипич В. I. 544
Клипич I. Ю. 544
Юичак I. П. 549
Кловатий В. С. 195
Ключенко О. С. 315
Ключина Ф. 504
Кляйн 419
Кмич Н. 89
Книш А. М. 544
Княчиницький I. 18, 230
Княз1вський А. 443
Кобелюх Ю. А. 93
Кобель А. 289
Кобзей I. В. 102
Кобилецька М. Г. 291
Кобилецька П. П. 294
Кобилецький С. М. 291
Кобилиця JI. 113
Кобиляка Ю. 245
Кобилянська О. Ю. 115, 125,
208, 282, 328, 341, 388, 565
Кобилянський Б. 76, 605
Кобринська Н. I. 22, 60, 125,
132, 208,__209, 282, 527, 565
Кобринський В. В. 288, 290
Кобринський Й. М. 280
Кобринський Т. 520
Коваленко В. I. 375
Коваленко О. П. 375
Ковалишин М. В. 249
Ковал1в I. Ф. 479
Ковал1в Р. М. 318
Ковалюк В. М. 238
Ковалюк Д. В. 552, 584
Ковалюк М. О. 543
Коваль 285
Коваль А. О. 599
Коваль М. 536
Коваль О. 300, 519
Коваль П. М. 597
Коваль Ю. 553
Ковальтв С. 553
Ковальов Ф. 71
Ковальський Т. 514
Ковальчак Г. I. 283
Ковальчук А. М. 436
Ковальчук Г. М. 27
Ковальчук I. Г. 212
Ковальчук М. 260
Коверець I. С. 86
Ковнер I. 542
Ковпак С. А. 35—37, 95, 107—
110, 118, 143, 151, 159, 169,
192, 193, 238—241, 259, 272,
290, 340, 341, 383, 394, 395,
397, 399, 422, 423, 433, 436,
438, 457, 474, 494, 583, 590
Ковток М. Г. 205
Ковшар Ф. В. 77
Когут М. I. 269
Когутяк I. 68
Коженьовський Ю. 115, 125
Козак А. А. 77
Козак В. 142
Козак Г. В. 561
Козак П. 245
Козак П. Д. 420
Козаченко М. С. 95
Козачковський I. П. 88
Козачок М. Д. 338
Козачук С. I. 292
Козельський П. А. 76
Козенко М. М. 31
Козин В. 445
Козшш О. I. 78
Козланюк П. С. 28, 38, 49, 78,
285, 288, 307, 341
Козленков О. G. 364
Козловський К. С. 286
Козловський Р. 141
Козловський Ф. 232
Козогш О. 233
Ko3opi3 Д. Ю. 286
Ko3opic М. К. 28, 62, 125, 255
Козулькевич Р. М. 527
Козяк В. 288, 326
Козьмик I. 557
Козьмик К. 554
Койнов М. М. 578
Койцюх Й. М. 472
Койцюх П. Г. 470
Колацький Б. 276
Колесса Ф. 23
Колюник Г. В. 543
Колюняк К. Ф. 340
Колковський К. Й. 169
Колодш О. М. 419
Колцуняк М. 299
Колцуняк М. М. 387
Колцуняк М. С. 387
Колчак 389
Коля I. 321, 340
Кольберг О 323
Коман М. М. 118, 133
Комар А. Г. 505
Комар Д. 508
Комар I. I. 505
Комар I Я. 475
Комар М. I. 508
Комар М. М. 507
Комар М. Я. 508
Комар О. В. 507, 508
Комар П. 508
Комар С. Г. 507
Комар С. Я. 507
Комар Я. 508
Комаревцев 413
Коммод 553
Компашець I. I. 21, 24, 27, 92,
141, 176, 177, 185, 411, 573
Кон А. Б. 30, 65
Коидзелевич Йова 19
Кондрадський Ф. М. 445
Кондрат М. А. 236
Кондрацький Ю. I. 95
Кондревич В. I. 364
Кондревич I. Д. 360
Кондревич I. М. 361
Кондур Д. 507
Кондур М. JI. 507
Кондур Ф. 505
Конн 554
Коноваленко Г. П. 409
Коновалець 420
Коновалова Л. М. 504
Кононенко Г. П. 38, 524
Конопада В. М. 472
Конопка 536
Контурак I. I. 438
Концур М. I. 88
Концур М. С. 88
Кончевський Я. 139, 426
Конченко М. С. 308
Копаницька М. К. 599
Копець М. А. 477
Копильщв С. М. 341
Копильщв Ю. Г. 341
Копчак А. М. 227
613

Копчак С I. 417
Копчук В. Ф. 390
Копчук I. Л. 396
Копчук JI. 388
Копчук М. 388, 389
Копчук М. Г. 391
Копчук М. JI. 396
Копчук П. 388
Копчук Ю. 388
Корабельникова J1. 71
Корбутяк В. Д. 534
Корбутяк В. Ю. 30, 285, 361,
530, 532, 538
Корбутяк I. 529
Корбутяк I. О. 532
Корбутяк К. 532
Корбутяк М. 31, 529, 531, 532
Корбутяк О. В. 532
Корбутяк О. Ю. 531
Корбутяк Я. В. 531, 532
Кор дуба М. 275
Коржук I. 126
Коржу к М. П. 35
Коритан В. О. 435
Коритко 570
Kopiiib М. О. 503
Коркотський Н. П. 542
Корней М. Д. 349
Корнев В. М. 145
Коршй I. Й. 104
Корншчук О. 6. 68, 268, 473
Коровай О. М. 561
Короленко В. Г. 282
Король С. В. 503
Король С. О. 596—598
Короташ К. П. 181
Короташ П. I. 456
Коротков I. С. 290
Корпан Й. I. 192
Корпанюк В. 392, 393
Корпанюк П. Г. 388
Корпанюк С. 28, 48, 320, 390,
392 393
Корпанюк Ю. 28, 48, 390, 3'92,
393
Корсун М. С. 303
Корчак I. 158
Корчинський 603
Коряков О. П. 37, 251, 269
Кос П. М. 455
Косак JI. О. 294
Кос-Анатольський А. Й. 28,
49, 294, 357
Косар 284
Косар В. В. 490
Косар Р. М. 328
Коска А. 498
Космина В. П. 471
Космина Д. В. 471, 473
Космина I. М. 4712
Косминка I. А. 186
Косован Ю. 564
Косович I. 542
Косович М. Й. 416
Косовський Ю. 489
Костащук В. 25, 295, 369, 547,
554
Костей В. I. 30, 31, 83, 84, 85, 88
Костенюк Д. П. 549
Костик М. О. 103
Костик П. Ф. 474
Костишин В. Ф. 308
Кост1в С. I. 316
Костш 516
Костщький М. Й. 436
Костовщька Ю.* 480
Костреюк Г. М. 390
Коструб’як С. В. 340
Костур С. С. 500
Костюк I. 490
Костюк М. 383, 461
Костюк С. М. 495
Костюк С. П. 445
Кот1в О. Д. 328
Котляревський I. П. 19, 268,
280, 369
Котлярчук В. П. 301
Котнюк В. I. 474
Котурбаш В. 483
Котурбаш I. В. 483, 484
Котурбаш М. В. 484
Котурбаш С. В. 484
Котурбаш Т. В. 488
Кохан Д. П. 160
Кохан М. П. 158
Кохан С. А. 159, 160
Коцко О. В. 30, 286
Коцюбинський М. М. 23, 115,
124, 380, 411
Кочерганюк 133
Кошак П. Г. 282, 395
Кошельов I. А. 524
Кошман М. В. 155
Коштробш В. П. 111
Кошут М. В. 365
Кравець I. 536
Кравець М. М. 76, 113, 140, 178,
200, 248, 249, 286, 287, 348,
410, 412, 419, 572
Кравець 245
Кравченко В. Г. 262
Кравченко 6. С. 473
Кравченко I. 476
Кравчук П. I. 337, 513
Кравчук Ю. Ю. 302
Краевський М. I. 455—457
Крашо I. М. 499
Крайшвський I. П. 166
Крайтвський П. I. 30
Крайшс 231
Крайнюк М. А. 440
Крамарук В. I. 451
Крамченко А. О. 237
KpaciHCbKi 444
Краснодемський А. М. 146
Красножон В. П. 236
Кревецький I. 19
Кременюк Д. М. 350
Кременюк I. М. 348, 349
Кремшець 437
Креховецький В. Г. 38, 74, 77
Кривенчук С. Ф. 23
Кривко М. М. 192
Криворучко О. С. 89
Крижашвський JI. I. 237
Крижашвський М. М. 146
Крижашвський О. Д. 78
Крикливець М. 520
Кримський А. 124
Крип’якевич I. П. 16, 112, 125,
139, 277, 321, 346, 358, 367,
377, 446, 545
Крисшський А.* 412
Крисько Д. М. 335
Крицун М. А. 204
Криштофович 554
Кршь О. Т. 319
Кройтор К. Г. 527
Крокошинський М. 455—457
Кромер 442
Кропельницький О. I. 171
Кропивницький М. JI. 473, 520
Круль М. М. 439
Крупка В. Ф. 449
Крупка К. С. 464
Крупка П. С. 464
Крупка Ф. I. 462
Крупська Н. К. 24
Крушельницька М. 382
Крушельницька С. А. 23, 64,
281
Крушельницький А. 380, 382
Крушельницький А. В. 125,
288, 446, 452
Крушельницький I. А. 28, 288,
382
Крушельницький М. 299
Ксенопол А. Д. * 516
Кубарич Б. I. 472
Кубик М. 68, 78
Кубрак О. М. 170
Кувшчук М. I. 415
Кудшь В. 133
Кузеляк М. М. 226
Кузенко Г. Д. 242
Кузик I. Ю. 329
Кузич А. С. 382
Кузич Й. А. 384
Кузич М. 380
Кузич Р. А. 383
Кузич Р. М. 383
Куз1в В. М. 414
Куз1в Г. О. 413, 414
Куз1в М. О. 414
Кузнецов Ф. 71
Кузнюк М. Ф. 303
Кузяев Г. Д. 543
Кузь Ф. Д. 499
Кузьма I. Д. 488
Кузьменко I. 68
Кузьменюк М. I. 119
Кузьмш Т. 557
Кулапн Г. С. 36, 108, 435
Кулевник I. I. 76
Кулик 536
Кулик Г. I. 494
Кулик I. В. 561
Кулик Р. М. 500
Кулик Ф. I. 462
Кулинич Г. I. 474
Кульбаба С. М. 605
Кульчицький М. 532, 534
614

Куницька О. С. 375
Купферман М. 522
Купчак Д. К. 102
Купчак I. А. 488
Купчак I. Й. 104
Купчак I. С. 100
Купчинський Б. I. 177
Курганевич В. С. 181
Курджос Б. К. 558
Курилович А. 138
Курилюк Д. В. 552 -
Курилюк I. 542
Курилю1£,1. I. 549, 550
Курилюк М. 544
Куриляк М. А. 584
Куриндаш Я. С. 132
Курлшовський М. I. 395
Куропатви 400
Курташ М. П. 491
Курус М. М. 221, 226
Кусень М. Г. 258
Кутапивський Ф. М. 332
Куфель М. 490
Кухар М. Д. 455
Куцанюк П. Я. 83, 84
Куч В. I. 45
Куча I. А. 457
Кучарський Г. 16, 443
Кучер В. Г. 600
Кучер Г. Ф. 215
Кучерак Г. С. 267, 268
Кучерак Я. I. 266
Кучеров М. К. 495
Кучурак М. I. 350
Куш лик О. 249
Кушшрук Г. Г. 284
Кушшрчук Р. 288
Кшевшський А. В. 537
Кшешииович 148
Л
Лабенський П. С. 151
Лавмек М. 564
Лавшк 570
Лаврищев В. О. 37, 201
Лавр1в А. 55
Лаврук М. П. 240
Лаврук П. 395
Лазарев I. П. 424
Лазорко Д. I. 177, 286
Лановий I. Д. 77
Ланцман Д. Г. 483
Ланцуцький С. 285
Лапко 3. П. 294
Лапчинський В. Д. 328
Ласкуршчук Ф. I. 117
Ластовецька Г. Ю. 160
Лахолюк С. I. 461
Лебединський 349
Лев 517
Лев Данилович 496
Лев М. Й. 31
Левицька П. I. 52
Левицька П. М. 438
Левицький 310, 514
615
Левицький В. Л. 208
Левицький I. О. 512
Левицький М. В. 26, 30, 479
Левицький О. М. 60, 193
Левицький Р. 473
Левченко 349
Левченко В. П. 212
Левчук Г. В. 205
Левшун 317
Легш М. Д. 145
Лежичко Г. I. 160
Лелюк Г. С. 568
Лендел А. В. 78
Ленд ер I. 491
Ленди 212
Лешн В. I. 22—24, 26, 30, 44,
48, 50, 75, 78, 85, 109, 115,
124, 130, 154, 162, 182, 183,
210, 213, 217, 222, 226, 253,
257, 260, 287, 296, 311, 336,
348, 355, 357, 362, 394, 407,
455, 468, 493, 494, 530, 545,
549, 552, 574, 580, 591, 593, 595,
603
Ленкш О. М. 433
Ленчовська М. М. 52, 193
Лесик П. I. 597, 598
Лес1в Г. В. 225
Лес1в М. В. 109
Лес1в С. М. 142
Лес1в Я. М. 407
Лессшг Г. 60
Лесюк А. О. 440
Лесюк Д. 500
Лесюк I. 266
Лесюк М. 497
Лесюк Н. 533
Лесюк С. 280
Лесьтв I. 158
Лешега П. 65
Лештв I. О. 91
Лешко Д. 106
Линниченко I. А.* 174, 528,
460
Лисак Г. М. 168
Лисенко Г. 591
Лисенко М. В. 23, 281, 388,
520
Лисенко Я. I. 50
Лисицький 233
Литвинова Т. В. 578
Литвинюк В. Г. 542
Литвинюк Г. В. 542, 543
Личук В. Н. 556
Личук Г. М. 555
Личук Д. Д. 556
Личук I. 556
Личук М. Т. 556, 557
Личук Н. I. 562
Личук О. 557
Личук Т. Г. 561
Личук Т. М. 554
Личук Ю. Т. 45, 50, 554—558,
560
Лишега П. П. 232, 233
Л1бер Л. I. 472
Л1бер М. 470, 473
Л1бер П. I. 471
тб[т Я. 91, 101
Л1бкнехт К. 210, 287, 446
Л1вак Г. 369
Лиинський Т. * 99, 229, 245
Лшковацький 3. 521
Лковська Н. 442
Л1тенко Т. I. 76
Лггман Д. 316
Лггусь 588
Л1уш О. Д. 168
Л1хашва О. А. 357
Лшщнська Ю. I. 269
Лицинський Л. 256
Лицук I. Ю. 45
Лобода I. I. 78, 561
Логаза П. В. 596
Логаза Р. М. 601
Логвин М. Н. 279
Лозинський С. 286
Лозиняк М. Я. 41, 449, 474
Лозшський В. * 312, 346, 376
Лозовий В. Я. 31
Ломов Г. I. 31
Ломоносов М. В. 19
Лошнська 184
Лопатинський Я. 22
Лопатш В. 202
Лопатша С. 202
Лопачук В. М. 212
Лопачук Т. М. 212
Лосюк В. О. 390
Лосюк П. В. 393
Лось I. 73
Луговий В. 380
Луговий В. I. 551
Луговий I. I. 547
Луговий М. I. 542, 549, 550
Лугов’як I. 331
Лукавський Ю. П. 111
Луканюк I. Т. 373
Лукань Г. I. 365
Лукань М. М. 362
Лукань Ф. Д. 362
Лукач М. М. 91
Лукащук В. 542
Лукащук Г. 542
Лукащук I. 289, 542
Лукащук М. Л. 544
Лукич В. 208
Лукичова В. С. 144
Лукш Т. Д. 212
Лукшчук Д. 538
Лутнчук О. 538
Лукощин П. 158
Лутянович Д. Я. 28, 60, 61,
125, 209, 446
Луке В. 78
Лук’яненко 6. М. 503
Лунькова О. В. 293
Луцак Д. А. 328
Луцак П. 298
Луцан В. Г. 267
Луцик Г. В. 573, 574
Луцик М. В. 574
Луцик Ф. П. 574
Луцишин М. В. 462
Луцишин С. С. 462
Лущв В. С. 152

Лущв Г. 152
Луцький 420
Луцький С. А. 98
Луцький С. I. 269
Луцюк Г. В. 117
Луцяк М. Я. 319
Лучок М. Т. 437
Лучук Д. Д. 356
Любич-Могильницький А. 19
Любомирсыи 207
Людницький 594
Людовш Анжуйський 137
Люксембург Р. 210, 287
Лях 219
Лящук Д. М. 530
Лящук 6. В. 240
Лящук М. М. 531
Льолько В. 201
М
Магас А. I. 260
Магединюк М. 21
Магорюк М. 126
Магулш М. Ф. 503
Мазараш 497
Мазурик 198
Мазурик П. I. 329
Мазуркевич Я. С. 183
Майборода О. К. 38
Майборський В. П. 37, 290, 344
Майданський В. 31
Майданський В. В. 326, 328
Майданський Д. I. 31
Майданський I. В. 329
Майданський П. I. 30, 31, 102,
446
Майдансьт 32, 33
Майковська E. I. 404
Макаев В. К. 58, 61, 283
Макаревич 195, 427
Макарчук С. В. 304
Макпшин Д. М. 508
Маковей О. 115, 125
Маковш 322
Маковшчук I. 542, 567
Маковшчук Ю. 301
Макогш М. О. 461
Макогш Ф. М. 448, 476
Максим 395
Максим1в Г. 90
Максим1в М. К. 409
Максимов О. М. 119
Максим1в С. П. 195
Максим1в Ф. В. 501
Максим1в Ю. С. 510
Максимович 25, 30, 62, 170
Максимонько В. I. 511
Максимонько I. О. 508
Максимчук К. Д. 533
Максимчук М. 532
Максимчук М. Д. 405
Максимчук М. М. 532
Максимюк Д. М. 111
Максимюк М. М. 97
Максим’юк М. С. 407
Макула С. 263
Макута М. М. 260
Маланш П. М. 211
Маланш С. А. 168
Маланчин В. 445
Маланчук О. Г. 547, 549
Маланчук П. I. 320
Маланчук П. Р. 461
Малендевич В. Й. 212
Малецький I. М. 447
Малецький С. 471
Малий М. Й. 447
Малиновська М. I. 544
Малишко А. С. 78, 129
Малишкович С. 242
Малишова 595
Малшша Т. О. 214
Малоног П. 68
Малярчук М. 342
Малько М. 198
Мамай Г. 476
Мандзюк М. В. 108
Мардаревич Л. 519
Марич В. М. 435
Маршчук Г. В. 119
MapKiB М. I. 507, 508
MapKiB М. М. 508
Марко 341
Маркович О. 124
Марковський Ф. * 400, 496
Маркс К. 19, 23, 30, 85, 157, 282,
283, 348, 349, 369, 446, 469,
530
Мартинець М. П. 500
Мартинюк В. I. 253
Мартинюк Н. В. 543
Мартищук М. В. 127
Мартищук О. 132
Мартович Лесь 22, 23, 26, 49,
195, 283, 369, 520, 547, 554,
564
Марусяк В. I. 308
Марусяк Д. 279
Марусяк М. I. 130
Марусяк О. 551
Марущак Г. 177
Марцшковський Б. Е. 494
Марцшковський В. I. 455
Марченко Д. М. 448
Марчинець В. 489
Марчук В. 542, 548, 550, 552
Марчук I. 547
Марчук М. 542
Марчук М. А. 226, 543
Марчук М. В. 87, 88, 550, 551
Марчук О. В. 54i2, 550
Марчук П. 540, 542
Марчук С. М. 567
Масляк I. G. 145
Масляк С. 28
Масляк Ф. I. 145
Маслянка Р. 524
Масник Б. I. 488
Матвпв М. 504
Матвш Р. I. 600
Матвшчук I. В. 533
Матеш К. М. 567
Матшчин Д. М. 221
Матшк М. П. 423
Матковський 305
Матросов О. 37, 342, 344
Матросова К. 70
Матусевич М. Н. 52
Матусяк Т. Ф. 464
Матющенко Ф. Д. 110, 422, 433
Мафт1евич 326
Махов 584
Мацевич Г. 504
Мацевич М. М. 102, 499
Мащборко I. 232
Мащевський М. 496
Мацьюв М. 512
Мегерко В. I. 544
Медведик Д. I. 534
Медвщчук 6. В. 397
Медвщчук М. 28, 395
Медвщчук П. М. 397
Медвщь П. 258
Межеуров Г. Д. 354
Мельман Ю. П. 77
Мельник 546
Мельник Б. С. 295
Мельник В. М. 79, 593
Мелытик Г. П. 299
Мельник I. 269
Мельник М. 399
Мельник М. I. 300, 301
Мельник М. Й. 163
Мельник М. М. 251
Мельник Н. П. 260
Мельник П. I. 527
Мельник П. М. 35
Мельник П. П. 91
Мельпитв 245
Мельникович 6. Ю. 498
Мельникович О. М. 239
Мельникович Я. Ю. 498
Мельниченко В. Р. 354
Мельниченко П. В. 315
Мельничук I. 556
Мельничук I. Й. 554, 557
Мельничук Й. 554
Мельничук М. Ф. 333—335
Мельничук С. О. 28, 284, 333,
336, 461, 462
Мельничук Т. Ю. 78
Мельничук Ю. С. 49, 291, 295,
340, 382
Мельничук Я. О. 332—333
Мельничук Я. С. 262, 297, 304
Мелышчуки 293
Мензат М. В. 340
Меизат Я. I. 285
Мешв М. Д. 437
Мерчинський С. 131, 133
Мигаль Т. С. 295, 567
Мигас О. С. 160
Микитин М. Ф. 416
Микитин М. Ю. 240
Микитин О. Д. 269
Микитюк Г. I. 169
Микитюк Д. 301
Микитюк Ф. М. 194
Микицей В. М. 84
Микицей I. О. 89
Микула 438
Микула П. М. 142
616

Микуляк I. С. 334
Микуляк М. С. 334
Микуляк Ф. О. 102
Микуляк Я. М. 341
Минайлюки 374
Минко В. П. 337
Миронюк I. В. 598
Мироняк Д. А. 438
Мисак П. I. 273
Мислш Т. JI. 561
Мисюга К. В. 585, 586
Мисюга О. П. 583
Мисякевич П. Д. 371
Михайлик А. П. 433
Михайлинин М. 591
Михайлишин Е. О. 319
Михайлишин I. I. 320
Михайлишин М. А. 95
Михашив В. 507
Михайл1в Г. Ф. 508
Михайлюк В. Я. 78
Михайлюк Д. А. 592
Михайлюк I. 28, 115, 357, 567
Михайлюк I. Ю. 186
Михайлюк М. 187
Михайлюк П. I. 598
Михайлюк С. 115
Михалевський I. С. 288
Михальчук П. Ф. 192
Mnxacie 380
Михасьшв JI. Я. 472
Михашула Г. I. 445
Мицак Д. I. 294
Мишуга О. 23
Мищенко I. В. 575
Мшул1 313
Мшевський С. А. 383
МШянчук В. С. 338
Мшлер Р. М. 186
Мтпшек-Потоцька JI. 368
Мггчук I. Ю. 130
Мггчук П. 123
Мщкевич А. 19. 411
Мш;анин М. I. 586
MinjaHHH М. Ю. 583
Мовчап М. А. 118
Мовчан М. О. 474
Мовчанов М. 591
Могилянський М. 124
Могилышцький A. JI. 59, 82,
111, 246, 247
Мозговий 3. Я. 106
Мозорук 399
Мойса Д. 285, 564
Мойса I. 546, 547
Мойса М. С. 41. 547, 564
Мойса-Росохацький С. 521
Мойсеепко 584
Мойсейчук I. В. 127
Мойсик Д. Д. 557
Мойсик I. 556
Мойсик К. I. 555, 556
Мойсик М. 554
Мойсик О. Г. 559
Мойсюк М. Ю. 119
Мокан I. 122
Мокрш С. Д. 292
Молот 333
Момот Ю. 89
Морачевський В. I. 349
Моринович М. 199
Мороз С. I. 87
Морозевич С. А. 186
Морозенко Ю. 279
Морощук О. О. 119
Мортман Ф. 316
Морухш П. П. 73
Мосшчук В. М. 307
Мосшчук М. 124
Мосшчук О. В. 308
Москаленко К. С. 37
Москалик I. Я. 119
Москалюк I. М. 595
Москалюк П. В. 601
Москалюк П. Д. 600
Москальов М. К. 37, 193, 603
Мосолов А. В. 214
Мосорин П. А. 585
Мотика Г. Й. 456, 458
Мотика К. Я. 459
Мотика С. Я. 456
Мотрович М. В. 84
Мох Р. 19
Мохов Н. А. 275
Мочернюк П. М. 302
Мочернюк П. Ю. 304
Мочерняк 410
Мочерняк I. 411
Мочерняк I. Д. 413
Мочерняк Ф. I. 394
Мочерняки 410
Мошура Й. П. 500
Мощук Ф. 113
Мстислав Удалий 13, 136
Музичин I. М. 491, 492
Музичка К. Т. 464
Мула Д. О. 434
Муравйов О. О. 68
Мурад IV 312
Мурай JI. М. 204
Мурзак М. В. 544
Мусякевич О. 141
Муха 15, 137, 168, 245, 275, 377,
517
Мушак Ю. Ф. 224
Н
Набитович О. Д. 204
Навальшвський Р. С. 179
Навроцький В. М. 125, 282
Напрний Д. С. 595, 597
Нагорняк С. Г. 373
Надрага I. П. 87
Назаренко П. Д. 196
Назаршчук П. Г. 341
Найдус В.* 24
Наконечна Ю. В. 168
Наливайко I. С. 179
Наливко К. 445
Нарольська Н. Ф. 222
Наум H. М. 226
Наумович I. Г. 282
Нашковський М. 65
Небилович Д. О. 266
Невестюк Я. 123
Негрич А. 377
Недобиток О. Ф. 35, 168
Недоходюк М. М. 115
Недоходюк О. 133
Недоходюк Ю. I. 127
Нейко G. М. 77
Нейлюк В. М. 316
Немирович-Данченко В. 124
Немин П. 184
HeMini П. I. 188
Нерон 134
Несварливий I. 5:56
HeceiT Т. М. 236
Нестеренко О. О. 547
Нестор 76, 313, 418, 481
Несторко М. М. 462
Нечай В. М. 294
Никитчук К. О. 161
Никитюк В. JI. 164
Никифорова Р. 73
Никифорук В. 542, 551
Никифорук I. О. 552
Никифорук Й. 557
Никифорук М. М. 556
Никифорук С. В. 557
Никифорчпн М. М. 364, 365
Николайко 3. М. 163
Николюк А. Д. 511
Николюк 6. Д. 508
Николюк б. М. 508
Николюк I. 505
Никонов В. А. 274
Никорак М. О. 540
Никорак П. 413
Никорович 529
Никорович I. П. 544
Ницюк П. Ф. 364
Шдачковська Г. А. 167
Ншггченко 6. С. 79
Ншольська М. 68
Шмий Д. I. 600
Шсонський П. Г. 78
Нщович В. 523
Шцович I. 524
Новиков М. П. 37
Новицька М. I. 109
Новожилов М. 69
Ногай Й. 290
Ногай С. 290
Ноздрачов П. 591
Носин В. М. 508
О
Обет С. 380
Овсяник I. 245
Овчаренко 6. Г. 151
Огоновський В. П. 586
Огоновський I. М. 479
Одииська К. 524
Одокш Г. М. 436
Одровський 460
Озаркевич I. 280
Озарко А. О. 30
Озарко М. С. 166
Озур П. Б. 543
617

Октав1ан 134
Окуневська О. 387, 388
Окуневський Т. 387
Окуневський Я. 387
Окуневсыа 388
Олександр 517
Олексин JI. М. 508
Олексин М. А. 506
Олексина 536
ОлекЫв С. 257
Олексюк М. Г. 547
Олексюк М. М. 565
Олексюк О. I. 551
Оленюк Д. М. 220
Олесь О. 124
Олшник В. I. 583
Олшник G. 127
Олшник С. I. 78
Ольховський Ф. 249
Онисько О. С. 168
Онищук М. I. 601
Онищук О. П. 600
Онуфрейчук С. I. 550
Онуцька Г. I. 194
Опацька Г. Г. 167
Оперда Т. I. 458
Ополщька М. Д. 342
Опольський В. 570
Оренштейн Я. 282
Оржеховський 219
Оринчин А. I. 591
Орищак JI. 245
Орленко О. 383
Орфенюк П. 16, 426
Оршуляк М. I. 446, 476
Осадчук В. I. 183
Осадчук I. П. 542, 550, 564
Осечинський В. К. 141, 326, 498
Осинчин А. 67
Осипенко М. I. 102
Осипенко Я. О. 43, 49, 407, 409
Оычний Д. П. 360, 366
Оычний I. П. 361, 362
Ос1чний О. 28
Ос1чний Ю. 359
Оскар В. 270
Осмомисл Я. В. 12, 569
Остафшчук I. I. 128
Остафшчук М. С. 567
Остафшчук П. Д. 30, 286, 287,
326, 333, 362, 382
Островський Г. 377
Островський О. М. 280
Остряк В. 285
Охоцький 156
Охрим1в О. 553
Охримович О. 100
Ощипко М. С. 181
П
Павлик В. Г. 150, 151
Павлик Г. I. 23, 209, 282, 348,
369
Павлик I. Г. 150, 151
Павлик I. Ю. 355
Павлик М. I. 22—24, 60, 61,
209, 225, 243, 282, 283, 348,
357, 369, 379, 380, 395, 520,
554
Павличко Д. В. 49, 78, 129, 221,
294, 398
Павлишин Д. 271
Павлишин Т. 930
Павл1в Д. Т. 584
Павлов О. П. 143
Павлович I. С. 213
Павлович Т. О. 449
Павловський Й. 141
Павлучинський М. В. 111
Павлюк 398
Павлюк В. Д. 351
Павлюк В. I. 391
Павлюк М. 542
Павлюк М. А. 592
Павлюк П. 519
Павлюк С. О. 592
Павлюченко I. Т. 144
Павчак В. А. 183
Пазш С. 465
Палагник М. 142
Палангш П. 542
Палангш П. С. 542, 564
Палагнюк А. Ф. 578
Палений Г. М. 558
Палеолог 517
Палш Д. I. 332
Палш I. В. 332
Палшчук I. 542
Палгсеча 395
Палюга Д. I. 601
Палюга П. С. 600
Паляниця Д. 248
Палько М. 1'10
Паневник М. Д. 413
Панш Я. Г. 433
Панкратов К. Р. 253
Пантелюк М. П. 564
Пантелюк Ю. Й. 32, 294, 564
Панченко С. I. 41, 45, 384
Панчинський 345
Панчук С. I. 177
Панькевич Ю. 369, 446
Паньшв Б. М. 452
Панько I. Ю. 500
Панько Ф. М. 110
Парава М. 466
Парасюк П. 542
Паращук Д. Г. 185
Паращук I. В. 130
Паращук I. Т. 127
Паркулаб В. М. 31, 167, 168, 169
Партола О. В. 268
Парфшова А. С. 221
Паршин Ф. I. 354
Пас1чний А. М. 179
Паычний С. 93
Паславська М. О. 458, 459
Паславський М. Й. 87
Патика Г. I. 183
Патлажан Ю. I. 527
Патлаченко М. Г. 383
Патрш 499
Пачковський В. I. 292
Пачул1а В. Д. 37, 290, 342
Пашуто В. Т. 12
Пащенко В. I. 79
Пащин О. В. 472
Пеленська С. О. 316
Пелепейко В. А. 357
Пелехатий К. 307
Пельц Б. Я. 502
Пендгор М. П. 45, 586
Перебийшс 6. 212
Переверзя М. I. 195
Перев’язко В. С. 52, 406, 409,
435
Перегибайло Ф. 443
Перегшець В. М. 152
Передельський М. М. 425
Передрук П. I. 438
Перейма С. М. 177
Переймак М. Ф. 433
Перекопський I. У. 183
Пернеровський М. Ю. 535
Перцович П. А. 382, 383
Петелюк М. Г. 234
Петлюра 63
Петляк Н. П. 160
Петрак Ф. 197
Петраш Е. П. 168
Петренш Ю. Я. 502
Петренко П. I. 38
Петрик В. В. 79
Петрик G. В. 152
Петрило 517
Петриха 536
Петришак М. I. 242
Петр1в А. П. 394
Петр1в В. 388
Петр1в В. I. 604
Петр1в М. Ф. 110
Петр1в П. 388
Петров В. 388
Петрук Г. 373, 374
Петрук М. 542
Петрук М. М. 366
Петрук М. Ю. 362
Петрук П. Д. 549
Петрушевич А. С. 206
Петру шкш I. 543
Печарський В. JI. 35, 455—457,
479
Печарський К. К. 459
Печеник 278
Печенюк Д. О. 557
Печенюк С. 562
Печерська В. Ф. 160
П’екний М. О. 465
Пиварчук Д. М. 583
Пилишв В. I. 513
Пилишв В. Ф. 488
Пилишв Д. I. 583
Пилишв I. В. 513
Пилипко I. В. 285
Пилипонько П. О. 586
Пилипчук В. Г. 577
Пилип’юк А. 55
Пилип’юк Г. В. 543
Пилип’юк М. В. 543
Пиндус С. I. 292
Пинта 346
Пирн1 JI. А. 452
618

Пироговський 306
Пирчук М. Ф. 126
Пирчук Ф. 126
Писар Я. П. 500
Пискливий I. 16, 17, 113, 193,
278, 313, 322, 346, 377
Пискозуб I. 278
Пискозуб П. 278, 579
Пишкевич М. Т. 203
Пишкевич Н. 204
Пишкевич Я. 204
Пишкевич Я. М. 204
Швторак В. Д. 341
Швторак 1. 271
Шдгорний В. Ф. 71
Шдгориий М. В. 42
Шддубний I. П. 204
Шддубр1вний В. П. 335
Шддубр1вний Д. Ю. 334
Шдлетайчук М. I. 30, 286, 372
Шдлюецький I. С. 383
Шдсадюк Я. Я. 271
Шдсела Я. 445
Шзняк С. I. 142
Пшсудський 30, 66, 539, 559
Пнцак Я. 232
Плешкан I. Д. 196
Плешкан О. I. 196
Плитка П. С. 130
Плотникова Н. В. 284
Плугенович I. 199
Побиун С. М. 260
Повшинюк I. М. 383
Погребенник Ф. П. 357, 396
Погребняк Я. П. 50
Подобаний Й. Ф. 488
Подоляк А. О. 364
Подоляк М. О. 364
Подюк В. Д. 372, 374
Полатайко Ф. 479
Полек В. Т. 124, 140, 282
Поливнюк М. М. 341
Полив’яний Б. Т. 145
Полщук I. I. 201
Полщук I. К. 457
Полют Т.* 281
Поляк П. В. 414, 415 -
Полянська 297
Полянський М. С. 513
Понятовський С. 263
Понятовсыи 207, 255, 312
Попенюк О. I. 365
Попов 6. I. 451
Попов М. О. 561
Попович К. 22
Попович П. Р. 74
Попович Ярема 571
Попович Я. 604, 605
Попович-Боярська К. К. 227
Поппер 216, 217
Поприч С. I. 261
Попроцька 6. В. 421
Порайко В. I. 284, 568
Порох В. I. 542, 550, 552
Порох Д. П. 551
Порох М, I. 550
Порох С. В. 549
Порохпяк Д. П. 69
Поструська 256
Потоцька К. 81
Потоцький 175, 401, 481, 517,
563
Потоцький А. 53, 54, 55
Потоцький Д. 930
Потоцький Й. 207, 367
Потоцький М. 139, 184
Потоцький П. 56, 519
Потоцький С. 174, 312. 322
Потоцький Т. 323
Потоцький Я. 137
Потоцыи 13, 53, 54, 56, 81, 137,
184, 207, 229, 277, 342, 571
Потравна Г. Г. 253
Потяк В. 122
Потяк В. Ю. 128
Потяк I. В. 128
Потяк I. Ю. 120
Потяк М. В. 127
Потяк П. 124
Потяк П. Ф. 122
Поух I. 445
Поцшуйко В. П. 153
Правдива JI. М. 578
Пречлавський 183
Прибура К. G. 214
Привиденцев П. Я. 251
Пригродський I. 380
Пригродський М. I. 383
Примаков В. М. 167, 168, 209
Присяжнюк А. П. 319
Присяжнюк В. П. 320
Присяжнюк П. Я. 320
Притула О. 521
Притуляк I. Г. 598
Притуляк П. О. 240
Пришлякевич I. О. 483, 484
Прокоп В. С. 576
Прокопишин М. В. 105
Прокопишин П. К. 105
Прокошв А. I. 269
Прокопович I. 545
Прокопчиць G. 57
Прокоп’юк В. Я. 360
Прокоп’юк М. В. 130
Прошв Д. М. 270
Пронь М. М. 500
Проскурняк I. В. 529
Проскурняк М. В. 531
Проскурняк П. В. 530
Процюк В. 122
Процюк В. П. 187
Процюк 6. П. 186
Процюк К. О. 100
Процюк М. О. 357
Проць I. М. 87
Прусак I. Ф. 339
Пстрак Я. В. 22, 192, 282
Пужанський 572
Пухта К. 489
Пушик С. Г. 78
Пушкш О. С. 19, 4/11
Пчшка Олена 208
Пшегродський Г. 288
Пшелуський Г. 245, 368
Пшенична 3. М. 105
Пшибиловський С. 125, 126
Пшибиловсыи 122
Пясецький Й. 178
П’ятковський С. Й. 146
П’ятун I. Ф. 38
Р
Рабинович М. М. 500
Рабинович Я. Й. 255
Рабинюки 233
Равлюк В. 547
Рагулш П. Н. 162
Радомський I. 557
Радомський Т. М. 566, 567
Ражовський 413
Райн А. М. 351
Райх Г. 102
Рак О. I. 152
Ратич О. 274, 367
Ратушняк П. Д. 290
Раховський Ю. Г. 117
Рашкевич Б. Д. 105
Рев1зорчук А. 113, 115
Ревко М. 556
Регуш В. Д. 361, 363
Ремезовський Й. Д. 77, 306
Репецька 184
Реус М. 562
PexianiBmi В. 433
Рехтман М. Н. 409
Ржегорж Ф. 115, 131, 208, 209,
227
Рибенчук Н. 388, 393
Рибка О. М. 583
Рибчак П. Ю. 493
Рибчук Ю. I. 391
Ридз М. В. 35, 67
Рижов М. Г. 180
Ризюк В. I. 542, 552, 564
Рильський 6. 57
Рильський М. Т. 78, 360, 560
Римар А. М. 559, 561
Римар I. М. 151
Римар М. П. 513
Римар Ю. П. 513
Риптик О. А. 365
Рипчак М. 113
Р1зняк С. М. 105
Рога М. О. 537—539
Рогалюк Ф. I. 542
Рогатинець Ю. 443
Рогозш В. О. 241
Рождественський М. В. 76
Рожштвський М. 199
Рожнятовський 504
Роздшьська М. С. 43, 336
Роздольський О. I. 288
Розенберг С. 522
Розкорищук Ю. 114
Розкош I. М. 447
Розов В. 112
Роксолана 442
Роман Мстиславович 12, 136,
341
Романишин О. Г. 508
Ромашв I. В. 250
Ромашв М. I. 267
619

Романтв В. М. 340
Романко В. I. 183
Романко I. 176
Романко П. М. 500
Романов В. Ю. 109
Романовський М. 59
Романюга I. О. 177
Романюк В. 302
Романюк Д. I. 413
Романюк I. М. 511
Романюк М. А. 590
Романюк М. Д. 423
Романюк М. М. 407, 592
Романюк П. Д. 423
Романюк С. 89
Романяк М. Й. 76
Росшський М. 71
Росоловський-Веселовський В.
462
Ростиславович! 12
Ротенберг Д. JI. 77
Рошкевич М. 224
Рошкевич О. М. 224
Рощиб’юк Г. Й. 295
Рощиб’юк М. I. 28, 295, 356
Рубан I. Д. 38
Рубанець 6. 542
Рубанець С. Д. 551
Рубанець Ф. О. 542, 543, 548—
551
Рубашевський М. Й. 591
Рубашний Й. I. 456
Рубич I. 285, 326
Рубчак I. 28, 255
Рудак Г. М. 438
Руданський С. 369
Рудзинський 6. 31, 66
Рудзинський П. 65
Рудик Г. К. 222
Рудик П. П. 556
Руднев С. В. 35, 37, 143, 422, 430,
436
Руднев Р. С. 430
Рудницький М. С. 470
Рудович I. 255
Рудченко I. 59
Рудяк В. А. 596
Рудяк М. А. 600
Ружанський С. 79
Ружицький М. С. 177
Ружицький С. С. 177
Рурак М. 529
Рурак М. М. 268
Рущенко П. Т. 77
С
Сабат В. П. 584
Сабат М. В. 583
Сабат П. 418
Савка М. О. 260
Саврич В. 146
Саврич К. М. 25, 30, 62, 170
Савченко I. М. 356
Савченко С. Р. 31
Савчук Б. В. 268
Савчук В. 132
Савчук Д. В. 565
Савчук Й. Ю. 146
Савчук JI. 115
Савчук H. М. 375
Савчук П. I. 304
Савчук П. О. 576
Савчук С. Й. 551
Сав’юк Д. М. 128
Сав’юк G. I. 362, 363
Сав’юк I. I. 363
Сав’юк М. 524
Сав’юк Р. 131
Сагайдачна 3. А. 356
Сагайдачний G. JL 356
Садовников П. П. 251
Садовський М. К. 23, 280
Садов’як П. A. 59i2
Сазоненко С. С. 301
Сайнюк А. Д. 366
Сайнюк М. П. 45
Сайнюк Ф. 362
Саксе А. 78
Салггринський 3. М. 45
Самшленко В. I. 241, 566
Самовидець 139
Самойлов 584
Самокишин I. К. 328
Самокишин М. Д. 326
Самокицук Д. П. 35, 118
Самотщук Я. 397
Самолевич С. 562
Саморока 86
Самсон О. П. 96
Самуляк В. 233
Самуляк 6. 233
Сандуляк В. 414
Сандуляк I. JI. 24, 520, 566
Санойца К. Ф. 291
Сашжак О. М. 105
Сапунков Б. П. 225
Саранча С. Т. 404
Саренко С. I. 302
Сартсов А. В. 294
Сас М. М. 240
Сасевич А. А. 578
Сахрук Ф. 542
Сащин I. А. 221
Сваричевська С. М. 307, 310
Сваричевський В. 263
Сверида Г. Д. 464
Сверида К. М. 464
Сверида Я. 465
Свежинський П. В. 20, 114
Светланов О. О. 79
Свешников I. К. 10, 331
Свидригайло 112
Свищук Ю. Ф. 329, 340
Свщрук I. С. 402
Свщрук Р. 31
Свщрюк Д. М. 438
Свщрюк Р. I. 403, 406, 409
Святош О. М. 95
Сгибнев А. А. 290
Себастьян Я. 490, 491
Северин I. 125
Сегал П. Ю. 297
Сегш 6. I. 145
CeriH М. Ф. 143
Сегшович В. М. 153
Седлер Г.* 518
Седлер О. О. 38
Секрета-Цуркан Е. В. 232
Селезшка П. М. 341
Селецький М. 558, 603
Сел!веров В. Ф. 161
Сел!м Прей 245
Семанишин М. О. 32, 249, 250,
259, 491
Семанюк I. Ю. 360
Семанюк П. О. 100, 102
Семанюк П. Ф. 152
Семанюк Ю. С. 360
Семеген П. Ф. 167
Семешв В. 266
Семешв Д. 265
Семенов М. П. 290
Семенчук Г. I. 533
Семенчук М. М. 286
Семенчук М. П. 533
Семенюк I. Г. 331
Семенюк М. Г. 339
Семенюк М. I. 330
Семенюк М. Ф. 544
Семенюк С. I. 374
Семерня I. 490
Семивол I. 3. 97
Семшв Д. М. 95
Семтв Д. Ф. 95
Семтв К. Ф. 96
Семтв М. Ф. 92—94, 96, 97
Семтв Ф. М. 218
Семшв Ю. Д. 96
Семкович I. 501
Семотюк Г. ТТ. 552
Семотюк ТТ. Д. 548
Семчишина 504
Семчук Г. Я. 307, 309
Семчук 6. I. 592
Сем’ян К. 125
Сем’яшв М. М. 87
Сендунь А. 159
Сендунь М. 159
Сеник Г. М. 586
Сеник М. С. 451
Сеник Ф. М. 462
Сешв I. А. 273
Сенчак Д. Ю. 103, 104
Сенчак Я. I. 97
Сенчук 1. 547
Сенчук I. Ю. 363, 365
Сенчук О. I. 548
Сенюк В. М. 489
Сенюк М. I. 32
Сенюк О. Я. 31, 32, 286, 289
Сенюк Ф. В. 288
Сенютович В. Ф. 76
Сеняк В. М. 512
Сеньтв М. Т. 204
Сеньковський М. Б. 145
Серафимович О. С. 62, 306
Серпенко О. С. 302
Серпенко Т. I. 592
Сергованцев В. Н. 212
Сердюк I. Г. 152
Сердюк I. Т. 433
Сердюк М. Я. 204
620

Сердюк О. П. 593
Середа Г. Г. 118
Сех Г. С. 483
Сешрський 116
Сериков 1. К. 70
Серова В. П. 254
Сиверин М. 562
Сивоконь Е. П. 253
Сигидин X. С. 577
Сипзмунд II Август 587
Сипзмунд III 518
Сидор В. 95
Сидор В. О. 92—94
Сидор I. О. 84, 85, 92
Сидор М. 95
Сидор X, П. 181
Сидоренко Г. I. 447
Сидоренко I. Ю. 552
Сидоров О. Ф. 180
Сизоненко 329
Симак С. А. 239
Симаков Т. О. 37
Симович Р. А. 522, 527
Симотюк О. I. 531
Симчич А. 377
Симчич В. I. 295, 385, 397
Симчич В. М. 383, 395
Симчич I. Ю. 382
Симчич М. 382
Синенко П. С. 215, 222, 488, 504
Синенков Д. М. 290
Синиця О. I. 130
Синявський 56, 536
Синявський 6. 276
Синявський М. 255, 453
Синявсьш 255
Сироцинський К. 27
Сичов В. О. 88
С1вецький Е. Б .143
CiKopa Д. Д. 340
Сшецький Я. 55
Сшышцький 460
(Лмашкевич М. М. 78
С1монов I. П. 95
CipaK Я. М. 586
CipnK Д. I. 69
CipKO В. П. 31
CipKO I. М. 62, 168
CipKO П. М. 35, 168
С1рославич К. 516
С1чинський Д. В. 22, 60, 166,
281
С1чкар К. I. 543
С1як I. М. 83, 84, 100
Скавуляк I. Т. 364
Скавуляк М. Т. 361, 362
Скавуляк Ю. Т. 361, 362
Скалнн Я. О. 403
Скарбек ИЗ, 114, 115, 155, 481,
482
Скарден 588
Скачков М. П. 192
Скворш Р. Т. 215
Скирда М. Н. 200
Скшьський I. 377
Скщъко М. О. 43, 181, 195
Склепович М. I. 385
Склепович1 385
Сковронський С. М. 203
Скопницький 594
Скородинський I. 468
Скороход I. 454
Скрибайло О. Я. 340
Скублевський С. О. 77
Слепка 198
Слижук Ф. 399
Слинько П. П. 303
Слшенький В. I. 46<2
Слшаренко М. М. 95
Слободян М. Ю. 540
Слободян О. Г. 151
Словак С. 131
Словацький Ю. 19
Слонь М. В. 37, 50
Слопнович I. 298
Слюсар I. 443
Слюсар Ю. С. 354
Слюсаренко В. В. 320
Смеречинський О. 524
Смеречук О. 32
Смеречук О. Д. 35
Сметанський О. 257, 259
Сметанюк С. 326
Смехнов А. М. 542
Смирнов А. С. 429
Смицнюк I. 243
Смоляк В. 78
Смукоб’ят I. 263
Смулка JI. Ф. 445
Снарсышй О. М. 77
Собеський Я. 245
Собчук Я. Г. 561
Совкович М. 316
Сойка О. В. 510
Соколик В. В. 463
Соколов В. В. 234
Соколов О. 491
Соколовський В. 265
Соколюк Д. 556
Соколян О. 529
Солган В. I. 375
Соловей Д. Д. 240
Соловей М. Д. 110
Соловш С. 6. 605
Соловш С. М. 600
Соловш Ю. Б. 205
Солодкий О. П. 409
Соломшчук Д. 114
Соломшчук Ю. Й. 123
Соломко К. А. 542
Соломченко О. Г. 350, 357, 390
Солоненко В. М. 552
Солоненко М. 542
Солоненко М. I. 551, 552
Солонинка В. 377
Соляк М. В. 286
Сонник М. 542
Сорич П. Д. 302
Сорока JI. В. 500
Сорока С. I. 30, 31, 574, 582,
596, 597, 601 '
Сорохан I. М. 354
Сорохмонюк О. М. 438
Сорук М. 118
Сорюк А. I. 132
Сосшвкер О. Д. 490, 491
Сосюра В. М. 72, 78
Соченко М. С. 180
Спасшв М. Ф. 158, 159
Спиридонов О. В. 294
Спшзак О. I. 119, 120
CnipiH М. С. 253
Стадник Я. 68
Стадниченки 278
Стамеровський 443
Сташславський К. С. 115, 124
Старидький М. П. 473
Стародубцев Г. 317
Старча Г. М. 312
CTaciB Г. 263
Стасюк П. 243
Стебеляк А. 464
Стеблецький Г. 359
Стеблш Ф. I. ИЗ, 322, 347, 410,
579
Стебляк М. 405
Стебницький П. 124
Стек М. Я. 470, 473
Стельмах М. 129
Степанов М. Т. 161
Степанюк 6. М. 97
Стефан 518
Стецько Я. Г. 595
Стечан М. 469
Стечан Р. Д. 469
Стигнеева JI. I. 52, 294, 295
Стойко М. Ф. 192
Столащук Д. I. 389
Столярчук В. 388
Столярчук В. Я. 30, 31, 65—67,
77
Столярчук Т. Я. 447
Стопчицький Д. I. 350
Сторожук В. 103
Сторощук М. О. 186
Стрембицький М. М. 600
Стрибчук Г. П. 543
Стрийський В. А. 446
Стршець О. О. 78
Стршьщв Ф. I. 266
Стромецький А. М. 383
Стромецький I. М. 381, 382
Стромило I. А. 273
Струтинський А. I. 542
Струтинський М. П. 108
Стула М. В. 272
Ступ 6. 285
Ступницький 377
Ступницький П. I. 398
Ступницький П. Н.* 279, 368
Суботш 86
Сулейман Пишний 442
Стефан III Великий 275
Стефанець Й. 538
Стефаник В. С. 22, 25—27, 49,
115, 125, 196, 261, 282, 283,
295, 369, 380, 396, 520—522,
527, 547, 554, 563, 565, 567, 568
Стефаник I. 554
Стефаник К. В. 567
Стефаник JI. Ю. 45
Стефаник М. О. 562
Стефанишин В. 93
Стефантв М. М. 241
621

Стефанський М. А. 532
Стефанчак М. 533
Стефанчук М. Ф. 188
Стефуняк О. Д. 592
Стефунько Б. 6. 168
Стефурак Д. Т. 118
Стефурак I. Т. 118
Стефурак П. 265
Стефурак П. I. 397
Стефурак П. Т. 118
Стефурак С. 272
Стефурак Ю. I. 502
Стеф’юк В. 542
Стеф’юк М. 542
Стеф’юк М. М. 556
Стецишин 6. I. 469
Стецько I. М. 595
Стецько М. П. 597
Стецько С. М. 595
Сулержицький JI. 124
Сулима А. М. 180
Сулима I. С. 73
Сулятицька I. М. 294
Сулятицький П. Г. 380
Сумеркш В. П. 214
Сутуленко В. П. 71
Суха JI. М. 388
Сухолитка I. М. 559, 560
Сухолитка Ю. В. 560
Сухолиткий В. 555
Сухолиткий Д. 557
Сухолиткий М. I. 562
Сухолиткий П. Д. 560
Сухоруких О. 501
Схщний Ю. 55
Сьома В. П. 457
Сьома Д. П. 455—457
Сьома М. С. 454
Сьома О. П. 105, 237, 446, 459,
466, 473, 562
Т
Табачтвський 573
Тайк Б. М. 118
Тайк E. М. 117
Тарасевич А. С. 423
Тарасенко М. Д. 262
Тарган А. I. 455
Таркевич К. 315
Тарнавецький М. 522
Тарнавський I. 557
Таташвии Д. М. 143
Тащук В. Т. 582, 583
Твардовський 368
Твердохл1б В. Ю. 312, 337
Твердохл1б С. Ф. 108
Тельман Е. 469, 555
Теодорович! 54
Тептукович В. 587
Тептюх В. 262
Терлецький О. С. 22—24, 282,
340
Терпеливець Д. Ф. 150, 151, 154,
158
Терпелюк П. I. 357
Терпеляк М. П. 404, 435
Тертичний А. X. 433
Тимтв Г. I. 349, 350
Тимтв Й. I. 494
Тимтв М. П. 350, 356
Тимофш М. М. 104
Тимошенко М. Г. 532
Тимощук С. 564
Тимчишин Н. М. 455, 456
Тимчишин О. Д. 271
Тимчук I. М. 37, 602, 603
Тимша I. 376
Титов Г. С. 432
Тихомиров М. Н. 134
Гихоненко 34
Тихончук М. ИЗ
Тичина П. Г. 78
Тичтвський I. С. 462
Тишкевич Б. 79
Тшшивський 322
Ткач ИЗ
Ткаченко Ф. М. 451
Ткачов Т. К. 540
Ткачук Г. I. 35, 604
Ткачук Д. М. 590
Ткачук Д. Я. 310
Ткачук I. В. 284, 288
Ткачук М. В. 457
Ткачук М. I. 332
Ткачук М. М. 335, 558
Ткачук П. Д. 366
Товариицький Т. 446, 447
Товпига Б. 155, 443
Тодорук В. I. 438
Тодосьт 256
Токарик Г. П. 182
Томаш В. П. 556
Томаш Е. 557
Томаш I. 557
Томашевський Я. 126
Томапивський С. 16, 263, 453,
460, 467
Томенко I. Я. 286
Томич М. П. 380
Томш 317
Томчинський Ф. 572
Томчук В. М. 240
Томчук М. I. 550
Том’як 538
Тонюк В. Я. 395
Тонюк Н. В. 391
Тонюк П. I. 391
Топорець С. В. 451
Топоровсышй 277
Траян 134
Треньов К. 68
Тринога В. П. 309
TpinjyK В. Ю. 241
TpinjyK М. М. 375
Тройлич Т. I. 95
Тронько П. Т. 31
Троян С. Ф. 540
Труш I. 23, 125, 132
Трушин М. М. 240
Туешин Е. О. 404
Туманович К. 55
Тупилюк Г. В. 119
Турелик Г. 3. 78
Турелик М. О. 259
Турецький 417
Турецький Д. I. 415
Турик Ю. I. 239
Турш Ю. I. 260
Турк1в М. I. 484
Туркулов К. Г. 303
Туровський 401
Турчин А. Г. 505
Турчин I. Д. 456
Турчин М. С. 505
Турчин П. 232
Турчин Р. С. 586
Турчин Я. Г. 506, 507
Турчиняк I. О. 428
Турчиняк М. М. 423
Турянська 6. С. 145
Турянський О. М. 286
Тусевич I. О. 203
Тутученко С. П. 432
Тучак М. О. 45
Тютерьов О. П. 433
Тютюнник Ф. 542
У
Угорницький Г. 519
Угрипчук I. 529
Угринчук М. М. 303
Угринюк М. Ф. 373
Ужевка В. П. 556
Ужевка М. П. 556
Ужельський А. Ф. 542
Украшець П. Д. 604
Украшка Леся 23, 60, 115, 124,
132, 208, 282, 351, 369, 388
Улицький В. Ю. 423
Ульянова Г. К. 409
Ульянова М. I. 24, 25, 26. 231,
306
Урденчук ИЗ
Урденюк Я. ИЗ
Урсуляк Ю. 110
Уруст Е. 490
Урядов I. В. 501
Успепський Г. I. 283
Устиянович К. М. 270, 279
Устиянович М. Л. 226
Устиянович О. 62
Ф
Фабр1 553
Фаенко К. I. 235
Файгер I. М. 549
Фальковський Й.* 376, 409, 410
Фармуга 547
Фармуга М. В. 549
Фасовська М. А. 294
Фатеев I. Д. 540
Феданко О. А. 104, 105
Федик С. М. 543
Фединяк П. С. 512
Фед1в С. А. 490
Фед1р Ольгердович 263, 496
Фед1рко М. Ю. 356
Федгрчик 538
Фед1рчик М. М. 540
622

Фед1рчик М. Ю. 540
Федора I. 497
Федоришин Д. М. 605
Федор1в М. В. 507
Федор1в М. М. 510
Федор1в О. Г. 510
Федор1в Р. М. 49, 78, 238
Федоршчук Д. 542
Федорко I. Д. 85, 109
Федоров I. 277, 478
Федоров I. А. 180
Федорович 1. П. 105
Федорук В. В. 564
Федорук В. Ю. 544
Федорук Ф. М. 364
Федорцева С. В. 49
Федорчак П. С. 98, 194, 206, 409,
417, 425
Федорчук М. Т. 119
Федосюк М. Я. 310
Федотов В. М. 69, 77
Федюк 1. В. 472
Федюк I. М. 33(2
Федюшко М. М. 258
Федькович Ю. 125, 243, 360, 369,
396
Фелшс 578
Фенчук А. Г. 364
Фенчук М. С. 286, 352, 361, 362,
363
Фенчуки 364
Феняк Д. 93
Фербей I. В. 552
Феркуняк I. М. 350
Ферлей М. П. 41, 188, 533, 535
Фшенко I. Т. 375
Ф1голь М. П. 78, 169, 561
Фшшович М. I. 507
Фшшпов В. Ф. 84
Фшшпов Р. 1. 34, 289, 290
Фщич А. 377
Фщич Д. П. 385
Флор Сало 183
Флюнт 1гор 202
Фляк С. JL 248
Фльокш 543
Фогель О. 372
Фокш 413
Фокшанський 1. О. 557
ФокшеТ 348
Фокшей Д. 348
Фокшей М. В. 354
Фокшей М. J1. 354
Фостун Д. М. 595
Фостун 1. Т. 595
Фофанов I. С. 543
Франшв О. С. 189
Франко А. 208
Франко 1. Я. 14, 20, 22, 23,49, 60,
61, 107, 113-115, 123, 124, 127,
130—132, 140, 208, 209, 224—
227, 261, 268, 280, 282, 283, 288,
297, 348, 351, 369, 379, 380, 388,
399, 411, 472, 473, 499, 520, 527,
545, 563—565, 582
Фреш 1. Д. 152
Френдш Р. С. 168
Фриз I. М. 512
Фроляк В. Д. 566
Фрищини 199
Футуйма А. Д. 312
Фуштей А. М. 573
X
Хабаль I. П. 507
XaiT П. 491
Ханенко 377
Харбург 263
Харинюк М. 538
Харчевш Ф. I. 290
Харук В. 122
Харук I. 122
Харук J1. 122
Харук М. П. 125
Хацюк Т. 122
Хащовник О. I. 552
Хведор В. 519
Хвостш М. П. 52, 89, 190, 255,
268, 366, 459, 562, 601
Х1мчак М. П. 102
Х1м’як Б. I. 393
Хдм’як В. Ю. 393
Х1м’як Н. Ю. 393
Хмельницький Б. 15, 16, 147,
163, 168, 172, 198, 224, 230, 238,
245, 270, 305, 312, 322, 338,
341, 377, 389, 426, 467, 481,
519, 529, 565, 588
Хмшевський Т. 79
Хованець М. М. 160
Хованець Ч. 54
Холак I. 158
Холодин А. 591
Хома П. П. 188, 189
Хомив 6. 414
Хомишин Г. 84, 85, 111, 362,
432, 470
Хомицька Г. М. 243
Хомицький Д. О. 316
Хоптяк I. 490
Хоптяк 1. Я. 489
Хоптяк Я. 489
Хорт1в Г. Д. 507
Хотимирський 417
Хоткевич Г. М. 23, 24, 115,
123—125, 129—131, 209, 280,
370
Хоткевич П. В. 129
Хоха Т. А. 358
Хработ1в П. 67
Храпчук Г. А. 120
Храпчук Д. Д. 117
Храпчук П. 117
Хромичева С. Й. 43, 181, 189,
190
Хронович В. М. 527
Хрущ П. I. 592
Худик Г. 138
Худяк В. М. 513
Худяк Р. 524
Ц
Цабенюк Ф. I. 413
Цай Ф. Ф. 452
Цап В. И. 41, 476
Цаплш А. П. 484, 485, 487
Цвшик П. Й. 28, 49, 355, 356
Цвшинюк I. М. 129
Цвшинюк М. М. 129
Цв’ячок Б. О. 552
Цв’ячок 3. А. 552
Цеглевич К. 19
Целевич 420
Целевич Ю. А. 59
Цепко I. Г. 28, 333, 461
Церковник О. А. 365
Церковнюк М. Ф. 375
Цесельська 517
Цетнер 418
Цибик I. В. 240
Цибрух Д. G. 212
Цибульський Й. К. 57
Циган 302
Цикаляк 398
Цимбалистий Ф. 465
Цимбалист О. Й. 142
Цимбалюк В. П. 70
Цинта В. 519
Цирбус Р. Р. 489
Щжовсышй С. I. 242
Щммерман М. 316
Цшановський 175
Щховський Д. В. 338
Цмух М. Г. 321
Цунутдзе Б. А. 575
Цух К. 1. 95
Цюпкевич I. 542
Ч
Чабан Д. 542
Чайка П. М. 563
Чайкша JI. 221
Чайкович Д. 263
Чайкович I. 263
Чайковський А. А. 290
Чайковський А. Я. 28, 288
Чайковський Д. С. 343
Чаленко Р. 284
Чапаев В. I. 132, 194, 284, 370
Чаплинський 413
Чарторийський 195, 246
Чевадський О. 605
Челяк К. С. 602
Чемеринський К. * 262, 298, 323
Чемерис Д. В. 326
Чешга В. 523
Чешга I. 360
4enira К. 524
4enira М. 523, 524
Чешга Ю. Т. 543
Чешль Ф. 492
Червшкш-Корольов I. I. 121,
545
Червоний 333
Чередарчук А. I. 333
Чередарчук М. П. 69
Черемшина Марко 22, 26, 27,
49, 115. 125, 241, 283, 360. 366,
397, 411, 425, 522, 526, 527
Черкас М. 290
623

Черкас М. Г. 310
Черкас М. Н. 335
Чернецька М. 177
Черниш С. I. 38
Чернишевський М. Г. 283, 369
Чернобаев В. 67
Чернов О. О. 52
Черновсьт 229
Чернявський В. О. 590
Чертов О. 6. 543
Четверик П. П. 31
Чех А. Ю. 455
Чех 3. В. 291
Чешик Я. 557
Чмшь В. I. 209
Чмшь I. А. 209
Чмшь Ф. I. 273
Човганюк Д. I. 186
Човганюк I. А. 186
Човганюк М. 184
Човганюк М. I. 186
Човганюк О. Д. 187
Човганюк Ю. О. 187
Чокан Ф. 553
Чолш В. П. 500
Чолш Г. Г. 448, 469—471, 473
Чолш I. Г. 468
Чолш П. 471
Чолш С. I. 469
Чоловський А. * 588
Чорний 371
Чорнодш М. I. 232
Чорнодш П. 1. 232
Чорнокниш М. Г. 121
Чорномудяк А. М. 38Р
Чорнописький В. Ю.
Чорнописький П. 457
Чорноусов М. К. 292
Чукур В. 298
Чукур М. М. 302
Чумак Д. А. 76
Чуперчук В. М. 129
Чуперчук Я. М. 129
Чупре!* 293
Чупрей А. Г. 326, 328, 329
Чупрей В. А. 328
Чупрей I. 326
Чупринчук I. Г. 118
Чуревич Н. М. 35, 290, 440.
Чучукало В. Д. 31, 66
Чушак Я. Г. 389
Ш
Шабат А. I. 41, 181, 182
Шабловська М В. 268
Шадбей К. 594
Шаймап 3. 92
Шайнер М. 258
Шамрай Ф. В. 243
Шандовськлй 594
Шанявський 346, 367
Шараневич В. В. 110
Шарлай I, В. 290
Шарловсгжзй А. 55, 56, 57
Шаров 363
Шатохш А. 3. 204
Шафер Г. Я. 102
Шашкевич М. С. 19, 281
Швайковська М. В. 152
Швалюк А. С. 398
Швед Г. 99
Швецов К. I. 77
Швець Ф. 245
Шевченко М. Ф. 79
Шевченко О. I. 375
Шевченко Т. Г. 19, 60, 61, 107,
281, 283, 311, 349, 369, 380,
385, 392, 399, 411, 473, 499,
520
Шевчук Г. М. 209, 445
Шевчук М. В. 271
Шевчук Р. 1. 292
Шекерик-Доник1в П. 131
Шекеряк О. 115
Шекеряк П. 115
Шелемей С. Д. 214
Шелефонтюк М. В. 591
Шемановський Т. 339
Шепановський С. 299
Шептетта 1. I. 574
Шептицький 498
Шептун А. С. 295
Шеремета Г. I. 271
Шеремета М. I. 271
Шеремета П. М. 28, 333, 463,
461
Шеремета С. I. 462
Шеремета С. О. 462
Шерер Я. 522
Шиков А. I. 542.
Шиманський Ю. С. 79
Шимко Л. Е. 294
Шинкарук В. 126
Шинкарук Н. Г. 122
Ширко Ю. М. 152
Шшдлер А. С. 30
Шкавро П. Г. 38
Шкварко Г. 600
Шкварко Д. 600
Шкварко Mapin 600
Шкварко Михайлина 600
Шкварко О. Ф. 600
Шкварко С. 600
Шкварко Я. 600
Шкварук М. М. 602
ШкрШляк 386
Шкр1бляк В. В. 388
Шкр1бляк В. Ю. 28, 388, 393
Шкр1бляк Г. В. 392
Шкр1бляк Д. 13l2
Шкр1бляк М. 10. 28, 388, 393
Шкр1бляк П. 389
Шкр1бляк Ф. Ю. 388, 392, 393
Шкр1бляк Ю. I. 388, 393
Шкр1бляки 21
Шкрумеляк Ю. А. 288
Шкурат I. О. 604
Шлапак В. Й. 483
ИШммак Е. 91
Шляхтич Л. О. 104
Шляхтюк 386
Шмадюк П. Р. 396
Шмигленко В. Г. 78
Шпак I. 277
Шпак М. М. 160
Шпак М. С. 540
Шпирко П. 259
Шпук М. Д. 595
Шраер 488, 489
Шрайер Г. 316
Штенгал М. 60
Штиха О. П. 253
Штогринець М. С. 161
Штоковецький Д. В. 43, 492,
493, 495, 514
Штолюк М. 113, 347, 279
Штрум 427
Штундер Д. М. 67, 243
Шубш А. 591
Шубинець М. В. 220
Шубшець О. О. 164
Шувальський В. 524
Шукаев М. I. 36, 383
Шукшь О. I. 182
Шулепа Г. 564
Шулепа М. 564
Шуляр I. Й. 239
Шумилович I. М. 144
Шумлянський Й. 263, 504
Шумлянсыи 341, 345
Шухевич В. О. 21, 1,14, 1(23,
125, 195, 378, 379, 387, 388
Шухевич О. В. 226
Шушняк Я. I. 266
Щ
Щербак П. К. 39, 50, 404
Щербанович I. П. 75
Щербань I. 396
Щепанський А. * 21, 325
Щогол1в В. Г. 423
Ю
Юган М. 465
Юган П. М. 463
Юзвенко А. Д. 471
Юкаш М. 489
Юнгерман Г. 491
Юречко Д. М. 506
Юречко I. А. 483, 486
Юречко М. В. 485
Юречко М. М. 507
Юречко О. В. 483
Юречко О. Г. 484
Юршчук Д. 10. 397
Юршчук П. Ф. 294
Юршчук Ф. 542
Юркевич М. 279
Юркевич Р. 1. 403, 404
IOpKiB Б. Ф. 223
Юртв Д. П. 454, 455
IOpKiB О. I. 471
Юрк1в П. I. 455, 456
Юрчак Г. В. 593
Юрчаки 593
Юрчило М. М. 108
Юрчишин В. 266
Юсипчук М. 118
624

Юсипчук М. 1. 356
10хв1тов П. С. 37
Юхнович Д. I. 146, 155, 164
Я
Яблоновська К. 245
Яблоновська С. 99
Яблоновський 147, 155, 571
Яблоновський М. 99
Яблоновський О. 331, 342
Яблоновський С. 579
Яблоновський Я. 496
Яблоновсью 99, 298, 377, 398
Яблонський Ф. G. 74
Яворська М. М. 531
Яворський 347
Яворський М. А. 591
Яворський С. 531
Язловецький 346
Якименко К. С. 563
Якимець М. 523
Якимишин В. I. 303
Якимович 3. 1. 288
Яким’юк В. ИЗ
Ятб’юк В. 122, 123, 127
Яюб’юк 1. 21, 122
Яюб’юк I. В. 130
Яковейчин 388
Яковина В. 269
Якубенко В. I. 294
Якубович 6. 60
Якубович К. 55
Яницький JI. В. 206
Янишин В. О. 295
Януш Б. * 274
Януш М. Ю. 171
Ярема М. I. 273
Яременко I. Д. 38
Яременко К. М. 544
Яремець I. 286
Яремш С. С. 364
Яремшчук М. О. 41, 533,
535
Яремко В. Ю. 84, 85
Яремко С. О. 463
Яремко Ю. С. 4в2
Яремко Ю. Ф. 456
Яремович П. Я. 181
Яремчук Г. 542
Яремчук I. Ю. 564
Яричевський С. Г. 452
Ярмусь С. I. 295
Ярослав Осмомисл 135, 136, 173,
441, 516
Ярошенко J1. С. 568
Ярошинська 6. I. 208
Ярошинський Ю. 489, 490
Ясшський 537
Ясшський А. Л. 52, 215, 358,
375, 488, 504, 511
Ясшський В. 299
Ясшський В. Ю. 335
Ясшський I. П. 299
Ясшський О. О. 30, 285, 300,
350
Яцек 395
Яцик Д. О. 590
Яцкевич G. А. 18, 90, 216. 283,
519
Яцтв М. Ю. 22, 28, 61, 109
Яцшв С. М. 92—94, 316
Яцук Г. 497
Яцурак В. А. 96
Яцурак П. Т. 555
Яцько 1. 263

ГЕОГРАФ1ЧНИЙ ПОКАЖЧИК
л
Австршська iMnepin 401, 536
Австр1я 16, 18—20, 22, 56, 57,
137, 147, 207, 246, 256, 264,
279, 280, 323, 326, 346, 355,
356, 377, 426, 444-454, 488
Австро-Угорщина 140, 141, 157,
209, 217, 300, 324, 325, 370,
411, 444, 554, 595
Азербайджанська РСР 34, 50
Аз1я 74
Акрешори 394
Алма-Ата 262
Алтайський край 311
Америка 285, 339, 347, 379, 387,
482, 596
Англ in 355
Антошвка 193, 594, 599
Аргентша 82, 107, 142, 150, 410.
456, 554, 596
Архангельськ 493
Африка 74
Ашхабад 79, 203
Б
Бабин 394
Бабин Городський 394
Бабин-3ар1чний 269
Бабинець, р. 394
Бабинка, р. 442, 443
Бабиношлля 394
Бабинщ 460, 466, 474
Бабське 515
Бабух1в 453, 458
Бабче 106
Баб’янка 343
Бавар1я 18, 519
Багшсберг 279
Баден 519
Бакота 245
Баку 39, 49, 79, 202, 405
Балабашвка 312
Балинщ 275, 528—535, 538
Балкани 367
Баня 206
Баня-Берез1в 322, 376, 394
BapeiHKiB 131
Барселона 286
Башкир1я 39, 42, 405
Бая-Маре 79
Беле!в 223
Белелуйка, р. 564, 568
Белелуя 564, 567
Бельпя 142, 235, 356
Бельзець 447
Беныивщ 479
Бердич1в 333, 376, 389
Бережанський округ 16
Бережпиця (Верхов, р-н) 121
Бережниця (Калуськ. р-н) 271
Бережничка, р. 272
Береза Картузька 271, 334, 403,
574
Берез1в 278, 299, 376, 378
Берез1вка, р. 342
Берез1вка (1в. Фр. р-н) 242
Берез1вка (Рог. р-н) 413, 458
Березове 377
Берем’яни 191
Берестечко 131
Берлш 110, 226, 230, 291, 354,
362, 384, 584
Берлоги 496, 512
Бессараб1я 54
Бистрець 131
Бистриця, р. 9, 99, 243, 167,
171, 172
Бистриця 435
Бистриця-Надв1рнянська, р. 53,
106, 108, 238, 242, 400, 435,
438, 439
Бистриця-Солотвинська, р. 53,
76, 81, 90, 98, 100, 106, 108,
109, 110, 111, 238, 239
Биттв 20, 91, 166, 401, 435
Биттвчик, р. 435
Бша Pi4Ka, р. 131
Бша Pi4Ka 131
Бший Черемош, р. 131, 132,
133
Бший Потш, р. 340
Бт Ослави 422, 428, 435, 436
Бшка 194
Бшобер1зка 131
Бшозорина 439
Бшоруая 89, 249, 259, 366, 406.
591, 603
Бшышвщ 15, 35, 147, 149—
155, 167, 171
Блюдники 165
Бовпив 10, И, 165, 166, 171
Богородичин 339
Богородчани 14, 19, 25, 81—92.
99, 110
Богородчанський noeiT 24, 91,
10.2
Богородчанський район 18, 19,
35, 81, 86, 106, 551
Богр1вка 107
Боднар1в (Калуськ. р-н) 165,
170, 269, 272
Боднар1в (Колом, р-н) 343
Бойки (Богород. р-н) 107
Бойки (Рог. р-н) 478
Бойшвщина 206
Болгар1я 42, 50. 89, 314, 356,
366
Болех1в 14, 17, 18, 39, 206—
215, 223—237
Болех1в Волоський 206
Болех1в Руський 206, 207
Болех1вська Жупа 207
Болох1в 270
Болух1вка, р. 270, 271, 273
Борислав 200, 326
Борисоглебськ 70
Бортники 571, 602
Борпцв 563
Борпцвська Турка 563
Босшя 387
Бразипя 132, 410, 442, 537. 547,
596
Братшшв И, 602
Братшвщ 107, 238
Брест 15, 432
Бринь 165
Брошшв 16, 39, 383, 482, 488
Брошшв-Осада 486, 488—495,
502
BpycTypiB 350, 353, 363, 394
Брюссель 356
Бряза 224
Брянськ 162
Бубнище 225
Будапешт 320, 572
Будзин 604
Будшпв 568
Букач1вська Слобода 474
Букач1вщ 31, 456, 474, 476, 477,
479
Бушвна 10, 33, 535, 574, 575,
584, 594—596. 601
Букове 438
Буковець (Верх, р-н) 131
Буковець (Долин, р-н) 225
Буковина 15, 25, ИЗ, 137, 227,
228, 275, 279, 347, 368, 369,
431, 536
Буркут 10, 124, 132, 388
Бурштин 10, 15, 46, 155—160,
170, 171, 453, 454
Бурштин-Дем’яшв 479
Бучач 54, 81
Бучачки 528, 530, 531, 538
Бушкачик 578
Бухенвальд 414
Варненська округа (НРБ) 561
Варшава 55, 69, 142. 247, 356,
368, 381, 384, 427, 467, 522,
530
Васючин 474
Велд1ж (тепер Шевченкове)
481
626

Велесничка, р. 436
Велика Кам’янка 307, 338
Велика Тур’я 223
Великий Ключ1в 338
Великий Рожин 361, 394
Вербюивщ 474
Верб1вка 512
Верб1вщ 195
Верб1ж 281
Вербовець 394, 395
Верхне 255, 341
Верхнш Берез1в 277, 376, 395,
397
Верхнш Верб1ж 338
Верхнш Майдан 437
Верхнш Струтинь 512
Верхнш Ясешв 125, 128, 131
Верхня 269
Верхня Липиця И, 445, 475
Верхня Сшез1я 82
Верховина 112, ИЗ, 120, 121
Верховинський район 112, 121,
131, 374
Випвка 160
Вигода (Верхов, р-н) 39, 132
Вигода (Долин, р-н) 199, 215—
222, 224
Вигода (Рог. р-н) 478
Вигод1вка 223
Вигодський район 220
Видитв 549, 566
Вижниця 131—133, 345, 367,
368, 374, 375, 386, 394, 396,
397
Вижнш Берез1в 376, 395
Вилки 272
Виноград (Город, р-н) 191
Виноград (Колом, р-н) 338
Височанка 165
Виспа И, 475
Витань 474
Витвиця 223
Вишшв 223
Вишшв 477
Вишшвка 194
Виштвщ 439
Вишнш Волочок 293
Вщень , 19, 123, 243, 347, 350,
368, <388, 427, 467, 521, 572,
584
В1занпя 12, 135, 453
Вшно 183, 191
BiKTopiB 134, 165, 166
Вшьне 578
Вшьх1вка 495, 502
Вшьхова 474
Вшьховець 192
Вшыпаниця 238
Вшниця 486
Вшницька область 509
Вшниччина 184
Вшцент1вка 279
В1рменська РСР 34
В1сла, р. И
Вктова 269
Владивосток 432
Владимирська область 425
Вовчинець 238
Вовчшв 170
Вовчшвщ 563
Водники 170
Войншив 15, 255, 261, 262, 367
Волинська область 38, 502
Волинське княз1вство 135
Волинь 10, 12, 259, 276, 362,
483
Волова 133
Володимир 12, 135
Волос1в 436
Волох1в 206
Волощина 14, 54, 275, 518
Ворона, р. 228, 238, 240, 241,
243
Ворона И, 338
Воронезька область 70
Вороненко 440
Ворониця 166
Ворошв (Город, р-н) 193
BopoHiB (Рог. р-н) 474
Ворохта 112, 120, 121, 131-133,
355, 409-417
Ворошиловград 252
Воскресинщ (Колом, р-н) 275,
338
Воскресинщ (Рог. р-н) 474
Вюртемберг 519
Г
Гавршивка 436
Гавриляк 587
Галицьке княз1вство (Галиць-
ка земля) 12—14, 19, 275, 438
Галицький пов1т 14, 26, 149,
255, 460
Галицьке староство 15
Галицький район 10, 35, 49,
134, 165
Галицько-Волинське княз!вст-
во (Галицько-Волинська
земля) 12, 13, 136, 170, 206, 495
Галич 12—16, 18, 19, 26, 34, 54,
99, 134, 135—147, 165—172,
569, 578
Ганшв 339
Ганшвка 398
Ганшвщ 151, 165
Ганнус1вка 166, 167
Ганыавщ 563
Гарасим1в 602
Гв1зд 436
Гв1здець 10, 14, 191, 192, 194,
528, 529, 545, 546, 565
Гв1здецький район 531
Прське 395
Глиб1вке 110
Глибока (Богород. р-н) 106
Глибока (Колом, р-н) 316, 319,
339
Глинки 439
Глушшв 183
Гнила Липа, р. 9, 10, 147, 155,
165, 169, 170, 441. 442. 453,
474, 475, 477, 478
Годи 335, ЗЗЯ
Годи-Добровщка 335, 338, 339,
344
Годи-Турка 338, 339, 587, 602,
605
Голепив 594
Голинь 270—272
Голланд1я 355
Голови 115, 116, 123, 124, 131,
133
Голосшв 312, 339
Голошина 131
Гонорат1вка 460
Гончар1в 587, 592
Гончар1вка (Рог. р-н) 475
Гончар1вка (Тлум. р-н) 605
Гориня 223
Горннне Залуччя 563
Горипнш Icnac 395
Горл1вка 201
Город 347, 394
Городенка 19, 37, 39, 173—185,
192, 193, 526, 536, 563, 575
Городентвський повгг 23, 177,
185, 186
Городешивський район 10, 49,
173, 181, 189, 191, 591
Городиська 475
Городище 394
Городниця И, 192
Горохолин Л1с 106
Горихолина 106
Горький 39, 252, 448
Гостшпв, р. 602
TocTie 602
Гонпв 223
Грабим 312, 313, 316, 339
Грабиманка 604
Граб1в 513
Граб1вка 270
Грабовець 106
Грамотне 133
TpnropiB 477
Григор1вська Слобода 477
Гршпвка 109
Грин1вщ 602
Гринява 131, 132
Гриньков 513
Гробиська 168
Грозний 49, 202
Грос1вка 206
Груз1я 89, 143
Групив 340
Грушка И, 571, 602, 603
Гузпв (Долинський р-н) 223
Гумен1в 271
Гута 106
Гуцул1вка 398
Гуцульщина 28, 42, 48, 115. 117,
129, 130, 356, 357, 373, 376,
380, 388
Д
Далешове 192
Дебеславш 281, 288, 331, 339,
346, 395. 398, 536
Дегова 470, 478
627

Делева 603
Дел1еве 166
Демештвщ 166
Дем’яшв И, 158, 166, 167, 169
Джур1в 20, 412, 551, 564, 566
Джуртв 339
Дзвиняч 89—98, 412
Дзураки 107
Дитятин 167
Дички 475
Доброва (Богор. р-н) 109
Д1брова (Дол. р-н) 226
Д1брова (Калуськ. р-н) 272
Д1брова (Рог. р-н) 475
Д1брова (Тлум. р-н) 578, 585,
586
Дщушкова, р. 132
Дщушкова Ичка 132
Дшятин 35, 39, 383, 412, 417—
4126, 428, 435, 436, 440
Дшятинське староство 418
Дшпро, р. 10
Дншропетровська область 464,
. 502
Дшстер, р. 9, 10, 12, 37, 99,
107, 108, 134—137, 139, 141,
143, 146, 147, 151, 165—167,
173, 179, 183, 192, 193, 195,
244, 255, 272, 274, 441, 474,
476, 477, 517, 518, 569, 578,
579, 598, 603—605
Добришв 475
Добровщка 338
Добровляни (1в.-Фр. р-н.) 242
Добровляни (Калуськ. р-н) 271
Доброт1в 417, 437
Довбушанка, р. 109
Довге 241
Довге-Калуське 272
Довгий Войншпв 270
Довгошлля ИЗ, 132, 133, 368
Довжка 272
Довштв 255
Долина, м. 5, 16, 21, 25, 39,
46, 197—206, 216, 217, 223—
227, 453, 482, 486, 512, 513
Долина (Тлум. р-н) 571, 603
Долинський повгг 24, 217, 490
Долинський район 13, 197, 223
Долинське староство 16, 197,
198, 227
Долиняни 452, 475
Долшше 395
Долшше Залуччя 563
Долшшш Берез1в 376
Дол1шнш Icnac 395
Долшшш Кпяждв1р 341
Донбас 39, 72, 180, 302, 330,
449, 485
Дора 426—428
Доропв 167
Драгасим1в 564
Драгомирчани 56, 239
Дрезден 230
Дрогичин 13
Дрогобич 16, 62, 72, 222, 326,
438, 505
Дрогобицька область 38
Дуба, р. 480, 504, 512
Дуба, с. 512
Дуб1вщ 166-168, 170, 588
Дубка 192
Дубовець, р. 567
Дубовиця И, 272
Дубшари 512
Дунай, р. 12, 54, 56, 274
Дятшвщ 275
С
бвропа 10, 13, 27, 74, 230, 294,
347, 571
бзупшь 14, 15, 166, 167, 169—
171, 313
Среван 203
бсешв 196
Ж
Жаб’е И2—119, 123, 126, 127,
131, 133, 346, 353
Жаб’шський район 353
Жабокруки 605
Жалибори 168
Живач1в 571, 603, 604
Жидач1в 134
Житомирська область 259, 262,
524
Жовтень 167, 17il, 241
Жовч1в 448, 476
Жутв 604
Жукотин 339, 588
Журавеньки 476
Журавно 477
Жураки 106, 108
Жур1в 479
3
Забережжя 107
Заболот1в И, 28, 132, 133, 174,
184, 343, 361, 394—398, 417,
530, 534—547, 548, 563-568
Заболот1вський район 540, 541
Заболоття 53
Завадка 270
Завалля 564
Завш 270
Загайпшь 339, 340
Загв1здя 20, 56, 238
Загьр’я 476
Запр’я-Кукшьницьке 169
Задубр1вщ 564
Закарпатська область 9, 221,
385
Закарпаття 16, 98, 227, 279, 361,
381, 431, 495, 496
Закерничне 495, 502
Закопане 410
Закр1вщ 344 v
Залашв 475
Заливки 478
Залип’я 466, 468, 471
Залщацький округ 536
Залнцицький пов1т 333
Залуква 168
Залужжя 474
Залуччя 339
3aMaropiB 132
Замулинщ 343
Запор1жжя 16, 278, 408
Зар1ччя 99, 102, 422
Зар1ччя (Долин, р-н) 225
Зар1ччя (Надв. р-н) 35, 436
Збора 270, 271
Збруч, р. 63, 301, 507, 573
Звенигородське кштвство 12
Здвижен 358
Зелена (Верх, р-н) 115,116,124,
132
Зелена (Надв. р-н) 35, 401,422,
423, 4129, 436, 437
Зелеяий Яр 267
Зелешв 475
31бран1вка 566
Золота Липа, р. 9
Золота Липа, с. 578, 585, 586
Золотий Потш 343
Зруб 477
I
Гваншивка 56, 107
1вашвка (Колом, р-н) 343
1вашвка (Рожн. р-н) 508, 515
1вановська область 221
1вано-Фрашивський район 47,
228, 234
1лемня 512
1ллшщ 285, 548, 564
1льщ 112, 118, 124
1ндонез1я 355
1спашя 31, 211, 249, 286, 338,
341, 344, 456, 470, 474, 514,
563
Icnac 32, 298, 297
1тал1я 415
1шимбай 202
Й
Йосишвка 479
К
Кадобна 271
Казаьив 304
Казань 580
Казахстан (Казахська РСР)
42, 311
Калишвка 448, 476
Калшшград 31(1
Калшшська область 221, 293
Калка, р. 13
Калуське староство 198
Калуський пов1т 24, 249, 257
Калуський район 13, 244, 261,
269, 272, 491
628

Калуш (Кос. р-н) 395
Калуш, м. 14—16, 19, 21, 25, 39,
46, 62, 168, 169, 244, 245, 255,
262—265, 269—273, 401, 481,
482, 486, 489, 504, 512, 514,
572
Кальна 223, 224
Камшна 437
Камшь 496, 512
Кам’янець-Подшьсышй 54, 230,
275, 518
Кам’янка 54, 475, 588
Канада 20, 27, 101, 126, 132,
142, 150, 265, 337, 355, 360,
366, 373, 378, 379, 381, 410,
432, 468, 505, 506, 511, 513,
527, 530, 547, 554, 561, 596
Караганов 425
Карл1в 566
Каролша-Бугаз 104
Катеринослав 506
Качибей 517
Келих1в 568
Ки!в 12, 13, 18, 30, 34, 39; 44,
45, 48, 70, 76, 79, 98, 118, 125,
135, 138, 185, 205, 206, 209,
252, 262, 311, 318, 341, 355,
356, 373, 389, 392, 394, 398,
407, 416, 458, 494, 506, 558,
561, 586
Кшвська Русь И, 12, 135, 137,
165, 168, 206, 321, 528
Кшвщина 16, 276, 364
Кийданщ 275, 341
Киншшв 203, 318
Кшапив 35, 168
Кшешма 221
Кшчаки 168
Климпупи 435
Клинове 220
Юпнцвка 477
Клуб1вщ 235, 238
Клуз1в (242
Клязьма, р. 12, 135
Княгинин 53, 55, 56
Княгинич! 447, 476
Княгиня, р. 168
Княже 564
Княжолука 224
Княз1вка 504
Кобаки 41, 117, 351, 358—364,
366, 372, 395
Кобилець 340
Ковал1вка 297—304
Козатвка 224
Козар1 476
Козина 168
Козятин 389
Колшки 192
Колшщ 588, 604
Колод1*1в 167
Колодивка 242
Колоколин 10, 477
Коломийка, р. 392
Коломийське староство 15, 275,
321
Коломийський округ 16, 279,
287, 298, 536, 541
Коломийський пов1т 14, 23, 24,
28, 32, 275, 297, 327, 358, 378
Коломийський район 10, 11, 43,
49, 274, 338
Коломия 10, 12, 14—16, 19,-21,
23, 25, 33, 39, 48, 49, 62, 72,
113, 126, 176, 185, 187, 228,
274—297, 302, 307, 312, 321,
332—335, 338, 340—343,353,
362, 363, 368, 376, 377, 379,
385, 387, 388, 394—396, 398,
417, 422, 426, 538, 572
Колотя 207
Комар1в 10, И, 134, 169
Константинополь 517
Конюхи 453
Конюшки 453—459
Копанки 271
Копачинщ 192
Корнич 275, 277, 279, 340
Коршв 192
Корол1вка (Колом, р-н) 276,
279, 281, 338
Корол1вка (Тлум. р-н) 604
Корости 398
Коростшьна, р. 241
Коростович1 169
Корчатв 312
Корчунок 475
Kopini-B 24, 304—308, 310—312,
339, 340
Косач1вка, р. 331
KociB 14, 15, 21, 25, 112, 114,
115, 120, 126, 132, 299, 322,
345—350, 352—360, 362, 363,
368, 372, 376, 386, 390, 395, 548
Кос!вський пов1т 28, 115, 116,
347—349, 361
Кос1вський район И, 345, 353,
394, 431, 541
Космач (Богород. р-н) 107, 108,
1(10, 401
Космач (Кос. р-н) 122, 288, 322,
395
Котитвка 192
Кохан 132
Кратв 174, 232, 350, 388, 427,
496, 518, 571
Красшпвка 241
Красна 437
Краспе 512
Красник 112
Красноводськ 49
Красшнтв 23, 124, 132, 133
Краснополь 98, 99
Красноставщ 564
Кременець 275
Кремид1В 168
Кремшщ 421, 437
Крехович1 19, 513
Крива 513
Кривбас 39
Кривець 110
Кривий Pir 30
Кривня 477
Кривобороди 398
Кривошлля 133
Кривор1вня 19, 21, 49, 121—
140 14? 4.11
Крил ос 11, 49, 134, 137, 169
Крим 330, 518
Кринички 343
Крих1вщ 56, 239
Кричка 107
Кропивище 279, 342
Кропивник (Дол. р-н) 224
Кропивник (Калуськ. р-н) 271
Куба 181, 292, 537
Куба!вка 439
Кудлат1вка 255
Кудринщ 333
Кузбас 302
Кузьминець 513
Куйбишев 162
Кукшьники 25, 169, 170
Кулачин 565
Кулачтвщ 528, 565
Кулинка 270
Кунишвщ 192
Kymrci 160, 170
Купел1в 578
Куришв 165
KypiB 168
Куропатники 169
Кути 24, 299, 347, 348, 351, 355,
356, 359, 363, 367—371, 373—
375, 546
Кутище 604
Кутський район 353, 372, 373
Кутщ 474
Л
Ладижин 524
Лази 515
Лани 166
Ланцутський повЬ? 356
Ланчин 417, 428, 437, 439, 440
Латвшська РСР 78
Латинська Америка 74, 537
Лейпщг 75, 356
Ленинград 39, 42, 45, 48, 70, 79,
152, 162, 203, 226, 234, 252, 318,
405, 407, 432, 433, 501
Лес1вка 109
Лещвка 512
Липа 226
Лишвка (1в.-Фр. р-н) 239
Лишвка (Рог. р-н) 477
Липпики 339
Липовиця 513
Лиса Гора 604
Лисець 56, 239
Литва 276, 453
Л1мниця (Ломниця), р. 9, 143,
165, 262, 266, 269, 273, 495,
496, 498, 512—515
Лшц 100
Люки 340
Люна Велесниця 438
Лиша Слобщка 340
Лксна Тарновиця 438
Л1сний Хл1бичин 340
629

«ГПсова 474
Лководи 604
Ловаги 513
Лоева 437
Лози 144
Лоштка 605
Лолин 224
Лондон 230
Лопушня 475
Лоп’янка 513
Луг 603
Луги 423, 512
Лужанка, р. 223, 226
Лужки 226
Лука (Город, р-н) 192, 193
Лука (Калуськ. р-н) 272
Лукавка, р. 436
Лукавця, р. 111
Луква, р. 10, 107, 108, 135, 137,
165, 169, 269, 512
Луквиця, р. 239
Луквиця, с. 107
Луковець-Вишшвсышй 477
Луковець-Жур1вський 477
Луковище 477
Лунга, р. 395
Лучава, р. 226
Лучинщ 477
Луцьк 275
Любтвщ 174, 565
Любша 475
Люча, р. 10
Люча, с. 331, 346, 377, 379, 383,
384, 395—398, 536
Лючка, р. 297, 321, 376, 398,
399
Лючки 322, 394
Лях1вщ 19, 90, 109
Ляцьке Шляхетське 239
Льв1в 16, 19, 32, 44, 48, 53, 54,
57, 59, 60, 69, 76, 117, 122, 129,
137, 138, 149, 150, 163, 164,168,
174, 205, 206, 212, 222, 228,
238, 257, 275, 280, 282, 285,
287, 288, 312, 314, 318, 323,
348, 350, 352, 355—357, 369,
370, 373, 380, 382, 388—390,
403, 408, 427, 438, 442, 465,
467, 473, 486, 494—496, 498,
518, 521, 528, 536, 538, 574,
586
Льв1вська область 9, 38, 50, 98,
161, 337, 453
Льв1вське памкництво 536
Льв1вщина 13, 321, 362
Льдзяне 512
М
Майдан 56, 108, 239, 401
Майдан Горнннш 439
Майдан Долнпнш 439
Майдан Середиш 439
Майданик 439
Максимець 436
Максилпвка 224
Мала Кам’янка 49, 335, 340
Мала Тур’я 225
Малий Гв1здець 194
Малий Залашв 475
Малий Ключ1в 330, 340
Малий Рожин 398
Малишвка 475
Манява 18, 49, 107, 108, 230
Манявка, р. 108
Марамуреський повгг 50, 385,
366
Маринопшь 170
Мар1амшль 170
Мар1ямгшьф 279
Маршвка 340, 341
Маршвщ 239, 243
Маркова 101, 108
Марсель 406, 486
Мартишв 167, 272
Мате1вщ 277, 279, 339—343
Матив 477
Мединя 170
Медуха 171
Межига! 479
Межипрщ 171
Мельна 474
Мельники 602
Мечишвка 276
Микитинщ (1в.-Фр. р-н) 242
Микитинщ (Кос. р-н) 301,
395
МиколаТв 125
Миколашська область 509
Микулинщ 42, 527, 568
Микуличин 76, 410, 438
Милування 241
Миргород 510
Мирне 438
Мисл1в 272
Мисл1вка 227
Михалшв 339
Михальче 194
Мишин 20, 304, 341
Миштв 333
Мия, р. 274
М1жпр’я 108
М1жр1ччя 214, 225
М1зунка, р. 217, 223, 226
М1нськ 162, 203, 252
Млини 436
Млишвка, р. 213, 242
Могил1в-Подшьський 346
Мозолевий Потш, р. 135
Мозол1вка 439
Мокросад 578
Молдав1я (Молдавське княз1в-
ство) 14, 16, 54, 174, 184, 228,
274, 275, 321, 330, 517, 518,
519, 367, 368, 378, 401, 497,
517, 533
Молода, р. 513
Молодшив 339
Молодшв 104, 108
Молодятин 11, 341
Монастирське 347, 580
Монастирок 192
Монастирчани 108
Монптя 356
Монреаль 48, 392
Моршин 98
Москал1вка 347, 348, 351
Москва 18, 34, 39, 42, 44, 45, 48,
69, 74, 76, 79, 98, 137, 145,162,
163, 234, 252, 290, 292, 311,
318, 341, 354, 373, 383, 390,
394, 405, 407, 416, 448, 458,
463, 484, 494, 501
Московська область 364, 502
Мостище (Калуськ. р-н) 19, 244
Мостище (Тлум. р-п) 603
Мошшвщ 272
Мурманськ 79
Н
Набережне 167
Нагуевич1 379
Надв1рна 5, 16, 20, 21, 25, 39,
46, 89, 90, 98, 106, 108, 110,
111, 297, 374, 400—409, 412,
422, 435—440
Надв1рнянський повгг 411, 419
Надв1рнянський район И, 35,
121, 400, 424, 435
Наддншрянська Украша 60,
278, 279
Наддншрянщина 15, 22
Надпв 225
Надорожна 571, 604
Назавиз1в 438
Наз1рна 340
HapaiBKa, р. 147, 171, 475
Нарахвка 169
Народна Республша Болгар1я
561
Нассау 519
Насташине 160, 170
Небшив 501, 502, 513
Непвщ 271
Незвисько И, 193
Незвище 193
Нивочин 109
Нивочинка, р. 109
Нижпе 341, 342
Нижшв И, 578—586, 596
Нижнш Берез1в 277, 376—378,
380—385, 394, 396
Нижнш Верб1ж 342
Нижнш Струтинь 513
Нижня Велесниця 338
Нижня Липиця 478
Шголт1в 587
Шжин 278
Шмецька Демократична
Республша 42, 89, 144, 181, 238,
356, 407, 432
Шмеччина 34, 35, 68, 70, 85,
86, 94, 95, 103, 108, 128, 135,
152, 179, 180, 186, 193, 201,
210, 212, 216, 219, 231, 239,
250, 265, 271, 299, 302, 308,
630

317, 335, 353, 364, 372, 373,
383, 390, 404, 410, 413, 422,
423, 429, 432, 448, 457, 463,
470, 471, 488, 500, 507, 524,
531, 532, 541, 549, 557. 575,
583, 597, 598, 590.
Шмшин 166
Нова Гута 239
Нова Каховка 552
Нова Лишвка 239
Новгород 72
Новгородська область 50, 71
Новий Вавшон 207
Новий Мартишв 171
Новий М1зунь 226
Новиця 262—266, 268, 496
Новичка 225
HoBi Кривотули 240
HoBi Скоморохи 171
Новомартвка 392
Новоселиця 20, 225
Новосел1вка И, 193
Новосиб1рськ 79, 203
Новосшка 443, 479, 605
Новошин 225
Норвепя 429
Нью-Йорк 356
О
Обельниця 456, 460, 477
Обертин 533, 587—593
Оболоння 225
Ода! 239
Ода1*в 604
Одеса 30, 44, 76, 125, 388, 486,
506
Одеська область 509
Озерце 168
Озеряни 571, 602, 603
Окняпи, з. ст. 191, 193, 195
Олеша 604, 605
Олеппв И, 174, 184, 594—
601
Олешшв 565
Олещин 604
Ол1ево-Коршв 193
Ол1ево-Корол1вка 193
Омськ 433
Опшля 9
Опрашина, р. 312, 343, 344
Оприпивщ 56
Орелець 568
Осако 48
Освеншм 383
Ослава, р. 435
Осмолода 510, 513
Остаптвщ 191
Осташшвський район 221
Остриня 594, 598, 599
Остр1в 170
Остр1вець 10, И, 193, 195
Острог 275
Отиня 14, 16, 240, 241, 243,
312—318, 320, 321, 338, 340,
343, 344, 572, 602, 604
Отинянсышй район 318
П
Павелче 240
Павлитвка 255
Павл‘1вка, 240
Палагич1 571, 603, 605
Паляниця 440
Парагвай 596
Париж 280
Парище 438
llacinna 53, 56, 401, 422, 423,
438
Пацитв 56, 215
Пено 221
Перевозець 255
Перегшське 16, 26, 495—504,
507
Перед1вання 192
Перекоси 273
Перемишль 16
Перемишльське княз1вство 12
Перешвка 474
Перерив 341, 342
Перерюль 438, 439
Перехресне 133
Перл1вщ 170
Петербург 124
Петранка 514
Петршпв 605
Петр1в, р. 513
Петр1в, с. 605
Петроград 371
Печешга, р. 321, 322
Печешжин 299, 321, 322, 323—
329, 331, 340, 379, 383, 536,
563, 565
Пешт 324
Пилипи 342
Пилишвщ 478
Пистинь 395
Пищаче 339
Швденна Америка 27, 499
Швденний Буг, р. 11
Шдбережжя 223
Шдб1р’я 479
Шдвербщ 603, 604
Шдвиння 474
Шдвисоке 474, 478, 555, 565
Шдгайщ 134, 342
Шдгайчики 322, 340, 342
Шдпрки 244—247, 250
Пщпр’я 19, 109
Шдгороддя 134, 477
Пщдовга 183
Шдкамшне 602
Шдкамшь 443, 479
Шдл1ски 224
Шдлюся 238
Шдлужжя 242
Шдлюте 500
Шдмихайл1вщ 477, 478
Шдмихайло 248, 271, 272
Шдмосков’я 39
Шдпечери 240
Шдсухи 514
Шдшумлянщ 171
Пшло 272, 491
Шстинка, р. 10, 395, 398, 399
Пшв 15, 90, 108, 313, 401, 439.
588
Побережжя 170
Поволжя 49
Погар 515
Погоня 235, 240
Погоршець 514
Погреб1вка 478
Подшля 15, 16 54, 122, 171, 227,
321, 388, 546, 579
Подмертин 587
Подншров’я И, 12
Подшстров’я И, 122, 123, 128,
383
Покуття 9, 15, 16, 17, 35, 48, 54,
64, 165, 227, 245, 263, 274,
275—278, 282, 284, 286, 297,
305, 312, 313, 322, 326, 331,
333, 347, 368, 400, 517, 518,
536, 541, 579
Полтава 22
Поляниця 35, 225, 226
Полянки 132
Польська Народна Республь
ка 98
Полыца (Польське корол1вст-
во, Pi4 Посполита) 6, 13, 15—
17, 26, 27, 30, 50, 54, 56, 60,
63—66, 78, 81, 82, 84, 85, 89,
92, 94, 99, 101, 105, 109, 115—
117, 131-133, 135, 137, 139,
146, 147, 157, 183, 199, 206,
210, 211, 217, 221, 231, 232,
238, 239, 245—248, 256-259,
263, 265, 271, 275, 277-279,
284, 289, 300, 307, 312, 315,
327, 335, 339, 345, 350, 354,
356, 360, 363, 365, 366, 370,
374, 380, 381, 385, 392, 400,
402, 411, 415, 419, 428, 432,
455, 468, 472, 478, 483, 489,
496, 506, 512, 537, 547, 548,
549, 554, 560, 573, 574, 580,
581, 584, 587, 589
Помонята 475, 478, 479
Попел1в 605
Попельники 566
Поплавники 166
Пороги 24, 109, 501
Посв1рж 474
Пос1ч 56, 504
Постоята 438
Потш, р. 466
Потш, с. 466, 471
Пот1чок 524, 566
Поточище 193
Пох1вка 87, 107
Прага 201, 291, 356, 421
Прибалтика 406
Прибшпв 604
Придншров’я 10
Придншрянщина 227
Придшстров’я 9, 10, 166
Прикмище 194
Приозерне 478
Прислоп 107
Пробабин 194
631

Пробшшвка, р. 131, 133
Пробшшвка 133
Прокурава 398, 399
IIpyciH 378
Прут, р. 9, 10, 12, 183, 274, 277,
284, 290, 295, 338, 340—343,
409, 416, 417, 422, 425, 429-
431, 436—438, 516, 517, 525,
535, 537, 563—568
Прут1вка 566
Псари 478
Псковська область 220
Пуерто-Ршо 537
Пужники 602
Пукас1вщ 165
Путв 460—466, 476, 478
Путильський район 121
Путятинщ 478
Пшеничники (Дол. р-н) 225
Пшеничники (1в.-Фр. р-н) 235,
240
П’ядики 331—337, 368
Р
Радча 47, 56, 240, 241
Радянське Заир’я 602
Радянський Союз (СРСР) 6, 9,
25, 30, 32, 34, 39, 42, 48, 50,
53, 65, 67, 68, 78, 80, 85, 86,
92—94, 176, 185, 202, 203, 205,
221, 258, 287, 292, 293, 307,
356. 358, 361, 362, 374, 399,
403, 406, 407, 415, 457, 459,
463, 483, 500, 507, 538, 539,
548, 549, 557, 558, 563, 574,
582, 591
Рак1в 226
Ратвчик 342, 343
Раковець (Богород. р-н) 15, 90,
109
Раковець (Город, р-н) 193
Рафайлова 435, 496
Рахиня 226
Раштв 193
Репужинщ И, 192, 588
Рибне 56, 240, 358, 359, 363,
364, 365
Рибниця, р. 10, 345, 386, 396,
397, 545, 564
Ритв 345
Р1вня (Верх, р-н) 131
Р1вня (Рож. р-н) 514
Р1здвяни 158, 166
Ршне 199, 507, 514
Рш’янка 272
Pi4Ka 21, 350, 353, 391, 393, 395,
396, 397
Ровенська область 38
Ровенька 436
Ровно 97, 486
Рогатин 14—16. 18. 19, 26, 49,
134, 149, 158, 170, 441—454,
461, 466, 467, 470, 474, 477,
479
Рогатинський новгг 24. 25, 26,
444, 454, 460
Рогатинський район 10, 11, 15,
16, 441, 452, 453, 459, 474
Рогиня 193
Родна 206
Рожина, р. 394
Рожнев1 Поля 566
Рожшв ИЗ, 346, 351, 352, 359,
363, 372, 396, 548
Рожнят1в 10, 15, 16, 480—488,
495—497, 504, 507, 512—515
Рожштвський район 19, 109,
480, 492, 512
Роздол 443, 476, 479
Розс1ч, р. 435
Розтоки 361, 396
Розточки 223, 224
Росшьна 104, 108, 110
Рос1я 5, 14, 16, 19, 20, 22, 23,
25, 61, 62, 72, 83, 91, 115, 125,
138, 140, 141, 168, 176, 199,
216, 230, 231, 246, 247, 257,
265, 278, 282—284, 306, 314,
325, 326, 349, 350, 355, 360,
370, 371, 378, 389, 402, 445, 454,
468, 498, 505, 506, 520, 529,
547, 580, 589
Росохач 194
Ростов-на-Дону 300, 318, 506
Рошшв 241
Рошняте 495, 502
РРФСР 50, 70, 89, 302, 311, 591
Руда 477
Рудники 545—552
Рудшвка 191
Румушя 9, И, 48, 238, 280, 314,
327, 360, 361, 366, 374, 380,
381, 385, 387, 432, 521
Рунгури 342
PyciB 49, 522, 555, 566, 567
Русь 5, 13
Руське воеводство 13, 255, 279,
460
С
Саджава 110, 111
Саджавка, р. 110. 111
Саджавка, с. 439
Саджавочка, р. 439
Садки 168
Санопв 165
Саратовська область 451
Сарники И, 158, 478
Сарники Горпнш 178
Сарники Долинш 171
Свалява 221
Сварич1в 486, 514
Свердловськ 42, 234, 252, 405
Свцэж, р. 10, 474, 476—479
Светильники 478
Свгганок И, 478
Св1ча, р. 10, 212, 215, 216, 219,
220, 223—225, 227
CiBKa, р. 10, 226
Селець 171
Сематвщ (Гал. р-н) 171
Сематвщ (Город, р-н) 194
Сематвщ (Кол. р-н) 343
Семешвка 193
Семич1в 223
Сеньтвське 133
Серафинщ 194
Сербшя, р. 344
Середнш Бабин 272
Середнш Берез1в 376, 380, 383,
384, 396, 397
Середнш Майдан 439
Середнш Угритв 272
Середня 272
Середня Аз1я 180, 502
Серники Середш 443, 460, 475
Cn6ip 433
Сивка, р. 167, 244, 254, 271, 272
Сивка-Войншив 272
Сивка-Калуська 271
Сщлище 343
Сшез1я 54
С1мферополь 44, 76
CipeT, р. 12
Скобич1вка 111
Скотвка 339
Скопшо 302
Сливки 513
Слобщка (Гал. р-н) 143, 147,
151, 152
Слобщка (Город, р-н) 194
Слобщка (1в.-Фр. р-н) 243
Слобщка (Калуськ. р-н) 255
Слобщка (Кос. р-н) 358. 362—
364
Слобода (Гал. р-н) 171
Слобода (Кол. р-н) 343
Слобода-Болех1вська 226
Слобода-Долинська 227
Слобода-Кутльницька, 169
Слобода-Небшйвська 502, 513
Слобода-Р1внянська 514
Слобода-Рунгурська 322, 324,
326, 327, 343, 379
Словаччина 326
Смерюпв 578, 585
Смшянщина 476
Смодна 394, 395
Сшдавка 397
Снятии 14, 15, 25, 37, 49, 164,
368, 516—527, 533, 537, 563-
566, 568
Снятинська волость 345
Снятинське староство 367
Снятинський пов1т 28, 285, 520,
522, 546, 547, 559
Снятинський район 10, 42, 49,
188, 516, 523, 524, 527, 541,
558—560, 563, 566
Сокирчин 605
Сокш 169
Сокол1вка (Кос. р-н) 398, 397
Сокол1вка (Тлум. р-н) 604
Соколовиця 438
Солонець, р. 270
Солотвин 16, 35, 90, 95, 98—105,
108
Солотвино 99
Солутв 226
ConiB 23, 24, 275, 342, 529
Сороки 194
632

Соф1я 35b
Сощалктична Республша Ру-
мушя 50. 366
Coqi 98
Спас 514, 515
Ста'нце 133
Сталшська область 309
Сташслав!вка 343
Сташславське воеводство 27,
31, 116, 117, 547, 581
Сташславське старост во 314
Сташславський округ 16, 63,
279, 298
Сташславський повгг 64, 139
Станшвщ 227
Станкова 272
Стара Баня 206
Старий Гв1здець 194
Старий KociB 345, 351, 372, 394
Старий Лисець 56, 241
Старий Мартишв 166
Старий Mi3ym> 226
Старий Угришв 267, 272
CTapi Богородчани 84. 111
CTapi Кривотули 241
CTapi Кути 367, 370, 371, 397,
398
CTapi Скоморохи 171
Старуня 108, 111
Стебне 133
Стебник 56, 241, 341
Стебшв 133
Степашвка 270
Стефашвка 478
Стецева 533, 557, 558, 560—562
Стещвка 533, 558
Стещвська гмша 555
Стовпш 133
Стопчат1в 297, 298, 384, 398
Стратин 10, 18, 444, 478
Стриганщ 241, 242
Стрий 209, 505
Стрийський округ 16, 256
Стримба, р. 228, 436
Стримба, с. 437
Стршьче 194, 195
Струптв 312, 343
Студений Потш, р. 478
Студинець 239
Студинка 245, 248, 272
Студл1в 344
Субот1в 170
Суздаль 135
Сукеля, р. 205, 225, 226
Сукшь 224
Суходш (Рож. р-н) 515
Суходш (Тлум. р-н) 604
Схщна Прус1я 532
США 20, 27, 82, 101, 132, 150,
265, 355, 356. 373, 381, 459,
468, 530, 547. 574
Т
Таганрог 162
Талергоф 100, 101, 141, 265.
325, 332. 595
Танява 226
633
Тарновиця 436
TaTapiB 437, 421
Татарська А РСР 39, 42, 50, 203,
405
Ташкент 79, 252
T6mici 432, 433
Текуча 377, 384, 396, 397
TeMnpieni 143, 165
Тенетники 10, 171
Теребовля 496
Теребовлянське княз1вство 12
Терновиця 240
Тернопшь 53, 85, 388, 465
Терношльська область 9, 38,
433, 453, 507, 598
TnciB 209, 226, 227
Тисмениця 12, 14, 15, 21, 24,
228—235, 237, 262
Тисменичани 437, 439, 440
Тишшвщ 195
Тлумач 12, 14, 15, 25, 243, 569—
578, 581, 594, 596, 605
Тлумачик, р. 569, 598, 605
Тлумацьке староство 571
Тлумацький noBiT 24, 572—574
Тлумацький район 10, 33, 40,
569, 584, 591, 599, 602
Товмач 570, 604
Товмачик 341, 343, 344
Товмачик, р. 578
Томаппвщ 273
Томськ 79
Тошльське 512
Тошльче 132
Tonopieni 195
Торговиця (Город, р-н) 49, 195
Торговиця (Кол. р-н) 344
Торонто 506, 507, 511, 554
Трач, м. 505
Трач, с. 398
TpiecT 388
Тро’щя 567
Тростянець (Дол. р-н) 227
Тростянець (Снят, р-н) 567
Тростянка 342
Тростянчик, р. 227
Трофашвка 528—532, 538
Трускавець 93, 98
Тужшив 273
Тула 162
Тулова 568
Тулушв 184, 568
Тульська область 502
Тумир 166
Туреччина 355, 367, 401, 518
TypiBKa 515
Турка 16, 275, 333, 335, 344
Турка, р. 339, 342
Тур’янка, р. 223, 225, 227
Тустань 171
Тучапи 566
Тюд1в 367, 398
Тяч1в 172
Тяпче 223
У
Угорники 53, 242, 275, 312, 316.
319, 344
Угорщина 13, 14, 18, 19, 54, 135,
184, 238, 275, 280, 314, 326,
353, 367, 378, 394, 400, 401,
407, 410, 415, 429, 495, 496,
584
Угришв 56, 242
Ужгород 53, 408, 417
Узбекистан 42, 366
Узин И, 242
Улан-Уде 70
Ульяновськ 252, 311
Уманщина 444, 476
Умань 297
Ушж 192, 193
Урал 180, 318, 501
Устерши 133, 374
Угтя 1 \
 Уторопи 262, 377, 384, 398
Уфа 49
Ф
Фатовець 338
Федеративна Республша Hi-
меччини (ФРН) 407. 415, 423
Ф1рле1в 477
Фиъшв 438
Ф1уме 324
Фрага 479
Франщя 129, 135, 142, 181, 299,
355, 356, 381, 410, 415
X
Харшв 30, 39, 71, 115, 125, 252,
300, 318, 362, 405, 416, 486
Харшвська область 71
Херсон 125
Химчин 351, 352, 372, 395, 398,
548
Хл1бичин 563
Хмелева 195
Хмел1вка 106
Хмельницька область 262, 344,
604
Хмельницький 486
Ходор1в 16, 474, 476
Холм 137, 300
Холмщина 483
Хом’яшвка (1в.-Фр. р-н) 235,
240, 242
Хом’яшвка (Снят, р-н) 565
Хоросна 343
XopocTKiB 171
Хороцеве 131
Хотимир 605
Хотин 518
Хотинь 244
Хохон1в 167
Хриплин 242
Хрушив 312
Хут1р-Будил1в 563
Ц
Царшвна 227
Цвиюва 270, 272
Цетюв 165

Ценява (Кол. р-н) 333, 335, 344,
396
Ценява (Рож. р-н) 504, 505,
507, 508, 510, 511
Церковна 227
Цуцшив 19, 436
Ч
4arpiB 457, 479
Челябшськ 405, 502
Червона Русь 321
Чергашвка 397
Черемош, р. 10, 122, 127, 131,
358, 367, 371, 373—375, 394,
396, 397, 563. 564, 566
Черемошна 133
4epeMxiB 344
Черепина 515
Черепв 131
Черкаси 259
Чернелиця 195
Чернече 466
Черник 436
Чершв 477, 479
Чершвецька область 9, 38, 98,
121, 337, 345, 374
Чершвщ 53, 72, 76, 162, 203,
206, 358, 392, 396, 408, 438, 526
Чертив 12, 135
Чернив 242, 243
Чернятин 174, 183—190
Чернятинщ 183
Черче 10, 463, 466—472
Чесники 460—462
4exin 299, 326, 496
Чехова 191
Чехословацька Сощалштична
Республша 406
Чехословаччина 42, 92, 98, 181,
238, 327, 354, 356, 370, 385,
415, 432, 584
Чечва, р. 10, 273, 480, 486,
512—515
Чешибюи 167
Човгани 225
Чорна Р1чка, р. 131
Чорна Р1чка, с. 131
Чорие море 12, 98, 104, 274, 280,
517, 518
Чорний Потш, р. 440
Чорний Потш, с. 440
Чорний Черемош, р. 112, 120,
121, 132, 133
Чорш Ослави, 322, 440
Чорнол1зщ 243
Чорнява, р. 191, 194, 528, 563,
587
Чорттв 54, 333, 461
Чортовець 195, 196
Чукал1вка 56, 240
Ш
Швейцар1я 355, 407, 415
Шевел1вка 423
Шевченкове (Галицьк. р-н) 168
Шевченкове (Долин, р-н) 227
Шевченкове (Снятии, р-н) 563,
566
[IlenapiBiji 342, 343
Шешт 398
Шешори 353, 398, 399
Шикмани 133
Широка 168, 170, 478
Шпрее, р. 532
Ю
Юнаштв 456, 460, 479
Я
Яблуниця (Верхов, р-н) 133
Яблуниця (Надв1рн. р-н) 414,
440
Яблушв (Галицьк. р-н) 172
Яблушв (Кос. р-н) 298, 300,
301, 378, 395, 399
Яблушвський район 302
Яблунька 104, 111
Яв1рник 132
Явор1в 21, 226
Явор1в (Кос. р-н) 299, 350,
386—390, 391,-393
Явор1вка 272
Явче 26, 479
Ягод1вка 479
Ятвка 605
Якуб1в 226
Якуб1вка 193
Ямна 426, 428
Ямниця 243
Ямничанка, р. 240
Яремча 49, 76, 422, 425—
433
Яремчаиський район 420, 421,
429
Ярослав 13
Ясетв 346
Ясетв-Пшьний 194, 196
Ясеновець 515
Ясень 501, 514, 515
Ясшки 344
Ясногорськ 302

Шд час шдготовки тому «1вано-Франтвська область» у виявленш та добор!
документе, матер1ал1в та шюстрацш обласнш редколегн, авторам нариыв
та довщок активно допомагали: 1нститут марксизму-лешшзму при ЦК КПРС,
1нститут icTopii napTii ЦК КП Украши, Мшктерство втцо! i спещально!
середньо! ocBiTH УРСР, Мш1стерство культури УРСР, шститути АН УРСР — icTopii,
археологи, лггератури iM. Т. Г. Шевченка, мовознавства iM. О. О. Потебш,
мистецтвознавства, фольклору i етнографи iM. М. Т. Рильського, Украшське
товариство охорони пам’ятншав icTopii та культури, Укра'шське товариство
культурних зв’язтв з украшцями за кордоном, Центральний державний apxiB
Жовтнево! революци СРСР, Центральний державний военно-1сторичний apxiE
СРСР, Центральний державний apxiB Радянсько! Арми, ApxiB Мшштерства
оборони СРСР, Центральний державний apxiB кшофотофонодокумеппв СРСР,
ApxiB 1нституту icTopii партп ЦК КП Укра'ши, Центральний державний apxie
Жовтнево! революци i сощалетичного буд!вництва УРСР, Центральний
державний юторичний apxiB УРСР у Kneei, Центральний державний юторичний
apxie УРСР у JIbBOBi, Центральний державний apxiB кшофотофонодокуменив
УРСР, apxiBH 1вано-Франтвського, Льв1вського i Тернопшьського обком1в
КП Украши, 1вано-Франювський, Льв1вський, Тернопшьський обласш дер-
жавш apxiBH, MicbKi та районш державш i вщомч! apxiBH Твано-Фрашивсько!
облает!, Центральна наукова б1блютека АН УРСР, Кшвська наукова юторична
б!блттека, Льв1вська державна наукова б!блютека АН УРСР, 1вано-Франтв-
ська i Терношльська обласш б1блютеки, 1вано-Франювський обласний крае-
знавчий музей.
Цшш поради, зауваження та iHHiy р!зноман!тну допомогу в процеЫ шдго-
товки тому подавали прашвники оргашзацш та ус танов: 1нституту icTopii
партп ЦК КП Укра’ши — М 6. Голубков, П. I. Денисенко, А. П. Колотуша,
В. 	О. Замлинський, Т. М. Кольяк, М. Г. Мултих, М. М. Шаповалов, А. Д.
Ярошенко; ApxiBHoro управлшня при Рад! MiHicTpiB УРСР — I. Л. Бутич,
Л. В. Гусева , М. Г. Савченко; Твано-Франшвського обкому КП Укра'ши —
Д. П. Бондар, | М. I Герасименко |, А. Д Дудниченко, М. А. Зам1ховсышй,
В. 	Я. Шршдас, Г. М. Мовчан, G. А. Новицький, С. С. Слободянюк, О. I. Шиш-
юн, О. I. Шокалюк: 1вано-Франтвського облвиконкому, його вгщцлгв та управ-
лшь — Я. Т. Костишин, Г. Ф. Котов, 1. Т. Пастухов, Г. Д. Романова, М. Ф.
Руденко; 1вано-Франшвського облпартарх1ву — М. П. Волошенюк, К. Д. 1ванова;
1вано-Франтвського обласного державного apxiey — К. Г. Богданова, Л. В.
Заводчикова, С. М. Галазика, Л. А. Кирилюк, Л. К. Кубик, Д. М. Месшг; 1вано-
635

Франтвсько! облпрофради—М. Я. Сулима; 1вано-Франшвського державного
педшституту — А. К. Герасимко, О. М. Горпинко, Я. С. Калакура, В. Т.
Полек, О. А. Устенко; 1вано-Фрашивського державного медичного
шституту — Г. О. Бабенко, М. С. Думка, В. М. Кравець; 1нстптуту нафти i газу —
О. 	М. Снарський, М. В. Шустик; Обласного шституту удосконалення квал!фша-
ци вчител1в — Я. I. Гродзщышй; обласно! газети «Прикарпатська правда» —
Д. В. Кулик, X. Й. Сорохтей, С. С. Шоломович; 1вано-Франтвсько! обласно!
б1блютеки — IO. I. Давидова, К. А. Келлер, Г. П. Марченко; обласного крае-
знавчого музею — В. I. Ковбас; Вшськово-наукового товариства при 1вано-
Франшвському гаршзонному будинку офщер1в — Б. С. Венков, Б. Н. Л1зак,
B. П. Трушшн; Обласного будинку народно! творчост1 — I. А. Желтонозька;
1нституту сусшльних наук АН УРСР у Львов1 — В. В. Грабовецький, М. К. 1ва-
сюта, Я. Д. 1саевич, Г. I. Ковальчак, | В. Г1. Погоновський |, Ф. I. Стеблш.
3 авторами наршпв i довщок та обласною редколепею подшилися сво!ми
спогадами i подали цшш консультаци CTapi бшыповики, колишш активш
члени КПЗУ i КСМЗУ, учасники революцшних иодш, Велико! В1тчизняно!
вшни та сощал1стичного буд1вництва на Прикарпагп — М. Я. Волочш,
М. Я. Карпаш, М. Ф. Кицук, В. I. Костей, М. Й. Лев, Г. П. Ропар, I. М. Сер-
6iH, I. М. CipKO, С. Г. Черниш, М. С. Фенчук, А. С. ППндлер.
У виявленш й пщготовщ шюстрацш до тому взяли участь Ф. Д. Водовий,
C. П. Гишка, В. М. Кириченко, В. 3. Леонов, О. I. Набока, С. Г. Назаренко,
B. М. Мигович, Б. М. Мшдель, О. С. Мохначов, 10. С. Пшар, К. I. Р1чка,
Г. Д. Яременко.
В добор! матер1ал!в по окремих районах брали участь: Mi сто 1вано-Фран-
швськ: М. В. Мельник, С. Н. Реус — секретар1 МК КП Украши, В. П. Петренко—
викладач педшституту, В. С. Соколов — зав. вщдшом пропаганди i аптаци
МК КП Украши; Богородчанський район: О. I. Дубов, М. Ю. Тищенко —
секретар! РК КП Украши, М. М. Дерев’янко — зав. вщдшом пропаганди i ari-
таци РК КП Украши, I. М. Стойко — лектор РК КП Украши; Верховинсыши
район: М. М. Борис, В. Й. Пиптюк — ceKpeTapi РК КП Украши, О. I. Ми-
хайлишин — зав. вщдшом пропаганди i аптаци РК КП Украши, П. В.
Хоткевич — пенстнер, П. В. Шкр!бляк — лектор РК КП Украши; Галицький
район: Д. П. Мадрига — вщпов1 дальний секретар правлшня обласноУ
оргашзацп товариства «Знания», В. П. Григорович — зав. вщдшом пропаганди
i аптаци РК КП Украши, Г. I. Мельник — шструктор РК КП Украши,
Л. Д. Хованець — лектор РК КП Украши; Городенювський район: В. П. Мо-
равський — секретар РК КП Украши, В. М. Влас!йчук — зав. вщдшом
пропаганди i аптаци РК КП Украши, М. Д. Ревенко — лектор РК КП Украши;
Долинський район: О. Г. Литовченко—секретар РК КП Украши, Б. О. Заячшв-
ський — голова партшно! KOMicii РК КП Украши, Л. К. Заяць — лектор
РК КП Украши, Г. В. Зрайко — зав. вщдшом пропаганди i аптаци РК КП
Украши; 1вано-Франк1вський район: М. М. Пилип’юк—секретар РК КП Украша,
C. I. Вульчин — зав. вщдшом пропаганди i аптаци РК КП Украши; Калуський
район: Н. I. Петрова — секретар РК КП Украши, Г. С. Крамаренко —
заступник начальника обласного управл!ння мюцево! промисловост], М. Г. Левицький—
зав. в1ддшом пропаганди i аптаци РК КП Украши; Коломийський район:
М. В. Гузшчук — завщуючий вщдшом народно! ocbith облвиконкому, 3. В.
Клименко — секретар МК КП Украши, С. I. Козлов — зав. вщдшом пропаганди
i аптаци МК КП Украши; Кос1вський район: Г. Я. Кива — секретар РК КП
Украши; М. Д. Петрик — секретар РК КП Украши, I. С. Сем’яшв —лектор
РК КП Украши; Надв1рнянський район: А. М. Ромась — голова райвиконкому,
В. М. Назарук — зав. вщдшом пропаганди i аптаци РК КП Украши,
М. П. Редько — редактор районно! газети «Радянська Верховина»;
Рогатинський район: 6. М. Лесюк, П. В. Мироненко — секретар! РК КП Украши,
636

М. Т. Каспрук — зав. оргашзацшним в1ддшом РК КП Украши, Б. I. Пришляк —
лектор РК КП Украши; Рожнят1вський район: О. М. Понюк, М. П. При-
городський — секретар! РК КП Украши, М. С. Шкшн — зав. парткабь
нетом РК КП Укра'ши; Снятинський район: В. К. Колпаченко — секретар
РК КП Украши, М. I. Карпенчук — лектор РК КП Украши, О. Ю. Цип-
цер — зав. вцццлом пропаганди i айтацп РК КП Украши; Тлумацький район:
Я. I. Сав’юк — секретар РК КП Украши, I. М. бник — зав. в1ддиюм
пропаганди i аптаци РК КП Укра'ши, М. В. Суховш — лектор РК КП Укра'ши.
Матер1али з археологи до нариЫв i дов1док шдготував 1вано-Франтвський
обласний краезнавчий музей.
Науково-методичне кер1вництво шдготовкою тому здшснювали науков!
сшвробггники в1дд!лу icTopii MicT i с!л 1нституту icTopii АН УРСР В. М.
Зайцев, А. А. Кондрацький, I. I. Котляр, Ю. О. Курносов, О. П. Лола, Д. I. Мшнко,
Л. В. Олшник, В. Ф. Пашбудьласка, О. А. Парасунько, I. М. Шекера, науко-
вий сшвробггник 1нституту л1тератури iM. Т. Г. Шевченка АН УРСР О. I. Ку-
дш, науковий сшвроб1тник 1нституту мовознавства iM. О.О. Потебьи АН УРСР
I. 	П. 4enira, науковий сп1вроб1тник 1нституту мистецтвознавства, фольклору
i етнографи iM. М. Т. Рильського АН УРСР П. Д. Павлш, науков1 cniBpo6iT-
ники 1нституту археологи АН УРСР В. Д. Баран i 6. В. Махно, науковий сшв-
роб1тник Ради по вивченню продуктивнпх сил УРСР при Президп АН УРСР
Г. К. Макаренко.
Консультацп по добору шюстративного матер1алу зд1йсню«ав
Ю. П. Крпвдш.

3 М I ст
В i д р е д а к ц i й н о i к о л с г i 'i тому . . 5
1вано-Франшвська область 9
1вано-Фрашавськ 53
Богородчанський район
Богородчани 81
Дзвиняч 89
Солотвин 98
Населен! пункти, центри сшьських Рад Бо-
городчанського району 106
Бабче (106), Глибока (106), Горохолипа
(106), Грабовець (106), Гута (106), Жура-
ки (107), 1вапишвка (107), Космач (107),
Кричка (107), Луквиця (107), Манява
(107), Маркова (108), М1жпр’я (108),
Молодшв (108), Монастирчани (108), Ии-
вочин (109), Шдпр’я (109), Пороги (109),
Раковець (110), Росшьпа (110), Саджава
(110), Orapi Богородчани (111), Старуля
(111), Яблунька (111).
Верховинський район
Верховина 112
Кривор1вня 121
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Верховинського району 131
Бистрець (131), Бшобер1зка (131), Верх-
нш Ясешв (131), Голови (131), Грипява
(131), Довгошлля (132), Замагор1в (132),
Зелена (132), Красно’иив (132), Кривопш-
ля (133), Перехресне (133), Пробшшвка
(133), Стебшв (133), У стерши (133),
Яблуниця (133).
Галицький район
Галич 134
Бшышвщ 147
Бурштин 155
Населен! пункти, цептри селищних i
сшьських Рад Галицького району .... 165
Блтодники (165), Бовпив (165), Бринь
(165), BiKTopiB (165), Ганнус1вка (166),
Дел1еве (166), Демешювщ (166), Дем’я-
HiB (166), Дитятин (167), Доропв (167),
Дуб1вщ (167), Жовтень (167), Залуква
(168), KiHamiB (168), Кшчаки (168),
Козина (168), KoMapiB (169), Коростович1
(169), Крилос (169), Кукшьники (169),
Мариношль (170), Мединя (170), Наста-
шине (170), Остр1в (170), Побережжя
(170), Селець (171), Слобода (171), Orapi
Скоморохи (171), Тенетники (171),
Тустань (171), Тяз1в (172), Яблушв (172).
Городеншвський район
Городеика 173
Чернятин 183
Населегп пункти, центри селищних та
сшьських Рад Городептвського району . . .191
Виноград (191), Bikho (191), Гв1здець
(191), Городниця (192), Далешове (192),
Кортв (192), Котитвка (192), Куниав-
щ (192), Лука (192), Незвисько (193),
СЪпвво-Корол1вка (193), Остр1вець (193),
Поточище (193), Раковець (193), Раш-
KiB (193), Росохач (194), Сематвщ (194),
Серафинщ (194), Слобщка (194), Старий
Гв1здець (194), Стршьче (194), Тишшвщ
(195), Торговиця (195), Хмелева (195),
Чернелиця (195), Чортовець (195), Ясе-
Н1*в-П1’льний (196).
Долинський район
Долина 197
Болех1*в 206
Виго да 215
Населен] пункти, цептри сшьських Рад До-
линського району 223
Велика Тур’я (223), Витвиця (223), Виш-
KiB (223), Гош1в (223), Гузпв (223), Каль-
на (23), Княжолука (224), Козак1вка
(224), Кропивник (224), Лолин (224),
М]жр1ччя (225), Надпв (225), Новичка
(225), Новоселиця (225), Новошин (225),
Оболоння (225), Поляниця (225), Рак1в
(226), Рахиня (226), Слобода-Болех1вська
(226), Солушв (226), Старий М1зупь
(226), TnciB (226), Тростянець (227), Цер-
ковна (227), Шевченкове (227).
(вано-Франшвський район
Тисмениця 228
Населен! пункти, центри селищних i
сшьських Рад 1вано-Франтвського району. . 238
Братшвщ (238), Вшынаниця (238), Вов-
чинець (238), Загв1здя (238), Клуб1вщ
(238), Крих1вщ (238), Лишвка (239),
Лисець (239), Майдан (239), Маршвщ (239).
HoBi Кривотули (240), Павл1вка (240),
П1дпечери (240), Пшеничники (240),
Радча (240), Сошшв (241), Старий
Лисець (241), Grapi Кривотули (241), Стри-
ганщ (241), Угорнине (242), Угришв
(242), Узин (242), Хриплин (242), Чернь
1В (242), Чорнол1зш (243), Ямниця (243).
Калуський район
Калуш 244
Войн и л1 в 255
Новиця . . • 262
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Калуського району 269
Боднар!в (269), Верхня (269), BicTOBa
(269), Голинь (270), Довгий Войгпипв
(270), Завадка (270), Завш (270), Збора
(270), Копанки (271), Кропивник (271),
Непвщ (271), Шдмихайло (271), Пшло
(272), Рш’янка (272), Середня (272), Сив-
ка-Войнил1в (272), Станкова (272),
Старий Угришв (272), Студинка (272), Тома-
miBiii (273). Тужшпв (273).
Коломийський район
Коломия 274
Ковал1вка 297
KopmiB 304
Отиня 312
Пече1г1жин 321
638

П’ядики 331
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Коломийського району 338
Велика Кам’янка (338), Великий Ключ!в
(338), Верхнш Верб1ж (338), Виноград
(338), Воскресинщ (338), Годи-Добровщ-
ка (338), Голоств (339), Грабич (339),
Дебеславщ (339), Джуртв (339), Жуко-
тин (339), Загайпшь (339), Корнич (340),
Лкки (340), Л1сна Слобщка (340),Л1сний
Хл1бичин (340), Малий Ключ1в (340),
Мартвка (340), Мате1вц! (341), Мишин
(341), Молодятин (341), Нижне (341),
Нижнш Верб1ж (342), Новомаршвка
(342), Пилипи (342), Шдгайчики (342),
Ратвчик (342), Сематвщ (343), Сщли-
ще (343), Слобода (343), Струптв (343),
Товмачик (343), Торговиця (344), Турка
(344), Угорники (344), Ценява (344), Че-
peMxiB (344).
Коздвський район
KociB 345
Кобаки 358
Кути 367
Нижнш BepesiB 376
HeopiB 386
Населеш пункти, центри селищних та
сшьських Рад KooiBCbKoro району . . . . 394
Бабин (394), Бабинопшля (394), Баня-
Bepe3iB (394), BpycTypiB (394), Великий
Рожин (394), Вербовець (394), Верхнш
Берез1в (395), Прське (395), Космач
(395), Пистинь (395), Р1чка (395), Рож-
HiB (396), Розтоки (396), Середнш Бере-
3iB (396), Сшдавка (397), Соьчтвка (397),
CTapi Кути (397), Стопчат1в (398), Трач
(398), Тюд1в (398), Химчин (398), Шешт
(398), Шешори (398), Яблушв (399).
Надв1рнянський район
Надв1рна 400
Ворохта 409
Дшятин 417
Яремча 425
Населеш пункти, центри селищних i
сшьських Рад Надв!рнянського району . . . 435
Бистриця (435), Биттв (435), Бш! Осла-
ви (435), Волоав (436), Гавршивка (436),
Гв!зд (436), Зар1ччя (436), Зелена (436),
Камшна (437), Красна (437), Кремшщ
(437), Ланчин (437), Лоева (437), Мику-
личин (438), Назавиз1в (438), Парище
(438), Ilaci4Ha (438), Переркль (438),
Птв (439), Саджавка (439), Середнш
Майдан (439), Тисменичани (439),
Чорний Потш (440), Чорш Ослави (440),
Яблуниця (440).
Рогатинський район
Рогатин 441
Конюшки 453
Путв 460
Черче 466
Населеш пункти, центри селищних i
сшьських Рад Рогатинського району .... 474
Бабинщ (474), Ьукач1вщ (474), Васючин
(474), Вербшивщ (474), Верхня Липиця
(475), Виспа (475), Д1брова (475),
Дички (475), Добришв (475), Долиняни
(475), Калишвка (476), Княгишгп (476),
Ko3api (476), Колоколин (477), Лишвка
(477), Луковець-Вишшвський (477), Лу-
чинщ (477), Пщгороддя (477), Пщмихай-
л1вщ (477), Приозерне (478), Путятинщ
(478), Сариики (478), Св1танок (478),
Стратин (478), 4arpiB (479), Чершв (479),
Юнаштв (479), Явче (479), Ягод1вка
(479).
Рожшгпвський район
Рожштв 480
Брошшв-Осада 488
Перегшське 495
Ценява 504
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Рожнит!веького району 512
Берлоги (512), Вербовка (512), Верхнш
Струтинь (512), Дуба (512), 1лемня
(512), Камшь (512), Красне (512), Крехо-
вич1 (513), Липовнця (513), Лоп’янка
(513), Небшйв (513), Нижнш Струтинь
(513), Осмолода (513), Петранка (514),
Ивня (514), Ршне (514), Сварич1в (514),
Спас (514), Суход1л (515), Ясеновець
(515), Ясень (515).
Снятинський район
Снятии 516
Балинщ 528
Заболот1в 535
Рудники 545
Стецева 553
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Снятинського району 563
Борнов (563), Вовчшвщ (563), Ганьтв-
щ (563), Горшше Залуччя (563), Джур1в
(564), Завалля (564), 1ллшц! (564), Кня-
же (564), Красноставщ (564), Кулачин
(565), Кулачтвщ (565), Олешщв (565),
Шдвисоке (565), Попельники (566), Поть
чок (566), Прут1вка (566), Рожнев1 Поля
(566), PyciB (566), Гро’щя (567),
Тростянець (567), Тулутв (568), Устя (568).
Тлумацький район
Тлумач , 569
Нижшв 578
Обертин 587
Оленив 594
Населен! пункти, центри сшьських Рад
Тлумацького району 602
Бортники (602), Братинпв (602), Гараси-
MiB (602), Гост!в (602), Гришвщ (602),
Грушка (602), Делева (602), Долина
(603), Живач!в (603), Жутв (604), Колш-
щ (604), Корол!вка (604), Кутище (604),
Надорожна (604), Ода!’в (604), Олеша
(604), Палагич! (605), Петрил!в (605),
Петр!в (605), Хотимир (605), Ятвка
(605).
[менний покажчик 606
Геогра<{нчний покажчик 626
639

ИСТОРИЯ ГОРОДОВ И СЕЛ УССР
Ивано-Франковская область
(На украинском языке)
Зав. редакщею «IcTopii MicT i С1Л УРСР» В. М. Кулаковський.
Редактори: О. П. Вержбицъка, 1. Г. Дурнее, В. X. Косян (кер1виик редакцшноТ групи),
Н. П. Кот, В. В. Магдик, М. Д. Семенчук, В. М. Солоненко.
Л1тературний редактор В. О. Стачов.
Художнш редактор Ю. С. Яхте.
Техшчний редактор В. М. Куртний.
Редагування карт: 6. В. Мержвинський.
Коректори: Г. П. Грицак, Н. /. Кракович> В. М. Мельниченко.
Оправа та титульна сторшка художника В. /. Юрчишина.
В том] вмицено 357 фотошюстращй, 20 карт, 12 кольорових вклейок. Том здано до
набору 31. VIII 1970 р., шдписано до друку 5. II 1971 р. БФ 01059. Тираж 15 ООО.
Формат 84xl08l/i6-, ф1з. друк. арк. 40+1,5 арк. вклейок. Умовн. друкарських аркуш1в
69,72, облшово-видавничих аркуш1в 76,17. Замовлення № 332.
Цша в onpaBi 4 крб. 60 коп.
Набрано i надруковано Харшвською книжковою фабрикою im. М. В. Фрунзе Ком1тету
по npeci при Рад1 MiHicTpiB Украшсько! РСР. Хартв, Донець-Захаржевська, 6/8.