Текст
                    ВОЛОДИм
Беляев
ОСТАННС
к САЛЬТО']
A ярого А


ВОЛОДИМИР Беляев ОСТАННС САЛЬТО СТРОГО Памфлети Нариеи К1НОПОВ1СТ1 КиТв Видавництво художньоТ лператури «Д н i п р о» 1981
ББК Р2+63.3(2Ук) Р2+9(С2) Б44 В книгу известного советского писателя вошли пам¬ флеты и очерки, в которых разоблачается подлая ан¬ тинародная, враждебная деятельность греко-католиче¬ ской церкви и украинских буржуазных националистов. О трагической гибели молодой девушки Иванны Став- ничей в дни оккупации Львова, о злодейском убийстве писателя Ярослава Галана читатель узнает из кинопо¬ вестей «Иванна» и «До последней минуты». 70302—221 6 М205(04)-81 >3-81.4702010200 @ Видавництво «Джпро», 1981 р
МАЙСТЕР БОЙОВОТ ПУБЛ1ЦИСТИКИ 1978 року в «Издательстве политической литературы» вийшла друком (i, до реч! сказати, протягом юлькох джв роз!йшлася) книж¬ ка з гжвно-ударною назвою «Я обвиняю!». У зверненн! до читач!в автор книжки Володимир Беляев пише: «Я звинувачую! Я маю на це право — право людини, яка разом з уам народом будувала соц!а- л’|зм на украТнськ!й земл!, а пот!м в!дстоювала його у надзвичайно тяжи! роки Велико'! Впчизняно! в!йни. Право св!дка чорних злочи- жв зраднижв украТнського народу. Право письменника, що присвя- тив довп роки свое! л!тературноТ д!яльност! викриттю тих, хто дос! виношуе плани реставрацп кап!тал!зму на УкраТн!. Ця книга i е моТм звинуваченням!» Володимир Беляев народився в Кам'янц!-Под!льському в 1907 ро- ц!. Його шк!льн! роки пройшли в цьому мальовничому украТнському м!ст!. Тут bih, ще зовам юним, у перш! пореволюц!йн! роки побачив зблизька огидне вороже обличчя украТнського буржуазного нац!о- нал!зму. Ц! роки назавжди закарбувалися в його пам'ят!, про них в!н п!зн!ше розповкть у широков!дом!й трилоп! «Стара фортеця», згодом екран!зован!й (ф!льм «Тривожна молод!сть»), У цьому твор! В. Беляев змалював боротьбу трудящих проти воропв' РадянськоТ влади, розвшчав нацюналктичних упир!в. Трилопя здобула високу оц!нку радянсько! громадськост! — у 1951 роц! вона була удостоена Державно! прем!! СРСР. «Стара фортеця» мае широку популяржсть i за кордоном. Цей тв!р полюбився борцям проти !мпер!ал!зму i коложал!зму. В той час, коли в'етнамський народ давав р!шучу в!дс!ч американському !мпе- р!ал!змов!, у ц!й в:льнолюбив!й краТж було видано «Стару фортецю». Перекладали ГТ, набирали i друкували буквально п!д розривами бомб. (До реч!, надшшло пов!домлення э далеко! Аргенпни, що там, у ц!й латиноамерикансьюй краТж, теж зд!йснено видання «Старо! фортец!»). 1стор!я написання трилог!! дуже ц!кава. Закжчивши кам'янець-под!льську школу фабрично-заводського учжветва при завод! «Мотор», В. Беляев працював роб!тником-ливар- ником на Першоправневому машинобуд!вному завод! в Бердянську. 3
Пкля В1йськово1 служби його в!дряджають на роботу в оборонну промисловкть. Там bih був слюсарем, електрозва'рником, випускав спнгазету, надсилав стагп та нариси в журнали i газети, пробував писати опов1дання. Зустр!ч у Лежнград! з С. М. К!ровим в!д!грала вир!шальну роль в остаточному вибор! професп. Ось що розпов!дав В. Беляев про цю под!ю: «На завод*! ми робили перш! радянськ! досл!дж серед- ж танки (на Тх баз! згодом з'явилися неперевершеж Т-34). Працюва- ли вдень i вноч!, додому Тздили р!дко. Якось уноч'| (це був 1933 pin) В1дчинилися двер!, i в нашу майстерню ув!йшов Серий Миронович Kipos. Ми спали п!д танком — замурзан!, голодж, а тут вискочили, як кул!. К!ров забрався в танк, перев!рив рульове управлшня. Го¬ ворить: «А чого це ви, хлопц!, спите на тдлоз!?» Ми в!дпов!ли, що вноч! трамваТ не ходять i краще ночувати тут: на сон лишаеться б!льше часу. Тод! Kipos каже нашему директоров!, хороипй, до реч!, людин!, М. В. Барикову: «Вщпуст'иь хлопц!в з! мною, тдвезу Тх до¬ дому— в!д!спатися...» Н’жоли не забути мен! ц!еТ жчноТ поТздки по сонному м!сту, на шюряному сиджж простороТ автомашини... Серий Миронович розпитував нас, як живемо, харчуемося, що читаемо, цжавився нашими б!ограф!ями... Д!знавшись про те, що я без в!дри- ву в!д виробництва редагую першу в mict! щоденну епнжвку, К!ров порадив: «Не зупиняйтеся! Пишпь дал!, вдосконалюйте свое перо, коли е що розповкти людям. Можливо, з вас згодом вийде справжжй лператор! Я теж колись був журналктом, сшвробкничав у газет! «Терек», мр!яв написати велику книгу, але под!!' обернулися так, що довелося в!ддавати всього себе партшжй робот!...» Порада Серия Мироновича Kipoea запала мен! в душу. Це добре батьюв- ське напуття визначило м!й подальший шлях в!д газетних зампок у соравжню лпературу. На завод! я почав обдумувати й писати голов- ну книгу мого життя— трилопю «Стара фортеця»... Поштовхом до написания «Старо! фортец!» були слова С. М. Kipoea: «Розкажкь про вашу молодкть, про перш! роки революцн». Мудр! поради Серия Мироновича Kipoea наснажили молодого роб!тника-комужста В. Беляева, допомогли йому стати письменником i зайняти в лиератур! помпне мкце. Тридцять п'ять poKie я знаю Володимира Беляева — в!д того серп- невого дня 1944 року, коли в!н приТхав до Львова, щойно визволе- ного в!д фашистсько-жмецьких загарбниюв. Може, тому, що довгий час довелося працювати поруч з ним у Львов! (та й пкля виТзду з! Львова ми поспйно шдтримували творч! зв’язки),— може, саме тому мен! легко було писати цю передмову. 4
На наших очах гартувався талант В. Беляева, вдумливого худож¬ ника, невтомного досл!дника життя. В1н зростав у дружн!й л!тера- торськ!Й с!м'7, у яюй були Ярослав Галан, Петро Козланюк, Кузьма Пелехатий, Петро 1нгульський, Тарас Мигаль. Bih ув!брав у себе все краще з дорогоц!нно! спадщини полум'яних «в!кшвц!в» Олександра Гаврилюка i Степана Тудора. Ми, ровесники i побратими В. Беляева по л!тератур!, бачили i в!рили, що bih незабаром стане одним з ак- тивних солдате радянсько! публщистики. I в цьому не помили- лися. За його плечима були не пльки роки завзято! пращ в завод- ських цехах, але й cysopi випробування тд час Велико! В!тчизняно!. 3 перших дшв в!йни В. Беляев — серед добровольце у лежнград- ському народному ополчении В!н будував оборони! укртлення, пе¬ режив жахлив! перил мкяц! блокади, згодом був в!йськовим корес- пондентом Рад!нформбюро на П!вноч!, в Мурманську. Медал! «За оборону Летнграда» i «За оборону Радянського Заполяр’я» св!д- чать про його активну участь у розгром! фашизму. д У його тод1шньому публщистичному актив! були так! бойов! тво¬ ри, як оперативно написан) книжки «Варвари з моноклями» i «Лежн- градськ! ночЬ>, що вийшли друком у дж напружено! битви за Ле- жнград. Письменник-во!н оствував мужн|'сть радянського народу, палко розпов1дав про штернащональну еджсть борц!в проти фашизму. У 1942 роц! в Мурманську В. Беляев д!знався про те, з якими труднощами в радянський порт д!сталася з Англи на м'жоносц! «Гарланд» команда поляк!в-патр!от!в. Мшоносець бомбили фашист- ськ*1 л'|таки, п’ятдесят п’ять моряюв було поранено, двадцять два — вбито. В. Беляев в!дв!дав госп'иаль, у якому л!кували поранених зви- тяжц1В. Ус1М !м врятував життя радянський в!йськовий xipypr М. С. Онопр!енко. Одужавши, наш! друзнполяки знову стали в лави активних антифашиспв. В. Беляев написав про це документально опов!дання «Зустр!ч тд бомбами». По в!йж воно в переклад! на польську мову було опубль коване у варшавському журнал! «Пшиязнь» — письменник таким чи¬ ном розшукував учасниюв драматичного рейду 1942 року. У не- величкому за обсягом твор! В. Беляев оствав дедал! мщжюче еднання двох народ!в — польського i радянського, яке гартувалося у горнил! в!йни. 3 р!зних к!нц!в Польщ! почали надходити листи до журналу «Пшиязнь». Озивалися ri, кого в сувор! дж в!йни повернув до життя радянський л!кар М. Онопр!енко, писали !хн! родич!. У 1967 роц! заслуженого лгкаря Укра!нсько! РСР киянина Микиту Степановича Онопр!енка i письменника Володимира Павловича Беля¬ ева польський уряд нагородив орденами «Кавалерський хрест в!д- родження Польщ!». 5
Прибувши до визволеного Львова, кореспондент Всесоюзного ра- д!оком!тету i Радянського 1нформбюро В. Беляев одразу включився в активне громадське життя. В!н працював у цьому мкт! понад п’ятнадцять рок!в. Йому пощастило п'ять ponis йти пл!ч-о-пл!ч з видатним письменником нашого часу Ярославом Галаном. Сшлку- вання з ним значною м!рою допомогло В. Беляеву оволодпи «секре¬ тами» мистецтва публщистики, збагатило художжй арсенал його TBopis. У автоб!ограф!чжй «спов!дЬ> bih пише: «...у Ярослава Галана було чого повчитися...», «...голос coeicTi шдказував продовжити справу Галана...». Високо цжуючи талант товариша по перу, Беляев щиросердо зауважував, що Галан був людиною, «...у яко! я багато чого навчився...». Bih «брав у нього уроки» досл!дницько? допитли- восп, невГдкладно? оперативное™ i, головне,— високо? художньоТ майстерност), за яко? кожне слово у твор! мусить бути на мкц!. Якось у клуб! Льв!вського в!дд!лення Сшлки письменниюв, перед зборами, у невимушежй розмов! Галан, не дуже щедрий на похвалу, сказав: «А Володимир (Ярослав Олександрович не завжди називав товариилв по батьков!) — молодець! Ви розум!ете, bih випишеться в хорошого майстра». Ц| Галанов! слова з нагоди виходу в св!т пов!ст! «Кордон у вогн!» пригадалися мен! тепер. Справд!, В. Беляев став одним з пров!дних митц!в радянсько? публщистики. В!н навчився глибоко анал!зувати факти, переконливо узагальнювати !х, науково доводити !хню су- стльну значим!сть. П!д час по1здки по мкцях боТв з фашистами В. Беляев почув про геро?чний подвиг во?н!в 13ч прикордонно!’ застави у сел! Скоморохи на Льв!вщин!. Звичайно, радянськ! люди знали про те, як у перш! дн! в!йни наш! в!йська героТчно в!дбивали фашистську навалу. Але про деяк! подробиц! масового геро?зму радянських boihIb ще не було в!домо. В. Беляев запалився ц!ею благородною темою ще й тому, що заруб!жн! фальсифжатори перекручували факти icTopi? i р!зними вигадками паплюжили чесж !мена захисник!в Радянсько? Батьювщи- ни. Ц! наклепники теревенили, що бущмто в перш! дн! й тижж в!йни радянськ! во?ни т!кали в пажц!, ледь побачивши птлер!вц!в, не чини¬ ли опору нападникам. Саме на приклад! застави № 13 В. Беляев переконливо дов!в, що радянськ! патрюти завжди i скр!зь були мужжми й в!дважними. В!н не один раз побував на м!сц! зруйновано? шд час бо?в застави, роз- питував скомороських селян, в!дшукував св!дк!в тих гр!зних джв, зустргвся з рщними геро?в, знайшов документи. I зробив надзвичай- но корисну справу. У книжц! «Кордон у вогн!», що вийшла вперше у 1948 роц! одночасно у двох видавництвах — льв!вському «В!льна Укра?на» та ки?вському «Радянський письменник»,— розпов!в ус!й кра?н! про немеркнучий подвиг легендарного гаржзону маленько? 6
эастави, очолюваноТ уродженцем 1вановськоТ облает!, колишжм ро- б!тником Ковровського екскаваторного заводу, лейтенантом Олек- с!ем Лопапним. На Льв!вщин! назвали цю заставу маленьким Бре¬ стом. Одинадцять джв вели нер!вну боротьбу лопапнцП Вони до останнього подиху не выдавали ворогов! жодно? п'яд! р!дноУ земл!, на як'|й стояли на смерть! К!лька прикордонниюв вели прищльний вогонь, а фашисти л!зли, посилали в атаки цЫ роти, по застав! били гармати, м!номети. Навколо эастави трупом лягли понад п'ятсот фа¬ шистских солдат!в ! офщер!в, серед них один генерал. А застава не скорилася ворогов!! Книга «Кордон у вогн!» в!д!грала свою благородну роль — слава про мужн!х прикордонниюв полинула по всьому Радянському Союзу. 1957 року лейтенанту Олекс!ю Васильевичу Лопатшу посмертно при¬ своено високе звання Героя Радянського Союзу. 1м'я Героя ув!чне- но: у Сокальському район! е колгосп !мен! Олекая Лопапна, у Львов! — вулиця, його !м'я носять дв! прикордонж эастави — одна в Радянсьюй краТж, та, де в!н бився з фашистами, друга — в Бол- rapii. Газета «Правда» 20 червня 1971 року писала: «У випущеИй нещо- давно перш!й книз! п'ятого тому «1сторП Комун!стичноТ партн Ра¬ дянського Союзу» розпов!дь про те, з якою мужжетю I силою мо¬ рального духу радянськ! люди вступили в единоборство з птлер!в- ськими загарбниками, в!дкриваеться описом подвигу 13-7 застави Володимир-Волинського прикордонного загону. К б!йц! тд команду- ванням комужста, колишнього слюсаря Ковровського екскаваторного заводу лейтенанта О. В. Лопатша протягом одинадцяти д!б вели б!й з птлер!вцями». Сл!д спод!ватися, що досв!д В. Беляева добре прислужиться новим поколшням молодих письменник!в. Вони мають переконати- ся, що без невтомноТ наполегливост! i без патрютичноТ пристрасност! не можна глибоко вивчити явища багетогранного нашого життя. Для всеб!чного охоплення под!й, зображених у книз! «Кордон у вогн!», автор повинен був звернутися I до св!дчень ворожоТ сто- рони. Bin побував у таборах жмецьких в!йськовополонених. Йому вдалося розшукати птлер!вц!в саме тих частин, як! на св!танку 22 червня 1941 року першими вдерлися на радянську землю I йшли на Володимир-Волинський, Луцьк, Дубно, КиТв. Сл!д тдкреслити, що Володимир Беляев завжди прагне розпов!- сти ! розпов!дае читачев! про те, чого в!н, читач, ще не знае. 3 цього погляду заслуговус уваги ! нарис В. Беляева «Слщами зник- лих гаржзожв». Ще в 1944 роц! Надзвичайна державна ком!с!я по розсл!дуванню злод!янь н!мецько-фашистських загарбниюв на тери- Topii Льв!всько1 облает! пов!домила, що птлер!вц! тдетупно й жор- стоко розправилися у Львов! з !тал!йцями теля виходу 1талн з 7
фашистского блоку — знищили понад дв! тисяч! солдат!в i оф!цер!в. Але докладних в!домостей про цей злочин тод! ще не було. «Образ багатьох иалшських матер!в, як! й понин! носять траур по cboix близьких, стоТть у мене перед очима»,— писав з скорбо- тою письменник. I bin доклав нимало зусиль, щоб встановити !стину про загибель !тал!йських гаржзожв у Львов!, солдати яких не захо- т!ли б!льше воювати проти РадянськоТ краТни. В. Беляев став розшукувати людей, як! мимовол! були св!дками жахливого знищення !тал!йц!в. Bih д!знався, зокрема, що нимало св!дк1в теля в|йни переселилися в Польщу. Польськ! журнал!сти i письменники допомогли знайти адреси цих людей, i в!д них почали надходити листи-св!дчення про зв!рячу розправу птлер!вц!в з обду- реними иал!йцями. Письменник, на тдетав! цих св!дчень, наводить кричущ! факти жорстокосп, садизму гестатвських нелюд!в. Анна Ковальчик вважае, наприклад, що !тал!йц!в ганебно ошукали. Коли вели Тхню колону вулицями Львова, !тал!йц! йшли з гиарами, уемн халися, щось наствували, думаючи, що ix евакуюють додому... I рап- том — страхиливий ф!нал: за mictom Тх почали вбивати, розстр!люва- ти в потилицю. Трупи спалювали i потл розв!ювали по виру. Про цю трагед!ю розповжи письменников! Беляеву св!дки згодом, через к!лька poKie, i bih у своему нарис! написав про неТ для ра- дянськоТ i заруб!жноТ громадськосп. Цей нарис, у якому викривалися злочини гилер!вц!в щодо своТх колишжх союзник!в-!тал!йц!в, намагалися спростувати неофашисти, вони силкувалися заперечити очевидж факти. Чесн! люди 1талп, прогресивж д!яч! були вдячж радянському письменников! за те, що в!н допомт розкрити таемницю зникнення Тхжх стввичизниюв. Кореспонденти римського журналу «Епока» (ц1лком зрозум!ло, йдучи сл!дами В. Беляева) надрукували привезену з Варшави статтю. У жй було тдтверджено жахлив! обставини катування i знищення у Львов! палшських солдапв i офн цер!в та юлькох генерал!в. Стаття з'явилася у журнал! 1960 року. А зовам недавно, в листопад! 1978 року, директор римськоТ редак- цн журналу «Епока» Раффаелло Убольд! надклав листа В. Беляеву. В!н писав, що з хвилюванням ознайомився з книгою «Я обвиняю!» i «...знайшов ТТ блискучою. Вона буде корисна для моеТ книги, яку я тепер заюнчую, про трапчну долю солдата Арм!ру... Я спод!ваю- ся, що моя книга про Арм!р служитиме дружб! двох краТн, як! я люблю,— 1талп ! Радянського Союзу». («Арм!р» — назва частин иа- лшськоТ арми на Сх!дному фронт!). Ось який в!дгом!н знайшов в 1талп нарис В. Беляева «Сл!дами зниклих гаржзожв»! До реч!, !нший його нарис — «Убивство пал!йц!в у Львов!» надрукував з !люстрац!я- ми прогресивний палмський журнал «Bie нуове». 8
Ум!ючи знаходити надзвичайно вежлив! життев! факти, В. Беляев не т(льки вм!ло узагальнюе Тх, але й подае читачев! у досконал!й художжй форм!. Можна взяти два приклади. Ця книжка в!дкри- ваеться памфлетом «Останне сальто Ciporo» (Орий — кличка крива- вого отамана нац!оналкт!в Бандери, дана йому фашистськими ха- зяями). Ось як починаеться сповнений разючого сарказму памфлет: «Поповичев! Степану, що поТхав на навчання у Льв!в, неоднора¬ зово доводилося викликати до телефону свого батечка—греко-ка- толицького священика Андр!я, який мав параф!ю в Угринов! Старо¬ му, що неподалж в!д Тростянця на Дрогобиччиж. I варто було телефонктц! перепитати пр!звище замовника, як в!н кричав у трубку зривистим, чванькуватим голоском: — Бандера! Пан! не розуме? Бан-де-ра! Ну, як «банда»!.. Тераз пан! зрозумяла?.. Так упертий низенький попович, що задумав соб! стати украТн- ським Наполеоном, сам уже визначив свое мкце в жигп. Не завжди пр!звище характеризуе суть людини. Та трапляеться i дивовижний зб!г. Одного з головних вожак!в украТнських нацкна- лкт!в— Симона Петлюру, який намагався розмахнутися у перш! пкляреволюцшж роки, доля позначила також «приемним» пр!зви- щем — етимолопчно пов'язаним з! словом «петля». Правда, ск:нчив життя Петлюра не на шибениц!...» Кжькома рядками, мов мазками талановитого живописця, нама- льовано точжсжький портрет бандюги-авантюриста, миршавого по- повиченяти. Як на мене, цей уривок яскраво показуе пл!джсть ста¬ ренного наЛання В. Беляева у видатного майстра памфлетного жанру Ярослава Галана. Або взяти к!нопов!сть «1ванна», за якою було поставлено при- хильно сприйнятий м!льйонами глядач!в ф!льм. В. Беляев з великою художньою майстернктю в!дтворюе обставини похорону у Львов! запеклого ворога радянського народу митрополита графа Шепти¬ цького восени 1944 року. «Осжжй в!тер гасае над узпр'ями Львова i дме з такою силою, жби хоче розхитати його старовинж веж! й дзвжиц!. ...Як велика чорна зм!я, похоронна процеая виповзае на Першо- травневу i пот!м звертае на вулицю Коперника. Поважно виступають в процесн епископи та >нш! крархи з бри- льянтовими панапями на грудях. ...Розмахуючи кадилами, !дуть майстри розшуку душ, солдати Христов!, капелани i митрати, просто пресвпери i прелати. Вони при- ховують п!д чорними реверендами багатовшовий досв!д- езутв, кос- нкть, ненависть до радянського ладу. 9
Бредуть виховател! шпигужв, вишколеж тим, кого вони прово- джають до могили». М!ж 1ншим, цитую це мкце ще й тому, що сам того дня був на вулицях Львова, сам бачив непривину, похмуру процеаю i св!дчу, що автор «1ванни» зум!в художньо донести до читана те, що в!дбу- валося тод!. Ця книга € своср!дним вибраним з твор!в Володимира Беляева. Молод! читач!, як! ще не об!знан! з творчктю цього орипнального письменника, матимуть змогу ближче ознайомитися з найбтьш ха- рактерними, чи, якщо можна так висловитися, «етапними» публщи- стичними творами талановитого лператора. Памфлет «Останне сальто Ciporo» — це, власне, коротка !стор!я зрадництва й ганебного к!нця одного з нацюналктичних верховод!в Степана Бандери. Автор ретельно досл!джуе чорний шлях цього фашистського вигодованця, на чиТй совкп кривав! вбивства тисяч трудящих зах!дноукра?нських земель, як! тяглися до нового в!льного радянського життя, актив!ст!в, учител!в, комсомольце, солдапв i офщер!в РадянськоТ Армн. На його бруджй cobicti розтлшня cei- домоет! юнак!в i д!вчат, у чи7 душ! в!н влив гидку нацюналктичну отруту. Уважно перечитавши памфлети, читач краще зрозумк й под!7, зображеж в кшоповкт! «1ванна», побачить, у яких складних i страх!т- ливих умовах доводилося зростати галицькм молод!, як важко було 7й виходити з пиьми до свила, бо на перешкод! стояли вс!ляк! каблаки й герети. Вони й обдурили 1ванну Ставничу, збили 77 спантелику. I хоч вона, зрештою, прозржа й гпшла рятувати радян¬ ських вшськовополонених, усе ж через батькову неспйккть потра- пила в пазур! полщаТв та гесташвцв i прийняла смерть, як личить радянському патрютовь «Голос з! склепу» — вимушена спов!дь запеклого нацюналкта, який ще в 1919 роц! йшов у колонах одюзно7 УГА (УкраТнсько? га- лицько! арм!7) на Радянську УкраТну, щоб «рятувати» укра7нський народ. Bin i йому под!бж не обтяжували себе думанням про те, хто ж Тх жене, не хопли пом!чати того, що стали крашками в руках !мпер!ал!ст!в. Цей фашистсько-нацоналктичний замаскований бандит у червж 1950 року пустив co6i кулю в лоб у тдземному бункер!, де його замурували його ж сшвзграйники. У памфлет! «За кулками вертепу «укра7нського Мойсея» йдеться про антинародну, антирадянську д!яльнкть графа Андр!я Шепти¬ цького, муштрованого шпигуна i вбивц!, що нап'яв на себе митропо- личу рясу. Альянс бандер!вц!в is сюжетами, 7хж стльж нам!ри, д!7, 7хню в!рну службу птлер!вцям вдало в!дтворено в памфлет! «Чому митрополит рабина рятував?». У «Рят!вниках третьего рейху» подана ц!ла галерея завод!7в 10
зрадницького табору. Тут i Мельник, i Кубжович, I 1нш! !з зграТ нац1оналктичних круюв, що кружляли у забрудненому фашистами неб!. Засобами гостроТ сатири, ipowii в!дшмагав В. Беляев колишнього невдаху-офщерика, який шктдесят рок!в тому ледь-ледь устиг дре- менути з Киева («Сл!дами пройдисвпа»). Мовиться про недоржува- того петлюр!вського хорунжого Степана Скрипника, який зум!в, за¬ вороживши своТх стльниюв, зробити карколомну кар'еру. Поб!гавши агентом тлсудчиювськоТ охранки, в!н згодом перефарбувався i став ф)лером птлер|'вського гестапо. По в!йн!, рятуючись в!д rnisy украТн¬ ського народу, Скрипник поквапився перекочувати за океан уже в сан! арх!епископа Мстислава. Глибоко хвилюють твори В. Беляева про сповнене благородства героТчне життя письменника-бшця, нашого друга Ярослава Галана — К1нопов1сть «До останньоТ хвилини» i проникливо-зворушливий нарис «Смертоносц!». Перечитував Тх з особливим душевним трепетом. Адже все, про що написано тут, в!дбувалося тод!, коли мен! довелося працювати у Львов! поруч з Галаном, часто зустр!чатися i з ним, i з Беляе- вим. В!риться, що нав!ть т!, хто вже бачив ф!льм «До останньоТ хви¬ лини», удостоений ДержавноТ премн УРСР !мен! Т. Г. Шевченка, з ттересом прочитають стор!нки к!нопов!сп про поди, як! сталися у Львов! жовтневого дня 1949 року. Вони в!дчують биття полум'яно- го Галанового серця, простежать шлях його невтомноТ боротьби проти сил ппьми i реакцн, проти фашизму i фашистських прислуж- ник*1в у священницьких ризах. Читач подумки побуде на Нюрнбер- зькому процес! i в прикарпатському сел!, почуе закличний голос Галана на зустр!ч! з !нтел!генц!ею у Льв!вському оперному театр! i на зборах льв!вських письменниюв. У нарис! «Смертоносц!» В. Беляев з гжвом i ненавистю прицвя- ховуе до ганебного стовпа не т!лъки безпосереджх убивць Яросла¬ ва Галана, а й тих, хто наказував вчинити цей людожерський злочин, хто благословляв Тх i сприяв цим бузув!рам. Книга В. Беляева знову нагадуе радянським людям про священ- ний обов'язок бути пильними в «деолопчжй боротьб!, бути готовими завжди дати пдну в!дс!ч ворожж пропаганд!. На цьому ще раз на- голошуе i постанова ЦК КПРС «Про дальше полтшення !деолог!чноТ, полпико-виховноТ роботи». Центральний Компет ЛежнськоТ партн закликае виховувати непримиренжсть до будь-яких прояв!в нацюна- л!зму, давати пдну в!дс!ч !деолопчним диверсантам !мпер!ал!зму та його попл!чник!в. Письменник В. Беляев сумл!нно виконуе цей патрютичний обов'я¬ зок, завжди тримае гострим свое публщистичне перо. 11
Bih розпов!дас, що близьк! його друз! часто говорять йому: «На¬ писав би ти, Володю, другу «Стару фортецю»... Нав!що витрачаеш своТ сили на публщистику, юно». A bih В1дпов1дас: «Поради корисж. Але ж фашизм був i с. Це страхплива пошесть нашого часу. С неофашизм у Mini, в 1талп, в ФРН. Боротися з ним треба. Легше було б писати книги для д!тей. Про зв!рят, крокодил(в, чижиюв, про мил! дитяч! irpn... Але ж я ненавиджу фашизм, людожерство. I не т!льки «з особистих м!рку- вань», хоч прямо чи поб!чно я втратив з вини фашизму сина й дочку. А сюльки моТх соратниюв загинуло в!д фашиспв — вони серед тих двадцяти М1льйон(в, що полягли в борж з коричневою чумою... Невже я можу забути про це? Треба писати!» I bih, боець парт!йно1 публщистики, пише. Пише по-бойовому, так, як йому велить палке серце i совкть комужста. Антон ХИЖНЯК
Памфлет» Парней
ОСТАННС САЛЬТО С1РОГО Поповичев! Степану, що поТхав на навчання у Льв!в, неодноразово доводилося викликати до телефону свого батечка — греко-католицькогб священика Андр!я, який мав параф!ю в Угринов! Старому, що неподалж в!д Тростянця на Дрогобиччинь I варто було телефожстц! перепитати пр!звище замовника, як в!н кричав у трубку зривистим, чванькуватим голоском: — Бандера! Пан! нс розуме! Бан-де-ра! Ну, як «бан¬ да»!.. Тераз пан! зрозумяла?.. Так упертий низенький попович, що задумав co6i ста¬ ти украТнським Наполеоном, сам уже визначив свое мк¬ це в жигп. Не завжди пр!звище характеризус суть людини. Та трапляеться i дивовижний зб!г. Одного з головних вожа- к!в украТнських нацюналкпв — Симона Петлюру, який намагався розмахнутися у перш! п!сляреволюц!йн! роки, доля позначила також «присмним» пр!звищем — етимо- лопчно пов'язаним з! словом «петля». Правда, скшчив життя Петлюра не на шибениц!. Цей головний отаман, утжши в!д помети украТнського народу до Францн, зва- лився на асфальт паризького тротуару в!д кул! месника, С1м'ю якого зарубали на УкраТн! петлюр!вц!. Сталося це одного травневого дня 1926 року. Уже тод! нацюнал!ст!в — воропв украТнського народу, як! порозб!галися по закордонах, почав прибирати до своТх рук соратник Петлюри (такий, як i в!н, кат трудя¬ щих), що потопив у кров! повстання роб!тник!в револю- ц!йного «Арсеналу», полковник австршськоТ служби Св- ген Коновалець. Bih збив !з них законсЫровану теро- ристичну орган!зац!ю УВО — УкраТнську в!йськову орга- н!зац!ю, яка трохи п!зн!ше, на початку тридцятих рок!в, почала називатися ОУН, або Орган!зац!сю украТнських нацюнал!ст!в. Вона пробувала проникнути в украТнськ! групи i товариства як на Зах!дн!й УкраТн!, так i за ТТ межами — скр!зь, де жили украТнцк 14
Для зростання uie'i оргажзацн Свгену Коновальцев!, кр'|м петлюр!вських оф!цер!в, нещадно битих Червоною Арм!сю, потр!бж були б!льш св!ж1, молод! кадри. BiH почав набирати Тх 13 числа недовчених куркульських син- юв, попович1в, усяких авантюриспв — тих, як! нацтювали- ся пройти в житт! за допомогою ножа i Ыстолета, та ще й при цьому завоювати соб! легку славу борц!в за «са- моспйну УкраТну». Зовам !нша р!ч, що так звана бо- ротьба за «самоспйну УкраТну» завжди була лише завн сою, демагопчним прийомом, розрахованим на те, щоб у нацюналктичний зашморг попало якнайбжьше нест!й- ких душ. Мета злочинноТ оргажзацн УВО — ОУН завжди зб!га- лася з метою загальних !мпер!ал!стичних стратепй — ei- д!рвати УкраТну од PociT. Лише завдяки цьому вже юль- ка десятилпь оужвц! !снують винятково на милостиж !ноземних розв!док i служать тому, хто б!льше запла¬ тить, ба навиь вщразу юльком господарям. Грошова за- лежжсть в!д великих хазяТв завжди ретельно законспн ровувалася, замасковувалася легендою про боротьбу за «самоспйну УкраТну». Та народ чув брязкп чужих ср!бняк!в у кишенях нацю- нал!стичних !уд. Сам «верховний комендант» Конова- лець на протяз! тридцятих роюв заробляв щом!сяця по сто п'ятдесят американських долар!в або по тисяч! три¬ ста польських злотих, у той час як платня посла в сейм! буржуазноТ Польщ! не перевищувала тисяч! злотих. Час в!д часу нацюналкти брали грошову допомогу не лише в!д Америки й Н!меччини, але нав!ть в!д маленькоТ Литви, тдданцем якоТ оф!ц!ально вважався приятель то- д!шнього м!жстра буржуазноТ Литви Заужса Свген Ко- новалець, що тинявся по р!зних краТнах. Мало хто знас, що газета ОУН «Сурма» за наказом м!жстра !ноземних справ Литви Заужса тасмно друкува- лася у Каунас! i зв!дти паками (також тасмно!) перекида- лася до Польщ!, з якою Литва роз!рвала дипломатиям! вщносини. (Мен!, зокрема, розповщав про це литов- ський революц!йний письменник Александрас Гузяв!чус- Гудайтк). М!н!стров! Заужсу було випдно руками украТнських нацюнал!ст!в тдривати Польщу, а тому в!н охоче забез- печував нав!ть дипломатичними литовськими паспортами Свгена Коновальця, Романа Сушка та !нших верхово- д!в ОУН. 15
Б!ля чужого грошового корита був i Степан Бандера. «Здаеться, й мала пташка, та к!гт! гострП» — говорили про нього, бачачи, як, не гребуючи жодним методом, намагаеться це вовченя закртити свое м!сце в зб!го- виську нац1онал!ст1в. Якщо в юн! роки Степан Бандера для «змщнення во¬ лн» майбутнього нацюналюта, б'ючись об заклад, на очах у с во lx однодумщв душив одн!ею рукою кот!в, то вже з тридцятих рок!в в!н так! вправи робить на людях. Це ж в!н винайшов горезвкний бандер!вський за- шморг — таку комб!нац!ю мотузяноТ петл!, при як!й тихенько, беззвучно можна задушити людину в будь-яко- му положены. «Вороття нам нема, бо eci мости за со¬ бою ми спалили i eci корабл! потопили»,— заявляв Бан¬ дера на стор!нках одно? нацюналктичноТ газетки. Ця ж газета наголошувала, що серед нацюнал!ст!в не може бути М1сця для людей з! слабими нервами. Таких, мов- ляв, без усякого милосердя треба кидати co6i п!д ноги, бо хто не йде разом, той заважае на шляху. Зд|йснюючи цю «доктрину», Бандера особисто нака¬ зав своему попл!чников!, якомусь Королишину, вбити в червы 1934 року у Львов! майже дитину — учня сьомого класу пмназн — лишень за те, що той не xotib !ти в ногу з нацюналктичними бандитами. Зпдно з такою вказивкою попл!чники Бандери вбива- ють поблизу Дрогобича коваля Ылецького i вир!зують на чол! у нього червону з!рку за те, що коваль Б!ле- цький почав схилятися на б!к комуыспв. Та xi6a лише ц! злочини е в!хами кривавого шляху поповича, пр!звище якого походить в!д слова «банда»? В!н готуе замах на шюльного куратора Гадомського у Львов!, посилае куркульського синка Лемика у Льв!в у радянське консульство, i той у 1933 роц! вбивае секре¬ таря консульства Андр!я Майлова — друга родини Дзержинських. Прихвосы Бандери кидають бомбу в друкарню Яськова, в як!й друкуеться небажана Тм л!те- ратура, вбивають директора пмназн. Лише за перше п!вр!ччя 1934 року, коли Бандера був крайовим кер!вником ОУН на Зах!дый УкраТн!, за його особистим наказом було вбито дев'ять чоловж. Так, по¬ чаток кар'ери був гучним i кривавим! Та чи могли при¬ нести золотушному поповичев! широку популярысть та- к! справи, як, скаж!мо, напад на пошту в Городку i вбив- ство юлькох др!бних поштових службовц!в чи розправа 16
над н1кому не в!домим пмназистом? Для слави потр!бн! були крупн! м!шенП Найвипдшшою для них стае м!н!стр внутр!шн!х справ Польщ! Бронклав Перацький. Пополудн! 15 червня 1934 року Бронклав Перацький тд'Тхав на машин! до клубу на вулиц! Фоксаль у Варша- в!. Т!льки-но в!н ув!йшов у вестибюль, як до нього ззаду тдкрався двадцятир!чний Григор!й Мацейко, уродже- нець мктечка Щирець, що п!д Львовом, i трьома пкто- летними постр!лами в потилицю звалив м!нктра. Польсьюй пол!ци не важко було затримати майже вс!х орган!затор!в цього замаху на чол! !з Степаном Банде¬ рою, його попл!чниками Миколою Лебедем, Богданом Пщгайним та !ншими. Цьому сприяло й те, що пол!ц!я буржуазно! Польщ!, як це виявилося згодом, мала своТх поспйних агент!в-провокатор!в — Ярослава i Романа Ба- рановських — у найвищому кер!вництв! ОУН, у так зва¬ ному провод!. Уже перш! дн! вщкритого процесу над Бандерою i його стльниками довели, що справа не спльки в Пе- рацькому, який мало чим в!др!знявся в!д !нших д!яч!в тод!шньоТ правлячоТ клжи Польщ!, як у тому, щоб, уби- ваючи хоч трохи помпну в сустльств! людину, надати цьому акту розголосу, викликати в певноТ частини моло- д'| бажання наслщувати, !ти шляхом терору, а найголов- н!ше — поповнити грошов! фонди украТнських нацюна- лкт!в. Не випадково саме в цей перюд у Сполучених Штатах Америки фюрер украТнських нацюналкпв Свген Коно- валець розгорнув шалену кампан!ю за зб!р долар!в на поповнення каси ОУН. Немае сумн!ву в тому, що прав- ляч! кола буржуазних держав i навпь Польщ!, д!ючи за методом «з двох б!д вибрати меншу», тдтримували те- рористичну д!яльнкть украТнських нацюналкпв, яка до- помагала вщвертати людей, не об!знаних !з закулкною полпикою нацюналкпв, i в першу чергу зачмелену ни¬ ми молодь, в!д оргаызованоТ революц!йноТ боротьби. На суд! Бандера поводився визивно-крикливо, нама- гався вразити публжу. Bih не боявся, що настане юнець йому i його попл!чникам, бо добре знав, куди втж Гри- гор!й Мацейко i хто його зустрше за Данцком. Учасник двох конференц!й ОУН у Берл!ж, Степан Бандера розу- м!в, що Коновалець (який зат!яв фл!рт з Птлером ще тод!, коли той збирав у кабаках Мюнхена перших своТх стльниюв-фашиспв) зробить усе, щоб в!дпов!дно натис- 17
нути на правител!в Польщ! i врятувати cboix посл!довни- к!в в!д заслужено! петл!. Бандера знав, що, коли його i його тдручних поведуть на суд, колишн!й каттан авст- р!йсько! армн, а тепер офщер гестапо Р!хард Яри, який откувався ОУН, робить i зробить усе, щоб врятувати cboix однодумщв у Варшавь Поки Степан Бандера в!дпочивав теля труд!в правед- них у камер! тюрми «Свентий кшиж», змуровано! на шпил! гори Лисиця, а пот!м у Вронках, один !з кер!вниюв птлер!всько! вшськово! розвщки (абверу) полковник Ер- в|’н Штольце викликав до себе в австршське micto Ба¬ ден, що поблизу В!дня, кер!вника ОУН Свгена Коноваль¬ ця. Зустр!ч в!дбулася на квартир! колишнього генерала Укра!нсько! галицько! армн (УГА) Вжтора Курмановича. П!дливаючи в келих французького коньяку, виСокий, сухорлявий, голубоокий Ерв!н Штольце тихим, але напо- легливим голосом передав Коновальцев! вс! нов! вказ!в- ки, як! в!н одержав на початку 1938 року в!д шефа нн мецько! в!йськово! розв!дки адм!рала Канарка. Смисл !х полягав у тому, що тепер фюреров! i жмецьюй розв!дц! треба в першу чергу, будь-яким шляхом актив!зувати тдривну д!яльн!сть украТнських нацюнал!ст!в проти Ра- дянського Союзу. Свген Коновалець общяв ще б!льше актив!зувати тд¬ ривну роботу нац!онал!стичного тдтлля в Польщ! проти Радянського Союзу. Та особиста, взаемна координац!я д!й М1Ж Ерв1ном Штольце i Свгеном Коновальцем трива- ла недовго. 23 травня 1938 року !з птлер!вським паспор¬ том на !м'я Йосифа Новака Коновалець прибув у Рот¬ тердам i теля зустр!ч! з одним !з cboix дов!рених аген- т!в у кафе «Атланта» був розшматований «сюрпризною коробкою» (складеною !з вибух!вки з годинниковим ме- хажзмом ударно! ди), яку вручив йому агент. Буржуазн! газети, особливо укра!нськ! нацюналктичж листки, зчинили тод! галас у зв'язку !з смертю Коноваль¬ ця, вбачаючи в н!й пресловуту «руку Москви». А деяк! з них почали нав!ть сумжватися в ц!й найвипджилй для ОУН верен про смерть вожака ОУН. Швейцарська газета «Базлер нахр!хтен», наприклад, писала: «Приятел! Коновальця в!рять в акт помети з бо¬ ку б!льшовик!в, але таемниц!, що оточували невтомного консп!ратора, допускають i !нше». Через к!лька джв швейцарський журнал!ст, який пере¬ 18
дав таке пов1домлення з Роттердама в Базель, назавжди втратив мкце в «Базлер нахр!хтен». Цжаво й те, що першим, хто втзнав Коновальця мер¬ твого, був зв'язковий центрального проводу ОУН, штат- ний провокатор польськоТ пол!цн Ярослав Барановський, який прилепв до нього на явку з фашистського Берл!на. Коли чини голландськоТ полщн показали йому останки Коновальця, цей професюнальний шпик-«дв!йник» заго¬ лосив по-жмецьки з украТнським- акцентом, з! сльозами на очах кинувшись на землю: — О майн фюрер! Майн фюрер!.. Ще не встигли мешканц! будинюв на центральна ву- лиц! Роттердама Кользшгель вставити шибки, вибит! ви- буховою хвилею, як уже 29 травня 1938 року з! Львова в Роттердам з польським паспортом на похорон Коно¬ вальця виТхав його наступник Андр!й Мельник. Жител! Львова були вкрай здивован! галантнктю польськоТ по¬ лщн, яка, чудово знаючи, що Мельник керував оргажза- ц!ею, з вол! якоТ було вбито м!нктра внутр!шн!х справ Польщ! Бронклава Перацького, дозволила йому легаль- ний виТзд з Польщ! для прийняття «справи в!д неб!ж- чика». Задумуючи напад на Польщу, абвер побоювався, щоб у метушн! перших дн!в в!йни польськ! власт! не знищили Тх агент!в з-пом!ж украТнських фашиспв. Поблизу тюр- ми, в яюй сид!ли Бандера (абвер!вська кличка С!рий) i його попл!чники, був викинений парашутний десант !з запеклих птлер!вських головорЫв. Вони повинн! були зв!льнити Бандеру. Багатьох з них польськ! патрюти зловили i розстртяли, а п!зн!ше чини польськоТ полщн старанно евакуювали Бандеру живим i здоровим, i в!н потрапив на берег Вкли просто в... об!йми птлер!вських спец!алкт!в у справах слов'янства. Це ж за Тхн!ми рекомендащями у вищ!й школ! в Бер- л!н1 навчалися фашизму люди з оточення Бандери — Во- лодомир Стах!в, Орест Чемеринський, 1ван Габрусевич, Богдан Кордюк, Ярослав Барановський. Обертаючись, як вареник у масл!, в зайнятому птле- р'|вцями Краков!, на Зелен!й вулиц!, Бандера пропонус своТ послуги для створення лепон!в !з украТнських нацю- налкпв для нападу на Радянський Союз. Його охоче приймають i вислуховують бувал! птлер!вськ! розв!дни- ки — доктор Теодор Оберлендер, каштан абверу Ганс Кох, оберст Альфред Б!занц та Альфред Кольф, доцент 19
Ганс loaxiM Байер. Гучж науков! звания прикривають службу в абвер! i брудн! шпигунськ! справи цих oci6. Ганс Кох, скаж!мо, активно воював з бшьшовиками, ще будучи сотником УкраТнськоТ галицькоТ арми, а його молодшого приятеля Теодора Оберлендера неод¬ норазово засилали у Радянський Союз, i bih подорожу- вав тут nifl виглядом скромного, але допитливого нн мецького туриста-агронома. Ус! uj спец1ал!сти в!д шпюнажу продумують, як краще у военний час зд!йснити в!дв!чну полпику «под!ляй i вла- дарюй» i як чимскор|'ше перетворити радянський народ у pa6ie. У цьому Тм активно допомагають украТнськ! фа- шисти на чол! з Андр!ем Мельником i Степаном Банде¬ рою, але в шалежй жадоб! до влади обдурюють своТх господар!в. Так, так, обдурюють! Варто було б послухати тод!, напередодн! птлер!в- ського нападу на СРСР, цих зрадник!в! Можна було по- думати, що й справд! в Тхньому розпорядженн! е чу- дово замасковане i розгалужене нацюналютичне п!д- тлля. Виконуючи настанови СвгенЪ Коновальця, Степан Бан¬ дера актив!зуе шпигунську епку не т!льки на Зах!дн!й УкраТн!. Bih посилае своТх агентив нав.’ть п!д Лен!нград. У видан!й уже набагато п!зн!ше книз! «У поединку з аб¬ вером» розпов!даеться, як чеюсти Лежнградського фронту виловлювали агенпв Бандери у Лен!нград! i на його околицях. «Органи державно! безпеки СРСР,— говориться в ц!й книз!,— у передвоенн! роки виловили немало шпигун!в i диверсанте, що д!яли на наилй земл! за завданнями абверу. Так, на протяз! 1940 року i першоТ половини 1941 року радянська прикордонна охорона затримала к!лька сотень жмецьких агенпв, що намагалися проник- нути на територ!ю СРСР. За цей перюд органи держав- ноТ безпеки виявили в захщних областях УкраТни, в Б!ло- pyciT i Прибалтиц! близько твтори тисяч! агенпв жмець- коТ розвщки. Однак не вс!х шпигужв тод! удалося ви- крити. Особливу небезпеку для оборони краТни становили агенти, як!... в осени 1 940 року за вказ!вкою абверу були за¬ слан! в ряди ЧервоноТ А р м i Т. Ц! ворож! лазутчики найчаст!ше знешкоджувались уже в ход! Велико Т В!тчизняноТ в i й н и». (Розрядка наша.— В. Б.). 20
Автори книги, бувал! чек1сти Лежнградського фронту, документально Ыдтверджують це !менами та пр!звища- ми утриманц!в ОУН, яю д!яли тд Лен!нградом. Ц! мерзенн! людц! намагалися завдавати удар!в у спини радянським патрютам, захисникам мкта. Лазутчи¬ ки Федаковський, Пелих та Каргпта не лише розпов- сюджували фашистськ! лиспвки !з закликом переходи- ти на б!к ворога, а й готувалися напасти на вартових, захопити зброю, знищити командування частини i втек- ти в л!с. Таких приклад!в нимало. В артилермському полку 23-7 армн д!яла трупа банде- р!вц!в, до складу якоТ входили уродженц! з КоломиТ Адам Запутович та Ярослав Хом'як. Ц!кава i повчальна перед!стор!я Тх зради. В орган!зац!ю украТнських нацюнал!ст!в молодого вчи- теля Ярослава Хом'яка втягнув син крамаря Голинський. Восени 1937 року на берез! швидкого Прута Ярослав поклявся на в!рн!сть ОУН, одержав кличку i за доручен- ням Голинського почав збирати в!домост! про частини польськоТ армн i жандармерн в КоломиТ та околицях. Коли Н!меччина напала на Польщу, Хом'як у склад! озброеного загону повинен був допомогти птлер!вцям захопити Коломию. Але в м!сто вступила Червона Арм!я. Голинський негайно поТхав у Льв!в, а Хом'яков! дору- чив добувати !нформац!ю про радянськ! вшська. Так Ярослав Хом'як став шпигуном абверу. Через два м!сяц! в!н передав Голинському, який приТхав з! Львова, зошит з детальними даними про танкову частину в м!сть Хом'як розв!дав усе: тип танюв, Тх юльюсть, пр!звища командир!в. Надмшло нове завдання — вступити до комсомолу, i Ярослав Хом'як намагався зробити все, щоб догодити своТм хазяям. Восени сорокового року Хом'яка призвали в Червону Арм!ю. Голинський наказав йому подавати вщомост! про частини гарн!зону, в яких доведеться служити, i вру¬ чив флакон !з симпатичним атраментом... ...У кв!тн! 1941 року Ярослав одержав телеграму про смерть батька i поТхав у Коломию. Хоч i постшав додо- му, все-таки не зупинитися хоч на годинку у Львов! в!н не м!г. Вщразу з вокзалу — до Голинського, який тепер грав в оркестр! льв!вського театру. 21
Д!знавшись, куди i чого Тде Хом'як, Голинський по- сгпвчував йому, пров!в до в!тальн!, посадив на диван, пригостив цигаркою. — Одержав в!д тебе, Ярославе, лише одного листа. У чому ж справа? — У казарм! небезпечно. Я знищив флакон... з тим атраментом. — Цього я не чекав. Ну, розпов!дай. Про частини гар- н!зону, зброю, командир!в. Усе, що знасш. Прощаючись, Голинський сказав Хом'яков!: — Добре, що заТхав. Священна в!йна з Советами не за горами. С директива: т!льки-но вона почнеться, наш! люди !з зброею в руках повинн! переходити через л!н!ю фронту i пробиратися на р!дну землю, в свое украТнське в!йсько. Зрозумто?.. Повернешся в полк — передаси директиву Запутовичу. — Xi6a в!н також?..— здивувався Хом'як. — Адам добрий консп!ратор! Станеш його тдлеглим. Про це скажеш йому сам... ...Довщавшись на допит! про з!знання Хом'яка, Запу- тович осаташло глянув на втомлене обличчя слщчрго ! тихо, але виразно промовив: — Я вступив до ОУН за переконанням I ц!лком п!д- тримую II програму. Птлер!вцям допомагав за вказ!в- кою кер!вництва ОУН. Зрозум!л!ше не скажеш! Адже з першого погляду, особливо людин! недосв!дчен!й, може здатися див- ним — де маленька, пров!нц!альна Коломия, а де бага- том!льйонне роайське Micro Лежнград! Л!н!я цього та- емного зв'язку тод! просунулася ще дал! — до фашист¬ ского Берл!на. ...Та повернемося до Бандери, фюрера ОУН, який ви- пускав на шлях убивств i провокацш фашистських вовче- нят, таких як Хом'як, Запутович, знешкоджених у роки в!йни тд Лешнградом. У т! дн1, коли формувалися лепони «Нахт!галь» («Со¬ ловей») i «Роланд», цей старий птлер!вський агент тд кличкою Орий вступив на зв'язок до полковника Ерв!на Штольце. Штольце уже було в!домо про незгоди м!ж Бандерою i Мельником. Молодший, енерпйшший за Мельника, Степан Бандера, цей кар'ерист !з недовчених попович!в, посилаючись на здшенен! ним «мокр! справи», уже вс!ма силами вщпихав в!д кер!вництва ОУН дшшлого, типово¬ 22
го служаку — чиновника Андр!я Мельника. I хоч EpeiH Штольце перед начальством характеризус Бандеру сло¬ вами «кар'срист, фанатик, бандит», однак це не пере- шкоджас йому (за особистою вказ!вкою Канарка) акти- в!зувати Бандеру. Той, вислужуючись перед абвером, вщчуваючи запах близькоТ в!йни, в оджй з квартир на Зелен1й у Краков! ц!лими ночами складас шструкцн сво¬ ему бандитському Ыдтллю i наближеним особам. В !н- струкцп «Боротьба i д!яльн!сть ОУН п!д час в!йни» цей карлик !з сльозливими очима, що мр!яв стати диктато¬ ром п!дкорено1 птлер!вськими вшськами УкраТни, вима- гас в!д своТх попл!чник!в (ще до того, як прогрим!ли гармати) скласти «чорн! списки» на eeix видатних поляюв i украТнщв, як! б завадили нацюналктам i могли б «вести свою власну пол!тику». Уже сам задум складання «чорних списюв» для ка- ральних оргажв птлер!вськоТ Н!меччини може викликати дрож у чесних людей. Але чого можна було чекати в!д цих злкних виродк1в, для яких зрада !нтерес!в свого на¬ роду стала профеекю i головною метою життя? Xi6a ж не вони записали в сьомому пункт! так зва¬ ного «декалога украТнських нацюналкпв» таке: «Не за- вагасмося вчинити будь-який злочин, якщо цього вима- гатиме корпеть справи»? Саме задля ц!еТ «справи» украТнськ! нацюналкти ста¬ ранью складають «чорн! списки» для абверу. Хто ж потрапляс у ц! «чорн! списки»? Насамперед, ясна р!ч, особи !нших нацюнальностей — поляки, роаяни, свреТ. Тут украТнськ! нацюналкти взяли- ся зводити особист! порахунки. ...Як т*1льки птлер!вськ! вшська вдерлися на радянську територ!ю i в!дчули на м!сц!, який буде темп «блиска- вичноТ» в!йни, не лише Теодоров! Оберлендеру i його колегам стало зрозум!ло, що украТнськ! нацюналкти Тх Ыдвели. Один з визнаних колаборацюжспв, ставленик птлер!вц!в Кость Паньювський, який переховусться те¬ пер за океаном, згадуючи т! дж загарбання птлер!вцями Львова 30 червня 1941 року, у стагп, опублжоважй на стор!нках нацюналктичноТ газетки, з болем в!дзначив, що Льв!в зустр!в жмц!в без ентуз!азму... Можна соб! уявити, яке було становище насправд!, як¬ що тод!шн! прислужники птлер!вц!в (вони тепер перебу- вають на американсьюй земл!) змушен! були робити так! з!знання.
I тод!, зрозум!вши, що довоенний фл!рт з вожаками ОУН, i в першу чергу з Бандерою, заюнчився невдачею, птлер!вц! розганяють створений ними 30 червня 1941 року так званий «уряд самоспйноТ УкраТни» i «нагороджують» Бандеру штовханцем прусського чо- бота. Розлючений Канарк вимагае, щоб полковник Штольце сказав Бандер! в оч! всю прку правду. Штольце викли- кае Бандеру i говорить кандидатов! в нацюналктичж на- полеони, що в!н авантюрист. Канарку стало в!домо, що Степан Бандера присвоТв асигновану йому,абвером «для Ыдготовки повстання на УкраТн!» велику суму жмецьких марок i перев!в Тх в один !з швейцарських банюв. ...Бандера намагаеться виправдатися, болкно зносить i ц! р!зк! обвинувачення та збайдуж!ння до нього абве¬ ру. В!н !з заздрктю дивиться, як зростають шанси Анд- р!я Мельника. Що б там не було, а цьому б!льш досв!д- ченому комб!наторов! п!шла на корпеть багатор!чна на¬ ука на служб! у митрополита Шептицького. Але перед тим, як сталося це стр!мке пад!ння акц!й Степана Бандери, Теодор Оберлендер i його попл!чники Роман Шухевич (стльник Бандери по вбивству Пера- цького) та панотець 1ван Гриньох (в!н же Герасимов- ський), що зм!нив рясу ун!атського священика на мундир вермахту з жовто-блакитною стр!чкою, приводять ле- г!онер!в «Нахт!галя» вщразу того ж ранку, коли був зайнятий Льв!в, до палат митрополита Шептицького. «Солов'Т» щохвилини озираються. У м!ст! вже почався погром, гуркотять гофроваж магазины штори. Туди б Тм прорватися, а не стовбичити на соборному подв!р'Т. Вожаки лепону напучують тдлеглих: треба збер!гати декорум. Хай насамперед духовний отець украТнського нацюнал!зму i глава греко-католицькоТ церкви митропо¬ лит Андр!й Шептицький благословить лепон «Нахтн галь», а вже жзжше можна буде, авансом одержавши вщпущення rpixis, зайнятися б!льш «мирськими спра¬ вами». Шептицький, вислухавши отця Гриньоха, оанив воТжв хрестом i дав свое благословення майбутньому «урядо- в! самоспйноТ УкраТни», про створення якого допов!в йому Гриньох. У палатах митрополита поселився в!домий у Львов! професор Кежгсберзького ужверситету, а тод! гауптман вермахту у в!дд!л! контррозвщки, доктор Ганс Кох. 24
Подумати лишень! На льв!вських вулицях ллеться кров; ховаючись в!д куль оскаженших фашист!в, намага- ються пробратися на сх!д матер! з плачучими д!тьми; нацюналкти разом з есеавцями добивають поранених у гостталях; а тут, п!д одним дахом, мирно живуть ста¬ рин митрополит, який сотн! тисяч раз!в повторював у пропов!дях в!дому запов!дь «не убий!», i досв!дчений птлер!вський розвщник Ганс Кох! Трохи згодом, восени 1944 року Надзвичайна держав¬ на ком!с!я по розсл!дуванню злод!янь н!мецько-фашист- ських загарбник!в у Львов! записала в акт!: «Вв!рвавшись 30 червня 1941 року у Льв!в, птлер!вськ! загарбники то¬ го самого дня почали масов! розстр!ли, грабеж! й ареш- ти мирних радянських громадян, що не встигли евакую- ватися. ГТян! орди озброених шмецько-фашистських голово- р!з!в никали по вулицях м!ста, хапали жител!в, вривалися в будинки, грабували i вбивали без розбору — чоловн к!в, ж!нок, стариюв i д!тей. Цей кривавий розгул протя- гом перших шести дн!в перебування птлер!вц!в на те- pHTopii м!ста проходив безладно i безпланово, але нади- хався i заохочувався командуванням в!йськових н!мець- ких частин. Попм окупанти почали встановлювати «поря¬ док ново!' Свропи» i з планом!рною методичнктю вини- щувати мирне населения». Одн!сю з таких частин, зазначених в акт!, був горе- звкний лепон «Нахт!галь». «Чорн! списки», складен! за- здалепдь членами цього лепону, було передано ececie- цям 13 6-01 армн вторгнення вермахту, i вони, зайнявши тд св!й штаб прим!щення бурей на Кадетсьюй ropi у Львов!, готувалися до операцн. Одним з перших, кого украТнськ! нацюналкти занес¬ ли в св|й «чорний список», був професор нарисноТ гео- метрн Льв!вського пол!техн!чного !нституту Казимир Бар¬ тель. Нацюнал!сти з лепону «Нахпгаль», не заставши про- фесора вдома, привели есеавщв на кафедру нарисноТ геометрн полпехжчного !нституту, куди ретельний про¬ фесор, незважаючи на в!йну, прийшов на роботу, як у звичайний час. Спочатку старший за чином офщер СС зачинився з професором у його каб!нет! i, поки «солов'Т» розку- рювали награбован! цигарки в прийомн!й, умовляв його стати кер!вником опереткового уряду, який би тдкоряв- 25
ся птлер!вському нам!сников! в Польщ! Гансов! Франку i допомагав пригноблювати польський народ. Казимир Бартель нав!др!з в!дмовився в!д такоТ «принадноТ» про- ПОЗИЦН. Незадовго до в!йни Бартель побував у Киев!, Москв! i всюди в!дчував вв!чливе ставлення до себе радянських людей — украТнщв i росян. В!н знав, що чинять птлер!в- ц! в Польщ!, i не хот!в бути ширмою для Txhix варвар- ських вчинюв, спрямованих на ц!лковите знищення поль- ського i bcix слов'янських народ!в. ...Раптом вщчинилися двер! каб!нету — i соратники Бандери побачили, як есеавський офщер виштовхуе зв|'дти Казимира Бартеля, б'е його по сив!й голов! руко¬ яткою тстолета. Через к!лька годин теля короткого допиту в гестатв- ськ!й кат!вн! на вулиц! Лонцького Казимира Бартеля на- твживого зштовхнули в тюремний тдвал i там розстрн ляли. Навпь важно було соб! припустити, щоб так по-зв!ря- чому, без суду i сл!дства, могли бути вбит! видатн! люди науки — математики, медики, ф!лологи, механжи, знавц! м!жнародного права. Серед убитих був академж, член Стлки радянських письменниюв УкраТни Тадеуш Бой- Желенський — приемна людина, автор понад девятисот опублжованих праць, чудовий перекладач на польську мову твор!в Бальзака, Мольера, Рабле, Вольтера та !н- ших класиюв. 3 ним у могилу падав стар!йшина льв!в- ських медиюв, професор-пнеколог Адам Солов!й — ei- амдесятичотирир!чний учений, що давно тшов на пеною. I в убивств! льв!вськоТ професури виявилася слта, зоо- лопчна ненависть нацюнал!ст!в до всього, що створено людьми !нших нац!й, тупа, куркульська, хуторянська об- меженкть, яка штовхнула цих виродюв на стежку зв!ря- чих убивств. Уже теля в!йни, у таборах для жмецьких в!йськовопо- лонених, мен! доводилося розмовляти з птлер!вцями, як! здшенювали у Львов! та в !нших м!стах зах!дних об¬ ластей УкраТни каральну полпику свого бкнуватого фю¬ рера. Ус! вони одноголосно заявляли: «Якби у нас не було таких в!рних пом!чник!в, як украТнськ! нац'юнал!сти 13 ватаги Бандери i Мельника, ми були б елшими в цьо- му чужому краю i не зробили б спльки злочижв». Ланцюг страшних злочижв створюе кар'еру Степанов! Бандер! i його попл!чникам. 26
За порадою птлер!вських куратор!в украТнського фа¬ шизму в тилу наступаючих радянських вмськ залиши- лися зграТ УПА. Бандер!вськ! бойовики згодом вбивали чесних радянських трудар!в, знищували зашморгами лю¬ дей, як! прийняли Радянську владу, як мавр. Вони, ц! каТнов! Д1ти, трупами своТх жертв засипали польов! кри¬ ниц!. Але з кожним днем наближався неминучий крах оун!вських сокирник1в. Земля гор!ла тд Тх ногами. Вони трупами пробували прорватися на зах!д, тероризуючи населения Польщ! й Чехословаччини. Це ж в!д Тхн!х куль пол!г у прсьюй ущелин! поблизу Ясла герой громадян- ськоТ в!йни в PociT i 1спанн, учасник боТв за Зимовий, ге¬ нерал Вшська Польського Кароль Сверчевський. Банде- р!вська сотня Хр!на, що здшенила ц! страх!тлив! злочини, була розгромлена дощенту. Вбивцею прославленого ге¬ нерала, см!ливого борця «за вашу i нашу свободу», справжнього пролетарського !нтернацюнал!ста Кароля Сверчевського був колишн!й комендант шмецькоТ полн цн в Сяноку Воловець — виродок !з тризубом. В!д удар!в бандер!вськоТ сокири, посвяченоТ слугами Ватжану, 24 жовтня 1949 року загинув мужн!й письмен- ник-публщист, в!рний син украТнського народу письмен¬ ник Ярослав Галан. (Варто нагадати, що батько одного з убивць Галана, священик Денис Лукашевич, познайо- мився !з Степаном Бандерою ще в 1928 роц!, коли його параф!я була поряд з параф!ею священика Андр!я Бан¬ дери). В!д бандер!вських куль на шосе поблизу Кременця загинув i генерал армн Ватулн. Трудящ! зах!дних областей УкраТни дощенту розгро- мили бандер!вщину. ТТ недобитки кинулися на зах!д шу- кати нове корито, нових господар!в. Оун!вських голово- р!з!в охоче прийняли в своТ об!йми н!мецьк! реваншисти i Тхн! американськ! покровитель Ус! ц! безбатченки, ме¬ тою яких стала зрада, якнайкраще !мпонували пал!ям в!йни. Ними поповнювали шпигунськ! школи, Тх пробува¬ ли засилати в радянський тил. Немало збросносщв Степана Бандери знайшли свою смерть ще на рубежах нашоТ Батьювщини в!д влучних куль радянських прикордонниюв. Немало ix виловили в тилу радянськ! патрюти. Посилаючи агент!в на радянську землю, Степан Бандера почував себе до якогось часу пор!вняно споюйно, нав1ть у травн! 1958 року в!дв!дав 27
могилу Свгена Коновалыдя в Роттердам!, де у cboih про- мов! в!н твердо запевняв, що гпд час «треть©! св!товоТ в!йни» оун!вц! обов'язково д!йдуть до Москви... I раптом — гр!м з ясного неба. 15 жовтня 1959 року на багатьох телетайпах редакц!й св!ту з'явилося повн домлення, що кривавий вожак нацюналкпв Степан Бан¬ дера був знайдений з паспортом на !м'я Степана Попеля у важкому стан!. Його скинули, чи сам в!н кинувся, з третього поверху одного з мюнхенських будинк!в, а по- т!м в!двезли його в лжарню, i там в!н сконав. Комюя по розсл!дуванню вбивств, що !снус при крим!нальн!й полн ци Федеративно! Республжи Н!меччини, починас сл!дст- во. Сл!дч! не дуже постшають, незважаючи на те, що газети називають смерть Бандери «сенсацкю номер один». Лише через юлька дн!в виникае нова верЫя — у кишках фюрера украТнських нацюналкт!в знайдено... ц!а- нктий кал!й. Б!льш-менш досв!дчен! люди здвигають плечима: невже для того, щоб в орган!зм! знайти ц!а- н!стий кал!й, потр!бно Илька дн!в? Адже звичайно таке отрусння розтзнаеться по шк!р!. А пресловутий «Голос Америки», допомагаючи вбивцям зам!тати сл!ди, випус- кае в еф!р ще одну верою: «Бандера поюнчив життя самогубством». Але ж тут зчиняють лемент приб!чники Бандери. Не м!г же Txhim «вольовий» фюрер п!ти з життя так примпивно! Bih був життерадкний, бадьорий i повен р!шучост! боротися п!д час третьо! св!товоТ в!йни за ту ж саму «самоспйну». У всьому цьому р!зноголосс! прориваються дуже тве¬ рез! м!ркування. Газета «Нойес Дойчланд» пов!домила, що в перюд птлер!вськоа| окупацн Бандера... був безпо- середн!м п!дданим Теодора Оберлендера, тодиинього пол'|тичного кер!вника терористично-диверайного «Нах- т!галя». Цей лепон, що входив до складу птлер!вськоТ див!з!| «Бранденбург», брав участь у масовому вбивств! гнтелкенцн у Львов!. Таким чином, Бандера, як орган!затор жахливого зло- чину у Львов!, був головним св!дком злод!янь Оберлен¬ дера. Преса п!дкреслювала, що пкля в!йни Оберлендер на- магався !золювати в!д себе Бандеру i замести сл!ди будь-яких зв'язюв з ним. Це, за словами польсько? газе¬ ти «Трибуна люду», викликало у Бандери все б!льший неспок!й (особливо останым часом) за свое життя. 28
У газетних пов!домленнях промайнув ц!кавий факт: варта, що звичайно стерегла Бандеру, цього разу, п!д- в!зши його до будинку, негайно вщ'Тхала, залишивши «вождя» наодинц! з тими, хто через хвилину зтхнув його з! сход!в. Однодумц! Бандери в!дчули байдужкть до нього тих впливових сил, в!д яких залежала Тхня доля, Тхн!й шма¬ ток хл!ба, i вир!шили вчасно... вмити руки. Нав!ть буржуа¬ зна газета «Зюддейче цейтунг» у номер! в!д 19 жовтня писала: «Поза всяким сумжвом, Бандера вбитий тре- т!ми особами. За висловлюваннями його знайомих, Бан¬ дера, як вельми небажаний ствучасник злочин!в Обер- лендера у Львов!, останым часом перебував п!д пост!й- ним страхом за свое життя... Бандера був усунений з дороги за допомогою отрути п!дручними досить впли¬ вових персон...» Буржуазне агентство «Дейче прес агентур» пов!до- мило, що незадовго до смерт! Бандера звернувся безпосередньо до самого Оберлендера у зв'язку з тим, що м!жнародна громадсьюсть вимагала розпочати про- цес проти того ж Оберлендера. Bih запропонував, щоб Оберлендер сам виступив на цьому процес!. Очевидно, Бандера знав забагато про боннського м!н!стра. Цю здогадку, пов!домляла газета «Берл!нер цейтунг», мимовол! тдтвердила мюнхенська пол!ц!я: «Бандера вщсторонений «синдикатом убивць» служби Гелена за дорученням Оберлендера». А кер!вник мюнхенськоТ ко- Micii по розслщуванню вбивств, якийсь Шм!тт, ще вираз- н!ше заявив: «Буде досить важко знайти винуватщв. Можливо, ix варто пошукати в колах, до яких звичайно полщ!я не мае в!дношення». Ще б пак! Ми глибоко ствчуваемо панов! Шм!тту, знаючи, що войовничий реваншист, колишжй м!н!стр Теодор Оберлендер був якнайт!сн!ше зв'язаний з бонн- ським канцлером Аденауером. I хоч канцлер Аденауер неодноразово запевняв св!тову громадсьюсть, що в!н не потерпить у своему близькому оточенн! жодного реван¬ шиста, його близью стосунки з Оберлендером найкра- ще св!дчать, чого варт! ц! брехлив! запевнення. Адже ще 13 с!чня 1956 року Аденауер в особистому лист! до Оберлендера писав, що в!н, канцлер, н! в якому раз! не дасть згоди на усунення Оберлендера з посади так зва¬ ного «м!н!стра в справах б!женц!в»... 29
Трапком!чне в оцн-щ! кривавоТ д!яльност! Степана Бан- дери полягае в тому, що !стор!я н!чого не навчила його послщовниюв. Вони й дос! силкуються гальважзувати труп Степана Бандери, зробити його видатною !сторич- ною особою, легендарною людиною. Бандеру знищили його ж господар!, вир!шивши, що надм!ру теркотливий фюрер ОУН може бути небезпеч- ним для них через свое мажяцьке прагнення влади. «Мавр зробив свое д!ло, мавр може п!ти»,— вир!шили вони i пок1нчили з ним таким самим способом, яким звичайно вони юнчали з ус!ма бандитами з велико? до¬ роги. Карлик з кривавими очима, Степан Бандера сюнчив свое земне !снування, зробивши останне сальто — зва- лившись вниз у сходовий пролп мюнхенського будинку. 1970
ГОЛОС 31 СКЛЕПУ Трупна отрута небезпечна для живих. Знати П формулу повинен кожний. Замкть еп/графа Якось весняного, березневого дня я йшов повз ко- лишжй монастир ордену бернардижв у Львов! й побачив видовище, яке змусило мене зупинитися. На старовинн!й монастирськж ctih! сид!в рум'янощо- кий солдат у вицв!л!й пмнастерц!. Орудуючи киркою, в!н одколупував цеглину за цеглиною в!д ст!ни й легко ски¬ дав Тх на мокру землю. А внизу юрмилися жад!бн! до вс!ляких впх, допитлив! д!ти. Вони гндбирали цеглу i складали ТТ неподалж у штабель ...Минали ди!, й старовинна ст!на поступово щезала. Один 13 перехожих сказав мен!, що вона не становить собою будь-якоТ кторичноТ цжносп. Цеглу, виколупану !з спресованоТ вжами спни, використають для фунда¬ менте нових житлових будинюв, а в центр! старовинно- го м!ста зазележе ще один скверик, прикрасивши стис- нуте буд!влями Середмктя. Думка про те, що тепер в!дкристься прихований вжа- ми од м!ського жителя фруктовий монастирський сад, заронила у мою душу присмне почуття. Кожного разу, коли необхщно було йти в справах у м!сто, я повертав сюди i, якщо був вшьний час, подовгу спостер!гав за жвавою роботою солдапв гаржзону. Одного разу, коли вони, зупинившись на перекур, гр!лися поблизу на осон- н!, оточен! д!творою, я п!дняв кирку, що лежала на зем- ni, i розмахнувся нею. Я не розрахував удару. Кирка видалася важною, жж та, яку я бачив першого дня в солдата, що розбирав спну. На вилет! вона потягнула мене назад i глухо вдарилася тупим юнцем по залишку монастирськоТ ст!ни. — Е-гей, папашо! Ти всю спну одразу завалиш, i нам ычого буде робити! — насм!шкувато крикнув чорнявий солдат !з значком в!дм!нника снайпера. Не звертаючи уваги на окрик, я наблизився до спни й почав простукувати ТТ штукатурку в тому м!сц!, зв!дки долинув глухий звук. Треба сказати, що неподалж 31
валялися, вщкинут! з цього м!сця, певно, давно вже, стар! двер!, вкрит! плкнявою дошки й високий ящик для cmit- тя. Сл!ди вогкосп на ст!н!, кор!ння давно з!в'ялих в'юн- ких рослин, що прилипли до cipo’i штукатурки, свщчили про те, що весь цей кутовий стик був роками захараще- ний i лише сьогодн! солдати розчистили п!дх!д до нього, щоб роз!брати дощенту цегляне мурування i вщкрити фруктовий сад з боку Валово! вулиць Приблизно авто¬ ра метра над землею оштукатурена ст!на, коли ТТ тор- кався держак кирки, вщлунювала дуже глухо, зовам не так, як де!нде. В одному м!сц! !з цеглини виглянула го¬ ловка цвяха. Я вдарив по н!й. На хвиляспй поверхн! штукатурки вищербився квадрат замаскованого входу. Тепер я потягнув цвях за головку до себе, i хитро за- маскован! дверцята, заскритвши на !ржавих завках, в!д- крили потайний вх!д у ct!hi й дерев'ян! сходи, що вели вниз. — Ану, хлопц!, сюди! — гукнув я. Поки солдати б!гли до мене, зринули в пам'ят! улюб- леж в дитинств! icTopii про замаскован! скарби, про мо- настирськ! тайники. Тут же пригадалася розпов!дь одно¬ го знайомого !сторика про те, що у льв!вських монасти- рях можна знайти документи, як! розкрили б тасмницю походження Лжедмитр!я. Адже батько Марини, яка причарувала авантюриста i претендента на роайський престол, був, як говорили мен!, «фундатором» саме цього монастиря ордену святого Бернарда... — Еге, та тут лаз! — вигукнув чорнявий солдат, що першим п!дб!г до мене i зазирнув у д!рку, з яко!’ в!д- гонило тухлим запахом Ыдземелля.— А може, банде- р!вський бункер? — Давайте роздобудемо л!хтаря i поглянемо: що там таке? — сказав я. — Зачекайте, громадянине! — п!дозр!ло розглядаючи мене, мовив чорнявий сержант.— А, власне кажучи, яке ви маете в!дношення до ц!еТ ст!ни? Документи! Знаючи, що причетжсть будь-якого «цив!льного» до розкрито!* таемниц! може викликати природну тдозру у людей в!йськових, як! прибули з! Сходу, та ще моло¬ дих, я споюйно дктав редакцшне посв!дчення i простяг- нув його чернявому снайперу. - — Це !нша справа! — заусм!хався солдат.— Пресу ми любимо й поважаемо... Давайте знайомитись. Мене ввуть Каменюка. 1ван Каменюка. 32
— Радий з вами познайомитись, товаришу Каменю¬ ка,— так само привино в1дпов!в я.— Тож як нам роздо- бути вогника? — Б!жи в казарму, Колод!й, i В1зьми у старшини nix- тар. Передай — скарб чернений знайшли! — наказав Ка- менюка русявому, невисокому на зркт солдату, що стояв поруч. — А може, тут евреТ nifl час окупацн переховува- лись? — висловив здогад сивий зал!зничник у формено- му кашкеть— В мктечку Велию Мости один перукар yci тридцять ам мкящв, поки не повернулася Червона Ар- м!я, ховався в!д н!мщв у купол! каплиц!. Лише вноч! ви- л!зав в1н з! свого сховища, i весь цей час н!хто не знав, що в!н сидить там... I це припущення не було безтдставним. Близько тися- ч! с в ре 1в з! Львова врятувалися п!д час окупацп пльки тому, що б!льш!сть з них за допомогою хороших, чесних людей зробила co6i в найнеспод!ван!ших мкцях под!бн! тайники — «схрони» — за фальшивими спнами, у п!два- лах, димарях, а подекуди i в голому пол!. Можливо, й тут, поруч з монастирем, теж ховалися приречен! на смерть? ...Першим спустився рипучими сходинками в отв!р, тримаючи в руц! «летючу мишу», сержант Каменюка. В!н сходив обережно, нащупуючи ногами щабель за щаблем, ! тому мен! доводилось весь час стримувати рухи, щоб не торкнутися своею ногою його Ылотки. Та ось в!н зккочив з останньоТ сходинки на тверду землю i, присв!чуючи л!хтарем, сказав: — А тут якийсь коридор! I справд!, значно вище р!вня фундаменту сини, в ii цегляному муруванн!, я побачив чорний овальний отв!р коридора, що в!в горизонтально на зах!д. — П!шли в коридор! — сказав я сержанту.— Т!льки обережно... — Хлопц!, коли нас якийсь чортяка душитиме — гайда на п|дмогу! — крикнув Каменюка i п!шов у темряву, яку повол! розаювало тьмяне свило «летючоТ мини». Та, зробивши чотири кроки, в!н неспод!вано зупинився i, на¬ жилившись, прошепопв: — Двер!! На старовинних дубових, оббитих зал!зом дверях ви- cis важкий !ржавий замок. Звичайно, можна було повер- нутися нагору за ключами чи вщмичкою, зачекати трохи £ В. Беляев 33
i, не вдаючись до кустарщины, в!д!мкнути замок як нале* жить, але меж, та й, певно, Каменюц!, дуже кортто якнайскор!ше д!знатися: що ж тут за цими важкими ду- бовими дверима? Добряче поморочившйсь, ми вирвали скобу киркою, яку я прихопив на всякий випадок. Коли двер! вщчинилися, знизу пов!яло нудотним запахом мо¬ гильного склепу. Каменюка простягнув уперед л!хтар i вщразу ж в!д- сахнувся. — Там сидить хтось! — голосом, сповненим жаху, прошепопв сержант. Але через мить, опанувавши себе, голосно наказав: — Ей, виходь, хто тут с?!I Голос Каменюки викликав вщлуння у коридор!. В п!д- земжй келн панувала моторошна тиша. Тод! сержант пе¬ реступив nopir i, наближаючи л!хтар до того, що сид!в, знову здригнувся. Та й було в!д чого вжахнутися. Прямо перед нами, за якихось три кроки в!д дверей, нап!вв!дкинувшись на спинку добротного дубового ст!ль- ця, сид1в мертвець. Його вилицювате обличчя було обтнуте коричневою, нап!взотл!лою в юлькох мкцях шюрою, i лише велика сива борода трималася ще мщно на щоках i п!дбор!дд! до того моменту, поки труп не поворушили судово-ме- дичж експерти. Та це сталося вже тод!, коли ми викли- кали м!л!ц!ю, прац!вник!в карного розшуку i, збагнувши, що до п!дземно*1 келн проведено електричне свило, за¬ мшили перегор!лу лампочку новою, стоватовою. Перетворившись з в!дкривач!в гндземного сховища на понятих, ми з Каменю.кою при свил! ц!с1 ново?, яскравоТ лампочки, що неспод!вано осяяла Ыдземелля, змогли до найменших подробиць роздивитись усе, що ховали, певно, к!лька рок!в i тайник у монастирськш ct!hi, й ц! важк! дубов! двер! з !ржавим замком. На п!длоз!, осторонь столу, лежав важкий, геть по- ржав!лий уже, тстолет системи «вальтер» номер три. Людина з бородою, що застрелилася, як з'ясувалося згодом, з цього тстолета, могла при потреб! обороня- тися. Але, очевидно, були !нш! обставини, як! змусили нев!- домого бороданя самому розквитатися з життям у та- кий спос!б. У Л1вому кутку келн на кам'яжй гндлоз! виджлася кругла чавунна кришка люка, що в!в, як д!зналися ми 34
п'|зн1ше, до гпдземно1 канал!зац!Т. Bci нечистоти i консерв- н! банки бородань скидав туди, бо, кр!м чотирьох по- рожн!х бляшанок з етикетками «Бички в томат!» i заплк- няв1лих пачок «Крекету», що зам!няли йому хл!б, !нших залишк1в Тж! не було. Зате на полицях i п!д л!жком, эастеленим простою солдатською ковдрою, оперативн! пращвники виявили непочат! запаси Тж! й випивки. Тут лежали консерви «Тушковане м'ясо», «Шпроти», стояло к!лька пляшок коньяку i «Московской особой» та пляш- ки з нарзаном. На правах понятих ми дктавали й рахували консервн! банки i, тамуючи в соб! почуття гидливост!, обходили мерця збоку й брали з полиць пляшки !з спиртними на¬ поями. Та варто було мен! простягнути руку до товстого зошита, що лежав на стол!, як оперативний прац!вник у званн! П1дполковника, досить р!зко сказав: — Перепрошую, не будьте надто цжавим! Це вже не ваша справа! ГНсля такого зауваження мен! не залишалось н!чого !ншого, як здалеку спостер!гати за тим, як Ыдполковник i двое оперативних прац!вник!в, котр! прибули з ним, обережно фотографували й складали у портфел! розки- дан1 на стол! папери, як вони обм!рювали гпдземне схо- вище чи тюрму, де заюнчив свое земне кнування невн домий. Мен! вдалося мимох!дь, та й то здалеку, прочи- тати назву брошурки, яку взяв тдполковник з полиц! над л!жком. «1нструкц!я служби безпеки»,— так називалася синя книжечка, i тут я зрозум!в, що даремно ми викликали в Ыдземелля м!лщ!ю. Треба було звернутися до зовом 1нших людей. На тому ж стол!, зв!льненому в!д nanepie, поблизу в!д бородатого мерця, ми з Каменюкою дали Ыдписку про нерозголошення. Подполковник попросив нас не розповщати нжому, нав!ть близьким людям, про те, що ми знайшли п!д склетнням бернардинського мо¬ настиря. — А почнуть допитуватись—скаж!ть: давне Ыдземне монастирське судилище. Ще чаов !нкв!зицп. М!л!ц!я його опечатала й викликала спец!ал!ст!в !з Музею icTopii в Леншград!. Зрозумто? ...— 1нкв!зиц!я! Музей icTopii peniriil — пробурмопв Каменюка, коли ми йшли з ним тзнього вечора до пло- щ| 1вана Франка.— Теж мен!, пояснив... I нав!що нам здалися оц! танц! перед об!дом, коли все суц!льний 35
туман? Яка може бути «!нкв!зиц!я», коли на гндлсз! ле¬ жав пистолет марки «вальтер» — з таких фашисти crpi- ляли по нас п!д Бродами... Минуло два дн!. Тасмнича знах!дка поблизу монастиря бернардинв непокоТла мене, i я вир!шив зайти до редактора облас- ноТ газети й запитати, чи не знас bih когось !з чек!ст!в, хто мав би причетнкть до преси. А редактором у той час у нас був 1ван Самсонович Дилигенський, мщна, небалакуча людина !з запортим, завжди обвпреним обличчям. ...Дилипенський зв!в на мене своТ випукл!, з червону- ватими прожилками очь — А нав!що вам чеккт? — Треба порадитись. Повють одну задумав. — Пов1сть? На приподи потягнуло?.. Полковник !з ci- рими очима каже: «Все ясно», i прупа парашутиспв, ски¬ нута в Полкью л1си, знешкоджусться протягом одн!сТ подини? А хто за вас напише нарис про передовий кол- госп? — Б!йтеся бопа, 1ване Самсоновичу! Нарис давно ле- жить у альськогосподарському в!дд!ль Н!яких пов!стей, чесно кажучи, я писати не збираюся, просто мен! хо- четься порадитись з об!знаним, тямущим товаришем щодо деяких своТх спостережень. — Напускасш туману, голубе? — допитливо глянув мен! в оч! Дилигенський.— Ну, гаразд. Набери комута- тор i проси полковника Косюру. Пантел!см Серпйови- чом його звуть. Чудовий мужик. На випадок чого, поси- лайся на мене... ...Коли, почувши в трубц! чолов!чий бас: «Косюра слу- хас», я назвав свое !м'я, пр!звище й завбачливо — (вана Самсоновича, запанувала коротка пауза. Очевидно, пол¬ ковник Косюра роздумував, про що може йти розмова з! мною. — Чим можу бути корисним? — запитав в!н сухо, але вв!чливо. — Справа в тому, товарищу полковник,— сказав я, трохи зн!яков!вши,— що дн!в зо два тому мен! довелося бути св!дком одн!сТ тасмничоТ знах!дки в монастир! бер- нардин!в. Ви розум!сте — я лператор, а люди ми досить допитлив!, i мене не могла не зацжавити ця знах!дка. Можливо, про неТ варто написати, i я б просив... 36
Але полковник не дав мен! договорити: —ЧУ вас е втьний час? Тод! приТжджайте зараз, бо через дв1 години я вил!таю в КиТв. * На машин! редактора я швидко дктався до управл!ння Компету державно? безпеки. Вартовий, зв!ривши м!й паспорт з перепусткою, пояснив мен!, як знайти полков¬ ника Косюру. Кремезний, свпловолосий <чолов!к п!дв!вся мен! на- зустр!ч, коли я зайшов до просторого, сонячного кабн нету, уважно оглянувши мене, запросив ости i, доки я вадався, п!д!йшов до сейфа. Зв!дти в!н дктав уже зна- йомий мен! пухкий зошит у коленкоровм оправ!, в!д якого одразу ж пов!яло цв!ллю тдземелля. Простягаю- чи його мен!, сказав: — Читайте, а я тим часом попрацюю... I я почав читати рукопис, густо списаний ч!тким по¬ черком, з назвою «На дорогах зради». «...Минас тридцять два роки з того дня, як автор цих рядк!в, мелодий студент, у с!р!й австр!йськ!й форм!, ма- ючи звання четаря УкраТнськоТ галицькоТ Армн, пересж piny Збруч, просуваючись у склад! свого полку, щоб «визволити велику УкраТну». Треба сказати вщверто: ба¬ гато под!бних до мене «с!човик!в», отрусн! тод! нацюна- лктичною пропагандою, свято в!рили у справедливкть i законом!рн!сть ц!сТ нашоТ Micii — «визволення». Т!льки значно тзн!ше, на шляхах розчарувань i роздум!в, увесь цей наш пох!д постав у св!тл! icTopii як величезний полн тичний абсурд. Суд!ть сам!: моб!л!зован! молод! люди, перевдягнен! у форму !мператорськоТ австро-угорськоТ apMii, яка нещодавно розвалилась, залишають Галичину, землю своТх батьюв, i тд командою недавшх австрш- ських генерал!в i полковниюв !дуть «рятувати» багато- м!льйонний украТнський народ. В!д кого, дозвольте запи- тати, йдуть рятувати УкраТну? В!д пом!щик!в, фабриканпв, польських та !нших !ноземних магнапв, в!д бельпйських, французьких, англ!йських й американських концесюне- piв? Biд украТнських куркул!в — «глитаТв», як!, мов паву- ки, висмоктували роками кров украТнськоТ б!дноти? Н!чого под!бного! ...Ми п1шли «рятувати» украТнський народ в!д нього самого, в!д украТнського народу труд!вник!в: в!д украТн¬ ського пролетаря, в!д украТнського б!дняка, в!д шахтар!в Кривор!жжя, прниюв Донбасу, токар!в i слюсар!в киТв- ського «Арсеналу», вантажниюв сонячноТ Одеси, ливарни- 37
kib Бердянська, як!, насл!дуючи приклад роб!тниюв ре- волюц!йного Петрограда, об'сднувалися в загони Черво- но! гварди i встановлювали у себе Радянську владу. Ще зовам недавно, гноблен! так само, як i пролетар!ат Po¬ ciT, роайським царизмом, вони бачили сгнльну мету в боротьб! разом з роайськими трудящими. А що ж несли Тм ми на своТх жовто-блакитних прапорах у той час, коли лепонери польського генерала Галлера, озб- pocHi американськими гвинт!вками, своТми чоботами топтали землю нашого р!дного украТнського Львова? Свободу? Незалежнкть? Гарант!! змщнення украТнсько? економжи, культури, освпи? Та н!чого под!бного!.. I справжн! ц!л! нашого «визвольного» походу почали поступово в!дкриватися мен! у вс!й своТй оголеносп. То- д!, Ыдкошений висипним тифом, я лежав на солом! в Кримських казармах В!нниць Уже почав падати перший сн!г тзньоТ осен! 1919 року, У велик|’й зал! з вибитими вжнами, прямо на п!длоз!г ледь притрушен!й соломою, поруч з! мною, накрит! сяк- так шинелями, тдклавши гпд голови пох!дн! ранц!, валя- лися у тифозному маренн! сотн! галицьких юнаюв !з УкраТнсько! галицькоТ армн. Це Тх послали «визволяти ве¬ лику УкраТну» диктатор i полпикан Свген Петрушевич, давно куплений австр!йськими !мператорами Габсбурга¬ ми, i призначений ним командуючим УГА генерал Ми¬ рон Тарнавський. Це вони обдурили i зрадили рядових б!йц!в УГА своТ¬ ми промовами про «самоспйну УкраТну», галицький «П'смонт» i про кторичну мк!ю галицьких «культуртре- гер!в», як! мали «врятувати велику УкраТну». У Свгена Петрушевича, у генерала Тарнавського, у адвоката Костя Левицького та под!бних до них представниюв украТн- сько! буржуазно! ел!ти були у Львов! й довкола Львова сво! будинки й мастки, вклади у швейцарських, в!ден- ських та !нших банках i захован! там «на всякий випадок» дорогощнность А в б!льшост! юнаюв, яких вони змусили одягти австр!йськ! шинел!, не було за душею н!чого, кр!м юнацького пориву, сл!поТ в’гри у своТх старших во- жаюв. I ось на самому початку життя ц! юнаки були Ыдкошен! тисячами на тдлогу Кримських казарм В!нни- ць Сан!тарний шеф нашоТ армн Бурачинський, бачачи надзвичайно важке становище, у якому опинилась УГА, в доповщ! на !м'я Свгена Петрушевича прямо писав: 33
«Пане генерале, наша арм!я то не с вже н!яке в|'йсько, навпь не лжарня, а мандруючий магазин тругнв». Тод! нам стало в!домо, що за нашою спиною отаман Симон Петлюра, вождь Директор!?, вже домовлясться з шлсудчиками, щоб запродати Тм нашу р!дну галицьку землю i Волинь. I як же зреагували на цей |’стеричний крик лжаря Пет- рушевич, Тарнавський та iHiui нац!онал!стичн! л!дери? А н!як. Вони були В1рними слугами банк!р!в, зацжавле- лих передуем у нових колоыях i концеаях на украТнсь- ких полях, а отже — в придушены РадянськоТ влади, в знищенж бтьшовизму. I ц! слуги жоземного каыталу, вдаючи !з себе безкорисливих борц!в за нацюнальне са- мовизначення украТнц!в, за общяы Тм бариш! й акци торгували найц!нн!шим, що було в народу,— його мо- лоддю. ...Коли зараз я пригадую ц! безеоны, маячн! ноч!, про¬ веден! на брудн!й ыдлоз! Кримських казарм, мен! раз у раз чуеться скрип дверей, що ведуть у дв!р, бачу си- луети саытар!в, як! виносять на нарах нових мерц!в, i не дас спокою одна пекуча думка: адже вс! ц! юнаки, що так рано п!шли з життя, могли б ще в!ддавати свою молоду енерпю, свою працю, своТ зд!бност! на корпеть УкраТни, i перш за все — т!сТ частини ТТ земл!, на як!й вони народилися. При правильному, справд! револющйному, а не зрад- ницькому кер1вництв1, вони могли б ще тод! вщетояти украТнський Льв1в, передати в руки народу нафтов! скарби Прикарпаття, цу к ров! заводи Городенки ! Ходо- рова, в!д!брати в!д Сангушюв, Потоцьких, Дзсдушицьких та !нших магнат!в соты тисяч гектар!в земл! й передати Тх селянам, припинивши таким чином ем!грац!ю украТн¬ ського селянства за океан. А що ж виявилося насправд!? Петрушевич!, Левицьк! та !нш! буржуазии полпикани, отруТвши нацюналктич- ною брехнею розум нашоТ молод!, спочатку перетвори- ли ycycie — галичан (вони стали основою майбутньоТ УкраТнськоТ галицькоТ арми) на кат!в украТнського наро¬ ду, на кат!в трудящих повсталого Дрогобича та !нших m'ict i cm ЗахщноТ УкраТни, а пот!м погнали Тх п!д фаль- шивими лозунгами в безелавний, смертельний пох!д на велику УкраТну. Поруч з! мною, на п!длоз! Кримських казарм лежав тод! запеклий пап!ст, богослов, що став згодом одним !з 39
приб|чник1в ужатського митрополита Андр!я Шепти¬ цького, якийсь Петро Голинський. Одужуючи, bih ставав балакуч!шим i хвалився перед нами, як ще piK тому, в листопад! 1918 року, перебуваю- чи на служб! в Державному повповому ком!сар!ат! в Рудках, за дорученням побитового комкара Олександра Маритчака \ в!в боротьбу, як в!н висловлювався, з «б!льшовицькими елементами». Богослов Голинський охороняв л!си польських магнапв од самовшьних пору¬ бок украТнськими селянами, до краю зубожтими за ро¬ ки в!йни. Вйн подався за першим покликом економа За- гвойського в село Чайкович!, мешканц! якого зрубали к!лька панських дерев, i почав там погрожувати i словом божим, i пктолетом, виступаючи на захист жтереав по- льського пом!щика, який утж. Bih вимагав, щоб селяни заплатили штраф на корпеть пом!щика. Цин!чно й спо- к!йно розповщав bih про так! своТ «подвиги»; вони дуже вшили його, цього пом!щицького лакузу з хрестом на шиТ i тризубом на cipift мазепинц!. I що характерно: са¬ ме в!н, Голинський, коли прийшла звктка про перегово¬ ри вожаюв УкраТнськоТ ГалицькоТ арми з б!лим староре- жимним генералом Антоном Ден!к!ним,— був одним з перших С1човик1в, що в!тали такий можливий союз з 6i- лими добровольцями. I ось тут, коли вкт! про перегово¬ ри почали доходити й до нашоТ казарми, а п!зн!ше — в полк, Ti усуси, як! вм!ли мислити самосвйно, були по¬ ставлен! перед фактом страшноТ зради. Тисяч! галичан, Ыдкошен! висипним i поворотним ти¬ фом, на той час були зарит! в неглибок! могили. Перед- часно померли юнаки, як! могли б стати !нженерами, лжарями, геологами, художниками, письменниками, ар- х!текторами, оволодпи найр!зноман!тн!шими профеая- ми. Сюльки корист! вони могли б принести УкраТн!! Та вони безглуздо з!йшли в могили, а на Тхн!й р!дн!й земл! вже гослодарювали колон!затори, виконуючи волю Ан- танти й створюючи в Галичин! «сан!тарний кордон» про¬ ти !дей 6i лыиовизму. Що ж роблять перед лицем цкТ трагедн вожаки безелавно полеглих молодих людей, т! пол!тикани, що начинили голови юних лозунгами про «самоспйну УкраТ- 1 В роки птлер1всько'| окупацп Маритчак очолював обласну упра¬ ву у Львов!, яку швидко роз!гнало СД. 40
ну» В1Д Карпат до Дону? Вагаються? Тужать? Визнають помилки? Коли б не так! Вони ще довго будуть спекулювати i на цьому безславному поход!, i на загублених душах обду¬ рених молодих галичан. Галицьких пол!тикан!в не бенте- житимуть Hi горе матер!в, Hi сльози наречених, hi крах BcieT ц!сТ авантюри. Довп роки потому вони видаватимуть поразку за пе¬ ремогу, строчитимуть i випускатимуть бездари! спогади у нашему видавництв! «Червона калина», зароблятимуть на них солщж куш! для власного благополучия з таким самим цин!змом, з яким льв!вський адвокат i л!дер нац!- онал!ст!в Кость Левицький «заробив» тисяч! злотих, про¬ сто-напросто поклавши соб! в кишеню грош!, з!бран! льв!в'янами на побудову украТнського театру на стику ву- лиць СикстуськоТ i Сапеги. Але, наперед фдрахувавши прибутки в!д ц!сТ авантю¬ ри, через яку загинули тисяч! молодих галичан, главар! нацюналкпв !дуть на ганебний згов!р — в!йськовий союз з царським генералом Антоном Ден!к!ним. Плани переговор!в з Ден!к!ним детально обдумують у штаб! УкраТнськоТ галицькоТ арм!Т так! «щир! украТнц!» з явно !ноземним тдкладом, як колишн! вищ! офщери австро-угорськоТ арми полковник Шаманек, полковник генерального штабу Густав Цириц, генерал Краус, п!д- полковник Альфред Б!занц, полковник Лябковиц, нижч! за званиям отаман Льорнер, отаман Ферд!нанд Лянг i два бувалих австрмських розв!дники — сотник УГА, до¬ ктор шпигунськоТ служби Ганс Кох i отаман генерально¬ го штабу Альфонс Ерле. Здавалось би, що в цих людей сильного з «самоспй- ною УкраТною», за яку вони вели в б!й стр!льц!в УГА? Адже б!льш!сть з них нав!ть украТнською мовою не володта, розмо'вляючи з Ыдлеглими через перекла- дача. Запекл! вороги всього прогресивного, вихованц! пруссько-австр!йськоТ вояччини, кати слов'янських наро- д!в, вони вважали тимчасовим явищем розвал Австро- УгорськоТ iMnepii i кайзер!вськоТ Н!меччини. Вони знали, що жив! ще Тхн! висок! покровител! кай¬ зер В!льгельм II, фельдмаршал Пнденбург i Габсбур¬ ги — Карл, Отто та !нш!, чисю одв!чною пол!тичною ме¬ тою було «дранг нах Остен» — «ривок на Сх!д», а пер¬ шим заеданиям у досягненн! ц!сТ мети — оволод!ння 41
багатствами УкраТни. Саме тому вони вступили у «велику гру» — nocicTH основы позицн на фронтах боротьби за УкраТну, щоб перетворити ТТ в !ноземну колоыю. А все решта, весь цей наб!р лозунпв про «самост1Йну», про в!дродження нац|'ональноТ романтики i т. д.— то лише Miuiypa, порожня, казочки для наТвних дней, що, до реч!, можна було бачити неозбросним оком, якщо уважыше розглянути основне питания — про шдпорядкування УГА армн генерала Дежюна. Ось як звучав перший пункт протоколу зас1дання в!йськовоТ комки, до складу якоТ вв!йшли представники командування Добровольней i Га- лицькоТ арм1Й, 17 листопада 1919 року в Одёсн «Галицька арм!я переходить у повному склад! враз з етапними установами, складами, рухомим зал!зничним матер!алом на сторону роайськоТ ДобровольчоТ армн i входить у повне розпорядження головнокомандуючого збройними силами ГПвденноТ PociT, тепер через коман- дуючого в!йськами НовороЫйськоТ облает!...» В!д УкраТнськоТ галицькоТ армн цю ганебну угоду (а Тй передували ряд !нших угод) ыдписали: отаман генераль¬ ного штабу Ц!ммерман (ымець), сотник Турчин ! пору¬ чик доктор Давид. Диктатор Свген Петрушевич ! тод!шн!й головнокоман- дуючий УГА Микитка п!шли на таку ганебну угоду з од¬ ним !з найреакц!йн!ших царських генерал!в — Антоном Ден!к!ним та його пом!чниками, генералами Слащовим i Ш!лл!нгом, добре в!даючи, як вони ставляться до Укра¬ Тни i до всього украТнського. Адже н! про яку УкраТну, нав!ть з найм!н!мальн!шою автоном!сю, не кажучи вже про «самоспйну», нё могло бути й мови на випадок перемоги Ден!к!на. При кожн!й нагод! i будь-де Деыюн проголошував, що його головна мета — в!дновлення «сдиноТ i недыи- моТ PociT». Перемога Деыюна лопчно викликала б в!д- родження тоТ ж монархи Романових, котра цькувала й тримала в засланы великого сывця УкраТни Тараса Шев- ченка, письменника Павла Грабовського, забороняла за¬ конами царських MiHicTpie на кшталт Юзефовича, укра¬ Тнську мову, украТнський театр, називала «хамською» чу- дову, мелод!йну й багату мову украТнського народу. Адже вс!м було в!домо, знали про це й агенти нашоТ розв!дки УГА, як! проникали в тили деыюнськоТ армн, що дежюнсыа офщери щоденно в побуп й на служб! висм!юють i ганьблять всю культуру украТнського наро¬ 42
ду, розповсюджують знущальж так зван! «малороай* ськ!» анекдоти i всюди виявляють глибоку неповагу до УкраТни та ТТ багатов1ковоТ визвольноТ боротьби, до ТТ кторичних традиц|й. I ось до цих найреакц!йн!ших юл, недобитюв поваленоТ роайськоТ монархи, поплазували з поклоном, схиливши по-холопському, мов лакузи, своТ голови «ряпвники УкраТни» — вожаки УкраТнськоТ га- лицькоТ армн, д!яч! Директорн ЗУНР (так званоТ Зах!д- ноукраТнськоТ НародноТ Республжи), eci т!, хто з таким завзяттям насаджував теор!ю про «Галичину — П'с- монт». Що може бути ганебн1шим, принизлив!шим I б!льш су- перечлив!шим лопц!, жж цей военний союз з Дежюним? ...Можливо, й не варто було б нагадувати про цей акт, коли б bih не був одним !з поспйних блюзжрських засо- 6ie дворушницькоТ практики украТнського буржуазного нацюнал!зму, коли б bih не повторювався неодноразово i в наступи! роки — в |’нших вар!антах. € ще одна обста- вина, яка змушус мене — теля глибоких роздум!в— на- гадати про ц! факти читачев!, особливо молодому, кот- рого легше обдурити, н!ж очевидця цих под!й: адже в ганебному поход! УГА на Велику УкраТну брали участь дуже багато майбутжх виховател!в i натхненниюв Укра¬ ТнськоТ в!йськовоТ оргажзацн— УВО, як! об'сдналися згодом з Оргажзац!сю украТнських нац!онал!ст!в — ОУН, ti, що покликали з часом до життя криваву бандер!вщи- ну, мельниювщину, бульб!вщину та !нш! в!дгалуження украТнського нац!онал!зму, що особливо розкв!тли гид час птлер!вськоТ окупацп на землях ЗахщноТ УкраТни й надовго запам'яталися населению. Здавалось би, вони, ц! нов! «фюрери ОУН», мали б соромитися нав!ть зга- док про колишж трапчю поди, про змову Тхжх духовних батьюв з катом Дежюним. Та де там! Варто почитати числены нацюналютичж видання, в то¬ му числ! книги та брошури, випущен! нац!онал!стичною «Червоною калиною» у Львов!, як вам стане ясно, що вс! ц! курманович!, шухевич!, капустянсью, купчинськ! та iHLui д!яч! УГА валяко прославляють ТТ д!яльн!сть, на вс! лади вихваляють свою участь у ый, !з слинявим сенти- ментал!змом (писания богослова О. Голинського, на- приклад), розпов!дають про своТ зустр!ч! з деыюнськи- ми офщерами — катами УкраТни. 1з явноТ зради вони з! спритыстю професюнальних шулер!в намагалися, та, 43
по-моему, ще й понин! намагаються, зобразити якийсь-то подвиг УГА, поставити ТТ на котурни, ов|'яти нацюна- л’|стичною романтикою. Ось, власне кажучи, для чого нагадую я про факти, бачеж мною в далек! роки юност!, як! важко було тод! осмислити без наложного життевого досвщу. Я повернувся до р!дного Львова теля розвалу УГА i теля довгих понев!рянь, в!дсид!вши юлька м!сяц!в у табор! Л!берц! в Чехословаччин!, куди доля загнала ба- гатьох таких, як я, колишжх вояк УГА. У Львов! тим часом утвердився режим тлсудчини. Про украТнський ужверситет та !нш! вищ! учбов! закла- ди — не могло бути й мови. Щоб одержати вищу оевпу, украТнцев! треба було тти на гендель !з своТм сумл!н- ням, !з национальною пджстю, стати перекинчиком, в!д- мовитися В1Д усього, про що мр!ялося, П1ти в найми до «сус!д!в». Зах!дна УкраТна на довп роки була в!ддана п!д владу колон!затор!в, i цим ми, галичани та жител! Волин!, вели¬ кою м!рою мали «завдячувати» отаману Симону Петлю- pi, до котрого нацюналюти eeix мастей ставилися з та¬ ким тететом, незважаючи на те, що в!н особисто вчинив акт величезноТ зради щодо украТнського народу. Роки, прожит! мною тд владою тлсудчиюв, можна без будь-якого перебтьшення назвати роками прини¬ жения i плазування. Не можна було розправити плеч!, звести голову, емтиво подивитися в оч! чесжй людин!, в!дчути тд ногами свою р!дну украТнську землю, в!дчу- ти себе господарем на н!й. Треба було хитрувати, викру- чуватися, лестити, якщо ти хот!в заробити шматок хтпба, одержати, скаж!мо, кл!ентуру в адвокатсьюй контор!. А вс! Ti, хто стояв б!ля керма створення ЗУНРу i УкраТн¬ ськоТ галицькоТ арми, уся \наша украТнська буржуазна ел!та, що персонально мала в!дпов!дати за смерть тисяч молодих галичан, як! тшли в лавах УГА до берепв Дн!п- ра, жили в розкошах. Пани доброди i меценаси поали тепленью м!сця в «Просвт», «Сльському господар!», «Народжй торпвл!», у «Рев|'з!йному союз!», отримали велик! оклади, купува- ли соб! В1лли й будинки, виТжджали на людн! курорти. В Тхжх руках була украТнська преса, що отруювала cei- дом!сть народу, закликала галичан ненавид!ти Радянську УкраТну i вела запеклу кампажю проти тих прогресивних 44
украТнц!в, як! з над!ею дивилися на радянський Сх1д i закликали до опору фашистськ!й загрозь Селянськ! д!ти голодували, не мали склянки молока,— все молоко переганяла на масло своТми сепараторами широко розгалужена мережа Маслосоюзу, н!бито ко¬ оперативно! орган!зацн, а насправд! хитро замаскованоТ резидентськоТ с!тки абверу — птлер!вськоТ в!йськовоТ розв!дки. Щоправда, люди, як! вм!ли мислити, ще п!д час п!л- судчини пом!чали за зеленим листочком конюшини (фабрична марка Маслосоюзу) силует свастики. 1нод!, з нагоди якихось дат, колишн! наш! вожаки з У ГА — отамани, сотники, полковники,— як! стали тепер «кооператорами», скликали нас, колишн!х ycycie, на р!з- номанпн! зльоти i збори. Не п!ти туди — означало втра- тити мкце й кл!снтуру, зазнати бойкоту. Т!льки сильн!, вольов! люди мали в соб! мужнкть ще тод! порвати з цим ганебним минулим, знайти !нший, правильний шлях. Яких пльки наклеп!в на Радянську УкраТну ми не почу- ли на цих зборах !з уст наших сивобородих, розжир!лих пол!тикан!в з УНДО \ з оточення митрополита Шеп¬ тицького! Дуже соромно згадувати, але дехто з нас свя¬ то в!рив цим псевдомеаям. Навесн! 1940 року, коли Льв!в уже став радянським, украТнським м!стом, мене направили в службове в!д- рядження в КиТв... ПоТхав я до Киева !з суперечливими почуттями. 3 одного боку сам факт мого в!дрядження до Киева я сприймав як велике, ще не заслужене мною дов!р'я товариилв з! Сходу, з другого — боявся! Каюсь. Протягом к'|лькох м!сяц!в, що минули з вересня 1939 року, багато нового, такого, що в!дкривало оч!, зм!нювало м!й погляд на реч!, довелося побачити мен!. 3 хвилюванням перетинав я в поТзд! вузенький Збруч б!ля Волочиська, повторюючи через два десятил!ття маршрут 1919 року. Я весь час дивився на поля Под!лля, бачив УкраТну нову, зовам не таку, якою вона була восени 1921 року, коли рвався до неТ петлюр!вський отаман Юрко Тютюн¬ ник, бачив я тепер веселих, життерадюних, споюйних людей. Всюди звучала украТнська мова. Зовам !ншою зображували нам у Галичин! Радянську УкраТну наш! 1 УкраГнське нацюнально-демократичне об'еднання. 45
верховоди. Вони отруювали св!дом!сть нест!йкоТ частини нашей молод!, щоб загнати ТТ за Сян, в ем!грац!ю, гид огвку птлер!вськоТ арми, коли 17 вересня 1939 року ра- дянськ! в1Йська, перейшовши Збруч, йшли визволяти За- х!дну УкраТну. Важко було В1дмовити co6i в бажанн! побувати у Bih- ниц!, у т!й сам!й В!нниц!, де в листопад! дев'ятнадцятого року валялись ми в тифозному мареннь Я з!йшов з поТз- да, закомпостував квиток i п!шов блукати по мкту, в якому не знала мене жодна душа. Я побачив нову, веселу В!нницю. Мешканц! В!нниц! — як я д!знався — свято бережуть пам'ять про Коцюбинського та !нших д!яч!в украТнськоТ культури. На вулицях мкта було багато життерадкноТ молод!, в мкькому парку лунали украТнськ! п!сн!. Насюльки щас- лив1шою була доля цкТ молод! у пор!внянн! з долею тих молодих галичан, як! були зарит! на безвкних, порослих бур'яном кладовищах на околицях мкта. 3 неабиякими труднощами за допомогою цвинтарних сторож!в я ледь розшукав могили своТх товариш!в — га¬ личан, що померли в!д висипного тифу, мовчки стояв i думав: за що вони в!ддали свое життя? Тхн! кктки дав¬ но згнили, а люди, як! послали Тх сюди, донедавна бла- годенствували... Ходив соб! на чергове пиво до Б!занца чи до Нафтулли або в !нш! льв!вськ! шинки старшшина украТнських нацюналкпв адвокат Кость Левицький. Бу- динок напроти льв!вського поштамту купив адвокат Сте¬ пан Федак. Загр!бав купи грошей у кооперативних орга- н!зац!ях колишжй отаман УГА Шепарович. Одержував польську тисячу злотих i гонорари за своТ антирадянсью книжки голова УНДО Василь Мудрий. I вс!, як т!льки могли, спекулювали на сумн!й icTopii УГА. Не думав я, стоячи травневого дня над могилами стр!льц!в у В!нниц!, що вже в!дом! мен! косар! смерт! знову занесли своТ коси над головами нового покол!ння галичан. Не знав i гадки не мав я тод!, що ктор!я однкТ зради повториться в найближчому майбутньому. Перший акт цкТ зради розкрався на наших очах 30 червня 1941 року. Ще не п!д!брали на вулицях Льво¬ ва й не поховали трупи ж!нок i д!тей, убитих фашист- ськими бомбами й кулями з пктолет!в птлер!вських ди- версанпв, а вже зранку б!ля собору святого Юра можна було зустрпи знайом! торжествуюч! обличчя наших «ду- 46
ховних вожд!в» старшого поколения. 1з уст в уста вони передавали звктку про те, що «наш! хлопц! перш за все прийдуть сюди». На Цитадел! вже тр!пот!в прапор птле- piBCbKoi Н!меччини, лунали н!мецьк! в|‘йськов! марш!. Одна з Н1мецьких частин, що ув!рвалася у Льв!в, i справд! повернула до СвятоюрськоТ гори i, пройшовши ПОХ1ДНИМ строем тд арку ворп, зупинилася перед пала¬ тами митрополита Шептицького. Солдати були в н!ме- цьк1й в!йськов!й форм!, i я спершу подумав, що це регу¬ лярна шмецька частина збираеться розташуватися на поспй у сус1ДН1Х з собором святого Юра буд!влях. Але придивився уважжше i побачив на плечах солдапв жов- то-блакитж нашивочки. 1стор!я повторювалася! Адже й ми колись марширували по дорогах УкраТни в чужих австр!йських мундирах, з тризубами на шапках. Обличчя командира ц!сТ частини (це був, як я дов!дався згодом, запн украТнських добровольц!в-нацюнал!ст!в так званого лепона «Нахпгаль») видалося мен! знайомим. Де я бачив цього рудого з перебитим носом? Придив- ляюсь, приглядаюсь — i ледь не ахнув од подиву! Та це ж Роман Шухевич, один !з нащадюв ус!м в!до- моТ у Львов! адвокатськоТ с!мейки Шухевич!в, терорист i майстер таемних убивств, типовий фашистський молод¬ чик, та ще з незалжованим сиф!л!сом, жертвами якого ставали украТнськ! д!вчата, залучен! ним до ОУН. Птле- р!вц! недаремно взяли до себе на службу такого бува- лого головор!за, який в!дм!нно зарекомендував себе в Тхн!х очах не лише вбивством багатьох своТх земля- к!в, украТнц!в, котр! звертали своТ погляди на радян¬ ський Сх1*д, а ще й тим, що свого часу в!н, завербований профашистською клжою тлсудчиюв i птлер!вською розвщкою, грав активну роль у вбивств! мЫстра внут- р!шн!х справ Польщ! Бронклава Перацького, що про- штрафився. Коли в!дом! оун!вц!-провокатори брати Ба- рановськ! пов1домили польськж пол!ц!Т !мена учасниюв убивства, дипломатичний тиск птлер!вськоТ Н!меччини примусив уряд Польщ! зберегТи Тм ус!м життя. Зараз Роман Шухевич «в!дробляв» св!й борг перед птлер!вця- ми. Шухевич вигукував команди, а б!ля нього верт!вся другий офщер, у якому вс! ми, хто стояв неподалж, утзнали переодягненого в мундир греко-католицько- го священика, улюбленця митрополита Шептицького, доктора богослов'я отця 1вана Гриньоха. Подивився я на цю зворушливу ствдружнкть греко-католицького 47
пастиря i вбивц!-сиф!л!тика й подумав: яка ж бо ц!на християнсько‘1 морал!, що проповщуеться тд склетнням Святоюрського собору, чого варта запов!дь: «Не убий!» Того ж таки ранку, коли наше мкто захопили в!йська чужоземц!в, як! одразу ж перейменували старовинний украУнський Льв!в на Лемберг, i сивоволосий митропо¬ лит граф Андр!й Шептицький не дотримався uici свя¬ щенно*! запов1Д1. Bih не вщвернув свого обличчя в!д убивць, не закли¬ кав н1кого силою духовного авторитету припинити зни- щення мирного населення. В!н прийняв у cboix палатах представник|'в лепону «Нахпгаль» Романа Шухевича, от- ця 1вана Гриньоха та !нших оф!цер!в. Bih з великим -за- доволенням вислухав допов!дь свого вихован^ Гриньо¬ ха, передав свое благословения шпигунам, переодягне- ним у н!мецьк! мундири, i майбутньому «украТнському урядов!». Пригадую я зараз усю цю церемошю, свщком якоТ мен! випадково довелося стати, оц!нюю все, що в!дбу- валося, з точки зору кторичноТ перспективи i думаю: яка ганьба! До якого ж морального пад!ння докотилася в т! дн! тдлегла Ватжану й протягом багатьох лк керо- вана Шептицьким греко-католицька церква, яка, за сло¬ вами ii адвокалв !з клерикального табору, що живуть i нин!, н!бито «нжоли не втручалася в пол!тику»! Того ранку, на очах ycix нас, на паперп Святоюрського собо¬ ру украТнський нац1онал1зм наочно демонстрував не ли¬ ше свою военну стлку з птлер!вцями, в!рнотдданськ! почуття до фашистськоТ Шмеччини, але й св!й ткний зв'язок i3 Ватжаном i його агентурою в Зах!дн!й УкраТн!, агентурою, яка не раз i не два штовхала неспйю душ! в!руючих на стежку зради народшй справ!. Та цього червневого ранку стався ще один етзод, який дос! сором'язливо замовчують ус! його св!дки, пе- редуам святоюрц!, що прагнуть за всяку ц!ну об!лити посмертно свого патрона, графа Шептицького. Звору- шений приходом птлер!вських вжськ, колишнж авст- р!йський офщер i агент австро-угорськоТ розв!дувальноТ служби, що облачився до того часу в мант!ю митропо¬ лита, князь церкви Андр!й Шептицький прийняв Гауптма¬ на вермахту з в!дд!лу контррозвщки абверу Ганса Коха. Так, так, того самого Ганса Коха, котрий написав книжку про договор УкраУнсько! галицькоТ арми з генералом Дежюним. Митрополит був знайомий з Гансом Кохом 48
ще до час1в утворення УкраТнськоТ галицькоТ армн, сот¬ ником у яюй служив Koxf проводячи водночас розв!ду- вальну роботу на Велиюй УкраТн! на корпеть н!мц!в. До птлер!вського нападу на СРСР Ганс Кох не лише служив у абвер!, але й, числячись «професором» Кен!гсберзь- кого университету, готував у ньому шпигун!в-спец!ал!ст!в по Pocii та УкраТн!, проводячи всю цю «учбову роботу» П1Д безпосередн!м кер!вництвом в!домого розвщника генерала Рейнгарда Гелена, який i понин! живе у Зах!д- н!й Ымеччинг Уже сам собою значущий факт, що в той перший ра¬ нок у Львов!, сповнений турбот i орган!зац!йних клопо- т!в, Ганс Кох передуам попрямував саме до Шептицько¬ го. Xi6a не ясно з цього, якого значения надавала гре- ко-католицьк!й церкв! птлер!вська служба та ТТ д!яч!, як! сьогодн! обслуговують центри американського шпигун- ства в Свроп!? Колишн!й розвщник, митрополит Шептицький не т!ль- ки прийняв з розкритими об!ймами Ганса Коха. Його екселенц!я граф Шептицький люб'язно запропонував Гансу Коху поселитися по cyciдетву з! своею опочиваль¬ нею, в митрополичих палатах. Ганс Кох охоче погодився на пропозиц!ю глави греко-католицькоТ церкви, яка його цтком влаштовувала. Уже хто-то, а в!н знав, як воро- же настроен! до всього прогресивного святоюрц!, й ро- зум!в, що в палатах митрополита йому, представников! птлер!вськоТ розв!дувально'| служби, не буде загрожува- ти н! куля радянського партизана, н! !нш! неприемност!. Так п!д одним дахом старовинного, ув!нчаного хрестом будинку льв!вських митрополипв у зворушливому сус!д- ств! коротали дн! й ноч! до серпня 1941 року сивий мит¬ рополит, або «украТнський Мойсей», як величали його наш! меценаси, i представник абверу, найстрашн!шоТ з yeix контррозвщувальних служб, як! знала !стор!я. Може, я перебшьшую роль i значения такого сус!д- ства? ГНзньоТ осей! 1944 року, коли митрополит Шептицький уже помер, у мене в гостях був один !з священик!в, який жив п!д час птлер!вськоТ окупацн поруч !з собором святого Юра. 3 цим священиком ми колись училися ра¬ зом в пмнази, попм в!н п!шов на теолопю, я ж почав «студ!ювати» право, наш! шляхи розмшлися, та !нод! ми Зустр!чалися як друз! дитинства. Розчулений спогадами про ту далеку пору, коли св!т видаеться прекрасним i ви 49
не збагнули ще ц!ни людськоТ тдлосп, гостюючи в ме¬ не, знайомий священик гид великим секретом пов!домив междеяк! подробиц! про Ганса Коха, i в св!тл1 цих по- дробиць сгнльне проживания Коха з митрополитом на- було 1ншого, б|льш зловкного забарвлення. Виявляеться, живучи тд дахом митрополичих палат, в оджй |*з затишних, тихих ю'мнат, пропахлих ладаном i миррою, попиваючи вино з багатих тдвал!в Шепти¬ цького, Ганс Кох готував i планував тут у червн! 1941 року вбивство видатних представниюв льв!вськоТ !нтел!генци. Як стало згодом в!домо, в жч з 3-го на 4 липня 1941 року 36 чоловж i3 числа льв!вськоТ професури були арештован! ейнзатцгрупою, офщерами жмецькоТ роз- в!дки та нахт1*гал1вцями 1 i по-зв!рячому розстржяж есе- авцями у виярку, неподалж в!д ВулецькоТ вулиц'|. Про це вс! ми знали, та не в!дали дос!, що списки приречених до розстржу вчених до того, як було вчинено цей жах- ливий злочин, складен! агентурою ОУН, побували на письмовому стол! Коха в покоях митрополита. Сам Шептицький добре знав приречених. Особливо добре йому були знайом! медики — професор i академж Ро¬ ман Ренцкий, професор i академж стоматолог Антон Цешинський, терапевт Ян Грек, xipypr Тадеуш Остров- ський, професор-пед!атр Стажслав Прогульський та ба¬ гато 1нших. Ус! вони були римо-католиками, паствою то¬ го самого папи римського П!я XII, якому тдлягав i Шеп¬ тицький. Багато з них поспйно лжували дряхлого, хво- робливого митрополита, петь якого i давжй знайомий Ганс Кох спланував i зд!йснив Тхнс знищення. Що можна ще додати до цього жахливого факту! Перед тим, як було вчинено цей злочин, ми побачили гауптмана Ганса Коха в дещо !нш!й рол!, дипломатична. Повертаючись !з СвятоюрськоТ гори до себе, на За- марстижв, я зустр!в отця Романа Луканя, монаха-васил!- анина, вщомого у Львов! своими досл'щженнями про першодрукаря 1вана Федорова, i який, до реч!, дуже за- гадково загинув, потрапивши гид колеса н!мецькоТ ван- 1 Незадовго до нападу на Радянський Союз м1ж генеральним штабом н|'мецькоТ армн (вермахт) i головним управл|'нням 1мперсько! безпеки (РСХА) було тдписано угоду про придания кожжй армн так званих ейнзатцкоманд i ейнзатцгруп СД (зондерд1нста), як! по- вини! були провадити масове знищення радянських людей на окупо- ван!й територн. У тюному контакт! з такими ейнзатцгрупами i д(яв у Львов! нац!онал!стичний батальйон «Нахт1галь», що входив у див!- 31Ю «Бранденбург».— В. Б. 50
тажноТ машини. В!д нього я д!знався, що в Micro на ма¬ шинах вермахту приТхали разом з птлер!вцями вожаки ОУН €вген Врецьона, Ярослав Стецько-Карбович, Мико¬ ла Леб|дь, Лопатинський та !нш! нацюналкти. Роман Лу- кань сказав мен!, що ввечер! в будинку колишньо! «Просв|'ти» на площ! Ринок скликаються як!сь вельми важлив! збори, на яких обов'язково мають бути присутн! вс! украТнськ! !нтел!генти, особливо Ti з них, хто служив в УГА. Тут же Роман Лукань додав, що неявка на збори може призвести до дуже сумних наслщюв, тому що окупащйн! власть жартувати не будуть i будь-якого 61'льш-менш ломаного в m!cti украТнського !нтел!гента, що спробуе ухилитися в!д сгнвроб!тництва з новою адмн Н1стращ€ю i провадити «свою полпику», в!зьмуть одра- зу ж шд нагляд. В свою чергу, зауважив Лукань, поява на цих зборах того, хто сп!вроб!тничав з б!льшовиками, бу¬ де для нього своер!дною !ндульгенц!ею, доказом того, що ця ствпраця була вимушеною, нещирою, тимча- совою. Мушу в1дверто сказати, як пльки ми розсталися з ва- сил!анином, я подумав: «Якого дщька я тебе зустр!в? Краще б я н!чого не знав про ц! збори». Мен! хот!лося виждати, оглед1тись, а вже пот!м щось вир!шувати. Ка¬ юсь, я просто злякався. Певно, в!дсутн!сть ст!йкост! в потр!бну мить пояснюеться тривалим перебуванням «в наймах у сус!д!в» (в наймах у польськоТ шляхти). I спо- нуканий почуттям обережносп, побоюючись, як би цей €зу!'т-васил!анин сам перший не повщомив про мою ?!д- сутнкть, я, ледве стемнто, рушив до центру м!ста. Ыля Катедри зустр!чаю Осипа Бондаровича (в!н невдовз! став редактором продажно!' газетки «Льв!вськ! bicti»). Ми з ним дос! були малознайом!, але цього вечора в!н пово¬ див себе як м!й давнгй приятель. Узяв мене п!д руку i урочистим тоном, не властивим Бондаровичу, якого я знав, мовив: — Пане меценасе! Ход!мо з! мною. Ви будете учасни- ком Нацюнальних збор!в, вторично!’ под!!' в житт! Укра- !’ни. Коли я почав вщмовлятися, говорячи, що я, мовляв, непомпна людина i завжди стояв осторонь пол!тики, Бондарович енерпйно заперечив: — То було ран!ше, а сьогодн!, в час нового «великого зриву», кожний, у кому б'еться украТнське серце, не мае Права стояти осторонь. 51
У маленьких натвтемних юмнатах «Просв1ти» яюсь бабус! запалювали св!чки. На спльцях сид!ли адвокати, священики, вчител! пмназ!й та iHLui !нтел!гентн! люди; багатьох з них я знав- Та все ж не набиралося й ста чоловж. Б!льш!сть присутшх трималася стримано, з ост- рахом. Вони переглядалися, мовчали, покректували. Ви- д|лявся своею пишною бородою представник митропо¬ лита Шептицького, ректор духовноТ сем!нарн, митрат отець Йосиф Слтий. Bih почував себе дуже впевнено i про щось голосно розмовдяв з адвокатом Костем Пань- К1вським, колишhim усусом. Було видно, що Йосиф СЛ1- пий тшиться значимктю цього моменту: нарешт! bih зможе послати cboix вихованц!в, священиюв греко-като- лицькоТ церкви, всл!д за наступаючою птлер!вською арм1сю, на cxifl, i дал!— до берепв Тихого океану, з м!- ciera утверджувати на величезних просторах Радянсько- го Союзу владу Ват!кану й папи римського, тобто зд!йс- нювати давню мр!ю католицькоТ церкви. Завжди нахаб- ний, не по розуму самовпевнений, цього вечора, при тьмяному св1тл1 св!чок, Слтий виглядав тр!умфатором. Трохи !нший вигляд в!н мав р!вно через два роки, п!сля розгрому фашиспв п!дчСтал!нградом. Його суад за сто¬ лом на банкет!, влаштованому в колишшй Тдальн! вое¬ водства на честь приТзду генерал-губернатора Ганса Франка, розпов1дав такий епоод: коли теля банкету гост! почали тдводитись !з-за столу, apxienncKon Слтий озирнувся i, схопивши карточку з своТм !менем, що ле¬ жала б|ля його прибору (так! карточки розкладалися, щоб кожний запрошений знав, де його мкце), по-зло- д!йськи заховав ТТ в кишеню реверенди *, боячись, аби нащадкам не залишився такий прямий доказ... ...Шушукання, тих! розмови, погляди на годинник три¬ вали надто довго. Кожен побоювався, як то в!н повер- неться додому: окупанти ввели уже полщейську годину, теля дев'яти вечора не можна було з'являтися на ву- лицях. Нарешт! вщчинилися двер!, й до юмнати у супровод! групи нац!онал!ст!в ув!йшов представник Степана Банде- ри i майбутн!й голова уряду «самост!йноТ УкраТни» Ярослав Стецько-Карбович. Кожний, хто ран!ше не ба¬ чив цього студента-недоучку ТернотльськоТ пмназн. 1 Парадна ряса ужатського священика. 52
вже за його зовн!шн!м виглядом i манерою триматися зм!г би безпомильно визначити, що самозваний прем'ср не лише позер, а й жкчема. Був теплий червневий веч!р, а в!н, щоб тдкреслити свою близьккть до фашиспв, ви- рядився без будь-якоТ потреби у жмецький в|йськовий дощовик, та ще, строго наслщуючи птлер!вськ!й мод!, п!дняв ком!рець. На його cipoMy невиразному обличч! з червоним но¬ сом — ознака прихильност! до спиртрих напоТв,— освп- леному вщблиском св!чок, вщбилося хвилювання. Раз у раз оглядаючись на прибулого разом з ним гауптмана абверу Ганса Коха, Стецько-Карбович тихим, тремтячим голосом, наспльки невиразно, що Ti, хто сид!в у сусщжй к!мнат!, не могли роз!брати жодного слова, почав читати «акт» ОУН про «створення самост!йноТ УкраТнськоТ дер- жави» i про визнання фашистами ТТ «уряду». Промова Стецька викликала жалюпдне враження. Цей «прем'ер» у жмецькому плащ! ж своТм виглядом, н! безладною балаканиною не м!г !мпонувати навпь найзавзяпшим приб!чникам украТнського нацюнал!зму !з представниюв старшого покол1ння льв!в'ян. Якщо вони й слухали його i дал! брали участь у ц!й комедн, то лише тому, що кожен розум!в — за Стецьком стоТть !нша, головна сила, яка за непослух i опозищю по гол!вц! не погладить. Ц!сю силою був абвер — жмецька вмськова розвщка. Представник абверу Кох також виступав на ц!й церемо- h!Y. Його промова була жорсткою i розв!яла !люзн, яки- ми ще дехто т!шився. Вона спростувала багато з того, що набалакав Стецько. Кох сказав досл!вно таке: «В!йна не заюнчена, i треба з ус!ма пол!тичними прожектами чекати р!шення фюрера». Тоном прусського фельдфе¬ беля, що не терпить заперечень, в!н вимагав од присут- жх, щоб вони працювали на корпеть рейху i вс!ма сила¬ ми допомагали птлер!вськ!й арми. Характерне те, що н! про яку «самост!йну» УкраТну Ганс Кох навпь не заТкнув- ся. Проте це не завадило багатьом нацюналктичним пи¬ сакам, Бондаровичу, наприклад, рад!ти згодом з приво¬ ду того, що «присутн! були щаслив!, бачачи в зал! ко- лишнього сотника УГА, офщера великоТ Н!меччини Ганса Коха». Щоб тдеобити Стецьку-Карбовичу, ждперти його декларацн авторитетом митрополита Шептицького, ви- ступив на цих зборах священик-васил!анин 1ван Гриньох, переодягнений у парадний птлер!вський мундир. Bih 53
застосував yci своТ зд!бносп проповщника-сзуТта, щоб змусити присутжх пов!рити в серйозжсть трапкомед!?, BiH передавав в!тання в!д лепону «Нахт!галь» i його ко¬ мандира— Романа Шухевича. Ця промова Гриньоха про nerioHepie, прибулих до Львова в жмецьюй ужформ!, зайвий раз св!дчила про тотожжсть мети жмецького фа¬ шизму i давно вже п!длеглоТ йому ОУН, в!д чого теля в1Йни бандер!вц! почали валяно в!дхрещуватись, прагну- чи в будь-який cnoci6 затушувати eci подробиц! ц!сТ idopii. ...Ще Tiei ж темно! ноч!, повертаючись додому на За- марстижв, крадькома переб!гаючи в!д одного затемнев ного кутка до другого, я болюно думав: хто дав право цим людям промовляти в!д !меж украТнського народу? Хто дав право бездарному недоуку Стецьку проголошу- вати уряд свободолюбиво! УкраТни, сини якоТ в ц'| важк! м!сяц!, як ми Д1зналися згодом, чинили впертий onip ар- MiT воропв, одягнутих у так! ж мундири, як Гриньох та його паства з лепону «Нахпгаль»? Може, це буд!вники Джпрогесу, робпники киТвського «Арсеналу», шахтар! Горл!вки, колгоспники Чержпвщини, вчител! ЫлоТ Церк¬ ви доручили Ярославу Стецьку-Карбовичу стати вираз- ником Тхжх бажань? Нав!ть у цей важкий веч!р чимало безхребетних !нтел!гент!в, заляканих фашистами, боя- чись за власну шкуру, тдтакуючи Стецьку-Карбовичу, в глибиж душ! розумти, що bih не мае жодного права промовляти в!д 1меж украТнського народу, а виражас лише ненатленну жадобу купки нац!онал!стичних аван¬ тюристе, як! давно прагли зробити б!знес на нов!й в!йж, бо без такоТ в!йни, на яку вони здавна ор!снтувалися, н!хто б Тх не хопв ж знати, ж слухати... Я говорю про все це т!льки для того, щоб розповкти молод!, яку можуть обдурити ще не раз уаляк! «!деоло- Нчн! референти ОУН», як вони заганяли в могилу Тхжх батьк!в, як тд галасливими лозунгами нацюналктичноТ романтики штовхали цих заблудлих на шлях зради, як торгували пджстю украТнського народу. Вчен! всього св1ту шукають способи вилжовувати рак, дитячий пара- л!ч, проказу. УкраТнський нац!онал!зм протягом багатьох рок1в намагався заразити чимось под!бним до ракових кл1тин здорове пло украТнського народу. Вожаки укра¬ Тнських нацюнал!ст!в, як! втекли за кордон, i дос! займа- ються цим. Перевербований !з абверу американською розв!дкою «прем'ср» Стецько-Карбович разом !з своТми 54
стальниками продовжуе, мов хижий павук, ткати свою па- рутину провокащй, брехж, людиноненависницькоТ про^- паганди. Bih давно вже знайшов co6i нових хазяТв. Очо- люючи «Антиб|'льшовицький блок народ!в», в!н не вга- мувався до цих nip i вщкрито закликае до в!йни. Ось чому треба з!рвати машкару з нього та ecieT його зграТ на всьому шляху |'хньоТ п!дло! зради. Намагаючись за всяку ц1ну зберегти своТ позицп i гальважзувати весь асортимент !деолопчного впливу на маси, вожаки ОУН р!зних напрямюв теля пад!ння птле- piscbKOi Ымеччини почали вс!ляко в1дхрещуватися в!д сп1впрац! з жмецьким фашизмом. Було пущено в х!д легенду про те, що, мовляв, «ОУН боролася з ымець- ким наТзником». Однак вщновимо в пам'ят! факти тих рок!в... 1нод! ко- рисно дютати 13 тайнижв icTopii факти, що проливають свило на сьогодн!шн!й день, i ознайомити з ними сучас- НИК1В. Якщо г!тлер!вське командування, захопивши Льв!в 30 червня 1941 року, розмктило свою комендатуру в Ратуш!, то украУнськ! нацюнал!сти-оун!вц! з оточення Степана Бандери, щлком розконструвавши вс! своТ клички i орган1зац|йну структуру (а зробили вони це тому, що були твердо переконан! в перемоз! птлериз¬ му), абсолютно вщкрито зайняли для cboix центр!в i го- ловно? квартири ввесь триповерховий будинок на вулиц! Руськ!й, де колись було довариство «Джетер». У зво- рушливому сус!дств! звисали з! ст!н цього будинку пра¬ пор птлер!всько'| Н|меччини !з свастикою i жовто-бла- китний прапор нацюнал!ст!в з тризубом. Оужвець Евген Врецьона оргажзував м!ську м!л!ц!ю i командував нею до тих nip, поки його не випснили офщери СС. Трохи тзн1ше штаб-квартира ОУН переТхала на площу Смолки, в будинок № 4, де колись мктилася польська пол!ц!я. В так!й послщовносп теж була своя символь ка: адже ОУН стала очима й вухами птлер!вц!в, як! не знали мкцевих умов, i виконувала численж суто полн цейськ! функцн в боротьб! з револющйно настроеними украТнцями. Саме в цьому будинку, на його верхньому nosepci, 11 липня 1941 року з!брався новоспечений «уряд УкраТ- ни». OyHiscbKi верховоди квапилися створити видимкть державност!, випередити полковника СС Андр!я Мель¬ 55
ника та його сгнльниюв, як! застряли десь у Варшав!, й Hacnix, сяк-так затикали д!рки в своему «каб!нетЬ>, роз- даючи портфел! кожному !з середовища буржуазних !н- тел!гент!в, хто побажав сп!вроб!тничати з ними. I ось на горизонт! липовоТ, самозваноТ «державност!» УкраТни, в оточенн! горе-прем'сра Стецька з!йшли й заблищали на мить так!, з дозволу сказати, «з!рки». М!н!стром закор- донних справ був призначений Володимир Стах!в, який через природний страх все ще сид!в у Берл!н!. Служ¬ бу безпеки було доручено одному з найжорсток!ших оун!вських терориспв — Микол! Лебедю, в!домому ще з польських час!в. Лютий садист, убивця багатьох рево- люц!йно настросних галичан, Леб!дь у 1943 роц! садовив на палю украТнських селян, що вщмовлялися виконувати накази бандер!вц!в. М!н!стерство пропаганди очолив якийсь Ярослав Старух, старий баз!ка i нацюналктичний демагог, що дряпав оди на честь Петлюри i продав За- х!дну УкраТну тлсудчикам. Так звану «пол!тичну коорди- нац!ю» очолив такий же, як i «прем'ср», дилетант, недо- ук i майстер «мокрих справ» 1ван Клим!в, на кличку Ле¬ генда. А першим заступником Стецька-Карбовича був «мапстр» нев!домо яких наук Лев Ребет, що головував на зааданн! «уряду» в той день, бо Ярослав Стецько- Карбович був п'яний як ч!п, що й язик у рот! не воро- чався. Ця частина «уряду» була, так би мовити, «!мпортна», сформована ще в Краков!, за консультац!сю гауптмана Ганса Коха. А у Львов! !нщ!атори ц!сТ комедн хот!ли опертися на суто льв!вськ! кадри украТнських нацюна- л!ст!в з представниюв старшого покол!ння, як! б своТм життсвим досв1дом прикривали бездаржсть зелених недоуюв, що вознеслися в думках до р!вноправних партнер!в Птлера, Гер!нга, Геббельса, Пммлера та !нших главар!в рейху. Ось чому пост м!н!стра охорони здо¬ ровья було доручено професору Мар'яну Панчишину, дворушнику й перевертню, який ще зовам недавно пуб- л!чно клявся у своТй любое! до РадянськоТ влади. Його заступником став досить в!домий у mict! л!кар i, як тзнн ше з'ясувалося, жмецький шпигун, Олександр Барв!н- ський. Mi н !стерством ф!нанс!в почав в!дати 1лар!й Ольхо- вий. М!н|'стерством юстицн — той самий суддя апеляц!й- ного суду Юл!ан Федусевич, який з великою насолодою ще за час!в панськоТ Польщ! в!дхиляв одну за !ншою апеляцн людей, засуджених за революции! виступи 56
проти режиму тлсудчини, проти кривавих умиротво- рень — пациф|кац!й. I цей «спец!ал!ст» з судових справ був тд!браний бандер!вцями у Львов!. Його заступни¬ ком став !нший суддя, не менш жорстокий, н!ж Федусе- вич, Богдан Дзерович. Портфель м!н!стра внутр!шн!х справ одержав адвокат Володимир Лисий, а його за¬ ступником став Кость Паньк|'вський — хитра пройда, що потрапила в цей «уряд» за протекцию свого давнього приятеля, а нин! начальника СтецьковоТ цив!льноТ канце- ляр!Т — адвоката Михайла Росляка. Кандидата на пост м|’н!стра народного господарства не можна було тдшу- кати, тому портфел! заступника мЫстра вручили двом оун1*вцям — Роману 1льницькому (давньому ымецькому агенту) i Дмитру Яц!ву. 1нжеиер Андр!й П'ясецький одержав портфель м!н!стра л!с!вництва, так зване м!- нктерство ocbith i культури очолив Василь Симович, мастерство пошти i телеграфу — радник Антон Кости- шин. Хоч yci зал!зниц1 на окуповажй фашистами терито- pii були в руках вермахту, проте оужвц! не забули вида- ти портфель мЫстра зал!зниць якомусь Морозу. Старо¬ го нац1онал1ста Свгена Храпливого, що на всяк випадок затримався в Краков!, було призначено м!н!стром альського господарства, а в!йськове м!н!стерство мав очолити колишн!й петлюр!вський генерал, в!домий лише перемогами, одержаними над ним Червонрю Арм!сю, Всеволод Петров, який перебував у Праз!. Його заступ¬ ником призначили сотника Романа Шухевича... Я не знаю, хто згодом, теля мое! смерт!, знайде цей зошит, можливо, не пльки галичанин, але й людина з! сходу, тому я намагаюся бути гранично точним, а також пояс- нювати реч!, добре в!дом! кожному «мкцевому»,— як- найпопуляржше... ...Запам'ятайте ж yci т!, кому до рук потрапить ця спо- в!дь, пр!звища цих зрадниюв, як!, схиливши своТ голови, добров!льно запряглися в колкницю Нтлер!вськоТ Hi- меччини, в ту важку годину, коли на украТнсьюй земл! палали села й м!ста, зруйнован! фашистськими снаряда¬ ми, коли вся УкраТна, в!д малого до великого, изыма¬ лась на б!й з лютим ворогом, таврованим свастикою. Запам'ятайте i уявпь соб! таке. В окупованих жмецькими фашистами мктах i селах хапають украТнських трудар!в, роб!тник!з, селян, !нтелн генпв, як! не встигли евакуюватися на сх!д. Солдати з лепону «Нахткаль», за дорученням Шухевича, почина- 57
ють зачитувати склад «уряду», що заадав 11 липня 1941 року в будинку на площ! Смолки у Львов!. Що б подумав, почувши перелж цих пр!звищ, будь-який украТ- нець? Чи втзнав би в!н хоч одного з них по якимсь д|'лам на корпеть народу? Звичайно ж, hi! Якщо не в присутност! нацюнал!ст!в, переодягнених у мундири вермахту, то вже наодинц! з! своТми друзями, кожний запитав би: «Хто так! ц! м!н!стри, кого це саджа- ють нам на шию? Де совють у цих тип!в, як! не посоро- мились продати себе у цей гр!зний i в!дпов!дальний час н!мецькому фашизму за тридцять нав!ть не ср!бних, а нжельованих пфен!пв, за ф!л!жанку сурогатноТ кави, за ерзац-мармелад? Склад цього «уряду» видався наспльки несол!дним навкь самим «м!н!страм», що тут же, на зааданн!, вони почали шушукатися i, бл!днучи, запитувати Лева Ребета, а чому тут немас представниюв н!мецького генералке- ту, як! б освятили своею присутнютю, зробили б вагомн шим i поважышим утворення под!бного уряду. В цих побоюваннях i оглядках на ымецький генералпет про- явилася не лише полохлива, лакейська суть нашо? бур¬ жуазно! !нтел!генцн, не лише ц!лковита знев!ра у с во! сили цих пол!тикан!в, що давно вже в!д!рвались од наро¬ ду, але й ix ня пряма за л ежн i сть в!д ц!лей i пра¬ ктики птлер!всько'| Шмеччини та н вояччини. Слова Лева Ребета про те, що «генерал усе знае, орган!зац!я мае з ним контакт, i в!н санкцюнував такий склад уряду», мало кого задовольнили, так само, як i особа самого Ребета, жотрий виринув на поверхню на брудних хвилях окупацн. Новоспечен! м!н!стри i кер!вники департаменте вирн шили, на всякий випадок, направити до генерала власних представнию'в. Наступного дня, 12 липня, натягнувши на себе накрох- мален! сорочки з ман!жками i фраки ще австро-поль- ських час!в, адвокат Кость Паньювський i професор Ва¬ силь Симович на чол! з Стецьком-Карбовичем i Ребе- том попростували до Льв!всько'| ратуш!. Льв!вськ! пере¬ купки, що торгували квиами б!ля фонтана за статуею Нептуна, треба гадати, запам'ятали кторичну картину, як двое л!тн|'х чолов!к!в у супровод! двох, б!льш розв'яз- них, трохи молодших мужчин, також у цившьному, щось довго й запоб!гливо пояснювали жмецькому вартовому, який стояв з гвинт!вкою на плеч! б!ля двох кам'яних ле- 58
bib, а попм, розшаркуючись перед ним, зникли п!д силе- тнням вор!т ратуш!. Як мен! розпов!ли точно по!нформован! люди, коман-» дуючий арм!ею вважав нижче свое! пдност! беадувати з якимись «правителями» УкраТни. Коли йому допов!ли про 1ХН1Й прих!д, bih наказав, щоб ними зайнявся його ад'ютант Ганс 1оах!м Байер, дуже нахабний, самовпевне- ний фашист, який давно спец!ал!зувався у питаниях шпи- гунства в слов'янських краТнах. Але Ганс Байер не побе¬ жав розмовляти з yciMa членами делегацн. В!н впустив до себе лише Стецька i Ребета, й вони, залишивши мн жстра культури i освии Симовича та заступника м!н!стра внутр!шн1х справ Костя Паньювського на лав! в коридо- pi, зникли за дверима. Дещо ошелешен! таким афронтом, Симович I Пань- ювський перешттувалися в коридор!. Симович запиту- вав: — Чи не здаеться вам, пане меценасе, що ми потра- пили в якусь халепу? — Ой здаеться! — з!тхнувши, в!дпов!в Кость Паньк!в- ський. У цю мить вщчинилися двер!, ! з'явився зн!чений за¬ ступник премьера Ребет. На ходу в!н зашепопв: — Вимагають ще мапстра 1льницького! Ми зараз при- йдемо. Байер виявив !нтерес до старого оун!вця Романа 1ль- ницького зовс1м не випадково. 1льницький належав до тих агент!в абверу 6-Т армп, хто напередодн! нападу Нт- лер!вц!в на Радянський Союз !нформував фашист!в про стан радянського тилу. 3 !нформац!й Романа 1льницько- го та !нших його колег з ОУН випливало, що варто лише армн Птлера перейти Сян, i по вс!й УкраТн!, п!д кер!в- ництвом п!дп!льноТ мереж! ОУН, спалахне масове по- встання, i н!мецька арм!я, зустр!чаючи на своему шляху маси торжествуючих, зрад!лих украТнц!в з приводу ТТ приходу, безперешкодно зд!йснить св!й блискавичний марш до прикордонного з Роаею хутора Михайл!всько- го, а зв1дти вже рукою подати до Москви. Роман 1льницький мешкав тод! неподалж в!д Ратуш!, на Русьюй вулиц!, i тому Лев Ребет прив!в його в СД дуже швидко. Деякий час за дверима ще чулися голоси «прем'ера» та 1льницького, як! доповщали шефу СД про всю !стор!ю створення уряду, але пот!м Тхне базн кання потонуло в горготанн! Байера, що кричав на деле- 59
гаtib. Дал! запанувала зловкна пауза, розчинилися две- pi, й на пороз! з'явився з буряковим обличчям Ребет у супровод! унтерштурмфюрера СС Альфреда Кольфа. Цей офщер «служби безпеки» протягом трьох ponie фа- шистськоТ окупацн Львова займався украТнськими i по¬ льськими справами, здшснюючи на практиц! давжй дев!з римлян: «Divide ef impera» \ Цього дев!зу дотримувався i генерал-губернатор Ганс Франк в «Генерал-губерна¬ торств!». Лев Ребет, вказавши Кольфу на Симовича й Паньюв- ського, мовив: — Ще ось ц! делегати, пане унтерштурмфюрер! Кивком голови Кольф тдкликав вартового i наказав по-н!мецьки: — Охороняти, щоб не втекли! ГПвгодини просид!ли мовчки Симович i Паньювський, вир!шивши, що, либонь, на цьому Тхня пол!тична кар'вра заюнчувться. Та Ребет i Кольф з'явилися знову, i остан- жй оголосив, що Стецько та 1льницький затримуються через те, що Тх повезуть у Берл!н обговорювати деяк! питання в присутност! Степана Бандери. Крапку над цкю трапкомедкю, що тривала два тижн!, було поставлено в к!нц! липня, коли вс! члени «уряду» одержали стереотипы листи за гпдписом Стецька, що заюнчувалися фразою: «Я впевнений, що ви збережете в!рнкть украТнсьюй державжй справ!». Недалек! люди !з середовища украТнськоТ нацюна- лктичноТ !нтелкенцн, не розбираючись у справжшх при¬ чинах такого завершения всього цього блефу, твердили: «Н|мц! нас обдурили». Але xi6a тут Тм !жиця була про¬ писана? Скор!ш за все i правильнее буде починати роз- мову з того, як купка нацюналктичних авантюриспв ти¬ пу Бандери, Стецька, Мельника та !нших намагалась за всяку ц|'ну обдурити жмц!в, переконуючи Тх, шбито на УкраТн! в ОУН багато прихильниюв i ОУН, мовляв, по¬ став як гр!зна сила. Кр!м того, донесения шпигунськоТ агентури, видаючи бажане для н!мц!в за д!йсне, примен- шували силу ЧервоноТ Арми. Та вже в перших боях на кордон! та в трикутнику Броди — Радз!в!л!в — Дубно пт- лер!вц! наштовхнулися на такий спйкий onip з боку Чер¬ воноТ Армн, якого вони не зустр!чали н!де на Заход!. 1 Розд1ляй i володарюй (лат.). 60
Кость Паньювський, прибувши до Львова п!сля поТздки за Збруч, розпов!дав, що говорили йому н!мц!г коли во¬ ни побачили кладовище птлер!вських танюв на шляху до Киева, пооб!ч дороги Броди — Дубно — на юлька десят¬ ое к!лометр!в yci поля чоржли в!д корпусе спалених i розтрощених сталевих потвор 3i свастикою. Н!мщ твердили, що птлер!вська арм!я протягом двох перших тижн|'в в1Йни зазнала значно бжьших втрат, жж в ycix попереджх боях у Eeponi. I це значною м!рою спричи- нилося до того, що окупанти, одержуючи тривожн! ЗВ1СТКИ з фронту, вир|шили — настав час поюнчити з yci- лякими комед!ями на кшталт проголошення «уряду са- моспйноТ». К|лькома стусанами окупанти роз!гнали за- сновниюв цього «уряду» та його м!н!стр!в. Збковиську нацюналктичних вожаюв, як! запрагли правити УкраТ- ною, публ!чно дали дзвшкого ляпаса. Байер, П1дводячи «теоретичну основу» п!д розпн не визнаного птлер!вцями «уряду», в своТй статп «Що ми знаходимо на Сход!», опублжоважй 18 липня 1941 року в газетц! «УкраТнськ! щоденн! eicri», прямо зазначав, що «украТнство в кторичному розвитку выкинуто на сто ро- юв назад», що «в!дродження може прийти пльки в!д селянства, бо sei !нш! прошарки населения надто слаб!, щоб очолити регенеращю». Розправившись таким чином з усею украТнською !нтел!генц!ею, з ус!ею культурою украТнського народу, яка значно розвинулась за останне десятир!ччя, цей спещалют СД по слов'янських краТнах твердив, що украТнц! — це «нев!льники прац!», що, т!ль- ки наслщуючи «жмецький приклад», вони мають едину можливкть «стати хл!боробами, тому що п!дстав для створення кер!вного прошарку украТнськоТ наци ще сьо- годн! нема». Що могло бути образлив!ше для кожного украТнсько- го !нтел!гента, насамперед для тоТ частини украТнськоТ буржуазно! 1нтел1генцн на Зах!дн!й УкраТн!, яка за авст- р!йських i польських чао'в так полюбляла з будь-якого приводу чванитися р!зними званиями — «пан профе- сор», «пан меценас», «пан мапстр», «пан доктор», «пан !нженер», «пан редактор» i т. д., жж таке безапелящйне твердження птлер!вського чиновника, котрий з перших дн!в окупаци був (разом з Гансом Кохом, Альфредом Кольфом i полковником Б!занцем) володарем життя i смерт! будь-якого украТнця? 61
I все ж, одержавши i цей черговий плювок в обличчя, не -ильки учасники двотижневого «уряду», але й Тхн! сгпльники зробили вигляд, н!би Н1чого не сталося, роз** кланялись ! почали шукати !нших шлях!в, щоб догодити птлер1вцям. Уже 16 липня один з таких «пан!в меценаав»— Кость Паньювський, якого морально публ!чно вщшмагав штурм- банфюрер Байер, приплентався в Ратушу i попросився на службу. Байера ц!лком влаштовували так! слуги, без хребта i почуття власноТ пдност!. ГНсля перетворення за- х!дних областей УкраТни в «генеральне губернаторство» вони на очах у eeix допомагали фашистам грабувати селян, здирали з бщноти контингенти, видавали партиза¬ не, яких дедал! б!льше ставало на наш!й земл!. А п!сля стал!нградського розгрому т!еТ само! 6-Т арми, що ко¬ лись окупувала Льв!в, але якою п!д Стал!нградом коман- дував уже Паулюс, коли став очевидний близький крах птлер!вськоТ Н!меччини, вони робили все, щоб його в!д- строчити: вс! ц! паньк!вськ!, кубшович!, росляки, мельни¬ ки почали добиватися утворення украТнськоТ див!зн СС «Галичина». Вимолили ТТ, добилися! Та ще не стих дзв!н литавр оркестру п!сля оголошення першого наказу про утворення див!з!Т, який зачитав губернатор Отто Вехтер в зал! колишнього воеводства Львова, як з'ясувалося, що добровольце у див!з!ю назбиралося не так уже й багато. «Добровольце» почали зганяти силомщь, вдаючись до будь-яких хитрощ!в. Бачачи всю цю метушню !з утво- ренням див!зп СС «Галичина», спостер!гаючи, яким чи¬ ном заганяють до неТ «добровольце» нацюналгетичн! загонич!, я знову й знову згадував свою молодють, по- дробиц формування лепону УСС, пот!м «УкраТнськоТ галицькоТ арми» i думав, що, як це не сумно, !стор!я повторюеться, i ось готуеться чергове жертвоприношен¬ ия кап!тал!стичному Молоху. Було в терм!нологн наших !нтел!гент!в на Зах!дн!й УкраТн! таке сл!вце: «зааганжуватися» Ч Так ось, як злод!й втягуе у свое брудне д!ло стльниюв, вожаки украТн¬ ських нац!онал!ст!в, що вже неодноразово заплямували себе в р!зних комб!нацях з птлер!вцями, утворюючи див!з|‘ю «Галичина», прагнули якомога б!льше залучити 1 Найнятися, тдрядитися. 62
в св о । ряди ствучасниюв, «зааганжувати», втягнути в брудне д!ло ствпрац! з окупантами якомога б!льше мо- лодих, недосв1дчених людей, як! спокусилися нацюна- Л1стичними лозунгами, щоб пот!м, коли нав!ть доведеть- ся Тм уам — i откунам i ошуканим — вт!кати за кордон, була б «паства», на шиТ якоТ можна сид!ти, яку можна й дал! обдурювати, численн!стю якоТ можна хизуватися перед новими хазяями, тими, що прийдуть на зм!ну Нт- лер!вцям. В!домо, який ганебний ф!нал був у див!зп СС «Галичи¬ на». ТТ було розгромлено п!д Бродами вл!тку 1944 року, майже в тих м!сцях, де в липн! 1941 року радянсью тан-’ юсти знищили тисяч! фашистських танюв. Одного разу теля зак!нчення в!йни мен! довелося бу¬ ти в юридичних справах на Бродщин!. НеподалЕк в!д се¬ ла Ылий Кам!нь, у глухому лковому виярку, селяни по¬ казали мен! велику б!лу купу черетв. Це було все, що залишилося в!д завербованих ОУН у див!з!ю СС «Гали¬ чина». Трапчний апофеоз безглуздоТ авантюри! -Довго стояв я на краю виярку, дивився на випален! сонцем, обмит! ос!нн!ми дощами черепи, слухав жебо- н!ння струмка, ств пташок на деревах, далекий гурк!т мирних трактор!в, що орали колгоспн! поля, знову дума- ючи, як у дн! молодост!, важку думу. Адже вс! ц! загиб- л!, коли б вони не клюнули на наживку нацюналктичних верховод!в, на зразок Мельника, Врецьони, Паньювсько- го, могли б п!сля визволення Львова вшськами Радян¬ ськоТ Арми вступити в тринадцять вищих учбових закла- д|в м!ста, заюнчити Тх, стати !нженерами, л'жарями, педа¬ гогами, агрономами. Вони б могли приносити велику ко¬ рпеть украТнському народов!. А що залишилось в!д них? Купа б!лих юсток! Величезна вина нац!онал!спв перед украТнським наро¬ дом не т!льки в усьому, про що я Мисав ран!ше. Вони винн! ще й в тому, що, виконуючи безпосередн! дору- чення птлер!вськоТ военноТ пропаганди, починаючи з то¬ го часу, як Радянська Арм!я тд!йшла до Збруча, сприяли вивезенню в Н!меччину украТнськоТ молод!. Поширю- ючи наклепницью чутки про Радянську владу, погрожу- ючи украТнському населению «терором i масовим зни- щенням», вони впливали на неспйких, наТвних людей, змушуючи Тх залишати р!дну землю, виТжджати в Н!меч- 63
чину. Вони, вожаки нацюнал!ст!в, зробили нещасними тисяч! укра1нц!в. Вырвавши Тх в!д р!дно! земл!, в!д куль- тури украТнського народу, в!д велико! творчоТ, благо¬ родно! прац! радянських людей, вони перетворили Тх у жалюпдних «блукач!в», в об'ект национально! асимтяцн чи то Н1мецько!, чи то американськоТ, чи то бразшь- ськоТ. Але, подавшись разом з ошуканими в обозах Нт- лер1вських в!йськ, ц! пани, що спровокували «блукач!в», здавна зв'язан! з !ноземними розвщниками, добре зна¬ ли, що для них, «пан!в меценаав», завжди знайдеться робота, поки icHyc ненависть каппалктичного буржуаз¬ ного свпу до Радянського Союзу. Подив!ться, як живе за кордоном молодий украТнський «блукач» i як npncni- вуючи «благоденствують» yci ц! «пани меценаси», що обслуговують зараз американськ! шпигунськ! центри в Зах|'дн|й Н|меччин1 та за океаном! ...Я пишу свою спов!дь з уаею в!дпов!дальн!стю за кожне ТТ слово, за кожну ТТ подробицю, пишу правду, передуману й перев!рену роками роздум!в, ще й тому, що сам у липн! 1944 року, тддавшись психозу, мало не покинув дружину й дней i не поТхав на Зах!д. Як би я безглуздо вчинив! I як я дякую дол! й добрим друзям, за порадою яких я залишився у Львов!, i яким би я був Щасливим, коли б не потрапив у цю тдземну тюрму. ...Робота юриста давала мен! можливкть часто роз'Тж- джати по УкраТн! й бувати за ТТ межами. Я бачив, як буквально на очах розквпала, ставала дедал! кращою моя УкраТна, я пишався тим, що вносив i св!й маленький вклад у загальнонародну справу, вклад рядового захис- ника радянського права, людини, що дас поради трудя¬ щим, допомагае зберегти непорушними радянськ! зако- ни. Коли я ходив тротуарами нового красеня Хрещати- ка, я не м!г без сл!з дивитися на вибудуван! руками труд!вник!в УкраТни чудов! будинки, що звелися на м!сц! руТн. ПроТжджаючи по захщних областях УкраТни, я ба¬ чив оновлений Луцьк, в!дбудований Тернотль з його но- вим чудовим озером, Льв!всько-Волинський вупльний басейн з копрами шахт, що вир!с буквально на очах, i серце мое сповнювалося гордктю за трудов! звершен- ня украТнського народу. Коли я чув по радю, як учасни- ки ансамблю УгорськоТ НародноТ Арми ствають своею мовою п!сню «Розпрягайте, хлопц!, кон!», коли я д!зна- вався, що, прибувши до Львова, заруб!жн! вчен! виявили грунтовну об!знан!сть з творчктю украТнського письмен- 64
ника Василя Стефаника, я думав: якими ми повиньн бути вдячними Радянсьюй влад! за ТТ мудру полпику, завдяки як!й щодня розвиваються штернацюнальж зв'язки м!ж народами, а культура УкраТни йде у запальному фарва¬ тер! cbitoboi культури. 11 In може протиставити благотворному впливу вчення соц!ал!зму, прекрасжй радянсьюй д!йсност! закордонне базжання жалюпдних в!дступник!в— украТнських нацю- нал!стичних труп i групок? Що, зокрема, несуть !'хж ви- ступи по закордонному радю спотвореною украТнського мовою? Злкну, людиноненависницьку пропаганду по¬ мети й смерт!, третьоТ свповоТ в!йни, оголено!' зради, що неодноразово повторювалася за останнс тветолитя... Адже жодноТ конструктивно!' думки, жодного власного погляду на реч1, окр!м повторювань злкних завивань своТх хазяТв, що стоять б!ля м'иика з доларами, немае в украТнських нацюналюпв. Усе викрито, запльовано, продано, все запаскуджено в таких помийних ямах мо¬ рального пад!ння, що !нод! дивуешея — зв!дки беруться люди, як! ще в!рять нацюналктичним тдетвувачам, що й сьогодн! снують у закапелках Свропи i на американ¬ скому континент! свою стару павутину брехж i зради. Та не вдасться Тм б!льше за допомогою брехж i демагоги ошукати украТнську молодь, повести ТТ дорогою зради. Проте повадки й недалеке минуле нацюналютичних от- руювач!в треба знати кожному чесному сину УкраТни. Перед ним, перед народом мое!* Батьювщини, мен! й хоплося висповщатися у цьому жахливому полон! на схил! своТх л!т, коли сивина поср!блила мою голову, що багато передумала на важкому й не завжди прямому шляху. ...Ц|'лком можливо, якщо колись ця моя спов!дь по- трапить до рук чесних сижв УкраТни, у них виникне при- родне питания: як i для чого я написав ТТ та ще в таких жахливих умовах задушливого монастирського тдзе- мелля? ...У березн! 1950 року до мене в юридичну консульта- ц!ю разом з !ншими в!дв!дувачами заявився непоказний на вигляд хлопець у грубошерстому тджаку й, коли по- близу жкого не було, зашепопв, що один пан, м!й дав- жй шк!льний товариш, наспйно просить мене чекати його сьогодн! о двадцять пернлй годин! на паперт! ко- стьолу свято!' Магдалини. I просить мене н! в якому раз! не затзнюватись. Все це було сказано категоричним 3 В. Беляев 65
тоном. Як в!домо, костьол святоТ Магдалини стоТть на перехресп людних вулиць Львова, поблизу його — ПолЕ- техжчний 1нститут i Льв!вське управлшня державно! безпеки. Здавалося б, нЕчого небезпечного така зустрЕч менЕ не вЕщувала. Коли б рандеву було призначено в лЕс! — я, можливо, завагався б. А в цьому мЕсцЕ — нЕ« Коли я стояв на папертЕ костьолу, його схЕдцями до ме¬ не пЕднявся чоловЕк у форм! радянського офЕцера. За ним йшло ще два чоловЕки, але залишилися внизу, на тротуар!. Очевидно, це була охорона. Коли офЕцер на- близився, по його великих вухах, по викривленому нос! я одразу впЕзнав свого давнього знайомого Романа Шу¬ хевича, який зараз Еменував себе «генералом Тарасом Чупринкою, командуючим УкраТнською повстанською армЕею», i вже давно перебував на нелегальному стано¬ вищ!. Привпавшись, Шухевич сказав, що в!н не хоче в!дкла- дати справу в довгий ящик, i запропонував мен! !золю- вати себе на м!сяць в!д роботи i с!м'Т, i, перебуваючи в тихенькому м!сц!, написати коротку !стор!ю боротьби керованих ним бандер!вц!в з Радянською владою. Bin пооб'щяв забезпечити мене вама потр!бними матер!ала- ми i пов1домив, що, коли написане мною буде пере- правлене ним за кордон, у Мюнхен, у закордонний центр оргажзацн украТнських нацюнал!ст!в, то на м!й ра- хунок там над!йде сол!дна сума гонорару, яким, як ска¬ зав Шухевич, я зможу скористатися, коли «все в csi- тЕ перем!ниться i в!д б!льшовик!в не залишиться й слЕ- ДУ»- Я почав вЕднжуватись, посилатися на свою старкть, на роботу, на те, що я давно в!д!йшов од усього цього, та Шухевич перебив мене: — Пане мецеяасе! Все вже вир!шено! Ми знасмо ваш! лЕтературнЕ зд!бност!, знасмо, як ви сшвробЕтничали дб приходу РадянськоТ влади в «Червожй калин!», знасмо, як! гарж спргади написали про «УкраТнських сЕчовиХ стр!льцЕв». НапишЕть зараз таке. I запам'ятайте раз i на- завжди — людина, яка один раз вступила в ОУН, може вийти з оргажзацн тЕльки в могилу. У нас с досить засо- бЕв, щоб спровадити туди кожного, хто вЕдмовлястызя вЕд служби нашЕй справ!. В!дчувши пряму погрозу i знаючи, що з такими типа¬ ми жартувати небезпечно, я знову почав запитувати: ян же з роботою, як Ез сЕм'сю? 66
— Все буде в повному порядку! — в!дпов!в Шухе¬ вич.— У ваипй юридичжй консультацн працюе наша лю¬ дина. Вже готовий наказ про ваше тривале в!дрядження в Ки7в i в Москву у справ! тутешжх спекулянтов м'ясом, яких ви н!бито будете захищати. Дружин! подзвонять про ваш неспод!ваний в!д'|'зд. Справа, як кажуть, для нас, адвокапв, прибуткова, можна одержати «багато в лапу». По|'дете ви не один. А працювати ви будете т!ль- ки в моему особистому бункер!, про який знаю т!льки я, а той, хто його обладнував, давно перебувае там, зв!дки починаеться хв!ст редиски... I ця остання, страшна за cboim цижзмом фраза, за якою ховалося багато чого, i категоричний тон Шухеви¬ ча, i два суб'екти, що охороняли нашу зустр!ч, без сум- н!ву, !з зброею напоготов!, парал!зували мою волю, i через годину я вже був тут, п!д землею. Я почав працювати. Через два дн! Шухевич общяв особисто (це було точно обумовлено) принести мен! матер!али про ди групи ОУН Вороного в л!сах тд Сока¬ лем, але Шухевич не прийшов. Минув тиждень. Нжого! Очевидно, щось трапилося Haropi, i тод! я збагнув, що чекае на мене. Живцем похований, я вже жколи б!льше не побачу сонячного св!тла. I тод!, замкть нового обма¬ ну, я вир!шив розповкти всю правду людям. Що б там не було. Одн$ лампочка вже перегор!ла. Залишилася друга. Остання. Якщо перегорить i вона, у мене залиша- еться можливкть освпити це тдземелля останжм спа- лахом. Прощавайте! 3 липня 1950 року Павло Г а л i б е й». ...Коли я заюнчив читати, полковник Косюра, розмина- ючи тонкими пальцями цигарку «Казбек», мовив: — Можете взяти цей зошит i використати його на власний розсуд. Цжавий людинознавчий документ, чи не так? Що ж стосуеться «останнього спалаху св!тла», то в!н осв!тив тдземелля т!льки тому, що тд час черговоТ операцн в березы! 1950 року на околиц! Львова нами було знешкоджено, при спроб! вчинити onip, Романа Шухевича, що !менував себе «генералом Тарасом Чуп- ринкою...» 3'
ЗА КУЛ1САМИ ВЕРТЕПУ «УКРАТНСЬКОГО МОИСЕЯ» ГПдривна людиноненависницька д!яльжсть людо!д1в з ОУН розгорталася при .мовчазн!й oniuj й прям!й мате- р!альн!й та !деолопчн!й шдтримц! агентури Ватжану на зах!дноукра'|'нських землях — верх!вки греко-католи- цько‘| церкви з и центром у палатах митрополита на Святоюрсьюй ropi у Львов!. Досвщчеж виученики езуТтсько! та !нших колепй Ва- тжану, як! заедали в палатах митрополита, докладали yeix зусиль, щоб утримати свою паству в чуж!й, !нозем- н!й невол! — австр!йськ!й чи польсьюй — однаково! — аби лльки ця паства не йшла тим шляхом, який обрав для себе визволений народ РадянськоТ УкраТни. Ще за- довго до того, як птлер!вськ! орди напали на Радянський Союз, кер!вники греко-католицькоТ церкви i птлер!вськ! вожаки виявляли цшковиту одностайжсть i в cboix за- думах, i передуем у cboix планах проникнення на Сх!д. Плани ц! були продиктован! Ватиканом, i першим його авангардним загоном, що повинен був нести прапор ка¬ толицизму на сх!д, у глиб Pocii, розширюючи володшня намкника бога на земл! — папи римського, була саме греко-католицька церква. Така вщдавна и кторична мк!я. I як тшьки перш! фа- шистсью бомби впали на радянський Льв!в, святоюрськ! каножки, твердо в!рячи в неминучу перемогу птлериз- му, почали вибовкувати вс! своТ таемж задуми й справи. Певно, жодна !нша церква, тдлегла Ватжану, не вика- зала пкля вторгнення птлер!вц!в на територ!ю СРСР спльки cboix таемниць i не розкрила такою м!рою свою справжню суть перед широкими масами народу, як гре¬ ко-католицька. Один !з найближчих сп!вроб!тник!в митрополита Шеп¬ тицького архкпископ Йосиф Сл!пий похвалявся на сто- р!нках журналу «Мкюнар» тим, що bih, збираючи ун!ат- ських священик1в, давав Тм вказ!вки, як боротися з Ра- дянською владою. 68
1нший святоюрський «хрестоносець», священик Марк!- ян Когут, у статт! «Мар!йськ! конференц!! п!д в!кнами НКВС» розпов!дае подробиц! таемно! наради мар!йсько- го ж!ночого товариства, що ставило соб! за мету в!двер- то контрреволюц!йн! дн. «Календар мюонара» 1942 року, виданий в окупова- ному Львов!, зак!нчувався статтею «Найважлив!ш! поди», в останн!х рядках яко! було написано: «Наша мр!я сповнилася. Дня 30 червня н!мецька арм!я вв!йшла в княжий город Льв!в. Ми... з ycici сили кликали: «Хай живе геройська н!мецька арм!я! Хай живе вождь Н!меччини Птлер!» У церквах дякували богов!...» Нав!ть у тому раз!, коли б ми б!льше н!чого не в!дали |'з з!знань святих отц!в, цих рядк!в ц!лком досить, щоб навжи затаврувати кер!вництво греко-католицько! церк¬ ви, яке так вщдано служило Птлеру. Ясна р!ч, не випадково вже в перш! дн! птлер!вського вторгнення у Льв!в, Ватжан переслав так званому Укра- Тнському центральному ком!тету через митрополита Ан- др!я Шептицького 15 м!льйон!в злотих для «л!кв!даци наслщюв б!льшовизму» i для посилення пропаганди ка¬ толицизму. Хоча Зах!дна Укра!на була т!льки невеликою територн альною частиною релНйно! експансн католицизму, в и icTopii надзвичайно яскраво в!дображен! вс! т! головы методи завоювання в!руючих, земель i прибутюв, якими папський Рим користусться i сьогодн!. Ще до насильницького проведения унм, що мала на мет! посднати релНйну експанаю папства на Сход! й гра- б!жницьк! плани польських корол!в i феодал!в, католи- цька церква нещадно душила i грабувала захщних укра- Тнц!в. Згадуючи п часивсвоТй в!дом!й поезн «Ще як були ми козаками...», великий Кобзар УкраТни Тарас Шевчен¬ ко писав: Росли сини i веселили Crapii скорбнп лпа... Аж поки 1менем Христа Прийшли ксьондзи i запалили Наш тихий рай. I розлили Широке море сльоз i кров!, А сирот (менем Христовим Замордували, розп'яли... Поникли голови коэачь Неначе стоптана трава. Украйна плаче, стогне-плаче! За головою голова
Додолу пада. Кат лютус, А ксьондз скаженим язиком Кричить: «Те deum! алтуя!..» Проводячи агресивну програму папства, езуТти та по- д|бн! до них чернеч! ордени на Зах!дн1Й УкраТн! не хоть ли годуватися лише «словом божим», а вама засобами примножували своТ багатства, спираючись у MicioHep- ськ!й д!яльност1 на величезн! латифундп. Лише латинське арх'|€пископство мало на початку XX столптя у Львов! 14 787 гектар»в орноТ земль Bci монастир'1 Галичини во- лод!ли 48 774 гектарами земл!, а греко-католицька мит- ропол!я, на чол! якоТ Ыввжу сид!в граф Андрж Шеп¬ тицький, володша 30 991 гектарами найкращоТ земл!. У книз! «Ватжан м!ж двома cbi'tobhmh вжнами», вида- н!й Академ!сю наук СРСР 1948 року, про полпику папи римського в Польщ! та про роль греко-католицькоТ церкви говориться таке: «У сам!й Польщ! Ватжан ор!снтувався на реакцмж фе- одально-катталктичн! кола. Папа освячував середньо- в!чн*1 форми панування великих пом!щик!в над селянами i нацюнальний гнп у пкляверсальськж Польщ!. Папа п!д- тримував антирадянський курс правлячих клаав Польщ!, колоызащю та окатоличення украТнського i бшорусько- го населення Зах!дноТ УкраТни i ЗахщноТ BinopyciT. В той час, як П|й XI був нунцкм у Польщ!, в!н складав плани Ыдкорення православноТ церкви католицизму. Bih покладав велик! надн на уыатську церкву. Його най- ближчим радником був ужатський митрополит граф Шептицький, резиденц!я якого знаходилась у Львов!. За планами папи саме Галичина мала стати опорним пунк¬ том, зв!дки Ватжан Mir би проникнути на територ!ю СРСР». Але для того, щоб замаскувати головне призначення митрополита Шептицького, клерикали й украТнськ! нац!- оналкти оточили особу польського графа, який одягнув манпю iepapxa украТнськоТ греко-католицькоТ церкви, неск1нченною юлькктю м!ф!в i легенд. Bci ц! легенди Ма¬ ли зобразити митрополита як аполпичного вченого-бо- гослова, богоугодника, мецената мистецтва, котрий на- чебто лише спостеркав !з вжон свого палацу митропо¬ лита за тим, що в!дбувасться в жигп, й турбувався лише про спаання душ своТх в!руючих та свосТ власноТ. В!домо, що митрополит дуже любив приймати у себе валяких заруб!жних гостей, котр! цжавилися пол!тичним 70
життям Зах!дноТ УкраТни. Проте сам в!н р!дко висловлю- вав ясно Й piiuyMfe свбТ поглЯДй, обмежуючись здеб!ль- шого натяками. Де ж бо людин|', зану режиму священн! книги, принижуватися до таких брудних справ як полн тика! I те, що така легенда кнувала, було справою Tic! в!ко- воТ школи брехн! й облуди, яка прославилася п!д !мёнем сзуТтства. Ополячении р!д украТнських магналв Шептицьких дав папству Ц1лу плеяду митрополит!в i епископ!в, ^ikS здавна допомагали Балкану накидати на шию галицьким украТн- цям ненависне Тм ярмо уни. Останн!м !з цкТ плеяди був Андр|'й Шептицький. Ще в Краков! 1886 року молодий драгун австр!йськоТ арми — юрист Шептицький, сидячи на студентсьюй лав!, прославився своею нетерпимктю до л!беральних на- строТв того часу. Його нав!ть ббрали головою найреак- ц!йжшого товариства «Ф!ларет», що боролося з л!бе- ральним студентським гуртком «Читальня академицька». Браття з ордену 1гнат!я Лойоли \ як! з дитинства вихо- вували молодого графа, порадили йому здшенити подо- рож до далекоТ сн!жноТ PociT i НадджпрянськоТ УкраТни. Шептицький Тхав туди як релтпйний розв!дник, ! можна не сумжватися в тому, що його поТздка зб!галася з роз- вщувальними планами генерального штабу т!еТ ж авст- ршськоТ арми, п!д чорно-жовтими прапорами якоТ в!н служив i чий драгунський мундир в!н все ще вщчував на своТх плечах. Не випадково в Киев! молодого Шепти¬ цького «вводив на мкц! в обстановку» вщомий агент Ба¬ лкану Юр!й Шембек, польський граф, а п!зн!ше моги- л!вський римсько-католицький арх!епископ. Аристократичн! салони Москви i Киева, монастирсью келн Хирова й Добромиля, довп коридори конгрегацш Балкану в Рим! привели молодого графа ще 1888 року в кабшет самого папи Льва XIII. Святий отець з вершини ЛатеранськоТ гори давно вже сл!дкував за подорожжю юного нащадка графського роду, лено зв'язаного з пап- ським престолом. Уже п!д час першоТ ауд!енц!Т Лев XIII, В1таючи молодого Шептицького !з вступом до чернено¬ го ордену Васил!ан, сказав, що саме ордену Васил!ан необхщно виконувати велику м!с!ю на С)(од!. 1 I г н а т 1Й Лойола — середньов1чний чернець, засновник най- вапеюпшого католицького ордену сзутв. 71
Ще не встиг Андр!й Шептицький як сл!д обжити чер- нечу кел!ю в Добромил!, куди bih переТхав з Рима, як його хазяТ-езуТти одержали листа з Ват!кану в!д свято? конгрегац!? по поширенню в!ри. В цьому лист!, датова- ному 21 грудня 1888 року, кардинал Ледоховський—• «чорний папа» ордену езуТт!в — вимагав скоротити !спи- товий строк молодого ченця з шести м!сяц!в до одного. Це був лише початок, бо й дал! Рим, якому Шептицький був потр!бний негайно, форсував його духовну кар'еру своТми таемними i явними вказ!вками. Не минуло й десяти л!т, як Шептицького проголошують епископом Стан!с- лавським i дають йому зрозумпи, що для його широких драгунських плечей уже готусться мант!я митрополита. Невдовз! виконуеться i ця общянка. Разом !з жезлом митрополита граф Андр!й Шептицький, котрого вс! в!д- тепер називають «князем церкви», одержус в!д Ватжану ще точшший план таемноТ подорож! на Сх!д. Новоспечений митрополит в!дпускас соб! бороду, друз! з австр!йсько7 розв!дки дктають йому фальшивий паспорт, i з цим фальшивим паспортом тд !м'ям га- лицького адвоката, доктора Олесницького, окружним шляхом, через Саксожю Шептицький 7де в Ылорус!ю. Bih в1ДВ1Дус священиюв, таемних приб!чник!в католициз¬ му, встановлюе зв'язки з псевдолитвинами, що п!д мас¬ кою прихильниюв православ'я д!ють як таемн! агенти папського Рима. Шептицький налагоджус зв'язки з б!ло- руськими буржуазними нацюналктами, що прагнули, як i украТнськ! буржуазн! нацюналюти, в!д!рвати св!й край в!д Pocii i вщдати його зах!дним державам. У ро- Л1 галицького адвоката митрополита Шептицького з рад!стю зустр!чають у салонах Киева, Москви, Петер¬ бурга. Та Шептицький-Олесницький тд час поТздки губить св!й паспорт, i ця обставина допомагае роайсьюй контррозв1ДЦ1, хоча i з затзненням, з'ясувати, хто саме ховався п|д 1менем адвоката Олесницького. Не дивно, що коли 1914 року роайська арм!я вв!йшла у Льв!в, мит¬ рополита Шептицького вислали в глиб Pocii як в!йсько- вополоненого, аби bih не м!г i дал! займатися шпигунст- вом тд час розпалу военних д!й. У книз! «МоТ спогади» в!домий генерал Олекай Бру¬ силов писав: «Ужатського митрополита графа Шептиць¬ кого, в!двертого ворога Pocii, який з давн!х час!в нёзм!н- но аптував проти нас, теля вступу роайських в!йськ до 72
Львова (1915 pin.— В. Б.) було за моУм наказом попере- дньо гнддано домашньому арештов!. Я його викликав до себе з пропозиц!ею дати чесне слово, що bih н!яких во- рожих д!й, hi явних, hi таемних, проти нас застосовувати не буде, за такоУ умови я брав на себе дозволити йому залишатися у Львов! для виконання cboix духовних обов'язюв. В!н охоче дав мен! це слово, але, на жаль, усл!д за цим почав знову каламутити воду й виголо- шувати церковн! проповщ!, в!дверто ворож! до нас. 3 огляду на це я його вислав до Киева в розпорядження головнокомандуючого». В!рна служниця Ватжану — !ерарх!я греко-католицькоУ церкви — дедал! б!лыие розгортала наступальн! дii про¬ ти в!льнолюбивого галицького населення i насамперед проти прогресивноУ !нтел!генц!У. Натхненник цього наступу — митрополит Андр!й Шеп¬ тицький залишаеться протягом багатьох десятилпь незм!нним кер!вником «чорноУ арм!У» аж до осей! 1944 року — переддня остаточного розгрому птлер!в- ськоУ арми, коли домовину з його т!лом проносять вули- цями Львова. На думку Ватжану, граф Шептицький ви- конав свою життеву м!с!ю бездоганно. Завдяки тонк1Й полиичнж тактиц! Шептицького, керо- вана ним греко-католицька церква валяко приховувала своУ справжн! плани i, прагнучи до популярност! серед народу, вдавала з себе нав!ть захисницю скривджених нац1ональних !нтерес!в. Ыльш того, граф Андр!й Шеп¬ тицький, який тривалий час був вще-маршалом гали¬ цького сейму, виступае в Австро-Угорщин! Габсбурге! в Польщ! маршала ГПлсудського як арб!тр-примиритель м!ж пригнобленими i гнобителями. Коли Шептицькому не вистачало пол!тичних аргументе, в!н кликав на допо- могу авторитет господа бога i, прикриваючи своУ д!У по- силаннями на волю провид!ння, стримував зростання на¬ родного незадоволення. Але робив bih усе це досить делжатно: не забував про свое становище представника Ватжану, котрий керуе д!ями тисяч греко-католицьких священиюв. Шептицький майстерно вдавав !з себе спра¬ ведливого архтастиря. Bin зривався лише тод!, коли под!У безпосередньо за- грожували його !нтересам. Наприклад, коли у Львов! прогрим!в пострш студента С!чинського, який убив на- мюника Галичини графа Андр!я Потоцького, найближчо- го друга графськоУ родини Шептицьких. 73
Студент Льв!вського ужверситету Мирослав Счинський з'явився 12 квпня 1908 року гпд час звичайного при- йому в каб!нет графа Потоцького i, спрямувавши на нього дуло револьвера, вигукнув: «Ось тоб! за вибори, за Каганця, за нашу кривду!» Сам Мирослав Счинський розпов!дас про знищення графа Андр!я Потоцького на стор!нках прогресивноТ ка- надськоТ газети «Життя i слово» в номер! в!д 17 кв!тня 1978 року: «Я запясався на вд!снц!ю до цкарського намкника графа Андр!я Потоцького, жби хочу просити «посади вчителя». Ti, як! мене записували на прийом до намкни- ка, не подумали, що я ще замолодий на посаду вчителя, бо не сюнчив ще ун!верситету. Коли я увшшов о 2нй годин! пополудж 12 квпня до його канцелярн, то вийняв з кишеж пктолет i в!дразу вистрелив. Поц!лив його межи очк Як це сталося, що я на таюй довпй в1ддал!, в!д дверей до стола, за яким bi'h сид!в, так влучно вистрелив, я дониж не можу зрозумн ти, бо н!коли до цього не вправлявся в стртяннк Це просто був випадок. Потоцький зразу впав, однак швидко шднявся, схопив- ся обома руками за ст!л i вигукнув: «Арештоваць тего збролняжа!» По обличчу його спкала кров. Я залишав- ся на мкц! I пльки в!дпов!в йому: «Ви злочинець — не я. Я не вт!каю, бо хочу, щоб був суд. Хочу, щоб люди довщалися, що дкться у нашему краю, як ви господари- те. I через те я прийшов до вас...» Постр!л Фчинського, як протест проти зловживань по- льськоТ адмшктрацП i кривавих вибор!в на Захщжй УкраТн!, застукав зненацька митрополита Шептицького, який сид!в у високому Kpicni на Святоюрсьюй горк Та не страждання i злидн! украТнського народу змусили його виголосити тод! свое слово з приводу того, що сталось, а Т1льки !нтереси австро-угорськоТ монархи та ТТ в!рних служител!в, уаляких польських графських род!в, що протягом стол1ть пригноблювали украТнське селянство Галичини. Ось чому в чергов!й проповщ! митрополита Шептицького, присвячежй убивству Потоцького, живий граф захищав убитого графа i разом !з сотнями своТх попл!чник!в-канон!к!в — у посланы до в!руючих греко- католиюв виступив проти «полкики без бога» i намагав- ся затаврувати вчинок С!чинського. 74
Митрополит Андр!й Шептицький вергав громами й блискавками на тих однодумщв Счинського, що, як bih висловився у своему посланж, «хотши б служити cnpaei народу закривавленими руками». Митрополит Андр!й Шептицький не xotib бачити кров на руках магнапв, в!н не пом1чав закривавлених рук австрмських улажв гпсля розстрту демонстрацп селян у сел! ХолоТв на Бродщи- HI. Шептицький побоювався лише одного: щоб не п!дня- ли зброю проти його класу пригноблен! украТнц!. I саме в той час, коли польсью магнати, заадаючи у польському суд!, засуджують Мирослава Счинського до страти через пов!шення, ц!ла арм!я священик!в гре- ко-католицькоТ церкви, Ыдлеглих Шептицькому, намага- еться, щоправда безусЫшно, вкоренити слова митропо¬ лита про всеб!чний послух у св!дом!сть народу. Вони силкуються переконати народ, що не можна виступати проти гнобител’|в, котр! розстр!люють народ, бо це буде «пол1тика без бога»... 26 червня 1908 року в палат! пажв австрмського пар¬ ламенту з великою промовою з приводу причин, що викликали вбивство графа Андр!я Потоцького, виступив в!домий украТнський письменник i громадський д!яч Ва¬ силь Стефаник. У його промов! було викрито суперечли- в!сть полиичноТ тактики митрополита Шептицького. «На пропов!д! в велику п'ятницю,— говорив Василь Стефаник,— греко-католицький митрополит граф Андр!й Шептицький смерть Потоцького прир!вняв майже до смерт! Христа, а акт С!чинського називав не пльки «зло- чином перед богом, а й проти власноТ сусшльносп, про¬ ти вичизни». Кожному мусять кинутися в оч! щ два фак¬ ти: з одного боку те, що ан! митрополит Шептицький, ан! хто !нший з «княз!в руськоТ церкви» не виступив про¬ ти порушення запов!д! «не убий», коли при виборах у 1897 роц! вбито Стасюка, коли п!д час страйку в 1902 роц! вбито Скочилка, коли шд час руху за виборчу реформу вбито 6 селян в Лядсьюм, коли п!д час остан- н!х вибор!в до парламенту вбито трьох селян в Горуцьку i коли п!д час останжх вибор!в до сейму вбито в Коропщ Марка Каганця, того самого Каганця, смерть якого чи не була р!шаючою для Очинського. 3 другого ж боку, той виступ з приводу смерт! По¬ тоцького, притому без жодного слова осуду для тих об- ставин, як! були пол!тичним ждкладом для тоТ смерт!. Ц! два факти мусять кожного навести на думку, що церква 75
не все виступае однаково проти порушення заповщ! «не убий», або що не кожне вбивство € порушенням тоТ запов1Д1. А та думка родитиме дальш! думки, в резуль¬ тат! яких буде розбиття !люз!й, що церква с ошкункою принижених i покривджених...» Bci чесн!, прогресивн! люди УкраТни, думки яких ви- словлював Василь Стефаник, ще в т! далек! дн! 1908 ро¬ ку бачили й розум!ли, кого захищав Шептицький. Не забули й не вибачили цих заспоюйливих промов навпь т! украТнц!, що живуть за океаном,— т! трудящ! украТнц!, яких голод i невилазн! злидн! погнали по шма¬ ток хл!ба з р!дноТ земл! в пащу до канадських i амери¬ канских монопол ictib . Через два роки, в 1910 роц!, митрополит Шептицький, об'Тжджаючи Америку й Канаду, прибув до канадского мкта Ванкувера. На заводах i фабриках Ванкувера пра- цювало нимало украТнщв. Уже п!д час першоТ проповщ!, що ТТ митрополит виголосив перед роб!тниками-украТн- цями м|‘ста, його закидали тухлими яйцями. — Зрадник! На тоб! кров Каганця! — вигукували роб!т- ники Ванкувера Шептицькому й з!рвали виступ ясно¬ вельможного «князя церкви», не бажаючи слухати його релИйну демагопю. Цей красномовний факт виразно оц!нюс легенди, як! поширювалися украТнськими нацюналктами, про «бла- городну мк!ю» Шептицького, який н!бито «рятував украТнський народ». Ус! ц! легенди пересл!дували одну мету — замаскувати, прикрити злочинну тактику графа- митрополита, кожний крок якого був розрахований на обман народу. 3 одного боку, митрополит жертвував частину грошей, що Тх в!н одержував в!д експлуатацн власних прикарпат¬ ских nicie, на буд!вництво лжарень i бурс-гуртожитюв для украТнськоТ шюльноТ молод!; з другого боку, в!н через управител!в нещадно експлуатував робпниюв на своТй фабриц! паперових вироб!в «Ыбльос» у Львов!. Не /випадково саме на ц!й фабриц! так часто спалахували страйки роб!тник!в. Серед управител!в мастк!в митропо¬ лита, як! брали участь у придушены страйюв i повстань л!соруб!в у прикарпатских-лках, не раз бачили й кер!в- ника мастюв «князя церкви», офщера австршськоТ служ- би, вожака украТнських нац!оналкт!в, терориста й ж- мецького шпигуна Мельника. Саме так! попл!чники мит¬ рополита, як Андр!й Мельник, багато в чому визначали 76
пол'пичну тактику Шептицького — користолюбця i бур¬ жуа,— переодягнутого в мант!ю iepapxa. Клерикальна та !нша реакц!йна преса Галичини вихва- ляла заслуги Шептицького в оргажзацп i фжансуванн! Музею украТнського нацюнального мистецтва у Львов!. Однак вона замовчувала справжню мету лукавого слуги Ват1кану. Шептицький добре знав, що в давн! часи украТнське населения Галичини боролося за своТ права й через церкву, дотримуючись православно! в!ри батьюв. Церк¬ ви Закарпаття i Прикарпаття зберегли коштовн! пам'ят- ки украТнського народного мистецтва, в яких вообра¬ жено т! часи, коли на цих землях ще не було нена- висного ватжанського впливу. Так! пам'ятки, ясна pin, нагадували доуыатськ! часи й були великою перешко- дою для латижзаци. Ось чому Шептицький вир!шив перевезти eci ц! пам'ятки до музею, що був у Львов!, й зам1нити живопис на ст!нах альських храм!в новими католицькими зображеннями. Де б не побував Шеп¬ тицький, зв!дусюди в!н вивозив до «нацюнального му¬ зею» пам'ятки в!зант!йського сх!дного мистецтва, i вод- ночас на села в!дправляли лубочн! жони свято! Терези, Йосафата, Антожя та !нших католицьких святих, виготов- лен! у Ватжан!. До Музею украТ'нського нацюнального мистецтва, що перебував п!д епдою митрополита, були завезен! дорогоцшж пам'ятки так званого Манявсько- го скиту та !нших православних монастир!в — останжх твердинь у боротьб! з ненависною народов! ун!сю. Шептицький досяг свое! мети. Звезен! до музею пам'ятки були !зольован! в!д народу, Тх могла бачити х’кба що невелика купка спец!ал!ст!в i «благонад!йних» шанувальниюв украТнськоТ старовини. Народ не мав до¬ ступу до них. I справд!, дуже важко уявити, щоб гуцул з Косова, чи бойки з Ужокського перевалу, чи нав!ть учител! Терногнльщини могли дозволити соб! таку роз- К1Ш, як поТздка до Львова для в!дв!дання музею, утво- реного митрополитом у центр! польськоТ коложзаци на сх!дних окраТнах буржуазно! Польщк У роки першоТ св!товоТ в!йни графа Шептицького, як уже згадувалось, за розпорядженням роайських в!й- ськових властей було вивезено в глиб Pocii, i на правах 77
помесного в'язня в!н перебував у роайських монастирях. Зв!льнений уже в перш! дн! ЛютневоТ революцн, bih з новою енерпею почав зд!йснювати давн! плани Балкану. Прибувши до Петербурга, граф Шептицький оселився тимчасово на Фонтанц! у заклятого ворога РадянськоТ влади таемного англшського агента, польського еписко¬ па Цепляка. У ц! дн! бурхливого зростання революц!йного руху в Pocii у затишних покоях старого особняка на Фонтанц! украТнський митрополит i ревний пап!ст езуТт Цепляк (п!зн!ше Радянська влада засудила його за контррево- люц!йну д!яльн!сть) знаходять стльну мову i д!ють в !мгя сгпльних штереав Ватжану. Як пльки Шептицький повернувся до Галичини, bih од¬ разу ж постшив на допомогу австро-угорсьюй монарх!?, що гинула. Виступаючи як член палати пажв у в!денсько- му парламент! 28 лютого 1918 року, в!н запевняв авст- ржський уряд, що «украТнц! зможуть якнайкраще забез- печити св!й нацюнальний розвиток тд крилами габсбур- зькоТ монархи». Та, незважаючи на цей захист, наскр!зь прогнила авст- ро-угорська монарх!я все ж таки розвалилася... Ще в момент ТТ розпаду мтьйони украТнщв Галичини могли б п!д революцжним кер!вництврм добитися для Зах!дноТ УкраТни державного самовизначення, визволи- ти ТТ з-nifl гн!ту австро-польських пан!в i возз'еднати з уЫею украТнською землею. Однак саме так! вороги ви- звольного руху, як Шептицький, разом з украТнською буржуаз!ею спрямували стихжний ентуз!азм великоТ частини молод! по !ншому шляху. Молодь, загнана в так звану УкраТнську галицьку арм!ю, була ошукана своТми вожаками-зрадниками. Вони повели ТТ тд буржуазно-на- ц!онал1стичними прапорами, що майже н!чим не в!др!з- нялися в!д чорно-жовтих австржських, тд якими нещо- давно воювали «УкраТнськ! ачов! стр!льц!». Нема н!чого дивного в тому, що УкраТнська галицька арм!я зазнала ц!лковитого краху в боротьб! з польською арм!ею за Льв!в: ТТ натхненники — украТнськ! буржуазн! нацюна- л!сти — не т!льки не захотти звернутися за тдтримкою до украТнц!в за Збручем, як! боролися за справедливе д’|ло всього украТнського народу, але й вважали Тх своТ¬ ми полпичними ворогами. У зд!йсненн! ц!еТ антинарод- ноТ полпики безпосередню участь брав i митрополит 78
Шептицький, котрий благословив галицьку молодь на ганебний контрреволюц!йний пох!д на КиТв... Поки галицьк! ачовики тисячами гинули в!д висипного тифу на Велиюй УкраТн!, у Львов! змщнювали свою вла- ду тлсудчики. I зовам не випадково в ycix польських шов!н!стичних альбомах поруч з генералом Йосипом Галлером, котрий прив!з !з Франци для завоювання За- х!дноТ УкраТни ек!п!руваний i озбросний американцями «польський експедиц!йний корпус», вм!щено зображен- ня Ыльчевського, найближчого колеги Шептицького. Цей бувалий сзуТт, римсько-католицький арх!спископ Б!льчевський, благословляв польських шов!жст!в-колож- затор!в на боротьбу з галицькими украТнцями саме тод!, коли греко-католицький митрополит Андр!й Шепти¬ цький, також пщвладний Ватжану, гнав обдурен! украТн- ськими нацюналктами озбросн! загони доДжпра приду- шувати революц!ю на УкраТн!. ...ГПсля другоТ cbi'toboT в!йни у Львов! було знайдено сл!ди безпосередньоТ участ! митрополита Андр!я Шеп¬ тицького в гпдготовц! новоТ 1нтервенцн кап!тал!стичних держав проти РадянськоТ PociT. Серед домашжх речей одного викритого украТнського фашиста було знайдено н!чну полотняну сорочку. Коли ТТ занурили в х!м!чний розчин, з'ясувалося, що на н!й написано послання в!до- мих украТнських буржуазних нацюнал!ст!в — Костя Ле- вицького й колишнього диктатора Зах!дно-УкраТнськоТ народноТ республжи Свгена Петрушевича. Ц! зрадники написали симпатичними чорнилами на н!ч- н!й сорочц!, яку 1922 року пов!з !з В!дня до Львова Тхжй агент для передач! так зван!й «м!жпарт!йн!й рад!», таке послання про поТздку митрополита Андр!я Шептицького в Америку: «Доводимо до вашого в!дома, що митрополит Шеп¬ тицький пов!домляс !з США, що його робота на полпич- ному пол! дас незаперечн! устхи. Сл!д визнати, що дум¬ ка про збройну !нтервенц!ю проти PociT в колах Антанти не т!льки не охолола, а навиь починас набирати дедал! конкретжших форм. Не виключена, а нав!ть ц!лком до¬ пустима можливкть, що Антанта звернеться до нас — безпосередньо або через !нших oci6, щоб ми взяли участь у Ц1Й )нтервенцп...» Кость Левицький i Свген Петрушевич, найближч! друз! митрополита, не задовольнялися тим, що в дж першоТ св!товоТ в!йни послали на в!рну смерть за австро-угорськ! 79
1нтереси майже ц!ле покол!ння галицькоТ молод!. Те¬ пер вони за допомогою митрополита Шептицького хотг ли загнати галицьких украТнц!в у лепони штервенпв. Ще в 20-х роках цього стол!ття вони запоб!гали перед тими панами, котр! стали тепер хазяями украТнських нацюна- л!ст!в. Левицький i Петрушевич писали дал! на н!чн!й сорочц!: «Правда, ми не можемо ще твердити, що нам вдало- ся примусити Англ!ю до явного виступу в наших !нтере- сах. Проте прийшло до того, що англ!йська Jlira нац!й у Лондоне найближчими днями власним коштом видас брошуру про нашу справу. Велик! послуги роблять нам в!дом! пани Дебуаль i У!нстон Черчшль... Нам удалося зацжавити англжськ! фшансов! кола галицькою на¬ фтою». Однак спод!вання на нову !мпер!ал!стичну !нтервенц!ю в Рос!ю провалилися, i «генерал в!д Христа» Андр!й Шептицький, не пориваючи своТх англо-американських зв'язк!в i знайомств, надал! все б!льше схиляеться на бж жмецького фашизму. Ця його ор!снтац!я ясн!ше ви- явиться дещо п!зн!ше. € неспростовн! докази того, що представник Ватжану в Зах!дн!й УкраТн! — граф i митрополит Андр!й Шеп¬ тицький особисто в!д ватжанського агента в Австри Bi- дале, в!д полковника Альфреда Б!занца, в!д своТх давн!х знайомих — полковнике !з клжи Плсудського й Бека, а також безпосередньо в!д свого брата Станклава — по- льського генерала й протягом певного часу першого в!йськового мжктра панськоТ Польщ! — добре знав про задуману !мпер!алктами нову !нтервенц!ю проти СРСР. Коли деяк! буржуазж д!яч! за межами Зах!дноТ УкраТ¬ ни мр!яли залучити до нового походу б!логвард!йськ! банди Юденича, Ден!к!на й Врангеля, то тут, у Галичин!, сивий митрополит старанно приховував i виховував для цкТ ж мети колишн!х петлюр!вц!в, вожак!в УГА !з лепо- ну с!човик1в та !ншу нечисть. Андр!й Мельник готував для в!йни з Радянським Союзом терорист!в !з ОУН. Мельник був одним !з головних зв'язкових м!ж Ватжа- ном i украТнськими буржуазними нацюналктами. Це в!н координував Тхж злочинж, антинародн! ди. 80
У той же час, у 20-i —ЗО-i роки, греко-католицька церк- Ьа на зах!дноукра!нських землях починае виявляти не- абияку активнють. Уперше на цих землях на кошТи Ва- тжану починають виходити католицьк! газети певного пол1тичного заб^рвлення. До участ! в них залучаються укра|'нськ1 буржуазж нацюналкти, як! використовують цю пресу для вербування малосв!домо! молод! в ряди майбутн!х в1Йськових з'еднань, пильно стежать за вс!ма, хто виявляе уоча б найменш! симпатн до радянськоТ культури, i з цього приводу зчиняють галас, звертаю- чись за допомогою до полщн панськоТ Полыц!. Граф у мантн митрополита скликав до. свое! палати на Святоюрсьюй ropi в!дданих йому представниюв про¬ дажно! укра!нсько! буржуазно! !нтел!генцп та дух!вни- цтва. У спец!альн!й книз!, що була в палат! митрополита,— яку мен! довелося бачити,— можна було знайти власно- ручн! Ыдписи в!дв!дувач!в, котр! приходили туди з р!зйими проханнями. Там в !мена директор!в банюв, залежних в!д графа-м!льйонера, десятки !мен уаляких святенник!в, що належали до Мар!йського товариства. Bci вони, вихован! на традиц!ях австр!йсько! монархи, рабського плазування перед титулами й м!льйонами, ди- вилися на митрополита Шептицького як на зразок полн тично! мудрост!. Митрополит, по-батьк!вськи благословляючи кожного з них, пропонував тдписати програмну заяву про орга- н!зац!ю украТнсько! католицько! парт!!. В!н говорив, що !деолопчну тдготовку для орган!зац!7 тако! парт!! мож¬ на вважати завершеною. Ця тдготовка велась протягом багатьох рок!в у католицьких виданнях, створених Шеп- тицьким,— «Нова зоря», «Мета», «Дзвони». Митрополит висловлював спод!вання, що нова парт!я зможе досить швидко зайняти пом!тне м!сце в сустльному житт! Гали- чини. Запрошен! ставлять Ыдписи п!д програмною заявою, датованою жовтнем 1930 року. Щоправда, декого ди- вув, що серед п!дпис!в немае !мен! головного натхненни- ка й орган!затора католицько! партн — самого графа Андр!я Шептицького, але «князь церкви» й цього разу твердо дотримуеться свое! улюблено! манери: перебу- вати в т!н! й диригувати непом!тно через Ыдставних oci6 з гори святоюрсько! резиденцн, под!бно до того, як його найсвят!ший патрон диригуе Ыдготовкою до ново! 81
cb!toboi в|йни з висоти ЛатеранськоТ гори через пана В!дале та !нших вщданих агенпв Рима. Так у Львов!, в столиц! трьох митропол!й Ватжану— римсько-католицькоТ, греко-католицькоТ та в!рмено-ка- толицькоТ (остання п!д час птлер!вськоТ окупацИ вербу- вала льв!вських в!рмен до фашистського в!рменського лепону) — з'являсться ще один центр для втручання у сусшльно-полпичне життя галичан — украТнська народна католицька парт!я. Восьмий пункт «ПрограмноТ заяви» проливас свило на !деолопчж основи створено!' партн: «У сусп!льно-економ!чн!й полпиц! стоТмо на позиц!ях збереження господарськоТ р!вноваги i сусп!льноТ гармо¬ ни i в свою чергу з yciero р!шуч!стю засуджусмо !дею класовоТ боротьби». Цей пункт ц!лком характеризус реакщ'йну куркульську суть ново! партн. Вона, безсоромно причепивши до своеТ вив1ски так! слова, як «украТнська» i «народна», вимагала, щоб старше покол!ння украТнськоТ буржуазн в Галичии! в!ддало Тй на виховання всю молодь. Вона общяла, що вижене !з ц!сТ молод! небезпечний дух в!ль- нодумства й перетворить ТТ на слухняне знаряддя в ру¬ ках орган!затор!в новоТ в!йни проти Радянського Союзу. Програма такоТ партн ц!лком зб!галася з воснними пла¬ нами Птлера i Муссол!ж. Та поди того жовтня 1930 року на землях Зах!дноТ УкраТни знищили вс! надп на «економ!чну р!вновагу» i «соц|'альну гарможю», до яких н!бито прагнув митропо¬ лит i його нова парпя. Невдовз! увесь свп облпас зв!ст- ка про криваву «пациф!кац!ю» на окраТнах Малопольщ!. Таким н!жним словом — «умиротворения» — п!лсуд- чики називають кривав! експедицп проти украТнського населения Зах!дноТ УкраТни... Жандармер!я спалюе цЫ села, населения вт!кас до л!с!в. Найактивжша його части- на береться за зброю, т'дпалюс панськ! економп i напа¬ дав на осадниюв Ч I ось ц!сТ страшноТ за своТми под!ями осеж 1930 року оанений хрестом митрополита центральний компет пар¬ тн украТнськоТ буржуазн приймас i публжуе в орган! УНДО «Д!ло» таку цижчну заяву: 1 Оса дн и к и — колишн! польськ! BincbKoei, розсележ урядом панськоТ Польщ! на землях, захоплених в украТнських i б!лоруських селян. 82
«Ми поставились зовам негативно до цього роду дн яльност! з боку украТнських револющйних глдгпльних чинник1в, осюльки вона в!д них походить; вважасмо и шюдливою не пльки для нашого краю, але й для украТн- ськоТ справи взагал!». I водночас жодного слова осудження каральних екс- педиц!й,в кривавоТ пол'|тики ГПлсудського, поневолення украТнського населения!.. Правда, в номер! газети в!д 5 жовтня 1930 року було надруковано невеличкий допис про поТздку Шептицько¬ го у Варшаву, де в!н н!бито розмовляв з польськими м!н!страми про «умиротворения» i скаржився на деяк! зловживання властей. Та якщо митрополит i протестував проти них, то лише тому, що вони «кидають населения в об!йми комужзму». Ось чого найб'|льше боявся духов- ний вождь галицьких клерикал!в — комужзму! Bin ц!л- ком байдуже ставився до того, що горять украТнськ! се¬ ла, т'дпален! польськими уланами, що тисяч! украТнщв холодними дощовими ночами втжають у л!си Терношль- щини i Ровенщини, що пльки за портрет «гайдамаки» Тараса Шевченка, знайдений у альсьюй читальж, насе¬ ления шддавалося катуванню. I якщо митрополит був схвильований уам цим, то лише тому, що боявся зростання революц|йного руху. В орган! ж самого Шептицького та його епископа Хо- мишина, в газет! «Нова зоря», було надруковано звер¬ нення з приводу «пациф!кац!Т», у якому, м!ж !ншим, ска¬ зано: «Пдчеркуемо з притиском, що ми серед най- тяжчих обставин нашого народу в ц!й держав! н!коли не бежали i тепер не бажаемо соб! в!д!рвання украТнських земель в!д Польщ! в ц!л! прилучення Тх до билыиови- цькоТ держави...» ЫльшоТ в!двертост! год! й спод!ватися! Стае ц!лком очевидно, що митрополит з висоти СвятоюрськоТ гори бачить не зловюний в!дблиск пожеж на Зах!дн!й УкраТн!, а посилення комужстичноТ небезпеки. «Умиротворю- ють» його паству карател!, яких навчав брат митрополи¬ та, генерал Пшсудського, «умиротворюе» i bih сам, «ге¬ нерал в!д Христа», за допомогою слова божого, i за його повел!нням «умиротворюють» населения тисяч! агенпв Балкану в чорних сутанах, звертаючись по допо- могу, коли не зараджували проповщ!, в найближч! пости ИОлщн «паньства польського». 83
А коли ж «генерал в!д Христа» зрозулмв, що украТн- ська народна католицька парпя неспроможна утихоми- рити народ, в!н починае д!яти мовою военного часу. Видана в монастирсьюй друкарн! в 1936 роц! монахами ордену студит1в, який очолював брат митрополита iry- мен Климент, брошура «Осторога його ексцеленцн ви- сокопреосвященного митрополита Кир Андр!я Шепти- цького перед загрозою комужзму» починалась словами: «Хто помагае комужстам в Тх робот!, нав!ть чисто полн тичжй, зраджуе церкву». Трудящ! всього св1ту об'еднуються для боротьби про¬ ти фашистсько? чуми. Заклики народного фронту луна- ють у всьому cbiti, а тут, на Зах!дн!й УкраТн!, перший покровитель фашист!в граф Шептицький на сторшках свое? «Остороги» твердить: «Хто допомагае бшьшовикам у творенж «народних» чи «людових» фронпв, той зраджуе не пльки церкву й батьк1вщину, але зраджуе справу вбогих, терплячих i кривджених». Але обставини все ж вимагали в!д Шептицького, щоб в!н роз'яснив паств! в своТй «Остороз!», яку повинн! чи- тати в yeix церквах,— а що ж таке фашизм, проти якого комужсти в усьому свт п!дн!мають на боротьбу при- гноблених? I тут голос Шептицького в!дразу стае улесли- вим i н!жним. З'ясовуеться: «Нав1ть там, де н!якого фашизму нема, як, наприклад, у Франц!?, 1спаж?, б!льшовики починають голосити про небезпеку фашизму та про необх!дн!сть, щоб yci невдо- волен! злучилися разом перед тим маревом невол! — фашизмом, що наче черна хмара загрожуе народам Свропи. Словом «фашизм» називають комужсти народн! пар- тП, yeix нац!онал!ст!в у eeix краях...» Так нахабно обдурював в!руючих старей дипломат граф Шептицький у той час, коли з безхмарного неба 1спан!? «хейнкел!» та «савой?» з! свастикою на фюзеля¬ жах скидали смертоносний вантаж бомб на Гержку, на Мадр!д та !нш! м!ста 1спан!?, вбиваючи сотж кпанських Ж1нок i д!тей! Так говорив Шептицький, коли папа римський — його повелитель — благословляв воТнство Муссол!ж, що йшло завойовувати Абкажю! Не випадково цей самий «князь церкви» i «украТн- ський Мойсей» юлькома роками п!зн!ше, 30 червня 84
4941 року, коли птлер!вц! вдерлися у Льв!в, вщслужив у co6opi св. Юра урочистий молебень на честь фашист- ськоТ apMii. Ц'|ла зграя уыатських священик1в, згуртова- на довкола Шептицького, ствала «Многая л!та» катам украТнського народу — шмецьким фашистам, таврова- ним свастикою. Сам митрополит Андр1й Шептицький звернувся 3i словами в!тання до птлер!вськоТ арми i Пт- лера. У своему посланы до дух!вництва в1д 10 липня 1941 року, яке було опублжоване не пльки в «Apxienapxi- альних в!домостях», але й на сторшках так званоТ «св!т- ськоТ фашистськоТ преси», «генерал в!д Христа» писав: «Там, де немае ще врядування громади i м1СцевоТ Mi- jiiu.iT, треба оргашзувати виб!р громадськоТ ради, в!йта й начальника мшщн. Якщо ж не можна буде провести виб!р без парлйних чвар, як! е руТною i нещастям нашоТ справи, ДУШПАСТИР ПОВИНЕН СВОЕЮ ВЛАДОЮ ПРИЗНАЧИТИ В1ЙТА, РАДНИК1В I НАЧАЛЬНИКА М1Л1- Ц1Т, НАГАДУЮЧИ В1РНИМ ПОТРЕБУ ПОСЛУХУ СПОЧАТ- КУ ДЛЯ Н1МЕЦБКОТ В1ЙСБКОВОТ, А ЗГОДОМ I ЦИВИЛЬ¬ НО! ВЛАДИ... ...Треба також звернути увагу на людей, як! щиро слу¬ жили б!льшовикам... остер!гатися Тх i не допускати Тх до жякоТ громадськоТ роботи... Душпастир мусить мати напоготов! прапор ымецькоТ арми, себто червоний прапор, а на ньому вишита свастика на б!лому тль..» Таким чином, уже з тексту ц!еТ шструкцн стае зрозум!- ло, що греко-католицька церква з перших же дн!в птле- р1вськоТ окупацн не т!льки виала окупанпв, але й брала найактивжшу участь у створены птлер!вськоТ адм!н!ст- рацн, котра повинна була допомагати фашистам грабу- вати УкраТну. В ачы 1942 року зграя тдлих зрадниюв украТнського народу звернулася з листом до Птлера. В цьому лисп, що починався словом «ексцеленщя», зокрема говори- лося: «Наш! провщы кола завжди були впевнен! в тому, що удар нацюнал-сощалютичноТ Нмеччини тд проводом вашоТ величност! може стати смертельним для бшьшо- визму. Поразка PociT створила б можливють включити УкраТну в европейську пол|'тичну систему... Ми добре здаемо co6i справу з того, що в умовах военного часу випливають деяю труднощ!, одначе повинн! попередити 85
вас, ексцеленц!е, що украТнська територ!я дуже схильнф до б!льшовицькоТ пропаганди i через те вимагас особ¬ ливого гпдходу до себе...» I дал! в цьому зверненж до Птлера автори листа про- понували ряд заход!в, що допомогли б придушити в на-* род! УкраТни будь-яку думку про onip ымецькому фа- шизмов! й включити украТнц!в у «новий порядок», який запроваджувала в Сврош птлер!вська Нмеччина. Перший п!д цим зверненням ждписався «голова УкраТнськоТ на- ц’юнальноТ ради у Львов!» митрополит Андр!й Шепти¬ цький. П!сля юлькох п!дпис!в завершуе перелж зрадниюв уже знайомий нам власноручний п!дпис: «кер!вник ОУН полковник Андр!й Мельник». Висок! чини птлер!вськоТ Н!меччини вважали своТм обов'язком по приТзд! у Льв!в з'являтися з впитом до митрополита Андр!я Шептицького i радитися з ним, ко- ристуючись для Ыдтримки своТх каральних д!й його ав¬ торитетом. 24 вересня 1941 року на стор!нках продажноТ газетки «Льв!вськ! bictS» було опублжовано !нтерв'ю: «Губерна¬ тор Галичини про найважлив!ш! питання ГалицькоТ об¬ лает!». У цьому !нтерв'ю призначений Нтлер!вцями губерна¬ тор бригаденфюрер СС Карл Ляш, зокрема, сповктив про те, що украТнськ! нацюналкти ставляться до окупа- щйних властей з ц!лковитою дов!рою. Карл Ляш заявив! «Я переконався в цьому також тд час в!дв!дання мит¬ рополита графа Шептицького i на тдетав! беади з ним. Ми шдтвердили, що наш! думки i наш! плани един!». I в птлер!вц!в, i в папства був один стльний шлях — на Радянський Сх!д. Знавець стратепчних план!в м!жнародноТ реакцп, мит¬ рополит Шептицький виконував за завданням жмецького генерального штабу i святоТ конгрегаци велику руйжвну роботу i, вдаючись до найвитончежших хитрощ!в, ус!ма засобами перешкоджав об'еднанню галицьких украТнц!в !з наддн1прянськими украТнцями i з ус!м роайським на¬ родом. На вс!х етапах свого життя митрополит Шептицький, як i його висок! патрони у Ватжаж, bib подвшну гру, пильно стежачи за барометром м!жнародного полич¬ ного життя. Не втрачаючи над!й на перемогу птлер!вськоТ Н!меч- чини, митрополит Шептицький пкля Стал!нградського 86
розгрому загарбниюв починас згадувати про своТ давн! американо-англ!йськ! зв'язки i поступово переоркнтову- сться на блок, що його створюс Уолл-стр!т i лондонське Ст. Ще 14 червня 1942 року в пов!домленн! за № 12 гестапо ставить до в!дома Птлера, що «ОУН ф!нансуеть- ся також Англ1сю через орган!зоване у Лондон! «Укра- Тнське бюро». Через свого приб!чника Андр!я Мельника митрополит Шептицький звичайно ж знав i про цю «запасну» ор!сн- тащю ОУН. Загальновщомо, що завдяки своТм впливовим агентам у гестапо й абвер!, таким як адм!рал Канарк, Лахузен, Пзев!ус, як! були викрит! як «двмники» шд час процесу в Нюрнберз! у 1946 роц!, американська й англ!йська розвщки в роки другоТ cbStoboi в!йни мали можливкть посилати своТх шпигужв i «дов!рених» oci6 на територ!ю, захоплену птлер!вськими в!йськами. Саме завдячуючи таким зв'язкам прибув 1943 року на територ!ю УкраТни досв!дчений шпигун, украТнський на- цюналкт Як!в Макогон, в!н же Фалов. Макогон-Фалов в!льно мандрус по окуповаый птлер!вцями УкраТн!, за- в'язуе знайомства, вербус шпигужв, диверсанте напере- додн! можливого наступу ЧервоноТ Арми на зах!д. Аме¬ риканский шпигун Макогон-Фалов в!дв!дус палати мит¬ рополита на Святоюрсьюй ropi у Львов!. Вони дуже швидко знаходять сгпльну мову. I хоча по сус!дн!й площ! св. Юра ще крокують есеавськ! патрул!, а на пкках за передмктям Личакова ще лунають черги жмецьких ав¬ томате, що знищують сотн!, тисяч! мирних жител!в Льво¬ ва, Андр!й Шептицький у беод! з Макогоном-Фало- вим подумки переноситься вже у т! часи, коли УкраТна, можливо, буде окупована американськими вшськами. Макогон-Фалов повщомляе митрополиту Шептицько- му приблизний склад каб!нету м!н!стр!в «самоспйноТ УкраТни», яку готов! тдтримати багнети нових, тепер уже американських, хазяТв украТнських нацюналкпв. Мако¬ гон-Фалов в!д !мен! своТх заокеанських покровител!в люб'язно пропонуе Шептицькому в цьому уряд! по¬ ртфель м!нктра культури. Пкля деякого вагання митро¬ полит погоджуеться зайняти цей пост, але просить три- мати в таемниц! Тхн! переговори. Певно, п!д час ц!еТ бес!ди митрополит не раз пригаду- вав свою поТздку за океан в краТни американського кон¬ 87
тиненту на початку 20-х рок!в i зв'язки, як1 йому тод! вдалося встановити. Тепер вони стали в пригод!, й хто знав, можливо, саме завдяки ?м в!дбувся такий несподг ваний в!зит Макогона-Фалова до митрополита. ...П|зньоТ осей! 1944 року, невдовз! по смерт! Шеп- тицького, автор цих рядюв разом !з членами Надзвичай- HOi державно? комки по розсл!дуванню фашистських злод!янь в!дв!дав резиденщю митрополита на Святоюр** ськ!й ropi у Львов!. Нас зустр!в пещений i в!дгодований арх!спископ Ио¬ сиф Слтий, гнзжше викритий радянською прокуратурою як ворог Радянського Союзу i переховувач шпигун!в 1« Ми спод!валися, що Слтий засв!дчить своТм шдписом т! фашистськ! зв!рства, як! чинилися щогодини протягом 37 м!сяц!в на очах кожного мешканця м!ста. Адже у Львов! було знищено птлер!вцями понад третину насе¬ ления! Та apxicnncKon Иосиф Слтий, сором'язливо опустив¬ ши оч! додолу, заявив, що про фашистськ! жертви йому «р!шуче н!чого нев!домо», i попросив ознайомити його з актом лише для того^ щоб з'ясувати, якою м!рою акт в!дпов!дае канон!чному праву... Те, що митрополит Шептицький обрав соб! в насл!дни- ки такого богоугодника й «ученого» теолога, як Иосиф Сл!пий, св!дчило не на корпеть старого графа й диплома¬ та. Иосиф Слтий являв собою класичний тип кар'сриста i шкурника. Будучи ректором духовно? сем!нар!? у Льво- Bi, в!н прославився сво?ми сзу?тськими методами. Мр!ю- чи про сан митрополита, в!н в!дпустив бороду — точнн анько таку, як у Шептицького,— i намагався наслщувати його рухи й манери. Напевно, це найбтьше сподобало- ся графу. П!зн!ше Иосиф Слтий був заарештований за активну зрадницьку i ждеобницьку д!яльн!сть на користь н!мець- ких окупанпв. Разом !з Слтим було заарештовано i Святоюрського епископа Микиту Будку — давн!шнього жмецького шпигуна. Пд час першо? св!тово? в!йни, пе- ребуваючи в сан! епископа в Канад!, в!н почав провадити там жмецьку пропаганду й обдурив тисяч! канадських трудящих-укра?нц!в. Вони пов!рили словам свого дух!в-» ника, поклали сво? м!зерн1 заощадження в банки, що належали церковним братствам та !ншим установам, 1 Зараз кардинал у Ват!каж. 88
зв'язаним з жмецькою агентурою. Коли ц! установи л!к- в1дував уряд, Микиту Будку було притягнуто до в!дпов!- дальност! за державну зраду. Bih змушений був упкати в Свропу, де й знайшов притулок гпд крильцем митро¬ полита Шептицького. Й. Слтий i М. Будка, вкрай знахабжвши, були впевне- Hi, що за спиною ватжанського !дола вони зможуть i при Радянсьюй влад! безкарно провадити свою ворожу пропаганду. Та вони дуже помилялись. Возз'еднання Зах!дноТ УкраТни з! своТм материнським коренем поклало край т!й bikobim комедн, яку грали гпд режисурою Ват1кану греко-католицью марюнетки. У бе¬ резы 1946 року в1дбувся Льв!вський собор, на якому в!руюч! заявили про розрив з папським Римом, про л’ж- В1дац1ю БрестськоТ унн i про возз'сднання з православ¬ ною церквою. Та, незважаючи на це, ще й до цього часу, тклу- ючись про украТнських буржуазних нацюналкпв, що втекли за кордон, папський Рим не втрачас над!й в!дро- дити «шептиччину» як полиичний фактор сустльного життя. Уся багатор!чна шдривна робота Шептицького на За- х!дн!й УкраТн! не була суто «мкцевим» явищем. Вона, як уже говорилося, !нсп!рувалась i спрямовувалась Ватжа- ном, так само, як спрямовусться ним i зараз, через шпи- гунсью центри в Рим!, справжне призначення яких марно намагаються оберегти в!д розголосу кардинали папи римського. Наприюнц! 1949 року австр!йська газета «Л!нцер фольксблат» сповктила, що в Рим! !снус навчальний за¬ клад ордену сзу1т!в п!д назвою «Руська колепя», в яко¬ му готуються агенти для засилання в Радянський Союз. «Це один !з найдивжших будиншв у Рим!,— пов!домляла газета.— Його вжна нжоли не в!дчиняються i двер! за- вжди замкнен!. Вихованц! цього !нституту протягом усього строку навчання, в!д двох до трьох рок!в, не ма- ють права приймати в!дв!дувач!в i листуватися з р!дни- ми. У похмурий будинок на вулиц! Карло Альберто ма- ють доступ лише окрем! особи, що належать до ордену сзу’тв». Один !з кер!вник!в «РуськоТ колепТ» австр!й- ський сзуТт патер Швейгль тривалий час жив у PociT. Слу¬ хач! добираються переважно !з середовища роайських ем!грант!в, украТнських нацюналкпв. 89
За пов!домленням газети, вихованц! школи «направля- ються тд чужим пр!звищем в зони, зайнят! Советами, i мандрують не в чернечому одяз!, а як звичайн! ту- ристи». Перед вщ'Тздом папа римський дае кожному з них спец!альну ауд!енц!ю. 25 грудня 1949 року на сторшках римськоТ монарх!ч- ноТ газети «Джорнале дела серра» було опублжовано штерв'ю з другим кер!вником «РуськоТ колепТ» — падре Веттером. У цьому штерв'ю падре Веттер пов!домив, що в його заклад! готуються «мюонери» для СРСР. Тх навчають не т*1льки богословських наук, але перш за все боксу, легюй атлетиц!, ум!нню волод!ти ножем, стр!ляти на звук не щлячись. У статт! мктилися в!дверт! натяки, що майбут- жх «MicioHepie» навчають стрибати з парашутом. I зов¬ ам не випадково газета !тал!йських монархкт!в опублн кувала з!знання езуТтського священика тд вартим уваги заголовком: «У «Колепум руакум» — в!дважн! вчаться падати з неба». Неважко здогадатись, що вбитий на вулиц! Львова !нн ц!атор розриву ужалв з Римом протопресв!тер ГавриТл Костельник загинув, як про це пов!домлялося в радян- ськ|й npeci, не пльки в!д руки вбивц!, члена украТнського буржуазно-нац1онал1стичного тдтлля, але, можливо, й в!д руки вихованця езутв !з похмурого будинку на ву¬ лиц! Карло Альберто. Один !з натхненниюв цього злочину, який вир!с тд безпосереджм впливом митрополита Андр!я Шепти¬ цького, греко-католицький священик Лукашевич — чорна ворона Балкану,— згодом був викритий i як натхненник убивства в!рного сина украТнського народу, письменника i трибуна Ярослава Галана, удостоеного посмертно Дер- жавноТ премн СРСР за своТ полум'яж антивалканськ! памфлети. У 1930 роц! священик прикарпатського села Петранка поблизу Станклава Денис Лукашевич зустр!вся з Степа¬ ном Бандерою. Неподалж, у сел! Бережниця-Шляхетсь- ка, займався таким самим випдним ремеслом обману селян батько терориста Бандери, в!дданий графу Шеп- тицькому й Балкану альський nin Андр!й Бандера. Попович-терорист i двадцятишестир!чний богослов Лу¬ кашевич ще тод! швидко порозум!лися й розсталися друзями. Згодом вони об'едналися для здмснення стль- 90
hoi мети Балкану i украТнського буржуазного нацюна- Л1зму. Коли в переповненому зал! Будинку культури зал!з- ничник1в у Львов! 16 жовтня 1951 року державний обви- нувач на судовому процеа вбивць Галана Роман Руден¬ ко заюнчив свою обвинувальну промову словами: «ска- жених собак треба знищувати», бурхлив! оплески впали цю вимогу радянського правосуддя. Робпники завод!в i фабрик, колгоспники, письменники, педагоги, артисти, вчеж палко схвалили слова прокуро¬ ра. I кожний чудово розум!в, що це вирок не т!льки вбивцям Стахуру — Лукашевичу, але й усьому старому cbitobi насильства й обману, CBi'Toei шептиччини, украТн¬ ського нацюнал!зму, проти якого так пристрасно висту- пав полум'яний борець за комушзм Ярослав Галан. УкраТнський народ знищив, як скажених собак, мер- зенних убивць Галана. Водночас на судовому процеа у Львов! було доведено ще раз, що !нсп!ратором i навод¬ чиком убивства Галана був Балкан, що опжас i npnrpieac зрадник!в ycix мастей, у тому числ! й украТнських бур- жуазних нацюналюпв.
РЯТ1ВНИКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ Невдовз! пкля того, як нпмецьк! фашисти захопили Льв!в, об!звався з якогось-то птлер!вського будинку в!д- починку стомлений в!д багатьох «труд1в» (нин! ein спочи- вае «в бозЬ>) Андр!й Мельник. У телеграм!, над!слан!й рейхслейтеру Альфреду Ро¬ зенбергу 24 липня 1941 року, «Консул перший» писав: «...УкраТнськ! нацюналкти, як! здавна на слов! i на д!л! борються за н!мецько-украТнське сп!вроб!тництво, обу¬ рен! чутками про включения ЗахщноУ УкраТни в генерал- губернаторство. Ми спод!васмось, що дальновидн!сть ВашоУ екселенцн не допустить проведения такого плану под!лу УкраУни. Серця ecix украТнц!в б'ються не для Кракова, а для Киева». Як в!домо, ексцеленц!я Альфред Розенберг, при вс!й його «дальновидност!», не прислухався до порад свого холопа. Мабуть, криво посм!хнувшись, рейхслейтер з!- жмакав улесливу телеграму й пожбурив ТТ так само, як його Ыдлегл! у Львов! з!жмакали й пожбурили в помий- ну яму складений заздалепдь Степаном Бандерою-Ci- рим урочистий акт про проголошення «УкраТнськоТ со- борноУ держави». Птлер!вц! дотримувались сувороУ посл!довносп у сво¬ Тх стосунках з украУнськими нацюналктами, вибирали з-пом1ж них пом!чник!в сам! й не дуже любили, коли Тхн! шпики, так! як Мельник i Бандера, раптом починали ти- кати свого носа куди не сл!д i уявляти себе державними Д1ячами. Не т!льки Альфреду Розенбергу, а й ус!м вожа¬ кам ымецького фашизму було ц!лком байдуже, для ко¬ го б'ються серця украТнських нацюналкпв, яких вони мали за найманц!в-яничар!в, куплених для досягнення однкУ мети — Ыдкорити УкраТну. Вони милостиво до¬ зволяли украТнським нацюналктам бавитися в романти¬ ку i плекати незд!йснённ! мри утворення «самоспйноТ УкраУни», але як пльки ц! плани починали розходитись з планами фашистського командування, птлер!вц! !гно- рували Тх з властивою для них грубктю i цижзмом. 92
У той час, коли мельники, куб!йович!, андр!свськ!, ве- личковськ! та !нш! нац'юналютичж покидьки надсилали на адресу впливових чижв рейху меморандуми й сл!зж прохання, riinepiBCbKi загарбники, стбптавши своТми чо- б!тьми живе Т1ло УкраТни, подшили його так: Волинь, Подшля, КиТвщина, Житомирщина, Полтавщина, Джпро- петровщина i Запор!жжя були розбит! на округи, в яких повноправними хазяями стали птлер!всью генерал-ком!- сари. П|д Тхню владу були в!ддаж також жвденж райони Бшорусн. Зах1дж облает! УкраТни, що складалися з райожв дав- ньоТ Галичини, були включен! в польське генерал-губер¬ наторство й в!ддаж п!д владу Ганса Франка. Таким чи¬ ном, серця украТнц1в, як! жили на ц!й територн, повинн! були з цього часу «битися для Кракова», де розовея у Вавел! — резиденцн польських корол!в — Ганс Франк. Третю частину УкраТни птлер!вське командування пе¬ редало боярсьюй Румунн в нагороду за ТТ участь у в!йж на боц! фашистськоТ Н!меччини. Сюди входили земл! м!ж Бугом i Джстром, назван! румунами Трансжстр!ею, Тх центром стала Одеса. Румуни одержали також Буко¬ вину та 1змаТльську область. Територ!я Донбасу, Сумська, Харювська та Чержпв- ська облает! були ждпорядковаж безпосередньо. птле- р!вському командуванню. Так фашистсью загарбники пошматували УкраТну, гру¬ бо поглумились з вторичного минулого украТнського народу, з його традицш, роздшили штучними кордона¬ ми едину, М1цно зв'язану украТнську землю. А що ж робили в TI страшж дж, в дн! г!тлер!вського розгулу i свав1лля, украТнськ! нацюналюти? На Зах!дн!й УкраТж вони на честь приходу птлер!вц!в I на пам'ять про цей час ставили дерев'яж хрести з на- писом: «Гайль Птлер i Бандера!», як це було в сел! Озерцях РовенськоТ облает!. Галичина ввшшла до складу генерал-губернаторства; на льв!вський престол с!в не Стецько-Карбович i не Мельник, а генерал-майор полщн i бригаденфюрер СС Карл Ляш, який невдовз! нажив соб! м!льйони на кров! закатованих за його наказами жител!в Львова. Коли Ляш прокрався i був розстршяний самими жмцями, його за¬ ступив на посту губернатора бригаденфюрер СС Отто Вехтер. До кожного з губернатор!в запопадливо п!дле- щувались yci украТнськ! нацюналюти. 93
¥ ¥ * Невдовз! пкля розгрому птлер!вц!в п!д Стал!нградом, коли Червона Арм!я домоглася кор!нного перелому в ход! в|йни, жмецький шпигун Андр!й Мельник, опинив- шись тимчасово поза кер!вництвом, виступив у рол! ря- пвника фашистськоТ Н!меччини. Bih пише в!рноп!ддан- ськ! листи, адресуючи Тх «пану генерал-фельдмаршалу Кейтелю». Самозванно виступаючи в!д !мен! украТнсько- го народу, Мельник запевняе в одному з них: «УкраТнський нар!д(?!) знаходиться в такому положен¬ ий що мимо великого розчарування останжх двох рок!в Mir би показатися в боротьб! проти Москви повновартк- ним союзником Н!меччини... Здаеться, що вже крайня пора включити УкраТну в протиб!льшовицький фронт... Треба сформувати босздатне украТнське вшсько... На Жаль, на протяз! двох останжх роюв минуло багато можливостей. Щоб Тх надолужити, спод!ваемося, що пи¬ тания сформування украТнськоТ збройноТ сили у тому вид), який ми тут виложияи а який, на нашу думку, с одиноко правильним, у Вас, пане генеральний польовий маршале, знайде належне зрозумшня i !нтерес... УкраТнськ! В1дпов!дальж круги, а головно — в!йськов!, с готов! у розв'язанж цього питания, якому ми для пе- реможного висл1ду боротьби з Москвою присвячусмо найб|льше значения, готов! взяти участь та в!ддати себе в Т1Й ц!л! до розпорядження НачальноТ команди зброй- них сил. Берл!н, дня 6 лютого 1943 р. Андр!й Мельник, вождь украТнських нац!онал!спв». Ось яким робом Андр!й Мельник, згодом найманець американськоТ реакцн, торгуючи кров'ю украТнського народу, виступав тод! в рол! рят!вника ТретьоТ !мперн. В!н ладен був багато що пробачити птлер!вцям, нав!ть i те, що за Тхньою вказ!вкою i при Тхн!й допомоз! його, Консула першого, зтхнув з поста кер!вника ОУН сприт- ний гестажвський виученик Степан Бандера. Мельник вважав, що можна з!брати якусь арм!ю, яка могла б допомогти Птлеру, все ще в!рив у перемогу ымецького фашизму. А птлер!вц! в той час були ладн! вести пере¬ говори й укласти догов!р з ким завгодно, хоч i з самим 94
чортом. Тхн! резерви вже вичерпувались, починалася епоха фольксштурму i останн! музиканти берл!нських оркестр!в ось-ось мали в!дправитись на фронт для стри-> мування наступу ЧервоноТ Армн. У № 93 за 1943 piK газети «Льв!вськ! bicti» деталь¬ но описана наступна церемоыя, що мала прямий зв'я- зок з лютневим посланням Андр!я Мельника генерал-* фельдмаршалу Кейтелю: «28 кв1тня вранц! по вулиц! Дистрикту, ч. 14 (колись Чернецького) сходяться представники уряду, партп, в!йська, полщн та члени УЦК (УкраТнського центрально¬ го компету) i представники преси. Точно в 9.25 в зал ув!йшов губернатор д-р О. Вехтер з почтом. Фанфари музичного рою л!тун!в трублять «струнко», а оркестр грае украТнсью маршев! nicHi. Виступае шеф управи гу¬ бернатор доктор Бауер. Bih привпав присутн!х. Слово взяв губернатор «дистрикту Галичина» д-р О. Вехтер: «...Багато раз!в посилан! пометы бажання в!д усього га- лицько-украТнського населения до управи Галичини, до пана генерал-губернатора, до проводу рейху, тепер ус- тшно зак1нчились. На пропозиц!ю рейхсфюрера СС по¬ годився фюрер на сформування добровольце з гали- цьких украТнц1в...» 1стор1я комплектування див!зн СС «Галичина» покаже нам, насюльки в!дпов!дав зм!ст ц!сТ промови Отто Вехте- ра реальый д!йсност!. Та послухаймо, як поводили себе тд час «урочистого оголошення вол! фюрера» представники украТнських на- Ц1онал1ст1в. Лисий, банькатий, миршавий Володимир Куб!йович, тримаючи руки по швах i улесливо дивлячись на губер¬ натора Отто Вехтера, звернувся до нього з лромовою- в!дпов!ддю (цитуемо з того ж самого джерела): «Пане губернатор, moi Панове! Сьогодн! для укра7нц1в Галичини д!йсно кторичний день, бо сьогодн!шн!м дер- жавним актом здшснюсться одне з найщир!ших ба- жань... Ласкавий дозв!л на формування стр!лецькоТ див!- з!7 СС — це нагорода та одночасно особлив!ша честь, боротись рам'я в рам'я з геройськими н!мецькими воiна¬ ми та СС. Ми дякуемо вам в!д щирого серця...» 1 Фольксштурм — так називалися створен! птлер!вцями в останж М1сяц|’ в!йни озброеж загони старих, гпдл1тк1в та (нвал!д!в. 95
Вислухавши з байдужим виразом обличчя ц! зв!рення почут-пв, губернатор Вехтер милостиво кивнув уам при- сутшм головою i гордовито продеф|лював у своТ апар- таменти гпд вигуки «Гайль!». Та на цьому «урочиста це- реможя», за повЫомленням газети, ще не завершилась. Трупа учасниюв церемонн—ствробпники УкраТн- ського центрального компету i «украТнсью» полща'| продеф!лювали до собору св. Юра, щоб вислухати там урочисте богослужшня на честь Адольфа Птлера, який милостиво дозволив укра'|нцям умирати за штереси фа- шистськоТ ЬПмеччини. П!д склеп1нням старовинного храму священнослужи- тел! греко-католицько! церкви, як i тридцять рок!в тому, коли вони благословляли украТнську молодь у похщ з лепоном ачових стртьЦв, знову справили цей обряд. Нимало клопоту було 28 квпня i в Отто Вехтера. Необхщно було насамперед подбати про те, щоб piiueH- ня про формування див!зн СС не було хибно витлумаче- не. Треба було уже з самого початку покласти край будь-яким припущенням i можливим чуткам про те, що птлер1вц! вважають украТнЦв своТми повнощнними со¬ юзниками. I губернатор Вехтер дас так! вказ!вки вербу* вальникам «добровольц!в»: «...Зокрема, звертаю вашу увагу ось на що: ви повин¬ на уникати зворот1в мови, яю б могли викликати будь- яку форму побратимства (брудершафта) м!ж ымцями i украТнцями. Треба також не створювати враження, що ми закликан! на допомогу украТнцям. УкраТнЦв не сл1Д називати союзниками». Див1з!7 СС «Галичина» призначалася роль гарматного м'яса, такого ж м'яса, як французький лепон Марселя Деа 1 або кпанська Голуба див!з!я, выправлена на Cxifl- ний фронт генералом Франко. У той же час, коли аптатори, про!нструктован! Вахте¬ ром, роз'Тжджали й вербували «добровольце» по селах i м1стах Галичини, губернатор nocnixoM створював Ва¬ ськову управу, призначивши Ti почесним головою авст- р1йського генерала Вжтора Курмановича. В цьому при- Значенн! можна було побачити зайвий доказ того, що фашисти дивилися на украТнських нацюналюпв i особли¬ во на тих з них, хто вже воював колись тд жовто-чор- 1 Марсель Деа — французький птлер!вець, зрадник фран- цузького народу. 96
ними австр!йськими прапорами, як на своТх давн!х стль* ник!в. Незважаючи на весь цей парадний галас, справа вер- бування «добровольце» виявилась не простою. УкраТн- ське населения зовом не хопло гинути за фюрера, як це намагалась зобразити жалюпдна купка зрадниюв. Побачивши, що вербування «добровольце» прова- люсться, УкраТнський центральний комиет нашкрябав ei- дозву до населения. Але й вона не допомогла. Тод! Ку- б!йович i його зграя почали вдаватися до залякуванкя населения i погроз. Губернатор Вехтер, що стояв за Тх спиною, начальник льв!вського гестапо Стависький, на¬ чальник гестапо й полщн цлого «дистрикту Галичина» вщомий кат Катцман i увесь розгалужений апарат геста¬ по, крим1нальноТ полщн та 1нших каральних орган!в Нт- лер!вськоТ Н!меччини виявляли особливо жвавий !нтерес до того, як в!дбувасться формування див!зн СС «Галичи¬ на». Час в!д часу цим цкавився i сам Птлер. Н!мецьким фашистам хоплося в!рити, що кер!вництво нацюналюпв користуеться серед населения Галичини надзвичайною популярною i вже одним своТм закликом збере вели- чезну арм!ю. I Катцман, i Стависький, i Вехтер Ыдганяли своТх гайду- KiB — украТнських нацюналюпв, щоб т! квапилися з вер- буванням. Кожний гестатвець чудово усвщомлював, що в тому раз!, коли б вербування провалилось, йому б довелося ЗМ1НИТИ сите, веселе життя у Львов! на важку фронтову обстановку. Насильство стало головним методом «добров!льного» вербування молод! в див!з!ю СС «Галичина». Старости i вербувальники хапали альських хлопцв, садовили Тк на автомашини й выправляли в мкто. Директори училищ силомщь примушували учн!в вступати в нацоналктичну див!з!ю, отруюючи Тхню св!дом!сть уалякими вигадками. Директор торговельноТ школи у Львов! Ковалисько са- мов1льно записав у див!з!ю СС «Галичина» вс!х учн!в старших клаав. Директор 1-Т украТнськоТ пмАазн у Львов!, досв!дчений нацюналктичний зубр Радзикевич, коли не допомогли погрози, пообщяв «добровольцям», що вони легко одержать атестати зр!лост!. Окрем! бур- жуазн! !нтел!генти, що пов'язали свое життя i кар'сру з украТнськими нацюналктами та Нтлер!вцями, «змушен! були» заради святого прикладу в!дправити в див!з!ю СС «Галичина» своТх син!в. 4 В. Беляев 97
Рятуючись В1Д вербувальниюв, молодь !з робкничих i селянських родин упкала в Л1си. Славний рейд дв!ч! Героя Радянського Союзу гене¬ рал-майора Сидора Ковпака, уродженця старовинного украТнського мкта Путивля, вселив радкж нади в серця галичан. Неспод!вана поява ковпак!вц!в б!ля Карпат ви- кликала розгубленкть у середовищ! зрадниюв i надих- нула маси трудящих. Кер!вники украТнських нацюналкпв запевняли ecix, що чутки про якихось-то радянських партизажв — вигадка. Вони не могли уявити, що в тилу птлер!вськоТ арми д!ють ц!л! партизанськ! з'сднання. I хоча у Льв1в прибув для кер!вництва операщями проти партизанського з'еднання сам Генр!х Пммлер, над!я на¬ роду на розгром фашизму не похитнулася. Коротенький лист д!вчини-украТнки, який ми тут про- цитусмо, надкланий у Льв!в, досить яскраво освплюе становище в Зах!дн!й УкраТн! вл!тку 1943 року: «Tafapie. 7.VIII. 1943 року. Вже три тижж бтя нас !дуть боТ з партизанами. НмецькоТ полщп i украТнських полщаТв— безл!ч, починаючи з Надв!рноТ до Ворохти. А, партизани перебувають в горах п!д командою слав¬ ного генерал-майора Ковпака. Партизани формально влаштовують шопки над птлер!вцями, глузують з них, як хочуть. Партизани надсилають до фашиспв наших гуцу- л!в з докладно нарисованими планами розташування партизанських стоянок. Г!тлер!вськ! лпаки лкають у гори i бомбардують, але тшьки не партизажв, всього-на-всьо- го лише пн! в лк! i кущ!, зодягнен! у дрантя, лахи, шапки i таке !нше... Листа прошу знищити. 3 i н а». Гестапо кидало у в'язниц! батьюв юнак!в, що в!дмов- лялися стати «добровольцями». Тих, хто не хот!в !ти на вербувальн! пункти, гнали на каторжн! роботи в Шмеч- чину, кидали в концтабори. Однак, незважаючи на вс! ц! способи «переконання», див!з!я «Галичина» не була повнктю укомплектована. Тод! до ТТ ряд!в погнали полщаТв, як!, звикнувши до лег¬ кого життя, грабунюв i розстр!л!в, аж н!як не хот!ли йти на фронт. У див!з!ю навербували декласований елемент, людей без будь-яких занять, як! не мали н!чого сильно¬ го з украТнським народом. Потроху почали затикати д!р- ки зрадниками, вивезеними з Прибалтики. В частинах ди- в!зи з'явилися литовськ!, латиськ! та естонськ! нацюна- 98
лкти, як! вир!шили заздалепдь зм!нити кл!мат i м!сце проживания, рятуючись в!д справедливо? кари своТх на- род!в. Навчання в див!зн, якою командував «чистокровний украТнець» оберфюрер СС Фратайг, велося лише ж- мецькою мовою, п!д кер!вництвом птлер!вських офще- р!в. Дуже скоро з пункпв розм!щення частин див!зн — з Оломоуца, Дембщи, Варшави — посипались сповнеж В1дчаю листи «добровольцев» до своТх р!дних в Галичин! з благанням врятувати Тх, надклати хл!ба. Птлер!вц| поводилися з багатьма галичанами, завер- бованими в див131Ю, як з рабами. За найменшу провину вони саджали волонтер!в у тюрму, без суду i сл!дства розстржювали тих, хто намагався втекти. УкраТнський центральний ком!тет збирав милостиню для див!зп: грош!, продукти, одяг, намагався оргажзува- ти добросердж пожертвування, благод!йж базари, кон- церти; у в1кнах лавок i крамниць з'явилися плакати, на яких був зображений сурмач СС з жовто-блакитним прапором, який сурмив «На Москву!». Але ж заклики сурм, ан! метушня референта в!дд!лу пропаганди в!йсь- ковоТ управи, н! стареч! зусилля Вжтора Курмановича не допомагали. УЦК репетував: «Тепер або жколи!» Знову, як i п!д час першоТ cbitoboi в!йни, зрадники, що заели в його канцеляр!ях, намагалися послати украТнську молодь на зар!з. Та населения ЗахщноТ УкраТни презирливо стави¬ лось до цих заклиюв i своТми вчинками говорило: «Н!ко- ли!» Трудящ! розум!ли, що окупанти та !'хж найманц! хочуть перетворити свободолюбивий украТнський народ на слухняних раб!в. «Нжоли ми не п!демо п!д чужими прапорами !з свастикою i черепами проти наших сдино- кровних брат!в, як! несуть нам з! Сходу мир, свободу i щлковите возз'еднання вех украТнських земель у сди- жй украТнсьюй держав!!» — в!дпов!дав народна заклики окупанпв та Тхжх наймит!в. Див!з!я СС «Галичина» зазнала такоТ ж дол!, як i !нш! фашистськ! див!зн, оточен! б!ля Брод!в. Вона була пере¬ менена й знищена наступаючими частинами ЧервоноТ Арми п!д час липневих боТв, як! заюнчилися цшковитим розгромом птлер!вц!в, визволенням Львова. Було в!д- крито шлях радянським в!йськам на Варшаву й до сто¬ лиц! рейху — Берл!на. 4’ 99
Кращ! сини УкраТни дв!ч! Герой Радянського' Союзу Дмитро Глинка, Герой Радянського Союзу командир ес- кадрильТ бомбардувальниюв Павло Гусенко, танккти генерала Рибалки, льотчики, Ыхотинц!, артилеристи нещадно громили птлер!вських найманц!в. ВоТни Радян¬ ськоТ Арми, довравшись, що серед фашистських в!йськ е частини украТнських нацюнал!ст!в, подесятерили св!й натиск. Павло Гусенко, воюючи в рядах 1-го УкраТнського фронту, нещадно карав зрадниюв народу. Його бом¬ би знищували птлер!вц!в i есеавщв !з жовто-блакитними нашивками на рукавах i тризубами на шапках. Bih, украТ- нець Гусенко, й сотн! тисяч його земляюв у т! липнев! дн! 1944 року чинили справедливий суд icTopii над тими, хто намагався, виконуючи волю чужоземц!в, повернути колесо icTopii. Радянсью воТни не давали Тм жодноТ хвил! перепочин- ку, Hi надн, Hi просвику. Свп сприймався шмецькими фашистами та Тхн!ми украТнськими ландскнехтами, ото- ченими б!ля Брод!в, кр!зь заволоку диму, вогню й пилю- ги, у як!й миговли вивергнут! вибухами дерева й уламки похрних кухонь. Нгмецьк! «ангели-хранител!», як!, судя- чи 13 закличних звернень Кубшовича, мали прикривати своТми крильми див!з!ю СС «Галичина», сам! заховалися в нори: вони притискалися до зр!заних снарядами уХам- к!в ствол!в дерев, вони б !з задоволенням подалися й на той св!т, аби лише якнайдал! втекти в!д цього земного пекла. Общраний, тремтячи з! страху, «ангел-хранитель» укра¬ Тнських есес!вц!в унтер-офщер 1-Т птлер!вськоТ танко- воТ див!зи Ганс Кун, якому пощастило вижити, сказав п!д час допиту радянським офщерам: «Це був кошмар, який неможливо описати. Bci танки i штаби в л!с! перетворилися на суцтьне пожежище. Все вибухало й палало. В!д пепельного грому й вогню ми почали божеволпи. Вискочити з цього м!шка було неможливо. Весь прост!р закидувався бомбами. П!сля першого повпряного нальоту за мить в!д вузла зв'язку i штабу залишилися одн! вирви». Такий був ганебний к!нець див!зп СС «Галичина», яка, незважаючи на вс! общянки Куб!йовича, всупереч рекла- м! плакатних сурмач!в, що закликали в пох!д на Москву, перетворилась на безладну юрбу голодранц!в, що збо- жевол!ли В1Д страху. Вона розсипалась, безсл!дно зник- 100
ла, не залишивши н!чого, кр!м спогад!в про безглузду, мерзенну авантюру. Лише незначн!Й частим! стр!льц!в i офщер!в див!зн СС «Галичина» вдалося вирватися з брод!вського «котла». Вони служили фашистам до остаточного розгрому Нтлер!вськоТ Н!меччини. УкраТнських есес!вц!в з ц!сТ ди- sisiT бачили на руТнах Варшави п!д час придушення вар- шавського повстання. Разом з доб!рними головор!зами з частин Пммлера йшли ц! зрадники проти повсталих по- ляк1в. Вони закидували гранатами Ыдвали варшавських будинк!в, де ховалися ж!нки й д!ти, розстр!лювали за м!стом тисяч! мирних жител!в. Один з таких есес!вц!в, якийсь Ващенко, вбитий учас- никами варшавського повстання, у своему щоденнику эалишив характерний запис: «Наше становище жахливе. Життя обриваеться в мо¬ лод! роки. Доведеться нам загинути або в!д руки поля- к‘|в, або в!д руки своТх брат!в i батьюв, або в!д руки н!мц!в — наших союзниюв. Куди не кинься — скр!зь жде нас куля або граната, тут кожне вжно дихае смертю». УкраТнських фашиспв, як! вц!л!ли, можна було зустрн ти п!сля розгрому див!зп СС «Галичина» й б!ля п!дн!жжя Альп у рол! вартових птлер!вського концтабору в Маут¬ хаузен!. Вони звозили туди останн!х в'языв з Майданека, Освенцима; вони вщвозили чесних патрюпв у каменярн! Сан-Георген i вбивали там нещасних, знесилених людей каменюками; вони були в!рними й старанними пом!чни- ками коменданта так званого «Руссенлягера» Бахмайера i чинили розправу тут над полоненими радянськими сол¬ датами, як! вмирали в!д голоду й катувань. Нацюналкти охоче штовхали натвживих людей у печ!, крематорн, роблячи це з такою ж садистською насолодою, з якою Тхн!й фюрер Бандера, «гартуючи» св!й характер, душив у юност! руками кот!в i собак. Вони дотримувались у цих п!длих справах одного !з заповтв нацюналютичного евангел!я — так званого «Де¬ калога ОУН», складеного ще полковником Свгеном Ко- новальцем i вщредагованого Донцовим: «Не завагаеш- ся при виконанн! якого завгодно злочину». ♦ ¥ * Д!яльн!сть Володимира Кубшовича, Костя Паньювсько- го та !нших жмецьких агент!в не обмежувалася лише по- стачанням гарматного м'яса для див!зн СС «Галичина». 101
Не менш запопадливо ватажки УЦК i украТнський нац1онал!ст Свген Храпливий, що мав службу «для особ- лявих доручень» при губернатор! Вехтеру, вщправляли украТнське населения в Н!меччину для роботи в трудо- вих таборах та на вшськових заводах. 13 травня 1942 року жмецьке командування оголоси- ло наказ про обов'язкову державну працю. Зпдно з цим наказом було складено окрему розгортку, за якою жмецью арбайтсамти на м!сцях, у тому числ! й на Зах!д- жй УкраТж, повинн! були набрати для роботи в Ымеччи- ж певну к!льк!сть робочоТ сили — переважно молодих i дужих чолов!к1в. Сам! арбайтсамти не змогли впорати- ся з цим завданням: населения Зах!дноТ УкраТни валяко ухилялося в!д мобЫзацн. В цю справу втрутилась жан- дармер!я. 6 серпня 1942 року комендант жандармерп «дистрик¬ ту Галичина» Шертлер видав наказ, яким доручае чинов¬ никам жандармерп мобЫзувати вс! зусилля для в!д- правки роб!тниюв до Ымеччини. У шестому параграф! наказу сказано: «Останн!м днем вербування роб!тник!в назначую день 11 серпня 1942 року. На випадок, коли по списку не буде вс!х роб!тник!в, для доповнення загального числа брати будь-кого, без огляду на стать». Наказ Шертлера не потребуе коментар!в. По вс!й Зах!дн!й УкраТн!, як i на решт! територн УкраТ¬ ни, окупованоТ птлер!вцями, з'явились огороджен! густи- ми рядами колючого дроту величезн! табори — зб!рж пункти для робочоТ сили, яку в!дправляли до Н!меччини. Почалося в буквальному розум!нж слова полювання на людей. В одному лише маленькому мктечку Яворов! було схоплено й вивезено на роботи в Н!меччину 2500 чоловж, у районному центр! Городку—2569 чолов!к. Однак i ц! цифри не задовольняли птлер!вц!в. П!сля розмови по телефону з Франком губернатор Вехтер викликае до себе кер!вник!в УкраТнського центрального компету Куб!йовича, Б!ляка, Навроцького i пропонуе Тм будь-якими способами допомагати «оф!ц!альним орга¬ нам губернаторства в ц!й, особливо важлив!й для рейху, робот!». Стар! й молод! д!лки украТнського нацюнал!зму готов! до послуг. Тхн! органи друку починають у своТх статтях зображувати Н!меччину «раем» для украТнських селян. Там вони, мовляв, не лише зароблять силу-силенну гро¬ 102
шей, а й здобудуть необх!дну «культуру» для ведения власного господарства. За допомогою нацюнал!спв гестатвц! й «украТнськ!» пол’ща! силомщь заганяли юнаюв i д!вчат у товарн! ваго- ни, пломбували двер! i крейдою писали: «Нах Дойч¬ ланд!» («В Ымеччину!»). Коли Вехтер влаштував «проводи» трьохсоттисячного роб!тника, який «в!д'Тжджав» у Н!меччину, украТнськ! на- цюнал!сти тд час uici цижчно? церемонн завзято апло- дували. А |'хн!й орган «Льв!вськ! в!ст!» демагопчно на¬ звав вивезення украТнц!в на чужину, на жмецьку каторгу, п!д бомби англ!йськоТ i американсько! ав!ацн, «моб!- л!зац!ею сердець». 3 Н!меччини в р!дн! села йшли сумн! зв!стки про заги- бель на тдземних заводах i буд!вельних роботах сотень украТнц!в. Додому поверталося багато калж без н!г, без рук, слтих, оглухлих назавжди. Згвалтован! д!вчата при- Тжджали ваптними, зганьбленими. Bci в один голос про¬ клинали пров!дник!в ОУН за 7х обман, за торпвлю «жи¬ вим товаром». Ti, на кого не сьогодж-завтра чекала така ж доля, ховалися в nicax. Потай, ночами вони провщува- ли сво1 ам'Т, заглядали на хвилинку-дв! в р!дну хату. Нимало галичан чудово пам'ятають, що в !нструкц!ях, спещально виданих для тих, кого выправляли на роботи в Н|меччину, украТнськ! нацюналкти рекомендували й там розпалювати ненависть до Москви, не забувати про велику ыею «самоспйно! УкраТни». УкраТнський селянин, прикутий до грабарки на буд1в- ництв! тдземного ав!ац!йного заводу, падав знесилений, але наглядач — украТнський фашист — i тут не полишав його без свое? уваги. Намагаючись отруТти св!дом!сть нещасного ненавистю до Москви, до Радянсько? влади казками про майбутню «самоспйну УкраТну», bih тим са¬ мим виконував безпосередне завдання гестапо — в!д- вернути увагу нев!льника вы головних i единих винуват- ц!в його тяжко? дол!. * * * Ним довше йшла в!йна, тим дедал! б'шьше хл!ба, м'ясо та !нших продукт!в вимагала ненажерлива фашистська Н!меччина. Рейхскомкар УкраТни Кох i губернатор Вех¬ тер все часпше викликали до себе своТх в!рних холотв i ставили перед ними прям! i ясн! завдання щодо гра- бунку. 103
УкраТнськ! нацюнал!сти, посилаючись не лише на Tini Мазепи, Петлюри i Коновальця, а й на божу волю, пере- конували селян, що допомога фашистам i виконання в строк i повжстю так званих контингентов (граб!жницькоТ розверстки), приведе до процв!тання УкраТни. Населения mict i ал УкраТни внасл!док вгони зменши- лось. Ti жител!, як! залишилися на украТнськго земл!, змушеж були працювати в лкеншафтах, тобто в птле- р!вських мастках, i здавати непосильж контингенти худо¬ бою, житом, пшеницею, фруктами, овочами, медом. Птлер!вець, забкаючи в украТнське село з автоматом напоготов!, горлав едино вивчеж ним слова з украТн- сько-роайсько-польського лексикону: «Давай масло, мле¬ ко, яйца, курка!» Таку ж шееньку, але вже украТнською мовою, чув селянин i в!д украТнських нацюнал!ст!в. Те саме чули в!руюч! й в!д митрополита Шептицького у ка¬ федральному собор! св. Юра. Те саме вигукували i чис¬ лены гайдуки фашиспв, так зван! десятники — «комен- данти боротьби за продукц!ю», як! за вказ!вкою пт- лер!вського командування немилосердно грабували селянство. Каральн! експедицн розбшничали по селах, забирали разом з контингентом все, що подобалось. Вл!тку 1943 року земля гор!ла п!д ногами жмецько- фашистських загарбниюв. 3 кожним днем наближалася Червона Арм!я, i птлер!вц!, яким допомагали украТнськ! нацюналюти, з шкури пнулись, намагаючись вивезти з УкраТни все, що т!льки можна було. По селах Зах!дноТ УкраТни того л!та розповсюджува- лося i переходило з рук у руки таке звернення справж- н!х патрюпв украТнського народу: «УкраТнськ! селяни! 1дуть жнива. 3 ранку й до Ызнього вечора працюсте ви на р!дних полях, щоб забезпечити свое кнування i прогодувати р!дн! м!ста. Проте, на плоди ваших мозо- листих рук, здобут! потом i кров'ю, заз!хае загарбник — птлер!вський окупант. Йому байдуже, що ваш! ам'Т мо- жуть померти з голоду, що стануть безлюдними наш! м!ста. В!н якою завгодно ц!ною потребус хл!ба, щоб до- схочу нагодувати своТ ненажерлив! полщейськ! i жан- дармськ! в!дд!ли тут, у краТ, i окупацгону арм!ю на фронт!... Непереможна Червона Арм!я наступав з! сходу. Деда¬ 104
л! мщжшають удари з повиря на п!вдн! i заход!. Птле- р!вська мщь похитнулася, сили загарбника виснажеж, п!др!заж. Ворог добре про це знае. Тому в!н i намагае- ться забрати в селянина все, що можна,— без обме- ження. Вдвое збшьшеж контингенти в захщних областях УкраТни. Але й цього, очевидно, замало! Села Добро- мильщини i Комарнянщини мусять понести 4—6-кратний тягар контингенте. Ворог nocnimae. До 20 серпня в!н при¬ знание перший строк здач! контингенте. Для забезпе- чення цього грабунку наших ал фашисти посилають за¬ гони полщн i жандармерм, озброюють низову адм!н!ст- рац!ю з в!йтом на чол!, оголошують особливий стан на час жнив. Вони моб!л!зують весь св!й продажний апта- Ц|йний апарат на чол! з головою УЦК Куб!йовичем. Фа¬ шисти прагнуть поаяти ворожнечу м!ж украТнським i польським населениям за допомогою своТх провокатор!в з нац!онал!стичних табор!в. Вони намагаються нацькува- ти украТнц!в на поляюв i за допомогою цього заходу вывести гн!в украТнського i польського народ!в проти запеклого, единого ворога — птлеризму... Але вс! ц! спроби й заходи марн!. УкраТнськ! ! польськ! народи ждуть шляхом стльноТ боротьби проти свого единого ворога. Сьогодн! вже кожен знае: единий во¬ рог— це птлеризм. А одним з найважлив!ших фронлв проти птлеризму е зрив його постачання за рахунок п!д- владних йому народ!в... ...Селяни! Молопть зерно й ховайте його в закритому i безпечному м!сц!. Краще спалюйте контингенти, жж выдавайте Тх птлер!вцям. Об'еднуйтеся для самооборо- ни, створюйте загони протиконтингентноТ дн! Жорстоко карайте тих з вашого оточення, хто допомагав ворогов! в його мерзенному грабунку! Селянська молодь! Особливо ти мусиш взяти масову й д!йову участь у захист! продукте прац! р!дного села. Твое м!сце в перших рядах! Створюй партизанськ! заго¬ ни! Оргажзуй озброений onip проти контингентових кар- них загожв!.. ...Час визволення наближасться. Геть з контингентами! Геть зрадницьк! ком!с!Т по контингентах! Геть птлеризм! Жодного зерна окупанту! Весь хл!б для народу захщних областей УкраТни! Вшськова рада Народно!' гварди зах!дних областей УкраТни...» 105
Такою була та правда, яку говорили украУнському се¬ лянину вороги фашист!в, сини украУнського народу, кот- pi см!ливо йшли на боротьбу з окупантами та Ухжми слугами — буржуазними нацюналктами. Ця правда до¬ ходила до М1льйожв селянських сердець, кликала на бо¬ ротьбу за в!льну Радянську УкраУну. < В той час, коли Куб!йович — один з найп!дл!ших блаз- н!в серед птлер!вських найманц!в — дарував Г. Франку у Львов! картини у позолочених рамах, на яких були зображен! украУнськ! д!вчата у святковому вбранж, i водночас в1дправляв тисяч|' таких д!вчат, але вже у де- рев'яному взугп жмецького зразка на каторгу до Hi- меччини, в тому ж самому Львов! д!яли чесн! й см!лив! патрюти — борц! проти фашизму. У Львов! з осей! 1941 року кнувала Народна гвардия !мен! 1вана Франка. Не випадково жджльники назвали св!й запн !менем великого сп!вця галицькоУ земл!. Кож- ний з них прекрасно розум!в, що «чорна хмара», яка повзе !з Заходу, про яку пророчо попереджав Франко, ця «страшна чума» не що !нше, як птлер!вц!, i з ними треба боротися не на життя, а на смерть. Учасники НародноУ гвард!У випускали в niflninni газети «Новини дня», «Партизан», «Боротьба» украУнською, ро- ойською i польською мовами. Вони друкували лиспвки для населения про так! под!У як розгром фашистських в!йськ п!д Стал!нградом, на Орловсько-Курсьюй дуз!, по- В1домляли народов! правду про х!д боУв за визволення ПравобережноУ УкраУни. За допомогою радюприймач!в (а за Ух збереження за- грожувала смерть) комсомольц! Павло Якубович i Воло¬ димир Сергованщв ждтримували пост!йний зв'язок з Москвою, Варшавою та !ншими мктами. Учасники На¬ родно! гвард!У Ыдпалили у Львов! фабрику «Ойкос», де виготовлялися детал! для птлер!вських лпаюв. Бойова трупа Петра Моравського спалила фашистський масток неподалж в!д Куликова i знищила в ньому значн! запаси продовольства, призначеного для фашистськоУ арм!У. Члени НародноУ гвард!У мали ткний зв'язок з партизан- ськими загонами, що д!яли в Золоч!вському, Краснен- ському, Рава-Руському та !нших районах Льв!вщини, по- стачали партизажв л!тературою i виводили до Ух загон!в радянських солдапв i оф!цер!в, що втекли з полону пт- лер!вських концтабор!в. 106
Один з таких ут!кач1в — уродженець ЗахщноТ УкраТни, комсомолець 1ван Дубае — став невдовз! активним учас- ником льв!вського антифашистського гпдгмлля. Коли гестатвц! разом з украТнськими нацюнал1стами прийшли арештувати 1вана Дубаса, bih застрелив трьох птлер!вц1в i BTiK. Розлючеы фашисти гпдпалили його хату. Але зв!р- ство птлер!вц1в не спинило партизана. BiH убивав птле- р!вських офщер!в, пускав nifl yKic фашистсью поТзди, за- тримував рух на мапстралях, псував блокування на за- Л1зничному вузл! Льв!в-головний. 1ван Дубае, емтивий борець-проти фашисте, який за- гинув на своему бойовому посту, а не мерзенн! украТн- ськ! нацюнал1сти, валяю куб!йович!, шухевич!, бандери i мельники, що плазували в те лихол!ття на черев'| перед окупантами, нав!ки залишиться в пам'ят! галичан. Герой Радянського Союзу полковник Дмитро Медве¬ дев, який командував nifl час Велико! В|тчизняноТ в'|йни розвщувальним партизанським загоном на Ровенщин!, пише у своТх спогадах: «Нас було не сто чолов!к, не двгст! i навкь не див1з!я, а значно бтыие, хоча спочатку запн нараховував понад сто чоловж. Тим чи !ншим шляхом, нападаючи або обо- роняючись, саботуючи заходи окупанпв, допомагаючи партизанам усюди, де можливо, завдаючи ворогов! В1Д- чутних удар!в i втрат,— усе населения, в!д малого до старого, було з нами, боролося за свободу i незалеж- н!сть свосТ Батьювщини. Ми Н1чого не могли б зробити силами пльки свого загону. Населения було нашим пом!чником i захисни- ком, нашою В1рною i мщною опорою в тилу ворога».
СТИДАМИ ПРОЙДИСВ1ТА Вл!тку 1940 року на оджй з вулиць Львова вантажна машина задавила дружину добре в!домого жителям Во¬ лин! колишнього посла в польський сейм Степана Скрипника — 1ванну, д!воче пр!звище — Впковецька. По- д!бн! автомоб!льн! «!нциденти» щодня трапляються в Сврот й особливо за океаном, у Сполучених Штатах Америки. (Загальнов!домо, наприклад, що в дж другоТ свповоУ в!йни Сполучен! Штати Америки втрачали у ву- личних азтомоб!льних катастрофах на територн власноТ краУни значно б!льше американських громадян, ан!ж на полях битв). Ховали 1ванну Скрипник и далек! родич!, бо ТТ чоловж, вщчуваючи велику вину перед украУнським народом, пе- ребував у 6irax, на Холмщин!, де вже тод! домовлявся про сшвроб!тництво з чинами жмецького гестапо. Мо¬ же, Степан Скрипник без особливих причин розстався з! своею дружиною? Може, у нього, як i в !нших посл!в у польський сейм !з так звано!' «украУнськоУ репрезента- цн», не було значних Ыдстав ховатися п!д захистом н!- мецько!' армн в!д трудового населения Зах!дно!' УкраТни, яке взяло в своУ руки державну владу? В!дпов!дь на ц! запитання найкраще дасть нам стаття Ярослава Галана «Лицар! насильства i зради», опублико¬ вана у льв!вськ!й газет! «В!льна УкраУна» 1 березня 1940 року. В н!й письменник перел!чуе представниюв правлячо!' верх!вки польськоУ держави того часу, що за¬ едали в сейм!, розповщае про Ухн! непорядн! справи. «Кр!м цього,— пише Ярослав Галан,— «репрезентував» у сейм! украУнський народ ще один петлюр!вський офн цер по спец!альних дорученнях — Степан Скрипник — вщданий ствробпник польськоУ охранки». Тепер стае зрозум!ло, чому один !з зграУ цих «посл!в» до сейму, Степан Скрипник, утж з територ!У, визволеноУ радянськими вшськами, вир!шив за краще облизувати 108
чоботи птлер!вським офщерам i не Mir бути присутн!м на похорон! свое! дружини 1ванни. Найжахлив!ша в!йна пронеслася над св!том, у him заги- нули М1льйони людей. Майже кожен з нас втратив або лруз1в, або родич1в. Здаеться, кривавий сл!д ц!е1 в!йни мав би назавжди затерти в пам'ят! спогад про вуличну катастрофу, що трапилась у Львов! в 1940 роц!. Однак ми не можемо не згадати про неТ хоча б тому, що до наших рук, правда з великим затзненням, потрапив №19 украТнського релНйного двотижневика Канади за 1947 piK «В|сник». Цей двотижневик, виданий у В!нн!пез!, дв! з половиною стор1нки свого змюту присвятив житте- пису «мандр!вника» в епископсьюй ряс! владики Мсти¬ слава, який прибув до Канади з Свропи. Як же дивувалися ми, коли, розглядаючи фотограф!ю, вм1щену на стор!нках «Вкника», втзнали в людин!, одяг- нен!й у б!лу рясу з панапею на грудях, нашего давнього знайомого, агента польськоТ дефензиви i н!мецького гестапо Степана Скрипника! Серед детального викладу багатьох «прим!тних» фак- т!в бюграфн цього шпигуна, переодягнутого в рясу епископа «украТнськоТ автокефальноТ церкви», ми про¬ читали й таке: «На цьому м!сц! треба згадати про трапчну под!ю в житт! С. Скрипника, що мала великий вплив в дальшому його життю. 6 травня 1942 року, в зайнятому большеви¬ ками Львов!, в таемничих обставинах замордовано його дружину 1ванну (з заслужено! в Галичин! священно!’ ро- дини Виковицьких, спор!дненоТ з о. проф. Стефанови¬ чем i Потульницькими)...» Ми не знаемо, чи в тверезому стан! був шофер маши- ни, який своТм наТздом об!рвав життя 1ванни В!ткове- цькоТ-Скрипник, але те, що Степан Скрипник-Мстислав, складаючи для канадських клерикал!в св!й життепис, пе- ребував у звичайному для нього стан! свинського сп'я- н!ння, не викликае жодного сумн!ву. ГНсля випитих пля- шок «Олд голд» та !нших сорт!в в!ск!, в!н остаточно втратив пам'ять i, явно ображаючи своТх н!мецьких — других числом — хазяТв, майже на р!к скоротив час Нт- лер!вськоТ окупацн Львова. Прагнучи звинуватити нена- висних його превелебному серцю б!льшовик!в у випад- ков!й смерт! свое!’ дружини, Скрипник-Мстислав i разом з ним канадськ! фашисти-клерикали переплутали вс! чис¬ ла i дати. Користуемось нагодою, щоб нагадати Тм так 109
швидко забуте. Чини фельдгестапо, у говариств! яких разом з 1хн1ми проводирями з ОУН безтурботно пиячив на Холмщин! учасник н!мецько1 адм!н!страцн, яку в!н за¬ раз соромливо називав «самоурядом», Скрипник, кину¬ лись на радянську землю вранц|* 22 червня 1941 року. 30 червня 1941 року вони захопили Льв!в, а через юлька дн!в теля цього на жмецьюй машин!, з!бравши сво! манатки, рвонувся за окупантами на Волинь i «пан по¬ сол». У червы 1941 року Степан Скрипник уже цтувався в присутносп Н1мецьких оф!цер!в у Луцьку з таким же, як в!н сам, фашистом-петлюр!вцем, eiKapicM Волинсь- Koi enapxii епископом Полжарпом Сжорським. В!домо, що свою кар'еру дворушника Полжарп починав у штаб! того самого отамана Петлюри, на поб!геньках у яко¬ го був i майбутнж високопоставлений пастир. Опинившись разом !з залишками петлюр!вських банд у Польщ! ГПл- судського, Полжарп Сжорський швидко зор!ентувався в обстановц! i в п'ятдесятил!тньому вщ! постригся в мона¬ хи. Ti сам! авантюристи, як! «вибирали» в «поели» поль- ського сейму Степана Скрипника, дуже швидко допомог- ли колишньому петлюр!вцю Сжорському стати еписко¬ пом. Створюючи свою власну «самоспйну» церкву, Полжарп i йому под!бн! не т!льки виводили и з Ыдпоряд- кування Московсько! naTpiapxii. Вони силкувалися пога¬ си™ кторичн! почуття народно! симпатн до Pocii. Сл!дом за церковною юрисдикц!ею !шло щлковите покорен¬ ия rniry П1лсудчик1в, польських магнапв та украТнських пом!щик1в на зразок Остапа Луцького. бпископ Полжарп Сжорський, який визнавав у 1940 роц! юрисдикц!ю московського патр!арха, одразу ж, як Т1лы<и птлер!вц! вдерлися на Украшу, самочинно, не питаючи нжого, оголосив себе главою «украТнсько? автокефальноТ церкви». Це самопризначення було з ра- д!стю затверджено самим Адольфом Птлером. Г!тлер4вець Полжарп почав Ыдбирати соб! кадри епис- коп!в. I коли сл!дом за птлер!вськими вжськами до ньо¬ го приТхав давн!й друг i попл!чник, Полжарп порадив йому прийняти духовне звання. 12 травня 1942 року в печержй церкв! Святоандрнв- ського собору в Midi Киев! п'яниця i розпусник, який колись репетував «Многая л!та» запеклим тлсудчикам у польському сейм!, Степан Скрипник посвячуеться в епископи переяславськь 110
Не минуло й п'яти роюв з того часу, як тдручн! Полн карпа С|корського — «епископи» Никанор та 1гор зд!йс- нили xiporiHiio Мстислава-Скрипника, а в!н уже is завид¬ ною легкютю, проштовхуваний по шляху свосТ духовно! кар'ери заокеанськими нацюналктами, став епископом, а згодом i арх1спископом у Канад! й почав розпинатися перед канадськими украТнцями в сво!й любое! до «бага- тостраждально! матер! УкраТни», закликаючи у св!дки свое! щирост! господа бога i вс!х святих. Саме у зв'язку з цим i корисно з'ясувати, як же торгував цей пройди- св!т з панапею !нтересами УкраТни, яку без будь-якого сорому називас «багатостраждальною». Невдовз! п!сля розгрому петлюр!вщини Степан Скрип¬ ник, колишжй черговий офщер штабу головного отама- на Симона Петлюри, опинився в Галичин!. Тут в!н подзи- зався наспльки активно, змщнюючи владу тлсудчиюв, яким його шеф — головний отаман Петлюра продав За- х!дну УкраТну, що правляч! кола буржуазно! Польщ! од- разу помнили його. I зовам не тому, щоб утискати Скрипника, як це в!н марно намагасться довести у свое¬ му обпчному життепиа, опублжованому на сторшках «В!сника», а тому, щоб, використовуючи його знания укра!нсько! мови, зробити Скрипника в!рним чиновником Реч! Посполито!. У 1926 роц!, коли, тлсудчики готувалися до нападу на Радянську Укра!ну, Степан Скрипник перекидаеться ни¬ ми ближче до л!нн можливих военних д!й, на Волинь. Спершу в!н вдовольняеться малим: працюс секретарем волост! i — за сумюництвом — у дефензив!. Багато ре- волюцюнер!в було схоплено на Волин! 1926 року по- льською пол!ц!сю завдяки точним в!домостям Степана Скрипника. П!лсудчики розум!ють, що такий агент може бути корисний для них у ширших масштабах, i вир!шу- ють його «повчити». Починасться перюд у житт! Степана Скрипника, про який в!н згадуе у своему життепис! незрозум!лою скоромовкою: того ж року (1926) посту¬ пив у Вищу школу полпичних наук у Варшав!, (Вища по- лпична школа, як !! називали скорочено) й усп!шно за- юнчив и в 1930 роц!. А тепер задумаймось над ц!ею дивною метаморфо¬ зою, що в!дбулася в житт! бщного ем!гранта, недавн!ш- нього хорунжого петлюр!вських банд. Якщо в!рити його словам, то польська пол!ц!я 1922 року арештовуе його разом з !ншими ем!грантами за д!яльну громадсько- 111
просв!тительську працю, а через чотири роки цього ж «тднаглядного» приймають дуже охоче в один |'з най- прив!лейован1ших вищих учбових заклад!в, що готував не опозиц1Ю для уряду тлсудчиюв, а якраз навпаки — досвщчених, спритних полииюв, як'1 могли б змщнювати антинародний урядовий курс. Загальновщомо, що Вища полпична школа у Варшав! готувала на державы кошти полпиюв головним чином is середовища пом!щицькоТ знать Рядовому украинцев! по- трапити туди було неможливо. До школи приймали лише тих перев!рених дефензивою украТнц!в, як! були згодн! в!рою i правдою допомагати режиму загарбниюв. Зовам не випадково Степан Скрипник пришвидшени- ми темпами заюнчуе Вищу полпичну школу у 1930 роц! й негайно Тде на Волинь допомагати тлсудчикам гасити революцшну пожежу, що розгоралася. Р!к 1930 — це р!к масових виступ!в роб!тничо-селянських мае Волин! i Галичини проти жорстокого гжту загарбниюв на окраТ- нах Польщ!. Нав!ть коли ми звернемось до такоТ реак- ц!йноТ газети як «Д!ло» — органу УНДО,— то й вона у коротеньюй зам!тц! кр!зь зуби визнавала розмах рево- люц!йного руху на окраТнах Польщ!. Такою була загаль- на пол!тична ситуац!я того часу, коли випускник ВищоТ пол!тичноТ школи Степан Скрипник приТхав !з Варшави на Волинь. Ви гадаете, в!н виступив на захист украТнських селян «багатостраждальноТ УкраТни», яких шмагали кан¬ чуками польськ! жандарми, вбиваючи неповинних людей лише за один портрет Тараса Шевченка, знайдений тд час обшуку? Шчого под!бного! «Роки 1931—1939 — це час активно! полпично-громадськоТ д!яльност! С. Скри¬ пника, бо в т!м час! в!н е послом до польського сейму в!д украТнського населения Волин!». «Вибраний» за вказ!вкою своТх хазяТв у сейм, колиш- н!й петлюр!вський хорунжий, ставши володарем польсь¬ кого мандата, негайно входить у трупу !ншого зрадника Пет! Певного так звану ББ (зб!говисько зрадниюв — «безпарт!йний блок ствроб!тництва з урядом»). Цей «блок» докотився одного разу до такого циызму, що аптував за в!дкрит! вибори, аби «уряд знав, хто патрют в!тчизни, а хто противник шлеудчиюв». Аптував за це й за !нш! крут! заходи, як! змщнювали б режим тлсуд- чини, до хрипу в голос! й Степан Скрипник, застосовую- чи на практиц! знания, одержан! ним у професор!в-езуТ- т!в, у вищ!й урядов!Й школ!. Випробуваний, перев!рений 112
не раз, агент контррозвщки з посольським мандатом зд!йснюс пол!тику асим!ляци i полошзаци украТнського населения Волин!. Звичайно, bih розпинаеться перед на¬ селениям у любое! до «багатостраждальноТ УкраТни», так само як робив це й згодом, за океаном, викинувши по дороз! в Монреаль металевий жетон агента гестапо в бурхлив! хвил! океану, але п!д завкою цкТ розпусноТ аптацн bih чинить усе, що наказують йому пани Склад- ковськк У селах Волин! за вказ!вкою Скрипника i його п!дсп'|- вувач!в насаджуються «кулька рольниче» \ «Р!дна хата»; довкола цих заклад!в групусться валякий набр!д, i не випадково народ, швидко розкусивши зат!ю ставлениюв пшсудчини, називас, зокрема, «Р!дну хату» — «хруыв- ська п'яна хата» 1 2. Однак, не зважаючи на старания Пет! Певного, в сейм! наростас опозиц!я. I, щоб розбити ТТ, Ылсудчики радять Скрипнику перефарбувати на деякий час фасад, зм!ни- ти тактику полпичноТ повед!нки i, прикинувшись приб!ч- ником опозици, п!д!рвати ТТ зсередини. Треба вщдати на- лежне, з цим завданням режиму «санацн» Скрипник упорався непогано. Протягом певного часу деяк! наТвн! люди сприймали галаслив! виступи цього пройдисв!та й алкоголжа з лави опозицн, як щирий голос його серця. Почувши про те, що восени 1939 року до рук Черво¬ ноТ Арми в одному з м!ст ЗахщноТ BinopyciT потрапила значна частина apxieis дефензиви i деяких польськиХ мн н!стр!в, Степан Скрипник, незважаючи на своТ «опози- ц!йн!» настроТ передвоенних роюв, мчить до «гене¬ рал-губернаторства», п!д захист птлер!вських кат!в. Йому не важко було домовитися з ними. Мешканц! м!ста Ровно добре пам'ятають 1941 — 1942 роки — в той час колишжй посол Степан Скрипник, п'яний як ч!п, роз'Тжджав у машинах з птлер!вськими офщерами й пов!ями i горлав, як у юнацью роки, «Ще не вмерла УкраТна». Тепер за океаном, користуючись тим, що там мало св!дюв таких його поТздок по вс!й УкраТн!, Степан Скрипник в рол! арх!спископа видае се¬ бе за... жертву птлеризму. Проте кого-кого, але в пер¬ шу чергу жител!в Волин! йому не обдурити. 1 Земельн! гуртки. 2 Свиняча п’яна хата. 113
Вони добре пам'ятають, як 1943 року Скрипник знову виринув на Волин!. В свош бюграфн, опубл!кован!й у «В!снику», Скрипник-Мстислав про цей перюд життя розпов!дас знову скоромовкою: «таким невизначений i безд!яльний стан тяжкого життя тривав у сп. Мстислава до 22 вересня 1943 року, коли почались боТ м!ж н!мця- ми й бшыиовиками тд Киевом. Завдяки дезоргажзацн, що запанувала серед н!мц!в за допомогою украТнських патрюпв, епископ Мстислав мав можливкть виТхати в Галичину, а згодом у Польщу, де в!н пробув до вески 1944 року...» Алкоголь послабив пам'ять епископа Мстислава. Га- разд, ми йому допоможемо. П!д час одного з його жит* тевих маршрут!в м!ж Киевом i Галичиною в 1943 роц! бу- ла тривала зупинка на Волин!, точн!ше в старовинному м!ст! Корц!, про яку Мстислав завбачливо забув. Bih приТхав до Корця з вщмшними документами гестапо й одразу ж знайшов свого давнього дружка Го- линського, В1*домого також тд псевдожмом Впал! я Юр- ченка. Антирадянськ! брошурки, що ix колись писав Bi- тал!й Юрченко, видавалися на кошти петлюр!вц!в i nin- судчиюв i поширювалися на Волин! через «Р!дну хату». Староста (фервальтер) Корецького району i агент геста¬ по Голинський-Юрченко прийняв з розкритими об!йма- ми свого давнього дружка з панапею на грудях. Вони вир!шили пригадати своТ минул! роки. Голинський на юлька джв зачинив свою «канцеляр!ю», епископ скинув рясу, й обидва вони, усампнившись з пов!ями у затишжй квартир! «письменника», справляли протягом к!лькох дн!в нестримн! oprii. П!дручн! Голинського ледве встига- ли тдвозити для старости та його гостя спирт i самогон¬ ку з довколишжх ал. Старожили Корця можуть' розпо- в!сти нимало цжавих подробиць тих орпй, про верещан¬ ия й крики, що лунали на ц!й в!лл!, де гуляли «брати по зброТ», борц! за «багатостраждальну, самоспйну Укра7- ну», як! стали агентами дефензиви й гестапо. Коли Степану Скрипнику набридло пиячити у Голин¬ ського в його дом!, друз!, яких i водою не розлити, уали- ся в бричку й поехали на хутори найближчого села Го- ловниць Там вони грстювали у в!домого бандита з ОУН i гестатвця Вадима Дорощука, на пр!звисько Верниволя, якого згодом убили сво1 ж односельц! за ствробпни- цтво з птлер!вцями й за видачу гестапо амнадцяти жите- л!в села — колишжх колгоспних актив!ст!в. У гульбищах 114
на хутор} в Дорощука брала участь i коханка Голинсько- го Настаая Развадовська. Вона пшила епископа Мсти¬ слава своТм ством, не тдозрюючи, що це YT остання гу¬ лянка. Одразу ж теля вщ'Тзду Мстислава-Скрипника Го- линський приревнував свою наложницю до колишн^ого посла сейму i передав и гестатвцям. Настя Развадов¬ ська була знищена п'яними фашистами в гестапо м!ста Ровно, на Б!л1Й вулиц!. Партизани загону Героя Радянського Союзу полков¬ ника Дмитра Медведева, що д!яв тод! неподалж, полю- ючи на рейхскомкара Epixa Коха, генерала 1льгена та !нших високих чин!в птлер!вськоТ окупац!йноТ адм!нктра- цн, давно помнили й зрадника Голинського. TieT ж ноч!, коли епископ Мстислав пиячив разом з пов!ями, партизани намагалися розрахуватися з Голин- ським. Староста i його «знатний» петь були на волосинц! в!д заслужено! розплати. Однак перед тим, як почати своТ н!чн! oprii, Голинський потурбувався про охорону в!лли. Партизани перенесли напад на !нший час. Зрадни¬ ка украТнського народу Голинського-Юрченка партизани знищили через деюлька дн!в пкля вщ'Тзду Мстислава. Караюча рука народних месниюв в!ддала з лихвою на- лежне автору «Червоного чертополоху» та !нших п'щлих антирадянських книг за aci його злод!яння. Металевий жетон агента гестапо, що його партизани знайшли в ки- шен! Голинського, зайвий раз заевщчив його мерзенну роль у роки встановлення «нового порядку» на Волин!, ХазяТна було знищено. А його петь у ряс! епископа? В!н утж в!д ЧервоноТ Армн з украТнських земель, спод!ваю- чись знайти нових, цього разу вже трет!х числом, хазяТв. Шпигун з панапею справив гарне враження на генера¬ ла Ейзенхауера. Новий життевий маршрут Скрипника-Мстислава прив!в його в Канаду. Втжши в!д давно заслужених ним дев'яти грам!в свинцю, архкпископ Мстислав плекав тае«мну дум¬ ку, що все його минуле залишиться нев!домим для в!ру- ючих украТнщв Канади й що йому вдасться пкля смерт! старого Полжарпа Сжорського вил!зти на престол мит¬ рополита «украТнськоТ автокефальноТ церкви». Однак у Канад! превелебному Мстиславу пощастило значно менше, н!ж у Сврот. Прогресивж украТнськ! га- зети Канади досить швидко познайомили православна паству !з справжым обличчям Тхнього нового владики. Не приховаю, доклав до цього своТ зусилля i автор цих 115
рядк1в. Перш Н1Ж написати cepiio статей про Скрипника, довелося поТздити по Волин!, беадувати з його колишнн ми коханками, заглянути на тиждень у ПочаТвську лавру, де монахи розповти,' як Скрипник приТжджав до них у лавру в роки окупацн, як походжав у товариств! геста- твських оф|цер!в з цигаркою в зубах холодними кори¬ дорами монастиря. Публ!кац1я викривальних матер!ал!в про Скрипника- Мстислава на диво гармоншно зб!глася !з ще одним його промахом. Один з параф!ян, повернувшись несподн вано до себе додому, застукав свою дружину в обшмах владики Мстислава. Спалахнув новий скандал, що зму- сив Мстислава стшно вилепти в Сполучен! Штати Аме¬ рики. BiH полепв туди назавжди, а митрополит 1ларюн, який позбувся небезпечного, бшьш молодшого конку¬ рента, довго потирав в!д радост! cboi з!в'ял!, склеротичж руки. Досить швидко Мстислав стае головою консисторп ав- токефально! укра|'нськоТ православно! церкви Америки. В цьому амплуа bih, у супровод! власного секретаря, прилепв у Рим i брав участь як наглядач у друпй cecii Ватжанського собору. Його не спинив од цього кроку на- в!ть протест icpapxie православно! церкви Америки, яюг з!бравшись, окремою постановок) заборонили Скрипни¬ ку сЫлкуватися з пашетами в Сврот. А що означають для превелебного Мстислава так! за¬ борони? I не в таких халепах bih побував!..
€ МЕРТОНОСЦ1 О нлстнадцяпй годин! 8 жовтня 1949 року на людн!й Академ!чн!й але!' Львова, поблизу юнотеатру «Щорс», зустртися два молодики. Треба сказати, що хоч зустр!ч В1дбулася у заздалепдь обумовленому м!сц!, обидва молодики один одного не знали. Тхн! пр!звища, м!сце проживання, професн були ретельно законсгмрован!. Хирлявого, вище середнъого зросту брюнета з хви- лястим, зачесаним назад волоссям i вузькими, стиснути- ми вустами, який стояв б!ля юнотеатру, його кер!вник нарж кличкою Славко. 3 кишеньки його ciporo глджака виглядала суха жовта кв!тка — це був розгнзнавальний знак. Другий, б!лявий, з продовгуватим, худорлявим облич¬ иям, за кличкою Ромко, що п!д!йшов до брюнета, в ру¬ ках тримав св1жий номер журналу «Новое время». Не вщводячи погляду в|'д засушено! кв!тки, Ромко тихо за¬ питав, помахуючи «Новым временем»: — Котра година? — За п'ятнадцять четверта,— в!дпов!в Славко. — ГТдемо в юно? Це був пароль... — Не маю грошей! — в!др!зав брюнет.— ГЪдемо на д!ло! — i‘, як i було обумовлено, запропонував б!лявому йти за ним. Вони не кваплячись д!йшли до Стрийського парку. Ти¬ хо й дуже мирно було в парку о ц!й пор! золото! льв!в- ськоТ осен!, коли починас жовпти й 6агрян!ти листя де¬ рев, утворюючи неповторну гаму фарб. На алеях старовинного парку гуляли матер! з д!тьми, лпн! й молод! льв!вгяни надовго затримувались б!ля озе¬ ра, на якому, вигнувши довп ши!, л!нькувато плавали лебедь Й нжому, жодному з в!дв!дувач!в Стрийського парку не могло й на думку спасти ц!сТ споюйноТ години, що на одн!й !з затишних його алей саме зараз вщбувас- ться п!дла змова про вбивство письменника-комужста 117
Ярослава Галана, людини з чуйним, н!жним серцем, жит- телюба, який прагнув робити людям лише добро. — ...Треба злжв!дувати письменника Галана! BiH зраджуе наш народ,— прошеполв Славко,— так звел!в пров1дник. Убивати його будеш ти, Ромку, а я йому баки забиватиму... — I я так гадаю,— глухо пробурмопв Ромко,— i Буй- тур наказував так само. Ти будеш розмовляти з ним, а я виберу зручну хвилину й рубону його ось цим,— i Ром¬ ко, розстебнувши гвджак, показав засунутий за рем!нь гуцульський тошрець з блискучим лезом.— А ц! штуки в!зьми co6i, знадобляться... BiH передав чорнявому пютолет, або, як його назива- ли в цих краях, «сплюв», i чорну ребристу гранату-ли¬ монку. Другий тстолет i ще одну гранату Ромко, як наказувало йому начальство, залишив co6i. Обидва вони пщнялися з парку крутою стежиною на узпр'я, перетну- ли л1н!ю дитячо1 зал!зниц| i, повернувши на Стрийське шосе, почали спускатися по Гвард!йськ!й. 3 того, як трохи попереду впевнено крокував Славко, можна було зробити висновок, що в!н не вперше ходив тут. Але розпитувати його Ромко не наважувався. Умови KOHcnipauii нацюнал1стичного тдтлля робили небезпеч- ною допитлив1сть. Двер! високого сучасного кам'яного будинку Славко теж в!дчинив упевнеко, як людина, яка неодноразово бувала тут, не дивлячись на номери квартир, почав швидко тдыматися на четвертий поверх. Супутник з тотрцем за ременем ледве встигав за ним. Б!ля дверей з цифрою «10», Славко — син священика 1лар|й Лукашевич — зупинився i прислухався. За двери- ма глухо пролунав телефонний дзвшок. Славко припав вухом до дверей. Почувся ж!ночий голос. — Галана ще немае,— прошепопв, в1дступивши в!д дверей Лукашевич,— давай погуляемо! 3 Ывгодини вони тинялися суаджми вуличками на уз- вишшях Львова, пройшлися вулицею Бой-Желенського до колишньо! бурей Абрагамович1в i пот)м знову гпдня- лися на четвертий поверх будинку № 18 на Гвард!йськ!й вулиць Лукашевич р!шуче натиснув на кнопку дзвшка. Двер! вщчинила низенька повнолиця хатня роб!тниця. — Письменник Галан вдома? — Його ще нема, та, мабуть, незабаром буде. Прошу заходити! 118
Обидна зайшли до передпокою, мовчки вмостилися на спльцях. Дзвоник! До передпокою вв!йшла молода русява нан¬ ка, як виявилося — дуже гостинна, дружина письменни¬ ка Mapia Олександр!вна. — А, це ви! — проказала вона жваво, втзнавши в мо¬ лодику на кличку Славко знайомого.— Чого ж ви тут сидите? Проходьте до покою! В цю хвилину без дзв!нка розчинилися вх!дн! двер!. До юмнати вв!йшла людина невисокого зросту, коре¬ наста, мщноТ статури, з копицею густого, лляного кольору волосся — Ярослав Галан. На поводку б!ля нього була чорно-б!ла, плямиста, на вигляд дуже добродушна в!вчарка карпатськоТ породи. — Добрий веч|'р! — побачивши господаря квартири, сказав Лукашевич. — Добрий веч!р,— в1дпов'|в Галан.— Щось знову ста- лося? — Зараз розпов1мо,— сказав Славко... Галан звтьнив собаку в!д пов!дка, b'ih тоТ ж мит! п!дб!г до Томи Чм!ля, на кличку Ромко, який сид!в у Kpicni, й почав обнюхувати кишеню, де лежав шстолет. Чм!ль в!дкинувся на спинку кркла й запитав дружину письменника: — BiH не кусасться? — Hi, це добрий пес, Дж!м, улюбленець Ярослава,— сказала всм!хаючись Мар!я Олександр!вна.— Дж!м т!ль- ки не любить людей, у яких с зброя. — Все одно, прошу пан!, забериь собаку! — попросив напарник чорнявого... Господиня вивела собаку в кухню... Художник Семен Грузберг, який малював портрет Ярослава Олександровича, був того вечора в квартир!. П!зн!ше в!н розпов!в мен!, що коли незадовго до цих в!дв!дин у нього з Галаном зайшла мова про наближен- ня свята десятил!ття возз'еднання УкраТни з уама укра- Тнськими землями, то Галан, помовчавши, зауважив: — Свято не обидеться без жертв. Нацюналкти на все здатн!... Ця думка грунтувалася на тверезому розум!нн! полн тичноТ обстановки в захщних областях УкраТни. Селян¬ ство, за прикладом своТх брапв над Джпром, ставало тоТ осеж на шлях суцЕльноТ колективЕзацн, незважаючи на 119
Bci спроби нацюналктичного тдтлля залякати терором однооЫбниюв. Серед вожаюв нацюнал!ст!в були люди, як! добре розумти, що суцтьна колектив!зац!я завдасть ктотного удару по останжх вогнищах нац!онал!зму. До цього часу глухоТ горобиноТ ноч! можна було по- стукати у bikho однооабника, залякати його, зажадати В1Д нього сала, хл!ба, молока, самогону, наказати, щоб в!н мовчав про такий в!зит. 1нша справа з колгоспника- ми, як! могли б сгплы-ю охороняти плоди свосТ пращ. I, як з'ясувалося гнзжше, саме колектив!зац!я наблизила загибель нацюналютичного бандитизму. Але в т! вирь шальн! м!сяц|, коли грунт гпд ногами бандер!вщини де- дал! б!льше розжарювався, ватажки банд, i насамперед Тарас Чупринка, наважуються на значний терористич- ний акт. Для ТхньоТ «популярност!», для ще бтьшого заляку- вання мирного населения Тм уже мало вбитих, закатова- них у бункерах, задушених «удавками» гол!в колгоств, альрад, м|’л1Ц1онер!в, передових роб!тник!в, л!кар!в, агро- ном!в, скромних альських учительок, як! почали ство- рювати перш! тонерськ! загони. Це, з точки зору ватаж- к!в-оун!вц!в, «люди незначн!», яких знають у кращому випадку лише в межах одного району. Треба вбити таку людину, яку б знали sei: i на Льв!в- щин!, i в Станислав!, i в Ровно, i в Киев!, i в Москв!, i навиь за кордоном. Словом — треба вбити «велику лю¬ дину», щоб звюткою про ТТ вбивство, яка безперечно пошириться далеко за межами Зах!дноТ УкраТни, п!д- нести св!й втрачений «авторитет», i створити у наТвних, необ!знаних людей хибне уявлення про те, що за плечи- ма у безпосередн!х виконавщв убивства стоТть гр!зна, таемна, а найголовжше — численна орган!зац!я! Такою людиною-м!шенню став для злочинщв дуже популярний серед народу украТнський письменник. У матер!алак судового слщства немае подробиць про психолопчний стан Ярослава тд час першоТ i другоТ зустр!ч! з убивцями, та про це ми д!знасмося з розповн д! художника Семена Грузберга. Саме Грузберг i розпов!в мен!, що коли Галан, трима- ючи руки за спиною, вв!йшов у плащ! до себе в кварти¬ ру разом !з собакою Дж!мом i побачив 1лар!я Лукаше¬ вича й Чм|’ля, як! очжували його, то збл!д. Чи вщчував в!н тдсв!домо, що в кишенях кожного з в!дв!дувач!в граната i ш’столет, а в Томи Чм!ля ще й сокира за реме¬ 120
нем? Одразу насторожившись, коли 1лар!й Лукашевич сказав йому, що вони прийшли знову у справах «свого шституту», Галан запитав у Чм!ля: — А ви теж студент? Сидячи, як на голках, Чм!ль коротко в!дпов!в: — Так! — i дал!, щоб не видати себе, до беади не прилучався. Дал! в!в розмову один Лукашевич, якийсь нудотно- солодкий, слейний. Bih раз у раз, за словами Грузберга, витирав тонкими пальцями довгий Hie. Розтягуючи слова й пояснюючи мету другого в!зиту, bih сказав: — Наш директор Третяков, роаянин, i вщомо, що в!н погано ставиться до м!сцевих студенпв, як! народилися тут. Це, звичайно, вам зрозумшо, адже ви — письмен¬ ник теж мкцевий!.. Галана, коли в!н почув ц! слова, н!би окропом ошпа¬ рило. Стримуючи себе, в!н сказав: — Ви, хлопц!, щось плутаете. А ким були б ви, коли б не роаяни? Серед во7н!в Радянсько7 Арм!7, яка визволи- ла наш! земл! й надала вам можлив!сть учитися,— б!ль- цлеть роаян. Ось ви — студент л!сотехн!чного факульте¬ ту, Радянська влада вас вчить, щоб ви були л!сним !нже- нером! Це ж надшна мщна профеая, про не7 лише мр!яти могли тисяч! ваших попередник!в тут, на Галичин!. А хто ще у ваш!й с!м'7 вчиться? — У мене е ще два... брати,— повтьно, затинаючись, в!дпов!в Лукашевич,— один вчиться в медичному !нсти- тут!, другий з! мною — на л!сотехн!чному факультет! альськогосподарського !нституту. — Ось бачите,— жваво мовив Галан,— в одн!й пльки ам'7 буде з часом один л!кар i два !нженери для наших л!ав. Трое поповнять лави укра7нсько7 !нтел!генц!7. — Ще невщомо, ким я. буду,— дивлячись вб!к, кинув Лукашевич. — А ви стипенд!ю одержуете? — запитав у нього Грузберг. — Так. Але що з то7 стипенд!7? Нам i без не? допома- гають. (П!д час суду Лукашевич заявив недвозначно: «Нам грошей вистачало. Кер!вники п!дп!лля нам два- дцять тисяч дали наперед, щоб ми вбили Ярослава Гала¬ на»). 121
Бачачи, що беада затягуеться, Грузберг поглянув на годинник. Галан, «закругляючи» беаду, сказав: — Ыяких скарг на Третякова я вам писати не буду. У вас с один шлях — добре вчитися i не мати н!яких доган. — Так, але нам дуже хоплося, щоб ви написали про Третякова фейлетон до журналу «Перець». Ви таланови- то пишете в «Перець». Ось, наприклад, який ви ловкий фейлетон про самого папу римського в «Перець» на- друкували! П1сля цих сл!в обличчя Галана стало гн!вне, i в!н в!д- рубав: — Не буду я писати в «Перець»! Др'|б'язкова тема. I я не знаю, нав!що ви прийшли до мене! Раджу вам — об- лиште скаржитися без будь-якоТ причини. Вчиься кра- ще,— i все буде добре!.. Мар!йко, почастуй хлопщв ча¬ ем, на мене, перепрошую, чекають... Письменник i художник п!шли до каб!нету. Мар!я Олександр!вна принесла чай i печиво, приста до столу, почала гостинно пригощати в!дв!дувач!в чоло- в!ка. Ще недавно вона сама була студенткою одного з художых вуз1в Москви, i добре знала, що означае для студента, який живе на стипенд!ю, i склянка гарячого чаю, i печиво. ...Галан зайшов до кабшету, cie у кркло, закурив. Грузберг тдсв!тив його спохмуржле обличчя знизу i взяв вуглинку, щоб зробити перший, чорновий начерк. Помиивши хвилювання Галана, Грузберг тихо запитав: — Що це за настирлив! хлопц!, Ярославе Олександ- ровичу? — A 6ic Тх знае! До мене pi3Hi люди ходять, адже я депутат мкькради i маю вислуховувати eeix,— i, помов- чавши, запропонував:—Знаете що, давайте ми з вами по келишку вип'емо? Щось невесело у мене сьогодн! на душ!. Такого кепського настрою давно не було. — Hi, дякую, я не п'ю п!д час роботи. Ви про це знаете. — Тод! раджу вам пити мщний чай — теля нього з'являеться гарне натхнення.— I в!н гукнув у сусщню юмнату: — Стасю, принеси й нам мщного чайку!.. Хатня роб'пниця Довгун принесла Галану i художнику по склянц! мщного чаю — «гербати», як називали його тут за давн!м звичаем, i Грузберг почав працювати. 1з суадньоТ юмнати вони почули голос Лукашевича: 122
— А що цей пан у вас робить? — Це художник, в!н малюе мого чоловжа,— в!дпов!ла Мар!я Олександр!вна. — Bi'h якось дивно малюе,— зауважив Лукашевич. — А що ж тут дивного? — Я, щоправда, не знаю, як малюють справжн! ху¬ дожники. Але ось у нас в шститут! е один студент. Так bih бере фотограф1Ю, креслить на н!й клпинки i поп’м переносить усе це на картон з великими клпинами. А як же це можна дивитися на живу людину й одразу малювати YT? — Це називаеться малювати з натури,— терпляче по¬ яснила Мар!я Олександр!вна, не знаючи ще тод!, що вся ця навмисне розпочата наТвна розмова була лише при¬ водом для того, щоб Лукашевич Mir потрапити в кабшет. — А мен! можна подивитися, як це робиться? — по¬ просив Лукашевич i шдморгнув Чм!лю. Той заперечливо похитав головою, даючи зрозум'ии, що задумане сьо¬ годн! не в!дбудеться. — Коли не будете заважати, то, чого ж, можна,— сказала дружина Галана. Одержавши дозв!л господин!, Лукашевич навшпиньки вв|йшов у каб!нет i став за спиною Грузберга. Обличчя Галана було обернене до нього на три чверт!, i, природ- но, письменник не м!г бачити руки Лукашевича, за спи¬ ною кркла, у якому сид!в художник. А Лукашевич уже обережно витягав своТми сштжлими й тонкими пальця- ми !з кишен! парабелум. — Це вам на пам'ять малюють? — улесливо запитав в!н Галана. — Hi, це не для мене особисто. Портрет готуеться для виставки. Що це буде за виставка, Семене Борисо¬ вичу? •• Не вщводячи очей в!д полотна, художник в!дпов!в: — У нас готусться обласна виставка до десято! р!чни- ц! возз'еднання Зах!дноТ УкраТни з Радянським Союзом. — А ви чули про таке свято? — запитав Галан Лука¬ шевича. — Нам щось розповщали... — Бачите, ви скаржитесь на Третякова, а сам!, радян- ськ'| студенти, не знаете простих i таких важливих речей. Це велике свято украТнського народу, свято великого визволення. Голос Галана звучав твердо. 123
Лукашевич зрозулмв, що цього разу вбити Галана не вдасться. Заважае присутжсть художника i дружини письменника. Bih тремтячою рукою засунув тстолет у кишеню i ви- йшов з юмнати. В |дальж вони з Чм1лем пощлували по мерз! руку господин!, подякували за чай i вийшли. ...Так ледве не зак!нчився смертю Галана тривожний веч5р 8 жовтня 1949 року. Але жити письменнику зали- шилося вже недовго. Лише члстнадцять дн!в чудово! зо- лотоТ льв!всько'| осень.. Ярослав Олександрович Галан народився в 1902 роц! в маленькому мютечку Динов!, неподалж старовинного Перемишля,— м!ста-фортец|, що вв!йшло в icTopirc> пер- шо! CBiTOBOi в|йни. Harai мкцевих i австр!йських жандар- MiB з перших дн1в св!товоТ в!йни шматували сорочки на спинах украУнських селян i ремкнижв, затдозрених у симпатн до Pocii, до роайського народу. 1915 року ам'я Галана евакуювалася за допомогою робйськоТ адм1Н1страцп в Роаю. У Ростовьна-Дону, де вона мешкала до 1918 року, юний пмназист бачить на- родження РадянськоТ влади, спостер!гае за розмахом револющйних под!й. У Ростовсьюй пмназп в!н товаришус з, рсГаянами, в!рменами, евреями, i вже тод! в ньому визр!вае дружне ставлення до ecix хороших людей, незалежно в!д Тхньо! нацюнальность А в Галичин!, куди довелося повернутися Галану ра¬ зом 31 своТми р!дними в 1918 рощ, захоплежй урядом буржуазно! Польщ! теля розпаду !мператорсько! Авст- ро-Угорщини, Bci наступи! роки, до кторичноТ осеж 1939 року, панував розгнузданий нацюнал!зм. Його eci- ляко розпалювали пажвж класи та заруб!жна буржуаз!я, як! намагалися не допустити на кордон! з Радянським Союзом створення единого фронту трудящих. Цього розз'еднання трудящих валяко домагались не т!льки так! профашистськ! оргажзацн, як ОУН, але й унн атська церква. Саме у неТ вчилися вожаки ОУН мисте- цтву дворушництва, пол!тично‘| демагогн. Це була ц!ла ар- М1я мракоб!с!в-чорноризник!в, як! щодня плели павути- ну обману. I з ц!ею арм!ею, уже в дн! свое! молодост!, вступив у поединок комужст i майбутжй письменник Ярослав Галан. ...Ярослав Галан був вщряджений редакщею газети «Радянська УкраТна» в Нюрнберг, на судовий процес 124
над головними жмецькими воснними злочинцями. ГПд час цього В1дрядження письменник багато Тздив по Цен¬ тральна €врот, зустр!чався з украТнськими ем!гранта- ми, в!дв!дував табори для перем!щених oci6. Ризикуючи життям, в!н проникав у л!гва запеклих нацюнал!ст!в, роз- мовляв з ними, запам'ятовував Тхн! !мена i пр!звища, щоб пот1м викрити Тх у своТх памфлетах, у n'cci «ГПд золотим орлом» bih чудово в1дтворив у драматичый форм! боротьбу за душ! перем!щених oci6 у повоенн!й Ceponi. Ця д!яльжсть Галана, звичайно, не могла лиши- тися непом!тною для нацюналктичних центр!в, особливо Мюнхенського центру, так званих «Закордонних частин ОУН», зв'язаних з бандитським Ыдтллям, залишеним птлер1вцями в Зах!дн!й УкраТж. Адже Ярослав Галан до¬ бре знав таемн! змови i зв'язки нац!онал!ст!в з ворогами украТнського народу, як знав геть yci обставини 6iorpa- фи хитрого сзуТта Шептицького. 3 невтомною енерпсю i принципов1стю в!н почав викривати воропв народу, мракоб!с!в св1тських i церковних. Скаженою люттю зненавид!ли за це письменника колишн1 союзники птлер!вц1в... Ось чому в nirei укра¬ Тнського нац1онал1зму — в Мюнхен! визр!вас р!шення: «Ярослав Галан повинен бути зл!кв!дований!» У повоснн! роки заруб!жн! центри нацюнал!ст!в вима- гали в!д свосТ агентури, залишеноТ у захщних областях УкраТни, активноТ роботи серед молод! — виховувати ТТ в антирадянському дус! з метою в!д!рвати в!д усього нового, що принесла Радянська влада. В х!д !шло все — i залякування молод! та ТТ виховател!в, отрусння ТхньоТ св!домост! чутками про неминучу третю свпову в!йну, про Ыдтримку американською збросю боротьби «укра- Тнських нацюнал!ст!в» проти РадянськоТ влади,— вороги не гребували ыякими методами. Сотн! молодих людей Зах!дноТ УкраТни приТхали в уч- бов! заклади Львова для того, щоб учитися, оволод!вати знаниями, стати спец!ал!стами, корисними для свосТ Батьювщини, зайняти пдне м!сце в житть А в цей час вороги нового життя с!яли серед молод! отруту нац'юна- л!зму й ненавист! до РадянськоТ влади. ...Як з'ясувалося згодом, ще в 1944 роц! 1лар!й Лука¬ шевич, якому було тод! лише п'ятнадцять л!т, зустр!в сина куркуля-нацюналкта 1вана Гринчишина. В!д нього попович 1лар!й одержував нацюналктичну л!тературу, в нього вчився ненавид!ти Радянську владу. В 1946 роц! 125
nifl впливом Гринчишина с!мнадцятил!тжй попович, на вигляд лапдний i поюрний, дав згоду вступити до орга- н'|зац'|| украТнських нац1Онал1СТ1в. Гринчишин влаштував йому зустр!ч з «пров!дником» ОУН, також сином греко- католицького священика (зауважте цю обставину!) Ро¬ маном Щепанським i досв!дченим терористом на кличку Леб!дь. Попович 1лар!й стае активним учасником нацюна- лктичноТ банди. Bih розповсюджуе антирадянськ! лист!в- ки в сел! ЗбоТща, п!д Львовом, де тод! жив, закликав населения не брати участь у виборах до Верховно! Ради УкраТни, залякуе простих людей, погрожуючи Тм божою карою. Лукашевич у спнах Льв!вського альськогосподарсько- го шституту, який восени 1947 року так гостинно розчи- нив перед ним сво! двер!, збирае вщомост! про нацю- нальний склад, парт!йн!сть викладач!в i студенпв, вивчае, де вони бувають у в!льний час, чим цжавляться, де i в чому мають слабинку. 3!бран! в!домост! в!н передав особисто Щепанському. В ц!лому, з!знавався п!зн!ше 1лар!й, мною було передано в п!дп!лля в!домост! на п'ят- десят-ш!стдесят професор!в, викладач!в i студенпв, зн бран! з розмов студенпв, уривжв з газет, у тому числ! й ст!нних, уаляких оголошень, у яких мктилися дан! про викладач!в i студенпв. Bih виписуе адреси найактивн!ших студенпв i виклада- Ч1*в I надсилае Тм анон!мн! листи, сповнеж погроз. У листах в!д !мен! банд ОУН вимагав, щоб адресати при- пинили будь-яку громадську роботу i вс!ма засобами перешкоджали перетворенню Львова на великий шдуст- р!альний культурний центр УкраТни. Вбивством погрожу- ють нацюналкти тим, хто прагне нового життя. Все це робиться в спод!ванн! на нове 22 червня... А тепер мен! хочеться зробити маленький вщступ... ...Один з найбтьш гжвних памфлет!в Ярослава Га¬ лана — «Чому цемас ймення» — починаеться з такоТ сцени: «Чотирнадцятир!чна д!вчинка не може спожйно диви¬ тися на м'ясо. Коли в ТТ присутност! збираються смажити котлети, вона бл!дне i тремтить, як листок осики. К!лька м!сяц!в тому в горобину жч до селянськоТ хати, недалеко в!д мкта Сарни, прийшли озбросн! люди i за¬ кололи ножами господар!в. Д!вчинка розширеними в!д жаху очима спостер!гала агожю своТх батьюв. 126
Один з бандипв приклав вктря ножа до горла ди¬ тини, але в останню хвилину його мозок народив нову <адею». — Живи co6i у славу Степана Бандери! А щоб, чого доброго, не загинула з голоду, залишимо тоб! продукти. Ану, хлопц!, нарубайте 7й свинини!.. «Хлопцям» ця пропозищя сподобалася. Вони постяга- ли з полиць тар1лки й полумиски, i через юлька хвилин перед ошалтою з розпачу д!вчинкою виросла гора м'я- са !з стжаючих кров'ю т!л ii батька й матер!...» Багато страхпь, що ix принк фашизм на радянську землю, довелося мен! побачити в роки в!йни: i в обло- женому, голодному Ленжград! першоТ блокадноТ зими, i на скелястих в!дрогах Hoboi Земл!, неподалж в!д якоУ жмецьк! тдводники впритул розстр!лювали радянських моряк1в, що вибралися на крижину теля затоплення г!д- рограф!чного судна «Шокальський»... Мен! розкрився фашизм в усьому його потворному зм!ст! й протягом тих юлькох м!сяц!в 1944—1945 рок!в, коли разом з чле¬ нами KoMiciT по розелщуванню птлер!вських злод!янь ми об'Тжджали м!ста й села зах!дних областей УкраТни, розкопували могили розстр!ляних гестатвцями i оун!в- цями мирних людей. Але в!дверто скажу, коли ранньо? весни 1945 року, завиавши до мене додому, на вулицю Набеляка, у Льво- в!, Галан прочитав мен! цей св!й памфлет, я здригнув- ся i не пов!рив почутому. — Невже могло таке бути, Ярославе Олександрови- чу? Ну, з!знайтеся: ви трохи згустили фарби? Хто м!г виховати таких монстр!в? Завжди добр!, св!тл!, дов!рлив! оч! Галана стали сумн!. В!н мовив глухо: — Це було! Мен! розпов!в цю !стор!ю в Киев! парти- занський полковник Макс. Bih сам розмовляв з д!вчин- кою i бачив снотворен! трупи н батьюв. Хто виховав, ви запитусте? Передуем, «орган!зац!я украТнських нацюна- л!ст!в» i ii наставниця ун!атська церква. Щоправда, цер¬ ковники д!яли хитр!ше. Не завжди вони казали прямо: «Йди i вбивай!» Вони цькували нишком i, що головне, весь час благословляли кривавий розгул фашизму. Н!чо- го rpixa тагги, тривалий час митрополит Шептицький ко- ристувався великим авторитетом серед в!руючих. Ц!л! села згор!ли на Волин!, тдпален! оужвцями; вбивали жн нок i дггей, садовили ix на пал!, а Шептицький у цей час 127
приймав у себе, у палатах, сановних гостей !з птлер!в- ського рейху...» ...Утворен! в Галичин! й на Волин! оун!вськ! розр!знен! банди, як! пишномовно !менувалися «УкраТнською по- встанською арм!ею», прославилися страх!тливими зв!р- ствами над мирним населенням украТнськоТ i польськоТ нацюнальностей захщних областей УкраТни, Польщ! i Чехослсзаччини. Зараз учасники кривавих банд, що роз- повзлися по вс!х краТнах, у численних виданнях намага- ються в будь-який cnoci6 прославити своТ «акцн», нази- ваючи IX «рицарськими». «Требе! бути тиранами, в!д котрих стогне земля, треба бути руйывниками!» — вигукував один з !деолопв нацю- нал!зму, фашист Дмитро Донцов, який помер у Мон¬ реал!. 1нший оушвський пропагандист вщкрито пропов!дував: «Бож1 запов!д!, створен! християнською мораллю, так! як «не вбий», «не вкради», не Ыдходять для рицаря- нацюналкта, рицаря-фанатика. Ми на прикордонн! сте- пових i оалих народ!в застосовусмо тактику степовиюв. Жорстоккть проти ворога н!коли не може бути надм!р- ною... Н!ж i отрута, револьвер i п!дступн!сть — це реч!, якими нацюналкт у боротьб! з сильн!шим ворогом мо¬ же користуватися, аби був виграш на нашому боцЬ>. Така в!дверт!сть ц!лком зб!гаеться з програмною за¬ явою, виголошеною колись у газет! «УкраТнський нацю- нал!ст»: «УкраТнський нац!онал!зм не рахусться н! з яки¬ ми загальнолюдськими принципами сол!дарност!, спра¬ ведливост!, милосердя i гуман!змом». Ц!лком ясно, що так! настанови (а Тх чимало в нацю- нал!стичних писаниях) i тдготували психолопчно голово- р!з!в з наттьними хрестиками п!д сорочками-вишиванка- ми. Ось що згадус про Тхн! «геройства» оун!вець Петро М!рчук: «5 листопада 1945 року кур!нь «Смертоносц!» п!д командуванням хорунжого Чорного зд!йснив напад на районний центр Отин!я б!ля Станислава... В бою заги- нуло понад 40 жител!в...» Бандит Микола Андрусяк, який орудував свого часу в Чорному лк! на УкраТн!, у своему журнальчику «Чор- ний л!с» за березень-кв!тень 1948 року !з садистською насолодою описуе, як в!н i його стльники добивали по дороз! з РозсольноТ в Богородчани поранених черво- ноарм!йц!в. Були в бандах так! багатозначн! клички, як Вовки, Чорн! Чорти, Голодомора, Зм!юка, Шакал, 128
Нехрист та iHiiii. 3 ким т!льки вони не об'сднувалися: з влас1вцями в горах Словаччини, з польськими фа¬ шистами з оргажзацн «Вольность i неподлеглость», з шшими покидьками. Тх злочинне минуле, жби скальпе¬ лем, розтинав своТм пером Галан. Знав Bin про це мину¬ ле й сучасне дуже багато. Йому було в!домо, наприк- лад, що улюбленою маршовою тснёю бан^и була ni- сенька, яка починалася словами: Я батька зар!зав, я неньку убив, Свою молоденьку в криниц! втопив... I коли ватага п'яних головор!з!в з емблемою укра‘|н- ських нацюнал1спв—тризубом на мазепинках — брела вулицями глухих ал Прикарпаття, з яких нещодавно частини ЧервоноТ Арми вибили птлер!вц!в, селяни, по¬ чувши мелод!ю Ц1С1 nicHi, закривали в!конниц!, молодиц! ховалися в хл1ви, а д!ти тремт!ли в!д страху... ...Галан вступив у вщкритий б!й !з смертоносцями. А в той веч!р, коли я вперше почув з його вуст приголом- шливий викривальний памфлет «Чому немас ймення», Ярослав Галан замислився, важно з!тхнув i, шдводячись, попросив: «Чи не змогли б ви провести мене! Володи¬ мире Павловичу? Мен! здасться, що як!сь п!дозр!л! типи стежили за мною». Скажу ц!лком в!дверто: дуже й ду- Я<е не хот!лося мен! виходити на вулицю. Адже то! останньоТ воснноТ весни на темних вуличках старовинно- го Львова можна було зустр!ти будь-кого: i терориста з украТнських нацюнал!ст!в, i польського терориста з На- родних сил збройних, такоТ ж фашистськоТ оргажзацн, як i ОУН, i звичайного мародера, що вийшов уноч! на «полювання» за годинниками. Ось чому я запропону- вав: — Залишайтесь ночувати у мене, Ярославе Олександ- ровичу! — Якщо ви боТтесь, то п!ду один,— сказав Галан i сту¬ пив до дверей. Слово «боТтесь» зачепило мене. — Hi, чому ж, тдемо разом,— сказав я i, зайшовши до кухж, зарядив там трофейний «вальтер». Коли ми вийшли з вор!т, я одразу з!йшов на середину вулиц!, туди, де виблискували в темряв! зрошеж недав- жм дощем трамвайж коли. — Куди ви? — здивувався Галан.— Ход!мо краще тро¬ туаром. 5 В. Беляев 129
— Так треба! — в!дпов!в я, ничего не пояснюючи. Справа в тому, що мо! давн! й бувал! друзнприкордон- ники радили мен! Hi в якому раз! не ходити вноч! по тротуарах. Галан стиснув плечима i рушив поруч мёне посередин! вулиць Йшли мовчки, т!льки зр!дка перекидалися юлько- ма словами. Б!ля в!лли «Мар!я» вулиця Набеляка круто повертала праворуч. Як пльки ми повернули, побачили за рогом будинку на вулиц! Ленартовича дв! ф!гури, що притиснулися до спни. Коли б ми йшли по тротуару, то неодм!нно б наштовхнулися на них. А зараз в!д них нас в!дд!ляло юлька ряпвних метр!в. Один !з тих, що стояли за рогом, одразу ж швидко п!д!йшов до нас i уривчасто запитав: — Це ви стр!ляли? Я не встиг роздивитися обличчя стврозмовника, не одразу збагнув пщетупний смисл його запитання (н!я- ких постр!л!в ми не чули), але, щоб вывести в!д нас Ыдозру, знаючи, що пкля пострту ствол збро? в!дго- нить нагаром, я викинув !з-за спини правицю i, тджеши ствол «вальтера» до носа незнайомця, сказав: — Понюхай! B’ih, очевидно, не чекав такого. Коли б в!н спробував вибити у мене з руки зброю, все одно куля пощлила б в нього. I незнайомець, вщсахнувшись, кинув глухо: — Перепрошую дуже! — Прошу дуже! — мовив я, i ми роз!йшлись. Т!льки коли ми пройшли з десяток метр!в у напрямку до трамвайного парку, я збагнув шдступний, перев!роч- ний натяк запитання незнайомця: будь-яка беззбройна людина в!дпов!ла б йому: «Хто стр!ляв? Та в мене ж немае ~з чого стр!ляти?» I я сказав: — Певно, це бандер!вц!, Ярославе! Ход!мо затримас- мо Тх! Коли ми повернулися, незнайомщв i сл!ду не було. Лише через багато рок!в, уже п!сля вбивства Галана, ме- н! стало в!домо, що ми наштовхнулися на одну з перших бандер!вських заадок на його шляху, i хто зна, як!:кла- лася б наша доля, коли б, повертаючи за pir по тротуа¬ ру, ми зпкнулися з ними в!ч-на-в!ч. Адже св!й тстолет Галан завжди залишав удома, та й стр!ляти з нього в!н не вм!в. 130
Пам'ятаю, коли ми Тхали з ним разом по дорогах Hi- меччини в травы 1945 року в Чехословаччину, i вантаж- на машина зупинилася поблизу Гл!вице, Галан вийняв св!й ТТ i3 потерто! кирзово? кобури, сором'язливо всмн хаючись, простягнув його мен! й попросив: — Як ним користуватися? Навч!ть, я, далеб!, не знаю. Сл|д вщзначити, що тстолет був геть занедбаний. В ip- жавому ствол! — крихти хл!ба й махорки, на деталях жодного сл!ду в!д /ластила. За такий стан збро! в армн навить лапдний старшина две юлька наряд!в. Таким був Галан. Добрий, дов!рливий до людей хороших, в!н нена- вид1в воропв, нехтував власною небезпекою, був чесний i часом по-дитячому наТвний. I ось р1вно через двадцать роюв з того дня, як ми з Галаном намагалися випробувати його занедбану зброю на шосе б!лЯ Гл!вице, в хол! готелю «Москва» я неспод'|вано з’нптовхнувся з високою плечистою люди- ною в 1ноземному адм!ральському мундир!. Пом1Ж стр!- чок численних ордеыв — на його широких грудях стр!ч- ка ордена Лешна. Ми кидаемося один одному в об!йми. Ми вже знайом! раыше, по Варшавь Це заступник ко- мандуючого в!йськозо-морським флотом Польщ|, ко- лишый командир партизансько? бригади «Грюнвальд», а пин! контрадм!рал Юзеф Собесяк, партизанський псев- дон!м якого в дн! В1йни був «полковник Макс». А поруч стоТть у коричневому костюм! невисока людина !з Золо¬ тою 3!ркою Героя Радянського Союзу на грудях, облич¬ ия яко? видаеться мен! напрочуд знайоме. Собесяк-Макс розмовляс по-нашому з м'яким поль- ським акцентом: — Знайомтеся, товариш Беляев. То есть Антон Брин¬ ський. Bih розпитував про вас. Хоча ви давно знайомь I ще одн1 об!йми, п!д час яких важко стримати сльози неспод1вано1 радость Так, ми знайом!, либонь, значно раыше, н!ж з адм!ралом Максом. Сорок рок!в тому комсомолець Антон Петрович Бринський вчився в Кам’янець-Подтьсьюй радпартшкол!, у яюй працювали moi батьки, i яку я описав згодом у трилогп «Стара фортеця». А пот!м ми розлучилися... на сорок л!т, вста- новивши листовний контакт лише недавно. Коли йшла в!йна, Антон Бринський, полковник, на пар¬ тизанський псевдоым «дядя Петро», командував парти- занським з'еднанням, що д!яло в районах Ровенсько! облает!, на Волин!, а згодом у Польщ! та Чехословаччиж. 5 131
В!н добре описав свое партизанське життя в книжках «По той 6ik фронту» i «Бойов! супутники moi». В ц|й, останжй, книжц!, сповнен!й духу справжньо- го пролетарського !нтернацюнал!зму, нимало напрочуд теплих стор1нок, присвячених сину польського селянина, слюсарев! з малихлп Юзефу Собесяку-Максу. Саме Ан¬ тон Бринський знайшов запн Макса, що стих!йно утво- рився в nicax nifl Ковелем, узяв його п!д свое команду- вання, i з того часу почалася пеня бойова дружба. Невдовз! Макс став заступником Бринського, а керував ними колишн!й * украУнський ливарник, секретар Ровен- ського ком'пету парт!। генерал Василь Андреевич Бегма. Коли я прочитав книжку Антона Бринського про стльн! ди радянських i польських партизашв, одразу ж поду¬ мав: сюльки ж гарних людей на cbIti! Справжшх! Чес- них! Вихованих у flyci !нтернацюнал!зму. Вони не втрати- ли це велике почуття комункта в оточенн! найстрашнн шого розгулу фашистсько'1 реакцн. Наступного дня ще одна зустр!ч. Адм!рал Макс-Собе- сяк даруе мен! cboi книжки, що вийшли в Польщн «Зем¬ ля горить», «Бужани», «Пшебраже», «Бригада «Грюн- вальд» i роайське видання книжки «Земля горить», на¬ писано! ним у сп1вавторств|' з Ришардом Сгоровим. I ось тут пригадуеться мен! одразу той весняний веч!р двадцятил1тньо'| давност!, коли вперше !з уст Галана я почув !м'я Макса. «Скаж’пь, це було насправд!? Ви розпов1ли Галану про ту криваву под1Ю nifl Сарнами?..» «...Аякже, було! — каже Собесяк.— Зустртися ми вперше з Галаном у Киев! взимку 1944 року. Я прилепе з партизанського тилу в штаб партизанського руху. А перед тим, як мене в!дправити, генерал Бегл^а пода- рував мен! цив!льний костюм. Ну, я й одягнув його п!д польський мундир, щоб не так холодно було лепти в л!таку-«кукурузнику». 4 У номер! одного з киТвських готелей, якому саме — зараз не пригадую, знайшов польського письменника €жи Путрамента. У нього гостював Ярослав Галан. 1мен! його я дос! ще не чув. Звернув увагу на те, що в!н був погано вдягнений. Сидимо, розмовляемо, Галан розпи- туе мене про життя в партизанському тилу. Тут я й роз- пов!в йому про той випадок п!д Сарнами. Галан записуе moi слова в блокнотик, а я бачу сльози в нього на очах. В!н мен! й до цього сподобався, а тепер ще б!льше. 132
Збагнув я: йому i прко i прикро, що так! виродки так страшно зраджують його народ... ...А заюнчилася наша зустр'|ч досить дивно,— пожвав- люючись, додав адм!рал.—Т1оглянув я на Галана, на його обшарпаний одяг i сказав: «Можна вам сказати в!ч-на-в!ч ктька сл!в? Зайдемо з! мною до ванни». ...Hi Путрамент, якого ми залишили на самот!, Hi Га¬ лан, який гпшов 3i мною, спантеличений, до ванни, не розумши, що мен! спало на думку. «Роздягайся, брате,— сказав я Галану, коли ми зали- шилися вдаох.— Твое шмаття To6i Hi до «Эого, а мен! цей костюм не потр!бен!..» П!сля цих сл!в я зняв мундир i скинув пот!м з себе цив!льний костюм, що його пода- рував мен! генерал Бегма. Ярослав Галан спершу в!д- мовлявся прийняти неспод!ваний дарунок, а пот!м, коли я пояснив йому, що ми сво1 люди i нам цей «велькопан- ський ц!рл!х-ман!рл!х» у стосунках абсолютно н! до чого, роздягнувся i склав у купу св!й пошарпаний на военних дорогах одяг. На щастя, у коридорно’1 знайшлася пра- ска. Вона вщпрасувала костюм Галану, в!н мщно потис- нув мен! руку, сказав: «Ви гарна людина», i ми розстали- ся друзями...» ...Ця !стор!я, почута !з уст Собесяка, допомогла мен! пригадати першу зустр!ч з Галаном у редакцп польсько! газети «Червони штандарт», що виходила тод! у Львов!. Я поновив у пам'ят! образ Ярослава Олександровича в с!рому, дещо завеликому, але гарно пошитому костюм!, з-п!д якого виглядала захисна пмнастерка. I пекучим бо- лем шпигонула серце думка про те, що Ярослава Галана уже не було з нами в т! дни ...У 1лар!я Лукашевича було два брати: Олександр, який вчився в медичному !нститут!, й Мирон, виключе- ний за неустшнкть !з альськогосподарського !нституту. Олександр i Мирон Лукашевич! також були зв'язан! з бандитами. Ще в лютому 1949 року бандити Орест i Довбуш доручають Миронов! викликати з! Львова його брата 1лар!я для зустр!ч! з ними. 1дар!й приЬкджае. На зустр!ч! з бандитами був присутн!й також i Мирон. Bin чуе, як обидва нацюналктичн! вожаки доручають 1лар!ю Лукашевичу з!брати найповн!ш! в!домост! про письмен¬ ника Ярослава Галана. Для початку !лар!й звертаеться до давньо? приятельки TxHbo’i c'im'i, л!тераторки Ольги Дучиминсько'1, розпитуе 133
ТТ про те, як живе Галан, яю у нього звички. В!н д!стас в ДучиминськоТ його номер телефону. Саме в!д Дучи¬ минськоТ попович 1лар!й д!знасться, що Ярослав Галан за вдачею добра людина, чуйна, завжди допомагае людям i до нього, як до депутата м!ськоТ Ради, звертасться нимало людей. I ось тут у голов! Лукашевича визр!вас план, як проникнути в квартиру письменника. 1лар!й з!брав найповжш! дан! про Галана, передав Тх через Мирона в тдтлля разом з фотограф!сю будинку, в якому жив письменник, i чекав наступних наказ!в. Щоб виконати завдання бандитських вожаюв i зарекоменду- вати себе випробуваними констраторами-нацюналкта- ми, 1лар!й разом з Мироном !дуть на Гвардшську. Прогулюючись б!ля високого будинку, де мешкас письменник, вони знаходять його балкон, повитий диким виноградом, оглядають тдходи до цього будинку. — Може, дамо йому бука, коли в!н вийде з будин¬ ку,— шепоче Iлар!й,— а сам! подамося в Стрийський парк? Споюйно, холоднокровно двое попович!в обговорю- ють план убивства, i п!сля ц!с! прогулянки 1лар!й крес- лить б!льш детальний план будинку, пише нове пов!дом- лення. Все це Мирон Лукашевич передае Щепанському i Гринчишину. У перш!й половин! серпня 1949 року 1лар!Я в!дв!дус квартиру Ярослава Галана, але господаря не застае. BiH поТхав на Закарпаття. Наприюнц! серпня 1лар!й Лукашевич, смиренний, опе- чалений i дуже вв!чливий, з'являсться в квартир! будин¬ ку на Гвард!йськ!й знову. Ярослав Галан уже повернувся з поТздки. Вдома, окр!м нього, була дружина Галана, ТТ сестра i мати, яка приТхала в гост! з Москви, i хатня роб'иниця Довгун. Лукашевич знайомиться з Ярославом Галаном: — Я чув, ви добра людина, пане письменнику, i допо- магаете вам, хто потрапив у б!ду. Наш л!сотехн!чний фа¬ культет, де я навчаюсь, закривають i на його баз! збира- ються створити люомелюрати&ний факультет. Ми, сту¬ денти, i я в тому числ!, прикро вражень Ми нжоли не збиралися бути мелюраторами. Bci наш! хлопц! праг- нуть перейти в Л!сотехн!чний !нститут, той, що на Пушк!нськ!й, на лкогосподарський факультет, але ди¬ ректор альськогосподарського !нституту Третяков нжо- го туди в!дпускати не хоче. Затявся — та й год!. Допо- 134
мож!ть нам, товаришу письменник, адже ви сам! колись були студентом i знаете, що таке покликання! Третяков послухае вас! Ан! сам Галан, ан! його близью не тдозрювали тод!, що це прохання саме ье та легенда, схвалена у бандит- ському п!дп!лл'|, за якою Лукашевич мав проникнути в квартиру письменника. Лукашевича запрошують до столу, частують кавою, i Галан общяе студенту зробити для нього все можливе. Наступного дня вони зустр!чаються б!ля будинку Льв!вського обласного ком!тету партн на Радянсьюй ву- лицк У Галана е поспйна перепустка до обкому партн. В!н просить студента зачекати його, а сам !де в облас- ний ком!тет. Поки в!н перебувае там, Лукашевич терпляче сидить на лав! п!д ще зеленими каштанами. Галан щвидко вийшов з обкому i ще на ходу, всм!хаю- чись, повщомив: — Усе гаразд, друже! Вас хтось даремно налякав. Ви i надал! будете вчитися на л!сотехн!чному факультет!. — Боже, як я вдячний вам! — каже Лукашевич, потис- куючи мщну руку Галана. Здаеться, ще мить — i в!н по- ц!луе И, за звичаем, що недавно побутував у галицькому кран— Не знаю, як мен! дякувати вам? Може, наступно¬ го разу я вам пыльникового меду !з Сорок-Льв!вських принесу. В нашому сел! у одного знайомого своя паака i чудовий липовий мед... — Н!якого меду мен! не треба! — плваючись, обри- вае Лукашевича Галан, який ненавидить ус!ляю подач¬ ки.— Принесете меду — я вас i на nopir не пущу. Це м!й обов'язок — допомагати людям, невже ви не розум!ете? — Перепрошую,— вибачасться Лукашевич.— Я не хо- т!в образити вас. Ви така гарна людина, правду мен! люди казали, побежу зараз до своТх хлопц!в, порадую IX... Невдовз! теля цього в!дв!дання обласного ком!тету партн в житт! Ярослава Г алана сталася под!я, обставини якоТ не з'ясован! й дос!. Якось надвеч!р Ярослав Галан вив!в прогуляти собаку на узпр'я Стрийського парку. В юлькох м|’сцях парку велися землян! роботи. Коли Галан п!д!Йшов до одн!сТ з траншей, зв!дти почулися по¬ строй, i юлька куль просвиспло над головою письменни¬ ка. Собака заскавучав, притиснувся до земл!, а пот!м дужим ривком потягнув Галана до будинку. Коли зовам 135
стемн!ло, Галан подзвонив до мене i розпов!в про цей випадок. — Треба негайно повщомити в мшщЪо,— сказав я. Помовчавши трохи, Галан в!дпов!в: — Ильки, прошу вас, не розпов!дайте про це Мар!йц!! Тй i так не по co6i в!д уаляких телефонних дзв1нк!в до мене з погрозами в!д нев!домих oci6. Я сам розберуся в цьому. П!д час суду над 1лар!ем Лукашевичем i його стльни- ками дружина Галана Мар!я Олександр!вна Кроткова пов!домила в|йськовому трибуналу Прикарпатського в!йськового округу: «Ильки п!сля смерт! Галана мен! стало в!домо, що на нього одного разу був замах тд час прогулянки в Стрийському парку. По ньому було зроблено к!лька постр!л!в. Але Галан приховав в!д ме¬ не це». Уже К1лька раз!в, називаючи пр!звища покидьюв, як! почали зловкне полювання на Галана, ми визначали ix- ню бюграф!ю словом «попович». Ця б!ограф!чна риса зовам не випадкова. Ужатська церква не лише з амво- н!в, а й у амейый обстановц! виховувала це покол!ння вбивць i фарисеТв i не пльки навчала Тх, як розправляти- ся з людьми, що ступили на шлях прогресу, з в!льно- думцями, але й робила cboix священнослужител!в безпосередн!ми учасниками кривавих злочин!в. К!лька рок!в тому видавництво «Каменяр» у Львов! випустило невеличку, але дуже переконливу книжку Во¬ лодимира Орленка «Нескорен!». У ц!й документально onoeifli йдеться про те, як було ц!лком знищено одра- зу ж п!сля вторгнення птлер!вц!в у 1941 роц! одну з пер¬ ших комсомольських оргажзацй в сел! Яструбич! побли- зу Сокаля на Льв!вщин!. Розправлялися з комсомольца¬ ми куркулннацоналкти, а м!сцем ix передсмертного ув'язнення й катувань став льох у параф!? ушатського священика Maiiaca. Допитували ж комсомольце у квар¬ тир! цього попа. А щоб приховати допити й катування В1Д мкцевого населения, Малае почав службу божу в альсьюй церкв!, «Бог допоможе, дочко моя, молися богу. Бог засту¬ питься»,— полшав священик, прямуючи до захрестя. А в цей час на п!длогу його свплиц лилася кров ком¬ сомольце, яких катували смертоносцк «Я ж усе свое життя молюся, отче. Ви ж знаете,— не витримала параф!янка, малр комсомольца Степана Ба- 136
шука.— Вже почорнпла за ц! дн!, не Тм, не п'ю, молюсь удень i вноч1, без перестанку молюсь, допоможпь, от¬ че!.. У ваш’|й хат! катують людей, змилуйтесь, засту- гвться!» «Бог допоможе, бог! — уже сердито бурмот!в свяще¬ ник.— Бог. Мол!теся вс!!..» Володимир Орленко змальовуе образ матер! Степана Башука, якого вже закатували нацюналюти: «...Старий Малае почав пропов!дь з того, що прийшла кара за rpi- хи, що бог мае велику образу на людей за безбожнкть, непослушнкть. До жони... п!д!йшов староста. В!н пере- хрестився, поц!лував образ i вийшов i3 церкви. За ним, розштовхуючи людей, рушили сл!дчий, коменданти, по- лщаТ... Орися холла в!д!йти В1Д матер!, щоб пощлувати жону... — Не треба, доню, не треба! — з болем шеполла ма¬ ти.— Ти ж бачила, кати нашоТ дитини, кати невинних лю¬ дей ТТ щлували. Кожний Ыдходив i ц!лував жону. Вони споганили церкву, споганили бога. Я не хочу в!рити в того бога...» Нин! б!ля колгоспних буд!вель села Яструбич!, на ви- сокому постамент! стоТть ф!гура стрункоТ д!вчини, яка тримае в руках палаючий факел. А нижче на камен! ви- карбуван! !мена перших комсомольце, як! в цьому при- бузькому сел! були по-зв!рячому закатован! смертрнос- цями за благословениям отця Маласа, одного з чор- них круюв гварди митрополита Шептицького. Це не просто пам'ятник — це гр!зне нагадування, заклик до пильност!, заклик до того, щоб чесн! люди розтзнавали п!д чорною сутаною криваву душу езуТта i дворушни- ка... До пильност! протягом усього свого св!домого життя невтомно закликав Ярослав Галан. Ще до визволення Львова i ecieT Зах!дноТ УкраТни Га¬ лан розум!в, що «орган!зац!я украТнських нацюналклв», яка орудувала на цих землях, лсно зв'язана з багатьма !ноземнйми розв!дками, в першу чергу, з н!мецькою? i, виконуючи роль ворожоТ агентури, завдае украТнсько- му народов! шкоди не менше, н!ж окупанти. Намагаю- чись роз'еднати загальний фронт трудящих, нацюналкти штовхали одурманену ними молодь на шлях !ндив!ду- ального терору. Г алан був справжшм пролетарським !нтернац!она- л!стом. 137
— Вважаю своТм обов'язком,— говорив в!н,— до ос- таннього подиху боротися з нашими зашкарублими в своему убогому мисленн! нацюналктами i викриваги Тх, де Т1льки можливо. Адже я знаю Тх як облуплених!.. Так, Галан добре знав нацюнал!ст!в з час!в далеко? юност!, ще з к!нця двадцятих роюв, коли вчився в старо- давньому Перемишл!, i за заеданиям гпдгпльного окруж¬ кому КомунютичноТ партн Зах!дноТ УкраТни в!в пропа- гандистську роботу серед трудящих р!зних националь¬ ностей, котрих нацюналкти намагалися нацькувати один на одного. Розум!ючи, що Галан об!знаний з Тхжми таемними комб!нац!ями, украТнськ! нацюналюти ще тод! холл и вбити Галана, та дуже вже бажаною для них ста¬ ла його смерть гпсля розгрому птлер!вськоТ РПмеччини, коли, повернувшись до Львова в липн’| 1944 року, Ярос¬ лав Галан почав гшвно i посл!довно викривати Тх усно i в npeci. ...Повертаючись дещо назад, холлося б сказати, що ще до того, як 1лар!й Лукашевич уперше в!до!даз Гала¬ на, його брат Олександр, за дорученням ОУН, ретельно вивчав життя протопресзпера ГавриТла Постельника. Цей Л1тшй священнослужитель, уродженець Югосла- ви, мюцевосл Бачва, де мешкають i понин! так зван! «бачванськ! русини», вщзначався пол!тичною далеко- гляджстю. Костельник водночас був i поетом-ф!лосо- фом, написав граматику для бачванських украТнц!в. Костельник знайшов у соб! сили р!шуче поюнчити з хиб- ними поглядами i помилками минулого, спром!гся збаг- нути все те головне, ц!нне, що принесла на земл! Зах!д- ноТ УкраТни Радянська влада. Звичайно, в зграТ священ- нослужител!в, що ор!снтувалися на Балкан, Костельник був б!лою вороною. Мен! доводилось неодноразово розмовляти з ГавриТлом Костельником, i я був враже- ний його ерудицюю, широкою осв!чен!стю — часом на- в!ть забував, що перед! мною сидить служитель церкви. Саме широка осв!чен!сть, розум!ння багатьох пол!тич- них перетворень, що в!дбувалися на його очах, допомогли ГавриТлу Костельнику усв!домити, яким анахрожзмом стала греко-католицька церква, Ыдкорена Валкану, nic- ля возз'еднання scix украТнських земель у сдин!й Укра- Тнсьюй Радянсьюй Соц!ал!стичн!й Республщь Костельник очолив !н!ц!ативну трупу по скликанню собору греко- католицькоТ церкви. Собор в!дбувся у Львов!, в березы 138
1946 року, i на ньому ухвалюеться кторичне р!шення про л!кв!дац!ю БрестськоТ ун!Т, розрив з Ватиканом i по- вернення «до eipn батьюв», тобто в православну церкву. Ui р1шення викликають ктеричний лемент у Ватикан!, у якого в!дняли величезний плацдарм для релИйного проникнення на Сх!д i величезн! прибутки в!д ужатсько!' пастви. В!днин! ГавриТл Костельник стае ненависною по- статтю для Вапкану. 1з Мюнхена надходить вказ!вка л!кв!дувати «в!дступни- ка» ГавриТл а Постельника. Забуто те, що колись Костельник був близький до нацюнал!зму, вигадував уаляк! «чудеса», щоб урятувати престиж ушатськоТ церкви та ТТ митрополита Шептицького, про що, до реч!, не раз писав i Ярослав Галан. В!днин! для украТнського нацюнал!зму i греко-католицькоТ церкви Костельник — ворог номер один. I коли Роман Щепанський доручав Олександру Лука¬ шевичу вистежувати ГавриТла Костельника, то виб!р св!й зробив не випадково. Щепанський, який в!дв!дував осо¬ бист© i неодноразово параф!ю священика Дениса Лука¬ шевича i одержував в!д нього для Ыдшлля церковн! грош!, з!бран! в!д параф!ян «для святих справ», знав, як ненавидить уся с!м'я Лукашевич!в Костельника. Олек¬ сандр Лукашевич вивчае вс! маршрути Костельника, в!д- в!дуе богослуж!ння в Преображенсьюй церкв!, настояте¬ лем якоТ був протопресв!те]э, !де за ним слщом, коли ця сивоголова людина повертаеться до себе на квартиру. Брат 1лар!й накреслюс план ПреображенськоТ церкви, сус!дн!х з нею провулюв, п!дход!в до будинку, де меш¬ кав Костельник, i передав все це Роману Щепанському. Щепанський Ыдбирае кандидата в терористи. BiH-знас, що в сел! Мшана Городоцького району на Льв!вщин! мешкав ун!атський священик Микола Хм!льов- ський, колишн1Й колега Костельника. Разом вони довп роки заадали в ординатор!!' митрополита Шептицького. Та в 1945 роц! Хм!льовський встановив ткн! зв'язки з оун!вським п!дп!ллям, i, коли ГавриТл Костельник запро- понував йому перейти в православия, Хмтьовський на- в!др!з в!дмовився i заявив: — Радив би вам, отче, не забувати, що всевишжй ка¬ рав в!дступник!в. Велика сила i влада його! Хм!льовський не сказав при цьому, що його параф!ю часто в!дв!дують уноч! ватажки нацюналктичних банд. В!н спов!дав, причащав, в!нчав Тх, вщпускав rpixn, навпь 139
допомагав писати лис-ивки. Пом!ж його «гостей» був i Щепанський. Разом !з Хмшьовським Щепанський та !нш! ватажки нацюналкпв, одержавши в!домост! в!д Лукаше- вич!в, избрали терориста, якому доручили вбити Постельника. Ним виявився бандит Василь Паньюв, на кличку Яремко. В!н уже мав великий досв!д зрадництва, здобувши його на служб! п!д час окупацп в Рогатинсько- му районному в!дд!ленн! так званого «УкраТнського цен¬ трального компету». Коли прийшла Червона Арм!я, Яремко-Паньюв утж до л!су, ховався в бандитських кри- |'вках i був секретарем кер!вника льв!вського крайового проводу (кер!вництва) ОУН. ...Одного сонячного дня 1948 року ГавриТл Постельник п!сля зак!нчення служби в Преображенсьюй церкв! по- вол! йшов 13 старостою в напрямку свого дому. Сл!дом за ним у натовп! параф!ян скрадався у с!рому кашкет!, т!логр!йц! й чоботях Василь Паньюв. Оч! його блищали, в!н уже встиг хильнути горшки. Наблизившись до ГавриТ- ла Постельника, Паньюв вихопив парабелум i дв!ч! вистрелив у потилицю благочинному. Обливаючись кров'ю, Постельник упав на плити тротуару. — Рятуйте, люди! Святого отця вбили! — ютерично закричала якась богомолка. Тим часом убивця кинувся втжати. Навздопн за ним побили пересл!дувач!. Оточений ними на площ! 700-р!ччя Львова, вбивця оглянувся, брутально вилаявся i вистрелив соб! в скроню з тстолета. Ноли в!н упав на бруювку, !з-за пазухи в нього випала на чорному шнур¬ ку жонка свято! д!ви Mapii. Оун!вц! поширювали найр!зноман!тн!ш! чутки про те, хто «покарав в!дступника», аж до того, що «вбив Постельника його власний син». Плерикали охоче поши¬ рювали й !ншу брехливу чутку, що н!бито в!руюч! про- никнули вноч! на Личаювське кладовище, розкопали мо¬ гилу протопресвиера, в!др!зали його голову i привезли ТТ до Ватжану на суд папи римського П!я XII... Церква продовжувала воювати i з мертвим Постель¬ ником, силкуючись уаляко зганьбити його д!яльн!сть, так само як через рж вона почне воювати i з мертвим письменником Ярославом Галаном... То! осей!, коли було вбито ГавриУла Постельника, ми разом з Галаном в!дпочивали в Будинку творчост! в Пок- тебел! й мешкали в одн!й невеличюй юмнатц! корпусу, що називався «корабель». 140
Я одержав листа 3i Львова в!д знакомого з детальним описом убивства й похорожв Постельника. Галана, коли над|йшов лист, на «корабл!» не було. В!н Ышов до моря. Я 31Йшов на берег i побачив Ярослава, який стояв по пояс у вод!. — Ярославе!.. Ярославе!..— не доходячи до води, за¬ тукав я.— Послухайте, у Львов} вбито Постельника... I, наблизившись до краю берега, прочитав йому щой- но одержаного листа. Галан випростався. Осяяне при- зах}дним сонцем його обличчя стало напруженим, пе- чальним. BiH зпхнув i промовив: — Так... Наступна черта моя!.. Це був сдиний випадок, коли в!н виказав cboi думки, сповнен! яркого передчуття, що грунтувалося на знанж таемного, небезпечного, ретельно приховуваного в}д близьких людей, про що ми тод} ще не знали i не здога- дувались... Г алан був безстрашною людиною. Це засвщчив у своТй книжц} «Врештнрешт» в!домий радянський пи- сьменник Борис Полевой. У глав! «Прогнози Ярослава Га¬ лана» Полевой пише: «...У Ярослава Галана, льв5вського комужста, який неодноразово побував у в'язницях... неспоюй на душ}... Його тривога за майбутне мае сер- йозж ждетави...» — ...Тепер цю наволоч тдгодовують, постачають гр}шми i озброюють люди, ворож! Радянському Сою¬ зу,— сказав Галан.— Я хочу викрити все це в книз!... За¬ раз збираю матер!ал... Ноли ми розходились по своТх юмнатах, я попросив Галана: — Остеркайтесь, Ярославе. Бережиь себе. — Я — комужст,— в}дпов!в Галан.— I додав: — Час добросердя ще не настав. BiH жив неспожйним, напруженим життям вщважного борця за народну справу, не робив поступок перед сво- Тм сумлжням, i це викликало скажену лють у воропв, ...16 жовтня 1949 року, як засв}дчив на суд} 1лар!й Лу¬ кашевич, Щепанський, розгжваний тим, що 8 жовтня Чмжь злякався i не виконав завдання, викликав 1лар!я до себе. Буйтур знайомить поповича }з худорлявим бандитом Михайлом Стахуром на кличку Стефко. — Це над!йний, св!й хлопець, а не той слинько Тома Чмжь,— каже Щепанський, знайомлячи Лукашевича з .141
його новим напарником. За непоказною зовн!шн!стю цього терориста, як з'ясовуеться згодом, приховано ве¬ ликий досв1д з кривавих справ. П!д час зустр!ч! Щепанський в!дверто заявляв Лукаше¬ вичу: — Год!! Довго ми тертли! Двадцять четвертого жов¬ тня, i hi на день п!зн!ше, Галан мае бути зл!кв!дований. Лукашевич i Стахур домовляються зустр'|тися цього дня б|ля будинку № 17 на вулиц! Першого травня, i но- вий напарник поповича пов!домляв йому, що в цьому будинку переховуеться на нелегальному становищ! його сестра. Стахур приводить Лукашевича в квартиру п!сля семи. Тм В1дчиняс двер! ж!нка рок!в тридцяти, яку Ста¬ хур рекомендуе як «господиню» квартири. Впустивши молодик!в до себе, вона невдрвз! залишае Тх, а в квар¬ тир! з’являвться повна ж!нка середнього зросту, брю¬ нетка. — То моя сестра,— представляв п Лукашевичу Стахур. Призвавшись, сестра Ксен!я,— згодом з'ясувалось, що ТТ пр!звище CyuJKO,— п!шла на кухню i принесла зв!дти брату портфель. Стахур узяв портфель i покли¬ кав Лукашевича. Вони зайшли до вбиральн!, де Стахур д!став 13 портфеля дв! гранати-лимонки, два тстолети i невелику сокиру. Одну гранату i пистолет в!н в!ддав Лукашевичу. Решту залишив co6i. Сокиру в!н засунув за рем!нь, прикривши його п!джаком i плащем, який взяв у сестри. — Куди ж ви, хлопц!, йдете? — запитала Ксен!я Суш- ко, коли вони, вв!йшовши до юмнати, почали прощатися з нею.— Далеко? — Тдемо в Карпати! — заявив Стахур. А Лукашевич, хвилюючись, додав: — Коли загинемо, то слава не загине!.. Того ранку, посн!давши з дружиною, Ярослав Галан, як т!льки Мар!я -Олександр!вна п!шла на роботу (вона працювала художницею в ф!л!ал! Музею В. I. Лен!на), ув!йшов до суа'дньо! з кабинетом к!мнати i cie за неве- личкий столик. Хоча поруч у краще обставлена к!мнат!, стояв масивний письмовий ст!л з телефоном, Галан лю¬ бив працювати саме тут, за невеличким столиком, об¬ личиям до широкого вжна i спиною до дверей, як! вели до впальнц 142
Галан узяв написан! напередодн! чернетки i почав дру- кувати замовлену йому газетами «Известия» i «Львов¬ ская правда» статтю до десятир!ччя Радянсько'! влади в зах!дних областях Укра'!ни. Пом1Ж nanepie на стол! лежала книжечка Ярослава Га¬ лана «Фронт в ecjjipi», видана 1943 року украТнською мовою в Москв!, в той час, коли Галан був радюкомен- татором радюстанцИ !мен! Тараса Шевченка, яка вела передач! на окуповану г!тлер!вцями УкраТну. В ц!й кни- жечц| були з!бран! його бойов! памфлети воснних рок!в. Галан назвав статтю «Велич визволеноТ людини». Пи¬ сав II роайською мовою. Згадуючи соратниюв i борц!в за визволення Зах!дно7 УкраТни, в!н називав !мена 1вана Франка i безробпного поляка Владислава Козака, вбитого панською пол!ц!ею навесн! 1936 року. «По-новому визначилась людська доля,— писав Ярос¬ лав Галан.— В 1930 роц! в луцьюй тюремый лжарн! ле¬ жала людина, дн! яко?, здавалося, пол!чен!. Тй довелося пережити вс! жахи полщейських тортур, найвитончен!- ших, наймерзеныших тортур, що сягають за меж! люд- сько‘| витривалосп. Кат!в зовам не обходила та обста- вина, що жертвою ix знущань був вщомий льв!вський лператор i публщист Кузьма Пелехатий. Катований був спйким борцем за справу робпничого класу, а популяр- н!сть ц!е! людини i мужнкть 'Г! лише посилювали лють мучител!в. Арештований не пщдавався погрозам, кату- вання не зламало його вол!, тому арештований повинен був померти. Але могутня натура перемогла. Кузьма Пелехатий за- лишився живий. Страждання лише загартували його, i в!н жодного дня не переставав бути собою: чесним, в!д- важним борцем за визволення свого народу»... Те, що написав Ярослав Галан про свого друга, депу¬ тата Верховно'! Ради СРСР Кузьму Миколайовича Пеле- хатого, напрочуд зб!галося з уам тим, що можна було сказати й про самого Галана. I не в!дав Ярослав Галан у той останнж ос!нн!й день свого життя, що пр!звище Пелехатого значилось у «чорних списках» людей, як! Ма¬ ли бути знищен!. Ц! списки у своему п!дп!льному бункер! збер!гав Роман Щепанський. Уже був п!д!браний теро- рист для знищення Пелехатого — син ун!атського свяще- ника Богдан Ощипко. I т!льки випадковкть урятувала Кузьму Миколайовича в!д бандитсько'! куль 143
Пом!ж !мен борц!в за свободу Зах!дноТ УкраТни Галан назвав !м'я доблесно! комсомолки Mapii Kix, радистки- партизанки загону, яким командував полковник Дмитро Медведев. Галан розпов1в про трудовий подвиг колгоспниц! села Скоморохи Уляни Баштик, яка врятувала в роки окупацн вдову i дней полеглого начальника 13ч прикордонноТ застави Олекая Лопална. Працювалося легко. Галан пише останн! рядки стат- Ti — його лебедино'1 nicni: «...Наслщок битви в зах!дно- украТнських областях забезпечений, але битва продов- жуеться. Цього разу — битва за врожай, за дострокове виконання виробничих план!в, за дальше Ыднесення культури i науки. Труднощ! е, !нколи велик!: багато вся¬ ко! поган! плутаеться ще п!д ногами. Однак життя, чудо- ве радянське життя переможно крокус вперед — i на- роджуе нов! nicHi, нов! легенди, в яких i леви, i бойова слава будуть символ!зувати в!днин! лльки одне: велич визволено! людини...» У передпоко!’ пролунав дзв!нок. 3 кухн! до дверей п!д!йшла хатня роб!тниця €встаф!я Довгун i запитала: — Хто там? — Ми до письменника! В!н удома? Почувши знайомий голос Лукашевича, Довгун вычи¬ нила дверь — Письменник вдома? — перепитав Лукашевич. — Вдома, вдома, заходьте! — запросила до квартири Довгун, пропускаючи Лукашевича i Стахура в перед- пок!й. В!дчинилися двер! юмнати, в як!й працював письмен¬ ник, i на II пороз! з'явився Галан у cipin смугаслй п!жам! i в домашн!х капцях на повстянш тдошвь Збадьорений тим, що вже завершив замовлену йому статтю, вшзнав- ши Лукашевича, Галан привпно мовив: — А, це ви, хлопц!!.. Заходьте... В!дв!дувач! ввшшли, i Лукашевич с!в на запропонова- ний йому сплець праворуч в!д письменника, а Стахур навмисне затримався позаду. — Знову неприемност! у нас в шституп,— поквапливо заговорив 1лар!й Лукашевич. — Як! саме? — запитав Галан i замислився. Лукашевич моргнув Стахуру. За цим сигналом той миттю вихопив !з-за ременя сокиру i почав лезом завда- 144
вати удар за ударом по голов! письменника. Одразу ж, втративши св!дом!сть, Галан упав з! ст!льця на Ыдлогу. В цей час Довгун почала прибирати в каб!нет! Гала¬ на— 1лар!й Лукашевич кинувся туди. «До мене з п!сто- летом у руках niдб!г Лукашевич,— св!дчила на суд! Ев- стаф!я Довгун,— i наказав мовчати, в!дв!в мене в!д в!кна до дивана, що стояв б!ля грубки. (Тим часом Стахур, переконавшись, що Галан убитий, пожбурив на Ыдлогу закривавлену сокиру, зняв з себе закривавлений плащ i також кинув його на тдлогу.— В. Б.). Сл!дом за Лука¬ шевичем до каб!нету вб!г Стахур. Лукашевич запитав у мене, чи немае в квартир! мотузки? Я в!дпов!ла, що мо- тузки немае. Тод! Стахур в!д!рвав в!д телефонного апа- рата шнур, яким вони зв'язали мен! ноги i заломлен! за спину руки. Пот!м Лукашевич знайшов на диван! шкар- петку дружини Галана i заткав мен! ц!ею шкарпеткою рота i також зав'язав його шнуром. Стахур, тримаючи в одн!й руц! пистолет, допомагав Лукашевичу. Пам'ятаю, Лукашевич в!дкрив шухляду письмового столу, на якому стояв телефонний апарат, пркопався в н!й i щось забрав зв!дти. Коли мен! затикали рота, б!ля дверей хтось подзво- нив. Лукашевич i Стахур насторожились. Вони почали квапитись. Коли вони вже з!бралися виходити, Лукаше¬ вич суворо мене попередив, щоб я не кричала i ц!лу годину з квартири не виходила й нжому про них не розповщала, !накше вони вб'ють мене. Як т!льки вони п!шли, я почала перевертатися, ворушити ногами. Мен! вдалося звтьнити в!д шнура ноги, зняти з голови шнур i вийняти з рота шкарпетку. Виб!гши з к!мнати до перед- покою, через вщчинен! двер!, що вели в робочий кабн нет письменника, я побачила там закривавленого Гала¬ на, який лежав на ЫдлозЬ Пеля цього я виб!гла в кори¬ дор i, зб!гаючи вниз по сходах, почала кричати...» ...Так! факти страшного злочину — вбивства письмен- ника-комун!ста Ярослава Галана, встановлен! п!д часслщ- ства i судових заадань. Та перш н!ж були встановлен! ц! факти, перш н!ж було знайдено головних винуватц!в злод!яння, минуло багато м!сяц!в напружено?, фЫгран- ноТ, напрочуд складно! прац! орган!в державно? безпе- ки. Внаслщок ?х зусиль було розкрито обличчя бузу- в!рського св!ту, у двоб!й з яким ще в двадцят! роки емшиво вступив письменник Ярослав Олександрович Галан... 145
...Виконавши свою чорну справу, 1лар!й Лукашевич i Михайло Стахур постшили в примкьке село Гряда, в хату священика (!) Ярослава Левицького. Bn6ip сховища не був випадковим. Дружина священика, Галина Мо- деспвна Левицька — р!дна сестра Дениса Лукашевича. «Левицьк! с мо|'ми близькими родичами, i тому я вва- жав, вони не видадуть мене i Стахура органам Радян- сько1 влади»,— заявив Iлар!й Лукашевич на слщств! й пщтвердив це на суд!. Але не пльки пене переплетший родинних зв'язюв ви- значило перший маршрут убивць п!сля вчиненого ними злочину. «Мен! в!домо, що Галина Левицька с нацюна- л!сткою. ПриТжджаючи до нас в Сороки-Льв!вськ!, вона неодноразово заявляла, що скоро почнеться вшна м!ж Америкою i Радянським Союзом, i називала навпь чис¬ ло, коли почнеться в!йна. Левицька чекала ц!с? в!йни...» I це св!дчення 1лар!я Лукашевича на суд! також характе- ризувало настро! того реакщйного оточення, в якому bih виховувався. «П|сля того, як 1лар!й розпов!в мен!, що в!н брав участь у вбивств! письменника,— заевщчила Левицька,— я, справд!, запропонувала йому п!ти на спов!дь у церкву, але в!н зробити цього не захот!в...» Через деякий час у хату вв|'йшов священик Ярослав Левицький. Дружина повщомила йому пошепки, що 1лар!й у Львов! вчинив убивство i прийшов з! своТм напарником у Гряди пере- ночувати в параф!?, щоб сховатися в!д пересл!дування. «Чоловж М1Й, священик Ярослав Левицький,— заявила попадя на слщств! й суд!,— сказав, що проти перехо- вування 1лар!я Лукашевича i його стльника, який прибув з ним, не заперечус...» Вдень 25 жовтня 1949 року 1лар!й провщав батька в сел! Сороки-Льв!вськ!. Поки в!н розмовляв з батьками, Михайло Стахур очшував на нього в суадньому nici. Ко¬ ли зовам стемн!ло, обидва терористи п!шли на обумов- лене наперед м!сце зустр!ч! з Щепанським. То була за- х!дна околиця л!су, поблизу села Жидятич! Брюхович- ського району. Б!ля зал!зничного мосту, неподалж в!д станцИ Гамалпвка, з жчно! темряви з'явилося двое лю¬ дей. Оглед!вшись, вони причаТлися в кущах. Трохи зго- дом з-п!д мосту вийшов трет!й невщомий. В!н дв!ч! про¬ кричав круком, i лише п!сля цього вс! трос зшшлися. Обм!нявшись коротеньким паролем «Полтава — Харюв», 146
вони подали один одному руки, I той, котрии виишов з-nifl мосту, Щепанський, глухо запитав: — Ну як? 1лар!й Лукашевич, оглядаючись на вс! боки, в!дпов!в: — Усе гаразд! Галана б!льше немас... Ще вчора, до полудня... — Хто вбивав? — дшовито запитав Щепанський. — Спочатку bih дав!..— вказуючи на Михайла Стаху- ра, прошепопв Лукашевич.— Як було домовлено — !з-за спини. Так дав, що кров до стел! бризнула... — А ночували де? — В отця Левицького,— в!дпов!в Михайло Стахур,— у Гряд!... — Ось це прихопили в письменника в стол!,— Лука¬ шевич простягнув Щепанському загорнут! в хустину ме¬ талев! речь — Що це? — запитав Щепанський. — Медаль Партизанськ!... I орден. — Ну, добре, хлопц!! — потискуючи руки вбивцям, сказав Щепанський.— Я допов!м про вас нагору. Слава про вас до закордону д!йде. До Мюнхена й дал!. Тебе, Стефку, я беру до свое? «боТвки». То було твое останнс випробування. А ти, Славку, дай мен! шстолет i гранату. Поки що вони тоб! не знадоблятЬся. Сядьмо, обм!ркуй- мо, що дал! маемо робити... ...ГИсля зустр!ч! !з Щепанським 1лар!й Лукашевич з'я- вився у Львов!, щоб зам!тати сл!ди. Зустр!в брата Миро¬ на. «...Маючи на уваз!, що з газет брат знае про вбивст- во Галана,— св!дчив 1лар!й Лукашевич п!д час заадання суду,— я сказав Мирону, що в такому раз! в!н повинен розумии, де я був. I тут же я прямо розпов!в Мирону, що я вбивав Ярослава Галана. Сл!д зазначити, що й сам Мирон, як в!н i св1дчив ран!ше, теж був причетний до цього, i тому моя участь у вбивств! Ярослава Галана не мала бути для брата неспод!ваною». Знаючи, що т!тка Мар!я уже в!дае про його причетнкть до вбивства Гала¬ на, 1лар!й просить 7Т через сп!вроб!тник!в медичного !н- ституту покласти його в кл!н!ку, оформивши документи про це задн!м числом. Мар!я Лукашевич охоче по- годжуеться допомогти племшнику i влаштувати йому фальшиве ал!бь «В обговорены цього питания,— заявив на суд! 1лар!й Лукашевич,— брали участь moi брати Мирон i Олек¬ сандр, погодившись допомогти мен! лягти в кл!н!ку« 147
Вранц! 27 жовтня ми зустр!лися з братами в обумов- леному м!сц! й п!шли на роботу до тики Mapii, у Льв!в- ський медичний !нститут, щоб влаштуватися в кл!н!ку. Ми спод!валися замаскувати мою участь у злочинц Мене на¬ правили до лжаря, але теля огляду лжар заявив, що я дужий i класти мене в кл!нжу немас потреби. П!сля при- йому я вийшов з прим!щення кл!нжи, cib на лаву в сад¬ ку, розташованому напроти буд!вл! кл!нжи, i в цьому м!сц! був заарештований...» Негайно в село Сороки-Льв!вськ! nocniiuae з! Львова хатня робпниця MapiT Лукашевич Ганна Майданек i noei- домляе священику отцю Денису, що його сини арешто- вань Вона розповщае, що сл!дч! прац!вники, як! робили обШук у |’хн|й квартир! на Р!збярськ!й, уважно оглянули одяг 1лар!я. Денис Лукашевич збл!д. «Адже на штанях, що !х зали- шив 1лар!й, переодягнувшись вдома 25 жовтня, можуть бути сл!ди кров!»,— спадав на думку старому ушату. I в!н наказус своТй Софи негайно в!днести ц! штани дру¬ жин! псаломщика Михайла Дуди, щоб вона випрала Тх i сховала в себе. «Припускаючи, що в зв'язку з арештом син!в,— з!знаеться отець Денис шзшше,— й мене мо¬ жуть арештувати, я особисто передав своему псаломщи¬ ку Михайлу Дуд! на збереження мисливську рушницю i валяю фотограф!! ам'! та син!в з тим, щоб псаломщик збер!г усе це. Кр!м того, я знищив усю антирадянську нац!онал!стичну лпературу, що збер!галася у мене вдо¬ ма...» ...Справу 1лар!я Лукашевича i його стльниюв слухав вжськовий трибунал Прикарпатського вжськового окру¬ гу 3 i 4 с!чня 1951 року. На судовому зааданн! було оголошено акт, тдписаний судово-медичним експертом професором, доктором наук Василем Цупнковським: «Смерть Ярослава Галана наступила в!д одинадцяти ру- баних ран голови, що супроводжувалися порушенням ц!лост! юсток черепа i ушкодженням право! велико! шв- кул! мозку i мозочка. Ушкодження голови супроводжувалося великими зов- н!шн!ми кровотечами. Десять !з зазначених ран, кожна зокрема, були смер- тельними, i лише одна рана в д!лянц! л!вого пм'яного горбка захоплювала т!льки м'яю тканини... Удари вбивця завдавав Галану ззаду... ...Смерть насильна — вбивство...» 148
I, незважаючи на всю очевиджсть складу злочину, весь жахливий смисл якого розкриваеться нав!ть в одно¬ му цьому лакожчному документ!, трибуналу належало протягом двох дн!в, суворо дотримуючись радянського законодавства, знову й знову з'ясовувати додатков! по- дробиц! й шдтверджувати матер!али сл!дства. Обвинувачен! ц!лком визнали свою провину. Так, зок- рема, на суд! Ыдсудний 1лар!й Лукашевич засв!дчив: «Так, я визнаю себе вбивцею Ярослава Галана. ГПд час бес|'д 3i мною ватажки казали, що Галана треба вбити тому, що bih у npeci виступае проти греко-католицькоТ церкви, на Нюрнберзькому процеа’ вимагав видач! Сте¬ пана Бандери i суду над ним, що взагал! оужвське гнд- п!лля мае давн! ворож! порахунки з Галаном. По суп, П1дготовкою вбивства займалися i moi брати Олександр i Мирон. Вони були згодж з цим р!шенням оужвського П1ДП1ЛЛЯ... 4 жовтня 1949 року завдання вбити Галана мен! давав разом !з Щепанським Свген, який був значно старшим кер!вником, жж Щепанський... Батько м!й — теж нацюналют,— з!знався дал! Iлар!й Лукашевич.— Узимку 1947 року в його хат! збиралися Щепанський, Семко, Орест. Усього в хат! батька було три Тхн! сходки. Bcix Тх батько знав особисто. Про своТ оужвськ! справи ми говорили в присутност! батька не криючись, бо в!н був об!знаний з ними... Йдучи на вбивство Галана, я взяв гранату i гпстолет для того, щоб на випадок переслщування кинути гра¬ нату в пересл!дувач!в, мати можлив!сть убити Тх i вте- кти...» Под|бж 31знання зробили суду й два брати 1лар!я. Зокрема, Олександр Лукашевич заявив суду вшськового трибуналу: «...ще влпку 1948 року через мого брата Мирона Щепанський доручив мен! з!брати вщомост! про ГавриТла Постельника та !нших oci6, якими цжавилось гндтлля. Я повинен був д!знатися про Тхн! адреси, cnoci6 життя, хто коли працюе, коли бувае вдома, де Тздить i т. п. Я з!брав, як! м!г, вщомост!, i в письмовому вигляд! передав Тх через брата 1лар!я в серпн! 1948 року Щепан- ському». Св!дчить гпдсудний Мирон Лукашевич: «...ми вс!, три брати, е учасниками вбивства письменника Ярослава Га¬ лана i причеты до вбивства священика ГавриТла Постель¬ ника. Ми вс! трое, по сут!, учасники шдготовки цих теро- ристичних акт!в...» 149
На суд! з Ц1лковитою яснктю було таком розкрито обличчя i викрита справжня соц!альна суть тих, хто ви- водив на стежку вбивства молодих бандер!вц!в, хто все- ляв у них над|'ю на нову винищувальну в!йну, хто, нехту- ючи запов1ддю «не вбий», був сгпвучасником убивства i прикривав Тх своею чорною сутаною священнослужи¬ теля. «Будучи сам, як священик греко-католицькоТ церк¬ ви, настроений по-нацюналютичному, я в такому ж дуа виховав i своТх сижв... Txhi нацюналктичн! переконання i вороже ставлення до РадянськоТ влади до деякоТ м!ри е наслщком мого впливу на них». В|дверто З1знавшись, Денис Лукашевич детально роз- пов1в суду, зв1дки бере початок його вороже ставлення до РадянськоТ влади i до всього того нового, що при¬ несла вона на земл! Зах!дноТ УкраТни. Возз'еднання ЗахщноТ УкраТни з уам Радянським Со¬ юзом Денис Лукашевич, як в!н засвщчив п!д час слщства й на суд!, сприйняв вороже. «Окр!м того,— св!дчив в!н,— я був настроений по-нацюнал!стичному, як свяще¬ ник i греко-католик, i я не м!г змиритися з тим, що мен! доведеться жити й працювати за РадянськоТ влади». Коли восени 1939 року частини ЧервоноТ Арми визво- ляють Зах!дну УкраТну i рятують населения в!д вторг- нення птлер!вського вермахту, Денис Лукашевич хова- еться протягом к!лькох дн!в на горищ! в хат! свого cyci- ди. «Так, я був задоволений, коли вл!тку 1941 року н!мц! окупували Зах!дну УкраТну, i зустр!чав Тх з кв!тами в сел! Паршна Льв!вськоТ облает!, де я тод! працював священи- ком,— з!знався Лукашевич на суд!.— У перш! ж дн! оку- пацн цього села я разом з колишн!м офщером УкраТн- ськоТ галицькоТ армн брав участь у створенн! м!сцевоТ украТнськоТ полщи, начальником якоТ було призначено учасника ОУН Степана Панькевича». Коли частини ЧервоноТ Арми наближалися до Львова, побоюючись помети народу, Денис Лукашевич разом з ус!ею ам'ею впкае в напрямку до угорського кордону, в село Побук, до свого родича — священика Ярослава Левицького, у котрого згодом знайшли св!й перший притулок убивц! Ярослава Галана. Мета втеч! — намаган- ня перейти п!д крильце адм!рала Хорт!. Та швидке про- сування РадянськоТ Арми завадило Лукашевичу одержа- ти притулок в угорських фашист! в. ГНдтверджуючи на суд!, що його мешкания часто в!двн* дували представники нацюналютичних банд, Денис Лу¬ 150
кашевич признався також, що в!н поспйно надавав ма- тер!альну допомогу вбивцям: «3 1945 року до самого арешту разом з церковним старостою Дмитром П'я- сецьким я передав для потреб тдтлля ОУН !з церков¬ ник кошпв двадцять тисяч карбованц!в. П'ясецький вру¬ чив IX учаснику п!дп1лля 1вану Гринчишину, на кличку Орест... Для того, щоб i надал! мати в запас! потр!бну суму грошей для нацюналютичного тдтлля, я дав П'ясецько- му вказ!вку надал! при надходженн! грошей до церков¬ ной каси не оггрибутковувати ix повжстю. Внасл!док цьо- го i в церковжй кас! був порядок, i нацюналюти одер- жували грош!». Ця розпов!дь була б неповною, коли б ми не згадали й про те, що на лав! тдсудних поруч з братами Лукаше¬ вичами сид!в i бандит Тома Чм!ль, котрому спочатку бу¬ ло доручено вбити Ярослава Галана. На суд! з'ясувалося, що цей злочинець, стйманий 7 серпня 1950 року, ще до в!дв!дування квартири Галана заплямуваз себе «мокри- ми справами». Bih побив командира винищувального ба- тальйону Островерхова, й теля цього тривалий час хо- вався, переодягнувшись у ж!ноче вбрання, попм нама- гався застрелити голову альради села ЗбоТща Михайла Герчука, вбив комсомольця 1зана В!лька, стягнув з нього чоботи i засипав ежгом труп... 15 березня 1951 року за вироком в!йськового трибу¬ налу Прикарпатського в!йськового округу Iлар!й, Олек¬ сандр i Мирон Лукашевич!, а також Тома Чм!ль, теля в!дмови на 1хнс прохання про помилування, були роз- стртянь Десь на нелегальному становищ! залишався Михайло Стахур, на кличку Стефко, але i його стткала народна кара. «П!д час зустр!ч! 3i мною,— заевщчив Михайло Стахур,— Щепанський детально розпитував мене про те, коли я встановив зв'язок з бандитським тдтллям i яку в!в до цього нацюналктичну роботу. Я розпов!в йому про свою участь у вбивств! директора школи Ко- вальова та його дружини, двох погонич!в худоби i д!ль- ничного мшщюнера Едемського, пригадав, що зараз, побоюючись арешту, я переховуюсь один. Щепанський заявив, що згоден зарахувати мене в ряди «повстанца» за умови, коли я вб'ю письменника Ярослава Галана...» Понад в!с!мсот трудящих Львова i навколишжх cin старовинного украТнського м!ста з!бралися в Будинку 151
культури зал1зничник!в на процес у справ! про вбивство Ярослава Галана Стахуром. I в кожного, хто дивився на цього вигодованця нац!онал!ст!в, що об!рвав св!тле жит¬ тя Ярослава Галана, а тепер сид!в на лав! тдсудних, ви- никало одне й те ж питания: «Хто Mir виховати такого виродка?» П|д час сл!дства Михайло Стахур заявив: «Мас зв'язок з бандитами священик нашого села Голин- ка... Нацюналкти Антон Диба i Василь Ковалишин, з яки- ми ми разом убивали погонич!в худоби, на свято р!здва переховувались у хат! 1вана Куземського. Туди прийшов з молебнем священик Голинка. До нього з кри?вки ви- йшли Диба i Ковалишин i попросили благословения. Го¬ линка благословив бандипв, оанив ?х хрестом, покропив святою водою Тхню зброю... Голинка, прощаючись, по- бажав iM ycnixy в боротьб! проти Радянсько? влади за «самоспйну УкраТну».,.» Ось який пастир з дитячих рок!в виховував убивцю. I коли в переповненому зал! Будинку культури зал!знич- ник!в державний обвинувач Роман Руденко заюнчив свою промову словами: «...до смертно? кари!» — бурх- лив! оплески були в!дпов!ддю на цю вимогу радянського правосуддя. Роб!тники завод!в i фабрик, колгоспники, письменники, артисти, вчен! т'дтримали вимогу проку¬ рора. Виконавщв убивства Галана було знешкоджено. Та десь у Ыдтлл!, як зацькований вовк, ще бродив банде- р!вець Роман Щепанський. Тридцять дев'ять об'смистих том!в сл!дчих справ тд- сумували кривавий багатор!чний шлях цього бандита, його найближчого пом!чника Мацейка та !нших ^схопле- них мешканц!в л!сових нацюналктичних схрон!в. I знову, перш н!ж вс! ц! томи лягли 5 жовтня 1954 року на сил вмськового трибуналу як лопчне завершения розкриття ц!ло7 низки страх!тливих злочижв, була проведена дуже напружена робота радянськими органами державно? безпеки, сл!дчими органами й судово-медично? експер- тизи. Цьому передувала д!яльн!сть багатьох простих труд!вниюв, як! допомагали висмикувати останн! фа- шистськ! кор!нц! з багатостраждальноТ укра?нсько? земль Роман Щепанський, пере?хавши до Зах!дно? Укра?ни, уже в грудн! 1939 року вступас до молод!жно? Ыдтль- но? орган!зац!? укра?нських нацюналкпв у Львов!. В серпн! 1941 року, коли птлер!вц! окупували Укра?ну, 152
Щепанський встановлюе зв'язок з оун!вцем Ылокурим i утворюе бандитську трупу в сел! Зверпв. Bin бере участь у розстршах радянських активюпв i громадян по- льськоТ нацюнальносп. 11 березня 1944 року разом !з своТми попл!чниками Щепанський здмснюе напад на село Великий Дороилв. Бандити залишають у ньому трупи радянських акти- в!спв — В. Боровика, Г. Тимуша, М. Банаха. В травж 1944 року на мол! своеТ банди в!н з'являеться в сел! Ста- жславчик Великомоспвського району i вбивае ecix по- ляк|'в, як! мешкали в ньому. Зв!дти, ще не змивши кров на своему одяз!, його сшльники з'являються в Новому Сел! Кулиювського району. I знову бандити залишають тут трупи, сир!т, вд!вг палаюч! хати мирних хл!бороб!в. Коли на ц! земл! в серпн! 1944 року вступав Червона Арм!я, Щепанський переходить на нелегальне станови¬ ще. В!н очолюе новоярич!вський районний «пров!д» ОУН i керуе ним до весни 1950 року. «Слава» про його ди, про вбивство ним десятюв при- хильниюв РадянськоТ влади сягае по niniT зв'язку до Мюнхена, до вожака ОУН Бандери. Щепанського «тдвищують у посад!», в!н стае так зве¬ ним надрайоновим провщником ОУН i на чол! бандит- ськоТ зграТ оргажзовуе грабунки i вбивства на територн Брюховицького, Кулиювського, Новоярич!вського, Ново- милятинського, Нестеровського, Великомоспвського i Магер!вського район!в Льв!вськоТ облает!. ЗвГдси, з цих райожв, в!н посилае своТх шдручних до Львова i, напу- чуючи Тх, завжди нагадував слова сьомого пункту дека¬ лога украТнського нацюналюта: «ненавистю i обманом будеш зустр!чати воропв своТх». Г1!д тягарем пред'явлених йому обвинувачень i дока- 318 у своему останньому слов! Щепанський змушений був визнати: «Перед судом розкрилася вся картина вчи- нених мною злочижв. У свое виправдання мен! жчого сказати. Але я хочу сказати про те, що довело мене до такого життя. Суду в!домо, що я походжу з с!м'Т свяще- ника. 3 дитинства я виховувався п!д впливом пропаганди ужапв. П!д впливом цього фанатизму я вчинив безл!ч злочижв проти украТнського народу, проти РадянськоТ влади, проти своеТ Батыпвщини. Я розум!ю, що означав вбивство талановитого украТн¬ ського письменника Ярослава Галана. Але це вбивство я оргажзував, виконуючи наказ своТх ватажк!в». 153
У вироку в!йськового трибуналу Прикарпатського в1йськового округу в справ! Романа Щепанського сказа¬ но: «За час перебування Щепанського в ОУН за його вказ!вками i за його особистою участю п!длеглими йому бандитами вчинено ряд терористичних акт!в над пред- ставниками оргажв РадянськоТ влади i радянськими ак- тивютами i ряд злочижв стосовно радянських громадян, гид час яких дев'яносто три чоловжа було вбито i ам- надцять поранено, i вчинено ряд диверай... Восени 1949 року Роман Щепанський, одержавши на¬ каз в!Д ватажюв националистичного бандитського тдтл- ля Ciporo i Торчина вчинити терористичний акт над ра- дянським письменником Ярославом Галаном за те, що в!н у своТх патрютичних творах викривав д!яльжсть церк¬ ви i украТнських буржуазних нацюнал!ст!в, взяв активну участь у зд1Йсненн1 цього терористичного акту... 24 жовтня за вказ!вкою Щепанського терористи Лука¬ шевич i Стахур по-зв!рячому вбили сокирою Ярослава Галана. А в ыч на 24 жовтня 1949 року, бандит Тома Чмть, якого Щепанський озброТв тстолетом, убив у се- л! ЗбоТще комсомольца !зана В!лька...» I як лопчне завершения цього процесу пролунали останы слова вироку трибуналу про те, що на тдстав! 51—-I «а» стагп Криминального кодексу УРСР Щепан¬ ського присуджено до розстршу. ♦ ♦ * Майже щоразу теля появи моТх памфлете на стор!н- ках пер1ОдичноТ преси мен! доводиться ознайомлювати- ся з писаниною зах!дних «резиденпв», у яких вони, фальсифжуючи icropiio, намагаються об!лити буржуаз¬ них украТнських нацюнал!ст!в i ужатських церковниюв, що благословляли Тх. I водночас звести наклеп на справж- жх патрюпв УкраТни, як! викривали зрадниюв Батьк'де- щини. Так, вони не вгамувалися нав!ть теля того, як Тх разом з розгромленими птлер!вськими арм!ями викину¬ ли з украТнськоТ земл!. Вони звили соб! гн!зда у зах!дних краТнах, знайшовши нових оп!кун!в, як! дзв!нкою моне¬ тою платять за зрадництво, за будь-яку антирадянську акц!ю, за будь-який виступ проти комужзму. Ti, хто в!дкрито ствробпничав тд час в!йни з фа¬ шистами, хто вдавався до шантажу й обману, хто несе в!дпов!дальжсть за смерть багатьох тисяч людей, прики- J54
даються невинними овечками, виголошують пиши! фра- зи про любов до впчизни, прагнучи виправдати нею свою злочинну д!яльн!сть. Але факти icTopii невмолимь Завдяки Тм ми можемо зрозумпи справжн! помисли i мету захисниюв !деТ «самоспйноТ УкраТни», розкрити Тх- н!й зв'язок з найреакц!йн!шими силами, в тому числ! i з птлер!вським фашизмом. Про це мен! хот!лося нагадати читачам. Адже нацюна- л!зм ще живе за кордоном. Його hoc'ii не в!дмовилися в!д своТх тдступних плажв. У загальному xopi войовни- чих антикомунюпв чусться голос i тих, хто прагне в!дро- дити ун1Ю на украТнсьюй земл!. 3 войовничими проповн дями продовжуе виступати кардинал Йосиф Слтий. Хай факти icTopii нагадають людям про т! злочини буржуаз- них нацюнал!ст!в i ун!ат!в, про як! ми не маемо права забувати! В !м'я миру на наций земл!! В !м'я справедли¬ вост! й щастя!
ЧОМУ МИТРОПОЛИТ РАБИНА РЯТУВАВ! Доля кожного л!тератора м!нлива. То його перо описуе поди, про як! в!н ран!ше нав!ть н!чого не знав. А часом пльки реальне життя диктуе йому сво1 умови, спрямовус тематику його твор!в, а не т! творч! задуми, що плекалися протягом багатьох рок!в. 1нод! доводиться заглиблюватися в так! тасмниц!, про як! !ншЗ людина й не здогадувалася. Так сталося й з! мною. Першого серпня 1944 року я прилепв з Москви в що- йно визволений Льв!в як еийськовий кореспондент Все¬ союзного радю. I не гадав, що мен! в!дразу ж доведеть- ся, як кажуть моряки, повернути руль на тридцять два румба, й зам!сть того, щоб на дозв!лл! писати книжки для юнацтва, поринути в зовам !нш! клопоти. * В той спекотливий, серпневий день 1944 року, кроку- ючи по ваяних вжонним склом тротуарах, обминаючи обвисл! дроти i вплавлен! в асфальт на площ! Болеслава Пруса Ыдбит! танки з б!лими хрестами, я вийшов на Ри- бальську вулицю, де тимчасово мктився обласний комн тет партп, бо його довоснний будинок був ще зам!но- ваний. Назустр!ч мен! швидко спускався по сходах тод!шн!й перший секретар обласного ком!тету партн 1ван Сам!й- лович Грушецький, одягнутий у форму генерала. Я пред'явив йому своТ «в!рч!. грамоти». — /Итератор? — поглянув на мене Грушецький.— Ду¬ же добре! Нам якраз потр!бна саме така людина для KoMicii по розслщуванню птлер!вських злод!янь. Допо- можете лпературно оформити матер!али. Це буде ва¬ шим парлйним дорученням. 1д!ть до товариша Вишнев- ського. А про решту справ поговоримо п!зн!ше. Я по- сп!шаю. У Перемишлянах знову бандити... Нжоли не забути мен! т!сТ тяжко’1 осен!, коли ми з членами ком!с!Т по розслщуванню Тздили на трофейжй н!мецьк!й машин! по мктах i селах, щойно визволених 156
bi^ фашистчв. Чортюв i Тернотль, Рава-Руська i Теребов- ля, Городок I, Старий Самб!р. Jlicn поб!ля Гребенова i яри, закидан! трупами, б!ля Золочева. I всюди велик! розкопан! могили, в яких тисяч! трутв людей, н! в чому не повинних, розстртяних птлер!вцями й украТнською, профашистською, полщ!сю. I нарешт! — жахливий таб!р смерт!, вже на територн Польщ!,— Белзець, у якому бу¬ ло знищено й спалено десятки тисяч людей. Ми стали його «першов!дкривачами». У Ыщаних канавах i ярах Белзеця — куди не глянь: греб!нц!, ж!ноче волосся, зно- шене дитяче взуття — сл!ди людського життя, об!рвано- го тут, за високою штучною загорожею !з мертвих со¬ сен, застромлених у п!сок. Досить сказати, що п!сля вс!х цих поТздок мен! дове- лося спалити два костюми, бо вони назавжди, здава- лось, просякли ненависним духом смерт!, сл!дами якоТ ми йшли. У наш!й робот! брало участь багато св!дк!в: родич! вбитих, як! чудом залишилися живими п!сля численних «акц!й», нещодавн! вшськовополонен! французи й пом1ж них м!й новоявлений друг, колишшй командир невели¬ кого партизанського загону п!д Львовом, а нин! пол¬ ковник у в!дставц1, який мешкас в Нщц!, кавалер ор¬ дена В!ртут! М!л!тар!, Ем!ль Леже 1. Були серед св!дк!вут!- кач! з так званоТ «бригади смерт!» — в'язн! «таузенд фюнф-1005», останн! учасники якоТ, збагнувши, що на них врештьрешт також чекас смерть, припинили замиа- ти сл1ди фашистських злочин!в, гпдняли повстання i втек¬ ли у Ганич!всью л!си. 3 кожним днем дедалГ переконлив!ше з'ясовувалося: за спиною карател!в, культуртрегер!в, що прийшли !з Заходу, стояли Тхн! попл!чники — м!сцев! пени, полща? з тризубами на картузах, колаборацюнюти валяких мастей, нав!дники й тзнавач! тих нещасних, кому загро- жувала смерть. Коли ми розкопували численн! могили масових похо- вань, перед нами поставало запитання: чому дюжина полщаТв i есес!вц!в, заганяючи у викопан! могили голих людей i вкладаючи Тх ще живими в математичному по¬ рядку, долтиць, на ще тепл! трупи щойно розстртяних 1 У Нщц! вийшла його книжка французькою мовою про пережите на Зах1дн|й УкраТж в роки окупацн — «Зона мортелле» («Зона смер- TI»). 157
людей, не зустр!чала жякого опору й могла знищувати таким чином !нод! юлька тисяч приречених? I ось тут з'явились перед очима зловкж постат! ще одних пос!б- ник!в ворога, уже безпосередньо в таборах приречених, за колючим дротом гетто та на !нших фабриках ме¬ тодичного, точно спланованого завойовниками, зни- щення. Це були cioHicTH й служител! !удейськоТ penirii, раби- ни, судд!, кер!вники i члени так званих «юденравв» («св- рейських рад») i еврейських общин, так!, скаж!мо, як голова юденрату, сюнктський вожак Йосип Ландесберг, або колишн!й австрмський офщер, а повм с!он!ст — до¬ ктор Парнас. У гетто Львова було д!брано ортодоксальних рабижв i судд!в: доктор 1зраТль Вольсберг, Мойше Елхунен Аль- тер, Абет з мкького рабинату й рабин Натан Лайтер. З'явилися там i судд!: Шмельке Раппопорт i С!мхе Рап¬ попорт, м!ський суддя Мойше Ернштейн, ребе Ершель Розенфельд i суддя з Жовкви Аншль Шрайбер, Калма Хамайдес та багато !нших туз!в !удаТзму, на котрих р!в- нявся i яким слухняно тдкорявся плебс. У своему есе «Оожзм — у св!тл! факвв», опублжова- ному в журнал! «Жовтень» (№ 6, 1966), подполковник юстици запасу, старший викладач Львовського ужверси- тету !меж 1вана Франка Юл!ан Шульмейстер свщчить: «...У каб!нев за столом сидить «презес» Ландесберг. Його голова зайнята вежливою справою: надзвичайно короткий терм!н дав йому оберштурмфюрер СС Ол¬ лер — за чотирнадцять дн!в треба виселити п'ятнадцять тисяч еврею. В!н, багатол!тн!й кер!вник с'южстсько! орга- жзацн краю, повинен послати Тх на смерть. Кому даги цю ласку — першкть? Перш за все — злод!ям i граб!ж- никам. Та xi6a вп!ймаеш Тх? Ходять чутки, що вони з пол!ц!ею зв'язан! i Тм певну частку награбованого в!дда- ють. Цьлком можливо: у пол!ц!ю йдуть не найкращ!, тут уже н!чого не вд!сш. Кого ж тод!? Старих, котр! в цей голодний час все одно приречен!?! Жебраюв, дней з притулк!в, на утримання який бракус кошт!в, безроб!т- них, як! й так помирають з голоду? Але ж про цих лю¬ дей община повинна пжлуватися в першу чергу. Це — лиш слова. Слллер поставив ультиматум: не дасть юден¬ рат п'ятнадцять тисяч евреТв—-на шибеницю вщправлять yeix його член!в i службовц!в. Hi, в!н, Ландесберг, не т!льки про свое життя турбуеться, а й про життя най- 158
б!льш повноцжних людей — своТх однодумц!в по парт!?. Це ж безглуздя: умирати заметь простих роб!тник!в, ре- мюниюв, як! ще не так давно в!рно служили Радянсьюй владь А тут ще секретарка доповта, що з'явилися раби- ни — чекають у приймальн!. Лицем!ри, хочуть гарними жестами приспати свое сумл!ння... . 1з протоколу заедания юденрату: Презес Ландесберг Ыдкреслив, що селекщя вщбува- тиметься у суворо визначених розм!рах. Переселению П1длягають yci непродуктивн! елементи — калжи, xeopi, непрацездатн!,— тобто yci, хто в цей важкий час для об- щини с баластом...» Ось про що евщчить людина, радянський юрист св- рейськоТ нацюнальносп, який протягом багатьох рок!в вивчав icTopiK) зради сюнклв. П|длу й жахливу своТм цижзмом роль юденрапв не розкрито Ц1лком ще й донинь В св!тл! под!й icTopiT вони несуть В1дпов!далычють за винищення мтьйоньв людей не меншу, н!ж гестапо, «ейнзатцгрупи» СД та ihixii ка- ральж органи птлер!вського рейху. I справа зовем не в тому, що вони посл1довно й слухняно обдирали за вказ!вкою арм!йських властей своТх сп!вв!тчизник!в, «тиснули» на них численними контрибущями, конфкку- вали у них останжй теплий одяг тд час так званих «хут- рових акцж», заганяли у брудж Ыдвали по двадцять- тридцять чоловж, де лютував висипний тиф. За офщшною статистикою жмецьк! фашисти знищили Ш1сть мшьйожв свреТв. Припустимо,— гадаю я,— три м!льйони з них,— це ж!нки, старики, д!ти. Але ж три мшьйони — це, мабуть, люди, здатн! тримати в руках зброю. Чому ж, за винятком повсталих в гетто Варшави, Б|лостока,— вони масово не взяли в руки зброю в !нших мкцях? Хто винен у цьому?.. Адже три мшьйони могли стати гр!зною силою в боротьб! проти фашизму. ...Головне ось в чому. До останньоТ хвилини кнування нещасних фюрери сврейського нац!онал!зму та орто¬ доксального |‘уда1зму прищеплювали ПОКОРУ, слтий послух властям, Ыдштовхували Тх масово до св1жих мо¬ гил, обеззбросних не лише ф1зично, а й МОРАЛЬНО. Вони щодня вселяли eipy в те, що представники «куль¬ турно!» жмецькоТ нацн рано чи Ызно — схаменуться i збережуть Тм життя. Як правило, заможжол люди, загнан! в гетто, i не ли¬ ше рабини, прищеплювали б!днот! думки про необх!д- 159
HicTb бути поюрливими в усьому, cnino Ыдкорятися дол!, тому що чинити onip — безглуздо. Говорили про мож- ливе переселения на... Мадагаскар, на необжит! просто¬ ри Сходу й Сиб!ру, як! зв!льнить для них доблесна, пе- реможна, дисципл!нована ымецька арм!я, не р!вня цим «б!льшовицьким голодранцям». Але ж на той час, од сотень б!женц!в !з Заходу, з Варшави i Лодзя, Кракова i Кельц, було добре в!домо, як поводить себе щодо сврейського населения ця «доблесна арм!я». Знали про це тисяч! ще до ТТ вторгнення на радянську територпо. Ц! зрадники — заспокоювач! й провокатори — нашт- тували, що, можливо, одержавши валяю контрибуцп, птлер!вц! отямляться, виявлять нарешт! свое благород¬ ство й збережуть життя хоча б частин! сврейського насе¬ ления. Ошукавши таким чином простих людей, парал!зу- вавши |'хню волю, сюн!стськ! л!дери по сут! психолопчно готували Тхню загибель. Але ж приречен! могли^б (особливо, коли льв!вське та 1нш1 гетто ще не були огорожен!) вирватися в найближч! л!си, на Волинь, де почали д!яти партизанськ! загони i з'сднання полковника Дмитра Медведева, «дяд! Пет¬ ра» — Антона Бринського, Юзефа Собесяка, Василя Бег- ми, Одупа, В!ктора Карасьова, Прокоп'юка та !нших ак- тивних борц!в проти фашизму. Школи не п!зно було ма- сам взятися за зброю. Сл!д нагадати, що вераю про можливу шляхетжеть птлер!вц!в сюжсти, як! раюше групувалися довкола льв!всько'| антирадянсько! газети «Хвиля» (тираж 40 000 прим.), разом з представниками рабинату поши- рювали ще вл!тку 1940 року у Львов!, коли туди прибула з Н!меччини ком!с!я по переселенню жмецьких коло- н!ст!в з Волин! й Галичини в рейх. Цю комюю очолюва- ли досв!дчен! жмецьк! розвщники Ганс Кох, Теодор Оберлендер, Отто Вехтер i Альфред Б!занц. Мен! розпов!дали льв!вськ! евреТ, що цього л!та, в час передгроззя, через «зелений кордон», який не дуже охоронявся, з юмецького боку пробрався у Льв!в родич в!домого льв!вського багат!я, власника пасажа, с!он!ст Гаусман. Наносячи один за одним в!зити cboim знайомим евреям, в!н розповщав Тм, що в «генерал-губернатор¬ ств!» живеться не так уже й кепсько, як, мовляв, «сур- мить» про це з yeix сил св!това преса й передуам «б!ль- шовицька пропаганда». Г!тлер!вц!, улещав cboix земля- к!в сюжстський вивщувач Гаусман, хоча й сувор! люди, 160
але перш за все культуры, осв!чеы. Правда, вони не дуже полюбляють евреТв, так зате у них зразковий по¬ рядок i дисципл1на. Вони активно сприяють приватно комерцн, надають можливкть торгувати вам, дозволя- ють мати приваты крамниц! й лавки. Якщо ж виконувати sei TxHi накази, можна не так уже й кепсько жити по той бж, за Бугом i Сяном... Можливо, клюнувши на приманку й цього «пропаган¬ диста», Т1льки у Львов! виявили бажання повернутися в Польщу, окуповану птлер!вцями, ...вк!м тисяч евреТв. Про це тепер нав!ть жахливо згадувати. Я бачив Тх на власы оч! — вони юрмилися б!ля в!лли Франзувка на ву- лиц! 29 Листопада, де м!стилася фашистська ком!с!я. Уже в Перемишл! птлер!вц! в!докремили чолов!юв од ж!нок, провели санобробку, a hotim почали оргаызова- но грабувати Тх. I — згодом знищувати. Ясна р!ч, Гаусмана спец!ально завербувало гестапо I послало його на радянську землю, щоб за допомогою цього набожного еврея, -який прихопив з собою не лише безпечну бритву, а й талес, переманути в «генеральне губернаторство» заможних евреТв, котр! мали золото й коштовы речь «Чому ц! багатства мають збер!гатися у них на радян- ськ!й територн? Адже краще буде, коли ми скористаемося ними для придбання в нейтрально Швецн вольфраму, кольоро- вих метал!в, нафти в арабських краТнах, такоТ необхщ- ноТ для майбутнього нападу на Радянський Союз»,— певно, так м!ркували вожаки птлер!вськоТ Н!меччини, кадруючи план «Барбаросса»? Фашистсько-сюыстський ем!сар ыби передбачив дн яльысть юденрапв i в!д!грав таку ж зловкну роль у до- л! своТх одноплем!нник!в, обдурених його розпов!дями, яку вщкрають сьогодн! богобоязлив! вербувальники з 1зраТлю, закликаючи евреТв емкрувати в «обповану зем¬ лю», де Тх спочатку обдирають, а пот!м штовхають в обоми безроб!ття i злидыв. Разом з уыкальними документами чаав окупаци я зберкаю в своему особистому apxiei номер «Газети жи- довськоТ» В1Д 4 серпня 1941 року, що ТТ випускали в Краков! с!он!сти польською мовою. Серед сп!вроб!тник!в цього уыкального видання були також репортери льв!в- ськоТ «Хвил!», як! свого часу втекли з радянськоТ терито- pii в окупований птлер!вцями Краюв. На першо стор!нц! 6 В. Беляев 161
газети було надруковано знак !удаТзму — згрка Давида, так званий «могендовид» i вм!щено радюне пов!домлен- ня: «Н!мецью л!таки протягом останньо? ноч! бомбарду- вали eincbKOBi об'екти Москви... В район! Киева жмецью вшська вдень 31 серпня продовжували переможний на¬ ступ на б!лыиовицьк! позици».,. А на трепй стор!нц! сюшстськ! писаки Ыдтримували дух cboix одноплем1нник1в, загнаних у Краювське гетто, такими повщомленнями: «...Роботи по в!дновленню В!д- д!лу рел|Нйних кульпв завершуються, i в найближчий час цей В1ДД1Л почне функцгонувати. Тим самим буде в!дновлено рабинат рел!пйно1 евреисько? общини, що не д!яв з початку в!йни. В|ДД1Л по рел!пйних в1руваннях буде функцюнувати в колишньому своему прим!щенн! на вулиц! Гл!бовськ!й, будинок № 26/23»... Так! ось сл1ди д!яльност! сюыстських журнал1ст!в п!д час лихол!ття окупацп, коли над сотнями тисяч евре!в уже нависла загроза ц!лковитого й нещадного знищен- ня... ...ВЧгрто сказати, що до приходу Червоно’1 Арм!Т, кр!м газети «Хвиля» (редактор Генр!х Хешелекес) сожстсь- ку отруту посилено розповсюджували у Львов! так! га¬ зети: «Д! сюжслше вох», редактор доктор Абрагам Ступ. Адреса редакцн — Коперника, 3. «Дос фрайе ворт», редактор мапстр Ерв!н Б!ененен- сток. Адреса — Костюшка, 3. «Фольк унд арбайт», редактор С. Е. Гринтух. Овоцо- ва, 3. «Юд!ше Блеттер», редактор Михайло Гелертнер. Сло- нечна, 3. «Найср морген», редактор доктор О. 1нслер. Вулиця Святого Стан!слава, 10. Bci ц! газети не т!льки виражали погляди войовничого !уда*1зму й с!он!зму, не лише вважали панацеею в!д ycix б!д переселения евреТв у Палестину, але перш за все виховували своТх читач!в у дус! НЕНАВИСТ1 ДО РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ, ЗАКЛИКАЛИ СВРЕЙСЬКЕ НАСЕЛЕНИЯ Р1ВНЯТИСЯ НА КАП1ТАЛ1СТИЧНИЙ ЗАХ1Д 3 ЙОГО 1ДЕОЛОПСЮ I МОРАЛЛЮ. Уам характером своТх !деолопчних настанов, якими вони щодня отрую- вали мозок одноплем!нник!в, ц! газети змикались i з украУнською нацюнал!стичною пресою. Це були так! укра!нськ! нацюнал!стичн! газети, як «Голос» (редак¬ 162
тор — антисемкт Богдан Кравц(в)> «Народна справа», «Наш прапор» (редактор д-р Стецюк), «Нова зоря» (редактор колишжй усуавець Юр!й Назарук), «Новий час» (редактор д-р Коновалець), «Батьювщина» (редак¬ тор Дмитро Палпв, досв!дчений жмецький агент, згодом один з орган1затор!в див!зн СС «Галичина»). Не В1дставали В1Д цих гадзжувок i газети польських шов!Н1ст1в — «Газета львовська» (редактор Олександр Варенський), «Век нови» (редактор Брожслав Лясков- ський). Уся ця преса становила собою единий фронт ду- ховних отруювач1в р!зноплем!нного населения Львова, намагаючись виховати в ньому ненависть до Радянсько- го Союзу. Перечитуеш зараз усю цю газетну мазанину, i тебе вражае жкчемжсть зм!сту, пров!нц!йна обмежежсть, а найголовжше — зоолопчна ненависть до Радянського Союзу — надП трудящих усього свиу. А коли з'являлися так! в!дважж люди, як Нафтал! Ботвин, що розстр!ляв полщейського провокатора, уся ця р!зномовна преса, яку шдтримували ужатська церква й рабинат, починала з ycix сил Ух цькувати. Ось де треба шукати давж духов- н! контакти служител!в церкви р!зних спрямувань у За- Х1джй УкраТж, як! активно готували прих!д фашизму, а значить — екремшацн м!льйожв мирних жител!в i на- самперед еврейського населения... Як правило, саме заможним людям еврейськоТ нацю- нальност! вдавалося вщкупитися великою сумою грошей, придбати co6i за золото «л!в!» документи, як! засвщчу- вали, що Тх власник справжжй ар!ець, або знайти схови- ще в бункер!, де вони просид!ли протягом усього nepio- ду окупацн. ЕЛдомий фашистський злод!й i злочинець, убивця ба- гатьох десятк!в мирних евреТв, голландський м!льйонер ГИтер Нжолаас Ментен, якого зовам нещодавно засуди¬ ли в Нидерландах, мав у своему розпорядженж в роки окупацм експерта у справах мистецтва сюжета Юзефа Штеглща, котрий тод! мешкав у Краков!, а зараз благо- денствуе в 1зраТл!. Ментен забезпечив Штеглща через гестапо «осо- бистою охороною», виклопотав для свого тдошчного такий аусвайс, з яким Штеглщ м!г ходити без еврейсько¬ го розжзнавального знака й мешкати в центр! Львова. В свою чергу сюжет Штеглщ допомагав flitepy Ментену, який протягом деякого часу жив у Краков!, управляти 163
KOMicapiaTOM (трекундер) у чотирьох поеврейських антиквар!атах мкта, выбирав для його особистого ко- ристування коштовн! речь Коли ж вони приТхали у Льв!в, ГНтер Ментен поселився в квартир! щойно розстр!ляного н!мцями професора xipypriT Тадеуша Островського, на вулиц! Романовича, 5. Юзеф Штеглщ походжав разом !з сроТм шефом по юмнатах професора, знмав з! спн ц!н- н! картини всесв!тньов!домих майстр!в живопису, допо- магав Тх упаковувати i таким чином був стльником сво- го шефа в пограбуванн! ц!нностей, такою ж пеною, як i його благод!йник. А б!дн1 евреТ, у яких не було жяких ценностей i таких фисоких оп!кун1в, як Ментен, гинули сотнями, якщо на Тхньому шляху не траплялися безкорислив! люди р!зних национальностей, котр! допомагали приреченим. Робота в Надзвичайжй комки по розсл!дуванню птле- р|вських злод1янь допомогла мен! розшукати таких людей. Одного разу, коли я об!дав у ресторан! «Жорж», до мого столика п!дс!в худорлявий чоловж, як з'ясувалося згодом, еврейськоТ нацюнальност!, !нженер за фахом. В!н чудом уц!л!в у бункер!, i своТм порятунком зобов'я- заний його колишжй хатн!й робиниц!, украТнц!. Коли ми розговорилися, !нженер сказав: — Я читав yci ваш! стагп про винищення моТх земля- к!в — льв!в'ян. Все це дуже добре. Але знаете, що б я зробив для того, аби гасити пожежу нацюнальноТ нена- вист!, яка !нод! подекуди ще спалахуе? Я б б!льше писав про благородних, чесних людей !нших нацюнальностей, як! не злякалися розстрЫв, !нших репреой, !шли в цей важкий час проти течи i, незважаючи на смертельну небезпеку, рятували нещасних, переховували Тх. — А ви таких знаете? — запитав я. — Знаю! — в!дпов!в !нженер твердо, р!шуче. I роз- пов!в мен! дуже вражаючу !стор!ю, як трое роб!тниюв льв1вськоТ канал!заци— рооянин, поляк i украТнець — врятували тринадцять евреТв за л!чен! трапчж хвилини до остаточноТ л!кв!дац!Т гетто. Коли вже.палав i вибухав останжй квартал будинюв на Пелтевый ! охоплеж по- лум'ям перелякаж д!ти вистрибували з бункер!в тд кул! фашистських автомате, трое простих труд!вниюв Льво¬ ва: Соха, Коваль i Врублевський пробили ломами отв!р 13 бетонноТ труби канал!заци у тдвал, де ховалися в!д гестап!вц!в останж в'язж гетто. Робиники перетягнули 164
ТРИНАДЦЯТЬ приречених у гндземний канал, де прот!ка- ла р!чка Полтва, провели нещасних понад ii тдземним руслом майже через усе м!сто, п!д площу б!ля монасти¬ ря ордену отц1в Бернардишв. Робпники влаштували там сховище, у якому впкач! просидти з л!та 1943 року до 27 липня 1944 року i вийшли на поверхню лише тод!, коли над ними загуркопли гусениц! радянських танк!в. Роб!тники канал!зац!Т весь час годували Ыдземних тдо- Ычних за грош! !з м!зерноТ зарплати, продаючи останн! хатн! реч!, i врятували Тм життя. Ця 1стор!я дуже схвилювала мене. К!лька м!сяц!в я д!знавався про вс! подробиц! в!д врятованих — вони приходили до мене додому й ц!лими вечорами розповг дали, розповщали, пов!домляючи просто таки неймов!р- н! факти, яких найвигадлив!ша уява не допомогла б при- думати письменниковк Внасл!док цих зустр!чей народи¬ лась документальна повкть «Св!тло у мороц!», яка вже витримала юлька видань ! яка сьогодн! дошку л яс сю¬ жетам, котр!, звичайно ж, хот!ли б, а б и н!хто н!коли не д!знався про випадки такого БЕЗКОРИСЛИВОГО благо¬ родства людей. Я знав чимало !стор!й, схожих на цю. Так, полька Ядвн га переховувала в п!двал! протягом усього часу окупац!Т професора права, який згодом став моТм другом, май- бутнього ректора Торунського ун!верситету, Кароля Ко¬ ран!. Я пам'ятаю багато подробиць про те, як !нша поль¬ ка врятувала сьогодн! в!домого провщного режисера польських театр1в Олександра Бард!н!. Зрештою, я про¬ читав у книжц! засновника польського театру Арнольда Шифмана, доброго знайомого Федора Шалятна i пи¬ сьменника Лева Н!кул!на, про те, хто й за яких обставин врятував його, надавши тим самим Шифману можли- в!сть побудувати в центр! Варшави, б!ля могили Heei- домого Солдата, один з найбФыших оперних театр!в Св- ропи. Коли я приТхав у Варшаву, Арнольд Шифман подарував мен! свою книжку «Moi тулачк! военни» («Moi военн! мандр!вки»), у як!й детально описано !стор!ю йо¬ го порятунку. А ось ще деяк! факти з icTopii тих далеких i тривож- них рок!в. Друг письменниюв Ярослава Галана, Петра Козланюка i м!й — доктор ф!з!олоп1, делегат першого всесв!тнього конгресу ф!зюлопв у Лежнград!, що в!дбу- вся гид головуванням академжа 1вана Павлова, поляк Здклав Бслшський вив!з is льв!вського гетто свого про- 165
фесора, еврея Адольфа Бека, добре усв!домлюючи, що за це йому загрожувала смерть. Але були й iHiui, суто кон'юнктурж випадки порятуван- ня, коли «рятували» з м!ркувань далеко? пол!тики. На цих випадках зараз активно спекулюють наш! недруги, прагнучи зобразити тдступних, далекоглядних сзутв лапдними, благородними миротворцями. Про одне таке «спаання» мен! й хочеться детально розпов!сти. За дуже загадкових обставин вирвався з льв!вського гетто в!домий усьому св!тов! с!он!ст 1цкох (Курт) Лев!н i одержав притулок у резиденцн ужатського митропо¬ лита, графа Андр!я Шептицькогог на Святоюрсьюй ropi. Владика добре в!дав, що робить, приймаючи втжача. Адже батько 1цкоха, головний рабин Львова 1езек!Тл Ле- в!н, ще в 1924 роц!, коли льв!вський комсомолець На- фтал! Ботвин застрелив на Трибунальськм вулиц! в!до- мого найп!дл!шого провокатора Цехновського, виступив з р!зким осудом вчинку в!дважного юнака. Шептицький також добре знав, що, вбиваючи Цехновського, Нафтал! Ботвин знищус гадину, за доносом яко? панська полщ!я вбила польських комун!ст!в Рутковського, Пбнера, Бапн- ського, Вечоркевича та багатьох !нших. Але подумки Шептицький аплодував Левшу, коли йому допов!ли, що, виступаючи в синагоз!, Лев!н проклинав Нафтал! Ботви¬ на, який, мовляв, «продався Москв!». Ц! прокляття не стихали у середовищ! талмудиспв-сюжспв нав!ть тод!, коли з одинадцято! камери в'язниц! «Брипдки» Ботвина повели на розстр!л, i bih, вщмовившись од послуг свя- щеннослужителя-рабина, сказав: «Рел!пя !снуе для ра- б!в, а я не раб!» П!д дулами гвинпвок комсомолець Нафтал! (зараз у Львов! с вулиця його !мен!) закричав катам: «Хай живе соц!альна револющя!» Ц!сТ соц!альноТ революцм боявся не лише кзекнл Ле- в!н, а й митрополит Шептицький. Незважаючи на в!дм!н- н!сть рел!пй, Тх об'еднувала сшльна ненависть до кому- н!зму, та шалена ненависть, що й сьогодн! на очах усьо- го св!ту об'сднус украТнських нацюнал!ст!в з сюжетами й ус!м !удейським дух!вництвом. I тод!, в роки окупацн, агенти гестапо адвокат Гойлн гер, Руперт та !нш!, що таемно працювали у льв!вському гетто, вщаючи, як тепло прийняв Шептицький Курта Ле¬ вша, допомогли пробратися до узвишшя святого Юра, до митрополита, !ншому сюжету — рабину Давиду Кага¬ 166
не. Саме в!н, Кагане, який став сврейським полщаем, за р!зних обставин закликав в!руючих на милкть 1егови i Hi в якому раз! не перешкоджати карателям. У своТй книз! «Дорога в жкуди» («Дорога до жконд»), випущежй у 1973 роц! у Варшав! видавництвом МОН, ii автори, в!дом! польськ! публщисти, пишуть: «Розпалюванню шов!жзму та нац!онал!зму (на Зах!д- ж'й УкраТн!.— В. Б.) сприяло також дух!вництво. Зокрема дуже мщж зв'язки Оргажзацн украУнських нацюнал!ст!в i греко-католицького клеру можна було спостеркати гид час в|йни. Благословения митрополита Шептицького Птлеру та його армн, «уряду» Стецька, а також актив¬ на участь дух!вництва в оргажзацн див!зи СС «Галичина», красномовно засвщчують це». ОУН намагалася ждтримувати найкращ! стосунки з церквою. «Сила держави,— писали нацюналктичж «Кра- К1вськ! eicTi» в номер! в!д 1 листопада 1940 року,— грун- туеться на союз! церкви i держави». Бандер!вц! весь час пов'язували справу нац!онал!зму з релНсю. У cboix виступах представники кер!вництва ОУН прославляли греко-католицьке дух!вництво, як ду- ховних вожд1в нац!онал!зму. Шов!ж'зм греко-католицького клеру яскраво виявле- ний в одж'й !з проповщей, виголошежй у маленькш альсьюй украУнсьюй церкви «Дорог! параф!яни! Якщо поблизу ви побачите з!лля, що треба з цим з!ллям зробити? Ну, ось бачите, ляхи — це також з!лля в на- шому украУнському зерж. Треба нам це з!лля вир!зати з коренем, ц!лком, щоб воно жколи б!льше не вирос- ло». Такими проповщями ужатська украУнська церква за¬ кликала бандер!вц!в вир!зувати «при корен!» польських Ж1нок i д!тей, не кажучи вже про чолов!к!в, i палити вс! польськ! села на Волин!. А за вс!м цим стояв авторитет Андр!я Шептицько¬ го, його духовне кер!вництво, а заокеанськ! сюжсти за¬ раз намагаються зобразити його лапдним миротвор¬ цем... У червж 1966 року бандер!вський журнальчик «Укра- Тнський самоспйник», що виходить у Мюнхен!, пов!дом- ляв cboim читачам: «Одно! червневоТ ноч! 1943 р. мандр!вник, зодягнений т!льки в лахм!ття, задзвонив при вход! до Палати митро¬ полита Шептицького, пастиря греко-католицькоТ церкви 167
i одночасно високошанованого полпичного авторитету для украТнц!в у Сх!дн!й Галичин!. Вулиц! Львова були пуст!, i пльки стежи CC-ie та украТнськоТ м!лщн перехо¬ дили м!стом. Незнайомий мандр!вник hic з собою вели¬ кий звиток. (Зверыть увагу на цю деталь.— В. Б.). Було вже по Ывночь Переляканий священик виглянув через вжонце в брам!. Мандр!вник, що справляв гштюче вра- ження в своТх лахм!ттях, промовив: «Скаж!ть його свято- CTi, що рабин Кагане просить помоч!». Священик боязко закрив вжонце. Наступи! хвилини здавалися в!чн!стю для рабина Кагане, який саме вт!к з умираючого гетто, за¬ бравши з собою зв!й тори !з синагоги при вулиц! Шайно- хи, де в!н виконував уряд рабина на протяз! останых одинадцяти рок!в. За якусь хвилину в!дкрилася брама, i рабин-втжач ув!йшов до палати. Священик супроводив його коридорами до велико? б!блютеки i сказав: «Його свяпсть прагне, щоб ви тут були гостем; ми будемо дбати про вс! ваш! потреби»...» Дал!, на наступай стор!нц!, цей журнал повщомляе: «Коли до Львова прийшла совецька арм!я, то врятова- н! жиди знов з!бралися. Збереглося при житт! всього юлькасот з -80 тисяч льв!вських жид!в. Д-р Кагане був одним з перших орган!затор!в нових установ. ГНсля виТз- ду до 1зра?ля, д-р Кагане став кер!вником рабинатського уряду при штаб! !зраТльськоТ армн. В 1952 роц! в!н був надрабином !зраТльських повпряних сил. Тепер д-р Кага¬ не перебрав становище надрабина в Буенос-Айреа. Цьо¬ го домагалися евреТ в Аргенпн!, а !зраТльське представ- ництво т'ддержало цю пропозищю». Хочу додати, що до того, як рабин Кагане п!зньоТ оку- пац!йноТ ноч! в!дв!дав Шептицького i скористався його гостинжстю, перебуваючи у льв!вському гетто, Кагане умудрився деякий час послужити у еврейсьюй м!л!ц!Т «Орднунг м!л!ц», яка була н!чим !ншим, як допом!жним органом птлер!вських окупац!йних властей, допомагала Тм проводити селекцн, вантажити в товарн! вагони, що направлялися в Освенщм, Трембл!нку, Белжець, Co6i- бур та !нш! табори смерт!, своТх побратим!в-свреТв, пе¬ реважно б!дноту. Про цю свою роль сврейського полн цая пише Кагане у своему щоденнику... Ц! рядки !з запеклого нацюналктичного журнальчика «УкраТнський самост1Йник» зовам не випадково пере- друкувала в тому ж червн! 1966 року !зраТльська cio- ыстська газета «Гаарець» («КраТна»). 168
Дивний !дил1чний переклик через Середземне море органу кат!в-бандер!вц!в i газети, яка, хоча б за прина- лежнктю до мови родич!в ШЕСТИ М1ЛБЙОН1В СВРЕТВ, убитих не лише птлер!вцями, а й i’xhimh поабниками — укра!нськими нацюналктами, повинна була б за ломкою речей увесь час нагадувати: «вбивц! серед нас», Адже не хто 1нший, як митрополит i граф Андр!й Шептицький, роками надихав, щоправда хитро, вм!ло, на стор!нках «Мети», «Ново? 3opi», «Часу» та !нших католицьких ви- дань бандер!вщину, активно впливав на зростання ан- тисемиизму i погром!в, що набрали небачено! сили як т!льки птлер!вська арм!я 30 червня 1941 року вв!рвалась у Льв1в. Хто в!дкрито, явно Ыдтримував режим Птлера, як не митрополит Андр!й Шептицький? У 1948 роц! на спец!альжй конференци, присвячежй реабЫтацн митрополита Шептицького та !нших ужалв, одним з допов!дач!в був саме рабин Давид Кагане. Це з його !нщ!ативи поширено легенду про митрополита i графа Андр|'я Шептицького як про «ряпвника евреев». Надаемо тепер йому слово, iepapxy toi церкви, яка буц!мто «Н1коли не втручалася в пол!тику»: «Його Високопревосходительству Фюреров! ВеликожмецькоТ iMne£ii Адольфов! Птлеров!. Берл1н, Рейхсканцеляр!я. Ваша Ексцеленц1е! Як глава укра'|нськоТ греко-като- лицькоТ церкви, я передаю Ваш!й Ексцеленцн моТ сер- дечн! поздоровлення з приводу оволод!ння столицею УкраТни, златоглавим м!стом на Джпр! — Киевом!.. Бачи- мо в Вас непереможного полководця незр!внянно! i славно! Н!мецько'| Арми. Справа знищення i викор!нення большевизму, яку Ви як Фюрер Великого Шмецького Рейху взяли за мету в цьому поход!, забезпечуе Ваилй Ексцеленцн подяку всього Християнського св!т,у. УкраТи- ська греко-католицька церква знае про кторичне зна¬ чения могутнього руху Н!мецького Народу п!д Вашим кер!вництвом... Я БУДУ МОЛИТИ БОГА ПР0 БЛАГОСЛО¬ ВЕНИЯ ПЕРЕМОГИ, ЩО СТАНЕ ЗАПОРУКОЮ ТРИВАЛО- ГО МИРУ ДЛЯ ВАШОТ ЕКСЦЕЛЕНЦН, Н1МЕЦБКОТ АРМИ I Н1МЕЦБКОГО НАРОДУ. 3 ОСОБЛИВОЮ ПОШАНОЮ АНДРЕЙ, ГРАФ ШЕПТИЦЬКИ Й...» 169
Напевно, жоден !з icpapxia уаляких церков i сект, що д'|яли за межами птлер!вського рейху, не виголосив у роки другоТ свповоТ в!йни такого в!рноп!дданського, я б сказав, холуйського визнання на честь бкнуватого фю¬ рера, Адольфа Птлера, яке виголосив митрополит i граф Андр!й Шептицький!.. Але ж, окр!м цього доку¬ мента, що зберкасться в apxiei 1нституту icTopii партн при ЦК Компартн УкраТни в Киев! (фонд 57, оп. 4, справа 338, стор. 131—132), с нимало шших знайдених докумен¬ те, послань, прохань, пщлисаних Андр!ем Шептицьким i надкланих митрополитом !з СвятоюрськоТ гори у Львов! на адресу хижого мажяка Птлера, який залив кров'ю не т!льки земл! Европи, а й землю УкраТни i PociT. А ск!льки таких холуйських документе, у яких нео- збросним оком простежусться пений зв'язок церкви з фашизмом i пожадлив!сть ТТ icpapxie, спалено й не виявлено? Про ск!льки таемних змов, нарад, законсЫрованих зустр!чей ужатських вожаюв з фашистськими карателя¬ ми ми ще не знасмо? У Центральному державному !сторичному apxiei у Львов! збер!гасться ще один вартий уваги документ, що стосустьс^ головноТ теми нашоТ розмови. До 1947 року на Льв!вщин!, в сел! Суховоля, Горо- доцького району, !снував ж!ночий монастир святого пророка 1лл!, що належав ордену Васил!ан, пщпоряд- кованому Шептицькому. Кр!м !гумен! 1гнатп Слобо¬ дян, у ньому було ще амнадцять черниць, як! перебу- вали в стан!, м'яко кажучи, «мктичноТ екзальтацп». 3 пом!ж них особливо видтялась л!тня черниця Овксен- т)я, яка за документами митрополичоТ консисторн вва- жалася пророчицею i перебувала в пост!йному контакт! з Шептицьким, зустр!чалася з владикою, писала йому листи. Ось один з них: «Ваша Ексцеленщс, Високопреосвященж Арх!срею, Владико i наш Найдорожчий Батьку! На в!дпов!дь ВашоТ Ексцеленцн, за котру дуже сер¬ дечно дякую, хот!ла-бим подати до перечитання yci моТ дотепер!шн! записки, як! я робила через цЫ майже два роки, щодо Н|‘мецькоТ Держави i ТТ Славного Вождя Пт- лера i в злуц! з ним УкраТни... Птлер — Божий вождь, 170
й та в!йна — то с вгйна Божа. Тут не б'еться чолов!к, але Бог в чоловщ!, рука божа !де «перед i побиаае ворога... Хоче Господь над!лити Сго ще великою ласкою i сла¬ вою, як великого i могучого Цара свила, якщо випов- нить то, що Господь в!д него бажас... Ось тут вичислю проч! бажання Господи! до нього. 1. Щоб був правдивим вповн! католиком, злученим з Папою, який мав би надати yci потргбн! рел!пйн! йому приписи, а на к!нц! золоту корону наложити на його го¬ лову i найменувати Сго Царем ц!лоТ Свропи. 2. Щоб побудував церкву напер!д своеТ Палати тд назвою «Мати БожоТ отки». Мапр Божа з дитятком ку¬ сом (образ) мае бути з самого золота, ум!щена в голов¬ ному престол!. 3. Щоб знищив усюди безбожництво в своТй держав!, де завоюс: безбожник!в не тримати в жад них урядах, н! посадах. ЖИДИ ЩОБ МАЛИ СВОЕ М1СЦЕ, А НЕ БУЛИ ПОМ1Ж ХРИСТИАНАМИ, БО ЗНЕВАЖАЛИ БОЖИЙ ЗАКОН I ЩОБ НЕ НАЛЕЖАЛИ ДО ЖАДНИХ УРЯД1В, А БУЛИ ЯК НАЙНИЖЧИЙ КЛАС РОБ1ТНИК1В (тут i дал! тдкреслення мое.— В. Б.). 4. Щоб дозволив розвиватися всюди христианству, священству, монашеству i прочим релюйним устано- вам. Дуже В!н багато дктавав Божого Благословения i мо¬ литв. Мати Божа рятувала Сго корабл! на мор!, а ворож! затоплювала через його в!йсько. I мати Божа сказала: що УКРАТНА МАС БУТИ СХОРОНЕНА П1Д ОПГКОЮ I СИЛОЮ Н1МЕЦБКОЮ, П1Д ТТ ПРОТЕКТОРАТОМ... Од¬ ного разу благословила-м Вождя Птлера тим великим хрестом i так молилася за Него: «Боже, благослови Сго i Сго в!йсько, будь сильний, вожде, в своТй держав! i твое в!йсько, де п!деш — там поб!ди, посилаю тоб! Вож¬ дя УкраТни Святого Архктратига Михайла з своТм небесним в!йськом на пом!ч». Пщнесла духом вгору Вождя Птлера, просячи Отця Небесного для Него о по- б!ду... ЧУЮ, ЩОБ Н1МЕЦБКЕ В1ЙСБКО Н1Ц НЕ ЩАДИЛО В POCIT HI MICT, HI 3AMKIB, HI С1Л, БО ГОСПОДЬ НЕ ХОЧЕ, ЩОБ ТАМ ЩОСЬ ОСТАЛО. РОС1Я МАС СЯ В1ДБУДУВАТИ НАНОВО I MICTA I СЕЛА, БО ТО УСЕ С ЗАРАЖЕНО ГР1ХОМ — НЕЧИСТЕ. 3 ГРУ31В РОС1Й- СЬКИХ ДОМ1В I ПЕРШОТ П'ЯДИ ЗЕМЛ1, ЯКА МАС СЯ 31- БРАТИ, ЗАПОВНИТЬСЯ ЧОРНЕ МОРЕ. МОВ НЕНАЧЕ МА- 171
еться ЗРОБИТИ MICT НА MOPI 3 ГРУ31В, А РОС1Я ПО В1ЙН1 MAC СЯ НАЗИВАТИ: НОВА ЗЕМЛЯ... Ц!лую ручки i ноги i прошу о благословежс i молитви. Слуга в xpecri с. Авксент!я, ч. св. В. В. Суховоля». УкраТнська буржуаз!я, кер!вники оргажзацн украТн- ських нацюнал!спв та !нших нацюналютичних парпй три- валий час вважали Шептицького дуже мудрою людиною, називали його по-тдлабузницьки «украшським Моисе¬ ем». Як же «Мойсей» прореагував на цю в!дверту б!сну- вату маячню в роки окупацн, коли довкола лилася кров, коли тисяч! вихованих ним украТнських нацюнал!ст!в i полщаТв знищували сотж тисяч людей сврейсько? нац!о- нальност!, гпдпалювали синагоги й будинки льв!вського та !нших гетто, закидували гндвали цих будинюв, де ховалися останн! д!ти гетто, гранатами, i, нарешп, коли у нього на горищ! переховувалися син головного рабина Львова 1цкох Лев!н i сврейський полщай — рабин Давид Кагане? Нарешт!, як в!н поставився до порад релИйноТ фана¬ тички щодо розв'язання сврейського питания, як! пе- редавалися в!д всевишнього через нього Птлеру? Одержавши листа в!д Овксенти, Шептицький надсилас Птлеру чергове послания: «Фюреров! й Рейхсканцлеров! Великоымецького Рейху Адольфов! Птлеров!. Берл!н. Ваша Ексцеленц!с! Нижчеждписаний украУнський арх!спископ В!зант!й- ського обряду у Львов! протягом довгих рок!в знае одну ж!нку, яка вже багато рок!в пишасться Фюрером i зав- жди молиться за Нього. Ця ж!нка е пророчицею i часто бачить таемнич! вид!н- ня, як! за принципами м!ф!чноТ теологи можуть уважа- тися словами Всевишнього. Ця ж!нка просить мене напи- сати листа. Я роблю це з охотою в оп!ни, Що цим виконую св!й обов'язок перед Вашою Ексцеленц!сю. Пророчиц! Бо¬ гом сказано: «Птлер у покор! просив мене про перемо¬ гу. В!н буде вислуханий i приведений до найвищо? зем¬ но? слави, якщо в!н зробить те, що я в!д Нього вимагаю. В!н повинен у повый одностайност! !з Вселенським Гла¬ 172
вою Християнства Папою Римським допомогти христи- янству одержати перемогу. Якщо Ваша Ексцеленц!я бажас одержати б!лыи до¬ клады В1домост1, я i надал! залишаюсь до Ваших послуг. Вашо7 Есцеленцн в!дданий слуга Андрей Шептицький, apxicnncKon. Льв!в, 3 березня 1942 року. Площа св. Юра, 5». Ось ще один доказ того, що церква шбито «не втру- чалась у полпику». Ще одна в!рноп!дданська общянка бути ^форматором i радником Адольфа Птлера в будь-якому питаны. Ось св!дчення того, як уыатська церква поводила себе п!д час лихол!ття окупацн. Ну, а як же все-таки узгодити з цими листами той факт, що Шептицький переховував у себе вт!кач!в !з льв1вського гетто? — може виникнути питания у наивного читача. Справа в тому, що Шептицький ум!в завжди дивитися вперед i на всякий випадок xot'ib^ застрахувати себе в тому випадку, коли змеиться пол!тична ситуащя. Йому було в!домо в роки в!йни, який процент сенатор!в св- рейськоТ нацюнальност! заадас в сенат! Сполучених Штат!в Америки i сюльки серед них с!он!ст!в. На всяк випадок bih кидав Тм «подачку на майбутнс». Ц! двое порятованих ним — син рабина i рабин Кагане — змо- жуть засв!дчити, яким добрим був митрополит, i забу- дуть при цьому сюльки ixHix одноплем!нник!в було зни- щено за його мовчазноТ згоди, потурання, вихованими ним же в дус! penirii i нацюнал!зму головор!зами з ОУН. Так воно й сталося. У сутан! священнослужителя греко-католицькоТ церкви рабин Давид Кагане вт!к на Зах!д, одержавши за протекц!сю своУх однов!рц!в зван¬ ия полковника i головного рабина ПольськоТ Арми, але в Народый Польщ! йому не сподобалось, ! bih переУхав до 1зра|'лю. Там в!н став одним !з кер!вник!в рабинсько- го департаменту. В 1952 роц! Давид Кагане був голов- ним рабином !зраУльських в!йськовопов!тряних сил. Bih благословляв i духовно готував саме тих льотчиюв, як! п!д командуванням одного «яструба» Моше Даяна в черви! 1967 року нещадно спалювали напалмом мирн! арабсью мкта й села, а зараз час в!д часу зд!йснюють провокации! нальоти на !нш! краТни Близького Сходу. Нин! уряд 1зра7лю в!дпустив Давида Кагане як релей¬ ного емкара ще дал! — за океан. В!н — головний рабин 173
Аргеетт! ни. Bih частенько зустр!часться на вулицях одно¬ го з с!он1стських центр!в — Буенос-Айреса з военним злочинцем, колишжм комкаром льв!вського гестапо, Кучманом. Це друг голландського злочинця, мшьйонера i злод1я ГПтера Н!колааса Ментена, в!н допомагав йому поселитися 5 липня 1941 року в квартир! вбитого Тадеу¬ ша Островського, видатного xipypra, якого Ментен по- грабував до цурки теля його загибель Кучман вривевся у Льв!в 30 червня 1941 року разом з «СС ейнзатц» командою «Галичиною» п!д командуван- ням бригаденфюрера Ебергарда Шенгарта. Це «з'еднан- ня ежльно з нахт!гал!вцями розстршювало в him з 30 червня на 1 липня 1941 року велику трупу вчених Львова. Про це я детально написав у книжц! «Н!чн! птахи». Та Ебергарду Шенгарту не пощастило. Його згодом стйма- ли англ!йц! й за вироком Британського вмськового суду в!д 16 березня 1946 року повкили, але не за кер!вни- цтво розстршом льв!всько1 професури, а за те, що в!н особисто розстр!ляв англмського вмськового льотчика. А ось учасники злочижв у Львов! в т! страшн! липнев! ноч! 1941 року, приятел! Шенгарта та його заступника СС штандартенфюрера Ганса Гейма,— П!тер Школаас Ментен i Кучман подалися в р!зн! сторони: Ментен у Голланд!ю, а Кучман ще дал! — за океан. Хоча руки у нього в кров!, Давид Кагане залюбки зустр!часться !з земляком, з укра’/нськими нацюналктами, як! отабори- лись у Буенос-Айрес! i як! навиь утворили тут ком!тет по охорон! могили бандер!вського терориста Мацейка, котрий убив у 1934 роц! на вулиц! Фоксаль у Варшав! м!жстра внутр!шн!х справ Польщ!, католика Бронклава Перацького. Друз! пригадують минул! дн! i, зокрема, створюють м!ф про «доброго, людяного ряпвника свреТв, кандида¬ та в свят! графа Андр!я Шептицького». Рабин Давид Кагане охоче сприяс поширенню цього м!фу... ЗАМ1СТЬ П1СЛЯМОВИ П’|сля публжацн цього памфлета на стор!нках радян- сько1 перюдичноТ преси, у Сполучених Штатах Америки i навпь в Австралн захвилювалися сюнктськ! борзописц! й почали тддавати сумжву вс!, абсолютно вс! факТи, 174
наведен! мною, вдаючись до недопустимих перекру- чень. Газета «Морген фрагайт» намагалася довести, що жо- ден з поляк1в не допомагав повсталому варшавському гетто, що «повстал! свреТ були сампн!». Але ж це справу жн!с!нька брехня! Немас потреби посилатися на числемн! джерела, що спростовують це брехливе твердження, яке я досл!вно наводжу з газети «Морген фрагайт»: «...Треба також в!дзначити, що не тгльки украТнськ! фашисти знищували евреУв. ГПд час повстання у Варшав¬ ському гетто та в !нших гетто cepei' були дуже сампж. Варшавськ! поляки бачили, як гетто палае, i майже жхто 1м не допомагав. I не допомагало ?м не лише цив!льне населения, але також i збройн! сили Польщ!, що оперу- вали з Лондона, а також жодна держава, яка боролася проти Птлера на фронтах, у тому числ! й польський фронт...» Ось так с!он!сти зводять наклеп не т!льки на весь по¬ льський народ, але й на держави союзноТ коалщн, в то¬ му числ! й на Радянський Союз, одн! лише партизани якого виявили гмд час ц!сТ жахливоУ в1Йни величезну гуманжсть стосовно еврейського населения, що зазнало нечуваного лиха. Та найдошкульжше вкололо сюыстських писак мое викриття провокацмноУ д!яльносп юденрапв, про яку досить детально описано в памфлет!, i вони з ycix сил намагаються обжити ix. Якийсь «доктор» Глжман на сторжках газети «Морген фрагайт» в!д 2 лютого 1978 року зак!нчуе св!й вистуг1 словами: «Геббельс, хай в!н буде проклятий, повинен був би повчитися у Беляева, а також у !нших...» Я не буду поргвнювати «доктора» Глжмана з 1удою та !ншими зрадниками, дотримуючись правил такоУ, з до- зволу сказати, «полемжи»... На допомогу Глжману та !ншим сюжстським писакам посп!шила украТнська нацюналктична газета «В!льне слово», що виходить у Торонто. 1 липня 1978 року ця рептилька вм!щуе статтю «Юденратй, митрополит Шеп¬ тицький i... Беляев». ...«П!дла i страшна своТм циызмом роль юденрапв не розкрита'*! донин!,— пише Беляев,— i береться и «роз- кривати».— У свил! под!й icTopii,— каже bih,— вони несуть в!дпов!дальн!сть за винищення м!льйон!в не мен¬ 175
шу, н!ж гестапо та imui каральж органи птлер!вського рейху»... «Це неправда»,— повторюють за «доктором» Глжма- ном кривав! бандер!вц!, як!, спод!ваючись на нов! подач¬ ки, лижуть зараз п'ятки сюжетам, що заали в адм!жст- ративних органах американського континенту. А ось як визначае злочинну роль юденравв якась Фр!да М!хельсон, що живе ниж у «благословенному» 1зраТл!. 1973 року в lapai'ni, у видавництв! «Бет Лохамей Гагетаот — Будинок борц!в гетто — Гаюбуц Гамехауд», як це не дивно, вийшла роайською мовою книжка Фрн ди М!хельсон «Я пережила Румбулу». В ц!й книжц! вона, одна з останн!х в'язжв розташованого в Латвн, поблизу Риги, концентрац!йного Нтлер!вського табору смерт!, розповщае про страх!ття птлер!вського терору: «...Bci заходи по !золяцн свреТв од аршського насе¬ ления Н1МЦ1 зд!йснювали в Риз! через так званий «ев- рейський ком!тет» — «юденрат», жбито утворений ними Для зд!йснення самоуправл!ння. Деяк! члени «Юденра¬ ту» намагалися дещо зробити для полегшення станови¬ ща евреТв, як! шддавались терору, звертаючись у яюсь жмецьк! жстанцн. ТА НЕЗАБАРОМ З'ЯСУВАЛОСЯ, ЩО ВСЯ ЦЯ ЗАТ1Я 3 «КОМ1ТЕТОМ» — ЧИСТЮНЬКА Ф1КЦ1Я ДЛЯ ОБДУРЮВАННЯ I ЫЛЬШ ОРГАН13ОВАНОТ РОЗПРАВИ 3 ПРИРЕЧЕНИМИ ЖИТЕЛЯМИ». I дал! Фр!да М!хельсон, вдаючись до факт!в, свщчить, що життя Тм врятували не сюжсти— члени юденрату, а чесж, благородж латиш! й нав!ть к!лька прибалт!йських н!мц!в, як! надали 1ай притулок в умовах жахливого птле- р!вського терору. Це свщчення сьогодн!шньоТ жительки «земл! обпо- ваноТ» ц!лком Ыдтверджуе ще раз moi докази i водно- час дае ляпас ус!м цим глжманам та Тхн!м однодум- цям... ...Восени 1944 року, коли ще йшла в!йна i Льв!в був затемнений, мен! необхщно було в!дв!дати одного зна¬ комого, у якого мали? бути, за нашими припущеннями, дуже важлив! в!домост! для KoMicii по розсл!дуванню птлер!вських злод!янь на Льв!вщин!. ГНзнього вечора я жджмався до нього на трепй поверх старовинного бу¬ динку на С!кстуськ!й вулиць М!ж другим i трепм повер- хом моя нога неспод!вано наштовхнулась на т!Ио люди- ни. Я вщсахнувся i осв!тив лежачого л!хтариком. «ГТя- ний, напевно»,— майнула думка. На мене дивилися 176
сповнен! жаху очк На цементый п!длоз!, закутавшись у лахмптя, лежав юнак роюв дев'ятнадцяти. — Цо пан ту po6i? — запитав я по-польськи, тамуючи нервову дрож у Tini в!д тако! неспод!ваноТ зустр!чк — Я — cni,— в!дпов!в незнайомець. — У вас немас житла? — запитав я. — €. На Пелтевжй. Але там н!мц! замордували ecix моТх р!дних,— заспокоюючись, сказав незнайомець i, щулячись, п|Дв!вся. Я пов!в його до себе в квартиру, звел!в скинути дран- тя, i поки bih мився у ванн|й, поставив чайник на газову плитку, знайшов у своему, досить-таки небагатому гар¬ дероб! штани, сорочку, шкарпетки i сандал!. За гарячим чаем з «Крекетом» незнайомець розпов!в мен! свою страшну !стор1ю. Виявляеться, в!н був один з тих ста найб!льш ф!зично дужих останн!х в'язжв Ян!в- ёького табору смерт!, розташованого на околиц! Льво¬ ва, з котрих птлер!вц! утворили так звану бригаду «тау- зенд фюнф», тобто «тисячу п'ять», або «бригаду смер- Ti». Нею командував унтерштурмфюрер СС Вальтер Шарлок. «Бригада смерт!», яку охороняли сто шупопо- лщаТв, повинна була ночами розкопувати пюля поховань розстртяних н!мцями людей, а пот!м спалювати на ба- гаттях за примюьким селищем Лисинич! Тхн! трупи, зам!- таючи таким чином сл!ди жахливих г!тлер!вських злочи- HiB. Уся ця во!стину диявольська робота виконувалась в ымецькою педантичн!стю, п!д звуки невеликого ор¬ кестру, який грав спещально написан© композитором Якубом Мундом «Танго смерт!». Вс! ц! неймов!рн1 подробиц! м!й новий знайомий Леон Величкер,— так його звали,— розпов!в монотонним, Споюйним голосом, начебто говорив про нормальн!, бу- денн! речь Коли ж стало ясно, що п!сля л!кв!дацм сл!д!в злочин1в приречен! в'язн!, загнан! в «бригаду смерт!», будуть розстртян!, a Тхн! трупи теж п!дуть на штабел! колод i будуть спален!, вони тдняли повстання, але невдало. Майже вс!, за винятком трьох, яким вдалося прорватися через колючий др!т у Ганич!вський л!с, були перебит! п'яними шуцманами. Одним .3 уц!л!лих був Ле¬ он Величкер. Я допом*1г йому влаштуватися на роботу, записав його св!дчення, i Тх було включено в акт НадзвичайноТ сл!дчоТ KOMiciT по розсл!дуванню птлер!вських злод!янь, а пот!м вони вв!йшли в обвинувальн! матер!али Нюрнберзького 177
процесу. KpiM цього, я просив Величкера написати мен! для зб!рника «Доля вчених одного мкта», який я готу- вав, статтю «Бригада смертЬ>. В!н охоче виконав мое прохання. Я також порадив йому написати документаль- ну пов!сть про пережите, розповкти про лихолптя оку- пацн i головне про те, як ун!атська церква, очолювана митрополитом Андр!ем Шептицьким, розпалювала у се- редовищ! украТнських нацюналклв ненависть до мирних людей 1нших нацюнальностей i таким чином сприяла ма- совим зв1рствам. Леон Величкер у всьому 3i мною по- годжувався, виконував moi прохання, ним було сказано тисяч1 сл1в подяки Радянськ1Й Армп, яка визволила його I врятувала В1Д смерт! останых його сп!вв!тчизник1в. Зго- дом в!н виТхав у Польщу, а 1946 року я одержав його книжку «Бригада смертЬ>, видану в Лодз!, у яюй я зна- йшов свое пр1звище й слова подяки меж за добр! пора- Ди... Минуло з того часу понад чверть столктя. I от нещо- давно мен!, на жаль, довелося переконатися, як зм!ню- ються люди, потрапляючи у капкалктичний свк i стаючи найманцями можних свку цього, слугами Мамони. У kbithi 1979 року мен! довелося бути делегатом в!д Радянського Союзу на М!жнародн!й науков!й конферен- ц!7 «Дитина в роки друго? cb!toboi в!йни», на яюй висту- пали делегати з деяких краТн, вимагаючи Hi в якому раз! не застосовувати строюв давност! до птлер!вських воен- них злочинц1в, як!, до реч!, лише в одн!й Польшу знищи- ли понад два м!льйони дкей. Один з делегате показав мен!, а пот!м подарував ви¬ дану за океаном, у США, англ!йською мовою книжку !з знайомою назвою — «Бригада смерт!». «Вкрали назву у Величкера»,— одразу подумав я. Та коли я ознайо- мився 13 зм1стом книжки й передмовою до не7, збагнув, що за цей час — понад чверть в!ку— юнак у лахмггп, якого я випадково зустр!в на сходов!й площадц! м!ж двома поверхами старовинного будинку у Львов!, став доктором Леоном В. Веллсом i значно доопрацював свою книжку, яка продаеться як бестселер у багатьох краТнах. «Ну що ж, н!чого поганого немае в тому, що юнак, який колись врятувався од смерт!, в!д фашистських sei- pie, став ученим»,— подумав я i, гортаючи книжку, неспод!вано серед !мен птлер!вських злочинц!в побачив 176
свое пр!звище. Ось що написав про мене на 261—262 стор!нках свое? книжки Леон Величкер-Веллс: «У той перюд я зустр!в кореспондента провщноТ ро- С1ЙськоТ газети «Известия» Володимира Беляева (зв!дси починаеться неправда. Я н!коли не був кореспондентом «Известий», я був в!йськовим кореспондентом Радян- ського 1нформбюро i Всеслов'янського Компоту в зах!д- них областях УкраУни.— В. Б.). В!н справив на мене враження серйозноТ ! розумноТ, ерудованоТ людини, яка глибоко розум'ша все, що тод! вщбувалося. Bih написав ряд статей про трагед!ю ев- рейського народу при Гплеровь Bih розпов!в мен!, що пише книжку про долю провщноТ польськоТ !нтел!генцн гид час н!мецько'| окупацн. Осюльки я знав, де й коли багатьох цих учених було вбито, то мен! захоплося на- писати нарис для ц!еТ книжки, назва яко! була «Доля вчених одного м!ста», що я згодом i зробив. 3 тих nip ми дуже часто зустр!чалися в його квартир! i обговорювали р!зн! проблеми... ...I як я був вражений, коли в 1959 роц! прочитав у Лондонсьюй еврейсьюй хрон!ц! про ряд статей, написа- них Володимиром Беляевим про одну пару, яку с!он!сти «умовили» виТхати з Pocii в 1зраТль. Проте, перебуваючи в hpaini, вони зненавидши його,й «вислизнули» в Бра- 31Л1Ю. Беляев пише, що вони тепер благають дозволити 7м повернутися в Роою. Володимир Беляев знае, що краще ув!чнювати м!ф про те, що вс!, хто влк'з Pocii, хочуть повернутися назад...» Отже, Леон Величкер, розпропагований зараз заоке- анськими с!он!стськими центрами, уже забув, як Радян- ська Арм!я врятувала його в!д пазур!в фашистсько? смерп, й твердить тепер, що введен! в оману i затягнут! в п!ски 1зра?лю ловцями душ тисяч|’ евре7в — е всього- на-всього «м!ф». Подивився б в!н, ск!льки цих обдурених людей обби- вае зараз пороги посольства СРСР у В!дж, благаючи простити 7м зраду Батьювщини й дозволити повернутися на землю, де вони виросли й були врятован! в!д фа- шистськоТ смерть Та не пльки гидке, ганебне в даному раз! слово «м!ф» вихопилося з уст цього перевертня, який колись клявся мен! в любое! до армн-визволительки, до всього радян- ського народу. 179
На 267 Стортц! доктор Леон Веллс пов!домляс: «...Вона П1Д час в!йни переховувалася в монастир!, який був гид огнкою великого гуманкта apxienncKona (знову помилка! — митрополита.— В. Б.) Андр!я Шеп¬ тицького. Ми говорили про великого фтантропа карди¬ нала (знову помилка. Н!коли Шептицький не був карди¬ налом! — В. Б.) Шептицького». Веллс прокладас мктки примирения м!ж учорашыми бандер!вськими головор!зами й сюжетами, твердячи, що духовний опжун розгнуздано! нацюналктичноТ сти¬ хи, яка не визнавала жяких принцишв морал!, Андр!й Шептицький був людяним фшантропом. Для чого по- тр!бна ця легенда про лапднсть агнеця Шептицького Леону Веллсу-Величкеру? Для того, щоб примирити вчо- рашн1Х злочинщв i3 сюжетами, у яких один сп!льний ро- ботодавець — Уолл-стрп i числены голдуотери, що засн дають у сенат!. I тут варто пригадати, що писалося в пропагандист- ськ!й брошур! оргаызацн украТнських нацюнал!ст!в, ви- дан!й у 1929 роц! у Львов! в «Нацюнал1стичжй б!бл!оте- ць> на субсидп гуман!ста i графа Андр!я Шептицького. «Треба буде кров!,— говорилося в ый,— дамо море кров!. Треба буде для цього пожертвувати матер!альни- ми цшностями — не зоставимо для себе н!чого. Не со- ромимося н! вбивств, н! грабунюв. Боротьба не знас ети- ки! Етика на в!йы — це залишки невольництва, нав'яза- ного переможцями переможеним... Будь-який шлях, що веде до нашоТ високоТ мети, незалежно в!д того, як називасться в!н в !нших — героизмом чи п!дл!стю,— с нашим шляхом...» Чи варто коментувати цю людоУдську програму, освячену авторитетом Шептицького, якого зараз, об'сд- навшись в один хор, намагаються звеличувати й глори- фжувати сюысти й безпосередн! вбивц! сотень i тисяч ixhi’x одноплем!нник!в — кривав! кати бандер!вц!?..
KiHonoBien
IBAHHA КОГО ХОВАЮТЬ! Ос1нн!й впер гасав над узпр'ями Львова i дме з такою силою, жби хоче розхитати його старовинж веж! й дзвн НИЦ1. Рве впер цупке полотнище червоного прапора, зовам недавно тднятого над мкькою ратушею, що 77, як i в давнину, вартують два кам'яж леви. На екран! з'являсться напис: ВСЕ, ЩО ВИ ПОБАЧИТЕ, ГИДТВЕРДЖУСТЬСЯ Д1ЯЛЫН1СТЮ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОТ ЦЕРКВИ В РОКИ ВЕЛИКОГО НАРОДНОГО ГОРЯ— ФАШИСТСЬКОТ ОКУПАЦ1Т УКРАТНИ... Впер обривае рештки глянсуватого листя з тополь на Академ!чн!й вулиц!, жене 7х мокрою бруювкою до памятника Адаму Мщкевичу. Пориви ос!ннього впру розв!вають сиву бороду згорб- леного старика, який, насунувши на лоб старомодний брилик, пов1льно йде у лпньому пильовику Першотрав- невою вулицею в напрям! оперного театру. В!ддал!к, не спускаючи пильного погляду з! згорбле- Hoi спини старика, !де високий, зови! жчим не примпний зал!зничник з запалими що кам и... Кремезшй, кирпат!й регулювальнищ, яка хвацько ке- рус вуличним рухом, мабуть, дошкуляе сирий i холод- ний впер. Вона пританцьовус на бруювц! i, чекаючи змн ни, раз у раз поглядае на годинник м!сько7 ратуш!, про¬ пускав назустр!ч стариков! трамваТ i машини. Раптом д!вчина повертаеться до вулиц! Горького i, здивована, Ыджмае смугасту паличку, зупиняючи рух транспорту по Першотравнев!й. Завивания оаннього впру зливаеться з! звуками тягу- чого церковного cniey. На фон! траурно! мелод!7 з'явля- еться напис: ОСТАННЬОТ OCEHI ВЕЛИКОТ В1ТЧИЗНЯНОТ В1ЙНИ НЕДАВНО ВИЗВОЛЕНИЙ В1Д Г1ТЛЕР1ВСЬКИХ ОКУПАНТ1В 182
РАДЯНСЬКИЙ ЛБВ1В ПОБАЧИВ НА СВОТХ ВУЛИЦЯХ МЕРТВОГО КНЯЗЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОТ ЦЕРКВИ. МАЙЖЕ П1ВСТОЛ1ТТЯ BIH БЕЗЗМ1ННО СИД IB НА МИТРОПОЛИЧОМУ ПРЕСТОЛ1, ОТОЧЕНИЙ ВС1ЛЯКИМИ ЛЕГЕНДАМИ... В трун!, осипане хризантемами, розумне, з розюшною сивою бородою, обличчя неб!жчика митрополита графа Шептицького. За чорним катафалком з труною, оточеним важкими вшками, дуже пов!льно i величаво йдуть каножки, в!ка- pii, декани в пелеринах i без них, протопресвпери в одягу, що в!дпов!дае Тх сану. Як велика чорна зм1я, похоронна процеая виповзае на Першотравневу i попм звертае на вулицю Коперника. Поважно виступають в процеси епископи та iHiui 1ерархи з брильянтовими панапями на грудях. 1дуть монахи-студити з мальпйськими хрестами, наши- тими на спини чорних реверенд. Тх веде брат неб!жчика, (гумен монастиря ордену студилв, сухорлявий арх!ман- дрит Клименлй. Низько схилена голова його покрита чорним гостроверхим клобуком. 1дуть, is скорботою на лиц!, гвард!йц! греко-католиць- коТ церкви — украТнськ! монахи-езуТти ордену святого Василя, в б!лих целюлозних ком!рцях, як! щ!льно обля- гають Тх худ! шиТ. 3 П1сними ф!з!оном!ями, заплаканими очима !дуть слн дом за ними монахиннвасил!анки разом з! своею !гуме- нею, високою, бл!дою В!рою Слободян. Розмахуючи кадилами, !дуть майстри розшуку душ, солдати Христов!, капелани i митрати, арх!пресв!тери i прелати. Вони приховують п!д чорними реверендами ба- гатовжовий досв!д езуТлв, косжсть, ненависть до радян- ського ладу. Бредуть виховател! шпигужв, вишколен! тим, кого во¬ ни проводжають до могили. Поважно, величаво ступае вулицями единого на земл! м!ста, де Балкан мае три cboix митрополн, п!д корогва- ми, вигаптуваними золотом i шовком, старий св!т зажер- ливосл i мракобкся, задубтий i страшний у своТй похмур!й пишност!, «св!т бога, замученого i конаю- чого». Оточений студитами, редемптористами, салез!анами i васил!анами, !де священик Роман Герета. 183
Скромна, зови! благопристойна людина роюв двадця- ти восьми, в добре зшит!й реверенд!, Роман Герета !де, ледь нахиливши голову, н!кого й н!чого не пом!чаючи... Скован! похмурою урочиспстю, !дуть за труною «ге¬ нерала армн ХристовоТ» його найближч! приб!чники: канцлери i шамбеляни, кустоси й арх!диякони< гене¬ ральш eikapiT й апостольськ! протонотарп, архтресвпери i хартофтакси, почесн! й титуляр^ч! крилошани — цен- тральний мозок, опора i штаб льв1всько’| ун!атсько'| ка¬ пнули. Не на кладовище несуть вони неб!жчика графа, Hi! Демонстративна процеая ця спустилась з Святоюрсько! гори шби лише для того, щоб поюйний митрополит зм!г востанне з-тд спущених сишх повж поглянути на Льв!в i щоб Льв!в, у свою чергу, м!г оглянути траурний кор¬ теж, що йшов за прахом князя церкви. Похований буде митрополит там, зв!дки його винесли: в тдземелл! со¬ бору, на т!й же сам!й Святоюрсьюй ropi, зв!дки сповзла похмура i страшна процеая... Здивовано спостер!гають за процеаею солдати й офн цери, як! сидять у машинах. Про ix фронтовий маршрут св)дчать написи на багатьох машинах: «Добьем гада Гит¬ лера!», «Вперед, на Запад!», «Освободим народ братской Польши!». 3 трамвая, що його зупинила регулювальниця, вигля- дають пасажири. ...Все б!льше перехожих, затриманих процеаею, скуп- чусться на перехрест! вулиць. Серед них ми бачимо си¬ вого старика в брилику. А рядом з ним, н!би випадково, зупинився високий зал1зничник i не випускае його з поля зору. Б!ля старика затримались двое молодих людей, з ви¬ ду — студенти. Bih — у ватнику, на грудях нашит! полос¬ ки про поранения, п!д рукою пакунок книг. Д!вчина — у дубленому кожушку, з-п!д яскраво!, гуцульського колориту, хустки вибиваються чорн! кучер!. Пщнявшись навшпиньки, д!вчина намагаеться роз!брати напис на стр!чц! в!нка, що його проносять мимо дв! черниц!, i питае: — Скажпь, прошу вас, кого це ховають? Шби пробуджуючись в!д глибокого i важкого сну, ста¬ рик пильно дивиться на молодих. Ще пильжше, н!би ni- знаючи знайом! риси, розглядае в!н д!вчину у гуцуль- ськ1Й хустц!. 184
— Кого це ховають? — повторюе запитання хлопець у ватнику. ЗвуЧИТЬ ПОХОрОННИЙ СП1В. BiTep доносить 1*3 Святоюрсько'1 гори розм!рен! удари церковного дзвона. Старик глянув на похоронну процеаю. Голосом, спов- неним розпуки й р!шучосп, в!н глухо каже: — Душогуба ховають!.. — Душогуба?..— жахнулася д!вчина. Старик похитнувся, схопився за серце. Втрачаючи св!- дом1сть, заплющив очь Його тдтримуе зал!зничник. — Ой, йому зле! — скрикнула д!вчина.— Треба «швидку допомогу»! — Вона сюди не проб'сться,— тихо сказав зал1знич- ник.— Я знаю, де живе старик, выведу його... ¥ * * Парк перед Льв!вським ужверситетом. На газонах — купи жовтого листя. Зал|’зничник турботливо садовить старика в б!лому пильовику на зручну лавку i, зазираючи йому в оч>, питав: — Краще? — Дякую, сину м!й... — Чому ж ви назвали його душогубом. Я цього шяк не розум1Ю... — Ви, бачу, 3i Сходу. Тому ви багато чого тут не зна¬ ете. I вас не могла не здивувати моя в!дпов!дь молодим людям. Але, noeipTe мен!, я сказав правду...— з трудом говорить старик. За кадром чути голос: — / тут, на лавц! парку, який у т/ роки багато хто /з льв/в'ян ще по-старому називав ЕзуТтським, отець Тео- доз1Й розпов1в зал1зничников1 про те, що сталося в його житт! з осей/ тисяча дев'ятсот сорокового року... ДОБРА BICTKA 31 ЛЬВОВА Прською стежкою, прямуючи до прикарпатського мктечка, б!жить з букетом з!браних на полониж яскра- вих kbitib 1ванна Ставнича. Смуглява, висока, в яскраво- му плати, що робить 11 схожою на циганку, д!вчина cnieae: 185
Ой Min краю доебушанський, Моя Верховино! 1й, як люблю вас, р!дненьк! Гори i долини. Пелюсточки на тюльпанах, Як огнем, палають. Як збиаю я легенько По крутому плаю. Неси, в!тре, мою теню Ген за полонину. Ой М1Й краю довбушанський, Моя Верховино! 1 Вузькою кладочкою 1ванна перебкав бистру прську р!чку. Назустр1Ч 7й, хитро мружачи оч!, йде с!льський листоноша Хома. — Танцюйте, панунцю 1ванно! — пропонуе Хома. — А чого б я мала танцювати? — Говорю — танцюйте! — наполягас Хома, розмаху- ючи листом. — Це — мен!? — здивувалась 1ванна. — Ну, танцюйте ж бо! 1ванна, П1дскочивши, вихоплюе з рук Хоми лист, роз- кривас конверт, читав. Глибою Kapi оч! наповнюються щастям. Вона неспод!вано ц!лус здивованого Хому в ко¬ люч!, прокурен! вуса i, як прський в!тер, мчить до пара- ф!яльного будинку, в якому живуть Ставничь А поблизу нього церква химерно!' бойювсько! арх!тектури. Оточена смереками, вона стоить уже багато рок!в на околиц! м!стечка. Б!ля церкви з!бралася по-святковому вбрана молодь. Чути п!сню. Ыжить 1ванна i з розгону кидаеться на шию батька — декана Теодоз!я Ставничого. — Поздоров мене, татусю! Така рад!сть! — Що траЬилось, доню? — Прийняли мене до ушверситету! Боже, як я рада! Як мр!яла я про це, як молилася довгими ночами, i бог почув moi молитви! Проте старий священик не схильний був так швидко подтяти радкть дочки. Бтыие того, неспод!вана новина спантеличила його. Розглядаючи пов!домлення, отець Теодоз!й говорить: 1 Слова nicHi Миколи Романченка. 186
— Чекай-но, доню! А як же ти будеш жити одна у Львов!? А вес!лля? — Йой, яке ж може бути веалля, як я студентка. Xi6a ти сам не xoti’b, щоб я одержала вищу осв!ту? — Так то ж було за ПольщП — заперечив Теодоз!й.— А тепер !нш! часи. Хто знав, як! порядки в тому безбож¬ ному ужверситет!... — Хорош!!.. Ми поговорим© пот!м про це, тату,— не дослухавши, кидас 1ванна i, пом!тивши подругу, гукас: — Агов, Юльцю! П!дб!гши до молод!, 1ванна кидасться до Юл! Цимба- листоТ. — Поздоров мене, Юльцю! Уважно читав повщомлення Юля Цимбалиста. Через ТТ плече заглядае в патрець високий стрункий хлопець в зелен in прольсьюй шляп! з комсомольським значком на вишит!й сорочць Здалеку, п!д звуки маршово'1 п!сн!, наближаеться гпд- розд!л в!йськово7 1нженерноТ частини. — А бач? — явно задоволена таким розв'язанням справи, вигукуе Юля.— А ти, було, нюн! розпустила: не приймуть та не приймуть! — Правда твоя, Юльцю, дорога моя подруго! — ць луючи Юлю, притакуе 1ванна. Хлопець в т!рольськ!й шляп!, простягаючи 1ванн! руку, говорить: — Олекса Гаврилишин! Дозвольте i мен! поздоровити вас, товаришко Ставнича. Можливо, зустр!иемося ще не раз у Львов!. Хороше це Micro i вщкритё тепер для нас назавжди... Поблизу чувться команда: — Взвод, ст!й! Зупиняються червоноарм!йц!. Молодцюватий старший лейтенант Зубар звертаеться до 1ванни: — Пробачте, громадянко. До Нижн!х Перетоюв — сюди? — Прямо, а там за бугорком, поминувши кладку, на- л!во,— показуе 1ванна. — Дякую, шановна! — вщкозиряв Зубар. — Вам дякую,— схвильовано говорить 1ванна.— За все дякую! — I простягуе приемно здивованому коман¬ диров! букет ггрських квтв. - 187
Усм1хаеться молодь. Усм!хаються б!йцг . ...Гом1нка центральна частина Львова. Серед прохо¬ жих ми бачимо (ванну. У неТ густе, довге волосся, що хвилями спадае на плеч!, р!вний красивий, з чутливими н!здрями н!с, брови врозл!т. Хода у д!вчини на диво легка. Невеличкий чемоданчик в руц! жсюльки не зава- жае Тй лав!рувати серед прохожих. Д!вчина зачудовано розглядае все, що Тй зустр!чаеть- ся. Ti очима ми бачимо заповнен! людьми вулиц! Львова 1940 року. 3 М1ста барикад, роб!тничих повстань, а водночас зов- hi тихого восводського центру в!н зразу став гом!нким перехрестям збудженоТ в!йною Свропи. В!йна сягнула до сам!с!ньких його околиць, але на деякий час вщпов- зла разом з птлер!вськими танками назад, за р!чку Сян. Ми бачимо, що тут збереглися ще приватн! крамнички i Тдальн! з польськими та украТнськими вивкками. «Го- тель «Европа», «Швець Солюс», «Кав'ярня Вельца», «Общи, як у мами» — крикливими рекламами заклика- ють до себе в!дв!дувач!в. Згасаюч! пан! водять тротуарами вгодованих такс, нервових болонок, тупомордих ситих бульдопв. ГИдстаркуват! пенсюнери в котелках, мелонжах i ка¬ нотье, з палицями, прикрашеними монограмами, по- ходжають вперем!ш з дещо скромн!ше одягненими втн качами з Центрально? Польщ!. Розум!еться, що багато хто з них розраховуе на «право Азеля» (право притул- ку), i не дуже посЫшають одержати радянськ! паспорти. У деяких ут!кач!в на ногах окован! мщними стьожками лижн! ботинки на товстих пщошвах, а за плечима — рюкзаки з ус!м скарбом, що його пощастило Тм пере¬ нести через «зелений кордон» !з м!ст i селищ, зайнятих птлер!вцями. ...А ось рабин вив!в на прогулянку вихованщв: на тонк! рах!тичн! ноги п!дл!тк!в, як! з дитинства вщразу пересту¬ пили в стар!сть, натягнут! 6ini, до кол!н, панчохи. Тако¬ го ж б!лого, з синюватим вщпнком, кольору Тх виснаже- ж, обрамлен! довгими пейсами обличчя. В потоц! прохожих ми легко втзнаемо справжн!х гос- подар!в визволеного мкта: молодих гуцул!в, веселих д!вчат у красивому украТнському вбранн!, перед якими 188
Радянська влада широко в!дкрила двер! шк!л та вищих учбових заклад1в. Тх поява на сам!й людш'й мапстрал! Львова вносить особливу новизну i лякае ecix тих, хто ще недавно зада¬ вав тут тон i був законодавцем етикету. Ми бачимо також д!дк!в, як! у своТй подоб! зберегди в!рн!сть не спльки останн!м марщалкам Польщ!, ск!льйи австр!йському монархов!: вуса i бакенбарди у них точнн С1нько так!, як у самого живучого !з Габсбурпв, Фран- ца-Йосифа. Мелькають де-не-де останн! лщеТсти Львова, в р!зно- кольорових оксамитних шапочках — корпорантках. Квапляться на роботу вусат!, у всьому чорному, льв!в- ськ! сажотруси: в руках у них довп гики ! в!рьовки з ги¬ рями, а на головах «професорс^к!» шапочки. На фон! строкатого людського потоку почулась мело- д!я найпопуляржшоТ в т! часи п!сн! — «Катюш!». Ствають п!сню червоноарммц! шженерноУ частини, як! прямують на вокзал з повною викладкою, з! скатка¬ ми, котелками. Вони в касках, полинялих пмнастерках. Погляди прохожих звертаються до колени червоноар- м!йц!в. Одн! дивляться з захопленням, ihiiijj — з! стрима- ною ц!кав!стю, ще !нш! — в чоботях-«англ!ках» — з неприхованою ненависти»... 1ванна наближа^ться до тргр самого п^рехрестя, де п'ятьма роками п!зн!ше ми побачили пдхоронну про- цебю. Вона звертасться до Ыдстаркуватого чолов!ка в старо¬ модна крилатц!. — Перепрошую... Як пройти до ун!верситету !мен! 1вана Франка? — До ун!верситету !мен! 1вана Франка? — ядовито скандус «крилатка».— Шестьдзёсьонт пеньць лят жиев ве Львове, але такего ун!верситету — не йем! €сл! пан! хце до ун!верситету Яна Каз!межа, втеди проше пан!, завруцщь налево i еще раз налево.— Галантно, ледь по¬ нявши чорну шляпу «борсал!но», з увтнутими крисами, i глузливо вклонившись, прохожий зникае, залишивши приголомшёну 1ванну. 189
ЩАСТЯ ВКРАДЕНО 1ванна наближасться до порталу ужверситетського бу- динку, прикрашеного алегоричними зображенями Bicnn, Дн!стра i Галичини. За кадрами чути голос отця Теодоз1я: — Якби ви знали, з якою рад!стю поТхала 1ванна до Львова. Bci moi намагання затримати ТТ у нашому при- карпатському м1стечку були марними... Назустр1ч 1ванн1 трупами б!жать збуджен!, мабуть, щойно зарахован! до ужверситету, юнаки i Д1вчата. 1ванна на мить зупинясться б!ля ново! вивкки: «Державний ужверситет 1мен! 1вана Франка». Входить гид високе склеЫння ciporo будинку. На ст1нах вестибюля — списки прийнятих до ун!верси- тету. 1ванна зупинясться б'тя списк1в. Спочатку споюйно i впевнено, а дал! все б!льш нерво- во 1ванна шукас, але так I не знаходить свого пр!звища. Схвильована, д!вчина б!жить широкими сходами на другий поверх. На фон! зустр!чного потоку радкноТ молод1 р!зко ви- Д1лясться прикро вражене лице 1ванни. КабЫет секретаря приймальноТ komicIT Дмитра Каб- лака. Суворий, замкнутий, старанно причесаний Каблак сто¬ ить перед 1ванною. Тх розд1ляс письмовий ст!л, захаращений купами справ. Д!вчина подас Каблаков! пов!домлення. — Ось, прошу вас,— говорить вона,— мене прийняли до ун1верситету, але в списках мого пр!звища нема... Каблак недбало глянув на подане пов!домлення i сухо в!друбав: — I не буде! 3 цими словами в!н рве пов!домлення на др!бн1 шма- точки. В розпач! стежить (ванна за тим, як б!л1 метелики па- перу, кружляючи, падають до плётеноТ корзини. I зда- сться Тй, що це не пов!домлення, а пощматована П доля летить туди, на см!тник. 190
— Але чому? — простогнала (ванна. — € причина,— сказав Каблак. — Я заюнчила пмназ!ю з в!дзнакою... — То й що? А соц!альне становище? Ваш батько... (ванна палко: — Таж ви знаете, що у нас, в Галичин!, не допускали украТнц1в до вищих свпських шюл i вони тому йшли у священнослужитель.. Вона опустилася в кркло, припала до гострого р!жка столу i залилася сльозами. — Боже праведний! Як це жорстоко! Обрадувати на- д!ею, а полм зразу Ыдтяти крила!.. 1ванна не бачить загадковоТ посм!шки, що майнула на лиц! Каблака. В!н Ыдходить до неТ i, м!няючи тон, заспо- коюе д!вчину: — Я — також мкцевий i добре розум!ю ваше горе. Не ми завели ц! порядки. Тх принесли вони — з! Сходу.,. 1ванна схопилася. М'який тон Каблака збудив у н!й над!ю. — Знаете що? Я ш'ду до ректора. Все розпов!м йому. Розпов!м йому, як я мр!яла вчитися... Каблак поблажливо всм!хаеться: — Миле, наТвне дитя! Я передав вам р!шення ректо¬ ра. Його власне р!шення,— чи пан! це розум!е? А будете заперечувати, скаржитись... В!н сприйме це як незадово- лення Советами, i, може бути, замкть ун!верситету, ви разом з батьком потрапите аж у Сиб!р. До б!лих ведме- Д1В... Розгублена 1ванна дов!рливо запитуе: — Що ж мен! робити? — Для них ви — чужа. Навжи чужа! ЗрозумГйте це. Такий уже закон Совет!в. Ви будете про це писати в анкетах, розпов!дати на зборах, каятися... А вт!м, якщо ви, звичайно... — Що — звичайно?.. — Ну... подасте публ!кац!ю до Тхньо? газети... гм... «В!льноТ УкраТни»... Напишиь, що ви зржаетесь свого батька i бога!.. 1ванна закрила лице руками: — О господи! Пот!м схопилася, гн!вно глянула на Каблака: —Та як ви см!ете? Але продовжувати розмову у не! вже невистачило сил. Вона виб!гла, грюкнувши дверима... 191
П1Д СКЛЕП1ННЯМ СТАРОГО ХРАМУ Вражена несправедливою в!дмовою, 1ванна заходить з площ! святого Юра у ворота греко-католицького собору. Ось вона гпджмасться на ганок, заходить в со¬ бор. Тихо i безлюдно п!д високим, холодним склежнням собору святого Юра. 1ванна заходить в притвор i, впав¬ ши на кол!на, починас гаряче молитися. Тьмян! в!дблиски запалених cbimok освплюють сповне- не рел!пйного екстазу лице 1ванни, звернене до образа богоматерь Чути голос 1ванни: — Царице неба ! земл!, д!во пречиста, мат!р божа, заступнице наша, я школи не зречусь тебе!.. Пощо люди так! несправедлив!? Я ж бо не прокажена, що так зне- хтувана людьми? Чим я прша шших? Глух! ридання переривають молитву 1ванни, рясн! крупн! сльози проступають на ТТ чудових карих очах, звернених до старовинноТ !кони богоматер!. Сльози котяться по смаглявих щоках д!вчини, одна за одною падають на холодну п!длогу собору святого Юра... ...З-за колони нечутно з'являсться митрат Кадочний — л!тня, висока, бородата людина, з вкрадливими рухами. В!н слухае, як ридас 1ванна, ловить уривки ii молитви, i пот!м, опустившись на кол!на поруч з нею i поклавши руку на плече д!вчини, тихо i лапдно говорить: — Хто тебе скривдив, дочко моя? В!дкрий мен! свою душу... ШКАТУЛКА МИТРОПОЛИТА Коридор у палатах каттули. Запобтливо показуючи 1ванн! дорогу, митрат Кадоч¬ ний веде ТТ в покоТ митрополита. Вони заходять до б!блютеки. В шафах серед книг ре¬ лейного зм!сту видно твори Карла Маркса i Фр!др!ха Енгельса, томи «Большой Советской Энциклопедии». Впевнений у своТй духовн!й спйкост!, митрополит не бо- явся «cpeci». Портрети римських пап у золотих парах, д!яч!в ун!Т i попередник!в останнього ужатського митрополита. 192
На почесному м!сц! красуеться папа римський Урбан VIII. Як бойовий наказ накреслив нев!домий художник у куточку портрета слова нам!сника бога на земл!, звер¬ ней! до греко-католик!в: «3 ДОПОМОГОЮ ВАС, МОТ РУСИНИ, Я СПОД1- ВАЮСЬ НАВЕРНУТИ УВЕСЬ СХ1Д...» В дверях палати з'явився кремезний монах — най- б!льш наближений кел!йник митрополита — i допов!в Ка¬ дочному: — Його ексцеленц!я на балкон!.,. Прошу... ♦ * * Вони прямують до дверей, виходять на балкон, зв!дки в!дкриваеться прекрасний вид на узпр'я Львова. Нашвлежить, прикований уже багато роюв невилжов- ною недугою до пересувного кр!сла, митрополит граф Андр!й Шептицький. (Його мертве лице, обрамлене си¬ вою бородою, ми бачили на початку ф!льму, в трун! катафалка). 1ванна нер!шуче тдходить до нього i, за встановленим ритуалом, опускасться перед ним на кол!на. Шептицький милостиво простягас д!вчин! набряклу в!д хвороби м'я- систу руку. 1ванна ц!лус перстень з святими мощами на руц! ми¬ трополита. Bih оаняе д!вчину хресним знаменням i гово¬ рить смиренним, приглушеним голосом: — Отець Орест пов!дав мен! про твое горе, чадо мое. Чому ж ти не зважилась зайти до мене? — Я не холла порушувати спокою вашоТ ексцелен- ци... — О, мое серце завше вщкрите для ecix стражден- них. А ти ще й моя хрещениця. Скажи, це правда, жби вони вимагали, щоб ти зреклася господа бога нащого? — I бога, i батька рщного, ваша ексцеленще. Задумливо дивлячись на узпр'я Львова, говорить Шептицький: — Слуги антихриста топчуть нин! нашу землю. 3 площ! св. Юра долинають звуки пюнерського горна, а полм дзв!нк! слова nicHi: Грими, грими, могутня пкне, Як т! громи весняних бур! Хай знае панство ненависне, Що наша арм!я, як мур, 7 В, Беляев 193
Прислухаеться Шептицький, зпхас: — Сгнвають сатанинськ'| nicHi пюнери. Закон божий у школах заборонили. Я заявив протест властям, запропо- нував не створювати у школах пюнерських оргажзащй i вчити закон божий,— думает, послухали? Не в!дпов!ли нав!ть... Слаб! ми поки що, дочко моя... 3 площ! дол1тае стук барабана i весела п!сня: Здравствуй, милая картошка, Низко бьем тебе челом... — Чуеш, дочко моя? Занесли сюди, на УкраТну, своТ nicHi! «Картошка» бога зам!няс Тм тепер... Та я твердо в!рю, що це буде недовго. — А що ж мен! робити зараз, ваша ексцеленще?.. — Присвяти себе служ!нню «Мар!йськ!й дружин! пань !мен! непорочного зачат!я д!ви Mapii». Д!тей рятувати треба, молодь. I нехай тоб! допоможе в цьому тв!й об- ранець.— Митрополит допитливо глянув на 1ванну.— Ви вже заручен! з богословом Романом? 1ванна розгубилась. Вона явно не чекала такого питан¬ ия. Об|знан1сть митрополита захопила. п зненацька. — Роман... говорив з татом... але я... Шептицький, владно: — Роман пдний обранець твого серця. В!н — в!рний слуга i воТн божий. У наш страшний час, коли сата¬ на всюди торжествуе, будь Романов! над!йною подру¬ гою. Розгублена 1ванна намагаеться щось пояснити, але Шептицький узяв з балюстради дзв!ночок i подзвонив. 1з засклених дверей вийшов кел!йник. Шептицький ро- бить йому умовний знак — i кел!йник приносить коштов- ну, !нкрустовану шкатулку. Митрополит звично риеться в жй, витягас зв!дти золоту обручку. — 1ди, дочко моя 1ванно, шляхом, уготованим тоб! всевишжм! Живи в чесному i святому подружж! христи- янському. Борись з! слугами антихриста, а твоему в!тцю i твоему обранцев! передай мое благословення! В!н надгвае обручку на палець д!вчини. — Заспокойся, дочко моя. Все в цьому свт тл!нне. Власт! приходять i вщходять, а господь бог i свята като- лицька церква лишаються. А якщо буде дуже трудно, приходь до мене, я постараюсь полегшити тво? духовн! страждання... 194
Р!зким рухом руки Шептицький наказуе кел!йников! прибрати шкатулку I ненароком скинув на тдлогу cpi6- НИЙ ДЗВ1НОЧОК. Видзвонюючи, котиться дзв1ночок до балюстради... ГОСТ1 В ПАРАФП Цей дзв1Н зливасться з дзвоном чарок i бокал1в. Параф1я декана Теодоз!я Ставничого. У свплиц! — о. Теодоз!й, Роман, 1ванна, Bipa Слободян — куменя мо- настиря ордену Васил!анок, сестра Монжа, старенький дяк, Юля Цимбалиста, адвокат Даско та iHLui. Гост! cni- вають «Многая л!та»... Зовам !ншим — бадьорим, енерпйним, виглядае отець Теодоз!й, bih не схожий на пригжченого невщомим гля- дачев! горем старика, якого зав!в високий зал!зничник до €зу!тського парку Львова. 3 пальця 1ванни Роман Герета зн!мас обручку. Тремтя- чим в!д хвилювання голосом читае: — «МоТй хрещениц! на щастя. Кир-Андр!й».— Об- в!в поглядом ycix присутжх i теля паузи продовжуе: — Ви знаете, у його ексцеленци немало хрещеНиць у Льв!вськ!й дкцезн i нав!ть далеко за морями — в Канад! й Америць К!льк1сть Тх збтьшуеться теля всяко! ново! канон!чно1 в!зитацп його ексцеленци, бо лапдна, голуби- на душа владики не може в!дмовити в такому благодь янн'| кожному смиренному християниновь Але аж н!як не кожна — (голос Романа звучить сильжше) — хреще- ниця митрополита. I я, скромний слуга божий, невимов- но щасливий тим, що моя наречена зум!ла чесно про¬ йти по стез! господжй в!д купел! до сьогодн! i заслужила таке визнання владики. Най же мной л!та сидить вла- дика на своему високому престол! у Львов!. Най в!н, наш укра!нський Мойсей, доевщченою рукою духовного кормчого поведе корабель свято! церкви на широк! простори, до берепв Тихого океану! Най поможе ус!м нам владика врятувати в!д безбож- жя УкраТну до тих дн!в, коли гр!м кари небесно! не по- вергне в прах ycix гр!шник!в... За його ексцеленщю! Гост! тихо заствують: — «Боже великий, единий, нам Укра!ну храни...»" Чути стук у дверь Ус! стихають. Входять каттан Журженко i старший лейтенант Зубар. Зубар, козирнувши, питае простуджёним баском: 7* 195
— Вибачасмось... Хто тут господар? Отець Теодоз!й тджмаеться з-за столу i хиткою хо¬ дою прямуе до Зубаря. — Ще раз вибачте, батюшко,— сол!дно заявляв Зу¬ бар.— Справа в тому, що з районноТ Ради до вас посла¬ ли. На поспи до вас призначають ось капкана Журжен¬ ка. Житлова площа у вас чимала, а в мктечку уже пря¬ мо-таки Hi дихнути... (Подае ордер). 1ванна кидас гостро: — Це у вас на Сход! прийнято так — вламуватися в мирн! хати, не питаючись’ згоди хазяТв, та ще й у таку П1зню пору? Подавляючи образу, Журженко м'яко зауважус: — Воснн! обставини не завжди можна погодити з ба- жанням мирного населения. Що ж стосусться п!знього часу... Хто тут спить? Отець Теодоз1Й поквапливо гасить суперечку. Взяв ка¬ пкана nifl руку, говорить примирливо: — Не осуджуйте зухвальства мое? дочки, громадяни- не командире. Ход!мте, я покажу вам в!льну К1мнату... * • * Отець Теодоз1Й, зал!зничник. Перед ними горить купа ос!ннього листя. Отець Теодоз1Й, вибачливо: — Не ображайтесь за одверткть: неспод!ваний в!зит не прижс нам велико? радость.. Правда про Радянську КраТну проривалася сюди зр!дка. I ми, священнослужи¬ тель зобов'язаж були вести боротьбу з у<;якою, бодай найменшою, правдою. Обидва н!чн> гбст! багатьом !з нас Здавалися слугами антихриста... Гост| помкнр засмутилися. Старенький дяк п!дпив i уминав великий шмат сальцесона, змазуючи його прчи- ЦёЮ... ■гуменя, скорботно: I н!чого не скажет, жкому не пожал)сшся. Може, поки я тут, а там, у Львов!, i м!й монастир п!д вояк!в зайняли... Яко? вони формац!?? Дяк, значуще: — Напевно, енкавудисти! Герета: 196
— Вони будують укр1плення вздовж кордону. Чорн! петлиц!. Усм!хнулась !гуменя: — 3 Птлером догов!р, а кордон укртлюють. Чудеса! Герета, не без ipoHii: — Мати !гуменя думас, що Птлер дуже в!рний цьому договоров!. 1гуменя перекрестилась: — Скорше б знев!рився! Дай господи! Прошепопв отец Теодоз!й: — Панове! Не забувайте старо правило: тут про полн тику не говорять. Особливо зараз, коли й Спни мають... Старенький ^як погрозливо зашигнв: — Тшшш! АМркуючи вголос, отець Теодозм сказав: — А до столу запросити доведеться. Незручно — квартирант... ♦ * * Ti ж, Журженко i Зубар. Зубар (Юля Цимбалиста накладас йому закуски) ско¬ са поглядас на пляшки з !ноземними етикетками. Роман, п!дкреслено-вв!чливо, але у7дливо: — Перепрошую, старший лейтенанте, чого вам нали- ти — к!ант! чи лакр!ма KpicTi? По-нашому це значить — сльози Христа. Затдозривши каверзу, Зубар питае: — А почому? — Що — почому? — не зрозум!в Роман. — Ц!каво, почому у вас Христов! сльози? Журженко, пом!тивши збентеження присутжх, сказав п!дводячись: — Дозвольте подякувати вам за гостинн!сть I шдняти бокал за молодих... Адвокат Даско, не без ipoHii: — Даруйте, це ще не веалля. Сьогодн! т!льки заручи- ни. Так би мовити, прелюд!я... Бажаючи виручити зн!яков!лого кап!тана, отець Теодо- з!й звернувся до гостей: — Товариство! Неспод!ваний петь хопв напутити го- луб'ят... Журженко, ледь усм!хаючись: — Будемо щирими: ми *не спльки «неспод!ванЬ>, ск!льки — непрошен! гост!. Чого тут rpixa таТти? I все ж я 197
бачу перед собою молодих людей, як! вир!шили назав- жди поеднати cboi долг Хочу побажати вам, щоб ваше життя було... на р!вн! нового, двадцятого столптя. Щоб впер 3i Сходу... Блиснувши очима, 1ванна перебивав його: — Вибачте, каттане, але що, власне, нового прин!с нам цей «впер з! Сходу»? — Доню! Стидайся! — шепнув Ставничий. Такого гострого i недоброзичливого питания Журжен¬ ко не чекав: — Як то що? Найсправедлив!шу конститущю... Право на працю... 1ванна, схвильовано, нетерпляче, уТдливо: — На освпу... Журженко: — Так! Ось ун!верситет в!дкрили у Львов! для украТн- ського населения. А сюльки десятюв рок!в точилася бо- ротьба за нього!.. 1ванна, остаточно втрачаючи владу над собою: — Лишпь, каштане, казочки для маленьких дней! Те, що ви говорите, може, добре звучить на м!тингу, а на д!л!...— 1ванна махнула рукою: — Я не бачу р!зниц! м!ж тим, що було... — 1ванно! — благально вигукнув батько. — Я, тату, уже двадцять л!т 1ванна... Герета намагаеться втихомирити 1ванну. Дячок, який, було, задр!мав, прокинувся i затягнув «Многая л!та!». На нього зашикали. — Xi6a ж я неправду говорю? — вигукус 1ванна, пря¬ мо дивлячись в оч1 капитану.— Як була несправедлив^™, так i залишилась... 1ванна розридалась, виб!гас. Чутно, як грюкнули за нею двер!. За нареченою поб!г Роман. В гнпюч!й тиш! лунас споюиний голос Журженка: — Спасиб! за гостинн!сть. Ход!мте, старший лейтенан¬ те. Вставати треба на свпанку... ЮЛЯ веяться «ДОВГИХ РУК» Ощетинився вусами арматури зал!зобетонний дот. В!н глибоко epic у землю недалеко в!д прикордонноТ р!чки. Б!йниц! порожн!. Дот оточений буд!вниками. 3 вантаж- них автомашин i п!дв!д скидають селяни привезену зда- лека землю. 1нод! обкладають бетон зеленим дерном^ 198
1з люка укргплення вил!зають Зубар i капкан Журжен¬ ко. Витираючи хустинкою руки, Журженко задоволено В1дзначае: — Воду гпдвели добре! МолодцП А крани я сам роЗ- добуду у Львов!. 1дуть вони в!д дота в напрям! станцн. — Вгпзнасте оту «принцесу», товаришу капкан? Дорогою, також у непрям! станцн, з плетеною корзи¬ ною в руц! !де Юля Цимбалиста. На золотистому волос- ci Д1вчини легка газова хустина, з-п!д ТТ коротко? сукж !з шотландки видно довп, в б!лих сандалетах; засмагл! ноги. Капкан п!знав д!вчину. — Догнати й випередити! — вир!шус Зубар. — Не варто, Зубар! В!дбрие, як мене вчора ТТ по¬ дружка... — Перев!римо, хто з нас краще волод!с тактикою i стратепею! — В!н обсмикнув пмнастерку, поправив кар¬ туз i прискорив ходу. Н!чого не поробиш: Журженков! довелося не в!дста- вати В1Д Зубаря. 1де Юля. Зубар i Журженко пор!внялися з нею. Зубар, козиряючи: — Куди постшаете, шановна? Юля, долаючи сором'язливкть: — До Львова на практику. Мщно тиснучи руку Юл!, Зубар п!дморгус Журжен¬ ков!: — I не кусаеться! Юля розсм!ялася: — Чого ж би я мала кусатися? Журже'нко: — Ну, хоч би з почуття солщарност! з вашою по¬ другою. Юля: — А, ось ви про що! Не сердьтеся, бога ради, на (ван¬ ну, i не надавайте особливого значения ТТ словам... У I ванн и велике горе... — Яке ж горе? — допитуеться Зубар i вТдбирас у Юл! корзинку. * ♦ ♦ Параф!яльний . будинок. Промен! сонця виграють на общньому стол!, покритому скромною скатертиною. 199
1ванна лежить на кушетц!, плаче... До неТ тдадае отець Теодоз!й. Ласкаво гладить гол!вку (ванни: — Ну, год!, доню! Що ж я можу вд!яти? В таким жор- стокий час живемо... На мить 1ванна перестала плакати. Прислухалась. Рап- том схопилася, тупас ногами i починас бити кулаками в ст!ну: — Ну, xi6a ж це не свинство?! П!ти, закрити двер! i лишити включеним рад’ю! I послав же бог квартиранта! — Не бог, а районна Рада! — м'яко зауважуе о. Теодоз!й.— М!ж !ншим, двер! на ключ у нього не за- КрИТ1. 1дуть Юля, Журженко, Зубар. Дорога тепер выдели¬ лась В1Д р!чки i в'сться косогорами, затиснута полями дозрГваючо? пшениц!. Юля схвильовано пояснюс: — Я сама умовила 1ванну послати документи до унн верситету. Мене ж до медичного прийняли — та й уже. A Ti напевно мали прийняти: вона ж була кращою уче¬ ницею пмназн... — Але все-таки — дочка попа,— обережно зауважив Зубар.— Так би мовити, нетрудовий елемент... Журженко непомино смикнув старшого лейтенанта за рукав. — Дочка попа? так? — повний образи погляд кинула Юля в бж Зубаря.— А чому ж тод! прийняли до ужвер- ситету Зенона Верхолу !з нашого мктечка? Його батько мав паровий млин, два кам'ян! будинки, а тепер ут!к до н!мц!в... Вони переходять через насип. — Мушу вам сказати, Юлю, що Микола Андр!йович трохи передав кут! меду,— втрутився в розмову Жур¬ женко.— Ми дотримуемося правила: син за батька не в!дпов!дас. А тут — тим б!льше. I ц!лком можливо, що сам Зенон Верхола, якого ви назвали... — Таж ви його не знаете! — спалахнула Юля.— В!н i сам штука добра! Ще в пмназн з нацюналютами був запаыбрата. А коли вони, у тридцять четвертому, убипи секретаря радянського консульства, Зенон в Данц!г ут!к в!д арешту. Тому й пмназн не заюнчив... — Молодий Верхола? — перепитав Журженко. 200
— Так, так, Зенко! — швидко повторила Юля. Але в ту ж мить знпилась, збагнувши, що проговорилась. П)дн йшла до каштана, благально: — Лльки... ради бога! Нжому про це не говорив. До¬ бре? У них довп руки... ...А КАБЛАК ПРИКИДАСТЬСЯ IBAHOM БЕЗР1ДНИМ К|мната приймально? ком!с!'| Льв!вського ун!верситету. Примостившись край письмового столу, Дмитро Каб¬ лак заграс з гарненькою сшвробпницею комки. fi' коси заплетен! й викладен! коронкою. — Пан! Над!йка ще не знав танго «Ос!нн!й день»? Не може бути! А шкода. Наше останне льв!вське танго. Незр!внянно краще, н!ж «Гуцулка Ксеня». Ось послухай- те... Bih насвистус мелод!ю i в такт розмахуе ногами в шта- нях «гольф». Зовам !ншим в!н здасться, н!ж той Каблак, якого ми бачили п!д час приходу 1ванни Ставничо'1. Те¬ пер в!н люб'язний, запоб!гливий. Задзвонив телефон на стол! у Над!йки. Вона л!ниво бере трубку, але, довравшись, хто саме говорить, миттю змшюеться, передав трубку Каблаков!. Каблак врразу стае серйозним. К!лька раз!в bih повторив: «Слухаю, прошу вас. Так. Так»,— i заметався по каб!нету. Швидко вихоплюс is ша- фи папки з справами... До кабшету ректора входить Каблак як вправний, ви- школений служака. У м'якому кркл!, навскоси в!д ректора, еидить каштан Журженко. Каблак кинув погляд на каштана, але, помнивши на його чорних петлицях «безпечж» техжчн! значки !н^е- нерних в|йськ, спок!йно впасться I оч!кувально дивиться на ректора. Змучений врврувачами, сивуватий ректор, у великих окулярах з позолоченою оправою, тихо запитус: — Скаж!ть, Дмитре Орестовичу, хто вам дав право перевир!шувати питания про прийом 1ванНи Ставничо?? Каблак ледь збл!д, але, оволод!ваючи собою, пере- питав: 201
— Кого? Ректор, простягаючи фото 1ванни: — Ось фото. Погляньте. Каблак довго вдивляеться в фотограф!ю, i пот!м, зни- зуючи плечима, заявляв: — Вперше бачу! Забираючи фото, ректор зауважуе: — Дивна icTopifl. — Пробачте, 1ване 1вановичу,— втручаеться Журжен¬ ко,— дозвольте запитання. Ваше пр!звище Каблак? Дмитро Каблак? — Ну, припуспмо, Каблак. А що? — Нав1що ж ви нас обманюете? Адже ви не вперше бачите цю д!вчину! — Hi, я бачу и вперше... А власне, яке... Журженко спалахнув: — Тод! ви Ыдлий брехун! Саме ви переконали ТТ не йти до ректора. Ви залякували ТТ засланням на Сиб!р. Знаете, як це називаеться? — Пане... товаришу ректор... Це нагов!р! Журженко обурюеться ще б!льше. — Haroeip? А Зенон Верхола — теж Haroeip? Каблак збл'|Д, намагаеться виправдатись, але ректор, зупиняючи жестом руки каттана, споюйно вир!шуе: — Добре, Дмитре Орестовичу. 1д!ть! 3 цим питаниям ми розберемось. Невимушеною ходою Каблак залишае каб!нет. — Ви бачите, яка беспя! — Тим б!льш необачно з вашого боку викладати eci козир! на ст1л,— невдоволено зауважуе ректор.— Ну, чого ви кричали на нього? Нав!що пр!звище Верхоли на¬ звали? Ай-я-я-яй! Ми б обережно роз!бралися сам!... Розум1ючи свою помилку, але соромлячись визнати це зразу, Журженко доводить: — Якщо ви мен! не в!рите, викличте сюди Ставничу. Напинлть Тй к!лька сл!в. Хочете? Я передам Тй ваш ви- клик. Стомлений ректор пом!тно нервуе: — Не хвилюйтесь, товаришу каттан! Що буде потр!б- но — зробимо...— I bih встав, даючи зрозум!ти, що аудн енц!я заюнчена... Збуджений i незадоволений собою, Журженко ifle ко¬ ридором ун!верситету. Bih не пом!тив, як !з-за колони вийшов Каблак i смаглявий студент — Зенон Верхола. 202
Показуючи на Журженка, який щойно пройшов, Каб¬ лак сказав: — 3 богом, Зеноне. ПОМИЛКУ ТРЕБА ВИПРАВЛЯТИ Журженко |'де вулицею Дзержинського. Невесело на дупл у каглтана. Bih зупинясться б!ля дошки для аф!ш. Закурюе. Сам co6i: «У, чорт!.. Дарма погарячився!» I переходить вулицю. Через деякий час б|ля аф!ш з'являеться Верхола. Зупинився. Також за- курюс. Журженко проходить мимо вщкритого, обгороджено- го триногою з червоним колом, люка м!сько'| канал!за- цн. 3 нього вилазить бригадир Водоканалтресту Голуб Панас Степанович. Bih побачив Журженка: — Добрий день, 1ване Тихоновичу! Журженко тдходить до нього. Потискуе руку брига¬ диров!. — Як же це так, ви в Midi, а до нас не зав!тали? — Д|ла нев!дкладж, Панасе Степановичу. Як зл!з з поТзда, так весь час i мотаюсь по Львову... — А мене хлопц! все питають, коли це наш !нженер до тресту повернеться. Не хочемо без вас починати ре¬ монт колектор!в п!д Академ!чною. — Уже не довго служити лишилось, Степановичу. Та я й сам за цив!льним костюмом скучив.— I, думаючи про свое, дов!рливо: — Неприемна у мене !стор!я трапилася. Припустився я сьогодн! велико! помилки... Уважно розглядае аф!ш! Верхола. Погасла цигарка, в!н знову запалюе ТТ. Журженко i Голуб продовжують розмову. Г олуб: — Погарячкували, Тихоновичу, це д!йсно. Я вам ось що пораджу: сходиь ви в он той арий будинок i роз- кажгть все, як було. Там люди розберуться i гпдеоб- лять... Журженко прощаеться з Голубом i, пересжаючи вули¬ цю, !де В1Д нього. Паралельно Журженков! шшов Верхо¬ ла. Журженко зупинився б!ля тд'Тзду високого будинку на роз! вулиць Дзержинського i КадетськоТ. Б!ля тд'!'зду червоше вивкка: 203
«УПРАВЛ1ННЯ НАРОДНОГО КОМ1САРГАТУ ДЕРЖАВНО! БЕЗПЕКИ УРСР ПО ЛЬВ1ВСЬК1Й ОБЛАСТЬ. Журженко в!дчиняе двер!... ¥ * * В прозор!й синяв! видн1ються В1дроги Карпатських rip. Де! бабус! обережно виходять скрипучими дерев'яни- ми сх1дцями !з церкви. Тм назустр!ч б!жить листоноша Хома. Зияв б|ля церкви картуз: — Слава Йсу, т!тко Mapic! Пан богослов ще там? — Нав|‘ки слава! Там, там... В захрест!, переоблача- ються. В захрест! Роман Герета та дячок, який старанно п!д- раховус грош!. Хома, просуваючи голову в захрестя: — Можна до вас, сгомосць? — Заходь, Хомо. — Депеша до вас, сгомосць,— пов!домляс Хома.— Чей i 1нша с, але та до вашоТ наречено?. — Однаково. Давай передам... — Та воно не годилось би так. I !нструкц!я велить депеш! вручати особисто, п!д розписку... — Я ж тв!й майбутнм пастир, Хомо,— м'яко наполя- гас Герета. — Холера ясна! — обурився дяк.— Якийсь нехрист польський злотий до кухля кинув. Герета розривас першу депешу. Текст на фон! шоностаса, що виблискус у в!втар!: «НИЖН1 ПЕРЕТОКИ П1Д ДУБОМ П'ЯТЬ IBAHHI ТЕОДО31ТВН1 ёТАВНИЧ1Й Й1ДМОВА ПРИЙОМ1 УН1ВЕРСИТЕТ ВИКЛИКАНА НЕПОРОЗУМ1Н- ЙЯМ ТЧК ПРОСИМО TEPMIHOBO ПРИБУТИ ОДЕРЖАНИЯМ СТУ- ДЕНТСЬКОГО ПОСВ1ДЧЕННЯ РЕКТОР УН1ВЕРСИТЕТУ IMEHI IBAHA ФРАНКА КОЛАКЕВИЧ» Вадумався Герета. Др!бно стукотить пальцями по ясе¬ невому комодику. Пот!м д!стас з-п!д реверенди старий витертий бумажник i акуратно ховас в нього телеграму. Другу телеграму розривас б!льш неспок!йно< 204
«НИЖН1 ПЕРЕТОКИ ПАРАФ1Я ЦЕРКВИ СВЯТО! ВАРВАРИ РОМАНО- BI ГЕРЕТ1 ПРОШУ ПРИБУТИ ДЕНЬ МОГО НАРОДЖЕННЯ ДМИТРО» Задумався Герета ще б!льше. Bin Ыдносить юнчик те¬ леграмм до палаючого гнота лампади. Зосереджено сте- жить, як догоряе телеграма. Збентежено спостер!гас за д!ями богослова дяк. — Недобр! eicTi, ваше преподоб!е? — порушуе мов- чанку дяк. Н|би опам'ятавшись, вир!шус Герета: — На вечери! не буду, Богдане. шдозрюють 1ВАННУ ...Тихо, дивовижно тихо i м'яко звучить камерна музи- ка. Повернувшись спиною до двох в!дв!дувач!в, що си- дять у кутку ресторанного залу, моложавий тапер на- грас на п!ан!но мелод!ю гпсеньки «Льв!вська птара». На спнах залу малюнки, пародн, в ipuji — сл!ди пред- ставниюв артистичного свиу. У двох в1дв1дувачах ми шзнаемо одягнутого у свпське богослова Романа Герету та Дмитра Каблака. Герета говорить примирливо: — Але ж зрозум!й: якщо до рукоположения я не оженюсь, то на все життя лишусь нежонатим священи- ком. Целебсом лишусь, розум!сш? А кращоТ в!д 1ванни наречено! — мен! вже так швидко не знайти. — Тоб! женихання, а мен! небо в крупну кл!тину, так? — спалахнув Каблак.— Справа Зенона уже в ректо¬ ра. Розум!сш? А в т!й справ! фальшивий атестат, за яким я, виконуючи заедания оргажзацн, прийняв його на юридичний. Ясно тоб!, що буде, якщо вони докопа- ються? — А ти певен, що проговорилася 1ванна? — задумли- во спитав Герета. — А хто ж б!льше? — нервово вщхльобуючи вино, го¬ ворить Каблак.— Каштан у них на квартир!, вона йому поскаржилась, ну, а водночас сипнула Зенона... Я ду¬ маю, що н треба... Каблак поклав руки на ст!л i з|гнув пальц!. 205
— Адже такого свщка вони не залишать. I вся наша боУвка буде провалена. Верхолу я вже nepeeie на неле¬ гально становище... — Тихо будь!—061'рвав Каблака Герета, пометивши, що тапер зак!нчив грати i жби прислухасться до роз- мови. — Смачне вино! Дуже смачне! — не зводячи очей з тапера, протягнув Каблак. Тапер повернувся до одиноких в!дв!дувач!в. Попм в!н зняв з niaHino маленьку птару мексжанського типу i, п'|д!йшовши до столу, запропонував дивним суржиком французько?, польськоТ та украТнсько? мов: — Панове... хочу... слушать... слухати... шансон Франсе? — Парле ву франсе? — р!зко кинув Каблак, перев!ря- ючи тапера, який видався йому п!дозр!лим. — Уй, месье! — захвилювався тапер.— Я — францу- зький офщер. — Як ви сюди потрапили? — спитав Герета. — Я був офщером зв'язку армн Чехословацько!. По- т'|м — мер!д, оженився — ви розум!й,— Ужгород? Коли г!тлер!нваз!сн Прага, я — Ем1ль Леже — разом дружина б!жи через Карпати сюди, радянський Льв!в... — Тепер треба нах хауз... У Франщю...— зауважив Ге¬ рета. — Франция — не добре. Франщя — Петен. А Ем!ль Леже люб! радянсью люд!... I, награючи на птар!, француз засЫвав, спершись на п!ан!но, сентиментальну шсеньку про двох закоханих парижан з вулиц! «Шукайте сонце». Каблак, Герета з удаваною вв!члив!стю слухають ni- сеньку француза. — Пщслухував? — стиха спитав Каблак приятеля. — Хто зна,— об!звався Герета i з яркою !рон!ею до¬ дав: — Т!льки ще французького комужста в компанн нам бракувало. — Скажи, а той каттан яко? нацюнальност!? — УкраТнець,— ствердив Герета.— Я цжавився... Таки укра*1анець. Захоплено cnieac француз, впиваючись звуками р!д- ноТ мови. Герета, не дивлячись на Каблака, тихо: — Ну, добре. 3 1ванною ми придумасмо що-небудь. А ти як влаштуешся? 206
— Про мене не турбуйся. — А каштана — коли? Каблак жад!бно допив вино, впевнено: — Сьогодн!!.. ПОСТР1Л У СПИНУ Головний вокзал Львова. Тунель. Постшають до поТз- д!в пасажири. Посшшас до поУзда каштан Журженко. За ним пробиваеться в натовп! Зенон Верхола. Пщходить прим!ський поТзд «Нижн! Перетоки — Льв(в». 3 вагона вискочила заклопотана 1ванна. В руц! у не? парасолька i жовтий чемодан. Прямуе до тунелю... ...Каштан Журженко переа'кае напрямки рельав, на- ближасться до поУзда, що стоТть на 5—6 кол!ях. Верхола пересл!ду€ його. Навперер!з Ум мчить маневровий паровоз. Т!льки-но паровоз проУжджас, як Верхола вистр!лив у спину каштану i шрнув у тем!нь. Падас ниць на слизью рейки Журженко. Тривожно голосить, проб!гаючи перед вокзалом, ма¬ невровий паровоз... ЗА ВИСОКИМ МОНАСТИРСЬКИМ МУРОМ Вх!д до жточого монастиря ордену сестер Василн анок. 1ванна з ycix сил тягне до себе юльце дзвУнка. В маленьюй кватирц!, що в!дкрилася, з'явилося невдоволене лице монашки. — Пан! до кого? — Мати !гуменя у себе? — Ваша годность? — Ставнича. Мати !гуменя просила мене терммово приУхати... Мабуть, заран! попереджена, монашка в!дсувас скри¬ пуч! засуви i в!дчиняе двер!. До келн 1ванну вводить сестра Монжа. НазустрУч д!в- чиж шджмасться Слободян. — Трапилося що-небудь, мати !гуменя? Я одержала вашу записку... 1гуменя споюйно перехрестила д!вчину, гладить У? по голов!: 207
— Заспокэйся, дочко моя! Ти у своТх. Сдине м!сце, де тоб! Н1що не загрожуе,— це кел!я... — Поясжть же, що сталося? — уже не просить, а на- полягае 1ванна. — Хвилинку, я зараз.— 1гуменя йде до дверей. Вщчиняе двер!. На пороз! — Роман Герета. 1ванна на- кидасться на нього: — Що все це мае означати? Роман, скорботно: — Справа дуже серйозна, 1ванно... — Та не крайте душу, говор!ть!.. — КожноТ хвилини вас можуть заарештувати,— з де- якою урочиспстю заявив Роман. 1ванна розсм!ялася: — Мене? Та що ж я такого накоТла? — Тралилось те, чого ми так боялися. Ваш люб'язний квартирант не забув скандалу, який ви влаштували йому на заручинах. В!н написав на вас донос до енкавуде. Справ! дано х!д... Уже с ордер на ваш арешт...— Герета зихнув. — Мат!р божа! Зв!дки це вам в!домо? — Св!т не без добрих людей... — Ромцю, ви жартусте? — Так! жарти у них називаються «антирадянською ari- тац!ею». — Xi6a я сказала що-небуДь таке?.. — Чого ж !ншого можна чекати в!д людей, як! втрати- ли sipy в бога? А ви ще... — Договорюйте! — Ви серце йому в!дкрили ! своТх же людей видали... — Яких — своТх? — Та хоч би й Зенона Верхолу. I Герета допитливо подивився на 1ванну. Ну, знаете! — обурилась 1ванна.— Мое ставлення дб Зенона вам добре в!доме. Це пустоцви i тип з-п!д темно? з!рки. Але н!чого я не говорила про нього кат- Тайу. —* I в!н жчого не розпитував у вас про Верхолу? — Н!чого! — I ви можете заприсягтись, що говорите правду? — Господом богом клянусь! — гаряче сказала 1ванна. — Я в!рю вам. А в!рячи — застер!гаю: справа дуже погана. Отцю Теодоз!ю вона загрожуе великою непри- емжетю. I мен!... 208
Схвилювалася (ванна. Розгублене дивиться на нарече- ного: — Дякую вам, Романе.» Дякую... Як же мен! бути? Герета, твердо! Для Btix, хто вас оточував, ви поТхали до Киева, шукати правди i добиватися прийому до ужверСитету. Перед в1д'Тздом ви посварилися з батьком. I, поехавши, не залишили адреси. — Для чого ж це? — Що ж до решти,— продовжуе, н!би й не чув запи- тання, Герета,— то ц!лком поклад!ться на мапр куменю та на сестру Монжу. ¥ ¥ ¥ Тьмяно горять св1чки. Веч!рня. Церковний cnie. Голос монахини — Ми припадаемо сьогодн! перед тв!й жертовник з любови i послуху для твойого заступника тут, на земл!, свят!йшого отця П!я папи римського, щоби переблагати тебе i надолужити тоб! за вс! незчислим! общи, нанесен! твойому святому !мен!, за безприм!рн! богохульства i заслтлену ненависть до tboix святих правд.» Ряди монашок на кол!нах. Серед них, н!чим не вид!ля- ючись, вщбивае поклони 1ванна Ставнича..» НЕПРОШЕНИЙ ПСТЬ Пропливають на екран! будинки одн!е7 з наймальовни- ч!фих мапстралей Львова — вулиц! Ёнгельса. На екран! панорама будинюв, звучить за кадром голос: — А за ст1нами ось ц!еТ в/лли в т! дн1 м!стилася комг с1я по переселению до РПмеччини н!мецьких КОЛожспв в визволених Червоною Арм/ею земель Зах1дно? Укра’|- ни. Сюди ж зверталися по допомогу б!женц1, як4 лишили ейоТ ам'Т в центральних районах Лолыцм. Ми бачимо в глибин! просторого зеленого подв!р'я велику в!ллу в готичним дахом. По фронт6й1 напис: «В!лла Франзувка». Над входом фашистськйй прапор. Дтовито похрджас радянський м!л1ц1онер. На стовбур! каштана —* Перами, кнопками, кодючками акацн прикр!плен! об'яви про розшук рщнИХ/ Ййайомих, 209
розгублених п!д час г!тлер!вського нападу на По¬ льщу. Мимо цих груп людей !де Голуб — сумка з !нструмен- тами на боц!, важкий розв!дний ключ на плеч!. Ось в!н злегка взяв за л!коть поважного, гожого чо- ловжа у довгополому сурдутк — А тоб!, пане, також до Птлера закорпло? — миро- любно запитав Голуб. — Ну, закорпло, або що? — Та xi6a ж тоб!, старому, у РадянськоТ влади погано, га? Bipy твою чи нац!ю хто кривдить?.. Сид!в би тутка i не рипався... — Пане, Совсти торгувати не дають, а на тампй сто¬ рон! можна крамничку в!дкрити... — Ех, ти, мишигине копф! Та вас ycix там, за Сяном, Птлер спершу обстриже, а попм на мило пустить. Ото тоб! й увесь гендель... Франт, дещо молодший: — Нехай пан гуляс соб! дал!, аптацн тут не розво- дить... А то мЫцюнеров! здамо... Язда! Голуб так i кинувся: — Мтщюнеров!? Це ж м!й мЫцюнер, ти розум!сш? Радянський. За те, щоб в!н ходив по Львову, я в тюрмах панських роками гнив, у Луцьку мене катували. Побачи- мо, як вас птлер!вськ! полщаТ приймуть... Тьфу! Так! ж то телепн!, прости господи!.. ВОНИ РОЗМИНУЛИСЯ Голуб !де дал!. 3!ткнувся з Каблаком. Вони розходять- ся. Каблак переодягнений в поганенький, поношений костюм. В!н прямуе до м!л!цюнера. Прикидаючись доб- родушним, наТвним тюхпсм, в!н шанобливо зд!ймас кепку: — Пане товаришу! У мене сестра лишилася на тампй сторон! у Новому Саич!. Мучиться, б!дачисько, з трьома д!тьми. Я хот!в би перепровадити ТТ сюди. Кажуть, десь тут с така ком!с!я... — Ось тутки ком!сгя. — Ат! пани, прошу ж я вас, чи дозволять моТй Стеф- ц! перебратися на радянську сторону? — Хто Тх знас. Спитайте. — Кого? Н!мц!в? — А так... Вони дов!даються« 210
— Вони ж фашисти. Xi6a ж можна розмовляти з ними? — По такому д!лу дозволясться. Чим б!льше ми своТх людей, украТнц!в, перетягнемо зв!дтам на радянську сторону, тим краще. У нас же догов!р... Каблак !де до в!лли... Кабшет «спец!ал!ста в украТнських справах» сухорля- вого птлер!вця в елегантному cipoMy костюм! Альфре¬ да Д|тца. На ст!н! — портрет фюрера. Перед Дпцом — Каблак. Дпц сердито кричить: — Я ж вам категорично заборонив з'являтися тут! Ви розум!сте? Ферботен! — Пане Дпц!.. — Ваша поява р!внозначна провалу! — Я вже майже провалений, пане шеф. I тому прошу чимскорше видати мен! перепустку на легальний виТзд до Кракова... — А якщо я не видам? — Коли мен! загрожуе арешт, я не можу лишати при соб! так! ц!нн! документи. Каблак д!стас з-за пазухи пакет i кладе на ст!л. — Вас !ст дас? — Те, що пан шеф доручили мен! добути... Це крою нових радянських укртлень на д!льниц! м!ж Сокалем i Володимиром-Волинським. Важко було добувати ц! ма- тер!али. Особисти двох член!в ОУН на м!сц! приюнчили. — Добре, зер гут, гер Каблак. А хто висвплить район Нижн!х Переток? — Сьогодн! був петь зв!дти. Особа духовна i поза всякими тдозрами. А допомагатиме йому Зенон Вер- хола. — Нов! доти озброюються? — БГлышсть укртлень готова до прийому важких ка- л!бр!в. — Заважати! Ва'ма силами i засобами заважати! Дай¬ те команду агентур!... — Дуже жалкую, пане шеф, але одними нашими си¬ лами... — Як! ще сили вам потр!бн!? — Д об лес н! збройн! сили ТретьоТ iMnepiT! Д!тц, ховаючи документи до сейфа: 211
— Це вже не вашого ума д!ло!.. А нуди ви под'ши ту д!вицю, через яку — як це говорять русью — «сыр и брот зажигался»? — Ми сховали ТТ в надшному мкц!... — 3 капканом, спод!ваюсь, поюнчено? — На жаль, bih пльки поранений... — Що? ильки поранений? — несамовито кричить Д|тц... У Л1КАРН1 На подушках натвлежить каттан Журженко. На щоц! у нього садно. Ыля л!жка на спльц! оперуповноважений Садакл!й у б!лому халат!. В!н уважно слухас Журженка. — Те, що зникли Каблак з Верхолою, ще раз ствер- джус... — Щодо них, то тут усе зрозумшо,— махнув рукою Садакл!й,— то гуси м!чень 1ншоТ, важлив!шоТ ланки невистачас. — Тх сшльниюв? — 1ванни СтавничоТ. — Викличте ТТ. — В тому-то й справа, що 1ванна щезла. Як i не було. Розум!сте? Вбкас у б!лому халат! Юля Цимбалиста: — Скандал, товаришу капкан! Ще до вас гост! при- йшли. Нагорить мен! в1д лжаря... Садакл|й зупинив д!вчину: — Ви твердо перекокан!, Юлю, що якби 1ванна поТха- ла до Киева, то попередньо заб!гла б до вас? — А то як же? Вал!за ТТ у мене. Примчала з мктечка, кинула вал!зу.— «Я,— каже,— за хвильку поверну» — i все. День жду — нема. Другий — також... — До ужверситету вона не могла п!ти? — спитав Са- дакл1Й. — Який же ун!верситет? —»> здивувалася Юля. Переглянулись Журженко з Садаклкм. 3 букетом квтв i пакетом з пров!з!сю з'являсться Голуб. —• Йой, що ж ви, вуйку, не спитавшись, заходите сюди? — Кого там я маю питати, доню. Я ж старий щур !з льв!вських канал!в — усюди прол!зу. 212
— Знайомтесь товариш!. Min колега по робот! i квар- тирний хазяТн товариш Голуб, а це... Садакл!й тднявся i, подавши руку Голубов!, сказав з легкою добродушною усм!шкою: — А ми н!бито десь бачились... Голуб пом!тно зштився: — Лице наче знайоме... — А ще був у нас, товарищу Голуб, один стльний знайомий — пан Заремба — не пам'ятасте? — Який Заремба? Може, з Луцька? — А то ж який? Той, що любив на допитах в'язням у н!с скипидар лити i нирки вщбивати. — Ой лишенько! То ви також притягались по Луцько- му процесу, у 1934 рощ? Стривайте-но, чи не будете ви товарищем Тарасом? — В!н самий. — Як же це я, старий дурень, не вп!знав вас в!д- разу? Всм!хнувся Журженко: — Схоже на те, що ви стар! побратими? — Побратими, та ще й як!! — гордо сказав Голуб.— Хто хоч раз за гратами у тих пан!в побував, тому вже н!яка сатана не страшна... Журженко повернувся незручно i ледь-ледь застог- нав. Юля кидаеться до нього. Голуб: — Яка ж це холера цокнула вас, шженере? — спи¬ тав в!н. — А я свого часу говорила: будьте обережними,— зауважила Юля.— Застер!гала ж, у них — довп руки. Так вони см!ялися... — Виходить, боротьба продовжуеться, побратиме? — звернувся Голуб до Садакл!я. Садаклш, у задум!: — Виходить, продовжусться... — Салям алейкум! — весело в!тасться Зубар, заходя- чи до палати. В!н у св!жому, добре накрохмаленому халат!. 3 верх- ньоТ кишен! у нього виглядас жкельований молоточок для досл!дження чутливость — Мамо р!дна! — з жахом вигукуе Юля.— А ви як сюди потрапили? — Бочком-твничком,— жартуе Зубар.— Цербер ваш невмолимий червоний семофор п!дняв. Не пускас. Хоч 213
сядь та плач, хоч стоячи реви. Ну, я з'ясував Обстановку, розвЕдав поле бою, та через ворота — мах! — А халат? ЗвЕдки у вас цей халат? О боже!—сплес¬ нула руками Юля. — КабЕнетик якийсь трапився по дорозЕ. HiKoriciHbKO в ньому. Бачу, халат висить. СвЕженький. Накрохмале- ний. Ну, я його сюди-туди... От i тут!.. ПрисутнЕ дружно засмЕялися. «ГР1М КАРИ БОЖОТ» Спить Роман Герета. Багров! вЕдблиски спроквола за- танцювали на спнах кЕмнати. Гуркп близьких вибухЕв бу¬ дить богослова. БлЕдЕ губи Романа шепчуть: — Господи, невже ж почалося?! Нервово одягаеться. ГуркЕт гарматних вибухЕв посилю- сться. Шепче молитву Роман. ВЕн продовжус ту молитву, що ми чули вже у монастирЕ: — Найсолодший Icyce! Благасмо тебе через заступ- ництво пречисто? твое? матер!, непорочно? дЕви Mapi? i с? обручника святого Иосифа, за молитвами безплотних небесних сил, святого 1оанна Хрестителя... ВибЕгас напЕводягнений з кЕмнати... КривавЕ вЕдблиски близьких артилерЕйських залпЕв Е ви- бухЕв освЕтлюють несамовите лице Герети. 3 жадЕбною надЕсю дивиться вЕн на захЕд у бЕк Засяння, звЕдки мето¬ дично б'е по радянськЕй землЕ птлерЕвська артилерЕя. — Почалося... Слава тобЕ, Icyce! 3 нами бог!..— вго- лос подумав Герета. Чути дзвЕн на сполох. ВЕдблиски пожежЕ. Продовжую- чи молитву, бЕжить у той бЕк Герета: «...святих отцЕв на¬ ших Миколая МирликЕйського чудотворця, ВасилЕя Вели¬ кого...» Як хижий чорний птах, мчить, збиваючи бур'яни, освЕт- люваний загравою пожежЕ, простоволосий, довгий Роман Герета. Раз у раз з-тд реверенди виджються висок! чо- боти, бЕлЕ кальсони. Чуеться продовження молитви: «,..1оанна Златоуста, Кирила й Метод!я i ecix небесних опЕкунЕв се? нещасно? кра?ни,— умилосердься над цими страдальними народами, вкороти днЕ ?х тяжкого досвЕ- ду...» 214
Мирн! жител! похапцем виносять з будинюв сонних д!тей. Крики, плач людей. Проб!гають, стискуючи гвин- Т1вки i автомати, прикордонники. Б!жить Герета. Близький вибух змусив його припасти до земл!. Горить церква, плебашя. 3 сльозами в очах, тримаючи п!д пахвою б!бл!ю i велик! параф!яльн! книги, стежить за пожежею, оточений групою натводягнених параф!ян, Теодозш Ставничий. До них п!дб!гае Роман Герета. Вибух. У церкву влучае снаряд. Валиться дах. Падають, притискаються до земл! Теодоз!й, Роман, па- раф!яни. — Боже, боже! — вигукнув Теодоз!й. — Так! пожеж! на добре. Це гр!м кари божо?! — ра- д!сно говорить Герета. Отець Теодоз!й, сумно: — Це початок великого горя людського... «ДАС ICT ЛЕМБЕРГ» Ззовн!, через ворота, запн полщаТв на чол! з сотни¬ ком Каблаком намагасться проникнути на подв!р'я. Ворота не Ыддаються. Каблак (у повн!й ужформ!: чорний мундир, рогата ма- зепинка з позолоченим тризубом), розлючений, дас ав- томатну чергу по воротях. 3 внутр!шнього боку трупа людей на чол! з Садакл!см i Голубом. Садаклм, Олекса Гаврилишин i ще два чолов!- ка шдпирають ворота плечими. Садакл!й оглядасться i бачить, як Голуб з товаришами спускають у вщкритий люк оцинкован! коробки з патронами, дерев'ян! ящики з! зброею i вибух1вкою. Спускаючи останжй ящик, Голуб гуцас: — За мною, хлопцП Швидше! Садакл!й i Олекса лишилися з тими, що тдпирали во¬ рота. Кул! автомата пробивають дерев'ян! ворота. Садак- л!й кивас Олекс! i швидко прямус до люка. Б!ля люка. Олекса проштовхуе Садакл!я в отв!р пер¬ шим. В цей час з трюком розкриваються ворота. Олекса швидко закривас люк, приц!люсться револьвером в б!к вор!т i стр!ляс. 215
В OTBopi BopiT noniuai. Каблак стртяе з автомата. Падас, сношений кулею, один !з захисник1в, прикри- ваючи ттом люк. Перескакуючи через нього, npo6ira- ють полщаТ... ¥ ¥ ¥ Б|ля монастирського муру, припадаючи на поранену ногу, б|'жить у смугаспй л!карнян!й п!жам! каштан Жур¬ женко. Його шдтримус переодягнутий у цившьний ni- джак Зубар. Голова забинтована, на плеч! автомат. Наближасться трюк мотоцикл!в. — Я гляну, що там за рогом! — сказав Зубар. Лишивши Журженка б!ля слни, в!н скрадасться до за¬ вороту вулиц! i в ту ж мить подаеться назад: — Хана! Полщ|йний патруль! Давайте туди, товаришу каштан. Я шдсаджу. — А ви? — Як-небудь... Крекчучи, вилазить Журженко на плеч! Зубаря... Моляться укл!нн! монахинь 1гуменя читас молитву: «Волелюбна i сшвчутлива свята, прийди на пом!ч нашим руським братам, стражденним шд гнптом тривалого i жорстокого протихристиянського ГОН1ННЯ...» B6irae шдстаркувата, суха, як опеньок, сестра Мон!ка: — Мати 1гуменя! На площ! уже наш!!.. — Bci на подв!р'я! Зустр!чати! Домолимося шзн!ше. 1ванно, принеси хл!б i аль з трапезноТ!..— звел!ла iryме¬ ня... ...Проходячи стежкою м!ж кущами агрусу з п!дносом, застеленим рушником, на якому хл!б i с!ль у ср|бжй ильниц!, 1ванна чуе близьк! построй i бачить, як, перева¬ лившись через монастирський мур, проб!гас садом i хо- васться в capai якийсь чолов1К у смугаспй шжамь.. ¥ ¥ ¥ ПолщаТ в чорних костюмах i мазепинках, на чол! з Зеноном Верхолою, напоадають на Зубаря, який в!дби- ваеться. Бинт його розмотався i тягнеться по земль Зубар В1дбивасться уже розрядженим автоматом. Один з полщаТв б'е його автоматом в плече. А в цю мить Зенон Верхола нагинасться, хапас юнець бинта i ривком смикас до себе... 216
• ♦ » 1ванна з тдносом тдходить до монахинь, як!, вишику- вавшись, оч|'кувально дивляться на в!дкрит! ворота. (ван¬ на, передаючи !гумеж хл!б-с!ль, щось шепоче 7й на вухо, показуючи в б!к сарая. На подв!р'я вбкають два засапаж, сттжл! полщаТ. Один з них звертасться до !гумен!: — Перепрошую, чи жхто не забкав сюди? — У capai! — ледь чутно кидас !гуменя, не зводячи очей з вщкритих вор!т. Побили пол|‘ца1 в завулок, зв!дки йшла (ванна. Сестра Можка, яка чергуе б!ля ворп, подала знак. П|дняла палець !гуменя, поглянувши уверх, на дзвши- цю. Задзвонили дзвони. В'|'здять жмецьк! мотоциклкти. 1з коляски одного з мотоцикл1в встас оберштурмбан- фюрер СС Альфред Д!тц. Зжмаючи на ходу рукавички, оточений молодшими офщерами, bih тдходить до (гумен! i, в!дсалютувавши, ц!лус Тй руку. — Боже м!й, пане раднику! — радкно-розгублено го¬ ворить !гуменя.— Пане Альфред! Яка присмна несподн ванка! А як вам личить вмськова форма! — В цивтьному я почуваю себе зовам незручно...— погоджусться Д!тц i, прийнявши в!д !гумен! хл!б-с!ль, пе¬ редав його ординарцев!.— Сюльки л!т, сюльки зим, так, здасться, говориться у вас.— Радий бачити вас здоро¬ вою... — Ви рад!? А як же ми радИ Боже! — На оч! надм!р- но розчуленоТ !гумеж навернулися сльози. Зачудованим поглядом, у якому одночасно в!дбилися допитливкть i здивування, спостер!гас за зворушливою сценою зустр!ч! (ванна. — Якщо мен! пам'ять не зраджус,— говорить Д!тц,— праве крило монастиря ви не використовусте. Я хот!в би на деякий час розташувати там свою зондеркоманду. У вас буде споюйжше. Ви не заперечуете? — Боже м!й! Звичайно, розташовуйтесь... А вам, пане раднику, я в!дведу найкращу... — Даруйте великодушно, мапнко !гуменя. Хоч як я шаную вас, але не можу в!дхилити запрошення його ек- сцеленцн. Я буду жити в покоях митрополита. Bih оглядасться. 217
Два полщаТ ведуть зв'язаного закривавленого Жур- женка. Один з полщаТв доповщаС: — Пане оберштурмбанфюрер! П!ймали п!дозр!лу особу. Дозвольте пройти? Милостиво кивас Д!тц. Кап1тана штовхають до виходу. Розгублене лице 1ванни: вона видала людину!.. ЗУСТР1Ч НА ВОКЗАЛ1 Головний вокзал Львова... На перонах матер! з д!тьми, ам'Т радянських в!йсько- вослужбовц!в i радянських прац!вник!в, що не встигли евакуюватись на сх!д. Багато тут !ноземц!в. В!йна розме- тала, спалила житла, повикидала з квартир. Вони розта- шувалися поп!д ст!нами вокзалу, подзьобаного осколка¬ ми снаряд!в. Сидячи на чемоданах i вузлах, вони чека- ють, коли сюнчиться перев!рка документов i буде знята охорона. Дитячий плач, стопн поранених, тихе i тривале пере- ишптування, поодинок! гудки паровоз!в,— все це зм!ша- лося в сдиний шум в!йни. «Схщняки» полохливо озираються на жмецьких сол¬ дате, що раз у раз проходять пероном, на полщаТв у чорних мазепинках з тризубами, що вишукують жертв у гурт! оточених. Похмурий, схудлий стоТть б!ля кип’ятильника музикант Ем!ль Леже. Його маленька птарка, на кшталт караб!на, телтаеться на рем!нц! ззаду. Емть — у лижн!й т!роль- ськ!й шапчин!, в зеленкуватих бриджах, у високих стат- них чоботях. А рядом з блакитною колясочкою, нахилившись над дитиною, його дружина Зора. Вона намагаеться дати ди¬ тин! соску, напоТти ТТ молоком, але маля в!дчайдушно крутить головою. I «коза», яку робить малят! пальцями Ем!ль, не допомагае. На вокзал! збилися не пльки б!женц!, що застряли тут п!сля невдалих спроб прорватися на сх!д. € тут i мюцев! жител!, застукан! в!йною у Львов!, що чекали прим!ських поТзд!в на Перемишль, Стрий, Стажслав, Дрогобич, зв!д- ки котилася хвиля вторгнення. I вони, стурбоваж тими неспод!ваними зм!нами, що сталися в зв'язку з в!йною, з тривогою думали про своТх р!дних i близьких, що пе¬ 218
режили nepiui битви в!йни. Серед них бачимо листоношу Хому, з картонною коробкою п!д пахвою. У довпй сутан!, що красиво облягас струнке i гнучке т!ло, легкою ходою !де пероном 1ванна Ставнича. Хома хот!в, було, поступитись дорогою, але, втзнавши дочку священика, здивовано i радкно закричав: — Панунцю... Ц1лую руц!... Панунцю... — Ви давно з дому, вуйку? — стурбовано спитала 1ванна, забувши нав!ть прив!татись. — Та в суботу ж... ПриТхав черевики купити, а тут бах- бах, i бомби посипались... — Що там з батьком? — До суботи все було н!би в порядку... Я бачив его- мосць б!ля церкви, коли постшав на поТзд... Т!льки...— Хома зам'явся. — Ну, що? Каж!ть же, бога ради!.. — Ильки панотець був дуже вражений, що паннуся н!чого не сказали Тм про ту телеграму... — Про яку телеграму? Я н!чого не знаю... — Ну, що паннусю прийняли до ужверситету... А чого це паннуся в сутан!? Н!чого не розум1ючи, дивиться 1ванна на Хому. Раи¬ том обернулася. Лунко звучать на перон! кован! чоботи птлер!вц!в. Запн фельджандармер!i веде затриманих на вокзал! шдозртих людей. Серед них видно поранених. Похмуро, з презирством з-п!д козирка дивиться на птлер!вц!в Ем!ль Леже. Його погляд перехопив обер- фельдфебель з метал!чною бляхою тд шисю i круто повертас до Леже. — Юде? — гостро питав птлер!вець. Не м!няючи недбало? пози, Ем!ль Леже в!дпов!в: — Найн! Брешеш, юде! — наполягае жандарм. — Можете думати що завгодно. Я сказав правду,— з пднгстю заперечив Леже. — Ставай сюди,— наказав птлер!вець, показуючи на гурт затриманих. — Пане начальнику, це м!й чоловж... В!н француз...— благально мовила Зора, кинувшись до жандарма. — Генаух! — закричав птлер!вець, в!дштовхнувши Зо¬ ру прикладом автомата. Похитнулась Зора, сльози полились з ТТ очей... Нена¬ роком штовхнула коляску з дитиною. 219*
Котиться, переакаючи перон, коляска. Hinoro не розум!ючи, задоволено посм!хаючись, ди¬ виться на небо рожевощоке маля. Кинувся на кривдника Ем!ль Леже. 1нш! Г1тлер1вц1 ха- пають його за руки. Зливаються в одни два тривожн! викрики — 1ванни i Зори. Блакитна коляска з дитиною з'Тхала з перону i стала впоперек коли. Повним ходом, даючи гудок, мчить на не! поТзд. Кинулася 1ванна до коляски, ледве встигла схопити н i витягти на перон. В цю мить замелькали вагони при- мкького поУзда, набитого людьми. Зора намагасться прорвати к1льце оточення, виручити чоловжа. Кричить у в1ДчаТ: — Bih музикант! Ви не маете права! У нього фран- цузький паспорт!.. — Генаух! — Цюрж! — в!дганяють Зору птлер!вц!, i вона, рида- ючи, повертаеться до дитини... 1ванна передае 3opi коляску i, гпднявши голову, ба- чить, як з вагона поТзда, що оце прийшов, спускаеться на перон Теодоз!й Ставничий. — Тату... Таточку! — крикнула, кидаючись до батька, 1ванна. » * * Мимо’патруля пол!цн, що пильнуе вих!д на вокзальну площу, запн фельджандармер!Т веде затриманих п!д час облави. Уважно розглядае Тх сотник Каблак, що стоТть з полн цаями на варть Ось пор!внявся з ним затриманий Леже. Каблак шанобливо козиряе французов! i, глузливо по- см!хаючись, говорить: — Бонжур, месье Леже... Яка приемка зустр!ч! Чи не так? То що ж, ви й дос! «дуже люб! радянських люди»?.. » * * Об!ймае, ц!луе батька 1ванна. *— Боже, яке щастя, що ти живий, татуню! — I, вдив- ляючись у постарее, стомлене батькове лице, здивова- но запитуе: 220
— А чого ж ти без капелюха? Ставничий з скорботою дивиться на дочку !, показую- чи на портфель, затиснутий гпД пахвою, говорить: — Отут усе, що в нас з тобою лишилося... церковний военкомдт Подв1р'я перед капиулою заповнене священиками. 3 ycix к!нц!в Льв1*всько1 enapxiT з'Тхалися вони в ц! чорн! дн1 до князя церкви. В!д вор!т пов!льно йде отець Тео- доз!й: простоволосий, постартий, в руц! потертий по¬ ртфель. На його шляху — групи священик!в. Перша трупа — молодий i л!тжй. Молодий: — BepiTb co6i Мгарський монастир святого Афанаая, б!ля Лубен. Природа там батата, Сула прот!кае i земл! ск1льки завгодно. Л !тн!й: — Могло буть... Друга трупа. В центр! огрядний отець ГавриТл. До них протискусться худорлявий попик. — Отець ГавриТл! Ви бували з галицькою арм!сю на велиюй УкраТнь Скажиь, чи в Уман! р!чка €? — Не пригадуЮ.— Отець ГавриТл задумався.— Але там знаменитий масток граф!в Потоцьких. Морн! лебед! колись там плавали. Та не знаю, що £ ними бтьшовики сотворили. Можливо, в Тдальню нарп!та на гуляш това¬ рищам ком!сарам!— голосно розреготався отець Гав¬ риТл. Третя трупа. Коротконогий священик, у стоптаних чо- ботях, i високий, сивий. — У мене доля незавидна, колего,— з!тхас коротко¬ ногий.— BiKapin умовляс брати деканат у Донбас!. Але ж там небо в!д диму I вупльноТ пилюки эавжди чорне. А в мосТ матушки i без цього характер крутий. Розглядаючи документи, з покоТв виходить митрат Ка¬ дочний. Його обступас трупа священик!в. Кадочний задоволено посм!хаеться. — Мен! дали параф!ю в самому Кам'янц!-Под!льсько- му. Зв!дси недалеко i м!сце чудове. — Повезло ж вам, отче Оресте,— з явною заздрктю говорить отець ГавриТл.— А це що у вас? 23J
— Марш бефель. Дозв!л на право просуватися безпо- середньо за в!йськами... — Його ексцеленщя видае i так! документи? — здиву- вався коротконогий. — Hi, п!сля беади з високопреосвященством ви !дете в noKoi на праву половину, а там польовий штаб обер- штурмбанфюрера СС Альфреда Д!тца. В!н дораджуе в справах церкви...— пояснив митрат Кадочний. — Старий друг украТнц!в i говорить пльки по-нашо- му... З'являеться отець Теодоз!й. Ус! розступаються. Митрат Кадочний, тоном бувалоТ людини, шепче Ставничому, — Заходьте зразу, отче Теодоз|'ю. Погор!льц!в та ще тих, хто постраждав вщ б!льшовик!в, його ексцеленщя приймае поза всякою чергою. Нахиливши простоволосу голову, отець Теодоз!й Став¬ ничий проходить до капнули... Простора к!мната в покоях митрополита. Сини И об- тягнут! рожевим узорчатим шовком. Б!ля золоченого кам!на, вгдкинувшись у кр!сл! з високою парчевою спин¬ кою, сидить Шептицький, ©точений епископами i свяще- никами. 3 помпною ст'вчутливктю вислуховуе в!н роз- пов1дь Теодоз!я Ставничого. Тремтячими В1Д хвилювання руками Теодоз!й кладе на столик дв1 метрикальн! книги i важке евангел!е: — Оце й усе, що лишилося в!д мого деканату. Шептицький м'яко зауважуе: — Це не так, сину м!й. Бог лишився з нами у важку хвилю, коли грим!ли гармати. BiH почув наш! молитви i допом1г сильним свпу цього повалити царство безв!р'я... — Але моя паства, ваша ексцеленще, полишена на- призволяще. I служити богов! тепер н!де... — Заспокойтесь, отче Теодоз!ю... будете вщправляти в доч!рн1Й церкв! свято! Варвари, а з часом на попелищ! вашого деканату спорудимо новенький храм. Його свя- т!сть папа римський подарував капнул! п'ятнадцять м!льйон!в на л!кв!дац!ю насл!дк!в тлетворного впливу б!льшовизму. — В доч!рн!й церкв!, ваша ексцеленще, збираеться правити службу божу Роман Герета... — Я в!дкликаю Романа сюди. В!н людина молода, дн яльна... Найвидатн!ш! достойники украТнського люду ад- 222
ресувалися нин! з уклоним проханням до фюрера Вели* кон1меччини Адольфа Птлера. (Урочисто). Ми просимо дозволити сформувати вжськове з'сднання з украТнц1в, яке змогло б пл!ч-о-пл!ч з доблесним н!мецьким воТнст- вом !ти тд знаменами третьего рейху на Москву! 3 на¬ ми бог преевплий i серце його найсолодше!.. Роман з часом стане капеланом цього з'сднання... — Ваша ексцеленщс... А моя дочка? Вони ж заруче- HI... — До Москви зовам недалеко, сину м!й,— усм!хнувся Шептицький.— Пюля взяття Москви Роман матиме в!д- пустку i справить веалля тут, у Львов!. А поки що я раджу лишити дочку в монастирь.. ГОРА ВРОНОВСЬКИХ ...Ta6ip вжськовополонених. Страшний напис на ст1- Hi баспону (трьома мовами), виведений чорним ква- чем: «Забороняеться |'сти трупи вшськовополонених... За непослух — смерть! Комендант сталага 328 оберст Охерналь». Бастюни, тонни колючого дроту, тисяч! полонених — голодних, змучених, покал!чених, але не скорених. На звук гонга повертають голови полонен!, важко тд- жмаються, прямують до колючо! загорожь Полщай у чорному з yeix сил гамселить ломиком по шматков! рейки, тдв!шено7 в караульному прим!щенж. Вахман розкривас ворота i пропускав до Цитадел! де¬ лега ц!ю «ком!тету допомоги». Поважно ступають дами- патронеси, ж!нки i вдови адвокапв, судових радниюв, посл!в австрмського парламенту i польського сейму. Одягнут! в чорне, в мереживних мантильях, з чотками в руках, вони обережно наближаються до таб!рно7 площ!. Серед свпських благод!йниць !дуть i монахиж, а з ними !гуменя, сестра Монжа, 1ванна Ставнича; у них пакунок з молитовниками i шкатулка з хрестиками. На-* зустр!ч рухаеться колона полонених з закладеними на потилицю руками. Тх, мабуть, ведуть на роботу... 1гуменя вилазить на ящик, принесений полщасм-охо- ронцем, i, выкашлявшись, говорить скорботним i миро* любним голосом: 223
— Дорог! синочки! Не своею охотою багато хто з вас мусив воювати гид знаменами антихриста от!с! безбож¬ но! ЧервоноТ ApMii i тепер потрапив у тяжку б!ду. Ми розум!емо це, i за милостивим дозволом н!мецьких властей прийшли допомогти вам. Заповн!ть, д!ти moi, декларац1Ю, що ви пориваете з бтьшовизмом, який вас занапастив... I попроспь помилування у фюрера велико! Н|меччини Адольфа Птлера!.. Тод! ми будемо клопотати про ваше звтьнення i... подамо посильну допомогу кожному. Нехай же вчення господа бога нашого Icyca Христа поверие вас, дорог! синочки, на шлях смирения i розуму... — Питания, мамашо!— об!звався полонений Бойко.; — Прошу, сину м!й. — А чи ваш 1сус Христос знае, сюльки щодня вмирае отутечки В1Д голоду? 1гуменя розгубилась: не чекала вона такого питання... 1ванна дивиться на цих виснажених людей, выводить оч!, i раптом погляд !! падае на зловкне розпоряджен- ня, намальоване на ст!н!... — Я тому й кажу,— продовжуе !гуменя,— синочки: у ваших власних руках тепер можливкть позбутися поло¬ ну... Хочу попередити вас, що укра!нцям буде надана перевага п!д час звтьнення. — Виходить,— не вгавае Бойко,— що у Христа дв! правди i два милосердя — одно для укра!нц!в, а !н- ше — для решти людей? П!д!йшов вахман, замахнувся на Бойка нагайкою: — Ану ти, гнида бтьшовицька, замкни рота! (Б'е його нагайкою по лиц!). Похитнувся Бойко: — Ото бачите, хлопц!, яке милосердя боже. Лейтенант Зубар говорить суадам тихо, але твердо: — Тримайтеся, хлопц!, не продаватися за сочевичну юшку. До колючого дроту тдходять монахин! з декларащя- ми, молитовниками, хрестиками. Исходить, з декларащями, до полонених i 1ванна. — Вас записати? — Я присягу давав! — Вас записати? — Щезни! — А ви? — Зрадником не був. 224
1ванна побачила Зубаря. А гнзнавши його, вщсахну- лась — так зм!нився лейтенант: голова в нього замотана темним, забрудненим бинтом. Криво посм!хаеться Зубар: — ГТзнали, наречена? — В|'зьмете декларацию? — Швидко ж ви перелицювалися, пан! 1ванно. 1з сту¬ дентки радянсъкого уыверситету та в птлер!всью п!дли- пайли. — Студенткою уыверситету я н!коли не була,— тихо заперечус 1ванна. — Брешете! Були! — скиглв Зубар.— Людина з-за вас кров пролила, а ви... Сказано, потвська дочка. Як В1Д удару, закрила оч! 1ванна. ГПдходить одна i3 дам-патронес: — Трудно умовляти цих хам!в. Одумайтесь! 1менем бога нашого, доброго i милостивого... Черемшина, гуцул, що стоУть рядом !з Зубарем, у тон Тй додав: — Бог добрий та ласкавий, в!н i сирот!... дитину по- шле... На стомлених, виснажених обличчях його сус!д!в з'я- вилися усм!шки. Пройшла дал! 1ванна. Простягас декларащю роаянину Банел!ну. — Какой аванс мне будет, барышня? — За що — аванс? — Да за предательство. Больше, чем Иуда за Христа получил, или меньше? Приголомшена, здивована i розгублена р!шуч!стю по- лонених, 1ванна ступила к!лька кроюв уб!к, i погляд и зустр!часться з запалими, стомленими очима капкана Журженка. — Так що ж нового прин!с вам вкер з Заходу? Оцю рясу i змарновану молодють? — глузливо спитав капкан. 1ванна, тихо: — Хоч ви завдали мен! багато горя, я не наржаю на вас. Христос учив прощати кривди нав!ть ворогам i гр'ни- никам... — Про як! кривди ви говорите? — Нащо згадувати минуле? П!дпиш!ть, я зможу полег- шити вашу долю... — Нам, пан! 1ванно, перелицьовуватися важко, Неможливо!.. 8 В. Беляев 225
1ванна, подавляючи залмшання, звертаеться до фран¬ цуза Ем1ля Леже: — ГИдпицл'ть! — Я по-вашому... не розум!й! — гордо в!дпов!дае француз i В1*дходить в!д загорожь Делегац!я патронес-благод!йниць, як р!й роздратова- них ос, виходить з BopiT цитадель Назустр!ч |де сотник Каблак. Побачив 1ванну. — Добрий день, панунцю! Дивиться 1ванна i очам cboim не в!рить. Ви? I вже у Ц1Й форм!? Як же швидко ви... перели- цювалися. — Дорога панунцю! — ГНдходить до д!вчини I гово¬ рить стиха: — Для соборно? i незалежноТ УкраТни я й на чорта можу перелицюватися. (Ще тихше, з м'якою ус- м!шкою). Заради загально? справи... 1ванна з огидою дивиться на Каблака. — Аз ужверситетом тод! вийшла чистюнька комед!я! — Як^то — комед!я? — Пану Ромку я зробив дружню послугу. То в!н про¬ сив мене в!дмовити вам у прийомь Поступово доходить до св1домост! 1ванни страшний за своею п!дл!стю зм!ст сл!в Каблака. НА ПРИЙОМ1 У ВЛАДИКИ Кел1я в монастирь Молиться, стоячи на кол!нах, 1ван- на. 3 невимовною скорботою дивиться молода монахи¬ ня на лик пресвято? богородиц!, i на ньому (напливом) бачить 1ванна виснажених в!д голоду в!йськовополоне- них... Полщай б'е Бойка... I чорний наказ про те, що труп!в 1сти не дозволяеться... Перелякана 1ванна закривае лице. Раптом якась думка опанувала ii; д!вчина швидко збираеться ! виходить з кели. ...Р!зко загальмував трамвай. Попереду горять будин- ки. Дим обволжае вулицю. Вискакують з трамвая пёре- лякан! люди. Серед них 1ванна i полщай з чорною по- в'язкою на лиц!: це — Олекса Гаврилишин. — Пожежа? — спитала 1ванна. — Ахц!я! — !рон!чно кинув полщай. 226
— О, то надовго...— оголошуе вагоновод. I похмуро починае скручувати цигарку,.. — Надовго? — розгублено перепитала 1ванна. — А що, пан! терм1ново потребус до м!ста? — люб'язно звернувся до не!' полщай. — Мен! конче треба бути до п'ято’| у кляшторь — То я можу провести пан! найкоротшим шляхом... — Дуже прошу пана... Прох!дна будка. П'ять полщаТв пильнують вх!д до п!в- н!чних квартал!в. Проходять 1ванна i полщай. — Пан! з! мною...— пояснив Гаврилишин. 3 вжонця будки виглядас п'яний н!мець, ротенфюрер СС, i, плутаючи словами, затяг цижчну шсеньку: Ком, паненка, шляфен, Морген caxapiH, Вшктко едно война Фарен нах Берл1н. В!д сорому й обурення почервожла 1ванна, п!шла швидше. Багатозначно усм!хаючись, полща! дивляться Тй усл!д. К!лька здоровенних есеовц!в тдкочують до спни од¬ ного будинку дв! бочки — з бензином i нафтою. Стр!ля- ють в них !з автомапв запалювальними кулями i в!дб!га- ють. Спалахують вогненн! фонтанчики. Вибухають бочки, бензин i нафта виплеснулися на ст!ни. Вище й вище зд!й- маеться стовп диму. В бухаючому полум'! чути надрив- ний крик. Вщкриваються в суц!льн!й, здавалось би, спн! дверця- та таемного сховища — «бункера», i зв!дти, з дитиною на руках, намагаеться прорватися простоволоса ж!нка. Вона заметалась у вогняному к!льц!. Регочуть задоволен! есеавць Один !з них п!дн!мае ав¬ томат. Чутно автоматну чергу. Уже не йде, а б!жить 1ванна. Горять житлов! будинки, провалюються дахи, падають розпечен! спни. Крики, плач, стопн людей. Автоматы черги. Шибениц! з поз!шеними. Ыжить 1ванна. За нею, ледве встигаючи,— полщай. Раптом зупинилася 1ванна, глянула вверх. Бурхае вогонь. На даху палаючого будинку хлопчик роюв десяти. В!н, мабуть, вискочив з горища. Вогонь лиже ! розпжае дахове зал!зо. Хлопчик тдскакуе з бо- лю. I розпачливим, в!бруючим голоском закричав: м 8* 227
— Боже, рятуй мене! Пол|цай похмуро: — Тепер йому уже шякий бог не допоможе! Закривши лице руками, 1ванна б!жить дал!. Д!вчина б|'жить по зал!зничному насипу. За нею — по- лщай. Стткнулась 1ванна. Впала. Полщай п!дн!мае ТТ. Ми¬ мо мчить вантажний поТзд. Написи: «В ННмеччину». Крики, плач молод!. — Оце вам, панно 1ванно, найкоротший шлях на За- х!д,— пояснив полщай. — Звщки ви мене знаете? — здивована 1ванна пильно дивиться на полщая. — Невже ви забули, як я поздоровляв вас з прийнят- тям до университету. — Боже М1Й! I ви? У ц!й ун!форм!? — A xi6a ваша ряса —д!йсно ваша? — загадково ска¬ зав Гаврилишин i, пропускаючи 1ванну, п!шов назад... Ридаючи, 1ванна ц!луе перстень на руц! митрополита... — Що там д!еться, ваша ексцеленц!е! Господи, що там д!еться!.. Полонен! тисячами з голоду гинуть... Жив! люди... д!ти горять у вогнП — Я глибоко ствчуваю тоб! i под!ляю тв!й б!ль, дити¬ но моя... — Рятуйте Тх, ваша ексцеленц!е! Ви все можете. Од¬ ного вашого слова святого буде досить... — Церква Христова тут безеила щось под!яти, дочко моя. То робить св!тська влада, а нам залишаеться молит¬ ва. Сам спаситель божий i прикладом i словом заохочу- вав до молитви. I ц!ла !стор!я церкви е !стор!ею молитви. I хай з нами буде ласка божа, цей найц!нн!ший дар бо¬ жий, окуплений Христовою кров'ю, i найц!нн!ший скарб у наилм життю на ц!м свт, де все марне i скороми- нуще. В!дчиняються двер!, i на пороз! з'являеться з бокалом вина (уже натдпитку) Д!тц. За ним стоять офщери. — Шановне товариство оф!цер!в великого фюрера доручило мен! тднести оцей тост за наш! перемоги i за здоров'я нашого мудрого господаря! Бажаемо вам ба- гатьох л!т життя, ваша ексцеленц!с! Офщери кричать: «Хох!» 228
Пов1льно гпдн1ма€ться 1ванна... Шептицький перекрестив 1ванну, говорить ласкаво: — 1ди co6i з богом, чадо мое!.. ТАСМНЕ СТАС ЯВНИМ У маленьюй юмнат!, де живе Юля Цимбалиста, зустрн лися нарешт! обидв! подруги. 3 мукою в голос! 1ванна розпов!дае: — I зрозумта я, Юльцю, серцем в!дчула i збагнула, що митрополит не такий, яким ми його вимр!яли в ду¬ шах своТх. Люди неспроста говорять, що «у владики два язики»... Юля, !рон!чно: — Радуйся, нене, сини i дон!, молитву дяки богу зло- ж!ть, князя в!тайте, вождя народу, пастиря в!рних, бать¬ ка сир!т. — А як мен! перед радянським капканом сором¬ но...— задумливо продовжуе 1ванна.— Людина за мене кров пролила, а я так прко вщдячила йому. Якими очи- ма в!н на мене дивився! Господи, нжоли не забуду!.. — Скажи, 1ванко, там дуже страшно? — Ти нав!ть не уявляеш! Под!лили ту гору на кл!тки... — I УкраТну под!лили. На шматки роз!рвали. От тоб! й «самоспйна». — А що ж буде, коли вони Москву в!зьмуть? Що в!д УкраТни лишиться? — А бач! А ще й виствувала «боже единий, боже великий, нам УкраТну храни...» Сохранили... Каблак он за те, що УкраТною торгував, у мундир полщая вбрався, а тв!й катабас Роман... — Не нагадуй мен! про нього! I так боляче... Юл!я впритул П1дходить до 1ванни, пильно дивиться Тй в оч!, а пот!м тихо питав: — Скажи, 1ванко, якби була можливкть допомогти отим... за колючим дротом... Ти допомогла б? Не зразу в!дпов!дае 1ванна. — Що треба зробити?.. — Я пораджусь... — 3 ким? — 3 хорошими людьми. 229
ножищ Шумить, вирус Краювський ринок, що так розркся в дм! окупаци. Кирпатий хлопець, походжаючи, приствуе: «Пане Пт- лер, дайте мила, бо вже вони мають крила». Голосист! перекупки-спиртоноси на eci лади викри- кують: — Увага! Увага! Увага!.. — Бонгу! Бонгу! Бонгу! — А|'рконьяк! А!рконьяк! Пишногруда спекулянтка, постукуючи дерев'яними сандалетами, з сул!сю самогону в руках грайливо на- cniByc: Ми МЛОД31, ми млодз!, Нам б|мбер не зашкодзь.. Сл!пий, з «катеринкою» i мавпочкою: Cenipa — мотика, П|лка — шклянка, Вноч! нальот, Вдень — лапанка, Cenipa — мотика, ГПлка — аляш, Пшеграл войне Еден маляж... Торгують вам— в!д португальських сардинок, фран- цузьких дух!в i коньяю’в, до пал!йських п!столет!в, що 7х збувають з-п!д поли !тал!йськ! в!йськов! з розташованого у Львов! гарн!зону «Ретров! пальяно». В москательному ряду — метизи, дверн! ручки, фаянсов! умивальникй, стамески, свердла, сокири, грабль 1де 1ванна. Пщходить до одного продавця, торгусться, платить грош! i забирав велик! ножиц! для р!зання зал!за. Покупку ховас в порт¬ фель. Просить дати ще одн! ножищ. Продавець розво- дить руками — нема. 1де Каблак з патрулем поищи. Побачив 1ванну, зупи- нився. Пщходить 1ванна до другого продавця. Також купила ножищ. Пильно стежить за нею Каблак. До третьего продавця Ыдходить (ванна. Ще одн! но¬ жищ придбала. Hinoro не може второпати Каблак, але продовжус стежити. q 230
Зовам нов!, добре змазан!, загорнут! в пергамент, ле¬ жать на фанер! трое ножиць. 3 пружинками. Мщж. На- д!йж. — За сюльки пан! продае ножиц!? — П'ятдесят п'ять злотих! — А як yci разом? — П!дуть за сто п'ятдесят. 1ванна шарить у глибоких кишенях сутани. Дктала грош!, пол!чила. Рухи в не!' тривожн!, бистр!. 3 усього видно, що in хочеться забрати вс! ножиц!. Розгублено оглядаеться. Раптом ТТ погляд зупиняеться на руц!, в як!й затиснут! грош!. Р!шення визр!ло миттю. Вона зжмае з пальця золотий перстень, простягае торговца — Я в!зьму вс! ножиц!, а пан! лишу обручку, вона коштуе б!льше, н!ж сто п'ятдесят злотих. А завтра пан! буде ласкава принести обручку — я обмгняю на грош!. Торговка, недов!рливо: — А то правдиве золото? 1ванна, посгпшно: — Подив!ться пробу. Пробуе торговка перстень на зуб, перевела оч! на (ванну: — Я буду тут у п'ятницю. 1ванна швидко ховае ножиц! в портфель I миттю зни- кае в натовпь Торговка ще раз пробуе перстень на зуб. Перед нею — Каблак з двома полщаями. — Пан! ще може, не дай бог, удавитися,— говорить Каблак, посм!хаючись, i простягнув руку за перснем. — Проше пана, проше пана,— метушиться торгов¬ ка.— То моя власна обрончка. Як бога кохам! — Давай, пан!, швиденько! — суворо зажадав Каблак. Бере перстень, уважно розглядае його. Пот!м ще уваж- н!ше... Задумався. Н1ЧНИЙ КОНЦЕРТ Вщкриваються ворота до цитадель Напис готичним шрифтом: «Концентратюнс лагер дер стандарте 328», Значно менша, н!ж ран!ше, трупа дам-патронес i монахинь з портфелями в руках (серед них 1ванна) захо- дять на подв!р'я. Назустр!ч — велика повозка, чимось навантажена i прикрита брудним брезентом. В одному 231
Micui з-гнд накриття стирчить нога людини. Полщай при- кривае ТТ брезентом. 1дуть благод!йниц! i н!би не пом!чають страшного ван- тажу на повозць Повтьно сходяться полонен! до колючого дроту. В!д!йшовши в!д дам-патронес, 1ванна просувавться уз- довж загорожу намагаючись знайти кого-небудь !з зна- йомих в1Йськовополонених. Пом!чав Зубаря, який стом- леною ходою наближаеться до дротяноТ загорожь Ря¬ дом— француз, з другого боку — Банел!н i Черемшина. Хвилюючись, але владно говорить 1ванна: — Я принесла вам декларащю, тдписуйте! — А ви чули, панночко, як рак свистить? — в!дгукнув- ся Зубар. 1ванна, тихо, дтовито: — BepiTb... Прив!т В1Д Юльць Ну! Неохоче бере Зубар декларац!ю. Читав. Швидко гля¬ нув на 1ванну, пот!м на ТТ ноги, прикрип до земл! рясою. 1ванна ледь помпно кивав вниз, пот!м дещо непри- родно-голосно говорить: — Опам'ятайтеся, браття во хрестП Найважн!ша pin для людини е забезпечити co6i щасливу смерть i в‘|чне спаання. Рука 1ванни нащупус щось у себе п!д рясою i з допо¬ могою в!рьовочки спускав це «щось» до земл!. Зубар легенько штовхае француза i Банел!на, пока- зуючи на ноги 1ванни, а сам голосно звертасться до неТ: — А чи не краще, сестричко, забезпечити щасливе життя отут, на земл!? А пот!м уже й про в!чне спаЫння подумати? В!дпов!дае 1ванна: — Не богохульствуй, брате м!й! Бо то великий rpix, а хто впадав в rpix, той нехай покаеться, як каялися цар Давид, святий Петро, Мар!я Магдалина, розп'ятий роз- б|йник, митар Закхел. Нога 1ванни виштовхуе з-nifl ряси плоский пакет, об- в'язаний темною матер!ею. Ще ближче до загорожу ще... Сп1тн!ле лице 1ванни, губи ледь-ледь тремтять. Вона продовжув: — Також i тертння та хрести в лжом для нас i засо- бом до витривалосп в ласц! бож!й аж до смерть Рука Леже тдтягуе пакет до себе. 232
1де одна з патронес. ГИдходить до 1ванни. 1ванна про- стягае молитовник полоненим. — В|зьм1ть цей молитовник, нехай зцтить в!н вам ду- Lui пожвечеж... Зубар, Леже, Банел!н, Черемшина стоять пл!ч-о-пл!ч. — Бери, бери, Павле, на закрутку буде...— сказав Зубар. Патронеса виривае молитовник з рук 1ванни: — Хами! Б|льшовицьк1 нелюди! — Д|'йсно!..— Удавано погоджуеться 1ванна.— Який жах... Мен! сюди вже несила ходити... * * ♦ Стемжло. Подв!р'я цитаделк Бренькае на птар! сумну шсеньку про далеку батьювщину Ем!ль Леже. У нього вже выросла борода. Навколо — вмськовополонеж, як! удають, що сплять. За чотирма рядами колючого дроту вахман. Почувши музику, гукае: — Ей, Франц!я! Чого розсп!вався? Думаеш, залишили тоб!, як французькому Ыдданому, птару, то й ночами можеш бринькати? — Нехай грае. Хл!ба не даете, то хоч п!сн! послухае- мо,— об!звався Зубар. — Ну, ти, помовч! Нар!жна башня. Пром!нь прожектора Гюв!льно повзе територ!ею цитадель Пром!нь — по труп!: Зубар, Жур¬ женко, Черемшина та !ншь Знову темно. — Ну, почнемо! — прошепопв Зубар. Bih шдповзае до дроту i починае перер!зати його но- жицями... П!дповзае до дроту з ножицями Бойко. Споюйно грае на птар! Ем!ль Леже. Перер!зують колючий др!т гостр! ножиц!. Дзвенять струни птарки, заглушаючи клацания но- жиць. Падае на землю др!т. Повзуть, припадаючи до земл!, в!йськовополонен!. Пов!льно повзе по них пром!нь прожектора. Зникае пром!нь. В!йськовополонен!, важко дихаючи, наближа- ються до нового ряду загородження. Застогнав один полонений. — Тримайся, друже, тримайся...— шдбадьорюють йо¬ го товарищ!. Повзуть дал!. 233
Р|же др!т Бойко. Р!же др!т капитан Журженко, б!ля нього — Черем¬ шина. Повзуть в!йськовополонен!. Важко дихають. ГИдповзае Зубар до ще одного ряду загородження. Здаеться, це останый. Р!же др!т. Грае на птар! Леже. Р|же др|'т Бойко. Повзуть вмськовополоненг Пропускав мимо себе в!йськовополонених Зубар. Пролазить через останжй ряд загородження Жур¬ женко. Пролазить Банел1н з товаришами. Вдивляючись у темряву i прислухаючись, грае Леже. Журженко — до групи в!йськовополонених: — Повзти вниз, за мною!.. В!дкидае ножиц! i поповзом спускаеться по косогору. Товарищ! — за ним. Пропустивши останнього, Зубар дивиться туди, де за- лишився Леже. Стихла птара. Прислухавшись, Емгль Леже починае повзти усл!д за товаришами. Коридор розр!заного дроту. Проповзае пром!нь про¬ жектора. Вдивляеться в темряву Журженко. Б!ля нього збира- ються полонен!. — Тепер куди? Врозпч?— спитав розгублено один з утжач!в. — Тихо! — прошептав Журженко. У темряв! за рогом будинку коротко трич! мигнув ки- шеньковий Л1хтарик. Трупа полщаТв у мазепинках ще на- зустр!ч утжачам. Серед в!йськовополонених хтось тихо зойкнув: — Там пол!щя! — Без панжи! — суворо попередив Журженко i п!шов назустр!ч полщаям. I от з'являються Голуб, Садаклж, Олекса Гаврилишин i ще десять партизажв. Ус! в одеж! «чорних круюв» — по лща! в. Бистр! рукостискання. — Швиденько строТтись,— сказав Голуб. — СтроТтися по чотири,— скомандував Журженко. — I тихенько,— порадив Садакл!й.— Сильн!ш! хай до- поможуть пораненим. Вишикувалися в!йськовополонен!. 234
— Зубар! Леже! — покликав Журженко. — Ми тутечки! Все в порядку. Голуб i Садакл|’й б!ля водоспчного люка. Голуб трохи в!дкривас люк i навпомацки перев!ряе М1дний дрп. — Нехай думають, що ми туди пол!зли, може, й знай- дуть що-небудь. ♦ — Ход!мо, товарной,— тихо скомандував Садаюп'й. Вишикувалась колона вт!кач!в i в оточены «пол!цаТв» рушила вулицею. Мовчки !дуть в*1Йськовополонен!. Руки вс!х на поти- лицях. 1де колона. Долпас шум мотоциюйв. Назустр!ч колон! мчать мотоциюйсти. Це патруль. Pis- ко гальмують. «Сотник» Голуб споюйно виходить на¬ перед. — Даст !ст кркгсгефенген. Ведемо на роботу, в Олесько. Старший патруль уважно дивиться на в!йськовополо- нених, на охорону. Махнув рукою: — Можна рухатись дал!. Патруль об'Тхав колону, мчить дал!. Колона пов!льно рушила. — Скор!ше, хлопц!, скор!ше!..— шдганяс Садакл!й. ¥ ¥ ¥ М!ж рядами колючого дроту !де вартовий. Ковзнув пром!нь прожектора. Вартовий пом!час пор!заний др!т. Зникас в темряв!. ♦ ¥ ¥ Поранен! i хвор! в!докремлен! в!д загально'1 групи. 3 ними Журженко, Леже, Зубар. Голуб, звертаючись до Садакл!я i Гаврилишина: — Ну, друз!, пробивайтесь до cboix. Най щастить вам. А вас, хлопц!, ми беремо пщ свою отку. Якось-то буде. Ну, язда! Далек! свистки й удари по рейц! прискорюють про¬ щания. Групи швидко розходяться в pisHi боки i щеза- ють у темряв!. 235
Зовжшн|й обв!д загородження. Рвуться на ретягах bib- чарки. За ними б!жать полщаТ. Позаду — Зенон Верхола i сотник Каблак. П!дб!гають полщаТ до мкця, де nepepi- зане загородження: Присв!чують л!хтариками. Пром'|ння прожектора освплюс всю площадку. Собаки рвуться дал!, вниз. За ними полщаТ i Верхола. Каблак п!д кущем реп'яха побачив блискучий предмет. ГИдняв — ножиц!. СилкустьсЬ згадати, де b'ih бачив та- KI Ж НОЖИЩ. Чути голос Верхоли: — Агов, хлопцП Пориваються до люка собаки. — Сюди! — гукае Верхола. Г1!дб!гли полщаТ. — Тут вони! — сказав Верхола. — Обережн!ше, Панове,— попереджае тдстаркуватий полщай,— звщтам можуть стршити! Трохи в!д!йшли полщаТ. Зенон Верхола рвонув до себе кришку люка. I зв!д- ти, як з потривоженого пекла, вириваеться полум'я. В!дблиск вибуху освилюс перелякане лице затзненого Каблака. Bi'h захищас лице в!д осколюв блискучими но- жицями... ¥ ¥ ¥ Трупа вт!кач!в на чол! з Голубом. Голуб, прислухаючись: — Таки знайшли подарунок!.. За мною, швиденько! Вони переб!гають вулицю i падають п!д мурами собо¬ ру св. Юра. Вщкриваються ворота, в отвор! — мовчазна висока постать сад!вника каттули Максимишина. Голуб до нього: — Це ти, Кузьмо? Сад!вник мовчки вщкривае ворота. — Хлопщ, за мною! — командус Голуб. Вт!кач! швидко проходять у садок. Голуб виймас з кишен! махорку i посипас землю. 1дуть митрополичим садком утжачь ГЪдходять до глу¬ хо!' ст!ни. Сад!вник в!дкривас велику ляду i пропускав в otbi'p вт!кач!в. 1дуть вони плутаними Ыдземними ходами.., 236
Сад1вник заводить Тх у досить просторе тдземелля: тут купа она, в!дро з водою... — Це вже виходить, що ми н!би в бога за пазухою та ще й з його намюником на ropi,— пожартував Голуб. Сад!вник поставив л!хтар i вийшов. — Хто в!н? — спитав Бойко. — Сад!вник митрополита,— пояснив Голуб. — А чего же он вдруг?..— здивувався Банел!н. — Не вдруг... Порядна людина. Ось! Роками пригля- дався, що тут (показус на стелю) робиться руками бо- жими. Тепер не пльки партизанам буде допомагати, але й в1д всевишнього в!дмовиться... Один з ут!кач!в не витримус, !стерично кричить: — Видасть нас... Видасть... Видасть... — Тихше, синку,— впшас Голуб.— Заспокойся... Не видасть... А сюди Hi одна гестатвська собака морди не покаже. Поважають вони владику. — А 1ванна — в безпец!?— спитав Журйсенко Голуба. — Не турбуйтесь... Ця геройська д!вчина також за на- д!йним монастирським муром. Усе в порядку... РЯТУЙ, ЮЛЬЦЮ! Каблак з ycici сили гатить у дубов! монастирськ! двер! рукояткою «вальтера». Б!ля нього трупа полщаТв з bib- чарками на ретягах. 3 головних дверей монастиря постшають стурбован! монахин! на чол! з !гуменею. Ми бачимо також схвильо- вану 1ванну, яка притислася до ст!ни. В!дкривасться м!дний щиток в!чка в дверях. — Мати !гуменя, в!дкрийте. Тут я — Каблак! — В!н ос- в!тлюс свое сппжле обличчя л!хтариком «Даймон». Здригнулася 1ванна. Щ!льн!ше припала до одв!рка. — Однаково — не пущу. В таку пору — i до ж!ночого монастиря? Ви що — показилися? — обурюсться !гуме- ня.— Я буду скаржитися оберштурмбанфюреру Д!тцу. — Ми не з обшуком. Пуспть, прошу вас! — Ыйтеся бога! Не пущу! — Нам одна особа у вас потр!бна. То дуже пильно i дуже важливо! — Хто вам потр!бний? Ну? — гостро питас !гуменя. — Ставнича! — тихо пов!домив Каблак. Завагалася !гуменя. Т|'нь 1ванни метнулася в б!к подв!р'я. 237
1гуменя повертае з скреготом в !ржавому i сгпвучому замку вх!дних дверей важкий ключ. Вщчиняе двер!. 3 Ыднятим пистолетом з'являеться Каблак i б!жить до парадних дверей. За ним швидко гишли !гуменя i мона¬ хинь 1ванна тим часом вилазить по нахилежй груш!, що по н!й спускався в св!й час Журженко, на високий мо- настирський мур !... повисае на витягнутих руках. Важко падав. 3 трудом тдн!мавться. Спочатку повтьно, а по- TiM усе швидше в!ддаляеться i зливаеться з н!чною тем- рявою. Вщкриваються двер! келн: !гуменя, Каблак, Монжа, дв! черниц!. 1ванни немае. — Ну! Де вона? — роздратовано кричить Каблак. 1гуменя розгублено: — Н-не знаю. (Тоном наказу). Обшукати увесь мо- настир! ¥ ¥ ¥ Спить Юльця. Стук у вжно. Схопилася д!вчина, припа¬ ла до вжна. — Хто ту? З-за вжна приглушений шеп!т 1ванни: — Рятуй, Юльцю! Юльця поквапливо розсувае вазони, в!дкривае вжно, простягае 1ванн! руку, допомагае Тй вл!зти в к!мнату. Кинулась 1ванна в об!йми подруги. Розридалася: — Боже, як страшно! — Заспокойся, люба, заспокойся. — Туди мен! вороття немае... ПоТду до батька... Ти випровадиш мене до поТзда, купиш квиток... — Н!чого розумжшого не придумала?! — обурилася Юльця. — А що ж мен! робити? Юльця, трохи загадково: — Подумаемо... ¥ ¥ ¥ У впальж митрополита, залит!й ранковим св!тлом зо¬ лото! льв!всько'| осей!, Шептицький приймае оберштурм- банфюрера Д!тца. На р!зьбленому столику сто'ггь об- плетена соломкою пляшка «Мартеля», а з маленьких ча- шечок паруе ароматна кава. 238
— Поди минулоТ ноч! мене дуже засмутили, пане оберштурмбанфюрер,— бавлячись чаркою для коньяку, говорить Шептицький,— наш! ц!лi един!, ви це прекрасно знаете. То нав!що ж було п!зн!м вторгненням до ж!ночо- го монастиря створювати в народ! !нше враження? — Ваша ексцеленще,— сухо зауважуе Д!тц,— д!7 сот¬ ника Каблака не були попередньо погоджен! з! мною... — Тим б!льше... Я переконаний, що д!вчина н! в чому не винна. Вона моя хрещениця... Д!тц розкривае портмоне i, дютавши зв!дти обручку, простягае iT митропо