Автор: Бэляэв В.  

Теги: публіцистика   нариси   видавнициво дніпро   памфлети   кіноповісті   художня робота  

Год: 1981

Похожие

Основи HTML. Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт

Процеси, нитки, волокна та завдання в ОС Windows. Лабораторна робота № 1

Методичні вказівки до циклу лабораторних робіт з дисциплін Промислові роботи та Обладнання та транспорт металообробних цихів для студентів механіко-машинобудівного інституту

Геодезичні роботи при землеустрій

Текст 
                    володими
БЄЛЯЄВ
ОСТАННЄ
і САЛЬТО і
А сірого я

ВОЛОДИМИР
БЄПЯЄВ
ОСТАННЄ
САЛЬТО
СІРОГО
Памфлети
Нариси
Кіноповісті
Київ
Видавництво художньої літератури
«Д н і п р о»
1981

ББК Р2+63.3(2Ук)
Р2+9(С2)
Б44
В книгу известного советского писателя вошли пам-
флетьі и очерки, в которьіх разоблачается подлая ан-
тинародная, враждебная деятельность греко-католиче-
ской церкви и украинских буржуазних националистов.
О траги^еской гибели молодой девушки Иванньї Став-
ничей в дни оккупации Львова, о злодейском убийстве
писателя Ярослава Галана читатель узнает из кинопо-
вестей «Иванна» и «До последней минуть!».
70302—221
Б М205(04)_81 >3-»'^О2О1ОМО
@ Видавництво «Дніпро», 1981 р.

МАЙСТЕР БОЙОВОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ
1978 року в «Издательстве политической литературьі» вийшла
друком (і, до речі сказати, протягом кількох днів розійшлася) книж-
ка з гнівно-ударною назвою «Я обвиняю!». У зверненні до читачів
автор книжки Володимир Бєляєв пише: «Я звинувачую! Я маю на це
право — право людини, яка разом з усім народом будувала соціа-
лізм на українській землі, а потім відстоювала його у надзвичайно
тяжкі роки Великої Вітчизняної війни. Право свідка чорних злочи-
нів зрадників українського народу. Право письменника, що присвя-
тив довгі роки своєї літературної діяльності викриттю тих, хто
досі виношує плани реставрації капіталізму на Україні. Ця книга
і є моїм звинуваченням!»
Володимир Бєляєв народився в Кам'янці-Подільському в 1907 ро-
ці. Його шкільні роки пройшли в цьому мальовничому українському
місті. Тут він, ще зовсім юним, у перші пореволюційні роки побачив
зблизька огидне вороже обличчя українського буржуазного націо-
налізму. Ці роки назавжди закарбувалися в його пам'яті, про них
він пізніше розповість у широковідомій трилогії «Стара фортеця»,
згодом екранізованій (фільм «Тривожна молодість»). У цьому творі
В. Бєляєв змалював боротьбу трудящих проти ворогів Радянської
влади, розвінчав націоналістичних упирів. Трилогія здобула високу
оцінку радянської громадськості — у 1951 році вона була удостоєна
Державної премії СРСР.
«Стара фортеця» має широку популярність і за кордоном. Цей
твір полюбився борцям проти імперіалізму і колоніалізму. В той час,
коли в'єтнамський народ давав рішучу відсіч американському імпе-
ріалізмові, у цій вільнолюбивій країні було видано «Стару фортецю».
Перекладали її, набирали і друкували буквально під розривами
бомб. (До речі, надійшло повідомлення з далекої Аргентіни, що там,
у цій латиноамериканській країні, теж здійснено видання «Старої
фортеці»).
Історія написання трилогії дуже цікава.
Закінчивши кам'янець-подільську школу фабрично-заводського
учнівства при заводі «Мотор», В. Бєляєв працював робітником-ливар-
ником на Першоїравневому машинобудівному заводі в Бердянську.
З

Після військової служби його відряджають на роботу в оборонну
промисловість. Там він був слюсарем, електрозварником, випускав
стінгазету, надсилав статті та нариси в журнали і газети, пробував
писати оповідання.
Зустріч у Ленінграді з С. М. Кіровим відіграла вирішальну роль
в остаточному виборі професії. Ось що розповідав В. Бєляєв про
цю подію: «На заводі ми робили перші радянські дослідні серед-
ні танки (на їх базі згодом з'явилися неперевершені Т-34). Працюва-
ли вдень і вночі, додому їздили рідко. Якось уночі (це був 1933 рік)
відчинилися двері, і в нашу майстерню увійшов Сергій Миронович
Кіров. Ми спали під танком — замурзані, голодні, а тут вискочили,
як кулі. Кіров забрався в танк, перевірив рульове управління. Го-
ворить: «А чого це ви, хлопці, спите на підлозі?» Ми відповіли, що
вночі трамваї не ходять і краще ночувати тут: на сон лишається
більше часу. Тоді Кіров каже нашому директорові, хорошій, до речі,
людині, М. В. Барикову: «Відпустіть хлопців зі мною, підвезу їх до-
дому— відіспатися...» Ніколи не забути мені цієї нічної поїздки по
сонному місту, на шкіряному сидінні просторої автомашини... Сергій
Миронович розпитував нас, як живемо, харчуємося, що читаємо,
цікавився нашими біографіями... Дізнавшись про те, що я без відри-
ву від виробництва редагую першу в місті щоденну стіннівку,
Кіров порадив: «Не зупиняйтеся! Пишіть далі, вдосконалюйте своє
перо, коли є що розповісти людям. Можливо, з вас згодом вийде
справжній літератор! Я теж колись був журналістом, співробітничав
у газеті «Терек», мріяв написати велику книгу, але події обернулися
так, що довелося віддавати всього себе партійній роботі...» Порада
Сергія Мироновича Кірова запала мені в душу. Це добре батьків-
ське напуття визначило мій подальший шлях від газетних заміток у
справжню літературу. На заводі я почав обдумувати й писати голов-
ну книгу мого життя— трилогію «Стара фортеця»... Поштовхом до
написання «Старої фортеці» були слова С. М. Кірова: «Розкажіть
про вашу молодість, про перші роки революції».
Мудрі поради Сергія Мироновича Кірова наснажили молодого
робітника-комуніста В. Бєляєва, допомогли йому стати письменником
і зайняти в літературі помітне місце.
Тридцять п'ять років я знаю Володимира Бєляєва — від того серп-
невого дня 1944 року, коли він приїхав до Львова, щойно визволе-
ного від фашистсько-німецьких загарбників. Може, тому, що довгий
час довелося працювати поруч з ним у Львові (та й після виїзду зі
Львова ми постійно підтримували творчі зв'язки),— може, саме тому
мені легко було писати цю передмову.
4

На наших очах гартувався талант В. Бєляєва, вдумливого худож-
ника, невтомного дослідника життя. Він зростав у дружній літера-
торській сім'ї, у якій були Ярослав Галан, Петро Козланюк, Кузьма
Пелехатий, Петро Інгульський, Тарас Мигаль. Він увібрав у себе все
краще з дорогоцінної спадщини полум'яних «вікнівців» Олександра
Гаврилюка і Степана Тудора. Ми, ровесники і побратими В. Бєляєва
по літературі, бачили і вірили, що він незабаром стане одним з ак-
тивних солдатів радянської публіцистики. І в цьому не помили-
лися.
За його плечима були не тільки роки завзятої праці в завод-
ських цехах, але й суворі випробування під час Великої Вітчизняної.
З перших днів війни В. Бєляєв — серед добровольців у ленінград-
ському народному ополченні. Він будував оборонні укріплення, пе-
режив жахливі перші місяці блокади, згодом був військовим корес-
пондентом Радінформбюро на Півночі, в Мурманську. Медалі «За
оборону Ленінграда» і «За оборону Радянського Заполяр'я» свід-
чать про його активну участь у розгромі фашизму.
д У його тодішньому публіцистичному активі були такі бойові тво-
ри, як оперативно написані книжки «Варвари з моноклями» і «Ленін-
градські ночі», що вийшли друком у дні напруженої битви за Ле-
нінград.
Письменник-воїн оспівував мужність радянського народу, палко
розповідав про інтернаціональну єдність борців проти фашизму.
У 1942 році в Мурманську В. Бєляєв дізнався про те, з якими
труднощами в радянський порт дісталася з Англії на міноносці
«Гарланд» команда поляків-патріотів. Міноносець бомбили фашист-
ські літаки, п'ятдесят п'ять моряків було поранено, двадцять два —
вбито. В. Бєляєв відвідав госпіталь, у якому лікували поранених зви-
тяжців. Усім їм врятував життя радянський військовий хірург
М. С. Онопрієнко. Одужавши, наші друзі-поляки знову стали в
лави активних антифашистів.
В. Бєляєв написав про це документальне оповідання «Зустріч під
бомбами». По війні воно в перекладі на польську мову було опублі-
коване у варшавському журналі «Пшиязнь» — письменник таким чи-
ном розшукував учасників драматичного рейду 1942 року. У не-
величкому за обсягом творі В. Бєляєв оспівав дедалі міцніюче
єднання двох народів — польського і радянського, яке гартувалося
у горнилі війни. З різних кінців Польщі почали надходити листи до
журналу «Пшиязнь». Озивалися іі, кого в суворі дні війни повернув
до життя радянський лікар М. Онопрієнко, писали їхні родичі.
У 1967 році заслуженого лікаря Української РСР киянина Микиту
Степановича Онопрієнка і письменника Володимира Павловича Бєля-
єва польський уряд нагородив орденами «Кавалерський хрест від-
родження Польщі».
5

Прибувши до визволеного Львова, кореспондент Всесоюзного ра-
діокомітету і Радянського Інформбюро В. Бєляєв одразу включився
в активне громадське життя. Він працював у цьому місті понад
п'ятнадцять років. Йому пощастило п'ять років йти пліч-о-пліч з
видатним письменником нашого часу Ярославом Таланом. Спілку-
вання з ним значною мірою допомогло В. Бєляєву оволодіти «секре-
тами» мистецтва публіцистики, збагатило художній арсенал його
творів. У автобіографічній «сповіді» він пише: «...у Ярослава Галана
було чого повчитися...», «...голос совісті підказував продовжити
справу Галана...». Високо цінуючи талант товариша по перу, Бєляєв
щиросердо зауважував, що Талан був людиною, «...у якої я багато
чого навчився...». Він «брав у нього уроки» дослідницької допитли-
вості, невідкладної оперативності і, головне,— високої художньої
майстерності, за якої кожне слово у творі мусить бути на місці.
Якось у клубі Львівського відділення Спілки письменників, перед
зборами, у невимушеній розмові Талан, не дуже щедрий на похвалу,
сказав: «А Володимир (Ярослав Олександрович не завжди називав
товаришів по батькові) — молодець! Ви розумієте, він випишеться
в хорошого майстра».
Ці Таланові слова з нагоди виходу в світ повісті «Кордон у вогні»
пригадалися мені тепер. Справді, В. Бєляєв став одним з провідних
митців радянської публіцистики. Він навчився глибоко аналізувати
факти, переконливо узагальнювати їх, науково доводити їхню су-
спільну значимість.
Під час поїздки по місцях боїв з фашистами В. Бєляєв почув про
героїчний подвиг воїнів 13-ї прикордонної застави у селі Скоморохи
на Львівщині. Звичайно, радянські люди знали про те, як у перші дні
війни наші війська героїчно відбивали фашистську навалу. Але про
деякі подробиці масового героїзму радянських воїнів ще не було
відомо. В. Бєляєв запалився цією благородною темою ще й тому,
що зарубіжні фальсифікатори перекручували факти історії і різними
вигадками паплюжили чесні імена захисників Радянської Батьківщи-
ни. Ці наклепники теревенили, що буцімто в перші дні й тижні війни
радянські воїни тікали в паніці, ледь побачивши гітлерівців, не чини-
ли опору нападникам.
Саме на прикладі застави № 13 В. Бєляєв переконливо довів, що
радянські патріоти завжди і скрізь були мужніми й відважними. Він
не один раз побував на місці зруйнованої під час боїв застави, роз-
питував скомороських селян, відшукував свідків тих грізних днів,
зустрівся з рідними героїв, знайшов документи. І зробив надзвичай-
но корисну справу. У книжці «Кордон у вогні», що вийшла вперше
у 1948 році одночасно у двох видавництвах — львівському «Вільна
Україна» та київському «Радянський письменник»,— розповів усій
країні про немеркнучий подвиг легендарного гарнізону маленької
6

застави, очолюваної уродженцем Івановської області, колишнім ро-
бітником Ковровського екскаваторного заводу, лейтенантом Олек-
сієм Лопатіним. На Львівщині назвали цю заставу маленьким Бре-
стом. Одинадцять днів вели нерівну боротьбу лопатінці! Вони до
останнього подиху не віддавали ворогові жодної п'яді рідної землі,
на якій стояли на смерть! Кілька прикордонників вели прицільний
вогонь, а фашисти лізли, посилали в атаки цілі роти, по заставі били
гармати, міномети. Навколо застави трупом лягли понад п'ятсот фа-
шистських солдатів і офіцерів, серед них один генерал. А застава
не скорилася ворогові!
Книга «Кордон у вогні» відіграла свою благородну роль — слава
про мужніх прикордонників полинула по всьому Радянському Союзу.
1957 року лейтенанту Олексію Васильовичу Лопатіну посмертно при-
своєно високе звання Героя Радянського Союзу. Ім'я Героя увічне-
но: у Сокальському районі є колгосп імені Олексія Лопатіна, у
Львові — вулиця, його ім'я носять дві прикордонні застави — одна
в Радянській країні, та, де він бився з фашистами, друга — в Бол-
гарії.
Газета «Правда» 20 червня 1971 року писала: «У випущеній нещо-
давно першій книзі п'ятого тому «Історії Комуністичної партії Ра-
дянського Союзу» розповідь про те, з якою мужністю І силою мо-
рального духу радянські люди вступили в єдиноборство з гітлерів-
ськими загарбниками, відкривається описом подвигу 13-ї застави
Володимир-Волинського прикордонного загону. Тї бійці під команду-
ванням комуніста, колишнього слюсаря Ковровського екскаваторного
заводу лейтенанта О. В. Лопатіна протягом одинадцяти діб вели бій
з гітлерівцями».
Слід сподіватися, що досвід В. Бєляєва добре прислужиться
новим поколінням молодих письменників. Вони мають переконати-
ся, що без невтомної наполегливості і без патріотичної пристрасності
не можна глибоко вивчити явища багатогранного нашого життя.
Для всебічного охоплення подій, зображених у книзі «Кордон
у вогні», автор повинен був звернутися і до свідчень ворожої сто-
рони. Він побував у таборах німецьких військовополонених. Йому
вдалося розшукати гітлерівців саме тих частин, які на світанку
22 червня 1941 року першими вдерлися на радянську землю І йшли
на Володимир-Волинський, Луцьк, Дубно, Київ.
Слід підкреслити, що Володимир Бєляєв завжди прагне розпові-
сти і розповідає читачеві про те, чого він, читач, ще не знає.
З цього погляду заслуговує уваги і нарис В. Бєляєва «Слідами зник-
лих гарнізонів». Ще в 1944 році Надзвичайна державна комісія по
розслідуванню злодіянь німецько-фашистських загарбників на тери-
торії Львівської області повідомила, що гітлерівці підступно й жор-
стоко розправилися у Львові з італійцями після виходу Італії з
7

фашистського блоку—знищили понад дві тисячі солдатів і офіцерів.
Але докладних відомостей про цей злочин тоді ще не було.
«Образ багатьох італійських матерів, які й понині носять траур
по своїх близьких, стоїть у мене перед очима»,— писав з скорбо-
тою письменник. І він доклав чимало зусиль, щоб встановити істину
про загибель італійських гарнізонів у Львові, солдати яких не захо-
тіли більше воювати проти Радянської країни.
В. Бєляєв став розшукувати людей, які мимоволі були свідками
жахливого знищення італійців. Він дізнався, зокрема, що чимало
свідків після війни переселилися в Польщу. Польські журналісти і
письменники допомогли знайти адреси цих людей, і від них почали
надходити листи-свідчення про звірячу розправу гітлерівців з обду-
реними італійцями. Письменник, на підставі цих свідчень, наводить
кричущі факти жорстокості, садизму гестапівських нелюдів. Анна
Ковальчик вважає, наприклад, що італійців ганебно ошукали. Коли
вели їхню колону вулицями Львова, італійці йшли з гітарами, усмі-
халися, щось наспівували, думаючи, що їх евакуюють додому... І рап-
том— страхітливий фінал: за містом їх почали вбивати, розстрілюва-
ти в потилицю. Трупи спалювали і попіл розвіювали по вітру.
Про цю трагедію розповіли письменникові Бєляєву свідки згодом,
через кілька років, і він у своєму нарисі написав про неї для ра-
дянської і зарубіжної громадськості.
Цей нарис, у якому викривалися злочини гітлерівців щодо своїх
колишніх союзників-італійців, намагалися спростувати неофашисти,
вони силкувалися заперечити очевидні факти.
Чесні люди Італії, прогресивні діячі були вдячні радянському
письменникові за те, що він допоміг розкрити таємницю зникнення
їхніх співвітчизників. Кореспонденти римського журналу «Епока»
(цілком зрозуміло, йдучи слідами В. Бєляєва) надрукували
привезену з Варшави статтю. У ній було підтверджено жахливі
обставини катування і знищення у Львові італійських солдатів і офі-
церів та кількох генералів. Стаття з'явилася у журналі 1960 року.
А зовсім недавно, в листопаді 1978 року, директор римської редак-
ції журналу «Епока» Раффаелло Убольді надіслав листа В. Бєляєву.
Він писав, що з хвилюванням ознайомився з книгою «Я обвиняю!»
і «...знайшов її блискучою. Вона буде корисна для моєї книги, яку
я тепер закінчую, про трагічну долю солдатів Арміру... Я сподіваю-
ся, що моя книга про Армір служитиме дружбі двох країн, які я
люблю,— Італії і Радянського Союзу». («Армір» — назва частин іта-
лійської армії на Східному фронті). Ось який відгомін знайшов в
Італії нарис В. Бєляєва «Слідами зниклих гарнізонів»! До речі, інший
його нарис — «Убивство італійців у Львові» надрукував з ілюстрація-
ми прогресивний італійський журнал «Віє нуове».
8

Уміючи знаходити надзвичайно важливі життєві факти, В. Бєляєв
не тільки вміло узагальнює їх, але й подає читачеві у досконалій
художній формі. Можна взяти два приклади. Ця книжка відкри-
вається памфлетом «Останнє сальто Сірого» (Сірий — кличка крива-
вого отамана націоналістів Бандери, дана йому фашистськими ха-
зяями).
Ось як починається сповнений разючого сарказму памфлет:
«Поповичеві Степану, що поїхав на навчання у Львів, неоднора-
зово доводилося викликати до телефону свого батечка—греко-ка-
толицького священика Андрія, який мав парафію в Угринові Старо-
му, що неподалік від Тростянця на Дрогобиччині. І варто було
телефоністці перепитати прізвище замовника, як він кричав у трубку
зривистим, чванькуватим голоском:
— Бандера! Пані нє розумє? Бан-де-ра! Ну, як «банда»!.. Тераз
пані зрозумяла?..
Так упертий низенький попович, що задумав собі стати україн-
ським Наполеоном, сам уже визначив своє місце в житті.
Не завжди прізвище характеризує суть людини. Та трапляється і
дивовижний збіг. Одного з головних вожаків українських націона-
лістів— Симона Петлюру, який намагався розмахнутися у перші
післяреволюційні роки, доля позначила також «приємним» прізви-
щем— етимологічно пов'язаним зі словом «петля». Правда, скінчив
життя Петлюра не на шибениці...»
Кількома рядками, мов мазками талановитого живописця, нама-
льовано точнісінький портрет бандюги-авантюриста, миршавого по-
повиченяти. Як на мене, цей уривок яскраво показує плідність ста-
ранного наЛання В. Бєляєва у видатного майстра памфлетного жанру
Ярослава Галана.
Або взяти кіноповість «Іванна», за якою було поставлено при-
хильно сприйнятий мільйонами глядачів фільм. В. Бєляєв з великою
художньою майстерністю відтворює обставини похорону у Львові
запеклого ворога радянського народу митрополита графа Шепти-
цького восени 1944 року.
«Осінній вітер гасає над узгір'ями Львова і дме з такою силою,
ніби хоче розхитати його старовинні вежі й дзвіниці.
...Як велика чорна змія, похоронна процесія виповзає на Першо-
травневу і потім звертає на вулицю Коперника.
Поважно виступають в процесії єпископи та інші ієрархи з бри-
льянтовими панагіями на грудях.
...Розмахуючи кадилами, ідуть майстри розшуку душ, солдати
Христові, капелани і митрати, просто пресвітери і прелати. Вони при-
ховують під чорними реверендами багатовіковий досвід- єзуїтів, кос-
ність, ненависть до радянського ладу.
9

Бредуть вихователі шпигунів, вишколені тим, кого вони прово-
джають до могили».
Між іншим, цитую це місце ще й тому, що сам того дня був на
вулицях Львова, сам бачив непривітну, похмуру процесію і свідчу,
що автор «Іванни» зумів художньо донести до читача те, що відбу-
валося тоді.
Ця книга є своєрідним вибраним з творів Володимира Бєляєва.
Молоді читачі, які ще не обізнані з творчістю цього оригінального
письменника, матимуть змогу ближче ознайомитися з найбільш ха-
рактерними, чи, якщо можна так висловитися, «етапними» публіци-
стичними творами талановитого літератора.
Памфлет «Останнє сальто Сірого» — це, власне, коротка історія
зрадництва й ганебного кінця одного з націоналістичних верховодів
Степана Бендери. Автор ретельно досліджує чорний шлях цього
фашистського вигодованця, на чиїй совісті криваві вбивства тисяч
трудящих західноукраїнських земель, які тяглися до нового вільного
радянського життя, активістів, учителів, комсомольців, солдатів
і офіцерів Радянської Армії. На його брудній совісті розтління сві-
домості юнаків і дівчат, у чиї душі він влив гидку націоналістичну
отруту.
Уважно перечитавши памфлети, читач краще зрозуміє й події,
зображені в кіноповісті «Іванна», побачить, у яких складних і страхіт-
ливих умовах доводилося зростати галицькій молоді, як важко було
їй виходити з пітьми до світла, бо на перешкоді стояли всілякі
каблаки й герети. Вони й обдурили Іванну Ставничу, збили її
спантелику. І хоч вона, зрештою, прозріла й пішла рятувати радян-
ських військовополонених, усе ж через батькову нестійкість потра-
пила в пазурі поліцаїв та гестапівців і прийняла смерть, як личить
радянському патріотові.
«Голос зі склепу» — вимушена сповідь запеклого націоналіста,
який ще в 1919 році йшов у колонах одіозної УГА (Української га-
лицької армії) на Радянську Україну, щоб «рятувати» український
народ. Він і йому подібні не обтяжували себе думанням про те,
хто ж їх жене, не хотіли помічати того, що стали іграшками в руках
імперіалістів. Цей фашистсько-націоналістичний замаскований бандит
у червні 1950 року пустив собі кулю в лоб у підземному бункері,
де його замурували його ж співзграйники.
У памфлеті «За кулісами вертепу «українського Мойсея» йдеться
про антинародну, антирадянську діяльність графа Андрія Шепти-
цького, муштрованого шпигуна і вбивці, що нап'яв на себе митропо-
личу рясу. Альянс бандерівців із сіоністами, їхні спільні наміри, дії,
їхню вірну службу гітлерівцям вдало відтворено в памфлеті «Чому
митрополит рабина рятував?».
У «Рятівниках третього рейху» подана ціла галерея заводіїв
10

зрадницького табору. Тут і Мельник, і Кубійович, І Інші із зграї
націоналістичних круків, що кружляли у забрудненому фашистами
небі.
Засобами гострої сатири, іронії відшмагав В. Бєляєв колишнього
невдаху-офіцерика, який шістдесят років тому ледь-ледь устиг дре-
менути з Києва («Слідами пройдисвіта»). Мовиться про недорікува-
того петлюрівського хорунжого Степана Скрипника, який зумів, за-
вороживши своїх спільників, зробити карколомну кар'єру. Побігавши
агентом пілсудчиківської охранки, він згодом перефарбувався і став
філером гітлерівського гестапо. По війні, рятуючись від гніву україн-
ського народу, Скрипник поквапився перекочувати за океан уже в
сані архієпископа Мстислава.
Глибоко хвилюють твори В. Бєляєва про сповнене благородства
героїчне життя письменника-бійця, нашого друга Ярослава Галана —
кіноповість «До останньої хвилини» і проникливо-зворушливий нарис
«Смертоносці».
Перечитував їх з особливим душевним трепетом. Адже все, про
що написано тут, відбувалося тоді, коли мені довелося працювати
у Львові поруч з Таланом, часто зустрічатися і з ним, і з Бєляє-
вим.
Віриться, що навіть ті, хто вже бачив фільм «До останньої хви-
лини», удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, з
інтересом прочитають сторінки кіноповісті про події, які сталися
у Львові жовтневого дня 1949 року. Вони відчують биття полум'яно-
го Галанового серця, простежать шлях його невтомної боротьби
проти сил пітьми і реакції, проти фашизму і фашистських прислуж-
ників у священницьких ризах. Читач подумки побуде на Нюрнбер-
зькому процесі і в прикарпатському селі, почує закличний голос
Галана на зустрічі з інтелігенцією у Львівському оперному театрі і
на зборах львівських письменників.
У нарисі «Смертоносці» В. Бєляєв з гнівом і ненавистю прицвя-
ховує до ганебного стовпа не тільки безпосередніх убивць Яросла-
ва Галана, а й тих, хто наказував вчинити цей людожерський злочин,
хто благословляв їх і сприяв цим бузувірам.
Книга В. Бєляєва знову нагадує радянським людям про священ-
ний обов'язок бути пильними в ідеологічній боротьбі, бути готовими
завжди дати гідну відсіч ворожій пропаганді. На цьому ще раз на-
голошує і постанова ЦК КПРС «Про дальше поліпшення ідеологічної,
політико-виховної роботи». Центральний Комітет Ленінської партії
закликає виховувати непримиренність до будь-яких проявів націона-
лізму, давати гідну відсіч ідеологічним диверсантам імперіалізму та
його поплічників.
Письменник В. Бєляєв сумлінно виконує цей патріотичний обов'я-
зок, завжди тримає гострим своє публіцистичне перо.
11

Він розповідає, що близькі його друзі часто говорять йому: «На-
писав би ти, Володю, другу «Стару фортецю»... Навіщо витрачаєш
свої сили на публіцистику, кіно».
А він відповідає: «Поради корисні. Але ж фашизм був і є. Це
страхітлива пошесть нашого часу. Є неофашизм у Чілі, в Італії, в
ФРН. Боротися з ним треба. Легше було б писати книги для дітей.
Про звірят, крокодилів, чижиків, про милі дитячі ігри... Але ж я
ненавиджу фашизм, людожерство. І не тільки «з особистих мірку-
вань», хоч прямо чи побічно я втратив з вини фашизму сина й дочку.
А скільки моїх соратників загинуло від фашистів — вони серед тих
двадцяти мільйонів, що полягли в борні з коричневою чумою...
Невже я можу забути про це? Треба писати!»
І він, боєць партійної публіцистики, пише. Пише по-бойовому,
так, як йому велить палке серце і совість комуніста.
Антон ХИЖНЯК

Памфлети
Нариси

ОСТАННЄ САЛЬТО СІРОГО
Поповичеві Степану, що поїхав на навчання у Львів,
неодноразово доводилося викликати до телефону свого
батечка — греко-католицькогб священика Андрія, який
мав парафію в Угринові Старому, що неподалік від
Тростянця на Дрогобиччині. І варто було телефоністці
перепитати прізвище замовника, як він кричав у трубку
зривистим, чванькуватим голоском:
— Бандера! Пані не розуме! Бан-де-ра! Ну, як «бан-
да»!.. Тераз пані зрозумяла?..
Так упертий низенький попович, що задумав собі ста-
ти українським Наполеоном, сам уже визначив своє міс-
це в житті.
Не завжди прізвище характеризує суть людини. Та
трапляється і дивовижний збіг. Одного з головних вожа-
ків українських націоналістів — Симона Петлюру, який
намагався розмахнутися у перші післяреволюційні роки,
доля позначила також «приємним» прізвищем — етимо-
логічно пов'язаним зі словом «петля». Правда, скінчив
життя Петлюра не на шибениці. Цей головний отаман,
утікши від помсти українського народу до Франції, зва-
лився на асфальт паризького тротуару від кулі месника,
сім'ю якого зарубали на Україні петлюрівці. Сталося це
одного травневого дня 1926 року.
Уже тоді націоналістів — ворогів українського народу,
які порозбігалися по закордонах, почав прибирати до
своїх рук соратник Петлюри (такий, як і він, кат трудя-
щих), що потопив у крові повстання робітників револю-
ційного «Арсеналу», полковник австрійської служби Єв-
ген Коновалець. Він збив із них законспіровану теро-
ристичну організацію УВО — Українську військову орга-
нізацію, яка трохи пізніше, на початку тридцятих років,
почала називатися ОУН, або Організацією українських
націоналістів. Вона пробувала проникнути в українські
групи і товариства як на Західній Україні, так і за її
межами — скрізь, де жили українці.
14

Для зростання цієї організації Євгену Коновальцеві,
крім петлюрівських офіцерів, нещадно битих Червоною
Армією, потрібні були більш свіжі, молоді кадри. Він
почав набирати їх із числа недовчених куркульських син-
ків, поповичів, усяких авантюристів — тих, які націлювали-
ся пройти в житті за допомогою ножа і пістолета, та ще
й при цьому завоювати собі легку славу борців за «са-
мостійну Україну». Зовсім інша річ, що так звана бо-
ротьба за «самостійну Україну» завжди була лише заві-
сою, демагогічним прийомом, розрахованим на те, щоб
у націоналістичний зашморг попало якнайбільше нестій-
ких душ.
Мета злочинної організації УВО — ОУН завжди збіга-
лася з метою загальних імперіалістичних стратегій — ві-
дірвати Україну од Росії. Лише завдяки цьому вже кіль-
ка десятиліть оунівці існують винятково на милостині
іноземних розвідок і служать тому, хто більше запла-
тить, ба навіть відразу кільком господарям. Грошова за-
лежність від великих хазяїв завжди ретельно законспі-
ровувалася, замасковувалася легендою про боротьбу за
«самостійну Україну».
Та народ чув брязкіт чужих срібняків у кишенях націо-
налістичних іуд. Сам «верховний комендант» Конова-
лець на протязі тридцятих років заробляв щомісяця по
сто п'ятдесят американських доларів або по тисячі три-
ста польських злотих, у той час як платня посла в сеймі
буржуазної Польщі не перевищувала тисячі злотих.
Час від часу націоналісти брали грошову допомогу не
лише від Америки й Німеччини, але навіть від маленької
Литви, підданцем якої офіціально вважався приятель то-
дішнього міністра буржуазної Литви Зауніса Євген Ко-
новалець, що тинявся по різних країнах.
Мало хто знає, що газета ОУН «Сурма» за наказом
міністра іноземних справ Литви Зауніса таємно друкува-
лася у Каунасі і звідти паками (також таємно!) перекида-
лася до Польщі, з якою Литва розірвала дипломатичні
відносини. (Мені, зокрема, розповідав про це литов-
ський революційний письменник Александрас Гузявічус-
Гудайтіс).
Міністрові Заунісу було вигідно руками українських
націоналістів підривати Польщу, а тому він охоче забез-
печував навіть дипломатичними литовськими паспортами
Євгена Коновальця, Романа Сушка та інших верхово-
дів ОУН.
15

Біля чужого грошового корита був і Степан Бандера.
«Здається, й мала пташка, та кігті гострі!» — говорили
про нього, бачачи, як, не гребуючи жодним методом,
намагається це вовченя закріпити своє місце в збіго-
виську націоналістів.
Якщо в юні роки Степан Бандера для «зміцнення во-
лі» майбутнього націоналіста, б'ючись об заклад, на
очах у своїх однодумців душив однією рукою котів, то
вже з тридцятих років він такі вправи робить на людях.
Це ж він винайшов горезвісний бандерівський за-
шморг— таку комбінацію мотузяної петлі, при якій
тихенько, беззвучно можна задушити людину в будь-яко-
му положенні. «Вороття нам нема, бо всі мости за со-
бою ми спалили і всі кораблі потопили»,— заявляв Бан-
дера на сторінках одної націоналістичної газетки. Ця ж
газета наголошувала, що серед націоналістів не може
бути місця для людей зі слабими нервами. Таких, мов-
ляв, без усякого милосердя треба кидати собі під ноги,
бо хто не йде разом, той заважає на шляху.
Здійснюючи цю «доктрину», Бандера особисто нака-
зав своєму поплічникові, якомусь Королишину, вбити в
червні 1934 року у Львові майже дитину — учня сьомого
класу гімназії — лишень за те, що той не хотів іти в ногу
з націоналістичними бандитами.
Згідно з такою вказівкою поплічники Бандери вбива-
ють поблизу Дрогобича коваля Білецького і вирізують
на чолі у нього червону зірку за те, що коваль Біле-
цький почав схилятися на бік комуністів.
Та хіба лише ці злочини є віхами кривавого шляху
поповича, прізвище якого походить від слова «банда»?
Він готує замах на шкільного куратора Гадомського
у Львові, посилає куркульського синка Лемика у Львів
у радянське консульство, і той у 1933 році вбиває секре-
таря консульства Андрія Майнова — друга родини
Дзержинських. Прихвосні Бандери кидають бомбу в
друкарню Яськова, в якій друкується небажана їм літе-
ратура, вбивають директора гімназії.
Лише за перше півріччя 1934 року, коли Бандера був
крайовим керівником ОУН на Західній Україні, за його
особистим наказом було вбито дев'ять чоловік. Так, по-
чаток кар'єри був гучним і кривавим! Та чи могли при-
нести золотушному поповичеві широку популярність та-
кі справи, як, скажімо, напад на пошту в Городку і вбив-
ство кількох дрібних поштових службовців чи розправа
16

над нікому не відомим гімназистом? Для слави потрібні
були крупні мішені! Найвигіднішою для них стає міністр
внутрішніх справ Польщі Броніслав Перацький.
Пополудні 15 червня 1934 року Броніслав Перацький
під'їхав на машині до клубу на вулиці Фоксаль у Варша-
ві. Тільки-но він увійшов у вестибюль, як до нього ззаду
підкрався двадцятирічний Григорій Мацейко, уродже-
нець містечка Щирець, що під Львовом, і трьома пісто-
летними пострілами в потилицю звалив міністра.
Польській поліції не важко було затримати майже всіх
організаторів цього замаху на чолі із Степаном Банде-
рою, його поплічниками Миколою Лебедем, Богданом
Підгайним та іншими. Цьому сприяло й те, що поліція
буржуазної Польщі, як це виявилося згодом, мала своїх
постійних агентів-провокаторів — Ярослава і Романа Ба-
рановських — у найвищому керівництві ОУН, у так зва-
ному проводі.
Уже перші дні відкритого процесу над Бандерою і
його спільниками довели, що справа не стільки в Пе-
рацькому, який мало чим відрізнявся від інших діячів
тодішньої правлячої кліки Польщі, як у тому, щоб, уби-
ваючи хоч трохи помітну в суспільстві людину, надати
цьому акту розголосу, викликати в певної частини моло-
ді бажання наслідувати, іти шляхом терору, а найголов-
ніше— поповнити грошові фонди українських націона-
лістів.
Не випадково саме в цей період у Сполучених Штатах
Америки фюрер українських націоналістів Євген Коно-
валець розгорнув шалену кампанію за збір доларів на
поповнення каси ОУН. Немає сумніву в тому, що прав-
лячі кола буржуазних держав і навіть Польщі, діючи за
методом «з двох бід вибрати меншу», підтримували те-
рористичну діяльність українських націоналістів, яка до-
помагала відвертати людей, не обізнаних із закулісною
політикою націоналістів/ і в першу чергу зачмелену ни-
ми молодь, від організованої революційної боротьби.
На суді Бандера поводився визивно-крикливо, нама-
гався вразити публіку. Він не боявся, що настане кінець
йому і його поплічникам, бо добре знав, куди втік Гри-
горій Мацейко і хто його зустріне за Данцігом. Учасник
двох конференцій ОУН у Берліні, Степан Бандера розу-
мів, що Коновалець (який затіяв флірт з Гітлером ще
тоді, коли той збирав у кабаках Мюнхена перших своїх
спільників-фашистів) зробить усе, щоб відповідно натис-
17

нути на правителів Польщі і врятувати своїх послідовни-
ків від заслуженої петлі. Бандера знав, що, коли його
і його підручних поведуть на суд, колишній капітан авст-
рійської армії, а тепер офіцер гестапо Ріхард Яри, який
опікувався ОУН, робить і зробить усе, щоб врятувати
своїх однодумців у Варшаві.
Поки Степан Бандера відпочивав після трудів правед-
них у камері тюрми «Свентий кшиж», змурованої на
шпилі гори Лисиця, а потім у Вронках, один із керівників
гітлерівської військової розвідки (абверу) полковник Ер-
він Штольце викликав до себе в австрійське місто Ба-
ден, що поблизу Відня, керівника ОУН Євгена Коноваль-
ця. Зустріч відбулася на квартирі колишнього генерала
Української галицької армії (УГА) Віктора Курмановича.
Підливаючи в келих французького коньяку, високий,
сухорлявий, голубоокий Ервін Штольце тихим, але напо-
легливим голосом передав Коновальцеві всі нові вказів-
ки, які він одержав на початку 1938 року від шефа ні-
мецької військової розвідки адмірала Канаріса. Смисл їх
полягав у тому, що тепер фюрерові і німецькій розвідці
треба в першу чергу, будь-яким шляхом активізувати
підривну діяльність українських націоналістів проти Ра-
дянського Союзу.
Євген Коновалець обіцяв ще більше активізувати під-
ривну роботу націоналістичного підпілля в Польщі проти
Радянського Союзу. Та особиста, взаємна координація
дій між Ервіном Штольце і Євгеном Коновальцем трива-
ла недовго. 23 травня 1938 року із гітлерівським паспор-
том на ім'я Йосифа Новака Коновалець прибув у Рот-
тердам і після зустрічі з одним із своїх довірених аген-
тів у кафе «Атланта» був розшматований «сюрпризною
коробкою» (складеною із вибухівки з годинниковим ме-
ханізмом ударної дії), яку вручив йому агент.
Буржуазні газети, особливо українські націоналістичні
листки, зчинили тоді галас у зв'язку із смертю Коноваль-
ця, вбачаючи в ній пресловуту «руку Москви». А деякі
з них почали навіть сумніватися в цій найвигіднішій для
ОУН версії про смерть вожака ОУН.
Швейцарська газета «Базлер нахріхтен», наприклад,
писала: «Приятелі Коновальця вірять в акт помсти з бо-
ку більшовиків, але таємниці, що оточували невтомного
конспіратора, допускають і інше».
Через кілька днів швейцарський журналіст, який пере-
18

дав таке повідомлення з Роттердама в Базель, назавжди
втратив місце в «Базлер нахріхтен».
Цікаво й те, що першим, хто впізнав Коновальця мер-
твого, був зв'язковий центрального проводу ОУН, штат-
ний провокатор польської поліції Ярослав Барановський,
який прилетів до нього на явку з фашистського Берліна.
Коли чини голландської поліції показали йому останки
Коновальця, цей професіональний шпик-«двійник» заго-
лосив по-німецьки з українським- акцентом, зі сльозами
на очах кинувшись на землю:
— О майн фюрер! Майн фюрер!..
Ще не встигли мешканці будинків на центральній ву-
лиці Роттердама Кользінгель вставити шибки, вибиті ви-
буховою хвилею, як уже 29 травня 1938 року зі Львова
в Роттердам з польським паспортом на похорон Коно-
вальця виїхав його наступник Андрій Мельник. Жителі
Львова були вкрай здивовані галантністю польської по-
ліції, яка, чудово знаючи, що Мельник керував організа-
цією, з волі якої було вбито міністра внутрішніх справ
Польщі Броніслава Перацького, дозволила йому легаль-
ний виїзд з Польщі для прийняття «справи від небіж-
чика».
Задумуючи напад на Польщу, абвер побоювався, щоб
у метушні перших днів війни польські власті не знищили
їх агентів з-поміж українських фашистів. Поблизу тюр-
ми, в якій сиділи Бандера (абверівська кличка Сірий)
і його поплічники, був викинений парашутний десант із
запеклих гітлерівських головорізів.
Вони повинні були звільнити Бандеру. Багатьох з них
польські патріоти зловили і розстріляли, а пізніше чини
польської поліції старанно евакуювали Бандеру живим
і здоровим, і він потрапив на берег Вісли просто в...
обійми гітлерівських спеціалістів у справах слов'янства.
Це ж за їхніми рекомендаціями у вищій школі в Бер-
ліні навчалися фашизму люди з оточення Бендери — Во-
лодомир Стахів, Орест Чемеринський, Іван Габрусевич,
Богдан Кордюк, Ярослав Барановський.
Обертаючись, як вареник у маслі, в зайнятому гітле-
рівцями Кракові, на Зеленій вулиці, Бандера пропонує
свої послуги для створення легіонів із українських націо-
налістів для нападу на Радянський Союз. Його охоче
приймають і вислуховують бувалі гітлерівські розвідни-
ки— доктор Теодор Оберлендер, капітан абверу Ганс
Кох, оберст Альфред Бізанц та Альфред Кольф, доцент
19

Ганс Іоахім Байєр. Гучні наукові звання прикривають
службу в абвері і брудні шпигунські справи цих осіб.
Ганс Кох, скажімо, активно воював з більшовиками,
ще будучи сотником Української галицької армії, а
його молодшого приятеля Теодора Оберлендера неод-
норазово засилали у Радянський Союз, і він подорожу-
вав тут під виглядом скромного, але допитливого ні-
мецького туриста-агронома.
Усі ці спеціалісти від шпіонажу продумують, як краще
у воєнний час здійснити відвічну політику «поділяй і вла-
дарюй» і як чимскоріше перетворити радянський народ
у рабів. У цьому їм активно допомагають українські фа-
шисти на чолі з Андрієм Мельником і Степаном Банде-
рою, але в шаленій жадобі до влади обдурюють своїх
господарів. Так, так, обдурюють!
Варто було б послухати тоді, напередодні гітлерів-
ського нападу на СРСР, цих зрадників! Можна було по-
думати, що й справді в їхньому розпорядженні є чу-
дово замасковане і розгалужене націоналістичне під-
пілля.
Виконуючи настанови Євгені Коновальця, Степан Бан-
дера активізує шпигунську сітку не тільки на Західній
Україні. Він посилає своїх агентів навіть під Ленінград.
У виданій уже набагато пізніше книзі «У поєдинку з аб-
вером» розповідається, як чекісти Ленінградського
фронту виловлювали агентів Бендери у Ленінграді і на
його околицях.
«Органи державної безпеки СРСР,— говориться в цій
книзі,— у передвоєнні роки виловили немало шпигунів
і диверсантів, що діяли на нашій землі за завданнями
абверу. Так, на протязі 1940 року і першої половини
1941 року радянська прикордонна охорона затримала
кілька сотень німецьких агентів, що намагалися проник-
нути на територію СРСР. За цей період органи держав-
ної безпеки виявили в західних областях України, в Біло-
русії і Прибалтиці близько півтори тисячі агентів німець-
кої розвідки. Однак не всіх шпигунів тоді удалося ви-
крити. Особливу небезпеку для оборони
країни становили агенти, які... восени
1 940 року за вказівкою абверу були за-
слані в ряди Червоної Армії. Ці ворожі
лазутчики найчастіше знешкоджувались
уже в ході Великої Вітчизняної війни».
(Розрядка наша.— В. Б.).
20

Автори книги, бувалі чекісти Ленінградського фронту,
документально підтверджують це іменами та прізвища-
ми утриманців ОУН, які діяли під Ленінградом.
Ці мерзенні людці намагалися завдавати ударів у
спини радянським патріотам, захисникам міста. Лазутчи-
ки Федаковський, Пелих та Карпіта не лише розпов-
сюджували фашистські листівки із закликом переходи-
ти на бік ворога, а й готувалися напасти на вартових,
захопити зброю, знищити командування частини і втек-
ти в ліс.
Таких прикладів чимало.
В артилерійському полку 23-ї армії діяла група банде-
рівців, до складу якої входили уродженці з Коломиї
Адам Запутович та Ярослав Хом'як. Цікава і повчальна
передісторія їх зради.
В організацію українських націоналістів молодого вчи-
теля Ярослава Хом'яка втягнув син крамаря Голинський.
Восени 1937 року на березі швидкого Прута Ярослав
поклявся на вірність ОУН, одержав кличку і за доручен-
ням Голинського почав збирати відомості про частини
польської армії і жандармерії в Коломиї та околицях.
Коли Німеччина напала на Польщу, Хом'як у складі
озброєного загону повинен був допомогти гітлерівцям
захопити Коломию. Але в місто вступила Червона
Армія.
Голинський негайно поїхав у Львів, а Хом'якові дору-
чив добувати інформацію про радянські війська. Так
Ярослав Хом'як став шпигуном абверу. Через два місяці
він передав Голинському, який приїхав зі Львова, зошит
з детальними даними про танкову частину в місті.
Хом'як розвідав усе: тип танків, їх кількість, прізвища
командирів.
Надійшло нове завдання — вступити до комсомолу, і
Ярослав Хом'як намагався зробити все, щоб догодити
своїм хазяям.
Восени сорокового року Хом'яка призвали в Червону
Армію. Голинський наказав йому подавати відомості
про частини гарнізону, в яких доведеться служити, і вру-
чив флакон із симпатичним атраментом...
...У квітні 1941 року Ярослав одержав телеграму про
смерть батька і поїхав у Коломию. Хоч і поспішав додо-
му, все-таки не зупинитися хоч на годинку у Львові він
не міг. Відразу з вокзалу — до Голинського, який тепер
грав в оркестрі львівського театру.
21

Дізнавшись, куди і чого їде Хом'як, Голинський по-
співчував йому, провів до вітальні, посадив на диван,
пригостив цигаркою.
— Одержав від тебе, Ярославе, лише одного листа.
У чому ж справа?
— У казармі небезпечно. Я знищив флакон... з тим
атраментом.
— Цього я не чекав. Ну, розповідай. Про частини гар-
нізону, зброю, командирів. Усе, що знаєш.
Прощаючись, Голинський сказав Хом'якові:
— Добре, що заїхав. Священна війна з Совєтами не
за горами. Є директива: тільки-но вона почнеться, наші
люди із зброєю в руках повинні переходити через лінію
фронту і пробиратися на рідну землю, в своє українське
військо. Зрозуміло?.. Повернешся в полк — передаси
директиву Запутовичу.
— Хіба він також?..— здивувався Хом'як.
— Адам добрий конспіратор! Станеш його підлеглим.
Про це скажеш йому сам...
...Довідавшись на допиті про зізнання Хом'яка, Запу-
тович осатаніло глянув на втомлене обличчя слідчого
і тихо, але виразно промовив:
— Я вступив до ОУН за переконанням І цілком під-
тримую її програму. Гітлерівцям допомагав за вказів-
кою керівництва ОУН.
Зрозуміліше не скажеш! Адже з першого погляду,
особливо людині недосвідченій, може здатися див-
ним — де маленька, провінціальна Коломия, а де бага-
томільйонне російське місто Ленінград! Лінія цього та-
ємного зв'язку тоді просунулася ще далі — до фашист-
ського Берліна.
...Та повернемося до Бандери, фюрера ОУН, який ви-
пускав на шлях убивств і провокацій фашистських вовче-
нят, таких як Хом'як, Запутович, знешкоджених у роки
війни під Ленінградом.
У ті дні, коли формувалися легіони «Нахтігаль» («Со-
ловей») і «Роланд», цей старий гітлерівський агент під
кличкою Сірий вступив на зв'язок до полковника Ервіна
Штольце.
Штольце уже було відомо про незгоди між Бандерою
і Мельником. Молодший, енергійніший за Мельника,
Степан Бандера, цей кар'єрист із недовчених поповичів,
посилаючись на здійснені ним «мокрі справи», уже всіма
силами відпихав від керівництва ОУН дійшлого, типово-
22

го служаку — чиновника Андрія Мельника. І хоч Ервін
Штольце перед начальством характеризує Бандеру сло-
вами «кар'єрист, фанатик, бандит», однак це не пере-
шкоджає йому (за особистою вказівкою Канаріса) акти-
візувати Бандеру. Той, вислужуючись перед абвером,
відчуваючи запах близької війни, в одній з квартир на
Зеленій у Кракові цілими ночами складає інструкції сво-
єму бандитському підпіллю і наближеним особам. В ін-
струкції «Боротьба і діяльність ОУН під час війни» цей
карлик із сльозливими очима, що мріяв стати диктато-
ром підкореної гітлерівськими військами України, вима-
гає від своїх поплічників (ще до того, як прогриміли
гармати) скласти «чорні списки» на всіх видатних поляків
і українців, які б завадили націоналістам і могли б
«вести свою власну політику».
Уже сам задум складання «чорних списків» для ка-
ральних органів гітлерівської Німеччини може викликати
дрож у чесних людей. Але чого можна було чекати від
цих злісних виродків, для яких зрада інтересів свого на-
роду стала професією і головною метою життя?
Хіба ж не вони записали в сьомому пункті так зва-
ного «декалога українських націоналістів» таке: «Не за-
вагаємося вчинити будь-який злочин, якщо цього вима-
гатиме користь справи»?
Саме задля цієї «справи» українські націоналісти ста-
ранно складають «чорні списки» для абверу.
Хто ж потрапляє у ці «чорні списки»?
Насамперед, ясна річ, особи інших національностей —
поляки, росіяни, євреї. Тут українські націоналісти взяли-
ся зводити особисті порахунки.
...Як тільки гітлерівські війська вдерлися на радянську
територію і відчули на місці, який буде темп «блиска-
вичної» війни, не лише Теодорові Оберлендеру і його
колегам стало зрозуміло, що українські націоналісти їх
підвели. Один з визнаних колабораціоністів, ставленик
гітлерівців Кость ГІаньківський, який переховується те-
пер за океаном, згадуючи ті дні загарбання гітлерівцями
Львова ЗО червня 1941 року, у статті, опублікованій на
сторінках націоналістичної газетки, з болем відзначив,
що Львів зустрів німців без ентузіазму...
Можна собі уявити, яке було становище насправді, як-
що тодішні прислужники гітлерівців (вони тепер перебу-
вають на американській землі) змушені були робити такі
зізнання.

І тоді, зрозумівши, що довоєнний флірт з вожаками
ОУН, і в першу чергу з Бандерою, закінчився невдачею,
гітлерівці розганяють створений ними ЗО червня
1941 року так званий «уряд самостійної України» і
«нагороджують» Бандеру штовханцем прусського чо-
бота.
Розлючений Канаріс вимагає, щоб полковник Штольце
сказав Бандері в очі всю гірку правду. Штольце викли-
кає Бандеру і говорить кандидатові в націоналістичні на-
полеони, що він авантюрист. Канарісу стало відомо, що
Степан Бандера присвоїв асигновану йому абвером «для
підготовки повстання на Україні» велику суму німецьких
марок і перевів їх в один із швейцарських банків.
...Бандера намагається виправдатися, болісно зносить
і ці різкі обвинувачення та збайдужіння до нього абве-
ру. Він із заздрістю дивиться, як зростають шанси Анд-
рія Мельника. Що б там не було, а цьому більш досвід-
ченому комбінаторові пішла на користь багаторічна на-
ука на службі у митрополита Шептицького.
Але перед тим, як сталося це стрімке падіння акцій
Степана Бандери, Теодор Оберлендер і його поплічники
Роман Шухевич (спільник Бандери по вбивству Пера-
цького) та панотець Іван Гриньох (він же Герасимов-
ський), що змінив рясу уніатського священика на мундир
вермахту з жовто-блакитною стрічкою, приводять ле-
гіонерів «Нахтігаля» відразу того ж ранку, коли був
зайнятий Львів, до палат митрополита Шептицького.
«Солов'ї» щохвилини озираються. У місті вже почався
погром, гуркотять гофровані магазинні штори. Туди б їм
прорватися, а не стовбичити на соборному подвір'ї.
Вожаки легіону напучують підлеглих: треба зберігати
декорум. Хай насамперед духовний отець українського
націоналізму і глава греко-католицької церкви митропо-
лит Андрій Шептицький благословить легіон «Нахті-
галь», а вже пізніше можна буде, авансом одержавши
відпущення гріхів, зайнятися більш «мирськими спра-
вами».
Шептицький, вислухавши отця Гриньоха, осінив воїнів
хрестом і дав своє благословення майбутньому «урядо-
ві самостійної України», про створення якого доповів
йому Гриньох.
У палатах митрополита поселився відомий у Львові
професор Кенігсберзького університету, а тоді гауптман
вермахту у відділі контррозвідки, доктор Ганс Кох.
24

Подумати лишень! На львівських вулицях ллється
кров; ховаючись від куль оскаженілих фашистів, намага-
ються пробратися на схід матері з плачучими дітьми;
націоналісти разом з есесівцями добивають поранених
у госпіталях; а тут, під одним дахом, мирно живуть ста-
рий митрополит, який сотні тисяч разів повторював у
проповідях відому заповідь «не убий!», і досвідчений
гітлерівський розвідник Ганс Кох!
Трохи згодом, восени 1944 року Надзвичайна держав-
на комісія по розслідуванню злодіянь німецько-фашист-
ських загарбників у Львові записала в акті: «Ввірвавшись
ЗО червня 1941 року у Львів, гітлерівські загарбники то-
го самого дня почали масові розстріли, грабежі й ареш-
ти мирних радянських громадян, що не встигли евакую-
ватися.
П'яні орди озброєних німецько-фашистських голово-
різів никали по вулицях міста, хапали жителів, вривалися
в будинки, грабували і вбивали без розбору — чолові-
ків, жінок, стариків і дітей. Цей кривавий розгул протя-
гом перших шести днів перебування гітлерівців на те-
риторії міста проходив безладно і безпланово, але нади-
хався і заохочувався командуванням військових німець-
ких частин. Потім окупанти почали встановлювати «поря-
док нової Європи» і з планомірною методичністю вини-
щувати мирне населення».
Однією з таких частин, зазначених в акті, був горе-
звісний легіон «Нахтігаль». «Чорні списки», складені за-
здалегідь членами цього легіону, було передано есесів-
цям із 6-ої армії вторгнення вермахту, і вони, зайнявши
під свій штаб приміщення бурси на Кадетській горі у
Львові, готувалися до операції.
Одним з перших, кого українські націоналісти занес-
ли в свій «чорний список», був професор нарисної гео-
метрії Львівського політехнічного інституту Казимир Бар-
тель.
Націоналісти з легіону «Нахтігаль», не заставши про-
фесора вдома, привели есесівців на кафедру нарисної
геометрії політехнічного інституту, куди ретельний про-
фесор, незважаючи на війну, прийшов на роботу, як у
звичайний час.
Спочатку старший за чином офіцер СС зачинився з
професором у його кабінеті і, поки «солов'ї» розку-
рювали награбовані цигарки в прийомній, умовляв його
стати керівником опереткового уряду, який би підкоряв-
25

ся гітлерівському намісникові в Польщі Гансові Франку
і допомагав пригноблювати польський народ. Казимир
Бартель навідріз відмовився від такої «принадної» про-
позиції.
Незадовго до війни Бартель побував у Києві, Москві
і всюди відчував ввічливе ставлення до себе радянських
людей — українців і росіян. Він знав, що чинять гітлерів-
ці в Польщі, і не хотів бути ширмою для їхніх варвар-
ських вчинків, спрямованих на цілковите знищення поль-
ського і всіх слов'янських народів.
...Раптом відчинилися двері кабінету — і соратники
Бендери побачили, як есесівський офіцер виштовхує
звідти Казимира Бартеля, б'є його по сивій голові руко-
яткою пістолета.
Через кілька годин після короткого допиту в гестапів-
ській катівні на вулиці Лонцького Казимира Бартеля на-
півживого зштовхнули в тюремний підвал і там розстрі-
ляли.
Навіть важко було собі припустити, щоб так по-звіря-
чому, без суду і слідства, могли бути вбиті видатні люди
науки — математики, медики, філологи, механіки, знавці
міжнародного права. Серед убитих був академік, член
Спілки радянських письменників України Тадеуш Бой-
Желенський — приємна людина, автор понад дев'ятисот
опублікованих праць, чудовий перекладач на польську
мову творів Бальзака, Мольєра, Рабле, Вольтера та ін-
ших класиків. З ним у могилу падав старійшина львів-
ських медиків, професор-гінеколог Адам Соловій — ві-
сімдесятичотирирічний учений, що давно пішов на пенсію.
І в убивстві львівської професури виявилася сліпа, зоо-
логічна ненависть націоналістів до всього, що створено
людьми інших націй, тупа, куркульська, хуторянська об-
меженість, яка штовхнула цих виродків на стежку звіря-
чих убивств.
Уже після війни, у таборах для німецьких військовопо-
лонених, мені доводилося розмовляти з гітлерівцями,
які здійснювали у Львові та в інших містах західних об-
ластей України каральну політику свого біснуватого фю-
рера. Усі вони одноголосно заявляли: «Якби у нас не
було таких вірних помічників, як українські націоналісти
із ватаги Бандери і Мельника, ми були б сліпими в цьо-
му чужому краю і не зробили б стільки злочинів».
Ланцюг страшних злочинів створює кар'єру Степанові
Бандері і його поплічникам.
26

За порадою гітлерівських кураторів українського фа-
шизму в тилу наступаючих радянських військ залиши-
лися зграї УПА. Бандерівські бойовики згодом вбивали
чесних радянських трударів, знищували зашморгами лю-
дей, які прийняли Радянську владу, як матір. Вони, ці
каїнові діти, трупами своїх жертв засипали польові кри-
ниці.
Але з кожним днем наближався неминучий крах
оунівських сокирників. Земля горіла під їх ногами. Вони
групами пробували прорватися на захід, тероризуючи
населення Польщі й Чехословаччини. Це ж від їхніх куль
поліг у гірській ущелині поблизу Ясла герой громадян-
ської війни в Росії і Іспанії, учасник боїв за Зимовий, ге-
нерал Війська Польського Кароль Сверчевський. Банде-
рівська сотня Хріна, що здійснила ці страхітливі злочини,
була розгромлена дощенту. Вбивцею прославленого ге-
нерала, сміливого борця «за вашу і нашу свободу»,
справжнього пролетарського інтернаціоналіста Кароля
Сверчевського був колишній комендант німецької полі-
ції в Сяноку Воловець — виродок із тризубом.
Від ударів бандерівської сокири, посвяченої слугами
Ватікану, 24 жовтня 1949 року загинув мужній письмен-
ник-публіцист, вірний син українського народу письмен-
ник Ярослав Галан. (Варто нагадати, що батько одного
з убивць Галана, священик Денис Лукашевич, познайо-
мився із Степаном Бандерою ще в 1928 році, коли його
парафія була поряд з парафією священика Андрія Бан-
дери).
Від бандерівських куль на шосе поблизу Кременця
загинув і генерал армії Ватутін.
Трудящі західних областей України дощенту розгро-
мили бандерівщину. її недобитки кинулися на захід шу-
кати нове корито, нових господарів. Оунівських голово-
різів охоче прийняли в свої обійми німецькі реваншисти
і їхні американські покровителі. Усі ці безбатченки, ме-
тою яких стала зрада, якнайкраще імпонували паліям
війни. Ними поповнювали шпигунські школи, їх пробува-
ли засилати в радянський тил.
Немало зброєносців Степана Бандери знайшли свою
смерть ще на рубежах нашої Батьківщини від влучних
куль радянських прикордонників. Немало їх виловили в
тилу радянські патріоти. Посилаючи агентів на радянську
землю, Степан Бандера почував себе до якогось часу
порівняно спокійно, навіть у травні 1958 року відвідав
27

могилу Євгена Коновальця в Роттердамі, де у своїй про-
мові він твердо запевняв, що під час «третьої світової
війни» оунівці обов'язково дійдуть до Москви...
І раптом — грім з ясного неба. 15 жовтня 1959 року
на багатьох телетайпах редакцій світу з'явилося пові-
домлення, що кривавий вожак націоналістів Степан Бан-
дера був знайдений з паспортом на ім'я Степана Попеля
у важкому стані. Його скинули, чи сам він кинувся, з
третього поверху одного з мюнхенських будинків, а по-
тім відвезли його в лікарню, і там він сконав. Комісія по
розслідуванню вбивств, що існує при кримінальній полі-
ції Федеративної Республіки Німеччини, починає слідст-
во. Слідчі не дуже поспішають, незважаючи на те, що
газети називають смерть Бендери «сенсацією номер
один». Лише через кілька днів виникає нова версія — у
кишках фюрера українських націоналістів знайдено... ціа-
ністий калій. Більш-менш досвідчені люди здвигають
плечима: невже для того, щоб в організмі знайти ціа-
ністий калій, потрібно кілька днів? Адже звичайно таке
отруєння розпізнається по шкірі. А пресловутий «Голос
Америки», допомагаючи вбивцям замітати сліди, випус-
кає в ефір ще одну версію: «Бандера покінчив життя
самогубством». Але ж тут зчиняють лемент прибічники
Бендери. Не міг же їхній «вольовий» фюрер піти з життя
так примітивно! Він був життєрадісний, бадьорий і повен
рішучості боротися під час третьої світової війни за ту ж
саму «самостійну».
У всьому цьому різноголоссі прориваються дуже тве-
резі міркування. Газета «Нойєс Дойчланд» повідомила,
що в період гітлерівської окупації Бандера... був безпо-
середнім підданим Теодора Оберлендера, тодішнього
політичного керівника терористично-диверсійного «Нах-
тігаля». Цей легіон, що входив до складу гітлерівської
дивізії «Бранденбург», брав участь у масовому вбивстві
інтелігенції у Львові.
Таким чином, Бандера, як організатор жахливого зло-
чину у Львові, був головним свідком злодіянь Оберлен-
дера.
Преса підкреслювала, що після війни Оберлендер на-
магався ізолювати від себе Бандеру і замести сліди
будь-яких зв'язків з ним. Це, за словами польської газе-
ти «Трибуна люду», викликало у Бендери все більший
неспокій (особливо останнім часом) за своє життя.
28

У газетних повідомленнях промайнув цікавий факт:
варта, що звичайно стерегла Бандеру, цього разу, під-
візши його до будинку, негайно від'їхала, залишивши
«вождя» наодинці з тими, хто через хвилину зіпхнув його
зі сходів.
Однодумці Бандери відчули байдужість до нього тих
впливових сил, від яких залежала їхня доля, їхній шма-
ток хліба, і вирішили вчасно... вмити руки. Навіть буржуа-
зна газета «Зюддейче цейтунг» у номері від 19 жовтня
писала: «Поза всяким сумнівом, Бандера вбитий тре-
тіми особами. За висловлюваннями його знайомих, Бан-
дера, як вельми небажаний співучасник злочинів Обер-
лендера у Львові, останнім часом перебував під постій-
ним страхом за своє життя... Бандера був усунений з
дороги за допомогою отрути підручними досить впли-
вових персон...»
Буржуазне агентство «Дейче прес агентур» повідо-
мило, що незадовго до смерті Бандера звернувся
безпосередньо до самого Оберлендера у зв'язку з тим,
що міжнародна громадськість вимагала розпочати про-
цес проти того ж Оберлендера. Він запропонував, щоб
Оберлендер сам виступив на цьому процесі. Очевидно,
Бандера знав забагато про боннського міністра.
Цю здогадку, повідомляла газета «Берлінер цейтунг»,
мимоволі підтвердила мюнхенська поліція: «Бандера
відсторонений «синдикатом убивць» служби Гелена за
дорученням Оберлендера». А керівник мюнхенської ко-
місії по розслідуванню вбивств, якийсь Шмітт, ще вираз-
ніше заявив: «Буде досить важко знайти винуватців.
Можливо, їх варто пошукати в колах, до яких звичайно
поліція не має відношення».
Ще б пак! Ми глибоко співчуваємо панові Шмітту,
знаючи, що войовничий реваншист, колишній міністр
Теодор Оберлендер був якнайтісніше зв'язаний з бонн-
ським канцлером Аденауером. І хоч канцлер Аденауер
неодноразово запевняв світову громадськість, що він не
потерпить у своєму близькому оточенні жодного реван-
шиста, його близькі стосунки з Оберлендером найкра-
ще свідчать, чого варті ці брехливі запевнення. Адже
ще 13 січня 1956 року Аденауер в особистому листі до
Оберлендера писав, що він, канцлер, ні в якому разі не
дасть згоди на усунення Оберлендера з посади так зва-
ного «міністра в справах біженців»...
29

Трагікомічне в оцінці кривавої діяльності Степана Бан-
дери полягає в тому, що історія нічого не навчила його
послідовників. Вони й досі силкуються гальванізувати
труп Степана Бандери, зробити його видатною історич-
ною особою, легендарною людиною.
Бандеру знищили його ж господарі, вирішивши, що
надміру теркотливий фюрер ОУН може бути небезпеч-
ним для них через своє маніяцьке прагнення влади.
«Мавр зробив своє діло, мавр може піти»,— вирішили
вони і покінчили з ним таким самим способом, яким
звичайно вони кінчали з усіма бандитами з великої до-
роги.
Карлик з кривавими очима, Степан Бандера скінчив
своє земне існування, зробивши останнє сальто — зва-
лившись вниз у сходовий проліт мюнхенського будинку.
1970

ГОЛОС ЗІ СКЛЕПУ
Трупна отрута небезпечна для живих*
Знати її формулу повинен кожний.
Замість епіграфа
Якось весняного, березневого дня я йшов повз ко-
лишній монастир ордену бернардинів у Львові й побачив
видовище, яке змусило мене зупинитися.
На старовинній монастирській стіні сидів рум'янощо-
кий солдат у вицвілій гімнастерці. Орудуючи киркою, він
одколупував цеглину за цеглиною від стіни й легко ски-
дав їх на мокру землю. А внизу юрмилися жадібні до
всіляких втіх, допитливі діти. Вони підбирали цеглу і
складали її неподалік у штабелі.
...Минали дні, й старовинна стіна поступово щезала.
Один із перехожих сказав мені, що вона не становить
собою будь-якої історичної цінності. Цеглу, виколупану
із спресованої віками стіни, використають для фунда-
ментів нових житлових будинків, а в центрі старовинно-
го міста зазеленіє ще один скверик, прикрасивши стис-
нуте будівлями Середмістя.
Думка про те, що тепер відкриється прихований віка-
ми од міського жителя фруктовий монастирський сад,
заронила у мою душу приємне почуття. Кожного разу,
коли необхідно було йти в справах у місто, я повертав
сюди і, якщо був вільний час, подовгу спостерігав за
жвавою роботою солдатів гарнізону. Одного разу, коли
вони, зупинившись на перекур, грілися поблизу на осон-
ні, оточені дітворою, я підняв кирку, що лежала на зем-
лі, і розмахнувся нею. Я не розрахував удару. Кирка
видалася важчою, ніж та, яку я бачив першого дня в
солдата, що розбирав стіну. На вилеті вона потягнула
мене назад і глухо вдарилася тупим кінцем по залишку
монастирської стіни.
— Е-гей, папашо! Ти всю стіну одразу завалиш, і нам
нічого буде робити! — насмішкувато крикнув чорнявий
солдат із значком відмінника снайпера.
Не звертаючи уваги на окрик, я наблизився до стіни
й почав простукувати її штукатурку в тому місці, звідки
долинув глухий звук. Треба сказати, що неподалік
31

валялися, відкинуті з цього місця, певно, давно вже, старі
двері, вкриті пліснявою дошки й високий ящик для сміт-
тя. Сліди вогкості на стіні, коріння давно зів'ялих в'юн-
ких рослин, що прилипли до сірої штукатурки, свідчили
про те, що весь цей кутовий стик був роками захараще-
ний і пише сьогодні солдати розчистили підхід до нього,
щоб розібрати дощенту цегляне мурування і відкрити
фруктовий сад з боку Валової вулиці. Приблизно півто-
ра метра над землею оштукатурена стіна, коли її тор-
кався держак кирки, відлунювала дуже глухо, зовсім не
так, як деінде. В одному місці із цеглини виглянула го-
ловка цвяха. Я вдарив по ній. На хвилястій поверхні
штукатурки вищербився квадрат замаскованого входу.
Тепер я потягнув цвях за головку до себе, і хитро за-
масковані дверцята, заскрипівши на іржавих завісах, від-
крили потайний вхід у стіні й дерев'яні сходи, що вели
вниз.
— Ану, хлопці, сюди! — гукнув я.
Поки солдати бігли до мене, зринули в пам'яті улюб-
лені в дитинстві історії про замасковані скарби, про мо-
настирські тайники. Тут же пригадалася розповідь одно-
го знайомого історика про те, що у львівських монасти-
рях можна знайти документи, які розкрили б таємницю
походження Лжедмитрія. Адже батько Марини, яка
причарувала авантюриста і претендента на російський
престол, був, як говорили мені, «фундатором» саме
цього монастиря ордену святого Бернарда...
— Еге, та тут лаз! — вигукнув чорнявий солдат, що
першим підбіг до мене і зазирнув у дірку, з якої від-
гонило тухлим запахом підземелля.— А може, банде-
рівський бункер?
— Давайте роздобудемо ліхтаря і поглянемо: що там
таке? — сказав я.
— Зачекайте, громадянине! — підозріло розглядаючи
мене, мовив чорнявий сержант.— А, власне кажучи, яке
ви маєте відношення до цієї стіни? Документи!
Знаючи, що причетність будь-якого «цивільного» до
розкритої таємниці може викликати природну підозру
у людей військових, які прибули зі Сходу, та ще моло-
дих, я спокійно дістав редакційне посвідчення і простяг-
нув його чорнявому снайперу.
— Це інша справа! — заусміхався солдат.— Пресу ми
любимо й поважаємо... Давайте знайомитись. Мене
ввуть Каменюка. Іван Каменюка.
32

— Радий з вами познайомитись, товаришу Каменю-
ка,— так само привітно відповів я.— Тож як нам роздо-
бути вогника?
— Біжи в казарму, Колодій, і візьми у старшини ліх-
тар. Передай — скарб чернечий знайшли! — наказав Ка-
менюка русявому, невисокому на зріст солдату, що
стояв поруч.
— А може, тут євреї під час окупації переховува-
лись? — висловив здогад сивий залізничник у формено-
му кашкеті.— В містечку Великі Мости один перукар усі
тридцять сім місяців, поки не повернулася Червона Ар-
мія, ховався від німців у куполі каплиці. Лише вночі ви-
лізав він зі свого сховища, і весь цей час ніхто не знав,
що він сидить там...
І це припущення не було безпідставним. Близько тися-
чі євреїв зі Львова врятувалися під час окупації тільки
тому, що більшість з них за допомогою хороших, чесних
людей зробила собі в найнесподіваніших місцях подібні
тайники — «схрони» — за фальшивими стінами, у підва-
лах, димарях, а подекуди і в голому полі. Можливо,
й тут, поруч з монастирем, теж ховалися приречені на
смерть?
...Першим спустився рипучими сходинками в отвір,
тримаючи в руці «летючу мишу», сержант Каменюка.
Він сходив обережно, нащупуючи ногами щабель за
щаблем, і тому мені доводилось весь час стримувати
рухи, щоб не торкнутися своєю ногою його пілотки. Та
ось він зіскочив з останньої сходинки на тверду землю і,
присвічуючи ліхтарем, сказав:
— А тут якийсь коридор!
І справді, значно вище рівня фундаменту стіни, в її
цегляному муруванні, я побачив чорний овальний отвір
коридора, що вів горизонтально на захід.
— Пішли в коридор! — сказав я сержанту.— Тільки
обережно...
— Хлопці, коли нас якийсь чортяка душитиме — гайда
на підмогу! — крикнув Каменюка і пішов у темряву, яку
поволі розсіювало тьмяне світло «летючої миші». Та,
зробивши чотири кроки, він несподівано зупинився і, на-
хилившись, прошепотів:
— Двері!
На старовинних дубових, оббитих залізом дверях ви-
сів важкий іржавий замок. Звичайно, можна було повер-
нутися нагору за ключами чи відмичкою, зачекати трохи
£ В. Беляєа
33

і, не вдаючись до кустарщини, відімкнути замок як нале-
жить, але мені, та й, певно, Каменюці, дуже кортіло
якнайскоріше дізнатися: що ж тут за цими важкими ду-
бовими дверима? Добряче поморочившись, ми вирвали
скобу киркою, яку я прихопив на всякий випадок. Коли
двері відчинилися, знизу повіяло нудотним запахом мо-
гильного склепу.
Каменюка простягнув уперед ліхтар і відразу ж від-
сахнувся.
— Там сидить хтось! — голосом, сповненим жаху,
прошепотів сержант. Але через мить, опанувавши себе,
голосно наказав: — Ей, виходь, хто тут є?!!
Голос Каменюки викликав відлуння у коридорі. В під-
земній келії панувала моторошна тиша. Тоді сержант пе-
реступив поріг і, наближаючи ліхтар до того, що сидів,
знову здригнувся. Та й було від чого вжахнутися.
Прямо перед нами, за якихось три кроки від дверей,
напіввідкинувшись на спинку добротного дубового стіль-
ця, сидів мертвець.
Його вилицювате обличчя було обіпнуте коричневою,
напівзотлілою в кількох місцях шкірою, і лише велика
сива борода трималася ще міцно на щоках і підборідді
до того моменту, поки труп не поворушили судово-ме-
дичні експерти. Та це сталося вже тоді, коли ми викли-
кали міліцію, працівників карного розшуку і, збагнувши,
що до підземної келії проведено електричне світло, за-
мінили перегорілу лампочку новою, стоватовою.
Перетворившись з відкривачів підземного сховища на
понятих, ми з Каменюкою при світлі цієї нової, яскравої
лампочки, що несподівано осяяла підземелля, змогли
до найменших подробиць роздивитись усе, що ховали,
певно, кілька років і тайник у монастирській стіні, й ці
важкі дубові двері з іржавим замком.
На підлозі, осторонь столу, лежав важкий, геть по-
ржавілий уже, пістолет системи «вальтер» номер три.
Людина з бородою, що застрелилася, як з'ясувалося
згодом, з цього пістолета, могла при потребі обороня-
тися.
Але, очевидно, були інші обставини, які змусили неві-
домого бороданя самому розквитатися з життям у та-
кий спосіб.
У лівому кутку келії на кам'яній підлозі виднілася
кругла чавунна кришка люка, що вів, як дізналися ми
34

пізніше, до підземної каналізації. Всі нечистоти і консерв-
ні банки бородань скидав туди, бо, крім чотирьох по-
рожніх бляшанок з етикетками «Бички в томаті» і запліс-
нявілих пачок «Крекету», що заміняли йому хліб, інших
залишків їжі не було. Зате на полицях і під ліжком,
застеленим простою солдатською ковдрою, оперативні
працівники виявили непочаті запаси їжі й випивки. Тут
лежали консерви «Тушковане м'ясо», «Шпроти», стояло
кілька пляшок коньяку і «Московской особой» та пляш-
ки з нарзаном.
На правах понятих ми діставали й рахували консервні
банки і, тамуючи в собі почуття гидливості, обходили
мерця збоку й брали з полиць пляшки із спиртними на-
поями. Та варто було мені простягнути руку до товстого
зошита, що лежав на столі, як оперативний працівник
у званні підполковника, досить різко сказав:
— Перепрошую, не будьте надто цікавим! Це вже не
ваша справа!
Після такого зауваження мені не залишалось нічого
іншого, як здалеку спостерігати за тим, як підполковник
і двоє оперативних працівників, котрі прибули з ним,
обережно фотографували й складали у портфелі розки-
дані на столі папери, як вони обмірювали підземне схо-
вище чи тюрму, де закінчив своє земне існування неві-
домий. Мені вдалося мимохідь, та й то здалеку, прочи-
тати назву брошурки, яку взяв підполковник з полиці
над ліжком.
«Інструкція служби безпеки»,— так називалася синя
книжечка, і тут я зрозумів, що даремно ми викликали
в підземелля міліцію. Треба було звернутися до зовсім
інших людей. На тому ж столі, звільненому від паперів,
поблизу від бородатого мерця, ми з Каменюкою дали
підписку про нерозголошення. Підполковник попросив
нас не розповідати нікому, навіть близьким людям, про
те, що ми знайшли під склепінням бернардинського мо-
настиря.
— А почнуть допитуватись—скажіть: давнє підземне
монастирське судилище. Ще часів інквізиції. Міліція
його опечатала й викликала спеціалістів із Музею історії
в Ленінграді. Зрозуміло?
...— Інквізиція! Музей історії релігії! — пробурмотів
Каменюка, коли ми йшли з ним пізнього вечора до пло-
щі Івана Франка.— Теж мені, пояснив... І навіщо нам
здалися оці танці перед обідом, коли все суцільний
V
35

туман? Яка може бути «інквізиція», коли на підлозі ле-
жав пістолет марки «вальтер» — з таких фашисти стрі-
ляли по нас під Бродами...
Минуло два дні.
Таємнича знахідка поблизу монастиря бернардинів
непокоїла мене, і я вирішив зайти до редактора облас-
ної газети й запитати, чи не знає він когось із чекістів,
хто мав би причетність до преси.
А редактором у той час у нас був Іван Самсонович
Дилигенський, міцна, небалакуча людина із загорілим,
завжди обвітреним обличчям.
...Дилигенський звів на мене свої випуклі, з червону-
ватими прожилками очі.
— А навіщо вам чекіст?
— Треба порадитись. Повість одну задумав.
— Повість? На пригоди потягнуло?.. Полковник із сі-
рими очима каже: «Все ясно», і група парашутистів, ски-
нута в Поліські ліси, знешкоджується протягом однієї
години? А хто за вас напише нарис про передовий кол-
госп?
— Бійтеся бога, Іване Самсоновичу! Нарис давно ле-
жить у сільськогосподарському відділі. Ніяких повістей,
чесно кажучи, я писати не збираюся, просто мені хо-
четься порадитись з обізнаним, тямущим товаришем
щодо деяких своїх спостережень.
— Напускаєш туману, голубе? — допитливо глянув
мені в очі Дилигенський.— Ну, гаразд. Набери комута-
тор і проси полковника Косюру. Пантелієм Сергійови-
чем його звуть. Чудовий мужик. На випадок чого, поси-
лайся на мене...
...Коли, почувши в трубці чоловічий бас: «Косюра слу-
хає», я назвав своє ім'я, прізвище й завбачливо — Івана
Самсоновича, запанувала коротка пауза. Очевидно, пол-
ковник Косюра роздумував, про що може йти розмова
зі мною.
— Чим можу бути корисним? — запитав він сухо, але
ввічливо.
— Справа в тому, товаришу полковник,— сказав я,
трохи зніяковівши,— що днів зо два тому мені довелося
бути свідком однієї таємничої знахідки в монастирі бер-
нардинів. Ви розумієте — я літератор, а люди ми досить
допитливі, і мене не могла не зацікавити ця знахідка.
Можливо, про неї варто написати, і я б просив...
36

Але полковник не дав мені договорити:
—ЧУ вас є вільний час? Тоді приїжджайте зараз, бо
через дві години я вилітаю в Київ. *
На машині редактора я швидко дістався до управління
Комітету державної безпеки. Вартовий, звіривши мій
паспорт з перепусткою, пояснив мені, як знайти полков-
ника Косюру.
Кремезний, світловолосий ^чоловік підвівся мені на-
зустріч, коли я зайшов до просторого, сонячного кабі-
нету, уважно оглянувши мене, запросив сісти і, доки я
всідався, підійшов до сейфа. Звідти він дістав уже зна-
йомий мені пухкий зошит у коленкоровій оправі, від
якого одразу ж повіяло цвіллю підземелля. Простягаю-
чи його мені, сказав:
— Читайте, а я тим часом попрацюю...
І я почав читати рукопис, густо списаний чітким по-
черком, з назвою «На дорогах зради».
«...Минає тридцять два роки з того дня, як автор цих
рядків, молодий студент, у сірій австрійській формі, ма-
ючи звання четаря Української галицької Армії, пересік
ріку Збруч, просуваючись у складі свого полку, щоб
«визволити велику Україну». Треба сказати відверто: ба-
гато подібних до мене «січовиків», отруєні тоді націона-
лістичною пропагандою, свято вірили у справедливість
і закономірність цієї нашої місії — «визволення». Тільки
значно пізніше, на шляхах розчарувань і роздумів, увесь
цей наш похід постав у світлі історії як величезний полі-
тичний абсурд. Судіть самі: мобілізовані молоді люди,
перевдягнені у форму імператорської австро-угорської
армії, яка нещодавно розвалилась, залишають Галичину,
землю своїх батьків, і під командою недавніх австрій-
ських генералів і полковників ідуть «рятувати» багато-
мільйонний український народ. Від кого, дозвольте запи-
тати, йдуть рятувати Україну? Від поміщиків, фабрикантів,
польських та інших іноземних магнатів, від бельгійських,
французьких, англійських й американських концесіоне-
рів? Від українських куркулів — «глитаїв», які, мов паву-
ки, висмоктували роками кров української бідноти?
Нічого подібного!
...Ми пішли «рятувати» український народ від нього
самого, від українського народу трудівників: від україн-
ського пролетаря, від українського бідняка, від шахтарів
Криворіжжя, гірників Донбасу, токарів і слюсарів київ-
ського «Арсеналу», вантажників сонячної Одеси, ливарни-
37

ків Бердянська, які, наслідуючи приклад робітників ре-
волюційного Петрограда, об'єднувалися в загони Черво-
ної гвардії і встановлювали у себе Радянську владу. Ще
зовсім недавно, гноблені так само, як і пролетаріат Ро-
сії, російським царизмом, вони бачили спільну мету в
боротьбі разом з російськими трудящими. А що ж
несли їм ми на своїх жовто-блакитних прапорах у той
час, коли легіонери польського генерала Галлера, озб-
роєні американськими гвинтівками, своїми чоботами
топтали землю нашого рідного українського Львова?
Свободу? Незалежність? Гарантії зміцнення української
економіки, культури, освіти? Та нічого подібного!..
І справжні цілі нашого «визвольного» походу почали
поступово відкриватися мені у всій своїй оголеності. То-
ді, підкошений висипним тифом, я лежав на соломі в
Кримських казармах Вінниці.
Уже почав падати перший сніг пізньої осені 1919 року,
У великій залі з вибитими вікнами, прямо на підлозі,
ледь притрушеній соломою, поруч зі мною, накриті сяк-
так шинелями, підклавши під голови похідні ранці, валя-
лися у тифозному маренні сотні галицьких юнаків із
Української галицької армії. Це їх послали «визволяти ве-
лику Україну» диктатор і політикан Євген Петрушевич,
давно куплений австрійськими імператорами Габсбурга-
ми, і призначений ним командуючим УГА генерал Ми-
рон Тарнавський.
Це вони обдурили і зрадили рядових бійців УГА свої-
ми промовами про «самостійну Україну», галицький
«П'ємонт» і про історичну місію галицьких «культуртре-
герів», які мали «врятувати велику Україну». У Євгена
Петрушевича, у генерала Тарнавського, у адвоката Костя
Левицького та подібних до них представників україн-
ської буржуазної еліти були у Львові й довкола Львова
свої будинки й маєтки, вклади у швейцарських, віден-
ських та інших банках і заховані там «на всякий випадок»
дорогоцінності. А в більшості юнаків, яких вони змусили
одягти австрійські шинелі, не було за душею нічого,
крім юнацького пориву, сліпої віри у своїх старших во-
жаків. І ось на самому початку життя ці юнаки були
підкошені тисячами на підлогу Кримських казарм Вінни-
ці. Санітарний шеф нашої армії Бурачинський, бачачи
надзвичайно важке становище, у якому опинилась УГА,
в доповіді на ім'я Євгена Петрушевича прямо писав:
33

«Пане генерале, наша армія то не є вже ніяке військо,
навіть не лікарня, а мандруючий магазин трупів».
Тоді нам стало відомо, що за нашою спиною отаман
Симон Петлюра, вождь Директорії, вже домовляється
з пілсудчиками, щоб запродати їм нашу рідну галицьку
землю і Волинь.
І як же зреагували на цей істеричний крик лікаря Пет-
рушевич, Тарнавський та інші націоналістичні лідери?
А ніяк. Вони були вірними слугами банкірів, зацікавле-
хих передусім у нових колоніях і концесіях на українсь-
ких полях, а отже — в придушенні Радянської влади, в
знищенні більшовизму. І ці слуги іноземного капіталу,
вдаючи із себе безкорисливих борців за національне са-
мовизначення українців, за обіцяні їм бариші й акції
торгували найціннішим, що було в народу,— його мо-
лоддю.
...Коли зараз я пригадую ці безсонні, маячні ночі, про-
ведені на брудній підлозі Кримських казарм, мені раз
у раз чується скрип дверей, що ведуть у двір, бачу си-
луети санітарів, які виносять на нарах нових мерців, і не
дає спокою одна пекуча думка: адже всі ці юнаки, що
так рано пішли з життя, могли б ще віддавати свою
молоду енергію, свою працю, свої здібності на користь
України, і перш за все — тієї частини її землі, на якій
вони народилися.
При правильному, справді революційному, а не зрад-
ницькому керівництві, вони могли б ще тоді відстояти
український Львів, передати в руки народу нафтові
скарби Прикарпаття, цукрові заводи Городенки і Ходо-
рова, відібрати від Сангушків, Потоцьких, Дзєдушицьких
та інших магнатів сотні тисяч гектарів землі й передати
їх селянам, припинивши таким чином еміграцію україн-
ського селянства за океан.
А що ж виявилося насправді? Петрушевичі, Левицькі
та інші буржуазні політикани, отруївши націоналістич-
ною брехнею розум нашої молоді, спочатку перетвори-
ли усусів — галичан (вони стали основою майбутньої
Української галицької армії) на катів українського наро-
ду, на катів трудящих повсталого Дрогобича та інших
міст і сіл Західної України, а потім погнали їх під фаль-
шивими лозунгами в безславний, смертельний похід на
велику Україну.
Поруч зі мною, на підлозі Кримських казарм лежав
тоді запеклий папіст, богослов, що став згодом одним із
39

прибічників уніатського митрополита Андрія Шепти-
цького, якийсь Петро Голинський.
Одужуючи, він ставав балакучішим і хвалився перед
нами, як ще рік тому, в листопаді 1918 року, перебуваю-
чи на службі в Державному повітовому комісаріаті в
Рудках, за дорученням повітового комісара Олександра
Маритчака \ вів боротьбу, як він висловлювався, з
«більшовицькими елементами». Богослов Голинський
охороняв ліси польських магнатів од самовільних пору-
бок українськими селянами, до краю зубожілими за ро-
ки війни. Він подався за першим покликом економа За-
гвойського в село Чайковичі, мешканці якого зрубали
кілька панських дерев, і почав там погрожувати і словом
божим, і пістолетом, виступаючи на захист інтересів по-
льського поміщика, який утік. Він вимагав, щоб селяни
заплатили штраф на користь поміщика. Цинічно й спо-
кійно розповідав він про такі свої «подвиги»; вони дуже
тішили його, цього поміщицького лакузу з хрестом на
шиї і тризубом на сірій мазепинці. І що характерно: са-
ме він, Голинський, коли прийшла звістка про перегово-
ри вожаків Української Галицької армії з білим староре-
жимним генералом Антоном Денікіним,— був одним з
перших січовиків, що вітали такий можливий союз з бі-
лими добровольцями. І ось тут, коли вісті про перегово-
ри почали доходити й до нашої казарми, а пізніше — в
полк, ті усуси, які вміли мислити самостійно, були по-
ставлені перед фактом страшної зради.
Тисячі галичан, підкошені висипним і поворотним ти-
фом, на той час були зариті в неглибокі могили. Перед-
часно померли юнаки, які могли б стати інженерами,
лікарями, геологами, художниками, письменниками, ар-
хітекторами, оволодіти найрізноманітнішими професія-
ми. Скільки користі вони могли б принести Україні! Та
вони безглуздо зійшли в могили, а на їхній рідній землі
вже господарювали колонізатори, виконуючи волю Ан-
танти й створюючи в Галичині «санітарний кордон» про-
ти ідей більшовизму.
Що ж роблять перед лицем цієї трагедії вожаки
безславно полеглих молодих людей, ті політикани, що
начинили голови юних лозунгами про «самостійну Украї-
1 В роки гітлерівської окупації Маритчак очолював обласну упра-
ву у Львові, яку швидко розігнало СД.
40

ну» від Карпат до Дону? Вагаються? Тужать? Визнають
помилки?
Коли б не так! Вони ще довго будуть спекулювати і на
цьому безславному поході, і на загублених душах обду-
рених молодих галичан. Галицьких політиканів не бенте-
житимуть ні горе матерів, ні сльози наречених, ні крах
всієї цієї авантюри.
Довгі роки потому вони видаватимуть поразку за пе-
ремогу, строчитимуть і випускатимуть бездарні спогади
у нашому видавництві «Червона калина», зароблятимуть
на них солідні куші для власного благополуччя з таким
самим цинізмом, з яким львівський адвокат і лідер наці-
оналістів Кость Левицький «заробив» тисячі злотих, про-
сто-напросто поклавши собі в кишеню гроші, зібрані
львів'янами на побудову українського театру на стику ву-
лиць Сикстуської і Сапеги.
Але, наперед підрахувавши прибутки від цієї авантю-
ри, через яку загинули тисячі молодих галичан, главарі
націоналістів ідуть на ганебний зговір — військовий союз
з царським генералом Антоном Денікіним.
Плани переговорів з Денікіним детально обдумують
у штабі Української галицької армії такі «щирі українці»
з явно іноземним підкладом, як колишні вищі офіцери
австро-угорської армії полковник Шаманек, полковник
генерального штабу Густав Цириц, генерал Краус, під-
полковник Альфред Бізанц, полковник Лябковиц, нижчі
за званням отаман Льорнер, отаман Фердінанд Лянг і
два бувалих австрійських розвідники — сотник УГА, до-
ктор шпигунської служби Ганс Кох і отаман генерально-
го штабу Альфонс Ерле.
Здавалось би, що в цих людей спільного з «самостій-
ною Україною», за яку вони вели в бій стрільців УГА?
Адже більшість з них навіть українською мовою не
володіла, розмовляючи з підлеглими через перекла-
дача.
Запеклі вороги всього прогресивного, вихованці
пруссько-австрійської вояччини, кати слов'янських наро-
дів, вони вважали тимчасовим явищем розвал Австро-
Угорської імперії і кайзерівської Німеччини.
Вони знали, що живі ще їхні високі покровителі кай-
зер Вільгельм II, фельдмаршал Гінденбург і Габсбур-
ги — Карл, Отто та інші, чиєю одвічною політичною ме-
тою було «дранг нах Остен» — «ривок на Схід», а пер-
шим завданням у досягненні цієї мети — оволодіння
41

багатствами України. Саме тому вони вступили у «велику
гру» — посісти основні позиції на фронтах боротьби за
Україну, щоб перетворити її в іноземну колонію. А все
решта, весь цей набір лозунгів про «самостійну», про
відродження національної романтики і т. д.— то лише
мішура, порохня, казочки для наївних дітей, що, до речі,
можна було бачити неозброєним оком, якщо уважніше
розглянути основне питання — про підпорядкування УГА
армії генерала Денікіна. Ось як звучав перший пункт
протоколу засідання військової комісії, до складу якої
ввійшли представники командування Добровольчої і Га-
лицької армій, 17 листопада 1919 року в Одесі:
«Галицька армія переходить у повному складі враз з
етапними установами, складами, рухомим залізничним
матеріалом на сторону російської Добровольчої армії і
входить у повне розпорядження головнокомандуючого
збройними силами Південної Росії, тепер через коман-
дуючого військами Новоросійської області...»
Від Української галицької армії цю ганебну угоду (а їй
передували ряд інших угод) підписали: отаман генераль-
ного штабу Ціммерман (німець), сотник Турчин і пору-
чик доктор Давид.
Диктатор Євген Петрушевич і тодішній головнокоман-
дуючий УГА Микитка пішли на таку ганебну угоду з од-
ним із найреакційніших царських генералів — Антоном
Денікіним та його помічниками, генералами Слащовим
і Шіллінгом, добре відаючи, як вони ставляться до Укра-
їни і до всього українського.
Адже ні про яку Україну, навіть з наймінімальнішою
автономією, не кажучи вже про «самостійну», н^ могло
бути й мови на випадок перемоги Денікіна.
При кожній нагоді і будь-де Денікін проголошував,
що його головна мета — відновлення «єдиної і неділи-
мої Росії». Перемога Денікіна логічно викликала б від-
родження тої ж монархії Романових, котра цькувала й
тримала в засланні великого співця України Тараса Шев-
ченка, письменника Павла Грабовського, забороняла за-
конами царських міністрів на кшталт Юзефовича, укра-
їнську мову, український театр, називала «хамською» чу-
дову, мелодійну й багату мову українського народу.
Адже всім було відомо, знали про це й агенти нашої
розвідки УГА, які проникали в тили денікінської армії,
що денікінські офіцери щоденно в побуті й на службі
висміюють і ганьблять всю культуру українського наро-
42

ду, розповсюджують знущальні так звані «малоросій*
ські» анекдоти і всюди виявляють глибоку неповагу до
України та її багатовікової визвольної боротьби, до її
історичних традицій. І ось до цих найреакційніших кіл,
недобитків поваленої російської монархії, поплазували
з поклоном, схиливши по-холопському, мов лакузи, свої
голови «рятівники України» — вожаки Української га-
лицької армії, діячі Директорії ЗУНР (так званої Захід-
ноукраїнської Народної Республіки), всі ті, хто з таким
завзяттям насаджував теорію про «Галичину — П'є-
монт».
Що може бути ганебнішим, принизливішим і більш су-
перечливішим логіці, ніж цей воєнний союз з Денікіним?
...Можливо, й не варто було б нагадувати про цей акт,
коли б він не був одним із постійних блюзнірських засо-
бів дворушницької практики українського буржуазного
націоналізму, коли б він не повторювався неодноразово
і в наступні роки — в інших варіантах. Є ще одна обста-
вина, яка змушує мене — після глибоких роздумів — на-
гадати про ці факти читачеві, особливо молодому, кот-
рого легше обдурити, ніж очевидця цих подій: адже в
ганебному поході УГА на Велику Україну брали участь
дуже багато майбутніх вихователів і натхненників Укра-
їнської військової організації — УВО, які об'єдналися
згодом з Організацією українських націоналістів — ОУН,
ті, що покликали з часом до життя криваву бандерівщи-
ну, мельниківщину, бульбівщину та інші відгалуження
українського націоналізму, що особливо розквітли під
час гітлерівської окупації на землях Західної України й
надовго запам'яталися населенню. Здавалось би, вони,
ці нові «фюрери ОУН», мали б соромитися навіть зга-
док про колишні трагічні події, про змову їхніх духовних
батьків з катом Денікіним.
Та де там!
Варто почитати численні націоналістичні видання, в то-
му числі книги та брошури, випущені націоналістичною
«Червоною калиною» у Львові, як вам стане ясно, що
всі ці курмановичі, шухевичі, капустянські, купчинські та
інші діячі УГА всіляко прославляють її діяльність, на всі
лади вихваляють свою участь у ній, із слинявим сенти-
менталізмом (писання богослова О. Голинського, на-
приклад), розповідають про свої зустрічі з денікінськи-
ми офіцерами — катами України. Із явної зради вони зі
спритністю професіональних шулерів намагалися, та,
43

по-моєму, ще й понині намагаються, зобразити якийсь-то
подвиг УГА, поставити її на котурни, овіяти націона-
лістичною романтикою. Ось, власне кажучи, для чого
нагадую я про факти, бачені мною в далекі роки юності,
які важко було тоді осмислити без належного життєвого
досвіду.
Я повернувся до рідного Львова після розвалу УГА
і після довгих поневірянь, відсидівши кілька місяців у
таборі Ліберці в Чехословаччині, куди доля загнала ба-
гатьох таких, як я, колишніх вояк УГА.
У Львові тим часом утвердився режим пілсудчини.
Про український університет та інші вищі учбові закла-
ди — не могло бути й мови. Щоб одержати вищу освіту,
українцеві треба було піти на гендель із своїм сумлін-
ням, із національною гідністю, стати перекинчиком, від-
мовитися від усього, про що мріялося, піти в найми до
«сусідів».
Західна Україна на довгі роки була віддана під владу
колонізаторів, і цим ми, галичани та жителі Волині, вели-
кою мірою мали «завдячувати» отаману Симону Петлю-
рі, до котрого націоналісти всіх мастей ставилися з та-
ким пієтетом, незважаючи на те, що він особисто вчинив
акт величезної зради щодо українського народу.
Роки, прожиті мною під владою пілсудчиків, можна
без будь-якого перебільшення назвати роками прини-
ження і плазування. Не можна було розправити плечі,
звести голову, сміливо подивитися в очі чесній людині,
відчути під ногами свою рідну українську землю, відчу-
ти себе господарем на ній. Треба було хитрувати, викру-
чуватися, лестити, якщо ти хотів заробити шматок хліба,
одержати, скажімо, клієнтуру в адвокатській конторі.
А всі ті, хто стояв біля керма створення ЗУНРу і Україн-
ської галицької армії, уся \наша українська буржуазна
еліта, що персонально мала відповідати за смерть тисяч
молодих галичан, які пішли в лавах УГА до берегів Дніп-
ра, жили в розкошах.
Пани добродії і меценаси посіли тепленькі місця в
«Просвіті», «Сільському господарі», «Народній торгівлі»,
у «Ревізійному союзі», отримали великі оклади, купува-
ли собі вілли й будинки, виїжджали на людні курорти.
В їхніх руках була українська преса, що отруювала сві-
домість народу, закликала галичан ненавидіти Радянську
Україну і вела запеклу кампанію проти тих прогресивних
44

українців, які з надією дивилися на радянський Схід і
закликали до опору фашистській загрозі.
Селянські діти голодували, не мали склянки молока,—
все молоко переганяла на масло своїми сепараторами
широко розгалужена мережа Маслосоюзу, нібито ко-
оперативної організації, а насправді хитро замаскованої
резидентської сітки абверу — гітлерівської військової
розвідки.
Щоправда, люди, які вміли мислити, ще під час піл-
судчини помічали за зеленим листочком конюшини
(фабрична марка Маслосоюзу) силует свастики.
Іноді, з нагоди якихось дат, колишні наші вожаки з
УГА — отамани, сотники, полковники,— які стали тепер
«кооператорами», скликали нас, колишніх усусів, на різ-
номанітні зльоти і збори. Не піти туди — означало втра-
тити місце й клієнтуру, зазнати бойкоту.
Тільки сильні, вольові люди мали в собі мужність ще
тоді порвати з цим ганебним минулим, знайти інший,
правильний шлях.
Яких тільки наклепів на Радянську Україну ми не почу-
ли на цих зборах із уст наших сивобородих, розжирілих
політиканів з УНДО \ з оточення митрополита Шеп-
тицького! Дуже соромно згадувати, але дехто з нас свя-
то вірив цим псевдомесіям.
Навесні 1940 року, коли Львів уже став радянським,
українським містом, мене направили в службове від-
рядження в Київ... Поїхав я до Києва із суперечливими
почуттями. З одного боку сам факт мого відрядження
до Києва я сприймав як велике, ще не заслужене мною
довір'я товаришів зі Сходу, з другого — боявся! Каюсь.
Протягом кількох місяців, що минули з вересня
1939 року, багато нового, такого, що відкривало очі,
змінювало мій погляд на речі, довелося побачити мені.
З хвилюванням перетинав я в поїзді вузенький Збруч
біля Волочиська, повторюючи через два десятиліття
маршрут 1919 року.
Я весь час дивився на поля Поділля, бачив Україну
нову, зовсім не таку, якою вона була восени 1921 року,
коли рвався до неї петлюрівський отаман Юрко Тютюн-
ник, бачив я тепер веселих, життєрадісних, спокійних
людей. Всюди звучала українська мова. Зовсім іншою
зображували нам у Галичині Радянську Україну наші
1 Українське національно-демократичне об'єднання.
45

верховоди. Вони отруювали свідомість нестійкої частини
нашої молоді, щоб загнати її за Сян, в еміграцію, під
опіку гітлерівської армії, коли 17 вересня 1939 року ра-
дянські війська, перейшовши Збруч, йшли визволяти За-
хідну Україну.
Важко було відмовити собі в бажанні побувати у Він-
ниці, у тій самій Вінниці, де в листопаді дев'ятнадцятого
року валялись ми в тифозному маренні. Я зійшов з поїз-
да, закомпостував квиток і пішов блукати по місту, в
якому не знала мене жодна душа.
Я побачив нову, веселу Вінницю.
Мешканці Вінниці — як я дізнався — свято бережуть
пам'ять про Коцюбинського та інших діячів української
культури.
На вулицях міста було багато життєрадісної молоді,
в міському парку лунали українські пісні. Наскільки щас-
ливішою була доля цієї молоді у порівнянні з долею тих
молодих галичан, які були зариті на безвісних, порослих
бур'яном кладовищах на околицях міста.
З неабиякими труднощами за допомогою цвинтарних
сторожів я ледь розшукав могили своїх товаришів — га-
личан, що померли від висипного тифу, мовчки стояв
і думав: за що вони віддали своє життя? їхні кістки дав-
но згнили, а люди, які послали їх сюди, донедавна бла-
годенствували... Ходив собі на чергове пиво до Бізанца
чи до Нафтулли або в інші львівські шинки старійшина
українських націоналістів адвокат Кость Левицький. Бу-
динок напроти львівського поштамту купив адвокат Сте-
пан Федак. Загрібав купи грошей у кооперативних орга-
нізаціях колишній отаман УГА Шепарович. Одержував
польську тисячу злотих і гонорари за свої антирадянські
книжки голова УНДО Василь Мудрий. І всі, як тільки
могли, спекулювали на сумній історії УГА.
Не думав я, стоячи травневого дня над могилами
стрільців у Вінниці, що вже відомі мені косарі смерті
знову занесли свої коси над головами нового покоління
галичан. Не знав і гадки не мав я тоді, що історія однієї
зради повториться в найближчому майбутньому.
Перший акт цієї зради розігрався на наших очах
ЗО червня 1941 року. Ще не підібрали на вулицях Льво-
ва й не поховали трупи жінок і дітей, убитих фашист-
ськими бомбами й кулями з пістолетів гітлерівських ди-
версантів, а вже зранку біля собору святого Юра можна
було зустріти знайомі торжествуючі обличчя наших «ду-
46

ховних вождів» старшого покоління. Із уст в уста вони
передавали звістку про те, що «наші хлопці перш за все
прийдуть сюди». На Цитаделі вже тріпотів прапор гітле-
рівської Німеччини, лунали німецькі військові марші.
Одна з німецьких частин, що увірвалася у Львів, і
справді повернула до Святоюрської гори і, пройшовши
похідним строєм під арку воріт, зупинилася перед пала-
тами митрополита Шептицького. Солдати були в німе-
цькій військовій формі, і я спершу подумав, що це регу-
лярна німецька частина збирається розташуватися на
постій у сусідніх з собором святого Юра будівлях. Але
придивився уважніше і побачив на плечах солдатів жов-
то-блакитні нашивочки. Історія повторювалася! Адже й
ми колись марширували по дорогах України в чужих
австрійських мундирах, з тризубами на шапках. Обличчя
командира цієї частини (це був, як я довідався згодом,
загін українських добровольців-націоналістів так званого
легіона «Нахтігаль») видалося мені знайомим.
Де я бачив цього рудого з перебитим носом? Придив-
ляюсь, приглядаюсь — і ледь не ахнув од подиву!
Та це ж Роман Шухевич, один із нащадків усім відо-
мої у Львові адвокатської сімейки Шухевичів, терорист
і майстер таємних убивств, типовий фашистський молод-
чик, та ще з незалікованим сифілісом, жертвами якого
ставали українські дівчата, залучені ним до ОУН. Гітле-
рівці недаремно взяли до себе на службу такого бува-
лого головоріза, який відмінно зарекомендував себе
в їхніх очах не лише вбивством багатьох своїх земля-
ків, українців, котрі звертали свої погляди на радян-
ський Схід, а ще й тим, що свого часу він, завербований
профашистською клікою пілсудчиків і гітлерівською
розвідкою, грав активну роль у вбивстві міністра внут-
рішніх справ Польщі Броніслава Перацького, що про-
штрафився. Коли відомі оунівці-провокатори брати Ба-
рановські повідомили польській поліції імена учасників
убивства, дипломатичний тиск гітлерівської Німеччини
примусив уряд Польщі зберегти їм усім життя. Зараз
Роман Шухевич «відробляв» свій борг перед гітлерівця-
ми. Шухевич вигукував команди, а біля нього вертівся
другий офіцер, у якому всі ми, хто стояв неподалік,
упізнали переодягненого в мундир греко-католицько-
го священика, улюбленця митрополита Шептицького,
доктора богослов'я отця Івана Гриньоха. Подивився я
на цю зворушливу співдружність греко-католицького
47

пастиря і вбивці-сифілітика й подумав: яка ж бо ціна
християнської моралі, що проповідується під склепінням
Святоюрського собору, чого варта заповідь: «Не убий!»
Того ж таки ранку, коли наше місто захопили війська
чужоземців, які одразу ж перейменували старовинний
український Львів на Лемберг, і сивоволосий митропо-
лит граф Андрій Шептицький не дотримався цієї свя-
щенної заповіді.
Він не відвернув свого обличчя від убивць, не закли-
кав нікого силою духовного авторитету припинити зни-
щення мирного населення. Він прийняв у своїх палатах
представників легіону «Нахтігаль» Романа Шухевича, от-
ця Івана Гриньоха та інших офіцерів. Він з великим-за-
доволенням вислухав доповідь свого виховані^ Гриньо-
ха, передав своє благословення шпигунам, переодягне-
ним у німецькі мундири, і майбутньому «українському
урядові».
Пригадую я зараз усю цю церемонію, свідком якої
мені випадково довелося стати, оцінюю все, що відбу-
валося, з точки зору історичної перспективи і думаю:
яка ганьба! До якого ж морального падіння докотилася
в ті дні підлегла Ватікану й протягом багатьох літ керо-
вана Шептицьким греко-католицька церква, яка, за сло-
вами її адвокатів із клерикального табору, що живуть
і нині, нібито «ніколи не втручалася в політику»! Того
ранку, на очах усіх нас, на паперті Святоюрського собо-
ру український націоналізм наочно демонстрував не ли-
ше свою воєнну спілку з гітлерівцями, вірнопідданські
почуття до фашистської Німеччини, але й свій тісний
зв'язок із Ватіканом і його агентурою в Західній Україні,
агентурою, яка не раз і не два штовхала нестійкі душі
віруючих на стежку зради народній справі.
Та цього червневого ранку стався ще один епізод,
який досі сором'язливо замовчують усі його свідки, пе-
редусім святоюрці, що прагнуть за всяку ціну обілити
посмертно свого патрона, графа Шептицького. Звору-
шений приходом гітлерівських військ, колишній авст-
рійський офіцер і агент австро-угорської розвідувальної
служби, що облачився до того часу в мантію митропо-
лита, князь церкви Андрій Шептицький прийняв гауптма-
на вермахту з відділу контррозвідки абверу Ганса Коха.
Так, так, того самого Ганса Коха, котрий написав книжку
про договір Української галицької армії з генералом
Денікіним. Митрополит був знайомий з Гансом Кохом
48

ще до часів утворення Української галицької армії, сот-
ником у якій служив Кох, проводячи водночас розвіду-
вальну роботу на Великій Україні на користь німців. До
гітлерівського нападу на СРСР Ганс Кох не лише служив
у абвері, але й, числячись «професором» Кенігсберзь-
кого університету, готував у ньому шпигунів-спеціалістів
по Росії та Україні, проводячи всю цю «учбову роботу»
під безпосереднім керівництвом відомого розвідника
генерала Рейнгарда Гелена, який і понині живе у Захід-
ній Німеччині.
Уже сам собою значущий факт, що в той перший ра-
нок у Львові, сповнений турбот і організаційних клопо-
тів, Ганс Кох передусім попрямував саме до Шептицько-
го. Хіба не ясно з цього, якого значення надавала гре-
ко-католицькій церкві гітлерівська служба та її діячі, які
сьогодні обслуговують центри американського шпигун-
ства в Європі?
Колишній розвідник, митрополит Шептицький не тіль-
ки прийняв з розкритими обіймами Ганса Коха. Його
екселенція граф Шептицький люб'язно запропонував
Гансу Коху поселитися по сусідству зі своєю опочиваль-
нею, в митрополичих палатах. Ганс Кох охоче погодився
на пропозицію глави греко-католицької церкви, яка його
цілком влаштовувала. Уже хто-то, а він знав, як воро-
же настроєні до всього прогресивного святоюрці, й ро-
зумів, що в палатах митрополита йому, представникові
гітлерівської розвідувальної служби, не буде загрожува-
ти ні куля радянського партизана, ні інші неприємності.
Так під одним дахом старовинного, увінчаного хрестом
будинку львівських митрополитів у зворушливому сусід-
стві коротали дні й ночі до серпня 1941 року сивий мит-
рополит, або «український Мойсей», як величали його
наші меценаси, і представник абверу, найстрашнішої з
усіх контррозвідувальних служб, які знала історія.
Може, я перебільшую роль і значення такого сусід-
ства?
Пізньої осені 1944 року, коли митрополит Шептицький
уже помер, у мене в гостях був один із священиків,
який жив під час гітлерівської окупації поруч із собором
святого Юра. З цим священиком ми колись училися ра-
зом в гімназії, потім він пішов на теологію, я ж почав
«студіювати» право, наші шляхи розійшлися, та іноді ми
Зустрічалися як друзі дитинства. Розчулений спогадами
про ту далеку пору, коли світ видається прекрасним і ви
49

не збагнули ще ціни людської підлості, гостюючи в ме-
не, знайомий священик під великим секретом повідомив
мені деякі подробиці про Ганса Коха, і в світлі цих по-
дробиць спільне проживання Коха з митрополитом на-
було іншого, більш зловісного забарвлення.
Виявляється, живучи під дахом митрополичих палат,
в одній із затишних, тихих кімнат, пропахлих ладаном
і миррою, попиваючи вино з багатих підвалів Шепти-
цького, Ганс Кох готував і планував тут у червні 1941 року
вбивство видатних представників львівської інтелігенції.
Як стало згодом відомо, в ніч з 3-го на 4 липня
1941 року 36 чоловік із числа львівської професури були
арештовані ейнзатцгрупою, офіцерами німецької роз-
відки та нахтігалівцями 1 і по-звірячому розстріляні есе-
сівцями у виярку, неподалік від Вулецької вулиці. Про
це всі ми знали, та не відали досі, що списки приречених
до розстрілу вчених до того, як було вчинено цей жах-
ливий злочин, складені агентурою ОУН, побували на
письмовому столі Коха в покоях митрополита. Сам
Шептицький добре знав приречених. Особливо добре
йому були знайомі медики — професор і академік Ро-
ман Ренцкий, професор і академік стоматолог Антон
Цешинський, терапевт Ян Грек, хірург Тадеуш Остров-
ський, професор-педіатр Станіслав Прогульський та ба-
гато інших. Усі вони були римо-католиками, паствою то-
го самого папи римського Пія XII, якому підлягав і Шеп-
тицький. Багато з них постійно лікували дряхлого, хво-
робливого митрополита, гість якого і давній знайомий
Ганс Кох спланував і здійснив їхнє знищення. Що можна
ще додати до цього жахливого факту!
Перед тим, як було вчинено цей злочин, ми побачили
гауптмана Ганса Коха в дещо іншій ролі, дипломатичній.
Повертаючись із Святоюрської гори до себе, на За-
марстинів, я зустрів отця Романа Луканя, монаха-василі-
анина, відомого у Львові своїми дослідженнями про
першодрукаря Івана Федорова, і який, до речі, дуже за-
гадково загинув, потрапивши під колеса німецької ван-
1 Незадовго до нападу на Радянський Союз між генеральним
штабом німецької армії (вермахт) і головним управлінням імперської
безпеки (РСХА) було підписано угоду про придання кожній армії
так званих ейнзатцкоманд і ейнзатцгруп СД (зондердінста), які по-
винні були провадити масове знищення радянських людей на окупо-
ваній території. У тісному контакті з такими ейнзатцгрупами і діяв
у Львові націоналістичний батальйон «Нахтігаль», що входив у диві-
зію «Бранденбург».— В. Б.
50

тажної машини. Від нього я дізнався, що в місто на ма-
шинах вермахту приїхали разом з гітлерівцями вожаки
ОУН Євген Врецьона, Ярослав Стецько-Карбович, Мико-
ла Лебідь, Лопатинський та інші націоналісти. Роман Лу-
кань сказав мені, що ввечері в будинку колишньої
«Просвіти» на площі Ринок скликаються якісь вельми
важливі збори, на яких обов'язково мають бути присутні
всі українські інтелігенти, особливо ті з них, хто служив
в УГА. Тут же Роман Лукань додав, що неявка на збори
може призвести до дуже сумних наслідків, тому що
окупаційні власті, жартувати не будуть і будь-якого
більш-менш помітного в місті українського інтелігента,
що спробує ухилитися від співробітництва з новою адмі-
ністрацією і провадити «свою політику», візьмуть одра-
зу ж під нагляд. В свою чергу, зауважив Лукань, поява на
цих зборах того, хто співробітничав з більшовиками, бу-
де для нього своєрідною індульгенцією, доказом того,
що ця співпраця була вимушеною, нещирою, тимча-
совою.
Мушу відверто сказати, як тільки ми розсталися з ва-
силіанином, я подумав: «Якого дідька я тебе зустрів?
Краще б я нічого не знав про ці збори». Мені хотілося
виждати, огледітись, а вже потім щось вирішувати. Ка-
юсь, я просто злякався. Певно, відсутність стійкості в
потрібну мить пояснюється тривалим перебуванням «в
наймах у сусідів» (в наймах у польської шляхти). І спо-
нуканий почуттям обережності, побоюючись, як би цей
єзуїт-василіанин сам перший не повідомив про мою від-
сутність, я, ледве стемніло, рушив до центру міста. Біля
Катедри зустрічаю Осипа Бондаровича (він невдовзі став
редактором продажної газетки «Львівські вісті»). Ми з
ним досі були малознайомі, але цього вечора він пово-
див себе як мій давній приятель. Узяв мене під руку
і урочистим тоном, не властивим Бондаровичу, якого я
знав, мовив:
— Пане меценасе! Ходімо зі мною. Ви будете учасни-
ком Національних зборів, історичної події в житті Укра-
їни.
Коли я почав відмовлятися, говорячи, що я, мовляв,
непомітна людина і завжди стояв осторонь політики,
Бондарович енергійно заперечив:
— То було раніше, а сьогодні, в час нового «великого
зриву», кожний, у кому б'ється українське серце, не має
Права стояти осторонь.
51

У ма’леньких напівтемних кімнатах «Просвіти» якісь
бабусі запалювали свічки. На стільцях сиділи адвокати,
священики, вчителі гімназій та інші інтелігентні люди;
багатьох з них я знав. Та все ж не набиралося й ста
чоловік. Більшість присутніх трималася стримано, з ост-
рахом. Вони переглядалися, мовчали, покректували. Ви-
ділявся своєю пишною бородою представник митропо-
лита Шептицького, ректор духовної семінарії, митрат
отець Йосиф Сліпий. Він почував себе дуже впевнено
і про щось голосно розмовляв з адвокатом Костем Пань-
ківським, колишнім усусом. Було видно, що Йосиф Слі-
пий тішиться значимістю цього моменту: нарешті він
зможе послати своїх вихованців, священиків греко-като-
лицької церкви, вслід за наступаючою гітлерівською
армією, на схід, і далі—до берегів Тихого океану, з мі-
сією утверджувати на величезних просторах Радянсько-
го Союзу владу Ватікану й папи римського, тобто здійс-
нювати давню мрію католицької церкви. Завжди нахаб-
ний, не по розуму самовпевнений, цього вечора, при
тьмяному світлі свічок, Сліпий виглядав тріумфатором.
Трохи інший вигляд він мав рівно через два роки, після
розгрому фашистів під^Сталінградом. Його сусід за сто-
лом на банкеті, влаштованому в колишній їдальні воє-
водства на честь приїзду генерал-губернатора Ганса
Франка, розповідав такий епізод: коли після банкету
гості почали підводитись із-за столу, архієпископ Сліпий
озирнувся і, схопивши карточку з своїм іменем, що ле-
жала біля його прибору (такі карточки розкладалися,
щоб кожний запрошений знав, де його місце), по-зло-
дійськи заховав її в кишеню реверенди \ боячись, аби
нащадкам не залишився такий прямий доказ...
...Шушукання, тихі розмови, погляди на годинник три-
вали надто довго. Кожен побоювався, як то він повер-
неться додому: окупанти ввели уже поліцейську годину,
після дев'яти вечора не можна було з'являтися на ву-
лицях.
Нарешті відчинилися двері, й до кімнати у супроводі
групи націоналістів увійшов представник Степана Бенде-
ри і майбутній голова уряду «самостійної України»
Ярослав Стецько-Карбович. Кожний, хто раніше не ба-
чив цього студента-недоучку Тернопільської гімназії,
1 Парадна ряса уніатського священика.
52

вже за його зовнішнім виглядом і манерою триматися
зміг би безпомильно визначити, що самозваний прем'єр
не лише позер, а й нікчема. Був теплий червневий вечір,
а він, щоб підкреслити свою близькість до фашистів, ви-
рядився без будь-якої потреби у німецький військовий
дощовик, та ще, строго наслідуючи гітлерівській моді,
підняв комірець.
На його сірому невиразному обличчі з червоним но-
сом — ознака прихильності до спиртних напоїв,— освіт-
леному відблиском свічок, відбилося хвилювання. Раз у
раз оглядаючись на прибулого разом з ним гауптмана
абверу Ганса Коха, Стецько-Карбович тихим, тремтячим
голосом, настільки невиразно, що ті, хто сидів у сусідній
кімнаті, не могли розібрати жодного слова, почав читати
«акт» ОУН про «створення самостійної Української дер-
жави» і про визнання фашистами її «уряду». Промова
Стецька викликала жалюгідне враження. Цей «прем'єр»
у німецькому плащі ні своїм виглядом, ні безладною
балаканиною не міг імпонувати навіть найзавзятішим
прибічникам українського націоналізму із представників
старшого покоління львів'ян. Якщо вони й слухали його
і далі брали участь у цій комедії, то лише тому, що
кожен розумів — за Стецьком стоїть інша, головна сила,
яка за непослух і опозицію по голівці не погладить.
Цією силою був абвер — німецька військова розвідка.
Представник абверу Кох також виступав на цій церемо-
нії. Його промова була жорсткою і розвіяла ілюзії, яки-
ми ще дехто тішився. Вона спростувала багато з того,
що набалакав Стецько. Кох сказав дослівно таке: «Війна
не закінчена, і треба з усіма політичними прожектами
чекати рішення фюрера». Тоном прусського фельдфе-
беля, що не терпить заперечень, він вимагав од присут-
ніх, щоб вони працювали на користь рейху і всіма сила-
ми допомагали гітлерівській армії. Характерне те, що ні
про яку «самостійну» Україну Ганс Кох навіть не заїкнув-
ся. Проте це не завадило багатьом націоналістичним пи-
сакам, Бондаровичу, наприклад, радіти згодом з приво-
ду того, що «присутні були щасливі, бачачи в залі ко-
лишнього сотника УГА, офіцера великої Німеччини
Ганса Коха».
Щоб підсобити Стецьку-Карбовичу, підперти його
декларації авторитетом митрополита Шептицького, ви-
ступив на цих зборах священик-василіанин Іван Гриньох,
переодягнений у парадний гітлерівський мундир. Він
53

застосував усі свої здібності проповідника-єзуїта, щоб
змусити присутніх повірити в серйозність трагікомедії.
Він передавав вітання від легіону «Нахтігаль» і його ко-
мандира— Романа Шухевича. Ця промова Гриньоха про
легіонерів, прибулих до Львова в німецькій уніформі,
зайвий раз свідчила про тотожність мети німецького фа-
шизму і давно вже підлеглої йому ОУН, від чого після
війни бандерівці почали всіляко відхрещуватись, прагну-
чи в будь-який спосіб затушувати всі подробиці цієї
історії.
...Ще тієї ж темної ночі, повертаючись додому на За-
марстинів, крадькома перебігаючи від одного затемне-*
ного кутка до другого, я болісно думав: хто дав право
цим людям промовляти від імені українського народу?
Хто дав право бездарному недоуку Стецьку проголошу-
вати уряд свободолюбивої України, сини якої в ці важкі
місяці, як ми дізналися згодом, чинили впертий опір ар-
мії ворогів, одягнутих у такі ж мундири, як Гриньох та
його паства з легіону «Нахтігаль»? Може, це будівники
Дніпрогесу, робітники київського «Арсеналу», шахтарі
Горлівки, колгоспники Чернігівщини, вчителі Білої Церк-
ви доручили Ярославу Стецьку-Карбовичу стати вираз-
ником їхніх бажань? Навіть у цей важкий вечір чимало
безхребетних інтелігентів, заляканих фашистами, боя-
чись за власну шкуру, підтакуючи Стецьку-Карбовичу,
в глибині душі розуміли, що він не має жодного права
промовляти від імені українського народу, а виражає
лише ненатленну жадобу купки націоналістичних аван-
тюристів, які давно прагли зробити бізнес на новій війні,
бо без такої війни, на яку вони здавна орієнтувалися,
ніхто б їх не хотів ні знати, ні слухати...
Я говорю про все це тільки для того, щоб розповісти
молоді, яку можуть обдурити ще не раз усілякі «ідеоло-
гічні референти ОУН», як вони заганяли в могилу їхніх
батьків, як під галасливими лозунгами націоналістичної
романтики штовхали цих заблудлих на шлях зради, як
торгували гідністю українського народу. Вчені всього
світу шукають способи виліковувати рак, дитячий пара-
ліч, проказу. Український націоналізм протягом багатьох
років намагався заразити чимось подібним до ракових
клітин здорове тіло українського народу. Вожаки укра-
їнських націоналістів, які втекли за кордон, і досі займа-
ються цим. ГІеревербований із абверу американською
розвідкою «прем'єр» Стецько-Карбович разом із своїми
54

спільниками продовжує, мов хижий павук, ткати свою па-
вутину провокацій, брехні, людиноненависницької про-
паганди. Він давно вже знайшов собі нових хазяїв. Очо-
люючи «Антибільшовицький блок народів», він не вга-
мувався до цих пір і відкрито закликає до війни. Ось
чому треба зірвати машкару з нього та всієї його зграї
на всьому шляху їхньої підлої зради.
Намагаючись за всяку ціну зберегти свої позиції і
гальванізувати весь асортимент ідеологічного впливу на
маси, вожаки ОУН різних напрямків після падіння гітле-
рівської Німеччини почали всіляко відхрещуватися від
співпраці з німецьким фашизмом. Було пущено в хід
легенду про те, що, мовляв, «ОУН боролася з німець-
ким наїзником».
Однак відновимо в пам'яті факти тих років... Іноді ко-
рисно дістати із тайників історії факти, що проливають
світло на сьогоднішній день, і ознайомити з ними сучас-
ників.
Якщо гітлерівське командування, захопивши Львів
ЗО червня 1941 року, розмістило свою комендатуру в
Ратуші, то українські націоналісти-оунівці з оточення
Степана Бендери, цілком розконспірувавши всі свої
клички і організаційну структуру (а зробили вони це
тому, що були твердо переконані в перемозі гітлериз-
му), абсолютно відкрито зайняли для своїх центрів і го-
ловної квартири ввесь триповерховий будинок на вулиці
Руській, де колись було .товариство «Дністер». У зво-
рушливому сусідстві звисали зі стін цього будинку пра-
пор гітлерівської Німеччини із свастикою і жовто-бла-
китний прапор націоналістів з тризубом. Оунівець Євген
Врецьона організував міську міліцію і командував нею
до тих пір, поки його не витіснили офіцери СС.
Трохи пізніше штаб-квартира ОУН переїхала на площу
Смолки, в будинок № 4, де колись містилася польська
поліція. В такій послідовності теж була своя символі-
ка: адже ОУН стала очима й вухами гітлерівців, які не
знали місцевих умов, і виконувала численні суто полі-
цейські функції в боротьбі з революційно настроєними
українцями.
Саме в цьому будинку, на його верхньому поверсі,
11 липня 1941 року зібрався новоспечений «уряд Украї-
ни». Оунівські верховоди квапилися створити видимість
державності, випередити полковника СС Андрія Мель-
55

ника та його спільників, які застряли десь у Варшаві,
й наспіх, сяк-так затикали дірки в своєму «кабінеті», роз-
даючи портфелі кожному із середовища буржуазних ін-
телігентів, хто побажав співробітничати з ними. І ось на
горизонті липової, самозваної «державності» України, в
оточенні горе-прем'єра Стецька зійшли й заблищали на
мить такі, з дозволу сказати, «зірки». Міністром закор-
донних справ був призначений Володимир Стахів, який
через природний страх все ще сидів у Берліні. Служ-
бу безпеки було доручено одному з найжорстокіших
оунівських терористів — Миколі Лебедю, відомому ще
з польських часів. Лютий садист, убивця багатьох рево-
люційно настроєних галичан, Лебідь у 1943 році садовив
на палю українських селян, що відмовлялися виконувати
накази бандерівців. Міністерство пропаганди очолив
якийсь Ярослав Старух, старий базіка і націоналістичний
демагог, що дряпав оди на честь Петлюри і продав За-
хідну Україну пілсудчикам. Так звану «політичну коорди-
націю» очолив такий же, як і «прем'єр», дилетант, недо-
ук і майстер «мокрих справ» Іван Климів, на кличку Ле-
генда. А першим заступником Стецька-Карбовича був
«магістр» невідомо яких наук Лев Ребет, що головував
на засіданні «уряду» в той день, бо Ярослав Стецько-
Карбович був п'яний як чіп, що й язик у роті не воро-
чався.
Ця частина «уряду» була, так би мовити, «Імпортна»,
сформована ще в Кракові, за консультацією гауптмана
Ганса Коха. А у Львові ініціатори цієї комедії хотіли
опертися на суто львівські кадри українських націона-
лістів з представників старшого покоління, які б своїм
життєвим досвідом прикривали бездарність зелених
недоуків, що вознеслися в думках до рівноправних
партнерів Гітлера, Герінга, Геббельса, Гіммлера та інших
главарів рейху. Ось чому пост міністра охорони здо-
ров'я було доручено професору Мар'яну Панчишину,
дворушнику й перевертню, який ще зовсім недавно пуб-
лічно клявся у своїй любові до Радянської влади. Його
заступником став досить відомий у місті лікар і, як пізні-
ше з'ясувалося, німецький шпигун, Олександр Барвін-
ський. Міністерством фінансів почав відати Іларій Ольхо-
вий. Міністерством юстиції — той самий суддя апеляцій-
ного суду Юліан Федусевич, який з великою насолодою
ще за часів панської Польщі відхиляв одну за іншою
апеляції людей, засуджених за революційні виступи
56

проти режиму пілсудчини, проти кривавих умиротво-
рень — пацифікацій. І цей «спеціаліст» з судових справ
був підібраний бандерівцями у Львові. Його заступни-
ком став інший суддя, не менш жорстокий, ніж Федусе-
вич, Богдан Дзерович. Портфель міністра внутрішніх
справ одержав адвокат Володимир Лисий, а його за-
ступником став Кость Паньківський — хитра пройда, що
потрапила в цей «уряд» за протекцією свого давнього
приятеля, а нині начальника Стецькової цивільної канце-
лярії — адвоката Михайла Росляка. Кандидата на пост
міністра народного господарства не можна було підшу-
кати, тому портфелі заступника міністра вручили двом
оунівцям — Роману Ільницькому (давньому німецькому
агенту) і Дмитру Яціву. Інженер Андрій П'ясецький
одержав портфель міністра лісівництва, так зване мі-
ністерство освіти і культури очолив Василь Симович,
міністерство пошти і телеграфу — радник Антон Кости-
шин. Хоч усі залізниці на окупованій фашистами терито-
рії були в руках вермахту, проте оунівці не забули вида-
ти портфель міністра залізниць якомусь Морозу. Старо-
го націоналіста Євгена Храпливого, що на всяк випадок
затримався в Кракові, було призначено міністром
сільського господарства, а військове міністерство мав
очолити колишній петлюрівський генерал, відомий лише
перемогами, одержаними над ним Червоною Армією,
Всеволод Петров, який перебував у Празі. Його заступ-
ником призначили сотника Романа Шухевича... Я не
знаю, хто згодом, після моєї смерті, знайде цей зошит,
можливо, не тільки галичанин, але й людина зі сходу,
тому я намагаюся бути гранично точним, а також пояс-
нювати речі, добре відомі кожному «місцевому»,— як-
найпопулярніше...
...Запам'ятайте ж усі ті, кому до рук потрапить ця спо-
відь, прізвища цих зрадників, які, схиливши свої голови,
добровільно запряглися в колісницю гітлерівської Ні-
меччини, в ту важку годину, коли на українській землі
палали села й міста, зруйновані фашистськими снаряда-
ми, коли вся Україна, від малого до великого, підніма-
лась на бій з лютим ворогом, таврованим свастикою.
Запам'ятайте і уявіть собі таке.
В окупованих німецькими фашистами містах і селах
хапають українських трударів, робітників, селян, інтелі-
гентів, які не встигли евакуюватися на схід. Солдати з
легіону «Нахтігаль», за дорученням Шухевича, почина-
57

ють зачитувати склад «уряду», що засідав 11 липня
1941 року в будинку на площі Смолки у Львові. Що б
подумав, почувши перелік цих прізвищ, будь-який украї-
нець? Чи впізнав би він хоч одного з них по якимсь
ділам на користь народу? Звичайно ж, ні!
Якщо не в присутності націоналістів, переодягнених у
мундири вермахту, то вже наодинці зі своїми друзями,
кожний запитав би: «Хто такі ці міністри, кого це саджа-
ють нам на шию? Де совість у цих типів, які не посоро-
мились продати себе у цей грізний і відповідальний час
німецькому фашизму за тридцять навіть не срібних, а
нікельованих пфенігів, за філіжанку сурогатної кави, за
ерзац-мармелад?
Склад цього «уряду» видався настільки несолідним
навіть самим «міністрам», що тут же, на засіданні, вони
почали шушукатися і, бліднучи, запитувати Лева Ребета,
а чому тут немає представників німецького генераліте-
ту, які б освятили своєю присутністю, зробили б вагомі-
шим і поважнішим утворення подібного уряду. В цих
побоюваннях і оглядках на німецький генералітет про-
явилася не лише полохлива, лакейська суть нашої бур-
жуазної інтелігенції, не лише цілковита зневіра у свої
сили цих політиканів, що давно вже відірвались од наро-
ду, але й їхня пряма залежність від цілей і пра-
ктики гітлерівської Німеччини та її вояччини. Слова Лева
Ребета про те, що «генерал усе знає, організація має
з ним контакт, і він санкціонував такий склад уряду»,
мало кого задовольнили, так само, як і особа самого
Ребета, ^котрий виринув на поверхню на брудних хвилях
окупації.
Новоспечені міністри і керівники департаментів вирі-
шили, на всякий випадок, направити до генерала власних
представників.
Наступного дня, 12 липня, натягнувши на себе накрох-
малені сорочки з маніжками і фраки ще австро-поль-
ських часів, адвокат Кость Паньківський і професор Ва-
силь Симович на чолі з Стецьком-Карбовичем і Ребе-
том попростували до Львівської ратуші. Львівські пере-
купки, що торгували квітами біля фонтана за статуєю
Нептуна, треба гадати, запам'ятали історичну картину,
як двоє літніх чоловіків у супроводі двох, більш розв'яз-
них, трохи молодших мужчин, також у цивільному, щось
довго й запобігливо пояснювали німецькому вартовому,
який стояв з гвинтівкою на плечі біля двох кам'яних ле-
58

вів, а потім, розшаркуючись перед ним, зникли під скле-
пінням воріт ратуші.
Як мені розповіли точно поінформовані люди, коман-
дуючий армією вважав нижче своєї гідності бесідувати
з якимись «правителями» України. Коли йому доповіли
про їхній прихід, він наказав, щоб ними зайнявся його
ад'ютант Ганс Іоахім Байєр, дуже нахабний, самовпевне-
ний фашист, який давно спеціалізувався у питаннях шпи-
гунства в слов'янських країнах. Але Ганс Байєр не поба-
жав розмовляти з усіма членами делегації. Він впустив
до себе лише Стецька і Ребета, й вони, залишивши мі-
ністра культури і освіти Симовича та заступника міністра
внутрішніх справ Костя Паньківського на лаві в коридо-
рі, зникли за дверима.
Дещо ошелешені таким афронтом, Симович і Пань-
ківський перешіптувалися в коридорі. Симович запиту-
вав:
— Чи не здається вам, пане меценасе, що ми потра-
пили в якусь халепу?
— Ой здається! — зітхнувши, відповів Кость Паньків-
ський.
У цю мить відчинилися двері, і з'явився гнічений за-
ступник прем'єра Ребет. На ходу він зашепотів:
— Вимагають ще магістра Ільницького! Ми зараз при-
йдемо.
Байєр виявив інтерес до старого оунівця Романа Іль-
ницького зовсім не випадково. Ільницький належав до
тих агентів абверу 6-ї армії, хто напередодні нападу гіт-
лерівців на Радянський Союз інформував фашистів про
стан радянського тилу. З інформацій Романа Ільницько-
го та інших його колег з ОУН випливало, що варто лише
армії Гітлера перейти Сян, і по всій Україні, під керів-
ництвом підпільної мережі ОУН, спалахне масове по-
встання, і німецька армія, зустрічаючи на своєму шляху
маси торжествуючих, зраділих українців з приводу її
приходу, безперешкодно здійснить свій блискавичний
марш до прикордонного з Росією хутора Михайлівсько-
го, а звідти вже рукою подати до Москви.
Роман Ільницький мешкав тоді неподалік від Ратуші,
на Руській вулиці, і тому Лев Ребет привів його в СД
дуже швидко. Деякий час за дверима ще чулися голоси
«прем'єра» та Ільницького, які доповідали шефу СД
про всю історію створення уряду, але потім їхнє бази
кання потонуло в горготанні Байєра, що кричав на деле-
59

гаті в. Далі запанувала зловісна пауза, розчинилися две-
рі, й на порозі з'явився з буряковим обличчям Ребет
у супроводі унтерштурмфюрера СС Альфреда Кольфа.
Цей офіцер «служби безпеки» протягом трьох років фа-
шистської окупації Львова займався українськими і по-
льськими справами, здійснюючи на практиці давній девіз
римлян: «Оіуісіє еі ітрега» \ Цього девізу дотримувався
і генерал-губернатор Ганс Франк в «Генерал-губерна-
торстві».
Лев Ребет, вказавши Кольфу на Симовича й Паньків-
ського, мовив:
— Ще ось ці делегати, пане унтерштурмфюрер!
Кивком голови Кольф підкликав вартового і наказав
по-німецьки:
— Охороняти, щоб не втекли!
Півгодини просиділи мовчки Симович і Паньківський,
вирішивши, що, либонь, на цьому їхня політична кар'єра
закінчується. Та Ребет і Кольф з'явилися знову, і остан-
ній оголосив, що Стецько та Ільницький затримуються
через те, що їх повезуть у Берлін обговорювати деякі
питання в присутності Степана Бендери.
Крапку над цією трагікомедією, що тривала два тижні,
було поставлено в кінці липня, коли всі члени «уряду»
одержали стереотипні листи за підписом Стецька, що
закінчувалися фразою: «Я впевнений, що ви збережете
вірність українській державній справі».
Недалекі люди із середовища української націона-
лістичної інтелігенції, не розбираючись у справжніх при-
чинах такого завершення всього цього блефу, твердили:
«Німці нас обдурили». Але хіба тут їм іжиця була про-
писана? Скоріш за все і правильніше буде починати роз-
мову з того, як купка націоналістичних авантюристів ти-
пу Бендери, Стецька, Мельника та інших намагалась за
всяку ціну обдурити німців, переконуючи їх, нібито на
Україні в ОУН багато прихильників і ОУН, мовляв, по-
стає як грізна сила. Крім того, донесення шпигунської
агентури, видаючи бажане для німців за дійсне, примен-
шували силу Червоної Армії. Та вже в перших боях на
кордоні та в трикутнику Броди — Радзівілів — Дубно гіт-
лерівці наштовхнулися на такий стійкий опір з боку Чер-
воної Армії, якого вони не зустрічали ніде на Заході.
1 Розділяй і володарюй (лат.).
60

Кость Паньківський, прибувши до Львова після поїздки
за Збруч, розповідав, що говорили йому німці, коли во-
ни побачили кладовище гітлерівських танків на шляху до
Києва, пообіч дороги Броди — Дубно — на кілька десят-
ків кілометрів усі поля чорніли від корпусів спалених
і розтрощених сталевих потвор зі свастикою. Німці
твердили, що гітлерівська армія протягом двох перших
тижнів війни зазнала значно більших втрат, ніж в усіх
попередніх боях у Європі. І це значною мірою спричи-
нилося до того, що окупанти, одержуючи тривожні
звістки з фронту, вирішили — настав час покінчити з усі-
лякими комедіями на кшталт проголошення «уряду са-
мостійної». Кількома стусанами окупанти розігнали за-
сновників цього «уряду» та його міністрів. Збіговиську
націоналістичних вожаків, які запрагли правити Украї-
ною, публічно дали дзвінкого ляпаса.
Байєр, підводячи «теоретичну основу» під розгін не
визнаного гітлерівцями «уряду», в своїй статті «Що ми
знаходимо на Сході», опублікованій 18 липня 1941 року
в газетці «Українські щоденні вісті», прямо зазначав, що
«українство в історичному розвитку відкинуто на сто ро-
ків назад», що «відродження може прийти тільки від
селянства, бо всі інші прошарки населення надто слабі,
щоб очолити регенерацію». Розправившись таким чином
з усією українською інтелігенцією, з усією культурою
українського народу, яка значно розвинулась за останнє
десятиріччя, цей спеціаліст СД по слов'янських країнах
твердив, що українці — це «невільники праці», що, тіль-
ки наслідуючи «німецький приклад», вони мають єдину
можливість «стати хліборобами, тому що підстав для
створення керівного прошарку української нації ще сьо-
годні нема».
Що могло бути образливіше для кожного українсько-
го інтелігента, насамперед для тої частини української
буржуазної інтелігенції на Західній Україні, яка за авст-
рійських і польських часів так полюбляла з будь-якого
приводу чванитися різними званнями — «пан профе-
сор», «пан меценас», «пан магістр», «пан доктор», «пан
інженер», «пан редактор» і т. д., ніж таке безапеляційне
твердження гітлерівського чиновника, котрий з перших
днів окупації був (разом з Гансом Кохом, Альфредом
Кольфом і полковником Бізанцем) володарем життя і
смерті будь-якого українця?
61

І все ж, одержавши і цей черговий плювок в обличчя,
не тільки учасники двотижневого «уряду», але й їхні
спільники зробили вигляд, ніби нічого не сталося, роз-
кланялись і почали шукати інших шляхів, щоб догодити
гітлерівцям.
Уже 16 липня один з таких «панів меценасів» — Кость
Паньківський, якого морально публічно відшмагав штурм-
банфюрер Байєр, приплентався в Ратушу і попросився
на службу. Байєра цілком влаштовували такі слуги, без
хребта і почуття власної гідності. Після перетворення за-
хідних областей України в «генеральне губернаторство»
вони на очах у всіх допомагали фашистам грабувати
селян, здирали з бідноти контингенти, видавали партиза-
нів, яких дедалі більше ставало на нашій землі. А після
сталінградського розгрому тієї самої 6-ї армії, що ко-
лись окупувала Львів, але якою під Сталінградом коман-
дував уже Паулюс, коли став очевидний близький крах
гітлерівської Німеччини, вони робили все, щоб його від-
строчити: всі ці паньківські, кубійовичі, росляки, мельни-
ки почали добиватися утворення української дивізії СС
«Галичина». Вимолили її, добилися! Та ще не стих дзвін
литавр оркестру після оголошення першого наказу про
утворення дивізії, який зачитав губернатор Отто Вехтер
в залі колишнього воєводства Львова, як з'ясувалося,
що добровольців у дивізію назбиралося не так уже й
багато.
«Добровольців» почали зганяти силоміць, вдаючись
до будь-яких хитрощів. Бачачи всю цю метушню із утво-
ренням дивізії СС «Галичина», спостерігаючи, яким чи-
ном заганяють до неї «добровольців» націоналістичні
загоничі, я знову й знову згадував свою молодість, по-
дробиці формування легіону УСС, потім «Української
галицької армії» і думав, що, як це не сумно, історія
повторюється, і ось готується чергове жертвоприношен-
ня капіталістичному Молоху.
Було в термінології наших інтелігентів на Західній
Україні таке слівце: «зааганжуватися» Ч Так ось, як злодій
втягує у своє брудне діло спільників, вожаки україн-
ських націоналістів, що вже неодноразово заплямували
себе в різних комбінаціях з гітлерівцями, утворюючи
дивізію «Галичина», прагнули якомога більше залучити
1 Найнятися, підрядитися.
62

в свої ряди співучасників, «зааганжувати», втягнути в
брудне діло співпраці з окупантами якомога більше мо-
лодих, недосвідчених людей, які спокусилися націона-
лістичними лозунгами, щоб потім, коли навіть доведеть-
ся їм усім — і опікунам і ошуканим — втікати за кордон,
була б «паства», на шиї якої можна сидіти, яку можна
й далі обдурювати, численністю якої можна хизуватися
перед новими хазяями, тими, що прийдуть на зміну гіт-
лерівцям.
Відомо, який ганебний фінал був у дивізії СС «Галичи-
на». її було розгромлено під Бродами влітку 1944 року,
майже в тих місцях, де в липні 1941 року радянські тан-’
кісти знищили тисячі фашистських танків.
Одного разу після закінчення війни мені довелося бу-
ти в юридичних справах на Бродщині. Неподалік від се-
ла Білий Камінь, у глухому лісовому виярку, селяни по-
казали мені велику білу купу черепів. Це було все, що
залишилося від завербованих ОУН у дивізію СС «Гали-
чина».
Трагічний апофеоз безглуздої авантюри!
Довго стояв я на краю виярку, дивився на випалені
сонцем, обмиті осінніми дощами черепи, слухав жебо-
ніння струмка, спів пташок на деревах, далекий гуркіт
мирних тракторів, що орали колгоспні поля, знову дума-
ючи, як у дні молодості, важку думу. Адже всі ці загиб-
лі, коли б вони не клюнули на наживку націоналістичних
верховодів, на зразок Мельника, Врецьони, Паньківсько-
го, могли б після визволення Львова військами Радян-
ської Армії вступити в тринадцять вищих учбових закла-
дів міста, закінчити їх, стати інженерами, лікарями, педа-
гогами, агрономами. Вони б могли приносити велику ко-
ристь українському народові.
А що залишилось від них?
Купа білих кісток!
Величезна вина націоналістів перед українським наро-
дом не тільки в усьому, про що я Писав раніше. Вони
винні ще й в тому, що, виконуючи безпосередні дору-
чення гітлерівської воєнної пропаганди, починаючи з то-
го часу, як Радянська Армія підійшла до Збруча, сприяли
вивезенню в Німеччину української молоді. Поширю-
ючи наклепницькі чутки про Радянську владу, погрожу-
ючи українському населенню «терором і масовим зни-
щенням», вони впливали на нестійких, наївних людей,
змушуючи їх залишати рідну землю, виїжджати в Німеч-
63

чину. Вони, вожаки націоналістів, зробили нещасними
тисячі українців. Відірвавши їх від рідної землі, від куль-
тури українського народу, від великої творчої, благо-
родної праці радянських людей, вони перетворили їх у
жалюгідних «блукачів», в об'єкт національної асиміляції
чи то німецької, чи то американської, чи то бразіль-
ської. Але, подавшись разом з ошуканими в обозах гіт-
лерівських військ, ці пани, що спровокували «блукачів»,
здавна зв'язані з іноземними розвідниками, добре зна-
ли, що для них, «панів меценасів», завжди знайдеться
робота, поки існує ненависть капіталістичного буржуаз-
ного світу до Радянського Союзу. Подивіться, як живе
за кордоном молодий український «блукач» і як приспі-
вуючи «благоденствують» усі ці «пани меценаси», що
обслуговують зараз американські шпигунські центри в
Західній Німеччині та за океаном!
...Я пишу свою сповідь з усією відповідальністю за
кожне її слово, за кожну її подробицю, пишу правду,
передуману й перевірену роками роздумів, ще й тому,
що сам у липні 1944 року, піддавшись психозу, мало не
покинув дружину й дітей і не поїхав на Захід. Як би я
безглуздо вчинив! І як я дякую долі й добрим друзям,
за порадою яких я залишився у Львові, і яким би я був
Щасливим, коли б не потрапив у цю підземну тюрму.
...Робота юриста давала мені можливість часто роз'їж-
джати по Україні й бувати за її межами. Я бачив, як
буквально на очах розквітала, ставала дедалі кращою
моя Україна, я пишався тим, що вносив і свій маленький
вклад у загальнонародну справу, вклад рядового захис-
ника радянського права, людини, що дає поради трудя-
щим, допомагає зберегти непорушними радянські зако-
ни. Коли я ходив тротуарами нового красеня Хрещати-
ка, я не міг без сліз дивитися на вибудувані руками
трудівників України чудові будинки, що звелися на місці
руїн. Проїжджаючи по західних областях України, я ба-
чив оновлений Луцьк, відбудований Тернопіль з його но-
вим чудовим озером, Львівсько-Волинський вугільний
басейн з копрами шахт, що виріс буквально на очах,
і серце моє сповнювалося гордістю за трудові звершен-
ня українського народу. Коли я чув по радіо, як учасни-
ки ансамблю Угорської Народної Армії співають своєю
мовою пісню «Розпрягайте, хлопці, коні», коли я дізна-
вався, що, прибувши до Львова, зарубіжні вчені виявили
ґрунтовну обізнаність з творчістю українського письмен-
64

пика Василя Стефаника, я думав: якими ми повинні бути
вдячними Радянській владі за її мудру політику, завдяки
якій щодня розвиваються інтернаціональні зв'язки між
народами, а культура України йде у загальному фарва-
тері світової культури,
11 Іп може протиставити благотворному впливу вчення
соціалізму, прекрасній радянській дійсності закордонне
базікання жалюгідних відступників — українських націо-
налістичних груп і групок? Що, зокрема, несуть їхні ви-
ступи по закордонному радіо спотвореною українською
мовою? Злісну, людиноненависницьку пропаганду по-
мсти й смерті, третьої світової війни, оголеної зради, що
неодноразово повторювалася за останнє півстоліття...
Адже жодної конструктивної думки, жодного власного
погляду на речі, окрім повторювань злісних завивань
своїх хазяїв, що стоять біля мішка з доларами, немає
в українських націоналістів. Усе викрито, запльовано,
продано, все запаскуджено в таких помийних ямах мо-
рального падіння, що іноді дивуєшся — звідки беруться
люди, які ще вірять націоналістичним підспівувачам, що
й сьогодні снують у закапелках Європи і на американ-
ському континенті свою стару павутину брехні і зради. Та
не вдасться їм більше за допомогою брехні і демагогії
ошукати українську молодь, повести її дорогою зради.
Проте повадки й недалеке минуле націоналістичних от-
руювачів треба знати кожному чесному сину України.
Перед ним, перед народом моєї Батьківщини, мені й
хотілося висповідатися у цьому жахливому полоні на
схилі своїх літ, коли сивина посріблила мою голову, що
багато передумала на важкому й не завжди прямому
шляху.
...Цілком можливо, якщо колись ця моя сповідь по-
трапить до рук чесних синів України, у них виникне при-
родне питання: як і для чого я написав її та ще в таких
жахливих умовах задушливого монастирського підзе-
мелля?
...У березні 1950 року до мене в юридичну консульта-
цію разом з іншими відвідувачами заявився непоказний
на вигляд хлопець у грубошерстому піджаку й, коли по-
близу нікого не було, зашепотів, що один пан, мій дав-
ній шкільний товариш, настійно просить мене чекати
його сьогодні о двадцять першій годині на паперті ко-
стьолу святої Магдалини. І просить мене ні в якому разі
не запізнюватись. Все це було сказано категоричним
З В. Беляєа
65

тоном. Як відомо, костьол святої Магдалини стоїть на
перехресті людних вулиць Львова, поблизу його — Полі-
технічний інститут і Львівське управління державної
безпеки. Здавалося б, нічого небезпечного така зустріч
мені не віщувала. Коли б рандеву було призначено в
лісі — я, можливо, завагався б. А в цьому місці — ні.
Коли я стояв на паперті костьолу, його східцями до ме-
не піднявся чоловік у формі радянського офіцера. За
ним йшло ще два чоловіки, але залишилися внизу, на
тротуарі. Очевидно, це була охорона. Коли офіцер на-
близився, по його великих вухах, по викривленому носі
я одразу впізнав свого давнього знайомого Романа Шу-
хевича, який зараз іменував себе «генералом Тарасом
Чупринкою, командуючим Українською повстанською
армією», і вже давно перебував на нелегальному стано-
вищі.
Привітавшись, Шухевич сказав, що він не хоче відкла-
дати справу в довгий ящик, і запропонував мені ізолю-
вати себе на місяць від роботи і сім'ї, і, перебуваючи
в тихенькому місці, написати коротку історію боротьби
керованих ним бандерівців з Радянською владою. Він
пообіцяв забезпечити мене всіма потрібними матеріала-
ми і повідомив, що, коли написане мною буде пере-
правлене ним за кордон, у Мюнхен, у закордонний
центр організації українських націоналістів, то на мій ра-
хунок там надійде солідна сума гонорару, яким, як ска-
зав Шухевич, я зможу скористатися, коли «все в сві-
ті переміниться і від більшовиків не залишиться Й СЛІ-
ДУ»-
Я почав віднікуватись, посилатися на свою старість, на
роботу, на те, що я давно відійшов од усього цього, та
Шухевич перебив мене:
— Пане мецеяасе! Все вже вирішено! Ми знаємо ваші
літературні здібності, знаємо, як ви співробітничали дб
приходу Радянської влади в «Червоній калині», знаємо,
які гарні спогади написали про «Українських січових
стрільців». Напишіть зараз таке. І запам'ятайте раз і на-
завжди — людина, яка один раз вступила в ОУН, може
вийти з організації тільки в могилу. У нас є досить засо-
бів, щоб спровадити туди кожного, хто відмовляється
від служби нашій справі.
Відчувши пряму погрозу і знаючи, що з такими типа-
ми жартувати небезпечно, я знову почав запитувати: як
же з роботою, як із сім'єю?
66

— Все буде в повному порядку! — відповів Шухе-
вич.— У вашій юридичній консультації працює наша лю-
дина. Вже готовий наказ про ваше тривале відрядження
в Київ і в Москву у справі тутешніх спекулянтів м'ясом,
яких ви нібито будете захищати. Дружині подзвонять
про ваш несподіваний від'їзд. Справа, як кажуть, для
нас, адвокатів, прибуткова, можна одержати «багато в
лапу». Поїдете ви не один. А працювати ви будете тіль-
ки в моєму особистому бункері, про який знаю тільки я,
а той, хто його обладнував, давно перебуває там, звідки
починається хвіст редиски...
І ця остання, страшна за своїм цинізмом фраза, за
якою ховалося багато чого, і категоричний тон Шухеви-
ча, і два суб'єкти, що охороняли нашу зустріч, без сум-
ніву, із зброєю напоготові, паралізували мою волю, і
через годину я вже був тут, під землею.
Я почав працювати. Через два дні Шухевич обіцяв
особисто (це було точно обумовлено) принести мені
матеріали про дії групи ОУН Вороного в лісах під Сока-
лем, але Шухевич не прийшов. Минув тиждень. Нікого!
Очевидно, щось трапилося нагорі, і тоді я збагнув, що
чекає на мене. Живцем похований, я вже ніколи більше
не побачу сонячного світла. І тоді, замість нового обма-
ну, я вирішив розповісти всю правду людям. Що б там
не було. Одн$ лампочка вже перегоріла. Залишилася
друга. Остання. Якщо перегорить і вона, у мене залиша-
ється можливість освітити це підземелля останнім спа-
лахом. Прощавайте!
З липня 1950 року
Павло Галібе й».
...Коли я закінчив читати, полковник Косюра, розмина-
ючи тонкими пальцями цигарку «Казбек», мовив:
— Можете взяти цей зошит і використати його на
власний розсуд. Цікавий людинознавчий документ, чи не
так? Що ж стосується «останнього спалаху світла», то він
освітив підземелля тільки тому, що під час чергової
операції в березні 1950 року на околиці Львова нами
було знешкоджено, при спробі вчинити опір, Романа
Шухевича, що іменував себе «генералом Тарасом Чуп-
ринкою...»
З*

ЗА КУЛІСАМИ ВЕРТЕПУ
«УКРАЇНСЬКОГО МОЙСЕЯ»
Підривна людиноненависницька діяльність людоїдів з
ОУН розгорталася при .мовчазній опіці й прямій мате-
ріальній та ідеологічній підтримці агентури Ватікану на
західноукраїнських землях — верхівки греко-католи-
цької церкви з її центром у палатах митрополита на
Святоюрській горі у Львові.
Досвідчені виученики єзуїтської та інших колегій Ва-
тікану, які засідали в палатах митрополита, докладали
усіх зусиль, щоб утримати свою паству в чужій, інозем-
ній неволі — австрійській чи польській — однаково! —
аби тільки ця паства не йшла тим шляхом, який обрав
для себе визволений народ Радянської України. Ще за-
довго до того, як гітлерівські орди напали на Радянський
Союз, керівники греко-католицької церкви і гітлерівські
вожаки виявляли цілковиту одностайність і в своїх за-
думах, і передусім у своїх планах проникнення на Схід.
Плани ці були продиктовані Ватіканом, і першим його
авангардним загоном, що повинен був нести прапор ка-
толицизму на схід, у глиб Росії, розширюючи володіння
намісника бога на землі — папи римського, була саме
греко-католицька церква.
Така віддавна її історична місія. І як тільки перші фа-
шистські бомби впали на радянський Львів, святоюрські
каноніки, твердо вірячи в неминучу перемогу гітлериз-
му, почали вибовкувати всі свої таємні задуми й справи.
Певно, жодна інша церква, підлегла Ватікану, не вика-
зала після вторгнення гітлерівців на територію СРСР
стільки своїх таємниць і не розкрила такою мірою свою
справжню суть перед широкими масами народу, як гре-
ко-католицька.
Один із найближчих співробітників митрополита Шеп-
тицького архієпископ Йосиф Сліпий похвалявся на сто-
рінках журналу «Місіонар» тим, що він, збираючи уніат-
ських священиків, давав їм вказівки, як боротися з Ра-
дянською владою.
68

Інший святоюрський «хрестоносець», священик Маркі-
ян Когут, у статті «Марійські конференції під вікнами
НКВС» розповідає подробиці таємної наради марійсько-
го жіночого товариства, що ставило собі за мету відвер-
то контрреволюційні дії,
«Календар місіонара» 1942 року, виданий в окупова-
ному Львові, закінчувався статтею «Найважливіші події»,
в останніх рядках якої було написано:
«Наша мрія сповнилася. Дня ЗО червня німецька армія
ввійшла в княжий город Львів. Ми... з усієї сили кликали:
«Хай живе геройська німецька армія! Хай живе вождь
Німеччини Гітлер!» У церквах дякували богові...»
Навіть у тому разі, коли б ми більше нічого не відали
із зізнань святих отців, цих рядків цілком досить, щоб
навіки затаврувати керівництво греко-католицької церк-
ви, яке так віддано служило Гітлеру.
Ясна річ, не випадково вже в перші дні гітлерівського
вторгнення у Львів, Ватікан переслав так званому Укра-
їнському центральному комітету через митрополита Ан-
дрія Шептицького 15 мільйонів злотих для «ліквідації
наслідків більшовизму» і для посилення пропаганди ка-
толицизму.
Хоча Західна Україна була тільки невеликою територі-
альною частиною релігійної експансії католицизму, в її
історії надзвичайно яскраво відображені всі ті головні
методи завоювання віруючих, земель і прибутків, якими
папський Рим користується і сьогодні.
Ще до насильницького проведення унії, що мала на
меті поєднати релігійну експансію папства на Сході й гра-
біжницькі плани польських королів і феодалів, католи-
цька церква нещадно душила і грабувала західних укра-
їнців. Згадуючи ті часи в своїй відомій поезії «Ще як були
ми козаками...», великий Кобзар України Тарас Шевчен-
ко писав:
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа...
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп'яли...
Поникли голови козачі.
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
0.

Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: «Те сіеит! алілуя!..»
Проводячи агресивну програму папства, єзуїти та по-
дібні до них чернечі ордени на Західній Україні не хоті-
ли годуватися лише «словом божим», а всіма засобами
примножували свої багатства, спираючись у місіонер-
ській діяльності на величезні латифундії. Лише латинське
архієпископство мало на початку XX століття у Львові
14 787 гектарів орної землі. Всі монастирі Галичини во-
лоділи 48 774 гектарами землі, а греко-католицька мит-
рополія, на чолі якої піввіку сидів граф Андрій Шеп-
тицький, володіла ЗО 991 гектарами найкращої землі.
У книзі «Ватікан між двома світовими війнами», вида-
ній Академією наук СРСР 1948 року, про політику папи
римського в Польщі та про роль греко-католицької
церкви говориться таке:
«У самій Польщі Ватікан орієнтувався на реакційні фе-
одально-капіталістичні кола. Папа освячував середньо-
вічні форми панування великих поміщиків над селянами
і національний гніт у післяверсальській Польщі. Папа під-
тримував антирадянський курс правлячих класів Польщі,
колонізацію та окатоличення українського і білорусько-
го населення Західної України і Західної Білорусії.
В той час, як Пій XI був нунцієм у Польщі, він складав
плани підкорення православної церкви католицизму. Він
покладав великі надії на уніатську церкву. Його най-
ближчим радником був уніатський митрополит граф
Шептицький, резиденція якого знаходилась у Львові. За
планами папи саме Галичина мала стати опорним пунк-
том, звідки Ватікан міг би проникнути на територію
СРСР».
Але для того, щоб замаскувати головне призначення
митрополита Шептицького, клерикали й українські наці-
оналісти оточили особу польського графа, який одягнув
мантію ієрарха української греко-католицької церкви,
нескінченною кількістю міфів і легенд. Всі ці легенди ма-
ли зобразити митрополита як аполітичного вченого-бо-
гослова, богоугодника, мецената мистецтва, котрий на-
чебто лише спостерігав із вікон свого палацу митропо-
лита за тим, що відбувається в житті, й турбувався лише
про спасіння душ своїх віруючих та своєї власної.
Відомо, що митрополит дуже любив приймати у себе
всіляких зарубіжних гостей, котрі цікавилися політичним
70

життям Західної України. Проте сам він рідко висловлю-
вав ясно Й ріШуйЬ свої поглЙДй, обмежуючись здебіль-
шого натяками. Де ж бо людині, зануреній'у Священні
книги, принижуватися до таких брудних справ як полі-
тика!
І те, що така легенда існувала, було справою тієї віко-
вої школи брехні й облуди, яка прославилася під іменем
єзуїтства.
Ополячений рід українських магнатів Шептицьких дав
папству цілу плеяду митрополитів і єпископів, бкі здавна
допомагали Ватікану накидати на шию галицьким україн-
цям ненависне їм ярмо унії. Останнім із цієї плеяди був
Андрій Шептицький.
Ще в Кракові 1886 року молодий драгун австрійської
армії — юрист Шептицький, сидячи на студентській лаві,
прославився своєю нетерпимістю до ліберальних на-
строїв того часу. Його навіть ббрали головою найреак-
ційнішого товариства «Філарет», що боролося з лібе-
ральним студентським гуртком «Читальня академицька».
Браття з ордену Ігнатія Лойоли \ які з дитинства вихо-
вували молодого графа, порадили йому здійснити подо-
рож до далекої сніжної Росії і Наддніпрянської України.
Шептицький їхав туди як релігійний розвідник, і можна
не сумніватися в тому, що його поїздка збігалася з роз-
відувальними планами генерального штабу тієї ж авст-
рійської армії, під чорно-жовтими прапорами якої він
служив і чий драгунський мундир він все ще відчував
на своїх плечах. Не випадково в Києві молодого Шепти-
цького «вводив на місці в обстановку» відомий агент Ва-
тікану Юрій Шембек, польський граф, а пізніше моги-
лівський римсько-католицький архієпископ.
Аристократичні салони Москви і Києва, монастирські
келії Хирова й Добромиля, довгі коридори конгрегацій
Ватікану в Римі привели молодого графа ще 1888 року
в кабінет самого папи Льва XIII. Святий отець з вершини
Латеранської гори давно вже слідкував за подорожжю
юного нащадка графського роду, тісно зв'язаного з пап-
ським престолом. Уже під час першої аудієнції Лев XIII,
вітаючи молодого Шептицького із вступом до чернечо-
го ордену Василівн, сказав, що саме ордену Василівн
необхідно виконувати велику місію на Сгіоді.
1 І г н а т ій Лойола — середньовічний чернець, засновник най-»
Запеклішого католицького ордену єзуїтів.
71

Ще не встиг Андрій Шептицький як слід обжити чер-
нечу келію в Добромилі, куди він переїхав з Рима, як
його хазяї-єзуїти одержали листа з Ватікану від святої
конгрегації по поширенню віри. В цьому листі, датова-
ному 21 грудня 1888 року, кардинал Ледоховський—•
«чорний папа» ордену єзуїтів — вимагав скоротити іспи-
товий строк молодого ченця з шести місяців до одного.
Це був лише початок, бо й далі Рим, якому Шептицький
був потрібний негайно, форсував його духовну кар'єру
своїми таємними і явними вказівками. Не минуло й десяти
літ, як Шептицького проголошують єпископом Станіс-
лавським і дають йому зрозуміти, що для його широких
драгунських плечей уже готується мантія митрополита.
Невдовзі виконується і ця обіцянка. Разом із жезлом
митрополита граф Андрій Шептицький, котрого всі від-
тепер називають «князем церкви», одержує від Ватікану
ще точніший план таємної подорожі на Схід.
Новоспечений митрополит відпускає собі бороду,
друзі з австрійської розвідки дістають йому фальшивий
паспорт, і з цим фальшивим паспортом під ім'ям га-
лицького адвоката, доктора Олесницького, окружним
шляхом, через Саксонію Шептицький їде в Білорусію.
Він відвідує священиків, таємних прибічників католициз-
му, встановлює зв'язки з псевдолитвинами, що під мас-
кою прихильників православ'я діють як таємні агенти
папського Рима. Шептицький налагоджує зв'язки з біло-
руськими буржуазними націоналістами, що прагнули,
як і українські буржуазні націоналісти, відірвати свій
край від Росії і віддати його західним державам. У ро-
лі галицького адвоката митрополита Шептицького з
радістю зустрічають у салонах Києва, Москви, Петер-
бурга.
Та Шептицький-Олесницький під час поїздки губить
свій паспорт, і ця обставина допомагає російській
контррозвідці, хоча і з запізненням, з'ясувати, хто саме
ховався під іменем адвоката Олесницького. Не дивно,
що коли 1914 року російська армія ввійшла у Львів, мит-
рополита Шептицького вислали в глиб Росії як військо-
вополоненого, аби він не міг і далі займатися шпигунст-
вом під час розпалу воєнних дій.
У книзі «Мої спогади» відомий генерал Олексій Бру-
силов писав: «Уніатського митрополита графа Шептиць-
кого, відвертого ворога Росії, який з давніх часів незмін-
но агітував проти нас, після вступу російських військ до
72

Львова (1915 рік.— В. Б.) було за моїм наказом попере-
дньо піддано домашньому арештові. Я його викликав до
себе з пропозицією дати чесне слово, що він ніяких во-
рожих дій, ні явних, ні таємних, проти нас застосовувати
не буде, за такої умови я брав на себе дозволити йому
залишатися у Львові для виконання своїх духовних
обов'язків. Він охоче дав мені це слово, але, на жаль,
услід за цим почав знову каламутити воду й виголо-
шувати церковні проповіді, відверто ворожі до нас.
З огляду на це я його вислав до Києва в розпорядження
головнокомандуючого».
Вірна служниця Ватікану — ієрархія греко-католицької
церкви — дедалі більше розгортала наступальні дії про-
ти вільнолюбивого галицького населення і насамперед
проти прогресивної інтелігенції.
Натхненник цього наступу — митрополит Андрій Шеп-
тицький залишається протягом багатьох десятиліть
незмінним керівником «чорної армії» аж до осені
1944 року — переддня остаточного розгрому гітлерів-
ської армії, коли домовину з його тілом проносять вули-
цями Львова. На думку Ватікану, граф Шептицький ви-
конав свою життєву місію бездоганно.
Завдяки тонкій політичній тактиці Шептицького, керо-
вана ним греко-католицька церква всіляко приховувала
свої справжні плани і, прагнучи до популярності серед
народу, вдавала з себе навіть захисницю скривджених
національних інтересів. Більш того, граф Андрій Шеп-
тицький, який тривалий час був віце-маршалом гали-
цького сейму, виступає в Австро-Угорщині Ґабсбургівів
Польщі маршала Пілсудського як арбітр-примиритель
між пригнобленими і гнобителями. Коли Шептицькому
не вистачало політичних аргументів, він кликав на допо-
могу авторитет господа бога і, прикриваючи свої дії по-
силаннями на волю провидіння, стримував зростання на-
родного незадоволення. Але робив він усе це досить
делікатно: не забував про своє становище представника
Ватікану, котрий керує діями тисяч греко-католицьких
священиків. Шептицький майстерно вдавав із себе спра-
ведливого архіпастиря.
Він зривався лише тоді, коли події безпосередньо за-
грожували його інтересам. Наприклад, коли у Львові
прогримів постріл студента Січинського, який убив на-
місника Галичини графа Андрія Потоцького, найближчо-
го друга графської родини Шептицьких.
73

Студент Львівського університету Мирослав Січинський
з'явився 12 квітня 1908 року під час звичайного при-
йому в кабінет графа Потоцького і, спрямувавши на
нього дуло револьвера, вигукнув: «Ось тобі за вибори,
за Каганця, за нашу кривду!»
Сам Мирослав Січинський розповідає про знищення
графа Андрія Потоцького на сторінках прогресивної ка-
надської газети «Життя і слово» в номері від 17 квітня
1978 року:
«Я записався на вдієнцію до цісарського намісника
графа Андрія Потоцького, ніби хочу просити «посади
вчителя». Ті, які мене записували на прийом до намісни-
ка, не подумали, що я ще замолодий на посаду вчителя,
бо не скінчив ще університету.
Коли я увійшов о 2-ій годині пополудні 12 квітня до
його канцелярії, то вийняв з кишені пістолет і відразу
вистрелив. Поцілив його межи очі. Як це сталося, що я на
такій довгій віддалі, від дверей до стола, за яким він
сидів, так влучно вистрелив, я донині не можу зрозумі-
ти, бо ніколи до цього не вправлявся в стрілянні. Це
просто був випадок.
Потоцький зразу впав, однак швидко піднявся, схопив-
ся обома руками за стіл і вигукнув: «Арештоваць тего
збролняжа!» По обличчу його стікала кров. Я залишав-
ся на місці і тільки відповів йому: «Ви злочинець — не я.
Я не втікаю, бо хочу, щоб був суд. Хочу, щоб люди
довідалися, що діється у нашому краю, як ви господари-
те. І через те я прийшов до вас...»
Постріл Січинського, як протест проти зловживань по-
льської адміністрації і кривавих виборів на Західній
Україні, застукав зненацька митрополита Шептицького,
який сидів у високому кріслі на Святоюрській горі. Та не
страждання і злидні українського народу змусили його
виголосити тоді своє слово з приводу того, що сталось,
а тільки інтереси австро-угорської монархії та її вірних
служителів, усіляких польських графських родів, що
протягом століть пригноблювали українське селянство
Галичини. Ось чому в черговій проповіді митрополита
Шептицького, присвяченій убивству Потоцького, живий
граф захищав убитого графа і разом із сотнями своїх
поплічників-каноніків — у посланні до віруючих греко-
католиків виступив проти «політики без бога» і намагав-
ся затаврувати вчинок Січинського.
74

Митрополит Андрій Шептицький вергав громами й
блискавками на тих однодумців Січинського, що, як він
висловився у своєму посланні, «хотіли б служити справі
народу закривавленими руками». Митрополит Андрій
Шептицький не хотів бачити кров на руках магнатів, він
не помічав закривавлених рук австрійських уланів після
розстрілу демонстрації селян у селі Холоїв на Бродщи-
ні. Шептицький побоювався лише одного: щоб не підня-
ли зброю проти його класу пригноблені українці.
І саме в той час, коли польські магнати, засідаючи
у польському суді, засуджують Мирослава Січинського
до страти через повішення, ціла армія священиків гре-
ко-католицької церкви, підлеглих Шептицькому, намага-
ється, щоправда безуспішно, вкоренити слова митропо-
лита про всебічний послух у свідомість народу. Вони
силкуються переконати народ, що не можна виступати
проти гнобителів, котрі розстрілюють народ, бо це буде
«політика без бога»...
26 червня 1908 року в палаті панів австрійського пар-
ламенту з великою промовою з приводу причин, що
викликали вбивство графа Андрія Потоцького, виступив
відомий український письменник і громадський діяч Ва-
силь Стефаник. У його промові було викрито суперечли-
вість політичної тактики митрополита Шептицького.
«На проповіді в велику п'ятницю,— говорив Василь
Стефаник,— греко-католицький митрополит граф Андрій
Шептицький смерть Потоцького прирівняв майже до
смерті Христа, а акт Січинського називав не тільки «зло-
чином перед богом, а й проти власної суспільності, про-
ти вітчизни». Кожному мусять кинутися в очі ці два фак-
ти: з одного боку те, що ані митрополит Шептицький,
ані хто інший з «князів руської церкви» не виступив про-
ти порушення заповіді «не убий», коли при виборах у
1897 році вбито Стасюка, коли під час страйку в
1902 році вбито Скочиліса, коли під час руху за виборчу
реформу вбито 6 селян в Лядськім, коли під час остан-
ніх виборів до парламенту вбито трьох селян в Горуцьку
і коли під час останніх виборів до сейму вбито в Коропці
Марка Каганця, того самого Каганця, смерть якого чи не
була рішаючою для Січинського.
З другого ж боку, той виступ з приводу смерті По-
тоцького, притому без жодного слова осуду для тих об-
ставин, які були політичним підкладом для тої смерті. Ці
два факти мусять кожного навести на думку, що церква
75

не все виступає однаково проти порушення заповіді «не
убий», або що не кожне вбивство є порушенням тої
заповіді. А та думка родитиме дальші думки, в резуль-
таті яких буде розбиття ілюзій, що церква є опікункою
принижених і покривджених...»
Всі чесні, прогресивні люди України, думки яких ви-
словлював Василь Стефаник, ще в ті далекі дні 1908 ро-
ку бачили й розуміли, кого захищав Шептицький.
Не забули й не вибачили цих заспокійливих промов
навіть ті українці, що живуть за океаном,— ті трудящі
українці, яких голод і невилазні злидні погнали по шма-
ток хліба з рідної землі в пащу до канадських і амери-
канських монополістів.
Через два роки, в 1910 році, митрополит Шептицький,
об'їжджаючи Америку й Канаду, прибув до канадського
міста Ванкувера. На заводах і фабриках Ванкувера пра-
цювало чимало українців. Уже під час першої проповіді,
що її митрополит виголосив перед робітниками-україн-
цями міста, його закидали тухлими яйцями.
— Зрадник! На тобі кров Каганця! — вигукували робіт-
ники Ванкувера Шептицькому й зірвали виступ ясно-
вельможного «князя церкви», не бажаючи слухати його
релігійну демагогію.
Цей красномовний факт виразно оцінює легенди, які
поширювалися українськими націоналістами, про «бла-
городну місію» Шептицького, який нібито «рятував
український народ». Усі ці легенди переслідували одну
мету — замаскувати, прикрити злочинну тактику графа-
митрополита, кожний крок якого був розрахований на
обман народу.
З одного боку, митрополит жертвував частину грошей,
що їх він одержував від експлуатації власних прикарпат-
ських лісів, на будівництво лікарень і бурс-гуртожитків
для української шкільної молоді; з другого боку, він
через управителів нещадно експлуатував робітників на
своїй фабриці паперових виробів «Бібльос» у Львові. Не
/випадково саме на цій фабриці так часто спалахували
страйки робітників. Серед управителів маєтків митропо-
лита, які брали участь у придушенні страйків і повстань
лісорубів у прикарпатських, лісах, не раз бачили й керів-
ника маєтків «князя церкви», офіцера австрійської служ-
би, вожака українських націоналістів, терориста й ні-
мецького шпигуна Мельника. Саме такі поплічники мит-
рополита, як Андрій Мельник, багато в чому визначали
76

політичну тактику Шептицького — користолюбця і бур-
жуа,— переодягнутого в мантію ієрарха.
Клерикальна та інша реакційна преса Галичини вихва-
ляла заслуги Шептицького в організації і фінансуванні
Музею українського національного мистецтва у Львові.
Однак вона замовчувала справжню мету лукавого слуги
Ватікану.
Шептицький добре знав, що в давні часи українське
населення Галичини боролося за свої права й через
церкву, дотримуючись православної віри батьків. Церк-
ви Закарпаття і Прикарпаття зберегли коштовні пам'ят-
ки українського народного мистецтва, в яких відобра-
жено ті часи, коли на цих землях ще не було нена-
висного ватіканського впливу. Такі пам'ятки, ясна річ,
нагадували доуніатські часи й були великою перешко-
дою для латинізації. Ось чому Шептицький вирішив
перевезти всі ці пам'ятки до музею, що був у Львові,
й замінити живопис на стінах сільських храмів новими
католицькими зображеннями. Де б не побував Шеп-
тицький, звідусюди він вивозив до «національного му-
зею» пам'ятки візантійського східного мистецтва, і вод-
ночас на села відправляли лубочні ікони святої Терези,
Йосафата, Антонія та інших католицьких святих, виготов-
лені у Ватікані. До Музею українського національного
мистецтва, що перебував під егідою митрополита, були
завезені дорогоцінні пам'ятки так званого Манявсько-
го скиту та інших православних монастирів — останніх
твердинь у боротьбі з ненависною народові унією.
Шептицький досяг своєї мети. Звезені до музею
пам'ятки були ізольовані від народу, їх могла бачити
хіба що невелика купка спеціалістів і «благонадійних»
шанувальників української старовини. Народ не мав до-
ступу до них. І справді, дуже важко уявити, щоб гуцул
з Косова, чи бойки з Ужокського перевалу, чи навіть
учителі Тернопільщини могли дозволити собі таку роз-
кіш, як поїздка до Львова для відвідання музею, утво-
реного митрополитом у центрі польської колонізації на
східних окраїнах буржуазної Польщі.
У роки першої світової війни графа Шептицького, як
уже згадувалось, за розпорядженням російських вій-
ськових властей було вивезено в глиб Росії, і на правах
77

почесного в'язня він перебував у російських монастирях.
Звільнений уже в перші дні Лютневої революції, він з
новою енергією почав здійснювати давні плани Ватікану.
Прибувши до Петербурга, граф Шептицький оселився
тимчасово на Фонтанці у заклятого ворога Радянської
влади таємного англійського агента, польського єписко-
па Цепляка.
У ці дні бурхливого зростання революційного руху в
Росії у затишних покоях старого особняка на Фонтанці
український митрополит і ревний папіст єзуїт Цепляк
(пізніше Радянська влада засудила його за контррево-
люційну діяльність) знаходять спільну мову і діють в
ім'я спільних інтересів Ватікану.
Як тільки Шептицький повернувся до Галичини, він од-
разу ж поспішив на допомогу австро-угорській монархії,
що гинула. Виступаючи як член палати панів у віденсько-
му парламенті 28 лютого 1918 року, він запевняв авст-
рійський уряд, що «українці зможуть якнайкраще забез-
печити свій національний розвиток під крилами габсбур-
зької монархії».
Та, незважаючи на цей захист, наскрізь прогнила авст-
ро-угорська монархія все ж таки розвалилася...
Ще в момент її розпаду мільйони українців Галичини
могли б під революційним керівництвом добитися для
Західної України державного самовизначення, визволи-
ти її з-під гніту австро-польських панів і возз'єднати з
усією українською землею. Однак саме такі вороги ви-
звольного руху, як Шептицький, разом з українською
буржуазією спрямували стихійний ентузіазм великої
частини молоді по іншому шляху. Молодь, загнана в так
звану Українську галицьку армію, була ошукана своїми
вожаками-зрадниками. Вони повели її під буржуазно-на-
ціоналістичними прапорами, що майже нічим не відріз-
нялися від чорно-жовтих "австрійських, під якими нещо-
давно воювали «Українські січові стрільці». Нема нічого
дивного в тому, що Українська галицька армія зазнала
цілковитого краху в боротьбі з польською армією за
Львів: її натхненники — українські буржуазні націона-
лісти — не тільки не захотіли звернутися за підтримкою
до українців за Збручем, які боролися за справедливе
діло всього українського народу, але й вважали їх свої-
ми політичними ворогами. У здійсненні цієї антинарод-
ної політики безпосередню участь брав і митрополит
78

Шептицький, котрий благословив галицьку молодь на
ганебний контрреволюційний похід на Київ...
Поки галицькі січовики тисячами гинули від висипного
тифу на Великій Україні, у Львові зміцнювали свою вла-
ду пілсудчики. І зовсім не випадково в усіх польських
шовіністичних альбомах поруч з генералом Йосипом
Галлером, котрий привіз із Франції для завоювання За-
хідної України екіпіруваний і озброєний американцями
«польський експедиційний корпус», вміщено зображен-
ня Більчевського, найближчого колеги Шептицького.
Цей бувалий єзуїт, римсько-католицький архієпископ
Більчевський, благословляв польських шовіністів-колоні-
заторів на боротьбу з галицькими українцями саме тоді,
коли греко-католицький митрополит Андрій Шепти-
цький, також підвладний Ватікану, гнав обдурені україн-
ськими націоналістами озброєні загони до Дніпра приду-
шувати революцію на Україні.
...Після другої світової війни у Львові було знайдено
сліди безпосередньої участі митрополита Андрія Шеп-
тицького в підготовці нової інтервенції капіталістичних
держав проти Радянської Росії. Серед домашніх речей
одного викритого українського фашиста було знайдено
нічну полотняну сорочку. Коли її занурили в хімічний
розчин, з'ясувалося, що на ній написано послання відо-
мих українських буржуазних націоналістів — Костя Ле-
вицького й колишнього диктатора Західно-Української
народної республіки Євгена Петрушевича.
Ці зрадники написали симпатичними чорнилами на ніч-
ній сорочці, яку 1922 року повіз із Відня до Львова їхній
агент для передачі так званій «міжпартійній раді», таке
послання про поїздку митрополита Андрія Шептицького
в Америку:
«Доводимо до вашого відома, що митрополит Шеп-
тицький повідомляє із США, що його робота на політич-
ному полі дає незаперечні успіхи. Слід визнати, що дум-
ка про збройну інтервенцію проти Росії в колах Антанти
не тільки не охолола, а навіть починає набирати дедалі
конкретніших форм. Не виключена, а навіть цілком до-
пустима можливість, що Антанта звернеться до нас —
безпосередньо або через інших осіб, щоб ми взяли
участь у цій інтервенції...»
Кость Левицький і Євген Петрушевич, найближчі друзі
митрополита, не задовольнялися тим, що в дні першої
світової війни послали на вірну смерть за австро-угорські
79

інтереси майже ціле покоління галицької молоді. Те-
пер вони за допомогою митрополита Шептицького хоті-
ли загнати галицьких українців у легіони інтервентів. Ще
в 20-х роках цього століття вони запобігали перед тими
панами, котрі стали тепер хазяями українських націона-
лістів.
Левицький і Петрушевич писали далі на нічній сорочці:
«Правда, ми не можемо ще твердити, що нам вдало-
ся примусити Англію до явного виступу в наших інтере-
сах. Проте прийшло до того, що англійська Ліга націй
у Лондоні* найближчими днями власним коштом видає
брошуру про нашу справу. Великі послуги роблять нам
відомі пани Дебуаль і Уінстон Черчілль... Нам удалося
зацікавити англійські фінансові кола галицькою на-
фтою».
Однак сподівання на нову імперіалістичну інтервенцію
в Росію провалилися, і «генерал від Христа» Андрій
Шептицький, не пориваючи своїх англо-американських
зв'язків і знайомств, надалі все більше схиляється на бік
німецького фашизму. Ця його орієнтація ясніше ви-
явиться дещо пізніше.
Є неспростовні докази того, що представник Ватікану
в Західній Україні — граф і митрополит Андрій Шеп-
тицький особисто від ватіканського агента в Австрії Ві-
дале, від полковника Альфреда Бізанца, від своїх давніх
знайомих — полковників із кліки Пілсудського й Бека, а
також безпосередньо від свого брата Станіслава — по-
льського генерала й протягом певного часу першого
військового міністра панської Польщі — добре знав про
задуману імперіалістами нову інтервенцію проти СРСР.
Коли деякі буржуазні діячі за межами Західної Украї-
ни мріяли залучити до нового походу білогвардійські
банди Юденича, Денікіна й Врангеля, то тут, у Галичині,
сивий митрополит старанно приховував і виховував для
цієї ж мети колишніх петлюрівців, вожаків УГА із легіо-
ну січовиків та іншу нечисть. Андрій Мельник готував
для війни з Радянським Союзом терористів із ОУН.
Мельник був одним із головних зв'язкових між Ватіка-
ном і українськими буржуазними націоналістами. Це він
координував їхні злочинні, антинародні дії.
80

У той же час, у 20-і —30-і роки, греко-католицька церк-
Ьа на західноукраїнських землях починає виявляти не-
абияку активність. Уперше на цих землях на кошти Ва-
тікану починають виходити католицькі газети певного
політичного забарвлення. До участі в них залучаються
українські буржуазні націоналісти, які використовують
цю пресу для вербування малосвідомої молоді в ряди
майбутніх військових з'єднань, пильно стежать за всіма,
хто виявляє уоча б найменші симпатії до радянської
культури, і з цього приводу зчиняють галас, звертаю-
чись за допомогою до поліції панської Польщі.
Граф у мантії митрополита скликає до. своєї палати
на Святоюрській горі відданих йому представників про-
дажної української буржуазної інтелігенції та духівни-
цтва.
У спеціальній книзі, що була в палаті митрополита,—
яку мені довелося бачити,— можна було знайти власно-
ручні підписи відвідувачів, котрі приходили туди з
різкими проханнями. Там є імена директорів банків,
залежних від графа-мільйонера, десятки імен усіляких
святенників, що належали до Марійського товариства.
Всі вони, виховані на традиціях австрійської монархії,
рабського плазування перед титулами й мільйонами, ди-
вилися на митрополита Шептицького як на зразок полі-
тичної мудрості.
Митрополит, по-батьківськи благословляючи кожного
з них, пропонував підписати програмну заяву про орга-
нізацію української католицької партії. Він говорив, що
ідеологічну підготовку для організації такої партії мож-
на вважати завершеною. Ця підготовка велась протягом
багатьох років у католицьких виданнях, створених Шеп-
тицьким,— «Нова зоря», «Мета», «Дзвони». Митрополит
висловлював сподівання, що нова партія зможе досить
швидко зайняти помітне місце в суспільному житті Гали-
чини.
Запрошені ставлять підписи під програмною заявою,
датованою жовтнем 1930 року. Щоправда, декого ди-
вує, що серед підписів немає імені головного натхненни-
ка й організатора католицької партії — самого графа
Андрія Шептицького, але «князь церкви» й цього разу
твердо дотримується своєї улюбленої манери: перебу-
вати в тіні й диригувати непомітно через підставних осіб
з гори святоюрської резиденції, подібно до того, як
його найсвятіший патрон диригує підготовкою до нової
81

світової війни з висоти Латеранської гори через пана
Відале та інших відданих агентів Рима.
Так у Львові, в столиці трьох митрополій Ватікану —
римсько-католицької, греко-католицької та вірмено-ка-
толицької (остання під час гітлерівської окупації вербу-
вала львівських вірмен до фашистського вірменського
легіону) — з'являється ще один центр для втручання у
суспільно-політичне життя галичан — українська народна
католицька партія.
Восьмий пункт «Програмної заяви» проливає світло на
ідеологічні основи створеної партії:
«У суспільно-економічній політиці стоїмо на позиціях
збереження господарської рівноваги і суспільної гармо-
нії і в свою чергу з усією рішучістю засуджуємо ідею
класової боротьби».
Цей пункт цілком характеризує реакційну куркульську
суть нової партії. Вона, безсоромно причепивши до
своєї вивіски такі слова, як «українська» і «народна»,
вимагала, щоб старше покоління української буржуазії
в Галичииі віддало їй на виховання всю молодь. Вона
обіцяла, що вижене із цієї молоді небезпечний дух віль-
нодумства й перетворить її на слухняне знаряддя в ру-
ках організаторів нової війни проти Радянського Союзу.
Програма такої партії цілком збігалася з воєнними пла-
нами Гітлера і Муссоліні.
Та події того жовтня 1930 року на землях Західної
України знищили всі надії на «економічну рівновагу» і
«соціальну гармонію», до яких нібито прагнув митропо-
лит і його нова партія. Невдовзі увесь світ облітає звіст-
ка про криваву «пацифікацію» на окраїнах Малопольщі.
Таким ніжним словом — «умиротворення» — пілсуд-
чики називають криваві експедиції проти українського
населення Західної України... Жандармерія спалює цілі
села, населення втікає до лісів. Найактивніша його части-
на береться за зброю, підпалює панські економії і напа-
дає на осадників Ч
І ось цієї страшної за своїми подіями осені 1930 року
осінений хрестом митрополита центральний комітет пар-
тії української буржуазії приймає і публікує в органі
УНДО «Діло» таку цинічну заяву:
1 Осадники — колишні польські військові, розселені урядом
панської Польщі на землях, захоплених в українських і білоруських
селян.
82

«Ми поставились зовсім негативно до цього роду ді-
яльності з боку українських революційних підпільних
чинників, оскільки вона від них походить; вважаємо 77
шкідливою не тільки для нашого краю, але й для україн-
ської справи взагалі».
І водночас жодного слова осудження каральних екс-
педиційг< кривавої політики Пілсудського, поневолення
українського населення!..
Правда, в номері газети від 5 жовтня 1930 року було
надруковано невеличкий допис про поїздку Шептицько-
го у Варшаву, де він нібито розмовляв з польськими
міністрами про «умиротворення» і скаржився на деякі
зловживання властей. Та якщо митрополит і протестував
проти них, то лише тому, що вони «кидають населення
в обійми комунізму». Ось чого найбільше боявся духов-
ний вождь галицьких клерикалів — комунізму! Він ціл-
ком байдуже ставився до того, що горять українські се-
ла, підпалені польськими уланами, що тисячі українців
холодними дощовими ночами втікають у ліси Тернопіль-
щини і Ровенщини, що тільки за портрет «гайдамаки»
Тараса Шевченка, знайдений у сільській читальні, насе-
лення піддавалося катуванню. І якщо митрополит був
схвильований усім цим, то лише тому, що боявся
зростання революційного руху.
В органі ж самого Шептицького та його єпископа Хо-
мишина, в газеті «Нова зоря», було надруковано звер-
нення з приводу «пацифікації», у якому, між іншим, ска-
зано:
«Підчеркуємо з притиском, що ми серед най-
тяжчих обставин нашого народу в цій державі ніколи не
бажали і тепер не бажаємо собі відірвання українських
земель від Польщі в цілі прилучення їх до більшови-
цької держави...»
Більшої відвертості годі й сподіватися! Стає цілком
очевидно, що митрополит з висоти Святоюрської гори
бачить не зловісний відблиск пожеж на Західній Україні,
а посилення комуністичної небезпеки. «Умиротворю-
ють» його паству карателі, яких навчав брат митрополи-
та, генерал Пілсудського, «умиротворює» і він сам, «ге-
нерал від Христа», за допомогою слова божого, і за
його повелінням «умиротворюють» населення тисячі
агентів Ватікану в чорних сутанах, звертаючись по допо-
могу, коли не зараджували проповіді, в найближчі пости
поліції «паньства польського».
83

А коли ж «генерал від Христа» зрозумів, що україн-
ська народна католицька партія неспроможна утихоми-
рити народ, він починає діяти мовою воєнного часу.
Видана в монастирській друкарні в 1936 році монахами
ордену студитів, який очолював брат митрополита ігу-
мен Климент, брошура «Осторога його ексцеленції ви-
сокопреосвященного митрополита Кир Андрія Шепти-
цького перед загрозою комунізму» починалась словами:
«Хто помагає комуністам в їх роботі, навіть чисто полі-
тичній, зраджує церкву».
Трудящі всього світу об'єднуються для боротьби про-
ти фашистської чуми. Заклики народного фронту луна-
ють у всьому світі, а тут, на Західній Україні, перший
покровитель фашистів граф Шептицький на сторінках
своєї «Остороги» твердить:
«Хто допомагає більшовикам у творенні «народних»
чи «людових» фронтів, той зраджує не тільки церкву
й батьківщину, але зраджує справу вбогих, терплячих
і кривджених».
Але обставини все ж вимагали від Шептицького, щоб
він роз'яснив пастві в своїй «Осторозі», яку повинні чи-
тати в усіх церквах,— а що ж таке фашизм, проти якого
комуністи в усьому світі піднімають на боротьбу при-
гноблених? І тут голос Шептицького відразу стає улесли-
вим і ніжним. З'ясовується:
«Навіть там, де ніякого фашизму нема, як, наприклад,
у Франції, Іспанії, більшовики починають голосити про
небезпеку фашизму та про необхідність, щоб усі невдо-
волені злучилися разом перед тим маревом неволі —
фашизмом, що наче чорна хмара загрожує народам
Європи.
Словом «фашизм» називають комуністи народні пар-
тії, усіх націоналістів у всіх краях...»
Так нахабно обдурював віруючих старий дипломат
граф Шептицький у той час, коли з безхмарного неба
Іспанії «хейнкелі» та «Савойї» зі свастикою на фюзеля-
жах скидали смертоносний вантаж бомб на Герніку, на
Мадрід та інші міста Іспанії, вбиваючи сотні іспанських
жінок і дітей!
Так говорив Шептицький, коли папа римський — його
повелитель — благословляв воїнство Муссоліні, що йшло
завойовувати Абіссінію!
Не випадково цей самий «князь церкви» і «україн-
ський Мойсей» кількома роками пізніше, ЗО червня
84

4941 року, коли гітлерівці вдерлися у Львів, відслужив
у соборі св. Юра урочистий молебень на честь фашист-
ської армії. Ціла зграя уніатських священиків, згуртова-
на довкола Шептицького, співала «Многая літа» катам
українського народу — німецьким фашистам, таврова-
ним свастикою. Сам митрополит Андрій Шептицький
звернувся зі словами вітання до гітлерівської армії і Гіт-
лера.
У своєму посланні до духівництва від 10 липня
1941 року, яке було опубліковане не тільки в «Архієпархі-
альних відомостях», але й на сторінках так званої «світ-
ської фашистської преси», «генерал від Христа» писав:
«Там, де немає ще врядування громади і місцевої мі-
ліції, треба організувати вибір громадської ради, війта
й начальника міліції. Якщо ж не можна буде провести
вибір без партійних чвар, які є руїною і нещастям нашої
справи, ДУШПАСТИР ПОВИНЕН СВОЄЮ ВЛАДОЮ
ПРИЗНАЧИТИ ВІЙТА, РАДНИКІВ І НАЧАЛЬНИКА МІЛІ-
ЦІЇ, НАГАДУЮЧИ ВІРНИМ ПОТРЕБУ ПОСЛУХУ СПОЧАТ-
КУ ДЛЯ НІМЕЦЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ, А ЗГОДОМ І ЦИВІЛЬ-
НОЇ ВЛАДИ...
...Треба також звернути увагу на людей, які щиро слу-
жили більшовикам... остерігатися їх і не допускати їх до
ніякої громадської роботи...
Душпастир мусить мати напоготові прапор німецької
армії, себто червоний прапор, а на ньому вишита
свастика на білому тлі...»
Таким чином, уже з тексту цієї інструкції стає зрозумі-
ло, що греко-католицька церква з перших же днів гітле-
рівської окупації не тільки вітала окупантів, але й брала
найактивнішу участь у створенні гітлерівської адмініст-
рації, котра повинна була допомагати фашистам грабу-
вати Україну.
В січні 1942 року зграя підлих зрадників українського
народу звернулася з листом до Гітлера. В цьому листі,
що починався словом «ексцеленція», зокрема говори-
лося:
«Наші провідні кола завжди були впевнені в тому, що
удар націонал-соціалістичної Німеччини під проводом
вашої величності може стати смертельним для більшо-
визму. Поразка Росії створила б можливість включити
Україну в європейську політичну систему... Ми добре
здаємо собі справу з того, що в умовах воєнного часу
випливають деякі труднощі, одначе повинні попередити
85

вас, ексцеленціє, що українська територія дуже схильну
до більшовицької пропаганди і через те вимагає особ-
ливого підходу до себе...»
І далі в цьому зверненні до Гітлера автори листа про-
понували ряд заходів, що допомогли б придушити в на-*
роді України будь-яку думку про опір німецькому фа-
шизмові й включити українців у «новий порядок», який
запроваджувала в Європі гітлерівська Німеччина. Перший
під цим зверненням підписався «голова Української на-
ціональної ради у Львові» митрополит Андрій Шепти-
цький. Після кількох підписів завершує перелік зрадників
уже знайомий нам власноручний підпис: «керівник ОУН
полковник Андрій Мельник».
Високі чини гітлерівської Німеччини вважали своїм
обов'язком по приїзді у Львів з'являтися з візитом до
митрополита Андрія Шептицького і радитися з ним, ко-
ристуючись для підтримки своїх каральних дій його ав-
торитетом.
24 вересня 1941 року на сторінках продажної газетки
«Львівські вісті» було опубліковано інтерв'ю: «Губерна-
тор Галичини про найважливіші питання Галицької об-
ласті».
У цьому інтерв'ю призначений гітлерівцями губерна-
тор бригаденфюрер СС Карл Ляш, зокрема, сповістив
про те, що українські націоналісти ставляться до окупа-
ційних властей з цілковитою довірою. Карл Ляш заявив:
«Я переконався в цьому також під час відвідання мит-
рополита графа Шептицького і на підставі бесіди з ним.
Ми підтвердили, що наші думки і наші плани єдині».
І в гітлерівців, і в папства був один спільний шлях —
на Радянський Схід.
Знавець стратегічних планів міжнародної реакції, мит-
рополит Шептицький виконував за завданням німецького
генерального штабу і святої конгрегації велику руйнівну
роботу і, вдаючись до найвитонченіших хитрощів, усім^і
засобами перешкоджав об'єднанню галицьких українців
із наддніпрянськими українцями і з усім російським на-
родом.
На всіх етапах свого життя митрополит Шептицький,
як і його високі патрони у Ватікані, вів подвійну гру,
пильно стежачи за барометром міжнародного політич-*
ного життя.
Не втрачаючи надій на перемогу гітлерівської Німеч-
чини, митрополит Шептицький після Сталінградського
86

розгрому загарбників починає згадувати про свої давні
американо-англійські зв'язки і поступово переорієнтову-
ється на блок, що його створює Уолл-стріт і лондонське
Сіті.
Ще 14 червня 1942 року в повідомленні за № 12
гестапо ставить до відома Гітлера, що «ОУН фінансуєть-
ся також Англією через організоване у Лондоні «Укра-
їнське бюро».
Через свого прибічника Андрія Мельника митрополит
Шептицький звичайно ж знав і про цю «запасну» орієн-
тацію ОУН.
Загальновідомо, що завдяки своїм впливовим агентам
у гестапо й абвері, таким як адмірал Канаріс, Лахузен,
Гізевіус, які були викриті як «двійники» під час процесу
в Нюрнберзі у 1946 році, американська й англійська
розвідки в роки другої світової війни мали можливість
посилати своїх шпигунів і «довірених» осіб на територію,
захоплену гітлерівськими військами.
Саме завдячуючи таким зв'язкам прибув 1943 року на
територію України досвідчений шпигун, український на-
ціоналіст Яків Макогон, він же Фалов. Макогон-Фалов
вільно мандрує по окупованій гітлерівцями Україні, за-
в'язує знайомства, вербує шпигунів, диверсантів напере-
додні можливого наступу Червоної Армії на захід. Аме-
риканський шпигун Макогон-Фалов відвідує палати мит-
рополита на Святоюрській горі у Львові. Вони дуже
швидко знаходять спільну мову. І хоча по сусідній площі
св. Юра ще крокують есесівські патрулі, а на пісках за
передмістям Личакова ще лунають черги німецьких ав-
томатів, що знищують сотні, тисячі мирних жителів Льво-
ва, Андрій Шептицький у бесіді з Макогоном-Фало-
вим подумки переноситься вже у ті часи, коли Україна,
можливо, буде окупована американськими військами.
Макогон-Фалов повідомляє митрополиту Шептицько-
му приблизний склад кабінету міністрів «самостійної
України», яку готові підтримати багнети нових, тепер уже
американських, хазяїв українських націоналістів. Мако-
гон-Фалов від імені своїх заокеанських покровителів
люб'язно пропонує Шептицькому в цьому уряді по-
ртфель міністра культури. Після деякого вагання митро-
полит погоджується зайняти цей пост, але просить три-
мати в таємниці їхні переговори.
Певно, під час цієї бесіди митрополит не раз пригаду-
вав свою поїздку за океан в країни американського кон-
87

тиненту на початку 20-х років і зв'язки, які йому тоді
вдалося встановити. Тепер вони стали в пригоді, й хто
знає, можливо, саме завдяки їм відбувся такий несподі-
ваний візит Макогона-Фалова до митрополита.
...Пізньої осені 1944 року, невдовзі по смерті Шеп-
тицького, автор цих рядків разом із членами Надзвичай-
ної державної комісії по розслідуванню фашистських
злодіянь відвідав резиденцію митрополита на Святоюр-
ській горі у Львові.
Нас зустрів пещений і відгодований архієпископ Йо-
сиф Сліпий, пізніше викритий радянською прокуратурою
як ворог Радянського Союзу і переховувач шпигунів 1«
Ми сподівалися, що Сліпий засвідчить своїм підписом ті
фашистські звірства, які чинилися щогодини протягом
37 місяців на очах кожного мешканця міста. Адже у
Львові було знищено гітлерівцями понад третину насе-
лення!
Та архієпископ Йосиф Сліпий, сором'язливо опустив-
ши очі додолу, заявив, що про фашистські жертви йому
«рішуче нічого невідомо», і попросив ознайомити його
з актом лише для того^ щоб з'ясувати, якою мірою акт
відповідає канонічному праву...
Те, що митрополит Шептицький обрав собі в наслідни-
ки такого богоугодника й «ученого» теолога, як Йосиф
Сліпий, свідчило не на користь старого графа й диплома-
та. Йосиф Сліпий являв собою класичний тип кар'єриста
і шкурника. Будучи ректором духовної семінарії у Льво-
ві, він прославився своїми єзуїтськими методами. Мрію-
чи про сан митрополита, він відпустив бороду — точні-
сінько таку, як у Шептицького,— і намагався наслідувати
його рухи й манери. Напевно, це найбільше сподобало-
ся графу.
Пізніше Йосиф Сліпий був заарештований за активну
зрадницьку і підсобницьку діяльність на користь німець-
ких окупантів. Разом із Сліпим було заарештовано і
Святоюрського єпископа Микиту Будку — давнішнього
німецького шпигуна. Під час першої світової війни, пе-
ребуваючи в сані єпископа в Канаді, він почав провадити
там німецьку пропаганду й обдурив тисячі канадських
трудящих-українців. Вони повірили словам свого духів-»
ника, поклали свої мізерні заощадження в банки, що
належали церковним братствам та іншим установам,
1 Зараз кардинал у Ватікані.
88

зв'язаним з німецькою агентурою. Коли ці установи лік-
відував уряд, Микиту Будку було притягнуто до відпові-
дальності за державну зраду. Він змушений був утікати
в Європу, де й знайшов притулок під крильцем митро-
полита Шептицького.
Й. Сліпий і М. Будка, вкрай знахабнівши, були впевне-
ні, що за спиною ватіканського ідола вони зможуть і
при Радянській владі безкарно провадити свою ворожу
пропаганду. Та вони дуже помилялись.
Возз'єднання Західної України зі своїм материнським
коренем поклало край тій віковій комедії, яку грали під
режисурою Ватікану греко-католицькі маріонетки. У бе-
резні 1946 року відбувся Львівський собор, на якому
віруючі заявили про розрив з папським Римом, про лік-
відацію Брестської унії і про возз'єднання з православ-
ною церквою.
Та, незважаючи на це, ще й до цього часу, піклу-
ючись про українських буржуазних націоналістів, що
втекли за кордон, папський Рим не втрачає надій відро-
дити «шептиччину» як політичний фактор суспільного
життя.
Уся багаторічна підривна робота Шептицького на За-
хідній Україні не була суто «місцевим» явищем. Вона, як
уже говорилося, інспірувалась і спрямовувалась Ватіка-
ном, так само, як спрямовується ним і зараз, через шпи-
гунські центри в Римі, справжнє призначення яких марно
намагаються оберегти від розголосу кардинали папи
римського.
Наприкінці 1949 року австрійська газета «Лінцер
фольксблат» сповістила, що в Римі існує навчальний за-
клад ордену єзуїтів під назвою «Руська колегія», в яко-
му готуються агенти для засилання в Радянський Союз.
«Це один із найдивніших будинків у Римі,— повідомляла
газета.— Його вікна ніколи не відчиняються і двері за-
вжди замкнені. Вихованці цього інституту протягом
усього строку навчання, від двох до трьох років, не ма-
ють права приймати відвідувачів і листуватися з рідни-
ми. У похмурий будинок на вулиці Карло Альберто ма-
ють доступ лише окремі особи, що належать до ордену
єзуїтів». Один із керівників «Руської колегії» австрій-
ський єзуїт патер Швейгль тривалий час жив у Росії. Слу-
хачі добираються переважно із середовища російських
емігрантів, українських націоналістів.
89

За повідомленням газети, вихованці школи «направля-
ються під чужим прізвищем в зони, зайняті Совєтами,
і мандрують не в чернечому одязі, а як звичайні ту-
ристи». Перед від'їздом папа римський дає кожному з
них спеціальну аудієнцію.
25 грудня 1949 року на сторінках римської монархіч-
ної газети «Джорнале дела серра» було опубліковано
інтерв'ю з другим керівником «Руської колегії» — падре
беттером.
У цьому інтерв'ю падре Веттер повідомив, що в його
закладі готуються «місіонери» для СРСР. їх навчають не
тільки богословських наук, але перш за все боксу, легкій
атлетиці, умінню володіти ножем, стріляти на звук не
цілячись. У статті містилися відверті натяки, що майбут-
ніх «місіонерів» навчають стрибати з парашутом. І зов-
сім не випадково газета італійських монархістів опублі-
кувала зізнання єзуїтського священика під вартим уваги
заголовком: «У «Колегіум русікум» — відважні вчаться
падати з неба».
Неважко здогадатись, що вбитий на вулиці Львова іні-
ціатор розриву уніатів з Римом протопресвітер Гавриїл
Костельник загинув, як про це повідомлялося в радян-
ській пресі, не тільки від руки вбивці, члена українського
буржуазно-націоналістичного підпілля, але, можливо,
й від руки вихованця єзуїтів із похмурого будинку на ву-
лиці Карло Альберто.
Один із натхненників цього злочину, який виріс під
безпосереднім впливом митрополита Андрія Шепти-
цького, греко-католицький священик Лукашевич — чорна
ворона Ватікану,— згодом був викритий і як натхненник
убивства вірного сина українського народу, письменника
і трибуна Ярослава Галана, удостоєного посмертно Дер-
жавної премії СРСР за свої полум'яні антиватіканські
памфлети.
У 1930 році священик прикарпатського села Петренка
поблизу Станіслава Денис Лукашевич зустрівся з Степа-
ном Бандерою. Неподалік, у селі Бережниця-Шляхетсь-
ка, займався таким самим вигідним ремеслом обману
селян батько терориста Бандери, відданий графу Шеп-
тицькому й Ватікану сільський піп Андрій Бандера.
Попович-терорист і двадцятишестирічний богослов Лу-
кашевич ще тоді швидко порозумілися й розсталися
друзями. Згодом вони об'єдналися для здійснення СПІЛЬ-
НО

ної мети Ватікану і українського буржуазного націона-
лізму.
Коли в переповненому залі Будинку культури заліз-
ничників у Львові 16 жовтня 1951 року державний обви-
нувач на судовому процесі вбивць Галана Роман Руден-
ко закінчив свою обвинувальну промову словами: «ска-
жених собак треба знищувати», бурхливі оплески вітали
цю вимогу радянського правосуддя.
Робітники заводів і фабрик, колгоспники, письменники,
педагоги, артисти, вчені палко схвалили слова прокуро-
ра. І кожний чудово розумів, що це вирок не тільки
вбивцям Стахуру — Лукашевичу, але й усьому старому
світові насильства й обману, світові шептиччини, україн-
ського націоналізму, проти якого так пристрасно висту-
пав полум'яний борець за комунізм Ярослав Галан.
Український народ знищив, як скажених собак, мер-
зенних убивць Галана. Водночас на судовому процесі у
Львові було доведено ще раз, що інспіратором і навод-
чиком убивства Галана був Ватікан, що опікає і пригріває
зрадників усіх мастей, у тому числі й українських бур-
жуазних націоналістів.

РЯТІВНИКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ
Невдовзі після того, як німецькі фашисти захопили
Львів, обізвався з якогось-то гітлерівського будинку від-
починку стомлений від багатьох «трудів» (нині він спочи-
ває «в бозі») Андрій Мельник.
У телеграмі, надісланій рейхслейтеру Альфреду Ро-
зенбергу 24 липня 1941 року, «Консул перший» писав:
«...Українські націоналісти, які здавна на слові і на ділі
борються за німецько-українське співробітництво, обу-
рені чутками про включення Західної України в генерал-
губернаторство. Ми сподіваємось, що дальновидність
Вашої екселенції не допустить проведення такого плану
поділу України. Серця всіх українців б'ються не для
Кракова, а для Києва».
Як відомо, ексцеленція Альфред Розенберг, при всій
його «дальновидності», не прислухався до порад свого
холопа. Мабуть, криво посміхнувшись, рейхслейтер зі-
жмакав улесливу телеграму й пожбурив її так само, як
його підлеглі у Львові зіжмакали й пожбурили в помий-
ну яму складений заздалегідь Степаном Бандерою-Сі-
рим урочистий акт про проголошення «Української со-
борної держави».
Гітлерівці дотримувались суворої послідовності у сво-
їх стосунках з українськими націоналістами, вибирали
з-поміж них помічників самі й не дуже любили, коли їхні
шпики, такі як Мельник і Бандера, раптом починали ти-
кати свого носа куди не слід і уявляти себе державними
діячами. Не тільки Альфреду Розенбергу, а й усім вожа-
кам німецького фашизму було цілком байдуже, для ко-
го б'ються серця українських націоналістів, яких вони
мали за найманців-яничарів, куплених для досягнення
однієї мети — підкорити Україну. Вони милостиво до-
зволяли українським націоналістам бавитися в романти-
ку і плекати нездійсненні мрії утворення «самостійної
України», але як тільки ці плани починали розходитись
з планами фашистського командування, гітлерівці ігно-
рували їх з властивою для них грубістю і цинізмом.
92

У той час, коли мельники, кубійовичі, андрієвські, ве-
личковські та інші націоналістичні покидьки надсилали
на адресу впливових чинів рейху меморандуми й слізні
прохання, гітлерівські загарбники, стбптавши своїми чо-
бітьми жийе тіло України, поділили його так: Волинь,
Поділля, Київщина, Житомирщина, Полтавщина, Дніпро-
петровщина і Запоріжжя були розбиті на округи, в яких
повноправними хазяями стали гітлерівські генерал-комі-
сари. Під їхню владу були віддані також південні райони
Білорусії.
Західні області України, що складалися з районів дав-
ньої Галичини, були включені в польське генерал-губер-
наторство й віддані під владу Ганса Франка. Таким чи-
ном, серця українців, які жили на цій території, повинні
були з цього часу «битися для Кракова», де розсівся
у Вавелі — резиденції польських королів — Ганс Франк.
Третю частину України гітлерівське командування пе-
редало боярській Румунії в нагороду за її участь у війні
на боці фашистської Німеччини. Сюди входили землі
між Бугом і Дністром, названі румунами Трансністрією,
їх центром стала Одеса. Румуни одержали також Буко-
вину та Ізмаїльську область.
Територія Донбасу, Сумська, Харківська та Чернігів-
ська області були підпорядковані безпосередньо. гітле-
рівському командуванню.
Так фашистські загарбники пошматували Україну, гру-
бо поглумились з історичного минулого українського
народу, з його традицій, розділили штучними кордона-
ми єдину, міцно зв'язану українську землю.
А що ж робили в ті страшні дні, в дні гітлерівського
розгулу і свавілля, українські націоналісти?
На Західній Україні вони на честь приходу гітлерівців
І на пам'ять про цей час ставили дерев'яні хрести з на-
писом: «Гайль Гітлер і Бандера!», як це було в селі
Озерцях Ровенської області.
Галичина ввійшла до складу генерал-губернаторства;
на львівський престол сів не Стецько-Карбович і не
Мельник, а генерал-майор поліції і бригаденфюрер СС
Карл Ляш, який невдовзі нажив собі мільйони на крові
закатованих за його наказами жителів Львова. Коли Ляш
прокрався і був розстріляний самими німцями, його за-
ступив на посту губернатора бригаденфюрер СС Отто
Вехтер. До кожного з губернаторів запопадливо підле-
щувались усі українські націоналісти.
93

♦ * *
Невдовзі після розгрому гітлерівців під Сталінградом,
коли Червона Армія домоглася корінного перелому в
ході війни, німецький шпигун Андрій Мельник, опинив-
шись тимчасово поза керівництвом, виступив у ролі ря-
тівника фашистської Німеччини. Він пише вірнопіддан-
ські листи, адресуючи їх «пану генерал-фельдмаршалу
Кейтелю». Самозванно виступаючи від імені українсько-
го народу, Мельник запевняє в одному з них:
«Український нарід(?!) знаходиться в такому положен-
ні, що мимо великого розчарування останніх двох років
міг би показатися в боротьбі проти Москви повновартіс-
ним союзником Німеччини... Здається, що вже крайня
пора включити Україну в протибільшовицький фронт...
Треба сформувати боєздатне українське військо... На
Жаль, на протязі двох останніх років минуло багато
можливостей. Щоб їх надолужити, сподіваємося, що пи-
тання сформування української збройної сили у тому
виді, який ми тут виложили а який, на нашу думку, є
одиноко правильним, у Вас, пане генеральний польовий
маршале, знайде належне зрозуміння і інтерес...
Українські відповідальні круги, а головно — військові,
є готові у розв'язанні цього питання, якому ми для пе-
реможного висліду боротьби з Москвою присвячуємо
найбільше значення, готові взяти участь та віддати себе
в тій цілі до розпорядження Начальної команди зброй-
них сил.
Берлін, дня 6 лютого 1943 р.
Андрій Мельник,
вождь українських націоналістів».
Ось яким робом Андрій Мельник, згодом найманець
американської реакції, торгуючи кров'ю українського
народу, виступав тоді в ролі рятівника Третьої імперії.
Він ладен був багато що пробачити гітлерівцям, навіть
і те, що за їхньою вказівкою і при їхній допомозі його,
Консула першого, зіпхнув з поста керівника ОУН сприт-
ний гестапівський виученик Степан Бандера. Мельник
вважав, що можна зібрати якусь армію, яка могла б
допомогти Гітлеру, все ще вірив у перемогу німецького
фашизму. А гітлерівці в той час були ладні вести пере-
говори й укласти договір з ким завгодно, хоч і з самим
94

чортом. їхні резерви вже вичерпувались, починалася
епоха фольксштурму і останні музиканти берлінських
оркестрів ось-ось мали відправитись на фронт для стри-
мування наступу Червоної Армії.
У № 93 за 1943 рік газети «Львівські вісті» деталь-
но описана наступна церемонія, що мала прямий зв'я-
зок з лютневим посланням Андрія Мельника генерал-
фельдмаршалу Кейтелю:
«28 квітня вранці по вулиці Дистрикту, ч. 14 (колись
Чернецького) сходяться представники уряду, партії,
війська, поліції та члени УЦК (Українського центрально-
го комітету) і представники преси. Точно в 9.25 в зал
увійшов губернатор д-р О. Вехтер з почтом. Фанфари
музичного рою літунів трублять «струнко», а оркестр
грає українські маршеві пісні. Виступає шеф управи гу-
бернатор доктор Бауер. Він привітав присутніх. Слово
взяв губернатор «дистрикту Галичина» д-р О. Вехтер:
«...Багато разів посилані почетні бажання від усього га-
лицько-українського населення до управи Галичини, до
пана генерал-губернатора, до проводу рейху, тепер ус-
пішно закінчились. На пропозицію рейхсфюрера СС по-
годився фюрер на сформування добровольців з гали-
цьких українців...»
Історія комплектування дивізії СС «Галичина» покаже
нам, наскільки відповідав зміст цієї промови Отто Вехте-
ра реальній дійсності.
Та послухаймо, як поводили себе під час «урочистого
оголошення волі фюрера» представники українських на-
ціоналістів.
Лисий, банькатий, миршавий Володимир Кубійович,
тримаючи руки по швах і улесливо дивлячись на губер-
натора Отто Вехтера, звернувся до нього з промовою-
відповіддю (цитуємо з того ж самого джерела):
«Пане губернатор, мої панове! Сьогодні для українців
Галичини дійсно історичний день, бо сьогоднішнім дер-
жавним актом здійснюється одне з найщиріших ба-
жань... Ласкавий дозвіл на формування стрілецької диві-
зії СС — це нагорода та одночасно особливіша честь,
боротись рам'я в рам'я з геройськими німецькими воїна-
ми та СС. Ми дякуємо вам від щирого серця...»
1 Фольксштурм — так називалися створені гітлерівцями в
останні місяці війни озброєні загони старих, підлітків та Інвалідів.
95

Вислухавши з байдужим виразом обличчя ці звірення
почуттів, губернатор Вехтер милостиво кивнув усім при-
сутнім головою і гордовито продефілював у свої апар-
таменти під вигуки «Гайль!». Та на цьому «урочиста це-
ремонія», за повідомленням газети, ще не завершилась.
Група учасників церемонії — співробітники Україн-
ського центрального комітету і «українські» поліцаї
продефілювали до собору св. Юра, щоб вислухати там
урочисте богослужіння на честь Адольфа Гітлера, який
милостиво дозволив українцям умирати за інтереси фа-
шистської Німеччини.
Під склепінням старовинного храму священнослужи-
телі греко-католицької церкви, як і тридцять років тому,
коли вони благословляли українську молодь у похід з
легіоном січових стрільців, знову справили цей обряд.
Чимало клопоту було 28 квітня і в Отто Вехтера.
Необхідно було насамперед подбати про те, щоб рішен-
ня про формування дивізії СС не було хибно витлумаче-
не. Треба було уже з самого початку покласти край
будь-яким припущенням і можливим чуткам про те, що
гітлерівці вважають українців своїми повноцінними со-
юзниками. І губернатор Вехтер дає такі вказівки вербу-
вальникам «добровольців»:
«...Зокрема, звертаю вашу увагу ось на що: ви повин-
ні уникати зворотів мови, які б могли викликати будь-
яку форму побратимства (брудершафта) між німцями
і українцями. Треба також не створювати враження, що
ми закликані на допомогу українцям. Українців не слід
називати союзниками».
Дивізії СС «Галичина» призначалася роль гарматного
м'яса, такого ж м'яса, як французький легіон Марселя
Деа 1 або іспанська Голуба дивізія, відправлена на Схід-
ний фронт генералом Франко.
У той же час, коли агітатори, проінструктовані Вехте-
ром, роз'їжджали й вербували «добровольців» по селах
і містах Галичини, губернатор поспіхом створював вій-
ськову управу, призначивши її почесним головою авст-
рійського генерала Віктора Курмановича. В цьому при-
значенні можна було побачити зайвий доказ того, що
фашисти дивилися на українських націоналістів і особли-
во на тих з них, хто вже воював колись під жовто-чор-
1 Марсель Деа — французький гітлерівець, зрадник фран-
цузького народу.
96

ними австрійськими прапорами, як на своїх давніх спіль-
ників.
Незважаючи на весь цей парадний галас, справа вер-
бування «добровольців» виявилась не простою. Україн-
ське населення зовсім не хотіло гинути за фюрера, як
це намагалась зобразити жалюгідна купка зрадників.
Побачивши, що вербування «добровольців» прова-
люється, Український центральний комітет нашкрябав ві-
дозву до населення. Але й вона не допомогла. Тоді Ку-
бійович і його зграя почали вдаватися до залякування
населення і погроз. Губернатор Вехтер, що стояв за їх
спиною, начальник львівського гестапо Стависький, на-
чальник гестапо й поліції цілого «дистрикту Галичина»
відомий кат Катцман і увесь розгалужений апарат геста-
по, кримінальної поліції та інших каральних органів гіт-
лерівської Німеччини виявляли особливо жвавий інтерес
до того, як відбувається формування дивізії СС «Галичи-
на». Час від часу цим цікавився і сам Гітлер. Німецьким
фашистам хотілося вірити, що керівництво націоналістів
користується серед населення Галичини надзвичайною
популярністю і вже одним своїм закликом збере вели-
чезну армію.
І Катцман, і Стависький, і Вехтер підганяли своїх гайду-
ків — українських націоналістів, щоб ті квапилися з вер-
буванням. Кожний гестапівець чудово усвідомлював,
що в тому разі, коли б вербування провалилось, йому б
довелося змінити сите, веселе життя у Львові на важку
фронтову обстановку.
Насильство стало головним методом «добровільного»
вербування молоді в дивізію СС «Галичина». Старости
’і вербувальники хапали сільських хлопців, садовили їк на
автомашини й відправляли в місто. Директори училищ
силоміць примушували учнів вступати в націоналістичну
дивізію, отруюючи їхню свідомість усілякими вигадками.
Директор торговельної школи у Львові Ковалисько са-
мовільно записав у дивізію СС «Галичина» всіх учнів
старших класів. Директор 1-ї української гімназії у
Львові, досвідчений націоналістичний зубр Радзикевич,
коли не допомогли погрози, пообіцяв «добровольцям»,
що вони легко одержать атестати зрілості. Окремі бур-
жуазні інтелігенти, що пов'язали своє життя і кар'єру
з українськими націоналістами та гітлерівцями, «змушені
були» заради святого прикладу відправити в дивізію СС
«Галичина» своїх синів.
4 В. Беляеа
97

Рятуючись від вербувальників, молодь із робітничих
і селянських родин утікала в ліси.
Славний рейд двічі Героя Радянського Союзу гене-
рал-майора Сидора Ковпака, уродженця старовинного
українського міста Путивля, вселив радісні надії в серця
галичан. Несподівана поява ковпаківців біля Карпат ви-
кликала розгубленість у середовищі зрадників і надих-
нула маси трудящих. Керівники українських націоналістів
запевняли всіх, що чутки про якихось-то радянських
партизанів — вигадка. Вони не могли уявити, що в тилу
гітлерівської армії діють цілі партизанські з'єднання.
І хоча у Львів прибув для керівництва операціями проти
партизанського з'єднання сам Генріх Гіммлер, надія на-
роду на розгром фашизму не похитнулася.
Коротенький лист дівчини-українки, який ми тут про-
цитуємо, надісланий у Львів, досить яскраво освітлює
становище в Західній Україні влітку 1943 року:
«Татаріє. 7.УІІІ. 1943 року. Вже три тижні біля нас
ідуть бої з партизанами. Німецької поліції і українських
поліцаїв — безліч, починаючи з Надвірної до Ворохти.
А, партизани перебувають в горах під командою слав-
ного генерал-майора Ковпака. Партизани формально
влаштовують шопки над гітлерівцями, глузують з них, як
хочуть. Партизани надсилають до фашистів наших гуцу-
лів з докладно нарисованими планами розташування
партизанських стоянок. Гітлерівські літаки літають у гори
і бомбардують, але тільки не партизанів, всього-на-всьо-
го лише пні в лісі і кущі, зодягнені у дрантя, лахи, шапки
і таке інше... Листа прошу знищити.
З і н а».
Гестапо кидало у в'язниці батьків юнаків, що відмов-
лялися стати «добровольцями». Тих, хто не хотів іти на
вербувальні пункти, гнали на каторжні роботи в Німеч-
чину, кидали в концтабори.
Однак, незважаючи на всі ці способи «переконання»,
дивізія «Галичина» не була повністю укомплектована.
Тоді до її рядів погнали поліцаїв, які, звикнувши до лег-
кого життя, грабунків і розстрілів, аж ніяк не хотіли йти
на фронт. У дивізію навербували декласований елемент,
людей без будь-яких занять, які не мали нічого спільно-
го з українським народом. Потроху почали затикати дір-
ки зрадниками, вивезеними з Прибалтики. В частинах ди-
візії з'явилися литовські, латиські та естонські націона-
98

лісти, які вирішили заздалегідь змінити клімат і місце
проживання, рятуючись від справедливо? кари своїх на-
родів.
Навчання в дивізії, якою командував «чистокровний
українець» оберфюрер СС Фратайг, велося лише ні-
мецькою мовою, під керівництвом гітлерівських офіце-
рів. Дуже скоро з пунктів розміщення частин дивізії —
з Оломоуца, Дембіци, Варшави — посипались сповнені
відчаю листи «добровольців» до своїх рідних в Галичині
з благанням врятувати їх, надіслати хліба.
Гітлерівці поводилися з багатьма галичанами, завер-
бованими в дивізію, як з рабами. За найменшу провину
вони саджали волонтерів у тюрму, без суду і слідства
розстрілювали тих, хто намагався втекти.
Український центральний комітет збирав милостиню
для дивізії: гроші, продукти, одяг, намагався організува-
ти добросердні пожертвування, благодійні базари, кон-
церти; у вікнах лавок і крамниць з'явилися плакати, на
яких був зображений сурмач СС з жовто-блакитним
прапором, який сурмив «На Москву!». Але ні заклики
сурм, ані метушня референтів відділу пропаганди війсь-
кової управи, ні старечі зусилля Віктора Курмановича не
допомагали.
УЦК репетував: «Тепер або ніколи!» Знову, як і під
час першої світової війни, зрадники, що засіли в його
канцеляріях, намагалися послати українську молодь на
заріз. Та населення Західної України презирливо стави-
лось до цих закликів і своїми вчинками говорило: «Ніко-
ли!» Трудящі розуміли, що окупанти та їхні найманці
хочуть перетворити свободолюбивий український народ
на слухняних рабів. «Ніколи ми не підемо під чужими
прапорами із свастикою і черепами проти наших єдино-
кровних братів, які несуть нам зі Сходу мир, свободу
і цілковите возз'єднання всіх українських земель у єди-
ній українській державі!» — відповідав народна заклики
окупантів та їхніх наймитів.
Дивізія СС «Галичина» зазнала такої ж долі, як і інші
фашистські дивізії, оточені біля Бродів. Вона була пере-
мелена й знищена наступаючими частинами Червоної
Армії під час липневих боїв, які закінчилися цілковитим
розгромом гітлерівців, визволенням Львова. Було від-
крито шлях радянським військам на Варшаву й до сто-
лиці рейху — Берліна.
4’
99

Кращі сини України двічі Герой Радянського' Союзу
Дмитро Глинка, Герой Радянського Союзу командир ес-
кадрильї бомбардувальників Павло Гусенко, танкісти
генерала Рибалки, льотчики, піхотинці, артилеристи
нещадно громили гітлерівських найманців. Воїни Радян-
ської Армії, довідавшись, що серед фашистських військ
є частини українських націоналістів, подесятерили свій
натиск.
Павло Гусенко, воюючи в рядах 1-го Українського
фронту, нещадно карав зрадників народу. Його бом-
би знищували гітлерівців і есесівців із жовто-блакитними
нашивками на рукавах і тризубами на шапках. Він, украї-
нець Гусенко, й сотні тисяч його земляків у ті липневі
дні 1944 року чинили справедливий суд історії над тими,
хто намагався, виконуючи волю чужоземців, повернути
колесо історії.
Радянські воїни не давали їм жодної хвилі перепочин-
ку, ні надії, ні просвітку. Світ сприймався німецькими
фашистами та їхніми українськими ландскнехтами, ото-
ченими біля Бродів, крізь заволоку диму, вогню й пилю-
ги, у якій миготіли вивергнуті вибухами дерева й уламки
похідних кухонь. Німецькі «ангели-хранителі», які, судя-
чи із закличних звернень Кубійовича, мали прикривати
своїми крильми дивізію СС «Галичина», самі заховалися
в нори: вони притискалися до зрізаних снарядами улам-
ків стволів дерев, вони б із задоволенням подалися й на
той світ, аби лише якнайдалі втекти від цього земного
пекла.
Обідраний, тремтячи зі страху, «ангел-хранитель» укра-
їнських есесівців унтер-офіцер 1-ї гітлерівської танко-
вої дивізії Ганс Кун, якому пощастило вижити, сказав під
час допиту радянським офіцерам:
«Це був кошмар, який неможливо описати. Всі танки
і штаби в лісі перетворилися на суцільне пожежище. Все
вибухало й палало. Від пекельного грому й вогню ми
почали божеволіти. Вискочити з цього мішка було
неможливо. Весь простір закидувався бомбами. Після
першого повітряного нальоту за мить від вузла зв'язку
і штабу залишилися одні вирви».
Такий був ганебний кінець дивізії СС «Галичина», яка,
незважаючи на всі обіцянки Кубійовича, всупереч рекла-
мі плакатних сурмачів, що закликали в похід на Москву,
перетворилась на безладну юрбу голодранців, що збо-
жеволіли від страху. Вона розсипалась, безслідно зник-
100

ла, не залишивши нічого, крім спогадів про безглузду,
мерзенну авантюру.
Лише незначній частині стрільців і офіцерів дивізії СС
«Галичина» вдалося вирватися з бродівського «котла».
Вони служили фашистам до остаточного розгрому
гітлерівської Німеччини. Українських есесівців з цієї ди-
візії бачили на руїнах Варшави під час придушення вар-
шавського повстання. Разом з добірними головорізами
з частин Гіммлера йшли ці зрадники проти повсталих по-
ляків. Вони закидували гранатами підвали варшавських
будинків, де ховалися жінки й діти, розстрілювали за
містом тисячі мирних жителів.
Один з таких есесівців, якийсь Ващенко, вбитий учас-
никами варшавського повстання, у своєму щоденнику
залишив характерний запис:
«Наше становище жахливе. Життя обривається в мо-
лоді роки. Доведеться нам загинути або від руки поля-
ків, або від руки своїх братів і батьків, або від руки
німців — наших союзників. Куди не кинься — скрізь жде
нас куля або граната, тут кожне вікно дихає смертю».
Українських фашистів, які вціліли, можна було зустрі-
ти після розгрому дивізії СС «Галичина» й біля підніжжя
Альп у ролі вартових гітлерівського концтабору в Маут-
хаузені. Вони звозили туди останніх в'язнів з Майданека,
Освенціма; вони відвозили чесних патріотів у каменярні
Сан-Георген і вбивали там нещасних, знесилених людей
каменюками; вони були вірними й старанними помічни-
ками коменданта так званого «Руссенлягера» Бахмайєра
і чинили розправу тут над полоненими радянськими сол-
датами, які вмирали від голоду й катувань. Націоналісти
охоче штовхали напівживих людей у печі, крематорії,
роблячи це з такою ж садистською насолодою, з якою
їхній фюрер Бандера, «гартуючи» свій характер, душив
у юності руками котів і собак.
Вони дотримувались у цих підлих справах одного із
заповітів націоналістичного євангелія — так званого «Де-
калога ОУН», складеного ще полковником Євгеном Ко-
новальцем і відредагованого Донцовим: «Не завагаєш-
ся при виконанні якого завгодно злочину».
♦ * ♦
Діяльність Володимира Кубійовича, Костя Паньківсько-
го та інших німецьких агентів не обмежувалася лише по-
стачанням гарматного м'яса для дивізії СС «Галичина».
101

Не менш запопадливо ватажки УЦК і український
націоналіст Євген Храпливий, що мав службу «для особ-
ливих доручень» при губернаторі Вехтеру, відправляли
українське населення в Німеччину для роботи в трудо-
вих таборах та на військових заводах.
13 травня 1942 року німецьке командування оголоси-
ло наказ про обов'язкову державну працю. Згідно з
цим наказом було складено окрему розгортку, за якою
німецькі арбайтсамти на місцях, у тому числі й на Захід-
ній Україні, повинні були набрати для роботи в Німеччи-
ні певну кількість робочої сили — переважно молодих
і дужих чоловіків. Самі арбайтсамти не змогли впорати-
ся з цим завданням: населення Західної України всіляко
ухилялося від мобілізації. В цю справу втрутилась жан-
дармерія.
6 серпня 1942 року комендант жандармерії «дистрик-
ту Галичина» Шертлер видав наказ, яким доручає чинов-
никам жандармерії мобілізувати всі зусилля для від-
правки робітників до Німеччини. У шостому параграфі
наказу сказано:
«Останнім днем вербування робітників назначую день
11 серпня 1942 року. На випадок, коли по списку не буде
всіх робітників, для доповнення загального числа брати
будь-кого, без огляду на стать».
Наказ Шертлера не потребує коментарів.
По всій Західній Україні, як і на решті території Украї-
ни, окупованої гітлерівцями, з'явились огороджені густи-
ми рядами колючого дроту величезні табори — збірні
пункти для робочої сили, яку відправляли до Німеччини.
Почалося в буквальному розумінні слова полювання на
людей. В одному лише маленькому містечку Яворові
було схоплено й вивезено на роботи в Німеччину 2500
чоловік, у районному центрі Городку—2569 чоловік.
Однак і ці цифри не задовольняли гітлерівців. Після
розмови по телефону з Франком губернатор Вехтер
викликає до себе керівників Українського центрального
комітету Кубійовича, Біляка, Навроцького і пропонує їм
будь-якими способами допомагати «офіціальним орга-
нам губернаторства в цій, особливо важливій для рейху,
роботі».
Старі й молоді ділки українського націоналізму готові
до послуг. їхні органи друку починають у своїх статтях
зображувати Німеччину «раєм» для українських селян.
Там вони, мовляв, не лише зароблять силу-силенну гро-
102

шей, а й здобудуть необхідну «культуру» для ведення
власного господарства.
За допомогою націоналістів гестапівці й «українські»
поліцаї силоміць заганяли юнаків і дівчат у товарні ваго-
ни, пломбували двері і крейдою писали: «Нах Дойч-
ланд!» («В Німеччину!»).
Коли Вехтер влаштував «проводи» трьохсоттисячного
робітника, який «від'їжджав» у Німеччину, українські на-
ціоналісти під час цієї цинічної церемонії завзято апло-
дували. А їхній орган «Львівські вісті» демагогічно на-
звав вивезення українців на чужину, на німецьку каторгу,
під бомби англійської і американської авіації, «мобі-
лізацією сердець».
З Німеччини в рідні села йшли сумні звістки про заги-
бель на підземних заводах і будівельних роботах сотень
українців. Додому поверталося багато калік без ніг, без
рук, сліпих, оглухлих назавжди. Згвалтовані дівчата при-
їжджали вагітними, зганьбленими. Всі в один голос про-
клинали провідників ОУН за їх обман, за торгівлю «жи-
вим товаром». Ті, на кого не сьогодні-завтра чекала така ж
доля, ховалися в лісах. Потай, ночами вони провідува-
ли свої сім'ї, заглядали на хвилинку-дві в рідну хату.
Чимало галичан чудово пам'ятають, що в інструкціях,
спеціально виданих для тих, кого відправляли на роботи
в Німеччину, українські націоналісти рекомендували й
там розпалювати ненависть до Москви, не забувати про
велику ідею «самостійної України».
Український селянин, прикутий до грабарки на будів-
ництві підземного авіаційного заводу, падав знесилений,
але наглядач — український фашист — і тут не полишав
його без своєї уваги. Намагаючись отруїти свідомість
нещасного ненавистю до Москви, до Радянської влади
казками про майбутню «самостійну Україну», він тим са-
мим виконував безпосереднє завдання гестапо — від-
вернути увагу невільника від головних і єдиних винуват-
ців його тяжкої долі.
♦ * ♦
Чим довше йшла війна, тим дедалі більше хліба, м'яса
та інших продуктів вимагала ненажерлива фашистська
Німеччина. Рейхскомісар України Кох і губернатор Вех-
тер все частіше викликали до себе своїх вірних холопів
і ставили перед ними прямі і ясні завдання щодо гра-
бунку.
103

Українські націоналісти, посилаючись не лише на тіні
Мазепи, Петлюри і Коновальця, а й на божу волю, пере-
конували селян, що допомога фашистам і виконання в
строк і повністю так званих контингентів (грабіжницької
розверстки), приведе до процвітання України.
Населення міст і сіл України внаслідок війни зменши-
лось. Ті жителі, які залишилися на українській землі,
змушені були працювати в лігеншафтах, тобто в гітле-
рівських маєтках, і здавати непосильні контингенти худо-
бою, житом, пшеницею, фруктами, овочами, медом.
Гітлерівець, забігаючи в українське село з автоматом
напоготові, горлав єдино вивчені ним слова з україн-
сько-російсько-польського лексикону: «Давай масло, мле-
ко, яйца, курка!» Таку ж пісеньку, але вже українською
мовою, чув селянин і від українських націоналістів. Те
саме чули віруючі й від митрополита Шептицького у ка-
федральному соборі св. Юра. Те саме вигукували і чис-
ленні гайдуки фашистів, так звані десятники — «комен-
данти боротьби за продукцію», які за вказівкою гіт-
лерівського командування немилосердно грабували
селянство.
Каральні експедиції розбійничали по селах, забирали
разом з контингентом все, що подобалось.
Влітку 1943 року земля горіла під ногами німецько-
фашистських загарбників. З кожним днем наближалася
Червона Армія, і гітлерівці, яким допомагали українські
націоналісти, з шкури пнулись, намагаючись вивезти з
України все, що тільки можна було.
По селах Західної України того літа розповсюджува-
лося і переходило з рук у руки таке звернення справж-
ніх патріотів українського народу:
«Українські селяни!
Ідуть жнива. З ранку й до пізнього вечора працюєте
ви на рідних полях, щоб забезпечити своє існування і
прогодувати рідні міста. Проте, на плоди ваших мозо-
листих рук, здобуті потом і кров'ю, зазіхає загарбник —
гітлерівський окупант. Йому байдуже, що ваші сім'ї мо-
жуть померти з голоду, що стануть безлюдними наші
міста. Він якою завгодно ціною потребує хліба, щоб до-
схочу нагодувати свої ненажерливі поліцейські і жан-
дармські відділи тут, у краї, і окупаційну армію на
фронті...
Непереможна Червона Армія наступає зі сходу. Деда-
104

лі міцнішають удари з повітря на півдні і заході. Гітле-
рівська міць похитнулася, сили загарбника виснажені,
підрізані. Ворог добре про це знає. Тому він і намагає-
ться забрати в селянина все, що можна,— без обме-
ження.
Вдвоє збільшені контингенти в західних областях
України. Але й цього, очевидно, замало! Села Добро-
мильщини і Комарнянщини мусять понести 4—6-кратний
тягар контингентів. Ворог поспішає. До 20 серпня він при-
значив перший строк здачі контингентів. Для забезпе-
чення цього грабунку наших сіл фашисти посилають за-
гони поліції і жандармерії, озброюють низову адмініст-
рацію з війтом на чолі, оголошують особливий стан на
час жнив. Вони мобілізують весь свій продажний агіта-
ційний апарат на чолі з головою УЦК Кубійовичем. Фа-
шисти прагнуть посіяти ворожнечу між українським і
польським населенням за допомогою своїх провокаторів
з націоналістичних таборів. Вони намагаються нацькува-
ти українців на поляків і за допомогою цього заходу
відвести гнів українського і польського народів проти
запеклого, єдиного ворога — гітлеризму...
Але всі ці спроби й заходи марні. Українські і польські
народи підуть шляхом спільної боротьби проти свого
єдиного ворога. Сьогодні вже кожен знає: єдиний во-
рог— це гітлеризм. А одним з найважливіших фронтів
проти гітлеризму є зрив його постачання за рахунок під-
владних йому народів...
...Селяни! Молотіть зерно й ховайте його в закритому
і безпечному місці. Краще спалюйте контингенти, ніж
віддавайте їх гітлерівцям. Об'єднуйтеся для самооборо-
ни, створюйте загони протиконтингентної дії! Жорстоко
карайте тих з вашого оточення, хто допомагає ворогові
в його мерзенному грабунку!
Селянська молодь! Особливо ти мусиш взяти масову
й дійову участь у захисті продуктів праці рідного села.
Твоє місце в перших рядах! Створюй партизанські заго-
ни! Організуй озброєний опір проти контингентових кар-
них загонів!..
...Час визволення наближається. Геть з контингентами!
Геть зрадницькі комісії по контингентах! Геть гітлеризм!
Жодного зерна окупанту! Весь хліб для народу західних
областей України!
Військова рада Народної гвардії
західних областей України...»
105

Такою була та правда, яку говорили українському се-
лянину вороги фашистів, сини українського народу, кот-
рі сміливо йшли на боротьбу з окупантами та їхніми
слугами — буржуазними націоналістами. Ця правда до-
ходила до мільйонів селянських сердець, кликала на бо-
ротьбу за вільну Радянську Україну. <
В той час, коли Кубійович — один з найпідліших блаз-
нів серед гітлерівських найманців — дарував Г. Франку
у Львові картини у позолочених рамах, на яких були
зображені українські дівчата у святковому вбранні, і
водночас відправляв тисячі таких дівчат, але вже у де-
рев'яному взутті німецького зразка на каторгу до Ні-
меччини, в тому ж самому Львові діяли чесні й сміливі
патріоти — борці проти фашизму.
У Львові з осені 1941 року існувала Народна гвардія
імені Івана Франка. Не випадково підпільники назвали
свій загін іменем великого співця галицької землі. Кож-
ний з них прекрасно розумів, що «чорна хмара», яка
повзе із Заходу, про яку пророчо попереджав Франко,
ця «страшна чума» не що інше, як гітлерівці, і з ними
треба боротися не на життя, а на смерть.
Учасники Народної гвардії випускали в підпіллі газети
«Новини дня», «Партизан», «Боротьба» українською, ро-
сійською і польською мовами. Вони друкували листівки
для населення про такі події як розгром фашистських
військ під Сталінградом, на Орловсько-Курській дузі, по-
відомляли народові правду про хід боїв за визволення
Правобережної України.
За допомогою радіоприймачів (а за їх збереження за-
грожувала смерть) комсомольці Павло Якубович і Воло-
димир Сергованців підтримували постійний зв'язок з
Москвою, Варшавою та іншими містами. Учасники На-
родної гвардії підпалили у Львові фабрику «Ойкос», де
виготовлялися деталі для гітлерівських літаків. Бойова
група Петра Моравського спалила фашистський маєток
неподалік від Куликова і знищила в ньому значні запаси
продовольства, призначеного для фашистської армії.
Члени Народної гвардії мали тісний зв'язок з партизан-
ськими загонами, що діяли в Золочівському, Краснен-
ському, Рава-Руському та інших районах Львівщини, по-
стачали партизанів літературою і виводили до їх загонів
радянських солдатів і офіцерів, що втекли з полону гіт-
лерівських концтаборів.
106

Один з таких утікачів — уродженець Західної України,
комсомолець Іван Дубас — став невдовзі активним учас-
ником львівського антифашистського підпілля. Коли
гестапівці разом з українськими націоналістами прийшли
арештувати Івана Дубаса, він застрелив трьох гітлерівців
і втік. Розлючені фашисти підпалили його хату. Але звір-
ство гітлерівців не спинило партизана. Він убивав гітле-
рівських офіцерів, пускав під укіс фашистські поїзди, за-
тримував рух на магістралях, псував блокування на за-
лізничному вузлі Львів-головний.
Іван Дубас, сміливий борець-проти фашистів, який за-
гинув на своєму бойовому посту, а не мерзенні україн-
ські націоналісти, всілякі кубійовичі, шухевичі, бандери
і мельники, що плазували в те лихоліття на череві перед
окупантами, навіки залишиться в пам'яті галичан.
Герой Радянського Союзу полковник Дмитро Медвє-
дєв, який командував під час Великої Вітчизняної війни
розвідувальним партизанським загоном на Ровенщині,
пише у своїх спогадах:
«Нас було не сто чоловік, не двісті і навіть не дивізія,
а значно більше, хоча спочатку загін нараховував понад
сто чоловік. Тим чи іншим шляхом, нападаючи або обо-
роняючись, саботуючи заходи окупантів, допомагаючи
партизанам усюди, де можливо, завдаючи ворогові від-
чутних ударів і втрат,— усе населення, від малого до
старого, було з нами, боролося за свободу і незалеж-
ність своєї Батьківщини.
Ми нічого не могли б зробити силами тільки свого
загону. Населення було нашим помічником і захисни-
ком, нашою вірною і міцною опорою в тилу ворога».

СЛІДАМИ ПРОЙДИСВІТА
Влітку 1940 року на одній з вулиць Львова вантажна
машина задавила дружину добре відомого жителям Во-
лині колишнього посла в польський сейм Степана
Скрипника — Іванну, дівоче прізвище — Вітковецька. По-
дібні автомобільні «інциденти» щодня трапляються в
Європі й особливо за океаном, у Сполучених Штатах
Америки. (Загальновідомо, наприклад, що в дні другої
світової війни Сполучені Штати Америки втрачали у ву-
личних автомобільних катастрофах на території власної
країни значно більше американських громадян, аніж на
полях битв).
Ховали Іванну Скрипник її далекі родичі, бо її чоловік,
відчуваючи велику вину перед українським народом, пе-
ребував у бігах, на Холмщині, де вже тоді домовлявся
про співробітництво з чинами німецького гестапо. Мо-
же, Степан Скрипник без особливих причин розстався зі
своєю дружиною? Може, у нього, як і в інших послів
у польський сейм із так званої «української репрезента-
ції», не було значних підстав ховатися під захистом ні-
мецької армії від трудового населення Західної України,
яке взяло в свої руки державну владу?
Відповідь на ці запитання найкраще дасть нам стаття
Ярослава Галана «Лицарі насильства і зради», опубліко-
вана у львівській газеті «Вільна Україна» 1 березня
1940 року. В ній письменник перелічує представників
правлячої верхівки польської держави того часу, що за-
сідали в сеймі, розповідає про їхні непорядні справи.
«Крім цього,— пише Ярослав Галан,— «репрезентував»
у сеймі український народ ще один петлюрівський офі-
цер по спеціальних дорученнях — Степан Скрипник —
відданий співробітник польської охранки».
Тепер стає зрозуміло, чому один із зграї цих «послів»
до сейму, Степан Скрипник, утік з території, визволеної
радянськими військами, вирішив за краще облизувати
108

чоботи гітлерівським офіцерам і не міг бути присутнім
на похороні своєї дружини Іванни.
Найжахливіша війна пронеслася над світом, у ній заги-
нули мільйони людей. Майже кожен з нас втратив або
друзів, або родичів. Здається, кривавий слід цієї війни
мав би назавжди затерти в пам'яті спогад про вуличну
катастрофу, що трапилась у Львові в 1940 році. Однак
ми не можемо не згадати про неї хоча б тому, що до
наших рук, правда з великим запізненням, потрапив
№19 українського релігійного двотижневика Канади за
1947 рік «Вісник». Цей двотижневик, виданий у Вінніпезі,
дві з половиною сторінки свого змісту присвятив життє-
пису «мандрівника» в єпископській рясі владики Мсти-
слава, який прибув до Канади з Європи.
Як же дивувалися ми, коли, розглядаючи фотографію,
вміщену на сторінках «Вісника», впізнали в людині, одяг-
неній у білу рясу з панагією на грудях, нашого давнього
знайомого, агента польської дефензиви і німецького
гестапо Степана Скрипника!
Серед детального викладу багатьох «примітних» фак-
тів біографії цього шпигуна, переодягнутого в рясу
єпископа «української автокефальної церкви», ми про-
читали й таке:
«На цьому місці треба згадати про трагічну подію в
житті С. Скрипника, що мала великий вплив в дальшому
його життю. 6 травня 1942 року, в зайнятому большови-
ками Львові, в таємничих обставинах замордовано його
дружину Іванну (з заслуженої в Галичині священної ро-
дини Вітковицьких, спорідненої з о. проф. Стефанови-
чем і Потульницькими)...»
Ми не знаємо, чи в тверезому стані був шофер маши-
ни, який своїм наїздом обірвав життя Іванни Віткове-
цької-Скрипник, але те, що Степан Скрипник-Мстислав,
складаючи для канадських клерикалів свій життєпис, пе-
ребував у звичайному для нього стані свинського сп'я-
ніння, не викликає жодного сумніву. Після випитих пля-
шок «Олд голд» та інших сортів віскі, він остаточно
втратив пам'ять і, явно ображаючи своїх німецьких —
других числом — хазяїв, майже на рік скоротив час гіт-
лерівської окупації Львова. Прагнучи звинуватити нена-
висних його превелебному серцю більшовиків у випад-
ковій смерті своєї дружини, Скрипник-Мстислав і разом
з ним канадські фашисти-клерикали переплутали всі чис-
ла і дати. Користуємось нагодою, щоб нагадати їм так
109

швидко забуте. Чини фельдгестапо, у товаристві яких
разом з їхніми проводирями з ОУН безтурботно пиячив
на Холмщині учасник німецької адміністрації, яку він за-
раз соромливо називав «самоурядом», Скрипник, кину-
лись на радянську землю вранці 22 червня 1941 року.
ЗО червня 1941 року вони захопили Львів, а через кілька
днів після цього на німецькій машині, зібравши свої
манатки, рвонувся за окупантами на Волинь і «пан по-
сол».
У червні 1941 року Степан Скрипник уже цілувався
в присутності німецьких офіцерів у Луцьку з таким же,
як він сам, фашистом-петлюрівцем, вікарієм Волинсь-
кої єпархії єпископом Полікарпом Сікорським. Відомо,
що свою кар'єру дворушника Полікарп починав у штабі
того самого отамана Петлюри, на побігеньках у яко-
го був і майбутній високопоставлений пастир. Опинившись
разом із залишками петлюрівських банд у Польщі Піл-
судського, Полікарп Сікорський швидко зорієнтувався в
обстановці і в п'ятдесятилітньому віці постригся в мона-
хи. Ті самі авантюристи, які «вибирали» в «посли» поль-
ського сейму Степана Скрипника, дуже швидко допомог-
ли колишньому петлюрівцю Сікорському стати єписко-
пом. Створюючи свою власну «самостійну» церкву,
Полікарп і йому подібні не тільки виводили її з підпоряд-
кування Московської патріархії. Вони силкувалися пога-
сити історичні почуття народної симпатії до Росії. Слідом
за церковною юрисдикцією ішло цілковите підкорен-
ня гніту пілсудчиків, польських магнатів та українських
поміщиків на зразок Остапа Луцького.
Єпископ Полікарп Сікорський, який визнавав у 1940
році юрисдикцію московського патріарха, одразу ж,
як тільки гітлерівці вдерлися на Україну, самочинно,
не питаючи нікого, оголосив себе главою «української
автокефальної церкви». Це самопризначення було з ра-
дістю затверджено самим Адольфом Гітлером.
Гітлерівець Полікарп почав підбирати собі кадри єпис-
копів. І коли слідом за гітлерівськими військами до ньо-
го приїхав давній друг і поплічник, Полікарп порадив
йому прийняти духовне звання.
12 травня 1942 року в печерній церкві Святоандріїв-
ського собору в місті Києві п'яниця і розпусник, який
колись репетував «Многая літа» запеклим пілсудчикам
у польському сеймі, Степан Скрипник посвячується в
єпископи переяславські.
110

Не минуло й п'яти років з того часу, як підручні Полі-
карпа Сікорського — «єпископи» Никанор та Ігор здійс-
нили хіротінію Мстислава-Скрипника, а він уже із завид-
ною легкістю, проштовхуваний по шляху своєї духовної
кар'єри заокеанськими націоналістами, став єпископом,
а згодом і архієпископом у Канаді й почав розпинатися
перед канадськими українцями в своїй любові до «бага-
тостраждальної матері України», закликаючи у свідки
своєї щирості господа бога і всіх святих. Саме у зв'язку
з цим і корисно з'ясувати, як же торгував цей пройди-
світ з панагією інтересами України, яку без будь-якого
сорому називає «багатостраждальною».
Невдовзі після розгрому петлюрівщини Степан Скрип-
ник, колишній черговий офіцер штабу головного отама-
на Симона Петлюри, опинився в Галичині. Тут він подви-
зався настільки активно, зміцнюючи владу пілсудчиків,
яким його шеф — головний отаман Петлюра продав За-
хідну Україну, що правлячі кола буржуазної Польщі од-
разу помітили його. І зовсім не тому, щоб утискати
Скрипника, як це він марно намагається довести у своє-
му обтічному життєписі, опублікованому на сторінках
«Вісника», а тому, щоб, використовуючи його знання
української мови, зробити Скрипника вірним чиновником
Речі Посполитої.
У 1926 році, коли, пілсудчики готувалися до нападу на
Радянську Україну, Степан Скрипник перекидається ни-
ми ближче до лінії можливих воєнних дій, на Волинь.
Спершу він вдовольняється малим: працює секретарем
волості і — за сумісництвом — у дефензиві. Багато ре-
волюціонерів було схоплено на Волині 1926 року по-
льською поліцією завдяки точним відомостям Степана
Скрипника. Пілсудчики розуміють, що такий агент може
бути корисний для них у ширших масштабах, і вирішу-
ють його «повчити». Починається період у житті Степана
Скрипника, про який він згадує у своєму життєписі
незрозумілою скоромовкою: того ж року (1926) посту-
пив у Вищу школу політичних наук у Варшаві, (Вища по-
літична школа, як її називали скорочено) й успішно за-
кінчив її в 1930 році.
А тепер задумаймось над цією дивною метаморфо-
зою, що відбулася в житті бідного емігранта, недавніш-
нього хорунжого петлюрівських банд. Якщо вірити його
словам, то польська поліція 1922 року арештовує його
разом з іншими емігрантами за діяльну громадсько-
111

просвітительську працю, а через чотири роки цього ж
«піднаглядного» приймають дуже охоче в один із най-
привілейованіших вищих учбових закладів, що готував
не опозицію для уряду пілсудчиків, а якраз навпаки —
досвідчених, спритних політиків, які могли б зміцнювати
антинародний урядовий курс.
Загальновідомо, що Вища політична школа у Варшаві
готувала на державні кошти політиків головним чином із
середовища поміщицької знаті. Рядовому українцеві по-
трапити туди було неможливо. До школи приймали лише
тих перевірених дефензивою українців, які були згодні
вірою і правдою допомагати режиму загарбників.
Зовсім не випадково Степан Скрипник пришвидшени-
ми темпами закінчує Вищу політичну школу у 1930 році
й негайно їде на Волинь допомагати пілсудчикам гасити
революційну пожежу, що розгоралася. Рік 1930 — це
рік масових виступів робітничо-селянських мас Волині і
Галичини проти жорстокого гніту загарбників на окраї-
нах Польщі. Навіть коли ми звернемось до такої реак-
ційної газети як «Діло» — органу УНДО,— то й вона у
коротенькій замітці крізь зуби визнавала розмах рево-
люційного руху на окраїнах Польщі. Такою була загаль-
на політична ситуація того часу, коли випускник Вищої
політичної школи Степан Скрипник приїхав із Варшави
на Волинь. Ви гадаєте, він виступив на захист українських
селян «багатостраждальної України», яких шмагали кан-
чуками польські жандарми, вбиваючи неповинних людей
лише за один портрет Тараса Шевченка, знайдений під
час обшуку? Нічого подібного! «Роки 1931—1939 — це
час активної політично-громадської діяльності С. Скри-
пника, бо в тім часі він є послом до польського сейму
від українського населення Волині».
«Вибраний» за вказівкою своїх хазяїв у сейм, колиш-
ній петлюрівський хорунжий, ставши володарем польсь-
кого мандата, негайно входить у групу іншого зрадника
Петі Певного так звану ББ (збіговисько зрадників —
«безпартійний блок співробітництва з урядом»). Цей
«блок» докотився одного разу до такого цинізму, що
агітував за відкриті вибори, аби «уряд знав, хто патріот
вітчизни, а хто противник пілсудчиків». Агітував за це
й за інші круті заходи, які зміцнювали б режим пілсуд-
чини, до хрипу в голосі й Степан Скрипник, застосовую-
чи на практиці знання, одержані ним у професорів-єзуї-
тів, у вищій урядовій школі. Випробуваний, перевірений
112

не раз, агент контррозвідки з посольським мандатом
здійснює політику асиміляції і полонізації українського
населення Волині. Звичайно, він розпинається перед на-
селенням у любові до «багатостраждальної України»,
так само як робив це й згодом, за океаном, викинувши
по дорозі в Монреаль металевий жетон агента гестапо
в бурхливі хвилі океану, але під завісою цієї розпусної
агітації він чинить усе, що наказують йому пани Склад-
ковські.
У селах Волині за вказівкою Скрипника і його підспі-
вувачів насаджуються «кулька рольниче» \ «Рідна хата»;
довкола цих закладів групується всілякий набрід, і не
випадково народ, швидко розкусивши затію ставлеників
пілсудчини, називає, зокрема, «Рідну хату» — «хрунів-
ська п'яна хата» 1 2.
Однак, не зважаючи на старання Петі Певного, в сеймі
наростає опозиція. І, щоб розбити її, пілсудчики радять
Скрипнику перефарбувати на деякий час фасад, зміни-
ти тактику політичної поведінки і, прикинувшись прибіч-
ником опозиції, підірвати її зсередини. Треба віддати на-
лежне, з цим завданням режиму «санації» Скрипник
упорався непогано. Протягом певного часу деякі наївні
люди сприймали галасливі виступи цього пройдисвіта й
алкоголіка з лави опозиції, як щирий голос його серця.
Почувши про те, що восени 1939 року до рук Черво-
ної Армії в одному з міст Західної Білорусії потрапила
значна частина архівів дефензиви і деяких польських мі-
ністрів, Степан Скрипник, незважаючи на свої «опози-
ційні» настрої передвоєнних років, мчить до «гене-
рал-губернаторства», під захист гітлерівських катів.
Йому не важко було домовитися з ними.
Мешканці міста Ровно добре пам'ятають 1941 —
1942 роки — в той час колишній посол Степан Скрипник,
п'яний як чіп, роз'їжджав у машинах з гітлерівськими
офіцерами й повіями і горлав, як у юнацькі роки, «Ще
не вмерла Україна». Тепер за океаном, користуючись
тим, що там мало свідків таких його поїздок по всій
Україні, Степан Скрипник в ролі архієпископа видає се-
бе за... жертву гітлеризму. Проте кого-кого, але в пер-
шу чергу жителів Волині йому не обдурити.
1 Земельні гуртки.
2 Свиняча п’яна хата.
113

Вони добре пам'ятають, як 1943 року Скрипник знову
виринув на Волині. В своїй біографії, опублікованій у
«Віснику», Скрипник-Мстислав про цей період життя
розповідає знову скоромовкою: «такий невизначений і
бездіяльний стан тяжкого життя тривав у єп. Мстислава
до 22 вересня 1943 року, коли почались бої між німця-
ми й більшовиками під Києвом. Завдяки дезорганізації,
що запанувала серед німців за допомогою українських
патріотів, єпископ Мстислав мав можливість виїхати в
Галичину, а згодом у Польщу, де він пробув до весни
1944 року...»
Алкоголь послабив пам'ять єпископа Мстислава. Га-
разд, ми йому допоможемо. Під час одного з його жит*
тєвих маршрутів між Києвом і Галичиною в 1943 році бу-
ла тривала зупинка на Волині, точніше в старовинному
місті Корці, про яку Мстислав завбачливо забув.
Він приїхав до Корця з відмінними документами
гестапо й одразу ж знайшов свого давнього дружка Го-
линського, відомого також під псевдонімом Віталія Юр-
ченка. Антирадянські брошурки, що їх колись писав Ві-
талій Юрченко, видавалися на кошти петлюрівців і піл-
судчиків і поширювалися на Волині через «Рідну хату».
Староста (фервальтер) Корецького району і агент геста-
по Голинський-Юрченко прийняв з розкритими обійма-
ми свого давнього дружка з панагією на грудях. Вони
вирішили пригадати свої минулі роки. Голинський на
кілька днів зачинив свою «канцелярію», єпископ скинув
рясу, й обидва вони, усамітнившись з повіями у затишній
квартирі «письменника», справляли протягом кількох
днів нестримні оргії. Підручні Голинського ледве встига-
ли підвозити для старости та його гостя спирт і самогон-
ку з довколишніх сіл. Старожили Корця можуть розпо-
вісти чимало цікавих подробиць тих оргій, про верещан-
ня й крики, що лунали на цій віллі, де гуляли «брати по
зброї», борці за «багатостраждальну, самостійну Украї-
ну», які стали агентами дефензиви й гестапо.
Коли Степану Скрипнику набридло пиячити у Голин-
ського в його домі, друзі, яких і водою не розлити, усіли-
ся в бричку й поїхали на хутори найближчого села Го-
ловниці. Там вони гостювали у відомого бандита з ОУН
і гестапівця Вадима Дорощука, на прізвисько Верниволя,
якого згодом убили свої ж односельці за співробітни-
цтво з гітлерівцями й за видачу гестапо сімнадцяти жите-
лів села — колишніх колгоспних активістів. У гульбищах
114

на хуторі в Дорощука брала участь і коханка Голинсько-
го Настасія Развадовська. Вона тішила єпископа Мсти-
слава своїм співом, не підозрюючи, що це її остання гу-
лянка. Одразу ж після від'їзду Мстислава-Скрипника Го-
линський приревнував свою наложницю до колишнього
посла сейму і передав її гестапівцям. Настя Развадов-
ська була знищена п'яними фашистами в гестапо міста
Ровно, на Білій вулиці.
Партизани загону Героя Радянського Союзу полков-
ника Дмитра Медвєдєва, що діяв тоді неподалік, полю-
ючи на рейхскомісара Еріха Коха, генерала Ільгена та
інших високих чинів гітлерівської окупаційної адміністра-
ції, давно помітили й зрадника Голинського.
Тієї ж ночі, коли єпископ Мстислав пиячив разом з
повіями, партизани намагалися розрахуватися з Голин-
ським. Староста і його «знатний» гість були на волосинці
від заслуженої розплати. Однак перед тим, як- почати
свої нічні оргії, Голинський потурбувався про охорону
вілли. Партизани перенесли напад на інший час. Зрадни-
ка українського народу Голинського-Юрченка партизани
знищили через декілька днів після від'їзду Мстислава.
Караюча рука народних месників віддала з лихвою на-
лежне автору «Червоного чортополоху» та інших підлих
антирадянських книг за асі його злодіяння. Металевий
жетон агента гестапо, що його партизани знайшли в ки-
шені Голинського, зайвий раз засвідчив його мерзенну
роль у роки встановлення «нового порядку» на Волині.
Хазяїна було знищено. А його гість у рясі єпископа? Він
утік від Червоної Армії з українських земель, сподіваю-
чись знайти нових, цього разу вже третіх числом, хазяїв.
Шпигун з панагією справив гарне враження на генера-
ла Ейзенхауера.
Новий життєвий маршрут Скрипника-Мстислава привів
його в Канаду. Втікши від давно заслужених ним дев'яти
грамів свинцю, архієпископ Мстислав плекав таємну дум-
ку, що все його минуле залишиться невідомим для віру-
ючих українців Канади й що йому вдасться після смерті
старого Полікарпа Сікорського вилізти на престол мит-
рополита «української автокефальної церкви».
Однак у Канаді превелебному Мстиславу пощастило
значно менше, ніж у Європі. Прогресивні українські га-
зети Канади досить швидко познайомили православну
паству із справжнім обличчям їхнього нового владики.
Не приховаю, доклав до цього свої зусилля і автор цих
115

рядків. Перш ніж написати серію статей про Скрипника,
довелося поїздити по Волині, бесідувати з його колишні-
ми коханками, заглянути на тиждень у Почаївську лавру,
де монахи розповіли/ як Скрипник приїжджав до них
у лавру в роки окупації, як походжав у товаристві геста-
півських офіцерів з цигаркою в зубах холодними кори-
дорами монастиря.
Публікація викривальних матеріалів про Скрипника-
Мстислава на диво гармонійно збіглася із ще одним
його промахом. Один з парафіян, повернувшись несподі-
вано до себе додому, застукав свою дружину в обіймах
владики Мстислава. Спалахнув новий скандал, що зму-
сив Мстислава спішно вилетіти в Сполучені Штати Аме-
рики. Він полетів туди назавжди, а митрополит Іларіон,
який позбувся небезпечного, більш молодшого конку-
рента, довго потирав від радості свої зів'ялі, склеротичні
руки.
Досить швидко Мстислав стає головою консисторії ав-
токефальної української православної церкви Америки.
В цьому амплуа він, у супроводі власного секретаря,
прилетів у Рим і брав участь як наглядач у другій сесії
Ватіканського собору. Його не спинив од цього кроку на-
віть протест ієрархів православної церкви Америки, які,
зібравшись, окремою постановою заборонили Скрипни-
ку спілкуватися з папістами в Європі.
А що означають для превелебного Мстислава такі за-
борони?
І не в таких халепах він побував!..

СМЕРТОНОСЦІ
О шістнадцятій годині 8 жовтня 1949 року на людній
Академічній алеї Львова, поблизу кінотеатру «Щорс»,
зустрілися два молодики. Треба сказати, що хоч зустріч
відбулася у заздалегідь обумовленому місці, обидва
молодики один одного не знали. їхні прізвища, місце
проживання, професії були ретельно законспіровані.
Хирлявого, вище середнього зросту брюнета з хви-
лястим, зачесаним назад волоссям і вузькими, стиснути-
ми вустами, який стояв біля кінотеатру, його керівник
нарік кличкою Славко. З кишеньки його сірого піджака
виглядала суха жовта квітка — це був розпізнавальний
знак.
Другий, білявий, з продовгуватим, худорлявим облич-
чям, за кличкою Ромко, що підійшов до брюнета, в ру-
ках тримав свіжий номер журналу «Новое время». Не
відводячи погляду від засушеної квітки, Ромко тихо за-
питав, помахуючи «Новьім временем»:
— Котра година?
— За п'ятнадцять четверта,— відповів Славко.
— Підемо в кіно?
Це був пароль...
— Не маю грошей! — відрізав брюнет.— Підемо на
діло! — ї, як і було обумовлено, запропонував білявому
йти за ним.
Вони не кваплячись дійшли до Стрийського парку. Ти-
хо й дуже мирно було в парку о цій порі золотої львів-
ської осені, коли починає жовтіти й багряніти листя де-
рев, утворюючи неповторну гаму фарб.
На алеях старовинного парку гуляли матері з дітьми,
літні й молоді львів'яни надовго затримувались біля озе-
ра, на якому, вигнувши довгі шиї, лінькувато плавали
лебеді. Й нікому, жодному з відвідувачів Стрийського
парку не могло й на думку спасти цієї спокійної години,
що на одній із затишних його алей саме зараз відбуває-
ться підла змова про вбивство письменника-комуніста
117

Ярослава Галана, людини з чуйним, ніжним серцем, жит-
тєлюба, який прагнув робити людям лише добро.
— ...Треба зліквідувати письменника Галана! Він
зраджує наш народ,— прошепотів Славко,— так звелів
провідник. Убивати його будеш ти, Ромку, а я йому баки
забиватиму...
— І я так гадаю,— глухо пробурмотів Ромко,— і Буй-
тур наказував так само. Ти будеш розмовляти з ним, а я
виберу зручну хвилину й рубону його ось цим,— і Ром-
ко, розстебнувши піджак, показав засунутий за ремінь
гуцульський топірець з блискучим лезом.— А ці штуки
візьми собі, знадобляться...
Він передав чорнявому пістолет, або, як його назива-
ли в цих краях, «сплюв», і чорну ребристу гранату-ли-
монку. Другий пістолет і ще одну гранату Ромко, як
наказувало йому начальство, залишив собі. Обидва вони
піднялися з парку крутою стежиною на узгір'я, перетну-
ли лінію дитячої залізниці і, повернувши на Стрийське
шосе, почали спускатися по Гвардійській.
З того, як трохи попереду впевнено крокував Славко,
можна було зробити висновок, що він не вперше ходив
тут. Але розпитувати його Ромко не наважувався. Умови
конспірації націоналістичного підпілля робили небезпеч-
ною допитливість. Двері високого сучасного кам'яного
будинку Славко теж відчинив упевнено, як людина, яка
неодноразово бувала тут, іґ не дивлячись на номери
квартир, почав швидко підніматися на четвертий поверх.
Супутник з топірцем за ременем ледве встигав за ним.
Біля дверей з цифрою «10», Славко — син священика
Іларій Лукашевич — зупинився і прислухався. За двери-
ма глухо пролунав телефонний дзвінок. Славко припав
вухом до дверей. Почувся жіночий голос.
— Галана ще немає,— прошепотів, відступивши від
дверей Лукашевич,— давай погуляємо!
З півгодини вони тинялися сусідніми вуличками на уз-
вишшях Львова, пройшлися вулицею Бой-Желенського
до колишньої бурси Абрагамовичів і потім знову підня-
лися на четвертий поверх будинку № 18 на Гвардійській
вулиці.
Лукашевич рішуче натиснув на кнопку дзвінка. Двері
відчинила низенька повнолиця хатня робітниця.
— Письменник Галан вдома?
— Його ще нема, та, мабуть, незабаром буде. Прошу
заходити!
118

Обидва зайшли до передпокою, мовчки вмостилися
на стільцях.
Дзвоник! До передпокою ввійшла молода русява жін-
ка, як виявилося — дуже гостинна, дружина письменни-
ка Марія Олександрівна.
— А, це ви! — проказала вона жваво, впізнавши в мо-
лодику на кличку Славко знайомого.— Чого ж ви тут
сидите? Проходьте до покою!
В цю хвилину без дзвінка розчинилися вхідні двері.
До кімнати ввійшла людина невисокого зросту, коре-
наста, міцної статури, з копицею густого, лляного
кольору волосся — Ярослав Галан.
На поводку біля нього була чорно-біла, плямиста, на
вигляд дуже добродушна вівчарка карпатської породи.
— Добрий вечір! — побачивши господаря квартири,
сказав Лукашевич.
— Добрий вечір,— відповів Галан.— Щось знову ста-
лося?
— Зараз розповімо,— сказав Славко...
Галан звільнив собаку від повідка, він тої ж миті підбіг
до Томи Чміля, на кличку Ромко, який сидів у кріслі,
й почав обнюхувати кишеню, де лежав пістолет.
Чміль відкинувся на спинку крісла й запитав дружину
письменника:
— Він не кусається?
— Ні, це добрий пес, Джім, улюбленець Ярослава,—
сказала всміхаючись Марія Олександрівна.— Джім тіль-
ки не любить людей, у яких є зброя.
— Все одно, прошу пані, заберіть собаку! — попросив
напарник чорнявого...
Господиня вивела собаку в кухню...
Художник Семен Грузберг, який малював портрет
Ярослава Олександровича, був того вечора в квартирі.
Пізніше він розповів мені, що коли незадовго до цих
відвідин у нього з Таланом зайшла мова про наближен-
ня свята десятиліття возз'єднання України з усіма укра-
їнськими землями, то Галан, помовчавши, зауважив:
— Свято не обійдеться без жертв. Націоналісти на
все здатні...
Ця думка грунтувалася на тверезому розумінні полі-
тичної обстановки в західних областях України. Селян-
ство, за прикладом своїх братів над Дніпром, ставало тої
осені на шлях суцільної колективізації, незважаючи на
119

всі спроби націоналістичного підпілля залякати терором
одноосібників. Серед вожаків націоналістів були люди,
які добре розуміли, що суцільна колективізація завдасть
істотного удару по останніх вогнищах націоналізму.
До цього часу глухої горобиної ночі можна було по-
стукати у вікно одноосібника, залякати його, зажадати
від нього сала, хліба, молока, самогону, наказати, щоб
він мовчав про такий візит. Інша справа з колгоспника-
ми, які могли б спільно охороняти плоди своєї праці.
І, як з'ясувалося пізніше, саме колективізація наблизила
загибель націоналістичного бандитизму. Але в ті вирі-
шальні місяці, коли грунт під ногами бандерівщини де-
далі більше розжарювався, ватажки банд, і насамперед
Тарас Чупринка, наважуються на значний терористич-
ний акт.
Для їхньої «популярності», для ще більшого заляку-
вання мирного населення їм уже мало вбитих, закатова-
них у бункерах, задушених «удавками» голів колгоспів,
сільрад, міліціонерів, передових робітників, лікарів, агро-
номів, скромних сільських учительок, які почали ство-
рювати перші піонерські загони. Це, з точки зору ватаж-
ків-оунівців, «люди незначні», яких знають у кращому
випадку лише в межах одного району.
Треба вбити таку людину, яку б знали всі: і на Львів-
щині, і в Станіславі, і в Ровно, і в Києві, і в Москві,
і навіть за кордоном. Словом — треба вбити «велику лю-
дину», щоб звісткою про її вбивство, яка безперечно
пошириться далеко за межами Західної України, під-
нести свій втрачений «авторитет», і створити у наївних,
необізнаних людей хибне уявлення про те, що за плечи-
ма у безпосередніх виконавців убивства стоїть грізна,
таємна, а найголовніше — численна організація!
Такою людиною-мішенню став для злочинців дуже
популярний серед народу український письменник.
У матеріалам судового слідства немає подробиць про
психологічний стан Ярослава під час першої і другої
зустрічі з убивцями, та про це ми дізнаємося з розпові-
ді художника Семена Грузберга.
Саме Грузберг і розповів мені, що коли Галан, трима-
ючи руки за спиною, ввійшов у плащі до себе в кварти-
ру разом із собакою Джімом і побачив Іларія Лукаше-
вича й Чміля, які очікували його, то зблід. Чи відчував
він підсвідомо, що в кишенях кожного з відвідувачів
граната і пістолет, а в Томи Чміля ще й сокира за реме-
120

нем? Одразу насторожившись, коли Іларій Лукашевич
сказав йому, що вони прийшли знову у справах «свого
інституту», Галан запитав у Чміля:
— А ви теж студент?
Сидячи, як на голках, Чміль коротко відповів:
— Так! — і далі, щоб не видати себе, до бесіди не
прилучався.
Далі вів розмову один Лукашевич, якийсь нудотно-
солодкий, єлейний. Він раз у раз, за словами Грузберга,
витирав тонкими пальцями довгий ніс.
Розтягуючи слова й пояснюючи мету другого візиту,
він сказав:
— Наш директор Третяков, росіянин, і відомо, що він
погано ставиться до місцевих студентів, які народилися
тут. Це, звичайно, вам зрозуміло, адже ви — письмен-
ник теж місцевий!..
Галана, коли він почув ці слова, ніби окропом ошпа-
рило.
Стримуючи себе, він сказав:
— Ви, хлопці, щось плутаєте. А ким були б ви, коли б
не росіяни? Серед воїнів Радянської Армії, яка визволи-
ла наші землі й надала вам можливість учитися,— біль-
шість росіян. Ось ви — студент лісотехнічного факульте-
ту, Радянська влада вас вчить, щоб ви були лісним інже-
нером! Це ж надійна міцна професія, про неї лише
мріяти могли тисячі ваших попередників тут, на Галичині.
А хто ще у вашій сім'ї вчиться?
— У мене є ще два... брати,— повільно, затинаючись,
відповів Лукашевич,— один вчиться в медичному інсти-
туті, другий зі мною — на лісотехнічному факультеті
сільськогосподарського інституту.
— Ось бачите,— жваво мовив Галан,— в одній тільки
сім'ї буде з часом один лікар і два інженери для наших
лісів. Троє поповнять лави української інтелігенції.
— Ще невідомо, ким я. буду,— дивлячись вбік, кинув
Лукашевич.
— А ви стипендію одержуєте? — запитав у нього
Грузберг.
— Так. Але що з тої стипендії? Нам і без неї допома-
гають. (Під час суду Лукашевич заявив недвозначно:
«Нам грошей вистачало. Керівники підпілля нам два-
дцять тисяч дали наперед, щоб ми вбили Ярослава Гала-
на»).
121

Бачачи, що бесіда затягується, Грузберг поглянув на
годинник. Галан, «закругляючи» бесіду, сказав:
— Ніяких скарг на Третякова я вам писати не буду.
У вас є один шлях — добре вчитися і не мати ніяких
доган.
— Так, але нам дуже хотілося, щоб ви написали про
Третякова фейлетон до журналу «Перець». Ви таланови-
то пишете в «Перець». Ось, наприклад, який ви ловкий
фейлетон про самого папу римського в «Перець» на-
друкували!
Після цих слів обличчя Галана стало гнівне, і він від-
рубав:
— Не буду я писати в «Перець»! Дріб'язкова тема. І я
не знаю, навіщо ви прийшли до мене! Раджу вам — об-
лиште скаржитися без будь-якої причини. Вчіться кра-
ще,— і все буде добре!.. Марійко, почастуй хлопців ча-
єм, на мене, перепрошую, чекають...
Письменник і художник пішли до кабінету.
Марія Олександрівна принесла чай і печиво, присіла
до столу, почала гостинно пригощати відвідувачів чоло-
віка. Ще недавно вона сама була студенткою одного
з художніх вузів Москви, і добре знала, що означає для
студента, який живе на стипендію, і склянка гарячого
чаю, і печиво.
...Галан зайшов до кабінету, сів у крісло, закурив.
Грузберг підсвітив його спохмурніле обличчя знизу і
взяв вуглинку, щоб зробити перший, чорновий начерк.
Помітивши хвилювання Галана, Грузберг тихо запитав:
— Що це за настирливі хлопці, Ярославе Олександ-
ровичу?
— А біс їх знає! До мене різні люди ходять, адже я
депутат міськради і маю вислуховувати всіх,— і, помов-
чавши, запропонував:—Знаєте що, давайте ми з вами
по келишку вип'ємо? Щось невесело у мене сьогодні на
душі. Такого кепського настрою давно не було.
— Ні, дякую, я не п'ю під час роботи. Ви про це
знаєте.
— Тоді раджу вам пити міцний чай — після нього
з'являється гарне натхнення.— І він гукнув у сусідню
кімнату: — Стасю, принеси й нам міцного чайку!..
Хатня робітниця Довгун принесла Талану і художнику
по склянці міцного чаю — «гербати», як називали його
тут за давнім звичаєм, і Грузберг почав працювати.
Із сусідньої кімнати вони почули голос Лукашевича:
122

— А що цей пан у вас робить?
— Це художник, він малює мого чоловіка,— відповіла
Марія Олександрівна.
— Він якось дивно малює,— зауважив Лукашевич.
— А що ж тут дивного?
— Я, щоправда, не знаю, як малюють справжні ху-
дожники. Але ось у нас в інституті є один студент. Так
він бере фотографію, креслить на ній клітинки і потім
переносить усе це на картон з великими клітинами.
А як же це можна дивитися на живу людину й одразу
малювати її?
— Це називається малювати з натури,— терпляче по-
яснила Марія Олександрівна, не знаючи ще тоді, що вся
ця навмисне розпочата наївна розмова була лише при-
водом для того, щоб Лукашевич міг потрапити в кабінет.
— А мені можна подивитися, як це робиться? — по-
просив Лукашевич і підморгнув Чмілю. Той заперечливо
похитав головою, даючи зрозуміти, що задумане сьо-
годні не відбудеться.
— Коли не будете заважати, то, чого ж, можна,—
сказала дружина Галана.
Одержавши дозвіл господині, Лукашевич навшпиньки
ввійшов у кабінет і став за спиною Грузберга. Обличчя
Галана було обернене до нього на три чверті, і, природ-
но, письменник не міг бачити руки Лукашевича, за спи-
ною крісла, у якому сидів художник. А Лукашевич уже
обережно витягав своїми спітнілими й тонкими пальця-
ми із кишені парабелум.
— Це вам на пам'ять малюють? — улесливо запитав
він Галана.
— Ні, це не для мене особисто. Портрет готується
для виставки. Що це буде за виставка, Семене Борисо-
вичу?	••
Не відводячи очей від полотна, художник відповів:
— У нас готується обласна виставка до десятої річни-
ці возз'єднання Західної України з Радянським Союзом.
— А ви чули про таке свято? — запитав Галан Лука-
шевича.
— Нам щось розповідали...
— Бачите, ви скаржитесь на Третякова, а самі, радян-
ські студенти, не знаєте простих і таких важливих речей.
Це велике свято українського народу, свято великого
визволення.
Голос Галана звучав твердо.
123

Лукашевич зрозумів, що цього разу вбити Галана не
вдасться. Заважає присутність художника і дружини
письменника.
Він тремтячою рукою засунув пістолет у кишеню і ви-
йшов з кімнати. В їдальні вони з Чмілем поцілували по
черзі руку господині, подякували за чай і вийшли.
...Так ледве не закінчився смертю Галана тривожний
вечір 8 жовтня 1949 року. Але жити письменнику зали-
шилося вже недовго. Лише шістнадцять днів чудової зо-
лотої львівської осені...
Ярослав Олександрович Галан народився в 1902 році
в маленькому містечку Динові, неподалік старовинного
Перемишля,— міста-фортеці, що ввійшло в історію пер-
шої світової війни. Нагаї місцевих і австрійських жандар-
мів з перших днів світової війни шматували сорочки на
спинах українських селян і ремісників, запідозрених у
симпатії до Росії, до російського народу.
1915 року сім'я Галана евакуювалася за допомогою
російської адміністрації в Росію. У Ростові-на-Дону, де
вона мешкала до 1918 року, юний гімназист бачить на-
родження Радянської влади, спостерігає за розмахом
революційних подій. У Ростовській гімназії він товаришує
з, росіянами, вірменами, євреями, і вже тоді в ньому
визріває дружнє ставлення до всіх хороших людей,
незалежно від їхньої національності.
А в Галичині, куди довелося повернутися Талану ра-
зом зі своїми рідними в 1918 році, захопленій урядом
буржуазної Польщі після розпаду імператорської Авст-
ро-Угорщини, всі наступні роки, до історичної осені
1939 року, панував розгнузданий націоналізм. Його всі-
ляко розпалювали панівні класи та зарубіжна буржуазія,
які намагалися не допустити на кордоні з Радянським
Союзом створення єдиного фронту трудящих.
Цього розз'єднання трудящих всіляко домагались не
тільки такі профашистські організації, як ОУН, але й уні-
атська церква. Саме у неї вчилися вожаки ОУН мисте-
цтву дворушництва, політичної демагогії. Це була ціла ар-
мія мракобісів-чорноризників, які щодня плели павути-
ну обману. І з цією армією, уже в дні своєї молодості,
вступив у поєдинок комуніст і майбутній письменник
Ярослав Галан.
...Ярослав Галан був відряджений редакцією газети
«Радянська Україна» в Нюрнберг, на судовий процес
124

над головними німецькими воєнними злочинцями. Під
час цього відрядження письменник багато їздив по Цен-
тральній Європі, зустрічався з українськими емігранта-
ми, відвідував табори для переміщених осіб. Ризикуючи
життям, він проникав у лігва запеклих націоналістів, роз-
мовляв з ними, запам'ятовував їхні імена і прізвища,
щоб потім викрити їх у своїх памфлетах, у п'єсі «Під
золотим орлом» він чудово відтворив у драматичній
формі боротьбу за душі переміщених осіб у повоєнній
Європі. Ця діяльність Галана, звичайно, не могла лиши-
тися непомітною для націоналістичних центрів, особливо
Мюнхенського центру, так званих «Закордонних частин
ОУН», зв'язаних з бандитським підпіллям, залишеним
гітлерівцями в Західній Україні. Адже Ярослав Галан до-
бре знав таємні змови і зв'язки націоналістів з ворогами
українського народу, як знав геть усі обставини біогра-
фії хитрого єзуїта Шептицького. З невтомною енергією
і принциповістю він почав викривати ворогів народу,
мракобісів світських і церковних.
Скаженою люттю зненавиділи за це письменника
колишні союзники гітлерівців... Ось чому в лігві укра-
їнського націоналізму — в Мюнхені визріває рішення:
«Ярослав Галан повинен бути зліквідований!»
У повоєнні роки зарубіжні центри націоналістів вима-
гали від своєї агентури, залишеної у західних областях
України, активної роботи серед молоді — виховувати її
в антирадянському дусі з метою відірвати від усього
нового, що принесла Радянська влада. В хід ішло все —
і залякування молоді та її вихователів, отруєння їхньої
свідомості чутками про неминучу третю світову війну,
про підтримку американською зброєю боротьби «укра-
їнських націоналістів» проти Радянської влади,— вороги
не гребували ніякими методами.
Сотні молодих людей Західної України приїхали в уч-
бові заклади Львова для того, щоб учитися, оволодівати
знаннями, стати спеціалістами, корисними для своєї
Батьківщини, зайняти гідне місце в житті. А в цей час
вороги нового життя сіяли серед молоді отруту націона-
лізму й ненависті до Радянської влади.
...Як з'ясувалося згодом, ще в 1944 році Іларій Лука-
шевич, якому було тоді лише п'ятнадцять літ, зустрів
сина куркуля-націоналіста Івана Гринчишина. Від нього
попович Іларій одержував націоналістичну літературу, в
нього вчився ненавидіти Радянську владу. В 1946 році
125

під впливом Гринчишина сімнадцятилітній попович, на
вигляд лагідний і покірний, дав згоду вступити до орга-
нізації українських націоналістів. Гринчишин влаштував
йому зустріч з «провідником» ОУН, також сином греко-
католицького священика (зауважте цю обставину!) Ро-
маном Щепанським і досвідченим терористом на кличку
Лебідь.
Попович Іларій стає активним учасником націона-
лістичної банди. Він розповсюджує антирадянські листів-
ки в селі Збоїща, під Львовом, де тоді жив, закликає
населення не брати участь у виборах до Верховної Ради
України, залякує простих людей, погрожуючи їм божою
карою.
Лукашевич у стінах Львівського сільськогосподарсько-
го інституту, який восени 1947 року так гостинно розчи-
нив перед ним свої двері, збирає відомості про націо-
нальний склад, партійність викладачів і студентів, вивчає,
де вони бувають у вільний час, чим цікавляться, де і
в чому мають слабинку. Зібрані відомості він передає
особисто Щепанському. В цілому, зізнавався пізніше
Іларій, мною було передано в підпілля відомості на п'ят-
десят-шістдесят професорів, викладачів і студентів, зі-
брані з розмов студентів, уривків з газет, у тому числі
й стінних, усіляких оголошень, у яких містилися дані про
викладачів і студентів.
Він виписує адреси найактивніших студентів і виклада-
чів і надсилає їм анонімні листи, сповнені погроз.
У листах від імені банд ОУН вимагає, щоб адресати при-
пинили будь-яку громадську роботу і всіма засобами
перешкоджали перетворенню Львова на великий індуст-
ріальний культурний центр України. Вбивством погрожу-
ють націоналісти тим, хто прагне нового життя.
Все це робиться в сподіванні на нове 22 червня...
А тепер мені хочеться зробити маленький відступ...
...Один з найбільш гнівних памфлетів Ярослава Га-
лана — «Чому немає ймення» — починається з такої
сцени:
«Чотирнадцятирічна дівчинка не може спокійно диви-
тися на м'ясо. Коли в її присутності збираються смажити
котлети, вона блідне і тремтить, як листок осики.
Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати,
недалеко від міста Сарни, прийшли озброєні люди і за-
кололи ножами господарів. Дівчинка розширеними від
жаху очима спостерігала агонію своїх батьків.
126

Один з бандитів приклав вістря ножа до горла ди-
тини, але в останню хвилину його мозок народив нову
«ідею».
— Живи собі у славу Степана Бандери! А щоб, чого
доброго, не загинула з голоду, залишимо тобі продукти.
Ану, хлопці, нарубайте їй свинини!..
«Хлопцям» ця пропозиція сподобалася. Вони постяга-
ли з полиць тарілки й полумиски, і через кілька хвилин
перед ошалілою з розпачу дівчинкою виросла гора м'я-
са із стікаючих кров'ю тіл її батька й матері...»
Багато страхіть, що їх приніс фашизм на радянську
землю, довелося мені побачити в роки війни: і в обло-
женому, голодному Ленінграді першої блокадної зими,
і на скелястих відрогах Нової Землі, неподалік від якої
німецькі підводники впритул розстрілювали радянських
моряків, що вибралися на крижину після затоплення гід-
рографічного судна «Шокальський»... Мені розкрився
фашизм в усьому його потворному змісті й протягом
тих кількох місяців 1944—1945 років, коли разом з чле-
нами Комісії по розслідуванню гітлерівських злодіянь
ми об'їжджали міста й села західних областей України,
розкопували могили розстріляних гестапівцями і оунів-
цями мирних людей.
Але відверто скажу, коли ранньої весни 1945 року,
завітавши до мене додому, на вулицю Набеляка, у Льво-
ві, Галан прочитав мені цей свій памфлет, я здригнув-
ся і не повірив почутому.
— Невже могло таке бути, Ярославе Олександрови-
чу? Ну, зізнайтеся: ви трохи згустили фарби? Хто міг
виховати таких монстрів?
Завжди добрі, світлі, довірливі очі Галана стали сумні.
Він мовив глухо:
— Це було! Мені розповів цю історію в Києві парти-
занський полковник Макс. Він сам розмовляв з дівчин-
кою і бачив спотворені трупи її батьків. Хто виховав, ви
запитуєте? Передусім, «організація українських націона-
лістів» і її наставниця уніатська церква. Щоправда, цер-
ковники діяли хитріше. Не завжди вони казали прямо:
«Йди і вбивай!» Вони цькували нишком і, що головне,
весь час благословляли кривавий розгул фашизму. Нічо-
го гріха таїти, тривалий час митрополит Шептицький ко-
ристувався великим авторитетом серед віруючих. Цілі
села згоріли на Волині, підпалені оунівцями; вбивали жі-
нок і дітей, садовили їх на палі, а Шептицький у цей час
127

приймав у себе, у палатах, сановних гостей із гітлерів-
ського рейху...»
...Утворені в Галичині й на Волині оунівські розрізнені
банди, які пишномовно іменувалися «Українською по-
встанською армією», прославилися страхітливими звір-
ствами над мирним населенням української і польської
національностей західних областей України, Польщі і
Чехослсзаччини. Зараз учасники кривавих банд, що роз-
повзлися по всіх країнах, у численних виданнях намага-
ються в будь-який спосіб прославити свої «акції», нази-
ваючи їх «рицарськими».
«Треба бути тиранами, від котрих стогне земля, треба
бути руйнівниками!» — вигукував один з ідеологів націо-
налізму, фашист Дмитро Донцов, який помер у Мон-
реалі.
Інший оунівський пропагандист відкрито проповідував:
«Божі заповіді, створені християнською мораллю, такі
як «не вбий», «не вкради», не підходять для рицаря-
націоналіста, рицаря-фанатика. Ми на прикордонні сте-
пових і осілих народів застосовуємо тактику степовиків.
Жорстокість проти ворога ніколи не може бути надмір-
ною... Ніж і отрута, револьвер і підступність — це речі,
якими націоналіст у боротьбі з сильнішим ворогом мо-
же користуватися, аби був виграш на нашому боці».
Така відвертість цілком збігається з програмною за-
явою, виголошеною колись у газеті «Український націо-
наліст»: «Український націоналізм не рахується ні з яки-
ми загальнолюдськими принципами солідарності, спра-
ведливості, милосердя і гуманізмом».
Цілком ясно, що такі настанови (а їх чимало в націо-
налістичних писаннях) і підготували психологічно голово-
різів з натільними хрестиками під сорочками-вишиванка-
ми. Ось що згадує про їхні «геройства» оунівець Петро
Мірчук: «5 листопада 1945 року курінь «Смертоносці»
під командуванням хорунжого Чорного здійснив напад
на районний центр Отинія біля Станіслава... В бою заги-
нуло понад 40 жителів...»
Бандит Микола Андрусяк, який орудував свого часу
в Чорному лісі на Україні, у своєму журнальчику «Чор-
ний ліс» за березень-квітень 1948 року із садистською
насолодою описує, як він і його спільники добивали по
дорозі з Розсольної в Богородчани поранених черво-
ноармійців. Були в бандах такі багатозначні клички,
як Вовки, Чорні Чорти, Голодоморе, Зміюка, Шакал,
128

Нехрист та інші. З ким тільки вони не об'єднувалися:
з власівцями в горах Словаччини, з польськими фа-
шистами з організації «Вольность і неподлеглость», з
іншими покидьками. їх злочинне минуле, ніби скальпе-
лем, розтинав своїм пером Галан. Знав він про це мину-
ле й сучасне дуже багато. Йому було відомо, наприк-
лад, що улюбленою маршовою піснею бан^и була пі-
сенька, яка починалася словами:
Я батька зарізав, я неньку убив,
Свою молоденьку в криниці втопив...
І коли ватага п'яних головорізів з емблемою україн-
ських націоналістів—тризубом на мазепинках — брела
вулицями глухих сіл Прикарпаття, з яких нещодавно
частини Червоної Армії вибили гітлерівців, селяни, по-
чувши мелодію цієї пісні, закривали віконниці, молодиці
ховалися в хліви, а діти тремтіли від страху...
...Галан вступив у відкритий бій із смертоносцями. А в
той вечір, коли я вперше почув з його вуст приголом-
шливий викривальний памфлет «Чому немає ймення»,
Ярослав Галан замислився, важко зітхнув і, підводячись,
попросив: «Чи не змогли б ви провести менеї Володи-
мире Павловичу? Мені здається, що якісь підозрілі типи
стежили за мною». Скажу цілком відверто: дуже й ду-
Я<е не хотілося мені виходити на вулицю. Адже тої
останньої воєнної весни на темних вуличках старовинно-
го Львова можна було зустріти будь-кого: і терориста
з українських націоналістів, і польського терориста з На-
родних сил збройних, такої ж фашистської організації,
як і ОУН, і звичайного мародера, що вийшов уночі
на «полювання» за годинниками. Ось чому я запропону-
вав:
— Залишайтесь ночувати у мене, Ярославе Олександ-
ровичу*
— Якщо ви боїтесь, то піду один,— сказав Галан і сту-
пив до дверей.
Слово «боїтесь» зачепило мене.
— Ні, чому ж, підемо разом,— сказав я і, зайшовши
до кухні, зарядив там трофейний «вальтер».
Коли ми вийшли з воріт, я одразу зійшов на середину
вулиці, туди, де виблискували в темряві зрошені недав-
нім дощем трамвайні колії.
— Куди ви? — здивувався Галан.— Ходімо краще тро-
туаром.
5 В. Бєляєв
129

— Так треба! — відповів я, нічого не пояснюючи.
Справа в тому, що мої давні й бувалі друзі-прикордон-
ники радили мені ні в якому разі не ходити вночі по
тротуарах.
Галан стиснув плечима і рушив поруч мене посередині
вулиці. Йшли мовчки, тільки зрідка перекидалися кілько-
ма словами. Біля вілли «Марія» вулиця Набеляка круто
повертала праворуч. Як тільки ми повернули, побачили
за рогом будинку на вулиці Ленартовича дві фігури, що
притиснулися до стіни. Коли б ми йшли по тротуару, то
неодмінно б наштовхнулися на них. А зараз від них нас
відділяло кілька рятівних метрів.
Один із тих, що стояли за рогом, одразу ж швидко
підійшов до нас і уривчасто запитав:
— Це ви стріляли?
Я не встиг роздивитися обличчя співрозмовника, не
одразу збагнув підступний смисл його запитання (нія-
ких пострілів ми не чули), але, щоб відвести від нас
підозру, знаючи, що після пострілу ствол зброї відго-
нить нагаром, я викинув із-за спини правицю і, піднісши
ствол «вальтера» до носа незнайомця, сказав:
— Понюхай!
Він, очевидно, не чекав такого. Коли б він спробував
вибити у мене з руки зброю, все одно куля поцілила б
в нього. І незнайомець, відсахнувшись, кинув глухо:
— Перепрошую дуже!
— Прошу дуже! — мовив я, і ми розійшлись.
Тільки коли ми пройшли з десяток метрів у напрямку
до трамвайного парку, я збагнув підступний, перевіроч-
ний натяк запитання незнайомця: будь-яка беззбройна
людина відповіла б йому: «Хто стріляв? Та в мене ж
немає з чого стріляти?»
І я сказав:
— Певно, це бандерівці, Ярославе! Ходімо затримає-
мо їх!
Коли ми повернулися, незнайомців і сліду не було.
Лише через багато років, уже після вбивства Галана, ме-
ні стало відомо, що ми наштовхнулися на одну з перших
бандерівських засідок на його шляху, і хто зна, як Скла-
лася б наша доля, коли б, повертаючи за ріг по тротуа-
ру, ми зіткнулися з ними віч-на-віч. Адже свій пістолет
Галан завжди залишав удома, та й стріляти з нього він
не вмів.
130

Пам'ятаю, коли ми їхали з ним разом по дорогах Ні-
меччини в травні 1945 року в Чехословаччину, і вантаж-
на машина зупинилася поблизу Глівице, Галан вийняв
свій ТТ із потертої кирзової кобури, сором'язливо всмі-
хаючись, простягнув його мені й попросив:
— Як ним користуватися? Навчіть, я, далебі, не знаю.
Слід відзначити, що пістолет був геть занедбаний. В ір-
жавому стволі — крихти хліба й махорки, на деталях
жодного сліду від мастила. За такий стан зброї в армії
навіть лагідний старшина дає кілька нарядів. Таким був
Галан. Добрий, довірливий до людей хороших, він нена-
видів ворогів, нехтував власною небезпекою, був чесний
і часом по-дитячому наївний.
І ось рівно через двадцять років з того дня, як ми
з Таланом намагалися випробувати його занедбану
зброю на шосе біля Глівице, в холі готелю «Москва» я
несподівано зіштовхнувся з високою плечистою люди-
ною в іноземному адміральському мундирі. Поміж стрі-
чок численних орденів — на його широких грудях стріч-
ка ордена Леніна. Ми кидаємося один одному в обійми.
Ми вже знайомі раніше, по Варшаві. Це заступник ко-
мандуючого військово-морським флотом Польщі, ко-
лишній командир партизанської бригади «Грюнвальд», а
нині контрадмірал Юзеф Собесяк, партизанський псев-
донім якого в дні війни був «полковник Макс». А поруч
стоїть у коричневому костюмі невисока людина із Золо-
тою Зіркою Героя Радянського Союзу на грудях, облич-
чя якої видається мені напрочуд знайоме.
Собесяк-Макс розмовляє по-нашому з м'яким поль-
ським акцентом:
— Знайомтеся, товариш Бєляєв. То єсть Антон Брин-
ський. Він розпитував про вас. Хоча ви давно знайомі.
І ще одні обійми, під час яких важко стримати сльози
несподіваної радості. Так, ми знайомі, либонь, значно
раніше, ніж з адміралом Максом. Сорок років тому
комсомолець Антон Петрович Бринський вчився в
Кам'янець-Подільській радпартшколі, у якій працювали
мої батьки, і яку я описав згодом у трилогії «Стара
фортеця». А потім ми розлучилися... на сорок літ, вста-
новивши листовний контакт лише недавно.
Коли йшла війна, Антон Бринський, полковник, на пар-
тизанський псевдонім «дядя Петро», командував парти-
занським з'єднанням, що діяло в районах Ровенської
області, на Волині, а згодом у Польщі та Чехословаччині.
5
131

Він добре описав своє партизанське життя в книжках
«По той бік фронту» і «Бойові супутники мої».
В цій, останній, книжці, сповненій духу справжньо-
го пролетарського інтернаціоналізму, чимало напрочуд
теплих сторінок, присвячених сину польського селянина,
слюсареві з малих літ Юзефу Собесяку-Максу. Саме Ан-
тон Бринський знайшов загін Макса, що стихійно утво-
рився в лісах під Ковелем, узяв його під своє команду-
вання, і з того часу почалася їхня бойова дружба.
Невдовзі Макс став заступником Бринського, а керував
ними колишній * український ливарник, секретар Ровен-
ського комітету партії генерал Василь Андрійович Бегма.
Коли я прочитав книжку Антона Бринського про спільні
дії радянських і польських партизанів, одразу ж поду-
мав: скільки ж гарних людей на світі! Справжніх! Чес-
них! Вихованих у дусі інтернаціоналізму. Вони не втрати-
ли це велике почуття комуніста в оточенні найстрашні-
шого розгулу фашистської реакції.
Наступного дня ще одна зустріч. Адмірал Макс-Собе-
сяк дарує мені свої книжки, що вийшли в Польщі: «Зем-
ля горить», «Бужани», «Пшебраже», «Бригада «Грюн-
вальд» і російське видання книжки «Земля горить», на-
писаної ним у співавторстві з Ришардом Єгоровим.
І ось тут пригадується мені одразу той весняний вечір
двадцятилітньої давності, коли вперше із уст Галана я
почув ім'я Макса.
«Скажіть, це було насправді? Ви розповіли Галану про ту
криваву подію під Сарнами?..»
«...Аякже, було! — каже Собесяк.— Зустрілися ми
вперше з Таланом у Києві взимку 1944 року. Я прилетів
з партизанського тилу в штаб партизанського руху.
А перед тим, як мене відправити, генерал Бєгааз пода-
рував мені цивільний костюм. Ну, я й одягнув його під
польський мундир, щоб не так холодно було летіти в
літаку-«кукурузнику». 4
У номері одного з київських готелей, якому саме —
зараз не пригадую, знайшов польського письменника
Єжи Путрамента. У нього гостював Ярослав Галан. Імені
його я досі ще не чув. Звернув увагу на те, що він був
погано вдягнений. Сидимо, розмовляємо, Галан розпи-
тує мене про життя в партизанському тилу. Тут я й роз-
повів йому про той випадок під Сарнами. Галан записує
мої слова в блокнотик, а я бачу сльози в нього на очах.
Він мені й до цього сподобався, а тепер ще більше.
132

Збагнув я: йому і гірко і прикро, що такі виродки так
страшно зраджують його народ...
...А закінчилася наша зустріч досить дивно,— пожвав-
люючись, додав адмірал.—Поглянув я на Галана, на
його обшарпаний одяг і сказав: «Можна вам сказати
віч-на-віч кілька слів? Зайдемо зі мною до ванни».
...Ні Путрамент, якого ми залишили на самоті, ні Га-
лан, який пішов зі мною, спантеличений, до ванни, не
розуміли, що мені спало на думку.
«Роздягайся, брате,— сказав я Талану, коли ми зали-
шилися вдвох.— Твоє шмаття тобі ні до «Чого, а мені цей
костюм не потрібен!..» Після цих слів я зняв мундир
і скинув потім з себе цивільний костюм, що його пода-
рував мені генерал Бегма. Ярослав Галан спершу від-
мовлявся прийняти несподіваний дарунок, а потім, коли
я пояснив йому, що ми свої люди і нам цей «велькопан-
ський цірліх-манірліх» у стосунках абсолютно ні до чого,
роздягнувся і склав у купу свій пошарпаний на воєнних
дорогах одяг. На щастя, у коридорної знайшлася пра-
ска. Вона відпрасувала костюм Галану, він міцно потис-
нув мені руку, сказав: «Ви гарна людина», і ми розстали-
ся друзями...»
...Ця історія, почута із уст Собесяка, допомогла мені
пригадати першу зустріч з Таланом у редакції польської
газети «Червони штандарт», що виходила тоді у Львові.
Я поновив у пам'яті образ Ярослава Олександровича в
сірому, дещо завеликому, але гарно пошитому костюмі,
з-під якого виглядала захисна гімнастерка. І пекучим бо-
лем шпигонула серце думка про те, що Ярослава Галана
уже не було з нами в ті дні.
...У Іларія Лукашевича було два брати: Олександр,
який вчився в медичному інституті, й Мирон, виключе-
ний за неуспішність із сільськогосподарського інституту.
Олександр і Мирон Лукашевичі також були зв'язані з
бандитами. Ще в лютому 1949 року бандити Орест і
Довбуш доручають Миронові викликати зі Львова його
брата Іларія для зустрічі з ними. Іларій приїжджає. На
зустрічі з бандитами був присутній також і Мирон. Він
чує, як обидва націоналістичні вожаки доручають Іларію
Лукашевичу зібрати найповніші відомості про письмен-
ника Ярослава Галана.
Для початку Іларій звертається до давньої приятельки
їхньої сім'ї, літераторки Ольги Дучиминської, розпитує
133

її про те, як живе Галан, які у нього звички. Він дістає
в Дучиминської його номер телефону. Саме від Дучи-
минської попович Іларій дізнається, що Ярослав Галан за
вдачею добра людина, чуйна, завжди допомагає людям
і до нього, як до депутата міської Ради, звертається
чимало людей. І ось тут у голові Лукашевича визріває
план, як проникнути в квартиру письменника.
Іларій зібрав найповніші дані про Галана, передав їх
через Мирона в підпілля разом з фотографією будинку,
в якому жив письменник, і чекав наступних наказів. Щоб
виконати завдання бандитських вожаків і зарекоменду-
вати себе випробуваними конспіраторами-націоналіста-
ми, Іларій разом з Мироном ідуть на Гвардійську.
Прогулюючись біля високого будинку, де мешкає
письменник, вони знаходять його балкон, повитий диким
виноградом, оглядають підходи до цього будинку.
— Може, дамо йому бука, коли він вийде з будин-
ку,— шепоче Іларій,— а самі подамося в Стрийський
парк?
Спокійно, холоднокровно двоє поповичів обговорю-
ють план убивства, і після цієї прогулянки Іларій крес-
лить більш детальний план будинку, пише нове повідом-
лення. Все це Мирон Лукашевич передає Щепанському
і Гринчишину.
У першій половині серпня 1949 року Іларі/і відвідує
квартиру Ярослава Галана, але господаря не застає. Він
поїхав на Закарпаття.
Наприкінці серпня Іларій Лукашевич, смиренний, опе-
чалений і дуже ввічливий, з'являється в квартирі будин-
ку на Гвардійській знову. Ярослав Галан уже повернувся
з поїздки. Вдома, окрім нього, була дружина Галана, її
сестра і мати, яка приїхала в гості з Москви, і хатня
робітниця Довгун.
Лукашевич знайомиться з Ярославом Таланом:
— Я чув, ви добра людина, пане письменнику, і допо-
магаєте всім, хто потрапив у біду. Наш лісотехнічний фа-
культет, де я навчаюсь, закривають і на його базі збира-
ються створити лісомеліоративний факультет. Ми, сту-
денти, і я в тому числі, прикро вражені. Ми ніколи не
збиралися бути меліораторами. Всі наші хлопці праг-
нуть перейти в Лісотехнічний інститут, той, що на
Пушкінській, на лісогосподарський факультет, але ди-
ректор сільськогосподарського інституту Третяков ніко-
го туди відпускати не хоче. Затявся — та й годі. Допо-
134

можіть нам, товаришу письменник, адже ви самі колись
були студентом і знаєте, що таке покликання! Третяков
послухає вас!
Ані сам Галан, ані його близькі не підозрювали тоді,
що це прохання саме і.є та легенда, схвалена у бандит-
ському підпіллі, за якою Лукашевич мав проникнути в
квартиру письменника.
Лукашевича запрошують до столу, частують кавою, і
Галан обіцяє студенту зробити для нього все можливе.
Наступного дня вони зустрічаються біля будинку
Львівського обласного комітету партії на Радянській ву-
лиці. У Галана є постійна перепустка до обкому партії.
Він просить студента зачекати його, а сам іде в облас-
ний комітет.
Поки він перебуває там, Лукашевич терпляче сидить
на лаві під ще зеленими каштанами.
Галан швидко вийшов з обкому і ще на ходу, всміхаю-
чись, повідомив:
— Усе гаразд, друже! Вас хтось даремно налякав. Ви
і надалі будете вчитися на лісотехнічному факультеті.
— Боже, як я вдячний вам! — каже Лукашевич, потис-
куючи міцну руку Галана. Здається, ще мить — і він по-
цілує її, за звичаєм, що недавно побутував у галицькому
краї.— Не знаю, як мені дякувати вам? Може, наступно-
го разу я вам щільникового меду із Сорок-Львівських
принесу. В нашому селі у одного знайомого своя пасіка
і чудовий липовий мед...
— Ніякого меду мені не треба! — гніваючись, обри-
ває Лукашевича Галан, який ненавидить усілякі подач-
ки.— Принесете меду — я вас і на поріг не пущу. Це мій
обов'язок — допомагати людям, невже ви не розумієте?
— Перепрошую,— вибачається Лукашевич.— Я не хо-
тів образити вас. Ви така гарна людина, правду мені
люди казали, побіжу зараз до своїх хлопців, порадую
їх...
Невдовзі після цього відвідання обласного комітету
партії в житті Ярослава Галана сталася подія, обставини
якої не з'ясовані й досі. Якось надвечір Ярослав Галан
вивів прогуляти собаку на узгір'я Стрийського парку.
В кількох місцях парку велися земляні роботи. Коли
Галан підійшов до однієї з траншей, звідти почулися по-
стріли, і кілька куль просвистіло над головою письменни-
ка. Собака заскавучав, притиснувся до землі, а потім
дужим ривком потягнув Галана до будинку. Коли зовсім
135

стемніло, Галан подзвонив до мене і розповів про цей
випадок.
— Треба негайно повідомити в міліцію,— сказав я.
Помовчавши трохи, Галан відповів:
— Тільки, прошу вас, не розповідайте про це Марійці!
їй і так не по собі від усіляких телефонних дзвінків до
мене з погрозами від невідомих осіб. Я сам розберуся
в цьому.
Під час суду над Іларієм Лукашевичем і його спільни-
ками дружина Галана Марія Олександрівна Кроткова
повідомила військовому трибуналу Прикарпатського
військового округу: «Тільки після смерті Галана мені
стало відомо, що на нього одного разу був замах під
час прогулянки в Стрийському парку. По ньому було
зроблено кілька пострілів. Але Галан приховав від ме-
не це».
Уже кілька разів, називаючи прізвища покидьків, які
почали зловісне полювання на Галана, ми визначали їх-
ню біографію словом «попович». Ця біографічна риса
зовсім не випадкова. Уніатська церква не лише з амво-
нів, а й у сімейній обстановці виховувала це покоління
вбивць і фарисеїв і не тільки навчала їх, як розправляти-
ся з людьми, що ступили на шлях прогресу, з вільно-
думцями, але й робила своїх священнослужителів
безпосередніми учасниками кривавих злочинів.
Кілька років тому видавництво «Каменяр» у Львові
випустило невеличку, але дуже переконливу книжку Во-
лодимира Орленка «Нескорені». У цій документальній
оповіді йдеться про те, як було цілком знищено одра-
зу ж після вторгнення гітлерівців у 1941 році одну з пер-
ших комсомольських організацій в селі Яструбині побли-
зу Сокаля на Львівщині. Розправлялися з комсомольця-
ми куркулі-націоналісти, а місцем їх передсмертного
ув'язнення й катувань став льох у парафії уніатського
священика Матіаса. Допитували ж комсомольців у квар-
тирі цього попа. А щоб приховати допити й катування
від місцевого населення, Матіас почав службу божу в
сільській церкві.
«Бог допоможе, дочко моя, молися богу. Бог засту-
питься»,— потішав священик, прямуючи до захрестя.
А в цей час на підлогу його світлиці лилася кров ком-
сомольців, яких катували смертоносці.
«Я ж усе своє життя молюся, отче. Ви ж знаєте,— не
витримала парафіянка, матір комсомольця Степана Ба-
136

шука.— Вже почорніла за ці дні, не їм, не п'ю, молюсь
удень і вночі, без перестанку молюсь, допоможіть, от-
че!.. У вашій хаті катують людей, змилуйтесь, засту-
піться!»
«Бог допоможе, бог! — уже сердито бурмотів свяще-
ник.— Бог. Молітеся всі!..»
Володимир Орленко змальовує образ матері Степана
Башука, якого вже закатували націоналісти: «...Старий
Матіас почав проповідь з того, що прийшла кара за грі-
хи, що бог має велику образу на людей за безбожність,
непослушність. До ікони... підійшов староста. Він пере-
хрестився, поцілував образ і вийшов із церкви. За ним,
розштовхуючи людей, рушили слідчий, коменданти, по-
ліцаї... Орися хотіла відійти від матері, щоб поцілувати
ікону...
— Не треба, доню, не треба! — з болем шепотіла ма-
ти.— Ти ж бачила, кати нашої дитини, кати невинних лю-
дей її цілували. Кожний підходив і цілував ікону. Вони
споганили церкву, споганили бога. Я не хочу вірити в
того бога...»
Нині біля колгоспних будівель села Яструбичі, на ви-
сокому постаменті стоїть фігура стрункої дівчини, яка
тримає в руках палаючий факел. А нижче на камені ви-
карбувані імена перших комсомольців, які в цьому при-
бузькому селі були по-звірячому закатовані смертрнос-
цями за благословенням отця Матіаса, одного з чор-
них круків гвардії митрополита Шептицького. Це не
просто пам'ятник — це грізне нагадування, заклик до
пильності, заклик до того, щоб чесні люди розпізнавали
під чорною сутаною криваву душу єзуїта і дворушни-
ка...
До пильності протягом усього свого свідомого життя
невтомно закликав Ярослав Галан.
Ще до визволення Львова і всієї Західної України Га-
лан розумів, що «організація українських націоналістів»,
яка орудувала на цих землях, тісно зв'язана з багатьма
іноземними розвідками, в першу чергу, з німецькою?
і, виконуючи роль ворожої агентури, завдає українсько-
му народові шкоди не менше, ніж окупанти. Намагаю-
чись роз'єднати загальний фронт трудящих, націоналісти
штовхали одурманену ними молодь на шлях індивіду-
ального терору.
Галан був справжнім пролетарським інтернаціона-
лістом.
137

— Вважаю своїм обов'язком,— говорив він,— до ос-
таннього подиху боротися з нашими зашкарублими в
своєму убогому мисленні націоналістами і викривати їх,
де тільки можливо. Адже я знаю їх як облуплених!..
Так, Галан добре знав націоналістів з часів далекої
юності, ще з кінця двадцятих років, коли вчився в старо-
давньому Перемишлі, і за завданням підпільного окруж-
кому Комуністичної партії Західної України вів пропа-
гандистську роботу серед трудящих різних національ-
ностей, котрих націоналісти намагалися нацькувати
один на одного. Розуміючи, що Галан обізнаний з їхніми
таємними комбінаціями, українські націоналісти ще тоді
хотіли вбити Галана, та дуже вже бажаною для них ста-
ла його смерть після розгрому гітлерівської Німеччини,
коли, повернувшись до Львова в липні 1944 року, Ярос-
лав Галан почав гнівно і послідовно викривати їх усно і
в пресі.
...Повертаючись дещо назад, хотілося б сказати, що
ще до того, як Іларій Лукашевич уперше відвідав Гала-
на, його брат Олександр, за дорученням ОУН, ретельно
вивчав життя протопресвітера Гавриїла Костельника.
Цей літній священнослужитель, уродженець Югосла-
вії, місцевості Бачва, де мешкають і понині так звані
«бачванські русини», відзначався політичною далеко-
глядністю. Костельник водночас був і поетом-філосо-
фом, написав граматику для бачванських українців.
Костельник знайшов у собі сили рішуче покінчити з хиб-
ними поглядами і помилками минулого, спромігся збаг-
нути все те головне, цінне, що принесла на землі Захід-
ної України Радянська влада. Звичайно, в зграї священ-
нослужителів, що орієнтувалися на Ватікан, Костельник
був білою вороною. Мені доводилось неодноразово
розмовляти з Гавриїлом Костельником, і я був враже-
ний його ерудицією, широкою освіченістю — часом на-
віть забував, що переді мною сидить служитель церкви.
Саме широка освіченість, розуміння багатьох політич-
них перетворень, що відбувалися на його очах, допомогли
Гавриїлу Костельнику усвідомити, яким анахронізмом
стала греко-католицька церква, підкорена Ватікану, піс-
ля возз'єднання всіх українських земель у єдиній Укра-
їнській Радянській Соціалістичній Республіці. Костельник
очолив ініціативну групу по скликанню собору греко-
католицької церкви. Собор відбувся у Львові, в березні
138

1946 року, і на ньому ухвалюється історичне рішення
про ліквідацію Брестської унії, розрив з Ватіканом і по-
вернення «до віри батьків», тобто в православну церкву.
Ці рішення викликають істеричний лемент у Ватікані, у
якого відняли величезний плацдарм для релігійного
проникнення на Схід і величезні прибутки від уніатської
пастви. Віднині Гавриїл Костельник стає ненависною по-
статтю для Ватікану.
Із Мюнхена надходить вказівка ліквідувати «відступни-
ка» Гавриїла Костельника. Забуто те, що колись
Костельник був близький до націоналізму, вигадував
усілякі «чудеса», щоб урятувати престиж уніатської
церкви та її митрополита Шептицького, про що, до речі,
не раз писав і Ярослав Галан. Віднині для українського
націоналізму і греко-католицької церкви Костельник —
ворог номер один.
І коли Роман Щепанський доручав Олександру Лука-
шевичу вистежувати Гавриїла Костельника, то вибір свій
зробив не випадково. Щепанський, який відвідував осо-
бисто і неодноразово парафію священика Дениса Лука-
шевича і одержував від нього для підпілля церковні
гроші, зібрані від парафіян «для святих справ», знав, як
ненавидить уся сім'я Лукашевичів Костельника. Олек-
сандр Лукашевич вивчає всі маршрути Костельника, від-
відує богослужіння в ГІреображенській церкві, настояте-
лем якої був протопресвітер, іде за ним слідом, коли ця
сивоголова людина повертається до себе на квартиру.
Брат Іларій накреслює план Преображенської церкви,
сусідніх з нею провулків, підходів до будинку, де меш-
кав Костельник, і передає все це Роману Щепанському.
Щепанський підбирає кандидата в терористи.
Він-знає, що в селі Мшана Городоцького району на
Львівщині мешкає уніатський священик Микола Хмільов-
ський, колишній колега Костельника. Разом вони довгі
роки засідали в ординаторі!* митрополита Шептицького.
Та в 1945 році Хмільовський встановив тісні зв'язки з
оунівським підпіллям, і, коли Гавриїл Костельник запро-
понував йому перейти в православ'я, Хмільовський на-
відріз відмовився і заявив:
— Радив би вам, отче, не забувати, що Всевишній ка-
рає відступників. Велика сила і влада його!
Хмільовський не сказав при цьому, що його парафію
часто відвідують уночі ватажки націоналістичних банд.
Він сповідав, причащав, вінчав їх, відпускав гріхи, навіть
139

допомагав писати листівки. Поміж його «гостей» був і
Щепанський. Разом із Хмільовським Щепанський та інші
ватажки націоналістів, одержавши відомості від Лукаше-
вичів, підібрали терориста, якому доручили вбити
Костельника. Ним виявився бандит Василь Паньків, на
кличку Яремко. Він уже мав великий досвід зрадництва,
здобувши його на службі під час окупації в Рогатинсько-
му районному відділенні так званого «Українського цен-
трального комітету». Коли прийшла Червона Армія,
Яремко-Паньків утік до лісу, ховався в бандитських кри-
ївках і був секретарем керівника львівського крайового
проводу (керівництва) ОУН.
...Одного сонячного дня 1948 року Гавриїл Костельник
після закінчення служби в Преображенській церкві по-
волі йшов із старостою в напрямку свого дому. Слідом
за ним у натовпі парафіян скрадався у сірому кашкеті,
тілогрійці й чоботях Василь Паньків. Очі його блищали,
він уже встиг хильнути горілки. Наблизившись до Гавриї-
ла Костельника, Паньків вихопив парабелум і двічі
вистрелив у потилицю благочинному. Обливаючись
кров'ю, Костельник упав на плити тротуару.
— Рятуйте, люди! Святого отця вбили! — істерично
закричала якась богомолка.
Тим часом убивця кинувся втікати. Навздогін за ним
побігли переслідувачі. Оточений ними на площі
700-річчя Львова, вбивця оглянувся, брутально вилаявся
і вистрелив собі в скроню з пістолета. Коли він упав на
бруківку, із-за пазухи в нього випала на чорному шнур-
ку іконка святої діви Марії.
Оунівці поширювали найрізноманітніші чутки про те,
хто «покарав відступника», аж до того, що «вбив
Костельника його власний син». Клерикали охоче поши-
рювали й іншу брехливу чутку, що нібито віруючі про-
никнули вночі на Личаківське кладовище, розкопали мо-
гилу протопресвітера, відрізали його голову і привезли
її до Ватікану на суд папи римського Пія XII...
Церква продовжувала воювати і з мертвим Костель-
ником, силкуючись усіляко зганьбити його діяльність,
так само як через рік вона почне воювати і з мертвим
письменником Ярославом Таланом...
Тої осені, коли було вбито Гавриїла Костельника, ми
разом з Таланом відпочивали в Будинку творчості в Кок-
тебелі й мешкали в одній невеличкій кімнатці корпусу,
що називався «корабель».
140

Я одержав листа зі Львова від знайомого з детальним
описом убивства й похоронів Костельника. Галана, коли
надійшов лист, на «кораблі» не було. Він пішов до моря.
Я зійшов на берег і побачив Ярослава, який стояв по
пояс у воді.
— Ярославе!.. Ярославе!..— не доходячи до води, за-
гукав я.— Послухайте, у Львові вбито Костельника...
І, наблизившись до краю берега, прочитав йому щой-
но одержаного листа. Галан випростався. Осяяне при-
західним сонцем його обличчя стало напруженим, пе-
чальним. Він зггхнув і промовив:
— Так... Наступна черга моя!..
Це був єдиний випадок, коли він виказав свої думки,
сповнені гіркого передчуття, що грунтувалося на знанні
таємного, небезпечного, ретельно приховуваного від
близьких людей, про що ми тоді ще не знали і не здога-
дувались...
Галан був безстрашною людиною. Це засвідчив у
своїй книжці «Врешті-решт» відомий радянський пи-
сьменник Борис Полевой. У главі «Прогнози Ярослава Га-
лана» Полевой пише: «...У Ярослава Галана, львівського
комуніста, який неодноразово побував у в'язницях...
неспокій на душі... Його тривога за майбутнє має сер-
йозні підстави...»
— ...Тепер цю наволоч підгодовують, постачають
грішми і озброюють люди, ворожі Радянському Сою-
зу,— сказав Галан.— Я хочу викрити все це в книзі... За-
раз збираю матеріал...
Коли ми розходились по своїх кімнатах, я попросив
Галана:
— Остерігайтесь, Ярославе. Бережіть себе.
— Я — комуніст,— відповів Галан.— І додав: — Час
добросердя ще не настав.
Він жив неспокійним, напруженим життям відважного
борця за народну справу, не робив поступок перед сво-
їм сумлінням, і це викликало скажену лють у ворогів.
...16 жовтня 1949 року, як засвідчив на суді Іларій Лу-
кашевич, Щепанський, розгніваний тим, що 8 жовтня
Чміль злякався і не виконав завдання, викликав Іларія
до себе. Буйтур знайомить поповича із худорлявим
бандитом Михайлом Стахуром на кличку Стефко.
— Це надійний, свій хлопець, а не той слинько Тома
Чміль,— каже Щепанський, знайомлячи Лукашевича з
.141

його новим напарником. За непоказною зовнішністю
цього терориста, як з'ясовується згодом, приховано ве-
ликий досвід з кривавих справ.
Під час зустрічі Щепанський відверто заявляє Лукаше-
вичу:
— Годі! Довго ми терпіли! Двадцять четвертого жов-
тня, і ні на день пізніше, Галан має бути зліквідований.
Лукашевич і Стахур домовляються зустрітися цього
дня біля будинку № 17 на вулиці Першого травня, і но-
вий напарник поповича повідомляє йому, що в цьому
будинку переховується на нелегальному становищі його
сестра. Стахур приводить Лукашевича в квартиру після
семи. їм відчиняє двері жінка років тридцяти, яку Ста-
хур рекомендує як «господиню» квартири. Впустивши
молодиків до себе, вона невдрвзі залишає їх, а в квар-
тирі з'являється повна жінка середнього зросту, брю-
нетка.
— То моя сестра,— представляє її Лукашевичу
Стахур.
Привітавшись, сестра Ксенія,— згодом з'ясувалось,
що її прізвище Сушко,— пішла на кухню і принесла
звідти брату портфель. Стахур узяв портфель і покли-
кав Лукашевича. Вони зайшли до вбиральні, де Стахур
дістав із портфеля дві гранати-лимонки, два пістолети
і невелику сокиру. Одну гранату і пістолет він віддав
Лукашевичу. Решту залишив собі. Сокиру він засунув за
ремінь, прикривши його піджаком і плащем, який взяв
у сестри.
— Куди ж ви, хлопці, йдете? — запитала Ксенія Суш-
ко, коли вони, ввійшовши до кімнати, почали прощатися
з нею.— Далеко?
— їдемо в Карпати! — заявив Стахур.
А Лукашевич, хвилюючись, додав:
— Коли загинемо, то слава не загине!..
Того ранку, поснідавши з дружиною, Ярослав Галан,
як тільки Марія -Олександрівна пішла на роботу (вона
працювала художницею в філіалі Музею В. І. Леніна),
увійшов до сусідньої з кабінетом кімнати і сів за неве-
личкий столик. Хоча поруч у краще обставленій кімнаті,
стояв масивний письмовий стіл з телефоном, Галан лю-
бив працювати саме тут, за невеличким столиком, об-
личчям до широкого вікна і спиною до дверей, які вели
до вітальні.
142

Галан узяв написані напередодні чернетки і почав дру-
кувати замовлену йому газетами «Известия» і «Львов-
ская правда» статтю до десятиріччя Радянської влади в
західних областях України.
Поміж паперів на столі лежала книжечка Ярослава Га-
лана «Фронт в ефірі», видана 1943 року українською
мовою в Москві, в той час, коли Галан був радіокомен-
татором радіостанції імені Тараса Шевченка, яка вела
передачі на окуповану гітлерівцями Україну. В цій кни-
жечці були зібрані його бойові памфлети воєнних років.
Галан назвав статтю «Велич визволеної людини». Пи-
сав її російською мовою.
Згадуючи соратників і борців за визволення Західної
України, він називав імена Івана Франка і безробітного
поляка Владислава Козака, вбитого панською поліцією
навесні 1936 року.
«По-новому визначилась людська доля,— писав Ярос-
лав Галан.— В 1930 році в луцькій тюремній лікарні ле-
жала людина, дні якої, здавалося, полічені. їй довелося
пережити всі жахи поліцейських тортур, найвитончені-
ших, наймерзенніших тортур, що сягають за межі люд-
ської витривалості. Катів зовсім не обходила та обста-
вина, що жертвою їх знущань був відомий львівський
літератор і публіцист Кузьма Пелехатий. Катований був
стійким борцем за справу робітничого класу, а популяр-
ність цієї людини і мужність її лише посилювали лють
мучителів. Арештований не піддавався погрозам, кату-
вання не зламало його волі, тому арештований повинен
був померти.
Але могутня натура перемогла. Кузьма Пелехатий за-
лишився живий. Страждання лише загартували його, і
він жодного дня не переставав бути собою: чесним, від-
важним борцем за визволення свого народу»...
Те, що написав Ярослав Галан про свого друга, депу-
тата Верховної Ради СРСР Кузьму Миколайовича Пеле-
хатого, напрочуд збігалося з усім тим, що можна було
сказати й про самого Галана. І не відав Ярослав Галан
у той останній осінній день свого життя, що прізвище
Пелехатого значилось у «чорних списках» людей, які ма-
ли бути знищені. Ці списки у своєму підпільному бункері
зберігав Роман Щепанський. Уже був підібраний теро-
рист для знищення Пелехатого — син уніатського свяще-
ника Богдан Ощипко. І тільки випадковість урятувала
Кузьму Миколайовича від бандитської кулі.
143

Поміж імен борців за свободу Західної України Галан
назвав ім'я доблесної комсомолки Марії Кіх, радистки-
партизанки загону, яким командував полковник Дмитро
Медвєдєв.
Галан розповів про трудовий подвиг колгоспниці села
Скоморохи Уляни Баштик, яка врятувала в роки окупації
вдову і дітей полеглого начальника 13-ї прикордонної
застави Олексія Лопатіна.
Працювалося легко. Галан пише останні рядки стат-
ті— його лебединої пісні: «...Наслідок битви в західно-
українських областях забезпечений, але битва продов-
жується. Цього разу — битва за врожай, за дострокове
виконання виробничих планів, за дальше піднесення
культури і науки. Труднощі є, інколи великі: багато вся-
кої погані плутається ще під ногами. Однак життя, чудо-
ве радянське життя переможно крокує вперед — і на-
роджує нові пісні, нові легенди, в яких і леви, і бойова
слава будуть символізувати віднині тільки одне: велич
визволеної людини...»
У передпокої пролунав дзвінок.
З кухні до дверей підійшла хатня робітниця Євстафія
Довгун і запитала:
— Хто там?
— Ми до письменника! Він удома?
Почувши знайомий голос Лукашевича, Довгун відчи-
нила двері.
— Письменник вдома? — перепитав Лукашевич.
— Вдома, вдома, заходьте! — запросила до квартири
Довгун, пропускаючи Лукашевича і Стахура в перед-
покій.
Відчинилися двері кімнати, в якій працював письмен-
ник, і на її порозі з'явився Галан у сірій смугастій піжамі
і в домашніх капцях на повстяній підошві. Збадьорений
тим, що вже завершив замовлену йому статтю, впізнав-
ши Лукашевича, Галан привітно мовив:
— А, це ви, хлопці!.. Заходьте...
Відвідувачі ввійшли, і Лукашевич сів на запропонова-
ний йому стілець праворуч від письменника, а Стахур
навмисне затримався позаду.
— Знову неприємності у нас в інституті,— поквапливо
заговорив Іларій Лукашевич.
— Які саме? — запитав Галан і замислився.
Лукашевич моргнув Стахуру. За цим сигналом той
миттю вихопив із-за ременя сокиру і почав лезом завда-
144

вати удар за ударом по голові письменника. Одразу ж,
втративши свідомість, Галан упав зі стільця на підлогу.
В цей час Довгун почала прибирати в кабінеті Гала-
на— Іларій Лукашевич кинувся туди. «До мене з пісто-
летом у руках підбіг Лукашевич,— свідчила на суді Ев-
стафія Довгун,— і наказав мовчати, відвів мене від вікна
до дивана, що стояв біля грубки. (Тим часом Стахур,
переконавшись, що Галан убитий, пожбурив на підлогу
закривавлену сокиру, зняв з себе закривавлений плащ
і також кинув його на підлогу.— В. Б.). Слідом за Лука-
шевичем до кабінету вбіг Стахур. Лукашевич запитав у
мене, чи немає в квартирі мотузки? Я відповіла, що мо-
тузки немає. Тоді Стахур відірвав від телефонного апа-
рата шнур, яким вони зв'язали мені ноги і заломлені за
спину руки. Потім Лукашевич знайшов на дивані шкар-
петку дружини Галана і заткав мені цією шкарпеткою
рота і також зав'язав його шнуром. Стахур, тримаючи
в одній руці пістолет, допомагав Лукашевичу. Пам'ятаю,
Лукашевич відкрив шухляду письмового столу, на якому
стояв телефонний апарат, пркопався в ній і щось забрав
звідти.
Коли мені затикали рота, біля дверей хтось подзво-
нив. Лукашевич і Стахур насторожились. Вони почали
квапитись. Коли вони вже зібралися виходити, Лу^аше-
вич суворо мене попередив, щоб я не кричала і цілу
годину з квартири не виходила й нікому про них не
розповідала, інакше вони вб'ють мене. Як тільки вони
пішли, я почала перевертатися, ворушити ногами. Мені
вдалося звільнити від шнура ноги, зняти з голови шнур і
вийняти з рота шкарпетку. Вибігши з кімнати до перед-
покою, через відчинені двері, що вели в робочий кабі-
нет письменника, я побачила там закривавленого Гала-
на, який лежав на підлозі. Після цього я вибігла в кори-
дор і, збігаючи вниз по сходах, почала кричати...»
...Такі факти страшного злочину — вбивства письмен-
ника-комуніста Ярослава Галана, встановлені під час слід-
ства і судових засідань. Та перш ніж були встановлені ці
факти, перш ніж було знайдено головних винуватців
злодіяння, минуло багато місяців напруженої, філігран-
ної, напрочуд складної праці органів державної безпе-
ки. Внаслідок їх зусиль було розкрито обличчя бузу-
вірського світу, у двобій з яким ще в двадцяті роки
сміливо вступив письменник Ярослав Олександрович
Галан...
145

...Виконавши свою чорну справу, Іларій Лукашевич і
Михайло Стахур поспішили в приміське село Гряда, в
хату священика (!) Ярослава Левицького. Вибір сховища
не був випадковим. Дружина священика, Галина Мо-
дестівна Левицька — рідна сестра Дениса Лукашевича.
«Левицькі є моїми близькими родичами, і тому я вва-
жав, вони не видадуть мене і Стахура органам Радян-
ської влади»,— заявив Іларій Лукашевич на слідстві й
підтвердив це на суді.
Але не тільки тісне переплетіння родинних зв'язків ви-
значило перший маршрут убивць після вчиненого ними
злочину. «Мені відомо, що Галина Левицька є націона-
лісткою. Приїжджаючи до нас в Сороки-Львівські, вона
неодноразово заявляла, що скоро почнеться війна між
Америкою і Радянським Союзом, і називала навіть чис-
ло, коли почнеться війна. Левицька чекала цієї війни...»
І це свідчення Іларія Лукашевича на суді також характе-
ризувало настрої того реакційного оточення, в якому
він виховувався.
«Після того, як Іларій розповів мені, що він брав
участь у вбивстві письменника,— засвідчила Левицька,—
я, справді, запропонувала йому піти на сповідь у церкву,
але він зробити цього не захотів...» Через деякий час
у хату ввійшов священик Ярослав Левицький. Дружина
повідомила йому пошепки, що Іларій у Львові вчинив
убивство і прийшов зі своїм напарником у Гряди пере-
ночувати в парафії, щоб сховатися від переслідування.
«Чоловік мій, священик Ярослав Левицький,— заявила
попадя на слідстві й суді,— сказав, що проти перехо-
вування Іларія Лукашевича і його спільника, який прибув
з ним, не заперечує...»
Вдень 25 жовтня 1949 року Іларій провідав батька в
селі Сороки-Львівські. Поки він розмовляв з батьками,
Михайло Стахур очікував на нього в сусідньому лісі. Ко-
ли зовсім стемніло, обидва терористи пішли на обумов-
лене наперед місце зустрічі з Щепанським. То була за-
хідна околиця лісу, поблизу села Жидятичі Брюхович-
ського району. Біля залізничного мосту, неподалік від
станції Гамаліївка, з нічної темряви з'явилося двоє лю-
дей. Огледівшись, вони причаїлися в кущах. Трохи зго-
дом з-під мосту вийшов третій невідомий. Він двічі про-
кричав круком, і лише після цього всі троє зійшлися.
Обмінявшись коротеньким паролем «Полтава — Харків»,
146

вони подали один одному руки, і той, котрий вийшов
з-під мосту, Щепанський, глухо запитав:
— Ну як?
Іларій Лукашевич, оглядаючись на всі боки, відповів:
— Усе гаразд! Галана більше немає... Ще вчора, до
полудня...
— Хто вбивав? — діловито запитав Щепанський.
— Спочатку він дав!..— вказуючи на Михайла Стаху•
ра, прошепотів Лукашевич.— Як було домовлено — із-за
спини. Так дав, що кров до стелі бризнула...
— А ночували де?
— В отця Левицького,— відповів Михайло Стахур,—
У Гряді...
— Ось це прихопили в письменника в столі,— Лука-
шевич простягнув Щепанському загорнуті в хустину ме-
талеві речі.
— Що це? — запитав Щепанський.
— Медалі. Партизанські... І орден.
— Ну, добре, хлопці! — потискуючи руки вбивцям,
сказав Щепанський.— Я доповім про вас нагору. Слава
про вас до закордону дійде. До Мюнхена й далі. Тебе,
Стефку, я беру до своєї «боївки». То було твоє останнє
випробування. А ти, Славку, дай мені пістолет і гранату.
Поки що вони тобі не знадобляться. Сядьмо, обміркуй-
мо, що далі маємо робити...
...Після зустрічі із Щепанським Іларій Лукашевич з'я-
вився у Львові, щоб замітати сліди. Зустрів брата Миро-
на. «...Маючи на увазі, що з газет брат знає про вбивст-
во Галана,— свідчив Іларій Лукашевич під час засідання
суду,— я сказав Мирону, що в такому разі він повинен
розуміти, де я був. І тут же я прямо розповів Мирону,
що я вбивав Ярослава Галана. Слід зазначити, що й сам
Мирон, як він і свідчив раніше, теж був причетний до
цього, і тому моя участь у вбивстві Ярослава Галана не
мала бути для брата несподіваною». Знаючи, що тітка
Марія уже відає про його причетність до вбивства Гала-
на, Іларій просить її через співробітників медичного ін-
ституту покласти його в клініку, оформивши документи
про це заднім числом. Марія Лукашевич охоче по-
годжується допомогти племіннику і влаштувати йому
фальшиве алібі.
«В обговоренні цього питання,— заявив на суді Іларій
Лукашевич,— брали участь мої брати Мирон і Олек-
сандр, погодившись допомогти мені лягти в клініку.
147

Вранці 27 жовтня ми зустрілися з братами в обумов-
леному місці й пішли на роботу до тітки Марії, у Львів-
ський медичний інститут, щоб влаштуватися в клініку. Ми
сподівалися замаскувати мою участь у злочині. Мене на-
правили до лікаря, але після огляду лікар заявив, що я
дужий і класти мене в клініку немає потреби. Після при-
йому я вийшов з приміщення клініки, сів на лаву в сад-
ку, розташованому напроти будівлі клініки, і в цьому
місці був заарештований...»
Негайно в село Сороки-Львівські поспішає зі Львова
хатня робітниця Марії Лукашевич Ганна Майданек і пові-
домляє священику отцю Денису, що його сини арешто-
вані. Вона розповідає, що слідчі працівники, які робили
обіЬук у їхній квартирі на Різбярській, уважно оглянули
одяг Іларія.
Денис Лукашевич зблід. «Адже на штанях, що їх зали-
шив Іларій, переодягнувшись вдома 25 жовтня, можуть
бути сліди крові»,— спадає на думку старому уніату.
І він наказує своїй Софії негайно віднести ці штани дру-
жині псаломщика Михайла Дуди, щоб вона випрала їх
і сховала в себе. «Припускаючи, що в зв'язку з арештом
синів,— зізнається отець Денис пізніше,— й мене мо-
жуть арештувати, я особисто передав своєму псаломщи-
ку Михайлу Дуді на збереження мисливську рушницю
і всілякі фотографії сім'ї та синів з тим, щоб псаломщик
зберіг усе це. Крім того, я знищив усю антирадянську
націоналістичну літературу, що зберігалася у мене вдо-
ма...»
...Справу Іларія Лукашевича і його спільників слухав
військовий трибунал Прикарпатського військового окру-
гу 3 і 4 січня 1951 року. На судовому засіданні було
оголошено акт, підписаний судово-медичним експертом
професором, доктором наук Василем Цупнковським:
«Смерть Ярослава Галана наступила від одинадцяти ру-
баних ран голови, що супроводжувалися порушенням
цілості кісток черепа і ушкодженням правої великої пів-
кулі мозку і мозочка.
Ушкодження голови супроводжувалося великими зов-
нішніми кровотечами.
Десять із зазначених ран, кожна зокрема, були смер-
тельними, і лише одна рана в ділянці лівого тім'яного
горбка захоплювала тільки м'які тканини...
Удари вбивця завдавав Талану ззаду...
...Смерть насильна — вбивство...»
148

І, незважаючи на всю очевидність складу злочину,
весь жахливий смисл якого розкривається навіть в одно-
му цьому лаконічному документі, трибуналу належало
протягом двох днів, суворо дотримуючись радянського
законодавства, знову й знову з'ясовувати додаткові по-
дробиці й підтверджувати матеріали слідства.
Обвинувачені цілком визнали свою провину. Так, зок-
рема, на суді підсудний Іларій Лукашевич засвідчив:
«Так, я визнаю себе вбивцею Ярослава Галана. Під час
бесід зі мною ватажки казали, що Галана треба вбити
тому, що він у пресі виступає проти греко-католицької
церкви, на Нюрнберзькому процесі вимагав видачі Сте-
пана Бендери і суду над ним, що взагалі оунівське під-
пілля має давні ворожі порахунки з Таланом. По суті,
підготовкою вбивства займалися і мої брати Олександр
і Мирон. Вони були згодні з цим рішенням оунівського
підпілля... 4 жовтня 1949 року завдання вбити Галана
мені давав разом із Щепанським Євген, який був значно
старшим керівником, ніж Щепанський...
Батько мій — теж націоналіст,— зізнався далі Іларій
Лукашевич.— Узимку 1947 року в його хаті збиралися
Щепанський, Семко, Орест. Усього в хаті батька було
три їхні сходки. Всіх їх батько знав особисто. Про свої
оунівські справи ми говорили в присутності батька не
криючись, бо він був обізнаний з ними...
Йдучи на вбивство Галана, я взяв гранату і пістолет
для того, щоб на випадок переслідування кинути гра-
нату в переслідувачів, мати можливість убити їх і вте-
кти...»
Подібні зізнання зробили суду й два брати Іларія.
Зокрема, Олександр Лукашевич заявив суду військового
трибуналу: «...ще влітку 1948 року через мого брата
Мирона Щепанський доручив мені зібрати відомості про
Гавриїла Костельника та інших осіб, якими цікавилось
підпілля. Я повинен був дізнатися про їхні адреси, спосіб
життя, хто коли працює, коли буває вдома, де їздить
і т. п. Я зібрав, які міг, відомості, і в письмовому вигляді
передав їх через брата Іларія в серпні 1948 року Щепан-
ському».
Свідчить підсудний Мирон Лукашевич: «...ми всі, три
брати, є учасниками вбивства письменника Ярослава Га-
лана і причетні до вбивства священика Гавриїла Костель-
,ника. Ми всі троє, по суті, учасники підготовки цих теро-
ристичних актів...»
149

На суді з цілковитою ясністю було також розкрито
обличчя і викрита справжня соціальна суть тих, хто ви-
водив на стежку вбивства молодих бандерівців, хто все-
ляв у них надію на нову винищувальну війну, хто, нехту-
ючи заповіддю «не вбий», був співучасником убивства
і прикривав їх своєю чорною сутаною священнослужи-
теля. «Будучи сам, як священик греко-католицької церк-
ви, настроєний по-націоналістичному, я в такому ж дусі
виховав і своїх синів... їхні націоналістичні переконання
і вороже ставлення до Радянської влади до деякої міри
є наслідком мого впливу на них».
Відверто зізнавшись, Денис Лукашевич детально роз-
повів суду, звідки бере початок його вороже ставлення
до Радянської влади і до всього того нового, що при-
несла вона на землі Західної України.
Возз'єднання Західної України з усім Радянським Со-
юзом Денис Лукашевич, як він засвідчив під час слідства
й на суді, сприйняв вороже. «Окрім того,— свідчив
він,— я був настроєний по-націоналістичному, як свяще-
ник і греко-католик, і я не міг змиритися з тим, що мені
доведеться жити й працювати за Радянської влади».
Коли восени 1939 року частини Червоної Армії визво-
ляють Західну Україну і рятують населення від вторг-
нення гітлерівського вермахту, Денис Лукашевич хова-
ється протягом кількох днів на горищі в хаті свого сусі-
ди. «Так, я був задоволений, коли влітку 1941 року німці
окупували Західну Україну, і зустрічав їх з квітами в селі
Паршна Львівської області, де я тоді працював священи-
ком,— зізнався Лукашевич на суді.— У перші ж дні оку-
пації цього села я разом з колишнім офіцером Україн-
ської галицької армії брав участь у створенні місцевої
української поліції, начальником якої було призначено
учасника ОУН Степана Панькевича».
Коли частини Червоної Армії наближалися до Львова,
побоюючись помсти народу, Денис Лукашевич разом з
усією сім'єю втікає в напрямку до угорського кордону,
в село Побук, до свого родича — священика Ярослава
Левицького, у котрого згодом знайшли свій перший
притулок убивці Ярослава Галана. Мета втечі — намаган-
ня перейти під крильце адмірала Хорті. Та швидке про-
сування Радянської Армії завадило Лукашевичу одержа-
ти притулок в угорських фашистів.
Підтверджуючи на суді, що його мешкання часто відві-*
дували представники націоналістичних банд, Денис Лу-
150

кашевич признався також, що він постійно надавав ма-
теріальну допомогу вбивцям: «З 1945 року до самого
арешту разом з церковним старостою Дмитром П'я-
сецьким я передав для потреб підпілля ОУН із церков-
них коштів двадцять тисяч карбованців. П'ясецький вру-
чив їх учаснику підпілля Івану Гринчишину, на кличку
Орест...
Для того, щоб і надалі мати в запасі потрібну суму
грошей для націоналістичного підпілля, я дав П'ясецько-
му вказівку надалі при надходженні грошей до церков-
ної каси не оприбутковувати їх повністю. Внаслідок цьо-
го і в церковній касі був порядок, і націоналісти одер-
жували гроші».
Ця розповідь була б неповною, коли б ми не згадали
й про те, що на лаві підсудних поруч з братами Лукаше-
вичами сидів і бандит Тома Чміль, котрому спочатку бу-
ло доручено вбити Ярослава Галана. На суді з'ясувалося,
що цей злочинець, спійманий 7 серпня 1950 року, ще до
відвідування квартири Галана заплямував себе «мокри-
ми справами». Він побив командира винищувального ба-
тальйону Островерхова, й після цього тривалий час хо-
вався, переодягнувшись у жіноче вбрання, потім нама-
гався застрелити голову сільради села Збоїща Михайла
Герчука, вбив комсомольця Івана Вілька, стягнув з нього
чоботи і засипав снігом труп...
15 березня 1951 року за вироком військового трибу-
налу Прикарпатського військового округу Іларій, Олек-
сандр і Мирон Лукашевичі, а також Тома Чміль, після
відмови на їхнє прохання про помилування, були роз-
стріляні.
Десь на нелегальному становищі залишався Михайло
Стахур, на кличку Стефко, але і його спіткала народна
кара. «Під час зустрічі зі мною,— засвідчив Михайло
Стахур,— Щепанський детально розпитував мене про
те, коли я встановив зв'язок з бандитським підпіллям
і яку вів до цього націоналістичну роботу. Я розповів
йому про свою участь у вбивстві директора школи Ко-
вальова та його дружини, двох погоничів худоби і діль-
ничного міліціонера Едемського, пригадав, що зараз,
побоюючись арешту, я переховуюсь один. Щепанський
заявив, що згоден зарахувати мене в ряди «повстанців»
за умови, коли я вб'ю письменника Ярослава Галана...»
Понад вісімсот трудящих Львова і навколишніх сіл
старовинного українського міста зібралися в Будинку
151

культури залізничників на процес у справі про вбивство
Ярослава Галана Стахуром. І в кожного, хто дивився на
цього вигодованця націоналістів, що обірвав світле жит-
тя Ярослава Галана, а тепер сидів на лаві підсудних, ви-
никало одне й те ж питання: «Хто міг виховати такого
виродка?» Під час слідства Михайло Стахур заявив:
«Має зв'язок з бандитами священик нашого села Голин-
ка... Націоналісти Антон Диба і Василь Ковалишин, з яки-
ми ми разом убивали погоничів худоби, на свято різдва
переховувались у хаті Івана Куземського. Туди прийшов
з молебнем священик Голинка. До нього з криївки ви-
йшли Диба і Ковалишин і попросили благословення. Го-
линка благословив бандитів, осінив їх хрестом, покропив
святою водою їхню зброю... Голинка, прощаючись, по-
бажав їм успіху в боротьбі проти Радянської влади за
«самостійну Україну»...»
Ось який пастир з дитячих років виховував убивцю.
І коли в переповненому залі Будинку культури залізнич-
ників державний обвинувач Роман Руденко закінчив
свою промову словами: «...до смертної кари!» — бурх-
ливі оплески були відповіддю на цю вимогу радянського
правосуддя. Робітники заводів і фабрик, колгоспники,
письменники, артисти, вчені підтримали вимогу проку-
рора.
Виконавців убивства Галана було знешкоджено. Та
десь у підпіллі, як зацькований вовк, ще бродив банде-
рівець Роман Щепанський.
Тридцять дев'ять об'ємистих томів слідчих справ під-
сумували кривавий багаторічний шлях цього бандита,
його найближчого помічника Мацейка та інших ^схопле-
них мешканців лісових націоналістичних схронів. І знову,
перш ніж всі ці томи лягли 5 жовтня 1954 року на стіл
військового трибуналу як логічне завершення розкриття
цілої низки страхітливих злочинів, була проведена дуже
напружена робота радянськими органами державної
безпеки, слідчими органами й судово-медичної експер-
тизи. Цьому передувала діяльність багатьох простих
трудівників, які допомагали висмикувати останні фа-
шистські корінці з багатостраждальної української
землі.
Роман Щепанський, переїхавши до Західної України,
уже в грудні 1939 року вступає до молодіжної підпіль-
ної організації українських націоналістів у Львові.
В серпні 1941 року, коли гітлерівці окупували Україну,
152

Щепанський встановлює зв'язок з оунівцем Білокурим
і утворює бандитську групу в селі Звертів. Він бере
участь у розстрілах радянських активістів і громадян по-
льської національності.
11 березня 1944 року разом із своїми поплічниками
Щепанський здійснює напад на село Великий Дорошів.
Бандити залишають у ньому трупи радянських акти-
вістів — В. Боровика, Г. Тимуша, М. Банаха. В травні
1944 року на чолі своєї банди він з'являється в селі Ста-
ніславчик Великомостівського району і вбиває всіх по-
ляків, які мешкали в ньому. Звідти, ще не змивши кров
на своєму одязі, його спільники з'являються в Новому
Селі Куликівського району. І знову бандити залишають
тут трупи, сиріт, вдівг палаючі хати мирних хліборобів.
Коли на ці землі в серпні 1944 року вступає Червона
Армія, Щепанський переходить на нелегальне станови-
ще. Він очолює новояричівський районний «провід» ОУН
і керує ним до весни 1950 року.
«Слава» про його дії, про вбивство ним десятків при-
хильників Радянської влади сягає по лінії зв'язку до
Мюнхена, до вожака ОУН Бандери.
Щепанського «підвищують у посаді», він стає так зва-
ним надрайоновим провідником ОУН і на чолі бандит-
ської зграї організовує грабунки і вбивства на території
Брюховицького, Куликівського, Новояричівського, Ново-
милятинського, Нестеровського, Великомостівського і
Магерівського районів Львівської області. Звїдси, з цих
районів, він посилає своїх підручних до Львова і, напу-
чуючи їх, завжди нагадував слова сьомого пункту дека-
лога українського націоналіста: «ненавистю і обманом
будеш зустрічати ворогів своїх».
Під тягарем пред'явлених йому обвинувачень і дока-
зів у своєму останньому слові Щепанський змушений
був визнати: «Перед судом розкрилася вся картина вчи-
нених мною злочинів. У своє виправдання мені нічого
сказати. Але я хочу сказати про те, що довело мене до
такого життя. Суду відомо, що я походжу з сім'ї свяще-
ника. З дитинства я виховувався під впливом пропаганди
уніатів. Під впливом цього фанатизму я вчинив безліч
злочинів проти українського народу, проти Радянської
влади, проти своєї Батьківщини.
Я розумію, що означає вбивство талановитого україн-
ського письменника Ярослава Галана. Але це вбивство я
організував, виконуючи наказ своїх ватажків».
153

У вироку військового трибуналу Прикарпатського
військового округу в справі Романа Щепанського сказа-
но: «За час перебування Щепанського в ОУН за його
вказівками і за його особистою участю підлеглими йому
бандитами вчинено ряд терористичних актів над пред-
ставниками органів Радянської влади і радянськими ак-
тивістами і ряд злочинів стосовно радянських громадян,
під час яких дев'яносто три чоловіка було вбито і сім-
надцять поранено, і вчинено ряд диверсій...
Восени 1949 року Роман Щепанський, одержавши на-
каз від ватажків націоналістичного бандитського підпіл-
ля Сірого і Торчина вчинити терористичний акт над ра-
дянським письменником Ярославом Таланом за те, що
він у своїх патріотичних творах викривав діяльність церк-
ви і українських буржуазних націоналістів, взяв активну
участь у здійсненні цього терористичного акту...
24 жовтня за вказівкою Щепанського терористи Лука-
шевич і Стахур по-звірячому вбили сокирою Ярослава
Галана. А в ніч на 24 жовтня 1949 року, бандит Тома
Чміль, якого Щепанський озброїв пістолетом, убив у се-
лі Збоїще комсомольця Івана Вільна...»
І як логічне завершення цього процесу пролунали
останні слова вироку трибуналу про те, що на підставі
51—-І «а» статті Кримінального кодексу УРСР Щепан-
ського присуджено до розстрілу.
Майже щоразу після появи моїх памфлетів на сторін-
ках періодичної преси мені доводиться ознайомлювати-
ся з писаниною західних «резидентів», у яких вони,
фальсифікуючи історію, намагаються обілити буржуаз-
них українських націоналістів і уніатських церковників,
що благословляли їх. І водночас звести наклеп на справж-
ніх патріотів України, які викривали зрадників Батьків-
щини. Так, вони не вгамувалися навіть після того, як їх
разом з розгромленими гітлерівськими арміями викину-
ли з української землі. Вони звили собі гнізда у західних
країнах, знайшовши нових опікунів, які дзвінкою моне-
тою платять за зрадництво, за будь-яку антирадянську
акцію, за будь-який виступ проти комунізму.
Ті, хто відкрито співробітничав під час війни з фа-
шистами, хто вдавався до шантажу й обману, хто несе
відповідальність за смерть багатьох тисяч людей, прики-
154

даються невинними овечками, виголошують пишні фра-
зи про любов до вітчизни, прагнучи виправдати нею
свою злочинну діяльність. Але факти історії невмолимі.
Завдяки їм ми можемо зрозуміти справжні помисли і
мету захисників ідеї «самостійної України», розкрити їх-
ній зв'язок з найреакційнішими силами, в тому числі і
з гітлерівським фашизмом.
Про це мені хотілося нагадати читачам. Адже націона-
лізм ще живе за кордоном. Його носії не відмовилися
від своїх підступних планів. У загальному хорі войовни-
чих антикомуністів чується голос і тих, хто прагне відро-
дити унію на українській землі. З войовничими пропові-
дями продовжує виступати кардинал Йосиф Сліпий. Хай
факти історії нагадають людям про ті злочини буржуаз-
них націоналістів і уніатів, про які ми не маємо права
забувати! В ім'я миру на нашій землі! В ім'я справедли-
вості й щастя!

ЧОМУ МИТРОПОЛИТ РАБИНА РЯТУВАВ!
Доля кожного літератора мінлива.
То його перо описує події, про які він раніше навіть
нічого не знав. А часом тільки реальне життя диктує
йому свої умови, спрямовує тематику його творів, а не
ті творчі задуми, що плекалися протягом багатьох років.
Іноді доводиться заглиблюватися в такі таємниці, про
які іншї людина й не здогадувалася.
Так сталося й зі мною.
Першого серпня 1944 року я прилетів з Москви в що-
йно визволений Львів як військовий кореспондент Все-
союзного радіо. І не гадав, що мені відразу ж доведеть-
ся, як кажуть моряки, повернути руль на тридцять два
румба, й замість того, щоб на дозвіллі писати книжки
для юнацтва, поринути в зовсім інші клопоти. *
В той спекотливий, серпневий день 1944 року, кроку-
ючи по всіяних віконним склом тротуарах, обминаючи
обвислі дроти і вплавлені в асфальт на площі Болеслава
Пруса підбиті танки з білими хрестами, я вийшов на Ри-
бальську вулицю, де тимчасово містився обласний комі-
тет партії, бо його довоєнний будинок був ще заміно-
ваний.
Назустріч мені швидко спускався по сходах тодішній
перший секретар обласного комітету партії Іван Самій-
лович Грушецький, одягнутий у форму генерала.
Я пред'явив йому свої «вірчі, грамоти».
— Літератор? — поглянув на мене Грушецький.— Ду-
же добреї Нам якраз потрібна саме така людина для
Комісії по розслідуванню гітлерівських злодіянь. Допо-
можете літературно оформити матеріали. Це буде ва-
шим партійним дорученням. Ідіть до товариша Вишнев-
ського. А про решту справ поговоримо пізніше. Я по-
спішаю. У Перемишлянах знову бандити...
Ніколи не забути мені тієї тяжкої осені, коли ми з
членами комісії по розслідуванню їздили на трофейній
німецькій машині по містах і селах, щойно визволених
156

від^ фашистів. Чортків і Тернопіль, Рава-Руська і Теребов-
ля, Городок і. Старий Самбір. Ліси побіля Гребенева і
яри, закидані трупами, біля Золочева. І всюди великі
розкопані могили, в яких тисячі трупів людей, ні в чому
не повинних, розстріляних гітлерівцями й українською,
профашистською, поліцією. І нарешті — жахливий табір
смерті, вже на території Польщі,— Белзець, у якому бу-
ло знищено й спалено десятки тисяч людей. Ми стали
його «першовідкривачами». У піщаних канавах і ярах
Белзеця — куди не глянь: гребінці, жіноче волосся, зно-
шене дитяче взуття — сліди людського життя, обірвано-
го тут, за високою штучною загорожею із мертвих со-
сен, застромлених у пісок.
Досить сказати, що після всіх цих поїздок мені дове-
лося спалити два костюми, бо вони назавжди, здава-
лось, просякли ненависним духом смерті, слідами якої
ми йшли.
У нашій роботі брало участь багато свідків: родичі
вбитих, які чудом залишилися живими після численних
«акцій», нещодавні військовополонені французи й поміж
них мій новоявлений друг, колишній командир невели-
кого партизанського загону під Львовом, а нині пол-
ковник у відставці, який мешкає в Ніцці, кавалер ор-
дена Віртуті Мілітарі, Еміль Леже Були серед свідків уті-
качі з так званої «бригади смерті» — в'язні «таузенд
фюнф-1005», останні учасники якої, збагнувши, що на
них врешті-решт також чекає смерть, припинили заміта-
ти сліди фашистських злочинів, підняли повстання і втек-
ли у Ганичівські ліси.
З кожним днем дедалі' переконливіше з'ясовувалося:
за спиною карателів, культуртрегерів, що прийшли із
Заходу, стояли їхні поплічники — місцеві гієни, поліцаї
з тризубами на картузах, колабораціоністи всіляких
мастей, навідники й пізнавані тих нещасних, кому загро-
жувала смерть.
Коли ми розкопували численні могили масових похо-
вань, перед нами поставало запитання: чому дюжина
поліцаїв і есесівців, заганяючи у викопані могили голих
людей і вкладаючи їх ще живими в математичному по-
рядку, долілиць, на ще теплі трупи щойно розстріляних
1 У Ніцці вийшла його книжка французькою мовою про пережите
на Західній Україні в роки окупації — «Зона мортелле» («Зона смер-
ті»).
157

людей, не зустрічала ніякого опору й могла знищувати
таким чином іноді кілька тисяч приречених? І ось тут
з'явились перед очима зловісні постаті ще одних посіб-
ників ворога, уже безпосередньо в таборах приречених,
за колючим дротом гетто та на інших фабриках ме-
тодичного, точно спланованого завойовниками, зни-
щення.
Це були сіоністи й служителі іудейської релігії, раби-
ни, судді, керівники і члени так званих «юденратів» («єв-
рейських рад») і єврейських общин, такі, скажімо, як
голова юденрату, сіоністський вожак Йосип Ландесберг,
або колишній австрійський офіцер, а потім сіоніст — до-
ктор Парнас.
У гетто Львова було дібрано ортодоксальних рабинів
і суддів: доктор Ізраїль Вольсберг, Мойше Елхунен Аль-
тер, Абет з міського рабинату й рабин Натан Лайтер.
З'явилися там і судді: Шмельке Раппопорт і Сімхе Рап-
попорт, міський суддя Мойше Ернштейн, ребе Ершель
Розенфельд і суддя з Жовкви Аншль Шрайбер, Калма
Хамайдес та багато інших тузів іудаїзму, на котрих рів-
нявся і яким слухняно підкорявся плебс.
У своєму есе «Сіонізм — у світлі фактів», опублікова-
ному в журналі «Жовтень» (№ 6, 1966), підполковник
юстиції запасу, старший викладач Львівського універси-
тету імені Івана Франка Юліан Шульмейстер свідчить;
«...У кабінеті за столом сидить «презес» Ландесберг.
Його голова зайнята важливою справою: надзвичайно
короткий термін дав йому оберштурмфюрер СС Сіл-
лер — за чотирнадцять днів треба виселити п'ятнадцять
тисяч євреїв. Він, багатолітній керівник сіоністської орга-
нізації краю, повинен послати їх на смерть. Кому дати
цю ласку — першість? Перш за все — злодіям і грабіж-
никам. Та хіба впіймаєш їх? Ходять чутки, що вони з
поліцією зв'язані і їм певну частку награбованого відда-
ють. Цілком можливо: у поліцію йдуть не найкращі, тут
уже нічого не вдієш. Кого ж тоді? Старих, котрі в цей
голодний час все одно приречені?! Жебраків, дітей з
притулків, на утримання який бракує коштів, безробіт-
них, які й так помирають з голоду? Але ж про цих лю-
дей община повинна піклуватися в першу чергу. Це —
лиш слова. Сіллер поставив ультиматум: не дасть юден-
рат п'ятнадцять тисяч євреїв—-на шибеницю відправлять
усіх його членів і службовців. Ні, він, Ландесберг, не
тільки про своє життя турбується, а й про життя най-
158

більш повноцінних людей — своїх однодумців по партії.
Це ж безглуздя: умирати замість простих робітників, ре-
місників, які ще не так давно вірно служили Радянській
владі. А тут ще секретарка доповіла, що з'явилися раби-
ни — чекають у приймальні. Лицеміри, хочуть гарними
жестами приспати своє сумління...
. Із протоколу засідання юденрату:
Презес Ландесберг підкреслив, що селекція відбува-
тиметься у суворо визначених розмірах. Переселенню
підлягають усі непродуктивні елементи — каліки, хворі,
непрацездатні,— тобто усі, хто в цей важкий час для об-
щини є баластом...»
Ось про що свідчить людина, радянський юрист єв-
рейської національності, який протягом багатьох років
вивчав історію зради сіоністів.
Підлу й жахливу своїм цинізмом роль юденратів не
розкрито цілком ще й донині. В світлі подій історії вони
несуть відповідальність за винищення мільйонів людей
не меншу, ніж гестапо, «ейнзатцгрупи» СД та інші ка-
ральні органи гітлерівського рейху. І справа зовсім не
в тому, що вони послідовно й слухняно обдирали за
вказівкою армійських властей своїх співвітчизників,
«тиснули» на них численними контрибуціями, конфіску-
вали у них останній теплий одяг під час так званих «хут-
рових акцій», заганяли у брудні підвали по двадцять-
тридцять чоловік, де лютував висипний тиф.
За офіційною статистикою німецькі фашисти знищили
шість мільйонів євреїв. Припустимо,— гадаю я,— три
мільйони з них,— це жінки, старики, діти. Але ж три
мільйони — це, мабуть, люди, здатні тримати в руках
зброю. Чому ж, за винятком повсталих в гетто Варшави,
Білостока,— вони масово не взяли в руки зброю в інших
місцях? Хто винен у цьому?.. Адже три мільйони могли
стати грізною силою в боротьбі проти фашизму.
...Головне ось в чому. До останньої хвилини існування
нещасних фюрери єврейського націоналізму та орто-
доксального іудаїзму прищеплювали ПОКОРУ, сліпий
послух властям, підштовхували їх масово до свіжих мо-
гил, обеззброєних не лише фізично, а й МОРАЛЬНО.
Вони щодня вселяли віру в те, що представники «куль-
турної» німецької нації рано чи пізно — схаменуться і
збережуть їм життя.
Як правило, заможніші люди, загнані в гетто, і не ли-
ше рабини, прищеплювали бідноті думки про необхід-
159

ність бути покірливими в усьому, сліпо підкорятися долі,
тому що чинити опір — безглуздо. Говорили про мож-
ливе переселення на... Мадагаскар, на необжиті просто-
ри Сходу й Сибіру, які звільнить для них доблесна, пе-
реможна, дисциплінована німецька армія, не рівня цим
«більшовицьким голодранцям». Але ж на той час, од
сотень біженців із Заходу, з Варшави і Лодзя, Кракова
і Кельц, було добре відомо, як поводить себе щодо
єврейського населення ця «доблесна армія». Знали про
це тисячі ще до її вторгнення на радянську територію.
Ці зрадники — заспокоювачі й провокатори — нашіп-
тували, що, можливо, одержавши всілякі контрибуції,
гітлерівці отямляться, виявлять нарешті своє благород-
ство й збережуть життя хоча б частині єврейського насе-
лення. Ошукавши таким чином простих людей, паралізу-
вавши їхню волю, сіоністські лідери по суті психологічно
готували їхню загибель.
Але ж приречені могли^б (особливо, коли львівське та
Інші гетто ще не були огорожені) вирватися в найближчі
ліси, на Волинь, де почали діяти партизанські загони і
з'єднання полковника Дмитра Медвєдєва, «дяді Пет-
ра» — Антона Бринського, Юзефа Собесяка, Василя Бег-
ми, Одупа, Віктора Карасьова, Прокоп'юка та інших ак-
тивних борців проти фашизму. Ніколи не пізно було ма-
сам взятися за зброю.
Слід нагадати, що версію про можливу шляхетність
гітлерівців сіоністи, які раніше групувалися довкола
львівської антирадянської газети «Хвиля» (тираж
40 000 прим.), разом з представниками рабинату поши-
рювали ще влітку 1940 року у Львові, коли туди прибула
з Німеччини комісія по переселенню німецьких коло-
ністів з Волині й Галичини в рейх. Цю комісію очолюва-
ли досвідчені німецькі розвідники Ганс Кох, Теодор
Оберлендер, Отто Вехтер і Альфред Бізанц.
Мені розповідали львівські євреї, що цього літа, в час
передгроззя, через «зелений кордон», який не дуже
охоронявся, з німецького боку пробрався у Львів родич
відомого львівського багатія, власника пасажа, сіоніст
Гаусман. Наносячи один за одним візити своїм знайомим
євреям, він розповідав їм, що в «генерал-губернатор-
стві» живеться не так уже й кепсько, як, мовляв, «сур-
мить» про це з усіх сил світова преса й передусім «біль-
шовицька пропаганда». Гітлерівці, улещав своїх земля-
ків сіоністський вивідувач Гаусман, хоча й суворі люди,
160

але перш за все культурні, освічені. Правда, вони не
дуже полюбляють євреїв, так зате у них зразковий по-
рядок і дисципліна. Вони активно сприяють приватній
комерції, надають можливість торгувати всім, дозволя-
ють мати приватні крамниці й лавки. Якщо ж виконувати
всі їхні накази, можна не так уже й кепсько жити по той
бік, за Бугом і Сяном...
Можливо, клюнувши на приманку й цього «пропаган-
диста», тільки у Львові виявили бажання повернутися в
Польщу, окуповану гітлерівцями, ...вісім тисяч євреїв.
Про це тепер навіть жахливо згадувати. Я бачив їх на
власні очі — вони юрмилися біля вілли Франзувка на ву-
лиці 29 Листопада, де містилася фашистська комісія.
Уже в Перемишлі гітлерівці відокремили чоловіків од
жінок, провели санобробку, а потім почали організова-
но грабувати їх. І — згодом знищувати.
Ясна річ, Гаусмана спеціально завербувало гестапо і
послало його на радянську землю, щоб за допомогою
цього набожного єврея, -який прихопив з собою не лише
безпечну бритву, а й талес, переманути в «генеральне
губернаторство» заможних євреїв, котрі мали золото й
коштовні речі.
«Чому ці багатства мають зберігатися у них на радян-
ській території?
Адже краще буде, коли ми скористаємося ними для
придбання в нейтральній Швеції вольфраму, кольоро-
вих металів, нафти в арабських країнах, такої необхід-
ної для майбутнього нападу на Радянський Союз»,—
певно, так міркували вожаки гітлерівської Німеччини,
кадруючи план «Барбаросса»?
Фашистсько-сіоністський емісар ніби передбачив ді-
яльність юденратів і відіграв таку ж зловісну роль у до-
лі своїх одноплемінників, обдурених його розповідями,
яку відіграють сьогодні богобоязливі вербувальники з
Ізраїлю, закликаючи євреїв емігрувати в «обітовану зем-
лю», де їх спочатку обдирають, а потім штовхають в
обійми безробіття і злиднів.
Разом з унікальними документами часів окупації я
зберігаю в своєму особистому архіві номер «Газети жи-
довської» від 4 серпня 1941 року, що її випускали в
Кракові сіоністи польською мовою. Серед співробітників
цього унікального видання були також репортери львів-
ської «Хвилі», які свого часу втекли з радянської терито-
рії в окупований гітлерівцями Краків. На першій сторінці
6 В. Бєляєв
161

газети було надруковано знак іудаїзму — зірка Давида,
так званий «могендовид» і вміщено радісне повідомлен-
ня: «Німецькі літаки протягом останньої ночі бомбарду-
вали військові об'єкти Москви... В районі Києва німецькі
війська вдень 31 серпня продовжували переможний на-
ступ на більшовицькі позиції»...
А на третій сторінці сіоністські писаки підтримували
дух своїх одноплемінників, загнаних у Краківське гетто,
такими повідомленнями: «...Роботи по відновленню Від-
ділу релігійних культів завершуються, і в найближчий
час цей відділ почне функціонувати. Тим самим буде
відновлено рабинат релігійної єврейської общини, що
не діяв з початку війни. Відділ по релігійних віруваннях
буде функціонувати в колишньому своєму приміщенні
на вулиці Глібовській, будинок № 26/23»...
Такі ось сліди діяльності сіоністських журналістів під
час лихоліття окупації, коли над сотнями тисяч євреїв
уже нависла загроза цілковитого й нещадного знищен-
ня...
...В&рто сказати, що до приходу Червоної Армії, крім
газети «Хвиля» (редактор Генріх Хешелекес) сіоністсь-
ку отруту посилено розповсюджували у Львові такі га-
зети:
«Ді сіоністіше вох», редактор доктор Абрагам Ступ.
Адреса редакції — Коперника, 3.
«Дос фрайє ворт», редактор магістр Ервін Бієненен-
сток. Адреса — Костюшка, 3.
«Фольк унд арбайт», редактор С. Е. Гринтух. Овоцо-
ва, 3.
«Юдіше Блеттер», редактор Михайло Гелертнер. Сло-
нечна, 3.
«Найєр морген», редактор доктор О. Інслер. Вулиця
Святого Станіслава, 10.
Всі ці газети не тільки виражали погляди войовничого
іудаїзму й сіонізму, не лише вважали панацеєю від усіх
бід переселення євреїв у Палестину, але перш за все
виховували своїх читачів у дусі НЕНАВИСТІ ДО
РАДЯНСЬКОГО ЛАДУ, ЗАКЛИКАЛИ ЄВРЕЙСЬКЕ
НАСЕЛЕННЯ РІВНЯТИСЯ НА КАПІТАЛІСТИЧНИЙ ЗАХІД
З ЙОГО ІДЕОЛОГІЄЮ І МОРАЛЛЮ. Усім характером
своїх ідеологічних настанов, якими вони щодня отрую-
вали мозок одноплемінників, ці газети змикались і з
українською націоналістичною пресою. Це були такі
українські націоналістичні газети, як «Голос» (редак-
162

тор — антисеміст Богдан Кравців)} «Народна справа»,
«Наш прапор» (редактор д-р Стецюк), «Нова зоря»
(редактор колишній усусівець Юрій Назарук), «Новий
час» (редактор д-р Коновалець), «Батьківщина» (редак-
тор Дмитро Паліїв, досвідчений німецький агент, згодом
один з організаторів дивізії СС «Галичина»).
Не відставали від цих гадзінувок і газети польських
шовіністів — «Газета львовська» (редактор Олександр
Варенський), «Вєк нови» (редактор Броніслав Лясков-
ський). Уся ця преса становила собою єдиний фронт ду-
ховних отруювачів різноплемінного населення Львова,
намагаючись виховати в ньому ненависть до Радянсько-
го Союзу.
Перечитуєш зараз усю цю газетну мазанину, і тебе
вражає нікчемність змісту, провінційна обмеженість, а
найголовніше — зоологічна ненависть до Радянського
Союзу — надії трудящих усього світу. А коли з'являлися
такі відважні люди, як Нафталі Ботвин, що розстріляв
поліцейського провокатора, уся ця різномовна преса,
яку підтримували уніатська церква й рабинат, починала
з усіх сил їх цькувати. Ось де треба шукати давні духов-
ні контакти служителів церкви різних спрямувань у За-
хідній Україні, які активно готували прихід фашизму, а
значить — екремінації мільйонів мирних жителів і на-
самперед єврейського населення...
Як правило, саме заможним людям єврейської націо-
нальності вдавалося відкупитися великою сумою грошей,
придбати собі за золото «ліві» документи, які засвідчу-
вали, що їх власник справжній арієць, або знайти схови-
ще в бункері, де вони просиділи протягом усього періо-
ду окупації.
Відомий фашистський злодій і злочинець, убивця ба-
гатьох десятків мирних євреїв, голландський мільйонер
Пітер Ніколаас Ментен, якого зовсім нещодавно засуди-
ли в Нідерландах, мав у своєму розпорядженні в роки
окупації експерта у справах мистецтва сіоніста Юзефа
Штегліца, котрий тоді мешкав у Кракові, а зараз благо-
денствує в Ізраїлі.
Ментен забезпечив Штегліца через гестапо «осо-
бистою охороною», виклопотав для свого підопічного
такий аусвайс, з яким Штегліц міг ходити без єврейсько-
го розпізнавального знака й мешкати в центрі Львова.
В свою чергу сіоніст Штегліц допомагав Пітеру Ментену,
який протягом деякого часу жив у Кракові, управляти
&
163

комісаріатом (трекундер) у чотирьох поєврейських
антикваріатах міста, відбирав для його особистого ко-
ристування коштовні речі. Коли ж вони приїхали у Львів,
Пітер Ментен поселився в квартирі щойно розстріляного
німцями професора хірургії Тадеуша Островського, на
вулиці Романовича, 5. Юзеф Штегліц походжав разом із
своїм шефом по кімнатах професора, знімав зі стін цін-
ні картини всесвітньовідомих майстрів живопису, допо-
магав їх упаковувати і таким чином був спільником сво-
го шефа в пограбуванні цінностей, такою ж гієною, як
і його благодійник.
А бідні євреї, у яких не було ніяких цінностей і таких
високих опікунів, як Ментен, гинули сотнями, якщо на
їхньому шляху не траплялися безкорисливі люди різних
національностей, котрі допомагали приреченим.
Робота в Надзвичайній комісії по розслідуванню гітле-
рівських злодіянь допомогла мені розшукати таких
людей.
Одного разу, коли я обідав у ресторані «Жорж», до
мого столика підсів худорлявий чоловік, як з'ясувалося
згодом, єврейської національності, інженер за фахом.
Він чудом уцілів у бункері, і своїм порятунком зобов'я-
заний його колишній хатній робітниці, українці. Коли ми
розговорилися, інженер сказав:
— Я читав усі ваші статті про винищення моїх земля-
ків— львів'ян. Все це дуже добре. Але знаєте, що б я
зробив для того, аби гасити пожежу національної нена-
висті, яка іноді подекуди ще спалахує? Я б більше писав
про благородних, чесних людей інших національностей,
які не злякалися розстрілів, інших репресій, ішли в цей
важкий час проти течії і, незважаючи на смертельну
небезпеку, рятували нещасних, переховували їх.
— А ви таких знаєте? — запитав я.
— Знаю! — відповів інженер твердо, рішуче. І роз-
повів мені дуже вражаючу історію, як троє робітників
львівської каналізації — росіянин, поляк і українець —
врятували тринадцять євреїв за лічені трагічні хвилини
до остаточної ліквідації гетто. Коли вже.палав і вибухав
останній квартал будинків на Пелтевній і охоплені по-
лум'ям перелякані діти вистрибували з бункерів під кулі
фашистських автоматів, троє простих трудівників Льво-
ва: Соха, Коваль і Врублевський пробили ломами отвір
із бетонної труби каналізації у підвал, де ховалися від
гестапівців останні в'язні гетто. Робітники перетягнули
164

ТРИНАДЦЯТЬ приречених у підземний канал, де протіка-
ла річка Полтва, провели нещасних понад її підземним
руслом майже через усе місто, під площу біля монасти-
ря ордену отців Бернардинів. Робітники влаштували там
сховище, у якому втікачі просиділи з літа 1943 року до
27 липня 1944 року і вийшли на поверхню лише тоді,
коли над ними загуркотіли гусениці радянських танків.
Робітники каналізації весь час годували підземних підо-
пічних за гроші із мізерної зарплати, продаючи останні
хатні речі, і врятували їм життя.
Ця історія дуже схвилювала мене. Кілька місяців я
дізнавався про всі подробиці від врятованих — вони
приходили до мене додому й цілими вечорами розпові-
дали, розповідали, повідомляючи просто таки неймовір-
ні факти, яких найвигадливіша уява не допомогла б при-
думати письменникові. Внаслідок цих зустрічей народи-
лась документальна повість «Світло у мороці», яка вже
витримала кілька видань і яка сьогодні дошкуляє сіо-
ністам, котрі, звичайно ж, хотіли б, аби ніхто ніколи не
дізнався про випадки такого БЕЗКОРИСЛИВОГО благо-
родства людей.
Я знав чимало історій, схожих на цю. Так, полька Ядві-
га переховувала в підвалі протягом усього часу окупації
професора права, який згодом став моїм другом, май-
бутнього ректора Торунського університету, Кароля Ко-
рані. Я пам'ятаю багато подробиць про те, як інша поль-
ка врятувала сьогодні відомого провідного режисера
польських театрів Олександра Бардіні. Зрештою, я про-
читав у книжці засновника польського театру Арнольда
Щифмана, доброго знайомого Федора Шаляпіна і пи-
сьменника Лева Нікуліна, про те, хто й за яких обставин
врятував його, надавши тим самим Шифману можли-
вість побудувати в центрі Варшави, біля могили Неві-
домого Солдата, один з найбільших оперних театрів Єв-
ропи. Коли я приїхав у Варшаву, Арнольд Шифман
подарував мені свою книжку «Мої тулачкі воєнни» («Мої
воєнні мандрівки»), у якій детально описано історію йо-
го порятунку.
А ось ще деякі факти з історії тих далеких і тривож-
них років. Друг письменників Ярослава Галана, Петра
Козланюка і мій — доктор фізіології, делегат першого
всесвітнього конгресу фізіологів у Ленінграді, що відбу-
вся під головуванням академіка Івана Павлова, поляк
Здіслав Бєлінський вивіз із львівського гетто свого про-
165

фесора, єврея Адольфа Бека, добре усвідомлюючи, що
за це йому загрожувала смерть.
Але були й інші, суто кон'юнктурні випадки порятуван-
ня, коли «рятували» з міркувань далекої політики. На
цих випадках зараз активно спекулюють наші недруги,
прагнучи зобразити підступних, далекоглядних єзуїтів
лагідними, благородними миротворцями.
Про одне таке «спасіння» мені й хочеться детально
розповісти.
За дуже загадкових обставин вирвався з львівського
гетто відомий усьому світові сіоніст Іцкох (Курт) Левін
і одержав притулок у резиденції уніатського митропо-
лита, графа Андрія Шептицького, на Святоюрській горі.
Владика добре відав, що робить, приймаючи втікача.
Адже батько Іцкоха, головний рабин Львова Ієзекіїл Ле-
він, ще в 1924 році, коли львівський комсомолець На-
фталі Ботвин застрелив на Трибунальській вулиці відо-
мого найпідлішого провокатора Цехновського, виступив
з різким осудом вчинку відважного юнака. Шептицький
також добре знав, що, вбиваючи Цехновського, Нафталі
Ботвин знищує гадину, за доносом якої панська поліція
вбила польських комуністів Рутковського, Гібнера, Багін-
ського, Вечоркевича та багатьох інших. Але подумки
Шептицький аплодував Левіну, коли йому доповіли, що,
виступаючи в синагозі, Левін проклинав Нафталі Ботви-
на, який, мовляв, «продався Москві». Ці прокляття не
стихали у середовищі талмудистів-сіоністів навіть тоді,
коли з одинадцятої камери в'язниці «Бригідки» Ботвина
повели на розстріл, і він, відмовившись од послуг свя-
щеннослужителя-рабина, сказав: «Релігія існує для ра-
бів, а я не раб!» Під дулами гвинтівок комсомолець
Нафталі (зараз у Львові є вулиця його імені) закричав
катам: «Хай живе соціальна революція!»
Цієї соціальної революції боявся не лише Ієзекіїл Ле-
він, а й митрополит Шептицький. Незважаючи на відмін-
ність релігій, їх об'єднувала спільна ненависть до кому-
нізму, та шалена ненависть, що й сьогодні на очах усьо-
го світу об'єднує українських націоналістів з сіоністами
й усім іудейським духівництвом.
І тоді, в роки окупації, агенти гестапо адвокат Гойлі-
гер, Руперт та інші, що таємно працювали у львівському
гетто, відаючи, як тепло прийняв Шептицький Курта Ле-
віна, допомогли пробратися до узвишшя святого Юра,
до митрополита, іншому сіоністу — рабину Давиду Кага-
166

не. Саме він, Кагане, який став єврейським поліцаєм, за
різних обставин закликав віруючих на милість Ієгови і ні
в якому разі не перешкоджати карателям.
У своїй книзі «Дорога в нікуди» («Дорога до ніконд»),
випущеній у 1973 році у Варшаві видавництвом МОН, її
автори, відомі польські публіцисти, пишуть:
«Розпалюванню шовінізму та націоналізму (на Захід-
ній Україні.— В. Б.) сприяло також духівництво. Зокрема
дуже міцні зв'язки Організації українських націоналістів
і греко-католицького клеру можна було спостерігати
під час війни. Благословення митрополита Шептицького
Гітлеру та його армії, «уряду» Стецька, а також актив-
на участь духівництва в організації дивізії СС «Галичина»,
красномовно засвідчують це».
ОУН намагалася підтримувати найкращі стосунки з
церквою. «Сила держави,— писали націоналістичні «Кра-
ківські вісті» в номері від 1 листопада 1940 року,— грун-
тується на союзі церкви і держави».
Бандерівці весь час пов'язували справу націоналізму
з релігією. У своїх виступах представники керівництва
ОУН прославляли греко-католицьке духівництво, як ду-
ховних вождів націоналізму.
Шовінізм греко-католицького клеру яскраво виявле-
ний в одній із проповідей, виголошеній у маленькій
сільській українській церкві: «Дорогі парафіяни! Якщо
поблизу ви побачите зілля, що треба з цим зіллям
зробити? Ну, ось бачите, ляхи — це також зілля в на-
шому українському зерні. Треба нам це зілля вирізати
з коренем, цілком, щоб воно ніколи більше не вирос-
ло».
Такими проповідями уніатська українська церква за-
кликала бандерівців вирізувати «при корені» польських
жінок і дітей, не кажучи вже про чоловіків, і палити всі
польські села на Волині.
А за всім цим стояв авторитет Андрія Шептицько-
го, його духовне керівництво, а заокеанські сіоністи за-
раз намагаються зобразити його лагідним миротвор-
цем...
У червні 1966 року бандерівський журнальчик «Укра-
їнський самостійник», що виходить у Мюнхені, повідом-
ляв своїм читачам:
«Одної червневої ночі 1943 р. мандрівник, зодягнений
тільки в лахміття, задзвонив при вході до Палати митро-
полита Шептицького, пастиря греко-католицької церкви
167

і одночасно високошанованого політичного авторитету
для українців у Східній Галичині. Вулиці Львова були
пусті, і тільки стежи СС-ів та української міліції перехо-
дили містом. Незнайомий мандрівник ніс з собою вели-
кий збиток. (Зверніть увагу на цю деталь.— В. Б.). Було
вже по півночі. Переляканий священик виглянув через
віконце в брамі. Мандрівник, що справляв гнітюче вра-
ження в своїх лахміттях, промовив: «Скажіть його свято-
сті, що рабин Кагане просить помочі». Священик боязко
закрив віконце. Наступні хвилини здавалися вічністю для
рабина Кагане, який саме втік з умираючого гетто, за-
бравши з собою звій тори із синагоги при вулиці Шайно-
хи, де він виконував уряд рабина на протязі останніх
одинадцяти років. За якусь хвилину відкрилася брама,
і рабин-втікач увійшов до палати. Священик супроводив
його коридорами до великої бібліотеки і сказав: «Його
святість прагне, щоб ви тут були гостем; ми будемо
дбати про всі ваші потреби»...»
Далі, на наступній сторінці, цей журнал повідомляє:
«Коли до Львова прийшла совєцька армія, то врятова-
ні жиди знов зібралися. Збереглося при житті всього
кількасот з -80 тисяч львівських жидів. Д-р Кагане був
одним з перших організаторів нових установ. Після виїз-
ду до Ізраїля, д-р Кагане став керівником рабинатського
уряду при штабі ізраїльської армії. В 1952 році він був
надрабином ізраїльських повітряних сил. Тепер д-р Кага-
не перебрав становище надрабина в Буенос-Айресі. Цьо-
го домагалися євреї в Аргентіні, а ізраїльське представ-
ництво піддержало цю пропозицію».
Хочу додати, що до того, як рабин Кагане пізньої оку-
паційної ночі відвідав Шептицького і скористався його
гостинністю, перебуваючи у львівському гетто, Кагане
умудрився деякий час послужити у єврейській міліції
«Орднунг міліц», яка була нічим іншим, як допоміжним
органом гітлерівських окупаційних властей, допомагала
їм проводити селекції, вантажити в товарні вагони, що
направлялися в Освенцім, Тремблінку, Белжець, Собі-
бур та інші табори смерті, своїх побратимів-євреїв, пе-
реважно бідноту. Про цю свою роль єврейського полі-
цая пише Кагане у своєму щоденнику...
Ці рядки із запеклого націоналістичного журнальчика
«Український самостійник» зовсім не випадково пере-
друкувала в тому ж червні 1966 року ізраїльська сіо-
ністська газета «Гаарець» («Країна»).
168

Дивний ідилічний переклик через Середземне море
органу катів-бандерівців і газети, яка, хоча б за прина-
лежністю до мови родичів ШЕСТИ МІЛЬЙОНІВ ЄВРЕЇВ,
убитих не лише гітлерівцями, а й їхніми посібниками —
українськими націоналістами, повинна була б за логікою
речей увесь час нагадувати: «вбивці серед нас». Адже
не хто інший, як митрополит і граф Андрій Шептицький,
роками надихав, щоправда хитро, вміло, на сторінках
«Мети», «Нової зорі», «Часу» та інших католицьких ви-
дань бандерівщину, активно впливав на зростання ан-
тисемітизму і погромів, що набрали небаченої сили як
тільки гітлерівська армія ЗО червня 1941 року ввірвалась
у Львів. Хто відкрито, явно підтримував режим Гітлера,
як не митрополит Андрій Шептицький?
У 1948 році на спеціальній конференції, присвяченій
реабілітації митрополита Шептицького та інших уніатів,
одним з доповідачів був саме рабин Давид Кагане. Це
з його ініціативи поширено легенду про митрополита і
графа Андрія Шептицького як про «рятівника євреїв».
Надаємо тепер йому слово, ієрарху тої церкви, яка
буцімто «ніколи не втручалася в політику»:
«Його Високопревосходительству
Фюрерові Великонімецької імперії
Адольфові Птлерові.
Берлін, Рейхсканцелярія.
Ваша Ексцеленціє! Як глава української греко-като-
лицької церкви, я передаю Вашій Ексцеленції мої сер-
дечні поздоровлення з приводу оволодіння столицею
України, златоглавим містом на Дніпрі — Києвом!.. Бачи-
мо в Вас непереможного полководця незрівнянної і
славної Німецької Армії. Справа знищення і викорінення
большевизму, яку Ви як Фюрер Великого Німецького
Рейху взяли за мету в цьому поході, забезпечує Вашій
Ексцеленції подяку всього Християнського світу. Україн-
ська греко-католицька церква знає про історичне зна-
чення могутнього руху Німецького Народу під Вашим
керівництвом... Я БУДУ МОЛИТИ БОГА ПР0 БЛАГОСЛО-
ВЕННЯ ПЕРЕМОГИ, ЩО СТАНЕ ЗАПОРУКОЮ ТРИВАЛО-
ГО МИРУ ДЛЯ ВАШОЇ ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ, НІМЕЦЬКОЇ АРМІЇ
І НІМЕЦЬКОГО НАРОДУ.
З ОСОБЛИВОЮ ПОШАНОЮ
АНДРЕЙ, ГРАФ ШЕПТИЦЬКИ Й...»
169

Напевно, жоден із ієрархів усіляких церков і сект, що
діяли за межами гітлерівського рейху, не виголосив у
роки другої світової війни такого вірнопідданського, я б
сказав, холуйського визнання на честь біснуватого фю-
рера, Адольфа Гітлера, яке виголосив митрополит і
граф Андрій Шептицький!.. Але ж, окрім цього доку-
мента, що зберігається в архіві Інституту історії партії
при ЦК Компартії України в Києві (фонд 57, оп. 4, справа
338, стор. 131—132), є чимало інших знайдених докумен-
тів, послань, прохань, підписаних Андрієм Шептицьким
і надісланих митрополитом із Святоюрської гори у
Львові на адресу хижого маніяка Гітлера, який залив
кров'ю не тільки землі Европи, а й землю України і
Росії.
А скільки таких холуйських документів, у яких нео-
зброєним оком простежується тісний зв'язок церкви з
фашизмом і пожадливість її ієрархів, спалено й не
виявлено?
Про скільки таємних змов, нарад, законспірованих
зустрічей уніатських вожаків з фашистськими карателя-
ми ми ще не знаємо?
У Центральному державному історичному архіві у
Львові зберігається ще один вартий уваги документ, що
стосується головної теми нашої розмови.
До 1947 року на Львівщині, в селі Суховоля, Горо-
доцького району, існував жіночий монастир святого
пророка Іллі, що належав ордену Василіан, підпоряд-
кованому Шептицькому. Крім ігумені Ігнатії Слобо-
дян, у ньому було ще сімнадцять черниць, які перебу-
вали в стані, м'яко кажучи, «містичної екзальтації».
З поміж них особливо виділялась літня черниця Овксен-
тія, яка за документами митрополичої консисторії/ вва-
жалася пророчицею і перебувала в постійному контакті
з Шептицьким, зустрічалася з владикою, писала йому
листи.
Ось один з них:
«Ваша Ексцеленціє, Високопреосвященні Архієрею,
Владико і наш Найдорожчий Батьку!
На відповідь Вашої Ексцеленції, за котру дуже сер-
дечно дякую, хотіла-бим подати до перечитання усі мої
дотеперішні записки, які я робила через цілі майже два
роки, щодо Німецької Держави і її Славного Вождя Гіт-
лера і в злуці з ним України... Гітлер — Божий вождь,
170

й та війна — то є війна Божа. Тут не б'ється чоловік, але
Бог в чоловіці, рука божа іде «перед і побиває ворога...
Хоче Господь наділити Єго ще великою ласкою і сла-
вою, як великого і могучого Цара світла, якщо випов-
нить то, що Господь від него бажає... Ось тут вичислю
прочі бажання Господні до нього.
1.	Щоб був правдивим вповні католиком, злученим з
Папою, який мав би надати усі потрібні релігійні йому
приписи, а на кінці золоту корону наложити на його го-
лову і найменувати Єго Царем цілої Європи.
2.	Щоб побудував церкву наперід своєї Палати під
назвою «Мати Божої опіки». Матір Божа з дитятком ку-
сом (образ) має бути з самого золота, уміщена в голов-
ному престолі.
3.	Щоб знищив усюди безбожництво в своїй державі,
де завоює: безбожників не тримати в жадних урядах, ні
посадах. ЖИДИ ЩОБ МАЛИ СВОЄ МІСЦЕ, А НЕ БУЛИ
ПОМІЖ ХРИСТИЯНАМИ, БО ЗНЕВАЖАЛИ БОЖИЙ
ЗАКОН І ЩОБ НЕ НАЛЕЖАЛИ ДО ЖАДНИХ УРЯДІВ,
А БУЛИ ЯК НАЙНИЖЧИЙ КЛАС РОБІТНИКІВ (тут і далі
підкреслення моє.— В. Б.).
4.	Щоб дозволив розвиватися всюди християнству,
священству, монашеству і прочим релігійним устано-
вам.
Дуже Він багато діставав Божого Благословення і мо-
лите. Мати Божа рятувала Єго кораблі на морі, а ворожі
затоплювала через його військо. І мати Божа сказала:
що УКРАЇНА МАЄ БУТИ СХОРОНЕНА ПІД ОПІКОЮ
І СИЛОЮ НІМЕЦЬКОЮ, ПІД її ПРОТЕКТОРАТОМ... Од-
ного разу благословила-м Вождя Гітлера тим великим
хрестом і так молилася за Него: «Боже, благослови Єго
і Єго військо, будь сильний, вожде, в своїй державі і
твоє військо, де підеш — там побіди, посилаю тобі Вож-
дя України Святого Архістратига Михайла з своїм
небесним військом на поміч». Піднесла духом вгору
Вождя Гітлера, просячи Отця Небесного для Него о по-
біду...
ЧУЮ, ЩОБ НІМЕЦЬКЕ ВІЙСЬКО НІЦ НЕ ЩАДИЛО
В РОСІЇ НІ МІСТ, НІ ЗАМКІВ, НІ СІЛ, БО ГОСПОДЬ НЕ
ХОЧЕ, ЩОБ ТАМ ЩОСЬ ОСТАЛО. РОСІЯ МАЄ СЯ
ВІДБУДУВАТИ НАНОВО І МІСТА І СЕЛА, БО ТО УСЕ
Є ЗАРАЖЕНО ГРІХОМ — НЕЧИСТЕ. З ГРУЗІВ РОСІЙ-
СЬКИХ ДОМІВ І ПЕРШОЇ П'ЯДИ ЗЕМЛІ, ЯКА МАЄ СЯ ЗІ-
БРАТИ, ЗАПОВНИТЬСЯ ЧОРНЕ МОРЕ. МОВ НЕНАЧЕ МА-
НІ

ЄТЬСЯ ЗРОБИТИ МІСТ НА МОРІ З ГРУЗІВ, А РОСІЯ
ПО ВІЙНІ МАЄ СЯ НАЗИВАТИ: НОВА ЗЕМЛЯ... Цілую
ручки і ноги і прошу о благословеніє і молитви.
Слуга в хресті
с. Авксентія, ч. св. В. В. Суховоля».
Українська буржуазія, керівники організації україн-
ських націоналістів та інших націоналістичних партій три-
валий час вважали Шептицького дуже мудрою людиною,
називали його по-підлабузницьки «українським Мойсе-
єм». Як же «Мойсей» прореагував на цю відверту бісну-
вату маячню в роки окупації, коли довкола лилася кров,
коли тисячі вихованих ним українських націоналістів і
поліцаїв знищували сотні тисяч людей єврейської націо-
нальності, підпалювали синагоги й будинки львівського
та інших гетто, закидували підвали цих будинків, де
ховалися останні діти гетто, гранатами, і, нарешті, коли
у нього на горищі переховувалися син головного рабина
Львова Іцкох Левін і єврейський поліцай — рабин Давид
Кагане?
Нарешті, як він поставився до порад релігійної фана-
тички щодо розв'язання єврейського питання, які пе-
редавалися від Всевишнього через нього Гітлеру?
Одержавши листа від Овксентії, Шептицький надсилає
Гітлеру чергове послання:
«Фюрерові й Рейхсканцлерові Великонімецького Рейху
Адольфові Гітлерові. Берлін.
Ваша Ексцеленціє!
Нижчепідписаний український архієпископ Візантій-
ського обряду у Львові протягом довгих років знає одну
жінку, яка вже багато років пишається Фюрером і зав-
жди молиться за Нього.
Ця жінка є пророчицею і часто бачить таємничі видін-
ня, які за принципами міфічної теології можуть уважа-
тися словами Всевишнього. Ця жінка просить мене напи-
сати листа.
Я роблю це з охотою в опінії, Що цим виконую свій
обов'язок перед Вашою Ексцеленцією. Пророчиці Бо-
гом сказано: «Гітлер у покорі просив мене про перемо-
гу. Він буде вислуханий і приведений до найвищої зем-
ної слави, якщо він зробить те, що я від Нього вимагаю.
Він повинен у повній одностайності із Вселенським Гла-
172

вою Християнства Папою Римським допомогти христи-
янству одержати перемогу.
Якщо Ваша Ексцеленція бажає одержати більш до-
кладні відомості, я і надалі залишаюсь до Ваших послуг.
Вашої Есцеленції відданий слуга
Андрей Шептицький, архієпископ.
Львів, 3 березня 1942 року. Площа св. Юра, 5».
Ось ще один доказ того, що церква нібито «не втру-
чалась у політику». Ще одна вірнопідданська обіцянка
бути інформатором і радником Адольфа Гітлера в
будь-якому питанні. Ось свідчення того, як уніатська
церква поводила себе під час лихоліття окупації.
Ну, а як же все-таки узгодити з цими листами той
факт, що Шептицький переховував у себе втікачів із
львівського гетто? — може виникнути питання у наївного
читача.
Справа в тому, що Шептицький умів завжди дивитися
вперед і на всякий випадок хотів, застрахувати себе в
тому випадку, коли зміниться політична ситуація. Йому
було відомо в роки війни, який процент сенаторів єв-
рейської національності засідає в сенаті Сполучених
Штатів Америки і скільки серед них сіоністів. На всяк
випадок він кидав їм «подачку на майбутнє». Ці двоє
порятованих ним — син рабина і рабин Кагане — змо-
жуть засвідчити, яким добрим був митрополит, і забу-
дуть при цьому скільки їхніх одноплемінників було зни-
щено за його мовчазної згоди, потурання, вихованими
ним же в дусі релігії і націоналізму головорізами з
ОУН. Так воно й сталося. У сутані священнослужителя
греко-католицької церкви рабин Давид Кагане втік на
Захід, одержавши за протекцією своїх одновірців зван-
ня полковника і головного рабина Польської Армії, але
в Народній Польщі йому не сподобалось, і він переїхав
до Ізраїлю. Там він став одним із керівників рабинсько-
го департаменту. В 1952 році Давид Кагане був голов-
ним рабином ізраїльських військовоповітряних сил. Він
благословляв і духовно готував саме тих льотчиків, які
під командуванням одного «яструба» Моше Даяна в
червні 1967 року нещадно спалювали напалмом мирні
арабські міста й села, а зараз час від часу здійснюють
провокаційні нальоти на інші країни Близького Сходу.
Нині уряд Ізраїлю відпустив Давида Кагане як релігій-
ного емісара ще далі — за океан. Він — головний рабин
173

Артентіня. Він частенько зустрічається на вулицях одно-
го з сіоністських центрів — Буенос-Айреса з воєнним
злочинцем, колишнім комісаром львівського гестапо,
Кучманом. Це друг голландського злочинця, мільйонера
і злодія Пітера Ніколааса Ментена, він допомагав йому
поселитися 5 липня 1941 року в квартирі вбитого Тадеу-
ша Островського, видатного хірурга, якого Ментен по-
грабував до цурки після його загибелі.
Кучман вривався у Львів ЗО червня 1941 року разом
з «СС ейнзатц» командою «Галичиною» під командуван-
ням бригаденфюрера Ебергарда Шенгарта. Це «з'єднан-
ня спільно з нахтігалівцями розстрілювало в ніч з
ЗО червня на 1 липня 1941 року велику групу вчених
Львова.
Про це я детально написав у книжці «Нічні птахи». Та
Ебергарду Шенгарту не пощастило. Його згодом спійма-
ли англійці й за вироком Британського військового суду
від 16 березня 1946 року повісили, але не за керівни-
цтво розстрілом львівської професури, а за те, що він
особисто розстріляв англійського військового льотчика.
А ось учасники злочинів у Львові в ті страшні липневі
ночі 1941 року, приятелі Шенгарта та його заступника
СС штандартенфюрера Ганса Гейма,— Пітер Ніколаас
Ментен і Кучман подалися в різні сторони: Ментен у
Голландію, а Кучман ще далі — за океан. Хоча руки у
нього в крові, Давид Кагане залюбки зустрічається із
земляком, з українськими націоналістами, які отабори-
лись у Буенос-Айресі і які навіть утворили тут комітет
по охороні могили бандерівського терориста Мацейка,
котрий убив у 1934 році на вулиці Фоксаль у Варшаві
міністра внутрішніх справ Польщі, католика Броніслава
Перацького.
Друзі пригадують минулі дні і, зокрема, створюють
міф про «доброго, людяного рятівника євреїв, кандида-
та в святі графа Андрія Шептицького». Рабин Давид
Кагане охоче сприяє поширенню цього міфу...
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Після публікації цього памфлета на сторінках радян-
ської періодичної преси, у Сполучених Штатах Америки
і навіть в Австралії захвилювалися сіоністські борзописці
й почали піддавати сумніву всі, абсолютно всі факїи,
174

наведені мною, вдаючись до недопустимих перекру-
чень.
Газета «Морген фрагайт» намагалася довести, що жо-
ден з поляків не допомагав повсталому варшавському
гетто, що «повсталі євреї були самітні». Але ж це справу
жнісінька брехня! Немає потреби посилатися на численні
джерела, що спростовують це брехливе твердження,
яке я дослівно наводжу з газети «Морген фрагайт»:
«...Треба також відзначити, що не тільки українські
фашисти знищували євреїв. Під час повстання у Варшав-
ському гетто та в інших гетто євреї були дуже самітні.
Варшавські поляки бачили, як гетто палає, і майже ніхто
їм не допомагав. І не допомагало їм не лише цивільне
населення, але також і збройні сили Польщі, що оперу-
вали з Лондона, а також жодна держава, яка боролася
проти Гітлера на фронтах, у тому числі й польський
фронт...»
Ось так сіоністи зводять наклеп не тільки на весь по-
льський народ, але й на держави союзної коаліції, в то-
му числі й на Радянський Союз, одні лише партизани
якого виявили під час цієї жахливої війни величезну
гуманність стосовно єврейського населення, що зазнало
нечуваного лиха.
Та найдошкульніше вкололо сіоністських писак моє
викриття провокаційної діяльності юденратів, про яку
досить детально описано в памфлеті, і вони з усіх сил
намагаються обілити їх.
Якийсь «доктор» Глікман на сторінках газети «Морген
фрагайт» від 2 лютого 1978 року закінчує свій вистугі
словами: «Геббельс, хай він буде проклятий, повинен
був би повчитися у Бєляєва, а також у інших...»
Я не буду порівнювати «доктора» Глікмана з Іудою та
іншими зрадниками, дотримуючись правил такої, з до-
зволу сказати, «полеміки»...
На допомогу Глікману та іншим сіоністським писакам
поспішила українська націоналістична газета «Вільне
слово», що виходить у Торонто. 1 липня 1978 року ця
рептилька вміщує статтю «Юденратй, митрополит Шеп-
тицький і... Бєляєв».
...«Підла і страшна своїм цинізмом роль юденратів не
розкрита'* і донині,— пише Бєляєв,— і береться її «роз-
кривати».— У світлі подій історії,— каже він,— вони
несуть відповідальність за винищення мільйонів не мен-
175

шу, ніж гестапо та ігП_иі каральні органи гітлерівського
рейху»...
«Це неправда»,— повторюють за «доктором» Глікма-
ном криваві бандерівці, які, сподіваючись на нові подач-
ки, лижуть зараз п'ятки сіоністам, що засіли в адмініст-
ративних органах американського континенту.
А ось як визначає злочинну роль юденратів якась
Фріда Міхельсон, що живе нині у «благословенному»
Ізраїлі. 1973 року в Ізраїлі, у видавництві «Бет Лохамей
Гагетаот — Будинок борців гетто — Гакібуц Гамехауд»,
як це не дивно, вийшла російською мовою книжка Фрі-
ди Міхельсон «Я пережила Румбулу». В цій книжці вона,
одна з останніх в'язнів розташованого в Латвії, поблизу
Риги, концентраційного гітлерівського табору смерті,
розповідає про страхіття гітлерівського терору:
«...Всі заходи по ізоляції євреїв од арійського насе-
лення німці здійснювали в Ризі через так званий «єв-
рейський комітет» — «юденрат», нібито утворений ними
Для здійснення самоуправління. Деякі члени «Юденра-
ту» намагалися дещо зробити для полегшення станови-
ща євреїв, які піддавались терору, звертаючись у якісь
німецькі інстанції. ТА НЕЗАБАРОМ З'ЯСУВАЛОСЯ, ЩО
ВСЯ ЦЯ ЗАТІЯ З «КОМІТЕТОМ» — ЧИСТІСІНЬКА ФІКЦІЯ
ДЛЯ ОБДУРЮВАННЯ І БІЛЬШ ОРГАНІЗОВАНОЇ
РОЗПРАВИ З ПРИРЕЧЕНИМИ ЖИТЕЛЯМИ».
І далі Фріда Міхельсон, вдаючись до фактів, свідчить,
що життя їм врятували не сіоністи— члени юденрату,
а чесні, благородні латиші й навіть кілька прибалтійських
німців, які надали їй притулок в умовах жахливого гітле-
рівського терору.
Це свідчення сьогоднішньої жительки «землі обіто-
ваної» цілком підтверджує ще раз мої докази і водно-
час дає ляпас усім цим глікманам та їхнім однодум-
цям...
...Восени 1944 року, коли ще йшла війна і Львів був
затемнений, мені необхідно було відвідати одного зна-
йомого, у якого мали? бути, за нашими припущеннями,
дуже важливі відомості для Комісії по розслідуванню
гітлерівських злодіянь на Львівщині. Пізнього вечора я
піднімався до нього на третій поверх старовинного бу-
динку на Сікстуській вулиці. Між другим і третім повер-
хом моя нога несподівано наштовхнулась на тіИо люди-
ни. Я відсахнувся і освітив лежачого ліхтариком. «П'я-
ний, напевно»,— майнула думка. На мене дивилися
176

сповнені жаху очі. На цементній підлозі, закутавшись у
лахміття, лежав юнак років дев'ятнадцяти.
— Цо пан ту робі? — запитав я по-польськи, тамуючи
нервову дрож у тілі від такої несподіваної зустрічі,
— Я — спі,— відповів незнайомець.
— У вас немає житла? — запитав я.
— Є. На Пелтевній. Але там німці замордували всіх
моїх рідних,— заспокоюючись, сказав незнайомець і,
щулячись, підвівся.
Я повів його до себе в квартиру, звелів скинути дран-
тя, і поки він мився у ванній, поставив чайник на газову
плитку, знайшов у своєму, досить-таки небагатому гар-
деробі штани, сорочку, шкарпетки і сандалі.
За гарячим чаєм з «Крекетом» незнайомець розповів
мені свою страшну історію. Виявляється, він був один
з тих ста найбільш фізично дужих останніх в'язнів Янів-
Ського табору смерті, розташованого на околиці Льво-
ва, з котрих гітлерівці утворили так звану бригаду «тау-
зенд фюнф», тобто «тисячу п'ять», або «бригаду смер-
ті». Нею командував унтерштурмфюрер СС Вальтер
Шарлок. «Бригада смерті», яку охороняли сто шупопо-
ліцаїв, повинна була ночами розкопувати після поховань
розстріляних німцями людей, а потім спалювати на ба-
гаттях за приміським селищем Лисиничі їхні трупи, замі-
таючи таким чином сліди жахливих гітлерівських злочи-
нів. Уся ця воістину диявольська робота виконувалась
з німецькою педантичністю, під звуки невеликого ор-
кестру, який грав спеціально написане композитором
Якубом Мундом «Танго смерті».
Всі ці неймовірні подробиці мій новий знайомий Леон
Величкер,— так його звали,— розповів монотонним,
Спокійним голосом, начебто говорив про нормальні, бу-
денні речі. Коли ж стало ясно, що після ліквідації слідів
злочинів приречені в'язні, загнані в «бригаду смерті»,
будуть розстріляні, а їхні трупи теж підуть на штабелі
колод і будуть спалені, вони підняли повстання, але
невдало. Майже всі, за винятком трьох, яким вдалося
прорватися через колючий дріт у Ганичівський ліс, були
перебиті п'яними шуцманами. Одним .з уцілілих був Ле-
он Величкер.
Я допоміг йому влаштуватися на роботу, записав його
свідчення, і їх було включено в акт Надзвичайної слідчої
комісії по розслідуванню гітлерівських злодіянь, а потім
вони ввійшли в обвинувальні матеріали Нюрнберзького
177

процесу. Крім цього, я просив Величкера написати мені
для збірника «Доля вчених одного міста», який я готу-
вав, статтю «Бригада смерті». Він охоче виконав моє
прохання. Я також порадив йому написати документаль-
ну повість про пережите, розповісти про лихоліття оку-
пації і головне про те, як уніатська церква, очолювана
митрополитом Андрієм Шептицьким, розпалювала у се-
редовищі українських націоналістів ненависть до мирних
людей інших національностей і таким чином сприяла ма-
совим звірствам. Леон Величкер у всьому зі мною по-
годжувався, виконував мої прохання, ним було сказано
тисячі слів подяки Радянській Армії, яка визволила його
і врятувала від смерті останніх його співвітчизників. Зго-
дом він виїхав у Польщу, а 1946 року я одержав його
книжку «Бригада смерті», видану в Лодзі, у якій я зна-
йшов своє прізвище й слова подяки мені за добрі пора-
ди...
Минуло з того часу понад чверть століття. І от нещо-
давно мені, на жаль, довелося переконатися, як зміню-
ються люди, потрапляючи у капіталістичний світ і стаючи
найманцями можних світу цього, слугами Мамони.
У квітні 1979 року мені довелося бути делегатом від
Радянського Союзу на Міжнародній науковій конферен-
ції «Дитина в роки другої світової війни», на якій висту-
пали делегати з деяких країн, вимагаючи ні в якому разі
не застосовувати строків давності до гітлерівських воєн-
них злочинців, які, до речі, лише в одній Польщі знищи-
ли понад два мільйони дітей.
Один з делегатів показав мені, а потім подарував ви-
дану за океаном, у США, англійською мовою книжку із
знайомою назвою — «Бригада смерті». «Вкрали назву
у Величкера»,— одразу подумав я. Та коли я ознайо-
мився із змістом книжки й передмовою до неї, збагнув,
що за цей час — понад чверть віку — юнак у лахмітті,
якого я випадково зустрів на сходовій площадці між
двома поверхами старовинного будинку у Львові, став
доктором Леоном В. Веллсом і значно доопрацював
свою книжку, яка продається як бестселер у багатьох
країнах.
«Ну що ж, нічого поганого немає в тому, що юнак,
який колись врятувався од смерті, від фашистських зві-
рів, став ученим»,— подумав я і, гортаючи книжку,
несподівано серед імен гітлерівських злочинців побачив
176

своє прізвище. Ось що написав про мене на 261—262
сторінках своєї книжки Леон Величкер-Веллс:
«У той період я зустрів кореспондента провідної ро-
сійської газети «Известия» Володимира Бєляєва (звідси
починається неправда. Я ніколи не був кореспондентом
«Известий», я був військовим кореспондентом Радян-
ського Інформбюро і Всеслов'янського Комітету в захід-
них областях України.— В. Б.).
Він справив на мене враження серйозної і розумної,
ерудованої людини, яка глибоко розуміла все, що тоді
відбувалося. Він написав ряд статей про трагедію єв-
рейського народу при Гітлерові. Він розповів мені, що
пише книжку про долю провідної польської інтелігенції
під час німецької окупації. Оскільки я знав, де й коли
багатьох цих учених було вбито, то мені захотілося на-
писати нарис для цієї книжки, назва якої була «Доля
вчених одного міста», що я згодом і зробив.
З тих пір ми дуже часто зустрічалися в його квартирі
І обговорювали різні проблеми...
...І як я був вражений, коли в 1959 році прочитав у
Лондонській єврейській хроніці про ряд статей, написа-
них Володимиром Бєляєвим про одну пару, яку сіоністи
«умовили» виїхати з Росії в Ізраїль. Проте, перебуваючи
в Ізраїлі, вони зненавиділи його,й «вислизнули» в Бра-
зілію.
Бєляєв пише, що вони тепер благають дозволити їм
повернутися в Росію. Володимир Бєляєв знає, що краще
увічнювати міф про те, що всі, хто втік з Росії, хочуть
повернутися назад...»
Отже, Леон Величкер, розпропагований зараз заоке-
анськими сіоністськими центрами, уже забув, як Радян-
ська Армія врятувала його від пазурів фашистської
смерті, й твердить тепер, що введені в оману і затягнуті
в піски Ізраїлю ловцями душ тисячі євреїв — є всього-
на-всього «міф».
Подивився б він, скільки цих обдурених людей обби-
ває зараз пороги посольства СРСР у Відні, благаючи
простити їм зраду Батьківщини й дозволити повернутися
на землю, де вони виросли й були врятовані від фа-
шистської смерті.
Та не тільки гидке, ганебне в даному разі слово «міф»
вихопилося з уст цього перевертня, який колись клявся
мені в любові до армії-визволительки, до всього радян-
ського народу.
179

На 267 сторінці доктор Леон Веллс повідомляє:
«...Вона під час війни переховувалася в монастирі,
який був під опікою великого гуманіста архієпископа
(знову помилка! — митрополита.— В. Б.) Андрія Шеп-
тицького. Ми говорили про великого філантропа карди-
нала (знову помилка. Ніколи Шептицький не був карди-
налом! — В. Б.) Шептицького».
Веллс прокладає містки примирення між учорашніми
бандерівськими головорізами й сіоністами, твердячи,
що духовний опікун розгнузданої націоналістичної сти-
хії, яка не визнавала ніяких принципів моралі, Андрій
Шептицький був людяним філантропом. Для чого по-
трібна ця легенда про лагідність агнеця Шептицького
Леону Веллсу-Величкеру? Для того, щоб примирити вчо-
рашніх злочинців із сіоністами, у яких один спільний ро-
ботодавець — Уолл-стріт і численні голдуотери, що засі-
дають у сенаті.
І тут варто пригадати, що писалося в пропагандист-
ській брошурі організації українських націоналістів, ви-
даній у 1929 році у Львові в «Націоналістичній бібліоте-
ці» на субсидії гуманіста і графа Андрія Шептицького.
«Треба буде крові,— говорилося в ній,— дамо море
крові. Треба буде для цього пожертвувати матеріальни-
ми цінностями — не зоставимо для себе нічого. Не со-
ромимося ні вбивств, ні грабунків. Боротьба не знає ети-
ки! Етика на війні — це залишки невольництва, нав'яза-
ного переможцями переможеним... Будь-який шлях,
що веде до нашої високої мети, незалежно від того,
як називається він в інших — героїзмом чи підлістю,—
є нашим шляхом...»
Чи варто коментувати цю людоїдську програму,
освячену авторитетом Шептицького, якого зараз, об'єд-
навшись в один хор, намагаються звеличувати й глори-
фікувати сіоністи й безпосередні вбивці сотень і тисяч
їхніх одноплемінників — криваві кати бандерівці?..

Кіноповісті

ІВАННА
КОГО ХОВАЮТЬ!
Осінній вітер гасає над узгір'ями Львова і дме з такою
силою, ніби хоче розхитати його старовинні вежі й дзві-
ниці.
Рве вітер цупке полотнище червоного прапора, зовсім
недавно піднятого над міською ратушею, що її, як і в
давнину, вартують два кам'яні леви.
На екрані з'являється напис:
ВСЕ, ЩО ВИ ПОБАЧИТЕ,
ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В РОКИ ВЕЛИКОГО НАРОДНОГО ГОРЯ—
ФАШИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ...
Вітер обриває рештки глянсуватого листя з тополь на
Академічній вулиці, жене їх мокрою бруківкою до
пам'ятника Адаму Міцкевичу.
Пориви осіннього вітру розвівають сиву бороду згорб-
леного старика, який, насунувши на лоб старомодний
брилик, повільно йде у літньому пильовику Першсгп$ав-
невою вулицею в напрямі оперного театру.
Віддалік, не спускаючи пильного погляду зі згорбле-
ної спини старика, іде високий, зовні нічим не примітний
залізничник з запалими щоками...
Кремезній, кирпатій регулювальниці, яка хвацько ке-
рує вуличним рухом, мабуть, дошкуляє сирий і холод-
ний вітер. Вона пританцьовує на бруківці і, чекаючи змі-
ни, раз у раз поглядає на годинник міської ратуші, про-
пускає назустріч старикові трамваї і машини.
Раптом дівчина повертається до вулиці Горького і,
здивована, піднімає смугасту паличку, зупиняючи рух
транспорту по Першотравневій.
Завивання осіннього вітру зливається зі звуками тягу-
чого церковного співу. На фоні траурної мелодії з'явля-
ється напис:
ОСТАННЬОЇ ОСЕНІ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
НЕДАВНО ВИЗВОЛЕНИЙ ВІД ГІТЛЕРІВСЬКИХ ОКУПАНТІВ
182

РАДЯНСЬКИЙ ЛЬВІВ ПОБАЧИВ НА СВОЇХ ВУЛИЦЯХ
МЕРТВОГО КНЯЗЯ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОТ ЦЕРКВИ.
МАЙЖЕ ПІВСТОЛІТТЯ ВІН БЕЗЗМІННО СИДІВ
НА МИТРОПОЛИЧОМУ ПРЕСТОЛІ,
ОТОЧЕНИЙ ВСІЛЯКИМИ ЛЕГЕНДАМИ...
В труні, осипане хризантемами, розумне, з розкішною
сивою бородою, обличчя небіжчика митрополита графа
Шептицького.
За чорним катафалком з труною, оточеним важкими
вінками, дуже повільно і величаво йдуть каноніки, віка-
рії, декани в пелеринах і без них, протопресвітери в
одягу, що відповідає їх сану.
Як велика чорна змія, похоронна процесія виповзає на
Першотравневу і потім звертає на вулицю Коперника.
Поважно виступають в процесії єпископи та інші
Ієрархи з брильянтовими панагіями на грудях.
Ідуть монахи-студити з мальтійськими хрестами, наши-
тими на спини чорних реверенд. їх веде брат небіжчика,
ігумен монастиря ордену студитів, сухорлявий архіман-
дрит Климентій. Низько схилена голова його покрита
чорним гостроверхим клобуком.
Ідуть, із скорботою на лиці, гвардійці греко-католиць-
кої церкви — українські монахи-єзуїти ордену святого
Василя, в білих целюлозних комірцях, які щільно обля-
гають їх худі шиї.
З пісними фізіономіями, заплаканими очима ідуть слі-
дом за ними монахині-василіанки разом зі своєю ігуме-
нею, високою, блідою Вірою Слободян.
Розмахуючи кадилами, ідуть майстри розшуку душ,
солдати Христові, капелани і митрати, архіпресвітери і
прелати. Вони приховують під чорними реверендами ба-
гатовіковий досвід єзуїтів, косність, ненависть до радян-
ського ладу.
Бредуть вихователі шпигунів, вишколені тим, кого во-
ни проводжають до могили.
Поважно, величаво ступає вулицями єдиного на землі
міста, де Ватікан має три своїх митрополії, під корогва-
ми, вигаптуваними золотом і шовком, старий світ зажер-
ливості і мракобісся, задубілий і страшний у своїй
похмурій пишності, «світ бога, замученого і конаю-
чого».
Оточений студитами, редемптористами, салезіанами і
василіанами, іде священик Роман Герета.
183

Скромна, зовні благопристойна людина років двадця-
ти восьми, в добре зшитій реверенді, Роман Герета іде,
ледь нахиливши голову, нікого й нічого не помічаючи...
Сковані похмурою урочистістю, ідуть за труною «ге-
нерала армії Христової» його найближчі прибічники:
канцлери і шамбеляни, кустоси й архідиякони^ гене-
ральні вікарії й апостольські протонотарії, архіпресвітери
і хартофілакси, почесні й титуляр^і крилошани — цен-
тральний мозок, опора і штаб львівської уніатської ка-
пітули.
Не на кладовище несуть вони небіжчика графа, ні!
Демонстративна процесія ця спустилась з Святоюрської
гори ніби лише для того, щоб покійний митрополит зміг
востаннє з-під спущених синіх повік поглянути на Львів
і щоб Львів, у свою чергу, міг оглянути траурний кор-
теж, що йшов за прахом князя церкви. Похований буде
митрополит там, звідки його винесли: в підземеллі со-
бору, на тій же самій Святоюрській горі, звідки сповзла
похмура і страшна процесія...
Здивовано спостерігають за процесією солдати й офі-
цери, які сидять у машинах. Про їх фронтовий маршрут
свідчать написи на багатьох машинах: «Добьем гада Гит-
лера!», «Вперед, на Запад!», «Освободйм народ братской
Польши!».
З трамвая, що його зупинила регулювальниця, вигля-
дають пасажири.
...Все більше перехожих, затриманих процесією, скуп-
чується на перехресті вулиць. Серед них ми бачимо си-
вого старика в брилику. А рядом з ним, ніби випадково,
зупинився високий залізничник і не випускає його з поля
зору.
Біля старика затримались двоє молодих людей, з ви-
ду — студенти. Він — у ватнику, на грудях нашиті понос-
ки про поранення, під рукою пакунок книг. Дівчина —
у дубленому кожушку, з-під яскравої, гуцульського
колориту, хустки вибиваються чорні кучері. Піднявшись
навшпиньки, дівчина намагається розібрати напис на
стрічці вінка, що його проносять мимо дві черниці,
і питає:
— Скажіть, прошу вас, кого це ховають?
Ніби пробуджуючись від глибокого і важкого сну, ста-
рик пильно дивиться на молодих. Ще пильніше, ніби пі-
знаючи знайомі риси, розглядає він дівчину у гуцуль-
ській хустці.
184

— Кого це ховають? — повторює запитання хлопець
у ватнику.
Звучить похоронний спів.
Вітер доносить із Святоюрської гори розмірені удари
церковного дзвона.
Старик глянув на похоронну процесію. Голосом, спов-
неним розпуки й рішучості, він глухо каже:
— Душогуба ховають!..
— Душогуба?..— жахнулася дівчина.
Старик похитнувся, схопився за серце. Втрачаючи сві-
домість, заплющив очі. Його підтримує залізничник.
— Ой, йому зле! — скрикнула	дівчина.— Треба
«швидку допомогу»!
— Вона сюди не проб'ється,— тихо сказав залізнич-
ник.— Я знаю, де живе старик, відведу його...
¥ * *
Парк перед Львівським університетом. На газонах —
купи жовтого листя.
Залізничник турботливо садовить старика в білому
пильовику на зручну лавку і, зазираючи йому в очі,
питає:
— Краще?
— Дякую, сину мій...
— Чому ж ви назвали його душогубом. Я цього ніяк
не розумію...
— Ви, бачу, зі Сходу. Тому ви багато чого тут не зна-
єте. І вас не могла не здивувати моя відповідь молодим
людям. Але, повірте мені, я сказав правду...— з трудом
говорить старик.
За кадром чути голос:
— / тут, на лавці парку, який у ті роки багато хто із
львів'ян ще по-старому називав Єзуїтським, отець Тео-
дозій розповів залізничникові про те, що сталося в його
житті з осені тисяча дев'ятсот сорокового року...
ДОБРА ВІСТКА ЗІ ЛЬВОВА
Гірською стежкою, прямуючи до прикарпатського
містечка, біжить з букетом зібраних на полонині яскра-
вих квітів Іванна Ставнича. Смуглява, висока, в яскраво-
му платті, що робить її схожою на циганку, дівчина
співає:
185

Ой мій краю довбу томський,
Моя Верховино!
їй, як люблю вас, рідненькі
Гори і долини.
Пелюсточки на тюльпанах,
Як огнем, палають.
Як збігаю я легенько
По крутому плаю.
Неси, вітре, мою пісню
Ген за полонину.
Ой мій краю довбушанський,
Моя Верховино! 1
Вузькою кладочкою Іванна перебігає бистру гірську
річку. Назустріч їй, хитро мружачи очі, йде сільський
листоноша Хома.
— Танцюйте, панунцю Іванно! — пропонує Хома.
— А чого б я мала танцювати?
— Говорю — танцюйте! — наполягає Хома, розмаху-
ючи листом.
— Це — мені? — здивувалась Іванна.
— Ну, танцюйте ж бо!
Іванна, підскочивши, вихоплює з рук Хоми лист, роз-
криває конверт, читає. Глибокі карі очі наповнюються
щастям. Вона несподівано цілує здивованого Хому в ко-
лючі, прокурені вуса і, як гірський вітер, мчить до пара-
фіяльного будинку, в якому живуть Ставничі. А поблизу
нього церква химерної бойківської архітектури. Оточена
смереками, вона стоїть уже багато років на околиці
містечка. Біля церкви зібралася по-святковому вбрана
молодь. Чути пісню.
Біжить Іванна і з розгону кидається на шию батька —
декана Теодозія Ставничого.
— Поздоров мене, татусю! Така радість!
— Що трапилось, доню?
— Прийняли мене до університету! Боже, як я рада!
Як мріяла я про це, як молилася довгими ночами, і бог
почув мої молитви!
Проте старий священик не схильний був так швидко
поділяти радість дочки. Більше того, несподівана новина
спантеличила його. Розглядаючи повідомлення, отець
Теодозій говорить:
1 Слова пісні Миколи Романченка.
186

— Чекай-но, доню! А як же ти будеш жити одна у
Львові? А весілля?
— Йой, яке ж може бути весілля, як я студентка. Хіба
ти сам не хотів, щоб я одержала вищу освіту?
— Так то ж було за Польщі! — заперечив Теодозій.—
А тепер інші часи. Хто знає, які порядки в тому безбож-
ному університеті...
— Хороші!.. Ми поговоримо потім про це, тату,— не
дослухавши, кидає Іванна і, помітивши подругу, гукає: —
Агов, Юльцю!
Підбігши до молоді, Іванна кидається до Юлі Цимба-
листої.
— Поздоров мене, Юльцю!
Уважно читає повідомлення Юля Цимбалиста. Через
її плече заглядає в папірець високий стрункий хлопець
в зеленій тірольській шляпі з комсомольським значком
на вишитій сорочці.
Здалеку, під звуки маршової пісні, наближається під-
розділ військової інженерної частини.
— А бач? — явно задоволена таким розв'язанням
справи, вигукує Юля.— А ти, було, нюні розпустила: не
приймуть та не приймуть!
— Правда твоя, Юльцю, дорога моя подруго! — ці-
луючи Юлю, притакує Іванна.
Хлопець в тірольській шляпі, простягаючи Іванні руку,
говорить:
— Олекса Гаврилишин! Дозвольте і мені поздоровити
вас, товаришко Ставнича. Можливо, зустрінемося ще не
раз у Львові. Хороше це місто і відкрите тепер для нас
назавжди...
Поблизу чується команда:
— Взвод, стій!
Зупиняються червоноармійці.
Молодцюватий старший лейтенант Зубар звертається
до Іванни:
— Пробачте, громадянко. До Нижніх Перетоків —
сюди?
— Прямо, а там за бугорком, поминувши кладку, на-
ліво,— показує Іванна.
— Дякую, шановна! — відкозиряв Зубар.
— Вам дякую,— схвильовано говорить Іванна.— За
все дякую! — І простягує приємно здивованому коман-
дирові букет гірських квітів. -
167

Усміхається молодь.
Усміхаються бійці. .
...Гомінка центральна частина Львова. Серед прохо-
жих ми бачимо Іванну. У неї густе, довге волосся, що
хвилями спадає на плечі, рівний красивий, з чутливими
ніздрями ніс, брови врозліт. Хода у дівчини на диво
легка. Невеличкий чемоданчик в руці ніскільки не зава-
жає їй лавірувати серед прохожих.
Дівчина зачудовано розглядає все, що їй зустрічаєть-
ся. її очима ми бачимо заповнені людьми вулиці Львова
1940 року.
З міста барикад, робітничих повстань, а водночас зов-
ні тихого воєводського центру він зразу став гомінким
перехрестям збудженої війною Європи. Війна сягнула
до самісіньких його околиць, але на деякий час відпов-
зла разом з гітлерівськими танками назад, за річку
Сян.
Ми бачимо, що тут збереглися ще приватні крамнички
і їдальні з польськими та українськими вивісками. «Го-
тель «Європа», «Швець Солюс», «Кав’ярня Вельца»,
«Обіди, як у мами» — крикливими рекламами заклика-
ють до себе відвідувачів.
Згасаючі пані водять тротуарами вгодованих такс,
нервових болонок, тупомордих ситих бульдогів.
Підстаркуваті пенсіонери в котелках, мелоніках і ка-
нотьє, з палицями, прикрашеними монограмами, по-
ходжають впереміш з дещо скромніше одягненими вті-
качами з Центральної Польщі. Розуміється, що багато
хто з них розраховує на «право Азеля» (право притул-
ку), і не дуже поспішають одержати радянські паспорти.
У деяких утікачів на ногах оковані мідними стьожками
лижні ботинки на товстих підошвах, а за плечима —
рюкзаки з усім скарбом, що його пощастило їм пере-
нести через «зелений кордон» із міст і селищ, зайнятих
гітлерівцями.
...А ось рабин вивів на прогулянку вихованців: на тонкі
рахітичні ноги підлітків, які з дитинства відразу пересту-
пили в старість, натягнуті білі, до колін, панчохи. Тако-
го ж білого, з синюватим відтінком, кольору їх виснаже-
ні, обрамлені довгими пейсами обличчя.
В потоці прохожих ми легко впізнаємо справжніх гос-
подарів визволеного міста.: молодих гуцулів, веселих
дівчат у красивому українському вбранні, перед якими
188

Радянська влада широко відкрила двері шкіл та вищих
учбових закладів.
їх поява на самій людній магістралі Львова вносить
особливу новизну і лякає всіх тих, хто ще недавно зада-
вав тут тон і був законодавцем етикету.
Ми бачимо також дідків, які у своїй подобі зберегли
вірність не стільки останнім марщалкам Польщі, скільки
австрійському монархові: вуса і бакенбарди у них точні-
сінько такі, як у самого живучого із Габсбургів, фран-
ца-Йосифа.
Мелькають де-не-де останні ліцеїсти Львова, в різно-
кольорових оксамитних шапочках — корпорантках.
Квапляться на роботу вусаті, у всьому чорному, львів-
ські сажотруси: в руках у них довгі піки і вірьовки з ги-
рями, а на головах «професорські» шапочки.
На фоні строкатого людського потоку почулась мело-
дія найпопулярнішої в ті часи пісні — «Катюші».
Співають пісню червоноармійці інженерної частини,
які прямують на вокзал з повною викладкою, зі скатка-
ми, котелками. Вони в касках, полинялих гімнастерках.
Погляди прохожих звертаються до колдни червоноар-
мійців. Одні дивляться з захопленням, їйЦр — зі стрима-
ною цікавістю, ще інші — в чоботях-«англіках» — з
неприхованою ненавистю...
Іванна наближаються до тргр самого д^рехрестя, де
п'ятьма роками пізніше ми побачили пдхЬронну про-
цесію.
Вона звертається до підстаркуватого чоловіка в старо-
модній крилатці.
— Перепрошую... Як пройти до університету імені
Івана Франка?
— До університету імені Івана Франка? — ядовито
скандує «крилатка».— Шестьдзєсьонт пєньць лят жиєв
ве Львове, алє такего університету — нє вєм! Єслі пані
хце до університету Яна Казімежа, втеди проше пані,
завруціць налєво і єще раз налєво.— Галантно, ледь під-
нявши чорну шляпу «борсаліно», з увігнутими крисами,
і глузливо вклонившись, прохожий зникає, залишивши
приголомшену Іванну.
189

ЩАСТЯ ВКРАДЕНО
Іванна наближається до порталу університетського бу-
динку, прикрашеного алегоричними зображенями Вісли,
Дністра і Галичини.
За кадрами чути голос отця Теодозіяі
— Якби ви знали, з якою радістю поїхала Іванна до
Львова. Всі мої намагання затримати її у нашому при-
карпатському містечку були марними...
Назустріч Іванні групами біжать збуджені, мабуть,
щойно зараховані до університету, юнаки і дівчата.
Іванна на мить зупиняється біля нової вивіски:
«Державний університет імені Івана Франка».
Входить під високе склепіння сірого будинку.
На стінах вестибюля — списки прийнятих до універси-
тету. Іванна зупиняється біля списків.
Спочатку спокійно і впевнено, а далі все більш нерво-
во Іванна шукає, але так І не знаходить свого прізвища.
Схвильована, дівчина біжить широкими сходами на
другий поверх.
На фоні зустрічного потоку радісної молоді різко ви-
діляється прикро вражене лице Іванни.
♦ * *
Кабінет секретаря приймальної комісії Дмитра Каб-
лака.
Суворий, замкнутий, старанно причесаний Каблак сто-
їть перед Іванною.
їх розділяє письмовий стіл, захаращений купами
справ.
Дівчина подає Каблакові повідомлення.
— Ось, прошу вас,— говорить вона,— мене прийняли
до університету, але в списках мого прізвища нема...
Каблак недбало глянув на подане повідомлення і сухо
відрубав:
— І не будеї
З цими словами він рве повідомлення на дрібні шма-
точки.
В розпачі стежить Іванна за тим, як білі метелики па-
перу, кружляючи, падають до плетеної корзини. І зда-
ється їй, що це не повідомлення, а пощматована її доля
летить туди, на смітник.
190

— Але чому? — простогнала Іванна.
— Є причина,— сказав Каблак.
— Я закінчила гімназію з відзнакою...
— То й що? А соціальне становище? Ваш батько...
Іванна палко:
— Таж ви знаєте, що у нас, в Галичині, не допускали
українців до вищих світських шкіл і вони тому йшли у
священнослужителі...
Вона опустилася в крісло, припала до гострого ріжка
столу і залилася сльозами.
— Боже праведний! Як це жорстоко! Обрадувати на-
дією, а потім зразу підтяти крила!..
Іванна не бачить загадкової посмішки, що майнула на
лиці Каблака. Він підходить до неї і, міняючи тон, заспо-
коює дівчину:
— Я — також місцевий і добре розумію ваше горе.
Не ми завели ці порядки. їх принесли вони — зі Сходу...
іванна схопилася. М'який тон Каблака збудив у ній
надію.
— Знаєте що? Я піду до ректора. Все розповім йому.
Розповім йому, як я мріяла вчитися...
Каблак поблажливо всміхається:
— Миле, наївне дитя! Я передав вам рішення ректо-
ра. Його власне рішення,— чи пані це розуміє? А будете
заперечувати, скаржитись... Він сприйме це як незадово-
лення Совєтами, і, може бути, замість університету, ви
разом з батьком потрапите аж у Сибір. До білих ведме-
дів...
Розгублена Іванна довірливо запитує:
— Що ж мені робити?
— Для них ви — чужа. Навіки чужа! Зрозумійте це.
Такий уже закон Совєтів. Ви будете про це писати в
анкетах, розповідати на зборах, каятися... А втім, якщо
ви, звичайно...
— Що — звичайно?..
— Ну... подасте публікацію до їхньої газети... гм...
«Вільної України»... Напишіть, що ви зрікаєтесь свого
батька і бога!..
Іванна закрила лице руками:
— О господи! Потім схопилася, гнівно глянула на
Каблака: —Та як ви смієте?
Але продовжувати розмову у неї вже невистачило
сил. Вона вибігла, грюкнувши дверима...
191

ПІД СКЛЕПІННЯМ СТАРОГО ХРАМУ
Вражена несправедливою відмовою, Іванна заходить
з площі святого Юра у ворота греко-католицького
собору. Ось вона піднімається на ганок, заходить в со-
бор.
Тихо і безлюдно під високим, холодним склепінням
собору святого Юра. Іванна заходить в притвор і, впав-
ши на коліна, починає гаряче молитися.
Тьмяні відблиски запалених свічок освітлюють сповне-
не релігійного екстазу лице Іванни, звернене до образа
богоматері.
Чути голос Іванни:
— Царице неба і землі, діво пречиста, матір божа,
заступнице наша, я ніколи не зречусь тебе!.. Пощо люди
такі несправедливі? Я ж бо не прокажена, що так зне-
хтувана людьми? Чим я гірша інших?
Глухі ридання переривають молитву Іванни, рясні
крупні сльози проступають на її чудових карих очах,
звернених до старовинної ікони богоматері.
Сльози котяться по смаглявих щоках дівчини, одна за
одною падають на холодну підлогу собору святого
Юра...
...З-за колони нечутно з'являється митрат Надочний —
літня, висока, бородата людина, з вкрадливими рухами.
Він слухає, як ридає Іванна, ловить уривки її молитви,
і потім, опустившись на коліна поруч з нею і поклавши
руку на плече дівчини, тихо і лагідно говорить:
— Хто тебе скривдив, дочко моя? Відкрий мені свою
душу...
ШКАТУЛКА МИТРОПОЛИТА
Коридор у палатах капітули.
Запобігливо показуючи Іванні дорогу, митрат Надоч-
ний веде її в покої митрополита.
Вони заходять до бібліотеки. В шафах серед книг ре-
лігійного змісту видно твори Нарла Маркса і Фрідріха
Енгельса, томи «Большой Советской Знциклопедии».
Впевнений у своїй духовній стійкості, митрополит не бо-
явся «єресі».
Портрети римських пап у золотих тіарах, діячів унії
і попередників останнього уніатського митрополита.
192

На почесному місці красується папа римський Урбан
VIII. Як бойовий наказ накреслив невідомий художник
у куточку портрета слова намісника бога на землі, звер-
нені до греко-католиків:
«З ДОПОМОГОЮ ВАС, МОТ РУСИНИ, Я СПОДІ-
ВАЮСЬ НАВЕРНУТИ УВЕСЬ СХІД...»
В дверях палати з'явився кремезний монах — най-
більш наближений келійник митрополита — і доповів На-
дочному:
— Його ексцеленція на балконі... Прошу...
♦ ♦ *
Вони прямують до дверей, виходять на балкон, звідки
відкривається прекрасний вид на узгір'я Львова.
Напівлежить, прикований уже багато років невиліков-
ною недугою до пересувного крісла, митрополит граф
Андрій Шептицький. (Його мертве лице, обрамлене си-
вою бородою, ми бачили на початку фільму, в труні
катафалка).
Іванна нерішуче підходить до нього і, за встановленим
ритуалом, опускається перед ним на коліна. Шептицький
милостиво простягає дівчині набряклу від хвороби м'я-
систу руку.
Іванна цілує перстень з святими мощами на руці ми-
трополита. Він осіняє дівчину хресним знаменням і гово-
рить смиренним, приглушеним голосом:
— Отець Орест повідав мені про твоє горе, чадо
моє. Чому ж ти не зважилась зайти до мене?
— Я не хотіла порушувати спокою вашої ексцелен-
ції...
— Ог моє серце завше відкрите для всіх стражден-
них. А ти ще й моя хрещениця. Скажи, це правда, ніби
вони вимагали, щоб ти зреклася господа бога нащого?
— І бога, і батька рідного, ваша ексцеленціє.
Задумливо дивлячись на узгір'я Львова, говорить
Шептицький:
— Слуги антихриста топчуть нині нашу землю.
З площі св. Юра долинають звуки піонерського горна,
а потім дзвінкі слова пісні:
Грими, грими, могутня пісне,
Як ті громи весняних бур!
Хай знає панство ненависне,
Що наша армія, як мур.
7 В. Бєляєв
193

Прислухається Шептицький, зітхає:
— Співають сатанинські пісні піонери. Закон божий у
школах заборонили. Я заявив протест властям, запропо-
нував не створювати у школах піонерських організацій
і вчити закон божий,— думаєш, послухали? Не відповіли
навіть... Слабі ми поки що, дочко моя...
З площі долітає стук барабана і весела пісня:
Здравствуй, милая картошка,
Низко бьем тебе челом...
— Чуєш, дочко моя? Занесли сюди, на Україну, свої
пісні! «Картошка» бога заміняє їм тепер... Та я твердо
вірю, що це буде недовго.
— А що ж мені робити зараз, ваша ексцеленціє?..
— Присвяти себе служінню «Марійській дружині пань
імені непорочного зачатія діви Марії». Дітей рятувати
треба, молодь. І нехай тобі допоможе в цьому твій об-
ранець.— Митрополит допитливо глянув на Іванну.— Ви
вже заручені з богословом Романом?
Іванна розгубилась. Вона явно не чекала такого питан-
ня. Обізнаність митрополита захопила. її зненацька.
— Роман... говорив з татом... але я...
Шептицький, владно:
— Роман гідний обранець твого серця. Він — вірний
слуга і воїн божий. У наш страшний час, коли сата-
на всюди торжествує, будь Романові надійною подру-
гою.
Розгублена Іванна намагається щось пояснити, але
Шептицький узяв з балюстради дзвіночок і подзвонив.
Із засклених дверей вийшов келійник. Шептицький ро-
бить йому умовний знак — і келійник приносить коштов-
ну, інкрустовану шкатулку. Митрополит звично риється
в ній, витягає звідти золоту обручку.
— Іди, дочко моя Іванно, шляхом, уготованим тобі
всевишнім! Живи в чесному і святому подружжі христи-
янському. Борись зі слугами антихриста, а твоєму вітцю
і твоєму обранцеві передай моє благословення!
Він надіває обручку на палець дівчини.
— Заспокойся, дочко моя. Все в цьому світі тлінне.
Власті приходять і відходять, а господь бог і свята като-
лицька церква лишаються. А якщо буде дуже трудно,
приходь до мене, я постараюсь полегшити твої духовні
страждання...
194

Різким рухом руки Шептицький наказує келійникові
прибрати шкатулку І ненароком скинув на підлогу сріб-
ний дзвіночок.
Видзвонюючи, котиться дзвіночок до балюстради...
ГОСТІ В ПАРАФІЇ
Цей дзвін зливається з дзвоном чарок і бокалів.
Парафія декана Теодозія Ставничого. У світлиці —
о. Теодозій, Роман, Іванна, Віра Слободян — ігуменя мо-
настиря ордену Василіанок, сестра Моніка, старенький
дяк, Юля Цимбалиста, адвокат Даско та інші. Гості спі-
вають «Многая літа»...
Зовсім іншим — бадьорим, енергійним, виглядає отець
Теодозій, він не схожий на пригніченого невідомим гля-
дачеві горем старика, якого завів високий залізничник
до Єзуїтського парку Львова.
З пальця Іванни Роман Герета знімає обручку. Тремтя-
чим від хвилювання голосом читає:
— «Моїй хрещениці на щастя. Кир-Андрій».— Об-
вів поглядом усіх присутніх і після паузи продовжує: —
Ви знаєте, у його ексцеленції немало хрещениць у
Львівській дієцезії і навіть далеко за морями — в Канаді
й Америці. Кількість їх збільшується після всякої нової
канонічної візитації його ексцеленції, бо лагідна, голуби-
на душа владики не може відмовити в такому благоді-
янні кожному смиренному християнинові. Але аж ніяк
не кожна — (голос Романа звучить сильніше) — хреще-
ниця митрополита. І я, скромний слуга божий, невимов-
но щасливий тим, що моя наречена зуміла чесно про-
йти по стезі господній від купелі до сьогодні і заслужила
таке визнання владики. Най же многі літа сидить вла-
дика на своєму високому престолі у Львові. Най він, наш
український Мойсей, досвідченою рукою духовного
кормчого поведе корабель святої церкви на широкі
простори, до берегів Тихого океану!
Най поможе усім нам владика врятувати від безбож-
жя Україну до тих днів, коли грім кари небесної не по-
вергне в прах усіх грішників... За його ексцеленцію!
Гості тихо заспівують:
— «Боже великий, єдиний, нам Україну храни...»~
Чути стук у двері. Усі стихають.
Входять капітан Журженко і старший лейтенант Зубар.
Вубар, козирнувши, питає простудженим баском;
7*
195

— Вибачаємось... Хто тут господар?
Отець Теодозій піднімається з-за столу і хиткою хо-
дою прямує до Зубаря.
— Ще раз вибачте, батюшко,— солідно заявляє Зу-
бар.— Справа в тому, що з районної Ради до вас посла-
ли. На постій до вас призначають ось капітана Журжен-
ка. Житлова площа у вас чимала, а в містечку уже пря-
мо-таки ні дихнути... (Подає ордер).
Іванна кидає гостро:
— Це у вас на Сході прийнято так — вламуватися в
мирні хати, не питаючись’ згоди хазяїв, та ще й у таку
пізню пору?
Подавляючи образу, Журженко м'яко зауважує:
— Воєнні обставини не завжди можна погодити з ба-
жанням мирного населення. Що ж стосується пізнього
часу... Хто тут спить?
Отець Теодозій поквапливо гасить суперечку. Взяв ка-
пітана під руку, говорить примирливо:
— Не осуджуйте зухвальства моєї дочки, громадяни-
не командире. Ходімте, я покажу вам вільну кімнату...
* * *
Отець Теодозій, залізничник. Перед ними горить купа
осіннього листя.
Отець Теодозій, вибачливо:
— Не ображайтесь за одвертість: несподіваний візит
не приніс нам великої радості... Правда про Радянську
Країну проривалася сюди зрідка. І ми, священнослужи-
телі, зобов'язані були вести боротьбу з усякою, бодай
найменшою, правдою. Обидва нічні гбсті багатьом із нас
здавалися слугами антихриста...
Гості помітно засмутилися. Старенький дяк підпив і
уминає великий шмат сальцесона, змазуючи його гірчи-
цею...
Ігуменя, скорботно:
І нічого не скажеш, нікому не пожалієшся. Може,
поки я тут, а там, у Львові, і мій монастир під вояків
зайняли.,. Якої вони формації?
Дяк, значуще:
— Напевно, енкавудистиі
Герета:
196

— Вони будують укріплення вздовж кордону. Чорні
петлиці.
Усміхнулась ігуменя:
— З Гітлером договір, а кордон укріплюють. Чудеса!
Герета, не без іронії:
— Мати ігуменя думає, що Гітлер дуже вірний цьому
договорові.
Ігуменя перехрестилась:
— Скорше б зневірився! Дай господи!
Прошепотів отец Теодозій:
— Панове! Не забувайте старе правило: тут про полі-
тику не говорять. Особливо зараз, коли й Стіни мають...
Старенький йяк погрозливо зашипів:
— Тшшш!
Міркуючи вголос, отець Теодозій сказав:
— А до столу запросити доведеться. Незручно —
квартирант...
¥ ¥ ¥
Ті ж, Журженко і Зубар.
Зубар (Юля Цимбалиста накладає йому закуски) ско-
са поглядає на пляшки з іноземними етикетками.
Роман, підкреслено-ввічливо, але уїдливо:
— Перепрошую, старший лейтенанте, чого вам нали-
ти— кіанті чи лакріма Крісті? По-нашому це значить —
сльози Христа.
Запідозривши каверзу, Зубар питає:
— А почому?
— Що — почому? — не зрозумів Роман.
— Цікаво, почому у вас Христові сльози?
Журженко, помітивши збентеження присутніх, сказав
підводячись:
— Дозвольте подякувати вам за гостинність і підняти
бокал за молодих...
Адвокат Даско, не без іронії:
— Даруйте, це ще не весілля. Сьогодні тільки заручи-
ни. Так би мовити, прелюдія...
Бажаючи виручити зніяковілого капітана, отець Теодо-
зій звернувся до гостей:
— Товариство! Несподіваний гість хотів напутити го-
луб'ят...
Журженко, ледь усміхаючись:
— Будемо щирими: ми *не стільки «несподівані»,
скільки — непрошені гості. Чого тут гріха таїти? І все ж я
197

бачу перед собою молодих людей, які вирішили назав-
жди поєднати свої долі. Хочу побажати вам, щоб ваше
життя було... на рівні нового, двадцятого століття. Щоб
вітер зі Сходу...
Блиснувши очима, Іванна перебиває його:
— Вибачте, капітане, але що, власне, нового приніс
нам цей «вітер зі Сходу»?
— Доню! Стидайся! — шепнув Ставничий.
Такого гострого і недоброзичливого питання Журжен-
ко не чекав:
— Як то що? Найсправедливішу конституцію... Право
на працю...
Іванна, схвильовано, нетерпляче, уїдливо:
— На освіту...
Журженко:
— Так! Ось університет відкрили у Львові для україн-
ського населення. А скільки десятків років точилася бо-
ротьба за нього!..
Іванна, остаточно втрачаючи владу над собою:
— Лишіть, капітане, казочки для маленьких дітей! Те,
що ви говорите, може, добре звучить на мітингу, а на
ділі...— Іванна махнула рукою: — Я не бачу різниці між
тим, що було...
— Іванно! — благально вигукнув батько.
— Я, тату, уже двадцять літ Іванна...
Герета намагається втихомирити Іванну. Дячок, який,
було, задрімав, прокинувся і затягнув «Многая літа!». На
нього зашикали.
— Хіба ж я неправду говорю? — вигукує Іванна, пря-
мо дивлячись в очі капітану.— Як була несправедливість,
так і залишилась...
Іванна розридалась, вибігає. Чутно, як грюкнули за
нею двері.
За нареченою побіг Роман.
В гнітючій тиші лунає спокійний голос Журженка:
— Спасибі за гостинність. Ходімте, старший лейтенан-
те. Вставати треба на світанку...
ЮЛЯ БОЇТЬСЯ «ДОВГИХ РУК»
Ощетинився вусами арматури залізобетонний дот. Він
глибоко вріс у землю недалеко від прикордонної річки.
Бійниці порожні. Дот оточений будівниками. З вантаж-
них автомашин і підвід скидають селяни привезену зда-
лека землю. Іноді обкладають бетон зеленим дерном^
198

Із люка укріплення вилізають Зубар і капітан Журжен-
ко. Витираючи хустинкою руки, Журженко задоволено
відзначає:
— Воду підвели добре! Молодці! А крани я сам роз-
добуду у Львові.
Ідуть вони від дота в напрямі станції.
— Впізнаєте оту «принцесу», товаришу капітан?
Дорогою, також у напрямі станції, з плетеною корзи-
ною в руці іде Юля Цимбалиста. На золотистому волос-
сі дівчини легка газова хустина, з-під її короткої сукні із
шотландки видно довгі, в білих сандалетах; засмаглі ноги.
Капітан пізнав дівчину.
— Догнати й випередити! — вирішує Зубар.
— Не варто, Зубар! Відбриє, як мене вчора її по-
дружка...
— Перевіримо, хто з нас краще володіє тактикою і
стратегією! — Він обсмикнув гімнастерку, поправив кар-
туз і прискорив ходу.
Нічого не поробиш: Журженкові довелося не відста-
вати від Зубаря.
Іде Юля. Зубар і Журженко порівнялися з нею.
Зубар, козиряючи:
— Куди поспішаєте, шановна?
Юля, долаючи сором'язливість:
— До Львова на практику.
Міцно тиснучи руку Юлі, Зубар підморгує Журжен-
кові:
— І не кусається!
Юля розсміялася:
— Чого ж би я мала кусатися?
Журже'нко:
— Ну, хоч би з почуття солідарності з вашою по-
другою.
Юля:
— А, ось ви про що! Не сердьтеся, бога ради, на Іван-
ну, і не надавайте особливого значення її словам...
У І ванни велике горе...
— Яке ж горе? — допитується Зубар і відбирає у Юлі
корзинку.
* ♦ ♦
Парафіяльний .будинок. Промені сонця виграють на
обідньому столі, покритому скромною скатертиною.
199

Іванна лежить на кушетці, плаче... До неї підсідає
отець Теодозій. Ласкаво гладить голівку Іванни:
— Ну, годі, доню! Що ж я можу вдіяти? В такий жор-
стокий час живемо...
На мить Іванна перестала плакати. Прислухалась. Рап-
том схопилася, тупає ногами і починає бити кулаками
в стіну:
— Ну, хіба ж це не свинство?! Піти, закрити двері
і лишити включеним радіо! І послав же бог квартиранта!
— Не бог, а районна Рада! — м'яко зауважує
о. Теодозій.— Між іншим, двері на ключ у нього не за-
криті.
Ідуть Юля, Журженко, Зубар. Дорога тепер віддали-
лась від річки і в'ється косогорами, затиснута полями
дозріваючої пшениці.
Юля схвильовано пояснює:
— Я сама умовила Іванну послати документи до уні-
верситету. Мене ж до медичного прийняли — та й уже.
А її напевно мали прийняти: вона ж була кращою уче-
ницею гімназії...
— Але все-таки — дочка попа,— обережно зауважив
Зубар.— Так би мовити, нетрудовий елемент...
Журженко непомітно смикнув старшого лейтенанта за
рукав.
— Дочка попа? так? — повний образи погляд кинула
Юля в бік Зубаря.— А чому ж тоді прийняли до універ-
ситету Зенона Верхолу із нашого містечка? Його батько
мав паровий млин, два кам'яні будинки, а тепер утік до
німців...
Вони переходять через насип.
— Мушу вам сказати, Юлю, що Микола Андрійович
трохи передав куті меду,— втрутився в розмову Жур-
женко.— Ми дотримуємося правила: син за батька не
відповідає. А тут — тим більше. І цілком можливо, що
сам Зенон Верхола, якого ви назвали...
— Таж ви його не знаєте! — спалахнула Юля.— Він і
сам штука добра! Ще в гімназії з націоналістами був
запанібрата. А коли вони, у тридцять четвертому, убиіи
секретаря радянського консульства, Зенон в Данціг утік
від арешту. Тому й гімназії не закінчив...
— Молодий Верхола? — перепитав Журженко.
200

— Так, так, ЗенкоІ — швидко повторила Юля. Але в
ту ж мить знітилась, збагнувши, що проговорилась. Піді-
йшла до капітана, благально:
— Тільки... ради бога! Нікому про це не говоріть. До-
бре? У них довгі руки...
...А КАБЛАК ПРИКИДАЄТЬСЯ ІВАНОМ БЕЗРІДНИМ
Кімната приймальної комісії Львівського університету.
Примостившись край письмового столу, Дмитро Каб-
лак заграє з гарненькою співробітницею комісії. її коси
заплетені й викладені коронкою.
— Пані Надійка ще не знає танго «Осінній день»? Не
може бути! А шкода. Наше останнє львівське танго.
Незрівнянно краще, ніж «Гуцулка Ксеня». Ось послухай-
те...
Він насвистує мелодію і в такт розмахує ногами в шта-
нях «гольф». Зовсім іншим він здається, ніж той Каблак,
якого ми бачили під час приходу Іванни Ставничої. Те-
пер він люб'язний, запобігливий.
Задзвонив телефон на столі у Надійки.
Вона ліниво бере трубку, але, довідавшись, хто саме
говорить, миттю змінюється, передає трубку Каблакові.
Каблак відразу стає серйозним.
Кілька разів він повторив: «Слухаю, прошу вас. Так.
Так»,— і заметався по кабінету. Швидко вихоплює із ша-
фи папки з справами...
До кабінету ректора входить Каблак як вправний, ви-
школений служака.
У м'якому кріслі, навскоси від ректора, сидить капітан
Журженко.
Каблак кинув погляд на капітана, але, помітивши на
його чорних петлицях «безпечні» технічні значки інже-
нерних військ, спокійно вітається І очікувально дивиікся
на ректора.
Змучений відвідувачами, сивуватий ректор, у великих
окулярах з позолоченою оправою, тихо запитує:
— Скажіть, Дмитре Орестовичу, хто вам дав право
перевирішувати питання про прийом ІванНи Ставничої?
Каблак ледь зблід, але, оволодіваючи собою, пере-
питав:
201

— Кого?
Ректор, простягаючи фото Іванни:
— Ось фото. Погляньте.
Каблак довго вдивляється в фотографію, і потім, зни-
зуючи плечима, заявляє:
— Вперше бачу!
Забираючи фото, ректор зауважує:
— Дивна історія.
— Пробачте, Іване Івановичу,— втручається Журжен-
ко,— дозвольте запитання. Ваше прізвище Каблак?
Дмитро Каблак?
— Ну, припустімо, Каблак. А що?
— Навіщо ж ви нас обманюєте? Адже ви не вперше
бачите цю дівчину!
— Ні, я бачу її вперше... А власне, яке...
Журженко спалахнув:
— Тоді ви підлий брехун! Саме ви переконали її не
йти до ректора. Ви залякували її засланням на Сибір.
Знаєте, як це називається?
— Пане... товаришу ректор... Це наговір!
Журженко обурюється ще більше.
— Наговір? А Зенон Верхола — теж наговір?
Каблак зблід, намагається виправдатись, але ректор,
зупиняючи жестом руки капітана, спокійно вирішує:
— Добре, Дмитре Орестовичу. Ідіть! З цим питанням
ми розберемось.
Невимушеною ходою Каблак залишає кабінет.
— Ви бачите, яка бестія!
— Тим більш необачно з вашого боку викладати всі
козирі на стіл,— невдоволено зауважує ректор.— Ну,
чого ви кричали на нього? Навіщо прізвище Верхоли на-
звали? Ай-я-я-яй! Ми б обережно розібралися самі...
Розуміючи свою помилку, але соромлячись визнати
це зразу, Журженко доводить:
— Якщо ви мені не вірите, викличте сюди Ставничу.
Напишіть їй кілька слів. Хочете? Я передам їй ваш ви-
клик.
Стомлений ректор помітно нервує:
— Не хвилюйтесь, товаришу капітан! Що буде потріб-
но— зробимо...— І він встав, даючи зрозуміти, що ауді-
єнція закінчена...
Збуджений і незадоволений собою, Журженко іде ко-
ридором університету. Він не помітив, як із-за колони
вийшов Каблак і смаглявий студент — Зенон Верхола.
202

Показуючи на Журженка, який щойно пройшов, Каб-
лак сказав:
— З богом, Зеноне.
ПОМИЛКУ ТРЕБА ВИПРАВЛЯТИ
Журженко іде вулицею Дзержинського.
Невесело на душі у капітана. Він зупиняється біля
дошки для афіш. Закурює. Сам собі: «У, чорт!.. Дарма
погарячився!» І переходить вулицю. Через деякий час
біля афіш з'являється Верхола. Зупинився. Також за-
курює.
Журженко проходить мимо відкритого, обгороджено-
го триногою з червоним колом, люка міської каналіза-
ції. З нього вилазить бригадир Водоканалтресту Голуб
Панас Степанович.
Він побачив Журженка:
— Добрий день, Іване Тихоновичу!
Журженко підходить до нього. Потискує руку брига-
дирові.
— Як же це так, ви в місті, а до нас не завітали?
— Діла невідкладні, Панасе Степановичу. Як зліз з
поїзда, так весь час і мотаюсь по Львову...
— А мене хлопці все питають, коли це наш інженер
до тресту повернеться. Не хочемо без вас починати ре-
монт колекторів під Академічною.
— Уже не довго служити лишилось, Степановичу. Та я
й сам за цивільним костюмом скучив.— І, думаючи про
своє, довірливо: — Неприємна у мене історія трапилася.
Припустився я сьогодні великої помилки...
Уважно розглядає афіші Верхола. Погасла цигарка,
він знову запалює її.
Журженко і Голуб продовжують розмову.
Г олуб:
— Погарячкували, Тихоновичу, це дійсно. Я вам ось
що пораджу: сходіть ви в он той сірий будинок і роз-
кажіть все, як було. Там люди розберуться і підсоб-
лять...
Журженко прощається з Голубом і, пересікаючи вули-
цю, іде від нього. Паралельно Журженкові пішов Верхо-
ла. Журженко зупинився біля під'їзду високого будинку
на розі вулиць Дзержинського і Кадетської.
Біля під'їзду червоніє вивіска:
203

«УПРАВЛІННЯ НАРОДНОГО КОМІСАРІАТУ
ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР
ПО ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ».
Журженко відчиняє двері...
В прозорій синяві видніються відроги Карпатських гір.
Дві бабусі обережно виходять скрипучими дерев'яни-
ми східцями із церкви. їм назустріч біжить листоноша
Хома. Зняв біля церкви картуз:
— Слава Йсу, тітко Маріє! Пан богослов ще там?
— Навіки слава! Там, там... В захресті, переоблача-
ються.
В захресті Роман Герета та дячок, який старанно під-
раховує гроші.
Хома, просуваючи голову в захрестя*
— Можна до вас, єгомосць?
— Заходь, Хомо.
— Депеша до вас, єгомосць,— повідомляє Хома.—
Чей і інша є, але та до вашої нареченої.
— Однаково. Давай передам...
— Та воно не годилось би так. І інструкція велить
депеші вручати особисто, під розписку...
— Я ж твій майбутній пастир, Хомо,— м'яко наполя-
гає Герета.
— Холера ясна! — обурився дяк.— Якийсь нехрист
польський злотий до кухля кинув.
Герета розриває першу депешу.
Текст на фоні іконостаса, що виблискує у вівтарі:
«НИЖНІ ПЕРЕТОКИ ПІД ДУБОМ П'ЯТЬ ІВАННІ ТЕОДОЗІЇВНІ
(ЇТАВНИЧІЙ
ЙІДМОВА ПРИЙОМІ УНІВЕРСИТЕТ ВИКЛИКАНА НЕПОРОЗУМІН-
НЯМ ТЧК ПРОСИМО ТЕРМІНОВО ПРИБУТИ ОДЕРЖАННЯМ СТУ-
ДЕНТСЬКОГО ПОСВІДЧЕННЯ
РЕКТОР УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
КОЛАКЕВИЧ»
Задумався Герета. Дрібно стукотить пальцями по ясе-
невому комодику. Потім дістає з-під реверенди старий
витертий бумажник і акуратно ховає в нього телеграму.
Другу телеграму розриває більш неспокійно,
204

«НИЖНІ ПЕРЕТОКИ ПАРАФІЯ ЦЕРКВИ СВЯТОЇ ВАРВАРИ РОМАНО-
ВІ ГЕРЕТІ
ПРОШУ ПРИБУТИ ДЕНЬ МОГО НАРОДЖЕННЯ
ДМИТРО»
Задумався Герета ще більше. Він підносить кінчик те-
леграми до палаючого гнота лампади. Зосереджено сте-
жить, як догоряє телеграма.
Збентежено спостерігає за діями богослова дяк.
— Недобрі вісті, ваше преподобіє? — порушує мов-
чанку дяк.
Ніби опам'ятавшись, вирішує Герета:
— На вечерні не буду, Богдане.
ПІДОЗРЮЮТЬ ІВАННУ
...Тихо, дивовижно тихо і м'яко звучить камерна музи-
ка.
Повернувшись спиною до двох відвідувачів, що си-
дять у кутку ресторанного залу, моложавий тапер на-
грає на піаніно мелодію пісеньки «Львівська гітара».
На стінах залу малюнки, пародії, вірші — сліди пред-
ставників артистичного світу.
У двох відвідувачах ми пізнаємо одягнутого у світське
богослова Романа Герету та Дмитра Каблака.
Герета говорить примирливо:
— Але ж зрозумій: якщо до рукоположення я не
оженюсь, то на все життя лишусь нежонатим священи-
ком. Целебсом лишусь, розумієш? А кращої від Іванни
нареченої — мені вже так швидко не знайти.
— Тобі женихання, а мені небо в крупну клітину,
так? — спалахнув Каблак.— Справа Зенона уже в ректо-
ра. Розумієш? А в тій справі фальшивий атестат, за яким
я, виконуючи завдання організації, прийняв його на
юридичний. Ясно тобі, що буде, якщо вони докопа-
ються?
— А ти певен, що проговорилася Іванна? — задумли-
во спитав Герета.
— А хто ж більше? — нервово відхльобуючи вино, го-
ворить Каблак.— Капітан у них на квартирі, вона йому
поскаржилась, ну, а водночас сипнула Зенона... Я ду-
маю, що її треба...
Каблак поклав руки на стіл і зігнув гальці.
205

— Адже такого свідка вони не залишать. І вся наша
боївка буде провалена. Верхолу я вже перевів на неле-
гальне становище...
— Тихо будь!—обірвав Каблака Герета, помітивши,
що тапер закінчив грати і ніби прислухається до роз-
мови.
— Смачне вино! Дуже смачне! — не зводячи очей з
тапера, протягнув Каблак.
Тапер повернувся до одиноких відвідувачів. Потім він
зняв з піаніно маленьку гітару мексіканського типу і,
підійшовши до столу, запропонував дивним суржиком
французької, польської та української мов:
— Панове... хочу... слушать... слухати... шансон
франсе?
— Парле ву франсе? — різко кинув Каблак, перевіря-
ючи тапера, який видався йому підозрілим.
— Уй, месьє! — захвилювався тапер.— Я — францу-
зький офіцер.
— Як ви сюди потрапили? — спитав Герета.
— Я був офіцером зв'язку армії Чехословацької. По-
тім — мерід, оженився — ви розумій,— Ужгород? Коли
гітлерінвазієн Прага, я — Еміль Леже — разом дружина
біжи через Карпати сюди, радянський Львів...
— Тепер треба нах хауз... У Францію...— зауважив Ге-
рета.
— Франція — не добре. Франція — Петен. А Еміль
Леже любі радянські люді...
І, награючи на гітарі, француз заспівав, спершись на
піаніно, сентиментальну пісеньку про двох закоханих
парижан з вулиці «Шукайте сонце».
Каблак, Герета з удаваною ввічливістю слухають пі-
сеньку француза.
— Підслухував? — стиха спитав Каблак приятеля.
— Хто зна,— обізвався Герета і з гіркою іронією до-
дав: — Тільки ще французького комуніста в компанії
нам бракувало.
— Скажи, а той капітан якої національності?
— Українець,— ствердив Герета.— Я цікавився... Таки
українець.
Захоплено співає француз, впиваючись звуками рід-
ної мови.
Герета, не дивлячись на Каблака, тихо:
— Ну, добре. З Іванною ми придумаємо що-небудь.
А ти як влаштуєшся?
206

— Про мене не турбуйся.
— А капітана — коли?
Каблак жадібно допив вино, впевнено:
— Сьогодні!..
ПОСТРІЛ У СПИНУ
Головний вокзал Львова. Тунель. Поспішають до поїз-
дів пасажири. Поспішає до поїзда капітан Журженко. За
ним пробивається в натовпі Зенон Верхола.
Підходить приміський поїзд «Нижні Перетоки —
Львів».
З вагона вискочила заклопотана Іванна. В руці у неї
парасолька і жовтий чемодан. Прямує до тунелю...
...Капітан Журженко пересікає напрямки рельсів, на-
ближається до поїзда, що стоїть на 5—6 коліях. Верхола
переслідує його.
Навпереріз їм мчить маневровий паровоз.
Тільки-но паровоз проїжджає, як Верхола вистрілив у
спину капітану і пірнув у темінь.
Падає ниць на слизькі рейки Журженко.
Тривожно голосить, пробігаючи перед вокзалом, ма-
невровий паровоз...
ЗА ВИСОКИМ МОНАСТИРСЬКИМ МУРОМ
Вхід до жіночого монастиря ордену сестер Василі-
анок.
Іванна з усіх сил тягне до себе кільце дзвінка.
В маленькій кватирці, що відкрилася, з'явилося
невдоволене лице монашки.
— Пані до кого?
— Мати ігуменя у себе?
— Ваша годность?
— Ставнича. Мати ігуменя просила мене терміново
приїхати...
Мабуть, зарані попереджена, монашка відсуває скри-
пучі засуви і відчиняє двері.
До келії Іванну вводить сестра Моніка. Назустріч дів-
чині піднімається Слободян.
— Трапилося що-небудь, мати ігуменя? Я одержала
вашу записку...
Ігуменя спокійно перехрестила дівчину, гладить її по
голові:
207

— Заспокойся, дочко моя! Ти у своїх. Єдине місце, де
тобі ніщо не загрожує,— це келія...
— Поясніть же, що сталося? — уже не просить, а на-
полягає Іванна.
— Хвилинку, я зараз.— Ігуменя йде до дверей.
Відчиняє двері. На порозі — Роман Герета. Іванна на-
кидається на нього:
— Що все це має означати?
Роман, скорботно:
— Справа дуже серйозна, Іванно...
— Та не крайте душу, говоріть!..
— Кожної хвилини вас можуть заарештувати,— з де-
якою урочистістю заявив Роман.
Іванна розсміялася:
— Мене? Та що ж я такого накоїла?
— Трапилось те, чого ми так боялися. Ваш люб'язний
квартирант не забув скандалу, який ви влаштували йому
на заручинах. Він написав на вас донос до енкавуде.
Справі дано хід... Уже є ордер на ваш арешт...-*-Герета
зітхнув.
— Матір божа! Звідки це вам відомо?
— Світ не без добрих людей...
— Ромцю, ви жартуєте?
— Такі жарти у них називаються «антирадянською агі-
тацією».
— Хіба я сказала що-небудь таке?..
— Чого ж іншого можна чекати від людей, які втрати-
ли віру в бога? А ви ще...
—- Договорюйте!
— Ви серце йому відкрили і своїх же людей видали...
— Яких — своїх?
— Та хоч би й Зенона Верхолу. І Герета допитливо
подивився на Іванну.
Ну, знаєте! — обурилась Іванна.— Моє ставлення
дд Зенона вам добре відоме. Це пустоцвіт і тип з-під
темної зірки. Але нічого я не говорила про нього капі-
тану.
І він нічого не розпитував у вас про Верхолу?
— Нічого!
— І ви можете заприсягтись, що говорите правду?
— Господом богом клянусь! — гаряче сказала Іванна.
— Я вірю вам. А вірячи — застерігаю: справа дуже
погана. Отцю Теодозію вона загрожує великою непри-
ємністю. І мені...
208

Схвилювалася Іванна. Розгублене дивиться на нарече-
ного:
— Дякую вам, Романе.» Дякую... Як же мені бути?
Герета, твердої
Для всіх, хто вас оточував, ви поїхали до Києва,
шукати правди і добиватися прийому до університету.
Перед від'їздом ви посварилися з батьком. І, поїхавши,
не залишили адреси.
— Для чого ж це?
— Що ж до решти,— продовжує, ніби й не чув запи-
тання, Герета,— то цілком покладіться на матір ігуменю
та на сестру Моніку.
¥ ¥ ¥
Тьмяно горять свічки. Вечірня. Церковний спів. Голос
монахині:
— Ми припадаємо сьогодні перед твій жертовник з
любови і послуху для твойого заступника тут, на землі,
святійшого отця Пія папи римського, щоби переблагати
тебе і надолужити тобі за всі незчислимі обіди, нанесені
твойому святому імені, за безпримірні богохульства і
засліплену ненависть до твоїх святих правд...
Ряди монашок на колінах. Серед них, нічим не виділя-
ючись, відбиває поклони Іванна Ставнича...
НЕПРОШЕНИЙ ГІСТЬ
Пропливають на екрані будинки однієї з наймальовни-
чіщих магістралей Львова — вулиці Енгельса.
На екрані панорама будинків, звучить за кадром
голос:
— А за стінами ось цієї вілли в ті дні містилася комі-
сія по переселенню до Німеччини німецьких КОЛОНІСТІВ
Я визволених Червоною Армією земель Західної Украї-
ни. Сюди ж зверталися по допомогу біженці, які лишили
свої сім'ї в центральних районах Польщі...
Ми бачимо в глибині просторого веленого подвір'я
велику віллу в готичним дахом. По фронтбні напис:
«Вілла Франзувка». Над входом фашистськйй прапор.
Діловито похрджає радянський міліціонер.
На стовбурі Каштана —і Перами, кнопками, колючками
акації прикріплені об'яви про розшук ріднИХ/ ЙНайомих,
209

розгублених під час гітлерівського нападу на По-
льщу.
Мимо цих груп людей іде Голуб — сумка з інструмен-
тами на боці, важкий розвідний ключ на плечі.
Ось він злегка взяв за лікоть поважного, гожого чо-
ловіка у довгополому сурдуті.
— А тобі, пане, також до Гітлера закортіло? — миро-
любно запитав Голуб.
— Ну, закортіло, або що?
— Та хіба ж тобі, старому, у Радянської влади погано,
га? Віру твою чи націю хто кривдить?.. Сидів би тутка
і не рипався...
— Пане, Совєти торгувати не дають, а на тамтій сто-
роні можна крамничку відкрити...
— Ех, ти, мишигине копф! Та вас усіх там, за Сяном,
Гітлер спершу обстриже, а потім на мило пустить. Ото
тобі й увесь гендель...
Франт, дещо молодший:
— Нехай пан гуляє собі далі, агітації тут не розво-
дить... А то міліціонерові здамо... Язда!
Голуб так і кинувся:
— Міліціонерові? Це ж мій міліціонер, ти розумієш?
Радянський. За те, щоб він ходив по Львову, я в тюрмах
панських роками гнив, у Луцьку мене катували. Побачи-
мо, як вас гітлерівські поліцаї приймуть... Тьфу! Такі ж
то телепні, прости господи!..
ВОНИ РОЗМИНУЛИСЯ
Голуб іде далі. Зіткнувся з Каблаком. Вони розходять-
ся. Каблак переодягнений в поганенький, поношений
костюм. Він прямує до міліціонера. Прикидаючись доб-
родушним, наївним тюхтієм, він шанобливо здіймає
кепку:
— Пане товаришу! У мене сестра лишилася на тамтій
стороні у Новому Саичі. Мучиться, бідачисько, з трьома
дітьми. Я хотів би перепровадити її сюди. Кажуть, десь
тут є така комісія...
— Ось тутки комісія.
— А ті пани, прошу ж я вас, чи дозволять моїй Стеф-
ці перебратися на радянську сторону?
— Хто їх знає. Спитайте.
— Кого? Німців?
— А так... Вони довідаються.
210

— Вони ж фашисти. Хіба ж можна розмовляти з
ними?
— По такому ділу дозволяється. Чим більше ми своїх
людей, українців, перетягнемо звідтам на радянську
сторону, тим краще. У нас же договір...
Каблак іде до вілли...
Кабінет «спеціаліста в українських справах» сухорля-
вого гітлерівця в елегантному сірому костюмі Альфре-
да Дітца. На стіні — портрет фюрера. Перед Дітцом —
Каблак. Дітц сердито кричить:
— Я ж вам категорично заборонив з'являтися тут! Ви
розумієте? Ферботен!
— Пане Дітц!..
— Ваша поява рівнозначна провалу!
— Я вже майже провалений, пане шеф. І тому прошу
чимскорше видати мені перепустку на легальний виїзд
до Кракова...
— А якщо я не видам?
— Коли мені загрожує арешт, я не можу лишати при
собі такі цінні документи.
Каблак дістає з-за пазухи пакет і кладе на стіл.
— Вас іст дас?
— Те, що пан шеф доручили мені добути... Це крокі
нових радянських укріплень на дільниці між Сокалем і
Володимиром-Волинським. Важко було добувати ці ма-
теріали. Особисти двох членів ОУН на місці прикінчили.
— Добре, зер гут, гер Каблак. А хто висвітлить район
Нижніх Переток?
— Сьогодні був гість звідти. Особа духовна і поза
всякими підозрами. А допомагатиме йому Зенон Вер-
хола.
— Нові доти озброюються?
— Більшість укріплень готова до прийому важких ка-
лібрів.
— Заважати! Всіма силами і засобами заважати! Дай-
те команду агентурі...
— Дуже жалкую, пане шеф, але одними нашими си-
лами...
— Які ще сили вам потрібні?
— Доблесні збройні сили Третьої імперії!
Дітц, ховаючи документи до сейфа:
211

— Це вже не вашого ума діло!.. А куди ви поділи ту
дівицю, через яку — як це говорять руські — «сьір и
брот зажигался»?
— Ми сховали її в надійному місці...
— З капітаном, сподіваюсь, покінчено?
— На жаль, він тільки поранений...
— Що? Тільки поранений? — несамовито кричить
Дітц...
У ЛІКАРНІ
На подушках напівлежить капітан Журженко. На щоці
у нього садно. Біля ліжка на стільці оперуповноважений
Садаклій у білому халаті. Він уважно слухає Журженка.
— Те, що зникли Каблак з Верхолою, ще раз ствер-
джує...
— Щодо них, то тут усе зрозуміло,— махнув рукою
Садаклій,— то гуси мічені. Іншої, важливішої ланки
невистачає.
— їх спільників?
— Іванни Ставничої.
— Викличте її.
— В тому-то й справа, що Іванна щезла. Як і не було.
Розумієте?
Вбігає у білому халаті Юля Цимбалиста:
— Скандал, товаришу капітан! Ще до вас гості при-
йшли. Нагорить мені від лікаря...
Садаклій зупинив дівчину:
— Ви твердо переконані, Юлю, що якби Іванна поїха-
ла до Києва, то попередньо забігла б до вас?
— А то як же? Валіза її у мене. Примчала з містечка,
кинула валізу.— «Я,— каже,— за хвильку поверну» — і
все. День жду — нема. Другий — також...
— До університету вона не могла піти? — спитав Са-
даклій.
— Який же університет? —* здивувалася Юля.
Переглянулись Журженко з Садаклієм.
З букетом квітів і пакетом з провізією з'являється
Голуб.
—> Йой, що ж ви, вуйку, не спитавшись, заходите
сюди?
— Кого там я маю питати, доню. Я ж старий щур із
львівських каналів — усюди пролізу.
212

— Знайомтесь товариші. Мій колега по роботі і квар-
тирний хазяїн товариш Голуб, а це...
Садаклій піднявся і, подавши руку Голубові, сказав з
легкою добродушною усмішкою:
— А ми нібито десь бачились...
Голуб помітно знітився:
— Лице наче знайоме...
— А ще був у нас, товаришу Голуб, один спільний
знайомий — пан Заремба — не пам'ятаєте?
— Який Заремба? Може, з Луцька?
— А то ж який? Той, що любив на допитах в'язням
у ніс скипидар лити і нирки відбивати.
— Ой лишенько! То ви також притягались по Луцько-
му процесу, у 1934 році? Стривайте-но, чи не будете ви
товаришем Тарасом?
— Він самий.
— Як же це я, старий дурень, не впізнав вас від-
разу?
Всміхнувся Журженко:
— Схоже на те, що ви старі побратими?
— Побратими, та ще й які! — гордо сказав Голуб.—
Хто хоч раз за гратами у тих панів побував, тому вже
ніяка сатана не страшна...
Журженко повернувся незручно і ледь-ледь застог-
нав. Юля кидається до нього.
Голуб:
— Яка ж це холера цокнула вас, інженере? — спи-
тав він.
— А я свого часу говорила: будьте обережними,—
зауважила Юля.— Застерігала ж, у них — довгі руки. Так
вони сміялися...
— Виходить, боротьба продовжується, побратиме? —
звернувся Голуб до Садаклія.
Садаклій, у задумі:
— Виходить, продовжується...
— Салям алейкум! — весело вітається Зубар, заходя-
чи до палати.
Він у свіжому, добре накрохмаленому халаті. З верх-
ньої кишені у нього виглядає нікельований молоточок
для дослідження чутливості.
— Мамо рідна! — з жахом вигукує Юля.— А ви як
сюди потрапили?
— Бочком-півничком,— жартує Зубар.— Цербер ваш
невмолимий червоний семофор підняв. Не пускає. Хоч
213

сядь та плач, хоч стоячи реви. Ну, я з'ясував Обстановку,
розвідав поле бою, та через ворота — мах!
— А халат? Звідки у вас цей халат? О боже!—сплес-
нула руками Юля.
— Кабінетик якийсь трапився по дорозі. Нікогісінько
в ньому. Бачу, халат висить. Свіженький. Накрохмале-
ний. Ну, я його сюди-туди... От і тут!..
Присутні дружно засміялися.
«ГРІМ КАРИ БОЖОЇ»
Спить Роман Герета. Багрові відблиски спроквола за-
танцювали на стінах кімнати. Гуркіт близьких вибухів бу-
дить богослова.
Бліді губи Романа шепчуть:
— Господи, невже ж почалося?!
Нервово одягається. Гуркіт гарматних вибухів посилю-
ється.
Шепче молитву Роман. Він продовжує ту молитву, що
ми чули вже у монастирі:
— Найсолодший Ісусе! Благаємо тебе через заступ-
ництво пречистої твоєї матері, непорочної діви Марії і єї
обручника святого Йосифа, за молитвами безплотних
небесних сил, святого Іоанна Хрестителя...
Вибігає напіводягнений з кімнати...
Криваві відблиски близьких артилерійських залпів і ви-
бухів освітлюють несамовите лице Герети. З жадібною
надією дивиться він на захід у бік Засяння, звідки мето-
дично б'є по радянській землі гітлерівська артилерія.
— Почалося... Слава тобі, Ісусе! З нами бог!..— вго-
лос подумав Герета.
Чути дзвін на сполох. Відблиски пожежі. Продовжую-
чи молитву, біжить у той бік Герета: «...святих отців на-
ших Миколая Мирликійського чудотворця, Василів Вели-
кого...»
Як хижий чорний птах, мчить, збиваючи бур'яни, освіт-
люваний загравою пожежі, простоволосий, довгий Роман
Герета. Раз у раз з-під реверенди видніються високі чо-
боти, білі кальсони. Чується продовження молитви:
«...Іоанна Златоуста, Кирила й Методія і всіх небесних
опікунів сеї нещасної країни,— умилосердься над цими
страдальними народами, вкороти дні їх тяжкого досві-
ду...»
214

Мирні жителі похапцем виносять з будинків сонних
дітей. Крики, плач людей. Пробігають, стискуючи гвин-
тівки і автомати, прикордонники.
Біжить Герета. Близький вибух змусив його припасти
до землі.
Горить церква, плебанія. З сльозами в очах, тримаючи
під пахвою біблію і великі парафіяльні книги, стежить за
пожежею, оточений групою напіводягнених парафіян,
Теодозій Ставничий.
До них підбігає Роман Герета.
Вибух.
У церкву влучає снаряд. Валиться дах.
Падають, притискаються до землі Теодозій, Роман, па-
рафіяни.
— Боже, боже! — вигукнув Теодозій.
— Такі пожежі на добре. Це грім кари божої! — ра-
дісно говорить Герета.
Отець Теодозій, сумно:
— Це початок великого горя людського...
«ДАС ІСТ ЛЕМБЕРГ»
Ззовні, через ворота, загін поліцаїв на чолі з сотни-
ком Каблаком намагається проникнути на подвір'я.
Ворота не піддаються.
Каблак (у повній уніформі: чорний мундир, рогата ма-
зепинка з позолоченим тризубом), розлючений, дає ав-
томатну чергу по воротях.
З внутрішнього боку група людей на чолі з Садаклієм
і Голубом. Садаклій, Олекса Гаврилишин і ще два чолові-
ка підпирають ворота плечими. Садаклій оглядається і
бачить, як Голуб з товаришами спускають у відкритий
люк оцинковані коробки з патронами, дерев'яні ящики зі
зброєю і вибухівкою.
Спускаючи останній ящик, Голуб гукає:
— За мною, хлопці! Швидше!
Садаклій і Олекса лишилися з тими, що підпирали во-
рота. Кулі автомата пробивають дерев'яні ворота. Садак-
лій киває Олексі і швидко прямує до люка.
Біля люка. Олекса проштовхує Садаклія в отвір пер-
шим. В цей час з тріском розкриваються ворота. Олекса
швидко закриває люк, прицілюється револьвером в бік
воріт і стріляє.
215

В отворі воріт поліцаї. Каблак стріляє з автомата.
Падає, скошений кулею, один із захисників, прикри-
ваючи тілом люк. Перескакуючи через нього, пробіга-
ють поліцаї...
¥ ¥ ¥
Біля монастирського муру, припадаючи на поранену
ногу, біжить у смугастій лікарняній піжамі капітан Жур-
женко. Його підтримує переодягнутий у цивільний пі-
джак Зубар. Голова забинтована, на плечі автомат.
Наближається тріск мотоциклів.
— Я гляну, що там за рогом! — сказав Зубар.
Лишивши Журженка біля стіни, він скрадається до за-
вороту вулиці і в ту ж мить подається назад:
— Хана! Поліційний патруль! Давайте туди, товаришу
капітан. Я підсаджу.
— А ви?
— Як-небудь...
Крекчучи, вилазить Журженко на плечі Зубаря...
Моляться уклінні монахині, Ігуменя читає молитву:
«Волелюбна і співчутлива свята, прийди на поміч нашим
руським братам, стражденним під гнітом тривалого і
жорстокого протихристиянського гоніння...»
Вбігає підстаркувата, суха, як опеньок, сестра Моніка:
— Мати ігуменя! На площі уже наші!..
— Всі на подвір'я! Зустрічати! Домолимося пізніше.
Іванно, принеси хліб і сіль з трапезної!..— звеліла ігуме-
ня...
...Проходячи стежкою між кущами агрусу з підносом,
застеленим рушником, на якому хліб і сіль у срібній
сільниці, Іванна чує близькі постріли і бачить, як, перева-
лившись через монастирський мур, пробігає садом і хо-
вається в сараї якийсь чоловік у смугастій піжамі...
* * ¥
Поліцаї в чорних костюмах і мазепинках, на чолі з
Зеноном Верхолою, напосідають на Зубаря, який відби-
вається. Бинт його розмотався і тягнеться по землі.
Зубар відбивається уже розрядженим автоматом.
Один з поліцаїв б'є його автоматом в плече. А в цю
мить Зенон Верхола нагинається, хапає кінець бинта і
ривком смикає до себе...
216

• ♦ »
Іванна з підносом підходить до монахинь, які, вишику-
вавшись, очікувально дивляться на відкриті ворота, (ван-
на, передаючи ігумені хліб-сіль, щось шепоче їй на вухо,
показуючи в бік сарая.
На подвір'я вбігають два засапані, спітнілі поліцаї.
Один з них звертається до ігумені:
— Перепрошую, чи ніхто не забігав сюди?
— У сараї! — ледь чутно кидає ігуменя, не зводячи
очей з відкритих воріт.
Побігли поліцаї в завулок, звідки йшла Іванна.
Сестра Моніка, яка чергує біля воріт, подала
знак.
Підняла палець ігуменя, поглянувши уверх, на дзвіни-
цю. Задзвонили дзвони. В'їздять німецькі мотоциклісти.
Із коляски одного з мотоциклів встає оберштурмбан-
фюрер СС Альфред Дітц.
Знімаючи на ходу рукавички, оточений молодшими
офіцерами, він підходить до ігумені і, відсалютувавши,
цілує їй руку.
— Боже мій, пане раднику! — радісно-розгублено го-
ворить ігуменя.— Пане Альфред! Яка приємна несподі-
ванка! А як вам личить військова форма!
— В цивільному я почуваю себе зовсім незручно...—
погоджується Дітц і, прийнявши від ігумені хліб-сіль, пе-
редає його ординарцеві.— Скільки літ, скільки зим, так,
здається, говориться у вас.— Радий бачити вас здоро-
вою...
— Ви раді? А як же ми раді! Боже! — На очі надмір-
но розчуленої ігумені навернулися сльози.
Зачудованим поглядом, у якому одночасно відбилися
допитливість і здивування, спостерігає за зворушливою
сценою зустрічі Іванна.
— Якщо мені пам'ять не зраджує,— говорить Дітц,—
праве крило монастиря ви не використовуєте. Я хотів би
на деякий час розташувати там свою зондеркоманду.
У вас буде спокійніше. Ви не заперечуєте?
— Боже мій! Звичайно, розташовуйтесь... А вам, пане
раднику, я відведу найкращу...
— Даруйте великодушно, матінко ігуменя. Хоч як я
шаную вас, але не можу відхилити запрошення його ек-
сцеленції. Я буду жити в покоях митрополита.
Він оглядається.
217

Два поліцаї ведуть зв'язаного закривавленого Жур-
женка.
Один з поліцаїв доповідає:
— Пане оберштурмбанфюрері Піймали підозрілу
особу. Дозвольте пройти?
Милостиво киває Дітц.
Капітана штовхають до виходу.
Розгублене лице Іванни: вона видала людину!..
ЗУСТРІЧ НА ВОКЗАЛІ
Головний вокзал Львова...
На перонах матері з дітьми, сім'ї радянських військо-
вослужбовців і радянських працівників, що не встигли
евакуюватись на схід. Багато тут іноземців. Війна розме-
тала, спалила житла, повикидала з квартир. Вони розта-
шувалися попід стінами вокзалу, подзьобаного осколка-
ми снарядів. Сидячи на чемоданах і вузлах, вони чека-
ють, коли скінчиться перевірка документів і буде знята
охорона.
Дитячий плач, стогін поранених, тихе і тривале пере-
шіптування, поодинокі гудки паровозів,— все це зміша-
лося в єдиний шум війни.
«Східняки» полохливо озираються на німецьких сол-
датів, що раз у раз проходять пероном, на поліцаїв у
чорних мазепинках з тризубами, що вишукують жертв
у гурті оточених.
Похмурий, схудлий стоїть біля кип'ятильника музикант
Еміль Леже. Його маленька гітарка, на кшталт карабіна,
теліпається на ремінці ззаду. Еміль — у лижній тіроль-
ській шапчині, в зеленкуватих бриджах, у високих стат-
них чоботях.
А рядом з блакитною колясочкою, нахилившись над
дитиною, його дружина Зора. Вона намагається дати ди-
тині соску, напоїти її молоком, але маля відчайдушно
крутить головою. І «коза», яку робить маляті пальцями
Еміль, не допомагає.
На вокзалі збилися не тільки біженці, що застряли тут
після невдалих спроб прорватися на схід. Є тут і місцеві
жителі, застукані війною у Львові, що чекали приміських
поїздів на Перемишль, Стрий, Станіслав, Дрогобич, звід-
ки котилася хвиля вторгнення. І вони, стурбовані тими
несподіваними змінами, що сталися в зв'язку з війною,
з тривогою думали про своїх рідних і близьких, що пе-
218

режили перші битви війни. Серед них бачимо листоношу
Хому, з картонною коробкою під пахвою.
У довгій сутані, що красиво облягає струнке і гнучке
тіло, легкою ходою іде пероном Іванна Ставнича. Хома
хотів, було, поступитись дорогою, але, впізнавши дочку
священика, здивовано і радісно закричав:
— Панунцю... Цілую руці... Панунцю...
— Ви давно з дому, вуйку? — стурбовано спитала
Іванна, забувши навіть привітатись.
— Та в суботу ж... Приїхав черевики купити, а тут бах-
бах, і бомби посипались...
— Що там з батьком?
— До суботи все було ніби в порядку... Я бачив єго-
мосць біля церкви, коли поспішав на поїзд... Тільки...—
Хома зам'явся.
— Ну, що? Кажіть же, бога ради!..
— Тільки панотець був дуже вражений, що паннуся
нічого не сказали їм про ту телеграму...
— Про яку телеграму? Я нічого не знаю...
— Ну, що паннусю прийняли до університету... А чого
це паннуся в сутані?
Нічого не розуміючи, дивиться Іванна на Хому. Рап-
том обернулася.
Лунко звучать на пероні ковані чоботи гітлерівців.
Загін фельджандармерії веде затриманих на вокзалі
підозрілих людей. Серед них видно поранених.
Похмуро, з презирством з-під козирка дивиться на
гітлерівців Еміль Леже. Його погляд перехопив обер-
фельдфебель з металічною бляхою під шиєю і круто
повертає до Леже.
— Юде? — гостро питає гітлерівець.
Не міняючи недбалої пози, Еміль Леже відповів:
— Найн!
Брешеш, юде! — наполягає жандарм.
— Можете думати що завгодно. Я сказав правду,— з
гідністю заперечив Леже.
— Ставай сюди,— наказав гітлерівець, показуючи на
гурт затриманих.
— Пане начальнику, це мій чоловік... Він француз...—
благально мовила Зора, кинувшись до жандарма.
— Генаух! — закричав гітлерівець, відштовхнувши Зо-
ру прикладом автомата.
Похитнулась Зора, сльози полились з ЇТ очей... Нена-
роком штовхнула коляску з дитиною.
219*

Котиться, пересікаючи перон, коляска.
Нічого не розуміючи, задоволено посміхаючись, ди-
виться на небо рожевощоке маля.
Кинувся на кривдника Еміль Леже. Інші гітлерівці ха-
пають його за руки.
Зливаються в одни два тривожні викрики — Іванни і
Зори.
Блакитна коляска з дитиною з'їхала з перону і стала
впоперек колії.
Повним ходом, даючи гудок, мчить на неї поїзд.
Кинулася Іванна до коляски, ледве встигла схопити її
і витягти на перон. В цю мить замелькали вагони при-
міського поїзда, набитого людьми.
Зора намагається прорвати кільце оточення, виручити
чоловіка. Кричить у відчаї:
— Він музикант! Ви не маєте права! У нього фран-
цузький паспорт!..
— Генаух!
— Цюрік! — відганяють Зору гітлерівці, і вона, рида-
ючи, повертається до дитини...
Іванна передає Зорі коляску і, піднявши голову, ба-
чить, як з вагона поїзда, що оце прийшов, спускається
на перон Теодозій Ставничий.
— Тату... Таточку! — крикнула, кидаючись до батька,
Іванна.
» ♦ ♦
Мимо’патруля поліції, що пильнує вихід на вокзальну
площу, загін фельджандармерії веде затриманих під час
облави.
Уважно розглядає їх сотник Каблак, що стоїть з полі-
цаями на варті.
Ось порівнявся з ним затриманий Леже.
Каблак шанобливо козиряє французові і, глузливо по-
сміхаючись, говорить:
— Бонжур, месьє Леже... Яка приємна зустрічі Чи не
так? То що ж, ви й досі «дуже любі радянських люди»?..
* • •
Обіймає, цілує батька Іванна.
«— Боже, яке щастя, що ти живий, татуню! — І, вдив-
ляючись у постаріле, стомлене батькове лице, здивова-
но запитує:
220

— А чого ж ти без капелюха?
Ставничий з скорботою дивиться на дочку і, показую-
чи на портфель, затиснутий під пахвою, говорить:
— Отут усе, що в нас з тобою лишилося...
церковний воєнкомат
Подвір'я перед капітулою заповнене священиками.
З усіх кінців Львівської єпархії з'їхалися вони в ці чорні
дні до князя церкви. Від воріт повільно йде отець Тео-
дозій: простоволосий, постарілий, в руці потертий по-
ртфель.
На його шляху — групи священиків.
Перша група — молодий і літній.
Молодий:
— Беріть собі Мгарський монастир святого Афанасія,
біля Лубен. Природа там багата, Сула протікає і землі
скільки завгодно.
Літній:
— Могло буть...
Друга група. В центрі огрядний отець Гавриїл. До них
протискується худорлявий попик.
— Отець Гавриїл! Ви бували з галицькою армією на
великій Україні. Скажіть, чи в Умані річка є?
— Не пригадую.— Отець Гавриїл задумався.— Але
там знаменитий маєток графів Потоцьких. Морні лебеді
колись там плавали. Та не знаю, що £ ними більшовики
сотворили. Можливо, в їдальню нарпіта на гуляш това-
ришам комісарам! — голосно розреготався отець Гав-
риїл.
Третя група. Коротконогий священик, у стоптаних чо-
ботях, і високий, сивий.
— У мене доля незавидна, колего,— зітхає коротко-
ногий.— Вікарій умовляє брати деканат у Донбасі. Але ж
там небо від диму і вугільної пилюки завжди чорне.
А в моєї матушки і без цього характер крутий.
Розглядаючи документи, з покоїв виходить митрат На-
дочний.
Його обступає група священиків.
Надочний задоволено посміхається.
— Мені дали парафію в самому Нам'янці-Подільсько-
му. Звідси недалеко і місце чудове.
— Повезло ж вам, отче Оресте,— з явною заздрістю
говорить отець Гавриїл.— А це що у вас?

— Марш бефель. Дозвіл на право просуватися безпо-
середньо за військами...
— Його ексцеленція видає і такі документи? — здиву-
вався коротконогий.
— Ні, після бесіди з високопреосвященством ви ідете
в покої на праву половину, а там польовий штаб обер-
штурмбанфюрера СС Альфреда Дітца. Він дораджує в
справах церкви...— пояснив митрат Надочний.
— Старий друг українців і говорить тільки по-нашо-
му...
З'являється отець Теодозій.
Усі розступаються. Митрат Надочний, тоном бувалої
людини, шепче Ставничому,
— Заходьте зразу, отче Теодозію. Погорільців та ще
тих, хто постраждав від більшовиків, його ексцеленція
приймає поза всякою чергою.
Нахиливши простоволосу голову, отець Теодозій Став-
ничий проходить до капітули...
Простора кімната в покоях митрополита. Стіни її об-
тягнуті рожевим узорчатим шовком. Біля золоченого
каміна, відкинувшись у кріслі з високою парчевою спин-
кою, сидить Шептицький, оточений єпископами і свяще-
никами. З помітною співчутливістю вислуховує він роз-
повідь Теодозія Ставничого.
Тремтячими від хвилювання руками Теодозій кладе на
столик дві метрикальні книги і важке євангеліє:
— Оце й усе, що лишилося від мого деканату.
Шептицький м'яко зауважує:
— Це не так, сину мій. Бог лишився з нами у важку
хвилю, коли гриміли гармати. Він почув наші молитви
і допоміг сильним світу цього повалити царство
безвір'я...
— Але моя паства, ваша ексцеленціє, полишена на-
призволяще. І служити богові тепер ніде...
— Заспокойтесь, отче Теодозію... будете відправляти
в дочірній церкві святої Варвари, а з часом на попелищі
вашого деканату спорудимо новенький храм. Його свя-
тість папа римський подарував капітулі п'ятнадцять
мільйонів на ліквідацію наслідків тлетворного впливу
більшовизму.
— В дочірній церкві, ваша ексцеленціє, збирається
правити службу божу Роман Герета...
— Я відкликаю Романа сюди. Він людина молода, ді-
яльна... Найвидатніші достойники українського люду ад-
222

ресувалися нині з уклінним проханням до фюрера Вели-
конімеччини Адольфа Гітлера. (Урочисто). Ми просимо
дозволити сформувати військове з'єднання з українців,
яке змогло б пліч-о-пліч з доблесним німецьким воїнст-
вом іти під знаменами третього рейху на Москву! З на-
ми бог пресвітлий і серце його найсолодше!.. Роман з
часом стане капеланом цього з'єднання...
— Ваша ексцеленціє... А моя дочка? Вони ж заруче-
ні...
— До Москви зовсім недалеко, сину мій,— усміхнувся
Шептицький.— Після взяття Москви Роман матиме від-
пустку і справить весілля тут, у Львові. А поки що я
раджу лишити дочку в монастирі...
ГОРА ВРОНОВСЬКИХ
...Табір військовополонених. Страшний напис на сті-
ні бастіону (трьома мовами), виведений чорним ква-
чем:
«Забороняється їсти трупи військовополонених...
За непослух — смерть!
Комендант сталага 328 оберст Охерналь».
Бастіони, тонни колючого дроту, тисячі полонених —
голодних, змучених, покалічених, але не скорених.
На звук гонга повертають голови полонені, важко під-
німаються, прямують до колючої загорожі.
Поліцай у чорному з усіх сил гамселить ломиком по
шматкові рейки, підвішеної в караульному приміщенні.
Вахман розкриває ворота і пропускає до Цитаделі де-
легацію «комітету допомоги». Поважно ступають дами-
патронеси, жінки і вдови адвокатів, судових радників,
послів австрійського парламенту і польського сейму.
Одягнуті в чорне, в мереживних мантильях, з чотками
в руках, вони обережно наближаються до табірної
площі. Серед світських благодійниць ідуть і монахині, а
з ними ігуменя, сестра Моніка, Іванна Ставнича; у них
пакунок з молитовниками і шкатулка з хрестиками. На-
зустріч рухається колона полонених з закладеними на
потилицю руками. їх, мабуть, ведуть на роботу...
Ігуменя вилазить на ящик, принесений поліцаєм-охо-
ронцем, і, відкашлявшись, говорить скорботним і миро-
любним голосом:
223

— Дорогі синочки! Не своєю охотою багато хто з вас
мусив воювати під знаменами антихриста отієї безбож-
ної Червоної Армії і тепер потрапив у тяжку біду. Ми
розуміємо це, і за милостивим дозволом німецьких
властей прийшли допомогти вам. Заповніть, діти мої,
декларацію, що ви пориваєте з більшовизмом, який вас
занапастив... І попросіть помилування у фюрера великої
Німеччини Адольфа Гітлера!.. Тоді ми будемо клопотати
про ваше звільнення і... подамо посильну допомогу
кожному. Нехай же вчення господа бога нашого Ісуса
Христа поверне вас, дорогі синочки, на шлях смирення
і розуму...
— Питання, мамашо! — обізвався полонений Бойко.г
— Прошу, сину мій.
— А чи ваш Ісус Христос знає, скільки щодня вмирає
отутечки від голоду?
Ігуменя розгубилась: не чекала вона такого питання...
Іванна дивиться на цих виснажених людей, відводить
очі, і раптом погляд її падає на зловісне розпоряджен-
ня, намальоване на стіні...
— Я тому й кажу,— продовжує ігуменя,— синочки: у
ваших власних руках тепер можливість позбутися поло-
ну... Хочу попередити вас, що українцям буде надана
перевага під час звільнення.
— Виходить,— не вгаває Бойко,— що у Христа дві
правди і два милосердя — одно для українців, а ін-
ше — для решти людей?
Підійшов вахман, замахнувся на Бойка нагайкою:
— Ану ти, гнида більшовицька, замкни рота! (Б'є його
нагайкою по лиці).
Похитнувся Бойко:
— Ото бачите, хлопці, яке милосердя боже.
Лейтенант Зубар говорить сусідам тихо, але твердо:
— Тримайтеся, хлопці, не продаватися за сочевичну
юшку.
До колючого дроту підходять монахині з декларація-
ми, молитовниками, хрестиками.
Підходить, з деклараціями, до полонених і Іванна.
— Вас записати?
— Я присягу давав!
— Вас записати?
— Щезни!
— А ви?
— Зрадником не був.
224

Іванна побачила Зубаря. А пізнавши його, відсахну-
лась — так змінився лейтенант: голова в нього замотана
темним, забрудненим бинтом.
Криво посміхається Зубар:
— Пізнали, наречена?
— Візьмете декларацію?
— Швидко ж ви перелицювалися, пані Іванно. Із сту-
дентки радянського університету та в гітлерівські підли-
пайли.
— Студенткою університету я ніколи не була,— тихо
заперечує Іванна.
— Брешете! Були! — скипів Зубар.— Людина з-за вас
кров пролила, а ви... Сказано, попівська дочка.
Як від удару, закрила очі Іванна.
Підходить одна із дам-патронес:
— Трудно умовляти цих хамів. Одумайтесь! Іменем
бога нашого, доброго і милостивого...
Черемшина, гуцул, що стоїть рядом із Зубарем, у тон
їй додав:
— Бог добрий та ласкавий, він і сироті... дитину по-
шле...
На стомлених, виснажених обличчях його сусідів з'я-
вилися усмішки.
Пройшла далі Іванна. Простягає декларацію росіянину
Банеліну.
— Какой аванс мне будет, барьішня?
— За що — аванс?
— Да за предательство. Больше, чем Иуда за Христа
получил, или меньше?
Приголомшена, здивована і розгублена рішучістю по-
лонених, Іванна ступила кілька кроків убік, і погляд її
зустрічається з запалими, стомленими очима капітана
Журженка.
— Так що ж нового приніс вам вітер з Заходу? Оцю
рясу і змарновану молодість? — глузливо спитав капітан.
Іванна, тихо:
— Хоч ви завдали мені багато горя, я не нарікаю на
вас. Христос учив прощати кривди навіть ворогам і гріш-
никам...
— Про які кривди ви говорите?
— Нащо згадувати минуле? Підпишіть, я зможу полег-
шити вашу долю...
— Нам, пані Іванно, перелицьовуватися важко,
Неможливо!..
8 В. Бєляєв
225

Іванна, подавляючи замішання, звертається до фран-
цуза Еміля Леже:
— Підпишіть!
— Я по-вашому... не розумій! — гордо відповідає
француз і відходить від загорожі.
Делегація патронес-благодійниць, як рій роздратова-
них ос, виходить з воріт цитаделі.
Назустріч іде сотник Каблак. Побачив Іванну.
— Добрий день, панунцю!
Дивиться Іванна і очам своїм не вірить.
Ви? І вже у цій формі? Як же швидко ви... перели-
цювалися.
— Дорога панунцю! — Підходить до дівчини І гово-
рить стиха: — Для соборної і незалежної України я й на
чорта можу перелицюватися. (Ще тихше, з м'якою ус-
мішкою). Заради загальної справи...
Іванна з огидою дивиться на Каблака.
— Аз університетом тоді вийшла чистісінька комедія!
— Як^то — комедія?
— Пану Ромку я зробив дружню послугу. То він про-
сив мене відмовити вам у прийомі.
Поступово доходить до свідомості Іванни страшний за
своєю підлістю зміст слів Каблака.
НА ПРИЙОМІ У ВЛАДИКИ
Келія в монастирі. Молиться, стоячи на колінах, Іван-
на. З невимовною скорботою дивиться молода монахи-
ня на лик пресвятої богородиці, і на ньому (напливом)
бачить Іванна виснажених від голоду військовополоне-
них... Поліцай б'є Бойка... І чорний наказ про те, що
трупів їсти не дозволяється...
Перелякана Іванна закриває лице. Раптом якась думка
опанувала її; дівчина швидко збирається і виходить з
келії.
...Різко загальмував трамвай. Попереду горять будин-
ки. Дим обволікає вулицю. Вискакують з трамвая пере-
лякані люди. Серед них Іванна і поліцай з чорною по-
в'язкою на лиці: це — Олекса Гаврилишин.
— Пожежа? — спитала Іванна.
— Акція! — іронічно кинув поліцай.
226

— О, то надовго...— оголошує вагоновод. І похмуро
починає скручувати цигарку...
— Надовго? — розгублено перепитала Іванна.
— А що, пані терміново потребує до міста? —
люб'язно звернувся до неї поліцай.
— Мені конче треба бути до п'ятої у кляшторі.
— То я можу провести пані найкоротшим шляхом...
— Дуже прошу пана...
Прохідна будка. П'ять поліцаїв пильнують вхід до пів-
нічних кварталів. Проходять Іванна і поліцай.
— Пані зі мною...— пояснив Гаврилишин.
З віконця будки виглядає п'яний німець, ротенфюрер
СС, і, плутаючи словами, затяг цинічну пісеньку:
Ком, панєнка, шляфен,
Морген сахарін,
Вшістко єдно война
Фарен нах Берлін.
Від сорому й обурення почервоніла Іванна, пішла
швидше.
Багатозначно усміхаючись, поліцаї дивляться їй услід.
Кілька здоровенних есесівців підкочують до стіни од-
ного будинку дві бочки — з бензином і нафтою. Стріля-
ють в них із автоматів запалювальними кулями і відбіга-
ють. Спалахують вогненні фонтанчики. Вибухають бочки,
бензин і нафта виплеснулися на стіни. Вище й вище здій-
мається стовп диму. В бухаючому полум'ї чути надрив-
ний крик.
Відкриваються в суцільній, здавалось би, стіні дверця-
та таємного сховища — «бункера», і звідти, з дитиною на
руках, намагається прорватися простоволоса жінка. Вона
заметалась у вогняному кільці.
Регочуть задоволені есесівці. Один із них піднімає ав-
томат. Чутно автоматну чергу.
Уже не йде, а біжить Іванна.
Горять житлові будинки, провалюються дахи, падають
розпечені стіни. Крики, плач, стогін людей. Автоматні
черги. Шибениці з повішеними.
Біжить Іванна. За нею, ледве встигаючи,— поліцай.
Раптом зупинилася Іванна, глянула вверх.
Бурхає вогонь. На даху палаючого будинку хлопчик
років десяти. Він, мабуть, вискочив з горища. Вогонь
лиже і розпікає дахове залізо. Хлопчик підскакує з бо-
лю. І розпачливим, вібруючим голоском закричав: м
8*
227

— Боже, рятуй мене!
Поліцай похмуро:
— Тепер йому уже ніякий бог не допоможе!
Закривши лице руками, Іванна біжить далі.
Дівчина біжить по залізничному насипу. За нею — по-
ліцай. Спіткнулась Іванна. Впала. Поліцай піднімає її. Ми-
мо мчить вантажний поїзд. Написи: «В Німеччину».
Крики, плач молоді.
— Оце вам, панно Іванно, найкоротший шлях на За-
хід,— пояснив поліцай.
— Звідки ви мене знаєте? — здивована Іванна пильно
дивиться на поліцая.
— Невже ви забули, як я поздоровляв вас з прийнят-
тям до університету.
— Боже мій! І ви? У цій уніформі?
— А хіба ваша ряса —дійсно ваша? — загадково ска-
зав Гаврилишин і, пропускаючи Іванну, пішов назад...
Ридаючи, Іванна цілує перстень на руці митрополита...
— Що там діється, ваша ексцеленціє! Господи, що
там діється!.. Полонені тисячами з голоду гинуть... Живі
люди... діти горять у вогні!
— Я глибоко співчуваю тобі і поділяю твій біль, дити-
но моя...
— Рятуйте їх, ваша ексцеленціє! Ви все можете. Од-
ного вашого слова святого буде досить...
— Церква Христова тут безсила щось подіяти, дочко
моя. То робить світська влада, а нам залишається молит-
ва. Сам спаситель божий і прикладом і словом заохочу-
вав до молитви. І ціла історія церкви є історією молитви.
І хай з нами буде ласка божа, цей найцінніший дар бо-
жий, окуплений Христовою кров'ю, і найцінніший скарб
у нашім життю на цім світі, де все марне і скороми-
нуще.
Відчиняються двері, і на порозі з'являється з бокалом
вина (уже напідпитку) Дітц. За ним стоять офіцери.
— Шановне товариство офіцерів великого фюрера
доручило мені піднесли оцей тост за наші перемоги і за
здоров'я нашого мудрого господаря! Бажаємо вам ба-
гатьох літ життя, ваша ексцеленціє!
Офіцери кричать: «Хох!»
228

Повільно піднімається Іванна...
Шептицький перехрестив Іванну, говорить ласкаво:
— Іди собі з богом, чадо моє!..
ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ
У маленькій кімнаті, де живе Юля Цимбалиста, зустрі-
лися нарешті обидві подруги.
З мукою в голосі Іванна розповідає:
— І зрозуміла я, Юльцю, серцем відчула і збагнула,
що митрополит не такий, яким ми його вимріяли в ду-
шах своїх. Люди неспроста говорять, що «у владики два
язики»...
Юля, іронічно:
— Радуйся, нене, сини і доні, молитву дяки богу зло-
жіть, князя вітайте, вождя народу, пастиря вірних, бать-
ка сиріт.
— А як мені перед радянським капітаном сором-
но...— задумливо продовжує Іванна.— Людина за мене
кров пролила, а я так гірко віддячила йому. Якими очи-
ма він на мене дивився! Господи, ніколи не забуду!..
— Скажи, Іванко, там дуже страшно?
— Ти навіть не уявляєш! Поділили ту гору на клітки...
— І Україну поділили. На шматки розірвали. От тобі
й «самостійна».
— А що ж буде, коли вони Москву візьмуть? Що від
України лишиться?
— А бач! А ще й виспівувала «боже єдиний, боже
великий, нам Україну храни...» Сохранили... Каблак он за
те, що Україною торгував, у мундир поліцая вбрався,
а твій катабас Роман...
— Не нагадуй мені про нього! І так боляче...
Юлія впритул підходить до Іванни, пильно дивиться їй
в очі, а потім тихо питає:
— Скажи, Іванко, якби була можливість допомогти
отим... за колючим дротом... Ти допомогла б?
Не зразу відповідає Іванна.
— Що треба зробити?..
— Я пораджусь...
— З ким?
— З хорошими людьми.
229

НОЖИЦІ
Шумить, вирує Краківський ринок, що так розрісся в
дні окупації.
Кирпатий хлопець, походжаючи, приспівує: «Пане Гіт-
лер, дайте мила, бо вже воші мають крила».
Голосисті перекупки-спиртоноси на всі лади викри-
кують:
— Увага! Увага! Увага!..
— Бонгу! Бонгу! Бонгу!
— Аірконьяк! Аірконьяк!
Пишногруда спекулянтка, постукуючи дерев'яними
сандалетами, з сулією самогону в руках грайливо на-
співує:
Ми млодзі, ми млодзі,
Нам бімбер не зашкодзі...
Сліпий, з «катеринкою» і мавпочкою:
Секіра — мотика,
Пілка — шклянка,
Вночі нальот,
Вдень — лапанка,
Секіра — мотика,
Пілка — аляш,
Пшеграл войне
Єден маляж...
Торгують всім — від португальських сардинок, фран-
цузьких духів і коньяків, до італійських пістолетів, що їх
збувають з-під поли італійські військові з розташованого
у Львові гарнізону «Ретрові італьяно». В москательному
ряду — метизи, дверні ручки, фаянсові умивальники,
стамески, свердла, сокири, граблі. Іде Іванна. Підходить
до одного продавця, торгується, платить гроші і забирає
великі ножиці для різання заліза. Покупку ховає в порт-
фель. Просить дати ще одні ножиці. Продавець розво-
дить руками — нема.
Іде Каблак з патрулем поліції. Побачив Іванну, зупи-
нився.
Підходить Іванна до другого продавця. Також купила
ножиці.
Пильно стежить за нею Каблак.
До третього продавця підходить Іванна. Ще одні но-
жиці придбала.
Нічого не може второпати Каблак, але продовжує
стежити. О
230

Зовсім нові, добре змазані, загорнуті в пергамент, ле-
жать на фанері троє ножиць. З пружинками. Міцні. На-
дійні.
— За скільки пані продає ножиці?
— П'ятдесят п'ять злотих!
— А як усі разом?
— Підуть за сто п'ятдесят.
Іванна шарить у глибоких кишенях сутани. Дістала
гроші, полічила. Рухи в неї тривожні, бистрі. З усього
видно, що їй хочеться забрати всі ножиці. Розгублено
оглядається. Раптом її погляд зупиняється на руці, в якій
затиснуті гроші. Рішення визріло миттю. Вона знімає з
пальця золотий перстень, простягає торговці:
— Я візьму всі ножиці, а пані лишу обручку, вона
коштує більше, ніж сто п'ятдесят злотих. А завтра пані
буде ласкава принести обручку — я обміняю на гроші.
Торговка, недовірливо:
— А то правдиве золото?
Іванна, поспішно:
— Подивіться пробу.
Пробує торговка перстень на зуб, перевела очі на
(ванну:
— Я буду тут у п'ятницю.
Іванна швидко ховає ножиці в портфель I миттю зни-
кає в натовпі.
Торговка ще раз пробує перстень на зуб. Перед
нею — Каблак з двома поліцаями.
— Пані ще може, не дай бог, удавитися,-г- говорить
Каблак, посміхаючись, і простягнув руку за перснем.
— Проше пана, проше пана,— метушиться торгов-
ка.— То моя власна обрончка. Як бога кохам!
— Давай, пані, швиденько! — суворо зажадав Каблак.
Бере перстень, уважно розглядає його. Потім ще уваж-
ніше... Задумався.
НІЧНИЙ КОНЦЕРТ
Відкриваються ворота до цитаделі.
Напис готичним шрифтом:
«Концентратіонс лагер дер стандарте 328».
Значно менша, ніж раніше, група дам-патронес і
монахинь з портфелями в руках (серед них Іванна) захо-
дять на подвір'я. Назустріч — велика повозка, чимось
навантажена і прикрита брудним брезентом. В одному
231

місці з-під накриття стирчить нога людини. Поліцай при-
криває її брезентом.
Ідуть благодійниці і ніби не помічають страшного ван-
тажу на повозці.
Повільно сходяться полонені до колючого дроту.
Відійшовши від дам-патронес, Іванна просувається уз-
довж загорожі, намагаючись знайти кого-небудь із зна-
йомих військовополонених. Помічає Зубаря, який стом-
леною ходою наближається до дротяної загорожі. Ря-
дом— француз, з другого боку — Банелін і Черемшина.
Хвилюючись, але владно говорить Іванна:
— Я принесла вам декларацію, підписуйте!
— А ви чули, панночко, як рак свистить? — відгукнув-
ся Зубар.
Іванна, тихо, діловито:
— Беріть... Привіт від Юльці. Ну!
Неохоче бере Зубар декларацію. Читає. Швидко гля-
нув на Іванну, потім на її ноги, прикриті до землі рясою.
Іванна ледь помітно киває вниз, потім дещо непри-
родно-голосно говорить:
— Опам'ятайтеся, браття во хресті! Найважніша річ
для людини є забезпечити собі щасливу смерть і вічне
спасіння.
Рука Іванни нащупує щось у себе під рясою і з допо-
могою вірьовочки спускає це «щось» до землі.
Зубар легенько штовхає француза і Банеліна, пока-
зуючи на ноги Іванни, а сам голосно звертається до
неї:
— А чи не краще, сестричко, забезпечити щасливе
життя отут, на землі? А потім уже й про вічне спасіння
подумати?
Відповідає Іванна:
— Не богохульствуй, брате мій! Бо то великий гріх,
а хто впадає в гріх, той нехай покається, як каялися цар
Давид, святий Петро, Марія Магдалина, розп'ятий роз-
бійник, митар Закхел.
Нога Іванни виштовхує з-під ряси плоский пакет, об-
в'язаний темною матерією. Ще ближче до загорожі,
ще...
Спітніле лице Іванни, губи ледь-ледь тремтять. Вона
продовжує:
— Також і терпіння та хрести є ліком для нас і засо-
бом до витривалості в ласці божій аж до смерті.
Рука Леже підтягує пакет до себе.
232

Іде одна з патронес. Підходить до Іванни. Іванна про-
стягає молитовник полоненим.
— Візьміть цей молитовник, нехай зцілить він вам ду-
ші понівечені...
Зубар, Леже, Банелін, Черемшина стоять пліч-о-пліч.
— Бери, бери, Павле, на закрутку буде...— сказав
Зубар.
Патронеса вириває молитовник з рук Іванни:
— Хами! Більшовицькі нелюди!
— Дійсно!..— Удавано погоджується Іванна.— Який
жах... Мені сюди вже несила ходити...
* * ♦
Стемніло. Подвір'я цитаделі. Бренькає на гітарі сумну
пісеньку про далеку батьківщину Еміль Леже. У нього
вже відросла борода. Навколо — військовополонені, які
удають, що сплять.
За чотирма рядами колючого дроту вахман. Почувши
музику, гукає:
— Ей, Франція! Чого розспівався? Думаєш, залишили
тобі, як французькому підданому, гітару, то й ночами
можеш бринькати?
— Нехай грає. Хліба не даєте, то хоч пісні послухає-
мо,— обізвався Зубар.
— Ну, ти, помовч!
Наріжна башня. Промінь прожектора Повільно повзе
територією цитаделі. Промінь — по групі: Зубар, Жур-
женко, Черемшина та інші.
Знову темно.
— Ну, почнемо! — прошепотів Зубар.
Він підповзає до дроту і починає перерізати його но-
жицями... Підповзає до дроту з ножицями Бойко.
Спокійно грає на гітарі Еміль Леже.
Перерізують колючий дріт гострі ножиці.
Дзвенять струни гітарки, заглушаючи клацання но-
жиць.
Падає на землю дріт.
Повзуть, припадаючи до землі, військовополонені.
Повільно повзе по них промінь прожектора. Зникає
промінь. Військовополонені, важко дихаючи, наближа-
ються до нового ряду загородження.
Застогнав один полонений.
— Тримайся, друже, тримайся...— підбадьорюють йо-
го товариші. Повзуть далі.
233

Ріже дріт Бойко.
Ріже дріт капітан Журженко, біля нього — Черем-
шина.
Повзуть військовополонені. Важко дихають.
Підповзає Зубар до ще одного ряду загородження.
Здається, це останній. Ріже дріт.
Грає на гітарі Леже.
Ріже дріт Бойко. Повзуть військовополонені.
Пропускає мимо себе військовополонених Зубар.
Пролазить через останній ряд загородження Жур-
женко.
Пролазить Банелін з товаришами.
Вдивляючись у темряву і прислухаючись, грає Леже.
Журженко — до групи військовополонених:
— Повзти вниз, за мною!..
Відкидає ножиці і поповзом спускається по косогору.
Товариші — за ним.
Пропустивши останнього, Зубар дивиться туди, де за-
лишився Леже. Стихла гітара.
Прислухавшись, Еміль Леже починає повзти услід за
товаришами.
Коридор розрізаного дроту. Проповзає промінь про-
жектора.
Вдивляється в темряву Журженко. Біля нього збира-
ються полонені.
— Тепер куди? Врозтіч? — спитав розгублено один з
утікачів.
— Тихо! — прошептав Журженко.
У темряві за рогом будинку коротко тричі мигнув ки-
шеньковий ліхтарик. Група поліцаїв у мазепинках іде на-
зустріч утікачам.
Серед військовополонених хтось тихо зойкнув:
— Там поліція!
— Без паніки! — суворо попередив Журженко і пішов
назустріч поліцаям.
І от з'являються Голуб, Садаклій, Олекса Гаврилишин
і ще десять партизанів. Усі в одежі «чорних круків» —
поліцаїв.
Бистрі рукостискання.
— Швиденько строїтись,— сказав Голуб.
— Строїтися по чотири,— скомандував Журженко.
— І тихенько,— порадив Садаклій.— Сильніші хай до-
поможуть пораненим.
Вишикувалися військовополонені.
234

— Зубар! Леже! — покликав Журженко.
— Ми тутечки! Все в порядку.
Голуб і Садаклій біля водостічного люка.
Голуб трохи відкриває люк і навпомацки перевіряє
мідний дріт.
— Нехай думають, що ми туди полізли, може, й знай-
дуть що-небудь.	•
— Ходімо, товариші,— тихо скомандував Садаклій.
Вишикувалась колона втікачів і в оточенні «поліцаїв»
рушила вулицею.
Мовчки ідуть військовополонені. Руки всіх на поти-
лицях.
Іде колона. Долітає шум мотоциклів.
Назустріч колоні мчать мотоциклісти. Це патруль. Різ-
ко гальмують. «Сотник» Голуб спокійно виходить на-
перед.
— Даст іст кріггсгефенген. Ведемо на роботу, в
Олесько.
Старший патруль уважно дивиться на військовополо-
нених, на охорону. Махнув рукою:
— Можна рухатись далі.
Патруль об'їхав колону, мчить далі.
Колона повільно рушила.
— Скоріше, хлопці, скоріше!..— підганяє Садаклій.
¥ ¥ ¥
Між рядами колючого дроту іде вартовий. Ковзнув
промінь прожектора. Вартовий помічає порізаний дріт.
Зникає в темряві.
♦ ¥ ¥
Поранені і хворі відокремлені від загальної групи.
З ними Журженко, Леже, Зубар.
Голуб, звертаючись до Садаклія і Гаврилишина:
— Ну, друзі, пробивайтесь до своїх. Най щастить вам.
А вас, хлопці, ми беремо під свою опіку. Якось-то буде.
Ну, язда!
Далекі свистки й удари по рейці прискорюють про-
щання. Групи швидко розходяться в різні боки і щеза-
ють у темряві.
235

Зовнішній обвід загородження. Рвуться на ретягах вів-
чарки. За ними біжать поліцаї. Позаду — Зенон Верхола
і сотник Каблак. Підбігають поліцаї до місця, де перері-
зане загородження: Присвічують ліхтариками. Проміння
прожектора освітлює всю площадку.
Собаки рвуться далі, вниз. За ними поліцаї і Верхола.
Каблак під кущем реп'яха побачив блискучий предмет.
Підняв — ножиці. Силкується згадати, де він бачив та-
кі ж ножиці.
Чути голос Верхоли:
— Агов, хлопції
Пориваються до люка собаки.
— Сюди! — гукає Верхола.
Підбігли поліцаї.
— Тут вони! — сказав Верхола.
— Обережніше, панове,— попереджає підстаркуватий
поліцай,— звідтам можуть стрілити!
Трохи відійшли поліцаї.
Зенон Верхола рвонув до себе кришку люка. І звід-
ти, як з потривоженого пекла, виривається полум'я.
Відблиск вибуху освітлює перелякане лице запізненого
Каблака. Він захищає лице від осколків блискучими но-
жицями..,
¥ ¥ ¥
Група втікачів на чолі з Голубом.
Голуб, прислухаючись:
— Таки знайшли подарунок!.. За мною, швиденько!
Вони перебігають вулицю і падають під мурами собо-
ру св. Юра. Відкриваються ворота, в отворі — мовчазна
висока постать садівника капітули Максимишина.
Голуб до нього:
— Це ти, Кузьмо?
Садівник мовчки відкриває ворота.
— Хлопці, за мною! — командує Голуб.
Втікачі швидко проходять у садок.
Голуб виймає з кишені махорку і посипає землю.
Ідуть митрополичим садком утікачі. Підходять до глу-
хої стіни. Садівник відкриває велику ляду і пропускає
в отвір втікачів.
Ідуть вони плутаними підземними ходами..,
236

Садівник заводить їх у досить просторе підземелля:
тут купа сіна, відро з водою...
— Це вже виходить, що ми ніби в бога за пазухою та
ще й з його намісником на горі,— пожартував Голуб.
Садівник поставив ліхтар і вийшов.
— Хто він? — спитав Бойко.
— Садівник митрополита,— пояснив Голуб.
— А чего же он вдруг?..— здивувався Банелін.
— Не вдруг... Порядна людина. Ось! Роками пригля-
дався, що тут (показує на стелю) робиться руками бо-
жими. Тепер не тільки партизанам буде допомагати, але
й від Всевишнього відмовиться...
Один з утікачів не витримує, істерично кричить:
— Видасть нас... Видасть... Видасть...
— Тихше, синку,— втішає Голуб.— Заспокойся... Не
видасть... А сюди ні одна гестапівська собака морди не
покаже. Поважають вони владику.
— А Іванна — в безпеці? — спитав Журйсенко Голуба.
— Не турбуйтесь... Ця геройська дівчина також за на-
дійним монастирським муром. Усе в порядку..,
РЯТУЙ, ЮЛЬЦЮ!
Каблак з усієї сили гатить у дубові монастирські двері
рукояткою «вальтера». Біля нього група поліцаїв з вів-
чарками на ретягах.
З головних дверей монастиря поспішають стурбовані
монахині на чолі з ігуменею. Ми бачимо також схвильо-
вану Іванну, яка притислася до стіни.
Відкривається мідний щиток вічка в дверях.
— Мати ігуменя, відкрийте. Тут я — Каблак! — Він ос-
вітлює своє спітніле обличчя ліхтариком «Даймон».
Здригнулася Іванна. Щільніше припала до одвірка.
— Однаково — не пущу. В таку пору — і до жіночого
монастиря? Ви що — показилися? — обурюється ігуме-
ня.— Я буду скаржитися оберштурмбанфюреру Дітцу.
— Ми не з обшуком. Пустіть, прошу вас!
— Бійтеся бога! Не пущу!
— Нам одна особа у вас потрібна. То дуже пильно
і дуже важливо!
— Хто вам потрібний? Ну? — гостро питає ігуменя.
— Ставнича! — тихо повідомив Каблак.
Завагалася ігуменя.
Тінь Іванни метнулася в бік подвір'я.
237

Ігуменя повертає з скреготом в іржавому і співучому
замку вхідних дверей важкий ключ. Відчиняє двері.
З піднятим пістолетом з'являється Каблак і біжить до
парадних дверей. За ним швидко пішли ігуменя і мона-
хині.
Іванна тим часом вилазить по нахиленій груші, що по
ній спускався в свій час Журженко, на високий мо-
настирський мур і... повисає на витягнутих руках. Важко
падає. З трудом піднімається. Спочатку повільно, а по-
тім усе швидше віддаляється і зливається з нічною тем-
рявою.
Відкриваються двері келії: ігуменя, Каблак, Моніка,
дві черниці. Іванни немає.
— Ну! Де вона? — роздратовано кричить Каблак.
Ігуменя розгублено:
— Н-не знаю. (Тоном наказу). Обшукати увесь мо-
настир!
¥ * ¥
Спить Юльця. Стук у вікно. Схопилася дівчина, припа-
ла до вікна.
— Хто ту?
З-за вікна приглушений шепіт Іванни:
— Рятуй, Юльцю!
Юльця поквапливо розсуває вазони, відкриває вікно,
простягає Іванні руку, допомагає їй влізти в кімнату.
Кинулась Іванна в обійми подруги. Розридалася:
— Боже, як страшно!
— Заспокойся, люба, заспокойся.
— Туди мені вороття немає... Поїду до батька... Ти
випровадиш мене до поїзда, купиш квиток...
— Нічого розумнішого не придумала?! — обурилася
Юльця.
— А що ж мені робити?
Юльця, трохи загадково:
— Подумаємо...
¥ ¥ ¥
У вітальні митрополита, залитій ранковим світлом зо-
лотої львівської осені, Шептицький приймає оберштурм-
банфюрера Дітца. На різьбленому столику стоїть об-
плетена соломкою пляшка «Мартеля», а з маленьких ча-
шечок парує ароматна кава.
238

— Події минулої ночі мене дуже засмутили, пане
оберштурмбанфюрер,— бавлячись чаркою для коньяку,
говорить Шептицький,— наші цілі єдині, ви це прекрасно
знаєте. То навіщо ж було пізнім вторгненням до жіночо-
го монастиря створювати в народі інше враження?
— Ваша ексцеленціє,— сухо зауважує Дітц,— дії сот-
ника Каблака не були попередньо погоджені зі мною...
— Тим більше... Я переконаний, що дівчина ні в чому
не винна. Вона моя хрещениця...
Дітц розкриває портмоне і, діставши звідти обручку,
простягає її митрополиту:
— Вам знайомий цей перстень?
Шептицький узяв перстень, задумливо:
— Яким чином він потрапив до вас?
Дітц підходить до вікна, дивиться на Львів:
— Триста військовополонених втекло з табору і наче
крізь землю провалилися. Підриваються ешелони... Під-
пільно діє Народна гвардія імені Івана Франка. Розпов-
сюджуються листівки з закликами не коритися німець-
ким властям. Ми знищуємо десятками тисяч всяких на-
ших ворогів, а підпілля діє...
Підвищивши тон, Дітц одрубав:
— Ми мусимо будь-що знайти цю вашу хрещеницю!
Повільно постукуючи перснем по столу, задумливо
дивиться митрополит перед себе...
ПІСНЯ В ТЕМРЯВІ
Просторе підземелля під собором святого Юра. Бага-
то, дуже багато подібних тайників, з'єднаних лабіринтом
проходів, є під Святоюрською горою, що височить над
Львовом. Навіть каноніки, які протягом багатьох років
перебувають біля Шептицького, не знають їх усіх. Мож-
ливо, саме тому тут, під капітулою, в 1922 році зібрала-
ся перша підпільна конференція Комуністичної партії
Західної України, і її делегати, захоплені внаслідок полі-
ційної провокації, були засуджені на процесі, названому
«Святоюрським».
Тепер у підземеллі людно. Горять дві карбідні лампи.
Ті ж ящики зі зброєю і продуктами, що їх свого часу
скидали в каналізаційні люки Голуб і Садаклій, акуратно
розставлені під стінами. Вздовж стін звисають круглі ір-
жаві кільця і ланцюги.
239

На соломі, кинутій прямо на долівку, лежать поранені
втікачі. їх перев'язують Юля та Іванна.
— Води, сестричко,— ледь чутно попросив до краю
виснажений поранений.
— Потерпіть трошки,— лагідно сказала Юля, прислу-
хаючись до виску ручного свердла у сусідньому зака-
пелку.
Вона забігає туди, і ми бачимо, що Банелін тримає над
головою у витягнених руках дриль і, напружуючи остан-
ні сили, свердлить чавунну трубу, замуровану в кам'яну
кладку.
— Чи скоро, товариші? — питає Юля.— Хворі уже за-
мучили нас...
— Давай-но я посвердлую,— сказав Бойко, забираю-
чи у Банеліна свердло. В його руках воно закрутилося
швидше.
— А що як це газова труба? — примовляє Бойко.—
Пропадемо ні за цапову душу. Задушимося всі, як щу-
ри, газом...
— Не бійся, Голуб знає тут кожну трубу, кожний за-
куток,— говорить Банелін.— Тут у них за часів Польщі
підпільна друкарня стояла.
— А як же вони без води обходились?
— Мабуть, приносили,— вирішує Банелін і, звертаю-
чись до Юльки, тихо питає: — Подруга ваша — надійна?
— Будьте спокійні,— запевняє Юля.
— Вода! — закричав Бойко.— Вода!
Він вириває з труби свердло, і звідти навскоси, ви-
блискуючи в світлі карбідних ламп, виривається тонкий
і сильний фонтанчик води...
Всі, хто міг рухатися, хапають відра, порожні консерв-
ні банки і підставляють їх назустріч фонтанчикові...
Тунель, в якому клекоче Полтва. На дошці, перекину-
тій через корито каналу, сидить Зубар з рушницею. До
нього підходить, освітлюючи його ліхтариком, Банелін.
— Воду відкрили,— радісно повідомляє він.— Ідіть,
попийте, я почергую...
Весело горять примуси на долівці підземелля, на них
відра й банки.
Коли Зубар виринає з темноти, Бойко урочисто про-
стягає консервну баночку, наповнену водою.
240

Жадібно п'є Зубар. Краплини води падають йому на
груди.
— Знаменита вода! Ух! — захоплено говорить Зу-
бар.— Однак треба бурити ще.
— Хлопці, ходімте свердлити в іншому місці. Там,
нижче, також труба проходить,— говорить Бойко.— Ве-
селіше діло піде!..
— А де Юля? — питає Зубар.
— Вона біля поранених,— відповів Бойко.
Тиха мелодія французької пісеньки долинає з підзем-
ного залу, де лежать на соломі поранені.
Зубар пробирається туди на звуки музики.
Горять примуси на долівці.
Біля них сидить Еміль Леже, спершись спиною на
ящик з продуктами, співає пісеньку про свого сина...
Слухають його поранені, слухає капітан Журженко,
обережно масируючи хвору ногу.
Голосно взяв останній акорд Леже, перевернув на
льоту гітарку і простягнув її Іванні...
— Та я ж не вмію, дякую,— зніяковіла Іванна.
— Уміє, уміє,— видала подругу Юля.
— Заспівайте, Іванно,— говорить	Журженко,—.піс-
ня — вона краща від ліків.
— Я веселих пісень не знаю,— відкараскується Став-
нича.— Ну, то вже яка буде. Заспіваю вам ось що...
І, взявши акорд, Іванна заспівала:
Бувай здоров, коханий мій,
Мені пора в дорогу.
Осиплються квітки всіх мрій
Без тебе, молодого.
Надія, мов вишневий квіт,
Розвіється з вітрами,
А я піду в далекий світ
Незнаними шляхами.
Дзвіночок дзвонить: «дзень-дзелень»,
Рушаю я в дорогу;
Не вчую більш твоїх пісень,
Не вчую ані слова.
Все ніжніше дивиться на Іванну капітан Журженко.
І в глибину твоїх очей
Я більше вже не гляну,
Далеко від твоїх грудей
На чужині 'зів'яну...
241

Підтягує їй Цимбалиста:
В повітрі котяться дими,
Машини вже на шляху.
Прийди, мій милий, пригорни
І поцілуй без жаху...
Бо, може, вже не вернусь я,
Ти не вдавайся в тугу...
Бувай здоров, коханий мій,
Ти швидко знайдеш другу...
— Хороша пісня,— замріяно говорить Журженко.
— Але якими шляхами ми виберемося звідси? От за-
ковика,— сказав Зубар.
— Нам би рани зализати,— жартує Журженко.— А то-
ді — або в партизани, або на схід пробиватися.
— А товариша Садаклія нема та й нема,— з тривогою
мовив Банелін.— Не трапилось би чого... Чекайте, зда-
ється, хтось прийшов!
Піднявшись, Банелін іде з підземелля в тунель, де
пильнує підходів до підземного шпиталю Бойко. При-
йшов радісно збуджений Голуб і оглядає, присвічуючи
ліхтариками, як свердлять трубу двоє війсковополо-
нених.
— Що там, на поверхні, Панасе Степановичу? — поці-
кавився Банелін.
— На похороні був,— весело говорить Голуб.— По-
плакав трохи...
— Кого ж ховали?
— А тих поліцаїв, що підірвались на моїх подарунках
у шостому бастіоні.
— Та ні, правда? Жартуєте, мабуть?
— Які там жарти,— посерйознів Голуб.— Знаєш, скіль-
ки їх ухайдакали?
— Поліцаїв чотири?
— Бери вище! Дев'ять! Зенон Верхола — помічник
коменданта поліції — згас разом з ними. А катабасів,
катабасів скільки прийшло на Личаківку. Хмара! Як во-
роння, злетілися. На одного вбитого по три копи, не
менше. Сам архієпископ Сліпий промову виголосив...
— А що там архієпископу робити? — здивувався Ба-
нелін.
Голуб подивився на нього розумними старечими очи-
ма й відпЬБі&У'
242

— Зразу видно — молоде, зелене... Мабуть, ти, Бане-
лін, на своєму віку там, у Росії, ще ні одного живого
архієпископа не бачив. А я надивився. Різних. Для них
це також втрата велика,— одна зграя. Недаром у нас
говориться: поліцай стріляє, а бог кулі носить.
— Ну, а як той архієпископ пояснив? Хто повбивав
їх? — допитується Бойко.
— Як пояснив? Каже: загинули найкращі, найхоробрі-
ші від рук жидів і комуністів. На вінку митрополита так
і написано. По місту всюди об'яви — «собачі листівки»:
хто вкаже, де ми переховуємося, той зразу одержить
п'ять літрів шнапсу, різні продукти і двадцять тисяч ма-
рок чистоганом...
— Дорого нас оцінили! — засміявся Банелін.
РОТА ПРИСЯГИ
Сутеніє. Димлять купи осіннього листя у парку. На
лавці отець Теодозій, залізничник.
Отець Теодозій продовжує оповідати:
— Отут і настав вирішальний момент у моєму житті.
Коли мене викликали на засідання консисторії, я ніяк не
міг зв'язувати той виклик з долею дочки. Навіть здава-
лося, наче митрополит такий ласкавий до мене, хоче
зробити мене одним із членів капітули. Та тут нараз
архієпископ, який вів засідання, зажадав дати «роту при-
сяги»... Даруйте, адже вам, мабуть, незнайомий цей це-
ремоніал, що зберігся у нашій церкві з часів іспанської
інквізиції?
— Звідки мені його знати?..— глухо кидає залізнич-
ник...
* * ♦
Ми бачимо цю ж фізіономію «залізничника» у велико-
му залі греко-католицької консисторії Львівської митро-
політальної капітули. Він у костюмі апостоличного візи-
татора. Тут засідають члени капітульної титулятури, по-
кликані суворо дотримуватись традицій інквізиції, боро-
тися за чистоту віри і гідну поведінку священнослужите-
лів... Посеред кімнати стоїть отець Теодозій.
Архієпископ Йосиф Сліпий звертається до Ставни-
чого:
— Отче Теодозію! Перед початком судового розгля-
ду виголосіть «роту присяги».
243

— Судового? — здивувався отець Теодозій.— Ви мене
збираєтесь судити? За що?
— Виконуйте встановлений обряд! — гостро кинув
Сліпий.
Отець Теодозій розгублено підходить до аналоя, на
якому лежить важке євангеліє, і, перехрестившись, глу-
хим тремтячим голосом бубонить:
— Я, ієрей Теодозій Ставничий, присягаю господу
всемогутньому у трійці єдиному, що в розгляді справи
говоритиму чисту правду, нічого до неї не додаючи і
нічого не віднімаючи. Тож допоможіть мені, боже і свя-
те причастя.
Нахилившись, отець Теодозій цілує євангеліє, і його
сиве волосся падає на золочену оправу книги.
— Що говорив нам усім найсвятіший отець про роз-
двоєння совісті? — вкрадливо спитав генеральний вікарій
доктор Лаба.
— Найсвятіший отець перестерігав нас... проти таких
явищ, коли бувають люди з однією совістю для осо-
бистого життя... і з іншою совістю для публічних висту-
пів...
— Подібні явища чи можливі у нашому пастирському
середовищі?
Отець Теодозій, гублячись у здогадках:
— Можливі... але небажані.
— Чи не змогли б ви навести точних прикладів таких
небажаних явищ з життя свого деканату?
— Перепрошую?..
Сліпий гостро спитав:
— Де ваша дочка, отче Теодозію?
Теодозій, злякано:
— Я не знаю точно... Я одержав від неї листа...
— Що вона пише? Тільки говоріть правду!
— Вона пише... Одначе так загадково... що перебу-
ває... у хороших людей...
Сліпий, обводячи поглядом усіх присутніх:
— Усім ясно? (До Теодозія). Можете йти...
Отець Теодозій припав на одне коліно, і потім, зовсім
подавлений невідомістю, виходить з приміщення в за-
гальний передпокій. До нього підходить літній келійник
і щось шепче на вухо...
244

Митрополит, отець Теодозій. Вони розмовляють на са-
моті. В затишній вітальні голос митрополита звучить
особливо ласкаво, задушевно.
— Отче Теодозію! Приймаючи деканат, виждали мені
особисто обіцянку в послушанні і висловили готовність
повідомляти про будь-яку єресь, що заповзе в душі ва-
ших парафіян. Ви пам'ятаєте?
— Пам'ятаю, ваша ексцеленціє,— опустивши голову,
погоджується Ставничий.	<
— То чому ж про схизму, що звила собі гніздо у
вашій власній сім'ї, я довідуюсь від інших людей? Чому
ви, старий солдат армії Христової, майже мій ровесник,
не прийшли до мене своєчасно і не покаялись? Хіба я
погано до вас ставлюся?
— Господи! — поспішно заперечує Ставничий.
— Ви розумієте, отче Теодозію, яку тінь кидає вся ця
сумна історія на вас, на мене, її хрещеного батька, на
всю церкву?
— Таж я не знав, що вона виїздила звідтам, ваша
ексцеленціє!..
— Справа не тільки у її втечі, скільки в тому, де вона
перебуває тепер. І ви, її батько, зобов'язані,— Христом
богом заклинаю вас,— зобов'язані визволити її з полону
тих «хороших людей». Гереті Роману я вже послав ви-
клик на фронт.
— З нею нічого поганого не станеться, ваша ексце-
ленціє?
— Саме від цього поганого я й хочу застерегти її,
поки не пізно...
— Що ж мені далі робити? Я зовсім гублюся, ваша
ексцеленціє...
— Давайте подумаємо разом, і хай допоможе нам
господь,— задумливо говорить Шептицький, постукуючи
товстим пальцем по інкрустованій поверхні різьбленого
столика.
ПІД ЗЕМЛЕЮ СВІТЛІШАЄ
Іванна закінчує перев'язувати рану капітану Жур-
женку.
— Дякую вам, Іванно. Добра душа у вас.
— Звичайна християнська душа.
— Невже без цього епітета людина не може бути
просто людиною?
245

Я давно хотіла спитати вас, Іване Тихоновичу, чого
ви так не любите нашого бога?
— «Не любите» — це не те слово! Я його ненавиджу.
— Ну, за що ж?
Тихо награє Леже. Чути слова Журженка:
— Я ненавиджу вашого Христа, Іванно, за те, що він
вчить людей безвільно коритися злу. Та й не тільки
Христос, а будь-який бог, будь-який кумир, що, як
удав, заморожує волю людини, змушує її німіти перед
його вдаваною величчю і таємною значимістю, мені
ненависний...
Слухають Журженка колишні військовополонені.
Журженко продовжує:
— Десяток поліцаїв чи офіцерів підвозять до свіжих
могил тисячі людей. Віруючих у бога людей. їх змушу-
ють роздягатися і лягати ниць на теплі ще тіла застреле-
них попередників. І вони лягають. Покірно. Без супроти-
ву. Скажіть, хто виховав у людях оту тупу покірність?
Релігія.
Іванна, тихо:
— Не знаю, я нічого не знаю...
Бойко, прислухаючись;
— Тихо!
В підземелля входять Цимбалиста і Садівник.
— Тримайте листа, Еміль,— сказала Юля і, порившись
у кошику, дістала лист і пакет.— Там чиста білизна... Усе
допитувалася дружина: де та де? В лісі, кажу: «Я поїду
туди!» То далеко, кажу, аж за Бродами. Повірила.
— Мерсі, мадемуазель Юлі,— говорить Леже, цілую-
чи їй руку.
— І для тебе лист є,— звернулася Юля до Іванни.
— Від кого?
— Тато твій заходив до мене. Не знаю, говорю, де
вона. То він дав оцей лист. Добре, кажу, нехай лежить,
на всякий випадок. А може ж, з'явиться! А найліпша
новина — ось вам Народна гвардія повідомляє.
Розкриває пакет, загорнутий у матерію, і звідти ви-
ймає листівку.
— Наші по всьому фронту перейшли в наступ.
— Давайте сюди,— попросив Журженко.
Всі потяглися до нього: радісні, збуджені.
Юля, віддаючи пакет садівникові:
‘ — А за цим до вас сьогодні прийдуть.
Садівник киває головою, забирає пакет і виходить.
246

З сльозами на очах читає листа Іванна:
— Бідний татусь...
— Йому що-небудь загрожує? — спитала Юля.
— Ось послухай (читає): «Люба моя донечко. Де ти, я
не знаю. Дуже сумую за тобою. І хочу вірити, що ти
у хороших людей. Можливо, через кілька днів я ляжу на
операцію. З очима дуже погано... Боже, як мені хо-
четься перед цим видіти тебе, притиснути до серця
твою рідну голівку!.. Я живу в п'ятій келії монастиря
студитів у Кривчицях. Там цілком безпечно. Якщо ти за-
хочеш побачити мене без сторонніх очей, приходь, моя
донечко. Жду. Цілую. Твій татусь».
Єзуїтський парк у Львові. Стримуючи ридання, кашля-
ючи, Теодозій Ставничий продовжує розповідати худор-
лявому залізничникові:
— Я можу тепер сказати, що зміст листа мені підка-
зав Шептицький. Чи міг я не вірити йому, моєму ієрар-
хові, князеві нашої церкви?
Підземелля. Загальна напружена мовчанка. Іванна
складає лист.
— Нелегка справа,— порушив мовчанку Зубар.— Ду-
же важка. А що, коли це пастка?..
— Ви не знаєте мого батька! — струснувши волоссям,
гостро кинула Іванна.— Він ніколи не зважився б на таку
підлоту! Ніколи, чуєте?!
— Жаль, що нема Садаклія. Він би розібрався! — го-
ворить Зубар.
— Батько дуже погано почуває себе,— тихо сказала
Юля.— Плакав...
— Я піду до нього! — відразу вирішує Іванна.
— Не поспішайте, Іванно,— радить Журженко. в
— Нічого зі мною не станеться. Околицями доберусь
туди, через Погулянку, Чортову скелю...
— Не треба. Не можна! — наполягає Журженко.
— Чому це—не можна? Я добровільно прийшла до
вас, добровільно можу й піти! — говорить Іванна.
— А я не дозволяю вам! — заявив Журженко, встаю-
чи і спираючись на палицю.
— Не дозволяєте? — спалахнула Іванна^— Тоді...
Іванна виривається з підземелля в тунель.
247

Налягаючи на ногу, біжить туди Журженко.
— Іванно! — гукає він.— Іванно!
Крик його прокочується луною в тунелі.
— Ну, що ви хочете?—долинув з темряви ГОЛОС
Іванни.
Присвічуючи ліхтариком, обережно просувається
вздовж слизької стіни підземного коридора капітан
Журженко. Підійшов до Іванни, освітив на мить її рішу-
че, вольове лице, опустив ліхтарик вниз. Засріблилася,
затремтіла на воді каналу кругла пляма яскравого
світла.
— Не треба! — умовляє Журженко Іванну, беручи її
за руку.
— Я знаю: ви мені не довіряєте: боїтесь, що я приве-
ду сюди німців!
— Якби я вас не любив, тоді, можливо, ваші підозрін-
ня мали б підстави,— говорить, зніяковіло посміхаючись,
капітан.— На жаль, любов і недовір'я не можуть жити
поряд...
— Що ви сказали? — соромливо промовила Іванна.
— Ви дуже дорогі мені!.. Не йдіть, Іванно. Рідна...—
тихо сказав Журженко і подався до Іванни, наче бажаю-
чи поцілувати її, але в ту ж мить відхилився.
Вдалині, все збільшуючись, видніється світло ліхтари-
ка. Хтось іде до підземелля...
...З темного проходу виринає Голуб.
— Дядьку Панасе,— несподівано звертається Іванна
до Голуба.— Я хочу піти до батька...
— Чого це ти підеш до батька? — насторожився
Голуб.
— Панасе Степановичу,— запитав Журженко,— коли
прийде Садаклій?
— Справа ось яка,— розважно сказав Голуб.— У штам-
бі Народної гвардії одержали шифровку. Москва посла-
ла на Ровенщину партизанський загін. Він висадився в
Цуманських лісах. Так от Садаклій і поїхав на зв'язок
з загоном... Добра новина, що? Я тепер за нього лишив-
ся...
Сонячний день. Поспішає Іванна до батька. В руках
у неї невеличкий чемодан. Назустріч їй довга валка під-
від. На них мішки з хлібом, поліцаї або німецькі солда-
248

ти. Селяни ідуть за підводами. За валкою женуть ху-
Добу.
Підійшла Іванна до горба, від якого стежечка тягнеть-
ся вбік. На цьому місці великий хрест. На ньому дошка.
На дошці слова, випалені залізом: «Хайль Гітлер і Бан-
дера».
Зітхнула Іванна. Квапиться далі...
Маленька церковка бойківської архітектури. Подвір'я
монастиря. З подвір'я виходить отець Теодозій. Він ди-
виться вздовж курної дороги.
Пильно дивиться Ставничий. Раптом лице його про-
світліло. Він побачив... Іванну, яка йшла до нього. Вона
також побачила батька, усміхнулась, махнула рукою.
Раптом лице її зблідло.
З-за огорожі цвинтаря вискочила засада «чорних кру-
ків» — поліцаїв. Наближається Дмитро Каблак.
— Цілую руці, панно Іванно!..
Поліцай хапає Іванну і тягне до німецької критої ван-
тажної автомашини, що швидко виїжджає з-за огорожі.
Отець Теодозій з жахом дивиться на те, що відбува-
ється. Крикнувши «Іванно!», він побіг уперед. Потім ха-
пається за серце, падає. Дивиться услід машині, що від-
даляється...
НА ВУЛИЦІ лонцького
Слідча кімната—«динстциммер» у львівському геста-
по на вулиці Лонцького. За столом, зручно вмостившись
у м'якому кріслі, попихкує цигаркою Альфред Дітц. На
столі у Дітца — телефони. Осторонь; на закритому аме-
риканському бюро, лежить його картуз з високою ту-
лією.
Дітц поки що тримає себе як сторонній спостерігач
і не втручається в очну ставку нареченого з нареченою,
які стоять віддалік одне від одного аж ніяк не в рівному
становищі.
Змучена тортурами, нічними допитами, Іванна ледве
тримається на ногах. Руки її заковані. Позад неї — два
мовчазні есесівці, готові виконати будь-який наказ Дітца.
Добре підігнана до сухорлявої, спортивної фігури Ро-
мана Герети гітлерівська уніформа військового капелана
дуже личить молодому богослову. Він силкується стри-
мувати себе, бути дисциплінованим, як і належиться по-
водитись людині у військовому мундирі, та ще й у при-
249

сутності вищого офіцера, але хвилювання раз у раз про-
ривається у розмові Романа.
Гнівно кидає йому Іванна:
— Думаєте, я не знаю, хто намовив Каблака, щоб ме-
не не прийняли до університету?
Зблід Роман. Проте, стримуючи себе, говорить
твердо:
— Так. Я зробив це, але тільки для вашого блага.
Непристойно було нареченій майбутнього священнослу-
жителя вчитися у радянському безбожному універси-
теті.
— А де він — ваш університет? — мало не скрикує
Іванна і киває в бік Дітца.
— Вони вам його відкрили?
— Схаменіться, Іванно,— просить Герета.
— Йой, який же ви лицемір!.. Ви... ви щастя моє укра-
ли... Мрію мою украли... Ви... Іуда...
Похитнувся, як від удару, зіщулився Герета. Не чекав
він такого від улюбленої нареченої.
— Іменем бога заклинаю вас...
— Якого бога? — аж кинулась Іванна.— Котрий привів
на Україну таких ось катюг? Що ви мені махаєте? Таж
вони не приховують. Гляньте,— закованими руками по-
казує Іванна на картуз Дітца з високою тулією, на око-
лиші якого зображено череп і дві кістки навхрест.—
Ось що несуть вони народові. Смерть! А я люблю жит-
тя і ніколи не зраджу тих, хто бореться за щастя...
Тут Дітц не витримує і втручається в розмову:
— Досить! Останній раз питаю, де переховуються по-
лонені, яким ви допомогли втекти?..
— Признайтеся, Іванно... Благаю...— шепче Герета.
— Мовчіть хоч ви... святоюрська крисо! — з неприхо-
ваним презирством кидає в лице нареченому Іванна.
Дітц усміхнувся.
— У мене сьогодні хороший настрій, і я не можу по-
збавити себе честі надати і вам невеличку насолоду, до-
рога Іванно.
* * *
Дітц, Герета, Іванна, чотири есесівці, десятки поліцаїв,
німецьких солдатів, духовий оркестр і... п'ятдесят чотири
військовополонених і заложників в один ряд.
Дітц, урочисто:
250

— Сьогодні великому фюреру нашому сповнилось
п'ятдесят чотири роки. В честь його світлого імені —
салютую!
Оркестр грає урочистий марш.
Дітц звертається до Іванни:
— Усіх їх там п'ятдесят чотири. Майте на увазі,
Ставнича,— завтра фюреру починається п'ятдесят п'ятий
рік!..
Дітц виймає пістолет, підходить до приречених. Став
навпроти крайнього, прицілюється і стріляє в нього.
В темпі маршу розстрілює другого...
Спокійне лице садиста Дітца, який розстрілює свої
жертви.
Закам'яніле лице Герети.
Повільно повертає Іванна сповнене розпуки й<; рішу-
чості лице до Герети:
— То чи є бог милосердний і найсолодше серце Ісуса,
пане Герето?
Чути двадцять перший, двадцять другий, двадцять
третій, двадцять четвертий постріли...
Спокійно і твердо відповідає єзуїт Герета:
— Так, є!
СХОДИ ЛЬВОВА
...Чорна поліційна закрита машина, завиваючи сире-
ною, з шаленою швидкістю підлетіла безлюдною вули-
цею до будинку колишнього університету ім. Івана
Франка.
...Усе ті ж алегоричні зображення Вісли, Дністра і Га-
личини вінчають портал будинку, але немає вже біля
університету тієї веселої молоді, яку ми бачили на по-
чатку фільму: лише два есесівці — вартові, в касках, за-
вмерли з автоматами на грудях біля входу, де над ними
звисає великий прапор з павуковою свастикою, і нова,
заповнена готичним шрифтом вивіска: «Зондергеріхт
дістрікт Галіціен» («Особливий суд провінції Галичи-
на») — з'явилася на фронтоні порталу.
На кожному розі університету з потворною настирли-
вістю випирають бетонні, з отворами для кулеметів бій-
ниці, що приліпилися до сірого фасаду.
Зі скреготом гальмує машина.
Вискакують з заднього відділення машини два дужих
есесізці і витягають з машини, разом з іншими прирече-
ними, простоволосу Іванну.
251

Вишита хрестиком її гуцульська блузка місцями по-
шматована. Щоки у дівчини запали. Руки заковані. Вона
несе їх перед собою.
Голова Іванни гордо відкинута назад. Спраглі уста
міцно стулені. Останніми зусиллями старається вона не
видати свого справжнього стану, але в прекрасних гли-
боких очах дівчини, що світяться під чорними крилами
брів, велику рішучість уже заслонила поволока перед-
смертного смутку.
...Так іде Іванна серед інших нескорених дорогою
смерті, підштовхувана двома охоронниками, тими ж са-
мими широкими кам'яними сходами, якими колись з
тривогою і тяжким передчуттям бігла назустріч своєму
украденому щастю...
...На горі страти. Ми бачимо повішених.
А рядом на стільчику Іванна.
На грудях дівчини табличка з написом:
«Вона допомагала партизанам».
Музика майже стихає, і ми разом з Іванною виразно
чуємо спів пташок. Потепліли очі у неї, одинока сльоза
котиться по щоці: адже кожна людина родиться, щоб
жити.
Опускається зашморг і щільно облягає шию Іванни.
Поліцай з тризубом прив'язує вірьовку до переклади-
ни шибениці.
Молодший чин гітлерівської армії з написом на поясі
«з нами бог» піднімає руку і... ривком опускає її...
Інші львівські сходи. Вони піднімаються на гору. їх об-
рамляють високі берестки, сіростовбурні буки. Ходить
містом легенда, що колись польські магнати стратили на
цій горі (яку часто й дотепер називали «гурой страце-
ня», або «горою страти») полонених гайдамаків, учасни-
ків знаменитої «коліївщини». Австрійські жандарми зни-
щили тут захоплених у полон польських повстанців.
А тепер тут, за наказом західних культуртрегерів геста-
по, споруджені чорні шибениці нового, двадцятого сто-
ліття...
Повільно і важко дихаючи, піднімається вузькими схо-
дами на лиховісну історичну гору змучений марними
розшуками дочки Теодозій Ставничий.
252

І невтямки йому, що там, на вершині гори, в колі мов-
чазних зівак, що оточили на деякій віддалі шість чорних
шибениць, знайде він своє єдине і назавжди втрачене
щастя...
Чотири есесмени, стоячи на широко розставлених но-
гах, пильнують виставлених на пострах живим повішених
людей. Автомати есесівці тримають напоготові.
На одній із шибениць вітер гойдає напис трьома мо-
вами:
«ЦІ ОСОБИ ВИСТУПАЛИ ПРОТИ РАЙХУ,
БРАЛИ УЧАСТЬ У ЗАБОРОНЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ
І СТРАЧЕНІ ЗА МОЇМ НАКАЗОМ.
СС БРИГАДЕНФЮРЕР
І ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ПОЛІЦІЇ
КАТЦМАН.
...Ось, потихеньку розштовхуючи зівак, наближається
Ставничий до шибениць.
Бачить до блиску начищені чоботи першого охорон-
ника.
Камера піднімається вище, і в кадр потрапляє пряжка
пояса, що щільно облягає живіт есесмена.
На пряжці півколом напис:
«ГОТТ МІТ УНСІ»
Щезають готичні літери, заміняються зрозумілим усім
текстом:
«З НАМИ БОГ!»
Дивиться вище отець Теодозій і раптом пізнає мертве
тіло своєї єдиної доньки. Уста її заліплені гіпсом. Так,
у Львові заливали гестапівці роти своїм жертвам гіпсом,
що швидко застигає, щоб добитися від них абсолютної
мовчанки.
— Іванно! — почувся на горі страт здавлений крик
старого отця Теодозія.
Простягаючи руки, він кидається до ніг дочки, але
сердитий і владний вигук «Цюрік!» і удар рукояткою
автомата відкидають Ставничого вбік.
Він падає на коліна.
Знову в поле зору його потрапляє напис:
«ГОТТ МІТ УНСІ»
253

Він миготить перед очима, звивається в коло, як спиці
колеса, що швидко котяться.
Ще далі відштовхує охоронник Ставничого.
Він похитується. Його співчутливо підтримує літній чо-
ловік, який, мабуть, давно стоїть тут і вже трохи звикся
зі своїм горем.
Ми пізнаємо в ньому того самого перехожого, який
одного разу з такою іронією показував Іванні дорогу до
університету. Давно вже зійшов з цього чоловіка ко-
лишній зовнішній лоск. Пальто зношене.
Велике горе відбивається в його очах. Він обережно
нахиляється до священика і говорить йому польською
мовою:
— Панє дрогі! Я бардзо розумєв нещенсцє пана. То,
напевно, пана цурка? Так? Відзі пан! А то — обок, муй
синек. Сташек. Студент права університету Івана Франкі.
Пукі ми, поляци, ту з українцами вальчилі о то, до кого
мусі належець Львув,— пшишлі оте збує і вимордовалі
наших власних дзєці...1
♦ * ♦
Палати митрополита. Шептицький сердитий і схвильо-
ваний. Вперше ми бачимо його в стані душевної триво-
ги. Він говорить адміралу Вільгельму Канарісу, який си-
дить з ним поруч:
— Коли я погодився допомогти пану Дітцу, я мав на
увазі нашу спільну мету — боротьбу з комунізмом. Хіба
вам невідомо, що ще в 1936 році, коли народний фронт
мав поглинути цілі країни, я один із перших виступив
проти нього? Мою «Осторогу проти комунізму» читали
з амвонів у всіх церквах Галичини. Я переконував вірую-
чих не слухати комуністів, які лякають людей фашиз-
мом! То чому ж пан Дітц не захотів послухатися моїх
порад тепер і не зробив усе так, щоб не кидати тінь на
мене і церкву? Хіба не можна було вивезти це непокір-
ливе дівчисько кудись подалі? Кому потрібно було стра-
чувати її прилюдно тут же, у Львові? Адже це безглуз-
до, зрозумійте, надто безглуздо! Треба робити тонко,
а не будоражити народ!
1 Пане дорогий! Я дуже добре розумію ваше нещастя. Це, ма-
буть, панова дочка? Так? Бачите. А оце, рядом, мій син. Сташек. Сту-
дент права університету Івана Франка. Поки ми, поляки, тут з укра-
їнцями сперечалися, кому мав належати Львів, прийшли ось ці
бандити і помордували наших власних дітей...
254

— Так, у наш час треба все робити дуже тонко,—
постукуючи довгими випещеними пальцями по спинці ди-
вана, погоджується адмірал Канаріс.
І, ніби підбадьорений його згодою, Шептицький гово-
рить, показуючи рукою на підлогу:
— Двома поверхами нижче, в пивницях капітули, я
переховую від вас кількох іменитих, знатних євреїв
міста. Переховую з глибоким усвідомленням відпові-
дальності і прошу німецькі власті не заважати мені в
цьому. Чому я зважився на такий крок? За найменшої
зміни політичної ситуації вони — мої євреї — охоче під-
твердять, що я, митрополит Андрій Шептицький, князь
греко-католицької церкви, був добрим до іновірців. Та-
ке ніколи не забувається! Вони розкажуть тисячам, що я
кормив і поїв їх тоді, коли ви знищували сотні тисяч
євреїв. А все це, суммум суммарум, зміцнить ще біль-
ше авторитет мій і церкви з її справедливістю і благо-
родством в очах віруючих. Для чого ж було « даному
випадку з Іванною Ставничою псувати все і діяти так
грубо, по-фельдфебельськи?
— Не знаю, не знаю,— цідить крізь зуби Канаріс.—
Подібні питання входять у компетенцію рейхсфюрера
СС Гіммлера, а я, як вам відомо, шеф німецької вій-
ськової розвідки, і від її імені відвідав вашу ексцелен-
цію, щоб встановити контакти...
Холодніють, стають стальними, відчуженими розумні,
глибокі очі митрополита. Розуміє він, що марно відкрив
душу одному з найбільш наближених людей Гітлера.
Обурюючись, що співбесідник виявився таким нечем-
ним, Шептицький говорить:
— Що потрібно вам від мене?
Вільгельм Канаріс встав і прислухався.
Далека гарматна канонада.
— Я говорю з вами не тільки як шеф німецької роз-
відки, але й від імені верховного командування. Допо-
можіть авторитетом вашої церкви прискорити вербовку
поповнень у дивізію СС «Галичина».
— Зараз? Як Совєти стоять під Бродами? Посилати на
танки квіт української молоді? Та це ж самогубство!
— Ваша ексцеленціє! — терпеливо говорить Кана-
ріс.— Будьте послідовним: а хіба не було самогубством
з вашого боку освячувати вербовку до дивізії СС «Гали-
чина» уже після нашої поразки під Сталінградом? Хто ж,
як не ви та інші лідери українського націоналізму, неод-
255

норазово - просили фюрера дозволити формування
військового з'єднання з українців? Ми дозволили. Тепер
допомагайте. Ви були замолоду австрійським офіцером.
Потім вас почали називати генералом армії Христової.
Уже хто-хто, але ви розумієте: армія без резервів існу-
вати не може.
Знову вривається до вітальні відгомін гарматної кано-
нади. Дзвенить у старечій руці митрополита дзвінок. Як
завжди, нечутно з'являється на порозі гнучкий і сприт-
ний келійник.
— Зачиніть вікна, Арсенію! — сказав митрополит.
Келійник, виконавши наказ, щезає, і в тиші, що наста-
ла, чується глухий голос Шептицького:
— Але я побоююсь, що наші проповіді допоможуть
тепер мало.
— А в проповідях треба лякати народ більшовика-
ми!— владно, тоном наказу, говорить Канаріс.— Треба
переконати, що більшовики жорстоко розправляться з
інтелігенцією й з усіма, хто допомагав нам. Це потрібно
і на той випадок, якщо нам доведеться тимчасово зали-
шити ці землі. Нехай тоді всі до єдиного спеціалісти
і люди фізичної праці ідуть з нами. А молодь — в ліси.
В загони УПА. Якщо ми підемо на деякий час звідси,
нам потрібна буде на тилах радянських військ ваша
сильна п'ята колона.
— Ви серйозно думаєте про повернення сюди? —
пильно дивлячись в очі Канарісу, спитав Шептицький.
— У боротьбі з комунізмом у Німеччини можуть ви-
явитися такі партнери, про яких зараз ваша ексцеленція
навіть не підозріває. І тому всі підлеглі вам священики
повинні залишатися на своїх місцях за більшовиків...
Ну... в крайньому випадку... пожертвуєте на їх радян-
ський Червоний Хрест якихось сто-двісті тисяч... А зараз
завдання: вербовка до дивізії СС «Галичина» і навіюван-
ня страху перед більшовиками...
...І ще одні львівські сходи, що ведуть на ганок собору
святого Юра.
Біля підніжжя розташувалися жебраки. Простягають
руки за милостинею. Тут же торгують молитовниками,
чотками — «ружанцями», олеографіями, зображенням
святих—патронів уніатської церкви. Богомільні бабусі
256

кладуть квіти до ніг кам'яного Ісуса Христа, який стоїть
трохи зігнувши ноги в колінах, в ніші під стіною, що
служить за опору для двох кам'яних сходів з храму.
Мабуть, щойно закінчилося богослужіння, і всі, хто
молився, валом повалили з храму сходами вниз, на по-
двір'я...
Розштовхуючи їх, біжить назустріч людському потоко-
ві Теодозій Ставничий. Він загубив капелюх. Вдлосся
його куйовдить вітер. Пильовик розстебнутий... Парафія-
ни здивовано розглядають напівбожевільного старика,
розступаються, дають йому дорогу.
Відсторонюючи богомільців, назустріч Ставничому
збігає митрат Надочний.
Побачив розхристаного отця Теодозія і невдоволено
говорить:
— Чому ви не були на урочистому молебствії, отче
Теодозію? Відмовлятися від такої честі — дуже неро-
зумно. Ми молилися спільно, всі пастирі, щоб господь
дарував перемогу німецькій зброї, а ви... Митрополит
буде дуже невдоволений.
— Де митрополит? — закричав отець Теодозій.
— У його ексцеленції — почесні гості. Сам адмірал
Канаріс приїхав з Берліна, щоб провідати його ексце-
ленцію. Бачите! — Надочний показує на довгий синій
«хорх» з нацистським прапорцем над сяючим радіато-
ром, що стояв біля стіни капітули.
Недбало спирається на кузов лімузина військовий шо-
фер. Він длубається в зубах і з цікавістю розглядає бо-
гомольців, що все більше заповнюють подвір'я капітули.
І на поясі шофера напис:
«ГОТТ МІТ УНСІ»
Зморшки напружених, страшних роздумів пробігають
чолом Ставничого.
Він відштовхує Надочного, піднімається вище і, спи-
раючись на кам'яні поручні балюстради, схвильовано
кричить:
— Люди!.. Слухайте мене... Я також вчив вас запові-
ді— «не убий!..» Я вчив вас смиренню і добру. Вони,
мої ієрархи, вбили мою дочку... Вони підло зрадили її...
Єдину дочку... Ви чуєте, як тхне горілим? Це спалюють
за Личаківкою ваших близьких. їх також убили ті, хто
прийшов сюди з написом на поясах: «Готт міт унс!»
Люди...
9 В. Бєляєв
257

— Господи... Він збожеволів!..— з жахом вигукує, за-
криваючи лице руками, Надочний. Але в ту ж мить огля-
нувся і, побачивши келійника, що саме біг сюди, крик-
нув:
— Дзвонаря!.. Глушити!..
— ...Вам говорили тут про кров Ісуса Христа,— про-
довжує Ставничий.— А той, хто пролив кров ваших бра-
тів і сестер, бенкетує тепер з митрополитом. Он його
машина... Дивіться...
Повертаються голови усіх богомольців до синього лі-
музина.
Переляканий шофер, розстібаючи кобуру пістолета,
кидається в кабіну машини.
Швидко, кішкою, вибігає по крутих, зигзагоподібних
сходах келійник до древнього дзвона «Дмитра».
Відсторонюючи Ставничого, закричав несамовито ми-
трат Надочний:
— Браття во Христі... Не слухайте... У нього розум
помутився...
— Геть!—з ненавистю кричить Ставничий.— Такий же,
як усі,— єзуїт... Святоюрська криса...
Надтріснутий звук древнього дзвона заглушує крик
отця Теодозія. Втручаються, ідуть на допомогу менші
дзвони...
На звуковому фоні передзвону не чути більше ні од-
ного слова старого Теодозія. Видно лише, що у нього,
як у риби, викинутої штормом на земну сушу, беззвучно
розкривається рот. Ставничий все ще намагається пові-
дати парафіянам про все, що наболіло у нього на сер-
ці...
Два міцні, рожевощокі диякони, разом з митратом
Надочним, хапають Ставничого попід руки. Він відбива-
ється. Але ті тягнуть його вниз. Отець Теодозій намага-
ється вирватися, але це йому не вдається...
Тихо шелестять глянсуватим листям сіростовбурні бу-
ки й дубки на височині поблизу Львова, що здавна нази-
вається Чортовою скелею.
Тут, на краю мальовничого лужка; звідки відкриваєть-
ся прекрасний вид навкруги на приміські села і поля,
природа навалила великі брили безформних скель. Ви-
сочить на одній з них дерев'яний хрест. В тиші сонячно-
258

го дня чути голоси птахів. Так радісно й світло навкруги,
що, якби привезти сюди здалеку необізнану людину, ні-
защо не повірила б вона, що десь поруч, аж на тих
горбах Розточчя, що маячать на захід від скелі, живе
тривожним життям окупований, закривавлений Львів.
Важко було б, сидячи тут, повірити, що густий чорний
дим, стелячись зовсім близько біля Личаківської вули-
ці,— це останній слід мирних жителів міста, яких спалю-
ють гестапівці...
І коли вузенькою стежечкою, розсуваючи кущі, вихо-
дить на лужок, шкандибаючи, з портфелем у руках Жур-
женко, ніщо напочатку не порушує загального спокою
навколишньої природи. Але ось Журженко прислухався
до пташиних голосів, склав долоні човником і, наслідую-
чи крик іволги, подав умовний сигнал. Раз, другий, тре-
тій. Добре наслідує крик іволги капітан Журженко! Так
і здається, що сліпучо-жовта жителька цього лісу виле-
тить з листя дерев під скелею і, побачивши незнайомця,
який наслідує звуки її голосу, кинеться вбік, ниряючи
в прозорому мареві сонячного дня.
Слухає Журженко, і лице його насторожується: знизу
долинув сигнал: «Чи-ч-чи», а потім звідти, розсовуючи
листя, вийшов Зубар разом з Банеліним і командиром
партизанського «маяка» Скворцовим, невисоким на
зріст, посивілим, з-під піджака якого видніється вишита
українська сорочка.
— Від полковника,— пояснює Банелін.— Знайомтесь...
Ми бачимо їх під Чортовою скелею. На колінах у
Скворцова карта. Показуючи населений пункт, він гово-
рить:
— Тут мої хлопці зустрінуть. Ну, а якби що трапи-
лось,— отут, трохи далі, на перехресті доріг в Коросто-
вичі, стара липа. Це буде наш «мертвий пункт». Під ка-
менем, що біля неї, у консервній коробці будуть інст-
рукції.
— Так, але частину людей я вивів ще сьогодні, завид-
на, поки не розійшлись богомольці,— задумливо гово-
рить Журженко.— Вночі, після «поліційної години», буде
набагато трудніше.
— Вирішуйте самі, виходячи з обстановки,— говорить
Скворцов.— Але половина має лишитися в місті. Садів-
ник Максиміліан зведе вас з Народною гвардією імені
Івана Франка, і ви у Львові дасте більше користі, ніж
у лісі. Адже загін на захід просувається...
9*	259

— До вівторка списки осіб, що співробітничали з нім-
цями, ми закінчимо,— доповідає4* Журженко.— Правда,
всіх зареєструвати не вдається.
— Полковник розуміє, що всіх взяти на облік не мож-
ливо,— погоджується Скворцов,— але хоч основну сво-
лоту. З квартирними адресами.
— Основна частина буде в ажурі,— обіцяє Жур-
женко.
— А план мінування Львова? — нагадав Банелін.
— Цим Голуб займається,— сказав Журженко.
— Чого ж він запізнюється, Голуб? — поглядаючи на
годинник і згортаючи карту, стурбовано спитав
Скворцов.
— Сюди, на гору, старому залізти не так-то просто,—
пояснив Журженко.— Він поки в наші катакомби під
святим Юром добереться, та й то захекається.
— Тільки глядіть, хлопці,— сказав Скворцов, показую-
чи на портфель,— листівки поблизу собору не розклею-
вати. Ліпше подалі. А то, чого доброго, ще викриєте
таке чудове сховище....
— А я щойно хотів просити вас скласти в загоні
листівку про діла митрополита і його катабасів,— сказав
Журженко.— Ми, ховаючись на тій горі, довідались...
— Не треба,— сказав Скворцов.— Чіпати їх поки що
не треба, а то як завиють: комуністи, мовляв, і євреї
нападають на них. Така думка полковника. Вони й без
наших листівок викрили себе перед народом як при-
служники окупантів. Вони повірили в перемогу Гітлера
і розкрились перед людьми як його вірні слуги назавж-
ди. І прийде час...
Шум в кущах змушує Скворцова насторожитися. З-під
скелі, увесь спітнілий і стурбований, з'являється Голуб.
Він бачить підпільників, які прийшли на побачення, з
останніх сил кидається до них:
— Біда, хлопці! Схопили Іванну...
— Іванну? — бліднучи, вигукнув Журженко.— Не мо-
же бути!..
— Я б сам хотів, щоб цього не могло бути,— сумно
сказав Голуб, опускаючись на траву.
260

НЕПЕРЕДБАЧЕНА ЗУСТРІЧ
Подвір'я собору св. Юра заповнене богомольцями,
жебраками, монахинями. Тут же, спираючись на ціпок,
проходить переодягнутий у цивільне Журженко. Під
пахвою у нього пакет з медикаментами.
Його помічає з нагоди свята вифранчений в старомод-
ну крилатку адвокат Даско, що стоїть біля хреста святої
місії. Упізнавши Журженка, він кидається йому навпе-
рейми Вони ледве не зіткнулися на майданчику перед
собором. Але Журженко, не завваживши адвоката,
звернув мимо входу.
Адвокат випереджає його і знімає капелюх:
— Я бачу, пан капітан дуже заклопотаний і не впізнає
старих знайомих.
— Перепрошую, я вас не знаю.
— Зате я вас знаю! Хіба можна коли-небудь забути
палку промову пана капітана на заручинах у родині Став-
ничих про «вітер зі Сходу»?
— Слухайте, я вас вперше бачу! — кидає Журженко
і прискорює ходу.
Тоді Даско швидко вирвав у нього ціпок і кинув у
вузенький провулок між собором і житловими будин-
ками.
— О ні, пане капітане, так швидко ми з вами не роз-
лучимося, бо такі, як пан, за більшовиків мені добре
сала за шкуру залляли, мою адвокатську контору закри-
ли і мало мене самого не злапали та не взяли до цю-
пи! — Даско оглядається і помічає поліцая з чорною по-
в'язкою на оці — Олексу Гаврилишина, який сидить на
перилах.
— Пане поліцаю! Прошу на хвилинку!
«Поліцай» підходить.
— Оце,— пояснює Даско,— переодягнутий більшо-
вицький офіцер, до того ж скидається на жида. Прошу
його затримати. А ті п'ять літрів горілки, що належаться,
за наказом пана генерала СС, за видачу більшовика, ра-
зом з мармелядою, я вам офірую.
Гаврилишин витягає з кобури нікельований «вальтер»
і, направивши його в спину Журженка, говорить:
— Дякую красненько, пане. Підемо на хвильку разом.
Пан дасть свідчення...
Вони ідуть мимо дров'яного складу.
261

— Слухайте, куди ви мене ведете? — насторожено
питає Даско.
— До добрих людей веду, до справжніх українських
патріотів. Ви складете їм свідчення в справі оцього аген-
та й одержите подяку,— говорить Гаврилишин і під-
штовхує адвоката до дров'яного сарая.
— Чому сюди? Я не хочу!
— Стули писок! Ну!
Журженко і Гаврилишин затискують рот Даскові і тяг-
нуть його в сарай.
За ними йде садівник. Підходить, спокійно оглядається
і також заходить до сарая...
Садаклій, Журженко, Гаврилишин, Голуб. В глибині —
колишні військовополонені, Юля. На ящику, боязливо
озираючись, сидить Даско. Садаклій і Журженко уваж-
но проглядають його записну книжку.
— Звідки ви знаєте оберштурмбанфюрера Дітца? —
спитав Садаклій.
— Ми служили з ним разом в австрійській армії...
— Що означає це запрошення?
— Пан Дітц запрошує мене відзначити день на-
родження фюрера в ресторані «Пекло».
— Хто там буде ще?
— Офіцери з гестапо... з кримінальполіції...
Садаклій відкликає убік Голуба і Гаврилишина.
— Ви добре знаєте розташування ресторану «Пекло»,
Панасе Степановичу?
— Скільки разів там каналізацію лагодив!..
— Є в мене думка, товариші...— повільно говорить
Садаклій.— Що, як використати це знайомство?..
Обважнілою ходою наближається Садаклій до Даска,
наказує твердо:
— Пишіть!..
* ♦ ♦
Вхід до ресторану «Пекло». Застережливий напис:
«Нур фюр дойче» — «Тільки для німців». «Неоновий
біс» однією рукою підняв вила, другою — запрошує від-
відувачів завітати до «пекла».
До ресторану підходить переодягнутий у костюм Дас-
ка Садаклій. Він байдужою ходою піднімається по
східцях.
Дорогу Садаклію заступає швейцар.
262

Садаклій елегантно зняв капелюх, відрекомендувався.
— Я помічник адвоката Даска.
— Пан не бачив вивіски біля дверей? Це — ресторан
для німців.
— Перепрошую... Мій шеф одержав люб'язне запро-
шення від пана Дітца взяти участь у сьогоднішній вечері.
Садаклій показує запрошення швейцарові, той читає.
— Але ж це запрошення панові Даскові. А ви?..
— Мій шеф, на жаль, терміново виїхав до хворої дру-
жини в Перемишль і не зможе бути на урочистій вечері.
Він написав лист і перепрошує пана Дітца та передає
йому маленький подарунок. А це візьміть собі.—Садак-
лій дає швейцарові сто марок.
Швейцар недбало опускає гроші в кишеню лівреї і
приймає перев'язаний стрічками пакет і лист.
Садаклій ледь підняв шляпу і, обернувшись, пішов...
Пройшовши, може, з квартал, Садаклій зупинився в
півтемряві і став пильно стежити за «неоновим бісом»,
від якого падали синюваті промені на брук...
ВИБУХ У «ПЕКЛІ»
На низькому склепінні ресторану «Пекло» намальова-
ні різні сцени з життя грішників у пеклі. Загримовані
в чортів, хвостаті музиканти грають модне танго «Айн
таг фюр ді лібе» («Один день для любові»).
Танцюють гестапівці з дамами.
Танцює Вальтер Дітц з світловолосою Лілі.
Шепче своїй дамі Дітц:
— У мене сьогодні дуже важкий день. Я допитував
одну фанатичку, і вона...
— Причарувала тебе?
— Нікого причарувати вона вже не зможе...
Затихає оркестр.
Розходяться пари. Сідають за столик Дітц і Лілі. З ни-
ми офіцери.
Підходить швейцар і вручає Дітцу лист і пакет з пода-
рунком.
—? Що таке, Вальтер? — ревниво питає Лілі,
— Подарунок від старого приятеля по службі!—ки-
дає Дітц, переглядаючи листа, написаного Даском.— Він
хоч і українець, але робить нам неабиякі послуги.
— А що він тобі прислав? Покажи!..
263

— Ну, візьми, будь ласка,— байдуже говорить Дітц.
Та раптом насторожується:
— Зачекай, не розкривай!
— Я надзвичайно допитлива! — Лілі не віддає пакета,
швидко розв'язує його.
Спалах і гуркіт вибуху.
Тріснула розписана стеля ресторану. Посипалася шту-
катурка...
* ♦ ♦
Спальня митрополита. Тьмяно горить лампадка. Не
спиться сьогодні Шептицькому.
Він перевертається з боку на бік. З усіх кутків спальні
дивляться на нього сповнені докору і муки великі очі
Іванни...
Впереміж з цими видіннями інші картини далекого й
близького минулого привиджуються митрополиту.
Ось він, ще стрункий і поставний владика, з виправ-
кою драгуна імператорської австро-угорської армії,
власноручно благословляє на одній з площ Львова доб-
ровольців, набраних в «легіон українських січових
стрільців», покликаних умирати за інтереси центральних
держав у боях проти російської армії на горі Маківка,
під Потуторами, на річці Золота Липа.
Австрійські й німецькі генерали в гостроверхих касках
асистують на урочистому молебні, і один із Габсбургів,
великий князь Вільгельм, якого націоналісти називали
«Василем Вишиваним», призначений комендантом легіо-
ну УСС, поклавши руки на ефес шаблі, шанобливо ди-
виться на мудрого, поставного митрополита.
А ось ЗО червня 1941 року. Гітлерівські війська врива-
ються до Львова, і одна з перших частин авангарду —
сформований з націоналістичних горлорізів легіон «Нах-
тігаль»,— із дзвінкими піснями «усусів» часів першої
світової війни, проходить під аркою святоюрської капі-
тули, щоб перед тим, як почати грабування і розстріли
мирного населення, одержати благословення митропо-
лита Шептицького. І викочений келійниками на балкон
постарілий митрополит благословляє немічною рукою
коменданта легіону сотника Романа Шухевича, капелана
Івана Гриньоха та інших націоналістів, переодягнених у
німецькі мундири.
Ці привиди змінюються маршем перших доброволь-
ців дивізії СС «Галичина» на Пелчинській вулиці під Ци-
264

таделлю влітку 1943 року. Попереду ідуть трубачі, і на
есесівських прапорцях у них блискавки СС і написи: «На
Москву!» Вони співають пісню «усусусів» «Зажурилась
галичанка та й на тую зміну, що відходять «усусуси» та
й на Україну». Але історичні зміни, що сталися в світі,
уже модернізували цих нових прислужників фашизму.
Вони відбивають крок у добротних німецьких чоботях,
а на стальних касках у них видніються блискавки СС, що
свідчать про їх безпосереднє підкорення рейхсфюреру
гвардії Гітлера — Генріху Гіммлеру.
Вони йдуть і співають украдені в українського народу
пісні, ідуть на погибель у «бродському котлі», на бари-
кадах варшавського повстання, в підгір'ях Карпат, і зно-
ву, як і колись, благословляє відступників милосердна
рука немічного митрополита, благословляють і його
ієрархи... А за ними, ще необмундировані, в домотканих
селянських гуньках і чумарках, на неосідланих конях, у
смушкових шапках, ідуть, салютуючи, як гітлерівці, во-
лонтери-кіннотники... Ідуть на близьку смерть, освячені
служителями Христа...
...Не спиться митрополитові. Нечиста совість поро-
джує затяжну безсонницю. Він нащупав товстими паль-
цями дзвіночок, подзвонив.
Коли келійник нечутно з'явився на порозі, вмикаючи
верхнє світло, митрополит спитав:
— Чим це несе з двору, Арсенію?
— Відомо чим, ваша ексцеленціє,— усміхнувся келій-
ник,— була акція, а тепер за Личаківкою вони трупи спа-
люють...
— Зачини вікна, Арсенію, і принеси мені люмінал,—
звелів владика.
ПАЛАЮТЬ ВСЮДИ СВІЧКИ
На затемненні в наступних кадрах фільму лунає голос;
— Ще в дні окупації розвідники з партизанського за-
гону полковника Дмитра Медвєдєва, Проникнувши до
Львова на зв'язок, разом з його підпільниками добули
план мінування Львова і своєчасно передали його насту-
паючим частинам Червоної Армії. Ще й тому майже
недоторканим збереглося до наших днів прекрасне ста-
ровинне місто Львів...
265

У ті сповнені героїзму дні підпільної боротьби з оку-
пантами радянські патріоти використали знову підземел-
ля древньої княжої столиці і звідти, з пітьми, завдавали
ударів ворогові...
Коли ж на бруках Львова загриміли радянські танки,
відважні месники змогли з чистою совістю поглянути на'
сонце, що сходило...
Дзвіниця собору святого Юра. Роман Герета, уже в
звичайній сутані священнослужителя, працює на рації,
повідомляючи німецькому командуванню про рух ра-
дянського авангарду...
— Я — «Адлер», я — «Адлер»... Два радянських танки
ідуть Зеленою...
Закінчив передавати. Сховав апарат у тайник дзвіни-
ці...
* * ♦
Несподівано відкривається люк каналізації на межі
Академічної і Саксаганського — навпроти пам'ятника
драматургові Олександру Фредро.
Звідти вилазить Голуб з сумкою захисного кольору,
наповненою інструментами. Оглянувся і дав знак униз.
Вилізає з люка Банелін, за ним Зубар, Юля Цимба-
листа, Еміль Леже.
Мружачись від яскравого світла, прикриваючи очі
брудними руками, вони приєднуються до львів'ян, які
зустрічають перші радянські танки.
Схвильований бородатий Леже грає на гітарі і наспівує
рідною мовою «Марсельєзу».
Гул моторів важких танків, що мчать Академічною в
напрямі Стрийського парку, змінюється гудінням відкри-
того газика, в якому їдуть у військовій формі Садаклій
і Журженко.
Газик мчить рівною, знайомою нам вулицею Енгельса,
зрідка хрустить битим віконним склом, час від часу тихо
перебирається через посічені снарядними осколками
трамвайні проводи, проскакує мимо обгорілої вілли
«франзувка» і, скрипнувши гальмами, зупиняється біля
воріт психіатричної лікарні, на Кульпарківській вулиці.
Садаклій і Журженко вискакують з машини і стукають
266

у залізні ворота лікарні. Вибігають звідти високі на зріст
санітари у білому.
— Священик є у вас... Теодозій Ставничий? — спитав
Садаклій.
— Є, пане товаришу,— озираючись, каже один із са-
нітарів.
— Давайте його сюди,— наказує Садаклій.
— Та бійтесь бога, пане товаришу... Він же — боже-
вільний... Сам митрополит опікується ним,— бурмотить
санітар.
— Ми знаємо, який він божевільний! — гостро доки-
нув Журженко.— Швидше, ну!..
З напливу виникає отець Теодозій. Його обережно ве-
дуть під руки санітари. Ставничий — у довгій білій со-
рочці. Волосся у нього відросло, скуйовдилось. Він ви-
снажений...
Ідучи назустріч Ставничому, Журженко говорить:
— Здрастуйте, батюшко!
Приглядається отець Теодозій. Здивовано розглядає
нові погони на плечах офіцерів. І потім — радісно,
схвильовано промовляє:
— Боже... Іван Тихонович!
Офіцери обережно підсаджують старика на переднє
сидіння машини...
Чути голос за кадром:
— І понині в західних областях України, та й далі на
Заході, існує у віруючих звичай ставити свічки на моги-
лах у день поминок мертвих. Але ніколи за всю свою
історію не бачив стільки палаючих свічок древній Львів,
як першого листопада тисяча дев'ятсот сорок четверто-
го року...
...Єзуїтський парк у Львові. Отець Теодозій розповідає
худорлявому залізничникові:
— Хороше, справжнє серце в цієї людини... Три дні
тому Іван Тихонович був тут. Проїздом з фронту до Киє-
ва... Ми з ним допізна ходили вулицями Львова...
...Краківська площа. Місце, де стояли шибениці.
Схиляються до землі люди. Втикають у холодну осін-
ню землю свічки. Запалюють їх, захищаючи долонями
від вітру слабі вогники сірників.
Проходять коридором, що пролягає між палаючими
свічками, майор Журженко і Теодозій Ставничий...
267

...Вірменська вулиця. Прості дощані ворота, густо по-
дзьобані кулями гітлерівців, які ще зовсім недавно вби-
ли тут групу мирних заложників... Ставничий показує ма-
йору пробоїни. Тут свічки приліплені прямо до воріт.
Білі хризантеми вставлені в щілину воріт.
Личаківське кладовище. Кам'яна стіна. Залишаючи на
вапняку язички кіптяви, горять на ній свічки.
Отець Теодозій пояснює:
— Тут також розстрілювали...
Освітлюваний тремтливими вогниками, тягнеться по
стіні вугіллям зроблений напис:
«Хай живе Народна гвардія імені Івана Франка!»
Схил Княжої гори на площі Данила Галицького. Два
каштани вартують місце, де в роки окупації було роз-
стріляно десятки патріотів. Запалюють свічки їх рідні.
Ставлять осінні квіти у горшках.
...Горять свічки у різних районах Львова. Дуже багато
свічок! Адже понад півмільйона мирних жителів загину-
ло тут в роки гітлерівського володарювання!
На «горі страт» Теодозій Ставничий тремтячими рука-
ми закріплює свічечку біля пенька шибениці.
Стоїть поряд без картуза Журженко.
— Дорого заплатив я за те, що довгі роки вірив у
бога й обманював цією вірою інших людей,— глухо го-
ворить Ставничий, порушуючи мовчанку.
— Про все це і треба повідати народові, Теодозію
Івановичу. Все, що ви знаєте, треба розповісти. Всі таєм-
ниці. Хоч би в ім'я пам'яті Іванни, яку ми з вами так лю-
били...
Єзуїтський парк у Львові. Мимо проходить з довгою
палицею ліхтарник газового заводу, в якому ми пізнає-
мо Гаврилишина. Черкнувши сірником, він запалив на
палиці паклю і, піднявши її уверх, відкрив заслонку газо-
вого ліхтаря. Зеленувате полум'я оточило пальник. Тихо
падає кволе світло на алею від газового ліхтаря...
Іде далі ліхтарник...
Хвилюючись, продовжує оповідати Ставничий:
— І отам, на горі, де перестало битися серце моєї
дорогої Іванни, я пообіцяв майорові Журженкові напи-
сати все те, що я розповів зараз вам. Нехай усі люди
268

знають, що творилося на Святоюрській горі в ті дні,
коли українська земля поливалася кров'ю...
Отець Теодозій показує в бік Святоюрської гори, де
на фоні вечірнього неба виразно виступає ажурний си-
лует кафедрального уніатського собору.
— Не знаю,— продовжує Ставничий задумливо,— чи
пощастить мені розповісти все так, як хотілось би, але я
напишу саму лише правду, а майор Журженко допомо-
же мені...
— Це буде дуже цікаво,— спокійно кинув співбесід-
ник.
Нараз «залізничник» схоплюється, ривком кидається
на Ставничого. В світлі газового ліхтаря блиснув стилет.
Але міцні руки Садаклія, який у цю мить вискочив із-за
кущів, затримують убивцю.
— Добрий вечір, монсиньйоре! — підкреслено спокій-
но говорить Садаклій.— Давно мріяв познайомитися з
вами.
Біля лавки з'являється ще два оперативні працівники.
— Монсиньйор? — нічого не розуміючи, розгублено
питає Ставничий.
— Так, ваш колишній колега,— пояснив Садаклій...
Вечоріє. Ми бачимо на вулиці переодягнутого в ци-
вільне Романа Герету і келійника митрополита.
Герета втішає келійника:
— Не сумуйте, брате мій! Настане час, і його святість
папа римський проголосить небіжчика митрополита свя-
тим. І тоді, після канонізації, проміння слави Христової,
що осіяють його, осіяють і вас — вірного його слугу до
могили, який полегшував страждання його ексцеленції.
Наближається вулицею студентська демонстрація з
смолоскипами. На транспарантах, що їх несуть демон-
странти, видно написи: «Перетворимо древнє місто Львів
на великий індустріальний центр України!», «Вийдемо
першими на будови післявоєнної п'ятирічки!..»
— Коли це ще буде? — сумно говорить келійник.—
А поки що — новий владика і нові порядки...
— Буде! — твердо заявляє Герета і раптом, сполот-
нівши, тихо мовив: — О боже!..
Садаклій, Гаврилишин і ще один оперативний пра-
цівник ведуть тротуаром, паралельно демонстрації,
269

заарештованого «залізничника». Він зустрівся поглядом
з Геретою і дає йому зрозуміти, щоб той ховався. Огля-
нувся Герета. Міліція уже перекрила тротуари, даючи
дорогу демонстрації.
Герета круто повертається спиною до Садаклія і, ли-
шивши келійника самого, іде на бруківку, пристає до
демонстрації. Скоса на нього поглядає студент у ватни-
ку з нашивками за поранення, якого ми бачили на по-
чатку фільму.
— Ви з якого факультету?
— А це — який факультет? — швидко питає Герета.
— Українська філологія!
— А я з юридичного,— вмить зорієнтувався Герета.—
Пройду з вами до «Холма слави», а там своїх хлопців
розшукаю...
І Роман Герета, ніби нічого й не сталося, підхоплює
пісню про вітер зі Сходу, яку співають демонстранти...
Серпень 1959

ДО ОСТАННЬОЇ ХВИЛИНИ
Закінчується чергове засідання Міжнародного трибу-
налу в Нюрнберзі влітку 1946 року. Головуючий верхов-
ний суддя англієць Лоренц оголошує:
— А зараз, я гадаю, саме час зробити перерву...
Головних злочинців ведуть до камер, а кореспонденти
газет і журналів різних країн поспіхом залишають зал
і прямують у затишний бар прес-кемпу. Серед них —
спеціальний кореспондент української республіканської
газети Ярослав Гайдай.
Вони вмощуються на високих сидіннях біля стойки, за-
мовляють напої. В цей час з пачкою свіжих газет повз
них пробігає радянська перекладачка.
її затримує письменник Всеволод Вишневський; беру-
чи одну з газет, просить:
— Перекладіть нам, Аню, оцю сенсацію.
— Давайте я сам перекладу,— каже Гайдай і, поклав-
ши газету на стойку бару, читає шапки першої сторінки:
«Сер Уїнстон Черчілль закликає до створення єдиного
фронту проти Москви». «Комунізм — найбільша небез-
пека сучасності», «Західний світ повинен дати відсіч ра-
дянській експансії».
— Авжеж, показав зубки наш недавній «союзни-
чок»,— озвався Борис Полевой, який сидів поруч.
— А ви як хотіли? Щоб Черчілль виліз із своєї шкури?
Вовк є вовком,— сказав Вишневський.— Вони бояться
миру. Для них мир — кістка в горлі...
— Це дуже серйозно,— тихо мовив Ярослав Гайдай,
складаючи газету.— Адже в храмах Німеччини пропо-
відники закликають об'єднуватися проти комунізму.
Черчілль, виступаючи у Фултоні, немовби підслухав їхні
думки.
— Що ви, Ярославе, робитимете під час перерви? —
питає Полевой.— Злітаєте додому до Львова?
— Та ні. Замало часу для такого польоту. Подивлюсь
у збентежені очі Європи.
271

— Не подобаються мені оці ваші подорожі, Яросла-
ве,— сказав Полевой.— Будьте обережні.
В гурті відвідувачів прес-кемпу Гайдай виходить на га-
нок палацу «олівцевого короля» Іоганна Фабера. Він
мружиться від яскравого сонячного проміння, що вмить
засліпило його після тьмяного коридора палацу Фабера,
і не одразу помічає, як біля під'їзду, заскреготавши
гальмами, зупиняється запорошений віліс.
Моложавий з виду полковник Грачов, який сидить у
ньому, спершу придивляється до письменника, а потім,
вискочивши з машини, підходить до нього, вітається й
каже:
— Ярославе Олександровичу! Яким вітром ви в
Нюрнберзі? А я вже думав по дорозі в Київ до вас на
Гвардійську завітати, згадати минуле...
— «Радянська Україна» відрядила мене спеціальним
кореспондентом на процес Міжнародного трибуналу.
А от ви що робите в Нюрнберзі? Війна ж кінчи-
лась?
— Не ставте прямих запитань, друже письменнику,—
каже, усміхаючись, полковник і вже лагідніше пояснює
Гайдаю, з яким його, певно, єднають давні стосунки.—
Виловлюємо всяку коричневу шушваль у підворіттях Єв-
ропи. Адже ви пам'ятаєте, коли в сорок третьому в
Москві я вам давав матеріали про вбивство намісника
Гейдріха в Празі, ви згодом по радіо сказали: «Народи
Європи пробудились. Три кулі в хребті ката Гейдріха —
це лише аванс. Наближається час остаточної розплати.
Це буде суд, якого ще не знала історія». Ось ми й допо-
магаємо зараз цьому судові, виловлюючи якомога біль-
ше прихованих злочинців...
— Вам щастить?
— Ще й як! — весело сказав полковник.— Коли б ви
тільки знали, якого ми птаха впіймали сьогодні в підвалі
його вілли! Самого полковника Штольце, начальника аб-
веру військового округу Берлін. Один з найближчих
срівробітників Лахузена.
— Самого Штольце? Я чув це прізвище!
— Іще б не чути! Відомості про Ервіна Штольце дав-
но просочувалися в західну пресу й радіо.
— А чи не можна подивитися на цього «птаха»?
— Подивитися? — полковник дещо вагається, допит-
ливо заглядає в очі Гайдаєві, а тоді, немов відкинувши
272

сумніви, в ім'я давньої дружби з письменником-антифа-
шистом, який достатньо вже зарекомендував себе, вирі-
шує: — Ну, що ж, їдьмо!..
...Мчить відкритий віліс шляхами Німеччини...
— А пам'ятаєте, Ярославе Олександровичу, як восени
1944 року ми зустрічалися з вами в затемненому ще
Києві у партизанського ватажка, польського полковника
Макса-Юзефа Собесяка? — питає Грачов.
— Ще б пак! Він же мені й.костюм подарував, приве-
зений від секретаря Ровенського підпільного обкому
партії Василя Бегми. І дуже цікаві факти розповідав ме-
ні. Про один з них я навіть памфлет написав «Що не має
назви». Не читали?
— Признаюсь, не читав. Увесь час у роз'їздах. Газету
іноді нема коли прочитати.
— Скажіть, а цей Штольце балакучий? Можу я йому
ставити запитання?
— Одне-два, не більше. Допит є допит. А ви осо-
ба стороння. Я і так беру на себе велику відповідаль-
ність...
...Слідча камера, або «динстциммер». У напівтемному
кутку з блокнотом на колінах — Гайдай. За столом —
полковник Грачов. Перед ним стос паперу, в руках авто-
матична ручка. Вікно слідчої камери загратоване.
Два конвоїри — радянські солдати — під тягуче рипін-
ня залізних дверей вводять оберста Ервіна Штольце.
Йому за п'ятдесят. Полковник сухорлявий, сиве волос-
ся їжаком, погони з мундира зірвані, мабуть, для того,
щоб замаскувати звання, лише дірки в мундирі свідчать,
що Гітлер не обходив Штольце нагородами.
Штольце клацає підборами й пильно дивиться на
Гайдая.
— Сідайте, полковнику,— пропонує Грачов, і Штоль-
це, підібгавши коліна, сідає на табуретку, міцно пригвин-
чену до підлоги.
— Продовжуйте свої показання, полковнику. Ми зу-
пинилися з вами на весні тисяча дев'ятсот тридцять
восьмого року.
Рівним, вимуштруваним голосом старого служаки
Штольце говорить:
— ...На початку тисяча дев'ятсот тридцять восьмого
року я особисто одержав наказ від адмірала Канаріса
273

переключити нашу агентуру з числа українських націо-
налістів на розвідку Радянського Союзу. Через деякий
час у місті Бадені, поблизу Відня, на квартирі петлюрів-
ського генерала Курмановича, я прийняв тодішнього ва-
тажка організації українських націоналістів полковника
Євгена Коновальця і передав йому розпорядження Ка-
наріса посилити підривну роботу проти Радянського
Союзу.
— І припинити її проти Польщі? — запитує Грачов.
— Ні, навіщо? — здивувався Штольце.— Робота проти
поляків також мала продовжуватись. Адже ми готували-
ся до війни з Польщею.
— А чому Коновальця ліквідували?
— Він занадто багато знав. Тоді, після вбивства Коно-
вальця, організацію українських націоналістів до її роз-
колу очолив полковник Андрій Мельник, за кличкою
Консул перший, теж у минулому австрійський офіцер.
Він просив мене, щоб усі витрати для організації ними
підривної діяльності взяв на себе абвер. Так було й
зроблено.
— А чим займався тоді Степан Бандера? — спитав
Гайдай.
— Після нашого вторгнення в Польщу Бандера був
звільнений із польської тюрми, де він сидів за участь
у вбивстві польського міністра внутрішніх справ Пераць-
кого, і потрапив на зв'язок до мене.
— Але потім він нібито проштрафився, і ви теж поса-
дили його за грати? — спитав Грачов.
— Ну, що ви,— усміхнувся Штольце.— Хіба то був
арешт? Казочки для бідолашних дітей. Наслідок певних
непорозумінь між гестапо й абвером. Канаріс намагався
примирити Бандеру з Мельником, проте з того нічого
не вийшло, і вони почали стріляти один в одного. Банде-
ра виявився спритнішим авантюристом, це типовий нуво-
риш, який вважав себе українським Наполеоном; дове-
лося до осені 1944 року тримати його в Заксенгаузені,
але й там йому було створено умови, про які навіть
мріяти не міг жоден політичний супротивник імперії.
Йому було дозволено мати радіоприймач, а ви знаєте,
що діставав від гестапо той мешканець Осткомісаріату
України, в котрого знаходили радіоприймач? Кулю! Не-
гайний розстріл!
— Отже, Бандера міг слухати й Бі-Бі-Сі?
— Яволь! Будь-яку станцію світу...
274

— Як же використовували ви українських націона-
лістів після нападу вашої армії на Радянський Союз? —
спитав Грачов.
— Абвер використовував українських націоналістів,
де тільки можна було. З них формувалися загони для
боротьби з радянськими партизанами, поліція вербувала
агентуру для засилання за лінію фронту з метою дивер-
сій, шпіонажу й терору. Нам пощастило заслати кілька
агентів із ОУН навіть у обложений Ленінград. Проте всіх
деталей цієї роботи я не знаю, бо цим займались безпо-
середньо «абверкоманди», «абвергрупи» і «абверштел-
ле», спеціально створені на окупованій території, а я був
у Берліні. Знаю тільки, що під час відходу німецьких
військ з України особисто адмірал Канаріс дав по лінії
абверу наказ створити націоналістичне підпілля для бо-
ротьби з Радянською владою. Цьому підпіллю було да-
но розпорядження чинити жорстокий терор, диверсії і
шпіонаж. Спеціально для керівництва націоналістичним
підпіллям були залишені наші досвідчені співробітники,
які володіли мовою, і перевірена агентура.
— Підпілля якось забезпечувалося? — спитав Грачов.
— Аякже! — вигукнув Штольце.— Створювалися скла-
ди зброї і продовольства. Наші інженери з організації
Тодт керували будівництвом підземних сховищ. Через
лінію фронту засилалися зв'язкові...
— Скажіть, будь ласка, полковнику,— озвався Гай-
дай,— чи правда, що за часів гітлерівської окупації при-
їздив до Львова ваш шеф, адмірал Вільгельм Канаріс?
— О, то цікава історія,— пожвавішавши, сказав
Штольце.— До мене в Берлін прибув зі Львова капітан
«абверу-2» професор Ганс Кох і сказав, що він у нашій
роботі використовує главу уніатської церкви, митропо-
лита графа Андрія Шептицького. Певна річ, ця звістка
нікого не здивувала, бо ми знали, що в свої молоді
роки митрополит, будучи тоді офіцером австро-угор-
ської армії, активно співробітничав з австрійською роз-
відкою проти Росії. Я одразу ж доповів про повідомлен-
ня Ганса Коха своєму шефу адміралу Канарісу, і той, зва-
живши на великий авторитет Шептицького в колах ста-
рої інтелігенції, зв'язаної ще з Габсбургами, особисто
виїхав до Львова для зустрічі з Шептицьким, яку влаш-
тував йому Ганс Кох. Проте мушу засвідчити, коли Кана-
ріс повернувся зі Львова, було видно, що його не дуже
втішила зустріч із Шептицьким. Виявляється, митрополит
275

з іронією сказав адміралові: «Я думав, що адмірали по-
винні бути на морі, а вони, виходить, іноді стоять біля
керма військової розвідки». Це Канарісу не сподоба-
лось. Погодьтесь, що було непристойно й несолідно го-
ворити в очі такому діячеві рейху подібні грубощі?..
Виходячи з воріт в'язниці до віліса, що стояв на узбіч-
чі дороги, Гайдай, міцно тиснучи руку полковникові Гра-
чову, мовив:
— Дуже вдячний вам за цю зустріч. Справді «птах»!
І як ви збагатили мене тим, що я почув.
— Завжди радий вам допомогти. Адже ми служимо
спільній справі, і нам треба морально й політично доби-
вати фашизм, викривати його таємниці. Ви зараз до
Нюрнберга?
— І туди, і трохи далі. Треба подивитися в збентежені
очі Європи, а може, й провідати підшефних полковника
Штольце...
...Відкритий «опель-адмірал» із значком «Преса» на
вітровому склі, скрегочучи гальмами, зупиняється біля
місточка, що веде до будинку колишнього німецького
музею, де розташувався зараз університет ЮНРРА, під
склепінням якого було надано притулок багатьом зрад-
никам із країн Східної Європи, так званим скитальни-
кам.
Гайдай, котрий сидів спереду поруч з водієм, зіскакує
на тротуар і, пробиваючись крізь натовп «студентів», що
спекулюють різними товарами вздовж набережної річки
Ізар, підходить до дверей університету.
Швейцар у мантії, розмережаній галунами, допитливо
зиркаючи на прийшлого, намагається перепинити йому
шлях, але Гайдай, показуючи на значок «Преса» в себе
на грудях, кидає англійською мовою:
— Мені до пана ректора!
Швейцар чемно вклоняється і дає дорогу.
Гайдай простує коридорами університету і бачить на
його почорнілих стінах:
транспаранти англійською, польською і німецькою мо-
вами;
списки студентів;
розпорядження по університету.
Затримуючись коло напису: «До гуртожитку студен-
тів», він, немов помилившись, відчиняє двері й бачить
ряд двох'ярусних ящиків, що нагадують недороблені
домовини. З них стирчить солома, а подекуди — розпат-
276

лане волосся п'яних студентів, що сплять без задніх
ніг.
В іншій кімнаті — гамір і метушня. Брюнетка в зеленій
куртці шпурляє на стіл консерви, шоколад «Нестле», си-
гарети «Кемел», студенти жадібно накидаються на ці да-
ри заокеанских покровителів.
Гайдай відчиняє двері кабінету ректора і голосно го-
ворить англійською мовою:
— Добрий день, пане ректор!
Непоказний чоловік, що вихопився йому назустріч, ко-
лишній львівський адвокат, один з організаторів 14-ї
гренадерської дивізії СС «Галичина» Євген Храпливий,
мов заворожений, дивиться спершу на значок «Преса»,
потім прислужливо запрошує сідати, а тоді, вибачаю-
чись, розводить руками і ламаною англійською мовою
каже:
— Айм сорі... Тх... Я спік інгліш — вері бед. Мейбі ю
спік дейч?
— О'кей,— спокійно відповідає Гайдай.— Я розмов-
ляю німецькою.— І, переходячи на німецьку, дістає га-
зету «Стар енд страйп» («Зорі і смуги») і говорить:—
Я прочитав ваше інтерв'ю з приводу промови сера Чер-
чілля у Фултоні. Ви, пане Храпливий, цілком поділяєте
точку зору англійського прем'єр-міністра про те, що вій-
ськова сутичка між колишніми союзниками неминуча, і
покладаєте всі свої надії на третю світову війну...
— Безумовно,— перебиваючи Гайдая, говорить, ви-
шкірившись, Храпливий.— Третя світова війна допоможе
нам вибороти самостійну Україну.
— Ви заявляєте про свою повну підтримку позиції се-
ра Черчілля. А що, коли американці й англійці домов-
ляться з Москвою і третьої світової війни не буде? На
які ж сили ви розраховуєте?
— О, у нас є сили! Візьміть хоча б студентів нашого
університету. Вони рвуться в бій! Якщо ставлення союз-
ників до них зміниться, якщо решту наших людей ви-
пустять з таборів «переміщених», вчорашні «ділі» бу-
дуть чудовими кадрами для вас. Вони знають Україну
і можуть бути використані для будь-якої мети... І, зви-
чайно, для розвідки...
— Проте, коли мене пам'ять не зраджує, гер Храпли-
вий, ви нещодавно постачали своїх людей для допомоги
Гітлерові. Здається, ви були одним з організаторів диві-
зії СС «Галичина»?
277

— То була помилка,— белькоче, скривившись, наче
він наївся мила, Храпливий.— Історична помилка. Пособ-
ляючи Гітлеру, ми ніколи не думали, що Америка ого-
лосить йому війну. Всім було відомо, що американські
промисловці після Версаля допомагали озброювати во-
єнну промисловість Німеччини. Хто міг передбачити, що
Рузвельт подасть руку допомоги комуністам?
— Але внаслідок цієї, як ви зволили висловитися,
«історичної помилки» з одинадцяти тисяч українських
волонтерів, навербованих вами в дивізію СС «Галичина»,
залишилися живими лише лічені одиниці, а основна маса
загинула від ударів радянських військ під Бродами; Те-
пер ви знову хочете повторити цей історичний експери-
мент? Ви хочете, щоб знову пролилася кров українсько-
го народу?
— Ми... ми... Зважимо на помилки минулого. З ва-
шою допомогою, звісно... Ми сподіваємося, що союзни-
ки не повторюватимуть помилок Гітлера і гарантують
нам уже зараз створення самостійної України.
— Я чув, гер Храпливий, що за часів німецької окупа-
ції ви були правою рукою львівського губернатора,
штандартенфюрера СС Отто Вехтера. Чи не можу я з
вашої ласки дізнатися, де зараз перебуває ваш шеф?
Від цього прямого запитання Храпливий засовався на
стільці, полохливо забігали його очі, і він з осторогою
видавив:
— Даруйте, містер... А власне, яку ви газету репре-
зентуєте?
Гайдай, не відриваючи пильного погляду від колиш-
нього гітлерівського колаборанта, карбуючи кожне сло-
во, але вже українською мовою, сказав:
— Я репрезентую орган уряду і Центрального Комі-
тету Комуністичної партії більшовиків України газету
«Радянська Україна»...
...Мабуть, якби поряд розірвалася граната, то й тоді
обличчя Храпливого не набуло б такого спотвореного
вигляду, не заклякло б з остраху, як по тих словах
Гайдая.
— Ауфвідерзейн, гер Храпливий,— кинув Гайдай і,
круто повернувшись, попрямував до дверей, що саме
відчинялися. З коридора до кабінету входить член цен-
трального проводу організації українських націоналістів
Чернега. Він вражено придивляється до обличчя Гайдая.
Але Гайдай, ковзнувши по ньому поглядом, виходить у
278

коридор. Чернега, підбігши до столу, кричить Храпли-
вому:
— Ви збожеволіли! З ким ви злигалися! Це ж старий
львівський комуніст Ярослав Гайдай!
— І спеціальний кореспондент газети «Радянська
Україна!» — вибачливим тоном говорить ректор.— Хто ж
його знав?
— Я наздожену його і прикінчу! Це наш давній ворог!
— Прикінчити ви ще встигнете,— оговтавшись, заяв-
ляє Храпливий.— Зараз не час. Ви забули, який галас
зчинила демократична преса, коли наш хлопець застре-
лив при втечі з госпіталю американського солдата? Ви
не знаєте, що союзники виловлюють зараз колишніх
есесівців? Не забувайте, що зараз іде процес у Нюрн-
берзі, і нам треба сидіти смирно...
— ...Ця трагічна історія грунтується на документаль-
них даних і присвячується світлій пам'яті письменника-
комуніста Ярослава Олександровича Галана.
Автор лише дозволив собі певною мірою змістити
хронологію подій і назвати іншими іменами деяких дійо-
вих осіб...
...Книгарня на одній з центральних вулиць Львова.
В чергу до прилавка підходить чоловік у партикуляр-
ному одязі, але з його інтонації та улесливої манери
звертання можна здогадатися, що це духовна особа.
— Дайте мені, будьте ласкаві, сто примірників книж-
ки Росовича «З хрестом чи з ножем».
Продавець дивується:
— Навіщо вам стільки книжок?
— Для школи беру. Для школи.
Продавець знизує плечима і викладає на прилавок
кілька пачок книг. Покупець — Спиридон Кархут — від-
дає йому гроші і забирає книжки.
Письменник Павло Чекалюк, стоячи трохи віддалік,
скоса спостерігає за оптовим покупцем. І продавець
здивовано проводить його очима, а потім вирішивши,
що нова книжка — «ходовий товар», відкладає для себе
під полицю кілька пачок.
♦
Незважаючи на літню пору, кочегарка під будинком
митрополичого капітулу на Святоюрській горі у Львові
розпалена. Спиридон Кархут звітується перед каноніком
Курдидіком.
279

Той ретельно перераховує примірники книжки Росо-
вича і, одержавши здачу, з ненавистю жбурляє одну
за одною пачки книжок у вогонь. Звиваючись на стрім-
кому вогні, горять палітурки й сторінки книжки «З хрес-
том чи з ножем», і тяга несе сріблястий попіл у небо
Львова.
Нагорі, в палатах митрополита, що навпроти собору
святого Юра, високий, ставний, з випещеною, широкою
бородою митрополит уніатської церкви Йосиф Сліпий
приймає звіт Курдидіка.
Шанобливо схилившись, Курдидік доповідає:
— Всього закуплено і спалено шістсот тридцять п'ять
примірників!
— А який загальний тираж? — роздратовано запитує
митрополит, тримаючи в руках книжку.
— П'ять тисяч,— несміло відповідає канонік.
— Чому ви допустили вихід цього пасквіля?
Курдидік безпорадно розводить руками.
— Купуйте ще! Де тільки можна. Забирайте в бібліо-
теках. Не шкодуйте грошей! Нехай ігуменя Віра розішле
сестер-василіанок по районах. Треба скупити весь тираж.
Ви дізналися, хто такий Росович?
— Поки що ні.
— Дізнайтесь! — наказує митрополит.— Зробіть усе,
щоб він замовк... Гадаю, це дуже обізнана людина, яка
може завдати нам чимало шкоди.
Коли Курдидік зачиняє за собою двері, митрополит,
звертаючись до каноніка Хмелівського, котрий сидить
у м'якому старомодному кріслі, каже:
— Лихий знак, отче Мелетію, поява цієї книжки. Бого-
хульники вкупі з відступником Гавриїлом Костельником
розпочали атаку на нашу церкву. Коли ж зі мною щось
трапиться, ви будете її таємним єпископом!
По цих словах митрополит благословляє Хмелівсько-
го, і той, поштиво схилившись, цілує перстень з мощами
на його руці...
У кімнату заходить келійник і доповідає:
— Письменниця Олена Гайдукевич!
— Нехай увійде!
У рожевій віталькі-з'являється не по літах жвава Гай-
дукевич. Вона цілує перстень з мощами на пальці ми-
трополита і стиха мовить:
— Разюча новина, ваша ексцеленція. Зовсім випадко-
во я сьогодні довідалася у видавництві, що Володимир
280

Росович, автор оцієї книжки (витягає з ридикюля книжку
«З хрестом чи з ножем») і письменник Ярослав Гай-
дай — одна й та ж сама особа. А ми думали, що під цим
псевдонімом ховається протопресвітер Гавриїл Костель-
ник...
— Гайдай! Ярослав Гайдай!—стурбований новиною,
спроквола сказав митрополит.— Спасибі тобі, доню
моя, що ти повідала справжнє ім'я боговідступника.
— Ще тридцять першого року сей єретик насмілився
в їхньому журналі «Вікна» назвати найдостойнішого слу-
гу божого і вашого попередника митрополита Андрія
Шептицького «мутієм святої водички». А тепер він чор-
нить ваше благородне ім'я і намагається довести, що всі
діяння греко-католицької церкви суперечать інтересам
українського народу. І досі не скарала його рука госпо-
да бога!..
...У своєму кабінеті на Гвардійській вулиці Львова Гай-
дай, схилившись біля друкарської машинки, працює над
перекладом книжки «Дим над Біркенау». Перед ним —
привезені з Нюрнберга фотокартки табору в Освенцімі,
на яких печі крематорію, гори трупів і дитячих чере-
вичків.
Дзвінок. Відкинувши назад спадаюче на високе чоло
волосся, Гайдай, не вагаючись, відчиняє двері на сходи.
На площадці стоїть Чекалюк.
— Ну, Славко! — каже він, заходячи в кімнату.— Ві-
таю з успіхом. Бачив, як розкуповують твою книжку на
Першотравневій. Якийсь тип узяв аж сто примірників.
— Яку книжку?
— «З хрестом чи з ножем». Не розумію тільки, чому
ти її під псевдонімом випустив? Боявся?
— З тактичних міркувань,— сказав, усміхаючись, Гай-
дай,— щоб спантеличити ворожий табір. Мене ж вони
давно як облупленого знають, а тепер подумають, що
в них новий супротивник з'явився.
— Чого ж ти радіо не слухаєш? — сказав Чекалюк і
крутнув гудзика радіотрансляції.
У кімнаті залунав голос Гайдая.
«...про істинне християнське людинолюбство керівни-
ків і засновників католицької партії митрополита Шеп-
тицького свідчить і передова газети українського като-
лицького союзу — «Мета». Ми читаємо в ній: «Україн-
ський націоналізм мусить бути готовий до будь-яких
231

засобів боротьби з комунізмом, не виключаючи фізич-
ного знищення мільйонів людських істот».
Телефонний дзвінок. Гайдай бере трубку.
— Добрий вечір, Іване Мефодійовичу... Та здоров'я
нівроку. Що?.. Звичайно, можу приїхати.— Потім зверта-
ється до Чекалюка: — Вибач, Павле. Поговоримо зго-
дом. Викликає секретар обкому партії.
Командирський бункер націоналістичного підпілля в
лісі під Львовом. Замаскована звивиста стежка до нього
тягнеться крутим схилом яру. Стіни обшиті шалівкою,
нари, стіл, ротатор, на якому в закутку друкують листів-
ки бандерівці Джура і Яремко. А за столом при світлі
гасової лампи слухають ту саму передачу по батарейно-
му радіоприймачу надрайонний «провідник», або вата-
жок ОУН, Роман Когут, з кличкою Буйтур, та його при-
бічник, начальник «служби безпеки» з кличкою Орест.
Гучно й чітко звучить у бандерівському підземеллі го-
лос Гайдая:
«Вся діяльність уніатських священиків за часів гітлерів-
ської окупації — це довгий ланцюг зради українського
народу і вірної служби його ворогам. Вони допомагали
гітлерівцям грабувати і безцеремонно обдурювати на-
род. 1943 року, коли кривавому Адольфові забажалося
поповнити свої пошарпані загони українським м'ясом,
вони, уніатські священики, на чолі з митрополитом, бла-
гословили створення так званої дивізії СС «Галичина».
Вимолюючи для себе помочі в бога, вони заганяли до
неї волонтерів...»
Помітивши, що Джура кинув роботу на ротаторі й за-
надто уважно прислухається до голосу Гайдая, Орест
потягнувся до важільця приймача:
— Та заткни оцю пельку, Романе!
— Коли знадобиться, ти заткнеш її по-іншому. І на-
завжди. Я пошлю до нього ївгу. А зараз — слухай! Люті-
шим будеш...
...Трофейний «майбах» мчить вулицями вечірнього
Львова. Поруч з водієм — Гайдай. Вони проїжджають
повз Краківську площу, і Гайдай, помітивши людей, які
приліплювали кіптяві свічки до брандмауера великого
будинку, питає:
— Що вони роблять, Сашко?
282

— Ви забули: сьогодні день поминання померлих...
Тут розстрілювали! А он, бачите, далі теж свічки горять?
Там гітлерівці поставили дві шибениці.
Віддалік газівник довгим смолоскипом запалює газові
ліхтарі.
Машина звертає на вузеньку Вірменську вулицю. Гай-
дай бачить низку палаючих свічок на продірявленому
паркані.
— А тут?
— Двадцять вісім заложників розстріляли тут гітле-
рівці серед білого дня за тиждень до приходу Червоної
Армії.
Помітивши натовп людей під репродуктором, Гайдай
просить шофера:
— Зупинись на хвилинку, Сашко.
Машина гальмує. З рупора на стіні будинку поблизу
стародавньої Успенської церкви лунає той самий гнівний
голос:
«...перед багатьма уніатськими священиками історія
поставила фатальне питання: камо грядеші? Наша Ра-
дянська держава в основний свій закон вписала непо-
рушні й священні слова про свободу совісті. Але не
можна спокійно дивитись на те, як служителі уніатської
церкви використовують цю свободу віросповідання для
того, щоб вести злочинну боротьбу проти українського
народу... Народ нещадний до своїх смертельних ворогів,
у яку б одежу вони не вбиралися. Коли гестапівський
убивця одягає на себе замість коричневого мундира
чорну рясу, від цього він не перестає бути фашистським
убивцею...»
— Добряче патрошить цих катабасів диктор,— захоп-
лено говорить Сашко.— І голос наче знайомий... Де я
його чув?
Ярослав усміхається... З натовпу людей, які слухають
передачу, виходить канонік Хмелівський. ~
Довгий просторий кабінет першого секретаря обко-
му партії. Побачивши, що Іван Мефодійович прислуха-
ється до голосу з репродуктора, Ярослав затримується
біля дверей.
«...маску з діячів уніатської церкви буде зірвано. На-
род обманути не можна...»
Диктор закінчує передачу:
283

— Перед вами, дорогі радіослухачі, виступав автор
книги «З хрестом чи з ножем» Володимир Росо-
вич...
Іван Мефодійович виходить з-за великого столу, пря-
мує назустріч Гайдаю і, подаючи йому руку, привітно
усміхаючись, каже:
— Здрастуйте, товаришу Росович! Хороша передача,
чудова книжка! Вона дуже допоможе протопресвітеру
Гавриїлу Костельнику в його починанні... Ви з ним зна-
йомі?
— Яке може бути знайомство — я атеїст, а він свя-
щеник.
— Йому зараз не з медом. Уніати так просто позицій
не здадуть. А справу він розпочав дуже потрібну,—
звертаючи розмову на іншу тему, секретар узяв у руки
пачки листів і, немов зважуючи їх, сказав: — У цих
листах — крик душі народної. Ось...— Він читає:
— «Доки ж литиметься українська кров і топитиметь-
ся безглузда братовбивча війна? Хіба мало ми втратили
від рук гітлерівських катів? Я прошу вас — зробіть що-
небудь, аби могли повернутися до чесної праці тисячі
людей, обдурених націоналістами. Будьте великодушні.
Не карайте обдурених, і тоді вони вийдуть з лісів і бу-
дуть пожинати плоди багатострадної землі, на якій вони
виросли...»
Секретар мовчки глянув у вічі Гайдаєві.
Той тихо сказав:
— Я б теж підписався під цим листом...
— Коли так,— сказав секретар,— беріть оці листи, об-
міркуйте їх і приходьте з вашими пропозиціями. Ми по-
винні допомогти людям знайти шлях до нас.
...Квартира протопресвітера Костельника. Господар
сидить за дубовим столом, стиснувши руками скроні й
опустивши в тяжкій задумі голову, а високий сивий ка-
нонік Мелетій Хмелівський, походжаючи по кімнаті, гнів-
но звинувачує:
— Ви продались Москві й царству антихриста! Ви зра-
дили бога!
— Бога я ніколи не зраджував,— підводячись і сміли-
во дивлячись у вічі каноніку, говорить Костельник.—
Але я не хочу, щоб з божою допомогою зраджували
мій український народ, щоб з допомогою унії тримали
його в чужоземному ярмі. Хіба ви не розумієте, що
284

триста п'ятдесят літ унії — це триста п'ятдесят літ голго-
фи західного відгалуження українського народу?
— І це говорите ви після того, як ми з вами разом
пройшли такий шлях від самого дитинства, разом були
висвячені на пастирів божих? Хто напустив цієї страшної
отрути в душу вашу? Зганьбив все, чому служили ми
майже півстоліття? Схаменіться, отче!
— Вам треба схаменутися, отче Мелетію, і зрозуміти,
в який час ми живемо. Унія заважає народові жити спо-
кійно, нацьковує брата на брата. На Схід повинні ми
дивитися, а не підкорятися довіку Заходові, який завдав
нам так багато шкоди. Проте, як і раніше, ви і ваші
однодумці, з незбагненною впертістю, не бажаючи ви-
знати тих змін, що сталися в світі після перемоги Совєтів
над Гітлером, закликаєте віруючих дивитися й рівнятися
лише на Захід. Ось, послухайте,— сказавши це, Костель-
ник підійшов до полиці, взяв звідти газету і прочитав:
«...Це перший елемент у великому задумі митрополита.
Відірвати себе від московського колоса і, звільнившись
від нього, зв'язати себе надовго на церковно-релігійно-
му грунті з європейським Заходом. Зв'язавшись — дати
підстави для культурного єднання. Ідея митрополита,
князя церкви Шептицького, тим важлива, що, здійсню-
ючи її, український народ не тільки довершив би нала-
годження історичного нещастя церковного розбрату,
але й водночас врятував би цілісність — в культурно-ду-
ховному розумінні — Європейського континенту. Сьо-
годні ця цілісність порушена і насправді західноукраїн-
ський простір не є вже в духовному розумінні Європою,
він став духовним придатком специфічного московсько-
го азіатського духу і культури. Окрім того, єднання з
християнським Заходом повернуло б українському
християнству і Христовій церкві на Україні її суверенне,
самобутнє життя, можливістьхзростання і повного роз-
ширення та виявлення своїх сил. Об'єднання врятува-
ло б біологічно й духовно український народ від загибе-
лі...»
— Хто це пише? — суворо обірвав Костельника Меле-
тій Хмелівський.
— Ваш давній знайомий і колега, отець Іван Гриньох.
Служитель^ бога і есесівець в одній особі. Той самий
капелан батальйону «Нахтігаль», що в німецькій формі
вривався разом з гітлерівцями тридцятого червня сорок
першого року у Львів. Той самий доктор богослов'я Іван
285

Гриньох, який під псевдонімом Герасимовський прова-
див улітку 1944 року переговори з гестапо і СД у Вар-
шаві, коли Червона Армія вже підходила до Вісли...
— Де ви взяли цю газету? Яка її назва?
— «Християнський голос». Вона виходить у Мюнхені,
і редагує її сам Гриньох. Мені привіз її із західної зони
один репатріант.
— Ну, добре,— сказав, помовчавши, Хмелівський,— а
коли Совєти скористаються вашими послугами, а потім
викинуть вас, як вичавлену цитрину, геть на сміття, що
тоді? — гнівно запитав Хмелівський.
— Якщо вони завадять мені стати пастирем,— сказав
у роздумі Костельник,— я піду по селах, а коли вщухне
в душі моїй буря, я піду до людей, скинувши назавжди
оцю сутану, і скажу їм: «Моє справжнє життя починаєть-
ся сьогодні. Прийміть мене у велику сім'ю сіячів. Руки
мої ще дужі, а кров гаряча. Нехай же і я пізнаю щастя
спільної праці, а як звечоріє, нехай же й мені буде до-
зволено поділити з вами солодкий хліб урожаю...»
Хмелівський, збліднувши, засичав крізь зуби:
— Раджу вам, отче Гавриїл, не забувати, що Всевиш-
ній карає відступників. Велика сила 7 влада його!
Дзвінок у передпокої примушує їх обох обернутися
до дверей. З'являється служниця.
— Там до вас, отче Гавриїл, якийсь письменник,
Ярослав Гайдай.
— Нехай увійде! — трохи здивувався Костельник.
Хмелівський кинув лютий погляд на Костельника і
промовив ще тихіше:
— Уже з комуністами знюхалися? — І швидко вийшов
з кімнати, мало не збивши з ніг письменника в прихожій.
Костельник запитливо дивиться на письменника, що
зайшов до кімнати. Той вітається й каже:
— Вас, певно, дивує, отче, мій непроханий візит? Та
іноді буває, що люди, які сповідують різні вчення, мо-
жуть знайти спільну мову. Вже саме те, що ви очолили
ініціативну групу по розриву з Ватіканом, дає мені пра-
во потурбувати вас.
— Що ж я можу для вас зробити? — запитав
Костельник.
— Мені хочеться, бодай коротко, оповісти про те ли-
хо, що його заподіяла українському народові унія. Хочу
порадитися з вами.
— Сідайте, я слухаю вас...
286

...У світлиці, під образами, стіл, заставлений наїдками,
питвом. Чекаючи гостей, котрі мають прибути на день
народження, сухорлявий, підібраний священик Денис
Горук музичить на старенькій фісгармонії. Йоґо син, сту-
дент Львівського сільськогосподарського інституту Іла-
рій Горук, сидячи поруч з каноніком Хмелівським на
канапі, слухає гру і раз у раз поглядає на попадю Со-
фію, яка порається коло святкового столу.
Під мелодію «Аве Марія» Горук повертається до сина
й каже:
— А колись було, синку, як тільки я отримав свою
першу парафію в Петранці, приїздив до мене з сусід-
нього Нижнього Угринова молодий Степан Бандера. На-
ші батьки, священики, були друзями дитинства. Удвох із
Степаном ми музичили на цій самій фісгармонії.— Блим-
нувши на Хмелівського, Горук спитав: — Пам'ятаєте,
отче?
Хмелівський кивнув сивою головою.
— І як по-різному, плутаними стежками, розбіглися
наші долі,— стиха награючи мелодію, замріяно сказав
Горук.— Тепер Степан за кордоном, а я хто? Пересічний
пастор невеличкого Приворіття, котрий страхається за
кожний свій день, бо, тільки-но справа Костельника пе-
реможе, що мені тоді робити? Піти чорноробом на ті
заводи, які зараз будують Совєти у Львові.
— Вчора я слухав по радіо Ватікан,— сказав Хмелів-
ський.— Повідомили, що його святість відлучив Костель-
ника від церкви і піддав його анафемі...
— А що для нього тепер важить це відлучення? —
мовить Горук.— Він їздить на самоході по парафіях і
умовляє всіх священиків записатися до тієї його про-
клятої групи. Незабаром і сюди завітає нехрист.
— Нічого, тату, не журіться! — запально сказав Іла-
рій.— Нехай їздить. Ми виконуємо тихо таку «роботу»,
що нова влада завжди оцінить нас по заслузі, чи не так,
ваше преосвященство? — І молодий попович кинув до-
питливий погляд на Хмелівського.
— Не величай мене так, сину мій,— з острахом огля-
даючись, сказав Хмелівський.
— Чому ж? — здивувався Іларій.— Близьким до вас
людям відомо, що його екселенція митрополит уже за-
здалегідь висвятив вас на єпископа греко-католицької
церкви.
— Нехай це так, але ще дуже довго, зберігаючи віру
287

наших батьків, доведеться діяти нам конспіративно, з
підпілля, як діяли християни за часів Римської імперії.
Нові іроди і нерони блукають по нашій землі!
Стукіт коліс на вулиці обриває його слова.
Горук відслонив фіранку і, визирнувши у вікно, голос-
но повідомив:
— Пані Олена! Нарешті!
З гуркотом відчинивши двері до світлиці, заходить
Олена Гайдукевич. Вона в старомодній ошатній сукні,
оздобленій мереживом. У руках букет квітів.
— Вітаю соленізанта! 1 Від щирого серця вітаю! Мно-
гії літа панові! — Отак примовляючи, Гайдукевич цілує
священика в запалі, бліді щоки. А Іларій поштиво цілує
руку письменниці.	‘	л
Віддалений, але наростаючий звук автомобільного мо-
тора насторожує всіх. Раптом він уривається. Священик
Горук крадькома підходить до вікна.
— Енкаведисти,— прошепотіла попадя Софія, і таріль
з холодцем затремтів у неї в руках.
Хмелівський перехрестився. В мертвотній тиші знадво-
ру долинають квапливі кроки, потім шаркання черевиків
у сінях, і до світлиці з лікарським чемоданчиком Збігає,
низько вклоняючись присутнім, Любинський...
— Це ви машиною приїхали, пане доктор? — спитала
попадя.
— Так, але я залишив її за рогом, щоб не завдавати
вам прикростей...
— Хто ж у наш час машиною в село приїздить? —
докоряє лікареві попадя.— Або начальство, або енкаве-
дисти. Ви нас так налякали.
Тим часом лікар відкриває чемоданчик і дістає звідти
букет троянд і пляшку «Советского шампанского», що
лежали поверх стетоскопа і приладу для вимірювання
тиску крові. Вони цілуються з Денисом Горуком, і попа-
дя, полегшено зітхнувши, каже:
— Ну, слава Ису, всі зібралися. Клич Романа, Іларію!
— Зараз прийде своя людина,— каже лікареві Го-
рук,— син мого давнього колеги ще по духовній семіна-
рії...
Відчиняються двері з сусідньої кімнати, і на порозі,
чемно вітаючись з усіма, з'являється Роман Когут — Буй-
1 Іменинника (польськ.).
288

тур, якого ми бачили в підземному бункері, коли він
разом з Орестом слухав памфлет «З хрестом чи з но-
жем». Всі вмощуються, грюкаючи стільцями, і Любинсь-
кий опинився поруч з Буйтуром. Священик Горук прого-
лошує тост:
— Давайте вип'ємо, панове, за те, щоб і надалі ми
були хитрими, як лисиці, мудрими, як змії, і, переживши
це лихоліття, згуртувалися ще більше і залишилися вір-
ними святій нашій церкві. Слава Йсу!
Усі хором відповіли:
— Навіки слава!
— Розумно сказав тато,— поглядаючи на батька, про-
шепотів Олені Гайдукевич Іларій, і всі разом випили.
Буйтур наливає собі склянку вина й уважно прислуха-
ється до того, що говорить, ураз розчервонівшись од
випитого, Гайдукевич:
— ...і все риється, риється в архівах, немов той кріт.
Гайдай читає газети німецьких часів, що їх надаремно
наші люди не спалили, щось вишукує в них. Своїх же
людей ганьбить памфлетами. Нехай би вже москаль те
робив — йому й на роду написано нас переслідувати, а
то свій, галичанин, тутешній.
— Який він тутешній, коли давно на Схід поглядає? —
заперечує Денис Горук.
— Ой, люди добрі,— солідно зауважує Когут.— Слу-
хаю я ваші розмови, і здається мені, що страшнішого за
того Гайдая чорта немає. А ви знаєте, як йому рота
затулити?
— Підкажіть нам, друже Романе, як? — спитала Гай-
дукевич, улесливо дивлячись на Буйтура.
— Та дуже просто. Тих самих Совєтів, котрим він про-
дався, на нього ж нацькувати. Вони заявляють у своїх
газетах, що ми недобитки, що нас зовсім мало залиши-
лось. А Гайдай пише про нас день у день. Так от, треба
пустити чутку про те, що в душі він запеклий націона-
ліст, а паплюжить нас, не вгаваючи, для того, щоб через
свою писанину оповістити людей про наше підпілля, по-
казати, що ми — сила! Треба йому таке кисле життя
створити у Львові, щоб повсякчас рука з пером у нього
тремтіла.
— А ви гадаєте, він злякається? — кинув лікар.— Він
завзятий. Як той Костельник, тільки один нехрист, а дру-
гий слуга божий.
Ю В. Бєляєв
289

— Костельник давно вже перестав бути слугою бо-
жим і продався більшовикам,— аж підскочив Хмелів-
ський.— До нього й Гайдай у гості ходить, я сам бачив!
В цю хвилину до світлиці вбігає Твга, побачивши
гостей, застигла на порозі.
— Ой, перепрошую.
— Нічого, нічого, доню моя,— ласкаво каже отець
Денис,— прошу до столу. Тут усі свої,— і, звертаючись
до гостей, пояснив: — То, прошу вас, панна Коцюмбас,
наша вчителька.
Івга кидає запитальний погляд на Буйтура, той відвер-
нувся, удаючи, що вони незнайомі. А лікар Любинський,
як старий ловелас, або по-галицькому — бавідамек, під-
вівся й галантно вклонившись, відсуває вільного стільця,
запрошує ївгу сісти поруч нього. ївга сідає, а священик
Горук запитує:
— Щось трапилося, доню моя?.. Не бійся. То наші
люди.
— Прислали з райнаросвіти,— каже ївга, виймаючи з
сумочки пачку звернень.— І вимагають, щоб школярі
негайно розклеїли по селу і на шляхових стовпах, аж до
самого Звертова.
Любинський бере звернення і, дістаючи пенсне, мо-
вить жартівливо:
— Цар перелякався, видав маніфест! — Але в міру
того, як він учитується в текст, обличчя його хмурніє
і набирає серйозного вигляду. Буйтур також узяв звер-
нення. В тиші чути лише, як за вікном гелгочуть гуси.
— Бачите, які добренькі більшовики стали,— єхидно
сказала Гайдукевич і прочитала: — «Всі учасники банд і
нелегали, в тому числі й бандитські ватажки, які при-
йдуть з повинною, не притягатимуться до кримінальної
відповідальності. їм буде надано право вільного місця
проживання, а місцеві органи влади допоможуть влаш-
туватися на роботу там, де вони мешкали раніше, або
в іншому районі, на добровільний вибір».
— Так, нова більшовицька витівка,— спроквола каже
Хмелівський,— спритний трюк,— і віддає вчительці звер-
нення.
— Що ж робити, єгомосць? 1 — жалібно промовила
ївга.
1 Єгомосць — ваше преподобіє (польськ.).
290

— Розклеювати! — владно сказав Буйтур.— Інакше
панна Коцюмбас поїде до в'язниці, а потім — до білих
ведмедів.
Ніч. Освітлений місячним сяйвом шлях. Якісь темні по-
статі здирають ножами з телеграфних стовпів білі арку-
ші звернення. Далекі постріли. Заграва пожежі здійма-
ється за лісом, кидаючи багряні відблиски на бандитів,
котрі знищують звернення.
Письменники Ярослав Гайдай і Павло Чекалюк їдуть
виступати у віддалене прикарпатське село. За дрібноліс-
сям, що край дороги, стелилися вижаті лани і сягали ген
аж до самого Чорного лісу.
Гайдай прислухався і зупинив водія.
— Чуєте, Жоро, десь грають?
За дрібноліссям лунає музика.
— Мабуть, весілля? — сказав Чекалюк.
— Звертаймо туди, путівцем,— сказав Гайдай.— Після
війни я ще не бачив сільського весілля...
Машина звертає на польову дорогу, і за молодим ча-
гарником відкривається незвичайне видовище.
Молоді хлопці з автоматами й гвинтівками за плечима
викорчовують смужку чагарника, що ділить навпіл дві
вузенькі ниви. Інші селяни перетягують убік, до Чорного
лісу, валуни, що ними колись були розділені смужки ін-
дивідуальних полів.
Дехто висмикує з землі акуратні стовпчики, що відме-
жовують великий, очевидно, поміщицький земельний
масив од вузеньких клаптиків одноосібних селянських
полів. На цій ділянці землі добре видно всю географію
соціальної нерівності недавнього минулого багатостраж-
дальної Галичини. По великому поміщицькому лану,
немов чорногуз, походжає землемір зі своїм немудрим
приладдям, вимірюючи ділянку поля, що ним колись во-
лоділа одна людина. Працю селян супроводжує троїста
музика. Тут усе змішалося докупи: чоловіча впертість,
проста гуцульська мелодія, сльози на очах жінок, котрі
спостерігають збоку, як їхні чоловіки руйнують віковічні
межі.
— Ні, це не весілля, Павле. Це щось інше,— схвильо-
вано говорить Гайдай своєму другові і виходить з маши-
ни на курний шлях.
1(У
291

Гайдай підходить до високого, кремезного чоловіка,
який ломом силкується витягти з колишньої межі круг-
лястого, обмитого до блиску дощами валуна.
— Добридень, вуйку! каже Гайдай, зупинившись
позад селянина, який корчував того валуна.
Чоловік обертається. У нього вольове, засмагле об-
личчя, пооране, як і ця земля, що в нього під ногами,
глибокими зморшками. Він недовірливо зиркає на при-
булих. А Гайдай, скинувши капелюха, запитує:
— Що це за свято у вас, вуйку?
— А ви хто будете?
— Та ми письменники зі Львова. Ось їдемо до Приво-
ріття на мітинг. Почули музику і завернули до вас,—
пояснює Чекалюк.
— А, письменники,— полагіднішав чоловік з автома-
том за плечима.— Добридень! То, прошу вас, ми землю
готуємо під озимину.
— Навіщо ж хлопці оці кущі викопують? — киваючи
на молодь, питає Гайдай.— Це ж майбутні дереза!
— Так є,— погоджується вуйко.— Але ми їх переса-
димо на майдан перед клубом. Там їм буде зручніше.
А тут вони колишню межу показували.
— То ви що, вуйку, колгосп заснували? — спитав Че-
калюк.
— Еге ж,— погодився дядько.— Минулого тижня.
Обіцяли з міста трактора прислати, тоді ми всі колишні
межі переоремо. А зараз готуємо для нього простір. Не
буде ж та машина по валунах та кущах стрибати. І той
великий шмат поміщицького поля,— бачите, де земле-
мір працює,— теж нам прирізали. І його переоремо. Та
й будемо гуртом пшеницю сіяти. Земля тут добра.
— Як же назвали колгосп? — не приховуючи радості,
запитує Гайдай.
— Імені Марії Баюс. То наша сусідка була! Смілива
жінка. Вона колгосп однією з перших у себе в селі за-
клала, але прийшли вночі бандери з Чорного лісу і за-
мордували її. На знак пошани до пам'яті цієї сміливої
жінки ми й назвали її ім'ям наш колгосп.
— А не боїтеся вночі отих, з лісу? — спитав Чекалюк.
— Раніше боялися — тепер ні. Радянська влада нам
довір'я виявила, нашому активу зброю дала,— правою
рукою він торкає автомат, що висить на ремені.— І свої
«ястребки» у нас є. Чергують ночами. Я ось інвалід, але,
коли прийдуть до мене бандити, я теж почастую їх ку-
292

лею, та не однією, хоч пальців у мене й бракує! —ска-
завши це, дядько підняв ліву руку, на якій нема двох
пальців.
— Хто це вас пригостив? — спитав Чекалюк.— На
війні?
— Де там! — гірко всміхнувся селянин.— Це ми на
честь перемоги над німцями ще в травні 1945 року за-
снували колгосп. Не зважили тоді, що ця клята УПА
повсюди свої вуха має. Ну, а мене бригадиром обрали.
Настала ніч. Прийшли оті лісовики й відрубали мені на
згадку і для пристрашки барткою оці два пальці. А три
лишили, буцімто їхній герб, що тризубом зветься.
Мовчки дивиться Гайдай на скалічену руку селянина,
а потім, немов стрепенувшись, зворушливо говорить
старому:
— Дозвольте мені, вуйку, я вашому новому колгос-
пові на щастя весільної заграю? Колись за панських ча-
сів по селах, бувало, грав на весіллях.
— А то прошу дуже,— погоджується дядько й кри-
чить оркестрові: — Зеноне, дай письменникові свою
скрипку. І не бійся — вони грати вміють.
Гайдай хутко підходить до оркестру, бере в хлопця
скрипку з вичовганою до глянцю декою, на якій виблис-
кують промені сонця, і, приклавши її до щоки, заграє
веселу мелодію на честь народження нового колгоспу
імені хороброї галичанки Марії Баюс, мелодію народної
весільної.
Цю мелодію і донині можна почути на весіллях у При-
карпатті й на Гуцульщині.
Мелодія бринить у повітрі, долинає до синього неба,
до павутиння «бабиного літа», що пливе над оновленою,
визволеною землею, зливається із співом птахів і гурко-
том машини, на якій продовжують шлях письменники...
А Гайдай,’ немов прийшовши до тями після пережи-
вань, звертається до Павла:
— Знаєш, Павле, чим мене вразила оця сцена? Вона
відповідає тому, про що мені доводиться думати вдень
і вночі. Адже я пишу п'єсу «Любов на світанні». І є в ній
народження колгоспу всупереч загрозам і теророві на-
ціоналістів. І є в мене в п'єсі такий самий вуйко, як оцей,
з відрубаними пальцями. Негрич його прізвище. Він та-
кий же бувалець, як і ми з тобою, довгі роки по пан-
ських в'язницях поневірявся за те, що на схід, а не на
захід дивився. Він говорить у моїй п'єсі: «Товаришу
293

агроном, адже ми з тобою знаємо, що таке для нас кол-
госп. Ми кажемо: колгосп — це шлях до достатку, і це
насправді так, інакше й бути не може! Але, далебі, бий
мене нечиста сила, щоб я лише заради хліба з маслом
ночі недосипав і підставляв свою голову під фашистські
кулі. Колгосп для нас щось більше. Це — Радянська вла-
да, а вона й нам, Негричам, і тобі, і вчительці, і всьому
справедливому людському родові дала таке, чого не
проміняєш за жодні скарби світу! Вона дала нам можли-
вість відчути силу і зняла з неї пута; «На, сило, іди в світ,
верши чудеса!»
— Хороші слова, ясні,— сказав Чекалюк.— Коли ду-
маєш закінчити п'єсу, Славку?
— Дав собі слово — до десятиріччя Радянської влади
в Галичині. Але працюється важко. Усе дуже близьке.
Яка ж тут «дистанція відстані». Ночами промовляю те,
що повинні сказати в п'єсі мої герої, бачу ніби наяву
отой колгосп у Прикарпатті, погрози ворогів, але все
дуже важко лягає на папір. Трудна земля наша, Павле.
— Ой, яка трудна! — згоджується Чекалюк.— На до-
брі двадцять років ми відстали від великої України. Там
усе зараз простіше. Це розуміти треба...
...День у прикарпатському селі. Гурт селян оточив
прибулих зі Львова письменників Ярослава Гайдая і Пав-
ла Чекалюка. Віддалік, пригрітий сонячним промінням,
дрімає шофер на сидінні відкритого віліса. Поруч ньо-
го — автомат. На стіні сільського клубу — ще вологе від
клею звернення. Поодинокі перехожі на хвильку затри-
муються біля нього, швидко читають і з острахом, ози-
раючись на збуджений натовп, ідуть геть.
— Пане товаришу,— звертається до Гайдая літній се-
лянин з прокуреними жовтими вусами.— Я добре пам'я-
таю, як ви гостювали в нашому селі, коли вам загрожу-
вав у Львові ареші від польської поліції, ви — наша лю-
дина. Скажіть нам чесно: так-таки й не будуть притягати
до суду отих хлопців, що повиходять з лісів?
— Не будуть,— твердо заявив Гайдай.— Це — слово
держави!
— Ну гаразд, з якого приводу випущено оцю бума-
гу? — хитро спитав другий дід.
— Як «з якого приводу»? — здивувався Гайдай.— По-
міркуйте самі — війна давно кінчилася, люди стомилися
від неї, а тут, у західних районах України, всякі провід-
294

ники обманом загнали частину молоді під землю, в бун-
кери. Ось я побував недавно на Київщині, там люди
забули, що таке окупація, а тут молодиці у селах скні-
ють у самотині, бо їхні суджені сидять у бункерах і все
сподіваються, що почнеться третя світова війна.
— А все-таки, як воно буде з тією війною? — скрад-
ливо запитав перший дідок.— Кажуть, що той Черчілль
нахвалявся от-от розпочати її.
Під час цієї розмови бандерівець Джура, що саме
проходив повз, прислухався до Гайдаєвих слів і став
нишком біля гурту.
— Капіталісти не дурні, знають, що коли вони почнуть
війну, то вона найперше їм самим загибель принесе,—
сказав Гайдай.
— Ну, а коли, приміром, який лісовик захоче вночі
з повинною вийти, щоб інші не помстилися над ним,—
спитав перший дід.— Приймуть його з повинною вночі?
— У будь-який час! — відповів Гайдай.
До гурту підходить збентежений, заклопотаний голова
сільради. Розводячи руками, він виправдовується:
— Нічого не можу зробити, товариші письменники.
Обійшов хату за хатою — бояться люди йти на збори.
А один сказав: поведеш під рушницею — піду. А де я
візьму рушницю, коли всі «ястребки» на облаві у лісі.
Вночі в сусідньому Приворітті налетіли бандери, побили
тих, хто прийшов з повинною, поваляли їхні хати.
...Мчить назустріч лісові віліс. Перехрестя доріг. Ось-
ось машина має в'їхати в ліс, але водій круто звертає
ліворуч.
— Ти куди, Жоро? — крикнув Чекалюк.— Нам же
прямо!
Шофер мовчки подає письменникові записку. В ній
три слова: «Бійтесь лісу, письменники!»
— Де ти взяв? — спитав Гайдай.
— Ви там розмовляли, а я спав. Прокинувся — лежить
вона поруч... На сидінні.
Машина їде вибоїстою польовою дорогою і наближа-
ється до розкиданого на піщаних суглинках Приворіття.
Добре видно на тлі хмарного неба старовинну дерев'я-
ну церкву. Перші хати промигтіли вздовж дороги, і рап-
том поблизу залунав чийсь відчайдушний крик, жіночий
стогін. Гайдай торкнув водія за плече. Машина зупини-
лась. Крики стали чутніші. Письменник сказав:
295

— Повертаймо туди, Жоро.
Шофер поклав собі на коліна автомат і звернув ліво-
руч...
...Околиця Приворіття. Натовп чоловіків і жінок зі-
брався біля криниці з традиційним журавлем. Серед на-
товпу— Гайдай і Чекалюк, які покинули свого віліса
край дороги. З ними й водій Жора. Далеко за натов-
пом — відтиснута селянами від письменників учителька
ївга. А перед селянами, у повному церковному обла-
ченні, готовий до виконання своїх обов'язків, стоїть
отець Денис Горук. Погляди всіх спрямовані на жура-
вель.
— Давай ще нагору! — чути з глибини колодязя
чийсь крик.
Скрипить журавель, натягується мотузка, але не відро
з чистою водою з'являється з холодної і темної глибини
криниці, а скорчений труп чоловіка, обв'язаний мотузка-
ми. І коли спотворене обличчя його, освітлене промін-
ням сонця, повернулося до натовпу, заволала якась
жінка:
— Боже ж! То мій Василь!
Селяни, розв'язуючи мотуззя, що обплутало піднято-
го чоловіка, знімають з його шиї бандерівський за-
шморг й обережно кладуть труп поряд з іншими на го-
лій стерні, де віддалік витяглася вже ціла низка просмо-
лених домовин.
Зціпивши міцно тонкі губи, дивиться на трупи Денис
Горук. Байдуже, спокійне його обличчя. Лише срібний
хрест ледь-ледь тремтить у його руці з тонкими пальця-
ми, незвичними до фізичної праці.
Мовчки дивляться на трупи Гайдай і Чекалюк. Гайдай
стиха питає діда Турбая, котрий стоїть поруч:
— Коли це сталося?
— Сьогодні вночі,— озираючись, шепоче Турбай.—
Хлопці вийшли з лісу на те звернення, думали переночу-
вати у своїх, а вранці піти в район здаватися. Та вночі
налетіли «смертоносці» з куреня Буйтура, порішили їх
і ще он оті дві хати спалили! — Турбай показав на згари-
ща, які виднілися вдалині.
Скрип воза, що під'їхав, заглушив його останні і без
того тихі, обережні слова.
Кучер на передку звертається до молоденької дів-
чини, котра сидить позаду на сіні з чемоданчиком у
руках:
296

— Он бачите оту пані в квітчастій хустці? То наша
вчителька, заступає зараз директора школи.
— Спасибі, дядьку! — весело й дзвінко говорить при-
їжджа і тиче в його зморшкувату руку гроші, а сама,
розпихаючи присутніх і ще не відаючи, що тут діється,
підходить до Твги й бадьоро доповідає:
— Перепрошую! Мене до вашої школи відрядили зі
Львова. Ось направлення.
Селяни озираються на цей гучний і веселий голос, що
порушив гнітючу тишу, а ївга, приклавши пальця до гу-
бів, дає знак дівчині, щоб та замовкла.
Нова вчителька пробирається вперед. З жахом ди-
виться на ряд трупів, переводить погляд на священика,
на просмолені домовини і запитує діда Турбая, котрий
стоїть біля письменників:
— Боже ж мій! Хто це зробив? Німці?
— Які там німці! Свої,— озивається дід...
...Заповнений інтелігенцією Львова зал Театру опери
та балету. На трибуні Ярослав Гайдай.
— ...Вони вбивають сім'ї тих, хто воював у Червоній
Армії проти німців, хто чесно трудиться на лісозаготів-
лях, хто здає хліб державі, хто щиро хоче допомогти
країні залікувати рани, заподіяні війною. Вони знищують
навіть своїх, обдурених ними людей, котрі хотіли б ви-
йти з повинною. Криницю, що з неї десятиріччями наші
люди черпали чисту воду, ці вовкулаки закидали трупа-
ми своїх колишніх спільників, які побажали відгукнутися
на звернення уряду.
Напружено слухає в залі для глядачів промову Гайдая
ївга. Через прохід від неї ми бачимо добре вбраного
Романа Когута — Буйтура. Вони перезирнулися. Когут
виймає блокнота і на коліні пише записку. Склавши її
акуратно і торкаючи за плече чоловіка, який сидить по-
переду, тихо каже:
— Передайте, будь ласка, до президії...
Пішла по руках записка. Напівзігнувшись, Когут спо-
кійно вийшов із залу. ївга провела його поглядом.
— ...Інтелігенція — совість народу — повинна довести
до свідомості кожного заблудного великий гуманний
зміст звернення Радянського уряду,— лунає голос Гай-
дая.— Цим самим ми припинимо безглузде кровопро-
лиття, братовбивчу війну серед нашого народу, який і
297

без того потерпів од гітлерівської навали. Нам не мож-
на ні на хвилину забувати, що національна ворожнеча —
це зброя, якою так запопадливо користується ворог. Бо-
ротися з нею — це означає зміцнювати Радянський Со-
юз, рятувати серця і уми нашої молоді, громити підсту-
пи ворожої агентури...
Головуючий одержує із залу записку і, не читаючи,
передає її Гайдаю. Той, уриваючи хід думок, прочитав її.
Обличчя його змінилося. Трясучи тією запискою, він ви-
гукує:
— Один із тих ворожих агентів сидить тут у залі. По-
любуйтесь, що він написав мені: «Проклятий москов-
ський запроданцю! Як же тобі не соромно ганьбити сво-
їх же людей? Дивись, щоб не прорахувався!..» А яких
це своїх людей? Тих, котрі, вислужуючись перед німця-
ми, спалювали своїх же земляків на пісках за Личако-
вом? Оту куркульню, що посилала своїх синів у банде-
рівські зграї чи в дивізію СС «Галичина»? І цей мамелюк
ще має нахабство називати мене «московським запро-
данцем». Я любив і люблю свою Україну, але водночас
буду завжди вірний Москві, бо її сини допомогли
очистити землю від фашистського варварства. Любити
Москву — це значить любити людство. (Гайдай рве за-
писку, і дрібні її клапті летять в оркестр). Ненавидіти
Москву — значить бути ворогом людства, ворогом його
найкращих прагнень, ворогом грядущих поколінь...
Грім оплесків заглушує слова Гайдая.
Стомлений, витираючи хустинкою спітніле чоло, пись-
менник виходить у фойє, вже заповнене людьми. На-
зустріч йому — Любинський і Гайдукевич. Позад них —
поет-початківець Гриць Демчук, який захоплено дивить-
ся на письменника, але не наважується підійти до нього
при таких солідних людях.
— Дозвольте потиснути вам руку, друже письменни-
ку,— улесливо каже Любинський,— знаменито говорили.
Я дуже радий мати такого пацієнта.
— Ви просто наш львівський Ціцерон,— підспівує Гай-
дукевич.
— Тільки помилочку одну ви допустили,— картаючи
Гайдая, сказав Любинський.
— Яку? — насторожився письменник...
— Не треба було рвати записку. Передати б її куди
слід, дивись, і знайшли б того негідника.
298

У цей час до фойє заходить начальник Львівського
управління державної безпеки генерал Грачов, якого ми
вже бачили в Нюрнберзі. Тепер він у цивільному костю-
мі. Помітивши Гайдая, він привітався з ним, з лікарем
і Гайдукевич, потім звертається до письменника:
— Ярославе Олександровичу! Можна вас на хви-
линку?
Коли вони обидва підійшли до вікна, Грачов ска-
зав:
— Я все-таки попросив би вас зайти до нас в управ-
ління і одержати зброю.
— Та навіщо вона мені? — каже Гайдай усміхаю-
чись.— Я й стріляти не вмію...
— Не підводьте ви мене перед начальством. Про-
шу вас.
— Ну, гаразд, зайду.
І одразу ж до нього підійшов Демчук.
— Можна я вас проведу, Ярославе Олександровичу?
— Прошу дуже!
...Дзвінок біля вхідних дверей квартири Гайдая. Пись-
менник у піжамі, пантофлях, підводиться з-за робочого
столу і прямує в прихожу, де, напинаючи хустку, збира-
ється йти на базар Стася.
На півдорозі до дверей Гайдая наздоганяє телефон-
ний дзвінок у кабінеті.
— Відчини, Стасю,— гукнув Гайдай,— і швидше по-
вертайся додому. Нехай зачекають мене в прихожій.
Стася відчиняє двері, на порозі — гарненька, засмагла
ївга. Дві її коси заплетені тугою короною над високим
чолом. ївга нервово мне в руках сумочку.
— Зачекайте, пані, тут,— пропонує Стася,— письмен-
ник розмовляє по телефону.— А сама виходить на пло-
щадку сходів, зачиняє двері, залишаючи Гайдая і гостю
самих у квартирі.
Вчителька Коцюмбас, з кличкою ївга, уважно оглядає
прихожу, замки на дверях, зазирає в кухню і раптом
насторожується. До неї з кабінету долітає голосний і
гнівний викрик Гайдая:
— Ти знаєш, кому дзвониш. То назви ж і ти своє
ім'я!
Чути якийсь тонкий голос у телефонній трубці.
Глибокі зморшки майнули по чолі письменника. Після
невеликої паузи він, карбуючи кожне слово, каже:
299

— А ти мене не лякай, виродку бандерівський! Я не
з лякливих!
Одне із службових приміщень сільськогосподарського
інституту. Попович Іларій Горук крадькома кладе на ва-
жіль телефонну трубку. Прочинивши двері, він виглядає
з кабінету і, побачивши, що довгий склепінчастий кори-
дор колишнього монастиря ордену Сакрекерів поро-
жній, із самовдоволеною посмішкою вислизає з кабіне-
ту, зачиняючи за собою двері. На дверях зовні напис:
«Деканат лісотехнічного факультету».
Все бадьоріше простує коридором Іларій Горук, і на
його пацючому обличчі широко розпливається вдоволе-
на, підленька посмішка шкодливого чоловіка.
З гнівом кинувши трубку, Гайдай виходить у прихожу
і, побачивши незнайому гостю, зацікавлено дивиться
на неї.
— Я до пана письменника. Можна?
— Прошу дуже,— каже письменник і, завівши дівчину
в свій кабінет, запрошує її сідати.
ївга сідає на застелений яскравим гуцульським кили-
мом тапчан і плутано пояснює мету свого приходу:
— Тутешні люди кажуть, що пан письменник добра
людина. І боретесь з усякою несправедливістю. Тому я
й прийшла до вас. Ще минулого тижня ми приїхали еше-
лоном з польської сторони. Ми — переселенці з-під Са-
нока. А наш ешелон загнали на запасну колію і вже
п'ятий день не тільки хліба — кип'ятку нам не дають.
А обіцяли — буде нам добре в Совєтів...
Обличчя Гайдая хмурніє. Ледве стримуючи хвилюван-
ня, він запитує:
— На яку колію загнали ешелон?
— В тупик. На Чернівецьку колію. Біля отих пакгаузів.
— А куди у вас направлення?
— На Тернопільщину. Обіцяли розселити нас у хатах
тих селян, котрі виїхали до Польщі.
— Хвилинку. Ви ж голодні? — і Гайдай швидко йде на
кухню. Тим часом ївга, прислухаючись до його рухів,
дістає з сумочки блокнот, похапцем накреслює план
квартири.
— Прошу сюди,— каже Гайдай, повертаючись, і кличе
гостю до їдальні. Він кладе на стіл, засланий клейонкою,
домашню ковбасу, шматок хала, довгастий кусок сиру
домашнього виготовлення, загорнутий у листя хрону, і
пропонує:
300

— Ану, пригощайтесь. І без будь-яких церемоній.
Чим хата багата — тим і рада. А за кілька хвилин буде
кава. Поки вона закипить, я вас залишу.
...Підійшовши до телефону в кабінеті, Гайдай набирає
номер і, почувши відповідь, просить:
— Будь ласка, Івана Мефодійовича!
— Іван Мефодійович веде бюро,— чути голос секре-
тарки.
— А ви скажіть: просить зняти трубку письменник
Ярослав Гайдай. У дуже важливій справії
Кабінет першого секретаря обкому партії. Іван Мефо-
дійович піднімає трубку і, звертаючись до членів бюро,
каже:
— Прошу вибачити, товариші...
Запала тиша. Члени бюро, які сидять біля секретаря,
чують відлуння схвильованого голосу Гайдая.
Він стоїть у себе в кабінеті, обернувшись спиною до
Твги, яка заклякла в дверях між кабінетом і їдальнею.
— То я ж і кажу, що це справжнє неподобство, Іване
Мефодійовичу. Хіба так ми повинні зустрічати україн-
ських переселенців із Польщі? Адже це молоді грома-
дяни нашої країни, страшенно вразливі люди. Зіткнув-
шися з хамством, вони можуть бути легко підхоплені
нашими ворогами...
Тим часом ївга, закривши сумочку, обережно, нав-
шпиньках вислизає з квартири.
— На яку саме колію загнали ешелон? — запитує сек-
ретар і, почувши відповідь Гайдая, звертається до одно-
го з інструкторів обкому: — Беріть зараз же мою маши-
ну, товаришу Кучугурний, і миттю на Чернівецьку колію.
Там якийсь дурень загнав у тупик ешелон з переселен-
цями. Люди п'ять днів сидять без шматка хліба. Це ж
біс його знає щоі А ми повсюди кричимо про уважне
ставлення до нових громадян України,— і, звертаючись
до членів бюро, секретар пояснив: — Дзвонив письмен-
ник Гайдай.
— Вибачте, Іване Мефодійовичу, я хоч і не член бю-
ро, а всього тільки запрошений,— улесливо мовив ди-
ректор обласного видавництва Наталуха,— але нам най-
частіше доводиться стикатися з письменниками. Не ду-
же довіряйте Гайдаю. Його часто заносить. Він любить
ЗОЇ

панікувати. Він навмисне вишукує недоліки, щоб паплю-
жити наших чесних радянських працівників.
— Що ви маєте на увазі? — насторожено запитує сек-
ретар.
— Ну, хоча б оці його дратівливі фейлетони в газеті
«Вільна Україна». То директора гастроному Івана Кири-
ловича Павлова протягнув, то навіть голову міськради
Бойка переїхав — та як! — то начальника торгвідділу то-
вариша Щупака самодуром назвав. У новому фейлетоні
«Людина, якої нема» знову до Павлова причепився.
Що ж це виходить? Суцільна компрометація наших від-
повідальних товаришів, присланих сюди зі Сходу.
— А коли ці, як ви їх назвали, «відповідальні товари-
ші» працюють погано, роблять непростимі помилки і
компрометують святе діло Радянської влади,— ледве
стримуючись, запитав секретар,— по голівці, чи що, по-
винен гладити їх радянський письменник?
— Та який він радянський письменник? — намагається
виправдатись Наталуха.— Він без року тиждень радянсь-
кий паспорт отримав. Він «західняк»! Або, скажімо, при-
чепився до цього Стрийського парку і знову плямує на-
ших людей.
— За такого «західняка» я десять наших «східняків»
деяких віддам,— підвищуючи голос, каже Іван Мефоді-
йович.— Поки ви, товаришу Наталухо, спокійнісінько
навчалися видавничій справі на Сході, цей «західняк» ві-
сім разів у панських в'язницях сидів, видавав підпільні
комуністичні газети, відкривав своїми статтями галича-
нам вікна на радянський Схід. А щодо вашого зауважен-
ня про Стрийський парк, то дозвольте мені прочитати
місце із стенограми виступу Гайдая, яке так вас образи-
ло...
Іван Мефодійович надіває окуляри, риється в папці
з паперами, витягши звідти аркуш стенограми, читає:
— «Я бачив зруйнований дощенту Сталінград. Бачив
його й тепер, коли він з казковою швидкістю підводить-
ся на ноги. Бачив, як там бережно піклуються про кож-
не нове висаджене деревце рядові трудящі й керівники.
Так воно й мусить бути! А тут у нас, у Львові, трапля-
ються люди, наділені владою, які викопують магнолії в
Стрийському парку і перетягують їх на свої дачі, щоб
утішатися їхніми пахощами...» Я запитую членів бюро,
хіба не мав підстави обурюватися такими фактами пи-
сьменник Гайдай?
302

— ...Зараз буде порядок,— весело каже Гайдай, по-
вертаючись у їдальню.— І кава буде! Та де ж це
ви?..
їдальня порожня, Гайдай заглядає на балкон. Нікогі-
сінько. На кухню — теж. Підходить до вхідних дверей —
вони прочинені.
Зрозумівши, що гостя зникла, він говорить уголос сам
до себе:
— Невже вона злякалася? А втім, ще багато хто бо-
їться. Це залишок «німецьких категорій» — страх будь-
якої влади...
Гайдай хутко скидає піжаму, одягає гімнастерку, під-
жак, штани, встромив ноги в черевики і, зачинивши две-
рі квартири, хутко спускається вузькими сходами на ву-
лицю. Швидко оглядається на всі боки, проте чого див-
ної гості і сліду нема.
Згори, від Стрийської вулиці, мчить таксі з «шашечка-
ми». Гайдай махає йому рукою. Таксист гальмує. Пись-
менник скочив на перше сидіння і назвав маршрут:
— Будь ласка, на Чернівецький вокзал. Якнайшвидше.
Таксист звертає на вулицю Ленартовича і жартома за-
питує:
— А що ви там забули, пане товаришу? З Чернівець-
кого вокзалу давно поїзди не ходять!
— Правду там забули недобрі люди! — з сумом, по-
блажливо каже Гайдай.
Таксі зупиняється біля червоних пакгаузів Чернівець-
кого вокзалу. Під одним із них чорніє трофейний «май-
бах». Письменник, віддаючи гроші водієві, дивиться на
вкриті іржею рейки, що простяглися на південний захід.
Насип поріс бур'яном. Скрізь ознаки запустіння. Не тіль-
ки ешелону, але й окремих вагонів не видно.
У цей час із сусідньої вартівні вийшов Кучугурний і,
помітивши спантеличеного Гайдая, підходить до нього
й каже:
— Де ж ваш міфічний ешелон, Ярославе Олександро-
вичу? На цю колію вже три тижні з Польщі ешелонів не
приймали. Я подзвонив звідси, з вартівні, на головний
вокзал — те саме. Про всяк випадок подзвонив у
Мостиську — те саме. Крім ешелонів з вантажами по
репараціях, ніякі состави з людьми з Перемишля не
прибували. Навіщо ж так жартувати, Ярославе Олексан-
дровичу? Сьогодні не перше квітня. У нас і так справ
сила-силенна.
303

— Пробачте, я й сам не розумію, як це сталося,—
сказав, розводячи руками, письменник.— Така скромна,
мила дівчина, так щиро говорила зі мною, а озирнув-
ся — і сліду її нема! Навіщо їй було обманювати мене,
ніяк не збагну!
— Ех, Ярославе Олександровичу,— змінюючи тон, до-
кірливо каже Кучугурний, відчиняючи дверці «майба-
ха»,— інколи ці «милі» дівчата під кофтинками гранати
та «вальтери» носять. Ми всі знаємо вашу добру, чуйну
душу, проте не можна бути надто довірливим у наш час.
Стільки фашистських покидьків ще тут залишилося. Тре-
ба обережніше ставитися до таких відвідин. Скажіть хо-
ча б, як вона виглядала?..
...Увечері на квартирі вчительки в селі Приворітті, сто-
ячи перед старомодним дзеркалом у самій майці, Ко-
гут — Буйтур — зголює зі своїх синявих щік густу ще-
тину.
За його спиною порається ївга — Коцюмбас. Край сто-
лу шкварчить примус. Тут же стоять вареники.
Буйтур, поголившись, змив у тазику мильну піну, ви-
тер обличчя рушником і спитав:
— А як же з планом квартири Гайдая?
Учителька витерла тим же рушником руки і, взявши
з етажерки папку, сказала:
— Усе гаразд.
Уважно, дуже уважно розглядає план Когут. Тицьнув-
ши пальцем у клітинку плану, спитав:
— Куди ці вікна виходять?
— На Гвардійську.
— А оці?
— Тут недобре. Якісь військові, а там біля входу —
вартовий.
— Неприємне сусідство,— процідив Буйтур.— Ну, а
яке враження справив на тебе сам Гайдай?
— Уяви собі, симпатичний!—задирливо сказала Твга.
Буйтур глянув у вічі Твзі і, посміхнувшись, сказав:
— Гляди, не закохайся ще чого доброго!.. Ну, за план
спасибі, а тепер, Твго, нове завдання: з'їздиш у Львів, до
лікаря Любинського, він дасть тобі пеніцилін, бинти й
папір.
Обережний стук у вхідні двері. Когут миттю, по-котя-
чому, відскакує в темний коридорчик, що веде до сусід-
304

ньої кімнати, і вихоплює з-за пояса важкий пістолет. ївга
відхиляє фіранку і потихеньку говорить Когутові:
— То вчителька нова...
— Впусти. Побачимо, що воно за цяця,— сказавши
це, він повертається в кімнату і швидко натягує на себе
сорочку з блискавкою, а ївга з брязкотом відкидає
клямку.
В кімнату заходить Орися Кузеля, яку ми вже бачили
біля криниці з журавлем.
— Я, здається, невчасно?
— Чого там невчасно? Знайомся, Орисю,— то мій да-
лекий родич, агроном Стрижак з Підкаменя.
— Та я на хвилинку,— каже Орися й подає агрономо-
ві маленьку, напівдитячу руку. А той, галантно клацнув-
ши закаблуками чобіт — «англиків», цілує Орисі руку,
явно збентеживши її.
— Іди-но швидше сюди, Орисю, вода вже кипить, ки-
дай вареники! — порядкує господиня.
Поки Орися доліплює вареники з сиром, ївга ставить
на стіл ковбасу і запрошує Буйтура до столу. Він сідає,
а Орися вивалює з друшляка вареники в миску, заливає
сметаною і сідає за стіл навпроти Когута.
— Стефцю! — зауважує він.— Не бачу головного на
столі.
ївга дістає з шафи пляшку самогону, ставить чарки:
гостеві велику, а собі й Кузелі — маленькі, наливає са-
могон. Орися одразу замахала руками:
— Ой, мені не треба, Стефо. Я не п'ю тієї отру-
ти...
— Панно Орисю,— владно каже Когут,— сьогодні сам
бог велів випити. По-перше, за знайомство. Ми раді
кожному новому українському інтелігентові, який при-
буває з великої України в наші галицькі села. А по-
друге, у мене великий, радісний день сьогодні. До Льво-
ва прийшла бумага з моєї колишньої частини: орденом
Червоного Прапора мене нагородили...
— А ви... ви воювали? — здивовано й захоплено питає
Кузеля.
— Аякже, воював! — безсоромно бреше Когут.—
Тільки-но Червона Армія сюди прийшла влітку сорок
четвертого — зразу до військкомату і гайда з кулеме-
том німців добивати! До самого Берліна дійшов! Два
поранення маю від тих поганих фріців. Мене й до інсти-
туту як фронтовика без усяких іспитів прийняли...
305

— Так он ви яка людина! —з захопленням промовила
Орися.— Бойового маєш родича, Стефо!
— То вип'ємо ж за знайомство,— пропонує Буйтур і
наливає Орисі повну чарку. Цокається з нею. Вона п'є
маленькими ковтками, морщиться й кашляє.
Когут, випивши чарку до дна, мовить:
— Мені Стефд казала, що пані професорка з Полтав-
щини?
— Яка я професорка! — весело засміялась Орися.—
Лише рік тому в Лубнах педтехнікум закінчила.
— То, прошу вас,— сказав Когут, наливаючи Орисі
другу чарку, щоб підпоїти її і викликати на відвер-
тість,— у нас усіх учителів професорами величають.
Давня звичка! Ну, як там люди на Полтавщині живуть?
— Добре живуть! — запалюючись, відповідає Ори-
ся.— Весело й спокійно. Весілля справляють, вікон уве-
чері не зачиняють. Не те що у вас.
— А що у нас?
— Начебто не знаєте? Бандери прокляті шаліють!
Якийсь Буйтур зарився у схроні своєму смердючому в
Чорному лісі і людям життя не дає. Катюга!
Зіщулився від злості Когут, повипинапися жовна на
його виголених до синяви щоках, здригнулася ївга.
А Кузеля з запалом провадить далі:
— Де це видано, щоб трупами криниці закидати? Ра-
дянська влада назустріч обманутим пішла, дала слово
у зверненні, що не каратиме їх, коли вони вийдуть з
повинною... А оті іроди бандерівські тих, котрі відгук-
нулися на добрий заклик, зашморгами та ножами порі-
шили!..
...Та хіба тільки це вони творять? Учора я прочитала
оцю книжку і спати не могла цілу ніч,— додає Орися.—
Ось послухайте, що пише про бандерівців відомий укра-
їнський письменник Ярослав Гайдай.— Орися виймає з
портфельчика книжку, розгортає її і тремтячим голосом
читає: — «...чотирнадцятирічна дівчинка не може спокій-
но дивитися на м'ясо. Коли в її присутності збираються
смажити котлети, вона блідне, як листок осики.
Кілька місяців тому в горобину ніч до селянської хати,
недалеко від міста Сарни, прийшли озброєні люди і за-
кололи ножами господарів. Дівчинка розширеними очи-
ма спостерігала агонію своїх батьків.
Один з бандитів приклав вістря ножа до горла дитини,
але в останню хвилину його мозок народив нову «ідею».
306

— Живи собі у славу Степана Бандери! А щоб чого
доброго не загинула з голоду, залишимо тобі продукти.
Ану, хлопці, нарубайте їй свинини!.. «Хлопцям» ця про-
позиція сподобалася. Вони постягали з полиць тарілки й
полумиски, і через кілька хвилин перед ошалілою з роз-
пачу^ дівчинкою виросла гора м'яса із стікаючих кров'ю
тіл її батька й матері... Ось до чого дійшли виродки-
бандити, що іменують себе «українськими націоналі-
стами»— бандерівцями, бульбівцями, мельниківцями...»
Важко дихаючи, витираючи сльози на очах, Орися ди-
виться на Буйтура та ївгу і запитує:
— Скажіть, хіба не правильно робить письменник, ви-
криваючи цих виродків? На що вони розраховують? Як
можна нав'язувати свою волю народові, який розгромив
таку сильну армію Гітлера? Треба, щоб про криваві діла
бандерівців знали всі радянські люди. І я буду розпові-
дати про це на уроках у школі. Адже найлютіші німецькі
фашисти не змогли додуматися до такого звірства.
Я багато бачила їх на Полтавщині, знаю, скільки вони на-
ших людей замордували, але ж то були чужинці, загарб-
ники, а це «свої» — українці. Ну, що, хіба я не правду
кажу?
Наївними, заплаканими очима дивиться Орися прямо
на гнівне, перекошене від злості, вродливе обличчя «аг-
ронома Стрижака» — Буйтура, якого вона довірливо вва-
жає за свого, бувалого фронтовика, учасника великої
Перемоги. І невтямки Орисі, що перед нею замаскова-
ний ворог, а злість на його обличчі стосувалася не банде-
рівців, а її, непроханої обвинувачки самого Буйтура і
його прибічників. Страшно робиться ївзі. Вона добре
знає вдачу Буйтура і розуміє, що він може не витримати
й на місці порішити Орисю так само, як він убивав неба-
жаних йому людей у Чорному лісі. І щоб розрядити
атмосферу, ївга запитала:
— А яких пісень на Полтавщині співають?
— Різних, а найбільше тих, що в дні війни склали. Си-
дить ще війна в душах наших людей,— відповіла Орися
і заховала книжку в портфельчик.
— А може, панна Орися заспіває нам найулюбленішу
з них? — процідив крізь зуби Когут.
Орися засоромилась:
— Та яка з мене співачка? Я ж не Клавдія Шульженко...
— Пані вчителька, мабуть, комсомолка? — помовчав-
ши, тихо, крізь зуби, запитав Когут.
307

— Комсомолка! — стріпнувши косами, гордо сказала
Кузеля.— Два роки! І даю вам слово честі, тут також
комсомол організую. Молодь зберемо. Дамо рушниці,
будуть свої «ястребки» і в Приворітті. І тоді скінчиться
криваве царство Буйтура, що людям жити заважає.
А ось ви, колишні фронтовики, повинні допомогти нам.
— А як же інакше? — багатозначно перезирнувшись
з ївгою, сказав Буйтур.— Ми допоможемо!..
Ранок. Сонце зійшло над передмістям Львова — Пер-
сенкувкою.
Хатня робітниця Стася подає Гайдаю пошту: свіжі
львівські газети і листи. Серед них письменник знахо-
дить анонімного листа з погрозами. Гнів на обличчі Гай-
дая. Він шматує листа і кидає його в корзину.
У квартиру Гайдая заходить схвильований Чекалюк і,
не привітавшись, вигукує:
— Дивись, яке паскудство мені прислали!
Гайдай глянув на розгорнутий лист і сказав спокійно:
— Гадаєш, тільки ти такий щасливий? Я постійно
отримую.
Дзвінок у двері. Поштар подає Гайдаю-телеграму. Той
розписується, вбігає в кімнату і ділиться з Чекалюком
своєю радістю:
— Наталка прилітає, Павле! Опівдні...
...Вузенькі смужки приміських полів довкола львів-
ського аеродрому ще розділені межами, що поросли
бузковим куколем, червоними маками, блакЯїними во-
лошками. Зовсім поруч, готуючись до відльоту і випро-
буючи мотори, гудуть літами.
Гайдай блукає межами і рве польові квіти. Уже назби-
рав цілий оберемок. Подивився на годинник і, почувши
в небі гул літака, що йшов на посадку, подався до ни-
зенького, збудованого нашвидкуруч після війни аеро-
вокзалу.
Серед пасажирів літака ЛІ-2 спускається по трапу ви-
сока, чорнява Наташа в гарно пошитому платті з шот-
ландки. В руках у неї маленький гранітолевий чемодан-
чик. Гайдай кидається до неї назустріч, вручає польові
квіти, обнімає, цілує:
— Нарешті, дитино моя!
308

— Боже мій, яка краса! І ромашки! Тут продають по-
льові квіти?
— Сам нарвав! — з гордістю каже Гайдай, беручи в
дружини чемоданчик.
— А таксі у Львові є?
— Почекай таксі. Багаж треба одержати.
— Який багаж? Ось він багаж! — показує на чемодан-
чик Наташа.
— А інші речі?
— Залишилися в Святошині у мами.
— Чому в Святошині? — з прикрістю запитав Гайдай.
— Я ненадовго, Ярославе.
— Чому ненадовго? Ти моя дружина, і ми повинні жи-
ти разом!
— Ми будемо жити разом, Ярославе, але в Києві. Над
Дніпром. Я приїхала забрати тебе звідси...
Невеликий автобус Аерофлоту, підстрибуючи на вибо-
їнах, везе пасажирів чергового рейсу до центру. На зад-
ньому сидінні Гайдай з дружиною. З лівого боку доро-
ги видно зрізану навпіл радіовишку.
— Бачиш вишку? — ласкаво гладячи по руці Наталку,
пояснює Гайдай.— Під час окупації у неї в тумайі врізав-
ся на «шторсі» угорський льотчик... А це — міст само-
губців. З нього в польські часи кидалися під поїзд роз-
чаровані закохані.
Раптом шофер різко гальмує, відчиняє двері кабіни.
В автобус заходять два прикордонники, один з них, ко-
зирнувши, вимагає:
— Прошу пред'явити документи.
— Чому такі суворі порядки? — говорить Наташа.—
У нас, у Києві, давно вже ніяких перевірок.
— То ж у Києві, люба моя, а це — Львів...
Гайдай відчиняє двері своєї квартири, а звідти виска-
кує цуценя Джім — ще зовсім маленька плямиста вів-
чарка. Цуценя лащиться до господаря, обнюхує Натал-
чині ноги. Вона зразу ж нахиляється до нього, гладить
по глянсуватій білій шерсті з чорними підпалинами, ла-
гідно примовляючи:
— Боже, який милий цуцик! Як його звуть?
— Ну, слава богу,— полегшено зітхає Гайдай.— А я
так боявся: думав — ти не любиш собак. Це Джім,— і
він теж гладить цуценя, відганяє його, щоб Наташа мог-
ла пройти в квартиру.
309

— ...А тут затишно,— каже Наташа, оглядаючи серед-
ньовічні стіни підвального ресторану «Під левом», ліхта-
рики з кутого заліза, простенькі, не накриті скатерками,
але гарно відполіровані, чисті, дерев'яні столики.
— От і добре, що ви приїхали,— сказав Чекалюк.—
Бо вже без вас тут Славко занудьгував, мало ченцем не
став. Пізнався з отими катабасами-церковниками, про
них тільки й пише.
— Ярослав — і чернець, ніколи не повірю! — мовить
сміючись Наташа.
А зі смаком одягнутий Демчук придивляється до На-
таші, і видно, що він почуває себе ніяково в товаристві
таких поважних людей.
Невеличкий оркестрик заграв веселу довоєнну пісень-
ку львівських босяків «Там на розі, при Яновській». На
круг випливають одна за одною пари танцюристів. Аж
ось виходять на круг лікар Северин Любинський і ївга —
Коцюмбас. Лікар танцює з манерами старого бувалого
ловеласа.
Гайдай, нахилившись до Наташі, перекладає їй слова
жартівливої пісеньки веселих жителів львівських око-
лиць.
Павло Чекалюк допиває вино і несподівано помічає
пару — лікар та Твга. Він штовхає Гайдая:
— Ти бач, яку кралю наш головний ескулап підче-
пив! — Звертаючись до Наташі, пояснює: — Це головний
лікар обласної лікарні. Все начальство лікує.
Гайдай піднімає очі і завмирає. Допитливий, насторо-
жений погляд його тепер цілком спрямований на Твгу.
Це помічає Наташа і каже Павлові:
— Гляньте, Павле, як задивився наш чернець. І це при
живій дружині!
Тим часом Твга впіймала на собі погляд Гайдая, на
мить оторопіла, шепнула щось лікареві, потягла його за
собою з натовпу танцюючих.
— Ну, як сподобалась вам, Ярославе Олександрови-
чу, оця прикарпатська русалка? — іронізує Наташа і ре-
вниво дивиться на замисленого чоловіка.
— А я не бачу в ній нічого особливого,— намагаю-
чись вигородити свого вчителя, зауважує Демчук.
Провівши даму до вестибюля, лавіруючи поміж столи-
ками, лікар проходить повз компанію, що сидить за сто-
лом. Помітивши знайомих йому письменників, затриму-
310

ється і галантно вклоняється. Гайдай, рекомендуючи лі-
кареві Наташу, говорить:
— Знайомтесь, докторе. Моя дружина і, безперечно,
ваша майбутня пацієнтка.
Цілуючи руку Наташі, Любинський улесливо гово-
рить:
— Дуже, дуже приємно мати таких пацієнтів.
— А це — наша літературна зміна — молодий поет
Гриць Демчук, будівник нового Львова і майбутній літе-
ратор...
Трохи зморщившись від дужого потиску натрудженої
руки Демчука, Любинський зронив:
— Яз дитинства люблю поезію.
Чекалюк підсовує до столика вільний стілець і за-
прошує:
— Сідайте, докторе. Мушу вам сказати, у вас непога-
ний смак.— І, наливаючи склянку, проголошує: — За
здоров'я вашої чарівної дами!
Лікар заперечливо махає рукою і каже:
— То не моя дама, а звичайна пацієнтка. Я ж пропо-
ную випити за прекрасну княжну, яка віднині прикраша-
тиме наш древній Львів!
— Спасибі, докторе,— дякує Наташа.
— Щоб ви знали, Наташо, лікар — найкращий тера-
певт не тільки у Львові, але й в усій Галичині. Я пропо-
ную випити за його здоров'я, бо коли лікар буде здо-
ровий, то й ми будемо здорові,— каже Чекалюк.
Клас середньої школи в Приворітті. Новенька вчитель-
ка Орися Кузеля веде урок.
— Тепер послухайте, діти, як звучить той самий вірш
Тараса Шевченка російською мовою:
И то не безразлично мне,
Что Украйну зльїе люди
Смирят лукавством... И в огне
Ее, ограбивши, разбудят...
Ох, как не безразлично мне!
Рипнули двері, і на порозі класу, з автоматами на ре-
менях, з'явилися Орест і один з бойовиків, який друку-
вав у бункері Когута антирадянські листівки.
Одразу принишкли діти.
Заіржав кінь десь за вікном.
З жахом дивиться на непроханих гостей Орися.
311

Одне за одним повертаються до них злякані обличчя
школярів.
— Добридень, пані професорко! Як ся маєте? — з ба-
гатозначним усміхом голосно сказав Орест.
...Польовою дорогою на тій самій підводі, що колись
привозила в Приворіття нову вчительку, з тим самим
старим кучером в'їжджає на околицю села ївга.
Назустріч підводі з пачками книжок і зошитів біжать
наперегони діти. Один з хлопчиків, якого ми бачили в
класі, впізнавши Твгу, спиняється і кричить:
— Пані Стефо! Навчительку повісили!..
Переляканими очима діти дивляться на труп учитель-
ки, що висить на бантині шкільних воріт.
Орисю, як було заведено у бандерівців, повісили в
зашморгу з колючого дроту. На грудях у неї — напис:
«Так буде з кожним, хто посміє закликати наших хлопців
до комсомолу».
У тривожній тиші котяться сльози по зморшкуватому
обличчю кучера, який багато чого бачив на своєму віку.
Припала до підводи, що саме під'їхала, бабуся в чор-
ній хустці і заголосила:
— Ой голубонько моя, за що ж це тебе так, рідну,
бідацтво ти моє, покарали?
Наче вкопана, не зводячи погляду з учительки, стоїть
ївга.
У себе вдома ївга розглядає групову фотографію ви-
пускників Лубенського педагогічного технікуму. Вона
знаходить серед викладачів і студентів сповнене бадьо-
рості, усміхнене обличчя Орисі Кузелі.
Перед ївгою виникає жива, весела Орися в гурті шко-
лярів Приворіття.
Ще одна фотокартка.
Сидять у звичній напруженій позі перед об'єктивом
живі батько, мати, брат і в центрі — молоденький педа-
гог — Орися.
Провінціальний фотограф подає рукою знак — увага!
Зображення застигає...
ївга стомленими рухами складає назад у чемодан фо-
тографії, бере зі столу книжки покійної — томики Тара-
са Шевченка, Олександра Пушкіна, Івана Франка, Мак-
сима Рильського, Володимира Сосюри. Машинально
розгорнула томик Сосюри, і погляд її зупиняється на
рядках поеми «Нальотчиця».
312

— «Твга»? Моє псевдо ’,— здригається вона і стиха
читає:
...Я бачив Твгу знов і знову.
Там матюки і плеск вина...
Наган і гетри малинові,—
Тепер... нальотчиця вона...
— ...Так ось чому провід дав мені таке псевдо,— про-
шепотіла вчителька і, поскладавши акуратно в чемодан
книжки, закрила кришку. Сіла біля чемодана і впала в
забуття...
Навіть умовний потрійний стукіт у віконниці не може
вивести її з ©ціпеніння.
Постукали настирливіше.
ївга байдуже повернула голову.
Затарабанили в двері.
Твга неквапливо підвелася, повільно вийшла в сіни,
відкинула клямку.
До хати швидко заходить Буйтур, сторожко зазирає
в сусідню кімнату, потім, скидаючи з плеча на ліжко
автомат, грубо запитує:
— Чому не відчиняла?
Спершись на книжкову шафу, ївга мовчки дивиться
в очі Буйтурові.
— Чого мовчиш? Лікар передав?
— У сінях!
Когут пішов у сіни й повернувся з чемоданчиком. По-
ставив його на стіл, відкрив, дивиться, що в ньому є.
Там лежать пачки шкільних зошитів, бинти, пеніцилін,
інші медикаменти.
— Молодець лікар, не обдурив,— буркнув Когут, за-
крив чемодан і, повернувшись до вчительки, пронизую-
чи її поглядом, запитав: — А ти чого мовчиш? Який дідь-
ко тебе вкусив?
— За що ви її?
— Кого? Вчительку, чи що? А-а-а! — і, махнувши ру-
кою, розвалився на ліжку.— Ми не дозволимо, щоб
якесь дівчисько називало нас катюгами. Замість того,
щоб готувати борців за самостійну Україну, вона, україн-
ка, більшовиків виховує...
— А ви хіба не катюги?! — вибухає ївга.— Як твій ку-
рінь зветься? «Смертоносці»! Замість тієї ідеї, якою ти
задурив мені при німцях голову, ви смерть, а не щастя
несете людям. А яке псевдо вибрав собі отой твій
1 Псевдо — кличка, псевдонім.
313

дурень, з котрим ви в духовній семінарії навчалися, а
зараз шаліє в Чорному лісі? «Різун — Грегіт!» «Різун». Ти
розумієш, що це таке? І мені псевдо «ївга» дали, бо
таку нальотчицю Сосюра змалював у своїй поемі. А я,
дурна, так колись тобі вірила!
— Ого, яких ти пісень заспівала,— встаючи з ліжка,
процідив крізь зуби Когут.— Чи не писанина Гайдая по-
чинає на тебе впливати?
— Гайдай нікого не вбивав, а в тебе ось руки в крові!
— Ой, Стефо, згадай, що буває з тими, хто порушує
присягу. ЯкбД я тебе не любив, то висіла б ти на її
місці...
— Якби ти мене любив, то своїх же людей не морду-
вав би даремно. Іди геть з-перед моїх очей, гад прокля-
тий!..
ївга відштовхнула Когута, шпурнула автомат на підло-
гу, впала на ліжко й заридала.
— Визволителі України — смертоно'сці! — істерично
вигукувала вона крізь сльози.
Буйтур озирнувся, погладив ївгу по голові, постояв
над нею мовчки, взяв чемодан, підняв автомат і пішов
у сіни. Брязнула клямка. У відчинені двері долинув на
мить тривожний і жалібний собачий гавкіт, порушуючи
тишу «широкої, як море», української ночі.
...Телефонний дзвінок у квартирі Гайдая. Прочинивши
двері з ванної, письменник гукає на кухню:
— Візьми-но трубку, Наталко!..
У автоматній будці Олена Гайдукевич.
— Це квартира письменника Ярослава Гайдая? А хто
при телефоні?.. Добридень, пані Наталко! Хто говорить?
Ваша невідома добродійниця. Ну, як вам подобається
Наш коханий Львів?.. Подобається? Це дуже приємно...
Не хотіла б вас засмучувати, але...
Біля телефону в кабінеті чоловіка Наталка в кухонно-
му фартусі.
— Чим, власне, засмучувати?
— Поки ви там шпацірували по Хрещатику, ваш чоло-
віченько вам тут роги наставляв. Є в нього тут любка.
Краща й молодша за вас. А ви — не будьте наївною.
Пильнуйте!
У кабіні телефону-автомата стоїть Гайдукевич. Вона
швидко повісила трубку і, вдоволено посміхаючись, за-
дріботіла вулицею вниз.
314

— Алло! Алло!.. Хто це говорить?..— кричить Наташа
в трубку і, не дочекавшись відповіді, з ненавистю ки-
дає її.
Вже одягнутий у чорний костюм, входить Ярослав і
питає дружину:
— Хто це дзвонив?
— Якась психопатка!
Гайдай відриває листок календаря.
— Сьогодні в нас історичний день, Наталко. Я йду на
собор. Сьогодні, моя дитино, має бути зняте з шиї укра-
їнського народу ярмо унії, яке йому накинули триста
п'ятдесят років тому.
Позад священнослужителів, які заполонили храм свято-
го Юра, ми бачимо Ярослава Гайдая в чорному пальті,
що нічим особливо не вирізняє його серед духовенства.
Шістнадцять годин.
Головуючий на соборі глава ініціативної групи прото-
пресвітер Гавриїл Костельник, у повному парадному об-
лаченні, що відповідає його санові, звертається до при-
сутніх у храмі делегатів:
— Чи вважаєте ви, святі отці, що питання про розрив
з Ватіканом і возз'єднання з православною церквою
остаточно вирішене, чи ми будемо продовжувати дис-
кусію?
Священик Горук непомітно виходить з храму.
Більшість присутніх, підносячи руки, дають зрозуміти,
що можна розпочинати голосування.
Тоді Костельник гучно проголошує:
— Пропоную анулювати постанову Брестської унії
1596 року й відмежуватися від римської папської церк-
ви...
Одна за одною обережно піднімаються руки.
— Загал! 1 — обводячи поглядом ліс піднятих рук, ви-
гукує Костельник.
Полегшено зітхнув Гайдай і вийшов з храму.
І немов у відповідь на одностайне голосування загули
давно примовклі дзвони.
Сплюнув люто, прямуючи до вокзалу, Денис Горук.
Гуде стародавній дзвін «Дмитро» на соборі святого
Юра, гуде «Кирило» на дзвіниці Ставропігійської церк-
1 Більшість (польськ.).
315

ви, відгукуються на їхній заклик далекі дзвони над церк-
вою святої Параскеви П'ятниці і на дзвіниці найдавнішої
церкви — святого Миколи.
Під переливи цих дзвонів іде північними кварталами
Львова Гайдай.
Його зустрічає Гриць Демчук і запитує:
— Чого вони роздзвонилися?
— Ви розумієте, Грицю,— схвильовано каже Демчуку
письменник,— те, що звершилося сьогодні, має величез-
не не лише релігійне, а насамперед політичне значення.
Сьогодні віддала богові душу уніатська церква. Ці дзво-
ни не просто благовіст на честь якогось нового бога, це
перш за все похоронний дзвін по бандерівщині, по від-
сталості, по хуторянській обмеженості. Зачекайте, а це
що таке?
Вони зупиняються біля сходів, що ведуть до дзвіниці
та подвір'я Онуфріївського монастиря.
На фасаді дзвіниці червоніє нещодавно прибита вивіс-
ка: «Ковбасна фабрика Львівського місцевпрому».
— Що за неподобство! — обурюється Гайдай.— Ану,
зі мною, Грицю!
У колишній трапезній Онуфріївського монастиря на-
спіх обладнаний кабінет директора фабрики Мовчуна.
Якось не поєднуються із стародавніми монастирськими
склепіннями розставлені по кутках діжки з фікусами,
незграбна копія картини Шишкіна «Ранок у сосновому
лісі», новий стіл з тумбами, покритий плексигласом.
За цим столом сидять Буйтур і директор фабрики
Мовчун, бгрядний чоловік з одутлим, переляканим об-
личчям. Запитальним стривоженим поглядом дивиться
він на непроханого гостя. На столі дві склянки, літр
львівської горілки, тарілка з великими шматками ковба-
си і хлібом.
— ...Я розумію, що ти давно відійшов від організа-
ції,— начальницьким тоном говорить Когут,— але я та-
кож добре пам'ятаю, як іще тоді, коли ми з тобою на-
вчалися в гімназії Кукурудзів, ти давав присягу. А ти зна-
єш, що буває з тими, хто порушує оунівську присягу?
Помітивши страх на обличчі Мовчуна, Когут заспо-
коює його:
— Стривай, ти не бійся! Вислухай до кінця. Нехай усе
лишається, як було. Завідуй цією фабрикою, служи Ра-
дянській владі. Ми навіть простимо тобі, що ти в їхню
партію проліз, хоча, коли вони дізнаються про твоє ми-
316

нуле, виженуть тебе звідти поганою мітлою, і каюк тоді
твоїй кар'єрі у більшовиків. Нам потрібні люди і в партії,
і на ключових місцях. Так от слухай, ти значишся у нас
у запасній сітці ОУН. Сиди на поверхні! Але допомагай
нам своєю ковбасою! Ні на мить не забувай, що мої
хлопці, котрі хороняться там, у підпіллі, теж люди і хо-
чуть їсти. Час від часу я присилатиму їх до тебе за хар-
чами. Згода?
— Ну, що ж,— озираючись, жалібно проказав Мов-
чун.— Згода! — ! налив склянку горілки. Вони поцокали-
ся, та не встиг Мовчун надпити й півсклянки, як увійшла
секретарка, що вже звикла до такої пиятики, і байду-
жим голосом доповіла:
— Там до вас якийсь письменник... Ярослав Гайдай.
— Гайдай? — здригнувся Мовчун і, дещо пригадуючи,
уїдливо сказав: — Ох, то штучка. Самого завміськторг-
відділом у газеті протягнув... Нехай увійде... Хвилин за
п'ять!
— Скажіть, пані, що в директора ревізор із Києва си-
дить,— кинув Когут.
Секретарка виходить, а Мовчун, відкривши вогнетрив-
ку шафу, квапливо ховає туди недопиту горілку, склян-
ки, закуску, примовляючи:
— Принесла нечиста сила на мою голову того пи-
сьменника!
— Ну, бувайте, друже Мовчун,— каже Буйтур, підво-
дячись і подаючи директорові руку,— і нікому ні
мур-мур.
Біля дверей Буйтур, метким поглядом змірявши Гай-
дая і Демчука, дає їм дорогу й солідною ходою відпові-
дального працівника, надіваючи капелюха, залишає ка-
бінет.
Стоячи, набравши поважного вигляду, Мовчун жестом
запрошує сідати Гайдая і його супутника, але Гайдай од-
разу ж відкидає можливість миролюбної бесіди:
— На якій підставі ви зайняли це приміщення під
свою фабрику?
— Як «на якій підставі»? — розгубився Мовчун.— Ме-
ні продукти треба робити. А ви... власне кажучи, хто
такий?
— Я депутат міськради і заперечую проти того, щоб
цінні історичні пам'ятки під підприємства займати.
Я маю право вимагати...
317

— Вимагати? — розлюбився Мовчун.— Партія від мене
може вимагати, а не ви. Ваше діло — книжки писати. Ми
цю буржуазну культуру поламаємо. Досить чіплятися за
костьоли та монастирі.
— Та ви знаєте, хто працював у цьому будинку? Сам
Іван Федорові Його й поховали поряд.
— А може, той Федоров під час окупації з німцями
співробітничав? А мені треба план виконувати. Порожнє
було приміщення, я його й зайняв.
— Та ви уподібнюєтесь до тих єзуїтів, що його плиту
знищили!
— Яку плиту? Та ви щоі Ви мене, комуніста, єзуїтом
назвали? Самі ви єзуїт, коли проти індустріалізації Льво-
ва...
— Я проти індустріалізації Львова? — вигукнув Гай-
дай.— Та якби не цей Федоров, то ви б читати й писати
не вміли! Ходімо, Грицю, чого з цим бовдуром говори-
ти? Поговоримо в іншому місці.
У першого секретаря обкому партії Гайдай палко до-
водить:
— Ви розумієте, Іване Мефодійовичу, коли папісти го-
тували вогнище інквізиції, щоб спалити на ньому Джор-
дано Бруно, з Москви прибув сюди Іван Федоров. При-
був не для того, щоб вогнем і мечем підкоряти львів-
ських русинів і заганяти їх силоміць у латинську віру,
а для того, щоб передати їм світлий досвід книгодру-
кування і випустити тут, у Львові, першу на Україні книж-
ку — «Львівський Апостол». Його цькували католицькі
ордени. Передусім — домінікани. Вони боролися не тіль-
ки з живим, але й з мертвим Федоровим, щоб назав-
жди стерти в пам'яті народу сліди давніх зв'язків Русі з
тутешньою землею.
— Я читав про це,— спокійно вислухавши Гайдая, ска-
зав Іван Мефодійович,— але якось не подумав, що Фе-
доров був сучасником Джордано Бруно.
— Був!—уперто тріпнувши густою шевелюрою, під-
твердив Гайдай.— І тепер, уявляєте, що виходить?
У цьому історичному приміщенні, де надруковано пер-
шу книжку на Україні, збираються робити ковбасу!..
— Хто дав право Мовчуну зайняти цей монастир? —
запитав секретар.
— Отож-то й воно, що ніхто йому такого права не
318

давав! — з запалом сказав Ярослав Гайдай.— Я переві-
рив усі рішення міськради. Там жодного слова про це
не сказано. Мовчун зайняв монастир самовільно. Такі
люди тільки порочать Радянську владу в очах місцевого
населення.
— Узагальнювати не треба, Ярославе Олександрови-
чу,— дещо сухіше зауважив Іван Мефодійович,— на вій-
ні вибито найкращі наші кадри з досвідом і культурою,
іноді нам доводиться задовольнятися такими працівни-
ками, як Мовчун, але це — збитки виробництва.
— Івану Федорову треба було б пам'ятник поставити
у Львові,— сказав Гайдай.— Це ж чудово — один па-
м'ятник у Москві, а другий тут!
— З пам'ятником, Ярославе Олександровичу, дове-
деться почекати. Нема зараз грошей на пам'ятники. За-
служені генерали, Герої Радянського Союзу, партиза-
ни, які завоювали перемогу, лежать ще під скромними
обелісками. А от вашу думку про те, що слід увіч-
нити пам'ять Івана Федорова, ми поки що здійснимо
так,— Іван Мефодійович знімає трубку телефону й ка-
же:— Товаришу Юхименко, зайдіть, будь ласка, до
мене.
Входить Юхименко. Секретар звертається до нього:
— Я попрошу вас підготувати до наступного засідання
бюро проект рішення про те, щоб нашому Поліграфіч-
ному інституту присвоїли ім'я першодрукаря Івана Фе-
дорова. Всі додаткові відомості дасть Ярослав Олек-
сандрович! — І, посміхаючись, Іван Мефодійович запи-
тав: — Дасте, Ярославе Олександровичу?
— Про що мова! В будь-який час дня і ночі. А як же
бути з ковбасною фабрикою?
— її ми переселимо в інше місце. Ну, скажімо, в ко-
лишні казарми уланського полку. А Мовчуна за само-
правство покараємо...
— Дуже дякую, Іване Мефодієвичу,— сказав Гайдай,
підводячись і збираючись іти.— У мене все.
— А в мене не все.— Секретар витягає з шухляди
столу якийсь папір і звертається до Гайдая: — Шкода
мені з вами розлучатися, дорогий Ярославе Олександ-
ровичу, але є пропозиція перевести вас у Київ завідува-
ти міжнародним відділом «Радянської України». Як ви
на це дивитесь?
— Я не знаю. Подумати треба!
— Ну ось, подумайте, та швидше.
319

Стомлений Гайдай приходить додому; дружина, помі-
тивши його стан, запитує:
— Що тобою, Славцю? Блідий якийсь.
— Я ляжу, Наталко, перехвилювався трохи, і серце
стискає.
Він скидає піджак, черевики, лягає на тапчан і тихо
говорить:
— Доведеться нам переїжджати, Наталко.
— Куди? — насторожилась Наталка.
— Запрошують на роботу в Київ. У редакцію газети
«Радянська Україна».
— Та не може бути! Ти жартуєш?
— Це правда, Іван Мефодійович сказав.
Наталка кидається чоловікові на шию, цілує його, га-
сає по кімнаті, пестить Джіма, примовляючи:
— Боже мій! Яка я рада! Усі ми їдемо до Києва. До-
сить тобі оцих бандерівців, уніатів — ні вдень ні вночі
спокою нема. Я вже боюсь кожного телефонного дзвін-
ка. А там, у Києві, тобі буде спокійно. Купимо моторку,
будемо кататися по Дніпру, там і повітря інше... Ой
Славцю, що з тобою?..
Гайдай схопився за серце, закусив губи від болю.
Наталка кидається до телефону.
Підпільний уніатський єпископ Мелетій Хмелівський і
Буйтур на квартирі Дениса Горука напучують бойовика
з кличкою Яремко, котрого ми вже бачили якось у бун-
кері Буйтура.
— Хай не тривожать тебе муки сумління, сину мій, за
те, що ти вдієш. Ми його попереджали. Денис Горук
передбачливо підвівся і вийшов, щоб залишити їх
утрьох.
— А ви впевнені, єгомосць, що мене потім переправ-
лять за кордон до Мюнхена?
— Тебе там зустрінуть, як героя, як борця за нашу
неньку Україну, за святу нашу церкву! — урочисто ска-
зав Буйтур, а Хмелівський перехрестив Яремка.
Яремко, у тілогрійці, чоботях, сірому картузі, непоказ-
ний на вигляд чоловік, сидить за столиком біля вікна
в невеличкому буфеті на Краківській вулиці, навпроти
Преображенської церкви і не кваплячись хлище горілку
з пляшки, що стоїть перед ним, жадібно смакує бужени-
ну і водночас не зводить пильного погляду з паперті
Преображенської церкви.
320

...Лікар Любинський приймає стетоскоп з грудей Гай*
дая, ховає його в чемоданчик і говорить:
'— Перехвилювалися, напевно?
— Та було діло...— каже Гайдай.— Тут один бовдур
зайняв Онуфріївський монастир під ковбасну фабрику.
Любинський засміявся:
— Та хіба тільки це? Куди не глянь, псують оці зайди
зі Сходу наш коханий Львів. Адже сторіччями ми були
П'ємонтом, вершиною української культури, на нас рів-
нялася вся наддністрянська Україна.
- Ну, знаєте,— сказав іронічно Гайдай.— П'ємонт —
поняття розтяжне. Порівняйте мову Шевченка з тутеш-
ньою говіркою. Як засмічена вона чужими словами. На
що ж рівнятися?
— А Іван Франко?
— Що Іван Франко? Тутешні уніати, які оголосили се-
бе «вершками П'ємонту», не дозволили Івану Франку
зайняти кафедру у Львівському польському університе-
ті, і тільки Радянська влада відкрила для народу україн-
ський університет.
— Воно-то правда, але на якого біса у Львові заводи
будувати? Хіба ми не можемо за нашу пшеницю машини
у Англії та Америки купувати! Край наш тихий, мирний,
навіщо закурювати блакить неба димом великих за-
водів?
— Але з нашого тихого, мирного краю десятиліттями
від безробіття, від безземелля тікали тисячі емігрантів
за океан, в ліси Канади, на заводи Америки. А щодо
нашої пшениці, то нею ми можемо прогодувати насе-
лення лише три місяці на рік.
— Все це так,— промовив Любинський,— але от я чи-
тав ваші «Золоту арку» і «Львове місто». Як це пре-
красно, романтично ви назвали наше місто — «містом
задумливих левів». Адже все йде до того, що тепер не
леви будуть ричати по ночах, сходячи з кам'яних поста-
ментів, а заводські гудки не даватимуть нам спати.
Я чув, на Стрілецькій площі збираються будувати завод
«Автонавантажувач». І це в самому центрі, поряд з Ви-
соким замком!
— Заводи будуватимуть тільки на околицях,— різко,
упевнено сказав Гайдай,— і вперше в історії нашого
краю вони дадуть роботу тисячам безробітних!
— Ярославе Олександровичу,— стримуючись від по-
дальшої суперечки, лагідно сказав Любинський.— Най-
Ц В. Бєляєв
321

головніше — не хвилюватися. Ми занадто розговорили-
ся, а нам потрібний спокій! — і, прощаючись, лікар вихо-
дить з кімнати.
А вже в прихожій, чемно цілуючи руку Наташі, Любин-
ський пошепки говорить:
— Сердечко в нього поганеньке. І тиск стрибає! Спо-
кій, спокій йому потрібний. Ні в якому разі не хвилюва-
тися. Змінити б вам обстановку, поїхати б вам куди-
небудь відпочити...
...Яремко допиває останню горілку. Ще напруженіше
дивиться у вікно.- З Преображенської церкви один за
одним виходять віруючі.
Служба скінчилась.
Яремко швидко покликав буфетника, розплатився.
Він зупиняється на розі, поблизу Преображенської
церкви, і ще уважніше стежить за віруючими.
І ось нарешті з'являється високий, огрядний про-
топресвітер Гавриїл Костельник. Поряд з ним, розмов-
ляючи, прямує до сусіднього будинку церковний ста-
роста.
Яремко зривається з місця, підбігає ззаду до прото-
пресвітера.
Костельник, передчуваючи смерть, оглянувся й
крикнув:
— Не стріляй!
Забігаючи за спину Костельника, двома пострілами з
пістолета Яремко валить свою жертву на освітлені сон-
цем плити тротуару.
А сам щодуху завертає в провулок.
— Рятуйте, люди добрі! Святого отця вбили! — про-
низливо кричить літня богомолка.
Приголомшені пострілами, люди кидаються різними
провулками наздоганяти вбивцю.
Відстрілюючись на ходу, він тяжко поранив одного з
переслідувачів.
Люди вискакують на Театральну вулицю, мало не
збивши з ніг Чекалюка, що саме переходив її.
— Що сталося? — запитує Чекалюк підлітка, який бі-
жить.
— Костельника замордували!
...Оглядаючись на всі боки, як зацькований вовк, і
збагнувши, що тікати нема куди, Яремко притискається
спиною до вітрини магазину «Молдаввино» навпроти
322

костьолу єзуїтів і, вилаявшись, з люттю стріляє собі
в рот.
Налякані близьким пострілом, переслідувачі відсахну-
лися, а коли підійшли знову, побачили, що з-за пазухи
самогубця вивалився на поворозці образок пресвятої
діви Марії,
...Чекалюк сидить на тапчані в кабінеті Гайдая.
Гайдай у піжамі стоїть біля дверей балкона, повитого
червонястим виноградом і красолькою.
В задумі питає:
— Убивцю впізнали?
— Поки що ні. Лише трамвайний квиток у кишені.
Зовсім тихо, глухо, немов міркуючи вголос, Гайдай
прошепотів:
— Тепер я на черзі.
Зайшовши до кабінету, Наташа почула ці слова.
— Отакі-то справи, Славко! У мене засідання облви-
конкому.
Провівши Чекалюка, Гайдай у глибокій задумі про-
йшовся по кабінету, знову спинився біля вікна. Наташа
тихо сказала:
— Ярославе! Треба їхати звідси, і якнайшвидше...
— Розумієш, Наталко, якщо ми поїдемо зараз — ме-
не вважатимуть боягузом. Дезертиром. Я цього собі ні-
коли не прощу.
...Уранці Наташа відкриває поштову скриньку на пер-
шому поверсі і бере анонімного листа, адресованого їй
особисто. Повертаючись на кухню, читає листа, закушує
губи і, стримуючи хвилювання, ховає цю чергову писани-
ну в тайник на кухні: в коробку з написом «пшоно»,
набиту вже подібними листами.
— Що з тобою, Наталко? — питає Гайдай.
— Та нічого. Голова болить.
— То, може б, ти залишилася вдома і полежала?
— Не можу,— каже Наташа роздратовано.— Я ж тобі
вже говорила: приїхали з Києва знайомі художники, я
обіцяла їм місто показати... А ти... Що ти робитимеш?
— Я піду на Личаківське кладовище. Розумієш, “тутеш-
ня колтунерія 1 розпустила чутки, що нібито розрили
1 Міщанство (польськ.).
11
323

могилу Костельника, відрізали йому голову і повезли її
в Рим, на суд папі римському. Хочу сам переконатися,
чи в порядку могила, сфотографувати її, а потім напишу
статтю.
...Личаківське кладовище у Львові. Неподалік від
кам'яного надгробка Іванові Франку загороджені заліз-
ною посрібленою решіткою два камінні хрести. На них
написи:
«Осип Коцюмбас
Народився 19 жовтня 1900 року.
Помер ЗО вересня 1941 року.
Честь йогу памьяти!»
«Мирослава Коцюмбас (з дому Демчинських)
Народилася 12 травня 1905 року. Померла 17 жовтня
1943 року. Хай тобі буде прахом земля, рідна мати
наша.
На кого ж ти залишила діточок своїх?»
І на кожному хресті — покриті емаллю фотографії.
Скрипнула хвіртка в огорожі. Туди входить з букетом
квітів ївга. Ставши на коліно, кладе квіти на могилки
і завмирає у мовчанні.
Перед пам'ятником Гавриїлу Костельнику Гайдай за-
писує в блокнот епітафію. Відступає кілька кроків назад
і фотографує пам'ятник.
На роздоріжжі двох кладовищенських алей, посила-
них гравієм, несподівано натикаються одне на одного
ївга і Гайдай. Учителька знітилась, почервоніла і хоче
метнутися вбік. Гайдай ввічливо скидає капелюха, вкло-
няється їй і каже:
— Добридень! Ми ж з вами знайомі? Не пригадуєте?
Виявляється, ви так і не добралися тим злощасним еше-
лоном на Тернопільщину, а застряли тут, у Львові?
— Пробачте,— бурмоче ївга, затинаючись і шукаючи
потрібні слова.— Це, прошу вас, була дурниця, жарт!
— Яка ж, прошу вас, дурниця, який жарт? Може, сяде-
мо десь тут у затінку та поговоримо?
...Вони сидять на лавочці, загубленій серед могил, і
вчителька плутано пояснює:
— Я сказала подрузі, що ви хоч і місцевий, але не
любите свого народу. Хіба можна,— казала я,— так
324

жорстоко нападати в пресі на своїх же? А моя подруж-
ка Марина почала заперечувати. Вирішила своїми очима
побачити, хто ви такий. Монстр чи добра людина? А крім
того, я зроду ще не бачила живого письменника.
— Ким ви працюєте?
— Я вчителька. В Приворітті.
— Чому ж ви втекли?
— Боялася, що мене можуть заарештувати за мою
брехню.
— Хто ж вас міг заарештувати?
— Ну, різні люди бувають. Особливо ті, що понаїзди-
ли зі сходу. Росіяни, які осіли в нашому місті і не знають
ні нашого життя, ні тутешніх умов.
— Хто навчив вас таких пісень? По-перше, росіяни, як
ви зволили сказати, не понаїздили зі сходу, а залишили-
ся тут, приїхавши з заходу в санітарних поїздах після
того, як розбили Гітлера. Вони вийшли з госпіталів, зня-
ли гімнастерки і пішли відбудовувати Львів.
— Ми їх не просили робити це! — запально сказала
Твга.— їхали б собі далі, додому.
— Подумайте, хіба не ці росіяни допомогли нам ви-
зволити всю українську землю, розгромити фашизм?
Яка була б наша доля, Стефаніє, коли б тут іще панува-
ли німці? Ви — вчителька, освічена людина — хіба ви не
пам'ятаєте, що сказав у серпні 1941 року перед опер-
ним театром губернатор Ганс Франк: «Віднині на цій
землі воля фюрера буде найвищим законом»? Ви хоті-
ли б цього?
— А нам не треба нічиєї чужої волі — ні німецької, ні
російської! — ще загальніше сказала ївга.
— Ви гадаєте, однією волею кількох мільйонів захід-
них українців ви змогли б чогось добитися?
— Чому тільки західних? — заперечила ївга.— Всіх
українців!
— Ну, це вже вибачайте! — вигукнув Гайдай.— Остан-
ня війна особливо чітко показала, що провокаційна ідея
«самостійної України», якою намагалися обдурити на-
род всілякі бандери та мельники, ніяк не прищепилася
там, на сході України. Та й тут, у нас, в Галичині і на
Волині, краща частина народу виступила проти націона-
лістів. Невже вам не ясно це, Стефаніє? Основна маса
українського народу розуміла і сьогодні чудово розу-
міє, що тільки в тісному союзі з іншими радянськими
народами вона може здобути собі кращу долю...
325

— Це все — пропаганда! — перебила Гайдая вчи-
телька.
— Ні, це не пропаганда, а залізний досвід прожитих
нами останніх років! — палко сказав Гайдай.— Гітлеру
хребет зламали разом росіяни, українці і всі народи Ра-
дянського Союзу. Невже ви думаєте, що, виховуючи
школяра в дусі неприязні до росіян, до російської мови,
ви не ллєте воду на млин наших ворогів, котрі сплять
і бачать, як би розчленувати Радянський Союз, а потім
прибрати до своїх рук, як колонії, одну республіку за
одною? Ви кажете, що вигадки про «самостійну Украї-
ну» підтримують усі українці. А згадайте-но, Стефаніє,
з якою ненавистю зустрічали бандерівські маршові роти
під час їхніх далеких рейдів ті українці, що жили над
Дніпром? Гірше, ніж гітлерівців, бо дуже добре розумі-
ли, чия то агентура, яка лише для більшого обману роз-
мовляла українською мовою.
— Я тоді не знала...— зронила ївга.
— А тепер?
Подумавши, ївга сказала:
— Можливо, й ваша правда... Але мені ще якось дуже
важко розібратися. Я так заплуталась в усьому...
...Наташа веде трьох київських художників до пам'ят-
ника Іванові Франку.
Показує на порослий мохом кам'яний надгробок —
дівчина розметалась на постелі.
— Кажуть, тут похована якась львівська аристократка,
що померла першої шлюбної ночі...
Повернула голову й побачила на лавці ївгу і свого
чоловіка, які сиділи поруч. Він надписував учительці
книжку.
Гайдай вручає ївзі свою книжку «Факти звинувачу-
ють», а та вдячно тисне йому руку.
— Погляньте, яка зворушлива пара в цьому царстві
мертвих,— тихо сказав Наташі один з приїжджих худож-
ників.— Яка красуня! Всюди цвіте кохання, навіть на кла-
довищі!
Стримуючись, Наташа сказала:
— Ходімо далі...
...Радісний, веселий, вривається Ярослав Гайдай додо-
му і з порога кричить?^
326

— Заходив у видавництво, Наталко, обіцяють за кіль-
ка днів дати сигнал моєї книжки «їх обличчя»!
Зайшовши в кімнату, він бачить, що Наталка пакує
чемодан.
— Що з тобою?
Наташа мовчки складає речі. Руки в неї тремтять
— Ти що, оглухла? Що з тобою?
— їду в Київ... Досить...
— Отак відразу?
— А чого ж далі зволікати?
Вкрай здивований погляд Гайдая. Отямившись і на-
магаючись не розгнівати дружину, він спокійно гово-
рить:
— Ти ж не так пакуєш. Дай-но я тобі допоможу.
Він починає перепаковувати речі. Щільно, акуратно.
Його байдужість ще більше розлютила Наташу. Вона
з ненавистю дивиться на чоловіка.
— А той гуцульський светр, що я подарував тобі на
день народження? Ти хіба не береш його з собою?
Де він?
— Подаруєш його отій,— мало не плачучи, кидає На-
таша.
— Якій «отій»? — ледве стримуючи сміх, запитує
Гайдай.
— Не прикидайся!
— Ні, справді, поясни!
— Якщо когось ти любиш, коли в тебе роман, то ска-
жи прямо і не крути: я не буду вам сцени робити! Жи-
віть на здоров'я!
Підійшовши до Наталки, Гайдай обнімає її за плечі,
хоче пригорнути, заглядає у вічі й каже:
— А може, ми не будемо безпричинно хвилюватися,
Наталко Якимівно, а речі повісимо назад у шафу? Давай,
я це швидко зроблю. Я вмію.
— Очі твої безсоромні. Навчився у своїх єзуїтів, як
обманювати чесних людей.
— А твої?
— Мої все бачили, тому й від'їжджаю...
— Що бачили?
— Твоє рандеву на кладовищі! Добрі люди давно ме-
не попереджали про твої шури-мури, а я їм не вірила,
дурна. До речі, візьми листи своєї любки! — Сказавши
це, Наташа біжить на кухню, миттю повертається і кидає
327

чоловікові в обличчя анонімні листи, що віялом розси-
паються в повітрі.
Гайдай спокійно нахиляється, піднімає з підлоги пер-
шого ж листа, який потрапив під руку, і, стримуючи сміх,
читає:
— «Пам'ятаю твої пестощі, коханий. Сохну від твого
мовчанія. З надією на повернення того, що було, цілую
з безодвітним привітом, навіки твоя Данута».
Гайдай сміється й каже:
!— Оце тобі кохана Данута, в одній фразі три грама-
тичні помилки!
Споважнівши, він підбирає з підлоги всі листи, складає
їх купкою і пропонує:
— Давай тепер, Наталко, сядемо і поговоримо
серйозно.
...Кабінет у квартирі лікаря Северина Любинського
гарно обставлений меблями в стилі бідермайєр, які ли-
шив йому у спадок батько — депутат австрійського пар-
ламенту. Монотонно цокає великий настінний годинник,
обтягнуті глянсуватою шкірою, глибокі крісла обіцяють
затишок, на підлозі — м'який ворсистий килим, що збе-
рігає пахощі минулих часів і поглинає звуки ходи.
За невеличким ломберним столиком сидять один про-
ти одного лікар Любинський і прибулий з-за кордону
емісар, член центрального проводу «закордонних
частин ОУН» Чернега, в которому ми впізнаємо того са-
мого чоловіка, який у Мюнхені не міг ніяк наздогнати
письменника Ярослава Гайдая.
Чернега у формі радянського офіцера.
— ...А тепер ви будете працювати на нас, друже Боя-
рин,— сказав Чернега. Помітивши, що лікар здригнувся й
зблід, додав: — І не хвилюйтесь, будь ласка, не здригай-
тесь. Всі львівські архіви у наших нових шефів, і поки ви
чесно працюватимете на користь «самостійної України»,
вам зовсім нічого не загрожує. Та коли...
— Що я мушу робити?
— Ваше службове становище головного лікаря облас-
ної лікарні нас дуже влаштовує. Ви лікуєте велике на-
чальство, видатних представників інтелігенції. Хвора
людина — відверта людина. Ваше становище дає вам
цілковиту можливість бути в курсі усіх, навіть таємних,
новин області. Зрозуміло?
Любинський слухняно кивнув головою.
328

— Коротко кажучи, ви повинні бути нашими очима
в радянському і партійному апаратах і про все доповіда-
ти по лінії зв'язку нам. До речі, що зараз робить пи-
сьменник Ярослав Гайдай?
— Днями виходить його нова книжка «їх обличчя»,—
зітхнувши, сказав лїкар.— Про це вже повідомляла газе-
та «Вільна Україна». Він навіть обіцяв мені подарувати
один з перших примірників.
— Який зміст книжки?
— Він зібрав у ній усі свої памфлети, спрямовані про-
ти українського націоналізму і нашої уніатської церкви,
які він писав з липня 1944 року.
— Його репортажі з Нюрнберга також там є?
— Також,— зітхнувши, сказав лікар.
— Погано, дуже погано,— тарабанячи пальцями по
ломберному столику, промовив Чернега.— Треба будь-
яким способом зірвати вихід цієї книжки. Треба кинути
на неї тінь підозри ще перед тим, як вона надійде в
продаж. Достатньо того, що він страшенно нашкодив
нашій спільній справі книжками «З хрестом чи з ножем»
і «Що таке унія?».
— Як можна зірвати, коли Гайдаю довіряє сам пер-
ший секретар обкому партії, радиться з ним? — спитав
лікар.
— Подумайте! Пдумайте! — багатозначно сказав Чер-
нега.
Далекий дзвінок у прихожій насторожує змовників.
Вони перезирнулись. Відчиняються двері, і лікарева
служниця доповідає:
— Олена Гайдукевич до пана лікаря.
— Проси!
Олена Гайдукевич дрібненькими швидкими кроками
заходить у кабінет, але, побачивши радянського офіце-
ра, подумала, що тут засада, і прожогом кинулася на-
зад, так ударившись об одвірок, що аж її солом'яний
капелюшок злетів з голови. Лікар, не стримавшись, за-
сміявся і, піднімаючи капелюшок, сказав:
— Не бійтесь, пані Олено, то своя людина,— і відре-
комендував письменницю гостеві: — Пані Олена Гайду-
кевич. Вона проведе вас у Приворіття, до самої плебанії
отця Дениса...
...Львівське книжкове видавництво. Директор видав-
ництва Наталуха розмашистими кроками входить у кабі-
329

нет і запитує секретарку, яка принесла на підпис па-
пери:
— Сигнал книжки Гайдая є?
Секретарка принесла йому книжку. Наталуха погортав
її, покрутив у руках, схвально прицмокнув язиком.
— Обов'язкові примірники розіслано?
— Ще в п'ятницю. А тираж здали книготоргу.
Від довгого, різкого дзвінка мало не заходив ходо-
ром телефон на столі директора.
Наталуха підходить до столу, знімає телефонну труб-
ку і, напускаючи на себе поважність, говорить:
— Наталуха слухає!
На обличчі його засяяла посмішка.
— Здрастуйте, Василю Даниловичу! Здрастуйте!
В цей час у кабінет заходить Гайдай, скидає капелюха,
вклоняється. Наталуха, не відриваючись від трубки, весь
зосереджений, догідливий, подає через стіл свою м'я-
систу руку письменникові, кивком голови показує на
крісло, запрошує його сідати, а сам провадить розмову;
— ...Спасибі, здоров'я нічогеньке. Які новини у видав-
ництві? Гарні новини, Василю Даниловичу! Ми даремно
часу не гаємо. Потроху виходимо з прориву, що його
залишив мені у спадщину мій попередник. Випустили
книжку товариша Гайдая «їх обличчя». Чудова книжка.
Новий постріл по ворогах... Що? — обличчя Наталухи
змінюється, м'якне, він кілька разів, поглядаючи на Гай-
дая, повторює: — Що?Т. Так. Слухаю!.. Розумію... Так...
Ясно...— поклавши трубку, сідає, витирає хустинкою ли-
сину і, втупивши безтямний погляд у письменника, гово-
рить:
— А ви помолодшали, Ярославе Олександровичу!
Правду кажуть, молода дружина — аптека!
Відчуваючи фальш у голосі Наталухи, Гайдай запитав:
— Є сигнал моєї книжки, Полікарпе Харитоновичу?
— І так, і ні!
— Як це зрозуміти?
— Неприємна історія. Заборонили вашу книжку,—
важко зітхаючи, сказав Наталуха.
— Хто міг заборонити? — мовив, підводячись, приго-
ломшений Гайдай.— Адже ви щойно сказали: моя книж-
ка — новий постріл по ворогах.
— Ну, припустимо, я помилився. Недооцінив політич-
ну ситуацію.
— Яку ситуацію? — бліднучи, спитав Гайдай.
330

— Бачите, Ярославе Олександровичу,— промимрив
директор,— ви зібрали в своїй книжці памфлети, які не
витримали випробування часом. І в читача, особливо
там, на Сході, може скластися хибне враження, що сьо-
годні тут нічого не змінилося.
— Хіба в нас уже немає бандерівщини і націона-
лістичного підпілля?
— Є. Але в яких масштабах? Це вже нікчемні корінці.
— Корінці? — лютуючи, сказав Гайдай.— Тоді навіщо
на стінах будинків розклеєні звернення, що закликають
бандерівців виходити з лісів з повинною? Ви ж самі дру-
кували ці звернення в своїй друкарні. Що, вони для
мертвих душ написані? Як вам не соромно?
— А ви не соромте мене,— переходячи від оборони
до наступу і теж підводячись, сказав Наталуха.— Скори-
гуйте краще своє поводження! Хіба ви забули, що на
вас у обком надходять заяви, де говориться, що ви нав-
мисне так багато пишете про бандерівців, щоб зробити
їм рекламу?
— Та як ви смієте! — закричав Гайдай і, не попрощав-
шись, вийшов з кабінету.
Наталуха бере зі столу синій олівець і жирною лінією
ретельно, терпляче викреслює з виробничого графіка
назву «їх обличчя»...
...Гайдай проходить у кабінет. Сідає за стіл, схопивши
голову в руки.
— Обідати будеш, Славцю? — спитала Наташа.
Мовчить Гайдай.
— Що трапилося, Славцю?
— Мою книжку вилучили з продажу. Пустять її в роз-
мел. Все! Наше діло швах, Наталко. Грошей нема.
Що буде далі — не знаю. Доведеться тобі, рідненька, по-
їхати до мами, в Святошине. А я тут сам якось перебі-
дую. Може, нову книжку напишу.
Сторопіла Наташа стоїть мовчки, потім підійшла, сіла
біля чоловіка й лагідно сказала:
— Нічого, все владнається. Не розкисай. Це, як писав
Тургенєв, треба пережити, як дрібний дощик.
— Мені здається, Наталко, все це значно серйозніше.
Якесь кільце стискається навколо мене.
— Не журись. Славко, хіба в нас голови й рук немає?
Проживемо якось. Продамо в крайньому разі швейну
машину, меблі... Давай обідати. Борщ прохолов...
331

...Радісна, з пачкою книжок, загорнутих у барвисту
хустку, вбігає до Дениса Горука Гайдукевич.
— Перемога, отче Денисе! Та ще й яка! Совєти самі
заборонили книжку Гайдая про лісовиків і про Бандеру.
Під ніж іде весь тираж. Таки допомогли наші листи. Пе-
редайте цю звістку в ліс, до наших хлопців. І літературу
оцю передайте.
Денис Горук приймає від Гайдукевич книжки: два при-
мірники «Історії України» Дорошенка, «Історію Україн-
ського війська» Івана Тиктора, томики Михайла Грушев-
ського і Дмитра Донцова. Священик розглядає кожну з
них і перераховує так само ретельно, як роками звик
лічити церковні доходи. Піднімає килимок. Під ним —
тайник у підлозі. Священик ховає в тайник літературу і,
поклавши килимок на місце, поцікавився:
— Які новини в місті?
— Кажуть, позавчора вночі над Сокалем з'явився за-
кордонний літак. Совєти його обстріляли, і він повернув
знову на захід. А може, на тому літаку прилітав той,
кого я привела до вас...
— Тихше! — суворо обірвав її священик.— Забудьте
про це назавжди...
Намагаючись загладити свою провину, Гайдукевич за-
торохтіла:
— А на Краківському базарі, я сама чула, одна тітка
правила за молоко тільки долари.
— Совєти що на те? — спитав Горук.
— Готуються до десятиріччя. Кажуть — буде пишне
свято.
— Думаю, воно буде для них останнім,— розтягуючи
слова, загадково сказав священик.— Великі події назрі-
вають.
— Скажу вам відверто, єгомосць. Як на сповіді! Всі ці
роки після війни я теж не сиділа склавши руки. Що таке
моя книжка «Під захистом свастики»? Дурниця! Про
людське око, щоб у їхню Спілку письменників мене
швидше прийняли. Для себе я пишу книжку про всіх
і про все. З прізвищами. З посадами. Називаю тих, котрі
продалися Совєтам. Поки що дала книжці заголовок
«Під другою більшовицькою окупацією». Це буде
справжній бестселер,— захоплено і таємниче говорить
Гайдукевич.
Відчиняються двері. До світлиці вбігає блідий, стриво-
жений Іларій.
332

— Погані новини, тату! Сьогодні вночі заарештували
лікаря Любинського...
...У квартирі Гайдая у кабінеті сидять Чекалюк І
Демчук,
Господар квартири ходить по кімнаті, а Чекалюк йому
говорить:
— Ти не дуже засмучуйся! Це якесь непорозуміння.
Ми зберемо партійне бюро і напишемо лист в ЦК. Якщо
так далі піде і видавництво буде дотримуватися тієї точ-
ки зору, що, мовляв, не можна писати про українських
націоналістів, бо це популяризує їх, то нам доведеться
взагалі згорнути всю боротьбу з націоналізмом у пресі.
— Адже ще Ленін радив Луначарському бити й викри-
вати меншовиків цитатами з їхніх же творів! — з запа-
лом сказав Гайдай.
— Цього залишити ніяк не можна,— погодився Че-
калюк.
У кімнату вбігла заплакана Гайдукевич.
— Що ж це таке робиться? — питає вона.
— Що сталося?
— Арештували лікаря Любинського,— сказала, схли-
пуючи, Гайдукевич, приклавши хустинку до очей.
— Не може бути,— озвався Гайдай.
— А ви підіть на вулицю Захаревича. Біля його вілли
вартовий стоїть, а вілла опечатана. Я впевнена: він не
винуватий. Це якісь чергові нападки на місцеву інтелі-
генцію. А ще кажуть — «місцеві кадри, місцеві кадри»...
— Тут якесь непорозуміння,— промовив Чекалюк.—
Лікар...
— Та ще ж який лікар,— захоплено перебила Гайду-
кевич.— Таких лікарів на всю Україну один, другий, та
й усе. А тепер за грати. Ви ж його добре знаєте. Він
мухи не скривдить. Він вас лікував. Заступіться тепер за
нього!
— Треба буде поговорити з Іваном Мефодійовичем.
Як ти гадаєш, Славко? — глянувши на Гайдая, сказав Че-
калюк.
— Обов'язково,— погодився Гайдай.
Збадьорена підтримкою, Гайдукевич упевнено загово-
рила:
— Якщо так узвичаїться, ніхто з нас не лишиться на
волі. Ось вашу книжку заборонили, а завтра й мою
пустять під ніж.
333

— Пані Олено,— обірвав її Гайдай,— заборона моєї
книжки не має ніякого відношення до арешту лікаря
Любинського. Це зовсім інша річ. А щодо арешту ми
з'ясуємо...
...У кабінеті першого секретаря Гайдай з запалом го-
ворить:
— Я не можу цьому повірити! Це якесь страшне
непорозуміння. Адже я знаю його давно. Арешт лікаря
викличе різні пересуди.
— Ви розумієте, Іване Мефодійовичу, лікар ніколи не
приховував, що його батько був депутатом австрійсько-
го парламенту, а сам він служив в «українських січових
стрільцях» і разом з ними йшов на Київ. Усе це пра-
вда! — втручається в розмову Чекалюк.— Але за це да-
леке минуле не можна судити, тим паче, що багато хто
з тутешніх буржуазних інтелігентів вірою і правдою слу-
жив Габсбургам.
— А тепер вони перекувалися і намагаються служити
Радянській владі,— підтримує Чекалюка Гайдай.— І без-
підставний арешт відштовхне їх від нас надовго або на-
налякає так, що вони боятимуться власної тіні.
Перший секретар терпляче слухає письменників, але
з обличчя його не сходить посмішка. Вона, ця посмішка,
плутає думки Гайдая, охолоджує його запал, і він, втра-
чаючи поступово логічну нитку своїх доказів, заговорив
уже тихіше:
— Щоб лікар... людина такої гуманної професії?
Іван Мефодійович підвівся і, даючи зрозуміти, що бе-
сіду треба закінчувати, сказав:
— Єдине, що я можу вам порадити,— сходіть на про-
цес. Суд буде відкритий.— І одразу ж змінив тему роз-
мови: — Аз книжкою «їх обличчя» я розберусь, Яро-
славе Олександровичу. Прочитаю її сам, вислухаю дока-
зи супротивної сторони. Ну, а як же з вашим переїздом
до Києва?
— Я вирішив не їхати.
— Це твердо?
— Твердо...
Зал Музичного училища імені Лисенка у Львові. Про-
довжується відкрите судове засідання у справі лікаря
Любинського. На лаві підсудних сидить у своєму повсяк-
денному, елегантному костюмі блідий, трохи змарнілий
334

Северин Любинський. Навпроти нього дві молоденькі
стенографістки.
Зал засідань переповнений місцевою інтелігенцією.
Серед присутніх ми бачимо Чекалюка, Гайдая, Демчука,
трохи далі сидять Гайдукевич, Наталуха, секретарка з
видавництва.
Голова суду Безкоровайний у формі полковника запи-
тує підсудного:
— Ви підтверджуєте, що, коли ЗО червня 1941 року
сюди вдерлися німці, а націоналісти оголосили про ство-
рення «уряду самостійної України», вас ввели до цього
уряду заступником міністра охорони здоров'я?
— Так, але цей уряд німці швидко розігнали...
— Але за власною згодою ви почали служити ліка-
рем у магістратурі?
— А що я міг удіяти? Така моя професія.
— І як головний лікар ви оглядали спійманих на вули-
цях дівчат-українок, яких потім фашисти направляли в
дім розпусти?
— Нічого не зробиш! Служба!
— Ви були присутні під час розстрілу мирного насе-
лення?
— Я приїздив на місця розстрілів трохи згодом.
— Для чого?
— Щоб перевірити з точки зору санітарної, чи заси-
пані піском могили.
— Свідок Дуфанець показав, що могили ті ще вору-
шились.
— Інколи.
— Вам був відомий намір гітлерівців підірвати
Львів?
— Від лікаря Ульріха я знав, що Львів мінується —
його мали висадити в повітря... але як лікар я не міг
перешкодити цьому!
Голова суду в цілковитій тиші гортає справу й різко
запитує:
— З якого часу ви стали агентом СД?
Любинський ухильно відповідає:
— Звичайно, з обов'язку служби я змушений був
співробітничати з німцями, але формально не був зара-
хований до їхньої агентури.
— Прошу ввести свідка у цій справі, колишнього гаупт-
штурмфюрера СС Герберта Кнорра.
335

Вже саме згадування цього імені, добре відомого
багатьом львів'янам з часів окупації, викликає гомін і
хвилювання в залі. Коли ж сам Кнорр, доставлений з та-
бору, несподівано для багатьох, карбуючи крок, вихо-
дить із-за куліс у незношеному ще мундирі, тільки без
знаків розрізнення, гомін цей наростає.
Багатьом на мить здалося, що повернувся той страш-
ний кривавий час. Поява Кнорра була подібна до вибуху
бомби.
Голова Безкоровайний:
— Свідок Кнорр! З якого року ви служили в гітлерів-
ській армії?
— Я не служив в армії. Я працював у СД — в Зіхер-
хайдінсті — з осені 1941 року у Львові. Працював до на-
шого відступу,— німецькою мовою відповідає Кнорр.
Голова:
— Ваша посада в службі безпеки?
— Я був начальником відділу СД культурного і релі-
гійного життя провінції Галичини.
— Ви знаєте цю людину? — голова показує на лікаря
Любинського, що вмить якось зіщулився.
— Яволь. Це арцт Любинський, мій агент СД...
Гомін у залі. Гайдай закриває обличчя рукою і шепоче
Чекалюку:
— Мені соромно, Павле. Ой, як мені соромно!
— Як вам удалося завербувати на свою службу під-
судного?
— О, це не становило великих труднощів! — з усмі-
хом відповідає Кнорр.— Лікар Любинський — людина ав-
стрійської школи виховання. Такі люди, як лікар, служи-
ли вірою і правдою австрійському імператорові ще до
першої світової війни. Ми спиралися на них у нашій полі-
тиці тут...
— Коли ви вперше зустрілися з підсудним?
— Мені відрекомендували арцта Любинського в теат-
рі під час гастролей Віденської оперети на початку
1942 року. Після короткої розмови з ним я зрозумів, що
він може бути корисний рейхові. Потім я викликав його
в службовий кабінет, де він дав мені підписку про спів-
робітництво і обіцяв висвітлювати настрій місцевої інте-
лігенції. Потім ми зустрічалися з ним часто на конспіра-
тивній квартирі по вулиці Марієнштрасе, дев'ять.
— Коли ви стали його вербувати, запропонували дати
підписку, він відмовлявся, чинив опір? — запитує голова.
336

— О ні, що ви! — усміхнувся Кнорр.— Які могли бути
вагання? Крім того, ми щедро платили за послуги ліка-
реві.
Голова звертається до Любинського:
— Ви підтверджуєте показання свідка Кнорра?
Любинський, опустивши голову, ледве чутно про-
мовив:
— Так...
У залі запала тиша. Гайдай, дивлячись на гніченого
лікаря, тихо говорить сам до себе:
— Боже, яка підлість!..
Розходяться, жваво обмірковуючи подробиці проце-
су, люди, які сиділи в залі. Пішли в один бік Гайдай,
Чекалюк і Демчук. Уникаючи зустрічі з ними, ховаючи
погляд, Гайдукевич звернула на Жовтневу...
Збори письменників Львова в одному із залів колиш-
нього «Кінського казино», стіни якого оббиті малиновим
оксамитом. Закінчує свою промову директор видавни-
цтва Наталуха:
— ...І нарешті, дорогі товариші, я вважаю великим
досягненням нашого видавництва випуск книжки відомої
нашої письменниці Олени Гайдукевич «Під захистом
свастики». Це не просто книжка, це схвильована розпо-
відь про те, яке лихо заподіяла нашому народові ні-
мецька окупація. Це новий постріл по ворогах...
— З гармати по горобцях,— кинув Гайдай.
Наталуха насторожився, глянув у бік Гайдая і надто
вже миролюбно запитав:
— Як звелите вас розуміти, Ярославе Олександро-
вичу?
— Розумійте, як хочете!
— Авжеж, я розумію репліку товариша Гайдая. У ній
Звучить образа і вражене самолюбство. За наказом зго-
ри ми були затримали випуск книжки Ярослава Олексан-
дровича «їх обличчя». Але ж зараз усе гаразд. Книжка
вийшла. А товариш Гайдай не може нам цього простити.
До чого ж тут хороша книжка Олени Гайдукевич?
— Я скажу — до чого! — озвався Гайдай.
— Почекай, Ярославе,— сказав голова зборів Чека-
люк.— Я дам тобі слово, і ти будеш обстоювати свою
точку зору. Ви скінчили, Полікарпе Харитоновичу?
— Так, я скінчив,— набундючившись, ображено ска-
зав Наталуха і важко опустився у м'яке крісло.
337

Біля столу президії — Гайдай.
— Найнебезпечніше в полеміці з нашими ворогами —
лайка, приблизність, неточність і нещирість самого авто-
ра. Ось такими помилками рясніє згадана книжка пані
Гайдукевич.
— Я не пані. Я товаришка! — крикнула Гайдукевич.
— Поки що ви не товаришка, пані Гайдукевич,— спо-
кійно мовив Гайдай,— і я доведу чому. Книжка Гайдуке-
вич рясніє помилками і написана дуже недбало. Ось,
наприклад, одна з героїнь каже своєму коханому: «Як
ми з тобою мріяли увесь світ перевернути корінням до-
гори». Навіщо, скажіть, світ перевертати корінням дого-
ри? Кому це потрібно? Якщо це порівнюється з дере-
вом, то, вирване з корінням, воно всохне, а ми ж не
хочемо, щоб світ усихав! Бажаючи сказати комплімент
на адресу героя, Гайдукевич пише, що він «нагадував
хорта чистої породи», але ж усім відомо, що хорти —
страшенно тупі, дегенеративні собаки. Той самий герой,
попрацювавши рік в оперному театрі, бере участь у
дискусії про творчість композитора Ріхарда Штрауса,
хоча цей композитор у нас в Галичині був мало кому
відомий. Я вже не кажу, що в описаний авїором час
Ріхард Штраус був гітлерівською знаменитістю і вихва-
ляв Гітлера, а за це користувався всіма благами фа-
шистів. Але то все — дрібниці. Врешті-решт, їх можна
було б виправити. Є речі набагато серйозніші. У своїй
книжці Олена Гайдукевич наводить усім відомі факти
німецького звірства і твердить, що вся, абсолютно вся
українська інтелігенція терпіла від гітлерівського режи-
му, і водночас з дивовижною спритністю ухиляється від
засудження таких колаборантів, як, скажімо, лікар Лю-
бинський. А ми всі добре пам'ятаємо цей недавній про-
цес, котрий довів, до якого рівня морального падіння
докотилися людці, подібні до Любинського. Вони все
життя твердили, що Галичина — П'ємонт української
культури, хизувалися своєю зверхністю над нашими бра-
тами над Дніпром, а під час окупації посипали пісочком
могили розстріляних фашистами людей. Могили ці ще
ворушились, а вони їхали пити коньяк у ресторан укупі з
кноррами. Ви чули на процесі, що робили синочки ліка-
ря Любинського, коли повтікали на Захід після розгро-
му їхньої дивізії СС «Галичина». Вони стали наглядачами
в таборі смерті Треблінка і заганяли смертників палиця-
ми з водопровідних труб у печі крематоріїв...
338

— Я цього до процесу не знала,— вигукнула Гайдуке-
вич.— Процес відкрив мені очі. Та й ви самі захищали
Любинського.
— Так, захищав! І тепер каюся в цьому. Ніколи не
думав, що людина такої гуманної професії може вияви-
тися падлюкою і піти на службу до окупантів. А от ви,
пані Гайдукевич, дуже добре знали оце все. Ви знали,
що на пісках за Личаковим фашисти щодня спалюють
тисячі розстріляних ними людей, і без найменшого
докору сумління друкували на сторінках продажних
«Львівських вістей» всілякі сентиментальні різдвяні ка-
зочки. Ви знали, що «Львівські вісті» виходять на ні-
мецькі марки, і постійно друкувалися в них. Остання ва-
ша побрехенька була надрукована в цій газетці в липні
сорок четвертого, коли Червона Армія вже вела бої під
Бродами.
— Ви що, крові моєї захотіли? Мені треба було жи-
ти! — істерично заверещала Гайдукевич.
— Тисячі радянських письменників, які пішли на
фронти боїв з гітлеризмом, теж хотіли жити. Вони мали
дружин, дітей. Понад п'ятсот чоловік не вернулося з
фронту, загинуло від рук тих самих фашистів, які купили
з нутром вашу совість і підхарчовували вас тут. А крові
мені вашої не треба, пані Гайдукевич. Я не упир. Я від-
вертості, цілковитого визнання своїх помилок, за-
судження тих шляхів, що ними ви йшли все життя, хочу
почути від вас.
— Він смерті моєї хоче. Я радянська людина! — заго-
лосила Гайдукевич.
— Облиште вдавати істерику, пані Олено,— спокійно
урезонив її Гайдай.— Тут у нас ви лише прикидаєтесь
радянською людиною. А самі щодня бігали під захисток
святого Юра. Вас нічого не навчив процес Любинського.
А такі книжки, як ваша, можуть тільки дати поживу на-
ціоналістичному підпіллю. Вони дискредитують ту ідею,
якій повинні служити.
...У бункері Буйтура емісар закордонних частин ОУН
Чернега дає представникам районних проводів ОУН нові
тактичні настанови:
— На явку ходити втрьох, щоб не було зради. А того,
хто прорветься до Совєтів і вийде з повинною, треба
знищувати, але так, щоб люди^думали: це справа рук
комуністів. Ясно? Треба всіма засобами розширювати
339

нашу запасну сітку, записувати до неї прізвища тих лю-
дей, на яких ми можемо розраховувати і котрі, хоч і
служать Совєтам, духовно завжди з нами. Просто так
атакувати політику Совєтів по лінії економічній ми вже
не зможемо. Зараз не сорок шостий рік. Ніхто вже не
голодує, це видно й сліпому. Зник зовсім переднівок, та
весняна пора, коли наші селяни лишалися без хліба. На
чому ж ми будуватимемо свою пропаганду? Треба ляка-
ти народ русифікацією, тим, що Москва грабує Україну.
Побачили десь російську вивіску, ось вам і привід для
потвердження русифікації. Зрозуміла моя думка?
— Зрозуміла, друже провіднику,— відгукнувся з да-
лекого кутка бункера бородатий бандит у кожусі.
— І ось що,— каже Чернега владно.— Нам треба
пробиратися в партію, в Радянську Армію і в кінцевому
підсумку громити Росію прямо-таки з її центрів. З Мос-
кви, з Ленінграда, з міст Уралу. Треба звідти повідомля-
ти нам сюди, для передачі за кордон, що там діється у
їхній Кацапії. Ясно? І не карайте тих хлопців, які підуть
по мобілізації до військкоматів. Нехай навіть пісні співа-
ють, але зобов'яжіть їх підтримувати з нами зв'язок.
Треба при будь-якій можливості чинити диверсії в Цент-
ральній Росії. Це відвернуло б увагу більшовиків од
України і не завдавало б шкоди її господарству, яке по-
винно дістатися нам цілком. ...Під час святкування деся-
тиріччя,— провадить Чернега,— треба заявити про себе
гучно. Треба, щоб народ, оті наші люди, котрі схиляють-
ся до Совєтів та колгоспів, зрозуміли, що ми, як і рані-
ше, сила і будь-якого відступника знищимо. Однак годі
вже полювати лише на голів колгоспів та дільничних мілі-
ціонерів. Треба вибирати птахів великих! Чому ви, друже
Буйтур, ще й досі панькаєтеся з Гайдаєм? Ви знаєте,
скільки він нам крові зіпсував, і не тільки тут, а й за
кордоном? Його статті друкують комуністи в Канаді,
Америці, в Аргентіні. Щоб до десятиріччя возз'єднання
не було Гайдая. Або «по-сухому», або «по-мокрому» Ч
Особисто, головою відповідаєте!
— Буде зроблено, друже провіднику! — виструнчую-
чись перед Чернегою, відрубав Когут.
— А зараз,— трохи лагідніше, підводячись і виймаю-
чи з кишені коробочку, сказав Чернега,— дозвольте ме-
1 На бандитському жаргоні ліквідувати «по-сухому» — повісити
або задушити, «по-мокрому» — зарубати або застрелити (прим, авто-*
ра)«
340

ні, друже Буйтуре, від імені центрального проводу за-
кордонних частин ОУН за ваші лицарські справи, за лік-
відацію боговідступника Костельника нагородити вас
золотим хрестом заслуги.
І, витягши з коробочки золотого хреста на муаровій
стрічці з тризубцем посередині, пришпилює його Когуту
до грудей.
Буйтур відступає на два кроки назад, викидає вперед
праву руку і салютує:
— Слава Україні!
— Героям слава!—урочисто відповів Чернега.
Усі встають і скандують:
— Бандера! Бандера! Бандера!..
Під цей крик у бункер спускається Орест. Помітивши
тривогу в його очах, Когут запитав:
— Як охорона?
— З охороною все гаразд,— сказав тихо Орест, ша-
нобливо поглядаючи на Чернегу,— та ось що я знайшов
у кишені куртки Джури, поки він мився біля струмка,—
подає Когуту текст звернення про вихід з повинною. Той
швидко пробіг його очима і, подаючи звернення Черне-
зі, запитально глянув на емісара.
— Сюди його,— наказав Чернега,— тільки не лякайте
одразу. Спершу я по-доброму з ним поговорю...
Стрілець Джура в супроводі есбіста Ореста, не підо-
зрюючи про небезпеку, спускається в бункер і допові-
дає емісарові:
— Пане провіднику, стрілець Джура прибув за вашим
наказом!
— Сідай, хлопче, побалакаємо. Мені доповіли, що ти
один з кращих бойовиків у Буйтура.
Молодий зарослий парубок незграбно сідає на лавку,
а Чернега лагідним, скрадливим голосом допитується:
— Як ти гадаєш, друже, скоро буде третя війна? Що
про це думають стрільці та їхні начальники? Тільки від-
верто!
Скорений лагідним тоном Чернеги, Джура промовив:
— Та де там! Стрільці бояться своєї тіні. їм уже все
набридло, аби тільки харч, тиша і шматок дівки в по-
стіль. А от начальники, навпаки, вважають,— коли при-
йдуть нові окупанти, то вони, як при німцях, дістануть
посади коменданта поліції, старости або ще якісь.
— А ти сам що думаєш? допитується Чернега.
341

— Я?.. Швидше б оце все кінчилось! Я хочу пережити
це пекло і залишитися живим. Мені здається, що нагорі
домовляться з американцями, і тоді нам каюк. Ще
недавно ми були зверху, а тепер невідомо, що тебе
чекає, коли йдеш на завдання. Або комуністи цокнуть,
або ж свої схоплять та їм видадуть. А відносно третьої
війни, то думаю, що її не буде! Особисто я на неї не
розраховую.
Чернега замислився, а потім сказав:
— Іди, друже, з богом. Спасибі, що ти чесно відкрив
мені душу.
Тільки-но Джура ступив кілька кроків до сходів, емі-
сар тихо запитав Когута:
— Яке рішення, друже?
Когут крикнув:
— Друже Орест!
Орест, пропускаючи стрільців уперед, озирнувся.
Буйтур, склавши пальці, показав йому хреста. Орест
усе зрозумів і кивнув головою. Ноги Джури зникли в
отворі лазу.
— Хвалю за вірне рішення, друже Буйтур! — сказав
Чернега підводячись.— Так і треба розправлятися з від-
ступниками.
У кабінеті першого секретаря обкому партії генерал-
лейтенант Грачов, якого ми бачимо вже в повній формі,
тривожно говорить:
— Я кілька разів просив Гайдая зайти до нас і одер-
жати зброю, а він огинається. Каже: «Моя зброя — пе-
ро». А йому явно загрожує небезпека, особливо зараз,
коли поряд блукає не спійманий ще закордонний гість,
скинутий з невпізнаного літака, і інструктує свої кадри.
До себе Гайдая викликати запросто я не можу: пи-
сьменник. Та й гонористий він, вразливий і водночас дуже
необачний. Я ж його давно знаю. Ще по Москві, з
1943 року. Він не надає значення тому, що давно вже
перебуває під прицілом ворогів, не розуміє, який він
небезпечний для них. Подійте ви на ньго, Іване Мефоді-
йовичу!
— Добре, я поговорю з ним. А Буйтур ще й досі на
волі?
— Знайшли хідедо нього,— радісно сказав генерал.—
Прийшов до нас один дід, якийсь Турбай, у котрого двох
онуків Буйтур у свій схрон затягнув. Дідусь клянеться:
342

якщо ми його онуків помилуємо, не будемо притягати
до відповідальності, він покаже нам оту нору Буйтура.
Можу я гарантувати дідові помилування онуків, коли на-
віть ми самі їх захопимо?
— Можете! — поміркувавши, сказав секретар.
...Лісова галявина. Гурт бандитів товпиться біля зв'яза-
ного Джури. Він з жахом бачить, як декотрі з них нахи-
ляють до землі довге віття сусідніх дубів. Коли гілляки
майже зійшлися, до них прив'язують ноги стрільця. Очі
його, звернені на траву, яку він бачить востаннє, сповне-
ні передсмертної муки. Бандити, з'єднавши гілля, розбі-
гаються.
Розлетілося гілля, зашелестіло дубове листя, тамуючи
передсмертний крик Джури:
— Будь проклята ваша «самостійна»...
...Вже захмелілий, ввалюється до сонної вчительки,
яка накинула на себе халат, Когут — Буйтур.
— У мене сьогодні щасливий день, Стефко,— голосно
хвалиться Когут і, поклавши на скриню автомат, розсті-
бає куртку.— Бачиш, таки оцінили мою роботу за кор-
доном. Сам член центрального проводу Чернега приле-
тів на літаку звідти, щоб вручити мені цього золотого
хреста заслуги. Чисте золото, дивись!
— Так-таки заради тебе він і прилетів,— потягуючись
спросоння, сказала ївга.	/
— Побачиш, які діла скоро почнуться. Горілку ма-
єш?
ївга дістала з шафи пляшку, огірки, склянки. Повну
наливає гостеві, собі — трошки.
— І собі повну наливай. За таку нагороду тільки пов-
ну п'ють.
— Мені ж на заняття завтра, Романе!
— А-а-а, дурниці — заняття,— пробелькотів гість, ви-
пив і, розводячи руками, ненароком змахнув додолу
купку шкільних зошитів.
Під ними лежала книжка Ярослава Гайдая, яку пи-
сьменник подарував учительці на кладовищі. Когут пиль-
но дивиться на книжку, бере її в руки.
Блідне вчителька. Жах на її обличчі.
— Це що? Гайдая читаєш? Злигалася-таки? — люто
спитав Буйтур і повільно прочитав уголос: «Шановній
Стефанії Коцюмбас з побажанням успіхів на благород-
343

ній ниві виховання нових поколінь будівників Радянської
України».
Прочитав, відсунув гидливо книжку і, вдаривши кула-
ком об стіл, вигукнув:
— Зрадниця! Я тебе тут і порішу!
— Рішай. Якщо ти такий дурень. Цікаво, що б ти на
моєму місці зробив?
— Що зробив?
— А те, що зустрів мене він на кладовищі, коли я на
могили батьків ходила, і почав розпитувати, чого я тоді з
його квартири втекла. Якось викрутилась. А він розчу-
лився і книжку подарував. Що ж мені її, не брати?
— Ой, Стефко, гляди!
— Чого там глядіти! Коли вже один одному не дові-
ряєте, то дайте хоч мені спокій зі своїми підозрами.
Найближчій тобі людині.
— Ну, нічого,— одразу охолонувши, сказав Когут.—
Не зможе Гайдай тобою поласувати. Завтра його не бу-
де. Кінець Гайдаю, Твго.— Наливає обидві повні склянки
і пропонує: — Вип'ємо за це.
Він перший вихилив склянку й озирнувся:
— Більше загризки немає?
— Зараз принесу,— сказала ївга і пішла на кухню.
Коли вона повернулася, Когут, схиливши голову, вже
хропів.
Вчителька торкнула його за плече і мовила:
— Ромцю, лягай!
Буйтур прогугнявив щось і захропів дужче.
ївга сховала за пазуху книжку Гайдая і, не зводячи
погляду з Буйтура, що міцно спав, вийшла з хати. На
подвір'ї до неї метнулися дві тіні — «бойовики» з авто-
матами напереваги, охоронці Когута.
— Куди? — тихо спитав один з них.
ївга зовсім спокійно відповіла:
— Вас Буйтур, хлопці, кличе випити за його нагороду,
а я ще побіжу по горілку.
Подались «бойовики» сходами на ганок, а ївга тим
часом зникла в темряві.
Ніч. Твга скаче полями на коні. Кінь з розгону влітає
в канаву і скидає вчительку.
Ми бачимо, як вона, переборюючи біль, кульгаючи,
іде, спираючись на палицю, до заволоченого вранішнім
туманом Львова, що мріє на пагорбах...
344

...Ранній ранок. Сонце сходить над Львовом. Гайдай
гасить настільну лампу з зеленим абажуром і тихо, щоб
не розбудити дружину, навшпиньках іде на кухню. Він
наливає собі з глечика склянку кислого молока, одним
духом випиває його і, повернувшись у кабінет, виходить
на балкон. Потягується, з насолодою вдихає повітря
осіннього, прохолодного ранку, милується Гвардійською
вулицею, якою вже поспішають на роботу львів'яни.
Ось заспівали гудки заводів любого його серцю
Львова.
Ще сонна, в барвистому халаті, виходить на балкон
Наташа, обнімає чоловіка за плечі.
— Ти що, Славко, прокинувся чи зовсім не лягав
спати?
— Не лягав. Я не такий сплюха, як ти. Зате зробив
усе. Думаю, «Известия» будуть задоволені. І «Львовская
правда» теж. Ось послухай, як назвав: «Велич визволе-
ної людини». Подобається?
— Подобається!..
...Вулиця Першого травня у Львові. Біля під'їзду бу-
динку чергує Орест. Йому назустріч швидко йде Іларій
Горук. Вони мовчки тиснуть один одному руки і підніма-
ються сходами вгору.
Двері відчиняє Олена Гайдукевич. Обидва гості цілу-
ють їй руку. Письменниця подає їм перев'язаний хрест-
навхрест шпагатом портфель.
Орест і Горук заходять у ванну. Там Орест відкриває
портфель і ділить усе, що було в ньому: одну гранату-
«лимонку» і пістолет віддає поповичу, другу гранату і
пістолет ховає собі в кишені, а за пояс, під плащ, зати-
кає гуцульський топірець.
— Ходімо! — командує Горук.
— Далеко зібралися, хлопчики? — спитала, проводжа-
ючи їх, Гайдукевич.
— їдемо в Карпати! — буркнув Орест.
— Щасти вам, боже!..
Те саме, але вже скошене поле край львівського
аеродрому, де нещодавно Гайдай збирав квіти для На-
таші, яка от-от мала прилетіти. Повз копиці по колючій
стерні, накульгуючи, йде ївга. Гудуть поруч літаки, і гул
їхніх моторів зливається з гудками заводів, що кличуть
на роботу трударів старовинного міста...
345

Ідуть Гвардійською вулицею вгору Орест і попович
Іларій.
Назустріч їм мати котить по тротуару коляску з ма-
ленькою дитиною.
Сидить за друкарською машинкою в сусідній з кабіне-
том кімнаті Гайдай. Він у смугастій піжамі, в пантофлях.
Порожня чашечка з-під кави стоїть біля нього на сто-
лі. Праворуч — сторінки рукопису, книжка «Фронт в
ефірі», яку письменник раз у раз гортає, і свіжі газети.
Одним пальцем Гайдай відстукує на машинці текст на-
рису «Велич визволеної людини». Замислився і голосно
крикнув на кухню:
— Стасю, ще кави!
З кавником у руках входить хатня робітниця Стася,
наливає Гайдаю паруючої кави. Слідом за нею, на роз-
чепірених лапах, кидається до хазяїна тепер уже велика
карпатська вівчарка Джім. Лащиться до Гайдая.
— Зачини Джіма у ванній, Стасю!
Сьорбнувши кави, Гайдай, відшліфовуючи вголос
текст нарису, читає:
— «...Наслідок битви в західноукраїнських областях
забезпечений, але битва триває. Цього разу — битва за
врожай, за дострокове виконання виробничих планів, за
дальше піднесення культури і науки. Труднощі є, інколи
великі: багато всякої погані плутається ще під ногами.
Однак життя, чудове радянське життя, переможно кро-
кує вперед і народжує нові пісні, нові легенди, в яких
звучить велич визволеної людини...»
Гайдай замислився, а потім спитав сам себе:
— Так, мабуть, краще га, Славко?
Дзвінок. Голос Стасі:
— Хто там?
— Свої. Студенти. До пана письменника!
Скрипнули двері. Гомін у прихожій злегка долинає до
захопленого нарисом Гайдая. Він обернувся й крикнув:
— Хто прийшов, Стасю?
— То якісь студенти до вас.
Гайдай підвівся і вийшов їм назустріч.
— Нам Олена Гайдукевич порадила зайти до вас,—
підлесливо каже Іларій Горук.
— А, Гайдукевич,— не дуже радісно промовив Гай-
дай.— Ну, заходьте, будь ласка. Сідайте.
Сідаючи на край стільця і не чекаючи, поки сяде його
напарник, Горук швидко і нещиро заговорив:
346

— Олена Гайдукевич сказала нам, що ви добра люди-
на, пане письменнику, і допомагаєте всім, хто потрапив
у біду. Наш лісотехнічний факультет, де ми вчимося, за-
кривають, а замість нього збираються створити лісоме-
ліоративний. І нам, студентам, дуже прикро.
Ярослав Гайдай замислився, думаючи про нарис.
Іларій Горук підморгнув Оресту, який походжав по
кімнаті.
Той вихопив з-за пояса топірець і метким рухом уда-
рив Гайдая по голові.
Накульгуючи, спираючись на палицю, йде вулицею
Нечуя-Левицького ївга, щоб попередити письменника
про навислу над ним небезпеку.
З боку Гвардійської, обходячи ріг трамвайного парку,
швидко йдуть їй назустріч Орест і Горук. Впізнавши зда-
леку Горука, вчителька сховалася в підворіття. Коли
вбивці пройшли, вона, весь час озираючись, прямує
далі.
Десь кроків сто лишилося їй дійти до високого сірого
будинку, в якому живе Гайдай, коли раптом з під'їзду
вискочила з розпачливим криком Стася:
— Рятуйте, рятуйте... Ой люди добрі... Письменника
вбили!
Оглядаючись, щоб переконатися, чи за ними не сте-
жать, задвірками села пробираються до парафії підпіль-
ного уніатського єпископа Мелетія Хмелівського попо-
вич Іларій Горук і Орест. Постукали у вікно. З хати до
них вийшов Мелетій Хмелівський.
Приблуди, що вбили письменника, цілують зморщену
старечу руку, а Іларій доповідає:
— Ваше преосвященство. Ми вбили велику людину.
Ви здогадуєтесь кого? Висповідайте нас.
Надівши облачення, Хмелівський заходить у напівтем-
ну церкву і, поклавши руки на голови Ореста й Горука,
сповідає їх. Він відпускає гріхи обом, добре відомим
йому з дитинства вихованцям уніатської церкви, яких він
сам і його колеги вивели на стежку вбивств.
...Повільно, під звуки тягучого, траурного маршу,
звертає на площу до монастиря Бернардинів довга по-
хоронна процесія.
347

З усіх провулків і вулиць, мов струмки в річку, влива-
ються в неї люди. Стають у ряди.
У відкритій труні, облямоване хризантемами і айстра-
ми,— бліде обличчя Гайдая.
Стоїть на тротуарі ївга. Вона бачить неквапний рух
процесії, безліч вінків, усю в чорному вбранні Наташу,
яка йде за труною, заплаканих львів'ян різного віку й
фаху.
Між ними промайнуло по-святенницькому скорботне
обличчя Гайдукевич.
Личаківське кладовище. Проводжати Гайдая прийшло
так багато людей, що частина з них лишилася за ого-
рожею.
У продавщиці, яка торгує квітами, ївга купує букет
хризантем і, насилу протовпившись у хвіртку, кружними
доріжками, припадаючи на хвору ногу, біжить до поля-
ни, де ховають Гайдая.
А коли під звуки похоронного маршу і трикратний
залп з рушниць, піднятих до осіннього неба прикордон-
никами, в могилу тихо і плавно спускають на мокрих
мотузках труну з тілом покійного, вчителька слідом за
іншими теж кидає на труну грудочку львівської гли-
нястої землі і букет останніх квітів осені, квітів без пахо-
щів,— хризантем...
Порожніє кладовище.
Але ївга залишається.
Повільно бреде вона алеями кладовища.
Зупинилась біля пам'ятника Іванові Франку.
Затрималась біля самітної лавочки, вкритої жовтим
кленовим листом, де подарував їй свою книжку Ярослав
Гайдай.
Накульгуючи, йде вона вулицями осіннього Львова, а
вітер жене по них опале листя.
Вийшла на площу Болеслава Пруса. Зупинилась на пе-
рехресті кількох вулиць, вагається, ще ніяк не збагне,
куди ж його далі йти.
Потім попрямувала рівною вулицею Дзержинського.
Біля схилів львівської цитаделі її увагу привернув
глянсуватий каштан, що впав на тротуар.
Підняла його, покрутила в пальцях і кинула додолу.
Хода її прискорюється, стає твердішою.
...Чути далекі звуки маршової музики. Іде вулицею
Дзержинського колона піонерів. Вона наближається до
348

великого сірого будинку, на стіні якого табличка з на-
писом:
УРСР.
Управління Міністерства державної безпеки
по Львівській області»
Відчиняються двері головного під'їзду, І звідти вихо-
дить учителька Стефанія Коцюмбас. Якщо раніше на її
вродливому обличчі можна було помітити сліди сумнівів
і вагань, то зараз воно сповнене рішучості.
У такт музиці Стефанія прискорює ходу...
Так само твердо входить вона в клас нової школи,
в руці в неї пачка свіжих газет.
Підводяться, бахкаючи кришками парт, сільські хлоп-
чики і дівчатка, дзвінко звучить у цьому новому класі
їхнє вітання:
— Добрий день!
— Сідайте, діти,— каже Стефанія і розгортає газету.
Після паузи вона схвильовано говорить:
— В сьогоднішніх газетах Львова опубліковано мате-
ріали процесу над убивцями письменника Ярослава Гай-
дая. Я добре знала цю людину і знала його ворогів. Він
боровся за ваше щасливе майбутнє. Сьогодні, діти, я
розкажу вам про письменника Ярослава Гайдая, якого
вбили його і ваші вороги.

ЗМІСТ
Майстер бойової публіцистики
Антон Хижняк .  । > * • . . . « . . З
ПАМФЛЕТИ. НАРИСИ
Останнє сальто Сірого . ,................. 14
Голос зі склепу.........................	31
За кулісами вертепу
«Українського Мойсея» .................... 68
Рятівники третього рейху.................. 92
Слідами пройдисвіта.......................108
Смертоносці..............................  117
Чому митрополит рабина рятував? ....	156
КІНОПОВІСТІ
Іванна .	............... 182
До останньої хвилини .........	271

ВЛАДИМИР ПАВЛОВИЧ ВЕЛЯЕВ
Последнее сальто Серого
Памфлетьі. Очерки.
Киноповести
Издательство «Дніпро»
(На украинском язьіке)
Редактор Л. Г,
Художник Л. А.
Художній редактор
Технічний редактор
Коректор О. Т.
Кореневич
Кацнельсон
В. С. Мітченко
Л. І. Ільченко
Супруненко
Інформ. бланк № 1315
Здано до складання 29.02.80.
Підписано до друку 30.10.80.
БФ 30459.
Формат 84 X Ю8’/з2-
Папір газетний.
Гарнітура журнально-рублена.
Друк високий.
Умови, друк. арк. 18,48.
Обл.-вид. арк. 19,863.
Тираж 65 000. Зам. № 707.
Ціна 1 крб. 40 к.
Видавництво «Дніпро».
252601, Киів-МСП,
вул. Володимирська, 42.
Головне підприємство
республіканського виробничого об'єднання
«Полі гра фкнига»
Держкомвидаву УРСР.
252057, Київ, вул. Довженка, 3.

Бєляєв В. П.
Б44 Останнє сальто Сірого: Памфлети. Нариси. Кіно-
повісті.— Передм. А. Хижняка.— К.: Дніпро, 1981 —
350 с.
До книжки відомого радянського письменника ввійшли памфлети і нариси,
в яких викривається підла антинародна, зрадницька діяльність греко-като-
лицькоі церкви та українських буржуазних націоналістів.
Про трагічну смерть молодої дівчини Іванни Ставничої в дні окупації
Львова та про злочинне вбивство письменника Ярослава Галана йдеться в
кіноповістях «Іванна» та «До останньої хвилини».
70302___221
В М205І04Н81 93~8<- 4702010200
ББК Р2+63.3|2Ук)
Р2+9|С2|

'ІКРБ. ЧОК.
ЖИ ОII8 ЇЯмЛіІ О 4®