Автор: Галан Я.
Теги: публіцистика видавництво радянський письменник нариси статті памфлети
Год: 1973
Текст
Лросла^
ЧалаН)
Л И ЦАР1
НАСИЛЬСГПвА
I30АДИ
Лросла^
ЧамН)
ЛИЦАР1
НАСИЛЬСГПВА
I ЗРАДИ
ПУБЛЩИСТИКА
ПАМФЛЕТИ,
CTATTI,
НАРИСИ
РАДЯНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК
КНТВ — 1973
До зб1рки ввшшли кращ1 зразки публицисти¬
ки, написаш видатним майстром слова в pi3Hi
роки. Головне 1х в1стря спрямовано проти «людей
без батькТвщини», як презирливо називав Яро¬
слав Галан украТнських буржуазно-нацюнал1стич-
них запроданц1в. Кр1м того, читан тут знайде
високохудожн1, емоцТонально насиченТ, пол1тично
гостр1 статт1, нариси 'i памфлета, в яких з ви-
нятковою майстерн1стю змальовано життя i di-
яння тих, хто пТдтримував «лицар1в тризуба»
морально й материально,— головних г1тлер1всько-
фашистських вшськових злочинщв, найреакц1йн1-
ших представниюв католицько-ун1атсько1 церкви.
Значне м1сце в книжц1 займають твори, в
яких з великою любов’ю й теплотою розповТдае-
ться про дружбу м1ж народами, особливо м1ж
украТнським i роМським народами-братами.
Книжка розрахована на найширии кола чи~
тач1в.
Упорядкування та вступне слово
К. М. МЛИНЧЕНКА
0723-П7
М223(04)-73
-БЗ-19-10-73
У2
Г-15
JlbBIBCbKA КНИЖКОВА ФАБРИКА <АТЛАС>
Издательс гво
«Рядянський
письменник»
1973 г.
ГЛАШАТАЙ К0МУН1СТИЧН0Т ПРАВДЫ
НА ЗЕМЛ1
Майже чверть столптя тому, 24 жовтня
1949 р., у Львов! стався величезний злочин:
буржуазно-нацюнал!стичш запроданш, виконуючи
волю своТх повелител!в, по-бандитськи жорстоко
вбили класика украТнськоТ радянськоТ публщи-
стики Ярослава Олександровича Галана.
Заносячи криваву сокиру над св!тлою голо¬
вою одного з найвидатшших сижв украТнського
народу, бандити були переконаш, що назавжди
замовкне його полум’яне слово. Але глибоко по-
милилися. Численш твори пристрасного письмен-
ника i публщиста майже не сходять з! сторшок
преси. Тх читаемо не лише ми, украТнш, але
й напп рос!йськ! брати.
Вони друкуються в Б!лорусп, Латвп, Литв!,
ЕстонИ, Молдавп. Тх перекладено татарською, ту-
випською, 'якутською та шшими мовами народ!в
Радянського Союзу.
Великою популяршстю користуються твори
Галана, публщиста i письменника, в сошалгстич-
них краТнах. Вони посщають почесне м!сце на
стор1’нках прогресивних видань кашталштичного
св1ту. Все це е свщченням св1тового визнання
нашого славетного земляка.
За що ми любимо Ярослава Галана? Чому
так шануемо пам’ять про нього? KpiM усього
шшого, за те, що вш належав до майстр!в сло¬
ва, як! завжди в!рно служили найпередов!шим
!деям нашого часу — !деям комушзму, як! своею
творч!стю високо шднесли авторитет РадянськоТ
В!тчизни, нашоТ л!тератури й публщистики.
3
Говорячи про Ярослава Галана, ми з горд!стю вимовляемо
його 1м*я поряд з именами Павла Тичини та Олександра Довженка,
Андр!я Головка та Остапа Вишн!, Олеся Гончара та Степана
Тудора, Михайла Стельмаха i Петра Панча, Миколи Бажана i Олек¬
сандра Коршйчука, 1вана Кочерги та Петра Козланюка, поряд
з !менами шших видатних майстр!в слова.
Ярослав Галан був полум’яним борцем проти украшського
буржуазного нацюнал!зму, фашизму, проти м!жнародноТ !мпер!ал!с-
тичноТ реакцП. Це загальновщомо. Але хочеться шдкреслити, що
Bin був також великим гумашстом, людинолюбцем, сшвцем миру,
дружби, щастя для людей npaui. Bin був глашатаем нашого гума-
шзму сощал!стичного, нашоТ комушстичноТ правди на земль
Перечитайте хоч би твори, що входять до uieT зб!рки, i ви
побачите, як гаряче любив Галан В!тчизну, Радянську Украшу,
свш народ, як гордився радянським громадянством. Найдорожчим
скарбом, великим щастям письменник-публщист вважав жити
в Радянськш держав!, «де кожна чесна людина мае можливкть
будувати щастя людства — комушзм». Вш мр!яв, «щоб кожне без
винятку село було похоже на Micro», «щоб, як жар, гор!ли в ньо-
му електричш вопп», «щоб селянський, робпничий син шеля робо-
ти грав на фортешано». Його мрп збуваються на Батьювщиш пер-
шоТ краТни сощал!зму.
В творчосп Ярослава Галана розеипаш осяяш сонцем нашого
життя золот! думки — глибок!, перспективш, емощоналыи, захоплю-
K)4i, як! дають шдставу говорити, що вш був видатним гумашстом
нашо! сучасност!, борцем не тмьки проти темного, алс за все св!тле,
справедливс, борцем за ствердження комушетичних щей, 1дей марк-
сизму-лешшзму.
Радянська лиература знае багато хороших публщиепв, i все ж
не знайдеться серед них жодного, хто б з такою майстершстю,
з таким вогнем, так неповторно дшово виконував очищувальну
роботу на пол! боротьби проти украшських буржуазних нащона-
л!ст!в та 1х р!зношерстих хл!бодавщв, хто б так громив воропв
комушзму, як це робив Ярослав Галан.
4
I стверджуючи нашу неповторну дшсшсть, i розвшчуючи все,
нам вороже, Галан завжди був великим радянським патрютом,
талановитим, справд! полум’яним майстром слова. У своТй твор-
чосп BiH поспйно перебував на piBHi кращих зразюв cbItobo! пуб-
Л1цистики, стояв поряд з 1ваном Вишенським i Рад1щевим, 1ваном
Франком i Максимом Горьким, Лафаргом i Салтиковим-Шедршим,
Воровським i Маяковським.
Ярослав Галан став членом Комушстично! партп Радянського
Союзу лише незадовго до свое! трапчно! смерп. Але й будучи
позапарпйним, вш допомагав пари! вплювати в життя все те, що
ми вкладаемо в поняття партшносп Л1тератури. Незважаючи на
ф!зичну смерть, письменник-вош живе i д!е разом з нами, незмш-
но перебуваючи на аванпостах революцшно! боротьби, залишаю-
чись правофланговнм радянсько! публщистики.
В роки Велико! В1тчизняно! вшни кнувала хороша традищя:
коли в бою гинув солдат, його зброю шдхоплювали iHini й про-
довжували нещадно бити ворога. Ця традищя icnye в радянський
журналктищ й красному письменствк Публщистичну творч!сть
Ярослава Галана усшшно продовжив Юрш Мельничук, який був
талановитим учнем видатного борця проти жовто-блакитних запро-
данщв, реакцшно! ушатсько! церкви та шших воропв людства.
II продовжують Фед1р Маювчук та Дмитро Цмокаленко, Тарас
Мигаль i багато шших украшських радянських л!тератор!в.
Немае жодного сумшву, що ця зб!рка допоможе читачам ше
краще уявити образ Ярослава Галана—револющонера i письмен-
ника,— борця проти Bcix i валяких людиноненависниюв, палкого
глашатая дружби м!ж народами, особливо м!ж украшським i ро-
сшським народами-братами.
К. МЛИНЧЕНКО
хи-
Назадницький Ta6ip piuiyne консоль
дуеться. «Просвпа», «Рина школа»,
«Рев!зшний союз», «Слльський госпо-
дар» — усе це сьогодн! бастюни плюга¬
вого у своТй заскорузлост! й безхребет-
ност! украшського м!щуха. Тиха п!д-
тримка влади й плазунська гнучюсть
маленьких душ зробили свое: шельма
в реверенд! 1 чи сурдут! мае знову гли-
боке корито. Старш! «д!яч!» вже зовс!м
безпечно влаштувалися: голови, директо-
ри, управител!, предсщники, вще-мар-
шалки, сенатори, поели, apxiepei, отщ
духовн! ростуть, як гриби на дощ!. На-
родний rpirn попався знову в руки; снять¬
ся уже ролс-ройси, гнуться в пухких
косматих руках дорог! шовков! пльця,
i такими знайомими стають Карлсбади
й Мерани. Молодий «кв!т нацн» теж
знаходить соб! дорогу. Такий многона-
дшний бичок, поки ще набирае знания,
носить (темними вечорами) мазепинку,
верещить на зТздах i празниках «Ще
не вмерла...» та м!ж одним i другим
вибитим в!кном пише оди до св. Юр!я 1 2.
Д!стане (або й н!) такий бельбас дип¬
лом, йде на посаду до р!дно! установи,
1 Одяг на зразок погпвсько! сутани.
2 Св. Юр1й — кафедральный собор i резиден¬
ция глави колишньо! греко-католицькоТ (ушат-
сько!) церкви у Львов!.
6
купуе пахуче мило, замовляе в кравця пумпи \ оминае
вже Ф!рманську1 2, втискаеться в директорськ! салони
й за piK який бере на рати 3 мотоциклетку.
I все було б гаразд, плили б спокшш дш i ноч!, р!в-
ними шарами наростало б у в!чн!сть на животику саль¬
це, коли б не червона примара. Гштить вона обивателя,
i серце лшиве шод! з жаху завмирае. Тод! в м!щуху
будиться дух! М!щух оживае! Miiuyx шукае Ueil Mi-
щух творить!
У темних льв!вських провулках, у брудних неприви-
них кам’яницях, в глибин! понурих коридор!в вико-
вуеться «м!зок нацп». За столиками сидять редактори,
вони ж здеб!льшого письменники, вони ж i критики.
Видобуде co6i (або й вижебрае навкол!шки) такий
фрукт десь у В!дш або Праз! докторат ф!лософп, повь
домить про те громадянство у газетах, та, входячи
у льв!вську кав’ярню, буде геро!*чним тенором питати
кельнера: «Не дзвонив хто до доктора Л.?»
Звичайно, такий !ндив!д пригадае co6i, що написав
колись у пмназп украТнську вправу на «дуже добре»,
i починае творити.
Трохи дешевого сантименту, два-три томи Бальза¬
ка, десять Декобри, дв!ч! ст!льки Брешковського, раз на
м!сяць «Wiadomosci literackie» (хрошка) i — письмен-
никокритик готовий. Такий збоднарович!лий4 цимбал
сипне вам в!рпив, ромашв, новел, кримшальних (д!йс-
но!) пов!стей сюльки завгодно; т!льки заплатиъ, будь
ласка! Bin мае десять !мен i стьльки ж пр!звищ, його
знайдете в кожнш газетц!, в кожному журнальчику.
1 Коротк! шаровари.
2 Ф1рманська — вулиця у Львов!, на якш в часи польсько-
шляхетсько! окупацп розмпцалися будинки розпусти.
3 Сплачувати борг по частинах.
4 Утворено в!д власного пр!звища (О. Боднарович).
7
Якщо хочете — Bin вам i реценз!ю напише з дотепами,
живцем вкраденими у майстра Слошмського.
Його рщний братчик по професн насвинить в однш
редакцн—л5зе в другу i там уже виписуе кульгав} Bip-
mi про Зази, Mini, Kiui i Петлюру.
Всеб1чний доктор редактора головного мае, вола ту¬
полобого, що в шших обставинах яблуками торгував
би, а вечором бметером у Kino б служив. Хоч i украш-
ська мова нелегко йому даеться (неустшнена грамати-
ка, ну й... правопис!), вш все-таки працюе: статп по-
лпичш пише, а мае час — л!тературою позаймаеться:
коров’ячим дотепом лизне, глибиною думки незбагнуто!
блисне.
I Bci ui доктори-бабп, yci спекулянти пера, уся та
др!бна наволоч з великими вимогами преться кудись,
товпиться у слшш вулищ i пнеться на см!тник старий,
що на ньому злинялий прапорець. Ixni найбшып бли-
скуч! авторитета — це люди, яких cnoci6 думання не е
бмын складний в!д метик|ування копичинецького канце¬
ляриста. Полпичну ор!енташю такого св!тила окреслюе
передовиця першого-лшшого Пал!ева в неграмотнш ган-
4ipui. Юлька сентенцш, зачерпнутих з шмецького попу¬
лярного видавництва «Реклама» i поданих у в!дповш-
ному coyci, вистарчить, щоб викликати його захоплення
«блискучим публщистом». BiH у зарозуммосп irnopye
<yci складш питания життя i недостачу будь-яких аргу¬
менте у полемщ! покривае кур’ерковим дотепом. Сли-
ною i жовчю плюе на сощал!зм, не знаючи основних
засад його щеологп. Увшдете з ним у балачку, почнете
р1чево дискутувати, вш поговорить, помовчить, а там
i рашю вам признае; та спробуйте зустршутися з ним
у rypri, в його гурт!, почшть вчорашню розмову, i вш
вам 3i своТми разом рот роззявить i жбурне у Bini ту-
пе, оскажешле: «Хи-хи-хи!»
8
1хн!й «сатиричний» журнал — це помийниця, повна
кшських дотетв, брудних наклетв та найзвичайшсшь-
ких ординарных доносив. 1хне культурне середовище—
це невеличке кубло, повне др!бних амбщш, пл!ток та
штриг. Вистарчить, щоб меценасова 1 X. зрадила чоло-
BiKa з редактором У. у прияв! директора 3., i щлий
культурний центр заворушиться, загомонить, запов-
нить на який тиждень кав’ярш, щоб отеля знову за-
снути до чергового скандалу. Др!бна повпова сканда-
лктика — оце зм!ст життя носив «Uei». Скандал став
для них хл!бом щоденним, без нього вони — як риба
без води. ГНд зморщеним чолом «борця за !дею ви-
зволення неньки» ховають душу звичайшешького жули¬
ка. Крадуть, i крадуть грубо, по-простецьки. Крадуть в
культурных шетитущях, крадуть в економ!чних уста-
новах, крадуть без краю i в лпературь
Наймолодци i найбмьш поетичн! кв!ти наци ство¬
рили восени минулого року лпературну оргашзащю
«Листопад». Про напрямн! пращ Tiei групи невщомо,
та зате вщомо, що ii головою е пан В. Лопушанський,
з якого останшм твором ми матимемо сьогодш честь
ближче познайомитися. Спинимося на ньому довше
хоч би тому, що цей тв!р чтьного представника «Ли¬
стопада» характеризуе не тьльки творчкть групи, але
й творчкть загалу л!тератор!в тутешнього фашиспв-
ського табору.
«Гомш душ!» — це трет!й, здаеться, з черги б!ль-
ший тв!р многонадшного молодця. Читач! вибачать, якщо
ми не матимемо змоги перевести пор!внюючих студ!й
на тдетав! попередшх твор!в вищезгаданого автора, та
здогадуемося, що певний поступ у розвитков! тала-
ну е, це шзнати хоч би з того, що в останньому твор!
1 Дружина адвоката.
9
слщно 1 вже певне начитання автора. Справдц якщо б
Стефан Жеромський ще жив, Mir би мати деяк! претен-
зп до шан. репрезентанта, який так захопився його
останшм твором «Przedwiosnie» 1 2, що трохи не присвоТв
co6i його вповн!, змшивши пльки ф!рму, заголовок,
{мена та мову. Та наспльки недосвщченим автор не
був. Bin, очевидно, мав пльки шляхетний HaMip вияви-
ти CBifi подив до чужого renin (де ж тут шов1шзм?..) та
доказати своТм землякам, що й украТнець зум!е писати
не прше Жеромського. Чи це вдалося авторов! — про
те видасть осуд icwpin украТнськоТ л^ератури, якщо
писатиме ТТ Боднарович або який шший Голубець.
Та пригляньмося змктов! «сучасноТ повкп». Два
cnoHeBipeni вшною сини батьмвщини вертають додому.
(Щось таке ni6n дкться у Жеромського). В одного
з них (героя noBicTi) цього «дому» немае, i його за-
прошуе до себе товарищ недол! (щось под!бне д!еться
у Жеромського); приТжджають на пошвство, де згода,
мир, тишина, божеська кава i д!виця, як телиця (по-
д4бне д1еться у Жеромського, хоч не на пошвствц а в
панському дворц украТнських пом1щик1в, бачите, ще не¬
мае...). Герой, як i лицюе добре вихованому гостев!,
закохуеться у попадянку та в вмьних хвилинах «созер¬
цав» нужду народу (щось под!бного робить герой
«Пшедвьосьня»). Вкшщ знаменита кава зогр!вае кров
героя, й в!н знаходить об’ект свое! несамовитоТ, чисто
донцовськоТ пристрасп: Зою, що мешкае в палаш,
жшку з диявольським просто темпераментом, i темною
шчкою л!зе до неТ шд перину (зовам те саме, пльки
бмьше раз!в, робить герой «Пшедвьосьня»). Отеля
1 Помтю.
2 «Przedwiosnie» — «Напровесш», тв!р польського письменника-
класика С. Жеромського (1864—1925).
10
сварливий герой кидае працю в батька ЗоТ, лазить по
л!си» де ганяеться за ним якийсь таемничий полковник
i попадянка у в!йськовому одностроТ, та герой вщвер-
таеться в!д них задом i йде co6i на зах!д сонця (борони
боже не на сх!д!). Так i сл!дно, що автор при кшщ по-
BicTi мае найкращий HaMip розлучитися з неб!жчиком
Жеромським, i тому, може, юнцева частина ii вийшла
така ж незрозум!ла. Якщо ж би хто-небудь подумав
в цьому м!сщ про плапат, звернемо його увагу, що ав¬
тор, мабуть, передбадував можливкть такого закиду.
«— Я злодш! — гукнуло 3i закутюв сумшву.
— ...Я во1н за Народ...» (стор. 163).
Отже, як бачимо, автор — boi’h за Народ, i, таким
чином, не можемо мати до нього в цьому випадку нь
яких претензш.
Але займ!мося героем noeicTi, цим впленням !дей-
nocTi, мужносп, характерност!, шляхетносп й глибини
думки сучасного молодого смолоскипника. Це людина,
без сумн!ву, щкава не спльки з огляду на вчинки,
сюльки на поведшку i мову. Роман Крвавич (yci вони,
repoi синьо-жовтоЧ доби, чомусь на «-ич») на кожшй
стор!нц! щонайменше трич! скавулить i харчить i до
юнця язика його приросли три крапки; деколи пльки
Bin «легко усм!хаеться», та й то в таких блискучих д!а-
логах:
Крвавич: «— I я, може, був би заснув, якби не ви...
— Д1йсно? Я вас перепрошую...
— Hinoro, я i так не спав би...» (стор. 16).
Коли на нього найде натхнення, в!н стае справд!
орипнальний.
«I гепнув вояк собою об дерево. Раз, другий... Т!ло
дудошло, як пень. Та св!дом!сть вертала» (стор. 41).
Маемо шдстави припускати, що автор i сам не раз
переводив так! (даремн!) спроби привернення св!до-
//
мост!, особливо коли дерево ввижалося йому червоне.
В!римо, що й його пло «дудошло, як пень», особливо
коли гепав своею головою, та маемо надпо, що колись
щасливим зб!гом обставин так гепне, що останшй
розд!л наступно! епохально! noBicTi остане невикшче-
ний. Та повершм до нашого героя. Нагепавши собою
досхочу, в!н по рецепту доктора чорно! бляги1 Дон¬
цова «кидае co6i клич».
«I кин|ув co6i клич:
«До св!тла! До собак!» (стор. 41).
Та, на щастя собак i нещастя читач!в, не йде за сво!м
покликанням i стае пращвником на р!днш нив!. М!ж сит-
ним пошвським общом i знаменитою кавою в!н !де на се¬
ло бол!ти горем народним. Побачивши чорну нужду се¬
лянства, наш «мислитель» вщкривае Америку i хрипить.
«Пекло, пекло!! Джегенна (?!) люду!»
Ошсля настае пора на рефлекса, й наш герой при¬
ходить до висновку, що коренем лиха е чу ж! пани;
коли б ними пльки стали греко-католики, усе б ста¬
ло шакше, i було б тод! щастя народне, i на В1ки в!чн!
щезла б «джегенна люду».
Про визвольний рух трудящих Крвавич мае теж
свою думку:
«— Це — не стих!я, «свята непорочна стих!я», це —
«тупа, обмежена жадоба клши-партп, класу, щоб зда-
вити шд сво’1ми скаляними гряззю злочишв стопами
пориви поодиноких верств народу».
3 трудом дшшовши до таких глибокоумних виснов-
к!в, герой каже co6i:
«Теть, примаро стомлених мислей!»
Та думае вже про щось б!льш конкретне, i тод! —
будиться в ньому Казанова. Якщо кого здивуе, що
1 ГЪпток, наклегив.
12
дв!рська панна сподобала co6i такого завошивленого
место, то хай пригадае co6i, що це все ж таки сотник,
та ще й 3i славою безкорисно!, шляхетно! й вщважно!
людини. Bin же не раз один витягнув пом!чну ру¬
ку злидарев! Панасов!, «пильно вважливо стежачи його
псих!чну бесщу». Чи не вш це серед темно! ноч! убив
в оборон! потвських курок двох розбшнишв з темно¬
го л!ау?
I от «чар краси освщомив темну жадобу». Крвавич
попадав у пансью салони i почувае себе тут, як i автор,
наче вдома. Подивляти пльки треба, коли i де мав
автор змопу так докладно тзнати життя i мову салон!в,
куди його напевне не впускають. Комшпменти — вер-
сальськк
«Крвавич: — Як бачу, любите пльки велик! звь
рята...
Зоя: — I дуж!, додайте ще,— й зухвалим поглядом
зм!рила його постать».
Вк!нщ чуемо в!д ЗоТ:
«Це в!кно в!д мое! юмнати...
См!ла мисль закитла в ум! мужчини» (стор. 121).
Тут уже сл!дно перо чистокровного стовщсоткового
Дон-Жуана, хоч з деякими перверсшними ухилами:
«...Г похилився до !! н!г. Голову скрив у сувоях оде-
ж! (!), i св!жий (!) розцв!лий (!) запах (!) д!вочого
пла окутав (!) його» (стор. 136).
Та не подумайте, що герой — це людина низько!
похоп пльки, н!, в!н естет, вихований на «Культ!
цяла»1 Сроковського:
«I виплили, як лебед! на плес! матового озера... дро-
жач!, наполохан! перса... Нахилив сотник над ними
заборч! уста — й скам’яшв.
1 «Кулич пла».
13
...Як перед (?) мистецьким витвором, оторошв..
Спокшно, побожно зложив зломане пло на постель
I з тихим зачудованням стежив кожний пульс жит¬
тя...» (стор. 137).
Що дал! б|уло, автор, на превеликий жаль малолп-
Hix пластунок, не пише, гадаемо пльки, що напевне
щось несамовите, тим паче, що герой давно вже o6i-
цяв «...зубами в’Тстись в и б!ле пло й розкошуватись
болем», хоч:
«В очах д!вчини аж !ржав глум» (стор. 144).
Певне е пльки, що одне й друге «шляхетне сотво-
ршня вдоволено, бундючно порскало».
У цьому Micui «звиняемося» (стор. 113) перед чи-
тачами, що не маемо часу й мкця довше займатися
романтичним героем, який впродовж щлоТ noBicri так
симпатично харчить свое р!дне, демон!чне: «хи-хи-хи!..»,
та дозволимо co6i закшчити огляд твору талановитого
молодця з-шд Гусакова. Можемо йому лишень поба-
жати, щоб i дал1 з такою ж самою вперпстю i посль
довшстю йшов до «найвищо! мети», кидаючи co6i
клич:
«До св!тла, до собак!»
I напевне «пробудиться» з часом нацюнальним те¬
шем, маючи на це так! блискуч! дан!, як те, що в голо-
в! у нього:
«в череп!...
там, де м!зок...
Велика шч...!»
1930
ВЕЛИКЕ САМОЗАПЕРТЯ
«Треба великого самозапертя, щоби
в тепершню пору взятися за перо i ви-
ступити з порадою, вказ!вками чи осто-
рогою до власного громадянства. Це
завваження не е Hi переб!льшенням, Hi
перечуленням. Бо хто переживав i пере¬
жив так! велик! часи, як! почалися 1914
роком, цей мусить добути досвщ, а надто
мав не раз змопу й нагоду виказатися
пануванням над нервами та над почу-
ваннями, i його обов’язком е приложити
до под!й, найб!льше жахливих та болю¬
чих, в!стря того холодного знаряддя,
яким е розум» («Д!ло» з 21 жовтня
1930).
Перш усього ми р!шуче не погоди-
мось на те, що найкращим л!ком на са¬
мозапертя е взятися за перо, бо хто так
довго живе, як автор вищезгаданоТ стат-
ri (вщомий на льв!вському бруков!
М. Галущинський), той мусив добути
досв!д, що найкраще в такому випадков!
е взяти за дармоль або oleum ricini 1 i не
виступати з порадою, вказ!вками чи
осторогою до власного громадянства. Це
завваження не е ш переб!льшенням, н!
перечуленням. Бо хто переживав i пере¬
жив так! велик! часи, як! почалися 1914
роком, цей мусив добути досв!д, що
немае б!льшоТ каналп, як м!щух, як
1 Касторку.
15
рщний Miiixyx у шкаралупц «национально! раци». В 1м’я
ще! рацИ робиться таке, за що в середньов!ччя обти-
нали руки, а тепер (поки що) щонайбьлыпе можна
дктати в «папу» (дивись: «Мудрий»), Божеська ращя!
У середньов!ччя канал!я ходила без вуха або запускала
довп вуса, припоясувала шаблюку, пускала довкола
себе дим легенди й ставала диктатором. Тепер канал!я
ходить, правда, здебьлыпа без вуав, та зате з портфе¬
лем, i, якщо не робить национально! полпики, то напев-
не «робить» десь у нащоналыий же редакцп. У «цивь
л!зованих нащй» або навпь у наших сусшв мае така
перлина чудово скроену л!врею, називаеться I. Вашке¬
вич чи К. Денбандровський, або мае графський титул
(грабша бхана Вельцепольська); в захщних укра!нщв
вона не те, що графського титулу не мае, а навпь л!в-
рея в не! неможлива, сороката така i шита зовам по-
партацьки. Та яка б не була, а все ж таки л!врея.
Ч1льним органом л!врей з портфелями е «Дмо»,
розум!еться. Воно едине-одиноке перше «займае стано¬
вище», i за ним що лиш за тиждень займають його
«Новий час»1, «Нед1ля» i «Громадський голос»1 2. Змь
няються в «Д!л!» портфел!, не змшяються школи л!в-
реТ. Колись був спецом вщ Радянсько! Украши «Муд-
рий», тепер ним став ще менше мудрий М. Данько (як
зачуваемо — псевдошм вщомого Иолопа3). Колись на-
силував читач!в Тиберш Горобець, тепер з не меншим
ycnixoM робить це Галактюн Чшка. Одним словом,
1 «Новий час» — украТнська нащоналктична газета, що выхо¬
дила у JIbBOBi з 1923 р. до 1939 р.
2 «Громадський голос» — газета, орган галицькоТ украТнськоТ
радикально! парти з 1895 р., а згодом — орган соц1ал1стично-ради-
кальноТ партн.
3 УкраТнського буржуазно-нацюналктичного журналкта Мико-
ли Троцького.
16
«Д!ло» було, е i буде собою так довго, аж... Та за-
липпм майбутне, а перейд!м до минулого, до тих ве¬
ликих час!в, до яких М. Галущинський прикладае в!ст-
ря свого холодного знаряддя, до 1914 року. В «Д1л1»
з 29 липня 1914 читаемо:
«Нин! в полудне о 12-й годин! явилася в президпо
намкництва депутащя украТнських центральних полЬ
тичних, економ!чних i просвпних установ i оргашзашй
шд проводом д-ра Костя Левицького...1. 1менем депута-
ци промовив д-р Кость Левицький, шдносячи, що укра¬
Тнський нар!д в Австр!Т в нин!шн!й важкш для Австро-
УгорськоТ монархи хвил! в!рно i лояльно стоятиме при
с!доглав!м монарсг, при його родин! i при Австро-Угор-
ськ!й монархи i зложить свое майно i життя в оборон!
поваги щсаря, династи та Австро-УгорськоТ монархи».
Що д-р Кость Левицький не брехав !менем депута-
ци, що украТнський народ в!рно i лояльно стоятиме при
с!доглав!м монарс!, доказуе «Д!ло» з 31 липня 1914,
«шдносячи», що:
«Вчорашня украТнська демонстрашя за Австр!ю
льв!вських украТнщв випала дуже величаво, без пор!в-
няння величав!ше, як польська демонстрашя з поперед-
нього дня, бо украТнська демонстрашя була щонайменше
втрое б!льша в!д польськоТ i в шй брали участь вс!
наш! визначшш! люди, коли в польськш демонстраш!
були майже сам! жиди i уличн! павпри, а н! одного ви-
значшшого поляка».
Чи д-р Кость Левицький й !нш! депутати мали ща-
стя зложити свое майно i життя в оборон! поваги ш-
саря i династи, дозволимо соб! сумшватися, та що вони
передбачували таку можливкть в овечок своТх, про те
1 Левицький Кость — один з щеолопв украТнського буржуаз¬
ного нащонал!зму.
2 832 /7
свщчить повна сердечно! любов! до меншого брата за-
м!тка в «Д!л!» з 8 серпня 1914:
«Найважшший вислщ1 саштарно! практики остан-
Hix воен вказуе на те, що коли жовшр безпосередньо
перед битвою викупаеться, тод! ранен! далеко скорь
ше вигоюють отеля сво! рани... Укра!нщ-!нтел!генти,
покликан! тепер до вшська, повинн!, отже, звернути
увагу нашим жовшрам на потребу якнайб!льшо! чи-
стоти».
Чи «Д!ло» почало переводити зб!рку на бойов! лаз-
н!, не знаемо, та зате знаемо, що у повшй в!дда-
ност! справ! оборони поваги династ!! воно не було
вщокремлене:
«Коли на стащю в Ходоров! за!хав вшськовий по-
!зд, що в!з наших боршв на терен бою, явилось на
сташ! юльканадцять пань ! панночок укра!нок. За к!ль-
канадцять мшут був обдарований кожний жовшр...
В хвил!, коли по!зд в!д’!здив, вшсько шднесло веселе
«урра» та дякувало, шдносячи шапки вгору, сво!м доб-
родшкам... На с!м Micui шдношу се яко прим!р до
наслщування» («Д1‘ло» з 10 серпня 1914).
Знаючи патрютичпе жшоцтво, ми в!римо в таку в!д-
дашсть справ!, хоч маемо деякий сумшв щодо ф!зично!
можливост! «обдарувати» шлий вшськовий по!зд, i то
в юльканадцять хвилин. В!римо теж, що вшсько п!сля
того шднесло велике «урра» та дякувало сво!м добро-
дшкам, так як ми на цьому Micui дякуемо «Д!ловЬ> за
те, що дало нам змогу д!знатися, чи! це байстрюки
товкли тор1*к у радянському консулат! в!кна. Тепер зро-
зум!лим стае, чому саме Ходор!в виплекав найбмьше
бойових фашенят. Отож пан! i панночки й !нших м!ст —
ось вам i «пдний прим!р до насл!дування».
1 Результат.
18
€ однак прим!ри, яких не треба наслщувати. Про
них згадуе у своТй кторичнш стати М. Галущинський.
«...В одн!й кляс1 украТнськоТ державноТ пмназп за-
бракло на стТнТ портрета президента Республжи, а най¬
дено його на вулищ... Скажемо одверто, i не скриваючи
свого обурення, що виновники, але направду Д1йснТ,
в обох випадках, без огляду на те, хто вони — украТнщ
чи innii,— а нав1ть i Ti, що дораджували чи пригляда-
лися цьому, повинш бути надежно покаран!».
На нашу думку, президент повинен висни на свое¬
му Micm’, а через bikho викидати його на вулицю що-
найменше нерозумно. Та М. Галущинський ще дал! i,
не скриваючи свого обурення, домагаеться для винов-
ник!в цього несамовитого злочину належноТ кари.
Якщо в кого-небудь викличе подив таке почуття за¬
конност! в голов! «Просвпи», то пригадаемо йому, що
це почуття мае свою традищю. В «Д!л!» з 13 серпня
1914 читаемо:
«Вчора около 12-Т години в полудне привезено до
Львова 29 москвоф!льських селян i дв! женщини, зрад-
ник!в з Сокаля. Bcix засуджено на кару смерть Для
вщстрашаючого прикладу будуть вони вщвезеш сьогод-
н! до села Скоморох1в, звщки походять, i там з!стануть
noBimeni».
Чи те саме зробить М. Галущинський i сшвробп-
ники «Дма» з виновниками вищезгаданого злочину,
не знаемо, та маемо шдстави припускати, що ставати
на дороз! цим панам школи дшсно небезпечно. Читайте
«Д1‘ло» з 26 серпня 1914.
«Присуд смерп на зрадниюв. Вчора перед полуднем
виконано в гаршзоновш в’язнищ екзекуцпо на дальших
трьох мужиках (!), засуджених на смерть через повь
шення за зраду в Сокалыцинь ЕкзекуцП довершив
жовшр».
2*
19
Хоч не маемо змоги ствердити, чи той жовн!р не
був випадково якимсь змобшзованим членом депута-
щТ до нам!сництва чи редактором «Д!ла», зате можемо
з повним признаниям в!днестися до посл!довност! i !део-
лопчноТ витрималост! вищезгаданих громадян. Як за¬
раз побачимо, М. Галущинський Ue пльки слщами своТх
учител!в великих.
«Д1*ло» з 20 серпня 1914:
«Щодо сього (репресш австр. влади.— Ред.) не мо-
же бути двох думок: кождий такий дел! кт1 повинен
i мусить бути покараний,— з такою стропстю, яку заво¬
дить установлен! на военний час закони, без огляду на
нащональну чи парпйну приналежшеть».
Що bUhocho цього не може бути двох думок, пере-
конуе нас «Д!ло» два тижн! шзн!ше, коли на зм!ну
хоробрим воякам стоглавого монарха прийшло христо¬
любиво воТнство такого навггь «Д!лов!» дос! окружно¬
го б!лого царя:
«Побщоносна росшська арм!я входить в мури м!ста
Львова. Супроти поб!доносного росшського в!йська тре¬
ба поводитися чемно i прилично. Непослушних здер-
жуйте, а в раз! доконечносп выдавайте в руки власт!»
(«Д!ло» з 5 вересня 1914).
— А... шляк би вас трафив, голото!..
1930
1 Злочинець.
КУРИ НА ГАНКУ
Ск1льки питань це кожного ранку
Ум Mift турбуе, й я даю лад!
Чи хоч сьогодн!...
Кури на ганку!
IBAH КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ,
<Радощ1 життя»
Бо й справд! д!ються в свт реч!,
як! можуть поважно «турбувати ум» не
ильки шляхетного, хоч трохи надто роз-
мр!яного в курах поета, але й звичай-
ного смертного фшстера, якому словами
ще небезпечщше розмр!яного прозаТка
Вол-а Островського, «з кожно! д!рки —
жовто-блакитне». В!зьм!м хоч би справу
Берестя, де з шляхетними послами пово¬
дились увесь час, як !з звичайними кому-
шстами! То-то було розпачу i гн!ву!
Нав!ть «Д!ло» «не посщалося» з обурен-
ня й передрукувало з «ПоранноТ» 1 сой-
мову штерпелящю в щй справ!, а його
читач! доходили вже до небезпечних
висновк!в, що св!тов! таки кшець прихо¬
дить, хоч як цьому не заперечував
у тому ж «Д!лi» пан Кедрин 2, завзиваю-
чи рщних розбишак до сшльного з су-
с!дшми розбишаками походу на КиТв.
Хоч поки що перерахувалася газетна
1 «Поранна» — «Gazeta рогаппа» — оф!ць
альна польська ранкова газета. Виходила у
Львов!.
2 Кедрин — псевдошм журнал!ста I. Рудни-
цького, який в 1922 р. був редактором газеги
«Д!ло».
21
шльондра, та все ж таки вдалося !й у певних колах зна-
йти шдтримку cboi’m «далекосяглим планам». Ui кола —
попи, адвокати, д!дич!, емеритоваш радники, нашональ-
не купецтво, злоди з центросоюз!в, радикали, так! ж
сам! редактори, й бмышсть синк!в вищезгаданих. Ц!ка-
ве це буде видовище, як уся та сороката банда пома-
шеруе «на Ки!в», хоч сумн!ваемося, чи тод! Шептиць-
кий зможе !хати автом, бо «по Владимирке вдоль, по
дорожке большой» ролс-ройсами не 1‘здять...
A propos 1 Шептицького. Цей бородатий мут!й свя¬
чено! водички помножае недавно сво! «заслуги» засну-
ванням ново!, вже «найчоршшо! з чорних», парт!! —
Украшського католицького союзу. Як подае «Д!ло»,
1 с!чня ц. р. в!дбулися установи! збори ще! парт!!, як!
одчинила сама бородата ексцеленщя, подаючи до ведо¬
ма, що «зробив дос! !нщ!ативний ком!тет шд проводом
еп. д-ра (ба-тюшки) Бучка» та в!звав сво! члени, аби
«вони завсщи держалися цупко» (як на такий в!к —
надто нескромш вимоги... фе!..) Отеля дир. Сшгалевич,
«обнявши провщ, вказав на вагу моменту i на ту ве¬
лику !дею», а пот!м приступлено до оргашв митро¬
полита, м!ж якими знайшлися i Слший, i Чубатий,
i Фе...(дак).
Це все наробив Шептицький юлькадесять крок!в в!д
нар!жного високого будинку, в якому два м!сяц! вже
(в!д вибор!в) поз!хають без д!ла син! пацючки. 1х по-
братими з !ншо! вулищ не гають отак дорогого часу
i роблять свою роботу, аж хрупотять юсточки (не па-
цючк!в, звичайно).
Нещодавно один з-пом!ж них скоротив чомусь свиня-
че життя свое, мабуть, пронюхав, що п!д велике свято
все одно зар!жуть...
1 Щодо (франц.).
22
Цього н!як не хочуть пронюхати синьо-жовп (тоб¬
то жовто-блакитш) «д!яч!» i дал! дають себе в поели
вибирати. Дав себе вибрати й пан з «Власно! хати»,
який так досл!вно зрозум!в назву uiei кооперативи, що
не залишилося йому н!чого !ншого, як пльки праця
«для добра Неньки». Та це не грае рол!, одним злод!ем
лише в легюш б!льше i... одним поетом. Не бажаючи
ображати обох пан!в, мусимо в!дразу застерегтися, що
тут не маемо вже на думщ нову з!рку Унда, але «Нових
шлях!в». Пан Колом!ець, гадаючи, очевидячки, що но-
в! шляхи мусять бути крутими шляхами, п!д застриком
донцовсько! енергетики почав так гращозно стрибати
по усяких можливих i неможливих таборах, що год! бу¬
ло не любуватися на вид такого життерадкного курят-
ка. Як довщуемося, в останшх часах (у груди! 1930)
перестрибнув симпатичний хлопчисько у старе гшздо,
яке р!к тому так немилосердно закакав. Маемо над!ю,
що в ньому принайменше до весни побуде, а там — да-
л! радкно пострибае св!том широким, безл!ччю еташв...
Не заплаче, звичайно, з цього приводу пролетарська
культура, хоч як пшитиметься серце папаш! Донцова
у гордощах з плоду яечка свого, з курятка молодого...
Ну що ж! «Цыпленок также хочет жить».
Та ми розбалакались про курятка, а забули, що за-
лишились ще «Кури на ганку!», як каже стурбований
своТм умом поет!
Якось останшми часами належить до доброго тону
не згадувати УСРП. Що ТТ легковажити не сл!д, це
кажуть бойов! мши усерешвських посл!в, пом!щених
в р!здвяному числ! «Громадського голосу» (трьох остан¬
шх посл!в; перший, разом з парпею, на сон в!чний
проситься). Хто б надал! не знав шчого путнього про
!деолог!ю цих пашв, того увапу звертаемо на це саме
число ixHboi газети. У ньому редакщя голосить перш
23
усього нову (на той раз вже зовам нову) Правду й
новий Мир на землц «про як! нове Слово голосив Син
Mapii, що вродився 1931 л!т тому назад». М. Стах!в
у, нав!ть як на Стахова, глибокш стати закликае cboix
читач!в до осв!ти, й пращ, й плачення передплати,
а коли дов!даемося вже про «найнов!ше чудо техшки» —
радю, зморозять нам кров спостереження очевидця про
«бмыповицьке пекло» (знищили губернп i телеграфш
стовпи, мало що не скальпують й iHini страхггтя). Хто
жахливо перестрибне через «Уже мала досить» й ма-
тиме вщвагу прочитати статтю К. Коберського той
довщаеться, як довщався щойно К. Коберський, що «ка-
п!тал!зм переживае небезпечну кризу», з острахом про¬
читав про «страши! ножищ», як! дос! були прив!леем
б!льшовицького пекла, а як л!к на це все подае К. Ко¬
берський кооперащю, з яко! могли б дал! безпечно жи¬
ти коберськк Взагал! щкава газета, щкава пария, особ¬
ливо для тих, як! не щкавляться нав!ть боротьбою
бик!в (Донцов контра Боднарович i навпаки).
1931
1 Коберський К. — зах!дноукраТнський буржуазный економ1ст.
ЩЕ ПРО КУРИ
Маемо щастя жити в кра!н1, де на¬
вив найвишд достойники виказують ча¬
сом спльки доброго i чулого серия, що
MHMOxiTb приходить нам на думку Франц
i3 Асижа. Якогось ранку найвищий
достойник, поклавши шдпис тд черговий
присуд, нагадав co6i, що, кр!м людей,
кнують i зв!рята, як! не вщчули ще на
co6i благодап закону. За к!лька день
новий закон помандрував по щл!й краТ-
Hi, та недобр! люди забули згодом про
нього, i шляхетний мапстрат одного сто¬
личного провшщального корол!вського
м!ста мусив останшми днями пригадати
його загаловь Особлива ласка поетично-
го достойника впала на куряч! голови,
бо, як читаемо, вищезгаданим птахам
шд загрозою тяжких роб!т i величезно!
грошово! кари не вьльно в’язати nir.
Така любов високого достойника до мен-
шого брата — це зайвий доказ на те, що
живемо в Kpaini християнського мило-
сердя й захщноевропейсько! цившза-
ци, про що, зрештою, писав i «Кур’ер» L
Коли цього мало, то читайте у «Веку
новому» 1 2 з 23 с!чня ц. р.
1 «Курер» — «Kurier Lwowski» — польська
буржуазна газета, що виходила у Львов! в
1883—1935 рр.
2 «Век нови» — «Wiek nowy» — польська бур-
жуазно-нащоналктична газета. Виходила у Льво-
Bi в 1901—1939 рр.
25
«Не забуваймо годувати ворон, цих сумних птах!в;
не жалшмо Ем поживи, бо вони, як б!лыш птахи, потре¬
буют б!льше поживи, яко! тепер i3 замкнених скриньок
на смптя не мають змоги видобути!..»
Це вже зовс1м зворушливо, i якщо так дал! шде, то
дочекаемося незабаром пастирських лиспв у цдй спра-
Bi, а тод! громадяни благословенно! кра!ни муситимуть
заздрити щасливим воронам i курам, що !м навпь Hir
в’язати не в!льно, а не то ломити щелепи й насилувати.
Одним словом, Кат[олицька] акщя почала свою акщю,
а найб!льше д!яльност! виявив у н!й кат[олик] Заремба,
i зате, як прийде слушний час, матиме Вапкан нагоду
зал!чити його у сонм небесних достойниюв. Що таку
нагоду матиме,— це зовам певно, нав!ть коли б «Марш-
ське товариство молод!» 1 д!йсно згуртувало «загал мо¬
лод! без р!знищ стану, в!ку й полу», у що свято в!рить
«Поступ» 1 2 (11. XII 1930), закликаючи:
«Не схиляймо вниз прапора! Католицький прапор,
прикрашений хрестом, святими образами та жовто-бла-
китними лентами,— ось знам’я, в якому побщимо супо-
стапв св!ту».
М!цно написано, хоч не уявляемо соб!, щоб вилиза-
н! панич! з непоступового «Поступу» не посоромились
зайняти коли-небудь у процесп м!сце здевоплих куха¬
рок, аби нести мальовничого прапора. Та, звичайна
р!ч, не можемо вимагати в!д осв!чених людей, щоб сам!
в!рили в дурнищ i цим хвалилися на вулиц!. Прше те,
що щ нос!! прапора з святою фам!л!ею i не менше свя¬
тим Иосафатом мають у наших умовинах yci можли-
1 «Мар1йське товариство молод!» — католицько-нацюналктичний
союз, утворений у Львов! митрополитом А. Шептицьким з метою
широкого залучения в його ряди релшйно! молод!.
2 «Поступ» — клерикально-нац!онал!стичний журнал. Виходив
у Львов! з 1921 по 1939 р.
26
вост! мастурбувати 1 душ! молоденьких людей. Прихо¬
дить дитина до школи, i з перших же лекщй починаеть-
ся втокмачування в гол!вки узаконено! брехш. Ц!ла
галерея б!льш або менш кторичних ледар!в, ракалш,
пройдисвтв виростае в цих «онищах освпи» до величи-
ни нащональних геро!в, «валечних володар!в» 1 2 i «цно-
тл!вих крульових»3. П!сля десяти рок!в тако! муш¬
тровки молода людина перестае розумпи, де кшчаеться
розум, а починаеться безглуздя, намагаеться в!рити
в те, що грека i латина таки на щось здадуться,
спокшно слухае соковитих ештепв сво!х педагопв, для
яких слово «хам» е пльки невинним педагопчним
засобом (про це з таким захопленням писав нещодавно
(«Хам») Матпв-Мельник4. Отеля приходить «матура»5,
педагог удостоюе свого вихованця поданням руки,
вихованець напиваеться до безтями i, таки з похм!л-
ля, б!жить до папаш! Донцова або Галущинського
«шукати i д е!». За к!лька м!сяц!в надшний хлопчина
ходить уже з буком i каменюками за пазухою, вибивае
в радянському консулат! в!кна i в своему безприклад-
ному геройств! (про Мазепу, бач, читав!) побивав
у тршку старого Студинського6.
До реч!, цей нов!тшй Степан Камшований став знову
каменем преткновешя у невинному поход! зарозумь
лих байстрят до «найвищо! мети», 25 с!чня ц. р. (повь
домляють сам! байстрята) був днем !сторичним, бо
1 Солодувати, подразнювати.
2 Мужн!х, хоробрих.
3 Цнотливих корол!в.
4 Матеи в-Мельник — захцщоукраТнський буржуазно-нацюнал!с-
тичний письменник.
5 1спит.
6 Студинський Кирило (1868—1942) —хторик л!тератури. ГНслл
М. Грушевського деяний час очолював Наукове товариство !м. Шев-
ченка у Львов!,
27
щла кухня байстрят, з!брана в «академ!чному домЬ>,
знесла чергову китицю незвичайно войовничих резолющй,
що мали б виправдати боягузшсть зашмарканих бубе-
нят на терен! ушверситету i полпехшки. Перш усього
патрютичн! йолопи заявляють, що не визнають вибору
головою Н. Т. iM. Ш.1 акад. Студинського, як «запро-
данця й агента московського, тепер т. зв. р а д я н-
ського» (отже, немосковського) уряду. Це не все.
Майбутн! заремби, вонсул!, боднарович! i кравцеви до-
магаються, щоб Наукове т-во стало «всеукраТнською
академ!ею наук», якого головою мав би стати, розу-
м!еться, тато Донцов разом i3 своею шпаною. Це бу¬
ла б романтична принайми! академ!я — з червоною
л!хтарнею при вход! i рожевими ф!ранками у в!кнах.
Тод! щойно демошчний Дмитруньо причалив би до
свого берега i мав би щлком заслужений в!дпочинок, бо
адмшстращю шдприемства могла б виконувати !нша,
не менше фахова сила, наприклад М!лена Рудницька 1 2.
Та повершм до бубенят. У с!чн! 1918 р. Червона
гвард!я солщно перетршала загони зарозум!лих пани-
чик!в, що завзялися захищати «оабнячки» своТх заси-
ф!л!тичених папаш. Про це щойно сьогодн! довщався
миршавий «кв!т наци» i, глибоко зворушений величчю
свое!’ жертви, повщомив св!т за посередництвом газет,
що 30 с!чня ц. р. не буде з щеТ нагоди щлий день Тсти!
Славно, героТ ви наш!, великомученики вкраТнськ!,
пльки, може б, ви спробували так зо два тижн! не Тстонь-
ки; воно, може б, i черевця попухли, i копитка б застиг¬
ли, та зате пов!тря, хлоп’ята, пов!тря було би св!ж!ше!..
1 Н. Т. iM. Ш. — Наукове товариство iM. Шевченка, засноване
1873 року у Львов!, спочатку як лпературне, а з 1892 р. перетво-
рене на наукове товариство.
2 Рудницька Миена — буржуазно-нацюналктична д!ячка, го¬
лова «Союзу украТнок» у Львов!.
28
Що дихати тут i так важко, це вичувають, трапля-
еться, нав!ть Ti, що сам! наскр!зь протухли запахами
фаммшних бебех!в, що i’x вщдих несе нафталшом.
У «Новому час!», ч. 7 з 26 с!чня ц. р., пан Л. Нигриць-
кий, людина з с!мома обличчями (романтичним, еро-
тичним, кримшальним, фантастичним, клерикальним,
шотичним), редактор «Поступу», рецензент i критик
«Нового часу», вибухае статтею, яка е зойком розпуки
людини, що на наших очах стае сумлшням свого поко-
лшня, людини, яка так бажала життя, краси, глибини
i т. д., а тим часом:
«3 ycix щ!лин видобуваеться задуха, повзе до нас
i ломить нашу псих!ку: в кшотеатрах, на ф!льмах ба-
чимо глум або зогиджування, так р!дко тралиться тепер
побачити «Happy end» цей щасливий пощлунок, яким
кшчать сво1 несамовит! пригоди (десятки розбитих
авт, п’ять куль в грудях i дв! зал!зничш катастрофи,
не числячи трушв i пожеж) пара 1’деальних любчиюв...»
Дшсно, це таке зворушливе i так зворушливо напи-
сане, що мимохпь мусимо сшвчувати з нещасливим
критиком, який нав!ть на ф!льм! не переживав «щасли-
вого пощлунку» i не мае нагоди нав!ть на екран! бачи-
ти кул! в живот!, трупи i пожеж!. Що зробиш, пане
Нигрицький, виходить — yci чорти беруть уже стару
солщну культуру, а на вашу душевну муку е рада: роз-
бийте голову Боднаровичев!, Боднарович хай всадить
вам п’ять куль у жив!т, ошсля обидва шдпал!ть редак-
ц!ю «Нового часу», а тод! зак!нч!ть щ‘лу icTopiio щасли-
вим пощлунком «щеальних любчиюв». Це буде най-
кращий «Happy end», бо й так, б!гме, не вартуе вам
жити. Це буде принайми! творче «потрясения в житт!
наци», що про нього так розумно пише «Украшський
1 Щасливий юнець (англ.).
29
голос», ч. 4, 1931, у статт! п. з.: «За парию сильних
людей — Баль медиюв»:
«Бувають в житп наши потрясения, спричинюваш
внутр1’шшми або зовшшшми товчками, закритими або
явними вулкашчними процесами, що Тх жерело нахо¬
диться внутр! або зовн! духового оргашзму даноТ наци,
або теж одночасно i тут i там. У Bcix випадках ш
потрясения викликають змши духово-псих!чного облич¬
ия, а навиъ духового, так би мовити, краевиду дано!
нацн».
Хоч товчок у голову, що спричинив таке духово-
псих!чне потрясения в автора стати, мусив бути дуже
мщний, Bin не був мщшший за товчок, мало: смертель-
ний удар в груди «ворога», що його запод!яв унд!в-
ський посол Остап Луцький у соймовш бюджетов!й ко-
Micii в дискусп над бюджетом м!н. закордониих справ
у пам’ятний пчневий день. Справа бмып-менш така
(так сказав Луцький). Живе co6i у столиц! бельпй-
ськш росшська ем!грантка графиня (!) В1тте. Та це ще
шчого, коли б вона не забагла служниш украТнки. Все
було б гаразд, коли б не польський консулат, в якому
сказали графин!, що вс! украТнщ б!лыповики. (У цьому
м!сш пан Луцький побл!д з шляхетного обурення). Та¬
ка «пляма» на доброму !меш украТнськоТ нацн викли-
кала бурю ремств у м!льйонних масах украТнськоТ наци
м!ста Брюсселя, i тамошня Лепя украТнських нашональ
ст!в вислала до наляканоТ графин! депутащю, яка,
теля довгих переговор!в, урятувала добре !м’я наци,
i служниця за юлька день мила уже графськ! дол!вки.
(Тут вще-м!шстр Бек побл!д i похнюпив голову). Су-
проти цього пан Остап Луцький поставив внесок, щоби
з бюджету брюссельського консулату скреслити поверх
чотирьох тисяч золотих. (Б!дний консул!) Яка була
дальша доля бойового внеску — не знаемо, але читаемо
30
в «Дш», що Biiie-MinicTp Бек, розчавлений вагою по-
даних фактов, общяв на майбутне не задаватися лег¬
кодушно si служницями, а ундо-радикальний клуб у
сойм! здобув чи не найкращий листочок до лаврового
вшка заслуг сво’Гх перед народом. Маемо надпо, що по¬
сол Луцький, як промислова людина, поробить з брюс-
сельських подш належш висновки i займеться (для
добра народу, очевидно) експортом украТнських дТвчат
в Аргенпну. А впм, вш сам краще знае, як це зроби-
ти, осшльки навпь дос! цим не займався. Неймов!рна-
бо е сила роауму i гарт духу найкращоТ «еманацп» 1
народу.
1931
1 Злиття.
ЛИЦАР1 ЧОРНОК РУКИ
«Червона калина» не обмежуе свое!
д!яльност! видаванням книжок, обрахо-
ваних здеб!лыпого на !нтел!гентського,
др!бном!щанського читана. Регулярно
щороку восени з’являеться на книгар-
ських полицях сорокатий об’емистий «Ка-
лендар-альманах «Червоно! калини», що
його завданням е стати сконденсованим
дешевим кормом для масового читана.
Щоби дшти до цього масового читана,
фашистське видавництво користуеться
yciMa можливими для нього засобами:
через нацюнальну романтику до фаль-
шування icTopii, через живу ще тра-
дищю 18—19 рр. до мобшзацп ycix
сил реакцн проти влади трудящих, про¬
ти ненависно! КраТни Рад. Розв!ян! на-
дп i спод!вання на здшснення буржу¬
азно! державност!, в якш уся та «на-
щональна сметанка» мала б величезш
можливост! експлуатувати, хоч би у сшл-
щ з такими ж хижаками широкого свЬ
ту, багату кра!ну, з другого боку, соць
альний шстинкт, що приневолюе рщного
буржуйчика сторожко i з острахом сте-
жити за гр!зним для нього пролетар-
ським рухом, все це мусило зродити
й зродило скажену ненависть, яку т i л ь-
к и смерть зможе вгальмувати. У сво!й
безмежнш лют! туземш фашаки не цу-
раються стовщсотково! брехш та водно-
час у вибухах пароксизму безсильного
32
пиву виявляють Тнод! спльки щиросп, що можемо Тм
бути пльки вдячш за це...
ЗахщноукраТнськ! поди 1918—19 рр.» звичайно, в!д-
ходять у «альманахов!» на далекий план. 1м присвячуе-
ться лише деюлька сл!в пристойносп заради. Те саме
про «боротьбу» з деншнцями. Зате 9/ю мальовничого
календаря — це спогади про боротьбу проти робпниюв
i селян за жовто-блакитну УкраТну. 1хн!ми словами
це називаеться «боротьба за Неньку УкраТну проти
московсько-жид!всько-б!лыповицьких варвар!в Сходу,
що напосмися на неТ». Проте й Тм школи шкуди правду
дпи. Один з-пом!ж автор!в «альманаха» — геройський
сотник УНР Василь Раевський, що з небуденною в!два-
гою, коли каже: «ГИд напором шмецькоТ арми больше¬
вики вивпкали... Зор1ентувавшися (!), я поТхав уже
см!ло (!), з душевною насолодою (!), як побщник (?!),
з рожевими над!ями на майбутне, до себе додому...»
(стор. 27), у простои свого серця признае, що: «Наш
полк, замкть того щоб битися з в!ков!чним ворогом, по¬
чав бити своТх проводир!в. Згинуло тод! чимало гар-
них людей. Прийшлося воювати проти воропв Батьк!в-
щини, i своТх, i чужих» (стор. 27).
I сотник Раевський воював: «Ми вноч! пльки вдвох
з сотн. Гресем обеззброТли усю свою сотню; де шдсту-
пом, а де й силою, й замало сам! не пропали. Яка це
трагед!я» (там же).
Та не один лише сотник Раевський переживав таку
«трагед!ю». П. Решетило-Мицак сумуе, що «катастрофа
в Семиполках тшла, здаеться, за згодою i при помоч!
тамошшх селян, котр! вщносились ворожо до наших
вшськ» (стор. 60).
Чи «наш!» вшська вщносилися з такою ж ворож!стю
до своТх батьюв i брапв селян, на це також дае наш
автор в!дпов!дь:
3 832
33
«В I п. п. С. С. 1 не було дня, щоби не бракувало
15—20 стрЗьщв. ВтЗали вони в повшй зброТ, а в де-
ЯКИХ СОТНЯХ СТрЫЬЩ Просто В1ДМОВЛЯЛИСЬ виходити на
вправи» (стор. 62).
Що вт!кач! не вертали дом!в, як сотник Раевський,
на в!дпочинок, про це наш автор незабаром довь
дався.
«Наша розстрЗьна перейшла село, а за селом по¬
пала нараз у два вогш. Ззаду стр!ляли до нас тамошш
селяни, котр! взносились ворожо до нас, а спереду наш!
дв! чети, котр! звели бой з большевиками» (стор. 65).
«Друга сила, якою воювали (бЗьшовики.— Я. Г.)
з нами, це панцирки, а третя — таки наш! браття-селя-
ни...» (там же). На думку темного шдивЗа, вЗомого
з! своТх безчисленних майнрЗ!вських оповЗань-страхЗь
з «Червоного пекла», В!тал!я Юрченка, це були тЗьки
«рЗнесеньк! запроданщ’» (стор. 130), що, «збольшевиче-
ni, поскублять ззаду» (там же).
Важне те, що от! «запроданщ’» так довго скубали
жовто-блакитних лицар!в, поки ш не знайшлись одно!
днини «во всеоружении» в обшмах в!рних захЗних
союзниюв. Дал! йти було шкуди. Залишилось тЗьки
вислугов|уватись в!рним союзникам та розжовувати
образу, що и наше могутшй п’ястук украТнського роб!т-
ника й селянина. А розжовувати й проковтнути ТТ не¬
легко.
ЗвЗсЗя й безеила лють, i презирство пана до раба,
що посм!в визволятися з-пЗ панськоТ оп!ки.
«Я тод! перший раз побачив в!ч-на-в!ч проти себе —
«хама» (стор. 126),— г!рко жал!еться на свого това¬
рища по зброТ — селянина, що мав смЗив!сть пошутку-
вати над ним, панич Анатоль Курдидик, а його братик
1 В 1 шхотному полку ачових стрмьщв.
34
Ярослав з пафосом пакликуе до помети над збунтова-
ним «хамом» (стор. 105). 1х зненависть до револющй-
ного пролетар!ату доходить до меж, за якими починае-
ться д!лянка патологи:
«По дороз! минали мене уже лави большевиюв.
Таких поганих тишв, як тим разом, я школи не бачив:
скуласт!, з кирпатими носами, кровожадш i озв!р!л!
обличчя. Плащ! нарозпашку; кулеметш ленти з на-
боями через плече доповнювали !‘хн!й огидний, дикий ви-
гляд. Це були так зван! «таращанш». Рука судорожно
хапала за револьвер. Хоплося кликати вс! небесн! сили
на допомогу» (стор. 29).
I кликали, хоч, звичайно, не т!льки «небесн! сили».
Кликали шмщв, австршшв, румушв, француз!в, кли¬
кали усю м!жнародну буржуаз!ю на шдмогу, бо новий
переможний клас нещадно зм!тав з кону клас визиску-
вач!в. Не дивниця, отже, що до зненавист! приростав
страх, в!д якого ставало й стае моторошно б!лим
«героям».
«Перед моТми очима стоТть один большевик. Босий,
т!льки в шрвашй сорочш. В руках кр!с з! здоровим
штиком; за пазуху насипав набоТв i б!жить до нас...
Навкруги його гори большевицьких трушв, а вш жене
просто до мене... Я був не страшко; бачив всього
довол! i ще школи не злякався, а коли той чоло-
в!к-зв!р (!) доб!гав до мене — стратив притомшеть...»
(стор. 43).
За те все, за поразку, за пережитий сором, за втра-
чеш багатства й можливост! збагачуватись i галапа-
сувати, горить у сериях б!лих недобитюв жадоба помети,
що перед нею мусила б зблщнути кожна пацифша-
щя. Така соб! «украТнська щира жшка з голубиным
серцем» 1рина Шм!гельська-Климкевич з! здивуванням
питае:
3;
35
«Жалко вам конокрада (I), бмыновика i шшона?
Я б йому без суду голову скрутила!»
I, якщо пльки тралиться,— крутить голови. 3 на-
солодою згадують часи, коли була яка-така змога вби-
вати роб!тник!в, в!шати смьських незаможниюв (див.
В!тал!й Юрченко, стор. 136). Згаданий вище П. Реше-
тило-Мицак, що його в 1918 р. буржуазний уряд ЗУНР
моб1л1зував i вислав на сх!д на боротьбу з Червоною
ApMieio (тод!, коли польський фронт був зовс!м за-
хитаний!), з гордщтю оповщае нам, яку то почесну служ¬
бу сповняв уже 17-л1тн1м юнаком у золотоверхому
Киев!:
«При вишколюванш старшини поводилися з нами
гарно й людяно. Вчили стрмяти, розгортати розстр!ль-
ну та викладали всяк! военн! справки, а по двох
тижнях ми вже ходили на варту до головно! тюрми,
вщдалено! кьлькасот кроюв в!д наших касарень. Тюрма
складалася з трьох двоповерхових дом!в та була пере-
повнена всяким анарх!чним, збольшев!зованим еле-
ментом.
Я стояв на спйц! шд тюрмою юлька раз!в. Наказ
був строгий. Кожний вартовий мав щошвгодини давати
в повпря один стриг, а як хто зазирав через в!кно, то
в нього» (стор. 56).
Але не помогли тюрми, не помогли ix молод! й пат-
р!отичн! варпвники: «елемент» визволився i створив
жахливу для чорноТ брат!! «владу-потвору» (стор. 128).
Розбилися шжненьк! мрп... та все ж таки над!! зали-
шилися; нема, звичайно, шякого бажання добровмыю
зшти з кону icTopii. У 18-му й 19-му програли дощенту,
тепер минае 31-й, отож був час дещо передумати. I пе¬
редумали:
«Не був це час (1918.— Я. Г.) на касування прав
власносп й боротьбу з релшею та церквою. Не був
36
час — давати амн!ст1ю полп. зрадникам УкраТни, ani не
час на знесення кари смерп, бо ii треба було за всяку
щну» (стор. 8).
Та ми заспоко’1мо ix. Була тод1 захована й приватна
власшсть i пагпвна церква (гетьманат!), не було свободи
слова, не знесено в дшсносп й кари смерп. I — все одно
не помогло.
Не поможе й «Календар-альманах «Червоно! ка-
лини»...
1931
У Б1Л1Й ГАРЯЧЦ1
Була Паризька комуна, був генерал
Гал1фе, i було 30 000 розстрьляних роСЯт-
ник1в, ix жшок та дней. Було повстан-
ня боксер1в, i були десятки тисяч заму-
чених цив1л!зоваиою арднею киташцв.
Були ленсью розстрми, були масакри 1
на вулицях м1ст кол. Pocii. Були еврей-
ськ1 погроми, i гинули тисяч! нуждар!в,
що ix одинокою виною було те, що вони
евреТ. Була в!йна, i на галицькш земл!
повисли на щсарських шибеницях 20 ти¬
сяч селян, а в Ырмени зар!зали поверх
300 тисяч в!рменських злидар!в. Були
одчайгп повстання гноблених в 1ндп,
Араби, Cipii й Марокко, i десятками
тисяч гинули селяни шд бомбами носив
«культури окциденту». Був 1918 piK,
1922-й i 1930-й, та був у Болгарп 1923
piK i 30 000 селянських трушв, й, мабуть,
досить. В 1м’я чого? В 1м’я експлуатацн
ненажерливим катталом «своТх» po6iT-
ниюв, в 1м’я загарбання нових терешв 1 2
нещадного визиску, в 1м’я згиоблення
найменшого спротиву нещадно утискано!
й визискуваноТ бмьшостг
Звичайно, менппсть — пашвна бур-
жуаз!я — не буде co6i з цього приводу
псувати нерв!в. Це ж др1бницц про як!
не варто й не треба згадувати, i ви про
1 Катування.
2 Територш.
38
них Hi 3i шк1льних читанок, hi з твор!в лпературних
3ipoK буржуазп не довщаетеся. Це не було лайдацтво,
це не був нав!ть б!лий терор, це було лише звичайне
co6i «втихомирення непатрютичних чи диких ворохоб-
ниюв...»
Був 1917 pin, i був Жовтень. Експлуатована б!ль-
niicTb вшбрала владу у експлуат|уючо1 меншость Та
буржуаз!я затримала ще мщну економ!чну базу, i це
дало ш змогу боротися за!*ло \ вперто й довго, а союз-
ниюв виплекала co6i у великш частиш штелшенци
й др1бно! буржуазн. Спротив був одчайний, скажений.
Почалося вщ саботажу петроградських телефошсток,
скшчилося на дешкших i петлюрах. Не було засобу, що
ним не користувалася буржуаз!я в боротьб! з владою
Рад, i б!лий терор розшал!вся по шл!й територц
кол. Pocii. Не в силу було !м самим згнобити револю-
щю, покликали чужинецью армп, й почалася найб!льш
жорстока й безоглядна боротьба — класова вшна. Ста¬
новище влади Рад ставало усе бшьше загрозливим,
i ясно було, що проти гармат i скоростр1л!в з вилами
не шдеш.
На быий терор могла бути одна лише вщповщь —
терор червоний.
Переможно для пролетар!ату скшчилася громадян-
ська вшна, й почався мирний процес буд!вництва соща-
л!зму, що аж шяк не означав миру, бо хоч розбита
й ранена смертельно була буржуаз!я, вона не здавала
останшх позицш,— класова вшна не знав каштуляцп.
Союзники теж знайшлися, ними були куркул!, що в
колектив1зацн побачили свого невблаганного ворога,
й та частина штелшенци, що була зрослася душею й
плом з! старим свпом грабунку й визиску. Почалися
1 Завзято, наполегливо.
39
вбивства активних робпниюв, саботажна й шкщницька
робота агенпв кашталу. На це, звичайно, треба було
також дати вщповщь. Мщне становище влади Рад не
вимагало вщновлення червоного терору, отож було за-
стосовано кару, що, з одного боку, дала б змогу вину-
ватцев! виказати хоч др!бк»у добро! вол! бути корисншм
сусшльству, з другого ж боку — !золювати його на
якийсь час, i таким чином забезпечити буд!вництво со-
ц!ал!зму в!д ворожих рук.
В !м’я чого? В !м’я остаточно! перемоги визи-
скуваних над визискувачами, в !м’я здшснення стремлшь
трудящо! б!льшост! — безкласового ладу, золото! ери
людства.
Що на це буржуаз!я разом з !! агентами? Уже чо-
тирнадцять рок!в тривае невщома в icTopii людства
напнка, що не знае шяких меж, як не знае !х знена-
висть буржуазп до Кра!ни Рад. Теревеш про жахптя
«червоного терору» чотирнадцять уже рок!в не вгавають
на хвилину, i в них найбмьш безсоромна брехня пере-
лщитовуеться з буйною уявою першого кращого черно¬
сотенного писаки. А тут для «Червоно! калини» зав-
дання першо! ваги.
«В Усевлощ ОГПУ та втеча зв!дт!ль»— ось шдза-
головок «Пекла на землЬ>, що в нього вперто наказуе
в!рити автор цих «спогад!в» В!талш Юрченко. Як ви-
ходить,— колишшй бьлобандит, що теля програшу зодя-
гае маску й, ставши радянським службовцем, запекло
й поелгдовно бореться з ненависним ладом, послуговую-
чись при цьому ycieio безеоромною гнучюстю м!щуха
з «хитрих малороав».
Та «забава» тривае трохи задовго, й жовто-блакит-
ний герой опинився, як пише, на Далеюй П!вноч! в та¬
бор! штернованих. Там знаходить багато свое! брат!!,
душогубщв, злодив та розтратниюв. Тут починаеться
оповщання про нечуван! страхптя, а на стор. 117 опи-
40
eye картинно спалення живцем на костр! трьох !нтер-
нованих, хоч, як самий уже признае; правда, не бачив
я сам, та оповщали таке. Влада була, за Юрченком,
трохи не виборна, тобто складалася здебмьшого з самих
арештанпв, i вони саме якнайбьлып безоглядно вщно-
сяться до свого товариства. А товариство вгдомо яке,
надзвичайно мало товариського в ньому; найб!льше ще
його у «блапв» (злодив). Було таке, що уюлькох уби¬
ли ведмедя. Його хопли подьлити м!ж загалом, та на
що ж тод! шляхетний «!ндив!дуал!зм» автора й йому
под!бних:
«Хопли суч! сини (!) забрати ведмедя й потрошити
на пункт!. Ми вперлися не дати» (стор, 97).
Для характеристики автора як представника оцього
«лицарства», що з таким «геройством» боролося за
«неньку», цього р!шуче мало. Напередодн! роковин Лют-
нево! революцп в!н, запеклий контрреволющонер, скла-
дае вже тези, читае доповщь, а на Перше травня вь
тае роб!тниче свято. Захоплено звеличуе великодне
свято й плаче над долею поп!в, та це не перешкоджае
йому в той же час влаштувати противеликодшй день.
За т! вс! «заслуги» стае наш зручний лицар, як подае,
«виховником» i в першу чергу умовляе «блапв», що
застрайкували, шти на роботу й за те, як самий у щи-
рост! признаеться, д!стае в!д них «по шиТ». Та ця ро¬
бота не вдовольняе патрютичного лицаря, й вш щотиж-
ня складае ще «довжелезний зв!т про пол!тично-мораль-
ний стан пункту» (стор. 119), бо, як каже, д!став зав-
дання «систематично пильнувати за кожним в’язнем»
(стор. 187).
Хоч якою ясною уже е для нас постать автора, вш
у чванькуватосп позуе на мислителя й, малюючи «чер¬
вой! страхптя», глибокоумно питае:
«Що робиться, во !м’я чого?!» (стор. 152).
41
А хоч би й для того, шляхетний пане Юрченко,
щоби св!т ширший, вьльшший i чиспший став, щоби
менше на ньому плазушв-галапащв, що Тх «полпично-
моральний стан» р!вняс Тх з вошима, що про них так
проречисто казав трохи вщважшший за вас Савшков:
«Знайдеш вош — убий ТТ!»
Bin був людина послшовна й запод!яв самий соб!
смерть. Ви, пане Юрченко, i ви, Панове з «ЧервоноТ
калини», менше «лицарсью», i ви сам! цього не зробите.
Отож...
В !м’я цього, Панове.
1931
HI, НА СХ0Д1-МИ!
Епоха фшансового кашталу — кшце-
ва епоха розвитку каштал!зму, що в шй
вш доходить до вершин розцвпу й сил
та водночас до меж, за якими кшчаеть-
ся кап!тал!зм. РуТнницьк! сили, що за-
кладеш в самш будов! каштал!зму, ви-
ринають тод! з особливою яскравктю
й мщпими тенетами обплутують бур-
жуаз!ю з ycieio ii економшою, з щлим
Ti господарським i полпичним життям.
Свпова вшна, що була неминучим i при-
родним наслщком розвитку кашталк-
тично! системи, лише прискорила повне
заламання каттал1зму. Могутнш зр!ст
рев. руху пролетар!ату всього св!ту, бо-
ротьба колошальних народ!в проти !мпе-
р!ал!зму та факт !снування держави
трудящих — Радянського Союзу,— все це
незвичайно загострило й поглибило кри¬
зу кап!тал!зму й до решти в!др!зало
йому Bci шляхи у майбутне. Буржуазш
економкти й ф!лософи забили на спо¬
лох, i деяк! з них, побачивши жахливу
дшсшсть, налякалися ii* й кинули гас¬
ло— назад! Машиноборство й заклики
повернути до господарського л!берал!з-
му, до господарки крамар!в, до життево-
го прим!тив!зму — ось розпучлив! нама-
гання наляканих теоретик!в буржуазц
повернути назад колесо icTopii. Та небез-
пека загину надто реальна, щоби давала
час i змогу поважно займатися цим
43
безглуздим, до реч!, теоретизуванням. Надто дорога кож-
на хвилина, й кожну хвилину треба використовувати
на те, щоби зброггися до останньо! нещадно! боротьби,
бо без боротьби нема каштуляцн, буржуаз!я мусить
i буде боротися до загину, хоч немае перед нею шяких
шлях!в, i майбутне ii зовам безнадшне. Та за кож¬
ну хвилину життя, що !й лишилося, вона буде за!ло,
до останньо! крашп кров! боротися, особливо коли
цю кров муситимуть за не’! проливати робпники й се-
ляни.
Збройний виступ проти СРСР як единий вих!д !з
кризи,— це гасло лунае в останшх часах 3i сторшок
yciei буржуазно! преси, воно знаходить живий вщгомш
i в л!тератур! фашизму.
На книгарському ринков! з’являеться усе бмыие
«твор1в», що !х завданням е переконати читача, що ко¬
ренем усього лиха е робпничо-селянська кра!на й що
ильки шляхом !! знищення, шляхом всталення дикта-
тури буржуазн можна зломити кризу й врятувати «св!т
культури й цив!л!зацп» в!д загибел!. Н!яким засобом
буржуаз!я не погордуе, аби лише дшти до ц!е! мети.
Вона, що недавно ще чванилася культурою гуман¬
ност! й свободи, сьогодш голосить прих!д нового
середньов!ччя i в !м’я цього середньов!ччя славословить
свпогляд голодного загнаного вовка, що його манить
i вабить запах св1жо! кров!. Скривавлений п’ястук — ось
символ фашизму, символ класу, що йому лишилася одна
попха — «почесно» загинути.
У цьому фронт! м!жнародного фашизму передов!
позицп займае зах.-укр. буржуаз!я. Пригноблена кризою
й конкуренщею чужо-нащонального кашталу, вона, всь
ма засобами поборюючи роб.-сел. рух на зах.-укр. зем¬
лях, сливе вс! сво! над!! звертае на Дшпро, де зараз
диктатура пролетар!ату не дае !й змоги розвинути свого
44
експлуататорського хисту. Пох!д на Сх!д, повалення
робпничо-селянсько! влади й встановлення диктатуры
«свое!» буржуазп — це на сьогодн! молитва зах.-укр.
фашиспв. И голосять на вс! лади: йнакше «Д!ло», йнак-
ше «Громадський голос», та все воно вводиться до од¬
ного: дико! непогамовано! зненавист! до прол, руху й до
СРСР.
ГПсля штервенцшних «ревеляцш» пройдисвпа В. Юр-
ченка появився нещодавно новий «тв!р», на цей раз
якогось 1вана Черняви, що дос!, здаеться, писав ли¬
ше принапдн! любовно-сентиментальн! Bipini до «Не-
д!л!» й «Зиза». Та коли довелося п. Черняв! заговори¬
те про КраТну Рад, пропала кудись уся сентименталь-
н!сть i показав пазури оскажешлий класовий ворог, що
прагнув би у мор! сл!з i кров! затопити новий св!т, св!т
переможного пролетар!ату.
«Сила (добрий п’ястук) — це найб!льший апостол
правди й науки»,— розумуе в своТй книжщ Чернява,
й хоч мало в н!й правди, а ще менше науки, вшзнаемо
п’ястук, п’ястук надшного, повнокровного погромника,
що класову зненависть маскуе нащональною ворожне-
чею до «Москви».
«Ф!льм прийдешнього» Черняви — це пов!сть про
майбутне, таке майбутне, яким хот!ли би його бачити
украТнськ! фашиста.
Отож д!я вщбуваеться на УкраТ.н! вже шсля пова¬
лення роб!тничо-селянськоТ влади. Чорнява валить и
руками роб!тник!в з Дшпрельстану, проте про подроби-
щ цього «повстання» в!н не розписуеться, бо на це
уява фашиста надто слабка. Довол! цього, що роб!тники
власними руками збудували для буржуазп випдне гн!з-
дечко, й оце на Дншрельстан! раз у раз вщбуваються
бали для елегантних пан!в i панночок. I бавляться ж
вони розюшно:
45
«У б|уфет! обливали когось вином. Якась шмфа пи¬
щала дуже тонким (поети кажуть: ср!бним) голосом.
Ii давив грубий адвокат у стро! римського сенатора.
Б!ла Афродпа робила око до Сатира на другш сторон!,
що дискретно ховав за себе xbict» (стор. 30).
До вподоби черняв та грубих адвокапв побудовано
й Дншрельстан-мгсто:
«Куполуватий будинок пошти.
...Ряд великих шиб ресторану «Байда». Там попи-
суються звичайно тапшористки з Гат...
...Театр «Добрий веч!р» вибудуваний у грецькому
стили Збоку «Театральна». По думщ Серия, знамените
Micue на карти.
...Площа св. Юра...
На тонкш колош святий Юр...
Старшинська школа» (стор. 37—38).
Та на цьому кафешантанному pai мрп фашиспв-
ського ледаря не кшчаться. Переможний фашизм дома-
гаеться св!жоТ поживи, св!жоТ кров!. До цього вш го-
дуе в казармах щлi лепони рубак, що пльки того й праг-
нуть, щоби шти вшною. Звичайно, на Москву. Ц! repoi
страшенно нудьгують без р!зш. «Нудно. Можна вв!рва-
тися. За в!кном невиразно. Грицько розложив руки.—
Пся крев, я пльки зиркаю. Та тут вже заносить чи-
мось.
Заносить...» (стор. 12).
«Заносить», звичайно, тим, що найб!лыпе манить
сп’яшлого в!д запаху кров! погромника, який ще й бу-
дуе свою жовто-блакитну естетику.
«И дивно, не добачають краси в пошарпашй чужш
земл!, в упокореному ворогов!, в пустир!, смердячому
чужими трупами» (стор. 49).
Хоч як автор бажав би побачити цю «красу» таки
зараз шд носом, проте в!н мусив поки що вдоволитися
46
уявою. I його уява працюе. Bin весь свш св!тогляд
скупчуе в Крукевич!, таемничому винахЦников!, що ви-
найшов машину-потвору, яка нищить усе на своему
шляху.
Цей гешальний винахщ стае в пригод! фашиспв-
ськш «неныи», бо вона, невдоволена з границь по
Терек i Ворошж, прагне загарбати Касшй i Волгу.
Починаеться вшна з Pocieio, де, зпдно з задушевним
бажанням автора, воскресла вже царська влада. Почи¬
наеться вшна, й жовто-блакитш рубаки «борються» ме¬
тодами, що Тх юльканадцять уже роюв проповщуе
Дмитро Донцов:
«Нел1ток-д1вчина лежала, зшнувшись через nopir
в каблук, з розбитим черепом, що сикав застиглими
струйками кров} аж до nir Лицаря.
Bin П1дняв (?) ii за сорочку вгору.
— Оця дитинка — шсля ммьйошв наших перша чу-
жа. Певно, шлялась пом!ж ноги стрмьцевГ так i коп¬
нув у череп. Що ж у им дивного?» (стор. 81). 1
У вкпьних в!д таких геройських подвипв хвилинах
жовто-блакитш лицар! ур!зномаштнюють co6i час ось
такими глибокодумними розмовами:
«Грицько довбав у носГ
— Значить, держала тебе здалека?
— Hi,— говорив ображено Юрко,— так пхалася на
мене, як твоТ кокоти з 6apiB...
— Но,— витягав руку Грицько,— не смаруй ii. Як
держала тебе здалека, а була молода й гарна, то зна¬
чить, що держала когось другого зблизька...
Юрко плював на cipy стшу й вщвертався» (стор. 113).
Надовбавшись у Hoci й оплювавши достоту стши,
repoi, що, до реч!, разом i3 автором виявляють непере-
щчний дотеп i правдиво великопансыН манери, беруть-
ся до пращ:
47
«1ван прислвся.
— Що граемо?..
— Фербель за короткий. ПНстдесят пнсть.
— Вйо...» (стор. 116).
А впм, лицар! могли спокшно разом i3 автором
довбати в Hoci, бо оцей гешальний фашиспвський вина-
хщник, назови! наче скошйований 3i свого предтеч!
Дмитра Донцова, пускае в рух чудесну машину, що
торощить ворожий фронт i незабаром руйнуе дощенту
Москву. На саму згадку про це огортае зашненого
фашиста пожадлива гарячка, й в!н уже диктуе умови-
ни миру:
«1. Московщина в!ддае УкраТн! вс! замешкал! укра-
Тнцями земл! на швдень в!д Корещва, Курська, Воро¬
нежа й Саратова, включно з цими м!стами.
2. Схщна границя УкраТни йде р!кою Волгою в!д
Саратова вниз, ошсля захщними берегами Касшйського
моря до устя р!ки Юрту.
3. Московщина в!ддае Украгн! Micro Грозне, враз
зо вс!ма йому приналежними копальнями нафти.
4. Московщина признае Зелений Клин як украТн-
ську колонпо й очистить Ti до с!мох дшв зо сво’Тх вшськ.
5. Московщина оплатить до року вс! военн! в!дшко-
дування.
6. До останнього реченця сплат остануть в м!стах
Калуз! й Тул! украТнськ! залоги» (стор. 190).
Звичайно, в пор!внянн! з такою блискучою перемо-
гою, все !нше, що д!еться в приголомшуючш noBicri 1ва-
на Черняви,— др!бниця, хоч не зайвим буде ближче
познайомитися з ycieio глибиною свпогляду фашиста.
Покористуемося думками автора, щедро розсипаними
по книжщ в афоризмах.
«Все прир!внюйте сусшльшсть до м’яча. Як не
покладете його, все буде верх i долина. Одначе хай
48
не лежить ця долина в болот!!» (шляхетний Черня¬
ва—Я. Г.).
«Не будьте прихильником р!вноправност! жшок. Це
е фальшивий крик моди, що дктався до нас В1Д шших.
Це перш за все кривда для самих жйюк». «Св!т жшки
в!чно буде обмежуватися до шмшки, горшюв i шдозрю-
вання мужа чи коханка».
«Свинство школи не шкодить. Варпсть народу е по-
д!бна до вартосп пса. Bin е тод! добрий, як е злий».
«Вдарте когось долонею по лоб!, вш хитнеться;
вдарте буком, в!н сяде.
Про це саме йде мен!».
Про це саме йде й нам. Сядете, Панове черняви,
донцови й К°, сядете, й не встанете, й не будете грати
в пистдесят нпсть на Дншрельсташ, не будете будува-
ти на ньому публ!чних дом!в !з танцюристками з Гат,
й хоч як бажаете, погромники ви щиро вкраТнськ!,
хлебтати кров трудящих i гвалтувати 1хн!х доньок,—
мщно сядете й ляжете, щоб не встати. А поки що жийте
солодкими мр!ями, що мр!ями так i залишаться.
Так! думки прийшли нам «в транс! читання» (стор. 85)
вашо’1 пов!ст!, жовто-блакитний пане Черняво.
1932
4 832
НЕВ1Д0МИЙ ПЕТРО
Як i кожного року, «Календар-альма-
нах «Червоно! калини» (на 1932 piK)»
i, як у кожному з цих календар!в,
так i в цьому, кожна сторшка кричить
про кров i про безкраю зненависть обох
свмв, обох клас!в. Альманах «Червоно!
калини» задихаеться в!д зненависп, в!д
класово! зненавист! до трудящих.
На 143-й стор1нщ, десь трохи не
на самому к!нщ об’емистого календаря
заховався невеличкий спогад, всього на
дв{ стор1нки: «Л. Веринський. Над Це-
швкою».
Кров! у ньому мало, а радше, зовс!м
!! немае. Автор починае спокшно, без
пафосу, без вигук!в, отак просто:
«Цешвка — невеличкий полчок, який
випливае в Ценев!, недалечко Конюх,
i npoTinae вузькою долиною в сторону
Потутор, шд Бережанами, де впадае до
Золото! Липи».
Це була весна 1917 року. «Були то
часи багал на радкш поди».
«Тод! на фронт! появилося «братан¬
ия» (обов’язково в лапках! — Я. Г.),
i в!йна ставала для УСС 1 без зм!ст)у».
«На фронт! затихло. Часами лиш
артилер!я зводила двоб!й або перестрь
1 УСС — «УкраТнсыИ 6чов1 стр!лыц» (усу-
си), буржуазно-нацюналктичш вгёськов! загони,
що були на боц1 австршсько! apMii проти Pocii
шд час першо! св!тово! вшни.
50
лювалися польов! сторож!. А вечорами в окопах по
тамтому бош починалися сшви. Наш! в!дпов!дали.
Звичайно виходив якийсь невщомий Петро на окопи
i затягав украТнсы<|у шсню — довгу, протяжну. М’який
його баритон котився в!дгомоном по л!су, заслухашм
у казку весняноТ ночь
— Гей, Петре!.. — гукали йому з нашого боку.
Петро в!дгук|увався. Пщходив крадькома на наш
б!к — н!с газети. Перш! украТнськ! газета... Яка то ра-
д!сть!..»
Була весна 1917 року, було братання, перш! украТн¬
ськ! газети, й був Петро з тамтого боку, Петро, що ста¬
вав на весь р!ст над окопами i затягав украТнськ! nicni,
довп i протяжш. I бмыне про Петра Hi слова. Був та¬
кий Петро, i сшвав, i носив газети в строенью окопи.
Була рад!сть, i пан Веринський забув у радощах про
нев!домого Петра з тамтого боку.
На фронт! над Цешвкою стояли с!чов! стрьлыц. Бу¬
ли м!ж ними старшини й була мужва — стр!лецтво. Вщ
того часу пройшло п’ятнадцять рошв, i був час забути
не про одне. Mir пан Веринський забути про Петра,
могла про нього й мужва стр!лецька забути. Та вона
не забула. И не лише тому, що Петро сшвав i прино¬
сив украТнськ! газети. Були над Цешвкою отамани,
були сотники, KypiHHi й чотар!, i в багатьох is них були
на грудях блискуч! медал! й хрести, й про багатьох i3
них забули. А Петро, звичайний co6i Петро, пару¬
бок is ПолтавськоТ губернп, залишився назавжди в ТТ
пам’яп.
Нещодавно мен! довелося зустршутися з колишшм
стрщьцем УСС, що навесш 1917 року стояв 3i своею
сотнею над Цешвкою. Bin читав червонокалишвський
спогад i шкодував, що пан Веринський так мало на¬
писав про Ti часи.
4
51
В цього стр!льця була добра пам’ять, i Bin особливо
добре пам’ятав Петра. Коли оповщав про його долю,
оч! в нього заккрилися, i я був певен, що вш про це
школи не забуде.
Стршець з-над Цешвки розпов!в мен! про те, про
що промовчав альманах «ЧервоноТ калини».
* * *
«Був уже третш р!к вшни, й ми ще не бачили ii кш-
ця. Та ми слухали своТх старшин i, коли був наказ,
кервавилися. Hami лави з кожним мкяцем i з кожним
тижнем рщшали, та ми знали, що боремося з царською
Роскю, з тюрмою народ!в i трудящих, i ми билися до
останнього, хоч усе часпше оглядалися назад i тод!
почували, що i в той б!к зростае наша глуха ще тод!
i затаена лють. Наш! оч! щораз краще бачили, й ми
розум!ли щораз б!лыие. Невеселий, похмурий ставав
стр!лецький люд, i туга в нього росла, в кого за домом,
в кого за р!днею, а в ycix за чимось таким, про що тод!
лише на сумних шчних вартах несм!ливо й недотепно
то думали, то мр!яли. Це був березень, початок берез-
ня 1917 року.
Одного дня, у тому ж мкяц! березш, ми задивили-
ся на pociftcbKi окопи. У триста метр!в в!д нас був
незвичайний гам!р. Ми не знали, що це таке, й дивува-
лися. Ми дивувалися також, коли на Т’хшх дротах хтось
завкив коруговку L Вона була червона. Ми мовчки
стояли й бачили, як вздовж Тхшх окошв хтось розвь
шував усе нов! коруговки, й незабаром нам у очах було
червоно.
Лише другого дня хтось сказав, що у них рево-
лющя.
1 Прапорець.
52
Ми великими гуртами юрбилися в окопах i щлими
днями виглядали на сх!д i наслухували. Настали м!сяч-
Hi ноч{, й тод! нам хоплося сшвати. Ми й затягли од¬
ного вечора «Ой м!сяцю-м!сяченьку». Хтось виглянув
i сказав, що рос!яни повилазили з окошв. Ми поста-
вали навшпиньки й побачили за росшськими дротами
юлька постатей, що непорушно стояли, немов заслуха-
лися в нашу шсню. Тод! ми ще мщшше, з шлих грудей
засшвали, й коли скшчили, мкяць котився за обр!й.
Ми глянули ще раз у той б!к. Теми! постат! i дал! сто¬
яли, хоч п!сня прогула й було тихо. М!сяць св!тив ще,
i прищл був гарний, та щхто з нас не наважився стрЬ
ляти. Ми дивилися й наче чекали чогось. Нараз хтось
з-пом!ж них засшвав. Була така тиша, що ми чули сли¬
ве кожне слово. Це була украТнська шсня «Ой у луз!,
та ще й при берез!, зацвела калина». Сшвав в!н один,
а в глибин! Тхн!х окошв шдсшвували хором.
Ми були зачудован! й сшвом самим, i тим, що вш
був украшський, i що його шдхопили росшськ! окопи.
Ми нараз вшзнали, що там, за ворожими дротами, наш!
брати, й ми знали вже, що в них зненавист! до
нас немае,— як не було И до них i в нас. Ми хот!ли
сказати Тм це й разом з ними засшвали. Коли замовкли,
м!сяця вже не було, i тод! ми почули той самий голос,
що вперше затягнув «Ой у луз!...»
— Товарищ! стр!льщ, ану ще яко!!
— Ти хто? — гукнув хтось з-пом!ж наших.
— УкраТнець! 3 Полтавсько! губерш!. Петром мене
звати, товарищ! стр!льщ!
Була штьма, та ми бачили високого Петра й солдат-
ську юрбу, що висипала з окошв. Н!хто з наших не
знав, що його питати б!лыие, й наступила мовчанка.
— Товариш! стр!льц!! Ми не стр!лятимемо на вас
б!льше, бо в нас ре-во-люшя I царя вже в нас немае,
59
i пан!в, товарищ!, не буде. Ми не стр!лятимемо на вас
б!льше. Хай живе, товарищ! стр!льц!, револющя!
Ми й тод! мовчали, i лише хтось !з нас, кого й не
помнили у темряв!, пукнув: «Хай...» — i ув!рвав. Надто
мало ми думали дос! й надто багато взнали цього
вечора.
Трохи не до самого ранку шум!ло в наших окопах,
мов в улп. Ми побудливо1 балакали й сперечалися.
Пщстаршини були Tiei' гадки, що Петра послала рос!й-
ська команда, щоби заманював стрьльшв у полон. Ми
не могли в це пов!рити й з нетершнням чекали другоТ
ночь
Увесь наступний день було на фронт! наче маком
пос!яв. 3 рос!йського боку нав!ть артилер!я замовкла.
Ми вже не боялися куль, см!ливо виглядали з окошв
i шукали очима Петра. Увечер! ми знов почули його
голос i отак на триста метр!в в!ддал! вели м!ж собою
розмову. Ми почували, що кожне його слово западае
в душу; так! його слова були близьк! й зрозумип
i спльки вони говорили, ск!льки не сказало нам усеньке
наше життя. Ми були св!дом! того, що вштепер усе шде
шшими шляхами й шо вщтепер ми стасмо як!сь зовс!м
не т!, що вчора, й що такими вже школи не будемо.
Ми слухали, як говорив Петро, й, коли оглядалися
назад, завважали, як похмуро й насуплено дивилися
на нас стр!лецьк! старшини.
Ми хопли зштися з Петром i зговорилися з ним,
що зшдемо утрьох без кр!с!в до р!чки Цешвки, ix також
трое мало бути.
Як стемшло, вони вже чекали. Ми вперше побачили
зблизька Петра. Bin був молодий, кремезний i гарний.
Ми, як i вчора, довго говорили з ним, i вш говорив усе
1 Збуджено.
54
те саме, i хоч ми не вперше чули його, слухали й не
могли наслухатися.
На другий веч!р було нас бмьше i з цього боку,
i з того. Ми вже перекидувалися дотепами, реготалися й
обмшювались харчами. Вщ тих д!ставали хл!б i сало, Тм
давали мщний австршський рум. А Петро не Тв тод! й
не пив, хоч старшини посилали йому найкращий рум.
Старшини защкавилися Петром, i не лише тому, що
Петро приносив украТнськ! газета. Ад’ютант полковника
Юкаля Воютицького теж виходив над р!чку й теж уваж-
но слухав сл!в Петрових. Отеля вщходив до старшин-
ськоТ землянки, й там ушвголоса довго про щось гово¬
рено. Ад’ютант ВоютицЬкий покохав Петра i став ви-
носити йому дарунки, в гост! до себе просив. Та Петро
вперто вщмовлявся, й коли, було, тицьнуть-таки щось,
вш i3 nocMiniKoio звертався до товариппв своТх i казав:
— Я не хочу, а ви, хлопщ, бер!ть, коли вгощають.
Твердий i впертий був Петро i вперто й твердо
говорив, що крайня пора покласти край в!йн! й заключи-
ти мир робпничо-селянський. М!ж нами були робпники,
а ще б!лыпе було селян. I не було тод! м!ж нами, либонь,
н! одного, що не бажав би цього миру. Петро знав це
й казав тод! про те, що не можна шяким робом замири-
тися, не скинувши царя, й що лише цар i пани вшни
хочуть, i що вони школи доброх!ть на роб!тничо-селян-
ський мир не погодяться.
Ми слухали, думали й все сильшше стискали Петро¬
ву руку й руки його товариппв. Все те бачили й знали
старшини, й вони знали також, що шяким чином не
вдасться Тм звабити Петра в окопи. Все чаепше радив
з ними раду ад’ютант Воютицький, i, мов тшь, ходив за
ним комендант скорострьла 1 Турок.
1 Командир кулемета.
55
Я немов вщчував щось погане, наче вичитував його
з старшинських очей, що все б!льше й б1льше темшли.
Мкячними ночами лунав по полях за р!чкою Петр!в
молодий, гарпий голос, i я боявся, щоб не замовк Bin
часом, i щоб не вшйшов кудись Петро з товарищами.
Я полюбив Петра й зненавид!в вшну, i коли б ii хтось
забажав привернути, я б перший направив швку в його
груди.
Починалася буйна i запашна весна. Ми кожний день
сходилися з солдатами, й вони заходили в напп окопи.
Не заходив лише Петро. Bin уже вдосвпа перший стояв
на умовленому Micui над р!чкою,й чекав нас. Так було
щодня, так було i в цей пам’ятний день.
Раншм ранком ад’ютант Воютицький викликав чо-
тирьох стрьльшв i шшов з ними над р!чку. Ti з-пом1ж
нас, що не спали вже, бачили, що Петро стояв уже
на своему Micui разом з трьома товарищами й говорив
з нашими, звертаючись здебмьшого до стрьльшв. Я стояв
тод} поодалш скорострма, й мене дивувало, чого
це сьогодш десятник Турок сидить бмя нього й навол{кае
кулеметну ленту. Я глянув у 6iK р!чки. И стрмьш,
й солдати жваво балакали посм!хаючись. Т!льки Воюти¬
цький оглядався щохвилини, наче шукав чогось очима.
У цю мить я почув !з скорострма один пострм. Воюти¬
цький щось схвильовано скомандував, напп стрмьш
метнулися назад, i в цю ж мить зацокопв скоростр!л.
Я бачив широко вщкритими очима, як солдати попа¬
дали, мов тяжю мухи, в р!чку, й ильки Петро, Петро
поповз до трави й витягнувся.
Ад’ютант Воютицький насунув мазепинку на чоло
й no6ir до землянки. Коли я оглянувся, бмя скорострь
ла теж шкого не було.
Стрмьщ виб!гали з землянок i, бл!д1, дивилися в б!к
pi4KH. Поим шшов м5ж ними шум. Ми збивалися
56
в гурти, вимахували п’ястуками й говорили-плювали
гшвними словами. Кривда, жаль i зненависть ходила
пом!ж нами, й, озброен!’ до голов, ходили пом1ж нами
гр!зш й понур! старшини. Ми в цей день довшалися так
багато, i водночас так мало ще тод! у нас було таких,
що знали б, що робити. Жив!, здоров! й горд! ходили
пом!ж нами старшини...
Цього вечора, й другого, й третьего н!хто не сшвав;
н! по тамтому боц!, н! по цьому. Хтось гукнув серед ноч!:
«Петре!»
— Петра нема! Ваш! вбили!
Ми мовчали на те, й т!льки хтось ледве чутно в!д-
пов!в:
— Це... не ми! Це... мадьяри.
На другий ранок над р!чку н!хто не вийшов. Зараз
шеля свят нас перевели шд Конюхи».
Спльки опов!в стркчець про Цешвку, 1917 р!к i Пет¬
ра. Трохи б!льше, ашж пан Веринський i «Календар-
альманах «Червоно! калини». А вт!м, не до самого нам
Петра. Петр!в тод! було багато, тепер ix теж чимало.
И те, що вони стають зараз у весь св!й р!ст, мутить
розум к!кал!в i воютицьких. Вони готовлять день i н!ч
на Петр!в гармати й скоростр!ли й вони вбиватимуть
Петр!в, як собак, поки матимуть змогу ходити м!ж ними
жив!, здоров! й горд!.
Петро говорив, Петро сшвав про революц!ю.
1932
CTA6M0 В РЯДИ!
Останш роки були роками посиле-
ного наступу реакци, назадництва та фа¬
шизму в щлому каштал!стичному св!тЕ
Наступ цей розвинувся на наших зем¬
лях, на нашому, лиературному, вщтинку,
тут з!мкнулися ряди явно фашистських
письменниюв кравцевих та лип. Примкну¬
ли до них хитк! швл!берали i3 варшав-
ського «НаЗ|устр!чу». Стала Тм на пом!ч
нашоналктична агентура, що перебува-
ла в рядах пролетарського письменства:
ярани та дмитрини. Прилучився до них
не один запроданець, що кривить душею
ради б!лого хл!ба буржуазних видавщв.
Окремими в!дд!лами, але единим фрон¬
том вдаряе на нас нащонал!стична, фа-
шистська лпература.
Цей фронт — то фронт буржуазп,
фронт класових воропв украТнського
трудового народу. Bin звеличуе тих, що
запродували украТнський народ, що жи¬
ли потом та кров’ю трудящих. Bin сла¬
вить лицар!в панщизняно! доби, що на
них кривавились сотки та тисяч! кр!па-
к!в. Bin оповщае брехлив!, солоденьк!
казки про добре серце рщних дуюв та
куркул!в. Bin захоплюеться «енерпею»
шдприемщв, що багап’ють на нужд} та
голод! роб!тник!в. В!н боронить визиску-
вач!в, кровосос!в, п’явок.
Цей фронт — то фронт вдержання
мае у темнот!. За ним стоять чорн! круки,
що в!д bi’k!b жирують на темнот! та непросв!ченост!
робочого народу. Bin повяий погорди для «хама», що
лише тод! варт похвали, коли вм!е слухняно голодува-
ти та своТм трудом вможливлюе краще життя вибранш,
панськш «ел!т!». BiH ширить в масах отрую шовь
шзму, зв!рячо!‘ нацюналктично!’ ворожнеч!, щоби своТм
цькуванням розбити ix сшльну боротьбу за краще
завтра.
Цей фронт — фронт вшни, фронт нашонально! уго¬
ди та запроданства. Англшськ! торговца зброею, нафтою
та людським гарматним м’ясом, штаби г!тлер!вських
военних палпв та ix союзниюв — то вдохновител! поезп
маланююв, критики лип, фьлософи донцових. Скаже-
ньлим !з ненависп до робиничо-селянсько!’ Украши
чернявам сняться бари i танцюристки на Дншрель-
станП
До боротьби проти того фронту, фронту фашизму,
нащонал!зму, оборони визиску та нужди мае, стаемо ми,
молод! письменники, д!ти трудящих мае.
Хочемо нашим пером боронити справи наших бать-
к!в та брапв, селян та робпниюв зах!дноукра!‘нських
земель! Хочемо боротись з сощальним та нащональним
гштом! Хочемо бити у визиск обманниюв i шдприем-
щв, лихвар!в та куркул!в! Хочемо давати зразки бо¬
ротьби i поб!д! Хочемо нашим словом вшанувати тих,
що на протяз! вшв в!ддали життя у боротьб! за визво-
лення трудящих.
В!римо в краще майбутне роб!тник!в та селян, що
виросте у сшльнш боротьб! вс!х працюючих!
В!римо в солщаршсть селянина та робпника, плу¬
га й молота, тяжко!’ пращ на р!лл!, у верстат! чи ко-
пальш.
В!римо в солщаршсть вс!х трудящих без р!зниц!
нац!!’, вс!х прневолених та визискуваних!
99
Живе в нас воля боротьби, горить в нас ясним по-
лум’ям шевченювський заповп боротьби за краще
завтра. В нових формах, тд новими кличами, тд новим
прапором ведем все цю саму, стару боротьбу.
Проти каттал!зму та фашизму, проти клерикал!зму
та темноти, проти 1мпер!ал1стичних воен. За
сошал!зм, за знищення всякого визиску робочого наро¬
ду, за едшсть Bcix трудящих, за УкраТну роб!тни-
к i в i селян — стаемо в ряди!
1935
ФАШИЗМ ПРОТИ КУЛЬТУРИ
Фашизм — це така форма панування
кашталу, яка мае на мет! вщобрати на-
сильно трудящим вс! права й зробити
ix мовчазними й темними рабами. Тим-то
фашизм е ворогом поступу. Фашизм,
мов той хижак, прагне до проливу кров!,
до нових загарбницьких воен i, щоб зро¬
бити з трудящих поюрне гарматне м’ясо
для своТх випвок, проповщуе нацюналь-
ну i расову нетерпим!сть.
Найкращим доказом на те е пану¬
вання найб!льш варварського фашизму
в ЬПмеччин!. Роб!тник!в, селян i трудя-
щу штел!генщю стиснуто в лещата кри-
вавого rHi'ny й злидшв. З-шд топора
кат!в котяться голови найкращих пред-
ставниюв роб!тиичо’1 Шмеччини. Най-
видатшпп твори в!льноТ й поступово!
людсько! думки горять на кострах. Освь
та стае прив!леем жменьки багацьких
синк!в. Нщце преса, театр i к!но. Жшку
зшхнуто до р!вня рабин!, вшбравши Тй
доступ до скарб!в культури.
Фашизм пашвно! наци гнобить не¬
щадно поневолен! народи, а зокрема ix
культуру, замикае ix школи й культурно-
осв!тн! установи, переслщуе ix книжку
й театр, нищить ix пресу.
Не менш ворожим для культури е й
украшський фашизм, цей найв!рн!ший
слуга шмецького й шших фашизм!в. Bin
поклав свою брудну лапу на все сливе
61
культурно-освггне життя захщноукраТнських земель.
Пошвсько-панська зграя намагаеться затроювати селян,
роб!тник!в i трудящу !нтел!генщю ворожктю до влади
працюючих, а заметь знания, замкть культури, дае
масам молитовники, брехливу й наклепницьку «патрю-
тичну» макулатуру й, щоб вкоршити в масах темноту
й забобони, вишукуе co6i свяну «стигматочку» — Настю
Волошин.
Усе те заставляв Bcix трудящих, ycix чесних i по-
ступових пращвниюв культури без р!знищ нащональ-
ност5 й парпйно! приналежност! вдарити на сполох.
Треба згуртувати Bci справд! культури! сили на бо-
ротьбу з фашистським варварством.
Тим-то у Львов! вже довший час оргашзуеться кон¬
грес на захист культури, що в ньому в!зьмуть участь
поступов! пращвники культури, як письменники, жур-
налшти, маляр!, пращвники театру, науков! сили й куль-
турно-осв!тн! д!яч! вс!х трьох нащональностей. Цей
конгрес започатковано на вз!р свпового Паризького
конгресу представник!в, що вщбувся минулого року.
Конгресова думка знайшла вщгомш не лише на
зах.-укр. землях, але й у коршшй Полыщ, звщки зго-
лосили свою участь у конгрес! так! ч!льш представники
польсько! поступово! думки, як Андрш Струг i Леон
Кручковський.
УкраТнськ! пращвники культури не можуть остати
позаду, якщо !м дорога культура зах!дноукра!нських зе¬
мель. Цей конгрес мусить об’еднати найкращих i най-
б!льш поступових представниюв зах.-укр. культурного
життя. Це е необхщна передумова поборення фашизму,
цього варварства XX стор!ччя.
1936
ДРУГА М0Л0Д1СТБ
Прегарний травень у Львов!, коли
все м!сто вкриваеться буйною соковитою
зеленню, а теплий в!терець несе вздовж
вулиць хмари цв!ту акац!й i кашташв.
В так! дн! у Львов! зароджуеться теня.
Вона летить в!д будинку до будинку,
пливе над майданами ! парками i, на-
решт!, охоплюе щле м!сто. Ця теня бу-
вала i веселою, i журливою, але одне
в нш було незмшне — туга, безмежна
туга за життям, яке було б в!чною вес¬
ною, якби й «узимку кв!ти розцв!тали».
С!мсот рок!в м!сту Львову, i майже
спльки ж рок!в ця полум’яна туга бро¬
дила його заулками. М!сто, яке тколи
не знало свободи, в!ками носило и в
серц! i, коли здавалося, що настае ii час,
спалахувало вогнем бунту й повстання.
Р!ками текла кров льв!вського люду, i
батьки, вмираючи на барикадах, заповь
дали своТм д!тям боротися за краще,
в!льне життя.
Лютувала у Львов! i навколиштх
селищах татарська орда, зр!внюючи з
землею древне украТнське м!сто, гнали
народ на м!жусобну р!занину ненасит-
н! князьки, i кожного разу м!сто, мов
казковий фешке, воскресало з мертвих
i виростало на попелищ! ще прекрастше
i струнюше. Минуло бурхливих сто рок!в
icTopii, i до Львова, ввшшли полчища
польського короля Каз!м!ра, поклавши
63
початок шестисотр!чному пер!одов! неволь Проте Hi
жорсток! знущання шляхти, Hi хмари зажерливих
ксьондз!в, як! сараною налпали з заходу на Галицьку
Русь, не зломили народу, не вбили його прагнення до
свободи.
Життя ставало все тяжчим i тяжчим. УкраТнське
м1ське населения поступово було позбавлене bcix прав,
а селянство затиснуте в панськ! лабети. Зате дедал!
краще i розк!шн!ше жила шляхта, i Тй в!д нудьги не
лишалося шчого шшого, як писати шили. Льв1вський
корол!вський поет XVII столптя ПИмонович в одшй
з таких !дилш мимовол! зовпм не !дил!чно змальовуе то-
д!шню дшсшсть. Ось що каже чванькуватий шляхтич:
Овець у мене на руських полях тисяч! ходить,
A ui в свою черту р1к-р!чно спльки ягнят родять,
Бмя мене юз тисяча...
В!дпов!дае йому шший герой uiei «!дилп», цим разом
уже селянин:
Ти ж пан, друже, а ми простий хл!б з’Тдаемо,
Ти з повно! п’еш бочки, а ми i др!жджей не маемо.
Настав 1648 pin, i вогнем повстань проти шляхти
спалахнула Льв!вська область. Богдан Хмельницький
на чол! багатотисячноТ армп селян шдшшов до мур!в
м1ста Львова, але кат .украТнського народу Ярема Виш-
невецький, укравши грош!, вт!к в!д гшву народного
на зах!д.
I цим разом не судилося Львову д!ждатися години
свого визволення.
Перетершвши страх!ття турецькоТ в!йни, Льв!в не-
забаром опинився шд владою Габсбурпв. На допомо-
гу шляхт!, що вироджувалася, прийшли !мператорськ!
64
намкники i3 своТми гусарами та «дойчмайстерами».
Пам’ятного 1848 року — року «весни народ!в» — шляхта
вм!ло скористалась обуренням невдоволеного народу i,
прикриваючи сво! штереси револющйними гаслами, ста¬
ла на чол! повстання, щоб теля першоТ-таки невдач!
зрадити штереси народу. На вулицях Львова миттю
виростають барикади, але артилер!я меттершх!вського
генерала Гамерштейна руйнуе центр Micra, i мри про
свободу залишаються ще раз пльки мр!ями.
Автор «Лисив про Галичину» Франц Кратер зма-
льовував невесел! картини, описуючи Льв!в тих час!в:
«Б1ля Bcix церков та костьол!в i на вулицях було повно
бездомних. Ви не могли пройти й десяти крок!в, щоб не
натрапити на жебрака або кал!ку. Взимку можна було
побачити голови жебраюв, що стирчали з куп гною —
так нещасш рятувалися вщ замерзания».
Ще в дев’яностих роках минулого столптя невидуж-
них хворих викидали з л!карень на вулицю, тому що
не вистачало мкця нав!ть i для тих, кого ще можна бу¬
ло врятуваги. За даними вщенського урядового журналу
«Стапспше монатсгефте» за 1902 р!к, на кожних де¬
сять тисяч жител!в Львова, який потопав у зелен!, що-
року вмирало вщ туберкульозу 65,7 чол., тобто з yeix
м!ст Австро-Угорсько! монархи Льв!в був найб!льше
уражений туберкульозом.
Понад дв! тисяч! вулиць нал!чуеться у Львов!,
i бмышеть з них ще недавно звалася !менами, як! Hi-
кому шчого не кажуть, а якщо й кажуть, то xi6a пльки
про потребу з прокляттям згадати тих, кому належали
ц! !мена. €, наприклад, у нашему Mien вулиця Малахов-
ського, м!сцевого кашталкта, який на початку XX сто-
лптя був бургом!стром Львова. В цього магната було
багато власних будинюв, i в кращому з них жив вш
сам. Иого сторож Магерович тулився i3 своею ам’ею
5 832
65
у вогкому тдвал! цього будинку. За свою важку робо¬
ту BiH не д!ставав н!яко!‘ плати, i на запитання журна-
л!ста, з чого вони живуть, дружина сторожа в!дпо-
в!ла:
«Не живемо, а голодуемо, чоловж хворий, а я слша,
ось i чекаемо смерт!, i чим швидше вона прийде, тим
швидше сличаться наш! страждання».
I оцьому Малаховському довелося в!д!грати «icto-
ричцу» роль.
В травн! 1902 року в Львов! застрайкували роб!т-
ники-буд!вельники. 1м на допомогу посшшили безро-
б!тн!, яких тод! тут було немало. Щодня вщбувалися
демонстраци роб!тник!в, а шдприемц! не т!льки не за-
довольняли справедливих вимог страйкуючих, але на-
хабно ix провокували. Над м!стом нависла гроза. На-
передодн! кривавого першого червня бургом!стр Мала-
ховський, домовившись з вшськовим командуванням,
виТхав до В!дня. Вмивши, як Шлат, руки, в!н весело
розважався у вщомому кафешантан! «Венешя у В!дн!»
в той час, коли на Стр!лецькому плац! гусари Франца-
Иосифа рубали страйкар!в, а гусарськ! кон! давили
копитами малих д!тей.
Весело було Малаховському у В!дн!, але невесело
було наляканим правителям м!ста Львова. Побоюючись
нового спалаху народного гн!ву, вони викотили на
пагорбок Цитадел! гармати, щоб у раз! повстання три-
кратним постр!лом шдняти на ноги вшськовий гар-
н!зон.
Але Tie! страшно! ноч! гармати на Цитадел! мовча-
ли. Вони подали голос т!льки через тридцять чотири
роки, вноч! проти ппстнадцятого кв!тня, на 16-му рощ
вщновленого панування шляхти. Tiei вторично! для
Львова ноч! труп убитого полщ!ею безробпного Коза¬
ка спочивав уже на Яшвському цвинтар!, в труш, про-
66
Д1рявлешй, наче решето, кулями, принесешй туди гид
рушничним i кулеметним вогнем безстрашними брата-
ми по класу. На перехрестях вулиць були побудоваш
барикади, на яких майорши червош прапори. Трудяпц
Львова Tiei ноч! вперше в icTopii стали господарями
MicTa, i хоч другого дня вони все-таки зазнали поразки,
все одно в ixHix сериях мщшла певшсть, що день ви-
зволення близький i неминучий i що за кров сотень
i’xnix брат!в i сестер, яю загинули вчора, скоро настане
час вщплати.
Коли в 1902 poui KOMicap австршсько!' полщп Венц
дав знак гусарам атакувати робпниюв, вш знав, що
вшськове командування розставило на Bcix льв!вських
заставах вшськов! патрул!, завданням яких було не пу-
скати до м1ста селян. Так само зробили й кашталкти
в 1936 poui. I Ti, i Ti чудово знали, як прислухаеться
село до голосу роб!тничого класу. Гнобител! боялися
непереможного союзу серпа i молота, вони тремпли 3i
страху вщ думки, що революцшне село могутньою хви-
лею увшлеться в м!сто i разом з робпниками встано-
вить новий порядок, в якому не буде м1сця глитаям-
експлуататорам.
Тим-то вони з особливою люттю «втихомирювали»
села, що лежали навколо мкта.
Через три з половиною роки шсля кривавого червня
Льв1в д!ждався свого великого дня, дня, який з кожною
годиною розростався в епоху. Щастя приходить неспо-
Д1вано, так було i цим разом. Стомлеш швидким мар¬
шем бшщ ЧервоноТ Армп входили до Львова, який уже
встиг розцвкти червоними прапорами. Млсто показувало
бшцям сво’1 рани i кр!зь сльози всм!халось Тм. Перша,
i едина арм!я, яку старий Льв1в зустр!чав з радктю, вщ
яко! серию ставало т!сно в грудях, бо знав сиво¬
головий Льв1в, що за шею арм!ею крок за кроком ще
5*
67
його друга молод!сть, яка триватиме спльки ж, скьльки
сонце з!гр!ватиме струню буки й граби Високого Замку.
Без!менн! repoi червневих барикад сказали тодк
«Фабрики i заводи в!днин! — наш!». А Тм в!дпов!дало
село: «Земля — наша, наша i в той же час ваша. I все,
що бачите, наше, пльки наше». Випросталися згорбле-
Hi спини, гордо шднялися голови, справд! сталося чудо,
про яке мр!яли поколшня: и, хто був шчим, стали вс!м.
П!дв!вся красень Льв!в i глянув на вс! чотири боки,
на Bci земл! галицьк! i волинськ!, й побачив безмежш
обри.
Прив!т вам, Карпатськ! гори, i вам, ср!блясп р!чки!
Не потечуть тепер даремно ваш! води в далеке Чорне
море: перетнуть вас могутн! гребл!, i засв!титься в!д
вас м!льйонами електричних вопив уся земля в!д Пру¬
ту до Стрию. Здрастуйте, поля безкра!, сльозами живих
i мертвих полип! Прийде весна, прийде л!то, й зашу¬
мите ви, наче море, безмежною нивою, а коли над
вашими скошеними просторами журливо застегнуть
журавл!, Тхне курликання заглушить весела шсня наро¬
ду, !м’я яко! — в!чна молод!сть. Не заплачеш ти, йдучи
л!тньо! гарячо! пори, наймичко Катерино, бо знаеш, що
син тв!й не буде незаконнонародженим, що вш завтра
будуватиме для таких, як ти, труд!вниць палаци, про
як! ти розповщала йому в казках.
Глупо! тисячол!тньо! ноч!, яка звалася середньов!ч-
чям, куранти похмурих готичних собор!в протяжно в!д-
бивали години. Вмирали одн! дзвонар!, на !хн! м!сця
приходили iHiiii, а внизу протягом столпь майже н!що
не змшилось. Якби не те, що день чергувався з н!ччю,
могло б здатися, що св!т застиг крижаною брилою.
Велика Жовтнева револющя оживила обертання
Земл!, i з того часу !стор!я niiwia по шй криками велет-
ня. П!д !! подихом люди Львова стали шшими — см!ли-
68
вими, енерпйними, бадьорими. Народилися геро! пращ,
гид радкш nicHi зростають Kami д!ти, як! завтра ство-
рюватимуть новий, зовс!м шший Льв!в — м!сто палащв
пращ, Micro г!гант!в-завод!в, Micro широких вулиць i ть
нистих napKie.
Зникнуть кам’яш труни, яю дос! звалися житлами,
без сл!ду згинуть мазанки околиць м!ста. Опереже Micro
ср!бною стр!чкою канал, на якому засновигають човни
з щасливою д!творою. Дитячий CMix поб!жить наввипе-
редки з музикою й сшвом багатолюдних вулиць юного
Micra.
Заможш чепурш села, повернут! лицем до свого
Micra, пошлють до нього своТх син!в i дочок. Здоров!,
весел! юнаки й д!вчата заселять квартали, де рашше
нудилися купщ.
Це чудесне майбутне живе не пльки в сериях i дум¬
ках трудящих Львова, н!, воно вже тепер, вже сьогодн!
народжуеться, росте i розцвпае, як уся наша Сощаль
стична Батьшвщина.
Якщо ви приТдете сьогодн! до Львова i розговори-
тесь у трамваТ з кондуктором, в!н з горд!стю розпо-
в!сть вахМ про виробнич! перемоги пращвниюв трамвая,
про пам’ятний страйк 1936 року. Кондуктор розкаже
вам про стахановщв i про винахщник!в-трамвайник!в,
i ви слухатимете його розповш як чудову героТчну
епопею.
Коли вагон зупиниться б!ля монументального будин-
ку театру опери та балету, зайд!ть туди i пройд!ться
його коридорами. Ви побачите зайнятих творчою робо-
тою актор!в i режисер!в, ви почуете украТнську мову,
яка рашше не лунала тут школи. Якби ви бачили цих
людей с!м-в!с!м м!сящв тому, сьогодн! б ви Тх не вш-
знали. Кудись под!лися довп роки Тх жалюпдного !сну-
ванця, довп роки циганського бродячого життя шд
&
суворим оком товстомордого жандарма. Сьогодш вс!
вони радкш й молод!, нав1ть Ti, голови яких уже вкри-
ла сивина. Потаемн! казков! мри Тх страдницького жит¬
тя перетворилися на п’янку рад!сну дшсшсть. Коли вони
тепер виходять на сцену, то бачать перед собою гляда-
ча, який переживав з ними разом Тх творч! пориви, ра-
д!е з TxHix ycnixiB, хвилюеться Тхшми невдачами та до-
помагае Тх виправити. Вони ростуть, перетворюються
на справжшх великих майстр!в театру, як! хвилюють
i потрясають людськ! душ!, показують безмежш можли¬
вост! розвитку радянськоТ людини.
Якщо ви вперше у Львов!, то вам кожна дитина по-
каже дорогу до ушверситету i полпехшчного шстипуту.
В цих закладах ще не так давно замкть науки процвь
тав середньов!чний бандитизм. У темних закутках ко-
ридор!в i навчальних зал!в ховалися озброен! ватаги
студент!в-громил, i не одне молоде життя загинуло в!д
Тхнього ножа, не одна мати побиваеться за сином, якого
вбили за те, що в!н не належав до правлячоТ наци.
Тепер щ колись похмур! будинки стали фортецями на¬
уки, де д!ти роб!тник!в i селян вчаться будувати на
своТй земл! свое щастя.
За чудесним парком, який пишно розкинувся м!ж
ушверситетом i пол!техн!чним шститутом, побачите Па¬
лац nionepiB. Там, де рашше томилися в!д нудьги графи
Голуховськ! !з своТми пороками, тепер лунае бадьо-
ра шсня визволених д!тей. Ви познайомитесь там з ма-
люками, як! вперше побачили св!тло в темних вогких
шдвалах, а тепер розцвпають так пишно, як у казц!
цв!т папорот!.
Дванадцятир!чна поетеса, дочка бедного кравця Ма-
ршка Вус, прочитав вам в!рш про свое велике щастя,
i ви будете схвильоваш до сл!з. 3 далекого залу ви
почуете звуки чудового симфошчного оркестру; в цих
7Q
звуках дивора б!дняк!в Львова осшвуе радеть свого
другого народження.
Станьте весняного ранку на перехресп вулиць,
i кр!зь звичайний м!ський шум i гомш ви почуете глухе
гримотшня. Зачекавши хвилину, ви побачите колону
нових, що виблискують св1жою фарбою, тракторов. Вони
прямують за MicTo, в далек! поля, над якими пливуть
у прозорш блакит! журавлин! ключ!. Вдихшть на повш
груди повпря, i ви вщчуете, як вам жагуче, до болю
жагуче хочеться жити!
1940
ЛИЦАР1 НАСИЛЬСТВА I ЗРАДИ
Нелегко було польськш шляхт! пра-
вити крашою, в як(й понад 40 проценпв
населения складали нещадно гноблеш
i експлуатоваш украТнц!, б!лоруси i ев-
pei, в як!й бмышсть i польського народу
живопла в безпросвпних злиднях. Ра-
дз!в!лли, потоцью, любомирськ! i кони —
вся шляхетсько-бандитська зграя, що
все свое життя мшяла л!вреТ, вислуго-
вуючись то миколаТвському, то в!льгель-
м!вському, то англо-французькому !мпе-
р!ал!зму, знала чудово, як ненавидить ii
народ, i тому вщ перших дшв 1снування
«незалежноЬ Полыщ поклонялася еди¬
ним богам: богам брехш i насильства.
Захопивши з допомогою Англы i
Францп владу, шляхта першим cboim
завданням поставила — задушити рево-
люшйний рух, який П1д життедайним по-
дихом Жовтнево! coцiaлicтичнoi револю¬
цп в Pocii спалахував пожежами над
панськими ф!льварками, розквпав чер-
воними прапорами над заводами i фаб¬
риками.
Пщ акомпанемент екзекущй i зойки
катованих селян та роб!тниюв народив-
ся «новий» державний TBip, побудований
на кривд! й сльозах м!льйошв трудящих
MicT i ыл. Головор1зи з верх!вок поль-
cbKoi шляхти, як! понад 100 роюв сно-
вигали по столицях €вропи, малюючи
майбутню Польщу як базу «сощально!
72
справедливост! й вол!», повдягали полиции! мундири,
позас!дали на теплих мшктерських i воеводських ст!ль-
цях — готов! повсякчасно чинити криваву розправу над
народом, якому ще вчора сл!зно присягали в «любов!».
Вся ця р!зношерста брат!я, очолювана обер-катом
ГИлсудським, ненажерливо накинулась на народ, ви-
смоктуючи з нього кров. Щоб приспати прагнення на-
родних мае до в!льного життя, щоб прищепити Тм оман-
ну в!ру в можлив!сть перебудови сощального ладу
з допомогою виборчого бюлетеня, вони разом з сошал-
зрадниками видумали «демократичну» конститущю, «де-
мократичшеть» яко! полягала в тому, що вона мала на
мет! с!яти !люзп, н!бито народ, обираючи своТх пред-
ставниюв до сейму, цим самим вир!шуватиме свою
долю.
У складеному шляхтою «виборчому закон!» були
нав!ть окрем! статт!, як! мали завданням натхнути маси
в!рою в те, що на сторож! «демократичност!» вибор!в
стоТть сама держава. В цьому «закон!» нав!ть було за¬
писано таке:
«...Хто вживае насильства, безправноТ погрози або
шдступу, щоб вплинути на спос!б голосування виборця,
або щоб виборця здержати в!д голосування, той ка-
раеться тюрмою до 5 рок!в».
Гарн! слова, та й т!льки. Вони мали на мет! прихо-
вати страшну д!йсн!сть. Пригадаймо хоч би пам’ятн!
вибори 1930 року, коли над захщноукраТнськими зем¬
лями повсюди чути було стог!н шматованих канчуками
й шомполами людей.
Озв!р!ла шляхта не вдоволялася катуванням людей
i нищенням селянського майна. IT бажанням було зни-
щити вс! культурн! надбання украТнського народу, щоб
перетворити селянина й роб!тника на темну, слухняну
тварину. Тим-то польськ! культуртрегери, користуючись
73
нагодою, руйнували украшсью школи, палили б!блю-
теки, нищили читальш.
Така була передвиборна увертюра, що ii грав поль-
ський державний апарат шд диригуванням «демократа»
Шлсудського. Чим ближчий був день вибор!в, тим ця
гра ставала жахлив!шою. На гр!зний книвек MiHicTpa
зникають одна по одшй невипдш для уряду виборч!
л!сти \ заповнюються тюрми. Стривожеш д!яч! «опози-
цП» гарячково перелистують картки виборчого закону,
де говориться про те, що голосування мусить бути
таемне. А водночас створюеться урядом пария «ББ»1 2,
яка аптуе за те, щоб виборщ голосовали явно. «Це,
мовляв, на те, щоб уряд знав, хто патрют, а хто Hi,
тобто — хто за ним, а хто проти нього».
Закон передбачав виборчу аптацпо, а на дип... як
було на д!лЦ покаже шструкщя голови повпового комь
тету урядово!* партп «ББ» в Чортков! Юстина Двор-
ського, що Bin ii вислав бойовикам «ББ» в села Чорт-
к!вського i сусщшх повшв:
«1нструкшя!
В cnpaei 36opiB i аптацн «Центрол1ву»3 й украш-
щв. Строго дов!рочно.
Дшшло до мого вщома, що найближчими днями
т. зв. «Центрол!в» та украшщ як опозишя хочуть на те-
риторн нашого повпу, за допомогою сво'Гх дов!рених
i вщданих 1м кооперативних оргашзацш, розпочати
передвиборчу аптацпо. На основ! з!браних шформащй
1 Бюлетень
2 «ББ» — «Блок безпарпйних», створювався урядом пансько!
Полыщ перед виборами до сейму.
3 «Центрол1в» — польська пол!тична оргажзацгя — блок центру
з л!вою частиною полггичних угруповань. На виборах 1930 р., про
як! йде мова, в «Центрол1в» входили ППС, «Визволене», «Пяст»,
«Народно-роб1тнича пария» та «Християнсько-демократична пария»,
як! виступали в опозицп до уряду.
74
як одш, так i друг! провадитимуть вечерами таемш
збори в приватних будинках або — як украТнц! — в с!ль-
ських кооперативах, маскуючи, для приспання чуйност!
наших людей, сво! збори освтпми або кооперативно-
господарськими щлями.
Отже, для opicHTaiiii повщомляемо, що жодш з за-
думаних збор!в не повинн! вщбутися, а коли б внасль
док недогляду чи приспання чуйност! наших людей де-
небудь з!брався б!льший гурт на нараду, треба таким
зборам перешкодити шляхом нападу. Треба пильно сте-
жити за вщомими опозищйними д!ячами... не допусти-
ти до будь-якоТ аптацп й можливост! в!льно порозумь
ТИСЯ 3 людьми...»
Але це було далеко не все, що вживалось для до-
сягнення хоч би видимост!, що результати вибор!в в!д-
повщають «вол! народу». Щоб позбавити можливост!
участ! у виборах найб!лыи евщомих роб!тник!в i селян,
влада наймала пройдисвтв, як! фабрикували до ви-
борчих ком!с!й сотн! заяв на виборщв (яких вони, до
реч!, школи й в оч! не бачили) про те, що вони не ма-
ють права голосувати, бо не е громадянами польськоТ
держави. Коли ж щ «негромадяни» хопли доказати
протилежне, !’м адмшктращйн! органи ставили так!
перешкоди, що вс! Тх заходи виявлялись даремними.
Але н! дикий розгнузданий терор полщейських банд
i вояччини, н! тюрми, Hi виборч! шахрайства, яких ! на
воловш шкур} не списати, не помогли. Гшву народного
не зламали пани. Обросл! салом серия вельмож та Тх
шдлабузниюв стискав той же страх. Цей страх i бажан-
ня раз назавжди застрахуватися в!д «неспод!ванок»
заставили пашвну кл!ку скласти нову «конститущю»
i новий виборчий закон, який мав бути панацеем 1 на Bci
1 Мнимий всезщляючий заепб, який шбито допомагае в yeix
випадках життя.
75
7 смертних недуг, що ними хвор!в прогнилий оргашзм
панськоТ держави.
Навесш 1935 року сталася ця «исторична под!я».
Опозишя П!лсудського була «морально» змушена го-
лосувати проти ново! конституцп, що була глумом над
самим словом «конститущя». Але на допомогу оприч¬
никам П1лсудського, цим кривавим катам украТнського
народу, постшила так звана УкраТнська парламентарна
репрезентащя на чол! з Дмитром Левицьким. Щ про-
фесшш продавц! свого народу, оптом i вроздр!б, тшли
на патетичний крок, достойний ув!ков!чення на скрижа¬
лях icTopii. В час голосування Тх «розслабило», i вс!
вони поошшили до вбиральн!, залишили зал засщань.
Сейм тим часом без особливих ексцес!в ухвалив так
звану славеювську конститущю. Дмитро Левицький i
його сшвшдручш за вв!чливий жест здобули тепле слово
пашв MinicTpiB.
«Голчане вухо» було готове, i можна було провади-
ти нов! вибори, в поели — кашталкпв, д!дич!в та по-
л!щйних агенпв, яких уже заздалепдь нам!тив уряд
i воеводи. Члешв виборчих ком!с!й призначали воеводи,
причому головою KOMiciT мусив бути обов’язково суддя.
В члени KOMiciT, зпдно закону, попадав пльки той вибо-
рець, який «в слов! i письм!» волод!в польською мовою.
Щоб «мати честь» вибирати в сенат, треба було носи-
ти офщерськ! шл!фи, духовну рясу або професорський
берет.
Про все це чудово знали жовто-блакитн! «представ-
ники народу». Та пани левицьк! i мудр! вже завчасно
домовились з урядом, i Тм залишалося пльки виправда-
ти свою мерзотну роботу перед виборцями. Тим-то вони
писали в «Дип»:
«Виборчий закон такий, що без в!дпов!дного поро-
зумшня з польськими вщповщальнимц чиновниками
украТнщ навггь при найбьлышй напруз! в тепер!шн!х об-
ставинах не були б в сил! провести своТх представниюв
не пльки до законодатних установ, але нав!ть в кан¬
дидата на посл!в i сенатор!в. Отже, з уваги на те, ви-
борче порозумшня було необхгдне. До нього й дшшло.
Результати цього порозумшня в ycix на очах. Ми мае¬
мо змогу вибрати до сейму 15 украТнських посл!в. Пе¬
ред двома м!сяцями шхто з-пом!ж украТнщв на Галиць-
к!й земл! не в!рив у те. А воно все ж таки стало щлком
реальною перспективою виборчих результапв» («Д!ло»,
5.IX.1935).
Бачите, яке щастя! Таке щастя, що в нього важко
було й пов!рити. 3 ласки уряду «усмирител!в» украТн-
ського народу, поруч з ммьйонером i королем, помщи-
ком-князем Янушем Радз!в!ллом, поруч з катом б!ло-
руського народу генералом Жел!говським, лодзьким
удавом Мшцбергом i льв!вським украТножером Бронь
славом Войцеховським дктали нагоду сшита на одн1й
лав! Тхн! лакеТ — левицьк!, мудр!, целевич!, барани —
й за одним столом обговорювати питания про сшльний
пох!д на Радянську УкраТну. Мальбруки в пох!д зби-
ралися, та...
Жовто-блакитн! !уди торжествували, а писаки з «Да¬
ла» знали свое. В день вибор!в «Д!ло» смерд!ло наглою
брехнею:
«Авторитетов! польського уряду, яким той кори-
стуеться в польському громадянств!, в!дпов!дае автори¬
тет украТнського полпичного проводу серед украТнщв».
Куди там «авторитет»! Про цей «авторитет» надто
вже яскраво свщчать телеграми польського телеграф¬
ного агентства, вм!щен! по виборах у цьому ж «Д!л!»
шд заголовком «Вбит! i ранен!»:
«У Коловс! люди напали на прим!щення виборчоТ
KOMiciT i знищили телефошчний зв’язок. Один убитий
77
пол1щею, 15 чоловш арештоваш. У В!ктор!вц1, Вижен-
ського пов!ту, селяни напали на виборче примодення,
знищили урну та список голосуючих i т. д., i т. д.».
Незважаючи на лютий терор, навггь 40 проценпв
виборщв не взяло учасп в голосуванш. Трудящ! бой-
котували ui вибори. Але дов!рен! шляхти у виборчих
комкяях «працювали» так запопадливо, що шсля облЬ
ку голосгв виявились випадки, що в урнах було б!льше
бюлетешв, шж у списках виборщв.
Але «виборчий закон» забезпечив «перемогу» уря¬
дов!. Волинськ! i польськ! селяни, виявляеться, «голосу-
вали» за ненависного Тм ката пом!щика Голинського!
Для пашвно! кл!ки ui вибори були заходом для ще
бшьшого закршачення трудового народу Полыщ.
Зупинимося, хто на цей раз потрапив у «представни-
ки народу». Перше м!сце на посольських лавах зайня-
ли сам! м1н!стри, яких аштрохи не бентежив факт, що
ix «обрано» по ix же наказу. За ними сидми генерали
й воеводи. 1з-за ix плечей виглядали банюри, директо-
ри крупних шдприемств, ксьондзи, помщики, яких, до
peni, було в сейм! найб!льше.
I врешт!, р!зношерста брат!я декорованих медалями
й хрестами холуТв — велик! i менш! бюрократи, заслу¬
жен! штрейкбрехери, «д!яч!» урядових парпй, як! за мис¬
ку сочевищ продали б i рщного батька, дал! — курку¬
ли як! повинш були складати вряди-годи заяви «в!д
!меш селянства».
В самому кутку боязливо тулились звеличники три¬
зуба й cioHicTCbKoi з!рки. Останшх було зовс!м небага-
то, проте вони не за страх, а за совкть тупцювали слЬ
дами вайцмашв, бен-гур!он!в i жаботинських, допома-
гаючи урядов! викидати еврейську бщноту на теки
Палестши, смертоносш багна британсько! Гв!ани i на
Мадагаскар.
78
Унд!вську трупу в сейм! очолював спочатку Дмитро
Левицький, а згодом Василь Мудрий, голова УНДО
i редактор «Д!ла». Обидва вони з шкури л!зли, вислу-
жувалися, щоб здобути ласку см!глих, складковських
i бек!в, та разом з ними плели плани в!йни проти СРСР,
мр!яли про вшрвання РадянськоТ УкраТни в!д соща-
Л1стично1 Батыавщини трудящих.
Ц! продажи! душ!, в!рн! холопи ненажерливоТ укра-
ТнськоТ буржуазп, запродували украТнський народ. До
щеТ зграТ належали й Володимир Целевич, секретар
УНДО, який шдписав у 1931 рощ присягу до смерт!
в!рно служити складковським; тут серед них був i ди¬
ректор банку Степан Баран, один з найлюпших во-
рог!в револющйного руху трудящих колишньоТ ЗахщноТ
УкраТни. Цей кат закликав адвокапв, щоб не захищали
в судах людей, зашдозрклих у револющйшй д!яль-
ност!. У щй компанп подвизався й Зшовш Пеленський,
удень — ущцвський «д!яч» i директор рев!з!йного сою¬
зу кооператив!в, а вноч! — п’янюга i скандалкт. Чи не
першу скрипку серед них грав сенатор, голова надв!р-
ноТ ради «Маслосоюзу» пом!щик Остап Луцький, який
вславився своею зрадницькою д!яльшстю ще з 1919-го
по 20-й рр., коли Петлюра вщрядив його до штабу П!л-
судського для укладення таемноТ угоди, зпдно якоТ Пра-
вобережну УкраТну мала одержати Польща. Кр!м цього,
«репрезентував» у сейм! украТнський народ ще один
петлюр!вський офщер по спещальних дорученнях —
Степан Скрипник — вщданий сшвробпник польськоТ
охранки.
До чого докотилася ця наволоч, свщчить факт, що
стався навесн! 1938 року, коли польськ! !мпер!ал!сти
намагалися загарбати ще один народ — литовський. На
закшчення так звано'Т сеймовоТ cecii самодур-кат Склад-
ковський запросив, як прем’ер-м!шстр, «посл!в» до себе
79
на вечерю. Щаслив!, що Складковський мае добрий
гумор, пеленськ! i мудр! взяли його разом з фотелем на
плеч! i, сшваючи «многая лета», почали носити остер-
вешло по залах палацу.
Та не допомогли «многая лета», не допомогли довг!
роки терору i зради. Пан Складковський, як i вся його
р!зношерста брапя, викинен! на см!тник icTopii, зметен!
могутньою озброеною рукою держави роб!тник!в i се¬
лян. Назавжди позбувся наш народ страху i знущань
польсько! шляхти.
Народ випрямився на весь свш р!ст i упевнено про-
стуе шляхом, про який paninie пльки потайки складав
nicHi. Цей народ незабаром впатиме перщу на цих зем¬
лях б!льшовицьк|у весну, а коли дерева лгав i сад!в
пустять бруньки, червон! прапори скликатимуть до ви-
борчих урн громадян оновлено! земль Це будуть перш!
справжн! демократична справд! народи! вибори в кра¬
ях, де недавно ще свиспв канчук i журливо лунала
пльки одна шсня, сумна шсня знедолених.
1940
С АТ И Р И К-Г РОМ АД Я Н И H
В одному з CBoix оповщань 1ван
Франко наводить слова суддц одного з
тих, що судили обвинувачених у рево-
лющйшй д!яльностн
«Що таке сощал!зм, я, б!гме, не знаю,
та лише знаю, що це щось пдне
кари».
Суддя сказав це з цишчним гумором,
не усвщомлюючи, мабуть, Hi на хвили-
ну, сюльки лячноТ, безсоромноТ правди
було в його словах. Лад узаконеного
грабунку i сусшльноТ кривди б*ув змуше-
ний спиратися на згра! людей-автомапв,
як! не за страх, а за совшть вислу-
говувалися перед пашвним класом. Пи-
шаючись своею освпою i високим щаб-
лем у сусшльшй iepapxii, щ люди тим
часом втрачали поступово всяку людську
подобу. За золотий ком!р, за лшиве, без-
турботне життя вони продавали сво!
почуття, св!й розум, усе те, що стано-
вить цшшсть людини. Брехати було ви-
пдно, за брехню платили дзвшкою мо¬
нетою.
Слдаючи на лаву шдаудних, Франко-
революцюнер не мав н!яких !люзш. Bin
знав, що судитимуть його BipHi найманщ
класового ворога.
Суд1ть мене без боязн!,—
Таж сильж ви, те знаете!
Суд!ть без встиду, таж ви встид
На прив’яз! тримаете;
*1
G 832
Суд1'ть, як каже право вам,
Судпь rocTpime, тяжче ще,—
Таж ви i право —то одне
В одн1й машин! колкие.
(«На cydi»)
Проте не т!льки в суддях була справа: Тх устами
читав Франков! присуд весь граб!жницький клас, клас
граф!в баденц гольдкремер!в, малицьких, лисишиних,
орган!зований, озброений до зуб!в, готовий на все, щоб
Т1льки забезпечити свое панування. 3 цим класом i по¬
чав боротьбу молодий Франко в часи, коли боротися
було особливо важко, коли сили робпничого класу на
галицьк!й земл! не були ще надто велик!. Письменник-
борець м!г протиставити мопутньому ворогов! пльки
свое слово, мщь свого великого письменницького i пуб-
лщистичного таланту.
I Франкове художне слово виявилось незабаром по-
тужною зброею, що болюче вдарила в противника,
з!рвала з нього маску, показуючи трудящим усю оги-
ду експлуататор!в та Тх клеврет!в.
У величезн!й л!тературн!й спадщин! 1вана Франка
почесне м!сце займають сатиричн! твори. Тх дуже
багато. Адже з усякою мерзотою письменников! до¬
водилось провадити запеклу, невблаганну в!йну. Не¬
щадно висм!юючи пороки буржуазного сусшльства,
Франко давав водночас глибокий анал!з його сощаль-
шй суп:
...Хто любить приноси,
Хто любить чуже
До себе горнути,
Хто голих стриже,
Хто BMie тягнути
3 робочих людей
Останнюю свитку,
Сир1тських дней
82
Здирае, як липку,
Хто надто турбуесь
Сус!дським добром,
Нехай нас пильнуесь.
(«Оси»)
I вони «пильнувалися». Влада садовила письмен-
ника-бунтаря за грати, а «р!дна» реакщйна наволоч
оргашзувала йому бойкот, опльов|увала поета на сто-
piHKax своТх продажних газет, обвинувачуючи його —
полум’яного борця за справу народу — в... браков! пат-
рютизму. На це Франко в!дпов!в вбивчим -сарказмом
у Bipmi «Сддоглавому»:
Ти, брате, любиш Русь,
Як хл!б i кусень сала,—
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
...Ти, брате, любиш Русь,
Як д!м, воли, корови,—
Я ж не люблю и
3 надм1рноТ любовь
3 особливою силою бичуе Франко «патрютичних ру-
тенщв» у «Ботокудах». Ця сатирична поема була скал¬
кою в oui украТнських нацюналкпв, як! склали проти
не!, як i проти BcieT майже творчост! Твана Франка,
змову мовчання, вважаючи, що таким чином вони най-
краще опанциряться проти ТТ нищ!вного вктря. Але
даремж Тх спод!вання. Безсмертна т!нь Франкового
«ботокуда» ходила за ними крон у крок: наспльки во¬
на характерна для духовного обличчя тупого нацюна-
л!стичного варвара, де б в!н не звив соб! ппздечка, де б
не запустив своТ брудн! щупальщ.
Як протягом останшх десятир!ч жовто-блакитна
зграя шкуродер!в выдавала i в!ддае себе на службу
6*
33
контррозвщкам !мпер!ал!стичних держав, намагаючись
запродати пуртом i вроздр!б украТнський народ, так
i за qacie 1вана Франка вона падала ниць — та той раз
перед австршським престолом. Зашкарубл! бюрократи,
заплил! жиром попи, туполоб! домовласники, розбага-
т!л1 купщ й фабриканти, патрютизуюч! пом!щики-кро-
вопивщ, газе™ посшаки — вся та р!зношерста публжа
муром стояла на варп власницьких своТх жалюпдних
iHTepeciB, пильно дбаючи про те, щоб жоден промшь
свила, науки i правди не осяяв краТни. Лют! вороги
народу, вони намагались будь-якою щною затемнити
класову св!дом!сть зневажуваного ними «бидла».
Ботокуди — педагоги:
Щоб у бидла вшбрати
Всю охоту до науки,
Требника дають читати.
3 чималою силою i пристрастю Франко хльоскас
«св!тогляд» uiei поган!:
На земл! такий порядок:
У долин! бидло cipe
Робить, мре, хреститься й твердо
Все держиться предюв в!ри.
Понад ним в!йти, жандарми,
Полщейсыа своТм трудом
Лад тддержують сусшльний,
Шлях р]'вняють ботокудам.
За це «р!вняиня шляху» галицьк! ботокуди вислу-
говувалися наввипередки перед своТм господарем.
Пам’ятае народ полпику в!рного служшня нацюналь
стичних ватажюв варшавським катам украТнських тру¬
дящих, час школи не закреслить на сторшках icTopii
ганебну роль рутенських полпикашв в останнш чверт!
минулого стор!ччя. Запродаючись то австршським воло-
84
дарям, то розвельможшлш шляхт!, то царському урядо-
Bi, вони виступали назови!, як ревн! захисники штере-
с!в украТнського народу... у вщенському парламент!.
1х мерзенну роботу показуе 1ван Франко в «Дум! про
Наума Безумовича», тобто попа-демагога Наумовича,
вщомого тим, що в!н був водночас агентом рос!йськоТ
й австршськоТ охранок. Цей «депутат парламенту» був
слухняним знаряддЯхМ прем7ер-мш!стр!в, впливаючи на
!нших рутенських депутапв, щоб i вони продавали за
юдин гр!ш кровн! штереси-'народу. Ось як характери¬
зуют себе парламентськ! ботокуди в Франковш сати¬
ричны «дум!»:
Хоче грошей пан мшктер —
Як ми CMiebjp не дати!
За MinicTpOM голосуем,
Бо ми, pyci?Ki депутати,
Лиш одну над!ю маем
На MinicTpSA. Ясний пане,—
Чей же, хто з?м Bipno служить,
То й заплату той д!стане.
I д!ставали заплату, хоч i м!зерну. Д!ставали за
Австрп, дштавали за Польщ!, аж прийшов день народ¬
но! розплати, що зм!в нащонал!стичну нечисть у помий-
ну яму icTopii. В тому чимала заслуга 1вана Франка,
великого украТнського письменника i палкого борця за
визволення трудящих з гнут духовного й економ!чного
рабства.
1941
НА ПОСЛУГАХ
У ПТЛЕР1ВСБКИХ ГРАБ1ЖНИК1В
Зах!дн! облает! Укра!нсько! Радян-
сько! Сощал!стично! Республжи ще зо-
вс!м недавно зв!льнилися в!д шляхетсько-
кашталктичного ярма i почали жити
новим, в!льним, рад!сним життям. Ро-
бпники одержали заводи i фабрики,
селяни — помщицьку землю. На Bcix
дЕлянках закишла наполеглива творча
робота. Поневолений народ випростав
спину i почав по-новому, по-сощалктич-
ному господарювати на визволешй земли
Зникли визиск i безроб!ття, перед роб!т-
ничо-селянською молоддю широко в!д-
крилися двер! середшх i вищих навчаль-
них заклад!в. На земл!, уярмленш в!ка-
ми, почалася нова епоха — епоха вол!,
щастя i народного багатства.
Але позаздрили вороги народу його
щасливш дол!. Темно! ноч! по-розби-
шацьки вдерлися вони, несучи ру!ну
i смерть мирним кв!тучим м!стам i се¬
лам. Розбещен! фашистськ! бузув!ри,
передчуваючи близький час свое! заги¬
бел!, день помети поневолених народ!в,
насм!лились тдняти свою криваву лапу
на кордони кра!ни сощал!зму.
В щй мерзеншй, злодшсьюй гр! вони
знайшли пдних себе сшльниюв: лютих
воропв укра!нського народу— нацюналь
стичних бандипв. За право поц!лувати
чоб!т шмецького фашистського полщая
86
Ui виродки готов! на всякий злочин проти свого на¬
роду.
Одного з найб!льш реакщйних i найбыьш вщданих
тмецькому iмпepiaлiзмoвi - контрреволющйних партш,
що звили co6i кубельце тд крилом польсько! шляхти,
була й е так звана ОУН (оргашзащя украшських на-
щонал!ст!в).
В !сторичн! вереснев! дш 1939 року украТнська на-
цюналктична зграя кинулася щосили пкати на зах!д,
за Сян, тд отку свого берлшського хл!бодавця. Там
знайшли co6i притулок yci от! донцови, бандери, мель¬
ники, пал!еви, левицьк!, стапови, там вони допомагали
душити нещасний польський народ.
Д!ставши в!д птлер!вського уряду на осщок старо-
винне польське Micro Краюв, ця мерзота почала гостри-
ти зуби на украТнсьт землц злкно, з лютою ненавистю
поглядаючи на той б!к р!чки Сяну, де пишно розцвь
тало нове життя визволеного народу. Озброет i об¬
мундирован! своТми повелителями нацюналктичш гро¬
мили походжали напиндючет зруйнованими вулицями
польських MicT, горд! тим, що !м дозволено общати
в ресторанах, де общають Тхн! тмецьк! пани. Мерзенш
лаке! Птлера докотилися до самого краю морального
падшня...
Дов!реним тмецько! фашистсько! таемно! полщп —
гестапо—на всю цю п!длу банду став оутвець —
льв!вський адвокат Шухевич. Bin давав ус!м прибулим
нащонал!стичним покидькам посвщки про ix благона-
дшшсть, в!н став м!ж ними головним наглядачем г!тле-
р!вського в!рноп!дданства.
Через деякий час гестапо почало вимагати в!д ватаж-
к!в оутвсько! згра’1, щоб вони вщдали у розпорядження
шмецько! контррозвщки 300 молодчиюв. Наказ було
виконано, i незабаром сотн! яничар!в почали навчатися
87
в спещальшй школ! фашистського шпигунства i дивер-
cii. Таким чином, шмецьк! фашисти чимраз бмыне по-
повнювали банди cboix шпипушв украшськими нацюна-
л1'стичними покидьками, щоб пот!м перекинута ix на
територ!ю Радянського Союзу, де ця невеличка, але
«тепла» компашя повинна була чинити свое ганебне д!ло
заради бмыио! «слави» стерв’ятника Птлера.
Сьогодш, коли вся велика, багатом!льйонна с!м’я
Радянського Союзу завзято, героТчно бореться з фа-
шистським агресором, коли серия Bcix сишв i дочок
нашоТ Сощалктично! Батьювщини пульсують одним
ритмом — зал!зним ритмом вол! до перемоги, тим б!ль-
шою стае наша ненависть i презирство до банди нац!о-
нал!стичних виродюв, що запродалися запеклому воро¬
гов! нашого народу — н!мецькому фашизмовь
Кожний громадянин Радянського Союзу на фронт!
i в тилу повинен пильно роздивлятися навколо себе, чи
не вештаеться б!ля його хати, на рщних полях, б!ля
фабрик i завод!в, б!ля зал!зничних об’екпв ворог-дивер¬
сант. Нехай вашо! чуйност! не присипляе те, що в!н
говоритиме чистою украТнською або росшською мовою.
ГПдступний ворог у боротьб! з нами користуеться най-
б!льш огидними засобами: в!н посилае до нас людей,
що школи приемною посм!шкою прикривають жало на-
щонал!стично1 фашистсько! гадини, отруене жало шпи-
гуна-диверсанта.
Настав останнш р!шучий б!й, б!й св!ту вол!, миру
i людського щастя !з св!том варварського кривавого мо¬
року. В цьому бою почесне м!сце належить свободолю¬
бивому украТнському народу, який, здобувши волю, не
дасть вже школи i шкому вшбрати ii.
1941
ЛЯПАС
3-пом!ж багатьох ляпашв, що ix зби*
рае Адольф Птлер, чи не найбмып бо-
лючий дштався йому в!д украшсько!*
!нтел!генцп.
A Bin же чекав шшого. Йому здава-
лося, що украшська штелиенщя з того ж
самого т1ста, що й купка 1уд — мельни-
KiB, шухевич!в, левицьких, яю вешталися
по задв1рках гестапо, завжди готов! до
наймерзотшших послуг шмецьким iMne-
р!ал!стам. Bin спод!вався, що в Киев!
назустр!ч його орд! вийде цв!т украТн-
ськоТ !нтел!генцн, вийде з хл!бом i с!ллю
та укл!нно попросить фашистських «ва-
ряпв» правити-рядити багатою землею
украшською...
Чекало його прке розчарування.
В день, коли г!тлер!вськ! ватаги вдерли-
ся у столицю УкраТни, вони побачили
вилюднеш вулищ, заводи без машин,
лабораторн без устаткування, спорож-
шл! кабшети вчених та письменник!в.
Нахабний, бундючний окупант зщпив в!д
гн!ву зуби. Нацистськ! газетчики дарем¬
но нишпорили по всьому м!сту, намагаю-
чись знайти хоча б одного украТнського
!нтел!гента з вщомим пр!звищем. Вони
метушилися, б!гали, дзвонили, грюкали
кулаками в двер! i — не знаходили Hi-
кого.
Те саме було в Харков!, те саме
в Одес! i Дшпропетровську. 1нтел!геншя
89
РадянськоТ УкраТни була в!рною своТй Батьк!вщин!
в дн! радосп, вона лишилась Тй в!рною i в дн! великого
народного горя.
Вона покинула своТ дом!вки, шшла разом з своею
арм!ею на сх!д сонця з одшею пльки думкою, з одним
лише прагненням: боротися, боротися до останнього
свого подиху з проклятим ворогом, ц!й боротьб! в!ддати
вс! сво’Т сили, вс! своТ творч! зд!бност!, а якщо треба
буде, то й останню краплю кров!.
Люди, якими пишаеться вся УкраТна, плакали з бо-
лю i образи, коли д!знавалися, що вулиц! ixnix рщних
м!ст топче брудна птлер!вська зграя. 1х оч! спалахують
великою людською рад!стю на кожну зв!стку про ycnix
ЧервоноТ Армн.
Але i в журб!, i в радощах вони почувають себе
в!рними солдатами УкраТни. УкраТни, що страждае, що
бореться, що перемагае. Для щеТ перемоги вони в!д-
дають всю свою снагу. Максим Рильський школи ще не
працював з такою жагуч!стю, з таким творчим вогнем,
як тепер, у наш! гр!зн! й велик! дн!. Юр!й Яновський
пише рядки, що ввшдуть в icropiio украТнськоТ л!те-
ратури як документ справжнього мистецтва i полу-
м’яного патрютизму. Кипуча енерг!я академ!ка Бого-
мольця запалюе !нших, п!д його кер!вництвом УкраТн-
ська Академ!я наук стала сьогодн! гр!зною зброею в
руках ЧервоноТ Армп.
Артисти, сшваки, художники працюють з таким не-
повторним, хвилюючим ентуз!азмом, з яким можуть
працювати лише д!ти насправд! великого народу, наро¬
ду, який школи не кориться, школи не забувае i школи
не прощае...
Про це знають г!тлер!вщ, вони шняться в!д безси-
ло’Т лют!, але шчого вд!яти не можуть. Моральний
Седан, що його зазнали шмецьк! окупанти на УкраТн!,
90
став фактом, з яким хоч-не-хоч доводиться Тм рахувй-
тися. Правда, вони повитягали з пивних др!бний мот-
лох, наказавши йому {менуватися вченими, лператорами,
художниками, поволокли його на трибуну, естраду, пе¬
ред мжрофон, щоб за сотню-дв! окупащйних марок
славословив кривавого фашистського Торквемаду. Од¬
нак нав!ть у них плюгавих icTOT рука вщмовляеться
покласти шдпис шд документом ix ганьби: гайдуки
Коха вол!ють виступати аношмно...
Вони знають: шеля ляпаса прийде щось ripine —
розплата.
Кв1тень 1942 р.
ЛЮДИ БЕЗ БАТБК1ВЩИНИ
Лемикн
Було Л1то 1933 року. В двер! в1лли,
де мктилося льв!вське радянське кон¬
сульство, подзвонила молода людина.
Увшшовши, вона висловила бажання
поговорити з консулом. Коли вщвщува-
чев! сказали, що консул прийняти його
не зможе, вш швидким рухом добув
з кишеш револьвер шмецько! марки
«парабелум» i юлькома пострмами
вбив першу людину, що потрапила йому
на oni. Жертвою вбивщ став пращвник
консульства Майлов.
Щойно пролунав останнш пострм,
як молода людина прожогом кинулася
до дверей. Однак, на ii нещастя, двер!
вщчинялися i зачинялися автоматично.
Даремно вбивця шукав на стшах ряпв-
ноТ кнопки, даремно б1гав, блщий i трем-
тячий, в!д в1кна до вжна; грати, яких
вш рашше не пом1тив, перегороджували
йому шлях до втеч!. Злочинець, який
хвилину тому вбив з спокшним серцем
Hi в чому не повинну людину, шалешв
тепер в!д страху перед карою. Холодний
шт виступив йому на чол1, охлялий, вш
втулився в найтемшший куток; там ця
З1м’ята людська ганч!рка з тремтшням
колш чекала приходу полщп.
Це був — Лемик, один з члешв так
звано! Оргашзацп украТнських нацю-
92
нал!ст!в, керованоТ формально полковником Коноваль-
цем, а фактично розвщувальним в!дд!лом шмецького
генерального штабу. Лемик був пльки знаряддям,
натхненники шдлого вбивства сид{ли спокшно в Берль
ni i «домовлялися» з ад’ютантами Тренера та Пм¬
млера, а у вмьний час фабрикували «лдеолопю» для
своТх темних д!л, для брудних махшащй, перед яки-
ми блщнуть подвиги «генерала Бо» — надпровокатора
pocificbKoi контрреволющТ Азефа. Та Азефов! не бул а
потр!бна щеолопчна надбудова, його щлком задоволь-
няв бреньют !мпер!ал!в у кишеш. Амбщп надпровока-
тор!в з кл!ки Коновальця йшли значно дал!. Викинут!
з! сцени icTopii, вони намагалися будь-що потрапити
хоч би на ii естраду. Одягнут! в жовто-блакитш ман-
т!Т, вони завзято дерлися на неТ, гр!зно потрясаючи ви-
щербленим тризубом. Слова «УкраТна» та «украТнський»
не сходили при цьому з язик!в цих самозваних жерщв
«надпатрютизму».
«Солодко вмирати за батьк!вщину...» — нашштували
вони на вухо цю стару римську максиму своТм лемикам,
посилаючи Тх на мокру роботу. Але коли перед очима
лемиюв поставала смерть, то в б!льшост! випадюв «на-
цюналктична надбудова» миттю вив!трювалась з Тхн!х
гол!в, не зачшаючи в найменнпй Mipi Тхн!х сердець.
I тод! кандидати в жовто-блакитн! мученики скидали
з себе тернов! в!нки i, виплакавшись досхочу на грудях
полщейського, послужливо вдягали шапку-невидимку
агента-провокатора на служб! льв!вськоТ або варшав-
ськоТ «дефензиви».
«Батьк!вщина» лемик!в виявилася м!фом, i при з!тк-
ненн! з суворою д!йсн!стю цей м!ф розв!ювався, наче
отруйний газ в!д подуву дужого в!тру.
93
В TiHi прусського орла
Родовщ лемиюв починаеться в тих часах, коли не-
живий уже сьогодш Коновалець носив на KOMipi з!рку
австршського лейтенанта. На початку першоГ iMnepia-
лктично! вшни Берлш став Меккою, до яко! з’Тздилися,
наче в!дьми на Лису гору, полпичн! ком!вояжери жовто-
блакитно! породи.
Кон’юнкт)ура для них була тод! сприятлива. Як i в
наш! дн!, так i тод!, УкраТна грала чималу роль в !мпе-
р!ал!стичних планах Н!меччини. Hacnix зоргашзований
шмецьким генштабом так званий «Союз визволення
УкраТни» мав дати «кадри» для майбутнього марюне-
точного уряду. А тим часом одш кандидати в м!н!стри
з ласки кайзера оргашзували шшонаж i диверсн на
тилах царськоТ армп, !нш! перекладали на украТнську
мову шмецьк! пропагандистськ! лиспвки i пот!м тиця-
ли ix у руки полоненим украТнцям.
Б!льш енерпйн! з-пом!ж них створили так зван!
стр!лецьк! с!чов! частини, завданням яких було впль
тати нов! лаври в сумшвний в!нок слави австро-угор-
ськоТ армп i при щй нагод! допомагати В!днев! зд!й-
снювати його давн! Mpii: посадити на укра!нському
престол! одного з габсбурзьких ерцгерцопв.
Зрозум!ло, що вся ця пол!тика не могла знайти жод-
ного в!дгуку серед широких украТнських мае, дарма що
жовто-блакитн! агенти центральних держав охоче кори-
стувалися в сво’Гй робот! антицарськими лозунгами. Пол-
тавського селянина було так само важко пошити в
дурн!, як i харювського роб!тника; i один, i другий зна¬
ли прекрасно, що кайдани шмецького виробницт^а Hi-
трохи не легпи в!д царських наручниюв. Навпаки,
досв!д з шмецькими помодиками i фабрикантами на Ук-
paiHi навчив ix, що в мистецтв! експлуатащ! i гноб-
94
лення пруссаки були i лишаться неперевершеними май-
страми.
В 1917 рощ укра!нським полпичним ком!вояжерам
пощастило, нарешт!, виплисти на широк! води. Шмець¬
ким агентам Зал1зняков1, Донцову, Назаруку здавало-
ся, що настав ix час. У Берлш! з увагою читали ixni
рапорти про виступи М!хновського на вшськовому з’Тзд!
в Киев!. Читали i будували сво! плани.
Ц! плани предстали перед св!том у вс!й сво!й нагот!
на Брестськш мирнш конференц!!. 3 легко! руки гене¬
рала Гофмана, за столом ще! конференц!! опинилися
i укра!нськ! севрюки. Випущен! з берлшсько! клики
жовто-блакитн! папуги слухняно повторювали те, чого !х
довп роки вчили нгмецьк! господар!, i на вс! вимоги
шмецько! делегацп до Радянського уряду вони послуж-
ливо кивали головами. Коли в щй севрюк!вськ!й комедп
прозвучали трапчш акорди, коли п!д стуки шмецького
генеральського кулака було поставлено радянським
делегатам ультиматум у справ! Укра!ни i перед укра!н-
ським народом постала на весь зр!ст небезпека австро-
шмецько! окупацп,— нацюналктичщ статисти засшвали
з радоцив «осанна в вишн!х» ВЕльгельмов!! Нарешт!
прийшов, як !м здавалося, !хн!й час, а з ним можли-
в!сть змшити лакейську л!врею на м!шстерський фрак.
Однак жорстока доля i на цей раз розчарувала ла-
куз, зайвий раз показавши !м, що значно легше вдягти
л!врею, шж скинути !!. В той час, як укра!нський народ
д!лами сво!х во!н!в розпочинав нову книгу свое! слави,
коли вся Укра!на шднялася на боротьбу з шмецькими
окупантами, укра!нськ! глорифшатори Мазепи з Цент¬
рально! ради не насм!лювались показати носа з прийом-
них шмецьких достойнишв. Запекл! оутички, що спа-
лахували то в одному, то в другому кшщ нашо! кра!ни,
бентежили i хвилювали випробуваних у боях прусських
95
генерал!в, а киТвських «MiHicTpiB» кидали в блщий
страх. Люди без батьювщини в!дчули тепер, що значить
ненависть великого народу, ненависть, яко! не можна за¬
гасите жодними репресивними заходами, бо кожна куля,
вистрелена окупантом або його гайдуком в опере¬
точному жупан!, була лише черговою !скрою, що набли-
жала хвилину вибуху великого всенародного повстання.
Коли на змшу полпиканам з Центрально! ради
прийшов новий шмецький фаворит — Павло Скоропад-
ський,— становище в!д цього штрохи не змшилося.
УкраТна бунтувала, УкраТна хот1ла жити по-своему,
вона з однаковою люттю знищувала каральш загони
генерала Ейхгорна i синьожупанниюв Скоропадського.
Всю силу ще'Т лют! вщчув Скоропадський восени
1918 року, коли в1н був змушений впкати в шмецькому
саштарному поТзд!, впкати тими самими стезями, що
ними через деякий час шеля цього накивали п’ятами
i його спадкоемщ з петлюр!вськоТ школи.
Даремно украТнська реакщя намагалася згодом ви-
рвати щ чорн! сторшки з icTopii свое! ганьби, даремно
нацюналктичш фальсифжатори складали пот1м за кор¬
доном легенди про своТ «Фермошли» шд станщею Кру¬
ти, шщо-бо не змшить факту, що в Ti rpi3Hi роки Тх
впливи не виходили школи поза коло, накреслене баг-
нетом штервента.
Варшавсыа мелодп
Ще одну спробу осщлати кобилу icTopii’ вчинили
вони в 1919 рощ. На цей раз, за тимчасовою нездат-
шетю берлшського протектора, вони склали сшлку
з Пшсудським, який саме тод! готував свш пох!д на
КиТв. Симон Петлюра, той самий Петлюра, який узимку
того року заявив патетично, що його cnip з поляками за
96
Захщну УкраТну виршить пльки меч, через к1лька
м!сяц!в шсля того не пльки сховав цей меч у шхви, не
пльки поквапливо визнав претензп ГИлсудського на
Захщну УкраТну, але й у таемному договор! в1ддав йому
всю територ!ю на правому берез! Дшпра, залишаючи
за собою скромне право керувати Л!вобережжям, та
й то шд суворим контролем Варшави...
Проте ГПлдудському щастя служило ще коротше, н!ж
В!льгельмов! II. За к!лька тижшв шсля початку свого
наступу вш думав уже не про КиТв, а про,те, як втри-
мати в своТх руках Варшаву. Уряд Петлюри встиг i на
цей раз врятуватися втечею, перешсши свою столицю
на колесах до ЗахщноТ Польщ!. Салон-вагони з тризу¬
бом назавжди застряли в глухому тупику станшТ Тар-
нув, a Тх пасажирам лишилось пльки одне: стар!ти на
чужих хл!бах i, стар!ючи, чекати черговоТ кон’юнктури,
шукати нових меценапв пол!тичноТ проституцп, досить
сильних, щоб сповнити розчарован! серця «ботокуд!в»
новою над!ею на здшснення Тх амбпних мрш.
Антракт
Чекати довелося довгенько. Але в цьому антракт!
м!ж двома д!ями — першою i другою свповою вшною —
люди без батьк!вщини не байдикували. 3 одного боку,
вони намотували з!рвану под!ями нитку, що зв’язувала
Тх з Берлшом, з другого — вони продовжували спеку-
лювати на ягайлонськш великодержавницькш манн П!л-
судського. Щоб не вийти з форми, вони подвизалися
одночасно у вс!х можливих контррозвщках. Ольга Ба-
сараб в!ддано працювала для шмецькоТ, Петро Певний—
для польськоТ, Онацький i Островерха — для !тал!й-
ськоТ. Одш кандидати в жовто-блакитш мандарини, як
Скоропадський i Коновалець, чекали кращих час!в шд
7 832 Р7
чорними крилами шмецько!’ псевдореспубл!ки, iHHii, як
Андрш Левицький та Дмитро Левицький,— шд б!лими
крилами орла з-над Вкли.
В той час вони через своТх агенпв, що були також
агентами Тх господар!в, дал! «стукали в серия украТн-
ського народу». Стукали обр!зами i револьверами, сту¬
кали шпигунством, саботажем i диверсшними актами.
Коли у вщповщь цей народ стукнув !’х шд Базаром,
стукнув на upoueci нового вар!анту «Союз визволення
УкраТни» — так звано!’ «Сшлки визволення УкраТни»,
стукнув, нарент, i’x нащоналктичну агентуру в 1933 ро-
ui, вони зияли шалений галас про «червоний терор на
Укра’Тш». Карлики з запльованими в!д безсилоТ лют!
бородами розб!глися по Свроп! i дерлися на трибуни,
щоб зв!дти пропагувати «хрестовий пох!д» проти КраТни
Рад, зокрема проти УкраТнськоТ РадянськоТ Сощал!стич-
ноТ Республ!ки.
В обшмах свастики
Цей гармидер не випадково збшаеться в час! з при¬
ходом Птлера до влади. Не випадково М!лена Рудницька
облюбувала соб! для своТх антирадянських «хрестонос-
них» вистушв трибуну женевського конгресу нацюналь-
них меншостей, керованого завзятим г!тлер!вцем. Пенсю-
нер!в з жовто-блакитноТ малини Птлер благословив на
свою службу, а Геббельс дав Тм пут!вку в пол!тичне
життя.
Треба сказати, що в той час жовтоблакитники да¬
вали зразки дисциплшованост!. Як вщомо, так звана
Оргашзащя украТнських нацюнал!ст!в, намагаючись
ошукати народ Захщно’Т УкраТни своТм сурогатом рево-
лющйносп, з самого початку свого !снування застосу-
вала тактику !ндив!дуального терору проти окремих
98
представниюв польсько! адмппстраш. Та досить було
Птлеров! домовитися з Беком, щоб ватажки uieT органь
заци раитом припинили св1й «терор». Б!льше того, коли
деяк! дезор!ентован! неспод!ваною змшою тактики чле¬
ни uiei’ оргашзаци насм!лювались протестувати, вони
розплачувались за свш протест життям. Трупи юнака
i д!вчини-попадянки, знайдеш з простреленими голова¬
ми над одним з льв!вських ставюв, св!дчили досить пере-
конливо про те, що для оушвських верховод!в штереси
фашистсько! Шмеччини були дорожч!, шж кров i життя
ixHix товарипив по оргашзацп.
Догралися...
Але ильки в червш 1941 року люди без батьюв-
щини показали, на що здатна канал1я, яка з пол!тич-
ного бандитизму i зрадництва зробила co6i профеаю.
Ще танки птлер!вських песиголовщв не встигли взяти
розгону, як жовтоблакитники Зах1дноТ УкраТни уже по-
витягали нож! з халяв.
Ледве окупанти встигли вв!йти до м!ста, як уся ця
зграя повилазила з Hip i кинулась вбивати радянських
людей, змагаючись у зв!рствах з шмецькою солдатнею.
Чому? Перш за все тому, що такий був наказ гестапо...
Польський письменник Жеромський, мр!ючи про
майбутню Польщу, написав колись «Сон про шпагу».
Жовтоблакитники виявились значно скромшшими. 1м
снилася не лицарська шпага, а звичайний шшцрутен
шмецького полщмейстера.
Однак нав!ть ! цей сон не тривав довго, його об!рва-
ла та сама рука, що вклада в 1хш руки бандитський н!ж.
Два озброен! загони, що ix шмц! в перш! дн! в!йни
дозволили оргашзувати галицьким «ботокудам», були
роз!гнан! шмецькими офщерами ран!ше, н!ж солдата
т
99
цих загошв встигли засвоТти прусський парадний крок.
Б1лыи активы! i честолюбив! нащоналктичш верховоди
були л!кв!дован! гестапо, i ильки шдтоптаним та вже
беззубим ренегатам Пммлер дозволив гратися ще в по-
л!тику, яка полягае головним чином в передрукуванн!
матер!ал!в з «Фольк!шер беобахтер» на сторшках «Кра-
ювських в!стей»...
Люди без батьювщини теля використання виявили-
ся гимчасово непотр!бними окупантов!, в!н виплював
ix з такою самою байдуж!стю, з якою американщ ви-
пльовують пережовану гуму. Остання над!я жовтобла-
китниюв луснула шд шмецьким чоботом, наче надутий
свинячий Mixyp.
25 рок!в Радянсько!* влади — це 25 рок!в украТнсько!
державност!. Н!мщ не вважають нас за народ, вони за-
пекл!, невгамовн! вороги УкраТни, вороги ii державност!.
3 ними ведемо боротьбу на смерть i життя. На 1хню
смерть, на наше життя. В щй боротьб! об’еднався весь
наш народ, в repoiui бойових будшв вш б|удуе соб!
пам’ятник беземертно!’ слави. I, чим ближчий стае день
Harnoi перемоги, тим сильшше б’ються прост! i велик!
в сво1й простои серця радянських людей.
Зате чим ближчий стае день розплати, тим б!лыпий
страх i розпач охоплюе птлер!вських капв Украши.
Каив та ixnix шдручних — людей без батьювщини,
тремтячих вщ жаху лемик!в, людських ганч!рок, як! опи-
нилися тепер за дверима icTopii, опинилися там, зв!дки
веде один ильки шлях, шлях ганьби i в!чного забуття.
Грудень 1942 р.
ГИД ПОРОГОМ
Як вщомо, на 6ip>Ki г1тлер1всько'(
«ново! €вропи» акцп украТнських пацю-
▼ нал!ст1’в давно вже впали нижче нуля,
жовто-блакитний марюнеточний балаган
типу 1918 року був викинутий Птлером
у мотлох.
Чому? Передуем тому, що з одною
УкраТною мав справу ЕИльгельм II, з in-
шою — Птлер. У 1918 рощ шмецьким
каральним полкам допомагали куркуль-
cbKi батальйони сердююв. Тепер н!ме-
цьким каральним див!з!ям не допомагае
н1хто, кр1м десятка-двох кримшальних
рецидивкпв. Коли 24 роки тому генерал
Ейхгорн приймав у себе великих помь
щик!в Лизогуба i Чикаленка, Bin знав,
що за цими лизогубами i чикаленками
стоТть ще хтось, хтось, кого инорувати
не можна, хто може збудувати мщну
гать проти розбурханих хвиль революцп,
чиТ штереси були в деякш Mipi тотожн!
з штересами кайзер!вськоТ ТПмеччини.
Цукрозаводчик Терещенко вол!в прода-
вати свш цукор шмецьким купцям, шж
втратити можливкть продавати його
будь-кому, а подмьський або херсонський
пом!щик та глитай менше боялися Hi-
мецькоТ рекв!зицп, шж лозунгу: «Земля
селянам!» Для них шмецький солдат на
Софпвсьюй плогщ був б1льш приемним
видовищем, шж збунтований украТнський
наймит на посту голови виконкому.
101
I саме тому Вкчысльмов! 11 була потр!бна жовто-
блакитна бутафор!я, разом з И марюнетками, що грали
роль громов!двод!в у Ti rpi3Hi i бурхлив! дне
3 того часу нимало змш сталося в степах УкраТни.
УкраТнський народ-переможець вим!в з украТнських
пол!в нечисть, виполов бур’ян, переорав лани своТм плу¬
гом i по-своему виростив i випестив нове поколшия,
в!льне, см!ливе й горде. Скоропадсью, левицью та чи-
каленки втратили раз назавжди свою сошальну базу
i, замкть стати вершителями дол! УкраТни, розпачливо
шукали грошовитих i сильних вершител!в свое!’ дол!.
Ц! коти з обр!заними пазурами довг! роки сид!ли б!ля
сво’Тх берлшських хазяТв i мурчали Тм на вухо безконеч-
н! казки про свою минулу «славу» i про те, з якою
сердечною тугою, мовляв, «чекае» украТнський народ на
Тхне повернення...
Але досить було першому птлер!вському солдатов!
ввшти на Украшу, як з гол!в нацистських верховод!в
миттю вив!трились розповш жовто-блакитних мурчал.
Зам!сть общяного мурчалами хл!ба-сол! окупанти поба-
чили перед своТм носом дуло гвинпвки партизана, за¬
меть квшв, на голови левицьких посипались плювки.
Зам!сть поюрливих, облесливих усм!шок — г!тлер!вц! ба-
чили ильки палаюч! ненавистю оче Окупанти с!яли на
своему шляху смерть i руТ’ни, спод!ваючись з!брати
страх, але замкть страху з!брали бурю. Вони прийшли
на Украшу з бшоклями Цейса, однак i з бшоклями
Цейса вони блукали помацки по краТн!, де все живе ди-
хало безмежною ненавистю до непроханих зайд.
Шмецька арм!я прорахувалась, бутафор!я виявилась
непотр!бною, а блазн! з жовто-блакитного балагана —
зайвим вантажем.
Проте е ще одна причина, чому Птлер тримае
в чорному пл! своТх украТнських гайдуюв, хоч усе ше
102
використовуе ix, як т!льки може. Апетит шмецьких
!мпер!ал!спв дшшов до тако? стадп, коли ш хижаки не
хочуть Hi з ким дмитися награбованим. Вони йдуть
тепер походом не пльки проти народних мае завойо-
ваних ними краТн. Норвезький рибалка втратив нащо-
нальну незалежшеть i хл!б, його ж хазяТн втратив
з приходом г!тлер!вщв, кр!м нацюнально! незалежност!,
i корабель. Французького робпника окупанти вивезли
на каторжну роботу до Шмеччини, до Шмеччини ви¬
везли окупанти i заводське устаткування — власшсть
французького промисловця. Польського наймита н!мш
вшрвали в!д рьдноТ земл! i змусили працювати в прус-
ського пом!щика, але i його вчорашшй хазя!н — поль-
ський пом1щик — уже не хазяш i не по.м!щик, в!н ти-
няеться за огорожею свое! садиби, в якш бенкетуе но-
вий ii власник — шмець. A Ti каттал!сти завойованих
краш, як! все ще лишаються каштал!стами,— це пльки
тимчасов! «господарськ! офщери», яю до певного часу
виконують допом!жну роботу в шмецькому господарств!,
в нашвзруйнованому вшною i блокадою господарств!,
що так потребуе доевщчених рук.
Льв!вськ! шепарович! i луцьк! у вересш 1939 року
шукали захисту в Краков!, тд чорним омофором геста¬
по. В червю 1941 року вони повернулися до Львова
вщдати весь св!й крам у шмецьк! руки. Бандери i
мельники л!зли з! шкури, щоб шпигунством i диверс!ею
промостити г!тлер!вським вшськам шлях на УкраТну,
а коли згодом вони простягли рук»у по подачку за в!рну
службу, гестатвщ за цю ж руку повели декого з них
туди, куди Макар телят не ганяв. Галицьк! фабрикан-
ти мила i цигаркових пльз мр!яли колись про товстелез-
iii пакети акщй i директорськ! кабшети в металургш-
шй промисловост! Запор!жжя, а сьогодш цим новоспе-
ченим жителям «Краювського генерал-губернаторства»
103
навиъ заборонений в’1‘зд до схщноукрашських об¬
ластей. Якщо ж цим невдахам i пощастить потрапити
якимось чудом iy КиТв, то там одие пльки можуть запро-
понувати Тм окупанти: чорну роботу в керовашй i екс-
плуатовашй шмцем риболовецькш «арил!» або... посаду
шпика гестапо.
Це останне найчаспше. Гестапо також потребуе до-
свщчених рук, а хто ж зум!е перевершити в ка’Гно-
в!й робот! вс!х тих левицьких, маланююв, донцових, ба-
panie i барановських, старих, досвщчених провокато-
р!в, заслужених сшвроб!тник!в охранки, австршсько!'
«к-штелле», дефензиви, сигуранци, ветерашв шмецько!
«шпюнажедшст»!
Вони мали надпо, що будуть союзниками Птлера,
а стали лише попихачами, яким хазяТн може щогодини
показати дверь Але вони не шдуть в!д його порога.
Вони терпляче кунятимуть, з страхом чекаючи його
загибел!, щоб i co6i вмерти шд його порогом, бо нема
п’яд! украТнсько! земл!, яка б прирулила цих каТшв.
Березень 1942 р.
В1Д ПЕТЛЮРИ ДО ПЕТЛЮРИ
УЖУ Н!мецько-украТнськ! нацюналкти (на-
зв!м ’ix скорочено — купи) мають у ci
причини наршати на долю. 1м просто не
щастить.
ЕИдомо, що кожна чорна сотня мае
свого фюрера; отже, забажали мати його
i нуни.
Здавалося нунам колись, що Bci дан!
на фюрера мае Симон Петлюра. Погром-
ником був непоганим, торгував УкраТ-
ною з азартом; мав зате одну ваду,
з якою важко було нунам примиритися,
замкть вперед, ходив назадгузь.
Правда, в!н казав, що це не його ви¬
на, а тих, що його б’ють, та в!д цього
нунам не стало легше...
Коли ж теля розгрому в!льгельм!в-
сько! Н!меччини Петлюра змшив кл!ен-
та i продав УкраТну Пмсудському, sipni
шмецькому хазя’шов! нуни, за наказом
з Берлша номер такий-то, збунтувалися.
Нушвськ! газети, як! дос! величали Пет¬
люру «героем», за одну шч перебудува-
лися i виступили на адресу вчорашнього
«героя» з зовс!м новими еттетами:
«зрадник, запроданець, мерзотник», а
головний орган нушв «Розбудова нацн»
у Праз! охрестив його соковитим !м’ям:
«1уда».
Деякий час над!ею нушв був Скоро-
падський. Той тримаеться Берлша, як
реп’ях кожуха. Проте i вш— не без rpixa.
105
Цей «гетьМан Bciei Украши» не знае украТнськоТ мовй
та й по-шмецькому кал!чить немилосердно. Довелося
нунам шукати !ншого фюрера.
Знайшли полковника Свгена Коновальця. Цей, прав¬
да, також не йшов вперед, але не йшов i назад: вш
просто сид!в на одному м!сц! — у Берлин.
Нуни довгий час були задоволенн I не пльки нуни,
але й Берлш. I не пльки Берлш, але й Варшава. Hi-
мецька розвщка платила марками, польська — злотими.
Марки котирувались на варшавськш б!рж!, злоп — на
берлшськш.
I все було б гаразд, якби не людська заздр!сть. По-
заздрили Коновальцевш «слав!» деяк! нуни i виршили
вчинити палацовий переворот. Палацовий переворот у...
коробщ цигарок, що ii вручили фюреров! його тдлегль
Не встиг Коновалець вщчинити коробку, як пролунав
оглушливий вибух, що протягом одшеТ секунди пере-
творив нушвського фюрера на бурякове пюре...
Впоравшись таким чином !з своТм фюрером номер 2,
нуни оголосили траур i обрали фюрера номер 3 —
Андр!я Мельника. Навчений сумним досвщом свого по-
передника, Мельник не пльки перестав приймати в!д
нун!в подарунки, але так сховався за спину гестапо, що
й сам чорт !з св!чкою не знайшов би його! Це дуже не
подобалося деяким нунам, i вони кинулись шукати ново¬
го, конкуренцшного фюрера. Цим черговим щасливцем
виявився Степан Бандера (не зм!шувати з м!стом Бенде-
ри, пр!звище Бандери походить в!д «банда»!).
Першим кроком фюрер!в-конкурент!в було заповнен-
ня прогалин у своТх бюграф!ях. «Вожд» Мельник публь
кував «машфести», в яких вш називав Бандеру темним
пройдисв!том i провокатором, а «вожд» Бандера вели¬
чав Мельника агентом польськоТ дефензиви, вбивцею
Коновальця i — також провокатором.
106
Обидва «вожди» мають, звичайно, раЦ1ю, та Це нушв
штрохи не влаштовуе, !м треба було одного фюрера,
а не двох.
Знев!рившись у власш сили, вони попросили свого
хазяТна Птлера дати !м наказаного фюрера.
Птлер довго думав, хто з нушвських каналш — най-
б!лыла канал!я, нарешт! пригадав co6i Севрюка, шме-
цького статиста з мирно! конференц!! у Брест!.
«Р!хт!к!» 1 — гукнули з руська по-н!мецькому нуни.
Однак щось зовам протилежне сказали укра!нськ!
партизани. Ледве Севрюк з’явився на територп Укра-
!ни, як шд його вагоном вибухло щось на зразок м!ни.
Вибухло з такою силою, що з Севрюка не залишились
н! н!жки, н! р!жки, i нуни не мали нав!ть можливосп
влаштувати своему фюреров! врочистого похорону.
Цього було нунам уже занадто. Доля виразно зну-
щалася над ними. I вони вир!шили перехитрити долю.
Зам!сть живого фюрера обрали соб! мертвого.
I кого, подумайте? Симона Петлюру! Того самого
Петлюру, що його ш ж сам! нуни називали ще так
недавно по !мен!, тобто зрадником, запроданцем, мер-
зотником та !удою...
Кращого вибору нуни не могли зробити. Те, що
Петлюра — {уда, шкому не заважатиме: вш i надал!
буде першим !удою серед !уд. Те, що вш уже в земл!,
також н!чого. Адже незабаром опиняться там i вс! його
шдлегл!...
Ось i вся !стор!я.
Мало, але шкаво.
1943
1 Правильно! (Н1м.)
В СП1ЛБН1Й БОРОТЬБ!
В останн! дн! липня, коли я теля
трьох рок!в знову опинився у Львов!,
я був здивований: пам’ятник Мщкевичу
ущл!в. Звичайно, що я не вважав i не
Mir вважати це доказом культурност!
птлер!вшв. Hi, щ «джентльмени» з мерт¬
вою головою на кашкетах не виявляли
найменшо! пошани до польсько! культу¬
ри. я школи не забуду фотозшмюв, що
показували символ!чну страту Мщкеви-
ча на Краювському ринков! — усунення
його памятника за допомогою зашмор-
гу. Хто з нас викреслив з пам’ят! брон-
зову голову Шопена у Варшавському
парку, що ii н!мц! навантажили на за-
л!зничну платформу i повезли як мета-
левий лом у котрийсь !з своТх ливарних
завод!в?..
Чому саме у Львов!, де птлер!вщ зу-
м!ли протягом трьох рок!в замучити п!в-
м!льйона людей, ущл!в той, кого фашист-
сью зв!р! ненавид!ли вс!ма ф!брами своТх
мерзенних душ?
Др!бна, але обдумана поступка. Идею
поступкою, яка Тм, до реч!, шчого не
коштувала, г!тлер!вц! хот!ли одурити де-
яких наТвних поляк!в, щоб тим легше
можна було використати ix для своТх
шлей, а поим, шсля використання,— ви-
кинути, як пережовану пуму.
1шлося про те, щоб зробити з цих
поляк!в щит, об який розбилися б yci
108
спроби обуреного утисками украТнського населения чи-
нити onip окупантам.
1шлося про те, щоб для обох национальностей ство-
рити видимкть шмецько!’ «объективность в ix довголп-
ньому cnopi i таким чином заохотити ix до взаемно!'
р!занини. Пам’ятник Мщкевичу на Мар!йськ!й площ!
повинен був символ!зувати ф!говий листок, що при-
кривав би безсоромшсть полпики гплер!вських душо-
губ!в.
Здавалося, що в певшй Mipi птлергвщ досягли свое!'
мети. Про це говорили факти. Факти болюч!, потрясаю-
ч1, що про них важко говорити без почуття жаху. Чогось
под!бного не було в icTopii зах!дноукра!'нських земель.
Почалося з мордування укра!’нського населения шд
Грубешовим, а зак!нчилося поголовним винищуванням
шлих польських с!л на Волин! i в Галичин!.
Могло б здатися, що шмецька полпика, полпика
майстр!в у цькуванн! одного слов’янського народу про¬
ти !ншого, дала певн! наслщки. На щастя, справа ви-
глядала зовс!м шакше.
Подивимось, чи!’ми руками все це робиться, хто е
справжшм виконавцем криваво!’ г!тлер!всько!‘ полпики.
Укра!‘нських селян у Холмщин! вбивали т!, що перед
вереснем 1939 року носили на грудях чорносотенш ме-
чики Болеслава Хороброго1, а за халявою — звичайш
р!зницьк! нож!. Ti сам!, що в той час безкарно розпо-
рювали животи еврейським студентам i, зачарован!
Птлером, бачили його дв!йника в особ! шляхетського
громила Добошинського.
1 Мечики Болеслава Хороброго — нагороджувальш вщзнаки
польського короля з династи П’яспв Болеслава Хороброго (992—
1025), вщомого своею боротьбою з Н1меччиною за незалежшсть
Полыщ.
109
Польських селян тд Луцьком i Тернополем р1зали
Ti ж сам!, що перед вереснем 1939 року носили на гру-'
дях петлюр!вськ! тризубки, а в кишенях — револьвери
шмецькоТ марки. Ti ж caMi, що по ночах вбивали cboix
шакше думаючих сшвв!тчизник!в, а в в!льний час бу¬
ли — за дорученням польсько! дефензиви — виконавцями
внутр!шн!х порахунюв тлсудчиювсько! кл!ки.
Це вони, щ фашистсью камелоти, стали слухняним
знаряддям осаташлих г!тлер!вських бурбонят.
Це вони, ni кривав!, запльоваш власною единою кар¬
лики г!тлер!вського цирку, провокащею i терором на-
магалися зробити те, чого не зумкчи зробити м!льйони
закованих у сталь птлер!вських солдафошв.
...За тисяч! крок!в в!д памятника Мщкевичу у Льво-
Bi с скромна могила великого сина галицько! землЕ
Якщо ця людина зазнала коли-небудь у своему житт!
радосп, то одшеТ лише — радост! боротьби; боротьбк
з тими самими живими примарами минулого, з якими
ми сьогодш ведемо боротьбу, нещадну й остаточну.
Саме в1н, 1ван Франко, найкращ! сво! роки видав
cnpaBi дружби обох народ!в. Саме вш, 1ван Франко,
арештований австршцями, опльований украТнськими
мракобками, цькований польською обивателыциною, б»ув
людиною, яка значно б!льше зробила для польського
народу, шж Ti, як! тепер — Hi cUo Hi впало — декламу-
ють про... «польський саштарний кордон».
Згадайте квпень 1936 року, дш слави робпниюв
Львова. BU кул! польського полщая загинув тод! поль¬
ський робпник Владислав Козак. Скажемо з рукою на
серцЕ чи ту кторичну вже сьогодш домовину, так щед¬
ро политу кров’ю сишв нашого м!ста, несли тод! лише
польськ! руки? Чи велична едшеть народу, зароджена
на квпневих барикадах, була плодом якоТсь полпично!
кон’юнктури, чи це братерство кров! i братерство сшль-
110
ноТ боротьби за найвище благо, за свободу людини не
було найб!льш переконливою демонстращею полпичноТ
дружби обох народ!в?
I нарешт!, чи червоний боець— син украТнських сте-
п!в, який поруч з польськими солдатами проливав свою
кров у мурах польськоТ Праги, не е солдатом сп!ль-
ноТ справи, !м’я яко! по-польському — Вольна Польска,
а по-украТнському — В!льна УкраТна...
Правда, с одна pin, про яку pi3Hi з-пом!ж поляюв
по-р1зному думають. Маю на думщ так звану «пробле¬
му» Львова, проблему, яка вже давно, ще з oceni
1939 року, перестала нею бути.
Живемо сьогодш в краТн!, де сонце сяе для Bcix
однаково. Кому особливо любе пов!тря Львова, хай ди¬
хае ним на повн! груди аж до кшця своТх дшв. Однак
треба раз назавжди уяснити, що в цьому украТнському
радянському Mien Львов! не буде б!льше м!сця Hi для
кривавих махшащй граф!в Баден! \ Hi для стр!льби
у похорони! процесп та що кторична справедливкть,
зароджена так щедро пролитою радянською кров’ю тд
Москвою, в степах Сталшграда i над Дншром, саме тут,
у радянському Львов!, знайде св!й найвеличшший вияв.
Ми знаемо, кого це болить... Панове рачкевич! i ква-
п!нськ! попросту захвор!ли Львовом. Вони захвор!ли
так безнадшно, що охоче продали б за цей Льв!в Вар¬
шаву, Катовще i Польське море.
I вони продають: на щастя, безусшшно. Варшавська
випвка генерала Бора, увшчана добров!льною капиу-
ляшею, свщчить про це аж надто переконливо.
А вт!м, зв!дки взялася ця Тх затзнена «любов»?
1 Баден: Казимир (1846—1909), нам!сник Галичини 1888—
1895 рр., нещадно поборював украТнську опозищю урядов!; Баден:
Сташслав (1849—1913) — посол у галицькому сейм!. Письменная
мае на уваз! кривав!, т. з. бадежвсью, вибори 1897 р.
///
Не з любов! до батьк!вщини, бо ii, як в!домо, можуть
в!дчувати лише чесн! душ!, а з любов! до себе самих.
Адже в любов! до себе самих хотчли б Панове ма¬
гната та ix клеврета 1 зробити з Полыщ щось на зразок
колишшх Балкан, де б потоцьк! i радз!в!лли почували
себе насправд! як у себе вдома, де б вони почували себе
такими ж безжурними i щасливими, як ix ганебно! пам’-
ят! прадщи з Торговищ, як! за украшську пшеницю про¬
дали Польщу...
Вони ще сьогодш мимрять лихов!сно: «в!д моря до
моря». Про два моря мимрять люди, як! одного, поль-
ського, не зум!ли захистити.
Ми дамо 1м пдну вщповщь: адже ж в!д моря до
моря збудуемо не см!ховинний «саштарний кордон»,
а нерушимий мур в!чно‘1 дружби народу польського i на-
род!в радянських.
Польському народов! е за що бути гордим. 1стор!я
його боротьби за волю i незалежшсть — це не т!льки
!стор!я його страждань, але i його слави. Тому ми схи-
ляемо голови перед т!нню Костюшка, тому ми зшмаемо
шапки перед прапорами солдапв його див!зи.
Якщо сьогодн!, в дш, що вир!шуватимуть, може,
й долю столпь, разом з нами йдуть i поляки, йдуть за
правду, то це незаперечний знак, що майбутне — хороше
i горде, буде насправд! нашим i ix майбутшм, як наша
свобода стае ix свободою; так що доля ix прийдешжх
поколшь не буде долею ix батьк!в, долею — кажучи
словами польського поета — «прапор!в, шматованих бу¬
рею», а буде тим, що ми називаемо простим i великим
людським щастям.
1944
1 Приб1чники.
ОХ!..
Як показуе сам заголовок, мова йти-
ме про нещасне кохання.
Ми довг! роки були св!дками пал-
ко’1, невгасимо! любов! украТнсько! нащо-
нал!стично! мамзельки до шмецького
солдафона. Коли ii щеал скинув виьгель-
М1вську ткельгаубу i одягнувся в мун¬
дир г!тлер!вського шкуродера-есес!вця,
почуття мамзельки спалахнули з новою,
не баченою ще силою. Це була справжня
истерика.
Червень—липень 1941 року надовго
залишаться в наций пам’ять Н!мецько-
украТнськ! нац!онал!сти склали тод! ic-
пит перед Птлером i Пммлером на «ду¬
ме добре». Це вони показували шм-
цям найкоротший шлях на Льв!в, це
вони стр!ляли в спину нашим б!йцям,
нашим ж!нкам i д!тям, це вони в рядах
так звано! украТнсько! полщн допомага-
ли гестапо розпинати радянських гро-
мадян. Це вони — i «мельник!вщ», i «бан-
дер!вщ». I одн! й друг! змагалися за
перцпсть у капвсьюй робот!.
А пот!м сталося з ними те, що часто
трапляеться з занадто настирливими по-
любовницями: !х вигнали на задв!рок.
Треба було образитися, щоб люди
не взяли на см!х. Першими образився
«вожд» Степан Бандера, а за ним ! його
молодчики. Вони видали тисячу маш-
феспв, у яких проклинали свое кохання
8 »32
ИЗ
i клялися помститись на невдячному володарев! 1‘х
сердець. Бандергвщ навиъ озброТлись, та з уваги на те,
що старе кохання не ржав!е, вони зависть шмщв взяли-
ся винищувати мирне населения Захщно! УкраТни i в
зв1рствах перевершили своТх есеавських вчител!в.
Восени минулого року могло здаватися, що любое
бандер!вщв до окупанта видохлася остаточно. 1х ли-
спвки були повн! погроз на адресу галицького губер¬
натора Вехтера, в них бандер!вщ називали його навпь
по iMeni, тобто кривавим катом Укра'Гни. В цих ли-
сивках вони виступали i проти «галицько! див!зи СС»,
i проти «контингенпв», коротко кажучи, бандер!вщ ви-
р!шили будь-що рятувати свою шдмочену кров’ю невин-
них жертв репутащю.
Однак лиспвки лиспвками, а факта фактами. Па-
шчна втеча губернатора Вехтера i3 Львова дала нам
можливкть ознайомитись 1з його любовним листуван-
ням. Серед цих лиснв «почесне» м!сце займае «Вщкри-
тий лист» т. зв. «Крайово! екзекутиви ОУНСД» (бан-
дер!вщв) в!д 1 жовтня того ж 1943 року:
«До пана губернатора дистрикту1 Галичина
д-ра Отто Вехтера».
Що ж пишуть кривав! бандер!вськ! кати до крива-
вого шмецького ката?
Насамперед вони висловлюють свое розчарування
в шмецькому нацюнал1зм! (!) i шмецьких нащональ
стах (!), яких вони co6i шакше, мо-вляв, уявляли, а не
так, як щ нащонал!сти виявили себе головним чином
на УкраТш.
«Але (перекладаю з поганенько! шмецько! мови.—
Я. Г.) е inini шмецьк! нащоналкти. Ви також, вельми-
1 Району.
114
шановний пане губернатор, належите до них. У ванпй
щнн1й oco6i ми зустр!ли людину, яка в!дпов!дае нашим
колишшм уявленням».
Тепер зрозумкпи? Осаташлий кат украшського на¬
роду, садист, злодюга i хабарник Вехтер «в!дпов!дае
уявленням», точшше кажучи, мр!ям украТнських нащо-
налкпв! Ну, що ж, не дивно. Своя своТх познаша...
На цьому не кшець бандер!вським комшпментам на
адресу Вехтера. Дал! читаемо:
«BipnicTb i вщдашсть правд! та справедливост! по-
еднаш (ферайнт) у ваш!й особ!».
А тепер почуете зойк закоханого серця:
«Ох, як хопли б ми, украТнськ! нацюналкти, в ц!
важк! для наших народ!в години знайти сшльну мову
з такими шмецькими нац!онал!стами!..»
Дал! автори листа називають наклепом обвинува-
чення в тому, що шбито вони, бандер!вц!, проти н!м-
ц!в, проти «див!зи СС» та проти граб!жницьких «кон-
тингенпв». Лиспвки? Дурниця! Кр!м лиспвок, у них
е агенти, а п говорили щось зовс!м шше:
«Ми не виступаемо проти контингенте, адже «бан-
церабвегунг» дало доручення cboim осередкам (целлен)
впливати на селян, щоб вони здавали контингенти».
Ми не знаемо, що в!дпов!в Вехтер своТм бандер!в-
ським полюбовникам, та це й не мае значения, особливо
тепер, коли i Вехтер, i бандер!вц! викинут! червоно-
армшським багнетом у помийну яму. Важливе щось
fame: що любов украТнсько! нащоналктично! мамзель-
ки до шмецького р!зника не вил!ковна та що т!льки
смерть одна розлучить цю пару.
1944
8*
115
ЧОМУ НЕМА6 ИМЕНИЯ
Чотирнадцятир1чна д!вчинка не може
спок1йно дивитися на м’ясо. Коли в ii
присутносп збираються смажити котле-
ти, вона блине i тремтить, як листок
ОСИКИ.
Юлька мкящв тому в горобину шч
до селянсько! хати, недалеко в!д мкта
Сарни, прийшли озброен! люди i зако¬
лоли ножами господар!в. Д!вчинка роз-
ширеними ви жаху очима спостер!гала
агон!ю своТх батьюв.
Один з бандипв приклав вктря ножа
до горла дитини, але в останню хвилину
його мозок народив нову «идею».
— Живи co6i у славу Степана Бан¬
дери! А щоб, чого доброго, не загинула
з голоду, залишимо To6i продукти. Ану,
хлопщ, нарубайте 1й свинини!..
«Хлопцям» ця пропозищя сподобала-
ся. Вони постигали з полиць тарики
й полумиски, i через юлька хвилин перед
ошалмою з розпачу д1вчинкою виросла
гора м’яса i3 спкаючих кров’ю пл ii
батька й матер!...
Ось до чого дшшли виродки-бандити,
що 1менують себе «укра!’нськими нацюна-
лктами» — бандер!вцями, бульб!вцями,
мельниювцями.
Тхня д!яльн!сть за останн! роки — це
безперервний ланцюг диких зв{рств, диво-
вижно! розбещеносп i неперевершених
провокащй.
116
У cinni 1940 року в ОУН (Оргашзащя украТнських
нацюнал!ст!в) стався «розлам». Бандера в!дколовся в!д
Мельника, гесташвськ! близнята розшшлися. Цього ви-
магали (нтереси близнят, цього вимагали штереси ix
матер! — г!тлер!вськоТ Н!меччини.
Рол! були розпод!лен! так: Мельник мав залишитись
явним, беззастережним лакеем Берл!на, Бандера — чи-
мось на зразок Азефа. Горлаючи про «самостшну»
i «соборну», цей демагог-провокатор намагався згурту-
вати навколо себе якомога б!льше яничар!в-головор!з!в,
готових уже в перший денылападу Шмеччини на Радян-
ський Союз стати шпигуцеько-диверсшним загоном г!т-
лер!вськоТ орди.
30 червня 1941 року, на другий день теля вторгнення
шмщв у Льв!в, Бандера створив св!й «уряд» для Укра¬
Тни. Через 24 години шсля ц!е’1 комеди сталася шша:
гестапо «заарештовуе» Бандеру та його «прем’ер-м!ш-
стра» Стецька. «Заарештовуе» i... дае йому при цьому
щлковиту змогу й дал! керувати своею зграею...
3 осей! 1941 року бандер!вська ОУН поступово схо¬
дить у «шдшлля»: у nizfnijwin, до реч! кажучи, досить
майстерно влаштоване гесташвськими режисерами. Н!м-
цям треба було будь-якою 'цшою розбити едшсть укра¬
Тнського народу, парал!зувати зростаючий партизан-
ський pyx. I окупанти пробили ставку на бандер!вську
трупу ОУН. ГТ завданням було перехопити антишмецьк!
настроТ мае, не допустити до того, щоб люта ненависть
украТнського народу до шмецьких загарбниюв вилилась
у збройну боротьбу за визволення УкраТни.
I бандер!вш починають д!яти. В шмецьшй друкарш
у Луцьку вони друкують... антишмецьк! лиспвки; новь
ешькими шмецькими автоматами озброюють свою так
звану УПА. Та ni Тх лиспвки, ni Тх автомати не завла¬
деть шмцям особливоТ шкоди. В!д само!* лиспвки ще
//7
Hixio не загинув, а кул! бандер!вц!в д!стають ту вла-
стив{сть, що вони летять не в 6iK шмецьких каральних
загошв, а в груди украТнських i польських селян. Тх
дружин, матер1в i дней та в спини партизан!в-месник!в
за кривду украТнського i польського народ!в.
Уся ця каТнова робота не могла, звичайно, змшити
i не змшила природного розвитку под!й. УкраТнський
народ розкусив провокацию, з його допомогою Червона
Арм!я переможно просувалася на захщ, зв!льняючи в!д
ворога все нов! украТнськ! землЕ A н!мц! i Тх нацюна-
лктичш попихач! опинилися над розбитим коритом.
Могло б здатися, що це вже край, що це вже
дно, нижче якого шмецько-украТнська нащоналктична
шльондра спуститися не може. Та нН Нав!ть тод!, коли
остаточна поразка Ымеччини стала лише питаниям ко¬
роткого часу, укра!нська агентура Берлша залишилась
в1рною co6i, показала себе найбмьш вщданою лакей-
ською зграею з-пом!ж ycix клеврепв Птлера в Geponi.
Правда, Ц1 професюнальш зрадники ще й сьогодн!
м!ж одним i другим cboim злочином декламують про
«самоспйну» i «соборну», називаючи себе при цьому
«незалежним полпичним фактором». Та про цю «неза-
лежшсть» оушвських бандипв говорить факти. Факти
незаперечш, шдтриман! свщченням справжшх i единих
натхненниюв украТнських нацюналкпв—пашв з гестапо.
Надаймо слово документам. Хай вони будуть осико-
вим колом у могилу того, що довп роки звалося смо-
рщним термшом: «украТнський нац!онал!зм».
Напровесш 1944 року Червона Арм!я в своему ви-
звольному поход! перейшла р!чку Збруч. Приблизно в
той самий час до шмецько! охоронно! полщп i «СД»
«дистрикту Галичина» з’явилися бандер!вськ! «делегати»
з заявою про те, що представник так званого «Цент¬
рального проводу ОУН — бандер!вщв» Герасимовськиц
//*
хоче «вщ iMeni полпичного i вшськового сектору ОУН»
обговорити з гестапо можливосп псно! сшвпраш проти
«бьльшовизму» в нових умовах.
Гестапо не дало себе просити: 5 березня вщбулася
в Тернопол! зустр!ч Герасимовського з представником
охоронноТ полщп i «СД» кримшаль-комкаром Паппе.
Як бачимо, гестапо зукнло як слщ ощнити своТх банде-
piBCbKHx контрагенпв, посилаючи для балачок з Гера-
симовським спещалкта в кримшальних справах...
Пщ час ixiei 3ycTpi4i Герасимовський зробив заяву,
в яюй, м!ж шшим, сказав (за стенограмою секретаря
пана Паппе):
«...УкраТнський народ i бандер!вськ! групи ясно зро-
3|ум1ли, що вони можуть осягнути свою самоспйн!сть
ильки за допомогою найбмыпо! нацп Свропи» (читай:
шмщв.— Я. Г.)
Слово «украТнський народ» в устах матерого запро-
данця — це, звичайно, ильки стилктична прикраса. Ге¬
расимовський хопв лише шдкреслити, що доля бандер!в-
сько! братп, як i Bcix украТнських нащоналкпв, i дал!
лишаеться в руках шмщв.
«Усвщомлюючи це, украТнський народ (читай: укра-
Тнськ! нацюналкти.— Я. Г.) стояв уже на бош шмщв
у перппй св!тов!й вшш, шзшше шукав i знайшов co6i
шдтримку в Ымеччиш, вчився для шмецьких щлей
i, нареши, як у польсько-шмецькш, так i в шмецько-
радянськш в№ вше свш вклад для Н1меччини».
Тут Герасимовський, безперечно, мае ращю. Укра-
Тнськ! нащоналкти були в!рними прислужниками ш-
мецького !мпер!ал!зму шд час першо! св!тово1 вшни,
вони й поим шукали i знайшли co6i шдтримку в Берль
ni, вони наполегливо вчилися бути квал!фшованими
шпигунами для шмецьких щлей, вони мають щлковите
право називати себе ветеранами шмецько! розвщки.
119
Треба гадати, що й сам пан Паппе не мав щодо цього
аншайменшого сумшву i, якщо Bin терпляче слухав щир!
сповш бандер!вського «самостшника», то лише тому,
що так шдказувала йому довголпня практика чиновни¬
ка кримшально! полщп.
Герасимовський продовжував:
«Треба покшчити з нею помилкою, шбито банде-
piBCbKi групи вважають Шмеччину cboim противником.
Бандер!вська трупа каже, що украТнщ (читай: украТн-
CbKi нацюналшти.— Я. Г.) задовольнились би держав¬
ною формою на зразок протекторату, але цей крок до
самостшносп украТнщв не був здшснений Ымеччиною:
тим-то бандер!вська трупа, зв’язана !деею (чуете,
<идеею!..» — Я. Г.), змушена для свое! пол!тично!‘ цш
працювати нелегально. Та все ж у нелегальна робот!
суворо передбачено не д!яти проти ЬПмеччини, але шдго-
туватися до piinynoi боротьби проти рос!ян. Це було
переконливо доведено тим фактом, що бандер!вська тру¬
па приступила до створення, озброення i навчання сво-
1х бойових загошв пльки в лютому 1943 року, тобто
в той час, коли в результат! под!й на Схщному фронт!
довелося констатувати, що шмщ не зможуть побороти
Pociio, як це здавалося на початку в!йни».
Як бачимо, бандер!вський ланцюговий пес, вс!ляко
виляючи, з щораз б!льшою силою б’е хвостом по литках
пана крим!наль-ком!сара Паппе. В шдлабузницькому
шал! Герасимовський не вагаеться назвати своТх шд-
леглих... кримшальним елементом:
«Якщо ж в окремих мкцях i вщбувались акти анти-
шмецького саботажу, то це школи не було з наказу
бандер!вських труп, а робилося самов!льно украУнцями
з крим!нальних спонук...»
Наприкшц! свого виступу Герасимовський поставив
так! пропозицн;
12Q
«а) бандер!вська трупа повшстю i беззастережно
змщнюе... солщаршсть з yciMa шмецькими штересами,
як тдв!з, жмецьке буд!вництво на Сход! та необхщш
вимоги в тилових вшськових районах.
б) ОУН — бандер!вська трупа вщдае в розпоря-
дження жмецько! догов!рно!‘ стороны своею розв!дкою
з!браний агентурный матер!ал проти поляюв, комушспв
i б!лыповик!в з тим, щоб використати його для прове¬
дения каральних операщй».
Нащоналктичним пом!чникам шмецьких каральни-
к!в недовго довелося чекати на в!дпов!дь гестапо. Вже
через юлька дшв представник охоронно! полщп i «СД»
дистрикту «Галичина» звернувся до обер-фюрера i пол¬
ковника полщп генерал-губернаторства Б!ркампа з в!д-
ношенням, сповненим неприховано! iponii на адресу
бандер!всько1‘ «догов!рно!‘ сторони»:
«Я прощу мерпцй повщомити про р!шення РЦГА,
бо треба зважити, що представник ОУН, гаданий май-
б|утн!й м1н!стр закордонних справ украТнсько! держави,
скоро прийде до мене».
Друга зустр!ч гестапо з Герасимовським вщбулася
вже 23 березня. В сво!'й нов!й заяв! представник ОУН
був не менш щедрим, шж у той раз:
«...ОУН передаватиме шмцям повщомлення вшсько-
вого характеру з райошв за л!н!ею радянського фронту.
ОУН триматиме сво! бойов! частини за л!н!ею ра¬
дянського фронту i шкодитиме радянському шдвозов!,
базам шдвозу, центрам озброення, складам — активним
саботажем...»
Готуючись до uiei тдло!' роботи, оушвсью ватажки
пильно дбали про те, щоб обдурен! ними !’хн! прихиль-
пики не знали правди.
Тим-то Герасимовський благае гесташвщв тримати
язик за зубами:
121
«Транспорти зброТ i матер!ал!в для саботажу з боку
HiMLUB через лппю фронту частинам ОУПА повинн!
бути доставлен! за вс!ма правилами консшраци тому,
щоб бмыновицькому режимов! не дати в руки козир,
що украТнщ (читай: украшськ! нацюнал!сти.—Я. Г.),
як! залишились за л!шею фронту, е шмецькими союз¬
никами та ix агентами».
28 березня той же Герасимовський мав зустр!ч з
командиром охоронно! полщп i «СД» дистрикту «Гали¬
чина», СС-оберштурбанфюрером доктором Втска. На
запитання В5т!ска, яке буде ставлення бандер!вц!в до
мобшзацп жмцями украТнського населения, нацюналк-
тичний мерзотник цижчно в!дпов!в:
«ОУН не ставитиме перешкод; до того ж в украТн-
ському народ! ст!льки живо! сили (!!), що шмецька
окупащйна влада може проводити мобшзащю, та ще
досить сил залишиться для вербування в УПА, i оби-
два партнери один одному не заважатимуть».
I справд!, обидва партнери не заважали один одно¬
му. I н!мц!, i ix бандер!вськ! наймити змагалися за пер-
ппсть у винищенн! украТнського народу. Якщо ж Тм не
вдалося виконати це божев!льне завдання, то лише то¬
му, що Тх руки були закоротк!...
19 кв!тня 1944 року в!дбулася нарада кер!вник!в Hi-
мецьких «абверкоманд» 101, 202, 305 вшськовоТ групи
«ГИвдень». Подполковник Лшдграт («абверкоманда» 101)
в своему вистуш висловив на адресу оун!вц!в неабиякий
комшпмент. Ви пльки послухайте:
«Поза зв’язком з ОУН моя агентурна д!яльшсть
взагалг неможлива».
Ще б!льш велемовним був на щй нарад! шдполков-
ник Зел!гер («абверкоманда» 202):
«...Я мушу практично охопити члешв УПА на те-
риторп Галичини i теля навчання та озброення пере-
122
кинути л!таками на радянську сторону або ж пропу¬
стите бкльпцу трупу через фронтов! пролами. Я з дав-
Hix-давен шдтримую зв’язок з УПА через посередника
Шухевича i вже д!став юлька чоловщ для навчання».
Та поки гесташвщ радилися, Червона Арм!я з боя¬
ми просувалася вперед, наближаючись до захщних кор-
дожв УкраТни. РИмецьк! окупайте передчували, що Тм
недовго вже ходити по украТнськш землЕ I нащональ
стичн! зозулин! яйця стали Тм знову в пригодЕ
15 червня пред ставник охоронноТ полщп в офщ!аль-
ному лисп, адресованому головному управлшню н. IV
СС-штурмбанфюреров! i радников! Поммерешнгу (Бер-
лш) писав таке:
«...5. VI44 року Н-ський референт мав чертову зу-
стр!ч з Герасимовським, де було обговорено питания
про перекинення через лшпо фронту на радянську сто¬
рону С- та Ф-агенпв, а також про залишення Ф-агенпв
на випадок евакуацп шмцями частини Галичини у
зв’язку з военними под!ями.
LU переговори служать також в штересах розташо-
ваноТ тут зондеркоманди «Цеппелш».
Щодо залишення Ф- та С-агенпв для випроваджен-
ня Тх за лшпо фронту Герасимовський заявив, що УПА
пщтримуе такий самий зв’язок з арм!ею, який охорон-
на полщ!я штримуе з ОУН — бандер!вською групою.
М!ж шмецькою арм!ею та УПА вже давно icnye
домовленТсть, що УПА з своТх ряд!в в!ддае в розпоря-
дження армп Ф- та С-агенпв.
Тому залишаеться пльки познайомити охоронну по-
лщ!ю з цими членами УПА».
Цього досить. Коло ганьби замкнулося, презреню
нацюналктичш тварюки дшшли до точки, з якоТ поча¬
ли були свою блудливу мандр!вку. Вшйшли в безпово-
ротне минуле спод!вання цих пройдисвтв на «великий
/?5
виграш», випарували з ix сп’яшлих в!д братньо! кро-
ei гол1’в честолюбш Mpii про владу над УкраТною.
Скажена, несамовита ненависть до украТнського народу,
осшвувана понад 20 рок1в у Bipmax Тхнього пита Мала-
нюка, штовхнула ix у ту саму помийну яму, в яку ско-
тилися жмецыи володар! ixnix душ i ix пл. В ту саму
яму, в якш вони народились i виросли i в якш ix на
вчили ремесла вбивства, зради i провокацп.
Хтось Mir би спитати: як можуть люди власти так
низько? Це запитання треба скерувати у фашистський
Берлш, у цю пгантську малину покидьюв суспьльства
й народу, людей без чесп i без батьювщини.
I навпь не людей, а чогось, чому в людськш мов!
немае ймення...
1944
НА ДН1
М!жнародний вшськовий трибунал
приступав до обговорення матер!ал!в, що
характеризуюсь в!роломний напад Пт¬
лера на Радянський Союз. Цей напад
Птлер готував довго й детально ще за
багато мкящв до того, як почалися воен-
Hi ди на Схщному фронт!.
«Наше завдання — винищити Червону
Армию та зруйнувати з допомогою ав!а-
щ! радянську промислов!сть... Для цих
операщй досить 130—140 див1зш»,— так
сказав Птлер на нарад! генерал!в, яка
вщбулася за нисть з половиною м!сяц!в
перед розбшницьким вторгненням його
в1йськ на територ!ю Радянського Союзу.
Дшсшсть показала, що навиъ 257 ди-
в!з!й не допомогли Птлеров! виконати це
завдання. Остаточний фшал ше! крива-
во! авантюри вщбуваеться в судовому
зал! — перед трибуналом об’еднаних на-
род!в.
1стор!я людства не знала ще тако!
огидно! cyMiini шдступносп i тупоумства,
сентиментальност! i кровожерливосп, ма¬
ни велич! i боягузтва, лицем!рства i ци-
шзму, зарозумьлоси i пдного подиву
неуцтва, позерства i шкчемносп, що !х
поеднав у соб! Птлер.
Птлер — це не ильки карикатура на
кер!вника держави, це водночас карика¬
тура на весь комплекс понять, що !х ви-
кликае слово «людина».
125
Генерали, як! слухали промови Птлера, приймали
маячення цього машяка на вагу золота, так само, як це
робили крамар! в коричневих штурмових батальйонах.
1х штрохи не вражало це настирливе божевмьне: «Я!»
1х не бентежили несамовип вигуки на зразок: «Про-
видшня спонукало мене», «Мое кнування — фактор ве-
личезного значения», «Шхто не знае, як довго ще я
житиму, i тому треба прискорити в!йну». 22 серпня 1938
року вони, на спещально для них скликашй нарад!,
схвально шдтакували головами, коли ix !дол верещав:
«Наша сила полягае в наций швидкосп i нещадност!!
Мене аштрохи не дурбуе, що думае про мене нем!чна
европейська цивипзащя. Я видав наказ, i я розстр!ляю
кожного, хто скаже хоча б слово критики з приводу
того, що метою uiei вшни е не здобуття якихось л!шй,
а ф!зичне винищення противника. 3 Pocieio станеться
те саме, що я зроблю з Полыцею... Малих краш я не
боюсь... Ми повинш розглядати ix, в кращому випадку,
як лакованих нашвмавп, що мусять вщчувати над собою
канчук».
Ця «ф1лософ!я» Птлера щлком вщповщала свпогля-
дов! його генерал!в i eciei багатоголово! бюргерсько!
череди. Ц1 «ктини» Птлера поширювалися по Шмеч-
чиш з! швидкктю чумно! ешдемп, вироджуючись у так!
курйози, як «принципи» гаулейтера, ведомого баден-
ського ката, Роберта Вагнера, що аж кишать такими
мудрощами: «Ворог не мае школи рацп, бо якби вш мав
рацпо, то думав би по-нашому, а що вш не думае по-
нашему, то школи й не мае рацп».
Все це сприймалося бюргером з такою елшою Biporo,
начебто це були таблетки асшрину ф!рми Баер. Коли ж
прийшла катастрофа i бюргер дктав по голов! так, як
вш не дктавав шде ще й школи, пльки люди дуже
на1вн! могли спод!ватися, що в!д цього в голов! бюргера
126
станеться переворот, i цей осоружний екземпляр оби-
вателя набере в!дразу людськоТ подоби.
Ще piK тому бюргер навпъ ув! cni кричав «хайль!».
Сьогодн! Bin, як здаеться на перший погляд, сидить
тихо, наче миша шд милою.
Як не дивно, але нимало з них ходить сьогодш по
свпу з м^ною мучениюв... Вони де можуть i як можуть
побиваються над своею долею. Вони шбито не бачили
i не бачать страхпливого горя i злидшв, що Тх ЬПмеччина
принесла шшим народам. Зате вони готов! на кожному
крощ !з запозиченим у Геббельса пафосом декламу-
вати про «шмецьку безпритульшсть», вбачаючи вину-
ватщв цього лиха не в Птлер! та його зграТ, а в наро¬
дах, як! ще вчора були ними ж, шмецькими бюргера¬
ми, призначен! як паливо для крематорпв Освенщма
i Дахау.
Себелюбство, егоТзм ц!еТ псевдолюдськоТ породи не
тддаеться описов!. Тх тепер!шне нехтування полггични-
ми питаниями е не що шше, як бажання парал!з|увати
будь-як! спроби прогресивних шмецьких елеменпв зро-
бити життя шмшв под!бним до життя цившзованих,
демократичних народ!в. Вони в невеличюй глибиш своТх
шкчемних душ ненавидять демократпо, дискредитують П,
як т!льки можна, i, закидаючи брудом кожного !з своТх
сшввггчизниюв, що насм!люеться заговорити мовою лю-
дини й громадянина, бачать перед собою т!льки одну
перспективу, i ця перспектива знову — хоч i не так
голосно, як рашше,— зветься: реванш.
Картину такого самого здичавшня дае також вихо-
вана Птлером шмецька молодь. Правда, значна частина
и розчарована тепер. Ця частина молод! каже: «Пт¬
лер нас обдурив». Та шлях в!д знев!р’я в нацизм да¬
лекий ще до в!ри в щось шше, позитивне, творче. Поки
що в цих спустошених фашизмом душах ви знайдете
/27
Т1льки г1ркоту та цишчне, зиеважливе ставлення до
всього, що не дае конкретних матер!альних благ.
Ними днями полщ!я викрила в Штутгарт! зграю
злодпв-зламлювач!в. Переважна частина затримапих
злочинщв — колишн! члени «Птлерюгенд» L Так! е ре¬
зультата дванадцятир!чного панування г!тлер!всько! кль
ки над шмецькими душами.
В Шмеччин! вже довгий час демонструеться карти¬
на про прекрасне життя Ерл!ха — одного з основопо¬
ложники сучасно! медично! науки, единою «провиною»
якого в очах птлер!вц!в було те, що в!н еврей.
Малий на зр!ст, скромний еврей Ерл!х давно зшшов
у могилу, проте вдячне людство школи не перестане ша-
нувати цього героя науки. 3 його !м’ям молоде шмецьке
поколшня знайомиться тепер уперше, в той час, як воно
напам’ять прочитае вам б!ографи не ильки Птлера, але
й, либонь, ycix шдсудних на Нюрнберзькому npoueci.
Сьогодш воно мае змогу зробити в!дпов!дш пор!вняння.
1945
1 «Птлерюгенд» — фашистсыб оргашзацн молод!, створен! в
Н!меччин! з приходом до влади Птлера.
ГАЛЕРЕЯ ЛЮД0ЖЕР1В
Старий Нюрнберг про!снував на свш
р1вно 900 poKiB. Кажемо «прслснував»,
бо про це MicTO можна говорити сьогодн!,
користуючись лише минулим часом. Ви
входите в цю святиню середньов!чних
майстр!в одним з десяти моспв, пере-
кинутих через ЗО-метровоТ ширини р!в,
i потрапляете раптом в епоху Фр!др!ха
Барбаросси L
Сувора готика церкви Лоренца висо-
чить над архпектурою вузьких мальов-
ничих вуличок, що, поплутан! в дивовиж-
ний клубок, вириваються неспод!вано на
швн!ч i через с!м порослих мохом кам’-
яних мост!в б!жать стр!мко вгору повз
ратушу i кошю храму ПаризькоТ богома¬
тер!, щоб зустр!тися б!ля брами старез-
ного, як св!т, бурпу 1 2.
Bci ц! назви сьогодн! б!льш шж умов-
Hi. Нюрнбержщ добре пам’ятають н!ч,
коли 2 тисяч! американських л!так!в про-
тягом сорока хвилин висьли над серцем
м!ста.
Слмсотр!чний храм Лоренца нагадуе
величезне кам’яне решето. Скинутий по-
в!тряною хвилею з п’едесталу, винахщ-
ник годинника Генлейн дивиться в тих!й
1 <t>pidpix I Барбаросса (1123—1190) — iM-
ператор т. зв. Священно! Римсько! iMnepii
1152—1190 рр.» представник шмецько1 династи
Гогенштауфешв.
2 MicTa (him.).
9 832
129
задум! на св!й хронометр, строка якого застигла на
дванадцятш годин!.
Винуватщ цього катаклизму, що змив з лиця нашого
континенту сотш чудесних м!ст, сидять перед нами
в двох довжелезних рядах, нагадуючи восков! ф!гури
в тир! берлшського «Луна-парку». Але це т!льки перше
враження. Придивпься ближче, i ви побачите перед
собою дегенерапв, дивоглядну галерею титв з альбома
шституту крим!нал!стики. Фон Папен дивиться на вас
з-шд гострих бр!в непорушним поглядом зачаеного ри-
ся, а евнухувате обличчя Гер!нга визирае раз по раз
з-за спини конвоГра, мов машкара «Джека-Потрошите¬
ля» з паризького «Театру страхпь». Лице морфшкта
Функа — це якась потворна торба. Коли вш жуе гуму,—
а Функ жуе ii щлий день з ненажерливктю кретина,—
здаеться, що в цьому жовтому капшуков! ворушиться
клубок глиспв.
У цьому зборищ! кримшальних експонапв панують
закони джунгл!в. Коли голова трибуналу пов!домляе про
те, що Р!ббентроп скаржиться на «атроф!ю пам’ят!», об¬
личчя Гесса розпливаеться в !рон!чнш посм!шщ. Мате¬
рий г!тлер!вець Фр!че називае шших сшвобвинувачених
зграею злочинщв, вимагаючи, щоб його посадили окремо.
Не чекайте в!д них каяття. Це загартован! злочинщ.
Коли американський обвинувач говорив про нацистськ!
плани винищення голодом мьльйошв радянських людей,
Гершг байдуже роздивлявся по залу, а злегка сонний
Р!ббентроп думав, мабуть, про 20 тисяч пляшок вина,
так легкодушно залишених ним у тдвалах шмецького
посольства в Лондон!.
Такими з’явилися щ герострати i масов! вбивц! перед
лицем справедливость Несамохпь постае питания: як
могли людц! такого кал!бру вшграти в icTopii людства
будь-яку роль?
130
Найб!льш вичерпну вщповщь на це питания Mir би
дати обвинувачений Шахт. Птлер не випадково назвав
його «найвидатшшою людиною Третього рейху». Шахт
тим самим ключем, що ним вщчиняв i зачиняв сейфи
шмецьких банклв, одчинив ворота до головокрутно! кар’-
ери згра! фашистських злочинщв. Та коли ми кажемо —
Шахт, ми знаемо, що вш не пльки одне з свпил шме-
цького фшансового свпу. Bin — уособлення господар-
сько-пол1тично'1 системи шмецького 1мпер1ал1зму, а Птлер
i його зграя — ii продукта.
Те, що прогнило до самого нутра, знало пльки один
процес — гниття.
Все цив!л1зоване людство чекае дня, коли на нюрн-
берзькому стадюш, де ще юлька роюв тому багатоголо-
ве зборище фашистських дикунгв клялося втопити св!т
у кров!, купою гною повисне десятипудова туша Герш¬
га та шших мерзотниюв.
Примари минулого ще блукають вулицями Нюрн¬
берга. Правда, в уяв! багатьох шмщв Micue вусиюв Пт-
лера зайняли знову бакенбарди фюрерового духовного
батька — Пнденбурга. Чим CKopiiue 1м перестануть верз-
тися щ бакенбарди, тим для них буде краще. Час не
стоиъ, вш невпинно йде вперед також i в Нюрнберз! —
батьшвщиш годинниюв.
1945
9
ПАВУКИ В БАНЦ1
Новор!чне свято 1945 року Геббельс
назвав «святом сильных сердець». Через
чотири м!сящ теля появи цих сл!в на
стор1нках «Фольюшер беобахтер» Геб¬
бельс зрадив самого себе: замкть робити
те, до чого в1н закликав шмц!в, тобто
боротися за фатерланд до останнього по-
диху, в!н вол!в утекти в небуття.
Гершг не шшов слщами Геббельса,
хоч в!н також показував «сильне серце»,
особливо тод!, коли оголошував смерти!
вироки шлим народам або коли була
можлив!сть садити власноручно кул! в
животи своТх знайомих, як це, наприклад,
сталося в червневу шч 1934 року. Не
спокусив приклад Геббельса й шших
нацистських св!тил — ниш шдсудних на
Нюрнберзькому процесс Кожен з цих
фабриканпв масово! смерп мав у своему
розпорядженш сотш засоб!в, щоб наклас-
ти на себе руки. Однак вони не скорис-
тувались жодним з них.
Загадка? Hi в якому раз!. Як це не
дивно, але вони не втрачають надп, що
1м вдасться ще й на цей раз пошити св!т
У дурн!...
Дос! вони не мали ще змоги виступити
перед судом, але для чого ж тод! адво¬
ката? Саме через них шдсудн! повели
першу атаку. Розпочав ii Гершг cbo’im
знаменитим «штерв’ю», велика частина
якого складаеться з похвальних пмн!в на
132
адресу... трибуналу. Сл!дом за ним цей маневр засто-
совували iHini обвинуваченк Тхн! захисники стали аму¬
рами, що стритами компл!мент!в мали завоювати серця
судд!в.
Заклят! вороги демократ!!’ перетворились раптом на
!!’ прихильник!в. Р!ббентроп заговорив л!ричним тоном
про м!жнародне право, а погромник над погромниками
Штрейхер висловив через свого адвоката Тома поба-
жання, щоб суд «справедливо розглянув його справу
зпдно з демократичними принципами...»
Водночас розпочався наступ на громадську думку.
На редакщйних столах шмецьких i закордонних газет
з’явились неспод!вано «думки» адвокапв з Нюрнбер-
зького суду, шсценоваш i редаговаш... самими ж п!д-
судними, як це, зрештою, видно з правок i перекреслень,
зроблених на характеристик Розенберга... його ж влас-
ною рукою.
Розпочнемо з Альфреда Розенберга. Цей «рейхско-
м!сар для окупованих сх!дних територш», ствавтор пла-
н!в вимордування принайми! половини населения на-
шоТ краши, спещалкт по грабунку мистецьких цшностей
yciei бвропи, теоретик i практик кривавого «М!фа XX сто-
р!ччя», видае себе тепер за невинне ягнятко, що його
т!льки помилково зарахували до вовкгв. Ягнятков!, ба-
чите, д!еться кривда, i ягнятко в!д цього явно страждае.
Його захисник Тома так i пише в своТй апеляцп:
«М!й кл!ент вщчувае як свое особисте велике горе
кожний факт вщхилення його доказових пропозищй.
Я змушений неодноразово нагадувати йому, що шшого
такого об’ективного суду, як цей, вш у свт не знайде».
Одначе в Розенберга е достатш причини боятися
саме об’ективного суду, i тому слова адвоката не дуже
його заспокоюють. Bin шукае власних шлях!в в рятун-
ку i по старш звичщ знаходить !‘х у брехн!. Bin, мовляв,
133
н!чого не знае, не бачив, в!н ильки те й робив, що пи¬
сав книжки на абстракта! теми.
До радянського народу ставився наче р!дний батько
i xoTiB ильки одного: щоб цей народ «сам прагнув при-
еднатись до Шмеччини». До реч!, слово «приеднатись»
видалось Розенбергов! надто ризикованим, i вш пере-
креслив його, зам!нивши б!льш невинним на його дум¬
ку — «зв’язатися» з Шмеччиною.
I теля цього Пеолог нацизму користуеться таким,
популярним сьогодш серед нюрнберзьких тдеудних, ма¬
невром: в!н набирав повен рот слини i плюс на свого
вчорашнього {дола. BiH констатуе, що Птлер обдурював
своТх приб!чник!в, обдурював, як звичайний ярмарко-
вий Шахрай. У цьому, мовляв, переконали Розенберга
ильки представлен! на процес! документи: рашше вш
лише догадувався, що Птлер — Шахрай.
I взагал! невщомо, чи Розенберг став би Розенбер¬
гом, коли б у 1923 роц! «фюрер» не полонив його серце
корол!вським подарунком — чародшним письмовим сто¬
лом, що залежно в!д бажання власника тдшмався або
опускався...
Р!ббентроп теж хоче нас переконати, що вш не Pi6-
бентроп, а уособлення вс!х можливих чеснот. За сло¬
вами цього пройдиевпа, це не вш розривав в!роломно
договори, а т! держави, на як! Н!меччина напала. А впм,
до всього, що вш робив, змушував його Птлер. Правда,
вш виконував елшо щ накази, але ильки тому, що дав
«фюреров!» клятву в!рносп. Ця клятва лягла на чеснот-
ливого Р!ббентропа надто важким тягарем, i вш юлька
раз!в просив Птлера зв!льнити його з посади мшктра.
Даремно. Коли одного разу Птлер з жалю трохи не
розплакався, Р!ббентроп був змушений дати йому слово
чест!, що вш i падал! нестиме па соб! хрест нацист-
ського мш!стра. Про те, що цей «хрест» пришс йому
кьлька десятюв ммьйошв марок, скромний Р!ббентроп
вол!е тепер не згадувати...
Дал! д!знаемося, що нацист Р1ббентроп школи не був
нацистом, в1н, мовляв, у нацистсьюй парти «не вшгра-
вав жодноТ рол!». Щодо шмецьких зв!рств, то Р!ббен-
троп не мав про них жодного уявлення. Чому? Зв!рства,
байте... «не входили в компетенщю його мшктерства».
Бщолашний фон Р!ббентроп не знав, виявляеться, навкь
того, про що знала в ГПмеччиш й поза ГПмеччиною
кожна дитина — про кнування птлер!вських концентра-
щйних таборГв. Bin Mir д{знатись про них лише в тому
випадку, якби слухав закордонш радюпередачь Однак
хитрий Птлер дозволив слухати радкмовлення з-за
кордону пльки TepinroBi i Геббельсу. А якби Pi66eH-
троп насммився будь-коли це зробити, то Птлер «не-
гайно вислав би його до концтабору або видав пи суд
для страти...»
Отже, бачимо, що Иббентроп не знав про кнування
птлер!вських табор!в винищення, тому що не слухав за-
кордону, а не слухав закордону тому, що боявся потра-
пити в Ta6ip винищення, про кнування якого Bin не
знав!
Приблизно тако! само! вартосп «аргументами» ко-
ристуеться колега Р1ббентропа — головний уповноваже-
ний по набору робочо! сили Заукель. Bin намагаеться
виправдати себе тим, що вступити у нацистську парню
його змусили безробптя i злиднь Др1бна, миршава лю-
дина, що збудувала страхкливий млин смерп, жорна
якого протягом юлькох рок1в безжалкно мололи здо-
ров’я i життя ммьйошв pa6iB, сьогодш зштилась, при-
нишкла i через свого захисника видае себе за безволь¬
ного, безшщ!ативного, позбавленого будь-якого впливу
на х!д подш нашвкретина, що пльки випадково д!знався
про свое призначення.
135
«Заукель — посередня людина,— пише, наче вибача-
ючись перед нами, доктор юридичних наук Серващус.—
Це людина другого гарштуру. Bin не BMie самоспйно
оргашзувати й керувати»,— сшвчутливо зпхае адвокат
i за прикладом свого кл!ента перекидав всю вину на
Пммлера.
Щоб доповнити картину свого покривдження, Зау¬
кель скаржиться, що йому, батьков! десяти д!тей, по-
щастило за весь час служби во славу «фюрера» забра-
ти у власну кишеню «всього» 300 тисяч марок. 250
тисяч з uiei суми Заукель д1став в!д Птлера в свое
50-р!ччя. За що? Про це «другий гарштур» мовчить.
Ще одна «жертва випадковостЬ, Ганс Франк також
«не мав жодного впливу на х!д подш». У всьому, що
сталося, винш, виявляеться, не Франк, а Пммлер, Гершг
i, як це не дивно, «людина другого гарштуру» — За¬
укель. Франк також випадково вступив у члени нацист-
ськоТ парти, випадково став баварським мшстром, так
само випадково опинився згодом на посад! генерал-гу¬
бернатора Полыщ i Галичини. Цей убивця 6 м!льйошв
поляюв i украТнщв та 3,5 мьльйошв евреТв переодяга-
еться на наших очах у тогу (цитую досл!вно) «борця
за !дею закону i держави...»
Як виявляеться, цей «борець» не мав у руках жодно!
влади. За його словами, все погане робилося руками
вищезгаданих нациспв та ще обергрупенфюрер!в СС.
Сам же Франк пльки те й робив, що Тздив до Берлша
просити Птлера про... выставку. Але жорстокий Птлер
i не думав вволити волю генерал-пубернатора, бо це, як
нахваляеться Франк, «могло б викликати небажаний в!д-
гук за кордоном». Завдяки цьому «любимець закор-
дону» Франк опинився сьогодн! за гратами...
Окрему тактику захисту обрали недавш нацистськ!
маршали i адм!рали. Вони галасують на вс! лади про
136
свою непричасшсть до... пол!тики. Йодль раптом забув
про своТ мюнхенсью пмни нащонал-сошалштським богам
та божкам i скромно представ перед нами в cipiik фор-
Mi «аполпичного солдата». Йодль каже: «Перед! мною
була альтернатива — або порушити присягу й шти шд
польовий суд, або викликати заколот. Але i в першому,
i в другому випадках я б д!яв як пол!тик, тобто робив
те, в чому обвинувачуе мене сьогодш суд».
Як бачите, типова лопка злочинця, який в!дчувае
уже на своТй ши! зашморг.
М!жнародний вшськовий трибунал теля перерви
знову почав свою роботу.
Ще юлька дшв виступатимуть представники амери-
канського обвинувачення, як! зачитають, мабуть, знайде-
ний днями в окупацшшй зон! Третьо! американсько!
арм!! новий документ, названий «пол!тичним заповиюм
Птлера». Поим обвинувачуватимуть французи, теля
француз!в — представники СРСР.
1946
OCTAHHI ДН1 ФАШИСТСЬКОТ АФЕРИ
Нема б!льш жалюпдного видовища,
як кшець кар’ери нацистських вершител!в
дол! Н!меччини. В род! людському було
чимало узурпатор!в, б!льш або менш
жорстоких, б!льш або менш розумних,
але жоден з них не дав св!тов! картини
такого ганебного занепаду, як це робили
творц! Третього рейху в годину, коли
!стор!я показала Тм дверг
Кожний новий день приносить нам
нов! документи, нових св!дк!в. В xaoci
суперечних звкток, чуток i звичайних
пл!ток-небилиць виринае поступово кар¬
тина останшх дн!в птлер!вських содома
i гоморри.
Ось якою змальовуеться ця картина.
24 кв!тня 1945 року. Птлер не ви-
ходить н! на п’ять хвилин з надшного
бомбосховища рейхсканцелярп. Нашв-
божев!льний в!д розпачу i звичайного
страху, вш нагадуе зв!ра, що неспод!ва-
но опииився в кл!тщ. 3 ним €ва Браун,
Мартш Борман, швагер €ви есещвський
офщер Фегеляйн i Геббельс з дружи¬
ною — един! люди, що Тх вдалося йому
змусити залишитись у БерлшГ Нав!що?
Це питания в!н м!г прочитати i в запла-
каних очах бви, i на тремтячих губах
Геббельса. Вш тепер !ще декламував Тм
про BipnicTb, про честь, вш !ще тепер по-
вторював Тм плакаты гасла на зразок
того, що не повториться 1918 р!к, але вони
138
ЕЙдчували фальш у вигуках «фюрера», вони знали, що
його загнав у цей шдвал т!льки страх та св1дом!сть
того, що шде i Hi в кого не знайде Bin рятунку.
Були хвилини, коли Птлера зогр!вала над!я. Вш,
кажуть, називав тод! !мена Пммлера i Гершга. Bin
чекав яко1сь фантастично! допомоги, яко!сь фантастич¬
но! apMii, яка зробить чудо i прорве зал!зне к!льце
радянських вшськ, що з години на годину звужувалось
навколо центру Берлша.
Рапорти командуючих, зрщка отримуваш Птлером
по радю, говорили вже не про окрем! поразки, а про
щлковитий розгром, та вш все ще не Mir вийти з ролк
писав HiKOMy не потр!бш накази i годинами лежав жи¬
вотом на карп, пересуваючи з мкця на мюце шпильки
з прапорцями.
На другий день Птлер д!ждався нарешп звктки вщ
Гершга. Вона була недвозначна... 3 потопаючого ni-
ратського корабля впкав ще один щур, старий, найжир-
н!ший з жирних.
Птлер скажешв. Вимахуючи наказами про арешт Ге¬
ршга, вш 6irae bU стши до стши, кидаючи базарш про-
кльони на голову нев!рного паладина. Птлер викликав
по радютелеграфу генерала ав5ащ! фон Грайма i через
юлька годин дктав повщомлення, що фон Грайм виле-
пв у Берлш в супровод! сорока винищувач!в. Однак
нерви Птлера вщ цього не заспокоюються. Мури бомбо-
сховища дрижать в!д детонацп, радянсью снаряди ви-
бухають уже на подв!р”! рейхсканцелярн.
Птлер дае присутшм в руки ампули з щашстим ка-
л!ем. «Фюреров!» не хочеться одинцем вмирати, йому
страшно самому вщшти туди, куди вш з таким легким
серцем вщправляв м!льйони людських !стот. Hi, май-
стер убивства не перестане бути вбивцею до останньо!
хвилини свого життя!
/39
26 кв!тня Bin приймае генерала фон Грайма i його
шлота Анну Райч. Уже перший рапорт генерала звучав
лихов!сно: майже вс! крилат! конво!ри фон Грайма були
збип по дороз! в Берлш радянськими винищувачами.
Сам фон Грайм майже чудом уникнув смерп, його рука
спливала кров’ю.
«Гершг — зрадник, я видав наказ про його арешт.
Головнокомандуючим шмецькою ав!ащею призначаю
вас, генерале. А тепер ви повертайтесь i киньте. мен!
на допомопу Bci наявш сили шмецько! ав!ацп».
Шсля того Птлер тягне нашвживого генерала до
карта i з’ясовуе йому ситуащю. Вона, на його думку,
не щлком безнадшна, адже на допомогу Берлшов! по-
cniinae арм!я генерала Венка. Генерал мовчки хилить
голову, Bin терпляче слухае маячшня «фюрера», хоч
знае, що все це вигадане, що шякий Венк i шяка сила
не зможуть уже врятувати нацистську ГНмеччину та ii
«фюрера».
На другий день д!знаеться, що швагер бви Фегеляйн
д!став десь цивмьний костюм. Доказ зради — наявний.
Фегеляйн хоче жити, Фегеляйн не хоче вмирати разом
з своТм «фюрером». Птлер тут же оголошуе вирок. За
п’ять хвилин, незважаючи на благання €ви, Фегеляйна
розстрьлюють на подв!рТ канцелярп...
Тепер Птлер шдходить до Анни Райч: «Ви належи¬
те до тих, як! вмруть 3i мною». Bin вручав ампули
з отрутою Anni i... генералов! фон Грайму, шсля чого
цишчно додав: «Вибирайте сам! соб! шлях на той
св!т».
29 кв!тня надшшла зв!стка про Пммлера. Його най-
ближчий сшвроб!тник повщомляв про те, що Пммлер
шбито вир!шив узяти на себе обов’язки «фюрера» i звер-
нувся до союзниюв з просьбою про перемирия. В особ!
Пммлера з корабля впкав останнш щур.
14Q
Сховище канцелярп нагадувало тепер божевмьню.
Посишлий в!д безсилого пиву Птлер про щось кричав,
комусь погрожував кулаками. Очевидець uiei несамови-
то1 сцени Анна Райч розпов!дае: «Моловши й жшки
кричали вщ обурення, розпачу i страху. Птлер нашв-
збожевол!в в!д скаженини. Риси його побагряшлого об-
личчя год! було вшзнати. В сховипц панували тмьки
божевмля, розпач i жах».
Хтось вийшов з шдвалу та зараз же повернувся:
до подв!р’я рейхсканцеляри докотився вже гомш радян-
ських кулемепв. Птлер, нашвживий в!д страху, скликае
присутшх на... военну нараду. Вона тривае недовго,
генерал фон Грайм був единою, KpiM Бормана, особою,
якш можна ще було видавати накази. «Наша остання
над!я,— стогнав постармий раптом «фюрер»,— це Венк».
Лепть i шдтримайте ав!ащю Венка. А Пммлера знайд!ть
шд землею i шд арешт, шд суд!»
Генерал з!тхае з полегшенням, в Анни Райч забли-
щали вщ радосп очк вони за годину-дв! вилетять з цьо-
го пекла, у них е ще шанси на рятунок.
€ва Браун хопла б також покинута той страшний
шдвал...
Мюнхенська м!щанка, одна з тих молодих актрис,
що збирають аплодисменти не за гру, а за красу, Mpie
про велику кар’еру. 1й допомагае фотограф Птлера
Гофман. Киноактриса Лен! Р!фенсталь д!стае вщставку,
и м!сце займае Сва. Минають роки. Ншому не вщома
рашше Сва Браун стае найбагатшою жшкою Н!меччи-
ни. Та кривава зоря ii протектора починае меркнути,
наближаеться кшець. Розсудлива Сва задоволена, що
вже довгий час не бачила його, вона спод!ваеться,
що про не! забули. Даремно! Коли передм!стя Берлша
почули музику «катюш», старий кат шле по Сву. Смер¬
тельно наполохану жшку привозить до палаючого м!ста
141
i ховають у шдвал разом з шею людською рушою, яка
з вперпстю кретина супе в рот ампулу з смертоносною
р1диною. €ва не хоче вмирати, вона борсаеться в при¬
падках icrepii. Однак «фюрер» не випускае ii Hi на
хвилину з уваги. Раптом мозок кривавого комед!анта
осшила шея: вш обвшчаеться з бвою. Ущлш ececiBui
витягають з якогось шдвалу магистратского чиновника,
i той тремтячою рукою пише шлюбний акт. Геббельс
шдписуе його як свщок.
Тепер час ще раз скти за державн! справи. Птлер
пише два заповпи, що, як йому здаеться, стануть на-
дбанням icTopii*. Один з них називае «полиичним», дру-
гий — «приватним». У першому вш урочисто 1менуе себе
миролюбцем, призначае кабшет, який «повинен продов-
жувати вшну вс!ма засобами...» У приватному заповт
BiH заявляе про бажання бви Браун умерти разом
з ним.
yci ui папери Борман передае своему ад’ютантовц
а через BiciM мкящв шзшше вони потрапляють до рук
американсько! розвщки.
На цьому обриваеться icTOpin злочину, що йому бу¬
ло 1м’я Третш рейх. Яка дальша доля головного героя
uiei брудно! icTopii, i дои ще остаточно не з’ясовано,
невщомо також, що сталося з Борманом. Хай цим eni-
логом найбмьшоТ в icTopii людства кримшально! афери
займаються i надал! слщч! органи. Завдання людства —
зробити висновки. I щ висновки будуть НИ1ЩВНИМИ для
ладу, що породив таку гниль.
А це найголовшше, i саме в цьому полягае кторичне
значения Нюрнберзького процесу.
1946
ГЕРШГ
Герман Гершг важить 1ще i сьогодш
НО к!лограм!в. На перший погляд, це не
Гершг, а баба товста, 50-р1чна баба-
перекупка.
I ця баба, баба з обстриженим волос-
сям, сидить перед вами з ногами, окута-
ними ковдрою, й тримае себе так, наче
вона й справд! на базар!. Вщ п уваги
не вислизне Hi одне слово. П1д час пе¬
рерви розв1шуе вуха нал!во й направо,
злими, засаленими очима водить по всьо-
му залу i з пильною щкавктю пригля-
даеться до кожно! ново! особи. Коли в
руках захисника з’явиться газета, баба
витягае шию з суво’Гв червоно! хустки
й 6irae очима по сторшках, шукаючи
свого пр!звища. Коли знаходить його,
ycMiniKa задоволеного честолюбства роз-
тягае ii тонк! губи в!д вуха до вуха.
ПдеТ невимушено! поведшки Гершг
не покидае й шд час заНдань суду. Bin
живо, аж надто живо реагуе на все, що
говориться навколо: водить головою то
згори донизу, то зл!ва направо. Bin по-
см1хаеться; коли в сторону трибуналу —
то улесливо, а коли в сторону обвинува-
чення — то з провокуючим сарказмом.
3 особливою нехптю ставиться Ге¬
ршг до свщюв обвинувачення. Напочат-
ку дивиться на такого сводка поглядом
натоптано! гадюки, немов бажаючи ii
загшнотизувати, а коли це не допомагае,
143
перекупка починае жувати прокльони, затискае руки
в кулаки й кладе Тх перед себе, як дв! ручьи гранати.
Надзвичайно дратують бабу Гершга свщки обвину-
вачення з-пом!ж колишшх ТТ шдлеглих. Тут уже ТТ вь
дьомський темперамент не знае шякого стриму. Коли
кат УкраТни й Полыщ, генерал СС Бах-Целевський ска¬
зав i про Гершга юлька сл!в правди, цей не витри-
мав i засичав на адресу генерала: «Ти, собако шолу-
дивий!..»
...Та ось баба виринула з своТх ковдр i хусток та
вмостилася за пультом для свщкТв.
Вже перше враження вщ ТТ сл!в шдтверджуе загаль-
ноприйняту про неТ думку: ця баба честолюбна до краю,
до божевьлля.
Так i чуеш увесь час: «моя ав!ащя», «моя шдустр!я»,
«моя полпика». «Такий риск, як пив Птлера, Mir пльки
я взяти на себе». «Т1льки я, як полум’яний патрют...»
Коли свиок захисту Мшьх, бажаючи рятувати Ге¬
ршга, говорить про вщсутшсть його на однш з нарад,
той з обуренням вигукуе:
— Це неможливо, щоб таких-от пашв фюрер запро¬
сив, а мене Hi...
Сп’яшлий вщ самозакоханосп, Гершг л1зе школи
сам на рожен. Ось його слова на одному з засщань,
слова, дбайливо застенографоваш й старанно записан!
на шпвку, як i все сказане на процеск
— Я наказав працювати над лггаками, яю б досяг-
ли США та могли б повернутися на своТ бази... Я на¬
казав також працювати над покращенням типу фау-1
проти Англп й дуже шкодую, що в мене цих фау-I було
так мало...
Гершг мае також певне почуття пумору:
— За прикладом США, ми з фюрером виршили
об’еднати владу прем’ера з владою президента...
144
На питания обвинувача, чи Bin все ще залишаеться
прихильником теорн про «народ пашв», Гершг з посмь
шечкою вщповщае:
— Hi, я 11 школи не визнавав. Коли хтось е насправ-
д! паном, йому аж шяк не треба цього тдкреслювати...
У своТх свщченнях Гершг досить охоче розповщае
про чорш справи Птлера. Коли мова йде про найтяжч!
злочини, вш, як правило, перекладас в!дпов!дальшсть за
них на Птлера (або Пммлера). При цьому Гершг дис-
кредитуе свого «фюрера» витончено, по-своему, шби так
co6i, пльки ненароком, заради ктини.
Гершг, хоч i дискретними фарбами, малюе портрет
Адольфа Птлера: кривавого комед1анта-парано1ка й зви-
чайного мазурика з шарлатанським амплуа. Вш 3i зло-
впшним скреготом зуб!в розповщае про те, як нахабно
«фюрер Великошмеччини» обкрадав його з вкрадених
ним, Гершгом, картин. Вш, трохи не прицмокуючи bU
задоволення, оповщае нам icTopii, в яких здирае один
лавровий листочок за одним, що ними так добросердно
вшчали голову Птлера Геббельс i геббельсята.
В 1943 рощ, у дн! розгрому шмшв на Кавказ!, Пт-
лер докоряв Подлев! в тому, що той пов!в вшська через
Ельбрус. Иодль спалахнув:
— Майн фюрер! Адже ви сам! наказали мен! це
зробити...
Почувши це, Птлер вщвернувся й вийшов, не по¬
прощавшись з своТм фельдмаршалом. Вш мав нав!ть
нам!р усунути Йодля, а на його м!сце поставити оточе-
ного тод! в Сталшград! фон Паулюса. «Фон Паулюса,—
додае Гершг, смакуючи,— до якого Птлер мав особливо
велике дов!р’я...»
Говорячи про украшських (i не пльки украТнських)
нацюналктичних драбанпв нацизму, Гершг з робленою
огидою закопилюе губи:
10 W2
145
— Я Тх глибоко зневажаю, але ж тд час вшни бе-
руть те, що е шд рукою.
I Гершг дшсно брав усе, що в нього було тд рукою.
А «тд рукою» в нього було в той час чимало всячини,
не пльки квклшги й квклшжата. Лише мистецьких цш-
ностей BiH «нагромадив» у себе протягом юлькох рок!в
на суму 50 мшьйошв марок золотом. Набрав вш з ycix
кшщв €вропи, не забув навиъ про есюзи Альбрехта
Дюрера з льв!вських музеТв.
Герман Гершг почав сво! свщчення з коротко!, на
диво коротко! автобюграфп. Вш не без гордонцв пош-
формував сво!х судд{в, що його батько був у свш час
губернатором шмецьких колонш в Схщшй Африщ. На
жаль, BiH не додав, що його вельмишановний татусь при
цт нагод! винищив погол!вно багатотисячне туземне
плем’я repepie. Причина — пасивний onip колотзаторам.
Метод його вбивства був, мабуть, джерелом натхнення
для Германа в його майбутшх дмах. Все плем’я, разом
з грудними д1тьми, було вигнане Гершгом-старшим i3
CBoi’x осель у пустелю, де протягом юлькох тижшв за-
гинуло вш спраги й голоду.
Один i3 свщюв розповщае про концтаб!р у Маутгау-
зеш. Гершг слухае з увагою, але, як завжди в таких
випадках, обличчя його нерухоме, застигле в спогля-
дальному вичшуванш.
Ви маете тепер враження, що перед вами не Герман
Гершг, винахщних i оргашзатор Маутгаузешв, а без-
стороннш експерт, якого лише на юлька дшв запросили
до суду.
«Комендант маутгаузенського концтабору звернув
увагу на виключно красив! зуби двох молодих евре!в,
привезених сюди з Голландн. Нещасним було вир1зано
шлунки i по однш нирщ, пот1м впорснуто !м у серце
бензин, вщрубано голови, а теля вщповщного препару-
146
вання цих гол!в комендант табору поставив ix у себе
на письмовому стол!».
Гершг слухае i оком не моргне. В нього за пазухою
готовий уже «контраргумент»: розповщь про еврейську
с!м’ю Баллш 1з Мюнхена. Цю розпов!дь витягне захис-
ник Штамер трохи згодом i покладе в уста св!дков! ген.
Боденшацу. Про те, як Гершг врятував цю С1м’ю в!д
своТх же рук, своечасно виславши ТТ шбито за кордон.
Чому саме с!м’ю Баллш i чому пльки ТТ? Бо с!м’я
Балл in шд час мюнхенського путчу врятувала Гершгов!
життя. За цю свою фатальну помилку с!м’я Баллш удо-
стоТлась двадцять роюв тзнйпе нагороди: вона стала
единою !з ммьйошв еврейських с!мей, якш Гершг дозво¬
лив ласкаво жити. Дозволив Тй жити на те, щоб сьо-
годш вдруге його рятувала, на цей раз В1’д шибениш.
Так виглядае подвшна бухгалтер!я аршськоТ морал!,
роблена рукою зразкового аршця.
Св!док, статс-секретар Пауль Кернер, одна з живих
карикатур Гроса, найближчий клеврет i завушник рейхс¬
маршала, типовий гомункулюс з реторти Адольфа Птле¬
ра, ш’д час допиту назвав Гершга «людиною ренесансу».
Шо чи, точнппе кажучи, кого розум!е Пауль Кернер шд
словом «ренесанс», неважко догадатись. Ренесанс — це
для нього не Петрарка, не Леонардо да Вшч! й не Mi-
келанджело; це насамперед i виключно кривавий ти¬
ран Людовшо Сфорца, розбещений до краю Чезаре
Бордж1’я та Г1дний свого сина папа римський Олек¬
сандр VI, названий його сучасниками втменням анти¬
христа.
«В 1922 рош я одержав в С А найвищий командний
пост, який пльки можна було одержати,» — вихваляе-
ться на пронес! Гершг. Про те, чому саме вш, Гер¬
ман Гершг, одержав цей «пост», говорить нам !стор!я
перших рок!в нацистськоТ партп: не було тод! майже ш
10»
147
одно! «мокроТ роботи», слши якоТ не вели б до кабшету
Германа.
Досв?д робить майстра. Коли в голов! Геббельса
народилась е’дея шдпалу рейхстагу, вш знав, що най-
краще здшснити зможе п Гершг. Сьогодне «людина ре-
несансу» здивовано знизуе плечима, коли Тй нагадують
цю icTopieo. Bin начебто навёть забув прёзвище голов¬
ного учасника пёдпалу, СА-фюрера Ернста, який, перед-
чуваючи смерть вш рук Герёнга, залишив нам писане
посвёдчення, що в ньому описуе не тёльки роль Гершга
в пёдпалё, але й технёчнё подробит’ пёдприемства. Ернст?
Живёт Гершга трясеться вш CMixy. О, пе була хороша
шея з ним Ернстом! Пёл шумок 30 червня неважно було
перенести свого приспешника в лоно Авраама. Тнакше
за цим клятим пультом з’явився б те один зайвий свё-
док i була б ще одна зайва неприемнёсть...
Йому читають свёдчення генерала Гальдера.
Якось v невеличкому гурте почалася розмова про
рейхстаг. Гершг сказав: «Едина людина, що знае як слёд
рейхстаг, це я. Во я його шдпалив».
У вёдповёдь Гершг легковажно махае рукою. Дур-
ниця, мовляв, звичайнё плетки. Невже ж рейхстаг був
вартий того, щоб його пшпалювати? 1нша справа, ко¬
ли б мова йшла, наприклад, про оперний театр. I тут
же цей ловголётнёй голова нацистского рейхстагу додае:
— Опера завжди була для мене важливёша, нёж
рейхстаг...
€ ситуашТ, коли наве’ть на лаве пёдсудних Герёнг по-
вертасться до роле першого шефа гестапо, дарма що
в пьому випадку весь апарат Германа склалаеться лише
з однёсТ людини: його адвоката. Та, як виявляеться, на
ап.арат. шантажу й цього досить. Чи не найкраще пока¬
зав не випадок з свёлком Шахта, вёдомим уже сьогоднё
Гёзевёусом, людиною 2 липня й... американськоТ розвёдки
148'
та автором неприемно! для Гершга книжки про Третш
рейх. Напередодш виступу св!дка до нього прийшов
адвокат Штамер i, не церемонячись, сказав:
— Мш кл!ент попереджуе вас, щоб ви були обережш
в CBoix свщченнях, шакше... гм!..
Та лихо Гершга хопло, щоб Озевмус не злякався
цього «гм» i розпов!в спльки нових подробиць з 6iorpa-
фп рейхсмаршала, що навйъ доктор Штамер схопився
за голову...
Та ще «яскравший» матер!ал дають фрагмента сте-
нограф!чного зв!ту з наради Гершга з рейхском!сарами
окупованих областей та представниками вшськового
командування про продовольче становище. Нарада в!д-
булася в четвер 6 серпня 1942 року в «зал! Германа
Гершга», в мшштерств! ав!ацц.
Г е р i н г: «...Я бачу, що люди в кожнш з окупова¬
них областей жеруть донехочу... Боже мш, адже ви по¬
слан! туди не для того, щоб працювати для добробуту
доручених вам народ!в, а для того, щоб викачати все
можливе, для того, щоб м!г жити шмецький народ.
Цього я чекаю в!д вас. Треба нарешт! припинити цю
в!чну турботу про шоземщв...»
«...Б!ля вор!т Рурсько! облает! лежить багата Гол-
ланд!я. Вона могла б послати шд цю пору значно б!ль-
ше овоч!в у цю вимучену область, шж це робилось
рашше. Що про це думають Панове голландщ, мен! щл-
ком байдуже. Взагал! в окупованих областях мене
щкавлять лише т! люди, як! працюють на озброення
й на забезпечення продовольством. Вони повинш одер-
жувати спльки, щоб лише могли виконувати свою робо¬
ту. Чи Панове голландц! е Германиями, чи Hi, мен! це
щлком байдуже; бо якщо вони ними е, то тим вони
б!льш! дурш, а як треба поступати з дурними шмцями,
вже показали в минулому видатш особи...»
149
...Тепер Гер!нг продемонструе нам сво! почуття до
шших кра!н.
«...Я забув про одну кра!ну, тому що звщти шчого
не в!зьмеш, кр!м риби. Це Норвепя. Щодо Франни, то
я вважаю, що земля там обробляеться недостатньо.
Франщя може обробляти землю щлком шакше, якщо
селян там трохи шакше змушуватимуть до роботи. По¬
друге, в шй Франци населения обжираеться так, що
просто ганьба i сором...»
«...Я шчого не скажу, навпаки, я б образився на вас,
коли б ми не мали в Париж! чудесного ресторанчика,
де б ми могли як слщ попоТсти. Але мен! це не дае
задоволення, щоб французи вештались туди. Для нас
«Макс!м» повинен мати найкращу кухню. Для шмецьких
офщер!в i н!мц!в, ан! в якому раз! для француз!в, повин-
н! !снувати три-чотири першокласн! ресторани. Фран¬
цузам така !жа не потр!бна...»
«...Проте мова йде не ильки про харчов! продукта.
Я часто говорив, що дивлюся на Франщю, як на заво-
йовану область, хоч поки що ми и лише окупували.
Колись усе те виглядало значно просите. Тод! все те
називали розбоем. Це вщповгдало формул!: забирати те,
що завоювали. Тепер форми стали б!льш гуманними.
Незважаючи на те, я маю нам!р грабувати, i грабувати
ефективно».
Дал!: «Ви повинш бути як лягав! собаки там, де е
ще щось таке, що можна взяти. Це треба блискавично
витягти з! склад!в i доставити сюди».
Зараз побачимо, що цей «державний муж» не мав
теплих почутпв нав!ть до такого гатунку француз!в, як
П’ер Лаваль. Ненажера Гершг i в цьому випадку
залишаеться собою: вш явно потерпае, щоб Лаваль, чого
доброго, не з’!в йому в ресторан! «Макс!м» ycix шшце-
л!в. Ось його слова:
150
«Тепер ви мен! скажете: зовшшня полпика Лаваля.
Пан Лаваль заспокоюе пана Абеца, i пан Лаваль, ви-
ходячи в!д мене, може пни до закритого ресторану
«Макс!м»... Як! французи нахабн!, про це ви не маете
уявлення. Коли ц! друз! чують, що справа торкаеться
н!мця, вони починають лихварити, вони шдшмають ц!ни
втрое, а якщо хоче що-небудь купити рейхсмаршал
(тобто Гершг.— Я. Г.), то й у п’ять раз!в...»
Легко соб! |уявити, як широко розверзлася паща
Гершга, коли в!н перейшов до дальшо! теми свое! допо-
в!д! — радянських окупованих областей:
«А тепер про Pociio. В плодючост! не виникае Hi-
яких сумн!в!в. Я повинен висловити велике признания,
що в швденних районах — я поки що бачив лише шв-
денн! райони — пощастило, незважаючи на величезн!
труднощ!, провести, вкуп! з арм!ею, с!вбу... Ця кратна
з сметаною, яблуками й б!лим хл!бом зможе прогодува-
ти нас. Вигин Дону зробить решту. Але, дорогий генера¬
ле, школи б!льше не розповщайте фюреров!, що ви
маршуете по степу, коли ви л!зете в сметану...»
Чим довше говорить Гер!нг про багатства радянсько!
земл!, тим б!льше росте його апетит. При цш нагод!
виявляеться, що в!н великий любитель !кри.
«Я спод!ваюся, що ми матимемо скоро коптильш та
що ми зможемо пропустити через них у великому об’ем!
нечуване рибне багатство Азовського й Касшйського
мор!в. Генерале Вагнер, !крою ми подълимося тв на шв:
половина арм!! й половина фатерландов!, звичайно, як
т!льки ми туди прийдемо».
Звичайно, не прийшли. I шхто за це не може мати
претензш до Гершга...
Ще коротка цитата, яка показуе дискусшн! прийоми
«людини ренесансу». На цш же нарад! попросив слова
один з його шдлеглих — ком!сар Остланду Лозе. Цей
151
скаржиться на зростання партизанського руху й вима-
гае в TepiHra вшськових шдкршлень.
Г е р i н г. Ви ж одержуете батальйопи!
Лозе. Калька батальйошв для територп завбмынки
з ЬБмеччину.
Г е р i н г. Я подарую вам Буцефала1. Ви тод! бу¬
дете висшвувати гарненьку теню: «Ми поскачемо в Ост-
ланд...».
KoMicap нар1кае також на вщеутнкть робочо! сили,
яку з-шд носа забирав йому «рейхемшктр» Заукель.
Лозе. Я не можу врятувати врожай i утримати
в порядку господарство. Мет потр!бт люди для роботи.
В EcTOHii справа така, що багато тисяч двор!в не мають
уже чолов1чо’1 робочо! сили.
Г е р i н г. Дорогий Лозе, ми знайом! вже давно,
ви — великий брехун...
Наприкшщ наради Гершг ставить крапку над «i».
Г е р i н г. ...Панове, я повинен заявити таке. Я маю
надзвичайно багато роботи й несу велику в!дпов!даль-
н1сть. Я не маю часу читати листи й записки, в яких ви
мене повщомлясте, що не можете виконати того, чого
я bU вас вимагав. В мене е пльки час, щоб на тдетав!
короткого зв!ту Бекке вряди-годи встановляти, чи ви-
конуються моТ вимоги. Якщо Hi,— в такому раз! ми бу-
демо змушет зустрпись з вами в шшому Micui...
I — зустрмись. Т1льки не так, як хоплося Гертго-
Bi,— i не там.
1946
1 Коня.
СТАЛОСЯ!
Нюрнберзыа шибениш зробили свою
справу. Сол!дш л!верпульськ! зашморги
остаточно знешкодили 10 головних роз-
б!йник1в. Одинадцятого — Германа Ге-
pinra — врятував в!д шибениш щашстий
калш.
Прийняли заслужену смерть Ti, що
готували кремащйш печ! для добро! по¬
ловики людства. Прийняли !! так, як
звикли приймати масов! вбивш: з трем-
тячими колшами, з обличчям, перекрив-
леним гримасою жаху. Вийшов i3 свое!
рол! й найб!льший комед!ант з ще! че-
реди кривавих комед!ант!в — Герман
Гершг. Вже на п’ятий день шсля ого-
лошення вироку перо випало з його
роздригоплих рук, i щедрий роздатник
смертей зал!з у найтемшший кут тюрем-
но! камери в тваринному остраху перед
кшцем. Убивця-цижк Ганс Франк не в!д-
ривав носа в!д молитовника i бив себе
в груди так мщно, щоб це каяття но-
воспеченого католика почув не пльки
Вапкан, але й М!жсоюзницька контроль¬
на ком!с!я, в руках яко! була тепер ос-
таточна доля Ганса Франка. Розенберг
i Заукель, з легко! руки яких гинули
мшьйони людських icTOi, вдень i вноч!
набридали вартовим запитанням, чи не
надшшло для них з Берлша помилуван-
ня... Нав!ть Кейтель i Йодль, що так
добре почували себе дос! в ролях «с!рих
153
солдапв», а почувши вирок, просили пльки кул! заметь
зашморга, нагадували перед стратою позбавлен! решток
пдносп людськ! ганч!рки. Так ото в смород! страху,
в стан! щлковитого морального захиршня вшйшли
в морок небуття недавн! тирани i кати Свропи.
Декого може здивувати р!зкий контраст м!ж манев¬
рами нюрнберзьких шдсудних шд час процесу та ix
поведшкою перед лицем близько! смерть Гершг за
пультом сводка шчим не нагадував Tepinra напередодш
страти. Виступаючи перед трибуналом, вш поводився
!нод! так, начебто перед ним сид!ли не судд!, а «депу¬
тати» г!тлер!вського рейхстагу.
Не виявляли також особливого збентеження ni Pi6-
бентроп, н! Кейтель, н! Штрейхер. Хвилинами здава-
лося, що це не зал засщань М!жнародного трибуналу,
а дискус!йний клуб, в якому нацистськ! ватажки з б!ль-
шим або меншим запалом обгрунтовують свою точку
зору. Н!куди правди д!ти: вони поводилися там аж
надто невимушено.
Це мало своТ причини. Коли Гершг шдв!вся з лави
шдсудних, щоб зайняти м!сце перед м!крофоном, до кш-
ця процесу було ще дуже далеко. Щоденн! порцн
газет, захланно читаних шдсудними через плеч! ix обо-
ронщв, будили в гер!нг!в нади, що час працюватиме
на ix користь. ГИсля фултонсько!’ промови Черч!лль
вир!с в ix очах на казкового рицаря, який одного пре¬
красного ранку розчинить перед ними ворота на свободу
i, пригадавши ix нахили та зд!бносп, дозволить !’м б!гти
поряд !з своею колкницею.
Вони, як i вс! ix однодумц! на вол!, будували сво!
плани на Bipi в третю вшну. Примара третьо’! вшни
була для них доброю феею, що мала повернути в ixHi
руки i багатство, i владу, i можливкть здшснення пла-
шв Третьего рейху в рамках четвертого...
154
Вони та ix оборонщ з першого дня пронесу, затаму-
вавши подих, чекали незгод мпж членами трибуналу i 3i
свого боку робили все можливе, щоб щ незгоди викли-
кати. До цих прагнень вони пристосували й свою так¬
тику: шдлеслив! усм!шки й шдтакуюч! рухи голови були
призначеш для британських обвинувач!в, а саркастичш
гримаси й удавана неуважлив!сть— для радянських.
Вони вдавалися й до провокашй. Маленька, вертка фь
гура адвоката Зайделя з’являлася за пультом оборонця
щоразу, коли становище шдсудних нациспв вимагало
чергово! допомоги у вигляд! отруйних стр!л. Зайдель
тижнями носився з «радянсько-шмецьким таемним до¬
говором 1939 року», натякаючи на щось, нашштую-
чи, оповиваючи сво! недомовки серпанком нездорово!
таемнищ. Коли ж трибунал дозволив йому зачитати
«таемний догов!р», виявилось, що жодного таемного
договору не було, бо оголошений Зайделем текст н!чим
не в!др!знявся в!д офш!ального... Але отруйна стр!ла
була випущена з лука, а саме цього й хопв адвокат
диявола.
Ще в когось шукали нюрнберзьк! шдсудн! допомоги.
В шмшв, в тих самих шмшв, голови яких вони вкрили
незмивною ганьбою, державу яких вони тддали ка-
такл!змов! нечуваного розгрому. Коли шд час допиту
Fepinra йшла мова про в!дпов!дальн!сть шмецького на¬
роду за вшну, «товстий Герман» великодушно запере-
чив: «ГПмецький народ не мав з цим шчого сшльного...»
Та це була пльки пробна куля. Вважаючи жив! ще про-
нацистськ! симпатп закорешлого бюргера за голос шме-
цького народу, Гершг, а з ним i iHiui шдсудн!, звертали-
ся тепер не так уже до трибуналу, як до шмецько!
«вулищ».
Саме в тому й треба шукати ochobhoi причини само-
впевненосп шдсудних нациспв у дш пронесу, самовпев-
155
HenocTi, яка шчим не в!др!знялася вщ звичайшсшького
нахабства.
Сьогодш в!д не! не лишилося й сл!ду.
Розрахунки на ряпвний для Гершга i компанп гли-
бокий конфлшт м!ж союзными державами зпкнулися
з прикрою для шдсудних дшсшстю. ГНдвели !х також
спод!вання на р!зницю думок пом!ж членами М!жнарод-
ного трибуналу, бо коли вона й була, то це не врятувало
нацистських душогуб!в в!д ммьйоннократно заслужено!
кари. Всупереч сокровенним спод!ванням repiHriB, сум-
лшня народ!в виявилося сильшшим, шж yci позакулкш
махшацн профашистських комб!натор!в з породи мюн-
хенщв. Останне слово на цьому npoueci мали 26 м!льйо-
Н1в замучених, i це слово вир!шило долю нацистських
злочинщв.
Не стали гершгам у пригод! й ixHi залицянпя до н!м-
щв. За годину теля оголошення вироку вулищ, що ве-
дуть до нюрнберзького суду, заповнились багатотисяч-
ним натовпом шмецьких робпнишв. Правда, щ шмщ
прийшли протестувати проти вироку, але пльки проти
Tie! його частини, де йшлося про виправдання Шахта,
Папена i Фр1че... Tani сам!, пльки б!льш масов! демон-
страцп вщбулися в Берлшц Лейпщгу, Гамбургу та iH-
ших промислових м!стах Шмеччини. Саме тд натиском
цих шмщв баварська полщ!я була змушена посадовити
Шахта за грати через юлька годин теля звгчьнення його
з нюрнберзько! тюрми. Остання карта гершпв була
бита: шмецька вулиця, довп роки обдурювана гершга-
ми, шмецька вулиця заговорила нарешт! також мовою
справедливого суддГ
На полях допов!дно! записки адм!рала Kanapica,
в якш мова йшла про винищування птлер!вцями радян-
ських вшськовополонених, Кейтель у свш час написав:
«Тут мовиться про знищення щлого св!тогляду, тим-то
156
я схвалюю ш заходи й покрываю 1х». Згодом, коли за
«схвалення й покривання» ц и х злочишв Кейтеля
засудили до пов!шення, цей убивця згадав раптом про
«честь мундира» i, замкть зашморгу, вимагав для себе
«почесно!» куль.. Така е подвшна мораль кейтел!в, та-
кий е ix «свпогляд».
Просьбу Кейтеля не задоволено: вш повис поруч
Р!ббентропа, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка,
Фржа, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейсс-1нкварта.
Ешлогом Тх ганебного життя могла бути лише ганебна
смерть. I вона ix сшткала.
Так, i ильки так могли загинути автори й головщ
здшснювач! нацистського «св!тогляду», св!тогляду уза-
коненого кашбальства й неперевершеного варварства.
Разом з ними, на одинадцяпй невидимш шибениид по¬
висла примара трич! проклятого людством фашизму.
I хоч пошяш нею зуби дракона все ще сходять отруй-
ним бур’яном на полях обох континенпв, ми знаемо: не
топтати вже св!ту птлерам, як не шднятися б!льше
з могили гершгам.
Далекий i тернистий був шлях волелюбних народ!в
до перемоги над чорними силами нацистського варвар¬
ства. I якщо сьогодн! ми з!тхнули з полегшенням, по-
чувши про страту головних винуватшв велико! св!тово!
трагедп, не забудьмо вщдати честь i земний уклш подя-
ки бшцям i офщерам Червоно! Армц, що в страшнш,
HepiBHift боротьб! вистояли, перемогли i привели голов¬
них фашистських злочинщв на суд народ!в.
Це було щось б!льше, шж подвиг. Це було здШснен-
ня споконв!чноТ мри людства про перемогу доброго
гешя над силами зла.
1946
ДОКУМЕНТ ГАНЬБИ
Ще одна з безл!ч! зачитаних на
Нюрнберзькому npoueci доповщних за¬
писок шмецьких фюрер1в, лейтер!в та ix
обслуговного персоналу з категори кв!с-
лшпв i кв!слшжат. Цей документ ого-
лошено пльки частково. Проте вш за-
слуговуе на нашу увагу не лише cboim
зм1стом, що стосуеться дол! украТнщв за-
хщних областей шд шмецькою окупа-
ц!ею. Автором меморандуму, адресова-
ного тод!шньому г!тлер!вському генерал-
губернаторов!, а ниш шдсудному Гансу
Франку, е горезвшний голова так звано¬
го украТкського компету допомоги, геста-
швський агент Володимир Кубшович.
Лютий 1943 року. Кубшович пише:
«...Я шлю вам листа, в якому коротко
змалюю критичш умови i сумш поди,
що створили надзвичайно серйозне ста¬
новище для украТнського населения гене¬
рал-губернаторства... В тепер!шшх умо-
вах украшщ не впевнеш ш в своему
майн!, н! в своему життш. Нелюдяна
поведшка, жорстока експлуатащя робо-
чо1 сили, безшдставш арештування i до-
сл!вно масов! розстр!ли е надто частими
явищами в наш! дш... Полювання на
людей вщбуваеться в м!стах i селах, на
вулицях, площах, станшях, скверах, на-
в!ть у церквах, а шччю — по хатах, воно
похитнуло почуття безпеки в жител!в.
Над кожним висить небезпека, що вш
158
може бути кожночасно i зненацька схоплений агентами
полщп та направлений на зб!рний пункт. Шхто з його
родич!в не знае, що трапилося з ним... Украшщв часто
ображають, опорочують, ба нав!ть б’ють першЬлшпи
н!мецьк! солдата...»
Дал! читаемо: «3 15 с!чня почалися спещальн! дп
проти так званих антисощальних елеменпв у Галичин!.
На шй територп було заарештовано коло 5000 чолов!к.
Оголошено, що це робиться з метою вилучення тих, що
спекулюють на чорному ринков!, i тих, як! не хопли
працювати, все те мало полегшити роботу властей».
Як побачимо дал!, Куб!йович глибоко стурбований
тим, що вс! щ заходи аштрохи не полегшили робоцу
шмецьких окупащйних властей. Поки що в!н продовжуе
проливати крокодиляч! сльози на есес!вський мундир
генерал-губернатора Франка:
«В зв’язку з перерахованими заходами було влаш-
товано нал!т на собор св. Юра у Львов!. Цей нал!т,
особливо ж повед!нка полщп в цьому святому м!сщ, ви-
кликала глибоке обурення серед населения».
Правда, Кубшовича ця под!я не дуже схвилювала.
Його, бачте, значно б!льше хвилюе те, що цей на-
л!т «був негайно використаний ворожою пропагандою...»
Найбмыпе дратують Кубшовича розповш жител!в Льво¬
ва про те, що п!д час Радянсько! влади «не роблено та¬
ких нальопв на гору св. Юра та що б!льшовицьк! про-
фесори й студенти, як! юлька раз!в в!дв!дали це м!сце,
ставились до нього з б!льшою пошаною, н!ж н!мцЬ>.
Н!мецько-укра!нський нацист Кубшович не був би
одначе собою, якби тут же не покрутив хвостом перед
cboim безпосередн!м господарем. Щоб, боронь боже, не
образити «його ексцеленщю», вш заздалепдь обб!люе
Франка та шших птлер!вських бонз, перекидаючи всю
вину на голови «нижшх чиюв» жмецьких в!йськ i
159
адмшктрацп. У випадку лакейського екстазу Куб!йович
пише: «УкраТнський селянин ладен перенести найбмыш
труднопц i принести найтяжч! жертви для военних ць
лей рейху».
Звичайно, Кубшович знав, що в шмецыбй трав! пи-
щить, ще тод!, як уперше запродав свою вбогу Душу
г!тлер!вському сатан!. Bin знав достеменно про те саме,
про що так соромливо говорив на сл!дств! г!тлер!вський
уповноважений по робочш сил! Заукель, i про те, про
що розповщають на Нюрнберзькому процес! документа:
про шмецький план вивезення з УкраТни десятюв тисяч
д!тей з метою «зниження бюлопчних можливостей во¬
рога» i про масов! розстр!ли цих д!тей. Bin знав та-
кож прекрасно, що методи «набору» робочоТ сили були
встановлен! зовс!м не «нижшми чинами», а самим
Адольфом Птлером. Кубшович знав i про те, що з
першого ж дня вшни ставлення украТнського народу
до шмшв було щлком недвозначне. В результат! цього
ставлення i Франк, i його Кубшович були змушен! на-
завжди попрощатися не т!льки з УкраТною, але й з yci-
ма мр!ями про неТ...
Чого ж тод! Кубшович упр!вав над довжелезними
меморандумами до Франка, який i без Куб!йовича знав,
що д!еться в адмшктрованш ним Галичин!? Не заради
icTopii' робив вш це. Кубшович зрозум!в, що ошал!ла
шмецька капвська сокира, рубаючи украТнський л!с,
рубае несамох!ть також i дерево, на якому сшив i вш,
i Ганс Франк.
Була ще одна причина цього зашзшлого плачу: свь
дом!сть того, що шмецьк! окупанти перестали раху-
ватися з ним та страх, щоб, чого доброго, i його, Ку¬
бшовича, не сшткала доля м!льйон!в замучених його
хазяями людей. Пишучи про розстр!ли украТнських ш-
тел!гент!в, вш з страхом констатуе вщсутшсть будь-
160
якого впливу жовто-блакитних нациспв на полпику
шмщв:
«..Лнженера Андр!я П’ясецького, л!сничого з Янова
поблизу Львова, було розстр!ляно, незважаючи на те,
що за нього ручались не т!льки я i д-р Кость Паньюв-
ський, але й рейхсдейче Ю. Ж.».
Для доповнення характеристики автора нього ме¬
морандуму хай послужить факт, що той же Кубшович
i в 1943 poui, i шзшше, в 1944-му, при кожнш нагод!
з’являвся до краювсько! садиби Франка на чол! де¬
легат? своТх ствроб!тниюв, щоб в урочистш обстанов-
ui подякувати йому та Птлеров! за «добродшства, що
ними вони обдарували украТнський народ...»
Цього року Ганс Франк, вперше за останн! роки, не
матиме можливосп приймати новор!чш впання Куб!йо-
вича. € тдстави гадати, що той цього разу не робитиме
нав!ть спроб зайвий раз потиснути руку своему колиш-
ньому доброчинников!, задоволений, що доля Франка
поки що не стала його долею.
А шкода! Це, мабуть, Кубшовича i йому под!бних
мав на думш баварський мш!стр внутрппшх справ, ви-
ступаючи недавно в Аугсбургу. Пан HImitt заявив:
«Птлер нав!з до Шмеччини чимало фашиспв з 1’нших
краТн. Одгпею з головних причин того, що вони не хо-
чуть повернутися на батьювщину, е страх перед заслу-
женою карою, яка Тм там загрожуе. Але в погодженш
з вшськовим управлшням табори !ноземшв буде очи¬
щено в!д фашистських елеменпв».
Великий будинок нашонального музею в Мюнхен!
давно вже чекае хвилини, коли вш знову служитиме
за пристановище музам, а не валяюй скверн! г!тлер!в-
ського мотлоху.
1945
И 832
ШКОЛА
Грицько Гуцало любить книжки.
В його велиюй дерев’яшй скриньш —
ш’ла б!блютека. Там i Шевченко, i Ко¬
нан-Дойль, i Франка «Мойсей», i Мар¬
ка Твена «Пригоди Тома Сойера». Кож-
на книжка дбайливо оправлена в зеле-
ний nanip, на кожшй старанно виведеш
заголовок i номер.
Bci ui книжки Грицько читав уже
дв1ч1, а деяк{ з них i тричц завжди з тим
самим глибоким, неповторним хвилюван-
ням, до якого здатш лише дни.
Грицько Гуцало знае: багато книжок
е на свт, i не шд силу прочитати Тх
yci одшй людиш, та читати треба бага¬
то, якомога 61’лыне, аж до само! смерть
Життя без книжок—це для Грицька
щось таке убоге, беззмктовне i тьмяне.
Це весна без квгпв, це шчне небо без
3ip.
ГИд високим чолом цього тенд1тного
хлопчика безл)ч думок, i не завжди вш
yMie знайти на них вщпошдь. Напри-
клад, як збудувати такий MicT, щоб по
ньому ходили ПО13ДИ.
Тому Грицько так тужить за школою.
Uift туз! шшло вже на четвертий piK,
а народилася вона в пам’ятний для
Грицька вересневий четвер, коли з Дрого-
бича прийшов шмецький пашрець, яким
заборонялися i п’ятий клас, i шостий,
i сьомий. Це був для Грицька удар,
162
якого в!н не Mir забути: образа до самого скону житиме
в серцГ
Та настав день, коли з Дрогобича перестали над-
силати HiMeubKi папери, а замкть них листоноша почав
приносити украТнськг В цих паперах було лише к!лька
сл!в, та цих к1лька сл!в були для Грицька вс!м: вш став
учнем шостого класу.
Але недовго б»ув ним. Якось cipnM осшн!м св!тан-
ком батько збудив Грицька i сказав:
— Вони шдпалили школу.
Хлопець притьмом виб!г з хати. Двоповерховий бу-
динок школи нагадував величезне багаття. 3 балкона
звисала на мотузщ людина з кучерявим волоссям i в
крутеж{ розпаленого повпря колихалася, як серце дзво-
ну. Грицько вшзнав свого вчителя i зрозум!в, що «пан
професор» школи не пшшде до нього.
Того ранку Грицько прокляв бандер!вц!в.
Bin став «ктребком». Батько, старий солдат ще
з першоТ CBiTOBOi вшни, муштрував його вечорами посе¬
рел хати, а рано-вранщ проводив у березовий гай i вчив
стр!ляти у ворога.
— Ти вже справжнш жовшр,— сказав йому через
тиждень,— але при мен! ти будеш ще кращий. Повоюе-
мо разом.
I вони воювали. Разом ши в засщку, разом несли
в сел! варту. Грицько чекав свого бойового хрещення,
i йому вже здавалося, що доля глумиться над ним. Ми¬
нув мкяць, i вона Hi разу ще не поставила Грицька
Bi4-Ha-ei4 з «бандерою».
А строк тдходив. Селом блукав страх, вш залазив
п!д cTpixn i вноч! блудними вогниками жевр!в у люд-
ських очах. Одного ранку в хат! на краю села не стало
Hi одно! душ!,— нав!ть двор!чна д!вчинка не ущ‘л!ла вш
зв!рячоТ розправи. Згусток мозку дитини прилип до
11*
163
щоки И, зарубано! шею ж сокирою, матер!. Юлька дшв
ni3Hime така ж сама доля сшткала дв! inuii родини.
За Bimo? Про це вже шхто не питав. Про це люди
не питали вже четвертий pin, ще з того дня, коли через
село промчав на мотоциклах перший шмецький патруль.
На початку листопада поповзли хатами теми! чутки:
на село готуеться напад. В недалеких лках з’явилася
велика банда. Говорили: йде бандипв тьма-тьменна,
а на чол! Тх — шмецький генерал.
Грицько Гуцало знав, сюльки було в цьому правди.
Банда нараховувала чоловш двкп п’ятдесят, i команду-
вав нею не генерал, а звичайний лейтенант шмецько!
полщи. Проте й шеТ юлькосп харциз!в було досить,
щоб село шшло з димом, а його жител{ стали жертвою
криваво! розправи. Все залежало в1*д того, чи вдасться
бандер1вцям застати «ктребюв» зненацька.
Грицько не спав уже третю шч. Почервошл1 оч! не-
стерпно бол!ли, обличчя набрякло вщ холодного, вог-
кого в!тру. Хоч як боровся хлопець i3 сном, щораз ча-
спше траплялося, що вш на мить засинав. Це було
понад сили Грицька.
Наступного ранку при nepcBipni командир рою 1 ска¬
зав йому:
— Банда поки що вщшшла. Иди, хлопче, поспи!
Коли Грицько прокинувся, вечоршо. В деяких хатах
мигпли вогники, село начебто поверталося до звичай-
ного, мирного життя. По той 6ii< р1чки, на хутор!, квиль
ла скрипка i глухо дзеленчали цимбали. Це було перше
вескчля Tie! осень
Грицьков! закорпло потанцювати. Нашвидку пове¬
черявши, Bin закинув на плече гвинпвку i подався на
хупр.
1 Bi'uiijcHiiM.
164
На мост! стояв вартовий. Грицько вшзнав у ньому
батька. Старому було щось не по co6i. В так! хвилини
син не любив його.
— Ще тебе там не було! Bci в одну хату. Прийдуть
бандери i, як мишей, вас передушать...
Грицько не в1дпов1в. BiH з досв!ду знав: у таких ви-
падках краще було не чшати старого.
Раптом хлопець зга да в, що в иного було тынки н’ятн
патрон i в.
Ст|ммка стежка вела на горбочок. Хлопець окинув
оком сьйгову р1внину, за я кою чоршли л!си.
Рвучкий BiTep o6niK обличчя хлопця, i тод! Bin по-
чув щось, що нагадувало далекий людський голос. Це
тривало пльки мить.
Грицьков! стало холодно, Bin вщчував, як по його
спин! забрали дрижаки. В його вухах усе ще дзвещв
далекий голос. Bin хопв був побшти до хати кликну-
ти «!стребк!в», та думка про те, що вш м!г таким чином
виставити себе на CMix, скувала його рухи. Мало що
могло йому причутися шсля трьох безсонних ночей.
Хлопець боявся одного: щоб бандити не пшйшли
зненацька до хати, де забавлялися «ктребки». Вона
стояла досить далеко за селом, i в цю пору можна було
шдкрастися до не!’ непомтю. Правда, за вс1ма даними,
банда ще вчора вшйшла на твтпч, та ледве чутий
оклик з р1внини насторожив Грицька. Bin знав, з ким
мае справу: Ti двоноп вовки були небезпечнши за своТх
четвероногих побратим!в.
Штьма сповила св!т, i здавалося, що вже не буде
Hi кшця Hi краю розбурхашй сшгов!й стихи. Минали
хвилини, eiTep дужчав. Грицька морозило. BiH пробу-
вав зогрпи себе спогадами про мужшх героТв оповь
дань Джека Лондона, про вщважних мандр!вник!в,
яких день i шч хльостав крижаний подих П!вноч!, однак
165
Bin не Mir забути i про те, що ix захищали хутра з вов-
чо1 шюри, а в нього була пльки тдшита впром ши¬
нелька...
Грицька почали гризти сумшви. Далекий голос з
пол!в Mir бути звичайним гомоном вигуку, що виб!г
з-пом!ж хат i луною вщбився вщ rop6ie. Так воно, ма-
буть, i було. Грицько знав вдачу бандер!вщв: вони
шдкрадалися до своТх жертв тихо, тихше, шж Txip до
курника. Слух обдурив його.
Проте Грицько не рушив з мщця. Хлопець знав:
що б не було, BiH стоятиме тут до самого свпанку, бо-
ротиметься з холодом, 1з сном, бо не знало б шакше
його серце спокою. Bin був солдатом i месником i таким
залишиться до часу, коли знову засяють вогш в хатах,
коли ходитимуть люди на вещлля з безжурними теня¬
ми, коли сокири рубатимуть дрова заметь дитячих го-
л!в, а вчител! не розплачуватимуться б!лыпе мучени-
цькою смертю за те, що вони вчителГ Як завжди у тяжю
хвилини, так i тепер здавалося хлопцевц що на нього
дивиться весь ГПдбужанський район, а може,— хто
зна,— i вся УкраТна...
Музика змовкла. Ще одна мертвецьки тиха шч ляг-
ла на змучене село. Впер раптом якось ущух, i сшг
знову лТниво клався пластами.
Перед очима Грицька щось заколивалося. «1стре-
бок» здригнувся. За двадцять кроюв bU нього з’яви-
лась людина, за нею друга, третя, четверта. Поки з-за
купив виринула п’ята, Грицько знав уже, з ким мае
д{ло. Це були бандер!вськ! розвщники; за ними, трохи
л!воруч, на вщеташ двохсот кроюв, вщривався вщ снь
гу цеп.
У грудях хлопця заколотилося серце. Вщступати
було шзно, але BiH Mir прилипнути до верби, i р4зуни
пройшли б, не помнивши його. Та за спиною в Грицька
166
було село, були мал! дни, були ix батьки, Грицько не
зрадить ix, Грицько взагал! не знае, що таке зрада.
BiH недовго ц!лив — не було на те часу. Спокшно
натиснув курок, i з-пом!ж його рук посипались !скри.
Постр!л громом прокотився по горбах. Передшй бандит
змахнув руками i впав гормиць. 1нш! залягли, та поки
вони вщкрили вогонь, Грицько встиг уже зайняти ви-
пдну позищю за жолобком !з замерзлою водою.
В замку його гвинпвки були чотири патрони. 1х
треба берегти. Це були останш крапл! води у фляз! по-
дорожнього, що опинився серед африкансько! пустел!.
Кул! бандер!вщв зл!сно постукивали об прикоршь
верби. Коли один з бандипв спробував був тднятись,
Гриць вистр!лив удруге i — дав маху. Стрельнув ще
раз — з таким самим результатом. Десь зл!ва об!звав-
ся автомат, i зараз теля цього настала тиша.
Гриць не спускав ока з бандипв. Залишивши пло
вбитого, вони повьчьно вщповзали.
Грицько обережно п!дв1вся i, сховавшись за вербою,
скинув очима на яр. Бандитський цеп швидко просу-
вався вперед, до села залишалося йому не б!льше трьох-
сот метр!в.
Була дорога кожна секунда. Низько нахилившись,
Грицько поб!г угору. Вш повинен був будь-що випере-
дити бандипв.
«Невже ж у сел! не звернули уваги на стр!ляни-
ну?» — подумав у розпачг Прищлився ще раз. Немов
глузуючи з нього, бандити не в!дпов!дали. Обаб!ч шля¬
ху цеп раптово роз!рвався, i чоловш двадцять банде-
р!вц!в зникло в придорожшх ровах. Вони пройдуть ще
дв!сп крок!в i блискавичним наскоком захоплять м!ст.
Що дал! буде, Гриць вол!в не думати. Картина палаю-
чо1 школи i повислого трупа вчителя школи не зникала
тепер з його очей.
167
Хлопець трохи не заплакав сльозами гшву i образи.
Бандита шдходили вже до р!чки. Млсяць, що визирнув
з-за хмар, освпив ix праве крило на протилежному
горбк там бандер!вщ наблизились до перших хат майже
на вщстань револьверного постр!лу.
Грицько знав, чим це пахне.
BiH злкно жбурнув гвинпвкою об землю. Залиша-
лось ще пльки одне — кричати. Грицько шдняв уже
долош до уст, коли над хатами блиснула ракета, а сль
дом за нею ввесь край села заккрився залпами гвинть
вок i клекотливими чертами з автомапв. Кулемет o6i-
звався, коли бандер!вщ повилазили з ров!в i юрбою
кинулись на мкт. Та вже перша черта скосила ix.
Грицько був на сьомому небГ Рискуючи потрапити
гид вогонь CBoix людей, в!н притьмом збк з горба. Че¬
рез хвилину «ктребок» був уже в ров!. Перед ним ле¬
жав мертвий бандит 1з затиснутим у pyui шстолетом.
Саме цього й треба було ГрицьковГ Вмостившись
за кущем шипшини, Bin посилав короткц прощальн!
черги за впкаючимп бандер!вцями. А попм, майже
з yciM селом, шднявся в атаку. В1тер тамував його по-
дих i глушив його раддсний вигук, що був вигуком без-
смертного Клаасового1 сина:
— Ура! Перемога за тезами!..1 2
1945
1 Клаас — персонаж «Легенд» про Тмя Уленшшгеля» Шарля
до Костера, в якш зображено драматичн! поди визвольно! вшни
1-Пдерланд1’в проти Icnanii в XVI ст.
2 Гези («старц1»)—назва шдерландських дворян, як! виступа-
ли проти гшту icnaHCbKoro короля Фмшпа II наприкшщ XVI ст.
УБИВЦГ П1Д МАШКАРОЮ
ПОЛ1ТИЧНИХ ЕМ1ГРАНТ1В
В опублшованому на Нюрнберзькому
npoueci секретному звт гесташвсько!
оперативно! групи читаемо:
«Нам нелегко було спровокувати
в Каунас! еврейський погром великого
масштабу. Ватажков! згадано! вже ли-
товсько! нацюнал!стично! групи Кл!ма-
TicoBi, притягненому в першу черту до
ще! роботи, вдалося, на шдстав! даних
йому каунаським гестапо вказ!вок, вчи-
нити погром. Bin це зробив у такий
спос!б, що зовн! не було видно в цьому
Hi шмецько! руки, Hi шмецько! спонуки.
ГПд час першого погрому в шч з 25 на
26 червпя 1941 року литовсью нацюна-
л!сти винишили понад 1500 евре!в, шд-
палили або в шший cnoci6 зруйнували
чимало синагог та пустили з димом ев¬
рейський квартал з 60 будинками. В на¬
ступи! Honi знищено в такий самий cnoci6
2300 евре!в. В шших районах Литви вш-
булися за прикладом Каунаса так! сам!
акцп, хоч i не в таких великих масшта¬
бах, причому ц! акт! було поширено
також на комушспв, як! залишилися».
3 того часу, як в!домо, багато що
змшилося.
Прапори чотирьох великих народ!в на
будинку Нюрнберзького суду символ!зу-
ють перемогу цив!л!зацп над варвар¬
ством. LLIicTb рок!в фашистських погром!в
169
коштували надто багато кров!, сл!з i ру!н. Це не може,
не см!е б!льше повторитись, якщо ми не хочемо, щоб
майбутне поколшня прокляло сво’/х батьк!в. Ti, що cboim
богом зробили брутальну ф!зичну силу, хай вщчують
сьогодш силу караючо! руки. Якщо ця рука охляне —
темп! сили фашизму згасять сонце нового дня, i свп
знову вкрие сущльна варфоломивська н!ч.
Багато змшилося з того часу, коли радянсью тан¬
ки на вулицях чесько! Праги завершили марш перемоги
волелюбних народ!в. Гершг не Гершг, а один з шдсуд-
них — дшсний кандидат на дшсну шибеницю, вшйшов
у лоно диявола його норвезький агент Квклшг. 3-за
грат гесташвських капвень визирають тепер сам! ка¬
ти: обергрупенфюрери, унтерштурмфюрери, гаулейтери,
крайслейтери. Весь цей набрщ нацистських шк|уродер!в
i мародер!в кусае co6i сьогодш пальщ i3 страху перед
карою.
Але, пробачте, не весь. Щоб переконатись у цьому,
досить побувати тиждень-два в американськш окупащй-
н!й зош Як це не дивно, а саме тут, на територи, конт-
рольовашй господарями Нюрнберзько! тюрми, де че-
кають справедливого вироку гершги i кальтенбруннери,
р!ббентропи i франки, знайшли притулок Ti, що про ix
кривав! дм а з таким зрозуммим обуренням говорить
на Нюрнберзькому процеа представники американського
обвинувачення...
Не хочу бути голосл!вним. Якщо на початку aiei ко-
респонденцп я згадав про литовську нацистську банду
Юпмапса, то пасамперед тому, що вся ця зграя живе
co6i сьогодш, як у бога за пазухою, в околицях окупо-
ваного американськими вшськами Зальцбурга. Послщь
з господарства Пммлера, метушлива гесташвська др!б-
нота, repoi кривавих каунаських ночей, професюпальш
вбивщ, граб!жники, насильники, зломники i звичайш
170
рядов! мазурики — вся нацистська ватага з тавром каТ-
на й !рода на лоб! почувае себе тут не прше, н!ж вона
почувала себе р!к тому, коли ще треба було виконувати
накази примхливого й безцеремонного щодо своТх хо-
луТв рейхсфюрера СС Пммлера.
Вони тут користуються шлковитою безкарнгстю.
Б!льше того. Певн! реакцшн! кола вважають цих убив-
щв пол!тичними ем!грантами.
В!домо, що установа Пммлера користувалася не
т!льки послугами харциз!в Кл!мат!са, вона користува¬
лася також послугами захщноукраТнського нациста Сте¬
пана Бандери i його зграТ. Не переб!льшуючи, можна
сказати, що ця порода нациспв перевершила у вЕдда-
нш служб! Птлеров! своТх литовських сподвижниюв.
Про цю службу м!г би багато сказати адм!рал Канар!с,
чимало також м!г би, але не хопв, сказати на Нюрн-
берзькому суд! генерал г!тлер!всько’Т розвщки Лахузен.
А вт!м, не в документах справа, коли мова йде про
бандер!вщину, хоча Тх багато залишилося в apxieax
льв!вського i берл!нського гестапо. Нав!що документи
там, де криком кричить правда десятюв тисяч замордо-
ваних, покал!чених, згвалтованих, коли вона дивиться
на нас з руТн безл!ч! спалених рукою бандер!вського
харциза людських садиб.
УкраТнсько-шмецьк! нашонал!сти, чи то !з зграТ Бан¬
дери, чи то !з зграТ Мельника, були диверсшним за¬
гоном гестапо з першого дня його кнування. Вимушт-
руван! й прошструктоваш в спещальних школах паруб¬
ки з ОУН виконували завдання гестапо i г!тлер!вськоТ
вТйськово! розв!дки майже в ycix краТнах Свропи ще
задовго перед в!йною. У вересн! 1939 року вони, за св!д-
ченням самого Лахузена, д!стали вЕд головнокомандую-
чого шмецькою арм!ею так! сам! завдання, як у 1941 ро-
щ д!стали вЕд гесташвськоТ оперативно! групи литовськ!
171
нацисты. Це завдання вони виконали i3 спритшстю
квал!ф!коваиих убивць. За цим самим доручснням жов-
то-блакитш нацисти стали передовым диверсшним заго¬
ном шмецькоТ армп вже в neprni дш вторгнення г!т-
лер!вських вшськ на територ!ю нашоТ Батьювщини.
Гестапо провело Тх руками масов! вбивства радянських
громадян укра'ТнськоТ, польськоТ i росшськоТ нацюналь-
ностей.
Взимку 1941 — 1942 рок!в озброен! шмцямн шмецько-
украТнськ! пацистськ! банды з наказу гестапо новели
жорстоку боротьбу з радянськимы партизанами, водно-
час виконуючи волю Пммлера, розпочали в окупованих
нТмцями захщних областях РадянськоТ УкраТни поголов¬
ие винищення мирных жител!в польськоТ нацюнальность
Оргашзована бандою на зразок г!тлер!вськоТ полщп
«служба безпеки» тероризувала пеприхильно настроених
до Шмеччини жител!в i вела боротьбу з радянськимы
льотчиками та парашутистами, убиваючи Тх або видаю-
чи в руки шмецько! полщп. Влившись в оргашзовану
шмцями «украТнську» пол!ц!ю, шмецько-украТнськ! на-
цюнал!сти до останнього дня вшии псно ствробпни-
чали з генерал-губернатором Полыш Гансом Франком,
допомагаючи йому грабувати Польщу i Галичину та
вивозити до Н1меччини робочу силу з цих краТн.
Здаеться, досить. Досить, щоб зрозумпи, що маемо
справу з чистокровними фашистами. Досить, щоб негай-
но, при перпий же нагод! посадовити Тх на ту саму лаву
шдсудних, з якоТ вщповщають сьогодн! за своТ кривав!
злочини нацисти Bciei* майже бвропи. А що ж ми бачи-
мо насправд!? Бандери, мельники i кубшович! звили
co6i кубельце поруч з Кл!мат!сом в американськш зон!
окупацп...
У них нав!ть е своТ' компети. Звщси вони шлють сво-
Тх агенпв на територ!ю УРСР, тут бандери приймають
172
ix рапорти, сюди р!зними каналами надходять для них
rpomi в!д ixHix однодумшв захщноТ швкулн Вони сприт-
но використовуют^ важке становище захшюукраТи-
сько! молод!, вивезеноТ шмцями на каторгу, деморал!-
зують ТТ розпов!дями про страх!ття, яких вони н!бито
були свщками на Радянськш УкраТнн
Коли Тм цього треба, вони замилюють американцям
oni, називаючи себе поляками. Таких новоспечених «по-
ляк1в» ви сюльки завгодно побачите в MicTi Фюрт у та¬
бор! польських ем!грант!в, де Тх приймають як дорогих
гостей, дарма що руки цих гостей у кров! польських
немовлят. Своя-бо своТх познаша...
М!жнародний трибунал, судячи в Нюрнбергу головних
злочинц!в, не спускав очей з Тх пос!бник!в, бо кожний
член трибуналу усвщомлюе, що, якби не др!бна наци-
стська погань, Пммлеров! не вистачило б його власних
рук замордувати 26 м!льйошв людей.
Американськ! обвинувач! на Нюрнберзькому процес!
служать у т!й сам!й армп, яка окупуе Мюнхен i Зальц¬
бург; вони е громадяни Tie!’ само'! держави, що й нишш-
1пй вшськовий комендант Зальцбурга або Мюнхена,
держави, солдати якоТ в братньому союз! з солдатами
нашоТ краТни вщдали свое молоде життя в боях з на-
цистськими вбивцями. Кров, сшльно пролита цими сол¬
датами, i добробут Тх д!тей, матер!в i дружин вимага-
ють, щоб ycix нацистських убивщв без винятку стткала
заслужена кара, щоб Тх було поставлено шд суд краТ¬
ни, земля якоТ просякнута кров’ю Txnix жертв.
1946
УПИР1
Два роки тому останшй шмецький
солдат i останжй шмецький полщай бу¬
ли викинуп за кордони нашоТ краТни.
Минув piK з дня, коли каштуляшя
Японп закшчила останню д!ю страшно!
в!йни.
Поламана в друзки в!сь Берлш—To¬
nio шрнула в безодню минулого, a уш-
лм! !! твори! скромно примостились на
лав! шдсудних.
П!сля першо! свпово! вшни в Н!меч-
чин! з’явилася книжка, заголовок яко!
ввшшов згодом у поточну мову: Импе¬
ратор шшов — генерали залишились».
Застосована до наших час!в, ця фраза
повинна б звучати: «Фашистськ! генера¬
ли шшли — фашистськ! джури залиши¬
лись».
Цих птлер!вських джур, цього посль
ду фашистского диявола лишилося таки
чимало.
Про це переконливо говорить нишшня
кримшальна хрошка бвропи.
Ось уже юлька роюв в зах!дних об¬
ластях, то в одному, то в другому ра¬
йон!, вилазять з л!с!в озброен! бандити,
як! позначають свш шлях загравою по-
жеж i криками людей, мордованих спро-
соння.
Мордують з садизмом, пор!вняно з
яким блщне несамовита фантаз!я Октава
Mip6o. Вони без найменшого ваганпя
174
застосовують запозичеж у Пммлера методи тотального
винищення: в!д Тх ножа немае рятунку навпь немов-
лятам.
Коли караюча рука народу завдае Тм виновного
удару, недобитки збираються в невеличк! групи i, вс!ля-
ко маскуючись, продовжують i дал! свое криваве ремес¬
ло. Бувае таке, що 2—3 добре законсшроваш харцизи
тримають шд терором ц!ле село. Юлька шдкинутих на
пороз! хати аношмних лисив, юлька постр!л!в у в!кна
в горобину н!ч, 1—2 вбивства з-за рогу створюють шод!
в сел! атмосферу постойного, невгаваючого страху, що
важким тягарем лягае на серце селянина, ослабляючи
його волю до життя й пращ. А саме цього i треба шч-
ним харцизам.
Хто ж вони?
ГПсля першоТ св!товоТ в!йни на землях м!ж Збручем
i Сяном так само шалешв бандитизм. Тод! так само
у л!сн!й гущавин! таТлася смерть i «лицар! довгого но¬
жа» вештались по дорогах. Та е велика р!зниця м!ж
тод!шн!м бандитизмом i нин!шн!м, i вона не пльки
в тому, що галицьк! чи волинськ! розбишаки 20-х рок!в
були добродушними джентльменами пор!вняно з Тх су-
часними послщовниками. Авжеж, птлери шшли — бан-
дери залишились. Зв’язан! не на життя, а на смерть
з фашизмом, з його системою, вони продовжують за
шершею Д1’яти нав!ть шсля того, як Тхня Мекка — на-
цистський Берл!н — л!г у руТнах, а Тхн! батьки й мецена-
ти з гестапо та шмецькоТ розв!дки наказали довго жити
або опинились за гратами. Вандерам пощастило поки
що вислизнути з-шд шибенищ, i вони д!ють, д!ють за
вс!ма правилами фашистськоТ тактики.
Терор не е единою Тх зброею. Цей строкатий конг¬
ломерат горлор!з!в-авантюрист!в з довоенного ОУН,
викритих гесташвщв та шмецьких полщаТв, есес!вщв
175
з див!зп CC «Галичина», яничар!в i3 зграТ пов!шеного
недавно Власова, здичав!лих у л!сах дезертир!в, с!ль-
ських i лнських кримшал!ст!в з «мокрим амплуа» i демо-
рал!зованих шмецькою окупащею шдл!тк!в мае своТх
пммлер!в, але мае й геббельс!в, Геббельсе таких самих
брехливих, дволиких та цишчних, як i ix неживий уже
прообраз.
Гасло «самостшноТ» i «соборно!» належить уже до
ix зал1зного репертуару. Як там було з т!ею бандер!в-
ською «самостшшстю» i «соборшстю», показали роки
вшни: Бандера школи не виходив — i по природ! своТй
не Mir вийти — поза рамки шструкщй всешмецького ше¬
фа гестапо Мюллера. Нав!ть як фштивний в’язень конц-
табору в Заксенгаузеш, вш невсипуще дбав про те, щоб
його ватаги не зшшли, чого доброго, з обраного для
них гесташвцями маршруту; з шеТ метою вш не раз
i не два зустр!чався в канцелярн табору з Мюллером
i з похиленою головою вислухав поради та шструкцп
високопоставленого гостя...
Тим менше шанс!в приймати парад своТх шибайго-
л!в i мародер!в на Софшськш площ! в Киев! мае Бан¬
дера сьогодн}. I не тмьки тому, що його фашистськоТ
«самостшносп» шхто на УкраТш не хоче. Бандеру мен¬
ше турбуе воля народу, н!ж воля його протектор!в. Так
було i так буде.
Але саме з ними протекторами справа тепер зовам
погана: на кожному крощ дае себе в!дчути в!дсутшсть
Пммлера, Мюллера й Втеки.
Англ!я i Америка? I погопв! Осиропл! джури Пт-
лера рад! б помшяти потрощену свастику на смугаст!
прапори англосакав. Вони так i пишуть у своТх допо-
в!дях (для невеличкого гурту): «Можливий прих!д
англо-американських вшськ на Украшу е для нащоТ
стратеги бажаний». Однак в!д бажання бандерТвшв до
176
приходу цих тййськ далеко, дуже далеко, i про це вони
добре знають. По-перше, тому, що навряд чи знайдеться
тепер у cbiti хтось, хто б наважився напасти на нашу
кра’Тну, на нашу арм!ю; по-друге, тому, що з хвилини
каттуляци останньоТ KpinocTi фашизму слово «вшна»
стало найб!льш осоружним словом для найширших мае
i Англп, i Америки.
3 настроями цих мае доводиться рахуватись нав!ть
найбьльш войовничим ствцям «зал!зноТ завки». Хоч-не-
хоч змушеш зважити на це й бандер!вськ! верховоди.
Нещодавно вони у вузькому кол! констатували сумний
для них факт, що принайми! найближчими роками ан¬
тирадянськоТ вшни не передбачаеться. I б!льше того:
вони висловили серйозне побоювання, що робпничий
клас Сполучених Штат!в Америки парал!зуе кожну
спробу використати атомну бомбу в боротьб! проти Ра-
дянського Союзу...
Ц! та под!бш до них протоколи нарад кл!ки банде-
р!вських £оловор!з!в евщчать про те, що щ бандити
вмноть школи тверезо ощнювати ситуащю. Але ж це
огцнка лише для внутр!шнього вжитку. Коли ж р!зун-
ська верх!вка стае перед лицем рядових р!зушв, коли
вона через мережу своТх агент!в намагаеться говорити
до мае, ви почуете зовс!м !ншу мову, в як!й слова «тре¬
ти в!йна» лунають значно част!ше, шж традищйш вигу-
ки про «самостшну» i «соборну».
Гасло «Хай живе третя в!йна!» не народилося в бан-
дер!вських головах. Воно, як i вс! бандер!вськ! «!деТ»,
виникло над р!чкою Шпрее, в робочому кабшет! генера¬
ла Штюльпнагеля, коли той зрозум!в, що в!д Сталшгра¬
да веде один т!льки шлях — до катастрофи Третьего
рейху. На другий день теля того, як ця катастрофа
стала фактом, «третю в!йну» почав пропагувати «Вер-
вольф», а за «Вервольфом» усе шмецьке нацистське
12 832
177
шдшлля, Bci «едельвейси», «штекнаделькнопфи» i як ix
там ще звати. Це гасло було негайно гпдхоплене андер-
с!вцями, усташами, четниками, а зв!дти, через руки поль-
сько! посестри бандер!вц!в — НСЗ, потрапило до про-
грами украТнських нациспв.
Та кого ж, кр!м професюнальних авантюриспв, при-
ваблюе сьогодн! перспектива ново! вшни? Щодо цього
нацюналктичш р!зуни так само не мають жодних !лю-
з!й. Для них найважлив!ше: с!яти пашку й знев!р’я,
вщбивати в людей охоцу до мирно!, продуктивно! пращ,
забирати в них в!ру в краще завтра, викликати в них
почуття тимчасовост!, нетривалосп нишшнього стану
речей. Така псих!чна атака, до того ж шдтримана кри-
вавим терором, мае на мет! одне: перешкодити в!дбудов!
кра!ни, зупинити !! господарський i культурний р!ст,
будь-що загальмувати процес оргашчного вростання на¬
селения зах!дних областей Укра!ни в творчу радянськ|у
д!йсн!сть.
Така «програма д!й» укра!нських нациспв ц!лком
в!дпов!дае штересам деяких англшських i американ¬
ских к!л, званих популярно фшансовими... Цим, насам-
перед цим, пояснюеться факт, що деяк! джентльмени
з американсько! «Ci-ай-с!» i англшсько! «1нтелл!дженс
серв!с» вир!шили адопцувати й узяти на свое утримання
осироплих недавно укра!нських годованщв Пммлера.
Якщо на нашонал!защю чехами сво!х к!нотеатр!в
американськ! ф!льмов! шдприемщ в!дпов!ли бойкотом
Чехословаччини, якщо польське золото в руках англш-
ського уряду служить сьогодн! знаряддям пол!тичного
шантажу, то це пльки др!бн! прояви великого незадово-
лення... Безперечно, згадан! фшансов! кола не мають при¬
чин захоплюватися становищем, яке створилося на швн!ч
i швдень в!д Дунаю. М!сце !люзорно! незалежност! ряду
кра!н зайняла фактична незалежшсть, насамперед неза-
178
лежнгсть в!д {поземного кашталу, а колошальш методи
хазяйнування в шдприемствах Плоешт!, Пльзна, Дом-
брови й Жирардова стали вже пльки сумною шснею
минулого.
3 цим важко, дуже важко декому погодитись. I цей
дехто робить усе можливе й неможливе, щоб не допусти-
ти до нормал!зацп полпичного i господарського життя
в рраТнах, як! наважились шти своТм власним шляхом,
шляхом кровних своТх iHTepeciB. Тому так дуже стали
в пригод! декому польськ! розбишаки з НСЗ; тому так
знадобились декому погромники з школи Хореа Слма.
УдостоТлись i украТнськ! нацисти уваги англосаксон-
ських жерщв золотого теляти. Вони дктали спешальне
завдання. Щоб зрозум!ти його, досить кинути оком
на карпу захщних областей УкраТни. Через Луцьк i Ко¬
вель веде шлях до Варшави, через Льв!в— на Прагу
i Будапешт. Хай ллеться кров дней i жшок на кордон!,
що делить Радянський Союз в!д визволених Червоною
Арм!ею демократичних краТн, хай не згасають на ньому
пожеж!, якщо таким чином можна створити хоч би на-
в!ть слабенький бар’ер м!ж нами i поляками, чехами,
угориями, цього-бо вимагають штереси б!ржових маста-
к!в Лондона i Нью-Йорка...
I нацисти слухняно д!ють: украТнськ! — по цей б!к
Сяну й Бугу, польськ! — по той. Ми е св!дками Едеаль-
ноТ гармони м!ж р!зунами з НСЗ i р!зунами Степана
Бандери. Накази i шструкци Андерса солидарно вико-
нують i Ti, i Ti.
За юлька дшв перед червневим референдумом 1 на
територпо Польщ! прибули викликаш на допомогу хар-
цизам з НСЗ харцизи з УПА, Корвин, «Прорив» та
1 Червневий референдум — референдум, проведений у Польнц
в червж 1945 року.
12*
179
Хроменко i посполу взялись громити прилнщення ко-
Micii народного голосования. В той час як НСЗ!вц! ви-
р!зують за Сяном щл! украТнськ! села, бандер!вц! влаш-
товують справжне полювання на тих нещасних, що
шукають порятунку на територи Радянсько! УкраТни.
Зовс1м недавно в Грубенпвщиш до рук бандер!вщв Ма¬
ли нещастя потрапити четверо украТнських селян, яки-
мось чудом ущлмих в1д НСЗ!вських нож!в. Вони йшли
па схщ, i цього було досить, щоб yci четверо загинули
мученицькою смертю, пов!шен! бандер!вцями на журав¬
ль Так волею кл!ки безцеремонних б!знесмен!в украТн-
ськ! i польськ! адепти Пммлера намагаються кулею,
ножем i вогнем перетворити прикордонш райони на зону
пустел!.
Проте це лише один б!к бандер!всько1‘ медаль € ще
один, хоч i як сором’язливо й старинно приховуваний
бандер!вськими мамелюками. Справа ось у чому: все,
що робиться украТнськими фашистами сьогодю, роби-
ться насамперед заради фашистсько! Н!меччини. До-
сл!вно все: i винищування населения двох братшх сло-
в’янських краТн, i дезоргашзащя господарства цих краТн,
i пропаганда зоолопчного шов1шзму. Скажете, може:
фашистсько!’ Шмеччини нема, вона лежить, повалена
у пил. Так, це правда, однак правдою е також i те, що
«птлери шшли — бандери лишились».
Ор!ентащя фашиспв усього св!ту на фашистську Hi-
меччину не була явищем кон’юнктурного порядку. Саме
ТНмеччина, i насамперед ЬИмеччина, мала bci дан! для
того, щоб стати головною политичною i м!л!таристською
базою фашизму, центральною «малиною» цього диво-,
глядного м!жнародного бандитизму. Тепер ця Н!меччина
переживае сво! чорн! дн!. Але хто ж зум!е переконати
нащоналдстичних джур, що за десять-п’ятнадцять рок!в
вона знову не оживе i не покаже св!тов! своТх к!гт!в?
180
Був же прецедент: 191В pin i все, що стадося по
тому. Хто ж, як не вчорашш противники Н!меччини,
розв’язали пот!м сво! гаманц! для вщродження п.мш-
таристськоТ могутност!, а коли н!мецький тигр nUpic
i забаг людського м’яса, хто ж, як не вони, кинули йому
на поталу республ!ку чех!в i словаюв?
Правда, М1ж 1918 та 1945 роками е велика, вели-
чезна р!зниця. В чому вона, знаемо Bci, знають i фаши-
стськ! джури. Але вони знають також, що дух Локарно
i дух Мюнхена ще живе; живе i д!е. Якщо бандер!вщ
з такою над!ею дивляться сьогодн! на Лондон i Байинг¬
тон, то аж шяк не тому, що чекають з того боку
збройно!* штервенци. Не так! вже ui бандери наТвнк
Хитромудр! р!зуни плекають !нш! мри — мри про те, що
!стор!я повториться, i ix ошкунчий дух — н!мецький
фешкс — знову шдшметься з попелу, зогр!тий t приго-
лублений послщовниками Детерд!нга, Чемберлена, Ла¬
валя i Даладье.
Ц! бандер!вськ! мри годуються щодня, щогодини
пол!тикою окупащйних властей у захщних зонах Hi-
меччини. Поки грошовит! гегаймрати i комерщальрати 1
з рейнсько-вестфальського «Сталевого тресту» мають
ще голос, в бандер!вц!в, НСЗ!вщв i «вервольф!вщв» е
ще шдстави для над!й на прих!д «четвертого рейху»...
Ми не переб!льшуемо небезпеки, яку несе з собою
бандер!вщина нашому народов!, наций краТн!. Якщо
присвячуемо 1й так багато уваги, то насамперед тому,
що настав уже час забезпечити труд!вникам нашоТ
земл! безпеку i спок!й i повну можлив!сть будувати свое
щастя у власнш хат!.
Правда, боротьба з нацистськими харцизами нелег¬
ка, ц! учн! Канар!са й Мюллера досконало оволод!ли
1 Таемн! та комершйн! радники.
181
мистецтвом маскування. На боротьбу, послщовну й не-
щадну, з цими украТнськими упирями шмецького фа¬
шизму повинен шднятися весь народ захщних обла¬
стей. Вимести зал!зною милою з наших лгав, пол!в
i хат нацюнал!стичних дповбивць, л1квщувати цей шпд
австро-шмецькоТ полпики — поспйну, незмшну агентуру
ворожих УкраТш сил — таке е почесне завдання кожно¬
го з нас, почесне i невщкладне.
В нащоналктичних |упир1в е своя icTopin. Поки бан-
дер!вський швник вилупився з яйця, це яйце довгий час
вигр{валося в шкубатор! Грушевського й Ефремова,
в шкубатор! людиноненависництва i бандитизму. Треба
зрозумпи, що не можна щлком i остаточно викоршити
бандер!вщину, не викоршивши щлком i остаточно гдей-
ки Грушевського та його послщовниюв.
Покшчимо з дповбивцями, але покшчимо також
з релгаею дповбивць.
1946
CTAPI ШПИГУНИ НА Н0В1Й СЛУЖБ1
Володимир Кубшович — шпигун i3
стажем. Уже за десять рок!в перед мар-
тем Птлера на Варшаву пр!звище цього
«географа» було оздобою картотеки, що
спочивала в секретних сейфах шмецько!
розвщки. Умови роботи були щеальш
для Кубшовича. Працюючи в картогра-
ф!чному в!ддЬп Краювського ушверси-
тету, Bin мав повну можливкть користу-
ватись не пльки б!блютечними матер!а-
лами, але й влаштовувати досл1ди по
вс!й тод!шшй Полыщ — в!д Кракова й
Катовщ аж до р!чки Збруч. Результа¬
та дослшв молодого агента шпигунсько-
го ремесла тут же мандрували до Берль
на й там перетворювались на карти
шмецького генерального штабу.
В 1939 poui, шд час польського похо¬
ду Птлера, ui карти вШграли свою роль.
Окупанти не забули про свого агента.
Птлер!вський генерал-губернатор окупо-
вано! Полыщ Франк публ!чно дякував
Куб1йовичу i нав!ть знявся з ним разом на
фон! крашвського корол!вського замка.
Через два роки Кубшович з доручен-
ня Франка !де до окупованого Львова.
Тут колишшй секретний шпигун стае
явним шпигуном. Bin очолюе т. зв. «Ук-
раТнський допомоговий комитет», оргаш-
защю, що мае взяти на обл!к i шд
суворий нагляд ycix захщних украТнщв,
иасамперед штелшеипв. Згодом компе-
183
тенщя Кубшовича ширшае, i його «ком!тет» займаеться
постачанням для Третього рейху украТнсько! робочо! си-
ли i з 1943 року — вербуванням гарматного м’яса для
поршлих ряд!в армп Птлера.
3 канцелярн Кубшовича щодня йшли рапорти до
Вехтера, Франка i безпосередньо до гестапо. Bci вони
були шдписаш Кубшовичем. Цей мЫатюрний квклшг
1з зовшшшстю др!бного клерка й манерами провшщаль-
ного лакея мав незаслужен! претензп до icTopii. Кож-
ний, найдр!бшший навпъ, акт зради в!н скршлював сво-
Тм шдписом. 3 такою самою послщовшстю Bin фжсував
на фотопл!вш кожний акт свого колшкування перед ге¬
нерал-губернатором Франком та губернатором Вехте-
ром. Не вина Володимира Кубшовича в тому, що icto-
р!я перейшла поза ним до порядку денного.
Правою рукою Кубшовича — «голови» — був €вген
Храпливий. В neprni роки птлер!всько! окупацп Храп-
ливий спещал!зувався в смьськогосподарських справах:
допомагав шмцям стягати з селян контингента i, до
того ж, волод!ючи чималою дозою цишзму, змушував Тх
влаштовувати «свята врожаю» для чиновниюв губер¬
наторства. Пкля Сталшграда, коли з Берлша надшшла
шструкшя про див!з!ю СС «Галичина», ця послужлива
беспя одразу змшила профес!ю: шмецький економ став
вербувальником шмецьких ландскнехпв. Робив це так
щиросердо, що д!ждався особисто похвали з уст Ганса
Франка.
Пр!звище Юр!я Полянського стало в!доме льв!в’-
янам, коли на мурах м!ста з’явилась перша об’ява шме-
цького бургом1стра з шдписом «Полянський». Це — ка-
нал1я др!бноТ породи. «Велико! пол!тики» не робив, за-
довольняючись посадою рядового агента гестапо. Особ¬
ливо багато енергн вживав на махшащях з пограбо-
ваним у евреТ’в добром. Найбмьш зд!бностей виявив
184
Полянський на пол! хабарництва, особливо при розпо-
д!л! еврейських магазишв пом!ж аршських спекулянпв.
Мерзенну роль вшграв Полянський шд час вини-
щування жител!в Львова. Це в!н складав списки при-
речених, вш допомагав зондеркомандам влаштовувати
облави, вш був одним з орган!затор!в криваво! шме-
цько-укра!нсько! полщи.
Юл!ан Павликовський був людиною того самого ка-
л!бру. Вкритий сивиною рицар торпвл! почував себе
в задушлив!й атмосфер! нацистсько! окупай!!, мов риба
у вод!. Запеклий колаборашошст, вш в!ддав увесь свш
запал до послуг вехтерам i бауерам. Його спещальшстю
було викачувати з населения с!льськогосподарськ! про-
дукти i постачати !х г!тлер!вськш армп. За в!рну служ¬
бу Третьому рейхов! вш заслужив бити чолом перед
Гансом Франком, стоячи поряд !з Кубшовичем.
Василь Лаба ховав л!врею лакея шд рясою ушат-
ського священнослужителя, але в!д цього лакей не пере¬
ставав бути лакеем. Десятир!чний стаж агента гестапо
в!дкрив перед ним двер! до кабшету губернатора Вехте-
ра. Це Лаба був головним зв’язковим м!ж горою Юра
i окупантами, кр!м того, вш тримав гесташвшв у курс!
всього того, що говорилося, робилося i писалося в тьмя-
них хоромах графа й митрополита Андр!я Шептицького.
Нарешт! прийшов день довгождано! нагороди: Пт-
лер призначив Василя Лабу фельдкуратом (капеланом)
див!з!! СС. Тепер хрест на грудях Лаби мирився з
есес!вськими блискавками на петлицях. 3 мороку геста-
швських приймалень i святоюрських канцелярш Василь
Лаба виходить на денне свило: вш вербуе в ландскнех-
ти, вш благословляв, вш закликае з трибуни, густо
обклеено! свастиками i блискавками. Жрець лакейства
! зради, вш !з зведеними до неба очима патетично ви-
гукуе: «Фюрер», «Великошмеччина», «Нова €вропа».
185
...Травень 1945 року застав ycix вищезгаданих
в останньому сховиыц ушлыих есешвшв — окупованому
американпями Мюнхен!; безробпш агенты гестапо де-
який час сид1ли тихо, як миша шд милою, чекаючи
сприятливо! кон’юнктури. Вони недовго чекали. Попит
на досвщчених шпигушв i провокатор!в був у американ-
щв такий великий, що пр!звиша Куб!йовича i компанп
не могли лишитись непом!ченими, тим б!лыпе що га-
лицьк! гестап!вц! сидьма сшили в приймальнш началь¬
ника розвщки III американсько! армп.
I ось недавно Кубшович оргашзовуе в Мюнхен! «!н!-
щативний гурток», а трохи згодом «загальний зб!р» по...
вщновленню Наукового товариства !м. Т. Г. Шевченка.
Учасники «гуртка» i «збору» е вс! вищеперел!чен! спо¬
движники Володимира Кубшовича...
Отже, !стор!я н!би повторюеться, пльки на цей раз
уже — як фарс. Шпигунське гжздо п!д вив!скою науко-
воТ установи — випвка не нова; вона, як i треба було
чекати, запозичена Кубшовичем у його гесташвських
учител!в. Немае також сумшву в тому, що «товариство»
почне свою д!яльн!сть з утворення в!дд!лу картограф!!.
Вся справа в тому лише, що в наш час компетенш!
i можливост! «товариства» та його орган!затор!в бу-
дуть так! вузьк!, так! невеличк!, що навряд чи варто
було трумешвським оргашзаторам шпигунства витрача-
ти долари на куб!йович!вську покидь. 1947 р!к — це не
1939 i 1941 р!к. Пркий досв!д гплер!всько! Н!меччини
повинен був навчити дечого i нишшшх американських
посл!довник!в.
Виявляеться, не навчив. Тим ripme для трумешв-
ських покровител!в цих покидьюв.
1947 ’
ПАН Ф1АЛКА
Давно-давно тому, в роки молодост}
^3^ автора цих рядк}в, йому доводилось гра-
ти в оркестр} н}мого ще тод} кшо. Най-
колоритшшою ф}гурою серед член!в ор¬
кестру був корнетист, названий паном
ф}алкою в зв’язку з темно-лыовим ко-
льором його {мпозантного носа. Справж-
не його пр}звище мало хто знав. ЕИдомо
було пльки, що за час!в Австро-Угор-
щини пан Ф}алка був одним з кипв ук-
раТнського нащоналктичного табору i,
як такий, був нав!ть одного разу на при-
йом} у Франца-Йосифа. HixTo не знав
також, чому пан Ф}алка промшяв була¬
ву пол}тика на трубу музиканта. Одн}
казали, що душевну р}вновагу пана Фь
алки порушила смерть Австро-Угорсько!
монархи, a iHiui, злоязик}, запевняли, що
юнець його кар’ери почався в хвилину,
коли було встановлено зникнення вели¬
ко! суми грошей з каси керованого Ф1ал-
кою банку. Пан Ф}алка школи про це
не говорив. BiH взагал} шчого не гово¬
рив, кр}м «добрий веч}р» та «добрашч».
Але пробила година, i пан Ф1алка
заговорив. Це сталося в день, коли на
к}ноаф}пп з’явилися «OciHHi маневри» —
австршська к}нокомед}я про «добрий,
старий Вщень». Корнетист прийшов до
кшотеатру задовго перед початком пер-
шого сеансу, прийшов у старосв}тсько-
му каучуковому KOMipui й урочистому
187
чорному сурдутц який сягав нижче колш. Гор!лчаний
дух, що його незмшно розс!вав довкола себе пан Ф!ал-
ка, уступив сьогодш Micue ароматов! французького ко¬
ньяку.
Оркестр грав увертюру до «Легко! кавалера» Зуппе.
Корнетист не вщривав захоплених очей в!д екрана,
а коли нотн! паузи дозволяли йому це, вш радкно
вигукував: «ГНхота, !й-богу, шхота!», «Улани, !й-богу,
улани!», «Жан... жандарми, !й-богу, жандарми, в шкель-
гаубах, великий боже!..»
По виголених щоках пана Ф!алки покотилися сльози
розчулення.
Нараз на екраш з’явилися австршськ! драгуни в пере-
кинутих через плече кожушках i касках античних героТв.
Пан Ф!алка ошал!в. Bin гукнув щосили: «Драгуни,
!й-богу, щсарсько-корол!вськ! драгуни!..» I, не звертаю-
чи вже уваги на нота, засурмив вшськовий в!дб!й:
«1ване, 1ване, повертайсь у казарму!..»
За це порушення музичних правил Ф!алш попало.
П!д час антракту Bin сид!в перед капельмейстером
i безпорадно розводив руками:
— Прошу вибачення, але я не Mir... не Mir стрима-
тися! Ui мундири, щ кош, щ жандарми!.. Моя моло-
дкть стала мен! перед очима... Моя молодкть i найясш-
ший пан, !мператор Франц-Йосиф Перший!..
— А ви його бачили?
Лице пана Ф!алки розпливлося в рад!сшй усм!шщ.
— Як вас, як вас бачу тепер перед собою, пане
капельмейстер!..
Захлинаючись в!д надм!рних почутт!в, пан Ф!алка
розпов!в:
— Не знаю, чи вам в!домо, Панове й пан!, що я був
колись депутатом австршського парламенту. Колись...
гм! (Пан Ф!алка витер сльозу). Одного разу я ввшшов
188
у склад укра!'нсько1 депутатсько! делегацп, яку мав при-
йняти поюйний 1мператор. В прийомшй ми чекали всьо-
го дв! години, коли це розчинилися двер! й ув!йшов
найясшший пан. Ми ошмми в!д хвилювання, а старень¬
кий монарх, доброзичливо посмикуючи бакенбарду, шдь
йшов i ласкаво нахилив до нас свое вухо. Глибоко зво-
рушеш такою ласкавктю, ми доповми його величност!
про любов австрШських украшщв до свого монарха.
Найясшший пан слухав i по-батьювському посм!хав-
ся. Та т!льки ми розпочали доповщати про тяжке ста¬
новище цих укра!нц!в, найясшший пан хитнув поблаж-
ливо головою й тихенько, приязно, ласкаво сказав:
«До побачення, мо! Панове!..» Сказав i показав нам
спину. Ото був монарх! Сказав лише чотири слова,
а сюльки в них було глибокого зм!сту...
Пан Ф!алка похнюпив голову й заплакав на ceift
по-святковому начищений корнет.
...Минуло юлька роюв.
HiMa дос! юномуза заговорила, засшвала й заграла,
пан Фиалка зник з музичного горизонту. П!рнув, як
камГнь у воду.
Якось у нед!лю ранком вщбувався один з незл!ченних
парад!в вшська маршала ГПлсудського. На баских 6i-
лих конях Тхали вояки 14-го полку улашв, спещалкти
по каральних експедищях, мучител! й кати украТнських
селян; Льв!вщини. Раптом за моею спиною залунали
вигуки:
— Хай живуть! Ото арм!я! Ото вшсько! Улани,
1й-богу, улани! «Улан!, улан!, мальоване дзецП..»
Винуватцем цих вигук!в був огрядний панок у чор-
ному старосв!тському сурдуп та в чорних окулярах.
Знайомий аромат, аромат сум!ш! коньяку й чистого
спирту, в!дродив у мо1й пам’ят! пана Ф!алку. Так, це
був в!н!
189
— А, як ся маете, пане товарищу! Ви думали —
капут Ф1алщ, а Ф1алка цвие, i як ще цв!те, дай i вам
боже таке!..
Вражений змшою характеру пана Ф1алки, який з ме-
ланхол!ка перетворився на життерадкну людину, я по-
щкавився його новою профеЛею. Bin потягнув мене
в б!чну вуличку й прошепопв:
— Я — колекщонер!
— Чого?..
— ЛяпаЛв!..
— ?!
Пан Ф1алка поблажливо всм!хнувся:
— Я розпов!м вам, але про це шкому Hi слова! Над-
то вже багато у Львов! д!яч!в, охочих зайняти мое
Micue...
Пан Ф1алка боязко озирнувся i швшепотом продов-
жував:
— Ви знаете, прошу я вас, у нас немае бмьше най-
ясшшого пана, зате е Пмсудський. Ото голова, ото
маршал, ото диктатор! Свого прем’ер-MiHicTpa Склад-
ковського на п’ять кроюв до себе не шдпускае, а коли
мае на нього серце, то штурханом у дол!шню частику
спини i3 сход!в спускае. Ха-ха... Приблизно те саме
робить генерал Складковський i3 своТми шдлеглими.
IcTopiio з опозищею його величносп — унд!вськими де¬
путатами сейму — caMi знаете: у Брестськш Kpinocri
вони трич! на день збирали ляпаси вщ офщер!в мар¬
шала.
— Знаю. I що?
— I 1’м це нарешп набридло.
Я зупинився здивований.
— Невже ж вони насправд! перейшли до опозицн?
— Хе-хе! До опозицн... Чого захопли! Хе-хе... Це я,
я опозищонер, мш дорогий...
190
Я Hinoro не розум!в, i пан Ф!алка зглянувся над!
мною.
— Коли треба йти на прийом до ГИлсудського,
Складковського i присних, нацюнал!стичш депутати бе-
руть мене з собою i, як свого уповноваженого секретаря,
шлють на першу л!шю вогню, тобто штовхають першого
у кабшет високопоставленоТ особи. Я доповщаю про Тх
просьбу й одержую особисто cepiio ляпас!в, pimne —
лечу 3i сход!в. Коли захекана i сттшла високопостав-
лена особа охляне, входять у кабшет моТ депутати. Те¬
пер Тм уже жщо не загрожуе. У найпршому раз! якийсь
др!бний ляпасик або легенький щиголь у н!с...
— I добре на цьому заробляете?
— Непогано. Краще, н!ж колись заробляв на кор¬
нет!.
— I вже школи не граете на ньому?
Пан Ф!алка !з смутком постукав пальцем по дол!ш-
шй щелеш. Вона була звихнута.
— Розум!ю. Професшна хвороба.
Колекщонер з!тхнув:
— Чого ильки не зробиш заради...
В!дтод! я не бачив пана Ф!алку i ильки недавно
д!знався, що в!н уже в Канад!, куди потрапив разом
з своТми нац!онал!стичними шефами. Треба гадати, що
пан Ф!алка i там самовщдано збирае ляпаси, призна-
чеш для донцових, бандер, мельниюв i скоропадських,
тобто працюе по спещальноси.
1949
НАПЕРЕД ОД HI
Будинок лыивського Народного дому
мав чудову особлив!сть: у ньому було
п’ять брам. Ця особливкть завдала по-
лщн багато клопоту. Коли хтось «гпдо-
зр!лий» входив, скалимо, у браму, що
по вул. Краювськш, i зиикав у ттьм!
покрученого коридора, шпик, який сте-
жив за ним, зупинявся. Заглиблюватись
у браму було пебезпечно: занадто пиль-
ний сторож правопорядку Mir уже за пер¬
шим закрутом коридора д!стати по голо-
Bi в!д переслщуваного.
Залишатися шд брамою також не
мало сенсу, бо кому спало б на думку
л!зти в полщшну пащеку, коли в розпо-
рядженш «тдозрмоТ особи» були чотири
inmi виходи? Стежити водночас за вс!ма
брамами, що виходили на чотири вулиц!,
було неможливо, тим паче, що будинок
займав щлий квартал. Це було щеальне
М1’сце для консшрацп.
Зрозуммо, чому саме в цих мурах
робив перш! кроки Антифашистський
конгрес 1 пращвниюв культури. В цьому
лаб!ринп коридор!в, сход!в, ганюв, га¬
лерей можна було не ильки голубити
Mpii, але й падавати 1’м плот! i кров!.
В простор!й квартир!, так!й просто¬
ра, що в зимов! дн! тут вчилися 13ДИТИ
1 Антифашистський конгрес на захист куль¬
тури; вщбувся в травн! 1936 р. у Львов!.
192
на велосипед!, неподьльно панувала полпика. Господар
вщзначався невгасимим оптимизмом. Його штрохи не
турбувало хрошчне безробптя, що змусило його продати
майже Bci мебл}; вш з ол}мшйським спокоем вислухував
докори дв}рника, який майже щодня приходив нагадати
йому, що квартира вже другий piK неоплачена. Спод}ван-
ня дв}рника були даремш: господар неоплачено! кварти-
ри вс}ма думками перебував у майбутньому. Вимахуючи
газетами, вш доводив, що за швроку, найшзшше за piK,
спалахне револющя, а тод! питания безробптя i кварт-
плати вщпаде само собою...
Правда, осшь 1935 року давала шдстави для най-
бмьш райдужних надш. В Польщ! «варилося». Полщш-
ний апарат насилу справлявся з революцшним рухом.
Кишла бунтарська Волинь, заворушилися села цент¬
рально! Полыщ, а лепон безробпних по мктах перехо¬
див в}д ремства до дп й дисциплшованими колонами
вирушав на вулищ.
Фашиствуюча клша полковниюв-узурпатор}в всерйоз
злякалася. Довелося шти на деяю поступки. Коли тисяч}
резолюцш з вимогою амшстп для полпичних в’язшв за-
харастили спл прем’ер-мшктра, резолюцш, шдписаних
часто-густо людьми, яких трудно було б зашдозрити
в комушстичних тенденщях, уряд вщчув, що це непере-
ливки. Слово «амшспя» стало плоттю. Плоттю куцою,
кволою, та все ж таки ш пощастило вирвати з тюрем-
них мур1в тисяч! борщв за волю.
Краща частина штелиенцп не могла лишатися бай-
дужою до дол! пролетар}ату м!ст i с!л, тим бьльш те-
пер, коли цей пролетар}ат оголошував вшну режимов}
складковських i костек-бернацьких.
Народжувався Народний фронт, який втягував у вир
под1й навпь тих, хто дос} залишався осторонь полпи¬
ки, i тих, що дос} вважали полпичну д}яльн!сть за
13 '832
193
щось на зразок спорту, який Hi до чого не зобов’язував.
Прокидалась приспана совать, а з нею й штелект.
Назр1ла потреба оргашзацн велико! антифашист-
сько! демонстращ! пращвниюв науки, мистецтва й л!те-
ратури, демонстращ!, аналогично! Паризькому конгре-
coBi на захист мордовано! фашизмом культури.
1шщаторами скликания Контресу були комункти
й Ti безпартшш представники прогресивно! штел1генщ!,
що в перемоз! робпничого класу вбачали здшснення
сво!х прагнень.
Початкова стад!я шдготовки Контресу вимагала су-
воро! консшрацп. Постало питания: де зустр!чатись?
ГНсля короткого вагання було вибрано згадану кварти¬
ру в Народному дом1
Вечорами, коли глибокий колодязь подв!р’я нали-
вався чорною, як сажа, штьмою, сюди приходив €ж!
Седлецький. Bin зовам недавно вийшов з тюрми, за-
лишивши по co6i добру славу серед товариппв по каме-
pi як чесиа, принципова людина. А впм, таким його
знали й на вол!; знали й любили, дарма що при першо-
му з ним знайомств1 людей бентежили якась царствена
сковашсть його pyxiB i велична скушсть на слова, за
що й було прозвано його Радамесом.
Виблискуючи окулярами в nhbMi Kyxni (тут було
двое вихщних дверей), Радамес адав на ослшчику
й тихим, м’яким голосом з’ясовував становище, давав
iHCTpyKuii. Розмови вщбувалися здебмыпого в1ч-на-в4ч.
Коли сшвбеадником Седлецького був Степан Тудор,
який тепер чимраз часпше навщувався i3 Золочева до
Львова, розмова набирала характеру монолога. ГНсля
монолога наставала довга пауза, й тод! вщповщав Ту¬
тор, вщповщав довгими закругленими фразами, доклад-
но зважуючи кожне слово перед випуском його у св!т.
Здавалося, що в уяв! Bin пише те, що говорить, i тому
194
так пильно дбае, щоб кожне слово було на своему м!сц!
й щоб не було м!ж ними словами Hi одного зайвого, не
зогр1того пристрасти) його розуму.
Трохи шакше поводився в таких випадках Олександр
Гаврилюк. Той в!дпов!дав короткими, уривчастими фра¬
зами, та коли запалювався якоюсь !деею, в очах його
спалахували ккорки, й вш говорив тод! з пристрастю,
яку може породити лише полум’яна, невгасима Bipa.
ГПсля того, як питания були погоджен! й функцп розпо-
д!леш, Радамес шдшмався, даючи, таким чином, зро-
зум!ти, що на цьому крапка.
Згодом Седлецького змшив 1ван Тишик (загинув
смертю хоробрих у Великш Впчизняшй вшш). Висо-
кий, стрункий, завжди шдтягнутий, цей син селянина
з Волин! вм!в вщразу привернути до себе сшвбесщника.
Колись кращий учень Луцько! украшсько! пмназп, Bin
здобув за юлька рок!в парпйно! роботи славу загарто-
ваного, безстрашного революцюнера й винятково чулого
i скромного товарища. 3 його появою товарищам става¬
ло якось легше на серщ. Для кожного вш мав свою
незр!внянну ycMiniKy, а його син! оч! дивились на вас
з-за окуляр!в так сердечно, що вам хоплося обняти цю
людину й мщно-мщно притиснути до грудей.
Не знав тод! 1ван Тишик, як i не знали товарищ!,
що це його останн! дн! на вол!. Через деякий час його
було заарешювано; вирок гласив: 10 рок!в тяжко!
тюрми.
Але поки це сталося, Тишик працював. Треба було
розгорнути особливо енергшну д!яльшсть серед штель
генцп, моб!л!зуючи и на сшльну з робпниками й селя¬
нами боротьбу проти фашизму, проти режиму варшав-
сько! агентури Птлера, шд прапором Народного фронту.
Цш робот! Тишик присвячував тепер увесь свш час, yci
сво! сили.
13*
195
Перш шж вир!шити щось, вш радився з товарища¬
ми, а коли виршення вже назрело в ньому, вш не на-
казував, не шструктував, а просив, просив з пею самою
ясною ycMiuiKoio, що й полонила, й шдкоряла, i в най-
тяжчц HafinoxMypimi дш змушувала в!рити, що завт-
рашнш день належатиме тим, за яких боролися, страж-
дали i вмирали люди типу Тишика,— належатиме на¬
родов}.
П1сля заарештування Тишика зустр}чатися дал} в
цьому затишному дос} мкщ було б занадто ризикова-
но. Довелося тинятись по мкту, з величезними трудно-
щами шдшукувати Micue для розмов. Сьогодн} зустрми-
ся у квартир} робпника-швалща на Городецькш, на
другий раз у вистелешй дорогими килимами юмнатц}
стареньких сестер Перльмуттер на вул. Сапеги, шд са¬
мим носом дефензиви.
На деякий час притулив товариство здравствуючий
пониш маленький швець Конкольовський. Кр}зь вшна
його шдвалу на Харювськш вулищ видно було високу
траву, а десь вище, в невидимому саду, шумми дерева.
За хитромудро розмальованою перегородкою весело
перестукувались молотки, а пом}чник Конкольовського
висшвував на Bci лади: «Я домовився з нею на дев’-
яту». Господарем ще! затишно!, начищено! до блиску
юмнатки був маленький швець, але вже довгий час тут
жив, мр}яв, писав Олександр Гаврилюк.
Щоразу товариство зв!тувало перед Радамесом, а
шсля гарячо! дискуси кожний одержував завдання. Ui
завдання не завжди були приемними. Прко кривився
Олександр Дан (замучений шмецькими фашистами),
коли доводилось йому йти до правого пепееовця Ска-
ляка, розгублено клшав в}ями Гаврилюк, коли йому
припала сумшвна честь поговорити з Кирилом Студин-
ським. Кожен-бо з присутшх знав, що щ розмови не
196
призведуть Hi до чого, але не шти не можна було. В5д-
мова вщ сшвробпництва з ком!тетом по оргашзацп
Антифашистського конгресу прашвниюв культури ви-
кривала такого «д!яча» як ворога демократ!!, як воро¬
га культури, як бмып або менш прихованого союзника
фашиспв.
Розмови з лщером УСРП1 Стаховим та лщером
УСДП 1 2 Старосольським вщбулися чи не в один i той
самий день. Стах1в, сутулий шатен з кирпатим носом
i обвислими щоками, мовчки вислухав делегапв, а коли
вони сюнчили, старанно обмацав !х мишачими очима
й коротко сказав: «Я поговорю з товарищами i3 KepiB-
ництва нашо! партн». Тон, яким це було сказано, не
залишав жодних сумшв1в щодо позищ! Стахова та його
«товарипив i3 кер!вниптва».
Значно вв{члив!ше прийняв делегапв ватажок
УСДП, вщомий у св!й час льв!вський адвокат Старо-
сольський. Як людина з вишуканими манерами, Bin не
дав довго на себе чекати, посадив делегапв у м’як! Kpic-
ла, запропонував сигару й заохочувальним жестом по¬
просив Тх висловитись.
Слухав уважно, потакуючи вщ часу до часу головою,
одначе, заметь того щоб вщповкти, bih знайшов очима
на столику шахову дошку з розставленими на шй фЬ
гурами.
— Як гадаете?—спитав.— Дшде до В1йни м1ж ними?
1 УСРП — украТнська согиалктична радикальна парт!я. Вира-
жала 1нтереси заможного селянства.
2 УСДП — украТнська сощал-демократична парт!я, з 1899 по
1922 рр.—сощал-реформктська парпя. В 1923—1924 рр. стояла
на прогресивних позищях. 1924 р. лжвшована польськими властя¬
ми. В 1928 р. знову вщновила свое кнування як сошал-реформ1ст-
ська napin. II органами були газети «Воля», «Земля i воля»,
«Вперед».
197
— Д!йде,— в!дпов!в один з делегатов.
— I хто, по-вашому, виграе? Червон! чи коричнев!?
— ЧервонП
— Так думаете?..
Довга пауза, а пот!м:
— В принцип! я згоден, але остаточну в!дпов!дь
зможу дати т!льки через к!лька дн!в.
I, звичайно, в!дпов!д! через к!лька дн!в не було; во¬
на над!йшла шсля Контресу у вигляд! антирадянського
паскв!лю, вм!щеного сош’ал-демократами i радикалами
в... ундовському «Д!л!».
Але найпрше прийняли делегаив у Науковому то-
вариств! !м. Шевченка. Тод!шн!й голова Товариства
Раковський не лише не вислухав ix пропозицп, але
й не пустив ix за nopir Товариства. Даремно Гаври¬
люк переконував Раковського, що така поведшка не г!д-
на вченого. Лютий вигляд шановного професора показу-
вав, що в!н ладен подзвонити в ком!сар!ат полщн.
Не пощастило й професоров! Сабату, давн! зв’язки
якого з соц!ал-демократами давали шдстави спод!ва-
тися, що кому-кому, а йому пощастить знайти серед
uiei публ!ки хоч би трупу праведник!в. Однак, кр!м ад¬
воката Скибшського, йому не вдалося притягти шкого...
УкраТнська нац!онал!стична вулиця — в!д УНДО 1 до
сощал-демокрапв— одностайно декларувала свою в!д-
дашсть фашистському дияволов!...
Незважаючи на вс! труднощ!, весною 1936 року шд-
готовча робота була заюнчена, орган!зац!йний ком!тет
розр!сся й став своерщним штабом передовоТ, прогре-
сивно’1 !нтел!генц!1 не ильки ЗахщноТ УкраТни, але й
Польщ!. Надходили десятки все нових i нових заяв
1 УНДО — Украшське пашонально-дсмократичне об’едиания;
партия украТнських буржуазиях нащоналкпв у Галичиш.
198
i декларащй з словами симпатп й заохочення. Тепер
можна було вже подумати про дату скликания Контре¬
су, про його порядок денний, прим!щення тощо.
А тим часом назр!вали подп, як! врештьрешт i ви-
значили остаточний характер Контресу.
В березн! краТну потрясла зв!стка про розстрм ро-
б!тник!в на краювському завод! «Семперп» i про бага-
тотисячну демонстращю протесту на вулицях Кракова.
На вулицях Львова появилися летков! машини з реестра-
шйним знаком «В» (Варшава), повш офщер!в полщп
i шпик!в. Розпочалися масов! арешти.
Однак вони не запоб!гли бур!. Убивство безроб!т-
ного Козака i його кривавий похорон показали не
ильки шдл!сть убивць, але й Тх слаб!сть. Блискуче про¬
ведений загальний страйк у Львов! виявив згуртова-
н!сть робпничого класу, а !мпозантна першотравнева
демонстращя, в як!й взяла масову участь !нтел!генц!я
(небувале дос! явище),— едшсть ycix трудящих.
Це були дн!, коли щеолог украТнського фашизму
Донцов з перекривленим в!д страху лицем визирав у
в!кно «Кафе де ля пе» i бурмопв щось неврозумливе
про «початок к!нця». Це були дн!, коли громили з фа-
шистських ватаг ОНР та «Фаланги» в!дсиджувались по
своТх норах, вол!ючи не появлятись на вулицях м!ста.
Це були дн! великого сум’яття в рядах ворога й вели¬
кого шднесення в лавах робиничого класу.
В так!й атмосфер! вщбувся пам’ятний Контрес. Пер-
nii його зас!дання проходили в прим!щенн! профсшлки
комунальних роб!тник!в по вул. Кушевича. Виступили
з доповщями Тудор, Гаврилюк, Ванда Василевська,
Галина Гурська, Ем!ль Зегадлович; в!д !мен! ж!нок ви-
ступила I. Волощакова. Серед присутшх — письменники
Петро Козланюк, Леон Кручковський, Галина Крагель-
ська. Невеличкий зал не вм!щав учасниюв Контресу,
199
дарма що запрещения одержали лише представники
профешлок. Оргашзатори Конгресу звернулися до ма-
пстрату з просьбою надати шд останне урочисте зае¬
дания зал Великого театру (сьогодш оперного). Збип
з пантелику под!ями, мапстратськ! радники порадили
звернутися до директора театру. Той погодився.
На другий день ранком зал театру був перепов-
нений роСНтниками. На сцен! — довгий спл президн,
вкритий червоним шовком, а на стол! кв!ти, кв!ти, квь
ти. Промовляе Кузьма Пелехатий. Тисяч! рук, стисну-
тих у кулак, шдшмаються для привпання. Пкля нього
говорить письменник Зегадлович. Мала ф!гурка uiei
вже смертельно хворо!’ людини з кожним сказаним нею
словом росте в очах, перетворюеться на суворого не-
вблаганного суддю ладу свавол! й кров!. Читае сво!
беземертш Biprni Владислав Броневський. Представник
В!льно, блискучий публщист Дембшський передав бра-
терський прив!т «столиц! Захщно!’ УкраТни в!д столиц!
Зах!дно!’ БЕчорусп» (згодом Дембшський в!дпов!датиме
за щ слова перед польським судом, а три роки по тому
в!н мужньо вмре в!д куль г!тлер!всько! конвойно!’
команди).
В глибокш тиш! чути кожне слово хворо!’ письмен-
нищ Гурсько!* (вона також впаде жертвою г!тлер!всько-
го терору). Гурська говорить про славу тих, що полягли,
й про щастя тих, що дшдуть до мети, як!й !м’я дер¬
жава трудящих.
3 залу на сцену шдшмаеться л!тня ж!нка й в!д !меш
страйкуючих буд!вельних роб!тник!в вручав голов! уро-
чистих збор!в Ванд! Василевськш величезний букет
червоних квшв. Мури театру здригаються в!д грому
оплесюв, i раптом весь зал починав сшвати «1нтерна-
цюнал». 3 ropiuiHix ярус!в летять щл! оберемки квтв
на засипаний прив!тальними телеграмами ст!л президп.
200
Стае боляче, що за столом немае Максима Горького,
обраного напередодш почесним членом президн Кон¬
тресу... Hi-бо кв!ти були адресован! насамперед йому!
Ввечер! цього ж дня в зал! Техшчного товариства
по вул. Бурлярда вщбувся творчий веч!р письменни-
к!в — учасник!в Конгресу. Знову повн!сшько, нема де
голки ткнути. П!д час виступу письменнищ Ганни Ко-
вальсько! чути брязк!т розбитого скла, й у зал падае
каменюка. Через коротку мить на вулиц! розтинаеться
крик — це робпники розправляються з фашистськими
громилами. Б!льше !нцидент!в не було...
Скшчився Контрес, i «кур’ери» та «д!ла» завили в!д
лют!. Попало й директоров! театру: опритомнш мапст-
ратськ! радники зробили з нього козла вщпущення.
Але Контрес став уже фактом, в!н ув!йшов в !сто-
р!ю цього багатостраждального краю як яскравий eni-
зод у боротьб! народу за здобуте сьогодн! життя.
1949
НА СЛУЖБ1 В САТАНИ
Поки синьйор Еудженю Пачелл! став
монсеньйором, а згодом i папою рим-
ським, в!н пройшов солщну школу. Як
паросток старого банюрського роду, вш
навчився цшити Шексшрову максиму
з «Вшдзорських кумушок»: «Де rporni
попереду йдуть, вс! шляхи вщкрип там
навспж». Як теолог, Bin ув!брав у себе
вс! езуТтськ! ютини, на зразок висловле-
но1 папою П!ем XI: «Я б склав догов!р
з самим дияволом, якби це послужило
штересам католицько! держави».
Вся наступна д!яльн!сть Пачелл! вка-
зуе на те, що в!н з особливою пильшстю
вивчав життя i д!ялыпсть папи Олексан¬
дра VI Бордж!а, його сина Чезаре, його
дочки Лукреци й засновника ордену
езугпв 1гнат!я Лойоли. Перш! три !мен!
з ц!е! романтично! четв!рки поклали ос-
нови етики Вапкану, четвертий !з них
визначив раз назавжди його пол!тику.
Вони будуть патронами Еудженю Па¬
челл!, з !х д!л в!н черпатиме натхнення
в найб!льш вир!шальн! хвилини свого
життя.
Невщомо, хто штовхнув Еудженю
Пачелл! на шлях духовно! кар’ери; е шд-
стави гадати, що його р!дний дядько,
директор вапканського банку «Банко д!
Рома».
Такий розпод!л ролей якнайкраще в!д-
повщав штересам грошолюбно! с!м’!:
202
один Пачелл! очолюватиме банк, а другий Пачелл! на-
качуватиме цей банк грошима.
Ця комбшащя була щлком у стил! езу’тв — цих
учител!в, протектор!в i меценапв молодого Еудженю,
який досить вчасно зрозум!в, що набагато випдшше
запродати душу лихов!сному «1сусовому товариству»,
1пж наТвному середньов!чному дияволу.
Така тверезють псгляд!в не могла не дати плод!в.
На сороковому рощ життя Еудженю Пачелл! виходить
уже в люди: на його голов! височить етскопська !н-
фула *. Трохи згодом ми бачимо його в Мюнхен!, де
монсеньйор Пачелл! — папський нунцш 1 2 — вправними
руками плете мереживо дипломатичних штриг. Його
пол!тична л!н!я не знае коливань, вона пост!йна, незм!н-
на, тверда, як Петрова скеля.
За роки свое! священицько! практики монсеньйор
Пачелл! мав час вивчити сенс ц!е! пол!тики. Догма про
непогрпдимють папи була всього на 6 рок!в старша за
монсеньйора Пачелл!, проте вона своею конкретшстю
говорила йому значно б!льше, н!ж yci чотири каношчн!
книги Нового зав!ту. Його штрохи не бентежило те,
що ця догма була схвалена невеличкою бьльпистю. Для
нього вир!шальне значения мав факт, що ця бмышсть
була езуТтською б!льш!стю та що завдяки 1’й брами
Вапкану раз назавжди захлопнулися перед троянським
конем л!берал!зму.
3 1870 року папа б!льше «не помилявся». Його сло¬
во стало останшм словом, воно не шдлягало оскаржен-
ню; «Рим сказав — справа закшчена». 3 1870 року
в папи римськ! може потрапити лише ставленик езуь
т!в. Ще недавно зневажуваний орден стае всесильним,
1 1нфула (лат.)—головний y6ip католицьких ешскогпв, так само
як у православних — митра.
2 Нунц1й — поспйний папський посол у чужих державах.
203
а диктатура папи стае його диктатурою. Духа папи Кли-
менпя XVI було вигнано з мур!в «апостольсько! сто¬
лиц!»; його Micue зайняв дух П!я VI, дух крайньо!, не-
примиренно!, абсолютно! й войовничо! реакцп.
Монсеньйор Пачелл!, як стопроцентний, чистокров-
ний езугг, Mpie про вщродження Священно! Римсько!
iMnepii. А4!ф!чне царство небесне його аж шяк не влаш-
товуе, Bin чудово розум!е, що панування над душа¬
ми лише тод! виправдовуе себе, коли воно веде до пану¬
вання над плами. Bin не переощнюе значения пропо-
вщуваного з амвошв слова: воно пльки тод! зможе
вщвернути небезпеку сощально! революцп, коли за ним
стоятиме ф!зична сила. Цю силу може мати лише Свя¬
щенна Римська !мпер!я, збудована в серщ Свропи. Це
серце зветься ЬПмеччина, й воно б’еться по-протестант-
ському. Однак Пачелл! знае, що в протестантств! немае
вже нав!ть i сл!ду будь-якого протесту. Б1льше того.
Bin знае, що й помщики католицько! Баварп, й про-
мисловщ протестантсько! Рурсько! облает! одним ми¬
ром мазан! й одне сповщують «В!рую», що починаеться
з! сл!в: «Н!меччина понад усе». Так, пльки Шмеччина,
Ымеччина Круппа й Спннеса, Пнденбурга й Люден¬
дорфа, могла стати цитаделлю св!тово! реакцп, лише
вона мала силу шдняти меч Священно! iMnepii, i лише
Вапкан Mir умовити народи, щоб вони корилися перед
цим мечем!
Германофмьство монсеньйора Пачелл! не народило-
ся в його голов!. Ще папа Лев XIII у розмов! з !мпера-
тором Вьльгельмом II виклав точку зору Вапкану на
роль Н!меччини, схвалюючи без застережень iMnepia-
лштичш плани юнкер!в. Ось слова папи:
«Шмеччина повинна стати мечем католицько! церк¬
ви... Священна Римська !мпер!я мусить бути вщбудо-
вана шляхом в!йни, бо !нших засоб!в нема. Мета ще!
204
вшни: 1) випснення протестантського англшського та
масонського впливу в Сврош й на Заход!; 2) федеращя
Bcix центральноевропейських держав для створення не-
похитно! опори проти росшського й слов’янського вторг-
нення 3i Сходу».
Недвозначно виявляв прошмецьк! симпатп i ГПй X,
який над!слав тому ж В!льгельмов! щир! побажання
розгрому нелюбимо! Вапканом масонсько! Франци.
Два роки по тому Бенедикт XV поклявся честолюбному
В!льгельмов!, що вш не ильки молитиметься за його
перемогу, але й подасть йому всеб!чну допомогу у ство-
penni Священно! iMnepii.
Однак на цей раз не допомогли молитви ГПя X
й Бенедикта XV. Другу р!чницю свого нунщату монсень-
йор Пачелл! вщзначив у невеселому настрой зам!сть
стояти на вари штерес!в католицько! церкви, Ымеччи-
на стояла у вогш революци. В листах, що надходили
з Вапкану, можна було вщчути зам!шання й тривогу.
Ураган Жовтня шарпав нерви кардинал!в i прелапв,
примара св!тово! революци каламутила сон ватшан-
ських буд!вник!в Священно! iMnepii.
В той сумний для Пачелл! час мюнхенський нунцш
шукае заспокоення й поради у свого учителя, м!лансько-
го кардинала Рати. Рати розповщае своему учнев! про
молодого мманського журналкта Бешто Муссолш! й
про спасенний вплив на нього божого слова, яке пере-
творило цього ате!ста й «рушника усто’!в» на ентузь
аста церкви й приватно’! власносп. Монсеньйор Рати
у зворушливих словах описуе перш! кроки створено!
Муссолш! фашистсько! парт!! й пророкуе !й велике май-
бутне. Вш нагадуе нуншев! про !стину !стин — про не-
змшшсть шлей католицько! церкви й про основну !!
мету: здобуття санкщонованого законами виключного
права на володшня людськими душами й умами. Лише
205
авторитарн! режими, тобто режими, спор!днеш з цер¬
ковниками, можуть наблизити католицьку церкву до
Tie! мети. Вш посилаеться на папу Григор!я XVI, який
назвав свободу coBicTi божев!ллям, а свободу думки —
згубною. В перемоз! контрреволюцп вш бачить едину
гаранпю кнування союзу м!ж духовною i св!тською
владою, союзу, без якого Вапкан не зможе добитися
свое! остаточно! ц!л!.
Але мипае деякий час, i тон лиспв кардинала змь
нюеться, в них прозирае тепер неприхована тривога.
Монсеньйор Пачелл! не дивуеться: вш знае про заду-
шевш думи роб!тник!в Ломбарди, вш BMie оцшити rpia-
ну вибухову силу гшву безземельних «кафош». Нунщя
також покидае спокш. На саму думку про «Банко
д! Рома» в нього тривожно б’еться серце. Надходить
зв!стка про смерть Бенедикта XV. У хатшй каплиц!
Пачелл! служить панахиду. Та наприкшщ десятого дня
в засмучену душу нунщя вселяеться рад!сть: конклав
обирае папою кардинала Раттг Папа вмер, хай живе
папа! Монсеньйор Пачелл! шднявся духом: П!й XI не
з тих людей, що перед лицем смертельно! небезпеки
сидять склавши руки. Цей у поличному словнику ви-
знае одно лише слово: наступ.
Еуджешо Пачелл! не помилявся. Не встиг !ще
Пш XI вв!йти як сл!д у роль папи, як Муссолш! з своею
чорною ордою увшшов до Рима. «Банко д! Рома» був
врятований. I не пльки банк. Разом з фшансовою олЬ
rapxieio зпхнули з полегшенням вс! т!, що Мали причи¬
ни боятися й ненавидпи сощальний переворот. На дру-
гий день теля призначення Муссолш! прем’ер-мпистром
1тал!Т св!т облепли слова П!я XI: «Вперше за багато
м!сящв я заснув спокшно».
Одного дня людство стае перед загадкою: папа роз-
пустив свою масову оргашзащю, ультракатолицьку «На-
206
родну партию». Дехто говорить про каштулящю Вап¬
кану, дехто нав!ть проливав сльози над недолею «Хри¬
стовою нам1сника». Але монсеньйор Пачелл! не втрачае
душевно! р1вноваги, бо ще бмьше Bin захоплений по-
лпичною спритшспо нового папи, якому ця парпя
ильки стояла на завад!. В!дниш його свяпсть матиме
змогу домовлятися з диктатором понад голови примхли-
вих i злегка заражених л!берал!змом «популяр!» L.
Наука не йде в л!с, Еудженю Пачелл! починае
й co6i д!яти. Столпня любов Вапкану до Н!меччини
знаходить в особ! мюнхенського нунщя свого фанатич¬
ного виразника. Правда, тако! Н!меччини, яко! б хоп-
лося монсеньйоров!, озброено! до зуб!в, придавлено!
фашизмом, як 1тал!я Муссолш!, Н!меччини, що забез-
печила б католицькш церкв! пашвне становище в хри-
стиянському свш, поки що немае. Але вона повинна
бути, i нунщй прикладе вс!х зусиль, щоб допомогти !й
воскреснути.
Пачелл! стае свщком мюнхенського путчу. Його ге-
ро! — знайом! нунщя, вс! симпати папського посланни¬
ка на !х бощ. Однак зухвала спроба Людендорфа вияв-
ляеться передчасною, шмецьк! послщовники чорносороч-
ник!в зазнають поразки, !х майбутшй «фюрер» мандруе
на юлька м!сящв за грати. Нунщй збирае про нього
шформацпо й приходить до висновку, що в Адольфа
Птлера е вс! дан! бути шмецьким вар!антом Муссолш!.
3 ще! хвилини Птлер стае улюбленцем монсеньйора
Пачелл!, його над!ею й любов’ю.
Нунщй д!знаеться, що його протеже пише в тюрм!
евангел!е шмецького фашизму та що цю роботу гальмуе
недостатки осв!чен!сть автора. Невщкладно потр!бна
1 «Популярна (лат.) —католицька клерикальна «Народна пар¬
ня», розпущена Вапканом п1сля приходу до влади фашистського
диктатора Муссолшп
207
штелектуальна допомога. Подае ii охоче «фюреров!»
священик Штемпфлер. Дивовижна жадоба кров! ново-
явленого фашистського месн не бентежить служителя
католицько! церкви, вихованого на кривавих традищях
!нкв!зиш!, i оце в мурах комфортабельно! тюремно!
камери починаеться гармошйна сшвпраця м!ж нацист-
ським дияволом i католицьким вельзевулом; сшвпраця,
в якш езу!тський шдступ змагався за пальму першост!
з тевтонською кровожерлив!стю. Так народилося юлька
сот CTopinoK «Майн кампф».
Ближче, д!лове знайомство з Адольфом Птлером
починаеться у Пачелл! з дня його призначення нунщем
у Берл!ш. Офщшний бюграф майбутнього П!я XII,
Ван-Хок, напише про и роки: «Кардинал Пачелл! був
в!домий сво!ми сильними симпапями до Н!меччини».
Ц! симпатп були, звичайно, однобок!: !х об’ектом була
Н!меччина Гутенберга, Ticcena, Птлера й Гершга, про-
те, коли проб’е виршальна година, вони вшграють
вир!шальну роль.
В 1929 рощ Пачелл! д!стае високе призначення;
як державний секретар при Пп XI, в!н буде чимось на
зразок папського м!шстра закордонних справ. Зрозумь
ло, чому саме Пачелл!, а не хтось шший, став правою
рукою папи. Тут на користь Пачелл! промовила його
дружба з Гшденбургом, Брюшнгом i з тими, що мали
згодом прийти на !х м!сце.
Це був р!к так званого Латеранського договору, р!к
завершения фашистсько-вапканського фл!рту. Режим
Муссолш! д!став в!д «апостольського престолу» оф!шй-
не схвалення та шдульгенщю на вс! дави! й майбутш
гр!хи, а «апостольський престол» одержав владу над
своею територ!ею, примусове викладання рел!ги в шко¬
лах 1талп та... м!льярд 750 м!льйошв л!р для захита-
ного кризою «Банко д! Рома». Не дивно, що теля
208
такого корол!вського подарунка з уст зворушеного папи
вихопилися слова, за я Ki Муссолш! буде йому вдячний
до само! смерти «Дуче — це дар провидшня, людина,
вьльна bU забобошв, притаманних полп'ичним д!ячам
л!берально! школи...»
Те, що автором Латеранського пакту був монсеньйор
Пачелл}, було тасмницею полшинеля. Багата досвщом
стар1сть в oco6i П1я XI подала руку молодеч!й сназ!
монсеньйора Пачелл!. На результата недовго довелося
чекати. Волею папи i його канцлера католицький св!т
дктае нову оргашзащю, аналопчну фашистськш пар-
тп 1талп, але з непор!внянно ширшим обсягом дИ. Вона
одержуе напрочуд скромну назву: «Католицька д!я»,
та вже перший пункт и програми звучить войовничо i
rpisHo: «Оргашзащя мае на мет! здшснювання прин-
цишв католицько! в!ри в приватному та громадському
житп». Суто полпичний характер щеТ корпораци не
шдлягав жодному сумшвови Це була недвозначна i яв-
на спроба мобшзацп Bcix в!рних католицько! церкви
шд чорними прапорами фашизму, шд самодержавним
кер!вництвом господаря 300 вапканських хором5в. Та¬
ким чином, «пастир» ставав ватажком, а його BipHi —
штурмовиками фашистських батальйошв. В!д жовтих
MypiB Вапкану пов!яло духом фашистсько! казарми,
а його агентура за кордонами 1талп скидалася тепер
на кордегардп чорносорочнишв, де роль дежурного
фельдфебеля виконували тубьльш Кардинали, ешскопи i
прелата.
Настае 1933 piK. Заграва над шдпаленим Гершгом
рейхстагом стае для диктатор!в з Ватжану св!тлом но¬
во! в!фл!емсько1 3Opi, а Адольф Птлер — новим, наба-
гато реальшшим в!д попереднього, мес!ею. 3 благо¬
словения папи, державний секретар Еуджешо Пачелл!
посшшае з дарами. На превелике здивування на!вних,
14 832
209
Вапкан стае першою державою, яка розпочинае фор¬
малин переговори з урядом Птлера. 20 липня ui пере¬
говори завершуються обошльною згодою i монсеньйор
Пачелл! тремтячою в!д радкного хвилювання рукою
кладе св1й шдпис шд конкордатом *.
Так почалася !дил!я, яка триватиме до останшх дшв
життя ТретьоТ iMnepii. Недвозначну формулу uiii !дилп
дав Франц фон Папен у «Фольюшер беобахтер» в!д
14 с!чня 1934 року:
«Третя !мпер!я е першою державою, яка не т!льки
визнае, але й проводить на практищ висок! принципа
Вапкану».
Ця формула аж н!як не вм!щаеться в головах в!р-
них католицькоТ церкви, що не знають, як погодити,
наприклад, ц! «висок! принципи» з перебуванням сотень
католицьких священиюв у концтаборах Дахау ! Ора-
шенбаума. А загадка була дуже проста: i гестапо, i !та-
л!йська «овра» допомагали таким чином Вапканов!
позбутися л!беральних антиезуТтських елемент!в серед
кл!ра... Так було в той час у Н!меччин! та Тталп, те
саме робилося юлька рок!в по тому в окуповашй Поль-
1Ш й Чехословаччиш. Тнколи про людське око папа ро¬
нять крокодилячу сльозу над трагед!ею того чи шшого
замученого священика, але душа його рад!е, бо оце
його святост! пощастило руками есес!вських мирян
усунути з свого шляху ще одну колоду. 1нкв!зиц!я, ком-
прометуюча свята !нкв!зиц!я, стала зайвою: и з ycni-
хом зам!няе вт’домство Гершга й Пммлера, яке всю
вщповщальшсть за кривавий терор бере великодушно
на себе. Так двадцяте стор!ччя потиснуло руку середньо-
в!ччю. Кого ж, кр!м вкрай наТвних, м!г здивувати теля
1 Конкордат (лат.) — договТр м!ж державними властями i па¬
пою римським, що визначае взаемовщносини держави i католицькоТ
церкви.
210
того врочисто-рад!сний тон, яким привпав г!тлер!всько-
вапканський конкордат орган шмецьких католиюв
«Герматя», що теля приходу Птлера до влади по-
трапив у руки езугпв:
«Плеяд! — Адольфов! Птлеру, Францу фон Папену
й кардиналов! Пачелл! — судилося вщродити стародав-
н! зв’язки м!ж Н!мецькою !мпер!ею та церквою».
Була ще одна причина, чи не найважлив!ша, яка спо-
нукала Ват!кан поставити на птлер!вського коня: факт
!снування СРСР. За задумом Вапкану, фашистська
мштаристська Шмеччина повинна була очолити хресто-
вий пох!д проти краТни соц!ал!зму. Монсеньйор Пачел-
л! розмальовуе перед фон Папеном райдужш перспек-
тиви, як! чекають Шмеччину на випадок завоювання
нею багатства УкраТни й Уралу, фон Папен значуще
шдтакуе головою. «Свята конгрегащя по пропаганд!
в!ри» погоджуе детал! антирадянськоТ кампанп з ма¬
стерством Геббельса, Вапкан в!ддае в розпорядження
нацистських меттершх!в «Католицьку д!ю». Ураганний
вогонь антирадянськоТ пропаганди за командою БерлЬ
на починаеться водночас у р!зних к!нцях европейського
континенту. Нестямному криков! Геббельса вторить ста¬
рений вереск шмецького кардинала Фаульгабера, авст-
р!йського монсеньйора Тннщера й льв!вського митропо¬
лита Шептицького. Там, де нема ще ш чорних, ш корич-
невих штурмових батальйошв, Тх з успехом замшяють
оргашзоваш шептицькими загони «КатолицькоТ д!Т» тд
двозначною назвою «Молодь — Христов!».
Ця шалена кампашя брехш й наклепу була вступом
до б!льш конкретних заход!в дипломатичного вже ха¬
рактеру. Монсеньйор Пачелл! допомагае Птлеров! ор-
гашзувати антирадянський фронт у св!товому масштаб!.
В краТнах, як! не дають себе запрягти до шмецькоТ
колесниц!, починае д!яти колона, що TI генерал Мола
14*
211
назве згодом «п’ятою». В вщповщний час цей винахщ
езу!пв вшграе свою фатальну роль.
Але поки це станеться, голодний фашистський вовк
вимагае поживи: Муссол1ш кидаеться на нещасну A6ic-
ciHiio. Бомби, отруйн! гази, шрит косять беззбройних
християн Ефюпп, див!зп чорносорочниюв входять до
палаючо! Аддк-Абеби. В церквах 1талп лунае урочисте:
«Тебе, бога, хвалимо...» ApxienicKon Ммана кардинал
Шустер на радощах пише послания: «Тепер палшський
флаг врочисто застромлюе Христовий хрест в A6icciHii».
57 enicKoniB та apxienicKoniB 1талп надсилають Муссо-
лш! сшльну привпальну телеграму: «Католицька 1тал!я
дякуе IcycoBi Христу за вщбудовану велич краТни, що
змщшла завдяки полпищ Бешто МуссолЫ». В цьому
плазуванн! перед фашистським щолом не пасе задн!х
i сам папа. З-шд пера державного секретаря Вапкану
Пачелл! виходить привпання, в якому ГИй XI вислов-
люе свою впевнешсть у тому, що перемога над A6ic-
cinieio «...започаткуе насправд! европейський, загальний
мир», та повщомляе про те, що з його наказу в честь
перемоги задзвонять у великий дзвш святого Петра...
На початку тридцятих роюв над знедоленою 1спа-
шею пов!яло нарешп в!тром свободи. Hi Hift XI, Hi Па-
челл! не могли дивитись на це споюйно. Державний
секретар редагуе листа вищого кпанського дух5вництва,
в якому воно кидае анафему на демократичну консти-
тущю IcnaniT 1931 року. Але це ильки перший крок.
Другий крок зробить вихованець езуТив генерал Фран¬
ко, висадившись 3i своТми маврами на територп 1спан-
сько! народно! республ!ки. Маври розстрмюють сотш
й тисяч! християн-республжанщв, птлер!вська повпря-
на ескадра «Кондор» шматуе бомбами д!тей i жшок
1спанп. ГИй XI благословить «добровольщв» Муссолшь
icnaHCbKi езуТти будують для них тр!умфальш брами.
212
П1сля трьох рок!в запекло! боротьби генерал Франко
шд звуки «Хорст-Вессельлш» та «Джовшецци» входить
до розтерзаного Мадрща. Монсеньйор Пачелл! в той
самий день строчить папське послания, в якому мови-
ться: «3 великою радштю звертаемося до вас, найдо-
рожч! сини католицько! 1спани, щоб висловити наше
батьювське впання з даром миру та перемоги».
Тод! ж таки у франюстських газетах з’являеться
урочистий машфест !спанського вищого дух!вництва, шд
ним на першому м!сщ шдпис кардинала Гома. Автори
машфесту беруть на себе щлковиту вщповщальшеть за
Bci злод!яння г!тлер!вського годованця — Франко; б!ль-
ше того, вони вщкрито називають його сво!м знаряддям
у придушенш 1спанського народу:
«Ми е в щлковипй згод! з нацюналктичним урядом,
який, з свого боку, школи не зробить жодних кроюв,
не порадившись з кардиналом Гома i не зваживши на
його думку».
Правда, серед цього зборища нечестивих знайшли-
ся два праведники, що вщмовилися шдписати ганебний
документ. Це кардинал Вщаль-ьБарракуер Таррагон-
ський та enicKon В!тор!йський. За згодою Вапкану, !х
було засуджено на дов!чне вигнання.
Машфест кардинала Гома не лишився без вщповш
Вапкану. В!д !меш папи в!дпов!в наш знайомий Пачел-
лГ Bin сердечно дякуе кардиналов! за «цей новий i най-
яскрав!ший доказ невтомно! пильност! та сишвсько!
вщданост! батьков! християнства».
Треба сказати, що уряд генерала Франко зум!в як
сл!д ощнити заслуги езутв i, порадившись ще раз
з кардиналом Гома, вщновив у державному бюджет!
щор!чш асигнування на користь католицько! церкви
на круглу суму 65 м!льйошв пезет! Кр!м того, кпансь-
ким езуггам було повернено конфшковане республшою
213
майно, що складало приблизно одну третину на-
щоналыюго майна краТни. Побожш отщ езу’Гти одержа¬
ли знову змогу черпати прибутки з рибних ринк!в та
з орендованих ними ресторажв-кабаре й будинюв роз-
пусти...
ГНсля такого «впорядкування» !спанських справ ГИй
XI та його незр!внянний секретар дщтали знову мож-
лив!сть зайнятися центральноевропейськими справами.
Ставала актуальною справа «аншлюсу» Австрп. Нади
Вапкану на те, що австр!йському канцлеров! прелату
Зайпелю пощастить вщновити Священну Римську !мпе-
р!ю, в склад яко! Мали б увшти земл! Австрп, Баварп,
Вюртембергу, Хорватп, Словаччини, Транстльванп i на-
самперед Угорщини, де католицька церква й так уже
була найбьльшим землевласником (1 540 000 акр!в про¬
ти 1050 000 акр!в державно! земл!), не виправдали
себе. Розчарував апостольську столицю й замордований
(за непридатжстю) птлер!вцями Дольфус. Тепер на
Австр!ю точить зуби Адольф Птлер. Такий вих!д 1з ста¬
новища до вподоби Вапканов!; в!н з радктю в!тае все
те, що може змщнити берлшського партнера. Монсень-
йоров! Пачелл! вдаеться укоськати дотепер!шнього про¬
тектора Австрп — Муссолш!, i Птлер без перешкод
займае В!день. В цей день на мурах наддунайсько! сто¬
лиц! з’являеться подписана вщомим нам уже кардина¬
лом 1нн1цером вщозва австр!йського кл!ра, в як!й
Птлера величають «захисником жмецьких прав i куль¬
тури» й в!тають його вигуком «хайль Птлер!».
ГНсля Австрп прийшла черга на республ!ку чех!в
i словаюв. Тут «п’ята колона» працювала також п!д
командою Ватжану, и головним осщком була Словач-
чина. ГНсля смерт! старого ватажка словацьких сепара¬
тистов Глшки його м!сце зайняв католицький священик
Tico. Цей улюбленець ГИя XI й Пачелл! одразу зрозу-
214
м1в, що можйа бути слугою двох пашв, коли цих пан!в
еднае сердечна дружба, i Tico так само запопадливо
виконуе доручення Пачеллц як i накази Р!ббентропа.
Тим-то теля убивства Чехословацько! республжи Пт-
лер призначае Tico «президентом» Словаччини, а папа
робить його папським камергером si званиям монсень-
йора й правом ношения кардинальського капелюха. Tico
BMie бути вдячним. Два роки по тому вш, за прикла¬
дом Пммлера, винищуе все еврейське населения Сло¬
ваччини i, впоравшись з цим страхпливим масовим
убивством, рапортуе на радощах Ватжановк «Любов
до ближнього й любое до крайни розгорнулася у плодо-
творну боротьбу проти воропв нащонал-соц!ал!зму...
В 1941 poni Словаччина може похвалитися, що вона
е першою крашою в свт, вмьною в!д евреев». Благо¬
словения на це криваве д!ло Tico отримав по ватжан-
ському рад!о: «Заяву монсеньйора Tico, глави слова-
цько! держави, про його нам!р перебудувати Словаччину
на християнсьшй основ! святий престол вельми в!тае».
Наближався такий жаданий для Ватжану день похо¬
ду Птлера на радянський Сх!д. Поки це станеться, на-
цистський 3Bip поглине ще католицьку Польщу i Фран-
щю, але тепер йому вже все дозволено: католицька
церква благословлятиме кожний його крок, якщо цей
крок спрямований проти СРСР та прогресивних елемен-
Tie Свропи. В серпн! 1938 року шмецью католицьк!
ешскопи зберуться на щор!чну конференщю в Micri
Фульде й оголосять апробоване монсеньйором Пачелл!
пастирське послания, в якому Птлер знайде вщпущення
Bcix своТх rpixie i заохочення до дальших: «Нема по¬
треби говорити про заедания, яке покликан! зд!йснити
наш народ i наша кра’Гна. Хай досягне великих ycnixiB
наш фюрер з божою допомогою в ц!й надзвичайно
важк!й справ!». Р!вно через два роки, вже на рушах
215
Полыц! й Франц!!, Ti ж сам! ешскопи в присутност!
папського нунщя Орсешго принесуть урочисто «клятву
в в!рност! рейхсканцлеров! Г!тлеру...»
Птлер не залишиться в борту. В розмов! з докто¬
ром Едмундом Уошем в!н заявить: «Метою Шмеччини
в щй в!йш е вщбудова Священно! Римсько! iMnepii...»
Ц! слова були сказан! напередодш падшня Фран-
цц, падшня, швтораста рок!в якого вже чекав Балкан.
Легко соб! уявити рад!сть монсеньйора Пачелл!, який
до того часу встиг уже стати його свяпстю ГИем XII,
коли зненавиджена «л!беральна» Франщя впала до н!г
Адольфа Птлера, впала, шдкошена не так корпусами
Птлера, як вщданими людьми Вапкану — Петеном,
Вейганом та !м под!бними. Рад!сть апостольсько! столиц!
була безм!рна. Орган П!я XII «Оссерваторе романо» пи¬
сав у т! дне «Ц!л! диктаторства щлком в!дпов!дають
католицьюй церкв!». I вони д!йсно «в!дпов!дали». Разом
з г!тлер!вськими в!йськами вв!йшли до Парижа й про-
скрибоваш тут рашше езугги, а через п’ять дн!в теля
того, як Петен оголосив себе диктатором, релшйш ор-
дени були спещальним декретом в!дновлен! у веш
Франц!!. Так зрада допомагала зрад!.
Плацдарм для в!йни проти Радянського Союзу Hi-
бито очищений, меч! вщточеш. П!й XII мав ус! причини
для оптим!зму. Його турбувала лише ненависть наро-
д!в Свропи до завойовника, ненависть, яко! не могли
згасити н! шибенищ, Hi газов! камери Освенщму. Вияви-
лося необхщним втручання «морального авторитету»,
i новий папа виступае наприкшц! 1940 року з довже-
лезним ргздвяним посланиям, цим своерщним шедевром
езу!тського лицем!рства й цишзму. Ненависть, спра-
ведливу, священну ненависть до гнобителя П!й XII на-
зивае... «ворогом народ!в». I дал!: «В чому джерела не-
нависп м!ж народами? Ненависть призводить до того,
216
що нацн готов! бачити провини там, де е лише помилки
або недуга, що вимагае л!кування, а не покарання...
Слад ненавидпи не гр!шника, a rpix... Любов до воро¬
га — найвищий героТзм».
Однак голос вапканського нациста пролунав у по-
рожнечу: народи мали свою думку про те, що таке
героТзм, i д!ти цих народ!в по-геройському вмирали
за свободу. Приклад героТзму давав !м радянський
народ.
Вапкансько-езуТтська кл!ка з величезною увагою та
з ще бмьшим хвилюванням стежить за розвитком подш
на радянсько-шмецькому фронт!. 3 Рима йдуть дирек-
тиви до шдлеглих йому «княз!в церкви» у найближ-
чому тилу жмецько! армп. В результат! краювський
митрополит князь Сапега кориться перед катом Полыщ
Гансом Франком, який на Нюрнберзькому процес! назве
Сапегу своТм найближчим другом. Заохочений П!ем XII
льв!вський митрополит Шептицький займеться на ста¬
рост! л!т вербуванням ландскнехпв до див!зи СС «Га¬
личина». Листи графа Шептицького до Вапкану з!
скаргою на те, що шмецьк! власт! не дозволяють ушат-
ським священикам виТжджати на Збруч, лишаються без
наслщюв. Пш XII схвалюе цей зах!д г!тлер!вщв, бо
Вапкан защкавлений тепер у прониканн! на Сх!д ка¬
толицизму в його «чистш» латинськш форм!, не викрив-
лешй залишками православного обряду, який не дае
ушатам забути, чи! вони д!ти...
Проте бог католицизму виярився неспроможним здо-
бути для Птлера перемогу, i руТни канцеляри «фюрера»
ховають за собою мр!ю Вапкану про в!дбудову Свя¬
щенно! iMnepi’i... Зам!сть рад!сного «осанна», в базилщ!
Петра лунають заупокшш сшви; мури папського палацу
сповивае лихов!сна тиша, а !х мешканщв терзае черго-
вий приступ страху.
217
«Св!тло» для Ватикану приходить is Заходу. Воно
називаеться США, його емблема — долар.
Спочатку ГИй XII мав деяк! сумшви. Для цих сум-
Hieie були серйозш шдстави. В самий розпал амери-
кансько-японсько! в!йни ГИй XII рекомендував сво!м
м1с1онерам у Кита! найт!сн!ше сшвроб!тничати з японца¬
ми, а незабаром шеля ГИрл-Харбора Bin демонстра¬
тивно послав до Тоюо коштовний подарунок у вигляд!
дипломатичного визнання. Однак папа знав, що дев!з
«полИика не знае сентименпв» е також дев!зом пашв
з Байингтона. I папа простягнув руку через океан. Bin
не розчарувався. Його рука не повисла в повкрь
8 жовтня 1941 року газета «Нью-Йорк геральд трЬ
бюн» писала: «Японський уряд протягом останшх шести
м!сящв е в таких сердечних вщносинах з католицькою
церквою, яких не було школи за останш роки».
Р1вно через чотири роки по тому так! сам! сердечн!
вЕдносини встановилися м!ж католицькою церквою i
США. Пор!вняно молода реакщя з-за океану не могла
обШтися без допомоги найстар!шо!, найдосвЕдчешшо!
i найчоржшо! реакцИ з-над Ti6py. В свою черту Вапка-
нов! треба було до зар!зу когось, хто б захистив його
впливи i маетки та створив передумови для воскресшня
з мертвих шмецького кандидата в священш !мперато-
ри... Згоди було досягнуто блискавичними темпами.
П!ев! XII стала i тут у пригод! оргашзована ним
«п’ята колона», на цей раз американська. 1стор!я ц!е!
колони починаеться не вЕд сьогодш. Ще задовго перед
в!йною перед мжрофонами американських радюкомпа-
шй подвизався фашист у ряс! католицького священи-
ка, агент Третьо! iMnepii i Японп Кофлш, який у лю¬
тому 1942 року аж шяк не м!г у своему журнальчику
приховати радост! з ycnixie японських в!йськ: «Нарешт!
почало заходити британське сонце i над землею експлу-
218
ЗФойаних спалахнула Зоря свободи». Коли громадськй
думка США вимагала вжиття заход!в проти розбеще-
ного панотця, на його захист виступив недавшй петь
Ватжану enicKon Галлахер: «Отець Кофлш— видатний
священик, i його голос — голос бога».
Таких католицьких гучномовщв бога у США нима¬
ло. В 1940 рощ католицьке дух!вництво ГПвшчноТ Аме¬
рики енерпйно боролося проти подання будь-яко! до¬
помоги союзникам. Ще в 1939 рощ в орган! езутв
«Америка» можна було прочитати: «Кожний америка-
нець-християнин повинен св!домо заперечувати проти
участ! США в св!тов!й в!йн! як союзника ате!стично1
Pocii. Можна сказати, що вш повинен вщмовитися в!д
в!йськово! служби, навпь коли б йому загрожувала
страта за те, що вш слухае бога, а не кесаря». В най-
б!льш вир!шальний для дол! евпу час, наприкшщ 1941
року, понад 90 проценпв католицького кл!ра Америки
виступило проти участ! США у вшш з птлер!вською
Шмеччиною!
ГНсля смерт! Франклша Рузвельта ця нечисть зно-
ву шдняла голову. Часи змшилися. М!сце великого пре¬
зидента в Б!лому дом! зайняв шгмей з ф!з!оном!ею езу!-
та, душею мракоб!са й штелектом посереднього прикаж-
чика. На його щастя, Уолл-стр!тов! був потр!бний саме
прикажчик. I ось через деякий час Б!лий д!м став та¬
кою самою Меккою реакщонер!в усього св!ту, якою до
1945 року був будинок г!тлер!всько1 рейхсканцелярп.
Передумови для oci Вапкан — Вашшгтон були створен!.
Як i треба було чекати, першим сигналом нового
фл!рту було зростання активного сальдо «Банко д!
Рома». Ще задовго до виникнення !деТ «плану Маршал¬
ла» Шй XII зум!в реал!зувати вигоди, що випливають
!з дружшх взаемин з Уолл-стрпом. В цьому випадку
Вашшгтон не ставив кабальних умов: ватжанський
219
партнер був йому потр!бний до зар!зу. Визволена в!д
Птлера Свропа ставала на диби, а виникнення ряду
народних республш у самому майже cepui континенту
наводило бл!дий страх на заокеанських служител!в бога
Мамона. Плани хрестового походу проти СРСР були
видобуп з арх!ву, а в головах войовничих мастаюв зно-
ву загшздилася думка про ряпвний брошйований кулак
Шмеччини. Невже ж тут можна було обштися без допо-
моги Вапкану?
ГИя XII не треба було просити. ГВсля короткого
перепочинку, викликаного необхщшстю перегрупування
сил, змазаний американським маслом апарат папи знову
починае працювати на повну потужн!сть. Наче з рогу
достатку, починають сипатися послания й енцикл!ки
мов гриби по донн, ростуть все нов! й нов! езуТтськ!
пресов! концерни, вапканське радю переходить знову на
такий в!домий нам з час!в Муссол!н! й Птлера бойовий
задирливий тон. Католицький кл!р у Польщ!, Словаччи-
н! й Хорват!!’ д!стае шструкци очолити легальн! шд-
шльн! реакщйн! елементи й посилити наклепницьку кам-
пан!ю проти Радянського Союзу.
Поки Трумен i Маршалл в!зьмуться сам! топтати
ногами Ялтинський та Потсдамський договори, кампа-
шю проти миру поведе П!й XII. 1дея реваншу знайде
в його особ! першого опов!сника. В лист! до кардинала
Фаульгабера, датованому 1 листопада 1945 р., папа
вщкидае !дею в!дпов!дальност! ТПмеччини за вшну й
засуджуе виселення шмщв з земель Польщ! й Чехо-
словаччини. В сво!х енцикл!ках i промовах в!н пропа-
гуе нову в!йну й закликае до нещадно! розправи з де-
мократичним рухом i його учасниками. Идучи слщами
1 Енцикл1ка (гр.)—звернення римського папи до Bcix тдлег-
лих йому церков.
220
заокеанських сшвщв третьей вшни, Bin, де ильки мо-
же й як ильки може, створюе серед в!рних католицькоТ
церкви военний психоз, переконання в неминучосп но¬
во! CBiTOBoi pi3Hi. HaBiTb у день своТх 1менин цей пал1й
не випускае з рук смолоскипа, i плюс, i цькуе, i лякае:
«Разом i3 словами вдячносп, що пливуть з глибини
нашого серця, ми закликаемо вас: будьте чуйнЕ У ко-
ротю перерви м!ж битвами (!) непослабна чуйшеть по-
тр!бна бьлыпе, шж коли-небудь. Небезпечно в такий
момент заспокоюватися на лаврах i дозволяти против¬
никам знову захопити те, що було завойоване з такими
труднощами. Дш перемир’я м!ж битвами не менш важ-
ливц шж сам! битви».
Охоплений дикою ненавистю до демократ!!, П!й XII
з легким серцем викидае на см!тник прийняи в цер-
ковнш термшологп риторичш звороти про прощения
rpiniHHKiB тощо. Рука ГПя XII, та сама рука, яка благо¬
словила й прощала найкривав!шого тирана в icTopii на-
шоТ планета, кидае в!чну анафему на тих, що не хочуть
поклонятися тиранн:
«L(i заблудл! думають, що вони все ще знаходяться
в рядах наших улюбленщв, вщданих Bipi сишв. Тим
часом вони вже вщхилилися 3i шляху й !дуть усл!д за
такими теч!ями й такими париями, я Ki прагнуть ви-
ключно до того, щоб внести сум’яття до приватного
й громадського життя. До цих oci6 не стосуеться те, що
сказав божественний учитель: «Боже, прости !м, бо вони
не знають, що творять». Ц1 люди знають, що вони
роблять».
Та вкрай уже розперезався Пш XII шд час недав-
ньо! виборчо! кампанп в 1талп. Не було засобу, яким
погребував би цей розлютований езугг. «Святий отець»
не посоромився виступити в рол! вуличного аптатора,
коли цього вимагали штереси Вапкану й Уолл-стриу.
221
Погрозами, шдкупом i шантажей жене ГИй XII своТх
овечок у вовчу пащу «християнсько-демократично!»
агентури Байингтона. Дух!вництво 1тали одержуе в!д
нього точн! шструкци, i воно починае д!яти: apxienic-
коп М1лана забороняе вщпускати rpixn прихильникам
Народного демократичного фронту, ешскопи Тоскани
прир!внюють голосування за Народний фронт до смерт¬
ного rpixa, кардинал римсько! кури Ticcepani забороняе
священикам ховати на кладовищах прихильниюв демо¬
крата...
За командою папи вщбуваеться cepin «чудес»: в Неа-
пол! понадтермшово «кипить» кров св. Януар1я, в Aciai
починае рухатися статуя мадонни, в !ншому Micui труп
монахиш розс1вае запах... ф!алок.
Впоравшись отак з виборами, ГИй XII повертаеться
до велико! пол!тики. Його дп паралельш д!ям полпигав
Ваппнгтона, !х погоджуе представник Трумена при Ва-
TinaHi Тейлор. Прагнення американських «рицар!в про-
мисловосп» до в!дродження сильно! 1мпер1ал1стично!
Ымеччини знаходять в особ! папи особливо пильного
й невтомного реал!затора. Коли треба буде осолодити
шмцям прку шлюлю валютно! реформи, ГИй XII пошле
шмецьким ешскопам листа, яким в!н розпочне кампашю
за приеднання до Н1меччини захщних територгё Поль¬
ше Папа знае, що цей його крок не може не викликати
обурення польських католиюв, але це його не бенте-
жить. Першочергове завдання папи та його хазяГв —
вщродити шмецький 1мпер1ал1зм. До того ж npoin-
структований ним польський кл!р постараеться шдказа-
ти сво1й паств!, шбито коренем усього лиха е польський
демократичний уряд, який не живе в злагод! з Ват1ка-
ном, та що грядуща в!йна компенсуе, мовляв, польсью
територ!альш втрати на Заход! за рахунок укра!нських
та бморуських земель. Особливо охоче польськ! свя-
222
щеники користуватимуться цим останшм аргументом.
Для його змщнепня колишшй льв!вський римо-католи-
цький apxienicKon Базяк демонстративно сидииме на
чемоданах поблизу радянського кордону...
Коли BamiHrTOHOBi треба було торпедувати домов-
лен1сть про под!л Палестини, вш дае знак палестинським
католицьким ешскопам, i Ti негайно виступають з про¬
тестом протп под!лу. Коли по всьому св!ту пролунав
голос протесту проти зв!рств грецьких ставлениюв Ба¬
йингтона, папа зараз же вживае контрзаходу: вш зчиняе
галас навколо грецьких д!тей, яким шбито загрожуе
комушзм, та «в!д свого !менЬ> жертвуе в ix користь
120 мгльйошв драхм, обачно переказаних напередодш
Ваппнгтоном на рахунок його святосп до «Банко д!
Рома»...
У ГПя XII було понад 260 попередниюв, !стор!я
ix життя i д!л — це icTOpin кров! i ганьби. Навйъ у мо-
рощ раннього середньов!ччя не знайдемо держави, не
знайдемо влади, яка б так прославила себе лукавством,
лицем!рством, зажерлив!стю, продажшстю, таемними
i явними вбивствами, граб!жництвом i шахрайствами, як
папська держава, як влада «божих нам!сник!в». На вар-
Ti «апостольського престолу» з самого початку його 1сну-
вання стояли Bci смерти! гр!хи. Кожний камшь у цьому
шратському гшзд! насичений людською кров’ю i люд-
ською кривдою. Не було злочину, яким не покористу-
вались би ватажки цього кубла в своему прагненн! до
маетку i влади над народами. Коли цим узурпаторам
треба було узаконити Тх володшня величезними лати-
фущцями, вони вдавалися до звичайшсшького шахрай-
ства i в масовому порядку шдробляли вс!ляк! «декре-
талп» й «подарунки Костянтина». Щоб узаконити свою
владу, вони безцеремонно фальсифшували icTopiio i в
уста мершв вкладали слова, яких т! школи не говорили,
223
а коли хто-небудь намагався заперечити, то миколаТ,
адр!ани та йоанни выдавали його в руки ката. В icTopi!
Вапкану були перюди, що ix навйъ католицьк! л!топи-
си були змушеш назвати «порнокрапею» (панування
повш). Був час, коли папи зумьли шдкорити i Англ!ю,
i Польщу, i Арагожю, i Слцшю, i це був найчоршший
перюд у житп цих кра!н, бо н!хто не заливав Тх так
кров’ю, н1хто ix так не грабував податками, таксами,
аннатами, десятинами, як преподобн! «отщ церкви».
Заради наживи щ шальв!ри 1 змушували свою налякану
паству купувати за велик! rporni «вщпущення rpixie»
авансом. Але й цього було !м мало; тод! вапканськ!
цишки фабрикують в масовому порядку релшвп: юстки
святих, дерево з Христового хреста, шр’я з крил архан¬
гела... Папа Олександр VI прилюдно живе з власною
дочкою, а приревнувавши до не! власного сина, частуе
його смертельною отрутою. Коли вкрай продажному
й розпусному 1нокент!ев! X забракло грошей, вш ого-
лошуе торпвлю хл!бом своею монопол!ею i, не церемо-
нячись, приршае народ на голод.
Велика Французька револющя завдае папськш со¬
дом! i гоморр! першого серйозного удару, i пльки жан¬
дарм Свропи Меттершх витягне папство з дна падшня
й розкладу та запряже його до воза «Священного сою¬
зу». Сто роюв шзшше те саме зробить Вьльгельм II
заради «Священно! iMnepii».
Правда, часи гегемон!! папства минули безповоротно,
й стих назавжди крик незл!ченного лепону мучениюв,
живцем спалюваних на багатт! свято! !нкв!зицп. Але
е ще в свт сили, що поклоняються тому самому сатан!,
якому на протяз! багатьох сотень роюв поклонялися
римськ! «ченщ годоваш». Союз цих сил з Вапканом —
1 ШахраТ.
224
природный союз, як природною € сшлка убивщ з роз-
б!йником. Щастя людства в тому, що це стлка прире-
чених...
...За pin ГПй XII вщзначатиме десятир!ччя свого
понтйф!ката L Треба гадати, що в цей урочистий день
папа не звелить дзвонити у дзвш св. Петра, його-бо
дзеньют звучав би в наш! дш як похоронний ств над
живим щ е трупом, але все ж таки — трупом. Якщо цей
труп в особ! П!я XII ще ворушиться, ще вимахуе кула¬
ками, куе лихо, плюеться слиною i жовчю, то це аж
шяк не мшяе факту, що в свт виросли також сили,
здатш й повн! ршучост! у слушний час покласти цього
трупа в могилу.
1948
1 Понтификат (лат.) — влада римського пали, первосвященство.
15 S32
А У РИМ! ДЗВОНИ ДЗВОНЯТЬ...
Сучасна листе р1я на 3 dil
Д1Я I
Ватман. Величезний зал, де вщбуваеться прийом
в!рних. Вся увага його святост! — папи
римського — зосереджена на рах!вниш. За спи¬
ною його святост! стоТть кардинал Л я д р о н i,
секретар «свято! конгрегаци у справах в!дпущен-
ня rpixiB та обороту рел!кв!ями». Bin уважно
стежить за рухами руки його святост! й поквап-
но записуе результати п!драхунк1в.
Його с в я т i сть. Пер бакко! Наф-
TOBi акцн знову полепли стр!мголов!
Л я дрон!. Заспокойтеся, ваша свя¬
псть! Я продав 1х ще вчора по по.за-
вчорашшх щнах...
Його с в я т i с т ь (розпливаетъся
в неземнлй усмиищ). О сипу м!й!.. (П1д-
н1мае руку для благословения кардина¬
ла). Бенед1ктус ту in мул!ёр!бус... («Бла¬
гословен ти в жонах...»)
Кардинал Лядрош злегка облизуеться. Раптом
хтось стукае у дверь
Порко дю! Знов когось несе... (Накри-
вае рах1вницю егитрах1ллю).
Л я дрон! (кричить). Ув!йд!ть!
Входить кардинал П а ц ц о н i, член «святоТ кон-
rperauii по пропаганд! в!ри».
П а и ц о н i. Ваша свяпсть! бшскоп
Бучко з варвар!в уже четвертый день
сл!зно благае прийняти його.
226
Його с в я т i с т ь (насупивши брови). Бучко? Це
з якого списку?
П а ц цо н i. 3 шмецького, ваша свяпсть.
Л я д р о н i (нахиляеться над його свяпстю). Точнь
ше кажучи, з птлер!вського, ваша свяпсть...
Його с в я т i с т ь (вдруге розпливаеться в незем-
нш усмиищ). Хай увшде!
Входить enicKon Бучко i зараз же падае ниць. У такш поз! веч
повзе в напряли папського престолу. Жива перешкода у вигляд!
живота вкрай упов!льнюе його просування.
Сину мш! Ми вже стар! i не знаемо, чи провидшня до¬
зволить нам д!ждатися хвилини, коли ти нарешт! допов-
зеш до нашего престолу. А тому дозволяемо w6i решту
дороги пройти навкол!шках.
Бучко (проходить решту дороги навколииках, ц1-
луе папську пантофлю i трич1 б’е чолом об землю),
Святий отче!..
Його с в я т i ст ь. Хто ти, сину мш?
Бучко. Я enicKon — емшрант i3 Львова.
Його святить. Льво...
Паццонк 1з Лемберга, ваша свяпсть.
Його с в я т i сть. Ага, тепер зрозуммо. Значить,
капелан див!зи СС «Галичина»? (Привитно nocMixae-
ться).
Бучко (б’е себе в груди). Не встиг, святий отче,
iHiiii випередили... Моя вина, моя найбмыпа!..
Його свят!сть (шепче молитву про в1дпущення
epixie, пот1м запитуе). Що ж приносиш, сину мш?
Бучко (в розпач1). Святий отче! Останшй ушат-
ський священик в Галичин! прийняв православну в!ру!..
Його святить. Сакраменто!
Пауза.
То, може, яккь BipHi принайми! лишилися?
15*
227
Б у ч к о. Лишилися, святий отче, лишилися. В ОУН.
Иого святить. Оун? А це що за непристойне
слово?
П а ц ц о н i. Варварське, ваша святить. У них Bci
слова так!.
Його с в я т i с т ь. Так воно, мабуть, i е. Але дай¬
те подумати. (Думав). Монсеньйоре Лядрош, зараз же
шсля об!ду скличте секретар!в святих конгрегащй! Про-
ведемо нараду. (До Бучка). Тебе, сину мш, покличемо,
коли треба буде. (Благословляв його). 1ди з миром. На
цей раз, в доказ особливо! ласки, дозволяемо To6i повз-
ти до самих дверей.
€п1скоп Бучко на радощах падае ниць, а потчм повзе, задкуючи
в глиб сцени.
К i н е ц ь nepmoi д i Т
Д1Я II
Трапезна. Його с в я т i с т ь сидить на почесному Micui й спить,
ритм1чно хропучи. За столом, кр!м Л я д р о н i та П а ц ц о н i.
сидять ime десять кардинал: в. Кардинал Bip6oHi скла-
дае папери, вш тыьки-но скшчив говорити.
П а ц ц о н i. Монсеньйори, у мене термшова препо¬
зиция — щоб розбудити його святить.
Кардинали. Цитьте! Ша...
П а ц ц о н i. Монсеньйори, я говоритиму останнш,
i мое слово, слово секретаря «свято! конгрегацп по про¬
паганд!», не може не торкнутися вуха його святост!.
Свята справа, в як!й ми з!бралися тут, вимагае, щоб
ми розбудили його святить.
Бурбон!. Але як? Рукою? Це було б блюзн!р-
ство!
228
ПаццонЕ В мене е Едея, монсеньйори! (Бере з1
стола дзвшок i щосили дзвонить над вухом його свято¬
сть, але святий отець хропе ще дужче).
Маскальцонк У мене ще краща !дея, монсень¬
йори. (Шдходить до вйсна й плескав в долонь). Гей ви,
швейцарцН ГИдкопть гармату шд вжно й стрельшть
разочок. Його свят{сть не може прокинутись.
Лунае постр1л, вжна заволжае димом, але його свяпсть як спала,
так i спить.
Л я д р о н i. Монсеньйори! Останшй i, либонь, еди-
ний зас!б. (Добувае з кишень жменю монет i дзенькав
ними).
його святчсть (кр1зь сон). О солоди звуки...
(Розплющуе оч1). Я вас слухаю, монсеньйори...
ПаццонЕ Ваша свяпсть i ваш! превелебносп!
Ушатська церква упокоТлася в бозЕ Пропоную вшану-
вати И кшець вставаниям.
Ус! встають.
Але на цьому кшщ ще не кшець справи.
Bci присутш гпдтакують головами.
УшатськоТ церкви нема, але лишилися и Bipni!
його с в я т i с т ь. Як ix там? О... о...
й а ц ц о н Е ОУН, ваша свяпсть, ОУН. Я пропоную,
щоб цих в!рних включити в ряди в!рних римо-католи-
цько! церкви, а римо-католицьким священикам доручи-
ти заошкуватись ними з сердечною, батьивською лю-
бов’ю...
МаскальцонЕ Монсеньйоре, але ж ui eipni
вир!зали понад тисячу римо-католицьких священиив-
поляив пльки за те, що п не слухались Птлера...
229
П а ц ц о н i. Що було добре тод! — шкуди не годи¬
ться сьогоднь I Bipni з ОУН це розум!ють, i'x б!льше
тепер у римо-католицьких церквах, шж римо-католиюв.
Зрештою, його свяпсть може кожно! хвилини в!дпу-
стити Тм ixHi rpixn.
Його свяпсть. Можу, можу! (Читав молитву
про в1дпущення epixie).
П а ц ц о н i. Таким чином, ми здшснимо те, чого так
довго i даремно домагався Шептицький: св!тло справж-
ньоТ, нешдроблено! римсько’! в!ри, з органами й латин-
ською мовою, возс!яе на Сход!.
Його с в я т i с т ь. Гешально... Сину мш, ходи в мо!
обшми! (Обшмае кардинала Паццош й щлуе його
в лисину).
К i н е ц ь друго! д i Т
Д1Я Ш
Юлька м1сящв по тому. Декоращя nepinci дп. Кр1зь широко роз-
чинеш двер! чути гру оргашв, долинають прикшцев! акорди nicHi
«Те деум ляудамус» («Тебе, бога, хвалимо»). Входить папа,
за ним — кардинал Л я д р о н i...
Його свят!сть (явно роздратована). Порко дю!
Подякувати богов! ми подякували, пльки нев!домо за
в!що!
Л я дрон!. Як за в!що? За перемогу де Гаспер!
на виборах...
Його свяпсть. О свята простота! Понад в!с!м
м!льйон!в !тал!йц!в голосували проти нас, i вш це на-
зивае перемогою. Пер бакко! Невже ви забули слова,
як! ми сказали напередодн! вибор!в: хто голосуватиме
за Тсльятт! i Ненн!, той голосуватиме проти бога, а хто
голосуватиме проти бога, той автоматично вибувае з лав
230
BipHHx Католицько! Церкви. В результат! протяГОм од¬
ного дня юльюсть наших овечок зменшилася б!льше
шж на BiciM мьльйошв. Ми зробили помилку, ми зроби-
ли фатальну помилку, кардинале!..
Лядрон! (сухо). Ваша святшть, ви помиляетесь,
бо, зпдно з ухвалою вапканського собору вщ 1870 ро¬
ку, папа — нам1сник бога — школи не помиляеться.
його с в я т i сть (меланхолШно похитуе головою).
Ви маете ращю, м!й сину. Ми зробили помилку, вва-
жаючи, що ми зробили помилку. Ми не робимо помилок.
Ми не робимо помилок: ми робимо просто дурнищ.
(Пауза). Майже дев’ять мйтьйошв... (Наближаеться до
рах1вниц1 й л1чить). Двадцять дев’ять мшус дев’ять...
Сакраменто!
Лядрон! (з1тхае). Допомогти нам зможе пльки
чудо...
Його с в я т i с т ь (скорботно). Який жаль, що пе¬
ревел ися чудеса.
Раптом вщчиняються 6i4Hi двер! i Bdirae, падаючи зараз же ниць,
егпскоп Б у ч к о.
Лядронь Ачей не перевелися... Ваша свяпсть,
див!ться!
Його с в я т i с т ь. Ця спина мен! знайома. Хто ти,
мш сину?
Бучко (пискливо), Я ешскоп Бучко, святий отче!
Його с в я т i с т ь. Хай тебе це не бентежить. Що
приносит, м!й сину?
Бучко. Святий отче! Bci оушвщ прийняли вже
римо-католицьку Bipy!
Його с в я т i с т ь. Bci... oyni...
Бучко. Bci... До останнього, святий отче!
Його свяпсть (до Лядрон1). Значить, палш-
cbKi втрати компенсованП
231
Л я д р о н i. Чудо звершилося, ваша свяпсть.
Його святить. Слава тоб! господи! Б1жпь, кар¬
динале, i накажпь вщ мого iMeni бита в дзвони, органи
хай знову заграють «Те деум ляудамус». Оголоать ще
один подячний молебень. Сам служитиму!
Лядрож виходить.
(До Бучка). Встань, сину мш! (Обнлмае його). Саме
провидшня тебе послало. А сюльки, сину мш, буде iiiei
навернено! оун? Мьльйошв, мабуть, ciM-BiciM?
Буч ко. Що?! Та що ви, святий отче...
Його свята сть. А що, мабуть, бьлыпе? Тим кра-
ще, сину мш, тим краще...
Буч ко. Авжеж, ciM-BiciM, але не мьльйошв, а со-
тень, святий отче, сотень...
Його святасть (люто клацае клетками paxie-
ниц1). Що?! С-с-сотень?.. Теть! Щоб i духу твого...
Порко дю!
Бучко притьмом виб!гае. Загуди дзвони.
Сакраменто, canpicri! (Кидае рах1вницю на землю, eid-
6ieae до висна i кричитъ). Навпцо дзвоните? Кому?
Чого доброго, подумають римляни, що ми вмерли!..
А дзуськи 1м, пер бакко, дзуськи! (0дн1ею рукою пока¬
зу е ф1гу, другою затуляе вуха — якщо це взагал1 мож-
ливе).
Ki н ец ь
1948
ПРИСМЕРК ЧУЖИХ Б0Г1В
1стор1я знала держави, що гинули
разом з своТ’м володарем. Не знала та-
кого випадку icTopia рел!г!йних куль-
пв. Прецедент створила ильки ушатська
церква. Через деюлька м!сяц!в шсля
смерп митрополита Андр!я Шептицького
Брестська ушя канула в Лету, а и тво-
риво — шид 400-л!тшх розпачливих зу-
силь воропв УкраТни — розпалося в по¬
рох, не залишивши по co6i niqoro, кр!м
тьмяних спогад!в i запаху тлпп.
Початок кар’ери графа Шептицького
припадав на 80-п роки минулого стор!ч-
чя. В перших кроках молодого магната
не було шчого надзвичайного: граф Анд-
pifl здобувае шпори австршського ка¬
валериста. Аристократичне походження,
багатство й !мпозантна зовшшшсть по-
лонять серця не лише гаршзонних дам
та Тх великосвпських суперниць. В цьо¬
му стрункому офщер! е щось таке, що
вщразу прихиляв до нього найближче
оточення {мператора Франца-Иосифа I,
в тому числ! й папського нунщя. Неса-
мовите честолюбство розпирае груди мо¬
лодого офщера. Це пташеня з породи
яструб!в Вишневецьких вщчувае, що
йому до снаги д!ла, про як! говоритиме
щлий св!т.
Магнатський космополиизм допома-
гае графов! м!ркувати тверезо. Bin не
хоче повторювати помилок своТх предюв,
233
що вперто переоцшювали значения ф1зично! сили. ЧогО
не могло зробити насильство, того доможеться сло¬
во, окрилене в!рою, фанатичною в!рою, едине джерело
яко! б’е в долин! ржи Ti6p. Там, шд с!нню Кол!зею ’,
почнеться шлях графа до уявно! велич!.
Але поки граф зробить вир!шальний крок, вш про-
вадить старанну розвщку з результатом, що перевер-
шуе найсм!лив!пп спод!вання. Владущ! кола, як i Бал¬
кан в особ! вщенського нунщя, виявляються гарячими
прихильниками !де! Шептицького. Д!знаеться про често-
любн! плани графа й папа римський. Д!знаеться й —
1Йсля довгоТ розмови з ним в!ч-на-в!ч — благословляв.
Кдстки були кинут!, Шептицький прощаеться з мун¬
диром та !де до Рима, де нетерпляче жде його «студ!ум
рутенум» — спещально створений для ушатських укра-
шщв теолопчний шститут. В аристократичних салонах
вщбуваеться щось на зразок короткого замикання; дру-
з! й подруги молодого графа не знають, що й думати.
Коли до того ж розшшлася чутка про перемшу цим
польським зубром нащональност!, скоТвся свиський
скандал, який у певних колах триватиме аж до остан-
н!х дшв Шептицького.
На земл! прадшв
У 1891 рощ граф у скромшй ряс! священнослужи¬
теля-монаха повертаеться на землю cboix прад!д!в. Св!т
поки що мовчить, але незабаром вш почне про нього
говорити.
Шептицький приТжджае до Галичини, обтяжений
Micieio особливо! ваги. Впродовж короткого часу вш
1 Кол1зей (лат.) — величезний амф1театр-цирк, споруджений
в Рим! у 80 р. н. е. для народних видовищ. Один з пам’ятниюв
римськоТ арх!тектури, що збер1гся до нашого часу.
234
завершуе розпочату ще кардиналом Сембратовичем
грунтовну реформу ушатського монашого ордену васи-
л!ян, перетворюючи цей прогнилий залишок минулого
на Ta6ip воюючого католицизму, збудований за вс!ма
правилами езу!’тсько!‘ техшки та стратеги.
BiciM рок1в по тому голову «отця Андр!я» прикра-
шуе вже ешскопська митра, а на другий piK enicKon
Андрш шд дзеньют святоюрських дзвошв розташо-
вуеться на митрополичому престол!. 3 формальною сто¬
роною питания було, таким чином, покшчено; тепер в!д
нового митрополита чекали д!л, що мали зробити його
абсолютним володарем дум i душ шдлегло! йому пастви.
Вже перше враження було приголомшливе. Пишнота
графсько!* короии, що засяяла на ropi св. Юр!я, опро-
мшювала плебейськ! голови тод!шн!х представниюв ук-
раТнськоТ Ванде!’, збуджуючи в них над!ю, бадьоркть
i, найголовшше, в!ру у власне значения й призначення.
Гордовита постава i водночас шдкоряюча вв!члив!сть
CBiTCbKoi людини, зворушлива простота в зносинах,
!стинно монаша лапдшсть, утримана в рамках достой¬
ност! владики, i при всьому тому непоганий украТнський
акцент — щ реч! не могли не зваблювати галицько-ук-
раТнських нащонал!ст!в, що страждали почуттям непов-
нощнностЕ
Зв!стка про повернення магната до нащональност!
предк!в запалювала уяву простачюв, шмб самопожерт-
ви сяе над головою митрополита. Цей н!мб засяе ще
яскрав!ше, коли орган польських шов!н!ст!в «Слово
польське» вибухне лихосл!в’ям, возводячи графа мало
не в ренегата...
Багато чару додае церковному достойников! факт,
що вш е одним з найбагат!ших пом!щик!в Галичини.
Серед тих, що поклонялися йому, не було шкого, хто не-
дооцшював би цього факту; вм!в скористатися з нього
235
й сам митрополит. Делегацп, як! вщвщують митро¬
полита, розмальовують перед ним соковип картини га-
лицьких злидшв, шдивщуальш чолобитники наршають
па свою власну долю. Для кожного з них зиайдеться
у Шептицького добре слово, шдкршлене вщповщною
цитатою з евангел!я, i пастирське благословения. Шка¬
тулку граф вщмикае часто, але розсудливо. Охоче подае
матер!альну допомогу талантам, ще охоч!ше— устано-
вам. Згодом Bin стане головним акщонером 1потечного
банку та негласним сшввласником багатьох шдприемств,
у першу чергу тих, як! перетворюють грош! на полпи¬
ку. В!н збудуе л!карню i музей, в окремих випадках
дасть фонди на кушвлю церковних дзвожв, а ф!нан-
соваш ним газета та журнали ретельно сшватимуть
хвалу своему добродшников!. Наче уд!льного князя з
роду Еспв, оточить його придворна плеяда л!тератор!в
i художник!в, що благоговшним шепотом вимовляють
!м’я свого мецената.
Як i личить володарев! з божо! ласки, граф Шеп-
тицький уникае прямого втручання у внутр!шньополь
тичну боротьбу, волпочи роль арбпра. Правда, у вирь
шальн! хвилини граф втрачае самовладання, i тод!
устами митрополита говорить плантатор, не на жарт
стривожений зростаючою хвилею народного обурення.
Вбивство студентом Слчинським щсарського нам!сника
у Львов! (1908) до riei м!ри потрясло сумлшня Шеп¬
тицького, що вш без найменшого вагання прир!вняв
смерть графа Потоцького до мученицько! смерп Христа.
В той самий час вш не знайшов у своему словнику
н! слова осуду, коли жандарми Потоцького по-зв!рячо-
му забили н! в чому не винного селянина Каганця та
його товариппв по боротьб! за елементарн! права на
працю i хл!б. 28 рок!в по тому, шсля льв!вського кри-
вавого четверга, Шептицький також не знайде слова
236
осуду для фашистських убивць роб!тник!в, IX дружин
та дней; ба, що бмьше, в широко розповсюджешй
в!дозв! вш усю свою лють обрушуе на жертви масового
розстрму...
Апостол и ненависп посшшають
Та в основному весь тягар пол!тично! робота митро¬
полита падае на спину прелапв та реформованих ва-
сил1ян. Особливо розпер!зуються останш. Тх скр!зь
повно, вони пропов!дують трохи не на кожному роз!.
3 церковних амвошв, з в!втар!в i шкЕпьних кафедр,
з Hacnix збитих мкюнерських трибун вони жбурляють
у душ! пастви слова-насшня, отруеш !деею несамовито!
ненависп до православних, до рос!ян. Монастирська
друкарня в Крехов! випускае десятки тисяч строкатих
брошур, журнальчиюв, газет, календар!в, причому ко-
мерцшна калькуляция не грае тут велико! рол!,— для
богоугодно! справи шкатулка митрополита вщмикаеть-
ся кожно! хвилини...
Апостоли зоолопчного нац!онал!зму посшшають.
Балканськ! конвульсп вщують катакл!зм, мобЬпзащя
ум!в вщбуваеться пожвавленими темпами — офщери ге-
неральних штаб!в Шмеччини i Австри вдень i вноч!
слшають над картами захЕдних провшшй Рос!йсько!
iMnepil. Душа митрополита сповнена тривожних над!й,
його оч! блукають по зелешй плям! бвразп. Думки
графа переплигують вузенький Збруч, ковзають по
Уральському хребту, розправляють крила над безмеж-
ною широчшню Сиб!ру, в!дпочивають на берез! Охот-
ського моря. На хвилину його увагу приковуе Ки!в,
але ильки на одну хвилину. Ки!в глибоко чужий йому,
так само як i Москва, як i Тобольськ. Bin думае про
нього, як про етап, неминучий етап на шляху до його,
237
Шептицького, велич!. Жител!в цих простор!в в!н знае
переважно з розповщей i лператури. Bin додержуеться
думки, що при вмшй тактищ щ багатом!льйонш маси
в!руючих стануть у його руках чудовим знаряддям, на-
самперед знаряддям розчленування Pocii, без якого
Шептицький не уявляе co6i перемоги уни на Сход!
й здшснення cboix сокровенних мр!й про сх!дне папство.
Ця людина не любить залишатися в межах мрш.
Поки слово стане плоттю, митрополит зробить чимало
такого, що хоч i не годиться робити глав! церкви, зате
наближае жаданий день проголошення «сх!дного патрь
архату». Переодягнений ком!вояжером, з виданим ав-
стр!йськими властями шдробленим паспортом у кишен!
митрополит неодноразово виТжджае до Pocii й там тих-
цем закладае фундамент свого майбутнього царства.
В Москв! в!н призначае своТм уповноваженим езуТта
Верщнського, якого чотири роки по тому царська контр-
розвщка викрие як шмецького шпигуна. В Петербурз!
Шептицький е жаданим гостем католичествуючих кня-
з!в Оболенських i з ix допомогою будуе шд м!стом
першу ушатську каплицю. Ошку над нею й над нечи¬
сленною, зате прекрасно забезпеченою паствою дору-
чае певному Лейбнеру.
П!д час одше! з таких екскурс!й митрополит попа-
даеться. У В!тебську його вшзнають i затримують. Цар-
ський дв!р не м!г не знати про т!сш, майже дружн!
зв’язки графа з австршським наслщником престолу
Францом-Фердшандом та герцогом Максом Саксон-
ським, зв’язки, зумовлеш, головним чином, тотожними
нам!рами й сшльними щлями. Ця обставина виручила
Шептицького: справу не розголошують, агенти охранки
люб’язно проводжають графа до кордону.
238
Боги жаждуть кров!
HacniB нарешт! довгожданий день, освячений кров’ю
Фердшанда Габсбурга. Палац митрополита нагадуе
тепер вшськову штаб-квартиру. 3 Ыдня й Вапкану
надходять накази, з шдвщомчоТ територп — рапорти.
Ui рапорти не завжди бувають приемними, деяк! з
них ставлять митрополита в досить незручне станови¬
ще. Ц!сарсько-корол!вськ! власт! влаштовують масов!
облави на русофшв. Через брак в!льних м!сць у тюр-
мах в розпорядження тюремниюв в!ддаються школи.
Осаташла юрба б’е камшням конвойованих, у Переми-
шл! п’яш солдафони по-зв!рячому вбивають на вулищ
коло 50 заарештованих, жертвами р!занини падають
навпь д!вчата-шдл!тки. В!йськов! трибунали працюють
без вщпочинку; як правило, вироки гласить: розстрм,
шибениця.
Серед заарештованих, катованих i страчених багато,
до незмоги багато греко-католицьких, ушатських свя-
щеник!в. Митрополит не схвалюе цього привселюдно,
але й не засуджуе. Bin просто вмивае руки.
Та й нема коли займатися йому цими «др!бницями».
Граф приймае делегацп, делегащТ, делегащТ, без винят-
ку ультралояльш, в!ддан! до шгпв Габсбургам та ix
держав!. З’являються перед його лицем одягнут! в нов!
мундирчики перш! «с!чов! стр!льщ», з ласки старезного
монарха оргашзован! в окрему частину. Князь ун!ат-
ськоТ церкви чинить над ними знак хреста, прощаеться
з ними словами любов! й заохоти. Бажае Тм скоро!
перемоги в !м’я боже, Габсбурпв i неньки УкраТни.
Та поки що поди не сприяли задумам Шептицького:
вшська Радко-Дмитр!ева й Брусилова шдходять до ро¬
гаток Львова. Митрополит вир!шус лишитись при своТх
овечках. ГПчого особливого йому не загрожуе: д!м
239
Романовых звик поводитися в таких випадках при¬
стойно.
В neprni дн1 шсля приходу рос!ян митрополит мов-
чить, чекаючи 6ypi. Однак, всупереч побоюванням, буря
не знялася. Шептицький поквапно використовуе необач-
HicTb окупащйних властей. У найближчий святковий
день в!н з амвона закликае в!рних молитися за перемо¬
гу австро-шмецько! зброТ...
Терпець властей ув1рвався; за ппшативою генерала
Брусилова графа Шептицького заарештовують. Таким
чином, до жмба приеднуеться тернистий в!нок, зреш-
тою, досить випдного фасону. Курськ, Суздаль, Ярос¬
лавль — ось етапи мандр!вки митрополита в умовах, як!
шчим не нагадують звичайш умови життя арештанпв;
етапи, як! згодом будуть шднесеш простачкам як новий
вар1ант страсного шляху господнього...
Жадоба д!яльноси не покидае Шептицького й на
засланж. Bin налагоджуе зв’язки 3i cboim старим знайо-
мим, православним apxienicKonoM Антожем. В адресо-
ваних йому листах граф угадуе, nepecTepirae та — про-
понуе. Особливо турбуе його доля ордену васшпян i...
помщицьких маетжв у Галичин! (в переважшй части-
Hi — польських). В одному з лисив до Антожя в!н на-
спйливо вимагае «...збереження в Галичин! ордену
васил!ян i шдтримки прерогатив пом!щицького прошар-
ку як BipHoi опори державност! й порядку...»
Але справжню актившсть виявляе Шептицький иль¬
ки шсля ЛютневоТ революцп. Почесний в’язень стае
почесним гостем петербурзьких саложв. Пригжчена по-
д!ями аристокрапя гарячково шукае ново! рел!гП, пере¬
кокана в тому, що православна не витримала !спиту.
Граф ум!е цим покористатись. Цей шдданий ворожоТ
держави неодноразово в!дв!дуе прем’ер-м!жстра Тимча-
сового уряду князя Львова, дякуе йому за повернену
24а
волю й розмовляе, як р!вний з р!вним. Ба, що б!льше,—
в!н вимагае! Вимагае легал!зацн ушатсько! церкви в Ро-
cii, легал!зацп офщшноТ i беззастережноТ. В oco6i кня¬
зя граф здобувае уважного слухача. Князь ладен би йо¬
му небо прихилити, та руки князя вже занадто коротка
Шептицький poayMie його становище. В!дмовившись
в!д формальностей, вш самов!льно призначае ушатських
екзарх!в Петрограда та Киева, вш консультуе Тх, зна-
йомить з впливовими колами, нарешт!, з розчуленням
благословляв i виТжджае до Киева. Там його, як доро¬
гого гостя, приймае Центральна рада, що вже встиг-
ла злигатися з шмцями.
Фундамента схщного вще-папства закладено, можна
було подумати й про повернення додому. Спонукуваний
Карлом Габсбургом, В!льгельмом Гогенцоллерном та
папою, кпанський король Альфонс усшшно клопочеться
через свого посла в Петроград!, i незабаром остаточно
звмьнений митрополит повертаеться на святоюрську
гору. Тр!умфальну браму прикрашуе химерно сплетена
терниста корона...
У зброТ хрестоносця
Однак i на цей раз виявилося, що шлях через Tpi-
умфальну браму не завжди веде до тр!умфу. Перемож-
на Жовтнева револющя створила нов!, непередбачеш
трудношд в здшсненш плашв Шептицького; крах цент-
ральних держав позбавив щ плани реальних п!дстав.
Не була та й не могла бути для нього компенсашею
нововиникла Польща. Кривава боротьба за Льв!в i жор-
стокий урядовий терор, що настав теля не!’, створили
атмосферу, в якш будь-яка спроба опертися на Варшаву
неминуче викликала б щлковиту втрату популярност!.
А впм, Шептицький не переощнював можливостей
1Д16 832
241
шсляверсальськоУ Полынь Цей вихованець «Коллепум
рутенум» уважно стежив за розвитком под!й. BiH
досить рано прийшов до висновку, що смерть головно¬
го протектора була !люзорною, що рашш або шзшш
полпика Лондона, Парижа й Ванпнгтона дасть плоди
й Берлш повернеться до рол! усмирителя i завойовника
слов’янського Сходу. Граф лел!е над!ю, що кон’юнкту'
ра повториться — конъюнктура тим б1льше сприятлива,
що на цей раз в!йна матиме характер хрестового по¬
ходу, а це дозволить уникнути роздр!бнення антирадян-
ських сил.
Поки це станеться, граф Шептицький присвятить
максимум зусиль шдготовчш робот!. Насамперед зро-
бить огляд наявних сил i на Зах!дн!й УкраТн!, i в Аме-
риц! — у великих скупченнях украТнськоТ ем!граци.
Особливу приемшсть справить йому перегляд нового
поповнення серед шдлеглого кл!ра; в майбутньому вш
зробить усе можливе для того, щоб такого роду попов¬
нення стало ядром ушатського дух!вництва. Це здоро-
венш, кремезн! паруб!йки, що носять рясу з гращею
поручика драгунського полку. Полпичне «в!рую» цих
новоспечених священиюв не залишае жодних сумн!в!в.
В минулому вони з достатньою переконлив!стю проде-
монстрували його в рядах «с!чових стр!льц!в», У ГА та
петлюр!вськоТ армп; в майбутньому вони продемон-
струють його ще переконлив!ше в фашистскому шд-
шлл! УВО та ОУН. Пос!яне васил!янами насшня при¬
несло багатий урожай. Тепер завдання графа полягало
в тому, щоб не дати йому вкритися цв!ллю.
П!дстав для побоювання не було. Вже «Католицька
акщя» давала деяку змогу витрачати нагромаджену в
солдафонах енерг!ю. Чимало зусиль вимагала боротьба
з робпничо-селянською опозищею в кооперативному ру-
ci й у «Просвт», боротьба, багата на методи й ешзоди
242
щлком CBiTCbKoro характеру, не виключаючи кровопро-
лиття. Для координацп сил та зусиль ушатського кл1-
ра митрополит засновуе свою власну парию — «Укра-
Тнський католицький союз» з !! органом — тижневиком
«Мета». Це аж н!як не пария в загальноприйнятому
значенш цього слова, але щось на зразок «надпарти»,
що об’еднуе члешв р!зних полпичних угруповань —
в!д ультралояльного по вщношенню до Варшави УНДО
до офщшно «нелояльно!» ОУН. За мету сво!й пари!
Шептицький поставив регулювання русла поличного
життя украТнсько! Ванде! таким чином, щоб жодна дру-
горядна щль не прикривала головно! нещадно! бороть-
би з револющйним Сходом i того, щоб перше й останне
слово в стратеги uiei боротьби лишалося незмшно за
його преосвященством та безпосередшми його натхнен-
никами.
По суп, в «стратеги» Андр!я Шептицького не було
шчого нового, кр1м кровожерливосп, в якш цей служи¬
тель церкви перевершус нав!ть великого !нкв!зитора
Томаса де Торквемаду. В передовш «Мети» в!д 17 кв!т-
ня 1932 року читаемо:
«Укра!нський нащонал!зм мусить бути приготований
на всяк! засоби боротьби з комушзмом, не виключаючи
масового ф!зичного винищення, хоча б i жертвою м!ль-
йошв людських ф!зичних кнувань».
Розвиток подш в Свроп! сприяв, здавалося, нам!рам
старого митрополита. В с!чн! 1933 року !мпер!ал!стична
загарбницька Шмеччина повертаеться до ладу, повер-
таеться в форм!, що перевершуе найб!льш райдужн!
над!! графа. У важкому тупой коричневих батальйошв
йому вчуваються кроки його друго! молодост!. Неви-
л!ковна хвороба (елефанпаз!с) приковуе його до кр!с-
ла, проте граф д!е тепер з подвоеною енерпею. його
палац стае резидентен) Андр!я Мельника — право!
16*
243
руки полковника Коновальця й агента шмецько!’ розвщ-
ки, що фшуруе в картотещ шмецького полковника Шко¬
ла! шд красномовною кличкою «Консул I». Посада упра¬
вителя маетюв графа полегшуе «консулов!» роботу на
м!сцях, а митрополитов! — зв’язок з Берлшом. В рам¬
ках «Католицько! акц!!’» вщбуваеться у Львов! зл!т
нащонал!стично1 молод!, скликаний митрополитом шд
лозунгом «Молодь — Христов!». Багатотисячна юрба
шдлеглих Коновальця й Мельника пройшла в той день
перед Шептицьким, радуючи його оч! сво!м войовничим
виглядом. Цей огляд сил украшського фашизму нагаду-
вав Берлшов!, що в грядущому конфл!кт! на Сход!
територ!я м!ж Збручем та Сяном буде, мовляв, для
нього щеальним плацдармом у поход! шмецьких див!з!й
на Ки!в.
У зв’язку 31* складенням польсько-шмецького пакту
нащонал!стичн! терористи припиняють напади на окре-
мих представниюв польсько! адмшштрацп; шд впливом
митрополита «нелояльна» ОУН укладае пакт взаемно!
допомоги з ультралояльним УНДО. Правда, построй
з-за рогу все ще лунають, але тепер ллеться виключно
кров украшських револющйних д!яч!в, кров робпниюв,
селян та прогресивних штел!гент!в.
Пол!тичн! симпати й антипати графа набирають
остаточного вигляду п!д час громадянсько! в!йни в 1спа-
н!Т. Поштовхуваний ними, вш пише й опублшовуе адре-
соване до украшсько! молод! «пастирське послания»,
в якому богом закликав !! дшти за прикладом франк!в-
ських горлор!з!в... Про «Птлерюгенд» вш поки що мов-
чить: щ сво! симпати граф явно-славно продемонструе
пльки в 1941 роц!, шсля загарбання г!тлер!вцями
Львова.
Однак на шляху до ц!еТ, тако! рад!сно! для нього,
поди чекае його ще важке випробування, що його аж
244
н!як не можна пор!вняти з переживаниями 1914—
1917 рр., хоч на цей раз «терниста корона» й не оз¬
лобить його сивини. Замкть спод!ваних графом нацист-
ських в1йськ, до Львова входять частини Червоно! Арми.
В спод!ванн!
I все ж таки Шептицький не втрачае бадьорость
Для нього не пщлягае найменшому сумшвов!, що вшна
Н1меччини проти СРСР е лише питаниям часу, i вш
свято в!рить в перемогу Птлера.
Цей перюд непохитно! в!ри стае джерелом пдно! по-
диву самовпевненосп. Митрополит та його уповнова-
жений в особливо важливих справах ректор Льв!всько!
духовно! академп Иосиф Слший поводяться щораз ви-
зившше. Вони пишуть складен! в тон! дипломатичних
нот протеста: проти передач! монастирських земель се¬
лянам, проти легал!зацп комсомолу на територП Зах!д-
но1 Украши, проти вщкриття у Львов! Палацу п!онер!в.
Шд прозорими шпцалами: «И. С.» з’являеться пильно
розповсюджувана нелегальна брошура «Головн! прави¬
ла сучасного душпастирства», щось на зразок короткого
курсу саботажу. Остання фраза брошури звучить як
бойовий лозунг: «Дай боже, щоб цей винятковий стан
не тривав довго...»
Митрополит !де ще дал!. В пастирському посланн!,
опублшованому весною 1940 року, вш не лише возво¬
дить в мученики стйманих на гарячому священиюв-
диверсант!в, але й шструктуе ще не стйманих, яким
чином вони повинн! продовжувати антирадянську дь
яльшсть на можливому засланш. Користуючись наго-
дою, вш висловлюе глибоку в!ру в скоре осягнення
своТх шлей. На цей раз граф вже не приховуе Тх гран-
дюзност!:
16 832
245
«...Багатьом !з нас бог дасть ту ласку — проповщу-
вати в церквах В. УкраТни, Право- i «ЛНвобережноТ, аж
по Кубань i Кавказ, Москву i Тобольськ».
П2д знаком свастики
22 червня 1941 року ця Bipa перетворюеться на
впевнешсть. Тиждень по тому глава ушатськоТ церкви
тремтячою в!д радкного хвилювання рукою благосло¬
вить грабуючих Льв!в солдапв Адольфа Птлера. Bin
шдписуе вщозву, в як!й в!д усього серця в!тае «пере-
можну шмецьку армпо» i в урочист!й обстановц! декла-
руе свою шдтримку оперетковому «урядов!» Стецька
Бандери. В посланн! до дух!вництва вш рекомендуе
вщслужити повсюдно молебн! за перемогу шмецькоТ
зброТ.
Разом з тим граф закликав паству допомагати геста-
швцям:
«Треба також звертати увагу на людей, як! щиро
служили бьпыповикам...»
3 цього шляху митрополит не зшде до кшця, не-
зважаючи на розчарування, як! йому довелося пережи¬
та (роз!гнання шмцями уряду Стецька, нездшснеш на-
дИ на створення г!тлер!вцями украТнського протекто¬
рату, приеднання Галичини до генерал-губернаторства,
заборона украшським священикам виТзду за Збруч
тощо). Коли Птлер в!дпов!сть на в!рношдданчого ли¬
ста графа зневажливим мовчанням, той спок!йно про-
ковтне образу. Зненависть до комушзму, до Радян-
ського Союзу заглушуе в Шептицькому inini почуття.
Те, що г!тлер!вц! воюють проти КраТни Рад, лишаеться
для нього фактом вир!шального значения, в залежшсть
в!д нього вш поставить yci своТ вчинки, всю свою
енергпо.
246
Коли неминучий розгром птлер!всько! ЬПмеччини
став уже очевидним, митрополит запопадливо шдтри-
муе колаборащошстський «Украшський центральний
ком!тет», а ветеран шмецько! розвщки й верховод так
званого «Ком!тету допомоги» Володимир Куб!йович
буде частим i бажаним гостем графа.
В найтяжч! хвилини Куб!йович шукае допомоги на
святоюрсьюй ropi й завжди знаходить !!. Коли про-
воджена «Компетом допомоги» мобшзащя робочо! сили
для шмецько! военно! промисловост! натрапить на роз-
пачливий onip народних мае, митрополит всеб!чно
шдтримуе зусилля «Комиету». Коли таю сам! перепони
виникнуть перед Кубшовичем при хл!бозагот!влях для
шмецько! арм!!, Шептицький тут же скомпонуе в!дпо-
в!дну вщозву до селян, а шд час жнив дозволить свяще-
никам правити богослужшня шеля заходу сонця, щоби
вдень дата можлив!сть хл!боробам попрацювати на бла¬
го й во славу Третьо! iMnepii.
Ще бьльшу запопадлив!сть виявить Шептицький
у вдмтш 1943 року, коли КубШович, за дорученням са¬
мого «фюрера», приступить до створення див!зП СС
«Галичина». Не маючи змоги через хворобу бути осо-
бисто присутшм на всьляких оглядах, парадах, вербу-
вальних зборищах, митрополит пошле туди пдне пред-
ставництво: очолить його ректор Слший, а три !менит!
священнослужител! надягнуть прикрашен! блискавками
мундири есес!вських капелашв.
Однак, незважаючи на вс! зусилля й насильства,
приплив добровольшв до див!зц СС «Галичина» був
не таким масовим, як цього чекав патрон див!зц губер¬
натор Вехтер. Виявилися необхщними терм!нов! заходи.
Ушатський кл!р пропонуе сво! послуги. Церковш амвони
нагадують тепер вербувальш бюро. Де не помагають
умовлювання й общянки, там на голови неслухнянщв
16*
247
валяться погрози, як! вщують в!чн! муки на тому свт
й незавидну долю на пдй юдоль
Це д1еться в перюд масового винищування птлер!в-
цями евреТв, а бандер!вцями — польського населения.
Певна pin, це злочин, та сумлшня митрополита спокш-
не. ВрештЬрешт не вш же особисто вбивае; та й жерт-
ви вбивства не належать до шдлегло! йому церкви...
В даному випадку немае для нього шяких аналопй
з 1940 роком, отже, нема шяких шдстав для протесте.
На все е, мовляв, св1й час i мкце...
Остання д|'я
I ось приходить неминуче: Радянська Арм1я виганяе
птлер!вшв 3i Львова. Шеля короткого перюду зрозу-
мшого зам!шання життя на святоюрськш ropi набрало
звичайного вигляду. Вшсутшсть очшуваних репресш
заспокоюе i шдбадьорюе.
Корисно впливають на самопочуття святоюршв та-
кож звктки з периферп. Укладений весною 1944 року
догов1р Бандери з гесташвськими чиновниками BiTic-
кою та Паппе набирае чинносп: озброен! шмцями бан-
ди, т. зв. УПА, починають д!яти в тилу радянських
в!йськ, кров’ю жшок i дней обагрюючи св!й шлях,
тероризуючи населения В1ддалених сит, актив!зуючи
й гуртуючи навколо себе куркульсьш, нацюналктичш
елементи. Святоюрська гора стае знову мшцем палом-
ництва ентуз!аспв Бандери й Мельника, а митрополича
кур!я — ix единим легальним центром. Граф знову
приймае чолобитнишв, вш, як i paniine, благословить,
BTiniae, шдбадьорюе, заохочуе й допомагае. Розум1еть-
ся, не вс1м. Коли прийдуть до нього члени Державно!
KOMicii по розсл!дуванню шмецьких зв!рств з пропози-
шею шдписати протокол, митрополит категорично вщ-
248
мовиться це зробити, посилаючись на свою некомпе-
тентшсть у цих справах... i... «на вщсутшсть в!рогщних
вщомостей».
Вкрай натягнута струна може кожно! хвилини лус-
нути, тим паче що часпшають випадки явно! сшвпраш
ушатських священнослужител!в з бандер!вськими вбив-
цями. Шептицький вщчувае напружешсть ситуаци. На
нашвидку скликаному архшецез!альному co6opi вш за-
читуе промову, в якш засуджуе бандер!вськ! зв!рства.
Водночас складае витримане в цьому ж дус! пастирське
послания, причому коппо його негайно скеровуе властям.
Ректор Слший з таким самим nocnixoM ховае оригшал
послания в довгий ящик, в!др!зуючи, таким чином, сло¬
вам митрополита шлях до пастви...
Зрештою, це був останнш акт глави ушатсько! церк¬
ви. За кмька мкящв перед зустр!ччю союзних арм!й
на Ельб! граф Андрш Шептицький кшчить свою земну
мандр!вку.
ГИсля урочистих похорошв ключ! в!д греко-католи-
цько! церкви, зпдно з останньою волею померлого, при-
ймае Иосиф Слший (ешскопи вшхали з птлер!вцями).
Вш робить розпачлив! зусилля, щоби впоратися !з зав-
данням, у всьому — до найменших др!бниць — насль
дуючи свого попередника. Зовшшш ознаки пошани,
яких йому не шкодують прохач! з нацюналктичного
шдшлля, породжують у ньому ипозп: йому здаеться,
що заодно з владою вш одержав у спадщину й автори¬
тет покшного графа. Сп’яшлий в!д власного честолюб-
ства, Слший бреде щораз дальше, погрузае щораз глиб-
ше: святоюрський енклав1 стае знову мкцем темних
контакпв i контракпв, а його закамарки — щеальним
1 Енклав (лат.)—краТна, вщд1лена з ycix боюв чужою тери-
Topieio вщ свого полггично-адм1н1стративного центру.
249
сховищем для «догов!рних сторш». Про осудлив! про-
пов!д! на адресу бандер!вських убивць Слший уже
й не думав...
Настае неминучий фшал: Слший притягаеться до
в!дпов!дальност!, а святоюрськ! буд!вл! зазнають грун-
товноТ дезинфекцн, завершено! введениям домово! книги.
Через деякий час у Львов! виникае оргашзований
нерозкладеною частиною ушатського дух!вництва «1нь
щативний компет», очолюваний доктором теологи Ко-
стельником, який три роки по тому загине в!д куль
агента Вапкану. Метою ком!тету е визволення в!д
брестських пут i надання украТнському народов! Гали-
чини можливост! повернутися до рел!ги предюв.
Скликаний на початку 1946 року собор ушатського
дух!вництва однозпдно приймае ухвалу про шлковитий
розрив з Римом i до цього ж закликав в!рних. Ушат-
ська церква вмирае, вмирае через р!к шсля смерт! свого
найретелыишого заступника.
Це була смерть виключно безбол!сна; не було по-
м!чено жодного випадку «мучеництва» або хоч би на-
в!ть протесту. Виявилося, що патент вмер задовго до
того, як було констатовано його смерть.
Так безславно загинула народжена зрадою церква.
1948
ПЛЮЮ НА ПАПУ!
13 липня 1949 року сталася в моему
житп знаменна под!я: папа Пш XII в!д-
лучив мене в!д церкви. Вщлучив, як
вщлучають телятко в!д корови. Без по-
передження.
Ншуди правды д!ти, конфлшт м!ж
нами почався досить давно, приблизно
сорок роюв тому, коли нин!шн!й ГПй XII
був молодим попиком Пачелл!, а на
святому престол! сид!в ГПй X. Кожно!
нед!л! учитель проводив нас парами у
церкву монашого ордену васил!ян, де
повчав нас з амвона наш викладач
закону божого. Васил!янин закликав
любити фабуристого1 щсаря Франца-
Иосифа I i ненавидпи «москал!в», яких,
мовляв, треба до ноги вир!зати. При цьо-
му вш вимахував кулаками й звивався та¬
ким в’юном, що, здавалося, вш ось-ось
вискочить з петель. Ми з острахом пода¬
вались назад.
Проте, зам!сть бити «москал!в», пан-
отець вол!в бити нас, школяр!в. Бив на-
моченою в сол! р!зкою. Бив за «Отче
наш», бив за «В!рую». У нього був на-
в!ть св!й прейскурант: за одно пропущене
слово в 50-му псалм! належало 5 удар!в,
в «Богородиц!» — 10 та б!лыпе удар!в,
в залежност! в!д настрою «отця кате-
х!та». В особливо важливих випадках
1 Пихатого.
251
панотець вдавайся до !нкв!зиторських засоб!в. ГИсля
грунтовно! хльости вш садовив малолпнього гр!шника
у таз, наповнений холодною, як л!д, водою.
Meni довгий час вдавалося уникати караючо! десни-
щ васил!янина. Я вивчив назубок молитви, а десять
заповщей я Mir назвати й ув! chl Незважаючи на те,
прийшла й моя черта.
Якось раз панотець спитав мене:
— Чому святого отця називаемо ГИем?
Простодушна в!дпов!дь гласила:
— Бо святий отець любить випити.
Я й не стямився, як мш живи опинився на мона-
шому колш!, а священна р!зка викарбовувала на моему
тш 10 заповщей.
Господь не надбив мене смиренням, i, мабуть, то¬
му, повернувшись додому, я вже з порога сказав
матер!:
— Плюю на папу!
KpiM матера шхто цього не чув, але, видно, все-
вщаючий бог дошс своему римському намкников!, бо
в!дтод! греко-католицька церква розпочала проти мене
«холодну» вшну.
I не ильки проти мене. Згодом я переконався, що
таких rpiniHHKiB було чимало. До них насамперед на¬
лежали пмназисти, як! брали участь у вшануванн! пам’-
яп 1вана Франка. Для них учитель божого закону
придумав спещальну кару: в найжорстоюшу спеку вш
садовив 1х проти сонця. На протести в!дпов!дав:
— Ага! На концерт! в честь Франка ви декламу-
вали: «Ми прагнемо до сонця!» От вам i сонце. По-
грштесь!..
Тод! ми хором заявляли, що кидаемо ун!ю й при-
ймаемо православ’я. Учитель закону божого бл!д, хапав-
ся за серце й лягав на шдлогу в поз! ушатського му¬
252
ченика Иосафата Кунцевича. За вщсутшстю поблизу
р!чки учн! выносили ревнителя католицько! в!ри в ко¬
ридор, i, таким чином, клас повертався до нормального
життя.
Така невимушена поведшка з служителем католиць-
коТ церкви не могла подобатися nani римському. Та
поки що Вапкан мовчав, у пастиря пастир!в були важ-
лив!ш! справи. Одного ранку перемишльський enicKon
Коциловський д!став з Рима листа.
Який був зм1ст листа, шхто в MicTi не знав, але на
другий день enicKon з!брав богослов!в i розпов!в !м
сенсацшну icTOpiio: ув! cni йому з’явився господь Са¬
ваоф з сокирою в руках.
— С!я сокира,— заявило преосвященство,— есть на-
тяк недвозначний, мо! дни во nani, що бог хоче ва-
шого безженства. Отже, вщнин! й не мр!йте про одру-
ження. Зате ласка божа спочине на вас, як спочила
на польському, римо-католицькому дух!вництв1 А коли
лихий введе вас у спокусу, то пригадайте чудотворцу
сокиру. Сам ii вигляд !зщлить ваш! душ!. Амшь.
Результат цього виступу преосвященства був такий,
що значна частина богослов!в покинула семшарпо, а на
прощания послала своему владиц! новеньку сокиру з
написом: «На, л!карю, !зц!лися сам!» П!сля того enic¬
Kon щлий р!к не покидав свого палацу.
По-справжньому мш конфл!кт is святим престолом
загострився, коли я, в хвилину доброго настрою, на¬
звав митрополита Шептицького в одному журнал! му-
т!ем свячено! водички. Цей удар був для князя греко-
католицько! церкви громом з ясного неба: саме тод!
граф Шептицький був поглинутий папоугодним д!лом
шдготовки антирадянського хрестового походу. Моя не-
тактовшсть викликала зрозум!ле обурення: попадянки
вщвернулися в!д мене, a ix батьки порушили м!й
253
прямий зв’язок з небесами, заборонивши пускати мене
до церкви. Шептицький шсля того попав у чорну мелан-
хол!ю, i пльки прих1д Птлера до влади поставив його
знову на ноги.
К!лька рок!в по тому вмер монс. Parri, тобто ПИй XI,
i його Micue зайняв новий Mift противник — ГИй XII.
Bci знаки на неб! й на земл! показували, що в особ!
цього ГИя я матиму ще б!льш запеклого ворога, н!ж
два попередн!, з Бенедиктом XV включно. Вш-бо був
одним з хресних батьюв Третьего рейху, в!н штовхав
Птлера на в!йну проти СРСР, на його вимогу ГПлсуд-
ський iuiOB вогнем i мечем проти мо!х неушатських зем-
ляк!в Холмщини та Волин!.
Друз! казали мен!, що дн! мо! пол!чен! i що я по¬
винен чекати тепер контрудару. Як завжди в таких ви-
падках, друз! трохи переборщили. Мокра робота була
в той час у Ватжан! ильки запланована. Шептицький
не мав !ще тод! почесно! варти у вигляд! птлер!вських
солдапв, а його прелати ще не франтували в ececie-
ських мундирах. Поки що я м!г чекати з 1х боку лише
сухо! роботи. 1м потр!бний був привщ, i вони знайшли
його.
Якось у свят-веч!р я зайшов до Олександра Гаври-
люка. Над нами й шд нами, праворуч i л!воруч люди
колядували. Спогади дитинства завирували в душ!, й.
розчулеш, ми вир!шили перехилити чарчину. Традищй-
но! рибки не було, але П з ycnixoM замшило сало.
Випили по одшй, тод! Гаврилюков! заманулося запросити
до столу домовласника, що мешкав опостшь. Домовлас-
ник прийняв запрошення, та, побачивши на стол! сало,
вш по-тарганячому ворухнув вусами й позадкував до
дверей. Т!льки тепер Гаврилюк уевщомив, що богобояз-
ливий вусач був членом ультрамонтанського «Братства
найсолодшого Исусового серия».
254
Юлька дн!в по тому зв!стка про запод!яний злочин дь
йшла до KOHcncTopii, а трохи згодом — до конгрегацп
священно! канцеляри в Рим!. На даний знак льв!вська
дефензива розпочала сл!дство. Обурення шпик!в нашим
святотатством не знало меж. Гаврилюк ви!хав, i повь
стку встигли вручити лише мен!. Сивоголовий агент си-
д!в перед! мною й доюрливо похитував головою.
— Ваше пло,— говорив в!н,— зогние в тюрм!, але
чим же е тлшна плоть в пор!внянн! з безсмертною
душею, яку ви так безжалкно губите?..
Сивоголовий шпик з жалю висякався й махнув без-
над!йно рукою:
— Ид!ть, гр!шнику, догнивайте в тюрм!, а я буду
за вас молитися.
Минули роки, святий престол помшяв Птлера на
Трумена, але в!д того мо! взаемини з ним не покраща-
ли штрохи. Навпаки, моя святотатська рука ще раз
шднялася на пастиря пастир!в... Келих пркоти перепов-
нився вщерть, i пастирев! пастир!в не лишалося шчого
!ншого, як вщлучити мене в!д свое! церкви.
Сдина моя вт!ха в тому, що я не самотнш: разом з!ч
мною папа в!длучив щонайменше 300 м!льйон!в чоло-
в!к, i це дае мен! змогу разом з ними вс!ма на повний
голос заявите:
— Плюю на папу!
1949
ТЕ, ЧОГО НЕ ЗАБУВАЮТЬ
«Найважлив!ше — не популяризувати
наших шлей перед шлим св!том...»
Цей принцип г!тлер!всько1 полпи¬
ки — не його винахщ. Були й до нього
над ршою Шпрее майстри лицем!рства,
6pexni й в!роломства.
В!льгельм!вський генерал Гофман
грав у першш свпов!й вшн! приблизно
ту саму роль, яку 23 роки шзшше взяли
на себе Розенберг i Кейтель. Цей спеща-
л!ст щодо схщно! полпики Берлша та-
кож не популяризував справжшх шлей
кайзера та його кл!ки. Навпаки, вш за-
стосовував методи камуфляжу в полпи-
щ значно ражше, шж це було зроблено
в шмецыай армп.
У брестських мирних переговорах
йшлося головним чином про Украшу —
Pocii Гофман збирався шбито дати спо-
Kift.
Та не встигли ще шмецью вшська дь
йти до Дшця, як у сейф! Гофмана лежав
уже готовий, затверджений вс!ма шстан-
шями план походу на Москву, план за-
воювання Pocii. В той час вш був ще
неактуальний — военш дп на Захщному
фронт} не давали ще Гофманов! змоги
шти по шляху Наполеона.
Ця необмежешсть апетипв н!мщв,
коли вони дивилися на Сх!д, мала гли-
бок! шдстави: В!льгельм i Гофман пре¬
красно усвщомлювали, що коли Pocig
25$
icHye як державний оргашзм, УкраТна школи не стане
шчиею рабою.
Адже icTOpin дала !м досить урошв. Ус! подвиги Бог¬
дана Хмельницького залишилися б ильки подвигами,
i його panini або шзнпи чекала б доля 1вана ГПдкови,
якби не rpi3Hi полки московських стрмьщв, готових
кожноТ хвилини стати на захист Переяславського до¬
говору.
Довголпня героТчна боротьба народу УкраТни Л!во-
i Правобережно! була б зведена нашвець, i украшщ
стали б шдданими яко!сь польсько! марюнетки швед-
ського короля, якби не втручання Петра, що зум!в мо-
гутшм Полтавським ударом вдрузки поламати кар’еру
честолюбивого Карла XII.
Н!мецью полпики школи не гршили великим поль
тичним розумом. Проте й найтушш! з них розум!ли, що
буд!вля росшсько-украшсько! дружби тримаеться не
ильки на фундамент! сильного походження, сильно!
icTopii, спорщненосп мов i культур, але й на сшльно-
CTi !х полпичних та економ!чних штереав. Багатства
Уралу й Баку доповнюють багатства Донбасу й Кри¬
вого Рогу в такш сам!й Mipi, в якш хоробркть чорно-
морця доповнюе доблесть балтшця.
HiMui знали, що немае в1льно! УкраТни без Pocii.
Вони усвщомлювали монолину едшсть цих двох на-
щональних оргашзм!в. Повз !х увагу не Mir пройти той
факт, що навпь у моторошш часи Юзефовича, коли
царський уряд жорстоко переелщував yci прояви укра-
шського культурного життя,— почуття взаемно! нац!о-
нально! ворожнеч! було так само чуже росШським, як
i украТнським народним масам.
Правда, Берлш робив неодноразов! спроби прище-
пити украшцям отруту нащонально! ненавист! до poci-
ян. Надм!рну роботу мав би бухгалтер, який хопв би
257
зл!чити фонди, як! за останн! 35 рок!в пливли з н!ме-
цьких кас у кишен! сердююв, скоропадських, донцових,
барановських, мельниюв, бандер та шухевич!в. Однак
витрати не виправдали себе. Щедро субсидшован! дер-
Biini жовто-блакитного нац!онал!зму стреляли народов!
в спину, як це роблять бандити, але впливу на народ
i шдтримки народу вони школи не мали.
До Нюрнберзького процесу ми знали плани наци-
ст!в лише частково, практично вони ix ильки починали
здшснювати. Нин! нацистськ! арх!ви лежать перед нами
в яскравому св!тл!, що потоком спливае з стел! залу
засщань М!жнародного трибуналу. Меморандуми, про¬
токолу рапорти, директиви, вказ!вки, накази, шструкцн,
щоденники, листа, записки — гори под!бних докумен-
ив, кожний з яких е смертним вироком для м!льйо-
н!в наших брапв i сестер з-над Дншра i Волги, з-над
Чорного й Белого мор!в. Птлери, гершги, пммлери, ро-
зенберги вир!шили, що найлегший i найдешевший cnoci6
винищення багатомьльйонних народ!в — голод. Для цьо-
го треба вивезти з окупованих територ!й усе, що ви-
везти вдасться: хл!б, худобу, птицю. Насамперед зби-
ралися це зробити на УкраТн!. Оргашзований Гершгом
економ!чний штаб Сходу опрацював уже подробиц! цьо-
го плану. В живих Гершг погоджувався залишити тим-
часово ильки тих, що працюють для шмецько! военно!
машини.
Розенберг розсилав директиви: «СРСР повинен роз-
глядатися як знищена краТна... Ми не бачимо шяких
причин, щоб годувати також радянських громадян про¬
дуктами, одержаними з окупованих схщних територш».
В середин! липня 1941 року, коли шмецьк! вшська не
встигли ще д!йти до передмкть Киева, Птлер у при-
сутносп Гершга, Бормана, Кейтеля та Розенберга го¬
ворив: «...Це все не повинно нам перешкодити вживати
258
належних заход!в: розстрЫв, виселень... Ми повинн!
розр!зати nnpir вщповщно до наших потреб. 3 Криму
повинн! бути вивезен! Bci 1ноземщ. Крим, територ!я
на п!вн!ч в!д нього, Галичина, прибалтшськ! кра’Тни
i Баку стануть частиною шмецькоТ iMnepii».
Пир!г був розр!заний — залишалося з’Тсти його. Але
не вийшло: Птлер подавився вже першим шматком.
УкраТнський чорнозем, замкть стати фундаментом си-
ли цього кривавого машяка, став могилою його мрш.
1стор1я повторилася, але в небувалих, не бачених ще
масштабах, Полтавська битва воскресла у величних
епопеях Москви, Сталшграда, Курська i Киева.
6 щось символ!чне в тому, що вир!шальний бш ixiei
вшни вщбувся на росшськш земл!, над росШською pi-
кою Волгою. Це було в той час, як уся УкраТна в!д
краю до краю перебувала шд кормигою «рейхсмппстра»
Розенберга i в!д л!нИ вогню ii вщцляли сотн! юломет-
piB. БоТ точилися за юлька тисяч квадратних метр!в
правого берега Волги. I на цьому клаптику вир!шува-
лась тод! доля Bciei Pocii i BcieT УкраТни. В Сталш-
градсыай битв! однаково гаряча i однаково свята була
кров солдата-рощянина i солдата-украТнця. Це були дш,
тижш й Micnui, яких шхто не буде в сил! Hi стерти
з CTOpiHOK лггопису, Hi вирвати з наших сердець. Там-бо,
в росшських степах, трагедия обох народ!в перетворила-
ся на свято Тх перемоги.
€ peni, яких не забувають. Хто з нас, хто з при-
йдешшх поколшь украТнського народу забуде, що перед
лицем нашоТ загибел!, перед лицем загибел! нас самих
i всього для нас найсвялшого, впленого i в могил}
Тараса, i в мурах старезноТ Софм, i в Bipinax Кова¬
левой) сина з Нагуевич!в— Твана Франка, поряд з нами
стали на 6ifl нащадки суворих солдапв Петра, прост!,
хорош! люди, наш! брати по кров! й по дол!, та що,
259
Дякуючи 1м, насамперед im, ми живемо й житимемо
як народ, як краТна, як держава.
Може, шде так, як саме тут, у далекому Нюрнберз!,
не вщчуваеш цього так гостро i так схвильовано, бо
лише тут, на Miciii, де розкриваеться перед нашими
очима повна картина riei дол!, яку готував Украпи во¬
рог,— можна так глибоко i так сердечно зрозумпи, що
таке народ-друг, народ — в1рний товариш.
ЕИтчизняна вшна наклала на росшський народ най-
бьлыпий тягар i найбмыпу вщповщальшсть. Bin сум-
лшно виконав свою кторичну Miciio, Miciio, яка, здава-
лось, була понад людсью сили. Боротьба шпч-о-шич
i3 ним проти фашистських орд шдтримувала в нас Bipy
в перемогу. Ити поряд i3 ним сьогодш в майбутне —
найбьлыпа честь.
1945
ПРО ЩО НЕ МОЖНА ЗАБУВАТИ
MicTo Москва святкуе свое 800-р{ччя.
Це, мабуть, едине Micro, до якого Hixro
не ставиться байдуже. 30 роюв тому
людство розкололося на два табори: на
тих, що люблять Москву, i тих, що не-
навидять и.
Нейтральних немае: л!шя подму про¬
ходить через кожний континент, через
кожну крашу, вона зачшае кожне люд-
ське серце.
1накше не може бути. Любити Моск¬
ву — це значить любити людство, в!рити
в нього, в1рити в його завтрашшй день
i заради цього дня працювати, боротися,
а якщо треба — загинути в бою. Нена-
вид!ти Москву — значить бути ворогом
людства, ворогом його найкращих праг-
нень, ворогом наступних поколшь.
Ti, що ненавидять, протиставили Мос-
кв! «Захщ». Ншоли ще, навпь у роки
Клемансо, Ост1на Чемберлена i Гувера,
не пролито спльки чорнила во славу
Заходу i його культури, сюльки проли-
вають його сьогодш звичш nncapi вер-
шител!в дол! Альбюну i Нового свпу.
Фактам щ ешгони Геббельса i Розен¬
берга оголосили нещадну вшну. Якщо
факти на 6oui Москви, тим ripnie для
факпв: 1х з ycnixoM замшить брехня.
Ця брехня мае вже за собою багату
icropiio. Чимало мкця в щй icropii за-
ймае також п украТнський роздм.
17 832
261
Почалося з Михаила Грушевського, по професп
1сторика, по духу — ворога icTopii. В його руках бла¬
городна муза Клю1 звелась шнащо i була змушена
служите брудним богам з-над Шпрее i Дунаю. Легкоду-
xicTb, з якою Грушевський ставився до !сторичних до¬
кументов, мала здивувати лише наТвних. Hi на’Твн! не
знали, що для Грушевського Bci засоби були добр!,
якщо вони вели до мети. А мета у Грушевського була
одна: вшрвати УкраТну в!д Москви та приеднати и до
Берлша, приеднати в переносному, а якщо треба буде,
то i в буквальному розумшш цього слова.
Заради щеТ мети робилося все, що пльки можна
було робити. Насамперед Грушевський мшяе мкце-
перебування: кл!мат австршського Львова бьльше спри-
яв його творчим планам. За сто кроюв од садиби
щсарсько-корол!вського намкника Грушевський сщае
за роботу, i оце з-пщ його пера виходять все нов! й но-
в! аркупп «IcTopii УкраТни», в як!й чим дал!, тим менше
icTopii i щоразу б!лыпе фальсиф!кацп. Сшльне похо-
дження украТнського, росшського i б!лоруського наро-
д!в? Воно для Грушевського не !снуе. Ще за Володими¬
ра Великого була УкраТна самостшна, н! в!д кого не
залежна, i баста. Читаючи розповщь цього темпера¬
ментного кторика про давн! часи, дивуешся, чому за
Ярослава Мудрого не було «Просв!т» i чому л!топи-
сець Нестор не Тздив також по натхнення до Вшдобо-
ни 1 2... Ростяни? Тут уже кторик перетворюеться на демо¬
нолога. Москва у Грушевського — це демошчна сила
фшських бол!т, яка з’являеться на сцену пльки тод!,
коли УкраТн! треба запод!яти якусь чергову кривду.
Грушевського штрохи не турбуе те, що факта говорить
1 Клю — в грецьюй мифологи муза icTopii.
2 Стара, латинська назва Вщня.— Я[рослав] Г [алан].
262
шше; його жтрохи не бентежить те, що шакше, зовс1м
!накше думали про Москву наш! предки — трудовий
люд Украши.
Невипдж факти цей «историк на замовлення» обхо¬
дить мовчанкою, а вщсутжсть випдних компенсуе здо-
гадами або й звичайними щитками.
Розповщаючи про Богдана Хмельницького, цей «исто¬
рик» перетворюеться на белетриста. Не маючи будь-
яких доказ!в на те, що Хмельницький розчарувався Пе-
реяславом, Грушевський не здаеться i застосовуе метод,
запозичений у автор!в !сторичних ромажв. Bin пише
тод! не про д!ла Богданов!, а про його... думки, причому
ц! думки виявляються тотожними з думками майбут-
нього голови Центрально! ради.
Бажаючи показати нам, що Хмельницький ненави-
д!в Москву не менше, жж Грушевський, автор «IcTopii
УкраТни» шукае допомоги у Виговського, який, мовляв,
розповщав московським боярам, жбито Хмельницький
на старшинськш рад! 1656 року «скричав, як божев!ль-
ний i несамовитий, що нема innioro виходу, як вщсту-
пити в!д Москви i шукати co6i iHinoi помочЬ>. Повто¬
ривши за Виговським цю шптку, автор водночас за-
значае, що Виговський сказав це боярам, «запоб!гаючи
!х ласки соб! на будуче», i, таким чином, змальовуе
Виговського як штригана i шдлабузника. Та досить
було, щоб Виговський виявився людиною «захщно!
ор!ентацп», зрадив Москву i разом з поляками шшов
на не! вшною, i Грушевський раптом стае ентуз!астом
штригана та шдлабузника, величаючи його мало не на-
диональним героем.
На превелике горе Грушевського, укра!нський народ
не поделив захщно! ор!ентацп ж з Грушевським, Hi з
Виговським, н! з Мазепою, а навпаки, у рос!янинов!
Bin бачив не демона, а рщного брата. Доказ1в на те
17*
263
в icTopii УкраТни так багато, що не згадати про це Гру-
шевський не Mir. Хоч-не-хоч вш змушений визнати, що
п!д Гермашвкою «з Виговським було тЕльки найом-
не В1йсько i поляки», бо eci украТнщ покинули його i
перешили до Юр!я Хмельницького. Безпорадний Гру-
шевський i перед лицеи Полтави. Але ж треба це явище
якось поясните, i Грушевський пояснюе: народ був,
мовляв, темний, д!ймав Bipy неправдивим чуткам. KpiM
того, цей народ, бачите, дуже не любив поляюв i
швед!в.
А Грушевський любив, особливо швед!в. Однак у
практичному житп за непридатшстю швед!в вш перелив
цю любов до шмщв i, як голова Центрально! ради, за¬
просив Тх на УкраТну. Тсторик, апологет, панеприст Ма-
зепи виступае в рол! Мазепи № 2. Але доля — в oco6i
шмецького лейтенантика — рятуе Мазепу № 2 в!д дру-
гоТ Полтави, i все кшчиться на старанному обшуков!
кишень вченого «захщника».
Грушевський сходить з арени, але послщовники його
лишаються. В Харков! щиросердо шапкуе перед За¬
ходом Микола Хвильовий, у Львов! — Дмитро Донцов.
Обидва вони роблять це з розмахом, якому м!г би
позаздрити Михайло Грушевський. Той школи збер!гав
принайми! елементарн! правила пристойност!. Хвильо¬
вий i Донцов у лакейському екстаз! втрачають усяку
м!ру, всяку людську подобу, фанатична ненависть до
червоноТ, револющйноТ Москви — ось увесь Едейний ба¬
гаж цих звеличнишв «захщноТ культури». Ненависть до
Москви будила Тх ненависть до власного украТнського
народу, який свою долю, свое сьогодн! i майбутне зв’я-
зав з долею i майбутшм зореносноТ швшчноТ столиц!.
Серед непманськоТ буржуазн i куркульш було Хвильо-
вому затишно; але вш знав, що ця публжа нездатна
вже вЕд!грати самостшну роль, i Хвильовий повертае
264
св1й sip на Зах!д, за Збруч, у кабшет свого натхнен-
ника Донцова, i ще дал!, туди, де детердшги, чембер-
лени, бр1ани кують штервенцшну зброю.
Романтика революцп не полонить творчо! уяви Хви-
льового. I! м!сце займае inuia «романтика». Хвильовий
стае перед читацькою масою у поз! страстотерпця
з терновим в1нком на голов! i устами свого героя Карка
запитуе: «Невже я зайвий чолов!к тому, що люблю
безмежно УкраТну?» Цжавим вш ладен навйъ показа-
ти винуватця своТх страждань. Це, мовляв,— «москов-
ська сила, велика, велетенська, фатальна». I тут же
в!н пропонуе панацею на це свое лихо: «Втечу в!д
психолопчно! Москви i ор!ентуюсь на психолопчну
Европу».
Читач! розводять руками: на яку це психолопчну
Европу радить !м ор!ентуватися Хвильовий? На Евро¬
пу Маркса? Нав!що ж тод! впкати в!д марксистсько!,
револющйноТ Москви? Сшвець «голубо! Савой!»1 не-
двозначно шдморгуе i у «Вальдшнепах» тдсувае чита-
чам в!дпов!дь. Цю в!дпов!дь вони почують з уст молодо!
адептки Муссолш! i Донцова...
«Безумна любов» вилилась тепер у безумну нена¬
висть до Укра!ни. Полонений психолопчною Европою
Муссолш! i Птлера, Хвильовий застосував методи, ре¬
комендован! к!лька сот рок!в тому флоренпйським учи¬
телем 1 2 фашистського диктатора Муссолш!. Коли над
головою Хвильового зависае буря, вш каеться, в!н б’е-
ться в груди, вш «засуджуе сво! помилки». Хвильовий
розраховуе на те, що такий один крок вперед дасть йому
можливкть зробити чергових десять крок!в назад. Хви¬
льовий виходить з бур! живий, здоровий, непошкодже-
1 Сшвець «голубо! Савой!» — маеться на уваз! М. Хвильовий.
2 Маеться на уваз! МашавеллЕ
ний, з новими силами береться пропагувати «еднання
з психолопчною Европою».
В Kpai’Hi ycniiiiHo розгортаеться сощалктичне буд!в-
ництво.
Харювський Маюавелл! \ що дос! вважав за потр!б-
не називати неп коренем всмякого лиха i трагед!ею
революцп, переживав тепер трагед!ю разом з непмана-
ми. 3 1х зникненням висихав джерело його творчосп,
вузька сощальна база хвильовизму ще б!льше звужуе-
ться, до того ж вершники штервенщйного апокалшси-
са безнад!йно застряли десь на шдступах до саштарного
кордону.
1дейний батько Хвильового — Дмитро Донцов — мав
бЕльше щастя, шж його харювський вихованець. Д!яль-
н!сть Донцова не пльки не викликала заперечень з
боку уряду ГИлсудського, а навпаки, вона йшла по
лшп !нтерес!в та прагнень кер!вних сил тодшныл
Реч! ПосполитоТ. Донцов ум!в використати сприятливу
кон’юнктуру. Прибравши до рук льв!вський журнал
«ТПтературно-науковий в!сник», вш робить з нього три¬
буну войовничого нащонал!зму. Те, що у Хвильового
звучало як натяк, у «Вкнику» гримить як !ерихонська
сурма. Тут уже не знайдете завуальованих заклиюв на
зразок «ор!ентацп на психолопчну Европу» та «втеч! в!д
психолопчноТ Москви». Зам!сть «ор!ентацн» на Европу,
Донцов проголошуе службу Еврош, а «втеч! в!д Мос¬
кви» в!н протиставляе недвозначний наступ на Москву.
Треба сказати, що донцовськш слабост! до Заходу
було майже спльки рок!в, що й слабост! Грушевського.
Донцов у 1914 рощ подвизався в «Союз! визволення
УкраТни» i показав себе дуже оперативним виконавцем
доручень шмецько! розвщки. В 1918 рощ в!н дослу-
1 Маеться на уваз! Хвильовий.
266
жився до того, що з рук генерала Ейхгорна одержав
в!дпов!дальну посаду в уряд! Скоропадського. Збаг-
нувши отак yci техшчш детал! служби Заходов!, в!н —
недобров!льно, зрештою,— приТхав до Львова i тут при-
святив сво! сили «теорн».
Насамперед Донцов вщкривав «жад!бну душу фау-
спвськоТ людини», яка, на його думку, «могла наро-
дитися лише в цившзацп, витворешй icTopieio €вро-
пи». Характерними рисами ц!еТ, витворено! Донцовим,
«людини Заходу» е, за його словами, «повнота само-
вщречення i абстрактно!, чисто спортивно! насолоди
чину, дух експансп i творчого завзяття».
Змалювавши барвами веселки портрет «людини За¬
ходу», Донцов бере чорну фарбу ! малюе нею... Москву.
Не малюе, а паплюжить. Рос!ян вш зараховуе до
«раси кволих, народу-плебея». Приблизно такий самий
д!агноз дае Донцов i рос!йськ!й л!тературц Щоб, чого
доброго, у Альфреда Розенберга не виникли сумшви
щодо лояльност! його льв!вського шдголоска, шдголо-
сок паплюжить не т!льки Москву, не т!льки рос!ян, але
й увесь слов’янський св!т, для якого цей учень фашист-
ського диявола знаходить лише одно окреслення —
«безхребетний». Не щадить Донцов i Украину, Г! вш
глумливо називае «Провансом», а народ !! «безхарак-
терним i безв!льним рабом».
Донцов закидае Украшу проза!чною гряззю, бвген
Маланюк — в!ршованою. Вже не т!льки слово «Москва»
викликае у цих «теж европейщв» пароксизм скаженини;
такий самий ефект дае слово «Украша», «украшський
народ». Якщо !стор!я !х чого навчила, то т!льки ц!е!
ненависть Сповнен! нею, вони в сво!й хвор!й уяв! ма-
люють уже картину помети, картину, зроблену за за-
хщними, звичайно, зразками. 6вропе!зований Донцов
придумуе б!льш вишукан! методи розправи !з «збунто-
257
ваною черню», шж Mir !х вигадати недостатньо ще евро-
пеТзований Грушевський. Донцов викликае духа Тор-
квемади, перед його захопленим зором горять уже вогш
«свято! iHKBi3Hnii», вш чуе вже зал!зщ кроки так тепло
осшвуваних ним завойовниюв — конк!стадор1в. Вш не-
терпляче чекае, коли щ конюстадори принесуть на ме¬
чах народам Pocii й Украши долю ацтеюв *. Для тих,
що ущлтоть, вш готовий вщновити кршацтво i друкуе
в своему журнал! статтю, яка мае обгрунтувати запро-
вадження в майбутшй фашистськш Укра!ш «права пер-
шо! ночЬ>.
Нарешп день Донцова настае. Захщш конюстадори
на чол! з Адольфом ЦЦкльгрубером2 1дуть вШною на
Cxifl. 1дуть, якщо в!рити Донцову, «для абстрактно!,
чисто спортивно! насолоди чину». Та минуло небагато
часу, i нав!ть деяк! учш Грушевського, послщовники
Хвильового та вихованц! Донцова розкусили «абстракт-
ну, чисто спортивну насолоду чину» Птлера.
I сталося ще одне, чого звеличник жад!бно! душ!
«фауспвсько! людини» та вороги Москви аж шяк не
чекали. Кдлькамшьйонна арм!я захгдних конк!стадор!в
зазнала ганебно! поразки, а приречена Донцовим «раса
кволих плебе!в» рознесла в пух i в прах !мпер!ю, перед
якою стала навкол!шки трохи не вся донцовська евро-
па... Безапелягцйно засуджена Донцовим «безхребетна
слов’янська душа» показала свою справжню силу не
пльки на полях ГПдмосков’я, Сталшграда, Курська,
Корсуня, але i в горах Югослав!!...
Декому могло здаватися, що под!! останшх рок!в
остаточно поклали край шапкуванню перед Заходом.
Та н!. Це шапкування триватиме так довго, як довго за
1 Ацтеки — шдШська народность у Мексии, що була майже
винищена колошзаторами.
2 Птлером.
268
сконструйованою Черчиллем зал!зною завкою будуть
жити, плодитися золой {доли донцових. Тут не в сма-
ках справа. Маршалов! Чан Кай-mi, напевно, не !мпо-
нують традицп Велико! Французько! революцп, i вш
не дав би й одного китайського долара за релжвП по
генералов! Байингтон!, однак це не заважае йому диви-
тися з найбмьшою побожшстю на м!сто Байингтон
i Bci cBoi нади покладати на англосаксонських надлю¬
дей, що шд його ж носом гвалтують китайських студен¬
ток. Чистокровний американець Уоллес не виховувався
в атмосфер! росШсько! культури, проте вш з найглиб-
шою пошаною ставиться до Москви, бо знае, що нинпп-
ня Москва, саме Москва, i т!льки Москва,— гордкть
i над!я всього передового людства.
Ми не д!лимо св!т на Сх!д i на Зах!д; ми знаемо,
що лш!я под!лу проходить сьогодщ через yci конти¬
нента, вс! кра!ни, що вона зачшае кожне людське серце.
Ми знаемо, що е дв! Америки, що е дв! Европи. Ми на
бощ Европи Джордано Бруно, Галмея, Мюнцера,
Ньютона, Марата, Гар!бальд!, Гюго, Маркса, Енгель-
са, Л!бкнехта, Пастера, Роллана, але ми непримиренш
вороги Европи шкв!зицп Карла V, Борджпв, Екатерини
Мед!ч!, Наполеона III, генерала Гал!фе, Б!смарка, В!ль-
гельма II, Муссолш!, Птлера, Франко, Черчмля i Цал-
дар!са. Ми знаемо, чому т!, як! сьогодн! шапкують
перед Заходом, шапкують саме перед т!ею другою Евро¬
пою, як знаемо й те, чому люди добро! вол!, в Еврош
i поза и межами, шанують i люблять Москву.
Святкуючи 800-р!ччя Москви, ми не !деал!зуемо И
минулого, але ми не забуваемо й про те, що в найчор-
Hirni дн! царсько! i боярсько! свавол! шхто в Москв!
н! ш'д Москвою не влаштовував вщьомських процешв
та що шкому тут i на думку не спало робити з десятюв
тисяч Hi в чому не повинних людей жив! смолоскипи
269
во славу Icyca. За 800 рок!в кнування щеТ столищ не
було в н!й також шчого такого, що хоч би злегка на-
гадувало р!зню гугенопв...1
Водночас ми памятаемо про те, що в цьому Micri
люди вм(ли щнувати свободу i вщдавати за не! життя.
1612 i 1812 роки н1хто не викреслить 3i сторшок icTopii.
На московських барикадах 1905 року запалала зоря
ново! епохи, на барикадах Жовтня народилася нова
Москва, столиця першо'Т в icTopii людства сощал!стич-
ноТ держави — над!я, гордкть i любов ycix людей з
честю, совктю.
1стор1я, особливо icTOpin останшх 30 роюв, навчила
нас зокрема, що любов до Москви — любов до УкраТ¬
ни, що ненавид!ти Москву — значить ненавидпи УкраТ-
ну. Далекий шлях в!д Грушевського до бандер!вських
р!зун!в, але — той самий. Грушевський i його Цент¬
ральна рада спиралися на багнети В!льгельма II,
бандери та мельники — на багнети Птлера. Сьогодн!
нацюналктичний набрщ розпорюе животи галицьким дь
тям во славу чергових своТх господар!в 1з Заходу. У них
мшяеться лише тактика, а методи залишаються п сам!:
методи зради, провокацп.
На вари свободи i незалежност! УкраТни мщно
стоТть могутня Радянська Москва — столиця i символ
нашоТ велико! Сощалктично’Т Батыавщини — СРСР.
В цьому — джерело нашоТ любов! до неТ.
1947
1 Гугеноти — протестанти-калызшкти у Франци XVI—XVII ст. ст.
Розвиток гугенотського руху прив!в до громадянсько! В1йни, яка,
розпочавшись 1562 р., набрала тисля bUomoT в icTopii Варфоломь
ТвськоТ нои! (1572 р.) особливо жорстокого характеру.
ВОНИ ПРОГРАЛИ
30 роюв! Hi, в щ 30 роюв не в!рили
Hi Клемансо, Hi Черчилль, Hi Гувер. Час
▼ кнування Радянсько! влади вони м{ря-
ли не на роки, а на тижш. Жовтнева
револющя була для них скороминущим
катакл!змом, чимось на зразок вибуху
вулкана, шсля якого лава сама собою
холоне i життя повертаеться в старе pi-
чище.
1нша справа, що вони не просто спо-
стершали подп склавши руки. О Hi! Вони
всьляко намагалися прискорити неми¬
нучий, на 1х думку, крах Радянсько!
влади. Bci засоби були для них добр},
якщо вони вели до ще! мети, i не чер-
чЕлл!в заслуга, що кожен з цих 3aco6iB
не призв1в до бажано! мети. Дешкши
прийшли й шшли — Радянська влада за-
лишилась.
Не в{рив також Пмсудський. Цей на-
в1ть поклав co6i на думку, що револющя
знесилила народи Pocii, i на щй химер!
збудував сво! плани шдкорення Укра!ни.
Для здшснення цих плашв вш д!брав
co6i до пари пом{чника Петлюру, люди-
ну з двозначним пр!звищем i недвознач-
ною репутащею. Як вщомо, шчого з цьо-
го не вийшло.
Bci спроби штервенпв зазнали краху:
з розгрому ущлЕло одне лише — Елюзп.
Hi 1люзп довгий час не давали спо-
кою полкикам на зразок Остша Чем¬
271
берлена i ix натхненникам на зразок Детердшга. Чор-
на рука шпигунства, саботажу, диверсп, терору не опо¬
чивала. Водночас у м!н!стерських i штабних кабше-
тах виникали все нов! й нов! комбшацп, в!д яких на
милю несло порохом i кров’ю. 1м здавалося, що яблу-
ко вже достигло, треба т!льки струснути як сл!д де¬
ревом.
Генерали побрязкували шаблями, кардинали — дзво-
нами, тюремники — ключами. Кондотьери 1 каштал!зму
збирались у хрестовий пох!д.
Прийшов 1933 р!к, над шдпаленим г!тлер!вцями
рейхстагом зайнялась заграва грядущо! вшни. Птлер
та !же з ним вир!шили, що настав час зробити те, чого
не зум!ли зробити черч!лл!. Ват!канськ! хрести покарю-
чились на фашистськ! свастики, шд цим знаком м!жна-
родна контрреволюция готувалась у пох!д. Завдання зда-
валось 1м неймов!рно легким: треба було т!льки озброТ-
тись i шдготувати грунт.
I вони тдготовили. Я пам’ятаю 1933 р!к у Галичин!.
Шд паличкою берлшського диригента украшський на-
цюналктичний хор засшвав на диво злагоджено. «Д!ло»
й «Новий час» завили швторадюймовими аншлагами,
в яких брехня змагалася за перпйсть з абсурдом. Ввь
йшли знову в моду пророкування про неминучий i
швидкий край Радянсько! влади. Розпатлаш бандити
пера чорним на б!лому доводили, коли це буде i як це
буде.
Бандитам пера добросердно допомагали бандити три¬
буни: розжирш на селянських позовах адвоката в!рно
котювали вс! трюки й вихиляси свого !дола — Геббель¬
са. Звернувши сво1 запльоваш бороди на сх!д, вони,
посишл! в!д натуги, кричали: «Кров!, кров!!»
1 Наймами!.
27#
3 благословения папи римського, Кардинала 1нн!це-
ра i митрополита Шептицького служител! унц наказа¬
ли дзвонити в церквах, а сам! в темних ризах, в густо¬
му диму кадил творили чорну месу прокляття, помети
i згуби. Понур! сини мороку, вони еяйвом вигщно про-
даних св!чок прикривали штьму сво!х душ i, лицем!рно
шдшмаючи оч! до неба, молилися про загибель свого
народу i про прих!д фашистського сатани.
В той же час не др!мав i Пклсудський. 1920 р!к
провчив його, але не навчив. його Бек починав фл!рт
!з Птлером, спещалкти з гестапо шетруктували поль-
ську пол1ц!ю. Протест гнобленого народу глушився сви¬
стом шомпол!в, залпами гвинпвок, скреготом тюремних
брам.
Судд! в мальовничих тогах оголошували вердикти:
за шдшльну лиспвку — 5 рок!в, за першотравневий
прапор з серпом i молотом — 7. За товстезними мура-
ми дефензив не вщухав крик катованих. Так будувався
плацдарм для свастиконосного походу.
22 червня 1941 року Птлер оголосив смертний ви-
рок Жовтнев!й революци, Радянсыий влад!, радянсько-
му народов!. Лишалось пльки виконати його. Детально
розроблен! плани г!тлер!вських генерал!в та м!шстр!в
передбачали докладн! строки екзекуцп, ветерани штер-
венщйних поход!в по цей i по той б!к Атлантичного
океану також сшвали нам уже заупокшну. Зброя була
в руках птлер!всько! Шмеччини та и васал!в, зброя
з yciei €вропи, i здавалося 1м, що шд колесами пгант-
сько! военно! машини вони поховають назавжди не т!ль-
ки револющю, але i п привид.
П!сля перших cboix поразок ворог розгубився, теля
Сталшграда вш збл!д i затрусився у смертельшй лихо-
манщ. Велика Жовтнева револющя зустр!ла його на
весь св!й гр!зний зр!ст, а творець И — народ — став
273
Перед cbitom у вс!й величин! як народ-герой, народ-пе-
реможець, народ-визволитель. BU удару караючоТ руки
радянського народу не ильки розлеплась фашистська
НИмеччина, але й розслялись останн! 1люзи невдалих
могильниюв першо! в icTOpii людства сощалктично! дер¬
жави. 1деТ Лешна з нипцвною для ворога силою пока¬
зали свое безсмертя, показали, що в них, в цих щеях,
i ильки в них, порятунок для багатостраждального
людства, його життя й майбутне.
1947
В ОДНОМУ ТЕАТР! 1
Колективов! Льв!вського театру !ме-
^3^ Hi Горького нал ежить в!д громадськост!
▼ м!ста щира подяка: завдяки йому Льв!в
уперше за час свого кнування побачив
на сцен! «Лихо з розуму» О. Грибоедова.
До 1939 року шлях у Галичину для
велико! pociftcbKoi лператури був закри-
тий, дарма що офщшно! заборони не
було. Роль цензор!в виконували добро-
в!льш тод!шн! непрошен! «батьки наро¬
ду». Це було за Австри, це було й за
Полыщ. Сюльки б зубри польсько! реак-
цп не вимахували кулаками шд носом
Костя Левицького та йому под!бних,
сюльки б прокльошв не кидали укра!н-
ськ! мракоб!си на голови мракоб!с!в
типу голуховських, потоцьких i гломбш-
ських,— i одш, й друг! вщразу знаходи-
ли сшльну мову, як т!льки чули !мена
Некрасова, Льва Толстого, Горького. Це
був сшльний фронт ненавист! й страху,
фронт, з ycix сил шдтримуваний щсар-
сько-корол!вським В!днем, а пот!м —
Варшавою ГНлсудського.
Bci засоби були добр!, аби вони вели
до мети. Метою було !золювання народу
Галичини в!д росшськоТ культури, в!д
прогресивних !дей, що ними промешла
росшська л!тература. Двер! шк!л були
закрит! перед мовою великого братнього
1 Уривок з рецензп.
275
народу, на полицях б!блютек i книгарень не знаходи-
лося мкця для твор1в Пушкша, Гоголя, Лермонтова.
Росшська книжка у книжшй шаф! вважалася св!дчен-
ням неблагонадшносп ii власника, i був час, коли лю¬
дям доводилось розплачуватися волею або й життям за
знайдений у них томик Пушкша, Герцена або Черни-
шевського.
Були видавництва, як! Мали вщвагу випустити неве-
личким тиражем роман Толстого, були театри, що на-
важувалися поставити «На днЬ> Горького. Можновладш,
насамперед ix преса, вщповщали на ц! несм!лив! спро-
би — в кращому випадку — змовою мовчання, а коли
цей випробуваний 3aci6 не допомагав, голос надавався
полщп.
Ti часи минули, на щастя, без вороття. Немае сьо-
годн! на Зах!дн!й УкраТш школи, де б учш не читали
в оригшал! «бвгешя Онепна» та «Кому на Pyci жити
добре?», як немае й учня середньо! школи, що не знав би
Bipma Маяковського про радянський паспорт. У концерт-
них залах лунають шедеври класиюв росшсько!’ музики,
в репертуар Льв!вського оперного театру ввшшли Чай-
ковський i Глазунов, si сцени театру iM. М. Занькове-
цькоТ заговорили до нас Островський i Чехов. I оце
Театр юного глядача показав нам безсмертну комед!ю
О. Грибоедова ( в переклад! М. Рильського, Д. Бобиря
та 6. Дроб’язка).
Епоха фамусових — давноминула епоха. Вони не ке-
рують б!льше державними установами, немае вже й
установ, якими вони керували. Полковники скалозуби
якщо й красуються ще де-небудь, то xi6a лише се¬
ред музейних експонапв, де вони мають едину мож-
ливкть зустрпися i з платонами Михайловичами, i
з князями тугоуховськими, i з молчалшими, i з репе-
тиловими.
276
Проте спектакль не ильки см!шив, не ильки чарував
глибиною думок, красою Bipma i блискуч!стю д!алога,
але й хвилював. Старожилы Львова вшзнавали в шй
фамусовськш братн сво!х— дарма що модершзованих —
знайомих, тих, з якими мали щастя розпрощатися так
недавно, i тих, як! ще блукають упирями напереюр сон-
цю нового дня.
Фамусов? Були так! й у нас. Вони називалися фа-
мусович! або фамусенки i, хоч зам!сть ордена св. Анни
носили на грудях орден Mapii-Терези, так само ненави-
д!ли й боялися народу, з такою самою вперпстю тупо-
умних нев!глас!в вщкидали кожну нову думку й готов!
були служити самому дияволов!, аби ильки зберегти
сво! класов! прив!ле!.
Молчал!н? Ох, яка багата ними була наша нещасна
земля! Вплення дволикосп, вони з ренегатською запо-
падлив!стю вислуговувались перед сильними св!ту цього
i шд вив!скою радикально! або сощал-демократично!
парт!! продавали цей народ i якщо замислювались коли-
небудь, то ильки над щною.
А скалозуби? Вони тут р!знилися в!д свого грибо-
едовського прототипа тим, що солдафонське тупоумство
не заважало !м працювати в пол!тищ. Та ще як пра-
цювати!
Офщери Франца-Иосифа, а поим Петлюри вм!ли ро-
бити кар’еру. Коли ж шчого не вийшло з Mpi! про
генеральськ! лампаси, вони одразу ж в!ддалися шд
ошку Меркур!ев! — богу купщв i халамидниюв. У над!!
на кращ! часи вони торгували достоту вс!м: маслом,
яйцями, милом, рештками власно! чесп, душами сво!х
земляюв. 1х головним кл!ентом був Птлер. Вони про¬
дали йому всю Украшу, а коли для здшснення ц!е!
торговельно! операцп руки виявились закороткими, вони
запропонували йому гарматне м’ясо для див1’з!! СС.
18 832
277
Св!й войовничий дух вони задовольняли, змагаючись i3
гесташвцями за пернпсть у масовому винищуванн! без-
захисних жшок i дней. Не стало Птлера — вони метну¬
лись до його англосаксонських пол!тичних спадкоемщв.
У лондонсыай i ванпнгтонсыий розвщках пропозищя
була поквапно прийнята, нов! штати затвердженц ли-
Hapi довгого ножа й горобино! ноч! Мали знову
директивний центр, a ix господар! — готових до
брудшших послуг кондотьер!в...
св!й
най-
1947
СВ1ТЛ0 31 СХОДУ
В 1908 poui Василь Стефании з три¬
буни австршського парламенту казав:
«УкраТнський народ у Галичин! зна-
ходиться у вкрай ненормальному ста¬
новищ!... В!н позбавлений можливосп
р!шати конститущйним шляхом сво!
справи... В!н лишаеться у своему нацю-
нальному розвитков! в щлковитш за¬
лежност!...»
Так говорив 40 рок!в тому видатний
украТнський письменник. Так думали й
в!дчували м!льйони його читач!в.
Це д!ялось у краТн!, яку називали
серцем Свропи, кр!постю християнсько!
цившзацп, ьдеалом конституцшноТ дер-
жави. 3,5-м!льйонна плка великого на¬
роду не мала шяких прав, у не! були
пльки обов’язки: платити податки i в
кабат!1 рядового солдата вмирати за
штереси династ!! Габсбурпв. Не було
принижения, якого б не зазнавали то-
д! украТнщ, i навиъ нащональне !м’я !х
було для тирашв предметом ненависть
Аристократичний Зах!д, Зах!д «голубо!
кров!», паразитарний Зах!д зневажливо
ставився до народу «пастух!в i гречко-
с!1В», до його мови, до його культури.
А коли цьому народов! уривався тер-
пець, Зах!д в!дпов!дав йому вустами гра¬
фа Потоцького:
1 Мундир!.
18*
279
«Ви погрожуете меш укра’Гнським бунтом? Я не бо¬
юсь його. Пошлю юлька рот солдапв...»
Кул! студента Мирослава Слчинського знищили ти¬
рана Потоцького. На його м!сце прийшов тиран Божин-
ський. «Конститущя» д!яла й дал!. Останне слово в
соц!ально-пол!тичних конфл!ктах було й тепер за фельд¬
фебелями арм!1 та ком!сарами полщп. Спалювано бага-
тотисячш тираж! шюльних шдручниюв т!льки тому, що
в них була згадка про Богдана Хмельницького; мри
про украТнський ушверситет були офщ!ально зарахован!
до «мрш в!друбаноТ голови».
Кр!м Франца-Иосифа та його льв!вського нам!сника,
украТнський народ Галичини вщчував на соб! руки ще
одного «свпила захщно!* культури» — папи римського.
Нам!сник цього повпреда небес на земл! мав у Львов!
також свого нам!сника. Резиденщю графа Андр!я Шеп-
тицького в!дд!ляла значна вщстань в!д резиденцп
графа Потоцького, але перед лицем «народу пастух!в
i гречкоснв» ця вщстань зникала, i душ! двоч!льних
«носив зах!дно1 культури на Сход!» зливались у гармо-
шйну ц!л!сть.
В одшй !з своТх проповщей Андрш Шептицький при-
р!вняв смерть Потоцького до смерт! Христа, а вбивство
його назвав злочином перед богом, проти власного су-
сшльства, проти батьювщини.
А вт!м, н! митрополит Шептицький, ш будь-хто
з «княз!в ушатсько! церкви» не виступив проти пору-
шення заповш «не убий», коли при виборах у 1897 роц!
вбито Стасюка, коли шд час страйюв у 1902 роц! вбито
Скочил!са, коли шд час руху за виборчу реформу вбито
пистьох селян у Лядському, коли шд час вибор!в до
парламенту вбито трьох селян у Горуцьку i коли шд
час вибор!в до галицького сейму вбито в Коропц! Мар¬
ка Каганця.
280
Настав трапчний липень 1914 року, трапчний, хоча
гармати заревли пльки 1 серпня. На земл!, яка зазна-
вала «благодат! захщноТ культури», на територи про-
BiHU.iT австршськоТ «конституцшно!» держави д!ялись
речь як! можна пор!вняти пльки з р!знею в!рмен у Ту-
реччинь В Перемишл! серед бмого дня 47 украТнщв, у
тому числ! 17-л!тнього шдлпка, було зарубано гусарами.
1м мало було нашо! кров!, Тм заманулося ще й на-
шоТ ганьби. Руками ренегапв, руками деморал!зованих
полпикашв вони творили загони яничар!в i змушува-
ли брат!в та син!в своТх жертв воювати шд звуки мар¬
шу Радецького во славу Габсбурпв i Гогенцоллершв.
Руками продажних лакеТв вони с!яли зуби дракона на
земл!, яка мала стати для них плацдармом для даль-
шого походу на Сх!д — по золоте руно украТнського хль
ба й зал!за.
Заради uiei мети вони навиъ готов! були знайти на
карт! слов’янського Сходу м!сце для слова «УкраТна»,
м!сце, р!вне щодо значения сх!дноафриканськ!й колонн
Н!меччини — Камерунов!. Плани завоювання УкраТни
були детально розроблеш.
1917 р!к. Велика Жовтнева сощалктична револющя
в!дкривае нову епоху в icTopii людства. У грудн! народ
УкраТни, керований парпею б!льшовик!в, створив Ук-
раТнську Радянську Сощалктичну Республ!ку. Коли
у Львов! Кость Левицький черговий раз бив чолом
у ц!сарсько-корол!вського намкника, у Харков! заседав
перший уряд УкраТнськоТ республжи, засщав шд охоро-
ною збройного народу — господаря й единого володаря
народженоТ УкраТнськоТ держави.
Кандидата в завойовники УкраТни не здатн! були
оцшити значения цього факту. Австро-шмецьк! репмен-
ти 1 вирушають по золоте руно. Галицьк! пол!тичн! ма-
1 Полки.
281
родери вкуп! з !х киТвськими друзями призначаються
статистами в театр} марюнеток, названому УНР. Барон
Мумм шле своему }мператоров} таемш рапорти, в яких
нещадно глумиться з статиспв з-п!д жовто-блакитного
стягу. Але барон Мумм не все розум}е. Bin не розум1е,
наприклад, що може кнувати справжня, немарюнетко-
ва УкраТнська держава. Барон Мумм, як генерал Ейх-
горн, як граф Чершн, все ще перебував у полон} уяв-
лення про «етнограф}чну масу».
Але зневажувана розбшниками Заходу «етнограф}ч-
на маса» постала перед ними раптом як великий i rpia-
ний народ, народ-во!н i народ-буд}вник свое! власноТ
держави. Ще в одному переконались мумми, переко-
нались на власнш сво!й шкур}, що тривале, непорушне
братерство украТнського i росшського народ}в е фак¬
том, на який мусить зважати кожен Тхшй ворог.
Не зважили цього завчасно в Париж} i в Лондон},
не зважив також Пмсудський у ВаршавГ Результатом
були 1х Канни 1 шд Одесою, в Криму, шд Киевом.
У сонщ Велико! Жовтнево! сощалктично! револю-
цп народилася УкраТнська Радянська держава. I! народ,
шдтриманий великим росшським народом, шшими на-
родами-братами, nepeMir у смертельшй боротьб} з ш-
тервентами i внутр}шньою контрреволюцию, д}став
можливкть шд прапором сощал}зму творити свое сього-
днппне i майбутне.
Однак на заход} вщ Збруча i Горин} окупащя три-
вала. На змшу намкникам австршського 1мператора
прибув до Львова воевода Шлсудський. Повторилася
icTOpin з потоцькими-бобжинськими, пльки ще в бмып
страхпливш форм}. Проте самий факт кнування Укра-
1 Канни — селище в 1талн, гпд яким у 216 р. до н. е. Ганщбал
оточив i розбив чисельно переважаюче римське вшсько.
282
ТнськоТ Радянсько! держави за схщними кордонами
Полыщ шдбадьорював знесилених, а сильних перетво-
рював на героТв. Не парламент уже був ареною бороть-
би з тиранами, а вулищ i площ! м!ст i с!л. Борщ за
волю й щастя народу не блукали б!лыпе самотою у ni-
TbMi. Вони були тепер бшцями велико! армп Революцп,
i шлях !м показували полум’яш 3opi Жовтня. Вони були
в!др!заш в!д Киева кордоном, але кожен з них знав, що
запален! Дншрогесом вогш горять i для них, а гордкть
за трудовий подвиг Стаханова була також i !х гордктю.
Так у недержавшй УкраТш билося серце державно!.
На 22-му рощ кнування УРСР впали кордони на
Збруч!, Дшстрк Укра!нська республ!ка трудящих про-
стяглася по Карпати i Сян. Та на шляху до нашого
щастя довелося нам пережити випробування Впчизня-
но! вшни. Войовнич! конкктадори Заходу спробували
ще раз звести нас до р!вня парив. Чим це юнчилося
для них — в!домо. Катастрофы, яко! зазнали г!тлер!в-
ська арм!я i г!тлер!вська держава, не бачила ще icTopin.
Немае вже Hi клаптика укра!нсько! земл! за межами
Укра’Гнсько! держави. Той самий прапор майорить над
Киевом, Львовом, Ужгородом, той самий подих вол!
й творчо! пращ лине над степами Чорномор’я i доли¬
нами карпатських р!чок.
Ми здобули це дорогою, найдорожчою щною, ць
ною кров! наших кращих людей. У пролипй кров!
багато братньо!, росшсько!. Вона рясно лилася скр!зь,
де вир!шувалось «бути чи не бути» народам, де смерт-
ний б!й !шов за !х волю й щастя. Величезн! простори
м!ж Сталшградом i Берлшом ycinni могилами москви-
ч!в, туляк!в, сиб!ряк!в, як i грузишв, в!рмен, азер-
байджанщв — геро!в велико! справи. Тх геро!зм i само-
пожертва не знали меж. Хай же такою самою буде наша
любов до них.
283
ВоТни РадянськоТ Батьювщини йшли з! Сходу, i
свило йшло з ними. Де вони шдняли прапор Перемо¬
ги, там не було б!льше м!сця для потоцьких i бобжин-
ських. ВоТни УкраТни вийшли в TxHix лавах на Ельбу
i Дунай, на береги Адр!атичного моря. В наций слав!
е Тх слава, як в Тх гордост! — наша горд!сть. Якщо сьо-
годн! незл!ченн! м!льйони трудящих заруб!жного св!ту
дивляться на нас, украТншв, з любов’ю i над!ею, то
в цьому величезна частка заслуги нашого росшського
брата. Якщо наш! вороги на Заход! глипають на нас
сьогодн! з безсилою люттю приречених, то за цю без-
сшисть черч!лл!в скажемо гаряче спасиб! нашим в!рним
братам — синам Москви ! Волги. УкраТнськш Радян-
ськ!й республщ! минуло 30 рок!в. За ц! тридцять ро-
к!в ми, вихован! парпею Лешна, виросли як народ,
виросли як держава. Т!нь трапчного минулого не лягае
бьлыпе на наш! душ!. Сонце соц!ал!зму зогр!вае нам
серця. Народ-труд!вник золотом хл!б!в УкраТни, м!льйо-
нами тонн вуг!лля i стал! вимощуе Тй шлях до комушз-
му. Лихов!сному мороков!, що оповивае св!т каштал!з-
му, ми протиставимо свило наших дн!в, свило, яке ось
уже 30 рок!в невгасимим вогнем палае над Радянською
Впчизною. В цьому i велич, i краса наших будн!в.
Василь Стефаник, як i 1ван Франко, не д!ждався
вироку icTopiT над тиранами, що Тх в!н так пристрасно
обвинувачував. Ствець народноТ скорботи замовк не-
задовго перед свпанком. Та сталося те, чого в!н так
бажав: свило нового дня, свило з! Сходу засяяло над
трудящими Галичини.
Вони заслужили його: за стор!ччя невол! вони випи-
ли келих пркоти до самого дна.
1948
АВТОР НЕЗАК1НЧЕНОГО РОМАНУ
Серед 50 тисяч псмптичних в’язшв
у польських тюрмах не було сливе Hi
одного, хто не знав би nicni: «Голово ж
ти моя нелегальная, сконф!скуе тебе про¬
курор», що не шдсшвував би и в най-
важч! хвилини тюремного життя i не ро-
з!гнав нею чорноТ туги. Однак мало хто
з-пом!ж них знав, шо автором nicHi був
Олександр Гаврилюк, Тх товарищ по бо-
ротьб!, сшвець Тхньо! i власноТ доле
Невесела земля ГПдляшшя, ця ocni-
вана Вандою Василевською «земля в
ярм!». Якби не розколиван! бужанським
в1тром сосни, ii nicni нагадували б го-
лодний казахський степ. Тут народився,
pic i BHpic Олександр Гаврилюк. Сюнчив
три класи начально! школи; четвертого
в 1х сел! не було. Чекала його зате шко¬
ла злидшв, i в нш Bin одержав атестат
зр!лост!: на пистнадцятому рощ життя
Сашко став солдатом революцп.
Я вперше побачив його у Львов!
восени 1930 року. В!н з’явився зовс!м
неспод!вано в редакцп журналу «В!кна».
Саме тод! друкувалося у нас його трете,
теля «Прощайте» i «В очах дитини»,
оповщання «НаТвний мурин», i воно жва-
во обговорювалося в колектив! редакцп.
Якось трапилося так, що Гаврилюк при-
йшов, коли дискуая була в самому роз-
палГ «Продовжуйте», — посм!хнувся в!н
широко. Bin довгий час слухав мовчки,
285
а пот!м попросив слова. Говорив про тенденщйшсть
у лператур!, захищав ii з таким запалом, з такою силою
внутр1шнього переконання, свою точку зору !люстрував
такими яскравими прикладами з практики масовоТ ро¬
бота, що аргументи його нечисленних, зрештою, опо-
ненпв розвалилися, як картковий будиночок. Цей се-
лянський хлопець ум!в блискуче говорити мовою нашо!
епохи.
Bin був три або чотири дш у Львов} i увесь той час
майже не виходив з редакцп. 3 ранку до вечора нишпо-
рив у б!блютечшй шаф!, читав, записував; коли в ре-
дакцп закшчувався робочий день, Гаврилюк лишався
за письмовим столом i вставав в!д нього пльки на свь
танку, щоб годину-дв! перепочити на канат. Ця при-
страсть Гаврилюка до друкованого слова i nocnix, з яким
в!н перечитував книжку по книжщ, були зрозумьлк
молодий письменник пльки недавно вийшов з тюрми,
i HixTO не Mir ручатися, що Bin знову не потрапить до
неТ незабаром.
Вдруге ми побачили його у Львов! в 1935 рощ. На
цей раз Bin приТхав з дружиною i синочком, поселився
у шевця Конкольовського, в глибокому тдвал!. Тут же
за bIkhom був ук!с, порослий шовковистою травою, а над
ним, десь високо, шум1ли незрим! дерева. Симпатичний
господар квартири в!д св!танку до шзньо! ноч! стукав
за фанерною спною молотком, але це штрохи не за-
важало Гаврилюков! працювати: вдень вш писав ли-
спвки й брошури, приймав парпйних зв’язк!вц!в, орга-
шзовував сходини, а вноч! с!дав за роман. Перший його
i останнш, на жаль, незакшчений роман. Коли Гаври¬
люк почав останнш розд!л, на роман поклала лапу
дефензива, i пл!д к!лькох рок!в важко!’ пращ потонув
у полщейських арх!вах.
Вл!тку 1936 року, через к!лька тижшв теля того,
286
як Гаврилюк промовляв з трибуни Антифашистського
конгресу прашвниюв культури, ми одержали сигнал:
мерщш вшжджайте i3 Львова. Перед Гаврилюком ста¬
ло питания: куди ж Тхати з с!м’ею? Але на м!ркування
не було часу, Гаврилюк зробив те, що мусив зробити:
зав!з ам’ю в рщне село.
Трохи згодом письменницьк! кола Варшави облепла
зв1стка — Гаврилюк у концтабор! Береза Картузька.
Пщнялася буря протеспв. В. Василевська, А. Струг,
В. Броневський, Г. Крагельська, В. Добровольський
звернулися до польського Пен-клубу та Академи л!те-
ратури з р!шучою вимогою вжити перед урядом заход!в
для звмьнення письменника з страшно! капвнь Реак-
щйне кер!вництво обох цих установ напочатку катего¬
рично вщмовилось будь-що зробити в шй справь Однак
натиск з боку представниюв польсько! прогресивно! дум¬
ки був такий сильний, що мастодонта з офщ!ально!
л!тературно! верх!вки налякались i теля довгих Mipny-
вань знайшли вихщ: вони заявили, що нацей раз
Гаврилюка буде зв!льнено, але на другий раз
вони вмиють руки...
Дефензива зрозум!ла як слщ ид слова. Через корот¬
кий час шеля виходу Гаврилюка на волю його було
заарештовано вдруге, i на цей раз ворота з Бере-
зи на волю вщчинила перед ним пльки Червона Арм1я.
Ми зустрьлись у радянському Львове Однак довго
розмовляти в и незабутш тижш й мкяш не було часу;
роботи в нас yeix було так багато, як школи в житп.
На деякий час Гаврилюк зник, наче шд землю сховав-
ся. Ми знали пльки, що Bin провадить велику роботу
в обласному Будинку народно! творчост], який пльки-
но оргашзувався. Сашко виринув звщти тьльки теля
того, як його робота дала конкретш результати: першу
на Захщшй Украпп обласну ол!мшаду.
287
Тепер вш знову став пращвником пера. «Интерна¬
циональная литература» друкуе англшською мовою по-
трясаючий репортаж про Березу, майже водночас вихо-
дить його однойменна поема. Гаврилюк стае душею
Льв!вськоТ сшлки письменниюв. Як голова м!сцевкому,
В1н зум!в здобути симпати величезного в той час пи-
сьменницького колективу. Залишаючись незмшно люди-
ною глибоко принциповою i по-бмыповицькому чуйною,
в!н знаходив для кожного, хто на це заслуговував,
сердечне слово, а коли треба було подати товаришев!
допомогу, в!н робив усе можливе й, здавалося, навиъ
неможливе, щоб виручити людину з б!ди.
В льв!вському клуб! письменниюв гуртувались тод!
письменники украТнськ!, польськ!, еврейськ!, угорськ!;
значна частина з них складалася з людей, що в радян-
ському Львов! знайшли рятунок перед розшал!лою г!т-
лер!вською беспею.
Гаврилюк хутко зор!ентувався в цьому барвистому
конгломерат!. До воропв вш був нещадний, до друз!в
i до тих, що могли стати друзями, ставився з винятко-
вим тактом.
Пригадую збори, на яких розглядали заяви письмен-
ник!в про прийом у члени профсшлки. Кого голова
збор!в викликав по пр!звищу, той ставав i розповщав
про свое пол!тичне й творче минуле. Як завжди в та¬
ких випадках, головував Гаврилюк. Прийшла черга на
професора Льв!вського ушверситету, гешального поль-
ського письменника й перекладача французьких класи-
к!в Тадея Бой-Желенського, до реч!, одного з найскром-
н!ших письменниюв тод!шнього Львова. Ознайомлений
уже з практикою таких збор!в, Бой-Желенський встав.
В цю ж мить встав i Гаврилюк.
— Прошу с!дати, товарищу професор. Це ми повин-
н! вставати, коли про вас !де мова.
288
Bci шднялись. Хвилина напруженого мовчання, i рап-
том — буря аплодисментов. Бой-Желенський був прийня-
тий у члени профсшлки...
Напередодш вшни Гаврилюк присвячував увесь
ведений час вщтворенню загиблого в шафах дефензиви
роману. Писав уже останн! сторшки, коли шмецька бом¬
ба поклала край його прекрасному життю.
Якщо взагал! е незамшим! люди, до них належав
Олександр Гаврилюк. Кожен, хто працював i дружив
з ним, вщчуватиме це до самого скону.
1949
3MICT
К. Млинченко. Глашатай
ноп правды на землЁ
комушстич-
3
Хи-хи-хи!
6
Велике самозапертя .
15
Кури на ганку ....
21
Ще про кури ....
25
Лицар! чорно! руки
32
У б!л!й гарячц! ....
38
Hi, на Сход! — ми! .
43
Нев1домий Петро
50
Стаемо в ряди! ....
58
Фашизм проти культуры
61
Друга молодеть ....
63
Лицар! насильства i зради .
72
Сатирик-громадянин
81
На послугах у г!тлер!вських
граб!жник!в
86
Ляпас
89
Люди без батьювщини .
92
П!д порогом
10!
В!д Петлюри до Петлюры .
105
В сшльшй боротьб!
108
Ох!
113
Чому немае ймення .
116
На дн!
125
Галерея людожер!в .
129
Павуки в банц! ....
132
Останн! дн! фашистсько! аферы
138
Гершг
143
Сталося!
153
Документ ганьби
158
Школа
162
Убивц! шд машкарою пол!тичних ем!грант!в
169
Упир!
174
Стар! шпигуни на новш служб!
183
Пан Ф!алка
187
Напередодн!
192
На служб! в сатани .
202
А у Рим! дзвони дзвонять... .
226
Присмерк чужих бог!в
233
Плюю на папу! ....
251
290
Те, чого не забувають . . 256
Про що не можна забувати . 261
Вони програли .... 271
В одному театр! .... 275
Свило з! Сходу .... 279
Автор незакшченого роману 285
Галан
Ярослав Александрович
РЫЦАРИ НАСИЛИЯ И ИЗМЕНЫ
Публицистика
Памфлеты, статьи, очерки
Издательство
«Радянський письменник»
(На украинском языке)
Портрет Я. Галана
роботи художника
Д. М. Г р и н ц я
Редактор Р. Ф. Самбук
Художник В. I. Смородський
Художн!й редактор М. П. В у е к
Тсхшчний редактор Г. С. Д е р е в’я н к о
Коректор С. I. Слабошевська
Здано на виробництво 10. VII 1973 р.
Подписано до друку 21. IX 1973 р.
Пагпр для глибокого друку.
Формат 70Х108’/з2.
9Ve ф!з.-друк. арк.+1 вкл., 12,86 ум.-друк, арк.,
11,88 обл.-вид. арк. Тираж 6000. Зам. 832.
Цша в оправ! 67 коп.
«Радянський письменник»
КиТв, бульвар Лес! УкраТнки, 20.
Книжкова фабрика «Атлас»
республ!канського виробничого об’еднання
«Пол!графкнига» Держкомвидаву УРСР,
Льв!в, Зелена, 20.