Визвольний шлях №07-08(376-377) за 1979 рік

Автор: Дмитрів І.
Теги: журнал місячник визвольний шлях журнал визвольний шлях суспільно-політичний журнал науково-літературний журнал
Год: 1979
Похожие
Визвольний шлях №12(381) за 1979 рік
Визвольний шлях №10(379) за 1979 рік
Визвольний шлях №09(378) за 1979 рік
Визвольний шлях №11(380) за 1979 рік
Текст
                    визвольник
ШЛЯХ
^впілкж~псмітич&ай
і жлріава-лтеіїлтф/іяий
мівждош?
7-ІІ
*- ' У	* - '. 21* —. '	-
% ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Суспільно-політичний
і науково-літературний
місячник
Видає
 Українська Видавнича Спілка
ЬІВЕКАТІОМ РАТН	£
Цкгаіпіап Роїііісаі,	л
Зосіаі, Зсіепіійс & Ьііегагу ?
Махайте
РиЬНзкед топііїїу Ьу £
Нктаіпіап РиЬІізНетз ЇЛА. 1
N0. 7-8 (376-7), Іиіу-Лидизі, 1979, Уоі. XXXII.
Редаґує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькови , д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф. П. Цимбалістий.
Редакція і Адміністрація
200, Ьтегрооі Еоад, Ьопдоп, N1 ІЬР, Теї.: 607 6266/7
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ ^ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« НА 1979-ий РІК
Країна	Річна передплата	Піврічна передплата	Чвертьрічна передплата	Окреме число
Австралія	25 оол.	13 дол.	7 дол.	2,50 дол.
Австрія	400 шіл.	200 шіл.	100 шіл.	40 шіл.
Арґентіна	20,000 пез.	10,000 пез.	6,000 пез.	2,000 пез.
Бельгія	1000 б.фр.	550 б.фр.	300 б.фр.	100 б.фр.
В. Британія	12 ф.	6 ф.	3 ф.	1 ф.
Канада	ЗО дол.	16 дол.	9 дол.	3 дол.
США	28 дол.	15 дол.	8 дол.	2,80 дол.
Німеччина	60 н.м.	ЗО н.м.	18 н.м.	6 н.м.
Франція	120 фр.	60 фр.	35 фр.	15 фр.
Швеція	120 кор.	60 кор.	35 кор.	15 кор.
В інших країнах — рівновартість американсоких долярів.
Передплату просило ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу
Адміністрації ^Визвольного Шляху* в Лондоні, або, як що це Вал
вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
Ргіпіеа 1п Сгеаі Вгііаіп Ьу Цкгаіпіап РиЬІІаЬега ЬМ., 200 Ьіуегрооі Вй., Ьопйоп, N1 ІЬГ
йийй ол'ьн’иі'Л
ШЛЯХ.
С№впілк,2чо-псілітиу&ий і &д* *>&
кодо ліпі&ваїтіФ&іїий мкіїшягик
Кн. 7-8 (376-7) ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1979 Річник XXXII
Зміст \/]|-\/ІІІ-ОЇ книжки
ПОМЕР ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ .................................... 771
--- НЕКРОЛОГ СЛ. П. ПРОФ. І. ВОВЧУКА ......................... 773
Є. Орловський: ЗА ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ БОРОТЬБИ 774
В. Мороз на волі
СЛОВО В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА У ВІЛЬНОМУ
СВІТІ .................................................... 780
АВТОБІОГРАФІЯ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА ....................... ...	781
Валентин Мороз: ТВЕРДІ МЕЛОДІЇ (Сл. п. М. Сороці) ............ 782
Леонід Полтава: ВАЛЕНТИНУ МОРОЗОВІ (вірш) .................... 785
--- ПРИВІТАЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ І ЛИСТИ............................. 786
І. Дмитрів: ПЕРШІ ТИЖНІ В. МОРОЗА НА ВОЛІ..................... 790
--- ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ	ПРЕСИ	(ЗО.	4.	1979) . 794
................................. В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЇ В.............................ДОМІ	УККА	(7.	5.	1979) . 799
--------------------------------------------------------------- ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА В ГАРВАРДІ	 821
Л. Полтава: ПІД СИНЬО-ЖОВТИМ І ЧЕРВОНО-ЧОРНИМ ПРАПОРАМИ... 825
--- ПРОМОВА В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ	(12.	5.	1979) . 831
.................................. ПРОМОВА В. МОРОЗА В ШТСВУРҐУ............................. 836
	 ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА З ПІТСБУРЗЬКОЮ ПРЕСОЮ	І	ТЕЛЕВІЗІЄЮ 838
--------------------------------------------------------------- СЛОВО ПОДЯКИ В. МОРОЗА --------------------------------------- 838
--------------------------------------------------------------- ЗАЯВА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА	     839
В.	Мороз: ГОРТАЮ В НАМ’ЯТІ ФАКТИ........	..... 840
--- ЩОБ ЦЕЙ ПОТІК БУВ БЕЗПЕРЕРВНИЙ ........................... 842
--- СЛОВО В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ НА
ЛЕТОВИЩІ В ЛОНДОНІ (ВЕЛИКА БРИТАНІЯ) ..................... 844
В.	Тесляр: В. МОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ........ 846
У 50-ЛІТТЯ ОУН
П. Карий: ЖИТТЯ СТВЕРДЖУЄ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ ДІЙ ОУН .......... 860
В. Щербій: ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ (Закінчення, 2) ....	865
Ю. Тис-Крохмалюк: ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 877
З міжнародного фронту боротьби
XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ В ПАРАГВАЮ .............................. 892
РЕЗОЛЮЦІЇ XII КОНФЕРЕНЦІЇ ВАКЛ	....... 893
У День Матері
Іваииа Савицька: МАТЕРІ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА...................... 895
Наука
Д-р Михайло Кушнір: СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ...................... 896
*
Леонід Полтава: НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ ................... 913
В. Трембіцький: ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ БЕЗ-
ДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТА ПІВ-
НІЧНОЇ АЗІЇ (Закінчення, 3) ............................. 929
Л. Рихтицький: ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНЩИНА ............ 938
--- УКРАЇНСЬКО-ЖИДІВСЬКА СПІВПРАЦЯ ........................... 953
Посмері і і згадки
Л. Полтава: ВИДАТНИЙ ЧЛЕН ОУН СЛ. П. ПРОФ. ІВАН БОБЧУК (Замість
некрологу) — 955; ПРОЩАЛЬНЕ СЛОВО проф. В. Омельченка над
мс г: лою проф. І. Вовчука — 957; Михайло Павлюк: В ДЕСЯТУ
РІЧНИЦЮ смерти видатного педагога (сл. п. Марія Дейко) — 958;
Сл. п. ВІКТОР ЧОР і Сл. п. ЮЛІЯН РЕВАЙ — 959.
•------------------------------------------------------------------->
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА*
ЛОНДОН
Валентин Мороз в товаристві п-і мґр Слави Стецько
і д. Ярослава Деременди в Президії під час маніфестації
української молоді в Нью-Йорку, 12. 5. 1979.
ІЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛАЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛАЛЛЛЛАААЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛААЛЛЛЛАЛЛЛЛЛЛ^
Від Редакції
Не зважаючи на збільшену кількість сторінок у «Визвольному
Шляху® за липень-серпень, ми не могли — через брак місця —
надрукувати всіх матеріялів, що їх одержали від наших Шан.
Співробітників. Надрукуємо їх у чергових числах журналу, а
нашим Шановним Співробітникам щиро дякуємо за їх безко-
рисливу постійну підтримку «Визвольного Шляху®, яку вони да-
ють постачанням своїх цінних матеріялів.
ти.
ПОМЕР ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ
Ділимося з націоналістами-революціонерами, з усією Вою-
ючою Україною й українською громадськістю на чужині сум-
ною вісткою про те, що в дні 14 травня 1979 року, на сімдесят
сьомім році свого творчого життя і боротьби за Українську
Самостійну Державу, відійшов від нас у вічність
Славної пам’яті професор ІВАН ВОВЧУК
772
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Віцепрезидент Української Головної Визвольної Ради
(УГВР), довголітній член Проводу ОУН, Тереновий Провідник
ОУН, один з найближчих співробітників Голови Генерального
Секретаріату УГВР, Головного Командира Української Пов-
станської Армії (УПА) і Голови Проводу ОУН сл. п. генерала
Романа Шухевича-Чупринки, як теж Голови Проводу ОУН
сл. п. Степана Бандери і теперішнього Голови Проводу ОУН.
Від нас відійшов один з найвизначніших членів революцій-
ної ОУН та усієї революційно-визвольної боротьби України.
Покійний був сином Наддніпрянської Землі, родом з Пол-
тавщини.
Незабутній Покійний був полум’яним патріотом, людиною
глибокої думки, небуденним інтелектуалом, непересічним
знавцем революційно-визвольних процесів в Україні й в ро-
сійській імперії. Він був гордістю революційної ОУН. Його
праці для підпільної України, як теж для інтелектуальної
української еліти знаходили глибокий відгомін серед патріо-
тичних кіл України. Його головна, ширшим колам невідома,
творчість була скерована довгі роки, у плянах Проводу ОУН,
на відтинок ідейно-політичного бою проти російського імпе-
ріалізму і комунізму в Україні й в цілій імперії. Своїми есея-
ми і статтями він завдавав дошкульних ударів большевицько-
му окупантові, російським наїзникам.
Покійний — це була велика і многогранна індивідуальність.
Непересічний націоналістичний суспільно-політичний діяч,
незвичайно передбачливий ум, який інколи у своїх проекціях,
задумах і плянах випереджував своїх співпрацівників.
Покійний був високої якости пориваючим промовцем і
вдумливим аналітиком світово-політичних процесів і значен-
ня місця в них України, як революційної проблеми світу.
Це був гордий націоналіст-революціонер, який ніколи не
схилив прапора революційної ОУН.
Як жив скромно, так і відійшов з нього світу з таким же
своїм останнім бажанням поховати його скромно близько
своїх Рідних.
Він відійшов у вічність до своїх Друзів Романа Шухевича і
Степана Бандери, ідеям яких остався вірним до останнього
свого віддиху.
Це був віруючий християнин з візією рідної Української
Християнської єдиної Церкви.
Не тільки революційна ОУН, але вся воююча Україна за-
знала великої втрати.
Рідні Покійного — Вельмишановній Дружині, Синам і Вну-
кам складаємо наше найсердечніше співчуття. Хай Всемо-
гутній Господь має її в Своїй опіці!
А мрія Покійного, нашого Вірного і Незабутнього Друга,
хай сповниться, щоб Його Тлінні Останки спочили над його
улюбленим Дніпром!
______________ПОМЕР ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНИ__________________773
Хай буде вічна Слава Пам’яті великого Соборника, Націо-
наліста-Революціонера, який ніколи не знав компромісу з ро-
сійським окупантом України!
Похорони відбулися у дні 17 травня 1979 р., в год. 10-ій ран-
ком у Пітсбурґу, на українському цвинтарі Св. Тройці.
Вічна Йому Пам’ять!
Провід
Організації Українських Націоналістів (ОУН)
З глибоким смутком і невимовним болем ділимося зі співробіт-
никами, читачами і всією українською громадою болючою вісткою
про відхід у вічність на 77 році свого творчого життя
сл. п. професора ІВАНА ВОВЧУКА
Віцепрезидента Української Головної Визвольної Ради (УГВР),
довголітнього члена Проводу ОУН, Теренового Провідника ОУН,
одного із найближчих співробітників Головного Командира У ПА
і Голови Проводу ОУН, сл. п. ген. Романа Шухевича-Чупринки,
Голови Проводу ОУН сл. п. Степана Бандери й Голови Проводу
ОУН Ярослава Стецька, як також довголітнього співробітника
нашого журналу »Визвольний Шлях«.
Смерть Покійного наступила у дні 14-го травня, 1979 року, в
Пітсбурґу, СПІА. Похорон відбувся у дні 17-го травня.
Незабутий сл. п. проф. Іван Вовчук був на протязі свого трудо-
любивого життя полум’яним українським патріотом, соборником-
державником, людиною глибокої думки і таким же глибоким
знавцем революційно-визвольних процесів на Україні і в росій-
ській імперії. Як під час війни в Україні, так після війни на чу-
жині Покійний був пристрасним і безкомпромгсовим борцем за
Українську Національну Справу і невтомним працівником на по-
літичному та громадсько-культурному полі. Він був також вірую-
чим християнином з вгзією рідної і єдиної української Христової
Церкви.
Відхід від нас сл. п. проф. Івана Вовчука буде глибоко відчутий
революційною ОУН, усім українським самостійницьким політич-
ним світом і всім народом в Україні і на чужині сущим.
Рідні Покійного Професора, Вельмишановній Дружині Лідії,
Синам і Внукам, Проводові революційної ОУН і всім Українським
Установам, в яких Покійний займав визначні становища і працю-
вав, висловлюємо наші найглибші співчуття.
Хай вічною буде слава й пам’ять про великого Соборника, На-
ціоналіста-Революціонера, вдумливого Політика і глибокого
Публіциста!
Редакція «Визвольного Шляху«,
Дирекція УВС,
Дирекція УІС в Лондоні.
774
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Євген ОРЛОВСЬКИЙ
ЗА ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ БОРОТЬБИ
У визначуванні кожночасних напрямних діяльности й боротьби
революційно-визвольного руху головну ролю відіграє загальне
становище в Україні, положення в російській імперії і ситуація
на міжнародному полі*.
Сам приплив терору окупанта в Україні не впливає вирішально
на напрямок розгортання боротьби національно-визвольного руху
в даному періоді, на його якість і змістове визначення в цілісній
стратегії боротьби, а лише на квантитет цього напрямку.
Після повстань у концтаборах у періоді від 1953 до 1959 років,
що вписалися в історію Українського Націоналістичного Визволь-
ного Руху масовим виявом безприкладного героїзму, який на спіл-
ку з революційною боротьбою ОУН-УПА від 1941 до 1953 років
створив психо-моральну базу для чергового періоду, суттєвим,
переломовим, революційним елементом у загальному процесі ви-
зрівання революційного наставлення стало фронтальне проти-
ставлення самоусвідомленого українського духово-культурного,
релігійного, етично-правного, національного »я«. У послідовності
того в цьому суттєвому переломовому процесі національного само-
утвердження на відповідне місце піднялися також ряд суспільно-
політичних елементів, включно до питання про власність на землю
та цілости українського способу індивідуального, родинного і дер-
жавного життя у противагу російському.
Ця система позитивних українських ідей відродилася з небува-
лою стихійною силою зокрема у творчості молодого покоління,
струсивши рівночасно з поверхні української духовости й твор-
чости московсько-большевицькі налетілості. В їх творчості відби-
лося також і зглиблення українських вартостей навіть передхри-
стиянського періоду існування української нації, до якого вони
нав’язуються і який пов’язують з християнською добою в одну
нерозривну історично-традиційну цілість, що спричинюється до
постання радше унікальної ситуації в історії Українських Виз-
вольних Змагань у XX столітті. Бо якраз це їхнє непов’язування
української духовости й суспільно-політичних ідей з чужими
доктринами, світоглядовими, ідеологічними, суспільними чи полі-
тичними системами, як спасіння для нації, але шукання і знахо-
дження виходу з трагічного кола світової ідеологічної, культур-
ної, етичної, правної, суспільної, а навіть і релігійної кризи —
увипуклює те революційне переломання у національно-визволь-
ному процесі, якого потрібно в тій епохальній боротьбі, що відбу-
вається в цьому столітті.
*) Розділ із праці написаної 1975 року.
ЗА ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ БОРОТЬБИ
775
Збагнувши все те, що назрівало в Україні, Москва вбиває в 1959
році речника усіх цих українських притаманностей і його символа
— Степана Баядеру, що сталося якраз напередодні появи чудесної
весни шести- і семидесятників. Згодом у 1965, 1966 і в 1972-1974
роках Москва розгортає рафінований терор сублімованими мето-
дами, терор неменш варварський як сталінський, щоб здушити цей
стихійний процес власнопідметного духового й суспільного ста-
вання нації через її молодші покоління, які виросли з крови й
героїзму борців попередніх десятиліть.
Роки 1959-1974 завдали Москві найбільшого удару шляхом ви-
яву її найістотніших слабостей — ідейну капітуляцію її облудних
вартостей і цілої системи життя. Ці роки — це декада укралнськт
перемоги, подібна своєю появою епохам Тараса Шевченка, Лесі
Українки чи Івана Франка. У відкритому ідейно-світоглядовому,
науково-культурному, церковно-релігійному, суспільно-політично-
му і фізичному бою стали проти себе два національні організми,
два світи двох націй зі світовою проекцією їх уявлень життя, зу-
даряючись уже в універсальному перекрою Києва проти Москви
і Космача проти Вавилону; органічного, традиційно-національного,
власнопідметного, притаманного кожній нації уявлення життя
проти перемішання націй, анаціональної протикультури, себто —
суспільства без національної культури, проти Мегалополісу.
Це не припадок, що стихія оригінальної української творчости
загорнула під свої крила й етнічних українців, інколи навіть до-
тогочасних політичних вислужників Москви. Ідеологія Соборів,
соборів наших душ, зрушила і слабодухів та їх полонила. Тради-
ціоналізм княжої і козацької діб, розворушення духових первнів
України запанувало у творчості в Україні. Цього якісного процесу
задушити не можна, він продовжується і буде продовжуватися.
У світлі цього наші загально-національні завдання на тепе-
рішньому етапі визвольної боротьби дуже багатогранні.
Нашим найголовнішим завданням є скріплювати, розгортати й
поглиблювати цей творчий процес у дотеперішньому його змісто-
вому напрямі та цілеспрямуванні, завжди намагаючись перетво-
рювати квалітет у квантитет, тобто цими ідеями пронизувати ціле
життя, розгортати всесторонньо цю духово-культурну творчість,
зглиблювати етично-правні, суспільні і духово-релігійні інстинкти
і поширювати самостійницький фронт.
Самоусвідомлення в літературі, мистецтві, філософії, соціології,
тобто в широкій гуманістичній творчості української якості і вар-
тостей — прямо необхідне на сучасному етапі боротьби, бо це шлях
органічного пов’язування гасел нашої програми з цілями, програ-
мою і змістом боротьби сучасної доби.
В центрі всіх визвольних процесів треба чітко ставити переду-
мову можливостей здійснення їхніх специфікованих цілей: бо-
ротьбу за владу української нації на українській землі. А влада —
це власна держава! Центральним гаслом сучасного й дальших
776
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
етапів боротьби повинно бути: Вся влада українській нації! Геть
Москву з України!
З цим гаслом як синтетично схопленим зенітним пунктом виз-
вольних процесів нерозривно зв’язана українська правовість,
українська законність проти московського безправ’я. Право на
суверенність і незалежність України є Божим і природнім пра-
вом, а поневолення — беззаконням, безправністю. Все, що йде на
користь визволення нації, є законне, а все, що нація-узурпатор
чинить з поневоленою нацією — є протизаконне, безправне. Не-
має здійснених прав людини без здійснення передумовного права
нації — її незалежности. В нації-колонії ніколи не може бути
народоправного устрою. Як немає безнаціональної людини, так
теж не може бути безнаціональної держави поневоленого народу.
Лише в своїй незалежній державі народ може здійснити свій на-
родоправний устрій, але такий устрій не може бути здійсненим
поневоленим народом в імперії без її розвалу. В слід за цим прямо
нелогічно думати про якийсь спільний фронт волелюбних сил
поневоленої нації з т. зв. демократичними, протирежимними, але
не протиімперіяльними силами панівної нації, які мали б завалити
тоталітарний режим імперії, згл. метрополії.
Тому вихідним дороговказом для нашої визвольної стратегії
може бути тільки необхідність відкритої боротьби. Ніякий суттє-
вий елемент нашої визвольної стратегії не може бути прихову-
ваним, бо народ мусить бути мобілізований. Приховувати треба
конкретні організаційні пляни, заходи, формації, пов’язаності
тощо, але не головні і великі лінії визвольної стратегії.
Наша визвольна концепція передбачає скоординовані та одно-
часні повстання поневолених народів у нутрі російської імперії.
Цим етапом боротьби, яким проходить тепер Україна, починають
йти теж інші поневолені нації. А утверджування їх у правиль-
ності цього шляху — це наше взаємне і важливе завдання.
Для кожної поневоленої нації на сучасному етапі визвольної бо-
ротьби невистачальним буде саме проповідування ідей свободи
як рамки для вибору поміж різними вартостями і можливостями
реального здійснювання вибраної якости, бо народи вимагають
змісту, який вкладається у поняття свободи.
Виходячи з принципу усуверенення кожної поневоленої нації
українська стратегія визвольної боротьби є найпевнішою гаран-
тією спільного фронту, бо вона не суґерує, ані тим більш не на-
кидає якоїсь такої державної, соціальної чи політичної системи
уніформованого типу, яка виключала б плюралізм багатовидного
змісту і форм життя націй, притаманних кожній із них.
Підкреслюючи примат духового первня і неповторності духо—
вости кожної нації, нам необхідно пов’язувати органічно й одно-
часно комплекс засобів і метод боротьби зі щоденними потребами
життя, в якому існує також матеріальний бік.
ЗА ПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ БОРОТЬБИ
777
Коли боротьбу за покращання соціяльно-економічного стано-
вища населення пов’язати з боротьбою за державність, тоді ця
боротьба набирає ще триваліших основ. Передумова розв’язки
соціяльно-економічної проблематики зв’язана з національно-дер-
жавною незалежністю. А економічний визиск — це наслідок на-
ціонального поневолення. Дуже важко надавати кожному со-
ціяльно-економічному ферментові національно-державне ціле-
спрямування. Але визиск поневоленої нації, визиск її членів, окре-
мої людини, являється завжди наслідком колоніального гніту оку-
панта. Тому кожен страйк, кожна вимога підвишки заробітної
платні, подешевіння продуктів і т. п., мусять бути переключувані
з соціяльно-економічних рейок на національно-політичні мотиви.
Навіть стихійні катастрофи мусять бути інтерпретовані як на-
слідки окупації (вируб лісів спричинює зміну клімату, посухи,
завії, сарану тощо).
Колгосп — консеквенція окупації, неукраїнська система госпо-
дарювання і протнукраїнський інститут власно сти. Натомість
хліборобство, селянство — це суттєвий чинник у боротьбі не
тільки українського народу. Властиво, в історії народів і в їх
внутрішніх зрушеннях не було інших крім хліборобських рево-
люцій. Таким було англійське повстання 1831 року, французьке
1789 року, хліборобські війни в Німеччині. Селяни були носіями
китайської та кубинської »революцій«, вожді яких прикривали
себе хліборобським реформаторством. Цим користувалися на-
віть московські большевики, поширюючи кличі »мир хатам, війна
палатам», »вся земля селянам», »вся власть совєтам«.
Національно-визвольна революція може бути домінована якоюсь
одною соціяльною верствою, але квантитативно вона буде всена-
родня, така, що охоплює усі соціяльні верстви: інтелігенцію, ро-
бітництво, селянство, технократію. Наша революція не є ні селян-
ська, ані робітнича, вона всенародня, її духовий авангард, інтелі-
генція, у подавляючій більшості з селянського і робітничого похо-
дження.
Вирішальним чинником у кожній боротьбі являється мобілізація
духово-ідейних сил нації, які по своїй природі можуть бути обо-
ронними і наступальними. При оцінці ролі людини й зброї — на
першому місці ставиться людину, а у праці — національно-полі-
тичне вироблення в дусі актуальних, життєвих ідей нації, а не
імпортовані, абстрактні доктрини. В комплексі науково-культур-
ної діяльности першенство мають гуманістичні науки, себто філо-
софія, історія, весь комплекс літературно-мистецької творчости,
соціологія, націологія, наукові дисципліни про право й державу,
фолкльор.
Національно-визвольна боротьба має бути боротьбою всенацго-
нальною, в якій якість переходить у кількість без втрати на собі.
Повсякденним задумом Москви є зводити ці преважливі елементи
лише до »кучки« людей. Нашим же завданням є не датися зіпхати
778
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
до тієї »кучки«. »Кучку« мусимо виєліміновувати, але самим ко-
рінням тієї боротьби і її авангардом треба завжди бути! Суттю
нашої стратегії мусить бути мобілізація народу до такої натуги,
щоб пугар кипіння переливався, бо лише за таких умов ворог не
зможе перемогти.
Комплекс національно-визвольної боротьби охоплює собою дуже
широкий вахляр завдань і проблем, що в’яжуться зі щоденною
дією нашої Організації на 50-му році її існування, з працею і бо-
ротьбою на Рідних Землях, і з працею та боротьбою українських
національних сил на чужині. Не всі ці питання корисно обгово-
рювати публічно, але над ними необхідно застановлятися в різний
час і на різних форумах. У всьому тому першенство повинні мати
ці справи, які безпосередньо пов’язуються з визвольними проце-
сами, а щойно після них можна займатися також чисто еміґра-
ційними, тими, що можуть мати допоміжний характер. Така гене-
ральна настанова повинна прорізувати усі сектори організованого
життя, а головно закордонні кадри нашого Визвольного Руху.
Революційна ОУН в цьому комплексі питань і завдань не може
бути трактована як один із можливих компонентів визвольного
фронту, але як суверен у дії і боротьбі, як це спрецизовано в
Постановах IV і V Великих Зборів ОУН в 1969 і 1974 роках. А
коли в одному чи другому місці зарисовується конфлікт завдань
між організованими чинниками, або в уяві та думці конкретних
людей, то вирішальним у таких обставинах мусить бути те, що
сприяє визвольній боротьбі й посилює її, а не те, що може стояти
її на заваді.
Кожна ділянка організованого суспільного життя посідає до-
волі ясне визначення і оприділення і того треба стисло придержу-
ватися, щоб не поставали курйози, напр., в тому, коли одно чи
друге обезпеченеве т-зо впихається у політику, а політичному
рухові може забракнути засобів на сповнення йому питомого
обов’язку. В результаті таких нелогічностей між цілями й при-
нагідними, коньюнктурними прямуваннями, велика частина су-
спільної праці зводиться до святкових деклярацій та деклямацій,
мовляв, щось робиться, але конкретної роботи мало.
До одних із найважливіших завдань цього етапу треба зараху-
вати всі аспекти боротьби з ворожою інфільтрацією і аґентурною
роботою, зокрема коли знаємо, шо у плянах Москви і в її конкрет-
ній дії проти революційної ОУН і всього українського самостій-
ницького світу елементи дезінформації, інфільтрації й аґентурних
акцій відіграють найголовнішу ролю, зокрема в періоді »детанту«,
який дає Москві широкі перспективи і можливості безкарної ді-
яльности. У праці на цьому важливому відтинку щейно-політичне
вироблення і стійкість, добра зорганізованість і контроля, довір’я
до себе й співпраця на базі безкомпромісовости, соборносте і само-
стійносте будуть завжди створювати цю почву, з якої і на якій
виростатимуть кожночасні захисники безпеки та бійці проти-
ворожих підступних заходів.
ЗАПРАВИЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМКУ БОРОТЬБИ
779
Ідея постійних акцій в обороні національних прав України й
переслідуваних українських патріотів на Батьківщині, україн-
ських борців за незалежність і культурних діячів, даватиме зав-
жди глибоко-національне, ідейне й політичне вироблення усім
їхнім організаторам і співучасникам. Не забуваймо, що теоретичне
виховання у пов’язанні з практичною дією національно-визволь-
ного значення матиме завжди найкращий вплив на широкі круги
молоді і старших. Світогляд, воля, політичні переконання, ідей-
ність, жертовність і характер, зокрема характер борця-революціо-
нера, не завжди виростають лише із кляс середніх чи високих
шкіл, чи кабінетних дослідів, але вони творяться у самому вирі
праці й боротьби!
В генеральній стратегії масових акцій і боротьби на чужині й
з чужини можна з доцільністю висувати різні форми та методи,
а теж і різні завдання для окремих середовищ: своїх і чужих
інтелектуалістів, церковно-релігійних кругів, гуманітарних орга-
нізацій, організацій юристів, культурників, суспільників, госпо-
дарників тощо. Одначе в усьому цьому мусить домінувати прин-
цип цілеспрямованости, щоб не розгублюватися та замість вико-
ристати для національної справи форум і засоби якоїсь прихильної
гуманітарним питанням міжнародної організації, самому не пе-
рейти на її позиції, що інколи трапляється.
А вже всіма фібрами національної душі треба протиставитися
переконуванням із різних сторін у тому, щоб не втручуватися у
внутрішні »спраьи« СССР, або не виступати як український на-
ціоналіст, самостійник-державник. Дійсність показує, що замість
призвичаювання світу до нашого національного питання і »втру-
чування« у т. зв. внутрішні справи СССР, дехто з молодших і
старших ступає втертим шляхом опортунізму, не будучи навіть
свідомим цього. Хай, мовляв, гинуть наші герої з рук загарбників,
але ми не можемо »втручуватися« у внутрішні справи Росії!
Такі явища примушують нас зі здивуванням і тривогою ствер-
джувати, що трагічний, для України рецидив винниченківщини,
всесвітянства й опортунізму ще не проминув. Не проминув також
і рецидив підтасовування наших культурних діячів під спроще-
ний дисидентизм, а не національно-визвольну боротьбу за неза-
лежність. Дуже часто дійсні позиції нескорених нехтуються так
само, як скрайні соціялісти зраджували позиції Миколи Міхнов-
ського. Тут, або там пробується творити спільний фронт з кому-
ністами типу Берлінґера, вважаючи, що лише чужі рецепти допо-
можуть Україні, але рівночасно нехтується явну і приховану бо-
ротьбу українських націоналістів.
На визначення напрямку визвольної боротьби має право впли-
вати тільки національна ідея, ідея самостійної і соборної України,
і засада активної боротьби за УССД. Це закон, від якого україн-
ський патріот відступити не може, як від нього не відступали ні-
коли великі й дійсні Сини України!
780
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ
СЛОВО ВАЛЕНТИНА МОРОЗА
ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТИ
У ВІЛЬНОМУ СВІТІ
Я радий, що можу нарешті ступити на землю Вашінґтона, при-
вітати українську громаду Америки й цілого вільного світу, ска-
зати те, що я думаю, що каже моє сумління і не думати при тому,
яка буде реакція КҐБ.
Я радий привітати українську громаду Америки й цілого віль-
ного світу з перемогою. Так, я маю більше права привітати вас,
як ви мене. Мова йде не про зміну особистої долі однієї людини,
мова йде про велику принципову перемогу. Українська громада
довела своє МОЖУ. Немає нічого більш гнітючого від усвідомлен-
ня, що зусилля не приведе до нічого і немає нічого більш окрилю-
ючого, коли про результат можна не тільки довідатися, але й
потиснути йому руку, обняти його і сказати йому — вітаю. Мій
приїзд є такою перемогою. Як би не прикро було для Кремля,
але в тій страшній завісі, споруоженій між Україною і Заходом,
час поробив щілини. Сонце затулити неможливо. Почесно ввесь
час триматись навіть там, де нема вже жодних ресурсів — фі-
зичних, психологічних і духовних, — але в сто разів більш ра-
дісно відчути, ЩО' це тримання нарешті скінчилось і є можливість
приступити до праці.
Я радий, що можу нарешті працювати для української справи,
в міру своїх сил і вмілости, маючи перед собою велику мету по-
борювати ту страшну колоніяльну реальність, витворену кремлів-
ським комунізмом на Україні, що має за свою мету: ліквідацію
України, як духового організму.
Я бачив багато демонстрацій, маніфестацій в Совєтському Со-
юзі, що були на точці замерзання, і я сьогодні побачив, як вигля-
дають маніфестації й здвиги на вільній землі, повені вогню і
щирого почуття. Я знав, а тепер я відчув, наскільки незмірно
більший потенціял має свобода і наскільки жалюг о чо мізерними
ресурсами може диспонувати диктатура.
Я святкував Великдень у неволі. Тепер уже травень, але справ-
жній Великдень для мене сьогодні. Стаю сьогодні у велику укра-
їнську громаду вільного світу, нагороджений щедріше над усі
сподівання — Христос Воскрес!
(За »Свободою«, українським щоденником у США)
781
АВТОБІОГРАФІЯ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА
Народився 15-го квітня 1936
року в Холонєві, Горохівського
повіту, Волинь.
В 1953-му році скінчив школу
в Горохові і почав студіювати на
університеті у Львові (історич-
ний факультет).
В 1958-му році почав учителю-
вати на Волині, в селі Мислині і
містечку Маріянівка.
В 1963-му році перейшов ви-
кладати курс нової і новітньої
історії до Луцького педагогічного
інституту (коледжу). Через тиск
КҐБ мусів перейти до Івано-
Франківського педагогічного ін-
ституту.
1-го вересня 1965-го року був
заарештований за поширення
»Самвидаву«. Суд відбувся в січ-
ні 1966-го року і скінчився чотирирічним засудом.
У Мордовії в 1967-му році написав «Репортаж» і тоді був не-
гайно перепроваджений до Володимирської в’язниці, а звідси до
Києва, де велося слідство (з приводу «Репортажу») по квітень
1969-го року. У цьому ж році вийшов на волю, а через дев’ять
місяців знову був заарештований.
На суді в листопаді 1970-го року був звинувачений за твори
«Мойсей і Датан«, «Серед снігів», «Хроніка опору« та засуджений
на 14 років (9 років ув’язнення плюс 5 років заслання).
Мої вірші і прозові художні речі, писані на волі і в тюрмі
з 1970-го року — це «Перший день«, «Гостинець» тощо.
Відбув шість літ у Володимирській в’язниці, в тому часі, (через
Інститут Сербського) послали мене до психіятричної лікарні, але
вона потерпіла фіяско у висліді надто великих протестів на
Заході.
З 1976-го року до 26-го квітня 1979-го року перебував у таборі
особливого режиму в Мордовії, а 27-го квітня прибув до Нью-
Йорку.
Валентин МОРОЗ
782
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Валентин МОРОЗ
ТВЕРДІ МЕЛОДІЇ
Чистій пам’яті Михайла Сороки — присвячую.
Несемо, горді, твою домовину, і
в нашому кроці — залізо.
Над могилою кошового не пла-
чуть. Такі, як ти — поза межами
плачу, поза межами болю, і узви-
чаєне слово »скорбота» — не для
них. Ти не вмер. Ще за життя ти
став монументом; до нього ішли
торкнутися, аби відчути силу.
Між такими був я*.
Над Україною — чорний орел:
везуть кошового. Давно вже мало
не битися твоє серце — за зако-
ном живих — а воно все билось.
Залізне серце виковує для себе
власні закони. Мусимо жити —
ним рухав Наказ. Не могло не
битися — ти був серцем громади.
Ти був кошовим. Давно відраху-
вала зозуля твої роки, а ти все Сл п Михайло Сорока
жив, і жив — поза межами часу
— і беріг у грудях залізне серце. Не відав, кому передати.
Де віднайдуться груди, яких би воно не пропалило?
Де віднайдуться руки, годні носити кам’яну вагу?
Ти був кошовим. 1 стояв твій кіш за Дунаєм, під чужими зорями.
І там, на далекій далині, під холодними вітрами ностальгії падали
найвищі. А ти підпирав їх залізним раменом, бо ти — кошовий.
Багато впало б, якби не твоє залізне рамено. Кошовому — важче,
ніж гетьманові. Навіть у Великому Лузі, на рідній землі. Денно й
нічно — серед людей, раптом дуже сильних, і раптом дуже слабих,
* Сл. п. МИХАЙЛО СОРОКА народився 1911 року, високу освіту здобув у Празі,
по фаху — інженер. За вірність ідеям визволення України і свої націоналістичні
переконання страждав в окупантських тюрмах і концтаборах понад ЗО років. Геро-
їчний шлях його страждань такий: 7 років карався в польській тюрмі. Відтак
арештований і засуджений 1940 року московськими окупантами під закидом членства
в Крайовому Проводі революційної ОУН на 8 років ув’язнення. 1949 року вернувся
до Львова, але вкоротці був заарештований вдруге і депортований у Красноярський
край. В 1951 році вийшов на »волю«, але 1952 року його заарештовано втрете і під
закидом приналежности до «лаґерних підпільних організацій« засуджено на 25 років
ув’язнення, після чого та аж до своєї мученицької смерті перебував у лаґері 17а
в Мордовії.
У дні 15 червня 1971 року ще була вістка від Михайла Сороки, а чергового дня,
тобто 16 червня, Він уже не жив. Похоронений на лаґерному цвинтарі Мордовського
концтабору. На похороні не було нікого з його рідних, бо окупант не дозволив.
Сл. п. Михайло Михайлович Сорока — це тип героїчної української людини. Він
жив тільки для ідеї своєї нездсланої нації, вірно служив їй і загинув на службі
її благородних ідеалів. Він був одним із тих Одержимих новітньої України, яких
так лякається Москва й нищить їх. — Примітка Редакції
ТВЕРДІ МЕЛОДІ-
783
як гірська річка, що живиться від дощів і не відає середини: то
загрозливо гуркоче буйним багатоводдям, то безсило пропадає на
мілинах, серед сухої ріні.
Ти знав, як бути кошовим. Ти був для того, щоб вести. І зробили
тебе кошовим не люди, а голос Наказу. Бо люди недовго кланя-
ються кумирам, що їх понаставляли самі. І у великий мороз, і в
люте бездощів’я джерела твої дихали рівним пульсом — силою
Вождя. І сила їх родилася не з дощу. Ти не залежав від погоди, і
через те був — Вождь.
Ми, що явилися з університетських лав, багато знали про муд-
рість і за її критерієм цінували все на світі. Лиш ми не відали, що
значить — сила. Ти переплутав наші критерії. Ти чимось різнився,
хоч був не з тих, що кидаються в очі. Ти чимось різнився від за-
галу, і ми не могли розпізнати, чим, бо шкала, принесена з уні-
верситету, аж ніяк не відводила для тебе місця у першому ряді.
Ми зобачили Вождя, і не знали, що то, бо у світі, з якого ми вий-
шли, вождів не було. Там були погоничі, а ми гадали, що вожд^ і
погонич — то сіямські браття, і щиро ненавиділи їх. Ти проказав
нам слово Вождь очищеним від бруду, і воно задзвеніле нам, як
тисячу літ не вживані гуслі. Ми принесли до тебе золоті серця.
Лиш ми не відали про залізне серце, бо світ, з якого ми вийшли,
не володів залізними серцями. Там було царство омертвілих
сердець, і ми звикли вірити, що залізне серце — то іржаве серце,
і щиро їх ненавиділи. Ти показав нам залізне серце, омите від
іржі, і перший раз ми повірили, що залізо може світити ясніш од
золота. Грубошкіра долоня не була для нас раритетом, та при ній
ми все бачили грубошкіру голову, і міцно затямили, що то невід-
дільне: грубошкірі долоні — і грубошк’рі голови. О, цього не за-
бракло в нашому світі: долонь, покритих мозолями. Ціла реаль-
ність наша — то була якась дерев’яна симфонія, з мозолями на
місці дієзів і ключів. І кожен раз, як дітям чогось забаглося — їм
показували дерев’яні пальці. І кожен раз, як вони хотіли бачити
— їм затуляла світ дерев’яна долоня. Ми питали, а нам не вміли
відповісти, і ховались за натруджені руки. Мозолі замінювали все.
Мозолі замінювали все-тяжкі волячі загрубілості, натерті дере-
в’яним ярмом на дерев’яній шиї. І вже забулось у тяжкій дере-
в’яності, що то від ярма.
Волячі шиї бувають дужими. Гарними — ніколи.
А ти мав гарні руки. Ти мав гарні мозолясті руки — руки борця,
і вони подобались нам, хоч були з мозолями.
Мозолі бувають гарні, — лиш не від ярма.
І все було не так, як ми рихтували. Все у твоєму світі видава-
лось дуже твердим, — зато, що руки наші були дуже м’якими, і
не годні були тримати.
Все у твоєму світі видавалося грубим, — як людині, що виховала
смак на барокковому розмаїтті, надто грубою видається важка
монументальність надзбручанського ідола. Ми багато знали, та на
784
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
долонях наших не було твердої шкіри. Ми багато знали, і нам
уявилося, що знання наші — то твердий підмурівок. Час вивіяв
пір’я — лишилася гора відламків на дворі корчми. їх поназносили
випадкові гості. До гурми тієї кидали, хто хотів, і чого хотів; а
наша хата — корчма, у якій всі, хто хоче, плюють на підлогу, і
наша душа — як наша хата. І вже ми знали, що підмурівку нема,
і що ерудованість наша — то всього лиш величезний склад іржа-
вого брухту, який мусимо перетопити, аби вийшов твердий моно-
літ. Потрібно серця, у якому плавиться залізо — а ми його не мали.
Потрібен вогонь — а ми не могли загорітися. Ми тільки дивилися
на купу відламків, і носили ще. Але то вже — без радости.
Ми підійшли до якогось бар’єру і мусіли йти далі, а далі був —
вогонь. Мусіли увійти, як герої Едди, до середини кола, у світ
гартованих, сильних і дзвінких, де царює Одін — войовничий Бог
богів. І ми бачили ясно, що хитрування з собою не допоможе, бо
вогонь круглий, а світ сильних — там, посередині кола. До світу
сильних одна дорога: через вогонь.
Ми шукали тебе — віддавна. Навіть не вірячи, що ти можливий
— шукали.
Зрив до польоту — мусиш розігнатися на твердій дорозі.
То були наші мандри до живої води. Передчуття казало, що
прийде Хтось, і викреше силу, аби нас запалити. І що мусим збаг-
нути ще одну, найтвердішу мудрість: азбуку гарту.
А ви, холодні, з дерев’яним чолом — не радійте! Ви добре знали,
що найтяжча ноша — то бруд, і що діти надривають ноги, заким
вилізуть на чисте, коли їм залишається у спадок брудна дорога
від батьків. Ви все подарували б йому, аби він дозволив нарису-
вати на сумлінні одну-єдину пляму. Бо найдорожчий спадок, —
ви добре знали! — це ті, що відходять чистими, і лишають чисту
дорогу по собі.
А він, дужий і тяжкий, врізався у вашу свідомість метеоритом,
що прилетів невідомо звідки.
Ти відійшов.
Ти відійшов у білих одежах, як Святослав.
Велика заграва на поминальній учті горіла дужими стовпами, і
з неї вихоплювались до сонця золоті орли.
Великий вогонь на твоєму святі гоготів дужими крильми, і з
нього виривались до сонця білі коні, присвячені богам.
І ми, молоді, простягали руки, щоб загартувати їх, — а вони
стали твердими, наче з діяманту. І ми, молоді, простягли мечі, а
вони задзвонили ясно, і вже ми відали, що значить — золота зброя.
А потім ми перейшли крізь ватру, з мечами і з кіньми, і вийшли,
оновлені, на тамтому боці. І заговорила з нас душа вогню, і прока-
зали клятву, а Богом своїм нарекли вогонь — чистий вогонь на
Івана Купала, і той, весняний, у якому Гуцули наші переганяють
худобу, і переходять самі. Ми напилися із Святославових джерел,
і нам задзвеніла розкішна музика: »Іду на ви!«
ТВЕРДІ МЕЛОДІЇ
785
»Я не люблю тебе, Беркуте, за те, що маєш серце люте«.
Але орел — то просто дужий; не його вина. Дужий, — бо має
силу. І доки житимуть орли на світі, — не замовкне здоровий
голос: »Іду на ви!«,
— бо сила не любить сохнути без ужитку;
— бо щось не може бути нічим;
— бо найсолодшу на світі музику родить тверде залізо.
Відгоріли великі заграви на поминальній учті; звіявся білий
дим від твойого тіла, як Святославове кбрзно, а серце твоє не
гасло — неопалиме, невмируще — і ми відшукали його на попелі.
І б’ється воно тисячу літ, від сивого прачасу, де князем — леген-
дарний Бож, і зупинитись не владне; і мусить шукати грудей,
яких би воно не пропалило; і мусить шукати долонь, годних ви-
держати кам’яну вагу.
Мусить! — бо щезає народ, як ніхто не вміє носити залізне серце;
бо гнівається, Бог і забирає меча в безсилих, що не годні двигати
ним.
Сипали шапками чорну українську землю на твоєму гробі... і
вже час рушати. Підоймем на крісах, як благословення, твоє за-
лізне серце. Знаємо вже, що то великий тягар. Але ти навчив нас
великого маєстату; дуже тяжкого, як усі нараз камінні хрести на
світі — маєстату твердости.
Роки гарту не минулися дармо.
Маєм уже гартовані долоні.
Приймаємо з рук твоїх залізне серце.
Леонід ПОЛТАВА
ВАЛЕНТИНУ МОРОЗОВІ
Крик пурги і солов’ї Волині,
Все тепер за крилами орла.
Не лиши ж тієї України,
що Тебе в Мордовію вела!
Не забудь похиленої хати,
і могил героїв без хреста
і Карпат далеких де відплата —
як смерека в лісі виросла.
Хай приходить і добре і слава —
заплати пів світові добром.
Лиш не кинь великої Держави,
над Твоїм Мазепинським Дніпром,
над Твоїм Морбзгвським Дніпром!
786
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПРИВІТАЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ І ЛИСТИ
ТЕЛЕГРАМИ БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА
На вістку про виміну 5 політв’язнів із Совєтського Союзу на двох
московських шпигунів, засуджених в США, а серед них двох україн-
ців — Валентина Мороза й пастора Георгія Вінса, Блаженніший Патрі-
арх Йосиф вислав уже в суботу 28 квітня телеграму подяки до прези-
дента США Джіммі Картера наступного змісту:
» До відавшись про визволення Валентина Мороза, Георгія Вінса й
інших в’язнів, прийміть мою щиру подяку і всього українського на-
роду за звільнення В. Мороза, Георгія Вінса й інших.
Нехай Бог благословить Вас.
Йосиф Кардинал Сліпий, Патріярх«.
30-го квітня Патріярх вислав на руки о. митрата Степана Тихан-
ського, адміністратора по смерті Митрополита Й. Шмондюка ще ва-
кантного престолу Філадельфійської митрополії, телеграми привіту
для Валентина Мороза й Георгія Вінса такого змісту:
яВітаю на волі й благословлю Вас. Служіть далі українському на-
родові в дусі Христового Євангелія так, як Ви це дотепер засвідчили
своїм терпінням.
Йосиф Кардинал Сліпий, Патріярх«.
*
ПОДЯКА МИТРОПОЛИТА МСТИСЛАВА
Блаженніший Мстислав, Митрополит УАПЦ, довідавшись про звіль-
нення В. Мороза, зразу подався до Нью-Йорку, де особисто привітав
Мороза зі звільненням, та вислав в імені УПЦ в США телеграму по-
дяки през. Картерові такого змісту:
»Я сердечно благаю Бога, який є всесильний, щоб Він дав Вам повно-
ту сили для успішного служіння американській нації та вільним людям.
Одночасно висловлюю Вам мою особисту подяку, єпископів, духо-
венства й вірних Української Православної Церкви в діяспорі за святе
і жертовне діло звільнення із совєтсько-московської неволі Валентина
Мороза.
Нехай Христос, який воскрес для спасіння людства, тримає Вас під
тривалою опікою.
Щиро відданий Вам у Христі
Мстислав, Архиєпископ і Митрополит«.
*
У відповідь на телеграму з поздоровленням на волі від Блаженнішо-
го Патріярха Йосифа, В. Мороз привітав Патріарха телеграмою з на-
ступним змістом:
ПРИЩІ АЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ І ЛИСТИ
787
»1х Блаженство Кардинал Йосиф Сліпий
Патріарх УКЦ
Ватикан
Щасливий вітати вільну Українську Церкву на волі. Прохаю Вашого
благословення. Сподіваюся у скорому часі завітати до Вас у Рим, до
Святої Софії.
Валентин Мороз«.
*
ПРИВІТАЛЬНА ТЕЛЕГРАМА ГОЛОВИ ПРОВОДУ ОУН
Слава Україні!
Від імені Організації Українських Націоналістів і від мене особисто
найсердечніше вітаю Вас героїчного борця за незалежність і волю
України.
Бажаю Вам, дорогий Друже Валентине, у спільних рядах націона-
лістів-революціонерів, нашого незламного народу та інших поневоле-
них москалями народів відвоювати Самостійну Соборну Українську
Державу, заваливши російську імперію.
Героям слава!
Ярослав Стецько
*
ПРИВІТАЛЬНА ТЕЛЕГРАМА ЦК АБН
Центральний Комітет АБН вітає Вас великого борця за державну
незалежність поневолених москалями націй на чолі з Україною через
розвал російської імперії й знищення комуністичної системи шляхом
національно-визвольних революцій.
Бажаємо Вам пробойовикові національної ідеї проти імперії багато
років творчого життя у здоров’ї і дальших успіхів у нашій спільній
визвольній боротьбі. Хай Вам Бог помагає!
За ЦК АБН:
Ярослав Стецько — Україна	Дмитро Вальчеф — Болгарія
Баймірза Гаїт — Туркестан
*
ПРИВІТАЛЬНИЙ ЛИСТ ПРЕЗИДІЇ СУВФ
Вельмишановний і Дорогий наш Друже!
Щиро й дружньо вітаємо Вас з визволенням із найтяжчої москов-
ської неволі, з прибуттям до нас — у вільний світ.
Вітаємо Вас — націоналіста-борця-героя, що став на прю з найлю-
тішим ворогом України, який загрожує теж і всьому світові — з Моск-
вою за Українську Правду, за Самостійну Соборну Українську Дер-
жаву 1918 і 1941 рр.
Вітаємо Вас — незламного воїна, що вірний своєму народові і своїй
власній постанові «будемо битись!« — мужньо й твердо ставив чоло
найбільшій катівській московській опричнині. За нашим національним
788
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
пророком, замученим тим самим катом, Ви справедливо могли сказати
— «караюсь, мучуся, але не каюсь!«
Ви стали прапором сьогоднішньої української визвольної боротьби,
що триває як передана естафета, як продовження боротьби ОУН-
УПА-УГВР нашого покоління і батьків наших — за ту саму велику
мету українського народу.
Ваше ім’я, дорогий наш Друже, стало символом боротьби поневоле-
ної, але нескореної України — для всіх нас поза межами України.
Ви розбудили і попровадили до акції у Вашій обороні і всіх україн-
ських політичних в’язнів, всіх переслідуваних, тероризованих, запро-
торених, в обороні України — всю українську спільноту в Західньому
світі і зокрема наше молоде покоління.
Особливо Організації Українського Визвольного Фронту в усьому
світі, що поставили своїм найпершим і головним завданням всіми си-
лами допомагати Україні в боротьбі за визволення з-під московської
окупації — широко розгорнули дію в обороні — Вашій і всієї України.
Вітаючи Вас, великий наш Друже, серед нас, ми разом з Вами із ще
більшим завзяттям продовжуватимемо наш змаг за визволення Украї-
ни. Аж до кінця, аж до повної перемоги!
За Президію Світового Українського Визвольного Фронту:
Д-р Р. Малащук — голова	Інж. В. Безхлібним. — секретар
*
ПРИВІТ РАДИ І ПРЕЗИДІЇ СОЮЗУ УКРАЇНЦІВ У В. БРИТАНІЇ
8 травня, 1979.
Високоповажаний і Дорогий
Пан Валентин Мороз,
Нью-Йорк, СІЛА.
Високоповажаний і Дорогий Пане Валентине,
У дні Вашого приїзду до СІЛА після багатьох років важкого ув’яз-
нення в московських тюрмах і концтаборах, ми вислали до Вас у Нью-
Йорк коротку телеграму, в якій висловили нашу радість, зворушення
і привіт з нагоди виходу на волю.
Висилаючи сьогодні п. ради. Ярослава Деременду, заступника Голо-
ви Союзу, на першу зустріч із Вами, ми почуваємося до великого й
почесного обов’язку привітати Вас іще один раз від імені Керівних,
Судових і Контрольних чинників Союзу, а рівночасно і від усіх членів
нашої установи та від цілої української громади на терені В. Британії.
Вістка про Ваш вихід на волю зворушила дуже глибоко всіх укра-
їнців без огляду на вік, соціальне походження чи місце праці. Ваша
особа стала для нас символом Української Нескорености ще перед Ва-
шим другим ув’язненням, коли ми вперше запізналися зі змістом Ва-
ших літературних праць і коли довідалися про Ваш дотогочасний тер-
нистий шлях борця і страдника за Українську Національну Справу.
Від цього часу увага подавляючої більшости українських людей, зо-
ПРИВІТАЛЬНІ ТЕЛЕГРАМИ І ЛИСТИ
789
крема всі ті, які стоять непохитно на позиціях безкомпромісової укра-
їнської самостійницької політики і революційної боротьби, не відда-
лювалася від Вашої особи і від Вашої Родини. Нам приємно ствердити,
що як у глибоку осінь 1970 року, так зокрема в наступних роках вели-
чезна більшість українців вела майже безнастанну акцію у Вашій
обороні, в обороні Юрка Шухевича, Святослава Караванського, Оксани
Попович, Левка Лук’яненка, родини Калинців, Ірини Сеник, численних
членів ОУН і УПА і цілого ряду інших українських політичних в’язнів,
про долю і терпіння яких ми щось трошки знали. Ваше звільнення і
Ваш приїзд у вільний світ ми завдячуємо у великій мірі цим людям і
їхній праці, бо якраз ці акції, плюс інформації про Вашу поставу до
окупанта України і його режиму, впливали на зрушення широкої
публічної опінії включно до найвищих наукових і політичних кругів.
Для прикладу, досить велика група британських парляментаристів ви-
ступала декілька разів в обороні українських політичних в’язнів у
парляменті й поза парляментом, підписували петиції, висилали теле-
грами до Брежнєва, або інтервеніювали перед московським амбасадо-
ром в Лондоні. Це саме робили деякі науковці й культурні діячі. Всі
вони відчувають під цю пору глибоке вдоволення із проведеної праці
та заохоту до дальших зусиль в обороні усіх тих, які ув’язнені.
Вітаючи Вас, Друже Валентине, нашим гарячим проханням є, щоб
в міру можливостей Ви відвідали українську громаду на терені Вели-
кої Британії і нашу установу так скоро, як на це лиш дозволять Ваші
сили та обставини, по змозі ще в першій половині біжучого року. Ми
уповноважнюємо нашого представника переговорити з Вами це пи-
тання. Якщо до цього часу до Вас і нас на Заході прибудуть всі члени
Вашої Родини, на що ми надіємося, тоді ми запрошуємо цілу Вашу
Родину у відвідини до нашої громади.
Важко нам висловлювати словами нашу спільну й кожного зокрема
радість з факту Вашого побуту між нами, хоч знаємо, що він стався
проти Вашої волі. Але і ми опинилися на чужині проти нашої волі, хоч
у змінених обставинах. Хтось писав одного разу, що боротьба уярмле-
ного народу за волю і державність не обмежується лише до території
дотичного народу. За час нашого перебування на чужині ми це пізнали
зблизька. Поневолена Україна потребує речників і представників у
вільному світі і ми радіємо, що на цьому фронті матимемо честь пра-
цювати разом з Вами, а при Божій допомозі —- разом вертати на вільну
Батьківщину.
Вірючи й надіючись, що скоро побачимося, а в міжчасі засилаємо
Вам, Дорогий Друже Валентине, наші найсердечніші вітання і по-
здоровлення.
Христос Воскрес! — Воскресне Україна!
За Раду й Президію Ради СУБ-у:
Ілля Дмитрів	Іван Равлюк
в.о. голови	Ген. секретар і Директор ГУ.
790
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
І. ДМИТРІВ
ПЕРШІ ТИЖНІ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА НА ВОЛІ
Перша вістка про вихід Валентина Мороза на волю та його
приїзд разом з Георіієм Вінсом до США наспіла до нас в Лондоні
напередодні замкнення VI книжки «Визвольного Шляху«. Пере-
живаючи в цьому часі глибоку радість із цього приводу, наші ж
руки були все таки зв’язані хоч би тією віддаллю, що розпросте-
лювалася між осідком Редакції нашого журналу в Лондоні і місцем
побуту Валентина Мороза в Нью-Йорку. Тому в цьому VI числі
ми обмежилися тільки до висказання перших вражінь і подання
цих інформацій, що наспіли телефоном.
Від цього часу проминуло декілька тижнів, на протязі яких до
нас наспіли уже перші матеріяли самого Валентина, звідомлення
з його перших виступів перед українською і чужинецькою пре-
сою, його зустрічі з українською громадськістю в Нью-Йсрку та
у Філядельфії, його співучасть у Богослуженні біля Нью-Йорку,
його зустрічі з українською молоддю, представниками револю-
ційного українського націоналістичного руху, поїздку до Гарварду
тощо. А вкінці наспіло до нас також і погодження Валентина від-
відати ще у свіжому стані українські поселення у країнах Захід-
ньої Европи, зокрема у Великій Британії, Бельгії, Франції, Захід-
ній Німеччині. Будучи коротко в Західній Европі, Валентин Мороз
відвідає також їх Святість Патргярха Йосифа, Собор св. Софії,
Український Католицький Університет ім. св. Климента Папи й
українську церковно-релігійну і світську громаду в Римі. Щойно
після цього Валентин зможе сконцентруватися над заплянованою
науковою і публіцистичною працею у Гарварді, з’єднатися зі своєю
дружиною Раїсою і сином, якщо до цього часу вони приїдуть де
США, а рівночасно також відпочити, щоб набратися фізичних сил
для того безумовно важкого завдання і праці, про яке він неодно-
разово висловлювався у своїх виступах перед українцями та
чужинцями.
Підготовляючи до друку це VII і VIII число «Визвольного Шля-
ху«, ми постаралися відвести у ньому по змозі найбільше місця
матеріялам Валентина Мороза і матеріалам про перші тижні його
побуту на волі. Зокрема, особливу увагу звертаємо на надіслані
до нас тексти виступів Валентина під час зустрічей і пресових
конференцій, не зважаючи на це, що в одному, другому чи тре-
тьому місці будуть одні чи другі повторення. Особа Валентина
Мороза, шлях його життя і терпінь під московсько-большевиць-
ким караулом, процес вирощення, кристалізації і гарту його волі,
національної свідомости й боротьби, його співучасть і позиція в
Українському Визвольному Русі в 60-их і 70-их роках, ясність і
безкомпромісовість його націоналістичного світогляду і постави
до ОУН-УПА, які в 30-их, 40-их, 50-их, 60-их і 70-их роках тво-
ПЕРШІ ТИЖНІ В. МОРОЗА НА ВОЛІ
791
рили остою українського безкомпромісового самостійництва в те-
орії і на фронтах збройної боротьби з ворогами й наїзниками
України, і, вкінці, його здетермінованість діяти дальше й дальше
боротись за Волю і Державність України — це питання й завдан-
ня, які постійно треба повторювати доти, аж українська нація
вийде цілісним фронтом на шлях змагань за право господаря на
своїй землі.
Валентин Якович Мороз народився 15 квітня 1936 року в селі
Холонові, Горохівського району, Волинської області, в сім’ї селя-
нина. Будучи на п’ятому році життя, Валентин став свідком про-
голошення Відновлення Української Державности актом ЗО червня
1941 року. Ця подія, що відбулася під шелестінням синьо-жовтих
і червоно-чорних прапорів під омофором золотого Тризуба на бла-
китному тлі врізалась у його молоденьку душу так глибоко і так
яскраво, що визначила його життєвий шлях на всі роки.
Перші удари тернистого шляху впали на Валентина 1-го ве-
ресня 1965 року, коли то в Івано-Франківську його заарештувало
КҐБ. В січні 1966 року Волинський обласний суд засудив у Луцьку
Валентина на чотири роки таборів суворого режиму за »анти-
совєтську пропаґанду й аґітацію«.
Валентин Мороз провів це перше ув’язнення в Мордовських та-
борах для політичних в’язнів. У грудні того ж року Валентин
разом з М. Горгінем, М. Масютком і Л. Лук’яненком був додатково
покараний шестимісячним ув’язненням у табірній тюрмі-ізоля-
торі. Не зважаючи на важкі умови ув’язнення, Валентин продов-
жував по змозі студії німецької й англійської мов і там запо-
чаткував свою першу працю «Репортаж із заповідника ім. Берії«,
яка продісталася до нас у вільний світ значно пізніше.
З цього ув’язнення Валентин вийшов на волю у вересні 1969
року, але на Великдень у квітні 1970 року КҐБ уже пробувало
спровокувати черговий арешт в селі Космачі на Гуцульщині, до
якого люди не допустили. КҐБ доконало цей арешт 1 червня 1970
року в Івано-Франківську, де у днях 17-18 листопада його засу-
джено обласним судом на роки спецтюрми, таборів особливого
режиму й заслання, — разом на 14 років позбавлення волі. До
цього часу Валентин спромігся написати есеї «Серед снігів«, «Хро-
ніка опору« і «Мойсей і Датан«, які в цілості, або уривками про-
дісталися у світ, спричиняючись у великій мірі до тієї всестооон-
ної популярности і солідарности між українцями та чужинцями,
які лягли в основу широких, довготривалих і не раз навіть ради-
кальних акцій в обоооні Валентина й інших українських політич-
них в’язнів, зокрема Юрія Шухевича, Левка Лук’яненка, Свято-
слава Караванського й багатьох, багатьох інших.
Своє друге ув’язнення Валентин провів у Владимирській тюрмі,
де його держали разом із кримінальниками. Там його намагалися
убити і там же він провів голодівку, що тривала понад п’ять мі-
сяців. У травні 1976 року московські власті провели спробу при-
792
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
містити Валентина у сумнозвісному Інституті судової психіятрії
СССР ім. В. П. Сербського в Москві, держучи його перед тим у
підвалі разом з дійсно психічно хворою людиною. Але геройська
постава Валентина, широкі акції в Україні й на чужині, підтри-
мувані визначними політиками, науковцями, мистцями, культур-
ними діячами, різними міжнародніми політичними і гуманістични-
ми організаціями, а зокрема масовими демонстративними виступа-
ми українців, цьому перешкодили. Валентина визнали здоровим
і примістили у звичайній тюрмі Бутирки в Москві. В цьому то
часі Мороз зрікається совєтського громадянства, надіючись, що
це стане допоміжним перед дальшою загрозою фізичного знищен-
ня. У дні 1 липня 1976 року його перевезли до концтабору в Мор-
довії, де примусили працювати при станку шліфування скла у
приміщенні без вентиляції і без інших середників охорони відди-
хових органів. З цього то місця у четвер 26 квітня 1979 року тю-
ремні власті наказали Валентинові спакувати свої речі й у п’ят-
ницю рано перевезли в Москву в тюрму Лефортово, де його фор-
мально позбавили совєтського громадянства та повідомили про
»видворення« з СССР.
Змінивши сяк-так одежу і відібравши під протестом частину
манускриптів, чинники КҐБ прямо насильно винесли Валентгіна
до автомобіля і під сильною охороною КҐБ відставили на лето-
вище, де разом з іншими всадили до совєтського літака та під
ескортою 20-ох працівників КҐБ привезли до Нью-Йорку.
Перша вістка про звільнення Валентина сколихнула україн-
ською громадою. Від їх Святости Патріярха Йосифа, їх Блажен-
ства Митрополита Мстислава, від Голови Проводу революційної
ОУН Ярослава Стецька, Президента УНР в Екзилі Миколи Лі-
вицького, від проводів центральних і крайових установ та орга-
нізацій пішли листи і телеграми. Не зважаючи на незовсім задо-
вільний стан здоров’я, Голова Проводу революційної ОУН виїхав
негайно до США, щоб персонально зустріти Валентина, привітати
його від Організації та впевнитися у питаннях відповідної опіки.
Ці зустрічі й розмови відбувалися у травні і на початку червня.
На цих зустрічах були також інші визначні представники закор-
донної вітки Українського Революційно-Визвольного Руху та реч-
ники легальних націоналістичних організацій. Від української
громадськости у Великій Британії, зорганізованої в СУБ і братніх
установ до США виїхав на початку травня ради. Ярослав Дере-
менда, заступник голови СУБ і почесний голова СУМ у В. Б. При-
вітальні письма з першими пожертвами на прожиток відійшли
від СУБ, Комітету оборони українських політичних в’язнів у
СССР, ОбВУ, СУМ, УВС, ОУЖ, УІС, СУУВ (подаємо ті, про які
знаємо) тощо.
Приїзд Валентина до українців у В. Британії відбувся у днях
від 16 до 20 червня, а відтак до українців у Бельгії, Франції, За-
хідній Німеччині і в Римі, де відвідав Патріярха Йосифа.
ПЕРШІ ТИЖНІ В. МСРОЗА НА ВОЛІ
793
Крім зустрічей з українцями відбулася у британському парля-
менті зустріч Валентина з британським політичним світом, а окре-
мо також з представниками чужинецької й української преси.
Не зважаючи на заперечення та відношення захоплення і при-
знань на адресу всіх борців за Волю України, Валентин Мороз —
це направду відкрита, розцвіла й запашна українська квітка серед
буревію снігів, серед боротьби, перемог, терпінь і знущань, яка
виросла на ідеях і з крови Тих, які були за життя і осталися по
смерті символами українського націоналістичного і державницько-
го ставання. Він — націоналіст, традиціоналіст, соборник і дер-
жавний. Він — борець і революціонер в думанні і в життю. Його
освідчення про Перший Інтернаціонал в інтерпретації історичної
події воїна України, Івана Сірка, не тільки пробреніло як шабля
у битві, але стало найяскравішим визовом усій кволості й без-
батченківстві, не згадуючи вже про інші слабості, що пульвери-
зують душі, почування і поставу деякої частини розгублених лю-
дей. »Я з гордістю називаю себе націоналістом. І ви не бійтеся на-
зивати себе націоналістом. Ніколи не пристосовуйтеся — і тоді
ви виграєте. Нехай ненаціоналіст ховає від мене, що він не-націо-
наліст. Я ховатись не буду... Хто має ворогів — має багато
друзів . .. Хай Москва шукає нацистів у себе ... Так, я знаю, що
всі люди рівні... Але разом з тим я знаю, що мій народ — най-
кращий. Мій народ — окраса землі! Мій народ — стріла з Божого
лука! Тільки то говорить моє серцг ... Тільки народ, що твердо
повірив у свою місію .. . іде в майбутнє як переможець, як бу-
дівничий ... Світ, в якому не було б України, міг би неіснувати ...
Філософія »аби вижити« — то тваринна філософія. Я хочу, щоб
мої нащадки були українцями, і на інший варіянт — не згоджусь!«
Це світоглядове, ідеологічне, національно-політичне кредо люди-
ни, яка пройшла крізь жорстокі московські млини смерти.
»На вас, молодих українцях у вільному світі, — продовжує Ва-
лентин Мороз, — лежить особлива місія. Як виграємо бій і засяє
над Києвом синьо-жовтий прапор, — буде ще одна битва, битва
духовна... Це буде наша місія очистити Україну від бруду й
заносу, відродити Україну духово. Це ваша велика місія. Готуй-
тесь до неї вже зараз. Вживайтеся у це почуття відповідальности,
привчайте плечі ваші до тягару. Готуйтеся бути лицарями Свято-
слава! Наша Земля — Дике Поле, і ви збудуйте на нім Україну».
Ось це дороговказ і заклик зокрема до тих, які заради »попу-
лярности« і »добрепанства« готуються заховатись за такі облаки
того ніби патріотизму, з-поза якого ні України, ні ідеї, ні світо-
гляду, ані чину нема, але в темряві якого блукають тіні марк-
систів, скрайніх соціялістів та інших »всесвітянців«.
»Всі ми з’єднані святим Тризубом — символом дерева життя.
Це чудовий символ: дерево українського життя... Наш вічний
794
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Тризуб має в сучасності нову символіку, нову триєдиність: нація,
віра і право людини мати гідне місце в світі«. Тому — »Смерть
імперії! — Свобода Україні!"
Наведені тут цитати — це тільки частинка поглядів і переко-
нань Валентина Мороза, які оживлюватимуть серця і нагрівати-
муть душі тих, які під впливом чужини почали утрачати віру в
національну Правду.
А для повноти цього образу й для заакцентування найсуттєві-
ших питань у представленні Валентина Мороза, найсвіжішого і
найяркішого променя з Великої і Живої України, пропонуємо
наступні репортажі і матеріали з пресових конференцій.
*
»ПИТАННЯ САМОСТІЙНОСТИ УКРАЇНИ — ПИТАННЯ,
ПОЗА СУМНІВОМ«
(Скорочене інтерв’ю Валентина Мороза для української преси,
дане 30-го квітня)
Дві голодівки — в 1974 і 1977 рр.
Питання: Чи відповідає правді, що Вам упорскували хемічні
речовини, про що поширювалися чутки?
Відповідь: »Я дуже обережний в стверджуванні таких чуток,
щоб не бути деформатором, але я можу назвати факти.
В кінці голодівки в 1974 р. я був в такому стані, в якому не був
ніколи. Це не була просто фізична слабість, а це мені знайомо, —
це були такі дивні стани, незвичайні, які були без сумніву викли-
кані якимись побічними хемічними факторами.
Я голодував 5 місяців без восьми днів, годували мене насильно,
починаючи з 12-го дня і до кінця. На другій голодівці в 1977 році
мене почали годувати на 25-ий день, голодівка тривала 68 днів«.
П.: Чому ви голодували?
В.: «Там було кілька причин. Поперше, мені перестали давати
бачення з родиною, а особливо бачення з сином було мені незви-
чайно дороге. Крім тогс в мене забрали два мої зошити і взагалі
без будь-яких пояснень не хотіли віддавати. Я голодував до того
часу, аж поки мені пообіцяли бачення і віддали зошити. То була
друга голодівка.
Справа в тому, що Владимірська тюрма особливо жорстока. Там
склався особливо жорстокий режим. І це був протест в цілому
проти перебування в тій тюрмі. Я вимагав, щоб мене вивезли на
Україну, я українець, Україна є державою, яка має представ-
ІНТЕРВ’Ю В, МОРОЗА ДЛЯ УКРАЇ> Г^КОЇ ПРЕС'795
ництво в ОН, тому я вимагав, щоб вивезли мене на Україну.
У Владимірі гірші карцери, як у таборі ч. 1 в Мордовії. Най-
краще навести таку деталь: наніч у Владимірі давали т. зв. тап-
чан, — це настил із дощок, щоб спати. Люди ставили цей настил
сторчма, щоб сидіти там зверху на ньому, бо біля лямпочки трохи
тепло, спати було неможливо. І так сиділи цілу ніч. При чому
адміністрація практикує таку політику, що є й тепліші карцери,
є й такі — як захоче«.
П.: Чи через виміну американці повинні піти на у ступки Москві,
наприклад, в торгівлі?
В.: »Це дуже скомпліковане питання. З одного боку, гуманітар-
ний аспект такої проблеми: заради того, щоб врятувати людей,
можна віддати багато. Але все ж таки треба дивитись, які то мо-
жуть бути концесії, які можуть бути поступки. Тут треба в кож-
ному випадку вирішувати конкретно».
П.: До кого Ви себе оприділили б: до капіталістів, соціялістів чи
іншої групи?
В.: »Таку термінологію — капіталіст, соціяліст — я вважаю
надто наївною. Я вважаю себе, перш за все, українським націона-
лістом. Я вважаю, що кожна повноцінна людина повинна стояти
на ґрунті самостійности для свого нападу.
Крім того, якщо конкретніше визначити моє політичне кредо,
то я є традиціоналіст, консерватор. У всякому разі, коли в мене
буде авто, то я поворот наліво там зліквідую, — буде тільки на-
право».
П.: Дехто говорить, що викидання таких, як Вас, обезголовлює
рух спротиву там і таким чином це приносить таки користь
Москві?
В.: »Це питання дуже скомпліковане. Я не претендую на те, що
моя точка зору може бути єдино можлива, але моя точка зору
така:
В даних умовах в Совєтському Союзі може зробити той, хто
робить перший раз. Наприклад, коли відомий письменник, відо-
мий вчений починає бути дисидентом, Москва вже не має можли-
вости відразу його арештувати, не така ситуація в світі, — тому
встигає він щось зробити. Той же, хто вийшов з табору, його за-
арештовують дуже скоро, так що він вже має дуже малі шанси
зробити щось публічного.
Якщо б ішла мова, наприклад, про видворення доброго під-
пільника, який міг би організувати підпільну сітку чи підпільний
партизанський рух, то це, звичайно, був би виграш для Москви.
Але якщо йде мова про автора, то тут, в умовах Заходу, автор
зробить сто разів більше, як там в Совєтському Союзі».
П.: Яка користь буде з Вас тут для України?
В.: »Я вважаю, що в міру моїх сил я все ж таки зможу бути
чимось корисним для української громади, для Заходу в його бо-
ротьбі з комуністичною системою.
796
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Хочу сказати в цьому зв’язку, що Захід просто недооцінює на-
скільки важливі є ці радіопересилання, які звідси передаються,
вони виховують людей в Совєтському Союзі. Практично все насе-
лення Совєтськогс Союзу, в усякому разі України, я можу ска-
зати, слухає радіопередачі Заходу.
Мова йде не лише про політичний вишкіл. Я бачив вже й мо-
лодих людей, досить обмежених, несерйозних, але вони жили
музикою, яку слухали з західніх радіопересилань. Мистецтво-
знавчі, музикознавчі передачі користуються дуже великою по-
пулярністю®.
П.: Чи, на Вашу думку, існує будь-яка надія, що Україна стане
в майбутньому самостійною?
В.: »Для мене це питання є поза сумнівом. Проблема самостій-
ности України є питанням часу, а не питанням принципу. Укра-
їнцям доводиться трудніше, ніж іншим, бо Кремль чудово розу-
міє, що коли від імперії відпаде Вірменія або Грузія, то імперія
лишиться, коли від імперії відпаде Україна, імперії не буде
Так, що українцям доведеться трудніше, але результат кінце-
вий ясний. Треба б не знати історії, бути неосвіченою людиною,
в історичному відношенні, щоб думати, що будь-яка імперія буде
вічна®.
П.: Чи дисидентський рух в Україні й інших республіках ши-
роко розгалужений?
В.: »На це питання треба відповісти, як кажуть москалі, »в два
прийоми®. Коли йдеться про Західну Україну, Литву, Латвію,
Естонію, — там дуже густий дисидентський рух і опозиційні на-
строї там є масові. Коли ж говорити про інші території, наприк-
лад, про Східну Україну, то там дисидентський рух і дисидент-
ські настрої є не такі сильні. Але за вийнятком Києва, тому що
центр українського дисидентського руху все таки не Львів, а Київ«.
Стан здоров я
П.: Чи вістки про критичний стан Вашого здоров’я під час пере-
бування в ув’язненні відповідали правді і як Ви себе зараз по-
чуваєте?
В.: »Так, там прийшлося нелегко. Але я вважаю, що проблема
здоров’я, це проблема не фізична, а психо-фізична. Якщо людина
тверду має мету і вірить твердо, що вона сильніша, ніж хвороби,
й якщо ця людина є віруючою, то можна перебороти те все«.
П.: Скільки ваги втратили?
В.: »До першого ув’язнення я займався важкою атлетикою —
підніманням штангів — і був у півсередній вазі, в мене було 75
кілограмів. Припадково пам’ятаю — якось вдалося зважитись, —
там у мене було 65 кілограмів, під час голодівки ще менше. Ну й
можете вирішити самі, чи можу зараз займатися важкою атле-
тикою®.
ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ 797
П.: Чи члени руху в Україні плянують конкретні кроки, щоб
осягнути свою мету — самостійність України?
В.: »Про це я не можу нічого конкретного сказати, бо я не був
ні в Києві, ні у Львові, а був в карцері. Але мені відомі оці факти,
які я навів: готується вимога деколонізації України і в Мемо-
рандумі ч. 2 групи ясно сказано, що вона стремить до само-
стійности«.
П.: Ви сказали, що Захід недооцінює загрозу Москви. Що Захід
повинен робити?
В.: »3ахід повинен розуміти один принцип, що доки нема клі-
мату довір’я — до речі, цей термін сама Москва висунула, —- доти
ясно кожній дитині, що московські пропозиції мають на меті
просто здистансувати Захід, швидше розвинути свої ракетні си-
стеми, поки Захід буде їх стримувати, — до цього часу не можли-
во підписувати жодних угод. Якщо буде ясно, що Москва щиро
хоче роззброєння, тоді можна буде на цю тему говорити. Але
цього ж нема, цього ж нема навіть близько.
Справа в тому, що тут працює такий маленький механізм. Мос-
ква, підписавши договір, наприклад, про невипробовування ядер-
ної зброї, чи про непоширення, нерозгортання нових систем, Мос-
ква нічим не зв’язана, там нема жодної такої опозиції, яка могла б
це контролювати. А США в такому випадку мали б зв’язані руки,
тут будь-який крок нарушення договору відразу був би поміче-
ний і критикувався б пресою.
Так що Москва просто хоче виграти час, наприклад, відносно
невтронної бомби: Москва хоче, щоби Америка припинила ство-
рення цього виду зброї до того часу, поки Москва теж встигне
сама створити її. Москва грає на тому, що західня людина просто
не звикла до тієї всієї підлоти, до тієї всієї нещирости, яка при-
таманна диктатурі®.
П.: На першій пресконференції Ви заявили, що Ви українець і
висловили жаль, що Захід часто змішує Україну з Росією. Яке
місце України в »рамках« теперішньої імперії?
В.: »На жаль, на Заході дуже часто недооцінюють цього мо-
менту, що першим союзником Заходу в боротьбі проти кремлів-
ського режиму є національні рухи і нації, неросійські нації. Я не
хочу цією фразою образити російську націю, просто маю на увазі,
що справжньою потугою, яка розіб’є імперію, є все ж таки неро-
сійські національні рухи.
Над Заходом все ще тяжіє схема, нав’язана колись російськими
істориками. Трагедія українців полягає в тому, що Захід знає
історію України з писань Соловйова, Ключевського — з росій-
ських істориків. Навіть такий симпатик України, як француз
Рейс, який написав передмову до книжки молодих українських
авторів, говорить про північний і південний первень, — це кон-
цепція, вироблена російськими істориками, щоб зобразити Росію
і Україну одним організмом з двома центрами».
798
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Різниці національних рухів
П.: Чи могли б ще раз підтвердити, що Ваше звільнення під-
несе інших в’язнів на дусі?
В.: »Так, я можу підтвердити категорично, що звільнення нас
5-ох додасть великої сили, великої надії і новий тонус до праці
тим, що там 'Пидя гь. Можу сказати, що коли звільнили Буков-
ського і взагалі коли кого-небудь звільняли, табір просто кишів,
як вулик, було величезне збудження і після того ніхто не хотів
з адміністрацією говорити®.
П.: Чи посилює діяльність тих дисидентів, які не в ув’язненні?
В.: »Так, безперечно. Та зменшує шанси бути за ґратами®.
П.: Чи можете сказати, які існують різниці між українським,
жидівським і російським національними рухами?
В.: »Є різниця в тому, що всі вони мають різну мету. Україн-
ський рух стремить, так би мовити, всередину — до створення
самостійної держави. Жидівський правозахисний рух, жидівське
дисидентство, має мету відцентрову, поскільки направлений на
те, щоб вирвати свій народ, вирвати своїх людей з імперії, щоб
мали можливість виїхати до Ізраїлю. Російський дисидентський
рух, знову, має мету чисто загальнодемократичну, чисто право-
захисту.
Я не хочу кинути тінь на весь російський дисидентський рух,
— я поважаю російський дисидентський рух, я ще недавно спільно
з російськими дисидентами боровся проти деспотизму, — але му-
шу сказати, що в російському дисидентському русі є такі, які є
в розгубленості: з одного боку, вони хочуть демократії, а, з дру-
гого боку, знають, що з настанням тієї демократії імперія роз-
летиться.
Левко Лук’яненко навіть сказав на основі 15-літнього досвіду,
що »якгцо москаль не є шовіністом, то через три роки в таборі він
стає шовіністом«. Звичайно, то не можна приймати повною мірою,
тут є елемент гумору, — але задуматись над тим не гріх«.
П.: Скільки членів начисляють згадані три національні рухи?
В.: »Це те ж саме, що вимагали б від чорних пантер (підпільна
організація негрів у США, — Ред ) сказати, скільки в них членів®.
П.: Чи в останніх двох тижнях перед звільненням Ви відчували
зміну у відношенні до Вас, якісь полегші?
В.: »Ні. До мене відношення завжди було дуже важким®.
П.: Чи пригадуєте дослівно, якими словами Вас повідомлено
про викидання з країни?
В.: »Можу. В кабінеті начальника тюрми Лефортово в п’ятницю
рано мені було сказано: »3а враждебную деятельность вьі видво-
ряєтесь за предельї Советского Союза«. То сказав представник
прокуратури СССР Гаврилов — я спитав прізвище®.
П.: Що було далі?
ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ 799
В.: «Після цього я відразу ж, — мабуть вони чекали, що для
мене то великий ефект буде, як розірвана бомба, — але мені хо-
дило про те, про мою продукцію, про мою творчість. І я відразу
сказав, що зі мною повинно їхати те все, що я написав. Начальник
тюрми сказав, що я не получу ні одного аркуша. Після того, як я
далі почав протестувати і відразу написав заяву протесту, він
сказав, що віддасть моєму синові всі мої папери.
Мова йшла про всі папери, оскільки там і книжок, десятки кни-
жок, багато листів і сімейні реліквії — там була ікона почаївської
роботи, стара українська ікона, там були мистецькі цінності, Гра-
вюри українських художників, які присилались в листах.
Після того мені сказали йти перевдягтися. Я виїхав з Москви
з польським пашпортом... Я ще написав заяву про те, що хочу,
щоб мої родичі також виїхали — син, моя дружина і 75-річний
батько Яків, який живе в селі Холонів на Волині«.
Далі Мороз розповідає в подробицях, як його винесли з тюрми,
повезли автом на летовище, яке кишіло каґебістами й яке було
«очищене від сторонніх людей, всіли в літак. В літаку Морозові
гадалося:
»Я думав, що буду летіти над Україною, ще побачу Дніпро, але
ми їхали трохи північніше, і мені вдалося лише трохи ще поба-
чити латвійський берег. Через деякий час я побачив шведський
берег — то була земля першої вільної країни, яку я побачив ...
У літаку я запитав каґебіетів, чи ми летимо у Швайцарію, а
вони сказали: «Побачиш сам, побачиш«. Пізніше стюардеса ро-
сійською і англійською мовою сказала, що літак летить за марш-
рутом Гандер—Нью-Йорк, тоді, коли вже всі пасажири зайшли®.
Показуючи журналістам подаровані українськими дітьми й
одною дівчиною тризуб, Мороз сказав:
»3а такий тризуб, якщо б знайшли в Радянському Союзі, то
засудили б«.
На кінець:
«Я віруюча людина, християнин. Мої батьки належали до Укра-
їнської Автокефальної Церкви і я себе вважаю приналежний
до неї«.
»Я ВИРІС НА ТРАДИЦІЯХ ОУН, НА ТРАДИЦІЯХ УПА«
(В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЇ В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ)
Пресова конференція відбулась у великій залі в Домі Українського
Конгресового Комітету Америки в Нью-Йорку 7-го травня 1979 року.
Подаємо з незначними скороченнями.
*
800
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Валентин Мороз: Я радий бачити нарешті українську пресу. З
задоволенням відразу помічаю, що немає в мене сьогодні того
напруження, того почуття праці й обов’язку, який я відчував всі
ці дні, коли промовляв до англомовної, франкомовної чи еспано-
мовної преси. Сьогодні я прийшов додому. Таке відчуття, що я
прийшов на свято.
Для мене є »сюрпризом« кількість українських кореспондентів.
Мені сказали, що сьогодні я повинен прийти на пресконференцію
з українською пресою. Я ніколи не уявляв, що вас буде так ба-
гато. Я тільки можу радіти, що українська преса у вільному світі
є настільки великою. Мене тількищо повідомили, що є також
кореспонденти української медії із Канади і Англії, тобто не
тільки з Америки, є з Европи. Я щиро вдячний за увагу до мене,
то власне увага не до мене, а увага до того, що робиться на Рід-
них Землях, увага до того, що робиться в Україні. Тому я чую
велику відповідальність: повідомити тепер уже нашу, українську
пресу, дати якнайдокладніші відомості про визвольний рух на
Рідних Землях.
Я зворушений присутністю білоруської преси. Після виходу на
волю в 1969 році, я почав свій бій білоруськими справами. У
»Мойсеї і Дагані« — там це відповідь фактично білоруській
письменниці, режимному авторові Євдокії Лось. Правда, це від-
повідь і на українські справи, але білоруські справи ніколи не
були байдужими для українців.
Хочу запросити українську пресу — це вже наша родинна
справа, нашої великої української родини, — якомога більше
зробити для афішування зустрічі з українською молоддю в суботу.
Тут я маю нагоду вперше зустрітися з вільною українською
пресою — з газетами і журналами, які є, власне, газетами і жур-
налами, а не просто урядовими бюлетенями, яких є повно на
Україні, кілька тисяч, але те число ні про що не говорить. Мрію,
як і ви, про такі пресконференції на Україні, на Рідній Землі.
Дякую за увагу. Я готовий відповідати на питання.
Питання (проф. В. Маркусь): Чи є нові відомості про запові-
джене священиком Романюком створення Українського комітету
захисту релігійних прав? Коли можна очікувати творів, подібних
до тих, які Валентин Якович Мороз дав раніше у »Самвидаві«?
Відповідь: Я знаю священика Романюка, знаю про зусилля
священика Романюка в напрямі оживлення релігійного руху на
Україні. Відносно ж Комітету, я не маю конкретних даних, тому
що останні місяці я був у карцері, в БУР-і — весь час був від-
окремлений. А священик Романюк виїхав 12 січня вже на заслан-
ня. Так що я ближчих відомостей про це мати не міг.
Відносно ж моїх творчих плянів, я можу сказати, що є вже
одна річ, але вона покищо в чорновому варіанті, треба опрацю-
вати. Вона буде прочитана на суботній маніфестації, потім буде
видрукована. Хто схоче, той видрукує. Копірайту для української
В. МОРС - Ш ПРЕСК^НФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙСІ к,
801
преси немає. Я радий, що вся українська преса друкувала мене,
бо кожний автор цьому радий; якихось різниць я не роблю, за
винятком тої газетки, що видається за советські гроші. Вся інша
українська преса є для мене однакова.
Крім того, є ще одна річ, яка з’явиться внезабарі. Є також по-
вість, із тих, які я зумів сюди привезти, не зважаючи на обшуки.
Але над тією повістю треба ще довго-довго працювати, доки вона
буде така, як я хочу. Зараз можна говорити про появу двох
речей, які я сюди привіз. Також невдовзі з’явиться нарис про
переліт з тюрми Лефортово до готелю біля будинку Об’єднаних
Націй. То таких два пункти часових будуть в цьому нарисі. Він
має бути в «Нью-Йорк Таймсі«, він має бути в «Свободі®, я обіцяв
його для «Свободи®.
Я, звичайно, надалі хочу в міру своїх зусиль і вмінь спричини-
тись до консолідації української громади у вільному світі і до
зацікавлення іноземців українською справою. Є пропозиція від
американського видавництва: написати книжку, без якихось ра-
мок — не обмежують мене рамками, — це має бути українська
проблематика.
Багато моїх зошитів залишилися ще там, в Москві. Дружина,
коли я мав з нею телефонічну розмову, сказала, що вона поста-
вила таку вимогу: без моїх зошитів вона не виїде. І про це по-
дала до відома п. Шварцу, американському консулові в Києві.
Будемо сподіватись, будемо просити Бога, щоб це все було вільне
так, як і я. Певно, я це вже багато разів казав і тепер кажу, що
для людей мого типу в тому, що ми пишемо, є більше »я« нашого,
ніж у самій людині, і доля наших творів нам дорожча, ніж власна
доля.
Питання (п-і О. Кузьмович): Прохає писати «есеї чи короткі
спогади, призначені для української молоді®.
Відповідь: На це питання дуже легко відповісти, тому що я з
перших днів свого побуту тут побачив, що більшу частину своєї
уваги і своїх писань варто спрямовувати саме для української
молоді в Америці. Власне, і ця річ спрямована більше для молоді,
ніж для кого іншого. Все, писане мною, це так чи інакше — не
тези, а гасла, не логіка, а порив. То якраз теми, на які реаґує
молодь, і та мова, якою треба промовляти до молоді.
Крім того, я гадаю, що було б добре, якби українська преса мала
максимальну можливість користуватися із всіх тих нагод, де я
промовляв. Буває часом так: кореспонденти, пресконференція для
кореспондентів англомовних, — вони візьмуть шматочок, а все
інше є не використаним, а там можуть бути якісь вдалі, потрібні
місця. Все це рекордується і все це до диспозиції української
преси.
Питання (Самійленко Іван): Чи правда, що адміністрація совєт-
ських концтаборів намагається розпорошувати українських по-
літв’язнів по різних таборах і чому? Чи є співпраця між україн-
802 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ськими політв’язнями з усіх земель України і чи є міжнародна
співпраця політв’язнів? Чи існує рабська праця в таборах? Чи є
вільна переписна? Чи є доступ до літератури? Чи є зміни, в по-
рівнянні зі сталінським періодом? Є відомі політичні в’язні, а чи є
невідомі і яка — пропорційно — їх кількість?
Відповідь: Чи адміністрація пробує роз’єднати в’язнів? Так, це
постійна політика. В умовах табору, якщо це не табір особливого
режиму, там не можна заборонити нікому спілкуватись — всі
ходять на всій території табору. Що ж стосується Володимир-
ської тюрми, то там свідомо старались українців разом не з’єдну-
вати, жидів разом не з’єднувати. Це була свідома політика. Я
довго домагався, наприклад, щоб мене тримали з українцями, і
в цьому відношенні не було жодного успіху. Коли я домагався,
щоб мене посадили разом із Шухевичем, то лікар, — ну, але це
лікар-каґебіст, — сказав: «Він єврей, Шухевич? Якщо він єврей,
його з вами посадять. Якщо українець, його з вами не посадять«.
Тут все дуже красномовне.
Між представниками різних націй в таборі є добра співпраця.
Можу сказати про українців, що в українців традиційно, як і в
старих таборах, так і в теперішніх, добрі стосунки з литовцями.
Литовська група в’язнів завжди була активна і помітна в таборах,
також українська. І в тому таборі, де я був, там теж з литовцями
були дуже гарні стосунки; з литовцями ніколи не було жодних
проблем. Можна відмітити співпрацю між українськими і жидів-
ськими політв’язнями. Як приклад, можна навести мої стосунки
із Ар’єм Вудкою. Маю відомості, що якраз Ар’е Вудка був ініціа-
тором заснування Українсько-Ізраїльського Комітету в Ізраїлі.
Цей Комітет займає дуже добру позицію. Вудка володіє добре
українською мовою. Ми з ним ніколи не бачились, але листува-
лися, переговорювалися. От так вийшло, що я його аж тепер по-
бачу, після багатьох років, після доброго вже знайомства.
Відносно різниць між в’язнями з різних українських земель,
то на Україні вже давно це питання не існує. Правда, наддніпрян-
ські дисиденти більше виховані на відродженні 20-их років, за-
хідноукраїнські дисиденти — на всьому тому, що було в Захід-
ній Україні. Але зараз практично вже немає жодних різниць.
Наприклад, з Лук’яненком я мав змогу спілкуватись останній час.
Він з Чернігівщини. До речі, на його хаті, на хаті його батька, ще
після війни був старий напис з-перед Першої світової війни: «Ко-
зак Лук’яненко«. Там офіційно це було. Де не були кріпаками,
було зазначено: «Козак Лук’яненкож.
Примусова праця. Так, в табірних правилах обов’язково є пра-
ця. За відмову від праці — карцер. А якщо далі людина не працює
— посилають з табору до тюрми. Ми багато протестували з цього
приводу. Статус політв’язня передбачає, що праця мусить бути
добровільною. Ну, адміністрація на це не реагує.
Кореспонденція. Я можу навести приклад. Мені казали про ти-
В. МОРОЗ НА КРЕСКОНФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
803
сячі листів висланих мені звідси, від українців у вільному світі.
Я отримав 12 Різдвяних привітань в 1975 році з Англії і Австра-
лії, кілька листів від Горбач і один лист від пані Білинської. Це
все, що я одержав за 9 років. Так, на місці американських чин-
ників, я вважав би, що це образа, — це ж не приватний лист, це
стосунки між державами, це лист із штампом держави. Я б на їх
місці не вважав це приватною справою і активніше втручався
і реагував би.
Відносно літератури: там була можливість її передплачувати
почерез таку інституцію як «Книга — поштою®, — замовляти кни-
ги й отримувати. Ну, але це тільки книги совєтського видавництва.
Навіть з Польщі вже не можна замовляти. «Наше Слово® ми ча-
сом отримували тільки тоді, коли там не доглянули. Кирилицею
надруковано, то думали, що це з Києва. Тільки тоді ми отримували.
Питання (п-і Глібович): Прохає сказати про важливість вивчен-
ня української мови в Америці для збереження своєї ідентич-
носте. Який стан української мови у вищих школах України?
Чи діти політв’язнів відчувають перешкоди, щоб дістатись до
вищих шкіл чи на посади?
Відповідь: Перше, відносно мови. Тут є дві проблеми, які з’єд-
нати в одну не дуже легко. Мова є найбільшим скарбом. Ми всі це
знаємо і не мусимо над цим дискутувати. Українець без україн-
ської мови, звичайно, не може повністю називатися українцем.
Але ми не повинні впадати в другу крайність. Колись Ушинський
висунув таке гасло: «Немає мови — немає народу®. Це гасло
принесло не користь, а шкоду. Асимілятори мали б дуже легкий
хліб, якби з лінгвістичною асиміляцією наступала і національна
асиміляція. Шотляндці всі говорять по-англійському, але я пев-
ний, що ми скоро будем вітати їх з самостійністю. Ірляндці —
більшість говорить по-англійському, але мають ірляндську дер-
жаву, і якраз тоді здобули ірляндську державу, коли вже стали
говорити по-англійському. Берладяну, який каже, що треба багне-
тами виганяти окупантів, пише по-російському; це тому, що в
Одесі, практично, інтелігент, за винятком окремих шкіл, вихо-
ваний по-російському. Також на Україні є дуже багато людей,
які пишуть по-російському і розмовляють по-російському. До
речі і в дисидентському русі, в Києві, — не у Львові, -- дуже
часте можна було бачити таку картину, що ми розмовляєм між
собою по-українському, а до таксиста вже хтось звертається по-
російському. Це цілком природно в умовах трьохсотлітнього аси-
міляційного тиску.
Я на цю тему, мабуть, і працю буду писати, тільки не для
еміграції, бо тут це поза дискусією, а для України. Бо ця теза
Ушинського — вона є і в Дзюбиній праці, вміщена з добрими на-
мірами, але ефект вона робить не дуже добрий. Це людей зне-
силює, це людей демобілізує. Нема мови — значить нема народу.
Але це далеко-далеко не так. Ми знаємо, що Римська імперія
804
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зуміла Еспанію мовно засимілювати, алеж еспанець був і зали-
шився з таким самим характером, з тією самою спадщиною.
На Україні, звичайно, не така ситуація, як у Шотляндії. На
Україні всі розуміють — я маю на увазі Наддніпрянщину — і
знають українську мову. Практично кожний може відповісти по-
українському. Радіо половину часу говорить по-українському.
Але справа тут скомплікована. Всі знають, що за будь-яку
спробу підняти питання »Чому ж ми не говоримо по-українсько-
му?» — спочатку звільнять з праці, а потім будуть наслідки ще
більш тверді. Це посіяло страх. І тільки нове покоління в 60-их
роках зуміло проломитися з того страху і почати нову епоху.
Все ж таки мова залишається завжди гаслом, бо це найвидиміша
ознака нації і те, що найбільш відрізняє чужинця. Ну, як прик-
лад: дитячий садок в академмістечку Української Академії Наук.
Характерно, що це молоді вчені і вчені не гуманітарних, але
переважно точних наук (бо Москва так поставила питання, що
мовою цікавляться переважно філологи, а фізикові її непотріб-
но ...), там більшість фізиків і хеміків (дев’ять десятих) але
вони запротестували, що дитячий садок — російський. Довго би-
лися й домоглися, щоб цей дитячий садок став українським. Ба-
гато можна навести таких прикладів.
У Львівському університеті, коли я вчився, — хоч тоді ситуація
була ще трудніша, — не раз ми протестували, коли викладач
приходив і пигав, якою мовою викладати, — тоді була суперечка,
дискусія, ми відстоювали українську мову. Цікавий приклад: коли
після XX з’їзду в 1956-му році зачитали закритий лист про так
званий культ особи (його читали викладачам університету і сту-
дентському активові, студентам, що були комсомольськими ке-
рівниками ...) то один з професорів покористувався тією нагодою
і сказав, що1 в мовному питанні були великі зловживання за часів
культу особи, за часів сталінщини, а тепер вже все — крім посій-
ської літератури — буде читатися в університеті українською мо-
вою. Не змовляючись, всі почали аплодувати. І це була комсо-
мольська, так би мовити, еліта, якщо можна до комсомолу засто-
сувати слово »еліта«.
Щодо мов на університетах. Тут є велика різниця. Там, де я
вчився, у Львівському університеті, практично все викладається
по-українському. На Західній Україні скрізь так. На Наддніпрян-
щині — там інша ситуація. В Києві — гаразд, в Києві багато сві-
домого українства, Київ взагалі окремо стоїть. Якщо ж взяти
Донецьк чи Одесу, то там більшість читається по-російському.
Найтяжче стоять Донбас і ці українські землі, які взагалі не
включені в склад Української ССР: це Ростов, Кубань. Там люди
знають, що вони українці з походження, але ніколи не бачили ні
української школи, ані українських викладів на університеті.
Крим? — вони зробили свою гру, і хочуть, щоб не було з того
ніяких наслідків. Вони формально приєднали Крим до України
В. МОРОЗ НА ПРЕС'КОНФ, Е ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ 805
з економічних питань-проблем. Ввели в школах, як предмет,
українську мову. Були там збоку шовіністів навіть протести, що
не треба української мови. Мої студенти були практикантами
якраз у Криму і там воювали за українську мову. Вони ввели
катедру української мови на університеті в Симферополі і в радіо;
поряд з російською газетою випускають теж українську. Алеж —
згідно з споконвічною московською тактикою — це все роблять
разом з тим, щоб воно не мало ніякого ефекту, ніякого1 результату.
Діти політичних в’язнів ... Це дуже важливе. Просимо Бога,
щоб моя родина скоро приїхала сюди. Є відомості, що вже скоро
буде тут. І мій син, якого ми разом будем вітати, вже у 8 років
був дисидентом. Бо на 8 році, разом з моїм арештом, його теж
арештували, посадили в авто1 і там допитували. От вам — як
трактують дітей дисидентів! Діти дисидентів не мають жодних
шансів вступати до шкіл, є жертвами різних провокацій увесь
час, от, наприклад, як син Г. Вінса. Була така провокація і з моїм
сином. І при тому мені відразу ж з КҐБ листа писали, що він по-
гано себе поводить. Тут найкраща відповідь на це — щоб вільний
світ на кожний такий випадок реаґував.
Москва найбільше боїться гласности, це давно відомо, для мене
це вже стало законом. От, цікаво, коли були наради Гельсінські
і перед тим: Москва дуже нервується, коли якийсь договір довго
обговорюють. Москві треба, щоб підписали, є ефект, але не гово-
рити, що і як. А коли ж на багато місяців розтягають, то це стра-
шенно невигідно, бо тоді починають бачити, що король — голий.
Питання (ред. Ярослав Гайвас): Про закиди в антисемітизмі; як
у таборах і тюрмах прийняли вістку про нормалізацію відносин
США з Китаєм? Отець Романюк є православним — чи є в Україні
українське православ’я, чи воно має російський, а чи український,
характер?
Відповідь: На тему антисемітизму — я не читав, що писав Куз-
нецов, у мене дуже багато зараз роботи і плітками я займатись
не збираюся, то не чоловіча справа. Я просив би таких питань не
задавати. Хочу тільки сказати, що Кузнецов, побувши тут всього
півдня, підійшов до мене з людиною з ізраїльської амбасади і
сказав: »Що передати Беґінові?« Я сказав: «Передайте вітання«.
Мені сказали: »Ми вас раді бачити в Ізраїлі». Якщо Кузнецов це
й написав, то він за півдня зрозумів, що написав не те, що треба і
що йому прийдеться робити корективи в своїй поведінці. Відпо-
відати я не думаю ніколи на такі речі. Я уважаю, що це взагалі
ознака поганого тону звертати на це увагу. В мене постійна так-
тика: якщо хтось робить якісь речі нетактовні, неетичні, я його
не признаю, я з ним не знайомий і на тому крапка. Наприклад,
»Новоє Русскоє Слово» я не візьму в руки до тих пір, поки там не
буде написано, що це помилка і що редакція шкодує за цю по-
милку. А відповідати я не думаю. Я не знаю, що таке »Новоє
Русскоє Слово«. Я знаю «Нью-Йорк Таймс«. Маю там своє ін-
806
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
терв’ю, буду там мати свій нарис. А »НРС« для мене не є чимось
таким, на що я мав би звертати особливу увагу. Я вважаю, що в
таких випадках хтось повинен відповісти, наприклад, з боку жи-
дів, з боку москалів. Якщо в них знайдуться такі люди — честь
їм, а якщо ні, то я не буду цим цікавитись.
Біді осно Китаю. В таборах з ентузіязмом зустріли той факт і
ввесь час активно за цим слідкують, що між Заходом і Китаєм
настає все більша співпраця. Бачать в цьому великий шанс для
розвалу московської імперії. Кожна поїздка чи то Бжезінського,
чи китайських лідерів на Захід зустрічає велику дискусію, велике
пожвавлення ооговорення і велике вітання.
Священик Романюк формально є православним, тому, що немає
іншої Церкви на Україні. Формально ж Українська Католицька
Церква на Україні не існує. Ну, ми знаємо, що вона є в підпіллі,
героїчно бореться. Священик Романюк належить до тих, які вва-
жають, що краще бути в офіційній Церкві, щоб мати вплив на всіх
віруючих. За те, шо він був активним священиком, за те його і
засудили. Відносно Православної Церкви на Україні. Чому ми
можемо говорити тільки про Російську Православну Церкву? У
нас є Українська Автокефальна Православна Церква, зі своїми
давніми традиціями. Ми повинні їх толерувати так само, як тра-
диції Української Католицької Церкви. Я належу до того моло-
дого покоління віруючих, які щиро бажають, щоб була Україн-
ська Церква з двома обрядами, але Українська Церква. Релігійна
єдність для нації — це велика справа. Я не бачу різниці між
Українською Православною Автокефальною Церквою і Україн-
ською Католицькою Церквою. Мої батьки належать до Право-
славної Автокефальної Церкви, я також, але я з великою поша-
ною зустріну, коли буду в Римі, Патріярха Йосифа. І скажу йому,
то в тих проблемах, що їх він ще має з боку окремих чинників,
які не визнають його висвячення на Патріярха, що я це зустрі-
чаю з іронією. Він давно висвячений на Патріярха цією героїчною
поставою, яку він тримав багато років.
Питання (п-і Стечко): Чи проф. В. Мороз міг би вплинути через
американський уряд на стан української мови в Україні? Чи є
в Україні якісь інституції, через котрі можна б відшукати Ваших
рідних, які були арештовані в часі війни, чи пропали в тюрмах?
Відповідь: То дуже слушне питання і разом із тим дуже трудне
до відповіді. Треба добре працювати, день і ніч думати над тим,
які шляхи є ефективні для допомоги українцям в Україні. Я тут
не можу бути добрим дорадником, я тут дилетант. Я запрошений
до Гарварду як викладач, але поїду як студент, мені треба багато
вчитися. Хочу сказати дві речі. Радіо — велика річ. Радіо слу-
хають практично всі на Україні. Через радіо можна багато впли-
нути. Тому потрібно робити якнайбільше заходів, щоб українські
радіовисилання були змістовні і цікаві для людей.
Крім того, дуже важливий чинник — це офіційні інституції
В МОРОЗ ИА І РЕСКСНФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
807
американські й інших країн Заходу. Треба все робити, щоб ми
мали вплив на них, щоб ми в їхніх очах були впливовою грома-
дою. Вони можуть дуже багато зробити теж для того, щоб спи-
нити русифікацію, щоб сприяти українським факторам на Україні.
Чи є якась інституція, щоб відшукати рідних? Я конкретно не
можу відповісти на це питання. В системі совєтських органів є
така інституція, яка займається розшуками. Про це я знаю. Але
наскільки шляхи до неї легкі, я цього не можу сказати.
Питання (та сама пані): Чи українські масові демонстрації допо-
магають нашим в’язням і чи релігійні демонстрації сприяють
зміцненню релігійного життя в Україні?
Відповідь: Можу вам одне сказати, що допомога українців у
вільному світі є колосальним чинником для України. І тут справа
навіть не тільки в тому, чи українець на Україні дістане якісь
нові дані про те, чого він не знав ... Справа в тому, що це дуже
підносить загальний настрій, віру, бо в умовах 300-літньої руси-
фікації найтяжче зберегти віру, українську перспективу. І вза-
галі, в умовах цього космополітизму на Сході й на Заході, який
імперіями дуже пропагується, втриматись в цих умовах на на-
ціональній позиції дуже тяжко. І якщо українець на Україні
дізнається, що тут на Заході українське життя таке сильне —
це є дуже сильною підпорою, ніби свідомість як для лицаря, що
позаду простір не порожній, а стоїть такий самий лицар, і він
може не боятись.
Відносно ж церковних пересилань. Можу сказати, що всі, навіть
невіруючі, з великим задоволенням слухають церковні відправи,
які передаються по радіо. Це дуже важливий чинник, це треба
мати на увазі і пам’ятати. Справа в тому, що русифікаторським
фактором є не тільки чинники совєтські, а, на жаль, також цер-
ковні, і треба зробити все для того, щоб український віруючий міг
слухати українські пересилання, а не російські.
Відносно цього, »чи зашкодить« там комусь. Цю тезу нам на-
в’язало КҐБ, і ви це пропагуєте в своїх органах. Цю тезу нав’я-
зало КҐБ: там люди мають зав’язаний рот, і щоб тут люди мали
зав’язаний рот, щоб залякати, мовляв, не кажіть нічого, бо їм
пошкодить. Треба казати якнайбільше. Я казав, не боячись їх, і,
як бачите, я є тут. Московська логіка мені добре відома. Якщо
Москва помічає, що хтось боїться — буде шантажувати відразу.
Це логіка батяра.
Питання (п-і Дзвінка Швед): Прохає допомоги в п. В. Мороза у
праці, зокрема його статтей для американської преси, для побо-
рення плутанини українського імени з росіянами, совєтами тощо,
та поборення закидів у антисемітизмі в Україні.
Відповідь: Це дуже слушне питання. Я не маю можливости по-
кищо писати спеціяльні статті на цю тему, але на пресконфе-
ренції у Пресклюбі у Вашінґтоні, яка плянується на 18 травня, я
збираюсь половину свого виступу присвятити цим питанням:
808
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
проблемі звільнення Америки. Для того, щоб була звільнена
Україна — Америка повинна звільнити себе від тих стереотипів,
які їй накинули москалі. Про це я буду говорити дуже широко.
Це можна буде використати в українській пресі, бо все буде за-
рекордоване. Я буду радий, коли вся українська преса одержить
повністю і мій виступ, і відповіді на питання.
Я, користуючись нагодою, хочу звернутись до представників
преси: протестувати проти найсвіжішого факту. Передучора я мав
нагоду бачити фільм »Тіні забутих предків«. Це було чудово і
сумно, разом з тим, що я не можу там бути, послухати гуцуль-
ську музику; для мене це був дуже великий сердечний щем. І от
про цей фільм було сказано, що то російський фільм. Всі говорять
по-українському, написи на екрані українські, а фільм — росій-
ський! .. То це саме, що передати на телевізії про Вітмена і ска-
зати, що тс — мексіканський поет. Американці сказали б, що то
ідіотизм. Те саме ми їм можемо сказати. Мені здається, що ми всі
повинні протестувати проти цього факту.
Я почав своє слово тут в Америці з цього, що я не російський
дисидент. І я далі буду працювати над тим, щоб де можливо —
донести до людей саме це, що ми — українці, що те, що нам при-
писують — то все московська політика. Націоналізм, — це не на-
цизм,! Хай вони шукають для нацизму друзів серед сталінців, бо
коли Гітлер бомбив Ковентрі, то Молотов кричав »браво!« Вони
друзі нацистів, а не ми. От так я буду виступати перед аме-
риканцями.
Питання (п-і Коряцька): Прохає розповісти про голодівки й
запитує про те, чи відомо, яку позитивну працю виконав на
еміґрації Радиґін?
Відповідь: Відносно голодівки. Я знав, що були протестаційні
акції в моїй обороні, але я не міг уявити, наскільки вони широкі,
наскільки широкий їх резонанс. Я знав про Комітет захисту Мо-
роза, але не знав, що цих комітетів було багато. Взагалі, я не
уявляв собі розмаху протестаційних акцій і різноманітності форм,
які тут є. За це я щиро вдячний. Завдяки цим всій акціям Ви ба-
чите мене тут. Свою голодівку я скінчив після 5 місяців без 8 днів.
Фактично, голодівка була демонстраційною і, як я тепер бачу,
ефект від неї був значний. Я знав, що мене на Україну не виве-
зуть як я вимагав, бо Правила не передбачають політичних та-
борів на Україні, але це був формальний привід, формальна ви-
мога. Я голодував, дотримав до того часу, поки вже не було до-
цільним раціонально себе нищити. Якби я голодував далі, я тут
мабуть не був би, принаймні в такому стані. І я в критичній точці
вирішив голодівку припинити.
Я трохи знав про те, що окремі особи жидівської національ-
ности багато спричинилися до співпраці з українцями. Але кон-
кретно я знав мало. Наприклад, про Радиґіна я не знав. Було
так, що в коридорі Володимирської тюрми я зустрівся з Ромкіним.
В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФ, В ДОМІ У.ККА В НЬЮ-ЙОРКУ
809
Я його знав. З ним ще йшли люди. Я привітався з ним, подав
руку. Там на нас накричали й розвели в різні боки. Тоді, коли
вже відійшли воші, Ромкін сказав, що це Мороз, тоді я почув, що
вони вітали мене. Був там українець Тереля, який теж не знав
мене особисто.
Приїхавши сюди, я дізнався, що Радиґін написав дуже теплі,
щирі спогади. За це я вдячний йому і також всім ізраїльським
дисидентам типу Ар’є Вудки, яким належить майбутнє у форму-
ванні нашої співпраці.
Питання (п-і Слава Стецько): Нам чужинці часто кажуть, що
самостійність України є нереальна, бо молода Генерація вже є
перевихована за стільки років не лише московської окупації, але
і большевизму-комунізму. Друге: ми часто стрічаємося з аргу-
ментами москалів, що, мовляв, національності є так повимішувані,
що тяжко буде вже навіть встановити кордони; це, мовляв, фак-
тично вже одна «цілість «, а тому говорити про національні дер-
жави — це вже сьогодні запізно. Я дуже радо хотіла б почути
Вашу думку і думку наших в’язнів у цій справі.
Відповідь: Я можу твердо сказати: коли говорять, що Молода
Україна — соціялістична, не вірте цьому! Молода Україна виві-
шує українські прапори на українські свята, Молода Україна
вішає відро на пам’ятник Леніна в день ленінських свят, і Молода
Україна в день 100-річчя Леніна (невідомо тільки, хто) причепив
ленінську медалю собаці на шию і той собака бігав по Івано-
Франківську. Молода Україна розказує такі історії, що коли Хру-
щов був в Америці, то йому американський президент дав корову,
собаку й барана. Корова прибігла за пів року й сказала так: всі
доять — ніхто не дає їсти. Собака прибіг за пів року і сказав, що
там усі брешуть і всі крадуть — нема чого робити. А барана
довго чекали, чекали, не дочекались і тоді спитали, чого ж він
не вертається? А він каже: »Я там вступив у партію і став головою
колгоспу«!.. От такі речі розказує Молода Україна. Можете зро-
бити висновок, наскільки вона вірна режимові.
Україна — не є соціялістичною. В умовах пригноблення, в умо-
вах імперії повноцінна людина завжди буде настроєна національно.
Тепер відносно цього, що це вже «єдиний народ«.
Так, Москва послідовно старається у всьому світі поширити
думку, що це — єдиний народ. Це велика брехня. Коли говорити
про Грузію, то можна взяти матеріяли перепису з 70-го року: там
число грузинів за 10 років збільшилося, а не зменшилося; в Литві
процент литовців збільшився; в республіках Середньої Азії число
своєї нації скрізь збільшилося. Так що про якийсь «єдиний народе
не може бути й мови.
Користуючись тим питанням, я хочу звернути увагу на одну
річ. Зараз в Совєтському Союзі, в тім числі і в Україні, збільшу-
ються дві тенденції: з одного боку — посилюється національний
визвольний рух, з другого — у відповідь на це Москва спішить
810
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
з русифікацією. І у зв’язку з посиленням обох тенденцій — 80-ті
роки дадуть дуже цікаве явище, дадуть якийсь вибух. Який? —
покаже час.
Питання (п. Керницький): Чи п. В. Мороз мав змогу працювати
як науковець, чи мав змогу читати, зокрема західніх клясиків?
Відповідь: Про все це трудно розказати. За це доводилося з ве-
ликими терпіннями багато воювати, щоб мати можливість читати,
щоб мати можливість писати. Все це ввесь час забирали. Можу
сказати, що в 1977 році я голодував 2 місяці і 8 днів за те, щоб
мені віддали ті зошити, які забрали. Отак треба було відвойову-
вати свої зошити. Тепер вони всі там, у Москві. Це не кілька, а
122 зошити, великих і малих. Дружині сказали, що вернуть, як-
що там не буде нічого антисовєтського. Але я доможусь своїх
зошитів. Я вже один раз їх домігся: коли я виїздив з тюрми до
табору, їх теж забрали, але потім були змушені їх повернути.
Я вважаю і вірю, що спільними зусиллями ми їх повернемо.
Читати й писати там було дуже трудно. От такий найменший
приклад: камера спільна, в камері тримають навмисно з кримі-
нальними. Вони цілий день хочуть слухати радіо. Яке можливе
читання в таких умовах? З великим трудом доводилось воювати
за такі камери, де були тільки дисиденти і де взагалі не було
ніякого радіо, бо це ж неможливо — один хоче слухати, а другий
не хоче, а камера ж замкнена, там цілий день перебування. Так
то з труднощами, з труднощами, але я все таки працював, писав,
виписував. Там є готова книга про Стефаника на 240 сторінок.
Там є повість, кілька оповідань, гуморески і маса матеріялу в
чорновому варіянті. Я буду дуже радий зустрітися із сином
Стефаника.
Питання (ред. Осип Рожка): В 1950 роках використовувалося
злочинний елемент для шантажування політв’язнів у таборах.
Чи є зміни? Яке положення у концтаборах СОСР сьогодні? Також
прохаю взяти участь у вихованні української молоді, зокрема під
час таборувань СУМ, Пласту й ін.
Відповідь: Це постійна практика — використання кримінальних
для тероризації політичних. Це було зі мною, це було з іншими.
Тільки після інциденту, коли кримінальний порізав мене, тільки
після того мене посадили в одиночку. 5о була така ситуація, що
там не було практично з ким сидіти. З дисидентами — не хотіли
тримати, тримали тільки з кримінальними, при тому з кримі-
нальними, які були на 99°/о психічно хворі. Це було дуже трудно.
Якраз це вони використовують дуже широко для того, щоб ру-
ками кримінальних в’язнів нищити політичних. Це використо-
вується дуже широко.
Про трактування в’язнів-калік. Ті, що мають групу інвалід-
ности, можуть не працювати. Є третя група, друга й перша. Якщо
друга група, то вже можна не працювати. І все одно, до них при-
ступають із такими напіввимогами, щоб вони працювали, натя-
В. ІУ-ОРОЗ НА ПРЕСКОНФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
811
кають, що вони багато втратять, якщо не будуть працювати. В
кримінальних таборах — взагалі терор. Там заставляють інва-
лідів також працювати. В політичних цього ми не дуже допуска-
ли. Ну, взагалі, московська система така, що коли піддаватися,
то взагалі всі права будуть втрачені. Якщо ж протестувати добре,
ефективно, тоді можна багато завоювати. От була один час така
ситуація в цьому таборі, де я був, під час мого приїзду й раніше:
тоді було багато голодівок, протестів, і добились того, що навіть
за невихід на роботу (хоч і треба виходити) практично ніхто не
зачіпав, бо начальство було вже налякане. Кожна голодівка —
це для них великий мінус, про це на Заході знають, КҐБ незадо-
волене, і вони вже не зачіпали нас, аби тихо сиділи. Зараз там
ситуація трудна, тому що в цьому таборі зменшились протеста-
ційні акції.
Я не знаю про заслання малолітніх. Я не чув. Ну, я можу не
мати просто інформацій. Сам я про такі випадки не чув.
Я радий взяти участь, як про це вже казав, що основні свої
зусилля повинен присвятити українській молоді у вільному світі.
Я буду радий взяти участь у праці у вишкільних таборах. Перш
за все мені треба їх побачити. Я вперше в житті буду бачити
українські, справді українські, а не формально, молодіжні табори.
Питання (п-і Оксана Керч): Прохає розповісти, чи в Україні
згадують про Хвильового і його гасла?
Відповідь: Відродження 60-их років — це було якраз відкриття,
тільки не Америки, а українського відродження 20-их років. Це
було шукання джерел. І тоді ім’я Хвильового і, до речі, імена
тих, хто був перевиданий, — наприклад, Чумак, Плужник і багато
інших, — це було відкриття для нового покоління. Воно з вели-
ким ентузіязмом, з великим вогнем читало і дочитувалось. Ко-
синка ... Всі ці імена не є забуті в Україні. Ну, є різні кола мо-
лодіжні. Є такі, що дивляться тільки на телевізію. Це ясно. Але
в елітарних колах української молоді всіх знають. Особливо ве-
лике враження справив тоді вихід поезій Богдана Ігоря Анто-
нича. Якби тоді вдалося видати поезії Юрія Липи — це був би
справжній вибух. Але не всіх вдалося. Ну, особливо через його
поему »Алькатрас« це було унеможливлене. До речі, я сам бачив
твори Хвильового в Києві, й був у квартирі, коли їх читали. Про
Хвильового знають і пам’ятають. До речі, і совєтська преса не дає
забути, увесь час критикує.
Питання (п-і Стефа Букшована): Проблема термінології: »диси-
дент« і »борець«.
Відповідь: Це вже питання термінології. Тут треба рахуватися
з тим, що скрізь — і на Заході, і на Сході — слово »дисидент«
вже має певне значення. Зробити новий термін — дуже тяжко.
Поки люди зрозуміють, що це, то пройдуть роки. Це те ж саме,
що змінити порядок в крамниці: старі покупці відійдуть, а чи
812
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
прийдуть нові — ще не відомо, і коли прийдуть. Це дуже ризи-
ковно. Якщо вже утвердився такий термін «дисиденти®, під яким
розуміють тих, хто бореться проти системи в Совєтському Союзі,
тоді ми мусимо цим терміном задовольнятися. Тому я його вжи-
ваю. Але я не уважаю його аж надто відповідним.
Питання (та ж пані): Чому перестали надходити самвидавні
»Вісники« з України?
Відповідь: Відповім з задоволенням на це питання. Справа в
тому, що це якраз (я не можу назвати людину, бо ця людина ще
там) з ініціятиви нас двох — цієї людини і мене — вийшов пер-
ший номер «Українського Вісника® на початку 1970-го року. Під-
готовлений він був у кінці 1969-го року, а був датований 1-им
січня 1970-го року. Україна, Україна, яка бореться, мусіла мати
свою пресу.
Відносно ж питання, чому він перестав існувати, то перш за
все, мушу сказати: шкода дуже, що він не продовжує виходити,
як «Хроніка® в Москві, або як литовська «Хроніка®, яка продов-
жується далі. Тут, мабуть, спричинився такий факт: московську
«Хроніку® може випускати хто завгодно, після арешту редакції,
а «Український Вісник® був задуманий, як кажуть у Києві, як
товстий журнал, як журнал із матеріялами різного напрямку. І
тому після арештів трудно було в такому ж ключі продовжувати.
Але «Вісник® не припинився, бо «Меморандуми® Української
Гельсінської Групи — це ж фактично періодика: «Меморандум®
номер один, номер два ... їх вже було багато. Фактично, «Мемо-
рандуми® перейняли на себе ролю «Вісника®. Але я в розмовах
із українцями в таборах підкреслював, що це велика помилка,
що припинили випуск «Вісника®. Це було принципово важливе
питання — продовжувати. Якби я був на Україні, я б зробив
дальші заходи. Тут зіграла ролю ще така обставина, що Гельсін-
ська Група більший натиск поклала на афішуванню своєї про-
дукції у вільному світі. Це дуже правильно, але якось відсунули
на другий плян «Самвидав® на Україні.
Ближче щось про це я не можу сказати, оскільки я довго не
був на Україні. Правда, я все чув від Лук’яненка і від Тихого,
так що інформацію мав досить докладну.
Питання (та ж сама п-і Букшована): Пані Світлична недавно з
України і вона зарекомендувала себе, що вона не політичний
в’язень. Прохаю насвітлити справу. Ми розрізняємо в’язнів кри-
мінальних і політичних в СССР.
Відповідь: Я не чув цього. Я тільки можу Вам сказати, що коли
я був у міського голови, там була й Надія Світлична. І вона ска-
зала так: «Я тут припадково, але користуючись нагодою, хочу ще
раз нагадати, що на світі є Україна, що вона не Росія, що Україна
— це російська колонія®. Ця відповідь мене цілком задовольни-
ла. Можу Вас запевнити, що Надія Світлична і далі буде так
промовляти. До речі, завтра вона їде зі мною до Гарварду.
В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФ, Г ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
813
Питання (та ж п-і Букшована): Про долю дітей політв’язнів.
Відповідь: Питання дітей в’язнів це дуже скомпліковане пи-
тання. Москва на цьому грає. Наприклад, з дітьми Світличної було
так, що хотіли взагалі забрати їх до дитячого будинку. При най-
меншій нагоді офіційні органи позбавляють дітей батьківських
прав. Це практикується дуже широко. Це було і з дітьми Світ-
личної, і в інших випадках, коли навіть найближчих родичів,
користуючись різними нагодами, позбавляли батьківських прав.
Я думаю, що з нагоди Року Дитини українська громада повинна
протестувати проти таких фактів.
Питання (Владика Мстислав, Митрополит УАПЦеркви): Чи
отець Романюк є православним, чи католиком?
Відповідь: Отець Романюк сам мені казав, що вважає себе
україно-католиком, як всі галичани. Формально ж тепер зго-
дився бути священиком. Та, власне, в Галичині церкви чисто-
формально православні. Там увесь порядок, і навіть убрання
священиків — буквально залишається так, як було до цього
псевдособору 1946 року. Це тому, що за рідкісними винятками,
практично всі священики є галичанами. Можна сказати, що 90°/о
або й більше при змінених обставинах відразу перейдуть на
Українську Католицьку Церкву.
Питання (Владика Мстислав): Про Українську Автокефальну
Церкву, чи існує той рух? Чи він охопив на Заході і Галичину?
Чи найбільше є на Волині?
Відповідь: Тут мене, можливо, неправильно зрозуміли. Коли я
говорив про Українську Католицьку Церкву, то мав на увазі, що
існує сітка, мережа підпільної Церкви, із священиками, яких аре-
штовують час від часу, але вони продовжують таємні відправи.
Коли я говорив про Українську Автокефальну Церкву на Украї-
ні, я мав на увазі, що існує пам’ять про те, що свідомі українці
на Наддніпрянщині і на Волині вважають себе автокефалістами
— не належними до московського Патріярха. Але мені не відомо
про якісь організаційні форми цієї опозиції. Цього я не знаю.
Питання (Владика Мстислав): Про провокацію в «Новому Рус-
скому Слові«.
Репліка Валентина Мороза: То, звичайно, відразу повіяло та-
ким духом КҐБ ...
Питання (Владика Мстислав): Треба дати відповідь, але хто
має дати?
Відповідь: Якщо малороси читають — нехай не читають. А від-
повідати? — це те саме, що звертати увагу на нецензурну лайку
якогось п’яниці і відповідати. Відповідати мають жиди або моска-
лі. Якби це було сказано на адресу когось і якби я брався відпо-
відати, то я відповів би. Там сказано, що Мороз сказав, що він не
російський дисидент, а цього йому не варто говорити, бо йому
буде трудно. То я відповів би так, що трудно буде «Новому Сло-
814
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ву«, бо в тих умовах, коли дисидентів зустрінуто з таким енту-
зіазмом, їх голос прозвучав дуже великим дисонансом. Так то їм
буде трудніше. І я на їхньому місці не робив би цього. Я відповів
би їхніми словами, але в їх адрес. Але це повинен зробити хтось
із москалів, або з жидів. А нам просто негідно було б на це ...
Ми просто не звертаємо уваги і не бачили цього. Наша громада
більша, ніж їхня. Ми маєм читати «Нью-Йорк Таймс«, це нам
важливо. А я про «Русскоє Слово« не знаю нічого і не збираюсь
його читати.
Питання (Владика Мстислав): Чи були спроби адміністрації в
таборах настроювати групи в’язнів проти інших груп? Афера
Шумука ... — прохаю Ваш погляд на ту аферу. Було і в «Русско-
му Словє«.
Відповідь: Прошу, якщо «Новоє Русскоє Слово« збирає всі по-
миї і виливає на свої сторінки, то гірше тільки для нього. Люди
розберуться добре, де є повноцінна газета, а де є якась собі напів-
каґебістська провокація.
А щодо Шумука. .. Мені просто шкода Шумука. То хворий чо-
ловік, старий. Шкода, що він не втримався на рівні гідному політ-
в’язня, гідному українця. Ця справа пояснюється дуже просто: з
хворобою, — це психічна хвороба, звичайно, жовч і все, — в’я-
жеться постійна потреба когось гризти. Зараз він гризе Лук’я-
ненка, постійно щось там пише, що Лук’яненко не такий. Я вва-
жаю, що ми не повинні про це й говорити. В тому й суть каґебіст-
ської провокації, щоб ми всю свою увагу звернули на це сміття.
Забудьмо про нього!
Питання (Владика Мстислав): Афера Шумука. Але чому також
отець Романюк знайшовся по боці Шумука? Чи він теж психічно
заломаний?
Відповідь: Я не знаю. Я не читав, що писав о. Романюк, і не
збираюся читати. У мене є багато прочитати такого, що я не всти-
гаю. Я приїхав сюди робити справу, а не організувати каральні
експедиції проти Шумуків.
Питання (д-р М. Коваль): Молода Україна не соціалістична.
Яка є політична диференціація в Україні? Близькість до республі-
канізму, чи монархізму, збереження гетьманських традицій? На-
скільки традиціоналізм і консерватизм в Україні виражені? Під
час процесу СВУ були такі заяви, шо стосувалися гетьманської
ідеологи.
Відповідь: Я з задоволенням відповім на це питання. Монар-
хізм на Україні, на жаль, не популярний, як і в цілому світі. На
жаль, тому, що монархія — це є один із каменів, які лежать в
підвалинах традиціоналізму, в підвалинах будь-якої духовости.
Нам говорять про проірес. Але ці нації, які добились найбільшого
проґресу — Англія, Бельгія, Голландія, Швеція, Данія — всі вони
монархії. Вони не поспішають, так би мовити, розрахуватись з
В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНче. в ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
815
монархією. Знають, що це охорона, що це символ традиції. Ко-
роль в сучасному сі іті не є ніяким абсолютним монархом, але він
є символом нації. Англійці це чудово розуміють. Шкода, що на
Україні монархізм не є популярним. Я особисто за те, щоб на
Україні була монархія. Я думаю, що англійцям ми державного
розуму не можемо відмовити. Англія — це такий приклад, який
варто наслідувати. Мова йде не про абсолютизм. Ми бачили, що
диктатура і монархія — це не те саме. Диктатура зараз най-
більша там, де написано «Республіка».
Консерватизм і традиціоналізм в українських молодих колах.
Ну, що ж, читайте Калинця про його державний вітер з Галича.
Так думають багато. Є, звичайно, багато і такого анархуючого
елементу, але це, здається, зв’язано з молодими роками. Я сам
зачитувався Липинським. Знаю, що Липинський є серед тих авто-
рів, яких читають на Україні. Правда, це молодь, так би мовити,
найвищого ґатунку, молодь, яка шукає джерел. Вона читає Чи-
жевськото «Історію української філософії», читає Терлецького
«Історію Української Держави», і читає Липинського «На пере-
ломів й інші праці. Я вважаю, що з часом на Україні буде рене-
санс такого традиціоналізму. Це мусить бути, бо зараз всі шу-
кають коріння.
Скажу вам цікаве про Литву. В Литві це пішло далі. Ми може-
мо їм заздрити. В Литві зараз навіть литовські обивателі, литов-
ські чиновники йдуть до художників і замовляють старі герби
литовські. Це поворот до старого, і це не вважається вже ніяким
криміналом. Я буду дуже радий, коли це почнеться і на Україні.
Можу сказати такий факт, що коли вийшла книжка «Збройні
сили України», то ця книга була зустрінута з ентузіязмом саме
тому, що там були українські відзнаки, українські герби, прапори
окремих полків. Це все вказувало на інтерес, зокрема молоді, до
наших реґалій, до наших реліквій.
Питання (п. П. Гудзовський): Чи є там залишки традицій УНР?
Як буде виглядати сільське господарство за Української Держави?
Відповідь: Як виглядає соціальна плятформа українського ди-
сидентства? Там є великі різниці. Коли в питанні національному
там все більш-менш ясно, бо люди дорослі, дозрілі стоять на
ґрунті самостійности, то з питаннями соціальними, звичайно, пов-
ної згоди бути не може. Можу тільки сказати, що всі —- за при-
ватну власність, всі розуміють, що без приватної власности ні-
чого не може бути Про це було багато дискусій, але це було поза
сумнівом. Колгосп теж дуже непопулярний. Колгосп серед укра-
їнської молоді абсолютно непопулярний. Молодь знає, що ніде,
навіть в тих соціалізуючих режимах, колгоспу не приймають.
Як викристалізується соціяльна програма українського дисидент-
ства — сказати трудно, але ясно, що вона прямує від соціялізму
до теорій більш демократичних, теорій вільного світу.
816
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Щодо традицій УНР... Я походжу із Західньої України. Я і
мої товариші виростали безпосередньо на традиціях ОУН, на тра-
диціях УПА. Ми бачили своїми очима Український Рух. Тому
від нас було, так би мовити, вже заслонене те, що було трохи далі.
Але на Наддніпрянській Україні традиції УНР, звичайно, не за-
буваються. Це є живим спогадом, який пеоедають батьки дітям.
Це буває часом уже в фантастичному варіянті, в легендарному,
але це пам’ятають.
Питання (ред. Володимир Левенець): Чи не слід би нам розви-
нути велику акцію в обороні Юрія ІЇІухевича? Ви говорили про
політичну консолідацію і за плятформу висували справу руху за
звільнення політв’язнів. Прохаю уточнити.
Відповідь: Відносно першого питання, про Юрія Шухевича. Я
досі застановляюся і не вирішив, кого висувати на перший плян.
Справа в тому, що ми за всіх, але ми практичні люди, розуміємо,
що щоб добитись конкретного результату, треба вибрати гасло,
треба вибрати одне прізвище. Є три прізвища найбільш вигідні
з цього боку: Юрій Шухевич, Лук’яненко, Руденко. Нехай вся
громада вирішить, кого висунути на гасло. Ми повинні за всіх
домагатися. Дійсно, Юрій Шухевич ... Про нього вже багато про-
тестували, домагалися. Він тим вже виглядає дуже виграшно пе-
ред світом, що, власне, він, засуджений за свого батька. Вирішу-
вати повинні всі разом. Я тут надто мало можу додати, щоби
щось здецидувати.
Відносно ж консолідування. Я добре знаю, що часом поспішні
спроби консолідації приводили до протилежних результатів. Бу-
ло дві групи, хтось прийшов, хотів їх об’єднати і створив третю.
Ні ті, ані ті не прийняли його пропозицій. Я не хочу збільшу-
вати ще одну групу українців на еміграції.
Зусилля консолідаційні я бачу в іншому пляні. Я — автор. Я
не організатор, я не генерал, я автор — я буду писати. І щиро
бажаю, щоб ці писання причинились до консолідації української
громади. Взагалі, хочу використати нагоду зустрічі з пресою і
сказати: мене запрошують в різні українські провінціяльні осе-
редки і хочуть мати зустрічі від імені організацій. Я через пресу
хочу заявити: готуйте парки, а не залі. Я хочу говорити з людьми,
з усією українською громадою, чи то в Детройті, чи то в Торонто
чи в інших містах. Починати з громади. А потім я радий піти до
тих, хто запрошує.
Питання (мґр Борис Потапенко): Чи кампанія за звільнення
українських політичних в’язнів повинна нав’язуватися до загаль-
ного питання українського національного відродження і визво-
лення, а чи лиш до оборони людських прав?
Відповідь: Я дивлюсь на це питання так, і можу заявити від
імені Лук’яненка, від імені Шухевича, — яз ними розмовляв: не
можна протиставляти права людини і національні права. Без на-
В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ
817
ціональних прав немає жодних інших демократичних прав. Ан-
глія мала в себе чудову демократію і поряд в Ірляндії був повний
тоталітаризм. Бо для того, щоб тримати колонію, треба знищити
всі людські права. Якщо будуть права — колонія завтра ж пере-
стане бути колонією. Так, це є найсвятіше людське право — на-
ціональне право, і найсвятіше людське почуття — національне
почуття.
Я вважаю, що це теж так КҐБ — непомітно, хитро, але це КҐБ
підсуває цю думку, що — не наголошуйте на національних пра-
вах, бо вас не будуть чути, вас будуть іґнорувати і так далі. Воно
робить це не саме, але шукає людей, які б це могли сказати. Так
як і в таборах, воно шукає людей, які думають, що вони роблять
справу, а вони насправді є жалюгідними маріонетками в руках
КГБ.
Було згадано про ікону. Я вважаю, що це великий комплімент
українській громаді, а не мені. Так, в Европі газети це помітили,
що українська громада зустрічала свого дисидента краще, ніж
інші. Це заслуга громади, яка бачить у своєму дисидентові не ди-
сидента, а щось більше, яка пюнесла справу своєї самостійности,
своєї політики до рівня релігійного. Я ще раз побачив і був звору-
шений таким великим градусом горіння в українському сучасно-
му житті. Ну, а відносно ікони, то що ж це за святий, який пере-
важно дивиться в американських газетах на дівчат, бо читати ще
не вміє ...
Питання (автор питання не назвав себе): Чи правда, що тепер
КҐБ перебуває виключно в російських руках, про що говорив
жид, який недавно сюди приїхав?
Відповідь: Це зайвий доказ того, що Україна має перспективу.
Так, Москва не вірить українцеві, навіть як він каґебіст, навіть
як він на високій партійній роботі. Колись Дем’ян Б’єдний, ро-
сійський письменник, так і сказав, здається, Чарлзові Снову, що
українцям вірити не можна, хто б вони не були. Це зайвий доказ,
яку маємо перспективу. Я хочу вам привести цей доказ. Тут є
«Замість останнього слова«. Коли я сюди приїхав, я не знав, що
це. Я знав, що воно вийшло, але не знав, що це. Коли я сюди
приїхав, я побачив, що це зовсім не «Останнє слово«. Це була
заява, здається, до Прокуратури, перед судом. Я її написав і від-
дав. І от навіть у цих органах Прокуратури, КҐБ, знайшлися
люди, які випустили це на волю. Чи ж може Москва надіятись на
українців? Так, це зусиллями офіційних осіб, яких не знаю —
випущено на волю. Я аж тепер побачив — це заява до Про-
куратури.
Я не знаю про останні події, про усування українців і жидів з
КҐБ. Знаю тільки, що українське КҐБ, на жаль, не знаходиться
в українських руках. У Вірменії, в Грузії — там дуже добре в
818
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
цьому відношенні. Там було навіть таке, що каґебіст-грузин міг
зафіксувати якийсь факт антисовєтської пропаганди, але грузин-
ське національне він не видавав. Мені один із грузинських диси-
дентів, поет Кобалія, сказав: я кажу, «Як же ж ти роздавав свої
летючки людям, коли був каґебіст?« Він каже: »А ми тільки
московського каґебіста боялися, грузинський сказав би, що ти не
роби того — і відпустив би«. Він написав поему в тюрмі і дав
каґебістові і той відніс її додому. Ми можемо тому тільки заздри-
ти. Так є в Грузії і Вірменії, більше ніде. На Україні покищо
цього нема.
Питання (від «Лікарського Вісника«): Про Геноцид в науковій
українській мові, у зв’язку з ліквідацією в Україні українсько-
мовної медичної та іншої літератури.
Відповідь: В 60-ті роки, коли розпочалась нова хвиля відро-
дження, почалась боротьба за переведення наукових журналів
на українську мову. І вийшло так: старіші журнали, створені ще
в 20-их, 30-их роках, 40-их роках — видаються по-російськи, но-
віші, наприклад, »Біохімія«, які були створені в 60-ті роки, вже
зуміли це відвоювати, щоб виходили по-українському. І зараз
там така ситуація в науковому світі: добились, щоб журнал цей
виходив по-українському, то він виходить по-українському. «Бо-
танічний журнал«, журнал «Вугілля України» давніше виходив
— він так і виходить російською мовою. Була така тенденція в
кінці 60-их років: вже домоглися, щоб всі журнали дублювалися
двома мовами: ті, які виходили російською. Але потім, на початку
70-их років, під час арештів, це знову було зліквідовано. От так
іде постійна боротьба за мову. Треба, однак, сказати, що наукова
мова — це просто біль від того, коли читаєш, а там половина ру-
сизмів, там все абсолютно перемішане.
Я думаю що тут теж потрібно, як на захист українських політ-
в’язнів, спеціяльних акцій на захист мови, на те, щоб українська
мова була українською мовою, а не поступово сповзала до росій-
ської мови. Тут потрібні теж акції.
Питання (Антон Шуґевойц): Склав привіт від імени Американ-
сько-Білоруського Об’єднання для проф. Валентина Мороза і всіх
присутніх на пресконференції: «Клонім галови перад вашим цєр-
пєнням, змаганням за волю украінскаго народу». Повідомив, що
видатна праця В. Мороза «Мойсей і Датан« перекладена на біло-
руську мову проф. Адамовічем і тепер передається через радіо
«Голос Америки». Буде видана окремою книжкою. У кінці запро-
сив до білоруської громади та попрохав допомогти білоруському
народові у боротьбі за волю.
Відповідь: Я радий вітати білоруського гостя, і на знак пошани
— встану.
Я не знав, але в неволі багато цікавився, чи дійшла моя праця
«Мойсей і Датан« там, до білорусів. Бо, власне, вона адресована
білорусам так же, як і українцям. Я дуже радий сьогодні дізна-
В. МОРОЗ НА ПРЕСКОНФ. В ДОМІ УККА В НЬЮ-ЙОРКУ 819
тися, що вона перекладена білоруською мовою і виконує свою
працю, свою справу також і для білорусів. Тут було сказано »для
білоруського народу» — потім шановний гість виправився. Це не
була помилка. Так, так, я своєю скромною працею хотів прислу-
житися не тільки українському народові, а й білоруському і всім
поневоленим народам в російській імперії. Я буду дуже радий
привітати білоруську громаду в Америці. Зараз покищо час дуже
обмежений, але в майбутньому я й сам буду шукати зустрічі із
білоруською громадою. Прошу передати їй щире вітання.
Питання (мґр В. Рошко): В «Енциклопедії Українознавства» є
гасло про переємність УНР—УССР. Яке Ваше становище до цього?
Вгдпо зідь: 3 огляду на вагу цього питання я теж хочу встати.
На Україні немає урядових влад. На Україні є адміністрація. В
Польщі є урядова влада. Тому поляки висунули цікавий льозунг,
це фолкльор, народний льозунг, але дуже цікавий: »Нєх бендзє
Польска червона, альбо бяла — аби істняла«. (»Хай буде Польща
червона, чи біла, аби існувала»). Ми цього сказати не можем, бо
там є звичайні сержанти, звичайні капралі. І я хочу закликати
всю пресу: робити все можливе для того, щоб добитися в Органі-
зації Об’єднаних Націй нашого представництва. Ми можемо цим
аргументувати, що так звана делегація Української СС Республі-
ки не є делегацією урядовою, адміністрація не має права мати
представництво. Це просто адміністрація, місцеві влади. Ми мо-
жемо протестувати й аргументувати, що коли палестинці, які є
організацією без території, мають право представництва, то ми —
50-мільйонний народ — тим більше маємо право. Я вважаю, що
от якраз на таких акціях можна сконсолідувати українську гро-
маду.
ІНТЕРВ’Ю ВАЛЕНТИНА МОРОЗА В ГАРВАРДІ
(Скорочено)
Валентин Мороз: Пані й Панове! Я наперед хочу вислсвити по-
дяку за запрошення до Гарварду, опінія якого не потребує жодної
реклямації. Я радий працювати в Гарварді, інтелектуальному
центрі Америки. Я впевнений, що позиція Гарвардського універ-
ситету, який запрссив мене, спричинилася у великій мірі до мого
звільнення. Я не маю жодних ілюзій відносно своїх знань про ту
нову ситуацію, в якій я знаходжуся. Мене запросили викладачем,
але я відчуваю себе студентом. Америка є для мене »терра інкоґ-
ніта« (незнана земля) і я повинен вчитися разом з вами. Я хочу
сказати, що1 тут на землі Гарварду я вперше за ці десять днів
відколи в Америці відчув себе спокійніше. Після біганини в Нью-
820
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Йорку я прийшов у знайому університетську атмосферу — атмо-
сферу, в якій я був останньо в шістдесятп’ятому році. Я тут
вперше, але в мене таке враження, що я повернувся додому. Коли
я був в авлі, то це мені відразу нагадало авлю нашого Львівського
університету. Я радію, але разом з тим і заздрю, що ви в Америці
маєте такі можливості, які нам на Україні в університетах ще
треба завоювати. І своє перебування тут я розглядаю в такому
пляні, що я повинен зробити все можливе для того, щоб україн-
ська наука мала такі ж можливості для розвитку, як тут в Аме-
риці. Дякую за увагу, я готовий відповідати на питання.
Предсідник (по-англійськи): Головні, важливіші питання можна
ставити панові Морозові, але декотрі з них можуть бути звернені
до пана Пріцака, або до мене.
Питання: Пане Мороз, чи Ви бачите якусь вагомість у тому, що
Вас замінили за совєтських шпигунів?
В. Мороз: Мені трудно відповідати на такого роду питання. Я є
повний дилетант в тому, що стосується конкретної політики. Я
можу сказати одне, що звільнення совєтських, і зокрема україн-
ських дисидентів, є дуже корисною справою.
Питання: Один з Ваших колеґ, Ґінсбурґ, мав сказати, що він не
чується вільним, тільки випущеним. Що на Вашу думку треба,
щоб бути справді вільним?
В. Мороз: Я вважаю, що має право на існування і точка зору
Мороза і точка зору Ґінсбурґа. Я заявив свою позицію так, як я
виїхав на Захід для того, щоб бути ближче до України. За пер-
ший же твір написаний на Україні мене засудили б. Тут я зможу
зробити більше для України.
Питання: Як багато поширене знущання над в’язнями в Совєт-
ському Союзі і яке це знущання?
В. Мороз: Фактично, все перебування в совєтській в’язниці є
знущанням над людиною. Але це не обов’язково знущання в голі-
вудському пляні. Не обов’язково1 людей бити чи мучити. Можна
зробити такі умови, що саме існування буде справжньою катор-
гою.От, наприклад, в таємній інструкції для наглядачів написано,
що вони повинні вести себе так, щоб в’язень ввесь час був у при-
гніченому стані. Я наведу один приклад. За останні вісім місяців
я чотири рази відсидів у карцері по п’ятнадцять діб. В карцері
практично неможливо заснути через холод. Ну, так діб за десять
в людини починаються галюцинації. Можете уявити, як це все
переносять. І не потрібно ніяких середньовічних катувань. Москва
дуже винахідлива у таких психологічних катуваннях.
Питання (член Амнесті Інтернєйшіонал): Хоче знати, чи в’язні
у таборах і в’язницях знають про те, що для них працюють?
В. Мороз: Я, користуючись нагодою, хочу висловити велику
вдячність представникові »Амнесті Інтернєйшіонал«. Так, ми зна-
ємо про велику роботу, яку провела ця організація в обороні в’яз-
ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА В ГАРВАРДІ 821
нів. В таборах навіть були відозви »Амнесті Інтернейшіонал«
переписані мініятюрним шрифтом. Ми, можливо, не в повній мірі,
не в повному обсязі про це знаєм, але опінія про »Амнесті Інтер-
нейшіонал« і на волі в Совєтському Союзі і в таборах дуже ви-
сока.
Питання: ... про обов’язки Мороза у Гарварді.
Предсідник: Я думаю, що на це можу відповісти в позитивний
спосіб: титул Мороза це запрошений викладач.
Питання: Чи В. Мороз буде викладати?
Предсідник: Не з самого початку, бо питання мови є дуже важ-
ливим у таких рішеннях, але ми сподіваємося, що дамо йому мож-
ливість писати під час його добуту в Гарварді 79-80 року і шо він
буде готовий брати участь у працях Українського Інституту, де
сходяться тижнево і де під час викладів, вживається англійська
мова, але також російська, українська і польська.
Питання: Як виглядає стан з матеріалами, що їх Ви мусіли по-
кинути в Союзі, і як вони Вам потрібні для дальшої праці?
В. Мороз: Я вже майже зрозумів це питання по-англійськи.
Перший раз. В Москві в тюрмі КҐБ залишились 122 зошити, ве-
ликих і малих. Там є готова книга про письменника Стефаника
на 240 стор.; там є повість, кілька оповідань, гуморески і там є
маса матеріалу в чорновому варіанті, записок. Крім того там ли-
шились книги, які мені були особливо цінні, біля сотні книг. Там
лишились також листи. Я сказав в тюрмі, що без цих матеріялів
я не виїду добровільно. Так, що мене винесли до машини. Я за-
являв протести. Під час телефонної розмови з моєю дружиною
я дізнався таке: вона сказала, що1 заявила совєтським органам,
що без моїх зошитів вона не виїде з Совєтського Союзу. їй ска-
зали, що їй віддадуть зошити, якщо там немає нічого антизакон-
ного. Хочу сказати, що для мене доля цих речей є дуже дорога.
Не буде перебільшенням сказати, що в тому всьому, що я пишу,
є більше мого я, ніж у мені самому.
Питання: Навіть тоді, коли ці матеріали є там, чи Ви маєте в
пам’яті ці речі живі, щоб тепер, поки Ви в Гарварді, могли писати
про це?
В. Мороз: Так, я багато маю в пам’яті; тільки вся проблема в
тому, що я зараз не маю часу, щоб це записувати. Мені навіть
прийшов до голови такий жарт: різниця між Росією і Америкою
в тому, що там було багато часу, але не давали «Нью-Йорк Тайм-
су« (об’ємистий щоденник). Тут є «Нью-Йорк Таймс«, але нема
часу читати.
Питання: Як сильним є бажання волі в Совєтському Союзі між
людьми і між народами?
В. Мороз: Люди в Совєтському Союзі всі практично знаходять-
ся в опозиції. Був такий випадок, що коли опублікували опози-
ційну поему Твардовського, ще за Хрущова, то навіть партійний
секретар, один з партійних керівників, радів, що ця поема опублі-
822
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
кована. І це казав мені, бо знав як доброго знайомого. Я ще мож^
вказати на такий факт: Іващенко, якого судили в 66-му році разом
зі мною, був членом партії. Особливо молодше покоління прак-
тично вже не сприймає старої доктрини й старого порядку. Всі
ці бажання ще хаотичні, неукладені в програму, але це явна
опозиція.
Питання: Вас часто представляли як українського націоналіста.
Як Ви це розумієте і як різниться ситуація в Україні і в інших
республіках?
В. Мороз: Я знаю, що московському імперіялізмові вдалось на-
в’язати Заходові свій стереотип націоналіста. Коли гітлерівські
бомби падали на Ковентрі, то Молотов кричав — «браво!« В цей
час українські націоналісти сиділи в німецькій тюрмі. Потім
Москва почала говорити, що українські націоналісти співробітни-
чали з німцями. Це велика брехня! Два брати Степана Бандепи,
Василь і Олександер, загинули в Освєнцгмі. Напіоналізм — це не
нацизм. Наїроналгзм — це патріотизм. І хай Москва шукає на-
цистів у себе серед своїх партійців.
Питання: Піц якими обставинами Ви були б готові вернутися
до Совєтського Союзу?
В. Мороз: Вернутися до Совєтського Союзу я не маю жодних
ілюзій. Я знаю, що зможу вернутися тільки разом з тими, хто
буде в одностроях, хто буде визволяти Київ. Я знаю, що скільки б
не велась політика, скільки б не велись комбінації, але тпеба вчи-
тись у Леніна, — і не боятися вчитися у Леніна і у большевиків,
— який казав, що влада ніколи не впаде поки її не скинуть. Це
зроблять люди в одностроях, тому я за тих, хто в одностроях. І
майбутнє України я бачу у тій українській молоді в Америці, яка
зорганізована в організаціях. Це Пласт, Спілка Молоді України
(СУМ).
Питання: Що Ви думаєте про САЛТ-договір?
В. Мороз: В тому то й річ що я багато про нього думаю, але мало
можу сказати. Я хочу сказати тільки одне. Я трохи знаю психо-
логію москаля і я знаю, що Москві довіряти не можна. Москов-
ському міністрові можна вірити менше ніж мафії з Бронксу. Я не
розумію які є можливості перевірити, чи Москва виконує ці дого-
вори. Якщо американський уряд має такі можливості перевіряти
ці договори і їх виконання, то нехай підписує САЛТ. Якщо ж та-
кої можливості нема, то підписувати САЛТ є великою наївністю.
Знаю, що Москва добі о спекулювала на наївності Заходу.
Питання: Чи Ви могли б нам коротко описати, які є взаємовідно-
сини різних опозиційних груп за людські права в Совєтському
Союзі і відношення до російського руху?
В. Мороз: У Совєтському Союзі є з одного боку національні ди-
сидентські рухи і крім того російський загально-демократичний
дисидентський рух. Нас разом переслідували і природно, що ми
ІНТЕРВ’Ю В. МОЕ^>м а ГАРВАРДІ
823
тісно співпрацювали. Наприклад, в українській дисидентській
громаді є тісні і добрі стосунки з жидівською дисидентською гро-
мадою. Можна сказати також про добрі стосунки й добру спів-
працю, яка тягнеться багато десятиліть з литовськими дисидента-
ми. Ну, звичайно, не зважаючи на різницю у поглядах, ми також
завжди співпрацювали із російськими дисидентами.
Питання: У зв’язку з тим, що Ви сказали, що можете вернутися
на Україну тільки з людьми в одностроях, чи Ви передбачуєте
збройну революцію і чи є там щось таке, що на це вказує?
В. Мороз: Конкретні вияви опозиції дуже трудно передбачити.
Я можу сказати тільки одне. На Україні зараз збільшуються дві
тенденції: з одного боку росте український опозиційний рух, а з
другого боку Москва це розуміє і спішить з русифікацією. А по-
силення цих обох тенденцій приведе до цікавих явищ у вісімдесяті
роки. Приведе до якогось вибуху. Ну, а які будуть форми, чи такі
як в Чехо-Словаччині, а чи більш екстремні, як були в Угорщині,
то пре це трудно сказати. Я знаю тільки одне, що Москва може
згодитися з самостійністю Вірменії чи Естонії, бо це навіть буде
непомітно на мапі. Але Москва ніколи добровільно не піде з
України. Коли від імперії відпаде Україна — імперії не зали-
шиться. Я пюоведу один приклад: на Україні добувається 68%
залізної руди Совєтського Союзу. Можете звідси самі зробити
висновок, чи можливе добровільне визволення України мирним
способом.
Питання: Ви кажете, що запрошення з Гарварду вплинуло на
Ваше звільнення: чи хтось в адміністрації це потвердив? Чи
хтось з Гарварду був зв’язаний з цим?
В. Мороз: Я не можу цього знати, я не в складі стейт-департа-
менту. Я хотів інше сказати, що запрошення від такої високо-
шанованої інституції, як Гарвард, вплинуло на вибір кандидатури
при звільненню.
Питання: Чи Ви вважаєте, що Америка мала рацію, наблизив-
шися до Китаю?
В. Мороз: Можу сказати, шо в Совєтському Союзі, зокрема в
таборах, з ентузіязмом вітають зближення Америки і Китаю. На
мою думку Америка якраз нарешті, Богу дякувати, почала помі-
чати ті великі резерви, яких вона раніше не помічала.
Питання: Де Ваша сім’я тепер?
В. Мороз: Моя родина є на Україні, в місті Івано-Франківськ.
Питання: Ви зустрілися вже з Григоренком, чи Ви вже з де-
котрими іншими дисидентами зустрічалися?
В. Мороз: Так, я вже мав неодну зустріч з генералом Григорен-
ком. Я постійно є в контакті з Надією Світличною, з якою в мене
є давня й щира дружба. Я хотів запросити Надію Світличну вже
з власної ініціятиви сюди, але вона, на жаль, хвора. З Плющем я
ще не бачився, бо він в Парижі. Ми з ним завжди сварилися, але
були в дуже добрих стосунках.
824 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Питання: Чи Ви могли б описати головний напрям українського
дисидентського руху на Україні тепер в порівнянні з тим, що було
на Україні в шістдесятих роках?
В. Мороз: Теперішній стан українського дисидентського руху є
кроком вперед — новим етапом. У свій час в 60-ті роки ми ста-
вили питання про мову, культуру, але з тактичних міркувань не
висували питання про відокремлення України, або про критику
комунізму. А в теперішніх матеріалах, зокрема в меморандумі
номер 2 Української Гельсінської Групи, ставиться відверто пи-
тання про самостійність України. Також тепер, в теперішніх ма-
теріалах, які я мав можливість мати в таборі схарактеризованими,
ставиться відверто критику комунізму як теорії і як системи.
Українськими дисидентами готується меморандум з вимогою де-
колонізації України, спрямований до Організації Об’єднаних На-
цій. Я бачив текст цього меморандуму.
Питання: Чи Ви бачите можливість, щоб рух за незалежну
Україну пішов поза кола інтелігенції до робітників і селян?
В. Мороз: Рух за самостійну Україну давно вийшов поза межі
інтелігенції. Добра половина українських дисидентів — це укра-
їнські робітники і селяни. На Західній Україні це було завжди
й традиційне. Я можу навести приклад: в Карпатах і на Закарпат-
ті всі годинники ідуть не за московським, а за лондонським ча-
сом, — це демонстративно.
Питання: Відколи Ви приїхали, чи Ви говорили з президентом
Картером і чи маєте якінебудь пляни з ним бачитися?
В. Мороз: Я не говорив з президентом Картером, але мене ін-
формували про те, що така зустріч готується.
Питання: Чи маєте якісь дальші дані?
В. Мороз: Дальших даних я не маю. Є конкретні дані про пре-
совий клюб 18-го травня і про зустріч із сенаторами 17-го травня.
Предсідник: Я хочу подякувати Вам за Вашу участь і попро-
сити пана Валентина Мороза до заключного слова.
В. Мороз: Я дякую за увагу і прошу вибачення, що не міг про-
мовляти для всіх зрозумілою англійською мовою. Я можу трохи
говорити по-англійськи, але краще не треба, бо мою українську
мову легко перекласти на англійську, а мою англійську мову
перекласти на англійську мову було б дуже трудно.
Предсідник заявляє, що місто Кембрідж проголосило завтріш •
ній день — Днем Валентина Мороза (гарячі оплески).
ПІД СИНЬО-ЖОВГИМ І...
825
Леонід ПОЛТАВА
ПІД СИНЬО-ЖОВТИМ І ЧЕРВОНО-ЧОРНИМ
ПРАПОРАМИ .. .
Валентин Мороз на зустрічі з українською молоддю
і громадянством в Нью-Йорку
Прикра, захмарена, дощова субота 12-го травня 1979 року в ка-
м’яному Нью-Йорку.
У вогко-задушливій підземці забиті всі місця. Люди різних на-
цій і рас, багатолика Америка. І раптом голос, українською мовою:
— Сину, чи ще далеко до Мороза?
Синові вже добра 60-ка, а мамі понад 80. Яка могутня притя-
гальна сила Національної України! І притягальна сила імени Ва-
лентина Мороза, українського націоналіста — оцієї найновішої
української квітки серед снігів . ..
Ті, які шамотіли по закутках про те, що масових демонстрацій
не треба — мовчіть тепер, бо він буде говорити. Премудрі пискарі,
перелякані трудною боротьбою — випливіть із ваших печерок на
чисті води. Ті, що відійшли від власної громади з будь-яких при-
чин — ідіть до неї: до вас буде промовляти ваша Нескорена Бать-
ківщина устами в’язня, науковця-історика, поета і письменника,
який 14 літ промучився в московських застінках, щоб ви були
вільними і щасливими, щоб такою стала ваша Україна і щоб та-
кою була теж Америка! Бо і в Америці ще так багато каміння і
так мало зелених дерев, а вже ж весна ... — весна народів, мо-
гутній похід творчого Націоналізму по всій Землі! »Адже нові
процеси на Україні (і у всьому Союзі) тільки починаються», —
так, як він писав »Серед снігів«, адресуючи ці слова — через
Україну — до всього світу.
Дощ? Коли б дощ! Із Нью-Джерзі, з Коннектикету телефону-
ють, що діти не прибудуть — злива! Багато старших громадян
навіть з дальших околипь міста-велетня не можуть приїхати на
несподівану і таку довгожданну зустріч ...
Дійсно небуденна подія — прибуття на Захід нескореного Ва-
лентина Мороза, вірного своїй Українській Автокефальній Право-
славній Церкві і нашій Україні — вірного тим прапорам, що їх
ще хлопчиком побачив у рідному селі Холонові на Волині: синьо-
жовтому і червоно-чорному, в час проголошення віднови Україн-
ської Держави 1941 року. Під цими двома прапорами, з молитвою
в серці і з вірою в Україну він пішов слідом великої дочки Волині,
Лесі Українки. »Без надії таки сподіватись!» — і воістину бла-
женні віруючі!
Валентин Мороз — не ікона. Осяяна Божим благословенням
Нескорена Україна — це ікона. Кожна нація має свою ікону. Хто
826
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
її не береже, той не вірить у права нації і людини, в Боже начало
людини, не вірить у проґрес.
Валентин Мороз простягає до нас руки і каже: »Не будьте зай-
вими! Ви — найкращі, ви — найгарніші! На кожному з вас —
відблиск сяйва української ікони«. П’ятдесят мільйонів сердець —
велике серце. Він каже, услід за Григорієм Сковородою: «Україна
— це велике серце«. Треба бути людині нашого роду і кореня без-
сердечною, щоб не бути українською людиною.
При найбільшій бібліотеці Нью-Йорку, у Браєнт Парку, вже о
1-ій по полудні почали збиратися люди. Найперше — молодь,
одні в гуцульських киптариках, другі в стилізованій ноші, а ще
інші — в уніформах молодечих організацій. Як на прощу, ідуть
дуже старі. Деяких ведуть. Дощ посилюється. Під парасольками
намагаються тулитись по троє, а потім деякі махають рукою на
той непевний захист і стоять під дощем. Мало дощу: після майже
90° спеки — тепер заледве 60°. На широкому травнику в парку
виростають озерця. Ноги грузнуть. Маленькі жіночі черевички і
ще менші ніжки малят ... А ось людина на одній нозі і на костурі.
Вона прийшла — у неї людське серце. Священики. Черниці. Ди-
візійники. Упівці. Кооператори. Люди різного віку, звань, фахів.
Є і здалеку. Є кілька з Канади, навіть з Західньої Европи ... Але
дві молоді матері з малятками не дочекались початку, і добре
зробили: краще тепер додсму, ніж завтра до лікаря.
На підвищенні — багато імпровізації. Мґр Я. Кулинич під до-
щем ладнається фільмувати. Телевізійні камери каналів чч. 2 і 7.
Представники американської преси і радіо.
Мабуть немає в Нью-Йорку організації, об’єднання чи установи,
від яких не було б представників. А дивізійників в уніформах не
так то й багато, щоб стримати хвилю, яка ніяк не бажає відсту-
пати у глиб парку. Під натиском людської хвилі до самих східців
підвищення вже пересунулись великі написи-полотна україн-
ською й англійською мовами: «Вітаємо Валентина Мороза«, «Сла-
ва Нескореній Україні!» — і багато-багато інших від різних орга-
нізацій. У кількатисячної маси на грудях — синьо-жовта стрічка
з портретом і написом: «Вітаємо В. Мороза«.
В організаторів — повні руки зайнять, і тих рук не вистачає.
Забракло англомовних пресбюлетенів. Два балтицькі журналісти
ніяк не можуть пробитись до підвищення. Автор цього репортажу
даремно тягав з собою важкий магнетофон, так і не добившись
до промовців.
Хмари трохи розступились. І в цей час загула площа: «Мороз!
Мороз! Мороз! Слава!!!
Високий, стрункий, чорнявий, з рівно і гордо поставленою голо-
вою, все ще зі слідами голоду й холоду серед московських снігів,
що закінчились лише 26. 4. 1979 р. завдяки нашим демонстраціям,
які підсилювали активність Стейт-Департаменту і безсилість
Москви. Його посадили на крісло. Знову накрапає дощ. З усіх
ПІД СИНЬО-ЖОВТИМ І...
827
сторін — фотоапарати. Діти-школярі посунули ще ближче кілька-
сотнеьою лавою! »Це ж ми його вірші учили у школі! Це ж пан
професор Мороз!« Кожний по-різному підходив до нього і його
бачив. А він сидів рівно і просто на кріслі — може так, як колись
там, на допиті: бо це був майже допит української еміграції. І він
також допитував. Спершу мовчки. Лише вдивляючись у кілька
тисяч братів і сестер, а особливо в дітей і молодь. Бо це ж вони
витримали іспит совісти раєм, а він витримав іспит пеклом. І ось
під зливним небом вони зустрілись, і знали, що вони — це одно-
єдине. І в Києві, і у Львові, і у Луцьку, і у Вашінґтоні того дня
була весна, і вже майже зеленіли дерева — надходила краса, а
краса не легко дається.
Сердечно вітає нескореного Валентина Мороза від імени УККА
і всієї нашої спільноти молодий д-р Аскольд Лозинський. Наро-
джений в Америці, вихований батьками українським патріо-
том, Церквою, СУМ-ом, Школою Мистецького Солова п-і Лідії
Крушельницької в Нью-Йорку: яка гарна українська мова і який
глибокий привіт, гідний Великого Гостя.
Зворушеним голосом проказує моли гву всч. о. Роберт Москаль,
екзекутивний заступник Президента УККА. І ми, маса людей,
бачимо, як Валентин Мороз молиться. Стараємось уявити 14 років
його' терпінь, яких не перетривати без віри, без молитви.
Голосні оплески, вигуки »Слава!«, крик молоді »Є!« — за амери-
канським звичаєм, але з українською щирістю, на всі груди!
А Валентин Мороз уже промовляє до громади. Кілька слів, одно-
два речення — і знову хиляться на всі боки тисячі парасольок
під дощем, бо люди б’ють у долоні, сплескують його думки, його
серце.
— Світ ще не розпався для мене на континенти, світ ще не став
звичайним, ще не став для мене спокійним! — лунає з гучно-
мовців: — У мене дальше перед очима червоно-чорне українське
вишиття біля готелю »Пляза«. Бувають моменти, які залишають-
ся на ціле життя і формують ціле життя. Перша половина мого
життя була зформована двома українськими прапорами в селі
під час проголошення Української Самостійности в 1941-му році! —
і знову гримлять оплески.
— Ці два українські прапори в рідному селі збереглись на ціле
життя, давали вогонь витерпіти й перемогти! Те, що я побачив
у перші ДНІ приїзду до Нью-Йорку — червоно-чорне вишиття,
червоно-чорні вишиті сорочки українських дівчат, були як вибух
вулкану на сірому тлі Нью-Йорку!
Заслухана й задивлена, завмерла українська громада у Браєнт
Парку, поблизу однієї з найкращих книгозбірень світу... А Гість
говорить:
— ... Я ніколи не бачив і сотої долі того вогню, того завзяття,
яке я побачив в перший день у Нью-Йорку в малому гурті укра-
їнської молоді. І далі вже, біля готелю »Пляза«, побачивши стільки
828
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вогню в молодих українських очах, я сказав собі: «Москва про-
грала бій за Україну!» (знову вигуки: «Слава! Браво!«).
Валентин Мороз називає молоду Україну в Америці — справ-
жньою квіткою серед снігів та закликає кожного свідомого юнака
і юначку, кожної української молодечої організації чи школи,
приєднати до українства ще одно українське серце, помножити
лави нашої молоді.
— Москва створила дуже сильний стереотип, що той мур, який
вона спорядила, є непробивний. А тепер ми бачимо: цей мур мож-
на пробити! Ви вітаєте не особу, — ви вітаєте свою перемогу! Часи
змінилися, імперія вже має тріщини ...
Промовець стверджує, що в Україні молодь почала — на тра-
диціях ОУН, УПА, — нове національне відродження, і тут покла-
дає великі надії на свідцму молодь. «Це — світова тенденція ...
На Україні рух 60-их, 70-их років — це результат діяльности
української молоді, молодого покоління, покоління Симоненка!«.
«Українська молодь у всьому світі — це великий вибуховий по-
тенціял, і наше завдання — злучити його — молодь на Україні і
молодь у вільному світі — в одну велику силу«. «Молода Україна
є національна, молода Україна не може бути іншою!»
Валентин Мороз стверджує велике значення українських полі-
тичних маніфестацій в Америці й інших країнах світу; заповідає
велику маніфестацію у Вашінґтоні під совєтською амбасадою під
гаслом звільнення політв’язнів, у тому Юрія Шухевича. «І ми
тут не самі: нас вітає литовська громада, естонська громада, біло-
руська, болгари, хорвати, німці, мадяри, нас вітає голова міста,
пан Кач, нас вітають панове сенатори Кіш, Мезвінський і Ґрін.
Скільки ж можуть сьогодні вивести на вулицю ті, що видають за
совєтські гроші газетку «Українські кісті« в Нью-Йорку?!»
Стверджуючи, що українці залишаються свідомими українця-
ми, Валентин Мороз виступав проти «татарських людей», бо такий
шлях веде до людської деградації: «Я гордий тим, що я — націо-
наліст!» — заявив Валентин Мороз і довгі схвальні оплески: «Ні-
коли не пристосовуйтесь — і ви виграєте! Націоналізм — це не
нацизм! Хай Москва шукає нацистів у себе!»
— Я знаю, що всі люди рівні. Це говорить мій розум. Але я
знаю, що мій народ — найкращий. Мій народ — це окраса Землі!
Мій народ — стріла з Божогс лука!.. Філософія «Аби вижити» —
це тваринна філософія. Я хочу, щоб мої нащадки були українця-
ми . .. Будьмо серед сильних, серед тих, що є будівниками, а не
матеріялом. .. Це найсвятіше почуття — любити свій народ!
Промовець висловлює віру, що над Україною засяє синьо-жов-
тий прапор, і закликає старших і молодь змагатись за здійснення
цього ідеалу: «Готуйтесь бути Лицарями Святослава!»
ПІД СИНЬО-ЖОВТИМ 1 ...
829
— Я належу до вічної, невмирущої української партії, яку за-
снував гетьман Мазепа! — і яка має на своєму прапорі напис: «Не-
хай вічна буде слава, же през шаблі маєм право!» Пам’ятаймо, що
всі українці — то одна кров, а вся Україна — то одно велике
серце!.. На Україні тепер нема уряду. На Україні тепер є адмі-
ністрація. Урядом на Україні є КҐБ!
І далі:
— Молодь — це світ, який ще треба будувати. І моя найгаря-
чіша мрія, це зробити так, щоб ця українська молодеча лава, яка
тут є — ніколи не розпадалась, і так в єдиному пориві рушила на
Київ, як прийде великий час!
— Всі ми з’єднані святим Тризубом. Ми, українці, маєм чудо-
вий герб. Тризуб — це символ Дерева Життя, яке нікому не вда-
лося зрубати! Наш святий Тризуб має тепер нову символіку, нову
триєдиність: Нація, Віра і Право людини мати гідне місце в світі!
Валентин Мороз закінчив закликом:
— Кожний має власну дорогу. Дуже різні дороги людські. Але
пам’ятаймо, що, вибираючись в дорогу, мусимо взяти з собою три
великі речі: синьо-жовтий прапор, святий Тризуб і святе, велике
гасло — »Смерть імперії — свобода Україні!"
Отут усі були перед ним: могутні лави організацій Українського
Визвольного Фронту, націоналісти, демократи, правіші і лівіші,
люди різних походжень, віровизнань, поглядів. Але хто умів слу-
хати, той почув голос Рідного Краю: «Смерть імперії — Свобода
Україні!»
Ще кілька років тому голова Проводу СУН, голова ЦК АБН,
прем’єр Уряду Вільної України 1941 року, достойний Ярослав
Стецько*, ствердив, що нині в Україні «відбувається боротьба за
владу Нації».
Який красномовний перегук ідей мали ми на цім святі-зустрічі
громади із Достойним Сином України!
Вітали нескореного Валентина Мороза і українську спільноту
український посадник інж. Євген Івашків від Об’єднаного Комі-
тету Українсько-Американських Організацій і відділу УККА в
Нью-Йорку; посадник Нью-Йорку, Едвард Кач, який раніше вру-
чив В. Морозові і пасторові Г. Бінсові ключі від міста — ключі
свободи, рівноправности і справедливости; вітав Едвард Мезвін-
ський — представник США в Комісії Прав людини в ОН, яка —
сподіваймось — тепер запрацює ще активніше. Вітали Дорогого
ірофесора Валентина Мороза від СУМ-у дд. Роман Зварич і Ми-
рослав Шміґель та діти-сумівці; від Пласт-у з квітами — Маркіян
Дума, Галя Кузишин, Ігор Кобрин; від ОДУМ-у — А. Шевченко.
Вітали всі щиро, із сяючими від захоплення очима.
Група дітей в українській народній ноші... Малі кобзарі із
Школи Кобзарського* Мистецтва в Нью-Йорку. Вони поспішають
830
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
на виступ у катедрі св. Патрика, з нагоди її 100-ліття. Підходять із
адміністратором Школи п. М. Чорним, підносять Валентинові Мо-
розові у дар — бандуру, — найкраще, що мають найдорожче,
найрідніше.
Прогримів український національний гимн, а потім і »Не пора«.
Співав, ставши на струнко, Валентин Мороз; співали надхненні
його словом українські маси в Америці... І в далеких москов-
ських камерах на другий день, ми віримо, вже знали Нескорені,
і знали на Україні, що заокеанська Україна присягала того сірого,
дощового дня, добитись свого великого, яскравого свята!
Шкода, що немає змоги передати в Україну чим швидше Резо-
люцій, прочитаних д. О. Рожкою, з вимогою до Росії звільнити
українських та інших політв’язнів, із закликом до волелюбного
уряду США і всіх країн підтримати національно-визвольну бо-
ротьбу українського народу за УССДержаву, за розвал російської
імперії на незалежні національні держави. Звичайно, шкода, що не
можна негайно перенести все в Україну, але великі ідеї не мають
кордонів.
І коли вже сотні і сотні дітей та молоді почали підходити до
Валентина Мороза, щоб привітати його особисто; коли підходили
до нього сотні і сотні старших, вручаючи спонтанно дарунки; коли
він одних цілував у малесенькі рідні личка, а інших — у натру-
джені руки українські матері чи бабусі... — тоді
— у Білому Домі, на столі Президента Дж. Картера лягла теле-
грама, від імени багатоті сячної української молоді і громадянства
у Браєн Парку в Нью-Йорку. Ось уривок із телеграми:
»... Тому ми, пане Президенте, українська молодь і громадян-
ство, апелюєм до Вас, — вжийте всіх зусиль, щоб у цьому Між-
народному Році Дитини була здійснена справедливість дітям не-
справедливо засуджених батьків, а головно Юркові Шухевичеві,
який вже довгі літа карається по таборах і засланнях, неспра-
ведливо покривджений і засуджений за ім’я свого батька«.
Валентин Мороз. Потім — Юрій Шухевич. Потім — Лук’яненко,
Тихий і багато-багато інших, а потім на черзі — 50 мільйонів
українців у світі, які — знаючи, чого бажають, і змагаючись —
здобудуть!
В авангарді боротьби за УССД стоїть незмінно революційна
ОУН; на жертвах і крові ОУН і У ПА виросло молоде покоління
України і воно далі засвідчує правду революційного визвольного
націоналізму.
831
»ПІД СИНЬО-ЖОВТИМ І ЧЕРВОНО-ЧОРНИМ
ПРАПОРАМИ«
ПРОМОВА В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 12. 5. 1979 Р.
(Записки з магнетофону)
Дорогі друзі! Молода українська громадо! Я у великому боргу
перед вами. З першого дня свого побуту тут я ні від кого не бачив
стільки теплоти, як від молодих українців. І кожний раз я мав
почуття вини, піо можу відповісти вам тільки похапцем і бігти
далі. Сьогодні я сповнюю свій довг, сьогодні я цілий день з вами.
Світ ще не розпався для мене на компоненти, світ ще не став
звичайним, світ ще не став для мене спокійним. У мене досі перед
очима червоне українське вишиття біля готелю »Пляза«.
Бувають моменти, які залишаються на ціле життя і формують
ціле життя. Перша половина мого життя була сформована двома,
прапорами на Рівенщині під час проголошення Української Само-
стгйности в 1941 році. Ці два українських прапори в рідному селі
збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти.
Те, що я побачив у перший день приїзду до Нью-Йорку, черво-
не українське вишиття, вишиті сорочки українських дівчат були
як вибух вулкану на сірому тлі Нью-Йорку. Я вже тут два тижні,
але це все у мене весь час перед очима. Я бачив дуже багато
зборів комсомолу, я сам керував комсомолом, але ніколи не бачив
і сотої частини того вогню того завзяття, яке я побачив у малому
гурті української молоді. І там уже біля готелю »Пляза«, поба-
чивши стільки вогню в молодих українських очах, я сказав собі:
Москва програє битву за Україну!
Я ще не знав скільки є членів українських молодечих органі-
зацій, я ще не знав скільки самих організацій, але для мене було
досить побачити вогонь в очах, для мене було досить побачити
цю температуру горіння молодого українського життя, я побачив,
що це вже перемога. Я писав про квітку серед снігів, а тепер
зрозумів, що справжня квітка серед снігів — то ви молода Україна
в Америці. Я думав, що привіз з собою візу на в’їзд в Америку,
тепер я зрозумів це як акт капітуляції, акт капітуляції підписаний
КҐБ! І справа не в тому, що звільнили одну людину, а тисячі в
неволі. Великий стратег Клявзевіц сказав, що армія, яка відсту-
пає, мусить нанести хоч маленький, але смертельний удар, хоч
маленькому, але відділові ворога, нанести найменший укус най-
меншому звірові, алеж тої зграї, що є ворогом. І я зрозумів,
чому мене так щиро вітали. Люди вітали свою перемогу над роз-
битим стереотипом про всесильність Москви.
832
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Я одержую багато листів, і от в одному листі одна українська
жінка пише: «Мій чоловік казав, що Мороза ніколи не випустять«.
Москва створила дуже сильний стереотип про те, що той мур,
який вона створила, є непробивний. І тепер ми бачимо, що цей
мур можна пробити. Ви вітаєте не особу, ви вітаєте свою пере-
могу. Часи змінилися, імперія має тріщини, а найкращий символ
— це історія із моєю працею «Замість останнього слова«. Доки я
приїхав сюди, я не знав, що це таке. Коли ж я взяв у руки, я
побачив, що це моя заява до прокуратури, заява передана органам
влади. І от навіть серед влади знайшовся хтось, хто випустив це
на волю. Чи можуть вони вже надіятись самі на себе?
То не образа для старших, коли скажу, що саме українська
молодь внесла найбільше вогню в акціях за моє звільнення, за
звільнення всіх українських політв’язнів. І я побачив, що вибух
активности української молоді — це світова тенденція. Хто читає
«Наше Слово« той знає, що в останні роки в Польщі більша части-
на праці робиться молодою українською громадою. В Україні рух
60-70 років — це результат діяльносте української молоді, моло-
дого покоління, покоління Симоненка. Найкраще сказав про це
український поет Вінграновський: «Ми знову є, ми пізні, най-
пізніші, що наросли з худеньких матерів в саду порубанім, вулка-
ни дивляться з-під наших юних брів«.
Українська молодь в усьому світі — це великий вибуховий по-
тенціял. І наше завдання злучити його: молодь на Україні і молодь
у вільному світі — в одну велику силу.
Не вірте, коли вам кажуть, що молода Україна комуністична.
Що ви бачили комуністичного в віршах Калинця, в його віршах
про державний вітер з Галича? Що ви бачили комуністичного у
віршах Стуса? Молода Україна є національна, молода Україна,
що збудилася, не може бути іншою. Нас обманювали і вас обма-
нювали. Нам казали, нам писали, що на українських маніфеста-
ціях в Америці збираються по три чоловіка, що в українських
громадах в Америці є по три чоловіка. Хай вони почують по радіо
»Свобода« скільки нас тут, коли ми заспіваємо наш гимн! Хай
вони почують скільки нас, коли на майбутній маніфестації під
їхньою амбасадою скажемо — «Звільніть Шухевича!«
І ми тут не самі. Нас вітає литовська громада, естонська громада,
білоруська громада, нас вітають болгари, хорвати, німці, мадяри.
Нас вітає голова міста пан Кач (посадник м. Нью-Йорку). Нас
вітають панове сенатори Фіш, Нежвінський і Ґрін.
Скільки можуть вивести на вулицю вони, ті, що видають за
совєтські гроші «Українські вісті« в Нью-Йорку? Де вони знай-
дуть українську молодь, що стала б під їхні прапори? Ця мані-
фестація — це доказ української сили, відповідь на те, що пише
совєтська преса.
ПРОГЛ : ЗА В. МОРОЗА ДО УК -X хН^ЬКОЇ МС ТОДІ
833
Я ще раз повертаюсь до квітки, великої квітки серед снігів.
Так, ви, молода Україна в Америці — це чудова квітка, що ви-
росла на чужому ґрунті. Я ще раз підкреслюю: квітка серед снігів.
Ми пройшли великий іспит пеклом, ви пройшли великий іспит
раєм. Іспит раєм часом буває трудніший, ніж іспит пеклом. Аме-
рика з її гігантизмом, з її добробутом, з її філософією, яка каже,
що всім треба перетоплюватися у »мелтінґ-пот«, могла багатьох
знищити, але вона не могла знищгіти Україну. Українці, будучи
добрими американцями, залишилися також українцями. Молодь
в сучасному світі — це велика проблема. Ми знаємо про аксель-
рацію, про конфлікт поколінь. Ми знаємо, що молодь, яка не має
мети, стає страшною деструктивною силою. Молодь — це ніжний
інструмент, молодь може дати або щось чудове, або страшний
антисвіт. Ми знаємо про великий варваризм, який несе молодь без
мети. І ми бачимо, що молодь, яка захоплена великою націо-
нальною метою — це золота мелодія. Я досі не можу опам’ятатися
від здивування, що може бути стільки чистого вогню в молодих
очах і стільки чистого горіння в молодих душах. Той спалах
щирости і горіння української молоді, яка стрічає мене в Америці,
це найчистіше й найсвятіше, що я бачив у своєму житті!
Коли вас спитають про те, коли був заснований І Інтернаціонал,
то багато скаже, що в 1864 році К. Марксом. То не правда. І Інтер-
націонал був заснований під Перекопом в XVII столітті. Великий
лицар Іван Сірко, який мав 69 битв і з них виграв 68, зробив
вдалий похід на Крим і вивіз зі собою багато українських поло-
нених. І ось, коли всі вертали, коли вже були під Перекопом,
коли заяснів на горизонті Дніпро, знайшлися 600 чоловік, які ска-
зали: »Ми хочемо повернутися в Крим, там ми звикли, там нам
добре, там теж люди«. Дуже засмутився і задумався Іван Сірко і
сказав: «Нехай вертають». І коли ці 600 чоловік відійшли, він
послав сотню козаків і наказав всіх порубати. Він не кінчав ака-
демій, але він добре знав, що як появиться Інтернаціонал, то треба
рубати. То не була фізична втрата 600 чоловік, але то була духов-
на зараза. Бо, коли допустити таку філософію, згідно з якою все
одно де жити — чи на Україні, чи в Криму; все одно, чи жити
серед своїх, а чи серед татарів, тоді виникає страшна філософія
вседозволености. Для чого Україна, для чого рідна мати, коли
скрізь однаково? Тоді повна деградація всякої особистости і повна
деградація того, що називається людиною. Добрі то були часи,
коли інтуїція підказала це І. Сіркові й ту інтуїцію не могли зба-
ламутити жодні теорії. Потім часи змінилися, дехто вже соро-
миться і каже: не треба інших дратувати, не треба називати себе
націоналістом. І мені це казали, на що я відповідаю сьогодні. Я
гордий тим, що я — націоналіст!
Не бійтеся називати себе націоналістами. Ніколи не пристосо-
вуйтесь — і ви виграєте. Нехай ненаціоналіст ховає від мене, що
834
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
він ненаціоналіст. Я ховатися не буду. Я не боюся мати ворогів,
бо хто їх має, той має багато друзів. Ми повинні не ховатись, а
розбити стереотип, який Москва накинула Америці. Ми повинні
навчити Америку, що націоналізм, то не нацизм. Хай Москва шу-
кає нацистів у себе. Гітлерівські табори були збудовані за москов-
ським зразком. У Москві табори були раніше ніж у Німеччині.
Коли гітлерівські бомби падали на Ковентрі, то у Москві кричали
браво. Москва разом з Гітлером поділила Польщу. Треба шукати
старих нацистів в Москві, а не серед українців.
Не бійтеся, коли вам скажуть про вашу обмеженість, коли ви
цінуєте найбільше свій народ на світі. Це не гріх бути таким
обмеженим. Я знаю, що всі люди рівні — це говорить мій розум.
Але разом із тим, я знаю, що мій народ найкращий. Мій народ —
окраса землі! Мій народ — стріла з Божого лука. Тільки народ,
який повірив у свою найвищість, в свою місію, може піти в своє
майбутнє як переможець, може бути будівничим, а не матеріа-
лом, не глгіною!
Не дайтесь намовити себе на таку теорію, що скоро буде атомна
війна і не має значення до якої нації належимо. Багато було таких
теорій. Єговісти вам скажуть, що скоро буде Армагедон і теж
нації не мають значення. Інші вам скажуть, що з’явилися якісь
літаючі тарілки і це найважливіше, а нація не має значення. Крізь
всю історію були такі теорії. На це ми повинні відповісти: нація —
це золота брила, яка не розмінюється на дрібні монети розра-
хунків. Світ, в якому не було б України, не може існувати! Мене
не задовольняє просто фізичне існування моє і моїх нащадків.
Філософія »аби вижити» — це тваринна філософія. Я хочу, щоб
мої нащадки були українцями і на ніякий інший варіянт не зго-
джуюся. А якщо хтось каже, що асиміляція — це природна річ —
то нехай він асимілюється разом зі мною, а не я з ним! Так, асимі-
ляція була завжди, але в ній були завжди сильні і слабі. Ті, які
асимілюються, хай асимілюються Будьмо серед сильних, що є
будівниками, а не матеріялом!
Може бути надмірний матеріялізм, надмірний ідеалізм, але
любов до свого народу ніколгі не є надмірною! Не бійтеся любити
свій народ аж надто сильно. Це найсвятіше почуття любити свій
народ! Перед вами, молодими українцями, є особлива місія. Вона
відтоді, як вже виграємо бій, як засяє над Києвом синьо-жовтий
прапор, тоді буде ще одна велика битва — битва духовна. На
Україні маємо особливе завдання, як Святослав. Колись Свято-
слав завойовував степ, завойовував Дике поле між Дніпром і
Дунаєм. І робив з нього Україну. Москва створила на Україні
велику духовну пустиню. І це наша місія іти на Україну й буду-
вати Україну духовно. Зробити з Дикого поля духовну Україну —
це місія молодих українців. Тому готуйтеся до неї вже зараз,
вживайтеся в це почуття відповідальности, привчайте ваші плечі
865
В. ЩЕРБІЙ
ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В ШЕСТИДЕСЯТИРІЧНОМУ ДУЖАННІ
(Закінчення, 2*)
Другі, будучи учасниками сучасної їм суспільної деградації,
тягнулися у хвості мас, замикаючи в черепашину роговину су-
спільні розвоєві процеси. їх характеризує плач давнього Горація:
».. . Наші батьки — гірші, ніж наші діди, породили нас ще не-
здатніших і негідніших, — і ми породимо зледачілих нащадків«
(»Оди«, кн. ПІ, 6). Вони, як римлянин Сенека, бачать в нових ка-
м’яних спорудах »вивершеність« і «вічність». Попавши в дефе-
тизм, як колись версальська родова аристократія, готові з ма-
ніжною Гримасою підставляти голови під новітню Гільйотину,
з-під якої «міцніший» відставить коші з відрубаними головами
«в стару добу» і на попелищах здійснюватиме «новий», опришків-
ський принцип «суспільної організації».
Дефетизм Заходу, колишньої колиски (згідно з теоріями захід-
ніх соціологів) націоналізму, зумовив в нашій сучасності суспільну
деградацію завдяки реінкарнації колишнього квіслінґізму в про-
московському »детантизмі«, проказа якого загніздилася серед
більшости наукової еліти Заходу, серед правлячих західніми су-
спільствами і, ніде правди заховати, серед християнських центрів
Заходу. Ця проказа в сфері ідей виявляється у придуманих теоре-
тичних міркуваннях: »коекзистенція« вільних націй, чи пропа-
ґандивно популяризованих західніх демократій з комуністичним
тоталітаризмом і співжиття двох світоглядів і ідеологій — хри-
стиянства з воюючим атеїзмом.
В тіні потворної безхвостої п’ятикутної комети, що з гостро-
верхого Кремля простягнулася над Вічним Містом, символом іде-
алістичного світогляду, символом Божої Правди і справедливости
для всіх людей і народів — сучасні квіслінґи погасили живі смо-
лоскипи в Римі перших християн. Позбувшися міту героїчного
християнства, всисають в себе і намагаються накинути своїм су-
спільствам сучасну версію »екс орієнте люкс«.
Пилом накривається у ватиканських музеях енцикліка «Суммі
Понтіфікатус», якою інтронізований в 1939 р. Папа Пій XII був
проголосив: «... В міру того, як народи цивілізуються — щораз
більше зрізничковуються в своїх способах життя та управляють
своїми справами. . . Проте це не стається причиною того, що вони
мусять перестати бути членом загальнолюдської родини. Вірніше,
*) Гляди початок »В.Ш.« кн. 12 (369), 1978 р., стор. 1347.
866
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вони збагачують світову родину, даючи свій вклад у скарбницю
її різнорідности своїми окремими, їм питомими здгбностями« (під-
креслення — В. Щ.).
В нашій сучасності перевезено з ув’язнення Первоієрарха ма-
дярської Католицької Церкви і Первоієрарха Української Като-
лицької Церкви до Ватикану на те, щоб першого позбавити юрис-
дикції в справі Церкви його народу, а другому відмовити право
такої ж юрисдикції в ім’я ... коекзистенції «двох ідеологій», спів-
існування Бога і Сатани ... І другому, ради догоджування Сатані
після довгих років тортур у сатанинських млинах смерти за віру
і нарід, присуджується бути ватиканським в’язнем до останніх
днів Його життя.
Та й в музеях і бібліотеках Заходу миші розгризають пожовклі
сторінки, записані західніми соціологами, на яких виложено істо-
ту природніх ідей націоналізму, як ось збірний твір англійських
соціологів »КаІіопа1І8т«, виданий в році інтронізації Папи Пія XII
(1939 р.) Королівським Інститутом Студій Міжнародніх Проблем
в Оксфордському університеті.
Під чадом московського «інтернаціонального» мрякобісся запе-
чатано міцними замками природню сутність, віддзеркалену в зга-
даному енциклопедичному творі. Вибираємо з того лише дещо:
»... Націоналізм зумовляє свідомість відрубности характерів різ-
них народів включно з одиницею, членом даного народу. Націо-
налізм є силовою натугою прагнень волі і все нових розвоєвих
процесів нації... Нарід є політичною одиницею, а націоналізм —
символом сучасної цивілізації.. . Національні почуття — не про-
минаючі, вони міцніші побудники в нашому часі, ніж будь-коли,
— найвітальніша сила в нашому новому часі. ..«
Апостолів всесвітнього зотарювання і «вселюдської любовне
характеризовано там так: «Люди, що закривають себе вселюд-
ською любов’ю — показують те, що вони не мають любови до
своїх народів ... Трудність народження збірних, всесвітніх почут-
тів, що обнімають цілий світ, полягає в браку будь-яких наявних
зовнішніх катаклізмів ... В розважаннях психологів такі почуван-
ня могли б зродитися імовірно у випадку наїзду на нашу землю
сил з інших плянет . ..«
В цьому творі говориться і про англійський націоналізм, який є
«толерантним для прав інших народів» (отже: поліцентричний
націоналізм, — В. Щ.).
Після поразки біля Дункерку Вінстон Черчіль проспівав сенти-
ментально в три роки після появи згаданого твору: «... Коли вже
має провалитися довга історія британської держави — то хіба тоді,
коли наш острів втопиться в крові останнього британця ...« І за
других три роки британський лев перетворився в Ялті за вимо-
гою кремлівського архисатани в кошеня, в якому зникло почуття
ДО1 свого народу і «толерантність до прав інших народів».
ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ 867
ПІСЛЯ Ялти приплив І ВІДПЛИВ ВОЮЮЧИХ проти себе ДВОХ ІДЄО-
логій: східнього »месіянства«, підфарбованого, підхопленого Ле-
ніним, а із Заходу утопічного соціялізму-комунізму і придушува-
них на Заході природніх ідей націоналізму чимсь нагадують пра-
давню війну між двома світами, яку влучно схарактеризував сло-
вами Шекспірового »Генриха V® француз, Андре Джоссейн: »Іс-
торія показує, що від часів троянської війни, поєдинок Европи з
Азією безнастанно повторюється з успіхами для одної, або другої
сторони. Інвазія Греції в часі медійських війн, походи й завою-
вання Олександра Македонського, Римське панування над Близь-
ким Сходом, бунт жидів проти римлян, втихомирений Веспазія-
ном і Титом, навала Аттіли, Джінґісхана (додаймо: Батія), наступ
хрестоносців і завоювання турками Константинополя, дають
образ вічного припливу і відпливу воюючих ідей двох частин
світу «.
Сповидні успіхи Сходу позначуються трагізмом Ялти, трагізм
якої прийняв всотеро матеріяльно міцніший Захід після розтро-
щення тевтоно-ґерманським, гітлерівським расовим месіянством,
східнього московського »месіянізму«.
Розтрощена Московія не мала можливости після Ялти пропи-
хати своє »месіянство« на Захід матеріальними силами. Пропхала
його аксіоматичною, містичною вірою, яка міститься в крові кож-
ного москаля про «расову московську вищість® над іншими наро-
дами, вірою в «покликання® московської нації прищепити «дека-
дентному Западові® її «правдиву®, «спасенну® ідею, колись мос-
ковське православне шаманство з ідеєю цезаропапізму, а після
«октябрської® революції — московський модель «нового® принци-
пу організації світу під мрякобіссям соціялізму-комунізму.
В Ялті Захід проявив наглядну капітуляцію перед Сходом, ре-
презентованим Московією з її новим «месіянством®, перед яким
в дев’ятнадцятому сторіччі перестерігав Карл Маркс — автор
утопічної теорії соціялізму-комунізму.
В листах, опублікованих в «Нью-Йорк Трібюн« в роках 1853-56,
збірку яких видала книжкою дочка Маркса під назвою «Східне
питання® в 1897 р., Маркс, яким Московія обманює світ, так і
писав: «... Те, що залишилося тривалим — це експансивна полі-
тика московського уряду. Методи можуть мінятися, але москов-
ська політика залишається незмінною. Панславізм, як форма
московського імперіялізму — це не рух, який змагає за незалеж-
ність, а рух спрямований проти Европи, який хоче знищити все,
що створили тисячоліття історії ... Є лише один шлях, як пово-
дитися з такою потугою, як Московія, а це шлях безстрашности.
Система застрашування (московська, — В. Щ.) є коротшою доро-
гою, ніж ведення війни ... Московія передає західнім дипломатам
ноти так, як кидають кості собакам, щоб зробити їм приємність,
використовуючи нагоду, аби щось здобути... Московський вед-
868
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
мідь на все здібний, поки він знає, що звірі, з якими він має до
діла, не здатні до нічого. Европа — залякана, дряхла, але війна
му сіл а б розрушити здорові елементи ...«
Цитуючи Катерининого поета, Державина — »Навіщо тобі со-
юзників, Росіє? Йди вперед і світ буде твій«, Маркс пригадував:
»Не можна заперечити того, що саме в той час, коли московський
вплив на європейську політику був міцніший, ніж будь-коли,
дійсна сила московської армії цілком не виправдувала такої мос-
ковської позиції...« Замінити б лише одне слово з цитованого
Маркса — «московський панславізм» новою формою московського
»месіянства« — соціялізмом-комунізмом, — тоді пересторога Кар-
ла Маркса перед експансією Московії і походу на »дряхлу« Евро-
пу, починаючи від Ялти — знаменита. Бо й справді, якою військо-
вою силою Московія могла примусити Захід капітулювати в її
користь?
Після Ялти Захід перетворився в плебеїв, затративши конден-
совану духовну силу. Тепер він жонґлює як на цирковій арені під
диктат «закритого» режисера, роблячи сліпучий фаєрверк ілю-
зією правди.
Погасивши в себе живі смолоскипи перших християн, затра-
тивши в собі відчування життєвої сили, що корениться в при-
родніх ідеях націоналізму, Захід подає руку «Сходові», перед
яким ідейно скапітулював. Змішавши в один »котьолок« спробу
нової форми зотарювання народів, себто гітлерівський націонал-
соціялізм і спробу звороту Муссоліні до «Священної Римської
Імперії» з ідеями націоналізму, враз із «Сходом», після трьох де-
сятків років по упадку нових форм німецького і італійського
імперіялізмів, той Захід б’є по націоналізмі, й тим відкриває ши-
роко ворота експансії московському «месіянству» під виглядом
соціялізму-комунізму.
Захід серед лінощів і гуку моторів нашого часу заховав по-
струсиному голову у випарах московського мрякобісся.
Україні, збезчещуваній, терзаній та забутій, залишено нести
Хрест на Голгофу за реалізацію природних ідей вільних народів
і вільних в них людей.
Україна покрилась пишним гаєм одержимих цими Божими і
людськими ідеями, які не вміють вміститися між Віковічним Сло-
вом і Сатаною, які не вміють бути мучениками Таґоре і Толстого
— паралітиками на бездоріжжях. Пострадавши в баталіях, слі-
дують за голосами предків, що «вопіють із гробів своїх, жадаючи
за кров їх отмщенія», бо «єжели по словам самого Спасителя —
всякая кров пролита на землі взищеться от рода сього, — які ж
взисканія належаться за кров народу руського, пролитую до
сього дня« («Історія Русів«).
В ялтинській ері моральної капітуляції Заходу перед москов-
ським бісівським Сходом, московський міт домінації над світом
зачаджуванням того ж світу московською фабрикацією «загірних
ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ
869
комун« розбила Україна всенароднім повстанським зривом в соро-
кових роках, піднісши високо прапор волі народів і людини під
образом Богородиці — символом незнищимости людини, що його
Захід цинічно постелив під лапи московського ведмедя.
Потрійний договір Московії з її сателітами (червоною Польщею
і Чехо-Словаччиною) проти УПА, армії «незнаного® в західній
опінії народу, став передостаннім цвяхом в труну міражної
машкари, марксо-ленінської заслони московського колоніялізму-
імперіялізму. В слідуючому десятиріччі ідеї націоналізму, що їх
жертвою крови винесла на поверхню Україна, вчинили її П’ємон-
том природних і людських ідей для всіх народів, в тому і для
морально зледачілого Заходу. Згашений на західній пустелі «екс
орієнте люкс« розжевріла Україна й сталась смолоскипом.
Повстання українських політичних в’язнів за найгірших умов
в Кінґірі, за огорожами московських вовкулак, відбилися відлун-
ням в польських і східньонімецьких заворушеннях, в мадярсько-
му національному повстанні (1956 р.) і шестидесятих роках в
Чехо-Словаччині (1968 р.).
В по-ялтинській ері Захід все глибше попадав в маразм, схов-
зувався по похилій площі вниз серед випарів зовсім матеріяльно
слабої Московії. Він вичленовував зі свого організму вартості, які
творив: Боже, людське, шляхетне, героїчне. Задушувався нез’я-
сованим демо-лібералізмом, на якому Московія вирощувала своїх
безбатченків, підкидаючи зозулині яйця в гнізда західніх су-
спільств, з яких виріс в наш час «еврокомунізм®, плятформа
московської експансії. І Захід проспівав по-півнячому на світанку
про «людські права в усьому світі®, а там — хоч і не розвидняйся.
Україна в той же час піднесла зганьблюваний Заходом, скро-
вавлений східньою московською інквізицією, прапор: «... У лісах
і горах України, в далекому Сибіру і Казахстані, скрізь стоїть
український нарід на визвольних барикадах. Стоїть скривавле-
ний, але невгнутий, неподоланий, нескорений ... Він високо під-
ніс сьогодні прапор, на якому написані дорогі для всіх народів і
людей слова: ВОЛЯ НАРОДАМ І ЛЮДИНІ!.. Поширюйте скрізь
концепцію побудови міжнароднього ладу, спертого на системі
вільних, незалежних держав усіх народів ... Тільки така система
здатна виключити кровопролитні війни й забезпечити тривалий
мир у світі. . .« (з Послання Командування УПА і УГВР до Укра-
їнської Еміграції, жовтень, 1949 р.).
Сучасне мислення Заходу хитається в прогалині між двома
історичними добами — залишками антично-середньовічної з при-
таманністю зотарювання народів і вавилонізації людей в понад-
національних імперіях, і тією, що її повільно, по тернистому шля-
ху, наближає невідклично ЛЮДИНА, яка відчула й зрозуміла,
що вона мусить бути людиною в людстві, яка усвідомила, що
йдеться про вироблення власної індивідуальности, як частки-
кровинки свого народу, — єдино надійної опори її особистої волі,
870
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в тому і всього цивілізаційного, культурного і соціяльного зако-
номірного розвою.
Збочивши із шляху безстрашности, Захід чіплявся, як пото-
пельник, за соломинку вилупків з московських зозулиних яєчок,
підкинутих в гнізда Заходу — паростків »еврокомунізму« в шко-
лярській надії, що ці вилупки відгородять західніх овечок перед
експансією »Сходу«. Вилупки, старанно вирощені »Сходом« (Мо-
сковією) за його режисурою, диктують Заходові: немає Бога, не-
має людської індивідуальности. І Захід не знає: є Бог, чи немає,
є творча людина, чи немає. Продеклямує про »людські права» але
застрашений »Сходом« — вмовкає.
В передній східній фортеці Европи, в Україні, по оновленому
шляху безстрашности чинів і жертв в сорокових і п’ятдесятих
роках, в добі усвідомленого націоналізму, прапор якого високо
піднесли Бандера, Шухевич-Чупринка, Стецько, ними кермова-
ний Орден безстрашних, нова українська Генерація записує кров’ю
прихід нової історичної доби вільних народів і вільних людей.
Московському атеїзмові і випливаючому з нього деградуванні
духової людини, перетворюванні її в матеріяльну, фізіологічну
сутність, обезіменюванні і вавилонізації народів — Україна, хоч і
ув’язнена, безкомпромісово протиставить: є Бог, є творча людина
з її необмеженою сферою духового життя, є нарід, а не безіменна
отара. На цьому терзаному, але таки незнищимому прапорі, Укра-
їна записує і пересторогу безтямному Заходові з його »не знаю« —
»НЕХАЙ МОВЧАТЬ АМЕРИКИ Й РОСІЇ!»
У виплоді нашої сучасности прогалину між двома історичними
добами скорочує Україна й уярмлені народи своїми природними
ідеями націоналізму, винесеними на поверхню можливо на сто-
річчя. Вона живо нагадує переломовий момент між ерою поган-
ства й християнства. В розп’ятому на хресті Ісусові поклонники
поганським ідолам вбачали ілюзію-тріюмф їхньої доби. Вони не
добачили того, що дерево ганьби розторощило їх і їхню добу.
Нерон в палаючому на його наказ Римі, шукав »надхнення« для
свого безумства. Не здібний був бачити того, що живі людські
смолоскипи перших християн, яких обвинувачено за підпалення
міста — це безповоротний кінець віджилої поганської доби і по-
чаток тріюмфу нової християнської. У попелищах Риму зотлів
Юпітер, а з ним і людо-тварина. Живі людські смолоскипи ви-
знавців Ісуса промостили шлях людині, сотвореній на подобу Бога.
Наприкінці другого тисячоліття після запалення живих смоло-
скипів перших визнавців Богочоловіка, Символа Добра, Краси і
Волі, на випарах західнього аду віджила анти-людина Сходу.
Визбиравши на смітниках Заходу марксистську бєсовщину, Вла-
дімір Ільїч Улянов (Ніколай Ленін) кинув в пащу східньої потво-
ри новий корм, відживу палаючій московській імперії з її старим
»месіянством«. Визбираними в західніх спорохнявілих дуплах
______________ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ_____________871
світлячками підпалив потворну віху новопоганської доби, жорсто-
кішої, ніж старопоганська. Людина в старопоганській добі вба-
чала в собі частку міцнішу, живішу, животворнішу, ніж матерія,
і прямувала до досконалішого, віднайшовши себе в образі Най-
досконалішого, Того, що Його розп’яли на Голгофі, Який, давши
Себе прибити до дерева ганьби, скоротив переломовий час двох
діб на тисячоліття.
У »новій« добі, яку Москва захотіла накинути вже не лише
Европі, а й усьому світові, ленінські чекісти пострілами з наганів
розчереплювали людські потилиці, тортурували до смерти в під-
валах, спалювали, або перемінювали в конюшні видимі Собори,
що їх люди воздвигали для Невидимого, Незнищимого Духа, бу-
дучи Його часткою, аби вичленувати з людини всяку віру, зота-
рити її і перетворити у функцію. Новітній Нерон, обмосковле-
ний син грузинського шевця, Джуґашвілі-Сталін, перевищив на
все пекло свого римського божевільного і жорстокого двійника у
вичленовуванні з людини її християнської духовости, вживаючи
для цього духового і фізичного Геноциду, докопуваного на наро-
дах і людині, начебто в ім’я реалізації Марксового міражу. Мос-
ковський Нерон, як і його прадавній римський двійник впродовж
тридцяти років бачив у людо- і народовбивстві тріюмф доби па-
нування тварини, яка вдруге і назавсіди розп’яла Ісуса і з Ним
погребала духову, богоподібну людину. У московській духовості
з притаманністю ідолопоклонства земським »кесарям« він уважав
себе безконечним. Та кінець прийшов. Каліновський мужик, пра-
ва рука сконаного тирана »ясного сонечка«, »вождя світового со-
ціялізму-комунізму«, зняв авреол з хижацької голови свого ко-
лишнього »государя«, видворив його з мавзолею і відлучив від
воскової ляльки, Леніна, відбитки основника-піонера новопоган-
ської тваринної доби. А спільникові злочинів людо- і народо-
вбивства, Берії, наказав розчерепити потилицю в підвалі Луб’ян-
ки — там, де на наказ тирана лилася кров, найбільше україн-
ських людей, як колись кров перших християн на ґлядіяторських
аренах або у загородах голодних і хижих левів. Дослідники і до
цього часу морочать собі голови: чи каліновський мужик (деякі
називають його »малим українським бюрократом»), Микита, пом-
стою на двох обмосковлених грузинах хотів завоювати для себе
культівство, а чи »каятися« перед грузинами, яких топив у крові,
будучи рівним у злочинах »трійці« — Сталін-Берія-Хрущов!
В першому міркуванні є велика доза правди. Микита завойо-
вував собі культ особи, але хитрий каліновський мужик бачив те,
чого не спроможний був бачити хижак Сталін. Микита не каявся
перед грузинами, ані » відлигою» перед Україною, яку топив у
крові.
Найімовірніше, московський мужик Микита не міг визбутися
візії події, про яку розповів колишній автоводій машини, якою
872
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
їхав політрук Хрущов з генералом Ватутіном. А трапилось так:
політрук Хрущов перевіряв т. зв. український фронт при відступі
німців. В одному моменті постріли бійців УПА посіялися по авто-
машині Ватутіна, якого важко поранили, а політрук Хрущов зва-
лився з сидження »як кабан« (слова водія, — В. Щ.), ховаючись
на підлозі...
Бійці тієї самої УПА, захоплені в полон і загнані за колючі
огорожі розлогого московського архіпеляґу, піднесли повстання
не так за поправу жахливих матеріальних умов в таборах смерти,
як в ім’я тієї самої ідеї, за яку змагалися всі українські покоління,
себто — за самобутність своєї нації і всього духового, чим володіє
людина.
Ідеї націоналізму, що їх в Україні винесли на поверхню ОУН-
УПА, захопили у свою орбіту прагнення багатьох уярмлених на-
родів, сталися поляризатором, який допоміг тим народам побачити
свої природні духові кристали, допоміг їм віднайти на зразок
України єдиний ефективний шлях боротьби проти московської
вавилонізації народів — шлях безстрашности, з якого зійшов
Захід, зупинившись на бездоріжжі.
Московський мужик з Каліновки, Хрущов, будучи неграмотним
аж до 19-го року свого життя, не міг вивчити закономірності в
розвоєвих процесах людства, — у власних особистих переживан-
нях побачив те, чого не міг бачити його наганяч і спільник людо-
і народовбивства, Джуґашвілі-Сталін.
Україна розстрілювана, морена голодовою смертю, мордована
на Соловках і »неісходимому« Сибірі, вставала до бою за своє
самобуття. З нею вставали всі поневолені народи.
Хрущов, імовірно, не вивчив староримської тактики вдержу-
вання в ярмі підбитих народів. Мабуть і не чув про Тацита, який,
підбивши Галлів, розкладав їх свинячим матеріялізмом, настав-
ляв послушних собі управителями провінцій, призначував деяких
командирами своїх легіонів, щоб добитися того, коли галли ска-
жуть: »їм не потрібна Ґаллія«, бо є »одна спільна матір«, римська
імперія.
Не знати, чи мужику Микиті була відома не так то давня істо-
рія Франції, або похід Пруссії на Париж в 1871 р., коли то збен-
тежений тимчасовий прем’єр подоланої Франції питався Бісмарка:
«Імперіалістичного уряду Наполеона III немає, то проти кого
воює Пруссія? «
— Проти Людовіка XIV, — відказав Бісмарк.
Пруссія вела війну проти повноцінних людей, проти духів Лю-
довіка, Вобана, Тюрена, знаючи, що вони породять месників, які
вб’ють кожного, хто піднесе руку на їхню матір. І Бісмарк не по-
милявся. Франція породила Джорджа Клемансо в 1917 р.
У пострілах бійців УПА, що поцілили ген. Ватутіна в авто-
машині, в якій на підлозі ховався Микита, в кінґірському пов-
ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ
873
станні колишніх вояків УПА-ОУН, до якого прилучилися мордо-
вані Леніном-Сталіном-Хрущовом народи, московський мужик
Микита відчув, що підноситься Україна Виговського під Коно-
топом, — тепер грізніша, як тоді, бо озброєна свідомими, при-
родними ідеями націоналізму, як перші Ісусові послідовники Його
Істиною, стаючи орієнтиром для всіх терзаних народів. (Згадати б
про переляк Хрущова в Стокгольмі, відродженням духа Мазепи.)
Хрущовська »відлига« — це пізнання того, що Україна, а з нею
інші поневолені народи, цілком розкрили московське імперське
хижацтво, здерли з нього хитру ленінську маску «загірних ко-
мун« і «нову економічну політику», «розв’язку національних пи-
тань» тощо. А ця «відлига» — це діалектика ленінського крутій-
ства, який добре вивчив на Заході тактику імперської вавилоні-
зації народів: кидати підбитим кості, свинячий матеріалізм, аби
українці, народи Прибалтики, грузини, білоруси, вірмени й інші
закричали: «їм не потрібні їхні Іаллії«.
Треба вслухатися в «лекцію любови до отечества» Каткова:
»... Ми любимо Україну, любимо як частину нашого отечества,
як живу і дорогу частину нашого народу, як частину нас самих,
і тому нам так ненависна спроба вносити почування мого і твого у
відношенні України і Росії ... Ми цілком далекі від того, щоб
судити тих українців, які пристрасно прив’язані до своєї вужчої
вітчизни. Льокальний патріотизм є дуже чесним почуванням, але
такі почування не повинні виключати більше ширшого патріо-
тизму; інтересів вужчої вітчизни не можна протиставити інте-
ресам отечества ...«
В цьому визнання повного краху марксо-ленінського облудного
міражу — соціялізму-комунізму. В цьому не будова «понаднаціо-
нального, безклясового суспільства», а московського «отечества».
І в цьому визнання тріюмфу природних ідей націоналізму, якого
розсадником не лише для підбитих народів, а й для решти вільної,
хоч обездуховленої Европи, є Україна.
Перевтілений новий Джуґашвілі (Сталін), Брежнєв, повинен за-
гнати Каткова до »психушки« за відкрите визнання тріюмфу на-
ціоналізму підбитих народів, особливо України, в якій навчили б
його, як жонглювати ленінськими гаслами марксизму з додатка-
ми фальшивок «новомарксизму з людським обличчям» і подібни-
ми випарами хворої думки.
В добі нового Сталіна-Брежнєва, за умов всеміцнішого «любов-
ного» затискання України і всіх підбитих народів московським
спряглом, з Києва лунає по світах все гомінкіший голос Святого
Володимира: «... Буду жив, любо свою голову сложу, любо себе
помгцю«, — і Сірка: «... Вет — за вет ... отмщеніє хану за тур-
бації, зневаги . ..«
В добі сучасного неосталінізму кремлівські погоничі знають, що
ленінська новопоганська доба, хоч затьмарила Захід, зазнала ера-
874
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
мотної поразки на Сході. Облуду міражних ідей комунізму зі
всіми фальшуваннями соціялізму-комунізму, націонал-комунізму,
«новомарксизму з людським обличчям» тощо, розтрощила Украї-
на. Вона боротьбою своїх синів і дочок, своєю кровною жертвою
запліднила ідеями органічного націоналізму боротьбу приспаних
народів.
З інституцій для психічно хворих, що їх новий Джуґашвілі пе-
ретворив на інструменти тортур, з-поза колючих загород і крізь
ґрати в’язниць лунає бойове гасло: Будемо битись! І немає ніяких
матеріяльних сил, які могли б заглушити цей природний зов на-
ступаючих ідей націоналізму, бо: ». . . Нація — це скеля, яку
Атлант триматиме на плечах. Це і є Мета: нести на своїх плечах
щось велике, єдине, неповторне, святе . . . Це може бути тільки
нація, священний посуд, у якому віками складали найдорожче...»
бо «тільки віра в необхідність, богообраність, у незамінність своєї
нації дає людині справжнє наповнення, дає Мету«, бо «Бог для
того й створив землю круглою, щоб кожний міг уважати свою
націю центром плянети, щоб кожний стояв на найвищій вершині,
відчув себе велетнем, богорівним...« бо «хто дивиться на свого
сусіда знизу вгору в того обов’язково виробляється філософія
вторинности («вторая Масква«), другорядности, додатковости ...«
(В. Мороз: «Мойсей і Датан«).
В передостанній фразі неминучости повної перемоги природних
ідей націоналізму — це цілковите знищення миляної баньки,
якою московський Схід прикривав свою справжню хижацьку
істоту, своє московське бісове месіянство, прикрите утопічним
анти-Божим, антиприродним і антилюдським марксо-ленінським
обманом перетворення богоподібної людини, отже і людства, в
мавпоподібні істоти, сколективізовані у «вселюдській» загороді.
Ненависну для москалів «спробу вносити почування мого і тво-
го» у відношенні України і Московії (отже й у відношенні всіх
народів до московського »отечества«), оживотворив воюючий ук-
раїнський органічний націоналізм, який розквітнув пишним само-
цвітом в сорокових-п’ятдесятих роках і не деґрадується, а степе-
нується на шістдесятому році московської «октябрськоїй революції.
В шістдесятих роках Україна, устами перевтіленого Шевченка
(В. Симоненка), у різкому відчуванні мого і твого гомінко прого-
лосила московській спробі затирання цих почувань жорстоким
духовим і фізичним Геноцидом: »МІЙ НАРІД Є — МІЙ НАРІД
ЗАВЖДИ БУДЕ!« Та й з поза огорож московських млинів смерти
Україна голосила світові: »КОЛИ Б Я БУВ ЛИШЕ ОДНИМ ЄДИ-
НИМ УКРАЇНЦЕМ НА СВІТІ, ТО Й ТОДІ БУДУ БОРОТИСЯ
ЗА УКРАЇНУ«. Якшо це був би голос лише одного українського
«шовініста» (за термінологією москалів — каткових, чи ними
тренованих деяких землячків, «рабів отечества чужого», дошко-
лених у »психушках«), то чому тоді Московія коштом голоду і
ДВІ ІДЕОЛОГІЇ В 60-РІЧНОМУ ДУЖАННІ
875
холоду населення не лише України, але всіх т. зв. совєтських
республік, включно зі своєю власною, вдержує мільйонні когорти
гончих собак: каґебістів-емведистів, міліції, »спец-відділів«, сексо-
тів і т. п. на територіях підбитих народів, серед яких »один, або
два шовіністи» (згідно частих заяв видвореного з »психушки«
землячка) розогнюють почуття мого і твого? !..
В москаля Каткова, який »любить Україну» як частину свого,
московського »отечества«, це звучить інакше. Ті мільйонні ко-
горти московських гончих собак (в тому й обмосковлені яничари)
сторожать Україну, як і всі підбиті, або »подаровані« їй Заходом
народи, щоб в Україні, центрі тріюмфуючого органічного націо-
налізму, наганами, тортурами в підвалах в’язниць і психотюрмах
гасити полум’яно горіюче почування мого і твого, щоб Україна
та й всі підбиті народи »не протиставили свого »местного« (льо-
кального) патріотизму інтересам »отечества« ... У каткових таке
гостре відчування мого і твого — це стихія, яка розмулила тами
страху. Перед її бурунами безстрашности каткови не спроможні
заховати того, щоб природні ідеї націоналізму України, а за нею
і всіх підбитих народів, зльокалізували поширення московської
імперії.
На шістдесятому році »октябрської« революції вже лише си-
лою-розбоєм Росія «інтернаціоналізує» підбиті нею й загрожені
народи. На загарбаних територіях вона сидить немов на багнетах,
що дошкульно проколюють окупанта, того останнього історично
пережитого імперського зашморгу народів. У свідомості того боа
констріктор жебрає »любови« народів придушуваних силою до
«спільного отечества«.
І ось щоб вимусити любов поневолених народів до »отечества«,
Москва жебрає матеріяльної і моральної допомоги у «декадент-
ського Заходу», щоб власне цією допомогою ліквідувати імунітет
тих народів, в яких націоналізм, немов Архангел Михаїл, встром-
лює гостре лезо меча в пащу анти-Божої і анти-людської потвори.
Захід, даючи матеріяльну допомогу «Сходові», всяко намага-
ється морально дискредитувати всезростаючу динаміку націона-
лізму внутрі »совєтської« (читай московської) імперії. Як накру-
чена платівка, він безтямно повторює на всі лади обезіменнюван-
ня Московією народів: «совєтський народ», «совєтські люди« і т. п.
Заховавши по-струсиному голову в пісок, радіє, що окремих, ще
не звавилонізованих народів у »совєтській« імперії, немає, бо не
хоче їх бачити. Він обезцінює формуючий, найміцніший стимул
будови завтрішнього світового ладу, як Е. Ренан обезцінював
Христових апостолів: ». .. Обмежені, вузькі, неосвічені, без будь-
якого досвіду у справі пропаганди, учні Ісуса були у повному
розумінні слова маленькими людьми. Мова авторів «Нового За-
повіту» бідна до такої міри, що у кожного є свій власний ма-
ленький запас слів ...« (Е. Ренан: «Апостоли»),
876
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Е. Ренан, як і сучасна науково-політична еліта Заходу, засвоїли
механіку крутого слова, не відчуваючи в собі вагомости віковіч-
ного Слова, яке влило в «обмежених, неосвічених, маленьких»
Ісусових апостолів незнищиму моральну міць, якою вони настав-
ляли підсвідомі стремління мас до яскравої ідеї Правди Ісуса.
Застрашуваний Мссковією Захід, продекламувавши проти влас-
ної віри про людські права, після семимісячного молотіння соломи
в ступі у Беоґраді схилив учтиво голову перед цинізмом Ворон-
цова. Людські права положено під сукно і під цинічну московську
насмішку ... «піднесені Заходом людські права — фіяско Захо-
ду». Таким цинізмом Москва намагається відіпхати Дамоклів меч,
динаміку націоналізму, підбитих народів, а в першу чергу Украї-
ни, заглушувати верескливим п’ятнуванням («кримінальні зло-
чинці», «буржуазні націоналісти») тортурованих апостолів ідей
націоналізму, які все глибше підточують фундаменти москов-
ського Вавилону.
І під цим московським застрашуванням, Захід, як «учтивий
послушник», притакує московській бісівщині, трактуючи апосто-
лів націоналізму як Ренан трактував апостолів Правди Ісуса.
А вони, як і Ісусові послідовники, добірні, шляхетні, активні,
сприймають життя як постійне тренування. їхнє життя — це те
постійне життєве напруження, яке перетворило пасивність мас
в генетичну енергію, що проломлює фаталістичну приреченість.
Вони такі, як їх породила своєю візією Леся Українка:
«В його листах, у кожнім слові,
Загонисту вояцьку вдачу видно.
Він словом бив немов вояк мечем,
Дарма, що про любов умів балакати.
Він бешкети чинив за справу віри,
Немов преторіянець за образу
Орла імперії. .. Єдина зміна,
Що знак ягняти став замість меча«.
В нашій заасфальтованій, сповненій димами й ревом моторів
сучасності, замовкли апостоли Правди Ісуса на Заході. Та вони
ожили на Сході, в Україні. В їхній одержимості ідеями Правди,
Богоподібної Людини, кровинки своєї нації, відчувається, що мос-
ковська варварія не відзначуватиме новопоганської тваринної
доби в другому шістдесятиріччі!
ПРОМОВА В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ_____835
до тягару. Готуйтесь бути лицарями Святослава! Я тверезо дивлю-
ся на речі, я знаю, що в Америці є багато молодих українців
байдужих до України. Є багато молодих українців, які ще не
збудились. І тому я вже сьогодні закликаю вас до практичного
чину. Колись на Україні був висунутий льозунґ у спорті: один
плюс один. Це означало, що наколи ти займаєшся спортом, то
агітуй ще одного, щоб він займався спортом також. І я сьогодні
хочу, щоб цей льозунґ був застосований до великої, святої мети.
Як ти збудився — збуди ще одне молоде українське серце!
Добрий ентузіязм, добра щирість, але найкращим є практичне
діло. Поставмо собі сьогодні завдання подвоїти кількість молодих
українців в наших молодечих організаціях! Один плюс один,
збуди ще одне українське серце!
Я в Америці небагато днів, але вже б’льше чуток ніж мнів. Що
я належу до такої то партії, до такої то організації. Відповідаю
всім: я належу до вічної, невмирущої української »партії«, яку
заснував гетьман Мазепа. І яка має на своєму прапорі напис:
»Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права«.
У програмі цієї »партії« написано: покладаємось на живі по-
чуття, а не на гасла, на голос крови, а не на теорії. Пам’ятаймо, що
всі українці то одна кров, що вся Україна — одне велике серце.
У програмі цієї партії написано: Збудуймо спочатку Україну!
Будемо мати Україну — будемо мати все, тоді кожна доктрина і
теорія буде крутити колеса в нашому млині... Я прийняв би на
Україні будь-який уряд, аби він був українським, аби він стояв
на позиціях самостїйництва. . . Але справа в тім, що на Україні
тепер немає уряду, на Україні є адміністрація. Урядом на Україні
є КҐБ. І тому смішною виглядає дискусія, чи УССР є спадко-
ємцем національного уряду? Також не має сенсу й дискусія про
те, яким шляхом будувати Україну — революційним чи еволю-
ційним. Ясна річ, що закликати зараз до збройної боротьби на
Україні був би злочин. Це означало б дати Москві змогу винищи-
ти всю свідому Україну. Але скільки б не вели культурницької
праці, скільки б ми не вели комбінацій, врешті-решт на вулицю
повинні вийти люди в одностроях із зброєю в руках і довершити
справу!
Не біймося учитися у большевиків, не біймося учитися у Леніна,
який казав: »Ніяка влада не впаде, доки її не кинуть«. І тому я
з тими, що в одностроях — це майбуття України! Мої погляди не
є ліві, але це не означає, що відкидаю українську молодь лівих
поглядів. Не може бути лівої чи правої молоді — є українська
молодь! Молодь — це світ, який ще треба збудувати. І моя най-
гарячіша мрія це зробити так, щоб вся українська молодеча лава,
яка тут є, ніколи не розпадалась. І так в єдиному великому по-
836
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
риві рушила на Київ, коли прийде великий час. Я з великою ра-
дістю добуватиму в усіх молодечих літніх українських таборах,
якщо мене запросять. Без різниці, які організації керують тими
таборами.
Всі ми з’єднані великим Тризубом. Ми українці маємо чудовий
герб. Тризуб — це символ дерева життя, це дерево українського
життя, яке нікому не вдалося зрубати. Наш святий Тризуб має
тепер нову символіку, — нову триєдиність. Нація, віра і право
людини мати гідне місце в світі! Будьмо різних поглядів, але
у межах духовного українства; сперечаймося, але не йдім за ро-
зумом до чужинців. І навіть, як сваримося, навчімся сваритися
так, щоб не було сварки.
Кожний вибирає власну дорогу, дуже різні дороги людські, але
пам’ятаймо, що вибираючись в дорогу мусимо взяти з собою три
великі речі: синьо-жовтий прапор, святий Тризуб і святе велике
гасло:
Смерть імперії — свобода Україні!
ПРОМОВА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА У ПІТСБУРҐУ
(на Ювілейному бенкеті з нагоди 65-ліття УНПомочі)
Виступаючи перед по-береги заповненою бенкетною залею в го-
телі »Вільям Пен« у Пітсбурґу 26 травня 1979 р., Валентин Мороз,
Почесний Гість бенкету, сказав у відповідь на зворушливий привіт
української молоді Пітсбурґу, виголошений юначкою Лярисою
Мазур:
»Я радий бути нарешті в тихому місті, де розпочиналась амери-
канська Україна, у тих місцях, де перші наші емігранти, перші ви-
хідці з України будували американський добробут і показали Но-
вому Світові нашу працездатність, нашу твердість. Пітсбурґ —
місто багатогранне, місто з багатьма обличчями, але для світу і досі
— це місто заліза, місто залізної індустрії. Місто заліза — це наше
місто: поки москаль окупантом на Україні — наш діялог з ним
може бути тільки залізним.
Нація, яка має ще перед собою боротьбу за визволення, завжди
буде мати пієтет до зброї, а не до роззброєння. Москва кує нам
кайдани з заліза, але з заліза куються не тільки кайдани, з заліза
кується також зброя.
Ця молода Україна, яка привітала мене, українці, які народи-
лися тут в Америці, але залишилися українцями, є для мене най-
кращою нагородою. Я знав про українське життя в Америці, і я
в основному не помилився в очікуванні того, що побачив тут. Але
ПРОМОВА В МОРОЗА В ПІТСБУРҐУ
837
одна найбільша несподіванка для мене — це молода Україна в
Америці. Я досі не можу прийти до себе від здивування, бачачи
ще раз і ще раз, яка сильна молода Україна в Америці, яка сильна
перед нами перспектива. Я був на сумівському святі, бачив уже
багато молодечих маніфестацій; я був у Ваіпінґтоні і з радістю по-
бачив, що молоді українці здобувають з успіхом становища і що
через кілька років ми зможемо заставити говорити з нами краще,
ніж тепер.
Тут нам добре. Ми всі — свідомі українці. Але я думаю також
про тих, хто, на жаль, не присутній у цій залі. Я думаю про тих
українців, яких найбільше в Західній Пенсильванії, про українців,
які є українцями і не українцями. Я радий також вітати їх, хоч
вони неприсутні. Я звертаюсь і до тих, які звуть себе русинами,
і кажу їм, користуючись нагодою, що в майбутній свій приїзд я
готовий щиро вітати всю українську громаду, всіх людей україн-
ського походження, незалежно, чи називають вони себе українця-
ми, а чи русинами.
Москва багато спекулювала на слові »Русь«. Москва багато бала-
мутила людей, каламутила світ, присвоюючи собі нашу історію —
Київську Русь, і присвоюючи собі тих людей, які звуть себе руси-
нами, користуючись їхньою малою освіченістю, користуючись тим,
що вони змушені були важко працювати і мало думати над тим,
хто вони. Я закликаю свідомих українців не протистояти їм, а
знайти до них дорогу. Легше всього критикувати, легше всього
чути себе вищими. Трудніше знайти з людьми діялог.
Нас багато, таких українців, і там, в Совєтському Союзі, і тут в
Америці, які ще повинні стати українцями і яких ми ніколи не
повинні вважати втраченими. Тому я промовляю до них, хоч вони
не чують мене, але тепер голос людський живе дуже довго — живе
в записі, живе на папері, і тому я кажу їм, — звертаючись до їх
відчуття українського гумору, -— кажу їм, що цей спір, як нази-
ватись — українцями чи русинами, це те саме, що спір між чоло-
віком і жінкою на Україні: коли пес вернувся через три дні і був
обстрижений, вони почали сперечатися, чи він голений, чи стри-
жений? Це український гумор, але в цьому є велика правда. Я
думаю, що українця як кажуть, найкраще привести до тями, через
гумор, дати йому зрозуміти, що він поступає смішно.
Тепер кінчається сторіччя. І вже давно час викинути ці супе-
речки: чи ми русини, чи українці. Давно вже час сконсолідуватися
в одну велику українську громаду. Якби тут були ці люди, які
називають себе русинами, я щиро сказав би їм: Ви можете нази-
вати себе русинами, але ваші діти не будуть русинами. У русинів
немає Шевченка, у русинів немає Архипенка, у русинів немає Ли-
сенка. У русинів немає Калинця, ані Стуса. Писанки і вишита со-
рочка — це чудово, але дітей ними не затримаєте, і діти розле-
тяться, як кленові листочки у новелі Стефаника, по великому не-
українському світі. І якщо ви хочете, щоб ваші діти були з вами,
838
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
щоб ваші діти не були чужинцями у вашій хаті — пригортайтеся
до великої української громади, яка вже не один раз довела, шо
вона може втримати своїх дітей при собі, що вона в третьому,
четвертому поколінні може залишатися українською.
Я ще раз хочу сказати про те, шо я щиро здивований розмахом
українського життя в Америці, тим великим духом спротиву, з
яким українці затримують свою ідентичність. Я уявляв собі, що
спротив український — це тільки ми в советській Україні, але тут
я відчув, що тут треба не менше сили, щоб стати собою, щоб зали-
шитися собою. У нас різний ворог, але це великий ворог. Ми про-
йшли випробування пеклом, ви пройшли випробування раєм. Ча-
сом випробування раєм тяжче, ніж випробування пеклом. Америка
з її великим гігантизмом, з її великим добробутом — це, можливо,
страшніший асимілятор, ніж Москва з її брутальним тиском, але
з її нульовим культурним потенціялом. І якщо ви витримали цей
великий іспит раєм, то цим українці в Америці довели свою силу.
Я це вже чув не раз і від чужинців, це свідчення, хоч я тут зовсім
недовго.
І я хочу закінчити свій виступ закликом:
— Будьмо українцями! Виховуймо своїх дітей, як українців! Па-
м’ятаймо, що ким би ми не були — добрими канадцями чи добрими
американцями, але ви повинні бути спрямовані на Україну. Щоб
світ міг сказати пюо нас: Можна вигнати українця з
України, але не можна вигнати У країну з
українця.
З ІНТЕРВ’Ю В. МОРОЗА З ШТСБУРҐСЬКОЮ ПРЕСОЮ
І ТЕЛЕВІЗІЄЮ
(Уривок)
Питання: Чи Ви перший раз в Америці, і взагалі у вільному світі?
Відповідь: Мороз — »Так, я перший раз в Америці і перший раз
у вільному світі. До того, я у вільному світі був кілька днів, коли
в 1941-му році була проголошена Самостійна Україна. Тоді, хоч я
був зовсім малий, але відчувалося навіть дітям, що українці є у
вільній ситуації, на вільній землі...«
СЛОВО ПОДЯКИ В. МОРОЗА
Після того, як член ОУН з Небраски, США, подарував йому
мистецької композиції емблему українського національного гербу
з нагоди 50-ліття ОУН, яке святково відзначено в Пітсбурґу, США:
ЗАЯВА В. МСРОЗА
839
Мороз: »Я не знаю, що сказати. То буде символ, який буде ви-
сіти, як образ, як ікона у мене в хаті. Я не дуже прислухався до
тих, яким подобаються ті чи інші партії. Я знаю, що ОУН — це
не партійне багатство, це українське багатство. Це сила, яка ре-
ально боролась за Україну і має реальну силу далі боротись за
Україну; сила, яка не здрібніла, сила, яка далг мислить категорія-
ми національними, а не партійними. І для мене ця відзнака буде
високо національна. Щиро дякую!«
Після слова, В. Мороз поцілував емблему.
ЗАЯВА В. МОРОЗА
До1 всіх українських громад.
Кілька днів тому мені потрапив до рук обіжник, виданий Укра-
їнським науковим інститутом в Гарварді. Обіжник є такого змісту:
пропонується створити »фонд ім. Мороза«, з мето ю забезпечити
моє фінансове становище в Гарварді »до кінця життя« (так на-
писано!).
Перше, що мене здивувало — це те, що обіжник розіслано без
мого відома, хоч 2 травня (дата, що стоїть під текстом) я вже був
в Америці, і моя згода в цій справі була обов’язковою.
Друге. Було б великою нескромністю з мого боку дати згоду,
оскільки ще невідомо, чи відповідає моя кваліфікація вимогам
Гарварду (як лектора і як науковця). З цим буде ясно аж через
рік. Тоді й буде слушно говорити про фонд. А в даний час можна
було б приступити до збирання фонду лише в тім випадку, коли б
я був прийнятий до Гарварду на постійно. Яка може бути мова про
фінансове забезпечення »до кінця життя«, коли я прийнятий до
Українського наукового інституту (себто не в систему Гарварду)
на один рік на правах гостюючого науковця?
І нарешті — третє. В запрошенні від декана, отриманому мною,
Гарантується фінансове забезпечення моєї праці на два роки; а в
обіжнику говориться про це забезпечення на рік. Дивна невідпо-
відність, і вона справила далеко непозитивне враження на громаду.
У зв’язку з вищенаписаним, згідно з законами я вважаю за не-
обхідне накласти на пей обіжник уєіо, і прошу українську громаду
стриматись від присилання коштів на конто зазначене в обіжнику.
24 травня 1979 р.
(—) Валентин МОРОЗ
840
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Валентин МОРОЗ
ГОРТАЮ В ПАМ’ЯТІ ФАКТИ
(Передмова Валентина Мороза до видання ЛВУ
про Українських Політичних В’язнів)
Гортаю в пам’яті факти, такі збурені й хаотичні в останніх двох
тижнях. Там, на дні — трохи більше порядку, бо лежать рік за
роком, одноманітні й сірі. Неволя має талант все осірювати. Люди
в тюрмі зголоднілі за кольором. І на довгій, багатолітній дорозі —
спалахи, спалахи, спалахи облич, що ніколи не зітруться з па-
м’яті. Найперше Михайло Сорока — залізний лицар, що випро-
мінював із себе силу і запалював інших. Я мав щастя бути з ним
місяць, і за цей місяць сформувався остаточно. Останні штрихи
дорисував у мені Михайло Сорока . ..
То був маленький табір у Мордовії, під числом 17, закинутий
далеко в ліси. За дощової погоди авта туди не ходили. Часами то
було на користь нам. Поряд у кримінальному таборі була ферма,
що продукувала молоко. При московській системі, а ще в бездо-
ріжжі, все розтягається тижнями, — а молоко політики не ро-
зуміє і кисне за один день. Вони мусіли нам продавати, хоч то
було й проти права. Потім приїхав каґебіст і заборонив.
Було літо, і межи дротами, на «заперетці»1, косили сіно, а поряд,
за огорожою темнів ялиновий ліс. У карцері найтяжче тоді, як за-
пахне скошеним сіном ... То дуже небезпечно: дивитись у вікно
на ліс, луги, на Волю. Тоді непомітно спадає панцир з душі, і кож-
ний доторк дуже болючий. Там треба бути у панцирі, бо най-
частіше в’язень заламується тоді, як опиняється голий серед сні-
гів. Каґебісти знають, що роблять, коли беруть в’язнів з Мордовії
на Україну і возять по Карпатах... Мені пропонували кілька
разів —- я відмовився.
Михайло Сорока ... Тут нема його в списку, і багатьох нема.
Колись викарбуємо на ґраніті великий список, і на початку буде
Кальнишевський. Перший українець, що відбув двадцять п’ять
літ в неволі, у тому великому і безглуздому краю, що його назвав
наш видатний полеміст царством Хама. Кажу за тих, що вже
ніколи не будуть на списку разом з живими, щоб нагадати: по-
спішаймо! Там, за колючими дротами і в лісах за Байкалом —
український розум, українська поезія, українське мистецтво. Роз-
рахунок режиму якраз полягає на тім, щоб багаторічною неволею
1) Смуга між дротами, куди не вільно ступати.
ГОРТАЮ В ПАМ’ЯТІ ФАКТИ
841
вбити творчу потенцію Калинця, Сверстюка, Руденка. Буває і
такий варіянт, коли на волю виходить тіло, а духовний потенціял
лишається там, за дротами. То називається випустити, але не
звільнити. Привчімо Захід (і привчімося самі!) до святого неспо-
кою, до почуття вини, що стукає в серце й каже: а чи все ми
зробили для того, щоб Плахотнюк не сидів сім літ у психіатрич-
ній катівні? Щоб Шухевичеві скасували даний за ніщо термін?
Був час, коли лідери Заходу підписували договори з Москвою
не читаючи. То були якісь абсурдні перегони: хто швидше під-
пише договір з Кремлем і похвалиться ним перед виборцями.
Вважалось, що підписати договір з Москвою — означає бути
добрим політиком.
Часи змінилися. Тепер уже Москва шукає можливості зайвий
раз продемонструвати, що її стосунки з Заходом складаються
добре. У п’ятиполюсному світі, де чотири полюси (Америка, Евро-
па, Японія, Китай) все тісніше беруться за руки, Москва опини-
лася перед грізним привидом ізоляції. Ті чотири уже на човні,
що відходить від порту, і смуга води між бортом і берегом росте.
Москва робить одчайдушну спробу скочити в човен, і багато від-
дасть, щоб зреалізувати цю можливість. Там, на обрії імперської
перспективи, вирисовується смерть з косою. І в Кремлі добре
відчувають подих могильного вітру. Українська жінка з Америки
написала мені щирого листа (багато їх отримую цими днями), і
найцікавіша фраза в ньому: »Мій чоловік казав: Мороза ніколи
не випустять». Дуже сильний був стереотип, нав’язаний Москвою;
внутрішньо ніхто не вірив, що московський мур можна пробити.
А все ж — пробили! І наївними є спроби пояснити справу так, що
Москва » позбулася непотрібних людей«. КҐБ ніколи не випусти-
ло мене, коли б не мусило.
Москва є тепер банкротом, що хоче продати свій агітаційний
товар за будь-яку ціну. І той, хто має впертість стояти на своєму,
може багато виторгувати.
То ж створімо таку атмосферу, щоби світ знав: не можна йти
на розмови з Москвою, не порадившись з нами. Це осягнули жиди
— чи мусимо завжди бути гірші від них?
Підіймімо над світом найактуальніший тепер для українців
льозунґ, що був на молодечій маніфестації у Нью-Йорку 12-го
травня:
“МОВО2 ТООАУ — БНЦКНЕУУСН ТОМОВВОАУ!”
842
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЩОБ ЦЕЙ ПОТІК БУВ БЕЗПЕРЕРВНИЙ
(Слово Валентина Мороза на Святі Героїв
у Бавнд Бруку, 29. 4. 1979)
Шановна Українська Громадо, Віруючі!
Я дуже радий, що можу сьогодні привітати вас тут на святій
землі на шматочку нашої України в Америці, на нашому шма-
точку, покищо маленькому, де не може ступити нога чужинця, де
нас не можуть дістати ніякі брудні руки. То святе місце посвячене
пам’яті наших Героїв. Я безмежно вдячний Господеві, за те, що
маю сьогодні можливість в провідну неділю, традиційне україн-
ське свято, вшанувати пам’ять Мами, пам’ять покійної мами. Я не
маю сьогодні можливості бути на цвинтарі в рідному селі на Укра-
їні біля маминої могили. Але, ваша щирість, ваше безмежне тепло
дали мені багато більше, дали мені відчуття рідної України. Я спо-
дівався на добрий прийом від українців в Америці але я зовсім не
міг допустити наскільки він буде теплий, наскільки він буде зво-
рушливий. Я одне не міг допустити і це трудно було мені в моїх
умовах, наскільки єдино духовна українська громада в Америці.
Мабуть, ви й самі звикнувши до того, що ми тут бачимо — того не
розумієте. Я маю тут перевагу сьогодні, шо я свіжими очима, сві-
жим серцем можу це відчути. Я був ще вчора біля готелю, де мене
вітала молода Україна, вітала не мене, вітала свій ентузіязм, свою
силу. Я те відчув вчора у Філядельфії, де було могутнє демон-
стрування української живучости. Я це відчуваю сьогодні, тут, на
вашому Провідному Святі. Ми вшановуємо найперше пам’ять
Героїв. Я вважаю, що найкращий спосіб вшанування пам’яти Ро-
мана Шухевича це — від сьогоднішнього дня почати кампанію
про звільнення його сина Юрія Шухевича. Дякувати Богові ваші
старання увінчалися успіхом, — я вже тут. Тепер потрібно з та-
кою самою силою, прикласти всі зусилля, щоб цей потік був без-
перервний, щоб один за другим прибували сюди на наради, на
ріст української справи.
Шановна громадо! Нація є тоді дозріла коли національне почут-
тя і релігійне почуття зливаються в одне, коли перестають від-
чуватися як два компоненти, тоді ми, нація, можемо сказати: За
Бога, за Вітчизну! Я пройшов тюрму і в засланні і в московських
таборах я побачив, що ті люди досягнули великої сили, великої
кристалізації. І я думаю, що не гріх і нічого нема поганого від
людей — взяти, позичити від сусідів добрих те, що вони мають
доброго. Хочу закінчити... своє слово сьогодні тим дуже вдалим
гаслом, яке дуже нам є потрібним: за Бога, за Вітчизну!
843
Голова Проводу ОУН Ярослав Отецько з Валентином
Морозом на тлі емблеми ОУН.
844
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СЛОВО ВАЛЕНТИНА МОРОЗА
ДО УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТИ,
НА ЛЕТОВИЩІ В ЛОНДОНІ — 15. 6. 1979.
Шановна Українська Громадо, Дорога Українська Молоде!
Найперше я хочу іциро Вам подякувати за той теплий прийом,
який я тут зустрів, і за ті щирі сльози, які я побачив на очах в
Посестри із совєтських таборів.
Я також хочу висловити щиру подяку, що завдяки Вашим зу-
силлям, я тут. Ви вітаєте мене, але Ви вітаєте більше свою пере-
могу.
Так, ми повинні завдячувати моє звільнення всім добрим людям
у вільному світі, але найперше ми повинні завдячувати україн-
ській громаді, бо в результаті її багаторічних зусиль — це перший
український політичний в’язень на волі (довгі й тривалі оплески).
Коли я приїхав до Америки, то українська жінка написала ли-
ста, — я їх багато отримую і навіть не маю змоги їх усіх прочитати,
але то був щирий зворушливий лист і не можна було не помітити,
— в якому були такі слова: ... »мій чоловік сказав, що Мороза
ніколи не випустять« ... То дуже важливий психологічний мо-
мент. Москва зуміла створити такий стереотип могутній про те,
що той мур, який вона збудувала, його не можна пробити. Але сам
факт, що ми всі разом домоглися звільнення українського політ-
в’язня свідчить, що ми можемо, — можемо з великої літери, -
можемо йти далі.
Це був дуже важливий момент в тому, що найтяжче, коли гро-
мада працює, працює і нема результату. Я добре розумію ту ра-
дість з якою мене зустрічають, це шана не мені особисто, це ра-
дість від перемоги і шана всім тим, які знаходяться ще там, які
ждуть визволення, які ждуть наших зусиль (бурхливі оплески). _
Так, в мене до радості долучається своєрідне почуття вини. Я
тут, а Левко Лук’яненко гам, Юрій Шухевич там, хоч вони мабуть
з більшим правом мали б на звільнення переді мною. Я тому по-
чуваю себе зобов’язаним працювати для їх звільнення, і я від-
разу ж, відколи приїхав до Америки, ні хвилини не спочиваючи,
роблю все, що вмію і що можу для того, щоб справа звільнення
дальших політв’язнів була жива і, щоб на звільнення дальших
політв’язнів не прийшлось чекати довго (оплески).
Я чув у вільному світі від українців багато щирих, теплих слів
за те, що я витримав, але я хочу сказати — Ви витримали неменше
від мене. Випробування раєм часом буває трудніше ніж випробу-
вання пеклом! Так, ми пройшли там випробування пеклом, але на
Заході, особливо те, що я побачив в Америці, американський кон-
СЛОВО В. МОРОЗА ДО УКРАЇНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА... 845
тинент з його гігантизмом, з великими матеріальними шансами, є
часом більш підступним ворогом ніж те, що ми бачили там, на
Сході у тій дикій і незрозумілій Московії.
І якщо українці витримали, якщо українці в Канаді сильно зро-
стають, а не зменшуються, якщо я бачив в школах українознав-
ства дітей, в яких батько серб, а мати українка, я бачив дітей мі-
шаних подруж, які становлять половину українського люду, то
це значить, що ми сильні.
Я чув слова від чужинців, що лише українці в Америці не зго-
дилися психологічно бути американцями, не згодилися асимілю-
ватися. Так, я бачив багато свідчень української сили. Я знав про
українське організоване життя у вільному світі, але я не уявляв
його маштабів і того вогню з яким воно ведеться.
Найбільшою несподіванкою для мене була українська молодь
в Америці. Я ніколи не уявляв на якому ступені щирого горіння,
на якому ступені ентузіязму є молодече українське життя в Аме-
риці. Я сподіваюсь зустріти те саме в українському житті у Вели-
кій Британії.
Я вже з Вами знайомий, хоч бачу вперше. Комуністична влада
не пропускає листів, не пропускає жодної інформації, але часом
бувають винятки. На 1975-ий Новий Рік, на дуже тяжке Різдво
1975-го року я одержав 12 листів з Великої Британії. Вони були
переважно з Ковентрі, але вони мені дали дуже багато сили. Так,
навіть для тих, хто дуже певний себе, хто має всі ресурси в собі
і живе в панцері в цих умовах, навіть для тих підтримка щирого
слова від українців Заходу значить дуже багато. І я це пережив.
Ці листи залишилися разом з моїми паперами в Москві. Але я
твердо вірю, що я їх відвоюю так само, як випустили мене. Будемо
робити нову кампанію, будемо домагатися і я твердо вірю, що ці
листи і щирий привіт від Вас я ще зможу показати Вам, коли
приїду разом з сином, коли приїду разом з дружиною (довготри-
валі оплески, овація).
Вийшло так, що з світом Европи я знайомий з другого боку.
Спочатку побував у вільному світі в Америці, а тепер вертаю
додому. Так, тут все більше по-дома: пньому, всі виміри, всі машта-
би, ввесь побутовий плян життя, що я побачив з першого кроку,
більш подібний до того, з яким я зріднився, зрісся на Україні. Так,
тут все більш по-домашньому, більш по-нашому і я сподіваюся,
що наші стосунки теж складуться більш по-домашньому, скла-
дуться дуже щиро. Дуже дякую за добру зустріч!
846
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В. ТЕСЛЯР
ВАЛЕНТИН МОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ
У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ
Перша зустріч з Валентином Морозом
Перша вістка про приїзд Валентина Мороза у відвідини до
української громади у Великій Британії була подана до загального
відома обіжним листом Ділового й Організаційного Комітету в дні
3-го червня. Від тієї дати проводи і членство згуртованих у цьому
Комітеті установ та організацій очікували з великою терпеливістю
на цю першу зустріч, до якої готовилися немов до великого та рід-
кісного національного і церковно-релігійного свята.
Вкінці наступила п’ятниця 15-го червня 1979 р. В надвечірніх
годинах менші й більші групи українців з рядів організованої мо-
лоді і старших поколінь з Лондону, Редінґу, Сляву, Пітерборо та
з інших українських громад південної Англії, спрямовувалися
автами й автобусами в напрямі летовигца Гітров, де частина роз-
міщувалася напроти митної загороди, а друга, більша частина, в
Гітров готелі, в якому мала відбутися перша зустріч.
Літак, яким Валентин Мороз прилетів із Нью-Йорку в товаристві
мґ-ра Б. Потапенка, його дружини і ради. Ярослава Деременди,
приземлився о годині 9,50 вечером. О годині 10,05 п. Валентин був
уже по другій стороні еміграційного відділу, де його зустріли ред.
Ілля Дмитрів і дир. Іван Равлюк, привітавши Гостя від СУБ-у та
Ділового й Організаційного Комітету. Підхопивши по дорозі баґаж,
Валентин Мороз подався в цьому товаристві до виходу, де на зу-
стріч вийшли представники шкільної молоді — Оля Кості в і Бог-
дан Кунька під опікою своєї вчительки п-ні Люби Фостун, і пред-
ставники Президії Організаційного і Ювілейного Комітетів — інж.
Василь Олеськів, дир. Юліян Заблоцький, інж. Микола Щупляк
і д-р Святомир М. Фостун. Наші школярі вручили гостеві китицю
червоних рож, з якими п. Валентин подався у напрямі недалеких
авт, будучи супроводженим рясними оплесками та окликами
»Слава!«, »Вітаємо Мороза!« і »Хай живе Валентин Мороз!«.
О год. 10,30 авта із п. Валентином і почтом затрималися біля
головного входу до Гітров готелю. Увійшовши в нутро готелю,
п. Валентина стрінула із синьо-жовтими прапорцями велика група
шкільної молоді з Лондону і Редінґу, в продовженні якої стояла
в лавах молодь СУМ-у, Пласту й Української Студентської Гро-
мади. Шкільна молодь вийшла назустріч п. Валентинові в націо-
нальних строях, а молодь СУМ-у і Пласту в одностроях. Між сту-
дентською молоддю переважав у строю національний мотив. Так
же само були убрані жінки і велика частина мужчин. Головна сті-
В. МОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ У .В. БРИТАНІЇ
847
на у залі »Весекс« була прибрана національним і революційним
українськими прапорами, попереду яких виднів великий напис на
синьому тлі — » Вітаємо Валентина Мороза!«. У слід за національ-
ним і революційним прапорами стояли прапори СУМ-у, Пласту,
ОбВУ, ОУЖ тощо. Головний стіл був накритий вишиваним на-
стільником і прикрашений вазонками рож та інших свіжих квітів.
Багато транспарантів видніло між зібраною публікою на залі. Заля,
що нормально вміщає 350 сидячих місць, була заповненою по бе-
реги, а частина учасників тієї історичної події, зокрема організо-
вана молодь, зайняла стоячі місця по обидвох сторонах головного
стелу.
Поява Валентина Мороза у вестибюлю, а згодом у самій залі,
викликала бурю оплесків і окликів, що тривали аж до часу, коли
гість, голова і члени Президії Ділового Комітету зайняли місця при
столі. Тоді оваційні оклики перемінилися в могутнє »Многая літа«,
проспіване у глибокому спокою та зі сльозами на очах великої
частини старших і молоді, котрі раділи, що особа, яка стільки на-
терпілася з уваги на свою любов до України, яка так відважно і
різко ставила чоло московському окупантові, Божим чудом стоїть
у цьому часі між тими, котрі в погоду та холод, спокійно та бурх-
ливо, але завжди послідовно і вперто здобували своїми демонстра-
тивними виступами серця й уми державних мужів, політиків, уні-
верситетських професорів, церковних достойників, працівників на
культурному полі, студентів і робітників, які виступали опісля в
обороні Валентина Мороза й багатьох інших визначних україн-
ських політичних в’язнів. В симбіозі зусиль цих двох головних
сторін, що просякали в усі закутини вільного світу, зродилося це
мало очікуване звільнення Валентина Мороза, або, як про це ви-
словлюється сам п. Валентин — »ваша побіда«.
Привітавши на залі п. Валентина, представивши Гостя україн-
ській громаді і громаду гостеві, голова Комітету передав мікрофон
п. Валентинові. Незважаючи на довгу дорогу та очевидне фізичне
перемучення, наш гість щиро, спокійно1 і тепло вітався з громадою
та її представниками, заявляючи свою здетермінованість боротися
разом із ними за звільнення інших політв’язнів, зокрема Юрія
Шухевича і Левка Лук’яненка, які ще »не разом із нами«. Його
слово (друкуємо на іншому місці) учасники переривали рясними
оплесками та окликами »Слава!« Після привітального слова п. Ва-
лентина, до головного столу підійшла п-ні Іванна Мащак, колиш-
ній довголітній в’язень московських концтаборів на Колимі, і зі
сльозами на очах та зворушливими словами на вустах вітала гостя
від себе і від усіх колишніх політв’язнів, які зараз на волі на За-
ході, вручаючи при цьому п. Валентинові китицю червоних маків.
Згодом із коротким словом привіту і з букетом розкішних троянд
вітав п. Валентина від молоді СУМ-у п. Ярослав Гарбуз, голова
Осередку СУМ-у в Лондоні, а від Українського Пласту — п-на
Світлана Глувко і Юрій Федишин.
848
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Голова Проводу ОУН д. Я. Стецько дарує образ
св. Юрія Переможця д. В. Моровові (США).
Обабіч бюсту гей. Романа Шухевича — Голова
Проводу ОУН д. Я. Стецько і д. В. Мороз (США).
В. МОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ У В. БРИТАНІЇ
849
Ця перша зустріч закінчилася коротко після 11-ої години ночі
відставанням українського національного гимну — »Ще не вмерла
Україна». Гість від’їхав на відпочинок, а молодь і старші до своїх
домів. Важко словами описати усі вражіння з тієї першої зустрічі,
яка напевно залишиться в очах і почуваннях співучасників на
довгі, предовгі роки. Придержуючись загального порядку, молодь
і старші поводилися напричуд свобідно, даючи волю своїм почу-
ванням і захопленню представником нескореної України. Мабуть
це відчув і Валентин Мороз, якого перші слова до української пуб-
ліки у Великій Британії були пройняті глибокою теплотою і без-
посередністю.
Демонстрація в обороні політичних в’язнів
В суботу 16-го червня 1979 р. у приміщеннях центрального бу-
динку СУБ-у на Лінден Ґарденс від самого ранку великий рух. Це
молодь і старші роблять кінцеві приготування до демонстрації в
обороні українських політичних в’язнів у СССР, що має розпоча-
тися о годині 2,30 по полудні. Готуючись до виступу, молодь і
старші діляться вражіннями з попереднього вечора і всі вислов-
люють надію зустріти п. Валентина на тій демонстрації.
Ще далеко перед 2,30 напроти будинку московського консуляту
й залізної брами, що загороджує вхід на вулицю, при якій розпо-
ложені головні будинки амбасади, з’являються перші гурти демон-
странтів і перші транспаранти. А коротко по 2,30 на трасі демон-
страції уже видніють сотні транспарантів та людей. Спостерігаючи
ступневе збільшення учасників і їх живучість, метропольна полі-
ція пересуває усіх демонстрантів на одну сторону рухливої вулиці
і підтягає резерви. Число демонстрантів досягає шість-сім сотень
людей, над якими гсрдо повівають прапори і транспаранти. Рух
на вулиці по стороні демонстрантів майже припинюється. Сумів-
ська молодь розійшлася з листівками на всі сторони дотичної
дільниці.
О годині 3,30 назустріч демонстрантам виходить Валентин Мо-
роз в товаристві членів Ділового й Організаційного Комітету. Грім-
ке »Слава!« і »Хай живе Валентин Мороз!» прокочується дільни-
цею, у слід за чим окликам та співові немає кінця. Наш гість
пройшов спокійно напроти лав демонстрантів, а відтак, перейшов-
ши вулицю, зайняв місце по середині. Хтось із найближчих пере-
дав йому транспарант із написом »Воля Україні!», з яким він про-
стояв около 15 хвилин. Згодом він передав цей транспарант голові
Комітету, а сам узяв у руки другий з емблемою ОУН і написом її
50-ліття. З цим транспарантом він перейшов у товаристві голови
Комітету й інших членів на другу сторону вулиці та зупинився
напроти консуляту, з вікон якого зазирали заховані московські
урядовці. На цьому місці Валентин простояв довший час. Ніхто не
знає, що Валентин думав. Можемо, однак, здогадуватися, що він
850
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Голова Проводу ОУН, д. Я. Отецько презентує В. Морозові
книжку »30-го червня 1941 р.« (США).
В. Мороз промовляє до сумівського активу 29-го травня.
На світлині (від ліва)) голова КУ д. Я. Шмііель, голова
ЦУ д. мір Е. Гановський, голова Виховної. Ради
д. мґр О. Коваль, д. В. Мороз і заст. гол. ЦУ
д. Я. Деременда (США).
В. іУОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ У В. БРИТАНІЇ
851
думав про рідню і усіх тих, які перебувають в ув’язненні, про всю
нескорену Україну. З певністю можемо сказати, що це була довга
і рішуча постава людини, яка не один раз дивилась у вічі своїм
катам і не поступалася.
Повернувшись на чолове місце в гущі демонстрантів, Валентин
Мороз співав разом із ними »Не пора«, стрілецькі і повстанські
пісні, а вкінці висказав до учасників коротке слово, наголошуючи
доцільність виступів в обороні прав України й українських полі-
тичних в’язнів, зокрема Юрка Шухевича, Левка Лук’яненка і Ми-
коли Руденка.
Майже пів години присвятив п. Валентин персональному зна-
йомству з учасниками демонстрації з-поміж старших і молоді, які
вітали його зі сльозами на очах і бажали кріпкого здоров’я та ве-
ликих успіхів у праці для добра України.
Велике віче-зу стріч в Лондоні
Тої самої суботи о годині 6,15 надвечір розпочалося у Централ
Гол, Вестмінстер, велике віче-зібрання українців і зустріч з Ва-
лентином Морозом, на яке прибули представники всіх українських
установ та організацій, представники УаПЦ і Помісяої УКЦ, і біля
1250 учасників з усіх громад у Великій Британії, навіть із далекої
Шотляндії.
Валентина Мороза вітали при вході на залю представники
шкільної й організованої молоді, як також уся заля, вдекорована
національним, революційним і організаційними прапорами, напи-
сами й транспарантами. Під час входу всі учасники встали із
місць, а відтак, на пропозицію о. Протопресвітера С. Богатерця,
голови Церковного Правління УАПЦ на Велику Британію, відспі-
вали Многолітствіє.
З уваги на обмаль місця за президіяльним столом сиділи побіч
Валентина Мороза о. Протопресвітер С. Богатерець і о. митр. прот.
М. Галиця від УАПЦ, о. Є. Гарабач від Помісної УКЦ, о. Бабіч від
словаків, п. К. Ґлінскі від білорусів і п-ні Даскевіца від латвійців,
толова Комітету і члени Президії Комітету. Усі представники
українських і чужинецьких установ та організацій зайняли місця
у перших рядах. За ними сиділи репрезентативні гуртки шкільної
молоді, молодіжних і студентської організації, жіноцтва, а відтак
усі інші учасники. Тут, у залі, як раніше на маніфестації, а ще
раь’ше на летовищі, переважав народній стрій, що, мабуть, було
одним із головних мотивів у вислові Валентина Мороза про те, що
у Великій Британії він почувався немов на Україні.
Віче розпочав голова Комітету коротким привітальним словом і
представленням зібраної громади. Довше слово до учасників виго-
лосив Валентин Мороз, яке зчаста було перериване бурхливими
оплесками та повстанням із місць. Пан Валентин говорив спокійно,
щиро, безпосередньо і переконливо, виявляючи цим свою особисту
852
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Зустріч д. В. Мороза з головою, членами ЦУ, КУ і Осередку
Нью-Йорку, 29-го тарвня 1979 р. в залі УВФ (США).
12. 5. 1979, в Нью-Йорку. Маніфестація української молоді
закінчена, д. В. Мороз, п. Івашків, п-ні мґр Слава Отецько
і п. Я. Деременда співають національний гимн.
В. МОРОЗ МІЖ УКРАЇНЦЯМИ У В. БР1 ГАНН
853
поставу до цілого ряду принципових питань загально-національно-
го та церковно-релігійного змісту, не поминаючи патріархату і
Патріярха Йосифа. Головним закликом нашого гостя до україн-
ської громади було його здецидоване переконання у перемозі Укра-
їни над її ворогами, необхідність плекання державницького патріо-
тизму та свідомости, кожночасне відстоювання національної гід-
ности й необхідність праці та готовости на боротьбу.
Після виступу Валентина Мороза, з короткими привітальними
промовами виступали: о. протопресв. С. Богатерець і о. митр. прот.
М. Галиця — від УАПЦ, о. Є. Гарабач — від Помісної УКЦ, проф.
П. Цимбалістий від Філій УКУ і УВУ й української науки у Вел.
Британії, п-ні Слава Драбат — від Музею Української Визвольної
Боротьби ім. Степана Бандери і дир. Равлюк — від Бібліотеки і
Музею ім. Тараса Шевченка; від українського політичного світу
виступали: інж. Василь Олеськів — від УЦІС, УІС, УВС і журналу
«Визвольний Шлях«, і інж. Степан Кіндій — від гетьманівни Оле-
ни Скоропадської і СГД. Згодом дир. І. Равлюк вітав гостя від
Керівних Органів КОУГЦУ і СУБ-у, а д-р С. М. Фостун від Комі-
тету Оборони Українських Політичних В’язнів у СССР, від Го-
ловної Управи ОбВУ, Управи Т-ва Українських Літераторів і від
«Української Думки«.
Незвичайно гарну несподіванку гостеві зарепрезентували пред-
ставники української громади в Ноттінґгамі, де у квітні відзначено
день народження п. Валентина, а на цьому зібранні в Лондоні по-
даровано гостеві стільки розкішних рож, скільки п. Валентинові
років. Ця громада приїхала на зустріч з великим полотняним
транспарантом синього кольору, на якому жовтими буквами на-
писано привіт.
П-ні Богданна Крушельницька і п-ні Параскевія Семак вітали
гостя від ОУЖ, а від Лондонського гуртка ОУЖ привітали і вру-
чили подарунок п-ні Варка Лаврушка і п-ні Дорота Шкромида.
Від КУ СУМ-у вітав гостя голова Крайової Управи д. Ярослав
Рудковський, від Українського Пласту — старша пластунка Марта
Єнкала, а від Української Студентської Громади — Василь Ми-
кулін, голова лондонського осередку УСГ. Привіти від організо-
ваної молоді доповнив п. Ярослав Гарбуз подарком від Осередку
СУМ в Лондоні.
Від ЦПК ПУКЦ гостя вітав п. Михайло Захарчук. Ред. і поет
Андрій Легіт вітав п. Валентина від Українського Товариства і
крайового представництва УНР. Від СУВВ вітала гостя п-ні мґр
Любов Поврозник, п. мґр Степан Онисько — від Української Ком-
батантської Ради, інж. Ярослав Гаврих — від КоДУС-у (він репре-
зентував також Пласт як голова Крайової Пластової Ради), п. Пет-
ро Кіщук — від Т-ва »Гуцульщина«, п-ні д-р Галина Мазуренко
— від «Залізної Дивізії« армії УНР, а вкінці відомий громадський
діяч і публіцист Лев Рись із Редінґу — від імені Жертв Штучного
Голоду із 1932-33 рр.
854
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Валентин Мороз дякував сердечно за всі привіти, зокрема за
привіти для його дружини, сина і батька, висказані під час віча.
Головний привіт голови Комітету, слово Валентина Мороза і деякі
інші матеріяли з цього віча появляться у наступних числах на-
шого журналу. Після схвалення Резолюцій, віче-зустріч закінчено
українським національним славнем.
На 50-лгттю ОУН в Манчестері
В неділю 17-го червня Валентин Мороз виїхав ранком з Лондону
на Крайове Свято 50-ліття ОУН у Трейд Гол в Манчестері, куди
прибув на 3-тю годину по полудні. На цей же час до залі свята
приїхали Ярослав Стецько, голова Проводу ОУН, п-ні Слава
Стецько, деякі посли британського парламенту, о. митр, д-р Іван
Музичка, о. крил. Микола Матичак і о. крил. Михайло Ратушин-
ський від Помісної УКЦ, о. Григорій Лазіенко від УАПЦ та пред-
ставники українського політичного і громадського світу. Заля, що
приміщує 2,600 осіб, була заповнена по самі береги.
Головна стіна залі була вдекорована звисаючими національним
і революційним прапорами з емблемою ОУН по середині та напи-
сом »50-ліття ОУН в Боротьбі» під емблемою. Перед відкриттям
звята репрезентативний хор »Гомін« із Манчестеру під керів-
ництвом маестра Ярослава Бабуняка, хор »Діброва« із Брадфорду
під керівництвом маестра Ярослава Гаврилюка, молодіжний хор
із Манчестеру «Русалка Дністрова», хор »Трембіта« із Олдгаму під
керівництвом Ярослава Бабуняка, хор »Молода Верховина» із Ко-
вентрі г^д керівництвом дир. С. Гуньки і чоловічий хор із Кіхлею
під керівництвом п. С. Замулінського зайняли місця на сцені, ство-
ривши на тлі декорацій могутній образ живої України.
В означений час перед головну сцену вийшов Голова Проводу
ОУН, якого заля зустріла бурею оплесків та окликів »Слава!«. За
Головою Проводу перед сцену вийшов Валентин Мороз у това-
ристві п-ні Слави Стецько і членів Ювілейного Комітету. Буря
оплесків і окликів поновилася зі ще більшою силою, зокрема в
часі, коли Ярослав Стецько і Валентин Мороз взялися за руки і
їх піднесенням віталися з майже тритисячною публікою старших
і молоді.
Коли оплески втихли й люди зайняли місця, назустріч Почесним
Гостям ювілейного свята вийшов інж. Микола Щупляк, голова
Ювілейного Комітету, дир. Юліян Заблоцький, почесний Голова
Комітету, і дві юначки у повному національному строю з вишитою
подущинкою, на якій лежали темно-сині касетки, і з великим бу-
кетом свіжих троянд. Привітавши почесних гостей, почот вручив
Голові Проводу ОУН спеціяльно вирізьблений золотий Тризуб із
дедикацією, а Валентину Морозові так же вирізану золоту ембле-
му ОУН із присвяченням і китицю троянд, яку він вручив із укло-
В. МОІ-у ІЗ МІЖ 1 С ?АЇНЦЯМИ У В. БРИТАНІЇ 855
ном п-ні Славі Стецько, дружині Голови Проводу ОУН. Цей акт
вітання відбувся під бурю безнастанних оплесків та окликів, що
тривали понад десять хвилин.
У програмі 50-ліття ОУН виступав Голова Проводу ОУН і Ва-
лентин Мороз, слова яких були переривані довготривалими оплес-
ками. Головне слово про 50-ліття боротьби ОУН виголосив дир.
Юліян Заблоцький, сеньйор тієї боротьби та довголітній в’язень
польських тюрем і німецьких концтаборів. Присвяту »В Поклоні
Героям» провів інж. Василь Олеськів при мовчазній залі. Голову
Проводу і Валентина Мороза представив святочній громаді проф.
Петро Цимбалістий, а адв. Тарас Лисенчук закінчував програмову
частину Ювілейного Свята короткою доповіддю про ОУН англій-
ською мовою.
Ціла програма свята, шо тривала дві і пів години, була проведена
на високому змістовому і мистецькому рівні. Глибоко зворушли-
вими були рецитації у виконанні п-ни Діни Марків і п-ни Ірини
Ониськів, а вже прямо незабутньою осталася картина передачі
смолоскипів на тлі з’єднаних хорів, після якої і на тлі якої свято
ОУН закінчено Українським Національним Гимном
Тексти головних промов на цьому святі, окремий репортаж і
фотознімки появляться у наступних числах нашого журналу. На
цьому місці треба сказати, що понад усякі передбачування це від-
значення 50-ліття ОУН в боротьбі стало імпозантною імпрезою на
славу основоположників ОУН, її Провідників і всіх Відомих і Не-
відомих Героїв, які під прапорами ОУН поклали свої буйні голови
за волю і державність України. Дякуючи Богові, одним із головних
співучасників цього живого й масового здвигу ОУН став також
Валентин Мороз, представник Воюючої України.
Після закінчення цього свята Голова Проводу ОУН, Валентин
Мороз, п-ні Слава Стецько і ряд гостей та учасників свята пере-
їхали до домівки СУБ-у на Смедлей Лейн, де відбулася скромна
вечеря, на якій із короткими словами на тему дня виступали Го-
лова Проводу ОУН, Валентин Мороз, о. митрат д-р Іван Музичка,
посол Томсон і ряд інших представників від балтійців, білорусів,
чехів, брітанців і українців.
Пресова конференція і зустріч з послами
Головна пресова конференція Валентина Мороза з представни-
ками британської, української, польської й іншої преси відбулася
в понеділок 18-го червня від години 11-ої до 1-ої дня в залі Гар-
корт у приміщеннях британського парляменту, спонзором якої був
Вілліям Вітлок, довголітній парляментарист, колишній службо-
вець у Міністерстві Зовнішніх Справ і голова Англо-Української
Групи. На цю пресову зустріч з п. Валентином Морозом прийшло
понад 70 осіб, у тому числі 12 представників британської преси,
один з аїенції Рейтера і двох з БіБіСі.
856
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Посол Вілліям Вітлок, його дружина, голова і члени Президії Ді-
лового Комітету зустріли Валентина Мороза при вході до цент-
ральної залі пару хвилин перед одинадцятою годиною дня і після
коротких слів привіту впровадили гостя до конференційної залі,
де він відразу включився у розмови з поодинокими журналістами
та знайомство із ними. Головним перекладачем п. Валентинові під
час індивідуальних розмов і в часі конференційного виступу був
мґр Б. Потапенко, якому до помочі стояв ред. І. Крушельницький.
Фактична пресова конференція розпочалася о годині 11,30 при-
вітальним словом посла Вілліяма Вітлока. Він дуже тепло вітав
п. Валентина Мороза, підкреслюючи зокрема його патріотизм і
невгнутість на сторожі національних і людських прав, які станов-
лять головну підвалину свобідного суспільного життя в усіх цих
країнах, де нема диктатури, а тоді передав слово п. Валентинові.
Основну заяву і становище Валентина Мороза, приготовану для
преси, відчитав мґр Б. Потапенко, після якої розгорнулися запити
та виміна думок. У своїй заяві Валентин Мороз наголосив необхід-
ність уваги Західнього світу до національних стремлінь понево-
лених Москвою народів, зокрема до України. Нав’язуючись до
переговорів президента Джіма Картера у Відні з Л. Брежнєвом,
п. Валентин вказував, шо ті чи інші договори з СССР в питанні
миру та свободи Заходові нічого не дадуть, бо це переговори з
людьми вчорашнього дня, до того з людьми єхидними, які в одно-
му зговорюються, а другою рукою підготовляють загладу своїм
співпартнерам. В СССР зростають нові національні сили, які скоро
розвалять імперію і з цими силами Заходові треба співпрацювати,
їх підтримувати і їм морально допомагати. Для ілюстрації того, що
наступить в СССР, наш гість навів приклад з Ірану, де нарослі
революційні сили розтрощили на протязі короткого часу непопу-
лярний режим. До подібної ситуації прямує під цю пору СССР.
Застерігаючись проти того, шоб його поклику не зрозуміти як
заклик до війни і кидання атомних бомб, п. Валентин наголошував
необхідність психологічно-волевої переорієнтації на Заході та від-
критого виступу проти всього того в СССР, що порушує право
народів на державне усамостійнення і право людини на свобідне
суспільне життя.
Виступ Валентина Мороза перед зібраною пресою був такий
сильний і у великій мірі радикальний, що прямо заскочив до
певної міри усіх, зокрема британців, що наставлені йти шляхом
дентанту та повільного еволюціонізму. Заява нашого Нескореного
їх приголомшила. Він не просив, не говорив про своє терпіння,
але прямо вказував і закликав Захід навчитися жити відважно
у тому неспокійному часі, якому кінця не буде доти, поки існува-
тиме на світі російська імперія. Він попереджував Захід також і
перед тим, щоб під час грядучих перемін в СССР Захід не дався
вманеврувати у тенети нового »Леніна«, бо біла російська імперія
не стане для Заходу менш загрозливою н?ж теперішня. В ділянці
В. МОРОЗ МІЖ Ух^Р7 .]	У В. БРИТАНІЇ
857
теорії і матеріального розвитку Україна не зможе ще якийсь час
дорівнювати Заходові, але Захід може багато навчитись від Украї-
ни про те, як йому жити у грізному часі.
На поставлені питання п. Валентин відповідав спокійно і так
само здетерміновано та переконливо. Він висловив признання по-
слові Вітлокові за безпосередність, бо тільки шляхом відкритости
можна дійти до спільного знаменника.
Після закінчення пресової конференції о годині 1-ій по полудні
наш гість від’їхав до головної квартири БіБіСі в Лондоні, де дав
інтерв'ю для відділу, що приготовляє радіопередачі на країни
СССР.
О годині 3-ій по полудні п. Валентин повернув знов до парля-
менту, де від години 3,15 до 4-ої був на приватній зустрічі з п. Дж.
Калаґганом, лідером опозиції, в його канцелярії. Ця зустріч від-
булася у присутності посла Вілліяма Вітлока і мґ-ра Б. Потапенка.
Від години 4-ої того ж дня в залі »А« британського парляменту
відбулася зустріч Валентина Мороза з британськими парлямента-
ристами, на яку прибули з-поза парляменту владика Кир Сіпович,
представники з Амнесті Інтернашіонал, Кестон Коледжу (обидві
ці інституції були зарепрезентовані також на пресовій конферен-
ції), проф. Віктор Свобода, проф. Петро Цимбалістий, о. митрат
д-р Іван Музичка і ряд інших визначних представників україн-
ської і чужинецьких громад. Господарем тієї зустрічі був посол
Вілліям Вітлок і його дружина. На протязі вечора біля 45 британ-
ських послів із рядів консерватистів, лейбористів і лібералів від-
відали залю зустрічі та знайомилися із нашим Нескореним. Того
дня у парляменті відбувалися важливі дебати над бюджетом. Всі
посли були зв’язані трилінійним »віпом«, що з однієї сторони спри-
яло імпрезі, але з другої їй також перешкаджало.
В половині зустрічі посол Вілліям Вітлок представив гостя
парляментаристам і дав йому слово. На цьому вечорі п. Валентин
говорив із диспозиції, а п. мґр Б. Потапенко перекладав. Цей
виступ, як і раніший на пресовій конференції, був прямим, безпо-
середнім і радикальним для уха британського політика. Деякі
посли хитали головами, а інші висловлювали погодження з
основними заложеннями п. Валентина. Велику реакцію викликало
признання п. Валентина голові консервативного уряду за її прямо-
лінійну поставу супроти советської мілітарної загрози. Аргументу-
ючи необхідність відважної постави Заходу до бурхливого часу,
Валентин Мороз зацитував навіть одну із точок «Десятьох Запо-
відей Українського Націоналіста», яку повинен собі засвоїти Захід
на цей і майбутній час. Під час кінцевих акордів його виступу
п. Аскольд Крушельницький мав уже розмножений текст цього
слова і роздав його учасникам зустрічі.
В часі цього дня п. Валентин мав нагоду побувати коротко в ґа-
лерії самого парляменту, прислухаючись перебігові парляментар-
них дебат, а відтак, будучи доволі перемученим цілоденною на-
858
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
пругою, від’їхав на відпочинок, не маючи уже фізичної змоги до-
вести до самого кінця цілу програму дня. В наслідок цього Органі-
заційний Комітет мусів відкликати запляновану гостинну візиту
в катедральній церкві УАПЦ в Лондоні, де на нього очікували
Отці Духовні і миряни, і в Головній Управі СУБ-у, де також зібра-
лися представники і члени. Чергового дня відкликано з цих самих
взглядів запляновані відвідини в Музеї Української Визвольної
Боротьби ім. Степана Бандери, УВС і УІС, і в Українському Релі-
гійному Товаристві Св. Софії, осідку лондонської парохії Помісної
УКЦ.
Четвертий день побуту Валентина Мороза
У вівторок 19-го червня Валентин Мороз відвідав перед по-
луднем поважне британське видавництво, де допровадив до успіш-
ного закінчення переговори у справі публікації своїх споминів та
наступних видань, зокрема видання про визвольну боротьбу укра-
їнської нації.
Згодом, о годині 11,30 він склав гостинну візиту Амнесті Інтер-
нейшіонал, де в. цбув довшу розмову з керівниками й працівни-
ками тієї інституп'ї, головним завданням якої є заступатися за
права людини в усіх цих країнах, де місцеві режими лівого чи
правого напрямку їх порушують. У відношенні до Валентина Мо-
роза й інших українських політичних в’язнів, Амнесті Інтерней-
шіонал як цілість і поодинокі його клітини у Великій Британії та
поза нею провели замітну роботу, з котрої лиш певна частина ві-
дома ширшим колам.
У надвечірніх годинах Валентин Мороз у товаристві мґ-ра Б.
Потапенка і Аскольда Крушельницького відвідав британське Мі-
ністерство Зовнішніх Справ і Коммонвелту. Відвідини Валентина
Мороза в цьому міністерстві відбулися на міністеріяльному рівні.
Підготовку започаткував посол Вілліям Вітлок, а докінчував її
голова Ділового й Організаційного Комітету. Під час цих відвідин
Валентин Мороз провів довшу розмову з керівником Совєтського
і Східньо-Европейського Відділу та з іншими особами заанґажо-
ваними у праці по лінії національностей і громадянської рівно-
правносте.
Пізнім вечером того ж дня п. Валентин Мороз відбув довшу
зустріч зі студентською і організованою молоддю в Лондоні, на
яку прибуло з Лондону й з подальших околиць біля 80 осіб. Тією
зустріччю у залі Філії УКУ в Лондоні провадив проф. Петро
Цимбалістий. Згідно зі словами самого п. Валентина, це була одна
із кращих зустрічей з українською молоддю, з перебігу якої він
вийшов глибоко задоволеним. Матеріяли з тієї зустрічі, які вці-
лості зарекордовано, появляться згодом.
В. М< РОЗ МІЖ УКРАЇНТ1 Г_—_ У В. БРИТАНІЇ
859
Відлет Валентина Мороза
Валентин Мороз відлетів до Франції в середу 20-го червня ко-
ротко після 1-ої години по полудні. На летовищі він дав інтерв’ю
кореспондентові СіБіСі. Прощали п. Валентина на летовищі го-
лова і члени Ділового й Організаційного Комітету. Як під час
першої зустрічі, так і у хвилину прощання п. Валентин і всі
учасники були видимо зворушені. Спільні чотироденні знайомства,
принагідні розмови і спільна праця зробили своє: вони зблизили
і з’єднали нашого Нескореного з українською громадою у Великій
Британії на довгі, довгі роки спільної журби і спільної праці. Ва-
лентин Мороз привіз і передав нашій громаді, зокрема її молоді,
подих тієї України, яка є свідомою, націоналістичною у широкому
значенні цього слова, і воюючою; подих України з-під стягу синьо-
жовтого і червоно-чорного прапорів; з-під знаку великого Воло-
димирового Тризуба; подих України Визвольних Змагань 1918-20
років, боротьби УВО і ОУН, Акту ЗО червня 1941 року, України
Василя Симоненка, Михайла Сороки, Юрка Шухевича, Святослава
Караванського, Левка Лук’яненка і Миколи Руденка, — Україну
людей неспкійних, які замінюють теплу хату з усіми вигодами на
нари в московській тюрмі чи в концтаборах, Україну тисячоліть,
а не ту »людову«, в якій панує Москва.
Поява між нами Валентина Мороза викликала радість, сльози
та безмежне захоплення. Це направду було велике свято перемоги
над всевладністю Москви! Слова п. Валентина захоплювали тих,
утверджуючи в них віру та переконання у ці Правди України, які
вони виписували на своїх прапорах. Але його слова вдаряли, за-
скакували, непокоїли і тривожили інших, зокрема тих, хто заради
вузькозмисловости чи інтернаціоналізму вдаряв у плече україн-
ського державницького патріотизму. Все це залишилося з нами.
Після захоплення приходить черга на холодне роздумування. Ко-
роткий побут Валентина Мороза між нами показав нам, якою
повинна бути українська людина по своїй волі, почуваннях, інте-
лектові і прямуваннях!
На 50-літтю ОУН в Манчестері Валентин Мороз зложив під час
свого слова одну обітницю. Він, дивлячись на червоно-чорний пра-
пор, — на Прапор крові і землі, на Прапор боротьби, — сказав, що
із цим Прапором не буде розставатися до кінця свого життя!
Таку обітницю Прапорові Української Національної Революції
повинні зложити всі українці, де вони не були б. Хай цей Прапор,
який від II Великого Збору являється офіційним прапором ОУН,
стане бойовим Прапором всієї української нації, всіх її патріотів!
860
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
У 50-Л/ТТЯ ОУН
П. КАРИЙ
ЖИТТЯ СТВЕРДЖУЄ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ ДІЙ ОУН
Ідея не може існувати абстрактно. Абстрактність ідеї, непере-
віреної життям, свідчить тільки про її нежиттєвість та нездібність
виявитись у конкретній формі. Але кожна конкретна дія мусить
обпиратися на теорію. А ідея є головним стрижнем кожної теорії.
Все інше є лише побічне, або похідне*.
Ідея українського націоналізму виявляється в першу чергу в
його революційній боротьбі за Українську Самостійну Соборну
Державу. Революційна боротьба не може відбуватись у хаосі, не-
організовано, анархічно, бо це дія, а всяка дія вимагає пляновости,
певних політичних та економічних розрахунків, конкретної про-
паганди, політично-організаційних виявів і далекозорих передба-
чень. Ідея визвольної боротьби українського народу обпирається
на теорію націоналізму взагалі, а українського націоналізму
зокрема.
Український націоналізм своїм змістом притаманний лише ук-
раїнській нації, він є лише український. В основу його теорії по-
кладено; власну українську підметність і філософію.
Тому український націоналізм не можна утотожнювати з на-
ціонал-шовінізмом, з теорією расової ненависти, з російським на-
ціонал-імперіялізмом, совєтським » патріотизмом», націонал-фа-
шизмом чи націонал-соціялізмом. Він є рухом національним, що
віддзеркалює життєві потреби і прагнення українського народу в
усіх площинах його розвитку. Як такий — це справжній револю-
ційно-демократичний націоналізм, питомий українському народові.
Ми писали вже (див. »В.Ш.«, жовтень і листопад, 1953 р.), що
ідея українського націоналізму — це право української нації на
її самостійне національне існування, це право жити й розвиватися
формою і змістом власним національним життям внутрі нації і на
міжнародньому форумі. Це є заперечення інтернаціоналізму, ні-
велювання нації, перетворення її в аморфну масу, затирання на-
ціонального обличчя.
Основним практичним виразником і фактичним теоретиком, що
перевіряє на практиці український націоналізм і його революцій-
ність — є Організація Українських Націоналістів. Вона у своїй
*) Передрукована в цьому числі »ВШ« стаття сл. п. П. Карого появилася вперше
25 років тому. За час наступного чвертьстоліття вона не лише не втратила нічого на
своїй актуальності, а навпаки — стала майже необхідною для роздумувань під час
цьогорічного 50-ліття ОУН.
________ЖИТТЯ СТВЕРДЖУЄ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ ДІЙ ОУН 861
дії і заложеннях міцно зв’язана з широкими українськими народ-
німи масами, тримає завжди свою руку на живчику національно,
боротьби, живе і бореться разом з народом і відбиває у своїх діях
усі прагнення українських народніх мас.
Історія виділила ОУН на відповідне історичне місце в україн-
ській визвольній боротьбі і поставила перед нею історичне завдан-
ня здобути для українського народу Українську Самостійну Со-
борну Державу, в якій буде впроваджений у життя цілком від-
мінний від сучасного, питомий українському народові демокра-
тичний устрій. Цей устрій дасть змогу кожному громадянинові
України користуватися повного свободою та виявити свої творчі
сили і знання. Але всяка сваволя і самовільство, спрямовані на
шкоду українському народові і його державі, будуть заперечені.
В УССД мусить бути такий устрій, який позбавить назавжди
кожну людину страху й терору, експлуатації, несправедливосте,
фізичного й духового гноблення.
Український націоналізм, як підтвердила вже сама практика
революційної боротьби, перемагає ввесь час ворогів України як на
внутрішньому, так і на зовнішніх відтинках. Перемагає ідейно і
політично, а це зокрема головне, бо він керується власного теорією
революційности, яку прийняла ОУН і йде твердо безкомпромісо-
вим шляхом у боротьбі проти ворога. Ідейна чистота революційної
ОУН, її концепція власних сил, не дозволяють на те, щоб у справи
українського визвольного руху, зокрема ОУН, втручалися чужі
посторонні чинники. Вона спирається тільки на власні сили і сили
українського народу та тих народів, що творять спільний фронт
у боротьбі проти московсько-большевицьких імперіялістів. Теорія
і практика боротьби ОУН протягом 25 років ствердила, що україн-
ська визвольна боротьба не є і не може бути на послугах чужих
чинників і український народ ніколи і нікому не може дозволити,
щоб якісь чужі чинники, хоч би й під українською маркою, вели
його революційно-визвольну боротьбу на манівці, переставили її
на згубні шляхи і вкінці знищили її. Теорія українського націо-
налізму перевірена практикою дає можливість революційній ОУН
орієнтуватися в усіх обставинах, розуміти внутрішній зв’язок
подій, передбачати їхній дальший розвиток, та бачити наперед
якими шляхами вони (події) будуть розвиватися. Ці прикмети є
частиною основних якостей революційної ОУН.
Всебічний розгляд тих чи інших подій, їхня аналіза і вміння
вичувати їх навіть по найменших симптомах, здібність глибоко
просякати в розвиток соціологічно-політичних явищ, з урахован-
ням соціяльно-економічних проблем — ось у чому полягає особли-
ва відмінна якість революційної ОУН, що робить її непереможною.
Ці якості одночасно вимагають, щоб революційна ОУН не терпі-
ла в своїх рядах анархії, нездисциплінованости, поверхового все-
знайства, сваволі, псевдодемократизму та примітивізму, що є не-
862
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
відступними супутниками всяких амбіціонерів. ОУН не має права
терпіти у своїх рядах опортунізму, критиканства й зневіри у вла-
сні сили. ОУН, як цілість і кожний член зокрема, мусить засвою-
вати тільки такі прикмети, які її злютовують, цементують, нада-
ють її живучости, революційної активности й оперативности. На-
томість мусить позбутися всіх тих прикмет, що її роз’єднують, по-
слаблюють і розкладають. Лише ідея боротьби за українську са-
мостійність і державність, лише добро української нації — є най-
вищою метою кожного члена ОУН і всієї ОУН. Лише тій ідеї під-
порядковується кожний член ОУН і працює для неї на кожному
відтинку боротьби.
На аналізі подій, що відбувалися поза ОУН в політичному між-
народньому світі, на аналізі подій, що відбувалися внутрі україн-
ської нації, ОУН, опрацьовуючи теорію українського націоналізму
та перевіряючи її в житті, витримала всі вдари ворогів. Вороги за
всяку ціну намагалися знищити ОУН, зломити її хребет, розса-
дити знутра, розколоти на декілька частин та кинути її у внут-
рішню боротьбу для самознищення. Але ворогам не повелося і не
вдасться їм засмітити ідею національної боротьби за УССД, за-
бруднити чи підмінити теорію українського націоналізму неоко-
мунізмом, псевдодемократизмом, нівелюванням та перемішуван-
ням різних філософій. Теорія українського націоналізму залиши-
лась і залишиться надалі чистою, непереможною, практично дію-
чою. Бо основа її, ідея українського народу — українська виз-
вольна революція залишилась непохитною, відпорною на всякі
ворожі бруди.
Практика збройної боротьби УПА, революційного українського
підпілля підтверджують правильність становища Організації
Українських Націоналістів. Ці питання стояли і стоятимуть перед
ОУН весь час, також після здобуття української держави, бо по-
будова державі ого життя йтиме й розвиватиметься безупинно,
набираючи все виших форм. Це питання теоретичного й практич-
ного характеру і на них треба давати пряму і ясну відповідь.
Особливе значення в українській визвольній революції відіграє
ОУН і тому, що вона з багатьох проблем, які виникають під час
визвольної боротьби, завжди знаходить основне питання і ставить
його як засадниче. Відстоюючи в боротьбі з ворогом кристалізацію
і чистоту власної ідеології, ОУН вказує і накреслює конкретні
шляхи української національно-визвольної революції, якими
прямує сама і веде ввесь український нарід, без різниці на його
розшарування.
Стверджуючи перемогу української визвольної революції, ОУН
завжди підкреслює, що Україна має всі можливості, шоб в укра-
їнській державі, після повалення московсько-комуністичного
устрою побудувати зовсім нове суспільно-громадське і державно-
політичне життя, яке має всі привілеї перед колективізмом і ка-
ЖИТТЯ СТВЕРДЖУЄ ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ ДІЙ ОУІ 863
піталізмом, зокрема перед московсько-большевицьким державним
устроєм. Цей наш український устрій знищить усяку експлуата-
цію людини людиною, державою чи певними суспільними групами
або прошарками. Демократичні й справедливі засади на власність
не допускають творення експлуататорських кляс на економічній
основі. В протилежність до того, як ця справа сьогодні виглядає в
СССР, справжня демократія в галузі політичній і соціяльно-
економічній унеможливить формування нових паразитарних груп
на ґрунті політичних привілеїв.
Українська національно-визвольна революція вимагає, щоб у
її проводі стала монолітна, міцна, відважна революційно-бойова
організація; вимагає, щоб ця організація об’єднала у своїх лавах
найідейніших і найкращих синів і дочок українського народу та
спрямувала весь український нарід до однієї мети — здобуття
УССД. Така організація не може бути групою припадкових чи
свавільних людей; не може тупцювати на місці через власні
внутрішні ускладнення та піддаватися впливам різних «невдово-
лених« та »ображених«, що перешкоджають у конкретній дії.
Першим і основним завданням — є позбутися такого елементу,
щоб можна було переводити в життя правильну революційну на-
ціональну політику. Такою організацією стала ОУН і її заслуги
в сучасній визвольно-революційній боротьбі не можуть заперечити
навіть найбільші її вороги.
Керуючись теорією революційности українського націоналізму,
ОУН має великі досягнення в боротьбі з ворогами України. Сила
і непереможність ОУН полягає також у тому, що вона в своїй
діяльності керується не доктринерством, не відірваними від життя
ідеями, а виходить завжди з конкретних умовин політичного і
економічного стану поневоленого українського народу, з його
прагнень і бажань, які він хоче осягнути.
Відстоюючи послідовно чистоту українського націоналізму, не-
порушність його самостійницьких безкомпромісових позицій, ОУН
відбиває і демаскує всякі спроби спрощування революційної бо-
ротьби, тенденції коньюнктуристів, що гублять перспективи укра-
їнської визвольної боротьби, всякі підшивання під «націоналізм»
у роді націонал-комунізму, укапізму, псевдодемократизму і т. п.
ОУН завжди протиставляється загрозливим авантюрам окремих
осіб чи груп, які можуть діяти з власної волі, або з волі чужих
чинників. Вона бачить перспективи розвитку української визволь-
ної боротьби далеко вперед, ураховує всі висліди такого чи іншого
політичного потягнення, унешкідливлює ворожі диверсії і прямує
по єдиноправильному шляху української визвольної революції.
Величезна революційно-державницька праця ОУН у підпіллі
на українських землях у часи подвійної ворожої окупації (німець-
кої та совєтської), збройні леґендарні дії УПА, рейди УПА на за-
864
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
хід у глибокі тили ворога, політичне керування українським на-
ціональним життям в умовах жорстокої боротьби, величезна про-
паґандивна освідомлююча праця серед українського народу, що
ведеться й дотепер у тяжких умовах підпілля, збереження і роз-
будова революційного підпілля і його активні дії — ось ті прав-
диві і незаперечні факти, які стверджують правильність політич-
ної зрілости ОУН і правильність нею обраного шляху державного
визволення.
Цього року відзначаємо 25-ліття Організації Українських Націо-
налістів. Пройшла вона за той період важкий, але нічим несплям-
лений шлях, що єдиний веде до визволення України. За той прой-
дений шлях може бути гордий кожний український патріот. Сьо-
годні ОУН далі закріплює і розбудовує український визвольний
рух. Боротьба за державну суверенність Соборної України є для
неї найвищою ціллю. Закордонним кадрам СУН, які є невід’ємною
частиною цілої ОУН, треба докласти сьогодні якнайбільше зусиль,
щоб здобути для української визвольної справи якнайбільше при-
ятелів у вільному світі і помагати всім, чим лиш можна визвольній
боротьбі на Рідних Землях. Одночасно треба виховувати в кадрах
свідомість великих, історичних завдань, що їх поклала на всю
ОУН українська визвольна революція. Міцніше гуртуватись і
єднатись навколо незаплямованої ідеї українського націоналізму
та плекати серед своїх кадрів український національний патріо-
тизм. Бути першими в революційних лавах на закордонному від-
тинку єдиного фронту поневолених Москвою народів, об’єднаних
у Антибольшевицькому Бльоці Народів — АБН. Об’єднана ве-
ликою ідеєю, єдністю волі і дій, озброєна теорією революційного
українського націоналізму, ОУН буде і далі організовувати і ста-
вити спротив всім спробам ворога, який хоче обезголовити україн-
ську визвольну революцію і знищити ОУН. Шлях, по якому йде
Організація Українських Націоналістів під керівництвом свого
Проводу — це правильний шлях, це шлях перемоги української
визвольної революції.
Проти ворожих метод та акцій — УПА й ОУН завжди винахо-
дили і переводили удосконалені, успішні протизаходи, на місце
поляглих завжди ставали нові борці, кадри революціонерів на всіх
щаблях усе поповнювались, боротьба все кріпшала, а народні маси,
під впливом її ідей та пориваючих прикладів героїзму, не зважа-
ючи на ворожий терор, все відданіше й активніше її підтримували.
Боротьба українського революційно-визвольного руху все більше
й повніше стає боротьбою цілого народу.
(Степан Бандера: Друзі — Українські Націоналісти, ^Перспективи
Української Революції*, Мюнхен, 1978 рік, стор. 242).
877
Юрій ТИС-КРОХМАЛЮК
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
(Порядком обговорення)
І
Поняття слова »революція« має нині інше розуміння як у по-
передніх десятиліттях. Загально у нас думають, що революція це
щось між бунтом і повстанням, одним словом, поважні розрухи
з пострілами, нищенням майна тощо. Того роду революція може
мати успіх і тоді приходить до змін в уряді, звичайно персо-
нального характеру, соціяльні й адміністраційні поліпшення та
 нші подібні зміни. Коли ж, революція не вдасться, тоді револю-
ціонери мають поважні втрати у збройних сутичках, а осталих
звичайно судять і вони дістають більші чи менші кари.
Найбільші широко відомі революції останніх двох століть — це
революція французька в 1789 р. і російська в 1917 р. Революція в
науковому значенні — це зміна політичного і суспільного ладу,
досягнена збройною силою.
В останніх часах заіснувало нове поняття визвольної революції,
що її викликають національні сили народу, який попав у воло-
діння аґресивної нації і який революційним шляхом висловлює
своє стремління до державної незалежности.
Національна визвольна революція починається від високого
рівня почуття національної свідомости, переходить етап боротьби
інтелектуальних сил за культуру нації, врешті як реакція на
утиски, чи терор окупанта, організує збройну боротьбу. Це не є
непорушна схема, але в різних умовинах цей процес був нор-
мальним у загальному зарисі. Час тривання того процесу різний.
Він може проходити повільно десятки років, якщо для цього
існують причини: низька політична і національна свідомість на-
роду, брак провідної верстви, врешті незнання революційного
діла, спертого на збройних силах, складність ситуації і т. д.
В деяких умовинах існує можливість досягти мету без збройної
боротьби, яка нормально є частиною політики.
Коли нарід є свідомий своїх стремлінь до свободи і держав-
носте, це ще не означає, що він дійшов до революційної свідо-
мости, як це називає Олег Р. Мартович. Революційна свідомість
породжується не у всіх і не в той самий час. Коли зростає терор
ворога, зростає теж тихий спротив, ненависть до ворога і відчуття
власної слабосте. В такому моменті появляється сильний спротив
у інтелектуальних колах, зокрема серед поетів, істориків і на-
уковців. Могутня моральна сила їхнього духу знаходить свій
878
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вияв у високій якості творів і праць, які діють потужною силою
на населення поневоленої країни. Звичайно, пересічна людина не
звертає великої уваги на появу нових поезій, менш чи більш
символічних висловів та історичних праць, незгідних із напрям-
ними, що диктує окупант. Але появу нового слова розуміє багато
інших членів нації, вони читають, передають їх далі, і в такий
спосіб поширюється вільне слово, яке дає багатьом до подумання
про їхній невільничий стан, про засоби оборони й наступу на во-
рожий натиск. Це перший крок, перша фаза національної
революції.
Ворог, добре обізнаний із засобами поневолення, бачить краще
небезпеку вільного слова, ніж поневолені, і не жде до часу, коли
цей стан перейде до дальшого етапу розвою. Ворог впроваджує
цензуру, не дає дозволу друкувати творів, засуджує авторів на
довголітні в’язниці; появляється тиха боротьба, твори перепи-
сують ручно, їх читають щораз то ширші кола населення, а з тим
зростає число судових вироків, якими ворог хоче придушити і
вмертвити рух спротиву. Появляється революційна свідомість:
проти сили стати силою!
Ці політично-психічні зміни появляються найчастіше несподі-
вано, а поодинокі фази можуть чергуватися дуже скоро, або теж
вимагають довшого часу до повної кристалізації. Буває, що ворог
підсуває думку про полегші соціальної і національної проблеми,
дозволяє на вільний розвиток національних, зокрема культурних
явищ. Цей засіб має тимчасовий характер, бо з полегшами зро-
стають вимоги, а за тим іде ще більший терор. Справа в цьому,
що ворог старається вдержувати духовий розвій поневоленого
народу під своєю контролею, у заплянованих і безпечних для себе
рамках. В такому випадку існують дві можливості: політично-
революційна свідомість народу дійшла до таких вершин, що на
ніякі обіцянки й полегші не дивиться, але прямує до найвищої
мете, якою є власна державність. Ініціятива знову виходить від
інтелектуалістів. У нас це М. Махновський і Д. Донцов. Коли ж
однак провідні люди не дозріли до повної революційної свідо-
мости, тоді стараються взяти те, що їм дають, або сягають по
один ступінь дальше, ніби до реальної цілі, а не до утопії, —
себто боротьби за власну державність. В 1918-19 роках тільки
обставини примусили такого роду провідників проголосити Укра-
їнську Державу щойно Четвертим Універсалом.
Сучасний стан в Україні дещо інший, як наведена схема. Власне
держава не є утопією, це психічна дійсність, яку кожний сприй-
має як реалітет, а йдеться тільки про зорганізовану боротьбу
нації. Така ситуація є набагато кориснішою від тієї, що була у
час 1917-18 років, бо революційна сила і мета революції існують
як потенціальна сила, часово ще прихована у внутрішньому на-
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
879
снаженні перед ворогом, але готова стати на шлях відкритої на-
ціональної революції в можливо найкоротшому часі.
Це друга фаза революції.
Третя — це зорганізований революційний удар, приготований
в усіх подробицях, удар політичного характеру з готовістю зброй-
ної акції. Мимо позірної потужности ворога, його світовою пере-
вагою в термоядерній зброї, московська імперія з року в рік тру-
пішіє, не знаходить відповіді на вияви визвольної боротьби, діє
терором, що втратив силу свого впливу на психіку нового поко-
ління і щораз то більше лякається »буржуазних націоналістів»,
а в першу чергу — українського націоналізму. Терор потужнішає,
але імперія вже розхитується і є в перших познаках розвалу.
Перестаріла колоніяльна система, недовір’я до постійної пропа-
ганди кличами, в які ніхто не вірить, непевність про те, куди
прямує імперія і зростаюча моральна й духова сила спротиву на-
ціональних рухів є причинами того неухильного порядку, який
прямою дорогою веде до розвалу імперії, до відомого в історії
світу явища: потрібно одного поштовху, який може прийти на-
віть непомітно для світу, але тим сильніше буде діяти.
Непорушність бсльшевицьких догм не дозволяє на ніякі основні
зміни в СССР. Ані ставлення до поневолених народів в імперії,
ані господарські зміни хоч би у системі колгоспів, ані врешті,
питання релігії в СССР неможливе без глибоких потрясень, які
можуть довести до революції не згори (палатної), а з низів. Москва
добре знає, яку небезпеку створив би перехід до відкритого су-
спільства, чого домагаються деякі американські кола як переду-
мови для тісніших господарських взаємин зі Заходом.
Те саме відноситься і до московської політики »злиття націй«,
яка у практиці є нездійснима, а Москві приносить хіба деяке
збільшення коляборантів і ненависть поневолених народів. Ма-
лий, або й практично ніякий успіх русифікації і совєтизації ви-
являється у національній статистиці, в якій кількість населення
України, яке подає себе як українці, зменшилося на малий від-
соток, не зважаючи на довгий час існування СССР і втрати з
уваги на штучний голод, заслання, переселення, війни і, врешті,
на вплив страху, ми можемо твердити навіть про зріст націо-
нальної свідомости.
Все це є тільки приклади, бо в СССР існує більше чинників (у
тому, між іншим, поважні розбіжності в партії), які в слушний
час можуть стати каталізаторами для національних революцій.
Студії проф. Лева Шанковськоі'о і автора цієї праці знаходять
повне підтвердження у творах Степана Бандери, друкованих
частинами у журналі «Визвольний Шлях«. До теми українського
розуміння національної революції цитую окреслення С. Бандери
(»В.Ш.«, кн. XI, 1959 р., стор. 1210):
880
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
«Революція — це цілий процес боротьби, від її початків аж до
кінцевого завершення ... Початком революції вважаємо той мо-
мент, коли під впливом скристалізованих революційних ідей по-
чинається цілеспрямована боротьба революційних сил за усунен-
ня існуючого, зненавидженого ладу та за створення на його місце
нового, кращого, накресленого революційною ідеологією і про-
грамою ...
Національною революцією називаємо революційне змагання
якогось народу проти чужоземного поневолення ... Кожна націо-
нальна революція має дві основні ознаки. Перша — це активна
і солідарна участь у ній цілого народу, умовин його життя й
розвитку в різних ділянках ...
Головною реальною основою революційної визвольної концепції
є власні сили і власна боротьба поневолених большевизмом на-
родів ... Революційна концепція не заперечує, ані не легковажить
того' значення, яке для протибольшевицьких визвольних змагань
можуть мати прихильність і допомога чужих держав, а зокрема
їхня війна з большевицьким бльоком. Але ці фактори вважаємо
евентуальними й допоміжними, а не головними у визволенні...
Головний акцент революційної концепції лежить у вольовому
наставленні уярмлених большевизмом народів .. .
Особливо важливим показником цього є масовість протирежим-
ного опору в різних ділянках і в найрізнорідніших формах, що
випливає з одностайного внутрішнього наставлення народу ...
Основною проблемою визвольної революції є мобілізація й зор-
ганізування існуючого, але розпорошеного і слабо активного по-
тенціялу антикомуністично настроєних народніх мас та створення
з них дійової сили революційної боротьби«.
Одним із зовнішніх чинників, які теж приспішують революцію
проти зненавиджених окупаційних режимів, є війни. Навіть цар-
ська Росія не допустила до успішної революції, а 1905 рік приніс
тільки деякі реформи. Щойно після трьох років війни, а з тим
силового і морального захитання царської імперії, настав пере-
ворот соціялістичного напрямку, від якого і так годі було споді-
ватися схвалення новим московським урядом відділення понево-
лених народів і без спротиву дозволити їм здобути незалежність.
В історії усіх народів війна, до того без успіху для імперії, є
тільки позитивним чинником для революції. Негативним явищем
нашої історії було саме те, що війни велися на українських зем-
лях, які зазнавали поважних втрат у господарстві і у цивільній, а
не тільки у змобілізованій частині населення. Поляки, татари,
москалі, шведи і німці завжди вели свої офензивні дії тради-
ційними шляхами нападів різних народів зі сходу та із заходу.
Тому усі війни були для нас трагедією, а не нагодою здобути
власну державність.
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ...
881
Мабуть така дійсність довела до викривлення української вдачі
та поширення антимілітаризму, врешті слухняности чужим си-
лам, а не своїм. З тієї психологічної причини наша революція
ХХ-го стол. не дала можливости для кращих успіхів, нащо вказує
хоч би число вояків в українських національних з’єднаннях у
визвольній війні. У споминах наших старшин знаходимо багато
прикладів, коли то покликані не з’являлися на призов, або, одяг-
нувши однострої, зникали першої ночі. На жаль, тогочасна влада
не мала сили їх притягнути до відповідальности, або не карала,
як це буває в усіх військах світу, з причини дивного погляду на
поняття дисципліни, яку зрівнювано з терором. Невластиво зро-
зуміла гуманність довела до того, що військо УНР нараховувало
коло пів відсотка українського населення. У цих умовах вояки
тодішніх національно-збройних сил України були просто героями
серед байдужих, хитро-злосливих (а вас хто кликав!), а то й во-
рожо наставлених людців (УПА? Не існує, це пропаганда!).
В певних умовах революція може осягнути свою мету розумною
політикою і зручною дипломатією. Але навіть тоді вона мусить
спиратися на силу, а тією силою можуть стати збройні з’єднання,
готові відбити кожний несподіваний напад ворога.
Стратегія і тактика майбутніх революційних сил України,
сперта на досвіді багатьох революцій у світі, а зокрема на обізнан-
ні з національними війнами України ХХ-го стол., дає нам знання
і досвід про те якими методами й засобами воюють інші народи
за свою незалежність, а теж якими засобами комуністи розви-
вають їхню своєрідну стратегію і тактику в «національно-виз-
вольних війнах» колоніяльних народів у світі.
Для дальших ділянок цієї праці потрібно ясно окреслити, що
називаємо стратегією і яка її дефініція. Тут слід звернути увагу,
що існує різниця у визначенні стратегії у давніших авторів і в
сучасних знавців мілітарних наук.
Клясичний автор Клявзевіц, наприклад, пише, що стратегія
має за ціль вказати як вживати найбільш доцільно мілітарні
з’єднання у битвах. Він жив у часі, коли війни були справою
війська згідно з визнаваною тоді тактикою битви, а виграний бій
зразу означав, що переможна сторона досягла своєї мети — зайня-
ти визначений терен, чи дістати відповідні користі політичні,
економічні тощо. Хоч багато з того, що писав цей автор, має свою
вартість сьогодні, проте в теперішньому розумінні революції чи
війни, настали такі зміни, на основі яких немало тез Клявзевіца
треба відкинути. До них належить теж дефініція стратегії.
З поміж багатьох авторів, які опрацьовують цю тему, я вибрав
двох, які найближче доходять до правдивого окреслення поняття
стратегії.
Генерал Бофр пише, що стратегія визначає боротьбу за свободу
мілітарної дії та координує кожночасну функцію чинників полі-
882
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тичних, господарських, дипломатичних і мілітарних. Ґ. Денікер
ствердив, що стратегія — це сума усіх засобів для здійснення
державної цілі.
Дефініція Денікера мабуть найкраща, бо вона покриває усі
чинники — політичні, дипломатичні, психологічні, технічні й мі-
літарні, які в основі чи в більшості випадків є найбільш вирі-
шальні.
Л. Гарт признає, що ця дефініція відноситься до часів миру і до
часів війни.
Усі ці дефініцій подібні до себе і відносяться теж до національ-
них революцій. Виїмок становить визначення Клявзевіца, яке
принесло багато шкоди революційним рухам Европи у ХІХ-му
і в ХХ-му століттях.
Врешті слід навести теж слова Ярослава Стецька із праці »Ру-
шійні кличі нашої боротьби», в яких автор хоч не згадує про
питання стратегії, але говорить про неї у найбільш сконденсованій
формі: «Всякі спроби накинути народові чужу волю, чужі дер-
жавні інтереси, чи маріонеткові уряди, приймемо як нову окупа-
цію і поведемо проти того боротьбу в таких формах і такими
засобами, які будуть в той час найбільш успішні».
Ці слова характеризують найкраще сучасну стратегію револю-
ційної боротьби, елементи якої знаходяться у постійних змінах,
в залежності від ситуації й доцільности.
Коли вислід головної битви вирішує війну чи революцію, то
це може означати, що малі народи знаходяться у безвихідному
положенні, бо навіть найбільші зусилля цілого народу будуть
слабші від мілітарних сил ворога сильнішого засобами для веден-
ня війни. Революційні сили мусіли прийняти бій, але на перемогу
проти регулярних військ не могли мати надій. Кожна спроба
збройного спротиву була тим самим згори визнана за невдачу. Ця
нещаслива для нас теза викликала в Україні байдужість і апатію,
скріплену ще тенором царської Росії з її Сибіром, в’язницями і
вішанням революціонерів.
Коли війська однієї держави були розбиті, то черговим актом
був мир. Населення тієї держави війна безпосередньо не затовку-
вала, найбільше терпіли міста і села, біля яких відбувалися при-
готування до битви і сама битва. Держава, яка побідила, підпи-
сувала мир з противником, а цей покривав кошти війни про-
тивної сторони і мусів відступити переможцеві меншу чи більшу
частину своєї території.
В Другій світовій війні мирне населення було нищене летун-
ськими налетами, бомбардуванням міст і продукційних об’єктів,
тому то мілітарні операції мали багато більше значення як по-
передні, а окупований простір і його населення ворог використо-
вував до крайніх меж, знову ж патріотів і діячів поневоленої
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
883
нації винищував поліційними засобами. Ці засоби були дуже
жорстокі і мали на меті забезпечити виживлення армії та мате-
рика ворога і запевнити доставу матеріяльних засобів боротьби.
Мілітарні дії мали одно з перших значень для успіху воєнного
конфлікту.
Тридцять років пізніше ми стали свідками багатьох малих воєн,
які ведуться на зразок Другої світової війни. Але майбутній
конфлікт між потугами озброєними термоядерною зброєю, буде
проходити за іншою стратегією, яку визначать менші значення
мілітарних дій, а зате враховуватиме боротьбу потужних апаратів
психологічної й економічної війни. Зростатиме значення публічної
опінії, витривалість населення і його моральних сил, обниження
економічного рівня, а з ним і цілого стилю життя нації.
Війна між надпотугою і малою сусідньою державою не прохо-
дитиме у користь малої, бо вона не буде мати можливости ста-
вити спротив і поборювати потужну модерну зброю ворога, ані
загрозити йому атомовою відплатою. До цього треба додати, що
немає можливости у цій ситуації, щоб друга чи третя потуга стала
в обороні слабого союзника, бо величина інтересу не співмірна зі
загрозою конфлікту обидвох сторін. Це ми могли прослідити, на-
приклад, в голосах преси США та в політичних публікаціях, що
»за Берлін США не може рискувати світовою війною«. І справді,
коли б, для прикладу, СССР напав на скандінавські держави, то
годі повірити, щоб США почали війну в обороні тих чи інших
держав. Існують навіть сумніви чи взагалі прийшло б до третьої
світової війни, якщо б СССР вирішив мілітарним засобом захо-
пити Европу, хоч цей континент, згідно зі заявами президентів
і політиків США, становить безпеку Америки. Це недовір’я спо-
нукало Францію створити власну малу термоядерну силу як засіб
для відстрашення російських стратегів від війни проти Европи,
а в цьому і проти Франції.
Стратегічне мислення і плянування імперій в нереволюційних
часах не дає можливости успіху повстання, коли воно знаходиться
під впливом стратегії минулих десятиліть: у такій ситуації песи-
містично наставлена частина населення резиґнує із свободи здо-
бутої революційними діями, що у висліді доводить до дефетизму,
а навіть вислужництва. До тієї категорії людей належать най-
частіше діячі і частини населення з «консервативною» психікою, а
прикладом у цьому може стати Франція з-перед Другої світової
війни, яка втримувала стратегію на лінії Мажіно, не звертаючи
уваги на розвій дуже рухливих панцерних з’єднань та дій летун-
ства як зброї пробоєвого значення. Вислід неґації нових страте-
гічних чинників допровадив до розгрому Франції впродовж ко-
роткого часу.
Зміни сучасної стратегії можуть, одначе, бути дуже корисні й
позитивні для національних повстань, якщо у пляні революції
884
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
буде стояти на першому місці психологічна війна, дії підпілля,
партизанська тактика та увага до чинників, які не дозволяють
ворогові в усіх положеннях, теренах і можливостях вжити но-
вітніх родів зброї або навіть сконцентрувати потрібні наземні
війська проти революції.
Модерна стратегія допускає, що існують можливості зліквіду-
вати повстання, але існує і неменше можливостей на успіх і пере-
могу революції.
Стратегія революції має на меті накинути ворогові свою волю,
а це значить що важливішим чинником боротьби є стратегія офен-
зивна, наступальна, а не оборонна. Революційні сили вживають
оборонну стратегію тільки як тимчасову тактику між двома на-
ступами і тільки у тих випадках, коли оборона дасть корисний
наслідок для наступної офензивної операції.
До того слід додати, що етнопсихіка українця відзначається тим,
що він є сильним, мужнім і аґресивним в наступі, зате слабим в
обороні. Психіці українського вояка не відповідає тактика обо-
рони, він розгублюється в ній і втрачає свої бойові прикмети. Тому
стратегія не тільки мілітарна, але взагалі усякої боротьби, зокрема
психологічної, мусить спиратися не на оборонній позиції, а на
активній, агресивній, наступальній дії.
II
В цьому розділі хочемо відтворити оперативну думку — »стра-
тегічні напрямні® Головного Штабу УПА в різних стадіях бо-
ротьби.
Ініціятиву створення УПА дав Провід революційної ОУН під
керівництвом Степана Бандери. Коротко після перших виступів
УПА, Головним Командиром якої став Роман Шухевич, відомий
під псєвдом Тарас Чупринка. Йому належить приписати страте-
гічні задуми й тактичні операції великих розмірів, а далі і ціле
керівництво повстанськими збройними силами аж до 1950 року,
коли він загинув у бою з НКВД.
Стратегічна думка в ОУН і УПА формувалася на тлі великих
подій Другої світової війни, кожночасних мілітарних ситуацій на
землях України і на діяльності підпільної сітки ОУН.
Найближчі співробітники Романа Шухевича-Чупринки, високі
старшини Головного Штабу, згинули в боях з окупантами України,
а потрібні до студій архіви УПА нині ще недоступні. Слід тут
відмітити, що Головний Штаб УПА вимагав від найменших від-
ділів УПА докладних звітів з боїв, навіть дрібних засідок, наско-
ків і оборони разом із ситуаційними шкіцами і даними про ворога.
На основі цих потрібних матеріялів Штаб УПА опрацьовував так-
тику для повстанців, яку опісля викладали для старшин та
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ,,,
885
підстаршин і витягав далекосяжні висновки вищої військової
категорії.
Коли діяльність УПА була б майже немислимою без опертя на
цивільну сітку ОУН, то у висновку буде логічно ствердити, що
підготовка до мілітарної діяльности мусить спиратися на довго-
літній праці пад вихованням населення в дусі націоналістичної
ідеології й організаційній та духовій дисципліні в Організації.
Немає сумніву, що приклад визвольної боротьби діє на наступні
Генерації. Політичні і мілітарні події 1918-22 років виявилися у
таких же подіях 1942-52 років. Теж стосоване окупантом пони-
ження, а в нашому нинішньому випадку московським імперіяль-
ним юберменшеством, насильством і терором, багато допомагають
в підготовці населення до боротьби за власну свободу, за держав-
ність. Коли впродовж війни 1939 року західні області України
перейшли на основі договору Гітлера—Сталіна з-під польської
окупації під московську, то ОУН мусіла не тільки пристосуватися
до нових умов, але пізнати їх, щоб застосувати нові методи під-
пільної дії. Втрати в людях у тому періоді були великі, але на
місце поляглих ставали нові кадри, на місце відомих імен — при-
ходили нові, досі невідомі. Старі підпільні зв’язки були знищені,
члени ОУН попадали на здеконспіровані зв’язкові пункти, їх ви-
возили в азійські простори СССР разом з населенням або ставили
під розстріли або саджали в тюрми за діяльність на місцях.
Кожному, а зокрема українським націоналістам було ясно, що
німецько-совєтський союз не буде тривалим. Совєтський Союз не
ведучи війни, жде тільки в дповідної нагоди, щоб вийти з Другої
світової війни з максимальними користями. Висновком мілітарних
студій у різних ситуаціях історичної величини було те, що цей
союз триватиме так довго, як довго німці орудуватимуть мілі-
тарною силою, здібною до наступу на Сході. Це знали і москалі,
і німці. Кожний із союзників ждав тільки відповідного моменту,
щоб наскочити один на одного. Час був по стороні СССР, і він
(час) давав для СССР можливість завершити підготовку до вели-
кої розправи з Німеччиною, цей же час уводив німців у глибші
комплікації і труднощі з західніми ворогами. Німецько-совєтський
союз не міг, отже, тривати довго. Після неповних двох років прий-
шло до війни. Німці увійшли на українські землі.
Німецька окупація України в 1941 році принесла терор і чергове
поневолення нашого народу. Ново-відбудована сігка ОУН зазнала
великих ударів з руки Ґештапо і втрати знову були не малі.
Врешті від серпня 1944 року на Україну прийшов наново1 москов-
ський окупант з незвичайно жорстокими й прецизними методами
дій НКВД. А все ж таки сітка підпільної ОУН діяла й далі була
базою для збройної боротьби УПА.
Цілком зрозуміло, що організувати і вдержувати ОУН і УПА
в таких умовах, вимагало не тільки незвичайної витривалости і
886
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
відданости справі, але що найважливіше — просто геніальної
людини.
Такою геніальною людиною був ген. Тарас Чупринка. Він зумів
не тільки виконати ті завданна, що були на його відповідальності,
але він вдержав повстанські загони впродовж десати років, у тому
сім років післа війни, виступаючи збройно проти найбільшої по-
ліційної і тоталітарної потуги світу. Щобільше, — Організацій
існує в іншому виді по сьогодні і має свій вплив на народ у тяж-
ких умовах його поневолений в СССР.
Першим завданнам підпільної Організації в роках 1942-43 було
боронити населенна перед визиском і терором німецької окупа-
ційної влади. Створені по селах Самооборонні Відділи не могли
вдержатиса довго у такій простій формі, бо вже тоді деякі групи
переходили самочинно в ліси, де було безпечніше й де можна
було вигідніше приготовитися до протинаступу. В такий спосіб
появилися різні групи партизан національного характеру, ще не
пов’нзані в одну армію з Головним Штабом.
Коли революційна ОУН стала сильною і провідною організа-
цією, тоді зайшла потреба об’єднати всі дрібні партизанські відділи
під одним проводом. Досвід подій 1918-22 років в Україні був
важким мементо длн провідників ОУН. Нескоординовані повстан-
ські групи різних партій і поодиноких авантюристів, відомі під
назвою »отаманщини«, і слабість українського уряду, довели до
повного хаосу, який використали большевики. В Другій світовій
війні проти національних стремлінь України стали дві великі по-
туги і вже сам цей факт вимагав від українського проводу сильної
концентрації сил. Коли тепер збройна боротьба мусіла спиратися
на ідеологію ОУН, то не можна було й припустити, щоб могли
існувати інші відділи, провідники яких були б готові до перего-
ворів і співпраці, хоч би коньюнктурної, з будь-яким окупантом.
А така загроза була, коли взяти під увагу деякі інші події в полі-
тичній ділянці з тих часів.
Кожному ясно, що координувати акції можна тільки тоді, коли
існує один провід: ще важливішим є тоді, коли приходиться вирі-
шувати справи стратегії і тактики на довшу мету й на великому
просторі.
Тому об’єднання окремих груп завершено у слушний час, зо-
крема ті відділи, що оперували на теренах Західньої України.
В Східній Україні існували, як про це доносили рейдуючі групи
УПА, українські національні партизани. Ці партизанські відділи
бажали навіть контактів і директив від Головної Команди УПА.
На далеких східніх теренах України існувала збільшена можли-
вість большевицької провокації. Комуністичні партизани могли
попросту підшиватися під національно-українські, як це було
пізніше, коли вони підшивалися навіть під відділи УПА. В такій
ситуації посторонні чинники Заходу, а навіть і неусвідомлене на-
ДО ПИТАНЬ ГЕІ
887
селення України, могли думати, що УПА і московські комуністич-
ні партизани — це те саме. Відрізнений мусіло бути дуже чітке і
кожна евентуальність затемнити картину була в основі усувана.
Головна Команда УПА мусіла зразу вибрати найдоцільніший
терен для мілітарної бази УПА. Вибір впав на північно-західню
Україну, себто на землі Волині і Полісся, де серед багон і непро-
хідних лісів можна було спокійно і безпечно організувати розпо-
ложення баз, таборів, шкіл і магазинів. Захопити ці терени для
УПА було передумовою успішного здійснення пляну.
Наступаючи »бліцкріґом« на СССР, німецькі війська були зму-
шені оминути Волинь і Полісся з уваги на трудність терену, брак
добрих доріг і неможливість належного зв’язку. Але розбиті
московські війська, в наглому відвороті та втечі переховувалися
в цих теренах у великій кількості, що спричинювало немалі кло-
поти Німецькій Головній Військовій Команді. Під мілітарним
оглядом не було безпечно мати в запіллі тисячі озброєного воро-
жого війська, яке спочатку сиділо тихо, але згодом нав’язало
контакт з Москвею. Не було сумніву, що совєтське командування
використає їх для мілітарних операцій коли прийде на це потреба.
Командування УПА брало під увагу цю силу в лісах і робило
заходи відкинути її з теоиторії України. Так і сталося: московські
з’єднання під тиском загонів УПА покинули українські землі і
перенеслися далі на північ у білоруські і московські терени. Во-
линь і Полісся залишилися під владою УПА. Перший стратегічний
плян проведено в життя.
Команду совєтських партизан під проводом М. Хрущова дуже
занепокоїла поява УПА. Можна було передбачити, що ген. Роман
Шухевич-Чупринка не мине нагоди поширити дії УПА в напрямі
на Чернігів, на терени великих лісів, що тягнуться вздовж мос-
ковсько-українського кордону. Якщо б українським повстанцям
вдалося поширити свої впливи в цьому напрямі, тоді Україна
стала б відмежованою від Росії, а наслідки цього були б величезні.
Щоб запобігти цьому, Хрущов кинув туди великі з’єднання мос-
ковських партизан, завданням яких було відтяти чернігівські лі-
сові масиви від Волині і Полісся, а опісля витиснути УПА з її баз.
Плян московської команди вдався тільки частинно. Совєтські
партизани опанували Чернігівшину, але Волині і Полісся не опа-
нували. Границею між українськими повстанцями і совєтськими
партизанами стала ріка Случ, хоч партизанські загони з обох
сторін переходили її під час рейдів. Але московські партизани не
змогли здобути ні частки землі поза цією лінією, а кожне їхнє
намагання в цьому напрямі було розбите силами УПА. Зате від-
діли УПА рейдували по Чернігівщині, заходили під Київ і ще далі
на схід, звідки приносили вістки про національні українські пар-
тизанські групи на Сході.
888
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З наближенням східнього фронту Головний Штаб УПА не легко-
важив небезпеки, яка почала насуватися. Із переходом фронту на
захід, бази УПА були б вповні окружені москалями. А тим часом
політичним завданням УПА було запізнати західній некомуністич-
ний світ з боротьбою України. Треба було захопити ще такі тере-
ни, які дали б можливість контактуватися із державами поза за-
лізною заслоною.
Цим тереном стали гори Карпати. Уже один погляд на мапу
вказує на їхнє значення для УПА. Поза тим, що на українській
території вони знаменито надаються до партизанських операцій,
ці гори тягнуться на захід у країни, які могли не попасти під
московське панування.
В 1943 році почався великий рух в сторону Карпатських гір. В
Галичині німецький режим був м’якший і тут до того часу оперу-
вали тільки самооборонні гуртки ОУН. УПА зумисне не діяла на
цій території, маючи її на увазі як другорядний терен подій. Отже,
Волинь і Карпати були переділені тереном, який з огляду на
пізніші цілі не був виставлений на небезпеку від німецького Ґеш-
тапо. Все ж таки і тут були поважні втрати, головно в підпільній
сітці ОУН.
Щоб запевнити собі єдність дії, Головний Штаб УПА перенісся
на терен подій. В горах почалася організація вишкільних таборів,
з’єднань УПА і підготовка підпільної ОУН до зміненої ситуації.
Ці наміри УПА зауважили не тільки німці, але й москалі. Поча-
лися німецькі прочищуючі операції на зразок тих, що раніше були
на Волині. Хрущов із свого боку вирішив і тут протиставитися
намірам УПА. В тій цілі він вислав рейдом з Полісся партизанське
з’єднання Ковпака з наказом увійти в Карпати і створити там
постійну базу.
Ковпак перейшов Галичину без труду. Німці, не маючи відпо-
відних сил, не займали партизан, а німецькі урядовці втікали з
міст до Львова. Коли Ковпак увійшов в глиб Карпатських гір,
зустрів там з’єднання УПА, які витиснули його на підгірську рів-
нину. Він з останками своїх людей продерся до большевицької
реґулярної армії, Карпати залишилися в руках УПА.
Дальшим завданням УПА було порозумітися з діючими в той
чи інший спосіб на території України силами польського підпілля
і мадярськими мілітарними з’єднаннями, що виступали як союзни-
ки німців. УПА заключила з мадярами договір про ненапад і допо-
могу 1944 року, а з польською Армією Крайовою в 1945 р.
Тому, що війну розраховувалося на довші роки, слід було по-
ширити повстанський рух теж на інші поневолені Москвою на-
роди. В днях 21-22 листопада 1943 року відбулася Конференція
Поневолених Народів з участю делегатів від 13 народів. Одним із
стверджень тієї Конференції було: »Обидва воюючі імперіялізми
заперечують право народів на їхній вільний і культурний розви-
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
889
ток у самостійних національних державах... та несуть понево-
лення у формі гітлерівської нової Европи або большевицького
СССР .. . Тільки національні революції поневолених народів при-
несуть світові тривкий мир . . .«
На цю конференцію наскочили німецькі поліційні з’єднання.
Після бою з ними, в якому головну участь взяли охоронні відділи
УПА, учасники Конференції продовжували наради в іншому місці.
Беручи під увагу можливий розвій випадків, Головне Команду-
вання УПА прийняло тезу, що можливість продовження війни
Заходу проти СССР існує. Вона є не тільки в інтересі України,
але є справою загальнолюдською. Проти СССР Головне Команду-
вання УПА вирішило виступити в різних видах:
1.	мілітарними з’єднаннями УПА;
2.	ідеолог' чно, беручи під увагу, що будь-яка акція без ідейного
ґрунту не є революцією, не є повстанням, а тільки бунтом;
3.	культурно;
4.	соціяльно.
В різних умовах і в різних часах деякі з тих чинників брали
верх, але боротьба провадилася постійно, без передишки. Для цієї
боротьби прийнято засаду революційної стратегії — ударяти і роз-
кладати систему ворога зсередини, розривати його центральні
установи та зв’язки адміністрації і відірвати від населення.
Для виконання деяких із тих завдань створено за ініціятивою
Тараса Чупринки підпільний уряд України, Українську Головну
Визвольну Раду (УГВР)1.
Немає сумніву в тому, що провідні люди українського визволь-
ного руху здавали собі справу із безвиглядної ситуації. Але їм
було відомо, що свободу не здобувають ті, які у свою діяльність
не хочуть втягнути риску. В подібній ситуації знайшовся Черчіл
після Дюнкерку, коли його реакція, або стратегічна думка, була
подібна: »Ми мусимо битися до кінця, скільки це не коштувало б
всіх і кожного з нас. Коли довга історія нього острова має скінчи-
тися, то нехай уже скінчиться не скоріше, як кожний з нас лежа-
тиме на цій землі затоплений у власній крові!«
З наближенням фронту Головне Командування УПА вирішило:
1.	готовитися до мілітарних акцій проти москалів;
2.	відкинути всі спроби порозуміння з відступаючими німцями
і з наступаючими москалями;
3.	почати пропаганду в червоній армії, бо вона складається теж
з членів поневолених народів та виключити її з боротьби
проти УПА.
Ці рішення проведено з успіхом. Зібрано багатий військовий
матеріял при переході фронту, а старшини УПА, які пішли на
1) Уряд створений 30-го червня 1941 року не міг діяти, бо його члени в той час
були у німецьких концтаборах і в’язницях.
890
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
переговори з німецькими чи московськими військами, були роз-
стріляні. Акція між червоноармійцями вдалася без труду. Це за-
уважив большевицький режим і проти УПА висилав тільки вій-
ська НКВД, »істребітєльниє отряди« (в роді німецьких СС) і чер-
воних партизан. Як німецький вермахт, так і відділи червоної
армії, які зустрічалися з УПА, заражувались ідеями українського
націоналізму, не радо йшли на облави і набиралися бунтівничого
духа.
В нових умовах під большевиками виявилося, що оперувати ве-
ликими відділами є недоцільно, бо це приносить великі втрати.
Тому розчленовано, отже, з’єднання і курені, а тактичну ініція-
тиву залишено поодиноким командирам. Скріплено підпільну сітку
ОУН, яка зазнала великих втрат у людях під час переходу
фронту. Причиною до скріплення було також і те, що тепер проти
ОУН і УПА виступили потужні мілітарні і поліційні сили. Терор
москалів дав причину до стратегічної тези, що надійшла нагода
пірвати маси до спротиву, у даному випадку до акцій УПА і до
діяльности підпілля.
Пропаґандивна машина СССР поширювала між українцями по-
гляд, що:
1. В СССР ніяка революція не є можлива;
2. Поліційні сили СССР є непереможні.
Якраз УПА заперечувала ці погляди, а зокрема це унаявнюва-
лося тоді, коли здобувала побіди над військами НКВД і виклику-
вала прихильне наставлення червоноармійців до її ідей. Ці факти
затривожили Кремль. На чолі акції проти УПА поставлено М.
Хрущова і визначних генералів Другої світової війни. Все ж таки
вища тактика УПА і її ідеологічний зв’язок з населенням (під-
пільна ОУН) дали можливість УПА вдержуватися цілими роками
після закінчення війни.
Головне Командування УПА мало ясну оцінку ситуації: опера-
тивне положення визначували такі чинники: кі пькість ворога. В
акціях Хрущова проти УПА, большевики оперували тільки пере-
вагою людей у відношенні 1:100, не враховуючи переваги важкої
зброї. У такій ситуації досвід вказував, що засадою успіху є бути
сильним в одному вирішальному місці. Бути всюди і всюди сла-
бим — це руїна для партизан і для регулярної армії (досвід Другої
світової війни: поляки в 1939 і німці в 1943-45 роках).
Велику увагу присвячувало Головне Командування УПА розго-
лосові про боротьбу українського народу за залізною заслоною. В
тій ділянці справи не стояли добре. Москалі затаювали бої з УПА,
а російська еміграція присвоювала собі діяльність УПА. Ген. Вла-
сов дав у 1944 році інтерв’ю для »Уб1кізЬег ВеоЬасІііег«, у якому
сказав про УПА, що це є армія »русского освобожденного движе-
ния«. Ще й тепер московська еміграція у своїх публікаціях в Евро-
пі й Америці час від часу пише, що УПА це »рух тих російських
демократичних сил, які борються проти большевиків«.
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
801
Ще іншим доказом того, як московська еміграція використовує
неознайомлення світу з проблемами України є такий факт: в ря-
дах УПА боровся один із визначних українських графіків, Ніль
Хасевич. Його дереворити появилися в 1945-46 роках у підпільних
виданнях ОУН і УПА, а згодом були передруковані за кордоном.
Мимо цього московські емігранти, не маючи доказів на боротьбу
російського народу проти комунізму, передруковували ці дерево-
рити Ніля Хасевича з деякими змінами. На місці емблеми україн-
ської державности і українських написів помігцували ці самі дере-
ворити з московськими царськими емблемами і з московською
мовою2.
Такий стан речі довів до наступних рішень:
1. Перейти з Карпат на захід, в околиці замешкалі українським
населенням, яке на основі нових границь було віддане Москвою
під польську комуністичну окупацію, себто на Закерзоння.
2. Перевести цілу низку рейдів на Захід в полоси окуповані
західними альянтами, щоб українському питанню надати полі-
тичної ваги.
Справді із Закерзоння багато вісток про боротьбу українського
народу за незалежну державу продісталося на Захід.
Під мілітарним оглядом на Закерзонні можна було воювати ще
великими з’єднаннями проти польських і московських військ.
. Коли боротьба проти УПА не давала замітного висліду і не по-
магав теж союз Польщі, СССР і Чехо-Словаччини, тоді польські
і московські комуністи вирішили виселити з Закерзоння україн-
ське населення. Коли вони з труднощами провели це завдання, то
для УПА стало недоцільним далі перебувати в тих теренах. Деякі
відділи пішли рейдами на Захід, а інші на територію України під
СССР.
Коли перевага московських військ була надто велика, в 1950
році Головне Командування УПА вирішило перекинути відділи до
підпільної сітки ОУН, розплистися серед населення і там вести
підпільну роботу. Перехід з однієї форми боротьби на другу три-
вав кілька років. Цим наказом Головний Штаб УПА виявив гли-
боку передбачливість, відчув небезпеку, що ініціятива в боротьбі
може перейти в руки ворога, а йшлося про те, щоб ворог не трі-
юмфував з мілітарною побідою.
І власне завдяки передбачливості ГШ УПА, Москва не змогла
розбити УПА, і Кремль даремно намагався затаїти правду перед
світом.
УПА діє в підпільній формі до сьогодні!
2) “ТІїе Зсоізшап”, ЕаіпЬигєіі, 17. 10. 1952: Ехрозиге о£ Какей Р1іоі:о£гар1і; «Гоїіп Г.
8іе\уагІ: Ггаиаиіепі Кизвіап Ргора£апс1а Ехрозесі, Е(1іпЬиг£Ь 1952.
892
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З МІЖНАРОДНЬОГО ФРОНТУ БОРОТЬБИ
XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ У ПАРАГВАЮ
У днях від 23-27 квітня ц. р. в столиці Парагваю, Асунсьйон, відбу-
лася XII Конференція Світової Антикомуністичної Ліґи (ВАКЛ), у якій
активну участь брали численні делегати України й АБН на чолі з
мґ-ром Славою Стецько. Предложені головою АБН й українською де-
легацією проекти постанов і окремі розділи до спільного кінцевого ко-
мунікату були одноголосно прийняті пленарними сесіями XII Конфе-
ренції ВАКЛ.
Пленум Конференції прийняв окремо — через аклямацію — текст,
в якому засуджується політику детанту з боку Ватикану з безбож-
ницькими комуністичними режимами, і закликав Ватикан визнати
патріярхат Української Католицької Церкви та Патріярха УКЦ Йо-
сифа І, — внесений арґентінським делегатом, який був одночасно до-
радником української делегації.
ВАКЛ засудив русифікацію поневолених народів, колонізацію, лінґ-
віцид, етно-, культуро- і націовбивство, підтримуючи національно-
визвольну боротьбу поневолених народів за їхню державну незалеж-
ність — за розвал російської тюрми народів на національні держави.
ВАКЛ вимагає розв’язання концтаборів, психіятричних тюрем, звіль-
нення політичних і релігійних в’язнів, забрання окупаційних військ з
України й інших поневолених країн, вимагає національно-державної
незалежности для поневолених російським імперіялізмом і комунізмом
народів у СССР і сателітних країнах.
Конференція молоді ВАЯКЛ (Світової Антикомуністичної Ліґи Мо-
лоді) відбулася в місті Манагуа, Нікарагуа, безпосередньо перед Кон-
ференцією ВАКЛ. На Конференції молоді прийнято подібні резолюції
й постанови, як на Конференції ВАКЛ. З боку України виступала
численна репрезентація на чолі з Ігорем Зваричем, А. Пр’яткою (обидва
зі США), Є. Маркевичем (Арґентіна) й іншими.
ВАКЛ був створений у вересні 1967 р. з почину АПАКЛ (Антикому-
ністичної Ліґи Народів Азії) й АБН з метою відвоювання і збереження
національної незалежности народів і запевнення свободи для всього
людства. Під сучасну пору ВАКЛ має 106 членів, з того 81 нація-член,
13 міжнародніх організацій-членів і 12 асоційованих членів.
Досі відбулися такі Світові Антикомуністичні Конференції: 1-ша в
Тайпеї, 2-га в Сайґоні, 3-тя в Бангкоку, 4-та в Кіото, 5-та в Манілі,
6-та в Мехіко, 7-ма у Вашінґтоні, 8-ма в Ріо-де-Жанейро, 9-та в Сеулі,
10-та в Тайпеї, 11-та у Вашінґтоні і 12-та в Асунсьйоні.
XII Конференція відбулася під гаслом «Об’єднані — переможемо!
Свобода не є предметом торгів!» Понад 400 делегатів приймало участь
у XII Конференції ВАКЛ.
РЕЗОЛЮЦІЇ XII КОНФЕРЕНЦІЇ ВАКЛ
893
Українська делегація й делегації АБН належали до найчисленніших
і найбільш активних. У склад української делегації входили: проф.
д-р С. Галамай, Василь Косюк, Юліян Середяк, о. В. Ханейко, інж. В.
Чопівський, Р. Бадинський, Є. Маркевич, М. і М. Байлаки, а з молодих
були ще: Розалія Савчук, Сузана Галатьо, Юрій Галатьо, Юрій Дани-
лишин. Прибули також українські делегати з Европи, США, Арґенті-
ни, Бразілії й Парагваю. Від поневолених народів були делегації: біло-
русів, хорватів, кубинців, румунів, словаків та інших.
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЇ Й НАЦІОВБИВСТВА
Резолюції XII Конференції ВАКЛ проти русифікації
і націовбивства, в обороні національної незалежности народів
Тому, що у висліді світових російсько-большевицьких загарбницьких
цілей, через провокування усе нових т. зв. периферійних воєн в Азії,
Африці, як теж збройної підтримки комуністичних заворушень під
покришкою т. зв. національно-визвольних воєн, внутрішніх диверсій і
заколотів у середині вільних націй, розкладу за допомогою марксизму,
комунізму і лівого лібералізму національної й людської моралі у віль-
них суспільствах світу, знецінювання і валення національних тради-
цій і релігійних вірувань, безоглядного загострювання національних
конфліктів на Близькому Сході, щоб пробитися до Перської затоки і
теплих морів; російсько-большевицький імперіялізм іде на завоюван-
ня всього світу та уярмлення всіх народів і всього людства;
тому, що уярмлені ним народи ставлять безстрашний спротив йому
всіма можливими засобами, борючися за свою національну незалеж-
ність, за розвал російської імперії й знищення комуністичної системи,
а російський шовінізм, расизм і комунізм своєю лінґві-, етно-, куль-
туро- ґено- й націоцидною політикою, якою є суспільна русифікація
поневолених народів, намагається зламати поневолені народи, це най-
важніше забороло вільного світу проти большевицької потопи;
тому, що російські шовіністи й расисти в листопаді 1978 р. при допо-
мозі свого колоніяльного уряду УССР видали декрет про тотальну ру-
сифікацію шкіл і педагогічних навчальних закладів в Україні, подібно
як раніше в Білорусії, чи Литві, Латвії, Естонії, Казахстані, або в 1978
році намагалися з т. зв. конституцій Грузинської і Вірменської ССР
викинути рідні мови, а ввести лише російську мову як урядову, але
мусіли зупинитися в обличчі масових протиросійських демонстрацій у
Грузії і Вірменії;
тому, що русифікація як сукупність заходів винищування націо-
нальних спільнот за поміччю насильного усування рідних мов народів,
а запроваджування російської мови в школах, в урядах, масових засо-
бах комунікації (медія), в літературній творчості, гуманістичних й
інших науках, соцреалізм у культурній творчості (тобто насильний
894
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
культ російського способу життя — большевизму, російських тради-
цій), колонізування росіянами поневолених ними країн, переселювання
й перемішування народів, творення штучного творива — т. зв. совєт-
ського народу, тобто російської супернацїї, — викликала нечуваний
опір і протидію всіма засобами поневолених народів обороняти свою
духову, культурну, національну й біологічну екзистенцію;
тому, що нова конституція СССР, як найбільш реакційний основний
закон імперій усіх часів, має за мету заґарантувати абсолютно суве-
ренну ролю російської супернації й ненарушеність імперії і суцільне
поневолення народів і людини у цілому;
тому, що російський імперіялізм-большевизм намагаючися зламати
національно-визвольну, революційну боротьбу поневолених націй, як
найважчу перешкоду для завоювання світу, а одночасно готовиться
неймовірним зброєнням розгорнути прискореним темпом і наглим на-
падом світову війну,
XII Конференція ВАКЛ постановляє:
1.	Як можливу альтернативу до всезнищуючої світової війни підтри-
мати незалежну суверенну силу на світово-політичній шахівниці —
поневолені в російській імперії народи і їх національно-визвольні ре-
волюції — тобто України, Литви, Латвії, Естонії, Білорусії, Грузії,
Вірменії, Азербайджану, Північного Кавказу, Туркестану, Козакії,
Ідель-Уралу, Сибіру, Болгарії, Румунії, Мадярщини, Польщі, Східньої
Німеччини, Словаччини, Чехії, Куби, як теж Хорватії, Албанії, Пів-
нічної Кореї, В’єтнаму й усіх інших поневолених народів в їхній бо-
ротьбі за національну незалежність і свободу.
2.	Протестувати проти того, щоб визволення поневолених народів,
здійснення прав націй і людини трактувати як внутрішню справу ро-
сійської імперії, але, згідно з міжнародньо-правним порядком у світі,
постановами ОН, людськими й Божими законами уважати розвал ро-
сійської імперії на незалежні національні держави, основою нового,
справедливого порядку у світі, за який має боротися увесь волелюбний
світ.
3.	Апелювати до урядів, парляментів і прилюдної опінїї світу роз-
горнути акцію проти русифікації поневолених народів і вимагати ска-
сування декрету уряду УССР, подиктованого Москвою, з 11 листопада
1978 («Радянська освіта«) п. з. «Удосконалення вивчання й викладання
російської мови в загально-освітніх школах і педагогічних навчальних
закладах республіки», яким надано упривілейоване становище росій-
ській мові в школах України, відсуваючи рідну українську мову, слі-
дом тиранських царських указів — Емського з-перед сто років про за-
борону української мови й Валуєва про неіснування української мови.
Натаврувати подібне злочинне ламання найпримітивніших прав ди-
тини: вчитися рідною мовою в Білорусії, Казахстані, Кавказьких «рес-
публіках» і інших, у включених в РСФСР численних неросійських
землях поневолених народів, та вимагати привернення суверенних
прав рідної мови в усіх окупованих Москвою країнах.
РЕЗОЛЮЦІЇ XII КОНФЕРЕНЦІЇ ВАКЛ 895
4.	Апелювати до президента Картера й урядів інших країн світу
припинити економічну, технологічну й іншу підтримку СССР і його
сателітів, доки не будуть звільнені політичні й релігійні в’язні поне-
волених народів, розв’язані концтабори, психіятричні тюрми, припи-
нена русифікація, переслідування Церков, забрані російські окупаційні
війська, апарат терору та здійснені національні й людські права поне-
волених народів.
5.	Апелювати до президента Картера, щоб здійснення закону Кон-
гресу США про національну незалежність поневолених російським
імперіялізмом і комунізмом народів з 1959 року, резолюцію ОН про
деколонізацію, тобто розвал усіх імперій світу, в тому російської, резо-
люцію ОН про виправданість і міжнародньо-правну легальність зброй-
ної підтримки визвольної боротьби поневолених націй проти колоні-
яльних імперій, включив як складовий компонент закордонної полі-
тики США по вгоношенні до СССР.
Апелювати до ворогів російської імперії, щоб у неминучій війні з
російською імперією враховували як вирішний чинник поневолені на-
роди з їхнім прагненням до національної незалежности й свободи, які
творять майже 2/з населення імперіяльного комплексу (з сателітами).
Прийнято одноголосно Пленарною Сесією XII Конференції Сві-
тової Антикомуністичної Ліґи (ВАКЛ) в Асунсьйон, столиці Па-
рагваю, у квітні 1979 року.
У день Матері
МАТЕРІ ВАЛЕНТИНА МОРОЗА
Її немає в живих. Маленька могилка на сільському цвинтарі на
Волині, в тіні беріз, може й стоїть без хреста.
В могилі — Мати, Сина якої розпинали кати на хресті, вінчали
терновим вінцем, і серце Матері-Страдниці розірвалось, не діж-
давши Воскресного дня.
Сьогодні, у Мамин день, ми, українці вільного світу, разом з
Валентином-Сином, ідемо думками до тієї малої могилки, линемо
туди серцями, а сльози щастя і болю кануть із наших: очей.
Ми вкриваємо самітну могилку коверцем маків, символом крови
та мук, кладемо у стіп могили китицю весняних квітів, бо Мати
Валентина Мороза — це символ усіх Матерів, чиї сини караються
нині по тюрмах тільки за те, що прагнуть святої Волі.
Ми проказуємо нині навколішках за живих і мертвих Матерів
»Отче наш« і благаємо Всемогучого Бога — Воскресіння Народу.
Іванна С а в иць ка
896
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
НАУКА
Д-р Михайло КУШНІР
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
Ще ніколи перед тим почуття про те, що живемо в добі перемін
без прецеденсу, не було таке сильне, ані таке узасаднене, як
сьогодні.
Без прецеденсу, бо вперше вони стосуються всіх людей свідомо
з’єднаних у спільній історії і тому, що немає такого аспекту дійсно-
сти ані такої ділянки духу, до якої ці переміни не стосувалися б.
Нова геологічна епоха промощує собі шлях, вивернувши най-
перше нанівець найглибші верстви духової плянети. Кожний з
нас досвідчає на собі переживання, про які енігматично говорять
найстарші міти: входить за життя в світи, де, вмираючи тільки
для себе, може наново віджити, живий сходить до пекла.
Не треба було цілого людського життя — вистачило чверть сто-
ліття, стільки, скільки триває молодість одного покоління, — щоб
на наших очах змінилася історична дійсність світу, як і його що-
денний краєвид, щоб захиталися, повалилися найсильніше уґрун-
товані перспективи нашої мислі й нашої культури. Оце підважено,
подано в сумнів поняття якнайбільше певні, якнайдавніші і як-
найприродніші очевидності; розпряглися якнайсуцільніші систе-
ми, сперті на найміцніших підставах. Напрямки нашого діяння і
нашої мислі, до яких ми мали повне довір’я, зазнають оце нагло
загальмування, а потім розщеплюються.
Сьогодні вже нікому не вдасться замикати очі. Але ми зробили
все, щоб їх відкрити якнайпізніше. До невідхильної трансмісійної
проволоки, яка спричинює те, що час поставання цього, що нове,
не покривається з часом культури, яка на цьому новому спира-
ється, і що навчання завжди залишається досить далеко за від-
криттям, — доходять ще спеціяльні з нашого боку опори: наш
дотеперішній спосіб життя і мислення є дуже глибоко і сильно
в нас закорінений, а передусім згідний з нашою природою . .. Ми
не тільки ставили опір новим очевидностям: буває, що живемо,
думаємо і відчуваємо далі так, немов би то ми не стрінули їх на
нашому шляху. Це роздвоєння, яке є одинокою даниною, яку, не
занадто брешучи, можемо ще зложити давньому порядкові речей,
багато говорить про нашу згоду з тим давнім порядком. Буває, що
наші осуди не покриваються з нашою вірою, надто слабою — чи
радше: надто зовнішньою, щоб могла вийти побідно. Те, в що
віримо, що відчуваємо, що робимо, стоїть часто в суперечності
з тим, що думаємо, або не беремо цього до уваги. Подібно як те,
чого навчаємо.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
897
Світ електронних мозків, радару та реактивних літаків вида-
ється з певністю чимсь очевидним тим, які іншого світу не знали.
Молоді люди часто є прихильниками «Бсіепсе йсііоп«, завжди є
прихильниками джазу. Молода людина, щоб насолоджуватися
сучасним малярством і поезією, щоб слухати, якщо є філософом,
голосу екзистенціяльних філософів, не мусить переборювати ані
створювати собі пасії, які ми собі створювали — ми, що перехо-
дили від Моне до Пікассо, від Бодлера до сюрреалістів, від Канта
до Кіркеґора, від Бетговена до Белі Бартока, від Олександра Дюма
до Рей Бредбурі. Не так то глупо говорити про «екзистенція-
лістичну молодь». Є теж фактом, що хлопець, який зіткнувся з
історією своєї країни у вересні 1939 року, а з історією Европи в
моменті зустрічі совєтських і американських військ над Лабою,
інакше дивиться на конференції в Бандунгу чи в Гельсінках, на
бази США в Европі, ніж ті, що пам’ятають Клемансо, Бріяна,
Ллойд-Джорджа чи Вілсона. Однак якщо наші сини є вільні від
перешкоди спогадів, не є вони вільні від досить важкого зусилля:
треба їм забути перші слова, які ми їх навчили. Культура, яку їм
подається, є ще культурою вчорашнього дня. Нове щойно несмі-
ливо появляється в примітках внизу сторінки, в доповненнях і
заввагах друкованих петитом, у предметах, які становлять маргі-
нес офіційної програми навчання.
Молоді вивчають ще історію з книжок, що голосять епос білої
раси, спадкоємця грецько-латинського гуманізму, цивілізаторки
варварських народів, бо із поширюванням демократії враз від-
жила в цілому своєму блиску леґенда »житій славних мужів» і
»ЄгЄ5Іа Беі рег Егапсоз», що приблідла впродовж великих віків.
Молоді вивчають ще філософію, в якій мисль Заходу веде діялог
із собою, Платон із Арістотелем, Епікур із Епіктетом, Тома з
Аквіну з Оккамом, Декарт із Спінозою, Кант із Гюмом. (Коли
академії наук і славетні університети Заходу займаються, на-
приклад, гіндуською мислею, то тільки тому, щоб пригадати про
примат західньої мислі — єдиної, яка є «науковою мислею«). На
»палубі« цього вкритого славою «корабля», деякі з тих, що перед-
чували та формували новий світ, все ще є трактовані як паса-
жири, які Їдуть «зайцем». Геґель не так до дуже давно ввійшов до
програми кінцевих іспитів із філософії, а Ніцше ще жде на про-
моцію, до якої право Авґуст Конт приніс зі собою на світ. Напере-
кір «Музеєві Уяви« таке мистецтво, яке є предметом навчання,
з яким зустрічаємося у великих європейських збірках і яке живе
в нашій вразливості — є ще мистецтвом, над яким панує гума-
ністична традиція: як світло, що заповідає день людини, голос
визволяється з теміні мітів колективу — краса, в якій висловлю-
ється відрубність особистого життя. Фундації і департамент осві-
ти висилають надалі молодих малярів до Римської Школи, щоб
рисували як Мікель-Анджельо і малювали як Рафаель. І сміло
898
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
можна повторити, як це недавно було сказане1, що з уваги на
факт, що ділянка Сходу своєю величиною і авторитетом пере-
вищує Захід, є абсурдом «говорити про книжку, поминаючи
більшість книжок«: французькі (і не тільки французькі) «зразко-
ві бібл’отеки« докидають до листи клясиків Заходу тільки Біблію
і «Казки 1001 ночі1 2.
А втім вибір однієї з тих двох ділянок є нашою справою: вільно
нам відкинути це, що не викликує в нас відзвуку. Але з не меншою
аверсією відносимося до ділянок правди. Наукова культура, яку
вимагається тепер від матуриста, а навіть від студента політех-
нічних факультетів, обіймає все ще тільки відомості з обсягу ма-
тематики і клясичної фізики. Теорія релятивности, квантова ме-
ханіка, аксіоматика, теорія множин, не-Евклідові геометрії, — все
це є таємниці, про які згадується щойно наприкінці року, після
потрібного1 зашзнання учнів з системами, які аж до остаточних
меж можливости є охоронювані перед трансфіґуруючим — коли
вже не деструктивним — блиском того, від цього, прецінь, спів-
залежать. Наприклад, такий «Ггаііе сіе Іо§іцие«, Е. Ґобльо, 1918,
ще в тридцятих роках одинокий французький університетський
підручник, не згадує про якінебудь поняття чи про якінебудь
проблеми нової теорії пізнання. Отже буває, що нашим синам, не
тільки у Франції, але скрізь на Заході викладається епістемоло-
гію, що не виходить поза Ґобльо. Можемо прочитати книжку
Ґастона Бачеляра про «новий дух науки«3, однак шкільна наука
залишається надалі доменою давнього. Наше навчання намага-
ється вперто втримати порядок речей, який прецінь має сенс
тільки як функція меж — і єдности — розвалених недавнім по-
ступом і трансформацією знання; стосуючи вигадливе й деспе-
ратсько штучне віддихання, воно намагається продовжити життя
всього тіла, що ще плаває на водах нового потопу, а якого ім’я:
загальна культура.
А прецінь довкола нас, перед нами, і в нас усе змінилося.
*
Часто писали про це, що в роках, які прийшли після промисло-
вої революції, світ змінився більше, ніж раніше впродовж де-
сятьох сторіч. Але перші залізниці менше здивували б людину,
що жила в XVII стол., ніж вид сучасного світу — пана Тіер-а.
Машини виручають нас у думанню, розв’язують проблеми, до
яких людина застерегла собі виключне право. По нашому небі
перелітають літаки з понадзвуковою швидкістю. Звукові сигнали,
що регулюють рух у наших столицях, накидають кожному еле-
1) Ваушопа ЗсІвуаЬ: Епсусіоресііе сіє 1а РІ^ігіе, “Нівіоіге гіев Ьіііегаїигев”, уоі. І.
Саіітагсі, 1956.
2) Ваутопй (^иепеаи: “Роиг ипе ВіЬІіоШечие ісіеаіе”, 1956.
3) “Ьа Когтаїіоп де Гевргії всіепШідие”, ¥гіп, 1938.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
899
ментарні уявлення про кібернетику. Зголошуються добровольці
до міжплянетних виправ. Наша плянета залишена на ласку й
неласку того, що невидиме, що недійсне — на ласку атома.
Чим же є піднесене почуття, якого зазнав Ґете в день битви під
Вальмою, в порівнянні з почуванням яке ми дізнаємо? Біла лю-
дина, європеєць, почуває себе обдертим з привілею Божого права;
є вже тільки мешканцем малого півострова Азії, про який говорив
Валєрі, може сам ще в це не віруючи. Історія не є вже нашою
історією, мистецтво не є вже нашим мистецтвом, книжки не є вже
нашими книжками, мисль вже не є нашою мислею. Слабе, морга-
юче світелко шарпане буревієм мітів, святости і чужих нам при-
значень, — наш світ знає вже, що не є мірою світу; усвідомив
собі власне місце.
Колись світ був розлогим континентом, кордони якого ми пере-
сували щораз далі, однак із тією свідомістю, що незнані землі
підлягають законам знаних земель; дальше пізнання було вери-
фікацією наших гіпотез щодо загальної структури речей і давало
свідоцтво ієрархії сил духу. Ми знали добре, що терени досі нам
опірні будуть здобуті і ми знали на основі яких правил стратегії,
завжди побідної; ми знали теж, що ті нові простори підпорядку-
ються як нові провінції законам тієї самої імперії. Сьогодні не
знаємо на основі яких законів духової навігації причалимо до
нових берегів, які вітри й які течії нас до них заведуть. Очікуємо
не тільки інших рослин, але й іншої ботаніки; не тільки інших
прикладів, але й інших законів незалежних імперій, і може на-
віть, вже правлених на основі незрозумілих для нас законів. Оце
зачудовання, про яке говорив Авґуст Конт, кажучи, що «най-
важливішим почуванням, якого можемо зазнати, є почування,
яке охоплює нас за кожним разом, коли нам видається, що якесь
явище проходить суперечно з природними законами, які є нам
близькі й добре знані; оце зачудовання не є вже тільки кошма-
ром, що навідує перелітним жахом сон духу: є моментом най-
більшої його тверезости і проникливости.
Ще вчора, коли світ — кожну хвилину свого існування, завдя-
чував потузі, яка його створила і кермований нею аж до наших
часів — перестав бути ладом, якого природа і сенс були нам на-
кинені, залишився і так надалі ладом, який, хоч належало від-
крити й встановити, але який не мав щодо себе сумнівів. По-
просту місце Божої остаточної цілі зайняв людський замисл, місце
порядку встановленого Сотворителем — природний порядок при-
чин і наслідків. Навіть у відношенні до того, що в Природі чи в
Історії невідоме, ум обстоював вимогу й запевнення якогось ладу
— при зрозумілості.
Для позитивізму уніфікація світу почерез науку є рівно безсум-
нівна, як його уніфікація почерез релігію чи метафізику: може
тільки повільніша й важча для розуміння. Відхрещуючися від
недосягненої, хоч згори заложеної єдности мітичної мислі, Конт
900
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
не має відчуття, що робить мислення жертвою випадку. Очевидно,
не все є пізнане; те, що залишається до відкриття, переростає це,
що вже відкрите, а спеціялізація спричинює, що тепер окремі
науки безпосередньо не зазублюються. Але єдність залишається,
навіть коли не дає її кожна частина знання зокрема; вона випли-
ває, коли порівнювати шляхи пошуків і осягнені висліди, ро-
диться зі співзалежности, яку належить встановити. »Нехай но-
вий гурт учених, приготованих до цього відповідною освітою, не
висуваючи жодну з окремих галузей природної філософії понад
інші, візьметься тільки, — взявши до уваги сучасний стан уся-
ких позитивних наук, — за докладне окреслення духу кожної з
них, за відкривання їхньої взаємної від себе залежности і по-
в’язань, за зібрання, якщо це можливе, правил кожної з них у
меншу кількість спільних усім правил, стосуючись при цьому
безнастанно до підставових засад позитивної методи«. Спеціяліст
від того, що загальне — філософ — сильною долонею держить
усі нитки, бо, навіть коли біжать з різних сторін, є з цього самого
творива, в’яжуться в ці самі вузли й укладаються на одній канві4.
Але що можна згори сказати про дійсність, яку ще треба від-
крити? Хто ж може бути певним, що вона відповість нашим
передбаченням — хоча б і найсвіжішим? Висловлюючися за при-
чинністю, а проти індетермінізму, Айнштайн спрямовує ще і на
цей інший світ, до постання якого сам причинився, віру в оста-
точну згідність структури речей і структури ума. Але Нільс Бор,
вибираючи індетермінізм, вдається голосувати »а ргіогі«, проти
всякого »а ргіогій приймати як невідхильну суперечність відкри-
ваної дійсности з нашими про неї уявленнями. Чи індетермінізм
має шанси перемоги? В такому разі ум не має спроможносте ста-
вити гіпотези, що випереджують дослід. Ідемо вперед з очима на-
справді замкненими, ступаючи по землі, яку тепер зносить якийсь
невідомий струмінь.
Ще вчора, незалежно від різниць, що їх ділять, наші відомості
вміщалися в засязі спільного їм світу, розлогого краєвиду, освітле-
ного блиском цього самого розуму, як блиском того самого сонця.
Крокуючи по поверхні цього самого світу, облиті цим самим світ-
лом, поодинокі досліди не тратилися взаємно з очей. Сьогодні
кожне з них вкопалося під землею і присвічує собі тільки власним
світлом, закопані так глибоко, що голос інших вже до них не
доходить. Зростаюча спеціялізація щораз більше віддалює від нас
якийнебудь упорядкований образ дійсности. Місце світу займають
світи.
Мікрофізика є найсильніше промовляючим до уяви символом
цього розпаду однієї дійсности на групу багатьох дійсностей, що
не даються звести до спільного знаменика. Але і мисль також
втрачає свою єдність. Чи належало б сказати, що вона випереджує
дійсність, йде за нею, нею кермує, чи виступає як міт, який на-
4) Сотіе Аи^иєїе: “Саібсіїізте ровіііуівіе”, 1854.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
901
слідує і відтворює? В кожному разі, подібно як дійсний світ, мисль
відкриває власну двоїстість, поділ, протиставність: існує багато
геометрій, багато лсгік, ментальностей та психологічних структур.
Навіть науки розміщені на макроскоповому поземі завдячують
свій розвиток відкриттю власної специфічности. Якщо метафізика
народилася з розщеплення релігії, а позитивна наука з розщеп-
лення метафізики, то сучасні науки породилися з розщеплення
позитивної науки: психологія відокремлюючись від логіки й фі-
зіології, соціологія від інтерпсихології і від суспільної фізики.
Фізика, щільно пов’язана з математикою, не обмежуючися до її
застосування і відкриває скандали нетяглости й індетермінізму.
Біологія, пов’язана з науками про неорганічний світ, обстоює спе-
цифічність органічного світу. Людський ум відкриває дійсність
під час дослідів, з яких кожний веде до якоїсь специфічної
дійсности. Я є істориком, але це не означає, що можу бути соціо-
логом, філософом, естетом, психологом у відношенні до себе са-
мого, це теж не означає, що можу ним бути у відношенні до при-
мітивів, шаленців, хворих чи суспільних груп ... Не вистачить
бути мислителем, щоб бути письменником, щоб бути поетом, щоб
бути малярем (і навпаки); здається, що кожне з мистецтв завдячує
тепер свою глибину концентрації на цьому, що засадничо відрізняє
його від інших. »Це належить до іншого порядку» — оце знаменні
слова Паскаля, які сучасна мисль безнастанно' за ним повторює.
Ще вчора людський ум виглядав тільки знаком і способом роз-
логих збіжностей, чи навіть однієї великої імплікації. Чи то було
декартівське марення про універсальну математику чи позити-
вістичні шукання за фундаментальним законом, то в намаганні
звести органічний світ до законів, що правлять неорганічним сві-
том, чи навіть романтичне марення, ваґнерівське марення про
повне мистецтво — завжди йшло про це, щоб у довгому ланцюгу
причин, або теж у світлистому колі пізнання, в його центрі, від
якого розходиться блиск, знайти цей ключ, цю істоту речей, цю
єдність, про яку ніхто не сумнівався. Сьогодні шляхи дедукції
урвалися. Система пізнання стала здетермінованою. Кожна з да-
них зберігає свою осібну структуру, особливу й відрубну єдність,
що не дає трактувати себе як складник. За кожним разом дій-
сність приймає інше обличчя, яке вимагає іншого погляду на неї.
Давня імперія валиться: прийшло пробудження відрубних націо-
нальностей духу.
Образ зуніфікованої дійсности — перші причини в безперервно-
му ланцюгу, центр світляного кола пізнання — є невідлучний від
певної ієрархії сил духу. Якщо існує один світ, то в такому ви-
падку існує якийсь один пункт, в якому появляється єдність
світу, й існує королівська дорога духу, що веде до відкриття тієї
єдности. Релігія, якщо Бог створив світ; міт, якщо світ є сакраль-
ною таємницею; очевидність, якщо є маніфестацією Розуму; на-
уковий дослід, якщо є детермінізмом природних законів.
902
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Із факту прийняття певного порядку світу випливав факт прий-
мання різних, в залежності від епохи, форм духової діяльности,
яким признавано примат. Зважмо при цьому, що ядро спору в
епосі, що безпосередньо попереджало нашу, становить все ще
вибір оцієї начальної влади. Позитивізм наказує цілковито під-
порядкуватися науці, бо бачить світ підпорядкований загальним
реґулам, натомість релігійні міти, філософічну мисль, мистецьку
уяву трактує як хвилеву оману; в тій самій епосі антипозитивізм
бачить одиноке узасаднення філософічної мислі в критиці науки.
За всяку ціну є конечний якийсь васаль і якийсь суверен. Філо-
софія є гільки мислею науки? В такому разі наука є сувереном.
Наука є тільки прагматичним пізнанням? В такому разі філософія
є сувереном. Здається, Берґсон деколи встановлює правдивий роз-
поділ: зарівно наука як і філософія мають доступ до дійсности,
але кожна відноситься тільки до її половини — одна до простору,
друга до часу. Але зараз Берґсон повертає до перспективи ієрархії
й єдности, що є традиційною перспективою: метафізична інтуїція,
дізнання абсолюту, спихають науку до ряду техніки дія тня —
пізнання нижчого ряду. Однак сьогодні всі визнали, що на кож-
ному щаблі духової діяльности докопуються специфічні досліди,
що підлягають тільки власним законам. Навіть саме сучасне по-
няття досліду схиляється до цього, щоб затерти всяке відрізнення
між точкою бачення і предметом. Не вільно нам говорити, що
дійсність розбивається на фраґменти, в залежності від розмаїтих
точок охоплення: не існує вже відрізнення між тим, що є, а тим,
що появляється, бо обоаз є дійсністю, яку пізнає. І ті регіони
дійсности, що їх не можна відрізнити від перспектив ума, дома-
гаються цілковитої рівности управнень.
І так сучасна наука, що справді дає докази небувалої могут-
ности, супроти якої навіть найсміливіші марення мислителів ми-
нулого сторіччя видаються майже скромними, не зважаючи на
це, не паралізує філософічні дослідження і зовсім не задумує їх
паралізувати. Видається, що оце »або ... або« Авґуста Конта, а
також і Берґсона, втратило врешті своє узасаднення. Кожний
знає, що живемо теж у великих часах філософії. Метафізична
мисль двигнулася в сяйві — це правда — цілковито несподівано-
му, по довгих роках після того, як вона втратила значення в епосі
позитивістичної критики; прізвища Едмунда Гуссерля й Мартіна
Гайдеґера дорівнюють найбільшим прізвищам у традиції Заходу.
Видається, що наука й філософія відкрили врешті таємницю
мирного співіснування, головною проблемою якого було постійне
визначування і пересування меж. Правда, філософія не обмежує
науки, але це зовсім не значить, що вона скромно обмежується до
ділянок, які залишає їй наука, чи до тих, які є для науки недо-
ступні, або що вона задовольняється ролею критики заложень і
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
903
досягнень науки. Сучасна філософія не є мислею науки; вона є
роздумуванням про Буття — метафізикою. Гуссерль і Гайдеґер
змагають до того, щоб відслонити речі самі в собі, саму підставу
буття. Але коли філософія, так само як наука, вибирають буття
як предмет своїх досліджень, то чи одній і другій іде про це саме
буття? Філософи говорять про світ, але вже не пишуть »Тгаііея
гіи Мопс!е«; ця сумнівна мішанина філософічної інтуїції й науко-
вих даних, яку зустрічаємо ще в Ніцше й у Берґсона, а яка,
більше ніж щонебудь інше в їхніх творах застаріла, щораз
більше заникає: »Іс1ееп ги еіпег геіпеп РИаіютепо1о§іе« Гуссерля
і »Беіп ипгі 2еіі« Гайдеґера є може першими великими творами
західньої метафізики, цілковито майже вільними від будь-якого
відкликування до сучасної собі науки.
Але коли наука не зв’язує метафізики, то це цілком не означає,
що вона замкнулася у колі другорядних справ, резиґнуючи з бо-
ротьби за примат. Теперішня наука не є тільки технікою діяння:
її захоплююча сила випливає не тільки з самих засобів знання.
І це знання є не стільки проникливістю спостерігача чи умілістю
розшифровувати дійсність, як радше родом незвичайного генія,
в якому винахідливість в’яжеться з передчуванням: даром тво-
рення світу таким, яким він є. Ми відійшли далеко від скромної
програми позитивістів: сучасна наука не вдоволяється ділянкою
звичайних »чому«, ані ділянкою правил чи теж виглядів і явищ,
але добивається до причин, вияснює, будує зухвалі теорії, ви-
чуває остаточний кшталт дійсности, річ саму в собі, перший склад-
ник є метафізикою і феєрією уяви. Наука і філософія є однаково
амбітні і, видається, що те саме є їх амбіцією; видерти світові
його секрет, відкрити шлях, що веде до творчого жесту Бога. Але
не зважаючи на це, вони собі взаємно не перешкоджають, можна б
радше сказати, що себе іґнорують. Буття, що є предметом мета-
фізики, не є буттям, яке є предметом науки: але зарівно одне, як
і друге є буттям у цілій повноті. І зарівно метафізика як і наука є
в цілій повноті пізнання цього буття.
Релігія, як суспільне явище, не займає вже місця, яке займала
колись, не устійнює порядку світу. Це, однак, не значить, що
можна устійнювати цей порядок проти неї. Наша епоха є свідком
особливого пробудження релігійної мислі, яке не мало здивувало б
філософів із кінця минулого сторіччя: релігія перестає почувати
себе спутаною філософією і наукою, і відрікається зарівно обску-
рантизму, як наукових компромісів модернізму. Ані наука, ані
філософія не можуть заподіяти їй нічого злого: існує релігійне
дослідження, нерушиме й незаперечне, яке дозволяє тим, які
хочуть ним покористуватися, висловлювати вагомі слова в ді-
лянці філософічної мислі чи мистецької творчости (в першому
п’ятдесятиліттю ХХ-го сторіччя появилося більше визначних
християнських письменників ніж за ціле ХІХ-те сторіччя).
904
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Також і мистецтво змінює свій давній статус «підлеглої про-
вінції» на статус «самостійного володіння» — рівного іншим «во-
лодінням». Епохи правління релігії, мислі чи науки, якщо зовсім
не засуджували його на загладу, то в кожному разі признавали
йому тільки стисло контрольоване місце. Отже, коли можна гово-
рити про якийсь спільний характер мистецтва, яке все ж таки
основується на різноманітності або взагалі на протиставленнях,
то тим, що його в’яже, є, власне, оце почуття права до знання.
Досить широко поширене пересвідчення, що шляхи є замкнуті й
починається агонія, не випливає з якогось зрікання прав, а на-
впаки — є радше вислідом амбіції; якщо деколи наше мистецтво
думає, що воно є нічим, то тому, що хотіло б бути всім. Мистецтво
не виконує вже ролі оцієї забави, делектації, яким було колись —
прикраси якоїсь цивілізації, ґльорифікації, пропаганди. Чи тво-
рить чи відкриває, воно є дослідженням, яке само для себе є авто-
ритетом. А те, що воно творить і відкриває, є для мистецтва
фактом, ваги якого з нічим не дасться порівняти: є покликуван-
ням до життя нових світів, переформовуванням життя, або теж
викраданням світові його таємниці, ключем до давнього фестину,
Маллярме очікує від поезії «орфічного пізнання землі», Сезан хоче
«сполучати долоні природи», а Гайдеґер, говорячи про Гельдерлі-
на, говорить про «встановлення буття словом».
Жодна з перспектив духу не погоджується визнати, що її пре-
рогативи є тільки переходові й підрядні: кожна вважає себе
дійсним посіданням, істотним і автономним об’явленням. Кожна
зайнята своїм власним дослідженням, не турбується іншим, буває
навіть що їх іґнорує. В світі, який свердлує вглиб, замість роз-
гортатися на поверхні, кожне пізнання є невільником власного
поля бачення. Невловима, безформна мряковина, в якій кожна
зоря є центром — дійсність становить остаточно вже тільки не-
правдоподібну, неможливу до подумання збіжність розбіжних
світів.
*
Чи наше діяння є здібне привернути світові цю єдність, якої
йому бракує? Людська воля, що виражається в історії, виявля-
ється як якийсь антикосмос, як реванш за безлад світу. А однак
чи нашу візію світу і наш історичний досвід можна розділити?
Ця сама мисль, яка міриться з космосом, входить в історію: ця
сама людина. Таємничим способом, це що робимо, є подібне до
цього, що відкриваємо: це, що бажаємо, до цього, що є нам наки-
нене. Тоді, коли людина добачувала в науці прогресивне відкри-
вання засад причиновости, зрозумілих для людського ума, історія
видавалася їй приреченою володінню розуму; загальна демократія
є невідлучна від наукового раціоналізму. І так само як актуальна
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
905
наукова мисль, обстоюючи ідеал причиновости всупереч дослідам
в користь індетермінізму, намагається віднайти в ірраціоналізмі
нової дійсности цю діялектику, щодо якої демократична мисль
уявляла собі, що могтиме подивляти її тріюмф, не платячи за
нього. Але чи можемо сьогодні вірити в раціоналізм історії, так
як це було можливим на світанку цього сторіччя? Насправді
практика залишається ділянкою жадань, вимог; насправді про
світ історії можемо вирішувати більше, ніж про космос. А одначе,
біг історії видається нам досить подібним до космічної дійсности.
Наш задум мусить числитися з тим, що є, і то на обох площинах.
Ми ніколи не є самі: зарівно в дії як і в пізнанні того, що людське,
що зударяється з тим, що нелюдське. Бере нас майже спокуса
трактувати як еквівалент цього, що сучасна фізика відслонює під
назвою »компліментарности«.
Так само, як неможливо окреслити водночас усі дані, але все ж
таки необхідні до пізнання і складення певної системи, так само,
як жодне посідання не може бути повне, бо йому противажить
якась втрата, так само видається, що не можемо вже вижидати
від історії зісполення всіх наших аспірацій, цього найвищого
добра, якого здійснення ми пересунули в майбутнє, бо ми втра-
тили його в теперішньому часі. Капіталізм Гарантує свободу, але
приносить несправедливість; теоретичний комунізм голосить, що
він устійнює справедливіший суспільний порядок, але він вбиває
при цьому духа свободи; натомість ліберальний соціялізм пого-
джує зі собою ті дві системи тільки на словах. Тут теж крок
вперед є відступом.
Можна було б погодитись на втрату, якщо б була певність, що
здобутий зиск перевищить втрату. Відомо, що діялектика від-
суває аж до найдальших меж надію синтези, яка дозволить від-
зискати те все, що було відкинене й перекреслене, яка поверне
духові те, що знищив. Але хто відважився б ще ототожнювати
з цілою певністю напрям історії з напрямом діялектики? Хто нам
Гарантує, що історія, коли розвалює, то тільки тому, щоб потім
відбудувати? Хто заґарантує, що втрати не є остаточні? «Комплі-
ментаршсть« це не все, на що натрапляємо; в ділянці чинів екві-
валентом індетермінізму, припадковости є нелюдськість. Шанси
«гнильного розкладу історії« (окреслення Маигісе Мегіеаи-Ропіу)
були надто поважні, щоб їх можна вписати тільки на конто тих
правда невідхильних, але слабих реакцій, які на думку всіх філо-
софів поступу викликає сам біг подій. Не забуваймо, що небагато
бракувало, щоб запанувала гітлерівська доба. І не забуваймо теж,
що діялектика застрягла — і чому ж би не прийняти, що дефіні-
тивно? — в жорстокості диктатури, що не респектує жодних
прав. Побіда альянтів над нацистською Німеччиною, а може навіть
і процес наростання сил опору в СССР, виявляють цей момент,
коли це, що людське, визволяється з того, що нелюдське, момент,
який дозволяє знову мріяти про сенс історії. Але сили, які треба
906
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
було подолати, постійна загроза їхнього тріюмфу, випадковість і
багатозначність побіди ясно говорять про крихкість того, що
людське. Поразки, що виникають із браку політичного змислу,
трапляються досить часто — і я зовсім не є певний чи можна до-
бачувати в них таємні поступи діялектики. Коротко, чи шанси
нонсенсу не дорівнюють шансам сенсу? А може навіть їх пере-
вищують? .. Стільки голосів чи то стомлених, чи то патетичних
говорять нам, що так чи інакше все втрачене! Чи дві війни нашого
сторіччя не завдали нищівного удару приматові Европи, а може й
цілого Заходу? Переконання, що надходить сумерк тієї цивілі-
зації, в якій ми добачували сенс історії, становить основу модних
тепер філософічних систем І запевняє їм успіх: немає такої філо-
софії, яка протиставилася б тому захопленню. Часто брак відваги,
щоб уявляти собі майбутність згідно з надією розуму. Буває, що
бачимо цю майбутність як заперечення всіх наших надій: без-
барвну і зимну як сталь наших машин (доба директорів і доско-
налих урядовців, анонімність бюрократії) або криваву і мрячну
(загибель Заходу, самоволя тоталітаризму).
*
В нічому непевні, крім одного тільки: точки, від якої ми вий-
шли, можемо уявляти собі майбутність — кожний в міру своїх
сил. Жодної доби не переживано рівно суперечним способом. Чи
це агонія, чи радісне народження? Одне, що безсумнівне, — це
розлогість і глибина перемін.
Кожний знає, що це є сучасна тривога. Деколи видається, що
наша доба замкнула нас безборонних у колі потвор. Померлий
Бог, розум позбавлений прав, космос і історія, що їх не дасться
збагнути — оточують нас тінню, яка виявляє нам нашу мізер-
ність: людина досвідчає себе в своєму остаточному осамітненню,
в своїй залишеності, яка є вже тільки пусткою, пусткою і свобо-
дою смерти. Є однак щось, що відвідує цю пустку: наші потвори.
Опали всі ласки, звідусіль вихиляються голі й насмішкуваті облич-
чя: всюди з-поза янгола визирає звір’я. Виявлено підшкірну лю-
дину, несвідому, секс захований під виглядом чистого почування
або шляхетности мистецтва, ураза на дні сповидної справедли-
вости, боягузтво в мудрій поміркованості, напасливості в тво-
ренню, містифікація етичних і культурних вартостей. Людина,
обдерта з усіх вір, які допомагали їй жити, — є безрадна. Ано-
німна в анонімному бутті великого міста, підлегла немилосердним
законам конкуренції без обличчя, вирвана з природного зісполен-
ня з якимсь органічним суспільним середовищем і з підвалин
традиції, позбавлена ритуалів, мітів, оман, завмираючи в морозній
смерті леґенд, живе неправдивим життям, нещаслива, підлегла
психозам, сповнена почуття вини. Нашою одинокою зброєю, але
зброєю невблаганно деструктивною є гострота споглядання: ба-
чимо себе надто докладно, щоб могти любити.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
907
В одному зі своїх оповідань Рей Бредбері описує, як люди
товпою кидаються, щоб на палубі першої міжпланетної ракети
покинути планету, на якій вже годі жити. Чи музей уяви й наше
уподобання історичних і етнографічних переказів не є теж утеча-
ми духу? Песимістична утопія »зсіепсе £ісііоп«, музеографічна,
історична, етнографічна форма нашої культури, наше пристрасне
— єдина це ще пристрасть, яка нам залишилася — зацікавлення
минулим, тим, що не тут і не таке, все це видається домагатися
психоаналізи. Ми є безупинними кандидатами на емігрантів, бай-
дуже до якого нового світу, щоб тільки не був подібним до нашого.
Померлі міста, які ми видерли невідомому, Библьос, Пальміра чи
інші, живуть для нас чарівним життям. Добич здобичника, жир
невідхильного голоду пізнання? Радше хіба неприязні й навро-
чуючі сили, авторитети, які нас судять. Наш світ, поширюючи
ділянки пізнання, не поширився: затратився і відперся себе. Не
від сьогодні трапляється, що Історик поступається великим вта-
"мниченим. Не один із тих, що в XIX стол. вибралися на схід. —
Ґобіно, Ґотіє, Нерваль — шукав там вже не потвердження власної
вищости, але відміни долі. Власне в цьому дусі відбувається сьо-
годні більшість »прощ до джерел«. Буває, що європейський етно-
граф вирушає в надії, що залишить за собою світ, до якого на-
лежить, і десь серед, племен Бороро чи Намбіквара відкриє най-
вищий вершок первісної дикости«; доходить навіть до цього, що
він, етнограф, заявляє, що його зацікавлення екзотичними пле-
менами »не має власного узасаднення«, але »є тільки функцією
погорди, а деколи почування ворожости супроти обичаїв прийня-
тих в його середовищі«; і довідуємося від нього пізніше, якого
зазнав розчарування, коли замість первісної невинности зустрів
»бруди«, якими поверхню світу занечистив Захід5. В робітнях ве-
ликих малярів наших часів копії Рафаеля й Тіціяна, відливи акро-
поля поступаються муринським маскам і фетишам, ідолам із Ве-
ликоднього острова та фотографіям австралійських скельних ма-
льовил. І трапляється, що письменники бачать в архітворах своєї
культури тільки малозначну й декляматорську біографічну рето-
рику, яким протиставляв ь слова Азії й Архаї.
Світ, який відвертається сам від себе з нехіттю ... Чи може
однак стати тим, чим не є? Обширні залі екзотики, які ми від-
крили і задля яких покидаємо ті, де в меланхолії западаючих
вечорів стоять ще пам’ятники нашої культури, — чи є чимсь
більше ніж тільки залями Музею? Там, де ми вижидали воскре-
сіння, знаходимо тільки тишу цвинтарів. Коли наш світ має
вмерти, то без компенсати. Так отже — як наприкінці бодлерів-
ської подорожі — єдиним співом, сповненим надії є цей, що від-
проваджує нас до моря темноти. Остання пристань, в якій ми
опинилися самі зі смаком на устах не морської солі, але нашої
5) Сіаийе Ееуі-Єігаив: “Тгібієб Тгорідиез”, РІоп, 1955.
908
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
філософії упадку, чудним нектаром, яким смертні цивілізації
вгощають тих, що погоджуються вмирати ...
Однак усе дасться різно відчитати, залежно від прийнятого
ключа. Сучасна гордовитість є рівно сильна як сучасна тривога.
Протиставлення людських рас — расу жаліючих расі живучих
надією, тих, що завжди споглядають на родинний дім, тим, що
тільки висліджують шляхи мандрів? Часто теж діялог зі самим
собою, скорчення і розскорчення цього самого серця.
Ніцшеанське й екзистенціялістичне відсторонення від усього,
яке з опущення людини робить умову творчої свободи, може ви-
даватися викрутом останньої години. Але хто знає чи то власне
первісна тривога не є тільки викрутом: ми може не піддавалися 5,
якщо б від самої точки виходу ми не мали зброї, яка Гарантує
спасіння. Бо в суті речі тією самостійною свободою можна жити —
і то як інтенсивно! Теперішності, які відкриваємо, стають тепе-
рішністю потвор тільки для тих, які в своїх відкриттях добачують
ціль, тоді коли вони є тільки засобом. Маски знято тільки тому,
щоб звільнити нас від захованих під ними облич. Усвідомити собі
ролю статі, це єдиний шлях до визволення, каже психоаналіза.
Усвідомивши собі явище алієнації, це єдиний шлях до безклясо-
вого суспільства і до повного людства, каже марксизм. Тут потво-
ри приречені на загибель, коли тільки появляться в повному
світлі. В інших ділянках вони не є такі потворні... Бог помер, не
завжди є скаргою. І агресивність не завжди мусить бути сором-
ливою ревеляцією, але силою, яка веде до того, що надлюдське.
Оголені — пристрасті, які кружляють під видом оман про безко-
рисливість, видають вирок, що засуджує тільки лицемірство спо-
кійних сумлінь, є шляхами життя. Що позори втратили свою
опору, це дає можливість створювати нові. Для сучасної поезії —
особливо для сюрреалістичної поезії — ділянка несвідомого аж
ніяк не є темнотою кошмарів, але чудом сну: визволенням зі спу-
таного світу розуму. Те, що одні переживають у тривозі, іншим
трапляється пережити в піднесенню. Наше уподобання минулого,
наше зацікавлення тим, що деінде, свідчать про силу нашої екс-
пансії. Що ж інше, як не свідомість нашого покликання попихає
нас до цього, щоб ми воскресали історію, цілу історію: мусить
існувати історичне життя, коли з’являються історики. Мистецька
творчість наших часів роз’яснює мрячні закутки минулого мис-
тецтва. Музей Уяви може існувати тільки для мистця-творця.
Навіщо ж людина без плянів на майбутнє мала б набивати собі
голову тим, що було її життям, що є життям інших? Засуджений
на смерть думає тільки про це, щоб ця смерть була стерпна.
Сучасна наука накидає в кожному разі найвище уявлення про
людину, яке колинебудь можна було прийняти. І власне то вона
заслуговує, щоб стати символом цього світу. Видається, що впер-
ше старі міти про поразку на яку немає рятунку, втратили міць
закляття. Камінь, що його котив Сізіф на гору, не скочується вже
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
909
униз, а рільник, якого1 Бреґель (Вгеи§йе1) похилив, згорбив над
нивою, підносить голову, щоб слідкувати за летом Ікара. Вперше
надія захована на дні кількох впертих леґенд — вихоплення
Евредики з пекла — не є вже тільки ділянкою уяви. І якщо Орфей
затріюмфує над смертю, то не тому, що є проворний, що йому
пощастило чи що зазнав ласки: міць науки є рекомпенсатою її
знання. Ця сила, яка дає нам до рук творення, не є таємною ма-
гією, таврованою богами: є свідомим здобуванням, яке знає, від
чого є залежне, якого зазнає риску і скільки є варте. Те, що пливе
з тієї сили, не повинно вихопитися з-під контролі людини; робот
не повинен обернутися проти того, хто його створив і хто знає,
ким є. Здається недалека ця хвилина, коли правдивий чорно-
книжник із успіхом гляне на учня, що уляг силам, які путав:
хвилина вершкової потуги людини, цілковитого зіспслення її
сил. Усе вказує на це, що пора вирушити: але вирушити в бік
оцього ґетівського «більше пізнання«, «більше світла«.
%
Світ розлетівся на численні відрубні світи, які співіснують, але
не комунікуються між собою ані не становлять ієрархії. А все ж
таки, не зважаючи на те, творять один світ: наш. Не знаємо, куди
йдемо, але принаймні знаємо дещо — яка є наша точка виходу і
куди не йдемо. Сміливі перспективи, що накидаються свідкам
сучасної мислі, чи тс будуть історики, соціологи чи психологи,
не ВИЯВЛЯЮТЬ ЖОДНОЇ ВИДИМОЇ збІЖНОСТИ ВСІХ доріг ДО' одного пере-
хрестя дійсности, ані жодного підпорядкування мислі і чинів
якійсь одній правді чи надрядній вартості. Нестрінуте досі по-
вернення вглиб, яке можна спостерігати в кожній ділянці мислі,
є вислідом спеціялізації, яка ізолюється в цьому, що становить її
засадничу відрубність. Однак це тільки один ум вирушає так у
різних напрямах, готовий загубити властиві сліди й відкриває
одну дійсність. Усі ми відкриваємо, що живемо в добі, яка не мала
собі рівної. І коли говоримо: сучасна мисль, сучасна наука, су-
часне мистецтво — цей епітет не обмежується тільки до датуван-
ня діяльностей, позбавлених якоїнебудь аналогії, але свідчить
про певну візію одного окресленого світу, в одному, окресленому
моменті, візії, що формується в одному окресленому умі. Оче-
видно, що оця багатогранність ділянок і діяння може з’явитися
тільки якійсь одній свідомості, як функція почуття єдности й її
пожадання.
Забава в зіставлювання й узагальнювання викликає тепер
більше ніж колинебудь недовір’я. Але її не можна уникнути. І
вона становить для нас у більшій мірі обсесію, ніж небезпеку. Чи
вільно нам порівнювати відкриття нової дійсности й нового про-
стору, доконувані наукою, з творенням нової дійсности й нового
простору, докопуваним малярством? Чи сучасне мистецтво, не
910
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
будучи очевидно консеквенцією науки, підлягає якимсь чином
тій загальній революції духу, яка відірвала науку від інтуїції?
Порівняння Сезана чи Пікасса з Любачевським чи Айнштайном
викликує, очевидно, усмішку, — тим більше, що Сезан вірив у
фізику Ньютона як у догму, а Айнштайн любив Рафаеля. Знову
ті, що бачать в сучасному мистецтві не так розвал світу, як радше
феєрію уяви чи творення нового предмета, інтерпретують його
як компенсату науки, яка знівечила всяку гармонію між нами й
дійсністю. Байдуже. Залишається питання: чи мистецтво, так
само як наука, свідчить про певну революцію духу, а чи може є
відплатою, яку людина, людина вчорашнього дня, бере на науці?
Подібно: чи сучасна філософія виявляє аналогічну до науки тен-
денцію і чи можна порівнювати заанґажовання філософа-екзи-
стенціяліста з імплікацією обсерватора в обсервації і часу в про-
сторі? А чи може належить бачити в цьому заанґажованню зу-
силля, щоб наблизити людині дійсність, яку наука від неї від-
далила?
На ці питання ніхто не може дати певної відповіді. Саме ця
внутрішня збіжність є перед нами заслонена: заслонена нами са-
мими, бо є нами самими. Питання сфінкса є єдиним, на яке немає
відповіді: життя, яке крокує слідами самого себе, не може себе
здефініювати. Але коли навіть не знаємо, ким ми є, знаємо, що
ми є кимсь і що інші, пізніші, пізнають наше ім’я. Навіть якщо
вони мали б залишитися без відповіді, не можемо відкидати пи-
тання, які є нашим поглядом і нашим життям. Непевні щодо їх
природи, але певні, що існують якісь зв’язки між найменшими зі
світів, між тими світами, які деколи не знають про себе, але про
які ми знаємо, що носимо їх теж в собі...
Першою спільною прикметою всякої нашої мислі, пізнання і
діяння тепер є безсумнівно цей дуже специфічний опір, з яким
сприймає їх наш ум, навіть тоді, коли є їх творцем. Не тому, що
вони є нові: тим, об що спотикаємося, є саме відкриття, а не його
новість. Ум був завжди опірним цьому, що нове: треба мати час,
щоб його передумати. Але тепер нам трапляється щось особливе,
приймаємо нове, але не завжди його розуміємо чи відчуваємо. Не
маємо щодо нього жодних застережень, зовсім навпаки, любимо
його і не сумніваємось в його правдивість: однак вийнятком є,
щоб цей, хто його приймає, думав так насправді. Ми надалі ба-
чимо згідно з Евклідовими просторами, хоча ми прийняли за-
кривлення простору, ми й надалі приймаємо одночасність під-
леглих подій, хоча знаємо, що це неможливе, ми й надалі розу-
міємо згідно з силогістичною логікою, хоча знаємо, що вона окри-
ває псевдо-посилки. Знаємо, що Фройд відкрив певну правду,
але часто схоплюємо себе поза нею. Знаємо, що Історія не є тільки
історією Европи, але поступаємо так, якби ми про це не знали.
Буває теж часто, що хтось приймає, навіть голосить естетику
креаційного мистецтва, але надалі відчуває його красу згідно з
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
911
законами давнішого мистецтва: розуміє Клє чи Кандінского, але
любить у Тіціяна запах жіночости, Христа з »Пієта« з Вільнеф
ль’Авініон, ранкову свіжість води і трав у пейзажі Коро; розу-
міє, що хотів зробити Джойс, але любить це, що зробив Бальзак.
Коли наша мисль ставить опір цьому, що все ж таки стало її
світом, то не тому тільки, ані передусім, що межі нашого пізнан-
ня так поширилися, що жоден ум не потрапить уже його в ці-
лості охопити, ані не тому, що кожна ділянка знання стала така
складна, що тільки небагато потрапить побороти цю технічну
складність. Це не розлогість ані кількість, ані прецизія нових
здобутків ума збиває нас з пантелику; це їх природа. Напрямом
еволюції є шлях від того, що просте, до цього, що складне, від
того що легке, до того що трудне, — це без сумніву. Але ні декар-
тівська мисль, ані мистецтво Расіна чи Рафаеля не є прості: вони
вимагають дуже проникливого міркування, субтильного відчуття,
вони відкриваються перед нами так відразу. Але зусилля, якого
від нас домагаються, не виходить поза світ очевидних і природних
речей. Наша мисль мусить напружитися: але в напрямі, який їй
природжений. Не на таке зусилля треба нам тепер здобутися: му-
симо завернути мисль із орбіт, до яких привикла, вирвати її з
системи ґравітації. Новий всесвіт є спектаклем незміреного від-
вернення очевидних понять і залишиться замкненим для кожного,
хто не доконає в собі радикальної переміни способу мислення, не
здобудеться на викорінення давніх навиків ума, традиційних і
природних.
Не вистачить сказати, що ми зустрінулися віч-на-віч з тим, що
складне, трудне чи прямо заплутане: ми стали супроти цього,
що не дасться схопити мислею. Давня система пізнання, хоч була
вже укладом дуже вченим і субтильним, єдиним своїм предметом
мала цей світ, який з’являється природним способом очам нашого
тіла подібно як очам духу і який виявляється як краєвид, коли
сходить сонце: світ на міру людини, в якому мислею і уявою
рядив свого роду візуальний реалізм. »Ясне дзеркало істоти сві-
ту», мисль і мистецтво віднаходили в точці, до якої дійшли —
витлумачений, усистематизований, висублімований — всесвіт,
який був для них точкою виходу. Тепер його місце зайняв інший
світ, який не є вже на подібність наших спостерігань: світ вни-
кання вглиб і неясних сполучень. Цей предмет так нам знайомий,
який -— огляданий здалека і в повному світлі — так легко було
нам зідентифікувати, цей предмет, що в цілості зводився до свого
поняття й імени, тепер нагло відмінився і коли трапиться нам
налізти на нього в темноті, ми не пізнаємо його: одна хвилина і
він є тільки дійсністю цього, що не дасться схопити мислею. Тут
починається сучасна мисль ...
Предивний світ, більше відлеглий від цього, в якому ми жили
ще вчора, ніж світ морських глибин від оцієї поверхні речі при-
язної спогляданню... Кажуть нам прийняти нетяглу дійсність і,
912 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
можливо нездетерміновану, закривлення простору, світ що не
був би ані скінчений, замкнений, а однак без границь час, який —
як мандрівник, що вирушивши перед себе в прямій лінії дійшов
до точки виходу -— був би неначе новим виміром простору, то-
тожність енергії і матерії, геометрії достосовані до просторів, які
не є вже просторами доступні нашому спостеріганню. Нова логіка
виходить поза антиномію правди і фальшу, навчає, що посилки
силогістики є деколи тільки псевдопосилками позбавленими сенсу
і якщо очевидність цього, що виражає мова, може бути тільки
фальшивою очевидністю, то, навпаки, важливі посилки можуть
нічого не викликати в умі й переступати можливості вираження,
якими диспонує мова, так, що дасться подумати те, що є нонсен-
сом, а не дається подумати того, що має сенс. Математичні зало-
ження не становлять вже початкових очевидностей і розумуван-
ня, що пов’язує їх у ланцюг, не є вже конечне; є це певні кон-
венції, що визначають широкий засяг тавтологічних систем і мож-
ливо є стільки початкових конвенцій і тавтологічних систем,
скільки існує можливостей логічного мислення.
З усіх боків виринає дійсність, яка повалює наші давні аксіоми.
То ми самі казали їй виринути. Нова копернікова революція по-
трясає найзагальнішими перспективами мислі.
Те, що ми називали об’єктивізмом, видавалося необхідною умо-
вою правдивої мислі, чи то наукової, чи філософічної. Щоб мисль
могла охопити свій предмет і охопити його таким, яким він є на-
справді, щоб це був предмет, а не тільки омана пізнання, мисль
мусіла відірватися від нього, відсунутися на таку віддаль, щоб
її тінь вже його не закривала і не збовтувала. Філософічна тра-
диція Заходу завжди постулювала цю віддаль і західня філосо-
фія завжди намагалася відступити поза хаос, в який дійсність
сплітає погляд на річ і річ на яку споглядається, підступити тому,
щоб замість безпосереднього зіткнення осягнути можливість кон-
темпляції. Нам вільно думати, якщо хочемо, що філософія ні-
коли не здійснила тієї програми, що мисль Декарта є тільки істо-
рією його досвідів, шо система Спінози є тільки системою його
пристрастей. Але що була б варта в їх очах пересвідчена мисль,
що є тільки відчуттям пережитого досвіду? Спіноза вважає почу-
вання неадекватним пізнанням і якщо »со§ііо« є підставою досвіду,
то його підмет мусить стати поза світом і поза часом, які ста-
новлять для нього тільки відлеглий предмет контемпляції. Мисль,
каже Декарт, »не зазнає більше змін від цих предметів, ніж сонце
від різнорідностей речей, які освітлює«. Вправді Кант вказує нам,
що ум може формувати світ: однак радикально розділюючи цей
світ, який є витвором ума, від самого світу, заказуючи мислі до-
сліджувати речі самі в собі, створює, як конечний зв’язок, світ
явищ: ділянку об’єктивного пізнання.
(Дам буде)
913
Леонід ПОЛТАВА
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
РЕПОРТАЖНА ПОВІСТЬ 3 1917-22 РОКІВ
(Діється в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР)
Від Редакції: В цьому числі розпочинаємо друкувати оригінальну
репортажну повість Леоніда Полтави, головною темою якої є рево-
люційні і контрреволюційні події в Україні в 1917-22 роках. Повість
написана на основі документів та розповідей учасників і очевид-
ців тих подій. Більшість прізвищ у цій повісті — автентичні. Мо-
виться також про історичні події доби Української Національної
Революції.
17 березня 1917 року
Людина — велетень і порошинка одночасно — не може жити
без віри. Кому не дали з дитинства Бога, той його шукає, часто не
знаючи, кого шукає.
Багато людей вважають число 7 щасливим числом. У наші часи
навіть реактивні літаки мають ч. 7, 707 і так далі (хоч і такі па-
дають) ...
Для багатьох співавторів цієї повісти-репортажу, між ними й
інженера А. Кандіскаліва з міста Лохвиці в Україні, число 7 таки
виявилось щасливим: з ним та з іншими багатьма героями повісти-
репортажу я мав нагоду розмовляти впродовж довгих ночей, особ-
ливих закордонних, емігрантських ночей у Німеччині по Другій
світовій війні; у Франції, де вони майже всі підряд були таксівка-
рями; в Англії, в закурених дільницях Бірмінґгему; серед степів
канадійської Манітоби, що так нагадують родючі лани україн-
ської Полтавщини ... З тих розповідей постало химерне плетиво
майже фантастичних, але історичних, подій.
Треба було мати особливе щастя, щоб серед сотень тисяч куль
і набоїв, серед гуркоту бомб із перших літаків — »літаючих гро-
бів» у 1917-20 роках, і з модерних »штукасів«, »літаючих фортець»
і навіть совєтських »кукурузників« під час Другої світової війни,
— вийти живим. Мабуть легше пронести в люту негоду запалену
свічку!..
Наші збірні герої (будьмо модними, тепер герої — маса, котра,
як побачимо з прикладу, ніколи не вміла і не вмітиме собою керу-
вати) не лише пройшли крізь смерчі вогню й заліза: вони самі
бились, по різних боках, у різних арміях, за ідею й без ідеї, з ба-
жанням і без нього, і так зуміли всі програти, бо хоч тут не будемо
вникати в питання націй, вони все ж були синами одного народу.
914
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
К| м того, всі вони повторили незвичайний український шлях:
до історичного ворога — по порятунок. Щоб усе було зрозуміле,
відвідаймо село Сінчу біля м. Лохвиці в березні 1617 року.
17-го березня 1617 року в селі Сінна
Українське село на початку 17-го сторіччя нагадувало велетен-
ський парк з квітником. Тополі, дуби, над річкою Сулою — верби;
біля кожної хати — полум’яні жоржини .. .
Того дня дерева стояли ще голі, квіти ще росли під землею.
Старий козак Данило Морачевський вийшов із хати дихнути
свіжим повітрям, »слухати весну«, — як він казав. Гукав у гаю
сич, ще гукала якась птиця . .. Але старий козак відразу роз-
різнив, що глухий оклик »пу-гу! пу-гу!« — людини. Данило пу-
гукнув і собі. За хвилину з Лохвицького шляху підлетіли до нього
три веошники: в жупанах, в синіх шараварах, з довгими папа-
хами на молодих головах:
— Оце, батьку, тільки троє нас і лишилось.
Старий козак перехрестивсь. Виїхала сотня, а лишилося троє ...
— Турки з засідки аж біля моря на нас ударили. Поклали ми
їх багато, та не сила наша була, батьку. З десяток козаків вони
заарканили і на ґалери...
— На Ґалліполі повезуть, — зідхнув старий Морачевський. —
Через море, це за Босфором. Там невольниками-християнами
торгують ...
Козаки нашвидку вмились, а наймолодший обмив рану на руці.
Находу напились холодного молока з льоху ...
— їдьте ж до Лохвицького полковника, хлопці, — нехай готує
три сотні: я поведу Дніпровськими плавнями: ми приберем їхні
ґалери з Чорного моря ...
17-го березня 1917 року в Лохвиці
Того дня ніхто з козацьких нащадків села Сінча, з яких багато
жили вже в місті Лохвиці, не думав, що не одному доведеться
незабаром побувати в турецькому місті Ґалліполі, побачити мури
темниць, де тримали козаків, розбирати їхні останні стерті часом
написи ... і збагнути, що доки Україна змагалася з Туреччиною,
— на півночі, над Україною збиралась важка громова хмара:
вбивалась у силу Московщина, майбутня Росія .. .
Навіть не снилось щось подібне двом гімназистам. Обоє з 6-ої
кляси, він і вона. Вона —- це Зіна Морачевська, нащадок давнього
козацького роду, дівчина з кров’ю далекого прапредка Данила
Морачевського, який повів триста років тому козаків на »чайках«
через Чорне море аж під Трапезунд і щасливо повернувся до своїх
дітей, щоб не вмерти на чужині, чого найбільше боявся.
Він — це наш збірний герой, юнак українського роду, який у
царській гімназії мусів вчитись наполовину по-російському, на-
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
915
половину — російсько-українськими »макаронами«, а трохи таки
й по-своєму, рідною мовою. І хоч йому роками вдовбували, що
Україна — це лише Малоросія, южна (південна) губернія чи
область Росії, — Остап не вірив. Подбали про це своїми віршами
Тарас Шевченко та розповідями — учитель історії, українець
родом.
Вони прийшли в гімназію, як звичайно, на 9 годину рано, того
17 березня 1917 року, не орієнтуючись у тому, що діялося в світі.
Знали, що є війна, що цар Миксла II хоче побити німця, але чому
й за що — їх це мало цікавило.
Доходила вже майже 10 година вранці, а викладача не було.
Нарешті з’явилась старша клясна наглядачка, вся в чорному.
Гімназисти притихли, хоч маком сій.
— Ґімназісти! — сказала вона якимсь дивним, зміненим голо-
сом, як звичайно, російською мовою. — Нині навчання не буде.
Царя російського вже немає, тепер є революція. Сьогодні всі бу-
демо маршувати містом.
Вона вийшла, кляса загомоніла. Студент Давид Дунаєвський
при всіх приколов собі на груди червону стрічку і почав
нашвидку вчити гімназистів-співаків, у тому й Остапа, як спі-
вати » Марсельєзу «.
Через годину вулицями Лохвиці йшли маси людей з червоними
прапорами. Де взялись ті прапори, чому вони червоні? . . — Остап
доміркувався сам, що раз революція, то мусить бути й червоний
кольор. Того ж дня відбулась перша сварка між Зіною Морачев-
ською і Остапом. Дівчина заявила, що не буде співати «Марсельє-
зи« і демонстративно викинула червоний бант:
— Я знаю від свого дідуся, що наш, український прапор, не
червоний. Забула, якого кольору, але не червоний!..
Перше авто в Лохвиці
Хто їздив у Київ, той бачив авто. Але більшість лохвичан по-
бачили його вперше весною 1917 року: не гуркочучи, а якось
страшно тарахкаючи та курячи димом, перше лохвицьке авто
пострибало по брукові головної вулиці. У ньому стояли з десяток
осіб та ще кілька на приступцях, біля шоферової кабіни. Майже
всі в довгих шкірянках. Над автом — великий червоний прапор.
Люди вискакували з крамниць, майстерень, з будинків, щоб
побачити »самохода», що чорним проворним жуком снував по
місту. Мабуть ніхто тоді не звертав особливої уваги на прапор . ..
— Закрой свою гайдамаччіну! — кричав один із тих, що сну-
вали автом по Лохвиці. «Гайдамаччиною» він назвав першу в тому
місті «Українську книгарню», що її відчинив через кілька тижнів
після проголошення революції учитель історії.
— Як мені Українська Центральна Рада накаже, тоді зачиню!
— вигукнув у лице напасникові вчитель.
— То йди в Київ і питай, а я наказую зачинити! — наполягав
916
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
той, що в шкірянці. Не довго думаючи, кинувсь до портрета Та-
раса Шевченка, щоб зірвати, і в цей час продзвенів молодий
дівсчий голос:
— Спинись, застрілю!
Зіна стояла на дверях, чарівна у вишитій сорочці, з довгими
темними косами. Спокійно тримала нагана в руці і так же спо-
кійно цілила в голову напасника.
Щось бурмочучи, він подався геть. Зворушений учитель поці-
лував дівчину, почав розпитувати, де дістала зброю.
— В українській міліції, і ви дістанете, я за вас посвідчу, —
ніяковіючи, сказала гімназистка. Зіні Морачевській ішов тоді
сімнадцятий рік.
Швидко населення поскидало на крамницях вивіски російською
мовою, і так з’явились вперше в Лохвиці прилюдні написи рідною
мовою. Місто українізувалось стихійно. До української міліції
записались добровільно понад двісті душ, здебільшого молоді;
хотіли записуватись ще й багато інших, але не було зброї.
Червоне авто покотилось до військового начальника-росіянина,
де вже радились «місцеві», наслані москалі: директори Реальної
школи, гімназії, комерційного училища, начальник пошти і піп-
русифікатор. Большевики, спільно з тими зайдами, почали чинити
опір українізації міста, але українська міліція попередила, щоб
сиділи тихо, У Лохвиці постав перший український театр; перший
кобзар, прибувши не відомо звідки, виступив на сцені, з концер-
том, і його потім несли в подяку на руках ...
Як занотував один із наших героїв, »10 листопада 1917 року в
Лохвиці відбувся перегляд української поліції — нашої першої
збройної національної сили після розпаду Російської імперії».
Огляд відбувся на широкому майдані, перед міццим, збудованим
у барокковому стилі, Собором, і всі в місті знали, що той Собор
збудував гетьман Іван Мазепа. Проходили сотня за сотнею, з
Гвинтівками, у сивих смушевих шапках та більшість у коротких
кожушках, з доброї шкіри чоботях. Попереду їхали сотенні на
конях, з шаблями при боці, у різнокольопових жупанах, позиче-
них »для паради» з Гардероби мандрівного театру!
А в той час за рогом на бальконі стояв большевицький агітатор
і горлав про «світову революцію» та «комуну». Маси народу вигу-
ками »ура« і »слава« вітали свою міліцію; дівчата кидались із
тротуарів до юнаків з рушниками і приколювали їм квіти на гру-
дях ... Здавалось, що ніхто не звертав уваги на агітатора з йог\,
десятком прибічників ...
Ціна старих чобіт
Незабаром до Лохвиці дійшли вістки, що в Росії Сашка Ке№-
:ький, або як його звали місцеві солдати, «Балалайка», — який,
на місці поваленого царя, здеморалізував рештки царської армії,
зруйнував дисципліну і... сам кудись утік.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
917
У Лохвиці знову з’явились чужі люди, зі зброєю, з червоними
зірками на грудях та кашкетах, — казали, що вони десь із Дон-
басу. Говорили по-російському. З’явились тут і там, агітували
за большевиків — і зникали.
А однієї грудневої ночі в кінці 1917 року у місті загриміли ви-
бухи Гранат, затріскотіли рушничні постріли: большевики ото-
чили будинки української міліції і йшли на них штурмом! У тих
будинках було тоді з півсотні наших вояків, бо всі ж інші — це
звичайні добровольці, які мали де-інде постійну працю, спали
вдома. Бій тривав з годину.
«Мене врятували від смерти старі великі чоботи®, — занотував
один із наших героїв, начальник міліції у Лохвиці. В 1947 році,
в Західній Німеччині, під час довгих емігрантських ночей, він
розповів, як це сталось:
— Тієї грудневої ночі, коли підпільні большевики зробили у
нас переворот, стояв пекучий мороз. Я мав гарні чобітки, та вони
були добрі тільки для паради. Тому постаравсь собі дуже великі,
старі чоботи. Тієї ночі я спав у сторожці, чоботи-велетні, забруд-
нені перемішаною із снігом землею, поставив біля ліжка. Коли
вже не було як відстрілюватись, бо в сторожці було п’ятеро вби-
тих, і я побачив, як декілька большевиків з Гранатами біжать до
цього дому, — вирішив удати, що міцно сплю і нічого не знаю.
Шукаючи начальника міліції, большевики вбігли в сторожку,
присвітили сірником, побачили напис »Сторожка« і мої великі
брудні чоботи біля ліжка:
— Ето сторож, нехай спить, це наш — бачиш, які в нього
страшні чоботи, — сказав большевик, і вони вийшли.
— Так чоботи, яким ціна була, як кажуть, три копійки, вряту-
вали людське життя.
Чекіст Рожко і Зіна Морачевська
Розбивши українську поліцію, що була б доброю підпорою
Українському Урядові в Києві (але до Лохвиці не приїздив звідти
представник, лише іноді доходили українські столичні часописи),
большевики трьома автами виїхали з міста. Напевно, мали вже
серед лохвичан своїх прибічників та агентів, бо всім обіцяли землю
і навіть «фабрики та заводи®. Дехто вірив у ті казки. Проти тих,
хто ніяк не хотів іти за большевиками, відверто виступав проти,
як у нас казали, «безбожного комунізму®, большевики почали
застосовувати терор. Наш збірний герой Остап також одержав,
вірніше — знайшов біля порогу кимось підкинену записку: «Як
не підеш за Лєніном — пропадеш®. Декого з українських інтелі-
гентів у Лохвиці большевики схопили так, що й сусіди спочатку
нічого не знали.
У недалекому селі Сінча отаборилась «Чрезвичайна Комісія®,
коротко ЧеКа, якою керував не відомий там нікому Рожко. Мав
важко озброєний невеликий загін з різних людей, навіть китайців
918
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
та латишів, був і місцевий »большевик« Перепелиця, який ще за
царя все пропив, а тепер не мав за що випити. Перепелиця особ
ливо немилосердно знущався з українських селян, які відмовля-
лись говорити з чекістами, не те, що дати їм якусь їжу.
Зіна Морачевська кілька місяців жила у своєї родини, в селі
Сінча.
— Я кілька разів чула постріли за селом, під вітряками, — роз-
повідала вона Остапові. Не витримала, набралась відваги, і пішла
туди увечорі. За гайком — плазувала у високій траві, щоб поба-
чити на власні очі, що там діється, чому там земля перекопана.
Так я кілька разів побачила Рожка, Перепелицю та кількох чу-
жих, як вони розстрілювали зв’язаних під двома вітряками. Не
могла вийти з дива, чому ті люди не кричали, чому не кидались
втікати!.. Як це так, щоб мужчини гинули, мов бидло!
— Знаєш, як людина... все надіється, що полякають та й
пустять ...
— Ой, Остапе, хіба й ти не розумієш, що Москва України так
не пустить? Та ж у Росії нічого немає, крім картоплі і конопель!
Сибір? — Сибір то також не Росія, там буде своя влада, сибірська...
Чекісти так тероризували місцеве населення, що люди почали
втікати з Сінчі та околичних сіл до інших місць. Але то не була
втеча для втечі: так поставала організована оборона українців
за свої права на своїй землі.
У 1918 році, десь влітку, темної ночі невідома куля наздогнала
чекіста Рожка. Пустила ту кулю молода вродлива гімназистка
з Сінчі, і пішла всюди слава про відважну українську повстанку
Лісову Квітку — Зіну Морачевську. До 1923 чи й 1924 року Лісова
Квітка із своїми відважними, рухливими повстанцями на конях
і тачанках (а вдень вони були звичайними собі селянами) боро-
нила честь України, нищила комуністів, і своїх покручів-пере-
вертнів, і зайд із Росії. Це історична постать. Вічна пам’ять Тобі,
петлюрівська повстанко, Лісова Квітко!
Солдатня
Небагатьом із нас доводилось бачити перехід сотень тисяч,
або й мільйонів мурашок з одного гнізда в інше. Коли вони пере-
тинають шлях, то те місце двигтить, живе, рухається. Можна
душити їх колесами авт, але мурашки йдуть і йдуть, немов у
якомусь відчаї ...
Фронт остаточно розвалився. Солдатня поверталась додому, із
зброєю в руках, з голодними шлунками. Брудні, зарослі, заво-
шивлені туляки, рязанці, десь аж з-над Волги... — вони, нади-
вившись на фронті на те, чого ніколи не повинна бачити людина,
ніби перестали бути людьми. Солдати-дезертири з неіснуючої ро-
сійської армії, вояки неіснуючої російської імперії, яка тепер хо-
тіла комуністичними гаслами наново зцементувати різні народи,
— сунули шляхами, з боєм захоплювали потяги, відбирали в селян
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
919
коней ... Розагітовані большевиками, вони шукали тільки хліба
та золотопогонників, царських офіцерів, яких стріляли на місці.
У Дарниці, біля Києва, в кінці 1918 року, стався такий випадок:
начальник станції заявив солдатам та їхній »делеґації«, складеній
з »братків-товаришів«, що не дозволить виїхати їхньому потягу,
бо по тій самій колії назустріч їде інший потяг. »Товариші« ви-
магали, щоб начальник таки пустив їх потяг, і загрозили розстрі-
лом. Недалеко вони від’їхали, аж помітили, що назустріч іде
інший потяг! Заледве спинили перевантажений ешельон, зчини-
лась паніка, розлючена маса із зброєю подалась назад, на стан-
цію в Дарниці. »Товариші« не знайшли начальника, бо він вчасно
втік, але зловили його помічника та ще одного старшину, який
сховався в залізничній будці, — і тут же винесли присуд: за те,
що пустили потяг на потяг — обох повісити! Не минуло й п’яти
хвилин, як обоє невинних людей загинули, під регіт здичавілого
натовпу.
Початок »Бєлой Армії«
Десь у центрі України, в столичному Києві — українці свари-
лись між собою. На провінції не знали чому, що там непорозумін-
ня, чому Гетьман проти Петлюри? Чому Винниченко твердить, що
Україні не треба армії, і то тоді, коли москалі —- червоні й білі —
нашвидку організують свої армії, навіть з Чехії іде якась бойова
одиниця, з Румунії також... — і все це на Україну!. .
Українська народня влада здійснювалась на провінції найбільше
з допомогою кооперативних працівників та свідомих священиків-
5 країнців. Ходили чутки, що й на Заході України — також наша
влада, та що там є вже армія — Українські Січові Стрільці. Це
додавало заохоти, віри у власні сили. Малі наші повстанські за-
гони винищували большевицькі групи.
Дедалі, то частіше почали говорити, що на Україну прий-
дуть німецькі війська, і що на це дав згоду гетьман Павло
Скоропадський.
За його керівництва був наладнаний залізничний рух, на стан-
ціях запрацювали буфети, у містах ресторани, добре працювала
пошта. Але люди не знали, що думає Гетьман, дехто твердив, що
то —- не Мазепа, що він слабовитої вдачі.
Почувши про недалекий прихід німецької армії, а також тиснені
загонами української самооборони і рухливими повстанцями проти
большевиків, — збольшевичена солдатня, чекістські »отряди«-
загони і окремі комуністи почали масово втікати з української
території в Росію, в Московщину.
Біля Києва був великий табір з полоненими-чехами. Україн-
ська Центральна Рада дозволила їм організувати Чеський Легіон,
дала зброю, обмундирування і харчі. Діставши зброю, чехи почали
— під час наступу армії кайзера — шукати шляху з України.
Тому, що німці зірвали залізницю в районі білоруського міста
920 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Гомеля, чехи почали відступати через Гребінку—Ромодан—Сін-
чу—Бахмач. Саме на Бахмач наступали з Ніжина німці, і чехи
мали там з німцями короткий бій. Потім цей леґіон подавсь на
Московщину, далі на Сибір, де поєднавсь із царським білим гене-
ралом Колчаком. Разом з його військами, чехи наступали на
Москву, врешті-решт зрадили Колчака большевикам, а самі, при-
хопивши »царську казну« в багато мільйонів долярів, повернулись
із Далекого Сходу додому та мали за що почати будувати Чеську
Республіку ...
Ще Гетьман Скоропадський був при владі, а Головний Отаман
УНР Симон Петлюра, після ув’язнення, готував сили для перево-
роту, задля більш народоправної Української Народної Республі-
ки і усунення німців з Української Землі, — важлива подія ста-
лась на колишньому Румунському фронті. Київ, грузнучи по-ко-
ліна в сварках, непорозуміннях та й далі вагаючись, чи проголо-
шувати незалежність України від Росії, чи лише федерацію й
автономію... — не звертав уваги на південну частину України.
Тим часом, з колишнього Румунського фронту йшла група росіян,
переважно кадрових офіцерів, із зброєю в руках, через україн-
ську територію. Та група з яких 300-400 осіб, добре озброєна і
здисциплінована, дістала кілька ударів від українських повстан-
ців, однак, свого курсу не змінила: вона прямувала на Дін, до
»Білої армії« генерала Корнілова. Група посувалась в напрямку
міста Бреславля на Дніпрі; нижче Кахівки білі москалі перепра-
вились через Дніпро по понтонному мості, на короткий час захо-
пили Кахівку, звідти рушили на Маріюпіль, а потім на Дін. Тоді
в місті Армавірі й розпочалась організація Білої армії, що нічого
не здобула для прогнилої царської Росії, але дуже нашкодила
Україні та всій антикомуністичній боротьбі.
Саранча з півночі
Наш збірний герой, на ймення Остап, не знав, що діється з Зі-
ною, нареченою, яка сказала, що доти не вийде заміж, доки не
буде Української Держави. Він чув про оборонний український
загін Лісової Квітки на Полтавщині, але не здогадувавсь, хто ним
керував. Тим часом, у Лохвиці населення поділилось: одні тягли
за большевиками, наслухавшись їхніх агітаторів; інші — готові
були збройно боротись за Україну, проти всіх окупантів, але
ніхто їх не кликав. І Остап не міг збагнути, чому це так, що ді-
ється? Вірив, що все складеться щасливо. Тим більше, що Київ
уже замкнув кордон з Росією, большевицькою Росією Леніна.
У Києві, повідомляла преса, стався переворот, до влади прийшов
Петлюра, патріот, син незаможніх службовців з Полтави, журна-
ліст, який і в Москві наважився видавати відважно редаговану
»Украинскую жизнь«. Говорили, що мав великий військовий та-
лант і добрих генералів при собі, що хотів здійснити в житті
ідеали Гетьмана Мазепи, себто він у союзі з Московщиною не
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
921
буде. Та були й такі, що запитували вголос, чи не занадто пізно
Україна береться налагоджувати своє державне життя?
Ніби у відповідь — з півночі почали сунути в Україну та в су-
сідню молоду незалежну державу Білорусь большевики. Ленін
послав свого командира Муравйова на чолі голодних і обдертих
московських полків, і він мав відверто заявити, що ми принесем
комунізм в Україну »на кінчиках наших багнетів«.
Слідом за полчищами Муравйова на молоду Українську На-
родню Республіку сараною посунули голодні російські мужики й
робітники, на Україну, по хліб. Муравйов ішов і винищував укра-
їнців збройно. Дійшло аж до героїчного і, водночас, трагічного бою
під Крутами в 1918 році, коли молодь, гімназисти і студенти ви-
йшли боронити Київ перед большевиками. Мало хто вийшов жи-
вим із Крутянського бою, з-під куль і багнетів лютої, п’яної
матросні. Винниченка кияни прогнали, а Симон Петлюра почав
негайно організувати Армію УНР. Тоді у великій пригоді став
полковник Євген Коновалець із своїм здисциплінованим військом
з Західньої області України.
Тим часом сотні й сотні тисяч голодних росіян з Московії потя-
гами й пішки, з торбами за плечима, у стоптаних лаптях пряму-
вали в Україну. Військо їх не займало, бо ж голодуючі. Однак,
»мішочники«, як їх називали наші люди, не лише просили, а по-
декуди й нападали, грабували, вбивали за хліб. Мало хто з них
хотів заробити хліба в наших селян, кожен хотів того хліба
задурно.
По місцевостях, де знову з’явились чекісти, силою відбирали в
селян харчі, накладали так звані »продразвьорстки« (від »продо-
всльствіє« — харчування, щось на зразок фашистівських »кон-
тинґентів« в Україні під час Другої світової війни). Українське
село давало потроху муки і навіть сала голодуючим з Московщи-
ни, зате всіляко уникало дати хліб «товаришам», які кричали про
світову революцію, а в себе, в Росії гинули з голоду. ЧеКа почала
вдаватись до розстрілів, а наші селяни — до самооборони, де не
було частин Армії УНР. Врешті-решт, тих »мішочників« більшало
щодня, і українське село само почало виганяти їх з України. Як
з-під води, виникли чималі загони повстанців. Один із наших
збірних героїв, Яків Павлович, колишній офіційний перекладач
при Гетьмані П. Скоропадському в Києві з російської на україн-
ську мову (був і такий у Гетьмана, який спочатку не надто впрєвно
володів українською, що й не надто дивно: був нащадком одного
з українських гетьманів з часів козаччини, але більшість життя
провів між росіянами, в чужому оточенні, потім у високій військо-
вій школі), — занотував і вивіз до Франції такі дані про україн-
ські національні повстанські загони по боротьбі з муравйовцями
та »мішочниками«: в районі Бахмача—Ромнів—Ніжина діяв ота-
ман Ангел, який мав 800 вершників та близько 1.000 піхотинців;
в районі Лохвиця—Чорнухи—Лубні—Піски—Сінча діяли дві пов-
922
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
станські групи: Лісової Квітки, яка мала понад 250 повстанців, і
отамана Зеленого з Прилуки, який часом мав і по кілька тисяч
вояків; у районі Комишна—Попівка—Миргород—Ромодан—Дуб-
рівка бив большевиків та розганяв »мішочників« повстанець М.
Данченко, з містечка Комишна, син учителя математики. (Ці дані
стосуються лише Полтавщини і частини Чернігівщини).
Повстанці в кількох місцях перетяли Україну, тримаючи рух-
ливу фронтову лінію на віддалі в яких 10 км. від залізничних
станцій. Коли з станції надходив большевицький загін, повстанці
зустрічали «товаришів» густим вогнем; коли ж сунули «мішочни-
ки«, тоді вистачало й батогів, і так їх завертали назад. «Мішочни-
ки«, опинившись знову біля залізниці, влаштовували мітинги,
кричали, що їх побили »хахли« і домагались хліба та охорони.
Большевики тоді не могли дати їм ні одного, ні другого: зруйно-
вана революцією Росія пухла з голоду; »рабоче-крестьянское пра-
вительство« Леніна й компанії, пострілявши фахівців, не вміло й
коня запрягти чи вести потяга ... Большевики відбивались на два
фронти: їх відпирала назад у Росію Армія УНР, з півдня їх ви-
тискали білі москалі, вірні царській Російській імперії; у той час
на великому просторі від Кременчуга до Одеси проти комуністів
виступали справжні армії повстанців Григор’їва та гуляй-батька
анархіста Махна.
Китайці на станції Сінча
Большевики з захопленої ними території України — з Харкова
й околиці поблизу російського кордону, почали посилати на наші
села для розправи .. . китайців, на чолі яких стояли ... латиші!
На станцію Сінчу пішки прийшли близько 2.000 китайців, бруд-
них, скуластих, із сухим блиском у малих, злих очах. Деякі но-
сили волосся заплетене в коси. Багато з них не мали поняття про
большевизм чи комунізм: »Твоя платить, моя :треляйт«, — ка-
зали вони. Ленін платив, і китайці йшли. Головний удар вони
сконцентрували на містечко Комишну. Добившись туди, китайці
там і по дорозі вигнали сотні селян з підводами — мали везти
хліб, який китайцям ще було треба здобути ...
В дорозі до підвідників не раз підходили наші пастушки, і пере-
казували їм вказівку українських повстанців: на шлях.у Мирго-
род—Комишна, у Великій Балці всі мали зіскочити з возів і під
ними поховатись.
І дійсно, у Великій Балці сотні селян, мов на наказ, спинили
коней, а самі — під вози! Китайці не второпали, в чому справа,
кинулись питати, а з обох боків балки застрочили українські
повстанські кулемети! Кінчилось тим, що до 300 «світових рево-
люціонерів» полягли трупом біля возів, а решта кинулась бігти
до станції Сінча. Хоча там стояв їхній штаб, ті найманці навіть
у станичні мури не змогли потрапити: лив дощ, а увесь вокзал
був забитий »мішочниками«, котрих наші села гнали в три шиї
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
923
геть. Де ті китайці потім поділись — ніхто з наших збірних героїв
не знає. Та кожен із них сказав авторові приблизно таке: »Кругом
аж кишіло від повстанців. Лише одне — кожен отаман діяв на
свою руку, тоді було дуже мало зв’язку між повстанцями».
Українська мобілізація
Нарешті український уряд проголосив мобілізацію!
Наш збірний герой не знає, як вона проходила де-інде, але в
Лохвиці це було так: на повідомлення про мобілізацію до Армії
УНР прийшли до міста яких 50.000 молодих селянських хлопців.
Як і було сказано в наказі-оповістці, всі вони взяли з собою харчів
на 2 тижні. Лохвиця заледве мала трохи більше населення, ніж
50.000 людей, тому довелось і в школах приміщувати новобранців,
і по хатах розбирати, а багато тисяч із них спали в парках та й
просто на вулицях попід будинками. Крім приватних людей, ніхто
ними не цікавився, ніхто з уряду до них не прийшов. Посиділи
вони отак два тижні і під кінець почали розходитись. На очах
Остапа стався злочин супроти Республіки, і не відомо, кого треба
було судити за нього! Місцева влада мала наказ не втручатись у
мобілізацію, лише допомогти тій молоді; військова влада тоді на-
певно не знала, що мала таку резервову силу! Кілька тисяч тих
селянських хлопців врешті-решт самі приєднались до повстан-
ських загонів, а інші пішли знову до плугів тоді, коли треба було
братись за зброю.
Уся Лівобережна Україна кипіла і роїлась від невеликих пов-
станських груп. Большевики, якщо десь і з’являлись, то трима-
лись залізничної станції, на села боялись і носа показати; однак,
інколи ночами робили наскоки, забирали кількох закладників і
зникали, а потім, загрожуючи, що постріляють закладників, до-
магались хліба (і часто діставали).
Великдень 1919 року
Остап виразно пригадує, як стояв біля станції Сінча перед Ве-
ликоднем із друзями, очікуючи знайомих з церкви. Всюди тихо,
святково. Повстанці, мабуть, усі були тоді вдома, щоб розговітись
із ріднею. Ще ледве на світ благословило, як зарокотіли в чистому
небі дзвони. Ось-ось і покажуться перші групи людей, із свяче-
ними пасками та крашанками ...
Зненацька звідкись, ніби з-під вагону, з’явивсь перед Остапом і
його друзями середнього віку, дуже худий »мішочник«, у клясич-
них російських лаптях. Підійшов і прохає продати муки.
— Звідки ж ти?
— Ми Валаґодскіє-то, — відповів той, заїкаючись (себто, з Во-
логодської губернії в Росії).
— А чого ж ти не залишивсь на пасху вдома? Чи Ленін забо-
ронив пасху?
924
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Да Ленін-то у нас єсть, но хлебца, хлебушкі-то нєт! Нєчево
кушать, нєту і пасхі.
Доки тривала ця розмова, почали надходити люди із свяченим.
Усе вдягнене в українську народню ношу; кошики, повні всіля-
кого добра, прикрашені вишитими скатертинами .. . Справді, все
цвіло в променях сходячого сонця, мов той мак . .. Побачив мо-
скаль цю картину, став на коліна, почав хреститись і сказав:
»Господь Бог мене послав у тсй край, який я бачив тільки в
театрі!« ... Став на рівні ноги і почав вклонятись нашим людям ...
Вони ж зібрались довкола того »кацапа«, надавали йому всякої-
всячини, бо ж Великдень, серце християнське велить; дістав він
ще й муки від когось, і так пішов на залізничну станцію, огля-
даючись на небачене диво — на красу й багатство України.
Остап зазначив у своєму щоденнику пам’яти: »Це характерис-
тична риса українського народу, його б’ють, а він ще й обдаровує«...
Серед повстанців отамана Зеленого
Ще ранньою весною 1919 року з боку Прилук однієї ночі за-
гуркотіли гармати. їх було чути дедалі, то виразніше, вже й куле-
метні черги, ніби швачка на машині шиє... Большевики, яких у
місті стояло небагато, з кілька сотень, заметушились, почали за-
арештовувати свідомих українців. Багато встигли сховатись, але
тих, що забрали, комуністи поспішно відводили до міської в’язни-
ці. Кількох наших вдалося відбити, нападаючи з-за рогу, однак,
большевики ходили чималими групами. Декількох учителів-укра-
їнців вони порубали вночі біля цвинтаря.
З кожним днем гуркіт бою наростав. Пролетіла вістка, що то
йде великий повстанський загін отамана Зеленого, та що йому до-
помагає якийсь полковник, родом із самих Прилук, завзятий ворог
Росії. Чекісти, навантаживши підводи різним добром, під сильною
охороною подалися з міста. На околиці їх трохи пошарпали наші.
Тоді загинув начальник ЧеКа латиш.
Большевики, як передавали селяни, подались на місто Дубні,
в якому в той час не було жодної влади.
Зеленівці, зайнявши Прилуки, перестали переслідувати червону
збиранину з матросів. Вони негайно кинулись до в’язниці, чимало
людей випустили, але з багатьма й розправились за те, що не
пішли з батьком Зеленим, а потрапили в большевицькі руки. Така
жорстока правда повстанського права.
Дід Василь
Чимала частина Зеленівців спинились на передмісті Прилук.
То були переважно дядьки, років по сорок, в кобеняках, кожний
з рушницею та іншою зброєю; мали обоз із яких ста підвід та дві
гармати.
Остап зайшов до однієї хати, маючи намір і собі пристати до
повстанців.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
925
У хаті — повно людей. На столах печене й варене і, звичайно,
сивуха. Хтось із козаків витинає на скрипці »Метелиці«, деякі
танцюють, приспівуючи. В той час увійшов якийсь їхній старший,
і все ніби завмерло на місці. Дисципліна в Зеленівців була зразко-
ва. Старшина нашвидку скоса глянув на незнайомого молодого
чоловіка, якого природа наділила буйною чорною чуприною і не-
звичайно блакитними очима. Один із повстанців підвівсь і голосно
заявив: »3 наших, я його знаю віддавна, гімназист». Остап і собі
хотів обізватись, але старшина повстанців махнув рукою до яко-
гось побратима і вони швидко вийшли.
Знову в хаті запанувала весела атмосфера, хоча вже без скрип-
ки і танців. За стіл сів молодий Іван Красношапка, випускник
Лохвицької гімназії, приятель Остапа. Всі замовкли, і Красно-
шапка, обережно, наче Біблію, відкривши »Кобзар«, почав читати
повстанцям »Гайдамаки«. Читав довгий уривок, а повстанці, на-
віть ті, що вже були напідпитку, сиділи, мов діти в клясі, вслу-
хаючись у кожне слово свого Батька Тараса, як вони любовно
називали Тараса Шевченка.
— Дід Василь ідуть!.. — пролунав голос. Відчиняються двері,
у велику й заможню, чисто вибілену селянську хату ввійшов сиво-
бородий дід Василь, з рушницею за плечима. Струснув легенький
сніжок (був ранній березень 1919 року), перехрестивсь до образів
і так обізвавсь до повстанців'
— Іч, які проворні до печеного та вареного! А брати в’язницю,
то лишили мені! Старий мусів і браму відчиняти ...
— Діду Василю, — обізвавсь молодий повстанець, — я сам був
при тому, як наші в’язницю відчиняли.
— Так то ж велику, а ту, шо на околиці, малу — я сам відчинив!
І не тільки випустив невинних людей, а ще й большевика привів!
Якийсь повстанець підніс дідові чарку, той вихилив, покректав
і показав рухом, давай, мовляв, ще одну, бо »все пару любить«.
— Покажіть нам, діду Василю, того большевика!. .
— Подивіться, он у дворі стоїть, прив’язаний до воза.
— Прив’язаний до воза?!! — повстанці зареготали і до вікон: у
дворі стояв прегарний арабський жеребець!
— Як це було? А так: як я помітив, що »наші товарищі« почи-
нають втікати, засів на млині над Лубенським шляхом, почекав,
перепустив кілька підвід. Втікали вони швидко, алюром! А по-
заду один на отому скакуні, командир! Я його й зняв з першого
пострілу, кінь став, як укопаний! Так я його і взяв, а оце ще й
бумаги якісь ...
За хвилину всі комісарові папери передав вістовий повстанець
до штабу. Вибігаючи з хати, він крикнув:
— Діду, не розказуйте нічого! Я за хвильку повернусь!..
Повстанці посадили доброго гостя за стола, що аж угинався.
Почали їсти, потекла »сивуха« (самогонка сивого кольору, бо не
926
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
надто добре перегнана). Хтось почав, і всі підхопили: »Ой, не ходи,
Грицю, та й на вечорниці« ...
— А чи знаєте, звідкіля ця пісня пішла? — запитав дід Василь.
— Пощо мені знати, аби вмів заспівати! — відповів козак-
заспівувач.
— Так не годиться! Ти мусиш більше знати, як другі люди, бо
ти повстанець! — поважно відповів дід Василь. В ту хвилину по-
вернувсь повелачець-вістовий, скинув шапку-смушівку, рушницю
в куток, сам на лавку:
— А тепер, діду, починайте!
Один із наших збірних героїв, П. Яблонський (помер десь у
1950-их роках у Парижі, де »таксівкував« після повстанчого за-
гону та Армії УНР і Калішу) згадував, що не було кращих хвилин
у тривожному повстанському житті, як отакі оповідання дідів,
кобзарів та й калік-старців, що снували по Україні (і не раз були
повстанськими антикомуністичними розвідниками).
— Ну, кажіть же, діду Василю! — нетерпеливилось вістунові.
— Цить, дурню, сиди й слухай! — І дід Василь почав довгу
розповідь, яку автор переписує тут дослівно з запису, одержаного
в Парижі в 1953 році від П. Яблонського:
«Отож, був я тоді ще малим хлопцем, років з 15. Батько мій
чумакував. Один раз каже мені батько, що незабаром буде вели-
кий ярмарок у Сорочинцях, треба нам їхати. Та й почали при-
правлятися на ярмарок. Це було тижнів за два до ярмарку. Нало-
жили на віз трохи пшениці, соли, риби сушеної і в’яленої та
краму. Вранці вирушили в дорогу. Літо було гарне, сухе, так що
ми помалу з своїми сірими проїжджали села на Полтавському
шляху. Наніч залишалися на шляху, повипрягаємо волів, пусти-
мо пастись, а самі варимо зливану пшоняну кашу, а вранці знову
в дорогу, чумакуємо далі. Отак зо два тижні майже. Нарешті
добрались до Сорочинець, де під тим селом зустрів нас Гершко,
щупав мішки з пшеницею, щупав рибу, потім гладив свою брудну
бороду, підходив до батька, бив йому в долоні, знову відходив і
все перещупував, і знову бив у долоні, аж нарешті зійшлись —
і Гершко забрав увесь крам. Коли батько одержав гроші, та й
каже: »Тепер, сину, поїдемо до діда Петра Чміля« ...
«Приїхали. Дід Чміль зустрів на? весело: «Добре, що ви при-
їхали, а я якраз і барана забив на цей ярмарок!« Отож, зайшли
ми в хату і почали гостювати. Ото було гостювання! .. Жінки
носять на стіл жарену картоплю, баранину та всілякі їхні муд-
рощі, вже й у лісі менше біди, як у нас на столі їди! А дід Чміль
вніс із холодного льоху добру сулію вишнівки. Мені пити не да-
вали, треба було ждати, аж добре вус вискочить під носом. Отак
ми ярмаркували, що вже й другий тиждень минув, а ми ярмар-
куєм! .. Прийшов ще й кум діда Петра. Він умів добре співати і
читати псалтиря. Якось усі добре потягли, і вже в очах почали
з’являтись чортики, тоді цей кум заспівав «Ой, не ходи, Грицю«.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
927
Як співав, то жінки, сидячи на лавці, всі втирали сльози. І тоді
цей кум почав розказувати, звідки взялась ота пісня ...«
»Було це давно, в нашому селі на Спасівськім Куті. Жив собі
там і один панок, у тітки Горпини, яка наймала вільну кімнату
паничам. Цей панок був сільським писарем. Хоч і не папуга, но
хапуга. Він був на вид невзрачний, сухий та тонкий, ноги криві,
шия тонка, ніс довгий, губи товсті, зуби рідкі, очі як у жаби і
волосся аж червоне — але був пан, бо писарчукував, носив ка-
пелюха, довгий лапсардак, з якого висіла брудна червона хустка,
та мав довгі черевики з піднятими носками. Був пан і йому всі
вклонялися та говорили »Господин писар«. Отож, читаючи псал-
тиря у церкві, він приглядався до гарних молодиць. Одна моло-
диця, Мотря, сусідка, впала йому в око. І почав цей панок виси-
джувати на перелазі, куди треба було ходити по воду до криниці.
І почав панок говорити з молодицею Мотрею. Помалу почав хо-
дити й до хати, коли Гриця не було. Люди почали говорити, а
дехто й завидував молодиці Мотрі.. .«
»Панок мав гроші! .. Мав на місяць аж 5 карбованців, а це були
великі грзші, бо 10 яєць коштували шаг, а пляшка горілки 3 ко-
пійки ... Сусіди почали говорити, та й сам Гриць помітив, що
жінка ніколи не має часу поїхати в поле, або за коноплями. Одного
ранку Гриць сказав жінці, що поїде в ліс по дрова. Було це в
неділю. Мотря, мабуть, вже давно надумала, як позбавити життя
Грицькові. Наварила зілля та задумала отруїти. Але Гриць був
хлопець не дурний, довідався про все, чи підгледів, або хто з су-
сідів сказав. Як приїхав з лісу з дровами, розпряг воли, а сам до
хати. А в хаті на столі вже парував гарячий борщ і стояла пляшка
з горілкою! Гриць пожалівся, що занедужав, а Мотря почала
йому силувати горілку, та він пити не хотів. А потім ніби випив
і почав качатись по долівці, — ну вже гине! А Мотря зразу ви-
тягла Гриця до сіней, накинула йому мотуз на шию, другий
кінець перекинула через бантину, вибігла з сіней і стала кричати:
«Рятуйте, люди добрі, Гриць повісився!..« Думала вража баба,
що Гриць уже Богу душу віддав!.. А Гриць тим часом скинув
мотуз із шиї і прив’язав до ступи, а сам заховався за коноплі, які
стояли в сінях. Почали збігатись люди, і Мотря, вбігши в сіни,
вхопилась за мотуз! Прибігли люди, навіть піп прибіг, дивляться:
замість Гриця — висить на мотузі повішена ступа!.. Почали люди
сміятись та ганьбити Мотрю. Потім виліз Гриць із конопель, і так
наробила Мотря сорому на все село! Панич утік із села, а Мотря
пішла в найми до жидів у якесь містечко. Отак-то, хлопці, правду
як не топи, а вона все одно випливе!..« — закінчив дідусь-пов-
станець свій переказ.
Червоний розвідник
Зеленівці подались зненацька, серед ночі, казали люди, що до
Холодного Яру. До місцевих людей нічого не говорили і їхнім
928
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
життям не цікавились. Остап відчував, що це не були ті, які
справді бились за Україну: тільки й слави, що випили багато
горілки.
Повертаючись до своєї найновішої квартири, на станції Ромо-
дан, зустрів кількох людей з містечка Комишни. Вони покинули
загін Данченка і їдуть до Києва, до самого Петлюри, щоб питати,
що робити: большевики звідусіль напирають, загін Данченка
дуже від них потерпів, дехто з повстанців утік додому, на село.
Один із данченківців розповів Остапові про свою пригоду з
большевицьким шпигуном, заки йшли до станції.
— Большевики бачуть, що так нас не візьмуть, що ми все ви-
крутимось і чого доброго, ще й їм голову скрутимо, взялись на
спосіб . . .
І повстанець почав розповідь про каліку без обох ніг, із Зіївців
(таким народивсь), який дуже добре лазив, як той пес, жебрачив
по ярмарках і дооколичних селах. Його всі знали, як дуже уперто-
го в жебраьні та великого п’яницю. Той каліка мав напівсліпу
дівчину-поводарку Євдоху, років 18-ти. Большевики використали
каліку для себе, скориставшись його нахилом до горілки. Кому-
ністи робили так: підвозили його в ті місцевості, де з’являлись
повстанці. Він лазив, завжди з поводаторкою, жебрачив, пив і їв
разом із повстанцями, як каліка — та все вивідував. Потім пово-
даторка, як напівсліпа, мандрувала собі кудись... І все пере-
повідала комуністам. Сам жебрак був відомий ще й тим, що вмів
наслідувати пісні птахів, а вже особливо іржання коней: вмів так
іржати, що коні відгукувались на його іржання, й собі іржали,
форкали. .. Але це й вивело того розвідника на чисту воду!
Стався випадок, що вкоротив йому віку, хоч багато повстанців
поклали голови через того зрадника. Якось в одному лісі пере-
їжджали повстанські хури-підводи. їхали бездоріжжям, і всі
щасливо проїхали, а останній віз відстав і загруз. Один із пов-
станців випряг коня, лишив двох побратимів біля воза і помчав
по другого коня на підпряжку. Була ніч. Сидять повстанці, че-
кають. Раптом почули кінське іржання і подумали, що вже свої
їдуть на допомогу. Чекають-чекають — нікого немає! Знову ірже
кінь поблизу! Повстанці залягли за кущами з готового зброєю.
Чують, щось лізе, наче пес. А каліка, не діставши відповіді на
своє іржання, підліз ближче до місця, де чув тупіт копит, побачив
воза — без коня й без людей, зацікавився і підліз цілком близько.
Там і схопили його повстанці. Привезли до штабу, дали шомполів
— і розвідник про все признався. Що з ним сталось, як і з його
поводаторкою, — наш збірний герой не знає.
Та такою »людиною« не варто й турбуватись.
(Далі буде)
929
В. ТРЕМБІЦЬКИЙ
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
БЕЗДЕРЖАВНИХ НАРОДІВ ЕВРОПИ, БЛИЗЬКОГО
СХОДУ ТА ПІВНІЧНОЇ АЗІЇ
(Присвячується у 60-ліття державности
східньо-європейських народів)
(Закінчення, 3)
Поза межами СССР на азійському континенті остаються дві
суцільні національні території, а саме:
Країни	Кількість на- селення даної національної одиниці	Територія		Загальна кіль- кість населен- ня даної країни у 1970 р.
		у ке. мил.	км‘	
Курдістан Тібет ....	. .	8,500.000 . . .	8,000.000	154.400 966.000	400.000 2,520.000	12,000.000 10,000.000
Разом . . .	. . .	16,500.000	1,120.400	2,920.000	22,000.000
Тепер подаємо основна частина	статистику для частин національних територій, яких у межах СССР:			
Країни	Кількість на- селення даної національної одиниці	Т е р и т у ке. мил.	о р І Я км*	Загальна кіль- кість населен- ня даної країни у 1970 р.
Туркестан1 . . . Азербайджан1 2 Грузія3 . . . .	. . .	11,500.000 . . .	4,570.000 . . .	155.0004	1,116.000 33.500 800	1,856.000 86.000 1.800	13,200.000 4,955.000 100.000
Разом		. . .	15,725.000	1,140.300	1,943.800	18,255.000
На основі вищеподаних таблиць можна зробити таке стати-
стичне зведення:
1) В межах Китаю, Афганістану та Ірану.
2) в межах Ірану.
3) Провінція Лазістан або південний Аджарістан у східній Туреччині.
4) Це число включає близько 75.000 грузинів, розселених по вілайєтах турецької
держави.
930
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Країни, що змагаються до повної самостійности:
Кількість на-	Загальна кіль-
	селення даних національних одиниць	% нас.	Територія кість населен-		% нас.
			у кв. мил.	км5 ня даних країн у 1970 р.	
Країни в ме- жах СССР	33,505.000	50.44	1,786.400	5,613.000 49,086.000	54.94
Країни поза межами СССР	32,915.000	49.56	2,270.700	4,863.000 40,255.000	45.06
Разом . . .	66,420.000®	100.00	4,057.100	10,476.000 89,341.000	100.00
Беручи до уваги ввесь континент, то одержимо 76,706.000 націо-
налів на просторі 8,502.100 кв. миль (11,945.000 км2) із загальним
числом населення 107,905.000.
Маркантним фактом є те, що поза територією СССР немає
країни, що змагалася б за державність автономного характеру,
хібащо в нинішньому союзі народів Індії, де проблеми щойно те-
пер виринають, тому ця тема не може бути охоплена цією працею.
У змаганні за автономну державність осталися б лише північно-
азійські території СССР, а саме Сибіру та Якутії, разом у такому
числовому зіставленні: 4,445.000 кв. миль (11,483.000 км2) із насе-
ленням 18,564.000, в тому 10,286.000 сибіряків та якутів.
Підрахувавши населення та території тільки СССР у статисти-
ках, одержимо такі дані:
Загальна кіль-	Територія	Загальне
кість населен- % нас. в кв мил.	км1		число % нас.
ня даних	СССР		населення СССР
народів		
Европейська
частина бездер- жавних країн.	72,177.000	29.86	554.800	1,435.000	78,821.000	32.60
В додатку з те- риторіями ко- зацьких країв: Донщини та Кубані	4,000.000	1.65	90.700	241.000	9,500.000	3.94
тоді разом буде:	76,177.000	31.51	645.500	1,676.000е	88,321.000	36.54
Азійська частина бездержавних країн	33,505.000		13.86	1,786.400	5,613.000’	49,086.000	20.30
Разом . . .	109,682.000	45.37	2,431.900	7,289.000®	137,407.000	56.84
5) Загальна статистика для країн Азії подана вище. Остаточний підрахунок вказує,
що приблизно половина цих територій знаходиться в кордонах Совєтського Союзу.
6) 7.53% території СССР.
7) 25.20% території СССР.
8) 32.73% території СССР.
ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ..
931
До цього статистичного зведення ми могли б іще додати країни
тих народів у СССР, які змагаються за державність автономного
характеру в дані:	російській	федерації.	, Тоді матимемо такі	цифрові
	Загальна кіль кість населен ня даних народів	Терп в кв.мил.	Загальна кіль- т о р і я	кість населен- им* ня даних країн в 1970 р.	% насел. РСФСР
Европейська				
частина	642.000	262.000	441.000 1,218.000	0.93
Азійська				
частина	10,286.000	4,445.000	11,483.000 18,564.000	14.27
Разом	10 928.000	4,707.000°	11,924.000 19,782.000	15.20
Отже, загальне зведення цифр, що відносяться до проблеми бездер-
жавних наро-
дів, буде:	120,610.0009 і0 7,138.000і* 19,213.000 157,189.000і2
Росія як національна держава
Територія Росії є в межах сучасної Російської РСФСР, яка
охоплює собою ще три, або чотири країни, а саме:				
Країни	Територія		Населення у 1970 р.	% насел. РСФСР
	е кв.мил.	км‘		
Ідель-Урал 		122.000	321.000	10,605.000	
Північний Кавказ . . . (Союз об’єднаних країн)	41.000	104.000	3,978.000	
Далекосхідній Край . . (Зелений Клин)	556.000	1,441.000	4,476.000	
Разом		719.000	1,866.000	19,059.000	14.73
Коли додати ще території:
а)	Козацької Донщини б)	Кубані			60.000 32.000	158.000 83.000	5,000.000 4,500.000	
Разом		92.000	241.000	9,500.000	
Загальна сума		811.000	2,107.000	28,559.000	22.38
Та коли відняти ці території від сьогоднішньої Російської СФСР,
то матимемо наступні цифрові дані:
Територія Населення % нас.
в кв.мил.	км* у 1970 р.
РСФСР,	6,586.970 17,050.700 130,079.000 100.00
менше цифри з 1-ої таблиці, 719.000 1,866.000 19,059.000 14.65
9) Це становить 59.22% усієї території СССР.
10) Це становить 49.89% усього населення СССР.
11) Це становить 85.75% усієї території СССР.
12) Це становить 65.02% усього населення СССР.
932
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тоді залишиться менше цифри з 2-ої таблиці	5,867.000 92.000	15,194.000 241 000	111,020.000 9,500.000	85.35 7.30
залишається		5,775.970	14,953.700	101,520.000	78.35
Але до складу етнічної території входять ще чотири автономні
країни, чи республіки.
	Кількість на- селення даних національних одиниць	Т ери у кв. мил.	т о р І Я кмг	Загальна кіль- кість населен- ня даної країни у 1970 р.	®/о нас.
Сибірський край Якутська АССР	10,000.000 286.000	3,235.000 1,210.000	8,380.000 3,103.000	17,900.000 664.000	
Азійська частина разом	10,286.000	4,445.000	11,483.000	18,564.000	16.79
Із європейської частини РСФСР залишається Ще включені: а) Калмицька АССР б) Комі-Пермо- Федеративна Республіка (Авто- номні округи)	84,100.000і3 (росіян) 137.000 (калмиків) 505.000 (фінів)	1,331.970 29.400 232.600	3,469.000 75.000 365.500	91,956.000 268.000 950.000	83.21
Разом	642.000	262.000	441.400	1,218.000і4	
13) Це приблизна кількість росіян на новій російській території, після підрахунку
в Ідель-Уралі, Північному Кавказі, Зеленому Клині, як теж у Карелії та у Калінін-
градській області, але без 10 млн. російськомовних сибіряків та козаків, що живуть
між Озівським та Каспійським морями у Забайкаллі Східнього Сибіру. В Росії та-
кого територіяльного розміру вони творили б 75-76°/о всієї людности.
14) Із цього простору Росії відраховано національні території українського Подон-
ня, північної Слобожанщини та Кубанщини, східнього Донбасу (разом біля 73.500 км2,
або 28.700 кв. миль у приблизному обчисленні), білоруської Смоленщини та Брянщи-
ни (біля 100.000 км2, або 38.600 кв. миль), зараз майже або зовсім національно зросій-
щені, та ідель-уральської території, заселеної цими народностями близько кордону
між Татарстаном та Башкірією біля 40.000 км2, або 15.440 кв. миль), приналежних до
Куйбишевської, Поволзької й Оренбурзької областей на Поураллі.
Усі ці території насильно зросійщені за останніх 60 років. Вони охоплюють близько
215.000 км2, або 83.000 кв. миль із приблизно 4,500.000 населення, в тому 2,500.000 місце-
вих націоналів. Там також живе десь коло 431-460.000 (мінімально) українців, 1,040.000
ідель-уральців та, можливо, біля 1,000.000 білорусів у мовному лише аспекті, бож
політично вони зросійщені.
Одначе тому, що ці простори не становлять хоч одної якоїсь адміністративної оди-
ниці етнічного характеру, як Карелія, Комі АССР, чи крайового характеру, як Ку-
бань й Ростовсько-волгоградські області, створені із колишніх територій области
Донського Козацтва, що їх ми могли б відрахувати з російської території, але тут
залишаємо ці прикордонні простори при російській адміністративній одиниці. Тільки
майбутнє вирішить долю приналежности цих територій між Росією з одної сторони,
Україною, із другої, та Білорусією із третьої.
ПРОБЛЕМА ПОЛІ АдОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ 933
Проблема Карелії та Молоавії
Карелія та Молдавія — це території, на які претендують Фін-
ляндія у першому випадку, а у другому — Румунія. Теперішня
Молдавська СССР була давніше частиною колишньої царської,
а від 1919 року румунської провінції Бесарабії.
Відносно Карелії, то вона є зараз частиною Совєтської Росії як
окрема автономна адміністративна одиниця, поверхня якої ста-
новить 67.400 кв. миль (172.400 км2), а населення 713.500. Одначе
в усьому СССР живе тільки 147.000 карелів. Таким чином ця
територія може в майбутньому цілком або частинно бути при-
єднана до сусідньої Фінляндії. Слід мати на увазі те, що росіяни
протягом останніх 75-100 років сильно русифікували цю територію.
Коли йтиме мова про Молдавію (Молдавська ССР, поверхня
13.400 кв. миль, або 33.700 км2, із населенням 3,569.000), про яку
ми вже писали в першій частині цієї праці, то можемо ще додати,
що це друга республіка в усьому СССР, яка національно не тво-
рить самостійної одиниці, а була приналежна до суміжного етносу
Румунії. І тому її доля не пов’язана з Україною, що могла б мати
територіяльні претенсії до правої Подністрянщини, яке щойно
1940 року закріплено за нею. Точніше, Молдавія в таких кордо-
нах могла б існувати тільки у всесоюзній чи федеративній систе-
мі, а не в умовинах конкретного розмежування двох країн —
України та Румунії, як суверенних одиниць. Ось тому через спе-
цифічне політичне становище совєтської Молдавії, ми не вклю-
чаємо її у цьому розділі нашої праці. Молдавську СССР приєдна-
но до цілого румунського комплексу, частина якого (2,700.000)
проживає в СССР.
Завершуючи огляд проблеми державного самовизначення без-
державних народів Східньої Европи в порівнянні з іншими наро-
дами європейського континенту, як рівнож із народами Близько-
го Сходу та Північної Азії, можемо ствердити, що розвиток до
державного усамостійнення, який майже завершився в Африці
та в усій Південній Азії, є далі актуальним питанням у Цент-
ральній Азії, між пустинею Гобі, Каспійським морем та Балкан-
ським півостровом і Дунаєм в Середній Европі, а частинно також
у Західній Европі.
Завданням цієї праці є показати у статистиках вагу проблеми
для тих установ, які займаються цими справами з політичного
погляду й бажають зробити щось конкретного та позитивного для
добра людства.
Щоб реалістично підходити до поодиноких проблем народів,
теоретики та політики державного визволення повинні з повагою
та знанням націологічних проблем клясифікувати політичні
стремління чи вимоги кожного із бездержавних народів Европи
та Азії, щоб таким способом через поспішність чи узагальнення
не дати панівним націям аргументів, якими вони могли б обезці-
нювати, або знижувати вартість теперішньої деколонізаційної
визвольницької справи та компромітувати її в очах цих, що з
934
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
міжнароднього становища мають, чи будуть мати право рішати,
голосувати або давати авторитетне слово про долю бездержавних
народів в їхньому змаганні до самостійности чи автономії.
Отже, треба точно визначити кожному народові його гідне місце
та науковим шляхом захищати його майбутню позицію в колі
вже вільних націй. Тому буде замало мати у визвольній справі
зрозуміння для їхнього прагнення до волі, але треба ще збагнути
реальні можливості їхнього здійснення, розраховуючи на стадії
процесів політичного дозрівання та кристалізації творчих сил у
даний час.
Для унагляднення становища, в якому перебувають народи у
процесі свого визволення та до якого статусу ці народи покищо
змагаються (самостійности, федерації чи конфедерації), нижче
подається для орієнтації дві таблиці:
Таблиця »А«
Двадцять одна нація Европи та Азії, гцо змагаються
до повної незалежности
Приблизна кількість насе-
лення в межах СССР
українці........................... 46,000.000і,4,13,17	45,400.000і8
ідель-уральці...................... 11,450.000і	11,450.000
білоруси........................... 9,250.000і,13	9,052.000
шотляндці.......................... 5,000.0002
хорвати............................ 4,750.0003
словаки............................ 4,000.0004
козаки ............................ 4,000.000і	4,000.000
гірські народи півн. Кавказу	3,475.000і	3,475.000
литовці............................ 2,675.000і,13	2,665.000
баски.............................. 1,500.0003
лотиші ............................ 1,430.000	1,430.000
македонці.......................... 1,400.000а,13
естонці............................ 1,007.000і	1,007.000
корсіканці......................... 300.0006
лужичани................................. 200.00016
туркестанці ......................... 31,500.000і,7,8,8	20,000.000
азербайджанці........................... 8,970.000і,8	4,000.000
курди.............................. 8,500.000е,10,1 11
тібетці...............................  8,000.0007,14
грузини................................. 3,400.000і,8	3,245.000
вірмени................................ 3,750.000і,10	3,560.000
Разом . . .	. . . . 160,557.000	109,684.000
1 — в СССР; 2 — у Великобританії; 3 — у Югославії; 4 — у Чехо-Словаччині; 5 — в
Еспанії; 6 — у Франції; 7 — у Китаї; 8 — в Ірані; 9 — в Афганістані; 10 — у Туреччині;
11 — в Іраку; 12 — у Сирії; 13 — у Польщі; 14 — у Непалі; 15 — у Болгарії; 16 — у
Східній Німеччині; 17 — у Румунії; 18 — включені також 2,300.000 (приблизно) україн-
ського населення Далекосхіднього Краю, де за офіційними даними подано в 1970 р.
всього 319.241, а ці цифри неправдиві. Можливо, що ці дані відносяться до найно-
віших виселенців із України, що прибули там в останніх роках. Точнішу аналізу
цього питання подано в окремому розділі.
РБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ..
935
До повищих пчфр слід ще додати, що поза межами СССР живе
50,873.000 людности, з чого в Західній та Центральній Европі
17,960.000, а в Азії 32,915.000.
Таблиця »Б«
Двадцять один нарід Европи та Азії, які домагаються признання гм
політичних, автономних, або федеративних прав у межах
сучасних держав:
Кількість на-
На р о д и	Европейські Азійські селення в ме-
жах СССР
сибірці5 ...................................... 10,000.000	10,000.000
катальонці1 ...................... 7,000.000
фламандці2,3 ...	. .	5,000.000
провансальці3 .................... 4,500.000
сіцілійці4 ....................... 4,000.000
ґаліційці1 ....................... 3,000.000
сло: гінці6 .....................  2,000.000
валійці®.......................... 2,000.000
бретонці3 ........................ 1,500.000
сардінці4 ........................ 1,300.000
боснійці6 ........................ 1,000.000
фріюли4 ............................ 700.000
комі-перм’яки ....................... 505.000	505.000
чорногорці6 ........................ 500.000
фрізляндці7,8,10 ................... 500.000
корнвальці® ........................ 300.000
якути................................ 286.000	286.000	286.000
азорці11 ........................... 275.000
калмики5 ............................ 137.000	137.000
ретороменці12 ....................... 80.000
манкси®.............................. 50.000
разом............................. 34,347.000	10,286.000	10,928.000
Всіх разом....................... 44,633.000
Коли б ми з’єднали обидві групи народів із попередніх таблиць
»А« і »Б«, то в остаточному зведенні одержимо цифру, що станови-
тиме 205,073.000 осіб населення народів, із яких 120,610.000 про-
живає на території СССР, а 84,463.000 на Близькому Сході та в
Західній і Центральній Европі.
Для завершення аналізи цього двоконтинентального націоло-
гічного питання (Европи та Азії) треба б подати відношення між
1 — в Еспанії; 2 — в Бельгії; 3 — у Франції; 4 — в Італії; 5 — в СССР; 6 — в Юґо-
славії; 7 — в Голландії; 8 — в Німеччині; 9 у — Великобританії; 10 — в Данії;
11 — в Португалії; 12 — у Швейцарії.
936
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
СССР та рештою Европи — з одної сторони, і СССР і рештою
азійського простору в резистанському аспекті, тобто з’ясувати де
лежить весь тягар нерозв’язаности цієї справи — в Совєтському
Союзі, чи поза його кордонами в решті Европи та Азії. Слід роз-
глянути, яке є силове відношення між народами в боротьба за
повну самостійність та федеративну окремішність і як саме ці дві
форми боротьби виглядають в тотальному вигляді на терені Евро-
пи та окремо Азії або в СССР і поза його кордонами в обосторон-
ньому вигляді, поєднавши групу самостійних і автономних на-
родів.
Континентальний огляд національного питання в Европі та Азії
А) В боротьбі за повну самостійність
	Загальна кіль- кість даних національних одиниць	Територія		Загальне насе- лення даних народів
		кв. мил.	км*	
1. Поза межами СССР1	50,875.000	2,356.355	5,312.055	59,455.000
2. В межах СССР	105,682.000	2,341,200	7,048.000	127,907.000
Разом		156,557.000	4,697.555	12,360.055	187,362.000
або максимально2	160,557.000	4,788.255	12,601.000	196,862.000
3. В Европі .....	90,137.000	650.455	1,684.755	98,021.000
або		94,137.000	740.155	1,925.055	107,521.000
4. В Азії		66,420.000	4,057.100	5,613.000	49,086.000
мінімально		136,557.000	4,707.555	7,297.755	147,107.000
максимально2 ....	160,557.000	4,797.255	7,538 755	156,607.000
1) В Европі	17,960.000	95.655	249.055	19,200.000
В Азії	32,915.000	2,260.700	4,863.000	40,455.000
2) Коли додати козацькі території Донщини		та Кубані.		
Б) Народи в боротьбі за автономну державність
	Загальна кіль-	Загальне насе- кгсть даних	Територія	лення даних національних кв. мил.	км*	народів одиниць
1. Поза межами СССР 2. В межах СССР	33,588.000	126.828	388.438 38,688.000 10,928.000 4,707.000 11,924.000 19,782.000
Разом	 3. В Европі	 4. В Азії		44,516.000 4,833.838 12,312.438 58,470.000 34,230.000	388.828	779.838 39,906.000
проблема політичного самовизначення...
937
Народи в боротьбі за самостійність та автономність
	Загальна кіль- кість даних національних одиниць	Територія		Загальне насе- лення даних народів
		кв. мил.	КМ2	
1. Поза межами СССР	84,463.000	2,483.183	2,464.593	137,927.000
2. В межах СССР	116,610.000	7,048.200	18,972.000	147,689.000
або		120,610.000	7,138.900	19,213.000	157,189.000
мінімально		201,073.000	9,531.383	24,672.493	245,832.000
максимально ....	205,073.000	9,622.083	24,913.493	255,332.000
1. В Европі		124,367.000	1,039.283	2,464.593	137,927.000
або		128,367.000	1,728.283	2,704.893	147,427.000
2. В Азії		76,706.000	8,502.100	14,945.000	107,905.000
мінімально		201,073.000	9,531.383	24,672.493	245,832.000
максимально ....	205,073.000	9,622.083	24,913.493	255,332.000
Згідно з повище представленими таблицями між 136 та 160 млн.
націоналів змагаються за повну політичну незалежність у про-
сторі поверх 12 млн. км2. Коли об’єднати самостійників та автоно-
містів, то в загальному будемо мати проблему, яка торкається
43-ох народів, із яких 35 живе в Европі, а 8 в Азії. Із цих 43-ох
народів — 22 змагається до повної суверенности, в тому 16 в
Европі і 6 в Азії. За федеративну чи автономну систему держав-
ности змагається в Европі 19 народів, а в Азії тільки 2 із загаль-
ним населенням 44,500.000 мешканців.
Реасумуючи, приходиться ствердити, що визвольна боротьба
народів Европи та Азії не абияка, а щобільше, є дуже поважною
наї ’ональною, політичною, економічною та територіяльною проб-
лемою для вирішення світовими політичними силами, в руках
яких зараз доля людства, його існування, культурницький роз-
виток та мир, або постійна війна за волю.
Конкретно йде про 9,600.000 кв. миль (24,900.000 км2) території
і біля 250 млн. населення. На це число припадає 120 млн. насе-
лення, яке ще жде повного політичного усамостійнення, в першу
чергу в межах СССР, де воно становить біля 49.64°/о населення
всього Совєтського Союзу. Саме у цій імперії лежить ввесь тягар
національно-політичної проблеми, яка має широкі економічні,
стратегічні та геополітично-всесвітнє значення.
938
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Л. РИХТИЦЬКИЙ
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
Скажімо собі просто: якби сьогодні, чи завтра прийшло до упадку
існуючого режиму в Москві, то Александер Солженіцин був би
першим кандидатом на нового російського прем’єра, чи президента
якоїсь нової Росії.
Чому? Просто тому, що ця людина стала символом усього того
серед росіян, що є суперечне теперішній внутрішній політиці
скомпромітованого режиму, втримуваного жменею узурпаторів,
ніким ніколи не вибираних.
Александер Солженіцин є не тільки лавреатом Нобля в літера-
турі, не тільки колишнім в’язнем совєтських таборів примусової
праці та смерти, не тільки здібним письменником, який від «Одно-
го дня в житті Івана Денисовича» дав світові по сьогодні цілу
низку сильніших — і також слабших — творів, — він є також
політиком і справжнім амбасадором цієї утопійної, нової, ще не
існуючої Росії, обриси якої помалу наростають серед дискусій і
розмов російських дисидентів, так окремих осіб, як і кіл, зоргані-
зованих навколо їхнього органу «Континенте у Нью-Йорку, як і
тих, що перебувають сьогодні в Совєтському Союзі, проявляючи
меншу чи більшу діяльність.
Александер Солженіцин, своїм авторитетом і непохитною во-
лею, вийшов на чоло всього цього руху, який будиться сьогодні
серед росіян в усвідомленні, що авантюрнича, короткозора, не-
інтеліґентна політика сьогоднішніх провідників їхньої держави
веде до катастрофи, що може знищити не тільки фізичну міць,
але й чисто російські духові складники цього «унікального» на-
роду. Така ситуація існувала вже сімдесят років тому, коли про-
жертий хворими амбіціями царат почав втрачати контролю над
історичними здобутками володарів Росії, загрожуючи загибеллю
російській імперії. Інстинктом самозбереження, російська душа
вхопилась за марксизм, пристосований Леніном до російської
дійсности та готових духових фундаментів споконвічної росій-
ської ментальности, і драконськими заходами, проливши океан
крови своєї та поневолених народів, врятувала імперію майже в
її тодішніх межах, за вийнятком Польщі, Фінляндії та Балтій-
ських держав. Зокрема її капітальним успіхом було втримання
окупації України, а разом з тим Козацького краю і Кавказу —
саме шдставових елементів існування цієї імперії, у формі Со-
вєтського Союзу.
Ця держава, немає сумніву, сьогодні переживає кризу. Життя
не стоїть на місці для нікого, живуть також поневолені нації.
Сімдесят років тому багато з них не виявили ще відповідного й
потрібного масового посилення своєї національної волі й зрозу-
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
939
міння своїх національних потреб та основної національної рації —
і тому вони впали жертвою свідомих своїх завдань москалів. Але
сьогодні ситуація цілком інакша. Навіть факт, що москалі зна-
ходяться у фізичній меншості в Совєтському Союзі, грає ролю:
звідси основна причина десператського натиску на русифікацію,
для здобуття і збільшення фізичних сил носіїв імперії. А вже
цілком ясно, що на випадок поважної кризи, так внутрішньої як
і зовнішньої, москалі рахувати вже можуть тільки на себе самих
для оборони й рятування їхньої імперії. Інші народи вже їм не
допоможуть. Навпаки, з усього матеріялу, що свідчить про роз-
виток подій у Совєтському Союзі, видно, що розчленування цієї
імперії є тільки питанням самого часу, бо внутрішній процес
ферменту, визрівши до повного національного усвідомлення поне-
волених націй, просувається нестримно далі в напрямку реалі-
зації нових ідей для створення самостійних держав цих же наро-
дів на базі всеобіймаючого патріотизму-націоналізму, вкоріненого
в усвідомленій глибокій духовій культурі та нестримному бажан-
ні свободи й волі кожного народу, з українським на чолі. Більше
того, процес духового усамостійнення переходить у нову стадію —
стадію взаємної підтримки своїх змагань, про що свідчить заява
вірменських патріотів про солідарність з Україною, як теж най-
новіший документ із Балтійських країн про боротьбу за визво-
лення під проводом України. Це є не тільки АБН у практичній
дії на терені самого Совєтського Союзу, це є не тільки анти-
большевицький бльок народів, це вже дальший крок — анти-
большевицький бльок, який своєю зростаючою динамікою є здіб-
ний розвалити цю імперію в кожний пригожий момент.
Ясно, що москалі також про це знають. Знають ті москалі, що
сьогодні володіють на Кремлі і знають ті москалі, що розуміють
суть і причини назріваючої катастрофи. Знає про це також Алек-
сандер Солженіцин, пророк нового російського відродження.
Цілком натурально, він є великим російським патріотом і його
реакція на наростаючу загрозу є тільки доказом його духової на-
станови. Його патріотизм йде так далеко, шо він готовий по-
жертвувати частиною своєї візії про нову Росію, щоб тільки вря-
тувати сьогоднішній стан посідання і велич російського зросту на
протязі сімох сторіч, із маленького, чужого духом, кров'ю і куль-
турою Україні, московсько-суздальського князівства тринадця-
того сторіччя до сьогоднішньої світової потуги першого ряду. Ця
готовість компромісу з існуючим ладом у Совєтському Союзі ви-
явилась у його славнозвісному листі до володарів Кремля. Бачачи
пророчим оком, куди веде Росію їх політика, Солженіцин вирі-
шив, що не час мріяти про цілком нову, відроджену Росію, коли
дах горить над головою — і запропонував теперішнім «тринадця-
ти Гангстерам у Кремлів (цитуємо із промови Черчіла в Фультоні,
1946 року) компроміс: не ліквідація кривавого режиму, що став
моральним погноєм всього цивілізованого світу, але тільки деякі
940
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зміни в існуючому стані, зміни, які покликали б до життя і дії ці
російські сили, що з цим режимом не можуть уже погодитися,
сили не замаскованого марксизмом російського шовінізму Бреж-
нєва і компанії, але сили справжнього російського націоналізму,
який міг би відродити російську націю і викресати потрібну
енергію для розв’язки внутрішніх та зовнішніх проблем імперії,
а саме — питання самостійницьких змагань поневолених націй,
питання китайської небезпеки та морального світового остра-
кізму по відношенні до Росії і її акцій у світі.
Солженіцин запропонував Кремлеві відновлення релігійного
життя російського народу, свободу інтелектуального розвитку й
навіть придушення поліційної сваволі та партійної розпереза-
ности — але тільки до такого рівня, щоб це не загрожувало внут-
рішній дисципліні самої імперії. А тому, що проти цієї імперії
стоять муром, у першу чергу поневолені народи, то державні по-
ліційні сили, здержувались би по відношенні до росіян ще більше,
як це було до сьогодні, могли б із повною сваволею ще більше
наповняти острови-табори Ґулаґ-Архіпелагу не-росіянами, як бу-
ло дотепер. Це є суть і оправдані висновки із цієї рецепти першої
потреби, яку виписав Кремлеві Солженіцин у перших днях своєї
еміграції для рятування »матушки-Рассєї« — Солженіцин, лавре-
ат Нобля і пророк нового російського месіянізму.
Чи Брежнєв і його преторіяни взяли собі до серця заклик Сол-
женіцина — не знаємо й не будемо знати. Вони бо мають свої
власні рецепти, які, на їх думку, повністю виконують поставлене
їм завдання. Тому в Україні так посилились арешти українських
патріотів, тому виросли, як гриби по дощ’, спеціяльні та виїзні
трибунали, тому падуть такі драконські засуди й тому нові легіони
Лук’яненків заселюють архіпелаг Солженіцина.
Сам же пророк, усвідомивши, що те) іершіні диктатори не підуть
за його порадами, бо навіть не відповіли на його щиросердечного
листа, став працювати повністю по лінії своєї візії: нової Росії,
відродженої духово, оновленої морально, глибоко релігійної і,
може, навіть із відновленим царатом, як символом найвищого
авторитету та позолоченим світилом не тільки для самих моска-
лів, але і для всіх поневолених народів, у благодатній надії, що
може — може якраз! — блиск нової царської корони засліпить
їх так, як свого часу засліпила віра у »землю селянам — фабрики
робітникам».
Очевидно, ми, націоналісти, розуміємо потребу патріотизму й
націоналізму інших народів. У нашій політичній візії комплект
світових націоналізмів і самостійних національних держав, без
невдоволених національних меншин, є далеко сильнішою базою
для світового миру й розвитку культури та цивілізації, як грома-
да держав-узурпаторів чужої території з політикою винищування
слабших народів шляхом наукового терору-ґеноциду. Тому ми не
маємо абсолютно нічого проти російського націоналізму. Ми його
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІ'.’ИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
941
респектуємо, чекаючи того самого від нього: респекту до україн-
ського націоналізму.
І коли ми цілковито згідні з російськими націоналістами, що їх
нарід потребує духового оновлення та великої дози перевихован-
ня, щоб хоч якось порівнятись із рівнем європейських народів, ми
також респектуємо їхнього пророка — Солженіцина — за його
любов до його народу, за його побоювання про його долю і за його
старання зарадити його національній катастрофі.
І саме тому ми дуже уважно приглядаємося процесам внутрі ро-
сійського сусп_льства і внутрі душі письменника, політика і про-
рока Александра Солженіцина. Об’єктом наших студій є все те,
що російські патріоти-націоналісти говорять, творять і пишуть.
Фактом є, що найбільш плодовитим із них є Александер Солже-
ніцин. Зокрема він, рішучий критик теперішнього режиму й те-
перішніх відносин у Совєтському Союзі, державі, збудованій пов-
ним зусиллям російського народу, є найбільш цікавим об’єктом
наших дослідів і наших роздумувань.
Його твори сьогодні займають уже одну повну полицю в кожній
шануючій себе бібліотеці. Вони надхнені гарячою вірою в пози-
тиви російського народу і критикою тих його провідних кіл, що
виявилися перешкодою до відповідного розвитку його духових
резерв, які, за Солженіцином, майже неосяжні. У всіх його тво-
рах, об’єктивний читач, навіть український читач, мусить респек-
тувати його віру в російський народ, його любов до російського
минулого і його тенденцію забезпечили велике російське май-
бутнє. З цими нашими словами залишаємо його літературну осо-
бовість і входимо в нову ділянку, а саме в ділянку політики, в
якій Солженіцин грає сьогодні чи не більшу ролю, як у ділянці
літератури. Очевидно, це на підставі того, що знаходимо в його
творчості, яка, поруч із літературними вартостями, має сильний
політичний нахил.
*
В політичному світі є прийнята аксіома, що дійсне обличчя по-
літика пізнати можна тільки тоді, коли він говорить не про своїх
приятелів, але про своїх противників, а ще краще — ворогів. Коли
Солженіцин, як політик, говорить про свій нарід, то він повний
гуманности, вирозуміння і добрячого самозаперечення — в інте-
ресі свого народу. Коли він говорить про теперішній режим —
він є його противником, він його критикує і навіть батожить за
те, що цей режим не поступає так, як повинен поступати уряд
російського народу. Цей режим наносить шкоду не тільки самому
російському народові, але також його позиції у світі, зокрема його
моральній позиції і може навіть тільки моральній позиції, бо в
Солженіцина зауважується дуже тонке відчуття розподілу щодо
аналізи дій совєтського режиму російської масти внутрі Совєт-
ського Союзу і в решті світу. Ба навіть ще тонше відчуття розпо-
942
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ділу дій цього режиму відносно російського народу на російській
території і на територіях поневолених народів Росією і цим же
режимом.
Щодо росіян — цей режим діє погано. Він зупиняє російську
культуру в її вільному розвитку, він арештує також росіян і за-
силає їх до своїх таборів, і він робить багато дечого іншого, що
наносить шкоду російському національному духові. У цьому від-
ношенні в Солженіцина немає сумнівів. Ми можемо навіть із ним
у цьому випадку погодитися.
Але цілком інакше виглядає справа з не-російськими народами
в межах СССР. Режим будує із цього опанованого насиллям і
фальшем простору одну, велетенську російську державу. В цьому
й основна ціль русифікації. Все, що стоїть на перешкоді цьому
плянові, мусить бути знищене й тут режим робить дуже основну
роботу, про що ми, українці, чи не найбільше можемо сказати.
Режим, підтримуваний російським народом, несений російськими
руками, нищить поголовно культурних та політичних діячів по-
неволених народів, нищить самого духа й фізичне тіло цих на-
родів і в цій роботі немає засобів, щоб їх не вжито для освяченої
кінцевої цілі — побудови одної російської держави, з одним,
тепер совєтським, а пізніше російським народом.
Що на це все каже Солженіцин? Йогс найбільш політичним
твором є груба, тритомова праця у семи частинах, під наголовком
«Архіпелаг Ґулаґ«. Ця книга — це один великий акт обвинува-
чення проти режиму. Але ...
Цей твір має одне, велике »але«. Прочитавши перші два гру-
безні томи і відклавши ці книги набік, читач призадумується і в
думці проходить прочитане. Всюди, на всіх етапах своєї приму-
сової мандрівки по »островах« цього несамовитого »архіпелагу«,
створеного москалями в основному для знищення всякого опору
в поневолених народів, синами яких цей архіпелаг переповнений
вщерть, Солженіцин, дивним-дивом зустрічається з людьми, які
носять майже виключно російські прізвища. В читача мусить
створитися враження, що ці карні табори переповнені росіянами,
і що саме російський народ найбільш карається та несе найбільше
жертв під садистичною владою кремлівських вожак. Скаже хтось,
що Солженіцин москаль і, зрозуміло зустрічався тільки з моска-
лями. Може. Але викликане в читача враження залишається і
коли український читач, добре обзнайомлений із дійсним станом
у совєтських тюрмах і таборах, знає, що це його враження, ство-
рене писаннями Солженіцина, фальшиве, — то як про це має
дізнатися читач в англомовногму світі, який доступу до іншої
літератури не має й тому готовий повірити Соля.еніцинові, лавре-
атові Нобля і на ввесь світ розголошеному спецові від внутрішніх
справ Росії — СССР?
Тільки де-не-де в цих перших двох томах його твору зустріча-
ються прізвища в’язнів інших національностей та згадки, що там
ІДЕОЛОГІЯ І ।1 ШТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
943
»також« сидять в’язні не-росіяни. А тим часом, Україна, яка у
складі Союзу — за офіційними совєтськими даними — займає
щодо населення друге місце по РСФСР, тобто 21 відсоток, у тюр-
мах і таборах заступлена так масово, що хоч офіційних даних про
цей стан не маємо, але зі свідчень в’язнів не-росіян та українців
треба прийняти цифру 80 відсотків за цілком імовірну.
Перегляньмо це питання логічно. За що може Москва засуджу-
вати членів російського народу? В першу чергу, зрозуміло, за
кримінальні злочини, як всюди у світі, мають свій відсоток, із
малими відхиленнями майже однаковий у всіх, великих за про-
стором та кількістю населення, державах. Хоч Москва таких да-
них не публікує, бо вони належать там також до «державних
тайн«, то ми можемо послужитися прикладом Америки, яка має
один із найвищих відсотків злочинств у світі і, за даними «Енци-
клопедії Брітанніка«, около 250 тисяч в’язнів у всіх своїх тюрмах,
криміналах і карно-поправних фермах. У відношенні до насе-
лення США (216 мільйонів) число в’язнів становить нецілу одну
восьму одного відсотка (0.8%) всього американського населення.
Якщо прийняти це саме відношення до СССР, тоді на 260 мільйо-
нів населення там повинно бути около 325 тисяч кримінальних
в’язнів у всіх сільських, міських, обласних та республіканських
тюрмах і «союзних» таборах в Сибіру. На РСФСР — з огляду на
політику, за якою створено колосальну російську державу від
Балтики до Владивостоку із численними автономними областями,
які на практиці не мають значення — припадає половина насе-
лення СССР, тобто кругло 130 мільйонів. Отже, з території цієї
одної союзної держави рекрутується около 170 тисяч в’язнів —
кримінальних в’язнів! — які могли б бути росіянами. Але не всі
мешканці РСФСР є росіянами! На території цієї республіки живе
троха українців, багато казанських татар і сотні племен, зокрема
біля Уральських гір і дальше в Сибіру. Це зменшує число росій-
ських в’язнів і тим самим зменшує відсоток їх кількосте в тюрмах
і таборах. Та щоб вийти назустріч Солжсніцинові ми приймемо,
що там є таки 170 тисяч в’язнів-росіян і навіть додамо ще дещо
до їх числа, бож загально відомо, що в СССР велика більшість
кримінальних в’язнів рекрутується власне з-поміж росіян. Для
рівного рахунку приймаємо, що в СССР кримінальних в’язнів-
росіян є 200 тисяч. Поважний відсоток цих в’язнів сидить по льо-
кальних тюрмах, але тому, що не маємо жодних офіційних даних
(державна тайна!), залишаємо це на боці і скажемо, що всі ці
в’язні сидять в таборах Архіпелагу Ґулаґ в Сибіру. Точного числа
цих таборів ніхто не знає, крім поліційних органів СССР, а здо-
гади вагаються від 2 до 5 тисяч «островів» цього трагічного архі-
пелагу. Уявім, що якби була тільки тисяча таких таборів, то в
середньому припадає по 200 (двісті!) російських кримінальних
в’язнів на табір. Якщо ж цих таборів більше — а так воно є —
тоді, наприклад, на дві тисячі таборів припадає всього по 100
944
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в’язнів-росіян на табір. Якщо додамо до цього рахунку решту
кримінальних в’язнів із території всього СССР, тобто цих 125
тисяч в’язнів не-росіян, тоді матимемо пересічно на табір по 168
в’язнів усіх національностей, покараних за кримінальні злочини.
Тому важко уявити, щоб Солженіцин зустрічався всюди тільки
з росіянами і до того ще із кримінальними злочинцями, бо за
самими його даними в таборах знаходяться маси людей, в малих
таборах по 2-4 тисячі, у великих навіть до 40 тисяч! Візьмім під
увагу пересічний малий табір, скажемо, в 3 тисячі людей. На цих
три тисячі припадає тоді 100 кримінальних в’язнів росіян, 68 кри-
мінальних в’язнів не-росіян і пересічно 2,832 інших в’язнів, в’яз-
нів не кримінальних, а в’язнів політичних!* Чи серед них є росія-
ни? Безперечно є, але ... як багато? Свого часу Сталін ліквідував
старих большевиків, яких більшістю перестріляно, ліквідував
опозицію в армії, яку теж більшістю перестріляно, ліквідував
видану йому англійцями та американцями армію Власова, шо на-
раховувала біля двадцять тисяч, старшин якої більшістю розстрі-
ляно. Але не чули ми ніколи, щоб колективізація обійшлася кри-
ваво російському народові, який споконвіку живе своєрідними ко-
мунами і для якого колективізація була на ділі організованим по-
зитивом, проти якого не було жодного великого російського опору
з мільйоновими жертвами, як в Україні та інших не-російських
республіках. Не чули ми про жодну повстанську армію на росій-
ській території, як це було в Україні і внаслідок чого з України
вивезено цілі села та спустошено цілі полоси землі. Не чули ми,
щоб російський народ в своїй основі ставив масовий опір власній
комуністичній владі і щоб за це вивезено, заслано та замордовано
в тюрмах сотні тисяч людей. Ані Вінниця, ані Катинь, ані тюрми
Західньої України, наповнені трупами українців в 1941 році, не
знаходилися на території Росії. Взагалі, чи хтось чув про якісь
масові репресії Москви проти російського населення? Ні! І, зреш-
тою, за що мала б Москва нищити своє власне населення, яке так
ентузіястично допомагає їй будувати російську імперію?!
Правда, є російські дисиденти. Дисидент з великим іменем, фі-
зик Сахаров сам стверджує, що в Москві є біля сто до двісті цих
осіб, 100 до 200 — на одинадцять мільйонів населення цього вели-
копростірного міста! По інших містах Росії — по всіх містах —
може їх є ще одна тисяча, хоч про них не чути, чуємо лише про
цих кількадесят імен у Москві. Але з цих дисидентів мало хто
сидить сьогодні в концтаборах! Процеси й засуди російських ди-
сидентів, з яких більша половина жиди, всім відомі й засуджен-
ців можна порахувати на пальцях! Натомість всі російські диси-
денти сидять, власне, в Москві і в кількох більших містах, роблять
трохи руху, доки не дістануть остереження В1Д поліції, з тим вони
залишаються на своїх місцях праці й зникають з політичного
*) 3-ій том, сторінка 252, як приклад одного з таборів.
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА 945
горизонту опору. Москва не лякається своїх дисидентів анітрохи!
Америка також має таких дисидентів і вони свобідно ходять ву-
лицями, а поліція — якщо взагалі звертає на них увагу — то
тільки на те, щоб їм, ради Бога, щось злого не притрапилося і
щоб вони не мали причини зчиняти крик, що їх хтось переслідує!
Ні, таких дисидентів Москва не лякається. Вони нічим не загро-
жують великим імперіяльним плянам, що більше, вони їх під-
тримують. Вони були б тільки раді, щоб режим трохи послабшав
і то тільки тоді, коли це не загрожує цілості імперії. Натомість
цілком інша справа в республіках, що їх Москва силою зв’язала
в кордонах цього дивовижного Союзу. В цих республіках все на-
селення є наставлене проти Росії і її плянів і чим більше цього
населення, тим для Росії вони небезпечніші. Тут криється загадка
оцих вічних масових вивозів всього активного елементу з тери-
торії України та інших республік, тут криється загадка, як, коли
й чому на Україні бракує сьогодні понад 25 мільйонів людей!
З цих теренів рекрутуються в’язні Солженіцинового архіпелагу, а
ці в’язні — це не кримінальні злочинці, це свідомий, активний
елемент опору проти російської окупації, це в’язні політичні! А
це явище — явище перманентне, бо кожне покоління українців
та інших не-росіян мусить віддати мільйони своїх найкращих
синів і дочок на розбудову російської імперії шляхом безплатної,
примусової праці протягом довгих років заслання, караючись і
вимираючи в таких нелюдських умовах, створених саме на те,
щоб тримати не-російські народи у вічному страху, щоб перма-
нентно стягати з них найкращий, свідомий елемент і нищити його
для втримання імперії!
Такий то фактичний стан у цих таборах. Повторюємо: сам Сол-
женіцин потрапив до таборів за свою критику Сталіна у при-
ватному листі. Сьогодні Сталіна немає і режим перестав стріляти
старих большевиків, бо їх уже вистріляно давніше. Ніхто з росіян
не загрожує режимові так, як режимові Сталіна загрожував ко-
лись Троцький та інші. Брежнєв абсолютно не має за що засилати
тисячі росіян у Сибір, байдуже — партійців чи безпартійних, бо
всі вони однаково працюють під його проводом над будовою
імперії! Він не має серйозної, небезпечної російської опозиції до
російського режиму! Залишаються, як згадано, тільки дисиденти,
люди, які бажали б злібералізувати сьогоднішній поліційний ре-
жим, але тільки мирним шляхом еволюційних змін. Ніхто з них
ані не думає валити існуючу систему при допомозі зброї і сили!
Маємо враження, що сьогодні більше російських дисидентів є вже
за кордонами СССР, як у його межах! А проте, читаючи твір
Солженіцина, в якому, як він каже, — є сама суща правда! — ви
не бачите цього всього, ви не відчуваєте, що на території СССР
є змаг на життя і смерть за національне визволення з-під росій-
ського панування. З цього твору виходить, що в СССР існує якийсь
ефемерний режим, якась «центральна влада», складена із Бог зна
946
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
кого, із Бог зна якими, ніби з комуністичними ідеями та цілями,
що однаково знущається над жителями цього простору, без огля-
ду на їх національність, і в тому, очевидно, найбільше знущається
над росіянами, начебто вони становили для цього режиму най-
більшу небезпеку!
Я прошу в читачів вибачення за деякі повторення в цій статті,
але це потрібне для з’ясування своєрідного політично-літератур-
ного злочину, що його допускається Александер Солженіцин су-
проти поняття правди, поняття справедливости й поняття волі
для поневолених народів.
Із всіх совєтських республік, найбільш потенціяльну, а сьогодні
вже й динамічну небезпеку для існування російської імперії ста-
новить Україна, так з уваги на кількість свого населення, яке ло-
мимо варварської політики Москви досягло 50 мільйонів, так і
через своє геостратегічне положення у сточищі Чорного моря та
на Каспійсько-Чорноморському переході між Европою і Азією.
Росія може втратити Кавказ без жодної суттєвої шкоди для свого
значення у світі, її кордони із Афганістаном та Іраном запевняли б
їй достаточний великодержавний вплив на басейн Індійського
океану; може втратити Прибалтику, як це було між двома війна-
ми. Але втрата України, яка неминуче потягне за собою втрату
союзної із нею культурно й політично Білорусії та всього Ко-
зацького краю між Каспієм і Чорним морем, зменшує Росію до
її національних меж в Европі, а в цих межах немає місця на
імперію.
Москалі знають це дуже добре й вони усвідомили це раніше від
нас. Знає про це теж Солженіцин. Москва не зацікавлена відсот-
ком української кримінальної злочинности, ані кількістю й ка-
лібром наших злодіїв та убивників. Вони не погрожують їй само-
стійною Україною. Але Москва до глибини костей зацікавлена
політичними настроями українців і для неї один Лук’яненко є
більшою небезпекою, як вся американська стратегічна летунська
армада, озброєна водневими бомбами. Бо Лук’яненко хоче само-
стійної України, а Пентагон не виявляє у цьому напрямку покищо
найменшого зацікавлення. Для Москви вся Україна і всі її жи-
телі-українці — це політичні противники і разом із тим — полі-
тичні в’язні. Тому Лук’яненко, Мороз, Тихий, Руденко, Марино-
вич і сотні, тисячі й тисячі інших, нам невідомих, є арештовані,
засуджувані й депортовані з України в Сибір до примусових
катівень тільки за те, що вони українці! Це саме діється по інших
республіках, зокрема в Литві. І тому в таборах смерти сидять
литовці, латиші, естонці, білоруси, татари, грузини, азербайджан-
ці, вірмени, узбеки, таджики, туркмени і представники всіх інших
національностей — не кримінальні, але політичні в’язні, люди,
які самим своїм існуванням є загрозою для Москви і її боже-
вільного пляну побудови російської великодержави на всьому
просторі СССР, а якщо можна то ще й поза ним. За самою кіль-
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
947
кістю українського населення в Україні та поза її теперішніми,
офіційними межами, українці дають найбільшу кількість цих
в’язнів. Це, власне, є ті тисячі людей у таборах примусової праці!
Зокрема в час, коли там сидів Солженіцин, москалі депортували
цілі села із Західньої України, десятки тисяч мирного населення,
тисячі бійців УПА, членів ОУН і симпатиків, всіх запідозрених
в українському визвольному русі, вивезено масово українську
інтелігенцію із території всієї України, як акт московської помсти
за українське національне відродження, що його проявила Украї-
на під час війни, помимо найважчих умов так російського як і ні-
мецького терору.
І Солженіцин, предивним дивом, всюди зустрічався майже
тільки з росіянами, хоч тут і там, наче родзинки в тісті, бачив
»також« українців і членів інших національностей. Навіть, якщо б
Солженіцин зустрічався був із російськими кримінальними зло-
чинцями — а він, як сам каже, оминав їх на милю! — то й так
він повинен був бачити навколо себе море українських в’язнів-
засланців. А він... їх не бачив ... Зате бачив всюди бідних ро-
сіян, які так «важко терпіли« від «ненависного режиму« ... Чи
треба ще більше коментарів до цього ствердження?
Треба! Треба ж сказати також тим українцям, які у своєму за-
хопленні російським лавреатом Нобля переходять межі вже на-
віть національної приличности, — треба сказати їм, що вже хоч
би для вшанування пам’яті тих мільйонів наших земляків, які
загинули в катівнях Сибіру — помимо того, що великі російські
автори, політики й гуманісти їх там не бачили! — нам треба від-
крити очі на дійсність, на цю велику, елементарну правду, що
доки ми всі, — абсолютно всі! — не стоятимем так на сторожі
інтересів України й української національної та державної рації,
як стоять усі москалі на сторожі своєї Росії — нам ледве чи
вдасться скинути московське ярмо. Нам треба єдности не в пустих
фразах і порожніх заявах численних академій, нам треба єдности
такої, щоб уся Україна, всі українці у світі стали одним, гіган-
тичним конспіративним підпіллям з одною метою перед нами:
визволення України! Якщо хтось думає, що це неможливе —
гляньмо на жидів. Це можливе і — що більше — це є передумовою
нашого успіху! Чому всі, всі москалі так точно знають, що думати
про Україну, а в нас є стільки всяких «нових шляхів« у тракту-
ванні цього непередрішенства?
Перед нами лежить на столі третій, найновіший том праці А.
Солженіцина. На відміну від двох попередніх, у ньому багато
романтики таборових буднів, описи відчайдушних утеч, на жаль
здебільш неуспішних, і описи зростаючого опору в’язнів, який
став фактом, коли в таборах з’явились у великій кількості укра-
їнці із Західньої України, а саме, коли знемоглась Українська
Повстанська Армія у війні з Росією, та ще до того з Польщею і
Чехо-Словаччиною, які теж мусіли прикласти своїх рук до сло-
948
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в’янського братовбивства на наказ монгольської Москви. У цьому
томі Солженіцин із нескриваним захопленням людини, зданої на
ласку й неласку жорстоких таборових відносин, садистичних та-
борових властей та часом гірших від них російських кримінальних
елементів, описує суперлятивами приїзд цих українців. їх дисци-
пліна, їх свідомість ситуації, їх рішучість і відвага, їх продума-
ний, зорганізований і першоклясно виконаний удар по росій-
ських кримінальних елементах, ліквідація донощицтва й нарешті
удар по російській таборовій владі — чого ніколи не було в та-
борах перед тим — викликає подив цього російського автора.
Хочеться аж сказати, що в його підсвідомості ця дисциплінована,
заслана, але не розбита армія із Західньої України, була спро-
можна перейти буревієм повстання по всьому Союзі і скинути
зненавиджений режим і.. . що?!
Солженіцин мусів опам’ятатися. Ця армія скинула б зненави-
джений режим і спокійненько зліквідувала б усю цю кляту імпе-
рію і що тоді залишилося б росіянам? За вказівками Юрія Липи
— тільки їх національна територія? Скільки, власне, є дійсних
москалів у цій російській республіці — РСФСР — на території
між Ленінградом і Владивостоком?
Доки західні українці ліквідували таборових бандитів та доно-
щиків і доки вони провчали таборову адміністрацію — все було
гаразд. Солженіцин наклав їм лавровий вінок слави на їхні горді,
підкарпатські голови. Він може навіть передав би їм свою власну
нагороду Нобля за їхнє геройство, за їхню дисципліну, безпри-
кладну відвагу й самопосвяту — так у мужчин, як іще може на-
віть більше в жінок, положення яких у таборах було куди гірше
від українських чоловіків, і перш усього — за їхню організацію!
Організація, отже, є те явище, що його найбільше лякається ро-
сійська влада в Союзі, бо вона знає, що раз поневолені народи
зорганізуються — пропала імперія. Ці українські позитиви усві-
домили також царські генерали під час большевицької революції.
Вони мріяли про створення російської армії, складеної із самих .. .
українців, з їхньою дисципліною, відва гою і геройством ... з цією
армією маршувати на Петроград та повалити большевизм! Так
неначебто українці мали якесь відношення до внутрішніх росій-
ських справ! Так, неначе б українці не мали своєї власної мети й
потребували російських генералів, щоб до цього ще служити ро-
сійським імперіяльним маяченням!
Відгомін цих російських генеральських настроїв відбився, ма-
буть, теж в уяві в’язня Солженіцина і тому він із таким захоплен-
ням описав українські повстання в сибірських таборах. Але Сол-
женіцин-політик і Солженщин-росіянин скоро усвідомив собі, що
українська національна стихія — це не припадкове явище, це
накипілий вулкан і жартувати з ним небезпечно. Ці українці не
думали зупинятись на поваленні режимових декорацій і атрибу-
ІДЕОЛОГІЙ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА
949
тів системи та влади. Вони гляділи далеко вперед. Вони бажали
рознести на чотири вітри російську імперію і в тому пункті Сол-
женіцин мусів із ними цілковито розійтись.
З ким не говорили б українці по російському боці, — за нашою
популярною приповідкою, — накінєць шило завжди вилазить із
мішка. Москалі будуть балакати з нами про все, тільки не про
«сепарацію». Вони чомусь уявили собі, що Україна й Росія знахо-
дяться в якомусь нерозривному супружжі, в якому одна сторона
може спокійно грати ролю п’явок, що п’ють чужу кров і насичу-
ються досхочу чужою працею, чужою культурою і чужим добром,
а друга сторона буде довіку випасати для них свиней, співати
колгоспних пісень і радіти найгіршого типу неволею у т. зв. мос-
ковського «старшого брата». Для москалів не грає ролі, що вони
з’явились в історії щойно у тринадцятому сторіччі, що вони пре-
спокійно привласнили собі старовинну історію України й цим
«науковим здобутком» ущасливили всі енциклопедії світу, вико-
риставши для цього своє державне існування. Для Солженіцина
Володимир Великий являється російським князем, а Україна
існує для нього десь від половини минулого стор’ччя, можливо
також, як вигадка Меттерніха, Марії Тереси й Бісмарка, з до-
датком кількох непоправних українських буржуазних націо-
налістів!
Світ подібного випадку не знає. Жоден нарід не здобувся на те,
щоб своєму сусідові вкрасти історію, вкрасти культуру, знівечити
вкрадену мову й цю скалічену, поранену мову пізніше накидати
йому силою, як «здобуток» російської культури!
Сепарація від такого сусіда є питанням життя і смерти для
України, а сьогодні вже не тільки для України, але і для Польщі,
Литви, Латвії, Естонії, Чехо-Словаччини, Румунії, Козацької
землі й усього Кавказу. Тож на тлі цієї боротьби за сепарацію і
незалежність проходить уся суть сьогоднішніх відносин між Ро-
сією і сусідами. Москалям ввижається, що без імперії вони жити
не зможуть, тому на саму думку про таку можливість, їх »душа«
страждає, бо вони не зможуть виконати своєї великої місії! —
Якої місії? -— спитає хтось. Цієї самої, що її вони виконують так
зусильно у своїх тюрмах і таборах — бо до жодної іншої місії цей
народ ледве чи здібний.
І щоб рятувати цю імперію та цю заповітну місію, письменник
і дисидент Солженіцин не завагався прилучитись до імперіяльно-
го хору, байдуже, що ним сьогодні дириґує Брежнєв і компанія.
Він «відкрив», що є дві породи українців, одна на сході і друга
на заході. І над цим треба зупинитися також.
Наддніпрянські українці далеко скоріше сиділи в таборах, як
галицькі. Вони доказували чудес геройства в зударі з оскажені-
лими російськими шовіністами, які так страшно скатували Украї-
ну між двома війнами. Масовий приплив галичан нічого у цьому
950
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
не змінив. Він тільки додав до цього всього організацію. Галичани
мали історичну нагоду вирости на ідеології і боротьбі ОУН і УПА,
і цю атмосферу та відчуття організованої національної сили вони
принесли із собою в табори. Це вирішило справу. Показалося, що
проти організованої сили в’язнів Москва мусіла вжити дійсно
всієї своєї потуги, маси своїх спец-військ, щоб безборонним в’яз-
ням дати раду. Це є величезний показник на майбутнє, коли
атмосфера підпільного відчуття єдности національного фронту
закінчить свій сьогоднішній процес проникання в гущу свідо-
мости українських мільйонових мас, як за їх прикладом вже ста-
лося у Вірменії, в Прибалтиці та в інших поневолених народів.
Ця атмосфера не потребує на сьогоднішній час навіть фактичної
організаційної сітки. Вона потребує тільки витворити у всій
Україні почуття, що кожен українець, де б він не був, думає так
само по українській національній лінії. Тому москалі так судять і
депортують українських борців, будучи свідомими свого безсилля,
якщо проти них стане сімдесят мільйонів таких борців та мільйо-
ни інших поневолених народів.
Це зрозумів також Солженіцин. Тому він, виладувавши своє
чисто людське захоплення, віддав першість знову політиці. Він
причепив сл. п. Голові Проводу ОУН, Степанові Бандері, й цілій
Організації Українських Націоналіст.в »теплу« згадку про якусь
вигадану співпрацю з німцями, які арештували уряд прем’єра
Ярослава Отецька й у своїх концентраційних таборах винищили
квіт українського націоналізму (3-ій том, сторінки 536 і 538). А
далі, він усюди, абсолютно всюди підкреслює, що це якраз за-
хідні українці принесли атмосферу боротьби в табори, так ніби
наддніпрянські українці, які становили колосальну більшість
в’язнів, там і не існували. Чи це не є спроба покласти Збруч назад
на мапу й у свідомість українського народу? Це не тільки спроба,
це політичний плян. На сторінці 46-ій у примітці внизу сторінки,
Солженіцин »невинно«, так ніби тільки »мимоходом« заявляє, що
в областях України числове відношення між тими, які заявляють
себе росіянами й тими, які вважають себе українцями, міняється
з області в область і це може привести до численних комплікацій.
Тому може бути конечним плебісцит у кожній області й опісля
потрібна буде увага тим особам, які може схочуть кудись пере-
нестися. Він пише, що »не вся Україна в теперішніх офіційних
совєтських кордонах є насправді українська. Деякі із лівобереж-
них областей відчувають потяг до Росії ...«
Ну, невже ж лавреат Солженіцин дійсно такий наївний? Якщо
так, то за що він дістав нагороду Нобля? .. А якщо ні, то кого він
думає обдурити?
Спершу він гарненько відмежував західніх українців від над-
дніпрянських, підкресливши в найвищих суперлативах всі пози-
тиви західніх. Це, на звичайну логіку, треба розуміти, що — на
його думку — наддніпрянські українці таких позитивів не мають.
ІДЕОЛОГІЯ І ПОЛІТИКА А. СОЛЖЕНІЦИНА 951
А де тоді вся Козаччина й Гетьманщина? А де Київська Україн
ська Держава? А де тоді 1918 рік і самостійність Української На-
родньої Республіки, проголошена й оборонена в Києві звиш десять
місяців скоріше, як ЗУНР? Де Петлюра, Міхновський? А, навіть,
де смерть Хвильового і Скрипника? Де СВУ і СУМ? Де селянські
повстання, де Холодний Яр? .. І їм же на ім’я леґіон!
Солженіцин про це все знає, знає дуже добре. Але це його полі-
тика і його інформація західньому світові, його ж книжки чита-
ються у всіх міністерствах, у всіх університетах і всіх редакціях
Заходу. Він •— капанитет, лавреат Нобля! Хто може з ним не
погодитись?!
А далі... плебісцит. Оце чарівне слово, вигадане російськими
дисидентами, які »страшно« воюють проти совєтської влади, але
хочуть плебісциту в Україні, саме в тих областях, як ось у Дон-
басі, які мають стратегічне значення і в які Москва наслала на-
силу деяке число російських робітників, щоб мати кращу конт-
ролю над місцевими українцями, що виявляють дуже сильну ро-
бітничу й до того антиросійську свідомість.
Плебісцит ... Та ще може під контролею ОН, в якому така маса
африканських державок і всяких інших державних творів, як,
наприклад, Соломонові Острови — й таке Соломонове рішення
лавреата Солженіцина: плебісцит в Україні, в тій самій Україні,
яка своєю кров’ю влаштовує плебісцити, почавши від Сагайдач-
ного до сьогоднішнього дня!
Кажуть англійці: уелл, уелл! Плебісцит. Ну, гарно, але ми таки
серйозно пропонуємо спершу плебісцити на території РСФСР і
якщо після цих плебісцитів залишиться ще дещо із самої Росії,
тоді ми погодимось на плебісцит й на українській території, а
саме: в Курщині, у Вороніжчині і вздовж цілої сьогоднішньої,
офіційної української границі з Росією, де по російському боці є
цілі повіти з українською більшістю населення. Там ми можемо
робити плебісцити, якщо справа має бути вирішена мирним шля-
хом, але якщо дотичне українське населення вхопить зброю і про-
голосить злуку з українською територією в українській державі,
то, далебі, навіть для лавреата Нобля ми плебісцитами не будемо
ображувати волі населення. А до зауваги Солженіцина про те, що
дехто з мешканців наших земель може захотіти виїхати геть,
можемо сказати тільки одне: Україна не буде затримувати силою
на своїй території жодного москаля. Кожному з них вільна дорога
назад на його батьківщину, якщо таке буде його бажання.
У цьому питанні історичне життя наших днів створює на наших
очах дуже інтересний прецедент. Йдеться про питання Ізраїля і
його претенсій на історичні жидівські землі, згадувані ще в Біблії.
Не дивлячись на арабську присутність на цих землях, ізраїль-
тянці викинули арабів силою, вважаючи їх тільки за колоністів,
бо вони прийшли туди значно пізніше і зайняли ці землі силою
952
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
своєї збройної переваги. Це є приклад зустрічі двох тез у світовій
політиці: тези про актуальний стан на даних землях і тези про
історичні права до земель. Ми знаємо, що остаточно кожне таке
питання вирішується силою, або переговорами — якщо вони
можливі. Українці на чужі землі не посягають. Але своїх теж не
віддадуть нікому. Факт, що Москва, користуючися своєю силою,
насаджує в Україні росіян, не є для нас міродайний. Ми не муси-
мо й не будемо толерувати штучно створеного стану й російських
домагань про плебісцит на підставі такого штучного факту. Ізраїль
викинув арабів, які там живуть із шостого сторіччя, і світ прийняв
це до відома. Ми думаємо, що російські колоністи в Україні, які
залюбки обсідають кращі райони нашої землі, зокрема в курорт-
них місцях над Чорним морем, мають далеко менше прав до цих
земель, як араби до своїх. Ми їх сюди не запрошували.
Ми стверджуємо, що російська колонізація на наших історич-
них землях нас не зобов’язує тепер і не буде зобов'язувати у май-
бутньому. Ми думали, що Солженіцин настільки розумний, що
таких примітивних питань не поставить на світло денне. Але ним
керує політика. Яка політика? Політика імперіяльної Росії, без
огляду на колір її уряду. Він не пристосовує своєї демократії до
України — чисто так, як зробив свого часу Керенський. Тому він
відрізняє західніх українців від наддніпрянців, бо у своїй полі-
тичній візії він уявляє собі російську імперію без Західньої Укра-
їни, але ніколи — без Наддніпрянської! І в цьому ціла суть і ввесь
зміст його ставлення до України.
Не відбираючи йому заслуг для російської політичної думки,
для російської літератури й російської ревізії існуючого стану,
ми хочемо сказати виразно, що в українському питанні він стоїть
рішуче по стороні російського імперіялізму, а це є ситуація різ-
кого конфлікту між ним та його теперішньою, чи майбутньою
Росією, і сьогоднішньою та майбутньою Україною.
Александер Солженіцин не є російським націоналістом у нашо-
му розумінні історичного націоналізму. Він є російським шові-
ністом та імперіялістом, загарбником чужих земель, і на ділі під-
порою кожного російського режиму, не виключаючи теперішнього.
Александер Солженіцин — це не приятель України й укарїнсько-
го народу. Нехай це буде теж кожному ясне.
953
УКРАЇНСЬКО-ЖИДІВСЬКА СПІВПРАЦЯ
В Ізраїлі створився Громадський комітет українсько-жидівської спів-
праці. Основоположний документ про створення і загальні напрямні ді-
яльності цього комітету підписало 19 жидів, які виеміґрували до Ізраїля
з України. Нижче публікуємо українською мовою текст ідейної і дійо-
вої плятформи, з якої згаданий комітет діятиме.
Ми вітаємо постання цього комітету і бажаємо йому успіхів та ши-
рокого розвитку на добро обох народів, які зазнають нелюдських пере-
слідувань з боку московсько-большевицького тирана.
СТАНОВИЩЕ ГРОМАДСЬКОГО КОМІТЕТУ
УКРАЇНСЬКО-ЖИДІВСЬКОЇ СПІВПРАЦІ
Громадський комітет жидівсько-української співпраці бачить своє
завдання у всесторонньому покращанні взаєморозуміння між жидами
й українцями, у спільній участі в боротьбі за Права Людини в цілому
світі, у взаємопідтримці національно-визвольної діяльности наших на-
родів, в культурних і людських зв’язках, у спільній обороні пересліду-
ваних за національні, релігійні і демократичні переконання. Цілі, які
Громадський комітет ставить собі, підлягають головній цілі: подолан-
ня багатовікових нашарувань відчужености між українським і жи-
дівським народами.
*
Громадський комітет об’єднує як колишніх мешканців України, так
і всіх тих, хто сьогоднішній стан українсько-жидівських справ оцінює
як незадовільний.
&
У своїй діяльності комітет керується такими засадами:
1)	Безумовне й беззастережне визнання права українського й жи-
дівського народів на самостійні держави в їх історичних кордонах;
2)	Героїчна багатовікова боротьба українського народу за незалежне
державне існування — це справедлива і законна боротьба. Комітет
підтримує національно-визвольний рух українського народу і співдіє
у тій боротьбі в рамках своїх можливостей. Комітет переконаний, що
національні змагання жидівського народу знаходять підтримку серед
української громадськости — як в Україні, так і в діяспорі;
3)	Комітет безумовно підтримує національні, опозиційні та релігійні
рухи на територіях країн комуністичного бльоку, а також в країнах,
які підпали під вплив комунізму (його ідеології і практики);
4)	Комітет категорично відкидає прояви тоталітарно-шовіністичних
ідеологій, в якій би вони формі не проявлялися;
5)	Комітет прагне до якнайширшого культурного обміну і зробить
усе від нього залежне, щоб такий обмін і обізнаність з культурною
954
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
спідщиною і нинішнім культурним багатством українського і жидів-
ського народів стали дійсністю;
6)	Одною з важливіших сторінок діяльности комітету буде всебічна
допомога жидівській спільноті в Україні — допомога тим, що бажають
переселитися до Ізраїля, підтримка арештованих за сіоністську ді-
яльність, боротьба з накиненою згори юдофобією
Громадський комітет українсько-жидівської співпраці є позапар-
тійною добровільною організацією.
Організаційну групу (тобто управу, — Ред.) комітету обирають на
загальнім зібранні всіх членів.
Прийняття програмових документів, вибори управи комітету, висота
членських внесків — прерогативи загального зібрання.
Джерелами фінансування комітету можуть бути тільки членські
внески, прибутки з видавничої і культурно-освітньої діяльности та по-
жертви окремих осіб. Ніяких засобів із державних, партійних і «полі-
тично ангажованих® джерел не приймається.
*
Форми праці комітету (відповідно до вичислених цілей і завдань):
симпозіюми, конференції, дискусії про проблеми жидівської й україн-
ської літератури та мистецтва, політичного й суспільного життя на-
ших народів, їх історії. Видавання бюлетенів, які обговорюють працю
комітету, діяльність українських і жидівських спільнот у різних краї-
нах світу, зустрічі з українцями, які відвідають Ізраїль, обмін відвіди-
нами для зміцнення взаєморозуміння, поширення інформацій про ре-
пресії українців і жидів, складання науково-публіцистичних і літера-
турних збірників з матеріялів із питань українсько-жидівських зв’яз-
ків, закладання бібліотеки україністики, боротьба з наклепами на
адресу жидівських і українських національно-визвольних організацій
і рухів.
Комітет змагається за розширення маштабів своєї діяльности і ство-
рення масового Товариства українсько-жидівської співпраці.
Громадський комітет звертається до всіх мешканців Ізраїля і країн
розсіяння із закликом підтримати комітет у його праці.
Олександер Фельдман, Яків Сусленський, Юрій Милослав-
ський, Мая Улановська, Дора Тиктина-Штурман, Сергій Тик-
тин, Олександер Слинин, Рейза Палатник, Юрій Вудка, Оле-
сандер Ямпольський, Ізраїль Клейнер, Соломон Дрейзнер,
Ґолда Єліна, Наум Гороховський, Борис Азерніков, Віталій
Улицький, Лариса Мартилевич, Анатоль Чередников, Давид
Бицзель.
955
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
Леонід ПОЛТАВА
ВИДАТНИЙ ЧЛЕН ОУН СЛ. П. ПРОФ. ІВАН ВОВЧУК
(Замість некрологу)
З волі Всевишнього, 14 травня 1979 р. в Пітсбурґу, Па., за три тисячі
миль від України, з якою ніколи не розлучався, на 77 році життя
помер видатний українець сл. п. проф. Іван Федорович ВОВЧУК.
Генерал політичної самостійницької думки. Політичний письменник-
аналітик. Видатний журналіст і редактор багатьох видань. Талано-
витий промовець. Гідний син козацького Вовчукового (українського!)
роду, якому ніколи не буде переводу! Як він сам казав — «Вовнового
роду«...
Ми багато його читали. Але не менше читала і буде читати Неско-
рена Україна, для якої він, на доручення Проводу Революційної ОУН,
писав окремі праці. Москва, крім лайки — нічого йому не могла проти-
ставити. Немов досвідчений хірург, він розтинав кожний московсько-
большевицький з’їзд, кожне рішення імперської КПСС, виводячи на
чисту воду кожний черговий підступ окупанта нашої Батьківщини.
Вихідною точкою була завжди Україна, і власне через неї він бачив
комплекс світових проблем. У вільній Україні будуть надруковані
його аналітичні праці, а тепер вони виконують свою роботу і в маши-
нописі. За кордоном статті сл. п. проф. Івана Вовчука легко знайти
в багатьох числах журналу »Визвольний Шлях«, «Вісник ООЧСУ«,
який він довший час редагував, у «Шляху Перемоги», в газетах «Ук-
раїнському Народному Слові», якого також був редактором, і в «На-
ціональній Трибуні» (1950-52 рр.), яку також редагував.
Педагог, аґроном-науковець і дослідник у Харкові, він під час воєн-
ної хуртовини Другої світової війни безпомильно відчув, куди хили-
лась магнітна стрічка його серця. Загальновідомо, що сл. п. проф.
Іван Вовчук — віцепрезидент підпільного українського Революційно-
Державного Центру УГВР. Але менше знали про те, що він — довго-
літній член Проводу ОУН, Тереновий Провідник; що він був одним із
найближчих співробітників Голови Генерального Секретаріяту УГВР,
Головного Командира УПА, Голови Проводу ОУН на Рідних Землях,
сл. п. Тараса Чупринки — Романа Шухевича. Він тісно співпрацював
у Головному Проводі Революційної ОУН із сл. п. Провідником Степа-
ном Бандерою і з теперішнім Головою Проводу ОУН Ярославом
Стецьком, виявляючи до нього особливий респект, як до останнього
прем’єра Нескореної України — нескореної перед силою двох таких
потуг, як гітлерівська Німеччина і сталінська Росія.
Був промовцем-трибуном. Не раз на велелюдних здвигах і злетах,
під розпеченим сонцем, частина людей мандрувала із площі ген у за-
тінок дерев. Та ось хвилею ішло між народом: «Козак, наш козак буде
промовляти!» — і йшли люди під нестерпне сонце, ставали щільними
956
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
лавами перед трибуною, ловлячи кожне слово тієї спокійної, мудрої,
принципової людини. Сл. п. проф. Іван Вовчук не лише знав — він
всіляко сприяв своєю працею, щоб визвольні процеси (за визначенням
Валентина Мороза) в Україні і у всьому СССР розгортались і глиб-
шали; він своє життя присвятив тій боротьбі в Україні, яку схаракте-
ризував Провідник ОУН Ярослав Стецько, як «боротьбу за владу
Нації«.
Був скромною людиною. Не ставив вимог. Задовольнявся тим, що
було. Лиш одним не задовольнявся: «Замало, замало працюємо», —
казав молодшим. Крім постійної праці пером, часто виїздив з допові-
дями. Ще в Західній Німеччині, під час виступів серед українських
громад, Покійний зустрівся з панею Лідією з Радзикевичів й засну-
вали зразкову родину. Вже в поважному віці мріяв у Нью-Йорку
скорше виїхати до Пітсбурґу — до родини, до синів і внуків, — «до
Вовченят», — як він любовно говорив. Син Вадим — віцепрезидент
великої хемічної фірми, а молодший Андрій — інженер-архітект
суднобудівництва, який обплавав чи не увесь світ. «З кожного моря
допливем до України», — говорив сл. п. Професор і, прижмурюючи
очі, поглядав, чи співрозмовець його розуміє.
Ми його розуміли. Хоча інколи — не всі. Але всі поважали, любили
і радились, і знали: такі люди, як Іван Федорович — ніколи не від-
ступають. їхнє життєве призначення — іти вперед, іти в наступі.
За його кремезними, козацькими плечима гомоніли воїни Свято-
слава і Мазепи, С±рка і Гуляницького, Петлюри і Коновальця і його
великого Побратима — генерал-хорунжого Чупринки-Шухевича. Він
любив цитувати і Сковороду, і Шевченка, і Франка, і велику Лесю.
Однаково знаходив теми для розмов з політиками, письменниками, з
педагогами і з музикологами. Міцна дружба лучила його з Євгеном
Маланюком із Квадриги «Вісника», з професором-істориком Олександ-
ром Оглоблиним та іншими видатними українськими діячами. Коли
був головою Головної Управи ООЧСУ в Нью-Йорку, тоді з рамени
ООЧСУ вийшли їхні та багатьох інших авторів цінні книги. І як го-
лова Політичної Ради УККА, будучи принциповим, умів примирити
завзятих полемістів; умів «сваритися без сварки», як нещодавно ви-
словився Валентин Мороз.
Велика шкода, що вони не встигли зустрітись!
Інколи доля буває невблаганною. Але біль злагіднюється свідомістю
того, що насправді вони, ніколи не бачившись — ніколи не розлучались.
Сл. п. Івана Федоровича, видатного полтавця, поховали при масо-
вому здвизі народу, з особистим останнім словом Голови Проводу ОУН
Ярослава Стецька у Пітсбурґу 17 травня року Божого 1979, на україн-
ському цвинтарі Св. Тройці. Там, між трудівниками-піонерами з усіх
сторін Української Землі, буде його заслужений перепочинок. Бо
справжній спочинок прийде для сл. п. проф. Івана Вовчука тільки на
вільній, державній, Рідній Землі. І про це у дні волі напевно подбає
ОУН.
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
957
ПРОЩАЛЬНЕ СЛОВО ПРОФ. ВАСИЛЯ ОМЕЛЬЧЕНКА
(Представника Екзекутиви УККА, над могилою
сл. п. проф. Івана Вовчука, 17-го квітня 1979 р.)
Вельмишановна Пані Лідо та вся Родино Покійного;
Високопреподобні Отці; Достойний Пане Голово; Жалібна Громадо!
Від імени Екзекутиви Українського Конгресового' Комітету Аме-
рики висловлюю глибокий жаль і сум з приводу смерти Вашого
чоловіка сл. п. проф. Івана Федоровича Вовчука.
В особі Покійного українська еміграція втратила видатного полі-
тичного і громадського діяча, одного із провідних особистостей
організованого українського визвольного руху. Це болюча втрата
всього українського народу. Бо славної пам’яті проф. Вовчук так
вірно служив святим ідеям боротьби за українську державну не-
залежність — усе своє життя — спочатку на Україні, а потім на
еміграції. На рідних землях Покійний — провідний діяч Україн-
ської Головної Визвольної Ради та Організації Українських Націо-
налістів. На чужині — голова Центрального Представництва Укра-
їнської Еміграції в Німеччині (1949-1950 рр.). По приїзді Покійного
до Америки Він був Головою Головної Управи Організації Оборони
Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), редактором газети «Національ-
на Трибунал та журналу »Вісник«. Покійний є автором багатьох
наукових та інших статтей друкованих в українській періодичній
пресі. Будучи в Америці, Покійний брав активну участь в україн-
ському політичному і громадському житті.
Зокрема Український Конгресовий Комітет Америки високо ці-
нить заслуги Покійного проф. Івана Вовчука на становищі Голови
Політичної Ради Українського Конгресового Комітету. Цю функ-
цію Він виконував на протязі двох каденцій. Ціла українська емі-
грація втратила людину, яка віддала себе цілком справі україн-
ського1 національного визволення в боротьбі з поневолювачами
України. Цю втрату не можна заступити, бо Пок. проф. Вовчук
підходив до справи української національної боротьби, маючи до-
бру науково-ідеологічну зброю.
Покійного проф. Вовчука не буде між нами, але той вклад, який
Покійний зробив у справу національного визволення буде нам при-
кладом і натхненням у дальшій праці і боротьбі за перемогу укра-
їнської національної правди.
Прошу прийняти вислови глибокого співчуття, Вельмишановна
Пані Лідо і вся Родино, від імени Українського Конгресового Комі-
тету у великім горю, що Вас зустріло.
Висловлюю глибоке співчуття від мене і моєї родини, та від
проф. Олександра Оглоблина, який так високо цінив Покійного
Професора.
Хай буде вічна Йому пам’ять!
958
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Михайло ПАВЛЮК
В 10-ТУ РІЧНИЦЮ СМЕРТИ ВИДАТНОГО ПЕДАГОГА
(Сл. п. Марія ДЕЙКО)
Викладання української мови та її успіх повністю залежить від
вживання методи викладання. Отже недивно, що коли розгорнулася
сітка українських шкіл на еміґрації, правильна метода не одразу була
застосовна. Потрібен був певний час для примінення найефективнішої
методи й потрібний був час для устійнення особливостей стану підго-
тованости учнів для навчання української мови. Тому запанувала
методична система навчання, яку ми характеризуємо, як просвітян-
ська система. Це читання оповідань з письмовим чи усним переказом
та вивчення правил граматики.
Ця просвітянська метода навчання була в основному відкинута та
замінена шкільною методою, опрацьованою сл. п. проф. Марією Дейко
в серії її підручників української мови, а саме »Буквар«, »Рідне сло-
во», »Волошки«, «Рідний край«, »Євшан-зілля« та »Про що тирса
шелестіла». В місяці квітні 1979 р. проминуло десять років з дня
смерти сл. п. Марії Дейко. Тому з нагоди цієї річниці маємо намір
коротко подати основні тези методики її підручників, а саме: 1) ви-
вчення нових слів; 2) мовні вправи для опрацювання відчуття узгід-
нення відмінків української мови для правильного говорення та пи-
сання; 3) вивчення звуків української абетки подаванням у першу
чергу літер, які мають однаковий звук та графічне окреслення в ла-
тинській абетці; 4) українсько-англійські словники в кожному під-
ручнику авторства сл. п. Марії Дейко.
Наскільки сл. п. Марія Дейко надавала великого значення ролі
словників для полегшення навчання української мови видно з того,
що започаткувала підготовчу роботу для видання словників — укра-
їнсько-англійського та англійсько-українського з кількістю до 50-60
тисяч слів. Її син інж. Вадим Дейко з дружиною Аллою та з допомо-
гою декількох мовознавців, після довгої та наполегливої праці дадуть
їх в продаж для українців на еміґрації, а в першу чергу для молоді
та шкіл.
Наскільки шкільна метода навчання української мови сл. п. Марії
Дейко поширена в школах на еміґрації видно з того, що в Канаді два
автори випустили підручники для українських шкіл, але не наважи-
лися подати якусь свою методу.
І так в десяті роковини смерти сл. п. Марії Дейко її шкільна метода
навчання української мови стає панівною методою в наших школах
та її ідея видання двох словників в 50-60 тисяч слів не лишилася
тільки мрією, бо вже появився 1-ий том (українсько-англійського),
а 2-ий том є в друку. Словники допоможуть нашій молоді, як і вза-
галі українцям на еміґрації, удосконалювати знання української мови.
ПОСМЕРТНТ ЗГАДКИ
959
Ж
Ділимося сумною вісткою, що 25 квітня 1979 року по тяжкій
недузі помер у Сіднеї, Австралія,
сл. пам. ВІКТОР ЧОР
довголітній керівний член революційної ОУН, колишній голова
КУ СУМ в Австралії, Голова Відділу Ліґи Визволення України,
довголітній член Організацій Українського Визвольного Фронту,
заслужений політичний і громадський діяч та невтомний борець
за права українського народу.
Покійний народився в Ростові-на-Дону, прожив 58 років, зали-
шивши дружину Ірину та родину в Україні й Канаді.
Похорон, на який прибули численна українська громада Сіднею
й політично-громадські представники, відбувся 28 квітня з укра-
їнської церкви св. Андрія в Лідкомбі на цвинтар в Руквуді. Похо-
ронив Покійного о. І. Шевців, а домовину несли близькі друзі По-
кійного — О. Кошарський, М. Мороко, С. Лісовець, Ж. Коломиєць.
Смерть сл. п. Віктора Чора — це болюча втрата для його друзів
і однодумців.
Вічна Йому пам’ять!
Тереновий Провід ОУН
Головна Управа ЛВУ
Крайова Управа СУМ
Президія Сойму Карпатської України в глибокому смутку спо-
віщає послів Сойму Карпатської України і весь Український На-
род, що в понеділок ЗО квітня 1979 року в Нью-Йорку несподівано
відійшов у Вічне Життя св. п. Посол до Сойму, Високодостойний
Прем’єр Уряду Карпатської України
ЮЛІЯН РЕВАЙ
народжений 26 липня 1899 року в селі Мірча на Закарпатті, син
учителя Івана і Вероніки.
Покійний був одним з перших подвижників культурно-освіт-
нього, суспільно-громадського, добродійного, а зокрема націо-
нально-політичного відродження Карпатських Українців і послі-
довним борцем за кращу долю свого народу в дусі Самостійности
і Соборности України.
Опечаленій дочці Аврелі та внукам, як і всій Родині Покійного
висловлюємо глибоке співчуття.
Нехай в Українському Народі збережеться по цьому великому
Борцеві за кращу долю —
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!
Президія Сойму Карпатської України
960
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ДАВНО ОЧІКУВАНЕ НОВЕ ВИДАННЯ — МЕМУАРНИЙ ЕСЕЙ
Юрія А. Вудки
»М О Є К О В ІЦ II НА «
Видання появилося накладом Української Видавничої Спілки
в Лондоні.
Автор цієї книжки, відомий українському читачеві з його
численних дописів в українській пресі і журналах, народився
1947 року в Павлограді, Дніпропетрівської области на Україні. 1969
року був заарештований і засуджений за сіоністську діяльність
на сім років концтабору суворого режиму. По закінченні реченця
ув’язнення репатріювався до Ізраїлю.
*
— 15 років за відмову стати шпигуном,
— національне поневолення,
— підземні тюрми,
— смерть на етапі,
— вічні в’язні,
— коріння російського імперіяілізму,
— етноцид — споконвічна державна політика Московської
імперії,
— українці з 25-літніми вироками,
— пізнання абсолютного і нескінченного, споконвічного Бога...!
Ось кілька образів і питань із змісту цієї незвичайної книжки,
яку поручаємо нашим читачам.
Книга має 298 сторінок, формату А-5, на доброму книжковому
папері, в твердій оправі з мистецькою сорочинкою Ростислава
Глувка.
Ціна книжки: Велика Британія..............фунт.	5.00
США і Канада...............дол. 12.00
Австралія................а. дол.	10.00
Німеччина................н. мар.	25.00
Франція ...................ф.	фр.	40.00
Бельгія....................б.	фр.	350.00
В інших країнах рівновартість анг. фунта.
Книгарням і гуртівникам даємо опуст від 20 до ЗО відсотків,
в залежности від кількости замовлених примірників.
Замовлення і готівку просимо слати на адресу:
Пкгаіпіап РиЬІізЬегз БІД.,
200 Біуегрооі Воаф Ьопбоп N1 ІЬЕ.
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
АВСТРАЛІЯ:
Рокзкап ІлЬтату & Воок Зирріу
16 а, Ргозресі Зігееі,
ОЬЕПВОУ, Ріс. 3046. Аизітаїіа.
АВСТРІЯ:
М. Реітизгсгак
ХУаігтаппзіг. В. А12, 2.
ЗаІгЬитд-Аідеп.
АРҐЕНТІНА:
Еазіаиту]
1425 Зоїет, 5039 — В5 АІКЕЗ
Пер. АВСЕЛТПіА
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Коїло!
В&. Скатіетс^п^, 72. Вгихеїіез, 4.
КАВ ЧДА:
ТНс Ьеадие /от Иіе ЬіЬегаііоп
о/ Е кгаіяе, 140 Ваікигзі Зі.,
Тогоп*з, Опі„ Сапайа М5Р 2НЗ
НІМЕЧЧИНА:
"ЗТіІасН . атгтоНі/”
” їпсЧг" 8.
Еерреііпзіт. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. ЬуігоупоюусТі
Сазіїіа де Сотгео, 70,
Епсатпаііоп.
ФРАНЦІЯ:
Ппіоп Дез Пкгаіпіепз Де Ргапсе
186, ВІД. Зі. Сегтаіп
75—Рогіз, 9®
США:
Мг. Н. СеЬтіі
136 - 2гиі Ауе.,
Иего Гогк, ЯХ. 10003,
В.8.А.
Чікаґо і околиця:
ВоіМап КазгиЬа
6427 Ж Рогезі Ртезегпе Огіое,
Напооой Негдкіз, III. 60656
Дітройт і околиця:
Мг. Пко Вогак
5051, Зо'Яезкі
Пеігоіі, Міск. 48212
Ціна цього числа в Кольпортергв і Заступників — £1.50 або 4.50 дол.
Всіх Кольпортергв і Передплатників поза Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
.овідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
гі^ЛЛЛАЛЛЛЛЛЛ^Л^ЛЛЛЯ Л
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ. СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.
ЛЛЛЧЛ^ДЛЛЛЛГіЛ^^ЛТЛЛЛЛААЛЛЛЛЛЛ^^ЛПЛЛ^^ЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛАЛПЛЛЛгПГ