ВИЗВОЛЬНИЙ
ШЛЯХ
шо-поАгтігіїягий
і «дулова -літе^т^шй
зніояйяшл
( ВИЗВОЛЬНИЙ плях
Л Суспільно-політичний
і науково-літературний
У	місячник
(ь	Видає
Л Українська Видавнича Спілка
ЬІВЕКАТЮК РАТН
ІІкгаіпіап РоШісаІ,
Зосіаі, Зсіепіійс & Ьііегагу
Ма§агіпе
РиЬНзІгед. топіНІу Ьу
Пктаіпіап РиЬІізкегз Ьісі.
N0. 9 (378), ЗерІетЬет, 1979, Уоі. XXXII.
Редаґує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькович, проф. д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
проф. д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф. П. Цимбалістий.
Редакція і Адміністрація
200, Ьінетрооі Коад, Ьопдоп, N1 ІЬЕ, Теї.: 607 6266/7
(?
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« НА 1979-ий РІК				
Країна	Річна передплата	Піврічна передплата	Чвертьрічна передплата	Окреме число
Австралія	25 дол.	13 дол.	7 дол.	2,50 дол.
Австрія	400 шіл.	200 шіл.	100 шіл.	40 шіл.
Арґентіна	20,000 пез.	10,000 пез.	6,000 пез.	2,000 пез.
Бельгія	1000 б.фр.	550 б.фр.	300 б.фр.	100 б.фр.
В. Британія	12 ф.	6 ф.	3 ф.	1 ф.
.Канада	ЗО дол.	16 дол.	9 Зол.	3 дол.
[сіПА	28 дол.	15 дол.	8 дол	2,80 дол.
Німеччина	60 н.м.	ЗО н.м.	18 н м	6 н.м.
Франція	120 фр.	60 фр.	35 фр.	15 фр.
Швеція	120 кор.	60 кор.	35 кор	15 кор. 1
В інших країнах — рівновартість американських долярів.				
Передплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу ІДдліністрації «Визвольного Шляху« в Лондоні, або, як що це Вам |'вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.				
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
Ргіїиесі Іп Сгеа» Вгііаіп Ьу Пкгаїпіап РиЬИзЬегз ЇЛ<3 . 200 Еігегропі Пй . Іопйоп. N1 ІЕГ
НІ лях
Учітілют-пьлітнмяий і 9га&
кааь літьегипф&яий мі&іуяйк
Кн. 9 (378)
ВЕРЕСЕНЬ, 1979
Річник XXXII
Зміст ГХ-ої книжки
У 50-лгття ОУН
— ТРИ ЛІТЕРИ — ОУН — НЕВМИРУЩИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ........... 963
Ярослав Стецько: «ОБ’ЯВЛЕНА ЛЮДСЬКА ВЕЛИЧ« .............. 967
— СЛОВО В, МОРОЗА НА 50-ЛІТТЮ ОУН В МАНЧЕСТЕРІ, В. БРІТАНІЯ 976
Ю. ЗабЛОЦЬКий: 50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ЗА ВОЛЮ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ ................................................ 979
Інж. В. Олеськів: У ПОКЛОНІ ГЕРОЇВ .	...	987
— ЕСТАФЕТА УВО-ОУН ...................................... 988
В. Мороз на вОлі
— ПРОМОВА В. МОРОЗА НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ, В. БРИТАНІЯ .. ..	991
— НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ — РОСІЯ Й УКРАЇНА (Інтерв’ю В. Мороза) 1003
До світового станосища
В. Кульчицький-Ґут: САВДІ АРАВІЯ — ОСТАННЯ БАРИКАДА ЧИ ЗВО-
РОТНИЙ ПУНКТ? ........................................  1008
В імперії тиранів
Віталій Лехтер: СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР	.. 1020
Ярослав Стецько: СЛОВО ДО ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ...	1026
Яків Сусленський: НАЦІОНАЛЬНА ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА В СССР І
НАЦІОНАЛЬНО-СІОНІСТСЬКИЙ РУХ	1030
Матеріали й документи з поневоленої України
—	ПРОХАННЯ З УКРАЇНИ .................................. 1036
—	МОСКОВСЬКА ЗЛОЧИННА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ 1038
—	ТЕРОРИЗУЮТЬ ІНЖ. Я. МАЛЕЦЬКОГО	1039
—	З ЛИСТА З УКРАЇНИ ..................................  1039
—	ЗМАГ ЗА ЦЕРКВУ В »ЧЕРВОНОГРАДІ«....................   1041
—	КОЛ. УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ ХОЧЕ ЕМІГРУВАТИ ДО АНГЛІЇ 1042
—	В КИЄВІ АРЕШТУВАЛИ ЮРІЯ БАДЗЯ	1047
—	ЗАЯВА НАДІЇ ЛУК’ЯНЕНКО .............................. 1047
—	МОЄ САМОГУБСТВО НЕ ЗІ СТРАХУ	1049
—	ЗАЯВА ІРИНИ ЗІСЕЛЬС ................................. 1050
*
О. М.: ЧЕКІСТСЬКА ДИВЕРСІЯ У СПРАВІ ЙОСИПА ЗІСЕЛЬСА у .. 1051
ФІЛІЯ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ В ЛОНДОНІ 1054
ДО ЗАСАД ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРУ ............. 1056
Наука й досліди
Д-р М. Кушнір: СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ (Закінчення, 2) .... 1059
Олександер Дражньовський: СКИТИ (Ґети-Ґоти, Анти і Слов’яни, Д ми —
не ми; Додаток ч. 3)	................................. 1067
Леонід Полтава: НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ (продовження, 2)	1073
Юрій Тис-Крохмалюк: ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВО-
ЛЮЦІЇ (продовження, 2) ............................... 1089
—	ПІВСТОРІЧЧЯ ОУН (Заява коЛ. Вояків У ПА)   ........... 1098
—	ДО ПИТАННЯ ПРАВНОЇ ТЯГЛОСТИ І ПЕРЕЄМНОСТИ УКРАЇН-
СЬКИХ ДЕРЖАВ .......................................... ПОЗ
Із фронту боротьби АБН і волелюбних народів
—	XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ ЗА САМОСТІЙНІСТЬ УКРАЇНИ ....... 1111
—	XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ ВИЗНАЄ ЙОГО СВЯТІСТЬ ПАТРІЯРХА
ЙОСИФА І ................................................ 1112
Д-р С. М. Фостун: ВІДЗНАЧЕННЯ 50-ЛІТТЯ ОУН У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ 1114
— ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ НАДАЛА В. МОРОЗОВІ ЗВАННЯ ПО-
ЧЕСНОГО ЧЛЕНА СУМ ....................................   1117
—	РЕЗОЛЮЦІЇ УКРАЇНЦІВ У В. БРИТАНІЇ В ОБОРОНІ ПРАВ ЛЮДИНИ
І УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ В’ЯЗНІВ У СССР .............. 1118
—	БЛ. П. ОЛЬГА З ФЕДАКІВ-КОНОВАЛЕЦЬ	.. .... 1120
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА*
ЛОНДОН
НА ПОШАНУ СЛ. П. Г. ДРАБАТА
Сл. п. Григорій Драбат (* 17. 3. 1921 — ЗО. 8. 1977), Заступник
Голови Проводу ОУН, основоположник і довголітній редактор
«Визвольного Шляху«, визначний громадський діяч, — з глибоким
поклоном в другі роковини смерти.
963
У 50-ЛІТТЯ ОУН
ТРИ ЛІТЕРИ — ОУН — НЕВМИРУЩИЙ ПРАПОР
УКРАЇНИ
У п’ятдесятиріччя ОУН розбудовуймо Фонд Оборони України!
У сорокп’ятиріччя — 15 червня 1934 року — найбільш героїчного
й далекосяжного у політичному значенні революційного чину
ОУН у тридцятих роках цього сторіччя — атентату-покарання
смертю відповідального за злочини супроти українського народу
на західньоукраїнських землях окупантського міністра внутріш-
ніх справ ген. Броніслава Пєрацького, — клонимо голови перед
сл. п. Григорієм Мацейком і перед хоробрими борцями ОУН того
часу, які стали прикладами мужности й риску, ідейности й само-
посвяти.
Пригадуємо, що на Рідних Землях УВО-ОУН збройною рукою
конфіскували загарбане силою з нашої землі, з поту й кривавиці
нашого селянина й робітника здобуте, нелюдськими колоніальни-
ми податками окупантів обтяжене майно народу. ОУН-УПА, згід-
но з українським правосуддям, давали відсіч польському, німець-
кому й російському наїзникам у їх варварському визиску україн-
ської нації й землі. ОУН-УПА боролися збройно проти насильного
стягування «контингентів» збіжжя, різного роду багатств України,
відбираючи награбоване з України майно проклятими загарбни-
ками й визискувачами та віддаючи його назад селянам чи робітни-
кам, або вживаючи його на потреби визвольної боротьби. ОУН-
УПА зброєю поборювали виселювання українців з України, чи
вивіз на роботи рабів до Німеччини або в далекі табори примусової
праці пекельного Сибіру.
ОУН-УПА завжди мали підтримку свого народу.
Проголошений головою Проводу ОУН Фонд Оборони України
мусить у п’ятдесятиріччя ОУН бути скріплений, нашими найбіль-
шими зусиллями.
На чужині ми не вживаємо методів здобування фондів, які сто-
суються на Рідній Землі, бо тут немає окупанта, який грабує нашу
землю й наш народ.
На чужину ми прийшли не ради рятування нашого особистого
життя, бо нікого з нас життя не є таке цінне, щоби рятувати його
задля лакомства нещасного. Ми прийшли сюди тому, щоб допо-
могти всебічно Україні, яка воює. Допомогти акцією серед чужи-
нецького світу, але не менше теж безпосередньо й прямо Україні
різними шляхами, методами, засобами.
На одну з них звернемо сьогодні особливу увагу: Фінансову
допомогу. Немає незалежної, визвольної політики без незалежних,
964
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тобто власних фінансів! Тільки, спираючися на незалежні фінанси,
революційна ОУН спроможна з власнопідметних позицій розгор-
тати визвольну акцію в Україні, в імперії і в усьому світі.
Метою Фонду Оборони України — це скріпляти революційно-
визвольну боротьбу в Україні, скріпляти її всебічні вияви, допо-
магати тим, що' на першому фронті, родинам тих, що впали на
полі слави, чи караються на каторгах, тим, що вільні, і тим, що
невільні, а теж розгортати широку міжнародню акцію у користь
визволення України. Перед нами скріплення боротьби проти ру-
сифікації, розгортання акції в обороні українських політичних
в’язнів, систематичний бій за деколонізацію — за розвал імперії!
Власнопідметній, самостійній, від нікого незалежній українській
силі ніхто не допоможе, якщо не допоможемо ми самі собі! Украї-
ни нам не випросити в сильних світу цього, Україну треба здо-
бути силою, зброєю, мечем!
Йде до воєнного зудару, нам треба бути готовими! Провід ОУН
має розпрацьовані далекосяжні стратегічні, політичні, кадрові,
міжнародньо-політичні пляни на випадок війни. Для їх здійсню-
вання з наших власнопідметних, від нікого незалежних позицій
необхідний величезний Фонд, величезні власні фінанси.
Ми, ОУН, були завжди сильні силою нашого народу, фінансо-
вою базою, яку для ОУН творили жертовні українські патріоти,
без огляду на свої ті чи інші переконання, бо революційна ОУН —
це не партія, яка обороняє інтереси однієї верстви чи професії, але
це всенаціональна революційно-визвольна організація, яка стоїть
понад партіями й понад клясами!
Фонд Оборони України — це Фонд Української Революції, це
Фонд активної підтримки революційно-визвольної боротьби Ук-
раїни, яка на чолі поневолених націй розвалює спільно з ними
російську імперію й комуністичну систему. Захищаючи в світо-
вому розмірі цю революційну, універсального значення концеп-
цію, ставимо Україну як революційну проблему світу!
ОУН включила вперше в історії Україну у світовий змаг кон-
цепцій, відкриваючи Україні вікно в Азію, в Африку й Латин-
ську Америку! Концепція розвалу російської імперії й знищення
комунізму — проти концепції збереження імперії!
ОУН була завжди дороговказом нації на шляху її боротьби:
чотирифронтова боротьба, що її опортуністи окреслювали абсур-
дом, а нас «лицарями абсурду», «дурними дітьми», але з цієї бо-
ротьби, її етично-ідейних основ виросли тисячі бойовиків — По-
хідні групи ОУН 1941 року, політична армія нації, — виріс істо-
ричний Акт ЗО червня 19^1, виріс новий період Української Дер-
жавности — 1941-1950 рр., Українське Державне Правління ОУН-
УПА-УГВР, а теж АБН. Держава є тоді, коли принаймні на клап-
тику нашої землі існувала наша влада — влада ОУН-УПА! Кар-
патську Україну співтворила ОУН! Ідею Чатріярхату наших Цер-
ТРИ ЛІТЕРИ ОУН...
965
ков — перша підняла ОУН десятки років тому на~ад, даючи все-
бічну підтримку нашим Церквам і визнаючи Патріярха Україн-
ської Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Отця Йосифа І.
Члени ОУН і бійці УПА організували повстання по концтаборах
1953-1959 рр., які загрожували розвалом імперії. Шести- й семи-
десятники виросли на традиціях і крові ОУН і УПА! Без ОУН і
УПА не було б сучасного нового патріотичного націоналістичного
покоління України, бо ніколи кров не проливається даремно!
Червоно-чорний прапор Української Революції далі високо тримає
молоде покоління ОУН.
Три найвищі провідники ОУН, як ніколи в історії революційно-
визвольних організацій, гинуть на полі слави з рук окупанта.
А Головнокомандувач збройних сил України, голова Проводу
ОУН, голова Генерального Секретаріяту УГВР, член Українського
Державного Правління 1941 — ген.-хор. Роман Шухевич-Тарас
Чупринка гине на рідній землі в її обороні! Він рівний — Свято-
славові Хороброму!
Перший заступник Провідника ОУН проголошує відновлення
Української Держави 1941 р. та відкидає ультиматум окупанта
резиґнувати з посту Голови уряду і відкликати Акт відновлення
Держави.
Поезію в прозі «Тверді мелодії» й концтабірний вірш »Вам
Україна складає шану« молоде покоління України створило у
поклоні членам ОУН і воякам УПА, які його виростили, ці «старі
партизани». ОУН живе й діє далі не лише як символ, як прапор,
але як жива, динамічна сила!
Три літери — ОУН, це невмирущий прапор України, незнищен-
ний, несплямлений, непохитний! ОУН — це незмінний аванґард
нації в боротьбі.
ОУН — це не партія. «Це не партійне багатство, це українське
багатство. Це сила, яка реально боролася за Україну й має ре-
альну силу далі боротися за Україну. Сила, яка не здрібніла, сила,
яка далі мислить національними, а не партійними категоріями».
«Будь гордий з того — каже декалог ОУН, — що Ти є спадко-
ємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба».
Антибольшевицький Бльок народів (АБН) і Світова Антикому-
ністична Ліґа (ВАКЛ) — це широка площина дії ОУН у комплексі
поневолених народів, а у ВАКЛ — у світовому розмірі, де панує
теж визвольна концепція ОУН!
Палестинські повстанці мають величезну фінансову базу в
петродолярі, мають території держав для своїх військових ви-
школів, а дія ОУН сперта виключно на фінансовій базі україн*
ської спільноти!
У гіятдесятир* гчя ОУН кожний український патріот повинен
скласти свій національно-революційний пооаток на Фонд Обороні.
України, якщо прагне, щоб ми були готові теж до успішної зброй-
966
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ної боротьби на випадок війни чи визрівання революційної си-
туації в імперії! Мільйони долярів складає українська громада на
різні цілі, не доцінюючи такої істини, що від відвоювання Само-
стійної Соборної Української Держави шляхом революційної,
збройної боротьби, від мобілізації світових протиросійських і про-
тибольшевицьких сил для підтримки в дії ідеї УССД, буде зале-
жати здійснення усіх інших похідних цілей!
Насамперед держава, тобто зброєю завалення суцільної, наки-
неної Москвою комуністичної системи, прогнання геть з України
московського окупанта, розвал імперії, щоб з неї не залишилося
каменя на камені! Здійсниться це, тоді щойно український народ
порядкуватиме вільно своє життя! Щоб розбудовувати з успіхом
перший фронт в Україні й імперії й другий фронт протиросій-
ський і протибольшевицький у вільному світі — треба преважли-
вої передумови:
Розбудовуйте Фонд Оборони України!
Складайте в п'ятдесятиріччя ОУН податок української рево-
люції!
Якщо Ви неспроможні рискувати свободою чи життям для
справи, то послужіть їй принаймні творенням фінансової бази!
Дано 15 червня 1979 року, в сорокп’яти-
річчя Великого Героїчного Чину ОУН.
Провід
Організації Українських Націоналістів (ОУН)
ЖЕРТВУЙТЕ ЩЕДРО НА —
ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ,
ВИЗВОЛЬНИЙ ФОНД ОУН
І ФОНД АБН!
967
Ярослав СТЕЦЬКО
«ОБ’ЯВЛЕНА ЛЮДСЬКА ВЕЛИЧ«
(Слово Голови Проводу ОУН на урочистостях у 50-ліття ОУН
в Манчестері, Велика Британія, 17. 6. 1979)
Сорок п’ять років тому, дня 17-го червня, в » Бюлетені КЕ ОУН«
на ЗУЗ появилося коротке офіційне повідомлення:
«Бойовик УВО виконав дня 15-го червня 1934 року у Варшаві
замах на одного з катів українського народу. Бойовик УВО вбив
міністра внутрішніх справ польського окупаційного уряду на ЗУЗ,
Бронислава Пєрацького«*.
Це все. Два речення, а їх зміст — океан ...
Минули десятки років. Геройський атентатчик Григорій Ма-
цейко, син незаможних селян, ремісничий челядник, вже не живе,
а в далекій Арґентіні в монументальному пам’ятнику-крипті спо-
чивають його Тлінні Останки. Відкрилася нова сторінка нашої на-
ціональної гаґіографії, нова сторінка історії національних святих.
Дня 16-го червня 1971 року, далеко від Рідної Землі, на Сибір-
ській каторзі, напередодні звільнення з неї гине один з найбіль-
ших українських революціонерів-націоналістів, член Проводу
ОУН в Україні, сл. п. Михайло Сорока, якому присвятив свої
«Тверді мелодії» наш дооогий друг і гість з України — Валентин
Мороз. «Тверді мелодії» — це гимн в честь залізних, незламних
лицарів України — з-під червоно-чорного стягу, прапора Україн-
ської Революції, символом якої — Михайло Сорока.
Революційна Україна не знає конфлікту поколінь. Є конфлікт
концепцій і характерів серед поколінь, визначених не віком, але
геройським чи пристосуванським сприйманням життя серед ста-
рих і молодих, які однаково думають і переживають, і серед ста-
рих і молодих, які спільно протилежно думають і переживають.
Великий син Великого Батька, Юрій Шухевич, приклад цьому!
Михайло Сорока і Валентин Мороз — свідоцтво цьому!
Це добре сталося, що сьогоднішня урочистість відбувається сли-
ве в сам день річниці найбільшого бойово-революційного чину
ОУН 30-их років, які створили ідейно-політичну і, передусім,
етично-моральну передумову під величавий ріст ОУН наступних
десятиліть.
Це добре, що ця урочистість відбувається майже докладно в
день річниці геройської смерти Лицаря залізного серця, кришталь-
ного характеру і титана волі. Виповнення силою волі і віри прірви
між бажаним і можливим, між ідеалом і реальною дійсністю,
було життєвим шляхом героя — Михайла Сороки!
*) У той час УВО була Бойовою Референту рою ОУН. Тут і далі, підкреслення Ре-
дакції
968
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Михайло Сорока і Григорій Мацейко, професійний інтелігент і
ремісничий челядник — співтворці тієї самої епохи.
Самопосвята для Батьківщини рядового бойовика і його провід-
ника є тієї самої етично-моральної якости і вартости. Вчора, сьо-
годні і вічно! «Тверді мелодії« про Лицарів заліза і крови, і »Вам
Україна складає шану«, вірш невідомого автора каторжника:
»Вам, ув’язнені Лицарі чести,
Що підкошеним цвітом лягли,
Вам, що будили камінні душі,
І носили народній біль; —
Вас чекала важка Голгофа:
У неволі десятки літ нести
Ім’я свойого Бога
Й добру славу своєї Землі,
І живити святиню в других
І ставати за них грудьми;
Вам, які в чужині,
В нещасті Її славу і дух зберегли —
Вам Україна складає шану«.
їм — цим Лицарям ОУН і УПА — віддає поклін теж один з най-
більших культурних творців України, який ше на каторзі, у своє-
му »Реквієм« в честь тих, які відбули «десять, двадцять, чвеоть
віку, тридцять — геть, Боже, скільки ж то віку ти нам одвів для
життя?« І — продовжує — «... падали смілі й дужі«, а інші,
«ідуть додому вмирати, або — в чужі сніги« ... Але всі нескорені,
незламні, з криці — члени ОУН-УПА.
Пригадується велика, стара грецька легенда. Замерзали слова
в героїв леґенди і тільки пізніше ті слова відмерзали й загово-
рили. Таємничий, невидний, всюди приявний велет, його символом
— три літери, що стали прапором для нації, а прокляттям смерти
для ворогів України. Цей велет став речником волі народу. В
ньому зосередився біль століть, що його свідомо й несвідомо від-
чувають усі українці і який єднає нас усіх.
Велета полонила страшна жадоба самопожертви поруч бажан-
ня героїчного чину. Яка ж програма цих незвичайних людей,
цього прихованого велета? Завдання його можна звести до одного
слова. Коли в 1836 році якийсь російський достойник запитав
польського графа Вєльопольського, що повинна зробити Росія,
щоб задовольнити поляків, Граф відповів: » відійдіть «. Отаке
становище займає ОУН до всіх окупантів України, — сказав про-
курор на варшавському процесі. Велика стихія національної ідеї
огорнула серце і мозок цих борців.
Часи байронізму, часи сантиментів і тихої любови минулися.
Прийшли часи бойових чинів, часи заліза і крови! Часи жорстокі
і величні. Панівним мотивом життя став національний ідеал.
Егоїзм одиниці став у них лиш негативним відхиленням від
основного національно-суспільного сенсу життя.
ОБ’ЯВЛЕНА ЛЮДСЬКА Ььл" .
969
Самопосвята стала у них самовиявленням їхніх внутрішніх
етичних, героїчних вартостей, а не самозапереченням, самовідре-
ченням свого власного »Я«. Власна моральна суть — це бути
уосібленням нації і в тому горінню нею знаходити своє найвище
ідеальне самовдоволення.
Поклик до чину опанував ціле покоління, яке з погордою прий-
няло тих, які »хотіли не хотіли®, які не могли »проти надії споді-
ватися®, викпиваючи нас як «дурних дітей®, як «лицарів абсурду®,
як донкіхотів. Але без донкіхотів ніколи нічого великого не ста-
лося в житті народів. На критичні сумніви відповідають віруючі
не аргументами, але тільки вірою у свою правду. Це є та абсо-
лютна віра в абсолютну правду, у вартість чину і сили, віра в
переконання, що «треба міряти сили на завдання, а не завдання
залежно від сили«.
Ніхто з них не думав про своє особисте завтра, про студії, зван-
ня, способи і шлях забезпечити фізичне існування. Перед кожним
із них було кінцевим шляхом: Здобудеш Українську Державу,
або згинеш у боротьбі за неї!
У багатьох питання жити для ідеї перетворилося в бажання
вмерти за ідею. У своєму самокритицизмі вони вважали себе
тільки сірими рядовиками в боротьбі на життя і смерть з оку-
пантами.
Вони прийшли до переконання, що своїй великій ідеї вони не
можуть присвятитися нічим краще, як тільки своєю смертю.
Цей елемент бажання жертвувати самого себе — поруч бажан-
ня героїчного чину — притаманний усім великим світобурним
революційним рухам, до яких передусім належить український
націоналістичний революційний рух.
Такі, як вони, найкраще Батьківщині лише смертю служать —
був їхній заповіт. Численні із них уважали туземний життєвий
шлях тільки «відпусткою®. Це були люди із того світу, зі світу
Христа, зі світу ідей Плятона хвилево на цьому світі серед зви-
чайних смертників. «Я знаю, що мене жде. Я був і є на все приго-
тований, тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для
нашої неньки України®, — останнє слово одного з найбільших
усіх часів і народів перед судом нечестивих окупантів. А вийшов-
ши на ешафот, цей сам «любий, милий шевчик, велет духа«, за
словами його оборонця — Дмитро Данилишин мовив: «В цій хви-
лині я не маю жадних бажань. Мені тільки жалко, що я можу
лиш раз вмерти за Україну!®
Герої «на відпустці на цьому світі®! — я запитую: чому люд-
ська велич якраз у смерті така відчутна й осяйна? В момент
утиску й минущости добра з’являється біль утрати і підноситься
до найвищого відчуття вартости. Це позитивна форма, в якій ви-
ступає неґатив трагічного (себто смерть). Бо вартість не в самій
смерті, а в об’явленій нею людській величі!
970
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Герой-людина з того світу, яка прийшла на цей світ, щоб дати
свідоцтво правді? Герої чином служать Україні. Безсмертна душа!
Коли бойовики ОУН Данилишин і Білас вмирали, як герої з рук
ката, то по всій Західній Україні в тій хвилині дзвонили дзвони
і весь народ по церквах відправляв панахиди ...
»Я прийшов до консулату з метою вбити представника москов-
ської влади, яка силою загарбала Українську державу, нищить
українську культуру і терором та голодом нищить українську
націю«, — заявив бойовик ОУН Микола Лемик перед судом після
вбивства больпіевицького представника у Львові 22. 10. 1933 року.
Микола Лемик добровільно віддав себе під суд окупанта, щоб
дати свідоцтво правді. Засуджений на досмертну тюрму 1933 р.,
він загинув розстріляний німцями, як провідник одної з Похідних
Груп ОУН в 1942 р., під Києвом.
А символ боротьби України, її довголітній Провідник — Герой
Нації — Степан Бандера кинув ворогові перед судом у вічі: »ОУН
цінить життя своїх членів, дуже цінить, але наша ідея в нашому
понятті є така велична, що коли йде про її здійснення, то не оди-
ниці, не сотні, а мільйони жертв треба посвятити, щоб її таки
зреалізувати».
А інший підсудний заявив окупантам: »Я визнаю, що україн-
ська держава існує, існує потенціяльно в серцях українського на-
роду. Не існує реально, але існує морально і правно в наших
душах. Сенсом мого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна
соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу так
сильно, що можу вмерти: із цього шляху мене не заверне ніщо —
ні тортури, ані пекло тюрем, ані смерть«! Суд відібрав йому голос.
»В обличчі дії такої когорти сміливців, — писав окупантський
орган »Просто з Мосту« в грудні 1935 р. у статті п. з. »Справа
найважливіша з важливих«, — «хай українських націоналістів
буде тільки жменька, проте напруження жертовности, посвяти і
героїзму тієї жменьки таке наявно велике, що його вистачає не
лиш на те, щоб воскресити, а навіть створити націю»!
А »Бунт Млодих« у статті »П’ять хвилин перед 12-ою« від 20-го
грудня 1933 р., стверджував: «Таємнича ОУН є нині сильніша за
всі українські леґальні партії разом докупи взяті. Вона панує над
молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює зі страшним
томпом, щоб втягнути маси в крутіж революції.. .«* Це були
роки, коли Крайовим Провідником був Степан Бандера.
Проф. Дж. Армстронґ, американський історик, у своєму творі
з 1955 року п. з. «Український націоналізм», між іншим ствер-
джує таке: «Більшість тих мужів — зі страшною динамікою ..
Це — загартована група борців, незвичайно відважна й заправле-
на жити в небезпеках» ...
Панорама героїзму охоплює всі періоди боротьби ОУН по сьо-
годні. Міняється зовнішній характер виявів дії ОУН, але внут-
*) Петро Мірчук: »Нарис Історії ОУН«, том 1-ий.
ОБ'ЯВЛЕНА ЛЮДСЬКА ВЕЛИЧ
971
рішня якість не міняється. Якість переходить в кількісну якість,
як це унаявнило всенародне повстання. Чи десятилітня війна
проти двох найбільших воєнних потуг світу, яку назвав наш но-
вітній Святослав Хоробрий, ген.-хор. Роман Шухевич, »найбільш
героїчною епохою не лише в історії України«, не є свідоцтвом
незнищенности ОУН-УПА, їх духа, ідеї, незламности кадрів?
«Супроти неї, — писав він у своєму »Наказі«, — бліднуть Термо-
пілі!« Чи існує перевершення героїзму наших жінок-націоналісток
у Кінґірі чвертьстоліття тому? Або перевершення самопосвяти
членів ОУН і бійців УПА в періоді 1953-1959 рр., у повстаннях в
концтаборах, які розхитали імперію? Приклади мобілізують! На
підложжю крови й ідей ОУН-УПА формувалося молоде поколін-
ня, що є незмінно поколінням ОУН, бо ОУН змінюючи лише
форми та методи, живе і бореться по сьогодні! ОУН вносить рево-
люційний елемент в українське життя в кожному відношенні.
Її гасло — поворот до світлих, величних традицій нації у проти-
ставленні до накиненого Москвою російського ладу, є революцій-
ним гаслом, бо реакційною системою є якраз комунізм — росій-
ський спосіб життя в Україні.
Сягнути до джерел нашої духовости, соціяльности, вимагає теж
повернутись до коріння нашої державности, яка не обмежується
VIII чи IX століттями, але сягає трипільської культури. Джерело
нашої держави сягає часів незв’язаних з назвою наших пра-
предків, бо італійці теж не називалися завжди італійцями, а
німці німцями!
Шістдесят років тому не творилася, але відновлялася, чи від-
войовувалася зброєю наша державність і соборність нації в одній
державі!
Останній період державности, що став твором ОУН-УПА, це
епоха ЗО Червня 1941 р. почерез всенародне повстання ОУН-УПА
УГВР до 1950 рр., коли на Українській Землі, — хай на невеликій
території, — діяла українська влада в тіні меча УПА-ОУН ...
Суть держави не лежить у визнанні її чужинцями, але власним
народом, виконування ним влади, хай і на невеликому просторі
Рідної Землі!
Перед нашою наукою завдання нової періодизації нашої історії,
якої останню епоху творили УДП 1941 — СУН — УПА — УГВР!
Ілея, міт землі є в нас складовим поняттям нашої нації, як ви-
словив це Святослав Хоробрий, залишаючи нам заповіт: »Не осо-
ромимо землі Руської, а ляжемо головами тут, бо мертві сорому
не знають ...«, який став напрямною дії ОУН-УПА по сьогодні,
чого прикладом тисячі і тисячі невідомих, чи тільки Богові відо-
мих героїв у могилах і курганах по всій Україні, могили бійців
ОУН-УПА!
Колгосп має витворити в українця ненависть до землі, бо Москва
добре знає ролю і значення мітів в житті нації. Міт землі — це
972
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
міт надприродного, це міт могил, пролитої крови за батьківщину,
це міт побойовищ.
Недаремно в Україні тисячі років сиплять могили і за них іде
століттями бій з окупантами!
Хрущов засвідчив страх Москви перед мітами, коли в Сток-
гольмі, після покладення нами вінка на саркофазі Карла XII, со-
юзника гетьмана Івана Мазепи, вигукнув: »Мертві встають з гро-
бів!» Це в символі Степана Бендери відроджувався символ Івана
Мазепи.
Тепер йде боротьба за здійснення українського стихійного
уявлення кожної ділянки життя проти російського, — зударя-
ються на кожному відтинку життя дві протилежні засади й ідеї,
між якими компроміс неможливий.
Колгоспна засада господарювання, себто російська засада, спря-
мована проти індивідуальної, приватно-власницької засади нашо-
го хлібороба, є протиставною собі в самій основі.
Тому і в цьому відношенні не має можливості на т. зв. еволю-
цію системи комуністичної, російської у напрямі української.
Отже, не має з всякого погляду можливості на заіснування само-
стійної української комуністичної держави, бо це протиріччя
само' в собі!
Комунізм як система не може еволюціонувати до протилежної
собі системи, бо він мусів би перестати існувати. А це означає,
що з України мусіли б забратися його носії і захисники — росій-
ські окупанти з їх вислужниками! Так, як неможлива еволюція
комунізму до некомуністичної чи антикомуністичної системи,
точнісінько так само неможлива еволюція, лібералізація, чи демо-
кратизанія імперії до національних незалежних держав понево-
лених нею народів!
Імперії не еволюціонують до національних держав! Імперії мо-
жуть бути тільки завалені зброєю!
Адже Україна не бореться лише за те, щоб кайдани були легші.
Вона бореться, щоб скинути їх геть. Вона бореться, щоб прогнати
москалів з української землі та знищити комунізм, накинений
нам російськими багнетами.
Зброї треба протиставити зброю!
Терор ламається лише силою!
Тільки кров і залізо розсудить нас з москалями — це наше
незмінне гасло!
Перед нами стоїть не тільки питання самостійности України,
але не менше важним є шлях до неї!
Хто заперечує революційний шлях визволення, а ставить на
лібералізацію імперії, чи гуманізацію комунізму, той в основі
стверджує імперію і її систему.
Хто стверджує УССД, а заперечує навіть в найкращій інтенції
революційний шлях до неї — той заперечує на ділі теж мету —
ОБ’ЯВЛЕНА ЛЮДСЬКА ВЕЛИЧ
973
УССД, бо він — це фантаст і мрійник, який прагне уникнути
заліза й крови, що ними завжди і єдино відвойовувалися держави
поневолених народів усіх часів!
У началі, крім слова нації, стояла теж зброя, сила нації!
Україна не може визволитися ізольовано, сепаратно, як це ста-
лося, напр., з Польщею чи Балтицькими державами, бо з їхньою
появою не мінялася політична мапа світу.
З відвоюванням УССД валиться найбільша й остання імперія
світу, твориться цілком новий ідейно-моральний, політичний,
економічний порядок у світі, новий уклад світових сил, тому
Україна — це революційна проблема світу!
Невже ж можливо збудувати новий світовий порядок без рево-
люційних катаклізмів?!
Тому прийшов час, щоб співати гимн Українській Революції,
яка в основу світового порядку ставить національну засаду проти
імперіяльної, націю проти імперії, Київ проти Москви, св. Софію
проти Кремля, Космач проти Вавилону! Героїчну концепцію жит-
тя проти вигідницької, героїчне християнство й релігію взагалі
проти воюючого безбожництва, національно-суспільний сенс жит-
тя проти егоїстичного.
З героїчного націоналістичного підпілля України, з катакомб
наших Церков, з підпільного нашого Орієнту промінює нове сзітло
для оновлення світу!
Ще ніколи не був здійснений націоналістичний державний і
соціяльно-політичний лад в Україні. Це лад майбутнього. Нацизм
— це був націонал-соціялізм!
Світоглядовий націоналіст без етичного націоналізму, без ге-
роїки життя — не є націоналістом, бо націоналіст — це новий тип
людини! Герой і аскет — це символ однієї і тої самої вічної Украї-
ни, Божого духа і національної героїки.
Український націоналізм впровадив у зміст і стиль україн-
ського життя героїку, героїчну концепцію життя, героїчну етику,
він ствердив, що релігія являється складовою частиною україн-
ської духовости. Він спричинився до її відродження, 5о покладан-
ня людини-борця на віру в Бога скріплює його в боротьбі на життя
і смерть.
Післяіндустріяльна революція термоядерної епохи і сучасний
пересит західного суспільства унаявнив, що без духових варто-
стей, без вищих позасвітних прагнень, людина як Богоподібна
істота опинилася в духовій розпачі, в пустці. І несподівано зроди-
лася стихійна туга обездуховленого суспільства до понадприрод-
ного, до божественного.
Характерно, що у тому відношенні вирішальну ролю відограє
націоналізм, відограє в Україні ОУН, як носій ідеї єдности христи-
янської і національної ідеї.
Моїм обов’язком на цьому місці є висловити признання україн-
ській громаді у Великій Британії за те, що вона стоїть вірна
974
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
одній з великих ідей ОУН, яку висунув перед десятиліттями
автор тієї статті, а це ідеї українського Патріярхату й Святішого
Патріярха Отця Йосифа І. ОУН була і є сильна у боротьбі проти
окупантів своїми непомильними дороговказами, своїм закликом
до народу: Бажайте великого! Жийте небезпечно!
ОУН сильна своїми суворими вимогами до себе більше, як до
інших!
Боротьба проти чотирьох окупантів України, п’ятитисячна по-
літична армія ОУН — Похідні Групи 1941 р. в Україні в допомогу
фронтовикам, Акт відновлення Української державности ЗО черв-
ня 1941 року, співтворення Карпатської України 1939 року, ство-
рення УПА, двофронтова війна України проти двох найбільших
воєнних потуг тогочасного світу, створення АБН, повстання в
концтаборах 1953-1959 рр., організовані членами ОУН і бійцями
УПА, створення величавого підложжя крови й ідеї під появу
шести- і семидесятників, напередодні появи яких Москва вбиває
символ боротьби — Провідника Степана Бандеру, величезна між-
народньо-політична світового розміру акція ОУН зі створенням
ВАКЛ, відкриття Україні вікна в Азію і в інші континенти, куди
ще наша зовнішня політика ніколи не сягала, включення україн-
ської визвольної концепції в бій ідей і концепцій універсального
засягу — це наріжні камені нації в поході до завітної мети!
ОУН видвигнула Україну і поневолені народи як вирішальний
чинник на світову політичну арену, як альтернативу до термо-
ядерної війни. Бо вони зсередини розвалять російську імперію
при допомозі національно-визвольних революцій! На повстання і
повстанців не кидають атомових бомб, бо мусіли б кинути їх і на
свої окупаційні війська і своїх колонізаторів.
Концепція ОУН-УПА залишається незмінно зобов’язуючою у
всякому можливому збройному конфлікті з СССР. УПА буде
творитися не лише на Україні, але й на Сибірі спільно з повстан-
ськими частинами інших народів! Вони творитимуть окрему неза-
лежну силу! Україна ніколи не воюватиме за втримання імперії
без огляду на те, хто буде у війні з Росією!
Хто йтиме за розвал російської імперії на національні неза-
лежні держави в їхніх етнографічних кордонах, той тим самим
визначуватиме своє відношення до України.
Наша орієнтація не є ні на Вашінґтон, ані на Пекін, як не була
на Берлін чи Лондон, але на наш Київ, на фронт поневолених
націй, які борються за розвал імперії!
Спирати визвольну боротьбу на конституцію імперії, консти-
туцію СССР і УССР, на Гельсінські домовлення, які стверджують
статус кво імперії, на т. зв. ленінську національну політику, на
заяви през. Картера — означає узалежнювати її від чужосторон-
ніх сил, унаявнювати хоробрих борців, які у пляні власнопідмет-
ної стратегії революції могли б покласти довготривалі та неоцінені
заслуги для неї.
ОБ’ЯВЛ ЕН. . ЛЮДСЬКА ВЕЛИЧ 975
А тепер незмінно перед нами: бій проти русифікації, яка є не
тільки лінґві-, етно-, культуро-, але не менше націовбивством! Бо
русифікація — це суцільний наступ Московії на всі ланки життя
України! Русифікація — це теж колективізація, соцреалізм, пере-
мішування народів, колонізація москалями України, виселювання
українців, творення російської супернації — совєтського народу, —
а не тільки русифікація української мови!
Перед нами незмінно стоїть бій за звільнення політичних і
релігійних в’язнів на чолі з Юрієм Шухевичем всіма засобами!
Він мусить бути безперервний, бо як довго існує імперія, так
довго існуватимуть тюрми і політичні в’язні. Це буде бій за розвал
імперії і за звільнення політичних в’язнів.
Отже, суттєвим остається назавжди боротьба за розвал імперії
всіх барв усіма засобами на всіх форумах світу, а передусім її
всебічна підтримка в Україні.
Я говорив про Організацію Українських Націоналістів не з при-
воду її ювілею, бо1 революціонери ювілеїв не святкують, але зі
закликом до нас усіх зробити іспит нашого сумління — чи ми тут,
на чужині, є достойними переємниками і продовжувачами чинів
тих кадрів, яких внутрішнє етично-ідейне, духове обличчя, якість
і суть, їхнє горіння ідеєю і вірою я декількома рисами накреслив?
Чи в нас ще жива гризота сумління за невпевнений до кінця
обов’язок жертви і — коли треба — крови супроти Вітчизни? Ці
глибінні рефлексії нам усім націоналістам-революціонерам і нам
усім патріотам необхідні зокрема сьогодні, коли Україна у за-
тяжній боротьбі, а завтра буде у вогнях і крові! Чи зокрема сьо-
годнішнє молоде покоління на чужині стоїть на висоті того страж-
дання з невикснаного до кінця обов’язку, того горіння вірою, яке
принесло Україні покоління тридцятників і їх послідовників —
сорокових, п’ятдесятих, шістдесятих і сімдесятих років в Україні,
що є незмінним поколінням невмирущої ОУН-УПА!
Кінчаю цитатою з листа одного із ще живих героїв ОУН, засу-
джених колись на досмертну тюрму, а згодом довголітнього в’язня
концтабору смерти і там же провідника українських політичних
в’язнів, Миколи Климишина:
»Ціле наше покоління мало чудову з’яву, яка зникла з-перед
ечей як прекрасний сон. 1941 рік. Проголошення самостійної
України. Я вже 12 км від Дніпра, 25 від Києва і все зникло ...
Щоб дальше мріяти й змагатися за здійснення наших мрій. І я
все вірю, бо так як в таборі смерти — в Авшвіцу — не було
ніяких даних, ані надій, щоб ми вийшли на волю, а ми вийшли!
Соромно було навіть молитися за один день волі, а Бог дав нам
аж стільки літ особистої волі (35 літ!) і ще дає! Це тверда основа
надії, що ще раз зійде нам сонце« з відвоюванням Української
Самостійної Соборної Держави!
976
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СЛОВО ВАЛЕНТИНА МОРОЗА НА 50-ЛІТТЮ ОУН
В МАНЧЕСТЕРІ, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ (17. 6. 1979 р.)
Друзі,
Я мав щасливу нагоду пізнавати українство у вільному світі, не
з теорій і не з слів.
Я був у такій ситуації, в такій фантасмагорії, коли перемістився
за кілька годин із табору в Мордовії до вільного світу, до Нью-
Йорку. Світ ще не був реальним, те, що там було днем, тут було
ніччю. Я вже знав, що я був на землі Америки, але психологічно
я ще не перенісся на землю Америки. І гака була ситуація, коли
я часто не чув слів. Коли ж я раз почув їх мелодію, чув їх темпе-
ратуру, тоді я чув вогонь знову, а не самі слова. І те найкраще,
щоб пізнати людей, щоб пізнати яким вогнем, якою температу-
рою, життям, живуть українські громади.
Коли мене звільнили, то я був звільнений тільки наполовину.
І коли вони чекали, що я буду дуже вражений звісткою, що я
звільнений, вони помилилися. Бо в тому, що я писав, б’льше мого
я, ніж в мені самому. Це мій справжній скарб. Я відразу сказав їм,
що без своїх записків, без того, що я написав, я нікуди не поїду.
Це був мій найперший клопіт — звільнити моє справжнє я,
звільнити другу половину. Вони не віддали. Я буду за це битися,
але я дещо привіз зі собою. Це був перший такий клопіт; зали-
шалось пару годин на те, що я зберігав багато років; ще потрібно
пару годин, щоб зберегти і перевезти на волю до вас.
І от нарешті я був в Америці, нарешті табір і ця дивна літаюча
тюрма були позаду ...
Так, це була дивна ситуація. Я був вже вільний на американ-
ській землі, але я був ще в тюрмі КҐБ. Москьа багато чого експор-
тувала. Москва багато видумала дикого й дивного і нарешті вона
вигадала літаючу тюрму, тюрму-літак, де було 5 нас, 16 каґе-
бістів і 1 лікар, теж каґебіст. І от нарешті ця тюрма була позаду.
Я вступив на американську землю, я вже був вільний, але я
довго звик жити у панцирі, я сказав собі: блуд був шляхетного
роду, але виявився блудом і ще дуже зарано скидати панцер.
Не кидай панцера!
Я в нью-йоркському готелі на 5 хвилин витягнув свій скарб, по-
милувався ним, привітав себе з перемогою, що я їх обманув, а не
вони мене, і знову заховав те, що привіз, знову заховав свій скарб.
Потім я був в неодній українській громаді. Одні подобались
мені своєю шляхетністю, другі своєю щирістю, треті великим
інтернаціоналізмом, але тільки коли я опинився в Домівці у Нью-
Йорку, де з силою б’є два безкомпромгсовг кольорити молодечої
СЛОВО В. МОРОЗА НА 50-ЛІТТЮ ОУН...	977
творчости і лицарський хрест на їх фоні, я зрозумів, що тут моє
багатство в повній безпеці, тут я вдома.
Так, я пізнав це серцем. Я пізнав це не з теорії і досі не маю
часу прочитати все те, що мені дають. Я всім дякую, але я не маю
часу читати. Але найкраще пізнавати серцем. Але найкраще
пізнавати на обличчях людей, очах людей той огонь, ту тем-
пературу, якою живе людина, якою живе громада.
І я день за днем бачив, що всі українські громади добрі, всі
українські громади щирі, навіть ті, які називають мене дуже
нечемно. Я на них не серджуся. В мене якесь таке відчуття до
них, як до дітей, які бувають і чемні і нечемні. Нам усі ці діти —
українські діти.
Я всіх щиро вітаю! Всі українці є для мене українцями. Мене
не обмане Ленін, який сидів разом зі мною в тюрмі. Я знаю, що
завтра він буде будувати імперію, я знаю, що яким би кольором
він не фарбувався, він всеодно буде москалем. Але я вірю в укра-
їнську кров і в того українця, який називає мене нечемними сло-
вами я теж вірю. Бо я знаю, що коли прийде великий час, то
великий вогонь спалить всю ту облуду, яка напала на нього зверху
і в ньому пробудиться українська спадковість, пробудиться укра-
їнське Я.
Так, всі українські громади є тепер рідними, але я побачив, що
тільки ОУН зберегла те, що забезпечує велику перемогу. Тільки
ОУН зберегла на своєму прапорі велике гасло: живіть небезпечно,
живіть неспокійно! Тільки ОУН зберегла цю велику істину, що
нація, яка ще має перед собою боротьбу за самостійність, мусить
мати пієтет до зброї, а не роззброєння.
Колись Ніцше знайшов на устрій істину: попіл сказав діаман-
тові — чому ти такий твердий, ти ж мій брат? Діамант відповів
йому: чому ти такий м’який, ти ж мій брат? Тільки ОУН зберегла
цю істину, що нація, яка ще бореться за свою самостійність,
мусить бути діямантом, мусить мати діямантову твердість.
Я багато пізнав серед вас. Я досі чувся так, що я ще не про-
фесор в Гарварді, я буду почуватися студентом. Надто довго я
жив сам, надто довго мусів жиги в панцері. Тепер я можу вивчи-
ти українську громаду у вільному світі і багато навчитися. Але
те, що писав я в одному із своїх творів, який забрали, який ле-
жить в архіві КҐБ, і якого не побачимо аж тоді, коли нарешті
після перевороту в Москві зможемо читати їхні архіви, я на-
писав те, що здавалося б повинен був пізнати аж тепер після
зустрічі з вами, але я пізнав все раніше серцем. Я, звертаючись
до них, звертаючись до ворога сказав: жодна русифікація не
пройде, про це забудьте! Земля між Кубанню і Карпатами, в
центрі якої лежить Тарасова могила, була й буде українською!
Де гарантія? Так хочу я і тисячі таких як я! Нас ма то — це
так. Але тих, що носять в собі велике хочу, ніколи не було ба-
гато. А проте в історії завжди здійснювалися їх ідеали. Десять
978
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
сильних воль означають більше, як десять мільйонів безвольних
роботів. Так було, так 'буде!
Я щасливий тим, що міг побачити живого Михайла Сороку. Я
був з ним недовго, але він поставив завершальний штрих у моїй
особистості. Так, під впливом Михайла Сороки я зформувався
остаточно. Це була велика людина.
Це була залізна людина. Багато було щирих, чесних людей, які
з великою гідністю несли свій хрест. Але видно було, що вони
були втомлені цим.
На постаті, на душі, на особистості Михайла Сороки я не бачив
жодної втоми. Він був такий самий залізний, як на початку в
1929 році, коли рушив у велику дорогу за здобування української
самостійности. Я не тільки розумів, я відчув це серцем і тоді оста-
точно ввібрав від нього цю велику українську силу.
Я був вражений його смертю. Це був великий біль, але резуль-
татом цього болю були «Тверді мелодії®, присвячені Михайлу
Сороці. Я довгі роки мусів ховати цей твір. Я щасливий що я
вирвав його з лап КҐБ і можу показати українцям у вільному
світі. Це присвята Михайлу Сороці, але це каже ще більше, це
погляд нас молодих, які вже виховались у найтяжчих умовах,
про яких сказав великий український поет Вінграновський: »Ми
знову є, ми пізні, найпізніші, що наросли з худеньких матерів у
саду порубанім, вулкани дивляться з-під наших юних брів«. Це
погляд того покоління на все старше покоління, на тих, хто бу-
дував фундамент Визвольного Руху, хто був підвалинами укра-
їнської боротьби і від кого вони зрозуміли, що наш український
щирий жовто-синій прапор був би неповним без тих суворих
кольорів червоного і чорного.
П’ятдесятріччя ОУН. Тут було сказано про те, що я перший
український політичний в’язень, якого випустили на волю. Це
велика шана, але вона накладає велику відповідальність. Я краще
не скажу, як сказав про Михайла Сороку: Це шана, це гимн усій
революційній ОУН іце слово від тих, які залишилися там і за
звільнення яких ми повинні боротися. «Тверді мелодії®, чистій
пам’яті Михайла Сороки присвячую.
(В цьому місці Валентин Мороз відчгітав свій твір «Тверді Мелодії«, які
надруковано у »В.Ш.«, кн. УІІ-УПІ, 1979 р., стор. 782).
Я маю щире бажання дати громаді якнайбільше, українській
громаді у вільному світі і на Україні. І те, що я зможу написати,
що я зможу дати як дар щирого серця, буде викуте тим Святим
Прапором і суворим безкомпромісовим прапором червоно-чорним!
979
Юліян ЗАБЛОЦЬКИЙ
50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ЗА ВОЛЮ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Об’єктивний історик, який писатиме про події на українських
землях в нашому столітті, мусить звернути увагу на живучість
українського націоналізму, найперше стихійного, а потім органі-
зованого, оформленого 1929 року в Організацію Українських На-
ціоналістів (ОУН), 50-річчя якої відзначаємо в біжучому році
Стихійний націоналізм проявився найсильніше на Україні під
час Визвольних змагань 1917-22 рр., коли вже у перших днях
революції український народ своїми багатотисячними маніфеста-
ціями під синьо-жовтими прапорами вітав упадок царської мо-
сковської імперії, виявляючи нестримне бажання самому органі-
зувати власне життя. Під час революції український народ ви-
явився повноцінною нацією, свідомою своєї історичної місії, про-
голошуючи самостійність Універсалом 22-го січня 1918 р., а рік
пізніше злуку всіх українських земель в одній Самостійній Со-
борній Українській Державі. На жаль, молода українська держава
не втримала натиску загарбницьких сусідів і після кількалітньої
збройної бооотьби українські землі були поділені між чотирма
займанцями. В ситуації нового, цим разом почвірного поневолен-
ня, для пробудженого українського націоналізму прийшли роки
випробування.
З України вийшли на еміґрацію українські уряди УНР і ЗУНР,
а з ними рештки вояків і старшин здесяткованої армії й держав-
ного апарату. Обидва уряди взаємно себе обвинувачували за не-
вдачу і ставили перед собою протилежні цілі. При встановленні
кордонів повоєнної Европи заходи обидвох українських урядів все
менше ставали актуальними, а на поділеній кордонами території
недавньої української держави устабілізовувався стан поневолен-
ня народу чужою владою.
На окупованих землях створювалися нові умови, що загрожу-
вали створенням окремого типу українця, який, змагаючись із
чужою владою за дрібні культурні чи економічні поступки, вросте
в чужу систему й забуде про віднайдену у Визвольних Змаганнях
історичну місію української нації.
В тому повоєнному хаосі знайшлися українські патріоти, які не
зневірилися під тиском невдач. їх очолив полк. Євген Коновалець,
недавній командир найкращої бойової формації української армії
— Січових Стрільців, який уже в 1920 році зорганізував з-поміж
своїх старшин нову визвольну формацію — Українську Військо-
ву Організацію (УВО), що мала завдання продовжувати боротьбу
за українську державність на всіх українських землях. Довірені
980
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
старшини Січових Стрільців та старшини і вояки українських
армій, розкинені по всіх теренах української території, як теж і
на еміґрації, стали зав’язком таємної військової організації, яка
давала знати ворогові і цілому світові, що український народ не
зложив зброї, але продовжує боротьбу за волю. Діяльність УВО,
хоч охоплювала всі українські землі, найбільш яскраво проявля-
лася в боротьбі проти польської окупації на Західніх Українських
Землях, прибираючи різні форми пасивного спротиву (бойкот ви-
борів до польського сойму, бойкот набору до польського війська
і т. п.) чи збройних виступів (партизанські рейди, саботажна акція
та окремі бойові акції), які не давали спокою окупаційній владі, а
серед народу створювали міт про невідомих українських месників
за доконувані на українській землі злочини. Ці акції доказували
теж перед світом про нестабільність політичної ситуації на укра-
їнських землях, а рівночасно були виявом змагання українського
народу до волі.
УВО була організацією військового типу. Членами УВО були
люди різних світоглядів, переконань, партій і орієнтацій, що до-
водило часто до непорозумінь і криз. Люди різних партій і орієн-
тацій (навіть радянофільської) старалися використовувати УВО
для своїх цілей, внаслідок чого навіть покл. Євген Коновалець
був змушений покинути на якийсь час керівництво УВО, бо не
хотів зійти з позицій боротьби за самостійну й соборну Україну,
на яких він, як командир корпусу Січових Стрільців, стояв непо-
хитно під час Визвольних Змагань. До того ж існуючі політичні
партії на Західніх Українських Землях були заставлені все більше
приділяти увагу місцевим проблемам, а це відсувало необхідність
боротьби за власну державність на дальший плян. Доцільність
боротьби вимагала іншого типу організації, що добре розумів
полк. Євген Коновалець.
Зокрема загрозливими являлися нові орієнтації, головно радяно-
фільська на Західніх Землях і на еміґрації, що постали під впли-
вом НЕП й українізації в УССР, і автономістичні тенденції під
Польщею.
Все то викликало здорову реакцію в суспільстві, головно серед
кращих представників молоді, яка, пізнаючи помилки минулого,
шукала правильного шляху до боротьби за національний ідеал.
Цей шлях провадив до формування ідей українського націона-
лізму, бо' повний і всесторонній розвиток української нації міг
бути забезпечений тільки у власній самостійній і соборній україн-
ській державі. Її можна було здобути тільки шляхом збройної
боротьби. До неї треба було готовити всі сили нації. На формуван-
ня ідей українського націоналізму мали великий вплив писання
Дмитра Донцова, Миколи Міхновського, а теж боротьба УВО під
керівництвом полк. Євгена Коновальця, яка захоплювала й рево-
люціонізувала молодь та інші верстви суспільства. Націоналіс-
50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН...
981
тичні групи й гуртки стихійно творилися так на українських
землях, як і на еміґрації, а об’єднання цих гуртків довело до ство-
рення ОУН, яке наступило на Першому Коніресі Українських На-
ціоналістів у днях від 28-го січня до 3-го лютого 1929 р. у Відні.
В Конґресі взяли участь ЗО представників від українських націо-
налістичних організацій, за походженням з усіх земель соборної
України, а 4 представники прибули прямо з Краю. Наради від-
крив полк. Євген Коновалець, зробивши перегляд розвитку укра-
їнського націоналістичного руху продовж останніх років і з’ясував
завдання Конгресу. Праця Конгресу була завершена постановами,
які стали основою діяльности Українського Націоналістичного
Руху в наступних десятиріччях, зокрема постанови про визна-
чення основних ідей українського націоналізму. Конгрес також
обрав Провід ОУН. Головою Проводу став полк. Євген Коновалець.
І Конгрес Українських Націоналістів був переломовою подією в
українському політичному житті після Визвольних Змагань. На
всіх українських землях почала діяти всеукраїнська визвольна
політична Організація, яка поставила собі за мету відбудувати
українську державу і до тієї цілі мобілізувала народні маси.
Полк. Євген Коновалець звертав чи не найбільшу увагу на
Осередні і Східні Українські Землі, куди ще з створенням УВО
в 1920 р. вислав групи колишніх Січових Стрільців, які мали там
увійти в місцеве життя та організувати підпільно-революційні
клітини. Вже в 1922 р. большевики арештували й розстріляли там
перших Крайових Комендантів УВО — сотн. І. Андруха і сотн.
М. Опоку, але підпільні клітини УВО й самостійницькі органі-
зації продовжували діяти. Після створення ОУН полк. Євген Ко-
новалець звернув ще більшу увагу на Осередні Українські Землі,
зв’язки з якими тримав виключно у своїх руках. Після трагічної
смерти полк. Євгена Коновальця у травні 1938 р. ці зв’язки урва-
лися і про них нині небагато відомо. Знаємо тільки це, що там
діяли поодинокі групи окремо, а не так, як на Західніх Землях чи
на еміґрації, де діяла одна широко розгалужена організація. Ми
навіть не знаємо чи ці групи були в якомусь зв’язку з підпільною
СВУ-СУМ, хоч є підстави припускати, що якесь ідейне пов’язання
було. Натомість знаємо з офіційних совєтських джерел про масові
арешти і розстріли за У ВО-ОУН в Києві, Одесі й Харкові в 1933,
про ліквідацію організації б. от. ЄЄ О. Букшованого і багато
більше подібних вісток. Врешті знаємо, що полк. Євген Коно-
валець згинув при вдержуванні якраз одного із таких зв’язків.
Одначе більш відомою є діяльність ОУН на Західніх Україн-
ських Землях, де зараз після І Конгресу розпочалася інтенсивна
розбудова таємних клітин ОУН, мережа яких скоро охопила всі
українські етнографічні землі під Польщею, в Румунії і в Чехо-
Словаччині. Найінтенсивніше діяла ОУН під Польщею, зокрема
від часу, коли до її керівництва покликано Степана Бандеру. Тоді
ряд різних широко закроєних акцій проти польських колоністів і
982
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
поміщиків, шкільна акція, протимонопольна акція, а теж цілий
ряд бойових акцій і пов’язані з ними численні судові процеси та
присуди революціонізували українські маси й пропагували ідеї
українського націоналізму. Наприклад, процес Біласа і Данили-
шина й їхня смерть мали великий вплив на зріст націоналізму на
Західніх Українських Землях. Треба також відмітити протисовєт-
ську акцію в 1933 р., як протест проти виголоджування України,
завершенням якої був атентат на совєтського консула у Львові.
Процес Миколи Лемика знайшов широкий розголос на україн-
ських землях і у світі.
Польський уряд реаґував масовими арештами, він створив кон-
центраційний табір і дико пацифікував українські терени. Відпла-
тою за пацифікацію стало вбивство польського міністра внутріш-
ніх справ Б. Пєрацького. Потім арешт Степана Бандери і Крайо-
вої Екзекутиви ОУН на Західніх Українських Землях і їх го-
лосний процес, спершу у Варшаві, а потім у Львові, широким від-
гомоном відбилися по цілому світі. Ці події вказували світові, що
український народ не погодився з неволею, але продовжує бо-
ротьбу за визволення. Степан Бандера був засуджений на кару
смерти, але польський уряд, з уваги на ситуацію на українських
землях, не рішився виконати присуду і ця смертна кара, як і для
двох других підсудних, була замінена на досмертне ув’язнення.
Степан Бандера вийшов із процесів як природний провідник на-
ціоналістичного руху на українських землях.
Полк. Євген Коновалець поробив теж заходи для поширення
станиць ОУН поза межами українських земель. Такі станиці діяли
в Празі, Відні, Берліні, Римі, Лондоні, Данціґу і в Ковні на Литві.
Були вони також за океаном — серед української еміґрації в
США, Канаді й на Далекому Сході в Манджурії.
Основний розмах у своїй діяльності на чужині ОУН зосереджу-
вала на ділянці зовнішньої політики, що була ведена у двох на-
прямках: політичної інформації для західнього світу та в напрямі
нав’язування контактів з потенціяльними союзниками чи бодай
прихильниками українських державницьких змагань. Особливу
увагу скеровував полк. Євген Коновалець на чотири тогочасні
великодержави — на Англію, Італію, Німеччину і Японію. В кож-
ній із них діяли політичні представництва ОУН для нав’язування
контактів з місцевими політичними діячами.
В політичному укладі тогочасної Европи зарисовувалися два
бльоки, і таку ситуацію полк. Євген Коновалець уважав неко-
рисною для українського визвольного руху. Тому не бажав за-
тісно в’язатися з однією із цих великодержав, а волів радше ко-
ристати з допомоги маленької Литви, політика якої найбільше
покривалася з цілями визвольної боротьби ОУН, спрямованої
проти Польщі й большевицької Росії. Одначе найбільш надійним
чинником в боротьбі був таки сам український народ, і тому ОУН
ставила наголос передусім на мобілізацію всіх його сил. Західня
50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ...
983
Україна була ідейно готова до історичних подій, які наближалися.
Треба було1 ще більше звернути увагу на Осередні і Східні Укра-
їнські Землі. Під час намагань поширити фронт боротьби в тому
напрямі полк. Коновалець був убитий большевицьким агентом
23-го травня 1938 р. в Роттердамі.
Смерть полк. Євгена Коновальця захитала Організацією, але її
не знищила. Її дія продовжувалася силою набутого вже розмаху.
Наближалася Друга світова війна, а з нею росли надії на полі-
тичні зміни в Европі й на українських землях. До тих змін ОУН
готовила народ.
Агресія гітлерівської Німеччини звернулася проти Чехо-Сло-
ваччини і Карпатська Україна взялась вирішувати свою долю.
Під впливом ідей ОУН та при допомозі таких визначних націона-
лістів, як Роман Шухевич, Зенон Коссак, Михайло Колодзінський
та ряд інших, ця маленька країна проголосила самостійність 12-го
лютого 1939 р. проти волі Гітлера, який віддавав її мадярам. В
обороні самостійности Карпатської України проти мадярського
наїзду полилася знову українська кров. Хоч українські сили були
заслабі, щоб стримати ворожий наступ, але тут вперше гітлерів-
ська агресія зустріла збройний спротив зі сторони українського
народу.
Німецько-польську війну український народ прийняв з надіями,
які розвіялись, коли совєтські війська, згідно з договором Сталіна
з Гітлером, окупували Західні Українські Землі. Одначе, у висліді
тієї війни з польських тюрем та з концтаборів стали звільнені
тисячі українських політичних в’язнів, між ними теж і Степан
Бандера та його співробітники.
З окупацією Західніх Українських Земель большевиками існу-
ючі там українські політичні партії перестали бути актуальними
і самоліквідувалися, а на українському політичному фронті ОУН
залишилася сама. Ситуація була дуже трудна. Тепер одиноким
окупантом України була совєтська Росія і виглядало, що за заса-
дою »ворог нашого ворога є нашим приятелем», Німеччину можна
розглядати союзником України. Такі надії зв’язував з Німеччи-
ною український народ.
Однак дійсність показалася іншою. Гітлерівська Німеччина мала
власні пляни супроти України. В тому важливому історичному
часі з українського боку треба було виявити велику обережність,
брати до уваги український національний інтерес, а не бути зна-
ряддям сторонніх сил. Якраз таке становище зайняла ОУН, ке-
рівництво якої на II Великому Зборі ОУН в 1941 р. перебрав Сте-
пан Бандера. Під його проводом ОУН поставила перед собою за
перше завдання скріплення Організації і поширення її на всі
українські землі окуповані большевицькою Москвою. Україн-
ський народ мусів проявити власну силу, щоб з нею приймати
майбутні події. Не оглядаючись на німецькі пляни, ОУН готови-
лася до війни, щоб використати її для відновлення української
984
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
державносте. В тій цілі з ініціативи ОУН під проводом Степана
Бандери був покликаний до життя Український Національний
Комітет, зложений з представників різних політичних напрямків,
а рівночасно зорганізовано Похідні Групи, які з вибухом війни
мали перейти з еміґрації на українські землі, щоб на місцях допо-
магати в імені українського уряду перебрати владу і наладнати
державне життя.
З вибухом німецько-большевицької війни ці приготування ви-
явилися доцільними. Зараз після звільнення Львова, за ініціа-
тивою ОУН проголошено Відновлення Української Державности,
а головою Уряду став найближчий співробітник Степана Бандери
— Ярослав Отецько. Всюди на звільнених від большевиків землях
творилася українська влада, урочисто проголошуючи відновлення
української держави. Німецька реакція була відома. Найперше
арешт Голови Уряду Ярослава Отецька й Провідника ОУН Сте-
пана Бандери, а потім масові арешти активу ОУН, концтабори й
розстріли. Німці були заставлені виявити перед українським на-
родом справжні цілі своєї політики на українських землях і з
тим моментом розпочалася німецько-українська війна, яка з ча-
сом прийняла форми збройної боротьби УПА.
В УПА появляється нова постать — близький співробітник Сте-
пана Бандери, Роман Шухевич, організатор Повстанської Армії
і її головний Командир — Тарас Чупринка. В боротьбі з німець-
кою окупацією, помимо арештів і розстрілів, сила ОУН росла і
поширювалася на всі українські землі, а УПА, виникнувши най-
перше на Волині, охопила потім Галичину, частину Правобереж-
жя, а своїми рейдами доходила до Дніпра, поборюючи німецьких
карателів і совєтських партизанів, які не гірше німців тероризу-
вали українське населення.
Після арешту Степана Бандери Організацією керував зразу
Микола Лебедь, а від травня 1943 р. Бюро Проводу ОУН, головою
якого став Роман Шухевич. Війна затягалася, тому треба було
брати до уваги можливість, що ворожі сторони себе знесилять, і
їм треба буде протиставити нову об’єднану силу поневолених на-
родів. З тією метою приступлено в 1943 р. до творення різнонаціо-
нальних військових відділів при УПА. Щоб координувати спільну
боротьбу проти обидвох наїзників, за ініціятивою ОУН скликано
в листопаді 1943 р. конференцію представників 12 національно-
стей, на якій створено Національний Комітет Поневолених Наро-
дів, перейменований згодом на АБН, який після війни поширив
свою діяльність на всі континенти нашої землі. ОУН-УПА була
силою, на яку орієнтувався український народ і з якою рахува-
лися сусідні народи. Для завершення структури українського виз-
вольного руху і його політичної репрезентації, за ініціятивою Ро-
мана Шухевича в липні 1944 р. покликано до життя УГВР, рево-
люційний уряд України. Для впорядкування внутрішніх справ
Організації і підготування її до нової підбольшевицької дійсности,
50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ...	985
Роман Шухевич скликав у серпні 1943 р. III (Надзвичайний) Ве-
ликий Збір ОУН, який попри винесення актуальних постанов, по-
твердив існування Бюра Проводу ОУН під його керівництвом.
Ідеї українського націоналізму глибоко закорінилися у свідо-
мості народу, який, зокрема на Західніх Українських Землях,
повністю солідаризувався з боротьбою ОУН-УПА за українську
державність. Тут фактично існували дві влади — одна окупа-
ційна, сперта на німецьку армію та Ґештапо, і друга українська,
яку народ уважав своєю і всесторонньо підтримував. Цей стан не
імінився тоді, коли на місце німецької окупаційної армії прийшла
совєтсько-московська. Зріс тільки сталінський терор, але водно-
раз зростав опір населення.
Щедра американська допомога Сталінові врятувала Росію, тому
у війні вона не заломилася, а вийшла переможцем. В новій ситу-
ації УПА не зложила зброї, але продовжувала вести боротьбу так
проти большевицької Москви, як і проти комуністичної Польщі,
без ніякої сторонньої допомоги, спираючись тільки на власний
народ. Помимо жахливого терору, масових розстрілів, арештів,
депортацій населення і заслання в концтабори, боротьба про-
довжувалася до половини 50-их років. Падали бійці й командири
УПА, але й гинули теж карателі, як ген. Ватутін, ген. Свєрчев-
ський та багато інших. В бою проти ворога згинув 5-го березня
1950 р. Головний Командир УПА, ген. Тарас Чупринка-Роман
Шухевич.
Боротьба українського народу за волю проти двох нелюдських
тираній — гітлерівської Німеччини і большевицької Москви, за-
лишається світлою сторінкою в історії українського народу і все
більше набирає загальнолюдське, світове значення. Український
народ сам виступив проти найбільших тираній. Ця боротьба по-
казує, як глибоко ідеї українського націоналізму проникнули в
свідомість українського народу. Тому боротьба не закінчилася, а
триває далі.
З кінцем війни з німецьких концтаборів вийшли Степан Банде-
ра, Ярослав Стецько, Степан Ленкавський та інші оцілілі члени
ОУН, а на Заході опинилися сотні тисяч людей вивезених німця-
ми й біженців з України. Степан Бандера знов обняв провід всієї
ОУН і з-закордону старався допомагати визвольній боротьбі в
Краю, а теж шукав для неї приятелів на Заході та мобілізував
для тих цілей націоналістів, які знайшлися на еміграції. Україн-
ський націоналізм поширив свою дію на різні країни Західнього
світу, а по другому боці члени ОУН-УПА і їх однодумці десятками
тисяч заповнили московські концтабори
Ідею спільної боротьби за розвал московської імперії поширено
на поневолені Москвою народи, а потім через різні протикому-
ністичні організації вільних народів на широко закроєну міжна-
родній світову арену. Цю ролю виконував і виконує АБН, запо-
чаткований на чужині, організатором якого і довголітнім головою
986
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
є Ярослав Стецько. Бій за розвал московської імперії поширився
на цілий світ.
Боротьби проти московської імперії не припинили теж десятки
тисяч членів і прихильників ОУН-УПА, засланих до концтаборів,
які там переламали всеохоплюючий страх і доказали, що можна
ставити спротив навіть найгіршій тиранії. Тут якраз зродився дух
спротиву в імперії, який не погас до нині, а все ширше роз-
гортається.
На зріст українського націоналізму і його впливів Москва за-
реаґувала відомими методами: терором, вбивствами. З руки каґе-
бівського скритовбивці згинув 15-го жовтня 1959 р. Провідник
Степан Бандера, 20-ту річницю смерти якого український народ
відзначає зі смутком в цьому році. Степан Бандера був не тільки
Провідником ОУН. Він був символом визвольної боротьби україн-
ського народу, яку й пов’язувано з його іменем. Вбивці знищили
Провідника ОУН, але не знищили символу, який залишився жи-
вим і діючим. Степан Бандера залишився прапором українського
націоналізму.
Не знищила Москва також ОУН, яка знайшла нових провід-
ників: зразу провідником 34 ОУН став Степан Ленкавський, а
від IV Великого Збору ОУН Головою Проводу всієї ОУН став
Ярослав Стецько, Голова Державного Правління у Львові в 1941 р.
і довголітній Голова АБН. ОУН далі діє й живе, бо живою зали-
шається в народі ідея українського націоналізму й прагнення до
волі, до боротьби за власну державність.
Цих прагнень не вбив в народі московський терор, як на це по-
казують все нові арешти в Україні та нові суди відважних обо-
ронців прав українського народу. Від кінця 50-их років суди не-
переводяться по нині, їх все більше, а суджених вже не пере-
кислити. В обороні цих переслідуваних і в обороні прав україн-
ського народу націоналісти у вільному світі вивели народ на ву-
лиці світових столиць з масовими демонстраціями, вимагаючи
звільнення Валентина Мороза, Юрка Шухевича, Левка Лук’я-
ненка, Миколи Руденка та інших, а українська молодь створила
для цих цілей Комітет Оборони Українських Політв’язнів ім. Ва-
лентина Мороза, ім’я якого стало для неї прапором. Як показу-
ється, то демонстрації та заходи перед урядами різних держав,
організацій та особистостей дали вислід, бо Валентин Мороз вже
на волі. Але Україна залишається далі в неволі, а тому україн-
ський націоналістичний рух і ОУН мають перед собою ще дальший
важкий шлях боротьби, так на Рідних Землях як і в цілому світі,
доки не буде знищена й розчленована московська імперія, а на
її руїнах не будуть створені самостійні держави вільних народів,
передусім Самостійна і Соборна Україна!
987
Інж. В. ОЛЕСЬКІВ
У ПОКЛОНІ ГЕРОЯМ
(50-лгття ОУН, Манчестер, 17. 6. 1979)
«Немає більшої любови як хто душу свою положить за друзів
своїх». Немає більшої життєвої достойности і шляхетности, як
всеціло віддати себе служінні своєму народові, своїй нації, своїй
Батьківщині.
На своєму історичному шляху — тернистому, героїчному і слав-
ному — українська земля й українська нація видавала все нові
когорти ‘борців за Правду і Свободу, які ціною власного життя
уможливляли життя спільноти-Батьківщини.
Мільйони борців, які самосповнення власного життя вміщали
в ідеалі України, видала українська нація в найновішій епосі
свого існування, в епосі організованого українського визвольного
націоналізму, в епосі УЗО-ОУН-УПА.
В гордій покорі однохвилинною мовчанкою вшануймо пам’ять
і віддаймо глибокий поклін всім тим, хто в боротьбі за Українську
Державу полягли на полі слави —
Голова української держави Симон Петлюра, Микола Міхнов-
ський, полк. Євген Коновалець, Степан Бандера, ген. Роман Шу-
хевич-Чупринка, Ольга Басараб, Сергій Єфремов, Микола Пав-
лушков, Василь Білас, Дмитро Данилишин, сотн. Юліян Головін-
ський, о. Августин Волошин, полк. Михайло Колодзінський, Зе-
нон Коссак, Тимчгй-Лопатинський, Дмитро Мирон-Орлик, Іван
Климів-Легенда, Анна Максимець, Олена Телгга, Іван Равлик,
Юлія Петренко, Микола Лемик, Олег Кандиба-Ольжич, Василь
Бандера, Олекса Бандера, Ростислав Волошин-Павленко, Осип
Позичанню, ген. Дмитро Грицай-Перебийніс, Дмитро Маївський-
Тарас, полк. Леонід Ступницький-Гончаренко, полк. Василь Си-
дор-Шелест, полк. Роман Клячківський-Савур, полк. Олекса Га-
син-Лицар, командир Степан Хрін, майор Петро Полтава, Осип
Дяків-Горновий, Ярослав Старух-Стяг, Михайло Арсенич, Ми-
хайло Деба, 500 жінок-героїнь у Кінґірі, Алла Горська, Михайло
Сорока, Михайло Дяк, Микола Кончаківський і тисячі-тисячі ві-
домих і невідомих борців-героїв, яких невідомі могили розсіяні по
всій Україні і далеко поза її межами.
Склонімо наші голови перед жертвами московського масового
терору — Ієрархією УАПЦ і Ієрархією УКЦ, мільйонами замуче-
них голодом, в тюрмах, концтаборах і на засланні.
Згадаймо і вшануймо пам’ять тих, хто разом з нами, що на чу-
жині, віддали всі свої сили у праці для визволення України в
рядах ОУН-АБН чи інших визвольних формаціях:
988
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Дмитро Донцов, Степан Ленкавський, Григорій Драбат, Григорій
Ващенко, Князь і княгиня Токаржевські, Панас Олійниченко, Лев
Ребет, Ярослав Бенцаль, Дмитро Штикало, Дмитро Мисиків, Да-
нило Чайковський, Микола Фриз-Вернигора, Андрій Микулін,
Григорій Мацейко, Нестор Процик, Іван Ратушний, Теодор Феди-
шин, Євген Попівський, Роман Борковський, Євген Лозинський,
Ярослав Рибалт, Володимир Нестепчук, Володимир Василенко,
Іван Вовчук і сотні інших рядових і провідних членів, які відій-
шли у вічність.
Всім їм наша глибока пошана і поклін!
ЕСТАФЕТА УВО-ОУН
РЕЦИТАТОР:
Ми бились, і знали — нема вороття,
Але не благали пощади,
Останнім набоєм прощались з життям,
Не сплямлені ганьбою зради.
Ми лягли, як наказ Твій велів,
Кров свою віддали Волі в жертву,
Чином дух наш горів — замість слів,
Щоб Ти встала Вкраїно із мертвих.
Ми лягли, та за нами, поглянь,
Йдуть нові вже славетні колони —
Аванґард революцій-повстань.
О, тремтіть, большевицькі дракони!
Хто— ми? Питаю Вас!
НАЙСТАРШИЙ член УВО і ОУН):
Ми сприйняли життя як героїчний подвиг творчої ідеї
й чину. Найбільшим добром і честю нашою — це сила
і велич нашої нації. Найвища наша мета — Вільна Са-
мостійна Соборна Українська Держава. Ми — леген-
дарні бойовики УВО, Української Військової Органі-
зації. Ми — воїни Революційної ОУН, стягів Коно-
вальця, Чупринки, Бандери, Стецька.
ЧЛЕН ОУН:
Зродились ми великої години
З пожеж війни і з полум’я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнет і гнів на ворогів.
ЕСТАФЕТА УВО-ОУН
989
Веде нас в бій борців упавших слава,
Для нас закон найвищий і наказ —
Соборна Українська Держава
Вільна, міцна, від Тиси по Кавказ.
ЧЛЕН ОУН (жінка):
Наша правда свята, вона сонцем горить
нам на чорно-червоних знаменах,
лиш для неї клялись до смерти ми жить
і з шляхів цих ніколи не звернем!
ЧЛЕН ОУН (до молодого члена, передаючи смолоскип):
Іди назустріч! Чуєш? Йди, вітай, —
Твоя весна в тріюмфі славно йде!
Шуми, хвилюй, Вітчизно золота,
Назустріч волі йде народ Твій ріден!
(до молодих):
Ідіть назустріч
І збудіть хоробру душу, гордість, честь
І покляніться героїв Тіням.
МОЛОДИЙ ЧЛЕН ОУН (приймає смолоскип):
З мечами станемо усі на смерть —
Хай знов лунає слава України!
МОЛОДИЙ ЧЛЕН ОУН (другий):
Народу син — я буду з ним,
Йому служу, йому КОРЮСЯ,
Повік живу чуттям одним,
Одному Богу з ним молюся!
Бо лиш одна Вкраїна-мати,
Де хвилі неба голубі,
Для неї жити і страждати,
За неї вмерти в боротьбі!
МОЛОДИЙ ЧЛЕН ОУН (перший):
Не нас на руїнах
П’янитимуть сни! —
Борці України! —
Ми волі сини!
Власна держава — то нації стремління,
То наших мрій золотоверхий храм,
А ми прийшли упертим поколінням,
На зміну Вам!
990
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
І ось ідемо в бою життєвому
Тверді, міцні, незламні мов ґраніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ!
МОЛОДИЙ ЧЛЕН ОУН (до Юнака):
До вас сміються юні далі,
Вас кличе сонце золоте,
Хороші ранки у коралях,
Для вас шумка весна цвіте.
І прийде скоро час ...
Летіти вам, ширяти вам,
Розперти груди у льоту,
Не батько вам кремлівський хам,
Рятуйте матір пресвяту,
Святу руїну — Україну!
(передає смолоскип Юнакові):
В бурі і грози, страшну негоду,
В місячні ночі і росяну синь —
Вірним ти воїном і сином народу
Стяг свій звитяжний в житті пронеси!
ЮНАК:
Час горіння ... Час світання.
О, який прекрасний час!
Криком щастя і страждання
Україна кличе нас!
РЕЦИТАТОР:
Буйним гуком побідних боїв
пройдім гордо своїми степами.
Так, вперед ОУН, уперед,
крізь хуртечі вперед на вершини,
це останній наш визвольний бій,
це остання Голгота Вкраїни.
Ще мент й ОУН голос владарно
Загремить на руїнах Кремля,
І напише колонам ударним
Пісню слави розкута земля.
991
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ
ПРОМОВА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ
(Субота, 16. 6. 1979 р.)
Достойні Отці, Шановна Українська Громадо,
Шановні Гості, Дорога Молоде!
Я вже знайомий з Вами. Вчора сердечна зустріч після приїзду
і сьогодні спільна справа, спільний виступ під совєтською амба-
садою вже зліпили нас. Це найбільше, що з’єднує людей — від-
чуття ворога. Є така парадоксальна істина, дивна на перший по-
гляд, але дуже потрібна і дуже правильна: можна не мати друга,
але треба мати ворога.
Людина може тільки тоді вигострити свої людські якості, своє
тверде »я«, коли знає твердо проти кого бореться. І я сьогодні
відчув це. В тюрмі за дротами якось це відчуття не було таке
гостре. Там кругом був ворог, там це було буднями.
Тепер, піеля багатьох днів заповнених квітами, після багатьох
днів заповнених вітаннями, я сьогодні перший раз відчув, що таке
ворог і як необхідне людям святе почуття ненависти.
Колись Ніцше сказав, — він взяв одну істину із Заратустри,
повчальну для німців, про те, що Порох сказав Діямантсві: »Ти
мій брат, чому ти такий твердий?« Діямант сказав йому: »Ти мій
брат, чому ти такий м’який?«
Буває так, що діямантова твердість заморожує, закристалізовуе
життя, духовне життя нації, але бути попелом мають право тільки
ті, хто вже має самостійність, тільки ті, хто вже може спокійно
дивитися на своє минуле й на своє майбутнє.
Нація, яка ще веде боротьбу за самостійність, не має права бути
попелом. Нація, яка має попереду боротьбу за самостійність, му-
сить бути в твердих рядах. Така нація повинна мати пієтет до
зброї, а не роззброєння!
Мова йде не про фізичну зброю. Нам вороги хотіли приписати,
лякати нами англійців чи американців, що ми закликаємо кидати
бомби на Москву. Ми не такі наївні. Ми знаємо, що найстрашніша
бомба, найстрашніший динаміт — це історія, це наші святі спо-
гади. І не випадково Москва не хоче віддати мої зошити. Зошити,
здається не страшні, ніякі це підпільні друки. Це те, що я писав
багато років і ні від кого не вкрав, але вони знають, що в цьому
є страшний динаміт, який розвалює їхню імперію.
Я вже багато чув порад і на американській і на канадській
землі. Дехто казав мені, що потрібно йти в Гарвард, куди мене
запросили, і більше нічим не займатися, крім української науки.
992
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Але потім я прочитав спогади жидівського дисидента Юрія Вудки.
Я з ним ні разу не бачився, я чув через стіну його голос, я пере-
писувався з ним, але ми відразу зрозуміли один одною, ми від-
чули, ШО 1 для одного і другого дуже дороге наше коріння — те,
чим ми живемо, те, що було віки перед нами, і я йому якось на-
писав: »Ти вже скоро виходиш, ти скоро будеш на своїй вітчизні,
чи побачимося колись?« Він відповів: »Дасть Бог, побачимося, а
якщо і не побачимось, то обидва ми віримо в сурми Судного дня«.
Тепер як я в Еврош, я маю надію таки скоро з ним побачитися,
але я хочу згадати те, що він пише в своїх спогадах. Він пише про
мого доброго товариша Євгена Сверстюка. Він пише, що старенька
мати Сверстюка втратила шістьох синів у визвольній боротьбі і
тепер сьомий син сидить в московській тюрмі. Коли я згадував
ці слова, тоді я подумав: ні, не буду я просто професором в Гар-
варді, а якщо буду професором, то таким, як був священик на
Запоріжжі, з шаблею при боці.
Коли я згадав про стару матір Сверстюка, яка втратила шість
синів, то сказав собі: я їм не подарую свою, я з них візьму кров.
Я багато бачив українських громад. Одні сподобались мені своїм
неспокоєм, святим неспокоєм, інші твердою впертістю, як в Ка-
наді. Те, що вони мають в канадському житті, не життя. Ваша
громада, українська громада в Британії, мені сподобалась однією
рисою — будівничістю. По всьому відчувається будівничість і від
мене вам велике спасибі за це.
Тут з першого кроку на обличчях людей, в поведінці людей і в
тому, як люди згуртовані, як люди реагують на слова, на дію,
в них видно з’єднаність. Тут я не бачу тих ферментів, які розди-
рають громаду в різні боки. Я бачу, що в цьому українська гро-
мада у Великій Британії може бути великим прикладом. Так, це
маленька громада, але це великий приклад згуртованосте.
Я тут дуже мало бачу особистих амбіцій і дуже багато бачу
розуміння, що ми повинні бути над усім особистим, над усім
партійним, що на першому найвищому місці повинно бути напи-
сано — Україна!
В цьому я бачу силу. Так, на еміґрації, на чужині треба багато
сили. Мені сказали сьогодні: як це трудно народитися на чужій
землі і вірити в Україну, не відчути ніколи України й вірити
в Україну, кожний день у вільних чинах і кожний день будувати
в собі Україну. Так, це страшенно трудно. І я тоді подумав —
можливо, я не маю права так дуже розглядати себе й пишатись
собою, іцо я витримав — ви витримали, ви, молоді українці в
Англії, витримали більше, ви зуміли залишитися українцями,
хоч на кожному кроці чужа земля мала велику перевагу, вона
вам давала все відчути, що треба взяти власними руками. Украї-
ПРОМОВ/ Е ЛЮРОЗА НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ
993
на ж далеко, нічого українського не можна відчути, а ви все ж
таки залишилися українцями. І тут я ще раз бачу підтвердження,
що ми, українці, маємо велику силу!
Я вже бачив, — вже на американському континенті я бачив, —
коли чужинецька преса й кореспонденти приходили на наші віча,
то вони виходили з них так же само зворушені, як і ми. Так, мені
казав чужинець-кореспсндент, що він відчув той самий дрож, ту
саму наелектризованість, якою жила вся українська громада на
нашому вічу. Це наш найдорожчий скарб. Ми мало можемо дати
Заходові в теорії, тут ми будемо їх повторяти. Ми мало можемо
показати їм матеріальних здобутків, бс вони мають більше. Але
вони не мають того вогню, який маємо ми. Справжня людина
завжди задля заспокоєности в консументському світі, буде ту-
жити за тим, що ми називаємо людиною героїчної поведінки, лю-
диною героїчного способу життя. Це ми маємо, цим ми можемо
пишатися і це наш великий скарб!
Я ще раз буду казати про силу. Так, приходить час сили, при-
ходить час великого неспокою. Мені казали про часи, коли укра-
їнці в Чікаґо не купували будинків, бо вважали, що скоро по-
вернемось на Україну. Тепер прийшов час вже вважати, що ми
повинні бути готові в дорогу. Бог знає, коли прийдеться рушити,
але нація, яка хоче бути нацією, повинна вміти терпіти, а терпін-
ня нам, українцям, не треба в нікого позичати. Так, ми пере-
терпіли найтяжчі часи, часи коли громада жила, жила старим
баґажем і нарешті громада у вільному світі дочекалася того, що
на Україні знову вибухло нове відродження. По-різному казали,
хотіли збаламутити, хотіли показати, що нове відродження є
комуністичне. Коли вам кажуть, що молодь на Україні є кому-
ністичною, то не вірте цьому. Що ви знайшли комуністичного в
віршах Калинця, в його віршах про державний вітер з Галича?
Що ви знайшли комуністичного в віршах Стуса, який виріс в
Донбасі, а проте зберіг своє всеукраїнське? Що ви знайшли ко-
муністичного в моїх творах, хоч було дуже багато їх інтерпре-
тацій? Приїдуть нові дисиденти, приїде мій син, молоде покоління,
син який виріс вже без мене, то можете запитати його, чи є щось
комуністичного в його поглядах.
Молода Україна націоналістична і нехай вас не лякає слово
»комсомол«. Комсомол є обов’язковим ритуалом в Совєтському
Союзі, без комсомолу немає жодних шансів. 8О°/о молсді, яка
потрапляє в якусь боротьбу з КҐБ і закінчує шлях акцією — це
комсомольці. Так, молода Україна є національною. Це може бути
свідомий націоналізм в Західній Україні, це може бути стихійний,
часом наївний націоналізм на Наддніпрянщині, але все це на-
ціональна ідея.
Я можу розказати один зворушливий випадок. Я спочатку на-
писав »Мойсей і Датан«, а пізніше прочитав твір Дмитра Донцова
«Два патріотизми«. Я був вражений, коли побачив, що я повторив
994
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
На Лондонському летовигці діти — Оля Коштів г Богдан Кунька
вітають Валентина Мороза та підносять йому квіти.
Валентин Мороз промовляє до українського громадянства в часі своєї
першої зустрічі з українцями Великої Британії, яка відбулась у готелі
біля летовища.
ПРОМОВА В. ДОРОГА НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ
995
навіть в деталях ту аргументацію, яка в Донцова і тоді зрозу”’в
і відчув найкраще, що можна знищити свідому українську еліту,
можна знищити ідеї націоналізму, але потім прийде нове поко-
ління і знову відродить національну концепцію. Це зробив Дзюба
в своєму творі, це зробив Чорновіл, це зробив і я в своєму »Мойсеї
і Датані«.
По всьому видно, що зараз наступає час неспокоїв. В шістдесяті
роки були перші пробудження в Україні. Це був перший спалах
весни після довгої сталінської зими.
Сімдесяті роки були роками природнього перепочинку. Видно,
це світова тенденція. В Америці теж шістдесяті роки були дуже
радикальні, але зараз у парку біля Ньюйоркського університету
нікого немає, ніхто не мітингує. Так, це природний психологічний
перепочинок.
Вісімдесяті роки будуть неспокійними роками, це по всьому
чується, це кажуть всі, це каже речник «Нью-Йорк Таймсу«, це
навіть каже такий ліберал, прихильник переговорів з Москвою,
як німецький канцлер Шмідт. Ми повинні бути готові до цього
неспокою. Нація, яка ще має перед собою боротьбу за самостій-
ність, не має права на спокій.
Надходить критичний час. Москва вичерпала всі ресурси, яки-
ми йшла раніше. Москва вичерпала всі демагогічні ресурси, якими
могла заспокоювати ситуацію всередині країни і Москва вичерпа-
ла ткож всі зходи демагогічного впливу на зовнішній світ.
В п’ятиполюсному світі чотири полюси все більше згуртовують-
ся навколо одного: Америка, Европа, Японія і Китай з кожним
роком все тісніше з’єднують зусилля. Москва це відчуває і Москва
робить все для того, щоб теж продемонструвати, що вона має
добрі стосунки із Заходом, щоб хоч якнебудь згладити той ефект,
який робить на світ китайська дипломатія.
Москва пропонує САЛТ. Наївна Америка ще не навчилася, що
таке совєтський САЛТ, наївна Америка ще їх приймає, але зда-
ється вже й вона починає будитися. Не знаю САЛТу. Вдалося
Картерові довести до підписання, але що буде далі — трудно
сказати, бо популярність його падає з кожним днем і з кожним
роком.
Є такий жарт на Кавказі: йшов лис і побачив на дорозі шматок
м’яса. Він походив кругом і сказав собі: не може бути, щоб просто
так на дорозі лежав шматок м’яса, — і пішов далі. Брежнєв привіз
Картерові САЛТ. На місці Картера я сказав би: то не може бути,
щоб Брежнєв просто так привіз САЛТ в подарунку, щось тут
мусить бути. Але вважаю, Захід ще не навчився того, що Москва
ніколи не грає за правилами, що вся політика Москви, вся полі-
тика Заходу — це гра не за правилами — це гра, в якій треба
завжди думати, що тут є і що може бути, щоб просто Москва так
щось пропонувала.
996
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Масова українська протимосковська демонстрація в Лондоні, в суботу,
16 червня 1979 р., в якій взяв участь також Валентин Мороз.
Валентин Мороз вітається з дітьми — учасниками великої проти-
московської демонстрації у Лондоні, в суботу, 16 червня 1979 року.
ПРОМС ЗА В. МС Р ~^А НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ
997
Коли в Ірані були бурхливі і неспокійні події, всі думали, що
це чисто іранське явище. Але ми бачимо подорож папи в Польщі
і бачимо, що там така ж сама ситуація. Ще не було такого неспо-
кійного папи, ще не було такої неспокійної подорожі папи в ко-
муністичну країну. Новий папа веде себе так, ніби комуністичного
режиму в Польщі нема. І просто видно, коли дивитися в теле-
візію, як хитається ґрунт під ногами комуністичного режиму в
Польщі. Це теж неспокій. Папа грає в Польщі ролю Аятолли.
Надходить новий світ, неспокійний світ, який потребує Аятолли,
який потребує не просто політика, що рахував би голоси на ви-
борах, але який потребує чогось такого, в що можна було б вірити
як в святиню, в що можна було б вірити як в ікону!
Так, ми, українці, можемо навчити Захід, як жити законами
неспокою, але ми самі повинні бути готові до цього святого не-
спокою. Нація, яка ще має попереду боротьбу за самостійність,
повинна жити льозунґсм, який висунув видатний поет минулого
сторіччя: «Живіть неспокійно!®. Нас вже спокій один раз завів
на манівці. Наш кінь в 1917 р. виявився неосідланим і поки ми
рушили в дорогу, народи поділили світ, поділили також і наш
світ і нам не залишилося місця під сонцем.
Бути змобілізованим — це важливо, але бути змобілізованим —
це означає бути в єдності. Сила в єдності. І тут я хочу говорити не
просто про потребу об’єднання. Простий робітник із заходу в
Дітройті, з того заводу, де виробляють танки для всього вільного
світу, сказав мені дуже наївно, але дуже щиро: »Ми хочемо, щоб
ви з нами зробили порядок®. Так, це дуже наївно, але дуже щиро.
Я радий, що був в Англії перед українською громадою, де не
треба виступати із закликом до об’єднання, але тут є якраз добра
нагода поговорити про те, щоби скрізь так було, як тут у Великій
Британії, де суперечки, якщо є, то вони зверху, де люди, якщо
сваряться, то навчились сваритись так, щоб не було сварки.
Стоїть велике питання — »Як?« Творити якесь нове об’єднання,
до чого мене закликають, це означало б творити ще одну укра-
їнську партію. Я не хочу збільшувати число українських партій,
я хочу зменшити. І коли говорити про об’єднання українців, то
це хіба може бути мова про ті принципи, які можуть нас об’єдна-
ти, про внесення нового принципу. Я маю на увазі почуття внут-
рішньої дисципліни і тут українці в Великій Британії, мабуть,
найкраще мене зрозуміють. С дисципліна казарми, яку людині
накидають зверху, і є внутрішня дисципліна, дисципліна само-
контролі, яку людина накладає сама на себе.
Так, коли буде це почу гтя внутрішньої дисципліни, тоді в будь-
якій найскомплікованіщій ситуації люди будуть об’єднані і знай-
дуть шлях до об’єднання. Йде мова про інстинкт, національний
інстинкт об’єднання. Німці мали колись 33 держави, дуже любили
сперечатися, дуже ЛхОбили говорити, але коли прийшов Бісмарк,
коли прийшов залізний канцлер, то вони зрозуміли — прийшов
998
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В. Мороз промовляє на громадському вічі в Лондоні, в обороні
українських політичних в’язнів в СССР, в суботу, 16. 6. 1979 р.
Учасники громадського віча уважно слухають промову
нескоримого борця — Валентина Мороза.
ПРОМОВА В. МОРОЗА ВП В ЛОНДОНІ
999
той, хто може об’єднати, хто може зробити Німеччину великою.
Вони не перестали сперечатись, але суперечки перенесли до
університетів.
Я колись був молодим вчителем і не розумів того, які шанси
має де Ґоль, коли виставляє нову конституцію на голосування.
Та конституція була дуже тверда, дуже обмежувала права фран-
цузів. Я знав, що французи дуже неспокійний народ і не люблять,
коли їх тримати в твердій владі. І от, на мій подив, майже всі
французи проголосували за нову конституцію. Я тоді не розумів
в чому річ, а тепер я розумію. Французи відчули, що прийшов
той, який може об’єднати й особисті амбіції треба відкласти. В
них заговорив інстинкт національного об’єднання, інстинкт, який
сказав — прийшов той, хто об’єднає.
Завжди на справжнього пророка буває десять символів, десять
лжепророків. Справа не в тому, щоб коритися кожному, бо це
сервілістичне, рабське почуття коритись всім. Справа в тому, що
інстинкт підказує якоаз того, хто прийшов, щоб об’єднати; під-
казує, що прийшов об’єднувач, прийшов синайський лев.
З історії Англії, яку ви знаєте краще ніж я, теж ми знаємо
ситуацію, коли був національний уряд, уряд національного об’єд-
нання в надзвичайній ситуації, коли стало питання чи перейде
Гітлер Ля-Манш.
Алеж ми, українці, маємо постійно надзвичайну ситуацію, ми
постійно маємо перед собою боротьбу за існування нації. Чи маємо
ми право, щоби цей інстинкт у нас спав?
Колись М. Махновського, автора книги «Самостійна Україна»,
називали українським Бісмарком, який народився за рано. Потім
нераз приходив до українців Бісмарк. Чи помітили його українці?
Найостанніша трагічна історія з Патріярхом Йосифом. Мені
казали чужинці вже не раз, що Патріярх Йосиф — це велика
людина. Мене питали поляки і чужинці про те, чи є в україн-
ському релігійному житті людина подібна йому? Йому багато
років, чи хтось його замінить? Я довго думав, але я не міг нічого
їм відповісти. Це була чудова нагода — поява людини, великої
людини московських таборів, шоб об’єднати українське церковне
життя, створити великий храм Єдиної Української Церкви!
Так, прості українські люди, українська маса, мала цей ін-
стинкт, яким відчула, що це велика людина! Але була не тільки
щира українська людина, були інші.
Маленька Албанія має патріярха, Греція має патріярха, Болга-
рія має патріярха, серби проголосили свій патріяпхат, в нікого
не питаючи. А ми досі сперечаємося, чи 50 мільйонова Україна
повинна мати патріярха.
Я, як і мої батьки, належу до УАПЦеркви. І для мене поезія
церковної відправи в православії. Я можу з ранку до обіду сидіти
в церкві і не помічати часу. Це для мене велика поезія, але я
замкну на замок моє православне почуття, якщо є можливість
1000
визвольний шлях
В. Мороз із транспарантом ОУН в дорозі під московський консулят
в Лондоні, Велика Британія.
Ярослав Стецько, Голова Проводу ОУН і Валентин Мороз
входять до залі в Манчестері на 50-ліття ОУН.
ПРОМОВА В. МОРОЗА НА ВІЧУ В ЛОНДОНІ
1001
створити Єдину Українську Правовірну Церкву. Я, православний
українець, визнаю своїм найвищим духовим звєрхником като-
лицького Патріярха Йосифа і чекаю коли це зроблять українські
католицькі священики. Я не боюся війни, я не боюся комусь не
подобатись. Я вже мав ситуацію, коли після таких слів на вечір
демонстративно не приходили люди. Не я почав війну, вони по-
чали війну. Я піднімаю рукавичку, яку вони кинули. Вони мене
питали: »Як ви хочете в православну Україну католицький пат-
ріярхат?« Я їм казав: »Я хочу, щоб в українському краю був
український патріархат «.
Я уважаю, що тут повинна своє слово сказати громада. Що ж ми
робимо, чому ми допускаємо, щоб незначна група людей, яка ні-
кого не репрезентує, гальмувала справу утворення Єдиної Укра-
їнської Церкви. Чи повинні ми просто дивитися на суперечку, а чи
не повинні ми, всяка влада, активніше вплинути на позицію де-
яких людей. Якщо вони відчують, що громада займає тверду, рі-
шучу позицію, то вони дуже скоро зрозуміють, що вони не мають
шансу в своїй руїнницькій роботі. Я закликаю до дій, а не до
вичікування!
Така ж сама болюча справа єсть в СКВУ. Ми в неволі і на
Україні з великою радістю зустріли звістку про те, шо українці
у вільному світі мають єдину репрезентацію; що довга боротьба,
довга праця за те, щоб створити єдину українську плятформу, на-
решті дала результат і ми маємо СКВУ. Так, це найважливіше.
Чужинець спитає в першу чергу, чи маєте ви єдину плятформу.
Бо поки її немає, з вами немає потреби розмовляти. Я уважаю, то
СКВУ — це найдорожча дитина всієї української громади у віль-
ному світі. І ми повинні зробити все, щоби вона нормально росла
і набирала сили. Коли ж я приїхав сюди на Захід, я із здивуван-
ням побачив, що Світовий Конґрес не користується таким авто-
ритетом, яким мав би користуватись. І дуже скоро я побачив
причину в цьому. Світовий Конґрес зарано почали політизувати.
Ясно, що таке нове починання повинно бути на непартійній осно-
ві. Тільки тоді воно має можливість вижити, тільки тоді має мож-
ливість набрати сили. Світовим Конґресом повинні провадити
церковні діячі, культурні діячі, громадські діячі, люди, які стоять
на невтральній плятформі, які не мають, так би мовити, різкого
партійного забарвлення. Інакше Світовий Конґрес не буде існу-
вати, буде формальна плятформа, яка не буде користуватись
авторитетом українців. Ми тут теж повинні сказати твердо своє
слово. Повинні відверто заявити, що це скандал, коли партійний
лідер, який програв боротьбу на партійному форумі, переносить
цю боротьбу на форум Світового Конґресу і хоче зробити Світо-
вий Конґрес троянським конем. Ми багато про це говоримо, але
1002
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
говоримо в домашніх обставинах. Але ж ми маємо голос, нас
близько 3-ох мільйонів українців у вільному світі! Ми повинні
так сказати, щоби це почули ті, хто хоче переносити свої супе-
речки на такий святий форум! Не знаю, як велить етика в інших
народів, але на Україні в церкві ніхто ні зким не свариться, в
церкві ніхто нікого не вбивав. Найгірші вороги в церкві ані слова
не казали один одному. СКВУ — це наша церква і ми повинні
вигнати звідси тих, хто хоче там сваритися.
Так, не раз були в нашій історії, — недавній історії, — моменти,
коли потрібно було, щоб збудився цей інстинкт, інстинкт об’єд-
нання, але відступали. І ми повинні будити тепер себе. Ми могли
мати державу ЗО червня 1941 року. Великого розколу не відбу-
лося б, якби меншість підкорилася більшості. Якщо меншості цей
інстинкт підказав би, що можна сперечатися, але в рамках єдиної
міцної української сили.
Словаччина мала державу в 1941 р., невелика Хорватія мала
державу в 1941 р. і ми її мали б, якби були єдині, якби збудився
цей інстинкт. Тож робімо все для того, щоб він далі не спав. І
коли я думаю про якесь об’єднання, то тільки в цьому пляні, щоб
збудити в людях той інстинкт, який повинен об’єднувати. Щоб
творити не нову організацію, а виковувати в людях інстинкт
об’єднання, який служив би для всіх українських громад, для
українських організацій.
Ми можемо бути дуже різних поглядів, але на прапорі нашому
повинно бути написано: »Живіть неспокійно!» Тут я не бачу
надто спокійних громад чи організацій. В Америці я мав зустціч
із керівниками однієї молодечої організації і вони мені казали,
що колись в Польщі було легше тому, що польська поліція вела
себе брутально, то можна було гартувати молодь. Я їм сказав,
що ньюйоркська поліція веде себе не краще. Я ще не бачив в
Нью-Йорку молодечої маніфестації під амбасадою. Але мені ка-
зали, що під час таких маніфестацій була кров на одностроях.
Я сказав — мені немає значення як називається організація, але
я піду з тими молодими, які не бояться крови на своїх одностроях.
Так, ми розкидані по всіх континентах, ми можемо бути різни-
ми, але щоб це було в рамках духового українства. Ми можемо
сперечатись, але пам’ятаючи, що всі ми люди однієї крови, всі ми
одного роду.
І ми повинні бути з’єднані великим, святим триєдинством —
жовто-синім прапором, святим тризубом і великим святим гаслом:
»Смерть імперії, свобода Україні!«
1003
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ — РОСІЯ Й УКРАЇНА
Валентин Мороз під час свого побуту в Мюнхені відвідав також росій-
ську редакцію радіостанції »Свобода«. Там він провів цікаву, ба навіть
гостру бесіду з працівником російської редакції Вадимом Бєлоиерков-
ським, який керує програмою п. н. Діялог. З причини важливости за-
торкнутих проблем, публікуємо в українському перекладі скрипт цілої
розмови.
Нам невідомо, чи цю розмову пересилали в Советський Союз — маємо
тверду надію, що так. — Редакція.
*
Бєлоцерковський: Наперед я щасливий, що можу вітати Вас,
Валентине Яковичу, зі звільненням і побажати Вам щастя і вся-
ких успіхів у Вашому новому житті та, очевидно, скорої зустрічі
з Вашою жінкою.
Мороз: Дякую.
Бєлоц.: Прошу. Але перейдім до розмови. Ця наша програма
називається »Д.іялог«. Ціль її — порівнювати відмінні погляди
вільнодумаючих людей на становище в Совєтському Союзі і на
бажані зміни того стану. І тому, що ми тепер розмовляємо вдвійку,
то я буду ставити Вам не тільки питання, але й коротко пред-
ставляти погляди іншого напрямку, ніж Ваші.
Тема нашої бесіди, очевидно, національне питання, бо Ви пред-
ставник українського національного руху й це питання, мабуть,
Вас найбільше від усього хвилює.
Отож, Ви, наскільки мені відомо, рішуче виступаєте за відді-
лення України від Росії. Але багато російських націоналістів вва-
жають, що відлучення України від Росії не мусить статися. їхні
аргументи такі, коротко:
— Україна була матір’ю Росії, культури дуже близькі, народи
споріднилися, перемішалися, в Україні живе багато росіян і ба-
гато людей змішаного походження, поневолює український народ
не російський, а комуністичний режим, який в однаковій мірі гно-
бить і російський народ, і російську культуру. Російський народ
матеріяльно часто живе навіть гірше від українського. І тепер
потрібна загальна боротьба з режимом, інакше його не завалити.
А коли режим упаде, то вже й відокремитися не треба. Відокрем-
лення ослабить оба народи, розірве вікові духові й культурні
зв’язки.
Така точка бачення багатьох російських націоналістів. Яка Ваша
думка?
Мороз: Так, я вважаю, що цікава розмова починається з тієї
хвилини, коли вже є діялог. Не дуже цікаво розмовляти на ці
теми з людьми, які є моїх переконань або приблизно моїх погля-
дів. Я радий, що маю можливість протиставити свою точку ба-
чення тим поглядам, які висказали Ви.
Так, поперше, про те, чи існує потреба Україні відокремитися?
Я вважаю, що саме ставлення питання само по собі образливе.
Уявім собі, що росіянинові сказали б, що він мусить з’єднатися
1004
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
з Китаєм, і що столиця буде в Пекіні, і як він на це дивиться?
Росіянин це оцінить як недоречний жарт, або як навмисну образу.
Я вважаю, що повноцінна людина, якщо вона повноцінний
представник своєї нації, вважатиме позадискусійним питання про
те, чи мусить, або ні, його народ мати самостійність. Це впродовж
цілої історії було першим завданням кожного народу — мати свою
самостійність, свою державу. Тільки в рамках власної держави
нація може повноцінно розвиватися.
Щодо загальної культури й України, як матері Росії. — Це
старі фікції і старі утопії, які свідомо культивувалися довгі роки
московським імпєріялізмом.
Про колиску трьох братніх народів можемо говорити з усміш-
кою, тому що таку колиску нам пропонували теж поляки. Вони
також мали теорію про трьох братів — Лєха, Чеха і Руса, і від
них походять три народи: польський, чеський і русинський, тобто
український. Про зв’язки українців з Москвою вони взагалі не
згадували й вважали це видумкою. Існує десь у Польщі навіть
якийсь гай, в якому ті три брати жили. Ми таких гаїв не знаємо
і ке хочемо знати.
Ми знаємо, що Україна — це окремий духовий організм, окреме
спадкоємство. Нас об’єднує спільність крови, спільність землі,
спільність спадщини. Спільність мов або близькість мов не свід-
чить про ніщо. Населення Сієри-Леоне або Ямайки говорить по-
англійськи, але це ще не означає, що вони рідні брати з англійця-
ми. Взагалі мовна спільність постає дуже, дуже скоро, наприклад,
у Кавказі численні народи приняли тюркські мови, але вони за
походженням є кавказцями. Азербайджанець ближче за похо-
дженням до грузина, ніж до якута, хоч він розмовляє тюркською
мовою, як і якут. Це про ніщо ще не говорить.
Щодо перемішання народів. — Це змішання не таке уже ве-
лике. Українці в Україні становлять 75°/о населення. Це достатня
більшість, щоби говорити про єдиний національний моноліт. Крім
того, я вважаю, що в умовах, коли настане українська самостій-
ність, багато з тих, які тепер себе вважають росіянами, скажуть,
що вони українці.
В Україні також великий відсоток людей з мішаного походжен-
ня. Природно, що в умовах панування всього російського вони
тепер вважають себе росіянами. В умовах, коли український еле-
мент буде панувати, вони безсумніву стануть українцями.
Я, очевидно, не відмовляю права росіянам, які себе дійсно по-
чувають росіянами, бути росіянами і мати своє законне й гідне
місце в майбутній українській державі.
Я бажав би сказати, що Москва нам часто пропонує, до того
навіть деякі щирі люди, таку співпрацю і аргументують це ба-
гатьома причинами, зокрема економічними. Я би на це відповів:
»Найкраща економічна розв’язка Сибіру — це пустити туди
100 мільйонів китайців. Немає сумніву, що вони освоять Сибір
дуже скоро й дуже добре, й бездоганно. Це люди, які вміють пра-
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ — РОСІЯ Й УКРАЇНА
1005
цювати й не ставитимуть жодних претенсій«. Але росіяни навіть
слухати не хочуть про таку перспективу.
Ми знаємо, що коли мова йде про власні національні інтереси,
ніхто їх не жертвує. І ми, 50-мільйонова Україна, також не по-
жертвуємо своїх інтересів.
Так, я знаю багатьох росіян, які птиро думають, що можлива
якась там симбіоза (злиття — Ред.) двонаціональна в майбутньо-
му. Це утопія, в кращому випадку утопія. Але я стрічався з ба-
гатьома, які вдавали, що в це вірять. Вони чудово знають, що ця
майбутня симбіоза — це звичайне поглинення України Росією.
Це свідоме лицемірство, і ми, українські націоналісти, тверезо
на це відповідаємо, що російський дисидент, який сидить у в’яз-
ниці разом з нами, це брат по зброї. Так, ми спільно боремося про-
ти режиму, якого ми оба ненавидимо. В цьому ми брати по зброї,
щодо цього ми цілком згідні. Але разом з тим, ми тверезо знаємо,
що борються не кляси і не соціяльні групи, борються два націо-
нальні організми — це наше націоналістичне кредо.
Так, в тому значенні, що ми боремося проти російської окупації,
в тому сенсі наш опонент — це Росія, а не Кремль. Ми так ста-
вимо питання і так виховуємо своїх людей.
Коли б в 17-му році люди це знали, вони зрозуміли б, що Ленін,
хоч він сидить у тій самій тюрмі з українським патріотом, є май-
бутнім будівничим імперії, і він ще більший ворог, ніж цар Ми-
кола, тому що він дав новий цемент для імперії.
Я хочу підкреслити, що ми нічого не маємо проти Росії, як та-
кої, проти Росії, як нації, але ми проти російської окупації і проти
імперського начала в Росії.
Бєлоц.: Валентине Яковичу, а яке Ваше відношення до право-
захисного демократичного руху в Росії, а також в Україні, де воно
заступлене, наприклад, групою »Гельсінки«?
Мороз: Я вважаю, що правозахисний рух, проблема прав лю-
дини — це взагалі дуже вдала знахідка Заходу. Фактично після
війни в усіх психологічних протиборствах Захід не мав ініціятиви
і завжди реагував, не наступав, а реагував на наступ, програвав.
Проблема прав людини — це перша спроба взяти ініціятиву в
свої руки.
Дійсно, в цій ділянці Совєтський Союз або інші комуністичні
режими нічого не можуть протиставити Заходові. Може знайти
якісь дрібні мишачі проблеми, але які в ніякій мірі не можна по-
рівнювати з проблемами порушення прав людини на Сході. Так,
уперше за останній період історії Захід перемагає в психологічно-
му протиборстві.
Я вважаю, що в Совєтському Союзі, зокрема, немає напевно
важливішої проблеми, як проблема прав людини. Тим більше, що
та проблема, котра нас цікавить, національна проблема — це,
фактично, також проблема прав людини. Національне право — це
також право людини, тому українці давно висунули гасло. »Сво-
1006
визвольний шлях
бода народам — свобода людині!«, як природну синтезу таких
двох елементів.
Щодо Київської Гельсінської групи, я вважаю, що створення її
— це велика подія в українській історії післявоєнній і взагалі
ХХ-го сторіччя. Це вперше по 50-річній перерві в Україні поста-
ла леґальна опозиція, опозиція, яка виступає леґально і вміє існу-
вати. Я вважаю, що Україна при допомозі Заходу повинна зро-
бити все можливе, щоби втримати на яві Гельсінську групу, не
дивлячись на удари й арешти.
Бєлоц.: На цьому місці хочу зазначити, що, на думку більшости
людей на Заході, правозахисний рух в Совєтському Союзі постав
незалежно від такого ж руху на Заході. І більше того, приклад,
так би мовити, героїчний приклад боротьби за права людини в
СССР мав і має дуже великий вплив на світ. Він допоміг тому,
що питання про права людини стало в осередку уваги й вперше
стало важливим чинником в міжнародній політиці. Це, наприк-
лад, підкреслив президент Картер, коли він стрічався з генералом
Григоренком, членом української і російської груп »Гельсінки«, і
подякував Григоренкові та в його особі всім борцям за права в
СССР за їх діяльність.
Мороз: Я вважаю, іцо це взагалі світова тенденція, і на Заході
і на Сході, — засилля систем проти людини, проти особистости.
І це природна відсіч особи. Я вважаю, що це взаємодоповняючі,
які постали автономно в Совєтському Союзі і на Заході, течії.
Бєлоц.: Наступне питання, Валентине Яковичу. В Нью-Йорку
на пресовій конференції ви говорили, що якщо окупанти, тобто
совєтські, російські війська й органи влади, не покинуть добро-
вільно Україну, то українці будуть змушені їх вигнати силою
зброї. Коли виженуть — за сучасного режиму, або чи вважаєте,
що й у випадку приходу до влади в Москві реформаторів-демо-
кратів, все одно буде потрібна сила для визволення України,
тобто що російські демократи також можуть не захотіти добро-
вільно дати Україні волю?
Мороз: Поперше, це сказав не я, а Барладяну — один з україн-
ських дисидентів. Я його зацитував, але я цілком з ним погоджу-
юся. Щодо того, коли це має статися — конкретні пророцтва зав-
жди кінчалися смішно. Недавно, кілька місяців тому, дискутува-
ли над тим, що Іран досить стабільна сила і скоро стане п’ятою
світовою потугою, у зв’язку з нафтовими ресурсами. Тепер там
уламки й неясно, що з того всього вийде. Так що тяжко сказати ...
Бєлоц.: Я маю на думці, вибачте, не час, не рік, а епоху, так би
мовити.
Моро з: Я розумію, я розумію. Я хочу до того дійти. Питання:
диктатура чи демократія? важливе тільки в соціологічному пляні,
в ділянці прав людини, але в національній площині це не має
значення. Ірляндію кожен англійський режим гнобив. Була там
демократія? Так що для поневоленої нації це має дуже незначне
значення.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ — РОСІЯ Й УКРАЇНА
1007
Імперська політика завжди здійснювалася, не зважаючи на те,
який режим керував імперією. Ми вже маємо приклад. Так, ми
мали ці ілюзії перед 17-им роком, і в тому 17-му році, що нова
демократична Росія вже не буде нашим противником, і навіть у
17-му році ми через це потерпіли поразку, що наші провідники
дискутували, чи нам потрібна армія — виявилося, дуже потрібна.
Ленінові треба було дати збройну відсіч ще більше, ніж старому
режимові.
Так, я не маю ілюзій, а тверезо дивлюся на речі. Світ для мене
— це світ трагічного оптимізму. І я знаю, що з кожною Росією
прийдеться все таки серйозно поговорити про нашу справу. Ця
розмова не буде легкою.
Бєлоц.: Один з керівних діячів російського правозахисного руху
Валентин Турчин у своїй книжці »Інерція страху« пише, що ко-
лоніяльна система зникла не так з причини »силового спротивуж
поневолених народів, як завдяки розвиткові демократичної і пра-
вової культури в світі і в самих імперських країнах. В минулому,
відзначує Турчин, коли демократичні і правові поняття були
менше розвинуті, численні повстання поневолених націй дуже
рідко принесли їм визволення.
І тому, як пише Турчин, та й більшість інших російських право-
захисників, якщо культура, яку розвиває і обороняє російський
демократичний, правозахисний рух, культура Сахарова, Орлова,
Григорєнка, розповсюдиться широко в російській спільноті, то
шовіністичні, великодержавні, імперські заміри з боку Росії бу-
ду! ь просто вже немислимі. А якщо до того часу, поки така куль-
тура пошириться, в Росії не буде демократії, то лише »силовий
спротивж проти поневолення, як соціяльного, так і національного,
до нічого не доведе.
Мороз: Так, я дуже добре знаю, що в справі визволення Афри-
ки, в справі деколонізації Африки, можливо, більшу ролю грали
зусилля Англії, а не африканців, — усвідомлення Англією чи
Францією того факту, що вже пора розпрощатися з імперією. Але
це Англія і Франція. Від них до Росії дуже велика географічна
відстань, а психологічна ще більша.
Я тверезо дивлюся на речі, я не бачу в Росії сил, які б тверезо
поглянули на речі і сказали: »Так, Україні час дати самостійністьж.
Я хотів би бачити таких людей в Росії, але я бачу, що це окремі
люди, які не творять погоди.
Я буду радий, якщо в Росії, як і в Англії, візьме верх погляд,
що імперію час розпускати. Але цих сил я в Росії покищо не бачу.
Бєлоц.: Дуже сумно, що Ви таких сил не бачите. Але, дуже
дякую, Валентине Яковичу, за бесіду.
Мороз: Я думаю, що наш діялог не був дуже мирним, але ко-
рисним для взаємного пізнавання позицій. Дякую.
Бєлоц.: Я з Вами погоджуюся, що діялог був корисним.
1008
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
до світового СТАНОВИЩА
В. КУЛЬЧИЦЬКИЙ-ҐУТ
САВДІ АРАВІЯ — ОСТАННЯ БАРИКАДА
ЧИ ЗВОРОТНИЙ ПУНКТ?
Від часу, як у «Визвольному Шляху« була надрукована стаття
на тему >Роля Афганістану у плянах Москви»1 на теренах, про
які там була мова, сталися дві важні події: незвичайно скорий
упадок іранської монархії і захоплення комуністами влади у Пів-
денному Ємені. Коли перша подія захопила увагу світу сама по
собі, то друга подія заалярмувала світову ошнію посередньо: по-
через Північний Ємен, з яким Південний почав війну і в скорому
часі захопив кілька місцевостей, та почерез Савді Арабію, яка не-
гайно звернулася за допомогою до США та інших арабських країн.
Докази турбот
Хоч і на захоплення Афганістану були відгуки на Заході, одна-
че щойно тепер згадані вище події дійсно розворушили політичну
еліту Заходу, а особливо США. Вимовним доказом цього факту
може служити престижевий американський квартальник »Форейн
Аффеїрс«, який у весняному числі присвятив цим подіям безпо-
середньо чи посередньо шість статтей на всіх десять. Ось декілька
цитат:
Дональд Є. Заґорій, лроф. державних наук Гантер Каледжу і
член Дослідного Інституту Міжнародній Змін при Колюмбійсько-
му університеті: «Марксисти Південного Ємену вже подали до
загального відома їхній намір відновити підтримку марксо-ленін-
ського повстанського руху в районі Дгофер сусіднього Оману,
одної із консервативних прозахідніх держав на Арабському пів-
острові . . . Оманці видимо турбуються. Недавнім американським
туристам дорадники султана казали: «від Афганістану до рога
Африки ситуація виглядає для нас дуже понуро« . .. На довшу
мету марксисти Південного Ємену і їхні совєтські, кубинські та
східньонімецькі дорадники без сумніву наміряються повалити кон-
сервативні прозахідні уряди також у Савді Арабії і Північному
Ємені»1 2.
Роберт Леґволд, директор Совєтських Дослідів при Раді Зов-
нішніх Відносин, наводить ось такі слова Кіссінджера. «Якщо ця
країна не почне діяти рішучо, щоб стримати совєтську експансію
1) «Визвольний Шлях«, кн. IX, 1978, стор. 998.
2) Вопаїсі Еа^огіа: “Іпіо Ше ВгеасИ: Келлг Боміеі АПіапсе іп Ше ТИігсІ ХАГогШ”. Еогеідп
Аїїаіт$, 5ргіп£, 1973, р. 739.
САВДІ АРАВІЯ — ОСТАННЯ Е АРИКАДА ..,
1009
і не докаже совєтським лідерам, що послаблення напруження не
є сумісне із систематичним намаганням перевернути геополітичну
рівновагу, то скорше чи пізніше може прийти до зудару з вели-
тенськими небезпеками для всіх«3. А від себе він додає: «Хиткість
третього світу завжди закаламучувала повоєнні совєтсько-амери-
канські відносини. Але рідко коли удари по наших власних інте-
ресах і очевидні совєтські успіхи приходили у так безперервній
послідовності»4.
Джордж Ленчовскі, проф. політичних наук Берклі університету
в Каліфорнії і голова Комітету Середнього Сходу при Інституті
Гувера для війни, революції і миру, Стамфордського університету,
каже: »А за всім тим маячить потуга Совєтського Союзу, або пря-
мо через місцеві політичні групи, які слухають його наказів, або
через таких довірених, як Куба і Східня Німеччина, що особливо
активні у Північному Ємені і на розі Африки. Не треба бути сав-
дійцем, щоб інтерпретувати цю зростаючу совєтську присутність
— пряму чи посередню — як рух оточування, який розтягається
дугою від Афганістану до південних меж Червоного моря«5 6.
Р. К. Рамазані, проф. державних наук Університету Вірджінїї
запитує: «Хто повинен утримувати в майбутньому оборону Пер-
ського заливу? Це питання сильно непокоїть уми творців політи-
ки Сполучених Штатів Америки, Західньої Европи, Японії і, оче-
видно, держав Перського заливу«в. «Тепер можливість совєтського
і комуністичного натиску на держави, розміщені довкруги Пер-
ського заливу, сильно зросла як наслідок іранської революції»7.
«Події на розі Африки і переворот в Афганістані підсилили їхні
(держав Перського заливу) спільні турботи з приводу просування
совєтської потуги і впливів довкруги Перського заливу»8.
Головний ворог
Подібні голоси затурбування появляються тепер всюди на За-
ході. Ось ще голос органу т. зв. американської старої лівиці, «Ді
Нью Репаблік«, редакція якого у ч. за 3 березня 1979 р. ляментує:
«Совєти показали готовість вживати гроші, зброю, обман і ви-
служників, шоб просувати свої інтереси, тоді коли одно крило
адміністрації Картера — Сайрус Ване—Акдру Янґ -— виглядає,
що не є свідоме небезпеки, або боїться дивитися їй прямо у вічі.
Знов же ривалізуюче крило, очолюване Збіґнєвом Бжезінським,
виглядає приголомшене нею і є схильне хапатися всякої політики
3) ВоЬегЬ Ье^оіа: “ТІїе 8ирег Вйгаїз: Сопйісі іп ІИе Тіїігй ХУогІгі”. ІЬій., р. 755.
4) ІЬій., р. 759.
5) Сеогце Ьепсгохуєкі: “Тіїе Агс о£ Сгібій: іів Сепігаї 8ес1ог”. ІЬій., р. 818.
6) В. К. ватагапі: “Бесигііу іп іііе Регзіап СиК”. ІЬгй., р. 821.
7) ІЬій., р. 824.
8) ІЬІЙ., р. 832.
1010
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— «китайська карта« найбільш відомий приклад, щоб цій небез-
пеці протиставитись»9. Та як редакція »Ді Нью Репаблік«, яка,
поставивши після цього закиду питання про те, »що можна зро-
бити?», фактично не дає жодної конструктивної відповіді, так
майже всі інші, що забирали голос у цій справі. А це тому, бо всі
вони, свідомо чи несвідомо терплять на хворобу Венса-Янґа, яку
редакція »Ді Нью Репаблік» так влучно здіяґнозувала. І знов
найкращий доказ на це дає згадана редакція, яка висловлює ось
яку »геніяльну« першу пораду-вимогу на поставлене питання:
»В цій хвилині являється необхідним, шоб президент Картер при-
мусив Китай припинити його наступ на В’єтнам ще заки Совєт-
ський Союз використає це як претекст для заатакування Китаю»10 11.
Причина такої поради в тому, що хоч згадана редакція ніби і
бачить небезпеку, але повністю її не розуміє, не хоче розуміти,
або боїться розуміти. Редакція каже, що Совєти просувають свої
інтереси. А які ж є ці інтереси? Чи редакція поставила собі це
питання? А воно є найбільш істотне. Без поставлення цього пи-
тання і без правильної відповіді на нього не можна дати правиль-
ної відповіді і на запит »Що зробити?»
І коли в теперішній дискусії питання про інтереси ще час від
часу появиться, то правильна відповідь на нього попадає дуже
рідко. От коли стався переворот в Афганістані, то інтерес Москви
обмежувано до реалізації мрії царів — доступу до теплих вод
океану. Коли ж розглядалася справа наступу Москви в околицях
рогу Африки, то її інтерес обмежувано доступом до нафтових
піль, мовляв, її власні джерела скоро не будуть задовольняти
внутрішніх потреб.
Наскільки цей аспект інтересу слизький для декого з диспу-
тантів показує Річард Дж. Барнет, старший член Інституту Полі-
тичних Студій, в його статті «Відношення між США і СССР«П.
Спочатку він категорично заявляє: «Чи яканебудь умова в ділянці
зброєння є можлива, залежить від цілей обидвох потуг». Дальше
він вичисляє цілі СССР: «їхня 62-літня історія суґерує, що як і
лідери більшости націй, керівники совєтської держави мають
гієрархію цілей закордонної політики. Найбільш підставовою є
охорона фізичної безпеки царської імперії, яку вони успадкували.
Слідуючою є задержання контролі над старинними королівствами
(?, — ВКҐ) Східньої Европи і половиною Німеччини, що їх вони
окупували під час Другої світової війни. Третьою є просування
політичних впливів у світі в маштабах рівних США і осягнення
9) “\УІіаі іп ІІіе ¥Гогіа іо Во?” ТНе ІУєгс НериЬІгс, МагсИ 3, 1979, р. 6.
10) ІЬга.
11) Вісіїага Вагпеї: “ІТ.8.-8сл7Іеі Веіаііопв: іііе N66 іог а СотргеІіепБіге Арргоасії”.
Рогегдп АНагтз, 8ргіп£, 1979, р. 780.
>ВДІ \ РАБІЯ — ОС х АННЯ БАРИКАДА ...
1011
одного дня статусу потуги число один»12. І це все; Правда, автор
ще твердить, що змагаючи до осягнення третьої цілі, вони тільки
імітують США. »Що США можуть зробити — це ми можемо зро-
бити»13, заявляють вони нібито своїми останніми потягненнями.
Раптом він починає писати про «розбитий інтернаціональний
комуністичний рух«14. А що ж це »рсзбиття« має спільного із
тими »совєтами«, які тільки імітують США?
І нагло він починає говорити про розвіяння »ілюзій«, що пере-
мога марксистів в інших країнах «додає сили совєтській держа-
ві«15. А хіба такі «ілюзії» були? А якщо вони були, то яке вони
мали відношення до наведених автором цілей?
Бачучи, очевидно, що тут є суперечності, він соромливо додає:
«Якщо такі ілюзії колинебудь існували», але чотири рядки нижче
знову заявляє, що «фантазії про світове провідництво могли дій-
сно мотивувати совєтських лідерів»16. Та ніби тому, що «як вони
самі того свідомі, їхні практичні перспективи є найбільш непевні
у світі, який є у неймовірно скорому переході», він знову нагло'
повертає своє становище на 180 ступенів і заявляє, що «з цих
причин совєтські аспірації самі по собі не є правильним вихідним
пунктом для становлення політики США«17.
Річард Дж. Барнет поставив правильне питання, бо «інтенції»,
«мета», «аспірації» всякої держави є вихідним пунктом для кон-
тактів з нею інших держав, отже тим більше Москви, яка так
дуже розпаношилася по всьому світі. Та коли він побачив, що
систематична аналіза доводить його до висновку, що кінцевою
метою Москви є панування над світом, а тим самим вона явля-
ється ворогом ч. 1 не тільки для США, але і для кожної країни,
яка дорожить своєю свободою, він налякався і зробив зворот у
зовсім протилежну сторону. І це є, власне, трагедія наших днів,
що серед еліти Заходу і країн Третього світу існує численна тру-
па, яка не знає, або боїться вказати на головного ворога людства;
або як знає, то не дає йому справжньої назви.
Значення правильної оцінки
Алан Вулф, якого редакція щоденника «Ді Нью Йорк Тайме»
представляє як «науковця-гостя Студій Соціяльних Змін при Уні-
верситеті Берклі в Каліфорнії», свою статтю «Скажені безумства
Америки» починає дуже «науково». «Історики майбутности, —
заявляє він авторитетно, — правдоподібно будуть мусіти вияснити
скептичним слухачам ті пасії, які оволоділи США в кінці 70-их
12) ІЬій., р. 782.
13) ІЬІЙ., р. 784.
14) ІЬій.
15) ІЬій.
16) ІЬій.
17) ІЬій.
1012
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
років«. А одною з цих »пасій«, на думку цього »науковця«, є «де-
монічний страх перед мілітарною силою ворога, який є у зане-
паді». А цим «ворогом у занепаді» є Совєтський Союз, який «не є
воєнною загрозою для Сполучених Штатів», бо він тепер є у най-
гіршій формі. Стоячи в обличчі паралізуючої економічної кризи,
залежний від США, щоб забезпечити хлібом своє власне населен-
ня, нагло оточений з усіх сторін надпотугами, росіяни поводяться
як кожна слаба держава: вони видають більше на зброєння, щоб
здобути ілюзію, що вони сильні». Це тільки «фантасти з амери-
канської розвідки помилково інтерпретують ці видатки як воро-
жий акт, закликають США дати відсіч загрозі»18.
Псдібну оцінку дає і Джордж Макіоверн, відомий кандидат на
президента США в 1972 р. «Зброєневий естаблішмент, — каже
він, — останньо роздуває нову серію майже-гістерії з причини
відносної сили Сполучених Штатів Америки і Совєтського Союзу.
Тема відома: вже майже рутинне зусилля налякати нас до втрати
здорового глузду принайменше раз на рік, як розглядається воєн-
ний бюджет Конгресом»19.
Зустрічається така оцінка і в українській пресі. Та чи є вона
правдива? Чи Москва дійсно тепер найслабша з усіх часів? Чи
переживає занепад? Чи не є воєнною загрозою для США? Для
цілого світу?
Після питань: хто є найбільший ворог і до чого він стремить? —
це є слідуюче найважніше питання не тільки для США, але для
кожної іншої країни.
Вже на початку наведені турботливі голоси кидають густу тінь
сумніву на таку оцінку, та ще ось цих декілька найновіших
фактів із щоденної преси:
«Японський прем’єр-міністрів, занепокоєний найновішими со-
вєтськими мілітарними потягненнями на Далекому Сході і це
сприяє більшим мілітарним зусиллям, ближчій мілітарній спів-
праці із США та твердій поставі супроти В’єтнаму, одинокого со-
юзника Совєтського Союзу у Південно-східній Азії«20.
«На Близькому Сході росіяни мають географічну перевагу у
близькості, їхні здібності перекидати силу були продемонстровані
у північній і підсагарській Африці, а їхня воля мілітарно інтер-
веніювати демонструється постійно»21.
«Совєтський Союз поширює повітряну і морську активність на
Індійський океан та прилеглі до нього терени. Бомбовики совєт-
18) Аіап ЛУоИе: “Атегіса’з Ггепгіегі МагіпезБ”. ТІїе N610 Уогк Тітез, Аргії 18, 1979,
ор.-еа. ра£е.
19) Сеог£е МсСіо\’егп: “ТІїе Вийєіапз Аге Сотіпя Аеаіп”. ТПе Ргодтеззіке, Аргії, 1979.
20) Непгу 8соіі>81оке8: “Іарап’8 Ргетіег, А^агу о£ 8<лаеІ, ГаVО^8 а 8ігоп£ег Веіепзе
Еіїогі”. Т?іе ІУего Уогк Тітпез, Аргії 20, 1979.
21) Вге\у МісМІеіоп: “П.8. Еагтагкз Гогсе £ог Газі Періоушепі іп Місіеазі”. ІЬгй.
САВДІ АРАВІЯ — ОСТАННЯ БАРИКАДА...1013
еького морського летунства ТУ-16 переводять регулярні обсліду-
вальні місії з Адену в Південному Ємені, покриваючи доступи
від Арабського моря до просмику Гормуз і Перського заливу»22.
«Воєнні аналітики підозрівають, що Совєтський Союз постачає
гроші і, можливо, зброю, щоб підтримувати кипіння в іранському
горшку. У випадку погіршення ситуації Совєтський Союз, як най-
більша сила в цьому районі, одинокий буде мати користі. З точки
погляду Москви ... вплив в Ірані є, правдоподібно, важніша ціль,
як збереження комуністичного уряду в сусідньому Афганістані»23.
«Югославські урядовці приватно висловлюють зростаюче зане-
покоєння тим, що вмішування Совєтського Союзу може серйозно
розбити нараду необ’єднаних націй, назначену на вересень 1979 р.
у Гавані»24.
Безперечно, з тактичних мотивів сили ворога можна применшу-
вати або побільшувати залежно від потреби, бо кожна держава,
а також і СССР, має свої сильні і слабі сторони. В залежності від
потреби можна висувати тільки слабі, чи сильні сторони, одні
перебільшувати, а другі применшувати. Часом і сам ворог стара-
ється підсунути таку інтерпретацію своєї сили, яка в даному часі
і на даному терені йому найбільш вигідна. От цікаво, що вище
подані оцінки слабости Москви висунули якраз ті люди, котрі
одночасно є за зменшенням видатків США на дсзброєння.
Також має значення та частина світу, про яку йде мова. От у
випадку з Фінляндією чи Норвегією на перше місце висувається
слабість Москви, бо ці країни не є податливі на внутрішній роз-
клад. Щоб їх підкорити, Москва мусіла б ужити свої власні сили.
А це і є її слаба сторона. Коли ж йде мова про Близький Схід, то
тут вже треба брати до уваги сильні сторони Москви, бо тут діє
стільки суперечних собі сил, що тільки глибока свідомість вели-
кої небезпеки може перешкодити Москві використовувати ці су-
перечності для просування своєї мети. І тому то, як показують
останні події, зараз головну увагу Москва приділяє якраз цим
теренам.
Роля гсляму
Дейвід Гірст у статті «Арабський детонатор, що загрожує ди-
настії Савда«, пише так про стан на Близькому Сході: «Майже
всюди, де не повернешся у цьому повному неспокоїв районі, є
тепер війна чи предвісник війни, не згадуючи вже про інші форми
22) Вге-иг міааіеіоп: “Зоуіеі Науу ІУІйепв Іпйіап Осєап Ротеег”. ІЬіА., Аргії 22, 1979.
23) іьіа.
24) Вауій А. Апвеїтап: “Тііо 8ауа Т\то Рєасе Вій Гаііей”. ІЬгв.., Аргії 20, 1979.
1014
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
конфліктів, а що станеться в його одному кінці, може мати не-
гайний вплив у другому кінці»25.
Та багато людей на Заході покладає тепер надії на феноменаль-
не відродження ісляму. Ось паризький щоденник »Ле Монд,« по-
містив велику статтю проф. Сорбони М. Родінсона п. з. «Зростаю-
ча політична сила ісляму»26, а відомий американський тижневик
»Тайм« присвятив різним аспектам ісляму 11 сторінок27. Мірку-
вання звичайно ідуть по лінії тверджень, які висунув М. Гішам
Сабкі, представник Савді Арабії, в »АБН Кореспонденц», що
»іслям і комуністи є діяметральнс протилежні», та що «комунізм
не може запустити коріння там, де іслям є сильний»28 29.
Це два дуже важні твердження, які взаємно себе доповнюють.
Немає бо сумніву, що іслям і комунізм є протилежні, але кому-
нізм не закорінюється тільки там, де іслям є сильний. Отже,
можуть існувати ісламські країни, де іслям не є сильний і там
комунізм може запустити коріння, або можуть існувати групи
населення, серед яких іслям не є сильний, серед них комунізм
може закорінитися, а вони вже силою можуть привести країну
під комунізм.
Прикладом можуть служити Афганістан і Південний Ємен. У
нашій статті про Афганістан ми описали два сценарії, за якими
Москва ставить при владі свої маріонетки в залежності від стану
країни: колонія чи самостійна28. В Афганістані, самостійній дер-
жаві, Москва покористувалася другим сценарієм, у Південному
Ємені, який до 1976 р. був бритійським протекторатом — першим.
До боротьби з Британією був створений Національний Визвольний
Фронт. Коли Британія опустила, НВФ перебрав владу. І він вже
тоді не був якимсь «буржуазним» творивом. От «Ворлд їр Бук« за
1973 р. пише: «НВФ продовжує свою «соціалістичну трансформа-
цію» країни. Він знаціоналізував готелі, кіна, фабрики неалько-
гольних напоїв, бюрові будинки і приватні крамниці». А поміч
дістав від країн «соціалістичного бльоку«: від «Мадарщини і
Чехо-Словаччини 20 міл. доларів ..., від Росії 60 стипендій і 264
міл. доларів на продовжування приблизно ЗО різних проектів»30.
І за це, як відомо, уряд Південного Ємену допоміг Москві закрі-
питися в Етіопії. А все, таки все це їй не було досить.
Жан Ґера у статті «Південний Ємен: чекання на овочі науко-
вого соціалізму», драматично описує захоплення влади чистокров-
ними, так би мовити, маріонетками Москви. Він починає так:
25) Вауігі Нігбі: “ТІїе АгаЬ гіеіопаіог Ікаї тепасез Ше Ноиве о£ 8аий”. Мапсіїевіег
Сат&іап Жеекіу, МагсИ 11, 1979, р. 10.
26) Махіте Койієоп: “Ізіат’8 Сголуіпе Роїііісаі Роу/єг”. ке Мопае, Пес. 6-8, 1978, ЕпєіібІі
ехсегріє іп Аііав УУогіа Ргезз Веуіего, Магск, 1979, рр. 19-21.
27) ТІ7ПЄ, АріІІ 2, 1979, рр. 19-26.
28) М. Нієїіат 8аЬкі: “Ієіат апгі Соттипівт”, АВІУ Сотгезроп&епсе, Вері.-Вес., 1978,
рр. 46, 47.
29) Ор. Сії.
ЗО) ІУогіа Воок Епсусіорейіа: “І^огіа ¥еаг Воок”, Гіеігі Епіегргівез Егіисаііопаї
Согр., СЬіса£о, 1973, р. 553.
САВДІ АРАВІЯ — ОСТАННЯ БАРИКАДА...
1015
«Плякати, які прославляють єдину партію, щойно народжену,
обліплюють стіни міста. Вони голосять, що від половини жовтня
(1978 р., — ВКҐ) Народня Демократична Республіка Ємену одер-
жала «новий рід авангардної партії» — Соціялістичну Партію
Ємену«31. А створилася вона з об’єднання Національного Визволь-
ного Фронту, Народньої Демократичної Унії і Народньої Аван-
ґардної Партії. І ще плякати голосять: »Немає місця на реакційну
правицю та інтриґантську опортуністичну лівицю у Південному
Ємені«. Тут автор від себе коментує: «Реакційна правиця зникла
багато літ тому, постепенно ліквідована постійними чистками, які
обернули Національний Визвольний Фронт, початково нассепів-
ську арабську націоналістичну групу, у монолітну партію, базо-
вану на принципах наукового соціялізму»32. Існувала ще ніби
»лівиця«, речником якої зроблено Салем Алі Рабая. Був він, —
каже автор, — найпопулярнішим з основників НВФ, син бідних
селян, герой боротьби проти Британії, якого генеральний секретар
НВФ (він же ідеолог партії) зробив президентом НДРЄ. Та Салем
Алі Рабая показався занадто великою індивідуальністю, не хотів
погодитися на створення тільки одної партії, був за демократичні
принципи правління, і проти нього виступив не тільки генсек
партії, але й «експерти із соціялістичних країн, які вишколювали
армію, відділи безпеки і міліцію»33. І він зі своїми прихильниками
програв. їх судили і розстріляли. І тепер «Південний Ємен є оди-
нокою іслямською арабською країною, яка дає марксо-ленінське
виховання в Аденській Школі Соціялістичних Наук та її відділах
по провінціях країни»34. І тут уже нема мови про іслям. Іслям
взагалі викинено з офіційного життя країни.
Знов же ж в Ірані є досить численні групи населення, серед
яких іслям не є сильним, бо вони підпали під повний вплив кому-
нізму. І коли ішла нагінка на шаха, то вони пішли одною лавою
із визнавцями ісляму під іслямським прапором, щоб тільки пова-
лити шаха. Тепер вони вже витягнули свій власний прапор і стали
до боротьби за комунізм.
Про що ці приклади говорять? З однієї сторони вони наглядно
показують, що не можна вважати ісляму за непереможне забо-
роло проти комунізму. З другої ж сторони вони перестерігають,
що не можна й не вільно забувати про сатанічні здібності Москви
маніпулювати навіть релігійними почуваннями для осягнення
своїх цілей. І, власне, ці два дуже важні факти повинні завжди
брати до уваги провідники країн Близького Сходу, щоб не стати
інструментом в руках московських маніпулянтів. Це особливо
31) Гєап Сиеугав: “5оиШ Уетеп: У/аІІігщ Іог Ше їгиіів оі бсієпіійс косіаіівт”. Ье
Мопйе, ГєЬ. 27, 28, 1979; іп ТЬе МапсЬєвІєг Сиаггііап ИУєєкІу, МагсЬ 11, 1979, р. 11.
32) ІЬій.
33) ІЬій.
34) ІЬій., р. 12.
1016
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
важне тепер, коли Москва проводить фронтову атаку на їхні
країни.
Двофронтова війна
«Загально вважається, що Савді Арабія й Іран мають подібні
підставові цілі: недопускати до ширення московського впливу і
контролювати ріст радикальних рухів в околицях Перського за-
ливу та сусідніх теренів». Так писала ще у травні 1978 р. Джудіт
Перера в місячнику »Мідл Іст«35 36 37. І це був один фронт, на якому
Савді Арабія стояла весь час; раніше з Іраном, а від упадку
шаха сама.
Другий фронт — ізраїльський. Віліям Дж. Кофлін у серпні 1973
року твердив, що «новий союз між Єгиптом і багатою на нафту
Савді Аравією є найважнішим пересуненням силового розполо-
ження на Близькому Сході від розриву Єгипту зі Совєтським
Союзом»36. Чому? Бо до того часу боротьбу з Ізраїлем вели араб-
ські країни з радикальними урядами при активній піддержці
Москви, отже Савді Арабія, будучи рішуче антикомуністичною,
стояла осторонь. Тепер же, коли Єгипет зірвав з Москвою, сав-
дійці могли заключити з ним союз і, «віддаючи частину савдій-
ського велетенського доходу для конфронтації з Ізраїлем»87, вони
цим активно включилися у боротьбу на другому фронті.
І скоро після заключення союзу прийшли: відома ямкіпурська
війна і не менш відоме, нею викликане, ембарґо на нафтову ропу.
І виросла роля Савді Арабії. «Нагла зміна у Ріяд віддзеркалює
цей незвичайний вплив, — писав у лютому 1977 р. Теренс Сміт, —
який здобула Савді Арабія, особливо від нафтового ембарґо 1973 ц.
З найбільшими резервами нафтової ропи, з річним доходом ЗО
більйонів долярів та з великим нагромадженням зброї, Савді
Арабія виросла в силу, з якою треба рахуватися на Близькому
Сході. .. Щоб тут не сталося, але вона рішилася відогравати
важну, може й рішальну ролю»38 39. Подібно писав два роки пізніше
Дейвід Гірст: «На протязі декількох літ, а особливо від жовтня
1973 р., себто від арабсько-ізраїльської війни, савдійці... прийня-
ли на себе ролю місцевої надпотуги»30.
Але підписання Єгиптом окремого договору з Ізраїлем поста-
вило савдійців перед дилемою. Протиставляючися Єгиптові, вони
протиставляються США, а одночасно вони ще ніколи не потребу-
35) ЛисіїШ Регега: “ТЬе баибі-ігапіап Ніуаігу”. Тіге Мйісііе Базі, Мау, 1978, ехсегріей
іп Аііаз Убогій Рте88 Кегпею, Зиіу, 1978, р. 40.
36) Л¥і11іат 1. СоиеШіп: “Е£ур1-8аис1і Сеаі: А Ке\у Ром/ег Ідпеир”. N610 Тотк Рові,
Аи£. 31, 1973, р. 6.
37) ІЬІЙ.
38) Тегепсе 8шШі: “Ніуайіі Із N0 Ьопеег Зиві АпоШег Мібеазі Сарііаі”. ТТіе N610 Тотк
Тгтпез, ЕеЬ. 20, 1977.
39) Ор. Сгі.
САВДІ АР АГ І — ОСТАННЯ БАРИКАДА...
1017
вали оборони США так, як її потребують тепер. З другої ж сто-
рони зрада арабських зобов’язань є для них не менш небезпечним
курсом в час зростання антиамериканізму серед великої частини
арабів40.
Ось що каже Д. Гірст: »Можна припускати, що якщо Савді
Арабія додержуватиметься своїх арабських зобов’язань, то Со-
вєтський Союз, який починає тепер залицятися до цих королівств
і до арабів взагалі, стосуватиме »квід про кво«. Він буде здержу-
вати войовничість південних єменців. Якщо ж ні, то він буде її
підсилювати»41. В цьому контексті небезпечною ознакою можна
зважати хвалення Совєтського Союзу міністром закордонних
справ Савді Арабії у його інтерв’ю з кореспондентом часопису
»Аль Гавадіт« за позитивну поставу, яку він занимав багато разів
супроти арабських справ, та натяк на можливість нав’язання
дипломатичних зв’язків. »А це тому, — сказав він, — що дійсною
небезпекою є Ізраїль».
Якщо б це не був тільки тактичний хід, а таки дійсна переста-
новка політики, то можна б розглядати Савді Арабію останньою
барикадою на шляху до оволодіння Москвою двох-третіх світо-
вого запасу нафтової ропи.
Щоденник »Ді Нью Йорк Тайме» помістив ЗО квітня ц. р. ко-
ментар про інтерв’ю принца Абдулага, командира Національної
Гвардії, п. з. »Принц заперечує савдійський розкол спричинений
Єгиптом», яке було вимушене настирливими чутками на Заході,
що неясність політики савдійців супроти Єгипту спричинена бо-
ротьбою серед проводу Савді Арабії. Він ці чутки рішуче запе-
речив. Від себе ж коментатор додає, що помимо дещо напружених
відносин між Савді Арабією і США через поставу савдійців до
миру, савдійці не обвинувачують США і далі обговорюють з аме-
риканцями питання оборони.
Все це показує, що перед савдійцями стоять тепер питання
критичної ваги. Якщо вони сконцентруються на ізраїльському
фронті, то1 їхня доля може бути припечатана. Якщо ж вони повер-
нуть на протикомуністичний фронт, то вони не тільки збережуть
своє існування, але зроблять велику прислугу усьому людству.
Український інтерес
«Захід тішиться останніми моментами занепаду перед його за-
гибіллю; американська імперія відступає а совєтська імперія не-
задовго пошириться у всі закутки ґльобу«42 — таке переконання
40) Оах'ій нігбі: “Сап Ваивіа аНоггі іо рипікЬ ЗайаГб аєаі?” МапсЬезіег Сиатйіап
УУееКІу, Магсїі 25, 1979, р. 9.
41) ІЬІЙ.
42) ВоЬегі Негг: “8реп£1ег іп Мобсоуу: Ше аесііпе оі Ше 'ЇУєбі ав бєєп їгот. ВивБіа”.
ТІїе Мето КериЬІіс, МагсЬ 31, 1979, р. 15.
1018
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
мають тепер росіяни, як тс інформує захований під псевдонімом
Роберта Герра живучий у Москві американець. І то не марксисти,
марксистське мислення тут ні при чому. А штовхнула їх на шлях
такого переконання поразка США у В’єтнамі, а дальше перемоги
Кремля в Африці та Азії. »Ніксон не міг побити малого В’єтнаму,
бо країна була поділена, а ми вислали кілька тисяч війська до
Анголі і оволоділи тою країною всього за кілька тижнів»43, —
кажуть вони.
І автор додає: »Цими днями страшно бути американцем у Москві.
Як я виїздив до Совєтського Союзу, тоді в Америці було модним
думати, що теорія доміно мертва. Загальною була думка, що Со-
вєтським Союзом правлять відповідальні, консервативні уря-
довці, які не хочуть рискувати своїми привілеями ведення екс-
пансіоністичної закордонної політики. Тоді виглядало абсурдним
думати категоріями старого двополярного світу. Виглядало, що
більш скомпліковані світові поділи півночі проти півдня, інду-
стріальних проти нерозвинених районів, перетворили стару кон-
цепцію холодної війни у застарілу. Але росіяни мене навчили,
що такі поняття, як Схід проти Заходу, як би Захід не хотів, щоб
вони зникли, на Сході далі процвітають. Настрій у Совєтському
Союзі виразно воєнний»44.
І це правдивий образ дійсности. Хоче того Захід чи не хоче —
війна іде. А розглядаючи успіхи чи неуспіхи на різних фронтах
цієї війни, треба враховувати психічну реакцію росіянина. Як по-
чалася Перша світова війна, то в Росії був великий підйом духа,
великий ентузіязм. »Ми австріяків шапками закидаємо». Коли ж
пішли на фронті невдачі, а в країні почали відчуватися недостачі,
тоді прийшов 1917-ий рік.
А тепер великий момент. Москва заанґажувалася в Анголі,
Етіопії, в Афганістані, і навіть в Камбоджії. В усіх цих країнах
ведуться дальше повстанські війни. «Повстанські групи, які бо-
ряться проти етіопського панування, сказали, що вони вбили
1.100 етіопських і кубинських вояків у різних битвах», — подає
пресова агенція »Ройтер« у звідомленні з 23 квітня ц. р. А в Афга-
ністані у боротьоі з повстанцями, кажуть, гинуть вже совєтські
«дорадники». Ось що каже про це редакційна паризького »Ле
Монд«: «В останніх тижнях Совєтський Союз значно посилив
мілітарну допомогу своїм двом союзникам, які є в біді: В’єтнамові
й Афганістанові. Так сильно стали Совєти по стороні урядів Ка-
булу і Ганою, що, принаймні посередньо, вони беруть участь у
мілітарних операціях, проваджених проти іслямських «бунтівни-
ків» в Афганістані та Хмер Руж в Камбоджії». А дещо далі: »Со-
вєтська преса веде нещадну кампанію проти «реакціонерів» —
американців, пакістанців, іранців, західніх німців, китайців і на-
43) іьіа., р. іб.
44) ІЬІЙ.
САВДІ АРАБІЯ — ОСТАННЯ БАРИКАДА...
1019
віть єгиптян, обвинувачуючи їх усіх без розбору в допомозі
‘контреволюцїї’»45.
«Дорадників» також повно у Південному Ємені. «При кінці лю-
того совєтські, кубинські і східньонімецькі дорадники на місці
дії очевидно заохотили війська Південного Ємену перейти гра-
ницю», — твердив у редакційній »Ді Вашінґтон Пост«46. Цим ра-
зом північні єменці не поставили належного опору. А якщо б вони
не тільки поставили опір, але ще і вдерлися до Південного Ємену?
Казав бо Джеймс Е. Акінс, один із дискутантів панелю улаштова-
ного редакцією тижневика »Тайм«: «Південний Ємен не вважа-
ється країною; він вважається совєтською базою. Дві третіх на-
селення втекло «47. А як що б так отих дві третіх хтось зоргані-
зував, вишколив і вислав назад у формі повстанських загонів?
Тоді совєтські, кубинські та східньонімецькі «дорадники» мусіли б
цю базу обороняти і за неї гинути!
Савді Арабія може тут відіграти велику ролю. Вона може під-
тримати іслямську республіку в Ірані. Як показують останні зві-
домлення, там боротьба уже почалася. «Сотки тисяч учасників
походу, — звітує з Тегерану Джон Кіфнер, — які співали і пла-
кали, обернули похоронну процесію Аятоли Мортеза Мотагарі,
убитого провідника Революційної Ради, в антикомуністичні збори.
Телям переможний!’ — кричали вони знову і знову. ‘Смерть ко-
мунізмові!’ .. . Учасники похорону, що виповнили вулиці між
Тегеранським Університетом і залізні чною станцією у східній
частині міста, повторно вибухали антикомуністичними кличами,
віддзеркалюючи зростаюче напруження між традиціоналістични-
ми ісламськими силами і лівицею»48.
Савді Арабія може підтримати повстання в Етіопії. Вона може
зміцнити Північний Ємен і повести наступ на Південний — со-
вєтську базу. Знов же ж неуспіхи Москви на африкансько-азій-
ських фронтах можуть спричинити зворот в Росії від оптимістич-
них сподівань до песимістичних революційних настроїв. Рево-
люцію напевно зробили б такі частини, як у 1917-му році. Аби
тільки витворилася відповідна атмосфера.
І в цьому то лежить заінтересування українців до того, куди
піде Савді Арабія. Якщо можна судити по її зв’язках з Пакіста-
ном, який тепер відограє головну ролю у боротьбі афганістан-
ських повстанців проти московських лакеїв в Кабулі, то, вигля-
дає, що вона на правильному шляху.
45) “Моксоте’8 ігоиЬІсс! аіііея”. Ье Мопсі, Арг. 11, 1979, іп МапсПезіег СиагМап У/еекІу,
Аргії 22, 1979, р. 11.
46) “Те5і іп Тепіеп”. ТПе ШаїМпдіоп Рові, іп Мапсіїезіег Сиагіігап ІУеекІу, Магсії 18,
1979, р. 16.
47) “5еагсШп§ Тог іЬе Кеєропве: а рапеї о£ ехретіє їгіеє То гегіеііпе ІТ.8. роїісу
Тог іііе еге8се пі оТ СГЇ8Є8”. Тгтпе, МагсЬ 12, 1979. р. 31.
48) .ТоЬп КіТпег: “АуаІоІІаЬ’й Еипегаї Весоиіев Апіі-Сотшипізі Ваііу”. ТПе N610 ¥огк
Тітез, Мау 4, 1979, р. 2.
1020
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В ІМПЕРІЇ ТИРАНІВ
Віталій ЛЕХТЕР
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
(Доповідь на Другому Світовому З’їзді АДУК 6. 9. 1979 р.)
І
Сьогодні я маю доповідь про стан української культури в СССР.
Здається, що ще вчора я був серед тих, хто працює для україн-
ського народу на рідних землях. Можливо, що моя доповідь буде
трохи емоційною, бо те про що я сьогодні буду говорити прохо-
дило на моїх очах. Можливо і те, що моя доповідь буде дещо
незвичайною. Це буде ісповідь... іспсвідь молодої української
людини. За віком я ще дуже молода людина. Народжений після
війни я виростав разом із поколінням шестидесятників. Я вибрав
нелегкий шлях українського філолога, вчителя і журналіста.
Найкращі мої роки — це студії в Чернівецькому університеті і
самостійна праця в сільській школі на Буковині.
Мене часто запитують: чому я покинув Україну. Дехто думає,
що я покинув Батьківщину із-за економічних труднощів. Але це
неправдда. Для мене чорний хліб України набагато солодший,
ніж помаранчі Заходу. Я добре розумію, що тут на Заході я при-
несу багато більше користи для українського народу, длдя Бать-
ківщини. Кожна моя стаття є маленьким пострілом у московський
Кремль. Москва боїться нашої еміграційної преси, вона робить
різні перешкоди для того, щоб наші часописи не читались на
рідних землях. Але газети і журнали не мають кордонів і нашу
пресу читають там. Я маю повідомлення, що і мої статті читають
на Україні. Заради цього треба було емігрувати.
В свій час я ходив до звичайної совєтської школи. Вивчав
творчість Тичини і Рильського, Гончара і Стельмаха і, вірив, що
це справжня українська література. В той час я ще не мав змоги
познайомитися з творчістю В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса
та інших українських патріотів. Я тоді ще не усвідомлював, яка
небезпека зависла над українською культурою. Прозріння на-
ступило в 1965 році. Саме в той час я став студентом Чернівець-
кого університету, філологічного факультету, відділу української
мови та літератури. Це був рік, коли після так зв. хрущовської
відлиги почалися масові репресії проти діячів української куль-
тури. В цей час ми, студенти, відкрили засліплені очі. Щовечора
ми сідали біля своїх радіоприймачів і слухали повідомлення
радіостанцій »Свобода« і «Голосу Америки«. Ці повідомлення ви-
кликали біль за долю заарештованих діячів української культу-
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1021
ри і в той же час будили в нас гордість за наш свободолюбний
народ, будили в нас приспану національну свідомість.
В цьому ж році на всю Україну став відомий випадок, що стався
в клюбі Київського заводу верстатів-автоматів. Цей випадок ши-
роко обговорювався студентами нашого університету. Цей випа-
док послужив тому, що мої погляди стали антикомуністичними.
1965 рік став днем мого народження. Я позволю собі нагадати вам
про цей випадок.
Дня 29 березня 1965 р. в клюбі Київського заводу верстатів-
автоматів на Брест-Литовському шосе мав відбутися вечір укра-
їнської поезії. Оголошення про вечір висіло кілька днів. В неділю
29, на вечір почали збиратися люди. Але клюб був замкнений і
оголошення зірване. Як виявилося, незадовго перед початком
вечора завклюбом Лідію Брагінську попередили, що вечір забо-
роняється, бо, мовляв, програма вечора не узгоджена з райкомом
партії і ним не затверджена.
Люди, яких під дверима клюбу зібралось багато, обурилися.
Хтось подав думку вечір провести під відкритим небом у сусід-
ньому парку. Присутні стихійно рушили до парку імені Ленін-
ського Комсомолу. Там поети почали читати свої вірші, читалися
поезії Василя Симоненка. З’явився в парку і голова заводського
комітету Глазирін. Коли поети почали читати вірші, Глазирін
виліз на літню естраду і почав лаятися, розганяти присутніх,
лаятися, кричати: »Ухадіте отсюда! Товарищи, не слушайте их,
сто українские националисти, бандеровци! Почему они все на
бендеровском язике читают? Переведите мне, что ани там говорят!«
На вечорі в парку було присутніх 200-250 чоловік: робітники з
заводу, молоді спеціалісти, українська інтелігенція, молодь ра-
йону. Ініціаторами проведення вечора в заводському клюбі були
інженери Святослав Федорів та Олександр Миколайчук. Для
останнього з них вечір закінчився трагічно. О. Миколайчук, чую-
чи свою відповідальність за вечір, намагався заспокоїти Глази-
ріна і при цьому перехвилювався. Цієї ж ночі з ним стався тяж-
кий серцевий приступ. Зібравшись із силами, він постукав у стіну
до сусідів. Ті негайно викликали швидку допомогу, яка прибула
через дві години, коли серце О. Миколайчука перестало битися.
О. Миколайчук був українським патріотом, родом із Вінниччини,
він любив українську пісню і українське слово. Поховали його
на Байковому цвинтарі, громадським коштом поставили на мо-
гилі пам’ятник. Давайте і ми вшануємо пам’ять О. Микслайчука
тим, що один із відділів АДУК назвемо іменем Олександра Ми-
колайчука, а другий відділ іменем української патріотки, мистки-
ні Алли Горської, 15-річчя трагічної смерті якої припадає на цей
рік.
Не секрет, що на протязі останніх років на Україні все більша
й більша кількість людей — особливо молоді, студентської, на-
1022
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
укової, творчої, часто вже робітничої приходять до висновку, що
з національною політикою на Україні не все в порядку, що націо-
нально-політичне становище України не відповідає її формально-
конституційному становищу як Української Совєтської Соціаліс-
тичної Республіки, що стан української культури і мови викли-
кає глибоку турботу. Це постійно зростаюче коло людей висказує
свої тривоги відверто, публично і принципово. їм відповіли теро-
ром — спочатку моральним, а пізніше фізичним. Сотні людей
були покарані зняттям з праці, викиненням із інститутів, партій-
ними та комсомольськими санкціями за найдрібнішу причетність
до тих чи інших явищ, які тепер кваліфікуються як націоналізм.
Іван Дзюба у книзі »Інтернаціоналізм чи русифікація» дав ши-
року картину терору 1965 року. Ось лише поодинокі приклади
терору 1965 року: нагнали із університету студента 5-го курсу
молодого поета Миколу Холодного за виступ і обговорення ро-
ману »Вербовчане« А. Іщука. Нагнали із Інституту літератури
АН УССР Михайлину Коцюбинську, племінницю клясика укра-
їнської літератури Михайла Коцюбинського. Зняли з праці спів-
працівника редакції газети »Друг читача« Ріту Довгань, органі-
заторку вечорів поезії. Треба сказати, що майже всі вечори мо-
лодої поезії на протязі 1963-65 рр. були заборонені. Справа дохо-
дила до анекдотів. Є офіційна постанова, що не один вечір укра-
їнської поезії не може проходити без дозволу райкому партії, а
для членів Спілки письменників потрібно мати ще й дозвіл Спіл-
ки. І в той же час московська влада нахабно стверджує, що «ми-
стецтво належить народові!»
В цій доповіді немає можливості говорити про всі факти пере-
слідування української культури в ті роки. Можна назвати лише
значні факти цього терору, так би мовити колективного характе-
ру. Закриття Клюбу творчої молоді в Києві, історія з вечором па-
м’яті Лесі Українки в Центральному парку культури і відпо-
чинку 31 липня 1963 року; знищення шевченківської о вітражу
в Київському університеті (березень 1964 року) з послідуючими
переслідуваннями молодих малярів, його авторів; заборона зби-
ратися біля пам’ятника Т. Шевченка у Києві 22-го травня 1964 і
1965 років; заборона органами КҐБ дискусії над проблемами ста-
ну української культури, яку плянували зробити студенти Київ-
ського університету 27 квітня 1965 року. Вже тоді були проведені
перші арешти, щоправда, короткотермінові. Можна заарештувати
десятки, сотні людей, але все рівно з кожним днем все більше і
більше людей будуть висловлювати свою тривогу за долю укра-
їнської культури. І це, зазначимо, були лише початки терору на
Україні. Справжній терор почався у 1972 році.
Внаслідок цього терору, по-перше українська культура не
тільки не зайняла належного їй по праву провідного місця на
Україні, але навіть не зрівнялася з російською, залишаючись да-
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1023
леко на другому місці як її неповнокровний додаток; по-друге
переважна більшість робітничої кляси, науково-технічної, інже-
нерної інтеліґенції й взагалі міського населення залишається поза
українською культурою, яку для них повністю замінила росій-
ська. Це підтверджується фактичним становищем української
книги, преси, школи, театру тощо. Загальновідомо, який мізерний
відсоток української інтеліґенції цікавиться українською культу-
рою. І це не може проходити оєе слідно, це означає постійне від-
ведення української крови від української культури, це підриває
її матеріяльно, і духовно, тому що зменшується коло читачів.
Тому і не дивно, шо багато початківців-письменників ідуть в ро-
сійську літературу.
Але і це ще не ьсе. Саме драматичне полягає в тому, що в тих
тяжких умовах, в яких знаходиться українська культура, зна-
ходяться ті патріоти, що самовіддано служать українській куль-
турі, але їм не тільки не допомагають, але й постійно створюють
різні перешкоди. Яскраві талани і новаторські пошуки не тільки
не знаходять підтримки, але попадають під відкритий вогонь
московської цензури. Достатньо нагадати про ту боротьбу москов-
ської цензури проти молодих українських поетів, яких по фари-
сейськи обвинили у формалізмі, проте, що цілий ряд яскравих
талановитих поетів, від Ліни Костенко до Василя Стуса, від Ми-
коли Холодного до Ігоря Калинця роками не могли видати своїх
книг, що чехи в своїй антології молодої української поезії надру-
кували поетів, яких на Україні ніколи не друкували. Навіть ко-
муністичний письменник Юрій Смолич не зміг надрукувати свої
спогади про літературне життя 20-их років.
Поет Микола Холодний у своїй заяві до секретаря ЦК КПУ
Овчаренка та голови Спілки письменників України Гончара від
26 жовтня 1970 року («Український вісник®, випуск 6) дає карти-
ну утисків великої групи літераторів, яких взагалі не пускають
до читача. Ось про що він пише в своїй заяві: «Видавничий
шлягбавм® опущено перед цілою плеядою молодих, визнаних
громадськістю, українських поетів. Так, у «Радянському письмен-
никові® затримано пляновані книжки Миколи Воробйова та Вік-
тора Кордуна, чиї дорібки неодноразово вміщувались в часописах
і альманахах. Автоматично, аби чогось не скоїлося, зняли з ви-
робництва у видавництві «Веселка® збірку М. Воробйова. Не вий-
шла тут таки заплянована збірка »Лябіринт« Василя Голобо-
родька, унікального поета, ім’я якого фігурує у десятках статтей
в республіканській і всесоюзній пресі. Весь наклад збірки цього
поета «Летюче віконце®, виданої «Молоддю®, кілька років лежить
на книжковій фабриці у Білій Церкві. У віддрукованих «Молод-
дю® «Вітрилах® вирізали раптом поетичну дорібку Михайла Ско-
рика. В цьому ж видавництві не побачили світу внесені до тема-
тичного пляну збірки Віктора Могильного та Миколи Клочка,
знаних читачеві з виступів у «Дніпрі®, «Вітчизні® тощо. А здібно-
1024
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
му поетові Миколі Рачуку в »Молоді« відповіли, що видавництво
»не має коштів на рецензію» і повернули рукопис. У видавництві
»Радянський письменник» роками без руху, або повернені без
пояснень, рукописи київських поетів Бориса Мозолевського та
Володимира Сіренка. У видавництві »Маяк« впродовж десятиріч-
чя переноситься видання книжки талановитого одеського прозаї-
ка Олекси Резніксва. Роками очікують на видання київський про-
заїк Ярослав Ступак, донбаський прозаїк Станіслав Цетлян,
львівський поет Григорій Чубай, київські поети Михайло Саченко,
Григорій Тименко та ряд інших». Закінчує свою заяву поет Ми-
кола Холодний словами, що ось уже п’ять років у Спілці письмен-
ників не провадиться обговорення творчости молодих.
Стан українського театру майже катастрофічний. Київський
Академічний театр імені Івана Франка у стані перманентної сі-
рости, а в той же час молодому талановитому режисерові Лесю
Танюкові не давали праці, поки не виїхав з України. Тепер він
працює в Москві, його охоче запрошують найкращі московські
театри, а поставлені ним спектаклі користуються великою попу-
лярністю. Скільки не добивалася театральна молодь, пробуючи
створити хоча б на печатках самодіяльности експериментальний
геато у Дарниці, великому робітничому передмісті Києва, де на
сотні тисяч не має жодного театру, скільки не добивалися цього
молоді театрали, їм не дозволили. В Чернівецькому драматичному
театрі за останніх десять років не обновлюється репертуар. Із
української клясики постійно ставиться лише п’єса Ольги Коби-
лянської »3емля«. І це тому, що театр носить ім’я Ольги Коби-
лянської. В той же час в театрі збільшився російський репертуар.
Директор Чернівецької о драматичного театру імені О. Кобилян-
ської, Тарас Сулятицький, в своєму інтерв’ю журналові »Театр«
ч. 4, 1978, не зміг назвати ані одної нової п’єси з українського ое-
пертуару, а назвав нову п’єсу якогось Матушкіна »Викликаю
вогонь на себе», яка славить так звану дружбу українського на-
роду зі «старшим братом».
Молодий український композитор Леонід Грабовський, якого
Дмитро Шостакович назвав у числі самих оригінальних компо-
зиторських таланів із числа молоді, на протязі багатьох років не
може добитися виконання своїх новаторських творів на Україні,
а в той же час його твори охоче виконуються кращими окрестра-
ми Москви і Ленінграду. Навіть його чудові «Чотири українські
шсні«, нагороджені на всесоюзному конкурсі й записані у Ленін-
граді, до цього часу не виконувалися на Україні. В такому ж по-
ложенні молоді українські композитори Сільвестрів, В. Губа. А
скільки перешкод чиниться талановитому хормайстрові Ігореві
Полюху у створенні національного естрадного інструментально-
вокального ансамблю. Після знищення фолкльорно-етнографіч-
них хорів »Гомін« і «Жайворонки» талановитий композитор Лео-
польд Ященко залишився без праці.
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1025
На міжнародньому кінофестивалі в Мар-дель-Плята в Арґен-
тіні український кінофільм Київської кіностудії імені О. Довжен-
ка отримав другу нагороду. Це був фільм »Тіні забутих предків«
режисера Параджанова. Виявляється, що «популярність» члена
ОН України така велика, що арґентінські кіноглядачі не знали
про існування такої «суверенної» держави і такого народу і кри-
чали «Віва Русія«, «Віва Моску!« Здається залишилося лише
червоніти від сорому, що навіть імені твого народу не знають і
тріюмф нашого мистецтва відносять на російський рахунок. А
ось Голова Держкомітету УССР по кінематографії Сергій Іванов
розповів про це на сторінках газети «Вечірній Київ» і не побачив
в цьому гіркого сарказму долі. Не побачив тому, що продукція
українських кіностудій залежить від цензури Москви, та дуже
низької якости. Недарма на Україні поширений дотеп, що бувають
фільми добрі, погані і в кіностудії ім. О. Довженка. Фільм Сергія
Параджанова «Тіні забутих предків» до деякої міри повернув
кіностудії ім. О. Довженка признання кіноглядачів і навіть при-
ніс міжнародне признання. Але після цього непересічного успіху
того фільму режисерові не дали змоги поставити другий фільм,
а ще пізніше засудили до 3-ох років ув’язнення за брудним обви-
нуваченням. Тепер Сергій Параджанов на волі, але йому заборо-
нили працювати в кіностудії. Відомий режисер, який отримав
міжнародне признання, працює не за фахом. А кому це на користь?
Заборонили фільм «Криниця для спраглих» Юрія Ільченка,
який, за оцінкою більшости професіоналістів, був би видатним
явищем в українській і світовій кінематографії і зміг би вивести
українське кіно на світовий рівень. Нависла загроза і над іншими
фільмами, які готуються в Київській кіностудії, де в 1965 році
почалося «закручування гайок». Заборонили працювати талано-
витим режисерам Леонідові Осицю та Воланові Сергієнку. Від
них почали вимагати сірости у фільмах. Про Одеську кіностудію
треба сказати, що вона ставить лише пропаґандивні фільми, в
яких героями виступають «справедливі» комуністи. В минулому
році на сторінках «Радянської України» появилася довга стаття
Дмитра Левчука, режисера кіностудії ім. О. Довженка, присвя-
чена 50-літтю цієї студії. Серед найкращих кінофільмів кіно-
студії він назвав фільми »Іванна« і «Як гартувалась сталь». Кіно-
фільм »Іванна« за сценарієм В. Біляєва — це наскрізь пропаган-
дивний фільм спрямований проти Української Католицької Цер-
кви, проти митрополита Андрея Шептицького. І ось Д. Левчук
називає цей кінофільм як один із самих найкращих в кіностудії.
Пропаґандивні фільми не новина для кіностудії ім. О. Довженка
— це її стиль. То й не дивно, що кінофільми цієї студії проходять
при порожніх залях. Але є на Україні талановиті режисери й
актори, та не дають їм працювати на Україні. Талановитий актор
і режисер Бондарчук працює на московській кіностудії ім. М.
Ґорького.	(Продовження буде)
1026
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ярослав СТЕЦЬКО
СЛОВО ДО ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
На важкому відтинку протиросійського і протикомуністичного
фронту в Україні стоїть українська культура*.
За українську культуру розгортається гігантний бій. Україн-
ські культурні діячі — борці типу Валентина Мороза й Євгена
Сверстюка, які зглибили й у своєму оформленні унаявнили основ-
ні елементи української культури, що сягає часів передхристиян-
ської України і синтезує сьогодні обидві світлі епохи у державному
житті України — передхристиянську і християнську, — вима-
гають від культурних діячів на чужині далеко більшого, як досі,
вкладу в розбудову української традиційної культури на різних
її відтинках.
Ми не сміємо забувати незвичайних умов, серед яких дово-
диться творити й зберігати українську культуру нашим духовим
творцям в Україні. Світ великої думки — недалекий той час —
склонить голови перед Сверстюками, Морозами, Калинцями, Сту-
сами за їх бій проти варваризації, обезкультурнення життя люд-
ства, бо немає світової культури без національних культур, немає
світових геніїв без національних геніїв. Захищаючи і розбудову-
ючи українську культуру, сперту на традиційно-історичних ти-
сячолітніх національних первнях, зокрема теж на християнських
елементах, українські культурні діячі дають величезний вклад
в універсальну культуру, що є мозаїкою національних культур.
Денаціоналізація -— це варваризація, обезкультурнення життя, це
дегероїзація життя. Космач — завдяки творчості унікального у
своєму охопленні культурної суті українця В. Мороза — виріс до
значення в культурному аспекті українського Єрусалиму. Незчи-
сленні віки творчости українського духа — народнього генія —
злялися у велич Космача. Космач став символом проти Вавилону,
символом тисячолітніх націй і їх культур проти перемішання на-
родів, вирвання їх з рідного коріння, проти »совєтського« народу.
Євген Сверстюк показав не лише «собор наших душ«, але також
ідейно-етичні, світоглядово-державні й соціяльно-політичні первні
типово українські від віків, напр., уявлення Бога, любови, правди,
справедливосте, у протиставленні до російського Бога — деспота
і месника, жорстокого і мстивого на взірець царя-деспота чи ген-
сека! Або пригадка його на народоправний устрій України, коли
Московія ніколи його не знала, бувши завжди тиранією!
*) Це слово-заклик появилося друком вперше в »Гомоні України« в лютому 1979.
Актуальність піднятих питань підказує нам його повторення на сторінках «Визволь-
ного Шляху« — Редакція.
СЛОВО ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
1027
Треба клонити голови перед незвичайно сміливою, героїчною і
геніяльною творчістю культурних діячів в Україні, в умовах без-
прикладних в історії імперій світу. Імперіялізм російської нації
суттєво відрізняється від уже відумерлого імперіялізму окциден-
тальних націй. Його суть не тільки в економічній експлуатації,
використовуванні генія праці даної нації, її геополітичного поло-
ження та в мілітарній окупації, але в терористичному намаганні
накинути своє уявлення життя, свій спосіб життя від метафізики
й онтології, від філософічного й діялектичного матеріялізму, від
атеїзму і соцреалізму в культурі, по колгоспний принцип госпо-
дарки поне воленому народові. Тут йдеться про боротьбу двох
протиставних світоглядів, двох філософій життя, двох культур,
двох протилежних духовостей з антиподичними уявленнями жит-
тя, суті і прапричин буття, Бога, індивідуальности, нацїї-спільно-
ти, гідности Людини. У теперішній стадії гноблення і визиску,
примусової русифікації — Москва намагається творити проти-
природню появу — »совєтський народ« — на російському під-
ґрунті з російською мовою. Москва проводить лінГвіцид, етноцид
і культуроцид як базу для цієї протиорганічної появи. Ліквідація
тисячолітніх культур стародавніх націй, убивання народнього
мистецтва, напр., перемінювання Космача в туристичну місце-
вість, убивання фолкльору, духової творчости нації — означає
не тільки систематичне плянове намагання денаціоналізації на-
роду, але тотальне обезкультурнення його, бо культури вироста-
ють не десятками років, але віками. Зникає культура нації —
нидіє нація, бо вона вагомий вияв її духового й суспільного життя.
Культура нації — це пульсування її крови, її історично-творчий
шлях. Убивання культури націй — тобто русифікація і совєти-
зація, — це намагання творити насиллям і терором »совєтський«
народ з російським підґрунтям, це злочин супроти людства, уні-
версальної культури, мозаїки національних культур, без яких
немає універсальної культури.
Московія — це брутальний варвар і злочинець, який намаганням
ліквідації національних культур робить вбогим людства, набли-
жує епоху варваризації його, »культури« джунґлів. Соцреалізм —
це шлях у прірву обезкультурнення, бо це заковування у кайдани
вільного духа творчости Богоподібної істоти, це апотеозування
пером, пензлем, долотом долі раба захопленого своїм тираном —
повний упадок людської гідности і тим чином генія творця.
Немає імперіялізму подібного російському, щоб вгризався в
душу людини і нації, приневолюючи її думати, вірити, творити
по пляні й задумах рабовласника стосовно раба! Такого не бувало
в історії імперіялізмів. Англія не забороняла ані вірити в Будду,
ані плекати культ святої корови ...
Велика заслуга шести- і семидесятників перед українською на-
цією у тому, що вони простигли руку тисячоліттю нації своєю
1028
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
геніяльно-героїчною творчістю, сягнувши прадідних джерел, роз-
криваючи по своєму незримі скрижалі українського духа. Вони
душу нації нансво пізнали, її тугу до власної величі. Жертва
крови ОУН-УПА, їх світоглядові позиції — були свідомим чи не-
свідомим підґрунтям для них. Кров нації, мужність героїв розво-
рушила в них українське серце, віру в Україну, а завжди най-
перше є віра, а потім аргументація її поавдивости.
Вони підняли бій теж за рідну українську мову, бо тільки рід-
ною мовою матері можна висловити мистецько-літературне на-
ціональне »я«, бо тільки рідні мотиви і питоменні духові первні
складаються на зміст рідної культури й різних її складових еле-
ментів, бо тільки рідною мовою у бою з Московщиною можна збе-
регти національну культуру, даючи їй український зміст! Немає
формою української, а змістом соціялістичної, тобто російської,
культури. Може бути тільки змістом і формою українська
культура.
Москва розгорнула новий наступ на українську культуру, зо-
крема на українську гуманістичну творчість і многогранну на-
родню творчість. Вона прагне їх задавити.
Головний бій іде тепер на відтинку української культури, як
важливого політикум у боротьбі за державність, бо за душу
українця.
Українська наука, українські культурні, зокрема наукові інсти-
туції не виповнили досі як слід на чужині своїх зобов’язань су-
проти культурних творців в Україні, супроти вимог, що їх ста-
вить нація перед українськими науковими, літературними і ми-
стецькими організаціями, перед нашими науковцями і літератами.
Україні необхідні українські історичні твори, їй потрібна, як
пишуть нам патріоти-науковці і мистці — також мітологія Украї-
ни, бо вони сяіаюті до джерел нашої духовости, її зглиблюють у
правіках, — шо є генеральною лінією їхньої духової творчости;
їм необхідно доставляти археологію України, історію від прадав-
ніх часів, історію УПА-ОУН, зокрема документацію з двофронто-
вої війни ОУН-УПА проти Німеччини і Росії, про ЗО червня 1941
року, збірку документів тих часів з чужих архівів про розстріли
націоналістів і упівців німцями і москалями. Молодь прагне пізна-
ти з правдивих джерел величне минуле і недавно минуле України.
Українська наука — на жаль — не дала також достатнього
субстрату для зовнішньо-політичної діяльности ОУН, у тому й
дипломатичної, неменш необхідних даних для плянування все-
національного зриву. Для глибших стратегічних плянувань не-
достає сучасної етнографічної мапи імперії, демографічної мапи
імперії й різних її аспектів, немає розміщення національностей,
зокрема на кордонах імперії, пересування їх, охоронні пояси мос-
калів поселюваних проти депортованих чи переселених немоска-
лів, національностеве відношення в армії, у старшинському кор-
,хОВО ДО ДІЯЧІВ Л7КРАЇНСЬ КОЇ КУЛЬТУРИ
1029
пусі, розміщення неросійських вояків, слідкування за кожночас-
ною флюктуацією змін тощо. Економічний потенціял України в
імперії і зокрема вага економічного потенціялу УССД — колоні-
яльний характер економічного плянування і розбудови економіки
України, розбудова залізничної мережі під кутом імперіяльного
центру, етнічні поселення українців, етнографічна мапа України
і розміщення під сучасну пору меншостей в Україні; увесь комп-
лекс українознавства у різних аспектах недомагає у нас.
На чужих мовах з’явилося незвичайно мало наукових творів
з ділянки українознавства: напр., Історія проф. Полонської, ви-
дана заходами і коштом революційної ОУН, а скільки її закупле-
но для чужинецьких наукових інституцій?! Скільки вислано до
наукових інституцій в Україні, чи передано з нагоди наукових
з’їздів?! Чому не перекладають її на чужі мови наші науковці і
не видадуть? Ні одна наукова інституція не спромоглася видати,
ані принаймні перекласти на чужі мови творів наших ув’язнених
культурних діячів — Мороза, Сверстюка й ін. Найбільше тієї ро-
боти робить револ. ОУН, видаючи чужими мовами твори куль-
турних діячів, наукові твори проф. Щербаківського, проф. По-
лонської, проф. Дорошенка й ін. А деякі наші наукові інституції
видають твори Винниченка, Драгоманова, які не помагають, а
шкодять сучасній визвольній боротьбі...
«Русифікація, економічна експлуатація, принижування гідности не-
росіян і винищувальна протинаціональна політика «старшого брата«
створюють для українців нестерпні умови життя. їх провідні діячі
приходять до висновку, що русифікаторському насильству необхідно
протиставити свободу національного самопізнання, самоусвідомлення і
самовироблення. Разом із тим конечні і максимальний культурний
розвиток на ґрунті національної мови, традицій та послідовна боротьба
проти російського великодержавного шовінізму.
Українці свідомі того, що на практиці «ще тісніше зближення® з
російським народом означає насильницьке «зливання націй®, а перед-
усім української, з нацією російською. Панівна російська нація послі-
довно намагається здійснювати «злиття націй® у межах своєї імперії
на базі російської культури®.
(Ствердження й постанови У-го Великого Збору ОУН)
1030
визвольний шлях
Яків СУСЛЕНСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНА ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА В СССР
І НАЦІОНАЛЬНО-СІОНІСТСЬКИЙ РУХ
Тему, яку беремо до розгляду, я хотів би проілюструвати ма-
теріялами політичних процесів в СССР. З багатьма учасниками
національних рухів і національно-сіоністського руху в СССР я
був знайомий особисто, про їх програми, задуми й акції чув без-
посередньо з їхніх уст.
В мордовських і пермських політичних таборах, в Сибірі на
засланню і у Владимірській тюрмі перебувають учасники націо-
нальних рухів різних поколінь. Там можна зустріти сивоголових
і покалічених бандерівців, учасників боротьби ОУН-УПА, і ли-
товських «лісових братів«. Там я познайомився й розмовляв з
Віктором Солодким, який досиджує тепер 36 літній реченець
ув’язнення, Андрієм Туриком, який в 1982 році закінчить 32 літ-
ній реченець, Юрієм Шухевичем — сином головного командира
УПА, Романа Шухевича, який загинув в 1950 р. Юрій Шухевич
досиджує ЗО літній реченець. Після 25 літнього ув’язнення не-
давно вийшли на волю Євген Пришляк, Іван Покровський, Степан
Вовчанський, Михайло Проців, Іван Ільчук та інші. Ціла низка
українських націоналістів старшого покоління притягнена до
кримінальної відповідалькости вдруге. Серед них відомі мені
Богдан Чуйко, Андрій Мороз, Іван Столяр. Не залишають у спо-
кою і колишніх прибалтицьких націоналістів, які вже давно при-
пинили активну боротьбу проти російських гнобителів. В 1974
році, у Владимірській тюрмі, я зустрів групу лотиських націона-
лістів з років війни — Еліяса Тумільканса, Вішкера й Ірбгтіса, —
засуджених недовго перед тим. Деякі колишні члени ОУН і в
нових обставинах не складають зброї, лише змінюють форми бо-
ротьби: від збройних до агітаційних. Так в 1967 році була засу-
джена на довгі реченці велика група підпільників Львівської
области. Деякі з них — Іван Губка і Прокопович — цього року
закінчили термін заслання. Інші ж учасники процесу ще пере-
бувають в ув’язненні, зокрема Зіновій Красівський, член підпіль-
ної організації «Український Національний Фронте.
Національні рухи в СССР не припинялися протягом усього
періоду совєтської влади, часом лише притихали, а тоді знову
спалахували. Часом це виникає цілком несподівано для органів
влади, як наприклад, ташкентські події 1968 р., чи вибух молдав-
ського націоналізму при кінці 60 років.
Найбільш яскраві осередки національних рухів — це боротьба
українців, особливо західніх областей, за незалежну Україну,
боротьба прибалтицьких народів, особливо литовського, за відо-
кремлення від Росії, боротьба вірменського народу за незалежнV
НА ... ІАЛЬНА ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА В СССР.  
1031
Вірменію в її історичних кордонах, боротьба кримських татарів за
повернення на рідні землі, боротьба німців за виїзд до Німеччини
і, звичайно, найбільш широка й успішна — боротьба єврейського
народу за виїзд до Ізраїлю і на Захід.
На зміну старшому поколінню українських націоналістів при-
ходить цілком молоде юнацтво. Відроджуються у широких маш-
табах українські національні свята. Міцніє в народі національний
дух, поширюються видання самвидаву, наприклад, «Український
Вісник® тощо. На початку 70-их років у цій ділянці працювала
група львівського студента Зоряна Попадюка. Тернопільська гру-
па студентів на чолі зі Степаном Сапеляком не задовольняється
словесною агітацією і вивішує національні прапори, руйнує па-
м’ятники Леніна, розкидає листівки. Належить зауважити, що
більшість політичних в’язнів у СССР становлять українці.
Шестидесяті і семидесяті роки позначилися новими масовими
репресіями на Україні. В 1961 р. у Львові арештували групу
юристів — Левка Лук’яненка, Івана Кандибу і інших, які аргу-
ментували на конституційній основі відокремлення України від
СССР. В 1965 р. органи влади навалилися на українську опозицію.
Прокотилася хвиля політичних процесів, обшуків, індивідуально-
го терору й шантажу. На початку 60 років створюється другий
після Львова осередок українською національного відродження
— в Києві. Діяльність Івана Дзюби, Івана Світличного, Євгена
Сверстюка, Зіновії Франка», Миколи Холодного, Василя Стуса,
Ігоря й Ірини Калинців, Зіновія Антонюка, Олександра Сергієнка
та інших виявилася досить успішною для розбуджування націо-
нальної самосвідомости у багатьох русифікованих українців. У
відношенні до цього переконливо промовляє життєвий шлях
Алли Горської і її трагічна доля.
Літературні вечори, які влаштовували для молоді українські
освітні працівники, день пам’яті Т. Шевченка — притягали сотні
людей. В залях і на площах відбувалися гострі дискусії, читалися
«бунтарські® вірші. Рух київської інтелігенції знайшов відгуки
і на провінції: в Рівному його підтримав Валентин Мороз, в Одесі
— Ніна Строката і Олексій Мельників, у Львові — Вячеслав
Чорновіл. Термін «шестидесятники® виник на Україні і дістав
признання у друкованій літературі. Такі твори, як «Інтернаціо-
налізм чи русифікація?® Івана Дзюби, «Щоденник® Василя Си-
моненка, вірші Вінграновського, Холодного, «Репортаж із запо-
відника ім. Берії« Валентина Мороза були широко розповсюджені.
Трапилося кілька випадків відчайдушного протесту. У таборі я
був у дружніх стосунках із «самопалом® Миколою Береславським
і Миколою Бондарем, який 7 листопада 1970 р. на демонстрації
на Хрещатику мужньо розгорнув плякат із написом: «Ганьба зло-
чинному керівництву КПСС!«
На початку 1972 року рух українського відродження зазнав
важкого удару. Видатні учасники руху стали арештовані й засу-
1032
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
джені на великі реченці. Сотні й тисячі людей були судово
переслідувані.
Але й ці заходи не зліквідували українського спротиву. Наро-
дилася нова форма боротьби — правозахисний рух в СССР. Укра-
їнці створили свою групу нагляду за виконанням Гельсінських
угод. Із десятьох її перших членів — Руденко, Бердник, Лук’я-
ненко, Кандиба, Тихий, Григоренко, Мешко, Строката, Матусевич,
Маринович, — Петро Григоренко був позбавлений совєтського
громадянства, а інші багаторазово підпадали репресіям.
Придусивши аналогічні групи і в інших республіках, совєтська
влада в такий спосіб на ділі показала чого варті підписи її керів-
ників під міжнародніми документами, зокрема під Заключним
Актом, декларація принципів якого зобов’язує держави-учасниці
суворо дотримуватись прав людини і прав народів.
Серед інших народів СССР найбільш помітний національний
рух існує у Вірменії й Литві. Ці республіки в національному
відношенні є більш однорідні.
В 1965 р. у зв’язку з 50-літтям масової різанини вірменів у Ту-
реччині, в Ерівані була переведена демонстрація, в якій брало
участь понад 50 тисяч осіб.
В 1968 р. художник Айказун Хачатрян та його однодумці ство-
рили Національно-об’єднану партію Вірменії. Від 1967 до 1975
року відбулося 18 судових процесів над 50 членами цієї партії.
Часто-густо під час судового розгляду сотні людей чекали біля
судового будинку на вихід підсудних і зустрічали їх квітами і
привітальними вигуками, як національних героїв. Така висока
честь припала пплк. Асатуру Бабаянові і його синові, теперішньо-
му секретареві НОП Айріякну Паруйрові (двічі засуджений), Ба-
гратові Шахвердяну і іншим.
Каунаські події 1972 року показали які живучі є у литовців,
під зовнішнім виглядом покірности, дух спротиву і прагнення до
національної незалежности. Самоспалення Каланти розворушило
ціле місто. Скоро виникла підпільна організації, яку очолив Ша-
рунас Жукаускас. З допомогою журналу »Науясіс Варпас«, («Но-
вий Дзвін«) організація плянувала повідомити громадськість про
злочинну діяльність радянської влади щодо литовського народу.
Шість учасників цієї організації було засуджено.
Час від часу литовці знаходять у поштових скриньках звернен-
ня, які закликають їх зміцнювати національну солідарність і
ставити спротив загарбникам. То тут, то там з’являються націо-
нальні прапори. За діяльність такого характеру було засуджено
групу молодих людей — Шилінскас, Пашиліс і Балкайтіс.
Литовці в основній своїй масі є католиками. їх національна бо-
ротьба тісно переплітається з боротьбою за свободу віровизнання.
Вони видають підпільний журнал «Вісник ЛКЦ«. Дотримання на-
родніх звичаїв, ритуалу національних свят, весіль — все це до-
зволяє глибше відчувати національну ідентичність.
НАЦІОНАЛЬНА н. -Ьц-Ол^НА БОРОТЬБА В СССР.  
1033
Литовська група сприяння виконанню Гельсінських угод, як і
інші, була розгромлена. Баліса Гаяускаса, після 25 річного ув’яз-
нення і чотирьох років перебування на волі, знову засуджено на
15 років.
У совєтському концтаборі, багатонаціональному за своїм кон-
тингентом ув’язнених, люди об’єднуються, як правило, за націо-
нальною приналежністю. Трапляються об’єднання і за іншими
ознаками: релігійною, світоглядовою (ідеологічною), й не так
часто, за ознакою віку та професійности. Поміж деякими земляц-
твами встановляються особливо дружні стосунки. В третій зоні
в Мордовії вірмени жили у дружніх стосунках із лотишами, євреї
з українцями. Дружні товариства складали разом документи, го-
тували спільні акції.
Основна маса ув’язнених російської національности — фашисти,
монархісти, соціял-християни — жила відокремлено. Всі вони
були прибічниками єдиної й неділимої Росії і у націоналістів, які
прагнули відокремлення, викликали почуття ворожосте. Лише
послідовні демократи типу Володимира Буковського, Кроніда
Лимарського, Єгора Давидова користалися довір’ям націоналістів.
В таборі націоналісти нав’язували зв’язки для дальших спіль-
них дій проти загального ворога — російського імперіялізму. На-
ціоналісти з різних частин СССР висували спільну програму й
спільні вимоги. На Заході знають про «Послання до Ради Націо-
нальностей СРСР« політичних в’язнів Прибалтики, України й
Кавказу. Підписаний 19 політичними в’язнями, цей документ роз-
криває всевладність КПСС, національну нерівність і деклярує
вимоги неросійських народів.
Національно-сіоністський рух в Росії почався ще задовго перед
появою політичного сіонізму Герцля. Він зростав й розвивався
співмірно зі зростом популярносте ідей переселення в Ереп Із-
раель і створення єврейської національної держави. Після Лют-
невої революції 1917 року кількість організованих сіоністів у
Росії швидко збільшилась і скоро досягла 300.000 осіб. Виникла
ціла низка сіоністських партій.
Нова совєтська влада не могла миритися з існуванням єврей-
ських партій, ще до того й сіоністських. В 1926 р. (згідно з іншими
джерелами -— в 1930 р.) була зліквідована остання сіоністська
партія, яка проіснувала довше від усіх інших. У двадцятих роках
був припинений вільний виїзд за кордон. Розпочав своє існування
підпільний рух за нелегальний виїзд і розповсюдження ідей сіо-
нізму. Совєтські табори поповнились сіоністами Основна маса
сіоністів, приховуючи свої справжні почуття й погляди, прими-
рилася з новою владою.
У передвоєнні роки, у зв’язку із захопленням західніх областей
совєтським військом, влилися до СССР свіжі загони сіоністів При-
балтики, Бесарабії і східніх областей колишньої Польщі. У зв’яз-
ку із засланням, мобілізацією та евакуацією ці сіоністи розбре-
1034
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
лися по всьому СССР, поширюючи серед євреїв метрополії, які
до того часу вже покуштували усіх принад совєтської влади,
сіоністські ідеї.
У післявоєнні роки почалося переслідування євреїв як таких,
а якщо ДО' того були підстави для обвинувачення їх за прихиль-
ність де сіонізму, то тим більше.
Невдачі соціялістичного експерименту і жорстока тиранія, кри-
вава війна, післявоєнне безладдя й голод відродили антисемітські
настрої. Неофіційно органи радянської влади, які досить добре
«прочистили® себе від єврейського елементу, піднесли антисемі-
тизм до рівня державної політики. Дискримінація й безпідставне
переслідування євреїв, примусова асиміляція й безкарна юдо-
фобія стали нормою в стосунку влади до євреїв у СССР.
З іншого боку, утворення держави Ізраїль, громадянська само-
свідомість євреїв, яка зросла під час післясталінської »відлиги«,
зріст економічного потенціялу й військово-політичного престижу
Ізраїлю, солідарність світового єврейства з євреями СССР і під-
тримка Заходу — все це збудило національні почуття й підвищи-
ло правосвідомість совєтських євреїв.
Всередині шестидесятих років, особливо після шестиденної
війни, почали створюватись сіоністські гуртки і групи. В деяких
містах (Ризі, Ленінграді та Москві) постали комітети, що коорди-
нували роботу груп, складали документи для висилки за кордон
і в совєтські урядові інстанції, збирали підписи, знаходили й по-
ширювали учбову й іншу освітню літературу, видавали газету
»Ітон« й розповсюджували ідеї сіонізму.
Належить зазначити, що ще на початку шестидесятих років
група євреїв, створена і очолена Давидом Біцзелем, твердо вирі-
шила виїхати до Ізраїля. Переслідувані владою, вони довгі роки
жили в тяжких умовах гірського Кавказу, в лісах, але не втра-
чали віри, що все скінчиться щасливо. В 1968 р. Давид Біцзель й
Урі Маркин були засуджені. За відмову служити в совєтській
армії один з їхньої групи був засуджений на три роки, а після
відбуття терміну ув’язнення, його вбили. Тепер біля 80 осіб з цієї
групи живуть в Ізраїлі.
Для зручности ілюстрації я використаю класифікацію наведену
в збірці документів під назвою «Національне питання в СРСР«,
стор. 355, а саме:
На початку 70 років совєтське єврейство розділилося на три
частини:
а)	євреї, що втратили національну самосвідомість (або близькі
до того) і намагаються цілком асимілюватися з корінним народом;
б)	євреї, які розуміють, що національне існування єврейського
народу в СССР неможливе, і тому намагаються репатріюватись до
Ізраїлю;
в)	євреї, які ще мають ілюзії і не усвідомили конечности вибору
поміж асиміляцією і репатріацією.
НАЦІОНАЛЬНА ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА В СССР...
1035
В таборах і тюрмах такий розподіл дістав свій відбиток на
складі євреїв — політичних в’язнів.
Одні євреї цілковито втратили свою національну ідентичність
і разом із росіянами та іншими зросійщеними національними мен-
шинами критикували советські порядки і мріяли про нову росій-
ську революцію. Такою була, наприклад, група Хахаєва-Ронкіна.
Група ленінградських інженерів — Йоффе й інші — з позицій
справжнього марксизму-ленінізму обвинувачувала ревізіоністич-
ний марксизм-ленінізм і мріяла про соціалізм із людським облич-
чям. Ленінградський поет Анатолій Берґер просяк російською
культурою, вважає себе російським поетом і, при всій симпатії до
Ізраїлю, не має сили відірватися від російського коріння, не зва-
жаючи на чотирилітнє безпідставне ув’язнення і дворічне заслан-
ня. Російським поетом з російською долею залишився Юлій
Данієль.
Другі євреї, наприклад, рязансько-саратовська марксистська
група Вудки-Сеніна, яка закликала Росію до соціалістичної ре-
волюції, розкололася в 1970 р.: євреї перейшли до сіонізму, а ро-
сіяни перейшли до християнства. Брати Вудки, Шимон Грилюс,
Олег Фролов та Саша Учитель — учасники цієї групи — всі опи-
нилися в Ізраїлі. їхні попередні марксистські погляди сприйма-
ються ними як помилки нерозумної молодости. В такий спосіб
ті євреї, які з переможною соціалістичною революцією пов’язу-
вали єврейське питання в Росії, в умовинах ув’язнення швидко
змінили свої погляди. Цьому сприяв постійно зростаючий вплив
сіоністів — учасників ленінградських, ризького й кишинівського
процесів 1970-1971 років, які прибули до таборів. Під їхнім впли-
вом я і мій друг Йосиф Мешенер прийняли остаточне рішення
про виїзд до Ізраїлю. Це саме зробив і Барух Шилькрат, зали-
шаючись марксистом у своєму світогляді, а також Радиїін, Шиф-
рін, Бері (Хаймович). Наблизиься до такого рішення і Михайло
Хейфец, який тепер поневіряється на засланню, а також в’язень
уральського концтабору Семен Ґлузман. Міцно залишився на по-
зиціях дисидентів-демократів Михайло Макаренко (Горшкович),
який виїхав на Захід. Очевидно, така ж доля чекає на євреїв-
християн Гаррі Суперфіна і Льва Ладиженського.
Останніми роками спостерігається все сильніше прагнення
євреїв СССР виїхати до Америки. Це дозволяє говорити вже не
про репатріяцію до Ізраїлю, а про еміґрацію з СССР, не про
сіоністський рух, а про єврейський. Все більша кількість євреїв
СССР починає розуміти, що з СССР треба тікати. Багатьох уже
не пов’язують з Росією ніякі надії: ні на демократичні реформи,
ні на зміну режиму й соціяльного клімату, ні на відродження
національного життя, ні, навіть, на поліпшення життєвого рівня.
Тому найбільш правильним, з моєї точки зору, було б визначен-
ня єврейського руху в СССР, як руху за виїзд з СССР.
1036
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
МАТЕРІЯЛИ Й ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
ПРОХАННЯ З УКРАЇНИ
П рем’єр-мінісировг У країни,
Голові Антибольшевицького Бльоку Народів,
Голові Европейської Ради Свободи,
Панові Ярославові Стецькові
Глибокоповажаний Пане Прем’єре!
(УЦІС). Ціль цього листа* — порушити питання, що своєю сут-
тю охоплюють два аспекти: громадський і особистий. Впродовж
останніх років досить значна кількість людей, зокрема євреїв і
росіян, отримали можливість виїхати з СССР. Тому, що більшість
з них переважно з середовища відкритої опозиції, яка, не зважа-
ючи на посилені репресії режиму, інтенсивно зростала впродовж
останніх десятиріч, світова суспільна опінія дістала безпосередньо
повнокровнішу інформацію про суть тоталітаризму в цілому, його
практику, положення окремої особи й поневолення цілих народів.
Світ особливо добре поінформований про стан справ і гноблення
євреїв у СССР, і це сприяло мобілізацій світової громадськосте,
засобів масової інформації, урядів багатьох держав для того, щоб
протистояти насильству. В той же час українців серед тих, що
виїжджають, майже нема, власне---зовсім нема.
Є в цьому й позитивний фактор, бо незначна (у відсотках до
населення), але національно високо свідома частина населення
залишається на Україні.
І все таки, на наш погляд, активна причетність цієї частини
українців до національно-визвольного процесу, культури, науки,
принесла б Україні незрівнянно більшу користь у країнах Заходу
і в середовищі нашої діаспори. Ідеться про збереження людей,
які не можуть уже працювати на Україні. Охочих виїхати багато,
але можливостей виїхати нема.
Усвідомлюючи складність ситуації (і щоб створити прецедент),
Вячеслав Чорновіл Валентин Мороз і Іван Гель звернулися до
Президента США з проханням надати їм права громадянства цієї
держави. Ми, до речі, політв’язні, і це ще більше ускладнює
прийняте рішення, але є тисячі людей »на волі«, які довгі роки
перебувають під безпощадним тиском КҐБ і, значить, у беззакон-
ному положенні. В цьому полягає другоособовий аспект проблеми.
Талановиті літератори, мистці, вчені переживають особисту
трагедію, бо вони позбавлені можливости працювати творчо. При-
ректи на бездіяльність, убити талант — це більш витончений, але
*) ЗП УГВР передало нам наступний документ, який у скороченні, оприлюднюємо.
ПРОХАННЯ З УКРАЇНИ
1037
не менш жорстокий спосіб винищення цінностей української
культури. Приклади: Опенасові Заливасі — маляреві європей-
ського мапітаоу, не дозволили ані одної персональної виставки.
Талановиті поети — Ліна Костенко, Ігор Калинець не видали за
десять років на Україні ні однієї поетичної збірки. Іван Світлич-
ний — відомий літературознавець, до арешту коло десяти років
був безробітним, не надрукував жодної статті. Михайло Горинь —
талановитий психолог, працює як кочегар і за 12 років також не
видав ані одної друкованої праці. Євген Сверстюк — відомий
український критик і психолог, репресований ще до арешту
звільненням з роботи, і від того' часу — ні одної друкованої праці.
Засиль Стус — один з кращих наших поетів, і ні одної книжки.
Вигнано з наукових установ учених Р. Крип’якевича, М. Брай-
чевського, Я. Лошкевича й інших, зовсім не друкують літературо-
знавців В. Іванисенка, В. Гориня, М. Кос’ва, Ю. Бадзя, Р. Когад-
ського, замовк талановитий прозаїк Р. Кудлик і десятки тих, які
відмовляються творити оди та панегірики партії й тому не по-
являються на сторінках газет і журналів. Список таких людей
можна доповнити сотнями імен.
Кожний із нас включається по-своєму в процес творення укра-
їнської культури і відродження нації — нової хвилі руху за нашу
свободу. Хто ці люди? Дещо може сказати коротка біографічна
довідка одного з авторів цього листа ... (Випускаємо з конспіра-
тивних причин — Редакція).
... І з першого дня окупації методично репресовано кожного
члена нашої родини. Мене, 16-річного хлопця, виключили зі шко-
ли за відмову вступити до комсомолу, а в 1955 році, коли я спро-
бував стати студентом, цинічно заявили: «бандерівським синкам
нема місця в совєтському вузі«.
Завдяки зусиллям українських патріотів мені пощастило всту-
пити на вечірній відділ юридичного факультету, але КҐБ вже не
випускає мене з поля свого зору. В 1964 році починаються цьку-
вання, загрози згноїти в тюрмі. В 1966 році — перший арешт. В
1972 році за активну участь у національному відродженні арешто-
ваний другий раз і засуджений на 15 років позбавлення свободи.
Тепер перебуваю в одному з таборів особливого режиму, що в
перекладі на зрозумілу мову означає каторжну тюрму.
З наведеного ряду фактів можна бачити, що в умовах тотально-
го стеження і сваволі КҐБ бути корисним для України на Україні
неможливо. Саме тому ми звертаємося до Вас, пане Прем’єре,
з проханням скріпити своєю авторитетною рекомендацією, а та-
кож силою впливу зорганізованої української діяспори наші за-
яви на ім’я Президента Сполучених Штатів Америки про надання
нам громадянства в тій країні.
Ми ще раз звертаємо Вашу увагу на те, що йдеться не про по-
одинокі випадки. Наведені факти про життя кожного з нас лише
ілюстрації, розкриття яких уже загрожує позбавленням свободи.
1038
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Але на Україні з аналогічними біографіями живуть тисячі лю-
дей, приречених на творчу смерть.
Репресії за переконання і творення духових цінностей бувають
різні: концтабір, заборона писати й малювати, конфіскація ство-
реного і т. п. Методи різноманітні, а завдання одне — знищити
українську духовість.
Слідують підписи українських політичних в’язнів
МОСКОВСЬКА ЗЛОЧИННА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ
ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
ЩЕ ДО ЖАХЛИВОГО ВБИВСТВА В. ІВАСЮКА БІЛЯ ЛЬВОВА
(УЦІС). Наприкінці квітня 1979 р. лікаря і композитора Воло-
димира Івасюка знайдено повішеного в лісі в районі Брюхович
біля Львова. В тій місцевості є санаторій, також і для працівників
КҐБ. Очевидці стверджують, що гроші лежали біля нього під
деревом в портфелі. Це значить, не грабіжники вбили і повісили
Похорон В. Івасюка у Львові на Личаківському кладовищі.
На горі квітів — портрет композитора.
(Світлина УЦІС)
МОСКОВСЬКА ЗЛОЧИННА ПРАКТИКА ...
1039
В. Івасюка, а тільки злочинні органи КҐБ. Водночас КҐБісти по-
ширили вістки, мовляв, очі йому видовбали сичі. Величавий по-
хорон відбувся на Личаківському цвинтарі у Львові 22 травня
1979 р., який перетворився на своєрідну антимосковську мані-
фестацію. Тому, що молодь масово складала вінки і квіти в бла-
китно-жовтих кольорах, міліція дістала доручення пильнувати
могилу, щоб недопустити до демонстрацій, у висліді чого за-
арештовано три особи, яких згодом звільнено з тюрми. Розка-
зують про те, що тлінні останки покійного Володимира Івасюка
хочуть перевезти з Личаківського на інший цвинтар. Можливо,
що поховають таємно, без розголосу, щоб замести сліди.
Аджеж, це не перший випадок, що з наказу Москви КҐБ скри-
то вбиває українських патріотів. Тут слід пригадати підступне
вбивство художниці Алли Горської 1970 р. у Василькові біля
Києва, 20-літнього Івана Мойсеева 1972 р в Керчі на Криму, отців
Івана Лучківа та Михайла Луцького в 1975 р. на Львівщині, брата
довголітнього політв’язня Михайла Осадчого — Володимира
Осадчого 1975 р. на вулиці в м. Сумах, математика Івана Витенька
1976 р. на вулиці Львова, старого члена ОУН-УПА, довголітнього
політв’язня Миколу Кончаківського 1978 р. в селі Рудники на
Львівщині, історика Михайла Мельника 1979 р. на Київщині. Цей
список жертв московського молоха можна продовжувати у без-
конечність. Серед українського народу поширюється глибоке обу-
рення проти скритовбивчого терору КҐБ, який останніми роками
набирає жахливих розмірів.
ТЕРОРИЗУЮТЬ ІНЖ. ЯРОСЛАВА МАЛЕЦЬКОГО
Ярослав Малецький, інженер, нар. 1932-33 року, придбав у
Львові будинок, не знаючи про те, що там колись мешкали під-
пільники. Вони й заховали там літературу. Ярослав Малецький
цю літературу випадково віднайшов, але не знищив. Коли че-
кісти, маючи на оці Ярослава Малецького, одного дня зробили
обшук, вони знайшли ту літературу, а його забрали на допит. Ви-
явилося, що він ту літературу випадково віднайшов у сховку.
Все ж таки чекісти застосували до нього репресії і доручили
звільнити з посади інженера в Мотзаводі. Тепер Ярослав Ма-
лецький працює сторожем.
З ЛИСТА З УКРАЇНИ
... Щодо інших справ, то перш за все про Китай. Хоч ми і
жартуємо, що нам не страшна війна з Китаєм, але страшно, якщо
1040
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
вони здадуться в полон. Бо як тільки голоти прогодувати! А все ж
пережили ми досить неприємний місяць. Люди викупили сіль,
сірники, мило, муку. Напруження було досить велике. Слава Богу,
що так все обійшлося, бо в нас вже починали жартувати, що пора
в школах вчити тільки дві мови: китайську й англійську. Китай-
ську для тих, хто залишається в Союзі, а англійську для тих, хто
виїздить за кордон. А виїздять багато Жиди втікають як щурі із
корабля, що' тоне.
То може після їх від’їзду нарешті вирішиться квартирна проб-
лема? І не треба буде стояти на черзі по 20 років, щоб отримати
якийсь куток. А може ще щось придумати, щоб і з харчами стало
легше. Тільки не знати кому для цього треба виїхати з Союзу. Чи
тим, хто харчів має досить, чи тим кому з державного корита не
перепадає. З харчами у нас важко і з кожним роком стає все
важче. Мало того, що не вистачає, то ще й ціни ростуть безбожно
Яблука за останні два роки подорожчали вдвоє. За чоботи жіночі
треба заплатити не менше 100 крб., за мешти — 50, за костюм
чоловічий — 150, за плащ — 80, за жіночий плащ — 120, а заро-
бітну плату ось вже три роки обіцяють підвищити і все обіцянка-
ми живемо. А як надходить 1 квітня, то вже сміємося від душі.
Бо перше квітня, то не лише день сміху, але й день офіційного
підвищення цін. Правда, в газетах більше пишеться про те, що
знижені ціни на товари і лише на деякі підвищені. Але знижують
ціни на неходові ...
Правда, існує категорія людей, яких ці зміни не цікавлять.
Одних тому, що вони настільки заможні, що їм це байдуже. А
других тому, що вони все одно із власної кишені не платять.
Існують спеціальні магазини, куди рядовим членам суспільства
ходу нема, і в яких продається все, чого душа бажає . .. Але душі
ті, вибрані, також мають проблеми: »Чого би то такого дірвати,
щоб у других не було«. Ось так. В кожного свої клопоти.
У мене турботи такі: де б то ще хоч пару рублів заробити до-
датково, де б щось купити для дітей і для себе, а вдома щоб вода
була щодня, і що варити завтра, коли сьогодні в холодильнику
одні льодові бурульки? До речі про воду. То справжня біда з во-
дою. Не вистачає води. Часом перемо білизну тиждень, бо вечо-
рами зовсім нема води. Єдині дні коли гарантовано буває вода —
то свята (офіційні), або вибори, або ще щось подібне. На пасху
води було досить також, але це тому, що 22 квітня — день наро-
дження Леніна і свята минули при червоних фанах, при святково
прибраних вулицях. Але настрою святкового не було, бо якщо
в кишені пусто і на столі не густе, то звідки візьметься?
Ось такі наші справи ...
1041
ЗМАГ ЗА ЦЕРКВУ В »ЧЕРВОНОГРАДІ«
(З історії м. Кристинополя)
(УЦІС). «Червоноград» — це недавній Кристинопіль, містечко
в Сокальському повіті, Львівської области в Західній Україні.
Положене яких 70 км. на північ від Львова, на надбузькій низо-
вині, в місщ, де до річки Буга вливаються його притоки Соколія
і Рата. Згадане помістя було засновано 1692 р. з почину одного із
»руських короленят«, коронного гетьмана Ф. Потоцького, у шану
померлої Христини Потоцької. Отримавши привілей міста, Кри-
стинопіль у XVIII столітті став центром розлогих латифундій
магнатів Потоцьких, до яких входили величезні земельні просто-
ри, що сягали міста Умані на правобережній Україні. В 1763 р.
був тут заснований манастир ОО. Василіян, було виділено філь-
варки з земельними угіддями в селах Домашів і Воловин. При
манастирі була створена школа місіонерів. Був теж у Кристино-
полі »заклад« Бернадинів. В 1776 р. у Кристинополі збудовано
славну Свято-Юрівську церкву. В 1884 р. прокладено залізничну
лінію Рава Руська—Кристинопіль—Сокаль. У зв’язку з тим по-
стали тут фабрики хемічна і цементного виробу, а також тартак
і млин, відомий згодом під назвою »Савків«. Під кінець XIX стол.
основну масу населення міста становили дрібні ремісники і тор-
гівці. За переписом 1900 р. в Кристинополі проживало 3.592 меш-
канців, а в тім 460 українгів, стільки ж поляків і 2.672 жиди.
По упадку Польщі 1939 р. Кристинопіль припав до Ген. Губер-
наторства. В часі війни майже все жидівське населення Кристино-
поля було вигублене німцями. В 1944 р. в тому ж місці, вздовж
ріки Буг, знов устійнено кордон між УССР і Польською Людобою
Республікою. 1945 р. большевики почали акцію виселювання ук-
раїнців з »Польщі« до УССР. Осінню того ж року відділи УПА
розгромили і розігнали переселенні комісії в Кристинополі й око-
лиці. Але 1946 р. в Кристинополі осталося всього біля 400 душ,
переважно поляків, і так було аж до 1951 р.
В 1951 р. в ході «спростувань кордонів між УССР і ПЛР«, Кри-
стиг опіль був прилучений до УССР і отримав нову назву «Черво-
ноград». Як центр нововідкритого Львівсько-волинського басейну
бурого вугілля, що стало цінною базою для місцевої хемічної про-
мисловосте, ттервоноград був вилучений з Сокальського району і
став містом «обласного підпорядкування». Сюди нахлинула зі
сходу різношерстна »шантрапа«. Сьогодні Червоноград нараховує
70.000 мешканців. Большевицька пропаганда аж захлистувалася
від возвеличування небувалого »прогресу« нового центру, відмі-
чуючи між ін. повну ліквідацію «релігійних пережитків» у Чер-
1042
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вонограді. Місцеву церкву замінено на »музей історії та атеїзму»,
в той час, як навколо ще існують відкриті церкви — у Сокалі,
Сільці, Острові та Борятині.
І ось автентична вістка з літа 1978 р. В неділю 6 і 13 серпня
1978 р. у Червонограді коло закритої большевиками церкви-
музею, довкола якої вже розпочато «зовнішній ремонт», зібрався
великий гурт людей, які напереміну співали релігійні пісні і го-
лосними вигуками домагалися відкрити Божий Храм. Викликана
міліція почала розганяти людей. З поблизького кафе »Каштан«
ьадавано через голосник крикливу музику, щоб заглушити пісні
і вигуки демонструючих. Найбільше лютував містком Марченко,
»малорос«, репетуючи: «Здохну, а церкви не відкрию!» Демон-
странти настрашили його, що вишлють делегацію до «самого
Брежньова« у Москві.
Надходять теж потвердження давно курсуючих тривожних
вісток про масові «нещасливі випадки», від яких гинуть здебільша
молоді люди, про що большевицькі газети ніколи й не згадують.
В Червонограді через такі «нещасливі випадки» на місцевому кла-
довищі вже давно забоакло місця на могили. Покійників хоронять
на цвинтарях довколишніх сіл.
КОЛИШНІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ
ХОЧЕ ЕМІГРУВАТИ ДО АНГЛІЇ
(П.С. ЗП УГВР). На Захід надійшла збірка самвидавних звер-
нень, петицій та заяв члена Української Гельсінської групи Ва-
силя Стрільцева п. н. «Голос волаючого в пустині».
Василь Стрільців народжений 1929 року в Івано-Франківській
області, учитель англійської мови.
Подаємо текст третього і сьомого прохання В. Стрільцева до
Президії Верховної Ради СССР.
*
«Президії Верховної Ради СРСР
від Стрільцева Василя Степановича, колишнього вчителя
Долинської середньої школи № 1 Івано-Франківської области
(УРСР).
Третє прохання.
Посилаючись на свою заяву від 14. 9. 1977 року про вимушене
зречення радянського громадянства і на свої прохання від 19. 9.
1977 року та 4. 10. 1977 року про еміґрування, надіслані до Пре-
зидії Верховної Ради СРСР, наполегливо прошу Вас дати мечі
дозвіл виїхати з Радянського Союзу.
Я народився 13 січня 1929 року в родині українців-рільників
Степана й Юстини Стрільцевих, як наймолодший з-поміж їх двох
КОЛИШНІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ...
1043
синів і дочки, в селі Загвіздя поблизу міста Станиславова (нині
Івано-Франківськ) в Західній Україні, якою тоді володіла Польща.
В 1936-1944 роках я відвідував місцеву сільську школу і Стани-
славівську гімназію. Наприкінці 1944 року, тобто коли мені було
15 років, працівники НКВД мене заарештували, а згодом Воєнний
трибунал військ НКВД Станиславівської области засудив мене
(насправді, при відсутності складу злочину) за статтею 54 то-
дішнього Кримінального Кодексу Української РСР до 10 років
позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Два перші роки
цього дивовижного строку мене — малолітнього — тримали у
в’язницях і на пересильних пунктах Станиславова, Львова, Киє-
ва, Одеси. З осені 1946 року, коли я досягнув тюремного повно-
ліття (що для в’язнів починається в 17-річному віці), до осені 1954
року, тобто майже до кінця терміну необгрунтованого покарання,
я знаходився в таборах Норильського металюрґічного комбінату
— в умовах суворого заполярного клімату, хронічного голодуван-
ня і безпросвітної праці, не раз зазираючи смерті у вічі. За 10
років у неволі, я, фактично, виріс, утративши за той час матір
і сестру, котрі ждали, не діждались мене.
У результаті скасування непередбаченого трибунальським ви-
роком мого заслання, я повернувся до старого батька в місті Ста-
ниславові, де, працюючи, закінчив 9-10 кляси вечірньої школи, а
далі, після того як на протест Генерального прокурора СРСР Ру-
денка Р. А. Станиславівський суд реабілітував мене — також ан-
глійський відділ Чернівецького університету. Майже 18 років я
провчителював у школах Івано-Франківської области, з яких
останні 12 — у середній школі № 1 міста Долини. Тут, крім основ-
ної посади вчителя англійської мови, впродовж 3 років я був го-
ловою методичного об’єднання вчителів-іноземних мов трьох су-
с’днхХ шкіл, 7 років керував семінарем учителів англійської мови
Долинського району, 9 років очолював шкільну організацію Укра-
їнського товариства охорсни пам’яток історії та культури, 10 ро-
ків був членом місцевкому профспілки школи, а також за суміс-
ництвом викладав англійську мову в Долинському консульт-
пункті Івано-Франківського інституту нафти і газу (1966-1968 рр.)
і в Долинському вечірньому нафтовому технікумі в 1967-1974
роках.
Одначе, незабаром після проведення працівниками КҐБ обшуку
в моїй квартирі 22 лютого 1972 року й, особливо, після арешту
4 липня 1972 року і подальшого засудження мого брата Павла за
статтею 187і КК УРСР на півтора року ув’язнення, адміністрація
моєї Долинської середньої школи № 1 почала переслідувати мене.
Директор школи Лаврів В. Д. двічі спонукував мене виїжджати
з району й задля психологічного тиску «розвантажив» мене від
згаданої вище, звичайної для радянського вчителя громадсько-
культурної діяльности й частково від педагогічної роботи, щоб
1044
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
таким чином створити навколо мене атмосферу ізоляції та від-
чуження від життя школи. Шляхом дискримінації, фальшування,
шантажу і знущання наді мною, гнобитель Лаврів В. та його спіль-
ники позбавили мене цілого ряду елементарних прав на існуван-
ня, як ось: на людську гідність, на вільну працю за фахом, на
проживання у вибраному місці, на оборону від переслідування,
на самозахист, на виступ із наболілими питаннями під час проф-
спілкових зборів, на подяку і нагороду за працю, на екскурсії
тощо. Все це змусило мене розпочати 2 лютого 1977 року страйк
протесту проти нелюдських умов праці, за що, в порядку репресії,
9 лютого 1977 року мене свавільно і негуманно звільнили з учи-
тельської праці. 37 розпачливих скарг моїх до компетентних уста-
нов на всіх рівнях не призвели до справедливости, а тенденційні
відгуки на ці писання ніби схвалювали беззаконня Лаврова В. Д.
і моє безправ’я.
На додаток до всього цього міліція попередила мене, що я буду
притягнений до відповідальности за т. зв. дармоїдство, якщо до
місяця не знайду собі праці. До речі, недавно, про око, мені запро-
понували роботу в інших місцях области, заздалегідь знаючи, що
я не погоджуся з їх нереалістичним підходом до справи. Таким
чином, трагічна ситуація в котрій опинився я, і погрози деяких
високопоставлених службовців удруге штучно зробили мене »без
вини винуватим» лиш за саму мою готовість оборонятись від де-
спотизму лаврових, приневолили мене зректися радянського гро-
мадянства й попросити дозволу на виїзд закордон. Обґрунтовану
заяву про вимушений вихід із громадянства СРСР я надіслав
15 вересня 1977 року до Президії Верховної Ради СРСР, а копії
в той же день переслав до Президії Верховної Ради УРСР та осо-
бисто заніс до районного відділу внутрішніх справ у м. Долині.
Вже двічі — 19. 9. 1977 та 4. 10. 1977 — я звертався до Президії
Верховної Ради СРСР з проханням дозволити мені виїхати до
Англії, але відповіді ще не отримав. Тут варто завважити, що
протягом перших десятьох років свого життя я був підданим
польської держави (1929-1939), три роки жив під німецькою оку-
пацією (1941-1944), десять років знаходився в ув’язненні (1944-
1954), два роки перебував на засланні (1954-1956) і, нарешті, впро-
довж останніх двох років (1975-1977) зі мною обходяться як із
неповноправним членом суспільства. Отже, досі на своєму віку
благами радянського громадянства я, на жаль, утішався порівняно
недовго.
Водночас я надіслав листи до Брітанського уряду в Лондоні
(20. 9. 1977 року) та до Брітанського посольства в СРСР (19. 9. 1977
року) з просьбою допомогти мені емігрувати до Великобрітанії.
Оскільки у правових суспільствах намір виїхати закордон — не
злочин, то я сподіваюся, що й у моєму випадку пошуків яких-
небудь інших »криміналів« у помсту за мою »зухвалість« не буде.
КОЛИШНІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ ...
104Ь
На закінчення ще раз висловлюю провідну думку цього звер-
нення: наполегливо прошу Вас дозволити мені емігрувати з СРСР.
21 жовтня 1977
З належною повагою — Василь Стрільців«
*
«Сьоме прохання.
Спеціальною заявою від 14. 9. 1977 року я повідомив Президію
Верховної Ради СРСР, що зрікаюсь радянського громадянства
з-за свого безправ’я і бажаю виїхати закордон. Як не дивно, алеж
досі я чомусь не отримав із цієї інстанції ні згоди, ні відмови на
вже шість моїх прохань щодо еміґрації — від 19. 9., 4. 10., 21. 10.,
4. 11. 1977 року, 10. 2., ЗО. 3. 1978 року. Сьогодні я всьоме зверта-
юся до Вас з наполегливою просьбою дати мені можливість емі-
ґрувати до Великобрітанії.
Ці мої кроки є логічним наслідком безпідставного і тривалого
переслідування мене адміністрацією Долинської середньої школи
№ 1 — Лавровим В. Д. (директор), Яніцьким Л. В. (секретар парт-
організації), Снісарем М. Ф. (голова МК профспілки) та їх під-
ручними — вчителями Бірювовою Г. П., Гірною Г. О., Чекалюком
3. Б. Мої численні скарги на нелюдське гноблення до районних
та обласних комітетів профспілки, відділів освіти, виконкомів,
органів нагляду й контролю тощо координовано ігнорувались.
При перевірці наведених у скаргах фактів дійсний стан речей у
моїй справі тенденційно фальсифікувався відповідальними служ-
бовцями — Лавровим В. Д., Яніцьким Л. Б., Снісарем М. Ф., Білу-
ником І. Ф., Гузійчуком М. В., Данилишиним С. П., Біличем Л. Ф.
та ін.
Безкарна злочинність Лаврова В. Д. та його спільників, поту-
рання і сприяння їм у цих лиходіяннях з боку офіційних осіб на
районному й обласному рівнях, індиферентність вищих органів
радянської влади стосовно описаних на багатьох сторінках актів
знущання наді мною, штучні спроби місцевої влади притягти
мене до кримінальної відповідальности за так звані дармоїдство й
порушення пашпортних правил, провокаційні підступи нікчемних
людців »викрити мене«, погрози »таємничих« суб’єктів фізично
розправитись зі мною і т. п. — усе це змушувало мене вдатися до
незвичних заходів самооборони, як от: застрайкувати проти де-
спотизму на виробництві, відмовитися від участи у виборах місце-
вої влади, подати заяву про своє рішення вийти з громадянства
СРСР і просити виїзду закордон, підписуватись від документами
Української Гельсінської групи, котрі засвідчують порушення
лавровими громадянських і людських прав.
1046
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Останніми місяцями працівники КҐБ чинять тиск на мене і
моїх родичів за мою належність до вищезгаданої Української
Гельсінської групи, хоч загально відомо, що ця громадська група
ні своїм покликанням, ні конкретними діями не суперечить інте-
ресам соціалістичної держави. Аналогічні самочинні або урядові
групи чи комітети діють у деяких інших радянських республіках
і в країнах, які брали участь у Гельсінській нараді з питань без-
пеки і співробітництва в Европі 1975 року, скликаної з ініціативи
Радянського Союзу. Мета груп цих — сприяти виконанню держа-
вами угод — і насамперед поважання прав людини та основних
свобід — Прикінцевого акта Наради, підписаного й делегацією
СРСР.
Твердження, ніби Українська Гельсінська група займається
антирадянщиною, неспроможне, оскільки її активісти, виявляючи
в суспільстві правові аномалії, допомагають радянській владі бо-
ротися з рецидивами беззаконня і жорстокости, що процвітали в
лихоліття Йосифа Сталіна. Сам я — жертва і тих часів, і сьо-
годня, один із прикладів необґрунтованого репресування, котре
продовжується й нині і яке привело до моєї участи в Україн-
ській Гельсінській групі. Запобігти таким ексцесам можна лиш
усуненням відповідного соціяльного ґрунту, а коли подібні колізії
з волі злобливих носіїв влади і виникають, то позв’язувати їх
необхідно тільки в дусі справедливости, бо всі інші методи, що-
найменше, безперспективні. Натомість переслідування і покаран-
ня за саму лиш публікацію фактів зловживання владою, певна
річ, не викликають ентузіазму в населенні СРСР, як і не ство-
рюють привабливих уявлень про радянський спосіб життя в за-
рубіжного спостерігача.
До речі, ідеї групи співзвучні з завданнями Добровільних на-
родних дружин, котрі в Українському Радянському Енциклопе-
дичному Словнику визначується як »масові громадські самоді-
яльні організації, що поряд із державними органами ведуть бо-
ротьбу з порушеннями правил соціяльного співжиття і радян-
ських закоків« (УРЕС, т. 1, стор. 620). Різниця лиш у тому, що
народні дружини мають справу переважно з бешкетами, пияцтвом
і крадіжками, тоді як Українську Гельсінську групу турбують
зневажання основних прав людини і громадянина і нехтування
національними правами народу.
Відомі мені документи Української Гельсінської групи відзна-
чаються високою об’єктивністю, тим-то іменувати їх зміст «на-
клепом на радянську державу* так само абсурдно, як і заперечу-
вати існування моєї трагічної ситуації з вини лаврових, абож
ігнорувати той факт, що республіканські телепередачі україн-
ською мовою — явища рідкісні.
На закінчення хочу зауважити, що виклик від свояків на пере-
їзд до Великобрітанії мені не потрібний, бо я вже звертався до
Англійського посольства в СРСР (19. 9. 1977 року) і до Брітансько-
КОЛИШНІЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІТВ’ЯЗЕНЬ ...
1047
го уряду в Лондоні (20. 9. 1977 року) з проханням дозволити мені
емігрувати до їхньої країни.
16 липня 1978	Стрільців В. С.
Моя нова адреса: 285600, УРСР, обл. Івано-Франківська
р-н Долинський, село Оболоння,
вул. Т. Шевченка 49
(Копію «Сьомого прохання* я послав до Президії Верховної
Ради УРСР)«.
В КИЄВІ АРЕШТУВАЛИ ЮРІЯ БАДЗЯ
З України наспіла вістка, що 23 квітня ц. р. КҐБ арештувало
в Києві Юрія Васильовича Бадзя, українського філолога, автора
відомого ще з 1972 року «Неопублікованого листа членам Пре-
зидії Спілки письменників України, газеті «Літературна Україна*
і делегатам VI з’їзду Спілки письменників України*.
Юрій Бадзьо народився 24 квітня 1936 року в сел Верхня Ли-
пиця, Мукачівського району на Закарпатті. В 1958 році він за-
кінчив українську філологію на Ужгородському університеті й
опісля працював директором школи в Мукачівському районі. Від
1960 року був на аспірантурі української літератури при Академії
Наук УРСР.
Ще у вересні 1965 року Ю. Бадзьо разом з Михайлиною Коцю-
бинською та іншими друзями в кінотеатрі «Україна*, на заклик
І. Дзюби, запротестував встанням з місця проти нищення режи-
мом української культури.
Після того його позбавили членства КПРС. Процедура вилу-
чення його з партії тривала біля 10 місяців. Останніх 8 років
Ю. Бадзьо працював вантажником хліба в Києві.
У 1978 році КҐБ перевів обшук на квартирі Юрія Бадзя, під
час якого забрали в нього різні матеріали, а зокрема матеріяли-
тези до його великої теоретичної праці про національні і полі-
тичні проблеми. В березні ц. р. в хаті Бадзя знову відбувся обшук.
Дружина Ю. Бадзя, Світляна Кириченко, яку теж свого часу
викинули з Академії Наук УРСР, працює тепер в аптекопро-
мислі. У них двоє дітей — 17-річний син і 10-річна донька.
ЗАЯВА НАДІЇ ЛУК’ЯНЕНКО
«12 грудня 1977 року заарештували мого чоловіка Левка Гри-
горовича Лук’яненка за те, що він був членом Української Гель-
сінської групи. За час слідства до 17 червня 1978 року я не мала
від нього ніяких відомостей: що і як з ним. Я написала до нього
декілька листів, але він їх не отримав. Після суду його відразу
вивезли з Чернігова до Києва, де мені дали побачення з ним в
1048 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
присутності двох каґебістів, які не давали змоги нам поговорити
Крім мене, нікого з родини на побачення не пустили. Правда, до-
звіл на побачення отримав молодший брат Олександер, але його
не відпустили з роботи. Після Верховного суду, 12 вересня, мені
відмовили в побаченні. 29 вересня ледве добилася дозволу для
себе і матері Наталії Олександрівної, якій не легко було дібра-
тися з віддалі 200 км. до Києва. Дозволили 30-хвилинне поба-
чення.
4 жовтня мого чоловіка відправили етапом з Києва, а 20 жовтня
він прибув до табору Сосновка, Мордовської АРСР, звідки він
написав мені першого листа, якого я отрималг 3 листопада. Він
просив приїхати на побачення і привезти йому теплі речі. Багато
зусиль коштувало дістати відпустку на побачення з чоловіком і
щойно з дозволу КҐБ мене відпустили.
20 листопада я приїхала до Сосновки. Вигляд сосновських та-
борів викликає духовні муки і терпіння, що їх важко передати.
Я бачила ці табори не один раз раніше, коли мій чоловік відбував
свій перший присуд (15 років, від 1961 до 1976 року), але тоді
якось було інакше. Призначили мені побачення щойно на другий
день і тільки на одну добу, хоч належиться три. Прийшлося
звертатися до начальників Сатаєва й Нєкрасова. Що мене зокрема
дуже потрясло і вразило, то перевірка речей і продуктів. Мене
роздягали догола. Цс жахливе й огидне. Хоч я дуже хотіла поба-
чити чоловіка, але, коли б я знала наперед про цей обшук, я,
мабуть, відмовилася б від побачення, щоб не переживати такого
пониження.
Друге страшне потрясення — коли я побачила свого чоловіка
в смугастому одязі, без пишних вусів, з поголеною головою, змар-
нілого. Його важко пізнати, — я пізнала його тільки по голосі.
Страшне, що мучиться і терпить людина, яка нічого злого не
вчинила, а тільки думає дрібку інакше, як їй диктують. Мені хо-
четься кричати на весь світ, щоб допомогти моєму чоловікові вий-
ти якнайскорше з цього пекельного табору і спасти його від тих
мук, яких він там зазнає.
Працює він при шліфуванні кришталі з. Це дуже важка і шкід-
лива для здоров’я робота, а мій чоловік дуже хвора людина — у
нього хронічна недуга шлунку, цілковитий брак кислотности. Мій
чоловік розповів мені, ЩО1 під час слідства, він, протестуючи проти
незаконного арешту, провадив майже місяць голодівку. Його на-
сильно відживляли, возили на експертизу до Чернігівської пси-
хіятричної лікарні і хотіли визнати ненормальним.
Та, не зважаючи на всі випробування, Левко Лук’яненко про-
сить переказати всім, що! він і далі вважає себе членом Україн-
ської Гельсінської групи і, в міру можливостей, буде інформувати
суспільство про порушення прав Людини.
24 листопада 1978	Надія Лук’яненко>«.
1049
МОЄ САМОГУБСТВО НЕ ЗІ СТРАХУ
Нещодавно прийшов на Захід новий самвидавний доку-
мент — некролог Михайла Мельника, який друкуємо за отри-
маним текстом.
*
11 березня 1979 року в селі Погреби, Броварського району, Ки-
ївської области, ховали Михайла Мельника. До гнітючо-важкого
стану, що огорнув село, доповнилася атмосфера таємничости і
страху: село було переповнене працівниками КҐБ. Під різними
приводами було заборонено іти на похорон учням школи. Не до-
зволено ховати з оркестрою. Похорон робився поквапно на другий
же день після смерти.
Більшість Михайлових друзів з Києва й не знали про його
кінчину, а тим, хто довідався вже в день похорону, робилися
різні перешкоди потрапити на нього. Павло Стокотельний був
затриманий органами КҐБ на автостанції при виїзді з Києва, а
Миколу Горбаля і Євгена Обертаса, яким вже вдалося бути на
похороні, схопили після похорону, завезли в Броварське райвід-
ділення міліції, робили їм особистий обшук і протримали до піз-
ньої ночі.
Чим же ця людина, вже мертва, викликала у влади таке зане-
покоєння? Чия вина в його трагічній смерті? Пізніше, щоб хоч
якось надати правомочносте вчинкам КҐБ, будуть розпускатися
слухи, що, буцім, при обшуку в Михайла Мельника було вилу-
чено радіостанцію, листівки і т. ін.
Михайло Мельник народився 1944 року на Вінниччині. В 1962-
1967 роках навчався у Київському державному університеті.
Після закінчення два роки працював у школах Київщини. В 1969-
1971 роках був в аспірантурі Інституту історії, звідкіль його від-
числено за 20 днів до захисту. Причиною цього було відвідання
22 травня пам’ятника Шевченка. Потім був на вчительській ро-
боті в школі, але за листа в офіційні органи, в якому він про-
тестував проти цькування українських письменників, його ви-
ключено з партії і він був змушений піти з роботи за «власним
бажанням®. Згодом працював вантажником на цегельному заводі,
пізніше сторожем; заробляв на прожиток різними підзаробітками.
За весь цей час постійне цькування з боку КҐБ не послаблю-
валося (виклики, шантаж, різні обструкції). Під час останнього
обшуку (в ніч з 6 на 7 березня) в нього вилучено біля 15 папок
його рукописних праць.
В ніч з 9 на 10 березня він покінчив самогубством.
1050
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В останньому листі до дружини дякував їй за добре серце, за
постійну підтримку. Дочкам просив переповісти присвяченого їм
вірша (у Михайла залишилося дві дочки — Оксана 9 років, Дана
4 роки). Пояснював, що на такий вчинок йде свідомо, щоб хоч
якось відгородити дружину й дітей від нещасть і поневірянь, по-
в’язаних з його долею. Друзям просив переказати, що це не зі
страху, а найоптимальніше рішення в його становищі.
Безмежно шкода, що так передчасно пішла з життя людина,
невтомний шукач істини, такий непримиренний до неправди.
Шкода, що не побачать світ його наукові історичні дослідження.
Ми знали цю чесну справедливу людину. Пером земля Тобі,
друже!
Петро Вінс, Володимир Малінкович, Микола Горбаль,
Ольга Матусевич-Гейко, Павло Стокотельний.
ЗАЯВА ІРИНИ ЗІСЕЛЬС
8-го грудня 1978 р. органи КҐБ заарештували Йосипа Самуїло-
вича Зісельса, мешканця Чернівець і захисника невинно запрото-
рених до психолікарень. На Захід продісталася також заява дру-
жини Йосипа Зісельса Ірини, яка датована 21. 12. 1978 року.
ЗАЯВА
Прокуророві Чернівецької области,
Старшому слідчому прокуратури м. Чернівець Яновському
Будучи дружиною Йосипа Зісельса і цілком поділяючи його
переконання, я в однаковій мірі брала участь у допомозі політич-
ним засланцям, в’язням спеціяльних психолікарень та в іншій
правозахисній діяльності.
Вся та діяльність не суперечить жодному з законів СССР і
УССР, Заключному актові Конференції в Гельсінках і Загальній
декларації прав людини ОН.
Я вимагаю негайно звільнити мого чоловіка і погасити його
справу. Я наперед заявляю, що рішуче відмовляюся від участи в
судовому процесі як свідок.
Вважаю своїм обов’язком заявити, що, поділяючи переконання
свого чоловіка, я разом з ним брала участь у правозахисній діяль-
ності, так само явно, і не порушуючи законів. Уважаю, що ані я,
ні чоловік не вчинили злочину. Але коли справу мого чоловіка не
припинять, то я готова стати перед судом разом з ним на тій же
підставі.
21-го грудня 1978 р.	Ірина Зісельс
1051
О. М.
ЧЕКІСТСЬКА ДИВЕРСІЯ У СПРАВІ ЙОСИПА ЗІСЕЛЬСА
У дні 5 квітня 1979 р. засуджено в Чернівцях інженера Йосипа
Самуїловича Зісельса на три роки позбавлення волі. Чекісти по-
чали диверсійну акцію проти Й. Зісельса з помешкання Віри
Ноздріної, що1 жила по вулиці К. Лібкнехта, 4. Нібито за вином
і преферансом »гості гострили язики, розводили різні теревені і
перемивали кісточки знайомих і сусідів, товаришів по роботі,
розповідали анекдоти, від яких, як кажуть, і вуха в’януть*.
З того ясно видно, шо чекісти вмонтували в кімнаті Віри Ва-
силівни Ноздріної мікрофони і нотували все, про що там була
розмова. »Клясиків присутні вважали немодними, совєтських
поетів і поетів — занадто ідейними (?) і віддавали перевагу чтиву,
сплодженому злобливою фантазією різного роду відщепенців та
графоманів, людей без таланту, без сов юти. Одним словом — від-
відувачі Віри Василівни продовжували гірші традиції дореволю-
ційного міщанського захолустя, хоч видавали себе за еліту су-
спільства, цвіт чернівецької інтелігенції*.
»На цьому тлі особливо виділявся Й. С. 3±сельс. Йосік — не-
перевершений оригінал, — не раз захоплено вигукувала госпо-
диня. — До того ж, інтелектуал вищого рангу ...«
»3і зовні Зісельс був фігурою справді помітною. Він запустив
добрячу бороду, носить пом’яті джінси з безліччю блискучих ме-
талевих заклепок і »блискавок«, полюбляє яскраві картаті со-
рочки*.
»Ноздріна явно переборшила. Власне тут не дивуватися нічого.
Досить сказати, що двері квартири Віри Василівни завжди гос-
тинно відчинені для Зісельса в будь-яку пору дня і ночі. Навіть
тоді, коли виїжджає з Чернівців у відпустку над Чорне море,
ключі залишає Йосипу Самуїловичу. Він теж у боргу не зали-
шається. При всякій нагоді називає Ноздріну »святою жінкою* і
всіляко вихваляє*.
»Повз увагу цієї людини проходить величезний потік інформа-
ції про життя нашої країни, республіки, области, яка передається
з допомогою телеапаратури, що її обслуговує Зісельс. Його не
цікавить робота людей, котрі омолоджують наші міста і села,
будують житла, котрі звели для Зісельса чудову квартиру з усі-
ма комунальними вигодами . . . Кожне повідомлення про наші
пляни й стремління, про здобутки і перемоги він зустрічає єхид-
ною посмішкою. А коли у колективі, де він працює, про це за-
ходить розмова, Зісельс демонстративно позіхає і відвертається
до вікна.
1052
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Зате він постійно рознюхує, де (тут брудні слова) .. . знайшли
притулок дисиденти ... Зісельс уважно прислухається до різного
роду голосів і підголосків, що засмічують ефір духом антирадян-
щини, релігійного містицизму та демагогії».
В. Пелех стверджує поширення самвидавних видань і публі-
кацій в такий з’їдливій і наклепницькій формі: »Щоб заволодіти
черговим пасквілем, сплодженим за кордоном, чи способом так
званого самвидаву, він виявляє завидну примирливість, поступа-
ється елементарною порядністю і гідністю».
«Коли Фріда Лавітман збиралася покинути Чернівці й пере-
селитися на «землю обітовану», Йосиг Самуїлович не відраджу-
вав її від цього необачного кроку, не висловив давній знайомій
свого обурення і презирства. Навпаки, людину, що по суті зра-
дила соціялістичну Вітчизну, він всіляко розхвалював, загравав
і плазував перед нею. .. Взагалі, Зісельс любить крутитися біля
тих, хто пакує валізки. Він запопадливо збивав ящики для ро-
дини Біренбаумів, а потім супроводжував її аж до прикордонної
станції Чоп. За цю каїнову службу «дядя Сало», як називали у
Чернівцях главу сім’ї, подарував Зісельсу кілька «сувенірів» з
ізраїльським штемпелем... В колективі він хизувався «модною»
сумкою із зображенням шестикутної зірки та «щита Давида», які
стали ненависним символом масових вбивств і грабунків, ембле-
мою сіонізму» — пише В. Пелех в газеті «Радянська Буковина»,
в гнізді антисемітів.
Чекісти поінформували В. Пелеха про те, що, мовляв, на адресу
родичів дружини Зісельса надходять пакунки з Ізраїля.
Ця погромницька стаття в «Радянській Буковині» появилася
перед процесом Зісельса в Чернівцях. В ній читаємо далі таке:
«З наполегливістю і завзяттям, що гідні кращого застосування,
Зісельс розхвалював Самуїла Тріхтера, який готувався покинути
соціялістичну Батьківщину, намагався довести, що кожна людина
вільна у виборі Вітчизни, що це не суперечить загальноприйня-
тим нормам людської моралі. Одного Зісельс не врахував. Того,
хто гребує землею, на якій народився і виріс, поступається Віт-
чизною, яка виховала його, за всіх часів у всіх народів називали
і називають зрадником, оточують ганьбою і презирством. Саме
так і зробили комсомольці. Вони виключили з своїх рядів не
тільки Самуїла Тріхтера, але й його «адвоката і захисника» Йо-
сипа Зісельса».
«Його спільником стала вчителька заочної школи В. В. Ноздрі-
на. Вона не тільки вихваляла Зісельса, як про це вже згадувалось,
але й зберігала писанину, яку він приносив. На квартиру Ноздрі-
ної... часто навідувався інженер Леонід Забарський. Його за-
хоплення низькопробними «творами» пояснити легко. Бо й сам
Забарський високою порядністю ніколи не відзначався. Досить
сказати, — пише наклепник В. Пелех, — що в Івано-Франківську
він залишив доньку і дружину, перебрався в Чернівці і зараз
ЧЕКІСТСЬКА ДИВЕРСІЯ
1053
віддається легковажним розвагам, плямує честь своїх батьків,
шанованих і авторитетних людей».
». .. Досить помітною була фігура Н. В. Круглової. І не тільки
тому, що вона обіймає посаду старшого наукового співробітника
катедри загальної фізики, готує наукову дисертацію і незабаром
має намір її захистити. Ніна Василівна зарекомендувала себе як
«тонкий цінитель« пасквілів Солженіцина«. Її обвинувачує В. Пе-
лех ще й у тому, що вона знайомила свого сина Валерія з творами
Солженіцина.
«Григорій Путерман, який вважає себе неперевершеним музи-
кантом і мистецтвознавцем, нагадує чемодан з подвійним дном.
Під ореолом добропорядности він ховає роздвоєну душу. Вдень
Путерман має справу з нотами корифеїв музикального мистецтва,
а вечорами жадібно всмоктує писанину найнижчої проби і га-
тунку, яку йому пропонує Зісельс.
Це ж можна сказати й про Юхима Вайсмана, який тривалий
час у Чернівцях підвизався на музичному поприщі, був спільни-
ком Зісельса, а зараз поспішно перебрався до Львова.
Слід згадати й вчительку Аллу Зархі, Романа Блітта. Останній
аж з Казані приїжджав у Чернівці, аби скуштувати того «багат-
ства», яке збирає Зісельс та іже з ним«.
Провокатор і чекіст, кореспондент «Радянської Буковини» В.
Пелех, типічний представник і продукт КҐБістського антисемі-
тизму та наклепництва в здичавілій формі. Про особисту «куль-
туру» того типу, даруйте за слово, совєтської людини, свідчать
його висновки: «Залишається додати, що міщанське болото, яке
засмоктує тих, котрі проводять час за преферансом і балачками
на квартирі у Віри Ноздріної, служить грунтом, на якому любить
паразитувати буржуазна ідеологія. А люди типу Зісельса самі
нерідко стають крапленими картами, на які роблять ставку у
своїй брудній грі наші недруги, наші ідейні вороги і противники».
«Перед Тобою, Українська молоде, як і перед цілою нашою емі-
ґрацією стоїть завдання зазнайомлювати чужинців з визвольною
боротьбою українського народу. Роби це при кожній нагоді і всі-
ма засобами. Використовуй для цього свої особисті знайомства,
зв’язки з молоддю інших народів і міжнародніми організаціями
молоді. Запалюй молодь усіх народів на боротьбу проти больше-
визму. Вона найскоріше зрозуміє Тебе, бо кожна молодь найжи-
віше обурюється на неправду і насильство і завжди готова боро-
тися проти них«.
(Із «Звернення Воюючої України до всіх українців на еміґрації«)
1054
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ФІЛІЯ УКУ В ЛОНДОНІ
У днях 5 і 6 травня 1979 року в Лондоні, Велика Британія,, від-
булася важлива подія, а саме — формальне відкриття Філії Укра-
їнського Католицького Університету ім. св. Климента Папи.
Головним меценатом будинку Філії УКУ став їх Святість Пат-
ріярх Йосиф, а рівночасно тисячі відданих мирян Української
Помісної Католицької Церкви у Великій Британії.
Торжественне відкриття Філії довершив о. митрат, проф. д-р
Іван Музичка, Проректор УКУ в Римі, в сослуженні оо. Петра
Стецюка і Євгена Гарабача. Фотовідбитку Грамоти їх Святости
Патріярха Йосифа й фотознімку дому Філії УКУ друкуємо разом
з цим коротким відміченням тієї преважливої події.
Відкриття Філії УКУ в Лондоні відбулося в присутності пред-
ставників УВУ, НТШ, Т-ва св. Софії у США і в Лондоні та від-
поручників українського громадського й культурного життя у
Великій Британії.
Будинок Філії УКУ в Лондоні
ФІЛІЯ УКУ В ЛОНДОНІ
1055
Носмф Боз^ою Милістю Патріарх
Києео-Гааицакии і всієї Гуси
Кардинал Се. РимсбкоГ Церкеи
і цею грамотою основуємо нашою оластю
ФІЛІЮ
українського КАТОЛИЦЬКОГО
УНІВЕРСИТЕТУ ІМСЕКЛИЛ^ЕНТЯ ПАНИ
Е ЛОНДОНІ
Порумаємо и, Дорогі о Яристі Браття /
Сестри, вашій ласкавій і дбайливій ува^і
та піддержці і благаєліо БофоГ Преліудро-
сти щедрого для неї благословення.
Дано о Римі, а травня - яз квітня 1979 р.В.
в пращник св. Юрія Переможця, при крали
дКирооиц&коГ Богоматері.
1056
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ДО ЗАСАД ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО
ЦЕНТРУ
Провід Організації Українських Націоналістів (ОУН) передає приві-
тання й побажання успіху в проведенні VIII Сесії Української Націо-
нальної Ради в дусі й згідно з заявами й становищами, підписаними
між Головою Проводу ОУН, Головою Українського Державного Прав-
ління Ярославом Стецьком і Президентом УНР в екзилі Миколою Лі-
т'ицьким, а теж згідно з Принципами зовнішньої і внутрішньої полі-
тики, схвалених Консультативною Комісією ОУН і УНР.
Провід ОУН сподівається, що згадані заяви, становища й принципи,
у протиставленні до вимог капітулянтських кіл, будуть схвалені теж
Пленарною Сесією УНРади.
Провід ОУН упевнений, що Сесія УНРади дасть належну відсіч
капітулянтам, які визнають російську колонію — УССР — продовжен-
ням Української Держави — Української Народньої Республіки.
Провід ОУН сподівається, що Сесія УНРади у своїх резолюціях і
постановах висуне незмінну безкомпромісову мету української нації:
—	розвал російської імперії на національні незалежні держави по-
неволених націй на чолі з Україною, в їхніх етнографічних кордонах
та знищення комуністичної системи;
теж незмінний і єдино можливий шлях до відвоювання УССД —
шляхом знищення імперії й системи — національно-визвольн- рево-
люції України й інших поневолених націй з їх остаточним завершен-
ням збройним повстанням;
—	вкаже на те, що концепція шляху визволення є не менше важ-
ною, як сама мета визволення, бо хто заперечує революційний шлях,
заперечує саму мету тому, що шлях «демократизації», «лібералізації»
російської імперії, чи «лібералізації», «гуманізації» комуністичної си-
стеми є абсурдний, не веде до УССД, а зберігає імперію і систему;
—	поновно підкреслить інтеґральність усіх земель України, включно
з приналежністю Криму до України як прадідної української землі,
респектуючи право повернення кримських татар на українську тери-
торію — Крим, а теж виразно й ясно стане в захист усіх етнографічних
земель України, як нерозривної частини Української Соборної Само-
стійної Держави;
—	різко засудить політику русифікації в різних її аспектах, лінґві-,
етно-, культуро- й Геноциду, стаючи в обороні України в різних відно-
шеннях, включно з обороною Українських Церков;
—	вимагатиме звільнення всіх українських політичних і релігійних
в’язнів та в’язнів інших поневолених народів, а теж розв’язання конц-
таборів, психіятричних тюрем і припинення переслідування борців за
права нації й людини;
ДО ЗАСАД ВСЕУКРАЇНСЬКОх’О ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРУ
1057
— вимагатиме бойкоту Олімпіяди 1980 р. в державі масових вбивств
і воюючих безбожників.
Український світ радо привітав би теж підкріплення позитивного
ставлення Сесії УНРади до патріяршого завершення наших Церков, а
зокрема визнання Патріярхату Української Греко-Католицької Церкви,
який уже фактично й канонічно-правно — з об’єктивного погляду —
існує.
Провід ОУН є тої думки, що всеукраїнський Державний Центр по-
винен би включати у свою Конструкцію і в Тимчасовий основний закон
усі державницькі і революційно-державні формації останніх 60 років,
у тему зокрема останній період Державности — ЗО червня 1941, ОУН-
УПА-УГВР до 1950 рр., доки на українській землі воювала збройна
сила нації — УКА — й опановувала принаймні частину української
території, виконуючи українську владу на українській землі, у все-
народньому повстанні того часу (як називає цей період один з наших
визначних в’язнів-борців), а теж Карпатську Україну 1939 року. Дер-
жава існує не лише тоді, коли її визнають зовнішні сили, а й тоді, коли
народня влада й сила виконує свою волю хоча б на невеликій території!
Державний Центр повинен би сягати корінням до джерел — тради-
цій української державности тисячоліть, бо ми не є нація-держава
цього століття!
22 Січня чи 1 Листопада 1918 року не створено Української Держа-
ви, а лише її відновлено. Це був світлий, великий акт відновлення, чи
відвоювання нашої державности, а через об’єднання українських зе-
мель в одну соборну Українську Державу рік пізніше — теж віднов-
лення, чи відвоювання соборности давніх віків.
Державний Центр, на нашу думку, повинен би створювати своїм
виборчим порядком, відповідною системою виборів передумови для
тривалого росту політичних сил і оновлювання Центру в рості, а
принцип паритетности спиняє цей процес. Для збереження представ-
ників менших політичних угруповань в УНРаді можна знайти іншу
сприємливу форму.
Одноразова приявність спостерігачів ОУН на VIII Сесії УНРади має
засвідчувати бажання революційної ОУН, щоб усі патріотичні україн-
ські сили стояли твердо на засадах самостійництва й соборности та
визнанні революційного шляху визволення України через розвал ро-
сійської імперії й знищення комуністичної системи.
Україна не бореться, щоб кайдани були легші, а щоб скинути їх
геть і прогнати москалів з української землі та знищити комунізм,
накинений багнетами нашій нації! Багнети проганяється лише багне-
тами! Силу лише — силою! Терор ламається лише зброєю! Лише кров
і залізо розсудить нас з москалями!
Революційна ОУН не була й не є партією. Вона захищала й захищає,
боролася й бореться за інтерес, за добро всієї нації, а не якоїсь її
частини. Вона — це понадпартійна й понадклясова революційно-виз-
вольна всенаціональна організація.
1058
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Її протиставленням не є українські самостійницькі політичні партії,
але, на другому боці барикади, організатори загарбницької боротьби
російської нації проти України, — КПСС і НТС, речники російського
колоніялізму й імперіялізму проти поневолених націй.
Чатуга й сила революційної ОУН міряється не участю її у внут-
рішньоукраїнських партійно-політичних спорах і не наявною пере-
вагою революційної ОУН супроти партій, але спроможністю ОУН (і
АБН) бути сильнішим, переможним чинником в організуванні виз-
вольної війни української нації й інших поневолених націй проти
російської нації, що організаторами її загарбницької війни проти Укра-
їни й інших поневолених націй є КПСС і НТС.
У тому сенсі і з цих позицій поздоровляємо VIII Сесію Української
Національної Ради, в надії, що її рішення скріплять національний і
ссборницький фронт проти окупантів України, совєтофільства і капі-
тулянства всякої барви.
Слава Україні! Героям слава!
В червні 1979.
Провід
Організації Українських Націоналістів
Українська самостійницька політика мусить зробити належні
висновки з того факту, що в московському таборі існують тільки
сили крайньо ворожі справі державної самостійности України, і
що під цим оглядом надалі маємо справу з одностайним фронтом
большевиків й антикомуністичних московських імперіалістів. В
такій ситуації кожне намагання звести українську політику до
спільних позицій з московськими антирежимними силами є рівно-
значне з намаганням довести до капітуляції українських визволь-
них змагань перед московським імперіалізмом. Будь-які зв’язки
з ворогом на такій плятформі капітулянтства були б злочином
національної зради.
(Степан Бандера: 3 москалями нема спільної мови, Перспективи
Української Революції", Мюнхен, 1978 рік, стор. 404).

1059
НАУКА І ДОСЛІДИ
Д-р Михайло КУШНІР
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
(Закінчення, 2)
Бо філософічна мисль Заходу ніколи насправді не відірвалася
від науки, а ця від моменту свого пізнання завжди спиралася на
об’єктивізмі. Тому що науковому пізнанню вдалося відділити
предмет зарівно від неокреслености існування, від мітів і вірувань,
як і від усяких чуттєвих співчинників, — перед ним відкрився
шлях поступу, шлях, на якому дослідження взаємно потверджу-
ються, а не розбиваються: в XIX стол. думали, що вистачить,
щоб гуманістичні науки перейняли від природничих наук їх сто-
сунок до предмету як зовнішнього й байдужого, а жде їх подібний
успіх. Безсторонність, пересвідчення, що дасться виелімінувати
всякі особисті, національні, а навіть випливаючі з актуальности
упередження, впроваджують історію до сфери наук. Згідно з її
ініціаторами, соціологія повинна трактувати свій предмет як річ.
Психологія притакує натавруванню інтроспекції, яка мішає спо-
стереження з тим, що бачиться. Коли хочемо дійти до речей, то
мусимо завжди чинити це з віддалі, поза собою, бо інакше до них
не дійдемо. Філософія перестає бути досвідом філософа, щоб стати
історією філософії, логіка перестає бути автоаналізою інтелекту,
щоб стати історією теорії і наукових метод, етика перестає бути
особистим вичуттям вартостей, щоб стати відкриванням зовнішніх
вартостей, зоб’єктизованих у виді інституції і обичаїв.
І оце зі здивуванням бачимо, що сучасна мисль від цього всього
відступає. Спостерігаємо генеральний відворот засади об’єктивіз-
му. Всюди дослідження імплікує свого дослідника, який відслонює
його саме тим, що його заслоняє. Світло пізнання не є вже тією
незмінною ясністю, що охоплює предмет, але його не доторкає
і не є ним доторкане: воно стало неспокійним блиском, що наро-
джується із взаємного обнімання, стало блискавкою зіткнення,
співучасником з’єднання. Сучасна філософія вважає себе досві-
дом, дізнаною єдністю пізнавання і пізнаваного, пережитого і
передуманого, пережитого і дійсного. Гуманістичні науки проти-
ставляють собі експлікацію і зрозуміння: схопити сенс якогось
людського факту, це схопити себе в ньому і його в собі самому.
Історію перестають уважати об’єктивним пізнанням: історик лише
тоді відкриває те, що історичне, коли особисто заанґажується у
свої пошукування; минуле сприймаємо згідно з тим, до чого схи-
1060
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ллємося в теперішності, а що є сенсом, який надаємо нашому май-
бутньому. «Суспільні факти це не є речі«: (Окреслення Лиіез Моп-
пегоі) — а соціологічне пізнання — навіть етнографічне — є
пізнання соціяльного факту в обумовленні від соціолога і від су-
спільства, до якого це відноситься. Зустрічаємося з твердженням,
що любов і ненависть є засобами пізнання і що шлях до відкриттів
веде почерез особисте заанґажування.
Найбільше нас дивує те, що від об’єктивізму відходять ті на-
уки, які його поняття переказали гуманістичним наукам. Не
дасться вже втримати жодної лінії поділу аналогічної до берґсо-
нівської: чи витлумачити є дійсно чимсь так відмінним від зро-
зуміти? Нове пізнання у фізиці не дасться вже здефініювати спи-
раючися на точку виходу клясичної фізики: зовнішня позиція
обсервуючого, неінґеренція пізнання в пізнаване, постійність і від-
різнений точок обсервації. «Зарівно час як і простір є імпліковані
в наші міри«, — каже релятивіст Еддінґтон1. Стає неможливою
річчю, навіть не до подумання устійнити одночасність подій під-
леглих від себе. Бо час лучиться зі світом простору, віддалює
його від нас, заколочує його порядок і почерез час, власне, саме
існування обсерватора — земського обсерватора — впливає на
обсервований світ. Гайзенберґівська засада невизначностей каже,
що в молекулярній ділянці всяке поглиблення пізнання потягає
за собою модифікацію предмету так, що стає неможливістю в тому
самому часі і з тією самою докладністю окреслити всі необхідні
дані до опису й устійнення даної системи. Детермінізм можна ще
постулювати, але вже не можна його доказати. Водночас зі змі-
ною поняття пізнання зміняється теж і поняття предмету, не є
він вже образом якоїсь незалежної речі, показаним якимсь не-
вловимим і недіючим світлом, але самим її установленням. Світ
не є вже нашою уявою, нашим поняттям, але відбиттям, фосфо-
ризуючим слідом нашого діяння1 2.
Сучасна мисль наблизилася до свого предмету і в цьому погляді
короткозорого, що більше нагадує доторкування ніж споглядання,
розпливаються чіткі й постійні форми минулого. Подібно затира-
ються риси коханого обличчя, коли глядіти на нього надто близь-
ко .. . Давнє пізнання було без сумніву працею, мозольним посу-
ванням вперед: але воно було зусиллям, що мало зорганізувати
світ, який видавався уконституованим. Про це, що попереджало
момент, коли перед очима мислі появлялася якась зрозуміла
дійсність, ми не мусіли нічого знати, нічого говорити. Організуюче
й поглиблююче зусилля пізнання починалося в моменті, коли
мисль-реґуля~орка, ідеї, апріорні форми, очевидності об’являли
1) АгІИиг Біапіеу Есісііп£іоп: “ТЬе РЬіІОБОрИу о£ РИуєісаІ Бсіепсе”, 1939.
2) УГегпег НеЇ5ЄпЬег£: “СЬег <3еп апєсіїауіісіїеп ІпИаІі йег диапіепШеогеііБСІїеп Кіпе-
таіік ипб МесИапік”, 1927.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
1061
нам певний світ уже сформований, космос, до якого не стосувався
первісний хаос. Правда, говорили про оману позорів, про »пил
дізнань», але як про щось не до подумання, без значення, не-
дійсне. Це було те, що діялося, заки занавіса піднялася вгору:
але це не цікавило глядача. Існування цього було може навіть
гіпотетичне. Клясичній мислі не йшлося про те, щоб унезалежни-
ти ум від даного, але щоб зорганізувати й дослідити світ, який
з точки був світом унезалежненого ума.
Натомість нам йде про те, щоб дійти до цього темного даного,
яке попереджає бачення мислі. Це дане не є вже гіпотетичним
хаосом, моментом-границею безладу, який негайно довело до кінця
еоняшне двигнення мислі над світом: воно є корінням, джерелом,
фундаментом. Оце дане не є вже тим, що перемагає і відкидає
мисль, об’являючися тим, з чого мисль береться і до чого, тепер,
повертає. Зродилося підозріння, що дійсність чигає на нас під
маскою позорів, які є теж маскою цього, що зрозуміле ... І що ті
позори, крізь які треба продертися, є не тільки тінями печери,
але теж формами під сонцем. Наш погляд відвертається від світу
створеного мислею, що виник в моменті їх зіткнення, розгорненого
перед ним аж по нескінченість і спрямовується до цього, що по-
переджало його перші кроки, що почалося перед усяким початком,
що було заки ще щонебудь було. Можна сказати, що зусилля су-
часної мислі основується на завертанню від споглядального, по-
нятого, уявленого порядку речей до неспоглядальних, непонятих,
неуявленних підстав цього порядку — від позорів до цього, що не
має жодного позору, а на чому тамті спираються і з чого виво-
дяться; що є відвертанням явищ, щоб дійти до- підстав.
Найкращим цього прикладом є відкриття ядрового світу, в яко-
му закони макрокосмосу перестають бути правдою. Але небо вті-
каючих мряковин є теж небом, яке відкривається за позірним
небом. Простір, якого одним із вимірів є час, також є простором,
за позірним простором. Те, що нетягле, є відворотною стороною і
фундаментом того, що тягле і споглядальне; те, що випадкове, є
відворотною сторінкою того, що здетерміноване. Відкриваючи ло-
гічну підставу математики, аксіоматика відкриває її правдиву
природу, протиставну нашим дотеперішнім судам, а логічна кри-
тика мови доконує цього самого. Подібно діється з нашою знайо-
містю людських справ. Відкриття підсвідомого під поверхнею сві-
домости. економічних підґрунтів під структурами культури і по-
літики, пристрасти під мислею, протиставних заложень біля під-
став очевидних правд, екзистенціяльних проектів у спекулятив-
них системах, історика в історії; відкриття існування світу перед
мислею про світ, тіла перед його мислею, діялогу в найбільш са-
мотньому содіїо, — оце пов’язані зі собою проби, які відвертають
позори очевидности, визволяючи те, що вони імплікували.
Бачимо, отже, що сучасна наука й філософія досить щільно
в’яжуться зі собою. Є очевидним, що сучасна мисль має свою
1062
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
традицію, чого найліпшим доказом є прізвища Геґеля, Кіркеґора,
Берґсона, Гуссерля, Гайдеґера і кількох інших. Не зважаючи на
засадничі різниці і неоднаковий вклад у цей новий стиль мислен-
ня, ці мислителі мають одне спільне: волю знесення всякої від-
далі між підметом і предметом пізнання. Щоб мисль не була
мислею про речі і мислею на їх тему, але самою річчю; оце їх
спільне прагнення. Мисль не є вже мислею про світ, але стає пере-
життям світу, ідентичністю слова й дійсности. Геґель перший
чинить мисль не тільки передчуванням чи виражанням світу, але
самим світом, його рухом. Ніцше таврує всяку мисль відірвану
від життя і бачить у переоцінці вартостей, у змаганні до цього,
що надлюдське, місію нової мислі. Філософія Кіркеґора спира-
ється на суб’єктивне дізнання. Берґсон вирікається мови і понять,
щоб схопити дійсне тривання, а Гуссерль домагається від мислі
співіснування з речами. Гайдеґер відкриває людину й існування
»в ясній ночі ніщоти й тривоги«. Всі чинять предметом своїх шу-
кань збіжність мислі з буттям, збіжність, що її можна досягти
тільки в пережитому досвіді, в якому сказане творить одне з
річчю, про яку говорить, філософія стає самим існуванням. На
погляд усіх, мисль належить брати в її предметі, мисль повинна
стати ним, чи цей предмет буде називатися одиночним буттям, чи
історичним явищем, чистою есенцією, чи діянням.
Можна б добачувати певну суперечність між волею до злуки з
речами й змаганням сучасної науки, яка повалює світ позорів в
користь світу недоступного якійнебудь інтуїції. Далека від того,
щоб заохочувати нас до приймання дійсности в переодягненню і
неґації позорів, що імплікувало б шлях від того, що дане безпо-
середньо, до того, що не є дане, —• екзистенціялістична і феномено-
логічна мисль, чи ж не є волею конкрету, цього, що дане безпо-
середньо? Тенденціям сучасної філософії, постулюючої «тяглість
між пережиттям і дійсністю», можна б протиставити лекцію на-
укового суперрацюналізму, для якого «правдива дійсність ніколи
не є дійсністю найбільш видною«. Чи філософічна воля конкрету
мала б бути компенсатою тієї втрати конкрету, на яку засуджує
нас наука, відплатою людини інстинкту мислі? (Подібно в певних
малярських намаганнях трактувати образ як предмет, вказати в
ньому замкнений фрагмент дійсности в сирому стані, можна було б
добачувати ревіндиковання мистецтвом втрачених речей). Але це,
мабуть, є тільки омана.
Бо йде саме про те, щоб те пережите, конкретне, безпосереднє
осягнути: воно не є природною точкою виходу, чимсь, що було
нам дане. Подібно як наука виходить від позірних образів, щоб
дійти до цього, що дійсне, але без обличчя, — екзистенціялістична
філософія виходить від фальшивої початкової дійсности, щоб
дійти до правдивої кінцевої дійсности, яка є водночас відворот-
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
1063
ністю тієї першої. Треба навчитися знову віднаходити те, що без-
посереднє: це найважчий шлях, який найменше накидається. Ця
злука досвіду з мислею становить рекомпенсату певної аскези.
Заки заанґажуємося в це, що пережите, мусимо вийти зі штучного,
неавтентичного світу, який нас оточує. Всі наклонюють нас зірва-
ти, відвернутися. Погодження мислі зі світом, момент абсолютного
духа, каже Геґель, настає тоді, коли перейдемо всі посередні мо-
менти розділу: ця злука все ще жде здійснення. Треба, каже
Ніцше, перестати мислити про світ оманними категоріями мо-
ральности і культури — шлях теоретичного переходу від цих
позорів до правди, який становить воля міці, на практиці означає
шлях від того, що людське, до того, що надлюдське. Автентичний
досвід, почерез який одиночне буття в стані гріха почувається
відділеним від Бога і зв’язаним із ним, є, каже Кіркеґор, плодом
аскези, яка каже нам якнайшвидше переходити етапи естетики й
етики. Поняття і мова, каже Берґсон, є тільки завадою, коли пра-
гнемо здобути безпосереднє дане. На погляд Гайдеґера »буття в
світі« означає передусім сліпоту: треба вицофатися зі світу й
щойно з тієї віддалі — яка є досвідом тривоги — об’являється
існування у »своїй досконалій, досі заслоненій чужості«.
Цей напрямок, який каже, що правдиве посідання речей є мож-
ливе тільки під умовою, що найперше відречемося їх у цьому
виді, в якому були нам дані, щоб таким чином відзискати правду,
від якої народжуємося відділеними, — виразно виступає у Гус-
серля. Такий є сенс «феноменологічної редукції«. Ціла проблема,
на думку Гуссерля, основується в цьому, щоб виповнити роззів
між психічним актом і предметом: щоб тут досягти злуки. Але,
власне, від цього роззіву виходимо. Щоб знову з’єднатися з тим,
що нас оточує, треба зредукувати «природну тезу світу«, цей мо-
мент, коли ми є загублені в речах, бо знаходимося надто близько
них, щоб їх доглянути, і ми самі є неначе предметом; зредукувати
цей момент, коли «жити, значить ховатися як наївна свідомість в
екзистенції речі«. Треба покинути сліпоту першого бачення. Але
бачити речі — не значить контемплювати їх із віддалі, чи пак
послуговуватися супроти них загально прийнятими поняттями, що
спроваджують речі до наших звичаїв, слів і визначень. Бачити
речі, значить із глибини оцього трансцендентального едо бачити
сенс речі, бачити цей сенс як теперішність, досягти цього моменту,
в якому розуміння з’єднується з баченням, інтуїція з сенсом. У
поновлене посідання світу можемо, отже, ввійти щойно годі, коли
ми відкинули його таким, яким був нам первісно даний у виді
змислами пізнавальної теперішности, позбавленої значення, чи
теж у виді значення без пізнавальної змислами теперішности.
Але правдивий світ, цей світ з’єднання, є світом майже неправдо-
подібної повноти і назавжди, мабуть, від нас відлеглої. Труднощі
гуссерлівської мислі, труднощі, які зазнавав від неї сам Гуссерль,
1С64
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
суперечності інтерпретацій, які приймала, таємнича багатознач-
ність її сформульовань («обдаровуюча первісна інтуїція»), наки-
дувана нею конечність з’єднування понять як найбільше собі про-
тиставних: інтенції і творення існування і встановлювання сенсу
— є цього найкращим доказом3.
Не говорім, що цей правдивий світ — фундаментальний, пер-
вісний — пошукуваний якнайбільше різною філософічною ми-
слею, є цим самим світом: він є світом докопуваної історії — для
Геґеля, світом темної ночі духа — для Кіркеґора, світом віталь-
них сил — для Ніцше, світом того, що (раціональне й неможливе
до охоплення словами — для Берґсона, а може і для Гайдеґера,
світом лотоса для Гуссерля. Завжди, однак, він є світом того, що
чуже і чудне світом, від якого ми є природним способом віддалені
і який можемо тільки тоді поняти, коли здалека, з далекого да-
лека повернемо до себе самих. Подібно, як для науки так і тут
світ, який маємо побачити, є світом, який ми раніше не бачили:
світом здивування.
Цей інший світ — єдина батьківщина нашої мислі — чи є він
світом, який відкриваємо, вкопуючися аж до коріння, а чи є він
світом, який створюємо? Тут жде нас нова розбіжність. Гово-
риться часто, що сучасною мислею правлять закони повної твор-
чости, вільної від якоїнебудь накиненої дійсности. «Всі мислителі
мабуть згідні сьогодні щодо розуміння людини як одиниці, що
створює власні вартості, будує правду, переформовує світ замість
його контемплювати, є цією, яка творить і творить себе«. Звідсіль
теж цей «новий гуманізм», який видається властивістю наших
часів і який є безсумнівно єдиним гуманізмом з’єднаним зі своїм
часом і цілковитим»4. Це правда. Не важко віднайти в цьому
Ніцше і Геґеля: всіх тих, які ідентифікують дійсність з історією,
з тією історією, про яку Жан-Поль Сартр каже, що «проблема не
в тому, щоб пізнати її ціль, але в тому, щоб її цю ціль надати».
Однак Берґсон пише: «Існувати значить змінюватися, змінюва-
тися значить дозрівати, дозрівати значить необмежено самому
створюватися». Коли існувати є нашим єдиним завданням, коли
існувати значить давати собі буття, то ця автокреація імплікує
знищення — чи вилучення — дійсности. Наша мисль у своєму
остаточному виді розуміє себе як насильне взяття творчої моці, як
узурпацію творчого Логосу. Гайдеґер каже зарівно про філософів
як і про поетів, що їх слово є «установленням буття». Про буття
й істоту речей каже, що «треба», щоб вони були створені в сво-
боді, встановлені і дані. Цей вільний дар є установленням ...« А
чи трансцедентальне Еґо Гуссерля не з’являється як конститу-
тивне? Чим же є оця таємнича, «обдаровуюча первісна інтуїція»,
як не надаванням сенсу речам через духа? «Феноменологія, —
3) Як це завважує Савїоп Вег^ег: “Ье Сое^о сіапз 1а рїііІоворИіе <3е Ниєвегі”, 1951.
4) Як це завважує Геггііпапй Аідиіе: “Боїііибе <1е 1а Каізоп”, Оеусаііоп, І, 1946.
СТИЛЬ СУЧАСНОЇ МИСЛІ
1065
каже Ґастон Берґер5 6, — є філософією творчої інтуїції®. А Е. Фінк®,
якого слова Гуссерль не цементує, запевняє, що трансцендентальна
інтенціональність є «продуктивна®, »творча«. Людина, кажемо, є
тією істотою, почерез яку об’являється все, що існує, є об’явите-
лем речей. Знову неясне сформульований. Але якщо додати, що
почерез людину речі набирають сенсу, що почерез неї існує правда
і вартість, а сенс видається власне джерелом, самою істотою істо-
ти, то чи ж не значить це, що людина є творцем світу — правди-
вого світу? Виринає тоді мисль про сучасне мистеці во, із заїлістю
заповняюче, згідно з власними законами, пустку, яку залишило по
собі зникнення дійсности. Мисль про науку, для якої світ перестав
бути представленням, щоб стати діяльністю і яка основує свою
міць на логічних і математичних можливостях неначе байдужих
на саму правду речей.
Чи світ нашої мислі, нашої науки є надтворенням, заміщенням
світу, який хоча ще бачимо і який доторкаємо, але який вже не
акцентуємо? Але як же це мало' б бути можливим? Дух на най-
вищому своєму верхів’ї, як теж біля найтайніших коренів, на-
трапляє не на дискреційну творчість, але на сполуку видимого
з тим, що значуще, сполуку речей і сенсу. В цьому з’єднанні дух-
творець, давальник сенсу досвідчує присутність створеного. На-
ука видумує, чи відкриває? Вона є водночас інвенцією і відкрит-
тям. Наша міць доказує правду нашого пізнання. Айнштайн очі-
кує від астрономічних дослідів потвердження узагальненого за-
кону релятивности. Застосування математики в квантовій меха-
ніці більше доказує гнучкість нашого ума, ніж гнучкість цього,
що дійсне. Не зважаючи на свою нехіть, Люї де Броґлі впродовж
довгого часу визнавав індетермінізм, коли йому потверджувало
його дослідження, а коли Айнштайн протиставляє Борові свою
віру в причинність, то однак знає, що не йому належить вирішен-
ня. Історія є в наших руках. Але в її творенню ми не є вільні:
людей поносять речі, які деколи тільки з великим трудом можуть
самі двигнути. Людина відслонює, але чи те, що відслонює, не є
вже нам дане? Гуссерль аж ніяк не усуває двозначносте, яка
однак сповиває взаємний стосунок бачення і конституювання. А
мистецька творчість з цілою своєю бунтівничістю посягає однак
по це, що повстало раніше перед її власним твором, сягає по «ключ
від давнього фестину®, «орфейське пізнання світу®.
Людина завжди має до діла зі світом. Тільки позірно вона не
хоче пізнавати його більше в його змислами спіймальній і раціо-
нальній очевидності. Він чигає на неї тепер при самому джерелі,
в цьому першому моменті, коли космос народжується з хаосу.
Є це найвище прагнення схопити неначе самий момент повстання,
момент, в якому створене збігається ще з актом створення. Люд-
ська творчість не може сама себе встановляти: щойно в акті тво-
5) Саєіоп Вег£ег, іЬгй.
6) Е. Еіпк: “Ьіе рПапотепоІоеізсИе РИіІозорІїіе Е. Низзегіє іп гіег £е£еттагіі£еп
КгШк”, 1934.
'066
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
рення дійсности, яку відслонює, може здати собі з цього справу,
що творить. Безсумнівно це, власне, каже Гайдеґер, твердячи, що
слово є установленням буття. Чи це означає поворот до слова,
з якого виводиться створення — до Бога? Вистачить, коли ска-
жемо, що це є визнанням світу, світу як того, що є. Бо це чуже й
чудне, це відвернення очевидности, це неспіймальне мислею, є
власне самим порядком світу, який видається дивним тільки су-
проти того, що очевидне, а до чого ми привикли. Але чи ж не це,
власне, було безладом? Невтомно, з опором і з ус±х наших сил
протиставимо йому дивний порядок дійсности, її секретну струк-
туру, ключ, за яким можемо творити її знову ... Наша творчість
є об’явленням, бо ми тільки тому зруйнували стару землю, щоб
віднайти плян запалого в її нутро міста. Наша »руйнуюча« міць
не є джерелом творення, яке живиться тільки собою: почерез неї
доходимо до цього, що є. Мистецтво виправляє, бо оголює і пере-
чить, бо відкриває. Треба перестати визнавати дійсність, щоб її
пізнати; треба наново вштовхнути світ у хаос, щоб з нього вийшов
врешті образ, що є правдивим об’явленням. Біля джерела, напо-
чатку, при повстанні нищівний подих утихає і виринають врешті
ритми, закони, діялектика, структури заховані під безліччю оче-
видних і позірних речей. Структури, які хоча дозволяють нам
вийти поза світ, що на них спирається і створити людську дійс-
ність історії, мистецтва, технічної могутности, але приводять нас
невідхильно назад до нього. Неначе б геній нашої доби, не хотячи
прийняти світ »як такий», який є нам даний, бо приносить він зі
собою зарівно сенс як безсенс, не хотячи протиставити Божому
ділу чогось, що було б виловлене з нічого, з нищотности і збунто-
ване, намагався заступити Бога в хвилині, коли уявляється і коли
віддається, в хвилині, коли порожнє і надто прозоре помішання
позорів має залити секретний лад і його незрозумілу зрозумі-
лість ... Неначе б намагався відкопати ключі створення . ..
Створення, яке людина не ґльорифікує, ані не неґує, але яке
радше континуує, здалека співтворячи.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.	Савіоп Вег£ег: “Ье Со£Ііо аапв 1а рііііозоріїіе бе Низвегі”, АиЬіег, 1951.
2.	Еегаіпапб Аіпиіе: “Боїііигіе бе 1а Ваівоп”, Ьеисаііоп, І, 1946.
3.	Е. Еіпк: “Віе рИапотепо1о£ієс1іе Рійіоворіїіе Е. Низвегів іп бег £е£еґї\уаі±і.£еп КгКік”,
1934.
4.	Ег. V. Ніпіеіеп: “Рійіоеоріїіе бег Епйіісіїкеіі аів Бріе^еі бег Се^епл^агі”, 1951.
5.	А. Си££епЬег£ег: “Ьег Мєпбс1ієп£єібі; ипб бав Беіп”, 1942.
6.	Ег. Неіпетапп: “Иеие \Уе£е бег РІііІОБорІїіе. Сєібі, ЬеЬеп, ЕхіБЇепг”, 1929.
7.	Р. Вгіпктапп: “МєпбсИ ипа ТесИпік. Сгипбги^е еіпег РИіІоБорИіе аег Тесіїпік”,
Вегп, 1945.
8.	Н. Рїеіі: “ЕхізїепиаІІБІіБСІїе РЬіІОБорНіе”, 1935.
9.	Н. КпіНегіпеуег: “Ріе РІііІоБорІїіе аег Ехівіепг”, НитЬоІбі ХГег1а§, ІУіеп, 1952.
10.	Непгі Вєг£боп, Ббгеп Кіегке^аагб, Магііп Неібе££ег, Еатипа Нивзегі, ^ап-РаиІ
Еагіге: твори.
1067
Олександер ДРАЖНЬОВСЬКИЙ
СКИТИ
(ҐЕТИ-ҐОТИ, АНТИ І СЛОВ’ЯНИ, І МИ — НЕ МИ)
(Додаток ч. З)
Індія, санскрит і книги Веда
Найстарша індійська цивілізація — це т. зв. Гараппа і Могенйо- '
Даро, ПІ-ІІ тисячоліття до Хр., яку відкрила археологія в долині
ріки Інду. Припускаємо, що носіями тієї цивілізації були дравіди
з дравідською мовою. Вони мабуть мали своє письмо, сліди якого
залишились в коротких написах, які ще й досі належно не роз-
шифровані.
Наступний етап цивілізації належить до народу завойовників,
що прийшли з північно-західньої сторони (Бактрія і Партія) та
Ірану. Сучасні індійські історики називають їх «індоарійцями»1,
номадами. Але рівночасно археологія доказує, що вони провадили
осілий спосіб життя, будували укріплені міста, плавили металі,
мали шоломи й залізні панцирі, а найважливішою зброєю у них
був лук. Вони перші ввели коней до Індії. Це якраз усі прикмети,
якими в давнині характеризували скитів, що їх називали нома-
дами, себто як »тих, що прийшли« — завойовники.
Вони називали себе »арія« (шляхетні), подібно як у Персії вжи-
вають те слово для визначення генетичного (генеалогічного) похо-
дження. Індійські лінґвісти називають їхню мову »індоарійською«,
що мало б означати, що вона індійського походження, натомість
орієнталісти називають її мовою ведійською (тих, що створили
Веду), або санскритською і підкреслюють, що вона була така
сама, або дуже зближена, до мови, якою була написана Авеста.
Загально прийнято, що ті арійці прийшли між 2000-1500 роком до
Хр., а деякі обчислили на підставі констеляцій зір, поданих у
санскритських книгах, що це могло бути й 5-6000 років до Хр.
Спочатку вони осіли в північній частині Індії, головно в Пун-
джабі, але біля 1000 р. доходили вже до Бенґалю, а ще пізніше
зайняли центральну частину Індії, аж до долини ріки Ґанґу й
далі. В часи завойовувань Дарія І і опісля Олександра Великого
була зайнята тільки мала частина Індії, де від 297-237 р. перед Хр.
індійські королі Хандраґупта й Асока звільнилися від західніх
наїзників. Але після панування македонської династії Селевкидів
в Азії, знову прийшла до влади Партія, яка панувала над Персією
500 років (247 р. перед Хр. до 226 р. після Хр.) і зайняла наново
північну Індію. Фактично, Партія діяла в союзі з іншими скит-
ськими племенами, головно з Бактрією, Соґдією і Кушаном. Цей
останній вглиблюється найдалі в Індію і в партіянськім періоді
розвинувся в окрему могутню державу, яка набула найбільшого
1) Термін »індоевропейці« в Індії не вживається, бо був би там абсурдом й виразно
припускав би, що ті, які прийшли з Европи (цей континент починався за Танаїсом-
Доном), му сіли бути тільки скити.
1068
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
значення за короля Камишки в І-ІІ стол. після Хр. Совєтська
археологія намагається нині видвигнути Кушан як якусь вели-
чезну, незалежну від скитів, імперію, хоч на основі джерел стає
ясним, що Кушан мусів діяти в рамках азійсько-скитського со-
юзу, під володінням королів скитської династії. Крім того Кушан
був і територіяльно й культурно зв’язаний з сусідньою Бактрією,
на що виразно вказують археологічні знахідки.
В тому самому часі висувається на азійську арену третя по-
тужна сила — гуни. В китайських джерелах їх називають »Гіюн-
гну«. Про них ми вже згадували, коли писали про їхній наступ
на Україну коло 375 р. після Хр. Це було, без сумніву, теж скит-
ське плем’я (Прокопій Кєсарійський зачисляє їх до скитських
племен ефталітів, що були на північ від Персії). Від непам’ятних
часів вони поширились на Схід і в Центральну Азію. Там, як
свідчать китайські джерела (а їх дуже багато), вони зайняли на
довгі століття Монголію. Звідти скити-ефталіти безнастанно не-
покоїли Китай, який у 214 р. перед Хр. збудував славний китай-
ський мур, щоб таким чином стримувати їхні напади. Але й це не
помогло, бо гуни тоді об’єднали всі свої окремі племена в одну
імперію, а згодом спільно зайняли Китай і там панували понад
300 років (від 200 р. перед Хр. до 160 р. після Хр.). Згодом, на
короткий час китайці звільнилися від них, але від III стол. до V
гуни знову панували в північнім Китаї. В китайських джерелах
є теж згадка, що гуни зайняли північну Індію в 228 р. після Хр.
Ці скитські гуни впродовж свого перебування через довгі сто-
ліття в Монголії частинно вимішалися і створили новий тип ту-
ринської раси (европідів). їх називають теж тюрсько-татарською
расою. Вона, крім чисто монгольських типів, існує і досі в цент-
ральній смузі Азії (Туркестан). Під напором чистих монголів, гуни
повернулися до старої батьківщини Ефталії, що на північнім по-
граниччю Персії. Грецькі джерела, — видно в міру їхнього вимі-
тання, — називали їх »чорними« або »білими« гунами. Можливо,
що опис Аттіли з монгольськими рисами лиця правдивий; в кож-
ному разі він не був ні »слов’янином«, ані »русичем«, як змалював
його І. Білик в історичній повісті »Меч Арея«. Все ж таки про
побут скитів в Центральній Азії, Китаю та Індії є додаткова
згадка в китайських джерелах.
Для нас є найцікавішим побут і доля скитів в Індії, і він є по-
мітно відмінний від історії гунів в Монголії-Манджурії. Виглядає,
що туди вимандрували інші скитські племена; можливо ті в Месо-
потамії-Сумерії, бо їхня культура була далеко вища від гунської.
Вони, як вже було згадано, вважали себе за вибраних, святих,
шляхетних арійців. Як завойовники, вони не хотіли мішатися з
місцевим населенням, тому потворили касти, які мали патріар-
хальний устрій (подібний до ізраїльського).
Найбільш упривілейованою кастою були: 1) брагмани — жерці,
духова аристократія, законодавці; 2) кшатри або раяни — тобто
скити
1069
володарі й лицарство; 3) вайшгя — купці, ремісники, урядовці.
Неарійців зачисляли вони до прислуги — судра (шудра) і най-
нижчих — «нечистих паріїв«.
Перехід з однієї касти до другої був немислимий, як теж мі-
шане подружжя. Соціяльний устрій — февдальний. Цей поділ
був задержався ще донедавна. Хоч нині касти нібито зникли,
все ж таки вони існують ще далі з тією різницею, що відношення
до найнижчих каст дещо змінилося.
Арійці були зорганізовані в племена, над якими панували ко-
ролі (раяни). Для важливіших справ відбувалися теж віча віль-
них. Система каст доказує, що вони (генетично) вроджені тради-
ціоналісти, все що їх — це найстарше, святе, незрушиме — по-
дібно як у скитських нащадків. Касти зберегли їх від денаціона-
лізації на довгі віки, але тисячоліття серед того автохтонного
індійського моря зробили своє. Найбільше мабуть заломив їх
мусулманський вплив, який був опанував Індію і відсунув брагма-
нізм від впливів. Один із великих знавців китайських джерел і
історії старовинних імперій Азії, В. М. МкҐоверн, так висловлю-
ється про сліди побуту скитів і гунів в Індії: »... вони залишили
постійний вплив на наслідників панівної касти в Індії. Старі коро-
лівські роди зникли один за одним. Гордих райпутів й інших
місцевих індуських родів, які нині становлять аристократію в
Індії, більшість сучасних науковців уважає, що вони є нащадка-
ми не старої автохтонної аристократії, але в більшості гунських
(скитських) завойовників»2 3. На іншому місці він пише: «Багато
з тих індоскитських володарів, в додатку до того, що були ви-
значними будівничими імперії, були теж величавими опікунами
мистецтва. Під їхнім меценатством виник зовсім новий стиль
мистецтва і літератури, якому судилося постійно впливати на
пізнішу азійську цивілізацію»8.
Та для нас, крім тих джерельних доказів, найважливішими є
докази з літератури й мови, яку залишили скити в Індії. їхньою
розговірною мовою була мова санскритська, яку вони вважали за
святу, передану їм Богом — подібно як і їхні книги, які містять
об’явлену релігію про найвищого Творця. Найважливіші з них —
це »Веда« — знання, чи, правильніше, святе знання (в старо-
українській мові веда, віда, відати, розвідувати). Деякі підрозділи
»Веди« мають назву »Самоведа«, «Триведа» (потрійне знання).
Найстарший з цих текстів називається »Ріґведа«, що складається
з літургічних гимнів, молитов, закликів і т. п., на зразок «Авести».
В релігійнім обряді культ вогню займає важливе місце. Згаду-
ється також про створення світа і потоп (можливо, це й є ті місця
в скитських книгах, на які покликується Бероссос).
Ціла літературна спадщина «арійців» колосальна: кількасот
2) МсСоуєгп XV. М.: “ТИе Еагіу Етрігез оі Сепігаї Азіа”, СЬареІ НІН, ЕГпіуегєіІу о£
N01111 Сагоііпа, 1939, р. 10.
3) ІЬШет, р. 8: “Мапу о£ Іїіезе Іпгіо-ЗсуїЬіап гиіегз іп аййіііоп Іо Ьегпд поіаЬІе етргте
Ьиііаетз ілгеге тпадпг/ісепі раігопз о/ Ііге атіз. ЕГпсїег іЬеіг раїгопа^е, ап епіігеїу пе\¥
Туре о£ агі апгі Ііїегаїиге агозе	игак безііпед іо Иауе а регтапепі іпПиепсе ироп
Іаіег Азіаііс сіуіііхаїіоп”.
1070
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
тисяч куплетів — не лише релігійного змісту, але й філософічні
праці, епічні поеми, найбільші з них це 2 епоси »Магабгарата« і
»Рамаяна«, які мають біля 100,000 куплетів і е вісім разів більші
ніж »Іліяда« й «Одіссея» разом. Там теж е ліричні композиції,
збірки оповідань та приповідок, драми, новелі й граматичні, юри-
дичні, політичні, медичні, астрономічні й математичні розвідки.
Всі вони відзначаються незвичайною літературною красою, гли-
биною думок і висловів.
Логічно можна здогадуватися, що в санскритській літературі в
Індії можна знайти багато даних, що відносяться до найстаршої
історії скитів, головно в епосах.
Зацікавлення і студії санскритської мови й літератури в XIX
і XX стол. були дуже популярні й інтенсивні, але не всі тексти
є перекладені на західньоевропєйські мови (хіба на мови пра-
критів), тому не можна докладно ознайомитись з усіма історіо-
графічними і етнографічними місцями, які по всякій правдопо-
дібності там є.
Індійці не зацікавлені, щоб їх виявляти чи підкреслювати, на-
впаки вони виразно намагаються виробити опінію, що це була
виключно їхня внутрішня індійська історія, тому теж звужують
усі терміни до »індоарійців«, індоарійської мови, бо вживати тер-
мін »індоевропейці« вимагало б логічного й етнографічного ви-
яснення, що було б протилежним їхнім інтересам.
В науковій лінгвістиці цю найстаршу мову називають первісним
санскритом, або ведійською мовою, яка з малими змінами задер-
жалася аж до IV стол. до Хр., коли то знаменитий граматик Па-
ніні упорядкував її науково у найбільш перфектну граматику,
яка осталася зразком граматики для багатьох мов аж до ни-
нішніх часів.
Той санскрит, який став літературною мовою, заховав стару
звукову систему ведійської мови без змін. Нова граматика знорма-
лізувала й розвинула тільки старі форми. Але всі дослідники
годяться з тим, що ця мова не вийшла з »Індії«, а була «імпорто-
вана» з північнозахідньої території, з Прикаспія та з Ірану.
Вона не була теж присвоєна пізніше як розговірна мова Індії,
чи бодай якогось індійського діялекту. Це була мова упривілейо-
ваних арійських каст, і, як твердять деякі, осталася нею й досі
серед найвищих брагманських жерців. Вона відіграла в Індії по-
дібну ролю, як латина в середньовіччі і ренесансі.
Ясно, що вона стала помостом для передання культури наїзни-
ків для цілої Індії. Бо розговірні діялекти розвивалися далі, прий-
нявши згодом деякі вислови зі санскриту і створили свої пра-
критські літератури. Санскритська літературна мова ніколи не
ввійшла в тісніший контакт з народньою мовою Індії. Алеж і та
«народня» мова Індії це, — як вже було сказано, — 145 різних
мов і понад 1000 діялектів, що розділені поміж 18-ма різними на-
родами, які навіть тяжко назвати індійськими племенами, бо крім
мови, вони теж дуже зрізничковані расово.
скити
1071
Це конґльомерат різних народів, які колись порозумівались
тільки англійською мовою. І коли нині «відроджена й об’єднана»
Індія усуває англійську мову, то намагається створити якусь свою
загально-спільну, але ніяк не »індоарійську«, а »гндопракритську«
мову. Є в пляні, щоб при тій зміні впровадити якнайбільше старо-
санскритських слів, і в цей спосіб колись доказувати «залишки»
чи «впливи» санскриту на індійську мову.
Ми не можемо робити з того якихось максималістичних виснов-
ків «від Інду аж по Атлянтик«, але мусимо пізнати й цю історію,
бо вона завершує цілість погляду нашої етногенези і, як побачимо
пізніше, дасть змогу краще зрозуміти походження нашої мови.
Ведійська література — це неоцігений скарб історії культури
цілого людства, але було б помилкою вважати її за витвір індій-
ського духу. Якраз студії над мовою найстарших текстів »Веди«
виявили, що в ній багато слів, назв звірят, рослин тощо, які були
невідомі в Індії, але відомі в Европі, а теж відсутність інших
індійських назв дали підставу на докази, що мова вживана у
найстарших »Ведах« була європейського походження. І взагалі у
ведійській (санскритській) літературі, подібно як в Авесті, є дуже
багато спільних коренів фонетичних, морфологічних і синтаксич-
них подібностей, яких залишилося найбільше в осетинській мові,
а далі в литовській і лотишській, які зберегли найбільший від-!
соток староскитської мови. В Україні, яка була серцем Скитії,
мовна еволюція зі скитської до староукраїнської зробила най-
більший поступ, а тому позірно виглядає, що ті сліди є досить
малі. Щойно порівняльна аналіза литовської і нашої мов виявляє
виразно спільне походження, що досі пояснювали по лінії «сло-
в’янської» мови.
Один із найбільших знавців скитської мови, осетинський мово-
знавець В. І. Абаєв, доказує скитське посвоячення цих мов у
своїй цінній праці п. з. «Скифо-европейские изогласьі на стике
востока и западав (Москва, «Наука», 1965). Він теж обстоює дум-
ку, що початок скитської мови був не в Азії, а в Україні, з посту-
повим поширенням до «Ірану» сакської Азії й Індії.
Для цікавости пригляньмося певній скількості слів (їх знайдено
досі понад 600), які є зовсім українські або зближені своїм коре-
нем до живої української мови: баба, бук, береза, бігти, видіти,
губи, душа, жити, жона, вмирати, зуби, іти, ім’я, кість, кров,
князь, колодязь, котел, кіт, люди, любити, лев, лице, мозок, муж,
могти, меч, око, ніс, пиво, полк, серце, спати, стояти, сон, страва,
скло, скот, смерть (мара), теплий, тин, шолом, хижа, хлів і ін.
Споріднені своїм коренем теж такі слова: лосось, серп, колос,
ярмо, свиня, покривати, трогати, таяти, мерзнути, прицілюватися,
низина, впадина, маленький, сліпий, голуб, ясний світ, мішок,
голос, суд, безрукий, лінивий, прут-хворостина, простий, біль,
вільха, обрядовий плач, зівати, вчити, посилати, рука, воздух,
сніг і ін. Ще більше подібностей є в числівниках: два, дві, двійка,
1072
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
три, деса, деса сата і ін.4. А взагалі т. зв. «арабські числа» присвоїли
собі араби з Індії. Тисячі слів і коренів є виразні в майже кожній
європейській мові. В середньовіччі писалося: «Скитська мова це
матірня мова Европи« — (»8суПііса — уегпасиїа 1іп§иа Еигорае«),
але це не перешкодило німцям «авторитетно доказати», що це
була «індогерманська» мова, а вищенаведені слова були колись
»старогерманські«, що вийшли із вжитку, а ми собі присвоїли їх
від них5.
Та все ж таки треба бути дуже обережним і не робити фальши-
вих висновків. Тих кількадесят, чи навіть кількасот слів є без-
перечно до певної міри доказом, але вони ще не дають ясного
погляду на мовне походження староукраїнської мови.
Найбільшою перешкодою е те, що в усіх гіпотезах, виводах і
доказуваннях береться під увагу виключно етимологічне похо-
дження слів і мови, але не звертається достатньої уваги на істо-
ричний підклад, який є найважливішим у цих доказах. До того,
ця історична база була виразно пофальшована в XIX стол., бо
коли впроваджено термін «індоєвропейська мова« і твердження,
що та ведійська мова в Індії була європейського походження, то
вже в наступній фазі це поняття «індоєвропейська мова« було
зовсім викривлене через впровадження додаткового значення
«індоєвропейська раса, культура», і то виразно з метою замінити
цим, що ясне із джерел — скити і скитська мова.
Додатковий термін «санскритська мова«, замість вияснення
впровадив ще більше замішання. Ще гірше вийшло з поняттям
«іранська староперська» мова та із припущенням, що ця мова
походить із Персії. Тут обман був виразний і запланований.
Ці два устабілізовані поняття залишилися й досі. Ніхто в цьому
не сумнівається і через те всі етимологічні виводи навіть об’єк-
тивних знавців (В. І. Абаєв і І. П. Петров та ін.) виходять не-
певно, або неповно, а то й помилково. Дійти до зрозуміння тієї
помилки не було легко, бо всі авторитети йдуть, у стабілізованою
дорогою. Тільки завдяки основному дослідженні^ первісних дже-
рел і поглядів деяких авторитетів (звичайно тих початкових, як
Міллс про Авесту і МкҐоверн в азійських проблемах) можна дійти
до правильних висновків. Деякі англійські дослідники зауважу-
ють, що в тій цілій проблемі є щось, що перешкоджає для того,
щоб її ясно висвітлити, і тому деякі з них несміливо, а інші од-
верто (МкҐоверн) заявляють, що на їхню думку найкраще вжи-
вати назву «скити» замість «індоєвропейці», хоч ані один із них
не відважується відкинути поняття «індоєвропейської» чи «іран-
ської» мови.
Тільки через пізнання цілости скитської проблеми можна дійти
до правильних висновків. Тому пригляньмося ще й до інших
проблем пов’язаних із цією історією.
4) Зібрано в різних авторів.
5) Твердження, якого дотримуються і досі деякі наші мовознавці, бо так їх автори-
тетно переконали в старих австрійських школах.
1073
Леонід ПОЛТАВА
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
РЕПСРТАЖНА ПОВІСТЬ 3 1917-22 РОКІВ
(Діється в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР)
(Продовження, 2)
Троцький — у трьох потягах рівночасно
Після Великодня 1919 року червоні, »красние«, як вони себе
називали, почали із своїх причалів — залізничних станцій та
кількох міст (у тому й Харкова) робити випади на містечка і села.
Червоний терор показував уже й не зуби, а ікла. Чекісти натрап-
ляли в деяких селах на сильний опір української самооборони:
їх обстрілювали, їхні коні пороли животи на заздалегідь покла-
дених селянами боронах ...
У той час білі почали натискати на червоних, між росіянами
зав’язалась громадянська війна, але найбільше від того терпіла
Україна, Кубанщина, Білорусь ... У кількох українських містах,
захоплених большевиками, стероризовані люди тижнями не голи-
лись, щоб нагадувати зовнішністю большевиків, чи бодай »проле-
таріят« і таким шляхом врятуватись від кулі почервонілого
окупанта.
Біла армія почала підходити з півдня до Харкова, де московські
комуністи вже створили так званий «український уряд« — проти
законного народного уряду Української Центральної Ради. Білі
перервали залізничне сполучення Харків—Ворожба, червоні по-
чали відступати на Полтаву—Ромодан—Бахмач. Повстанські за-
гони не наважувалися зчіплятись із такою большевицькою си-
лою; дядьки, на свою голову, подались на якийсь час додому, пили
самогонку та їли вареники, очікуючи наслідку зудару червоних
з білими, »а тоді ми їх і прикриєм«. Така була повстанська так-
тика і стратегія.
Лев Троцький, щоб стримати червоний фронт, який валився під
тиском білих частин, вірних неіснуючому вже цареві, вирішив сам
з’явитись на фронтовій лінії. Тому, що на Полтаву можна було
проїхати лише через Бахмач—Ромодан, він у середині червня
1919 року наважився: їхав трьома потягами, що йшли через 15
хвилин один за другим, всі були складені з чотирьох вагонів,
однакового сірого кольору, однаково озброєні матросами, кожний
1074
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
потяг мав спереду кулемета. Повстанці прогайнували велику на-
году, спохватившись лише тоді, коли Троцький уже був у Ромо-
дані! Кожний потяг проїздив дуже швидко, ніде не зупиняючись,
і в кожному з останнього вагону ніби з лантуха сипались прокля-
мації. У них закликали частини переляканих большевиків не-
гайно спинитись і вирівняти фронт. Ось точний текст ТІЄЇ
проклямації:
»Товарищ, встановись!
Посмотри назад, кто идет. Идут золотопогонники, буржуй, по-
мещики. Они хотят обратно наставить царя, отобрать от тебя и
твоего отца землю, которую Ти сегодня достал, заставить Тебя
работать на них. .. Остановись и посмотри, кто идет!
Троцкий,
Главнокомандующий Красной Армией«.
Такий то він був, Лейба Троцький ...
Біла армія на Лівобережжі
«Товаришів так швидко втікали на північ, в Росію, що не мали
навіть часу оглядатись назад, щоб роздивитись, »кто ідьот'- ! Вті-
кали на конях, возами, на потягах. Матроси стріляли паничів та
заможних селян, гнали скот, різали на м’ясо молочних корів, а
коли починало пекти в п’яти — кидали все і бігли до «матушки
Рассєї«.
19-го липня 1919 року загуркотіли гарматні стріли, а 20-го
липня білі вже були у Лохвиці.
Втекли червоні москалі, прийшли білі, — але в суті нічого не
змінилось: повстанці пересиджували той час по хатах та в лісах;
білі офіцери шаблями зривали українські вивіски на «Просвітахв,
крамницях і школах, донищували те, що не встигли зліквідувати
червоні. Розстріли, реквізиції, відбирання коней у селян — що-
денне явище. Пронеслась чутка, що білі зірвали в Києві жовто-
блакитний, український національний прапор, і що Денікін ого-
лосив Україні війну. Народ не знав, що діяти: не було вказівок
від свого уряду, ані зв’язкових; декілька повстанських груп по-
дались на захід України, щоб приєднатись до Армії УНР, а біль-
шість повстанців все ще вилежувалась вдома, по лісах та ярах,
не маючи жодних вказівок, як бути за нових обставин.
Через півтора-два тижні білі оголосили наказ-заклик до пов-
станців, щоб вони складали зброю і вертались додому, нічого їм
не буде, бо допомагали бити большевиків. Велика кількість пов-
станців так і зробили, поздавали зброю (хоч не всю, кожен зако-
пав нагана чи й рушницю в своєму лісі, або й на подвір’ї, на вся-
кий випадок) -— а білі дотримали слова: всіх відпустили. Так
Денікін зумів без бою зліквідувати майже увесь український
НАД БЛАКИТНИМ Ч РНИи МОРЕМ
1075
повстанський рух на Лівобережжі, не кажучи наперед, що кому
обіцяє та хто що матиме, коли переможе большевиків. Буде знову
цар — і все, іншими словами (в розумінні більшости наших селян)
— буде знову хоч якийсь лад.
Недовго наша молодь ходила на свободі та залицялась до дівчат.
20-го серпня 1919 року Денікін видав наказ про мобілізацію до
його армії — примусову, починаючи від 17 років до ЗО років, за
непослух — розстріл. Так мобілізував ворог! Ще недавно ця ж
наша молодь сама просилась у свою Армію, та ніхто до неї тоді
не прийшов!.. Мобілізованих відразу ж саджали в потяги і везли
у Крим, що був тоді центром білого руху («Белого движения«).
Потяги оберігали десятки солдатів, щоб мобілізовані не втікали,
або ж не завернули потяга куди-інде. Біляки, вивозячи мобілізо-
вану молодь Лівобережної України на південь, у Крим, самі на-
ступали на північ — на Москву.
В одному з таких потягів, під багнетами, їхав і наш герой Остап.
Аж тепер він шкодував, що раніше не приєднавсь до повстанців.
Але його молоду вродливу голову мучили сумніви: повстанці ж
у більшості самі піддались Денікінові, бо той сказав, що покінчить
з большевиками! ..
Останні події на Лівобережжі до кінця 1919 року
Ніхто з людей не знав, де Армія Петлюри. Ходили чутки, що
повстанський загін Лісової Квітки бився з білими. У село Сінчу
прибіг кінь одного селянина, відомий на все село, бо мав на чолі
чотири білі плямки у формі хрестика. У гриві коня господар по-
мітив папірчик. То була записка від повстанців з загону Лісової
Квітки. У ній повідомляли, щоб селяни брались за зброю, бо »біла
армія хоче знищити Україну«.
Тим часом, білі загнались далеко на північ, вже були яких 40
кілометрів від Москви. Як розповідали нашому збірному героєві
інші учасники білого руху, тоді в Москві і в Петрограді червоні
главарі викликали французькі літаки, щоб податись за кордон!..
Переказували, що Ленін захворів, почав блювати після кожної
їжі... Але Л. Троцький наново організував свою армію, взув,
зодяг, видав добрі пайки, завів круту дисципліну, — і біла армія
почала відступати. Куди? — знову на Українську Землю!
Червоні не мусіли докладати великих зусиль, щоб гнати біля-
ків: саме слово Україна асоціювалося в тих нолоґодскіх та перм-
ських мужиків, у матросів, балтійців, китайців з поняттям — хліб
і добробут. Тим часом, у запіллі білих діялись несамовиті речі.
1076
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Народ був незадоволенні! з того, що офіцери відбирали в селян
землю, наділену за української влади; білогвардійці розстрілю-
вали свідомих українців, особливо вишукуючи інтелігенцію, а
найбільше ж — українців із Галичини (як вони казали — «австрі-
яків-малоросів«, або »мазепинців«). У запіллі білої армії почав
гуляти »батько« Махно з великою повстанською армією, говорили,
що до 150.000 вояків, з кількома тисячами тачанок з кулеметами.
Серед білих занепадала дисципліна: награбувавши досить в Укра-
їні, багато з них не хотіли далі воювати, щоб не втратити награ-
бованого; уникали йти на фронт, пили в запіллі, гуляли з дівка-
ми. В кінці жовтня і на початку листопада 1919 року білі втікали
з Лівобережжя вже майже без боїв. Перші холоди, а потім і сніги
привели до того, що білу армію почав косити тиф, на який не
було ніяких ліків. Біла армія відступала в трьох напрямках:
армія Бредова — на Польщу, частини Денікіна, Кутєпова і Вран-
ґеля — на Кубань, а армія Слащева — на Крим. Большевики
в кінці 1919 року майже розбили білі частини на Кубані, але їм
шалений опір чинили козаки-самостійники; розтрощили армію
Бредова. З армією Слащева пішли не тільки мобілізовані, а й
багато інших українців, у тому й колишніх повстанців, щоб уник-
нути зустрічі з большевиками, які шляхом шептаної пропаганди
передавали, що їх ідуть мільйони та що вони виріжуть усіх
петлюрівців.
Отак, волею обставин, білогвардійці забрали з собою цвіт укра-
їнського Лівобережжя, а за молоддю подалося й багато батьків.
Не змогли свої вчасно організувати, то тепер «організував» мос-
каль, щоб цією силою воювати проти большевиків, але — »за ве-
лікую Рассєю«.
Махно
Якщо «анархія — мати порядку», то, звичайно, для такої лю-
дини могли на одному небі бути відразу семеро сонць, або жодного.
«Батько» Махно раз підтримував київський уряд, тричі бив по
українських частинах. Таке ж було його відношення і до білої
армії. У 1919 році на якийсь час Махно склав з білими «пере-
мир’я», очевидно, побоюючись натиску червоних москалів. Коли
вже армія Слащева окопувалась у Криму, Махно наскочив на її
ліве крило. Наскок був доволі оригінальний, ніж можна щось по-
дібного сподіватися, побачити в найцікавішому голивудському
«бойовику».
У село, де стояли білі, ранньої неділі їде сватьба: на тачанках
молодий з молодою у віночку, музики, ще й троїсті, свати, друж-
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1077
ки. Селяни почали виходити з хат, щоб побачити рідкісне видо-
вище — весілля під час революції. Білі солдати і про зброю за-
були, також роти порозкривали: »Хахли женюцца«! ..
Як тільки та сватьба в’їхала в центр села, де стояло військо,
раптом з тачанок, замість музики, посипались кулеметні черги,
з доужок і свашок — стали в одну мить хлопці-махнівці!.. За-
брали вони тоді чимало добра та зброї і, дай, Боже, ноги! — тільки
порох піднявся над селом. Офіцер білої армії С. Родіонов розпо-
відав, що, служачи при штабі, чув, як генерал Слащев передавав
Махнові у Гуляй-Поле телеграму: »Приеду в Ґуляй-Поле и по-
вешу«. Через кілька хвилин батько Махно відповів телеграмою:
»Приїдеш і поцілуєш мене в ...«!
За характеристикою багатьох людей, генерал Слащев був без-
дарною, жорстокою і тупою людиною. Відчуваючи свою бездар-
ність, він був готов у кожному підозрівати ворога. Навіть за зви-
чайний жарт, чи прозорий натяк у його бік — вішав немило-
сердно. Над дорогами в Криму висіли десятки солдат і офіцерів
на телефонних стовпах ... Дехто пояснює це ще й тим, що Слащев
був наркоманом, людиною звихнутою.
Хоч Махно не любив білих, а білі його, однак, ген. Слащев іноді
користувавсь послугами махнівців для розвідки. І махнівці, коли
надходила чорна година, не раз вдавались до білих по рятунок,
знаючи, що в армії Слащева понад 90% вояків — це українці!..
Остап бачив, як до штабу полку Кримського Корпусу, де він
був на чергуванні, підкотилась велика гарба, запряжена в чвірку
коней. На гарбі — гори жидівських подушок та перин, а в них
лежить якийсь поранений махнівський отаман, у гайдамацькому
одязі (під козака). Супроводжуючі його попрохали в штабі, щоб
білі взяли отамана в свою лікарню, — »А ми за це тисячу больше-
виків зничтожимо!« Заява махнівців викликала сміх, але поране-
ного взяли на лікування, розуміючи, що з ним у большевицькому
запіллі не легко возитись. Отамана відправили в Симферопіль.
Махнівці подякували, випрягли коней з гарби та тільки їх і
бачили.
Крим у грудні 1919 року
Непомітно ми починаємо оправдувати заголовок цієї повісти-
репортажу »Над Чорним морем«. Остап однією ногою ще тут, а
серцем рветься назад, в Україну; холоне від думки, що його
кохана дівчина десь там, серед большевицького моря, а вона ж
така непокірна!..
1078
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Села, міста, станції забиті людьми у шинелях. Всюди повно
хворих на тиф, лежать, маячать уголос, клянуть ... Не вистачає
харчів, немає ліків, немає й опалу. Холод і голод. І серед того
моторошного видовища — російські вигуки, і ратом — десь за-
лунає пісня, українська пісня. Хто ж це співає? Білогвардійці?
Відколи москаль заспівав по-українському? Ні, це українці спі-
вають: не вміли будувати власної держави, опинились у чужих
руках...
Фронт спинивсь під містом Перекопом. Точніше, не було ніякого
фронту, бо большевики були зайняті ліквідацією Українського
фронту та викінчуванням білої армії на Кубані. Холодний, мокрий
грудень особливо дався взнаки білій армії в Криму, наполовину
хворій на тиф. Большевики пробували невеликими силами про-
битись на Крим. На якийсь час вони захопили Перекоп, Армянськ,
Юшунь. Ще трохи — і прорвалися б на Джанкой та Симферопіль!
Але стримали їх мобілізовані українці, відкинули назад. Тим
часом, офіцери білої армії і не думали йти на фронт: гуляли по
кабаретах і каварнях у великих містах Криму. Штаб генерала
Слащева, головнокомандуючого тією руїною, стояв на станції
Джанкой у потязі. Звідти ввесь час лунала грамофонна музика.
Там гуляв генерал і стратег .. . Раз на місяць з’являвся на лінії
умовного фронту (большевики відступили кудись далеко), на коні,
в білій бурці, поруч із ним — верхи молода жінка-коханка, в ку-
банці і в штанах; за ними кілька десятків кінних »інородців« —
кавказців, із власною східнього типу музикою. Проїде така «на-
рада® і на місяць зникне з очей. На війні й хвилини грають ролю,
а тут — на місяці рахували . ..
Щоб якось утримувати дисципліну, Слащев вішав. Страшна
картина відкривалась перед очима: на тлі блакитного кримського
неба, на стовпах гойдались десятки, ба й сотні повішених, пере-
важно солдатів, за злочини і без злочинів, страху ради. Генерал
вимагав любити «Російскоє отєчество« та готуватись до бою »за
царя«, ніби не розумів, що його »військо« — це ж люди, які аж
ніяк не тужили за «русским отєчеством® та царем .. .
Англійці і наступ на Україну
В половині лютого 1920 року на Крим почали прибувати з Ку-
бані та Кавказу, після боїв з червоними, війська «Добровольческой
армії® генерала Вранґеля. То були недобитки, що втекли на паро-
плавах. Денікін подавсь за кордон. Між ген. Слащевим і ген.
Вранґелем почались суперечки, хто має командувати всією армією
та відповідати за оборону Криму? Слащев, нижчий чи відзнаками,
чи заслугами, піддався: Вранґель став головнокомандуючим Кри-
му, Слащев — Кримського корпусу, а ген. Кутєпов — Доброволь-
чої армії.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1079
А де ж десятки тисяч української молоді, яку погнав Денікін
на Крим, а сам подався по закордонні вина? .. Її розташували на
побережжі Чорного моря, від Керчу до Севастополя. Російське
командування зорієнтувалось, що ті »хахли« і »мазепинці« вима-
гають окремого трактування, а можливо, їм про це натякнули і
союзники-антлійці: з українських дядьків і молоді почали форму-
вати спеціяльні полки, даючи їм такі назви, як Полтавський, Га-
дяцький, Запорізький ... Військові інструктори-англійці нашвид-
ку показували українцям, як володіти їхньою, англійського ви-
робу, зброєю.
На лихо, українські полки були приділені ген. Слащеву, який
дико ненавидів усіх »інородців«, а молоді вояки інтуїтивно відчу-
вали таке відношення командира. Коли б не ненависть до больше-
виків, тисячі перейшли б на той бік при першій зустрічі з
червоними.
Остап також дістав новенький англійський мундир, галіфе, нову
зброю (на відміну від вояків Добровольчої армії, які носили стару
царську уніформу, ці полки мали все англійське). І так увесь
Кримський корпус.
Альянти білої армії — англійці і французи — почали підвозити
різний військовий матеріял: рушниці, кулемети, танки, навіть лі-
таки. Було повно зброї, набоїв, харчів, з’явились і ліки.
Останній наступ на Україну
Напевно дивувалось Чорне море, чуючи рідну мову свого на-
роду, але не пізнаючи у вояках ані давніх козаків, ані вояків
Армії УНР: люди в англійських уніформах ходили його берегами...
18 квітня 1920 року відбувся перший наступальний бій проти
большевиків, і їх відкинули за місто Перекоп.
Впродовж не цілого місяця, з допомогою альянтських офіцерів
усю білу армію в Криму було реорганізовано, перегруповано, під-
тягнуто: укріпили Сиваш, відновили залізничний рух на лінії
Джанкой—Перекоп.
На позиції підвезли важкі гармати. Після короткої артилерій-
ської підготовки, 25 травня 1920 р. почався з півдня генеральний
наступ на Україну. Большевики намазували п’яти! Вийшовши з
території Криму, ген. Кутєпов пішов праворуч, на Синельків, а
Кримський корпус пішов ліворуч і зайняв позицію по Дніпру, на
якому спинивсь і очікував наказів. Тисячі, десятки тисяч Остапів
припадали до дніпрової води, пили-напивались, багато кидались
у воду, немов удруге відбувалось хрищення Русі-України...
Вперед пішла армія ген. Кутєпова — на Катеринослав (Січе-
слав, тепер Дніпропетровськ).
Район від Криму до Дніпра — це сухі, безводні степи, з рідкими
селами. Важко дістати воду. Вояків рятували виноградники та
1080
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
баштани німецьких і французьких колоністів, поселених поблизу
Дніпра.
На полки ген. Кутєпова большевики кинули кінноту Жлоби,
що нараховувала 20.000 шабель. Вони прорвали фронт і вже ро-
зігнались алюром на Крим. Однак, червоних кіннотників оточили
і після кількатижневих боїв, відступів та наступів — вистріляли
майже всіх »жлобів«, а їхній командир чудом вирвався з оточен-
ня, від українських рук, і то не на коні, а на мотоциклі!.. Тоді
білій армії дісталась сила військового большевицького добра, ти-
сячі коней, багато зброї.
Кримський корпус і далі стояв вздовж Дніпра, від часу до часу
відбиваючи не надто міцні атаки комуністів.
Махнівці в селі Федорівці
Один із наших героїв, інж. А. Кандіскалів, тоді заледве 18-річ-
ний юнак, був у складі Кримського корпусу, в тій частині, що
розташувалась поблизу Дніпра, в селі Федорівці, скорше містечку
(в ньому тоді було до 30.000 жителів). Вояк Кандіскалів був у
розвідці (стояла у верболозах), коли запримітили на широченній
бурхливій ріці три чималі лодки з людьми.
— Ми приготувалися не стріляти їх, а взяти з засідки в полон,
— розповідав після війни в Західній Німеччині наш земляк. —
Але ті, на лодках, напевно помітили нас, бо, не допливаючи до
берега, викинули на кожній білий прапор. Ми вийшли назустріч,
з рушницями напоготові. З лодок скочили на берег понад тузин
.чоловік, у штанах різного кольору: червоних, жовтих, зелених,
у добрих жупанах, на шапках — шлики, і в одного, старшого —
тризуб на смушевій шапці. Всі мали добру зброю, в тому й старо-
винні козацькі шаблюки. На наше запитання, хто вони такі, від-
повіли, що вени — махнівці, »хочемо балакать з вашим на-
чальством».
— Ми повели їх до командира, — розповідав земляк, —- а той
до старшого офіцера, і в нашій присутності відбувся допит. Мах-
нівці прибули, щоб повідомити, що сьогодні вночі вони розпочи-
нають наступ на большевиків з Хортиці — на правий берег Дніпра.
»Коли почуєте стрілянину, то нічого не робіть, не мішайте нам,
а ми вам за це приведемо полонених». Командир погодився, і
махнівці попливли назад. Через хвилину покликав нас командир
і, сміючись, сказав: — Ото хлопці! Коли ми говорили, то вони із
стола вкрали чотири револьвери!. .
-— Вночі ми чули сильну стрілянину з гармат у напрямку
Хортиці. Над ранок все затихло, а увечорі махнівці привели нам
майже 300 полонених большевиків! Цього разу таки дотримали
слова!
НАД БЛАКИТНИМ 401 ЛІ-1М МОРЕМ
1081
Кримський корпус під жовтоблакитним прапором
Після розгрому кінноти Жлоби, большевики підтягли війська і
почали сильно натискати на місто Каховку та вгору Дніпром.
Вони кинули проти »білої армії« чекістів і так звану »Огненну
дивізію». Вояки тієї дивізії були дивно зодягнені: на грудях мали
червону латку чи плахту, а на голові — червоний ковпак, на
зразок гострої татарської шапки. Дивізія билась завзято і від-
тиснула частини Кримського корпусу за яких 10 кілометрів від
Каховки, але там і спинилась під густим вогнем селянських
хлопців.
Під час боїв під Каховкою пролетіла вістка, що реґулярна Армія
УНР прислала в Крим Військову Комісію для переговорів. Не
чекаючи наслідків переговорів, наступного дня увесь Кримський
корпус вивісив жовтоблакитні прапори (так звали українські на-
ціональні прапори, синьо-жовтої барви), а вояки причепили до
своїх шапок шлики; хто не мав з чого витяти, то причіпляв навіть
хустину, у формі продовгуватого шлика. Офіцери лише в кількох
місцях противились такій самовільній «українізації», інші мовча-
ли, чекаючи на наслідки переговорів із штабом білої армії. Це
тривало майже тиждень, аж надійшов наказ від ген. Кутєпова,
що він не визнає ніяких переговорів »с сепаратістамі» та що пра-
пори і шлики — заборонені.
Як і тисячі інших хлопців, Остап сховав свого саморобного
шличка за пазуху.
Китайці і латиші
Заки большевики підтягали своїх, московських вояків, вони
кинули проти білої армії великі загони курсантів-китайців та
цілі дивізії латишів. Ними Москва хотіла прорвати фронт, коротко
— »арап зробив своє, арап може відійти»: тих людей слали на
вірну смерть.
Під найщільнішим, проливним чи заливним кулеметним вогнем
— ті курсанти ніколи не залягали. Вони йшли рівними колонами,
і їх косили так само, як косять косами жито. Гинули їх сотні й
тисячі. Деякі колони заходили шнуром так далеко, що опинялись
позаду окопів білої армії. їх потім оточували, брали в полон.
Найчастіше траплялося таке з китайцями.
— За що ти, Ходя, воюєш? — допитувавсь офіцер.
—• За родная Кубань.
— А що ж ти хочеш?
— Дай один аршин керенок (гроші) і бєлий хлєб — мой піде
бити большевик.
Звичайно, китайцям тут же видавали гроші, по 20 карбованців
керенками, давали білого хліба, і вони відразу ж ішли лавою
проти большевиків.
1082
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Латиші бились завзято, і їх дедалі більше підкидали больше-
вики на лінію фронту поблизу Дніпра — на прорив. Бої з лати-
шами тривали довше місяця. Чому з придушуваних Росією лати-
шів були такі завзяті комуністи — ніхто того не розумів.
Бездарний Слащев, який втрачав рештки розуму, коли не міг
дістати наркотику, згубив понад половину свого корпусу в тих
боях. За це його було відкликано, і ген. Слащев незабаром подавсь
закордон.
Перед розгромом
Кримський корпус спочатку мав понад 70.000 добре зодягненого
і добре озброєного англійцями війська, з того понад три чверті —
були українці. Остап покладав велику надію на переговори між
Українською Армією і Вранґелем. Вони ні до чого не довели,
можливо, що й та Українська Комісія нічого не знала про десятки
тисяч української молоді під чужим прапором ...
Доходили неясні чутки, що Симон Петлюра, спільно з польським
маршалом Пілсудським, ударили на Київ, але большевики відби-
ли їх та мало не знищили Варшави... Одно було ясне: больше-
вики напевно десь звільнили частину своїх полків, бо їх дедалі,
то більше підтягали напроти білої армії.
Стояла гарна, сумовита осінь. Вдень було гаряче, вночі —
приморозки, а згодом і морози. Під натиском латишів, полки білої
армії знову подались назад і затримались у Чорній Долині (назва
походить з козацьких часів: там отаман Сірко з козаками визво-
лив тисяч: українців з татарської неволі, так званих татарських
людей; однак, більшість із них не забажала повертатися в Украї-
ну, а хотіли... до татар; козаки Сірка пустили «татарських лю-
де», але швидко їх наздогнали і, як зрадників рідної віри та
Рідного Краю — витяли впень). У степу годі було дістати веди.
Остап також їздив по воду за 15 кілометрів в±д постою свого
полку. Один із земляків розповідав йому, що поїхав уночі по
воду, під’їхав до колодязя, а там — люди. Питає, хто ви такі, а
ті — »Ми будьоновци, воду бєрьом« ... Наш не втратив при-
томносте духа: »Ми також будьоновці, з четвертої сотні, поспі-
шаєм ... Ви, товариші, обождіть, ми скоро коней напоєм» ... —
так і роз’їздились мирно серед темної ночі.
В деяких місцях у Таврії большевицька кіннота проривала по-
зиції білої армії, але ті прориви вчасно ліквідували. Подекуди
воякам доводилось вдаватись до старого, ще з часів козаччини,
засобу боротьби з ворогом у степу: коли вітер віяв на больше-
виків, підпалювали високу степову траву, вогонь випалював боль-
шевицькі лави... Але їх не меншало, а більшало: Ленін обіцяв
всю землю — селянам, робітникам — заводи, а ЧеКа стріляло
в потилиці тим, які не вірили червоним обіцянкам.
НАД БЛАКИТНИМ т-ОРНИІУІ МОРЕМ
1083
Будьонновці
Дедалі частіше ночами почали до білих частин пробиратись
махнівці, приносячи вістки, шо на цей фронт, після замирення
Москви з Варшавою, Ленін кинув кінну арм ю Семена Будьонно-
го, що то армія сильна, всі добрі кавалеристи, в шапках із довги-
ми кльоками-шпичаками, з червоними зірками на них.
За Кахівкою до білих прибились вночі 160 українських пов-
станців з правого берега Дніпра. Вони переправились із кіньми,
тримаючись за хвости. Повідомили, що кіннота Будьонного січе
на капусту частини батька Махна, полягли від неї вже сотні пов-
станців. Діялось щось непевне.
Зненацька почались гострі морози. Раптом повідомлення: кін-
нота Будьонного почала наступ на лінії генерала Кутєпова, роз-
тяла його лінію на кілька рукавів і захоплює проходи до Криму!
Кахівський фцонт, де був і Остап, також похитнувсь під больше-
вицькими ударами. Однак, Полтавці та Запоріжці ще тримали
оборону, на віддалі в 70 кілометрів від Криму, а тим часом Бу-
дьонний вже зайняв Перекоп!
Зчинилась паніка. Не було зв’язку з штабом, навіть між части-
нами. Траплялось, що в пітьмі свої стріляли по своїх ... Хтось
пустив чутки, нібито штаб генерала Зранґеля погнівався з альян-
тами, котрі мали наказати, щоб усю кримську справу було злікві-
довано до 23 листопада, а коли ні — віддадуть усіх большеви-
кам! .. Не дивно, що збиті спантелику вояки підхопили гасло
білих офіцерів «Спасайся, кто может!« — почалась втеча. Під
Перекопом, де вже були частини кінноти Будьонного, мав місце
завзятий бій, будьоіювці кинулись врозтіч, білі взяли в полон
чимало тих вершників, найбільше чувашів. Відбивши в червоних
Перекоп, частини білої армії, чи точніше — її решток, переформу-
вались і трохи стримали фронт.
Остап згадує, як уранці вони питали чувашів, за що вони во-
юють? Полонені-чуваші з обуренням розповідали (ламаною ро-
сійською мовою), як їх одурив Л. Троцький. Вони розповіли, що
три місяці тому на великому мітингу виступав Лейба та казав, що
треба здобути вам, чуваші, Крим, бо там вічно тепло, там і взимку
«цвєти цвєтутв, і там ви будете жити!.. «Тепер ми вже в Криму,
— бідкались розчаровані чуваші, — а тут — морози! ..«
З великими труднощами біла армія вибила будьонновців з Кри-
му і окопалась на Перекопі за валом. Морози сягали 20 степенів ...
Розгром
Розповідають, що совєтський комісар Голобєв, розробивши із
большевицьким командиром Фрунзе плян наступу на Таврію,
прийшов до висновку, що совєтська Росія ще ніде й ніколи впро-
1084
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
довж усієї «громадянської війни« не мала такої переваги над во-
рогом, як на Таврії та в Криму. І дійсно: десятки тисяч китайців,
латишів, а до того велика, багатосоттисячна кінна армія колиш-
нього царського вахмістра Семена Будьонного, родом з України...
7 листопада 1920 року за Перекопським валом не було ні одного
пострілу. Мороз, туман, пролітає легкий сніжок, небо у хмарах.
Потім почувся гуркіт, ддедалі то голосніший, але не з степу, а з
неба. Десь дуже високо, за хмарами, летів літак. Через кілька
хвилин з-за хмар почали сипатись большевицькі листівки, під
писані Фрунзе. Таку листівку згодом нашвидку переписав у свій
щоденник один із наших безіменних героїв:
«По полномочию председателя совета народних комиссаров Ле-
нина, народного комиссара по воєнним и морским делам Троцкого
и на оснований приказания главкома Каменева, за подписью ука-
занних лиц, а также ген. Брусилова и своей, довожу до ведома
белих воинов, что советская власть преследовала своих врагов
лишь тогда, когда велась еще борьба. Теперь же она фактически
закончилась, а потому, переходя к восстановлению страни и мир-
ному строительству, об’являет всем бившим противникам амне-
стию: белим воинам, внезависимости от чина и занимаемой дол-
жности, гарантируется полная неприкосновенность и отправка по
месту постоянного жительства, с предоставлением работи. Тем же,
кто в силу каких-либо соображений откажется сотрудничать с
советской властью, будет предоставлена в дальнейшем возмож-
ность свободного от’езда за границу«.
Вночі 8 листопада 1920 року червоні почали остаточний наступ
на оборонців Криму. Вони кинули в бій понад 20.000 війська, з
гарматами, та загони... »батька« Махна! Будьоновці перейшли
по замерзлому Сивашу, збили варту на Чувашському півострові,
що складалася з кубанських частин генерала Ростикова і, таким
шляхом, прорвались у запілля Перекопського валу. Одночасно
большевики наступали на греблю, через Ганґарський перешийок,
на північ від Таганаша. Рештки збиранини так званої білої армії
відійшли по кримській землі аж до Юшунських укріплень і там
ще відбили 22 атаки большевиків. Остапа поранило в плече.
Большевики виповзали з-за пригірків, кричучи: «Давай ґаліфе!«
У відповідь летіли кулі, але що далі, то більш безладніше. То вже
був не бій, а безладна оборона, на власну руку і за власну голову.
Зчинилось таке, що навіть будьонновці тратили голову, змішу-
валися з білогвардійцями і разом втікали від того содому ... Час-
тини відступаючої білої армії діставали по дорозі вказівку, куди
якій відходити, в напрямку до портів, для евакуації пароплавами:
Керч, Теодосія, Алушта, Ялта, Севастопіль ...
Вранці 10 листопада частина, з якою втікав Остап, добилась до
міста Джанкой. Там вони застали останній потяг на Севастопіль,
куди подавсь і штаб генерала Вранґеля. Вояків не пускали на
потяг, почалась стрілянина; хтось лишивсь, хтось ні, але Остап
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1085
о четвертій годині дня був уже перед Севастополем. Та потяг там
спинивсь і не збиравсь рухатись: залізничний тунель під горами,
що вів до міста, був захаращений возами, тачанками, пораненими,
кіньми з вершниками і без вершників ... Пасажирам довелось
дряпатись на гори і ними йти до пристані-порту. В голові гуло,
плече в юнака спухло . ..
— Ти знаєш, Остапе, ти ж сивіти почав! — вигукнув якийсь
земляк із Лохвиці, якого також чужим вітром занесло на чуже
поле... З верхів гір перед втікачами відкрилась незабутня пано-
рама: у долині рікою пливли тисячі людей, возів, коней, все те
рухалось у різних напрямках, безладно і безвладно, ніби якесь
очманіння огорнуло і тварин, і людей ...
А що з тими тисячами, що повірили листівкам, або й не змогли
прорватись у глиб Криму?
Інженер А. Кандіскалів звідкись роздобув такі дані: в кінці
1920 і на початку 1921 року без суду і слідства комуністи розстрі-
ляли у Теодосії 7.500 вояків і цивільних, у Симферополі — 12.000
душ, у Севастополі — 9.000, у Ялті — 5.500, а в Алушті серед
розстріляних чекістами було 272 хворих, які не могли самі ру-
хатись, і їх виносили для розстрілу на ношах-носилках.
Так «погосподарював» у Криму приділений туди Москвою Бела
Кун та його комісари, які проголошували «амнестію для всіх«.
126 пароплавів
Остап потрапив — силою, погрожуючи зброєю — на пароплав
під назвою «Саратов». Була й стрілянина, сварки, бійки. Вояки
з фронту прибували і прибували, на пароплаві не було місця.
«Тилові криси забрали всі місця!» — кричали розлючені вояки.
Пароплав був так навантажений, що водяна лінія сховалась гли-
боко під водою, на ньому було 9.000 людей, із зброєю. Капітан не
наважувавсь рушати в море. Так простояли ніч. Рано-вранці в
Севастопільському порті, де стояли кілька пароплавів, з’явився
катер. Люди пізнали на ньому генерала Ьранґеля: щось кричав,
але годі було почути. Одні твердили, що він вітав вояків, інші —
що не відомо, куди повезуть ці пароплави!.. Нарешті мотори
«Саратова» запрацювали і він, один із 126 пароплавів, що разом
забрали 136.000 вояків «білої армії», — виплив з порту у відкрите
море.
Це було 15 листопада 1920 року.
— Прощай, Крим!
— Прощай, Україно!
— Прощай, Україно!.. — кричали, голосили тисячі людей, і
багато з них заливались рясними вояцькими сльозами.
— Прощай, Україно!..
1086
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
П ов оротці-до бро в ольці
Чорне море було того разу ласкаве до незвичайної фльотилії,
перевантаженої до крайньої межі. Сонце, тиша, солоно-гіркувате
здорове повітря ... Над кораблями, шхунами, шлюпками, кате-
рами і всім, що тільки могло пливти (були навіть недобудовані
пароплави!) кружляли морські білі чайки і жалібно скімлили.
Коли Севастопіль зник з очей, »Саратов« раптом спинився, ки-
нув якір, замовкли мотори. Довкола «Саратова» почали збиратись
інші кораблі, і також кидали якорі. Впродовж дня серед моря
виросло ціле плавуче місто. Увечорі «ескадру» втікачів оточили
альянтські кораблі, деякі з гарматами. Тепер, коли на кораблях
засвітились вогні, все це ще більше нагадувало велике місто,
але ... без вулиць. Вулиць не було. Здавалось, для цих людей
вже не було жодного шляху. Справді: горе переможеним! Та ще
більше горе тим, які втрачали не золоті чи червоні погони, а
просту селянську землю, рідних, звичаї, найдорожче — свою
Батьківщину.
Вранці з альянтського (англійського) корабля передали росій-
ською мовою, що немає питної води, немає вугілля, немає харчів,
але є амнестія Троцького — і хто бажає, того відвезуть назад,
у Крим!
Знайшлось кілька тисяч охочих, і їх возили барками й кате-
рами назад, до Севастополя. Мабуть і вони опинились у тій тра-
гічній цифрі довір’я до безвірників-большевиків: до 9 тисяч за-
мордованих у Севастополі.
На відкритому морю
Третього дня «біла російська фльотилія« з майже українським
складом вирушила в напрямку на Туреччину, старовинними шля-
хами своїх прапредків-козаків. Та не здобувати Синоп, чи Тра-
пезунд, а прохати дозволу в турецького уряду прихилити десь
безталанні голови.
Доки хтось мав хоч якісь харчі та воду чи й горілку в баклаж-
ці, люди сиділи по трюмах і кочегарнях. Коли ж тих малих за-
пасів нестало, почали виходити на палубу, на розшуки води та
їжі. Перевантажений «Саратов» почав давати крен, нахилятись
на правий борт! Капітан із містка щось кричав до людей, але маса
не розуміла, більшість ніколи не були на кораблі і слово «трюме
для них нічого не означало. «Саратов» міг легко перевернутись,
і хто знає, скільки б залишилось із 9 тисяч людей, між якими
було понад тисячу поранених. Становище врятували дніпровики-
повстанці, які пристали до «білої армії» ще під Кахівкою: почали
заганяти людей у трюм, неподатливих били по чім попало, не
дивлячись, чи то вояк, чи офіцер. Нарешті судно вирівнялось.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ Ц)87
Через два дні плавання спокійним морем на обрії вималювались
високі береги Туреччини. Вранці третього дня вся фльотилія спи-
нилась. Виявилось, що турецький уряд не дає дозволу причалити
до берега!.. Почались переговори між білими генералами, альян-
тами і турками, і нарешті по полудні кораблі знову рушили.
Перед Царгородом
Ще в княжих часах прапредки українців прибили свої щити
на воротях Царгороду, тоді всемогутньої Візантії, на знак пере-
моги. Козаки проникали сюди в середньовіччі, щоб нагнати страху
султанові, визволити християн з неволі »бусурманської« та й
оксамитів при тій нагоді захопити... Тепер їхні нащадки стояли
перед Царгородом, голодні і спраглі, на кораблях під чужим ко-
мандуванням і ждали ласки турецького уряду. Позаду — Босфор,
прегарний канал з високими, зеленими берегами, з гарними бі-
лими будинками. Фльотилія у затоці Золотий Ріг, очі всіх зверне-
ні на чудову панораму, на високі царгородські мечеті. Десь узя-
лись, як тоді говорили, кіноапаратчики, накручують докумен-
тальний фільм про »росіян« ... У затоці повно кораблів, з усього
світу. Матроси привітно махають руками, кінооператори — також,
сміються, жестикулюють, щось по-дружньому кричать ... І ні-
кому з них не приходило на думку, що ця стотисячна маса так
званих »росіян« вже тиждень голодна і спрагла . ..
Немов інтуїтивно відчувши, турецькі плаваючі торгівці на ма-
лих човнах-фелюках несподівано зашмигали між кораблями туди
й сюди. Вони показували на свій товар і при тому щось кричали
та голосно прицмокували. Можна було зімліти від одного погляду
на хліб, інжир, халву, різні овочі... Люди віддавали за хліб
золоті персні, золоті монети, спускали торгівцям нові черевики,
сорочки ... і за таке добро кожен витягав на мотузі лише одно-
кілограмову хлібину! Але туркам не повезло: наскочила морська
альянтська поліція на камерах, відбирала у них всі речі, кидала
їх на борти кораблів ... Більшість речей, не кажучи вже про
золоті монети й персні, не долітали, назавжди зникали у воді.
Поліція відігнала торгівців, обіцяючи, що скоро привезуть вдо-
сталь хліба, води, овочів . .. Години минали, але ніхто нічого не
віз.
Нарешті фльотилія знову рушила. Із штабу Вранґеля повідо-
мили, що кораблі пливуть через Дарданели, до турецького міста
Галліполі. Голод так дошкуляв масам людей, що на »Саратові«
начальство дозволило зарізати чотирьох коней . ..
На одинадцятий день від часу втечі з Криму фльотилія прибула
до Дарданельської протоки і спинилась за яких 4-5 кілометрів
від берега, перед містом Галліполі, бо через мілину було небез-
печно підпливати ближче. За годину до кораблів з »білою армією»
1088
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
почали підпливати турецькі вітрильники і перевозити людей на
берег. Це було на 11-ий день після втечі з Криму, 21 листопада
1921 року. Всі ці дні стояла тепла, спокійна погода, немов сам
Господь змилосердився над знедоленими.
В Галліполі на берег висадивсь лише Кримський корпус та
частини Добровольчої армії. Хтось із російських генералів подбав,
щоб від української вояцької маси Кримського корпусу відділити
кубанських козаків — нащадків запоріжців, і виглядом, і мовою
вони були полтавцям або чернігівцям, як рідні брати. Кубанських
козаків, разом із донськими, висадили на острові Лемнос, себто
їх ізолювали.
Доля генерала Слащева
Генерал Слащев, вірніше — Слащов, який згубив з дурної голови
половину Кримського корпусу в боях з червоними під Кахівкою,
як згодом виявилось, утік у Туреччину ще задовго перед втечею
всієї »білої армії». Зрештою, він був і так усунений ген. Вранґе-
лем. Покрутившись туди й сюди по «бусурманській землі», той
наркоман осів у Царгороді. Незабаром до нього приїхав якийсь
«істінно русскій чєлоьєк», підсунув йому чималу пачку англій-
ських грошей, а потім почав намовляти повернутись «у Росію»,
бо, мовляв, большевики ж видали всім амнестію, і було б злочи-
ном для «русского патріота» жити за кордоном в той час, як
«червона Росія» розпочинає відбудову свого господарства, а на
не і ж точать зуби і поляки з Пілсудським, і Петлюра «з галича-
нами» і... англійські імперіялісти.
Підсунена пачка англійських грошей не перешкодила, а може
й заохотила царського генерала до повороту та «ділової розмови
з самим Леніном«. Слащев повернувсь до большевиків і, хоч як
це не дивно звучить, — йому дали працю викладача якоїсь вій-
ськової дисципліни, в Україні, в місті Ніжині, де тоді містилась
Військова Школа. Того ж 1921 року стався у Військшколі випа-
док, про який заговорили всі ніженці (тому й автор репортажу
знає про нього від господині на Гоголівській вулиці, у якої жив
на квартирі, як студент). Ген. Слащев мав сам розпочати, або ж
його навмисне втягли, в політичну розмову з іншими педагогами-
військовиками. У хвилину дурної щирости він заявив: «Але ж я
вам і дав у ... під Кахівкою!..« Якийсь партієць-комісар обра-
зивсь, вихопив нагана, а Слащев кинувсь втікати і вистрибнув
через вікно в сад. Гримнув постріл — і «спасатель великої Росії»
віддав, напевно не Богові, свою просякнену випарами дурману
»душонку«.
(Далі буде)
1089
Юрій ТИС-КРОХМАЛЮК
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
(Порядком обговорення)
(Продовження, 2)
III
Ми мусимо оформлювати нашу сучасність, тобто визвольну і
політичну діяльність під аспектом майбутніх завдань і засобів,
визначити коли і в яких умовах революція буде мати потрібний
для успіху ступінь безпеки, залежний від балансу наших і воро-
жих сил, від інших чинників національної готовости і від роз-
кладу сил ворога внаслідок неґативних для нього елементів, си-
туацій тощо.
Коли мова про психологічний наступ, то в першій мірі треба
брати під увагу найслабше місце ворога. Під сучасну пору цим
найслабшим місцем є московський колоніялізм і аґресивний імпе-
ріялізм. Це поле революційної боротьби повинна перебрати наша
еміґрація, і то не у виді лише самої оборони перед імперіялізмом,
але також тактикою сильного наступу зміряти до того, щоб здо-
бути публічну опінію Заходу, а рівночасно і вплив на оцінку Аме-
рикою московського контрагента, на європейські, азійські й інші
нації. Ініціятива такої боротьби має бути наша. Згідно із законом
психологічної стратегії, хто перериває наступ, той, правда, не
програє, але тратить ініціятиву. Зате той, хто покидає оборону,
він її програє.
Північні в’єтнамці, діючи під впливом комуністичної стратегії,
ніколи не уважали, що вони мусять перемогти у мілітарній дії,
зате усіма засобами старалися досягти політичної перемоги. Чому?
Бо їхня ціль була політична!
Про війну у В’єтнамі Г. Кіссінґер сказав: »Ми воюємо у мілі-
тарній війні, наші противники у політичній ...« І далі: «Повстан-
ці перемагають, як не програють. Конвенційна армія програє,
як не перемагає!»*
Наша революція — це політична війна, і з цього мусимо зро-
бити належний висновок. Ліддель Гард пише, а з ним вповні по-
годжується Бофр, про існування сучасної, або, як автор нази-
ває, вищої стратегії, в якій воля до перемоги переплітається у
змінних діях так сильно з мілітарними діями, що годі їх розріз-
нити. Українська національна революція повинна вжити тієї
*) Непгу КіБВіпвег: “ТЬе Уіеіпат Невоііаііопв”, “Гогеіеп Аіїаігв”, 1/1969.
1090
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
стратегії, яка дозволяє діяти всуміш психологічною зброєю, пар-
тизанською тактикою, конвенціональною стратегією і політични-
ми засобами так, щоб покрити цілий фронт, який розвине ворої
в усіх ділянках війни. Недостача одного із тих чинників — на-
приклад політичного чи іншого, може довести до поразки.
Основою революційної стратегії нині є націоналізм. Це та від-
новлена сила, що живе й міцнішає на всіх континентах світу, це
сила, кличем якої є «свобода народів і людини«. Противниками
націоналізму є ті, котрі виносять у своїх працях ідеї комунізму
чи скрайнього соціялізму, себто групи й групки, які з дня на день
втрачають своє значення і вагу. Ворогом найвищого значення є
нині російський комуністичний імперіялізм, який відчуває, що
вирішальний і остаточний удар завдасть йому націоналізм поне-
волених Росією народів.
Страх огортає вождів московської імперії. Вони знають, що з
кличами комунізму не зорганізують революції і тому закривають
свою мету назвами національної чи визвольної боротьби. Знаючи
важливл_ть національних сил у світі, Китай закликає до рево-
люцій націоналістичних, а не соціялістичних, і уточнює: »Не то-
вариші з товаришами, а народи з народами!«
Національні революції є в інтересі Китаю, бо поневолені нації
саме тільки такою стратегією можуть повалити московську імпе-
рію. Це є той одинокий революційний засіб, який нині існує.
Нема випадку, щоб національна революція не мала своєї за-
плянованої стратегії в усіх її ділянках, а зосібна нема революції
без мілітарних дій. Хоч військові справи підлягають політиці, хоч
важливішою є психологічна війна, проте мілітарних акцій не
можна іі норувати, а то й відкидати, як це зробив наш уряд в 1917
році, коли вирішив, що Україні війська не треба, а вистачає на-
родня міліція.
Особливо мілітарна сила повинна існувати не тільки на випа-
док агресії ворога, але теж і для превентивної війни, коли її слід
почати першому, поки противник не проведе концентрацію своїх
з’єднань. Нема ніякої можливости на те, щоб Москва віддала
Україну добровільно. Це просто тому, що це було б небувалим
актом народу, який століттями живився агресією і який знає свою
долю, долю імперіяліста в рамкг.х етнографічного терену.
Стратегія революції спирається основно на стратегії конвенціо-
нальної війни, яка прибрала новочасні ціхи витвореної найно-
вішою зброєю, технічними засобами руху й зв’язку, зброєю хе-
мічною й бактеріологічною, і врешті, чи це подобається кому чи
ні, теж зброєю атомовою. Дехто твердить чи пророкує, що термо-
ядерної війни можливо не буде, але спиратися на того роду аргу-
менти і їм вірити буде рівнозначним із легковаженням нашої на-
ціональної боротьби.
ДО ПИТАНЬ "РАТЕ. - -
1091
Зрештою, партизанська війна сама по собі може мати свою
вартість тільки у початковій фазі революції і її мілітарної ділян-
ки. Але самою тактикою партизанського характеру не зможемо
оборонитися та знищити ворожі регулярні з’єднання. Усі про-
відники й теоретики революції стараються якнайскоріше органі-
зувати регулярні з’єднання, розуміється у відповідний час і за
найбільш можливою системою, покликаючи до війська колишніх
військовиків з інших армій, а в нашому випадку головно україн-
пів із совєтської армії, або призначаючи старшин і вояків під-
пілля та повстанських відділів до служби в регулярних з’єднан-
нях. У такому випадку ці відділи могли б діяти згідно з потребою
як регулярні частини, або як партизанські відділи.
Національна революція має на меті знищити сили ворога боями,
або виснажити його військові з’єднання, його господарку і мо-
раль. У другому випадку боротьба тривала б довго і тоді побіч
мілітарних дій найбільше значення мала б психологічна акція.
Цих двох родів стратегії вживатиме також ворог, бо це, власне,
сучасні види тотальної війни. Завданням повстання буде не до-
пустити до знищення живих сил нації військового й цивільного
сектора, а тим самим дати населенню запевнення про безпеку
його існування. Пам’ятаймо, що недостачі основних елементів
життя послаблюють відпорність народу і його національно-
моральну силу.
Національна революція вимагає тим самим від революційного
проводу найвищих зусиль при організації революції, її пляну-
ванні і передбачуванні усіх можливих випадків, як рівно ж гли-
бокого знання усіх ділянок національного життя. Не оборона, але
наступ й агресивність, не вичікування, але енергія й почуття від-
повідальности будуть тими елементами, що запевнять успіх
революції.
У стратегічних плянах повинна стояти на першому місці праця
і плянування у ділянці підготовлення, щоб в часі передмілітарних
дій відбити наступ ворога усіма можливими мілітарними й пси-
хологічними засобами. Стратегія вживає теж засобу оборони, але
тільки як тактичного елементу для підготування сильного на-
ступу, яким при власній ініціятиві можна перекреслити офен-
зивні пляни ворога.
Завданням стратегії революції є теж зреалізувати плян забез-
печення існування і життєвого рівня населення. Успіхи того зав-
дання говорять про силу уряду, його розум і знання. Кожний
успіх у політиці і психологічній війні впливає надійно на насе-
лення, яке знає чого йому боротися і защо воювати.
Хаос, голод, недостачі й слаба, нерішуча адміністрація є при-
чиною збайдужіння та хиткої постави із прихованою думкою не
1092
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
наразитися ворогові й забезпечити себе та родину перед його
пімстою.
Стратегічні пляни революції повинні обіймати теж питання не-
залежности революційної влади молодої держави. Слід дослідити
всі атрибути незалежности, бо ані одна мала, більша чи навіть і
потужна держава не є стовідсотково незалежною. Залежність
від інших, і навпаки, лежить найчастіше у ділянці господарській:
сирівці, їх недостачі чи надмір, торговельні виміни, фінанси та
інше можна наладнати договорами, але можна теж впасти жерт-
вою шантажу. В історії відомі випадки, коли нерозумний уряд
спричинив те, що держава попала у сіті міжнародньої торгівлі та
фінансових спекуляцій, у висліді чого втратила свою незалеж-
ність. Найменший промах з цього погляду доводить до втрати
невтральности, що стає аргументом агресора. Із цих причин
Швайцарія, Австрія і скандинавські держави діють у політиці і
в економії дуже обережно, щоб не втратити статусу невтраль-
ности в мирі й у війні.
Під час революції найменша неувага може завдати великої
шкоди народові тим більше, шо ворог використає помилку й роз-
ложить моральну силу населення перед арґресією.
Щоб вдержати свободу дії всередині держави або на захопленій
революцією території, треба авторитетної і сильної влади, яка
зуміє вкоротити хаос, незаконні дії і безкарність злочинних еле-
ментів, ще існують в усіх народів, а тим самим і в нас. Перед-
бачливий стратегічний плян не дозволить на те, щоб населення
терпіло від недуг і пошестей, чи від голоду з причин нездарности
адміністрації; він не дозволить, щоб населення гинуло у зайвих
боях, нищене ворогом; завданням стратегії є дбати про життя і
не допускати до безглуздої смерти. Пасивне вмирання чи живо-
тіння, щоб тільки перебути небезпечні часи, виступає під час миру
чи війни як ознака евентуальної капітуляції.
Мілітарне й політичне забезпечення революції належить до
найтрудніших стратегічних праць. Усе сьогодні рухоме і скоро
міняється. Союзники стають ворогами і навпаки. Політичні еле-
менти пов’язуються з господарськими і фінансовими змінами.
Розвій наук дозволяє розбудовувати продукцію щораз то нових
родів зброї, засобів аґресії й оборони. Про них довідуємося тоді,
коли їх випробовують у периферійних війнах, як наприклад в
арабсько-ізраїльській війні 1973 року. Розвій ракет виявив, що
масовий наступ панцерної зброї неможливий. Операції масовими
з’єднаннями танків і багатьма ескадрами літаків належать
до перестарілої тактики. Роля піхоти теж змінюється відповідно
до нових основ тактики. В тій війні араби перейшли канал на
схід, а ізраїльські війська на захід. Опісля обидва противники
затрималися не відомо чому. В мілітарній літературі пишуть, що
ця кількаденна війна буде темою численних праць продовж дов-
гих років.
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
1093
З того малого факту бачимо, як у короткому часі трапляються
непередбачені події, тому завданням стратегії є не тільки при-
пускати таку можливість, але й шукати інших альтернатив до
збройної зустрічі. Тому державні нації створюють стратегічні
інститути, в яких працюють знавці різного роду воєн, між ними
теж і національних революцій, психологічної війни, застосуван-
ня нової зброї, наукових основ нових родів зброї тощо.
У плянуванш революції слід взяти п±д увагу, що дешевшими й
більш доцільними елементами боротьби є політичні намагання і
психологічна війна. Вони дають кращі можливості — головно у
початках, коли ворог ще контролює засоби зв’язку — радіо-
станції, телебачення, і не допускає до зв’язків із закордоном. Тут
справу полегшує зокрема те, що такі завдання може перебрати на
себе еміґрація. Не потрібно згадувати про те, яку сильну фінансо-
ву, політичну і психологічну допомогу Ізраїлеві дала й дає далі
жидівська еміграція у вільному світі.
В наших роках, коли стратегія постачає нові невипробувані
закони, коли постійні зміни в усіх ділянках суспільного життя
бентежать народи, можна поставити питання, до чого це доведе
і яка історична ціль перед нами?
З аналізи подій і змагань надпотуг за силу і вплив виглядає,
що перед нами стоїть питання однієї світової влади. Розвій наук,
технології, здобування космічних просторів намагаються призви-
чаїти людину думати іншими категоріями, згідно з якими наша
земля у космічних просторах і ворить лише осамітнений острів,
а тому немає змислу вести постійні війни та посилювати ворож-
нечу між поодинокими групами людей. Одиноким виходом із
цього є створити світовий уряд, завданням якого було б розв’язу-
вати питання про існування людини та в яких матеріяльних і
духових умовинах вона мала б жити. Це впроваджує нас у не-
ясні терени утопічного думання про спілку держав, вимішування
національних індивідуальностей чи, навіть, знищення їх заради
однорідного людського племени на земській кулі.
Цю утопічну картину «щасливого життя« дещо притемнює пи-
та ння, що зробити з народами, які не піддадуться натискові сві-
тового уряду і вперто втримуватимуть свою незалежність. В те-
оріях сучасних прихильників ідеї світової влади знаходимо на це
готову відповідь: примусити їх до цьою! Це значить — зреалізу-
вати ідею всесвітнього щастя насильною війною проти непокір-
них народів.
Приклад цього маємо вже сьогодні у стремліннях російського
імперіялізму стати владою для народів, які так чи інакше під-
лягають власному національному урядові, тобто покищо у світі
ідеології комунізму й марксизму. Засобом до тієї мети як етапу
до світового панування є агресія і мілітаризм, а загрозою для
відпорних — термоядерна зброя.
1094
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Історичний розвиток подій пішов, однак, у такому напрямі, що
реалізація російської ідеї про всесвітню державу натрапила на
труднощі. Сполучені Штати Америки мають теж сильну мілі-
тарну силу, що при остаточній розправі поважно загрожує геге-
монії СССР. В додатку, претенсії до світової потуги має теж Ки-
тай, а в майбутньому може мати Европа, Японія чи Індія.
Були спроби створити щось в роді світового уряду між двома
світовими війнами, як наприклад Ліґа Націй, а сьогодні Органі-
зація Об’єднаних Націй. Як перша так і друга не могли і не мо-
жуть забезпечити світ перед війнами і революціями. Боротьба
за світову владу залишилася нині тільки як евентуальність на
скрайньо небезпечну ситуацію, яка загрожувала б знищенням
нашої цивілізації і культури.
Зрозуміло, що термоядерної війни державні народи собі не ба-
жають, бо це може впровадити їх у крутіж інтересів надпотуг.
Того бояться теж власники великих запасів атомової зброї. Не
полишаючи потужного озброєння й підготови до третьої світової
війни, аґресивна Москва все таки має надію осягнути свою мету
без збройного конфлікту за посередництвом психологічної зброї
та морального й матеріального упадку противника. Мається вра-
ження, що Захід ще не здібний вживати стратегічний чинник
перемоги такої великої ваги. Із тієї причини він не вживає однієї
з основ стратегії психологічної війни, якою є офе-нзива на най-
слабше місце ворога. У випадку СССР цим місцем є поневолені
нації. Мабуть на Заході немає досі ані плянів, ані засобів психо-
логічного характеру в його наступові на імперіялістичну Росію.
А без цих чинників така акція могла б закінчитися невдачею.
Тому може і краще, шо ситуація є такою, як є, бо різного роду
обіцянки і надії довели б до помилкової калькуляції повстанських
дій, зокрема в ділянці розрахунку на зовнішню допомогу, проти
чого є саме укоаїнські націоналісти в Краю і на еміграції.
Навіть великі зусилля довести до атомового роззброєння і від-
пруження між Америкою і Росією — це тимчасові заходи без
певности, що договір діятиме довший час. Ізраїльський міністер
війни Даян під час своїх відвідин у Ващінґтоні сказав у інтерв’ю
1-го квітня 1974 р., що «немає сил у світі, які могли б стримати
ту сторону від агресії, котра такий договір зламає«.
Із цих слів можна зробити висновок: ніякі договори між США
і Росією не мають підстав довготривалости, вони не Гарантують
і не забезпечують миру. Дипломатія і політика прямують своїм
шляхом, але плянування стратегічні — це інша справа. Така ре-
альність у міжнародніх відношеннях є важливою для нас не
тільки під час революції, але тим більше тепер, в роках непевного
миру.
Стратегічне думання Заходу під цю пору таке: не перемогти у
третій світовій війні, але застосувати всі можливі сили держав
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ . .
1095
Заходу, щоб до неї не допустити. І з тим наставленням нам треба
рахуватися; не покладатись у плянуванні революції на зовнішні
сприятливі сили Заходу, але співпрацювати з тими народами,
для яких існування СССР становить смертельну загрозу.
IV
В СССР і сателітних країнах різного роду революції, бунти й
вибухи невдоволення досі не вдавалися. Але ан. в одному ви-
падку Захід не спромігся допомогти революційним рухам. Ані
одна із цих подій в зародку не мала підстав визволитися з кліщів
Москви. їхні методи боротьби й їх засяг не давали навіть непри-
часному спостерігачеві підстав до надій на успіх.
Польські заворушення спиралися раз на активності студентів,
другим разом на невдоволенні робітників. Всі інші верстви су-
спільства симпатизували їм, але не більше. В Мадярщині пов-
стання збройного характеру було висловом невдоволення групи
комуністичної партії проти московського терору й утисків. Засяг
цих бунтів був обмежений: в Польщі до Познаня і Ґданська, в
Мадярщині до Будапешту. З точки зору новочасної стратегії
обидва бунти не мали ніяких можливостей на успіх. Народи
обидвох держав були неактивні, вони співчували революційним
рухам, але не брали в них участи. Така дійсність суперечить
усім законам новочасної революції і ніякого суттєвого значення
не має. Не дивно, що Захід не діяв, обмежуючись до незначних
відрухів симпатії, шо також не мало суттєвого значення.
Якщо дозволимо собі на теоретичні міркування, то можемо
прийняти, що у випадку мадярського повстання справа вигля-
дала б інакше, якби протимосковський рух охопив у той сам час
цілу Мадярщину з усіма верствами її населення, а договори з
іншими революційними силами в Польщі, Румунії і з народами
поневоленими в СССР поставили б його перед дуже трудним
завданням. Сама пацифікація Мадярщини в цілому краю зму-
сила б Москву сконцентрувати поважні мілітарні сили, а що вже
сказати, коли б вибухли у домовлений час повстання на тери-
торіях згаданих народів, не згадуючи навіть про азійські народи.
Можливою і не трудною була б допомога еміграцій для неофіцій-
ної достави зброї, військових і медичних матеріялів від приват-
них кіл Заходу, тобто приватних продуцентів і відповідних
торговельних компаній.
Писали у пресі коментатори, що повстання в Мадярщині не
вдалося, бо мілітарно було за слабе. Це перестарілий спосіб ду-
мання стратегічними категоріями в роді запиту Сталіна: »А
скільки Папа має дивізій?« Не було явних спроб психологічної
війни, були тільки заклики до Західніх держав: «Поможіть!«
Сьогодні малі, середні і великі держави присвячують най-
більше уваги й зусиль втримати мир політичними та диплома-
1096
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
тичними засобами, тобто «статус кво«, як тимчасове запобігання
перед агресивністю комунізму з Москвою на чолі. Не допустити
до війни — це на їхню думку одинокий засіб для того, щоб втри-
мати нині державну незалежність.
В обличчі такого становища промовляє теза про невмішування
у внутрішні справи комуністичних держав і закривання очей на
комуністичну інфільтр ацію та агресію психологічними методами
на нації Заходу. Подібним є намагання вдержати рівновагу сил
у ділянці термоядерної зброї. Чи таке домовлення забезпечує
мир? Ми знаємо, що обидві надпотуги мають таке поважне число
атомових ракет, що їх вистачить для того, щоб десятикратно зни-
щити ворожу країну. Наприклад, уявімо собі, що побіч себе жи-
вуть два сусіди: один із них наставлений захопити господарство
другого і тому обидва придбали собі по одному кулеметові. В разі
агресії злочинного сусіда вистачає лише три кулі для оборони.
Про це знає напасник і придбав собі ше сім, а згодом так само і
другий. В такий спосіб обидва забезпечилися десятьма кулями,
тобто вдесятеро більше ніж потрібно. Вкінці, коли один із сусідів
придбав одинадцяту кулю, другому прийшло на думку договори-
тися про рівновагу сил: кожному дозволено мати лише по десять
куль. Розмови ведуться і врешті великий успіх: обидва сусіди
погодилися мати лише по десять куль.
Яка тут безпека перед агресією? Хто заборонить одному із су-
сідів зірвати несподівано умову і напасти на другого сусіда? Та
ще коли напасник зумів підмовити родину жертви, щоб не стрі-
ляла до агресора?
Це відомо усім, відомо теж і те, що вирівняння конвенціональ-
ної зброї не доведе до стабільного миру. Йдеться, отже, покищо
про те, що поки обидві сторони переговорюють, доти не буде
війни. Але що далі? І тут на Заході пора пізнати, що доброю і
сильною зброєю є також зброя психологічна.
Немає сумніву, що після останньої ізраїльсько-арабської війни
вдалося Заходові дипломатичними заходами добитися більших
впливів серед арабських держав, а навіть відсунути СССР від
справ Близького Сходу, де замирення готують без участи Москви.
Характеристичним є теж вищезгадуване інтерв’ю із ген. Даяном.
Він сказав, шо безпека держави вимагає відповідної території і
тому Ізраїль не може цілком відсунутися до давніх границь. Існу-
вання далекосяжних ракет і границі держави — це од на справа,
але стратегічний терен — друга. В тій справі Ізраїль не просить
і ніколи не просив для допомоги американських живих збройних
сил, а тільки конвенціональну зброю, щоб доповнити власну во-
єнну продукцію. Таке становище випливає із чисельної переваги
ворога, який може наступати з усіх сторін, маючи поважну допо-
могу в доставі зброї Совєтського Союзу.
Однак Москва не є так переможною, як це загально вірять, зо-
сібна за пропагандою Москви. Навпаки, так Захід як і СССР не
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ... 1097
бажають термоядерної війни: перший стремить до співпраці з
московською імперією, щоб запобігти агресії і війні, а другий
старається морально розкласти Захід. Московська імперія не
могла б встоятися психологічно перед відповідною акцією Заходу
теж у напрямі морального розкладу. Врешті, імперія сперта на
терорі, (якого народи перестали жахатися), на брехні й ненависті
до поневолених народів, є одинокою, яку під тиском серйозної
психологічної війни можна послабити й морально знищити.
Далі Москва вживає метод окупації мілітарними силами коло-
ніяльної системи, які належать не до XX, а до XIX стол. Знаючи,
що нині усі насильства й терор не відстрашують національно
активних ворогів імперії, не ламають їх ні побої, ані перспективи
мученицької смерти у в’язницях і на важких роботах заслання,
Москва перейшла до біологічного нищення в’язнів при допомозі
хемікалій та затруювання у психлікарнях. Це старі методи Мос-
кви. Ця імперія, не враховуючи сильного озброєння, застрягла у
традиції XIX стол. і нездатна до ніяких змін, а тим більше до
полегшення свободи індивіда, що було б саме початком знищення
й розвалу імперії. Бо якщо терор уже не діє, то найменша тріщи-
на у структурі такої імперії грозить її розвалом.
Тому деякі американські сенатори під час розмов на торго-
вельні теми вимагають від СССР індивідуальної свободи для гро-
мадян і права на виїзд з СССР. Кладеться, правда, натиск на жи-
дівське населення, але не промовчують і громадян інших націо-
нальностей. Захід знає, що така вимога є небезпечною для агре-
сивної Москви, але вирішальною є ідея національної неза-
лежности.
Врешті бачимо і перші об’яви страху Кремля перед публічною
опінією Заходу. Це перший крок до того, щоб і суспільні настрої
внутрі імперії почали діяти. Та це залежне від постави не тільки
вчених і поетів, але цілого народу, всіх поневолених націй і сате-
літних країн.
У нас уже почалося ознайомлення західнього світу про укра-
їнську визвольну боротьбу і вимагання від нього натиску на
СССР в економічних і політичних ділянках, але ще далеко до
повного успіху. Можливо, що методи нашої еміграції не є ще на
відповідному рівні, можливо ще бракує до цього фінансових за-
собів і людей, проте слід постійно працювати над тим, щоб укра-
їнське питання в західній політиці винести на той позем, з якого
воно стало б активною загрозою для імперії, більш небезпечною
ніж термоядерна зброя: щоб питання державности України вий-
шло із застою і перейшло до активної революційної постави на
Заході.
Нині вже час почати офензивну психологічну війну і бути
готовими до новочасної боротьби проти психози Заходу і пере-
старілих засобів терору московської імперії!
(Далі будр.)
1098
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПІВСТОРІЧЧЯ ОУН
(Заява колишніх Вояків УПА)
Проминуло півсторіччя, як у Відні, столиці Австрії, відбувся
І Великий Збір Організації Українських Націоналістів (ОУН). На
тому Зборі Головою Проводу Українських Націоналістів обрано
одноголосно полк. Євгена Коновальця, командира Корпусу Січо-
вих Стрільців у визвольній війні 1917-20 років. З самого початку
своєї діяльности ОУН звернула велику увагу на плекання в народі
ідей збройної боротьби, славних традицій української зброї, від-
роджених у бурхливі революційні роки визвольної боротьби в
1917-20 роках. І вона сама продовжувала ці традиції своєю під-
пільною боротьбою, своїми пострілами в чільних представників
окупантської влади та її активних наймитів, і своєю відкпитою
збройною боротьбою, що довела до виникнення Української Пов-
станської Армії (УПА) та створення Української Головної Виз-
вольної Ради (УГВР). З самого початку своєї діяльности, ОУН
уважала себе воєнно-революційною організацією, що здисциплі-
новано діє на наказ, а її члени мають до вибору — здобути україн-
ську державу, або згинути в боротьбі за неї.
Для створення ОУН ґрунт підготовлявся довгі роки. Кілька по-
колінь українських патріотів працювали наполегливо й жертовно
над національним усвідомленням українського народу, до чого їх
закликали у своїх творах світочі українського духу — Тарас Шев-
ченко, Іван Франко, Леся Українка. Коли прийшов слушний час
і відповідна пора, український народ почав реалізувати на всіх
своїх етнографічних землях свої національні права і будувати
самостійну і соборну українську державу. Але ведена на трьох, а
то й чотирьох фронтах завзята й кровопролитна визвольна війна
1918-20 років, закінчилася в »чотирокутнику смерти«, в котрому
українські армії знищено не збройною перемогою ворогів, але
штучно поширеною епідемією тифу. Ще сьогодні, в популярній
пісні, трембіта плаче за 40,000 «українського цвіту« — україн-
ськими старшинами й вояками, які загинули в тій небувалій ти-
фозній катастрофі при повній байдужості можних світу цього. А
в 1921-23 роках, на полях і степах України, загинули ще у затяж-
ній боротьбі проти червоної Москви 40.000 українських повстан-
ців, синів і дочок українського народу, які не сприйняли чужого
московського панування над Україною і вели проти нього вперту
партизанську війну. І про ті часи навіть Ленін писав, що совєтська
влада в Україні існує тільки формально, бо вночі насправді воло-
діють нею українські повстанці (XXXI, стор. 310-312).
ПІВСТОРІЧЧЯ ОУН
1099
І тоді, власне, у повному переконанні, що визвольна війна укра-
їнського народу ще незакінчена і що вона повинна продовжува-
тися, полк. Євген Коновалець та інші високі старшини україн-
ських армій покликали до життя Українську Військову Органі-
зацію (УВО), мілітарно-революційну організацію, що мала про-
довжувати українську визвольну війну, але іншими, неконвенцій-
ними воєнними засобами. Ця організація була побудована на вій-
ськовий лад і складалася, головно, із колишніх старшин і вояків
української армії. Збройні акції УВО вказували окупантам, що
український народ не признає чужої влади й не погоджується з
накиненим станом. З часом ^ВО почала приймати у свої ряди
молодь, яка через свій вік не могла бути в складі української
армії, але добре пам’ятала часи української державности. Як своїм
членам, так і широким кругам народу УВО весь час прищеплю-
вала переконання в тому, що визволення України може прийти
тільки в результаті всенародної збройної боротьби, тільки за до-
помогою зброї. І якраз серед тієї молоді, шо їй пізніше було при-
значено відограти вирішну ролю в ОУН та в УПА почав діяти
»культ української зброї«, що скоро поширився найперше на всю
Західню Україну. Ідея відродження української збройної сили,
ідея переведення нового збройного зриву з метою відвоювання і
закріплення УССД стала теж провідною ідеєю ОУН, а згодом
усього українського народу на західноукраїнських землях. Одно-
часно полк. Євген Коновалець і Крайова Екзекутива ОУН на ЗУЗ
почали, окремими шляхами, поширювати й закріплювати ідеї
ОУН на Осередніх і Східніх Землях України. Своєю діяльністю
ОУН охоплювала усі українські землі і включала у визвольну
боротьбу українців на чужині. Полк. Євген Коновалець гине ге-
ройською смертю якраз у висліді організування визвольної бо-
ротьби на ОСУЗ. ОУН плекала культ української зброї, культ
героїзму, культ посвяти; організувала походи молоді на колишні
побоєвища — Маківку й Лисоню, де часто були зудари з поліцією
чи комуністами, влаштовувала святкування Зелених Свят на
українських військових цвинтарях, де завжди доходило до боїв
з поліцією, організувала шкільну акцію за український зміст і
мову в школах, організувала страйки селян і робітників проти
визиску окупантами, проти колонізації українських земель воро-
жими колоністами, саботажі ворожої окупаційної системи; ула-
джувала військові вишколи, поширювала патріотичні видання
«Червоної Калини« і довела до такого стану, що її історик УПА
окреслює так: »Ще хіба за Хмельниччини українські народні маси
були готові психологічно до збройної боротьби проти своїх поне-
волювачів, як це було напередодні II Світової війни в 1939 році«.
І вони були готові завдяки дії ОУН. І це історична заслуга ОУН,
що у пам’ятних подіях на Карпатській Україні, в 1939 році, сотні
української молоді, під керівництвом таких видатних членів ОУН
1100
визвольний шлях
як Зенон Коссак і Михайло Гузар-Колодзінський брали участь
у нерівній боротьбі «Карпатської Січі«. Була ціла низка збройних
виступів проти відступаючого польського війська в 1939 році і
проти тікаючої Червоної армії в 1941 році. Вже в роках першої
совєтсько-російської окупації 1939-1941 років, постало збройне
підпілля ОУН на Волині і в Галичині, озброєне здобутою від поль-
ського війська зброєю. Після проголошення Акту відновлення
Української Держави ЗО червня 1941 року у Львові з почину ОУН,
в цілій низці місцевостей на Волині і в Галичині існували цілі
військові відділи, озброєні, завдяки мужній ініціятиві ОУН, зброєю
тікаючої Червоної армії. Зброя, підібрана чи здобута членами
ОУН на шляхах стрімголов тікаючої 5-ої совєтської армії на Во-
лині і 1-ої совєтської армії в Карпатах, послужила в 1942 році для
озброєння відділів УПА.
Всі ті акції були проведені ОУН та її членами. Але ОУН відо-
гравала теж головну ролю в таких військових формаціях як «Кар-
патська Січ«, Дружини Українських Націоналістів (ДУН) і полк
Холодного яру в Рівному. Плекаючи в народі збройні традиції і
любов до зброї, закликаючи здобувати й заховувати зброю, став-
лячись завжди дуже уважно до військового й стрілецького ви-
школу, ОУН ствоцила матеріяльні основи для постання УПА. Але
не тільки матеріяльні! УПА зродилася у боротьбі проти нацист-
ських загарбників України. Це ж ОУН, керована Степаном Банде-
рою, зразу приступила до рішучої боротьби проти німців і закли-
кала до неї весь український народ як тільки німці виступили
проти Акту Відновлення Української Держави ЗО червня 1941
року, ув’язнили Степана Бандеру й Ярослава Стецька, а вслід за
цим перевели масові розстріли й арештування членів ОУН у міся-
цях серпні-вересні 1941 року. Ці гітлерівські репресії не зламали
ОУН. Вона далі залишилася на чолі боротьби українського народу
проти гітлерівських поневолювачів, організувала її і розгортала
з кожним днем сильніше, аж врешті ця боротьба прийняла форми
відкритої збройної боротьби, веденої Українською Повстанською
Армією. Таким чином, крім матеріяльних основ боротьби УПА,
ОУН створила теж моральні основи боротьби УПА, обґрунтувала
її політичну доцільність й дала їй свою ідеологічно-політичну
програму. Своїм виступом проти нацистських окупантів, ОУН за-
хистила честь українського народу в II Світовій війні та кров’ю
виписала його право на волю і незалежність. Двофронтова війна
УПА — проти Німеччини і Росії — це політична концепція ОУН,
яка ідейно-політично унапрямлювала УПА. Всенародне повстання
УПА проти російських окупантів на протязі десятиліття було
можливе тільки завдяки нерозривній пов’язаності з ОУН, як теж
боротьба за західні окраїни України — Лемківщини й Холмщини
— проти польських большевиків і їх армії.
ПІВСТОРІЧЧЯ ОУН
1101
УПА з бігом часу стала всенародньою українською армією, в
якій проти німецьких і російських окупантів боролися українські
патріоти незалежно від своїх політичних переконань. Завдяки
всенаціональній політиці ОУН, теж численні сіаршини-українці
з Червоної армії були організаторами військових з’єднань УПА,
вишколювали їх і вели їх у бій проти ворогів України. У висліді
визвольної концепції ОУН про спільний фронт поневолених на-
родів в рамках УПА творилися військові частини інших понево-
лених народів — грузинів, вірмен, туркестанців (узбеків), татар та
інших, проти російських наїзників. Ця співдружність на полях
боїв була також засвідчена Першою Конференцією Поневолених
Народів, що її скликано за ініціятивою ОУН-УПА в днях 21-22
листопада 1943 року. Представники 15 різних народів Сходу
Европи й Азії боролися в УПА проти гітлерівських і московсько-
большевицьких окупантів, з того представники 12 народів були
учасниками Конференції. Власне, з цієї співдружности поневоле-
них народів на полі боїв УПА виріс Антибольшевицький Бльок
Народів (АБН), що оце вже 33 роки підряд, під керівництвом
Голови Державного Правління України з 1941 року та пізнішого
в’язня гітлерівських концтаборів в 1941-1944 років, а теперішнього
Голови Проводу ОУН та члена Президії Світової Антикомуністич-
ної Ліґи (ВАКЛ) — Ярослава Отецька — намагається ознайомити
весь світ з цілями визвольної боротьби українського й інших по-
неволених Москвою народів так ясно і просто висловлених у гаслі
II Великого Збору ОУН із 1941 року: »Воля народам! Воля лю-
дині!». За почином ОУН і в нерозривній боротьбі УПА-ОУН вря-
тували героїчними боями на т. зв. Закерзонні — Лемківщині й
Холмщині — від масового московського Геноциду населення За-
хідніх Українських Земель.
Вклад у розбудову й боротьбу УПА зі сторони ОУН під прово-
дом Степана Бандери — унікальний. Це не припадок, що такі
випробувані члени ОУН, як Головний Командир УПА, Голова
Проводу ОУН Роман Шухевич-Чупринка, Дмитро Грицай-Пере-
бийніс, Олекса Гасин-Лицар, Василь Сидор-Шелест, Дмитро Кляч-
ківський-Савур, Грабець-Батько очолювали боротьбу УПА, або
співформували її ідейно-політичну плятформу як П. Полтава, О.
Горновий, Тарас-Маївський та інші. І це не припадок, що Остап,
Ясень, Грегіт, Шаблюк, Галайда, Крук, Хмара, Рен і багато інших,
що були командирами з’єднань УПА, були »старі« члени ОУН.
Бо ОУН таки послала в командний і рядовий склад УПА велику
частину своїх кадрів, які відзначилися в ній високогероїчним сти-
лем боротьби. ОУН давала своїх членів де організованих у системі
УПА старшинських і підстаршинських шкіл, з котрих вийшли
такі майбутні визначні командири УПА, як Середній, Крутіж,
Бриль та багато інших. А найголовніше — ОУН на всіх щаблях
1102
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
скоординувала всю свою діяльність з діями УПА, забезпечуючи її
своєю зорганізованою сіткою, що стала справжнім запіллям для
УПА, беручи на себе головний тягар служби безпеки і розвідки,
матеріальне забезпечення й постачання, медично-санітарну служ-
бу (через окрему службу — підпільний «Український Червоний
Хрест« (УЧХ), пропаґандивно-політичну службу (підпільні дру-
карні, видавництва, радіостанція), і технічну службу для спе-
ціальних завдань. Страйки, заворушення і повстання в’язнів у
російських концтаборах в 1953-1959 роках і раніше були полі-
тичним і організаційним почином і ділом передусім ОУН, її чле-
нів та полонених бійців УПА, які в нерозривній єдності спільно
створили величавий період у визвольній боротьбі поневолених в
СССР Москвою народів.
Таким чином в огні безпосередньої боротьби, серед партизан-
ських буднів і перемог, серед радости спільних перемог і смутку
невдач, серед кровних жертв (теж у тюрмах і концтаборах), що
їх однаково складали на полі бою ОУН й УПА, між ОУН та УПА
склалася міцна бойова дружба, котрої в Україні нікому не вда-
лося розірвати. Саме про цю бойову дружбу бажаємо сказати
сьогодні, ми — колишні вояки УПА, в дні півстолітнього ювілею
ОУН. Народ, який видав зі себе таку організацію як ОУН, органі-
зацію, що стояла і стоїть разом зі своїм народом у боротьбі, що
навчила цей народ вірити в себе і в українську визвольну справу,
може сміливо дивитися на своє майбутнє. Він переможе й здобуде
самостійну соборну Українську Державу.
Товариство кол. Вояків УПА в США і Канаді
ім. ген. Тараса Чупринки
Товариство кол. Вовяків УПА ім. Юрія
Переможця в Німеччині
НА ВОЛІ, ПЕРШІ ДНІ
Не знаю, про що говорити з сином.
Тоді йому було вісім, тепер — сімнадцять. Тоді я знав, про що
з ним говорити: »їж кашу, бо як не будеш їсти кашу, тс прийде
вовк«.
Тепер його плечі ширші від моїх, кашу він і сам їсть нівроку,
а якби прийшов вовк — то й вовка з’їв би.
Про що з ним говорити?
Валентин Мороз
1103
ДО ПИТАННЯ ПРАВНОЇ ТЯГЛОСТИ І ПЕРЕЄМНОСТИ
УКРАЇНСЬКИХ ДЕРЖАВ
В березневому числі »ВШ« (кн. З (372) ми надрукували довшу
статтю п. д-ра Богдана Дзеровича про »Вісім літ змагань за зміну
тези в Енциклопедії Українознавства». Взявши під увагу незви-
чайну важливість порушеного в тій статті питання, ми звернулися
до Автора з проханням дозволити нам передрукувати у »ВШ«
окремо виданий матеріял «Товариства Українських Правників у
США на тему міжнародно-правного статусу совєтської України,
яким українські правники у США відкидають тезу про те, не-
мов би з 1917 року правно існує тяглість та переємність україн-
ських держав УНР — УССР. Цей дозвіл ми отримали і в цьому
числі передруковуємо повністю становище українських правників
у США в цьому питанні, з яким повністю солідаризуємося.
Редакційна Колеґія »ВШ«
В «Енциклопедії Українознавства», томі 4-ім, на сторінках 1571-
1573 надрукована стаття редакції проф. Василя Маркуея і проф.
Богдана Галайчука про міжнародно-правний статус України.
У кінцевім уступі тієї статті автори приходять до такого ви-
сновку: «Незважаючи на зміну урядів і режимів на Україні, з 1917
року правно існує тяглість (континуітет) та переємність (сукцесія)
українських держав: УНР — Укр. Держава — УНР — УССР, за-
документована в різних конституційних і міжнародно-правних
актах».
Товариство Українських Правників у Америці (США), діючи
через Редакційну Колегію у складі голови д-ра Богдана Дзеровича
та членів д-ра Івана Новосівського, д-ра Ярослава Падоха, д-ра
Володимира Савчака і д-ра Олександра Соколишина, провело
опитування членів товариства в справі вище згаданої тези. У ви-
сліді того опиту на 126 членів, що взяли участь в опиті, тільки 7
членів (5.56°/о) висловилося за тезою Енциклопедії, 115 (91.27%)
проти цієї тези, а 4 (3.17%) не зайняло становища у цій справі.
Названа Редакційна Колегія, по вислуханні оцінок, думок і за-
уваг українських правників, без сумніву компетентних у данім
питанні, в тому декотрих із них свідків і учасників тих подій, а
саме проф. Миколи Чубатого, проф. Лева Окіншевича, проф. Олек-
сандра Марітчака, проф. Якова Зозулі, проф. Юрія Фединського,
проф. Матвія Стахова, проф. Юрія Старосольського, проф. Богда-
1104
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
на Цюцюри, д-ра Дениса Квітковського і Дмитра Левчука, —
прийшли у цім питанні до відмінного кінцевого висновку з на-
ступних мотивів:
В науці державного права устійнилася засада, що для заісну-
вання держави необхідним третім елементом, побіч території і
населення, є влада, котра, щоб бути легальною (тобто відповідати
вимогам державного права), мусить заволодіти територією і на-
селенням внаслідок концентрації політичної динаміки місцевого
населення. Немає сумніву, що УССР того елементу бракує.
Всі совєтські уряди в Україні були творені і ліквідовані Моск-
вою. Створений у грудні 1917 року з наказу Леніна перший уряд
для України сам зліквідувавсь у квітні 1918 року, перезвавши
сам себе на »Бюро для керівництва повстанською боротьбою».
Про нього писав совєтський журнал »Літопись Революцій у числі
з 1920 року так: »Це був уряд без армії, території і народу».
Другий уряд створений у Суджі, коло Курська, дня 28 листо-
пада 1918 року. Він перенісся в Україну 3-го січня 1919 року. Цей
уряд складався з 13 росіян і 6 українців. Його головою призначено
П’ятакова. Життєписи, соціяльне походження тошо тих українців
перевірював сам Ленін і затверджував їх, якщо вони були за
злиттям України з Росією. Уряд цей зліквідовано, за директивою
Російської комуністичної партії [РКП(б)] за підписом В. Леніна,
13 серпня 1919 р., закрито всі комісаріати України, крім військо-
вого, шляхів і харчування, які досі виконували владу не як уряд
України, а як адміністраційні органи ссвєтської Росії1.
Дня 11 грудня 1919 року, з доручення РКП(б), владу в Україні
перебрав «Всеукраїнський Військовий Революційний Комітет»
(Ревком), покликаний Москвою. Він урядував до 19 лютого 1920
року, коли владу перебраь ЦВК (Центральний Виконавчий Комі-
тет) і Совєт Народних Комісарів України, сформований ще восени
1919 року.
Ці уряди стояли під керівництвом вже тоді існуючого москов-
ського центру, і від початку свого існування стосували видавані
тим центром нормативні акти. Вони були контрольовані спеціаль-
но висланими Москвою в Україну надзвичайними комісарами. Для
«району» України був призначений Серґо Орджонікідзе, а для
боротьби з так званою контрреволюцією — комендант російських
збройних сил на Україні Антонов-Овсєєнко1 2.
Ні одного з тих урядів не визнала жодна інша держава, а якої
ваги надавала тим урядам сама Москва, видно з того, що РСФСР
сама у тому самому часі формально тричі визнавала Українську
Народну Республіку, а саме:
1)	У відомій ультимативній ноті з дня 17 грудня 1917 року3:
1) В. І. Ленін: Воєнне листування (1917-1920), Москва, 1957, стор. 187.
2) »Твори« В. Леніна, 4-те видання, т. 35, стор. 267.
3) Д. Дорошенко: Історія України, 1917-1923, т І, стор. 214.
ДО ПИТАННЯ ПРАВІ.ОЇ ТЯГЛОСТИ ...
1105
2)	В часі переговорів з Центральними Державами в Бересті (сі-
чень 1918 р.) та в складеному в дні 3 березня 1918 р. між
РСФСР і Центральними Державами мирному договорі4 5;
3)	В договорі про перемир’я між РСФСР і Українською Держа-
вою, заключеним у Києві 12 червня 1918 р.8
На цю аномалію звертає увагу, між ін., проф. Саллівант, пи-
шучи: »0тже, російські большевики опинились в аномальній си-
туації, визнаючи, хоч би не формально, два уряди: совєтський,
створений росіянами, і перебуваючий на еміґрації (в Росії), з обме-
женими впливами на Україні та національний уряд — Директо-
рію, з осідком у Києві, який мав підтримку селян і інших груп6.
Ці уряди творено тільки для протиставлення їх легальному
урядові УНР. їх ефективність спиралася виключно на чужій
окупаційній армії, а тому у дійсності вони були тільки органами
колоніальної адміністрації.
Та сама ситуація існувала впродовж 1919-1922 року, себто до
введення федерації, 30-го грудня 1922 р., з тим, що об’єднання
УССР з Росією було більш юридично оформлене. В тому періоді
йшли намагання здійснити об’єднання УССР з РСФСР ніби за-
конним шляхом.
У хронологічному порядку появилися слідуючі правні акти для
здійснення того об’єднання:
Ще 1-го червня 1919 року Всеросійський Центральний Вико-
навчий Комітет (ВЦВК) видав декрет (закон) про Об’єднання Со-
вєтських Республік, в якому постановлено здійснити тісне об’єд-
нання воєнної організації, військового господарства, фінансів і
комісаріяту праці.
Дня 14-го червня 1919 року Всеукраїнський Центральний Вико-
навчий Комітет дав директиву виконувати згаданий декрет
РСФСР на Україні.
Дня 3-го грудня 1919 року Всеросійська Партійна Конференція
винесла після нарад резолюцію, що під сучасну пору відношення
між УССР і РСФСР визначається федеративними зв’язками, на
основі рішень ВЦВК з 1 червня 1919 р.
Дня 27-го січня 1920 року Ревком видав закон »про об’єднання
діяльности УССР і РСФСР. Закон цей постановляв, що всі декре-
ти і постанови УССР, які стосуються військових справ, народного
господарства, харчування, фінансів, пошт і телеграфів — анулю-
ються й замінюються декретами РСФСР.
В днях від 12-23 березня 1920 р. відбулася конференція КП(б)У,
що повністю відповідала постановам РКП(б). Вона визнала, що
4) Вгеві ІЛІоувк, — ТЬе Ког^оііеп Реасе, Маг сії 1918, ра£е 406, Ьу Доїш ЧЛГЬееІег-
Веппеі.
5) Текст у Д. Дорошенка, цит. твір том 2-ий, стор. 165-167.
6) В. 8и11іуапі: йоуіеі РоііНсе апй ІІкгаіпе 1917-1957, Иелу Уогк, 1962.
1106
визвольний шлях
зірвання зв’язку з Росією є контрреволюцією, засудила вимоги
боротьбістів відносно незалежносте України й зажадала дальшого
поширення прямої влади совєтської Росії без посередництва уряду
УССР. Резолюція тієї конференції рішила, щоб у віданні ВЦВК
УССР залишилися тількі такі державні справи: комісаріат внут-
рішніх справ, земельних справ, юстиції, охорони народного здо-
ров’я і соціального забезпечення, а закордонні справи були об’єд-
нані з даним ресортом Росії.
Дня 20-го травня 1920 р. IV Всеукраїнський З’їзд Совєтів у ре-
золюції про державні відносини між УССР і РСФСР ствердив,
що УССР, зберігаючи свою конституцію, є членом Всеросійської
Федеративної Республіки. Він потвердив згаданий вище декрет
з 1-го червня 1919 року і резолюцію КП(б)У про поширення пря-
мої влади совєтської Росії в Україні.
Дня 28-го грудня 1920 р., складено «Союзний робітничо-селян-
ський договір між РСФСР і УССР«. За тим договором Москва
перебрала до своїх рук ряд таких важливих комісаріатів, як вій-
ськовий і морський, вищу раду народнього господарства, зовніш-
ньої торгівлі, шляхів, фінансів, праці, пошти і телеграфів, що було,
нібито, в інтересах оборони.
Віденський професор міжнародного права А. Фердросс квалі-
фікує цей договір, як договір протекторату Росії над Україною.
Рівночасно він є тієї думки, що коли договір про протекторат на-
дає державі-протекторові настільки широкі права, що перестає
існувати будь-яке самоуправління держави, яка перебуває під
протекторатом, — у такому випадку існує не міжнародно-прав-
ний, а колоніяльний протекторат7.
Розглядаючи повінь вище наведених декретів, законів, зобо-
в’язуючих резолюцій і вкінці договір, які всі мали на меті об’єд-
нання УССР з РСФСР, бачимо, що УССР у тому часі під натиском
Росії передала їй всі підставові державні позиції, залишивши собі
тільки незначні адміністраційні функції, які аж ніяк не могли
кваліфікувати її як суверенну державу.
Такої реальної ситуації не змінює факт, що УССР брала участь
побіч Росії у заключенні мирових договорів (18. 3. 1921 р.) з Поль-
щею, (7. 12. 1921 р.) з Австрією, і (5. 11. 1922 р.) з Німеччиною то-
му, що воля РКП(б) і РНК — РСФСР була тоді вирішальною так
у внутрішніх, як і зовнішніх справах УССР8, а її участь у тих
7) А. Фердросс: Міжнародне право (рос. переклад), Москва 1959, стор. 124.
8) В. Бабій, у своїй праці »Роля Радянської України«, в утворенні Союзу РСР, у
журналі «Радянське право«, Київ, 1962, на стор. 216 так пише про період 1921-1922: «Як
відомо, у цей період часу не було єдиної союзної держави, відносини між РСФСР і
УССР будувалися на основі Союзного Робітничо-Селянського договору з дня 20 груд-
ня 1920 року. Але це не означає, що радянські республіки провадили різну зовнішню
політику. В силу єдности основи радянського ладу, однотипности держави, спільноти
завдань і мети братніх народів, керівної ролі комуністичної партії, зовнішня політика
радянських республік була єдиною«.
ДО ПИТАННЯ іРАВНОЇ , ЯГЛОСТ .
1107
договорах була конечна для ліквідації подібних договорів, заклю-
чених з Українською Народною Республікою, чого Росія сама без
участи УССР не могла зробити.
Після підписання договору з 30-го грудня 1922 р. про утворення
Союзу ССР вирішального для означення міжнародного статусу
УССР буде відповідь на два питання:
1) Як всі три конституційні закони УССР з дня 10-14 березня
1919 р., з дня 15 травня 1929 і ЗО січня 1937 визначають суве-
ренні права УССР; яке є їх відношення до федеративного за-
кону та яка є ефективність їх у практичнім приміненню їх
приписів?
2) Яка є роля Російської Комуністичної Партії большевиків
РКП(б) у державній структурі СССР і яке її відношення до
КП(б)У та уряду УССР?
До першого питання:
Федеративний устрій Совєтського Союзу не був взорований на
існуючих тоді приписах державного права. Він був своєрідним
витвором совєтської комуністичної верхівки, без прецеденсу у ми-
нулому, розрахований на збереження російської імперії в дотого-
часних кордонах у змінених обставинах — самовизначення наро-
дів і розпаду колоніяльних держав. Цей погляд покривається зі
словами А. Вишинського, який зазначив, що федеративний устрій
Совєтського Ссюзу ґрунтовно відрізняється від капіталістичних
форм федерації держав, а його структурні засади є випливом ко-
нечности збереження диктатури пролетаріяту у багатонаціональ-
ній державі. Совстський Союз формував свою державну систему
згідно зі своїми плянами, незважаючи на правну вартість того
договору. Тому, при сшвставленні української конституції з феде-
ральною, бачимо такі непослідовності й суперечності, що роблять
той закон взагалі недійсним.
З уваги на обмежені можливості (потрібно значно більше місця
для докладної аналізи цілого закону), подамо лише кілька при-
кладів, які наглядно підтвердять це наше твердження.
Згідно зі статтею 6 конституції УССР*, земля належить держа-
ві, а на підставі статті 6 федеральної конституції (конституції
СССР) вона належить федеральній державі, що згідно з витво-
реною ситуацією означає подвійну власність тієї ж самої тери-
торії. Але тому, що згідно зі статтею 19 федеральної конституції
приписи федеральної конституції обов’язують на Україні, а не
навпаки, то земля формально і практично належить федеральній
державі. З того виходить, що УССР бракує одного з підставових
елементів держави, а саме — території.
*) Автори цього документу покликаються на статті Сталінської Конституції СССР
а не на недавно прийняту Брежнєвську Конституцію, але це не міняє суті справи, —
Редакція.
1108
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Стаття 21 федеральної конституції установляє єдине союзне
громадянство, з чого виходить, що кожний громадянин феде-
ральної держави є рівночасно громадянином української держави,
якщо він знайдеться на терені української держави. Тим чином,
про громадянство УССР рішає не українська, а федеральна кон-
ституція. Тут треба зазначити, що при масовім напливі громадян
з інших республік в Україну — територія УССР втрачатиме свій
національний характер.
Стаття 18А всесоюзної конституції виразно передбачає, що
кожна республіка має право входити у безпосередні зносини з
іншими державами, складати з ними договори і обмінюватися з
ними дипломатичними представниками, а стаття 14 всесоюзної
конституції надає федеральній державі виключне право репре-
зентувати УССР у міжнародніх зносинах, складати, ратифікувати
і анулювати договори з іншими державами.
Стаття 17 союзної конституції виразно передбачає право кожної
республіки виступити з федерації, а стаття 56 карного кодексу
СССР кваліфікує як злочин зради, кожний натяк на це право.
Злочин Лук’яненка і товаришів.
Тут варто відмітити політичну оцінку того припису Леніном,
який з причини слаЗости не був присутній на пленумі, на якому
схвалено цю постанову. Він уважав, що справа ця була у засаді
неправильна і не на часі, бо при погірдливім наставленню росій-
ського шовіністичного апарату до інших національностей, цей
припис буде »пустой бумажкой«. Зі слів його виходить, що про
»свободний виход из союза« має рішати російський апарат, а не
УССР.
З тих кількох прикладів наглядно видно, що конституція УССР
є в дійсності порожнім текстом, без жодного практичного засто-
сування у державній системі УССР. Проф. Джан Газард у своїй
праці »ТТіе богіеі бузіеш оі Соуегптепі«, Чікаґо 1960, приходить
до висновку, що при повнім застосуванні федеративної консти-
туції — з української конституції не залишиться нічого.
Совєтів не бентежить ця правна ситуація тому, що неефектив-
ність закону була наперед заплянована, а всяка критика з уваги
на статтю 62 к.к. »Антирадянська агітація і пропаґанда« — виклю-
чена, або закінчується трагедією в’язниць і концтаборів.
Але УССР обмежена не тільки в питаннях, які є предметом
спільної компетенції Союзу і союзних республік, а різними роз-
порядками РНК СССР у своїх звичайних адміністраційних
функціях.
Наприклад:
а)	Рішенням РНК СССР з дня 5. 6. 1941 р. заборонено республі-
кам здійснювати будь-яку реорганізацію державного апарату без
дсзволу Державної штатної комісії Союзу®.
9) Історія держави і права УРСР 1917-1960, Київ 1961, стор. 517.
ДО ПИТАННЯ ПРАВНОЇ ТЯГЛОСТИ ...	1109
б)	Постановою ЦК ВКП(5) і РНК СССР з дня 27. 5. 1939 р. до-
зволено вилучувати землі від колгоспів (наприклад, присадибні
ділянки) тільки за попереднім дозволом РНК СССР.
в)	Згідно з постановою РНК СССР з дня 21. 2. 1940 р. навіть
сівозміну в Україні реґулює не уряд УССР, а СССР.
Так представляється суверенність УССР на підставі безапеля-
ційно зобов’язуючих законів і розпорядків СССР. Дошукуватися
підметности УССР у міжнародному праві тільки на підставі самої
приналежности до Об’єднаних Націй не знаходить правного об-
ґрунтування, бо, поминаючи факт, що така приналежність є тільки
невеличким сектором міждержавного житя, — сама приналеж-
ність не є рівнозначна з колективним визнанням тієї держави.
(Обіжник Генерального Секретаря ОН з дня 8 березня 1950 року).
Джордж Шварценберґ твердить, що Хартія ОН побудована на
принципі суверенних держав, але цей принцип відносне України
і Білорусії був знехтований і замінений »згодою« (»сопзепі«) ве-
ликих держав10.
Конституційні зміни з дня 1. 2. 1944 р. мали на меті лише збіль-
шення просовєтських голосів в ОН. Впродовж понад ЗО років
УССР ні разу не скористала з тих змін бо всякі можливості у
тому напрямі бльокувала Москва (як, напр., відомий випадок з
намаганням британського уряду в 1947 р.). Відсутність України
і Білорусії на Европейській Конференції для справ Безпеки і
Співробітництва, що відбулася в Гельсінках 30-го липня — 1-го
серпня 1975 року і в якій взяли участь всі європейські держави,
навіть Монако, Ліхтенштейн, Сан Маріно і Ватикан, свідчить, що
конституційні зміни з 1944 р. не внесли практично жодної зміни
у міжнародно-правне положення УССР.
До другого питання:
Ще за Гетьманської Держави відбувся в екзилі, у Москві, від
5-12 липня 1918 року під керівництвом Леніна основуючий 1-ий
з’їзд Комуністичної Партії большевиків України КП(б)У. Цей
з’їзд визначив централізм партії, себто прийняв, що КП(б)У є
тільки відділом єдиної РКП(б). Те саме становище зайняв і 2-ий
з’їзд КП(б)У, який відбувся у жовтні 1918 року, також у Москві.
Цю ситуацію підтвердив відтак VIII з’їзд РКП(б), який відбувся
у Москві 18-28 березня 1919 року. Цей з’їзд вирішив безоглядно
зцентралізувати всі партії совєтських республік. Комуністичні
партії республік, що їх втягнено в орбіту РСФСР, переведено на
статус обласних комітетів Російської Комуністичної Партії боль-
шевиків. Найвищою владою — сувереном у Совєтському Союзі —
стала партія, і цей стан триває донині. Цей з’їзд закріпив не
тільки суверенність російської комуністичної партії, але і моно-
літність РСФСР, а в дальшому СССР.
10) Сеогь’е НсЬтеаггепЬегй: Мапиаі оі Іпїегпаїіопаї Ьаіу.
шо
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Це керівне становище єдиної централізованої КП СССР знахо-
дить своє конституційне відображення у ст. 126 конституції СССР,
яка називає всесоюзну комуністичну партію большевиків «керів-
ним ядром усіх організацій трудящих, як громадських, так і дер-
жавних», і у ст. 35 статуту КП СССР, прийнятому на 22-му з’їзді
партії у 1961 році, який постановляє, що ЦК КП СССР «здійснює
добір і розстановку керівних кадрів і спрямовує роботу централь-
них державних і громадських організацій трудящих» на всьому
терені своєї дії — включно зі союзними республіками.
Ця структура КП СССР, яка узаконює суворе підпорядкуван-
ня московській централі клітин союзних республік, включно з
добором і розстановкою керівних кадрів тих республік, — зводить
цілковито нанівець державний суверенітет тих республік.
Проф. Богдан Цюцюра, обговорюючи статус УССР, стверджує,
що: «Підпорядкування УРСР Союзові РСР збуджує сумнів у
державности УРСР, коли брати до уваги далекосягле підпорядку-
вання багатьох верховних органів державного управління УРСР.
Це адміністраційне підпорядкування посилюється завдяки все-
владному впливові єдиної у СССР комуністичної партії до того
ступеня, що воно надає Союзові ССР багато прикмет унітарної,
максимально централізованої держави»11.
Проф. Василь Маркусь у 1951 році так визначив державно-
правну ситуацію УССР: «УССР формально є державою, але тільки
в розумінні совєтського права і практики ... Ані наявність окре-
мої конституції, ані представництво УССР в ОН не закривають
одного факту, а саме — абсолютного браку суверенносте влади
УССР«11 12.
Реасумуючи все сказане, треба понад всякий сумнів ствердити,
що держава, яка не має фактичної змоги провадити власної зов-
нішньої політики, не має власних збройних сил, ані власної ва-
люти, не має власних прибутків, не розпоряджається своїми зе-
мельними ресурсами, яка сама не здійснює добору і розстановки
своїх керівних кадрів, сама не спрямовує роботи своїх державних
і громадських організацій і яка сама не може навіть перевести
будь-яку реорганізацію державного апарату, — не мала і не має
міжнародно-правної особовости і тим самим не може бути правним
переємником УНР, яка всі ті атрибути державности посідала.
11) Б. Цюцюра: Ленінська концепція багатонаціональної держави та державне від-
родження України, в журналі «Розбудова Держави«, ч. 1, 1955 р., стор. 37.
12) »Фенікс« ч. 1, 1951 рік.
1111
ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ АБН І ВОЛЕЛЮБНИХ НАРОДІВ
XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ
ЗА САМОСТІЙНІСТЬ УКРАЇНИ, ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО
колоніалізму
1.	Тому, що українська нація разом з іншими поневоленими народами
бореться за національно-державну незалежність, за здійснення соці-
яльної справедливосте та інших людських прав;
2.	Тему, що т. зв. політика детанту принесла повну невдачу для
Заходу, а для російських імперіялістів стала зручною нагодою для
організування дальших наступів на такі країни, як Афганістан, Кам-
боджа й терени Африки;
3.	Тому, що »нова« конституція СССР в самій своїй суті є консти-
туцією жорстокої імперії, яка, творячи штучну побудову, тобто совєт-
ський народ, а насправді російську »супернацію« вкладає найвищу вла-
ду в руки політбюра і російського уряду в Москві та санкціонує терор
як систему правління шляхом передачі в руки Головного Прокурора
(що значить КҐЬ) невідкличві права і силу назначати або затверджу-
вати кандидатів, висуваних «республіканськими» публічними звинува-
чами, що їх також підшукує і призначає КҐБ;
4.	Тому, що згадана Конституція позбавляє поневолені народи здій-
снювання національних і людських прав через підпорядкування цих
прав інтересам «совєтського народу», а це означає російського народу,
комуністичної партії, «робітничій клясі« і СССР;
5.	Тому, що прийняття «нової» Конституції, що є імперіяльною та
масова пропаганда за «нову історичну сутність», звану «совєтським на-
родом» враз з централізацією найвищого ступня підсилили вперту й
насильну русифікацію, при чому російська мова отримала статус »упри-
вілейованої мови« і все те має за ціль денаціоналізацію й асиміляцію
українців, білорусів, литовців, грузинів, лотишів, естонців, туркестан-
ців, народів Північного Кавказу і т. д.;
6.	Тому, що жорстоку й безперебійну русифікацію насильно наки-
дується українцям та іншим поневоленим народам підступними мето-
дами дискримінації (упослідження) неросіян, розпорядку обов’язкового
навчання російської мови поголовно українських дітей, від першої кля-
си народньої школи починаючи, а далі збільшування числа вчителів
росіян в цілій українській шкільній системі та тим подібне (як про це
надруковано в журналі «Совєтська Школа» за листопад 1978 р.);
7.	Тому, що примусовий вивіз численної молоді і старших українців
з України на далекі частини СССР (Сибір, Воркута, концентраційні та-
бори і т. д.) з одночасним поселюванням росіян в Донбасі, Харкові і в
цілій Україні для здійснювання різних форм і аспектів русифікації та
російської колонізації поруч з широким засягом засобів переслідування
українських патріотів, як також вандальського безбожницького зни-
1112
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
щування українських Церков (Української Католицької, Православної
і Протестантської), що приводить до руйнування Росією етно-націо-
нальної, культурно-релігійної, ідеологічної і філософської, фолкльор-
но-традиційної, мовної і навіть біологічної субстанції української і ін-
шої поневолених Росією внутрі СССР націй;
8.	Тому, що російські окупанти продовжують систематично здійсню-
вати культурний, національний і фізичний Геноцид над т. зв. республі-
ками внутрі СССР, то тому хай буде постановлено:
1.	Світова Антикомуністична Ліґа (ВАКЛ) дає повну підтримку бо-
ротьбі за визволення української героїчної нації і здобуття державної
самостійности і людських прав;
2.	ВАКЛ засуджує всі акти насильства над поневоленою Україною і
іншими підбитими російськими комуністами й імперіалістами народами;
3.	ВАКЛ засуджує дію КҐБ і інших державних органів, скеровану на
накидування українцям, грузинам, білорусам, литовцям і ін. консти-
туції тієї тюрми народів на те, щоби вони покірно сприймали те штучне
твориво, зване »совєтським народом»;
4.	ВАКЛ гостро простестує проти переслідування українських сво-
бодолюбних письменників, культурних творців, поетів та філософів та-
ких, як Валентин Мороз (тепер звільнений — ред.), Юрій Шухевич,
Вячеслав Чорновіл, Іван Світличний, Левко Лук’яненко, Іван Гель,
Святослав Караванський, о. В. Романюк, Василь Стус, Ігор Калинець,
Оксана Попович, Антонюк і багато інших, а зокрема членів Організації
Українських Націоналістів (СУП) і Української Повстанської Армії
(УПА), часто засуджуваних на 25 і більше років ув’язнення;
5.	ВАКЛ апелює до Конгресу й уряду США як теж до всіх вільних
народів, щоб вони відповідними шляхами застосували належно силь-
ний тиск на совєтський уряд, щоб він припинив русифікацію, бо той
хто вбиває мову нації, той вбиває її душу, що вкінці призведе до обез-
духовлення людства, бож світова культура складається з мозаїки на-
ціональних культур;
6.	ВАКЛ апелює до уряду Америки, щоб він застосував Резолюцію
ОН про світову деколонізацію, тобто, Декларацію Надання Самостій-
ности колоніяльним країнам і народам, приняту 14 грудня 1960 року не
лиш до країн Азії та Африки, але передовсім до СССР. що означатиме
розвал російської імперії на національні й самостійні держави народів
тепер поневолених Росією;
7	ВАКЛ апелює до уряду Америки, щоби він включив як інтеграль-
ну частину своєї закордонної політики резолюцію Конгресу з 1959 р.
про підтримку визвольній боротьбі поневолених націй.
XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ ВИЗНАЄ ЙОГО СВЯТІСТЬ
ПАТРІЯРХА ЙОСИФА І
Беручи до уваги: що Католицька Церква від часу П-го Ватикан-
ського Собору, а зокрема за Папи Павла VI розпочала т. зв. »Ост-
політік» Ватикану, що характеризувалась:
XII КОНФЕРЕНЦІЯ ВАКЛ 1113
—	прихильним відношенням до комуністичних деспотів;
—	початком »діялогу«, полученого з переслідуванням наших схід-
ніх братів за їхню віру;
—	»твердою лінією®, але тільки стосовно екзильних та антикому-
ністичних груп, тобто, систематичною відмовою приняти їх;
—	робленням поступок (концесій) комуністичним мафіям, не отри-
муючи нічого взаміну;
—	промовчуванням комуністичних злочинів та відмовляючись засу-
дити їхні жорстокості;
Тому представники різних націй, зібравшись на XII Конгресі ВАКЛ
узгіднили наступне:
1.	Ствердити, що то прикра утопія надіятись на досягнення договору
з професійними ошустами з-поміж совєтської банди, яка з правила
все обіцяє, але не дотримує слова.
2.	Широко й публічно нап’ятнувати т. зв. Остполітику Ватикану,
як справжню зраду народів Східніх Церков які опинились в неволі
совєтських злочинців.
3.	Просити його Святість Папу Йоана-Павла II про офіційне проголо-
шення кінця політики наближення до Москви, яка підмулює, розчаровує
й кидає в розпуку вірних Східніх Церков, переслідуваних за їхню віру.
Беручи до уваги:
— що Патріярх України, Кардинал Йосиф Сліпий, пробув 18 років
»живцем похований® в сибірських таборах примусової праці СССР,
— що свідчення його співв’язнів зі совєтського Ґулаґу (Синявський,
Лєвітін, Краснов, і ін.) однозгідно уважають його героєм і легендар-
ною постаттю,
— що Кардинал Сліпий, подібно як геройський Кардинал Мінд-
шенти, залишив Україну під тиском Ватикану, як «акт послуху®, бож
він заявив: »Я ж не просив про свободу®,
— що останні роки Кардинал Сліпий практично, як визначний в’язень
Ватикану з тихою забороною подорожувати і публічно виступати,
—• що Кардинал Сліпни від початку осудив трагічну помилковість
«Східньої політики® Ватикану, наближення до Москви та промовчу-
вання злочинів Москви, —
Тому то, представники різних націй зібравшись на XII Конгресі
Світової Антикомуністичної Ліґи прийшли до згоди в наступному:
1)	проголосити його Святість Патріярха України, Кард. Сліпого автен-
тично «живим свідком® і мучеником та Ісповідником Католицької віри;
2)	висловити публічно подив й захоплення його здецидованою бо-
ротьбою в обороні християн, переслідуваних за віру;
3)	просити їх Святість Папу Івана-Павла П-го офіційно затвердити
за Кардиналом Сліпим титул Патріярха, якому прислуговує це право
як Примасові Української Католицької Церкви;
4)	вислати цю деклярацію як однодушну ухвалу XII Конгресу ВАКЛ
на руки Кардинала Патріярха України — Йосифові Сліпому.
1114
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Д-р С. М. ФОСТУН
ВІДЗНАЧЕННЯ 50-ЛІТТЯ ОУН У В. БРИТАНІЇ
У неділю, 17 червня ц. р., у пополудневих годинах відбулось у Ман-
честері, в залі Фрі Трейд Гол, величаве відзначення 50-ліття існування
і безперервної боротьби Організації Українських Націоналістів (ОУН)
за визволення України. На це відзначення прибуло біля трьох тисяч
українського громадянства з терену майже цілої Великої Британії.
Свято вшанували своєю участю дост. Ярослав Стецько, голова Проводу
ОУН, його дружина мґр Слава Стецько й Валентин Мороз. їхній вхід
до залі викликав довготривалу овацію, а оплески майже не вгавали,
коли голова Крайового Комітету підготови свята, інж. Микола Щупляк,
вітав достойних гостей, а заслужений політичний і суспільно-громад-
ський діяч, дир. Юліян Заблоцький, вручив їм подарунок й підніс п-ні
Славі букет прекрасних квітів.
Святкову програму започаткували на сцені, прибраній великими пра-
порами — національним і революційним, поміж якими красувалися три
могутні літери ОУН, з’єднані хори — »Гомін« з Манчестеру, »Діброва«
з Брадфорду, »Русалка Дністрова» з Манчестеру, «Трембіта» з Олдга-
му, «Молода Верховина» з Ковентрі, які виступили під дириґентурою
маестра Ярослава Бабуняка, а фортепіяновий супровід був у руках
відомого піяніста п. Вільяма І. Джонса. Ці з’єднані хори проспівали
«Боже великий єдиний», а потім на тлі хорів, що співали мурмурандо,
п. М. Гринюк з чуттям рецитував «Молитву Українського Революціо-
нера». Опісля хори проспівали «Зродились ми великої години» — марш
українських націоналістів.
В поклоні героям присвятив своє слово з черги інж. Василь Олеськів,
зачитуючи довгий список провідних діячів, членів і членок ОУН, ко-
мандирів УПА, що полягли на полі слави або згинули в польських, ні-
мецьких, московських в’язницях і концтаборах, як і тих усіх провідних
членів ОУН, що померли в повоєнних роках в Україні й на чужині,
їхню пам’ять ушанували присутні однохвилинною мовчанкою.
Опісля проф. Петро Цимбалістий, представивши Голову Проводу
ОУН дост. Ярослава Отецька, попрохав його до святкового слова, що
його всі присутні вислухали з великою увагою та частими грімкими
оплесками, солідаризуючись з тим, що говорив достойний гість. Після
закінчення його слова, проф. П. Цимбалістий, попрохав до слова Ва-
лентина Мороза. Його палке слово присутні переривали часто довго-
тривалими оплесками, а коли він закінчив, йому влаштували справжню
овацію.
ВІДЗНА ц : 50-ЛІТТЯ ОУН У В. БРИТАНІЇ
1115
З черги виступили з’єднані молодечі хори — »Русалка Дністрова»,
»Трембіта« і »Молода Верховина» під дириґентурою молодого дири-
ґента п. Степана Гуньки й при фортепіяновому супроводі п. Я. Шутки
проспівали дві пісні: »Максим козак Залізняк» — народня пісня в муз.
обробці Олександра Кошиця та »Вкраїно мати кат сконав» — сл. О. Ко-
валенка, музика К. Стеценка. Мабуть, не було на залі ні однієї людини,
яка б не раділа виглядом цієї нашої молоді, одягненої у стилізовану
ношу, цього молодого покоління, яке продовжує працю старшого поко-
ління. »Гимн народові — героєві» продеклямувала по-мистецьки відома
декляматорка п-на Діна Марків. Доповідь про 50-ліття ОУН виголосив
дир. Юліян Заблоцький, який дуже змістовно розгорнув перед слуха-
чами сторінки не лише самої боротьби, але і всієї широкогранної ді-
яльності, що її проводила ОУН упродовж минулих 50 років у всіх ді-
лянках життя-буття українського народу, внапрямлюючи їх завжди до
основного завдання — боротьби за визволення та усамостійнення
України.
»Геть вороги з України» — слова і музика А. Гнатишина та »Іди від
мене» — пісня УПА в муз. обробці того ж композитора — проспівали
з’єднані хори »Діброва« з Брадфорду та хор з Кіхлею, що ним дириґує
п. С. Замулінський. Вони виступали під дириґентурою маестра Я. Гав-
оилюка і при фортепіяновому супроводі піяніста п. Я. Шутки. Довшу
деклямацію п. н. »Пісня про героїв» Алли Коссовської з великим чут-
тям і переживанням продеклямувала сумгвка Ірина Ониськів, звору-
шуючи багатьох до сліз. Про 50-ліття ОУН по-англійськи доповідав
мґр Тарас Лисенчук з Брадфорду. »Марширують вже повстанці» —
пісня УПА і »Вперед, вперед» — пісня зі співаника УПА проспівав хор
»Гомін« під дириґентурою маестра Я. Бабуняка, а потім на сцену вий-
шла сумівка зі сумівським прапором, дівчина в національній ноші з
національним прапором і хлопець з великим тризубом та стали на тлі
хорів, а сумівець Ігор Щур продеклямував »Дорога« — Максима Сагай-
дака та »Україна« Валентина Мороза. Цей свій виступ вони присвя-
тили Валентинові Морозові.
З черги виступили знову з’єднані хори »Гомін« і »Доброва« і проспі-
вали «Задзвенімо разом браття», слова і музика І. Воробкевича, під
дириґентурою маестра Я. Бабуняка і фортепіяновий супровід п. Вілья-
ма І. Джонса, а другу пісню »Марша України» — слова Багряного, му-
зика Г. Китастого під дириґентурою маестра Я. Гаврилюка і фортепія-
новий супровід п. Я. Шутки.
Передача смолоскипів — це була символічна картина. На тлі хорів
при погаслих світлах на сцену вийшли представники трьох поколінь:
Павло Скасків — старше покоління, п-ні Марія Карапата й Андрій
Кіндрат — середнє покоління. Запаливши смолоскипи, вони виголо-
сили врочисто передачу смолоскипів молодшому поколінню: п-ні Марії
Бабич та Івану Куликові (пластунам) і п-ні Анні Стриганин та Володи-
мирові Шляхеткові (дружинникам СУМ), а ці в свою чергу передали
1116
визвольний шлях
запалені смолоскипи ще молодшим: Івасеві й Сузанні Торкішам (Пласт)
та Лесі Стах і Юркові Остафійчукові (СУМ). Ця прекрасна картина при
відповідній рецитації п. Михайла Сиваника та інших, опрацьована п.
Іваном Овчариком і ним режисерована, зробила своєю символікою ве-
лике враження на публіку.
Прозвучав могутньо національний гимн, що його співали піднесено
не тільки самі хори, але вся публіка, закінчуючи це врочисте й велича-
ве відзначення 50-ліття ОУН.
*
У вечірніх годинах відбулось у залі Манчестерського Відділу СУБ
прийняття з участю достойних гостей — Голови Проводу ОУН, його
дружини й Валентина Мороза. їх вітав п. Іван Овчарик, а програмою
прийняття проводив ради. Володимир Лесюк. Нав’язуючись до 50-ліття
ОУН, добре опрацьоване слово виголосив п. М. Юрчишин. Подарунки
вручила достойним гостям п-ні Марія Ткачук, виголосивши також сло-
во. За великі заслуги для українського народу й безкомпромісову бо-
ротьбу за визволення української нації Головна Управа ОбВУ нагоро-
дила Голову Проводу ОУН дост. Я. Стецька й Валентина Мороза по-
чесним відзначенням — медалями ОбВУ, що їх вручив обидвом гостям
голова ОбВУ пор. Богдан Микитин. У своєму слові Валентин Мороз за-
явив, що дуже зворушений таким нагородженням, бо тим самим укра-
їнське вояцтво зараховує і його до своїх рядів. Із черги промовляли —
посол британського парламенту п. Томпсон, п. Вейн, представник ли-
товської групи, п. Томсон, представник латвійської групи, всч. о. мит-
рат д-р Іван Музичка і голова Манчестерського В-лу СУБ п. Бойко.
Ради. В. Лесюк підкреслив у своєму слові заслуги Голови Проводу ОУН
для української визвольної боротьби та його великий вклад для ОУН.
Дост. Ярослав Отецько висловив подяку за нагородження його по-
чесним відзначенням — медалею ОбВУ, та підкреслив, що українські
вояки — це не бувші вояки, бо вони є й далі вояками на всеобіймаю-
чому фронті визвольної боротьби українського народу.
На закінчення прийняття, в якому взяли численну участь запрошені
гості, ради. В. Лесюк висловив подяку всім тим, що підготовляли свят-
кове відзначення 50-річчя ОУН, виконавцям програми та всім, хто
своєю працею причинилися до гідного й величавого відзначення 50-літ-
тя Організації Українських Націоналістів.
1117
ЦЕНТРАЛЬНА УПРАВА СУМ НАДАЛА В. МОРОЗОВІ
ЗВАННЯ ПОЧЕСНОГО ЧЛЕНА СУМ
У вівторок 29-го травня 1979 р. о год. 9-ій вечора в Домі ОУВФ на
136-2-га Авеню Центральна Управа Спілки Української Молоді і час-
тина Крайової Управи СУМ в Америці відбули зворушливу зустріч
з Валентином Морозом. Голова ЦУ СУМ, мґр Євген Гановський, віта-
ючи Валентина Мороза, як Нескореного Борця за ідеали Української
Нації, представив йому всіх учасників зустрічі. Голова Центральної
Виховної Ради з Бельгії, мґр О. Коваль, в короткому слові подав
Гостеві головніші лінії постання і дії СУМ в Україні, що виріс на
традиціях боротьби визвольних змагань українського народу і разом
з СВУ був найбільш замітною силою спротиву того періоду, а відтак
цю ідею перебрала молодь в рамках відновленого СУМ на чужині.
Інж. М. Шміґєль, голова КУ СУМ в Америці, коротко представив
специфічну діяльність СУМ в Америці, запрошуючи Достойного Гостя
взяти участь на сумівських вишкільних таборах.
У своєму короткому зверненні до сумівського проводу, В. Мороз
висловив признання для СУМ за вдержання того вогню великої су-
мівської ідеї і виховання, який зберігає від асиміляції. В. Мороз го-
ворив коротко, дружньо, виявляючи глибоке розуміння проблем укра-
їнської молоді та її невідкладних завдань.
Наступного дня відбулося засідання ЦУ, на якому, крім організа-
ційно-виховних справ, розглянено різні аспекти пов’язані з прибут-
тям Валентина Мороза у вільний світ, висловивши велику радість з
того приводу, вважаючи, що ідеї, голошені В. Морозом, співпадають
з Виховним Ідеалом СУМ. Боротьба за цей ідеал і героїчна постава
Валентина Мороза на протязі довгих років перебування в москов-
ських тюрмах і концтаборах заслуговують на особливий вияв вдяч-
ности з боку української молоді, яка одержала в особі Валентина
Мороза живий приклад до наслідування. Тому ЦК СУМ вирішила на-
ділити Валентина Мороза — героя і Борця за Волю України званням
Почесного Члена Спілки Української Молоді.
У своїх нарадах Центральна Управа СУМ розглянула цілу низку
питань пов’язаних з сучасною дією Спілки: актиь±зацію сумівського
членства з нагоди цьогорічного таборування, проблематику сумівсь-
ких видань, справи Секретаріату ЦК СУМ, висилка делегації на 40-
ліття хіротонії Блаженнішого Патріарха Йосифа в Римі, масову
участь сумівської молоді у жовтні цього року у Мюнхені, у 20-ліття
геройської смерти Провідника ОУН Степана Бандери, і 50-ліття ОУН.
Крім того рішено продовжувати посилені акції за визволення Юрка
Шухевича, Левка Лук’яненка, Є. Сверстюка, І. Геля, Калинців, В. Сту-
са, І. Світличного, М. Руденка, О. Тихого та інших.
1118
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З уваги на широку проблематику засідання ЦУ СУМ затягнулося
на два дні й закінчилося у четвер 31-го травня 1979 року, о годині
8-ій вечора.
В засіданні ЦУ СУМ взяли участь: мґр Є. Гановський — Голова
ЦУ СУМ, мґр О. Коваль — Голова Центральної Виховної Ради СУМ,
д. Я. Деременда — заступник Голови ЦУ СУМ і Голова Европейської
Конференції СУМ, мґр О. Рожка — генеральний Секретар ЦУ СУМ,
Я. Петрик — фінансовий референт ЦУ, под. Е. Кузьмович — рефе-
рент юнацтва, д. М. Фурда — член Товариського Суду ЦУ, мґр П.
Когут — член Центральної Контрольної Комісії та д. Роман Зварич —
головний редактор сумівського офіціозу »Аванґард«.
УКРАЇНЦІ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ В ОБОРОНІ ПРАВ ЛЮДИНИ
Й УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ У СССР
РЕЗОЛЮЦІЇ
Ми, українці, учасники громадського віча, скликаного в Лондоні, в
суботу 16 червня 1979 року, під кличем оборони прав України й укра-
їнських політичних в’язнів у СССР, заявляємо:
1.	Вітаємо український народ на рідних землях, а зокрема нескори-
мих патріотів — борців за вольності нації та всіх українських політич-
них в’язнів, що караються в московських в’язницях і концтаборах.
— Вітаємо палко присутнього на вічу Валентина Мороза, нескоре-
ного борця за права й волю України, висловлюємо йому щиру подяку
за відвідини української громади у Великій Британії та бажаємо йому
кріпкого здоров’я, сил і витривалости до дальшої спільної невтомної
праці й змагань за визволення України й українського народу.
2.	Стверджуємо, що московсько-комуністичний окупант України
зміцнює безоглядний терор у всіх ділянках життя українського народу,
потоптує і нехтує всі права української нації та затискає брутально й
безоглядно основні людські права: свободу думки, друку, спілкування
та релігійних переконань.
— Намагаючись здійснити свій імперіялістичний штучний новотвір
т. зв. «совєтський народе, московсько-комуністичні шовіністи прово-
дять в Україні безоглядну політику русифікації та переслідування всіх
ділянок української духовоети (просуваючи насильно російську мову в
літературу, науку, пресу, школи та все культурно-освітнє життя укра-
їнського народу), колонізують московським елементом українські зем-
лі, а українців, зокрема молодь, вивозять поза межі України, в різні
частини московської невільничої імперії.
— Переслідуючи та ув’язнюючи українських патріотів — діячів
культури, письменників, поетів, науковців, віруючих людей, студентів,
молодь, робітників і селян — окупаційний режим намагається здавити
в Україні всякий спротив московській імперіялістично-шовіністичній
РЕЗОЛЮЦІЇ '.у Т<РАЇНЦІВ У БЕЛ, БРИТАНІЇ
1119
політиці. Продовжуючи свою злочинну політику денаціоналізації укра-
їнської та інших поневолених націй, Москва хоче здійснити програму
мово-етно-культуро- людо- й націоциду, щоб тим довести до їхнього
фізичного та духового занепаду й знищення.
3.	Тому ми рішуче протестуємо:
— Проти московсько-комуністичного терору в Україні, проти бру-
тального нехтування і затиску всіх Богом даних прав української нації,
Гарантованих Хартією Прав Людини, прийнятого генеральною Асамбле-
єю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року та підтвердже-
ною Гельсінськими Угодами.
— Проти всіх форм русифікації й денаціоналізації України, колоні-
зації її земель московським елементом і вивозу української молоді в
інші частини московської імперії, та проти нищення українських істо-
ричних пам’яток і надбань вікової культури українського народу.
4.	Вимагаємо негайно звільнення всіх українських політичних і релі-
гійних в’язнів, котрі під сучасну пору караються у в’язницях, концта-
борах і психлікарнях, а зокрема — Юрія Шухевича, Левка Лук’яненка,
Оксани Попович, Миколи Руденка, о. Василя Романюка, Святослава
Караванського, Олекси Тихого та багатьох інших, а між ними членів
ОУН і вояків УПА, котрі ще й сьогодні, 34 роки після закінчення
війни, караються у в’язницях і концтаборах. Також домагаємося рішуче
звільнення із заслання і повернення в Україну українських патріотів:
Ірини Сеник, Ігоря та Ірини Калинців, Василя Стуса, Вячеслава Чор-
новола та інших.
5.	Звертаємося до британського уряду, британських політичних, цер-
ковних, суспільно-громадських і наукових кіл, щоб вони своїми захо-
дами підтримували наші зусилля спрямовані на звільнення україн-
ських політичних в’язнів із в’язниць, концтаборів, психлікарень СССР
та повернення в Україну засланих українських патріотів.
— Звертаємося до Організації Об’єднаних Націй, її Комісії Прав Лю-
дини та інших міжнародніх організацій оборони людських прав, щоб
вони вимагали від СССР дотримуватися постанов Хартії Прав Людини
і Гельсінських Угод у відношенні до українського та інших поневоле-
них народів у сучасній московсько-комуністичній імперії.
— Апелюємо до Організації Об’єднаних Націй, щоб реалізувала Де-
клярацію про надання незалежности колоніяльним країнам і народам,
що була прийнята генеральною Асамблеєю ОН 14 грудня 1960 року та
Резолюцією генеральної Асамблеї ОН про підтримку визвольної бо-
ротьби поневоленого народу за досягнення національної незалежности,
прийнятої 20 грудня 1976 року.
6.	Закликаємо всіх українців у Великій Британії і у вільному світі
продовжувати боротьбу за оборону прав нашого народу, за звільнення
всіх українських політичних і релігійних в’язнів у СССР і за визволен-
ня та усамостійнення України.
Лондон, 16 червня 1979 р.
Президія Громадського Віча
1120
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ділимося сумною вісткою з націоналістичним активом і
усією українською громадою, що 6 червня 1979 року, після
довгої й важкої недуги померла в лікарні в Римі, Італія —
бл. пам. ОЛЬГА з ФЕДАКІВ — КОНОВАЛЕЦЬ,
вдова по Основоположникові ОУН і Голові Проводу Органі-
зації Українських Націоналістів Є. Коновальцеві.
Покійна походила зі свідомої патріотичної родини адвоката
д-ра Степана Федака; Її брат Степан Федак, поручник УГА,
ЗО вересня 1921 року стріляв на ринку у Львові до маршала
Й. Пілсудського й Ґрабовського.
Бл. пам. Ольга Коновалець була завжди вірною й мужньою
супутницею свого героїчного чоловіка. Доля не щадила уда-
рів для Неї. 23 травня 1938 року невблаганна судьба вирвала
підсуненою Москвою бомбою незаступимого чоловіка, 19 груд-
ня 1958 року Вона втратила єдиного сина бл пам. інж. Юрка
Коновальця, який похований у Римі. Зі стоїчною рівновагою
Вона переживала свою особисту, подружню й материнську
трагеді ю. Щорік брала участь у врочистостях у пам’ять Осно-
воположника ОУН Є. Коновальця.
Похорон відбувся 9 червня в Римі на цвинтарі Верано.
Висловлюємо сердечні співчуття Родині Покійної.
Провід Організації Українських Націоналістів
Чи Ви вже вирівняли передплату
на 1979 рік? Пам’ятайте, наш журнал
ступив у своє 32-річчя! Допомагайте
його розбудовувати і розповсюджувати
в усіх країнах поселення українців !
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХ5
АВСТРАЛІЯ:
Рокзкап ІлЬгату & Воок Зирріу
16а, Ргозресі 8ігееі,
СЦЕПВ.ОУ, Ріс. 3046. Аизітаїіа.
АВСТРІЯ:
М. Реігизгсгак
УУаігтаппзіг. В. АІ7, 2.
8аІгЬигв-Аідеп.
АРГЕНТША:
IV. 7,азіашпуз
1425 8оІет, 5039 — В5 АІКЕ8
Пер. АПСЕКТІИА.
БЕЛЬГІЯ:
Отпеїап Коизаі
Всі. Скагіетадпе, 72. Втихеїіез, 4.
КАНАДА:
Тке Пеадие $от Іке ЕіЬетаііоп
о} Пкгаіпе, 140 Ваікитзі 81.,
Тогопіо, Опі., Сапайа М5І7 2ВЗ.
НІМЕЧЧИНА:
“8кІаск Ретегпоку”
Мйпскеп, 8.
Иерреїіпяіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Цуігоупоизуск
Сазіїїа йе Соггео, 70,
Епсатпаїіоп.
ФРАНЦІЯ:
Ппіои йез Пкгаіпіепз йе Ртапсе
186, Вій. 81. Сеттаіп
75 — Ратіз, 9е
США:
Мг. Н. Секті]
136 - 2пй Аюе.,
Неиз ¥отк, 7У.У. 10003,
11.8. А.
Чікаґо і околиця:
ВоМлп Казгика
6427 IV. Ротезі Ртезегое ТУгіпе,
Натизоой Неідкіз, III. 60656.
Детройт і околиця:
Мг. Пко Вогак
5051, 8оЬіезкі
Оеігоіі, Міск. 48212.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — £1.00 або 2.80 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Ве.гігюбританією ір< симо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ, СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.