/
Текст
визвольний
ШЛЯХ
іш^лас&^літпер.іп^^иії
*чзя!дошг
10
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Суспільно-політичний
і науково-літературний
місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
^IВЕКАТIОN РАТН
ІІкгаіпіап Роїііісаі,
Зосіаі, Зсіепіійс & Ідіегагу
Ма^ахіпе
РиЬІівІїеЛ топііііу Ьу
ІІкгаіпіап РиЬІізкетз Ьід.
N0. 10 (379), ОсіоЬег, 1979, Уоі. XXXII
Редагує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькович, проф. д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
проф. д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф П Цимбалістий.
Редакція і Адміністрація
200, Ьігегрооі Ноад, Ьопдоп, N1 ІЬР, Теї.. 607 6266 7
У
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« НА 1979-ий РІК '
Країна Річна передплата Піврічна передплата | Чвертьрічна 1 передплата Окреме і число
Австралія 25 дол. 13 дол. 7 дол 2,50 дол
Австрія 400 шіл. 200 шіл. 100 шіл. 40 шіл.
Аргентіна 20,000 пез. 10,000 пез. 6,000 пез. 2,000 пез.
Бельгія 1000 б.фр. 550 б.фр. 300 б.фр. 100 б фр
В. Британія 12 ф. 6 ф. 3 ф. 1ф
Канада ЗО дол. 16 дол. 9 дол 3 дол.
США 28 дол. 15 дол. 8 дол 2,80 дол
Німеччина 60 н.м. ЗО н.м. 18 н.м 6 н.м.
Франція 120 фр. 60 фр. 35 фр. 15 фр.
Швеція 120 кор. 60 кор. 35 кор. 15 кор.
В інших країнах — рівновартість американських долярів.
ІПередплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу Адміністрації «Визвольного Шляху* в Лондоні, або, як що це Вам вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ІЙ обкладинки
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
РґіПІеб 1п Сгеа> ВгПаїп Ьу Цкгаїпіап РиЬИзЬега Ий. 200 ПуегрооІ на.. ЬопЛоп, N1 ІЬГ
й йльннЛ
шлях
ідеям-подітийпий і ять* *
квап літ&еатпгбмий ліі&іупик
Кн. 10(379) ЖОВТЕНЬ, 1979 Річник XXXII
Зміст Х-оі книжки
— С. БАНДЕРА — ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1124
--- СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ПРОВІДНИКА _______________ 1128
Степан Бандера: ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ _____ 1130
Д-р Степан Галамай: ВЕЛИКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ОРГАНІЗАТОР 1140
У 50-ЛІття ОУН
Ярослав Отецько: ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА — ЄДИНИЙ ШЛЯХ ДО ДЕРЖАВИ 1147
О. проф. д-р І. Музична: З МОЛИТВОЮ, ЧИНОМ, ВІДВАГОЮ —
ДО ПЕРЕМОГИ .......................................... 1153
Валентин Мороз: ОДНА ЦЕРКВА, ОДНА ВІРА, ОДНА ДЕРЖАВА ......... 1155
В. Щербій: ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО МИС-
ЛЕННЯ (3 приводу І Конгресу Українських Націоналістів) . 1156
Юрій Тис-Крохмалюк: ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВО-
ЛЮЦІЇ (продовження, 3) .... __ ____ ... 1167
Матеріали й документи з поневоленої України
--- МОСКВА НАСИЛЬНО РУСИФІКУЄ ПОНЕВОЛЕНІ НАРОДИ
(лист В. Балаханова) ................................... 1172
--- ЗНУЩАННЯ НАД 3. АНТОНЮКОМ ПІД ЧАС ЕТАПУ НА ЗАСЛАННЯ 1174
--- РЕПРЕСІЇ ПРОТИ ЛІКАРЯ В. МАЛИНКОВИЧА ПРОДОВЖУЮТЬСЯ 1176
--- ПОЛІТВ’ЯЗНІ ПРОДОВЖУЮТЬ СТРАЙК ... 1178
----------------------------------------------------------------- ГИНУТЬ УКРАЇНСЬКІ ПАТРІОТИ . 1180
*
Леонід Полтава: ОУН (вірш) . ... 1182
Поезії з поневоленої України
--- ПАМ’ЯТЬ ПРО В. ІВАСЮКА; ТЕБЕ ВОРОГИ ЗАВЕЛИ ДО МОГИЛИ 1183
--- ПЛАЧУТЬ ЛЮДИ.............................................. 1184
Ірина Сеник: А я БІЖУ ______ __ ________________ _________ 1185
Іван Світличний: ВОСКРЕСІННЯ БОЯНА 1186
В. Мороз на волі
ЗАЯВА В. МОРОЗ А В БРИТАНСЬКОМУ ПАРЛЯМЕНТІ.................... 1188
Із фронту боротьби АБН
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЙНОГО НАЦІОВБИВСТВА; ПРОТИ ОЛІМПІЯДИ
В МОСКВІ ............................................... 1196
ЖЕРТВУЙТЕ МАСОВО НА АБН ..... .. 1202
В імперії тиранів
Віталій Лехтер: СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР (Закінчення, 2) 1205
Наука й досліди
Олександер Дражньовський: СКИТИ (Ґети-Ґоти, Анти і Слов’яни, і ми —
не ми; Додаток ч. 4) ........................................ 1211
*
Леонід Полтава: НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ (продовження, 3) 1217
З їалерії творчости наших поетів
Богдан Бора: Скривавились дні — 1233; Снишся — 1233; Мій сон — 1234.
Андрій Легіт: На цвинтарі — 1235; «Ніж у сонці® — 1235; Некрологи — 1236;
Гуркоче потяг ... — 1236. Лариса Мурович: Тризуб — 1237; Про творчої
сили закон — 1237; Джаґан і лопата — 1238; Я сьогодні скажу вам — 1238.
Гнат ДО: Левку Лук’яненкові — 1239. В. К.: Вітай, друже Валентине — 1239.
*
--- Слово Голови Проводу ОУН над могилою проф. І. Вовчука ..... 1240
Василь Кардаш: ЦЕ БУЛО 35 ЛІТ ТОМУ (До 70-ліття д-ра М. Климишина) 1242
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА*
ЛОНДОН
ПІД ТВІЙ ПОКРОВ БОГОРОДИЦЕ
хТакої геройської доби
взагалі не знає історія людства ...«
»Бійці й командири УПА! Ви, що сьогодні у військових відділах
боретеся проти большевиків, і Ви, що поповнили ряди револю-
ційно-визвольного підпілля, будьте свідомі, що п’ятирічна героїчна
боротьба УПА і визвольно-революційного підпілля — це найбільш
.героїчна доба в історії України. Знайте, що такої геройської доби
взагалі не знає історія людства. В тінь пішли прославлені Термо-
пілі. На героїзмі УПА і визвольно-революційного підпілля будуть
виховуватися нові українські покоління. Боєць УПА, український
революціонер — заступить місце мужнього спартанця в історії
людства ...«
(З наказу ген. Т. Чупринки 14-го жовтня 1947 року)
1123
У 20-ЛІТТЯ СМЕРТИ СЛ. П. СТЕПАНА ПАНЦЕРИ
* 1. 1. 1909 — т 15. 10. 1959
В ГЛИБОКОМУ ПОКЛОНІ
1124
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СТЕПАН БАНДЕРА — ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ
РЕВОЛЮЦІЇ
(У двадцятиріччя його геройської смерти)
Дві річниці — п’ятдесятиріччя Організації Українських Націо-
налістів (ОУН), яку впродовж тридцяти років Степан Банд ера
співтворив, співформував, а довгі роки також унапрямлював і нею
керував, — і двадцятиріччя, коли з наказу московського окупа-
ційного уряду (Шелєпіна-Хрущова-Ворошилова) каґебіст замор-
дував Провідника революційно-визвольної боротьби нації, Голову
Проводу ОУН, — відмічає цього року український народ в Україні
й на чужині.
Ім’я Степана Бандери зв’язане нерозривно з історією ОУН, за
його життя як і після його героїчної смерти. Він живе в ОУН, а
через неї і з нею в серцях і душах усієї української нації, як сим-
вол прагнень до волі й самостійности, як прапор нації на револю-
ційно-визвольному шляху.
Степан Бандера став усенаціональною постаттю, яка стоїть по-
над партійними зрізничкуваннями. Вона об’єднує народ навколо
однієї великої мети. Ця мета — Українська Самостійна Соборна
Держава стала вже всенароднім добром, завдяки п’ятдесятирічній
безстрашній боротьбі ОУН і всенародньому повстанню ОУН-УПА
1942-1953, а теж масовим повстанням у концтаборах, ініційованим
і керованим бійцями ОУН-УПА в 1953-1959 роках.
Ставити під знак запиту основну мету, догму народу, вже ніхто
не відважується. Немає сьогодні ніодної української політичної
групи, яка заперечувала б цю всенаціональну ідею. Тільки зрад-
ники можуть це робити, проте ж навіть вони не годні цього прямо
іинити, але московську колонію »УССР« намагаються предста-
вити як «українську державу», як досягнену мету, від якої буцім-
то вищою є СССР, з його сувереном — »совєтським народом», що
насправді є російською наднацією.
Степан Бандера, як політичний провідник, в’язав нерозривно
основну мету з шляхом до неї. Без національно-визвольної рево-
люції немає УССД!
Хто оспорює революційно-визвольний шлях, той насправді ста-
вить під знак запиту мету, робить її досягнення відносним.
Тому той, хто виступає проти революційної концепті визво-
лення, об’єктивно (прагне віл цього, чи ні), робить відносною саму
основну ціль.
Проти забріханої, облудної для малоросів вишуканої Леніном
тези про те, що «при допомозі російського пролетаріяту самостійна
Україна можлива, без неї (допомоги) про це не може бути й мовив
— ОУН висунула аксіоматичну істину: Українська Держава мож-
лива єдино й виключно в революційній, збройній боротьбі проти
Росії, єдино на руїнах російської імперії!
С. БАНДЕРА — ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1125
Степан Бандера був уосібленням цієї національно-визвольної
революції проти Росії. Вся його увага, вся його кипуча енерґіф
блискучий аналітичний інтелект були скеровані на революційну
протиросійську дію і розпрацьовування революційної стратегії.
З точки зору революційно-визвольного провідника й державного
мужа, Степан Бандера розпрацював теорію української революції,
як постійного процесу, завершеного на першому етапі збройним
повстанням проти Росії, а в черговому етапі розбудовою україн-
ської державности згідно з властивостями української нації.
Степан Біндера не міг би бути теоретиком української визволь-
ної революції, якщо б він не був одночасно теж її ідеологом, бо
визвольна революція — це не тільки технічно-воєнна механіка,
але передусім тлибинно' духово-світоглядові й політично-програ-
мові та національно- й соціяльно-політичні процеси, що творять
підґрунтя під збройну боротьбу — партизанську, повстанську чи
регулярну визвольну війну.
Степан Бандера був безкомпромісовим захисником двофронто-
вої війни ОУН-УПА, війни України, коли виявилося, що Німеч-
чина прагне зробити з України свою колонію у тому самому пляні,
як Росія.
Визначення особливого місця в новітній українській історії —
Українській Державі, відновленій ЗО червня 1941 року в боротьбі
проти обох окупантів — Німеччини і Росії, — як дороговказові на
історичному шляху наші й орієнтирові для вільних націй, свід-
чить про його змисл думати історичними категоріями державного
мужа-революціонера, далекого від злободенного й промивального
по пітиканства.
Пляновий і систематичний захист і політично-концепційна роз-
будова фронту поневолених націй — АБН, як єдиного можливого
шляху визволення, вказував на його політичний реалізм, який не
золював України від природних союзників, а навпаки, вимагав
власнопідметного вбудування українського революційно-визволь-
ного фронту у ширший фронт уярмлених націй.
Ця природність і закономірна спільність інтересів творила для
нього тривалість союзу. Одночасно він був того свідомий, що
ніякий Інтернаціонал народів не має бути створений, але бльок
однаково суверенних партнерів, необмежуваних у їх рішеннях.
Спільні рішення мають випливати зі зрозуміння спільности цілей
і взаємних інтересів. А це означає — національні рішення.
Ідеї, кадри, дія — ці три елементи складаються на успішність
визвольної революції. Тому не тільки ідейно-політичному, але не
менш кадрово-організаційному комплексові належала його увага.
Розбудова ОУН, як пробойового кадру — це передумова перемоги.
Включення у боротьбу широких народніх кіл, народніх мас, озна-
чало дію ОУН, якою ОУН мобілізувала б народ. Без візії-ідей, без
кадрів-прикладів, без кадрів-організаторів — самі народні маси
неспроможні включатися за пляном у цілеспрямований бій. Стихія
без керми і вітрил не переможе у зударі з таким страшним воро-
1126
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
гом, як москалі й їх пробойова сила — КПСС та організовані
єдинонеділимці білої барви. Проти КПСС і проти всіх рос.йських
імперіялістів мусять стояти ОУН і АБН, а з ними уярмлені нації,
їх широкі всенародні кола.
Ідеї вказують шлях і мету боротьби, Організація забезпечує
систематичність, пляновість, правильність дії, мобілізуючи най-
ширший фронт нації.
Якраз на шляху розбудови ОУН в Україні впав Степан Бандера,
бо Москва зрозуміла загрозу для неї його особистости, гцо стала
символом і прапором нації, цього безстрашного й послідовного
організатора й стратега революції, речника нестримної стихії на-
ції, яку ОУН оживляла і опановувала.
Найкраще характеризує постать Степана Бандери фрагмент з
його останнього слова перед польським судом у Львові 1936 року:
«Живучи рік з переконанням, що я втрачу життя, я знав, що
переживає людина, яка має перед собою перспективу в найближ-
чому часі втратити життя. Але впродовж цілого того часу я не
переживав того, шо я переживав тоді, коли висилав двох членів
на певну смерть: Лемика й того, хто вбив Пєрацького ...«
Страждання за друзі своя, горіння ідеєю, більше як усім іншим
у житті людини, і почуття відповідальности, а при цьому невбла-
ганна закономірність визвольної боротьби, що без жертв немає
досягнення мети — ця страшна логіка героїв-борців була в Сте-
пана Бандери.
Як просто, а при тому велично, мовив він перед судом окупанта
— про потребу великої жертви для досягнення завітної мети:
»ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже цінить; але —
наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли йдеться про
її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони жертв треба
посвятити, щоб її таки зреалізувати«.
ОУН створила новий тип борця з високими етичними вартостя-
ми, глибокої особистої моралі, безмежної жертвенности й само-
посвяти. Тисячі й тисячі членів ОУН-УПА гинули добровільно в
боях, у бойових чинах, чи розривали себе гранатами, або зажи-
вали отруту, щоб не попасти в руки ворога, не видати друзів та не
зрадити таємниць — осяяні авреолею ідеї України, як перші хри-
стияни авреолею своєї віри!
Тридцяті роки, перше десятиріччя ОУН сформувало такий тип
людини-націоналіста, який створив політичну, єдину у свойому
роді армію нації — Похідні Групи ОУН сорокових років, з яких
ледве невеличка горстка залишилася живими. Похідні групи й
Дружини Українських Націоналістів (ДУН) і ОУН взагалі ви-
повнила кадр УПА. ОУН-УПА створили підґрунтя під шести- і
семидесятників, які виросли в тіні меча й ідей ОУН-УПА.
Михайло Сорока та інші члени ОУН-УПА були їх учителями й
виховниками. У тюрмах і концтаборах культурні діячі визнавали
їх своїми політичними, духовими й моральними провідниками.
________с. БАНДЕРА — ПРАПОР УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ________1127
Без покоління Степана Бандери не можна уявити сучасної
історії України. ОУН дала Україні два покоління, вихованих у
новому націоналістичному, героїчно-християнському дусі борців,
з-поміж яких численні прожили вік одного покоління в страшній
визвольній прямій боротьбі на рідних землях, а чергове поколін-
ня боролося в тюрмах і концтаборах Сибіру, Казахстану, про-
довжуючи там боротьбу проти окупанта страйками, заворушен-
нями, повстаннями у Воркуті, Темір-Тау, Кінґірі, Норильську,
Тайшеті й інших місцях ув’язнення учасників ОУН-УПА.
Це були й є не тільки світоглядові, але передусім етичні націо-
налісти. Мораль Героя й мораль Людини стояла у них найвище.
Хто студіює останні слова на окупантському суді Д. Данилишина,
Степана Бандери, провідних членів Крайової Екзекутиви ОУН
на ЗУЗ, чи поведінку героїв Варшавського процесу, бійців ОУН-
УПА, жінок-героїнь Кінґірі, борців-повстанців у концтаборах,
членів ОУН-Північ, зрозуміє слова одного з наказів ген. Романа
Шухевича-Тараса Чупринки про УПА, як «армію героїв, супроти
якої бліднуть Термопіліж. А основний кадр її творили члени Орга-
нізації Українських Націоналістів.
Степан Бандера плекав культ Зброї нації, безкомпром4 совість
боротьби проти окупантів. В епоху чотирифронтової боротьби два
найсвітліші збройно-політичні, бойові чини того часу характе-
ризують постать Степана Бандери, Крайового Провідника ОУН
і Крайового Коменданта УВО та членів Крайової Екзекутиви ОУН
на ЗУЗ — героїка Григорія Мацейка з-перед 45 років і Миколи
Лемика, якого революційний бойовий чин унагляднив соборниць-
кий протиросійський фронт і одночасно заалярмував увагу світу
на народовбивство московськими окупантами української нації,
на голодову облогу України.
Степан Бандера згинув з рук Москви якраз напередодні ідейно-
політичного й культурного зриву молодої еліти України, яка за-
документувала повне банкрутство большевицьких ідей. Москва
програла ідейний бій в Україні безповоротно!
Тому Степан Бандера, пробойовик цього бою, впав на шляху
до нашої спільної Мети.
Вшановуючи його славну пам’ять, зобов’язуємося незмінно
здійсняти основну заповідь ОУН, за яку він віддав своє життя:
Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї!
Хай живе Українська Національна Революція!
Смерть російській імперії!
Вічна слава Степанові Бандері!
Слава Україні! Героям Слава!
М. п., 15 жовтня 1979 р.
Провід
Організації Українських Націоналістів (ОУН)
1128
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ПРОВІДНИКА
Двадцять років тому болюча вістка стривожила український на-
род в Україні й на поселеннях, свободолюбний світ, а зокрема
кадри революційної ОУН, інформуючи всіх, що Степан Бандера,
Голова Проводу ОУН і символічна постать, іменем якої охрищено
визвольні змагання українського народу в найновішому періоді,
загинув смертю героя з руки московського скритовбивника, що
діяв на наказ найвищих чинників московської імперії — на наказ
ЦК КПСС.
Підготовляючи довгими роками цей драконський злочин, боль-
шевицька Москва розчисляла, що підступно доконане нею вбив-
ство Провідника ОУН, сполучене з відповідною пропаґандивною
акцією, завдасть ОУН та цілому Українському Визвольно-Рево-
люційному Рухові в Україні і на чужині смертельного удару,
зменшуючи бодай часово цю велику та грізну загрозу, якою були
завжди для імперіялістичної Москви змагання української нації
до волі та державности.
Одначе, як давніше, так особливо цим разом, сподівання най-
вищих чинників московської імперії не здійснилися. Провідник-
Прапороносець загинув, але Прапор боротьби й кермо нації в її
змаганнях перейняли інші, в тому й молодші покоління в Україні,
які йдуть безстрашно шляхом революційно-визвольної боротьби
до великої мети — до Української Самостійної Соборної Держави
і самостійности всіх уярмлених Москвою народів.
На протязі свого трудолюбивого життя сл. п. Провідник Степан
Бандера був людиною незвичайно сильної волі, великого й твор-
чого розуму, риску і безоглядної відданости великій Справі. Він
поєднував у собі найшляхетніші риси людського характеру і су-
ворі закони революції, що вимагають надлюдських зусиль. Він
любив свою родину та родинне життя, але кожної хвилини ризи-
кував своїм життям, сповняючи великі та відповідальні обов’язки
організатора, провідника і символ а Українського Визвольно-Рево-
люційного Руху й ОУН як його авангарду. Зокрема в останніх
роках свого життя, немов відчуваючи наближення відходу у
вічність, Степан Бандера виявляв супроти своєї родини і Справи
особливі любов та піклування, а водночас стояв завжди першим
на стійці.
Двадцять років ділить нас сьогодні від тої хвилини, коли то в
Мюнхені, в дорозі до родини, перестало битися сильне серце сл. п.
Степана Бандери. За цей час великі зміни наступили в світі, ба-
гато здобутків осягнено в ділянках науки та цивілізації, в багатьох
місцях світу змінилася політична карта, даючи нагоду колишнім
колоніям дихнути самостійним життям. В інших місцях проли-
лося чимало крони в боротьбі за свободу, а в ще інших — кров,
сльози й терпіння катованих окупантами людей — далі продов-
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО ПРОВІДНИКА 1129
жується. В Україні відкрилися давніші й нові фронти, в боротьбі
виросли нові люди, а в дію ввійшли теж нові методи. Московська
імперія ще стоїть, але її коріння сильно підкопані безупинною
боротьбою уярмлених народів. ОУН, яку будували і якою керу-
вали такі Символи і Провідники як Євген Коновалець, Роман Шу-
хевич—Чупринка і Степан Бандера, до якої належали і якій від-
дали свій труд і життя сотні і тисячі відомих або1 невідомих
Героїв, стоїть далі невгнуто як авангард на полі бою за УССД.
У викристалізованому погляді Степана Бандери на концепційні
заложення ОУН, вихідною точкою була ідея революційної бо-
ротьби за УССД, якій він був вірним ціле своє життя. Ця ідея
лишається живою і діючою на дальший період боротьби ОУН, що
дуже сильно підкреслили IV і V Великі Збори ОУН. А це означає,
що шлях, яким ішов Степан Бандера і яким ступали його славні
Попередники, буде нашим шляхом сьогодні і в дальшому май-
бутньому. Тому, вшановуючи світлу пам’ять Провідника Степана
Бандери в 20-ліття його смерти, нашим обов’язком є не тільки
вслухуватися в його слова та чини, але совісно сповняти обов’яз-
ки супроти Воюючої України.
Звертаючись в 1953 році до активу ОУН, сл. п. Степан Бандера
наголошував: »Кожний з нас мусить чути в душі невтишний голос
сумління націоналіста-ревслюціонера: »В батьківщині український
народ живе серед страшних умов ворожого терору й злиднів, ве-
лика частина Твоїх найближчих на засланні, Твої друзі ведуть
революційну боротьбу у найважчих умовинах, аж до повного від-
речення, до загину. А ти, що уважаєшся теж за члена Органі-
зації, як живеш, що Ти робиш, що віддаєш, чим жертвуєш, щоб
їм допомогти?!« В кого завмер той голос, той уже не революціонер.
А в кого живе, той без власної жертовности, без рішення верну-
тися ще до безпосередньої революційної боротьби і без реальної
підготови в тому напрямі — не може жити. Кожний зокрема
мусить себе під тим оглядом сам перевірити — хто хоче й може
бути членом Організації, а належним сповнюванням своїх обо-
в’язків зараз та з приготовлюванням себе до майбутніх значно
важчих« ... завдань.
Ті слова Степана Бандери, заадресовані до активу ОУН в часі
великих зусиль ворога й українських пристосуванців в тому на-
прямі, щоб обеззброїти його з безкомпромісовости і скерувати на
шлях »реалітетів«, можна зовсім добре перенести на всіх україн-
ців, бо від їхнього зрозуміння завдань і вимог боротьби та від
їхньої активної співучасти в теперішніх революційно-визвольних
змаганнях буде залежати кінцевий успіх.
Славну пам’ять Провідника Степана Бандери в двадцяті роко-
вини його геройської смерти треба відзначувати не тільки споми-
нами, але і чинами, не тільки повторюванням голошених і репре-
зентованих Ним ідей та концепцій, але і послідовною працею на
кожному відтинку самобутнього національного життя і боротьби!
1130
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Степан БАНДЕРА
ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
(Ця стаття за підписом С. А. Сірий була перший раз друкована
в журналі „Визвольна Політика*, Мюнхен, чч. 9-10, листопад-гру-
день 1946 р.; частина в тижневику „Шлях Перемоги*, Мюнхен,
чч. 1-2 (358-359), з 7. 1. 1961 р. Наш передрук взятий з книжки:
С. Бандера— »Перспективи Української Революції*, Мюнхен, 1978.)
*
Суть, зміст і процес української революції
Українська національна революція — це боротьба за саме жит-
тя і волю народу та людини, а також боротьба за зміст, підстави
й форми життя, за його розвиток і за поступ; це боротьба проти
московсько-большевицького імперіялізму, який прямує до пану-
вання над усім світом і з тією метою поневолює, визискує і ні-
вечить народи та людину; це боротьба проти большевицько-кому-
ністичної системи, яка в ім’я спекулятивної доктрини та на по-
слугах імперіялізму однієї партії переводить на організмі двісті-
мільйонових мас поневолених народів найжахливіший в історії
експеримент, всупереч природі, волі та добру цілих народів і лю-
дини; це боротьба проти режиму і тиранії большевицько-комуніс-
тичної партії, що з жадоби необмеженої самовільної влади і своїх
користей обернула в невільників та найбільших жебраків маси
поневолених народів; це боротьба за оборону самого існування,
волі й розвитку всіх народів, поневолюваних большевисмом, і за
оборону людського, вільного і гідного життя народніх мас та кож-
ної людини.
Український націоналізм має свій уклад позитивних ідей і вар-
тостей, які визначають зміст і форми життя та розвитку народу й
одиниці в усіх ділянках, визнають їхню творчу ролю у вселюд-
ському поступі. Основні правди наших ідей кореняться в україн-
ській духовості, зфсрмулованій та утвердженій впродовж цілого
історичного розвитку, в духовості, яка гармонізує з найкращими
досягненнями розвитку вселюдської духової і суспільно-політич-
ної культури та поступу. Наші правди є діяметрально протилежні
до духу й суті московського большевизму, в якому є зібрані, по-
вторені й доведені до рафінованої системи вияви найчорнішої
реакції й падіння з цілої історії людства, з неґативним застосу-
ванням присвоєних большевизмом чужих здобутків матеріяльного
і технічного поступу.
Наша ідея волі, самобутносте та свобідного розвитку народів є
протиставна большевицькому поневоленню, нівелюванню і ви-
ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
1131
нищуванню цілих народів. Ідея гідности й пошанування людини,
її вільного розвитку, власної ініціятиви, творчого та достойного
самовключення в гармонійний уклад збірного національного і су-
спільного життя є діяметрально протилежна до большевицької
тиранії, уярмлення і визискування людини, топтання її гідности,
нівечення свободи.
Наша ідея соціальної справедливости — протиставна больше-
вицькому фальшивому зловживанню соціяльними гаслами для
обдурювання мас чужих народів і прикривання найреакційнішого
соціяльного гноблення в цілому СССР.
Наша ідея рівности та братерства всіх людей в народі — проти-
ставна до большевицької клясової теорії та до їхньої практики,
яка перетворює народні маси в невільників і жебраків з одного
боку, а з другого — дає необмежене панування і сваволю панівній
кліці комуністичної партії.
Наша ідея позитивної, творчої ролі держави, яка має обороня-
ти, організувати і сприяти вільному життю і розвиткові культур-
ного поступу та господарського добробуту народу й людини, є
протиставна большевицькій системі гноблення, визиску і ніве-
чення людини та народніх мас державою, одним великим концен-
траційним табором.
Ідея спрямування діяльности та зусилля держави й організо-
ваної в ній народньої спільноти на творення, закінчення і помно-
ження позитивних вартостей, які збагачують і підносять рівень
життя народу та одиниці в усіх царинах, помножують їхній твор-
чий вклад у скрабницю вселюдського поступу й культури — про-
тиставна порожньому большевицькому імперіялізмові, який з без-
глуздої жадоби панування над цілим світом з усього хоче робити
тільки знаряддя свого насильства і загарбництва.
Пошанування різнородности змісту і форм життя та багатства
культур різних народів, ідея толеранції супроти чужих і відмін-
них культурних та соціяльних вартостей і систем, поруч з при-
в’язанням до свого, та плекання своїх вартостей — протиставні
московсько-большевицькій нетерпимості та ненависті до всього,
що відмінне, небольшевицьке, та зродженої з почуття своєї ниж-
чости жадоби нищити чужі культури і цілі народи, нівелювати
життя усіх людей, усіх народів під одну мірку й смак больше-
вицького режиму.
Співжиття вільних народів і мирні взаємини їхніх незалежних
держав, без уваги на ріжницю суспільних і політичних систем,
замість большевицької постійної ворожнечі, повної ізоляції і пер-
манентної, відкритої чи прихованої, війни проти небольшевицько-
го світу.
Ідея свободи творчої ініціятиви одиниці й вільної діяльности,
яка не загрожує і не шкодить співгромадянам і народові, є зверне-
на проти большевицького тоталітаризму й диктатури, яка позбав-
ляє людину всякої свободи, робить з неї раба держави-визиску-
1132
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
вача і сковує її творчі сили кайданами всевладної тоталітарної
комуністичної монополії.
Ідея свободи релігії, сумління, думки і слова, вільної духово-
культурної і мистецької творчости — проти насильства над духом
народів і людини, проти накидання засобами терору большевиць-
кої доктрини та її шабльонів у духовому, культурному і мистець-
кому житті та творчости.
Віра в людину, її шляхетні, позитивні прикмети і пориви, її
суспільницький інстинкт, плекання і піднесення тих добрих сто-
рінок людської природи — протиставиться больпіевицькій нена-
висті і погорді до людини та породженій нею системі примусу, на-
сильства і найжахливішого терору.
Ідея природної гармонії, рівноваги і співгри поміж духовими і
матеріяльними елементами в житті й розвитку людства є зверне-
на проти насильницького накидування всім і всьому штучної, спе-
кулятивної матеріялістичної доктрини комунізму, і протиприрод-
ного нагинання життя до її розумінь і тверджень.
В дусі цих вічно нових і незмінних основних ідей український
націоналізм розвинув цілу програму, як систему напрямних, засад
і вартостей, які визначають зміст і форми життя та розвитку
народу й одиниці в усіх ділянках. У тій програмі має місце те
з української минувшини, що зберегло свою вартість та актуаль-
ність, що відповідає сучасному станові і розвиткові знання та
поступу.
У нашій програмі прийняті найкращі досягнення знання і по-
ступу в усіх ділянках життя інших народів, які відповідають на-
шим духовим і культурним елементам, станові і природним умо-
вам життя в Україні.
Ідеї і програма української революції наскреслюють прогресив-
ний зміст і форми життя, цілком протилежні до реакційних боль-
шевицьких. Хоч большевики привласнили собі чужі здобутки в
ділянці техніки і матеріяльної цивілізації, застосували деякі за-
соби, методи і форми, виборені народом під час революції, одначе
все це вони застосували на послуги реакційної суті і таких же
реакційних своїх цілей.
На відміну до реакційної большевицької дійсности, ідеї і про-
грама української національної революції ведуть до докорінної
перебудови цілого життя, в усіх його ділянках і проявах. За цей
позитивний зміст ведеться безперервна революційна боротьба.
Українська національна революція — це безперервний, постій-
ний і прогресивний процес, який охоплює і проймає все життя. Її
уклад позитивних ідей і вартостей стоїть проти большевицької
системи не як абстрактна теорія і доктрина, а як жива і дійова
динамічна сила.
Відповідаючи духовості, природі, бажанням та інтересам ши-
роких народніх мас, ставляючи перед ними конкретні цілі, який
повинен бути зміст, уклад і форми цілого життя, вказуючи їм
ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 1133
реальну дорогу, як дійти до цих цілей, — ідеї і програма україн-
ської революції, разом із активною революційною боротьбою, мо-
білізують та активізують народні маси до боротьби за повне їх
здійснення через знищення большевизму. Істотною прикметою
нашої революції є щораз ширше розгортання, загострення і по-
глиблення процесу всебічної боротьби проти большевицької си-
стеми реакції за здійснення прогресивних цілей. Захоплюючи
широкі народні маси, ця боротьба проходить у всіх площинах
і ділянках життя: в політичній, суспільній, господарській, духово-
культурній, релігійній та ін. Народні маси ставлять опір больше-
вицькій системі, не дають їй вкорінитися і легко здійснювати свої
цілі, ведуть проти неї наступ, примушуючи режим до поступок
і постійного зміновіховства.
Наша революція є в постійному наступі. її ідеї і програма в зу-
дарі з большевицькою дійсністю перемагають, бо вони правдиві,
вартісніші і сильніші. Тому вони захоплюють щораз ширші на-
родні маси, поширюються дедалі і серед інших народів, понево-
лених большевизмом, захоплюють і революційно активізують їх,
а навіть проникають у ряди самого режиму і частково його роз-
кладають, захоплюючи собою вартісніші одиниці.
Нереальність еволюційних концепцій. Природа большевицького
режиму і системи
Такий процес зростаючого напору революційних ідей є істотний
для нашої революції, але він не вичерпує нашої революційної
боротьби. Сам один він не довів би до повної перемоги, не прине-
волив би большевизм до такого ступневого відступу, який закін-
чився б революційною переміною, перетворенням змісту і форм
життя з большевицької системи по лінії нашої програми. Це є
неможливе, як через саму природу большевизму та його системи,
так і з уваги на стан режиму та його постави до уярмлених ним
народів. Большевицький режим перебуває, за своєю суттю, у без-
перервній боротьбі проти мас підбитих ним народів, у якій він не
може втриматися без своєї комуністичної системи примусу. Боль-
шевицький режим і система є так взаємно пов’язані, що коли впа-
де одно, впаде й друге, одно без другого не може існувати і не
може його зрадити без самогубства. Неможливим є повністю за-
ламати ідейно, розкласти морально большевицький режим тому,
що він не має ані ідеї, ані моралі взагалі. Замість ідей, він має одну
мету — володіти і панувати над підбитими народами та підбивати
інші; панувати найбільш абсолютистично, засобами тотальної
диктатури і терору. Таке володіння дає панівній кліці-партії все,
чого жадібна, безідейна особа собі бажає. Замість моралі, в боль-
шевиків є одна засада: все, що служить їхнім цілям, що стає їм
у пригоді — треба приймати, а все, що стає на перешкоді, те
1134
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
можна і треба всякими засобами нищити. Поняття добра і зла,
злочину і права, чести і ганьби, дозволених і недозволених засобів
та метод большевизм не визнає за свої обов’язкові норми, але
облудно послуговується ними у відношенні до підбитих та інших
народів, як засобами, елементами большевицької діялектики і
тактики.
Ідеями і моральним наступом можна досягти і вирвати з рядів
режиму лише елементи ідейно і морально вартісні. Але їх там
небагато. Головний стовп комуністичної партії і большевицького
режиму — це безідейний і аморальний елемент, який знає тільки
одно: мати все через необмежену владу, або не бути. На такий
елемент, що є стрижнем большевицького режиму й партії, не
можна впливати ідейно-моральними вартостями, його можна
тільки знищити.
Для цієї одної мети — диктатури-панування партії, до чого,
зрештою, большевики призналися від самого початку, вони, ко-
ристуючись тільки ширмою пролетаріату, побудували і постійно
скріплюють та удосконалюють свою систему. В ній вони викори-
стали всі зразки диктатури, терору, систему перетворювання мас
і народів на слухняний інструмент сили в руках малої групи лю-
дей. Вибравши і склавши найрафінованіші зразки, що їх знає
історі я людства, вони запрягли на послуги тієї диктатури здобутки
модерної техніки. Ціла большевицька система є доведена до до-
сконалости під двома аспектами: тотальної диктатури в середині,
й експлуатації людини, народів і засобів країни у творенні інстру-
менту сили для імперіялістичної експансії.
Большевизм так деформує ціле життя СССР, шоб запевнити
собі беззастережну підлеглість і слухняність мас. Для того він
нищить усі людські спільноти, передусім найсильніші — родину
й націю. Він доводить цілу суспільність до такого розпорошення,
щоб режим завжди мав до діла з самотньою одиницею. Удержав-
лення цілого життя, в першу чергу господарського, створює такий
стан, що режим безпосередньо володіє всіма засобами до життя,
а громадянин, позбавлений їх і всякої можливости самостійної
діяльности і прожитку, постійно живе »на ласці« і на голодовій
пайці від держави, а за найменшу спробу неслухняности його по-
збавляють змоги жити. В дальшому, через нищення релігії і вся-
ких небольшевицьких вартостей і накинена матеріалістична
доктрина, і ціла большевицька система виховання мають допо-
могти режимові звести людину до ролі невільника, який, опано-
ваний лише журбою, як би то не втратити мінімальних засобів
прожитку, шо їх він може одержати тільки через підкорення
режимові, — буде в усьому слухняним знаряддям.
Комуністична система тоталітарного державного капіталізму
має обмежити внутрішнє зужитковання всіх дібр до можливо
ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
1135
найнижчого мінімуми та вжити всі матеріальні засоби підбольше-
вицьких країн на цілі зовнішньої експлуатації. Всевладно опану-
вавши життя усіх народів і всіх людей в СССР, большевицька
система кує з них і з матеріяльних засобів один інструмент для
насильства і підбою світу.
Система брехні, що її большевики довели до найдальших меж,
— це один із головних складників большевицької тактики. Вона
повинна паралізувати й опановувати душі та уми людей в СССР
і поза його кордонами.
Большевицька держава всевладно опановує не тільки збірне,
а й індивідуальне життя кожної людини, а большевицькою дер-
жавою володіє і послуговується, як знаряддям, злочинна комуні-
стична партія — спілка протинародніх і протилюдських змовни-
ків, з режимом СССР на чолі.
Як неможливим є самим ідейним натиском зламати больше-
вицький режим, так і большевицької системи не можна знищити
частковим її поборюванням і розправою з нею в поодиноких ді-
лянках, етапами. Цим можна її підірвати, послабити, але не
зліквідувати, ані примусити до еволюційної переміни. Бо больше-
визм базується не на вартості і стійкості своїх засад, доктрини і
метод організування життя, а на насильстві і терорі, що його він
плекає і постійно зміцнює та яким він завжди послуговується, як
своїм арґументом. У тоталітарному большевизмі комуністичний
устрій і система та диктатура режиму творять дві неподільні
частини однієї цілости, так пов’язані з собою, що доки одна з них
живе, відроджує другу, якщо б ця впала.
Знищити большевизм можна не еволюційним шляхом, тільки
тотальною революційною розправою, в якій організована револю-
ційна сила, з безпосередньою активною участю найширших на-
родніх мас, у могутньому зриві розторощить і з корінням вирве
головні елементи большевизму — режим, партію, систему і докт-
рину, всі їхні відгалуження і прояви. В тій остаточній розправі
мусить зосередитися і завершитись процес революційної боротьби.
Щойно після розгромлення большевизму і повалення больше-
вицької тюрми народів — СССР, будуть уведені в життя пози-
тивні ідеї і програма революції.
Три фази революції
Українська національна революція, як одностайний процес,
складається з трьох фаз. Перша і друга — це фази боротьби,
третя — державного будівництва.
У першій фазі проходить процес затяжної, проґресуючої під-
пільної боротьби. В ній іде змагання передусім за душу народніх
мас, мобілізація й активізація їх по боці революції, проти боль-
шевизму; підриваються позиції большевицької системи і сили
1136
визвольний шлях
большевицького режиму, зростає організована сила революції.
В цій фазі проходить основоположний конструктивний процес:
наші ідеї і програма опановують найширші маси українського
народу, поширюються на інші народи, уярмлені большевизмом,
визначають для них бажаний зміст і форми життя в усіх ділян-
ках, стають дороговказами їхньої дії — їхньою метою, мобілізують
й організують змагання за реалізацію нашої програми.
Друга фаза, як продовження першої, — це фаза визволення.
В ній завершується затяжна визвольна боротьба, всі сили зосе-
реджуються у безпосередній відкритій боротьбі з большевицьким
режимом і його силою, в остаточному загальному зриві народів.
Третя фаза — будування на місці знищеного СССР незалежних
національних держав, забезпечення їхньої незалежности назовні,
здійснення ідей і програми визвольної революції в державному
і суспільному ладі, у ЗМІСТІ і побудові цілого ЖИ"*ТЯ.
Ми живемо в першій фазі, напередодні другої. Всі сили і вся
революційна дія є спрямовані на шлях визвольної революційної
боротьби, згідно з нашою визвольною концепцією.
У самій основі нашої революційної концепції лежить ідея і
програма спільної визвольної, революційної боротьби всіх народів,
поневолених московсько-большевицьким імперіялізмом. Больше-
визм мусить бути покопаний і повністю знищений, скрізь, де він
панує. Тільки таким чином можна його подолати. Московський
імперіялізм у большевицькій формі повинен бути знищений в усіх
підбитих ним країнах, на місці СССР мають постати незалежні
національні держави, а російська держава має бути обмежена
етнографічно-російськими землями.
Обмеження визвольної боротьби кожного народу його власними
національними кордонами, ведення визвольних змагань кожного
народу сепаратно, нескоординовано з боротьбою інших народів,
давало б лише вигіднішу позицію большевикам, уможливлювало б
їм льокалізувати окремі вогнища революції, використавувати їхнє
відокремлення і перемагати одного противника за одним. Ставимо
знак рівняння між українською революцією і визволенням усіх
поневолених большевизмом народів. Запоруку успішности нашої
боротьби бачимо в тому, що вона поширюється на інші народи і
доведе до того, що всі вони вестимуть свої визвольні змагання
в одній загальній, скоординованій революційній дії. Тягар тієї бо-
ротьби буде розкладений на всі народи, не лише сама Україна
буде вогнищем революції і не тільки українці революційним еле-
ментом. Спільний протибольшевицький фронт так само охоплю-
ватиме інші народи, їхні маси стануть так само до активної бо-
ротьби такою мірою, що довкола осамітненого режиму і його ви-
служників створиться одностайний фронт усіх ворожих до нього
елементів і сил. Успішність нашої визвольної боротьби дає такі
самі шанси визволитись іншим народам.
ДО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 1137
Кожна визвольна боротьба одного народу, яка послаблює боль-
шевизм і веде до його повалення, такою ж самою мірою допомагає
визвольній справі інших поневолених большевизмом народів.
Спільний антибольшевицький фронт полягає в тому, що револю-
ційні змагання усіх народів творять одну скоординовану цілість,
мають один спільний, загальний плян і стратегію, кожний рево-
люційний рух є спрямований теж на посилення боротьби інших
народів. Усі революційні, активні протибольшевицькі елементи
й сили ведуть боротьбу на кожному місці, де тільки можуть,
проти кожної частини большевицької сили. Кожний включається
в антибольшевицький визвольний фронт, а якщо не може боро-
тися безпосередньо в лавах своїх національних революційних сил,
то включається в боротьбу іншого, союзного народу і через те
бореться в спільному визвольному фронті, який принесе визво-
лення і його народові.
При такому спільному фронті всіх поневолених народів боль-
шевики не зможуть більш льокалізувати і розпорошувати сил
революційної боротьби. Не буде більш місця для їхньої тактики
перемагати за чергою окремі народи, для тактики поборювання
одного народу з допомогою байдужих до його справ синів іншого
народу та для розпорошування революційних сил через пересе-
лювання і створювання національної мішанини, передусім в армії
й у великих робітничих осередках. Якщо одна і та сама, спільна
визвольна боротьба йтиме скрізь, якщо у свідомості мас усіх на-
родів буде зрозуміння, що боротьба кожного іншого народу — це
боротьба спільна, а тим самим і його власна, тоді розпорошування
і перекидування революційно-настроєних мас з їхньої вітчизни
у далекі країни не поможуть большевикам і не зломлять сили
революції, бо кожний зможе робити те саме на кожному місці.
Один із найсильніших двигунів перемоги визвольної революції
народу — це співдія і співпраця, як між союзними визвольними
рухами, так і між одиницями, революціонерами всіх національ-
ностей в антибольшевицькому фронті.
Визвольна концепція і стратегія революції
Провідна мета цілої діяльности і боротьби ОУН на даному етапі
— це здобуття Самостійної Соборної Української Держави. Цій
меті ми підпорядковуємо все, все повинно їй служити.
Наша визвольна концепція — це революційна боротьба України
й інших поневолених московсько-большевицьким імперіалізмом
народів у спільному антибольшевицькому фронті. Безперервно,
постійно поглиблювана, поширювана й степенована революційна
дія, ведена різними формами, як суспільно-політична і повстанчо-
військова революційна боротьба, має довести до загального, від-
критого' революційного зриву найширших мас поневолених боль-
1138
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
шевизмом народів, що буде остаточною розправою з большевиць-
ким режимом, імперіялізмом і системою.
Революційна стратегія базується на тому, що поміж больше-
визмом, режимом і системою, большевицькою державою-тюрмою
з одного боку, а поневоленими народами, їхніми масами і люди-
ною, з другого, існують глибокі й гострі суперечності, які про-
ходять через ціле життя. З них у безперервному ланцюзі постійно
зроджуються зудари і конфлікти, тому стан невгаслої боротьби
триває. Стратегія революції діє в середовищі тих непримиренних
суперечностей і конфліктів, вона спрямована на мобілізування,
організування революційної енергії мас, щоб так її зосередити й
покерувати її дією, аби через безупинне і систематичне нищення
позицій та сили ворога довести до остаточного його розторощення.
Революційна тактика спрямована на використання і підсилення
всіх процесів, які послаблюють і розкладають ворога, внутрішніх
конфліктів і суперечностей в його таборі. Революційна дія ступ-
нево підриває сили і позицію большевицького режиму, утруднює
і щораз більше унеможливлює йому послуговуватися народніми
масами, як своїм силовим знаряддям
Остаточна розправа, загальний революційний зрив народів
прийде тоді, коли революційне зактивізування найширших мас
народів, поневолених в СССР, дійде до такого ступеня, що при
ініціятивному виступі — ударі організованої революційної сили
проти большевицького режиму ті маси не будуть більше його по-
кірним знаряддям, ані пасивними глядачами, а стануть по боці
активної революції. Таких огнищевих виступів-вибухів може бути
багато, аж поки вогонь загального революційного зриву не охопить
народніх мас.
Загальний зрив, як остаточна розправа з большевизмом, може
прийти і тоді, коли большевицький режим змобілізує для своїх
цілей маси і поставить їх під надзвичайні утиски (напр., війна).
Наша визвольна концепція — це спільна революційна виз-
вольна боротьба всіх поневолених большевизмом народів. Ми
розраховуємо на їхню активну участь у боротьбі, на їхні органі-
зовані революційні сили та на революційні потенції широких мас
тих народів. Наша революційна політична праця великою мірою
спрямована на те, щоб пробуджувати й активізувати революційну
енергію інших народів — наших природних союзників, допома-
гати у формуванні їхніх організованих революційних сил та мо-
білізувати до боротьби їхні народні маси.
Інший, так само важливий момент — це творення спільного
фронту, поширювання ідеї спільної боротьби, пробуджування
серед інших народів свідомости, що лише через неї веде дорога до
їхнього визволення, утвердження віри в силу й перемогу спіль-
ного визвольного фронту Антибольшевицького Бльоку Народів.
З великої, розпорошеної і розбитої революційної енерґії понево-
ЛО ЗАСАД НАШОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 1139
лених 'большевизмом народів маємо творити одну могутню, ско-
ординовану силу, свідому своєї неперєможности, пляново й одно-
згідно діючу силу в боротьбі.
Найважливіші передумови розвитку революції і її перемоги
в загальному зриві є наявність і діяння організованої революційної
сили, як організатора й аванґарду революції — революційна мо-
білізація й активізація мас народів антибольшевицького фронту;
плянова революційна стратегія; спільний орган1 зований фронт в
актуальній революційно-визвольній боротьбі АЕН.
Сторонні сили та міжнародня політична коньюнктура можуть
мати значення допоміжних, але не вирішальних сприятливих
чинників. Беремо їх до уваги в такому розумінні й використо-
вуємо їх, але відкидаємо всякі орієнтації на посторонні сили чи
зовнішню коньюнктуру, що вони самі принесуть визволення і що
досить обмежитися вичікуванням їх і достосовуватися до них.
Відкидаємо еволюціоністичні концепції, які розраховують на
те, що під зовнішнім натиском чи під натиском внутрішніх сил
СССР так буде еволюціонувати, що з того прийде визволення. Під
примусом ззовні чи з середини большевицький режим може йти
тільки на тактичні маневри, тимчасові поступки, граючи на
зволікання.
Всякі поступки і тактичні відступи режиму використовуємо
для посилення революційної дії. Але визволення здобудемо лише
революцією, через тотальне знищення большевизму, власними
силами поневолених ним народів.
©середньою силою у визвольній революції народів є Україна.
»... Не дайтеся обманути новим російським імперіалістам! Укра-
їнський народ не сміє зробити такої самої помилки, яку він зробив
у 1917-20 рр. Всяка федерація України з Росією на ділі означає
окупацію України Москвою, означає дальший гніт і визиск України
з боку Москви. Всі російські » федералісти", під якою маскою вони
не виступали б, несуть українському народові новий політичний і
согцяльний гніт, новий визиск працюючих мас. Дайте належну
відсіч новим російським кандидатам в окупанти України! Ставайте
до боротьби з большевицькими гнобителями лише в ім’я неза-
лежної і соборної Української держави!"
(Із Звернення Головного командування УПА до бійців
і командирів т. зв. радянської армії, серпень 1950 р.)
1140
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Д-р Степан ГАЛАМАЙ
ВЕЛИКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ОРГАНІЗАТОР
(Один фраґмент з діяльности сл. п. Степана Бандери)
Вдумливий читач має необмежену змогу пізнати непересічні
прикмети довголітнього Керманича української національні'1 ре-
волюційної боротьби на підставі студій великої книги (640 сторін)
— Степан Бандера: ^Перспективи української революцій. З хви-
линою появи тієї монографії, «Визвольний Шлях« передрукував
передмову до тієї книги пера Голови Проводу ОУНр, п, Ярослава
Стецька. Була там також невелика моя замітка про цю цінну
книгу, що на неї ми ждали.
В тій книзі Провідник Степан Бандера з’ясовує найважливіші
з погляду передумов успіху національної революції проблеми,
чинники, схеми і пляни. Він пише про пляновість революційної
боротьби в Краю (стор. 56), встановляє критерії правильного ро-
зуміння визвольно-революційного процесу (стор. 349), протистав-
ляє визвольну революцію загрозі атомової війни (стор. 445), все-
бічно розвиває перспективи української національно-визвольної
революції (стор. 506), передбачає небезпеки української політики
самообману і перестерігає перед даремними сподіваннями, коли б
вибухла третя світова війна (стор. 207); дуже глибоко і по держав-
ницькому змальовує незмінну стратегію Москви (стор. 391), ви-
криває підступну большевицьку тактику (стор. 382) та рішуче
виступає проти фальшування визвольних позицій (стор. 322),
п’ятнує людей без ґрунту (стор. 339) і т. д.
На еміґрації нерідко підносяться голоси про консолідацію, але
якою вона повинна б бути, то про це мова і в «Слові до націона-
лістів® (стор. 77) і в статті «До проблеми політичної консолідації®
(стор. 18) та в інших, як, наприклад, «Первородний гріх проросій-
ської концепції® (стор. 272), «З москалями нема спільної мови«
(стор 267) і «За завершену політичну структуру® (стор. 478).
Ті ж політичні емігранти, які збилися з правильного націона-
лістичного шляху та почали під різними нашіптуваннями схиля-
тися ДО' думки, що молоде українське покоління стало прокому-
ністичним і, отже, протибольшевицьку боротьбу треба вести як
боротьбу тільки проти режиму, повинні уважно вчитуватись в
статтю Степана Бандери п. з. «Українська національна револю-
ція, а не тільки протирежимний резистанс® (стор. 130). Тоді їм
буде легше зрозуміти Валентина Мороза, який весь час стояв ви-
разно проти Росії, проти імперії, не хитрував і — переміг. Тоді їм
стане ясніше, коли вони, оті невірні Томи, почують від Мороза,
немов від старинного Катона: «Картагена мусить бути знищена!®
ВЕЛИКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ОРГАНІЗАТОР
1141
Нескорений Мороз твердить те, що перед ним твердили Степан
Бандера і Ярослав Стецько, а саме: »Не вірте, що сучасна молодь
в Україні є комуністична!«
Цей неповний перегляд важливіших тем, проблем, концепцій,
розв’язок складних питань та напрямних до дії, що становлять
зміст того визначного твору української політично-революційної
думки п. з. «Перспективи української революції», зробили ми
для того, щоб підкреслити велику многогранність думки й чину
цього політичного діяча, Провідника революційної Організації,
якого Москва замордувала саме вчас великого пробудження в
Україні, що його Ярослав Стецько окреслив як »чудо України».
Від тих його писань, які вміщені в книзі й дають, так би мовити,
політичний портрет Провідника революційно-визвольної боротьби
української надії новітніх часів, хочемо перейти до менш відо-
мих, або й цілком невідомих матеріалів, які дають підставу для
оцінки його величезних організаторських здібностей, таланту, а
разом з тим й успіхів.
З великим подивом, а то й з одушевленням спостерігаємо не-
звичайну актуальність і відповідність всіх його тез та аналіз в
згаданій книзі. Хоч поодинокі статті написані два, а деякі й три
десятки років тому, то їх читається так, неначебто вони написані
недавно. Дуже подібною мається справа з його напрямними на
переходову фазу та з вказівками в ділянці чисто організаційної
роботи для початкової стадії діяльности в новій повоєнній си-
туації на закордонних європейських теренах. Величезну перед-
бачливість відповідального Провідника революційної Організації,
(яка опинившись в травні 1945 року в складній і пливкій ситуації
після офіційного закінчення II світової війни), дуже виразно
видно сливе в кожному рядку напрямних на переходову фазу,
написаних в травні-червні 1945 року.
Тривожний, травень 1945 року
Багато з нас пригадують собі тривожні дні на початку травня
1945 р., коли ті, які вийшли живими кістяками з концтаборів, і
ті, хто в перші дні шсля війни опинилися у робітничих бараках в
Німеччині чи Австрії, стали перед важкими питаннями: проди-
ратися на Рідні Землі, а чи залишатися на Заході і вже в най-
ближчі тижні працювати на прожиток для себе та для своїх
рідних, бо ж нічого не було відоме про те, яке становище займуть
в українській справі три військові адміністрації — американська,
британська та французька, які розділили поміж себе колишні
німецько-австрійські терени. Дошкуляв брак зв’язку, треба було
проявляти ініціативу на місцях серед того часто дотепер незна-
ного меншого чи більшого гурта людей, які згуртувалися в та-
борах для поворотців »домів«, себто, передусім західні європейці,
1142
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
частинно поляки та росіяни, і серед тих, які дуже повільно і з
великим риском згруповувалися в табооах для »непсворотців«.
Для альянтів це була нова й незрозуміла проблема, коли сотні
тисяч людей українського роду не хотіли вертатись на свої землі
під «демократичну» владу Сталіна.
Я тут не спиняюсь над жахіттям примусової репатріяції. Хочу
тільки дуже загальниково підкреслити, що в тій трудній і нез’я-
сованій ситуації загал українців які опинились на чужих землях,
майже відрухово звертався за допомогою, охороною, за вказівка-
ми і проводом до тих, які, якщо самі не були націоналістами бан-
дерівцями, то напевно могли мати якийсь ближче не означений
з ними зв’язок. Коротше кажучи, — в такій ситуації треба було
не раз виявляти ініціятиву на місцях, бо зв’язок з «горою» не
було дуже легко встановити. В тій ситуації треба було поступати
згідно з колись потаємно завченими інструкціями, в яких гово-
рилось, що «проводити — значить мати відвагу рішати й за ті
рішення відповідати». Багато з нас добре бачили потребу розв’я-
зувати відразу десятки скомплікованих питань, що їх висувало
щоденне життя тисячам »неповоротців«.
Тільки дуже мале число найближчих співробітників Степана
Бандери могли знати, що саме в тому часі він, усвідомлюючи
велику відповідальність за долю сотень членства ОУН, опрацював
підставові вказівки для початкової фази діяльности в новій
ситуації.
Як оцінював цю ситуацію Степан Бандера?
В загальних підсумках він вказував, що це нова, нам недо-
статньо відома, цілком непросліджена й неустійнена та пливка
ситуація. З другого ж боку була така вимога історичної хвилини,
яка не дозволяла ждати до часу, коли ситуація пооясниться. уста-
литься, чи стане пригожою для наших попередньо намічених
плянів. Недоцільно гаяти час та енергію на повільне латання тої
організаційної мережі, що внаслідок воєнних дій стала попере-
ривана в неодному місці. Крім цього вона була достосована до
іншої дійсности. Ті частини Організації, які вели діяльність на
теренах Німеччини та на окупованих Німеччиною землях (в най-
тяжчих умовах підпілля на терені ворога), знайшлися тепер в
цілковито новій ситуації, яка повинна бути сприятливішою від
дотеперішньої, але висувала нові труднощі. «Наша дотеперішня
система у значній мірі не відповідає актуальним умовинам. Наказ
теперішньої хвилі: швидко й енергійно ставити свою роботу на
рухомій землі... Головна напрямна: Форми, спосіб і методи ді-
яльности достосовувати до ситуації в такий спосіб, щоб добитися
якнайбільшого висліду, ефекту».
ВЕЛИКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ОРГАНІЗАТОР 1143
Головну ціль в тодішній фазі (що була початком нової фази),
Степан Бандера вбачав саме в досягненні ефекту, який стане
змістовим засновком майбутньої праці, а не в зусиллях для буду-
вання тривкого, організаційного риштування на далеку мету, бо,
як він твердив, »на рухомому піску підвалин не закладемо. По
всіх теренах пройшов надто сильний землетрус», — стверджував
Степан Бандера. Ці бурхливі переміни ще більше зрушили вже й
так рухомий ґрунт воєнної еміграції. Тому він уважав, що заки
перейти до устійнення організаційної структури і форм діяль-
ности, треба взяти до уваги цілий ряд «вихідних стверджень».
Це знов таки його оцінка зовнішньої політичної ситуації, люд-
ських кадрів, труднощів зв’язку, укладу завдань за їхньою важ-
ністю та необхідности скорих вирішень. Уважаю за доцільне на-
вести тут ці його вихідні ствердження, бо подібна (не конче точно
така сама) ситуацій може повторитися.
Вихідні ствердження
«Загальна зовнішньо-політична ситуація та складні політичні
умовини на теренах, а зокрема відношення до нас нових госпо-
дарів, які будуть мати рішаючий вплив на умовини нашого даль-
шого існування і діяльности — нездекляровані, усе ще у стані
формування. Певним є одно — немає передумов для відкритого,
прямого діяння. Треба щойно виробити достосований спосіб і фор-
ми існування, розвитку та діяльности».
«Наша організаційна машина з часів перед переворотом покищо
не може поконати технічних і побутових перешкод, щоб задо-
вільно функціонувати за дотеперішньою системою. Зокрема не-
можливість комунікації та інші труднощі воєнного порядку уне-
можливлюють достаточний зв’язок на дальшу віддаль, передусім
поміж головним центром і цілим тереном дії».
Для ілюстрації я хочу тут пригадати, що не тільки пересува-
тися, наприклад, з американської зони до британської чи фран-
цузької, або з Австрії до Німеччини на початку 'було виключене,
але також, коли, наприклад, мій приятель Б. Р. з Ашафенбурґу
хотів відвідати мене в Ульмі чи Авґсбурзі, то це йому вдавалось
здійснювати з великим трудом, бо комунікація нормальними се-
редниками в той час була недосяжна. Це був повоєнний час і
були всякі обмеження рухів.
Крім цього, як стверджував Степан Бандера, «умовини та мож-
ливості дії були дуже неодностайні, різні на різних теренах». Не
можливо скоро переглянути та схопити цілість ситуації, а тим
більше переноситися на догідний терен, або з віддалі використо-
вувати пригожі можливості іншого терену. «Якщо б тепер цілу
діяльність в’язати вимогами централізації, то таке намагання ро-
било б її дуже повільною і кволою, а через те не можна було б
1144
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
використати багатьох пригожих можливостей, що прямо про-
пали б безповоротно®.
»Деяка кількість людей, які мали за первісним пляном визна-
чені певні завдання, або повинні були діяти на визначеному для
них заздалегідь терені — не може тих завдань виконати. Діється
це тому, що вони не можуть туди дістатися, або з інших причин
їхні завдання стратили свою актуальність та вимагають моди-
фікацій®.
»Також на різних теренах опинились цілі гурти наших людей,
неприналежних до тих теренів®. Тут встають перед очима десятки
й десятки осіб з наших рядів, що, немов бджоли до улика, зби-
рались в 1941 році на деякий час в «Дністрі® на Руській вулиці
у Львові, де інколи приходилось пригадувати їм їхні місця при-
значення, хоч були й такі, що й без призначення рвалися вперед,
щоб дістатись до Золотовеохого Києва®.
«Внаслідок того, ці члени без зв’язків і без роботи. А тим часом
на кожному місці завдань дуже багато, але рук мало. Отже, треба
ввести таку систему, при якій використовувано б кожну робочу
силу і кожний чоловік мав би кожночасно свої завдання®.
У новій дійсності релятивна важливість поодиноких ділянок
діяльности і поодиноких завдань (порівнюючи з іншими) цілком
інша, як передше, або як це було передбачено у первісному пляні.
Але ця порівняльна важливість теж тепер не однакова на різних
теренах. Доцільність цоботи вимагає нового, кожночасно терито-
ріяльно-актуального визначення важливости та черговости зав-
дань. У подрібному це можна зробити тільки на місцях, на під-
ставі місцевих даних.
«Буває, — писав Степан Бандера, — що на деяких теренах
місцеві організаційні чинники діють незадовільно. Тут може мати
місце невідповідна персональна обсада, що не відповідає тепе-
рішньому станові кадрів на згаданому терені, або у зв’язку з
іншою кількістю членів, або з стажем провідників®.
«Потрібний великий поспіх. Раз — з огляду на пильні завдан-
ня, які не ждуть, а подруге тому, що у все змінній і пливкій
ситуації трапляються корисні, але скоро проминаючі нагоди. їх
використати та зайняти догідні вихідні позиції в той час, коли
відносини в терені ще укладаються — дуже важно для можли-
востей роботи в будучому®.
«В часах, коли повно частих, непередбачених, але далекосяглих
змін зовнішніх умовин на кожному терені — найдоцільніше мати
таку організаційну систему, яка найкраще вможливить кожно-
часні рішення, скорі рішення на місцях, відповідно до обставин,
що з ними треба давати собі раду®.
Реасумуючи на підставі розгляду тих вимог і завдань, що їх
Організація мусить виконати в тому часі на відповідних теренах,
на основі дійсного внутрішнього стану, спроможностей і загальної
ВЕЛИКИЙ РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ОРГАНІЗАТОР 1145
ситуації, реальних умовин і можливостей дії, як також з метою
забезпечити можливість доповнень, Степан Бандера переходить
до визначення тимчасового організаційного ладу в ОУН на за-
кордонних теренах, а саме:
«Основною керівною клітиною цілої системи в теперішній, пе-
реходовій фазі, що на ній має лежати головна вага роботи, стає
Дійова Група». Цю назву ми підставили тепер, бо уважаємо, що
все ще не доцільно з мотивів довірочности подавати такі деталі,
що їх сам Бандера уважав за довірочні.
«Дійові Групи постають там, де знайшлось кільканадцять, чи
щонайменше кількох членів, а між ними провідники, як, будуть
здібні спільно зорганізувати і повести ширшу діяльність і само-
стійно вирішувати усі справи, та там, де або на місці, або в неда-
лекій віддалі заіснували українські емігрантські скупчення, серед
яких можна повести діяльність, або де існує відповідний центр
для зовнішньо-політичної праці«.
«Дійові Групи уконституовуються в такий спосіб: а) де вже пе-
ред тим (ще перед упадком Німеччини, — С.Г.) існували клітини і
власті і вони тепер, якщо немає надто великих змін кадрового
стану, стають Дійовою Групою; 'б) прибули нові члени — потрібні
доповнення га зміни відбуваються з ініціятиви найстарших орга-
нізаційним стажем. В усіх цих діях, при скликуванні зібрань
зобов’язує зберігання засад довірочности-конспірації«.
«На спільній нараді «давніх» і нових членів, тобто тих, які були
різними шляхами закинені в даний терен, спільним рішенням
можна перевести всякі доцільні зміни в обсаді керівних постів,
включно до посту Провідника Дійової Групи, так, щоб склад
Проводу Дійової Групи відповідав новому укладові провідного
кадру».
«Дбаючи особливо про те, — продовжував Степан Бандера, —
щоб нарада (установчі збори) по! змозі якнайкраще віддзеркалю-
вала волю всього активу та щоб вже своїм складом учасників
давала якнайкращу запоруку повного і наскрізь ділового охоп-
лення усіх членів Дійової Групи — ініціятори (наради, зборів)
повинні, зобов’язані доложити всіх старань, щоб перешкоди тех-
нічного порядку якнайменше впливали на склад учасників. Вони
несуть відповідальність за те, кого покликано чи не покликано до
участи в нараді».
«Установчі збори Дійової Групи розглядають, проектують та
вирішують різні справи, які відносяться до загального наладнан-
ня діяльности Дійової Групи». Наскільки мені відомо, цей інсти-
тут, тобто збори, не відограв 'більшої ролі. «Кожні установчі збо-
ри (нарада, — С.Г.) є одноразовою організаційною установою, яка
після закриття Зборів перестає існувати».
«Якщо компетентні вищі організаційні чинники окремим рі-
шенням назначили Провідника Дійової Групи і передали йому
1146
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
владу й керму, тоді цей назначений Провідник виконує свої
функції, покликуючи Провід Дійової Групи в порозумінні з ви-
щими організаційний и чинниками. Назначений Провідник нор-
мально діючої Дійової Групи не має обов’язку скликати Зборів
(наради). Але він має право це зробити, віддаючи Зборам до ви-
рішення деякі справи, як, наприклад, вибір членів Проводу Ді-
йової Групи «.
»В кожному випадку, коли існуючий (вибраний чи назначений)
Провідник і Провід Дійової Групи не діють з будь-яких причин,
а в тій справі немає відповідного рішення вищих організаційних
чинників через брак зв’язку, тоді справу перебирають і вирі-
шують скликані в тій цілі Збори, покликують нового Провідника
та Провід Дійової Групи. За скликання таких установчих Зборів
несуть відповідальність ініціятори«.
Мабуть непотрібно пояснювати, що Степан Бандера, написавши
оті «Вихідні ствердження», що їх ми зреферували, перейшов до
визначення функцій Провідника Дійової Групи, референтур, зві
тування, засновування нижчих клітин, окреслення т. зв. подвій-
ної звітности, членів окремого призначення і т. д. Це в основному
всі ці приписи, що рухають людською організацією в широко
зрозумілому понятті адміністрації. А про різні питання адміні-
страції я мав нагоду вмістити понад десять статтей в 1960-их ро-
ках в місячнику »Еіскик«, що його видає ООЧСУ.
Хіба тільки коротко підкреслимо ще те, що він наголошував,
аби по змозі, коли немає пекучої потреби, не збирати разом чле-
нів, які дотепер себе організаційно не знали, щоб їх не де-
конспірувати.
Загальним завданням Дійової Групи було зорганізувати і вести
на свойому терені діяльність цілої Організації та всіх членів.
»Доки зв’язок з вищими організаційними чинниками достатньо
не діє— Дійова Група самостійно вирішує і ладнає всі актуальні
питання».
Звичайно, що автор цих вихідних напрямних і стверджень по-
будови й територіяльного засягу дії Дійових Груп, устійнив та-
кож організаційний порядок. У визначенні 3-ох найважливіших
секторів в діяльності клітин, а саме: 1) сектора внутрішньо-орга-
нізаційної діяльності, 2) сектора загально-громадської діяльности
та внутрішньо-української політики, 3) сектора зовнішньо-полі-
тичної діяльности тощо, завжди здаючи собі виразно справу з
того, і це виразно стверджував, що все це має рамовий, тобто за-
гальний характер. Але й того загального досить, щоб ствердити,
що Степан Бандера був великим революційним організатором.
1147
У 50-ЛІТТЯ ОУН
Ярослав СТЕЦЬКО
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА — ЄДИНИЙ ШЛЯХ ДО ДЕРЖАВИ
(Слово Голови Проводу ОУН Ярослава Отецька на прийнятті
з приводу 50-ліття ОУН в Манчестері, Велика Британія,
17. 6. 1979 року)
Всечесніший Отче Патріярший Архимандрите,
Всечесніші Отці,
Дорогі панство Томсони,
Дорогі приятелі — чехи, лотиші, литовці і мадяри,
Дорогі Земляки і Землячки!
Відмічаючи сьогодні 50-ліття основання Організації Україн-
ських Націоналістів (ОУН), нам треба зосередити увагу зокрема
на тому, які, власне, були ті великі дороговкази нашої Організації,
що потрапили скерувати найширші кола українського народу до
страшної, безоглядної революційної боротьби проти окупантів
українських земель.
В першому періоді діяльносте нашої Організації треба було
перевиховати український народ, перевиховати його в дусі геро-
їчного ідеалу життя, в дусі зліквідування і остаточного усунення
з духовости українця рабської психіки, яка прищепилася йому
впродовж кількасотлітньої неволі. Якраз в тім першім періоді ді-
яльносте революційної ОУН було те перевиховання нашої нації в
змислі великих героїчних ідеалів. І це було те підложжя, на якому
виростали пізніші покоління, на якому виросла також Українська
Повстанська Армія.
Великим дороговказом нашої Організації була найперше чо-
тирифронтова війна проти окупантів України. В той час декому
із українського суспільства видавалося, що воювати на чотири
фронти — означає бути «Лицарями абсурду«, »Дон Кіхотами«.
Але виявилося інакше. Виявилося те, шо, коли революційна сила
стане до боротьби за етичні, моральні, героїчні вартості і не огля-
дається на те, шо є т. зв. практичне, здійсниме, але вважає най-
важливішим, що свої сили треба міряти не тим, що можливе, а
тим, що бажане — то вона перемагає. А шлях героя — це здійсни-
ти силою своєї волі прірву між тим, що людина бажає і тим, що
є реальне. Якраз Організація Українських Націоналістів йшла тим
: пляхом, шляхом героя. Це означає, що вона виповняла прірву
поміж бажаним і реальним, бо ця велика чотирифронтова війна
не була на перший погляд реальною, але вона творила величезні
моральні передумови для чергової боротьби. Це був перший до-
роговказ.
1148
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Другим великим дороговказом на шляху нашої нації став Акт
ЗО червня 1941 року. Це було від воювання відновлення Україн-
ської держави. Це був великий дороговказ на шляху нації, це
було відкриття двофронтової війни ±іроти двох найбільших потуг
тодішнього світу.
І видавалося декому із тих, які не вірили в правди України, в
правди української нації, що піднести таку страшну боротьбу,
таку страшну двофронтову війну, це мрії Дон Кіхотів, це мрії
дурних дітей, лицарів абсурду.
А ми бачимо, що якраз двофронтова війна проти двох найбіль-
ших воєнних потуг світу осталася до сьогодні єдиним дороговка-
зом не тільки для нас, але також для ще вільного світу, себто
дороговказом: стояти незмінне за свої правди, воювати незмінно
за найвищі ідеали, які собі людина, які собі нація поставила.
І дальшим, черговим всенаціональним великим дороговказом,
було створення 1943 року А нтибольшевицького Бльоку Народів
(АБН), себто спільного, організованого фронту поневолених націй
проти російського й німецького окупантів.
І власне цей спільний фронт є нашою революційно-визвольною
концепцією. Це фронт поневолених націй, завдяки і через який
Україні й іншим поневоленим народам буде можливо визволитися.
Це черговий великий дороговказ української нації, а зокрема на-
шої Організації.
Створення У ПА в 1942 році стало геніяльною імпровізацією
української нації. Ніхто зі Західніх держав в той час не мріяв про
те, а в уяві Гітлера було, мовляв, що ж українські повстанці мо-
жуть вдіяти супроти німецьких бомбовозів? Він заповідав, що
вистачить кілька бомбовозів, щоб знищити українське повстання.
А що сталося?
Українська Повстанська Армія впродовж 10 років воювала
проти двох найбільших воєнних потуг.
Щоб перемогти німецьку імперію, Москві, при вирішній допо-
мозі Заходу, вистачило 1418 днів. Але, щоб фізично перемогти
УПА, російська імперія, з допомогою тих же альянтів, потребу-
вала аж 10 років!
Чи, власне, в тому не лежить, преважлива, Грандіозна, величава
ідея, яку репрезентує наша Організація, в основі якої стоїть ставка
на власні сили, себто1 — героїчна концепція життя, — чи, власне,
в тому не лежить якраз велика Гарантія нашої перемоги?!
Чи було в той час до подумання, коли не було достаточних вій-
ськових вишколів, коли не було військових академій, що УПА,
завдяки ініціятиві ОУН, буде спроможна поставити і розбудувати
ті воєнні школи. І більше того, з Грона нації витренувати, виро-
стити таких геніяльних полководців, про яких і не можна було
мріяти.
З-поміж селянських хлопців вилонювались геніяльні стратеги
без високих військових шкіл і вони потрафили на чолі з Голов-
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА — ЄДИНИЙ ШЛЯХ ДО ДЕРЖ7 ВИ 1149
ним Командиром УПА створити нову стратегію визвольної бо-
ротьби, нову стратегію революційно-визвольної 'боротьби, на базі
якої провадяться сьогодні вишколи в американських військових
академіях. Це є черговий великий український дороговказ ОУН,
на який ми сьогодні мусимо окремо звернути увагу.
Ми революціонери не звикли святкувати ювілеїв, ювілеї не ле-
жать в стилю революційної Організації. Ми можемо робити лише
підсумки і намічати перспективи, а не святкувати ювілеї. Наш
ювілей буде святкований тоді, коли буде здійснена найвища мета,
себто відновлення, ліпше сказати — відвоювання УССД. Тоді
українська нація, а з нею й наша Організація буде святкувати в
Києві найбільший і може єдиний ювілей!
Коли ми дальше відмічатимемо чергові дороговкази на шляху
боротьби революційної ОУН, то ми знову побачимо, що видвиг-
нення великої концепції розвалу російської імперії на самостійні
і незалежні національні держави шляхом національно-визво пьних
революцій — це теж нове в історії сучасного світу.
Нове з того погляду, що українська проблема і проблема інших
поневолених народів, яку репрезентує Антибольшевицький Бльок
Народів, не є льокальною проблемою. Україна не може визволи-
тися окремо, ізольовано, сепаратно від визволення інших понево-
лених націй. Не може визволитися тому, що велика російська
імперія ніколи не може здати України без зброї. Ніколи не може
статися так, щоб Москва, як деякі сподіваються серед наших опор-
туністичних кіл, шляхом еволюції комунізму, шляхом лібералі-
зації, шляхом гуманізації комунізму, шляхом демократизації ро-
сійської імперії, дозволила на повільне відновлення української
держави й держав інших поневолених народів.
Того ніколи не буде! Не 'буде тому, бо відновлення Української
держави створює цілком іншу політичну карту світу, бо з віднов-
ленням Української держави валиться ціла російська імперія. А
коли так, то валиться теперішній порядок у світі, твориться ціл-
ком інший уклад сил в світі, цілком інша нова мапа Азії й Африки,
Латинської Америки, — взагалі перемагає національна ідея, ідея
національного визволення, ідея національної засади організації
світу проти імперіяльної.
В такій ситуації говорити про окреме, ізольоване, сепаратне
визволення України, є самим нонсенсом в собі. Україна може ви-
зволитися тільки спільно з Литвою, Латвією, Чехією, Словаччи-
ною, Мадярщиною, з Грузією, Туркестаном, та з іншими поневоле-
ними націями. Щойно тоді може визволитися, як з російської
імперії не останеться камінь на камені.
І коли сьогодні хтось говорить, що ми можемо досягнути своєї
мети іншим ніж революційним шляхом, то він не тільки глибоко
помиляється, але зводить на манівці саму нашу концепцію визво-
лення. Зараз не йдеться тільки про самостійність України, зараз
не йдеться також про шлях визволення. Бо сьогодні говорити про
1150
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
те, що Україна, Грузія, або Литва, Латвія чи інші з поневолених
країн не мають права на самостійність, — то це нонсенс.
В епосі, коли Ґана, якийсь Чад, чи якась інша країна Слоневої
Кости мають свою незалежність, квестіонувати право України на
незалежність, є нонсенсом і абсурдом. Але найважливіше при
тому те, що хто квестіонує революційний шлях визволення, той
тим самим ставить під знак запиту й саму самостійність.
І тому ми сьогодні бачимо, що ніхто з російських дисидентів не
ставить завалення большевицької системи революційним шляхом,
і ніхто з них не пропагує революційного знищення комуністичної
системи. І це дуже характерне. На жаль проти революційного
шляху стоять і деякі українці, як ген. Григоренко і Плющ, які
вважають, що революційний шлях визволення нереальний.
Коли хто вважає, що революційний шлях визволення є нере-
альний, то вважаю з мого погляду, що самостійність також нере-
альна, бо нема іншого шляху до самостійности, як тільки збройна
боротьба, як розвал російської імперії збройною силою.
Те, що революційна боротьба можлива, доказали повстання в
концтаборах, доказало повстання в Мадярщині. Єдиною помил-
кою в Мадярщині було те, що мадяри, замість скерувати свою
увагу не на Захід і не апелювати до нього аби він помагав, по-
винні були скерувати свої радіостанції до поневолених націй — до
України, Чехії, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, до Грузії, Тур-
кестану, Білорусії чи інших поневолених народів, щоб спільним
фронтом, спільною збройною боротьбою, спільними повстаннями
валити з середини російську імперію. Це була єдина реальність
нашої тактики.
Ми вважаємо, що сьогодні є дуже важним пропагувати ідеї са-
мостійности України і що єдиний шлях до самостійности — це
революційно-збройний шлях боротьби, бо єдино він, єдино зброя
розсудить нас з москалями.
Черговою великою ідеєю (яку видвигнула наша Організація,
про що я вже згадав на сьогоднішній маніфестації з приводу уро-
чистости 50-ліття ОУН), це те, що сьогодні вже стало самозрозу-
мілим, а кількадесят років було цілком не самозрозумілим —- це
ідея Патріярхату Української Церкви. Ця ідея була якраз пер-
вісною ідеєю нашої Організації. Я незвичайно радію, що вона сьо-
годні стала всенаціональною ідеєю, всіх українських патріотів
згуртованих поза партійно-політичними переконаннями. Я гадаю,
що ідея Українського Патріярхату буде здійснена так само, як
буде здійснена ідея Української Самостійної Соборної Держави.
Ми можемо бути горді за те, що знайшовся серед українців ве-
ликий українець, наш Святіший Патріярх Отець Йосиф І, що мав,
незалежно від волі й ініціятиви нашої Організації, відвагу під-
нести ту велику ідею і її послідовно реалізує. Я думаю, що Він
доведе її до кінця незалежно від того — сьогодні, чи завтра!
Наша Організація є горда зокрема за те, що на цьому терені
подавляюча більшість української громади стоїть твердо на за-
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА — ЄДИНИЙ ШЛЯХ ДО ДЕРЖАВИ
1151
гальноукраїнських ідеалах, на ідеалах Українського Патріярхату,
що не тільки наша Організація, але ввесь український народ,
зокрема Українська Підпільна Церква стоять на патріярхальних
позиціях, і це якраз звідтам, що я хочу підкреслити, прийшло ви-
знання Патріярхату, а не тільки на еміґрації.
На ще одну річ нам необхідно звернути увагу. Сьогодні на чу-
жині багато говориться про опертя нашої боротьби на Гельсінські
домовлення, на Конституцію СССР, на т. зв. національну політику
Леніна, на те, щоб відкликатися до леґалізму і до інших того типу
засад, що їх стараються інтерпретувати як змагатися за само-
стійність.
Я хочу сказати, що сьогоднішня конституція СССР — це кон-
ституція імперії. Ця конституція не дає жодної бази для якоїсь
боротьби. Всі імперії не творили конституції на те, щоб вони до-
помагали валити їх. Вони встановляли конституцію на те, щоб
вона зберігала імперію. Хто каже, що на базі тої конституції
можна боротися за будьякі національні чи людські права, то він
тої конституції не читав, або взагалі її не розуміє. Ця конституція
вводить цілком нові елементи про те, що сувереном СССР є т. зв.
совєтський народ. Це зафіксоване в тій конституції. Совєтський
народ — це російська »супернація« і вона є сувереном СССР.
Більше того, сувереном є компартія, якої центр в Москві; суве-
реном є уряд СССР, центр якого в Москві; сувереном є генераль-
ний прокурор СССР, який має всі колоніяльні й тюремні права,
включно з тим, що він назначує не тільки т. зв. республіканських,
але навіть обласних, а подекуди й районових прокурорів.
Отже, сувереном згідно з конституцією є КҐБ, себто генераль-
ний прокурор. І хто сьогодні думає, що на базі такої конституції
можна боротися за національні права, то він впроваджує себе й
інших в дезорієнтацію, в блуд. Так само, як коли хто думає, що
можна боротись з позицій Гельсінських домовлень. Гельсінські
домовлення ґарантують імперію, Гарантують ненарушність кор-
донів імперії, а коли так, то все те, що є проти ненарушности
кордонів, не є базою для будьякої боротьби. Тими ствердженнями
хочу сказати, що ніяких основ для т. зв. конституційної боротьби,
ніяких основ для боротьби з точки зору т. зв. Гельсінських до-
мовлень — не існує.
Спиратися тільки на «права людини®, проголошуваш през. Кар-
тером, також зовсім неправильно. Бо президент Картер так довго
проголошує «права людини®, як довго це відповідає його внут-
рішній політиці. Американська політика має багато кращі ле-
гальні основи для психологічної війни проти Росії, бо має Закон
з 1959 року, Закон про поневолені нації, який підписав президент
Айзенгауер і схвалив Конгрес СПІА. А цей Закон говорить про
розвал імперій, цей Закон говорить про привернення незалеж-
ности всім народам поневоленим російським імперіялізмом в Со-
вєтському Союзі і в сателітних країнах. Про цей Закон всі за-
1152
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
були. Цей Закон не став складовою частиною закордонної полі-
тики США, а навпаки закордонна політика США пішла крок на-
зад, бс поставила лише моральний акт про права людини. А без
здійснення національних прав, без самостійних держав понево-
лених народів немає людських прав поневоленого народу, і це
нам треба пам’ятати.
Нашу центральну увагу треба завжди зосереджувати на най-
основніші справи, на відпоювання Суверенної і Соборної Україн-
ської Держави, на знищення російської імперії, на розвал імперії
на національні держави поневолених націй, і на шлях, який веде
до того, це є шлях національно-визвольних революцій поневоле-
них народів що об’єднані в єдиному фронті АнтИбольшевицького
Бльоку Народів.
І наприкінці я радий подякувати за відзначення і почесну гра-
моту нашим комбатантам. Я не вважаю, що комбатанти понево-
лених народів є бувшими комбатантами. Поневолений нарід не
має бувших бійців. Ті, що носили зброю, є завжди вояками, як
ось бійці Української Повстанської Армії, і такими є наші вояки
з Української Дивізії. Вони є подвійно далі борцями за незалежну
Самостійну Соборну Українську Державу, як це було 50 років,
як то є нині і так буде аж до смерти.
Ми є горді за те, що вони дальше плекають »культ зброї®. Най-
важливішим для поневоленої нації є плекання культу зброї, а
друге — культу влади.
В нас говориться багато про свободу, про права, а я радше го-
ворю про владу, бо суттєвим елементом держави є передусім
влада. Як будем мати українську владу на українській землі, то
будем мати і волю і землю.
Верх влади — це верх того, щоб нація на своїй власній землі
могла виконувати свою волю, бс без того немає ніяких прав лю-
дина поневоленої нації. Тому мій апель до вас, а зокрема до моло-
дого покоління, аби передусім плекати культ зброї і культ влади
української нації на українській землі.
І я гадаю, що те, що ми включилися у світовий бій, що ми на
всіх міжнародних форумах пропагуємо ідею нового порядку в
світі, ідею розвалу російської імперії, що саме тим Антибольше-
вицький Бльок Народів і Україна стала революційною проблемою
світу, бо ніхто інший крім нас, ніхто інший поза ОУН, поза Анти-
большевицьким Бльоком Народів не проповідує тої революції, ані
засад того нового революційного порядку в світі, який Гарантує
знищення російської імперії.
І я думаю, що якраз в тому спільному фронті поневолених на-
цій, представників яких я тут вітаю, нам вдасться добитися оста-
точного відвоювання наших держав. Я думаю, що зокрема у
зв’язку з тим почесним відзначенням, яке я отримав, треба під-
креслити термін відвоювання замість відновлення Української
держави, бо не має іншого шляху до її відновлення, як шлях
визвольної війни!
1153
о. проф. д-р І. МУЗИЧКА
З МОЛИТВОЮ, ЧИНОМ, ВІДВАГОЮ — ДО ПЕРЕМОГИ
(Слово Патріаршого Архимандрита о. прсф. д-ра Івана Музички
під час обіду з нагоди святкувань 50-ліття ОУН в Манчестері,
Велика Британія, 17. 6. 1979 року)
Пане Президенте,
Всесвітліші Отці,
Дорогі Браття і Сестри!
Коли наш Мороз вперше опинився на американській землі, то
у своїй промові, дивлячись на тих людей, що з такою радістю його
вітали, з таким захопленням його прийняли, він сказав, що ви-
читав у них, в їхніх очах, що вони падше висловлюють свої почу-
вання для нього, як побідника своїх терпінь, серед всіх тих ши-
канів, які він пережив. А він сказав до них інакше: »Мое звіль-
нення — то ваша перемога, то ваша побіда!«
Здається мені, що сьогоднішній день, сьогоднішній Ювілей по-
в’язаний з короткою присутністю серед нас проф. Валентина Мо-
роза, то також свого роду ювілей поріди, перемоги. Бо 50-ліття
ОУН, то 50-ліття боротьби, і в тій 'боротьбі ОУН ні раз не програ-
вала, хоч боротьба триває дальше для остаточної перемоги. То
50 літ перемоги і наче символом того стався ось цей приїзд Ва-
лентина Мороза тут серед нас. То видимий знак тих перемог, що
тривають вже 50 років і ведуть напевно, за Божою поміччю, до
кінцевої перемоги. Дай то, Боже!
Друга річ, це те. що я хотів би сказати теж у зв’язку із при-
їздом Валентина Мороза, а головно із його щирими і при тому так
сміливими виступами, словами, які він каже серед нас.
Не знаю, але здається мені, що наші політичні мужі повинні
зробити, як кажеться по-англійськи риЬІіс іпциігіез, то значить
публичне дослідження.
Хто літа тому назад кинув між нас таку думку, таке тверджен-
ня: «Сидіть тихо, не домагайтесь нічого, сидіть тихо, бо буде вам
лихо, буде вам гірше®. А навіть казалось »... і для Церкви своєї
нічого не домагайтесь, бо то, що ви могли б осягнути, угробить
вашу Церкву ...«.
То впало літа тому назад. Розчислене воно було, мабуть, на по-
лохливого українця, якому вистане показати якийсь страх — і
він може присяде і дійсно нічого не буде доматися, нічого не буде
хотіти.
Над тим твердженням направду варто зробити таке публічне
дослідження: хто перший це сказав, хто перший кинув пострах
поміж нас, 'бо показалось, що твердження цілковито неправдиве.
11^
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
І знову вислідом того — той же Валентин Мороз, що між нами.
Вислідом того усі, що їх звемо дисидентами, які кажуть: скільки
разів ми тут протестували, кричали, чогось домагалися і їм там
ставало легше.
А я додав би ще: скільки разів ми тут молились за них, там, —
як у цій козацькій думі — їхні кайдани або спадали з них в якійсь
мірі, або не давили їх так. Наш чин і молитва стільки їм пома-
гали, а нам казали ... мовчати, нікого не дратувати, нас страшили
угробленням. І ми в це вірили. Не вірили в те тільки сміливі і
відважні.
Сьогоднішній Ювілей, пов’язаний із присутністю Валентина
Мороза між нами, показує, що ворог боїться сміливих і відваж-
них, а любить і шанує полохливих, бо вони йому помагають.
Сьогоднішній Ювілей, сьогоднішня днина про це говорить. До
тієї перемоги нашої, як казав Валентин Мороз, яку ми осягнули
тим, що він опинився на волі, пам’ятаймо, що в тій перемозі були
дуже чинними наші молитви.
В Римі один рік ми кожного дня в наших молитвах на Службі
Божій і при інших молитвах згадували когось із дисидентів і той
список був великий. Навіть велике число їхніх знимок, які ми
могли дістати, висить сьогодні там в окремому місці, наче ґалерія
тих сміливих і відважних.
Пригадую собі, як ішов я з панею Світличною, тай кажу їй:
зараз побачите он тут свого брата ...
І цікава річ. Як ми так йшли, її око впало на Ірину Сеник, а
моє око' впало' на її знимку. Я навіть не знав, що її знимка вміше-
на побіч, бО' їх понад 40.
Ми молились, ви молились за тих наших великих, відважних,
яких звемо Нескореними.
Ця перемога подвійна — сьогодні Ювілейна ОУН й особиста
нашого Мороза, то перемога нашої молитви, то доказ на силу мо-
литви — тож, дорогі мої, із чином, працею, відвагою і молитвою
ідім дальше вперед до тієї остаточної перемоги, яку пошли нам
Боже!
ІЇЕІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІПІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІНІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШШ
СКЛАДАЙТЕ ПОЖЕРТВИ НА ФОНД ОБОРОНИ УКРАЇНИ!
НАШ ПЕРШИЙ І НАЙГОЛОВНІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК — ДОПОМО-
ГА НАШИМ БРАТАМ І СЕСТРАМ У ПОНЕВОЛЕНІЙ БАТЬКІВ-
ЩИНІ У БОРОТЬБІ ЗА ВОЛЮ І ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
іншії..................іішііііпі............................................ІІІІ111ІІІ1.............................іііііііііі...ПІІІШІІІ........................................і................ііііпііііііііііііііііііііііііііе
1155
Валентин МОРОЗ
ОДНА ЦЕРКВА, ОДНА ВІРА, ОДНА ДЕРЖАВА
(Слово Валентина Мороза з приводу надання йому відзнаки і
грамоти ОбВУ в Манчестері, Велика Британія, 17. 6. 1979 р.)
Дорога Українська Громадо,
Дорогі Гості,
Дорога Українська Молоде!
Я щиро зворушений тим напрямом. Я завжди щиро заздрив
тим, які мали можливість боротися за Україну зі зброєю в руках.
Так, ви витримали 'багато, ви вистояли перед ворогом, ви до-
вели, що ворог не сильніший.
Я багато боровся за Україну пером, але все ж таки є чоловіче
поняття, що справжня боротьба — це боротьба зі залізом в руках.
Найсолодшу на світі музику робить тверде залізо.
І я найбільше зворушений і вважаю найбільшою честю бути
відзначеним тою відзнакою, яка належить ветеранам українського
війська, яка належиться тим, хто боровся за Україну, дивлячись
смерті у вічі.
Щире спасибі вам Дорогі Друзі!
Я дуже задоволений з тої атмосфери, яка є в українській громаді
у Великій Британії. Я багато разів на українських маніфестаціях,
на українських вічах казав про те, що українська лава, без різ-
ниці партій, організацій громад, повинна бути згуртованою, щоб,
коли прийде великий час рушити у святий Київ. Я дуже радий
за це, я дуже хочу, щоб така згуртованість була у всіх україн-
ських громадах у вільному світі.
Я сподіваюся бути ще не раз у Великій Британії, я сподіваюся,
що ви мені допоможете нести той дух єдності українства, той
національний інстинкт Об’єднання, який каже: вести повинен той,
кого підказало почуття, а не той, кого підказали вибори.
Вибори завжди будуть людей сварити. Вибори потрібні, але
вибори не досить, потрібний національний інстинкт великого
єднання!
Коли він буде в нас, ми будем мати одну українську Церкву,
ми будемо мати єдину українську віру, ми будемо мати Україн-
ську Державу
Слава Україні!
1156
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В. ЩЕРБІЙ
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО
МИСЛЕННЯ
(З приводу 1-го Конгресу Українських Націоналістів)
»Про Собор не скажеш нічого істотного,
коли говорити лише про камені...«
Екзюпері
Лихо з розуму — загублена традиція своєї нації
Безмежно наївна віра дев’ятнадцятого сторіччя в магію світла
розуму, очищеного від почуттів, що мав впорядкувати хаос і в
еволюційному процесі забезпечити автоматично гармонійний все-
людський поступ, — згоряла в світовій пожежі, що розгорілася в
1914 році. Природня закономірність, що в давнині розмулила зам-
чища будовані на антиприролних мілинах, в яких вавилонізовано
народи, щоб вичленувати генія творчого духу, обезіменнити на-
роди, а безіменних Іванів без землі й роду перетворювати в німо-
послушні тяглові тварини — розбивала замчища залишків антич-
них імперій.
На звалищах антинародних і антилюдських многонаціональ-
них структур височіють оновлені Собори волі тих народів, які на
бездоріжжях »світла розуму« не загубили духових здобутків своїх
предків, як блудний син майно свого батька, а помножуючи та-
ланти предків, зміцнюють віковічність своїх націй.
Керівні верстви народів, що заглушили самі в собі зов предків,
заглушили в собі живчик вічноживучости свого народу відчужен-
ням від традиції предків за незмінними законами природи, в якій
немає порожнечі, причалювати до берегів 45 жих традицій, га-
муючи розвоєві процеси своєї нації.
І нема потреби шукати за зразками цього феномену, запуска-
тися в екскурсію історії всіх народів нашої плянети. Сторінки
історії української нації заповнені прикладами: героїчного по-
ходу до свого історичного призначення при цупкому зберіганні
духових надбань поколінь, яким то змістом зберігали велич свого
Собору, щоб неоскверненим передати його прийдешнім поколін-
ням, але й ретроградного процесу, який спричинювали визнавці
«світла розуму«, відкидаючи духові надбання предків, бачили
свій Собор як кам’яну віджилу структуру.
В періоді вставання українського народу на початку нашого
сторіччя, ціллю якого було привернути собі втрачений статус ве-
ликої і вічної нації, нації святих Ольги і Володимира, лицарської
нації Богдана, Мазепи, Орлика, традицію прадідів великих, яку
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ...
1157
з розкопаних козацьких курганів автором української Марсельє-
зи-Заповіту виніс на поверхню Микола Міхновський — в зародку
приглушили не так »тії воріженьки», як таки рідні апостоли
«світла розуму», чужого розуму.
Три українські універсали в розгарі революції на просторах
московської імперії були відлунням чужої політичної школи, якої
проповідниками були не чужі, а таки свої »раби отечества чужо-
го», які завзято відкидали свою традицію.
В тих універсалах домінувало провансальське «світло розуму»
М. Драгоманова: »При всім нашім демократизмі, — писав він, —
треба держатись принципів не традиційних, а наукових, посту-
пових і ці принципи нести в народ і не понижати, або1 затемняти
свої думки для застарілих, а то і протирічних думок так званого1
народу ... Космополіти ж ... цивілізацію ставили вище націо-
нальности і уважали утилітарно кориснішою для народу, ніж
народні традиції, між якими єсть багато архаїчного і просто
ретроградного ..
Відкинувши традицію свого народу, апостол »розуму« підкинув
чужу гармошку провансальської продукції. Традицію свого на-
роду проміняв на чужу і ворожу Україні:
«Слов’янськії землі! — наші Вкраїна
Середня сестра поміж вами:
Нікому неправди вона не вчинила
І правди бажа між сестрами.
З північною Русю не зломим союзу,
Ми з нею близнята по роду« ...
ЦІ ідеї виявилися драматичною реальністю в трьох універсалах,
що їх реалізували політичні керманичі України в періоді розбу-
дження народу. Відвернувшися від своєї правди, в поклоні чужим
тельцям, в наївній вірі, що московський Ванька обніметься з
українським Іваном, що споконвічні північні варвари-тирани пе-
ретворяться в гуманних людолюбців, що голодні вовки будуть
мирними сторожами українських овечок -— проклямували нероз-
ривність з «великим російським народом», ТОДІ, КОЛИ МОСКОВСЬКІ
полчища вогнем і мечем завертали розбуджені народи в старе
ярмо з новою вивіскою: Союз Соціялістичних Совєтських Рес-
публік.
Ідея-фікс Драгоманова, запозичена від швайцарської адміні-
стративної побудови (кантонів) спільної держави трьох націо-
нальностей з підґрунтям псевдо-лібералістичного соціалізму, ім-
портованого з Заходу і трансформованого в Московії, затамову-
вала розріст української самостійницької політичної думки, яку
виносили на поверхню ціною життя українські вояки в бурхли-
вих роках визвольного змагу.
1) М. Драгоманів: «Австро-руські спомини« і «Два учителі«.
1158
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В найзагальнішому з’ясуванні, політичне мислення української
провідної верстви на переломі двох сторіч, — дев’ятчадцятого-
двадцятого, — можна окреслити так: ліберально-республіканська
доктрина з ідейним підложжям псевдосоціялізму, якої макси-
мальною вимогою було завалення московського царського деспо-
тичного режиму і побудова республіканського устрою з ілюзією
на мирне співжиття окремих національних громад (республік) у
федеративному союзі, який мав замінити царську імперію. Ця
доктрина, хоч і просочувалася крізь кордони двох імперій, що
ув’язнювали народи, в тому Україну (Московії і Австро-Угорщи-
ни) в часі визвольного змагу, домінувала в кругах керівної верстви
на центральних землях України.
Друга «доктрина» (питоменність західних областей України)
демскратично-леґалістична з консервативним підложжям вису-
вала постулят — легальними засобами добитися національно-
культурної автономії в межах Австро-Угорщини, після упадку
якої в межах оновленої польської держави, коли Рада Амбаса-
цорів визнала зверхність цієї держави над Західньо-Українськи-
ми Землями (Галичина, Волинь, Підляшпія і Холмщина) 14 бе-
резня 1923 року.
Обидві доктрини заповідали апріорний присуд невдачі визволь-
ного змагу, розбудженого в огнях народу, що його за ясновидін-
ням Шевченка обважували з його великих традицій «славних
прадідів великих онучата голі«.
Ліберально-республіканською доктриною, трансформованою в
Московії на «загірну комуну», остання перетворила ілюзорні «рес-
публіканські демократично-національні громади» в свої адміні-
стративні провінції, а галицький автономізм перетворював підОиті
Польщею українські землі в «креси всходнє» ...
Дорогою ціною розплатилася Україна за оновлювання змісту
свого Собору, своєї традиції.
В боротьбі: голос предків — заповіт нащадкам
Інстинкт самозбереження, як антидот проти чужих, погубних
для народу ідей, як розродник оновлюваної традиції свого на-
роду, що її свої таки апостоли чужих ботів завзято відкидали, —
виявив себе чинно на полях боїв в роках вставання народу. Укра-
їнські вояки не запускалися в теоретичні роздуми свого тодішньо-
го політичного проводу. Взявши в руки зброю, вони знали, і ві-
рили, що ціною життя треба обороняти батьківську спадщину.
Коли б їх було питати, як Деіфоб Кассандру:
«Коли ти знаєш, то скажи виразно
Що саме він (ахаєць) замислив нам на згубу?»
то і, як Кассандра, відповіли б:
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ ...
1159
»Не знаю я нічого, тільки бачу
Кривий гієни погляд, тільки чую
Проникливий хижацький голос® ...
(Л. Українка)
Не роз’їджені чужими доктринами уми українських вояків не
сприймали чужої мудрости, хоч і своїми «мудрецями® голошеної:
»Ти русин північний, один із всіх братів
Велике заложив государство,
Нехай же та сила послужить на поміч
Слабішим братам у слов’янстві® .. .
В довіОоіковій традиції свого народу знаходили свою мудрість:
»Без власного заліза рало хлібороба стається ралом раба«. Та й зов
крови предків: »Достойними достойная созидатися і чесними чес-
ная совершитися обиче, і через годних людий годниє річи бивають
справовані«2... був політичним дороговказом в боротьбі за власно-
підметність нації.
Молодшому українському поколінню, що виростало в добі, яка
почалася в Україні в 1917 р., було до вибору: прийняти політичну
концепцію батьків-послушників чужих політичних шкіл і замк-
нути історію своєї нації, або вирощувати за своїми плечима крила
предків з-під Жовтих Вод, Корсуня, Конотопу, Полтави, чого
зразком були: Маківка, Лисоня, Крути, Базар; перетворювати
охамлених Ярем на войовників Галайдів і виводити націю »із
тьми, із смраду, із неволі®.
Не запускаючись у філософські роздуми, відчуваннями сприй-
мали поняття своєї нації, великої і вічної, як віруючі сприймають
Істотність Ісуса в крушинці хліба і краплинці вина. Сприймали
істоту нації, як ідеалістичне уявлення, — так як прадіди:
»Як покидали запорожці
Великий Луг і матір Січ,
Взяли з собою Матір Божу,
А більш нічого не взяли® ...
(Т. Шевченко)
Вони відчували, що прадіди-запорожці не пустельники-покут-
ники, а носії прапору, яким виявляли своє людське і своє націо-
нальне єство. В їхній вірі не було почувань меншевартости, не
було рабського страху перед московським варіантом бога-деспота,
самодержця. В їхньому Соборі панував Бог їхньої Правди, Бог
Добра, Краси, Бог вільних людей. В своєму духовому Соборі, бу-
дованому повсякчасно предками, вони віднаходили найкращу
частку себе-людини, свою націю, її волю і потребу боротися за неї.
2) Князь Константин Острозький.
1160
визвольний шлях
Кожному поколінню передається голос предків. І кожне поко-
ління мусить заробляти само на себе, нести спадщину своєї тра-
диції на висоту, з якої майбутні покоління перехоплять естафету.
В трагічних роках вставання нації, українські вояки на полях
боїв за свою націю не були голосом тих своїх сучасників, що при-
носили жертву Ваалу. Оцілілі в боях, прощаючись зі зброєю, збе-
регли горде ім’я своїх предків, своєї нації, бо віднайшли в собі
найвищу міру своєї духовости. Зберігаючи її, передали виростаю-
чому з вогнів української національної революції новому поко-
лінню змисл сили мітичногО' Антея, яку він мав доки відчував
дотик своєї матері-землі. І вони це винесли на поверхню.
Ідеал Мадонни проти ідеалу Содомського
»... Хвалять ім’я Боже,
І мечі в руках їх добрі,
Гострі обоюду.
На отмщеніє неправди...«
(Т. Шевченко)
В одному з Шевченкових оповідань читаємо: ».. . Коли ми від-
дамо1 на наругу святі традиції давнини, що тоді з нас буде? Буде
якийсь француз, або куций німець, а від типа, або, сказати б, від
обличчя національного і спомину че буде. А на мою думку, нація
без своїх власних, їй лише належних і їй характеристичних при-
кмет, подібна на якийсь кисіль, і то на дуже несмачний кисіль ...«
Шевченко знав, що обранці кожної нації, щоб зберегти її вічно-
живучість мусять не лише знати традицію своєї нації, але мати
віру в те, чим вони здобували належне їй місце в світі. Він в одно-
му листі про те каже: »... Старовина! Що за радість спливає до
серця, коли чуєш про те, що давно діялося ... Здається, що ось-
ось сам це все робиш, неначе б ти заліз у предківську душу, або
предківська душа гарцює в тобі...« Це і є його »мечі і Острі обо-
юду», якими ті, що «хвалять ім’я Боже«, захищають правду своєї
нації у вірі в своє уявлення Бога Добра, Краси і Любови.
Виростаюче молодше українське покоління після трагічної про-
гри ще одного оборонного бою України проти Московії, не знахо-
дячи відповіді розуму на питання, чому «встоятися не було сил«,
зачало очима душі підглядати затаєну суть часової перемоги Мос-
ковії. І все виразнішою з’являлася вагомість істотносте «мечів
гострих обоюду«. У
У відчуваннях народжувалася свідомість того, що реставратор
падаючої царської імперії, Владімір Ульянов «Леніне, без труд-
нощів перефарбував істоту московської духовости, джерелом якої
було псевдо-християнство з уявленням бога-деспота, втіленого
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ ...
1161
в особі самодержця-царя і московську віру, що спиралася на пере-
хідних ступнях від чародіїв до жерців, питоме московським віру-
ванням шаманство на фанатичну віру: «єднання всіх пролетарів
світу«, єдиним пророком якої то нової віри проклямував він себе
і трохи Карла Маркса. Цією вірою, фанатизмом диявольського по-
родження, яка заперечувала Бога-Духа, отже і духову людину,
вона відкрила широко тами для розливу звірячої беззаконности —
новий московський самодержець загострив мечі горлорізів, якими
промощували шляхи московському содомському ідеалові, що мав
назавжди знищити віковий український Ідеал Мадонни.
Молодше українське покоління за відчуваннями зрозуміло, що
невдачу на полях боїв України проти Московії та й інших напас-
ників треба записати на конто таки сзоїх політичних невдах, які
по довгих ваганнях під напором української народньої стихії про-
кламували збройну оборону України перед московським наступом,
але під гаслом: боротися знаком чорта проти диявола, московсько-
му соціялізмові-комунізмові протиставити »тоже« сошялізм...
Московській Содомі протиставити начебто свою Гоморру.
В українській народній гущі залишився таки живим Ідеал Ма-
донни, оборонцем якого, а разом з тим і справжнім речником укра-
їнської національної стихії з’явилася Українська Військова Орга-
нізація, яка не мала визначеної ідеології, хіба патріотизм. Членами
її були бувші вояки українських збройних сил з різними полі-
тичними переконаннями, маючи на меті спільну ціль: продовжу-
ванням збройної боротьби відхилити маразм, що гнітючо давив
побіджений народ, який був піднісся, щоб привернути собі погра-
бований статус нації.
Про націоналізм, як суму ідей, як ідеологію в часі визвольного
змагу, як і зараз після прогри на полях боїв в Україні, не було
ширших згадок, хоч ідеї пізніше оформленого українського на-
ціоналізму проривалися на поверхню ще перед змагом (М. Міхнов-
ський) та й на початку московсько-большевицької окупації Украї-
ни, як і на українських територіях, якими поділилися три інші
окупанти.
В часі внутрішніх партійних розгулів двох урядів України хоч
і проголошено Соборність, з’єднання двох українських республік
в одну державу, то ідея соборности нації, безкомпромісовість у
боротьбі за її волю проти зовнішніх ворогів, утверджувалися на-
ціональним максималізмом в хліборобській українській верстві,
що і було стимулом розросту ідей українського націоналізму. Ця
найконсервативніша українська верства не так в знаннях, як в
незрушеній вірі в свого Бога Правди, за вагомим змістом Івана
Вишенського «навчилася од Христа Істини без подхлібства лож
— ложжю, вовка — вовком, злодія — злодієм, розбійника — роз-
бійником, диявола — дияволом звати ...«
1162
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Цією прапредківською вірою український хлібороб, як панци-
рем, обороняв ідеал своєї Мадонни проти підкидуваного москов-
ським антиподом Бога і зненависником твопчої людини.
Про цей період змістового назрівання української політичної
мислі писав Д. Донцов: »... Страх перед свобідним жестом, шу-
кання компромісів і помочі, зневіра у власні сили, ніби умисне
формулювання своїх постулятів — як це все було далеке від
фанатичної віри в свою справу жовнірів Кромвела, або нашого
селянства! Так, нашого селянства. Бо в хаосі ідей і напрямків
виявило' воно в ці часи подиву гідну завзятість в обороні своїх
інтересів, незвичайну активність і величезну готовість до жертв.
Крім того — не захитане ніякими аґітаторами прив'язання до
своїх заповіджених дідами ідеалів. Воно знало, чого хотіло, а того,
чого хотіло — воно дуже хотіло. На цій фізично і морально здо-
ровій силі нашої суспільносте... на її ідеалах хочемо оперти
нашу програму (підкресл. — В.Щ.)Я.
Можуть рідні дослідники і «дослідники», особливо ті, що під-
кидають подвижникам ідей українського націоналізму «перепи-
сування», або «наслідування» всякого роду чужих »фашизмів«,
«нацизмів» і т. п., розважатися своїми «дослідами» досхочу. Вони
бо1 не обсерватори життя своєї нації. Вони мимовільні прохожі
попри життя, як принагідна публіка, що, опинившись в світовому
цирку, розважається жонґлюванням блазнів на цирковій арені.
До їхніх «тверезих сучасних» умів не продістанеться питання:
чим неграмотні рибалки, Ісусоьі апостоли, перемогли римських
філософів, тренованих в грецькій і пра-грецькій філософській
мудрості, чим розхитали фундаменти «божеської римської імпе-
рії», тюрми народів? Чим привернули національне ймення наро-
дам, що носили печаті «ґенте ґерманус — і іаціоне романус»?
Христовий проповідник не мав того, що мав римський філософ,
не мав знаннів, але мав те, чого не мав «всезнаючий» римський
філософ, — мав незламну віру у свою правду і нею поконав
філософа.
Духову прикмету людини, віру в таку, або таку істину, Леся
Українка називає одержимістю. Знайки знають про такі, або інші
явища життя порядком інформації. Для віруючих в правоту своєї
правди віра є змислом всього їхнього життя. Відібрати в них їхню
віру можна лише фізичним їх знищенням. Явище до болю відоме
в Україні.
На всіх просторах розчленованої України стихійний український
націоналізм з’являвся на поверхні незнищимою динамікою, бо
прапороносцями його були не ті, що не «знали», а ті, що вірили,
одержимі правдою своїх «прадідів великих», як Ісусові апостоли
Його Правдою. Правду своєї нації великої і вічної протиставили
3) »ЛНВ«, 1922, кн. 1, стор. 2.
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ ...
1163
чужому охамлюванні свого Собору, в якому покоління впродовж
віків напластовували духовні скарби нації. Не вагалися сказати
слово терпкої правди і своїм зміновіховцям, які станули були в
проводі української національної революції, які мали знання, але
не мали віри в ідею своєї нації.
Коли читати новелю М. Могилян :ького, що появилася була в
1926 р., отже вже під намордниками московських червоних куль-
туртреґерів, кровожадного ЧеКа, то за висловом Шевченка ша-
шелям волосся дуба стає. Могилянський — до революції людина
поміркованих переконань, але після зустрічі з московським со-
домським ідеалом — палкий оборонець українського духа. В но-
велі »Вбивство« після зміни »віх« Грушевського, який вернувся
з еміграції в т. зв. Ссвєтську Україну, Могилянський пише:
»Я вбив. Вбив у серці своїм друга, трупова отрута отруїла моє
серце ... Велику пустку та брехню побачив я в серці того, кому
готував ролю національного героя, носія віками приспаних веле-
тенських потенцій талановитого й героїчного народу. Замість
орлиних крил і могутнього зльоту понад хмари — вужаче плазу-
вання й дріб’язкове політиканство людини, спритної на малі діла.
Замість на недосяжну височінь поставленого' уповноваженого від
мільйонів — маленький крохоборець ... Замість скарбів народньої
правди, замість полум’я любови й пристрасти — холодна брехня
й дрібний розрахунок жадібного до особистого успіху міщанина...
І я не виніс безмежного розчарування з несподіваного прозріння
— я вбив. Вбив у серці своїм друга . ..«
Звичайно, Могилянський не вбив насправді Грушевського. Це
символіка, яку при кінці новелі він роз’яснює: »... Таке при-
сниться. коли серце отруєне трупною отрутою в ньому вбитого
друга ...«
Віра в свою націю не завмерла від трупної отрути чужих доктрин.
Вона набирала свідоміших форм. При дикому винищуванні, випо-
люванні її мечем і огнем згущувалася у все тугіший кремінь, на-
бирала форм ідей українського націоналізму, запліднювала муж-
ністю українські маси, що їх чужі вовкодави гнали шляхами на
Голгофу. Остоя українського духа, українські хлібороби, яких
винищували антиподи Бога, московські анти-люди, як клясу,
йшли тернистим шляхом, знаючи, куди і за що їх гонять.
їхнім голосним речником був митрополит Василь Липківський.
Своїх шашелів, апостолів чужої правди бичував: »... І не так в
минулому були страшні Україні Ті вороги, кати-мучителі, як про-
дажні душі самих же українців, що йшли до ворогів і казали: що
дасте — продам вам всю Україну... В минулому на це зрад-
ництво-продажність квапились люди з вищих кляс, з панства та
духівництва, а тепер воно, як та темна пошесть, заразила собою
й народ. І ми в ім’я страждань Христових, в ім’я любови і бра-
1164
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
терства, повинні, як від чуми, як від смерти, берегтися від усякої
неправди, зрадництва, продажности .. .«, бо »душі народу не мож-
на замінити нічим! І той народ найбільше нещасний, що не знає,
не розуміє своєї душі, не дбає про неї. Бо не кількість народу, не
багатства землі, а душа народу надає йому найбільше значення в
Бога і в людей ...« (підкресл. — В.Щ.).
Ідеалізм, на якому як краєвугольному камені нове покоління
будувало свідому ідеологію українського націоналізму, видобу-
вався на поверхню устами Липківського, одержимістю козацьких
предків — так, наче б і справді душі предківські гарцювали в
душах тих нащадків, які і в пеклі, що його Московщина творила
в Україні, не злякалися сатани, стали на прю, хоч і знали, що їх
розіпнуть. Митрополит Липківський проповідував: »... Хіба мало
з нашого народу мусіло покидати рідню, господарство, батьківщи-
ну та тяжко мучитися у татарській і турецькій неволі за ім’я
Христове? А скільки народу з козацтва залишили все, щоб за-
хищати свою віру та волю, терпіти знущання, муки і смерть
прийняли в цій боротьбі! А кріпацтво під московським та поль-
ським панством хіба не було тяжким хрестом для народу?!«
Ідеалізм, що його устами Великого Митрополита передавали
лицарські козацькі предки, то не човник, що в місячному сяйві
хитається на спокійній водичці, а буревій, що зганяє людину з
леговища раба-лінтяя, бо в ідеалізмі — »дух, що тіло рве до бою«.
Митрополит Липківський так і формулював істотність ідеалізму:
»Ми молимося за те, щоб життя наше проходило в спокою, ми
молимося за спокій у всьому світі. Але, що б то за життя було,
коли б воно проходило все в спокою — чи було б про що згаду-
вати людині з свого життя? Людина найбільше відживляється
тими моментами, коли доводилось подивитися в очі смерти. Отже
бур’я, хвилі неспокою дають світові вияв нового життя, не дають
світові захолонути, замертвіти в своєму спокою . .. Наш народ
може найменше зазнав спокою в минулому ... Це моменти най-
більшої титанічної боротьби нашого народу з хвилями житей-
ського моря, боротьби за своє життя, за своє право визволення
та перетворення ...«
І сутність цього феномену не в розумі, а у вірі: »Віра завжди,
— проповідував митрополит Липківський, — була найвищим дви-
гуном людської освіти, поступу, утворення звичаїв, — взагалі
віра була керівницею життя народів. Тільки палка віра, а не хо-
лодний розум, запалює чоловіка і цілий народ, дає йому орлині
крила, підносить на таку височінь, на яку не підняли б його
міркування розуму ...«
Прапредківський ідеалізм, з нього породжувану віру в свою
правду, яка не давала українській козацькій душі змиршавіти в
гречкосійстві, а спрямовувала їх проти навал чужих бурунів, що
заливали Україну, Митрополит протиставив московський Марксів-
ОНОВЛЕНІ ШЛЯХИ ...
1165
ській бісовщині, що заливала Україну: ». .. В ці часи чуємо якесь
нове »благовіщення«, нас закликають єднати своє життя не з
Христом, а з якимсь Марксом та іншими іменами (Ленін-Сталін,
— прим. В.Щ.), що піднеслися на землі. Єднають нас уже не з
янголами і Духом Святим, а з мертвою матерією і її механічними
законами... Коли в наші часи, дійсно, перетворюється життя
народів, то це перетворення повинно початися не з Маркса та його
нащадків, що й собі не здобули життя, а з Христа, з Його Благо-
віщення й Воскресіння .. .«
Митрополита Василя Литовського, голосного речника своєї пра-
дідівської правди, яка живою істиною проявилася в українській
народній масі, вірного захисника Ідеалу своєї української Мадон-
ни, московські песиголовці-пропаґатопи свого московського ідеалу
сод омського права позбавили священства в 1927 р. А десять років
пізніше, в 1937 р. вивезли його з прадідівської землі, яку без-
страшно захищав, в неісходиму московську безвість. Та україн-
ського Ідеалу Мадонни московські червоні сили аду не зуміли
прогнати з України. Його живучість видвигали на поверхню нові
апостоли своєї української правди.
Перемога нового українського покоління
Моторошним ляком сковувала уми демолібералів прадідівська
правда, яка проявлялася на поверхні розчетвертованої України,
проголошувана устами тих, в яких вселився дух предків.
Для провідної української еліти в добі, що її Д. Донцов пра-
вильно назвав «голодною вовчицею», — прадідівський голос, що
його передавав Митрополит В. Липківський: »...Буря, хвилі не-
спокою дають світові вияв нового життя, не дають світові захоло-
нути, замертвіти в своєму спокою ... Це моменти найбільшої ти-
танічної боротьби нашого народу, боротьби за своє життя, за своє
право визволення та перетворення» — був чимось страшним.
Вони ж за звуками чужих гармошок проголошували пацифізм в
тому часі, коли треба було вести розбуджений нарід на барикади,
а не складати ідолопоклонні гимни «братам слов’янам», «братам
пролетарям», або вициганювати плаксивими моліннями-пісенька-
ми співчуття для України в тих, що вовчими зубами розгризали її.
їхній політичний глузд віддзеркалювався в словах Л. Українки:
«Прокляті ті пісні,
Що викликають сльози в переможця!
То сльози нільських ящурів ...«
Вони ладні були клеймувати Митрополита, М. Міхновського і
Д. Донцова, «зоологічними шовіністами», чи й «воєнними паліями»,
а ними проповідувану віру — «хижацькою психологією».
1166
визвольний шлях
Нове українське покоління в собі розбудженої нації, в почуван-
нях, в серцях чистих відчуло живчик віковічности своєї нації, як
відчуває віруючий вічність життя Ісуса в крушинці хліба і каплі
вина. З минулих віків вибирали героїчне для себе. То й на долю
цього покоління припало прочистити задушливе повітря, відбудо-
вувати власнопідметну українську політику на освячених предків-
ською кров’ю фундаментах.
Середньошкільна й академічна молодь, що згуртовувалася в
таємних гуртках, пильно почала шукати за коренем свого націо-
нального кредо в своїй українській давнині. Микола Міхновський
і Дмитро Донцов, які вбрали Шевченків стихійний націоналізм
в рамки свідомого націоналізму, стали орієнтирами для патріо-
тичної молоді, яка організувалася в таємних гуртках у свідомості,
що вони є клітинами УВО. В половині двадцятих років унапрям-
люючим центром діяльности таємних студентських організацій
став Союз Української Націоналістичної Молоді у Львові, який
постав з селекції за принципом підпільних методів з найвдатні-
ших, одержимих вірою в свою традицію, тих, що особистими
чеснотами, твердими характерами і здобуванням знаннів з соціо-
політичних галузей виростали понад своє довкілля, ставалися
орієнтиром. Таких призначувала УВО для керівної ролі і вони за
апробатою УВО поповнювали керівні кадри молодого націона-
лістичного руху (СУНМ).
Наріжним каменем ідеології націоналізму для молодих був іде-
алістичний світогляд, що його передавали за Шевченком — М.
Міхновський і Д. Донцов.
З приходом до керівних органів Союзу Української Націона-
лістичної Молоді С. Ленкавського, за призначенням УВО, в СУНМ
влилися всі середньо- і високошкільні націоналістичні таємні орга-
нізації. Всі Західні Українські Землі покрилися густою сіткою мо-
лодих українських націоналістів, для якої СУНМ став централею.
Першою перемогою молодих українських націоналістів (СУНМ)
над Москвою в духовій площині був відомий розгром комуно-
радянофільства, яке завзято защіплювала Московія своєю агенту-
рою КПЗУ і нею твореними легальними »партіями«-Сельробами.
(Закінчення в наступному числі)
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ВІДНОВИТИ ПЕРЕДПЛАТУ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
НЕГАЙНО СПЛАТІТЬ ВАШУ ЗАБОРГОВАНІСТЬ! ПРИЄДНУЙТЕ НОВИХ
ПЕРЕДПЛАТНИКІВ І ЧИТАЧІВ!
1167
Юрій ТИС-КРОХМАЛЮК
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
(Порядком обговорення)
(Продовження, 3)
V
Москва окупувала Україну в 1920 р. не тому, що була сильніша;
вона мала багато турбот у себе і на інших землях царської імперії,
включно з Далеким Сходом. Україна не змогла оборонити неза-
лежносте тому, що воля до оборони була сла'ба, доказом чого
була мала кількість вояків відносно населення і нерішучість
влади. Україна була теж морально заломана московською кому-
ністичною пропагандою, бо ідеї тогочасної УНР дуже слабо їй
протидіяли.
В Другій світовій війні держави Европи теж не мали достатньої
волі до оборони перед Гітлером, тому не зорганізували на час
своїх військ і покладалися більше на дипломатичні балачки, як
на дійсну небезпеку війни. І сьогодні бачимо, як то держави За-
хідньої Европи воліють розраховувати на силу СССР і відстра-
шування московської імперії американською термоядерною збро-
єю, ніж розбудовувати своє власне сильне військо, здатне до
боротьби.
Візьмім для прикладу Швайцарію, яка оборонила свою невт-
ральність загальною мобілізацією і готовістю до оборони кожного
клаптика рідної землі. Гітлер мав намір захопити і Швайцарію,
але знаючи готовість швайцарців до війни, відклав окупацію тієї
країни на кінець війни. Він сказав: »Швайцарія — це мільйони
воєнних полонених, які самі себе сторожать, самі годують і для
нас працюють®.
Важливішим для революції законом у порівнянні до війни ре-
гулярними військами є саме з’єднана воля і витривалість здобути
за всяку ціну перемогу. Така впевненість послаблює навіть силь-
нішу ворожу активність і готовість до мілітарних операцій.
Сьогодні у світі йде підготовка до останньої розправи. І тут
дехто воліє капітуляцію, бо не бачить можливосте протистави-
тись агресії. Холодна війна, мимо запевнень американської преси,
існує далі і ще більше прибирає на сил1 в різних місцях. Коли
дійде до атомового роззброєння, в що треба сумніватися, то
Москва все одно матиме більше конвенційних сил і добре вишко-
лену армію. Москва не зрезиґнує з операцій малими війнами і
буде готова перейти в інші полоси агресії. Наївний той, хто
116Ь
визвольний шлях
вірить, що Москва здержить на догоду Заходові свою агресив-
ність і грабунковий характер. Відомо, що клич «грабуй награбо-
ване» був завжди якнайбільш притягаючим для московських мас.
Москва далі організує малі війни на всіх можливих теренах
світу і тільки в деяких випадках Захід реаґує на це доставок)
зброї, зокрема там, де інтереси західніх держав поважно загро-
жені. Всюди перемагає московський імперіалізм, бо Захід ляка-
ється термоядерної війни. Але і Москва, поки почне свої опера-
ції, інколи запитує дипломатичним шляхом про те, якою буде
реакція Америки.
Національна революція не може рахувати на допомогу західніх
потуг, хіба тільки у виїмковому випадку, коли така революція
була б в інтересі західньої чи світової політики. А покищо до
спротиву агресії є здібні тільки вишколені вояки західніх дер-
жав. Цивільне населення до ніякої акції не надається. В той час
в СССР військове звання належить до найбільш цінених і по-
чавши від малих дітей там виховують населення у мілітарнім дусі.
Наша еміграція не любить дискутувати про ці справи, бо у
можливість війни не вірить. Варто, однак, пригадати, що не даром
США видає грубі мільярди долярів на озброєння та доставляє
найновішу зброю Ізраїлеві й іншим. Якщо б не було загрози
війни, то хіба ніхто не витрачав би таких сум на зайві речі, а
зужив би їх для покращання долі населення чи на інші внут-
рішні потреби. А коли видає, то це означає, що він готовиться, бо
противником є агресивний російський комунізм, який невпинно
стремить до опанування світу.
Ми пишемо й говоримо про таке майбутнє не тому, що віримо
чи не віримо у війну, а зокоема в національну революцію, як
одинокий шлях вибороти власну державність. Але самі слова не
мають значення. Потрібно приготовити багато чинників і вложити
немало праці та гроша, щоб одного дня, коли зайде потреба,
могли сказати: »Ми готові!»
Якщо цілий світ готовиться до того моменту, коли треба буде
ставити чолс агресії, то тим більше мусимо готовитися ми, що
здані на власні сили, не маючи ще союзників і навіть вс^х земля-
ків ознайомлених з питаннями поважнішого рівня стратегії,
військовознавства й національної революції.
Карл Ясперс писав: «Політика найменшого навіть народу явля-
ється нині світовою політикою».
Це мусимо' мати на увазі. Теза, яка довгі роки була підставою
політики, а саме, що існує місце тільки для великих потуг і що
малі мусять посвятити свою незалежність і державність на ко-
ристь великих, бо тільки великі потуги можуть запевнити мир
на землі — перестаріла й соромливо зникла в архівах. Підставою
тієї тези було те, що тільки США і СССР мали термоядерну
зброю. Політики обидвох надпотуг, а може тільки однієї, вірили,
що маючи монополь, можуть диктувати цілому світові. Але, мимо
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...
1169
їхнього спротиву в наступних роках, атомову зброю почали про-
дукувати Англія, Франція і останньо червоний Китай. Крім того
вибухали малі війни, в яких годі було вжити атомові ракети. Для
московської імперії виявилась можливість прибирати для власної
користи малі держави без мілітарного конфлікту, тільки засо-
бами дипломатії і психологічної війни. Великі потуги виявились
безрадними також перед революціями проти капіталізму чи
комунізму.
Стратегія національної революції може стати перед великими
труднощами, коли ворог згромадить великі конвенційні сили з
наміром збройного виступу проти революційних військ, а провід
повстання не буде приготованим на таку можливість. В такому
випадку можна здобути перевагу над ворогом, якщо маємо готові
пляни стратегії на такий випадок. Відомо, що часто малі сили
революції можуть побороти сильнішого ворога, якщо повстанці
оперують партизанською тактикою і регулярними силами.
Тому для повстанців перехід до регулярної армії не є відстра-
шуючим чинником, бо це дає запевнення існуванню молодій дер-
жаві. Ніяка загроза конвенційної війни не страшна, коли на сто-
рожі незалежности стоять бойові, наступальні з’єднання. Стра-
тегічним завданням революційного проводу є не тільки створити
відділи партизанської боротьби і сітку підпільної організації на
зразок ОУН, але теж можливо в найкоротшому часі подбати про
сильну й здисциплгновану реґулярну армію. Збройні сили націо-
нальної революції мають поза бойовим теж психологічне значен-
ня: для жителів означають безпеку, для держави кращу від-
порність ворожій пропаганді для ворога відстрашування від вій-
ни. Під час революції найсильнішим відстрашенням ворога є рі-
шучість і віра в успіх боротьби, завзятість, мужність і ненависть
до окупанта. Жодні тпуднощі не повинні лякати вояка україн-
ської революції, жодні погрози й реалітети не повинні мати до-
ступу до населення. Тоді навіть найсильніший ворог може завда-
ти тільки деякі втрати, але не знищить завзятости й волі до
перемоги.
Справжньою загрозою для нас може бути не війна, а обезсилен-
ня народу, духове роззброєння. Якщо б не було спротиву тенорові
в Україні і воєн 1917-21 рр., а опісля ОУН і УПА й врешті спро-
тиву в шістдесятих роках і тепер, то не було б порятунку від
русифікації і денаціоналізації.
Наша революційна стратегія має ще труднощі в придбанню
потужних і стійких союзників у наших визвольних діях. Однією
з причин є недостатнє ознайомлення світу з нашими визвольними
війнами, з мілітарними діями УПА під час Другої світової війни,
і визвольної боротьби тепер. Ми не подбали за належну кількість
і якість відповідної літератури в чужих мовах. Друга трудність,
яка існує ще сьогодні, це дивне переконання на Заході, пере-
важно у впливових людей науки, політики й ііреси, про мало-
1170
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
важність нашої проблеми і слабість наших духових сил, які не-
здібні до боротьби за наші національні права. Ми в їхній уяві
можливо тільки статично-нерухома сила, що не зовсім здібна
використати історичні можливості.
Стратегія національної революції мусить брати під увагу, що
в історії і в доісторичних часах ми перейшли цілі доби від лука й
пращі, почерез шаблю і першу рушницю, артилерію та кулемети,
і тепер стоїмо перед атомовою добою. Розвій піде далі, бо пово-
роту до старих часів нема.
Прийдешня війна огорне всю територію нації, не буде різниці
між фронтом та запіллям і нам треба вже тепер до цього звик-
нути й бути готовими. Якщо того не зробимо, то нас жде ще гірша
доля і втрати, але не за свою, а за чужу справу!
Між нами є такі, які вірять, що ніби у згоді з ворогом доб’ємося
лагідними методами державної форми життя (тут мається на
думці після повалення російського комунізму). Такі фантастичні
ідеї ми пережили в недавній історії: віру в соціяльну і націо-
нальну справедливість дану нам ласкаво ворогом чи обіцянками
від союзників. Страшно стає від наївности навіть наших людей
з осв’тою, коли чуємо і читаємо подібні теревені, та щастя в тому,
що з такими поглядами вдумлива й розумна людина аж ніяк не
рахується. Визвольна стратегія знає тільки силу духу, розуму й
силу зброї.
Стратегія сучасної національної революції полягає і в тому,
щоб у нас мілітарних дій і після них у молодій державі забезпе-
чити населенню спокій та розбудову країни в усіх ділянках. В
інтересі ворога, якщо війна ведеться на території визволеної на-
ції, є завдати населенню якнайбільше втрат, завоювати її і зни-
щити матеріально й психічно.
В тих суперечностях є різниця на користь революції, якщо її
провідники зуміють відповідно впливати на населення. Револю-
ціонери позиннг мати не тільки високу мораль і бойові прикмети,
але теж розум. Не ставати до бою проти великих операцій на-
їзника, а уникати їх, хібащо революційні сили готові бити ворога
на його власній території.
Стратегія має завдання визначити теж першенство і точку
ваготи революції, а це означає визначити яка частина України
важливіша для успіху. Лівобережна Україна має поважні кіль-
кості сировини, розвинену індустрію і різнорідну сітку зв’язку.
Маючи її у своїх руках, революційні сили можуть використати
економічні й продукційні засоби для скріплення і створення
сильної бази національної революції. Значення тих територій ще
у тому, що ворог докладатиме усіх зусиль, щоб їх вдержати чи
захопити для себе в тих самих цілях.
ДО ПИТАНЬ СТРАТЕГІЇ ...1171
Правобережна Україна разом із Західньою Україною індустрі-
ально упосліджені і є меншими базами для технологічних за-
собів, зате сильні духово й морально. Північні землі своїм за-
лісненням є доброю базою для випаду революційних з’єднань на
етнографічні московські землі. Карпати і Чорне море — конечні
для зв’язку і достави від європейських союзників.
Коли копалини й інші ресурси України знайдуться в руках
революційних сил, тоді московська індустрія на Уралі і на москов-
ських землях, зокрема виробництво зброї, залишиться без потріб-
них сирівців для мілітарних цілей і тим самим послабиться мілі-
тарна сила Москви.
Якщо національна революція зуміє психологічно підготовити
населення Лівобережної України (під увагу треба взяти велике
пересичення московськими робітниками) до тієї міри, що воно
беззастережно стане по боці революції, тоді на цих теренах по-
винна розвинутися найбільше міська партизанка з наміром усу-
нути КҐБ і його побічні організації, застрашування партизанами
ворожих цивільних чинників і їх родин, і сильне виконання са-
ботажник акцій на установи адміністрації московської імперії,
але так, щоб від того не потерпіли індустріяльні споруди і зв’я-
зані з ними будови.
Того роду стратегія натраплятиме на своєрідні тактичні труд-
нощі, навіть у мисленні провідних людей революції, якщо вони
не обізнані з лабіринтами вулиць і труднощами зв’язку числен-
них малих саботажник груп. Це мусять бути люди, що знають
міста тієї частини України, умовини життя, розташування стра-
тегічно важливих об’єктів, одним словом — жителі цих міст.
Проте труднощі існують всюди. В горах важко орієнтуватися
людям із рівнин, на Волині і Поліссі серед багон і лісів ледве чи
скоро призвичаються до боротьби хлопці з Донбасу.
Мені здається, що будуть труднощі у розбудові сильної сітки
ОУН серед цивільного населення у тих околицях, які підпали під
стиль і пропаганду совєтизації. Мабуть будемо мати до діла з
деякою частиною молодих людей, вишколених в комуністичному
мисленні, і, можливо навіть готових до боротьби проти націо-
нальної революції. Згадаймо хоч би аґентів КҐБ, донощиків, а
навіть Сташинського. Такі люди можуть стати членами дивер-
сійних груп, керованих КҐБ, і навіть здобути собі подекуди до-
вір’я через своє походження і знання української мови.
Стратегія національної революції мусить брати під увагу теж
і втікачів із небезпечних околиць, яких треба примістити, году-
вати та дати їм працю.
(Закінчення буде)
1172
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
МАТЕРІЯЛИ Й ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
МОСКВА НАСИЛЬНО ПРИЩЕПЛЮЄ ПОНЕВОЛЕНИМ
НАРОДАМ БЕЗДУШНУ КАЗЕННУ КУЛЬТУРУ І ЇХ
РУСИФІКУЄ
У зв’язку з відзначуванням в Пермських таборах Дня солідар-
ности народів СССР у боротьбі проти російсько-совєтського коло-
ніялізму, російський політв’язень Владімір Балаханов вислав ли-
ста до Президії Верховної Ради СССР. Тепер передаємо винятки
з другого звернення В. Балаханова до Президії Верховної Ради
СССР, написаного з цієї самої нагоди.
*
»3а останні десятиліття XX сторіччя світ став свідком визво-
лення і незалежности багатьох націй і народів. На земній кулі
постало понад 100 нових самостійних суверенних держав.
Цей закон нашого часу — встановлення націями своїх прав —
свідчить про широке примінення в житті найголовніших принци-
пів міжнароднього права, що їх голосять статут ОН, Загальна де-
кларація прав людини, декларації про надання незалежности ко-
лоніальним країнам в багатьох міжнародніх пактах про грома-
дянські, політичні, економічні, соціяльні і культурні права, які
входять в основу міжнародньо-правних актів — принципи рівно-
прав'я і самовизначення народів, їх права вирішувати власну долю.
Та не всюди здійснюються ці принципи. В першу чергу, і майже
виключно, їх не здійснюють супроти народів, поневолених росій-
сько-радянським колоніялізмом і імперіалізмом. І щоб здійснити
ці принципи, треба напружено докотися, постійно пригадувати
про них і звернути на них увагу світової громадськосте.
В такому якраз аспекті, цей принцип був підписаний три роки
тому в Кінцевому акті Гельсінських нарад про безпеку і спів-
працю в Европі — ст. VIII Декларації Кінцевого акту.
Добре відома справа, що у висліді довгої і впертої боротьби
проти колоніяльно-імперіялістичного ярма російської царської
імперії, багато поневолених народів здобули при кінці першої
світової війни національну свободу й державну незалежність,
здійснивши тим самим своє невід’ємне право на самовизначення.
Але, большевицький режим, ще більш деспотичний, жорстокий
і найтоталітарніший, який прийшов на зміну царизмові, знову
взяв під немилосердну окупацію Україну, Білорусію, Грузію, Вір-
менію, Азербайджан і інші країни, які недовго втішалися свобо-
дою. Пізніше — в 1940 році — Литву, Латвію, Естонію, частину
Фінляндії і Румунії.
Під час Другої світової війни і в останні роки, в міру того, як
зростали загарбницький апетит і спроможність, СССР ковтнув
ЛИСТ В. ЕАЛАХАНДВА___ 1173
країни Східньої Европи, Східню Німеччину; включив у сферу
своїх впливів Кубу, почав диктувати свою волю різним країнам
Азії та Африки ...
Під покришкою «закріплення союзних основ» радянської дер-
жави, впроваджується, звичайно, на рахунок прав т. зв. «суверен-
них держав» — союзних республік, цілковито денаціональна «но-
ва історична спільнота» радянського народу — ще більше поне-
волення народів країни.
З нової конституції тихесенько вилучується те, що безпосе-
редньо відноситься до суверенітету союзних республік — поло-
ження про республіканські військові формації (ст. 18 Конститу-
ції СССР 1936 року, 1944 року), про право республік на утворен-
ня таких формацій (ст. 60а), про їх право на проголошування
амнестій (ст. 60г) і т. д.
Щораз інтенсивніше переводиться цілеспрямована примусова
уніфікація і денаціоналізація населення країни, також і росій-
ського, насильне прищеплювання неросійським народам казенної,
державної, бездушної культури, державної мови «міжнаціональ-
ного спілкування» — що постали на основі елітарної державно-
імперіялістичної «російської культури», яка має мало спільного
з правдивою національною культурою російського народу, і яку
охрестили «русифікація».
Усе це виразисто свідчить про те, що радянське керівництво
брутально порушує Гельсінські домовлення, які воно, своїм під-
писом під Заключним актом зобов’язалося «шанувати», про що
говорить ст. VIII Декларації принципів — рівність і право наро-
дів вирішувати свою долю, себто їх право, в умовах цілковитої
свободи, визначувати коли і як вони бажають свій внутрішній
і зовнішній статус і за власним міркуванням здійснювати свій
політичний, економічний, соціяльний і культурний розвиток.
Потоптання цього найважливішого принципу міжнароднього
права Ссвстським Союзом несе смертельну небезпеку для люд-
ства — непохитне і постійне намагання російсько-совєтської ко-
лоніальної імперії за всяку ціну збепегти, зміцнити і розшиоити
себе аж ДО' розмірів земної кулі, знищити, або цілковито деграду-
вати цивілізацію на взірець ідейно-казармної рабської совєтської
спільноти. Соціял-імперія і свобода, соціял-імперія і міцний, ста-
більний мир — несумісні!..
На знак протесту проти потоптання свободи і незалежно сти на-
родів поневолених російсько-совєтським колоніалізмом і імперіа-
лізмом, висловлюючи цілковите зрозуміння, співчуття і солідар-
ність з ними в їх боротьбі, в цей день я проголошую голодівку.
1 серпня, 1978 р.
В. Балаханов«
1174
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЗНУЩАННЯ НАД 3. АНТОНЮКОМ ПІД ЧАС ЕТАПУ
НА ЗАСЛАННЯ
Зіновій Антонюк, 1933 року народження, фізик-кібернетик, був
арештований 14 січня 1972 року в Києві і засуджений в серпні
цього ж року на 7 років таборів суворого режиму і 3 роки заслан-
ня. Головою суду був горезвісний Г. А. Дишель. Антонюка обвину-
вачували за ст. 62-1 КК УССР і закидали йому зокрема перехову-
вання і поширювання забороненої літератури — ^Український віс-
ника, статтю Валентина Мороза »3амість останнього словах, Д.
Донцова «Большевизм і духовість народух та інші.
Останні роки він сидгв у тюрмі суворого режиму у Владимірі, а
незадовго до звільнення його перевезли знову до табору ВС 389/35
у Пермській області. 3. Антонюк важко хворий на туберкульозу
і ряд інших хронічних недуг. Подаємо самвидавний матеріял з
описом стану заслання самим засланим.
*
»... Від 28 грудня 1978 до 3 січня 1979 року перебував у Сверд-
ловському спецізоляторі, без будь-яких інцидентів. З січня кон-
вой забрав мене на етап до Новосибірська, але з огляду на погоду,
ми стояли на транспортній стоянці і до Новосибірська приїхали
щойно 6 січня. Тут почалися мої »пригоди«. Посадили мене (після
чисто формальної дезинфекції) не в камеру, а в боксик-відстой-
ник ч. 18. 8 січня я вніс скаргу до місцевого прокурора, що мене
тримають не в камері, а в боксику, позбавляють належної мені
прогулянки, кип’ячої веди і т. д. Кілька годин пізніше прийшов
до мене сам начальник тюрми (молодий випускник Владимірської
школи) і забрав мене на гору до свого кабінету на розмову. Спо-
чатку загальні теревені, ділову розмову відтягає. Поступово в
кабінеті зібралася уся тюремна еліта. Зайшов мужчина в цивіль-
ному одязі. Він нахабно сів на стіл і підкреслено блатним стилем
почав на »ти« розмову ... Розмова не вийшла, бо я відразу по-
передив його, що розмови в простацькому стилі не бажаю. Тоді
пішли його хамські »ні, будеш! заставлю! і не таких сторощив!«
Я сказав, шо в такому випадку я вже ставлю точку на будь-яку
можливість розмови з ним. Я встав і прохаючи запровадити мене
назад у камєру-відстойник, вийшов з кабінету. За мною посипали-
ся різні погрози, а далі вибігли всі шість присутні, погрози продов-
жувалися на коридорі. Я повторив своє рішення не брати участи в
таких розмовах і знову попросив запровадити мене до камери
(всі двері на коридорі зачинені). Грозили кайданами, карцером,
обіцяли стерти на порошок, згноїти ... Я відбивався: »Робіть що
хочете, але не забувайте, що за все прийдеться відповідати». »Та
я тисячі таких, як ти, знищив і не відповідав!» — горланив муж-
чина в цивільному. На це я йому відповів: »3а тисячі таких як я
ЗНУЩАННЯ НАД 3. АНТОНЮКОМ ...1175
не відповів, але за мене прийдеться!« і знову попросив начальни-
ка тюрми відставити мене до камери. »До карцеру його, як йому
не подобається боксик«, — зарепетував хтось з офіцерів МВД.
Мене запровадили до відстойника побіч кабінету начальника
тюрми. Уповноважений КҐБ написав звіт, що я розмовляв з ним
брутально і нахабно, про що можуть засвідчити присутні при
розмові. За це начальник тюрми (він власноручно написав поста-
нову) покарав мене 9-ма добами карцеру. Карцер теж ч. 18, най-
зимніпіий. Я проголосив голодівку, написав заяви до Руденка,
Андропова, Савінкіна. Вже в карцері написав докладну заяву до
начальника УКҐБ Новосибірської области.
11 січня, пізно вночі, мене перевезли з карцера до Іркутська,
разом з постановою про карцер!!!, хоч у мене з прибуттям до
Іркутська термін ув’язнення кінчився.
Новосибірський правильник про нагляд говорить, що туберку-
льознохворих* у них в карцер не саджають, але це брехня. Мене
посадили, запровадивши для формальности до лікаря. Лікар-ста-
рушка беріївського періоду — також формально, вже поклавши
підпис під постановою, запиталася, що мені долягає і буркотіла:
»Не треба було нарушувати!« »Що нарушувати?« — запитався я.
У карцері антисанітарні умови, температура 8-10 ступенів, на
цементовій підлозі калюжі води; воду в туалеті відкрили мені за
три і пів доби тільки раз, а для миття взагалі не дали; туалетного
паперу чи чогось подібного взагалі немає; страшний сморід; ки-
п’ячої води для тих, що голодують, не дають. Більшість нагля-
дачів безмежно нахабні, брутальні, дикі.
Адміністрація тюрми не відповідає за речі в’язнів віддані на
збереження (у мене комірник украв 2 баньки сметани і 1 баньку
молока. Ці 3 баньки в комору віддав особисто старшина, який
обшукував мене після прибуття до тюрми 6 січня, але він пішов
у відпустку, а 11 січня, коли мене висилали в етап, баньок не
було. Не видають приписаної сухої пайки (до Іркутська мені ви-
дали буханок (1 кл.) хліба і 20 гр. цукру).
Конвой, якому передала мене Новосибірська тюрма, бруталь-
ний, дикий. Під час обшуку мої речі так понівечили, що частина
їх є вже непридатна. Потім стала зрозуміла така поведінка —
приховати крадіж. У мене вкрали 2 японські стереолистівки. Один
із солдатів, що робили обшук, хотів забрати в мене авторучку,
але його зупинив помічник начальника конвою. Він був при
обшуку тільки кілька хвилин, а решту часу солдати мали вільну
руку. Начальник цього конвою (прапорщик), коли я звернувся до
нього з приводу крадіжі, пообіцяв мені не багато ні мало — роз-
стріл. Потім у поїзді він мене посадив, як восьмого, в триособове
купе, разом з кримінальниками, які забрали в мене стрижень і
ту ручку, що так сподобалася солдатові.
В Іркутську одну добу перебув з нетямущим
*) Зіновій Антонюк захворів на туберкульозу в тюрмі.
1176
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
18 січня, коли перебирав мене конвой від Іркутської спецтюрми,
у мене зробили брутальний, не ДО' описання, обшук (а термін мого
ув’язнення закінчився 13 січня). Мою чисту білизну демонстра-
тивно кидали на підлогу, хоч поруч була лавка, а прапорщик
зірвав з мене хрестик і демонстративно викинув у помийницю.
Викинув, хоч я його просив не викидати (це ж пам’ятка від Гарика
Суперфіна) і хоч я його попереджував, що йому прийдеться від-
повідати за демонстративне порушення конституції — одним сло-
вом, він поводився як опричник Івана Грозного.
Нарешті, одягнули мене в кайданки, як усіх кримінальників, і
доставили літаком до Бадайбінської тюрми, яка негайно звільни-
ла мене через міліцію.
До 25 січня жив у гостинниці, а потім дали місце в т'уртожитку
енерго-механічного підприємства, де запропонували оформитися
на роботу в ливарному цеху обрубувачем.
Медична комісія ствердила в мене туберкульозне вогнище на
верхньому правому легені; поклали в лікарню . .. Хворобового
листка немає, бо я ще не є оформлений на роботу.
В лікарні перебуду найменше місяць (форма ту берку льози за-
крита, але є інфільтрати на інші органи) ...
Адреса: 666910 Бодайбо Иркутской обл.
ул. ЗО лет Победи, д. 8, Общежитие,
Антонюк 3. П.
Лютий, 1979«.
РЕПРЕСІЇ ПРОТИ ЛІКАРЯ МАЛИНКОВИЧА
ПРОДОВЖУЮТЬСЯ
Згідно з ранішими повідомленнями, впродовж останніх місяців
органи КҐБ намагаються приписати »антидег>жавну діяльність«
українському лікареві, членові Української Гельсінської групи,
Володимирові Малинковичеві. Свідчення про це дає його заява
до шефа КҐБ Андропова, яка поширюється у самвидаві.
*
»6 березня 1979 року я перебував у командировці в Чернігові —
у складі Комісії Міністерства охорони здоров’я УССР. В той час
у моїй квартирі в Києві був зроблений обшук. Вдома були: моя
дружина — Малинкович Галина Іванівна, мати дружини — Гайле
Марія Максимівна і двоє дітей, в тому числі немовля, моя шести-
місячна донечка Марія.
Обшук провадили старший слідчий УКҐБ майор Григор’євський,
старший уповноважений УКҐБ старший лейтенант Нахратян і ще
дві особи, які своїх прізвищ не назвали і в протокол вписані не
були (!), в присутності свідків Нестерийної Е. А. і Москаленко
РЕПРЕСІЇ ПРОТИ МАЛИНКОВИЧА...
1177
А. І., які живуть у віддалених від моєї хати районах Києва. Обшук
відбувся на доручення старшого слідчого УКҐБ майора Слобоже-
яюка (про санкції прокурора моїй дружині нічого не сказали).
Мета обшуку — »знайти і вилучити предмети і документи, що
мають значення для справи (якої?), зазначеної в постанові на
обшук (у постанові не було ніяких показників на конкретні ма-
теріали!).
Обшук тривав від год. 17.45 до 2.10 ночі. »Пошукувачі« вийшли
з хати о 3-ій годині ночі.
Під. час обшуку забрали: декілька знимок А. І. Солженіцина з
різних періодів його життя, між ними одну з часу коли він був
членом Спілки письменників СССР, мій шкіц олівцем одної з
фотографій; знимки Ґінзбурґа, Ґаланскова і Добровольського —
витинки з болгарської комуністичної газети; знимка В. Ґроссма-
на, члена Спілки письменників СССР, витинок з чеської кому-
ністичної газети, а також книжки: 1. Біблія (два примірники —
мій і дружини, один — видання Всесоюзною Радою Євангеликів
християн-баптистів, другий — Біблійним товариством); 2. М. Цвє-
таєвої «Епос і лірика сучасної Росії» (передрук з радянського лі-
тературного журналу); 3. О. Мандельштама «Єгипетська марка»
(передрук з радянського літературного журналу); 4. М. Волошина
«Пророки і мрійники» (1905 р.); 5. В. С. Солов’єва «Духовні основи
життя» (цю роботу визначного російського філософа можна ді-
стати у багатьох бібліотеках країни).
Протокол обшуку і список вилучених речей дружина відмови-
лася підписати, бо під час обшуку не було її чоловіка.
Таким чином я хотів би вияснення в наступному:
1. На якій основі був зроблений обшук а) у моїй відсутності,
б) в пізню годину, в) без санкції прокурора. Згідно зі статтями
177, 180, 181 Кримінально-процесуального кодексу УССР, обшук
у такій формі може бути зроблений тільки в невідкладних ви-
падках -— хто і як може ствердити, що це був невідкладний ви-
падок, зокрема, коли в хаті було немовля і мати-годувальниця?
II. Згідно з ст. 177 Кримінально-процесуального кодексу УССР,
обшук робиться коли є дані вважати, що в квартирі знаходяться
знаряддя злочину, або матеріали, які «мають значення для вста-
новлення істини в справі». Оскільки в ніякій кримінальній справі
мене до відповідальности не покликали, а вилучені матеріали
ніяк не можуть бути знаряддям злочину, мене цікавить питання
— що дало підставу для порушення закону про недоторканність
житла?
III. На підставі якого закону робили в моїй квартирі обшук два
невідомі чоловіки, прізвищ яких немає в протоколі?
Крім вияснення на поставлені мною питання, я вимагаю, щоб
мені повернути вилучені в мене речі.
1178 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
За останні три місяці мене і мою родину неодноразово пере-
слідував Київський відділ УКҐБ. 9 грудня (вісім годин) і 10 груд-
ня 1978 року (шість годин) мене тримали в Подольському рай-
відділі УКҐБ. 9 грудня мене доставив туди участковий міліціонер
— майор Медведь — під фальшивим претекстом, що я вдома лі-
кую венерично-хворих (я лікар-радіолог, кандидат медичних на-
ук, завжди точно дотримуюся законів моєї професії).
В КҐБ мені запропонували підписати попередження про те, що
якщо я буду продовжувати незаконну антирадянську діяльність,
мене поставлять до кримінальної відповідальности. Підписати це
попередження я відмовився, бо ніяких незаконних дій не вчинив.
До речі, співробітники КҐБ теж визнали, що досі я не порушив
закону; мета розмови — профілактивна.
10 грудня (День прав людини) ця »профілактивна« розмова про-
довжувалася.
У січні-ліотому 1979 року з батьками моєї дружини теж неодно-
разово »балакали«, застрашували їх моїм арештом у найближчо-
му майбутньому і трагічною долею їхньої доньки і внуків. В лю-
тому аналогічну »розмову« мав з моєю дружиною (матір’ю-году-
вальницею), капітан УКҐБ Радченко.
У зв’язку з обшуком у моїй хаті в час моєї неприсутності 6 бе-
резня 1979 року, приходить мимоволі на думку, що мене навмисне
застрашують, щоб, або змусити еміґрувати, або штовхнути мене
на шлях порушення закону.
Я вимагаю припинити кампанію переслідування мене і моєї
родини.
Я ніколи не приховував своїх критичних думок на деякі про-
яви нашої дійсности, зокрема про те, що в країні не цілком по-
борено пережитки культу особи Сталіна. Але рівночасно з тим,
я завжди дотримувався норм закону, який постав у висліді рі-
шення мого народу. Усі мої думки скеровані на службу Бать-
ківщині.
Якщо ж мої вимоги не будуть задоволені, я буду змушений
звернутися про оборону у відповідні міжнародні організації.
8 березня, 1979 р.
В. Малинкович«
ПОЛІТВ’ЯЗНІ ПРОДОВЖУЮТЬ СТРАЙК
В СССР кружляє самвидавний документ про страйк в’язнів у
35 таборі Пермського комплексу концтаборів СССР. Містимо текст
у цілості.
*
»16 квітня 1979 року дев’ять політв’язнів табору ч. 35 — Оґур-
цов, Лісовий, Матусевич, Плумпа, Бутченко, Равіньш, Айрікян,
_____________ПОЛІТВ’ЯЗНІ ПРОДОВЖУЮТЬ СТРАЙК_______________1179
Талґаніс, Квецько — почали 10-денний страйк, вимагаючи до-
пустити до їхнього табору представників західньої преси та ко-
місію Комітету прав людини при ОН. Страйк продовжується і за
це його учасників карають.
Учасники страйку заявляють:
— Систематично відбувається психологічна ломка, провадиться
психологічне ломання непокірливих — політв’язнів, які виявля-
ють спротив;
— В’язнів піддають безпідставним карам;
— Створюються додаткові, крім передбачених законами, пере-
шкоди в листуванні політв’язнів: безпідставна конфіската листів;
кореспонденція пропадає, її крадуть. Листи з-за кордону, за ви-
нятком листів з Ізраїлю, взагалі не доходять до адресатів. Листи
написані неросійською, але рідною мовою політв’язня — україн-
ською, литовською, вірменською і іншими — затримуються на
місяць, а то й довше;
— Примушуючи в’язнів до праці, влада рівночасно порушує
конституційне право на відпочинок та на 40-годинний тиждень
праці. В’язні, згідно з виправно-трудовим законодавством, не ко-
ристуються відпусткою, зобов’язані працювати 48 годин тижнево.
У виправно-трудовому таборі ч. 35 в’язні фактично працюють
50 годин на тиждень;
— Бідне та якісно погане харчування. В’язням, які п рацюють
у загальній зоні (себто тим, що не перебувають у таборовій в’яз-
ниці, в ПКТ чи ШІЗО-карцері) належиться денно харчів у за-
гальній кількості 2900 калорій (в розрахунку на продукти задо-
вільної якости). Але продукти є часто низької вартости і страви
є приготовлені так, що тільки частинно надаються до їжі. Рівно-
часно оплата за харчування (шо її стягають в’язням) є дуже ви-
сока, 25-45 карбованців на місяць, при чому мало не половина
цієї суми — накладні витрати;
— Погана медична обслуга. Таборова лікарня — це тюрма з
ґратами на вікнах та в’язничним (камерним) режимом ізоляції.
Деяким хронічно хворим політв’язням відмовляють медичного
обслідування (так протягом довгого часу відмовляли обстежити
Ігоря Оґурцова). Відмовляють робити необхідні операції (Равіньш).
Є випадки, коли політв’язням з високим ступенем інвалідности,
не признають групи інвалідности;
— Порушується право в’язня звертатися в державні і громад-
ські інстанції (совєтські); відсилають тільки заяви, що є адресо-
вані до прокуратури і Міністерства внутрішніх справ.
Основні вимоги страйкуючих:
1. Ліквідувати вищенаведені порушення;
2. Дати можливість зустрітися з західніми кореспондентами;
3. Допустити до табору комісію Комітету прав людини при ОН.
1180
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Учасники страйку заявили, що вони, по черзі, не будуть вихо-
дити на роботу від 16 до 26 квітня. Проте, у випадку, коли когось
з них покарають, страйк буде продовжуватися до закінчення ре-
ченця останнього покарання.
Нам стало відомо про долю трьох учасників страйку:
Равіньш — відісланий до лікарні для в’язнів у Ленінграді, на
операцію.
П. Айрікян і В. Лісовий — покарані за участь у страйку — були
запроторені в ШІЗО (карцер) і потім в ПКТ (внутрішня таборова
тюрма, суворий в’язничний режим).
Оскільки покарання продовжуються — продовжується теж і
страйк.
Ми, які передаємо цю інформацію, заявляємо свою солідарність
зі страйкуючими.
5 червня 1979 р.
Мальва Ланоа«
ГИНУТЬ УКРАЇНСЬКІ ПАТРІОТИ
У четвертому випуску «Інформаційного бюлетеня« Української
Гельсінської групи, про появу якого вже повідомлялось, там нази-
ваються факти підступного вбивства українських громадян, що
були відомі зі своєї активности в обороні українських національ-
них інтересів. У відношенні до них стосують теж інші засоби на-
сильства. З цього самвидавного документу наводимо декілька
фактів.
*
»На Україні рух за права людини має свою особливість. І це
зрозуміло. Україна належить до тих націй, які знаходяться у
великому державному конґльомераті, на дуже хитких і непевних
засадах. Офіційно Україна — держава в союзі держав з усіма
правами союзної держави, — фактично і сама держава й її права
— є тільки звичайнісінька фікція. За шість десятиріч українців
навчили чітко розрізняти дві сторони правового стану України ...
На сторожі написаного розмежування стоїть ціла армія партійних
керівників і органи держбезпеки Вони уважно стежать за смі-
ливцями, що всерйоз сприйняли паперові права українського на-
роду і вимагають їх реалізації. Для таких — місце у Владимір-
ській тюрмі, таборах Мордовії та Приуралля, у психіятричних
лікарнях теж.
Зусилля партійного і совєтського апарату спрямовані на те, щоб
вбити рештки національної свідомости українського народу і
українськість звести до кількагодинної передачі по радіо і теле-
баченні ...
І тому, коли в листопаді 1976 року виникла Українська група
сприяння виконанню Гельсінських угод, яка почала контролювати
ГИНУТЬ УКРАЇНСЬКІ ПАТРІОТИ
1181
стан прав людини на Україні, постійно публікуючи матеріали про
їх нарушення, совєтський уряд вороже зустрів її діяльність ...
Проте було б помилково вважати, що репресії спрямовані лише
проти Гельсінської групи на Україні. Будь-яка діяльність, чи на-
віть пасивна позиція інакодумців, що не відповідає духові полі-
тики правлячої верхівки, завжди зазнавали переслідування. Ба-
гато з них гинуть при загадкових обставинах. Недбало проведене
розслідування подібних вбивств (як правило, вбивці не покарані)
наштовхує на думку, що в державному апараті вже є сили, готові
приховати подібні злочини, а може і заохочувати їх.
19-го вересня 1962 року невідомий вбивця втопив у Дніпрі мо-
лодого дніпропетровського поета Олександра Григоренка, який
під час перебування в армії критикував відверте українофобство,
за що відбув 3 роки ув’язнення в Мордовських таборах. Повер-
нувшись з ув’язнення, він писав вірші, наполегливо готувався до
навчання в університеті, поки рука вбивці не перервала намірів
24-річного юнака.
Священик Луцький з Миколаївського району на Львівщині
зовсім не втручався в політичне життя. У своїх проповідях він
картав аморальність, алькоголізм, розпусту; вчив шанувати мову
та звичаї рідної землі. Проповіді Луцького знаходили щирий від-
гук серед населення. Авторитет Луцького ріс. Люди горнулися до
церкви. Посипались відверті та анонімні погрози. Зимової ночі
1975 р. вбивці підступно викликали Луцького з домівки і заму-
чили в стайні. Мешканці села знають обставини вбивства, по-
шепки називають прізвища вбивців, але розслідування справи
нічого не дало. Офіційна версія — самогубство. Чи не є священик
Луцький жертвою режиму однопартійної нетерпимости, який для
утвердження захитаних ідейних позицій вдається до вбивства
інакодумців, котрі своїм авторитетом і громадською порядністю
були живим докором філософії в практиці ненависти до злочину?
Восени 1978 року, на Львівщині в селищі Щирець Пустомитів-
ського району, міліціонер вбив людину і уникнув покарання тіль-
ки тому, що вбитий за життя вихваляв бандерівський рух.
Типовим явищем сьогодні є грубе переслідування та шельму-
вання в пресі людей, що критично ставляться до існуючих по-
рядків. На Івано-Франківщині живе відомий на Україні та поза
її межами художник Опанас Заливаха. Ь±н не приймає участи в
правозахисному русі, але не визнає себе винним, не виступив у
пресі з покаянною статтею, словом — залишився на тих пози-
ціях, які відстоював до ув’язнення 1965 року. Саме громадська
позиція художника Заливахи була причиною звинувачення його
в хуліганстві і ув’язненні в Івано-Франківській тюрмі на два
тижні. Івано-Франківська обласна газета видрукувала статтю, в
якій зводились наклепи на порядну людину. Опанас Заливаха
написав протест, але такий протест може надрукувати лише сам-
видав.
1182
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
До помешкання Оксани Мешко ввірвався бандит з пістолем в
руках і вимагав від 74-річної жінки грошей. Хоч бандит не дуже
конспірувався (сусіди записали номер машини, якою він їхав),
міліція злочинця не виявила.
До Української групи дійшли сиґнали, що проти колишнього
українського політв’язня Овсіенка, що живе в селі Леніне на Жи-
томирщині, місцеві власті готують кримінальну розправу.
Це лише побіжні штрихи до характеристики »законности« пере-
слідувань інакодумців на Україні. КҐБ має досить широкий набір
методів, за допомогою яких старається задушити інакодумство.
Проте, всіх цих знущань виявляється мало. З кіл, близьких до
КҐБ, повзуть слухи, що »не стоит возиться с тими отщепенцами.
В другеє время с ними расправились бьі одним махом...«
Члени групи:
Оксана Мешко, Олесь Бердник, Іван Кандиба,
Віталій Калиниченко, Василь Стрільців, Петро
Січко, Василь Січко, Ніна Строкатова, Юрій
Литвин, Василь Овсієнко«.
Леонід ПОЛТАВА
До 50-лгття ОУН
ОУН
Вірний ковалю свободи,
Що по напаснику б’є, —
Над Україною зроду
Сонце не згасне твоє!
Бачиш заобрійні бурі?
То із небесних долонь
Сяє Мазепи й Петлюри
І Коновальця вогонь.
Гинуть ворожі химери
Там, де ударить рука
Армій Чупринки й Бандери,
Подруг і Друзів Стецька.
Бачиш далекі заграви?
То на погибіль комун
Йде для Твоєї Держави
Вірна, народна ОУН!
1979 р.
1183
ПОЕЗІЇ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
ВСЕНАРОДНЕ ПОЧИТАННЯ В. ІВАСЮКА
Понижче друкуємо вірші з України, написані в пам’ять замордо-
ваного большевиками талановитого композитора Володимира ІВА-
СЮКА, які сповнені народним гнівом до ворогів України, а також
мобілізуючою наснагою, що дає надії на краще завтра. Ці вірші
друкуємо за відписами, які продістались на Захід. — Ред. »В.Ш.«.
ПАМ’ЯТЬ ПРО ІВАСЮКА
Не в’януть квіти на твоїй могилі,
Коханий сину Української землі.
Нас пригинають вороги, але вони безсилі
Пригнути ключ. І літають журавлі.
Курличуть українські солов’ї,
Гурмуються і близькі і далекі,
Гурмуйтеся і сестри і брати Вкраїнської землі
Перед відлетом, як гурмуються лелеки.
І що б не сталося, тримайтеся в гурті, о силі.
За одного усі, і один за всіх,
Не бійтесь ворогів — вони безсилі,
Хай не стараються — не перевішають усіх.
Живи, прекрасна наша Україно,
Ще жевріє в серцях майбутнє завтра.
Один з твоїх палких синів загинув,
Та ми роздуємо вогонь. Не згине ватра.
ТЕБЕ ВОРОГИ ЗАВЕЛИ ДО МОГИЛИ
Тебе вороги завели до могили
За міцну і палку до Вкраїни любов.
В твоє серце втруєний ножик встромили.
Чому нас ти, коханий, в цей час не найшов?
Чому не відкрив нам своєї печалі?
Чому не сказав, що мордують тебе?
А ми будемо жити і підемо далі.
Спи спокійно, наш час неодмінно прийде.
Сходяться люди до твоєї могили.
Ти не будеш забутий народом своїм.
1184
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Дуже мало з тобою, ми друже, прожили.
Будем вічно гордиться ім’ям твоїм.
Повстане Вкраїна, козацькая слава!
Розкується воля, заквітне земля.
Спи спокійно, а нова Вкраїнська держава
Не забуде твої геніяльні слова
*
Спасибі, брате, за любов жагучу
До рідної Вкраїнської землі.
Повік твою »Червону руту«
Співати будуть солов’ї.
Мареничі
❖ ❖ *
Плачуть люди, плаче мати
І плакати буде, —
Но вбивцям проклятим
Прощення не буде
Від нас назавжди Ти пішов
В ясну весняну днину.
Великий дар з гобою взяв
Ти в ту домовину.
Спиш спокійно Ти в могилі,
Здається — все це увві сні.
Встань, скажи нам, Володю,
Хто тепер нам напише пісні?
Гомоніла Твоя пісня
Гучною струною,
В кожнім серці відбивалась
Чистою луною.
Спочиваєш Ти тепер
Тихо в домовині,
Та збудили пісні Твої
Думки в Україні.
Щоб між нами не згасло
Проміння величне,
На сторожі Ти поставив
Свою пісню вічну.
1185
Ірина СЕНИК
*
* *
А я біжу,
Куди біжу?
Хто спинить в небі
Дум моїх ластівку?
Хто промінь надії
Зненацька почепить?
Світ мій зажурений
Як квіт яблуневий
Ув ноги падає ...
Весняності вигадка
Метеликом спорхує
І каменем котиться
В Дністер потрівожений.
На чорну троянду
Днів моїх скорбних
На мої поривання
Розливається злива.
Хто спинить цю повінь,
І хто загальмує
Гомін минулого
У моїм безгомінні?
Місяць щербатий
Припав навколішки
І зшиває безсонням
Дум моїх плетиво.
Пальці калічить
Голка свідомості
І цідиться смуток
Крізь вицвіт очей.
Травень, 1979
Цвіт яблуневий
Весняності вигадка.
І місяць щербатий
У моїм безгомінні...
Куди я біжу?
Де моя ластівка?
Хто спинить
Дністер потрівожений?
1186
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Іван СВІТЛИЧНИЙ
ВОСКРЕСІННЯ БОЯНА
Я знаю, Бонне, вас. Мов у рентгені
Нещадної совісти бачу я вас:
Карбований профіль домашнього генія
І німбом державним освічений фас.
Щось є від Довженка, а щось — від Коротича.
З кастальських джерел, мов із кварти, п’єте.
Шевченка обравши собі за прародича,
Гексаметром міряєте пієтет.
Квартира літфондівська править Парнасом,
Дніпро під вікном Бористеном тече,
Іржуть в Гаражі жиґулясті Пегаси,
А Муза на кухні вам раки пече.
Домашні. Свої. Не з базару й не з »Корпусу«.
Такі не рачкують, — вперед і вперед!
І ні на мікрон від державного компасу.
Достойно спожиють їх Зевсів повпред.
А Зевс без амбіції і без апльомбу вам —
Сам! — олімпійські поради дає:
— Отеє б укрупнити. А те можна й тлом би.
Палітра ще є у вас? Пензлів стає?
Дерзайте ж! Ви можете. В вас же талант такий!
Аби тільки в ногу. Пильнуйте ходи.
А що там було — то ... примари романтики.
«Калинова кров«. Хто не був молодим?
Звологлі серця випікайте глаголами.
І радий Боян відчеканює: «Єсть!
Я мускул напружений, нерв твій оголений.
Служити Олімпу — незмірена честь«.
І вже він не йде, а ступає. Вже пастирем
Заблуклих овець він скликає. І вже
На серці медалі гартованим панцирем
І клятва на вірність його береже.
І голос органно гуде небесами:
О Ліра! О Лада! Амури! Алюр!
Бонн витворює осанни
На рівні Божих партитур.
А потім, як манна спаде реквізитом,
І вщухнуть слова, і пригаснуть серця,
Вночі до Бояна з несвітським візитом
Приходить Шевченко, воскреслий з мерця.
ВОСКРЕСІННЯ БОННА
1187
Приходить непрохано, владно, — не гостем,
Не Перебендею, не Кобзарем.
Приходить суддею, приходить Апостолом
І пробі! — Бонна за барки бере.
— Ти що, недовірку, ти, покручів виплоде!
Медальної слави, як манни, забаг?
Небесного лакомства? панства великого?
Чи гострий язик тобі не по зубах?
Ганьбо мого роду!
Пощо ти для втіхи вельможний ґорил
Орлинії крила обтяв об колоду
І хрумаєш жвачку з порубаних крил?
На відстані серця від правди озонної
Так звурдити лжею калинову кров!
В кринипю для спраглих сиропи дозовані
Вливаєш відром. Писарчук! Гранослов! —
Бонн озирається загнано-злякано.
Під прихист молитви б, у святощі клятв!
Та здублий язик йому терпне і клякне,
І в горлі слова застрягають, мов кляп.
Він пріє й потіє, він тужиться, він
Пручається і... прокидається. Спальнею
Снується ранкових переблисків мла.
Шевченко із усмішкою медальною
Он-о на стіні. То був сон, то мара!
Все — сон. А реальність — пожмакана постіль,
Свинцева оспалість півсонних повік.
Вмирай, лжепророче, облудо-апостоле! —
Хай спить, ніби муха в меду, чоловік.
Боян піднімається з попелу Феніксом;
Даремно він мучився так і тремтів:
Є щит у онуків залізного Фелікса,
І меч у Лаврентійових братів.
Не має Боян суперечности з дійсністю:
Допоки ще є в нас «Вітчизна® й «Дніпро®
І мужність римується з благонадійністю,
А скальпель вогненний — з чорнильним пером —
Не буде ніколи Парнас вам Голгофою, —
Даремно ви прієте і тремтите.
Відкрито і мужньо цілуйте пантофлю,
За вами на музу довічний патент.
До чорта усі пересуди й опінії! —
Твердий, як багнет, і стійкий, як стилет,
Затвердлий гудрон генеральної лінії.
Вперед же, Бояне! Бояне, вперед!
11.88
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВАЛЕНТИН МОРОЗ НА ВОЛІ
ЗАЯВА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА В БРИТАНСЬКОМУ
ПАРЛЯМЕНТІ
на Пресовій Конференції 18. 6. 1979 року
Пані й Панове!
Користуючись присутністю медії, хочу висловити подяку всім
людям у Великій Британії, які спричинилися до мого зр льнення.
Приходжу до вас, як вчорашній в’язень, що за 48 годин пере-
містився з табору у мордовських лісах до Українського Народнього
Дому в Нью-Йорку. Приходжу до вас, як автор і університетський
викладач, що після 14 літ має можливість знову сісти за свій стіл
у 206-ій кімнаті у Гарварді і вільно робити те, що приносить най-
більшу радість — писати.
Але найперше приходжу до Вас як українець. Технологія каже,
що коли нація втрачає самостійність, вона втрачає більше —
голос. За неї перед світом починають говорити чужинці. Вона не
промовляє сама пре себе. Коли поляки втратили самостійність,
вони не втратили голосу. Вони самі промовляли про себе, — самі
промовляли про себе до Заходу. В нас, українців, було інакше.
Україна, втративши самостійність, втратила голос і світові про
Україну промовляли москалі, поширили багато брехливих стерео-
типів про Україну. Тепер я маю можливість сказати сам про
Україну. Мабуть в ці дні ніхто з українців не має такої можли-
вості сказати світові про Україну, не має в руках такого гучного
мікрофону, як я. І це накладає велику відповідальність. Ситуація
зробила мене українським голосом.
І перше, що я скажу, мабуть, здивує. Трагедія України в тому,
що українці належать до білої раси. Якби українці були чорними
— вони мали б автоматично самостійність. Проблема проголошен-
ня самостійности в Африці не викликає жодної дискусії. В Орга-
нізації Об’єднаних Націй за звичкою все ще говорять про дискри-
мінацію чорних. Але давно вже треба говорити про дискримінацію
білих. Про зрівняння в правах білих із чорними. Як легко про-
вести в ОН резолюцію про деколонізацію Південної Африки, і як
трудно навіть говорити про деколонізацію Совєтського Союзу.
Так, у світі склалась дивна диспропорція. Африка хоче бути
чорною і має на це законне право. Англія хоче бути білою і має
на це законне право. Коли африканці хочуть бути собою, це ні-
коли не викликає заперечень. Коли ж про це кажуть українці,
то англійці називають їх фашистами.
ЗАЯВА В. МОРОЗА В БРИТАНСЬКОМУ ПАРЛЯМЕНТІ
1189
Так, у світі багато дивних диспропорцій. У світі багато зміни-
лося. Вже не має дядька Тома, але Захід чомусь досі живе заста-
рілою логікою і черстю. Його політична архітектоніка світу зміни-
лася за останні десятиріччя. В минулому сторіччі це були дві
сили, що стояли одна проти одної: Англія проти Франції, або Ні-
меччина проти Антанти. Росія при тому була додатковим шансом
на тому чи іншому боці. Це давно змінилося. Росія давно вже не є
шансом. Росія сама шукає шансів. Росія давно зробила європей-
ські сили пішаками на своїй шахівниці.
Це застаріла і небезпечна концепція використовувати Росію як
шанс, робити Росію своїм союзником.
Найбільшим резервуаром Росії на Заході є не комуністи. Най-
більшим резервуаром Росії на Заході є обмежені люди. Вони довго
казали, що заповіт Петра І — це фальшивка. Я не знаю чи це
фальшивка. Я знаю, що Росія завоювала Східню Пруссію, так було
написано в заповіті Петра І. Ці обмежені люди казали, що це
фантасмагорія, коли їм говорили, що росіяни хочуть завоювати
Европу до Ельби. Тепер російські війська стоять на Ельбі. Ці
обмежені люди і тепер ввесь час говорять про миролюбність Росії.
Росія завоювала Анґолю, Етіопію, Афганістан. Росія має в своєму
розпорядженні шосту частину земної кулі. Росія найбільше зро-
била завоювань у XX столітті, більше ніж будь-яка інша держава,
а вени все говорять про миролюбність Росії і про те, що Росія не
є жодною загрозою. І коли їм тепер кажуть, що російські танки
можуть дійти до Ля-Маншу, коли становище не зміниться, то
вони називають таких божевільними.
Треба, щоб західня політика не була більше в руках обмежених
людей. Щоб Захід зрозумів нарешті — Москва не є однією з сві-
тових сил, Москва є світовою загрозою. Москва не є елементом
у світовій рівновазі, а силою, що порушує цю рівновагу. Щоб
виграти бій з комунізмом на Сході — Захід мусить виграти бій
в себе. Григоренко, Світлична й інші політичні в’язні на волі. Але
є ще один в’язень, який, хоч не був у московському таборі, але
помер у московському полоні. Ім’я його— де Ґоль. Так, це в’язень,
і цілий Захід це в’язень, закований у кайдани стереотипів, нав’я-
заних Москвою. Ось деякі з цих стереотипів.
Перший. Москві обов’язково поступатися, бо інакше буде сві-
това війна. Якраз навпаки — поступки провокують до нового на-
ступу. Так само, як Мюнхенська угода провокувала Гітлера до
нової агресії.
Англії пощастило. Сорок років тому Чемберлен привіз із Мюн-
хену папірець. Я не раз бачив цього папірця. Його показували
в кінофронті старих років. Коли Чемберлен зійшов з літака, він
показав всім папірець і сказав, що це Мюнхенська угода, яка за-
безпечить мир на цілі покоління. Ми знаємо тепер, яка була ціна
тим папірцям. Але Англії пощастило. Тепер цього папірця при-
везли до Вашінґтону.
1190
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Так, кілька днів тому, президент Америки, Картер, підписав
угоду про САЛТ у Відні. Відень недалеко до Мюнхену, а дух
Відня ще ближче до Мюнхену ніж географічна віддаль. Сенатор
Джаксон дуже влучно сказав, що підписання САЛТ-у, це новий
Мюнхен.
Знову будуть говорити про те, що це забезпечує мир і знову
розумні люди будуть з іронією це слухати.
Де .'Гарантія, що Москва виконає все те, що написано у тексті
САЛТ-у? Можна не слухати те, що я кажу про САЛТ, я дилетант
в тих справах, але цікаво, що головний дорадник президента Кар-
тера в мілітарних справах збирається йти на емеритуру тому, що
вважає, що підписання САЛТ-у є великою загрозою для Америки
і не хоче брати на себе таку велику відповідальність.
Коли Захід наоешті зрозуміє, що з Москвою не можна торгу-
вати в кредит? Москві можна дати товар тільки тоді, коли всі
гроші виплачені до останнього цента. Москва ввесь час обіцяє,
але ніколи не виконує. Чудовим прикладом є історія з обміном.
Обміняли совєтських дисидентів за шпигунів, які були спіймані
в Америці, і нам сказали відразу на літаку, що в обмін входить
також обмін нашими родинами. Шпигуни давно поїхали до Москви,
але наші родини ще й досі в Совєтському Союзі. Так, це ще раз
підтверджує, що Москві можна віддати тільки тоді, коли вона
віддасть до решти, що обіцяла. З Москвою не можна торгувати
в кредит.
Непринципова, непослідовна політика Заходу відносно Москви
дуже багато коштувала. Захід тепер робить ту ж саму помилку
відносно Москви, яку зробив відносно Ірану. Західні політики
дуже довго говорили, що шахський режим в Ірані є дуже ста-
більною силою і забезпечує стабільність в цьому регіоні. Ми знає-
мо, що сталося з стабільністю, яка була збудована іранським
шахом. З неї давно залишилися уламки.
Тоталітарні системи на Сході Европи і в Азії збудовані не на
Граніті. Вони збудовані на динаміті. В їхній основі є динаміт, вони
раптово вибухають і від них нічого не залишається.
Те ж саме буде з Москвою. Це ілюзія, що з Брежнєвом можна
збудувати якунебудь світову рівновагу, що з Брежнєвом можна
на тривалий час підписувати угоди. Я не знаю, яка доля чекає
Брежнєва, чи він помре завтра природною смертю, бо це старий
алькоголік, здеґрадований до решти.
Щоб повірити в мої слова, досить глянути на сьогоднішню га-
зету, де зфотографовані Картер і Брежнєв, чи він загине під час
танкового обстрілу Кремля, як загинув Аллєнде під час обстрілу
президентського палацу, але я знаю, що завтра в Москві треба
буде говорити не з Брежнєвим, а з іншими. Брежнєв сидить на
вулкані і підписувати договір про стабільність з людиною, яка
сидить на вулкані, це велика наївність.
ЗАЯВА В. МОРОЗА В БРИТАНСЬКОМУ ПАРЛЯМЕНТІ
1191
Є ще один московський стереотип, який каже, що совєти, добрі
вони чи погані, але вони забезпечують стабільність на тому вели-
кому просторі від Ельби аж до Тихого океану. І ті, хто так каже,
кажуть, що не треба зв’язуватися із силами, які хочуть розхитати
совєтську імперію, бо вони знову втягнуть нас в нову в’єтнамську
війну. Я на це відповідаю твердими словами твердої людини:
в’єтнамські війни будуть, і ми повинні це добре знати, хочемо ми
чи не хочемо в’єтнамські війни будуть. Справа лиш у тому —
програні чи виграні.
І той хто чесно дивиться правді в вічі, той що знає, що світ —
це тверда матерія, повинен знати, що від в’єтнамських війн треба
не втікати, а вихваляти їх.
Ми входимо в новий світ, світ неспокою, про це пише Нью-Йорк
Тайме, про це каже такий великий ліберал і прихильник союзу
з совєтами, як німецький канцлер Шмідт. Всі стверджують, всі
відчувають, що ми входимо в неспокійний світ.
Так, 1980-ті роки будуть цікаві і неспокійні в усьому світі, як
в Совєтському Союзі чи на Сході Европи, так і на всьому вели-
чезному нестабільному терені, який окований диктатурами і ці
диктатури збудовані не на Граніті, а на динаміті.
Коли в Ірані почався великий хаос, коли в Ірані з’явилися
Аятоли, всі думали, що це чисто іранське явище. Але ми бачимо
подорож римського папи до Польщі. Чи був коли такий неспо-
кійний папа? Чи була така неспокійна подорож папи до кому-
ністичної країни? Папа поводив себе так, ніби комуніст ичного
режиму в Польщі не існує. Просто, дивлячись на телевізію, можна
було побачити живими очима, як хитається ґрунт під ногами ко-
муністичного режиму в Польщі.
Так, папа в Польщі зіграв ролю Аятоли. Роля того, хто є над
політикою. Приходить новий неспокійний світ, світ в якому не
вистачає політика, в якому не вистачає виборчої аритметики і
демократичних, давно усталених інституцій. Приходить неспо-
кійний світ, світ який потребує Аятоли.
Я не знаю хто буде завтра в Москві, але я знаю, що завтра у
Москві доведеться домовлятися не з Брежнєвим, доведеться до-
мовлятись з Аятолою. Москву чекає такий самий вибух, буде
такий самий неспокій і будуть ті ж самі проблеми. І якби смішно
не виглядав Аятола в очах Заходу, Захід мусить навчитися з ним
жити, мусить навчитися з ним розмовляти, бо інакше нічого не
зрозуміє в світі і буде завжди програвати.
Так, завтрішній світ, світ неспокою, належить Аятолі. Аятола
буде там центральна фігура. Яким би смішним чи дивним не був
Аятола, він вміє найголовніше. Він вміє жити у світі неспокою.
Те нове і найцінніше, що відрізняє нового папу, це те, що він
знає Схід, він знає як жити в цій атмосфері неспокою, в атмо-
сфері про яку Захід не має уяви. Новий папа зробив для справи
1192
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
свободи мабуть більше, ніж всі папи разом взяті. Новий папа
зрозумів, що він є амбасадором в католицькому світі, а не москов-
ським амбасадором у Ватикані.
Це основний дисонанс, який дуже багато коштує Захід. Сучасний
світ є світом неспокою, а Захід не вміє жити в неспокою, Захід не
вміє пожертвувати своєю стабільністю, своїм комфортом. Якраз
тому Захід програє раз за разом: В’єтнам, Анґоля, Етіопія,
Афганістан ...
Всі ці події відбулися в логіці неспокою, в стилі неспокою. Захід
ніяк не міг до цього пристосуватися, і якраз на цій площині між
нами може початися великий діялог, між нами українцями і За-
ходом. Ми, українці, не бідні люди, які приходять і кажуть —
допоможіть нам. Ми чудово розуміємо, що справжня співпраця
може бути тільки при взаємній вигсдх, при взаємній користі, в
чому ми певні. Ми не сперечаємося з вами в теорії. Тут ми будемо
вас повторяти. Ми не сперечаємося з вами в здобуванні матері-
яльних здобутків. Тут ми досягли небагато, але ми маємо те, чого
не маєте ви. Ми знаємо як жити в світі неспокою.
Нація, яка має ще здобути самостійність, завжди буде мати
пієтизм до зброї, а не до роззброєння. Нація, яка має ще здобути
свою самостійність, завжди буде мати напис на прапорі: живіть
неспокійно.
Ми вміємо жити на грані в критичній ситуації. В нашому креді,
в Декалоз; українського націоналіста, на початку написано: »Я
дух відвічної стихії, що зберіг тебе від татарської потопи і по-
ставив на грані двох світів творити нове життя«. Ми знаємо си-
туацію, ситуацію неспокою незнайому Заходові. В першому пункті
нашого Декалогу написано: «Здобудеш українську державу, або
згинеш у боротьбі за неї«.
Я чудово знаю, що вам кричать московські агітатори. Вони ка-
жуть — не зв’язуйтесь з ними, не зв’язуйтесь з тими, хто живе
логікою неспокою, вони ведуть вас до катастрофи, втягнуть вас
в нові війни. На це ми відповідаємо: катастрофи будуть. Скільки
існує світ, стільки будуть існувати світові катастрофи. Справа не
в тому — будуть вони чи не будуть, справа в тому, щоб бути до
них приготованими. Захід потребує Черчіля, а не Чемберлена.
Захід потребує людини, яка не ховала б голови в пісок перед
майбутніми проблемами, а сміло дивилась їм в очі і твердо роз-
мірковувала, як вийти з них з найменшими втратами.
Все те, що робить Москва, все те, що робить Схід — це гра без
правил. Захід не вміє грати без правил. Так то найбільший шанс
Заходу, іцо західня цивілізація виробила єдину гру за правилами.
Балтійським народам пощастило. Вони були в системі росій-
ської імперії, але не були духовно в складі російської імперії.
Там збереглася німецька культура, західня культура, яку вони
мали вже до російського завоювання.
ЗАЯВА Б. МОРОЗА В БРИТАНСЬКОМУ ПАРЛЯМЕНТІ
1193
Українцям пощастило менше. Москва дуже знищила Україну
духово, але ми в цьому й виграли. Ми чудово знаємо Москву, про-
тивника, який ніколи не грає за правилами. Ніхто так не знає
Москви, як знаємо ми, і це наш великий шанс і великий шанс в
руках вільного світу. Так, ми знаємо, як битися з противником,
який грає без правил. І можемо1 в цьому навчити інших.
Мене багато запитують про САЛТ. Я на це відповів би так: є
кавказький жарт: »Ішов лис по дорозі і побачив на дорозі шматок
м’яса. Він походив кругом і сказав собі: що не може бути, щоб
шматок м’яса лежав на дорозі просто так«.
Ми знаємо цю логіку гри без правил і ми ніколи не візьмемо те,
що нам пропонують. Ми не віримо, що на Сході можуть щось
давати просто так.
Брежнєв привіз президентові Картерові САЛТ. Якби я був на
місці Картера, я б сказав соб?: не може бути, щоб Брежнєв привіз
цей САЛТ просто так. Я не спішив би його брати.
Є ще одна велика ілюзія нав’язана Москвою Заходові: Москві
треба поступатися для того, щоб відвернути атомову війну. Хто
може почати атомову війну? Китай для цього занадто слабий,
Захід занадто цивілізований, лиш російська імперія може роз-
в’язати війну. Чи треба для цього її втихомирювати, заспокою-
вати? Чи треба боротись за демократичне перетворення в Росії?
Так! Демократичні перетворення, боротьба за людські права, це
свята справа. Але треба добре розуміти, що післябрежнєвська
Росія буде ще більш російською, більш шовіністичною і більшою
загрозою для Заходу.
Щоб ліквідувати цю велику загрозу, щоб ліквідувати цей меч,
вістря якого є на Ельбі, а волосинка підвішена в Кремлі, потрібно
одне: розвалити московську імперію. — Ні, я не закликаю кидати
бомби на Москву, але я вважаю, що Захід повинен мати психоло-
гічну настанову на розвал московської імперії і думати в цьому
напрямі.
І тут не йде мова про руйнацію, бо руйнування російської імпе-
рії — це будівничий акт, бо саме існування російської імперії є
руйнуванням світової рівноваги. Отже, зруйнувати російську
імперію — це значить довершити акт будівництва.
Колись був римський сенатор, який кожну свою промову за-
кінчував словами: я вважаю, що Картагена має бути зруйнована.
Його уважали диваком, але лиш цей дивак розумів, що тільки
тоді може бути римський світ над Середземним морем, як буде
розвалена Картагена. Двом Картагенам, або двом Римам не місце
в середземноморському світі.
Як бракує таких »диваків« в сучасному Заході! Диваків, які
розуміли б, що Захід може мати тільки тоді стабільність, коли
перестане існувати московська імперія.
1194
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Московські танки рушили на Ельбу не в 1945 році. Москва ру-
шила на Ельбу в XVII столітті. В геополітичному балянсі Україна
— це природна противага всякій силі, яка йшла зі Сходу, почи-
наючи від Джінґіс-хана, яка йшла зі Сходу і порушувала євро-
пейську рівновагу.
Як на сході Австралії є великий бар’єрний риф, що захищає її
від океану, так Україна завжди була великим бар’єрним рифом
на Сході Европи проти азіятської потуги.
Це розуміє добре Москва, це розумів Гітлер, який казав, що хто
володіє Україною, володіє Европою. Так, Україна, це ключ євро-
пейської рівноваги і в XVII стол. цей ключ віддали в руки Москві.
Тоді Москва була ще замкнена і далеко на сході в Азії, поки
Україна в XVII сторіччі була в системі європейських сил і євро-
пейської рівноваги. З часу, коли Москва захопила Україну, ця
рівновага була порушена і почався постійний і невмолимий тиск
Москви на Захід. Москва захопила Польщу, Москва захопила
Прибалтику, Москва дійшла до серця Европи і тепер стоїть на
Ельбі.
Багато говорять про енергетичну кризу, але є ще важливіша
криза геополітична, хоч вона менш видима. Геополітичні ресурси
світу вичерпались і Захід не може собі дозволити на таку розкіш
і не помічати 50 мільйонний потенціял України. Україна для За-
ходу важливіша ніж запаси нафти в Північному морю. Україна
це природний бар’єр проти Сходу, Україна це ключ європейської
рівноваги.
Дуже важливо було б, якби Захід зрозумів, що без самостійної
України не може бути європейської рівноваги. Україна не просто
колонія, Україна це 50 мільйоновий потенціял в руках Заходу,
Україна — ключ до європейського порядку.
Ми, українці, живемо патосом націоналізму, патосом визволь-
ної боротьби. Природно, що Англія з її міцними імперськими тра-
диціями має недовіру до національно-визвольної тенденції, але
треба зрозуміти, що стихія національно-визвольної боротьби давно
вже спрямувала гармати проти Сходу, а не проти Заходу.
Деколонізація в Африці вичерпалась, там залишилися рештки,
які вже нікого не цікавлять і нікому не дають наснаги. Справжня
деколонізація, справжній патос визвольної боротьби на Сході, в
Східній Европі і в Совєтському Союзі. Там є кілька десятків на-
цій, великих і малих, які ще чекають на своє визволення, на де-
колонізацію. І якраз ця проблема, проблема деколонізації, пробле-
ма визвольної боротьби є великим резервом західньої політики.
Сучасний світ, це дуже скомплікований світ. Дуже легко кри-
тикувати диктатуру Нікарагуа і трохи тяжче зрозуміти, що в
Нікарагуа може бути або права, або ліва диктатура, і щоб боро-
ЗАЯВА В. МОРОЗА Б БРИТАНСЬКОМУ ПАРЛЯМЕНТІ
1195
тись проти правої диктатури, це значить боротись за ліву дикта-
туру, за нового Фіделя Кастро. Чи мусимо ми бути добровільними
солдатами в армії Фіделя Кастро?
Нікараґуанський комуніст, який сидить в тюрмі, має право на
захист так само, як всяка інша людина, але щоб захищати його,
ми повинні десять разів подумати, як це зробити і розуміти дуже
важливу істину: врятуєш сьогодні комуніста, будеш завтра ряту-
ватися від комуніста. Це скомпліковані речі, і Англія завжди до-
водила те, що вона є світовим центром в розумінні таких речей.
Так само, Англія зрозуміла в 1943 році, що потрібно будувати
вал не тільки проти нацизму, потрібно вже будувати вал проти
комунізму, щоб орда не пішла в Західню Европу. Це зрозуміле
в Англії, це зрозумів англійський стратегічний розум, але тра-
гедія була в тому, що стратегічний розум був по одному боці
Атлянтику, а стратегічна потуга по другому боці Атлантику.
Тепер в Англії прийшли до влади сили, які, мабуть, мають
найбільшу відповідальність у світі. Так, вони мають відповідаль-
ність з великої літери. Це не просто уряд, це уряд, який може
вести перед у світі в розумінні відповідальности. І я гадаю, що
якраз ці сили Англії мають найкращі шанси зрозуміти цю істину,
що просто стримувати деструкцію в світі, виразом якої є кому-
нізм, це до нічого не приведе. Стримувати — це означає привести
себе до поразки. Потрібно наступати проти цієї деструкції, по-
трібно виробити в собі психологічну концепцію наступу. Я гадаю,
що англійці найкраще зможуть пригадати, що фундаментом
Англії, тією людиною, яка збудувала фундамент Англії, був
Вільгельм Завойовник. І що психологія перемоги, це психологія
завойовництва. Це психологічна настанова наступу, а не оборони.
Сучасний світ занадто тісний. Ракети з Сибіру до Каліфорнії
долітають за кілька хвилин, а детант проголошений в Москві вже
за рік руйнує Захід.
Так, сучасний світ занадто тісний. Ля-Манш вже не є захистом
і навіть Атлянтика вже не є жодним захистом.
І ми повинні відкинути застарілі, смішні ідеї. Англійці не по-
винні думати, що вони збудували свій маленький рай за Ля-
Маншем і що йому нічого не загрожує.
В сучасному світі, тісному світі, наша справа є вашою справою.
Якщо англійці хочуть мати право на англійський спосіб життя,
якщо англійці хочуть, щоб їх діти, щоб їх нащадки були англій-
цями, а не мішаниною з усіх світових компонентів, то це означає,
що вони повинні також боротися за волю України, за право
українця бути українцем!
1196
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ АБИ
Воля народам! Воля людині!
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЙНОГО НАЦІОВБИВСТВА
ПРОТИ ОЛІМПІЯДИ В МОСКВІ
Палій війни — Москва
Якраз у той час, коли в СССР і в російській імперії взагалі,
все більше міцнішає націо-, гено-, етно-, культуро- й мово-убив-
ство, держави вільного світу, одурманені чадом детанту, зовсім
призабули страхітливу дійсність в урямлених країнах і не менше
загрозу, яка нависла над ще вільним світом від російського імпе-
ріалізму та його модерної ферми вияву — комунізму, себто від
большевизму. Московщина загарбує все нові країни в Африці,
Латинській Америці, на Близькому Сході, допомагаючи прийти
до влади своїм п’ятим комуністичним колонам. За смертельно не-
безпечною для Заходу нафтовою кризою криється російська ру-
ка палія війни. Найвизначніші британські й інші експерти у
справах большевицької агресії наявно доказують московську ру-
ку в тероризмі, який опановує вільні нації зсередини, розкладає
вільні суспільства, розхитує державний апарат.
Москва — батько світового тероризму
Проте ж властьімущі не вірять у те, що в кожній країні віль-
ного світу існує дві компартії: одна — явна, а інша — підпільна,
якої наймаркантнішим виявом є система брутального тероризму.
Вишколи, озброєння, всебічну допомогу терористам забезпечує
Москва прямо або через своїх сателітів. Супроти очевидних до-
казів цих московських злочинів і усієї наявної злочинне і систе-
ми офіційні кола Заходу є німі, ховають голову в пісок, як стру-
сі! Ніщо не помогли ревеляційні описи страшних злочинів боль-
шевизму різних дисидентів.
Захід глухий, сліпий і німий!
Один з найбільших злочинців-націоубивників усіх часів, —
Леонід Ілліч II, — для Заходу миротворець, якому «треба допо-
могти втриматися при владі поступками, щоб не прийшли гірші
за нього« тирани. Злочинний напад на Чехо-Словаччину припи-
сується Підгорному та Шелестові, які »переголосували« миро-
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЙНОГО НАЦЮВБИВСТВА ...
1197
творця і доброго дядю Брежнєва, точно так, як Рузвелтові, ото-
ченому агентами НКВД, незвичайно подобався дрбрий дядя
»Джо« — Сталін.
Русифікація — нагловбивство
А тим часом, на наших очах брежнєвський XXV з’їзд КПСС у
постанові «про дальше вдосконалення навчання і виховання уч-
нів загальноосвітніх шкіл і їх підготовка до праці« рішив підси-
лити тиск на навчання в національних школах російської мови —
мови »дружби і братерства народів СССР«. У виконанні цієї пос-
танови »міністерство« російської колонії »УССР« у листопаді 1978
р. вирішило вжити заходів упродовж 1979-1985 рр., «спрямова-
них на ґрунтовне володіння підростаючим поколінням російсь-
кою мовою...«, а з 1980 р. вводиться навчання російської мови з
першої кляси загальноосвітніх шкіл з українською мовою
викладання.
Одночасно з України б’ють на тривогу, закликають до акції в
обороні рідних мов поневолених народів і вказують на те, що з
новим шкільним роком у народніх школах коштом рідної мови
переважатиме вже російська мова. У великих містах тепер майже
всі школи вже перейшли на російську мову викладання. Брежнєв
продовжує політику царів. Він здійснює докладно те, що заповів
1870 року міністер освіти російсько-царської імперії Д. Толстой:
«Кінцевою метою освіти всіх інородців ... мусить бути русифіка-
ція та злиття з російським народом®.
КПСС нічогісінько нового не придумала від часу «реакційного®
царату. Нові царі продовжують, копіюючи політику старих царів.
1958 р., за почином Нікіти Хрущова, накинено Україні й ін-
шим «республікам® новий шкільний закон, який давав батькам
здогадне «право® вирішувати, у яку школу їм посилати дітей —з
українською чи російською викладовою мсвою. Москалям такого
«права вибору® не пред’явлено. Вони продовжували посилати на
несвоїй землі своїх дітей до школи з російською мовою навчання.
Нова хвиля наступу русифікаторів
Постанову XXV з’їзду КПСС про суцільну русифікацію систе-
матично здійснюється. Всесоюзна науково-теоретична конферен-
ція «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів
СССР« у травні цього року в зрусифікованому Ташкенті мала
завданням не лише обґрунтувати імперіяльний аспект необхід-
ности русифікації, але розробити плян мовної русифікації, тобто
лінґвіциду поневолених народів.
Червоний цар Брежнєв у своєму листі-привіті для Конференції
відмітив необхідність русифікації як наслідок заіснування «нової
1198
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
історичної спільноти — совєтського народу®, та «об’єктивної ко-
нечности спільної російської мови, як мови міжнароднього спіл-
кування® в російській колоніяльній імперії. Для підкріплення
свого становища він пригадав »мрію« першого червоного царя
Леніна «зробити так, щоб кожний громадянин нашої країни мав
можливість навчитися великої (?) російської мови«, мовляв, ця
«мрія здійснюється® за царату Ілліча II.
У своїй доповіді всесоюзний міністер освіти М. О. Прокоф’єв
виклав плян суцільної мовної русифікації за допомогою «стрункої
системи вивчення другої мови«, яка стає першою і цілком відсуває
вже рідну мову зі шкіл. Головний наголос він поклав на »дошкіль-
ний вік«, на дитячі садки й ясла, з вимогою «послідовного розвит-
ку вивчення на різних етапах освіти ...«
Зрадник, туркестанець Ш. Р. Рашидов, перший секретар ЦК
Компартії Узбекістану, підкреслював значення російської мови,
як «мови нашої єдности й братерства®, мови »народу-велетня«,
який має «найвищу культуру®, «багатющі демократичні традиції®,
як »найважливіше знаряддя обміну в сферах економічної, нау-
ково-технічної та суспільно-політичної діяльности ...«
Ствердивши посилену колонізацію Узбекістану москалями й
іншими неавтохтонами, яку (колонізацію окупантом) він окрес-
лював «братньою допомогою®, він називав російську мову — «мо-
вою згуртування людей®, які (наприклад, під час ташкентського
землетрусу 1966 р.) з-поміж «усіх братніх народів прийшли на
допомогу столиці Узбекістану...«.
Плановий лінґвіцид і культуровбивство
Отже москалі, на спілку зі своїми яничарами, йдуть за пляном
лінґвіциду у той час, коли всі колоніяльні імперії впали й почи-
нають підійматися культури новопосталих націй і народів, коли
починають розгортатися студії їхніх традицій, духової творчос-
ти, їхньої мови й культури, — нації з тисячорічними державни-
ми й культурними традиціями винищуються російськими варва-
рами й дикунами. Ірляндці чи баски, валійці чи жиди культиву-
ють інколи вже давно забуту рідну мову, а москалі, як варвари,
топчуть прадавні мови й культури.
Русифікація — це не тільки лінґвіцид, це суцільність засобів
винищування поневслених народів за допомогою перемішування
народів, таборів примусової праці, заслань, колонізації москалями
окупованих країн, накидання їм свого, большевицького соціяль-
но-економічного ладу, колективізації, культурно-політичного
уярмлювання за допомогою соцреалізму, себто культу поневолю-
вача поневоленим, воюючого безбожництва, що є супротивним
духовості наших народів, в яких національна ідея поєднана з ре-
лігійною, — насильне запроваджування казенного православ’я пі-
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЙНОГО НАЦІОВБИВСТВА ...
1199
менівського типу, служіння в армії поза рідною землею, нищен-
ня культурних і релігійних пам’яток, палення музеїв і архівів
старовинних національних культурних документів, фальшуван-
ня історії, колоніяльна господарка, колоніальна індустріалізація
й розбудова комунікаційних шляхів під кутом інтересів імперії й,
як надбудова цих заходів, творення штучного т. зв. совєтського
народу, тобто російської наднації-герренфольку, культ російсь-
кого расизму — це все є русифікація.
Нищення напіональних первнів у музиці, в малярстві, в скульп-
турі, впроваджування російських первнів, заборона народньої
творчости, фолкльору, фальшування його домішками московсь-
кого, усування навіть національних інструментів типу бандури, а
підтасовування рідного інструменту балалайками, фальшування
народніх танців, мелодій, впроваджування »частушок« й інших
фальшивок до рідної народньої творчости, заборона народніх пі-
сень, прадідних релігійних звичаїв, які сягають ще передхристи-
янських часів —- все це складники русифікаційного процесу, все
це націоВбивство!
Поневолені народи мусять скріпити бій!
За прикладом дії революційної ОУН на ЗУЗ у тридцятих роках
необхідно розгорнути в поневолених країнах масову шкільну
акцію, від дітвори почавши й на батьках і дідах кінчаючи. Треба
вимагати виключно рідної мови в школах, зокрема в диі ячих
садках, у передшкіллях, на усіх ступнях навчання, включно з
університетами й різними інститутами.
Усюди й завжди говорити виключно рідною мовою, на прилюд-
них місцях, в урядах, у крамницях, у фабриках, на заводах, в
колхозах, у засобах комунікації, співати рідною мовою народні й
патріотичні пісні, грати на народніх інструментах, бойкотувати
на рідній землі російську мову, звертатися рідною мовою до чу-
жинців, які повинні знати мову народу, на землі якого вони
живуть!
Вояки повинні вимагати військової служби на рідній землі! Мо-
лодь повинна відмовлятися від освоювання »цілини«, а залиша-
тися на своїй землі! Не лакомитися на більший заробіток у Си-
біру, але тримати твердо в руках свою землю!
Протестувати проти колонізації москалями окупованих земель!
Вертатися з заробітків у Казахстані чи Сибіру на рідні землі!
Протестувати проти перемішування народів! Гордо признаватися
до своєї національної приналежносте!
Допомога з чужини
Оприлюднити чужими мовами документи про русифікаційний
націоцид і запропонувати їх науковим, письменницьким, мистець-
1200
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ким, усякого роду культурним інституціям вільних націй, з вимо-
гою стати на захист культури народів, на захист світової куль-
тури, — бо без національних культур немає світової культури.
Бити на тривогу ради рятунку культури людства!
Справу лінґвіциду й націоциду з документацією передати ОН,
з відкликом не лише до Універсальної декларації прав людини,
але й до резолюції про Деколонізацію усіх імперій світу з 1960-
1972 рр., бо лінґвіцид й націоцид — це вислід імперіяльного, ко-
лоніального панування герренфолку-москалів нац поневоленими
ними націями в СССР і в сателітних країнах.
Урядам і парламентам вільних націй світу, поодиноким нам
прихильним політикам і публіцистам дати аргументацію для їх-
ньої акції проти російських колоніялістів. Спонукати до акції
профспілки, студентські організації, всякого роду молодечі орга-
нізації, журналістичні, зокрема професорів, учителів і т. ін.
Було б великим досягненням, якщо б діти, учні, студенти ви-
магали для своїх однолітків свободи вчитися рідною мовою, бо
немає більшого варварства, як дитині в передшкіллі, в дитячому
садку відбирати її рідну мову!
Змобілізувати всі ланки культурне го, професійного й політич-
но-державного життя вільних націй на захист навчання рідною
мовою дітей і молоді в царстві російських тиранів!
Намагатися вивести на вулицю молодь вільних націй на захист
найзвичайнішого права дитини говорити й учитися мовою своєї
матері! Це тільки варвар може таке право їй відбирати!
Атакувати засоби інформації — телебачення, радіо, пресу, пе-
редаючи їм документацію, щоб натавровували лінґвіцид, куль-
туроцид і націоцид, бо поет може творити найкраще лише рідною
мовою, чим збагачує духову творчість усього людства. Втрата
рідної мови — це шлях до асиміляції!
Наша безпосередня допомога
Необхідно, щоб політичні, громадські, професійні, молодечі, жі-
ночі, комбатантські, а передусім наукові, культурні, літературні,
мистецькі організації наших еміграцій підняли акцію протесту
всіми засобами й шляхами проти суцільної русифікації з боку
колоніялістів, російських расистів. Протестні віча, маніфестації,
демонстрації, марші перед большевицькі місії й інституції, а теж
маніфестації перед урядовими парламентами, а навіть певними
культурними чи високошкільними інституціями з врученням від-
повідно обґрунтованих меморандумів матимуть свій ефект.
Дуже важливо, щоб наукові, і взагалі культурні інституції й
особистості Заходу, підняли голос протесту! Дуже важливо, якщо
ПРОТИ РУСИФІКАЦІЙНОГО НАЦЮНБИВСТВА ...1201
носії нагороди Нобеля підняли б теж бій проти русифікації!
Мобілізувати усіх шляхетних культурних творців, без різниці
партійно-політичних переконань, а передусім самих себе, бо досі
наші науковці не виправдалися в акції за оборону наших куль-
турних діячів! Чужинці протестували й вимагали їх звільнення,
але наші професори, мистці, літератори, а теж наші наукові інс-
титуції здебільша відмовчувалися! Цьому мусить прийти кінець!
До бою проти русифікації мусять стати еміграції поневолених
народів з’єднано й безкомпромісово! А наші студенти повинні
приневолити наших учителів і професорів стати до боротьби про-
ти русифікації! Політичний фронт усіх самостійницьких сил емі-
грації мусить стати в один ряд, проти ворога-москаля!
В Литві, Латвії, Естонії, Білорусії, Грузії, Вірменії, Азербайд-
жані, Північному Кавказі, Туркестані, в Україні — в усіх уярм-
лених російським колоніялізмом країнах народи борються проти
російських тиранів за самостійні соборні національні держави, за
розвал російської колоніяльної імперії. На цьому шляху падуть
найкращі. Наш обов’язок — допомогти тим, що на першому
фронті!
Геть з Олімпіадою у Москві 1980 року
У пов’язанні з боєм проти русифікації, з акцією за звільнення
політичних і релігійних в’язнів усіх поневолених народів за роз-
в’язання концтаборів, за ліквідацію »психушок«, за деколоніза-
цію, тобто за розвал російської імперії, є тісно пов’язана справа
Олімпіяди в Москві 1980 р.
Це ганьба XX століття, що в столиці найбільш варварської то-
талітарної, до того ж народ,овбивчої колоніяльної імперії, яка
сотні тисяч, а то й мільйони свободолюбних людей тримає в
концтаборах, тюрмах, на засланнях, у тундрах і тайґах Сибіру,
яка забороняє навіть молитися рідною мовою, яка немовлят при-
неволює вчити насильно російської (»великої«! — що за чудови-
ще?) мови, забороняє творити духові вартості рідною мовою, спі-
вати пісень, розмовляти дитині з матір’ю рідною мовою, яка за-
бороняє свобідно визнавати віру в Бога — це є ганьба, що в сто-
лиці таких варварів і деспотів мають відбуватися Олімпійські
ігрища! Олімпійські ігрища, найсвітліша традиція благородного
змагу найкультурнішої нації світу усіх часів, дійсно великої Гел-
лади Сократа, Платона, Леоніда, Термопілів — мали б бути за-
плямлені й зневажені найбільшими тиранами й масовими вбивни-
ками всіх часів! їх мав би відкривати кат народів число І — Лео-
нід Брежнєв?! А одночасно мали б далі в той час у тюрмах і
концтаборах, у психотюрмах нидіти й вмирати герої-борці за во-
лю народів і за волю людини?
1202
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Вільний світ повинен заявити, якщо він ще має крихітку яко-
їсь чести і гідність: доки в російських тюрмах і концтаборах, у
»психушках« і на засланнях карається принаймні один політич-
ний чи релігійний в’язень, доки існують концтабори й «психуш-
ки«, доки існує русифікаторський лінґві-, культуро-, етно-, ґено-
й націоцид, доки існує колоніяльна імперія тиранів і народовбив-
ників, доки вбивають, вішають священиків, мистців, письменни-
ків, борців за волю, так довго не вступить на московське «олім-
пійське» грище ніодин спортовець вільних народів світу, які га-
рантують своїм громадянам людське достоїнство, гідність, як бо-
гоподібним істотам!
Тому ми закликаємо вільний світ до бойкоту Олімпіади 1980
року в Москві!
Прийде час, що Захі; буде жаліти, що не послухав наших
пересторог!
Хай живе воля й незалежність народів та свобода людини!
Смерть російській тюрмі народів і людей!
Хай живе національна революція поневолених народів — шлях
визволення!
Серпень 1979 р.
АНТИБОЛЬШЕВИЦЬКИЙ БЛЬОК НАРОДІВ (АБН)
Воля народам! Воля людині!
ЖЕРТВУЙТЕ МАСОВО НА АБН
Немає суверенної політики поневоленої нації без власних фі-
нансів! Це закон, це правда, яку стократно підтвердила історія
визвольної боротьби поневолених націй. Ніколи «визволителі» не
несуть волі уярмленим, але волю панування для себе на чужій
землі. Хто сам себе визволить -— буде вільний, кого «визволять»
— заберуть у нове ярмо!
З кону історії останніх десятиріч зникли різні міжнародні орга-
нізації поневолених націй, які існували з волі й завдяки фінансам
виключно чужих сил. З хвилиною, коли власний егоїстичний
інтерес великодержав не потребував їх для своєї політичної ро-
зигри, коли політику «визволення», політику «стримування»
большевизму заступила політика «мирної коекзистенції» і згодом
детанту і співпраці з большевизмом, з російською тиранською
імперією, — великодержави закинули геть усяке фінансування
різних «асамблей», «зелених» чи інших »інтернаціоналів«, різних
»кацабів«, і скоро зникли всякі міжнародні формації, які не були
сперті на власні фінансові засоби.
ЖЕРТВУЙТЕ МАСОВО НА АБН
1203
Найстаршою міжнародньою антибольшевицькою організацією
поневолених націй з тридцятий’ятирічною історією боротьби є
Антибольшевицький Бльок Народів (АБН)!
Тільки завдяки власним незалежним фінансам АБН утримався
і розгортає свою світового засягу діяльність та став уже символом
безкомпромісової протиросійської й протикомуністичної боротьби
за національну проти імперіяльної ідеї, за національну державу
поневолених московським імперіалізмом і комунізмом народів на
руїнах російської імперії!
АБН став прапором визвольної боротьби уярмлених націй і до-
роговказом для патріотичних, національних протибольшевицьких
сил світу. Російська імперія — це головний ворог поневолених
націй. Уся акція й всебічна боротьба поневолених народів скеро-
вана проти російської тюрми народів усякої барви й проти боль-
шевизму, як модерної форми московського імперіалізму.
Перед АБН сьогодні особливо важливі завдання:
а) розгортання світового фронту проти русифікації, як суціль-
ної системи Москви уярмлення поневолених націй, як мово-,
культуро-, народо- і нацювбивства;
б) широчезний змаг за звільнення національно-політичних, ре-
лігійних і взагалі борців-в’язнів за права нації й людини з боль-
шевицьких тюрем і концтаборів; за ліквідацію концтаборів і
психотюрем;
в) за зміну політики детанту на політику визволення;
г) за деколонізацію СССР — себто за розвал московської імпе-
рії на національні незалежні держави усіх поневолених націй;
ґ) за мобілізацію громадськости вільних націй проти Олімпіяди
в Москві 1980 року.
Ці незвичайно важливі й найгостріше актуальні завдання АБН
уже проводить. Свідоцтвом цього — схвалення резолюції проти
русифікації, за звільнення в’язнів, проти Олімпіяди, за розвал
російської імперії — Світової Антикомуністичної Ліґи (ВАКЛ) і
Світової Антикомуністичної Ліґи Молоді (ВАЯКЛ) 1979 р.
Чи не є гордістю АБН, що його періодик »АБН-Корреспонденс«
появляється вже тридцять років виключно завдяки власним
силам?!
Де є така друга міжнародня антикомуністична організація віль-
них чи уярмлених народів, яка впродовж стільки років видавала б
того роду періодичний журнал?! Скільки серйозних публікацій,
книжок чужими мовами, завжди у пляні розвалу московської
імперії за самостійність народів, книг-перекладів підпільних ви-
дань видав АБН упродовж останніх років? Скільки міжнародніх
конференцій організував, або його делегати брали участь у конти-
нентальних або світових конгресах?! Скільки зустрічей з держав-
ними мужами чи політиками й культурними діячами вільних
націй відбулося? Скільки поїздок і доповідей для чужинецького
світу було зорганізовано?
1204
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Якраз м. ін. на базі досягнень АБН упродовж десятиріч — мож-
ливі тепер дальші успіхи також борців за волю, які прибувають
тепер у вільний світ. Без ш’єї великої акції сучасні досягнення
були б неможливі.
Найголовнішою у цілому світі дією була бравурна акція АБН
у Стокгольмі під час відвідин Швеції Хрущовим! Уся світова пре-
са, усі середники інформації в усіх країнах світу підняли справу
визволення поневолених націй, коли диктатор імперії атакував
голову АБН за славетне вшанування найбільшого ворога Московії
гетьмана Мазепи і його союзника Карла XII.
У ситуації, коли московська імперія як військова потуга пере-
вищає СІНА, коли вона наступає на світових морях і загрожує
СІЛА в їхніх морських пов’язаннях з іншими континентами, коли
в т. зв. третьому світі Москва закріплює свої позиції, наприклад
в Анголі, Етіопії, інвазія в Заїре з Анґолі, комуністичні перевороти
в Південному Ємені, в Афганістані, опановування В’єтнаму з вій-
ськовими базами; військові станиці москалів в Етіопії й Лібії, а
також летунські воєнні з’єднання в Кубі, вмарш в’єтнамських
військ до Камбоджі за підтримкою Москви, конференція т. зв.
невтральних країн у Гавані за інспірацією Москви у вересні 1979
року — акція АБН є незвичайно на потребу!
Широка міжнародня конференція АБН з представниками країн
вільного світу дуже на часі!
Розгортання психологічної, політичної війни у вільному світі,
а зокрема політична мобілізація сил поневолених націй на наших
рідних землях включно з постачанням там періодичної й неперіо-
дичної АБН-літератури — наказ хвилини!
Щоб могти принаймні частково задовольнити незвичайно великі
вимоги різнорідної акції АБН — треба мати розбудовану фінансо-
ву базу!
Тому закликаємо еміграції поневолених Москвою народів:
Складайте масово й щедро свій добровільний податок на Фонд
боротьби АБН!
Без Вашої фінансової допомоги акція АБН буде неможлива!
АБН не має від сильних світу цього ні сотика підтримки!
АБН — сильний тільки й виключно Вашою силою!
Збирайте фонди для АБН теж серед прихильних нам кіл віль-
них народів!
Хто з вільних народів помагає АБН, помагає сам собі!
Москва — ворог усього волелюбного людства!
У серпні 1979 р.
Центральний Комітет
Антибольшевицького Бльоку Народів (АБН)
1205
В ІМПЕРІЇ ТИРАНІВ
Віталій ЛЕХТЕР
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
(Доповідь на Другому Світовому З’їзді АДУК 6. 9. 1979 р.)
(Закінчення, 2)
Хочеться трохи сказати і про українське телебачення. На Ук-
раїні є два канали телевізії. Перший канал — це всесоюзний і
передачі транслюються з Москви, другий канал — це республі
канське телебачення. Треба зазначити, що українське телебачен-
ня значно цікавіше, ніж московське. По телевізії можна побачити
виступи найкращих мистецьких сил України, телевізія знайомить
з українськими театрами. Але в останній час кількість годин від-
ведених на передачі українською мовою катастрофічно зменши-
лася. Часто показують на другому українському каналі передачі
з Москви. Багато місця відводиться виступам самого »мудрого«
Леоніда Ілліча. Не проходить і день, щоб українські глядачі не
побачили виступів московського' фюрера. На Україні був колись
чудовий дотеп, який добре вказує на те, яке телебачення на
Україні. Прийшов робітник додому і почав дивитися на телевізор.
На першому каналі виступав Брежнєв, він перевів телевізор на
другу програму, і там виступав Брежнєв. Тоді робітник вирішив
подивитися на третю учбову програму. На 3-му каналі він побачив
каґебіста, який сказав робітникові: »Ти чого, сволоч, крутиш
телевізор». Ось і продовжує український глядач дивитися на
телебачення, як один Леонід Ілліч розправився з ворогом під час
останньої війни, або дивиться, як Брежнєв мандрує по світу. Бу-
ває, ЩО' йому (глядачеві) пощастить подивитися на копаний м’яч,
якщо в той час не показують про нові »перемоги« Брежнєва.
У свій час на сторінках канадської газети »Новий шлях» була
надрукована моя стаття п. з. »Книги присуджені до страти». Я
знов хочу повернутися до цієї теми. Якщо гітлерівці відкрито
палили на майданах книжки, то московські фашисти роблять це
таємно. Якщо тепер в Росії видали повністю Буніна, то на Україні
до цього часу не спромоглися видати Григорія Чупринку, Євшана,
Підмогильного. А М. Семенка і М. Драй-Хмару згадують тільки
для лайки. Приховують і не публікують навіть ряд матеріялів
Івана Франка »Що таке прогрес». Друкуються з великими скоро-
ченнями публіцистичні твори Б. Грінченка »Листи з Наддніпрян-
ської України», І. Нечуй-Левицького та ін., де гостро ставиться
питання про колоніяльний гніт України і про необхідність бо-
ротьби за її звільнення.
1206
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Погано стоїть справа і з перекладами найкращих зразків чужи-
нецької літератури на українську мову. Для кожної культурної
нації справа знайомства з чужою літературою — це справа чести
кожного народу. Тому кожна культурна нація приділяє переклад-
ницькій справі велику увагу. В 20-ті роки українські видавництва
успішно здійснювали широко задумані пляни повних і багато-
томних видань світової літературної клясики — в добрих пере-
кладах і з кваліфікованим науковим апаратом при участі видат-
них спеціалістів. Сьогодні ці переклади стали такою бібліогра-
фічною рідкістю, що знайти їх майже неможливо. Нові переклад-
ні видання здійснюються в мізерних накладах, що ми маємо лише
окремі книги із світової клясики — »Фауст« Ґете в перекладі М.
Лукаша, «Божественна комедія« Дайте в перекладі П. Карман-
ського і М. Рильського видані накладом в 10 і 25 тисяч. Михайло
Гуменюк в статті »Від розмов — до діла«, «Літературна Україна«,
з 24 березня 1965 р. писав: «Попит на перекладну світову клясику
в нас великий. Практика показує, що наклади добре виконаних
перекладів світової літератури на українській мові — таких як
»Одисея« Гомера (Бориса Тена), «Божественна комедія« Дайте
(переклад М. Рильського і П. Карманського) чи байки Езопа (пе-
реклад Юрія Мушака) розійшлись дуже швидко. Треба створити
окреме видавництво, яке видавало б у світ твори чужинської лі-
тератури. Таке видавництво забезпечило б попит українського
читача«. Але ця стаття залишилася без відповіді. Як відомо, що
сьогодні на Україні таке видавництво не існує.
На Україні забули про творчість видатних композиторів М.
Березовського і О. Бортнянського. На Україні не згадується про
творчість Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги. В жи-
вописі й скульптурі українська молодь та й люди старшого поко-
ління не знають такого колоса, як О. Архипенко. Я і сам познайо-
мився з його творчістю і почув про Архипенка щойно на еміграції.
Не приділяється належної уваги українському народньому ми-
стецтву, давно вже признаному в світі одною із найдорогоцінні-
ших перлин людської культури й краси. Внаслідок того все-
світньо відомі центри народньої творчості Опішня, Петриківка,
Косів знаходяться в занедбаному стані. Відомий той факт, що
Павлина Цвилик, твори якої так високо оцінені, не мала елемен-
тарних умов для праці. В експозиціях українських музеїв дуже
багато місця займає халтура. Таке ставлення до народнього ми-
стецтва можна назвати злочином проти України і проти україн-
ського народу.
Українська культура за весь совєтський період не могла вільно
розвиватися і не розвивалася. Навіть в час т. зв. хрущовської
відлиги процеси насильної русифікації не припинялися. Але те,
що відбувається тепер на Україні, не можна порівняти з будь-
яким періодом до 1971 року. Курс взято на масову всесторонню
русифікацію, продуману до найменших деталей. Робиться все,
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1207
щоб ампутувати історичну пам’ять народу, знищити його мову і
культуру. Щоб все це описати, треба було б багато томів. Ви явно
ніде не знайдете закону про заборону української мови, на словах
навіть говорять про її рівноправність. Але вистачить студентові
на лекції попросити лектора читати лекцію українською мовою,
як його відразу запідозрять в українському націоналізмі і наже-
нуть з університету. А лектор пошлеться на те, що »русским раз-
гаваривал Ленин«, і буде продовжувати по-російськи, бо добре
знає, за що йому платять, бо в протилежному випадку його лекція
буде останньою.
Мабуть десь у світі розуміють двоякість лише як роздвоєний
язик змії. Дві рідні мови для одного народу — цього ніхто в світі
не розуміє. А на Україні до цього звикли настільки, що навіть не
помічають нав’язування тенденції затримати розвиток рідної
мови, затримати розвиток національного думання, накинути обо-
в’язкову порцію російських пісень в українських концертах, ро-
сійських слів в українських текстах, російських імен на сторін-
ках нашої культури. Накинути уявлення про нашу цілковиту
залежність і другосортність
Відомо, що українська літературна мова від Шевченка до Лесі
Українки дуже виросла, збагатилась, розрослась і витончилась
за рахунок інтенсивного живлення з діялектів та історичних
джерел. В 1929 році український народ отримав новий правопис
так зв. «харківський», створений зусиллями мовознавців з усіх
куточків України. Я пишаюся тим, що мій земляк-буковинець,
Р. Смаль-Стоцький, приймав активну участь у харківській право-
писній конференції. Це був справжньо український соборницький
правопис, хоч і мав свої недоліки. Але, на жаль, у 30-ті роки цей
правопис був знищений, поступово вкорінювалась мода або гово-
рити й писати зовсім по-російськи, або ж по-російськи, але пере-
важно українськими словами. Розвиток дозволявся лише як на-
ближення до російського. На Україні є мовознавці, літератори,
поети, а особливо перекладачі, здатні працювати в традиції євро-
пейської культури. їм потрібна хоч би одна умова — щоб ніхто
не заважав. Саме цієї умови на Україні ніколи не було. Над укра-
їнцями вічно хтось клопочеться: щоб не дуже цікавилися своєю
історією (в ущерб російській), щоб не виробляли «нездорового
інтересу« до першоджерел, щоб вони не занадто любили свою
мову, не занадто дбали про її чистоту і розвиток. Хай вона собі
буде, як напіврозвалена церква. Вона собі стоїть — і хай стоїть:
у нас свобода. Але не смійте її самі реставрувати, і хай вас Бог
боронить впустити в неї людей і прочитати молитву.
XXIV з’їзд КПСС пройшов під знаком підвищення провідної
ролі партії у всіх сферах життя. Мові приділялось багато уваги.
Хтось може подумати, що на такому рівні могли поробити широкі
заходи щодо запровадження української мови в українських
вищих і середніх школах, в українських установах. Ні! Керівна
1208
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
роля партії виявилася у підвищенні нагляду за роботою видав-
ництв і журналів, у боротьбі з »архаїзацією«, з використанням
рідко вживаних слів, неологізмів. Практично XXIV з’їзд КПСС
дав дозвіл на боротьбу з відхиленнями української мови від
російської.
Мірилом стає середній громадянин, який середньо знає побу-
тову українську мову, хоч більше користується російською, в
силу пристосування до умов, які склалися далеко не стихійно.
Він не знає — значить народ не знає і не розуміє такого слова.
Це і є орієнтація за найнижчим рівнем. Є, правда, на Україні
Інститут мовознавства АН УССР. Там повинні знати і пояснити,
що таке жива мова, що таке активний словник, словник літера-
турної мови, що таке мова та її джерела серед інших національ-
них багатств країни. Однак Інститут мовознавства АН УССР на
чолі з академіком Білодідом завжди був головним знаряддям
нівеляції української мови. Саме цей Інститут здійснює нагляд
за відхиленням розвитку мови від згаданого курсу. Власне,
контроля за мовою сучасних авторів зводиться до мінімуму, бо
зараз мало письменників, які добре знають українську мову.
Словник Лесі Українки і Коцюбинського — це сьогодні розкіш,
вершини клясики. На ці вершини орієнтуються кращі українські
перекладачі. Перекладач мусить »змобілізувати« і активізувати
рідну мову до рівня словника французького, німецького чи ан-
глійського. Але це тяжко зробити, бо українська мова наближена
до російської.
Наприкінці 1973 року секретар-ідеолог ЦК КПУ, відомий укра-
їнофоб, В. Маланчук, повчав письменників на партійних зборах
Київського відділення СПУ: »Не можу бодай стисло не зупини-
тися на питанні, яке повинно особливо турбувати письменницьку
громадськість. Йдеться про культуру мови, про мовну майстер-
ність літератури. У творах деяких письменників спостерігається
нездорова тенденпія до засмічення мови застарілими словами, дія-
лектизмами, цілком надуманими зворотами«. І далі В. Маланчук
продовжував: «Нехтуючи усталеними нормами, деякі перекла-
дачі широко відкрили двері різного роду архаїзмам, полонізмам,
галицизмам«.
Не катастрофічна лявіна русизмів, яка насправді спотворює
українську мову, хвилює цього лакея, а те, що ряд письменників
дбають про багатогранний розвиток мови. Директор Інституту лі-
тератури АН УССР академік М. Шамота конкретизує: »Під при-
водом збагачення мови творів розворушені «словникові холодини«
і робиться спроби витравити з літератури живу мову, особливо
в тій частині, де вона природно і закономірно споріднилася з ро-
сійською. З перемогою тих тенденцій ми мали б мертву літера-
турну мову, українську латину. Серйозні мовознавці не раз звер-
тали увагу на небезпеку подібних тенденцій ... Досі в журналь-
них публікаціях, — говорив далі академік М. Шамота, — натрап-
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1209
ляємо на штучні аоо застарілі »часопис«, «залюблений®, «відсо-
ток®, »набутки«, »під орудою«, »сьогодення«, »небавом«.
Хто хоч трохи знає українську мову, той вже з наведеної ци-
тати зможе зрозуміти для чого існує цей »академік® і та установа,
якою він керує — для боротьби саме з українською літературою,
для того, щоб відвернути увагу літераторів від актуальних проб-
лем української нації. Шамота не одинокий в своїй чорній роботі.
Недалеко втік від нього і творець теорії «двомовності® директор
Інституту мовознавства АН УССР, теж «академік® Белодєд. Якраз
під таким прізвищем друкує свої праці російською мовою цей
«академік®.
Одразу після XXIV з’їзду КПСС у пляні розпочатої з ініціяти-
ви ЦК КПУ «боротьби® з «архаїзацією® української літературної
мови і за наближення її до «живої мови« народу зроблено вже
цілий ряд заходів. У видавництвах України, особливо у видав-
ництві «Дніпро®, яке друкує найбільше перекладних творів, по-
чинаючи з 1972 року розпочався мовний терор. При редагуванні
почали викидати нещадно навіть питомі слова, що останніми ро-
ками вже наново здобули права громадянства в українській мові.
Забраковано цілий ряд високоякісних перекладів.
На кампанію відразу відгукнувсь очолюваний академіком І.
Білодідом Інститут мовознавства АН УССР. Скориставшись на-
годою, тут ліквідували відділ історії української мови та відділ
діалектології, а натомість створили відділ російської мови та лі-
тератури. Останний доручено очолювати пересічному науковцеві,
реакціонерці від мовознавства Аллі Коваль, відомій зв’язками
з КҐБ.
Комуністична Москва проголосила українську мову «невідруб-
ною« та «несамобутньою®, тобто несамостійною мовою. Таким чи-
ном Москва викреслила ще раз українську і білоруську мови з
числа самостійних слов’янських мов. Справжня українська мова
«уніфікується® щодо термінології, словотвору, правопису з росій-
ською мовою, щоб затерти різницю між ними. Гаслом напрямних
для дальшого розвитку української мови проголошено, як най-
більше зближення з російською мовою. «Единство русского ЯЗЬІ-
ка«, цю чорносотенну концепцію, як бачимо і совєтська Москва
вважає за «вищу мовну форму® і конечний етап до злиття мов!
Таким чином Москва продовжує мовну політику московського
царату щодо української мови і щодо всіх інших поневолених
мов колишньої царської Росії. А щодо української мови зокрема,
московський уряд є сумлінним виконавцем указу з 1876-го року.
На жаль і серед нас у вільному світі знаходяться такі науковці,
які хотіли б бачити українську мову наближеною до мови Бать-
ківщини. Докторант Ярослав Харчун, недавній емігрант з Украї-
ни, у своїй статті «Українська мова, чи мова української емігра-
ції®, що була надрукована в едмонтонському науковому журналі,
1 210
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
стверджує, що ми повинні наблизити нашу мову до мови Батьків-
щини, бо це, мовляв, дає її статус гідності. Пан Ярослав Харчун
не розуміє, що українська мова була, є і буде! Але справа полягає
в тому, яким правописом ми будемо користуватися: так зв. «хар-
ківським® соборницьким, який до речі мав свої помилки, чи новим,
повністю зрусифікованим, сучасним «київським правописом®?
Професор О. Пріцак, до речі, не український мовознавець, а
тюрколог, також стоїть на позиції наближення української мови
до мови Батьківщини. Якщо ми зробимо це, то ми ще більше
зрусифікуємо нашу мову. Ми вже маємо зрусифікований підруч-
ник проф. В. Смирнова, яким деякі наші науковці примушують
студентів користуватися. Ось в листі до редакції «Гомону Украї-
ни® студентка 4-го курсу Віндзорського університету, Галя Ґа-
вадзин, пише: «Від ворога можна сподіватися усього. Але соромно
стає, коли до цього руйнуючого діла прикладають свої руки де-
які наші «вчені® та інші «баламути® на еміграції. І тут прихо-
диться мені «крізь сльози сміятися®, бо мушу переносити цей
глум і тягар на своїх плечах, будучи студенткою курсів україн-
ської мови Віндзорського університету ... Цього року на викла-
дача прислали нам «прогресистку®, професорку, яка вперто впоює
нам любов до російської мови, ігноруючи всі наші завваги і не-
вдоволення. За допомогою одного професора-українця вдалося
нам викинути «Юкрейнієн Проз Менюел« — Волтера Смірнова,
який нам так щиро був поручуваний, але, як виявилося пізніше,
вона особисто далі цією книжкою користується, як також іншими
виданнями «Радянської школи® — Білодіда в Києві... Каже нам
вже писати почта, а не пошта, бо це — діялект! Подібно як пара-
соля стала якимсь «зонтиком®, вакації — «канікулами®, канапки
— «бутербродами®, залізко для прасування це »утюг« і так без
кінця. Про букву »Ґ« аж страшно згадувати. Ні разу вона ще не
вимовила правильно мого прізвища, яке починається цією ж лі-
терою®. Далі Галя Ґавадзин пише у своєму листі: «Хочемо, щоб
ці курси були чисто українські, а не під впливем російської науки
і пропаганди... Дальша байдужість відповідальних чинників у
згаданій ділянці, як бачу, може принести нам цілковиту знехоту
до вивчання української мови через «сучасність®, причеплену до
неї. «Перець® і «Літературна Україна® збиратимуть дальші премії-
нагороди«. Що ж, шановні панове професори, раджу вам прислу-
хатися до Галі Ґавадзин, молодої української патріотки.
Ми повинні зрозуміти, що наша мова у небезпеці. Тому я про-
поную створити Комітет оборони української мови. Ми повинні
вийти під московську амбасаду і протестувати проти насильної
русифікації. Ми повинні сказати Москві: Заберіть ваші брудні
руки від нашої мови! Москва боїться наших демонстрацій. Па-
м’ятаймо, що протестуючи тут, ми допоможемо нашому народові
на Батьківщині.
Українська мова і культура на Україні зв’язані ланцюгами со-
СТАН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В СССР
1211
вєтської цензури. Українська культура завжди мусить йти за
закрутами партійної лінії. Вона повсякчасно мусить підпорядко-
вуватися директивам з центру.
«Золотий вік« української культури давно проминув. Відійшов
у безвість. Відійшли у безвість і її творці. Тільки глибоко в серці
українського народу ще живе світла пам’ять про них. Пам’ять
про тих, що віддали своє життя українській культурі. Пам’ять
про тих, що насмілились відкрито чи приховано виступити проти
поневолювачів своєї Батьківщини, своєї культури. І надія на мо-
лоде покоління діячів української культури, що не сказало ще
свого останнього рішаючого слова!
Що ж стосується нас діячів української культури у вільному
світі, то працюймо ще завзятіше для рідної культури. Не забу-
ваймо, що кожна наша книга, стаття, нова картина — це ще
один постріл у московський Кремль. Працюймо й заради повер-
нення на Вільну Україну, бо як писала довголітній в’язень мор-
довських концтаборів Стефанія Шабатура в одній із своїх поезій:
Ще того віку вистачить
для щастя —
Прийти і вмерти
на своїй землі.
НАУКА І ДОСЛІДИ
Олександер ДРАЖНЬОВСЬКИЙ
СКИТИ
(ҐЕТИ-ҐОТИ, АНТИ І СЛОВ’ЯНИ, І МИ — НЕ МИ)
(Додаток ч. 4)
Буддизм
Не будемо займатися докладніше цією проблемою, але тому, що
в біографії творця буддизму є багато цікавих генеалогічних да-
них, які теж доказують про побут скитів в Індії, коротко їх
проаналізуємо.
Правдиве ім’я Будди (бо це ім’я він прийняв пізніше, воно озна-
чає «Той, що пробудивсяв) було Сіддгатта з родини Ґотама, яка
належала до племени саків, де його батько був королем і належав
до племени Кшатрія. Ці назви виразно вказують на нескитське
1212
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
походження (Будду теж називали Сакія-Муні). Саки — азійські
скити; сая або кшая означало в санскриті — володарі-королі, а
царських скитів в Україні називали в джерелах теж і кшаями.
Каста Кшатрія має той самий корінь і означає касту володарів-
лицарів. Слово Ґотама теж нагадує пізнішу назву скитів — Готи,
й воно, мабуть, не випадкове, бо часто повторюється у клиновім
письмі в історії сумерійців, як ґутії або ґотти й гіттитів (ґеттитів).
Буддизм не був якимсь відламком ведійської об’явленої релігії.
Це був вислід життєвого філософування людини скитського роду,
подібне до міркувань пізнішого українського філософа, скито-
знавця Григорія Сковороди про суєтність, поняття щастя і ціль
життя.
Спочатку буддизм поширився в північній Індії, головно в Пун-
джабі1, де найскорше були колись осіли скити-саки, а опісля був
прийнятий в Китаї й на цілім Далекім Сході. На початку було
заборонено вживати зображення Будди, щойно пізніше його »від-
творено« з монгольськими рисами обличчя.
Сумергйці й гіттити
Наша розвідка про старовину скитів була б неповна, якщо б
ми не вияснили відношення скитської історії до найстаршої (яку
досі знайшли) сумерійської і гіттитської культур. Сумерійською
проблемою зайнялася дуже основно археологія XIX стол. А як
вдалося відчитати клинове кунеїформне письмо на глиняних таб-
личках і на написах, то воно стало найбільш вартісним джерель-
ним матеріялом.
Коли приглянутися цьому змаганню вчених, що тривало кілька-
десят літ, щоб розшифрувати письмо й зрозуміти його зміст, то
воно не менш імпозантне як і самі знахідки. До відчитання того
письма спричинилася найбільш славна трійня: англієць Н. С.
Вагуїіпєоп, ірляндський лінгвіст Е. Ніпскз і К. Оррегі. Головним
об’єктом їхнього заінтересування стали:
1. Написи на скелях в Бегістані, біля Керментая, які знаходи-
лися на спеціяльно приготованій поверхні 1200 кв. сажнів в 414
лініях у трьох мовах, на височині 100 сажнів;
2. Бібліотека (одномовні таблички) короля Ашурбаніпаля, знай-
дені в руїнах Нініви;
3. Руїни в Персеполіс (двомовні).
Завдяки генієві й постійності вищезгаданого »тріюмвірату«,
вкінці вдалося відчитати ті джерела, а це тривало біля 15 років.
Тому, що лиця на бас-рельєфах у Бегістані й на інших пам’ят-
никах відзначалися »імпозантними« носами, спочатку почали до-
сліджувати ці написи по лінії семітських (головно ассирійської)
1) Ще й досі там живе біля 14 мільйонів найбільш рослих, расових пунджабців
(скити були славні з високого росту). Вони найкращі хлібороби і в англійській
армії творили колись найбільш пробойові частини. Навіть у війську їм дозволено
носити довгі традиційні (»святі«) вуса.
скити
1213
мов, але тому що це давало непевні, а то й суперечні розв’язки,
Гінке висунув в 1850-52 рр. теорію про т. зв. »аккадійську мову«
якогось незнаного народу, що замешкував Вавилонію ще перед
семітами. Він уважав, що це могла бути скитська або туранська
(теж скитська) мова. Равлінсон також прочитав в 1853 р. працю
перед »Воуа1 Аєіаііс 8осіеіу«, в якій стверджував, що всі клинові
одномовні написи на цеголках і табличках в південній Вавилонії
були написані скитською мовою. Щоправда, деякі науковці нази-
вали цю мову »староперською« або індоєвропейською, але, як
вже було згадано при аналізі історії мови Авести, вона ніколи не
була написана перською мовою, бо постала у Бактрії, скитській
країні й опісля розвивалася в Медії (скитській), тоді, коли Персія
була її васалем.
Найстарший рукопис Авести походить з XIII стол. по Христі і,
як я вже згадав, це не первісна Авеста, а т. зв. »Зенд-Авеста« —
пояснення до Авести, яке постало щойно в VII стол. по Христі за
Сассанідів та вже було написане мовою Пагляві.
В Авесті немає ані разу згадки про Персію у першій частині
т. зв. Відевдат, що вміщає в собі таблицю народів. Натомість ви-
числяються арійські народи з північної території — »Би§Мка,
Моиги, ВакИсІІіі і Мієауа«, і на сході — »Нагаега, Нагадаііі, Наеіи-
таї, Саккга і Уаекегеіа«. Непевні є: »Пгса, Ва§Ьа, Аігуапа сае)а
і Наріа Нешіи«.
Очевидно, в часі, коли постала Авеста, про Персію ще не було
мови, і тому про неї не було там згадки. Отже, говорити про якусь
»староперську« мову в клиновім письмі (2-3.000 р. до Хр.) і ще до
того на території Месопотамії (Сумерії, Ассирії та Вавилонії) —
це фальшиве або зовсім ненаукове твердження, зокрема тоді,
коли науковці, які відчитали сумерійське письмо (Гінке і Равлін-
сон), виразно підкреслювали, що зробили це на базі скитської
мови. Було б великою помилкою заключати, що ціла сумерійська
історія й культура була виключно скитська, бо на підставі за-
писів на самих табличках можна виразно бачити, що там насту-
пали різні зміни і народів, і династій, і культури. В кожному разі,
скитський вплив мусів бути значний, коли панівною мовою на
табличках, головно на тих одномовних, була скитська мова. Крім
того про це свідчить Бероссос, коли згадує про халдейські й скит-
ські книги в Месопотамії.
Сумерійські розкопки й відчитані клинові тексти мають неоці-
нену вартість для пізнання про походження людської культури.
У них заступлені майже всі ділянки знання модерного людства.
Незвичайно високо розвинена астрономія, математика, геометрія,
архітектура, юридичні науки (кодекс »Гаммурабі«), літературні
твори (епос »Ґіль Ґамеша«), історія, релігія та соціяльні проблеми.
Кожна ділянка модерної людини має там свій прототип чи до-
повнення. І це все — це ніяка фантазія чи фікція, а джерельно
1214
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
доказані дані й факти, давнину яких можна вже точно окреслити
до понад 3.000 р. до Хр., а здогадно й до 5 тисяч років.
На тих табличках з клиновим письмом знайдено також листу
королів тодішніх династій і їх порівнюється часто з хронологіями
династій у Бероссоса, хоч при тому науковці послуговуються
переважно працею П. Шнабеля2, в якій наведені тільки грецькі
тексти Євсевія, Полігостора, Адеґеноса та інших, де нема згадки
про латинські джерела, якими послуговувався Нанні, але де є
виразна й повторена згадка про халдейські та скитські книги, з
яких Бероссос черпав свої вістки. Цей текст дав би додаткове
потвердження з пізніших джерел, що на тій території (Вавилонії)
вживалися тоді дві мови — халдейська й скитська, що й знайдено
в найстарших двомовних написах в Сумерії і майже виключно
скитську на усіх табличках в бібліотеках.
Це не виглядає випадковим тоді, коли докладно аналізується
всі місця з Бероссоса і не згадується наявного доказу про скит-
ську мову, що знайшли теж перші відчитувані (Равлінсон і Гінке)
після 15-річних спроб з різними можливими мовами. Модерні
автори впровадили терміни: сумерійська і аккадійська мови, які
самі нічого не вияснюють, і намагаються суґерувати, що це була
»староперська«, індоєвропейська, а навіть алтайсько-туранська
мова. Цей останній термін впровадили совєтські лінгвісти, щоб
відтягнути увагу від скитської мови.
Крамер, автор декількох найкращих праць про Сумерію, подає
різні розв’язки й боротьбу про мовні впливи в Сумерії. Деякі
славні орієнталісти, як, наприклад, К. Опперт довгі роки намага-
лися доказати, що взагалі не було ані Сумерії, ані їхньої мови,
та що це була тільки штучно винайдена мова, але наступні від-
криття доказали абсурдність його висновків. Знайшлись без-
численні нові написи, таблички і статуї які роз’яснили політичну
історію, економію й літературу давньої Сумерії.
Були й такі, що хотіли пов’язати з сумерійською мовою навіть
мадярську, але, як закінчує Крамер: »Це нині проблема історич-
ного курйозу«. Він, однак, заступає погляд, що сумерійська мова
є окремішня, яку трудно пов’язати з якоюнебудь сусідньою мо-
вою. І це до певної міри слушне, бо це була мова завойовників
з півночі, які підкорили Азію в 1500 р. до Нінуса, як про це подав
Помпей Троґ.
Потвердження побуту скитів у Вавилонії знаходимо теж у
патріярха Ґреґораса. У вищенаведеній цитаті виразно згадується,
що скитам дуже була сподобалася Месопотамія, де вони осіли й
зайняли для себе найкращі околиці та міста. їхні впливи сягали
на північ аж до Каппадокії в Малій Азії, а в другому напрямі —
2) ЗсіїпаЬеІ Р.: “Вего58О8 ипсі сііе ВаЬуІопіБСк-кеПепізіієсІїе Ідіегаіиг”, Ьеірхі£, ТиеЬ-
пег, 1923.
скити
1215
в гірські околиці аж до Кавказу, пізнішої Медії. Все це він на-
водить в розділі про експансію скитів в Азії.
Із сумерійською культурою пов’язана теж культура гіттитів,
яка займала території Палестини, Сирії і Малої Азії. Про них
згадується в Старому Завіті, як про »гет, гітті«. Вони були в Па-
лестині ще перед ізраїльтянами. Єзикиїл в апострофі до Єруса-
лиму говорив: »Твоя мати була гіттитка« (XVI. 3). Здогадуються
теж, що Соломон взяв собі за жінку гіттитку. Але гіттити жили
теж на північ від Палестини, а з другої сторони простягалися аж
до Евфрату. В єгипетських джерелах згадується їх за часів 18-20
династій як »кета«. На одній з відчитаних табличок знайдено опис
боротьби геттитської кінноти з єгипетською -—- подібною до тієї
історії, яку описав Помпей Трої", як про боротьбу між скитами і
єгипетським фараоном Сосострісом-Рамзесом II. В ассирійських
клинових написах (1100 р. до Хр.) згадується про них, як про
»катті-кета«. Те саме на сумерійських табличках, де їх згаду-
ється декілька разів як »ґутіїв« з півночі.
Всі ті джерела підтверджують з певністю одно: геттіти (ґетти,
катті, кетті, ґутті) були войовничі народи, що прийшли з північної
частини Кавказьких гір (Таврії) і створили могутню державу чи
союз племен, столицею якої був Боґац-кой в Каппадокії. До них
належало і королівство Мітанні, Коммаґени і Фрігія, але неві-
домо з певністю, чи як союзники, чи як підкорені народи. Спо-
чатку вони зайняли були теж південні країни (Палестину й Си-
рію), але в кінцевій фазі вони концентрувалися в Анатолії.
їхнє панування тягнулося від коло 2.000 до 900 року до Хр.,
отже до часу, коли ассирійський король Сарґон завоював був усі
ті території. Архітектурні пам’ятники є розсіяні по цілій тій те-
риторії. Тамже ж тільки залишилися скитські пам’ятники, що
потверджує Ростовцев, і то з тих найдавніших часів, як і з
пізніших8.
їхнє письмо було частинно образковим (в роді гієроґліфів, але
дещо відмінні від єгипетських), а пізніше клиновим, трохи подібне
до сумерійського, але й різне. Зрештою проблема мови й гіттит-
ського письма не є ще досі остаточно вияснена, а я не беруся
витягати сумнівні гіпотези. Але, коли чужі дослідники годяться
або гіпотезують, що сумерійська й гіттитська культури були по-
в’язані із скитською, то ми мусимо за тим слідкувати. Транскрип-
ція назви »ґеттити, ґутти« і інші, дає нам право здогадуватися,
що вона пов’язана з пізнішою назвою »ґети-ґоти« і що це, як теж
в Індії плем’я ґота-ма було однією з давніших або рівнорядних
назв скитів-сарматів.
3) Навіть за християнських часів в ПІ-ІУ стол., коли скити-ґоти з України робили
побідні »рейди« в Малу Азію, то місцеве населення (мабуть нащадки скитів при-
єднувалося до походу й »товкло« греків не гірше самих скитів. Про це залишилося
багато вісток в листах і проповідях тамошніх єпископів, які були дуже згіршені
поступуванням християн в Малій Азії.
1216
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Арабська математика, астрономія й медицина
»Хто знає, повинен сказати«
(Стара су марійська приказка)
Не патріотичний максималізм ані »дажбогівські« фантазії, а
прямо дослідницька послідовність змушує мене згадати й мусул-
манісм. Він поширився не через проповіді чи дискусії; араби «на-
вертали» мечем. Крім святої книги Корану, їхня початкова літе-
ратура була дуже бідна. Але за дуже короткий час вони блиснули
якимсь нечуваним в історії виявом знання, головно в ділянці
математики, астрономії, медицини тощо.
Тяжко повірити, що той спонтанний вибух знання наступив не-
наче під впливом якоїсь чарівної лямпи Алядіна або під над-
хненням мохаммеданського Аллаха. Навпаки, мохаммеданізм сам
по собі тримався заскорузлих і незмінних цитувань з Корану
і не виявив (і досі) жодних революційних змін у будь-якій формі
знання.
Звідкіля взялися ті скарби знання й культури, що здивували
цілий світ і осталися об’єктом подиву навіть нинішніх дослідників?
Мохаммеданізм, «навернувши» раз майже цілу Південну Азію
аж до Індії, не нищив більше «вірних братів», але залишив їх
жити своїм життям, культурою, а навіть правлінням під умовою,
щоб вони тільки «хвалили Аллаха», визнавали центральний сул-
танат і доставляли відповідний військовий «контингент» для свя-
тих «воєн».
Після завоювання сассанідської Персії (441 р.), до якої, як зга-
дано, належали, тоді і Партія, і Бактрія, і всі інші скитські на-
роди, назва Персія, навіть з окремим васальським урядом, лиши-
лася надалі. Тоді ніхто не називав її Іраном. Персами називали
тоді теж усіх тих, що входили попередньо в склад сассанідської
імперії. І всіх тих з великими іменами в мохаммеданському на-
уковому світі чомусь називають персами. Я певний, що коли б
докладно проаналізувати їхні біографії, то «перське» походжен-
ня виявилося б сумнівним.
Багато в тому напрямі прозраджують пакістанські дослідники.
Вони, індійці мусулманської віри, щоб догодити одному й другому
доказують, що «перські» і мохаммеданські великі вчені або по-
бували в Індії, студіюючи старі індійські книги, або їх пере-
кладали.
Найновіші знахідки вказують, що всі ті великі астрономи, як
Аль Хваразті, Аль Беруні й математики черпали своє знання у
найстарших скарбницях людства, в скитських (санскритських)
джерелах.
Дані з сумерійських джерел про математику й астрономію,
астрономічна таблиця у Бероссоса, праці й переклади Аль Беруні
вказують безсумнівно на їхнє подібне джерело.
(Далі буде)
1217
Леонід ПОЛТАВА
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
РЕПОРТАЖНА ПОВІСТЬ 3 1917-22 РОКІВ
(Діється в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР)
(Продовження, 3)
Місто Галліполі
Невелике місто Галліполі розташоване на високому європей-
ському березі Туреччини, при вході в Дарданельську протоку,
збоку Царгороду. При вході в Дарданели європейський берег
сягає до 200 метрів височини, потім ті скелі поволі знижуються
і переходять у долину, в якій і лежить Галліполі. Від пристані до
центру міста підіймається невисока гора. Там Остап, який при-
дивлявся до всього навколо з найбільшою цікавістю, побачив
казкові руїни стародавнього турецького замку. Його уява малю-
вала надзвичайні картини, пригоди, втечі з того замку, де напевно
не одному з предків-запорожців довелось побувати. Довкола міста
— чимало різних цвинтарів, давніх і нових (англійці під час Пер-
шої світової війни, щоб здобути Галліполі, втратили там майже
100.000 війська!). Жили в Галліполі турки, греки, стояли чорні
сенегальські частини, а містом у той час керували французи та
греки.
За містом ще з яких 4 кілометри простягається рівнина, що
потім переходить у горбкувату (до 300 метрів височини) місце-
вість, а за тими горбами лежить відома в історії побоєвищами,
цвинтарями, горами черепів «Долина рож та смерти«.
Англійські і французькі війська майже до кінця 1917 року не
могли здобути Дарданелів. Сюди підпливла ціла альянтська ес-
кадра, розпочався завзятий бій, страшні гарматні дуелі — з ко-
раблів і з набережних батарей; чимало кораблів з вояками пішли
на дно, аж нарешті англійці і французи висадились, захопили
«Долину рож та смерти« і звідти штурмували місто Галліполі...
Під час боїв було зруйновано багато мечетів. Саме в тих руїнах,
та в приватних будинках у турків, альянти тимчасово розмістили
вояків «білої армії« (їх висадка тривала два дні).
Остап швидко помітив, що греки мали у місті панівне стано-
вище, займались торгівлею, заможно жили і... погано відноси-
лись до прибулих. Інша річ — турки: убогі рибалки, ремісники,
селяни, вони добре відносились до знедолених, а особливо до
українців, яких звали »козак« і до цього ймення часто додавали
1218
визвольний ШЛЯХ
слово »кардаш«. »Якші русь«, »Якші козак«, »Кардаш козак« ...
— ці приязні вислови швидко запам’ятав Остап, а від дуже ста-
рого турка, який впродовж кількох років, давно тому, жив у
Криму і трохи розумів по-російському, довідався про переклад
тих слів: »якші« означало «добрий», »кардаш« — »земляк«. Отак
волею долі й недолі нащадки могутньої Оттоманської імперії,
самі тоді пригноблені чужинцями, називали нащадків волелюб-
ного Запоріжжя «добрими людьми», «добрими козаками» та
«земляками»!..
Коли зважити на політичні обставини, незмінні ось уже впро-
довж кількох сотень років, то, звичайно, не було б нічого розум-
нішого для вільної України, як міцно триматися дружби з вільною
Туреччиною на всі майбутні віки.
Разом із тисячами таких, як він, Остап блукав містом, розшу-
куючи чогось їстивного. Він допоміг одному торгівцеві вантажити
велетенські запашні кавуни на човна, і за те дістав два такі ве-
летенські, що заледве зміг донести до будиночку, в якому ночував.
Туркені, з наполовину позапинаними обличчями, швидко їх по-
краяли на великі скибки, вся родина засіла, підклавши під себе
ноги, довкола невеликого круглото підвищення в хаті — і так
почався «бенкет», до якого господарі додали по шматочку сухого
прісного хліба, кетяги винограду та інші овочі.
Десь аж через два тижні альянти почали видавати втікачам
пайки, і щасливий Остап приніс до «своєї» турецької родини «при-
діл«, щоб ним поділитись із бідними людьми: 450 грамів хліба, по
20 грамів цукру і кокосового масла, 80 грамів сухої, як камінці,
квасолі, та 150 грамів консервованого м’яса. Мало було того на
24 години для дорослої людини, але вперемішку з турецькою
рибою та овочами — і гість, і господарі в тій хатинці були щасли-
вими. Дійсно, чесній людині треба небагато, щоб працювати, ра-
діти родиною та друзями, радіти блакитними ночами, що так на-
гадували Остапові теплі, блакитні ночі України ...
Долина рож та смерти
Так минуло майже півтора місяця. В Галліполі наз’їздилось
понад 200 тисяч втікачів, здебільшого українців, з «білої армії»,
також багато цивільних людей з Росії, з України і з Криму, де
тоді було чимало татар, мало зросійщених, визнавців Мохаммеда.
Французькі вояки почали привозити до Галліполі великі білі
шатра («палатки»), і пішла чутка, що скоро всю напівголодну
«армію» переселять в «Долину рож та смерти». Дійсно, незабаром
із штабу ген. Вранґеля надійшов наказ (так він називав кожне
своє повідомлення, хоча йому самому наказували альянти) про
перехід у ту місцевість. Сотня за сотнею пішки мандрували з
Галліполі, і з багатьма турки прощались, мов із рідними, запро-
шували навідуватись.
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1219
Дслина рож та смерти починається від Дарданелів і тягнеться
в глиб турецького материка. Вузька, від 2 до 3 кілометрів широ-
чини, з болотистою річечкою посередині, з хмарами диких черво-
них і рожевих рож весною ... — то був одночасно і рай, і пекло:
вогке, ідеальне місце для малярійних комарів та отруйних гадюк,
а в спеку — задушне і таке нестерпно сіре, випалене, що у лю-
дини починали тремтіти нерви. Обабіч долини -— голі, скелясті
горби, каміння та трохи жорсткої, сухостійкої трави; з одного
боку горби сягають до 400-500 метрів висоти, густо покриті низько-
рослим, карликуватим дубом, з мініятюрними листочками (щоб
не випаровувала волога). В тих зарослях і між тим камінням
обабіч Долини рож та смерти плодились тисячі гадюк, зміїв, ша-
калів. Останні щовечора з голодним виттям «наступали» на до-
лину, вишукуючи все, що лише може їсти навіть шакал.
Природа в тій долині особлива: весна розпочинається відразу ж
у березні, сніг тане дуже швидко, річечка перетворюється в
могутню ріку; швидко розквітають чарівні рожі — пай .. . Але
з кінцем квітня настає важка і довга спека, коли все вигоряє,
блідне, скоцюрблюється, а спраглі шакали та й інша дрібна зві-
рина, перемагаючи страх, біжать до річечки, подалі від людей,
щоб напитись ... Тоді в долині кишить від мух, зелених бліх,
метеликів, не бракує і скорпіонів та отруйних гадюк, до півметра
довжини. Не даремно в тій долині не було ні одного села!
Але переможені вибирати не можуть. Французи, і за те спа-
сибі їм, поставили великі палатки обабіч річечки, і так виросло
шатрове містечко, довжиною в яких 8 кілометрів, а річечку наші
хлопці назвали напівжартома «Дніпром»: напівжартома, бо
скільки в тому було невисловленої туги...
Поселенці нічого не мали, ні ліжка, ані чим накритись, крім
шинелі (та й ту мав не кожен). Кинулись на пагорби, рубали
цубки, з них будували щось на зразок ліжок, шаф, столиків;
довкола шатер швидко поставили тини; в одному шатрі хтось
причепив усередині малий портрет Тараса Шевченка, акуратно
вирваний із «Кобзаря». Туди вечорами сходились читати твори
того, хто й сам довгі роки провів на чужині... Коротко — за
місяць шатра і навколо них набрали такого життьового вигляду,
що було видко: у них живуть сини працьовитого, господарського
народу. У деяких шатрах жили самі росіяни, а в кількох були
мішані національно поселенці, однак, не було між ними незгоди
на національному ґрунті, лише жартома »підколювали« то »хах-
ли« »кацапів«, то навпаки.
Розпочались осінні дощі. Земля в долині так розкисла, що під-
метки лишались у ній, і годі їх було віднайти! .. Все таки люди
ходили в ліски, рубали дрова, продавали туркам у місті, несучи
дрова за 12 кілометрів, іноді наймали пару ослів чи волів. Турки
платили за оберемок дров півтори драхми, ще при тому й на-
годували.
1220
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Генерал Кутєпов нарешті з’явився в шатровому містечку, як
безпосередній начальник табору з боку білого командування.
Розпочалась щоденна муштра. До чого все йшло, ніхто не знав, але
згодом Остап таки довідався, що у Болгарії того 1921 року важи-
лась доля і його особиста, і всієї двохсоттисячної маси людей-
антикомуністів.
Закулісні галліпольські справи
Політика альянтів, у першу чергу Франції, полягала в тому,
щоб перетворити т. зв. »білу армію« в масу звичайних біженців.
Ще 14-го січня 1921 року генерал Шарлі — командуючий фран-
цузького окупаційного корпусу в Цар городі — видав таємні вка-
зівки начальникам табооів »білої армії« в Туреччині, що робити,
щоб поволі розігнати »армію«. В першій половині березня того
року головний французький комісар Пелле повідомив генерала
Вранґеля, охіційпо — головнокомандувача »білою армією», що
французька влада постановила відіслати до «совєтської Росії»
першу партію втікачів, силою у 3.000 осіб, та приспішити ева-
куацію всіх таборів. Під кінець березня генерал Бруссо, комен-
дант острова Лемносу, на якому отаборились донські й кубанські
козаки, виконуючи наказ ген. Шарлі, послав кількох офіцерів
»вербувати« в тих таборах людей для відіслання їх в Одесу!
Видко, що совєтські емісари працювали на повну пару, полюючи,
як і личить людоловам, за людськими душами. Те «вербування»
поворотців відбувалось так, що козацький генерал Фастиков з
острова Лемсссу повідомив Галліполь, ген. Вранґеля і англійців,
що багато його вояків кидались з корабля у Чорне море, щоб за-
гинути, але не їхати до большевиків. Однак, один корабель таки
відплив (не відомо скільки там було людей і скільки між ними
дійсно добровільних поворотців).
Розіслано формальні протести до всіх альянтських головних
комісарів у Паргсроді, себто до представників Англії, Франції та
Італії. Крім того, російське командування від імени Кримського
Корпусу й інших частин послало протести-вияснення до Парижу,
до сербського та болгарського народів, прохаючи їх дати право
поселення у тих країнах для вояків «білої армії». Внаслідок тих
інтерпеляцій, генерала Бруссо відкликано з наказу французького
комісара ген. Пелле; справа видачі втікачів комуністам при-
пинилась.
Хоча ці події відбулись трохи згодом, згадуємо про них, щоб
поінформувати читачів про те, про що мало було відомо і людям
в Долині рож та смерти, і в інших таборах у Туреччині та, ма-
буть, не знали про ті намагання й турки. Нам, яких також про-
бували деякі альянси, особливо ж англійці, видавати московським
комуністам по Другій світовій війні, відомі такі «справи» з життя.
Я не збирався, як і наш Остап, і ніколи не зберусь підписуватись
НАД БЛАКИТНИМ "ОРНИМ МОРЕМ
1221
під будь-якими ідеями московського генерала Вранґеля, але готов
підписатись під одним його реченням з листа до головного фран-
цузького комісара ген. Пелле. Ген. Вранґель вимагав негайно
припинити спроби насильної репатріяції вояків з Туреччини »в
Одесу»: »Пане Генерале, історія не кінчається сьогодні!» ...
Під білими шатрами і білим сонцем
Над головою долинчан з Долини рож (яких влітку не видко) і
смерти (від весняної малярії померли кілька сотень людей) палало
розпечене турецьке сонце. До нього долучувалось ще й інше •—
земне: »ясним сонечком» прозвали вояки генерала Кутєпова,
дуже охочого до муштри та покарань. Тричі на тиждень він з’яв-
лявся в таборах, і то в різних уніформах: нині в англійській —
отже на муштру при зброї ішли вояки й офіцери Кримського
корпусу, через день — у корніловській (царській), а ще через
день — у марковській (чорній); з’являвся він інколи і в уніформі
олексіївській. Кожного разу попереджав, а потім і почав за най-
менше невиконання наказу (іноді й за те, що півголодний вояк
зімлів) — саджати вояків »на баси« — у в’язницю чи й карцер.
Муштра відбувалась при повній зброї, яку командування »білої
армії» категорично відмовилось здати: був наказ, що кожен вояк
має вмерти, але нікому не віддати власної зброї -— один із неба-
гатьох розумних наказів у тій армії.
Крім військової муштри, яку Остап мав двічі-тричі на тиждень,
він, в той час дуже обідраний, ходив з друзями до Галліполі на
пристань, допомагав розвантажувати французькі кораблі, що
привозили харчі для окупаційного корпусу. За працю люди діста-
вали добрий харч і. . . жодних грошей, але винахідливий сло-
в’янин завжди потягнув к;лька консерних банок у кишеню і так
сам собі «доплачував» за важку працю. Потам трапилась інша
нагода: англійці почали будувати в Дарданелах пам’ятник своїм
загинулим воякам і оголосили по таборах, що хто бажає трохи
заробити, хай прибуде в Галліполі на таку-то годину. Очевидно,
пішли сотні, якщо не тисячі. Та дуже своєрідна »праця« поля-
гала в тому, що треба було розшукувати по лісках і в кам’яних
горах та розколинах трупи англійських вояків, яких мали похо-
вати біля пам’ятника в братерській могилі. Це було раннього
літа 1921 року, а англійці й інші союзники бились за Галліполі в
тому районі ще в 1917 році. Звичайно, люди знаходили десь за
скелями, чи в лісах кілька кісток, черепи, інколи рештки чобіт,
поясів, поржавілу рушницю .. . Хто знайшов бодай один такий
речевий доказ і приніс його, той діставав за день 1 ліру вина-
городи. Все знайдене англійці педантно описували, а потім ски-
дали у спільну яму. Розшукувати рештки було важко. Лазили по
горах, по кам’яних печерах та проваллях, у лісках, до яких дово-
дилось добиратись по скелистій місцевості, де легко наступити
1222
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
(і наступали та гинули) на отруйну зміюку, або на скорпіона.
Остап розшукував загинулих англійських вояків у лісі право-
руч від Долини рож та смерти. Одного разу за ним пішла ціла
тічка худих, рудуватих, низькорослих шакалів. Вони вили, кла-
цали зубами, гарчали, як пси, одно щастя, що не наважувались
скочити на людину. Стріляти було заборонено і наш земляк, хоч
і мав у кишені бравнінґа, не без страху то поглядав на тічку, то
під скелі, де лежали людські кості, обгризені шакалами, виморо-
жені морозами, вимиті дощами... »Що ж вам треба, люди? —
думав Остап. — Бог кожному народові дав його землю. Чого ж
лізете один до одного, що шукаєте?« ...
Серед турків: їхні звичаї, життя та проблеми
Звичайно, рядові вояки не мали змоги бувати в багатих ту-
рецьких домах, тим більше у грецьких, що в ті часи становили
там панівну заможну касту. Зате із звичайними турецькими ро-
динами не один налагодив добрі товариські стосунки.
Старий турок Ібрагім, який торгував кілька років у Криму та
вмів з три десятки слів по-російському, з десять по-татарському і
знав по-українському »Дай, Боже, здоров’я«, — дуже прихильно
відносився до українців. У неділю він не раз запрошував додому
на каву, щотижня гостив Остапа і трьох його приятелів з Лохвич-
чини. Однієї неділі до них долучився далекий родич Ібрагіма,
молодий турок. Він скаржився на своє важке життя. Причина
була не економічна (Ібрагім розводив курей та гусей, і добре жив),
а... сердечна, мало зрозуміла й цілком несподівана для україн-
ців. Він недавно одружився, але не з тією, яку любив, а з її
сестрою! У Туреччині є такий звичай, що коли юнак хоче одру-
житись, то за день-два перед шлюбом не має права дивитись на
свою наречену: обличчя її в ті дні цілком закрите паранджею (за-
пиналом). У тому домі, — розповідав молодий турок, — були дві
сестри, старша й молодша, однакового росту. Старша була кра-
сунею, дуже працьовита, любила співати, словом —• закохався
юнак! Молодша, хоч і молодша, та вередлива, неспокійна, завжди
чогось нервова. І ось наступного дня після весілля наш нещасли-
вець побачив, що його піддурили: коли вже повінчались, побачив,
що йому підсунули молодшу дочку! Але мулла своє зробив, і
тепер він буде каратись усе життя з нелюбою, сварливою жінкою!..
В ті роки туркені ще ходили закриті паранджами. Але вже
траплялись турки, з-поміж інтелігенції, в європейському вбранні.
Коли ж який мав на голові червону феску-шапочку з білою за-
моткою, то це означало, що він ходив поклонитись до Чорного
Каменя (в Мекку — до Махоммеда). Такому вибранцеві долі під
час зустрічі в будинку старші й молоді жінки цілували руку.
Не раз Остап бачив на кращих вулицях Галліполі турка, вдяг-
неного по-европейському, але з фескою на голові, біля нього біг
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1223
хлопчина-посильний, а за ним ішли закриті дві-три, аж до семи
жінок — його дружини; чим був багатшіий, тим більше мав
жінок, яких треба утримувати.
Живуть турки переважно в двоповерхових дерев’яних, а деякі
і в кам’яних будинках. На першому поверсі все господарське, або
рибальське знаряддя; на другому — живуть члени родини. Вікна
в будинках невеликі, кожне заставлене дерев’яною решіткою,
щоб нечисть не залітала і щоб чужий погляд у дім не проникав.
Вулиці в Галліполі вузькі, викривлені і... романтичні, особ-
ливо в яскраві місячні ночі, коли довгі тіні від високих, стрі-
листих мечетів перетинають притихле місто, а в небі висять
морелями великі блискучі золоті зорі.
В ті часи всі мали клопіт з водою. На тій гористій місцевості
не було змоги копати колодязі, як на Україні. Вода витікала з
рур-труб, куди входила з різних струмків та джерел. Біля такої
рури — кам’яна стіна і водозбірник, здебільшого з ручним кра-
ном-коловоротом. Туркені, між ними більше молодих жінок, при-
ходять по воду, стають у черзі і чекають часом по дві-три години!
Потім, набравши води у великі полив’яні кухлі-кувшини, несуть
її на голові, або на плечах додому. Ніколи по воду не ходять
чоловіки, і наші сердеги не раз довго вистоювали біля тих водо-
зборів, щоб хоч почути мову жіночу, а може й підгледіти якесь
гарненьке смагляве личко .. . Але про турецьких жінок розповімо
далі.
У той час турки майже не тримали коней, а авт не мали. Вся
їхня тяглова сила — це човни-фелюки на морі, переважно віт-
рильники, на суші — осли, буйволи, верблюди. На верблюдах,
незвичайно витривалих на безводді та в гіпських місцевостях,
перевозили найбільше кукурудзу з полів, інжир, різні овочі з
садків. Гірські верблюдські каравани мали такий вигляд: попе-
реду на ослі їхав турок, тягнучи ноги по землі; до сідла осла був
прив’язаний великий верблюд — провідник інших двогорбих по-
братимів, а далі всі верблюди були прив’язані мотузами один до
другого (один за одним). Валка складалася переважно з 7-10 верб-
людів, і кожен із них ніс по два мішки з добром. Буйволів турки
запрягають у дерев’яні вози, з дошок, щось на зразок україн-
ської »бідки«. Такий віз має тільки двоє дощаних коліс. Турок
ніколи не їде на такому возі — йде поруч, підганяє буйвола довгою
палицею; на лінивих буйволів у кінці палиці мали залізний
гачок. Буйволи назагал працьовиті тварини, але коли по дорозі
трапилась калюжа, то тварина лізла в неї, лягала у воду, і ніяка
сила її не могла якийсь час звідти вигнати, турок лише стояв та
чухав потилицю!
Турецькі жінки
Герой української опери не раз впродовж дії обертався »в тур-
ка» та нахвалявсь »оженитись на туркені». Даремно його дружина
1224.
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
так переживала! Ця погроза була не дійсною навіть у 1920-их
роках, не те, що за запорізьких часів! І нині чужинцеві одружи-
тись із туркенею не легка справа та, здається, і не потрібна, бо ж
кожний »чужинець« має свій рідний народ.
Уявіть собі місячну блакитну ніч. Збоку долітають зідхання
Чорного моря ... Покрученою, вузенькою галліполійською вули-
цею поспішають дві-три закриті паранджами туркені, а поперед
них біжить хлопчина, років семи, з ліхтарем у руках, в якому
гойдається тремтливий вогник... Це туркені повертаються з
якихось відвідин, а ЩО' й на вулицях темнувато, і вдома темно,
особливо на першому поверсі (заваленому господарським прилад-
дям, різним »потребом« і непотребом) — от і мають із собою »про-
відника« (та й свідка!..).
Турки — запальні і дуже заздрісні. Наших втікачів вони самі
багато разів попереджали, щоб не зачіпали туркень, бо »нині з
тобою говорю, а завтра за жінку можу зарізатив.
У вже згадуваних чергах по воду молоді турецькі дівчата не
відслоняли запинок; старші часом трохи відкривались, привітно
усміхались до вояків, казали »якші козак» та »якші русь« —
»добрі росіяни .. .в Може й не даремно так вихваляли, бо від своїх
ч< ловіків та батьків туркені в ті часи не раз діставали штурханів,
чи було за що, чи ні. Інколи така старша пані, під час черги,
заприязниться з вояком, і наступного дня вже приходить по воду
з добрим шматком чорного житнього, дуже смачного, хліба, або з
рибиною. Жіноче серце завжди повне співчуття (якщо воно
жіноче).
Синьоокий мужчина — рідкісна порода в Туреччині. І Остапові
не раз траплялось відчути таке »вирізнення природи»: біжить
йому назустріч самотою турецька дівчина, раптом оглядається
навколо, відхиляє паранджу, блискає очима-чорносливами, усміх-
нуться соромливо її припухлі уста, промовить кілька разів »якші,
якші« — і зникне ...
Після майже однорічного перебування на турецькій землі, Остап
прийшов до висновку, що турецькі дівчата й жінки — в той час —
не були рівноправними з мужчинами, що більшість важкої праці
спадала на них, а до того й виховання дітей; що вони були гарні
й темпераментні, але одночасно — соромливі й стримані, та що
продажність між ними, навіть через матеріальну скруту, була
рідкісним явищем.
Турецькі святині, весільні звичаї
Кожного ранку, як тільки зачне благословляти на світ, над
Туреччиною лунає протяжний спів-заклик мулл (мулла — свя-
щеник). Той заклик до молитви Аллахові чути далеко-далеко, бо
мулла вилазить на найвищу вежу мечеті. І люди йдуть-поспі-
шають на молитву, а хто не може покинути двору чи справи, стає
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1225
на коліна й молиться, б’є поклони своєму Богові. Мечеті, як пра-
вило, збудовані з добре обробленого каменю, прикрашеного візе-
рунками. Біля входу ДО' кожної святині по боках на стінах — ба-
гато малих краників: кожний, хто йде в мечеть, мусить симво-
лічно змити свої гріхи, помити руки й ноги, залишити перед
входом черевики, вдягти сандалі (їх лежать сотні перед входом) і
вже так увійти в мечеть. Остап ніколи не був у турецькій святині,
не знає, ба, не думає, що й інші бували. Сам православний, він
шанував »невірних бусурменів« за їхню щиру й глибоку віру.
Турецьке весілля — це свято для всієї вулиці, »байрам«. Зви-
чайно, після благословення муллою та батьками, як уже закін-
читься весільна церемонія, — всі повертаються додому. Тоді в
садочку чи й перед будинком розстелюють великий килим, сі-
дають на ньому колом, їдять смачні страви, п’ють »ракію«-горілку.
Турецька народна оркестра складається з різного роду й тону
сопілок та великого бубона, який глушить не тільки оркестру,
а й людей на вулицях.
Не раз Остап із друзями потрапляв на »байрам«, бо господарі,
побачивши чужинців, гукали до них »кардаш, карданів і запро-
шували до столу, до того, що на килимі. Господар відразу ж на-
ливав по келишку »ракіїв, жінки подавали на мілких тарелях
густо зварену квасолю з бараниною, або круглі котлети, смажені
на »мангалів — на великій металевій посудині, в якій горить
розпечений дерев’яний вугіль. Крім »ракіїв, турки п’ють »масти-
кув — грецький міцний трунок, особливо добрий для брата-ски-
тальця тим, що коли нині вип’єш »мастикив, а завтра зранку
вип’єш трохи води — знову стаєш п’яний, як і вчора ...
Під час одного такого »байрамув Остап добре потягнув і »ракіїв,
і »мастикив. »Намастившисьв досхочу, подавсь із хлопцями в
порт, і там відкрив, що і в Туреччині, як і в Одесі в Україні та,
мабуть, у всіх портах світу, є непевні дівчата. Вразило молодих
компаньйонів, самотніх хлопців, те, що між такими дівчатами
були віком від яких 13 років (у тій теплій країні жінки дозрівають
значно раніше, ніж у вищій північній смузі).
Пробачмо їм задля молодости, та й де діватись самотнім хлоп-
цям у чужій країні? До речі, Остап, одружившись згодом у За-
хідній Европі з українкою з Волині, виявивсь зразковим батьком.
Турецькі робітники
У 1920-их роках комуністична пошесть легко поширювалась в
країнах Східньої Европи, завдяки зусиллям Леніна і його закор-
донних однодумців (навіть в Угорщині спробували комуністи за-
хопити владу). Туди, де червона пошесть не мала найменшого
ґрунту, як на Україні — Ленін слав озброєні й п’яні полки, обіцяв
їм в Україні »жратвув, а в Криму — дачі та »вічну веснув (як ось
тим убогим і затурканим »товаріщамв чувашам).
1226
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Облудні експортовані комуністичні гасла ніяк не торкнулись
турецького берега. Турецькі робітники, замість «робити револю-
цію», працювали і справедливо домагались від працедавців по-
кращання їхнього життя шляхом еволюції, реформ, удосконален-
ня підприємств, які давали б більші прибутки і для власників, і
для робітників. На чолі країни став європейсько освічений ту-
рецький діяч-самостійник Кемаль-паша, про якого далі.
Остап, у вільні від муштри дні, перебував на пристані. Іноді
вдавалось там дістати підробіток, а здебільшого праці не діставав.
Тоді спостерігав, як привозять повні човни риби, як вправно ри-
балки чистять рибу, придивлявсь до праці портових робітників-
вантажників. Машин у пореї Галліполі майже не було. Робітники
мали на плечах щось на зразок сідла, і на нього клали великі
вантажі, притримуючи їх мотузами з обох боків. Робили досить
часто перерви, щоб відпочити. На обід робітники їли переважно
халву, дуже там дешеву, білий хліб, перемішаний з кукурудзою,
а вже овочів, то кожен приносив чималий кошик. Мовчазні під
час праці, весело жартують і багато сміються під час відпочинку.
Чимало з-поміж робітників читали газети.
Коли в Середземному морі проходять бурі, то сюди, до Дарданел
доходять тільки великі важкі хвилі. Тоді море викидає на берег
багато своїх скарбів, між ними й велетенських черепах, які на-
селення їсть і підсмажене чи зварене м’ясо яких смачніше куря-
тини. Якось хвилі викинули кілька таких великих черепах, так
що тільки одну можна було покласти на воза. Робітники взяли
собі кілька з них, а одну — найбільшу — подарували воякам-
чужинцям, які ніколи не воювали проти їхньої землі, і робітники
це знали.
Треба зазначити, що Туреччина в ті часи не була індустріаль-
ною країною та ЩО' вона мала багато проблем, в тому й окупацію
частини країни альянтами, розпаношених торгівців-греків, і не
лише торгівців: у самому Галліполі вони рядили владою ... на
турецькій землі.
Кемаль-паша, боротьба проти греків
Кілька слів про прийняті серед турецького народу умовні рухи-
знаки. Европейцеві не легко, наприклад, звикнути до того, що
наше, підтакуюче кивання головою згори вниз — у турків озна-
чає негативну відповідь, зате наш негативний знак — покиву-
вання головою в боки — у них означає »так«, »є«, »згода«. І Остап
мав спочатку такі непорозуміння. Зайшов, було, в крамницю з
кількома монетами, щоб докупити хліба. Запитує турка: «Екмек
вар?« (»Чи маєте хліб?«), той киває-хитає головою на боки, отже,
виходить, що не має, або не хоче продати. Друзі виходять з крам-
ниці, а турок навздогін гукає: »Кардаш, вар, вар!« ... — купуйте,
скільки забажається!
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1227
Одної неділі Остап зайшов до старого Ібрагіма, приніс тій ро-
дині невеличку черепаху, яку сам витягнув з-над берега. Втіха
на всю хату! Жінки негайно беруться до праці... В той час наш
герой помітив щось нове в домі: портрет якогось діяча. Виявилось,
що то портрет керівника турецького уряду Кемаль-паші. Ібрагім
витяг стару мапу Европи, на якій не було позначено України,
лише вся Російська імперія брудно-синього кольору, і показав
гостеві пальцем на Туреччину. Потім господар потер вказівний
палець об другий, показав ще раз на Туреччину, на портрет
Кемаль-паші. Ці рухи означали велику дружбу, радість. Після
цього вказівним пальцем провів по горлу і сказав одно слово:
»Грек«. Це означало, що грекам починало вриватись у Туреччині.
»Кемаль-паша — грек«, і знову рух пальцем біля горла: Кемаль-
паша різав греків ... Так Остап довідавсь, що турецький уряд
почав виганяти греків з країни. І дійсно, через два-три тижні по-
сунули маси греків-утікачів з азійського берега Туреччини. Турки
почали скуповувати рушниці, набої, навіть кулемети. Українці,
коли змогли дістати якусь зброю, охоче й дешево їм продавали,
адже йшлося про боротьбу проти зайд, які обсіли і так небагату
країну. Згодом чимало вояків »білої армії» почали й собі втікати
до Кемаль-паші, щоб допомогти в тій боротьбі. Альянти, особливо
французи, патрулювали в горах і на водах Дарданельської про-
токи, переловлювали човни з утікачами, завертали назад, а ген.
Кутєпов усіх саджав »на баса« ... Дехто з втікачів таки добивсь
до військ турецького національного провідника (за службу він
платив золотом і чим міг).
Вигнання греків відбулось досить скоро, але не вдалось уник-
нути в тій боротьбі непотрібного пролиття крови; навіть і в най-
більш справедливій боротьбі зі зброєю в руках — годі в усьому
бути справедливим.
Кемаль-паша діяв розумно: він не розпочинав війни на всі
фронти чи боки, не проголошував війни тимчасовим окупантам-
альянтам, які, звичайно, наробили б його країні багато лиха. Про-
відник-націоналіст зумів мужньо витримати образу і кривду, що
в столиці країни, Царгороді, біля кожного турецького поліцая із
зброєю — стояли ще аж три поліцаї: англійський, французький
та італійський (від країн, які тоді окупували Туреччину).
Закінчивши з грецькою справою, Кемаль-паша переніс столицю
з Царгороду до міста Ангори, щоб підкреслити тогочасну залеж-
ність країни від інших потуг. Він скасував складну й важку ту-
рецьку абетку та письмо і запровадив латинський шрифт. Однією
з дуже важливих реформ Кемаль-паші було те, що він надав
турецькій жінці рівні права з мужчинами та просто наказав жі-
ноцтву скинути паранджі-накидки з голів. Правда, не надто гарні
деякі туркені від того лише втратили, але назагал турецький Бог
не скривдив жінок ні красою, ні здоров’ям, ані вдачею.
1228
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Так на очах десятків тисяч Остапів Туреччина без революції
та комунізму поривала з минулим, з майже середньовіччям. Від-
тепер країна звалась офіційно Турецькою Демократичною Рес-
публікою, і не одному з вояків-утікачів з України защеміло серце
від згадки, що й український народ міг мати свою державу, мав
і через неорганізованість та й інші, зовнішні причини, втратив.
А все ще тліла в серці якась надія, на збройне повернення до
недалекої — це ж тільки через море! — Батьківщини. Особливо
часто говорили про це українські повстанці, що потрапили до
»білої арміі« через лихі обставини.
Уряд президента Кемаль-паші мав перед собою дуже багато
складних проблем. Він почав їх з кореня, від розкріпачення жінки
та зміни абетки, від поширення масового шкільництва-грамот-
ности, до перших власних турецьких машин, фабрик, заводів.
Доти на всьому було слід но німецьку руку: на марках машин, на
пароплавах, на мостах, навіть більших будинках були позначені
німецькі фірми. Приєднуючись до родини європейських народів,
азійська Туреччина не втрачала свого національного обличчя, ані
своєї ісламської віри, але перебирала все краще з цивілізації й
господарювання, чого вже досягла Західня Европа того часу.
І тому в Туреччині не було де причалити комуністичній про-
паганді її відкидали навіть звичайні робітники. Країна йшла ро-
зумним шляхом національної демократії, природнім шляхом гу-
манного націоналізму.
У містечку білих шатер
Минала зима, яка далась людям взнаки. Майже 250.000 душ
перетерпіли її, хто як зумів, і кожен радів недалекій весні. Кілька
сотень таборовиків не дочекались березня, загинули від малярії,
а дехто й від тифу; на щастя, альянти вчасно льокалізували окре-
мих хворих на тиф і пошесть не поширилась так, як може ши-
ритись та страшна хвороба. Більше вояків вмирали від малярії
і навіть від звичайної пропасниці, бо виголоджений організм не
міг витримати високої гарячки.
Ранньою весною 1922 року сливе щодня в Долині рож та смерти
лунали похоронні марші полкової оркестри, сотні проводжали
своїх побратимів-вояків в останню дорогу. Хоронили всіх на
римо-католицькому цвинтарі, що був поблизу Галліполі ще з
часів Кримської війни (з 1854 року). Старші вояки знали, що десь
мав бути на турецькому березі й старовинний православний цвин-
тар з козацькими кістами, але спочатку ніхто тим особливо не
цікавивсь, бо, як кажуть, живому думати про живе.
Після холодних вітрів у лютому, шо віяли постійно в одному
напрямку, швидко розпочалась весна і Долина рож та смерти
заквітла різними барвами, що їх, здавалось, лише має природа в
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ 1229
незбагненних надрах землі. Сумно було слухати плачі похорон-
них оркестр серед такого, на зовнішній вигляд, земного раю!. .
Харчі й так видавали »тоненькі«, але з весною вони ще по-
гіршали. Ходили чутки, що Франція визнала большевицький
«уряд». Під натиском Москви французьке командування почало
натискати й на »білу армію» в Туреччині. Не кажучи «повертай-
тесь на родіну«, або ж навіть розходьтесь, куди хто знає, францу-
зи вкоротили пайок до мінімуму, і той почали не реґулярно вида-
вати. Треба зазначити, що формального головнокомандувача тих
250.000 вояків, генерала Вранґеля, альянти лише раз допустили
до Галліполі та згодом двічі приїздила його дружина: альянти
недопускали керівників до підлеглих. Французи запропонували
врешті-решт ген. Вранґелеві, щоб уся його «армія» переселилась
на постійне життя до Африки... Очевидно, той відмовивсь, і
французи почали застосовувати різні методи, щоб таки довести
до ліквідації решток «білої армії». Москва знала їй ціну: озброєні,
випробувані в боях вояки, постійно під муштрою, при зброї, з за-
пасами амуніції — і все це поблизу України, яка палала у вогні
українських антикомуністичних повстань!
Як по Першій світовій війні, так і по Другій Захід виявляв або
політичну сліпоту, або ж далекойдуче «небажання» сприяти сло-
в’янським і неслов’янським силам за межами СССР, щоб вони
започаткували й вели боротьбу за розвал Російської імперії, цього
разу прикритої червоним фартушком так званого «комунізму».
Тим часом, наші «запроторенці» в Долині рож та смерти...
воювали з черепахами!.. Та ще й особливими, земними черепа-
хами. Якось, ідучи в ліс по дрова, щоб тим крамом торгувати з
турками, група таборян побачила між ущелинами й пригорками
безліч наземних черепах, що, можна припускати, кудись масово
також «переселювались». Накинулись на них, почали ловити і
в лантухах приносити до табору в Долині. Кмітливіші, наваривши
на першу пробу юшки з черепашеного м’яса (що виявилась дуже
смачною), викопували неглибокі ями, саджали туди черепах, під-
годовували їх «на заріз». Але той »заріз« відбувався швидко, бо
французи й далі зменшували пайку — і через місяць годі вже
було знайти у тих ямах, чи десь в околиці, живу черепаху.
Невдоволені одні й другі
Скінчилась коротка барвиста весна, і знову все вигоріло в До-
лині рож та смерти. Сливе щоранку то біля одного шатра, то біля
іншого, а інколи і в шатрі чути крик, гупання — то б’ють гадюк.
Вся долина заповнилась тими шипучими, великими, смертельни-
ми сотворіннями, а різних сколопендів, скорпіонів, комарів, вели-
ких темних мух, кусаючих бліх, то треба було хіба винайти
«компютери» (не відомі ще в ті часи), щоб усі ті мільйони під-
рахувати! А все лізло до людини, і якщо не по її життя, то бодай
1230
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
по краплинку крови. Все хотіло жити в тій долині, де жити не
можна, в тому первісному її стані. Винахідливі хлопці навіть на
гадині робили »гандель«: стягали з гадюк шкіру, сушили її та
якось навіть трохи обробляли, і продавали туркам...
Французькі офіцери часто навідувались до табору і, щоразу
перераховували людей, втинали і так тонесеньку пайку хліба ...
Одного разу було наказано всім таборянам вийти на площу перед
шатрами. їм прочитали наказ, підписаний нібито генералом Вран-
ґелем (можливо, що й правда): хто бажає перейти на цивільне
біженецьке положення, той повинен скласти заяву, і тоді над
такими перебере опіку американський Червоний Хрест. Але на
той заклик відгукнулось дуже мало людей, бо пішли чутки, що
альянти можуть при тій нагоді відвезти й »на родіну«, або ж
запроторять десь в Африку, на плянтації. Люди ще більше три-
мались гурту, і не раз, без наказу старшин, після виснажливої
муштри самі з власної волі перевіряли та чистили свою зброю.
Звичайно, французи й цього разу були незадоволені; ген. Кутєпов
далі муштрував, так що напівголодні «воїни» мліли.
Як реакція на такий важкий і непевний стан, з’явились у та-
борі кілька плякатів, мальованих фарбою від руки якимось до-
тепником. На однім було зображено англійського вояка, який
лежав у спальному мішку на горі над Долиною рож та смерти,
біля нього цілі гори консервів, хліба, сиру, ковбас, різних лі ків;
до англійця з усіх сторін ідуть шакали, повзуть гадюки тощо, а
він глибше ховається у спальному мішку. На плякаті, сказати б,
число 2 -— зображено свого брата з «білої армії»: він сидів на
скелі над Долиною рож та смерти і варив у кілограмовій банці
суху квасолю, яку перед тим мусів тиждень намочувати, а тепер
ще три дні мусить варити; вояк дуже обірваний, у лахміттях, всі
скорпіони, гадюки й шакали втікають від нього, скільки ніг! Під
малюнком напис: »Втікай скоріше, 'бо попадеш у горщик!» Трохи
згодом з’явились у таборі ще й інші плякати, та про них нижче.
Українізація »білт армії«? ..
Не увесь час ішов на муштри-вправи та заробітки заради хліба
насущного. Між масами «білогвардійців» знайшлось досить інте-
ліґенції, як росіян, так і українців. Хоча одні з них бились під
Кримом за «єдіную Росію», а інші хотіли виперти комуністів з
України чи й далі, — однак, сидячи «у спільному казані» закор-
донної недолі та не знаючи, що їх очікує завтра, представники
різних націй цілком примирливо ставились одні до других; навіть
об’єкт російських насмішок — татар та кількох десятків полоне-
них чувашів, і тих лишили в спокої. Обмежувались до звичайних
собі жартів. Так в одному шатрі, де жили спільно українці й два
росіяни, один із »хахлів« пояснював, чому в Україні прозивають
росіян «кацапами»:
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1231
— Як тільки прийде куди ваш брат, так уже й дивиться, як де
щось украсти, сцапать ... »как цапнуть«! .. От ми й прозвали
вас »кацапами«.
— Вот так аткритіє! Да што ти, »хахол-мазніца«, давай драз-
ніцца, — в тон йому відповідав псковский чиновник-росіянин.
— І чого б вам сердитись за слово »москаль«? — вів далі сте-
повик. — Ваша столиця — Москва, от звідси ми й узяли вам
назву: »москаль«.
— Ну, а »хахол«, какого проісхожденія-то? .. — сміючись, за-
питує псков’як.
— Так це ж ти поясни! .. Я звідки знаю? ..
— А што такоє »звідки«?
— Не розумієш? Ха-ха-ха! .. Та це ж значить »сводка«, »со-
общеніє із штабу«!.. — дурив українець співрозмовця.
Реготали і українці, і росіяни.
Однак, різниця помічалась не лише у мові, в звичаях, у охай-
ності. Кілька чисто-російських шатер ніколи не були обведені
тином і ніколи біля них не розквітла ні одна дика рожа чи інша
квітка: мешканцям тих шатер і в голову не приходило прикра-
шувати чимось свої »житла«.
Але й це була, так би мовити, особиста справа. Інша річ —
театр.
Почалося з того, що влітку 1922 року зійшлась група акторів,
декілька з Москви, два чи три з Харківської української трупи;
виявилось, що й Остап у гімназії не раз виступав на аматорській
театральній сцені, і таких назбиралось дуже швидко понад ЗО
осіб. Одно з великих шатер, де складали сміття перед вивозом,
розчистили, поставили там з десяток пеньків-»крісел«, принесли
кілька ліхтарів, захоплених ще з Криму, «Летучая мишь«, — і
так постала «Театральна палатка»! Ніхто з наших збірних героїв
не пригадує прізвищ режисерів, але був хтось відомий з москов-
ського театру. Знайшлись п’єси. Першою пішла «Гроза» Н. Ост-
ровського, про страшне життя в купецькій російській родині,
зворушлива трагедія. Вистава відбулась у тому ж шатрі, «двері»
якого були поширені так, що воно нагадувало сцену; тисячі гля-
дачів сиділи перед шатром на землі, по-турецькому, навпочіпки.
Звичайно, аплодували, а особливо тим, що виконували жіночі
ролі: годі було повірити, що то не жінки! Але в кінці, ще під час
прощальних оплесків, залунали з публіки голоси: «Наталку Пол-
тавку» покажіть! «Нашу покажіть!» ...
Наступною виставою був «Невольник»! Декілька російських
акторів, хоча трохи й »штокали«, але досить можливо вимовляли
слова чужої для них мови. Поставили »Невольника«, бо «Наталки
Полтавки» ніхто не захопив. Успіх — надзвичайний! Здавалось,
що всі глядачі (їх було кілька тисяч, так що найдальші лише ба-
1232
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чили дію, нічого не чуючи) брали у тій історичній виставі участь:
кожному «Невольник» був близький... А як гримнув козачий
хор, як то »плачуть-тужать запорожці в турецькій неволі», то не
один, а сотні обшарпаних, стужених за Рідним Краєм «білогвар-
дійців» утирали гіркі сльози.
І раптом, коли вже готували якусь іншу виставу, та гуртом
відтворювали з пам’яти (кожен якусь частинку чи бодай репліку
з «Наталки Полтавки»), — до полотняного містечка прибув з
деньщиками генерал Кутєпов, цього разу в олексіївській царській
уніформі. Через годину було оголошено його наказ: заборона
театру, зокрема українських вистав!
Оранізатори театру, між ними й Остап, негайно ж попрохали
вістового, щоб генерал Кутєпов зволив їх прийняти. Він запросив
до свого шатра, нервовий, насуплений, з гострим поглядом гли-
боко посаджених, бистрих очей. Вислухавши »парляментаристів«,
генерал сказав:
— Нєт-с-с, нє маґу разрєшіть!
Потім він щиро, чи вдавано, усміхнувсь і пояснив:
— Коли я дозволю, то наступного дня тут повивішують укра-
їнські прапори! Хіба ж ви не знаєте, що в Галліполі 98 відсотків
армії — це українці? Хохлікі...
І театр перестав існувати: українських вистав не можна було
давати, а в російських п’єсах в такому випадку українці не хо-
тіли виступати.
У відповідь на це розпорядження генерала, як і на його постій-
ні прискіпування до вояків, що уніформа криво «сидить», що
пряжка на ремені не начищена і тому подібне, та й за його накази
про повішення за дрібні злочини, — в таборі знову з’явились
плякати. На одному з них невідомий мистець-карикатурист (і
добрий політик!) зобразив міст, по обох кінцях якого стоять стовпи
з повішеними вояками; посеред мосту стоїть вояк, не знаючи,
куди подітись, бо на одному кінці мосту великий напис «Сов-
депія«, а на другому — »Кутепія«!
Ген. Кутєпов розшукував автора чи авторів таких дотепних
сатир, але не знайшов, і спересердя посадив «на баси« кількох
безневинних людей.
(Далі буде)
1233
З ГАЛЕРИ ТВОРЧОСТИ НАШИХ ПОЕТІВ
Богдан БОРА
СКРИВАВИЛИСЬ ДНІ
Скривавились дні. Вороння там кружляє,
З покорчених скиб випаровує кров,
А в майві підхмар’я Марія співає
Про воїв Вітчизни і їхню Любов.
Скривавились дні. Між розхиллями тирси
І в просторі дзвонить відлуння підков.
Вгорі, над могилами, мариво висить.
Там вічність колише священну Любов.
В степу, у лісах, по шляхах і долинах
Біліють кістки без тавра і оков,
А високо лине на синіх хмаринах
Свята і безсмертна повстанська Любов.
Скривавились дні. Поторощені ребра.
З покорчених скиб випаровує кров.
Судилося. Сталось. Ридати не треба,
Бо месників зродить огненна Любов.
8. 12. 1945
СНИШСЯ
Снишся знов така як шпага,
Чиста і ясна,
А в очах де волі спрага,
Гнів — до дикуна.
Снишся знов, немов зозуля,
В зелені садів,
Скора і прудка, мов куля —
В серце ворогів.
Снишся знов немов зірниця
В синяві небес
І така як громовиця
Над Дніпром, ідо скрес
1234
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Снишся, снишся, не відснишся,
Вічна і одна,
Мов краси й життя криниця
Повна і без дна.
1945
МІЙ СОН
Бравурний марш. Полки рушають ...
Оце, оце — мій сон!
Мигцем шпаліри лип втікають
Назад, за небосклон ...
Стальні підкові: камінь крешуть,
Дуднить, як дзвін, земля.
Вітри думки й надії чешуть ...
О, мрія це моя!
В пилу позаду день щезає,
А в перспективі — даль ...
Там рідне небо стягом має
У сяйві зір-кораль.
Ідуть, ідуть полки дивізій,
Далеко мріє дім
І Київ у розмаї візій,
У майві золотім.
Підкови іскри крешуть з бруку,
Пливе степами гул ...
Від щастя, сподівань і муки
Регочуть пащі дул.
Бравурний марш. Полки в’їжджають.
Вінки до ніг колон .. .
Нічого більше не бажаю,
Лиш це, лиш це — мій сон!
22. 12. 1945
(Виправлені поезії зі збірки »В Дорозі", Ріміні 1946)
ПОЕЗІЇ
1235
Андрій ЛЕГІТ
НА ЦВИНТАРІ
Світить місяць над цвинтарем, світить,
Кров’ю плаче вечірня зоря.
Б’ють поклони плакучих верб віти,
І свічада каштанів горять.
Щедро ллється рожеве проміння,
Тонуть в квітах весняних гроби.
Від гробів простягаються тіні
Молитовним серпанком журби.
Лиш один гріб запалий, без плити,
Без хреста потопа в бур’яні,
В нім чужою землею покритий
Спить скиталець у ямі на дні.
Я схиляю чоло у жалобі,
В мозку дума, як лезо ножа:
— Скоро-скоро в забутому гробі
І мені доведеться лежать.
»НІЖ У СОНЦЬ*
«Ніж у сонці« — не голі слова,
Не лиш назва одної поеми,
Це є правда жопстока, нова,
На сучасну добу анатема.
Врізавсь вістрям ненависти ніж
В світлу суть поривання людського.
Над бескеттями душ роздоріж,
Закривавивши в вічність дорогу.
Сонце в ранах. До сонця чолом!
Хай над світом сія величаво!
Хай ясним життєдайним теплом
Всі ножі в своїм лоні розплавить.
*) Так назвав свою поему український поет Іван Драч
1236
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
НЕКРОЛОГИ
Некрологи, сумні некрологи
На трагічних скитання дорогах,
В нерозгадану атома еру
На сторінках газет і в етері.
Некрологи і спогади хмурні
Із Нью-Йорку, із Відня, з Мельбурна,
За утратою втрата й поразка,
Перекреслено траси у казку.
І розвіяно райдужні мрії,
Умирають вигнанці, старіють,
Цвинтарища п’яти суходолів
Є причалами нашої долі.
* * *
»Коли потяг у даль загуркоче,
Пригадається знову мєнг«.
В. Сосюра
Гуркоче потяг, гуркоче
В осіннім, яснім тумані,
В к^пе споглядають очі
Коханням п’яні.
Напроти коси шовкові,
На юному личку ямка,
Зловити її на слові,
Богиня? Мавка?
— Пробачте, серце відчуло,
Я вас десь, красуне, бачив, —
Здригнулась, уста замкнула,
Німа, незряча ...
Гуркоче потяг залізний,
Метає огненні іскри,
— »Не сни про кохання, пізно« ... —
— Знов думка-вістря.
ПОЕЗІЇ
1237
Лариса МУРОВИЧ
ТРИЗУБ
(Із збірки »Меандри і спіралі«)
Не в Посейдона знаку — сила України,
Смирив моря лиш Грекам їх тризубний клин, —
Найдревніший народ наш з Аріїв родини
Здобув свій герб державний — з неба верховин!
О, найдорожчий предку! Для душі наснагу
Ти з блискавки Перуна зачерпнув і врив
Її в ґраніт Тризубом, щоб навік у змагу —
Твоїм нащадкам гордим — ворога корив.
Та вої кров пролляли, під час лихоліття
Свідомість про нерідне взявши за »своє«,
Світило сонце тільки митями в зеніті,
І ворог знов щербив нам бойове коп’є.
Чом думка серце мучить, криком б’є безкрає:
Чи ж не тому в неволі наш прекрасний край?
Таж »правдою« з неправди пута розриває
Народ, що згоду неба мав на власний рай!
Не з Посейдона знаку черпнемо відвагу,
Бо з блискавки Перуна викутий Тризуб,
Хай Україна буде витязем у змагу
І вславиться світами — як народів дуб!
ПРО ТВОРЧОЇ СИЛИ ЗАКОН
Вони не почули, як інші душею співали, —
Приспавши слух духа — пиховно співали вони, —
Та пісня душевна знайшла свої рідні причали
І день розбудила в дубовій країні весни!
Вони не уздріли, як брості розпукались білі
На вітті Калини, мов квіту святий заповіт, —
Хто гасить зір духа не знайде й під сонечком цілі,
Хоча б освітило промінням увесь Божий світ!
Чому ж ви забули про слова безмовну тональність,
Співаючи грімко, без віри в найвищий ваш тон?
Таж пісня поетів здобуде тоді інтеґральність,
Як творчої сили устійнить духовий закон!
1973
1238
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
* * *
Джаґан і лопата ... Ці помічники
Наснажені тиском гарячих долонь
Копаються в земні, прадавні віки,
Де предківські вісті лунають з усонь.
Від ранку до ночі з чола крапле піт,
Пом’ягчує слої тверді в глибині,
І ширяться межі, і множиться світ,
А голод і спрага сприяють мені.
Дерзаймо! Хай кожен здобутий клейнод
Виходить на землю з луною віків,
В яких наш хоробрий, достойний народ
Нащадкам в мистецтві творив вільний спів!
1972
* * *
Я сьогодні скажу вам, як тут під землею
Проверстала шари я в пітьмі не одні,
На руках рукавички з липкого ще клею
Хай свідкують, що справді були в глибині.
О, запам’ятний сховку, де перший дзбаночок
Усміхнувся до мене, »Добридень« шепнув,
І сльозами я змила меандру віночок,
Поцілунком спіралю, — це щасний день був.
Веселчане Трипілля прохалось угору,
Як пішла напролом я з моїм джаґаном,
Снажні барви щедротно віллялись до зору,
Щоб мене збагатити духовим добром.
Не питайте, чом сині знаки ось на тілі,
Лябіринти усі чи я дивом пройшла,
Я ж вернулась живою, в бадьорій знов силі,
Бо Марі не склонила свого там чола.
Пропахтіла в Трипіллі я ціла землею,
Молитовно вдихнула тайниці доби,
І, здається, навіки зіллялася з нею,
Обійнявши скарбами прадавні віки.
А тепер, як Жар-Птиця на соняшнім прузі
Веснянок ритуальний розлунює чар,
Я в бесазі дзбаночки приношу вам, Друзі,
Від Предків’я любов’ю наповнений дар!
1976
ПОЕЗІЇ
1239
Гнат ДО
ЛЕВКУ ЛУК’ЯНЕНКОВІ
Земляче наш чудовий,
сузір’я ясний шлях!
Ти символ став Вкраїни
І гноблених всіх нас.
Твоє життя — держава,
та віра Кобзаря
в тобі загартувало
крицевого борця.
І як там не лютують
в кремлівському кублі,
пугач їм смерть віщує,
соловей — життя тобі!
В. К.
ВІТАЙ, ДРУЖЕ ВАЛЕНТИНЕ!
Мов збір усіх народу ідеалів,
Наче твердиня новітніх епох,
Що звів на глум зухвалий сміх вандалів,
Зберіг Дух Волі в час жаху й тривог.
Ані тюрма, ні карцери, заслання,
Вся сила і жорстокість Ка-Ґе-Бе
Не спромоглись зламать Твого змагання, —
Побіди тріюмфом Ти ввінчав себе ...
Вітай між нами, Друже Валентине!
Вітай, як символ віри й боротьби;
Вчи нас, як треба жити для Вкраїни,
Здригни сумлінням, кволість угроби.
Додай нам сили, дух зроби Гранітом,
В нас одержимість ущепи свою,
Щоб весь народ одним став монолітом
На шлях змагань у вирішнім бою.
Лондон, 16. 6. 1979 р.
1240
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СЛОВО ГОЛОВИ ПРОВОДУ ОУН ЯРОСЛАВА СТЕЦЬКА
НАД МОГИЛОЮ СЛ. П. ПРОФ. ІВАНА ВОВЧУКА
Достойна Пані, Дорогі Сини з Дружинами,
внуки й Дорога вся Родина,
Високопреподобні Отці, Друзі Націоналісти, жалобна Громадо!
Ми прощаємо сьогодні в далеку дорогу вічности великого Сина
України — проф. Івана Вовчука. Наш смуток великий, а біль
найближчої Рідні нестерпний.
Українські націоналісти, українська громадськість прощає сьо-
годні Віцепрезидента Української Головної Визвольної Ради,
довголітнього члена Проводу ОУН, Теренового Провідника ОУН,
одного з найближчих співробітників Голови Генерального Секре-
таріату УГВР, Головного Командира УПА, Голови Проводу ОУН
сл. п. Генерала Романа Шухевича-Чупринки, як теж дуже близь-
кого співробітника Провідника ОУН сл. п. Степана Бандери.
Я прощаю мого вірного Друга й особистого Приятеля. Про-
щають Тебе, Друже, націоналісти з Похідних Груп ОУН 1941 р.
з Нікополя, на чолі з Миколою Климишиним і Уляною Целевич.
Від нас відійшов один з найвизначніших членів ОУН та виз-
вольної боротьби України. Незабутній Покійний був полум’яним
Патріотом, людиною глибокої думки, небуденного інтелекту, не-
пересічним знавцем революційно-визвольних процесів в Україні
Він був гордістю Революційної ОУН. Його праці для підпільної
України, як теж для української інтелектуальної еліти знаходили
глибокий відгомін серед патріотичних кіл України. Його головна,
широким колам невідома, творчість була скерована впродовж
довгих років у плянах Проводу ОУН на відтинок ідейно-політич-
ного бою проти російського імперіялізму й комунізму в Україні й
в цілій імперії. Своїми есеями і статтями він завдавав дошкульних
ударів большевицькому окупантові, російським наїзникам.
Покійний проф. Вовчук — це була велика і многогранна інди-
відуальність. Це був непересічний націоналістичний суспільно-
політичний діяч, незвичайно передбачливий ум, який інколи у
своїх проекціях, задумах і плянах випереджував своїх спів-
працівників.
Покійний був високої якости, пориваючим промовцем і вдум-
ливим аналітиком світово-політичних процесів і значення місця
в них України, як революційної проблеми світу.
Був це гордий націоналіст-революціонер, який ніколи не хилив
прапора революційної ОУН, не кажучи вже про прапор України!
Як скромно жив, так і відійшов з цього світу з таким же своїм
останнім бажанням, щоб поховати його скромно близько своїх
Рідних! Він відійшов у вічність до своїх Друзів Романа Шухевича-
Чупринки і Степана Бандери, що тхнім ідеям він зостався вірним
СЛОВО ГОЛОВИ ПРОВОДУ ОУН..,
1241
до останнього віддиху свого. Був це віруючий християнин з візією
Християнської єдиної Української Церкви.
Не тільки Революційна ОУН, але вся Воююча Україна зазнала
великої втрати.
Рідні Покійного, Вельмишановній Дружині, усій Рідні складаю
наше сердечне співчуття від Проводу ОУН і всієї ОУН. Хай Все-
могутній Господь має Вас у своїй опіці!
А мрія Покійного, нашого Вірного і Незабутнього Друга хай
сповниться, щоб його тлінні Останки спочили на його улюбленій
Україні.
Хай буде вічна Слава пам’яті великого Соборника, Націоналіста-
Революціонера, який ніколи не знав компромісу з російським
окупантом України!
Дорогий наш Друже Іване!
Ти мріяв про Дніпро, про Київ, про свою рідну Полтавщину,
про Канів! Ми не можемо сьогодні сповнити тієї Твоєї мрії, але
ми принесли зі собою грудку землі зі святої могили з Канева, з
могили нашого генія Тараса Шевченка і її, цю грудку землі, й
складаю на Твою могилу! І завдяки їй, цій грудці шевченківської
землі, ця земля чужа, в якій Ти спочиваєш, буде Тобі легкою!
Вічна Тобі пам’ять!
13.............і...><>.<>».І...>>...................
| НОВЕ ВИДАННЯ !
5 В Українській Видавничій Спілці (Лондон) появилася цінна |
І праця :
| ВАСИЛЯ ПЛЮЩА
І «БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ І
І ПІД СОВЄТСЬКОЮ ВЛАДОЮ« І
Автор — відомий український учений і публіцист — висвітлює і
І найменш знану сторінку нашої історії — визвольну боротьбу 5
£ українського народу проти московсько-большевицьких окупантів І
і України в 1922-1941 роках. Для цього він зібрав багатий джерель- і
г ний матеріял і використав у своїй праці. ї
£ Книжка має 126 сторінок, добрий папір і тверду обкладинку. і
к Ціна: у Великій Британії — 2 ф., у США і Канаді — 5 дол., |
в Австралії — 4 дол., в інших країнах — рівновартість |
= анг. фунта. |
! Замовлення просимо висилати на таку адресу: =
І Цкгаіпіап РиЬИзІїегй ЬМ. Е
І 200 Ьіуегрооі Кй., Ьопйоп N1 1БГ, Огеаі Вгііаіп. |
1242
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Василь КАРДАНІ
ЦЕ БУЛО 35 ЛІТ ТОМУ
(До 70-ліття д-ра Миколи Климишина)
»Правдивих друзів лиш у біді пізнати«.
(Народня мудрість)
»Ти в таборі смерти в Авшвіцу як про-
відник в’язнів — українських націона-
лістів — ризикував життям, допомага-
ючи другим жити і врятуватися«.
(Ярослав Стецько — з привітання на юві-
лейному бенкеті 20. 5. 1979 р. в Детройті)
Аксіома про те, що крицю найкраще пізнається у вогні, а
людину в скрутних обставинах, то вона точно стосується мого
особистого знайомства з д-ром Миколою Климишиним. Ось де-
котрі фрагменти співжиття з кацетного періоду.
Климишин як леїенда
Разом з іншими т. зв. старими нумерами, себто з такими в’яз-
нями, як проф. С. Ленкавський, д-р Л. Ребет, д-р Р. Малащук,
д-р П. Мірчук, інж. М. Кравців та інші члени Проводу Органі-
зації, д-р М. Климишин пережив найгірше пекло організаційно-
стабілізаційної стадії Авшвіцу. Там він чудом урятувався від
певної смерти з рук поляків, котрі, викінчивши обидвох братів
Степана Бандери (Василька і Олексу), готові були взятись і за
нього, як співучасника атентату на міністра П’єрацького.
Більшість кацетників пояснює свій вихід живими з німецьких
«млинів смерти« завдяки Божій волі. У всякому разі така моя
відповідь на питання — »як ви це пережили?« Одначе, між нами
смертними є одиниці, що їх можна уважати інструментами тієї
Божої волі і беззаперечно такою одиницею є д-р Микола Кли-
мишин, а по кацетному — просто Микола. Можу запевнити, що
найвищі, найвишуканіші прикметники взяті разом, не дадуть, не
заступлять того, чим було і є для нас ім’я цього незрівнянного
нашого Провідника, Друга і Командира. Тож дальше я буду
звати д-ра Миколу Климишина просто по імені.
Ми, молодша Генерація, знали Миколу з преси, з описів його
революційної діяльности і, зокрема, його мужньої постави на Вар-
шавському процесі, де поруч з Степаном Бандерою та іншими він
мав досмертний вирок. Тоді, коли Климишин з друзями вже дуже
гідно вписувався на сторінки нашої історії, ми підлітки з тре-
ЦЕ БУЛО 35 ЛІТ ТОМУ
1243
петною цікавістю щойно стежили за існуванням і діями Органі-
зації, котрою вони керували; ми з одушевленням ловили кожну
вістку про прояви і чини нашого революційного підпілля. Ми
рівнож знали, що на початку війни Микола Климишин був ко-
мандиром Північної Похідної Групи яка йшла на Схід. Згодом,
вже в Авшвіцу, ми також довідалися, що свого часу, коли Кли-
мишин (разом з іншими) ще був у тюрмі на Монтелюпіх біля
Кракова, друзі з волі були підготовили йому майже безризиковну
втечу. Одначе з почуття відповідальности за долю друзів-сггів-
в’язнів, Микола Климишин відмовився від тієї можливости.
В Біркенау і Авшвіцу _____
я
Прибувши у жовтні 1943 року т. зв. львівським транспортом
в’язнів до новорозбудованого лагру в Біркенау, ми по кількох
днях зорієнтувалися, що тут нам швидко буде кінець. У Біркенау,
що номенклятурно фігурував як Авшвіц II, тоді ще панували
порядки первісного Авшвіцу (Авшвіц І) з-перед 2-3 літ, тут ще
царила система безскрупульного викінчування в’язнів, система,
якою раніше так дуже »вславився« старий Авшвіц І.
Після кількох тижнів, коли неодин із нас вже »змузулманів«,
себто став доходягою, таким, шо ледве тримався на ногах, а ба-
гатьох лагерні посіпаки вже були встигли записати на транспорт
до інших кацетів, себто в час нашої цілковитої безпорадности й
безнадійности, нами зайнялися Микола Климишин і ще один
друг. Обидва з групи старших нумерів, які вже тут перебували
по кілька літ. За їхніми стараннями нас багатьох переведено з
Біркенау до старого лагру, себто до Авшвіц І, де наші старші
політв’язні перебували разом, в окремій кімнаті 17-го бльоку. Це
переведення нас з Біркенау до Авшвіц І було рівнозначне з вря-
туванням нас від певної заглади. Хай на тому місці буде мені
вільно скласти їм обидвом подяку від тих друзів, які залишилися
ще живими. Від нас усіх — найсердечніше дякую Вам, Дорогі
Друзі! Хай Господь Бог відплатить Вам сторицею.
По кількох тижнях різних перипетій нас також примістили на
17-му бльоці. Більшість потрапила у велику 1-шу штубу (кімна-
ту). Мене з татом і братом та з кількома іншими молодими при-
ділили до 5-ої штуби, себто до старих нумерів, між якими був і
Климишин. Ліжка в тій кімнаті, як усюди в лагрі, були «три-
поверхові». Мені припало спати на спідньому поверсі нижче
ліжка Климишина, котрий займав середній »поверх«. З того часу
датується наше безпосереднє сусідство.
Провідник політв’язнів
Найсправедливіше було б, і я рад би розказати про Миколу
так, як ми молоді, — нам було по 20 літ, — його тоді бачили. В
той час Микола був провідником українських політв’язнів в
1244
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Авшвіцу. І як це не дивно: буває, що співжиття розвінчують
найбільших, обуденнюють легендарних; буває, що безпосередність
спостерігання доводить до огірчень, а то й до гіршого. Не те з
Миколою. Будучи в ореолі слави наших найбільших, найбільш
заслужених, належачи до когорти керманичів нашого руху, Ми-
кола в Авшвіцу своєю поведінкою, правдивим дружнім поступу-
ванням, щирою товариськістю, всією інтеґральністю своєї великої
особистости безапеляційно підтвердив і закріпив свій дотогочас-
ний престиж і славу, заслужив небуденний авторитет і симпатії
як старших, так і молодших сшвв’язнів.
Говорячи про молодшу, мою Генерацію підпільників, можу ска-
зати, що на різних курсах і вишколах нам, юнацьким провідни-
кам, не раз доводилось чути про ідеал провідника, зразкового
командира. Не буду перечити, що не один із керівних підпільни-
ків старався наближатися до того ідеалу. Але такого повного,
всеохоплюючсго. всестороннього вітлення провіднипько-командир-
ських рис як у Климишина, зустрічати не доводилось. Він був
таким як » книжка пише«.
Будучи в самій основі дуже добрим, зичливим, привітним і
ввічливим, Микола водночас був вольовим, вимогливим не лише
до себе, але й до інших. Мимо своєї великости, Микола був дуже
скромний. До кінця свого перебування між нами Климишин по-
діляв усі невигоди кацетного життя, їв ту саму брукв’яну зупу
з такої самої, як усі, миски, спав, одягався і працював як усі інші.
Микола дуже дбав, щоб новим, хирлявим, викінченим чи хво-
рим співв’язням чимось допомогти. Спеціяльно дбав про тих, хто
щойно прибув з транспорту, тобто з тюрми. Тими Микола опіку-
вався прямо пс-5атьківськи. Так було і з нами. Працюючи в той
час вже в лагровій »шрайбштубі« (канцелярії) і маючи контакти,
Микола перш усього постарався позмінювати нам наші праці при
будовах доріг, на »колє пляпах« (при вугіллю) та інших найваж-
чих роботах і поприміщував на праці під дахом. В кацетних умо-
вах це означало продовження життя. Через Олексу Пелипонька,
Микола також сприяв допомозі нашим дівчатам з жіночого лагру.
Як правило, Микола не пішов спати не перевіривши перед тим
»цуґанґів« (свіжоприбулих). Як нині бачу: було це десь рік по
нашому прибутті — зближається пора гашення світла, більшість
з нас уже під коцами, а Микола, проходячи попри ліжка »цу-
ґангів«, — тоді це були молоді закарпатці, — від одного до друго-
го, перепитує: »Ви хліб на завтра маєте?« Той, знітившись, »та . ..
та маю«. Микола тоном добродушного, але безцеремонного друга:
»ану покажіть». Звичайно, той не мав що показувати. Так Микола
перепитав усіх нових: того за черевиками, того за теплою сороч-
кою, того за шапкою, тамтого за чим іншим. Він докладно орієнту-
вався, де котрий з них працює і що кому найконечніше потрібно.
По такій перевірці (»ану покажіть») Микола йшов до нас »обжи-
лих« вже нумерів і розпоряджався, що котрий з нас мав би
ЦЕ БУ ЛО 35 ЛІТ ТОМУ
1245
«зорганізувати»: той — пару черевиків, той — буханку хліба,
той — теплу білизну, тамтой — ще щось інше. — усе залежно від
місця праці кожного з нас. Я, наприклад, працюючи в Бекляйдунґс
каммер (одяговий маґазин), мав змогу «організувати» черевики. З
лагру виходив у старих, подертих, а маючи малу ногу, я на праці
вбирав малі добрі черевики, а на них ще одні — більші. На брамі
під час перевірки ніхто з охорони до того не додумався. Подібно
організували інші.
Коли ми при гашенні світла, то скажу, що не пам’ятаю випадку,
коли б Микола пішов спати не помолившись. Глибоко, правдиво
віруючий, він опреться, бувало, ліктями на ліжко, голову в руки,
і поринає у щиру розмову з Творцем. Так кожного вечора.
Микола вносить сонце
Микола — талановитий промовець, розповідач. Не уявляю, щоб
хтось міг природніше, простіше і переконливіше звертатись до
гурту. І мова Миколи така спокійна, плавна, лагідна. У ній вся
його душевна чистота і доброта. У ній найправдивіший він. При-
гадую Великодні свята 1944 р. Які вони в кацеті? Все ж зібрались
ми на 1-ій, на більшій штубі, щоб спільно перевести годинку-дві.
Обсіли всі горішні ліжка. Микола говорив. Атмосфера була при-
гнічена, майже понура. Микола її тонко відчував. На патетичну
бомбастику не було місця. В таких обставинах найменша нотка
нещирости дуже разить. Микола, проводячи аналогію між стра-
стями Христа і нашої нації, перейшов на нашу долю, нужденну,
безперспективну. А тут, як на замовлення, у східні вікна засві-
тило весняне, ясне, радісне сонце. Тільки в’язень розуміє чим для
в’язнів є сонце. І Микола до нас: «а от, дивіться, сонце ... для
кого воно світить?» І понеслись повні віри, райдужного опти-
мізму слова надії... Я не вмію передати словами того, як при-
родньо це в нього вийшло і, як той спонтанний, та майже наївний
риторичний прийом подіяв на нас у тих обставинах. Не пам’ятаю,
хто б не мав сліз на очах.
Як кожний серйозний командир, Микола передбачав події, ста-
рався збагнути тенденції їхнього розвитку. Так було на випадок,
якби, опустивши табір, німецькі охоронники залишили нас на
поталу переважаючих в Авшвіцу поляків. Це ж була їхня тери-
торія. Вони мали контакти зі своїм підпіллям і могли викінчити
нас коли завгодно. Микола випрацював плян нашої оборони,
гіпотетичний її перебіг і вислід, визначив орієнтивне місце збірки
після евентуального розгрому. І з кожним з нас усе це пере-
говорив, докладно пояснюючи і засоби і тактику нашої оборони
та детально розподіляючи наперщ ролі й функції
Ситуація на східньому фронті дозволила німцям евакуювати
нас вглиб своєї території, так, що до фізичної конфронтації з по-
ляками не дійшло.
1246
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Одною з наймаркантніших рис Миколи була його життєра-
дісність, отой його оптимізм, що ним він заряджав усіх навкруги
нього. Бувало, набирають у транспорти, чи є якісь інші причини
до дуже сумного настрою на пітубі... Ввійде енергійним, рвуч-
ким кроком, бадьорий, розсяяний Микола, трісне своєрідно паль-
цями і вимовить своє »цик, хлопці, добра є«, і всім якби рукою
відняло сум і журбу. Немов на залю ніби хтось вніс сніп сонця.
Сугестивної сили Миколової особистости ніхто з нас не годен
переоцінити. І то за всяких умов, у найрізніших обставинах.
Як командирові Похідної Групи, Миколі доводилось бути на на-
ших Східніх Землях. Сам він був прямо безтямно закоханий у
тамошніх наших людей, — він вмів про них розповідати! — і
своїми чаруючими розповідями нас у них позакохував. Там він
навчився багато народних, типічно наддніпрянських пісень, і сам,
або з іншими, чудово, мрійливо, задушевно їх виконував. Чи то
»Ой, за лісом«, чи »В кінці греблі«, або »А ще сонце не зайшло», і
ряд інших.
О, як гарно він їх співав, як безмірно багато вони, ті пісні, нам
розповідали і про той нарід, що їх створив, і про його історичні
пережиття, і про самого Миколу! А хлопців зі »Сходу» він як
рідних синів приводив до нас на штубу і чим міг — допомагав.
Донині пам’ятаю і маленького Мішу, і високого Баню, і Петю, і
Колю. Усі вони, в свій час насильно забрані до Німеччини на
роботи, тепер за щось карались у кацеті.
Рятування з транспортів
Рішучість, готовість до посвяти — одна з невід’ємних, орга-
нічних рис справжнього провідника. Я вже згадував як Микола
вирвав нас з Біркенау до Авшвіц І і як розшукав нам кращі місця
праці. Тут ще зазначу, що згодом Микола неоднократно врято-
вував багатьох із нас із транспортів, в тому числі і мене та мого
брата.
В тодішніх міжкацетних відносинах висилка на транспорт була
рівнозначна зі смертю. В Авшвіцу на 17-му бльоці, живучи гур-
том, ми собі взаємно, допомагали чим могли. Нас не обкрадано з
найнеобхіднішого (взуття, одягу, хліба і т. п.), що на інших бльо-
ках було щоденним явищем; в нас був порядок і дружнє спів-
відношення. Перед лагровими властями ми, хоч якоюсь мірою,
фігурували і виступали як організована одиниця. Вирваного ж
з нашого гурту, кинутого на поталу долі, в іншому кацеті чекала
певна загибель. Пригадую, як мав досить нагло відходити транс-
порт, в якому опинилось кількох наших друзів. Часу на фор-
мально-легальні інтервенції вже не було. Треба було йти на
ризиковний »шорт кат«. І на нього без вагання пішов Микола.
У лагрі не то що до офіцера, а й до звичайного есесмана в’язень
ЦЕ БУЛО 35 ЛІТ ТОМУ
л247
не смів отак собі підходити і говорити. А тут, — бачимо через
вікно (була обідова перерва): йде вулицею поміж нашим бльоком
і кухнею ляґерфюрер, оберіптурмфюрер Геслер, а напроти нього
зразково, по військовому виходить і відрапортовується Микола
Климишин. Ми застигли. Якби так на місці Геслера був рапорт-
фюрер Кадук, то Миколу не минула б куля на місці. Це був вва-
жаючий момент з кожного погляду, а взявши до уваги обставини
— чав.Ть своєрідно імпозантна картина: провідник українських
політв’язнів у пасяках (одежа в нім. лагерях), говорить на вулиці
лагру з лагерфюрером зі всіма реґаліями. На наше здивування,
Геслер виявився людянішим як ми сподівалися, вислухав Кли-
мишина, і На спільну радість наші друзі, звільнені з транспорту,
були вже вечором на штубі
іншим разом у подібній ситуації був мій брат Михайло. А не-
довго перед евакуацією Авшвіцу був і я сам з іншими друзями.
Виписали на транспорт, перевели на інший бльок, тато з братом
і найближчими друзями попрощавшись, відплакали по мені, і
виглядів на рятунок не було. Настав день вимаршу за лагер до
поїзду. Зформовані у п’ятки ми повільно наближались до вихід-
ної брами. Вже виднів іронічний напис над нею: »Арбайт махт
фрай«. І тут в останній хвилині приганяє на мотоциклі рапорт-
фюрер Клявзен, — сам як чорт з картини Альбрехта Дюрера*, —
затримує нашу колону і командує »лінкс-ум« (ліво-руч), а відтак:
«Бандера льойте австретен!« (Люди Бандери виступити). По його
обличчі не можна було пізнати: погано це для нас, чи добре.
Гостра, як звичайно, бездушно-холодна, різка інтонація його го-
лосу також не казала нам нічого. Збентежені, не розуміючи що
діється, виступаємо і стаємо в дволаву. »Бльок 17 абмарш!« — далі
командує Клявзен. Ухам своїм не вірячи, не йдемо, а летимо на
свій бльок до друзів і рідних. І до сьогодні не знаю, чи тоді хтось
подякував Миколі за той рятунок. Хай це буде вільно зробити
мені тепер в імені всіх тих, кого Микола своєю рішучістю, своєю
безстрашністю, своїм високим почуттям відповідальности тоді ря-
тував і вирятував. І того ми йому ніколи не забудемо. Дякуємо,
дорогий друже Миколо!
Дарунок св. Миколая
До чеснот і прекрасних рис вдачі й характеру доходила ще й
Миколова зовнішність: дуже пристійний, завжди чуть-чуть усміх-
нений, з прямим, відкритим поглядом, гарно збудований, з вираз-
но помітною першорядною військовою виправкою і шиком, Ми-
кола міг служити прикладом гармонійної єдности духа і тіла.
Ясно, що нам молодим це окремо дуже імпонувало. Ми уявляли,
що в нормальних умовах Микола був би нашим маршалом.
*) Альберт Дюрер (1471-1528). визначний німецький мистець доби ренесансу. Тут
натяк на його образ »Лицар, смерть і чорт«.
1248
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Взявши все разом, Микола був втіленням ідеалу провідника і
командира. Ми його обожали і дуже любили. Тож коли 19. 12. 1944
року, на самого Миколая! — вечором на апелі шрайбер нашого
бльоку між іншими вичитав і Миколів номер (57340) на звільнен-
ня, то наші почування були дуже, дуже змішані. З однієї сторони
ми були майже по дитячому щасливі, що наш улюблений про-
відник йде на велю. (Якби так, припустимо, нам було дано до
вибору, кому з нас іти на волю, то ми без надуми були б подали
Миколу). З другої ж сторони, ми якось радше підсвідомо відчу-
вали, що з відходом Миколи ми залишимося як курята без квочки.
Він же ж не раз як ніхто інший наражв своє життя, щоб ряту-
вати друзів-співв’язнів. І хоч ми були певні, що на волі Микола
про нас не забуде і зробить усе можливе, щоб нам допомогти, чи
щоб нас якось видістати, все ж сум і жаль, радість і втіха змішу-
вались в той час у наших серцях. Микола йде на волю?! — Чу-
дово!! Слава, слава Богу!!! — Микола йде на волю!? — О, Господи,
а що ж буде з нами? Такими словами можна б спробувати пере
дати наші тодішні почування.
Пам’ятаю той день, коли Миколу видалювали за лагер, йому
видали його цивільний одяг, і він разом з іншими щасливцями
мав йти вже до поїзду на Краків. А тут раптом летунський алярм.
Вихідців на волю завернули з-за брами. Микола прийшов на
лагер і вже в цивільному зайшов ще до нас на штубу. Пригадую,
його убрання було якогось бронзовавого кольору, можливо т. зв.
буріунді. Нам від того було якось дуже гарно, тепло і приємно.
Хоч у цивільному й формально вільний, Микола виглядав уже
ніби з іншого світу, але як завжди і мимо всього — наш, рідний,
дуже любий і дорогий.
На волі Микола робив розпачливі заходи у нашій справі, але
воєнні події були сильніші. І нас евакуювали до Мавтгавзену.
З Авшвіцу Микола Климишин залишився у пам’яті назавжди
як живий символ, як втілення найкращих людських чеснот, як
найшляхетніше горіння найблагородніших прикмет Людини з
великої літери, найвзнесліших рис правдивого друга, підпільника-
революціонера і провідника-командира. Для нас він був, є, і за-
лишиться Героєм!
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
^ВИЗВОЛЬНИЙ Ш Л Я X «
ПОЖЕРТВИ НА ПРЕСОВИЙ ФОНД «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
(Від 26. 3. 1979 до 15. 8. 1979 р.)
Велика Британія:
Український Товариський Клюб (Мансфілд).................£100.00
Лука Демч; к (Ковентрі).................................£ 55.00
Відділ СУБ (Галіфакс)...................................£ 50.00
Український Товариський Клюб (Карлайл) ..... £ 40.00
Зібрано під час тризни по бл. п. Т. Худзію (Олдгам) .... £ 20.00
Зібрано на прийняттю з нагоди 75-ліття п. М. Луціва (Сляв) £ 12.50
По £5.00 — І. Кебус (Лондон), В. Романович (Варінґтон), В. Ванчар-
ський (Ковентрі). І. Гнида (Болтон) — £3.50.
По £3.00 — Я. Рокош (Сканторп), П. Гарбуз (Бері), Т. Паращак (Тод-
морден), В. Бойчук (Дарбі), М. Душний (Лій), М. Кавецкий (Ноттінґгам).
По £2.00 — М. Попович (Дарб.), Д. Бойко (Едінбурґ), П. Гусак (Бері),
І. Семкович (Лій), В. Петришин (Гайд), І. Фіялкович (Ковентрі), Т. Са-
ведчук (Манчестер , В. Бойчук (Брадфорд), Й. Кузьо (Галіфакс).
По £1.50 — А. Питльований (Бедфорд), М. Мадилюс (Бедфорд), М.
Кривінський (Ноттінґга л).
По £1.00 — І. Лац (Волт ртамптон), І. О. Ґой (Довер), В. Доскоч (Бол-
тон), М. Кундеревич (Ковс лр*), В. Лучка (Болтон), В. Левицький (Ман-
честер), В. Сл; жала (Вест Брсмвіч), І. Орфенюк (Оксфорд), Я. Дунець
(Ковентрі), О. Ж-рак (Брадф рд), Г. Керничний (Брадфорд).
М. Ц.нтвськтіи (Лютон) — £0.50.
Австралія:
3. Новосільський (Страцфілд) — 10 дол.; по 5 дол. — В. Альфовиць-
кий (Саншайн), О. Гаврилів (Фейрі Медов), Я. Дикий (Друіт), пані Люба
Кулик (Бераля); Я. Млиновський (Кройдон Парк) — 2 дол.
США:
Е. Галущак (Денвер) — $25.00, Українська Кредитова Кооператива
(Міннеаполіс) — 825.00; по $10.00 — М. Воскрес (Варен), А. Кульчиць-
кий (Саутфілд), М. Ґурський (Нью-Гейвен), П. Матійців (Найлс); І. Ма-
кар (Бруклин) — $5.00; Т. Шереґ (Бруклин) і Б. Штельмах (Ґладстон-
бури) — по $2.00.
Канада:
Збірка на тризні по бл. п. В. Ґоляшу (Монтреаль) — 45 дол.; по 10 дол.
— пані Люба Левицька (Монтреаль), д-р С. Ґамула (Сарнія), В. Вруб-
левський (Торонто); В. Кахнич (Тандер Бей) — 5 дол.; М. Доманчук і
М. Шанайда (Монтреаль) — по 2 дол.
Німеччина:
В. Косак (Біберах) — 40 нм.; О. Баран (Мюнхен) — 10 нм.; о. І. То-
машівський (Оснабрук) — 5 нм.
Бельгія:
Пан Василь Фединяк з Лєж перевів збірку з власної ініціативи, на
яку пожертвували: по 1000 бфр. — Іван Федько, Гр. Чубик, Ст. Ґди-
чинський, В. Фединяк, Ф. Михайлюк, Олекса Росик, Роман Петраш,
Петро Наконечний, Михайло Корнійчук, Михайло Булишин, Василь
Пилипець; по 500 бфр. — Іван Пилипчак і Емануїл Проць.
Всім Шановним Збірщикам і Жертводавцям складаємо найщирішу
подяку.