визвольний
ШЛЯХ
Єу&пілкжо-палііпачтгий
І ^Ау/Цй60-АІТП£ІШ1^ІІШІІ
ЯЛІОМЦЯМК,
12
9
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
суспільно-політичний
і науково-літературний
місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ЬІВЕВАТІОЛ РАТН
Іікгаіпіап Роїііісаі,
8осіа1, Зсіепіійс & Ьііегагу
Мадахше
РиЬІівкед топікіу Ьу
иктаіпіап РиЬНзкетз Ьід.
N0. 12 (381), ИесетЬет, 1979, Уоі. XXXII
Редагує Колегія
Відповідальний Редактор — Ілля Дмитрів
Заступник Відповідального Редактора — М. В. Поврозник
Члени Редакційної Колегії:
проф. д-р Г. Васькович, проф. д-р С. Галамай, Ю. Заблоцький,
проф. д-р М. Кушнір, інж. В. Олеськів, ред. Л. Полтава,
проф. Б. Романенчук, проф. д-р К. Савчук, д-р Б. Стебельський,
проф. П. Цимбалістий.
Редакція і Адміністрація
200, Ьюетрооі ЕоаЛ, Ьопдоп, N1 ІЬЕ, Теї.: 607 6266 7
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ Р '-иС.РІК
Країна	Річна перл Оплата	Піврічна | Чаертьргчма		Окреме число
		передплата	І рс ‘ ,<^тл	
Австралія	ЗО дол.	15 дол	8 дом.	 дол.
Австрія	500 шіл.	260 шіл.	150 шіл.	55 шіл.
Арґентіна	25,000 пез.	13,000 пез.	7,000 пез.	2,500 пез.
Бельгія	1,200 бфр.	650 бфр.	400 бфр.	150 бфр.
В. Британія	15 ф.	8 ф.	4.50 ф.	1.50 ф.
Канада	40 дол.	25 дол.	15 дол.	4 дол.
США	35 дол.	20 дол.	12 дол.	3.50 дол.
Німеччина	70 н.м.	40 н.м.	25 н.м.	8 н.м.
Франція	150 фр	80 фр.	50 фр.	20 фр.
Швеція	150 кор.	80 кор.	50 кор.	20 кор.
В інших країнах — ріеновартість американських доларів.
Передплату просимо ласкаво вносити наперед, безпосередньо на адресу
Адміністрації «Визвольного Шляху* з Лондоні, або, як що це Вам
вигідніше — на адреси наших Заступників як на стор. 3-ій обкладинки.
обкладинка рос іти проф. Р. Лісовського
Ргіпіей 1п Огеаі Вгіїаіп Ьу Цісгаїпіап РиЬІІЕЬегз ЬМ., 200 Ьіуегрооі Всі., Ьопдоп, N1 ІЬТ
йизй ал.’ьн-и.-А,
шлях
С^СПІЛЮО-ПОЛІ ГИНУЧИЙ І ЗУД^-
кава літе,еатпФбмий мі&итик
Кн. 12 (381)	ГРУДЕНЬ, 1979	Річник XXXII
Зміст ХІІ-ОЇ книжки
Проблеми національного визволення
— В ОБОРОНІ ПРАВ УКРАЇНИ — ПРОТИ РУСИФІКАЦІЇ І НАЦІОЦИДУ 1379
Ярослав Стецько: НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ .................. 1385
Ваелнтин Мороз: ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ ............... 1394
Богдан Лгвчак: БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ ............... ......	... 1405
У тисячоліття хригцення України-Руси
О. проф. д-р І. Музичка: 1000-ЛІТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ І
ПАПСЬКЕ ПОСЛАННЯ (Закінчення, 2)	............ 1417
*
Петро Терегцук: КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ РОЗУМОВЕ МИСЛЕН-
НЯ І ФАКТИ (Продовження, 2)	.................. 1427
В. Кульчицький-Ґут: ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА Й ІДЕОЛОГІЧНА
БОРОТЬБА ................................................. 1437
В .Тесляр: ВІДЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ДОБІГАЄ КІНЦЯ 1443
Матеріали й документи з поневоленої України
—	«ХРОНІКА ПОТОЧНИХ ПОДІЙ« ПРО УМОВИ ЖИТТЯ В’ЯЗНІВ у
35-му ТАБОРІ В МОРДОВІЇ	1446
—	«ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ» про заворушення в Дніпродзержин-
ську та концтаборі (Протест Олександра Могилевського) ..... 1448
—	«ІДЕЯ ЗЛИТТЯ НАЦІЙ — ЗЛОЧИННА» — пише Олесь Бердник ....	1450
—	ПОЛІТВ’ЯЗНІ ВІДЗНАЧАЮТЬ ІДЕЇ ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ І ТИЖНЯ
ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ ....................................... 1453
—	«ЗЛОЧИННО НИЩИТИ ОДНІ НАРОДИ ЗАРАДИ ПРОСЛАВЛЕННЯ
ІНШИХ» — заявляють діячі Української Гельсінської Групи.... 1453
—	«ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ» з’ясовує політичні позиції Україн-
ської Гельсінської Групи .................................. 1457
Рецензії, огляди
Я. Гайвас: ВЕЛИКА ЗМІНА ...............................     1462
— ҐРАТУЛЯЦІЇ Д-РОВІ В. КОСИКОВІ ........................... 1469
Я. Василюк: ЦІННИЙ ПІДРУЧНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ	.. 1470
*
Леонід Полтава: НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ (Закінчення, 5)	1473
З ґалерії творчости наших поетів
Невідомий Автор: У патосі творчої муки... — 1487; Садова блакить —
1487; Блакитна хвиля — 1487. Лариса Мурович: Календар — 1488; Буковин-
ська знахідка — 1488.
— ПОЖЕРТВИ НА МУЗЕЙ ІМ. СЛ. П. СТЕПАНА БАНДЕРИ	.....	1489
І. Д-ів: СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СТЕПАНА БАНДЕРИ ........... ...	1490
Хроніка
—	ПОСВ’ЯЧЕННЯ МУЗЕЮ ІМ. СЛ. П. С. БАНДЕРИ ....... .....	1493
—	ВДАЛІ ВИСТАВКИ МОДЕРНІСТИЧНОГО МАЛЯРСТВА ....	.. 1494
—	ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ В 1979 РОЦІ: сл. п. ген.-полк. Павло ШАНД-
РУК — 1495; сл. п. Джон Ґ. ДІФЕНБЕЙКЕР — 1495; сл. п. ген.-пор. Ми-
хайло КРАТ — 1496; сл. п. Зенон ПЕЛЕНСЬКИЙ — 1496^
*
—	ЗМІСТ ЖУРНАЛУ «ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» ЗА 1979 РІК .....  1497
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СШЛКА<
ЛОНДОН
Голова Проводу О~УН Ярослав Стецько і Андрій Бандера під час
дуже успішної пресової конференції в Мюнхені в дні 11-го жовтня
1979 року, яка попередила урочистості для вшанування сл. п. Про-
відника Степана Бандери у двадцяті роковини його смерти з руки
московського скритовбивцг. Ця пресова конференція відбилася ши-
рокою луною в німецькій пресі.
(Фотознімка — з архіву нім. пресової аґенцгї)
1379
ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИЗВОЛЕННЯ
В ОБОРОНІ ПРАВ УКРАЇНИ — ПРОТИ РУСИФІКАЦІЇ
І НАЦІОЦИДУ
Становище Українських Політичних Формацій за Кордоном
У своїй боротьбі за власну суверенну й соборну державу україн-
ський народ бореться рівночасно й нерозривно також за власну,
вільну, національну й самобутню культуру, основану на тисячо-
літньому українському християнстві, народоправстві, соціальній
справедливості, праві на приватну власність і на всіх інших пра-
вах людини, що забезпечують її всесторонній розвиток духових
властивостей і талантів. Проти української нації наш відвічний
ворог — російський імперіялізм — веде широко закроєний наступ,
що не тільки намагається не допустити до відновлення україн-
ської суверенної держави, але взагалі зміряє до повного націо- і
культуровбивства України.
З кожним наступним роком московського панування в Україні,
наступ московського шовінізму й імперіалізму на український
народ та на інші поневолені в СССР народи все більше посилю-
ється. З банкрутством марксизму й ленінізму, московські велико-
державні шовіністи намЕ гаються рятувати імперію засобами все-
бічної русифікації, шоб вкінці перетворити поневолені народи у
невід’ємну складову частину російської нації під назвою т. зв.
совєтського народу.
Русифікація в Україні — це суцільний наступ Москви на всі
ланки духового й суспіл ьного життя українського народу, це на-
магання ворога знищити українську мову, культуру, мистецтво,
літературу, науку, традиції і побут, українські Церкви, щоб пере-
творити їх на російський і большевицький лад. Накинення Украї-
ні чужого і ворожого державного й соціяльно-політичного ладу,
колгоспне закріпачення селянства, придушення політичних сво-
бід, ЩО' ними користуються усі вільні народи, а в парі з цим ни-
щення української спадщини, історичної пам’яті нашого народу,
та офіційне уведення культу усього того, що російське, включно
з найбільш реакційними традиціями російського деспотизму та
царизму, соцреалізму в літературі, мистецтві, музиці тощо, включ-
но з вихвалюванням існуючого ворожого державного й соціяльно-
політичного ладу та з адорацією російських імперіалістичних тра-
дицій і постатей — все це вияви веденого Москвою уніфікаційного
та русифікаційного курсу політики.
Наочними виявами цієї політики є також плянове перемішу-
вання народів, упривілейована позиція російської мови в т. зв.
республіках при кожночасному позбавленні всяких національних
1380
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
і людських прав українців та інших неросіян, що змушені жити
в РСФСР, виселювання українських патріотів як і патріотів інших
поневолених народів поза їхні землі, які колонізуються в тому
самому часі росіянами чи зрусифікованими їхніми вислужниками.
До категорії русифікації належить особливо насильне творення
протиприроднього «совєтського народу«, тобто російської супер-
нацїї, що на ділі виступає як жорстока спроба перетопити при по-
мочі терору в одному горнилі всі поневолені народи в єдину ро-
сійську націю під назвою «совєтського народу«.
Здійснювана в Україні різними шляхами та засобами русифі-
кація досягає сьогодні гено-, етно-, культуро- і лінґвіциду, а тому
боротьба проти такої русифікації не може обмежуватися лише до
протесту проти мовного насилля. Ця боротьба мусить охоплювати
ввесь комплекс русифікаційних метод, заходів і засобів.
Конституція СССР, тої монопартійної, тоталітарної і Геноцидної
тюрми народів і людей, не дає ніяких основ поневоленим народам
для правної оборони своїх національних прав, але являється засо-
бом панівної російської нації для закріплення рабства й неволі.
Найновіша совєтська конституція — це основний закон імперії,
який найвимовніше Гарантує усі права за імперіяльним росій-
ським народом. У світлі тієї конституції усі т. зв. республіки є
виключно колоніями Московії, яка позбавляє їх усіх прав окремих
національно- територіальних одиниць, а зводить їх до статусу ге-
неральних губерній чи райхскомісаріятів. УССР ніколи не була,
не є і не може бути продовженням Української Народньої Респуб-
ліки, яка під час свого існування була суверенною державою
українського народу.
Конституція СССР Гарантує суверенні права російському наро-
дові як носієві російського імперіалізму, права компартії зцентра-
лізованої в Москві, права центрального уряду в Москві, права
Генерального Прокурора над усіма »республіками«, областями і
районами, що також сидить в Москві, спираючись на КҐБ та інші
чинники імперського »правосуддя« і »правопорядку«. Ця консти-
туція надає також упривілейоване становище російській мові як
«мові Леніна«, «єдиної мови для спілкування народів» уярмлених
в імперії, мови-засобу «для осягнення здобутків світової науки,
культури та цивілізації», а тим самим надає лінґвіцидові обов’яз-
кове »правне« підложжя і завершення.
Тому не шлях лібералізації, демократизації чи еволюції імперії
і системи може довести поневолені в СССР народи до їхньої на-
ціональної мети. Цим єдино можливим шляхом є лише шлях на-
ціонально-визвольної боротьби революційними методами. Лиш
цим шляхом український народ зможе відвоювати Українську Са-
мостійну Соборну Державу, як передумову здійснення прав
людини!
в обороні прав України ...
1381
Немає сумніву в тому, що тільки розвал російської імперії, за
що від десятиріч ведуть боротьбу поневолені нею народи, звіль-
нить їх і Україну від усіх лих, що їх несе ця імперія зі собою.
Одною з форм вияву того великого процесу є боротьба проти
русифікації.
Саме в останньому часі ця вимога прибрала особливої ваги в
Україні й інших поневолених країнах.
Нещодавно, у травні 1979 року, відбулася в Ташкенті «всесоюзна
науково-теоретична конференція» п. н. «Російська мова — мова
дружби і співробітництва народів у СССР«, на якій міністер освіти
СССР М. О. Прокофєв від імені уряду СССР проголосив напрямні
суцільної русифікації на різних етапах шкільництва, у тому
зокрема дошкілля, дитячих садків-ясел у поневолених Московією
країнах. Уряд СССР кладе наголос на дошкільний вік навчання,
щоб російська мова була у поневолених народів, зокрема в їхньої
дітвори, першою мовою перед рідною! Генсек Л. І. Брежнєв у
своєму зверненні вимагає тотальної русифікації, як наслідок »за-
існування нової історичної спільноти .— совєтського народу» та
об’єктивної конечности спільної російської мови, як мови міжна-
ціонального спілкування» у російській колоніяльній імперії. Для
підкріплення свого становища відмітив вимогу русифікатора В. І.
Леніна «зробити так, щоб кожний громадянин нашої країни мав
можливість навчитися великої (?) російської мови«. Постанови
XXV з’їзду КПСС ідуть цілком у пляні російських царських
імперіялістів, наприклад, заяви царського міністра Д. Толстоя з
1870 року про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців ...
мусить бути русифікація та злиття з російським _:ародом«.
Згідно' з постановами XXV з’їзду КПСС, ЦК КПСС, політбюра,
уряду СССР появився новий расистський документ аґентури оку-
паційної влади в Україні, а саме декрет «міністерства» освіти
УССР з листопада 1978 року, яким завойовник намагається поси-
лити і так уже жахливе нищення української духовости, зокрема
української мови як одного із складників української культури.
Цей «декрет» з листопада 1978 року для «удосконалення вивчення
й викладання російської мови в загально-освітніх школах і педа-
гогічних навчальних закладах республіки», виданий на наказ
КПСС і Ради міністрів СССР, є черговим расистсько-колоніяльним
актом, спрямованим на вбивство української нації й її культури.
Згідно з цим декретом московський колоніяльний рзжим запля-
нував:
— змушувати українську дітвору вивчати російську мову вже
від першої кляси народньої школи, а навіть у передшкіллі й ди-
тячих садках-яслах;
— присвоїти російській мові в усіх школах і навчальних закла-
дах в Україні упривілейоване становище чи статус чужих мов,
значить навчати російську мову в малих групах і для всіх пред-
метів;
1382
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
—	«підсилити* й так численні на українських землях кадри
вчителів російської мови тисячами нових учителів, спроваджених
з Росії;
—	поповнити бібліотеки України російськими підручниками та
російською літературою, яких там уже й так повно;
— творити в Україні окремі інституції для спеціялізації в ро-
сійській мові;
— увести для загальноосвітніх шкіл в Україні районні, міські,
обласні, «республіканські* олімпіяди з російської мови, літера-
тури тощо.
Згадані постанови окупаційної влади — це новий, брутальний
та дуже загрозливий замах російських великодержавних шові-
ністів на українську мову, на нашу культуру, на душу нашого
народу, зокрема його молоді, це виразний вияв нової безпощадної
валуєвщини. Згідно з найновішими імперськими декретами, ру-
сифікація України має охопити передшкілля і дитячі садки, а
теж низове шкільництво. Те, що діється тепер в Україні, є систе-
матичним, пляновим виконуванням постанов ЦК КПСС, її політ-
бюра, уряду СССР.
З України б’ють на тривогу, закликають до акції в обороні рід-
них мов поневолених народів і вказують на те, що вже з новим
шкільним роком буде домінувати теж у народніх школах, до-
шкіллі й дитячих садках-яслах російська мова! Це політика гру-
бого насильства над українським народом і також над іншими
поневоленими в СССР народами, і вона дорешти здирає маску з
лиця комуністів СССР та в усій наготі розоблачує Москву як
центр варварського російського імперіялізму та чорносотенщини.
В обличчі наростаючої визвольної протиімперіяльної сили по-
неволених народів з прагненням широких народніх кіл до задо-
волення національних, соціяльних, культурних і релігійних прав,
російські шовіністи й комуністи пробують рятувати себе насиль-
ним помноженням числа росіян, як єдиної підпори та надії на
збереження імперії. Правляча російська еліта постійно й послі-
довно роз’ятрює серед російського народу шовіністичні апетити,
а водночас кличе собі на службу зрусифікованих вислужників
з-поміж поневолених народів. Послідовна русифікація шкіль-
ництва України та інших поневолених в СССР націй — це від-
критий засіб вирощувати безбатченків, які стануть на службу
імперії та зневажатимуть спадщину батьків. Виховати таких
духових покручів — основна мета нових декретів.
Мільйонам українського народу, які скажуть своє нескорене »ні«
цим підлим російським заходам націо- і культуровбивства, зобо-
в’язані прийти з негайною допомогою українці у вільному світі.
Від протидії тому новому замахові на душу українського народу
не може відмовитися жоден українець, жодна українська органі-
В ОБОРОНІ ПРАВ УКРАЇНИ...
1383
зація. В бій за збереження самобутности української культури
зобов’язана якнайінтенсивніше включитися вся зорганізована ук-
раїнська еміграція та українці на поселеннях у цілому світі. Хоч
в першу чергу найактивнішими на культурному полі повинні бути
різні установи й інституції, які безпосередньо займаються спра-
вами української культури, то вся ця дія мусить бути завершена
національними політичними формаціями аж до того часу, коли
буде знищена сама народовбивча імперія і відновлені суверенні
держави поневолених в СССР націй. Бій за вільне процвітання
української культури нерозривно пов’язаний з боєм за державну
волю українського народу.
Тому ми, підписані під цим Становищем, закликаємо всі інші
українські політичні групи включитися в цю систематичну куль-
турну боротьбу. В бій за українську культуру ми закликаємо всі
міжкрайові, крайові, професійні, молодіжні, жіночі, церковно-
релігійні та всі інші українські патріотичні установи й товариства,
як також Світовий Конґрес Вільних Українців.
Ми бачимо такі можливості допомогти народові на Рідних Зем-
лях у боротьбі проти хвилі воюючого московського імперіялізму
та шовінізму:
—	засобами друкованого слова, зборів, конференцій мобілізуймо
українську громадськість для усвідомлення серйозности загрози,
що її творять для майбутнього української культури нові декрети
колоніяльного режиму в Україні;
—	заявами наукових установ, таких як УВУ, УКУ, НТШ, УВАН,
Мазепинсько-Могилянської Академії та численних українських
осередків на різних університетах вільного світу засуджуємо на-
ціональний характер постанов ЦК КПСС, уряду СССР та декрету
»міністерства« освіти російської колонії УССР і раніших та пізні-
ших постанов органів КІЇСС у тій справі;
—	співпрацюємо з еміграціями інших поневолених у СССР на-
родів для ведення спільним фронтом оборони спільних національ-
них прав та інтересів у культурній ділянці;
—	організуємо різні масові всегромадські демонстрації під бу-
динками різних місій СССР, амбасадами й консулятами для за-
протестування проти політики московського расизму й колоні-
яльного народовбивства;
—	поширюємо інформації про постанови ЦК КПСС. політбюра,
уряду СССР та про згаданий декрет і цілу російську расистську
політику на відтинку культурного нищення поневолених націй,
доводячи цю інформацію до урядових, парляментарних, політич-
них, наукових та громадських кіл Заходу, до членів ОН з ціллю
приєднання їх допомоги та співпраці у поборюванні протинаціо-
нальної культурної політики уряду СССР;
—	закликаємо різні російські кола, які не солідаризуються з
імперською політикою Москви, щоб і вони відбивали наступ
Москви на культури поневолених націй;
1384
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— розгортаємо всіма засобами боротьбу проти русифікації в
усіх її формах і видах ґено-, етно-, культуро- і лінґвіциду;
— подбаємо, щоб інформації про діяльність еміграції та чужих
кіл проти расистського імперо-колоніяльного декрету та всієї на-
родовбивчої політики Москви дійшли до відома українського на-
роду на рідних землях;
— проводимо широку акцію на міжнародньому відтинку проти
Олімпіяди в Москві 1980 р., в країні концтаборів, психотюрем,
мордів, релігійних, політичних і культурних діячів (оо. Луцький,
Лучків, Михайло Сорока, В. Івасюк, М. Мельник, Алла Горська),
націо-, ґено-, культуро-, мововбивства, суцільних русифікаційних
намагань, насилля над правами націй і людей.
Гідною відповіддю на нову валуєвщину в Україні повинна теж
стати посилена турбота за долю української самобутньої культури
та окремо мови між українцями на чужині, де необхідно розбу-
довувати і вдосконалювати мережу шкіл українознавства, дбати
про поширення преси та літератури, зберігати український ха-
рактер наших Церков та віровизнань, шоб українська мова, куль-
тура, наука, мистецтво та традиції залишилися незмінними цін-
ностями кожної людини українського роду поза Рідними Землями.
Разом з українською громадськістю стаємо всіма доступними
силами на фронт оборони українських культурних і національних
діячів в Україні, як1, явно виступають проти русифікації та на-
родовбивства, обстоюючи принципи національних прав України,
громадських прав її громадян, і які караються по тюрмах і конц-
таборах на чолі з Юрком Шухевичем, Левком Лук’яненком, Ми-
колою Руденком, Олексою Тихим, Святославом Караванським,
Оксаною Попович, Іриною Сеник та безліччю інших борців, у тому
зокрема бійців ОУН і УПА.
Єдиним всенароднім фронтом у шістдесяті роковини Акту Со-
борности Українських Земель однієї державницької та духово
вільної нації докажім непохитну волю до власнопідметного ду-
хово-культурного й державницького життя та завзяту рішучість
відбити наступ російських колоніялістів-імперіялістів, расистів і
шовіністів!
6 листопада, 1979 р.
За Консультативну Комісію:
Ілля Дмитрів
Від Революційної ОУН
Д-р Теофгль Леонтій
Від Уряду УН13
1385
Ярослав СТЕЦЬКО
НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ
(Слово Голови Проводу ОУН і Голови Державного Правління
на академії в Мюнхені 13-го жовтня, 1979 р.)
Ми стояли сьогодні над могилою Степана Бандери, Голови Про-
воду ОУН, провідника революційно-визвольної боротьби України,
який своїм героїчним життям і смертю став її прапором.
Чому Москва вбиває символи?
На це дав відповідь наказодавець вбивства Степана Бандери
Шелепін через безпосереднього вбивцю: «Прізвище Степана Бан-
дери є свого роду символом самостійницьких змагань України, —
зізнав скритовбивник, аґент КҐБ, головному прокуророві в Карл-
сруе. В Україні ім’я означає багато. Як довго існують ще такі му-
жі і в пам’яті живих залишаються живими, так довго правителі
СССР ніколи не матимуть спокою. КҐБ вірить в остаточну пере-
могу СССР у внутрішньополітичній боротьбі проти змагань Украї-
ни за волю й незалежність, якщо українців позбавити їх символів
Тому КҐБ незмінно намагатиметься ліквідувати тих мужів, які
вважаються символами свободи й незалежности України».
І тому 1926 року гине Симон Петлюра, а дванадцять років піз-
ніше 1938 р. Євген Коновалець, а знову дванадцять років згодом,
1950 ген. Роман Шухевич — Тарас Чупринка.
Харизма революційного провідника
Символом сучасної визвольної боротьби поневоленої нації стає
її провідник своїм життям — безстрашною боротьбою, риском,
своїм характером, якістю своєї моралі, своїм даром керувати, уна-
прямлювати, одуховлювати боротьбу й її борців, своєю харизмою,
перспективністю визвольної концепції, вдумливістю і вмінням з
непомітних явищ життя — стихії нації — робити синтетичну
концепцію боротьби, формувати стиль і зміст її унапрямлювання
й цілеспрямування, не тільки визначувати велику стратегічну
концепцію визвольної революції, але й ідеологічно-програмовий
напрямок.
Фальшивий ідеологічно-програмовий зміст зведе на манівці й
революційно-визвольну стратегію.
Революція — це систематичний, пляновий, унапрямлюваний
процес, в основі якого лежить сила стихії. Розгадати її душу, сер-
це її живучости, джерело її незборности і вбгати її в залізні рам-
ки пляномірности й ступенованости, яка завжди має абсолютний
1386
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
процес зростання, хоча бувають у ній хвилювання, припливи і
відпливи, але в абсолютній скалі все є зростання аж до зеніту
вибуху. Проте ж вибух революційного кипіння, яке, хоча й є під
контролею й унапрямлюване, не можна передбачити.
Закономірності душі нації, як і душі людини-одиниці — нез-
багненні. Бастіль, ані Волинських полків, як нагод, ані їх наслід-
ків не передбачити, ані не визначити.
Тут ні при чому історичні закономірності діалектичного мате-
ріалізму, марксизму, економічного розвитку.
Душа нації й людини стоїть вище всього, її воля, її прагнення,
її власнопідметн'сть рішень — поза всякими закономірностями
обрахунку.
Провідник революційно-визвольної боротьби — це всебічний
багатогранний розум, що потрапить з дрібних деталів зробити ве-
лику синтезу, що вміє замотані нетри національної душі й душі
одиниці розкрити глибинною аналізою і розкладене на деталі
звести під великий спільний знаменник. Проте ж він не так абс-
трактний теоретик, що губиться у десятках сумнівів, але вміє
вбгати збагнене інстинктом душі у чітку формулу — напрямну
для практичної дії.
Пізнану ним правду теоретики й доктринери будуть згодом об-
ґрунтовувати широкими працями.
Збагнути властиве, правдиве, це ще не все, але є ще необхід-
ний дар рішення, більше того — треба мати відвагу рішати й від-
повідати за рішення.
Харизма провідника революції — це іскра Божа. Відвага ріша-
ти правильно збагнене — це одне, але відвага риску власним
життям за означене рішення постояти — це необхідне — знамен-
не для характеру високої якости провідника.
Ніколи однобічність не зробить когось провідником революцій-
ного змагу нації.
Ніколи великі творчі провідники не були безбожниками, а
завжди вірили у Божественне. в Абсолюта, в Бога. Вони завжди
були людьми завтрішнього дня, котрі випереджували сучасників
тим, що бачили завтрішнє. Чи взагалі для них існувало чи існує
сучасне? Є, мабуть, лише минуле й майбутнє. Слушно казав Ге-
ракліт — ніколи не вступаєш у ту саму річку. Все пливе.
Справжній провідник завжди бачить і добачує палець Божий у
житті нації й одиниці Його серце відкрите для всіх проблем
життя і він у своєму плянуванні включає всі аспекти й ланки
життя — боротьби нації, а не лише її один аспект
Степан Бандера завжди молився — в тюрмі і в концтаборі й на
волі. Роман Шухевич не розлучався з хрестиком на шиї. Степан
Бандера молився, як був засуджений на кару смерти, а згодом на
досмертну тюрму й як карався в найважчих казематах Свєнтеґо
Кшижа, і в німецькому концтаборі Сакзенгавзен-Оранієнбурґу.
НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ
1387
Большевицький агент зізнав, що він слідкував за ним під час йо-
го молитви в церкві.
Провідники, які вносять творче у життя народів і людства, зав-
жди мають контакт з Ботом. Почуття відповідальности й єднан-
ня з Божественним диктують їм ьіру у засвітне і свідомість від-
повідальности не лише перед власним сумлінням, не лише перед
земськими силами, але зокрема перед Богом. Степан Бандера на-
лежав до того роду провідників, що мали глибоку віру в Бога й
базував визвольні концепції на героїчному українському христи-
янстві, що є овітоглядовою, метафізичною основою українського
визвольно-революційного націоналізму.
Степан Бандера ніколи не втікав від рішення, а прийнявши
його, не відпс кувався, ані не складав відповідальности на інших,
якщо воно не мало такого висліду, як було у пляні. Він мужньо
брав відповідальність на себе за кожне рішення. Він був повно-
цінною провідницькою особистістю. Все однобічне було йому чуже,
як у його охоплюючій різні ланки життя й боротьби визвольній
концепції, в революційній стратегії, так і в його ідеологічно-про-
грамових засадах і проекціях.
За абсолютне право проти терору окупанта
Як безконечно дрібними є малі душі, які сьогодні у двадцяти-
річчя смерти всенаціонального Героя і п’ятдесятиріччя ОУН за-
кидають Степанові Бандері й ОУН культ терору. Ані УВО, ані
ОУН у своїй визвольній боротьбі ніколи не стосували терору, а
тим більше проти дітей і жінок, ніколи не вели війни проти
безборонних.
Терор стосуе окупант проти поневоленого народу, а не понево-
лений народ проти поневолювача. Пляновий, організований моска-
лями голод — це був терор, це був ґеноцид! Мільйони помордо-
ваних чи засланих й ув’язнених у тюрмах і концтаборах — це
був і є терор. Пацифікація — це був терор. Нищення українського
шкільництва, колонізація України, визиск робітника й селянина —
це був і є терор. Русифікація й примусове навчання російської
мови навіть у дошкіллі — це терор!
Але геройський чин Григорія Мацейка, чи Миколи Лемика —
покарання смертю представника московської окупаційної влади
у відплату за голодову облогу України чи за пацифікацію ЗУЗ
окупантом — це не були ніякі терористичні акти! Окупація воро-
гами України — це є терор, найвищого ступня терор!
Це є інтернаціональна облуда, це є міжнародне псевдоправо на-
силля, антиправо — визнавати факт окупації зброєю й терором
чужої землі легальним, а справедливу боротьбу проти цього без-
прав’я, проти продовжування окупантом збройною силою, нагли-
ми судами, концтаборами, масовими вбивствами винищувати по-
1388
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
неволений народ і його святу боротьбу за волю й Божі права —
зараховувати до категорії терористичних актів, — це є забріха-
ність властьімугцих і їх вислужників. Легалізувати поневолення
народів, доконане зброєю й насиллям, масовим терором, народо-
вбивством, визнавати такий стан правним, затвердженим міжна-
родним правом, є найбільшою облудою історії усіх часів!
Натаврування визвольної боротьби поневоленого народу проти
цього беззаконня, як протизаконну — це є зневага всякого Божого
закону! Поневолений народ має Богом дане йому право на розстріл
речників окупації його землі, на збройну боротьбу проти оку-
панта, який його зброєю й насиллям уярмив ради нагого пануван-
ня, визиску, уярмлювання.
Чи ж не є це нікчемність: благородну мету поневоленого народу
— за волю, за незалежність, за дані йому Богом права натаврову-
вати антизаконною, а боротьбу за неї збройною рукою клеймувати
терором?
Україна знаходиться незмінно в стані війни з окупантами Ук-
раїни й різні засоби, у тому й збройні — законні з погляду мо-
рального, з погляду Божого, природного й українського права!
Невже вбивство Гайдріха чеськими революціонерами було теро-
ристичним актом, а вбивства чехів ґештапом — легальні?
Невже »пацифікація« ЗУЗ була легальною й моральною й не
була ніяким терором, а вбивство Пєрацького — це був терор?
Невже закатування Ольги Басараб, чи повішення Данилишина
й Біласа було моральним і легальним, доконане окупантом на
чужій, загарбленій землі, а атентат на Чеховського — комісари
окупантської поліції — ні?
Невже терор Гітлера був легальним, а атентат Штауфенберґа —
ні?
Невже ж окупація Ірляндії була легальна, а збройна акція
де Валери — ні? Невже засудження його до кари смерти було
легальним, а його визвольні бойові чини нелегальні?
Невже засудження українського визвольного провідника Сте-
пана Бандери до кари смерти було легальним, а його визвольні
бойові й інші дії незаконні? Штауфенберґ — герой в очах Заходу,
а не терорист, а Степан Бандера, який дав наказ покарати смертю
у стані війни України з окупантами речників цієї окупації й від-
повідальних за неї, — терорист?
Учора т. зв. терорист де Валера чи Пілсудський стояли під ши-
беницею, а згодом були головами держав, як герої й визволителі!
Тому треба засудити тих, що героїв і борців за права нації й лю-
дини, за права Божі, таврують як терористів, обороняючи тим
чином окупантів — носіїв терору, катів і народовбивників, насиль-
ників прав Божих, національних і людських поневолених народів.
Поневолювачі — це терористи, а не поневолені!
НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ
1389
Пєрацький і Маїлов, речники польської й російської окупації,
яких покарати смертю дав наказ революційний провідник — у
пляні революційно-визвольної боротьби нації, так як Ватутін,
Люце, чи Свєрчевський, які впали у війні з УПА — одного типу
злочинці й масові терористи!
Багатогранність дії ОУН
Степан Бандера заявив перед окупантським судом м. ін. таке:
»3 розправи виходило б, що ОУН цілу діяльність свою зводить
головно до бойової акції. Заявляю, що ні програмово, ні, якщо
йдеться про кількість членів у поодиноких ділянках організа-
ційної праці, бойова акція не є єдиною, не є першою, але рівно-
рядною з іншими ділянками. Тому, що в цій залі розглядали
атентати, що їх виконувала Організація, міг би хтось подумати,
що Організація не рахується з життям людини взагалі й навіть
з життям своїх членів. Коротко скажу: люди, які весь час у своїй
праці свідомі, що кожної хвилини самі можуть втратити життя,
такі люди, як ніхто інший, уміють цінити життя. Вони знають
його вартість. ОУН цінить вартість життя своїх членів, дуже
цінить; але наша ідея в нашому понятті є така велична, що коли
йдеться про її реалізацію, то не одиниці, не сотні, а мільйони
жертв треба посвятити, щоб її здійснити. Вам найкраще відомо,
що я знав, що накладу головою й вам відомо, що мені давали
змогу своє життя рятувати. Живучи рік з переконанням, що я
втрачу життя, я знав, що переживає людина, яка має перед собою
перспективу в найближчому часі втратити життя. Але впродовж
цілого того часу я не переживав того, що я переживав, коли виси-
лав членів на певну смерть: Лемика й того, хто вбив Пєрацького...«
Степан Бандера був тридцять п’ять років активним учасником
революційно-визвольних процесів, формованих УВО-ОУН, трид-
цять років на відповідальних, а майже двадцять років на найвід-
повідальнішому пості ОУН, як голова її Проводу.
Уже як Крайовий Провідник ОУН і Крайовий Комендант УВО
з половини 1933 року, разом з новою КЕ ОУН на ЗУЗ, він вносить
нові елементи в діяльність ОУН. Під організаційно-кадровим огля-
дом КЕ ОУН охоплює в той час весь терен ЗУЗ, зокрема Північно-
Західні Землі й ті райони, які були просякнені КПЗУ.
Окрема увага КЕ ОУН була зосереджена на дію на ОСУЗ, куди
висилано опрацьовані КЕ ОУН — інформативні, політичні й інші
видання.
КЕ ОУН мобілізувала, крім колишніх військовиків і студент-
ства, однаковою мірою село й робітництво. ОУН розгорнула проти-
окупантський бій усебічно у всенародньому відношенні на усі
шари українського суспільства, стаючи в захист його соціальних
інтересів, поєднаних з національними.
1390
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Страйки робітників по містах, рільні страйки (Лісько), зудари
з поліцією й КПЗУ, якій ОУН підірвала ґрунт для дії, ставши
всенародньою організацією, яка захищала національно-соціяльні
інтереси.
ОУН ввела новий чинник в дію: масові акції, зв’язуючи їх з
вимогами кипучого життя, страйки, шкільна акція проти денаціо-
налізаційної політики, в обороні українського шкільництва й на-
ціонального виховання, протимонопольна акція — тобто бойкот
державного тютюневого й алькогольного монополю й т. п.
Кадри ОУН були перешколювані в трьох головних напрямках:
ідеологічно-політичному, військово-бойовому, підпільної практи-
ки (конспірація, розвідка, зв’язок і т. п.).
Дуже важним був соборницький аспект дії на ЗУЗ. Рівнобіжно
до протипольського розгорнено, як рівнорядний, теж на ЗУЗ про-
тиросійський фронт. Він був скерований проти дипломатичних
представників СССР на ЗУЗ, проти большевицької агентури, про-
ти компартії й совєтофільства. Єдність визвольного соборницького
фронту, солідарність Західньої України з протибольшевицькою
боротьбою ОСУЗ та викорінення на ЗУЗ комуністичної й аґен-
турно-совєтофільської праці серед українського населення —
рівновартна ланка боротьби ОУН на ЗУЗ. Експропріяційні акції
заступлено більшим наголошенням бойових акцій проти націо-
нально-політичного гніту й терору окупаційної влади супроти
українського народу.
Величезне значення мав культ могил, зудар з окупантом на
побойовищах української слави — Маківка, Лисоня, — на націо-
нальних цвинтарях, сипання могил героям, вивішування націо-
нальних прапорів, масове поширювання листівок, підпільних ви-
дань, бойкот шкільною молоддю державних свят і т. п.
Головна увага була зосереджена на розбудову власних сил, уза-
лежнення визволення не від чужої допомоги, ані від зовнішньо-
політичної констеляції сил, а передусім від зформування динаміч-
ного потенціялу Рідних Земель. ОУН була головною силою, яка
зосередила свою увагу на соціяльно-політичний аспект, на селян-
сько-робітничий чинник у революції!
Крайова ОУН не мала довір’я до Німеччини, зокрема після зра-
ди Карпатської України й торгівлі німців ЗУЗ з москалями.
Для ОУН була ближчою боротьба проти Московії на фінляндсько-
му фронті у той час, ніж союзництво Німеччини.
Патріотичне виховання батьківської хати
Степан Бандера, син священика, виріс у домі своїх батьків і
дідів (дідо по матері теж священик), в атмосфері українського
патріотизму та живих національно-культурних, політичних і су-
НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ
1391
спільних зацікавлень, тим паче, що батько був послом до парла-
менту ЗУНР-УНРади в Станиславові і військовим капеланом УГА.
Особливе значений на кристалізацію національно-політичної сві-
домости С. Бандери мав акт 22 січна 1919 року, всенародне за-
хоплений й величні сваткуванна!
Степан Бандера — речник нового покоління
Степан Бандера віддзеркалював основні політичні тенденції
свого поколінна, аке прийшло до політичного голосу післл про-
граної визвольної війни 1918 рр. Це поколінна було під ідейно-
політичним кутом протиставленнам інтернаціоналізмові, соціаліз-
мові, всесвітанству поколінна, аке програло визвольну війну, мав-
ши длл виграної найкращі об’єктивні шанси.
Нове націоналістичне поколінна Степана Бандери з фанатич-
ною вірою стало на прю з окупантами, мавши сміливість піднати
чотирифронтову боротьбу за визволенна в соборницькому відно-
шенні. Це не був порив з мотикою на сонце, але вислід самопочут-
тл змагу за абсолютну справедливість, це була етично-ідейна ка-
тегорій боротьби. У революційному процесі, що має метою теж
перевиховання народу, інколи етичний первень важливіший від
політичного.
На тому етапі суттєвим було перевихованна народу в дусі геро-
їчного психо-вольового наставлений, з абсолютною першістю ідеї
нації проти інтернаціоналізму, проти ідеї міжнароднього проле-
таріату! Так званий »порив на сонце« створив величаву епоху
тридцятих років — років героїв і борців, відколи роля ОУН стала
вирішною у житті народу, що признали прилюдно окупанти. Ви-
хований новий тип українца-борца створив передумови для вирі-
шальних подій найперше з Карпатською Україною, куди речники
покоління С. Бандери проривалися й грали вирішну ролю у зброй-
ній боротьбі Карпатської України проти нових наїзників, та для
величавого зриву 1940-их років!
Після розвалу Польщі, визволений з тюрми Степан Бандера
залишає Україну на вимогу активу ОУН і підготовляє ОУН до
зудару Німеччини й Росії. Похідні групи ОУН, політична армія
нації, тисячі борців у марші — виросли з підґрунтя тридцятих
років, років героїки й безстрашної фанатичної віри в правду
України, так як й Дружини Українських Націоналістів (ДУН)!
Відновлення Української Державности ЗО червня 1941 й далеко-
сяжне рішення стосовно двофронтової війни України — проти
Росії й проти Німеччини — належить Проводові ОУН під голову-
ванням Степана Бандери!
Висунення й розбудова концепції АБН — як спільного фронту
уярмлених націй, — координованих, синхронізованих націо-
1392
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
нально-визвольних революцій належала теж Проводові ОУН,
очолюваному Степаном Бандерою, який присвячував особливу
увагу цій революційно-визвольній концепції, як єдиному реально-
му шляхові визволення й розвалу російської імперії!
Степан Бандера був уособленням національно-визвольної рево-
люції проти Росії. Він був прапором протиросійської революційної
боротьби за УССД! Він персоніфікує не лише самостійницьку
мету, але незмінний і єдиний шлях до неї — революційно-збройну
боротьбу!
Термін «бандерівець» став символом протиросійської боротьби
за національну незалежність усіх уярмлених народів. Загально
відоме роз’яснення казахського (туркестанського) бійця на запит
щодо мети і шляхів його боротьби: »Я — казахський бандерівець»!
Міжнародню акцію, мобілізування приятелів для нашої боротьби
на базі нашої визвольної концепції й мети — уважав Степан Бан-
дера важливим чинником у розгортанні визвольної акції. Творен-
ня світового протиросійського, протибольшевицького фронту, що
ОУН проводить десятиріччями, лежало дуже на серці поляглого
Провідника. Він прагнув заощадити якнайбільше жертв народові
у визвольному повстанні, бажаючи створити догідш об’єктивні для
цього умови зовнішнього й внутрішнього характеру. Воєнний
конфлікт з Росією, внутрішньо-імперіяльні ускладнення, або одне
й друге водночас, мали б творити нагоду для всенародніх коорди-
нованих повстань уярмлених націй на чолі з Україною.
Великі лінії визвольної політики революційного стратега Сте-
пана Бандери в середині імперії по лінії її розвалу і з погляду
міжнародньо-політичної акції виходили з пізнання тіє правди,
що Україна — революн’йна проблема світу. З відвоюванням її
самостійности міняється політична мапа світу, бо валиться оста-
точно російська імперія й з нею большевизм, як твір російської
духовости, як форма модерного російського імперіялізму.
Степан Бандера — це не закрита сторінка нашої історії, але це
щойно великий новий революційний старт, нова епоха нашої бо-
ротьби, що її далі творить вічножива в Україні й поза нею ОУН!
На підґрунті ОУН-УПА виросли шести- і семидесятники, що є
твором духа й чинів ОУН-УПА, яка нікому не передала естафети
визвольної боротьби, але незмінно продовжує її в різних формах,
а шести- і семидесятники є тільки одним фраґментом, відблиском
її духа й чину.
Організатором боротьби залишається незмінно ОУН і УПА. До
мети доведе єдино революційно-визвольний шлях, а не »леґаліс-
тичний«, спертий на ворожу конституцію імперії, чи гельсінські
домовлення, які стверджують ненарушність імперії, її статус кво.
Символом визвольної боротьби є сьогодні Степан Бандера, не
менше, ніж був тому двадцять років; є Тарас Чупринка-Шухевич,
головний командир УПА. Зброя Чупринки й Бандери, кров й за-
лізо ОУН-УПА незмінно вирішують наше, як нації, майбутнє!
НА ПОШАНУ СТЕПАНА БАНДЕРИ
1393
Сьогодні на потребу радикальний змаг проти русифікації, в
усіх її формах і виявах! Бо русифікація — це не лише лінґвіцид,
але це культуро-, народо- й націовбивство!
Сьогодні на потребу акція у вільному світі за бойкот Олімпіяди
в країні вбивств і народовбивства, концтаборів і психіятричних
тюрем! Сьогодні необхідна широка безкомпромісова акція в обо-
роні України, її борців і в’язнів!
Сьогодні на потребу вивести широкі народні маси на вулицю і
штурмувати большевицькі місії та гнати геть московських сатра-
пів, щоб стала для них гарячою вільна земля західнього світу!
Незмінно на часі всебічна революційна акція ОУН за розвал
російської імперії і знищення безбожницької комуністичної
системи!
Тільки академіями віддавати шану Степанові Бандері замало!
Старші, і зокрема молоді, повинні віддавати честь чинами, бурх-
ливими чинами! Жити небезпечно й жити рисковно! Сьогодні світ
респектуе тільки силу! Покажім українську революційну силу!
Ушановуючи славну пам’ять Степана Бандери, поновно зобо-
в’язуємося здійснити основну заповідь ОУН, за здійснення якої
він віддав своє життя: Здобудеш Українську Державу, або зги-
неш у боротьбі за неї!
Слава Степанові Бандері, в якого перед словом був чин!
Честь і слава ОУН-УПА, для яких збройний чин — єдиний
шлях визволення!
Російська імперія мусить бути знищена! Мусять бути відвойо-
вані — Українська Самостійна Соборна Держава й держави ін-
ших поневолених народів!
Не відкликом до параграфів конституції російських деспотів, і
не до гельсінських облудних домовлень, але залізом і кров’ю! На-
ціонально-визвольні революції — наш шлях.
Пише поет: «Страшно у вічі заглянути смерті, а найстрашніше,
мабуть, тоді, як нема за що вмерти» ...
Степан Бандера знав за що віддав своє життя! І знає це увесь
український народ, і не лише він!
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДА-
РУНОК ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН,
УРОДИН ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА »В.Ш.«
СВОЇМ ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИ-
КАМИ. ПОДАВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛА-
ТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
1394
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Валентин МОРОЗ
ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ
В цю ніч нічого не снилося...
Я завжди маю сон, як щось має бути; давно переконався, що
таким снам треба вірити.
Але те, що мало статися, було в іншій площині, — навіть в ін-
шому світі, — сон туди »не сягнув«.
Я поснідав і ліг, як завше, на підлогу, постеливши бушлат. По-
лежати десять хвилин після їжі — то я мушу; то важливіше, ніж
їсти. (По тому я довго молився —- теж багатолітня звичка. Тут
вона заламалася: в Америці довго молитись нема часу). Але му-
сів завше дрімати «одним оком«; на день моя тюремна койка при-
миналася до стіни, і лежати я не мав права, навіть на підлозі.
Лежати вільно вісім годин, з десяти до шестої. Тому я зірвався
жваво, ніби й не лежав, як у дверях заскреготів ключ. Доки від-
чинили замок, а потім двері, а потім ще й ґрати перед дверима
— три замки!, я вже встиг повісити бушлат і забрати з підлоги
рукавиці, що були під головою. Я думав, що то прогулянка, і зди-
вувався, чому так рано, але молодий наглядач, що чергував того
дня, одразу сказав: «Собирай вещи. Зтап«. Куди? Середа-то до
Саранська1; табірний каґебіст, що з’явився негайно, так і сказав:
до Саранська. З’явилося їх кілька. Одного, що розмовляв по-ук-
раїнському, я не знав. Виявилося, що це новий каґебіст з Украї-
ни, прикріплений до українських в’язнів в Мордовії (є така поса-
да; старий саме тоді відбув своє »заслання« і вернувся на Украї-
ну). Цей одразу приступив до моїх паперів. Заглянув ще один —
підполковник Романов, начальник відділу. Але потім прийшов'ще
один у цивільному, дав кілька наказів, і стало ясно, що коман-
дує він. Двері постійно і відчинялись і зачинялись, і всі, хто за-
глядав, вимагали: «бьістро, бьістро!«
Напруження було більше, ніж при мандрівці до Саранська. На-
чальник табору питає про розміри моєї одежі й взуття — будуть
давати нове в дорогу. Дуже сердились, що в мене багато паперів,
і радили залишити книги. Торг був майже за кожну одиницю.
»Ну, навіщо вам це?« Гортали, дочитувались, — але похапцем. Я
вже тоді міг би здогадатися, куди їду, якби мав час для аналізи.
Той, що з України хотів мати в дарунок мою повість »І бачив я
звіра...«, арґументуючи, що я маю два примірники рукопису. Я
сказав: »а для чого? По приїзді з Саранська прочитаєте«. Він роз-
губився з відповіддю; сказати, що я більш не верну ся — не міг,
а вигадати щось інше — не встиг. Я тоді не помітив, здогадався
1) Саранськ — табір в Мордовії.
,ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ 1395
аж тепер. Після довгото торгу дозволили усе взяти з собою. Сто-
двадцять два зошити і 60 книг; листи крім того, малюнки сина й
інших. Напакували валізу і великий наплечник; і ще в одній
торбі були речі. Одразу відчув, що нести колосально важко. У
коридорі незвична тиша — ані душі, і навіть обслугу загнали до
камер. Вийшли на двір — теж нікого. На ганку стоїть тип, що
служив у німецькій поліції, і в таборі теж виконує ролю поліцая.
Навіть йому махнули рукою: геть, до камери! У дворі коло цеху
нікого нема, і на дверях стоїть наглядач, щоб не вийшли. Я ще
встиг крикнути в коридорі: »Панове, щасливо!»
То були мої останні слова. Перейшли на вахту2; сказали поста-
вити речі й роздягатись. Тотальний обшук! Мої кімнатні мешти,
узяті раніше, вже тут, з наполовину відірваними підошвами. Че-
ревики дають нові. Одежу замість смугастої — чорну (хоч теж
тюремну). Уже все лежить готове. Витягають з кишені папірці.
Каґебіст каже начальникові табору: »Це візьми собі на пам’ять».
На пам’ять... І ставлення до мене уже якесь збуджено-незви-
чайне. А що було на пам’ять тоді у 1961-му? Вісімнадцять років
перед тим той самий Некрасов, і в тому ж таборі (але за іншими
дротами), проводжав на волю Йосифа Сліпого .. . Але був він тоді
молодим фельдшером. В таборах офіцери-медики часто перехо-
дять у тюремну службу. Мене він уже відсилав до Америки як
майор, і начальник табору.
Мушу розписатися, що отримав нову одежу. У списку крім ме-
не... Ґінсбург і Кузнєцов! І тут я нарешті сказав собі, е-е, не туди
стежка в горох... Така трійка невипадково іде кудись. І там, у
тісному коридорі, вперше повіяло вітром Волі.
Чи я мав надію до того? Чи думав про кінець Голгофи? Думав!
Тих, що без надії, в тюрмі нема. Що тримає в’язня довгі роки? —
Віра в чудо. Віра (наперекір усьому), що завтра станеться щось, і
тюремні двері відчиняться. І це не заважає тверезому реалізмові.
Так, кожний знає (і кримінальник і політичний), що сидіти лиши-
лося стільки-то і тверезо розраховує сили, щоб подолати цей
шлях. Це тюремна аритметика. Але є ще й інша площина, інший
поверх, нема там твердої матерії, тільки суцільний дрож: чи ско-
ро? .. чи скоро? .. Літають на цьому поверсі золоті пави й обтор-
кують кольоровим пір’ям довголітню надію. То тюремна містика.
Хто не вірив у чудо — повірить в тюрмі. Так, я знав, що мав си-
діти дев’ять літ, і був готовий до найтяжчого; а все ж був кожен
день готовий до того моменту, коли скажуть: збирайся. Кінець
неволі. Кожен готовий на це — лиш ніхто нікому не признається.
Моя золота зозуля обізвалась аж на дев’ятому році...
... Поїзд їде до станції Потьма. В купе я сам. Ані Ґінсбурґа, ні
Кузнєцова не бачу. Усі три один від одного старанно відізольо-
вані. То ще тюремна залізниця — гілка від Потьми до Барашева,
2) Будинок, що е входом до табору.
1396
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
і там кінець у глухому лісі, а вздовж колії — табори, табори —
всього дев’ятнадцять. Зі мною спецконвой — люди, що мають
мене доставити аж на місце. Коло купе постійно солдат. Як про-
водять по коридору інших в’язнів — в моєму купе опускають за-
лізну ширму, і стає зовсім темно.
В Потьмі перед тюрмою — затримка. Стою на сходах; по обид-
вох боках два солдати з автоматами під рукою. Затвори відведені
назад — готові стріляти. Коло одного — собака на ремінці, тепер
готовий кожної миті до скоку. Але то вже ніяк не сприймається
після довголітньої звички. Дивлюсь перший раз на відкритий
світ після довгих місяців карцеру.
У розгоні весна, яскраве сонце на небі. Не очах дівається сніг
і в низинах повно води. Через дорогу — дитячий садок; там три-
мають для дітей різних звіряток. Дивлюсь на вовка у клітці за
густою сіткою. На Кавказі зобачити вовка — добрий знак; Чече-
нець, як хоче когось похвалити, каже: ти вовк. Що ж, я вже не
раз бачив смаленого вовка; тепер живого бачу — добрий знак у
щбру дорогу.
В Потьмі ще раз відчув, як нестерпно тяжко нести таку масу
паперу: 222 зошити, 60 книг. Там довго йти до пересильної тюр-
ми довкруги табору — метрів з триста. Червоні і чорні круги пе-
ред очима, — несу з останніх сил.
На пересилці сидів усього кілька годин; встиг розікласти речі
— і знов збиратися.
Ще раз несу свою камінну ношу. Всі солдати і наглядачі мають
мене за дивака: для чого йому ті папери? Довго, довго сидимо у
воронку,3 з чотири години. І вже з цього бачу: тут Саранським не
пахне. Поїзд на Саранськ давно пішов. Сиджу в боксі розміром
їм х їм; стати на повний зріст не можна. Змерз до кісток, а похо-
дити нема місця: можу тільки тупати ногами й хитатися з боку
на бік. Але не кажу нічого; давно звик, і аобре знаю, що протес-
ти не поможуть. Хібащо поб’ють, як буду надокучати. Солдати
говорять зі мною тоді, як нікого нема. їм наказано суворо не роз-
мовляти зі мною; це їх інтригує. Розпитують про все, але як бли-
зько офіцер — замовкають. У пересильній тюрмі теж кілька ра-
зів чути було наказ в коридорі: не розмовляти! Кримінальний
в’язень, що розносить їжу і прибирає в коридорі, хотів заговори-
ти через двері, як звичайно: хто, звідки? На нього закричали і
вигнали геть. Таке враження, що й солдати до останнього момен-
ту не знали, куди везуть мене; аж як рушив поїзд — бачили, що
на Москву. Я ще не знав цього; допитувався кілька разів — мов-
чать. Поспав зо три години, а далі — вся увага за вікно: куди
їду? Намагаюся схопити очима назви станцій. Усе густіше високі
плятформи на перонах: все більше переконуюся: то Підмосков’я!
3) Тюремне авто.
ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ 1397
А коли прочитав на пероні Биково — уже не мусів здогадуватись:
то коло Москви.
... Довго штовхають тюремний вагон по запасних коліях на
станції Москва-сортувальна. А вже настав другий день моєї до-
роги, четвер. Знову тюремне авто, і знову роздум. Куди? Кво
вадіс? До Пресні, де пересильна тюрма? У Бутирку, де був у 1976
році? Чи в Лефортово, тюрму КҐБ? Той, у цивільному, був і на
вокзалі в Москві, як я виходив з вагона. Востаннє я бачив його
перед дверима тюрми. То був відповідальний за моє перевезення;
а прізвище і ранґу буду знати нескоро — лиш тоді, як відкриють
архіви КҐБ у післябрежнєвській Московії.
Над тюрмами нема вивісок. У Львові тюрма КҐБ на Лонцького
замаскована під відділ міліції. Але мають візитну картку: бла-
китні смуги на кашкетах. Побачив першого наглядача в дверях, і
вже було ясно: Лєщортово. Обшукують все ретельно й записують
речі в квитанцію. Два немолодих наглядачі: високий, худий, і
товстун невисокого зросту. Обидва не сердиті, до мене ставлять-
ся без антипатії. Високий диктує, але занадто швидко; товстий
не встигає писати. Ліниво, без злості, сердиться: »Что я тебе, ме-
теор, что ли?«
У камері — несподіванка: будуть тримати мене не самого!
Якийсь молодий москаль, валютник4. А мені не треба жодних
валютників у камері, бо маю що ховати! Я давно був на старті,
знав, що можуть вивести не 1-го червня, коли скінчиться термін,
а раніш, і подбав, аби дещо, переписане дуже дрібненько, було
завжди зі мною. То коштувало багато здоров’я і зробити і збе-
регти, бо при такій роботі кожний нерв буває в напруженні ціли-
ми днями, і кожний стук за дверима — як дотик голим електрич-
ним проводом до голого тіла. Але моя нервова система реагувала
дуже щасливо на такі напруження: не безсонням, а міцним сном.
Відразу в дверях кажу: сидіти буду сам — інакше відразу ж ого-
лошую голодівку.
Питав новий сусід, куди везуть. Що казати? Знаю давно, що
домагаються мого звільнення; бачу, що діється навколо мене щось
надто напружене й незвичне, але ... Я навчився жити у панцирі.
Знаю, якими болючими бувають рани, коли його скинути. Мене
вже везли раптово до Москви в 1976 році. Мені вже бачилась Во-
ля — а опинився я в інституті Сербського...
Ні, панцира я не скину ... Мрію треба тримати на прив’язі, ніби
мисливського беркута, хоч би як рвалася в небо ..
Кажу йому: може на Україну? Бо перед звільненням часто во-
зять на Україну. Може... Може. .. про все кажу, лиш не про
Волю.
Голодівку відклав на завтра, — з середини дня її ніхто не по-
чинає, — і ліг спати. Але доспати цю ніч у Москві вже не прий-
4) Арештований за спекуляції валютою.
1398
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
шлося. Спочатку серед ночі зайшов наглядач і спитав моє пріз-
вище. Я не люблю як будять; відповів йому різко — в тому сен-
сі, щоб відчепився. Але він ніяк не зареагував на те; просто хо-
тів переконатись, що я на місці. Потім, о годині п’ятій (ще тюр-
ма спала), прийшли знову сказати одягнутись, і... поголитися!
Значить, кудись поїду. Після того принесли сніданок, приготова-
ний ще з вечора. Я сказав, що оголошую голодівку, і відмовився.
Через півгодини кличуть знов. Ідемо сходами нагору, відчиня-
ються двері — сидить полковник і два в цивільному на бічних
кріслах. Я відразу зорієнтувався — Ви начальник тюрми? — пи-
таю. — Так, я полковник Цоварьонков, начальник тюрми. Я по-
чав про те, що сидіти буду сам — інкаше оголошую голодівку.
Але мене перебив той, що сидів з боку.
»3а враждебную деятельность вьі видворяєтесь за предели
Советского Сотоза«5.
Вони чекали, мабуть, що я впаду на місці від несподіванки. Та
ці слова вразили мене менше, ніж я сам сподівався. Надто довго
я на них чекав! А крім того був... не сам; був зі мною ще один
в’язень, про якого я турбувався більше ніж за себе: мої твори. Не
знаю, як для інших, але для мене в тому, що я пишу, більше мого
я, ніж у мені самому, і доля моїх писань дорожча мені за власну
долю. Кажу щиро, без перебільшення, ще коли б хто сказав
мені: візьмеш свої записи з собою, але відсидь ще три роки —
я без вагання згодився б, хоч то три роки в пеклі.
Отже: я запитав спочатку, з ким маю честь розмовляти. »Гав-
рилов из прокуратури СССР«. »Чи можу я сісти?« »Нет, Вьі бу-
дете стоять«. То було сказане з люттю: випускали того, кого хо-
тіли з’їсти живим. Я заявив стоячи, що без своїх паперів нікуди
не піду. Полковник сказав, що папери будуть передані моїй ро-
дині. Це мене не вдовольнило.
Про голодівку вже не було мови, бо до камери я не вернувся.
Повели у якусь кімнату; там був костюм, туфлі і все інше. На
внутрішній кишені прочитав »УІ8ТТЗЬА«, і подумав: їду на захід
з польським пашпортом. І туфлі були не з Москви (чеські); мос-
ковським було лиш хамство.
Нічого з речей нам не дали в дорогу — навіть зубної щітки!,
за вийнятком електробритви.
Вдягаю маринарку — перший раз за дев’ять літ. Принесли кра-
ватку — а я розучився зав’язувати... У того, що коло мене, теж
не виходить. Він знайшов десь у коридорі молодших наглядачів
— ті зав’язали.
І досі маю у шухляді той московський зашморг на пам’ять. Але
вже ніхто не може затягнути його на моїй шиї, і брати його до
рук не хочеться. Бачив потому у »8іаІе ОерагітепІ« в російсько-
му відділі газету »Известия« — теж не хотілося брати в руки.
5) »3а ворожу діяльність ви будете видворені за межі Совєтського Союзу«.
ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ
1399
Виходимо до коридору; там двоє в цивільному кажуть іти до
авта. Я повторив, що нікуди не піду без моїх зошитів. Мені вик-
рутили руки і потягли по підлозі. Уже в авті, як рушило, я пок-
лав руку на переднє сидіння! І відразу удар по руці: »Не хва-
тай!» Як тягнули до авта — помітив: уже п’яні! Хоч була сьома
година ранку. Пахло від них горілкою, як з ґуральні. Так, вони
були офіцерами. Але вони були москалями. Сидять по боках, а я
всередині. Довге напруження у стосунках надокучає, — посту-
пово входимо у розмову. Про футбол, звичайно, — інакше про що
з ними говорити?
... Тої ночі не було сну . .. Було передчуття, давно: що вийду
на Волю у п’ятницю. І сповнилось: двадцятьсьомого, п’ятниця.. .
їдемо через Москву. Я її мало знаю, але намагаюся відгадати,
на який аеропорт їдемо. З напису »Химки« коло дороги зрозумів:
їдемо в Шереметьєво. Попереду кілька авт. Переднє, маленьке,
натасоване охороною. Далі ще одне, і ще — моє четвертим. Хто
їде в передньому? — Не впізнаю. То був пастср Вінс, але я його
не знав особисто. Переїздимо ріку Москву; йде крига уздовж
течії, а коло берега лід ще настільки міцний, що сидять рибалки
і ловлять рибу. Нарешті — Шереметьєво. На летовищі маса людей
в цивільному. Міліція позатим; але то я не рахую. Бігають, на-
казують . .. їдемо аж в далекий кут, де вже кінчається асфальт.
Авта стають поряд, і я бачу з правого боку Ґінсбурґа. Киваю го-
ловою, він теж — бо говорити не вільно. Питають мене: чого та-
кий сумний? Он Ґінсбурґ веселіший. Дійсно, він уже жваво про
щось балакав з вартою і шофером. Алік з усіма знаходить спіль-
ну мову, і то скоро — це я знаю. Чого я »сумний«? Я не сумний,
я заклопотаний, лиш не скажу йому чим. Я маю з собою те, що
вони хотіли 5 забрати, і думаю: Боже, дай довершити справу!
Умів ховати багато днів — а ще пару годин лишилося. В ті ос-
танні години зосередилась вся напруга і відповідальність. Куди
летимо? І скільки? До Швайцарїї? Вони видно й самі не знають.
»Побачиш«.
Заходять до літака пасажири, все американці. В нашому сальо-
ні, середньому, жадного пасажира. Лиш ми п’ятеро, 16 каґебістів
і лікар. Сидимо при вікнах, а від середини по два »охоронці«.
Слідкують за кожним рухом; як куди йдемо — не відходять ані
на крок. Все більше пробивається в їх поведінці почуття нижче-
вартости. Питають якось принижено: за що судили, чим буду
займатись в Америці? Вони вертають назад, щоб бути рабами
(хоч і погоничами рабів, але рабами!); я ж їду у світ, де всі шан-
си далеко вищі від тих, на які вони можуть рахувати.
До літака заходять люди з американської амбасади. Пан Сміт,
а другого я не запам’ятав. Оголошують, що наші родини повинь’
виїхати разом з нами, і записують імена родичів. Потім дивлюсь
на них через вікно. Колосально різняться від московської публі-
1400
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ки, хоч в однакових плащах і черевиках. Як стоять, як тримають
руки в кишенях, як роблять рухи ----- уже по тому видно, що
американці. Щось у них є енергійнішого, окресленішого. Нема тієї
невиразности, замазаности в сірий колір, що відрізняє москаля.
... Останні поштовхи на бетоні — і літак зависає в повітрі.
Одірвався нарешті від тієї землі, що є тюрмою для стільки поко-
лінь українців.
Прощай, Московіє! Чи прийду ще до тебе? Краще тобі не шу-
кати зустрічі з нами . .. Бо як і прийду, то уже не в кайданах.
З заліза куються не лише кайдани ... А доки москаль окупантом
на Україні, діялог наш може бути лише залізним.
Ще на ле говищі стюардеса каже в англійській і російській мо-
вах: літак іде за маршрутом Москва—Ґандер —Нью-Йорк. Дев’ять
годин лету. Значить — жодної Швейцарії. Думав давно про виїзд
на Захід; та мріяв походити карпатськими плаями перед тим, по-
клонитись Батькові на Чернечій горі... Чи зобачу тепер з літака
Дніпро? Ні, не зобачу, бо летимо до Швеції, на північний захід.
Зазеленіло у розривах хмар латвійське побережжя, а далі —
Балтика. Ще показався зліва острів, омитий білою смугою. То
Кіхну — шматочок естонської землі.
З’явилися острови Швеції перед Стокгольмом, ніби щоб приві-
тати, а далі земля застелилася білою ковдрою з хмар. Я подрімав
трохи, а коли розплющив очі, то вже були на обрії білі скандінав-
ські верхи, покриті снігом — осідок прагерманських богів, тих,
що разом з Нібелюнґами завойовували світ. З висоти лету нор-
везькі фйорди виглядають так само, як і на мапі. Ще якісь острів-
ці, одинокі скали і — прощай Старий Світе! Попереду Атлантика,
така ж велика й неосяжна, як і російський простір, що я міряв
його в тюремному вагоні (лиш тепер я їду з Сибіру, а не в Сибір).
Літак »Аерофлоту« — моя остання тюрма, і ніколи не було
стільки тюремщиків поряд. Обідаємо спочатку ми, потім — вони;
різниця та, що нам ножів не дають.
Летимо вже кілька годин, і все за вікном — полудень. Літак
має ту саму швидкість, з якою обертається земля. Час не руха-
ється; усе застигло в чеканні, у мертвому часі: шпигуни в Нью-
Йорку, що чекають звільнення, і ми тут, над океаном, що чекаємо
Волі; і варта наша, що хоче скинути нарешті важку ношу відпо-
відальности. Бо добре знає: якби пішло щось не за сценарієм —
вони опиняться в Сибірі, на нашому місці.
І навіть сонце стало на небі, як за Ісуса Навина.
Ми вже не совєтські, але ще не вільні — висимо над морем в
нульовому часі, в нульовому просторі; там, де прилетимо, все буде
починатися знову, від зера ...
Перша канадська місцевість, що я зобачив — це були тундри
й ліси Ньюфаундлянду з мозаїкою озер і стежок поміж ними.
Густішає ліс, і нарешті в зеленому морі — рівний квадрат лето-
ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ 1401
вища Ґандер. Зупинився літак, і перше, що я зобачив — це пра-
пор з кленовим листком на будинку. Підходить до літака обслуга
з аеропорту. Бачу перших канадців — перших вільних людей
на вільній землі.
Дивне відчуття: я вже на землі Америки, але ... в совєтській
тюрмі! Що тільки не експортувала Москва на Захід... І от на-
решті — тюрма на експорт! Літаюча тюрма. Коли б вони хотіли
навіть повернути нас назад — їх уже не пустять. В небі над Нью-
фаундляндом панують »Фантоми«, а не »МІҐ-и«®. Значить — я
уже не в їхніх руках. Але ... не можу зробити без них жодного
кроку. І так у мертвому часі, в мертвій ситуації — дев’ять годин!
Може вони були довші, ніж ті дев’ять літ, хоч був я уже в поль-
ському костюмі, а не в смугастих лахах. Чемний каґебіст страш-
ніший, аніж брутальний; більше діє на нерви. Шістнадцять чем-
них каґебістів і один лікар. Теж каґебіст ...
Що далі на полудень Канади — то більшає прогалин в лісах,
і густіше фарми. Далі знов — хмари, хмари, і голос стюардеси
каже: »за 20 хвилин літак приземлиться в аеропорту Кеннеді«.
Над землею — туман. Довге, обережне зниження, і нарешті —
перший твердий удар колеса по бетоні після довгого м’якого хи-
тання в повітрі. Швидкість гаситься, і літак стає. Ні, літак знову
їде бетоновими доріжками. Висідають пасажири; виганяють всіх
стюардес. Ну, тепер ми? Довго, неймовірно довго ... Проїжджаємо
крізь якісь будинки, щити, цистерни ... Це вже кінець? Ні, ще
один поворот їде, їде і їде — нестерпимо довго. Для чого так
довго? Бути в тюрмі КҐБ у Москві — тяжко; але сидіти в літа-
ючій тюрмі КҐБ на американській землі, де кругом Воля —
тяжче, незмірно тяжче. Під’їхали в якийсь кут; бачу — далі їхати
нема куди. Слава Богу! Коло літака рух. З’являється невисокий
спортивного типу мужчина з радіоапаратом в руці; тримає його
весь час біля вуха й говорить. Бачу це вперше, але відразу здо-
гадуюсь з якої він служби.
Та виводити нас не поспішають. Що ще буде? Я готовий до
всього. Знаю випадок, коли один привіз на тілі з Колими золото
додому. Скрізь оминув всі небезпеки, і приїхав до рідного села
на Україну. І там потрапив у міліцію! Там його обшукали ...
Востаннє він бачив своє золото на столі в начальника міліції...
Ще кілька хвилин. Мене охоплює правдивий містичний жах:
чи не станеться чогось за ті кілька хвилин? О, ні, назовні я дуже
спокійний, але цей спокій коштує завжди багато серця.
Рух коло літака більшає, але ми сидимо на місцях. Таке вра-
ження, що всі годинники світу стали, і більше не рушать, а ми
будемо сидіти тут аж до самого Армаґеддону. Підвезли трап до
одного виходу; а потім поставили й коло другого.
І тоді, як наша увага вичерпалась остаточно і ми вже ні на що
не реагували — ввійшли американці: пані Джессіка Тухман
6) МІҐ — совєтський мілітарний літак, а Фантом — американський.
1402
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Метью, пан Реджіналд Барталемі з комітету державної безпеки
і пан Роберт Беррі із Стейт Департаменту. Пан Бартелемі при-
вітав нас з Волею й прибуттям до Америки. Перша несподіванка:
ті, що зустріли нас, були такі ж схвильовані й зворушені, як і ми.
Пані Джессіка Метью спитала, чи ми змучені. Я відповів, що не
так фізично, як від напруження. »І тут було не менше«, — була
її відповідь. Дійсно, виглядала такою розхвильованою, ніби не
ми, а вона прилетіла з Москви з каґебістами при боці. Пан Бар-
телемі — так само. Ніколи не думав, що урядовець такої ранги
може бути настільки простим. В Еврош того нема. «Порядок»
уже зламався: каґебісти тут, але ми ходимо як хочемо, і говоримо
з ким хочемо.
Як ми виходили з літака — було сіро і хмарно; але то був най-
ясніший день у моєму житті. Яким був перший крок по землі
Вашінґтона? — не пам’ятаю. Надто ми були змучені, остовпілі й
одерев’янілі, аби щось пам’ятати. Ми навіть не помітили, що в той
час, як ми виходили переднім трапом, одночасно з нами на задній
трап ступили два совєтські шпигуни і зайшли до сальону. Так
відбувся обмін. До мене й пастора Вінса підійшов одразу п. Ференд
зі Стейт Департаменту і запросив до авта. Уперше їду вулицями
Нью-Йорку. Пан Ференд з усієї сили хоче розвеселити й заціка-
вити нас. Показує, розказує. Вибачливим тоном пояснює, що зараз
у Нью-Йорку страйк смітярів, і тому так багато чорних мішків
на хідниках. Я посміхаюся: що він знає про сміття? Що він знає
про бруд? Знав би він скільки бруду там, звідки я прибув — на
тих мордах, на тих душах і сумліннях, у тій найбільшій ямі для
сміття, звідки зараза розходиться по всіх континентах... Того
бруду не позбирали б і за рік усі смітярі Нью-Йорку, і білі й
чорні. Показує нам визначні будинки міста, давно знані з фото-
графій. Розмовляє російською мовою; але то він тільки думає, що
російською. Мені його російська мова більше нагадує етіопську.
Хоче щось пояснити і не може перекласти слово. Розказує, що
то значить — ми ніяк не розуміємо. Нарешті кажу: а як воно
звучить по-англійськи? Менажер. Регочемось. На Україні кожна
дитина знає, що таке менажер; ми й не пробували перекласти це
слово своєю мовою
Вкінці довгої вулиці вирисовується висока і плоска будівля
ОН, схожа на транзистор. Сходимо недалеко від неї. Пляза Го-
тель. Елеватори тут ходять швидше, ніж у Совєтському Союзі.
Дуже скоро опиняємося на 37-му поверсі. Показують мою кімнату.
Відразу ж беру аркуш паперу і записую номер — 17. У цьому
напівсні — напівостовпінні легко й заблудити.
Зачиняю двері — нарешті я один! Дістаю мій скарб — списані
дуже дрібно аркушики. Дивлюся довго і гладжу їх. Отже, все-
таки я перехитрив, а не вони! Можна втішатись, і відпочити
хвилину після колосального напруження. Але ... тільки на одну
хвилину! Знов ховаю дбайливо їх, як і дотепер. Я розумію добре,
ДЕВ’ЯТЬ ГОДИН У МЕРТВОМУ ЧАСІ 1403
що КҐБ не може мене арештувати в Нью-Йорку. Але все інше
може так само як і в Москві. Америка ще не знає, що є КҐБ, і
довго не навчиться знати. Колись обламаємо їм роги, а покищо ...
Брут був шляхетного роду, але все ж виявився Брутом. Ні, я не
скину панцира, як Цезар ...
А потім, коли я опинився в домівці, де символом два безкомпро—
місові кольори і лицарський хрест на їх фоні, я зрозумів, що тут
мої ґрипси у повній безпеці. . .
Дивний стан, як в Аїді, підземному царстві з грецьких мітів:
усе як на Землі, але від усього лиш тіні. Фізично я вже стою
обома ногами на землі Америки, а психологічно ще там. Ходжу
по кімнаті, беру предмети до рук, щоб повірити в те, що бачу, —
ні, вони ще не мої, ще не стали реальними. Потім мені казав ко-
ментатор з телевізії: «Американці теж не повірили ще, що я тут«.
Потім буде вишня з Лонґ-Айленду, що цвіте так само як і на
Україні... лебеді над великим парком у Гленкові, і море, що
могутньо дихає солоною свіжістю. Все це потрохи оживлює мене
і відриває коріння моїх думок, емоцій і почувань від тамтого
ґрунту. Лиш у снах маю часом клопіт, і сперечаюся з кимось
там, у КҐБ. А потому збуджуюсь і кажу собі: е-е, то я вже в
Америці! Що маю з ними сперечатися? Тутешніх снів ще не
було, і мабуть довго не буде. Сон належить духам, і кожна земля
своїх має; а старі індіянські боги, що стережуть сон у віґвамах,
ще не знайшли до мене дороги ...
Збираємось назад всі в одну кімнату і вирішуємо, що діяти.
Буде пресконференція — мусимо виступити з спільною заявою.
Але всі такі вимучені, що бачим: нічого мудрого ми не врадимо
сьогодні. Ліпше почекати до завтра. Гумору все ж не тратимо.
Кузнєцов каже: як зателефонує дружина з Ізраїлю, то передайте
такі-то слова. Хтось моментально пустив версію, ніби він каже:
»Если приедет жена — не пускайте^. Всі регочемо. Згодом сідає-
мо все-таки за стіл. З великими труднощами ліпимо докупи
кілька фраз. Ґінзбург нарешті втік — треба ж колись виспатися!
Я теж дезертирую. Один Кузнєцов мордується до ранку над
текстом. Але до спання ще було неблизько.
Заходить п. Ференд і каже, що будуть допущені до нас пред-
ставники українських і жидівських організацій в Америці. Пи-
таю: хто? Каже, що з Укгаіпіап Аззосіаііоп. Я не зрозумів спо-
чатку, що то УНС, і думав, що йдеться про УККА. Внизу повно
преси, але »секюріті« нікого не пускав: прес-конференція аж
завтра. Згодом повідомляють: українці вже прийшли. Чи можна
запросити? і скільки? Кажу їм, що українців треба просити всіх,
хто бажає зустрітися. І вже вони у кімнаті — перші троє україн-
ців, що я їх побачив у вільному світі. Усі розмовляють галицькою
говіркою, на диво добре збереженсю. Але чи зберегли в собі
Україну? Я знав, що до мене в Нью-Йорку прийдуть українці. Та
7) »Як приїде дружина — не пускайте».
1404
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
чи прийде Україна? Скільки зобачу України в очах, рухах і по-
чуваннях? За півгодини я вже не боявся. Бо довкруги усе було
повне Україною; і стільки щирості, стільки вогню принесли з
собою люди, що коли б глянув хтось із далекого космосу на це
місце коло Іст-Рівер, то зобачив би велике сяйво, як над
Вифлеємом.
Жінкам легше: вони плачуть коли плачеться. Чоловіки не
вміють і не можуть. Стільки було сліз у душі, — а я просто ди-
вився, і не знав, що з ними робити. Я не вмію плакати: за дев’ять
літ сльози перетворилися на тверді кристали, ще більш гострі й
гартовані, аніж шпага з Толедо, та, що буде тепер постійно висіти
на стіні, над моїм ліжком.
Краще берегтися людей, що не вміють виплакувати сльози ...
З невиплаканих сліз родяться хрестові походи й Варфоломіїв-
ські ночі...
Приходили ще і ще; і з кожною хвилиною більшало України
навколо мене. Чорноокий леґінь з гуцульським виразом обличчя
і психологією Гуцула — хоч народився тут, в Америці... Немо-
лода жінка з шляхетно-орлиною поставою, така подібна до ве-
ликої Матері з Києва — Оксани Мешко. .. Високий юнак з по-
глядом, як у мого сина, — і стільки молодої віри в очах! Боже,
яке подібне молоде покоління на Україні і тут, в Америці! Дівчи-
на у вишитій сорочці, така неймовірно гарна, така на диве
українська в далекому, чужому світі. Перша українська дівчина,
що я зобачив на Волі по довгих дев’ятьох літах; і стільки України
в усьому, що принесла з собою. »Можна вигнати українця з Украї-
ни, та не можна вигнати Україну з українця».
Чорно-червоний спалах українського вишиття, як вибух вулка-
ну, розтопив мертвоту і холод, і я вперше почувся, що уже не
серед снігів. Мертвий час закінчився. Я відчув, що невистачає
годинника на руці, і сказав про це вголос. Мені простягнули три.
Я взяв від того, хто подав першим: великого плечистого чоловіка
з щирою усмішкою, привезеного з України багато десятиліть
тому; і вона досі не загубилась на Мангатані.
Поступово всі розходяться, і аж тепер розумію наскільки я
втомлений. Те, що тут день — там ніч, ціла доба без сну. І стільки
нового ... Щастя мучить більше, аніж горе. Іду до ванни і зану-
рююсь по шию в теплій воді. От тепер я посиджу нарешті сам-
один, без напруження, нічого-нічого-нічого не думаючи... І в
такому блаженстві я був секунд із сорок ...
Втома десь дівається, і сон разом з нею. Остаточно збуджуюсь
від дев’ятигодинного остовпіння й кажу собп Ти приїхав до Нью-
Йорку — найнеспокійнішого місця на землі. Який там спокій?
Яке сидіння? Досить уже насидівся. Берись до праці козаче!
29 травня, 1979 р.
1405
Богдан ЛІВЧАК
БЕРЕСТЕЧКО—БАТІГ
У кожного народу є поодинокі випадки, коли державні мужі,
полководці, політики, світські чи духовні провідники підпадають
критиці таких же самих велетнів духа їх сучасників, або
наслідників.
В нашому народі до таких чи не найбільш оспорюваних велет-
нів належить гетьман України Богдан Хмельницький, і це ще на
диво найбільшим оспорювачем є ґеній України Тарас Шевченко.
Здається, на перший погляд, що в тім нібито нічого страшного
немає, бо святими люди не родяться, кожна людина є помильна.
Але, коли глибше над тим застановитися, то насувається думка,
що, властиво, вплинуло на Тараса Шевченка, що він так гостро ви-
ступив проти Богдана Хмельницького. Годі точно встановити, чи
це є його особисте наставлення, а чи він писав свої поезії під
впливом народніх пісень, що їх знав він безліч.
Народня пісня була тією живою силою, що збуджувала у Шев-
ченка любов де свого народу. В пісні знаходив він своє поетичне
надхнення в Петербурзі і на засланні. Шевченко був завзятим
фолкльористом-збирачем народньої поезії.
В багатьох своїх поезіях Тарас Шевченко виступає гостро про-
ти Б. Хмельницького.
Однією з найбільш поширених народніх пісень про Б. Хмель-
ницького, яку співають по всій Україні, є пісня »Вже більше літ
двісті, як козак в неволі«.
Навіть в українськім національнім гимні співаємо: »Ой Богдане,
Богдане, славний наш гетьмане, Нащо продав Україну москалям
поганим».
Про Шевченка, як поета, дуже багато написано, але багато ще
залишилося, про що треба ще писати. Це вічно невичерпна тема,
яка віками залишиться такою для всіх дальших поколінь.
Вплив Шевченка на український народ був і є величезний в
минулому й по сьогоднішній день. Ні одна постать в історії Ук-
раїи не користувалася таким впливом. Т. Шевченко займає в іс-
торії України місце цілком вийняткове.
Знаємо, що в жодному другому народі немає такого поета-спів-
ця народного, який би був так люблений, як наш Т. Шевченко, і
не диво, що його поезії-пісні лунають по всіх закутках широкої
України.
Та нераз стає чомусь моторошно на душі, як почуєш на сцені з
уст наших маленьких Катрусь, Марусь, або Івасиків: »Отак то
Богдане! Занапастив єси вбогу сироту Україну».
1406
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Насувається питання, чи це вплив національної свідомости, а чи
вершок патріотизму, що наші найменші нераз з великим патосом
кидають громи на цю людину.
Цілком певно можна твердити, що не будь Б. Хмельницького,
гворця Української Козацької Держави, то не знати яка доля вза-
галі була б припала українському народові на грані двох хижих
сусідів. Гетьман Б. Хмельницький увів тодішню Козацьку Дер-
жаву в коло вільних народів, і хоч під напором ненажерливих
сусідів ця держава впала, але традиції її перетривали до найно-
віших часів, тобто до 1917 р., коли то український народ почав
наново будувати »сім’ю вольну нову«.
Народ у своїй народній пісні і Шевченко у своїх поезіях осу-
дили дуже гостро гетьмана Богдана Хмельницького.
Ще в 1932 р., нам, учням сьомої кляси гімназії в Самборі, сьо-
годні вже покійний проф. д-р А. Княжинський в добре опрацьо-
ваних викладах старався вияснити це гостре відношення Т. Шев-
ченка до Б. Хмельницького, і на підстав’ найновіших даних до-
казував, що Т. Шевченко, мимо найліпшої волі, не міг знати, пе-
ревірити, студіювати усі документи, щоб врешті змінити це не-
прихильне наставлення супроти Б. Хмельницького.
Найкраще здавав собі справу сам Т. Шевченко, який у своїх
листах і »Щоденнику« кілька разів про це пише. В листі до Се-
мена Артемовського з 30.7.1856 пише: »От, що зробила з мене про-
клята неволя — трохи-трохи не ідіота! Десятий год не пишу, не
рисую і не читаю навіть нічого«.
Це ще на засланні, а це вже, коли Шевченко опинився на во-
лі і пише в листі до Сергія Аксакова (Нижній Новгород 16.2.1858)
»Тепер конче треба працювати, вперто, тяжко працювати, щоб
хоч щонебудь потрапити зробити. Я десять літ змарнував, треба
повернути втрачене, інакше буде й перед Богом гріх і перед доб-
рими людьми сором. Я розумію і серцем одчуваю потребу праці«.
Про це також пише д-р Леонід Білецький у вступному слові до
III-го тому » Кобзаря». »Хоч Шевченко карався більше як десять
років, то все таки, за перших неповних чотири роки кари й зас-
лання він зміг ховатись й потайки писати й малювати (рр. 1847-
1850). Від другої половини 1850 р., аж до половини 1857 р. Шев-
ченко не написав ані одного рядка поезії українською мовою.
Строга кара, контроля, муштра і психічна атмосфера того окру-
ження, в якому перебував поет, все це скувало поетове тіло й
замкнуло його поетичну душу аж на сім років. Це був той про-
пащий час, який створив велику порожнечу й прогалину в твор-
чості Шевченка і невіджалувану втрату для української нації і
її культури. Це вічна ганьба для Москви«.
От, щоб усвідомити собі, що переживав Т. Шевченко на заслан-
ні, найліпше видно з його поезій, які нишком писав:
БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ
1407
Що діяти? Уже й гуляю
по тім Аралу, і пишу,
Віршую нищечком, грішу,
Та списую — щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу.
Кос-Арал, 1848.
Дуже терпів Шевченко від духового сирітства, що немов те мо-
ре безкрає огортало його вбогу, зболілу душу.
»Жахлива безнадійність. Така жахлива, що тільки одна хрис-
тиянська філовофія спроможна боротися з нею«, — пише Шев-
ченко в листі до кн. В. Рєпніної з Оренбурга 1.1.1850.
В листі до Броніслава Залєского 10 лютого 1855 р. пише: »Чи
в. рипі мені, іноді здається, шо я й кості свої отут покладу, іноді
просто одур мене бере, сердечний біль такий пекучий, отруйний,
що ніде собі місця не знаходжу — і що далі, то більше ота моя
препогана хворість росте. Та й те сказати: бачити раз-у-раз пе-
ред собою тупі, та ще й п’яні голови — не диво, коли й чоловік
більше ніж я зрівноважений здуріє! І я справді трачу надію ко-
пинебудь кінець моїх жорстоких іспитів побачити». 10 квітня
1855: »3а вісім років можна було б здається до всіх невдач і не-
щасть призвичаїтися, та де там! Нинішнє лихо так мене вразило,
що я ледве над собою панував, я ще й досі не можу опритомні-
ти, в таких випадках серцю треба найщирішого, зовсім безкорис-
ного друга. Співчуттю нема тут місця, воно гірше за холодний
еґоїзм«.
От, серед таких обставин жив Тарас Шевченко 10 років, а за
перших неповних чотири роки, ще й потайки писав свої поезії,
які дістали назву »казематні поезії».
Вправді Т. Шевченко не заломався, писав »караюсь, мучусь, але
не каюсь», та часом таки чорна зневіра огортала ціле його єство,
що і видно в цім коротенькім вірші: »Ой чого ти почорніло Зе-
ленеє поле«, який поет написав на відлюдді в Кос-Аралі.
Ой, чого ти почорніло,
Зеленеє поле?
— Почорніло я од крови
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка,
На чотири милі,
Мене славні Запорожці
Своїм трупом вкрили;
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі —
Клюють очі козацькії,
А трупу не хочуть...
1408
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Почорніло я, зелене,
Та за вашу волю;
Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи
Не вернетеся на волю, —
Будете орати
Мене зтиха та, орючи,
Долю проклинати. ..
Цей вірш присвятив Шевченко боєві гетьмана Хмельницького з
поляками, що відбувся 28-30 червня 1651 р. під Берестечком, за-
хідня Волинь. За тодішніми свідч, ннями (про новіші свідчення
будемо говорити пізніше), в цім бою Б. Хмельницький потерпів
велику поразку.
Так як я вже на початку зазначив, що Шевченко дуже гостро
осуджував Хмельницького в роках 1843-1845, так і тут на Кос-
Аралі у найтяжчих умовах московської неволі на засланні солда-
том, глибоко переживав своє пониження й дуже часто затримував
свою увагу на окремих подіях української історії. І один із та-
ких моментів його безнадії відбив поет у цьому вірші.
Зачинається вірш запитом українського народу: »Ой, чого ти
почорніло, Зеленеє поле?« Дальша частина вірша до кінця, це від-
повідь поля на той запит народу.
Поле почорніло у боротьбі за волю народу від козацьких тру-
пів, що вкрили поле навколо Берестечка аж на чотири милі. По-
чорніло воно і від гайвороння, що вкрило з півночі і клює очі ко-
зацькі, а трупів не хоче. Поле заповідає, що воно знову зазеле-
ніє, а народ український — уже ніколи не вернеться на волю.
Буде орати поле у кайданах і свою долю проклинати.
Ось тут дозволю собі зробити зіставлення двох віршів Шевчен-
ка, написаних у двох різних роках, а саме »3аповіт« »Як умру то
поховайте», написаний 25 грудня 1845 р., на перший день Різдва.
Другий »Ой, чого ти почорніло, Зеленеє поле?«, написаний на
Кос-Аралі другого року свого заслання.
Тяжко хворий поет, думаючи про можливу смерть, тремтячою
рукою написав свій »3аповіт«, в якім звертається до українського
народу, щоб коли він умре його поховали над Дніпром на високій
могилі. Шевченко звертається до українського народу, щоб той,
поховавши поета, встав і скинув кайдани неволі. Це гейби заклик
до цілої української нації не падати духом, бо які б тяжкі часи
не були — треба вірити в свої власні сили.
У цьому вірші вперше поет так сильно й радикально поставив
питання визволення з ярма московського.
Висновок другого вірша такий, що тріюмф Б. Хмельницького у
боротьбі за українську державність закінчився найтяжчою ката-
строфою всіх прагнень українського народу, а доля українського
БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ
1409
народу докотилась до Переяславської угоди з Москвою і це мос-
ковське гайвороння з півночі залягло цілу Україну.
Тут виринають два спірні моменти. Програ під Берестечком і
Переяславська угода з Москвою.
Постараюсь по черзі насвітлити їх у світлі найновіших
документів.
В книжці »Бої Хмельницького» Юрій Тис-Крохмалюк описує
кілька боїв гетьмана Богдана Хмельницького з поляками, а також
бій під Берестечком.
Вступне слово до цієї книжки написала проф. д-р Наталія По-
лонська-Василенко. Проф. Н. Полонська-Весиленко пише: »Автор
дає в кожному нарисі аналізу топографічних умов, докладно ха-
рактеризує війська противників: польське, та українсько-татар-
ське. Він ретельно підраховує скількість військ окремих партне-
рів, порівнюючи цифри подавані сучасниками та дослідниками.
Дуже цінне тут порівнювання українського війська з тогочасни-
ми арміями, що діяли під час 30-річної війни».
»Центральний нарис книги це бій під Берестечком, якому ав-
тор присвятив ще найбільше місця й уваги. Змалювавши доклад-
но обставини, за яких підготовлявся й відбувався бій, він різко
розходиться з твердженнями сучасників поляків і деяких дослід-
ників, серед них і М. Грушевського — ніби під Берестечком ук-
раїнське військо зазнало поразки та що, мовляв, Берестечко бу-
ло для України катастрофою. Навпаки, автор уважає, що до бою
в повному розумінні під Берестечком не прийшло, що справа об-
межилася артилерійською підготовкою до бою. Мета, яку ставив
Хмельницький — не допустити польських військ на Україну —
була досягнута з найменшими жерп вами, все військо, за підра-
хунком автора, втратило 5°/о у людях і 18 гармат з загального
числа 130«.
»Не можна вважати Берестечка перемогою поляків вже тому,
що вони не тільки не здобули нічого, але й не наважилися пере-
слідувати козаків».
Дальше проф. Н. Полонська-Василенко пише: »Автор розгор-
тає на всю широчінь характеристику Б. Хмельницького, як орга-
нізатора війська, як полководця, він підкреслює великий талант
гетьмана Хмельницького, що вміло стосував новітню тактику, яка
була з’явилася під час 30-річної війни, та проводить аналогію по-
між Хмельницьким і знаменитими тогочасними полководцями».
Ще кінцеві слова проф. Н. Полонської-Василенко: »Не здиву-
ють читачів останні слова книги: »Поруч признаних європейсь-
кою наукою двох клясичних вождів: Олександра (Македонського)
й Наполеона виринає з минулих віків третій клясик війни —
гетьман України Богдан Хмельницький».
Я навів цей довший цитат із вступного слова проф. Н. Полон-
ської-Василенко, яка так влучно схопила суть виводів автора цієї
книжки »Бої Хмельницького».
1410
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях.
Тут ще годиться подати, що навіть чужинці високо цінять зна-
чіння Хмельницького як організатора козацької держави.
Польський історик Людвик Кубаля пише: »Була то людина з
кожного погляду незвичайних розмірів, настільки переростала
людей навіть високо здібних, що переростала межі зрозумілого.
Можна про нього сказати, що вродився на володаря, умів укрити
свої заміри, в критичних моментах не вагався, скрізь сильна воля
і залізна рука. Територія його влади майже звідусіль мала від-
криті границі, не розіпоряджав він як Кромвель вишколеною ін-
телігенцією і засобами старої і сильної держави: війна, фінанси,
державне господарство, адміністрація, зносини з сусідними дер-
жавами — все треба було створити і все лежало на його голові.
Мусів добирати і вчити людей, вглядати у найдрібніпіі подробиці.
А коли його військо не вмирало з голоду, коли мав зброю, гар-
мати, амуніцію, добрих шпигів і зручних агентів, коли не браку-
вало йому ніколи грошей, то це була його особиста заслуга«.
Блискуча діяльність Богдана Хмельницького, видатного дер-
жавного діяча, полководця, диго омата — викликала живий ін-
терес і повагу до нього з боку політичних і культурних діячів
країн Заходу.
Свідченням цього може бути лист вождя англійської револю-
ції Олівера Кромвеля до Б. Хмельницького. Кромвель розціню-
вав боротьбу українського народу проти Польщі як важливе між-
народне явище, позитивне і з точки зору англійської революції.
Ось що писав Кромвель: »Б. Хмельницький, Божою милостю
Ґенераліссімус греко-східньої церкви, полководець всіх козаків
запорозьких, гроза і викорінювач польського дворянства».
Кромвель не знав усіх особливостей боротьби в Україні, але з
наведеного видно, що він розумів деякі з основних сторін цієї бо-
ротьби і керівну ролю в Хмельницького в ній.
В червні-липні 1650 р., в Чигирині перебував посол Венеціан-
ської республіки Альберто Віміна. Свої враження і спостережен-
ня про Україну, Віміна списав в книзі «Історія громадянських во-
єн у Польщі», яка вийшла друком у 1671 р.
У ній немає упередженого негативного ставлення до українсь-
кого народу і до Б. Хмельницького.
Так пише Віміна про українців (козаків): »3а зовнішнім вигля-
дом і манерами козаки здаються простими, але вони не простаки
і не позбавлені гостроти розуму. Про це можна судити з їхньої
розмови і з способу управління».
Не дуже покладався оцей Віміна на те, що йому говорили при-
дворні Яна-Казимира і в колах польського духовенства, стараю-
чись мати свою власну думку про Б. Хмельницького.
Від себе годиться додати, що вже тоді чужинці знали усі манери
польських панів-маґнатів, придворної знаті польського короля,
БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ
1411
а що найважніше — напушеність польського ультра-католицько-
го духовенства. Вони усі на купу твердили перед чужинцями, що
на границях польської держави кінчається культурний, цивілі-
зований світ, а там дальше — це все »дзіч поґанска«. (Б.Л.)
Ось так пише Віміна: »Мова його (Б. Хмельницького — прим.
Б.Л.) і спосіб управління показують, що він обдарований дозрі-
лим мисленням і проникливим розумом«.
В противенстві до інших іноземців, які обмежувалися тільки
зовнішнім описом Б. Хмельницького, Віміна пише, що »Він ла-
гідний і простий у поводженні і цим приваблює любов своїх вої-
нів до себе, але в той же час він тримає їх у послусі суворим по-
каранням. Відносно управління можу лише сказати, що в містах
є державці (консолі), котрі чинять суд у громадських справах і
накладають легкі кримінальні покарання, а вирішення важливих
справ належить гетьманові, тому я і вважаю, що він справжній
володар країни®.
Серед італійських відгуків про діяльність Б. Хмельницького є
ще книга його сучасника Лоренцо Карассо »Панеґірики славет-
ним полководцям» (1683), яка починається з оповідань про полко-
водців античної Греції, Риму і доведена до сучасників, серед яких
є й Б. Хмельницький.
Також Пер Шеваль’є, сучасник Б. Хмельницького, радник
французького короля і секретаря французького посольства у
Варшаві, написав «Історію козаків проти Польщі» (1683).
В трьох розділах цієї книги є описані: 1) Звичаї, управління,
походження і релігія козаків; 2) Історія війни козаків проти Поль-
щі; 3) Друга війна козаків.
Він описує цікаві засоби ведення війни, пише про звитяжні по-
двиги і надзвичайно високо оцінює діяльність і особу Б. Хмель-
ницького, подає, що Б. Хмельницький — це Кромвель народже-
ний в Козацькім Краю, не менш славетний та звитяжний і не
менш вправний політик ніж Кромвель народжений в Англії. Б.
Хмельницький — це «перша іскра» цієї визвольної війни.
Шевальє користувався польськими джерелами, але старався
вірно оцінити тодішні події в Україні.
І знов насувається думка, щоб врешті і серед наших дослідни-
ків і публіцистів запанував той справжній дар об’єктивности в
оцінці наших історичних постатей, щоб вони перевірювали що і
як треба писати, не забронзовуючи чи вибілюючи, але безсторон-
ньо описувати історичні події і людей даної епохи нашої історії,
про що буде ще мова дальше.
Шеваль’є подає навіть, як то Б. Хмельницький особисто йшов
у бій на чолі свого війська (під Збаражем), сам водив залоги у
розвідку (під Зборовом), неодноразово говорить про його майс-
терність як полководця, про вміння несподівано нападати на во-
рога і вправно маневрувати різними родами війська.
1412
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Пише Шеваль’є, що як дипломат Б. Хмельницький вмів вигра-
вати час. Зволікав виконання невигідних для України угод з
Польщею, а сам тимчасом використовував татар і турків.*
Я постарався подати дещо з характеристики гетьмана Хмель-
н іцького чужих хронікарів, шоб у дальших міркуваннях вика-
зати помилкове твердженя таки наших критиків, чи оспорювачів
діяльности гетьмана Хмельницького.
Навівши довшу цитату проф. Н. Полонської-Василенко, зайвим
було б переповідати цілий перебіг боєвих дій під Берестечком.
Автор » Берестечка» подає, що головний бій складається з трьох
елементів:
1.	Артилерійського підготований (воно було);
2.	Бою зведеного піхотою (він не відбувся);
3.	Кінцевої фази бою, вирішеного кіннотою (ця фаза теж не
відбулася).
Автор стверджує, що головного бою зведеного піхотою не було,
але були більші, або менші сутички. Ці сутички з ворожими
військами називає автор фазами.
У таких сутичках було знищено 6.000 з полку Каліновского.
Це були німці, як наємне військо Польщі, добірне військо в коль-
чугах і панцирах.
Коли приглянемося ближче до тих справ, то можемо поробити
деякі висновки до подій, які заіснували тоді за гетьмана Хмель-
ницького, але маємо змогу поглянути дещо у минулі ще віки, ко-
ли то спільними силами поляків, українців і литовців, були поби-
ті німці т. зв. хрестоносці під Ґрунвальдом 1410 р. По сьогодні
поляки вихваляють »валечносць« своїх вояків, затаюючи велику
участь і українців та литовців.
Можемо піти у своїх міркуваннях ше дальше, а саме, чому то
так неохоче німецькі чинники дали згоду на творення українсь-
кого війська під час Першої світової війни, та не з меншою не-
хіттю відносилися до творення українського війська під час Дру-
гої світової війни, видно вони добре студіювали ті часи воєнних
дій за Хмельницького, а також добре пам’ятали часи повстання
проти гетьмана Скоропадського, коли вони мусіли по волі чи не-
волі коритися українському війську і залишити Україну.
Та неменш приємним для німців є згадувати, коли УПА добре
заливала гарячого сала за шкуру цим Фріцам і Гансам.
Бій (фаза 1) відбувся 28-29-30 червня і закінчився втечею та-
тарів. Під час сутичок татари, які стояли побіч Шуровицьких лі-
сів, були заатаковані сильною польською артилерією, від арти-
лерійської канонади татари потерпіли важкі втрати серед своїх
піхотинців. Згинуло багато видатніших мурзів, серед них згинув
поцілений гарматною кулею брат хана султан Амурат. Також то-
*) Анатолій Іллічевський, Київ, 1-2, 1955.
БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ
1413
ді був час великого мусульманського свята »Гайраму«, в час яко-
го татари не могли воювати. Зазнавши болючих втрат, татари за-
вернули й опустили поле бою.
Бій (фаза 2): козацький табір, завернувши з поля бою, по вте-
чі татар, зайняв болотнисту місцевість над річкою Пляшівкою і
там укріпився. Ці земляні фортифікації, роблені в багнистому
ґрунті на швидку руку, зчудували поляків.
Цей козацький табір поляки хотіли взяти облогою. Козаки пе-
ребували в тім таборі до 10-го липня, цілий час ішли сутички з
поляками, а також ведено переговори, одначе переговори ні до
чого не довели, а що дуже знаменне, то це те, що козаки в дуже
глумливий спосіб відповіли польському королеві на поставлені
ним важкі умовини.
Відповідь, сповнена глумом і самовпевненістю, ще більше озло-
била поляків. Із змісту листа поляки бачили, що козаки не дума-
ють про здачу, а прямо диктують королеві ті самі прикрі йому
Зборівські пакти, що їх Польща не дотримала.
Отже, бачимо, що козаки цілий час в битвах під Берестечком
почували себе морально і психічно цілком добре.
Король, озлоблений глумливим тоном листа, наказав бити з
гармат, а також поляки загатили річку Пляшівку нижче козаць-
кого табору, вода почала розливатися і загрожувати козацькому
таборові.
Козацькі старшини рішили переправитися через річку Пля-
шівку і багна. Таку переправу переведено під проводом полко-
водців таких як Джеджалий, якого Хмельницький призначив на-
казним гетьманом, Богун і інші.
Незаперечним фактом є, що це була небувала подія, небувалий
чин в історії воєн. Тут виявилися великі бойові здібності полк.
Богуна, який проводив тією переправою.
З другої сторони бачимо дуже сумнівної вартости бойову спо-
сібність польського війська і його старшин на чолі з самим коро-
лем, які не перешкодили виховзнутися цілій українській зброй-
ній силі з такої скрутної ситуації.
За найновішими дослідами 95°/о цілої української армії вий-
шло ціло.
Врешті, на спорожнений табір накинулися поляки і вирубува-
ли безпощадно шаблями рештки оставших, переважно повстан-
ців, а також багато хворих.
Та й тут не приходило так легко полякам рубати тих залише-
них козаків, бо вони мужньо ставили опір і не помагали жадні
умовлювання до здачі, хоч самі гинули, то своє життя оплачу-
вали великими втратами поляків.
1414
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Автор подає за українськими джерелами 4.000 впалих.
Протилежно, польська пропаганда ще й сьогодні представляє Бе-
рестечко як страшний розгром українського війська.
Я вже скоріше подав, що чужинні хронікарі, сучасники Богда-
на Хмельницького, описували у своїх книжках часи Хмельнич-
чини, але не хотіли на сліпо вірити придворним польського ко-
роля, ані польському духовенству, а старалися мати власну
думку.
Не менше прикрощів приходилося зазнавати нам, учням поль-
ської гімназії в Самборі, при виучуванні цього періоду історії
Польщі, коли зарозумілі шовіністичні учителі, а з ними й учні,
старалися учням українцям якнайбільше дошкулити. їхня лють
була тим більша, бо доцьогочасні переможні бої Хмельницького
їх цілком розторощували. То ж вони старалися у підлий спосіб
нам надокучувати. Це саме було і в шкільних підручниках істо-
рії, де доказувано цілковитий розгром військ Хмельницького, а
самого Хмельницького, як написано було у підручнику історії,
хан татарський прив’язав до коня і так гнав вперед. Під тим ог-
лядом шляхетська бута і вигадливість були неперевершені.
З цих коротких даних про перебіг військових дій видно, що не
тільки, як пише Шевченко у своєму вірші, »козаченьки своїм
трупом круг містечка Берестечка зеленеє поле вкрили«, там гру-
бі тисячі польського війська, а ще більше татарського полягло.
Тільки 6.000 німців наємників полягло в дальших околицях від
Берестечка. Це прямо гідне подиву, що німці, які пережили 30-
літню війну, гинули як мухи з рук наших козаків. Це все треба
брати під розвагу, а тоді не в таких то чорних красках буде виг-
лядати українське Берестечко.
Під Берестечком поляки не розгромили українського війська,
хіба втеча татар спричинила те, що рішального бою взагалі не
було. Стоячи під Берестечком, поляки почали відчувати голод.
Зайнявши козацький табір, полякам попала велика скількість
харчових запасів, що їх козаки не мали змоги забрати з собою.
Поляки кинулися на це козацьке майно та харчі і почали між
собою сварки та цілі баталії одних відділів проти других. Як пи-
ше польський сучасник Ґавронскі: »Невимовна в тім Божа лас-
ка, що Бог так скоро і по-багатому наше зголодніле військо в усе
нараз запровіянтував«.
Поляки почали так »восхищатися« тими провіянтами, що й за-
були йти в погоню за козаками, та й сили у них не було, такі
вже були виголоднілі.
Ось тільки скористали поляки з козацького табору, а мали во-
ни навіть дуже диявольський плян затопити цілий козацький та-
бір, та це їм не вдалося, а не вдалося цілком просто тому, що ук-
раїнці не дали себе витопити. Військова справність і помисло-
вість українців була багато більша, ніж у поляків.
БЕРЕСТЕЧКО — БАТІГ
1415
Загатити ріку багато легше, як із затопленого багнистого тере-
ну вийти, а українці під проводом своїх полковників Богуна і
Джеджалія так справно це виконали.
Тоді шойно поляки побачили, що дали себе в дутку надути, по-
чали трубіти, що це все заслуга їхнього короля, що їхній король
воєнний геній, найбільший з-поміж воїнів, щасливіший від Це-
зара, що ціла Азія затремтіла від несподіваної вістки про польсь-
ку перемогу. Ось тут ми бачимо це джерело тих польських
перемог.
На жаль, є й українці, які в це вірили, чи й зараз вірять і пов-
торяють. А ось погляньмо, яка була дійсність зараз по виході ук-
раїнського війська з обложеного поляками табору.
Хмельницький по розмовах з татарським ханом вирушив в сто-
рону Берестечка і в дорозі коло місцевости Паволоча зустрівся з
українським військом, яке вийшло з-під Берестечка. Там були
полковники Джеджалий, Богун, Гладкий, Пушкаренко й інші.
Хмельницький прийняв вістку про відступ спокійно та ще кар-
тав маловірів. За два тижні Хмельницький перевів регулярну мо-
білізацію і в дуже скорому часі українське військо було цілком
боєздатне.
Отже, як твердить автор, Берестечко — це тактично-невиріше-
ний бій. Стратегічно українське військо перемогло, бо виконало
своє основне завдання: недопустило короля з його військом вглиб
України.
А дальше автор пише: «Традицію Берестечка принижують у
нас не тільки польські, а за ними й інші чужинецькі історики,
але також українські, як оце, хоча б Грушевський: для нього Бе-
рестечко, це жахлива поразка. Та це погляди, що не витримують
критики, коли розглядати їх у світлі фактичних воєнних подій.
На жаль ні Грушевський, ні інші історики не звертали уваги на
воєнну сторінку доби Хмельницького і тому їхні оцінки односто-
ронні, та кидають на наше минуле невірне світло».
Закінчує автор: «Для воєнної історії важливі не тільки блис-
кучі ефектовні перемоги, але теж і тверді бойові чини, от хоча б
як Берестечко, з яких майбутні покоління довгими віками могти-
муть черпати для себе цінний досвід і науку».
Ото ж після Берестечка українське військо залишилось ціле, в
повній своїй боєздатності і духовій силі, чого найкращим доказом
є бій під Батогом, який відбувся за рік по Берестечку і в якому
поляки потерпі пи справжню »клєнску«. Вістка про поразку під
Батогом нагнала полякам неабиякого жаху. Польська шляхта пос-
пішно покидала Україну, але не задержувалася навіть і в корін-
ній Польщі. Багато маєтних і знатних людей виїхало тоді за кор-
дон, рахуючись з загальним розвалом Польщі.
Деякі нотатки із сучасних польських джерел:
»Як Польща Польщею, не вдарив у неї грім страшніший» (Лось).
1416
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
«Великі страхи впали в тих країнах після розгрому так, що
сила втікає за Вислу« (староста жидачівський Дзєржек (у Гру-
шевського т. IX, ст. 144).
«Була тривога велика в Польщі — так, що багато збиралося
втікати з Польщі за границю« (Ґолінскі).
«Була тривога, ледве ці вістки розійшлися по Польщі, зараз
повернувся той колір обличчя, що з-під Корсуня. Скрізь великі
втечі, нічого в гадках, крім Висли, а в інших — морські береги«
(Твардовскі).
Та не вдалося гетьманові Хмельницькому використати цю пе-
ремогу. Хмельницький розпустив змобілізоване військо по домах.
Автор пише: «Ясно, що тут гетьмана зустрічають закиди, чому
не використав жахливої паніки в Польші та не рушив на Захід,
ставлячи, — як задумав, — граничні стовпи над Вислою. Та при-
чиною повороту гетьмана була подія, що на довгий час спинила
всі бойові дії і пересунула здійснювання державницьких плянів
гетьмана в незнане майбутнє».
Тоді якраз вйбухла страшна пошесть, чорна смерть, яка шири-
лася по всій Східній Европі з нестримною скорістю. Найбільше
лютувала ця пошесть на Покуті, в Галичині, Холмщині, на Во-
лині й на Поділлі. По містах залишалося ледве по кільканадцять
живих людей, села вимирали цілком.
Серед таких обставин гетьман не міг тримати великого війська
вкупі. Він мусів спинити пошесть, забороняючи мандрівки насе-
лення, що втікало перед смертю, а тим самим переносило по-
шесть у незаражені околиці.
Татари скоро покинули Україну і втекли на Крим.
До часу, заки не зникне пошесть, не було й гадки про якуне-
будь бойову дію. Завмерло все життя, відтяглося завершення
державницьких плянів гетьмана Хмельницького.
Всевлачно панувала чорна смерть, закінчує свої міркування
автор Берестечка і Батога.
□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□ас
14.	Російський імперіалізм заснований у духовій площині на росій-
ському месіанізмі, в культурній площині — він проавлаєтьса ак руси-
фікаторський шовінізм і расизм, а в економічній — ак жорстокий
колоніалізм. І шовінізм, і імперіалізм, і колоніалізм Росії — найлютіші
вороги національної України.
(Із стверджень і постанов У-го Великого Збору ОУН)
□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□□о
1417
У ТИСЯЧОЛІТТЯ ХРИЩЕННЯ РУСИ-УКРАІНИ
о. проф. д-р І. МУЗИЧКА
1000-ЛІТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
І ПАПСЬКЕ ПОСЛАННЯ
(Закінчення, 2)
Екуменізм і наша єдність з Римом
Послання папи, як сказав я вище, є наскрізь екуменічного ха-
рактеру своїм змістом і напевно теж і своєю ціллю. Це бачимо
зокрема в сьомій його частині у »заклику«. Історія нашої Церкви,
здається, теж не могла бути інакшого характеру. Вона стояла на
межі двох культур і двох різних традицій, з яких у свій спосіб
черпала свої духовні багатства та блага і ціла Вселенська Церква.
І, хоч Русь-Україна прийняла християнство, коли ціла Христова
Церква була ще не поділена, поділ прийшов, коли наша Церква
і християнство, як релігія, були молодими, в розгарі свого роз-
витку і поширення, і їхній процес не пройшов ще Й ОДНОГО' сто-
ліття, і довгий час, як запевняють нас історики, цього поділу в
Києві ще не запримічується.
На Заході — молода латинська Церква Польщі, ще дальше
експансивна Германія, що вже тоді ласо дивилась на Схід, на
південь — могутня Візантія із солідною східньою традицією От-
ців, богословією, культурою. Із обох боків великий апетит до екс-
пансії — політичної і релігійно-церковної. На тім схрещенні доріг
найшлась наша молода Церква географічно в середовищі і під
владою царгородського патріярха, що встиг вже собі сильно' за-
кріпити титул »другого« чи »нового« Риму і приготовив ґрунт до
конфлікту для власних цілей, що скінчився поділом одної Хри-
стової Церкви вже із відбутими спільно сімома вселенськими Со-
борами, із спільними побідами над численними грізними єресями,
із спільним одним Петровим проводом визнаним великими Отця-
ми тієї Східньої Церкви, із спільною вірою в різнородності благо-
честя і церковного порядку.
Тут у своїй, очевидно дуже короткій аналізі історичної і юри-
дичної ситуації, папа висловлює три важні ствердження на основі
нашої історичної ситуації:
1.	Ми стали християнами в одній апостольській Церкві і Хри-
стова віра прийшла до нас з Риму через Царгород.
2.	Наша Церква була залежною від Царгородського патріярха,
отже в системі Східніх Помісних Церков із юридичною структу-
1418
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
рою східньої Церкви, з якою, очевидно, пішла в мандрівку сто-
літь із її печаттю.
3.	Наше географічне положення створило ситуацію, що по
»розколі« «численні спроби доріг до віднови розбитої єдности
часто проходили через тую ж »Русь«.
Кожне з тих стверджень — це важні історичні тези, що зали-
шили нестерту печать на пізнішій історії нашої Церкви і не
найшли досі належної оцінки в дослідників, модерних екуме-
ністів, латинських юристів. Не знайшли вони зрозуміння серед
нас самих і не створили ґрунту до взаємного порозуміння між
нашими обома Церквами — православною і католицькою, а наші
північні сусіди в цілковито викривлений спосіб, а навіть злобний
і підступний, спотворили для нас ці важні історичні тези і факти.
Наша підготовка до юзілею 1000-ліття охрищення Русі-України
повинна бути солідною призадумою над цими трьома тезами, що
їх подає папа. їхнє зрозуміння і поглиблення принесли б великі
практичні овочі єдности в Христі — в нас і в Христовій Церкві,
зокрема на її східньому відтинку, що, зрештою, вже почав Дру-
гий Ватиканський Собор.
1.	Наша віра прийшла з Риму через Царгород. Це правильний
висказ, коли його добре розуміти у світлі св. Письма, традиції і
тодішньої історичної дійсности. Петро — то камінь, на якім Хрис-
тос побудував свою Церкву. Св. Павло, пишучи до Римлян, каже,
що їхня віра славиться по всьому світі (Рим. 1, 8). Св. Климент
папа згинув на побережжі Чорного моря мученичою смертю і
його мощі були у великому почитанні в Україні перед і по її
охрищенні. Св. Ігнатій називає римську Церкву, що вона «пред-
стоїть в любові». Св. Єронім на вид поділів в IV стол. на Сході
каже, що треба порадитись у престольному городі Петра, а Собор
у Халкедоні (451 р.) окликами заявив, що Петро заговорив устами
папи Лева. Своє »Вірую« Помісні чи Місцеві Церкви порівнювали
з сусідніми, а у випадку незгідности порівнювали з Церквою в
Римі, в якому проповідували стовпи Христової благовісті Петро
і Павло — «Рима світлая удобренія, всея вселенния питатели,
новаго завіта богописанния скрижали«7.
Віра Царгороду, що звався «Новим Римом», до 1054 була вірою
«старого Риму«, то була одна віра Апостолів, Отців, яку об’явив
Христос. То була віра, що через Царгород у шаті східнього обряду,
східньої Літургії, східнього правопорядку і традиції прийшла до
Києва. То була віра висловлена Літургією Східної Церкви у старо-
слов’янській мові, на яку переложили Богослужебні книги і ов.
Письмо св. Кирило й Методій і дістали за те заохоту, признання
та похвалу від римського патріярха-папи, а тюрму і пересліду-
вання від латинських німецьких єпископів. Наші богослови враз
7) Стихира на »Господи воззвах« Вечірні празника св. Апостолів Петра і Павла. Чи
не є наша Літургія Отців Церкви і досі свідком тієї одної віри?
1000-ЛІТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ І...
1419
з істориками можуть лишити гарну пам’ятку-твір на цю тему з
нагоди нашого 1000-ліття. В допомозі їм стане друга теза.
2.	Наша Церква від свого хрищення в 988 році і вже від першого
століття, коли на Чорномор’ю появились перші християни і коли
в Києві появилась перша церковця св. Іллі ще перед офіційним
охрищенням, була східньою Церквою під владою царгородського
патріярха в системі східніх «національних Церков«, як це дехто
сьогодні називає, тобто тих, які в рамках якогось народу створили
собі власний обряд, власне церковне право й звичаї в одній прав-
дивій вірі8.
Мрією Володимира Великого було зорганізувати свою молоду
Церкву на зразок сусідньої грецької й історики думають, що він
мріяв і про власний патрі ярхат. Історики теж думають, що Церква
на Русі була самостійною і це бачиться вже в XI столітті, що
патріярх Царгороду не вмішувався у внутрішні справи Київського
митрополита, хоч постійно намагався все мати в Києві свого мит-
рополита грека, хоч Київ виломлювався від того правила9.
Що не казали б історики, авторитетними є недавні слова Дру-
гого Ватиканського Собору, що сказав таке про Східні Церкви:
«Церква Сходу й Заходу довгі століття йшли своєю власного до-
рогою, сполучені, однак, братньою спільнотою віри та священно-
дійств, з тим, що за спільною згодою Престіл Римський вирішував,
якщо поставав між ними якийсь спір про віру чи правопорядок.
Священному Соборові приємним є, між іншими важливими спра-
вами, пригадати всім, що на Сході процвітали численні Помісні
чи Місцеві Церкви, між якими перше місце займають Церкви
патріярхальні, з яких немало славляться своїм апостольським
походженням»10. До таких належала наша Церква на Русі в Києві,
Київська митрополія, яка не без причини покликалась на апостола
Андрея, що мав благословити Київські гори. Царгородський пат-
8) НапйЬисЬ. бет Оєікігсіїепкипйе, Раітов ¥ег1а£ — Пйвеїйогі, 1971, р. 198. Назви «на-
ціональна Церква* не потрібно лякатись. Латинська Церква Польщі мала свою сильну
національну закраску, має її по сьогодні. Про нашу Церкву, цитуючи Д. Дорошенка,
писав о. О. Купранець, ЧСВВ: »Греко-католицька Церква була панівною Церквою на
просторах Галичини, Закарпаття 1 Лемківіцини. Поєднана з Римом, визбулась — як
це зауважує проф. Дорошенко — «революційних* методів, зреорганізувалась, скріпи-
лась, пустила глибоко коріння в народні маси, і стала національною Церквою захід-
ньої вітки українського народу. На цій території, де вона закріпилася, вона придбала
національну відпорність і виявила національну творчість. Греко-католицьке духовен-
ство стало піонерами національного відродження українського народу на цих просто-
рах*. Перші роки православної Церкви в Новій Польщі, Вид. »Лоґос«, Йорктон 1955,
стор. 3. На жаль, на чужині, в зустрічі з чужим світом, ця національна прикмета по-
чала заникати, промостивши дорогу до асиміляції і латинізації.
9) N. Н. Ваупеє апгі Н. 81. Ь. В. Мойй, Вугапііит, Охїогй, р. 374. Ось слова нашого
історика: «Найвищу владу в київській митрополії мав митрополит, що виконував
свою юрисдикцію в цілковитій незалежності від патріярха. Теоретично патріярх був
найвищою інстанцією у вирішуванні церковних справ, однак відкликів до патріярха
знаємо дуже мало*. О. Д-р Ю. Федорів, Історія Церкви в Україні, стор. 82. Сіг. Кагі
Коєе, Стипй ипй ^иеііоті; йез Киввгвсіїеп СеівіевІеЬепз, Вегііп 1956: “Піе егєіеп Ійеоіодеп
ВпвйІапЙБ, йіе Мбпсіїе Сеє Кіе^ег НбЬІепкІоБіегє, ЬеігасШеп Кіе\¥ аіє йає пене Копвіапіі-
пореї ипгі Ьегеісітеп ЛУІайітіг аів йеп Ароаіеідіеісіїеп, аіє йеп пеиеп КопБіапііп; віє
Ьгіп^еп гит Аизйгиск, йаає Еиєзіапй йет гесИЙаиЬщеп Огіесіїепіапй пісіїі; пасіїзіеііе,
йаєз Кієу/ йіе £1еісЬе Мієаіоп луіе Вугапг ги егійПеп ІіаЬе”, р. 7. Автор у своїм творі
цілковито ідентифікує Русь із Росією.
10) Декрет «Про Екуменізм* ч. 14.
1420
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ріярх не годився на створення другої митрополії на півночі в
Росії, поки туди не перенесли Київський і в 1589 році створено
там Московський патріярхат точно на зразок, як у Візантії, за
східнім канонічним правом і системою Помісних Церков. Київ-
ський митрополит, а потім його спадкоємець Львівський, тобто
Києво-галицький, задержав тільки патріярші права без самого
титулу, так, що монс. Маріо Ріцці, правник Конґреґації для Схід-
ніх Церков, у 1964 році сам дивується в урядовім Бюлетені тієї ж
Конґреґації, що той митрополит (Верховний Архиєпископ) має
більші власті ніж самі патріярхи!11, якщо порівняти його права
із сучасним праводавством.
Наводжу тих кілька фактів, шоб в цім ювілею нашого 1000-літ-
тя ми бачили нашу ідентичність на основі звичайних історичних
фактів, хоч би блідих і викривлюваних, і дійсність, яку тільки
треба в дусі II Ватиканського Собору відновити та зінтерпрету-
вати. В посланні папи Івана-Павла II про ці речі є виразний натяк
і по Другім Ватиканськім Соборі ледви чи хтось буде пробувати
робити те, що Вільгельм Де Вріс писав недавно: »3лука з Римом
в дальшому постепенно впроваджувала зі собою духову латині-
зацію, тобто уподібнення до латинської духовости, латинську
богословію, західне церковне право і т. ін. Що проти цього постав
спротив, то це можна зрозуміти. Для думних східніх, що покли-
калися на апостольську традицію, не було так легко, як дума-
лося, накинути злуку зцентралізованої однорідної Церкви»11 12.
Наш ювілей із посланням папи повинен нам цю історію прига-
дати, а наші науковці і в тій ділянці повинні лишити відповідні
монументальні твори про нашу помісність та історичне право на
патріярхат, що зродилось із нашим охрищенням в східньому
обряді, в східнім праводавстві у могутній Володимирозій ±мпеоії.
3.	Та таки найзамітнішою заувагою папи в його посланні є те,
що саме наша Русь-Україна була тим схрещенням доріг до цер-
ковної єдности. Папа, ставить як історичний приклад особу київ-
ського митрополита Ізидора і його впливову дію на Флорентій-
ському Соборі. Папа при тому не поминає мовчанкою замітного
факту з життя Ізидора, що «його ж нарід (тобто Україна — І. М.)
11) “8і ігаііа гіі ипа іасоїїа 1а циаіє, іп бє сопіБійегаїа, ега зпрегіоге а циеііа йе£1і
бїєббі РаітіагсЬі циапіо аііа потіпа йеі ¥єбсо\'і, соте е БІаЬіШа пеі Моїй Бгоргіо ота
іп УІ^оге, е Ьавїа О а БОІа а щивіШсаге І’аШіЬигіопе йеі Шоіо іп циезНопе”. Вегуігіо
Іпіогтагіопі СЬіеза Огіепіаіе, N. 278 (А. XIX, N. 1) р. 4.
12) НапйЬисІї йег ОБікігскепкипОе, р. 211. Подібний закид робить тепер в Україні
свяіц. В. Боднарук, в якім добре розрізняє Гарантії папів і недодержування тих Га-
рантій зі сторони інших людей, що своїм незрозумінням унії поставили її на непра-
вильні рейки в її розвитку: »І перед цим собором (1596) і після нього, аж до останніх
років існування унії та її ліквідації на Львівському церковному соборі 1946 року, рим-
ські єпископи Гарантували уніятам збереження східнього обряду, повсякчас обіцяли
свято охороняти його від латинізації, але в той же час через свої школи, колеґіюми,
семінарії та монастирі неприховано й наполегливо латинізували саму душу підвласних
їм уніятів. А за цією латинізацією душі неминуче йшла латинізація церковного обряду
в усіх уніятських церквах. Так було і в галицькому греко-католицтві«. Православний
Вісник, Київ, 1974, ч. 3. Очевидно, що свящ. Боднарук не скаже, що робила з нашою
православною Церквою Москва, починаючи від переяславської угоди. . . Чи історія
навчить нас чогось?
1000-ЛІТГЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ І...
1421
прославлював за здобуття єдности Церков®, але у московщині,
для якої був найменований легатом, натерпівся і був замкнений
у тюрмі, звідки втік і подався до Риму.
Після того аж де наших часів осталось історичною загадкою те,
в що чимало екуменічних снтузіястів вірило і вірить сьогодні, що
поєднання треба робити через Москву, а не через Київ, чи й через
Львів, що Москва є пригожий ґрунт для з’єдинення, а чепез Київ
можна зіпсути дію повороту до єдности. .. Як би наші брати
православні розважили спокійно цей .сторичний факт того пере-
хрестя доріг на нашій землі, то ми мали б правдивий екуменізм
в противагу до сучасного, в якому Україна є включена в дискусії
про поєднання у московській патріярхії і про унію його пред-
ставники кажуть: »Упразднение унии являетея одной из пред-
ііосьілок развития отношений в духе христианской любви между
православной Русской Церковью и Римско-католической Цер-
коеью«13. А про українську православну Церкву сам Філярет,
екзарх московського патріярха в Києві, казав: «Православная
Церковь на Украине живет одной жизнью со всей Русской Пра-
вославной Церковью®14.
Тут увага папи про Київську Русь як роздоріжжя для екуме-
нічних доріг скріплена описом першого в істерії великого поєд-
нання-унії, що сталось у Бересті 1596 року, яке було овочем праць
Флорентійського Собору і трудів Київського митрополита Ізидора.
Я сказав «першого®, а повинен був сказати одинокого, бо всім
екуменістам і теоретикам екуменізму можна б поставити просте
питання до здорового розсудку — скільки навернулось досі до
єдности католицької Церкви усіма стараннями, теоріями, конфе-
ренціями, щО' тривають більше сотні літ? Ми були досі чисельно
перші й одинокі, і тим Бересть є великою подією в історії з’єди-
нення. Якщо ця подія зникає з цієї історії, то в тому є чиясь і
якась вина, є в цьому якась причина і ми є теж в ній чинником.
Коли сьогодні хочемо направити помилки минулого, ми самі й
інші чинники повторяють ці самі перешкоди ...
Папа у своїм посланні творить неначе історичні паралелізми
і недвозначно ставить їх поруч наших часів:
Флорентійський Собор — Берестейська Унія;
Ватиканський Собор II — подібне до Берестейської унії поєд-
нання за Божою поміччю в майбутності;
Митрополит Ізидор і його московське ув’язнення — Блаженні-
ший Йосиф із своїми єпископами і їхня московська каторга;
Полум’я Флорентійського Собору блимає 150 літ — спалахує
вогнем в Україні; чи не спалахнути йому в близькій майбутності
знову?
13) Журнал Московской Патриярхии, 1971, ч. 8.
14) Там же.
1422
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Київ і Україна, як перехрестя доріг до поєднання, найшли свій
вислів у відомому окликові папи Урбана VIII — «Через вас, мої
русини, я надіюсь навернути Схід«. Можна б теоризувати, не без
історичної основи, чому те бажання папи не сповнилося, а радше
число з’єдинених українців постепенно змаліло, включно до того,
що останніми часами цю з’єдинену Церкву знову прилучено1 до
ніби «матері Церкви« — російської православної Церкви, і це
вважається великим досягненням російського патріярхату най-
новіших час.в під мовчанку багатьох15.
Чи не міг би стати наш ювілей 1000-ліття тим зворотним пунк-
том -нашого екуменізму, в якому ми відкрили б ту важну вартість
нашої землі і нашої Церкви в Христовому ділі поєднання Церков?
Чи не вражає нас усіх, що ми не існуємо на цьому сьогодні так
актуальному полі екуменізму? Вистане взяти з численної літера-
тури про екуменізм будь-який твір із покажчиком імен і речей
при кінці книжки, найдемо там всякі народи, рябітиме від чисел
сторінок під словом «Росія», а про Україну і її народ немає ні
слова, бо ми в цьому великому Христовому бажанні, — «щоб всі
були одно», — не беремо участи. Чи не подає нам папа на час
нашої підготовки до ювілею нашого охрищення важного завдання
своїм посланням?
На початку цього століття наші великі духовні мужі у Львові
це бачили, розуміли і пожвавили тоді серед великих перешкод
і труднощів наші перші на ті часи католицькі унійні змагання.
Наш ювілей із посланням папи повинен відкрити очі і нам і від-
повідальним сьогодні за екуменізм. Наша підготовка до цього
ювілею повинна між першими справами мати сторінку екуме-
нічну, з якої вимазали нас часи і люди, а частинно ми самі, і не
потрібно було б Отцям Другого Ватиканського Вселенського Со-
бору писати таке напімнення: «Нехай усі знають, що знати, ша-
нувати, зберігати та плекати цю багатющу східню літургічну та
духовну спадщину є дуже важливе для вірного зберігання повно-
ти християнської традиції та для досягнення поєднання між схід-
німи та західніми християнами»16. Не мої це слова, а Вселенського
Собору. Як часто і сьогодні між нами цими словами погорджу-
ється. на жаль . ..
Та щоб мій натяк на основі послання папи Івана-Павла II був
повний і не зводився лише до Літургії та традиції, які по думці
Собору треба в цілях поєднання шанувати, плекати і зберігати,
наведу ще одну цитату, теж, на жаль, мало відому і шановану,
в якій є думка, якої ми, і ті що провадили нас, не додержувались,
а якою праця для єдности із Божою благодаттю могла б приспі-
15) Т. Лі^аге, Тке ОгШойох СИигсІї, Реп^иіп Воокв, 1964: “ВеШееп 1946 апй 1950,
ііо^еуег, іИеєе ІІпіаїе СіїигсИез ЬеЬіпй Ше Ігоп Сигїаіп сеазей іо ехізі оШсіаІІу, Шеіг
тетЬегз Ьеіп£ іпсогрогаіей еп Ьіос іпіо Ше Огіііойох Сіїигсії”, р. 178. Автор цікаво
аргументує, чи сталось це добровільно чи під примусом.
16) Декрет »Про Екуменізм« ч. 15.
1000-ЛІТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ .1423
шитись та уникнути чимало труднощів і закидів. Ось ця цитата
і глибока думка в ній, в якій міститься і корінь наших сьогод-
нішніх змагань за визнання нашого патріярхату. Другий Вати-
канський Собор каже: »Крім того, вже від перших часів Східні
Церкви рядились власним правопорядком, встановленим Святими
Отцями та Синодами, навіть Вселенськими. Тому ж, що одності
Церкви ніяк не перешкоджає, ба навіть збільшує її честь та
спричинюється немало до виповнення її місії, деяка різнородність
обичаїв та звичаїв, як сказано вище, Священний Собор, щоб
усунути всякий сумнів, заявляє, що Східні Церкви, пам’ятаючи
на конечну одність цілої Церкви, мають власть рядитися власни-
ми правопорядками, як такими, що відповідають краще вдачі
своїх вірних та відповідніші для духовного добра. Досконале
зберігання цієї засади, що не завжди була збережена, відноситься
до тих справ, що належать до безперечних передумов до встанов-
лення єдности«17.
«Зберігання засади, що не завжди була збережена» ... Тут
Собор дає осуд на минуле, осуд твердий, але правдивий, бо факт,
ЩО' його Собор осуджує, вислід нашого з’єдинення припізнив на
добрих два століття і через нього наше з’єдинення, чи за чужим
словом »унія«, стала потім «притчею во язиціх«, чи як з погордою
сказав хтось нашому Блаженнішому в часі славних унійних З’їз-
дів у Велеграді: »3 вашої унії остались лиш рожкі і ножкі« ...
Потерпіли ми частинно з своєї вини та в більшій частині від
того, що наше з’єдинення вважалось не ідеєю Христа, «щоб всі
були одно», а різними «мостами», «восточними обрядами», різними
суперкатолицькими і тим самим псевдокатолицькими «спробами»
створити нереальну і нецерковну єдність у вірі й формі, ба ще й
у праві чи правопорядку, при тому, розуміється, латинському. Це
не лише припізнило з’єдинення через Русь, але поставило нас
сьогодні поза дужки екуменічного руху, ЯКОГО ВІЖКИ взяли в
руки якраз ті, що ніколи не були тим історичним перехрестям
і правдивим ґрунтом для поєднання в Христі. Тому і появились
сьогодні наші змагання за те, щоб бути собою, тобто за словами
останнього Собору, — щоб обновити права і привілеї відповідно
до старих традицій, які існували в часі єдности між Сходом і
Заходом18.
Увага папи про те, що Україна була перехрестям екуменічних
доріг, дає основу до нових студій і до направи того, що на цьому
роздоріжжю привело до хибних напрямів та що історично можна
так легко зрозуміти і пояснити.
17) Декрет »Про Екуменізм» ч. 16.
18) Декрет »Про Східні Церкви» ч. 9.
1424
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Вартість унії і її обезцінювання
Ця увага папи приводить нас до чергового пункту в словах
послання: »Як тоді, так і сьогодні Апостольський Престіл надає
особливого значення цьому саме з’єдиненню, яке виявляє себе та-
кож в самій різниці візантійського обряду, церковної традиції,
в слов’янській літургічній мові, в церковнім співі і різних формах
побожности, які так глибоко вкорінені в історії Вашого народу.
Бо вони відкривають його духа і певно в якийсь спосіб є його
власністю, як теж рівночасно відмінністю. Це, для прикладу,
потверджується тим, що, коли сини і дочки українського народу
залишають свою країну (в оригіналі: ргоргіа сгуііаіе), остаються
все, навіть як переселенці, зв’язані зі своєю Церквою, яка через
традицію, мову і свою літургію остає для них наче духовна «бать-
ківщина серед чужих народів». Це слова із послання. В них по-
винні б найти науку ті, що так легко піддаються асиміляції і тим
творять собі нову несвою «батьківщину» і можуть хіба сказати
за словами Шевченка «і я не я і ми не ми« . ..
Слово »унія«, »уніятизм« почали від двадцятих років нашого
століття знову набирати згірдливого значення, а в наших часах
модерного екуменізму його вважається безвартісним старим пред-
метом, що не надається до практичного застосування19, або на-
гадує немилі старі події невдалого екуменізму. Про це писав
обширно в двадцятих роках о. Кирило Королевський у своїм
контроверсійнім творі Ь’Цпіаіівте20, потім по Другій світовій
війні росіянин К. Николаев у обширнім творі повнім оскаржень
в сторону унії і Риму — «Восточний Обряд»21. Вже вище я сказав,
наводячи слова Другого Ватиканського Собору про те, що в тому
провинився не один, що велике д.ло унії, тобто нашого з’єдинен-
ня, опинилось в такім світлі і в такій ситуації.
Вартість послання папи Івана-Павла II полягає в тому, що він,
незважаючи на чималі історичні помилки минулого, недоціню-
вання унії зі сторони сучасних екуменістів, поборювання і оплям-
пювання унії зі сторони низької совєтської пропаганди, привертає
вартість унії і її значення і каже це такими словами: «Екуменічні
змагання наших днів, то значить ця схильність до взаємного
зближення і спілкування — найбільше між Церквами західнього
і східнього світу — не можуть ані поминути, ані зменшувати зна-
чення і користи поодиноких спроб віднови єдности Церкви, що
стались в минулих століттях, які мали щасливий, хоч лише час-
19) Е. Ьаппе, Едігзез ипгез ои Едігзез зоеигз — ип сііогх гпеїисіаьіе, “Ігепісоп”, 1975,
П. 3, р. 322-342.
20) С. Когоієуєкіі, Ь’ВпіаІгзте, Ргіеиге й’Атау 8/Меиєе, 1927.
21) К. Н. Николаев, Восточний Обряд, Париж 1950. Не згадую вже про десятки творів
проти унії, що їх видають в СССР. Це дешеві змістом публікації без всякої наукової
вартості! проти нашої католицької Церкви для пропагандивних цілей і їхнім ляйт-
мотивом є постійно: українська католицька Церква все в історії співпрацювала з
ворогами українського народу проти того ж народу . . .
1000-ЛІТТЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ І...
1425
тинний вислід. Як документ цієї правди є ваша Церква між інши-
ми католицькими східніми Церквами, які мають свій власний
обряд. Без сумніву правдивий екуменічний дух, згідно із найно-
вішим цього слова значенням, повинен виявлятись і показати
себе вірогідним в особливому признанні для вашої Церкви, як
теж і супроти інших католицьких Церков східнього світу, які
мають окремі свої обряди«.
Коли б ці речення точно скоментувати, вийшла б поважна
стаття. За це речення ми повинні бути вдячні, бо ним багато на-
правляється того, що сталося в дальшому й дуже близькому
минулому, і ще більше можна направити в майбутньому. А коли
зважити, що воно сказане на початку нашої підготовки до ювілею
1000-ліття охрищення Русі-України, тоді багато треба сподіва-
тись в часі самого ювілейного Року Божого 1988. Хоч на першому
місці все те залежатиме від нас самих, нашої дії, свідомости,
активности й молитви.
Нашої злуки з Римом ми не доцінювали часто самі. Дуже важко
бачити недоцінювання унії і зі сторони наших православних бра-
тів. По стільки студіях та історичних фактах вони могли б, за-
лишаючи на боці пересуди, найти високі і правдиво церковні
рації, що промовляють в користь тієї важної події в нашій історії,
могли б найти легко відповідь, чому не одна річ так сталась, а не
інакше, найшли б легко шляхотний наш екуменізм в дусі Слуги
Божого митр. Андрея, найшли б нашу помісність, якої прагнули
творці унії, за яку саме тепер почався наш змаг, в якому не всі
хочемо брати участи. Коли в часі нашої підготовки до ювілею
будемо студіювати і пізнавати початки нашого християнства, а
потім його історію в княжих часах, побачимо золоту нитку тих
взаємин між Руссю, її князями і Римом. Ті взаємини мають при-
кмети взаємної пошани, важних дипломатичних цілей і зрозу-
міння вселенськости Церкви. В тих взаєминах не все добру ролю
грали сусідні латинські народи, князі, царі чи єпископи. Так воно
було спочатку, так було впродовж історії, так є і сьогодні з інши-
ми настроями чи мотивами зі сторони інших осіб. Отже, наш юві-
лей може нам багато пригадати і навчити, а наша підготовка не є
ані завчасна, як дехто думав, ані задовга. Щоб тільки ми вміли
даний нам Богом час використати і виповнити змістом та чином.
Нашої злуки з Римом не доцінюється сьогодні багатьма. Не
говорю вже про відкритих ворогів унії, якими все були росіяни
і Москва, і які сьогоднішню ліквідацію нашої Церкви при помочі
безбожницького уряду вважають своїм «великим досягненнями
та нашим «визволенням*, але на жаль серед сьогоднішніх екуме-
ністів бачиться велике число, що на нашу злуку дивляться як на
екуменічний пережиток, перешкоду, чи принайменше як на пере-
старілу і непрактичну вже подію змагань за Христову єдність22,
22) НапйЬисІї йег Оєікігсїіепкипае, р. 211.
1426
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
якої вислідсі'м є лише «частинні єдності« (Теііипіопеп), уніяцтво
(Цпіаіепіит), загострена опозиція і глибоке недовір’я до Риму
в тих, що остались у роз’єднанні83.
Очевидно, що в аналізах складається загально вину на саму
злуку і її наслідки. Не робиться, на жаль, аналізи наших власних
спроб у тих поєднаннях остатись собою, хотіти бути собою, як це
було в нас, наприклад, в 20-их роках XVII століття, коли наші
Владики благали створення патріярхату і першим патріярхом мав
бути в нашій з’єдиненій Церкві митрополит Петро Могила, що
потім підкреслював митрополит Рутський. Варто зацитувати його
слова, бо вони вказують саме на цю нашу свідомість, як нам треба
належати до Вселенської Церкви і ким ми є на її лоні. Рутський
писав у 1629 році: »Хоч митрополит Руси справді від давна має
патріярші привілеї і тепер їх уживає, що потвердили Климент
VIII й інші папи, так, що йому нічого не бракує до повноти патрі-
яршої влади крім титулу патріярха*84. Коли ж писав до Риму
про' потребу встановлення патріярхату на Русі, то казав, що
«простий народ дуже поважає патріярха, що тільки і знає в релі-
гійних справах те, що слухати патріярха і через патріярха можна
притягнути народ до унії і до послуху Вселенському Архиєреєві«85.
Коли б тоді Рим був створив український патріярхат, то не
було б сьогодні того обезцінювання нашої унії і рейки екуменіч-
ного руху були б провадили в неодадм народі із власною церков-
ною спадщиною навіть тут на Заході прямою лінією до Христової
єдности. На жаль в Римі різні конзультори і дипломати боялись,
або дивились вузько, чи й «політично*, і сьогодні винуватою стала
наша унія, а ентузіясти з’єдинення і екуменізму шукають «но-
вих* метод, хоч не все дивляться на правильні вказівки Другого
Ватиканського Собору, на які я вказав вище, і часто політичні
коньюнктури стоять на перешкоді такій святій справі, а поділ
Церков остає далі історичним згіршенням.
Думаю, що слова послання папи Івана-Павла II в обороні на-
шого з’єдинення з нагоди підготовки до нашого ювілею дають нам
великі можливості направити занедбане і наш ювілей в 1988 році,
разом із нашими православними братами при нашій пильній і
працьовитій підготовці та молитві, поставить нас знову на на-
лежне місце серед помісних Церков одної, святої, соборної і апос-
тольської Христової Церкви в світі.
23)	Там же.
24)	О. д-р І. Хома, Ідея спільного Синоду, Рим, 1976, стор. 20.
25)	Там же.
1427
Петро ТЕРЕЩУК
КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ РОЗУМОВЕ
МИСЛЕННЯ І ФАКТИ
(Продовження, 2)
Оборонець нагаїв і палки
Пригадую, що в першій праці про »Вбивство Броніслава Пє-
рацького«, В. Желєнський взявся за діло прихильно насвітлити
особу львівського прокурора для виняткових справ Казімєжа
Валіґурського. З метою показати яким насправді був К. Валі-
ґурський, автор цих рядків навіть навів приклад із трактування
в’язнів у »кацябах« (ізоляторах) від 1 до 6 місяців і побиття в’яз-
нів польськими поліцаями нагайками і палицями. Засуджені в’яз-
ні, зігнані біля в’язничної церкви в »Бриґідках«, не хотіли ввійти
до середини. Сторожі почали бити їх ключами й побивати, щоб
вони не затримувалися на подвір’ї. Тоді в’язні почали кричати
»не бий« Була це неділя влітку 1935 р. Всі в’язні, почувши крик,
що б’ють в’язнів, підняли й собі оклик: »Не бий«. Тоді головною
брамою почали вбігати поліцаї з відзнаками »КҐ« і вдиралися на
коридори. В’язничні сторожі відкрили їм головні ворота і тоді
по камерах почалася масакра політичних і кримінальних в’язнів.
Один із в’язнів утратив око.
В другій праці колишній прокурор зігнорував справу К. Валі-
ґурського, який будучи львівським прокурором, дозволив поль-
ській поліції в мундирах розв’язувати нагайками та палицями
питання законних прав в’язнів на голодівку, приймати чи від-
мовлятися від посилок харчів і білизни від рідних, відмовлятися
від зізнань під час переслухувань і т. п. В. Желєнський, замість
перевірити справу, коли і в якорЛ році відбулися не в тюрмі, а
на вулицях Львова голосні заколоти після застрілення поліцією
безробітного робітника Козака, звів ті справи разом і зробив такі
висновки: »Коли поліція увійшла до в’язниці, сталося з певністю
і виключно тому, бо Терещук затаює в’язнів що причетні до
бунту. Живучи за границею, Терещук повинен знати, що немає
країни, де в такому випадку не викликано б поліції і не застосо-
вано сили з метою привернути порядок. Так мусіло1 бути і в тому
випадку. Що в тому особливого і що то має спільного зі слідством,
про яке мова?«
То не Терещук, а колишній прокурор заторкнув ролю львів-
ського прокурора К. Валіґурського. В тюрмі не було жодного
бунту, бо голоси »не бий« не є елементом бунту. В’язні не засто-
сували сили проти в’язничних сторожів, нікого з них не схопили
і не тримали під вартою, не вивалювали дверей і ніхто не про-
1428
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
бував утікати. Значить, бунту не було, а все ж таки застосовано
до в’язнів силу — побиття нагайками і палками. Цікаво, що змі-
шавши роки подій у львівській тюрмі з роком кривавих заколотів
на вулицях Львова, В. Желєнський виявився гарячим прихиль-
ником застосування полінійної сили до в’язнів у тюрмі. Колишній
прокурор, який живе у Франції і заходить до бюра НТШ у Сар-
селі, мав кожночасно нагоду кожного разу провірити всі спірні
деталі в пані Софії Янів, або в її чоловіка, професора й ректора
Українського Вільного Університету, д-ра Володимира Яніва, ко-
лишнього члена КЕ ОУН і тодіш нього політичного в’язня у »Бри-
ґідках«. Проф. В. Янів, як і автор цих рядків, були ув’язнені
довгі місяці з доручення прокурора К. Валіґуоського в »кацябах«
(ізоляторах) і мали нагоду обсервувати крізь вікна, що тієї поо-
пам’ятної неділі діялося в тюрмі.
Погане свідоцтво виставив собі в 1979 р. колишній прокурор
В. Желєнський, захишаючи насильство польських поліцаїв та їх
фізичну силу проти в’язнів у Львівських »Бриґідках« 1935 р.
Коли В. Желєнський щось реєструє сам, або з покликанням
на інші особи, то все це обов’язково вірне й правдиве, а коли П.
Терещук пригадав про візиту й розмову в Мокотовській тюрмі у
Варшаві, то колишній варшавський прокурор уже «дивується,
що Терещук уважав за можливе те оголосити». Дир. Жибор-
ський «рішуче заперечує, щоб того роду розмова відбувалася у
в’язниці з будь-ким«. В. Желєнський добре знайомий з тією лю-
диною, бо обвинувачував її на Варшавському процесі. Для ко-
лишнього прокурора і юриста поставимо один ребус. 19-го жовтня
у Львові застрілено львівського шкільного куратора С. Собінсько-
го. В січні 1928 р. щойно відбувся процес 17 підсудних. Василя
Атаманчука та Івана Вербицького лава присяжних визнала вин-
ними у вбивстві куратора Собінського, а трибунал засудив обох
на смертне покарання через повішення. Згодом їм замінено кару
смерти на досмертне ув’язнення. Вкінці присуджено Василя Ата-
манчука до 10-річного ув'язнення, а Івана Вербицького до 15
років. Як вияснить В. Желєнський такий ребус, що обох засу-
джених звільнено без Відбуття повного вироку зовсім тихо та
без повідомлення в пресі? А вони ж, згідно з вироком, вбивці
куратора Собхнського. Відкриємо малий серпанок мокотовської
таємниці. Саме в результаті розмови в Мокотовській тюрмі перед-
терміново звільнено з в’язниці В. Атаманчука та І. Вербицького.
Прізвища того політичного в’язня не виявляємо тому, бо не
маємо від нього уповноваження. Далі автор цих рядків під-
тверджує автентичність такої зустрічі і розмови, не зважаючи
на заперечення з боку дир. Жиборського і тим самим і самого
В. Желєнського. Колишній прокурор дивується, що та справа
має «довести», тому пригадаємо два моменти. Спі ірозмовник у
Мокотовській тюрмі питався про »Валюха«, а Ярослав Баранов-
КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ ...
1429
ський під час допитів його голляндською поліцією сказав, що та
людина, яка вбила полк. Є. Коновальця, відома була як »Валюх«,
хоча це була очевидна брехня. Ми ще раз запевняємо В. Желєн-
ського, що то не був «якийсь українець«, а йому особисто відома
людина з Варшавського процесу.
Про справу вбивства Крайового коменданта УВО і голови КЕ
ОУН сотника Юліяна Головінського є коротка згадка в листі ко-
лишнього коменданта ПП ген. Кордіяна Заморського і самого
В. Желєнського на стор. 152, але на стор. 169-170 колишній про-
курор знову зробив кардинальну помилку. Ось аналіза того, що
написано на сторінках 169-170. «Відповідає правді, що 6. 10. у
Самборі засуджено провокатора й співробітника польської поліції
Романа Барановського до 10 рсків ув’язнення, але натомість є
цілком фальшиве твердження, що «внедовзіж він загинув з руки
поліцая при автентичній спробі втечі в часі конвоювання його
з слідчого уряду до в’язниці у Львові. Базилі Роґовський, на-
чальник відділу безпеки у Львові, мав з того приводу великі
клопоти з варшавською централею, яка його підозрівала — не-
оправдано — про зумисне спрятання невигідного аґента й свідка.
Не знаю, чи історична література ОУН згадує про ту смерть«, —
пише колишній варшавський прокурор.
Зовсім фальшиво і з сорому історична література ОУН не
могла б навіть згадувати, не то реєструвати. Романа Баранов-
ського ніхто не вбив і Базилі Роґовський з того приводу міх- спо-
кійно спати ... бо «невигідний аґент і свідок помер на туберку-
льозу в тюрмі на Святому Хресті 4-го серпня 1935 року1.
Добре сталося, що В. Желєнський виявив, що насправді на-
чальник відділу громадської безпеки воєвідського управління мав
неприємності з варшавською централею, але не в справі «вбив-
ства« Романа Барановського, але відповідального за вбивство сот.
Юліяна Головінського. Б. Роґовський займав ту «посаду у Львові
вже в 1928 р.«1 2.
Коли сотник УГА Юліян Головінський вийшов з будинку ЦК
УНДО, його заарештували секретні працівники польської поліції
і відпровадили в невідоме місце. Відомо тільки, що його зрадив
Роман Барановський і подав поліції всі інформації про нього. До
Ю. Головінського не допушено ні адвокатів, ані родини. Десяти-
денне тортурування ув’язненого не дало результатів. Юліян Го-
ловінський не зрадив жодних організаційних таємниць.
Дня 30-го жовтня 1930 р. таємні аґенти польської поліції пере-
везли сотника (капітана) Юліяна Головінського до Бібрки, нібито
для конфронтації зі свідками, які мали б ствердити, чи він часом
1) Див. Петро Мірчук: »Нарис історії Організації Українських Націоналістів», том І,
1920-1939, за редакцією Степана Ленкавського, Українське видавництво, Мюнхен—Лон-
дон—Нью-Йорк, 1968, стор. 469.
2) Див. »3 історії революційного руху у Львові» 1917-1939, Документи й матеріяли,
Львівське книжково-журнальне В-во, 1957, стор. 763.
1430
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
не був учасником експропріяційного нападу членів УВО під
Бібркою. Польська поліція вже в тому часі знала, що він не
брав участи в тому ексі.
Там, на місці нападу, о 7 год. увечері, Ю. Головінського, заку-
того в кайдани, прив’язано до дерева і вбито трьома пострілами
з пістолі. Два постріли поцілили Ю. Головінського в груди, один
у голову. Тіло сотника Ю. Головінського поховано 2-го листопад"
1930 р. на цвинтарі в Глібовичах у присутності його дружиі и.
двох доньок і брата. Ховав місцевий парох о. Бобовник. Присутні
ствердили, що постріли віддано спереду, а не як подав ПАТ, що
він, мовляв, ударив одного поліцая кулаком і почав закутий
втікати і що під час утечі його застрелено.
Колишній варшавський прокурор записав убивство на рахунок
польської вини і злочину. Ганебні злочини зробили гітлерівці,
вбиваючи у Львові польських професорів, большевики закатува-
ли в Катині кілька тисяч польських офіцерів, а в Саксенгавзені
ген. Ґрота-Ровецького, головного коменданта АК. Але й тут зро-
бив помилку колишній прокурор. Бандера сидів у тому самому
бункері, що й ген. Ґрот, але немає будь-якого потвердження, що
була мова з Гротом про ... декларацію. Умови ізоляції в бункерах
у Саксенгавзені не давали можливостей розмов на того роду теми.
Володимир Стахів помістив спомин про ті епізоди в Саксенгавзені
і перший подав вістку про розстріл ген. Грота, коли, мабуть, ще
того не знали польські кола.
Пані Дарія Гнатківська-Лебедь зовсім не була ув’язнена в
Саксенгавзені, а в Равенсбрюку (з листа п. М. Лебедя з 2-го квітня
1979 р.).
Ми відійдемо дещо від теми, що залюбки робить колишній про-
курор, як і інші поляки, що фальшують факти і прямо фабри-
кують »факти«, які розходяться з правдою. Ось »Ожел Бяли«,
ч. 174/1321 з лютого 1979 р., стор. 39. Під статтею »Мєндзи Льво-
вем а Кійовем« (»Між Львовом і Києвом«) є підпис автора: д-р
Владислав Зих. Редакція не спростувала історичних нісенітниць
автора, значить, повірила авторові на слово, а ще більше його
університетському титулові.
У д-ра Владислава Зиха «Тарас Бульба« — це Шухевич, не
знаючи, що Тарас Бульба — це Тарас Боровець, родом із Волині,
а ген. Роман Шухевич-Чупринка-Тарас, Тур, або Лозовський —
родом із Галичини. Найкомічніше виглядає фантазія і поміщан-
ня язиків, коли д-р В. Зих пише про Бульбу/Шухевича, як то він,
мовляв, мордував поляків на Волині, а «згодом в силі коло 4.000
людей перебрався через Скалат, Копичинці, Чортків, Бучач, Ниж-
нів у Карпати, щоб там далі мордувати поляків до 1946 р. і вкінці
під натиском військ ПРЛ відійти до Чехо-Словаччини і Східньої
Німеччини «.
Навіть ідіотизмам і вигадкам повинна присвічувати якась ло-
гіка, принаймні логічне мислення. В тому випадку нема ні ло-
КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ ...
1431
січного мислення, ані фактів. Про помішання прізвищ і псевдо-
німів ми вже писали. Коли мова про марш «коло 4.000 людей до
Карпат«, то мається до діла з маршем совєтського партизанського
з’єднання під керівництвом «двічі героя« СССР Сидора Ковпака,
який названими містами й шляхами пробивався в Карпати. Майже
одну третину з партизанського 2.000 з’єднання знищено в боях,
решта ж недобитків повернулися у волинсько-поліські ліси.
Тарас Бульба, який не хотів підкоритися Головному Команду-
ванню УПА, зголосився до німців, які його заарештували й післа-
ли до концтабору в Саксенгавзені.
Ген. Роман Шухевич залишився на українській території, ко-
мандував УПА і збройним підпіллям ОУН до дня своєї смерти
5-го березня 1950 р. у Білогорщі біля Львова.
Жоден відділ УПА з Закерзоння не перейшов у 1947 р. до Схід-
ньої Німеччини. Це неправдиве й абсурдне твердження. Всього
коло 500 вояків УПА знайшлося поза кордонами рідних земель.
Частина збереглася в совєтських тюрмах і концтаборах, також
і польських; більшість полягла в боях, або втратила життя через
розстріли чи на шибеницях.
Далі є мова про якусь зв’язкову базу між С. Бандерою та ОУН
на Личакові у Львові, похідні групи без назви, та що нібито вес-
ною 1944 р. відбулася розмова українських делегатів з ген. Са-
віцьким, комендантом АК на південно-східніх землях. Самозро-
зуміло, що ті, які були на Сході, нібито звернулися до ген. Са-
віцького з пропозицією «повернутися до договору Пілсудський-
Петлюра з тим, що за. .. повернення Польщі Кам’янця Поділь-
ського (4 повіти) поляки у Лондоні підтримають українські пре-
тенсії до Донбасу, Грозного і т. п.«.
Д-р Владислав Зих покликався на самого ген. Савіцького, від
якого особисто чув цю версію. Вона не має ані рук, ані ніг. Мова
тільки про Савіцького, а хто співрозмовники? Секрет полягає в
тему, що таку саму версію поширили в Польщі два польські авто-
ри «Дроґі до ніконд«, також без виявлення деталів і даних. В. Зих
пішов ще далі. Він почав ділити українців на »порядних« —
київських українців, «які радо погодилися б на ту концепцію«,
українських вчених, непартійних, які часто приїжджали до Льво-
ва і «ми не мали найменших труднощів знайти з ними спільну
мову«. Знаю обидва українські діялекти — т. зв. харківський і
львівський. Перед війною, — пише д-р В. Зих, — я був »свій«,
працюючи на польськім (?) Поділлю, а під час російської окупації
в 1939-1941 рр. з вченими з України я порозумівався легше, ніж
з львівськими, які знали тільки львівський діялект«.
Вже з написаного видно, що криється за В. Зихом: ділити
українців за походженням й діялектами, забуваючи, що серед по-
ляків куди численніші діялекти ніж серед українців, але ніхто
з українців не ділить поляків на кашубів, шльонзаків, мазурів,
1432
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ґуралів, куяв’яків і т. д. Він відверто наприкінці заявив, що
уважає себе знавцем сучасних стосунків. Можна і слід тому
заперечити. Д-р В. Зих забуває про те, що нині 40-річний укра-
їнець вже не розмовляє львівським чи іншими діялектами, бо
мова в них «поборницька» така, яку вони набули в школах.
Старше покоління може ще тут і там користуватися місцевими
діялектами, але те все зникне разом з їхнім життям. І тут основна
помилка «знавця сучасних стосунків».
Матеріяли, які він громадив в 1939-1943 роках »з уряду» про
українців, разом з його обширним рапортом передав особисто
»Бенедиктові« у Варшаві зимою 1942-43. Невідомо хто той »Бе-
недикт«, бо сліду його не можна знайти в книжці «Дроґа до
ніконд« чи в «Кур’єрі з Варшави».
Висновок у нього такий: «Подібно як тоді, так теж і нині я є
тої думки, що маємо більше прихильних і схильних до ширшої
співпраці українців за Збручем, ніж на землях Червенських Го-
родів і Галичини, здобутих Володимиром від ляхів (Див. хроніку
Нестора)«.
Історична плутанина дискваліфікує «знавця сучасних стосун-
ків» як іґноранта й людину не доброї волі. Наверх вийшов поль-
ський шовініст у повній своїй наготі, який грайливими фразами
й словами прагне розколоти українців, їх поділити й розсварити,
думаючи, що має до- діла з «почцівим русином».
Справа львівських професорів
Для В. Желєнського справа вбивства львівських професорів
мабуть не прокурорського зацікавлення, а чуттєво-родинного
Застрілений проф. Бой-Желєнський був дядьком В. Желєнського
і з того титулу він займався тією справою, бажаючи при тому
спекти свою антиукраїнську печеню. Не зважаючи на свої декля-
рації й заяви та ненависть до окремих людей, відомих і незнаних
по прізвищах з-перед 1924-1941 років, ця антиукраїнськість ще
глибоко в нього сидить і ледве чи будь-коли він того позбу-
деться. В. Желєнський належить до ряду типічних польських
кар’єристів. Він не мав відваги протиставитися утворенню кон-
центраційного табору в Березі-Картузькій, хоч, як пише, скоро
знав про те, що за вбивством мін. Броніслава Пєрацького стояла
ОУН.
Колишній прокурор пробував судити проф. Оберлендера і ук-
раїнців з т. зв. ДУН (Дружин Українських Націоналістів) чи т. зв.
Леґіону, але коли з того нічого не вийшло, бо Візенталь його по-
відомив, що винуватцем убивства польських професорів є ні-
мець Кучман, тоді В. Желєнський ніби хвилево притих, але ба-
жання помсти й реваншу в нього були куди сильніші від того,
що сказано в Господній молитві: «... І прости нам провини наші,
як і ми прощаєм винуватцям нашим» і «не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого. Амінь«.
КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ ...
1433
Польський історик Владислав Побуґ-Маліновський в «Найно-
вішій політичній історії Польщі 1864-1945«, том III, 2-га част.
П-го тому, Лондон 1960, схопив на папір справу Т. Боя-Желєн-
ського, дядька колишнього варшавського прокурора. Зі стор. 157
віднотовуємо таке: «Відомий письменник Т. Бой-Желєнський не
тільки не відмовлявся від прийняття, запропонованої наїзником
катедри літератури на університеті у Львові; не відмовив також,
— хоча підкреслював, що не піде на жодну політичну співпрацю
з Росією, — свого підпису під резолюцією, в якій письменники і
польські образотворчі мистці, що перебували у Львові, апробу-
вали факт совєтської інвазії й загарбання та назвав свій «пози-
тивний стосунок* до совєтської влади. Прикра тінь також падає
на постать проф. К. Бартля, кількаразового польського прем’єра;
немає жодних доказів стислішої його співпраці з совєтським оку-
пантом, сам він теж рішуче проти того застерігався в своїй по-
ставі, одначе зійшов на рівень дещо нижчий від того, якого ви-
магало його минуле. Обидва — Бой-Желєнський і Бартель —
замордовані німцями в липні 1941 р. в групі львівських про-
фесорів*.
Владислав Побуґ-Маліновський точно ствердив в 1960 р., що
польських професорів у Львові розстріляли німці, а в 1975 р. В.
Желєнський у телефонічній розмові з о. д-ром Іваном Гриньохом
ще повертався до питання, якою була участь Леґіону в масакрі
польських професорів. Тут або прояви хвороби амнезії-парціяліс,
або мається до діла з манією переслідування. Хоч о. проф. д-р І.
Гриньох письмово потвердив, шо вояки Леґіону не мали нічого
спільного з будь-якими вбивствами, В. Желєнський відкрив атаку
на якихось українців, які, мовляв, виготовили списки польських
професорів, і на п. Миколу Лебедя. Колишній прокурор мусить
бути свідомим того, що анонімне сказання про «поважного укра-
їнця* (стор. 158) і анонімний «знайомий українець* і покійний
інж. Косачівський не можуть бути свідками в будь-якій справі,
навіть в тій справі, яку силкується В. Желєнський приписати
українцям. Автор цих рядків ніколи не жив у Кракові і не знає
деяких справ, також ніколи не належав до числа «люмінарів*,
не є і ніколи вже ним не буде. Колишній прокурор зробив тут
також основну помилку.
В. Желєнському болить жовч, коли він тільки згадає про Ми-
колу Лебедя. Колишній прокурор забуває про те, що коли пише
про ЗВІД0МЛЄННЯ вже ПОКІЙНОГО' інж. Миколу Косачівського, він
повинен би вияснити чому він не живе, коли помер та як помер?
В. Желєнський не вияснює в яких умовах написані «зізнання* —
під катуванням, перед смертю чи після смерти вони кимось
оформлені?
Листопад 1939 р. (стор. 145) свідчить про ПУН під проводом
полк. Андрія Мельника. Прізвища Ганса Крюґера і Вільгельма
1434
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ.
Розенбавма нічим не обтяжують Миколу Лебедя. їх знали і з
ними розмовляли також і поляки.
Коли Р. Тожецький був з науковою візитою в США, тоді він
бачився і розмовляв з Миколою Лебедем на теми, які цікавили
польського історика. Чи М. Лебедь хотів би розмовляти з В. Же-
лєнським? Радше ні, бо одіозне ставлення колишнього прокурора
з Варшави і трактування М. Лебедя як »екзекутора« (стор. 145)
виключає будь-яку зустріч та розмову. Про так зване «львівське
шумовиння», то тут варшавський прокурор не враховує відсот-
кового відношення населення в тих роках у Львові. Поляків було
три рази більше ніж українців у Львові. Зрозуміло, що й поль-
ське шумовиння було втричі більше від українського.
Тяжко дискутувати з В. Желєнським, який не знає української
мови, не знає українських джерел і не орієнтується в україн-
ській проблематиці. Що з того, що колишній член КПЗУ, а ра-
ніше завзятий москвофіл Кузьма Пелехатий в липні 1941 р. ходив
з блакитно-жовтою опаскою на руках? Таких було напевно
більше. Коли б В. Желєнський хоч прочитав працю Володимира
Макара в «Гомоні України» під назвою «Бойові друзі», то не
писав би про присутність відділів ОУН у Львові та околиці ще
перед приходом німців до міста. Дискутувати з колишнім про-
курором та «свідками», які навіть в косооких азіятах добачали
українців? Варшавське повстання зайва річ. Подібні «свідки»
нині пишуть спомини, або розказують про уявні «випадки».
Автор цих рядків читав зізнання двох польських студентів по-
літехніки, які під час слідства в НКВД призналися, що в шпиталі
переховувався як пацієнт ген. Борута-Спєховіч. Чекісти там його
заарештували. Зізнання залишили в будинку, в якому пізніше
приміщувалася українська поліція. В. Желєнський хіба напише,
що й той список зробили «українські студенти»!
Львівські »батяри«-шумовиння знали українську мову не гірше
польської, а на їхньому чолі не було написано, якої вони на-
ціональности.
В. Желєнський не захищає ані тих біля 10.000 українців, тіла
яких відкрито у збірних могилах у Вінниці, ані польських про-
фесорів Краківського університету, ані польських політичних
діячів розстріляних у Пальмірах, ані єпископів, священиків, мо-
нахів і монахинь, повішених, розстріляних, загазованих тощо.
Колишній прокурор сконцентрував свою увагу на львівському
злочині, вбивстві польських письменників, тому що між ними
був його дядько — письменник Т. Бой-Желєнський. Крім того він
свої «гуманні почування» з титулу приналежности до польсько-
українського товариства у Парижі звів до розправи з «україн-
ським шумовинням» в перших днях липня 1941 року нібито за
полювання за багатими жидами, як також за ніби проскрипційні
списки невикритих «українських студентів». Яких? Тих, що сту-
КОЛИ НЕНАВИСТЬ ПОСЛАБЛЮЄ .. .
1435
діювали між двома світовими війнами, чи тих, що студіювали
в 1939-1941 роках?
Щодо «автономного СС Зондеркомандо д-ра Шинґарта® і його
ролю в ліквідації львівських професорів, то нічого сказати не
можемо, бо тієї справи не знаємо, так само відносно «українських
умундированих перекладачів®. Чи «перекладачі зверталися до
польських професорів та їхніх рідних по-українськи, чи по-ні-
мецьки, чи може по-польськи? Який доказ, або свідків, може на-
вести колишній варшавський прокурор, що ті «перекладачі® були
українцями, а не польськими фольксдойчами?
Ось деякі образки з нинішньої Одеської вулиці у Львові. Тільки
в одному будинку між двома світовими війнами жили три родини:
один мав військову ранґу сержанта в 5 ПАЦ3 на вул. Городецькій
і ріг вул. Бема, в шевській сім’ї, чоловік помер на рака, проте
були дуже гарні три доньки. Найстарша жила з якимсь багатієм
як коханка, друга вийшла заміж за старшого від себе українця,
третя, наймолодша і найгарніша, була жінкою польського офі-
цера. Один поверх вище жив самітно, бо батьки його нібито по-
мерли, студент політехніки — Шефнер. Носив завжди ендецький
«мечик Хробреґо«, реклямувався як польський шовініст. Заходив
до доньки польського майора в запасі, який мешкав по другому
боці тієї самої вулиш. За тимчасово1 німецької окупації Львова,
Шефнер парадував у Львові в мундирі гітлерівської СС як висо-
кий офіцер, кол. сержант 5 ПАЦ і три доньки були зареєстро-
вані як фсльксдойчі, а майора і його доньку большевики вивезли
під час першого вивозу.
Два колишні футболісти львівського спортивного клюбу «По-
гонь®, Маврери, були працівниками Ґештапо. Польська мова була
у них бездоганна, як у всіх інших, що про них була мова раніше.
Львівська «Кріміналь поліцай® і »Баншуц« та »Тодт« в своїх
70-80% складалася з поляків. Навіть комендантом української
допоміжної поліції у Львові не був українець, а майор Володимир
Пітулей, кол. високий офіцер польської поліції на заході. Пітулей
працював водночас в розвідувальній системі АК і альянтської
розвідки. При команді у Львові був референт справ української
поліції. Ним був німець з Польщі, майор Вальтер, якого зовсім
неправильно називали крайовим комендантом української поліції,
бо крайової команди не було. Не було навіть українця, зв’язкового
при німецькій команді дистрикту. Кожна округа, коли дивитись
з українського боку, становила окрему поліційну цілість. Окружні
коменданти української поліції підлягали тільки своєму німець-
кому окружному комендантові.
Спираючись на твердження адвоката Костя Паньківського з
його праці «Роки німецької окупації®, Ньюарк, 1965, реєструємо
таке: «Українське громадянство створило з приходом німецького
3) 5-ий Плютон Артилерії Цєнжкєй.
1436
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
війська по всій Галичині свою міліцію для втримання порядку й
безпеки. Ця міліція підлягала місцевим міським, або сільським
управам. У Львові німці наложили свою руку вже 2-го липня,
підпорядковуючи міліцію СС-ам. В краю це сталося пізніше, най-
перше в більших містах, на селах аж у серпні. В умовах повного
безправ’я, яке ніс із собою нацизм, нелегко було вимагати від
міліціянта пошани права, коли він не бачив того в поведінці не
тільки німецької поліції, але й усього німецького урядового апа-
рату. Те саме було пізніше також і з українськими поліцистами...
В половині серпня 1941 р. вийшло розпорядження губернатора
про розв’язання міліції і про створення «Української Помічної
Поліції®.
Ми довше зупинилися на тяжкому положенні української мі-
ліції і Української- допоміжної поліції в системі повного безправ’я
гітлерівської політики і правління на окупованих землях.
Положення польської Гранатової поліції не було краще. Поль-
ських поліцаїв німці також вживали для своїх цілей, передусім
на, так сказати б, протижидівському відтинку. Деякі німецькі
станиці, військові, поліційні, а навіть й цивільні, ставили свої
вимоги перед командами поліції, наприклад, про зібрання більшої
кількости людей до робіт, деякі наказували поліцаям у службі
і поза службою виконувати для себе функції, як наприклад,
звільнювати жидівські помешкання, реквірувати меблі тощо.
Польську Гранатову поліцію вжито до ліквідації жидівських
ґетт в Ряшеві, Варшаві та інших містах і містечках.
Серед кожного народу є порядні і погані люди, чесні і злодії,
а навіть кримінально-бандитський елемент; патріоти і колябо-
ранти-зрадники, відважні та боягузи. Українці, поляки та інші
народи не є вільні від таких типів. В історії також знані ви-
падки каналій, неморальних і неетичних осіб.
(Закінчення буде)
Українська самостійницька політика мусить зробити належні
висновки з того факту, що в московському таборі існують тільки
сили крайньо ворожі справі державної самостійности України, і
що під цим оглядом надалі маємо справу з одностайним фронтом
больгаевиків й антикомуністичних московських імперіялістів. В
такій ситуації кожне намагання звести українську політику до
спільних позицій з московськими антирежимними силами є рівно-
значне з намаганням довести до капітуляції українських визволь-
них змагань перед московським імперіялізмом. Будь-які зв’язки
з ворогом на такій плятформі капітулянтства були б злочином
національної зради.
(Степан Бандера: 3 москалями нема спільної мови, Перспективи
Української Революції«, Мюнхен, 1978 рік, стор. 404).

1437
В. КУЛЬЧИЦЬКИЙ-ҐУТ
ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА Й ІДЕОЛОГІЧНА
БОРОТЬБА
У дискусії над тим, хто і як дотримується Гельсінського дого-
вору, Москва, а за нею і її підголоски з Києва вказують на велике
число перекладів західніх письменників і поетів в Російській
імперії, а тим часом на Заході публікуються твори дисидентів, бо
в СССР не береться до уваги літературна вартість твору, а тільки
його політичне спрямування. Чи большевики дійсно серйозно
трактують таку інтерпретацію і стан перекладної літератури на
Сході і Заході? Теоретичні писання про перекладання літератур-
ного твору, які часто появляються в СССР, показують, що ця ін-
терпретація є ніщо інше, лише звичайна собі пропаганда.
Візьмім, для прикладу, статтю Віктора Коптхлова з органу
Спілки письменників України, Українського товариства дружби
і культурного зв’язку з зарубіжними країнами та Українського
республіканського комітету захисту миру »Всесвіт« за грудень
1978 р. Вже сам заголовок статті »Художній переклад — зброя
в ідеологічній боротьбі» вказує на гіпокризію їхнього аргументу.
Якщо ж бо це зброя, то чому нею вільно користуватися тільки
одній стороні, тобто «країні перемігшого соціялізму«? Чому нею
не може користуватися також друга сторона — «загниваючий
буржуазний світе?
Хід мислення совєтського теоретика
В. Коптілов виходить з заложення, що «перекладна література
як складова частина кожної національної культури бере активну
участь у боротьбі ідей«. Далі, він ділить літературу на дві части-
ни. До першої зараховує «різноманітні “чорні серії”, які вида-
ються масовими тиражами й покликані виховувати читачів у
дусі схиляння перед стандартами буржуазного суспільства». А
подаються у них: «Культ надлюдини, войовничого антикомуніста
типу Джеймса Бонда і його численних наслідувачів, отуплююча
псєвдофантастика про міжпланетні та міжгалактичні війни, зве-
дення багатющої гами переживань людини до комбінацій психо-
патолог, чних комплексів, відверте спекулювання на низьких
інстинктах духово обмеженого міщанина, — все це допомагає
господарям “вільного світу” маніпулювати свідомістю мас«.
У його другу частину попадає «справжня література, надхнена
високими ідеалами сучасности, здатна збагатити кожну націо-
нальну культуру». І, розуміється, в першу чергу він вкладає тут
«літературу соціяльного реалізму», а вже дальше «також чесні
книжки сучасних письменників капіталістичних країн, — пись-
1438
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
менників, які прагнуть знайти вихід з духової кризи буржуазного
суспільства®.
Зробивши цей поділ, В. Коптілов ставить дуже важне для на-
шої теми твердження. »Отже, — каже він, — сам вибір худож-
нього твору для перекладу є значною мірою актом політичним.
“Скажи мені, чиї твори ти перекладаєш і поширюєш, — і я скажу
тобі, хто ти”, — так можна парафразувати давній афоризм. Кож-
на книжка прогресивного письменника, видана в наш час в ори-
гіналі чи в перекладі — це зброя в ідеологічній боротьбі за май-
бутнє людства®.
Та вибір — це тільки перший крок. За вибором іде переклад і
про нього В. Коптілов пише так- «Але в сфері боротьби ідей пере-
бувають не тільки художні твори, а й способи їх інтерпретації в
перекладі... Між сприйняттям оригіналу і реалізацією перекла-
ду неодмінно є єгап абстрактного мислення, на якому перекладач
моделює структуру оригіналу, його ідейно-образну суть, вирізня-
ючи в такий спосіб основне, те, що він повинен зберегти, і відсі-
ваючи другорядне®.
Кснфронтація з дійсністю: інтерпретація
Коли йдеться про сам вибір, то перекладачі в СССР не мають
проблеми. Бо хоч В. Коптілов і нарікає, що »у країнах Заходу
обмін ідеями, що містяться у таких творах (другої частини, —
ВКҐ), має обмежений характер, бо йому перешкоджає вся система
споживання культури в капіталістичному світі®, автори »таких
творів® не мусять тайно їх писати і підпільними дорогами виси-
лати їх у «країну перемігшого соціялізму®.
Ось візьмім для прикладу роман Ірвіна Шова »Кі§Иі\¥Огк«. Пе-
реклад цього твору п. н. «Нічний черговий® друкувався у трьох
числах «Всесвіту® за березень, квітень і травень, 1979 р. У травне-
вому числі була також надрукована коротка довідка про автора
та його роман. Чому Ірвін Шов удостоївся бути перекладеним, чи
точніше бути перекладеним в «країні перемігшого соціялізму®?
Відповідь на це питання дають самі цитати із еляборату тов.
Кіри Шахової: «Шов належав до прогресивного театрального руху
в країні... Винесений з армійської служби досвід і спостережен-
ня лягли в основу першого і найкращого роману Шова «Молоді
леви« перейнятого антимілітаристським та антифашистським ду-
хом .. . Радянський американіст О. Звєров ... зазначає, що Шов
бачить у лівацьких виступах, у поведінці деяких діячів сучасної
культури Заходу оргіяльні і карнавальні риси, що є симптомом
загального загнивання, розпаду буржуазного світу в цілому®.
А про самий роман: «Нічний черговий® (1976), по суті, багато
в чому продовжує тему «Вечора у Візантії®, якщо розглядати її
узагальнено, як розкриття занепаду буржуазного світу у всіх
його формах. Герой «Нічного чергового® аж ніяк не бунтівник, —
він типовий конформіст. Але попри всю свою аморальність Дуг
ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА Л ...
1439
ще не зіпсований остаточно і він не може не бачити загнивання
різних сфер буржуазного суспільства — від чиновницького Ва-
шінґтона з його корупцією, донощиками і цинічними хижаками,
до товариства американських туристів, які забруджують Швай-
царію, Францію, Італію, перетворюючи ці країни на, сказати б,
власні готелі, бари чи будинки розпусти... Загальне звучання
цієї трагікомічної пікарески надає їй значення соціяльно-критич-
ного твору про сьогодення буржуазного суспільства, його безду-
ховість, егоїзм і жорстокість®.
І все ж таки книжки оцього Ірвіна Шоьа, такого безпощадного
критика американської системи, в Америці друкуються, майже
кожний його твір звичайно прикрашує на протязі багатьох тиж-
нів листу «бестселерів® у суміш із творами «чорної серії®, його
твори продукуються на американській телевізії (напр., «Віск Мап,
Роог Мап«), а видавництво книжки »Мі§Мтуогк« твердило, що
Ірвін Шов «є одним із найбільш читаних американських авторів®.
Конфронтація з дійсністю: твір
Подана вище інтерпретація так автора, як і його роману, досить
близька до правди. Перекладачка фактично не потребувала «мо-
делювати структури оригіналу®, не потребувала «відсівати друго-
рядне®, бо автор таки дійсно критично наставлений до системи
і цю свою критичність передає устами своїх героїв. І тут особливо
виразно виступає різниця між автором «буржуазних країн® і
автором «країни перемігшого соціялізму®. Коли перший бере під
обстріл саму систему, а людей трактує як жертви системи, то
другому критика системи строго заборонена. Як щось є зле, то
автор мусить обвинувачувати людину, яка або заражена ще ста-
рими навиками, ще не піддалася повністю благодатному впливові
офіційної ідеології та «мудрим® директивам партії, або просто є
зрадником народу, є на службі ворога.
Добрий приклад ставлення «буржуазного® письменника до
системи є таки у цьому ж творі Ірвіна Шова. Працівниця Феде-
рального уряду, головна героїня каже: «Направду в що я вірю —
це те, що наколи б тут (тобто у Вашінґтоні, — ВКҐ) кожному, від
президента і до двірника у Відділі індіянських справ, було тільки
дозволено діяти два тижні на рік, Америка стала б наймогутнішою
країною в світі®. А не дає діяти система, яка каже працівникам
круглий рік тільки «грати гру«.
І характерно, що перекладаючи якраз це речення, тов. Малан-
чук вирішила застосувати засаду «відсівання®, і опустивши »тут«
та «Відділ індіянських справ®, надала реченню ще сильнішого
звучання поширивши його із Вашінґтону на мешканців всієї
Америки1. Крім цього речення вона покористувалася цим засобом
ще два рази: перший раз, «робочу людину® заступила «підневіль-
ною людиною®2, і другий раз: «соціялістичні країни® переклала
1440
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
на »уряди складені з соціалістів» пропускаючи згадку про Китай3.
Та крім останньої зміни, де І. Шов виявив «незнання» того, що
»соціялістичними країнами» є тільки СССР та його сателіти, пе-
рекладачка просто перестаралася, бо в романі «Система» не має
ані одного оборонця. Її критикують всі герої: і головні і побічні.
От службовець американської амбасади, приятель головної героїні
у розмові з головним героєм каже: «Не хваліться нікому, що ви
знайомі зі мною. За мною постійно стежать. Коли я повертаюся
до свого робочого кабінету то бачу, що всі мої папери порушено»4.
А службовець Федерального уряду в Вашін^тоні, приятель го-
ловного героя, розмальовує перед ним ось який драматичний
образ: «Ми живемо в час Бензонів, тихеньких отруювачів, які з
дитинства знають, що шлях вгору лежить через каналізаційні
труби. Я розкажу тобі дещо цікаве —- про одне психологічне
явище. Хтось мав би описати це в медичному журналі. У мене
були дні, коли я постійно відчував у роті посмак т .. А Я чистив
зуби, полоскав горло, просив секретарку ставити мені на стіл вазу
з нарцизами — нічого не помагало ...
— Господи, — урвав я його, — мені здавалося, шо в тебе все чудово.
— Я добре граю, — стомлено признався Хейл. — Я повинен це
робити. Я — першокласний старий брехун. Увесь наш уряд скла-
дається з брехунів, там є де практикуватися».
А вкінці брат головного героя, який не має синів лише три
доньки: «І все-таки, у всьому тому є одна приємна деталь. Ці
свині ніколи не зможуть забрати в мене сина і убити його на
якійсь зі своїх клятих війн. Що то за країна, де доводиться дяку-
вати Богові за те, що в тебе немає синів».
У порівнянні з духом пих питат, для прикладу скажім писання
Солженіцина виглядають ка дитячі іграшки, але у «країні пере-
мігшого соціялізму» вони не могли бути надруковані.
Примра Орвела
Та помимо такого широкого діяпазону перекладної літератури,
яка видається в СССР як зброя в ідеологічній боротьбі, парафра-
1)	В оригіналі: “Асіиаііу, луИаі; І Ьєіієує ів ЇЬаі, ії еуегуопе Ьеге, £гот іЬе Ргезібепі
йолуп іо ІЬе запііог аі Іпбіап АНаігз, луоиіб опіу Ье аііолуеб іо орегаіе Шо луеекз а уеаг,
Атегіса и-оиісі іигп оиі іо Ье іЬе егеаіезі соипігу іп ійе луогіб”.
В перекладі Л. Маланчук: — »Я справді вірю в те, що, якби кожна людина, почи-
наючи Президентом і кінчаючи двірником, мала змогу діяти згідно зі своїми пере-
конаннями хоча б два тижні на рік, Америка стала б наймогутнішою країною світу«.
2)	В оригіналі: “5 . . . єіор і . . . іетрііп§ а \уогкіп§ тап, — І заіб”.
В перекладі: «Годі вам сп . . . спокушати п . . . підневільну людину, — пожартував я«.
3)	В оригіналі: “АІіЬои^Ь регтіі те іо роті оиі іп раБ5Іп£ іЬаі іке егеаіезі питЬег
о і рогпо£гар1ііс ЙІШ5 апб ІЬе тозі — аЬ — ехріісіі опеє — соте оиі ої 5\уебеп апб
Пептагк, Шо йосіаііві соипігіеє, И І їіауе ту їасіє зігащіїі . . .
— І Ьауе ту бейпіііопз, — РЬіІірре заіб, — І бейпе йосіаіізт.
— СЬіпа, а^аіп, — Мабіпе заіб. 5ііе табе а зтаїї, ууаіііпд зоипб. — ЛУе сап’і аіі Иує
іп СЬіпа, полу, сап лує? — ЕаЬіап зроке геазопаЬІу. — ЛУЬеікег \уе Ііке іі ог поі, лує ііує
Іп а луогіб іііаі Ьаз а біНегепі Ьізіогу, біНегепі іазіез, бійегепі пеебз ...”
В перекладі: »І дозвольте мені нагадати, що найбільше порнографічних фільмів і . . .
гм . . . найвідвертіші з них випускають Швеція і Данія, котрі, якщо не помиляюся,
мають уряди, складені з соціялістів /.../.
— У мене власні погляди, — сказав Філіпп. — І соціялізм я визначаю по-своєму.
— Подобається нам це чи ні, але ми живемо в країнах, що мають свою історію, свої
смаки, свої потреби . ..«.
4)	Тут і дальше подаємо цитати у перекладі Лесі Маланчук.
5)	В оригіналі це слово подане без крапок.
ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА Й ..,
1441
зуючи батька комунізму Маркса можна сказати, що вже по «краї-
ні перемігшого соціялізму® бродить тінь Орвела. Він бо то, якщо
не перший то у найдраматичніший формі представив факт, що
тоталітарна система, якщо хоче довше вдержатися, мусить зовсім
відгородити своїх громадян від контактів зі зовнішнім світом як
у простірному так і в часовому засягах. Себто і від сусідів і від
минулого. Все ж навіть з таким відгородженням, зі зовні просо-
чуються зернятка пізнання правди. Впавши на пригожий ґрунт,
вони кільчаться і розвиваються у паростки незадоволення, роз-
чарування, огірчення, ненависти, бунту. Згодом вони витворять
атмосферу такого напруження, що при відповідних кліматичних
умовах суспільно-політичного чи економічного характеру, із неї
постане гураґан, який змете тоталітарну систему з лиця землі
взагалі і назавжди.
Нормальний процес, який переживає думаюча людина — це
процес порівняння. Пропаґандивне спрямування в Совєтському
Союзі цей процес значно підсилює. Ось Віктор Коптілов у зга-
даній вище статті підкреслює, що «загострення ідеологічної бо-
ротьби® іде «між новим світом соціялістичного гумлнізму і старим
світом капіталістичної експлуатації» (підкр. наше, — ВКҐ). Отже
порівняння, а в ньому «нове® повинно виходити краще як «старе®.
Та чи так воно виходить?
Ось хоч би взяти до уваги обговорюваний твір Ірвіна Шова. Не
знаємо, чи перекладачка й авторка розвідки завважили той факт,
що у романі критика системи переводиться тільки на словах.
Вдумливий читач чує слова, але самих діл не бачить. Зате він
бачить героїв, які без найменшої тіні страху систему критикують,
які без найменших перешкод подорожують по різних країнах,
які виконують різні торговельні трансакції без найменших пере-
шкод зі сторони системи. Еони мають змогу використовувати свої
здібності роблення винаходів для покращання своєї екзистенції.
І ще читач бачить самого автора. Йому не сподоба пося жити у
США, то він преспокійно переїхав собі до Швайцарії, але свої твори
без жодних перешкод далі друкує в тих же поганих США.
Чи у вдумливого читача при порівнянні оцього образу з тим,
який він бачить і переживає у своїй «країні перемігшого соція-
лізму®, не зродиться принайменше сумнів котра країна більше
гуманна? В котрій країні людина має більшу свободу дії? А по-
родження сумніву — це вже шлях до бунту.
Членам же інших народів, не панівного російського, перекладна
література дає ще більше нагод для розбудження в них бунтів-
ничих настроїв. Ось роман польського »народового« письменника
Збіґнєва Доміно «Блукаючі вогні®. Основна тема роману — бо-
ротьба »народової« польської влади з польськими повстанцями.
В повітовому комітеті партії іде дискусія над питанням, чому на-
селення підтримує «бандитів®.
— Мені здається, товариші, — взяв знову слово Кубик, — що
1442
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
банди в наших краях мають міцнішу базу, ніж деінде, бо ми,
знаєте, надто стримано говоримо про беззастережну і повсюдну
колективізацію .. .
Боровець хотів був попросити слова, але його випередив
Грошко ...
— Ви даруйте, товаришу Кубик, я не зовсім з вами згідний . ..
Реакція втовкмачувала цим біднякам: сьогодні візьмеш панську
землю, а за місяць-два заженуть тебе до колгоспу, і буде там у
тебе спільне корито ... Не встигнеш ту землю заорати й засіяти,
а тебе так обкладуть податками, що й ноги повідкидаєш. Отак
реакція залякувала селян, як ксьондз диявола свяченою водою.
Одначе ми, товариші, розтлумачили тоді селянам, що все це
ворожа пропаганда ... І треба сказати, нас послухали ... Ну, а
коли вже селянин землю взяв, то, вірте мені, товариші, забрати її
в нього важко ... Це моє — й годі! Мені народна влада дала ...
— І та ж народна влада може забрати. Отак, знаєте, треба лю-
дям пояснити, а не інакше, — докинув Кубик.
— Товариш Кубик каже, народна влада може забрати. Авжеж.
Тільки розумна влада повинна думати, що вона чинить і як«.
Теперішня ситуація з колгоспами у »народовій« Польщі по-
казує без найменшого сумніву, що «народна влада« пішла за дум-
ками Грошка, а не Кубика, бо помимо сателітного статусу, там
вибір зроблено таки у Варшаві, а не в Москві, як то було з кол-
госпами в Україні. Чи може не завважити тієї різниці вдумливий
український читач?
Або ще Янніс Ріцос. У травневому числі »Всесвіту« є спочатку
кілька його поезій, а на стор. 193-7 є розвідка про нього Тетяни
Чернишової п. з. «Поет солідарности«. З розвідки український
читач довідується, що поет комуніст, член грецької комуністичної
партії, і помимо того в буржуазній Греції його твори друкуються
і ввесь буржуазний світ визнає його поетичний геній. Та не це
особливо вражає українського читача.
При кінці своєї розвідки Т. Чернишева пише: »У вірші До Та-
раса Шевченка Ріцос каже, що український поет розрізав своє
серце, як хлібину, і нагодував народи«. «Всесвіте містить три-
надцять його поезій. Перша з них »СССР«. Ну, добре, подумає
читач. Поему про СССР треба було перекласти і помістити. А
чому ж не поміщено поезії про Шевченка? Грецький поет пише
вірш про українського поета, український журнал містить зразки
його поезій, але між ними немає якраз тієї про українського
поета. Чи цей факт не зродить обурення в українського читача?
Чи цей факт не покаже йому, де знаходиться рука, яка сіпає
нитками від маріонеток у редакції «Всесвіту»?
У «країні перемігшого' соціялізму« друкується багато перекла-
дів із «зарубіжних® літератур. Ці переклади трактуються тоталі-
таристами у Кремлі як зброя в ідеологічній боротьбі. Вони, однак,
не можуть, чи не хочуть бачити, шо ця зброя є двосічною зброєю.
1443
В. ТЕСЛЯР
ВІДЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ БОРОТЬБИ ОУН ДОБІГАЄ КІНЦЯ
В усіх країнах поселення українців 1979 рік пройшов під знаком
відзначення 50 років революційно-визвольної боротьби ОУН. Після
появи нашої першої репортажної згадки про ці святкування у шосто-
му числі «Визвольного Шляху», в місяці червні й пізніше святкові
зібрання, присвячені ОУН, відбулися у кількох місцевостях середущої
і північної Німеччини, у Франції і в Бельгії, де крайове відзначення
боротьби ОУН відбулося в Шарлеруа 30-го вересня.
У Великій Британії центральна імпреза в наміренні ОУН відбулася
в Манчестері з участю біля 3.000 учасників. Почесними гістьми того
ювілейного зібрання і маніфестації був Голова Проводу ОУН Ярослав
Отецько, донедавній в’язень московських тюрем та концтаборів Ва-
лентин Мороз і визначна діячка ОУН і АБН п-н± Слава Отецько Не-
залежно від тієї імпрези, масові зібрання відбулися в Аштоні, Бері,
Болтоні, Галі факсі, Гаддерсфілді, Едінбурзі, Кіхлею, Олдгамі, Роч-
дейлі, Редінґу, Раґбі, Стокпорті, Сканторпі, Тодмордені і в інших
менших громадах. Громади, які провели ці святкування перед по-
чатком червня, були згадані нами раніше.
Українська демонстрація під московською амбасадою в Лондоні (Велика
Британія) в 20-ліття смерти сл. п. Степана Бандери. Картина символізує
закуту в кайдани Україну під наглядом КҐБ.
1444
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Величаві святкування 50-ліття ОУН відбуваються також в Канаді і
США. На спеціальне відмічення заслуговує величаве зібрання в То-
ронті у дні 7-го жовтня, та наукова конференція-симпозіюм в уні-
верситеті Конкордія у Монтреалі, що тривала три дні (28-го, 29-го і
30-го вересня), у програму якої увійшли двадцять доповідей визнач-
них науковців та публіцистів, які досліджують постання і дію ОУН
на широкій канві націоналістичного руху в українському народі в
цьому і в попередньому століттях. Організатори тієї конференції, яку
зовсім правильно можна уважати за першу такого характеру й змісту,
підготовляють оприлюднення всіх науково-дослідницьких доповідей
окремою книжкою на кількох мовах (українській, англійській, фран-
цузькій). Вже під цю пору розглядається проект .підготовки другої
подібної конференції в 30-ті роковини геройської смєрти сл. п. ген.
Романа Шухевича-Тараса Чупринки в 1980 році.
В українській пресі за океаном і в Західній Европі появляються
звідомлення про відбуті імпрези в тій самій цілі в громадах у США,
велика частина яких припала на жовтень, листопад, а в декотрих на
грудень б. року. Це саме діється у країнах Південної Америки і в
Австралії, де тамошні українці відзначають з особливішою увагою
півстоліття революційної дії ОУН.
Переглядаючи репортажні звідомлення про відбуті імпрези та мані-
фестаційні зібрання, в очах закарбовуються зокрема такі головніші
факти: масова участь української громадськости в усіх відношеннях;
активна співучасть молоді з рядів молодіжних, студентських і профе-
сійних організацій; солідарна співучасть духовенства обидвох україн-
ських віровизнань і владик; великий вклад у відзначення 50-ліття
ОУН осіб та гуртів, що працюють на науково-культурному полі; під-
несений настрій, прояви доглибинних пошуків та синтезування того,
в чому заіснувала задокументована переконливість.
Як уже згадувалося у багатьох відношеннях, це 50-ліття ОУН від-
значається у вийнятково важливому періоді українських визвольних
змагань у XX столітті. Цю вийнятковість характеризує в особливий
спосіб чимраз то ширший і глибший рух спротиву в Україні, в якому
унаявнилися на численних прикладах форми підпільної дії та форми
Змагань за національні права з легалістичних пс зицій. На цьому дру-
гому елементі починають спекулювати противники революційного на-
ціоналізму поза кордонами України, що заносить посмаком свідомого
чи підсвідомого повороту до славнозвісних угодовських експериментів
з перших двох чи трьох декад нашого часу. В такому часі поглиблена
увага політичної, академічної і громадської верхівки до світоглядових
основ українського націоналістичного руху під проводом ОУН, до пи-
тань її суспільно-політичної програми, стратегії і тактики самої бо-
ротьби, з врахуванням усіх елементів теперішніх днів, не поминаючи
і впливу на можливості боротьби технологічними здобутками — це
якраз те, чого найбільш потрібно.
Від перших днів свого існування ОУН завжди наголошувала, що
вона не початок і не кінець в тому, що виступає під загальною назвою
ЕЦ ЗНАЧЕННЯ 50 РОКІВ ГС ?СТЬБИ ОУН...
1445
українського визвольного націоналізму. В цьому русі ОУН — це орга-
нізатор, аванґард і провідник, який черпає усі свої духові, політичні
і фізичні сили з тих широких кругів та верств українського суспіль-
ства, які приймають ідею самостійної і соборної України за свою ідею
і готові в тому напрямі діяти, без огляду на обставини поневолення.
Дотеперішній шлях боротьби і здобутків ОУН — це, очевидно, заслуга
в першу чергу її основників, провідників, бойовиків і командирів. Це
в першу чергу заслуга усіх тих Друзів і Подруг, які під прапорами
ОУН віддали своє життя за УССД. Але, рівночасно, дотеперішній
шлях, ідейна й бойова міць ОУН, це також здобуток і заслуга широких
лав українського суспільства — науковців, публіцистів, поетів і пись-
менників, студентів і молоді, селян і робітників, які, визнаючи націо-
нальну ідею і чинну дію за рушій життя народу та його боротьби за
волю, пішли за покликом ОУН і своєю працею допомогли створити
це широке річище, якому не буде стриму.
Віримо, що наше таке широке і масове відзначення дотеперішнього
півстоліття ОУН не тільки відсвіжить історію та скріпить увагу, але
рівночасно оживить процес дальшого дерзання, що широкою луною
відіб’ється в душі усього народу в його нестримному поході до мети!
Вид на частину українських демонстрантів під московською амбасадою
в Лондоні з приводу 20-ліття смерти сл. п. Степана Бандери, яка
відбулася 28. 10. 1979 р.
1446
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
МАТЕРІЯЛИ И ДОКУМЕНТИ З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
«ХРОНІКА ПОТОЧНИХ ПОДІЙ« ПРО УМОВИ життя
В’ЯЗНІВ У 35 ТАБОРІ В МОРДОВІЇ
Під назвою «Щоденник 35 табору», 51-ий випуск самвидавної
«Хроніки поточних подій» приносить інформації про життя полі-
тичних в’язнів СССР, в тому й українських, за час від січня до
ж овтня 1978 року. Передаємо окремі фрагменти цього документу.
*
З січня. Я. Микитко вийшов з ШІЗО хворим (температура 40°).
Поклали в лікарню, лікують пеніциліною і стрептоцитом. (Яромир
Микитко був арештований в 1973 році і засуджений на 5 років
таборів).
Сконфісковано листи І. Кандиби до В. Підгородецького.
16	сгчня. Сконфісковано листа В. Стуса до Є. Сверстюка.
21	січня. За відсутність на робочому місці, покарані позбавлен-
ням ларку Бутченко і Шовковий. Того ж дня Шовкового покарали
позбавленням побачення за відмову говорити з начальником П-го
загону Шукшиним. (Шовковий був засуджений в 1978 році на 5
років таборів).
25	січня. На виробництві — травма пальців лівої руки в Про-
нюка. (Євген Пронюк засуджений на 7 років таборів і 5 років за-
слання — в 1973 р.).
26	січня. Є. Сверстюк дістав нагану за відсутність на робочому
місці. (Сверстюк був засуджений в 1973 році на 7 років таборів і
5 років заслання).
27	січня. Сконфісковано листи до Д. Верхоляка від І. Кандиби
і до П. Плумпи від священика А. Сварінскаса.
13	лютого. Рентґеноскоп виявив у Д. Квецька хворобу легенів.
(Квецько був засуджений в 1967 році на 15 років таборів і 5 рою’в
заслання).
25	лютого. З табору вивезли Шовкового — два тижні перед
його звільненням.
27	лютого. Маркосяна і Пронюка піддано особистому обшукові.
З березня. Д. Квецька позбавили права купувати в ларку про-
тягом одного місяця за «непошану до наглядачів».
11	березня. Є. Сверстюка позбавили права купувати в ларку
протягом одного місяця.
По 6 роках і 3 місяцях ув’язнення, 15 квітня, перевезли на 5-
річне заслання українського літератора Івана Олексійовича Світ-
личного. До таборового строку йому зарахували 8 місяців, які він
в’дбув під слідством в 1965 році. (Тоді кримінальна справа проти
нього була припинена). На етап Світличного забрали з лікарні,
ХРОНІКА ПОТОЧНИХ ПОДІЙ* . ..
1447
де він переходив інфекційну жовтачку. Його адреса: 659750, Ал-
тайський край, Горно-Алтайська АО, село Усть-Кан, Первомай-
ська вул. 33, кв. 8.
З Владимирської тюрми привезли Зіновія Антонюка. (Він був
засуджений в 1972 році на 7 років таборів і 3 роки заслання).
Антонюка відразу поклали в лікарню, де виявили у нього тубер-
кульозу. В лікарні він пролежав понад місяць. Внаслідок кло-
потань дружини в медичному управлінні і в ГУІТУ МВД, Анто-
нюка оглянула комісія, яка вирішила відіслати його до спеціялі-
зованої лікарні в Ленінграді, але при кінці листопада він був ще
в таборі. Таборовий реченець Антонюка (7 років) закінчується в
половині січня 1979 року. Потім 3 роки заслання.
У 35 таборі відбуває строк Дмитро Кузьмич Верхоляк. Йому
50 років, походить з Західної України, був членом ОУН, в УПА
був фельдшером. Його арештували в червні 1955 року. Воєнний
трибунал Прикарпатської воєнної округи засудив його до кари
смерти. Воєнна колегія Верховного суду СССР замінила кару
смерти на 25 років ув’язнення. Верхоляка звинувачували в участі
в конкретних акціях УПА, в ношенні зброї, і, як члена ОУН, у
розповсюдженні антирадянської літератури. Верхоляк неодно-
разово просив переглянути його справу; він твердить, що як
фельдшер він не брав активної участи в діях, які йому припи-
сують, і ЩО' слідство в його справі провадилось з упередженням.
Останню заяву про перегляд його справи Верхоляк вислав до
Верховного суду СССР в лютому 1978 року. В цій заяві він вказує,
що інші 9 чоловіків, засуджені разом з Верхоляком, вже давно на
волі (четверо з них були теж засуджені до кари смерти). Крім
того Верхоляк пише, що 10 років в ув’язненні він працював фельд-
шером, тепер, хоч він є інвалідом другої групи, працює на вироб-
ництві, виконує норму, протягом десятків років не вчинив ніяких
порушень і ніколи не був покараний.
У квітні Верхоляк отримав відповідь з Верховного суду СССР.
Там сказано, що засудження було обґрунтоване, а у справі від-
новлення слідства треба звертатися до прокуратури.
В. Підгородецькому скасували другу групу інвалідности й зму-
шують працювати. Підгородецький був арештований в 1951 році
за участь в діях УПА і засуджений на 25 років. В 1956 році йото
засудили ще на 10 років за керівництво таборовою голодівкою
(Озерлаг, Тайшет, табір 07).
7 жовтня, в День Конституції, голодували Айрап’єтов, Айрік’ян,
Бутченко, Лісовий, Матусевич, Оґурцов, Плумпа. (Василь Лісо-
вий засуджений в 1972 році на 7 років таборів і 3 роки заслання.
Микола Матусевич, член Української Гельсінської групи, засу-
джений в 1978 році на 7 років таборів і 5 років заслання).
17 жовтня. Айрік’ян, Бутченко, Верхоляк, Матусевич, Мало-
жинський, Оґурцов і Плумпа вислали привітання Папі Іванові
Павлові II.
1448
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЗО жовтня, в День Політв’язня, голодували Айрік’ян. Айрап’є-
тов, Бутченко, Лісовий, Матусевич, Оґурцов, Тілгаліс.
16 жовтня до табору, на побачення з чоловіком, приїхала Віра
Лісова з 6-річним сином. Два дні їм говорили, що нема місця у
приміщенні для побачень. Щойно після того, як Матусевич на
загальному побаченні з своєю дружиною довідався про їх приїзд
і «зробив бучу« в таборі, Лісового відправили до 37 табору і дали
побачення на дві доби.
«ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ» ПРО ЗАВОРУШЕННЯ
В ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКУ ТА КОНЦТАБОРІ
» Камені — зброя пролетаріяту«. Варвари — слідчі побили
арештованих.
Четвертий випуск «Інформаційного бюлетеня» Української Гель-
сінської групи вперше розкриває деталі заворушень, які мали місце
в червні 1972 року в Дніпродзержинську, Дніпропетровської облас-
ти, і про які від років кружляли тільки дуже скупі інформації.
Ще менше було відомо про події, які сталися серед в’язнів конц-
табору 308/5. Про ті події розповідає їх учасник Олександер Моги-
левський у своєму зверненні до Української Гельсінської групи з
грудня м. р. Передаємо винятки того звернення.
*
«Групі сприяння виконанню Гельсінських угод на Україні
від засудженого Могилевського Олександра Івановича,
нар. 1954 року, засудженого за ст. 206 ч. III на термін 7 років
7 місяців 11 днів ув’язнення особливого режиму.
Копія Генеральному прокуророві СССР.
ПРОТЕСТ
25 червня 1972 року місто Дніпродзержинськ відзначилося своє-
рідною подією.
Автомобіль СПеЦхЯЛЬПОЇ медичної служби проїжджав по вули-
цях міста і підбирав підпитих людей. Як стало відомо пізніше,
два міліціонери-водії самі були в підпитому стані.
Арештували на вулиці трьох, що йшли з гармошкою і співали.
Замкнули в машину і повезли до витверезника.
По дорозі машина загорілася, троє молодих людей стукали,
кричали, пробували відкрити двері, — в машині горіла бензина.
Палаючу машину бачили мешканці проспекту Ілліча; прохож’
теж старалися зупинити її, махали руками, кричали. Палаючу
машину вдалося зупинити тільки тоді, коли особова автомашина
випередила її і перегородила їй дорогу.
На крики з машини, прохожі кинулися відкривати двері —
двоє молодих людей були обгорілими трупами, третій ще жив.
«ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ* ПРО 3; ЗРУШЕННЯ...1449
але помер від опіків того ж дня.
Людей зібралося дуже багато; два міліціонери втекли з місця,
де стався випадок.
У водія переїжджаючої машини люди взяли бензину, облили
міліційну машину спецмедслужби і підпалили. Приїхали пожеж-
ники і міліція та почали гасити машину. Демонстранти переріза-
ли шлянґи і розігнали міліцію.
Цей стихійний вибух гніву вилився у масову демонстрацію.
Рішено доставити обгорілу машину до міському партії і вимагати
справедливого притягнення до відповідальности винних у заги-
белі молодих хлопців. Доста вивши купу обгорілого металю до
міському партії, демонстранти висловлювали свій протест криком.
З’явилися солдати внутрішніх військ (їх викликали з Дніпро-
петровська), вони, намотавши на руки ремені, кинулися бити лю-
дей; на площі появилася кров. У сторону солдатів полетіли камені,
камені летіли і на міськом партії (зброя пролетаріяту), сипалося
скло з вікон, а зі стін міському кахляне облицювання.
Дуже багато людей попрямувало до міського відділення міліції.
Ледве підійшли вони до головного входу, як роздалися постріли,
почали розриватися ґранати з сльозоточивим ґазом; у відповідь
летіли камені.
Заворушення людей здавили приїжджі солдати.
Почалися поголовні арешти. Коли мене, МогилевськогО' О. І.
арештували, переді мною постала страшна, брутальна картина
розправи. В кабінетах слідчого відділу чути було жіночі і му-
жеські стогони.
У биттю кожної жертви брало участь п’ять-шість варварів-елід-
чих; від побитого вимагали підписати сфабриковані зізнання. Як-
що людина відмовлялася підписати фальшивку (в тому числі і я),
все починалося наново.
В половині липня 1972 року почалися суди; засудили близько
100 осіб, судили групами і поодиноко. Терміни давали різні —
від двох з половиною, до п’ятнадцяти років.
За невчинені злочини я відбував термін покарання у місті Дзер-
жинськ в таборі 308/5, де перебувало півтора тисячі людей. Між
в’язнями були Вишневський і Псклонський — я знав їх, як лю-
дей несправедливо репресованих адміністрацією. Доведені до роз-
пачі, 29 серпня вони вирішили втікати — взяли автомашину і
пустилися пробоєм на паркан, але їм перешкодили «побутовців,
покалічивши голову одному з них. Тоді Вишневський і Поклон-
ський вирішили забарикадуватися на другому поверсі і викли-
кати прокурора з Москви. З Дніпропетровська прибув начальник
управління Храновський і сказав їм так: »Я прокурор — я владав
і наказав здатися. Вони відповіли йому, що якщо не прибуде про-
курор, вони, на знак протесту проти сваволі, підпаляться.
1450
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Хтось з представників управління відповів їм: «Ну, то й під-
палюйтеся».
Побачивши все це, Поклонський і Вишневський підпалилися.
Тут були й пожежники, як тільки з’явилося полум’я з вікна, вони
гасильниками почали гасити вогонь. На слова »Ну, то й підпа-
люйтеся!» багато в’язнів (між ними і я) відповіли гучним обурен-
ням на адресу адміністрації. Адміністрація викликала групу сол-
датів у панцирнику червоного кольору, солдати в шоломах і з
дрючками в руках кинулися бити в’язнів.
Цілий табір оточили озброєні солдати з собаками і міська мілі-
ція. Через ЗО хвилин ми побачили, як на вахту тягнули за ноги
два трупи зі шнурами на шиях. Це були Вишневський і Поклон-
ський. їх відвезли до Дніпропетровська.
Наступного дня шість осіб, включно зі мною, завезли до КПС.
Той сам слідчий Волощенко жазав: «Скомпонував першу спра-
ву, втну і другу, можеш бути певний».
Усім нам, до терміну, який нам ще лишався, додали від 5 до
7 років.
4 грудня 1978	Могилевський«.
«ІДЕЯ ЗЛИТТЯ НАЦІЙ — ЗЛОЧИННА» — ПИШЕ ОЛЕСЬ
БЕРДНИК У «КНИЗІ БУТТЯ СВЯТОЇ УКРАЇНИ»
На Захід надійшов новий сам=идавний твір п. з. «Книга буття
святої України», автором якої є відомий письменник-футурист
Олесь Бердник. Ця «Книга» надрукована українською та росій-
ською мовами. Подаємо уривки з неї.
*
«Передмова.
Надзвичайний стан Плянети вимагає нового розуміння ситуації,
нових стосунків між людьми та народами, між мислячими ’стота-
ми і фавною та фльорою Землі, а також Нового Права . . .
Народи Світу визріли для того, щоб звільнитися від ланцюгів
примусу «Закону», який впродовж віків творить злочинців і за-
ковує творчі сили в безвихідь.
Альтернативні шляхи потрібні у всіх сферах плянетаркого
життя, щоб віднайти прийнятий для всіх людей спосіб рятунку
Життя на Землі. Найголовніша творча сфера, в якій проявляється
дух Людини, —- національне життя. Ось чому ми особливу увагу
приділили пошуку нових форм буття для вияву народного духу.
Тривога за долю Землі, за долю Рідного Народу, а також бра-
терських народів Плянети, підказала нам, українським ентузі-
ястам, альтернативне рішення в підході ДО' національного питан-
ня. З’явилася ідея Духовних Націй, або Духовних Республік, які
ІДЕЯ З ЛИТ х І НАЦІЙ — ЗЛОЧИННА* ...
1451
повинні прийти на зміну нині існуючим політично-економічним
Державам.
9 травня 1974 року в Києві було стверджено появу в Духосфері
Землі нової історичної реальности — Української Духовної Рес-
публіки або Святої України.
Свята Україна — вільне братерство Українців усього Світу,
об’єднаних спільністю мови, історичної спадкоємности і традиції,
культури, народної долі, народних сподівань і здійснень.
Свята Україна, враховуючи історичну ситуацію, переступає по-
літично-економічні обмеження і виходить на простір всесвітньої
ДІЇ-
Свята Україна кличе до себе всі творчі сили Матері-Нації для
створення Нового Духовного Народу, вільного від ідеї протисто-
яння, розбрату, кровопролиття, від прагнення до насичення і пе-
реваги над іншими народами.
Викладаємо тут передумови народження Святої України або
Української Духовної Республіки ...
Та найголовніший важіль — трансформація і визволення на-
ціонального життя від диктатури держав та імперіалістичних
формацій.
Саме нації, народи, племена Планети несуть в собі одвічно
смисл життя і мудрість надзвичайного р.шення в епоху катаклізму.
Тому Альтернативній Еволюції передує поява в Духосфері Землі
Духовних Націй, спрямованих до Єдности Сущого і до надвимірних
можливостей Пізнання й Творчости.
Український національний дух вперше в історії вільно й відпо-
відально обирає шлях нового змислу Буття, і повідомляє братер-
ські народи Плянети про створення Української Духовної Респуб-
ліки або Святої України.
Свята Україна переступає і закликає інші народи переступити
географічні, політичні, соціяльні та інші лаштунки, нав’язані істо-
рією, щоб стати Вселенськими Народами, здатними взяти на себе
відповідальність за долю Всієї Сфери Життя.
Свята Україна закликає братерські народи і племена Землі об’єд-
натися в Зоряне Братерство' Духовних Націй і Племен, щоб проти-
стояти всеплянетній катастрофі і відтворити Єдність Сфери
Життя ...
Ми пропонуємо кілька елементів і аспектів грядущого внут-
рішнього права, котре ляже в основу Книги Буття Святої України
або інших Святих Народів.
Ми певні, що Внутрішнє Право, яке врахує інтереси і суверен-
ність кожної творящої істоти Життєвої Сфери, змінить докорінно
еволюційну ситуацію Плянети, відверне катастрофу, збратає на-
роди Землі в єдину сім’ю, а всіх живих істот і сутностей в моно-
літну духовну цілісність.
Хто виступить супроти такої перспективи?
Людина і Нація.
1452
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
1.	Людина і Нація —• невіддільні. Людини поза народом нема.
Мова, людський образ, традиції, культура, почуття, перспективи
зростання духу, спадкоємність вірности, мужности, іспиту духу —
все це і багато іншого дає Людині Нація, Народ, Плем’я.
Поза Народом нема шляху Буття для Людини. Отже з повним
правом можна збагнути Націю, Народ, як Живого Бога, як про-
явлену Вищу Матір. Тому зрада Народові — є зрада самого Духа
Буття.
2.	Земля, де історично визріває Нація, Народ, Її кордони, її дер-
жавний устрій, Її адміністративні зобов’язання чи угоди з іншими
адміністраціями — все це лише тимчасові прояви зовнішнього
життя, які не зв’язують дух обов’язковістю.
Головне в Народі — Дух Вільности, Дух Вічного Пошуку й Онов-
лення, який і є Духом Єдиного Життя.
Земля може загинути від космічних катаклізмів, може бути оку-
пована сильнішими сусідами; звички, вбрання, спосіб життя, тех-
ніка і т. д. можуть мінятися відповідно до можливостей і духу
епохи, але єдине, що варто зберегти навіки — відчуття своєї уні-
кальности, єдности, неповторкости, бо це і є творчий Дух Еволюції.
Народ, який втрачає відчуття своєї унікальности і неповторности
стає космічним прахом і викреслюється з скрижалів Буття. Ослба,
яка духовно пориває з Рідним Народом, викидається з Лона На-
роду і щезає в мороці Небуття.
3.	Виходячи з вищесказаного, можна збагнути, що ідея »злиття
націй« — злочинна, антиеволюційна і повинна бути відкинута
раз і назавжди.
Людство — є сім’я Неповторних Народів.
Люди — є унікальні Квіти Духу, котрі виростають на стовбурі
Народного Древа Буття.
4.	Нація і Держава — не тотожні явища: Нація вічний Дух
Еволюції. Держава — лише тимчасова форма прояву народного
життя. Тому громадяни Святої України мають право і можливість
визначити своє ставлення до тієї держави, де вони мешкають,
відповідно своїх духовних ідеалів Братерства, Єдности і Чести ...
5.	Буття Нації, Буття Святої України опирається на Душу Лю-
дини, а не на адміністративно-географічні основи. Тому Дух Укра-
їнської Духовної Республіки проявляється там, де знаходиться
громадянин Святої України. Там він стверджує школу для своїх
дітей, для розквіту своєї мови, своєї культури, там він створює
свої культурні центри, свої видавництва, радіостанції, храми і т. д.
6.	Практично Свята Україна проявляється там, де є Духовний
Українець. Тому Святий Українець стає Громадянином Всесвіту,
Божим Громадянином.
7.	Практично Свята Україна стає Всесвітнім Народом і тому
називає себе членом Єдиної Божої Всесвітньої Сім’ї — Родини.
Всі стосунки між народами визначаються розумінням цієї
Єдности...
«ІДЕЯ ТІ Я 1АЦІЙ — ЗЛОЧИННА» ...
1453
їація і Всесвіт.
Свята Україна — віднині вічна реальність духосфери. Дерзайте,
Лицарі Духу. З вами дух Матері-України, над вами — Покров ве-
ликої Матері Всесвіту.
Україна, 1977
ПОЛІТВ’ЯЗНІ ВІДЗНАЧУЮТЬ ІДЕЇ ПРАЗЬКОЇ ВЕСНИ І
ТИЖНЯ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ
Недавно на Захід продісталися два документи українського сам-
видаву — відкритий лист до «Братів чехів і словаків« від Євгена
Сверстюка і заява Володимира Мармуса до Президії Верховної
Ради СССР, гцо її повністю надруковано в «Визвольному Шляху«
ч. 11, стор. 1316.
*
«Брати мої чехи і словаки!
10 років тому Ваша Празька весна дихала мені в обличчя рвуч-
ким київським вітром, привабливістю вільного слова. 21 серпня
всіми почуваннями і думками я був з Вами придушений танками.
Тоді в Україні, в світлому крузі обдарованих любов’ю і молодістю,
я несподівано відчув себе в тюрмі. Сьогодні ми вже всі під конвоєм
і тепер в Українському концтаборі я пригадую, як тоді немов за-
вмерло зерно, яке ми з Вами плекали в душі. Проте розумію: воно
пустило під снігом паростки. їх переможна сила стала початком
їхнього вирішального кінця. Це був розпад ідей, які вже не були
спроможні оновити себе. Сьогодні, по 10 роках, вже без смутку,
вже серед політв’язнів, знову надіюсь і оживаю. Нас з Вами ви-
снажили холод і темрява. Але з нашого соку і крови знову виросте
зерно нашої свободи. І вже над усім світом оживає і лунає Празька
весна і відлуння нашої свободи заглушить гуркіт їхніх танків.
Табір ч. 36	Є. А. Сверстюк«
»ЗЛОЧИННО НИЩИТИ ОДНІ НАРОДИ ЗАРАДИ
ПРОСЛАВЛЕННЯ ІНШИХ«
Заявляють діячі Української Гельсінської Групи
За підписами О. Бердника, В. Стрільціва, П. Січка і В. Січка, які
є членами Української Гельсінської Групи, Рада Української Ду-
ховної Республіки вислала ЗО квітня 1978 року самвидавне «Друж-
нє послання®. «Послання» вимовне для мислення і стилю Олеся
Бердника, автора науково-фантастичних оповідань, повістей і ро-
манів. Але численні д’смки і пропозиції «Послання» вказують теж
1454
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
на ті форми, в яких сьогодні виявляється вільна думка української
людини в умовах накиненого Москвою тоталітарного поневолення
Україні. Друкуємо повний текст «Послання».
*
«Урядові України
Урядам — членам Об’єднаних Націй
Народам Землі
ДРУЖНЕ! ПОСЛАННЯ
Революційні гураґани потрясають Плянету. Земля вагітна таєм-
ничим плодом. Духовна, соціяльна та національно-визвольна бо-
ротьба має стати повитухою того плоду і завершитися ще небува-
лим рішенням, котре трансформує світ і виведе плянетарне життя,
а, насамперед, Людину, на новий рівень буття.
Героїчний ентузіязм народів не заспокоюється статичними фор-
мами навіть забезпеченого і ситого існування. Він шукає динаміч-
них шляхів для невпинного розвою духу, розуму й чуття на шляху
Любови, Пізнання і Краси.
Ми, українські ентузіясти духовних пошуків, прийшли до ви-
сновку, що настала пора Україні та іншим братерським народам
опанувати таку нову площину буття. Ці прагнення привели нас до
братерського об’єднання однодумців, котре ми назвали Святою
Україною.
9 травня 1974 року була проголошена, а ЗО квітня 1978 року за-
снована і стьерджена Українська Духовна Республіка — перша в
світі духовна держава, котра не має кордонів, армії, судочинства,
апарату насильства, адміністрації, котра виводить громадян Святої
України у вічність діяння, мислення, краси, любови і радости.
Яка необхідність у створенні Української Духовної Республіки
або Духовних Республік інших народів, які, безумовно, виникнуть
найближчим часом?
Нам можуть зауважити, що таке рішення, по-перше, нереаліс-
тичне, казкове; по-друге, що є уряд конкретної держави — УССР,
котрий має спеціяльні органи для прояву духовного і культурного
життя.
Ми відповідаємо, що, по-перше: всяка нова ступінь здається каз-
ковою і навіть нежиттєвою; по-друге: культурні і духові органи
сучасних деожав виникли в умовах розділеного, антагоністичного
світу. Вони відображують динаміку хаотичного життя взаємо-
виключних груп, партій, індивідів тощо. Бажаної світової спільно-
ти годі досягнути з допомогою суспільних інструментів, породже-
них психікою роз’єднання.
Наводимо приклади.
Перше. Людство розпочало Космічну Еру, міжплянетні кораблі
сягнули інших світів. Людина побувала на інших плянетах. На
ДРУЖНЄ ПОСЛАННЯ
1453
часі — зустріч з іншими Розумами, з мислячими істотами інших
сфер та цивілізацій.
Чи є у Людей Землі єдине представництво перед галактичними
сусідами? Чи є у них духовне право щиро і чесно глянути в очі
Розумові далеких світів?
Земля розтерзана і роз’єднана ворожнечею та ненавистю. Вона
схожа на духовну клоаку у променистому зоряному саду Галакти-
ки. Жодна країна, жодна держава не висунула, не знайшла кри-
терію Єдности. Лише безупину росте гора підозріння, антагонізму
і марнолюбних замірів переваги.
Другий приклад.
Ядерні арсенали великих держав (СІЛА, СССР, Китаю, Англії,
Франції) виросли і продовжують рости над всяку міру і загро-
жують самому існуванню Біосфери. Теж саме і з т. зв. «звичайни-
ми озброєннями» сотень держав —• тієї зброї досить для знищення
і самознищення мільярдів людей.
Джерело ненависти, що породило процес протиборства й оз-
броєнь, тече з Психосфери Людства. В об’єктивному світі Природи
нема причини для братовбивства і ворожнечі. Отже, причина —
егоїстичний суб’єктивізм, ідеологічна несумісність, якою б вона не
була смішною, нікчемною при уважному погляді. Чи можна до-
сягти серйозних результатів у роззброєнні, не знайшовши спільної
основи в сфері ідей, не змінивши свідомости?
А якщо це неможливо, то чому керівники держав і партій не
шукають прийнятого для всіх критерію єдности?
І третє — найголовніше: Людство давно потрапило в полон до
т. зв. »3акону«. Вважається, що »3акон« є регулярною системою
стосунків між людьми і державами. А, насправді, це тиранічний
психоколапс, з якого нема виходу, який реґляментує і нівелює
творчі сили народів і породжує злочини.
В Природі нема злочинів. Вони є тільки в хворій психіці мисля-
чої істоти, котра розірвала єдшсть Світу, віддавши свою духовну
безмірність мізерному наборові юридичних фраз і сентенцій.
Порочність »3акону« найяскравіше підтверджується фактами
безупинних державних переворотів, при яких до влади приходять
з допомогою грубої сили насильники і вбивці, і »3акон« освячує їх,
а Об’єднані Нації стверджують їхню «законність».
Цей страшний всесвітній цинізм показує, на яке дно безвихід-
ного рабства у своїх власних психічних стереотипів ми потрапили!
Чи можна при такій ситуації будувати об’єднаний світ справед-
ливости?!
Ось чому виникає настійна потреба створити нові, ще небувалі
органи для об’єднання Землі, її народів на спільній духовній осно-
ві. Одним з таких органів (і найголовнішим) будуть Духовні Рес-
публіки, а згодом — їхнє Всеплянетне Братерство, а ще далі —
Зоряна Спілка Цивілізацій.
1456
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Це — не утопія, не фантастичні марення. Це — воля народного
духу, котрий відмовляється далі крутити рабське колесо марно-
любних замірів диктаторів тих чи інших країн, апологетів імперіа-
лізму та шовінізму.
Епоха Духовних Республік наступає, як альтернатива тому бе-
зумству, що отруїло Плянету, як єдина можливість врятувати Сві-
тове Життя.
Які практичні можливості для існування осередків Духовних
Республік серед мілітарного та насильницького грому держав?
Ми визнаємо, що ситуація для нас тяжка. Примат економіки,
енерґетики та мілітаризму зводить духовне життя на рівень яко-
гось смішного релікту, анахронізму. Древній дух народів нещадно
нищиться, фолкльорні скарби стають музейними експонатами,
мова нівелюється, збіднюється і перестає бути Творчою Першо-
основою. Досить лише того факту, що мільйони українців за межа-
ми України не мають жодної школи рідною мовою та інших куль-
турних закладів, щоб збагнути: психічна деградація неминуча як
для окремих народів так і для всієї Плянети, бо Людство — єдине
і нероздільне.
Ідея Святих Народів, Духовних Республік зустріне лютий опір.
Причина у вражаючому консерватизмі мислення і розуміння ево-
люційних процесів. Звертаємо увагу уряду УССР на те, як на відо-
мому процесі Руденка—Тихого було визначено суть ідеї Духовних
Республік, викладеної в праці »Свята Україна»: Донецький облас-
ний суд визначив, а Верховний Суд УССР згодився з тим визна-
ченням, що ідея побудови Духовних Республік є заклик до зброй-
ного повалення влади Рад.
Ясна річ, що можна було б посміятися з такої печерної оцінки
ідеалів, котрі передбачають Братерство всіх народів Землі. Проте,
смішного в цій ситуації мало, вона показує, як далеко зайшов про-
цес антагонізму, цинізму і байдужости.
Ще і ще раз закликаємо до пошуку духовної єдности, на площи-
ні якої можна звести антагоністичні чинники Світу до синтези, до
братерства. Найближчим часом слід скликати Всесвітню Раду
творчих, духовних представників всіх народів і племен, щоб знай-
ти, утвердити критерій спільного еволюційного шляху в умовах
Космічної Ери і екологічної катастрофи.
Намічаємо пункти критерію Єдности:
— Всі мислячі істоти — рівноцінні.
— Всі племена і народи — рівноцінні.
— Всі мови і культури — рівноцінні.
— Всі народи — віття на Єдиному Древі Буття. Покликання
кожного з них — дати достойний плід для себе і для своїх
братів — інших народів.
Прийнявши бодай такий (основний) критерій на рівні Планетар-
ного Форуму, ми одразу зметемо з лиця Землі армії, війни, в’язни-
ці, дискримінацію тощо.
ДРУЖНЄ ПОСЛАННЯ
1457
Земля — спільна для всіх колиска, і злочинно нищити одні на-
роди заради прославлення або добробуту інших народів, бо така
дія неминуче приготує нищівний бумеранг Космічної Єдности на-
сильникам.
Історичні прецеденти загибелі навіть наймогутніших імперій та
деспотій хай будуть пересторогою!
Ми звертаємося до народів Совєтського Союзу та інших народів
— творити в надрах своїх Духовні Республіки для пошуку нових
форм творчого життя — життя без примусу, без злочинів, життя
духовної імпровізації та радости.
Слід повірити в могутність еволюційного духу народів! Людство
тримає в своєму серці дивовижні самоцвіти Розуму й Краси. Сама
Єдність Космосу прийде нам на поміч, якщо ми прислухаємося до
голосу Любови!
Проте, ми реалісти, і розуміємо, що реакція може бути не одно-
значною. Уряди і народи з маніпульованою свідомістю можуть не
прийняти рятівної альтернативи і навіть переслідувати її носіїв.
Тоді катастрофа неминуча. В такому випадку рішення буде лише
духовне. На такий випадок ми висуваємо критерій Смерти, як
Друга і Соратника. Саме так. Смерть повинна бути не страхо-
виськом, не ворогом, а еволюційною межою, за якою розкрива-
ється Нова Ступінь Буття. Хто збагне цю тайну — той стане
правдивим громадянином Духовної Республіки.
Українська Духовна Республіка простягає руки дружби і від-
криває серце любови всім людям Землі: сотворімо давно суджений
вінок Братерства. І Мати Всесвіту — Свята Софія благословить
цей День Радости!
ЗО квітня 1978 року	Рада Української Духовної Республіки
Олесь Бердник — письменник
Василь Стрільців — учитель
Петро Січко — інженер
Василь Січко — студент-журналіст«
«ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЮЛЕТЕНЬ« З’ЯСОВУЄ
ПОЛІТИЧНІ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
ГЕЛЬСІНСЬКОЇ ГРУПИ
Утворення Української Гельсінської Групи попереджене оесяти-
літтями напруженої боротьби українського народу. »3ерно посіяне
і воно проросте«
В українському самвидаві розповсюджується четвертий випуск
«Інформаційного бюлетеня» Української Гельсінської групи. Він
має 24 сторінки машинопису та додаткові документи, серед яких є
стаття члена Групи Юрія Литвина «Правозахисний рух на Україні,
1458
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
його засади та перспективи», звернення репресованих громадян до
Об’єднаних Націй, до Генерального прокурора СССР та декілька
звернень до Української Гельсінської групи з проханням про обо-
рону. Слід відмітити, що до тієї Групи звертаються про допомогу
не тільки українці, але теж громадяни України інших націо-
нальностей.
Четвертий випуск включає події за 1978 і частинно за 1979 роки.
В березні ц. р. появилося позачергове число «Інформаційного бю-
летеня®, що охоплювало події в Україні за перший квартал цього
року. Тоді існував здогад, що це позачергове число було четвертим
серійним випуском Передаємо нижче повний текст передової стат-
ті четвертого випуску.
*
»В історії розвитку людського суспільства можемо віднайти різ-
ні аспекти боротьби людини, нації, держави за свої інтереси, але
тільки розцінюючи змагання одиниць і більших соціяльних орга-
нізмів з позиції сучасної моралі і світорозуміння ми вносимо свою
оцінку. Чи справедливу? Саме тут точиться безупинна боротьба і
щербляться не мечі, а пера. Подолані конвенції припадають пилю-
кою у книгосховищах, а нові погляди у взаємоборотьбі готові
перегризти собі горло, чи підня ?и свого супротивника на вістря
пера.
Йде боротьба. Боротьба жорстока, споконвічна. І вже не мечі
щербляться, не пера скриплять, — людство, озброєне суперечли-
вими ідеоло ’іями, вимахує термоядерними бе ибами, грозять собі
загибеллю. Йде боротьба. Казкові ресурси використовуються на
«боротьбу®. І вже не знають народи, як від тієї «боротьби® оборо-
нитися. У великих держав «оборона® стає нечуванею досі могут-
ністю і ломить слабші кордони малих держав і націй. Вона ври-
вається не тільки в господи держав і націй. Під прапором різних
ідеологій проникає в усі сфери людського життя, у найсвятіші ідеї,
у найсправедливіші стремління. І якби тільки йшлося про ідео-
логи, то ми уподібнилися б до свіфтівських гостро- і тупоконечни-
ків. Але ця боротьба має свій підтекст. Цим підтекстом є імперія-
лістичні великодержавні інтереси. З другої сторони маємо тита-
нічні зусилля людського розуму, духу й екзистенціальної необхід-
ности в таких величних досягненнях як створення ЗОН, а при ній
різних комітетів, органів, відділів, які стали сьогодні гуманістич-
ними інституціями, за допомогою яких людство прагне вирішити
свої проблеми.
Однією з таких проблем є права людини. Декларація була схва-
лена і підписана членами ООН ще в 1949 році. Проте ми не можемо
сказати, шо ця подія мала якісь конкретні наслідки. Ніде не від-
крилися перед політв’язнями двері в’язниць, ні один із деспотів
не схаменувся, і кожен на власний розсуд інтерпретував собі цей
документ, а голос людини губився в мурах, або галасі офіційної
пропаганди, яка, до речі, в ідеологічній боротьбі заяложувала пей
документ своїми злочинними пальцями.
ПОЛІТИЧНІ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ ГРУПИ 1459
Так велося до 1975 року, до скликання наради європейських
держав у Гельсінках. Так було до приходу в Білий Дім президента
Картера.
Не сумніваємося, що представники Совєтського Союзу підписа-
ли цей документ з легкою душею в надії, що і ця міжнародна угода
буде зв’язувати будь-кого, тільки не совєтський уряд, що все за-
лишиться по-старому, а до рук совєтської пропаганди попаде ще
одна козирна карта.
Так гадалося, та не так сталося. Не сталося всупереч всяким
сподіванням. Хоч і стоять на чолі народів СССР »сплоченньіе«
ряди партії, як і раніше стояли. Хоч »злиті« партійні ряди «воєди-
но с народом*, хоч діє легендарний багатомільйонний, «вірний
ідеям Леніна* комсомол, а також всеохоплюючі профспілки, ті
самі та ще славетніші органи державної безпеки, міліція, армія,
поголовна завербованість, одним словом перевірене, проконтрольо-
ване совєтське суспільство. І ще на додаток «всенародно і одного-
лосно схвалена* і прийнята нова конституція, яка перевершила по
«правді* та «справедливості* і «демократичності* непереворшену,
найсправедливішу і найдемократичнішу сталінську конституцію.
Не сталося, як гадалося. Людство увійшло в нову епоху суспіль-
них відносин і проблем. У центрі уваги і надалі залишились дер-
жавні інтереси, але фактором міжнародньої політики, міжнарод 
них відносин стали права людини. Гельсінський прикінцевий акт
став для Совєтського Союзу болючою скалкою, гуманітарні пара-
графи якого болять правлячі верхи і досі.
Вперше за багато десятиріч в СССР конкретно оформилася мо-
ральна опозиція: виникли групи сприянь виконанню Гельсінсько-
го прикінцевого акту на Україні, в Росії, Литві, Грузії, Вірменії.
Саме вони заманіфестували думки і прагнення людей доброї волі,
людей непересічних, талановитих, людей чистих, ентузіястів, що
загальнонародні інтереси поставили вище власних і свідомо при-
несли себе в жертву.
Від створення Групи Гельсінкі на Україні пройшло лише два
роки. Час для історії зовсім непомітний. Незначний він і для роз-
витку суспільства. Та вже тепер, оглядаючись на них, ми яскраво
бачимо контури подій на тлі нашої дійсности і без вагань можемо
сказати: ці роки значущі для нас, для розвитку суспільно-полі-
тичної думки на Україні, вагомої для усвідомлення нових тен-
денцій у відстоюванні життєвих інтересів нашого народу, у подо-
ланні традиційних форм боротьби за національні права; для усві-
домлення того нового, що несе зі собою рух за права людини.
Безумовно, Група виникла на українському ґрунті, з україн-
ських потреб, а не як чиясь політична коньюнктура. Як чужу
коньюнктуру виникнення Групи представляє совєтська преса з
метою дискредитувати її діяльність і позбавити членів Групи того
безмежного авторитету, яким вона користується.
1460
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Виросла Група не на пустому місці. їй передують, якщо вже не
сягати століть, останні десятиліття напруженої боротьби україн-
ського народу за свої права, за місце під сонцем. Ми маємо за со-
бою жахливі десятиліття, які позначилися мільйонами могил. Та
могили ці затоптані, обпльовані. А наших дітей силою примушують
повторяти анатему від Юрася Хмельницького аж по сьогоднішній
день, усім, хто не мислив Україну поза межами Росії. І саме ця
обставина є причиною, що наш голос сьогодні пробивається через
окремих мужніх людей. Є і інші причини. Але ми не вмираюче
плем’я гуронів. Ми не заспокоїлися. Ми завжди ставали на прю,
стаємо сьогодні, станемо завтра.
Ми маємо цілу плеяду видатних людей в тюрмах, таборах і на
засланні. Це відомі політичні діячі зі світовими іменами: Левко
Лук’яненко, Вячеслав Чооновіл, Валентин Мороз, Микола Руденко,
Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші; поети-патріоти: Василь
Стус, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Осадчий, Ірина Сеник; ху-
дожниця Стефа Шабатура.
Сьогодні наш народ має цілу низку героїв-мучеників, що чверть
століття і більше каралися в ув’язнених. Нема в’язниці, концтабору
на безмежних просторах СССР, де б серед політичних в’язнів не
було українських патріотів.
Так, Гельсінська група виросла не на пустому місці. Перші її
члени: Л. Лук’яненко, О. Тихий, Н. Строкатова, О. Мешко, І. Кан-
диба, П. Григоренко, О. Бердник — колишні політв’язні, які до
ув’язнення виступали з цими ж проблемами, хоч і на інших
плятформах.
Сьогодення наше не може похвалитися ні визначною метою, ні
конструктивними ідеями. І не тому, що вони не доступні нашому
сучасному мисленню. Причина в іншому. Зі своїми національними
інтересами ми вписані в систему інтересів сильнішої пануючої
нації. І від цього створюється неадекватність співвідношень. На-
віть у сучасному дисидентському русі перед нами стоять і вини-
кають проблеми настільки не відповідні, що часто не можемо
порозумітися.
Так, всі проти асиміляції націй, але російському дисидентові
виступати з мовними проблемами не треба. Українцеві, білорусові
чи литовцеві за те, що він виступить на захист рідної мови в
школі, установі і т. п. грозить звинувачення в антирядянщині, на-
ціоналізмі і ув’язнення.
Росіянин, куди б він не подався, у кожній республіці, у вищій
школі послуговується рідною мовою. Українець на своїй землі
захлинається в російщині.
Росіянин всюди має на рідній мові школи, дитячі садки, театри,
кінофільми, — українець на своїй землі про це лише мріє, бо-
реться і сідає до тюрми з тавром націоналіста.
Росіянин всюди — від Далекого Сходу аж поза Карпати — має
свої газети, журнали, книжки, технічну літературу, переклади —
ПОЛІТ ИЧНІ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕЛЬСІНСЬКОЇ ГРУПИ 1461
українець на рідній землі, на рідній мові коли щось і має, то при-
значене воно зверху на дію в зворотному напрямку.
А до якої шкоди і до якого винародовлення призводять мігра-
ційні процеси в середині держави? Хіба росіянин це відчуває? Як
росіянинсВж сумістити ідеї російської державности з ідеями права
нації на самовизначення? Як бути з льокальним націоналізмом?
На фоні вселюдських гасел ми ніби підлітки з місцевими пробле-
мами, але переступити через них не можемо. Не маємо права.
Рух за права Людини на тлі сучасного партійного і політичного
розгардіяшу виділяється своєю незайманістю і ніби релігійною
праведністю. Ідеї і методи боротьби прийняті для кожної неупе-
редженої людини у кожній, хоч у якомусь ступені конституційній
державі. Проте в Совєтському Союзі при галасливості заяв, декля-
рацій уряду і його пропаганди маємо такий стан речей, що за два
роки існування Української групи сприяння виконанню Гельсін-
ських угод із 10 її членів-засновників Групи, 6 арештовано і засу-
джено до максимальних термінів ув’язнення, а інші піддаються
нечуваному цькуванню.
За ув’язненими не було ніяких злочинів. Вони діяли в рамках
радянської конституції і за кожним з них єдиний »злочин« —
статті правозахисного порядку, або тільки участь у Групі.
Здається, нічого за останні два роки суттєвого не скоїлося. Але
були неправедні арешти, були злочинні суди, є жертви. Цього
факту не залити навіть морем чорнила, його не заглушити галас-
ливими пустослівними заявами, не виправдати ніякою логікою.
Совєтський уряд, Комуністична партія Совєтського Союзу попов-
нили свій службовий список ще одним злочином.
Так, проблеми, поставлені правозахисним рухом не вирішені,
але і вони, і сам правозахисний рух стали яскоавішими, акценто-
ванішими. Совєтський уряд показав, що в СССР конституція не
має ніякої сили, закони служать інтересам партії, а людина не має
найелементарніших прав.
Група безумовно ослаблена, але не правозахисний рух. Він став
надбанням найширших верств народів Совєтського Союзу, проник
у свідомість суспільства, підніс ідеї прав нації понад усі політичні
стремління. Зерно посіяне і воно проросте.
У ряди Групи влилися: інженер Віталій Калиниченко, педагог
Василь Стрільців, економіст Петро Січко, студент-журналіст Ва-
силь Січко, Юрій Литвин, філолог Василь Овсієнко.
Майбутнє за правозахисним рухом. Питання прав людини і ак-
туальні і необхідні.
І ЛЮДИ ЦІ ПРАВА ЗДОБУДУТЬ.
Юрій Литвин, Оксана Мешко, Олесь Бердник,
Іван Кандиба, Віталій Калиниченко, Василь
Стрільців, Петро Січко, Василь Січко, Ніна
Строкатова, Василь Овсієнко«
1462
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ
Я. ГАЙВАС
ВЕЛИКА ЗМІНА
Не абияке заінтересування в світі викликала видана в 1978 р. книжка
декількох висококваліфікованих англійських військовиків на чолі з
генералом Джаном Геккетом при допомозі двох американських гене-
ралів та цивільних експертів: ТНЕ ТНІРЮ АлЮРіЬВ IVАР, Аи^иві 1985,
Ьу Сепегаї 8іг Лоііп Наскеіі & оіііег іор-гапкіп§ ИАТО §епега1є апй
аФпБОГБ, Иеи7 Уогк, 1978.
Ясне, що книжка на таку тему та ще й таких авторів не могла не
викликати і великого зацікавлення, і навіть хвилювання у світовій
опінп. Це ж бо вийнятково серйозні й відповідальні одиниці, які доне-
давна були на найвищих національних і союзницьких постах, загово-
рили про проблему, від якої прийнято тікати, щоб не глянути стра-
хіттю в живі очі. І добре сталося, що такі особи заговорили про третю
світову війну, як реальну можливість, до якої один з майбутніх про-
тивників гарячково готується — тобто СССР, а, другий, тобто Захід,
на чолі з США і їхніми союзниками, намагаються відхилити поступ-
ками, концесіями і... хованням голови в пісок. Не припадково збіга-
ється заголовок тієї книги з іншими цього роду книгами, виданими
раніше. Особливо приходять у тямку книжка відомого російського
дисидента Амальрика »Чи СССР дотриває до 1984 р.«. Також не ви-
падковим, що обидві ці книжки передбачують той самий кінцевий
результат — розвал Совєтського Союзу.
Обидві книжки основно розходяться в передбачуванні причин тієї
третьої світової війни. Амальрик бачить її у конфлікті СССР—Китай,
західні автори бачать її як прямий і неспровоксваний напад СССР на
Захід, з першим ударом на західню Німеччину, щоб, подолавши її
»бліцкріґом«, вийти на канал Ля Манш, опанувати балканський пів-
острів на чолі з Югославією, захопити арабські країни і Південну
Африку і тоді примусити США та тих їхніх союзників, що ще при
них залишаться, до безумовної капітуляції.
Перебіг війни
В неділю 4 серпня, 1985 року, о год. 4 ранку, після довготривалої
і дуже дбайливої підготови совєтської армії разом з сателітами ру-
шили до сконцентрованого наступу на Західню Европу. Вже в перших
днях їхні переважаючі сили захопили північну частину західньої Ні-
меччини, вдерлися до Голляндії, залили Данію, притолочили Австрію,
але, не 'зважаючи на найбільші зусилля, не осягнули ключевої і ви-
рішуючої перемоги на центральному відтинку Німеччини, ані не зу-
міли знівечити перекрочення Атлянтику американськими дивізіями
з колосальним технічжнбойовим устаткуванням. Після затримання їх-
ВЕЛИКА ЗМІНА
1.463
ньої офензиви на центральному відтинку, прибуття американських
дивізій було другим ударом по СССР і його плянах. Третім ударом
було приступлення Франції вже в (перших днях до війни по боці за-
хідніх союзників, не зважаючи на те, що на той час у Франції при
владі був неначе »народно-фронтівський« уряд, тобто уряд з участю
лівих, та на запевнення Москви, що вона шануватиме її нейтральність.
На інших фронтах большевикам також не повелося. Союзні армії
перейшли до протинаступу. Сателітні війська, особливо польські ди-
візії, виразно виявляли неохоту кривавитися в тій російській аван-
тюрі, науково-технічна перевага Заходу з дня на день зростала. Поба-
чивши безвиглядність у дальшому веденні конвенційної війни, 20
серпня, тобто два тижні й два дні після відкриття наступальних опе-
рацій, Москва рішила спробувати останнього атуту: атомовою бомбою
застрашити союзників, про яких було відомо, що вони готові робити
все можливе, щоб не допустити до атомовсї війни. На ціль атомової
атаки вибрала Москва промисловий осередок в Англії, Бірмінґгам,
який зазнав руйнуючих летунських атак з боку німців під час Другої
світової війни. Триста тисяч людей загинуло в цій большевицькій
атаці, чверть мільйона зазнало важких поранень, а пів мільйона
були легше ранені.
Негайно після тієї атаки президент США запропонував атомову
відповідь Совєтському Союзові. Союзники однодушно підтримали цю
пропозицію й англійські та американські ракетні війська заатакували
у відплату Мінськ, попередивши наперед Москву, що не йдеться про
загальну атомову війну, а тільки одноразову відплатну акцію. Чотири
ракети з атомовим зарядом перемінили Мінськ у руїну й згарища. Та
важливіше від цього показали совєтам, що атомовий шантаж не
вдасться.
Трагічний кінець Мінська і сотень тисяч його мешканців приспі-
шили ферменти внутрі СССР. Як не дивно, але національний спротив
Москві визрів найшвидше в азіятських країнах СССР. Одна за одною
совстські республіки проголошували вихід з СССР і національну
незалежність.
Останній удар прийшов з України. Заступник шефа КҐБ, киянин
Василь Дуґленко з групою своїх товаришів-українців в головній ква-
тирі КҐБ рішили припинити безглуздну бійню; вони зорганізували
автомобілеву катастрофу, в якій загинув шеф КҐБ, а тоді В. Дуґленко
обняв його пост. В тому характері він мав доступ до нарад Політбюра.
Це й дало йому і його товаришам змогу захопити цілий склад Політ-
бюра, усунути прихильників війни, а решту прихилити до перервання
воєнних дій.
Так кінчиться остання воєнна авантюра червоної Москви.
П ередбачування й віщування
Йдеться про війну в 1985 році, отже автори мусіли передбачувати
довгі роки передтим, яка може бути ситуація за десять, чи більше
1464
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
років. Вони мусіли не лише на базі існуючих даних і розвиткових
тенденцій уявити приблизний світовий уклад сил, але й докладніше
розглянути, як в тому часі виглядатимуть поодинокі активні й спів-
вирішні учасники тієї війни. До деякої міри їм це вдалося осягнути.
Мали бо вони до диспозиції джерельні матеріяли, цифри і факти, а
найважніше — досвід і кваліфікації, здобуті протягом довгих років
студій, керування воєнними операціями в часі Другої світової війни
і підготови оборони проти большевицького агресора після тієї війни.
Сам генерал Джан Геккет — це фронтовий генерал Другої світової
війни, яку він закінчив на пості командира парашутних бригад. Опісля
був він заступником шефа Генерального Штабу британських збройних
сил, а закінчив свою офіційну кар’єру командиром Північної армій-
ської групи НАТО та командиром Британської армії Рейну, передової
бойової одиниці британських збройних сил. Його співробітники — це
також колишні активні командири всіх родів британських збройних
сил, а тепер здебільшого керівні діячі дослідчих політичних і мілі-
тарних інституцій.
Та не зважаючи на це, авторам не пощастило оминути великих по-
милок в передбачуваннях. Зазнали вони тієї долі, яку зазнають усі,
що пробують в: щувати. І так, наприклад, у часі видавання книжки
Іран шаха Різи Палеві і ціла його державно-суспільна система вигля-
дали міцними та тривалими й тому автори приписали Іранові велику
співвирішну ролю в силовому спротиві Москві. Сьогодні шах на
вигнанні, державна і суспільна системи в руїнах, а країною заправ-
ляють магометанські більші й менші »аятолі«, святці і мулли на чолі
з Хомейні, яких напевно не буде в 1985 р., а що буде і як буде Іран
тоді виглядати — годі розрахувати й раціонально передбачити. Ще
дивніше уявили собі автори ролю Єгипту в цій війн±. Єгипет мав би
створити об’єднану арабську республіку з Савді Аравією і Кувайтом
та бути по стороні СССР, тобто проти США і їхніх союзників. Тим
часом дійсність виглядає зовсім інакше. Єгипет зовсім не збирається
»об’єднувати«, тобто при помочі Москви окупувати Савді Арабію, а
навпаки — вийшов на шлях відбудови національно сильної і незалеж-
ної від втручання інших арабських країн держави, а зір його зверне-
ний в зовсім протилежному напрямку, на Лібію, яка має величезний
простір, колосальні запаси нафтової ропи, щось два мільйони насе-
лення і авантурничий державний провід на чолі з власним »аятолею«
Ґвадафі Отже »аж проситься», щоб Єгипет шукав в цьому напрямі
корисних для себе розв’язок, тим більше, що шкільництво, культурна
діяльність, видавнича діяльність Лібії великою мірою в руках єгипет-
ських експертів, а навіть державне керівництво густо переплетене
єгиптянами. Так само не зовсім переконливо виглядає совєтський на-
ступ по лінії схід-захід, тобто через найважче озброєну й рішену
твердо протиставитися західню Німеччину, де ще й до того сильні
з’єднання альянтів і врешті-решт конечність протиставитися больше-
вицьким силам. Чому б не повести большевицьким арміям наступ по
лінії півнхЧ-південь, де вони зустріли б слабший спротив та ще й
ВЕЛИКА ЗМІНА
1465
могли б розраховувати, що альянти не готові ні фізично, ані, мабуть,
морально протиставитися рішуче большевикам у цьому просторі. Тим
більше, коли большевики, як це припускають автори, забезпечили б
Ізраїлеві невтралітет і недоторкальність, а Ізраїль цю пропозицію
прийняв.
За такою лінією наступу північ-південь промовляє зростаюча сві-
това криза в постачанні нафтової енергії. Згідно з найновішими да-
ними в 1982 р. СССР почне мати значний дефіцит в продукції власної
нафтової ропи, цей дефіцит швидко зростатиме, правда, автори обго-
ворюваної книжки не могли цього знати в часі писання, — і тим
більше повинен шукати початкового успіху на арабському півдні. А
до того Москва може розраховувати, що, захопивши іранську й араб-
ську нафту, вона запропонує Заходові «чесний поділе нею і хто знає,
чи прагматичні західні бизнесмени не погодилися б на це.
Так само дискусійним є, чи з політично-стратегічних міркувань не
є вигідніше Москві шукати в першу чергу розв’язки в китайському
напрямку. За цим промовляють усі політико-дипломатичні маневри
Мсеїкви, яка шукає «дружби й співпраці» на Заході, щоб не лише
легким коштом розбудуватися й зміцнитися, але також мати вільні
руки на Сході.
Та для нас, українського читача, і читача інших поневолених Мос-
квою народів не це найважніше в книжці генерала Геккета і його
товаришів. Для нас далеко важніші інші моменти виявлені цією
книжкою.
Велика зміна
Насамперед для нас усіх дуже важливим є, що принаймні частині
західніх провідних діячів спадає полуда з очей і вони усвідомили собі
агресивний, імперіялістичнии характер СССР, сучасної російської
імперії. Забрало багато часу, але все таки вони побачили, що кремлів-
ські володарі, царі, чи комісари, однаково шукають домінації на щораз
нових просторах і не спиняться поки силою — не важне чи на полях
Німеччини, Китаю, південної Европи, чи арабських країн — не будуть
зломані ці їхні намагання.
Другою великою і корисною зміною на Заході є увага групи керівних
діячів отверто, виразно і ясно заговорити й написати про це. Та ж ще
донедавна на Заході боялися як вогню закиду з боку большевиків у
войовничості (славетне »вормонґерінґ«). Книжка генерала Джана Гек-
кета ясно ставить перед очима західнього читача небезпеку збройного
нападу з боку Москви і невідхильної потреби готовитися на такий
напад. Вагомість цієї книжки тим більша, що її написали відомі авто-
ритети, компетентні експерти і відповідальні керівники політики за-
хідніх держав. Це не фантазії сенсаційних авторів, а конкретна «во-
єнна гра« покищо на сторінках книги, яка, одначе, ставить перед очі
небезпеку, що в ближчому майбутньому ця «воєнна гра« стане жорсто-
кою дійсністю. Коли автор і його помічники писали цю книгу, то
1466
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Афганістан був ще суверенною державою, Іран чималою потугою,
московські бойові кораблі не були заякорені в найкращій воєнній
пристані східньої Азії, Кам-рані (В’єтнам), а голод нафти не стояв
загрозливим привидом перед московськими «вождями пролетаріяту«.
І коли тоді вже треба було говорити про небезпеку московської зброй-
ної агресії, то сьогодні ця небезпека тим більша. На останній зустрічі
з лідером червоної Румунії на Криму, Чавческу, Брежнєв повідомив
його, що СССР скорочує доставу нафтової ропи, що змусило Чавческу
негайно після повороту домів зарядити продаж бензини чужим, а
в першу чергу туристам з сателітних країн, тільки за західню валюту,
щоб таким чином могти купувати ропу на вільних західніх ринках.
Виразна вказівка, в якому напрямі йде розвиток подій на енергетично-
му ринку.
При цій нагоді прямо неможливо не згадати безмежної коротко-
зорости американських капітанів капіталу, які вимагають такої полі-
тики з боку держави, яка уможливила б їм експлуатувати всі амери-
канські нафтові запаси, позбавляючи країну найважливішого: страте-
гічних резерв пального, без яких країна спиниться безборонною в
обличчі воєнної небезпеки' А публічна опінія, формована безвідпові-
дальною пресою, і її лідери тиснуть усіми можливими дорогами й за-
собами, щоб поїздками для вигоди в мільйонах авт зужити ті засоби
власної енергії, від яких завтра може залежати доля країни.
Найближчих 20-30 років добробут і життя промислового Заходу
залежатимуть великою мірою від ірансько-арабської нафти. А над
джерелами тієї нафти зависла вже, а не аж у 1985 р., смертельна
російська небезпека. На границях Ірану стоять совєтські танки, а
внутрі совєтські агенти готовлять захоплення влади. Дорогу до Іраку
і Савді Арабії захищає тільки підмінована Туреччина, яка завтра
може опинитися в ситуації подібній до Ірану. Цієї дійсности ніщо не
змінить і загрози ніщо не усуне, хіба тільки розлад, ослаблення, а
найкраще поділ СССР на самостійні держави поневолених народів
Максимальною розв’язкою був би вал самостійних держав України,
Кавказу, середньо-азійських народів. Та цього ще не бачить, або може
не наважуються голосно сказати, навіть ген. Геккет і його товариші.
Та все ж таки свідомість російсько-большевицької небезпеки і по-
треба бути готовим протиставитися їй закорінюється й поширюється
на Заході. Власне «Третя світова війна, серпень 1985« є доказом
цьому. Хід думок генерала Геккета і його співробітників найкраще
представити таки їхніми власними словами: «В Західній Европі пізніми
сімдесятими роками стало видне пересунення в поставі до відносин
схід-захід. Розчарування і досада з приводу рішучої відмови совєтів
зробити будь-які концесії... Щораз більше і більше присвячувано
вірі в те, що росіяни говорять постійно від довшого часу про прирече-
ність загибелі західніх капіталістичних суспільств в обличчі невбла-
ганного наступу марксизму-ленінізму та що збройні сили соціялістич-
них країн під проводом СССР відіграють значнішу ролю в цьому
знищенні. Осторога така очевидна, як заяви Гітлера перед Другою
ВЕЛИКА ЗМІНА
1467
світовою війною. Постійна розбудова офензивної мілітарної потуги
Совєтського Союзу не лише сумісна повністю з рішучістю накинути
советсько-російську волю іншим суспільствам, якщо зайде потреба то
навіть збройною силою. Вона ледве чи відповідає будь-чому іншому.
яСовєтська політика» черпає свою силу з двох головних джерел. З
одного боку це діялектична доґма, що капіталізм мусить упасти під
тиском власних внутрішніх суперечностей... а з другого боку вла-
стивий російському імперіялістичному експансіонізмові гін... Одначе
публічна опінія союзників довго проявляла неохоту підтримувати мі-
літарні заходи потрібні для отримання тієї небезпеки. Під цим оглядом
останні сімдесяті роки принесли деяку зміну» (стор. 50). Англія, а з
нею і Цхлий Захід полягали на американській ядерній зброї, як єди-
ному засобові протиставитися большевицькому збройному наступові.
»... Базою союзного оборонного планування була концепція »Тріяди«
— комбінація оборони конвенційними засобами, ядерною зброєю
близького засягу та ядерною акцією стратегічного засягу...« (стор. 53).
В США, »в середині сімдесятих років почали збігатися чотири тен-
денції. Перша — це зростаюче усвідомлення правдивих розмірів не-
безпеки ... Подруге — зростаюче негодування європейською* прово-
локою перебрати на себе відповідну частину власної оборони... По
третє — в Европі почали застановлятися, чи будь-який президент
США зможе без труду (в обороні Европи — прим, моя) рискувати спа-
ленням Чікаґо ... Накінець, зростало відчуття, що елястична реакція...
а з цим радикальна ревізія оборонних заходів союзників в неядерній
площині... конечна» (стер. 56), тобто треба опиратися не лише на
технічних, хоч наймодерніших засобах, але треба включити людську
силу. Бо ніякий охоронний вал, ніяка лінія Мажіно, хай навіть з ато-
мовою бомбою, не спинить ворога, якщо не буде людей готових спи-
нити його своїми грудьми.
Така зміна постави мусіла потягнути за собою моральне перестав-
лення. Безглуздя капіталістичного консумеризму, жадоба зростаючого
споживання, погоня за матеріяльними вартостями — тільки »обсесія...
розподілом багатств, а не творенням їх.. .« (стор. 50) мусіли уступи-
тися вищим людським вартостям. Як знаємо, здеморалізовані західнім
життєвим матеріялізмом суспільства потребують чимало часу, щоб
зрозуміти це і переставитися. Одначе початок уже зроблено, бо на
вершку тих суспільств є вже свідомість конечности це зробити. І хоч
з трудом і поволі, але цю свідомість можна постепенно поширювати
серед людських мас. Ідеться бо про саму екзистенцію, про збереження
й тривання здобутих довгою працею і боротьбою цінностей.
Рівнобіжно з тим особливо серед відповідальних кіл почало поши-
рюватися зрозуміння, що замало власної техніки і власних людських
сил, бо в цій великій боротьбі йдеться про долю численних народів
і ту боротьбу можна виграти тільки тоді, коли ті народи будуть вклю-
чені в неї. А це можливе тільки тоді, коли народи будуть впевнені,
що цим вони захищають себе і свої інтереси. Ось як це бачать англій-
1468
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ські автори на тлі отримання наступу совєтських і сателітних армій:
«Поневолені народи Східньої Европи, як і народи в Совєтському Союзі,
свідомі в загальному про недоліки суспільств Заходу. Вони так само
не бажають, щоб їх господарства були керовані американськими
«мультинаціональними» компаніями, які не бажають цього з боку
совєтських пляновиків. Ідея, яка заполонила їх — це суспільство по-
будоване одночасно на національній свободі і на соціалістичному
принципі. Як тільки стримано совєтську офензиву в Европі, по-
чала відкриватися нагода для запевнення цього. Між різними націо-
нальними рухами не було багато спілкування, але факт, що так багато
з них в Европі і в Азії відчували те саме прагнення національної
самостійности і почали діяти в цьому самому часі, перетворив пооди-
нокі льокальні виступи в непереможне повстання. Незадоволення
розвинулося в загальне зрушення. В додатку до зростаючого спротиву
в Східній Европі, національно-революційні хвилювання в середущій
Ази, підсилювані китайцями, спричинили те, що совєтський Гене-
ральний Штаб не міг покладатися на військові частини з високою
пропорцією вояків з тих теренів» (стор. 279).
Ще донедавна представники західнього світу усміхом недовір’я
сприймали запевнення самостійницьких елементів поневолених наро-
дів в такому саме розвитку подій на теренах окупованих большеви-
ками, а тепер ті ж самі західні чинники не лише враховують таку
евентуальність, але й будують на ній у відповідній мірі свої пляни.
Поневолені червоною Москвою народи виразно і незаперечно явля-
ються таки справді тією Ахіллевою п’ятою СССР, про що так часто
була мова, а чого не хотіли бачити не тільки чужі, але й власні не-
вірні Томи.
Сьогодні на Заході усвідомлюють собі цей факт і тому починають
підходити до нього уважніше: «Альянтську допомогу партизанам, що
була в підготові декілька місяців раніше, негайно приспішено. В
останньому році методи Другої світової війни відновлено, хоч були
побоювання, що їх комплектно призабуто... Значніші відділи вже
були в стадії заавансованого вишколу і тепер їх перекидано потайки
летунською дорогою разом з муніцією, зброєю, технікою зв’язку та
постачанням до їхніх країн» (стор. 243).
Як бачимо, західні автори правильно бачать цілу проблему і в основ-
ному розв’язують її так, як потрібно.
*
Війна — це велике лихо для мільйонових людських мас. Третя сві-
това війна принесе небувалі терпіння цивільному населенню. Цілий
світ здригається на згадку горя, яке вона принесе зі собою. Москва,
а з нею комуністичні партії світу, на словах ведуть галасливу про-
паганду проти війни за злодійським методом — «тримай злодія». Бо
одночасно вони не лише готовляться до неї, але й майже відкрито
опрацьовують воєнну доктрину й школять свої військові формації
відповідно до наступальних потреб в зовсім нових воєнних умовах.
Ленін аж захлистувався, коли передбачував, як «в кривавих і жорсто-
ВЕЛИКА ЗМІНА
1469
ких битвах« комуністичні збройні сили валитимуть вільний світ. Цього
горе-вчення ні Москва, ані світові комуністичні сили аж ніяк не за-
перечують. Навпаки, воно в основі комуністичних плянів домінацїї
світу. Генерал Геккет вірно представляє спосіб думання політичних
і військових керівників на Кремлі: «Краще мати якесь взаємне зни-
щення, як застрашуючий політичний розклад і насильну деколонізацію
(Совєтського Союзу — прим. моя). Величезна відсталість широких
просторів Совєтського Союзу дасть йому змогу краще пережити ато-
мову війну, як США. Крім того в совєтському посіданні достатньо
атомових стрілен, щоб частиною засипати Китай і таким чином від-
сунути небезпеку на ще одну генерацію, з малим риском китайської
відплатив (стор. 278). Немає найменшого сумніву, що саме так бачать
червоні лідери проблему майбутньої війни.
І добре, що Захід врешті-решт набирає відваги глянути суворій
дійсності в очі та готується до неї. Постійна пенетрація Москви в різні
нові країни, безперервний ланцюг переворотів в різних державах, різня
державних діячів і провідних верств в захоплених комуністичними
агентами країнах, зростаючий фермент внутрі СССР, який хоч по-
волі, але неминуче перетворюється в смертельну загрозу больше-
вицькому режимові, банкрутство комуністичної доктрини, господар-
ські й суспільні неполадки, національно-визвольні рухи поневолених
народів, а на кінець надходяча енергетична криза загрозу війни з
боку Москви спотужнюють і ..аближають. Найгірше було б перед
цією загрозою поступатися, або замикати на неї очі.
Але шоб майбутній збройний зудар випав так оптимістично, як це
представив ген. Геккет і його товариші, то треба заздалегідь добре
попрацювати і треба великих жзртв та межової напруги загрожених
народів.
.іііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііішішіііііііііііііііііііііт.іііііііііііііііііипііііііііііііііипііііпіішіиіііііііііііііііііііііііііііііипіііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііиііііішііііііііііііі
НОВИЙ ДОКТОРАНТ ПАРИЗЬКОЇ СОРБОНИ
Перед кількома днями до нашої Редакції наспіла вістка про те, що
в дні 22-го жовтня, 1979 року, п. д-р Володимир Косик з Парижа обо-
ронив на Сорбоні тезу на тему «Політика Франції щодо України, бере-
зень 1917 — лютий 1918«. Комісія визнала працю дуже вартісною і
висловила надію, що вона буде опублікована.
Вп. п. д-рові Володимиру Косикові, співробітникові «Визвольного
Шляхув, висловлюємо з тієї нагоди наші сердечні ґратуляції і бажаємо
йому гарних дальших успіхів у праці на науковому полі.
Редакція «Визвольного Шляху«
ііііііііііііііііііііііііііііи" ні піп іііііііііііііііііііііі"ііііііпіііііііііііііііііііііііііііііііі"іі''иішіііііііііііііііі..|'і|ііпіііііііііііііііііііі»""ііі"ііііііііііііііііііііііііііі"ііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі""іііііііііііііііііііііііііііі
1470
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ЦІННИЙ ПІДРУЧНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ
Дмитро Нитченко: ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ І СТИЛІСТИ-
КИ. В-во »Ластівка«, Мельборн 1979 р. Друге доповнене видання,
137 стор
Переглядаючи цей новий посібник із стилістики, приходить на гад-
ку один епізод з роману Валеріяна Підмогильного »Місто«, в якому
головного персонажа Степана Радченка заскакує одного разу неспо-
діване, зате приємне відкриття. Пише письменник ось таке: «Діставши
з бібліотеки найкращі підручники, закинувши решту, взявся того
вечора споглядати їх і вивчати. Досі він знав самі російські грама-
тичні терміни, і з якимсь дивним хвилюванням вимовляв їхні україн-
ські тотожники, бачачи, що його мову теж уже розкладено на розділи
й параграфи, підсумовано її закони й виведено правила. Він заглиб-
лювався в них дедалі з більшим захопленням і насолодою; дрібні,
звичайні слова здавались йому глибшими, змістовнішими, коли він
розпізнавав їхні складові частини й таємниці їхніх відмін. Він по-
любив їх, оцінював їхню ролю й перейнявся до них пошаною, мов до
значних осіб, що їх, через несвідомість свою, трактував досі за прос-
тих». Як видно з тієї небуденної події, любов до рідної мови та за-
хоплення нею збуджується саме тоді, коли пізнаємо, може нена-
роком, що і наша мова завоювала нові царини науки чи технології,
коли ми бачимо, що її таки варто досліджувати, аналізувати та що
певпі віхи вже були перейдені попередніми вченими. Власне тоді
і в нас прокидається гордість до своєї мови, бо ми переконуємося,
що наша мова дійсно живе, і — хоч обставини нашого життя на емі-
грації не зовсім сприятливі для досконалішого вивчення української
мови, і хоч обставини на Батьківщині не кпаші. бо створюються там
різні штучні умовини для того, щоб витіснити українську мову не
тільки з науки, а із щоденного вжитку — все таки вона далі здатна
охопити в собі нові явища з життя, все далі продовжує відкривати
нові обрії в науці для того, хто любить свою рідну мову Оця гордість
зроджує тоді у нас особливу пошану до своєї мови, ми стараємося
якомога удосконалювати наше знання мови, виправляти неточності,
а врешті збільшувати наш лексикон. Ось тоді у пригоді нам стає
стилістика.
Дехто може уважати педантизмом, коли ми один одного стараємося
виправити під час розмови — чи це в справі наголосу, чи невластивого
слова, чи навіть у справі якогось слова, якого ми вжили не за грама-
тичним правилом. Але в наших умовинах на еміграції це необхідна
річ, коли більшу частину нашого робочого дня ми проводимо в това-
ристві чужинців (не беру під увагу редакторів, письменників та гро-
мадських діячів, що у цьому відношенні упривілейовані) та читаємо
часто чужинецьку пресу, книжки тощо.
ЦІННИЙ ПІДРУЧНИК ДЛЯ /ДЕНТІВ
1471
Один із наслідків меншого вживання української мови — це зрівню-
вання її до загального рівня — стандартизація, що, очевидно, спричи-
нило те, що багато діялектизмів позабувалися. Все більше людей, які
приїхали на чужину з різних місцевостей України, почали говорити
однаковою мовою. З одного боку •— це невідрадне явище, бо тим
затирається багато ідіоматичних виразів, що без сумніву збагачували
мову і викликали у слухача глибше зацікавлення до неї. Позитивним
можемо назвати те, що значно піднеслася роля літературної мови,
промоторами якої стали переважно редактори наших часописів та
журналів, учителі та письменники. Та й тут не можемо обійтися без
проблем, передусім коли багато справ пов’язаних із нашим «харків-
ським» академічним правописом із 1928 року остаточно не узгіднені та
потребують багато уточнень. Це ще вимагає від наших мовознавців
багато спільних зусиль.
Треба також усвідомлювати собі, що на такому тлі різних нероз-
в’язаних питань вивчає українську мову молодше покоління, наро-
джене вже на еміграції. Засвоївши переважно обмежений лексикон
своїх батьків, які самі після багаторічного перебування на еміграції
не змогли не уникнути деяких чужинецьких впливів у своїй мові,
молоді учні приступають до вивчення своєї мови із книжок (і, як
сподіваємося із нашої преси — газет та журналів). У такій ситуації
лише добрий підхід учителя, який сам повинен бути не абияким «убо-
лівальником» багатств української мови, зможе показати учням як
належно опанувати мову, а треба це зробити в такий спосіб, щоб мова
не видавалася в їхніх очах книжною та сухою, але експресивною та
живою, надиханою народньою поезією, приклади якої подані в ідіо-
матичних виразах і в цьому посібнику. Про потребу цього учителя-
ентузіяста не треба забувати, бо який підручник не виходив би, ба-
гато залежить від самого учителя, щоб матеріял представити в при-
ваблюючий спосіб. Лише таким чином зроджується оце «смакування»
мовою.
Щобільше, мені здається, що треба ще доложити багато зусиль,
щоб більше вияснити походження цих ідіом. Слід представити ці
вирази в їхньому історичному чи побутовому контексті. Наприклад,
відомо, що ідіома «накивати п’ятами» походить із козацької доби, із
часів татарського лихоліття. Про це пише Борис Антоненко-Давидович
у книжці «Як говоримо»: «Панічна втеча ворога, який з переляку так
наддавав ходу, що тільки мигтіли його п’яти, дала підставу жартів-
ливим козакам, які полюбляли дотепний вислів, що ворог накивав
п’ятами«. Це саме відноситься і до ідіом, що виникли в народньому
побуті -— із звичаїв, традицій тощо. Щоправда, усі ці додаткові інфор-
мації візьмуть багато більше місця в такому посібнику, але на мою
думку, це спричинить ще глибше зацікавлення мовою і нашою куль-
турою, яку мова віддзеркалює.
Це саме можемо сказати і про вивчення ролі художніх тропів у
літературних творах. Тут потрібно багато різних вправ, щоб учень
належно зрозумів, що метафора чи порівняння — це не лише «при-
1472
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
краса« даної поезії, але також має якесь певне відношення до теми
даного твору. Метафора, наприклад, конденсує багато із почуттів та
думок автора у собі, вона не випадково »прикрашує« твір, але дуже
часто допомагає розбудувати, так би мовити, твір на різних плянах.
Отож форма та образність даного твору тісно пов’язані із темою та
сюжетом (якщо існує сюжет у даному творі). Можемо подати ось такий
приклад — один молодий поет написав недавно такі рядки:
»Двері тріскають: то вечір
прокрадається в мою кімнату«.
Поет очевидно має на думці сутінки. День кінчається, але поет каже,
що вечір »прокрадається« в його кімнату, отже, скажімо, »непомітно«,
може так, як якийсь злодій або час, що поволі-поволі скорочує життя.
Усі ці думки тут можливі, але ми бачимо, що саме цей метафоричний
вислів поета уможливлює такі думки і зроблене це коротко, неба-
гатьма словами. Таку функцію художніх тропів конче потрібно роз’я-
снити студентам літератури.
Якраз поява такого підручника може стати приводом до кращого
ознайомлення із текстом творів та до ліпшого розуміння функції ми-
стецької форми даного твору, бо лише тоді можна вповні зрозуміти і
розвиток історії літератури, вивченню якої дають основну перевагу
по наших школах українознавства.
Також при вивченні різних літературних стилів, як, наприклад,
романтизм, реалізм чи символізм, про що йде мова і в цьому посібни-
ку, треба також бути свідомим того, що із кожним літературним сти-
лем є пов’язаний певний світогляд, наприклад, письменники-реалісти
в XIX стол. під впливом філософії позитивізму вірили, що можна
відтворити об’єктивну, документальну реальність у мистецьких творах,
зате пізніше символісти давали перевагу мистецькій формі, бо вва-
жали, що такої документальної реальности не можна відтворити в
мистецькому творі, бо саме форма та мова кожного твору стоїть на
заваді. Власне мистецьку форму вони вживали для того, щоб про-
никнути у глибшу реальність, що стоїть за тим, що бачимо. Поети
та письменники, які писали, коли течія романтизму була впливовою
у літературі, не менше вважали, що в їхній уяві криється щось глиб-
шого. Як бачимо, коли якийсь даний світогляд переважав, тоді мусів
і стиль творів віддзеркалювати їхній спосіб думання. На такому під-
ложжі виникає даний стиль у літературі.
Впарі з такими спостереженнями треба признати, що підручник
«Елементи теорії літератури та стилістики» буде цінним для студентів
української мови та літератури. Його видано уже вдруге і тим ствер-
джено, що такий підручник корисний та популярний. У ньому також
зазначено, що Методична комісія Української Шкільної Ради в Ав-
стралії рекомендує цю працю Дмитра Нитченка для вжитку в школах
українознавства, педагогічних та інших школах середнього та вищого
типу як допоміжний підручник.
Я. ВАСИЛЮК
1473
Леонід ПОЛТАВА
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
РЕПОРТАЖНА ПОВІСТЬ 3 1917-22 РОКІВ
(Діється в Україні, Туреччині, Болгарії та ЧСР)
(Закінчення, 5)
Турецький переказ про козаків
Розпочалась осінь 1922 року. У шатрах скапувала вода, дощ
монотонно тарабанив по тканині, яку »білоґвардійці« старанно ла-
тали, але час і негода робили своє. Знову частіше заграли оркестри,
проводжаючи на вічний спочинок вояків, на Запорізький цвинтар.
Люди нарікали на свою бездіяльність, і генерал Кутєпов знову по-
садив кілька чоловік »на баси«. Біля старої в’язниці стояли вартові,
і годі було туди проникнути.
Такого осіннього дня Остап знову відвідав родину Ібрагіма, а
той повів цього разу свого »кардаша«-земляка до каварні. Там, у
невеликій кімнаті з кількома низенькими столиками, при світлі
свічок, сиділи старі турки, підібгавши ноги, кожен на маленькому
килимку, і пили дуже міцну, аж тягучу, каву. Ібрагім не дурно
запросив Остапа, якого звав також козаком, до тієї каварні: ту-
рецький торгівець, незвичайно товстий, з постійною, професійною,
усмішкою на круглому смаглявому обличчі, знав кілька мов, у
тому й перську, досить добре російську, навіть трохи німецьку.
Коли всі вигідно розмістились, Ібрагім попрохав купця розпо-
вісти для »козак Остап« давню леґенду, а можливо й правдивий
переказ історичної події, що стосувавсь запорозьких козаків. Роз-
повідь турецького купця можна переказати так:
Давно, дуже давно, ще коли було Генуезьке царство там, де є
тепер Італія, над в’язницею в Галліполі на крутій горі височів
замок турецького паші, який мав багато жінок у гаремі, багато
Галер у Чорному морі, багато невольників у в’язниці та багато
краму в таємних льохах. Багатий був той паша міста Галліполі!
У ті давні часи приступ до замку, руїни якого ви напевно бачили,
з лівого боку був такий, як і тепер — замок захищало море, водяні
протоки та мури й канали, а з правого боку і з півдня замок був
оточений високим могутнім муром із тесаного каміння. І в частині
того муру був таємний хід, що вів до в’язниці. До паші часто
приїздили Генуезькі купці, привозячи Середземним морем різні
товари. Заїздили й непрохані гості — запорозькі козаки, які на-
1474
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
падали на такі міста, як Скутара, Трапезунд, Синоп, а часом і на
це побережжя, біля Галліполі. Тоді паша посилав у море свої
ґалери, але не всі повертались; іноді ж, після морського бою з
козаками, не поверталось ні одно судно паші... Тому він наказав
поставити на воду цілу фльотилію ґалер та менших суден, найняв
вояків, матросів і пильно стеріг свої береги. Під час одного нападу
запорожці прорахувались: потайки висіли на берег, гадаючи, що
висадились непомітно, а того й не знали, що майже рік на скелях
день і ніч вартували турки та різні найманці паші. Тоді відбувся
великий бій і майже сотня козаків з України потрапили в ото
чення. Турки і яничари загнали їх з боєм в ущелину, з якої не
можна вилізти нагору, і там поранених добили, а здорових взяли
в полон. Так у в’язниці паші, де перед тим жили варта та кілька
невольників, зросло населення майже до 100 душ. Ті невольники-
християни, маючи за нову хату оцю в’язницю, мусіли при потребі
веслувати на ґалерах, а частина з них, з невольниками з інших
народів, як італійців, персів, хорватів, обробляли для паші землю
на тій рівнині, де згодом став Запорозькій цвинтар. Що паша мав
багато ґалер, як і його наступники, то це видно й нині, бо біля
в’язниці одна давня ґалера ще тримається на воді, а кілька там є
таких, що самі від давности, при високій хвилі — потонули. (Остап
з друзями бачив у другому чотирикутнику дві ґалери). Фльота
ґалліпольського паші не лише відбивала запорожців, вона зде-
більшого була потрібна для торгівлі, на ґалерах возили товари до
Царгороду і навіть до Єгипту. Отже, ваші предки бували і в
Єгипті, далекій країні різних див, хоча ніколи, мабуть не ступали
там на берег, бо були приковані до ґалер ...
— Іноді паша із своїм гаремом робив прогульки по Чорному
морю, але ніколи не відпливав далеко, боячись нападу «шайта-
нів», бо, треба вам знати, козаки іноді неначе з-під води виринали,
не відомо звідки брались! Навіть біля Царгороду великими за-
лізними ланцюгами перегороджували доступ з моря до берега,
а вони якось пробивались, хоча їхні легкі судна не могли під
ланцюгами пропливти!.. Турки забобонні, і дехто думав, що ко-
заки-запорожці — закляті, знають якісь особливі чари. Трапля-
лось, що в далеку дорогу до Єгипту на ґалери брали й кількох
жінок паші, які найбільше йому подобались та дуже його упроху-
вали, щоб дозволив під наглядом євнухів поплавати по світі...
Старий Осман замовк, надпив кілька ковтків кави; Ібрагім та
інші його земляки, хоч не розуміли, за винятком Ібрагіма, ні слова
з російської мови, уважно прислухались до розповіді, а почувши
назви турецьких міст — жваво реаґували, прицмокуючи язиками
та на знак згоди, киваючи головами в боки.
— Як переказував мій дід, що жив до 102 років і мав чудову
пам’ять, лише під кінець життя осліп, — вів далі старий Осман, —
то задля доброго серця того паші до своїх жінок — сталась йому
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1475
погана пригода. Почалося з того, що одна з гаремниць, яка їздила
на Галері в далеку мандрівку з товаром, закохалась у невольника-
козака. І не дивно, бо вони були гарні, високі, чорняві і навіть
старші віком — дуже стрункі. Вона потихеньку змовилася з тим
козаком, що при першій же нагоді визволить його і втече з ним
у край козаків, себто на Україну. Ще, щоб я не забув, козаки
навіть Чорне море називали або Руським морем, або Козацьким,
що дуже лютило наших, бо турки вважали це море своїм. Так
було в ті давні часи, отже ви тепер, наші земляки-кардаші, за те
не гнівайтесь.
Знову ковток темної кави ...
— І трапилась нагода змовцям! Одного разу, як тільки паша
повернувся з Галери в замок, напало на його замок якесь військо.
Яке саме — м: й дід, нехай спочиває його душа в праведних руках
Аллаха, — мій дід також не знав, забув. Почався бій, напасники
перекинули через мури, що захищали двір і сам замок, запалені
смолоскипи, чи може стріли з запаленими кінцями, і так у замку
розпочалась пожежа. Паша, обороняючись, зробив із своїм вій-
ськом вилазку, вийшов поза стіни, але був зраджений і його
розбили наголову! Розлетілась вістка в замку, що паша мертвий,
а тут вже частина замку в огні, і з палат втікає прислуга, а з
гарему — жінки паші. Тоді та молода туркеня, яка закохалась у
козака, вирішила, що настав її час! Таємним ходом у мурі збігла
вона вниз до в’язниці, відчинила двері (мабуть наказала ключни-
кові відчинити, а інші переказували, що намовила ключника-
охоронця, аби відчинив, мовляв, козаки будуть битись проти во-
рогів по турецькому боці). Так, чи інакше це було, козаки опи-
нились на свободі, і той, вибраний, вхопив молоду туркеню на
плече та з товариством — бігом униз, до виходу на воду, напевно
думали піти вплав. їм цей плян не вдався, бо ніхто не мав ключів
до тієї останньої брами, а розбити замки було не можливо, бо
важили по кілька пудів і їх кували ковалі самого султана в Цар-
городі! Тоді козаки з дівчиною кинулись угору, ходом, що в мурі,
і так вийшли в двір! Ось-ось і вже, здавалось, воля! Але не так
судив Аллах! Оте невідоме вороже військо, що розбило пашу,
подумало, що це прибула нова турецька підмога. Козаки ж не
мали зброї, і багато з них поклали там голови, загинула й молода
туркеня: однією важкою стрілою пробило і її, і козака-коханця.
Таке мусить статись кожному з вірних, хто з невірними хоче
закладати родину, пробачте мені, земляки! .. Хто лишився з за-
порожців між живими, того, коли все вияснилось, забрало те чуже
військо з собою, а куди — ніхто не знає. Після того замок паші
обернувся в руїну, він вигорів, почав розвалюватись і тепер туди
навіть страшно піти ...
Вже свічки стопились майже до краю, вже й по третій каві
пили, і всіх охопило неясне сумовите почуття, що так часто при-
ходить, коли люди вдаються до спогадів.
1476
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— І після того привозили іноді невольників з Царгороду, але
вже не до замку, а тільки у в’язницю. А в тій невеликій ямі, яку
ви поблизу головної в’язниці напевно бачили, у ній доживали
віку старі козаки, на воді та хлібі, іноді сиділи й такі, які очіку-
вали смерти за якийсь вчинок. Найбільше стинали їм голови, а
наглядач його вдарить батогом, може й задурно — от тоді козак
вибере час та й веслом такого турка штовхне в море! Турка ви-
ловлять і на ґалеру, а козакові — прощайся з душею, бо думаю, —
закінчував старий Осман, — що кожна людина має душу. Кожна
людина має душу, навіть та, що про це не знає ...
Американська допомога
Отак, через яких 300 років, довелось нащадкам запорожців по-
бувати в Туреччині, і не один ліг на вічний спочинок там, де в
давнину ховали його предків з України, на Запорізькому цвинтарі,
в землі довкола міста Галліполю ... Лише понад 300 років наші
предки добре знали, за що воювали, а в лавах »білої армії« знали,
та не всі... Та смерть смертю, і нехай усім вам у тих братерських
могилах буде легкою колись ворожа, а нині приязна турецька
земля!
Середина липня 1921 року. Спека. На синьому небі ні хмаринки.
Безвітря. Долина рож та смерти аж сіра. На щастя, смертність
значно зменшилась: американський Червоний Хрест почав при-
силати велику допомогу харчами, одягом і частково ліками для
тих, хто був при армії, але як цивільний. Таких було з 20 тисяч
втікачів. Одержуючи добрі американські харчі та ліки, що їх годі
було в ті роки дістати мабуть і в самому Царгороді, цивільні вті-
качі ділилися з вояками, бодай із рідними та знайомими, так що
щедра рука великої Америки і тут, у Долині рож та смерти,
спричинилась до покращання становища багатьох десятків тисяч
людей з України, Росії, Криму, Кавказу.
Смертність зменшувалась ще й тому, що деякі частини »білої
армії« почали покидати Долину рож та смерти: за домовленням
між генералом Кутєповим та альянтами, кілька сотень вояків
перевезли до Болгарії, при повній зброї. Дедалі, то частіше люди
говорили, що й усю армію буде відіслано в ту країну.
Однак, хоча загальне становище й покращалось, не всі вояки
мали родичів, або знайомих між цивільними. Не мав нікого й
Остап, і він лише поглядав на базарах у Галліполі на гори соко-
витих кавунів, динь та інших південних овочів, бо не мав за що
купити. Французи вже не дозволяли ходити воякам на заробітки
в порт, бо було багато випадків, що люди з »білої армії«, не ба-
чачи виходу, самовільно втікали на чужих кораблях, щоб десь
пристати, знайти працю і зажити нормальнішим життям. Трапля-
лось, що такого »втікача з Туреччини« завертали назад аж із
Італії чи Франції, адже він не мав жодних документів ... Турки
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1477
продовжували допомагати оіженцям, як могли, а рештки греків і
далі кривим оком поглядала на приношені, пропечені сонцем чужі
уніформи...
На початку серпня 1921 року Долина рож та смерти була майже
на половину порожня. Шатрове містечко над »Дніпром« порожні-
ло з кожним днем. Після короткого польового Богослуження,
відходила сотня за сотнею. Люди і сумували, і раділи, дивлячись
на спорожнілі, а то й розкидані вітром брудні намети. Ще трохи,
і вже не буде кому співати вечорами над галліполійським »Дні-
пром« у долині українських пісень.
У горах очікували ночей табуни шакалів. Коли стемніло, вони
табунами збігали в долину, скавчали і вили, розшукуючи поживи.
Остап мав з ними пригоду: повертався пізньої ночі й при сяйві
місяця (над Туреччиною він якийсь особливо блискучий, може
через відсвіт моря) помітив, що під поваленим наметом щось
ворушиться. »Може хтось перепився?« — подумав і, нагнувшись,
підняв край брезенту, щоб побачити ошкірену від переляку морду
шакала! Остапа немов хто відкинув назад, а такий же переля-
каний »гість« чкурнув з-під намету до своєї гірської нори чи
лігва ...
Між останніми сотнями жителів Долини рож та смерти зали-
шився якийсь дотепник-жартун. Ніхто його не знав, не знали, де
й коли він малював свої промовисті жарти-плякати, які потім
чіпляв на площі в Галліполі, а іноді на шатрах. На одному пля-
каті він намалював символ Америки — Дядька Сема, з борідкою
і високим капелюхом. Дядько Сем стріляв з гармати по людях,
які гуртами сиділи в Долині рож та смерти, але стріляв ... кон-
сервами, хлібом, ковбасами, сиром, шоколядою, яблуками та па-
кунками з одягом!.. Цей веселий плякат був немов нашою спіль-
ною подякою Америці. Інший плякат був більш сатиричного
змісту: в Долині рож, біля струмка-»Дніпра« велике »болгарське«
колесо, що його звичайно крутять осли, щоб поливати водою
городи. Мистець зобразив, як те колесо крутили »білогвардійці«,
в образі старих бородатих дідів, усі в чині генералів!.. »Гене-
ральські« бороди тяглися за ногами, заважали йти, та одночасно
були й нашим рятунком: вони хоч сяк-так прикривали голе тіло...
Дивлячись на той плякат, всі сміялись, бо як інакше реаґувати,
але в душі, мабуть, кожний відчував важкий сум. Остап і його
земляки відчували смуток найгостріше: Україна була близько,
два дні морем, але її для них не було! Правда, говорили, що за
згодою барона Вранґеля український патріот Романюк наладнав
у Одесі зв’язок із повстанцями, однак його мали зловити чекісти,
а далі нічого не відомо. Згодом, аж у чеській Празі Остап дові-
дався, що вночі на 12 червня 1921 року великий загін чекістів
обстріляв у Одесі біля входу в катакомби, групу повстанців-
антикомуністів, якою керував офіцер Укке, і мало хто там зали-
шився живим. Укке на допиті виявив усе, що знав, виказав навіть
147В
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
пароль повстанців »Целик — Царицине. Ще інший заарештова-
ний, Димченко, підтвердив, що той пароль правдивий, і чекістам
вже було не важко громити повстанські штаби. Напевно ніхто
вже ніколи не довідається, чи Укке, який раніше вірно служив
»царю й отєчествув, не видав навмисне, або рятуючи шкіру, укра-
їнських повстанців окупантові.
До Болгарії
Болгарське царство в сиву давнину було поєднане з княжою
Руссю-Україною: Болгарія дала Україні першу її володарку —
княгиню св. Ольгу — князівну Єлену Сондоке. Це було ще на
переломі ІХ-Х століть, але щось завжди зберігається в історичній
пам’яті народів. Болгари, хоча й затуманені царсько-російською
пропаґандою, щиро відносились до всіх слов’ян з території ко-
лишньої Російської імперії. Болгарський уряд повідомив, що бере
до себе рештки »білої армії«, людей усіх національностей.
Прийшов час попрощатися з сумною Долиною рож та смерти.
Остап із друзями поспішив до знайомих турків, з якими обнявся
на прощання, мов брат із братом. Групою пішли ще раз на цвинтар
запорожців, гуртом проказали над ними »Отче наш«, перехрестили
ту землю »бусурменську« ,що стала останнім пристановищем для
білих козацьких кісток. Двоє кубанських козаків і троє наддні-
прянців залишилися на тому цвинтарі для варти, і турецькі власті
дали на це згоду та дали їм скромне утримання. Яка дальша доля
тієї добровільної варти біля духів наших предків — Остап не знає.
Рано-вранці 20 листопада 1921 року останніх кілька сотень,
переважно українців, востаннє окинули зором турецьку долину,
що хотіла бути привітною, але не завжди могла бути такою, і під
команду старшини-українця відмаршували до міста. Майже все
населення Галліполі вийшло провожати останніх військових-
чужинців до порту. Турки, щось вигукуючи, махали на прощання
фесками й хустинами; навіть недоброзичливо наставлені греки
виглядали із своїх крамниць та будок.
О 4-ій год. по полудні рештки »війська« опинились на турець-
кому пароплаві »Решид-паша«. Турки довго з берега махали на
прощання руками, і наш збірний герой Остап відчував, що не
ворожнеча, а приязнь між Україною і Туреччиною повинна бути
навіки-вічні.
Вранці наступного дня »Решид-паша« пришвартувався вже в
Царгороді, а по полудні того ж дня кілька сотень нових бездер-
жавних скитальців сходили вниз трапом на болгарську землю,
у порті Варна. Тут всі відчули різку зміну температури: у Галлі-
полі було тепло й соняшно — у Варні лютував північний сніговий
шторм: Болгарські чиновники, дивлячись на благенький одяг
прибулих, приносили з дому ковдри та якісь сіряки, щоб допо-
могти людям. . .
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1479
У Болгари
У Болгарії лютував не лише сніговий, а й політичний шторм того
непевного 1922 року, коли Ленін з Москви спрутом простягав
»комуністичній, імперіялістично-російські щупальці, куди лише
міг. Владу тоді мав прем’єр Цанков, антикомуніст, але фактично
безсилий у боротьбі з комуністами, яких нашвидку фабрикували
в країні московські пропагандисти, провокатори та підплачувані
запроданці. Тому становище решток »білої армії« було в Болгарії
непевне: місцеві комуністи ненавиділи прибулих, під’юджували
проти них населення, а де могли, то й владу.
Кругло тиждень сиділи переселенці на турецькому кораблі, аж
перейшла сніговиця. Потім їх повели в порту Варні на »карантин«:
у лазні дали досить мила, але надто мало теплої води, люди за-
ледве встигли помитись. Швидко скінчивши з такою вояцькою
туалетою, власті повезли спеціяльним потягом переселенців де
столичної Софії. Остапові ще в поїзді кинулось у вічі, що болгар-
ська поліція мала таку саму уніформу, що й колись царська ро-
сійська. Помітив він також, що не всі болгари добре до них від-
носились, але не знав причини. Після короткого перепочинку в
Софії, що справляла враження окупованого міста, людей повезли
в супроводі болгарських вояків (також були вдягнені в москов-
ського типу шинелі, навіть зброю мали російську) за 10 кілометрів,
до міста Княжево, і там розмістили в колишній військовій школі
касарняного типу. До Болгарії прибули Кутєпов та кілька інших
царських генералів. Знову розпочалась муштра: мішанину-збира-
нину з колишньої »білої армії« виганяли в холод і сніг, водили
на вправи з Гвинтівками, хоча стріляти було заборонено та й на-
боїв майже не було. Трохи згодом привезли й рушничні набої. У
довіреній групі українців Остап почув, що коли б дійшло до нових
боїв з комуністами, то українці спробують зформувати полк, щоб
триматись гурту. Між місцевими болгарами було чимало при-
хильників Москви, байдужі до того, що вона з білої стала черво-
ною. Супроти »добровольців« такі болгари всіляко виявляли свою
нехіть. Було один час небезпечно вийти у місто самому ...
Але большевицька Москва з її місцевими болгарськими під-
пряжними прорахувалась у своїй ставці на комунізацію Болгарії.
Уряд Цанкова і найвищі представники решток »білої армії« скла-
ли таємний договір: на випадок большевицького перевороту »біла
армія« мала негайно перебрати владу в свої руки, дарма, що на-
раховувала лише кілька тисяч багнетів та до сотні кулеметів.
Ранньою весною якийсь загін комуністів спробував атакувати один
з бараків. Діставши добру відповідь, він зник, лише на снігу ще
довго темніли сліди крови.
Тим часом 20 березня 1922 р. прийшов офіційний наказ про
розпуск »білої армії« й переведення її людей на становище ци-
1480
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
вільних біженців-бездержавників. Вояки дістали право жити на
приватних помешканнях, шукати праці. Тоді Остап з кількома
десятками земляків відразу ж подався до Софії. Грошей не мали,
йшли пішки поганим шляхом, але йшли, співаючи своїх пісень,
і майже в кожного в кишені лежав наган.
Група прибула в столицю після двогодинного маршу. Болгар-
ський поліцай, підозріло поглядаючи, показав шлях до головного
двірця. Цього лише було й треба: хлопці вже знали, що поблизу
залізничного двірця міститься невелика українська колонія. Як
рідних, привітав прибулих полк. Фелонович (той славний пол-
ковник, який потім брав участь у боях з угорцями в Карпатській
Україні). Прибулі заледве розмістились у трьох невеличких ба-
раках, та почували себе там, ніби й справді вдома. Крім людської
уваги, рідної мови, скромних смачних харчів, вперше за кілька
років побачив тут Остап портрет Тараса Шевченка, мапу Украї-
ни, герб Тризуб!
Наступного дня полк. Фелонович повів своїх »білогвардійців«
до українського консуляту. Над гарним будинком в центрі Софії
повівав український державний прапор! Українців прийняв їхній
консул п. Драгомерецький з видимою радістю. До речі, він по-
ходив із м. Прилук на Полтавщині, мав вищу освіту, в розмові
іноді закидав російське слівце, але був щирим патріотом. Хоча
була майже середина 1922 року, український консулят у Болгарії
працював без перебоїв, його документи, пашпорти УНР, печатки
були визнані урядом Болгарії та кількох інших країн. Син автора
«Історії України« та опери »Катерина« Миколи Аркаса, д-р філо-
софії Микола Миколович Аркас (здобув докторат згодом у Празі)
із своєю матір’ю також з »білою армією« потрапив у Болгарію і
на виданий в українському консуляті пашпорт Української На-
родної Республіки жив потім у Чехії, переїхав до Франції та в
1950 роках приїхав з родиною до Америки. На його пашпорті є
печатки багатьох держав, і Микола Миколович, невтомний пра-
цівник пера, гордий, що нікому в житті не поступився, а проніс
свій український пашпорт, як прапор, через півсвіту впродовж
півстоліття.
Український консулят у Софії працював без перебоїв, бо ра-
ніше Болгарія купила багато цукру в України, за Головного Ота-
мана Симона Петлюри, але не встигла всі гроші виплатити в
Києві. Коли ж Київ окупували червоні вандали з півночі, болгар-
ський уряд відмовився від будь-яких виплат загарбникам, і тому
посол Драгомирецький мав змогу багатьом своїм знедоленим зем-
лякам допомогти за кордоном.
З одержаними від свого консула документами Остап із друзями
стали вільними людьми. Тримаючись по-змозі групи, вони пра-
цювали на будівництві. Остап швидко навчився мулярства: за-
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ
1481
робляв на день 100 левів, а кілограм хліба коштував 2 леви, обід
у доброму ресторані яких 10 левів, садовина, городина, молочні
вироби — майже за безцінь. Декого доводилося стримувати від
надужиття вина, чи болгарської горілки »ракії«. Болгари люблять
міцні, приперчені страви. Один із наших збірних героїв пригадує,
як у Софії замовили собі в неділю в ресторані «ягнешко печене з
зарзаватом« — смажене ягня з зеленим перцем та іншими при-
правами. Страва була надзвичайна, але потім увесь вечір хлопці
ходили з відчиненими ротами, бо пекло, та попивали »бузу«, щось
на зразок рідкого кислого молока.
Болгарські робітники виявились антикомуністами. Остап зро-
бив висновок, що болгари — це добрий, гостинний, працьовитий
народ, дуже набожний, схильний до традиціоналізму. Комуніс-
тичних прихильників було мало, та й ті почали швидко «випаро-
вуватись».
Остап і його група переїхали до містечка Татар-Базарчук, де
колись царський загарбник Суворов у війні з турками спинив
військо на перепочинок. Молоді українці швидко довідались, що
в місті живе кілька старих людей, вихідців з Одещини, які й досі
носять уніформу з часів Суворова! .. Знайшли одного, і він, тоді
вже понад 75-річний старик, розповів українською мовою, з до-
мішкою російських та болгарських слів, що Суворов залишив
кілька своїх сотень у Болгарії, як кадри для болгарської армії.
Оповідач сам належав до таких кадрових офіцерів. Тепер жив
на пенсії, велось йому дуже добре, Україною не цікавився, але
не цікавився й Росією — Болгарія стала його батьківщиною ...
»Хто платив — тому й служив!« — заявив старик, навіть не кліп-
нувши оком. Для Остапа та розмова була ще одним життєвим
університетом, і він знову задумався над дивною вдачею деяких
синів свого народу... Колись в історії були в Україні «татарські
люди«, а ось перед ним був »болгарин«. Болгари ж не вимагали
від того чоловіка нічого більше, як військових знань! ..
Виїзд із непевної країни
Десь у червні 1922 року комуністи таки вчинили в Софії пере-
ворот. Він не поширився по Болгарії, бо червоні концентрувались
лише в столиці й кількох інших містах. Уряд Цанкова впав, його
місце зайняв комуністично-московський аґент Стамбулов. Відра-
зу ж переворотники, де змогли, почали заарештовувати офіцерів
і генералів колишньої «білої армії», в різних місцевостях дійшло
до боїв. Український консулят у Софії звернувся до нового уряду
з заявою, що деякі заарештовані українські старшини — не ро-
сіяни, вони потрапили до «білої армії» через безвихідь на Україні,
відтяті від основних сил соборної Армії УНР. Уряд Стамбулова,
не орієнтуючись ще в ленінсько-чекістській «практиці», наказав,
1482
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
щоб українців не затримували! . . За його ж наказом, полковників
і генералів-росіян було вислано до Сербії, куди, до речі, українців
не пускали, лише росіян.
Стамбулов не довго »урядував« у Болгарії, його було зметено
новим, антикомуністичним народним переворотом. Найбільше в
цьому виявили себе войовничі й патріотичні македонці, прихиль-
ники самостійної України і українців взагалі. Частково допомогли
здійснити переворот і колишні вояки »білої армії«, які хоча й
ходили на приватні роботи, але жили спільно, в бараках. Україн-
ська група з Остапом, що якось непомітно вибився в ній наперед,
участи в боях проти комуністів не брала, лише обеззброїла семеро
червоних на їхній станиці поблизу українського консуляту в
Софії та кілька днів тримала варту біля консуляту.
Після перевороту генерал Кутєпов покинув рештки своєї армії
й виїхав на еміґрацію до Франції. В Парижі він показував із себе
»дурного Ваньку«, російського ведмедя, якому потрапили в лапи
чужі золоті гроші: кидав ними на всі боки на »русскіх балах«.
Врешті-решт, у 1928 чи 1929 р. харківська акторка Плевицька
(була коротко й вона в Галліполі, потім повернулась »на родіну«)
видала в Парижі ген. Кутєпова большевикам і його замордували.
Рештки »генералітету« тієї російської про-царської армії, як Кра-
снов, Шкуро й ін., поселилися в Сербії (в кінні Другої світової
війни їх, разом із Власовим, союзники віддали большевикам на
смерть). »Біла армія« розбрелась остаточно по Болгарії та Сербії,
чимало людей виеміґрували до Франції. Було помітно, що болга-
ри з сербами ворогують, а ту ворожнечу могла через своїх агентів
використати імперська »червона« Москва ...
У болгарській газеті Остап вичитав, що влітку в Австрії від-
будеться Світовий Ярмарок.
— Поїдемо, хлопці, »ярмаркувати« у Відень, — сказав він одно-
го вечора своїм втомленим після укладання бетону »воякам«
— У Відень?! — в один голос загула українська тридцятка.
— Так! Від завтра нехай кожний »тисне копійку«, як лише
може. Дорога з Софії до Відня коштує 800 левів, небагато, алеж
треба трохи краще вдягтись та й на запас мати. Що далі — скажу
згодом.
Остап не розповів усього, побоюючись, що з його пляну може
нічого не вийти. Справа в тому, що він сам мав візиту в консуляті,
і консул Драгомирецький поінформував його про можливість
студіювати в Чехо-Словаччині, в українській школі!.. Остап сам
рвався до науки та добре знав, що й більшість із його групи мріє
про те ж саме, це була переважно молодь. Крім того, наш консул
дав Остапові адресу української організації у Відні »Січ«.
Досить чепурно зодягнені й причесані, з квитками й візами в
кишенях, наші »білогвардійці« гуртом прибули до свого консу-
ляту, сердечно попрощались із паном консулом та іншими
урядовцями.
БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕ7Д 1483
— їдьте щасливо з Богом, — сказав на прощання п. Драгоми-
рецький, — но не забувайте о тім, що Україна Петлюри про вас
не забуває.
Остап прийняв ті слова, як вказівку на все своє молоде життя,
і він дійсно багато зробив за кордоном для української справи,
як різномовний журналіст.
Відень
Тепер говорять, що хто не був у Парижі, той не був у Европі, —
але в ті часи хто не був у Відні, той також не був у Европі. До
50 українців-студентів наважились їхати на Світовий Ярмарок до
Відня з думкою, щоб потім пробратись до гостинної Чехії на студії.
З них 37 осіб, в тому й Остап, також письменник Микола М.
Аркас, добились свого. Із Софії група виїхала до міста Лом на
Дунаї, всіла там на пароплав і вирушила в 10-денну подорож до
австрійської столиці. Другого дня на пароплаві вже всі знали, що
до Відня мандрують «українські студенти з Болгарії« (хлопці,
зрозуміла річ, не розповідали про свої митарства в складі чужої
армії). Знайшовся між молоддю співак і дириґент, який казав,
що одружився з піснею, бо української дівчини вже кілька років
і на кілометр від себе не бачив. Хлопці з таким завзяттям взя-
лися біля кочегарки вивчати пісні на три голоси, що пасажири
сходили вниз, щоб почути їхні проби. У складі імпровізованого
хору більшість були українці й мовно, але декілька було й таких,
які заледве українською мовою розмовляли, хоча і як щиро вчи-
лися. Хто б подумав, що саме вони найбільше пригодяться Оста-
повій групі в дорозі! На пароплаві пливли чимало різних купців
і торгівців різних націй. Деякі з них провадили за царя торгівлю
з Росією, і між ними було кілька любителів старої російської
пісні про ватажка Стєнку Разіна. Після першого українського
концерту на водах Дунаю та після перших захоплених оплесків
і почесної вечері з капітаном, наші »хористи« були змушені на-
швидку вивчити пісню «Стєнка Разін«, бо придуркуватий німець-
кий купець пообіцяв студентам велику суму за її виконання. На
нараді залунали голоси, що »ну його к чорту, з його Разіном!«,
але переміг розсудок: щоб студіювати в іншій країні, треба мати
гроші.
На черговому концерті дириґент підкреслив, що це український
студентський хор, але заспіває російську пісню про Разіна, бо той
повстанець бунтувався ... проти російського царя! В кінці пісні
залунали знову бурхливі оплески, а купець заплатив за свій
»вундабар« удвічі більше, ніж обіцяв.
У чистенько вимитому, хоча й напівголодному, Відні не було
важко знайти потрібну допомогу, бо кілька хліпців з Херсонщи-
ни добре говорили по-німецькому, навчившись у сусідніх німців-
1484
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
колоністів. Так Остап привів свою »армію« до будинку україн-
ської студентської організації »Січ«. Там безталанних »вояків«
викупали, поголили й постригли, декого краще вдягли, а найго-
ловніше ж подали всі інформації, як перейти кордон до Чехії!
Чи не вперше українці-наддніпрянці зустрілись у »Січі« з україн-
цями з Галичини та всієї Західньої України, і ніхто не відчував
жодного відчуження, це були діти одного знедоленого народу.
Остап, щоб підкреслити свою вдячність, сказав навмисне голосно,
що за п’ять років у »білій армії« він не зміг звикнути до росіян,
вони так і залишились йому чужими. Почувши це, галичани
сяяли від радости. На жаль, те, що стосувалось Остапа, стосу-
валось не всіх.
Ще заки бодай нашвидку оглянули Світовий Ярмарок, наші
майбутні студенти побували в українському консуляті, який та-
кож ще діяв. Там вони зустріли проф. Вілінського: кожний сту-
дент одержав допомогу по 50 000 австрійських (марок). В Австрії
тоді панувала страшна інфляція: за 50 000 а.м. можна було купити
один фунт хліба! Але ціна тих грошей полягала не в грошах. Із
свого боку, майбутні студенти також зробили жест, подарувавши
віденській українській »Січі« свої власні п’ять.. . мільйонів а.м.,
зароблених за »Разіна« у німецького купця!
Все було на добрій дорозі, і Остап та його друзі не захотіли
залишатися бодай ще на один день у Відні. Молодь рвалась до
науки. Світовий Ярмарок вони оглядали тільки яких три години.
Пізнім вечором, супроводжувані двома студентами-січовиками,
з відповідними посвідками від українського консула з єдиним
ствердженням, що це українські студенти, — наш5 мандрівники
були вже на кордоні. Нічка-мати все покрила, прощай Австріє!
Прощайт° й раз-назавжди чужі команди, чужі ідеї, чужа Росіє!
Студенти в Подєбрадах
Так закінчується наша повість про власне безголів’я в 1917-20
роках, про залишену напризволяще південну частину України та
її людські маси, про останнє використання російськими білими
генералами української сили, про гостинну Туреччину з її сумною
Долиною рож та смерти, про дружню державу Болгарію, яка про-
стягла товариську руку решткам «недобитків православних«, хоча
сама переживала непевні часи . ..
У Золотій Празі 37 молодих українців з’явилися несподівано в
будинку Українського Комітету. Коли Остап схвильовано від-
рекомендувався, сивуватий професор вийшов з-за столу і міцно
обняв молодого козака, який не зрадив України, навіть коли був
змушуваний до зради. З радістю зустрів там своїх земляків Фотій
Мелешко — український повстанець, який вже тоді звернув на
себе увагу української колонії цікавими прозовими творами.
— Дорогі друзі! — звернувся професор до молоді. — Збройно
НАД БЛАКИТНИМ ЧОРНИМ МОРЕМ 1485
ми тимчасово програли боротьбу. Берімся за навчання. Ми збу-
дуємо Україну знанням’ Є багато доріг, як здобути намічену ціль,
нашою дорогою тут буде наука.
Так Остап із Полтавщини та його молоді друзі із Півдня Украї-
ни, пройшовши мало що не Дантівське пекло, зберігши своє на-
ціональне »я« попри всі обставини, стали студентами Української
Господарської Академії у Подєбрадах. Ще впродовж кількох років
прибувала туди українська молодь з різних країн Европи і з
різних сторін України, а чеський уряд «замикав очі« на перебіж-
чиків та ше й допомагав українській вищій школі.
Лише ночами в снах Остапові привиджувалась Зіна — Лісова
Квітка, вчувався плескіт чорноморських хвиль, ввижались пові-
шені на стовпах, вигоріла Долина рож та смерти, привиджувались
запорозькі цвинтарища на турецькій землі.. .
З жадобою талановитий юнак накидавсь на книжки. Остап
знав, шо різні дороги ведуть до заповітної мети, що кожна ви-
магає зусиль і що його найбільш покривджений у Европі народ —
може найщасливіший у світі, бо- він має за що змагатись.
Нью-Йорк, 1968, Джерзі Сіті, Н.Дж., Нью-Йорк, 1979.
ЗМІСТ
Стор.
Кн. УІІ-УШ
17 березня 1917 р......................................... 913
1617 р. в селі Сінчі .............................. 914
17 березня 1917 р. в Лохвиці	914
Перше авто в Лохвиці .............................. 915
Ціна старих чоб±т ................................. 916
Чекіст Рожко і Зіна Морачевська.................... 917
Солдатня .......................................... 918
Початок «Бєлой Армії» ............................. 919
Саранча з півночі ................................. 920
Китайці на станції Сіпча .......................... 922
Українська мобілізація ............................ 923
Великдень 1919 р................................... 923
Серед повстанців от. Зеленого ..................... 924
Дід Василь......................................... 924
Червоний розвідник................................. 927
Кн. IX
Троцький — у трьох потягах	одночасно .............. 1073
«Біла Армія» на Лівобережжі ....................... 1074
Останні події на Лівобережжі	кінця 1919 р.......... 1075
Махно ............................................. 1076
Крим у грудні 1919 р. ............................. 1077
Англійці і наступ на Україну ...................... 1078
1486
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Останній наступ на Україну...... ................... 1079
Махнівці в селі Федорівці........................... 1080
Кримський Корпус під жовтоблакитним прапором........ 1081
Китайці і латиші ................................... 1081
Перед розгромом .................................... 1082
Будьонновці ........................................ 1083
Розгром ............................................ 1083
126 пароплавів ..................................... 1085
Поворотці-добровольці .............................. 1086
На відкритому морю ................................. 1086
Перед Царгородом ................................... 1087
Доля генерала Слаїцева.............................. 1088
Кн. X
Місто Галліполі .......................................... 1217
Долина рож та смерти ............................... 1218
Закулісні галліпольські оправи ..................... 1220
Під білими шатрами й білим сонцем .................. 1221
Серед турків ....................................... 1222
Турецькі жінки ..................................... 1223
Турецькі святині, весільні звичаї................... 1224
Турецькі робітники.................................. 1225
Кемаль-паша, боротьба проти греків.................. 1226
У містечку білих шатер ............................. 1228
Невдоволені одні й другі ........................... 1229
Українізація «Білої Армїї«? ........................ 1230
Кн. XI
Сміх і сльози ...................................... 1345
Доля ..орноморської фльоти .......................   1348
Історична лекція ................................... 1349
На порозі війни з альянтами......................... 1351
Запорізький цвинтар ................................ 1354
Козацька в’язниця .................................. 1357
Кн. XII
Турецький переказ про козаків ......................
Американська допомога ..............................
До Болгарії ........................................
У Болгарії .........................................
Виїзд із непевної країни............................
Відень .............................................
Студенти в Подєбрадах .............................ДВ
1487
Невідомий АВТОР
*
* *
У патосі творчої муки,
У хузі думок і опалі
Я чую нечувані звуки,
Я бачу невидимі далі.
Душа сновидіннями повна,
В ній радість яріє й розпука,
Тривожна — дзвінка й невимовна,
Гірка і солодка ця мука.
САДОВА БЛАКИТЬ
Тихо, ніби сохне білизна.
Білизну ворушить садова блакить, що як у дитини
у неї на пальчиках — зелені нігтики — в траві.
Тихо, дитина ворушить пуп’янком порожевілим,
та цього дня ще не розквітне півонія.
З кубельця сну густого вона сотає нитку темну
і засина, згубивши пальчики в траві.
Тихо.
1970 р.
БЛАКИТНА ХВИЛЯ
Збігла біла хвиля, а за нею рожева,
пелюстками ніжними оголивши життя.
А тепер надійшла і блакитна хвиля,
що несе і гойдає мене безугаву —
не вода і не дощ, і не синява неба,
що мов плаття закочене без сліз,
і не сон, і не сутінь, де вже труби,
трикутники, гострі кути видніють,
хоч ще і м’які, —
хвиля блакитна, що й назви не має.
1970 р.
1488
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Лариса МУРОВИЧ
КАЛЕНДАР
(Із збірки »Меандри г Спіралі«)
Календар цей люнарний —
В десятиннім мірилі,
О, який він прегарний
У меандровім стилі!
Де ж узяв син природи,
Живши в єдності з нею,
Для погоди й негоди
Десятинну ідею?
Десять місяців року
Здумав розум людини,
Що вживала щокроку
Свого тіла кінчини.
1574
Десять пальців на стопах
Помагали в маршрутах,
Двох рук пальці — на тропах —
Ще й поживу здобути.
Та меандрові взори
З календаря мізинців,
Як краси архитвори
Невмирущі в низинці.
У гуцульських Карпатах,
В вишиванках яскравих
Вони й досі на чатах
Предків вічної слави!
БУКОВИНСЬКА ЗНАХІДКА
Хай славиться ввік Молодове,
Село на моїй Буковині,
Що має прадавні основи,
Найстарші тепер в Україні.
Хоч древнє село, але юне,
Бо навіть ті люди старечі
Там дзвінко співають, мов струни
Хвиль Пруту у зоряний вечір.
Дівчата ... Яка ж їх окраса?
Вони синьоокі й русяві,
У них русичівська ще раса
Живе і в струнчастій поставі.
Я тямлю: були там мужчини
Беркі до роботи, поважні,
В боях за права Батьківщини
Лицарські, хоробрі, одважні.
ПОЕЗІЇ
1489
Не раз я в Канаді згадаю
Село з ароматом акацій,
Не мали ми кращого раю
Для молоді в часі вакацій.
А скраю села два горбочки
Землі я грудьми називала.
З-під їх трав’яної сорочки
Молочна роса витікала.
Як дуже горбочків тайницю
Збагнути тоді я хотіла,
Здавалось, що їхню живицю
Підземна просочує жила.
Знайшли слідопити аж нині
Кість мамута в нижньому ложі
З найстаршою на Батьківщині
Гравюрою Лося-Вельможі.
Чи соки тороків людям здавна
Ясили з підземного світу,
Що в глибі перлина є славна —
Тотем рідний з палеоліту?!
ПОЖЕРТВИ НА МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ
БОРОТЬБИ ІМ. СТЕПАНА БАНДЕРИ В ЛОНДОНІ
Лука Демчук з Ковентрі пожертвував суму...............£200.00
Кооперативна спілка »Нова	Фортуна®....................£100.00
Союз Українців у Великій Британії (СУБ) .	.	. £100.00
Організація Українських Жінок	(ОУЖ)..................£	20.00
Спілка Української Молоді (СУМ), Тарасівка ....	. £ 25.00
Дир. Іван Равлюк, Лондон..............................£	10.00
Іван Федечко, Кіхлей..................................£	10.00
Різні пожертви складені учасниками при відкритті Музею
6 жовтня 1979 року....................................£ 20.85
Різні інші пожертви, складені при інших нагодах .... £482.00
Гурток ОУЖ з Волтгам-Крос.............................£ 20.00
З весільного приняття Марії Станимир і Деріка Гакейт
з Гай Викомб, призначено суму.........................£ 6.00
Управа Музею висловлює усім щедрим Жертводавцям сердечну по-
дяку! Хто черговий?
1490
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СТЕПАНА БАНДЕРИ
У дні 15-го жовтня проминуло 20 років з тої хвилини, коли у Мюн-
хені упав від пострілу ціянкалію з руки московського скритовбивника
сл. п. Степан Бандера, визначний український революціонер, член
УВО і ОУН, довголітній політичний в’язень польських тюрем та ні-
мецьких концтаборів, Голова Проводу ОУН, прапор і символ визволь-
ної боротьби українського народу в 30-их, 40-их, 50-их і наступних
десятиліттях.
В сам день 15-го жовтня весь актив ОУН в різних місцях свого по-
буту відзначив світлу пам’ять упавшого Провідника окремими зібран-
нями. Провід ОУН, Президія СУВФ і ряд центральних установ та
крайових громадських і молодіжних організацій присвятили світлій
пам’яті Провідника у 20-ліття його геройської смерти окремі звернен-
ня. Масові траурні зібрання в тому ж намірі, переплітувані потужними
демонстративними виступами під будинками московських диплома-
тичних місій, відбулися в багатьох місцевостях в Европі й за океаном
у другій половині жовтня і в перших тижнях листопада.
Не маючи змоги зарекордувати всі імпрези, але бажаючи відмітити
цей черговий вияв почувань та настанов, наша увага сконцентрову-
ється на двох подіях, що мали місце в Европі.
Мюнхен
В Мюнхені, де спочивають Тлінні Останки впавшого Провідника,
Святкова Академія, демонстрація і пресова конференція, присвячені
світлій пам’яті Степана Бандери, відбулися, з уваги на льокальні
обставини, у днях 11-го і 13-го жовтня з участю високих церковних
достойників помісної УКЦ і УАПЦ, духовенства, представників науко-
вого, культурного, політичного й громадського світу з усіх країн в
Західній Европі, Канади, США й Австралії.
У четвер 11-го жовтня в одному з мюнхенських готелів відбулася
пресова конференція, на яку прибули кореспонденти міжнародніх
пресових агенцій, німецьких, українських, польських, чеських, мадяр-
ських, балтійських і інших пресових (еміграційних) органів. Головними
речниками на тій конференції були — Голова Проводу ОУН Ярослав
Стецько, Андрій Бандера і Богдан Шупер, який провадив конференцією.
Відчитуючи на конференції текст заяви, Ярослав Стецько предло-
жив учасникам стислий перегляд визвольної боротьби українського
народу проти загарбників та імперіялістів, сконцентровуючись головно
на боротьбі проти імперіялістичної Москви. На цьому тлі Голова Про-
воду ОУН вивів постать Провідника Степана Бандери та насвітлив
обставини і метод його вбивства, як і вбивства полк. Євгена Коно-
вальця і Голови УНР Симона Петлюри. Обвинувачуючи большевицьку
Москву за вбивства Провідників та духовий і фізичний терор проти
українського народу, Ярослав Стецько насвітлив також теперішнє
положення в Україні і теперішні змагання народу за свої національно-
______________СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ СТЕПАНА БАНДЕРИ_______________1491
державні та людські права. Андрій Бандера у свою чергу поширив
деякі аспекти у пов’язанні з вбивством батька на те, як одного разу
німецькі урядові круги відхилилися від ув’язнення організатора того
морду під час його побуту на території Західньої Німеччини, а відтак
перевів увагу преси на випадки мордів та викрадувань політичних
біженців української, литовської і жидівської національности.
Після вступних представлень і з’ясувань розгорнулася довша ви-
міна думок між представниками преси і речниками рев. ОУН. Конфе-
ренційна заля була прибрана портретом Степана Бандери й портре-
тами українських політичних в’язнів, а на столах була до диспозиції
чужомовна література.
Того самого вечора в німецькій телевізії появився довший ілюстро-
ваний коментар про пресову конференцію. Чергового дня відзив тієї
конференції знайшовся на сторінках всієї головнішої німецької преси,
включно з газетою, що появляється у західньому Берліні.
В суботу 13-го жовтня біля тисячі українців, представники чужин-
ців, духовенство і Владики зібралися б.ля могили Провідника на мюн-
хенському кладовищі, де Владики УКЦ і УАПЦ відслужили Заупо-
кійну Панахиду й де Голова Проводу та представники українських
громад із різних країн склали салюти, вінки та китиці квітів.
У надвечірніх годинах того ж дня Святкова Академія відбулася у
просторій залі готелю Пента. Головне слово про сл. п. Степана Бандеру
виголосив Ярослав Стецько. Слово Голови Проводу ОУН, інші про-
мовці і концертово-мистецька частина в супроводі мистецьких одиниць
з Німеччини, Франції й Англії, виступи солістів і рецитаторів поста-
вили академію на направду гідну височину такій великій і важливій
справі.
Пізнім вечором учасники того жалобного святкування зібралися на
Карлспляцу, оформилися у похідну колону та зі смолоскипами й
транспарантами перейшли під будинок, в котрому мешкав і згинув
Степан Бандера. До учасників під будинком промовляв мґр Омелян
Коваль. Там учасники спалили московський прапор. Могутнім співом
»Не пора...« і »Ще не вмерла Україна» закінчено о год. 10-ій вечером
центральне вшанування пам’яті Провідника у двадцятиліття його
смерти.
На ці святкування у Мюнхені більші групи українців прибули з
Франції, Бельгії і В. Британії.
Лондон
Крайове вшанування пам’яті Степана Бандери у В. Британії від-
булося у неділю 28-го жовтня.
Того дня в полудневих годинах напроти московської амбасади в
Лондоні зібралося біля півтори тисячі старших та молоді, які провели
майже тригодинну демонстрацію як знак протесту проти московських
скритовбивств і в обороні прав України та українських політичних
в’язнів. Демонстранти винесли на вулицю величезну кількість транспа-
1492
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
рантів, а молодь спеціяльно приготовані листівки. Співучасником тієї
демонстрації і вечірнього святкового зібрання був Андрій Бандера,
який у поворотній дорозі з Мюнхену загостив до Лондону й на про-
тязі короткого часу відбув зустрічі з молоддю і студентами на »Тара-
сівці« і в Лондоні (25-го і 26-го жовтня), і з лондонською громадою
(27-го жовтня).
Святкова академія відбулася у надвечірніх годинах в муніципальній
залі дільниці Актону, в якій помістилося біля 1,150 осіб, а біля 200
вже не могли зайти до середини.
Цю імпрезу відкрив від імені Крайового Комітету дир. Юліян За-
блоцький. Головними доповідачами були ред. Ілля Дмитрів (по-укра-
їнськи) і п-ні Дарка Мартинюк (по-англійськи). В мистецькій частині
виступав репр. хор »Гомін« під керівництвом Ярослава Бабуняка; ре-
цитували п-ни Діна Марків, Ірина Ониськів і Іван Стасік, а з форте-
піяновим сольо виступив Богдан Паращак.
Як у Мюнхені, так і в Лондоні вшанування пам’яті Провідника Сте-
пана Бандери відбулося при подивупдній поставі української гро-
мадськості в загальному, а молоді зокрема.
І. Д-ів
Загальний вид на долішню частину залі Актон Тавн Гол в Лондоні під
час Академії у 20-ліття смерти сл. п. Степана Бандери. В першому ряді
Почесний Гість, ред. Андрій Бандера.
1493
ХРОНІКА
ПОСВЯЧЕННЯ МУЗЕЮ ІМ. СТЕПАНА БАНДЕРИ
В суботу 6-го жовтня в Лондоні відбулося урочисте посвячення
Музею Української Визвольної Боротьби ім. Степана Бандери, засно-
ваного вперше у жовтні 1962 року.
Коротка історія дотеперішнього розвитку цього музею така. На по-
чатку 1961 року Провід ОУН запропонував політичним і громадсько-
культурним представникам у Великій Британії перебрати з ціллю
збереження та перехову персональні речі сл. п. Провідника Степана
Бандери, включно з убранням у якому він згинув зі слідами цього
злочинного вбивства.
За це діло у Великій Британії взялися особи, які репрезентували
Організацію, Родину Покійного, Українську Видавничу Спілку (УВС)
і Союз Українців у Великій Британії (СУБ). З їхньої ініціятиви по-
стала на початку 1962 року Контрольна Рада. За місце для музею
підібрано приміщення в будинку СУБ в Ноттінґгамі, де до дії покли-
кано Управу і під її щоденну опіку передано спроваджені експонати
і звірено розбудову музею. У дні 22-го жовтня, 1962 року, відбулося
там врочисте відкриття музею.
Музей приміщувався в Ноттінґгамі від того часу аж до другої поло-
вини 1978 року, коли то в Лондоні закінчено підготовку перманентного
місця і спроваджено експонати сюди. Оформленням музею в Лондоні
зайнялася п-ні Слава Драбат і з допомогою співробітників УВС і УІС
допровадила його до того стану, який дозволив покликаній в Лондоні
Управі підготовити його формальне відкриття на новому місці й вро-
чисте посвячення якраз у 50-ліття ОУН, 20-ліття смерти Патрона
музею і в 100-ліття з дня народин Голови УНР Симона Петлюри.
Чину посвячення музею довершив о. крил. Микола Матичак в сотр.
о. Євгена Гарабача. Вступне святочне слово про музей виголосив дир.
Юліян Заблоцький, а коротку історію музею та його загально-націо-
нальне значення подав ред. Ілля Дмитрів.
На ці урочистості прибуло з Лондону й з околиць около 70 осіб,
в тому представники усіх головніших українських установ, студенти
і молодь СУМ-у і Пласту та любителі українського народнього і кля-
сичного мистецтва, прихильники музейного діла. На цю імпрезу при-
був також Роман Дубиняк, знаний український філятеліст, зі своєю
колекцією Польової Пошти УСС. На цей час Головна Управа СУБ-у
випозичила зі свого мистецького фонду декілька рідкісних образи
давніших і сучасних малярів, якими прикрашено вестибюль і світ-
лицю будинку УВС, в якому приміщується музей. Все це було від-
крите для уваги учасників тієї імпрези.
1494
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З нагоди посвячення Управа музею випустила друком символічну
програму з образами Степана Бандери, Симона Петлюри, Євгена Ко-
новальця і Романа Шухевича-Чупринки, яку роздано на пам’ятку
учасникам разом з іншими сувенірами.
ВДАЛІ ВИСТАВКИ МОДЕРНІСТИЧНОГО МАЛЯРСТВА
В червні, липні і вересні 1979 року український культурний і ми-
стецький світ у Мюнхені, Лондоні і в Парижі співучагцав у радше
несподіваній, але з мистецької і культурної сторінки важливій і ко-
рисній підприємчивості — у мистецькій виставці сотні праць 20-ох
мистців-модерністів з України, яка стягнула до місць їхнього три-
вання поважнішу частину українських глядачів та чужинців, в тому
заавансованих мистців і критиків образотворчого малярства.
На виставках у названих столичних містах зарепрезентованими були
мистецькі твори таких головних малярів: Антона, Андрія Антонюка,
Валерія Басантця, Валентина Хруща, Надії Гайдук, Сергія Гати, Ми-
хайла Грицюка, Руслава Макоєва, Івана Марчука, Віктора Маринюка,
Олександра Онуфрієва, Євгенія Рахманного, Шаповаленка, Володи-
мира Стрельнікова, Володимира Цюрка, Олега Волошина та інших.
Організатори виставок переборювали поважні труднощі фінансового
характеру, але, як можна було зауважити, працювали серйозно і з
доволі замітним хистом. Не будучи призвичаєною до того жанру ново-
часного малярства, деяка частина української публіки дивилася на
твори з деякою дозою своєрідного здивування.
Все ж таки, ця мистецька виставка мала досить велике значення го-
ловно у тому, що відкрила перед нами цю неконтрольовану й непро-
цензуровану модерністичну сторінку мистецької творчости в підсо-
вєтській Україні, про яку ми трохи чули, але її не знали, бо в Україні
вона »під замком» окупанта так само, як і кожний інший прояв сво-
бодолюбної діяльности української людини. Думаємо, що в тому ділі
організатори і мистецькі виконавці виставки осягнули свою ціль.
Правдоподібно, що в часі появи тієї нотатки ця сама виставка буде
повторена в Нью-Йорку, а згодом у Торонті.
Організаторам і мистецьким керівникам цього діла, з якими була
в нас нагода знайомитися і розмовляти, бажаємо гарного успіху в
продовжуванні розпочатого діла.
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ВІДНОВИТИ ПЕРЕДПЛАТУ »ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ*
НЕГАЙНО СПЛАТІТЬ ВАШУ ЗАБОРГОВАНІСТЬ! ПРИЄДНУЙТЕ НОВИХ
ПЕРЕДПЛАТНИКІВ І ЧИТАЧІВ!
1495
ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ В 1979 РОЦІ
В році, що його замикаємо цим числом, у Вічність відійшли ви-
сокопоставлені українці і чужинці, співучасники боротьби україн-
ської нації за волю та державність, або палкі прихильники само-
стійносте України. їхній відхід від нашої громади й їхні заслуги
для нації ми відмітили раніше, або відм чуємо у глибокому покло-
ні сьогодні.
Сл. п. ген.-полк. ПАВЛО ШАНДРУК
колишній командир бригади Стрілецької дивізії армії УНР, го-
ловнокомандуючий Українською Національною Армією під кінець
Другої світової війни, кавалер військового ордену св. Лазаря Єру-
салимського і власник багатьох високих українських та чужи-
нецьких військових відзначень. Покійний Генерал започаткував
свою військову кар’єру в російській царській армії, а відтак прой-
шов буревійні Визвольні Змагання 1917-20 рр. в українській армії.
По війні був на контрактовій службі в польській армії, де з вели-
ким успіхом закінчив військову Академію Генерального Штабу.
На весні 1945 р. ген. Павле Шандрук очолив Український Націо-
нальний Комітет і став головнокомандуючим УНА. В повоєнних
роках проживав у США, беручи активну участь в громадському
життю й у діяльності комбатантських організацій.
Покійний помер 15-го лютого, 1979 року, на 90-му році життя.
Похоронений на кладовищі у Бавнд Бруку.
Сл. п. ДЖОН Ґ. ДІФЕНБЕЙКЕР
був за свого життя, а зокрема під час головства в канадському
уряді й після цього, великим приятелем української національної
справи та оборонцем прав України на найвищих форумах світової
політики.
Сл. п. Джон Ґ. Діфенбейкер помер 17-го серпня, 1979 року в
Оттаві. Похоронили Покійного 17-19 серпня у почесному притворі
Федерального Парляменту.
Наймаркантнішим виявом прихильносте Покійного до україн-
ської національної справи стали такі головніші факти: іменуван-
ня українців сенаторами в Канаді та акредитування їх у склад
високих урядових делегацій на сесії ОН та наради НАТО; виступ
на Генеральній Асамблеї ОН з домаганням до совєтського уряду
в справі самовизначення уярмлених Москвою народів та «свободи
для волелюбного українського народу«; довершення відкриття па-
1496
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
м’ятника Тарасові Шевченкові у Вінніпезі; виступав в обороні
українських політичних в’язнів у СССР; співучащав як головний
доповідач на II СКВУ в Торонті, Канада.
Сл. п. ген.-пор. МИХАЙЛО КРАТ
нагороджений Георгіївськими хрестами, ген.-хор. армії УНР, на-
чальник штабу Запорізької дивізії під час Першого Зимового По-
ходу, командир І Української Дивізії в 1945 році в складі УНА
під командуванням ген. Павла Шандрука, лицар Залізного Хреста,
кавалер ордена Симона Петлюри, Сербської Зорі та інших висо-
ких військових відзначень.
Покійний помер 8-го серпня, 1979 року, в Детройті, США, на
87-му році життя, похоронений 13-го серпня на кладовищі у Бавнг
Бруку.
Сл. п. ЗЕНОН ПЕЛЕНСЬКИЙ
учасник Першого Великого Збору ОУН, в’язень польських тюрем,
редактор і співредактор націоналістичних періодиків на ЗУЗ перед
Другою світовою війною, член-основоположник УГВР, редактор
«Української Трибуни» (1946-47), «Українського Самостійника»
(1950), співредактор «Шляху Перемоги» і співробітник «Україн-
ського Обсервера» (англомовне видання у В. Британії в 50-их ро-
ках) і почасти «Визвольного Шляху».
В роках 1967-1969 Покійний сповняв обов’язки голови Спілки
Українських Журналістів у Зах. Німеччині, був блискучим сти-
лістом і глибоким аналітиком українських і міжнародніх полі-
тичних проблем та непохитним борцем за національні права
України. Помер 30-го жовтня, 1979 року, в Мюнхені, похоронений
3-го листопада на українській частині Вальдфрідгофу.
ВІЧНА ЇМ ПАМ’ЯТЬ!
«ххюооооооаооспаоопоапшопаосоаооослхіаооаоацсооаопоотаооаооооооооаоаоа^^
ЧИТАЙТЕ!	ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ! |
» В І с н и к «	І
суспільно-політичний і науково-літературний місячник
Організації Оборони Чотирьох Свобід України,
що стоячи на християнських національно-соборницьких засадах, на- !
світлює проблеми українського національно-визвольного руху, містить
статті на міжнародні, крайові, внутрішньоукраїнські, політичні, еконо- І
мічні, суспільно-виховні, наукові, літературні та мистецькі теми;
друкує твори сучасних українських письменників і поетів, а також
містить критичні літературно-мистецькі огляди.
Адреса: “УІЗІГУК” — ТНЕ НЕКАЬП
Р. О. Вох 304, Соорег Зіаііоп — Неї» ¥огк З, ЬТ.¥., П.5.А.	І
хх : іл-ідх. :	• г	.ггш лтттт«тг>-лгіч « і, тг. » «»т *п-ггг* » д»ггточи» > ігтч
1497
ЗМІСТ ЖУРНАЛУ «ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« ЗА 1979 РІК
А. АКТУАЛЬНІ СУСПІЛЬНО-іПОЛІТИЧНІ, НАЦІОНАЛЬНІ, КУЛЬТУРНІ,
РЕЛІГІЙНІ, МІЖНАРОДНЬО-ПОЛІТИЧНІ Й ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
(Статті й коментарі)
Балей П.: Соціяльно-становий процес як основа історичного роз-
витку. Кн. IV ............................................. 415
Бандера С.: До засад нашої визвольної політики. Кн. X .... 1130
Бедрій А., д-р: М. Міхновський — великий учень Тараса Шев-
ченка. Кн. V............................................... 544
Васькович Г., д-р: Степан Бандера — символ волі народу. Кн. XI 1252
Вудка А. Юрій: Москва у 80-их роках. Кн. VI ............... 689
Гайвас Я.: Про совєтську історіософію, клясову справедливість
і великого «гуманіста» Леніна. Кн. II ............ 166
Гайвас Я.: Два етапи господарської революції в Китаю. Кн. III
(стор 276), кн. IV (стор. 430).
Гайвас Я.: Колоніяльна політика Росії супроти Китаю. Кн. V
(стор. 588), кн. VI (стор. 705).
Галамай С., д-р: Великий революційний організатор. Кн. X .. 1140
Дзерович Б., д-р: Вісім літ змагань за зміну тези в Енциклопедії
Українознавства. Кн. III .................................. 368
Дмитрів І.: Лицарям нескореної України. Кн. V ............. 515
Заблоцький Ю.: 50 років боротьби ОУН за волю українського на-
роду. Кн. IX...................................... 979
Карий П.: Життя стверджує теорію і практику дій ОУН. Кн. VII-
VIII ............................................. 860
Коваль О.: Проблема включення української молоді в українське
громадське життя. Кн. II .................................. 184
Кульчицький-Ґут В.: Про російський націоналізм, поміпіання по-
нять та про ентузіястів соціяльних експериментів. Кн. V 583
Кульчицький-Ґут В.: Савді Араб.я — остання барикада чи зво-
ротний пункт? Кн. IX ..................................... 1008
Кульчицький-Ґут В.: Перекладна література й ідеологічна бо-
ротьба. Кн. XII .......................................... 1437
Лехтер В.: Стан української культури в СССР. Кн. IX (стор. 1020),
кн. X (стор. 1205).
Лівчак Б.: Друге «визволення». Кн. II ..................... 175
Лівчак Б.: Берестечко-Батіг. Кн. XII ..................... 1405
Минула В.: Степан Бандера —борець-революціонер. Кн. І......	25
Минула В.: Тенденції розвитку міжнародніх відносин і Україна.
Кн. II ........................................... 155
Міршук Д., др: Переяслав і дійсність. Кн. III ............. 268
Міршук Д., д-р: Освіта і видавництва в СССР — засоби русифі-
кації. Кн. VI ............................................. 679
Музична І., о. проф. д-р: 3 молитвою, чином, відвагою до пере-
моги. Кн. X ..................................... 1153
Музична 1., о. проф. д-р: 1000-ліття християнської України і пап-
ське послання. Кн. XI (стор. 1292), кн. XII (стор. 1417).
14У8
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Олеськів В., інж.: У поклоні героям. Кн. IX ................ 987
О. М.: Чекістська диверсія у справі Йосипа Зісельса. Кн. IX . 1051
Орлик М.: Українська духовість і світогляд на тлі історичного
розвитку. Кн. VI................................... 652
Орловський Є.: Про єдиний самостійницький політичний центр.
Кн. І ........................................................ 16
Орловський Є.: Проти політичних капітулянтів. Кн. III ...... 259
Орловський Є.: Нерозривність державницьких традицій. Кн. IV 387
Орловський Є.: На визвольному шляху нації. Кн. V ........... 526
Орловський Є.: Поклін героям ОУН-УПА. Кн. VI ............... 650
Орловський Є.: За правильне визначення напрямку боротьби.
Кн. УП-УШ ......................................... 774
Пилипенко П.: 359 безсмертних героїв-велетнів України. Кн. XI 1280
Радиґін А.: Пасемося телята. Кн. І (стор. 94), кн. II (стор. 211).
Рихтицький Л.: Ідеологія й політика А. Солженіцина. Кн. VII-VIII	938
Савчук К., проф. д-р: Совєтська юридична інтерпретація міжна-
родніх документів прав людини. Кн. V......................... 577
Отецько Я.: За власнопідметну політику визволення. Кн. 1...... 9
Отецько Я.: Історичний чин нації. Кн. VI ................... 643
Отецько Я.: «Об’явлена людська величе. Кн. IX .............. 967
Отецько Я.: 'Слово до діячів української культури. Кн. IX.... 1026
Отецько Я.: Визвольна війна — єдиний шлях до держави. Кн. X 1147
Отецько Я.: На пошану Степана Бандери. Кн. XII ............ 1385
Сусленський Я.: Національна визвольна боротьба в СССР і на-
ціонально-сіоністський рух. Кн. IX................ 1030
Терещук П.: Коли ненависть послаблює розумове мислення і
факти. Кн. XI (стор. 1330), кн. XII (стор. 1427)
Тис-Крохмалюк Ю.: До питань стратегії національної революції.
Друковано: кн. УП-УШ (стор. 877), кн. IX (стор. 1089),
кн. X (стор. 1167), кн. XI (стор. 1322).
Трембіцький В.: Проблема політичного самовизначення бездер-
жавних народів Европи, Близького Сходу та Північної
Азії. Друковано: кн. IV (стор. 405), кн. VI (стор. 695),
кн. УП-УШ (стор. 929).
Целевич У.: Об’єднанню жіноцтва УВФ і допомога Україні. Кн. III 382
Целевич У.: До становища жінки і дитини в Україні. Кн. IV ..	397
Целевич У.: Оборона України. Кн. VI ......................... 675
Чорній С., д-р: Світлій пам’яті Головного Отамана. Кн. XI... 1275
Шанковський Лев: Еволюція і революція. Кн. V ................ 566
Щербій В.: Дві ідеології в 60-річному дужанні. Кн. УП-УШ ...	865
Щербій В.: Оновлені шляхи українського політичного мислення.
Кн. X (стор. 1156), кн. XI (стор. 1267).
—	Звернення Проводу з нагоди 50-ліття створення ОУН. Кн. II 131
—	Звернення Проводу ОУН: Три літери ОУН — невмирущий
прапор України. Кн. IX ...................................... 963
—	Півстоліття ОУН (Заява колишніх вояків УПА). Кн. IX .... 1098
—	До питання правної тяглости й переємности українських дер-
жав. Кн. IX ................................................. ПОЗ
—	Звернення Проводу ОУН: Степан Бандера — прапор україн-
ської революції. Кн. X ..................................... 1124
—	Світлій пам’яті великого провідника. Кн. X ............. 1128
—	Звернення воюючої України до всієї української еміграції.
Кн. XI ................................................. 1257
ЗМІСТ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ« ЗА 1979 РІК	1499
—	До засад Всеукраїнського державного центру. Кн. IX...... 1056
—	Патріярхат на сторожі єдности. (Слово Блаж. Патріярха на
концерті в Римі). Кн. XI ............................... 1298
—	У поклоні Патріярхові. (Слово Голови Проводу ОУН). Кн. XI 1300
— Протестна телеграма Я. Стецька до папи Івана-Павла II. Кн. XI 1300
— Ювілейні торжества в Римі. Кн. XI ........................ 1304
—	Синодальні наради українського єпископату в Римі. Кн. XI 1306
— Постанова Патріярха Йосифа І. Кн. XI ..................... 1309
—	Історичне слово Патріярха Йосифа І. Кн. XI.............. 1251
—	Філія УКУ в Лондоні. Кн. IX ............................ 1054
—	В обороні прав України — проти русифікації і націоциду.
Кн. XII ................................................ 1379
*
—	Валентин Мороз на волі. Кн. VI........................... 670
—	Слово В. Мороза до українського громадянства у вільному
світі. Кн. УП-УШ ........................................ 780
—	Автобіографія Валентина Мороза. Кн. УП-УШ ............... 781
Мороз В.: Тверді мелодії (сл. п. М. Сороці). Кн. УП-УШ ...... 782
—	Привітальні телеграми і листи. Кн. VII-VIII ............. 786
Дмитрів І.: Перші тижні В. Мороза на волі. Кн. VII- /III .... 790
—	Інтерв’ю Вал. Мороза для української преси. Кн. УП-УШ 794
— В. Мороз на пресконференцїї в домі УККА. Кн. УП-УШ 799
— Інтерв’ю В. Мороза в Гарварді. Кн. УП-УШ .................. 821
Полтава Л.: Під синьо-жовтим і червоно-чорним прапорами. Кн.
УП-УШ ................................................... 825
—	Промова Вал. Мороза до української молоді. Кн. УП-УШ 831
— Промова В. Мороза в Пітсбурґу. Кн. УП-УШ................... 836
—	Інтерв’ю В. Мороза з Пітсбурзькою пресою і телевізією.
Кн. УП-УШ ............................................... 838
—	Слово подяки В. Мороза. Кн. УП-УШ ....................... 838
—	Заява Валентина Мороза. Кн. УП-УШ ....................... 839
Мороз В.: Гортаю в пам’яті факти. Кн. УП-УШ ................. 840
—	Щоб цей потік був безперервний. (Слово В. Мороза в Бавнд
Бруку, 29. 4. 1979 р.). Кн. УП-УШ ....................... 842
—	Слово В. Мороза до української громадськосте на летовищі
в Лондоні, Велика Британія. Кн. УП-УШ ................... 844
Тесляр В.: В. Мороз між українцями у В. Британії. Кн. УП-УШ 846
Савицька І.: Матері Валентина Мороза. Кн. УП-УШ.............. 895
—	Слово В. Мороза на 50-літтю ОУН в Манчестері, Велика Бри-
танія. Кн. IX ........................................... 976
—	Промова В. Мороза на вічу в Лондоні, В. Британія. Кн. IX 991
— Національне питання — Росія й Україна (інтерв’ю В. Мо-
роза з В. Бєлоцерковським). Кн. IX ..................... 1003
Мороз В.: На волі, перші дні. Кн. IX ....................... 1102
—	Центральна Управа СУМ надала В. Морозові звання почесно-
го члена СУМ. Кн. IX ................................... 1117
Мороз В.: Одна Церква, одна віра, одна держава. Кн. X ...... 1155
—	Заява В. Мороза в британському парляменті. Кн. X ....... 1188
Мороз В.: Дев’ять годин у мертвому часі. Кн.. XII ........   1394
1500
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Б. З ПОНЕВОЛЕНОЇ УКРАЇНИ
а)	Документи й матеріали
Мешко Оксана: Між смертю і життям. Друковано: кн. І (стор. 44),
кн. II (стор. 231), кн. III (стор. 332), кн. IV (стор. 453).
— Мужній голос протесту Оксани Мешко. Кн. І................... 66
’— Один голос з української громади м. Києва. О. Мешко. Кн. І 70
— З листа Ірини Калинець до її добродія. Кн. І................ 73
— Звернення Дмитра Квецька до Президії Ради СССР. Кн. І 79
— Жахливі умови праці в радянських концтаборах. Кн. IV .....	475
— Переслідують сина за те, що батько відмовився співпрацю-
вати з КҐБ. Кн. IV ...................................... 476
— Грабіжницький напад на квартиру Оксани Мешко. Кн. IV 480
— Як нищили Українську Католицьку Церкву? Кн. IV ............ 482
— Органи КҐБ організують цькування і нагінку на Василя Сту-
са. Кн. IV............................................... 488
— Переслідування українців в СССР продовжуються. Кн. V......	601
(Смерть М. Мельника — стор. 601; Профілактика — стор. 602;
Український патріот (Овсієнко) ув’язнений на три роки —
стор. 607; Василь Стрільців — стор. 609).
— Декада солідарности народів у боротьбі проти російського
колоніялізму. Кн. VI .................................... 722
— Новий документ про суд Левка Лук’яненка. Кн. VI ........... 724
— Заява Надії Лук’яненко. Кн. VI............................. 727
— «Диригентом тут виступає КҐБ« — Заява Овсієнка в остан-
ньому слові на суді. Кн. VI.............................. 728
— В. Стусові загрожує новий суд; переслідують інших. Кн. VI 729
— Микола Кончаківський помер у загадкових обставинах. Кн. VI 730
— Прохання з України. Кн. IX ............................... 1036
— Московська злочинна практика в Україні продовжується.
Кн. IX ................................................. 1038
— Тероризують інж. Ярослава Малецького. Кн. IX ............. 1039
— З листа з України. Кн. IX ................................ 1039
— Змаг за церкву в «Червонограді . Кн. IX .................. 1041
— Колишній український політв’язень хоче емігрувати до
Англії. Кн. IX.......................................... 1042
— В Києві арештували Юрія Бадзя. Кн. IX .................... 1047
— Заява Надії Лук’яненко. Кн. IX............................ 1047
— Моє самогубство не зі страху. (Некролог М. Мельника). Кн. IX 1049
— Заява Ірини Зісельс. Кн. IX .............................. 1050
— Москва насильно русифікує поневолені народи. (Лист В. Ба-
лаханова). Кн. X ....................................... 1172
— Знущання над 3. Антонюком під час етапу на заслання. Кн. X 1174
— Репресії проти лікаря В. Малинковича продовжуються. Кн. X 1176
— Політв’язні продовжують страйк. Кн. X .................... 1178
— Гинуть українські патріоти. Кн. X ........................ 1180
— 42 дні майже голий на морозі —50-60° Ц. Кн. XI............ 1311
— Скарга д-ра В. Горбового. Кн. XI ......................... 1312
— Знущання над українськими політв’язнями в СССР. Кн. XI 1313
— Є. Свертюк дякує за прийняття його в члени ПЕН-Клюбу.
Кн. XI ................................................. 1315
— Заява В. Мармуса. Кн. XI ................................. 1316
ЗМІСТ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ» ЗА 1979 РІК 1501
— «Хроніка поточних подій» про умови життя в’язнів у 35-му
таборі в Мордовії. Кн. XII ............................ 1446
— «Інформаційний Бюлетень» про заворушення в Дніпродзер-
жинську та концтаборі. (Протест О. Могилевського). Кн. XII 1448
— «Ідея злиття націй — злочинна» — пише О. Бердник. Кн. XII 1450
— Політв’язні відзначують ідеї Празької весни й Тижня поне-
волених народів. Кн. XII .................................. 1453
— «Злочинно нищити одні народи заради прославлення інших»
— заявляють діячі Української Гельсінської Групи. Кн XII 1453
— «Інформаційний Бюлетень» з’ясовує політичні позиції Укра-
їнської Гельсінської Групи. Кк. XII ....................... 1457
б)	Поезії
Сеник І.: День в шоломі пітьмі... Кн. І...................... 78
І ось я живу на свому забутому острові... Кн. VI .	731
Любий, відчини у казку двері....................... 731
А я біжу... Кн. X ................................ 1185
Світличний 1.: Воскресіння Бояна. Кн. X ................... 1186
Стасів-Калинець І.: «Сколотське поле«. Кн. І................. 75
Ти ноче, не осіння. Кн. II......................... 246
— Пам’ять про В. Івасюка. Кн. X ........................... 1183
— Тебе вороги заве їй до могили............................ 1183
— Плачуть люди............................................. 1184
В. ІЗ МІЖНАРОДНЬОГО ФРОНТУ БОРОТЬБИ
(З матеріялів АБИ, ЕРС, ВАКЛ)
— Гарантія перемоги поневолених націй (Звернення ЦК АБН у
35-річчя). Кн. І ........................................ 89
— Міжнародні наради в Гонолюлю. Кн. І ....................... 92
— Офіціоз В АКТ про Україну і АБН. Кн. II .................. 197
— Звернення ЦК АБН. Кн. IV.................................. 392
— XII Конференція ВАКЛ в Парагваю. Кн. УП-УШ................ 892
— Резолюції XII Конференції ВАКЛ. Кн. УП-УШ ................ 893
— XII Конференція ВАКЛ за самостійн. сть України. Кн. IX 1111
— XII Конференція ВАКЛ визнає його Святість Патріярха
Йосифа І. Кн. IX ...................................... 1112
— Проти русифікаційного націовбивства; Проти Олімпіяди в
Москві. Кн. X...........................................1196
— Жертвуйте масово на АБН. Кн. X .......................... 1202
Г. ІСТОРІЯ, НАУКА, КУЛЬТУР^
Балей П.: Християнство в реєстрі цінностей укр. народу. Кн. І 82
Вожаківський С.: Коли постало місто Київ? Кн. VI ........... 748
Дражньовський О.: Скити (ґети-ґоти, анти і слов’яни, і ми — не
ми). Продовж. 10 — кн. III (стор. 323); додат. ч. 1 — кн.
IV (стор. 447); додат. ч. 2 —кн. V — (стор. 623); продов-
ження — кн. VI (стор. 743); додат. ч. З — кн. IX (стор.
1067); додат. ч. 4 — кн. X (стор. 1211).
Кушнір М., д-р: Стиль сучасної мислі. Кн. УП-УШ (стор. 896),
кн. IX (стор. 1059).
Монцібович О., мґр: Лукіян про Токсаріса та Анахарзіса. Кн. XI 1361
1502
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Мончак Ігор, о. д-р: Українська ієрархія та її роля в модерному
змаганні за патріярхат Української Католицької Церк-
ви. Кн. II (стор. 219), кн. III (стор. 292).
Павлюк М.: Чому в СССР ніби нема безробіття? Кн. VI ........ 760
Стебельський Б., д-р: Завдання української вільної науки на емі-
грації. Кн. XI ............................................ 1286
Степаненко М., проф.: Симон Петлюра — дослідник української
культури. Кн. VI ........................................... 732
Янів В., проф. д-р: Українська студентська преса. Кн. II (стор.
199), кн. III (стор. 303).
Янів В., проф. д-р: Четвертий універсал із геополітичного, соціо-
психологічного й історично-політичного аспектів. Кн .1	32
Ґ. ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕПЬКА ПАНОРАМА
Керч О.: До 45-річчя насильної смерти Миколи Куліпіа. Кн. III 356
Кухар Р. В.: Модерністичні визвуки у драматичній творчості Л.
Українки. Кн. V ................................... 610
Кушнір М., д-р: Світ мистецтва. Кн. І ...................... 111
Шелест В.: Карна і Жля у »Слові о полку Ігоревім». Кн. III .	318
Штогрин Д.: Силюетка письменниці (Ганна Черінь). Кн. XI .... 1339
Д. З ҐАЛЕРІЇ ТВОРЧОСТИ НАШИХ ПИСЬМЕННИКІВ І ПОЕТІВ
а)	Повісті, оповідання, новелі, поеми, спогади
Гладилович А.: Володимир Тимчій-Лопатинський. Кн. V ........ 556
Кардаш В.: Це було 35 літ тому. (До 70-ліття М. Климишина).
Кн. X ............................................ 1242
Коротюкова І.: Секретар ЦК України О. І. Іващенко. Кн. І....	105
Коротюков О.: Дивлячись на фотографію ... Кн. VI............ 752
Полтава Л.: Над блакитним Чорним морем. Друковано: кн. УП-
УШ (стор. 913), кн. IX (стор. 1073), кн. X (стор. 1217),
кн. XI (стор. 1345), кн. XII (стор. 1473).
Сиваш Ґео: Повірте на слово (Повість, зак., 12). Кн. III ... 364
б)	Поезії
Бойчук Б.	: Україна. Кн. VI .................... 751
Сліпі бандуристи ..................... 751
Бора Б.	:	Скривавились дн? Кн. X.............. 1233
Снишся .............................. 1233
Мій сон ............................. 1234
Верес М.	:	У 50-ліття ОУН. Кн. II .............. 154
Чупринці. Кн. III .................... 264
Ґренджа-Донський В.:	Юнацькі могили. Кн. XI.............. 1367
Ще б’ються хлопці ...................   1368
Прощай, рідний краю	  1369
До Гнат	:	Левку Лук’яненкові. Кн.	X ........ 1239
Думич М.	:	Українська колядка. Кн.	І ........... 126
К. В.	:	Вітай, друже Валентине.	Кн. X ...... 1239
Калинець С.	:	Різдвяний спомин. Кн. І ............. 124
Карпенко-Криниця П.:	Москва. Кн. III ...................... 275
Кравченко У.	: Різдвяні дзвони. Кн. І ............. 122
ЗМ :т »ВИЗВОЛЬНОГС ЛЯХУ« ЗА 1979 РІК	1503
Курдидик А.	: Свята ніч. Кн. І......................... 123
І засвітиться віконце. Кн. І ............ 124
Легіт А.	: На цвинтарі. Кн. X ..................... 1235
»Ніж у сонці« ...	.................. 1235
Некрологи ............................   1236
Гуркоче потяг ...	  1236
Мурович Л.	: Тризуб. Кн. X .......................... 1237
Про творчої сили закон ................. 1237
Джаґан і лопата ...	......... 1238
Я сьогодні скажу вам.................... 1238
Праісторична зернина. Кн. XI ........... 1317
О, вітаю, предкине моя синьоока.......... 1317
Трипілля, чудове Трипілля............... 1318
Старих понять переоцінки треба нам... 1318
Автохтонність ... ...................... 1319
Богове Русі — шляхетні Богове .......... 1320
В московських музеях обманства багато... 1320
Бундючний пляґіяторе чужих теорій ... 1321
Календар. Кн. XII ...................... 1488
Буковинська знахідка.................... 1488
Підгірянка М.	: Під святий вечір. Кн. І ................. 121
Спомин .................................. 121
Україна ................................. 122
Полтава Л.	: Валентину Морозові. Кн. VII-VIII.........	785
ОУН. Кн. X ............................. 1182
Хронович В.	:	На Свят-Вечір. Кн. І ................... 125
Олена Ш.	:	У Святий Вечір. Кн.	І .................. 126
Шевченко Тарас	:	Суботів. Кн. III ....................... 266
Невідомий Автор	:	Відгремів буревій, відгремів ... Кн. XI. 1369
Естафета УВО-ОУН (рецитація із свят-
кувань 50-ліття ОУН).	Кн.	IX .......... 988
У патосі творчої муки... Кн.	XII......... 1487
Садова блакить ......................... 1487
Блакитна хвиля.......................... 1487
Е. ОГЛЯДИ І КРИТИКА
Василюк Я.: Цінний підручник для студентів. Кн. XII........... 1470
Гайвас Я.: Велика зміна. Кн. XII ............................. 1462
Ґренджа-Донська 3.: Василь Ґренджа-Донський «Льояльний ма-
дяр«?! Кн. V............................................... 628
Кузь Б., д-р: Володимир Янів — »Життя«. Кн. IV ................ 490
Радіон С.: Глибока задумлива повість. Кн. XI ................. 1370
Скоромський Б., д-р: Поклін оперою »Катерина« жертвам голоду
1933 р. в Україні. Кн. V ............................ 632
Є. РІЗНІ
— 22-го січня 1919 р. (за д-ром Лонгином Цегельським). Кн. І З
— Привіт	Голови Проводу ОУН Конгресові СУМ. Кн. II..........	247
Дмитрів І.:	Українські світові з’їзди і конгреси. Кн. II ...... 249
Дмитрів І.:	Відзначення 50 років боротьби ОУН. Кн. VI ......... 764
Дмитрів І.:	Світлій пам’яті Степана Бандери. Кн. XII.......... 1490
1504
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Тесляр В.: Відзначення 50 р. боротьби ОУН добігає кінця. Кн. XII 1443
Фостун С. М., д-р: Відзначення 50-ліття ОУН у В. Британії. Кн. IX 1114
— Вітаємо нашого ювілята. Кн. II ............................ 252
— З постанов світового з’їзду ОУВФ. Кн. III ................. 375
— Резолюції XIII Загального Збору Т-ва кол. вояків УПА. Кн. V 634
— УВУ та Ракленд Коледж підготовляють »Европа проекте.
Кн. VI .................................................. 768
— Українсько-жидівська співпраця. Кн. УП-УШ ................. 953
— Резолюції українців у Великій Британії в обороні прав лю-
дини і українських політв’язнів у СССР. Кн. IX ......... 1118
— З листів до редакції: кн. І (стор. 128), кн. VI (стор. 766).
— Бібліографія: кн. V (стор. 638), кн. XI (стор. 1374).
—	Ґратуляції д-рові В. Косикові. Кн. XII ................. 1469
—	Посвячення Музею ім. сл. п. С. Бандери. Кн. XII......... 1493
—	Вдалі виставки модерністичного малярства. Кн.	XII	... 1494
—	Зміст журналу «Визвольний Шлях« за 1979 рік.	Кн.	XII . 1497
—	Пожертви на Фонд Оборони України. Кн. V ................. 636
—	Пожертви на пресовий фонд «Визвольного Шляху».	Кн. V 637
— Пожертви на музей Визвольної Боротьби ім. С. Бандери.
Кн. V (стор. 638), кн. XII (стор. 1489).
Посмертні згадки
— Некролог Проводу ОУН (сл. п. проф. Володимир Василенко).
Кн. І ................................................... 127
— Слово Голови Проводу ОУН на похороні сл. п. проф. В. Васи-
ленка. Кн. II ........................................... 253
— Високопреосв. Архиєп. Йосиф М. Шмондюк. Кн. II ............ 254
—	Сл.	п. майор Петро Миколенк? (»Байда«).	Кн.	II ......... 255
—	Сл.	п. Микола Клименко-Верес. Кн. II .................... 256
—	Сл.	іп. Андрій Мицьо-Верниволя. Кн. IV ................. 508
—	Бл.	п. о. Іван Набережний. Кн. IV ....................... 509
—	Сл.	п. д-р Вол. Нестерчук. (У 1-шу річницю	смерти). Кн. IV 510
-—- Помер д-р Денис Квітковський. Кн. V ..................... 640
— Помер великий син України. Некролог сл п. проф. І. Вовчу-
ка. Кн. УП-УШ ........................................... 771
Л. Полтава: Видатний член ОУН сл. п. проф. І. Вовчук (замість
некрологу). Кн. УП-УШ ..........	................... 955
— Прощальне слово проф. Василя Омельченка. Кн. УП-УШ 957
— Слово Голови Проводу ОУН над могилою проф. І. Вовчука.
Кн. X................................................... 1240
Павлюк М.: В 10-ту річницю смерти видатного педагога, сл. п.
Марії Дейко. Кн. УП-УШ ................................. 958
— Сл. п. Віктор Чор. Кн. УП-УШ .........................,...	959
—	Сл. п. Юліян Ревай. Кн. УП-УШ ........................... 959
—	Сл. п. Марія з Федаків-Коновалець.	Кн.	IX ............. 1120
—	Сл. п. Марія з Левицьких-Малащук.	Кн.	XI ............. 1372
—	Сл. п. о. д-р Василь Кушнір. Кн. XI	................... 1374
—	Сл. п. ген-полк. Павло Шандрук. Кн. XII ................ 1495
—	Сл п. Джон Ґ. Діфенбейкер............................... 1495
—	Сл. п. ген.-пор. Михайло Крат .......................... 1496
—	Сл. п. Зенон Пеленський ................................ 1496
ЗАСТУПНИКИ „ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
АВСТРАЛІЯ:
Рокзкап ІЛЬтагу & Воок Зирріу
16а, Ртозресі Яітееі,
СЬЕИКОУ, Ріс. 3046. Аизітаїіа.
АВСТРІЯ:
М. Реігизгсгак
Уїаіхтаппзіт. В. АІ2. 2.
ЕаІгЬиту-Аідеп.
АРҐЕНТША:
IV. газіаитуі
1425 8оІег, 5039 — В5 АІВЕ8
Пер. АКСЕИТІИА.
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Когоаі
ВД. Скагіетад.іе 72. ВгихеНез. 4.
КАНАДА:
ТПе Ееадие іот іке ІЛЬегаііоп
о/ Пктагпе, 140 Ваїкитзі 8і.,
Тотопіо, Опі., Сапайа М5У 2ВЗ.
НІМЕЧЧИНА:
“Зкіаск Регетпоку”
Мйпскеп, 8.
Еерреііпзіт. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуіїсупошуск
СазШа йе Соттео, 70,
Епсагпаііоп.
ФРАНЦІЯ:
Ппгоп йез Пктаіпіепз Де Ртапсе
186, Вій. 81. Сеттаіп
75 — Рагіз, 9е
США:
Мг. Н. Секті]
136 - 2пй Асе.,
НеоУотк.ії.У 10003,
П.З.А.
Чікаґо і околиця:
ВоМап КазгиЬа
6427 IV. Гогезі Ртезепе Отіке,
Натиюсні Неїдкіз, ПІ. 60656.
Дітройт і околиця:
Мг. Пко Вогак
5051, ЗоЬгезкг
Веігоіі, Мгск. 48212.
Ціна цього числа в Ко^ьтюртеріе і Заступників — £1.00 або 2.80 дол.
Всіх Кольпортерів і Передплатників поза Великобританією просимо роз-
раховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну адреси просимо
повідомляти головну Адміністрацію в Лондоні.
„ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
ВСІХ: КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ, СЛУ-
ЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ І ЙОГО
БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО ВСЮДИ, ДЕ ЖИВУТЬ УКРАЇНЦІ.